Текст
                    




ИСТОРИКО-ЛИТЕРАТУРНАЯ ХРЕСТОМАТІЯ НОВАГО ПЕРІОДА РУССКОЙ СЛОВЕСНОСТИ. ОТЪ ПЕТРА I ДО НАШЕГО ВРЕМЕНИ).
кЛНТГГЛЧЭТШѴОЛКЧОПІІ КІТАМОТЭЭТХ .«шіимігі от-іш/.п н; » I і .
72 111 ИСТОРИКО-ЛИТЕРАПРНАЯ ХРЕСТОМАТІЯ НОВАГО ПЕРІОДА РУССКОЙ СЛОВЕСНОСТИ. Томъ I. ЮТЪ ПЕТРА 1 ДО КАРАМЗИНА) из іш::г ъ’і. и до Составилъ А. Галаховъ. 3 Изданіе двадцатое. напечатанное бетъ измѣненій съ 18-го изданія, исправлен- наго п дополненнаго подъ ред. В И. Орлова. Уч. К<л, М. Н. Пр, долущена въ 1Ѳ вад., въ качествъ учебнаго мф-.- «:п Л. п гредпоі^ учеба, вавгд. (Жур. М Н Пр. Онтпбрь 1613 г.). изданіе Т-ва .В. В ДУМНОВЪ Насл. Бр. СДЛАЕВЫХЪ'1. МОСКВА, I ПЕТРОГРАДЪ, Удгиицігаа, д, Д 2. |, Вовыпяп і.ѵмвііінфйіііі, д. А4 1. 1916.
2007084294 МОСКВА. Т-іи «ПмітіігС. П.Кжигиі. 11-трллі, Шлтмио. вер., & Т’іц Ли 9« 1916,
ОГЛАВЛЕНІЕ. Отдѣлъ первый. Отп. Петра I до Ломоносова. Опр 1. Петръ Великій. А. Плоі.ііа ............. 3 Б. ВшшсгсП уставъ....... 8 И. МорснсП уставъ ...... 9 1 П. Баснн Езопа........... 13 II!. Первыя Русскія Вѣііо- мости............. 15 IV, Магницкій Арпомспіка, 1. Игъ сгнили, на гербъ. 17 2. Пзъ иранистики Пріи- тачисюП................ 19 V. Приклады, гліи шгауѵя ік'иплімеііш................ 21 V!. Первый Русскій Ііа- лен&ірь,,,,,,'............1 23 VI!. Лповеглата. 1. Плитъ ............ 24 2. Аристотель...... „ VIII. Шафирогъ: І'апсуждепія о щіячіін.иі иі'11 іш № Кар- ламъ XII ................. 25 IX. Юности честною зер* і(а.и>,.................... 27 X. Пуффендорфъ: Впаденіе нъ Исторію «рріК'Іккйъ гмуднр-лііъ, шума. Пу- тинскаго .................. 31 XI. <і далжжоетга ямовѣта а Стр. граждаігпио. /йр.ткв. Лг- ревойъ Бужинскаео.. 34 XII. Степанъ Яворскій.... 1. Слою о побѣдъ ПИДЪ Полтавою .. ........ 36 2. Квішіь вѣры......... 39 ХШ Осыранъ Прокаполичъ. А. Слана и ігропонѣдв. 1. Срашвдів древвні Рос- сіи съ яоюио. іКп Сла- ва иъ день рожденія и. _.Е. Петра Петровича),... 41 2. ГТмьаа путешествія (Изъ Слова въ нед1і.ио ікьиуві- епдоглтъ) 44 3. Изъ похвллкшіго олова о '|цогй Россійскомъ.. 45 4. Слово па погребеніе Пет- ра Вмятаго........ 47 Б. Ду хоияый Роглаяелгъ... 50 XIV, Посошковъ4. Кпд.-» о сну- доста л о богатствѣ.... 53 XV. Гр. .4. 2. Д/л»ел««гь. 1. Двезвпгъ путопіестпія въ Парахъ................... 59 2. Исторіи стрѣлевп. бувга. 59 XVI. Мсп.ттпиіъ! Запясіпг.... 63 XVII. /удай.'іинг>: Записка.... 63
VI Стр. Стр. ІѴІП. Моккіммъ: Ядро РоггіП- ской Истпріи .. ..... . 71 XIX ТѴшик^въ, 1. Исторія РмлШевлн 74 2. Дуіозиоп занѣпцнЬ'... 77 XX. /іГн. Н. В. Долеорука.ч. Эпішсг.и............ 82 XXI. Ь‘<грогій: Iчр-лнстшйииіиі Ві> сн иіігіішъ.88 ХХЛ. Русскія интерлюдіи первой помюшіы 18 опка............... 81 1. Рмколыт. .... 2. Цыганъ л лѣкарь..... 82 Я Дьячекъ псдаячіі*... 94 ІХП1 Трскедокомеділ Влади- миръ, Оыфана Про- когитіяп........... 95 XXIV. Лирика Ѳеофана Про- коповича. 1. Плачетъ лаптуиост... 113 2. Къ сочіатш сатиръ. „ XXV. Цотн-ти Петровской ол'лги. 1. Глсторія о рогсІЛілпігъ ылтрео* Василіи.........114 2. Исторіи о Люксавдрі, ріітПсиоігь даораиллЬ. 117 XXVI. Л’ихпглкмр?., Снгнры: 1. 11л іудищигь учиве,.. 121 2. На являетъ п гордость даириіи, твраиппъ.. 120 3. Па чедчвѣчвекш злоіфи- гія вообще.......... 137 Эішг|кшыи............... 139 XXVII. Тредьяковскій. 1. Т«да нъ «стропъ дюбвл. 141 2, о.ѵа къ сличу Гцавскл.. 142 3. Способъ къ елажсішо рио- гіікздп г.тліонъ..... 143 4. 0 началѣ Иівзія и стіь іовъ............ .... 1 15 б. (Игъ иршпмноЯІ аішеіі.. 146 в. Тиешхігда,........... 145 Отдѣлъ второй. Отъ Ломоносова до Карамзина. Стр. ХХѴІП. Ломоносовъ. 1. Ида ли вавтіе Хотина. 15В 2. 0л*, нвбрдпніиі кп> книги Іова,............ 157 3. Утртонм рцшцоигаів п Ьохкігь ПЫЖЩНГТВ&. 158 4. Вечернее рмынтіЕніа о Божіемъ мипееть-Ті. 1й9 5. На иосшестпіо на пре- столъ лмпі'ритрпди кіи- шети................... 160 Стр. 6, П'тц.-иътгте иопо ииіто- раѵраО П-іислютЪ,.. 153 7, Ида (ііагіідорстнеаіия ил, Кллывггтіі............ |И8 8. Програыніі Ілаиап.... 171 0. Слово о пользѣ тігігін. 173 10. Пвсьми 6 оімьіі етоиа. 174 И Попито къ Шувииьу. 173 12, ІІохиіиыіос слоии Пет- ру 1.......................* 183
Т1І Стр. 13, (Ъпяо п пріиіеимипнііі спѣта.1.......... 187 14. Саоие о рюдевіи ме- тапоиъ............... 186 15. ОлГЛЛі’ГП 0СТГСТВ4ШМІ1 съ религіею..............189 XXIX. Г';ди^роков-ъ. I Трагедій Хорогъ,,.., 197 2 . йлктмік о руссдемъ изикй............. 211 8. Четыре совѣта........ 214 4. Пвсі.им ............216 5, Босмі........... „ О. Хорь къ іір&рзтшшу снѣгу ... 218 7 Трагедія Димитрій Сими- звдзевъ................219 8. Ціьмедл .іііміыі’ич, , . 221 9. Комедіи Т’рсссотшйуеъ. 227 XXX. .І.ияррг/й Юткевичъ. (Ііопо и. дміь риждашін ампир. Еигеінпы...... 232 ХдМ- Дмитрій Сячвновъ. Одою пі. день ліы-лйі нк*- еы КалшскоП БекінІ Ма- тери ..................235 ХХХП, Гедеонъ Криновскій. Слоію но аіучш .Іисгд&лв- скиіо інаиггрясеаш... , 240 XXXIII. ІСн.ІПмглвск<гіг, ЗіШіеки -45 XXXIV. /лшперини II. I. Ншкаъ........... 250 2 Іѵімедія: 0 лреиіі..-, 253 II. Сплина о іиршштй .Хло- рѣ................ 275 4 Били исГшлицы..,. 278 Ь Лвструкцш иг. Галгн- копу ...............281 6. Пісіми........ 282 XXXV. Ля. Дашкова: Вапіикі. 291 XXXVI. Досовскій, 1. Ошгпі о человѣкъ.... 296 СѴпр. 2. Птип къ Шувалову « мкатнгн..............297 XXXVII, Сйллкричелие отурка- ми А. Вояки мечтая: Стпрппыов висилгшш .... 299 Б. Трутень: I. Рецептъ дхи мго Про- иисіддятельегин г. 11»- доумо..................801 2. Сміющійсп Домоирлгъ. 303 В. Жвимпигецы 1. ІІеипкТіГтпншу Г. Сочв- аггелгі вомедіп: 0 іфо- ымі................... 804 2. Піп. письма Щет>итпі. ЗОИ 3. Нл сипьмл о Юі)<Г:і- дшедышоп»........ 307 4. Письмо ят> Одліие». ЗОИ ХХХѴШ. Курхиювы Писмюніижі.. 316 ХХХЕХ. Порошимъ: Зіиикжп. 825 ХЬ. Даниловъ: Запкспл... 327 Ш. Ле/асмогъ: Роаіш... 329 ХЫ1. Фонъ-Визимъ. 1. Киыетіх Ьритдиръ 332 2. Ком--диг Недореглг.... 338 3 Нриіішйі! въ дѣлиь інпгь и шімиииепініъ 360 \ЫІІ. //етлуювъ: Ни плбѣдурус- елшпэ фдотіі подъ ту* рсикігмъ .....................365 ХІіГ»'- Ногданивичъ: Душмыш. 370 ХЬѴ. 2Лі«чь«ояъ. Мелміпкь, аш. ипера.,. 370 XI,VI Претимъ: Токъ и дад- жпі>, іюмедіи........ 392 ХІ.ѴП. Хс.ияиц^ръ: Баспи. ... 387 ХЬѴПІ. Якямснинъ. 1. Ддд»ііа, трштція .... 393 2. Рсссдшпі. трагедія .. 395 3. Чудлнл, димедіи . ,. 396 XI.IX. Дерл’авЫНЪ. 1. Одв вц звіппоегь. . 401
пп Стр. 2. Я*т Петру 1......, 402 3. На смерть нл. Млщ.ср- сглго...,і 403 4, На рожденіе перфлро- родл.іго ьт^югді...... 404 Ь. Влкпшп и судь- ямъ................ 400 6. Фыіпа. ........... . 7, Вядѣіпе Мурзы.....409 8. Бои............. 412 9. Намн'гніп. герив.» .... 413 10. Вельможд , ....... 414 11. Приглашеній гь і>бМ}> 410 12. Прмишгііиі ыикарішііі. 417 13. Памлтнзк’і.........418 14. Жляві. Звапсюи .... 15. Шуточноо жалаіиг... 424 10. Призваніи______.... „ 17, Ннвайудочы......... 425 18. Па пішгоси......... ѵ I.. Костровъ. 1. Пэт. Иліодіі: Еданоборстин Меяйлія съ Парномъ.......... 431 2, Омііжпіі, гынп. Фанга- ловъ............... 432 Стр. Ы. 3/айкооъ. ЕлшгііЯ. компч, шюміі.... 430 Ы1. Л/. II. ЛГу/Шьййъ. 1. Пмідаше И. 11. Тургенп- ву.....................440 2. Предпочтете ириродка- п> килта........... 442 ЫП. Клпымстъ. Ябеда, комедія ........ 445 иѵ. Кн. М. М. П&рба- глаягь. О іктрсждеил срмиьъ ігь Росеін....... 453 ЬѴ. Дмтин1»- Нрвыѣчдшм БИ Исторію Роо- сін Леисри............ 402 ЬѴТ. Лапулинъ: Заилскм..., 467 14Ѵ1І. Георгій Конисскій. НрипѢтггвсзнах р*п Еіа- тѵрапіі II..............473 ЕУІП. Платанъ, міпр. іОДов- с*ІИ Слило п 90С1І1ТЖВІІ....475 ЫХ. Яноелшсій Браі>лін‘мскі{1 Слово на ппгреблігіе И. И. Шувшт...................431
ОТДѢЛЪ ПЕРВЫЙ. ОТЪ ПЕТРА I ДО ЛОМОНОСОВА Т. Г Гмпхопъ. Ііоторііко-лтгр. гр.

I. ПЕТРЪ ВЕЛИКІЙ, А. Письма (1697—1725). 1, Патріарху Адріану, изъ въ Москву (10 он- пснарл 1697). СвлтѢПнгіЙ архипастырю Росііцпеъі Вашего врхипасгырстна письмо, янгу- ста 13 шіслшпоо, мпѣ огдлии сентяб- ря въ О день, иіи> інлхфпгп выріь- вумѣлъ васпБЯ святости добреякланіе и молнлнл, аа, •еги мпогократио бла- годари иъ пату персону. О насъ же аіпѳ соизволите МЬдмъ, И мы въ Ни- дерландахъ, въ городѣ Амстердамѣ, благодатію &иявю и вапшмн молит- вами, ирк добромъ состояніи жйііы, м послѣдуя Божію слову, бывшему къ праогпу Адаму, грудимся; что чи- нимъ по отъ нужды, по добраго ра- ди пріобрѣтенія морс.иігп пути, дабы, нскусягь сопершеппо, могли, возвра- тясь, ирігпшъ прогонъ нменв Іисуса Христа по&Ьднтедптгн, а христіанъ, тало будущихъ, свобохнтеднми, бла- годатію Его, быть, чего до послѣд- няго ппдыхапія на престану «елмъ, церкви святой и вашимъ молитвамъ Предай себя С1}. Рік<Г. 5. Гр. Б. П. Шерыіетму, изъ Пр&>бра.жексках> (і-і-го февраля 1705). Міп Пиг! Письмо ваше я принялъ ц взлрл- ИуіГбЛ, ВЪ НОТОрйМЪ обьЛІ'ЛЯ'ЛИЬ о I сборѣ пѳпрілтелей и что сотые тщат- ся выбить нашихъ изъ Польши, а ты будто по укачу Еагпнму никуда и гигъ не смѣешь. И о томъ пѣго удивляюсь. Ибо а паеллъ вамъ преж- де, тг-бп лы, налъ ловможво, надъ ішпрілтолом'ь промыслъ ’іипплп; про- типъ чего вы писали., что оваго ид іірйціаіггоііъ учшіить иеяоішожно: и для того я писалъ КЪ вамъ, чтобъ ламъ до указу не ходитъ. А что есть ли как.:й удоб-шЛ случай будетъ, а наипаче къ отпору илп обороігЬ сво- ихъ еяцаошшгъ, сеГі указъ весьма ае- дѣйстленъ. И сіе подобно, когдд слу- га, видя тонущаго госппднпн, не хо- чэтъ вгп набавить, до&дсжо сп]Ава гсд, нанпсапо ль то пъ его догово- рѣ, чтобъ его и;?ъ іюдш вынутъ. Рііег. 3. Гр. Оіл&ру Ллекэдмшчіг Го- ловину, ивъ НетирИурга {7 апрпъ- М 1706). Господинъ Адми]ідлъ! Повежн будущаго мѣсяца пъ пер- вый день будетъ вдепкое оашечпов еатмѣнір, того для пѣкапорыд труб- ки и нпструнекты плдобньг изволь прислать пхь (по вдиаеішой грамот- кѣ ангаднсігмъ м.'ітещтікгінъ къ нхъ товаршцу і ешд немедленно; такожъ иніюдь сіе ппраяслняять въ нашихъ яюдѣхъ, что окоо будетъ, дабы пъ 1»
— 4 — чудо <1* стати: ппп^нр тогда люди про то въдак^гь, по есть чл’до (®). 4. ЛГешгяиксчгід т Петербур- га (11 ыніяЯбрЯ 1706) (). Міл Впкі^г! По оть’іадѣ отъ ІШдЪ, пріѣхало въ Нпрсіу I чпглп сеп> мЪрдптд, а но і{мотъ прибыли 7-ов число, а НЪ Ч-ГЯ1 сюда, ггіі, сячіа Богу, тягой огь дороги получили (которая зѣло чув- стауется во всрмъ тѣлѣ, ціиаімгь по шиу злбышистъ)* ІІамеяіЮО гірупіе еъ городѣ го- веришгсл отъ еого дня меньше двухъ ідедѣль я нѣдо иврядаЛ} ппяяраш отъ лоювнны Никиты М«>ясеевичв(л)бол.- нерпа ядра не дп елміичі Гшгрили Ида- повича (б) выгорѣли, по нагла все сдѣланъ-. Праніи* что ннпею мяло» стІБ' Н’ккікіп и выступленіемъ потре- шь евосго сей городъ спасся , ибо по обѣимъ фвслмъ Гаврила Ивавотича бохѣв 200 бочекъ пороху пЪ кааар- ыдхъ были, п екнжн би дпбрадпсь, то чаю. чтобъ одвв не вся крѣпость вадргктл; п для чего держали стелъ лишняго порогу, не віелю, и нынѣ велѣлъ рИйвеоть, который на іюгрр- бдми огтадся- Крг’ппррггъ {в) былъ бы гитовъ сего лЬпь, оэодн бы не помѣіпдлл сія прнпппа, которая от- пяла рЕбглтшклігь. Крѣпость си. Л.ѵ- ксандра тыюжь въ соввріпоіістно прп- ходптгі и уже кшрмы дѣлаютъ и прочія жялишл солдатамъ; впрочемъ, милостію Вышито, аса добро, п щитъ аоимсскпо,. Несу помогшшщг, тіщш- АІ Зотова, б) Голіянпгпа (болыісркп п-е. бастіоны нмеасіи.ллксъ по {литіямъ прябхіини- ІГІДХ1» къ пдрю ‘ісобъЪ и> Укрѣіі’ігѵйй, лмЬюКігв дна баетіаді» ПДЪ фріпіТА СЪ і:рмдышн си па ярвддежліиІД пдчъ подвигъ съ радостію; гочЬо едина (о честь елмъ янаять). котор *а всегда предазЖКнгь (г) шитому веселію. За симъ» вручая васъ Гоййаду всѣхъ, прнбывіншъ. Пояллуіі всѣмъ ныеппппі п ѵппшптъ <4 и дерамъ п рядовымъ отдай го* клопъ I Ивь паршива (д) иля Сішхтлетср- бурпъ въ 11 дель сніігнбря 170Й г. Третьяго дня вѣтромъ яесть-аюДдъ* ноутомъ такую воду нагнало, какой, сяааыпаютъ* ігн бывали, У меня аъ хоромахъ было сверхъ полу 21 дюймъ, а по огороду н па другой сторонѣ по удпцѣ ѣадили въ лодкахъ; одкіь- кожъ до долго доржад&сь, меяьпю З’іъ чесанъ. И аѣло было утѣпшо емотрѣть, что люди по крпнллмъ п по деріміьиігц будто во вроші пото- паг сидѣли по точію мужика, по п бобы; однакожъ хотя и пѣло великл была, по бѣды ааліікой но сдѣлала. Р. 8. Съ Волги водою проявили пъ суднѣ 60 стерлядий. 5. Къ I/, Л. Томтом{/. иіъ ;АЪлкш /97 апргалл 1707) (4). Г<чіяодпиъ Г’убврнмюръІ Рыбу, нрысядпзіую отъ васъ, при- палъ, шь который подарокъ бллгодар- гтоую. Тлксагь ііредлдгаю, ію упри- ічлічпп нужшлгь дѣлъ, іізвшѣ поста- раться, чтобы КВ ТягаіПі-РогѢ (о) гтъ удобныхъ мѣстахъ (а лучше за го- родомъ) насадить рощи дубодаго или яного какого дерем, привести г . Доку пг'мнлон число маленькихъ дс- г) Псвглшчъ, прпоігтстпуАгъ. д} Ріиі: ткхъ Петуь 1 вврѣдац кявы* пгкіі. С.’иі'тп|ібу|!і-і*. <і| П|н**ди Трижцкк діхгтр<іеііііі4Й ЫШЯ п діірапдоипіЛ іиі соба оишшиііи Пстрл.
5 — реиЯиоъ въ огонь (по Листопадѣ). Таляхъ подалѣ отъ городъ въ удеб- ныхъ же мѣстахъ нѣсколько десл- типъ иосЬнть желудковъ пш лѣсу жъ; тяпокъ прн якшиотпияипшгь рощи- цахъ виноградъ умпожпіъ и щіѣгнн- іш хо]клпіе тесть. Съ великимъ жй- ллпііінъ :к.-л.*_п. Иед я снлп. тамъ быта, ічжорѣ, но еще время ди допускаетъ. Господину і двѣ 1'апгіілвглнжу нъ епз ТортоВОМІ. дѣдѣ ЧІІКП всякой вспомо- ЖйШо. Рііеп /і. Алмлну Никитичу Зотопу, игъ Воронежа (2и $еврсіля17(№) (*). Гоеппдшп. ЗотиітаІ Ійшгу о Фортификаціи маивръЕлей- делеиз, которую вы перевели, мы овую про’глв; п разговоры зѣло хо- рошо и внитію пораведены, по какъ учить Форпирнющііа дѣлятъ, также іъ табелѣ мѣра ли имеионъид, футы дъ пли тоувы, то пѣло томно п н&- ноадтно иереледено; который листъ нирі'кравв, віыіііип пъ книгу, ъ ста- рый, вырѣтъ, при ТОМЬ жо косы- Лгл'МЪ, гдѣ сііыи увидите гюгрѣкк!- ійе иди невнятность; и того ради над- лежитъ ЕДМЪ ВЪ той кшіжігѣ, кото- рую пыяѣ переводите, пстервчі.ел въ томъ, дабн ввятпѣс- нерсвесть, и особливо іѣ мѣста, которыя учатъ какъ дѣлать и во надлежитъ рѣчь отъ рѣчи храпитъ въ ПерйПОДЬ, но точки, сІЛ выразумѣнъ, на сяоЛ языкъ ужо такъ писать, капъ внятнѣе можетъ быть. РІЬег. Г. Меньшикову, ч-зъ ИатсрЦу/р- са і,2.5 /діиуалл 171Гц (*). ОГл^пляемъ гамъ, что мы гротъ- лто дни ещда ндороио пртѣх.ъмі п адѣсъ, слава Вату, оса благо обрѣ- ли Пропаравъ; къ обоимъ походамъ. Зимнему и вешнему, кжнедал іп. езоя- му времени готова будить; ни въ чемъ «.і’гшюзки нѣть и тиіьао лоша- дей (которші положены съ государ- ства лділ вето похода) аще шо ири- ноділч , одпакоягь пад’І’-ясл исиолае- ну н сому быта. Въ хлѣбѣ хорошо яелршияиген: н сухари, и крупа, псе готово; впрочемъ, когда больпи осмотрюсь п что едѣаі ои]ніДІілепо будегт., писать къ вомч. не остпняп. Только жнлшо, дабы Господь Боп. ваше дѣли какъ выіекорѣв упройилъ, и ваігі. бы вамъ здѣсь я вдѣта, дабы и вы красоту йоги пиралыа (въ ко- торомъ добрымъ учаетаикигь тру- довъ быть и есть), въ ваидвгу тру- довъ свспп,, съ нами купно прпчапг- пгок'нд. былъ; чего отъ сердца же- лио. ибо СІО м'ѢСМ, нетмшо іиигъ отрядный нлвдвнрдѣ, ’гго день—ире- пиущееі'вуотъ. За елмъ мсъ п то мяпіянгь изгнилъ иредмиъ въ ми- лость п сохрапете Гог.подпн. Ншпп домашніе вамъ п домситшмъ ватинъ клшілютсн. Прошу, млиуплддаяяпъ, ноПотдпта ІКЙШіПЪ. 8. Илпсушяфи^іа Екатеринѣ I, изъ ЕрейфауииЛа «ъ Вітетпнъ (2 вот$гта І7Л1) Кятертгупііш, други мой, едржв- ствуПІ Мы, слява Богу, здоровы, толь- ко піілн тяжело жить, ибо я лѢііш:"Ю не умѣю влядѣта, я ігь одной пра- вой рукѣ првпуждегп. деркаті. шла- гу и ш’ро; а номо'шпкокь смлъко, сама вііпецпі. Петръ. Р. 8. Корабль паіпъ Святаго Пет- ра веги діні ешдд и]тшелъ, и даухз»
— в задомъ скоро; я тлю. скоро поѣду въ датскій флотъ, однакожъ долго тамъ мѣшкать по такъ І>. Еіі мѵ, оттуда ладя ч ту- да зюв і8 августа 17Г?) (’). Кдторппушкл, другъ МОЙ, вдрлг-.' етнуйі Я слышу, ч-іѵ ты екутасшь, а и мнѣ по б«'пиучі№жъ; одшші мо- яівшь разсудить, что дѣда па скупу мѣшіть но надобно, Я ИЦв отсель ѣхать скоро себѣ къ тамъ не чаю, п сколи хйШйди нюв пришли, то поѣзжай съ тѣми трглш баталіоны, которымъ педііво втп: . въ Ашиамъ; только дли Бога бережно ш/ЬишьЗ и отъ батпліпнплъ тгв па ста гаже.чъ по отьѣМЛІ, ибо «йцрипельскигь су- довъ вѣло много въ ГафѢ (а і п пепре- сташго выходятъ въ лѣса великимъ числомъ, а намъ тѣхъ лѣсовъ мвно- віиъ пешіял. Петръ. ІО. Ей же, изъ І&рлика аъ Греііфсвамдъ (5 отлфзл 2725) (•) Ійѵп'рінгуила, другъ мой, идраіі- стпуЛ! Объявляю вамъ, что я треть- яго дил пріѣхалъ сюды и билъ у Короли, а нчсрась онъ поутру былъ у мовя, а въ вечеру я былъ у Ко- римы. Посылаю тебѣ сколько могъ еыенл'п. устѵрсонъ, а больше сыскать пе мотъ для того, что. въ Гамбурга, скавытавлъ, лпіися постъ (б), и для того тотчасъ наказали всячину оттоль сюды возить. Я сего моменту отъѣзжаю въ Лейпцигъ. Петръ. //, Царевичу А-іексчіАО Петро- вичу (1.1 октября /775) {'%. Понеже всѣмъ извѣстно есть, что предъ на’пшгшіі'МЪ Сей войны клкт л) Заливъ. б) Моровал вапа. ПППГЬ вар-вдъ утѣсненъ былъ отъ шведовъ, которые пе тою по ограбили толь нужными отеческими нристаиьмл, по и разумнымъ отамъ ю. нашему нелюбоэрѣнію добрый тадерпулп за- нѣсъ и со всѣмъ спѣтомъ коммупа- кадію просѣкли. Но потомъ, когда сія война началась (которому дѣлу единъ Богъ руководцамъ былъ а есть), о кодь великое гоненіе отъ игъ все- гдалиіяхъ поарілтелѳі!, ради нашего ненскусстна въ. войнѣ, претерпѣли, и съ какою горестію и терпѣніемъ сію школу пропни, доядежо достойной степени вышереченнаго руководца по- мощію до;шиі И тако сподобился ппдѣті., что оный непріятель, отъ &о- торотѵ трепетали, едва не вкгцпіѣв отъ пасъ пылѣ трепещетъ. Что леи, помогающу Вышнему, монмн бѣдными и прочихъ пгпгпныхъ силонъ Ноо еІОскшп. равлирййпостпыхъ трудами допкжено. Егда же гаю Богомъ диі- пую нмпему отечеству радость раэ- сматряя, пбоврюсь на линію наслѣд- ства, едта неравная радости горесть меля снѣдаетъ, ведя тебя паслѣдаика, весьма па пуанл-ніе дѣлъ государл- ствепныхъ самовохьяо непотребеаго (ибо Богъ но есть нилсиепъ, ибо ра- зума тебя не лишилъ, пнже крѣпость тіілоспую весьма отпяль. Ибо хотя нв нееіма крішкой крщюды, обачо по песьнл слабой); паче жв всего о воинскомъ дѣдѣ шіке слышати хо- чеппь, тѣмъ мы отъ тьмы къ свѣту вьпплп, п которыхъ не знали па свѣтѣ, нывй иочнніютъ. Я пе плутаю, чтобъ охочъ былъ воевать безъ накляпыя ігричшіы, но любить сіе дѣло и испю поамозшостію Снабдѣвлть и учіпъ: ибо сія есть едина изъ двухъ пеобхода- мыхъ дѣдъ въ црдііліигію, еже рас- порядокъ и сборовъ. Пн хочу многихъ
примѣровъ ПЯСЬТІІ, ПО ТОЧІЮ рйНІІО- жѣрнихъ пми. грековъ. Нѳсйъсвн» лп пропали, что оружіе оставили а едяш-мх- миролюбіемъ побѣждены? и желая жить ьъ покоѣ, всегда усту- пила аеирілтелю, которий ихъ покой въ инкопчдеиую работу тираномъ от- дѣлъ. Аиіо кладешь во уі^Ъ своемъ, что могутъ то генералы по поігелѣшію управлять, по сіе воистину не есть |м*аоігь; ибо волкъ смотритъ на на- чалъ іпіка, дабы его охотѣ послѣ- довать, что очевидно ость. Ибо во дни Владѣнія брага мопго, пе псѣ лп паче прочаго любили платье и лоша- дей, и нынѣ оружіе, хотя лому до обѣихъ дѣла пѣгъ. И до чего охотикіп. пачмытвуяй, до того и псѣ. А отъ чего отараптеп'л, отъ того леѣ. И юце СІИ легкія забавы. которыя только веселятъ человѣка, такъ скоро по- кидаютъ, колг.ыи не паче сію иѣлп тяжкую забаву (овркчь оружіе) оста- шпъ. Къ тому жъ, вв имѣя охоты, пн въ чвыъ обучаешься я такъ пе знаешь дѣлъ іоішскихъ. Аще же не ииаг-шь, то клко повелѣвать оными можегпи, п какъ доброму доброе вой- датъ, и леріілвшіп наказать, не пвял силы въ игъ дѣлѣ? но принужденъ будетъ, какъ птица молодая, въ ]отъ смотрѣть. Слабостію ли здоровья от- говиривнепп.сл, что воинскихъ тру- довъ понести ни можешь? но и сіе па равенъ: ибо на трудовъ, по охоты желпю, которую никакая болѣйнь от- лучить не можетъ, Спроси всѣхъ, которые помнятъ лыгпеупомяпутаго брата моего, который тобя песрапиеіт- ніі болѣзненнѣе былъ и нв могъ Ѣв* дичь елмъ па досужихъ лошадяхъ; по, имѣя великую къ нимъ охоту, іншроетаяио смотрѣлъ и керндъ очн- ый имѣлъ, чего для никогда бывала, ниже ИЪШѣ есть такая етѢсг. копю- швя. Впдшдь, не исо трудами вели- кими, но охотою. Думаешь лп, что мпогіо НО ХОДИТЬ 141Ш! на нойпу, А дѣла правятся? правда, хотя по хо- дяхъ, во охоту имѣютъ, какъ и умер- шій Король французскій (а), который □е много па войнѣ самъ бывалъ, но какую охоту поликую имѣлъ къ тому н какія сланныя дѣла погашалъ лъ войнѣ, что его войну театру ыъ и шко- лою снѣга ішаылп. П пе точію къ одной войнѣ, но и къ прочимъ дііламъ и мануфактурамъ, чѣмъ свой госу- дарство паче всѣхъ прослапллъ. Сіо нее предстаая, обращуся паіш на пер- вое, о тебѣ ршіеужлая, ибо я семь человѣкъ и смерти подлежу, то кому йипійолисгишое съ помощію Вьшшя- го насажденіе к уже нѣкоторое а вав- ращелпоо оставлю? Тому, или упо- добился лѣнивому рабу евангельскому, вкопаяшемт талантъ свой въ землю (еярѣчь все, что Богъ далъ, бросилъ). Еще же и сіе восномяну, какого ала- го права п упрямаго ты исполненъ. Ибо сколь шіог<» на еіё тебя браян- налъ, п не точію бранилъ, пои битныхъ, къ томужъ сколько лѣтъ почитай но говорю еъ тобою, но ничто сіе ущіѣ- ло, стяги пользу отъ, но все даромъ, всо на сторону, и ничего дѣлать во хочешь, толькобт. дома жить и пмъ виееллті.ев. Охпако»;ъ всего лучше, всего дороже, бенумный, рпдуошьея 1‘ВОЯП бѣдою, ко нѣдал, что можетъ отъ то:ѵ слѣдовмъі (іютшцг Павелъ С.ШГПЛЙ пишетъ, юишЛ тиЙ можетъ церковь Нояйп упраяпть, ижѳ о домѣ Своемъ не радитъ)- Пе точію тсОЬ, по к всему госудлрітгау, что вм л, съ горестію раемышхнл и видя, что а) ЛліДмшип. ХіѴ.
8 - иячѣмъ тебя скіппгп. пв могу къ добру, на благо изобрѣлъ сей по- слѣдній тесгамептъ (*) тебѣ написать, и “іяи мало аодощімъ, игце нелице- мѣрно обратишься, Ежели же пн, то шшѣстып. будь, что я весьма теЛя НпсхЦі'ттіП. лиіну, нко ухъ гппгреішый (б), и не мни себѣ, что сдалъ ты у меня сглп. () да ттл я сіѳ только ігь уотріылку пишу: оовстапно (Воту пввольшу) исполню. Ибо х ва мое мпчесгіио а люди зэтвята своего не жалѣлъ о ни жалѣю, то како могу тебя пслотребвпгп пожалѣть? души» будь чужой добрый, ш>же свой попо- требяый. Петръ. Б Волненій уставъ <1716). 1. Обнародованіе его (г). Повози иеѣмъ есть ісшЬспю, коимъ образомъ от'Тг. патлъ, блаженныя и вѣчно ДОСТОЙНЫЯ И.1 МИТИ, въ 16*7 газу началъ регулярное' войско упо- треблять и уставъ рошэскіП нзтадъ былъ, и тако поВаіо въ такомъ До- бромъ порядкѣ учреждено было, что сдавши дѣла въ Польшѣ помюашл и едні по вее польское королевство дзвоевало было; также купно и съ шіидлмл вой па недена. была, Но по- томъ опои не токмо умппю'пп при ра- стущемъ въ паукахъ снѣгѣ, но «дна и Но весьма оставлено, и т.чко что послѣдовало потомъ? вс течію въ ре- гулярными народы, по и съ варва- рами, что ни противъ кото стаять могли, яко о томъ свѣжи еще па- лі ЗапЬшаяІР, унѣщаліе. б) Членъ, поряженный антоппвілп. ог- ігМГЬ. и) Иікіпііодороддніііл Петра Петровича (т «і. до 2Я оіттіібрп 1715). г) Обнародованъ 30 марта 1716, паи. 1717. мять есть (что 'інніиось при Ч:іси- ринѣ п Крымскихъ поіодѣпі. умал- чивая старѣе); и но талый тогда, но Гораздо недавно, какъ съ турки при Аловѣ, такъ и съ начала соя войпи при Нарвѣ. По потіімт., когда пойско І'аспорлдцлп, то какіе паллій е прогрес- сіи, съ помощію Вышняго, учшшдж надъ паАімъ сланнымъ и регуляр- нымъ народомъ! и тако всякъ можетъ рдаелдіііъ, что ни отъ чего иного то послѣдовало, токмо отъ добраго по- рядка.. Ибо исабездорідочный вар- варскій обычай смѣху есть достоІныЯ, и никакого добра изъ еааго олгадагь нпампжно. Того ради, бтіучп въ гемъ дѣлѣ самодіідпы обоимъ, ва благо ивобрѣли сію іыіигу—нсііш'.ійЙ уставъ учинить, дабы всякій чипъ актъ ено» Д4МЖВ0СГ... н обязанъ былъ своими, званіемъ, и і-енѣдѣніемъ не пттова- ривалсл. Еже чреоъ собственный иішп. трудъ собрало и умполияю. Совер- шено же въ Данцигѣ, 1716 году, марта въ 30 день. 2, 0 Гене}мі^исси.иусп. Ой чіппі коронованнымъ раздамъ, и великамъ владѣющямъ прішшімъ только подложить, ;і нллпзче тому, чье есть войско. Въ небытіи ірл сію емЪ оный команду лаетъ надъ всѣмъ воЯсномъ своему генерллъ-феліѵхміф- шыу либо СШОН.Т|СТІШ ПО случи) гьхггуиать, какъ онъ на благо н:іаб- рлгцеп. и государю своему въ томь отнѣгь датъ можегь, иди съ вопп- ездмъ совѣтомъ (что всегда шцдо- жм’іъ чимизъ), іші ію дпшіоП ему плструіщіп чтпіхь, и кромѣ опой онъ ничего важнаго съ пошпіутымь вий- ско.мъ предпринять могъ, но чинилъ бы прежде о томъ ісідопичгіо своему государю а поенному совѣту, и, по
- о іюлуча ихъ въ томъ блак'кзобрѣтоиіи а шяшолишя, главныхъ дѣдъ собою пн чинилъ, і іднакпжъ, ежели чего въ ішотруиціи и не изображало, а уви- литъ, что падекно возможно нвантшгь подучитъ. то съ минскаго совѣта конечно чишпъ, и такого случая до пропускать. впрочемъ первое главное дѣло есть, егда гомфшсеимуоъ вой- ну предпрілть хрщеть, то шцлиааггъ имѣть поиочовді поенному совѣту, дабы въ пропитанія □ содержаніи воЯ- скл чрезъ устроенны- порядочные мд- гилейшд въ сиособіизхъ мѣстахъ, И во всемъ таковое учрежденіе учинять, дабы войско во токмо благолрсмсппо во вгѣгъ потребностяхъ удовольство- вать, по дабы алое, олико ппзмож- но, достаточно было, а чтобъ всѣ войска охотны къ службѣ были и причини къ плохой службѣ но имѣли В. Морской уставъ ІІ720). (!1). У. (а). Хотя ггѣмч. есть іпяѣствп о мо- нархіи РоссІІіекоЗ и ея початіи, в что далѣе дѣда кнлая Владиміра (я) прапипсП исторіи по имѣешь; йо, остаяя сі" исторгаьѵя., вгаврлтЕмгп іи. состоянію. Овый пышеречонпыВ Владиміръ какъ иллдычеѵтіюкпдъ и храбростію своею пѣлъ главенъ былъ, по паче просадпился приведеніемъ сноето отечества отъ тьмы иходо- вовліиктвд КЪ свѣту ,Х[іИС7ТОВОП вѣры. Но, основалъ оную, вмѣсто нлэяхо- піа и укрЬллвти, яму къ ппдопію учнкшп», йгдіь сынамъ споимч на 12 частей сію монархію раздѣлилъ, от- чего плодъ сего ндеаждвниагп яла «не при жияіітѣ еяппял, видѣть, когда Святоиолкъ двухъ споить братьевъ, Т. в. прежде* Игоря. а ого дѣтой, у балъ. Потомъ варвары, яи;ія сію нлхплу разсыпанную, тало начали обезпокііпначі., что «дна пн псю подъ свою область привели. И ежнэпбъ милосердый Господъ вс воэ- длип. великаго кшг.ы Ивана Ваомь- шшча.то паккбы въ вдолдтстно при- шли ид;і бвеурмвпетно; который Влл- дпмі;юік> яродпк* дѣло йснрішіыъ и расточенную махину подо г,ъ гору со- бралъ я, яко новымъ крещеніемъ, си- лою іюли спою хрпстіплетво отъ выш'.ь рѳчвнпихъ пприаровъ свободидп. и уі’Всрдид'Ь, и овыхъ птч. бліЕКіілго сосѣдства отплидч>, котораго сынъ КОрОПОЮ У'ЛіерДМЛ'Ь 19, Храбро вл> дычветвонаоъ, отъ пііып. варваровъ весьма безопасно сочинилъ. Но по- томъ, когда сіл линія пі'ресѣкладь влодѣйствомъ Годунова, тогда черезъ смятеніе едва пала въ паденію яв пришла, которую /гіідъ полть подоб- ными первыхъ дѣть труддми о’ги- стил-ь и успокоить, отмщеніе жъ и рай- просттлппопіе пылу пижму оегшшлъ, поторыіі покое тлщніе къ тому при- логахъ, & особливо ВЪ ВОЯШЖИХЪ дѣ- лЬхь, о томъ всѣмъ есть извѣстно, и не точію на землѣ, во и ял морѣ покушался (которое дѣло тшп> у васъ стрздпо бшо, чти едва слыхали а немъ), какъ то изъ омды городъ Е‘игп а каъ строеніи днухъ кораблей въ Дѣдпноііѣ і б) на Каспійское море надѣть воамеаліе По чшю ріди то- гда тому не псполгпт.ел и на насъ сіи бремя іюли Вышняго Праиитиш лоаліншть шашхила, то оставляемъ поиостшклнымъ суді-бадъ Его. Но хотя тогда, п пе воеяослѣдаялдо, одна- кожъ странішыъ образамъ отъ выше- б) Соло Гілтік гу6,л и& Ѵаѣ. ігь М аер<зтлгъ агъ Ксшшяы,
— 10 — упомянутаго ил'Еіиіаійя, ото. сѣ- мени, нызгЬшнее морскпе дѣло про- изошли такимъ ©бравомъ: когда на- М'іцл'ио дѣлать кирсблоплампій на ІСаспіЙскпмъ морѣ, тогда вывезенъ былъ ивъ Голландіи капитанъ Діінцдъ Бутлеръ съ комиааіі'Ю маегороіопъ и матросовъ, которые, сдѣлавъ ко- рабль имоневп. Орелъ еі яхту или галіотъ, и сплыли въ Астрахань; ік> въ то иромл яагітлтовыъ Радинъ я, ллс* протяяшікъ всякаго добра, <отые ралорядъ, каяятаил убилъ, а прочіе упілп въ Перейду и опои, пъ Ипдѣй- <жук> компаяію. А двое ялъ няхъ, лѣ- карь Илг.пъ Тормоіггь и корбезютый плотникъ и мотсттшоль Карстеиъ Брандтъ, по усмиреніи буитк, воа- гратилшсь къ Мсиікпѣ, к лѣкарь при- сталъ къ доктору Симону Зимсру, а Каротинъ Брандтъ плрмллсл отоляр- пои работою, даже ди ішяего врекипіі. 2. О качесотехь о-одснш отЕии- уіц.исной. Геиврпдъ-адмирал или іишнч{л> ко- мандуігіпцй есть репрезентація своего государя, которому должны бытъ всѣ писхушпы но всѣхъ гЬіъ дѣлахъ, ко- торыя т. пользѣ государя я государ- ства касаютоа, съ досгойплл. рес- пектомъ ©го персоны. Ему иодибанп. быть храбру п добраго кондуита (ся- рѣчъ ьсашія годное си), кото]:<аі'0 бы квалптеты (пли качества) съ добро- дЬшііемъ были сеяэ.чкы. Ибо помай* дувшій, па точію твердыми указы лю- дей пъ добрый порядокъ приводитъ, но паче образомъ евоого жіпія, сжа- ли благо посту шегь, Его храбрость со- ЧПНЯЭТЪ всѣхъ храбрыхъ. Его Сігріі- иодлайосіі, страшитъ всѣмъ пешиад- повеяіе, умножаетъ послушаніе. Его рьяность сочиняетъ всѣхъ реяпптолъ* пыхъ. Едііпычч. СЛОВОМЪ, РЫПЛГІП ко- мандиръ кокъ душа въ тѣлѣ чехонѣ • гл, безъ которой никакой удъ дічіг- путпгя ня можетъ. Ему надлежитъ къ иодчмповішмъ быть мко отцу, поит- ся о ихъ дпвоЛѢСТЗѣ, жалобы нхъ ©душахъ И ВО ОПЫТЪ ПРИВЕЛИ судъ имѣть. Топки дѣла ихъ иакрѣако ашэтрѣть, добрыя похвалить и ингро- хдкть, а и&влыл накадыішіъ. Опъ дол- женъ репертшіатг. о ясенъ ениего го- сухдрн и вешпекую коллегію, п ая псе отвѣть дать, Укавы псЬ до -готію о кпкоб пуъ непріятелемъ якеиедііцін, НО п ВЪВВО- ей командѣ, ежели что паяное, дол- женъ давать па письмѣ, а ио па сло- нахъ, дабы кто что протпвпо учяшггь, яснѣе обличенъ, а исполнитель ука- за ппрамданъ быть могъ; равно ео и репорты прнтптміт.. Глалшлк дѣла и ікшпіжін начшіи* еія никогда не дертаегъ чпппть беоъ коисидіи ішсьмеппоП, развѣ печплппо атаковавъ будетъ отъ неиріктолл, 11 сіа шшіхошо по ото. его оплоппш, но отъ ваконпыл причины пріидетъ, яко къ ходу случается при подыма- ніи долгояремешю быппіаго тумадя, иди сему подебшнго, подъ ляпшйимъ чипа. Такожде на-.лвкітгь частыя колся- діи имѣлъ, сколько время п случай дппустиіъ, о управленіи дѣла вручен- наго (шу, а и пирядігѣ линямъ, пидъ илфвфемъ вычету полумѣсячнаго жа- динадпл. Тпдлжъ надлежитъ ему смотрѣть, дабы воинскіе суди право итпршля- лись, нѳ міыін кому, ипжо поелгіьа ил кого. И когда глкой неправый судъ учшініея, тогда иныхъ судей судить подлежитъ. Гжнхп опыіі сіе црешэбрежміі, то самъ достоинъ бу-
— 11 лотъ такого вікааапіяѵ какъ тЬ шш- шо. И понеже кфоыь всему злу есть ерну>роллЕ»6іет того для всяігъ кшшр дующій ыппефъ долженъ блюсти со- би отъ лихоимства. II во гочію бл> стпт по п другихъ отъ апаго жесто- ко унимать и дооохьствопктъся ощ>?’ дѣ-л оішыітъ ибо многій ннтиросы го- сударстнйдпые ^ювъ сіе пло потеря- ш бываютъ. И г.’.гл и командаръ. ко- торый лалометно нмпкае лмѣнтъ, но- много лучтм ишЛнтка почтенъ быти можетъ ч новежо оилх’о непріятель (хо- тя аппй п вѣрилъ) постороннимъ об- ригомъ подарить и съ прямаго пути свесть легки можетъ; того ради вся- кому командиру пдідрлштъ сіе не- престипш въЧіамлів имѣть и отъ она- го вл&опкш. Ибо мозсеть тавдвывп» богитстішмъ лшсо смерть, о«ія без- честное жіггін купить, Ещо же другое ало слуилстсж раю пон лыігіеплгплоіпму, то есть похлѣб- ство. Ибо опей* мпогіа по только ва худое Г^ІЛО, но и на добродѣтель вмѣняютъ, ставя въ милосердіе етю линныхъ дагко судачь, пли пи слу- чаю иныхъ и весьма Свободныхъ отъ суда имѣть, дабы тѣмъ отъ лщев любовь получитъ. По такониГз хра- ыплу (жлп на песцѣ, елппднеть бвігъ твердаго псновапіл и всегда готову къ паденію, попежо шічто такъ лю- дей ко илу по приводитъ* хшгъ сла- бая команда, которой примѣръ суть дЬтл въ волѣ, безъ ппкянапіл и стра- ха подращенныя, которыя <К5ыкно- міпю въ бѣды поддаютъ, но случа- ется послѣ, что и рцдагашсь пагу- бу приносятъ* Тако и въ войскѣ ко- мандующій суть отцемъ слыхъ, ко- торыхъ внлаохиі*ь любить, снабдѣ- вагь, а за пргчуЬшвнІѳ шшшіына.ть, какъ прожди писано. А клгха плела- битъ, ТО ТлМЪ по времени ВЪ П611О- слуіпаліе алыхъ привелось, и т доб- рыхъ алыхъ сотииівгъ и нерадѣтелъ- ныхъ, и пъ пипомъ ннкдш ОЙЛОПІ- шдъ. И тако самъ себѣ гробъ ис- кнпшзтъ, и государству бѣдство при- ключитъ. Чего тааджде всякому ко- мдадуюпо-му весьма оітребатигя и йко смерти достойнаго страха описи- тлгл надлежитъ. Ч іігтрь лнучллъ ка-рабллстрц^піе въ Амстърддмѣ. лд гллвпѣйпи'й яэъ голланд- іжяхъ пг-рфсЛ—ОотмгпдсппО. Здѣсь, 9 с»?в- тяй;!#, в.тіяолъ опъ фрегюъ яонмдСй^ Апостола Петри л Пша. Въ илаимѣ пъ патріарду Патръ ллкааивоѵп. цріпппу ТРУДОВЪ СІХІЛХЪ. А.ДрИіЛу, ЕЛіЫ’гЬ І’і) мно- гими другими, но нрллллио. ПН пробы- націи Цлраі на границей, ни то. 'по олъ работалъ, і-‘къ простой рлботігикъ, Тахъ какъ война съ Карломъ XII была тогда въ елмс-мъ разгаръ, ігм- родъ, по суенЪ]аю да»му, считай >сѵ рму цѵнакптпио чуд'іиъ, МОгъ пилуигпь рлаяыв толка и тіцдікфгыъел пустому страху, то Пѵтръ письмами къ цдъіліі- етмукіщимъ въ ЛалыпЬ л Россія предап- (інііа-гг. ніц^аелйі пть аз&тмевіи. Такимъ гбршхімі., Гьиорло. кнлаь Щг|Лптивп., Петръ ого пр дніідііЛъ и лл псп учрп- жхаггь сапкобы. При н-кім-г. шп-ілвѣ при- ложено письмо англ ійскихъ мцтепгѵгккооъ къ ихъ топдрпіцу Фярглрсоиу, прспидцпа- іедю къ МасховскпЙ Навпгиціоююй іпки- лѣ (быкііНіху профессоромъ мдтсматннл въ Абердинскомъ упиве-рскіетЬ н прибыв- шему пъ РіХіпЦо. по ПрИглшиниііа Пгтряі, Ъ Лвъ Кіевъ по за;кіж«иііи крѣпости (Іі лнгуита). Петръ ъыѣхвлъ ^О-гог при- г м/1 нъ Нарву 4-го паятлбря, отсюда во 4 лотъ, птопниоА у КоТЛиШк сотри за, пакпиоцъ гь Петербургъ. <) 1Ь декабря (17СЖ) Йпгръ ивъ Нарш огаранддся къ войску ігь Кісхъ, пуда прі- ѣхалъ 24-го. Пзь Кіева прибилъ 25-гп ігь Жадину, гдѣ лахидмлисьШереметовъ, Мспитпаніъ и другія сешерады мини- стры р5’с-сцІ0| ранни н вѣсколі.ко оізлъ- СКПХЪ ССШІТОрОЛТг. Въ ЖолклЪ йстяахнм
— Г2 — по 30-і апрѣля 1707- Отсюда пивалъ къ моосіодМу і?*іх«раіитору Толстому* дь эвбы- нпл< среди пиаіпіідіъ трудовъ и боппо- елйгпгѣ, пдбопггъпв і*4п- устройствѣ ыгут- рензс-мъ. Чігтал тюі’Хчгыл письма Интра Ц Н0С«бхаХЖ1Ю ПріГПОМППТТ. Г-ЛПГ’Л о немъ Нішолеава: »Н> что ітѵ взгжгдл іл Рос- бИк вае его пнчазомь имѣетъ», ЧН-гръ прибылъ въ Вормігджъ 14 {награ- ди 1700 г. л;п.Ніаодада-Юита, о кето- р- 'й ГеяОрзгпм п. пігльжк, есть переводъ съ фрилп и пплкчптлші 1711< подъ иланд- ПР'МЪ: »Віиидоюітлсшах тцпігрп ) ігрЪііДО- ші Гороховъ (СсаѵдН, /I, -"270; Оянум. 4286). ОИА ШПИ8&ИЛ я Голжколммъ, въ спискѣ пниі-ъ, лзддепыхъ при Петрѣ: ♦Шіопдігвй иіівам мапвра увр каленію городовъ* Дпмті.4, ЛѴЛ Переводчикъ пн—флата клпптпгтъ Вдоволь Злтот», бывъ Никиты МолеесвігчЛл—Письмо ото лк>ба- ііытво въ двухъ отлошрпіяхъ; до-пнрпыхъ, ОМО іміЕЛиыилтъ мвутомлмуш діиккіъ- ІГОСГГЬ Ю'трп, которий, во ІфОМЛ борьбы съ Карломъ XII, шіхгідтьтъ досугъ по толъго прзсматрлэапі, да хчжѳ исправлять пере- водъ: во-вторыхъ, пвь него ппдио вс- поо поішіф Петра о томъ, какъ дадж- г? пврпіыіхігтт’ съ иностраннаго! <11 •» кпд- лежитъ рігп. ггп. р!іім храки г г- пт. пеуо ьодѣ, зо точігч рі-р’іігух: пъ, пп смй языкъ уже таш. пведть, капъ втогаѣе Ыі'Жі'ІЪ бытъ*. Ч Вмѣшъ изъ Ыосааы 17 фннрнвд (]710)г Питръ прибылъ пъ Пнткрбуртч. 21. Ктгяая жо Мніп.пгпхола гл?. Москвы птттрл- вллъ еъ Ригѣ дли осмотри мѣста между І'НГО» В ДпННМИЕДЪ-ЛЕкШІПИІі. Чтобы удоГліѣв апрвниматъ съ вора веар&ятіиі^ спя <7да, ініхѢно біііо ему на ДішігЬ укрѣпятъ брі^іш <ъ цёнііми пг адМадп. пЬсеолііПо приметъ (поромхип.), іахтоппть ня нихъ пупікіе, ті Получивъ извѣстіи, что короли: дат- скія (Фридрихъ IV) и польскій < Августъ П), вгФп-твтІв съ шмдаші ігь ІПімсрптііи, влти тайіпде агрепнмры съ Карламъ ХП, лливаклвічс-ліл отдѣльныхъ съ пиѵътрл- іглгкиіъ, Петръ I ргІишЕлъ елмъ отправвтъ- гл п. Ікодераипсь Одъ выѣхать инь П^тгрбурга 12 іюня и прдбшъ въ ІЬриу пудд пріѣхдлм также ^птерппк. Изъ ІСеслшш Кшітерлиа нрвдіхтшілл иутг, пря- мо къ ирмщ, стстпінгл у Шттли. и гасу- длр. ігт. Ллп і>!Ь‘|і 1 (21 іпдп) гиділсл гъ Лигуі'тпіПі- 24<хг, иь ѵВеп,,пгЬ Гар^ ПЛХЪ, ПСТргЬтПЛГг І*!ХІ ѢІиныннрэпъ. а при лагерѣ у Штхтиітл цзріпшть АйпксіЛ Пстролігпк Отсюда Петръ ѣздилъ иъ Авиламъ. гхД стоялъ датскій флотъ, къ цатсгому ишѵьммлфдлу Свгветйту, и ігрсігян і. у ИДО лртиддерж дни дііЛстііІм ігрптщгъ Штптііпн» кѵторый пжіиттѣ егі- к-т[».хтъзуттдоіп.ч пріпівдлс-?ьг-ть РЩП ІСлрлу XII; всѣ же прочія мѣста півсдской Помо- |іавіл нашиы были ссшнівьшл войскішь Цицл»пг!чл|і.ххг- ііпглліидлсл иаиолыиъ же- -тдяів Петра де преждекаігь прибудетъ ешо лтсЕшя а]>таллерш.Тогда Петръ велѣть хааисіфу ешміну ярп АлгуетѢ цриенть нх» *» втмиддеіііюй іі|іл-.ыдкѢ пртпддиріл. Въ п;гпі’іпія сгпФтд осі ігтрплялся ръ ГреАфсвалъдъ. Письма, іліендпыл имъ от- • гід.ч. покааыѵ.мсггь ьрайвво его еояі»лѣ- піг> о ні;тнрк времеяи вслѣдствіе м^Д-інь пито д’ПЛптаія ічігіііиііЕбігь, ранни паігь и о де впдлсжзиі<«нъ ѢЫпйяпііпіИ ими дого- воровъ. 2-го овгуета пріпоелъ тгорьблъ Се. ПіЧ[зщ а П-го и д?>а другіе ипъ Ар- хайптзлм’.іич <тъ Ь2ьлийгн>мъ Рейсомъ. Нисъ- ПО ЙЖЬ Грийфппалма ОПіранЛічіи гь Вшм теринѣ въ Штативъ, гдѣ опд <іс гапнл.чіч. •) Петръ I оспннілоя бъ ГроЭДсімиидѣ по 11 августа а въ этотъ день прибылъ іи. Ніі л.гді'гь- Отоюда яис-илъ оаъ Ева- тнртгѣ дна письма: «дошл» (Н-го нні\і навѣсцахъ о ежі&мъ пріНддѣ; другимі. (17-ги квг.) прігт-таппѵзъ т. ссГЛі. Ехите- I ила пріѣхала въ Полъглсть 23-го ввт. ’) Пль Ві’льглстд Петръ 1. вмѣстѣ съ Ешіторігнпй, прибылъ нѣ Грвйфежадѣдь 24-гп авг,; выѣхалъ пт, Ійцілебадъ^ дли иодъэсвапія водами, 88 сеитмбрм. На пути, 30 сеатября, пріѣхалъ иъ Елкинъ, х#Н иміі-тіі юл:фар«*тнпи съ вруосжкігті гиро- лнмъ Ф]іидрихомъ Нігл.ьгадъшім’ь I л от- іудвг 2 октибрі, оздраміииш въ -’МЛн« цш-к Въ Карлсбадъ пріѣхддъ Н, Началъ шгл. поды 1‘>го, какъ впдао ивъ иясьма къ Екатеринѣ, отъ 11-гоі иакрдін- яиго дня п-’ічалп і:итѣ Всі.ду Пѣ пай амѣ*. Лѣчодіо продскежо-тіхъ Ій дігцй: <Курсѣ кончилъ пчерась: моды слова Воту, хѣП- птіяйіиид ивраддс: какъ бущс«тъ послѣ» | ІІЦі::ЛЮ ѵтъ 27-го}. ІЫ Ьхдлъ въ обратный путь 31-го.
іЗ. = 10) Писано по смерти супруги царевича И отдано ему въ самый день ея погребе- нія. II) Въ бёаД при обнародовании Мор- ского устава (13 января 1720), изображе- но; «Учиня уставъ воинскій сухопутный, ійіД съ помощт Божіею, приступимъ къ Морскому, которое такожъ прежде все- го начинаемо было, а именно при бла- женной И артіі достойной памяти Его Величества Государя Отца Нашего, для нфЛёМаРу въ Каспійскомъ ціф?; но тогда чего ради тому не исполнимся, и на насъ и?# бремя воля Вышняго Пра- вителя возложить изволила, оное оста- вляемъ вецостижимымъ судьбамъ Его. И іціііащ? п3>? а?ёі необходимо нужно есть государству (по оной ііпёіадё.?, что вся- кій уіФгІшаоііц который едино войско су- хопутное ёі?і?ды. одну руку ©і?аой, а который и флотъ ёі?аой іа? руки ёі?- етъ), того ради сей Воинскій Морской Уставъ учинили, дабы всякій зналъ свою должность,, и іаа?а?й3атй щіктобъ не отговаривался. Которое выбрано изъ пя- ти морскихъ регламентовъ, и къ тому довольную часть прибавили, что потреб- но, еже все чрезъ собственный Нашъ трудъ учинено и совершено въ Санктпе- оафабра^ 1720 года генваря въ 13 день (Собр. Рос. Зак. №.. VI, М 3485). При составлены Морского Устава аі?по? съ Государемъ занимался контръ-адмиралъ Госселеръ (Жизнеотіс.рос. адмираловъ Верха ш.. I). 12) При изданіи Морского Устава, пре- аёп.ёіа??- значительно ёдіЗіаіі ?аіоа- номъ Прокоповичемъ, который многое исключилъ, а многое прибавилъ (Ист. Петра 4 Устрялова, Д 39?), п, БАСНИ ЕЗОПА (1700) > 1, (Лзрый и Смерть. Старый *ьаёіа?ёы, іаіі?ё0ё і?ёіа- да дровъ, цесяше далече; истомив* шнжеся великими трудами, положи дрова на і?ёіаій г?пд? и нача смерти призывать, Егда же смерть, пришед- ціи, вопрощдціе, для чего призываніе ед, внезапу ужаснувпшся старикъ, ша?йа, яко того ради призываше, чтобы дровъ помогла ты ііі?. нести. Прилаганіе (а). Притча знаменуетъ, яко всякому ч-аёіа?ёо любезный есть животъ, ай? же нищъ и ИіДуііЗіМ бываетъ.. а) Смыслъ, ідааіо-гі?іА?- басни (айа- Ьиіаііо-). 2, Курица, несшая зепотил лица. І?ёау жена й?у0? курицу, не- сящую золотыя яйца. Иу0і? же, яко внутрь полна есть золота; убив- ши же курицу, ійд?о? тако, яко и въ прочіихъ ёрф?бц. И тако ёі?]р- ще упованіе много іаф?поё богатства, и малаго лишилася. Прилагайте. Притча знаменуетъ, яко нужда есть настоящими довольствовать, а нена- сыщенныя похоти богатствъ блюсти- ся, 3. Лисица и Левъ. Лисица, никогда не видяше льва, по случаю же егда Йордану съ нимъ, ужасеся, сице яко аки мертва бысть. Потомъ вторицею рдб?, убояся, оба-
14 - че же ис тако. Тіигіе вгдл впдо ото, съ великимъ дорхшіемъ нркетуяшшш къ пеку, бесѣ,цжаше лъ нимъ. Пі’іЫАТАПІВ. Притча лгамспувгь, обыпнпвяиівмъ (а), яже страшна суть, достушві бы- ваетъ. I. Тати и Нп.тели. 'Гнтп яъ домъ пѣкіЯ Шій’оща; ни- чего же по обрѣпгпг, кромѣ куря (И), воеіп гилшп того шщіопп* І2гд* жо убити его хотягпа. проси ихъ да пу- сгяіъ его живи: скмывыпе имъ яко потребный к коле-лиый есть іюдомъ, въ п<кцп будитъ нгь труждлтпся, Оди же отігЬщліпа: того ради па- иначе увивъ будете, огдз. убо ихъ будшпи,—пямъ красть не даешь. Прилагали. Притча яиплопуетъ, яко сія лука- вымъ лпдехъ суть тщетна, яже бла- гамъ полито. б. Балкъ и Яіураеей. Волку егда кость уняііѳ въ горлѣ, обѣщая меду жорашжі, аще, вложив- ши главу, косы, пзыіімугь. Одъ вш, яко хрлгопгій, кзтя (в) клепъ и пала мііды просити. Опъ, посмѣвівся и остря вубы, [н’чѳ: годѣ (г) тебѣ остъ, та едина мзда, яко отъ устъ волкп- лъиъ щрміу главу стою изъялъ сси. Пршыгашв. Притча па тихъ людей. погоріи, отъ бѣдъ пзбіиілены сваямъ блшѵдѣ- телекъ, <чщо іювдадлъ. и) Прігпкчмэт. о) Пѣтуха. о) Павликъ, Г) ДскПпгиЧІШ, 6. Яйна и Рабыни. Жена вдова, п «поготрудіпія (і’і, ог’да тгііяшо рабыші, о ій.ишіхъ (о) въ нощи новбуждліие игъ къ дѣлу. Оиы же, утруждены шшрестмшою работою, уегіхинша домоваго пѣшія убита, вже въ пепцп поэбуждапзѳ гос- пожу. Піпіклю'іися ямъ, оідд «іо ео- т.?ілпліа, нъ гсіріпве ввддошп вш: го- спожа убо, егда не нѣддше кутовъ часа, ралѣи въ Ц<шія ихъ водбуждА- пзіэ. !1рігд*гапгп. Притча вігімішзуетъ: мшігикъ лл>- демъ совѣтъ вило» есть вслчесгл влд. 7, Хвасту/нъ. Человѣкъ лѣпИ, бывши въ чужой земли пршнапідоіл., егда возврагнел въ евро зг-м.тю, хвастался предо нсіімя, яко мііага ня многихъ мѣс- тйхъ мучпеотвеппо тяпряше; во гридѣ же Родѣ (ж) и.ірлдііо скакдшо, и іш- нто же 7ИМ0 не умѣіяпіа тако ската- ти. Къ тому сіинитшо, яко и по- слухи вмять, кішіріи твмо быпіл и ви- дѣша. Нѣкто же отъ стоящихъ та- мо отаѣшд ему: ащо гіл пспгва суть, къ чеху же тебѣ послуги я свидѣте- ли? со Родъ, со скаклик. Прилагало!. Притча знаменуетъ: аще вѣсть ска- ряго няпгр ппшіяплія, вся сл інеса праздна а суетна суть. 9 «Притчи Эсвыгомы, на лзтинпяоюі и рувсвомь «швѣ, илъ же АвіеніЛ (М стихла а имбрхш. Стміокуиио хе брань жпбъ п мншііЛ ГйМі']>оиіі др&ВіНі аііиііі- д) Трулолюбиічи. е) Сіі пѣніемъ пѣтуховъ. ж) Родосѣ. н} Аяиігьллпш. Йімшімгпсеігь Ѵ-го и., смінпилпнттл пи рѣдпп съ Двіпііаи'и, лл- тив. гапстиі.ірцтжъ IV и.
— 15 — плсо ипритными ль сбопіъ ХЙИПІХЪ ЛІГ- дііми і’и’і а Пі тштаводіоіПН» (ВЬ Лыгтгр- діімѣ нап^ч, у Пплеп Апдр^пп Тѵсслпгя, Г7<Юі. Въ кіимѣ 47 граптръ, Первая ізіндетшшиъ Нэмст въ ігѣксді'тіПі плл- тЫк окруженнаго эіОДюпі. Богж и фргшцуисмліь вшфтиад&ъ. В&трлхошсш» ХІХ ПГірППлДЛПЛ Кпгтіяппджнъ, иг> *ть щкшуідамII. Пх’рпиЛ іыоЮТііні) руо- гшй пгрплодъ Евдсд сдѣхпіпі Гозвип- гігпмі. ІіѴІЭ г- съ грл ііузвагэ; второй 11575) іфипжеыамтм оыйярсвіідг ротмистру Клмшкікому- ПІ. ПЕРВЫЯ РУССКІЯ ВѢДОМОСТИ (1703і *). Вѣдомости. На Москвѣ векшъ ешнЬ пушекъ мѣдныхъ и гаубицъ и моріироеп. вы- лито 400. Тѣ пунши, ядромъ по 24, по 18 и по 12 і| уіпоігь, гаубицы бомбами пудовыя п полупудовыя, мортиры бом- бшн девяти, тредъ п двупудовыя и меньше. И еще много формъ гото- выхъ великихъ и среднихъ къ ллтып пушекъ, гаубицъ и мортирокъ. А Мѣ- Г.ІІ нынѣ на ігугпрнппмъ дворѣ, ко- торгыі притотовдст къ повону хитъ», больше 40,000 нудъ лежитъ. Повелѣніемъ его врлпчегтва мо- сковскія школы |б) увлажаются, и 45 человѣкъ слушавггъ философію, и уже діалекта ну окончили. Въ матвматичосіп II штурманской школѣ (и) больпні ЗОО человѣкъ учат- ся и добрѣ пауку пріемлютъ. На Москвѣ ноября съ 21 числа по 24 декабря родилось мужеекд жедеяа поду 586 человѣкъ. Щ картинками. <> Гадііліпі-грпсл-лдтппсгаиі лкядсміп. и) НппягшЮпво*, поміицавтейел въ имина Сухаранс-Л башни. Т. I. 1 аЯііловъ Игпсііави-литир ір. Изъ Пореады пишутъ: ипдѣйекій іідрь шквалъ въ даръ н^лпипму Го- ііудлрю плгпему елппа и гаыхъ іпсП во мало. Инь града Шемахи отпущенъ онъ къ Астрахаят» сутпмт, путемъ. Илъ Иаяшги шипутъ: на рѣкѣ Со ку кашли много пофгн л мѣдной ру- ды; и:и. той РУДИ мѣть выплавили ирадпу, (того чаюя, всмиую быть прибылъ Московскому государству. НтаСпбирипппптъ: въ Китайскомъ госудврсий) езуитовъ водами по ста- ли лті 'птг. за пхъ лупвветяо, а кпыв изі, пихъ я смертію иазаепи. Иль Олонца пишутъ: города Олан- да, попъ И ваги. Окуловъ, собрлет. і.іниіикпвъ пѣшлхъ съ тысячу че- ловѣкъ, хпдилъ па рубавъ пъ свѣй- скую Гранину п разбилъ слѣйскія ру- Гішвнску», и гпппинеЕукЕ, и сумѳр- скую, и кернсурскую заставы, & ва тііхъ аагтыіххъ шведовъ побилъ мно- гое ти. до, к взялъ рейтарское ива- ми, барабаны, м ішілгь, фузей и ло- шадей допоп-по, а что взадъ вага- совъ и пожитковъ опъ ооігь, и тѣмъ удымш-стаовмп, солдатъ своятъ, а достадыіыо пожитки и хлѣбные влпа- СЫ, коихъ нѳ могъ аіібраіъ, ксн по*
- 1Н — ЯХТК И СОЛОПСІчГЮ мылу охотъ, н окаю еоливеішЙ нкіпіп мины, и до- ревіш діаоронъ гъ тысячу потктъ же. А ид ідишооинсипіШАЪ пістмшкГЬ, по пюмисѣ явыг.овъ, вторыхъ ралдът кшг- шщы іііведекоЯ убито БО человѣкъ, піиоти 4ОСі человѣкъ; ушло изъ кон- ницы БО» пѣхоты іоо телотЛкъ, а изъ пспойд. поПскл тоіилр ршійію сол- датъ два чедотѣка’к Иио Львова пишутъ домбра въ М дотъ: Силы кашиция подъ лохіціл- никоігь Сішуопгь тдаевпо умпо- жшптед; нырубя въ Немировѣ йомеа- ддитл, съ гвотпгп рагпиыи людьми городъ оыодЬцц и уаю намѣренъ есть Бѣлую Церковь добывать, и члють, что а тѣмъ городомъ омвііг ДѢ«ТЦ КДСЬ ПаЛкіІІ СЪ 0ИМЪ сондп- ИІП’СЯ СЪ СВОТІМИ ві-Пскяяп, II ужо сшипліазотіі, что соединился, я бу- детъ ихъ воетп войска 12ДЮ0 чело- вѣкъ (3]. Литовскій іюльскій гетманъ і ѣдетъ ігъ своему войску лидъ дптоз- евую Бресть, іюіісхо шшцшше но сказкѣ секретаря Орухо частію тп. Кллнинрѣ, частію въ Савдомврѣ сто- ять, м гилаыванпч», что черезъ пелп- П}ю Польшу въ прусскую ОмМЛЮ ной- Ді.’ГЪ. Подъѣздъ ВЛИТЬ ВНОВЬ ОТЪ ПТПѲ’ довъ собрапиыхъ ѣодотоігі* большую часть сіігсшк и нѣсколько въ игъ пла- тьѣ нъ польскомъ обпаѣ повѣеми (*). Отъ Архангельскаго города пи- шутъ, сентября въ 20 день, что какч. его Царское велнчесгпо войска шіде въ рналичиихъ корабляхъ вв Бѣлое море вадрожіпдъ, оттолѣ ідлѣо по- шитъ» ы корабли паки нплгцгь къ Лрдатігельгному городу прислалъ, п обу/Ьтпдгггсл тлио 1з,си>о человѣкъ ешддгь, и на ш№о* крѣпости, на Двюкѣ плречотгппП, ежедневно 800 человѣкъ работаютъ і5). На Москвѣ 170-3 гсттациі пъ 2день. :І -ВЬДОТКІСТІГО ВОЕННЫХЪ и шшгьдь- ладъ, достоЮшгь пміш п іш.ихгиг вау* чигчлтііся ль Мс^ікіьаодгк гоаударгтвІі и во амилъ ^згрічпн.хъ странахъ. Начаты пъ лѣто отъ Кристи 1703, отъ гвЕсарн, а окоп'ісяы дсквбрсігъ с.-сго хв годы. Вѣ- дпѵ <тн 171,«3 ГЦИЛ ыгттЕынсьяъ М:і. ші!і, въ Ѳ д. л. церкмішыігь іпрнртръпі. Пгл- пое Иііюіг ••(м’тоитт» шп. Д'Э-тл ауіюраігь, ныходвпцппгт. игъ віюиредѣлрпЕыѳ ероші, и*.р-_ілтгіо ш> мѣрѣ ншиллыпл статно, л ршілкч^щпхсіі.кдиъсібъинкмэ. (ити 2 д<| 7 шістіалть}, танъ анигда чінчюяъ и для- Ийн> стріікт. П^чдтплпгь пЪдомоста въ ЧИСЛѢ 1000 Н|йЧЧІі1ЛЛ[ОЕПі, что ддртъ По- пять* о штгребнс-сти< которую сшіущюія саіф^нвігинкя въ жцапіл іюдобадга род*: л стеленъ его ваваштипігмичи дли внхъ пгідтигрзЕдантгл руюіііигіггитт того вро- кшш сікірігитимн, въ которые юстданти- пп ихъ очень часто перепвсыиллп »п ѵМъ- 02126 вумара ГВЛСТЪ. СпИгЬнъЧ, ІТОКІСЛЩІЛ- сп д-.і Рйссйи, помііііциійіъ ігркждо капѣ- <-тіЛ ишастр.-иішлъ, ;ілвмлгпомшпілпіР вѣ- роятно. в;гъ двухъ гыетъ, которыя □»> луплла тогда посальскдн каииюілрій: •Вг*і-3аиег Коиѵ^еп* п «- РцяЬ 1Іви*иіг*4 Крапѣ нлч» графъ Мптпѣппъ, "ычіпій ст» то пфсмя пдлпгмъ послаппв- кс-мъ въ Гс<іла’!диіг □рнсынллъ иьрмі не только отдѣльный пуиьрл галетъ, а.т^а- ааюшксп въ Гі лллпдін, «о тіікэм діі<5і> ШТШЛ ВЫПИСКИ ІГІГЬ ЖЫХОДЯИШГГЬ ігъ ірупіхт. пхударстаагь. Все пто мюлиѣ ДЛИ ВЪ ЛТЗПйОЧіЧІІКХТі ПкіМГЮіЦІПОСЬ въ вЬ- ДОМОіІТНХЪ. в гь нѣкоторыхъ Ііуняралъ Ібредъ нпйстрліпіъгіи ипрЬстілѵи ши»* чятшіие ВЪдияости изъ Гвгв». Пз-тоЖдь пір ігпзтіютіПг осйбеияо когда, они хвсалксь Россіи, бг:гпристрапТиое и ВМЪсгЪ ДО ВОЛЬ- НО ПИЛПРО, обличатъ илігуошіго <!0стніШ’ іі‘лл—мккіугь быть грш|д Ьедора Лди- ксѣеенгпі Головина, о котороѵь А. Ѳ. МшіцікіягкіЛ зъ своігаъ ррмсаспш <Ііг»5- ліогрд(іипіи'і:лі7. стгйдЬнілхті ттшорпгі^что іЛГЪ «шин’ПЪ япдлпіі* пинтъ*. Мііигаі илъ ст<«чественпыхъ шигѣстій аохрплишгъ и до слхъ воръ полную .:оБЛ.ѵ.в?е-іьаі_»<?тъ; тако піи- снЪд'Ъмііі о числѣ шыитыхъ въ Мі> стеѣ ігупн’ю., объ усхПнші «и Хчі.гЬ ілбу- ЧННІЯ ВЪ МОСБПО' КПП- ШІСПШХЪ' ойъ 4ІР1-
— 17 лканит М’бд'ппй руіы пі? рЪхгТ! Сегу, Объ от-крыпи тадоЛ э’,н руды въ Олоисакоші, квасцовъ, купороса и сѣры въ Иоэеліг саомь уѣздѣ, объ <шішяіи Петербурга, □ иадапыхъ яашяхъ дѣйвтвЕахь и проч* Вфдаымкж іілгліш доиціощі) прдпн.іь- іплгъ лгг.ікіігъ, близіцімъ гъ роатогзр- ному тото прг-ѵт* пи, по іігрѣігаэ погрѣ- іенк’ТЪ припитъ прдвдіілсаіііа, на вполнѣ уотано:-пшиагося, а еще білтѣа ирставъ употреСи№НІп инаковъ П]п янндпіл и удд- релій. Шиішхъ ВіРМімівйфОігъ Вѣдомостей 1703 г. силрпііплпгъ только дгл и обаенш припадложапі ИмлсроторспаЛ Публичной Библіотекѣ, аачалъстао которой мздюю игъ ІійЬ г- и □оевнпшо Міхимьтіму упплпрсаюту въ день і:ріь ;отпдпіл сто- лігпіпгѵ іччі гущі.ч’-поваеіи (Парныя рус- скія вѣдомости и пр. пои, под. ІЬЬ&д } П1иедык въ ослѣ С-і’1. стоняп на рубежѣ ІСьрьиьекаго уЪлдц; Икуліять ни четырехъ настояхъ: ?) гіУЧййехой, Гпіі- ікіді'Ю>Л, СуйгргхпЙ и Іг.і>|іЛЕургкрй, по- билъ до 430 чсдагаЗДъ мппрідт<ш>акаго войскл. *1 Въ бытность Пира 1-го подъ Кдц- іиииі (НеІНШищемъ). 1702 года, хіріѣиакілп ігт. инку лжтевежіе іих-іы съ яри<;і.По>п о шліеіпіп, двыиглм* в Вийсжоьп., противъ штодоѵк 1к> рті. ЖИ ПроШЖІЛ ІНХШШЪ указъ гь гетману Млэняѣ. чтг^ы плъ о мозн ращеніи отъ ИллгЬд БМо.) Цпркпп в о уепокощііи тплинпаихъ ѣузітппъ чи- нилъ вй.іиші> стараніе л ІІнлѣЛ къ тому □риотсійпимп спосйЮМ прлгидплъ, ц про стері’пи’п. бы тото> что(7ь ікідишпио къ Россіи ігріипидехащіг пзплггп ігъ тому буіпу по прксташкпг * (.гйурноде Л- 1г., 1, ВЪ-59). в) Относительно раепилслстд швид- ехлхъ і>::Лй|И. па влмиигь ігн.тртігіьъл г. (1702 г^)і ігъ ЖуршитЬ гіпиіаті: я1м.ігдц заступила півш, то хоралъ ілп^дйхій «н>л- сласяол радстдивлъ въ ВарлишД, Явоппъ> Каалмігрѣ в Севдавпфѣ и окало тѣгь мЬсггъ’. Въ ш&едокжъ вийсвѣ нііходЛ’ шіеъ Волохи. Журналъ олвыздетц здхь одіідзды» постаілігь мал»лірирчъл.тъ роту Полгхсіпч Кардъ XII хестдер рагпгабсп (1. 4И). 5;« Получивъ ні’пьѵіс, что ншцдсніф флопъ готоннтел къ нлпвдагію на Архдіь гмы'леъ, Петръ 1 въ трстій рпаь отнри- гптлс.п туда съ ці^арешачемъ Хнаю Пстролйчпмъ и съ шгги.і быалйждез гвардіи. По пріѣздѣ угрѣпп гі. <і<гъ у. п.е рѣки Двины батире таіг и тндлпгииі, а на паморкѣ задохшлъ нону» крѣпость в ни- спадѣ 'Ч! Новою Двянкп» {/Еік’киа Дял- ыіл І7стмр« Де.іокиси Н, Г7 Ліур, 1. IV. АРИѲМЕТИКА МАГНИЦКАГО (’Х 1. Н&Ъ тіегавъ на гербъ. Оігу волю ки въ тебѣ оршио (т), и паче всѣхъ та г.ыпг мнішів, Въ тЫІ же ревности семи суп^е, н ігі’гго паукъ тѣхъ ішуши» Едішу <угь всѣхъ тѣхъ кэбрлхомъ арлеметііку яишнсмоиъ. Лпботрухв.0 ея нъ ініП псіпшінгшз, изъ мішгигь равныхъ килтъ со- брагішо; Т, I. Галдтовъ, Ноторико-шгт<ф. хр. Изъ граншххъ убо п лілтжкхъ, нѣмецюегь же ч ітиііеккхъ р;. Чипъ (а) и порядокъ гобврахонъ, и лея стрдлстъа (б) нхъ ЙШСШХОМЪ. Елію Ж8 ПЪ пжхь НГОбрѢтЧ)ХПМЪ? въ достойныхъ мік’тііхъ прнгив- тохомъ, п| Спяпъ, б) Отобвяніхтп 2.
— ІЯ — Сличіемъ (а) добрымъ и поряднымъ, <?же мнится нимъ быть пріятнымъ. Тѣмъ СЛИЧІЯ то ОбЪЯВЛРЛП, въ двѣ кішги просто раздѣлено. Въ первой общая вся гражданства коего либо гогудцнтнн. Ариѳметика обычайная, въ кутгедклгь дѣлѣгъ случайная (б). Цѣну тоііі]ювъ обрѣтали, ц ДОСТОЙНОЮ ИСЧИСЛИТИ. Л по точію тому чину (в), но н всѣмъ люхеип. требпп выну (г): 1 ‘емѳыічшиішмъ и художнымъ, поддатымъ всякимъ □ вельмож- нымъ. „‘но бы рощи—всѣмъ нбіиьио тіиіріпъ ВСЯКІЯ пользы сильно. 1! сіи паки раздѣлена, и на шпъ частей разложена. 1 .идъ первая есті. въ числѣ цѣломъ, ясно шілена самымъ дѣломъ. Аще бо пто и безъ учители, таврится въ пой обучителя. Мню ЯКО ІШ ’ПІЫ'Ь тсД ПОГрѢШНТЪ.. токмо усердно да прилежитъ. О ппй жо въ цѣлыхъ первой части, умыс-пгхъ ппо что пршивстд. Деньги и вѣсы вѣковъ лапныхъ, великихъ царствъ о докт^тъ слан- ныхъ. Единой іимци сой примѣнило, въ ппдобстаа верпамъ л ея прппедпо. Ради сего въ токъ есть способность об|1ѢсгВ дрыпшхъмѣръ подобвосфъ Жадному намъ, такощде и вѣсовъ, раниѣ п всѣхъ рудъ безъ ПРИ- МѢСОВЪ. Цѣлыхъ 1» ЧИСТЫХЪ прощу тягость, ц между ими праву равность. Ліцѳ біэ кто вѣсть руды мѣру, а) ІѢіл-іпиібмъ, оиі'лдшешня'ь. €) Сйукшціиісаь сі Сословію. г) Во всякое время. оплеіч. я іпгу по примѣру. По тягости тѣхъ величество, и чревъ то вѣсовъ количество. Есть какъ и примѣсъ повпавати кальки чего въ чамъ исчислити і.д). Гіцнн пня часть яяв въ дробныхъ, цѣло въ паукѣ сей пригодныхъ, Равнымъ тщаніемъ учреждена, Чинно и явно цоложнна (е). А о правилѣхъ мжо о трехъ, въ третінВ части быть усмотрѣлъ. А ВЪ НОЙ пн токмо о томъ тройномъ. Но СЪ пятернымъ И о СйМорНоМЬ. . Ніпотпо она вся рлччпппгь, и такъ трстію часть окончись. 1Л же восхотѣлъ то приложить, что тремя чаегі.мя мочно таориты ІСуінчщыі ися и ніііыі, яжн въ мірѣ, къ тѣмъ сочиняя, Сирѣчъ вся дѣйства въ пасъ сущая, права пролила имущая. И сколько моготъ нея изыскахъ, и добрымъ чиномъ в.цѣ паггнелп., Ежо би всяко опатъ коварство, что им&ть обще все г^.іждлистдо(ж) Во четвертой же части пва положена суть ризді чина, 1[ разности дѣйствъ оныхъ правилъ, якожо обычай ихъ устелилъ. Чипъ нтпрпвильяо содѣвати, егда что кочу обрѣтаги. А ради правилъ силъ косвенныхъ, четвертой часта присвойстоевныхъ, Всн і]іальшшші часть іылвася, ОТЪ пихже дрензѳ та нвдасл. С<ій жо части чипъ нвъ наьискадъ, уѣли кратокъ и тутъ же кпшшеъ, Еже о'ііппті трудъ веялхіЛ, хотшцшгь райумъ внять толикій, д| Гі.іі'іритсм о оо.гержшЬі Ьй члвта А р ит и ак — и л т іі ли. \ ( С<#Д'.-ріишій 2-оЛ ч.. о щіобдхъ. тіИІ хп ЛричМііп’іпі. ж) СодіфЖШе 3-аб ч. (<і г|імПпілыі|іі- ПИИЛ.І1.)-
— 19 — Яко дл п всякъ гііштсл паю къ наукѣ тий ао сей ишяѣ (а). Редиксонъ ж* всѣхъ чинъ пріятный, ВЪ питой члстжмп всѣхъ шйхаыК, Оіш бо пси суть міюгогубы. яки квадраты такъ п кубы. Оь споимъ ахъ дѣйствомъ объліивш прелето п ні-ѣмъ предложены (б), 2, Изъ ариѳметики 11рактиче~ екай. Что есть аркомвтинп? Лркшістш, или чиедичольнипа, есть художество честное, нпаалист- по0 и всѣмъ удобопонятное, много- иолезізііЯінее и многохндльн І.ЙШиО, отъ дрсшгЬЙшап. жѳ и повѣііігпггь, въ разныя времена инлыкнхел изряднѣй- шихъ іцинметиконъ изобрѣтенное п иможвниие. Что есть дадиціо? Ллдиціо, или слиакг'Плй» есть дну н.ТИ многихъ •ліслъ г едино собра- ніе, иди во единъ перечень (в) со- вокупленіи, Чн> остъ стбстрактЦо? Субстракцісц или вычитаніе, есть имъ ж-' малое число іпъ большаго вычитаемъ и И;іЛИПШСй обыпиясмъ. Что есть умноженіе? Умноженіе есть, югъ же что въ числахъ умножаемъ, иди коликимъ вощемь по множеству иныхъ вещей роддомъ, и количество ихъ численъ ікншуемъ. Что есть дѣленіе? Дѣленіе есть, имъ же большее чис- ло, или перечень, на рашшл части ыеяыпвыъ родѣллемъ, отъ нихъ же одни у числомъ же пиказуемь. л) Содлрходіл 4-й Ч- (і> пркиігжѣ фаль Шігппыі.Ь б) Содержаніе Л-Я. ч. (о лваадатлхъ я кубахъ)- и) Суыліа. итогъ. Едбіп. человѣкъ выпьетъ кадь пи- тія въ 14 а со же&оі) выпьетъ тпя же кадь въ ІОдн^й, и Кпдаталі,- но есть (г), въ колики дней жялл ѵп> особно выпьнггь тое же кадь. Кдшгь корабль шгошшге отъ града въ домъ> а можетъ нреплытн въ 4 дня. Л шгый корабль пппды отъ до- му по градъ, а можетъ пр-лишя въ 3 дни, Л поплыли оба та корабля отъ мѣстъ свокіъ во единъ и той яп чипъ, н вѣдатеоълп есть^ въ кп- лико время сойдутся оба корабля. Вопроси нѣкто учіпеля нѣкоего, глаголя і повѣждъ ми, кллнко вшили учшшюовъ у се»й> во училішш, поне- же нпамъ і’ыид отдати во училище, и гощу унѣдяти о числѣ учениковъ тооіигь. Учитель жоэ отьѣшдиъ, рѳчн емуі ащѳ придетъ мп учениковъ то- лико же, елнко шшгъ, и пилтодяка, п четвертая частъ, ещв ж* и твоВ шпъ. н тогда будетъ у мавя учо- НИКПЕПі НЮ, 4) «Аріьзкіетшш! сирѣчъ наука чисдж- ТПІГЫШІ, съ рваныхъ дши'гтѵмъ да іш> МппгиЙ цлыжъ п<!реиі?дічііііыі учлталииі. мдтеялтііігіг Л<м:<ігтіп\п. Ыаппщятгь*. Ока Еаплчдтдла сыиышнскшш Лгдпдми. Вішм*т- кж» ва пирзомъ ,тпгггіь. квобріиыетъ храмъ. Въ ср^дпиѣ тр*%га, надъ которымъ ішів- еаіп> Пй-йлрМ1г.ігк ішм Бояк, сііднть хен щвііп г,і. іиір<іикѵ пъ ілію'Юігіі иъ рітгіі: ото арѵпнігтпкд. Къ ея трону ъедутъ шпъ ступспеП; сгвелѳиіѳ, слохеше« вьгата- ше» умножлшв дѣлнЕІе. Портикъ хра- ма съ вадшіглиш, на сціиьі с^ріИіЬ: ГДІ44Н&.ІІ;. ілі другіЯІ! 2/’Р.’гл/?.*іъ лид держпіщгтея гамъиі стодйіми: гаіѵотрілй, отореоЖ'Трк’Й, астроиоміоИ. оппиой. ылр- ^тйрскиЯ (наЕДПЩІнй), геагр^йй л архя- тнктуроА, Внизу кшкшде; «Ариѳметика •ггі) д Ьетк. на сгтшіСспъ 1м всѳ пісЬвТь»^ г) Трѵбунтсіі окатъ.
20 — П{юос> гптеычтж. пмг’дтггои гербъ, лзоб* ршіішпіА вроетъ, двуглаваго орла, Ар- химеда и Пн^аі ора. За иглддаітіимъ слѣ- луетъ обширное ирі«ді!с.иміІп «то трудо- любтміму а мпр<ілі)Лігпгіму читателю*: здѣсь шпоръ разсуждаетъ о ітрслосход* огнѣ чаллнѣка предъ лрупппг жпвг/пш- МЯ, Пй’ШСЛПеТЬ С-ГО ЬНІіШіІіЛ Н ЬИуТрСН- іііл качества. Ддяиыл отъ Бога сы^йетпа пСѵтііугНкъ пПлпШгі. укрдШдтЬ! укрНіШЯІІѲ ума соотпяллт. іглггсп— п/ірпт&ншш. удобреній человѣческаго оотйгтшр. Отъ нвуллі вообще проіпезшііо обришлстсл къ Л|ііі<иютімЛ въ огобс<осюти> укааіліаіЕ еа іфклсіжшаіл то ж№ши. Въ аажшшііі! МцщикцкіЛ пзпорить о овоел кши-’Ь, сю- брлнітол яяі. мпніпегг» иирстрптопъ и старопргвоі!гыгь славянскихъ плитъ. Арігяч/ггугтд Ыагнипшіго раздѣлана на днѣ ціютіе Арнемотіигу Подптшсу м Арл-н мотпігу ЛфіИстіСку, Пігііші есть <иібстхіі»іг- но Арвпмтпяѵ ілдѵржлтдп и. гобѣ типъ отдѣловъ; о числахъ цѣлыхъ, о числахъ аимдеыхъ, оирвишлохъ подобныхъ {триа іщхт.\ о кры'илахъ и.ш гадятъ ьпигъ и о нршюахъ ридть ксоиъ іппідрптнып. и кубичпсіпт., Вто- рая широздѣляѵтсв па три отдѣла: объ &лг€*брочсп?кпхъ іі’Лствііхъ и дѣйствіяхъ годмодячеліпаи^ о нѣкоторыхъ сіріи-ые^ тихъ, цпюгліі’ііхаіі то МмЛ<іиѣріѵ> в мі?р^« ішлЕлпііі Послѣ кпждлгеі тгряітвлі П&- мѣтце-ны еттттіг, то которыхъ приносятся благодареніе Богу ва уравумМиа прой- деннаго, или выражается упрекъ лѣии»>* му У'ГЯШІЦУ, Ш ИНДІИ-- леЖііый. По йі5тігі!!ійсл1ѵгьі питпрыни Мл- гпикісііП (16П9- І7.ТЛ) Нольвоп.ілся пря со- тяленіл свогго труда, можно судятъ о ого отишіяхъ. Уважая втп пшішя. Петръ [ оказывалъ ему много мялодой! благо* словилъ его обрилмгъ, ішхалшшто д«- реишиш и щімлиіаллі* вистр.іпп. »му зонъ тгъ Мосжягѣ. Есть жппѣгтни, тгиг бесѣдуя съ тпп. дп-гто о математическихъ вау- вагъ л восхсщеяііыЯ его еіг&дѣшлъш п пршиіркат**лыгымъ рдягонороігц царь йроавалъ его «мапнтздгы а здгИівдмъ іхігситі.сл *Мш-шисшімм. Капую і|аімвліх> ІИУСП-ГТ. овъ до тсіго ПріМИ»ЛІТ—по натгѣ- <тт. Тро.ѵитікіяскіЙ, вппіппій Магницкаго лично, шишішть иго ісуиціиь хрнсин- ипномь, добросовѣстнымъ человѣкомъ^ въ ннмъ жі* лести не было». Аріінметшіл АГдгшшаго, кяігъ первое наше ыатеміѵ- тичбевеод руковсдотво, вліібѵдігиіпевліібс- ліатіѵп.і^іеть Л^мімігнчіпа, долгіе прніш употреблялось то шіеолжтъ; і’пог-тѣдгтт.ін смѣнила ее Арппмепіха Курглвова <яап. 1767). Слолтрѵ селыиемдгь п^саиіалей; Жцлягюа исаябі изнылъ росейТекшгь ЛѴругХ Ч, I; С-п. тегкліг^ Пст. Р//г, СнЮет.). а) Волы или жплгппе Петра В. просп!’- епдть свой народъ, «навивать учнлдщпг вводить нпугсн и искусства. ’) Кі. іігпігь источникамъ Лрппитлпг Мдппгці^гд лрябалнпіы, то пр<дікчтоиш» стлпрріфварйтіѣіл елиггямскхя, Кдкиіпт кмотпго сочиненіями пользовался авторъ, яежавѣстао. Между ]і)тсиццсямл ітсшійшь го ЩСМДгхпііл Верндпиікшз. тглходлтод Арпни<*ипсд (10441), ігрпіпіеыіпншая Влсл- ліві Бурпопу (Обзоръ Душевой Литера- туры, Филарета), Въ 16-72 перевазъ Ариі>- мѵглкі Ниі:<ілаЛ Сиафа|пй. Яйрілмхчипъ ікігікіьгюіго прякіин и пцтіатгі песлАН- никъ въ БепаѢ. Въ рукописяхъ ХѴІІ сѣва Юулис. _ркті, Гу.кяж^ -іі|дз^иі|.Ѵ ЛГІУГ а оуімс. рт, гу. ЯІлсяіаяо, оггп?, ,'ѴУ едднрЖАГТтыі Книга, глзгазр» ѵпл пс^грегітки ЛрйпмитякА, л по-пѣмеп- ке ллгорилмл, а по-русски пн)тірвнлетет- нніі мудрость. 'Гдд мудрость едина л.іъ большихъ Н;ІЪ аедми мудростей мудрость питлл гпг[іпі/л тнтг/[і<і мудрости—грам- ігмпгкщ гоомг-трія, дерояотсія, мтиыжа) Одна рукопись Руміпщ. иуз. конца 17 пли начала 15 к. (-М ССХЫГ) аад^віча- отъ то себь »Ку]іто шншлиш, нигип- ііый. ікіикднмому, то Ійшидіи то пталі* ДВСХАГО клкоГО ивбудь руководства.» АриаметМЦ плп счислліив, состоять лзъ трехъ книгъ: Гі пжніьтъныц чвгырг» правила, 2} лоенадіе (рвхгъ (дробей) 3) рітулд Т|ы.хъ (тройное і.|а-іыіл,і|. Віі кон- цѣ, лоедѣ Правилъ о радиоцѣ крзхритд плн о юдрігН чоп>прс>іікамъ, сказало слЬ- іушпіе»?: «Беть н ппы» мігагін регулы иъ енй наукѣ, которют» уайгреб.иц?ть боль- ше на Ыі-йішЬ, чо сіьбѣ п. цішышіпп» ве.’:аш?П. схіг^й парш, но ми всѣ отста- шиіомъ. для того, что по тѣхъ ригулдхъ ішшшш (іишиіци ыи въ чемъ не сыщегь»
— аі — дшгтоі 9 геѣ тѣ бепдѣлъпыи р^гуліл Фплъшігаыв па игъ зовутся, родится ши. сигъ л& іиетоящить ^уад&інчітоэтц п кто хороша ішинлнгъ штѣхъ рогуль $уп- дгімекть^мйжнгі. елмъ тіііь&ъадѣдлііъ дѣ- лить епшімэи зімхо^пп*. Талыя хи съаяхгь учн-іщчгъ пп пстмолппмь. ЛуШІИ гшту лі -ыадт. о дѣлѣ, ниже а бодфдъѣ». Этж сло гн шідъ будто папржілжпм проппгь Фйу- гт-рпсііа, Маиштвиато и другихъ уилтатай пвпятатс-рслой школы. Въ 1692 г. издало въ Москвѣ «Считаніе удойное, коюршгъ Г--ГП7ІД ’чмеягѣтп., кутуп.іпіій еля ітрлдда- пдП, йѣло угодно ипыекятп мі>жртТі лиг- ла вешаа не ши» Ояше. кнют Тсмеіиааа, .V /Од) Между рукописями Цйрпкйгй, Оі>ДЬ № 288, ІІДХОДИТйЭ ПййіЛ- хіл гл. гсрлбиііхнйіііъз! (17-гі> а.) — »курвъ ігдтхуматп’Госжихъ и другихъ птілйій грл- ЯОТевІГЬ Ій 17 птояѣтій- ЛЬглхѣчлпікі Строена, Кг-ігіоііичъ ітпінлтхть къ Ам- етерддмѣц 1699, Руяллмѵібвів то Аржѳ- меіику. V. ПРИКЛАДЫ НАКО ПИШУТСЯ КОМПЛИМЕНТЫ ІІ70В). 2. ПйаЗраеиінвлбнм писанй «гъ (Агнь р^жчіекіл. Посла, титла (а). Волгъ моего гослодпш счастливо поісілпиііП день рожденія пообужда- етъ ыгаія пъ должности мопіі :і псіне- лѣваеть мпѣ вамъ поздравлять. Богъ, «йт-.‘ наши дни ссгиггастъ □ іліыв сча- стливо въ свою кпиту вписалъ, дп умнохеип, оиыо, дабы вы, моЛ гос* подиви, сів вапгь днль рожденія по млогочислеплис годы по умюжвппоі радости віц-Ьти, мнкду тЬігь же Бо- гу ;п >-ц:ігу поденныя услуги учини- ти, и сну особдиіл.1 къ елдаѣ ѵт-г- гтвія и -плбеміымъ вяптимъ по утѣ- шенію «лдалеішо отъ всѣхъ и}ютпв* костей идраво п удошмьно аппп мо- гли, съ поторыісъ вѣряооердо'шымъ жодапіоміі я сіе оиоЯЧдю, и себи па- шоЯ непремѣнной оціпгіпгя’о серди- по вручаю и пребываю, ватъ. а) Титула, обііащініки ш. лпцу. тп. пп- тороиу шаиі^іПі. Опкп?.тъ, Вамъ на могу л дошмып блдго- длрстмоаати на оеоГышіую скловвость, кике ны мнѣ при обълвинпіемвя пы- нѣ дни моего рожденіи о&ыиліди. Я не желіип болѣе, яко онымъ въ аа- іпѵмт. услуженія начати и кродолжа* тп, дабы я удоніхіьстБОЕііиіІемъ объ- лнлелиоП вамъ должности моеЯ еди- ножды моіъ радости і'ообіиитшні. Битъ же да сохранить пасъ при всякомъ Ил&голгчіучіи, п вашу жиннь да укри- еитъ чостіш и сліышхц и ноя шип» христіанское яеазвіе да иополніггь, въ Вго же милостивыя рудѣ я васъ симъ смиренно вручаю. 5. Поэ^рдагшвд-іьное мясаяй къ лл-енско-ну яалу і?ъ йенъ ед ш«’- Ж4Ъ‘%. Мои госпожа. Поквжх* л «е ііумнѣвахіея, ч то шл пъ сей радостный день, который ва- ше вы«жадрм*о© вмл і.іродітпвдя- етъ, ил многіе изугпше ікіэдрани-
- 22 - тельные комвлимѳптн отеѣщадь имѣ- ти будете, щ) я тако бентастенъ евжь, что ради отлгіенія ш^го по- адриоіыіія прочимъ но могу присово- купить, одпахо не уцинаю, что вамъ ш> иніріятдо будетъ, імда и письмен- но объявлю, тако меня увеселилъ вади, дорогой день тезоименитства, и притомъ деджніЛшео мое поздра- вленіе къ тамъ въ сихъ малыхъ стро- пятъ чрезъ почту посылаю. Богъ да, подастъ, дабы пы еще многократно тднпкаго доит&Яиопамяталго дня при всегда умножающемся счастіи дожи- ти сподсЛплита, и егда шіыіі паки случится, чтобъ НП-МЪ ТОГДА васъ отъ нѣкотораго припаю любезнаго обязплу видѣти; пикѣ же я, янл наіич. предаииий слуга, двршо пасъ мою госпожу, чрѳіп» присланный при семъ малый поминокъ перепадать, въ той надеждѣ, что вы сицевое склон- нымъ сердцемъ воспримете, и мевл впредь пріятіи синей рекомендовапиа быть допустите, якоже и я противъ того при всѣхъ ДМПГЫХЪ СЛУ’ІДІПЪ себѣ въ дѣлѣ ШП.ЛВІГПГ не осткндю. Вашъ моей гос пони послу піпый, 3. Поедраяитільнм писаніе нпг котораго студента къ опиру сао- &ы[/ при начатіи нлвага года. ВысокепочггепііыО господшгь отецъ - Во исполненіе моей чадской долж- ности но могу оставить, при начатіи Божіею малпспею новаго гола, вамъ всякаго блога желалъ, до подастъ ми- лость Всемогущаго, дабы вы, госпо- динъ отецъ, по точію сей, по хмногіе поеліідетяуюіціі! Годи й съ госпожою плтері.ю моею, пъ добромъ ироніи и во всемъ пожедаляомъ благополу- чіи ирещ-.-всдить, твкижде на щьы- жепныл къ моему я моихъ любезныхъ братеП н геетръ рачпт-'ш.пому вос- питанію. в аа покованныя иооцѣпви- кыя благодѣянія всякую честь и ра- дость дожить, п эа оное тысященрат- ное благослоішиіо иілучнть могли, «тоже д, что ко мнѣ прпплд.івзпггъ, никакого прилежаніи по оставлю моя натки съ Божіею помощію сице про* должати, дабы о маѣ положенное доб- рое упованіе могло исполни гисл в да- бы я моего представленнаго намѣре- нія достигнуть могъ. Впрочемъ про- даю васъ, господина отца, и несъ тынъ домъ Божіему защищенію, я пребываю но всю жизнь свою моего нысі-ікопотгеппаго господина отца— послушный сынъ, X. М. вПрПКЛЛДЫ, КЙК<1 Шіш>тел ПОМНЯІГМНН ТЫ рДОНМ? П4і йѣхлоаіігі- К 114x1, Т»*!ГГТІ- цке&шл отъ потпЕЛДтивъ къ шѣтнттлт^г- ІКЗ>Дріи!Л^Л1хЕЫе ж одздлЪтздзьныв м епыо; тжкиждгі ыодод СфВДПііКйВЪ д ирі- нтддев». ТродыгкпіігігіА, пъ І’ллГппорѣ о іірадсяиіслпіп, вырма*тгя 0 Гр«дкн- гкеіЪ будългь этпП кипжкп тпклчъ об- ридомъ; »П^к]шса& ^ыда оіб гггрвші пе- чать: пруглля, мірішй. чдстіиі, сиіімімііъ совершпняі» ^рпдоблміл тлкигё. ШЮСІЯІЛ ИГЪ фралщуз-скіосіі п ггаллиит-ихі, тяігосрл(іі- яхт. ухкігрейллеггоя*. — «Приклады* счл- тгитп<ъ иі-рсюю книгою, пддматлцайю граждансхемъ ЕПрИ^ТиМ-Іц ПО ТШДІІрЬ іл- дѣегяо, ’ІТО П«тян?ю гражпиіс!сі»> піяпію ванною была «Гесвиітріл. г-иілпвехи мпле- м1ірія*л вкпнч- въ млртіі ПОД г. Прм- всллди суть пе что иное, гякь Пдсьыоін ЫККЪ| т-о. сбітріЛЙІСЪ ОбрЛііЦМ&Ъ ІІІІСІ'ѴЪ ил разныя случая. Опіт шфппедсиы оъ нЬмсцііаго, а нФаіиы тпго яр*№іш о еа- ышп. ибыкиоиеіпіыхъ вепіліъ имгдля и ѵпыдо: апі качссгпл кпп- ллсъ и въ русскомъ ізнрпс'.ідъ, Ицдйгіё Тіркшдояф пріалітспі, тго Петръ В. ж+кіадіі и въ дошшютв аерѳяпску плгь ПТТ- (гаДДШПЕЫХЪ ІМИ’гТИ ПіХтКСірЬн Іірч'ѴЫ п обк’іяп елрішгчЛБКіігь ігдродпіп. (Пв- каршо-ю: Нчука и литг]л.гяѵ^ра ‘/с* ЛЙеіи при І1б?тргй Б'ийкздь»,
— 23 VI. ПЕРВЫЙ РУССКІЙ КАЛЕНДАРЬ (17081. 1 О плодоносіи и нбдородіи. Богу мсонсн и грудная. К?о придало Впгу моднтг.я* ипрп- томъ свюи руцѣ прилежно къ работѣ прилагаетъ, у топ> благословеніе Бо- жіе будетъ, якоже сіе и пророкъ Давидъ въ 127 псадмЬ глаголетъ: труды плодовъ твоихъ снѣси. бха- жеяъ есп* п добро тебѣ будетъ. П’ІМ’КОЛІгКО год.нтъ іШІІ.ІЛ мы блд- гогловепіе Божіе богато, по пріято лл оное благословеніе отъ всякаго съ бл.’и’одду*»иіемт>| о томъ сумнѣіш- юст. л піідо. Сего ради въ сумпѣііпі еемь, дабы Гх-ііодь Возъ у пасъ ххі ба, вѳблвгодпрстна ради рода че- лопѣчегкаго. по умолилъ, Однакокъ пъ йднлхѣ апрѣля об- рлшутся іпрядпг-в теплые дни, пхъ же оимлціѣлыіому человѣку прево* брагцп пе подобаетъ. Бъ іюлѣ и лг.густѣ воздухъ МНИТ- СЯ ПвПШЙМПГЬ бытъ, со многими жю- ОТОКИМИ вѣтры, ВРЛІГПИМП МОЛНІЯ л громами, гі ливнымъ дождемъ, еже вся хлѣбной зиті ѣ помѣпителъмо бу- детъ. Богъ жв ВмюышпІВ можетъ нео предъявленное вл> |егд^ мы токмо ПрІГТОЖПО ому ПН.МОДККСЯ) отъяти и пасъ сяшшъ блдгоеіовииюнъ шыш милостиво обратити, 1?. О оВрсиіи и болтьяняхъ. А стронешь замѣчаетъ небесные бѣ- ги, аспекты (а), и изъ того чюш- &.І ЛоДОХНЯЗВ МбвДТЫХЪ ОВ’ЬПІП. выя пнфлталліп (приключенія) въ пи- жпомъ воздухѣ можетъ изъ того іп> чаянію провѣщати, болѣй лп воз- духъ кч. благу пли Р-іу г.іипняетіія. По положо шіфлуопціи дѣйсгпіуютъ инако въ высокихъ вагормыхъ» ИНД- ІЮ в-. рпиныхъ и лужиихі. мѣстахъ> иилко пъ жаркахъ, івдво въ студо- ныхъ существахъ* ипгьчо кстпрыя до- брый порядокъ въ житія держатъ, ииахо которыо но обжорствѣ, пъ пьян- ствѣ и петгоптояпгтяѣ живучъ, си- це лосювмоашо астровому куппо мос- тимъ иемллмъ, и толь нввоимотгЬе кутаю ююгвмъ человѣкамъ под.тігп- іюо ііромЬшыііе у’шаігги; по опъ при- знівгіъ охотно, якѳ аъ Книгѣ прему- дрости въ донятой главѣ, въ пгестомъ- кадіяілтъ стихѣ стоитъ: Мы едва рйн йумѣйломъ іщѳ па авмли, п кжв ігъ рукахъ—-обрящемъ съ трудпмі., л нкв на небеси кто нослічці. волю же Божію кто ужЬтЬ (б)* Боже, пріпдл къ намъ съ мило- стію, іюбави шюъ игъ всякаго ала, подаждь шитъ. ік> удобной нромл и часъ, христіанскую йліикенную вин- чнпуг Амикъ, «ТСллечілръ или мѣсяцздлоіп- хрпгтциі- скій. По старому штилю или исчисленію. Нл Лто отъ воплощенія Бога Слояж 1700. । 'гъ нірыбідгід хѳ 7137. Нлаѳчітаніі въ і;пргтпѵі! іцнуіі шінкпкГЬ грлцВ Москвѣ, лѣта Гсн-плдіиі 17ОН. Дтісабраі «гь ЗВдень*. КобсШЫІММ ккггжгед іп. 4 - грахдічіеіхйй ПС- 6Г| Па жшршппилмшу инпйводу Библія: И «ГДД ^ннумѣплніл», ісси нл іэамлл, И кж« въ рунахъ обрВтплімъ пъ груд<і>гъ; а кже па пебееЪхъ, кто ллолѣди? нолю Хи Твою Кіи ПМЖД?»
— 24 — ПИТИ, С/ІДПрСЕЙПІі' «ЧІ ГчГГ^ѵТуюіГПМ ПІШЛ *гі%гхчииі\ .нципі дді*й ссхмагшмхъ, хр<н ЛОЛШІЯ ППяТІГППЗПІТПі событій, слштцы. <» ік’ітѵсвшаъ. о начатъ гцзд, о чогырлтг- ирамопахъ гоіа, о еюйнѢ а парсятъ гін лдгь, о нлпдрвовіл и цідар&дій, о вдравкж и Ліалінііш&ъ, о вравоихгілиіім (т.чк нъ іиіжіг хая ЕП.ТДЛГП мѣгипці згусгсіп. арі>йь)к «Обозрѣнія руг-ипіхт. іньппацдрліі плі ігК сяцссл спимъ, г. Поросаіцакіт, гм. т* В т. «Магпаинл я*ѵ. • гЬгѣігІл, ілдагліцго П. Фріацвыінъ*. Ссхпаігь К2иіі‘пхп|ігіі, Гкзт- солпѣкіл, ЖЖлѣМчіігг- біДлі. шш» гь ІТчсъ н,:іп. ОДЦПМТ- иіп. фЯчвгь (Опво- рукгю. Ррупгц, ѵул. М ССССЬѴП) помѣ- щрнв •ші&іилъ о Мдхметѣ,. о началѣ ріешл «го л кончинѣ* ыъ нЪыыіпаги нллглдйр.*< (на 1084) Ягаял Фйхта, мнт+- иіпіпыі іі фшюсо^іі сіййвісапо(шведайіихі) ігмріміѵііртши ѵп. АПОѲЕГМАТА (1712). 7. Платонъ. Ученія ого сія суть: Веикія мудрости осиева терігЬпіи. Злые кроны портятъ добрыя діда. Терпѣлпп. быть но можетъ, доя* дежи воля своей не одолѣегь. Побѣда (а), лко дупга его о трехъ іійцохъ скор&ѣла: о богатомъ тщя- впмъ, въ шпцету прпп-вдпнчіъ; о радуыгтп,, раду» жппегпгомъ; к о Честномъ, въ йсв'ісстіепрвііедешюілі. Гордаго презирай, довдояе гордо- сти хшпигся. Моетъ всегда гвха и есть вррди- теаада. Подобаетъ иачальяику быти пна- Цпму Отъ л?деі1: аще По однакоЕгь будетъ, ш по чуо ото вмѣнятъ люди. Ащо но ядасть отецъ сына учи- тися отъ юности добрыхъ прялокъ, гаковъ по пмать васхіокги достой- ны птца своего, Велпііосердъ есть, иже пшцеют тяготы не пріемлетъ. Луною по смерти пепріятелю ямѣ- йіе еіюв оеггаіііпъ, іюжв въ жшіетЬ у прілтіыя чего просить. о) Платотгъ. 3. Аримпотыь. ТоВ воиро шаемъііі: кахля бы ему была прпііылг. отъ философіи? огвѣ- шд: /игъ то июрп охотою, что про- чія тапрятъ, опасаясь жестокаго зл- поиа. Онъ же, обличаемый, яко дадв нпшхпыню злому человѣку, роче: по ему дпхъ, по его человѣчеству, Вопрпгпенъ, каковымъ вмп» подо- біѵ?тъ бытъ пи» друвьянъ своимъ, отвѣ- та: тодонымъ, какивіівіъ хочетъ иагіі- ти ихъ къ себѣ. Часто яріятолілп. споимъ и дру- шлыъ говаривать также и ученикамъ: Я»»жо іцакъ иріемлоп. свѣтъ, та- ко человѣкъ отъ учиниі. Повѣда (б). яко ученія корень го- рекъ, по гроодъ и слилъ шицокь. Всігіод ученіе принимать досадно; в, ндучасг., вя свою красоту уао- требдяги а къ общему блаі'у—вещь есть пѣло благопрілтіга. Вопрошенъ, чѣмъ рміиітсм умный отъ глушЦ'О, отн'іЩа: яко жнный отъ мертваго. б) Аристотель.
Въ бесѣдахъ гхлгллнлпе: ученіе въ счпдуля человѣку красота, въ пе- счастій ирк&ІіЖйіЦйв Т.ютл! шифотпеаъ: иго есть при жголь? лтлѣща: есть едина душа нь двухъ ’гіілеЛхъ, (Ли* же пппѣ?^ мкп іНлцлі суть тако скуси. яки бы і»мъ адѣ нѣчио жить, а иніи же щедрвц аки бы жмъ угре умереть, Хотящимъ отъ него вѣдати, что РГГЬ ППДНЖДЛ, ня то птвѣпідлъ: ни- что же нпо ость, токмо сопъ чело- вѣка пеелнпуичъ ♦ Аиі/.іг: мяти, тімм»ть: Краткихъ витіе»- плткхъ и прт.ітутнтіитьвшъ рѣчей. Кни- ги три, въ лихъ же положены рделігі- ныѳ допросы и отвѣты, ЖИТІЯ и ПйГтѴЛ- ігіЬ и послоипкы в рзятовгфы рваптт- цыхъ дриянахъ фнл&СіДійкь, ДкДігііедвеш іп» «йлипплго ил елмедодія імит.. По- ш.цгішіііхъ жп ЦарвпЯГО ІЬот’гигтпіі ЕШ- ПГГЧПТДГП4 тп. Москвѣ лѣта Гпміпіпп ШЗ ВЪ феярЯ-7Ь>.— Этотъ сборникъ, ППІГПВВ- иіійііл шрвоватальнп ня польскою. лпы- кЪ ігъ ііп'іаліі ХУ1І вѣка, билъ въ томъ .ЬкГ. Пс-р«шИгліПі СЪ Н(Ж1.іЛЛ1Ч> хіодліііі паіпец русскими путлшмл, родъ тптулрмъ: Краткихъ □ пклвлоаатъпгь поиосцфліяп книги» Ірун. Пуб. В,) Пп русскій кяыкъ переведолъ телжй въ XVII в.; Алаолг- міітл, еде есть ооатлотешіыхъ краткихъ ;н нГкстгЛ г.мапъ Ь Но 2-Й — алі иггл дл • рі-П, кірцлнЛ. ИЗДйОДГЦ ИЭІГПШІТІІКЪ II плыхъ старѣйшинъ; п. 3—попѣелп Ля- Ибдемоповъ; въ 4—глддтельствю честныхъ «апъ м благсфсціпііхъ дѣвъ но простыхъ (рук, 11. Н.). Ппі-іѢдшл частъ ни ш>мѣ пігпл пъ нечатиыПі ші/ииикхъ 1711 1722 г, ѵш. РАЗСУЖДЕНІЕ О ПРИЧИНАХЪ ВОЙНЫ СЪ НАРЛОМЪ XII. СОЧ. ШАФИРОВА <1717 Г.). Хоть при начатіи еел поЬн межъ имперіямъ (а) Роосійсюирь и Коро ПОЮ ШйЦІСЕОЮ СЪ йбіінхъ СТ]ЛІГЬ многія дезыдрадіи (б), манифеста н улиьефсмы (в) письмовные ишлплпы суть; однакожъ* нонвже оныіэ тикми пе калцеЯ страны «Пересу я по со- стоянію іфшоая, а по ш/г]н‘бішст>і псогдп. Еонышктуръ (г), а осойлтю со стир-яіы Его Царскаго Вслнчесгг- вя, токмо іуіі краткихъ оир'дІілАніяхъ а) Имперіей. 6) Обългпсінп тіетриппіго двора по клтому-ллбудь І’лрпію, в) Циркуляръ одного д&сра ко всішъ другимъ. г) Обстидмлъсттгь. были сочинены; и беллпая члгть ППЫХЬ ві. отвѣтъ ТТЛ многіе съ гпвод- ской страны ругатолыіые* и Его Царіѵвдгп Велігп?с.тііа (хЛстееянОй ви- сокой особѣ п ьсего Россійскаго ші- рода чвети и елдлѣ съ пннотеігйімъ вдсаюдйеад* манифесты п уппвюрса- .шт къ воамуліенію Его Царскаго Іііэ- хичнітпіа подданныхъ, противъ всѣхъ храстЬиаюкііхъ и полгпгшыхіі (ді па- родовъ овычню выдняанныіъ, учи- ШШЫ п публикованы суть. И того ра- ди во оныхъ токмо ко онрояорхепііп гѣхъ кдлумвіі (е) и Пешковъ (ж)в и д) 06р.ізс»ваплыть. а) Клюетъ. Нсіругатй, ловопіевіЛ.
— 20 — пп счищенію обрутопной еллмл Его Царскаго Величес-іча, п его оружія, м тп. содержанію аоддаігвить нго пъ вѣрности писаны. И тако ТОГО, что по сбьяядешю прадыгь и законныхъ причинъ сей войны нохдежахо, во оныхъ пространно во сііл«р-:піи% т. тому Жо ІІ1114Л всѣ обмвггоаъкын грамоты и письма для парода Россій- скаго пл росюіЯсгѵімъ нзшгѣ, и въ сныть оемляхъ выдлвлша, кромѣ игѣ - которыхъ немногихъ въ Польшѣ, и па польскомъ языкѣ писанныхъ. И іако въ прочихъ краяхъ европейскихъ МАЛО ИЛИ И ВРГ.ЬМЛ о о ныть иепд- вѣстно. Претивъ того же со сторо- ны шводсхоЙ, аяъіи всѣ письма бель- піал часть на пѣмоцкомч. языкѣ пгпі- линованы (сочинены) п йотомъ па пяын языки. въ Европѣ употребляемые, на- рочно для інушопія воѣмъ перевоже- ны и дттнулгилалы (рддглаппчгы), да- бы тѣмъ Его Царское Величество, аімп пачнвктнхя противъ Короны ішіѳд- сгсііП войны, оредъ ні-Ьмъ честоымъ СВІТОІІЪ, ГГЪ ТОТЬ КОЩВПТЬ и.ти мігк- ніп привесть будто Его Вахичеспю опухі войну Йенъ правйлышхъ я ва- нопзплъ причинъ началъ и онуш &*В- прнмпрнтельяо іфододжлетъ: внеся въ ошдл многія пмшхшіл н межъ по- гнтгшты (а) христіанскими вробыкно паяныя клеветы. Отъ чего, а особ- ливо . ионвжв всегда натурально есть человѣкомъ о бѣхстлуюпцгхъ адиіг лѣпіо, & на бегагоподучіо имѣющихъ еадиетъ имѣти, несмотря причины, кто тЬмъ бѣдствомъ, которые пер- вый ТѲРПІГГЬ, ВП’ІОШКІЪ, НВСОЕН ВГІіМЪ иаиѣстію есть, мнгіпр, особливо же тЬ, кеггорио за отдаленіемъ отъ сигъ обѣихъ Сѣверныхъ Корилъ о дреи- а) ВлшсВтолъныя особы. нихъ и новыхъ ихъ исторіяхъ ОСПГіаа- тельнагп извѣстія по имѣютъ, по гЬмъ швадсхинъ ВИуШСКІЯІГЪ БЪ ТОМЪ мкѣ’ □іин доішпѣ пребываютъ, что тля вой» иа, на вго королетюкоо ввличиетно свейскпе(в) ио ижж» отъ Егп і Ар- скаго Вилп’і^-гва одішгсъ по и отъ всѣхъ сѣверныхъ высокихъ соімня- кт, бооъ праводпьгхъ пркчтгпч., для едплого топмо алаггаіюбіл, начата вспъ, и ддн его конечнаго опроверженье пспрнмирптелт.пп продолжается. Того ради псбуждооь вѣвкѵгорый вѣрны* пат{іііггъ (итечистпа сынъ) изъ россій- скаго народа, ддл опрмцдшл сво- ди । ІкАмилостшуіійиіаго Самодерхтпа п іі]*авдолюбяваги 1[дря п Государя* въ начатіи соя бойоы отъ такихъ иоправвдныхіі клрштгъ и шведскихъ внутнній. пеярооиъ у шлхжокомя- путаго Его Воличвегла Всемилости- вѣйтэв ссіиітг’лиіів* <йб радвуждоніе на. свѣтъ выдай, и тѣмъ оному но- ква&ть. 1) Правыя, вяиптыи н ваконныл ДрЙШзЫ И Я0НЫ51 прпчины, которыхъ рнд;і! то Царское ЬКтичн’ттіо,яко хри- стіанскій мопархъ я истинный отецъ ѵгечеегва своего, пв токмо долженъ, по п необходимо принуждать былъ начать сію войну прошвъ Ке;юны ШнедскпЯ, яко іт. дренппхъ лѣтъ в нопремѣітпо, даже и до счммива- го півударспин’апія его, имперію рос- сійскому ягшркмпрлтйльпой, враждеб- ной прссыѣдавшгашіщы. 2) И что толь долговременному про- долженію оеЛ гойігы, в пролитію мно- гой кропя ч&ловѣчецкйй, и рнллреяііп венедъ, весьма во Его Царское Вс» дичесл бо, пи никто шіоП кромѣ само- го его ППро.Ѵ’ПС5&Г<> ВНЛПЧНСТЯЛ пгвед- щг пл кина и іціитішіь есть. бі Шпвдскм^
— 27 — 3) Что со стороны ІІлрскаго Ве- лнчостьа ію лромм сой войны со вол- ною умѣренностію. христіанскимъ мп- логардЗокъ и отъ большой часпі по обычию всѣхъ ікокпгшыхъ христіан- скихъ народовъ тгостуттдяі-п, н нжѳ- дп камня хестокі-стъ гдѣ и іюкаламд. то ГхллЬо дли «угішініпя іпнедской же- стокости къ Его Царскаго Велико* отвл м войскамъ й ігі.рдшсь коддлм- нымъ учинено. Противъ тогп-жъ съ шведской страны атпш нпЯна сп. начала и до сото ирсмеіЕи была пе ко обычаю политичныхъ народовъ, по со воль шію суровостію, надищвостію п до* саддтсльстоы ведша. И уповаемъ, что мы все сіе съ такимъ оснсжатемъ и исгииою докажемъ, что всякъ (ко- пристрастный но можетъ укорить л доказать, чтобъ пъ со>съ объявжшін что обрѣтено били мимо самой ігстя- ілл, кхп по пристрастію и по влабѣ къ шведскому пароду, пислшпю. «РдлпуждепгІЧ. илгпл ппнптпгыд причины Его Вглпчестм Петръ Первый, паръ и повелитель Всероссійскіе и дроч., и ігроч-, я драч.. къ начатію войны притинъ Іыіриди КврМ ІЙ ШлкдсжЮч) 1700 гиду имѣть, кти и.гь елгъ ибсіахъ Віутічгп^ товъ. по прими гпй пр^быпляіпгЛ плйпы. болѣе умТірпивости и склолиогпг яъ при- миренію шшаввшть, я кто въ пртдші- жсыін удой съ толь ь^тіилмъ разлитіемъ крпсд христ^нпспой и разореніемъ мм>>- глггг вемедъ ияжовеяъ, и <п> кшораСг міпгщрй страны та война но ирдвалып. христіанеклхъ я политичныхъ пародовъ была ведома 171 о Сочипічпп ппсиппдодг» лдплѣцщку аротмт пдреолчу Петру По- трпіптту, Пъ причошеши, плл дніішацілт жечиолются боешертпыж дѣла Петра Ве- лпнаго, который, до аирашцію автора, • схіанднлъ авъ Россіи тиуи я^тдхар- фолис-к пли [Грлтвпргиіо< вто—кратка© ппкидлі.ікіа гдпто прсобрваователю вв- шото отечества Разсужденіе, шшшин кое въ опрювѳрхввкі сичіиишш одного ученаго швцдд о Клр&тін и Иигпрмдллан- діл. р наді 6Л4!!іп па Э чагтп: іп> 1-Й рпл- емдгрияаѵтм притпіги. іг<і которілгъ Пот- ру 1 слѣдоішхо начать войду съ Карломъ ХІІ: во 2-й до называете я, что дилгшірл- мсчііКіму пр.ідіхлжг:іііж> н>Пиы тгрнчпиою бытъ корідяі. пгпедсігіА, д по Петръ 1; Э-я погллыплегъ, что со стпроны Россіи мий- кд не дона былд съ умѣреяшетію, по мбршіцу лрОЕВѣщвпныхъ пдродіпп. 8л- клг-’іеніе год^ржіт. іп. гнбѣ пространный □тлѣть па тюражгліо нѣкоторыхъ: «ео лучше ді бы былоямѣста продомителышЛ тягостной Мойны заклхітить миръ, хоти и егь уступкою* 1 Нѣлоюрип м-Ііста итого отпѣта іпиіпг.аны ешмиігг. Пптргіні*. а зд- ключгиіе (отъ сл!!ігы аіихо, лобвяпый чктвтвляі*) иго ігртіхт-і^итъ нго евру. Къ каппу ввлгп прил<>одно □<пь діису» ышгтомъ. отнседщихся къ сяшшмоЬагъ Россія съ Швецію» Аіггоръ іьд—баронъ ІЛафярпзггн лицс-кшнцпфь, пгллэдоодвпіій* ся боліішшо доііѣдопіювтію Потра. IX. ЮНОСТИ ЧЕСТНОЕ ЗЕРЦАЛО (1717). Воефвют вздізлчѳ всего юлжтл дѣти птцц ё ижторь въ ввдджиД чисти сохержлл., И когда отъ родігтедиВ чти имъ іірнклэдло бываетъ, веогла иивігу въ рукахъ дерзилъ, а иридъ нпмл не надѣвать, и воата гагъ пн садитися, и презде оныхъ не вмА* дать, при иихъ во окно ікгЬзп. Лломъ ко іцдтллдыіиіть. но все потаеннымъ ибриомъ съ шлизишъ попишемъ ие
— 28 — СЪ 1ШНИ ігь рядъ, но пелпюго уступи ПНПДДИ оныхъ въ сторонѣ стоять, подобію шо ішігь вѣішторыЯ или слупи Въ домѣ ничего оюдап» яме- помъ по повелѣвать, во іішшомъ отца ИЛИ мптере; отъ ннхпдііпцезіъ ііро- сительпымъ образомъ требовать, ра- яегЕз чсо у кого осоСлшіые му пц ко- торые самому ему подвержены бы- ваюгъ, для того, что обычаПио слу- жители и челядинцы не двумъ гогпо длмъ и госпожамъ, по токмо одному господину охотно служатъ. А кроснѣ того, часто происходитъ ссоры и во- лякІн между ими бываютъ отъ того мнтйни въ домѣ; такъ что глми не опознаютъ, что кому дѣлать шіддо- жітгь* 2. Дѣти по имѣютъ белъ шшшо прппдзу родительскаго никого бранить пли попослтолыгымп словами порскать. А ежіміі то надобно, и овое они дол- жны учинитъ пѣжлгъо я учтиво. 3. У родителей рѣчей перебивать не пплпрзцгп», п ниже прекосмитц и другихъ ихъ сверстниковъ въ рѣчи ие вшідлть (а), ип ожидать пока опіі выговорятъ. Часто одного дѣла не повторятъ: на столъ, на сліянью, пли па что ігнпе пе опираться н по бытъ подобнымъ дореивнспому мужику, ко- торый па солнцѣ валяется, по стоятъ должны прямо, 4, Белъ слгросу не говорятъ, я когда □ говорить ямъ случится, ТО ДОЛЖНЫ они благопріятно, а иѳ крикомъ н ігкжн съ сердца плн съ задору гово- рить, Ш? мкобы сумасброДЫк Но ВСО, что пігъ говорятъ, имѣетъ бытъ прав- да псгнппал. пе првбамяи а по у'чі- ьляа ничего. Нужду свою благообрап* по въ пріятныхъ н учтивыхъ словахъ зі Вмѣіккилтыш. предлагать, подобно апк>Г?ы пмъ съ какимъ иностраннымъ высокимъ лп- цсмъ говоритъ случилось, дабы они ЕПі томъ тако п обыгсли, 5< Неприлично пмъ руками нлп ногами по столу вездѣ колобродятъ, по •’ мирно ѣ’ти, Л вилками п ножи- камъ но тарелкамъ, но скатсргп или по блюду пе чертитъ, не полоть и пе стучатъ, но должны тихо и смпрто, прямо, а не ивбстчеяяеь сидѣть. 0. Копа ролпели иди кто другіе НГЪ спросятъ (ООВОЙѴ’ГЪ), то должны ОПИ къ КИМЪ •УТОЗВЯТІіСДІ Я ОТРѢШАТЬ тотчасъ, какъ голосъ иоелпшлтъ, И потомъ скалятъ: .чти иив.-лгге гост- даръ батюшка-, иля: „государыня я.:.- туппіа". или: „что мнѣ прикажете, государь1*; а во гш.: „что, чего, пгго. кахъ ты гпвортіп*. чего хочешь?" II по дерзостію отвѣтятъ: яда, такъ*, и пня:в вдругъ наіггкъть моліпгп.: виЬгь“; по скалятъ: „таги.» мой гп- вударь, слышу, государь; я вырапу- мгѣлъ, государь, учпию гакъ, гонгъ вы государь, приісалашісь А во смѣ- хомъ дѣлать* якобы игъ пропирая л пв слушая тъ пнвѳлѣпіж и словъ, но ясправяо примѣчать все, что ямъ гопорш) бываетъ, а многмщы назадъ не бѣгать п прежняго ешш вдруго- рядь не сщіашпиать, 7. Когда имъ говорить съ людьми, то должно имъ благочинно, учтлтю, кЬлышіо, разуміі-ь а но много гово- ритъ; потомъ слушать, п друтлхт. рѣ- чи но іюребивіШц по дли. все выго- ворить и попятъ мнѣніе сиое* что достойно, прсдъянить. Ежели мучит- ся дѢлі? и рѣчь нм’підьніиц та над- лежитъ при такихъ бып. прчаллу и имѣть сожічліиііо; ігь рлдімтюмъ случаѣ быть р.тдпі’тпу, и являть сю- бя весела съ вссолымн- А въ пря-
— 29 — МШП» дѣлѣ и ви<тояипотъ быть ш>- стошпіу, л другихъ дкдей раасудковъ і'л,і отнюдь по иришршЕЪ и оу агѵе- тіітьл !н> иаіѳли «іъе мнѣніе девіѵЙИО и годно, то похваіяп- л въ томъ согтііктнііі; ежели хн которое су- НПВТОЛЪНО, ВЪ ТОМЪ еьѵбн огойоршь, тк> въ 'гонъ ему разсуждать по до- стойло. Л езясли въ чемъ оеиораШі эюжко, то учжпиіъ съ учпиюстаю и вѣжливыми слояалін и дать слои роиг- <’уждепі*з па го. для чего. Л «геля кто сивЬгу цожслаепі, или что по- ігЬритц то надлежитъ совѣтовать СКОЛЬКО МСЖИО, л пгаѣряштое ДІіЛО содержать тайно. В. Съ духовными должки дѣти вездѣ блдгочплиа, іюстшплю, учтиво и л і лалгііі говорить, а глупости ііи- ПЛЕДЙ во предъявлять ? по о духот- ищи, вегцдхъ и о чипѣ кгь алн ду- ховные ІПИ1]НХ!Ы ирСДЛЧГЛТК и. Никто <іебл симъ много но хмх- дн и не уничижай (п»з олдде) и не срамг/ти, и ниже. дѣли. слошх> шлиге- лнчнвал, распіпрлИ бпхѣе, ннаелі адгъ оное въ водимомъ дѣйствѣ состоитъ, и никогда ролу сноѳп» о ироазаігід безъ нужды но іпзйвышаіі. ибо такъ чинить люди всегда такіе. ЖПТОрЫО во ихляпѣ токмо вросла- ПИЛИСЬ, Л особливо ІГЬ той землѣ, гдѣ кто вилкомъ, весьма н* шідіо- жлтъ того дѣлать, но ожидать, пока со стороны другій похвалятъ. 10. Съ своими или съ поггороп- пимп служители гордндо пв а >6- ппьПсм. По вжі’лн оные прилежны, такихъ слугъ ліХме, & во во всемъ тсь вѣрь, для того что опл, грубы и пнвѣлш (нералсудлшіы) будучи, не знаютъ держать мѣры, но хотятъ при случаѣ ПЫШО І.ЪОВГІІ ГОСПОДИНА ВОЗЯО- д) РаагуждехиО, мнІ-ИиТ, етпсь, и ппплдтпп прочь па песъ свѣта разглашаютъ, что имъ повѣ- рено било. Того ради смотри прилеж- но, когда что хочгшіь о други п. го- воритъ, описайся, чтобъ При ТИМЪ слугъ и служзіпчпі по Ошо, Л ігмеіть па уппмшпіВ, по обишшлш говори, тгобі. доояаіъся било ішмеюо, по- тому что такіе дх>дп много прило- житъ и приФівпть искусны. 11. Всегдд недруговъ «аочно, ког- да спи по слышатъ, хвали, л въ присутствіи піъ почитпД, и въ нуж- дѣ кіъ имъ служи, тлъже п и умер- шихъ никогда зла па говора, 12. Вгізгдп креня прибавляй въ. дѣлахъ благочестшаъ, а празденъ и безъ і і.лп ігпподі, не бывай, ибо отъ того случается, что ігыюториіі жмутъ лѣниво, по бодро, а рпііумъ ихъ затмится п иступится, потомъ иііъ того добра нивакйго ожидать КОЖПСЦ кромѣ дряхлаго тТиа п чпрпо- точнш, которое съ лѣности тучно бываетъ. 13, МліцнП отрокъ доллймгь бытъ бодръ, трудолюбивъ, продккшь и безпокоенъ (6), подобію какъ въ ча- сахъ маятшкь, для того, тіо бод- рый гпеподгагъ обохрлетъ п слугъ, подобно яко бо.трыЛ и ]ИіЗВЫІІ конъ тчишісггъ сіідока прилежна и осто- роженъ; потому ыозаіО отчасти, смот- ри ни прилежность п бодрость илп радѣпі-з слухъ, ирпаипть, како пра- влепіо наторагс» господина состоитъ и «дармштся, ибо и& ващдаспо шк словиця говоріпсіц лиьооъ тхг^лень, такала и братія. Нако младый отрокъ дымхнъ поступать, кхда оный въ бсаъдіь съ другими «исИлтъ. 6) Паетошіш дімпсаѵігь.
— 30 — Когда прплучмтая Тебѣ съ други- ми вл столомъ «вдѣть, то содержи евбя иъ нсрицкѣ но сему нриіниу: Еъ даршхъ обрѣжь сваи ногти, дд по явятся яко бы оныо блрха- тимъ обшиты. Умойруки н садя благи- чпппо, і'лдя пряно я не хватай парный въ блюдо, ію жрп какъ сви- пія и не дуй въ ушное (л), чтобъ исадѣ брыпгдло, не сопя егда яся. Первый во ній, Судъ воздерженъ и бѣгай пьянства; кій и яждь СЯШіКО тсбѣ цоірсбао, і.ь блюдѣ будь по- слѣдній. Когда что тебгѣ предложатъ, то возьми часть яти. топг, прочее от- дай другому 11 Вічібллгодлрй нму, Ру- ни твоя ди не држлть долго на та- релкѣ (О), погамп вездѣ не мотай, когда тебѣ шгп», На утпрліі (рта) губъ руною. ио полотенцемъ, я но ін’Э, пока ічци нищи не проглотилъ. Не обдтпгівай перстомъ и не грывя КОСТОЙ, НО ОбрЬжЬ НОЖОМЪ. Зубовъ НОЖОМЪ по чистя, по эубочистиою. и одною рукою прикрой рогъ, когда вубы чистишь; хлѣба нрпдпяи къ грудямъ во рѣжь, ѣшь нто иродъ тобою ломитъ, в ппде но гпатай. Ежели породъ кого положить хочешь, но іірівдій ігерстамк, какъ нѣкоторые пароды нынѣ обынли, надъ Ѣствою ни чавкай, какъ сишіія, п юлоиы по чоши; не ііръч лотя куска, не піяорк, ибо такъ тѣхаюгь ирнстьявА. Часто п.,і Ухи, къ смыслѣ Супа всюбщп. Тцрелга {иѣм. ТоЦог). чихать, сморкалъ и кашлять не при- гоже. Ійогдд ясн яйцо, отрѣжь на- п]>адь хлѣба й смотря. чтобъ при- томъ нв вытекло, н дждь ско|ю. Яич- ной скорлупы по разбивай, и пока яся яйно, не оій, кшкду тѣмъ не №> марай гкдторти и по оАішіідвяЛ шр- отовъ, около смей тарелки ко дѣ- лай адбпрх азъ костайт порскъ, хлѣ- ба п прочаго. Когда престанешь по- та, возблагодари Всйь, умой руки іі ляпа, п выполощи ротъ. сЮжюти честпде верцвдо ялх показа- ніе къ жатевйкому обилд^ию, ооб|>аь’ ЦіШ игъ |:.'іяізілхіі влтлрсіиъ.. Здѣпь екідгр иппг.н: ш'Обржженіо ді^ОШЛП и кцлюп. плл.швгйсжціцнпрлпп., печатныхъ и руип- □педнхъ; деюон хнеплеънеппік и трп- плсьхешшг; нравоученія отъ Свзщѳіпіхги Пиглиим ші .ѵі [шікту шй]і;шнь№; чігяа Нндюіяпыл (СЛЬЛЮІСІІІЛ), дринмепТіе-лші (иряб^кіл і, и римсяіл; вирпалр жітй»а»- го обхожденія. Книжка этдц кохпііпде по іюоелТіВія Питри 1, полі^с-вал&съ въ евм вреыя печатанъ. Историкъ Татищевъ рь- ОДМеіэдгргъ «й ішну евдшу въ духзо- номъ ПАпѣпіаиіж: * Малая букпарк пли К'иости чоепзг-і іифіцию, иц лучпшо ар*- пйучмйеътужігп. можетъ». Любопытно, въ приливахъ жптч Піъаго обхождечни. уио- ^ІІ^ННІІД ПОйЛ іВКЦЪ, которыя КЫШра» торъ Петръ 1 лшбяхь, <Зл?рДаЛи* ІірШІДд- ЯСЛПІТТ» ІПі одному ржароду рукк-пидстач. хм юігопіеспл съ •Дймоагршігь», «Во* ждемъ по жизни* и проч, Псдлжннжкъ іто, вѣроятно, пІ-ѵ.опкШ: на втомъ лзынп, Юг н.іъалѣ ХѴШ и., часто ніпдыигпсь <Ч/ЧЛ- цічпа йодъ лагхипіпмъ Піг 4ег ВИ4ипк‘ *В*г Б^і^лй &рі0^оЬ а дді. |Ш- кире^оі*'. Яадмі и лиммдоодра яри Пстпр» I).
— 31 — X. ВВЕДЕНІЕ ВЪ ИСТОРІЮ ЕВРОПЕЙСКИХЪ ГОСУДАРСТВЪ. САМУИЛА ПУФФЕНДОРФА, ПЕРЕВ. БУЖИНСКАГО <1718). Филинъ И, корам испанскій. Подъ Филиппомъ Вторимъ коро- лемъ необычное мопархів ИплшювоІ пелл честію умяллтмся іідчаіъ. Ниже ііъ тому нинмажно бдще вся госу- дарства прызппгги, понеже брепп. Филипповъ^ состоявшіяся съ Маріею, і.оролввою брвтвюскою, не токмо не- дохіодѣтніИ, но и беамодііыП быеіъ. И сіе убо яъ первыхъ по моему раз- сужденію лѣдо шппвііекіл силы псюр- бпло (а), яко> отдііияія Фсрхшишду (б) брату страны нѣмецкія, послѣ Пароль (ві императоромъ его осла* сити ж>вехЬА+ ІиіТС'рои вешцю не токмо стлы народа своего ех мппішл и рлнрупшшіыя ситпорнлъ, Нп и лп- егжшяяю императорское отъ ншпа- йілгъ отъято. Аще же и хоттппе по- слѣ., дабы Фердинандъ Филмтш, на- слѣдииюмъ косарства оглиі’пдъ, оба- чв с:в нв восхотѣлъ СОМОрМтн, пая- ігвчи совѣтомъ Міггеня сына подтвер- жденъ, дабы пелучмпіое при себѣ ялдерлйяхъ. Онъ віъ началѣ іюоипдамъ пѣшмцигмъ доброхотенъ былъ и лю- бимъ, Филиппъ же пепавндшгц по- неже каковъ ни билъ, пось ншшшъ былъ и ишко шыкя нѣмецкаго ріѣлъ. Прочее же Фердинандъ^ я когорио вскорѣ по немъ Сыдя шииіцііпкк, зѣло доброхотны были, ниже тпдл Шпганоігь слушаху, ізо Паче часто и намѣреніи и ноли пхъ пебрежаху. п> Ослабило. б) Фордипанхъ і. в) Киркъ V {СЪгІііз). Ндяішчи жн сялы ишпшшкія разормы суть бунтами белд’ІЛатми, которые, акп пе іъфатевмгая ляна, яжс ракъ мыииуемая, раішшришпел, яко ча- стію беаяремеяЕіі ішилдѣтя Пппишію имѣлъ препятіе, в пображ&шв свшмъ нрйсутетнзимъ імю оной посшглті, дп- НІИѣіЖВ йгЬло умкпжнея, подобнѣ нко и отецъ его остооршгь былъ, мжо хптшци Гаіідішу (г) градъ едпкыП ѵсмирптп, ФрЛНЦІШПІГіВВ, тдак'імЛшвіі* своему неігріятелю, подъ влдт> и послушянів во усумлѣлъ іптиея; частію же, егда хотитта жестоко г=.і бувто- , вщккахъ мсгпгкся* кляня Албанска- го (х)і чвлпвава жесічгконранимгп, надъ бел вАіи, отдрепле подъ мяли ітпшымъ мадѣпіомъ хоття прЬбыкшв- ци, погтанялъ, который аъ отчаяніе бкшыхъ лриледе: наипаче егда шгък- вавно быстъ ОТЪ П'М’ЯПЛТОЛВЙ святыхъ вопросовъ (е), оп не токмо бупто- шпики и иконоборцы должны главою іыцшены бытец но и самые Еидеолтгки, которые имъ пе сопротяклялигд. Тѣмъ яо нѣкій нагидышкъ ашиаискій, име- немъ АнтоніИ Варгасъ, зѣло крася о по-латппѣ. аще Богомъ угодво, иирвче іДіанпіНсІ ітхсічіпі кяпріа, Іюпі піЬіІ іаіегипі сопіга, ег^о отію» ЕІізІнзпІ раіІЬиІаге; сіе нотъ: гретинм раазоріппн храмы, и сопругшиі пмчто- же доброе ссггворніпа, убо вЛгь по- дггбагтъ іюігішшпг). По еще неамо- г) Гсггл- д) Го-рпогъ АліЛа, Н Пякншнпъры.
вѣрна шпплігоіуъ пгпкйвдяху белпг не ТОЧІЕО ради ѵби»«и»ізгь пнеигласіл, по тпкшкдс что оные у Кароля 5, подобплв) ИМЪ, й-іо въ ішнвоО че- стя бдху, прапгнлимъ же образомъ Фшшішъ токмо ишпаловгъ свпягь по* ’ПГГ.ѴЪ, которые. йммршшою гор- достію вюшэспгіѳся, хоткху белішгь, вторыхъ ЙШЗОіШШііХЪ мшіху, сосіро- тивитисл. Токожде н о семъ «юр- бяіуі нко белгп непід подыл зямы- іпдядп, понеже едино оів ИМЪ бысЕЬ лгбіплі<\ дабы дороль предлинныя и древнія Беліѵкіл отрлгіуніш! прюш- легіи. превеликое паи--1 тосудярстгво, ни літорихъ мжолопъ имущее, во- спріялъ. И шли брань, въ виимъ мѣегіі папашин, съ котораго Фрап- цуткпіъ и братаномъ ноСгЬшдатн воз- МОГДИ бы, шппдлекую монархію къ ідоедшзді чести я славѣ імюпоетн хотоху, Но белги свободу свою сер- дечно шицнпиілу, пязм сего хотиху попу сипъ, дабы оші иъ сравненіи еъ пародами побѣж. ешпиіп были, Нгда убо ФЖШШЪ» отЫі^МКі’ів ікіъ Бел- гіп, хотя усмирити вепалясти, инь панскія ПОМОЩИ и сшш оетіміитн хо- тяіпе, хвякя АмрійьТОнаГО я кошта Эгмопданевато (а) плдъ ппмл лоста- ИНТИ Г1ІЦШ11ЧЧЦ но ОНИ ПНСЬМН СОПР'Н тиншпю-л, гднгидюіпе: яко ащо са- довымъ игомъ обтмгчоіш будутъ, тп во миримъ, ни бранію подъ иго дол- жли вавоевапы быти: пограничные токоікді», и въ первыхъ Еазгсалега, королева англійская, лнди ежевыя смятопЫ» іш шишъ образомъ хотяіце сего елріин опустити, даЛы иіллан* скія СЯЗЫ п богатства могли смири ги; протіэстаіп’ытожъ ігЬмйцкза, шмшшовъ нѣло певдннднщіо и смлтѵзіііеігъ иіъ Іірдіідп сірішсіаП н грифь апіоіпъ. рада, іюмогщ. Авріатскому вапихую □одаиахт; имгиратиры же токмо своя прладненшгіл цѣла солраіпггп и капо пѣнномъ уічэдаимі вачо мцахуся. вы- вели каки помоідеегисвлтк блпжапмъ. II по тому убо адгушію бунтовъ йыль- гіПскнхъ, брань между Филиппомъ п Ыдясмвтою королевою в&чалавд, ко- торою Л0 ТОКАІ- • ВСЯЛКНИ обрДШ) ИШІ- жв можішгв, бейтомъ помоиіестоояа- ™з по -гакожде, поіояшшш корабли Индіи ипліетной сгреш’лшгіе. ишияномъ убытки сотворидіь Дряненъ (б), та- ХОіКДё П{ЮСЛМІЦЫЙ МуЖЪа С.1ЯЫЛ ПОЛу- трппыя Америки отданы опустоіпыіш. Филиппъ же, своими деньгами дъ Гибіфліп (д) бунтхнлциховъ сюдержв- щн, мппто королеву осторбадпо. На- конецъ Фіілшиъ Ернтааіл» въ кояпцъ разорити хптдтпе: сего ради 'іррдъ мпсігія лѣта фЛ’/гъ еолпдамъ, кото* рыЙ именованъ быкгь п^ппбѣтдпгкгЛ |г), п щжо до того времени ішгдѣжв фаеггъ г’івііыП тому обрЬтпеся: со* стімгшесл во етѣ и плтидесиггь кора- йхчхъ, на которыхъ было пушекъ ігртнііпъ 1вООа Желѣзныхъ 1030. ки>- рабельпихоіуъ ВОГК». поиистші ЗіхХіО, кромѣ йвягородйгиіъ Н ШШЗДОДЬНЫХЪ (д). Къ содержанію же флота тозх>я на вашгъ донъ ЗПСЮО іюлспыхъ выхо- дило, которые леѣ счпслил.чіа, сто двадѵ’лть крагъ сто тыс:іщ->П ивдер- лпіно. Свислъ жі*, папа римскій, про- кхятші Елисагюгу, королевство Фи- липпу присудилъ. Ноігь ничто обрдти- с.я пріупэтовлипіе толь великое, огха ьиліл чисть <Іжта оваго ово отъ англи- чплгь и батоновъ (о), ово бурею и нипо- 6) Д^иипц дигл_ МОрОДЭДздяш* Эі Прлвігдих, г) Армххп. д) Ві’ѵіОЕГгеры. о) Гихиицды
— 33 — годами на ошлий нѣмецкомъ погубдл- па» тііжд, якп вѣлі) ммо аорл&тей въ ИпіпянІ» шодрахішішь И іюбішо синеный домъ благородный, въ незть ж»по своихъ погибшихъ гласи пла- гшпіпія ни ыыішхусмг. Обдай удішп- тпсл мощно по удсАигЬрвому Филиппа тммпгспдпгіію, иже/ веутѣп нук> вос- арімиши йгйотц кшкшшшыч) скорби п почали на св5ѣ мяъліпиъ впкмтпЬі, тоэумо едаптъ сой гшвдь короче: коо ;іло съ ііѣіркмп и волнами брят» ты> риги имъ поледѣ? лі’.та 1&88. Оттуда лпгли’іапо, батііооігь въ союастіш прІШШМ, флотъ кшішша&І при Гаде- сахъ (а) по№кддіечп.. кораблей, про* много всякимъ мгішшеомъ в вещами ПШГОЛПРІІНЫГЪ, уЛѵИІЛЯЮТІ'. И І'.ЯМПЙ гридь плѣплють, который разорваны! коми гь Эссекешаінііі (б), яоз.і!, анг- лійскій, съ великимъ бедчеегіомъ ситгадллъ, п ліцо бы сото ко сотво- рилъ, оіше бы тішо порожАннь и:ішд- повъ могло быти, лѣта 15ІИІ, «Вэнді'ніе въ Гілі’ттіріі) Епртпейскуіо, чре.гь Саму пдд Пуффігпдорфиі на ігймнц- ійіагъ м;;і4кк «дохеіпнге. также чревъ К> шшл Фрѵлврпла Крамера ни лдп-пежій преложена се. пыль же іаі.пімйиііііыъ Пе- ’ипдго Государи Цари и Военнаго Князи Петра Перваго, Васрсацйіятго Пяііерато- |:Д ПД Россійски ГЛ. Л4ППЧСКНГО ПМВ€- детдон. Пг'ьцтпіво гт. Согктоіуторбургѣ, 171И, декабри пх 5 день»» Переводчикъ, Гавріилъ Бужяпекій, посвятилъ спі-Я пе- реводъ Пегру 1» по веавразіъчцл ргог № 1?1? і\. пзъ ашраіоі'ишто иутшіі^тгиш. Въ иредиіміипш пЫ}шЖйеГсЛ радистъ о №:лрасиеиш Гос) дари, шлорыП шіііпилъ Риссіи вк тккіі» етгигпі, пг-індЬ, что ііеЬмрпіи'йвжи' пяр,пм іг]іииузи.пгги плм I»- іпггь о гті‘А сг ю упінин іх приплатъ »м могущдеткк Клппй жо впдлмый пааіть душевнаго веі'-иіл лрпіюпті отцу отече- ства? внрейпдчикь приыкіать ему пнро іхідъ, уіюдчАлл* Дьръ сьсіП чаиіЪ ьиды, пргдаіудивігзй плр-?и;^іхньт?, пситллІГ.ПІПМ1, спіліну государѵ, і:атдрый прилилъ <?и оачи поѣхъ пребогатыхъ дарешигііі. Слѣдуетъ потомъ опмваше по-тіьШ нвто- рпчьмгаіъ китъ а мримПры веишэдъ людей, Шйбшидійіхъ полвмкіымг ігптррі« юг ДгигЪв І імюритгл і> гимпмі. Йг рипидѣ, котѵрий одѣліиіЪ <п- ллтіиігцдго Краію- роеа переводя, а не съ подлинника, ав- ігисолнаго во нѣмецкомъ лыіікП. котора- го ВуХШИКІА НР ПППЛЪ. ВЪ ІШЪТІПЧЫІІ'і иереподмлкъ еікінл обршііы’гѵл і:і. Плтру. Книга Цуффеіідарфа (иаторіікл л юрпютл, |(Ж—](Ш), чсладостно отъ асЬхъ ттс- мая> была. кпіи. д хрутіл его гонинипін, въ великомъ уьажетітп <мпогш шы?н п ыашипщы учителемъ чадъ своихъ кни- гу сію толковати лонал іівоху» ніитгпдхн- иицо дхъ п ііоучпюіцп <ггъ исторія шіа- піго пр’нцтпнілр, Дсот^пчстнм ня преди- словіо полагаетъ въ том’.1 что оігл крат- ко. разумно п въ порядкѣ лплжаеть дЫиІл го-гудлретвъ. чуждвнеь -фабулъ,, йвгеііь и забаікліС-Егь» 4вадорныздг пелѣ- пыхъ роошлей). ІІодляса аті>л книга, нцпрііпг пи П при АииЪ, ралркіилшц орд &ІНДОѴ1Ѣ» а) Клднъсъ. б) Графъ Эссексъ* Т. I Галаховъ. Лсторико-лнтт р ір.
— :м — ХЕ О ДОЛЖНОСТЯХЪ ЧЕЛОВЪКА И ГРАЖДАНИНА САМУИЛА ПУФФЕНДОРФА, ПЕРЕВ- БУЖИНСНАГО (1726). ЛЭЪ 3-й; О (ПЬЙСТІвЪ «ли о ЙЛ- комл и о правдъ, 1. Порѣже дѣйстпія чрлпяѢпрскяя отъ іюли происходятъ; іюли же каж- даго человѣка ие йімудп сяГгіі подоб- іи ія, по разныхъ въ разныя идутъ: того ради для благочинія и изрядства нъ родѣ человѣчнспомі» потребно би- ло припишу пѣвосму быти, которому бы оныя ноля согласивялиг-я. Инако бо, .'ТО би НЪ ГЛКОВОЯ СІюбіШЮіПІ ииля, и въ такой принлонцпети (а) и хотѣніи различности, всякъ бваъ рддоуждлпіл ко пняѣптяому правилу, еже бы хотѣть—тпорилъ, ишинішкію было бы ио быти шинному сиѣпіипю п беачігпію нъ родѣ человѣческимъ. 2л Праакдо иипи именуется законъ, кіипрыЙ есть декретъ, вхн устало- влевіо, которымъ пачадьсгвуііяіцЛ пі:»д- чдкйииаіч) своего обязуетъ, ддбы по оному устаяу свой дГЛсткія СОГЛаСи- ШЬ. •Е Сіе правила опредѣленіи дабы лучити уровумѣлосл, вѣдати пздобни: ‘пч> есть ибяиктальктио? и птгсуху про исходитъ? кто пріяти пбттедьспіщ I: кто тоеждо Другому 1Ш1ОЖИТЦ МО- лиугъі обще убо глаголется пбяза- тельсгіі" союзъ пріид |б), кптирымъ ли нуждѣ крітязупмся пивеЛппоо исполнятъ: то-есть излагается чрезъ оиое аіти нѣкал уздл свободности па- аі Н.іяловпсстп. о| Т< и Ыіяяаъыіьстніііп* штыгаетел слеэ-ь прыіа (ѵліспіиіі [игія). шеЛг чти хоти бы письма воля шишъ чего пн вкхотѣла п [іянні'тііпяпліі, оба- та онымъ ойяоатольсійомъ, адя іпіу- тршніимъ діиіжі'ій-’Агь, ііопшішиУГЪ'чти аще похпжнпяому угтппт яВЯспЛе ея не 6}догъ саглжсио, то опоо пе добрѣ учпііп.ід; іі така аще кое отъ того пло чсаоіігіку приключится, то пра- ведно себѣ огіае должавъ иміінлті». Ибо аще бы орэдвло сохртівдлъ, моіч» бы нгь онаго яла ухіАкигнел, 4. Л оп къ шмчіріятііп обнзялчиі.- стда чалоігЬкъ епмобеаъ. діюякал сего пина есть. Первая: что чвло- вѢіеъ пилю имѣетъ, которая ігь рав- нымъ вещамъ склонна есть, того ра- ди п к’Ь прайму можетъ щіистлш. Вторая: пенвже чаювѣіл огь вла- сти иачалъстлуюпіаго ігѳ свободамъ есть; ибо гдѣ дѣлаіішіаго силы по виеетяу і/ь оімпоібраяппму нѣкоему дѣйствію Суть ІірШПЬШІЫг гамъ ЙО свободное есть дѣйствіе; и таіювпму всуе полагать ьрплило, который сшл- го ниже пинати, ппжо ігь овому при- стати можетъ. А когда кто не пмі»- егь надъ собою тчліііствуюнілго, то для того самаго пикто таковъ сыева- тясд не можетъ, кто бы ему обяза- 'іеяъствп правильно могъ валожитщ ЯСЮ ХСТН бПЪ )ІЪ ДѢЙСТВІЯХЪ пролінли- по поступятъ будетъ я отъ нѣкопь рыхъ ІІіЛсіЪІП ппптояпмо йгитнржит- С4Г, пдпвкожЪ опий 1і з по облаатоль- стиу нѣкоему, по «і^глетпыіп» ип- іюлвніемъ споимъ то_* дѣлаітгЬѵ Слѣ- дуетъ огь сего, чти ипыП ігь обяза- тельству ость способенъ, кто имѣетъ
- зл — ітлчлльгтвутгіпгаго. е пролило предло- женное можетъ разумѣти, п полю къ различнымъ вогпдмъ имѣетъ иршхлоп- иую, Которая, паішдшпн правило, отъ іі.чгыиьствующаго предложѳвпое, по- равукішгъ, ‘гго ѣшфшіша отступа- ель отъ іиіагі). И типіигь іп> есгге- спіу споому есть человѣкъ. &. Налагается но пйяндтрльгтао умамъ чіаопѣч&сккмъ вобспичшо отъ ііл’іахьетпуюиідго, т.-о.3 такового, ко- торый не токмо имѣетъ власть яѢкпа бѣдотм протпііллюііімм'’я содѣлдть, но к-тсрыІІ имѣегь праведный прячнпы, для четъ’, по кнѣвію сиоему, іиап пашей ембодаостк ходимъ употрсб- пяти (а>. Гдкока Со ял.ѵ.ть ьхцѳ въ которомъ еоіъ, тогда шцѳ кввішвиіо свой объііВиі’ь, то ицтобашъ, дабы умъ человѣческій со страхомъ и по- чтеніемъ къ тому пр «стахъ: со стра- хомъ дли пліетп, а съ почтеніемъ, разсуждая причины, которыя би « бонъ страха подливать долзклы по пгполнеді» и воспріятію пгаи его. Кто би ой единой дрввдіш «оіиыать іі»? можетъ, для чего мнѣ, и пѳ ха- тищу, обяватеіьство хощегъ наложи- ти, кромѣ единаго шьеилія; той ко- пѣ устралгЕгп можетъ, дабы яла вяіц* итого удалился. ему іюішиололи. Но когда страхъ минуетъ, тогда все адъ гу паче по моей волѣ, іевжрхи по его дЪла'зь- Противнымъ же способомъ (6} кто причины мы Вотъ, ддл чего опоку Я ДОЛХѲПЪ ПОІШНОД&ТОД, л си- лы но имѣетъ бѣдствіе ігѣнов мнѣ учинитъ, оваго повелѣнія безбѣдно акту ирйвойрооуі: рашіѣ сшыгЬйіиІД сто на честь его пренебреженную потупятся- Причины же, для кото- а) Ограничить ^оігсшвБспЪеи'). бі Пдлрстмігь. рыхъ кто праведно требовать можетъ, дабы другой былъ ому оодчнінгаъ, сія суть; шцв отъ того сому вс линія бл ІГОД’КЯПІЯ ИЛЯѲ'ГЦ; аща зпііггся, что той благожол пять ому и о немъ смотрѣ II Іо тцшно икѣѳтъ, ВСЖВЛКІ бы онъ о вебѣ моглъ имѣть; тплкіждв плі.ѳ здшімъ діиомъ подъ ого пртепіемъ долженъ быть, и егда саігь свГѢ доб* роволъпо подчинилъ ы подъ праалв- ІООМЪ ГІіМЪ быть ІЬІСХОГІІЛЪ. О далжлопти че-топіігл п гріъждялкітд по вхівсчіу естостввнпйму. Кггнги дяѣ, со- ’іммпімя Самуиломъ Пусрі^кдйр^і-мъ, иыіИі жв пл роствикій сь дитшинсно п^- рещ’Л’іплілі напллЪШііігъ Гиш О'кіетлиііЛ- ШІд жситгсіг’зс государыни Ксзті'рвны Ало кезмпгы, импердтртпіы и дондаржжзд вг^- россіаскіи, блпгослоюаяілыъ жп сплтЫь шаго прікиит&лъгті^'тзщлго лсдяроссійгтоги епіиідя- Сдб. 1726. Пора водникъ (Тлв- ріп-ти ПуждиекіП'і йОШіагмДЪ снйй пвр&- іюдь ВьлтариігВ I Пі. іпіелніцнміи і^бъно- надо, что Пипъ пгпі далжл.ч би была по- ‘шзатъся ’Ва россійскомъ горікынгг**— укг.лоібітйю шввеыъ Петра, во коичшіа гічі тому йойиімшіттповалат ютймъ мо- члвлеігы лдслугіі ирздбринонатнлм Ріл> СІЯ — ВЪ ИОСГШОМГТ- НОід‘і!ГТітк, во ШіутргіІ’ пеку уотрпйптлу п іхтсбпидв по ипдмгіі» книгъ; иотиігь рл.ваіпіадію, капъ Пгтръ, угналъ, что во многихъ академіяхъ «іикя ішфажнть уіштрінкіянігъ вь наученіи »-110:11кппі у ігреі^іалпгіі о юристы Куф* ФпИДОр^а*! И-.ПИЫЛТ1- кмдЪ-гъ м ла руі> <’КО1ГЪ Ц..ЫІГІ:, нргішп. ♦<! ГШ1 >ду ХД1І ОКО- рѣйткго пероиозв, то лррмп котораго пв- гі‘рііТіЛиво спрштппцьтіі, іъорали аиъ бу- дмъ ок&ячшгъ; что, вр дожалаасъ конца яп>, покіілц-ГЬ Ви-Лть иііііиійриіі Чихни л, полз'чивгі, 1П ілл-.ть 1-й еішгп (лсѣхъ главъ ЯЗ), ии шійѵмхъ мйсгихь санъ иі'іфііпздоь ігп. и ли‘ііи> отданъ гь ти- пографію дли венлтапіл; что при схібра- піитъ сенаторовъ, по діюрцѣ. на лелмбда» идъ иоехкйлдхъ ѳта 1" главъ, пгшивал илтррк мудрымъ юрмсноритомъ (ваяоио- .інагелемъ). За івдшмщшііімъ елѣдуегь • П|’Л№ЪТюбіпаому рія&иіЛскиМу *1іпдтѵ- -тюн адѣсь жритно гд»рі7рнтсл о Пгф<)*чі- &♦
- 30 - ;0р|4і п Лге гсііпгЪ ІТ □ ппргпод^ Ппро- ШЦ'ІМЗД СГТЕ.ТІНІІИП’Ь ОТЪ с^бл улрскж чя- •гпгі'.іл ял «квоту ігЬкот&ркгь нѣгтз.: ♦с<гдв чтый уБпдиапі тто леудибопонят- ш» или рочеЕів ізд прішрйчадо, ігЬхдъ. ляа о:-и,ѵ ігъ ййреиодѣ потру идгвыйля нп- ицшшт» еотц іго трудности ыіим суть ІІЛІІМ, вяи іп» ИЯДУѴ СІЮ книгу ДЛТІ)]Пі тіхіпіх) лптпЯ сг^радъ» жжи ВЪ иргі>едц- •таЛпіихъ в^шмиііаіъІквлгАГТ.^'Дгні пмѣ- птпті.гл могутъ», Лмі'-л Іірпдлпжпгп- [Х>- •ѵтръ рвтедііі прулл>6іш праілгйгѵідъ съ л*т. па русскзіі лэ4 ппілр, вропіапеіілч - <дмс‘Воііѳ, іпірциНіі—ян1,ацнів, ікігпві — правило, 1д]огіл—б-сзорашо ыи пбяха» Ьу- ріЛЕнСзса— ияаоваыя нпе пэдіря'ішнгыя, ссіЬіІЩй — щииіапх. ес^тиіііс — ецкідггви. ішппШі сжМЬппсі, Гпсііо—тюг-іасін ;іль«г 11іЦ'Л-аі;пипі-ми2цу-ги<!уд[і]ШТ»і> м ггрсги хп. СТЕФАНЪ ЯВОРСКІЙ. А Слова и проповѣди (*)► 1. Слово о побѣди, подъ Пол- тавою въ 1709 г.. Вгя вЛЛГ.Л ЯШИ МОДНЩССЛ ІЦІОІ'ЛТЧ. пй~ руйтв, «ВД ВрІіШЛИ», будетъ пдоь (Ядра. XI, 2-П. РадуйтЦЮп и Біч’елптеі‘,4, Христо- именитые лпдіеі Ликуй и торяистауй церковь Хрюши. и щаіюсдміиш ве- .іШйіч'ліССІЙічиія держава! Со нынѣ врн- мн Олягпполргоп к блааюпріятпо: уже бо лютая иши прежде, скорбной про- си беіііи'дріе, буря сиирілигъ вѣт- ровъ пепріятолм-ккіъ утоіисл, облысч. темпыЯ и громогласшдП ріигдасл, сту- жи аіі’Сгиіші, печаля п вездихапіл мимо ядопт; к.вѣш жп р«осге!і и пе- сел!я яшппаел въ сеидк идіпеД ведшео- рООСіВекоЯ. Пипа держщнл Россій- скія утлбэпся, кімш побѣдные бм- гопилу’шл собряіш; плевелы з» пг~ честивыхъ іпаедопъ логѣ пож&та, п пліи пъ сиыпи сліспшы, д ииіл оож- жкпы. Процдѣте ккдпетръдармлшМ- шлго Гооударя и плодъ прішден яе сторпчний, по бедпвеленпый, кои\п. вгю спою держяпу ввитьи, ость я вселенную всю боваморгною славоп наполнилъ. Радуется убо РогсіЙскпя дѳржпва, пно таковую Господь пос.іл милость свою м по&Ьду Монарху на- гпнпу, кяковпП оть вячала міра ае было: исполнилъ есть Господь ио бла- гахъ жімлнІѳ царево—членовныя (а.І льну іпяедекпиу сокрушилъ есть. Вѣ- ренъ Госаіодь по всѣхъ словосѣхъ своихъ; яко оГДацн нямъ, талп и сотвори, рече: просігге и ідсгсл вамъ, всл оик& іице молкщсся ироеагю (Мдрк. XI, 241, Сіе кспгіхпіт обѣща- ніе: пршрѣ ііа милиціи церкви евоіій і-віп’ЬЙ, отепдяіе п поядыханіе убо- гихъ услыши, яко хшмк-вюь ей еъ Галидомъ Святимъ: раогершмНі есн претите (б) мон, н ррепояеахі. мя оси аеселіоісь, спася мя ояъ устъ лкопыхъ (Псдл. XXIX, 12|... Лютый оный пиѣрь лвйъ, кормъ ишсдскій, ридашю и зишн» уотамк св ?кмп, хо- тя поглптатп Россію; по прохрабрый а) Члены тѣла мобіц?; здѣсь ха аъ оосбе внести чь:сюетм. б) ЯД.1 ІНЫ. Грубой ппитл
— 37 ГаіптготЕъ пылъ, Государи Царь, ол- грвдмъ ость уста тому льву, пдчѳ ЗД растерла льва ішіедсГміго. Побѣ- дахъ есть отъ полѣна Іудова побѣди- тель Христосъ чревъ Христа нашего Царя. Се (катая сила орла хцірспаг го. веже лдаэпа! Горпля геЯ мудр- ствуетъ, а по аемшш. Орелъ царь есть іюлдуппилгъ, левъ же эішшгіг. орелъ отъ пыппппъ псѣ» выпили зюашішдіется, лекъ иао ао домли ползаетъ; орелъ свѣтло очи своя и ілЕмшил къ солнцу всегда обращаетъ, дасшежтнго іщ -тучи оолввчяыо смо- тритъ. а вышлю къ стрнслосілютцеиу силплу, еже есть Христі съ: Азъ есмь свѣтъ міру; левъ по пустынямъ, по меринцамъ крыетсд. Яко ортъ. Го- сударь нашъ покры гнѣздо свое, цар- ство спой- Цирковъ Христову, льва же рдстарва. Яряшюся левъ сей, гпр- ДІШІЫЛ й ХВЯНЛШ-2С41 ЦёрКОПЬ святую и государство шыпй поглотити, пи Господь, гордымъ протиялпШкл, сок- руши ччлюитн вго. Тіи сняти (а) бы- та и пядпгпд, мы ЗД эовтахомъ и мспраіпиО5Ю1. (Пеал. XIX, 9). Хваляшеся ігрнгпрдыЙ онъ Годѣіяъ да сотаго Божія Иѵраіия и глогола- шв: мечъ мой смѣетъ ыязд. У та у (б) мечемъ моимъ, тюбладіо-тъ ихъ рута моя; ко іюзврашуся. доіиежо екон- чаюті-мі но прохрабрый царь Петръ, яко кроткій Дли одъ, кращею Духа Сшггшю а шшыіѵмъ Христомъ, по- і (Иіднлъ есть. Мечи пхъ сломи, ору- жія сокруши^ ЩИТЫ СОЖЖО, НК» Ііиать ме»гь походящій сггь устъ своихъ Христосъ. СвнгыЛ Іоіипгъ Богословъ гллголотъ: и вигЬхъ нэт> моря звЬрь исходишь, имущъ г.гмгь седнъ, и ро- гонгъ десять; а пл гллтап. его имена хулъид. н таѣрь, сго же нпдѣхъ, бѣ подобенъ рыси, п йоагЬ его. лпп мрд- нѣдд. и уста его. лко уста льпова: п іадо ему омій силу свою, и видѣіъ •лцшу отъ главъ ртп, лпо закодепу пъ смерть (Апок. ХШ, 1—3|. Зоѣрь ішъ моря есть король швнд- гкій. имѣли г-ідпъ седмъ гсшлѣйптгь генврплоігъ^ тшіирый, вршідя Похыду, Лігпіу, разорилъ длмы Бпзгія и с4к пажклът л ді7|кштлъ окапапый іюпш въ держаііу Государеву: но Господь, сокрушаяй брани, донгъ отъ колѣна Іудова, побѣдоиоелый орелъ оаКрушл главы морскаго ввѣря того, н самого удпня язвою смсргоноскою, ежо про- будетъ поиеціільпа на вѣки. Но и той съ ывврнш сіакйіми, ко- торый иоклопилвя тому аиѣрю, пріл- иетъ кадпь и попібелъ евою, спцо глаголетъ Пиеапіо: іыи5 аще кто ііо- илшіптсл звѣрю, п тспнѣ (н) его, и прікмстъ п.ѵіертаніе па талѣ гимхиіъ, Ніи ііл руцѣ своей, и той пмвтъ ші- тп отъ нинн просто Бихія, ППИЛ Ні>- растізорвппд въ ’іліпл гнѣва его, и будетъ мунеігь синимъ □ жтпезпмъ предъ Асгслы омтыміц п предъ Алт- аемъ, п дымъ «уденіи нхь во вѣки нѣв-ьвъ носхоціггл (Апок. XIV*). І5ѣр- ііо слово и всякаго прітггія достойно, кко тдко будетъ. Звѣрь тоП, нжв хоѵяшв пожергн (г) жепу, го есть іьнгѣ су Христову, Цертог-ь снятую, лтъ будетъ Скорѣй* шій прель, паакын звѣрь ловъ, по- стигаетъ пть и іюпрротъ ногами, гла- вы сокрушитъ гордыя, роги сотретъ. Снятый пророкъ глаголетъ: видѣлъ иочестоиэдо піи‘ноіінрсяпідся и ішсл- а] Нииюргпуты Си Порожу. в} Обращу, г) Пожрать
- нн — тдгя. яко катры Лпгшігліе, а мимо- идогь, и се па С*Ь, и ввысклпъ его, и по пбрѣтесл мѣсто его (Псал. XXXVI, 85). II сеЗ хилый ввѣрь, йме жо бео- дѣльный, пренонпоеяшеся, яко недры Ливанскіе, и крѣплишесл, яки дубъ; по, иротягдллйся гордымъ. Господь тгиожн гордыню его, посѣче тыя гордые кедры, сломи дуба мпяшагося быти крѣпка в иеиреодехЬпна, Се яслаіпкся [.мпгово прореченіе: всякое древо не ’пюрдшд'о инода и нр. (Іоан, XV*, 21. Образъ сего предиппыЙ иѣхо а восьми страшный видѣлъ во сагѣ Навуходоносоръ, царь ваншонскШ; пцдѣхъ бо, п со дубъ среди ввили, высота досязаніе ди небесъ, и корв- п:ѳ его въ ишлѣхъ неея веиап, лн- 4-тлірі его к|>дспо. н плодъ его миогь, а ниша, всѣхъ въ тогъ, п подъ шімъ песеллхуся леи влііріе днпіи (а), п м> вѣітйаа» сто жнияху всм птицы иебегишя. в отъ него ппта:песя лея яемля. Веліе воистину и пречудпое сіе древоі і5о егда только вознесся, абн» снирпсл, ибо видѣ Ангела во- іі іі'іпл: поеѣішт© дубъ, и іфОто вйт- віл его, и обрушите листвіе его, и ровсыплпте плодъ его. Олр (б) па- денія великаго, ирвиысажаго древа до небесъ! Что иешмшілося на сп- мѣмъ же Нтауходавосирѣ (Дап. IV’), Не тако ли п сой Н&пухидшосиръ тподввШ і чрдкшесіі и вшілнпшиься до небесъ? во сѣкирою, о вей жо Іиіыіпъ: се уже п сѣкира при корми дрена лежитъ я пр. (Мат. III, ІО), то есть «мою Божіею и побѣдсцюс- иымъ оружішь в)>аіи?слдвшио Мо- а) Дикіе. О) 01 нарта ппсѣлппъ есть. Обиты ввтли. то остъ генералы и полководцы; об- рушены и иибйты листпіл, то есть оружнпііы; радсыпаны плоды, побраны корысти, зпамепія, воинскія потребы. Се коль великое дуба сего шддшіо, шить же иовсткпін! Тін сп.тгн бышл и плдопт. Вопроші’ігь Оыстъ лѣкго отъ риторовъ: что Вотъ на небеса дѣетъ? ОтвѢпсавъ, рете: мграегъ сп. иирію сіи,чмо, гордыя свнрлотъ, смн- репныя визпыпі&егь. Но на пг|чм»гъ то Богъ, о ригоро! по Правдолюбецъ Пр&яду дѣэть, о Ш'Й же Петръ шіл- тнй: Господь гордымъ прсоніт'я, емнродны.чъ Же дйлгъ благодать (I Пигр. V’, В). Сице гпрдящаговя Го- ліафк смири и. погуби чрезъ Давида смиреииа, который гаме-іеыъ побѣди. Сяце смири гордость Филпстипопъ чригъ Сомпсо'іл, Мадіама чревъ Гс> деппа, Г.тзааіпггы чревъ Финееса п Іисуса ІІ.дішаа, который побѣди пять цлреіі лммпреЯсіисгь со многими ты- «унцамв. Славна та быстъ пгібѣдл, яко въ то з]н_*мк ііа црошоніе к м<>- лепіа Іисуса ІІ.гязптл ста сллипе п мѣсяцъ среди небеси, и пособство- р,ап:і’ сіяніемъ слоимъ побѣдити шпЪ ОПЫТЪ царей, Но елаяніійппія здѣсь побѣда іодъ шведамя. Тлио бевело- веспыя сегЬтидд Повелѣніемъ Бсчкілнъ стали и помогали; здѣсь же мыслоп- пыя еігЬтадл: сьмі. Христосъ Спаси- тель, шгѳ есть со лице, л дуяі—пре- святая Дѣва Марія, стали и пособ- (тпиніалл шбііддтп гордаго сего. Тлио только солнце и мѣсяцъ стояли, а ид'іиъ и іпііОды, то-остъ росеійстні чудіпълрцы п апостолы свдтіп и іиія снитіи помогали. Бдагоіюлуиюв убо СІя есть ирвші—мѣсяцъ ішзп., иъ ОНЪ же дарглщ побѣду Господь: въ семъ бо мѣшцѣ солицо иходигь ьъ иид>
- 30 — я^ніе ; Гниды. Солшн? Христосъ пппде то явамете Дѣвицы, южѳ видѣлъ і.-іялыЯ Іоаннъ въ Апокалипсисѣ; инз- шчіій веліе яипся на ис<есв: жена облечена лъ солпця и лука подъ йо- ги ми ол, и на главѣ ея вѣнецъ отъ легЬидъ дііег.ігядеелгпі. Сладко вос- гѣвмте го і'версппгцДміі евппмп со- і ірц Моиевбва Марія, ноеім»щ:нпщн і'ъ гуслъмк л тимшшы, И иными му- сілііКі'вимп органы. егда Моисей прой- до пора и погрузи въ искъ Фараока со всѣмъ воинствомъ; пееріишіпель- но сладкіе 111Л11. іплкііі Мпрія—Цер- ковь святая и Р ?гс:я, егда скииетро- ДС'рИЙМЙИЪ шшгь погрузи АКИ въ морѣ въ пхъ яда крови шнедв, иоснѣвають п славятъ, глаголя: малою п честію вѣнчалъ еад, Господи, Іілри пашего, и покорялъ ссп пахъ возѣ его вся в.хітаюшдн из пи, н будутъ велтчл- та п проелпмпти гпцнвую побѣду, СПЦПИЫЙ ПИ.ИШГЪ, доясл'Ьжо рѣки въ море плыти будутъ- Кііши убо вѣнцы полиыге.пым и вѣн- чаемъ Тя, Мипаріо кашъ Погро? Нодоуміі-мъ, Со сомі. Царь пі'бесный, ніінчпяыП Тя за труды твоя толпЕІі-, безсмертною вѣнчаетъ тя глзшж и честію, глаголя: достоинъ оси прія- •ііі сливу, п честь п силу. Побін ЖДалЯ но имлті. вр«днпгся отъ смерти: побѣждающему □ гойдіидниПщму дѣ- ла мол до конца діигь ему адлегъ надъ ялиіш, и упасетъ и идаалимъ жодѣйішмъ, иякососуды скуделызичя спкрупш’сл; побѣлддющдго сотаорю СТОЛЛЪ, и донъ сѣсти СО МПОЮ ИЛ престолѣ моемъ, лк:> я» шп. по- бѣдахъ и сѣделъ со Отцемъ моемъ па престолѣ Ето. И дамъ ому ястп отъ манны ёйкровеппыя (Аоек. II). О которомъ благополучіи блдгодарн- Щ0 мы, вылови ріадііПіггіп, Господа, церкорі. святую, дплжепгтвунчч. но* гі]м*сташю мошгпт, да сохранитъ тя. Говуддря пмпего, дѣда, іюкоріггь астп сыу вряжію мва, рпдппіригъ госу- іарсгво в миромъ оградитъ на нЬки. Аминъ. Б. Камень вѣры (172В) (), Изъ увѣщанія къ архіереямъ, іе- Рычагъ м .шірякалігь Что есть Церковь Снятая? Церковь Христова есть градъ Ца- ря ВР.1ИІІЛГО, въ пичъ же 1! 7Ы жню- ппі. Почто убо о сомъ грмѣ гіоін’- чѳпія во имагпи? И въ градѣ убо вещвствепномъ егда пнгзппк питъ до- мы аолдаюгпъ, абіе «шеотися, я простъ огня бурнаго всячески тщи- тися уі-асити, да п по тебе мдііепь псктіптіеть. Почти уГю шцедаго бла- годѣяніи граду Царя ваппіато, въ немъ же лйптііледъ оси, но твориши? Церковь Хрип'топа есть корабль, нъ нвігь же п ты плывопш въ яри- стмішие небесное. Чеео ради убо о гемъ ко; .'іблй твоемъ дулшшаептель- яоиъ вебрежіяш? И ащо случится вѣтромъ п аоліпигь па корабль устрс- митпея, ппчто о еемъ ве радшіш? О ежровишдхъ тлопгь всячески пра- чипщншп, но п тыя, кораблю поги- бшщу, погибнуть, ащи но првжда о корабли вппн'нітіыы'тио аоспріиы:1- ши. Цлрігонь есть тѣло Христово, его же и ты .•си членъ. И аще убо тѣ- лу сему случіпѵлі какоі-ибо водуіъ, почто вргіченотпд не пщогпи? О цѣ- лости тхШвого тѣад сносимо всячески ігопочптеяылви нншші; з и тѣлѣ Хри- стовомъ, отъ него же всю силу ду- хонную віісиршмлсшн, не радмшіъ
40 Перклві. есп> ияттт топя, яже тл духомъ порідо, ігь КДОЯШЫІйЕ) ку- ПШ й мягкимъ дпгмял’неъ праяоелші- пыхъ воошата. Тліко и твердая ші- шп тііла и крова Христины тіМ?Ь ику- ашг даде, л пни* тя пи дпігН адодегь ізііег, । ть іш’пфскіі. дояелѣжѳ при Рн-цадъ ея Сілд*іаІІігщхтм яко лл?::-н- мічь чадэ, еиомт. Глижепшадъ успе- ніи. Почто убо, аицо сіуллтсл досада ітѣкал зі бетчееле маггри тіютЛ, ты о і-і'мъ не радшшг? О безчестіи іис-т- егід шпора -пикш піѣьомъ )хіігьлрло- пгпел, о дрешдахъ же п укирвзшнъ дуіоііпыл матеря тікяш (одо гіебхг» годарстыл’) подойныя ренно-пті По пмліиіи Церковь Христова вето домъ Бо- жій, сто ж и ты оси домлкшимь; долженъ убо ѳед о семъ длмѣ таоомъ гклѵестаі рплѣпіо имѣти, и пн- татей, нодкіяіышшріхъ и крадущихъ гиги, опасно хрдпгпь Дернивъ есть повѣсти Христова, жеітхъ вл есть Христосъ, Мы ико слугін тЬхъ если. Предлежитъ убо нимъ чъч.тъ гоеподвЛ шшшхъ всяче- ски хріціптн, л пи епдвво дѣло тру- денъ и вдрапіл по ішцюгм. О ПріУДОкгГДО Отофпил Яппрсіщга, 3 ч, Мі 'кгд. 16Ш 1К05 гг. Похпплыкю плоти? МО глу^дп> пшітаімЧіиП Л'ібѢод ВКр&ЖЗЯ чувство радости, почти пыі СОСТОИТЪ къ сроивніЯ, которыми поклвыпается щив- іюслііДОэо Петри I иродъ Кардомъ ХІЬ иишшішш ежмиолигь, Король швед* иг-юбрзлічп» то рядѣ лъпдг Голіифа» іМфСШМЧі аіля^иін’ічиекато звѣря, дуба* пядЬототго во сяЬ Навухолідіосороиъ Ош> главъ п^Ърл ж еПітііі ду<іа суть дхпед- егіе гелоріыы, ллстыі —ппипи, іглпды [і&м:ыіиіиііые—4<іііі«ііпа п вопѵовіе доспѣ- хи, Имізерлшрь Пнтръ Ппрпый предоти- цангъ то прдѣорза, ноторымъ рлаіе]йаігь -яі'гь, новаго Давида, оьразивыліо Го- ділфа. сѣкиры, ппеѣиішщнй гордое дрі*од •) «Кампііь Ійіры і;| Лзіидллп пілггь Цор- кп<і Снятый пыікіѵі, іш утпефжзинііп я ду- хопвов ооалддгііА, претыж&мшупш жв о канонъ Н]і'<ыіс&иик с<иб.ъхіпа пд икіета- п п и ці’зірдплі'пііі». Въ іпгпитП ніппі по- ѵЬщрш) іСгптпмі о піорсгВ кшеги»—пс- Гхілышы (йогрііфія Л>ирпкнто; штнхъ пдепі «Вини в случаи нисдліх впити►— Пиаплегііг, 1713 Г,в то Мопппіа, между нѣкоторыми Руосіпгыл пое-тѣдователлмн КЫЬВПППЗМВ. ДзлВв слѣдуетъ •Пр^дііс.ій- ніа къ чмтатиліи: д,іѣа. к’іт.ін-іійртсл «піыглгь йіірппгііиі Си, ііиі’імпл, то кото рнхъ Спгіпитгль пгиміпммугс:! камнемъ Вѣ- р?*. ки.мпеэт еоаи.'швиі и ъч то жі- иршен Кііялйкпі іздблздан. Христосъ л Ініхамтноп- ным шилмні Кгп фдец кампсАН» (гр°ты- хапія роду іудоііекпуу, еллияаіпі (жаьпі- викнііъі. еретякамъ греяллцъ и иіимь. Въ ііігіііилнііи годиіѣЛтяхъ гре- цлй піпирнтпя ііеоЛгіінп и ЛнптрЬ, Отсю- да объяййягтхш лададпіп итоги п вытв- кмлтъ ея ед держанія л раахіиіяніе: гсясто- игъ оеввъ рыемптрѣніи различныхъ дог- матовъ. и кдждіій догматъ дКпіиля на іи Ь часін, клі ікггорыхъ въ іісршЛ ніп- глпіъ оп> іпъчіиі Ььры и ехіііяхилім ду- ХУИПШХі га утііі’рЖДЯіііо 1і|ііілміъицііП43П(| а м> пттф -Д оОяжружквлвті’л хкмѵкь про шіглпіл вй оаастиіо м аоірошіечі блхдв- гйи ирзденуіірашть» ь
— 41 — хш. ѲЕОФАНЪ ПРОКОПОВИЧЪ. А. Слова и проповѣди. / Лаъ Слова въ бемь рожденія в, к. Петра Петровича ІІ7М) іСрапиигір дреивеЯ Расеіп въ павою). .... Здѣ предлежоть оаЛіі. сугу- бый путъ ціажадпскіич» и шмшегаг» лрииггаіы’Тг.з^ Въ который парнѣ устремимся? Пойдемъ иервѣв въ гра- жданскій, яип домлпппй: ваинсійй во вл предѣлы отечества ведетъ. А адѣ да продстапеть намъ стінді.телытпю іиипп-п всеппродапал, плмлтъ жо не престарѣлыхъ людей, пи не дддечв ед дадійспп. лѣтъ всдинъ заходящая. Что бы были Россія прежде тыгь педшгпги вренеии, я чти есть ныпѣ? посмотри яъ -іи пл адвніл? па мѣсто грубыхъ дожить алступиліі палаты сяѣтоыя, нл мѣсто худаго хврастія— . дадиые вертограды. Посмотримъ ли на градскія крѣпости? имѣемъ тако- , выя пепйіп (а), няковыхъ и фигуръ яа іирііпдъ щеждо ио надѣли и не гмдалі- Наваримъ па н’іДЛдшца прл- антелыжіл? новый сенаторовъ и гу- бнрнлторовъ сапъ, въ совѣтахъ вы- сокій, въ правосудіи по умытвыЛ (б), лилательпиИ доб|юдѣталихъ, страш- ный злодѣяніямъ- Олюрв^іп. статьи и книги судейскія? колтао лшшіяхъ отстзалрло, колнко адроны .п. и пуж- ні.йпшхъ прлби.ѵ и.'іопь! Уже и сво- бодныя ученія полагаютъ ейбѣ оеппва- піл, вдѣже и надежды не имѣяху; уже а| Пд самомъ дълЬ. б) ЛяшдодІШЫ0. Г“ ки<61ЙсХІЙ 1 яриеметпчѳеліл, геометрическія п про- чія ф'нлосоі|>ск1я кскусстш, уже ваяти поакгкчееккі, унв обоеД архитектуры (в) хптросіл умножаются, Что же рОЧОМЪ 0 :):.іс'г!і ВШПСКОМЪ? Няжв 60 нл сА-чомъ тмчію кораблвЯ п.’^иііи двр- жатп очи и мысли намъ довлѣетъ. Аще и самоа та прѣти безъ у.индр- нін не можемъ, по іласужллтв по- добаетъ, отъ коликихъ сіе добродѣ- телей прппзыде. Не когдн бы роиста- иу ипліи жо мастеры еииоршигя со- то, вг.уи ба была тектшіаксо (г) пгігус- ство труды, лгде бы по продегллд адѣ монаршій! мудрость, вж- вся усмотрѣти въ таковому плыѣріяІю потребили:, пади би не біиъ адѣ би- сгрый проныслъ, откуду би и кдко, кактші. путемъ п способомъ подо- Гіашпіуго собрати н своспі матері», аще бы ве яндлд себѣ адѣ внледѣн- шъл щедрость, еже би ие жалѣти то- ликихъ юсдапалій; ащи би не про- пиошло ядѣ незыблемое ііывкадушіе, ежи би во устраішітмои іѵлгклго и ТОЛЬ трудпАГО, а еще полаго дѣла; ища бы і№ восплалулосл (д) адѣ не- усыпное ыави редііовшЯе, аже би Гоеудлрстну І’асійПскому в пъ семъ не покустшп отъ ипыхі. ирочихл бы- ти упоиѣждеппу. 1!, да многап ми- ну вша, адшогляшіѢвшее лзречеігь, на такоиый ее! трудный, новый, ири- сллпііый вяпадъ по довольно была пи- ву ВонпсксЛ п грицшнвай. гі Строители»!». д) Вишидмеваіись.
- 42 — конже аігкпів, пи лѣвы дубршшыо, 1Ш труды дѣлателей. Потробиое было оруженоснымъ симъ ковчеглмъ, иннъ крылатымъ і! бѣгъ пространный зх- бящнмт, палатамъ, потребное, глаго- лю, было мѣсто и иііів теченію игъ подобающее: падко бы всо суетное было. Здѣ яи кто по нпдпть, что дпрзіигіі Россі ІІгкоП подобало про- етретися ни предѣлы земные, и на іпирокЬі мори пронести область свою? Купилъ намъ тое Самодержіщъ нішп» пи сребримъ купеческимъ, но Мар- совымъ жіаѣиоэпі. Поклаи, акн пер- стомъ,. само правда на брегп Натріи (л) п Кареліи хищеніемъ льва свѣй- сиго длани (пъл'пло; устремпея убо Тіхлю {•иди Мопарха нмиого побѣди* гелъплл и прогиа ддлвче звѣри ова- го подуишипжго, прілшко владѣніе свое па мори, устрани громомъ сда- ны ссл и ддлечяДіппя поморіи и імщкк- пьг, державную жо Россія уподпбн овому адокіаппаическолу кпдѣігію: се ути- единою ногою на яомлп, другою жа стоитъ- на морѣ, дшша всѣхгь, всѣмъ сграапго п шавпа. Словомъ репіи; .ъще Гщ кичто же было про- чее, единъ флтгь былъ бы доведенъ къ безсмертной елмѣ Е- ГО Царскаго Величества, А ты, новый п шжоіщрствующНІ грпдо Петровъ, пв высокан ли слала оси фувдлтора (б) твоего? іщѣже пи памыслъ кому билъ жительства Чн- ловѣшкыч, достойное рсппрТі устрой- ся мѣсто престолу Царскому Кто би отъ странныхъ (в) адѣ прппіедъ п о сіімоП истшѣ; по увѣдавъ, кто бы, гддголш, упрѣвъ тахоиоо грядя иии- чество и велелѣпіе, во кимьияллъ, а) Ингоридіидіилг. йі СісіІіИііигл).. и) ІЫгстршщигъ. яко сіо ста двухъ плв ту-пгь сотъ лѣтъ уже ввядетсл/ сіестъ, тщи.- тѳлъстііомъ Монарха, нашего ивііраи- дииея сшан древнлн паелплицв сар- матская (г): пе разомъ Кракииъ бу* довано (д). Иди ввлнпое бо время къ тмймюму отраслію плп.лпдесяголѣг- пѳе? II что мпого глаголати о сихъ? Августъ онъ римскій императоръ, я?л преаціикую о собѣ инхііиду, умирая, проглпгола: екярпичный, реч®, Римъ обрѣтать, а >фаморямй остомях», А ПЛШВМУ Прйсйѣглѣіішему Моннр- сѣ тщета была бы, а но похваліц сір притляслтіі іе); испснгЬстіі ^к) б<> іюиеиоу подобаетъ, древяную опъ обрѣто Россію, а сотвори адату ю: тако олуго и іщѣпгппмъ, и внутрен- нимъ видомъ укради; дінпш, крѣяо- стьми, нраппдмп и прлпителтпг, и раэ- личныхъ уташІІ полезныхъ добротою. А вито побѣжимъ нъ слѣдъ его нппіюкІП (аще п тако ужо того ми- нута мы не возмогли), л цдѣ гочію имена вещей пѣкіихъ іюеиошпгупі можоиы тако шіиозмозаю есть нъ краткомъ нремепипредіягати повѣсти. Еще отроческою рукою разори Ка- апхермвкь (я), ряпруши Авоиъ п дра- кона асійскаго (и)уі"]раііш, воталронъ же неправеднымъ терзаніемъ львд піѣйскаго, колъ ему много наложи ранъ, ноль мпого отгѣче грлдовъ и крѣпостей, вдь въ Ипгріп. м> Лиио- піи, въ ІІомср&нік, нъ Кареліи, въ Фіпгляпдіп □ въ чуждкхі. гнѣздахъ крыющасл обрЬто, въ Митавѣ Кур- Г) ПОЛМ’ІК». д) Не вдругъ построенъ Крикѵігь. е) Приванестп. ж) Кшіиігіідить, ігрпппаті,. («) Кала млп Кісііч-Кормеви турецкій городъ, НОВЫЙ ЛЪ ІОІІО Г- н) Турцію.
— 43 — япкдской, □ пъ ЕлбплгЬ Прусскомъ, на ыѣгтахч. ггротпхъ; дерзнувши, «го ястр^тигл на іюлѣ ратномъ ггр»*- слшшо побѣда подъ Кдлпшеагь; пл Черной Пипѣ (а), подъ ПррпнПсшзмт (б), кодъ Пнлтшапи, Единымъ лн сіе аіияо и'ь-ггомяійіяепіемъ прейти до* алѣетъ? Но донлѣкть воистину пре* гаішиоЯ мой шгкгоріи (в)ттгсяща устъ риторскихъ, п пе престанутъ «мани- ти пѣкп многіе» ДйЕШЛііже міръ стоитъ. Но и ішші побѣди прочая простраи- ныгіі проповѣдей достойныя суть: оба- чя здѣ единимъ игъ точіш, яко же рѣхъ. яслшоминыгіемъ удыюляішсл. Таковыя же. такъ далекія, тагъ мно- гія мѣста и страны побѣдами его иро- сланлеппыяі Нелино било би. ппіа бы кто прошелъ легкимъ етряпстліемъ, то чтожъ есть пшторіямкиспалшгги? Л что въ парныхъ вспгімоути подобало п что всей толикой славѣ очнпваиіе естт. регул (г) яошкжак; ТП дѣло, то ясЬхъ ДѢДЪ п корёнъ и верхъ. Чрепъ де дѣло, пто-дябо и гдѣ-либо россійскимъ оружіемъ доего- ХШВДМ іЮД’ЬшібггсЯ) садѣ плетня Ца- ремъ наиіпмъ, аще бы и пе при- сутстьоіпи.ъ тамо; :ів сіе едино и вся будущія ко смерти его побѣды ому яаспшпутсл, И таковыхъ-то .ХГопархд шштего слаппытъ дѣлъ, аш.о и не рейхъ, гацо и кривое имвнощшів есть сиѣт- лое п извѣстное россійскаго счастія свидѣтельство; шіпувіпѳ бо многія оттуда прапегпрдптіл пользы домаш- ь) РЬчна въ -’ШгітЬ, Пибѣда одержана иь Голицынымъ 17СЙ г-г августа 29. 6) ЫЪстечкв, гдѣ Мвдп.шжкогь, 1700 г.. раиОядъ іпиедапъ, нигдѣ едожешія яри дрірслігЬ ЛѣсиіЛ» в} Побѣлю. П Прлллло. піл, да помыслятъ всякъ. колпяую обрѣте Россія во ясомъ мірѣ слюну себѣ; пе будя бо въ срамоту помяну- та, еже истинно ость, въ коемъ мнѣ- ніи, бъ вшей цѣнѣ бѣжимъ мы пре- жде у ижхземііыгь парадовъ; бѣломъ у коліггичоекяхъ (д) мшппдо плрва- рИ, у гордыхъ 11 Ві-.ІІГлІЙЫІЪ НрО- врѣнпія, У иудрнщігхЕЯ Ііеиѣжи. у хнікііыхъ желательная ломя, у нсѣхъ Яйрадкші, отъ всѣхъ поруганы. Аще л» и лживо? было глкпвон многихъ мнѣніе, обачв било мнѣніе таковое, п пвпбля’ііідл. была то иееднлократпо Россія сяопмъ оружіемъ, но не до- вольно и пи сивериіеипо, шипгдче яео оруваемъ гтрагь тичінз еод і ші* твк пъ ішродйхъ, честь п дъ вь тѣмъ не купуетея. Пылѣ же что храбростію, любомудріе^, прлндолю- бінмъ^ нвпрлнлопіглгь и обученіемъ отечества, пе себѣ точію, по п вге- мт Россійскому народу еодѣлл пре- свѣтлый наглъ МоішрхчА3 то, что ко- торые пдсъ гиушвлися, лкп грубыхъ, шцуть уйордяо братства нашего, ко- торые бб^постплп—единитъ, шлѵрии грамідн- божен и трепещутъ, кото- 1?иенрвямрллп—служити ламъ не сты- длтся; ішогія пъ Европѣ коранокмп- ішл глины по точію нъ еоішъ съ Петромъ Мі.трхомъ пллпось вдуть доброхогппл, по и дпсіглн сто Вели- честву двнптп пе имѣютъ на безче- стіе: отаѣшип шіішіеі, отмѣнили про- ззгія слои о патъ повѣсти, затерлп исторійка свая древній, нпппп и гла- гплипг и писать начали: взопес.іа главу Россія свѣтлая, краепая, сплъ- пля, другомъ любимая, врагомъ стрл- тпияя, и ха заключимъ сильнымъ. ш> лстпипъгнъ словомъ все сіп: папистъ елппию Росеійекизи побѣждена есть. Д| ОбрЛ.кШ2ЛЕІ1ХК
— 41 Не можетъ бмчдетігги пасъ; вбп пѣ- ры уже въ свѣтѣ не обрлщсть, то- чію ннать грызти персты своя и утро- бою снѣдатися; 2 Язь слова въ иеЛмю ссыц/ю- майвдпи (2777) С). (Польза пугеліАПТвІа для чмтФнж ло- обще к для Цпрл въ особенлосгп). Якоже бо рѣка, далѣй п ддлѣй проводи теченіе своо, больше и боль- ше растетъ, подучплг снбѣ ігрпГцшу иігь пршіддающихъ потоковъ, л ши доходомъ (а) своимъ умножается, п поликую пріемлетъ сиду: тако и страп- стпавжшн человѣку благоразумному щ-Шіилетъ много. Чегожъ много прибавляетъ? тѣлесный ли силы? но тая подорожными иеугодіямл сла/іѣ- егь. Богатства ли? кромѣ купцовъ единыхъ, прачівмъ убыточно есть. Чою же вшаго? того, еже овть п сьЛдстввипиму и общему добру пгпо- поліѳ—искусства, Не всуе бо слан- ныя спый стихотворецъ еддппскій ОмІріі въ началѣ книгъ слояхъ, Одис- сеи иирнцааныхъ5 хотя кратки по- тлалнтп Улпгеаг вождя греческаго, о псторомъ ионботь долгую поетъ, ви]шииэтъ ѳги мужц мйолігь людей обычаи я грады ивдѣвпіпго. Сокра- щеягая іюхплм, «о великая: многій бп и великія пплъаы сокращенію со- держитъ. Отсюду умпсйихгічш глав- ны! ошіш мудритъ, вже отъ твари поойматл ТворДа. Испило» бо сло- во И аллея о, или іиічи Божіе: пехш- лішля его отъ ' ОвлііП'Л ыцка гіюр» н- хи яіідішк ігоішахшій суть (6) и при- смосуіппан сила его и Божество а) Шествіямъ, тотопісмъ* б] Во ясщіплль пвреоодЬ Библіи: по шыишшиа ішдмхл суть. (Ртоь I, 20). И сію-то фяхооофію І'ВОЮ сказалъ быти Антиніи Великій, егда щшрлшащщкмъ его яштескимъ і|>мооофамъ, гдѣ судъ кишм ото, по- кшіадъ на весь міръ, п репд ь: сіл есть книга мая. Мелю же (в): тоП ли кяпгу і’ію итогъ лушів^ которо- му гдѣ во очахъ гориэонгъ кончи?’ ея, тамъ ясего міргѵ копецъ мнится бьгпі? М2И ТОЙ, который, (Тфашягвуд, г.поѣлъ рѣки п мори, п ммелъ раз- личіе, и временъ рилпегкія, и див- ныхъ естествъ мпсмадспю? Что есть ли бы по ішую какую ддваао поль- зу, точію сдмее толь многихъ вещей ікшпгіе, « «я вша бы не малая коръмяъ, наипаче мужу иорсоды и че- стя высокія, которымъ вѣдѣніе луч- ше МШККГО СОІфОМЩѴ СТЯЖЙСЛд Но отъ саго ші:!-і?и’ія три выходить мысль, яко же рѣхъ? къ іюгѳздію Твюр’ іід, и толико выше къ ппяшшію Бога восходить, елико множаЙ-пдА осадъ чія познаетъ. О единомъ плаваніи морскомъ* что гласилигь Псаломникъ: Исходящій па (г) море въ корабляхъ, творшцім д’Ішішілвъ водахъ мйнітіхъ. Пн нпдѣша дѣла Господня и чудеса оіи во глубинѣ. Рото, и сга духъ Дуренъ, и нппмеситв волны ето. Вос- ходить до небесъ, п нипходтч* до бвадіп. (ТІс. СѴІ, 23 26). Аще аю отъ адтааго сего дѣіл чудная Бо- жія яоаидютсн, кольни пичо ніяілпу- нть то спрвшзтаісг сбояхъ яутій (д) искусиншее Сверхъ того періііршщція, ихд сгрллспюікшіе, днапо объясняетъ р;ь- оуяъ къ щшвителт^тву. и ттъ, смѣ- ло рнну, есть иам лучшая к жиші в) Сігрдпшгщю жв. г) Нстгравл- переводъ :• Сходиіція кь... д) Би вшетіі и ші ішрти
— 45 — честная ппхитпкл школа. Предлага- етъ во пе пя івртіи, по въ одамъ дѣдѣ, по слуху, но самому піиѣііію. «бычка л поведеніи пародовъ; егда тое жъ слышимъ отъ повѣстей, идя чтемъ пъ килтахъ историческихъ, мно- го не хощятъ мысль вѣрптш іш ма- ло во п ложнѣ поЕгіістлуотся; много же и вѣроятныхъ и истинныхъ (не вѣдалъ для чего) пн такъ лспп по- знгісмт, гакъ сила, самый только пѣ- ли, гд'ѣ что дѣялось, уиидѣічпе. II сіе-то самымъ ніяумяомъ увѣдапъ, древній оный ныпокяго раясужденія учитель Іеронимъ таковое къ плана иію исторій ппдиегь правило; аще, рѳче, хощептп греческихъ гтпхотвор* аевъ н историковъ книгѣ добрѣ ура- зумѣти, посѣти и обыдв Пелоповесъ и Атгкку, что пылѣ Мереею парц- цав.ть. А къ лучшему уразумѣнію ветхопакопныхъ исторій, по нѣмъ пакъ то свѣтъ &ВХІІІ подаетъ осмотрѣ- ніе Іудеи и Соріи; польмп паче все то лепѣо иопавегся, егда стравгпіу- юще ян па голыя тчдьто древнихъ дѣдъ мѣста смотримъ, по и гамид пародовъ дѣла и дѣянія, прокгл’ды, совѣти, суди, пряны и пракімедь- сгвл обровы мпао видимъ. Тутъйакго- ралрппдП человѣкъ видитъ мпоп- лдкѣшиія і^юртуны ніртяіл, н учит- ся кротости; видитъ впяы бхагопо- лучій, и учатся прайма: кндигь па- пу в&ключенііі, а учится бодрости и оберегательства; арптъ аге пъ чуж- дыхъ народахъ, аки въ вертилѣ, своя гебептсііпыл, и соовго кари да. и исправленія и недостатки; сами бо себе въ самѣіъ же пасъ (но вѣкъ ц&ВЪ То) ис ясно Пйаі’аикі-; и такъ дли пчела, остаялкл вредная, изби- раетъ, что лучшее пилятъ Ныти и къ своему и къ нар- двину Испра- вленію. Словомъ ршцн, странстиап.1- ній не во миигихъ лѣтахъ мудгѣй- ппгмъ далече творитъ человѣка, по- жили многолѣтняя сирость. Осавіяпкі же дѣламъ вог-ппммъ ии- рещп трудно, какъ нирндпо обучаетъ странітіивлпін. Молэ да пн на цгііі ь нігЬ поставятъ кто, что о вещи .мо- ему [шзі-ущенію пи пвдлшшццрЙ, вос- помппати дерзаю. Ниже бо учитель- ски сканую, ни то'іію. поодюм л про- стый догадъ потізветъ, пѣлъ» вос- помииаю, гш-рдов ризеуждедіе искус- ныхъ пъ томъ остлллпл, Кому яв, и леи» сіе разеуждмощі-ігу, не якѣ есть? ши'? бъ географичвегал карты много ш> походу ЯОРПЛОНу полму- ютъ колшк паче свѣдати самып стра- ны, и грады, п народы- Не видимъ п& картѣ, к.!наиі сія иди ооал крѣ- пость, въ чемъ опой надежна и въ чемъ боянвъ, каковое искусство да>- дей и каконыл сего и онаго нлріаа стрдпг: пв видимъ па картахъ, ко- торыя уіх'дшдн и которыя трудныя мѣста къ переходу, къ пероправѣ, въ положенію става, ігъ дѣйствію ба- талій И прочли СИМЪ П'.іДойНііК. ітріік- стімтвіе едппо все тое ютъ па д.та- нѣ поклеуегь л живую географію въ гіимятм паннсуигъ, тгпгь что чело- нѣгс’і. вн иначе свіідпнпим страны Ші мысли своей имѣетъ, якп бы, па впадугЬ дічаи, имѣлъ ШШЯ нрпдъ очпма. 3. Изъ п отвальнаго слова о фм- іпѣ і'ме:искалъ (1720) (’І, (Цеивх.чдпмсвть паипдвіш фдѵтлХ Ди разсуютъ медкъ, къ чему тодг пространная поля иодпан, моря в безмѣрный океанъ соддмъ Ногъ? къ шггію хп? домѣлм би па сіе рѣші
— 4в — а источники. а пс тодппое подъ мно- жество, большую часть оомшииодпяго сего круга объеміпое, еще же и пи- тію чыоМі’ПСВі'ну' весьма неугодное. Сія того кипа остъ (яко премудрЬ ряясуіЕдаеть ВксллШ ВелшіІД яъ сло- емъ Шестоднесіп) (аі, что премуд- ры* міра Соііхг.тсль, промышляя че- ловѣкомъ взплпаюе друголюбіе, но б;.ін •эіюлял* всѣмъ странамъ вем- шамъ вслкіо плоды житію дипіеяу потребпые прокплотрти; ибо тогда сіи жмтмп па оныхъ, а .щие па спхь ниже пасмотрѢші бы, едшъ отъ дру- гаго помшцв не требуя. РшідѢлілгь у • Творенъ лекпм сдоя бдлги рап- .і стоимъ странамъ по части, ддйы такъ, е.іппл отъ другоіі требуя ача- иыігпго пособія, лучше пъ лн/опішй схнімъ сипрічтатиші кегля. Но иипн- гпо неноомождо было лидамъ имѣть номмуиншнЦю эемнымъ иутшгь отъ конецъ до конецъ міра сото, того рлдл волной промыслъ Божій прмЬіхі. про- ийгь селиціы челипѣчс-слая іѵодпое естество, взаимному всѣхъ страдгь сообществу послужити могупюо. Л ѴГ1, С.ВГО ВИДИМЪ, БЗ.КДДІ и колпг.ал і{иилш морскаго пуінд; сидимъ. что Г-СЯІГЪ. сего но лаіГіліііій, не любить Добра аюиго ц Божію о добрѣ па- темъ промыслу иоблагодирем. ость. Но обіиді о кохі.иѣ флота много бы глаголати, по пввужто, Ліи? веш- нему благоразсудному швѣсттю есть. Мы ТОТІЮ вкратцѣ ]ххіс.удииъ, какъ еобетвенш» россійскому государітку нужный д поденный омъ морской флотъ А въ первыхъ, понеже по жъ единому мпркі цридеаамъ пра- хКяімн сіюпмк сія монархіи, то шигь я) ПІеетоднооъ п.іп о «госта дняхъ іьо- оспіа. по бсачестаа гЕ не имѣть флата? Но сыщемъ па единой пъ срфітТі дерев- ни, которая, пахъ рѣкою или озе- ромъ шкложіяга, пн имѣла бы лодокъ: а толъ гллшіий п пильной испгирхіл, полудішіііыі и подупощісаа морл об- держдод* іб>, пе имѣть бы кораб- лей? хотя бы ян единой къ тому пе было нужды, одіпіко а:е было бы то безчестно п укорптімьпи. Стоимъ ладъ подою и см орнмъ, какъ гости КЪ намъ приходить и отходятъ, а сами того Не умѣемъ. Слово въ сл<г- по такъ, какъ пъ сгніопюрскахъ фабулахъ (в) ьгккііі Танталъ стоитъ ПЪ подѣ, да жаждетъ. И потому п пдше море пе иашо. Да смотримъ, и.мпі то а ЯОмдрІе наше? развѣ бы- ла бы плпге по милости заморскихъ ейвіідъ, до игь і.'онанолоні.ч. Что Оо, когда благословилъ Ногъ 1'оесіи сіи своя иомцреыя страны Еюнаратігга себѣ и другія иновъ нз- еыощхііГП, тто біип бы, аще бы до бши готоваго і[ыі/га? какъ бы мѣ- ста СІЯ УДІ'РИ'ЛІЧІ? ІЛІКЪ жить и отъ наваленія ішпрімтелі.скаго оаисигяся, не Токмо что </>ороикта<л? Эі'мпый яепрЬіге.ті.гкіі! приходъ шь халвчн олыпшіъ и нескоръ: есть время приготовиться и прічдиірпть ега. По такъ морскій: не догаюгь иродъ іпімъ голіэшіыл вѣсти, ве слышатся тумы, пн видно дыма и прахіы пъ кагоры* часъ уишоін его, въ томъ лш и надѣйся пришествія его. Есть ли бы къ помъ добріи гостя, пе нрод- павнѣсія о веб*, моремъ ѣхали, гт уерѣпше ихъ, иемоішк» бы уготовать тракхамеигъ (г) ддл піехі>. ІСакъ зд 61 Юзпгыѵи и сѣверными морями об- дадаяншй ь) Вымыслахъ. г) Ухыцеша, еіріеиъ,
— 47 па такъ нѳчапіюо и скпро пвплди- нвддго непріятеля мопцю устроитт. ііодобыощую оборону? едина коифуаіл (а), единъ ужасъ, трелитъ п мятежъ. А хотя бы кто и предюэвѣстпл, о НОТВДѣ ЮЧ>; то какъ ДО еще платъ, на который опъ берегъ иыЯдатъ, о который городъ нападать? Кліо, мно- гій ікшарсгім города, не весьма фло- та пѳ таЪішііе по пн имѣвшія флота довольнаго, погибли, раэрршшн, не огъ (никоего супостата, по отъ гтл- І^ТОЯЪ, ТО ОСТЬ, МОІХ'ЮХЪ разбоЙ- ттовъ, шины суть исторіи. Л есть ли же дппгдк морскій яедріігл’ль и ін- получить своего желанія; одна- кожъ ШМ’ТрШПЛВЪ и поругайся, отсту- плеть безъ урону саонго, не отлдпія злобы, шз храпя пто пе-угмщсияую па пнп? время. Приходящаго его не аячдошьея^ отходящаго нельзя дого- нятъ. Кратко рощи: иомнрію, фан- томъ ДО НОоруДОВГИВГу, такъ ТруДПОВ дѣло съ морскимъ иеіпріятадаиь, какъ трудно еилвіиніому человѣку драться съ свободнымъ, плн какъ трудно Зем- нымъ при рѣкѣ Ніиѣ жюмтнимъ аб- іодігтъел съ жровнднламл. Такъ до то трудное было бы тебѣ, о Родеіо, па поморіи твоемъ съ мв* п| -іягедоігь обхожденіе, ащо не бы ммостижыП промыслъ Божій предва- рилъ тебе бллгоеловвійпмъ благостын- нымъ. и оѳ возбудилъ бы ПЪ тѳбі’. тщалшіаго (б) духа на устроенію Олпта п ко обученію хорокап» плл- маинь Не былъ бы укршцпп» пл луч- ІПНН, Ни ТОЛЬКО рЛЯДрЛЖННЪ НЛ Пф- іікй супостатъ таой. Объяла и в.ѵ і-ладѣла рука тапл сіе толь сданнис и зелнжн1 поморіе, яко вовмеаде и обильный плодъ шгѣхъ і.фПны сдо л| Смігп’пкі. б] Тщгиг-ьякго. трудовъ и вжджваніЛ. По всгамогла лп бы п удержатъ задолго иди пню земною силою? внликоѳ сумнитель- ство. Есть ли до бы но могла, что «Ѣдпвллп? пспрлздшлшмі бы слава толикихъ викторій; но меш.шая бо сдала есть удержать ШпоВВАМПОО. нежели зовоеватіі, даг-пая есть ш>- слнппцк. Отроднласи бы непріятелю сила: плкл бы были ему съ Диппкіи. ИнгрЬі» ІиТрОЛІИ, фашшщфі множ>> ство п попжтвіц п имѣнія, и хлѣба; пшш бы ікяош ого и нападенія па ТТІОЯ рпутрпяи:ціт ИыігЬ ДО, ТСО? 113- готетвуогь, скудѣетъ л гладъ терпитъ, ]| вмѣсти того, чтобы на иредѣла иішш вплададъ. сводъ ииднтъ рашз- ропіе;п м мѣсто того, чтобы имѣть ламъ страшеиъ бвШ, чуждой себѣ насту- пленій хуиуогъ; хотя п не велъмк счастліпплм’іі торгомъ. Виднппі^ о Роо- еіѳ, пользу <Мота тіюнгп; не тилыи» бо готова и сильна теб-і отъ аапх- денія непріятельскаго обпрпнд. вото- р -й бы н“ ам-іыіі оов пі-имущі флота, но иышопрнддижннпому [ЫьЗСуЖДСЙІЮ, то и насту нательная на опаго еллл долива, и викторіи ію трудш, 4. Слою? на яі>2рсі5с’НЙ Петра Великаго (1735) (*)► Что се остьі до чѵто мы дожили, о РосЫлие? что видимъ, что дѣлаемъ? П‘лтр& Великаго погребкомъ! По мо- чтаігіе ля оо? не сонное ли волгъ ирпли- дѣиіо? ахъ, кикъ исткшшк печаль! дхъ, какъ извѣстное нмпге йллиюче- піеі Вяішпшіхъбізп’іисяеяпигь благо- получіи пліппхъ и радостей, лоскре- гпкпііб пли ішъ мертвыхъ Россію и воадпягшіЙ пъ толикую силу и славу, или, паад, рп^гпгіЯ п иосіштапгиіЯ, прямый сый отестаіл своего отецът
— 48 — ЕОГ'ртѵу РО ОГО ДРСТОІЛ^'Тву ДОЙрІИ роосійстіи сыілівв бевсмертпу быти желали, по лѣтамъ хл п состава прѣ- лости многолѣтно еще гаи. пмугцлго вси падкчдмся: пропито и желанію П ЧйННІГО СИЛПЧЛДЪ ЖЩІШ., п, п лю- той памт. яаіні тогда газиь <явп- чать, когда по трудитъ, беапоко®- СТТРХЪ, плчглѣгь, бѣдствіяхъ, по многихъ н маалюбрияныхъ смортЬгь, гать нѣчто (а) на'пгнолъ. Довольно жо видимъ, боль ирогпѣвалм мыТвбв, □ Вохѳ пашъі іг коль равдряжпли додготсрпѣпіе Твое! О подостойшилъ и бѣдныхъ ПЮЛІ О грѣховъ ніипигь безмѣрія! По видай сего, слѣпъ есть; видяй же п ійз псоовѣдуяй, иъ жостоко- сердіи своемъ оклмипенъ есть. По что памъ умножмъ гадости и сердо- болія, кілхірігл утолять валко вов- можно, подобаетъ. Кдігь же то и возможно? пондкв есть ли великіе его таланты, дѣйствіи и дѣла іюспо- міпзимъ, еще вяіцшв утратою тодп- і-лпі добра, гашего уяввннсн и возры- даемъ. Сей воистину тиль почлльпий траты рейвѣ бы «торгомъ (б) пѣкі- имъ, нѣкіпмі, емергообріиіиымъ сигмъ забыта намъ воамсяЕпо. Кого би ми, и каковаго к плавкаго лпишнся? Со сіішй твой, Россзе, Сампсонъ, ішіиниіі дабы въ тебѣ моіъ нпптиин, пикто оі. мірѣ по надѣялся, а о лмль- Шемслі песъ міръ удивился. Засталъ отъ еті гобѣ силу слабую, и сдѣ- лалъ по нмйяя своему каменную, адамаптиву (в); засталъ воинство въ дому вредное, въ подѣ некрѣпкой, отъ супостатъ ругаемое, и вводъ оте- честву полгапао, траншъ страшное, всюду громкое и славвие. Когда оте- чество слоо ааяіи ішілъ, кулпп иоо- вращопіемъ отъятыхъ земель допол- нять, и полыхъ провинцій Пріобрѣ- топіомъ умножить. Когда же нозств- хиція па пасъ разрушалъ, купно и іис'нысл.чш,іііъ памъ слонялъ и со- крушить духи, и, ааградпііъ уста ея- пнеги, схішиая проповѣдати о себѣ всему міру новодѣлъ. Се твой первый, о І’оесіе, Іафетъ.. песлихаяпоо въ тебь отъ в ѣки цѣло сове]>ии!вшііІ, строеніе и плаваніе ко- рабельное: ЛПВЕ4Й въ свѣтѣ флотъ, во в старимъ со уступающій, какъ надъ чаяніе, гакъ иъппн удивленія всея вселемпыл, и отверм тобѣ путъ во нея концы илмдп, и простре пилу п сляяу твою до послѣднихъ 0КІІШ.Ч, до предѣлъ полмы твоея, до пре- дѣлъ прішдо» птигвемыхъ; власть :да твоея дергавы, прежде и па лом- ай аийхющуюся, кипѣ и ни морѣ крѣпкую я ностопипую сотворилъ. Си Монсей твой, о Россія! но суть ля ііаііОПЫ Ого ЯКи крѣпкая я.т/ірала {г} правды и яко нерѣпшмыа окови влодѣннілУвѳ суть ни устами сгоясвыв —свѣтъ степямъ твоимъ, иыеоко- прквятелытгвуиицій еппипгті. (д) и ііодт. нимъ главныя и чатоіык пр.т- вятсаьствд, отъ ииго учреждояныл, по свѣтила лп суть тебѣ къ понсда- нію пользы, я ко отраженію вреда, ВЪ бевопасію миролюбныхъ и ігь об- ЛПЧВИІЮ свирѣпыхъ? ІкійіГППГТ 0С7ІѴ- шь шить сумнѣиіо о себѣ, въ чемъ окъ лучшій в паче доггохвакьпнй: или яко оіъ добрыхъ п проотомрдвч- шдхъ любимъ и лобшаемъ; идя ако п) Тодъжо что. б) Усыплеіигжь. ») КрЬалѵѵ, кп>гь ддаѵмггь. г) Ограды, «годы. д) Собсли шю собраніе, мртоплое прл- птітпльстви, идѣсь сенатъ.
— 49 — отъ пораскаішкыхъ льстецовъ и № дЬевъ пепіівндимъ былъ, О ттюІЪ Россіи, Соломонъ, прі- СМШІЙ отъ Господа смыслъ я му- дрость многу зѣдо. И на ливалі.по ля о срмъ свмдѣіельвніуюгъ ШІОГООбрік йіііьм филооофеШ! некуссі-вд, я ого ДѣІІСТТІІВМЪ ПОИДЯНННЯЯ И МГСОПСНЪ подданнымъ иліянпая и ваішдиішал рапличлая, ярпждв шшъ и неслыхан- ная учепін хитрости и млг.тергпиц еще жо и ’шш и січшйии, и поряд- ни гражхадекк\ и честный обрплы житейскаго обхожденія, и блдгопрЬгг- пылъ обыч^іаъ и нравовъ привила: цо и нпінпяій видъ п наличіе краспо- щхугворешюе, .чхо уже отечество иа- іиет п отвнутрь и оТОДѣ, нвгрдпнен- но отъ древнихъ лѣтъ ХуЧПЗРП. II ПССЕ1МД ЯНОВ ПЛДИИЪ Г УДІГІОЯСМСЛ. Св же твой, о яоркве РоОвШскал, и Давидъ и Константинъ: ого дѣло — правительство синодальное, ого ІК'ЛІ’ЧОПІО — шшнімая и глаголимая на- ставленія. О кплипхіг произносило сердца оіо воздыханія о невѣжествѣ пути спасѳвнаго! колпгія реняпспі па суевѣрія, п ісеншчесгіа іа) припла- ты.. в р&ййогь, птііадящійе» нъ настъ бнпумпыВ, і ріиждвбпый и пагубныЛ! яшввов же въ немъ п желяпіо было п нскаіпе вкшшате въ чшгй яастир- сномъ искусства, прямѣйшаго ръ на- родѣ богомудрія и изряднѣйшаго оо дееагь исправленія. По о шюгоііметггаго муха! прат- килъ ля словомъ обымомъ бктслйм- ііыл его сланы, а простирати рѣчи не допускаетъ шігіоящвя тріалъ и жалость, елнялть и стенать яшіужхаэ)- ЩПЯ. ПСГЛИ (б) СО Іір» М огбчтм а) О&Н4ШЧИІП4Н. б) РаавЪ I. Т. Г&доовъ Кеторпко-ліпрр кр. Гв) притупится твріга сеЗ, п-рщі пи- пси бодупцОі и тогда іфоеярнішію о сдѣлалъ н добродѣтеляхъ сто побс- сЬдувмъ>т Хотя и пшіогда довольно п по доггоішстну ег<* полглдгоднтп ЕНІ МЫШГЬ; а П ПЪНіѢ, кратко ВОСІНя- ШШшщв и анв бы тоішо воскрылій ризъ его кделтоіцеол^ видпмт., слы- шателіо, падямъ, бѣдпіп мы и песчп- стлшш, кто шіеъ игшшдъ и кого мы лпгпплися. Нв весьма л:о» о Роесіяме, ишп>* мигаемъ отъ пвчад.и и жалости, не весьма бо и оставиъ васъ сой ее- дикія Монархъ и отедъ шішъ. Оста- вилъ пасъ, но па плодахъ п убопегь: бодмѣряоа богатство силы н сланы его, котороа яышнимеиовавнымп его дѣлами ошчшюся, при пасъ ^сть. Іиьшву С-НЪ РоСіІІХ> СВОЮ СДІЛіШі тахопл л будетъ; едтлжгь добрымъ любимуь, любима п будетъ; «цѣлддгь врагомъ ст]кишіую. егралгноя и бу- детъ; сдазмъ на васъ міръ і^шшпую. слаішвм н быіь не проотадагіь Оста- иллъ вамъ духоишиц гражданская и вошіекал ислрапленіл. У По ілітаадян клсь рдлрушепіомъ гіак • аовго, духъ сяпГі оставилъ панъ, Нлпплте -тір, вп епоемъ въ вѣчпіиг отпнктвіи ін» оставилъ давъ спрыхъ- Кдко 6о песьял оСйрогЬіыхъ васъ наречемъ, когда держаавое его іы- ехбдк’ пядамъ, прямаго по «темъ по мощпвед пъжиапп вго, пихекюнраапа- го владѣтеля по смерти его, Тебя, мплпсггсігг.0гіші и самодержавяѣйпглп Государыня пипга, веліігслл хорошія, п Мгмілріпня, н млгері. всеіяяхійанля Міръ ВССІІ ІМНІ.ГІЛПХЬ 1‘СТЪ, ЧТО ЖГІГ- стпія пдтъ не нѣшлеть тебѣ быть подобной Петру Віілпкому. Вдллі трдь- Ю Цеипато. 4
— по — свос бддгорплумІп г мпгтерпое благо- утрабіа тире п црир'ід,ию тебѢ ОТЪ Вига длппое кому пеллпѣстпіѴі1, Л ко- гда обог тн у’піс[іднл< ісіс въ теЛѢ п «дафппиогл, ве проіпо смиігіеігі* толиішто Мопирза, по в сообщг- степи:* мудрпста, итрудовъ, и роалнч- ншл. бѣдгіиій его, г.ъ жоторііхъ чревъ миііпш л Г7н, шиі плато въ гпр пилѣ пскушрппую, па иллім* судилъ оіп. пмЬііг табо лоіс.і своего Сообщ- ницу. ію п юіі '.іии и держали, и грогъ на своего идолѣ дііицу «кліо- рНЛЪ. ІСшгь Піьгь и*.і шиПіпъпя, чти сдііляиллк отъ пг-тп утиердплпі, падо- д&шпші смворшш», и ъсо въ ди- броіні гпстайгЁи удерзпіпгь? Тоіпки о дуто мужвсяишалі потшдок оди- лѣть нветн| шііму и • сіш бплѣяпь таоп, аще и усугубп-ист. опл въ мбѣ огъ- «гіпмъ лізбиінгЫІгш-П дацври (л) и аки жестокая рака попы.иъ уліидеикмъ беоъ мѣры |кшздрііддся. И якпяа *пд ОТЪ ЕГѣхъ ІЯДЯХЛ была въ присут- тія і одішіалііцліѵііл Пгкнц по всѣхъ его трудахъ н бѣдствіяхъ ПООТСГуп- пвя бывши сообщ и и аа, и .чуд.яся та- кова іш бытъ н пъ прлгорыіомъ семъ ятпеігіл. Пи зки, бллго]и>дігѣйшое сословіе золото чипа. п сада, СШИЯЮ росшй- сіііі, ігЬрПіМ'ТІю в ііиниповепіетп*. уті1- вшО ге 1\ісуддрыпг и шѵгорь идаіу. УіѢшаПто и ГЛМИІЪ сойв, веспмггіпг- іижъ ппітдлаківмъ Петр<иіл духи пъ Монархинѣ вгипсй пнынцй, яко во весь Петръ стпіиъ отъ пасъ. П]К>- чі» пряплХ'.'ИЬ исй Гиспидиішпаигеиу, тако іюеіггіизші ліу пасъ, да, яки Богъ пгедрга’ъ л отеді, впѣкіл угііхк, пя пеапчеству с.иі>>деряииіпѣПшвІІ Госу- дарынѣ пашей и ел дріисайш-й гро- а? НатлтііП. пи: дщерямъ, паукамъ, пдемяітнплігъ в исеі высокой <ішшліл «лрсть сія Пеутплямыя слолы, и увдіідіпч* сер- Д0ЧПр> горесть благостыннымъ сво- имъ ііркврѣгішъ, и всѣхъ иап>, МП’ лпптявпѣ ди утѣшитъ. По, о РоосІо, плдп, кто и ияко- ныЙ тебй оставилъ, швидь—п какову оетааіиъ тебѣ, Амілп*. Б Духовный регламентъ (1720) (I). ОсУъ ртюкш. Ийігѣетао остъ ве му лгірт, кііпк яап скудость и нммощь была впзіп- ст&л россійскаго, когда <»поо пе ииѣло прпАилыілго г»_’бѣ- уч< ніи, и какъ ое- сраітоппо умікикшаісь ста его, и плд'іюішу (б) ясликл и сграпіпп. ста- ла. когда д-рржлі’ігІіПіиІй шшеъ Мо- ізнріъ, его цлрскоа рплтестію Пет^ъ Первый, нбучііл-‘і оііон іізрлдішии р^- гулймп. Тоэті разумѣть и о ирхи- ТРКТурЬ, и О ІфЛЧЙМВѢ, к и поли- ’ГКЧОСКОЭПі правіггвлъегвЪ, и и шгѣхъ прочмхъ дѣлать. П пнппачптиежъ разумѣть о упра- вленіи Церкви: когда пѣп. свѣта уче- нія, нвдьш бытъ доброму цсрми иОііАДРПІКЦ 11 ЕНІЛЪЗЛ пн быть ігягтро- інаію к миіятшъ смѣха достсійігшгь фуетгѣріямъ, же и рладорамъ и ирсбезуютг^мч. ерегн«т.. ДурПО М»Г ЙВ ГОІЮрКГЪ, ЧТО ѴЧРЕІА пплоыіое есть брдеоВ (п); пбо кроій дрейшіхъ. отъ гордаго глупстна, а по отъ утннія бѣсловашптася срми- ксшъ, ВолсвтпіН'ВЪ, Мііоихоо&ъ. ІІа- б) Спиши падпія. в} Ханжа Кріимп.» въ 1ч>Я анярТі Кал- темжра говорятъ; «рашшы а <^ч?са ии уив суть дътл».
— 51 «іароігц йііггпяъ. (а), Дсяштпстовъ « прочить, ко горитъ дурости оти- суѵгъ Иришай, Епифаній, Августинъ, Ѳеодоритъ п игкг«?,—нкіки не рус- скій раскольщики по отъ грубости ли и илігкЕеспіл толь жестоко вои- бЬспопалігм? А хотя и отъ учетахъ чмыгѣвъ бываютъ йресглрхи, нк-.чіы’і былъ Арій, Несторіи и нѣдып питю; ни ерічъ ітъ оныхъ родилась но ггь учявія, но отъ сптдавго священныхъ тгислпШ разумѣнія, а подросла и укрѣ- шшдея ить алиби п гордости, ки- торлд пв попуспив кмъ промѣнять дурпоо ихъ іпгі.пК ужо и по аааііа^- піп иітпш, противъ повѣсти своей. И хотя отъ ученія своего имѣли оіш силу сочинить еифинмы, сіестъ ко- варные мудрованіи споить дон да: обаче пто бы сіе ;ідо «списывалъ просто ученію, генъ бы понужденъ былъ говорить, чти когда н врачъ гішяпгъ наго <ггріівпн\ того ученіе ирачтяое ниважво есть; и когда ученый солдатъ хктрп к сильно рая* біІН-Ѵ.’ГЬ, ТОГО Р0ПОВКО есть учваіа вешпекоэ. А если посмитрзснъ чрезъ исторіи, аки чрезъ зрительныя труб- ка, на мпмоінедшіо вѣгл, унлдпъгь ш» худшее въ темішхъ, нежели въ сьгбтлыхь ученіемъ временахъ. На спесивились такъ еішіжоші до четыре- еотпаго лѣта, какъ послѣ воагп]- дѣлисй, валимё копстаігппгополт.* сібЯ и римскій: ибо тогвд было учо- пЬ, а послѣ оскудѣло. И алія бы утепіо цоргаш или государству было нррдізий, ти ни учились бы глмп луч- шія хрястікпггіп особы и запрещали <чі іишмъ учиться; а- тп видамъ, тло п учились пси дрвпплі паліи учители не ччишо Сніщеякіци Писаііін, во н а,і ЕшпкЛвгь» впЬшйсЛ (б) философіи. И кромѣ мн«> ПТХЪ ИНЫХЪ, ОМВПѢОшІО СТОЛПЫ ІІДЗр" конные поборспіупуть п о ипііШііпмъ ученЬі, а пмовш»: В’іспліЯ ВешпгіЯ въ слонѣ своемъ ко учащимся мда* дрііцаігь, ИілтоустыЯ нп. кмит&ХЪ о мопягп^січіѣ, Грптор-Й богословъ игъ словагь моихъ па Іулілка Алостйгл (н), Но много бы гппоріпъ, аще бы о СДИП' чч, семъ нлрпчпоо слово было, Убо ученіе доброе к псцинлтйльппо есть вслкоП тшлт-зы, гакъ отечества, такъ и цсркп'ч пкп корень и сѣмл я оевпиачіѳ. Н и сіе накрѣпко ваблк- дать подс/лстъ, тгобт- было ученій тпбров и ошіиквтельіт. Ибо есть ученіе, шгтороо я имепп того недостойно есть; а обачв отъ лрдрй хотя и умныхъ, по того но сяѣдуіцихъ, судится быть аа прямое ученіе. Обычно вопраіпаигь миоіш: ігь ко- горыгъ гпітллахъ былъ ГІНГПСЦІ (г)? И к<?гда услышатъ, что былъ оп ь нь [н^гпрпкѣ, нъ фщщсофЫ и въ Ппго- словія.—вл единыя гыл нзкша нис-о- ко ставятъ человѣка, въ темъ часто иогрѣпілють Ибо п игъ добрыхъучи- телвй во всѣ добрЬ учатся, ово да туіТООТЬ умвт ива на лѣность сиор кольыи пачі% когда в учитель будить ігь дѣлѣ съоеыъ іш<\ или п ВДЗД ялді) искусенъ. Вѣдати же подобаетъ, что отъ шттіг- і,отнаі,и ДО ч^ыропадегэтымптнАго году, та есть чрепъ девять схугь лѣтъ, во всей Евргіпѣ вгя почитаЛ ученія въ валяной скудости и іняеткусстпѣ были, такъ чти у саліыхъ лучшихъ авторовъ, во оныя времена ппглп- В) Свйтск ’Я. п) Снатушпікь. г) ТаКоД-гі],
гппѵті, остроуміе видимъ веишоет л СПѢТИ ВОЛИКаЛ) НО ВИДИМЪ* Пй ЧШЫ]М- гогнінгь надъ тысячу годѣ ппчіиш □аЯШПСІЯ дюйкшичнѣйшіо и потому пскусзгЬіІпгіѳ учнтеипц п помалу мно- гій академіи гораздо великую и по- читай ОТЪ ДрШШІІХЪ ОІШГЬ Авгуото- иыхъ лѣтъ бильпгуш силу вогажиѣлн: многія обачо училища га прежней тинѣ остались, такъ тго у оныгь реторита, и фжин’/іфіи, л прочить ученій шона точію суть. а дѣло со тое. Причины того равдтгпг.д суть, которыя вдѣ ва краткомъ не моспіімп- наютсл- Тыннаго а», яш решл, првлпдіш- нагп і» и мнчтателъндгл удолія вку- сившія челопѣцы глупѣйшіе бываютъ ОТЪ научг.КЫХЪ. Ибо ЖЫ!Л ТРМПП суще, ыеятъ себя быта совершен- ныхъ. н комышддя, чтгі все, чп>- дяйо платъ МОЩНО, позвали, во хо- тятъ. но ниже думаютъ честь книги и бодаше учитися. Когда вопреки прямымъ ученіемъ провдѣщашыА че- ловѣкъ пякогда шлрети пе имѣегь въ позп&піл своемъ, по по ороста- шггь никогда жи учитися, ютл бы да и Міоусазега вѣкъ пережилъ, Се же выьмк бѣдно, что икѳво- вяняыр пвосноплтг'ЛЕ.пые мудрецы пе только по полезны, по л велі.ми пред- ки дугъ и дружеству, и аіочеетлу, и церкви; предъ иластъип шѵгь мѣ- ру смиряются, по лукаво, чтобъ ТІШЪ украсть милость ніь и пролѣзть пн степень честщіЙ- Рпшіагп чипа лю- дей ііеппхіпдятъ; и осла кто ко уче- ніи кпхваіннмь ептъ, тага ясятесіш таш’піл предъ вл родамъ и у иллегеіі обпггпя и пхудігт. Къ буіпъмъ склон- ны. ІЮСНІрІОМЛЯ ВДОД1ІІ ИІЛХНЙЯ. Кпг- л) Ііршзрьтіаігп, ігуеггогкк да богословствуютъ, польвп имъ по ерепічестваваіъ: за невѣжествомъ бо сіишігь удобь ігрііпчитрятея, а мнѣ- нія своего иврсчеоаго перемѣнить отнюдь не ютитъ, чтобъ не показахъ себѣ, чтп ле вгв вшитъ. Л чудріи мужн сіе между собою утвердили по- словіе: мудраго человѣка ееоЛстію остъ отмѣнятъ мнѣніе, Прпяппмепо 28 октября 1716 г., лхп^ч. 1717* Пск:лѣ краткаго інтуі-іпніл лроп-о- пѣдттпкь гьгршецпть пргД<оаювнЙ рѣчи: сыны царскіе нг* длл оіппхп. родігтспеЯ Сбояхъ ріжхактеа, по джл жч’ГО іиц*».1 а саи«гі><гцш всего отвчестад иа нзхт. утргЧн тд.цгкш шідижды паю; пгь нигь ожп* ДЛАѴЪ ТПГО, ЧСГИ иь ІШѣаДОц ОТЪ НИТЬ иадТ.пмгя ородолжтіЬі, уиіиш лил л у т- □•ЧІХ-НДЛ ТОГО, ЧТО имѣемъ. ІЧ’.’П. 0?- латпгл на диЬ чіі<ті* Первая раэсвАг- ривастъ, •кгайіпмн очлегіѳ ф?ть огь цп.р- 1‘жагп чадо родіи государегавжь чипа мі> шіріН'скдго, ііаппачо аот тѣмъ, въ котс- рихі. ни наслѣдію приходитъ ссллегтръ а подо иафанію прсіпхптя, и піч кд-гьРос- сіи. тлхь к неЬмъ мовдрхйпп. иодоілии.ин есть обішч-Р (выводы ншиіздстіи'-ші/й .н<гнорті?і)^ Вторая пясазызпеггь, »кол:і- КОО Гіжгополучіо м<?лдрх;н, »М ДЛ пя ко- его лпі-1 цари, во паря но СЕРДЦУ Ві> жімэ, П’іря храбраго, іірриудрлгѵц дѵб/лго и іѵлкнмп пхтудлрімведшдиі тіліигпиаи у прплігйянвго ікілуіішпь іпъ Бога мСгТТ»- діо". (ОмхеглЬг Оіа^йагведос^ианмовма- ноглѵЛникіа Даря 23еликга.?п),—-Свивай рѣчи ПротООНамча» откѣиыігі п^ситдыдт- іа, изданы вмѣстѣ въ 3 ч- (176(1— 1765}. ») Слово въ гі’ѵГілю осьмую иа.ѵігятг. прокліінсепо 2й Октябри 1717 г. въ присут- ствія пи.іЕ»раттшигпгя (Ю икт на Т4ПЙПЫ «нвояи щкгтта гл.ѵіыля рі- :»> іп. Сігмпву; поступи во глуг’піт- №*• V, 4). ПроігсигП>вшп> объясняетъ смыслъ &тиіч> 111‘лЫпя Гоадьеди Пі-.ггушныюгау- бігау пиі*ра ведчляп п^ дормп.ся ^пи- стллапі. пь одвоѲ ТулоЪ, гактг при йрп- гЪ, ко с’тпі нь гяуОшіу всего міра, стран- етиовгіть тп- далекахъ к^юхъ^ щіопсвіі- дать Еилгвайе пгоЛ ти-чр». Отсюда, паро- ходъ іи. 11шь?рдтору Піггру. іиі белъ сшн
— лз — трі.ніл Піхжіл !1ОІ’^П]І”ЛГ И «Я Нпрхгляшм Ашмніѵш; »Нв у брега мъіпкшітъ итиой ІЗвтръ^ Россіи но вр глубинѣ ищетъ і:и- рыітй гъпшсъ; такъ уотримдиеъ п. стрлп* стлоппліи, ики бы кну рвчено С»ЫЛі?; Ш> ступи во глубину - КІдняа жн езм жільза, ШМШЖНІІ прпбилі. нярнду иаилгміу. И ДНГ- К<І разсудивши. ТІПЛЕГЪ ПІХЭІІД1—11», *) Сііиімі вролэііисвію Ѳ савлгёрх I 790 г., тигт. прис>тстпіі Пмпиратора по ътутажі морской побѣды, &Д*ржаіійгЛ 27 ішж кя« І’іхшішпніп. и;іи игтрыіЬ [ [іепгткЫѣ, иал> шяадской ѳсігалрай. Оно дѣлится пп длі. ЧастИ! ВЪ первой П0ЕУ13Ъ15[И’Ч,ГЛ 'МЛДОО тіпнм» къ елмъ Еюзпе смогрГ.піе подлыхъ йкитирій ііиаоннм*, к-е. что й.ідговр> эдилъ вадивпігль Вить доржаішѣйіпііго ТЪсударл тапитнэ къ уотріхнгі» и .«ржпхі фтітш і^нгАіола /іуоскамі/ /мдор); ото- для япсібршсють самую побЪіу- *) Проппан&іро 1-го марта 17*25 г. Оно яырнжиі'П. чуяітм» шгорбіі,, воа оютѳгтж), я піуіл’ііп парадной утра- ты, Эдпсь пѣть полнаго яс’пгслоюл тп- ’птітхівъ и : Гйппй Петра: < краткимъ сло воігт. пллыщ аЛяятьбеочлеііцшой еги сша- яы< а ]іяѵпрогт|іяшгтыиі 11-1 ДНИЧІПЯ^ТЬ ІІГ»- чаль, &йстдвляюіг,пл тодпхг ігралипдтъ еди- ны и вспусэплъ стоттшгія», Поэтому сло- т> огрыпгшшмпся прлпппгп п отрывоч- екмп ппхнахамв, въ которыхъ пріодѣнь типъ Россія яршііііііішмген сьСдмиплі*:іігьѵ ЬфигомЪі Молосехь, Солиноцлмъ, Дам- дсзл.г Кэиг’т.’іггпіпомъ.--Ут1ішѳігі^мт« іи. Іігі'кііи глужять то, что ввдіггай Миіиіргі» и <и*гп. остаоіыъ олсъ ве сшериняно иіпціиіл ц еирышіі прк» юсъ Сведѣрин» боппѵти) сены и >_-.і:ніы—-І'мпг.ія* і:от - рую ОНЪ ГДѣХТЛЪ дюбнмшп, гронно» в ошпвпвг; ирц ііцгь ого супругъ, нсвушев- идя, кшп. алигі рт. горнилѣ» созбпін тпіовп. ого мудрость трудовъ II бЬдатінЛ. •) •Регддийпть, яіп Уставъ Дуто пыл колллгіи, по моторику иплл пкатъ дол- квшггап ешлі а гмгЬхъ духовныхъ чнвлвъ, тііх<?хт. и мірскихъ лпцъ, поашшу сиіыл уігрлнляігію духалпому подлежатъ, м ирн* томъ въ ит і;шипчнй дѣлъ Являть піхпу- сать лмѣѵгы. 17», Рдадѣдадтгл іга три чипта, по чяелу трои» духолныпі нуждъ, вѣдѣнія достоЛіпіхъ и управлеаіа требу- ющихъ; 1) оппоавіе в лохныл ииаы ті- іюваго пралдімші, 2) дѣля упра.илі‘лш се- му ваддожащЫ, 3) ешмых-і. улрлилтасой ДОЛЖИМ-ТЪ Д&ПТТТІИІ п «жди, Пгпілишін упрз&іѵітіюг Зіікоігг. Божій, въ Св. Ппсашл □рі*длажёлпийч каноны лдл праолла во- борігыя снятыхъ сгтцмвъ* и уегдвы грхх- ліЕігіпл, Слову Бі>хіх> ооглагшіп.- Чт»‘- ніо Духппп.ші і'нгляывігта глуігпить ІІМ- парлтиръ Гіетрт. I; нчп. рвзеуждадъ о ныть іі лсправлллъ его 172іі февраля 11; п» юмъл *(іеб]іікія 23-тсго же года, сдушплн, ралі!уждП.1І1 И и йІгрНВДЛЛИ дрх;ОрВлч архв- мшідрпты и СІСШІѴ.фЫ. П О С О I (Нингл о скудости и о богатствѣ (1724) (1)г Ял злоета о кдотсткто: важ- носгл*і вао; тпор^ля должна г7ы/пб яроіШ’Оі^ѴгІ обнижи Крті'^лш; леів- ры противъ обмановъ кутіСЧйски&ъ* 11 купечество нъ нтгпѵтііл'тъ по- вергать во ііддоФно, повела безъ ку- новъ. почеетла шікановое іге токмо лялико^в но к малое царгпи» слипъ пе мккл. Купечество и іюшетеу товаршнъ: ВОИНСТВО НОІНѴП»! Л ЦуПѲЧіЧТГІЬО по- упгаятъ, п лсякіл потребности ню» уготомнетъ. 11 того ради и м лигъ попеченіе иеоскудиоц плдл^клть нмііть: лко бо душа белъ ткіп. на монетъ быти.
— м — ТППЛ и ноипстпп болъ купечества про- битъ не можетъ; ко жывдо бо ни нишіству йрпъ купечества быть, іич купечеству бетъ гопистта лить. II идрспго воиисгіюмъ расширяется, а купечествомъ. рфалтается. II гого ра- да и інъ обпдшікоиъ ім?льііи падло- :глггь ихъ охранити, дабы ни малый обиды имъ отъ служивыхъ людей не ЭДОШМЪ. Есть ішйф пммиашішв ЛЮДИ—ГСупеЧ?€ГП-.л ПП ВО чти СТЫШТТі, и гнушаются ими, и обвдять юсъ шшрдешк Нѣтъ на епѣгіі такого чи- па, коему бы купеческій человѣкъ на потребенъ былъ бы, Л тшіъ купечество годствуетъ (а) блюсти, чтобъ но токмо отъ обидпн- конп> пистпразшихъ, по и они между собою друтт. бы друга но обкдѣшц и въ купочоспю ихъ ігапчпппыв (б) лю- да отнюдь бы ке вступали, и помѣша- телъстма пи малого ішъ па чнпилл, по датъ торгъ имъ свободный, дабы отъ торговъ спокхъ сами полшшпм> и Его Импердтарспліи Воличества интересъ умвожадп. Егда бо торгъ данъ будетъ рус- скому кулачеству свободный і чтобъ но токмо ішочяіпр.і, ік> и иноземцы къ торгу русскимъ люденъ помѣшд- тіоьопл нішалагѵбъ не чинили, то и вдшдшиші сби|гъ йудагь по въ томъ сочпслетйі (л). Я такъ мню, ЧТО При нынѣшнимъ Оборѣ ШМ7ГЛІПІЫ будутъ ссблратъсн вдвое иди втрое; л ныігь 071* ряппочпшгыхь промыш- ленниковъ пропадаетъ ея болышш іголонпиа. Вудо кто коего чипа нпбудь аще оті. еішллитд, дли отъ сфЯЩфйіПч пли отъ дворянства, идя мда придай л) Подобаетъ. б) Другихъ званія, сослыіПЕ 9 Счлоледіе, чисдОі пыхъ лтітпі, пли церковные ігричет- пики, или л іфсатмйс колотятъ тор- ГОВаПт тѵ ігадлч жіпъ іагъ прелагій свой чинъ оставить п і’лписатъгл въ купечество, и промышлять ужо пря- нымъ лицемъ, а не пролазомъ, г. всякіе торги ічсти купечески съ пла- тежомъ пошлинъ и юпахъ какихъ поборовъ съ купечества, равно со всѣмъ іоднымъ куіючйсдааші, и битъ согласіи купетесадгО ю::млнди[іа утай- кою, по прежнему, воровски иіигаго ПО дѣлать, а пошлиннаго платежа нл мало ня тодти НадЯіно всякому чдпу прямо св- бя вести, чтобы предъ Ногамъ по грѣшить к предъ царемъ ьъ пинѣ не быіъ; п кекъ жіпъ, такъ ипллржнтч» и слыть: аще ваіпгь, то вошгь н да будетъ, и аще онаго шіашіі чахопѣкі., то всякъ бы свое вантте и да хра- нилъ бы цѣло. Самъ Господа Впп. рркъ. глаго- ля: едігіПі рабъ во можетъ дву го- СПОддаамъ служити (Мвтч. VI, 241, Тако и воипу и кшьго чипа человѣку іітякпму свой чипъ прями вести, а иъ другоИ прадѣдъ не пстуиата: аще ба кому къ купечеству прилышуглсм, то въ наянномъ дѣлѣ солгать будетъ, Сіамт. :ко Свлснгель рекъэ влагали: яко ид-ѣжв» сокровище ваш«? ту и сердце ваше будетъ. Л святъгіі Па- велъ диостогь глаголетъ (II, 41); шш ші кто воинъ, обкнуП’*л куплями, уго- денъ будетъ воеводѣ. А по прости- варпдиому рнчішію есть глаголъ (г) пришічечгіі гему, же глаголя гсд: одно гллть—либо воевать, либо тпргоглті.. 11 посему воину п всякому нночил- цу отнюдь купнествоваіь не ипдоба- этъ; во будо у кого жтяіе въ ку- П Пиліэюіипк,
— 55 — петіѵ’тву припадлсгь, то ужо въ топ. чипъ п вписаться кпд г ежитъ. И саго роди лш<э по упіпптъ л семъ надѣла. еже іюсторалихь тор- пяш.еяь и:гь господъ и ввъ прочихъ припаяны гь л пот’шпгпдть людей п иігь кроитъанъ не укать, то весьма обогатитнсь купечеству неадвіаэошо^ и собрднікі яотлишюй казны умло- іклться не отъ чего будетъ. Л піыо Госпои. Богъ у пасъ въ россійскомъ фірсііьѣ устроить сппо: иже судьи а всп правители будутъ КІЙЖДО ТГГрЕЛЯТЬ спое дЪло съ при леяаігіоыъ, и въ купечество во всту- пать, во токмо ил ь отъ ободякшгъ В&пѣшілть; также и военнымъ людямъ, пл офицерамъ, пи солдатамъ, въ ку- печество не встуидти йа% и ничѣмъ идъ ни обитати, токмо пепшшг о сво- омъ дѣлѣ іюёкппмъ; талождо л прн- ндляыо люди шнотсь бы о сдоить прнкаявызгь дѣліхъ, а въ купечество отнюдь бы па вступали къ: а и масте- ровые люди питались бы своимъ ру- кодѣлі^мі>1 а въ купочееим) л тп до вступали» бы; тядажде и кре- стьяне впали бы спою крестышнкую работу, а въ купеческое дѣло лги мало на прикасались бы, А буде кой кростьдамъ можіугъ рубленъ пл сто торговать, тотъ бы чей ни былъ кре- стьяппігь, Государевъ ли, пли Цари- цынъ, ИДИ МПТ}ЮНОДІЙ5 или монастыр- скій, или сенатскій 7 или дворянскій, идя какого ініыіія пи былъ, а торгу на сіп рубдеяъ имѣетъ, тп бы в&пв- садгя нъ купечество. I! мцо и танъ повалѣ но будетъ НІГЬ ЖИТЬ пд СТО“ ропѣ (іь), а уже падетъ ему по пн- ІЛТИ и КрМТЬКНИІІНМЪ но слыть, по слыхъ купеческимъ человѣкомъ, и а) Въ друг. впискахъ ш> стлрпігѣ. надлежитъ утс* быть подъ вгктЫнит. шцтістрмрскип., и съ торгу своего потлнші платить, въ мвлпчпые сбо- ры, лтп по окладу своего торгу уко- лемъ (б). то такъ тому и плитахъ иешімѣнпо. А дворяне ради себд янсли бы снонхъ крестьянъ ни отломаю, іг прп- хаіцлклмъ сдониъ и старостамъ па- кашыв бъ накрѣпко, чтобъ крестья- не его пи мало къ торгу по пршеа- садись бы, и никогда бы даромъ, пи лѣтомъ, ни яямпю не гуляли. яп веог- дпГлі были въ работѣ, а къ купече- ству пн малымъ торгомъ отнюдь по плсіипгіъ бы, тдложде п сшп двпряттм гшгиыіовому торгу не к&сплмсь бы. А буди кой всресть^ліяігь и Гкмчіть, то бы онъ пугтпллі налпміипі, да хлтІк бомъ иасѣшлъ, и тотъ излишній хлѣбъ продавалъ бы, а симъ у ипыхъ кре- стьянъ ігп .малаго числа дли прибытку своего не иокушыъ бы; а буди купить хотя о.тпу осьяіптуг а кто съоП брать* крестьниипъ млл и тотъ, кто продплт,. притпедъ т» таможню, ппігѣетитъ, т- • у того торсаліа взято будетъ штрафу сто осьминъ, а ігто о семъ донесетъ,, дата десять осьминъ. А будѳ кто ку- питъ для продажи десять чегвгргей. то налто будетъ ни немъ іітгрпфу ты- шгт чтедтнві д кто доведетъ, тому ста четнортой. А бу де коему крестья- нину припадетъ охота къ купечеству, чѣмъ бы апъ пи бидт.3 лвадаі бы въ мдгшітратЬ и сшиіалъ, что могу л торговать на сто рубля» иля па двѣсти или и шпшно, то укаасмі Еіч» Императорскаго ВолііЧёС'Гна взятъ бу- детъ ігь кутчесгво. Ащн сіе Сигъ устроитъ, еже шяс- кого манія ташвѣвъ будетъ пещпся б) Отъ «у колитъ, мгколг«т1. *» йяігъ гъ Руа. Ираидѣ -присхіегк- цть «ирігоылап.*-
— 56 — о і-П№Ъ хіідѢ, то всякія дѣта бухп-ъ споры, о- купечество п потъ обогатит- ся, что но въ примѣръ нынѣшнему богатству, А пошлины будутъ съ пихі. (юбііратъся гге та что вдвое. по, чмо, что пыиѣшмго свора н втрое больше будетъ зли вшціпе. Нагому что пъгяѣ торгуютъ бодра, дворяне и люди ми» и <-фидеры и гилдаты п кр».ч:тыіл€\ то внѣ тѣ тор- гуютъ беадошіипяо, а л купецкіе люди вп ахъ нмошл мпижсетио про- іышгь бепношлкипо яи. И я во таю, чтобы пылѣ л полопана прямо пош- лшгь собиралось да и собрать вв во мочно, оше не оетолаті. по всемъ (а} торгу отъ господъ а отъ служивыхъ людей, потому что прикоснулись гар- ту линь силіліыа, а кеш и яесилызы, то мигпетрату неподсудны. Я о сенъ исесонерпійдяо пилю, что жъ одномъ новгородскомъ уѣздѣ кре- ГГІЛПГЬ, КОИ торгу ЮТЪ, будить СТО- Другое, а пошлинъ пи по дельтѣ дги ютъ, И щце пай сборшдкъ. увидя ИЛЪ, мохочег;. пппияЕгу взять, то дворяне аа нихъ вступятся а чуть жліигхъ оставятъ.. и ііл ю <іщирь пившіе цѣловильнмпм (б) и прико- снуться къгппл. не смѣютъ 11 ееіъ такіе богачи, что ситъ по ішти-іпти (в) имѣютъ у вебм торгу, а Велтпшму Государю пе типтлтъ пп по юпьаѣ. И осла ми сія устроители ’п> отъ спа купечество возбудится, А сей древпІП кулацкихъ людей сбычлД лелі.ми ость непршл»1 и между с<хіою другъ другу иепрлпду члвятін ибо другъ друга об.чішы- йають* йі Войся. <4 Присяжные продавцы, гбйргцпли пд- пмяпыхъ подшить. ііі Шеста. Товары лло яйопемцы, тпгю и рус* ехзѳ. па лицо лохятігт. добрый, а внутрь П’!>Л- л«чгы ПЛИ СОДІИ.%™ П1ОІН, и шшо товары самыо плохіе, да, иілдіаеіпгь добрыми, продлилъ аадо- брыге, и цѣну берутъ нпправеіітуп.. и пежкусігызсъ людей гЬмъ (йішніімъ эдавди пиъяяятЪі п пъ ногахъ ойпФ- плпняпь, н въ мѣрахъ іібмѣряплють, л пъ цѣігЬ обйЫгають, и тоо иелрей- ду и зп. грѣхъ пе постаигогъ, п огъ гакоіѵ пйнріпглги іюродка нелаа- КЯЦИМЪ ДЛДГ.'ІГЬ ВОДИКІЛ 1ШКОСТП 411- ЛІГГСЛ. А кои обтаишпітть, послѣди па неправду слою и глмн ыуЬ продалзгь, н въ убожеомо вящпге* приходятъ, и тако яса цтоігэоьаіілъ. А еще бы въ купечествѣ самдя христіаяскаи правда уоташигіоя, еже тгібрые товары эд добрые бы и про- шши, а грг-дпів па ерндніп, плозйи па плохіе г п цѣпу брали по присто- ппству товару прямую, шісіхншіуЮ! почему коему товару пѣла положена, а Х8ЛЯ1ШЙЯ бъ цѣпы пл у какого то- вара. по то, что ваять, по в но ііріі- іірдшзмпіли бъ в ни стпрь СП мала, пн неемиедешгио /с обм/лынсыш бъ. л во всемъ поступали бъ сіпмінл прав- дою. то блді'одіт. бы Божія впасія- ла ил купечествѣ, и Божіе бдпхосліі- вдеіе почало бы пъ жвдъ, и тортъ бы ихъ снятой былъ. 11 |аідіг ноПОДнпзшыл въ купнчветпѣ прлпаы ап-ілежятъ во всѣхъ рядгьхъ устроить СѴГ1ЧПШ1 II ПИТИДеС-ЯІТКІІГЬ п Д»Х4ІТПИЯОВЪ; и пъ коай ланкѣ сл- хптъ іч-тсійП, то пздъхпорьчи лімю- чиыми прпбіпъ дощ^ша пкруннл- !іал, иихрытеш бѣлвдшіц дабы всѣмъ опл гашпиі была, а ил такой дщіщѣ ШШИСЛТЪ Г.ПЦПІ (ХІТСКІІІ; такпкдд пздъ дшлюю пятидвм‘ятсіслго и деедпгешіго,
— 57 — чтобы пугіуюпйе. пуни какой Товаръ, вши гдѣ тогъ толаръ ітаіанлть, пря- мо л. отітЬседъ иди обмѣрилъ, и тозаръ Добрый іи и иыііоіі. и васгіо- явдую ль п5шу паяхъ. Л будо витъ цѣпу пепропгво па- стоящія цѣны ивлішшюю, то шь вся- кую иэлплтою копейку вантъ пд помт. штрафу ко гривнѣ пли по двѣ о высѣчь батога ліи плотями, чт бъ впредь такъ по дѣлитъ; & будо въ другой разъ также учиіпгн., то до- прпшпъ штрафъ сугубо п ішшапіе ѴЧНПГГП. СуТТПОРХЪ. А будо кто неправо оті’ І '-атъ пхп пнтрвлш отмѣряетъ, или в* такой товаръ дастъ, плкого купнцъ требо- валъ, в вмѣсто добраго худой про- дастъ, то тляпяпму хкеточаа чиншъ пакадаше, л пгграфь противо тпва|ь ШЛЛ ЦѣПЫ МОЛТЪ ДОвЯТЦНГШО. Л буде въ тіиюЙ ннировистп по- мпрнолип. продавцу готскій, или пл- тндмшгакШ, или десятскій, то вэ;лъ ггтрофь на десятскомъ въ -есіпъ мѣръ, а па плтпдесятоішмъ ВЪ йО мѣръ, а па сотскомъ во КЮ мѣръ, и нпказлніе чшплъ ппутомъ, по ко- лику ударовъ уложено будетъ; и датъ тіімъ сотскимъ и ііяпцеіеягмкаяъ ГВСТруИЦИ СЪ ЙСЛЯКПНЪ 01>ДКрІіШИ>- іііемъ, чтобъ опп за слоты деентпа- ми смотрѣли вепшвишю, дабы оші шпеоколому ДѲСЛПГПЕѴ іютпрннкн ІПІ малыя вв чишіли, я плохо би сего по клало, по боялись би іисо пгші, дабы пн дошло до великихъ лицъ, и чтобы десятскіе в пи лавкамъ досма- тривали, чтобы іпішишго товару ху- даго добрымъ не зплршнвндй. ко пиконъ КОЙ есть, таковъ би дриди- гллі», добрый за добрый, середній ва середпій, л плохой би вн плохой, и еѢснлп бы д міірдлп самою правдою, іі'ілішінія пііпы пи у клного това- ру не прлібіімллп бы н не прпкра- іпвллли бы. Но что чего стоитъ, то- то бы и прііеіин, а и поморскіе то- поры, сукна и ішмші и прошл парчи мѣряли бы п продплалп съ перваго конца, л не съ вадплго. И какой ку- пенъ пи иршш-лъ, богатъ іии убогъ, аще разуменъ пли ничего не омвг- лишь, всѣмъ едшшчи правдою иріь да.в.ълэт, п ип у рубля, пп у дміятя руб- ленъ единыя копейки пе пм;ии и пе ІірПП].'ШШ1ЫШІ бы. А что съ пого падлнхзпъ на па- кую вяну ВЗЯТЬ ШТ]Иіфу, н тотъ бы штрафъ собирали Слхгскіп, не отла- гая до инаго дкя; когда кто іграпп- иится, тогда би п клаттип; и, при- нявъ штрафу, записывали бы пъ вв- крѣплвппуіо плиту, п жмгѣеячиа от- в оі п тл би ихъ въ контору паддежа- вдую, а со мноиемцы пріѣлшші па ярмаркахъ беіп> води главнаго пупе- чоекаго правленія конниддра, пи ве- ликаго, гш малаго торгу не чшшлп би. А буде кто юта ни одплъ рубль доранотъ иріѣззшмъ иноземцамъ про тать какого шгбул> товару безъ во- ли мапніяго сшито комішдвріі, то ввить съ него штрафъ сторично: за всякіІІ взятый рубль по ету рубленъ, и наказаніи учиппто кпутнуъ, коли- ко уложено будетъ ударовъ дать, даби лошіилъ и ппредь токъ вз дѣ- лилъ. И съ пали командира саоеіѣ и но согласію купечества йостаая цѣпу товару своему, отпусгллп бы аа мо- ря п :іа прочіе руб'ііки русскіе това- ры, какъ богатые, таіев п убогіе, сь вола комалдпра овоего, по общему согласію компалства, чтобы никому обцды пе было.
58 — • Книга о сятдостп и о бопѵтлтъѣ гіа пгті. и. гкяв.’кпіе* отъ чего прлкдючдетс-л шшріц’ппл ^худость и отъ чего гобаовп- 11МІ бГгГПТГТПЧ У3413І1ЖЛ*Т;’Л*. Въ Я1>я де- пять гзшгьі о д.ѵхмііі’дістпЬ,, о йОнмпгип. дѣлахъ, о проіюсудія, о ЧПточсютѣ» о худ« іжі№твап> (о промиішгоннмтп мплгу- фиггууиай^ С* рязйійшкыипь (объ ігалои- ШІЯГТ. ХІ’-і\|г о простьяіггвѣ. <1 дворяіь ствіі и маіліі, о іцфсасомъ юперитй. Содмржлпіг гдамм о «хугкуіеетн** слъ- дужнзіее: »Вцзгпогтъ ідгавчг^сггъм; інюбхо- диыа его иодднржишпъ и ішцшцігп.; тѵр- гоііхй долита бідгь паллтіею. тплъіге куіь Ц01л>; іі Ври. ир'тіігЬ йПьшиипь ігуігнчі’г.- кжхь; кіип. ішсгуішть <Я> иіюгтрппдянп и іиигт- опр<цѣд₽тіг гтКпу шипимъ тииі- раьп.; кипъ пріпітдать инигтранпеагь при- агтъ установлоккші ігЫпі; явобходпмоогг. зашить товаровъ; описаній пішсграп- нихъ товаровъ и ихъ негодыжта; о тд рифъ; о ЦЪвЬ інеіггь; ІірігШіЪ рдоіэдагп; ппобхпдіійооть раірлдоіп. ігь пдиждК го гшішиъ. о щеі'иіидаітЬ яйіииіішгхокт.; □бъ улитуебліінііі пшзгтрашінхъ іігігЬі о таСакЪ; 0 гсірі-риыхъ ТОФцрОДВОіЭДіь». XV. Гр. А. А. МАТВЕЕВЪ (!.і. А Дмвннииъ путешествія изъ Гаги въ Парижъ (1705) (*), Представленіе Матвѣева Людо- вику XIV. Въ 29 деш. (*) погодъ «Лослалгя изъ Парижъ въ Фоінсвдбдо чрезъ дворшиша Зотова, тогда еп< Пдріигіі обрѣтаяптпіся, КоролееекКГО реличе- стиа французскаго пъ гчагскимъ мп- апстримъ, секретарісмъ плролепашыъ чужестраппыхъ дѣдъ, съ господи^ йимъ съ мвркязомъ до Торизмъ (б), требул иріиожпо королевскаго доя- вплрпіп п укала, когда иа ирііщ'ь п гдѣ у его висояоупа.шпгутлго шии- чсстаа Иідть іхкшодппу послу. Топ. министръ пі» убсилкѣ его іюеольскиП у’іпізилі. отповѣдь черепъ дяартшігд Зотова, что корилъ, ого госуідрь, ио Время своего битія пъ Фоігтеле&ю іи> пабішдлмѵіі иъ дѣлать шінчаііныть а) Октября 1705 г. 6) ‘Іѣрпя (’Гогиі ) шшяегрь ппостраа- ПНХ1. ДІѴПи (11 і роявЬ въ самідть нужныхъ совѣ- тахъ воПтл иди і-воого государства; пъ гопу ять м и'Ькіл\!рон> его боль- шою багЬииію времени не достіичтъ, II этотъ пріятный совѣтъ имѣетъ господинъ посохъ па иѣноторыЯ пядъ ккіролнвскпй н:-лв, хотя онъ (г) и со бою говоритъ, ’ІГО ого прякіеіпдц- тыъству іЕв есть случай підпѢі П]і- ѣхать въ Фонтшсйло. По возорошеиім кородовекплп, ипъ '1>внтвнйбдп дп Версдліп п по обоыл- к!Ь шххмь№э11 ішоиь сі. мдріияюм і. до Торіувмъ, цшшачева виу, послу, яко иакогпиго присланному, огь ко- роля куліічіцін прйпатпап сего октяб- ря въ 25 детп. пъ Версмпі. По па- зпачелію тому прибылъ посолъ и:п> Парижа въ Верслліш а введенъ былъ огт. шлітепопмепоялііішго сгдтскяго еекрогарін къ королю і,ъ самый его коръіексяй впгтреппіД кабинетъ, гдѣ ого іимичоетво, кромѣ пршцеиъ, пы- сокяхъ к Посла, шіхому пршагшдіъ ») Но.ібілпАпыіъ, г) Торев.
— &9 — птдіепній по тптч. ЧЯСЪ пн ДПЛІЛІЯЛЪ и гдЬ всегда отъ него, короля, тай- иио совѣты отираіілюотвя. То ьмда- нір. послу было отъ него статскаго секрс^шрія біХГЬ ГСМЕЛДЪ ИублК'ШЫХ’Ь церемапій. для того, что оіп», посолъ, прягліигь былъ къ коралю шзкснчіиго. Въ іиЛпл-.чѣ ого корсліншіюе ве- личеатао поилъ при столъ у одпа, Ь’Ь кь іігапѣ фр:ищулі!Кі.<мъ5вуио:шічп. юмпо-дпиониога цвѣту, ппгк.ыъ мѣ- стами полотомъ, безъ шляпы. Ешед- іші и учшш ого вныпчестиу посолъ по чипу европейскому три обычный □оплота пъ паявъ, аіъръіииіль ш>- слѣдующую рѣчь, пъ которое врчімк корилъ стиллъ. [Іа отправленіи по- сольской ]>ѣчіг, Его Царскаго Вели- чества гршкту прпгллппую іпл'лу- тппъ, не тсаиго почтпо, по яѣло лрЬітбЛЬехя къ сі.'СгІі присланную гра- моту у пасла ввъ его рукъ прилилъ съ прямымъ дру доспимъ ішдомъ. По- томъ его кс -ршенсБоа вглпчогтяо пв- воіпло само ему, послу, говоритъ, что игь Его Царскаго Величества та къ нему его, посла, присылка вѣло остъ > годна и что онъ исо учинить къ царской угодпостп такъ, что въ «го пюаможиости будетъ. Такдо и особѣ посольской особливо СЕНІЛЛЬ король себл бытъ восьми удаволі,- ечвовапа. При тоЙ пудіепщи, ш> время рѣ- чей коріивнвеклгъ, тигля ДОСКгЙПМ Его Цчреіиіігі Виіичестаа съ высо- кимъ почтеніемъ всегда упомішалшъ и иъ отпіііаіъ Маркина де Терція. Также отитъ министръ при самой бымкити королевской іи. чу аудіеи- иів> послу линялъ въ іпк.кіъ п пп> короля пъ словахъ почтеніе преіш- елнліі: мьетіл, пакъ го посламъ пу- бличнымъ огдшугея бшъ исатЛ раа- иости. хгтп опъ, пагодъ, присыдадт. тогда ишим'лито. Кораль есть ноликш’о роста, дебг- доств иврядтЕ.й и умѣренная, ітаіъ острогу іі въ словилъ сѣло даскоілі, учтивъ и пріятенъ; гавг'ріпъ громко и сыотпюсти нпиго. Имѣлъ тогда 07 лѣтъ и Я мЬслщшъ, одшисо горищи еще бодраго гчктіопйн ігь цдраліп своемъ авхадупся. Великое поддерж? ніо въ истцахъ л іші і іі имѣе тъ и исогда дли остпрожяостеіі «ь-толпія своего пи вся мѣсяцы прпіікмиеті лѣкарство; такао п для обучіяііл пло- ти повоедиеіио ѣодигъ п.% сіюп охоты и п.-:'\мил въ блвнаПніІл голы. Оігь, король, ирилпеуогъ собѣ пме- иовапіе Лщрвпм Великаго ел соои счасглшіыіі діілв, мрослаииык побѣды и чреппы чайныя бллтопплучія въ дѣ- дахъ при правленія монархіею, какъ тп. его юролеестаѣ, такъ и пи весіі Европѣ. Б Исторія Стрѣлецкаго бунта, 1682 г. (’)- ІИ. 15 д*'зп> іюня хГ'Скцд (а)1 оба. братм^ Гпеудіірп Пдріі Ітиіігь Алек- гЬѳвл*гъг Піяръ Л.іек<4іАвптгі рукою [иауліігл, патріарха москоісшии по .іц>2Шіеиу чипу цпргкоиу, въ собирвоП дешздА церкви Уопеязл Пресвятыя Бі'городкщ*3^ царскимъ ігЬіщомъ били нѣшаны. Буіпоіюѳ зг.а то время ч<?ло»ѣю> утадшщи іцнгдііирвые скріагал. ші- оывадя смутнымъ врям&немгъ. Въ ту же пору (игъ БЫкіУпліеповакшО Со- ярплъ Мікюсллвсгсі П (б), прпзирлплы- ми усмотри очами ішутранвлго КО’ п| 1651 л 6} 1Ь_шь МлхцПлоп:ітЪ| врігъ ІЬры іиішішхх.
- » — вдрстпд изъ придворнаго пъ певгъ ЛІІ-ТОГО кѵмргтвк съ обпцгніпімй спо- имиг яю» оервадѢПітгпіпѵ'лыгьЛ сочи- пптель асего того стрѣлвкккго ооро- петвл и опито Гіутгтп_ и всегда оетро- тою совѣсти. безпокойно! своеП прпп- лйиъ былъ. отъ сего въ высокомъ КйбшштЬ Июкояетію предостерегалъ геЛя, радл пеобходнмнго ппред» ожи- даемаго ему пъ Россійской Имперія и въ будущихъ со временемъ пивихъ перемѣнъ въ неукислитвю>вамъ вре- мени по его вл-’Л васѵіугй іишпдпгіл. Умыслилъ при томъ :ко еще буі гЬ огъ псего топ» прежняго учиненнаго выик'уішмішутаго стрѣльцами сое- диненія пъ сторону уклонялся, тайно йрадмавплъ еЛ царевнѣ Софій Алеп- сѣеяяѣ, чтобъ тогда йсе иршшівів то еггрѣжншое поручить бывшемъ бо- лрамъ: кішихі Шишу Апджеиичу и «пяту лго килнп Андрею Ивановичу Ховлпслімь, изъ которыхъ первый всенародно «Тарируемъ» вазынммъ <||ХП. ТОЮ ПріГПШОЮ, ЧТО ППЪ? гдѣ при полкахъ іюеводою ин служатъ, г-ішѣ п»'постоянствомъ и безумною трусостію по токмо благополучны! случай къ находки подъ шшрілтоллмн бившими, а именно надъ поляками и юнцами, упускалъ, по п равныхъ рОССІЁСЕИГЪ ЛЮДОЙ рИДОІГЪ ІИ.’ЯД’Ь-ТЕЪ терялъ. Выпгадппмвнпвадпый жо сивъ нго сомни гслігпий былъ челавѣіец то- кмо пи фамиліи своей гльчжвеной впя- млго властолюбія суетнаго желалъ, по высокоумно /к‘поснова’пілыіую го- лову ИМѢЛЪ. Вмѣсто Ж8 ожидаемаго впредь большаго ихъ себѣ благопо- лучія, они оба до горшаго глми себя моешкяія в велюю! погибели довели, о Чимъ па свовяъ мѣстѣ пінадіеіѵя- Какъ подобно мудраго пвъ старыхъ философа Елина притчѣ, всегда нп- жшімеповадиыѣ Миіосхавгтл! впіьміі хитрымъ своимъ проігырспііамъ во всемъ сходпп то утагаъ, и по су- щему ого Евопову примѣру, когда Обезьяна пожелала шилтлпл, то пгті. нѣкотораго плода съ дрейсгъ меньше гроцкаіо орѣха, лкус мъГорохинымъ, испекши, кэъ горячихъ углей вы- брать и въ сігйдь свою уиотрі/ипъ; тогда, поймавъ та обепьята шнпву Я ваннъ ляпы ея кошачьи въ слои ру- ки, скоро иный плодъ выбранъ въ желаемую еэбѣ стадостг- шыучіиа и ямп уд.оволъвтаопклезк Тикъ точно с ь гЬмь же дііветаіѳцъ, онъ, господинъ Мцлослвгіглгііі, людей тЬхъ, бвераз- сухлгоыхь Хобкнскйхіі нкяшф. радяо какъ рбозьяшц въ своп луздпші ру- ки, яко кошекъ помянулъ (&) п гді- ЛіЫПв учаетаншьчп гпуепыхъ іѣхъ прежде бывшихъ споилъ дѣлъ. II то вев правлеяіо валѣн^ нѣдвтъ пмъ боярамъ князьямъ Ховашжилъ и стрѣ- лещи! ирнкагіъ. которухі нлдсть опп сп» лгѣоотою лкбіпоптія своиго при- няли, ко многому себѣ шо бы по- чтенію го вовігЬраымъ удовольстві- емъ. Отъ чего шгп кіыиьл Хованскіе со дня на день нъ главѣ и той ихъ стрѣлецкой радости превосходитъ на- чали, и во ясенъ ішъ стрѣллцигь бплъшй отъ безумія г.поого любитель- но ШПТ0ХСД11ЛИ и слѣдо упшдалп, ЧТО ужо стрѣльны его гтпрагм кнііші Хо- ввдеяаго, ,тукало люби, «батюшкомт.» своимъ ввдьшалк, а яшгегда вп пимъ холили п Гггіг.і пг въ беячислнпномт» множествѣ * 1! куда онъ ігп ѣхоъ, во всѣ голоса передъ темъ и па нимъ кричали: „большой “! 11 въ такой іль ЛШЛЙ Е^ѵДІПЪ тѣмъ спиимъ безум- нымъ поведеніемъ пни юінвьд Хо- в) Схтгтшпн
вапсніе къ нимъ втрѣлышмъ вошла, ЧТО ОНИ СТрѢлЫЩ ВСЬГЬ бЫШННХЪ полковъ въ соГм/твенпоИ ігхъ гагаеЛ Холашжкхъ волѣ и ко власти бьып. Въ ту жъ нору старый княнъ, ва ж₽- гтпяпігн угрозами. по убіеніи думлН' ю ділха Ларіода Иліхиова^ ігь са- мокъ краткомъ временя принудилъ жену еіч>, вдову, ва овбя заму». атпг; Сынъ да еги княиь Ховіискій ТЛЙЪ внглжп радгордпдсл, что ІШПГПХТ осо- бчіыъ статнымъ публично ими стрііль- цдмм смертникъ убійствамъ угрожать Тоща вп талямъ іллюшмъ страхомъ ЙХЪ СТрѢЛСЛКИМЪ ИМЪ КПЛЛНЗМЪ Хо- моткимъ ничего вопреки никогда пря- мо говорить Ш1КТ0 ко смѣхъ. II та- кимъ порядкомъ оное время опіе при той сяоропостпжппй і! тщетной. Впу- сти еъ Москвѣ продолжіьзися, Дяр- ждзд же ея плренпы Софіи Алоксѣ- оили шутіяшно у инбирныхъ и сидь- нкхъ стрѣлецкихъ тѣхъ полковъ лю- дей повсемѣрпо я сильно приростъ^ и во всішъ укрЬиллддшц и тайный ВЫХОДЫ и СЯ01ШНПЛ П оовѣѵн '-'І-пи- ки кевроігкиіко уиоиікнлишь Хотя они .~ оревнз ииь Хпвяні’кпхъ князей кистію тою стрѣлецкаго правленія ради, вышнупоммкутыхъ крпчніп» по- пысила тогда, палбимга ва втшіо- стпую токмо особую ихъ фигуру,, по до времени вѣдала, что ихъ Хлоап- скихъ кпяоей правл<‘’Нііп слабому в природному долгосіъігтельийну быть ли можно. Тогда жъ онп якяшія Ховып’кзе. угождая стрѣльцомъ, многія суммы денегъ ИіГЬ царский кздны имъ род- дади, ншп. бы заслуженное; тако лгь, побитыхъ бояръ и иныхъ чиповъ пожитки забранъ, продавали, а день- ги имъ же, стрѣльцамъ, пъ рхцачу рваддвии, хоти быть лмп ліібігкіліи и чревъ нхъ ььзшпюп- чепъ оірллпз- ніѳ гЬагь полутаИг. Сіідержддъ же онъ старый килкь Хованскій тайно у себя ІЬшмтииек.-- по (д) еретическаго раскола старыхъ расклдьянкішіи Ашіакумщ, бывшаго протоповд Казанскаго собпрд Пре- сшргыл Ботпрііцдпі^ ’гго въ Китай городѣ СЪ Мс<квѣэ п СіЯібщіШКОВЪ его распопъ (б), тддпхъ жерясппль- никовъ, которые уже ва осотъ свой расколъ и ересь дашш прокляты игъ Висти'іниа святыя церкви, п пъ 11у- стооверсюй острогъ въ зеы.тяиын нор- мы аааютаиы^ и потомъ на врхиеія на царскій дамъ хулы сожжены были. Тогда хт. обТіЛЬ-ікіИі’Л въ гіуѣль- папімногіе раскольники, Получд сво- сму ВЛОМЫСЛЗЮ УГОДІКИ) (и) пряма, ИВ- чили еѣтоіййЦ „кань бы имъ рнсіщлъ свой ГП1ЛП ВіГОІЦі утвердитъ, ППрЛВО’ едшінуто црркояц ихъ еретичеству противную, разорить и правовѣрныхъ побить1*. Того радл избрали онп собѣ ітрвднидитвлвмъ кнмая Хивлнскдто, и въ ту да ояополучцуіо пору ЯІМ1ВИЧ- гося Никиту расяошц провшліеігъ 11 устоовглц и чернцовъ неученъ, бродягъ п пьяницъ. Оный да Ники- та, отъ той своей ороси и]ччкдѵ- отптуппшгь, уже бьип поклялся подъ лпцрмѣріомъ, к&кіі давній пекстовий АріЙ, п пн своя прежній блевотины (г), тому же подобно, воеирлтшея. К ішѣстѣ оип мятежника гапитоны нлчііли общему народу пл плошали в по улипямъ свои» иршопѣдь читать: нчтобъ въ церипнь не ходп-іп, евз- аі ПімугВдоватвші Капитала, мипділ елмопіхп рИЖГИННЕХ 6> Раітрлхлшіый іиісіі». і») УдоЛпал Г) Гпуспсстп Сіійрмгппіъ ВЗЯТОП ИУЪ 2-ічі Имя. ди. Петра П. 22'1
— А2 — того краста п гкяіыіъ иконъ ново- тослгіпнхъ не почитали, іа всѣхъ тп- инстнь церкви Восточной соверша- емыхъ ПЛ ГИЛЛИСЪ бы Д КС* ІфІШПМД- ЛП, ІСЯПТЪ зкя ВОВППСПраШіиХЪ ПѲ ЧЛЯТ а дс’р^ши бы старую, гага называ- емую шшитопскую нѣру“. Оныо жо, рмдавио прппіедппн прокйогів просте- цы мужшоц не мим совершенно дреиплгр устава ггь аакопѣ» чаропоііъ- міі (л) лютыми у лжеучителей свпнтъ ваучепые» по лѣсамъ временному к вѣчному огню себл бесроасудпм па сожженіе предавали, страждупц* гор- ше проклятаго Арія, не пѢдіся іш шсаяЬі, ПИ метины Божія И по чн- дойиШОтнму жіі раскольиичі.ю, чрезъ помощь его» етяяя Хпллштлго, уже подущено бым о всемъ томъ в пре- нія у нихъ егрЬіьцолъ, и одшто- павъ одеувдтелей о вѣрѣ съ с&шмъ еяітгійппічгь патріархомъ Іпакимпмъ л со дрхісусн саборпо Ръграаоіппх П цплятѣ положено быть, Мѣсяца Іюля въ Б дввь, собршпг- сл въ грановитую благочестивый Го- судари Илрп, и благовѣрныя Цари- пи, блігойѣрош Пдреппы. святѣй- шій патріархъ со оешицнішыяъ Со- Лоромъ, царскій спппспітъ л прочіе правовѣрный народы; въ то жъ вре- мя продля п мятежники тЬ стрѣль- ны, со всѣми лжеучители капитаны П прочимъ СПОИМЪ ІГр&ЕЫЦОІІІШЪ, и СЪ прельщ ылпіДМЪ, бпгопрртивпнідчъ 0Ш1М1ПЦ01П», любомлт»?жшлмч^ нося предъ собою снЬщп ВОШПЩЫЯ п нп- ліііі; многіе же отъ пнгъ пошли пч - пкппгпея вина, чтобъ имъ іии непсто- ді тогда по своему алому умыслу іюз- мутмпся, или дерзновенію па ообз- епіе пнпопшпзыхъ угтр-'мллтъел» ибо АІ ЧвроПГШІіЯМТІ. едва по у исЬіъ пазухи каменіемъ были вішолмекы. По прочтеніи подянндго отъ няхъ буесловшіго, а не блигословеняліо письма, просто оовомыл чолпби-ліыи, ц&трілрхъ и аріінр^и ВЯ.ЧХІП по чипу обличатъ одъ отъ Боа:сстввшша пи- санія» [кіклзыьпиі древній гашгя пи епндѣтнлт.ство. Но сити, пп надо тѣмъ не вразумлялся тотчасъ въ смятеніи пришли, какъ пьяные, недакхмъ воп- лемъ востуиѣли, слоя безумныя,, шн обыміовешапму агь бупту прішчпыя рѣчи на воцдухъ псігупдатт. дерзали. При томъ жо соборъ былъ ОДП!/], изъ ирііцроевъ Лианасіі5т архіепи- скопъ хгшмогорсіілй п ЗЛДКСКІЛ (Гі). мухъ слова и разума зѣдп донолеяч-, п;южде щнадпржпщІВся опытъ раск - линь, разсмотрѣвъ же описію юъ лжшііде п Сееумшде яабабогы, тога ради ять оный» ять Восггочипі цыркнл обратмся, яялдсл крѣпкій правосла- вія вашлтпяпЪу и тотчасъ началъ іаъ Капитоновъ лживыя изобрѣтенія л уничтоженные заб.ібонц изобличать я лло стрѣлами уішілпчъ. Оші же, мв могшіе І5ГТЛННЯ.ГО ио?- бдлчетйя его стерпѣлъ, плпото устро- млдном неистово убить его. Увддѣлъ же все то бигсги-втявые Гоцудіцш Цари, таковой неукротимый рлсшт* піп:п=пі па людей, паче же на дер- новь снятую мяіччш., искали и сл гйвпмъ пять палаты нглплн, згбло ск’ -р -I о такомъ возмущенія мекдо усобномъ. Тогда яъ прпчін ст]’4ільцы| но имі.шпіл радкадиц псоаавъ мамули ІК’ГІр.'іГДУ ]:аск ЛЬНПЫПП ь. ВЫГЛНЗП ІІ-ХЪ изъ Кремля тотчасъ. Неъестшіыі Пу- б) йлга <ІНі’Ні:ургіПі). До шхчр ігпт аі Аріішгплъгтгд л до учрежденіи пз. игігъ імшрхіл, .5рхлнгвлог<г]юдгше архіарпц имп- ПиНД-ІІСЪ ХММйГіЦііІХИЗШ Л ІННОДКМХ
— с»3 — СТСКіаЯТВи тпупл яхо бы СЪ ПпГгѢіОЮ и выпіедіпн изъ воротъ Сіж-скшсі», кикъ ііоііыП Симою» полянъ, нсени.- родлсі діыіолаьгь па в-рмлі» порялтрпъ былъ. И съ тоП поры оотг стрѣльцы слою братію появлм »пчі ріижплн тпгъ по малу уппгрлть. Послѣ того же вскорѣ онаго Пусгосмта отдали цвр- шяшому судут и па утрѣ опъ каз- ненъ былъ смертію па Болотѣ; лтВ чѳршщ, брсыягіі іштъ человЫсъ, рд- носданы по разнымъ епархіямъ, нъ ііѣтаое ваточсШо. Пропіо жо стрѣль- цы подъ смвѣегію тжидо, и пе хотя тмалигулп. бвягошлдиэ оатаоіц по ппъ сердецъ ллобы юЕ своой отнюдь ко жскоронядл. Ъ Грирь А. А, Ымнѣшгь» сынъ аки- менжтаго боярина Артемова Сьргѣиетчіц въ 16119 1. Ііъигѵ итпраплнзп. Чртпкгі.чй- ииыті л йіздаоиотпыігт. иогллітппксмъ въ Гцхлппдиі. гдѣ и оставался до 171'2 г. Въ вто ярчым Натръ 1 ььпіішлъ <и*и въ Дреедеігъ л иааидчи-гп гадиомичііымъ млпд-.чрояъ ирл иль-трій о кіімъ дппрѣ. Пр Ьйіііірішѵиіп къ Псаирбургъ (1715) воз- ипдеігь іи. гро'Нсое ддетбішотію РимсиоЯ Нмшірш, Края?' Здппсной хшиш ьенкияъ вѣдомостямъ (1700—1702), т.-п. ділфоо дымъ Петру 1 о «и-діиііиахъ шттячог- шігь событіяхъ (рукопись іп. И. П- П,)» есть «Ді»еашмпі> ста, илдліппий шп> къ 1705 па пути ляъ Глгл пъ Парижъ, пуда <лп> былъ отпраихленч. т хк ічицппчвякі торговаго дш’онорл сі. ФршцѣиЬ Онъ а» илшегалъ Иаторік» гтрѣлплпаг^ бунтв 1682 г 0Ъи. Ру-мдпп Муэ №№СІДХѴШ л СІ.ХХ1Х) ігадцііную іумшййпгьпъ 1 ч. • ІЛібрпвіл ршиіыхъ нюшшжъі (ІТВЗі п Сих.фэвымъ въ *3дп. Руо. людей«. ГІ ТсфічмыЯ ДДГОМОръ, для зяадгючвяіл иу»роіч> ггпірлллипъ былъ гр. Матвѣевъ въ Парижъ, ш> состоялся. ЛюдиімъХІѴ .ТОѲПОЛІЕГЪ только нлпшмъ хувечесіжмъ кораблямъ (шобсідниЛ въѣпдъ о» фрап- цупехіл іѣлінш. Сид^ржшне «Липапипя» сЛдующШ ебъиппгпіг прігглпі. поіодігл, ііиясаяіп мѣстъ, дяжіицжхъ на пути къ Парижу, (нгпоашн Пкрлжи, лудіоіщія у Людоллид въ Вврсилп, о высшемъ фрвм- цупскоыъ общпетлЬ, о восшішііл, паші- здхъ и Пр, етЛ!іиаі|к!кзит4 »Поѣддігд гр, МіТгкіил иъ ІІлражъ (Сопрсм. ІВЬО. К 6). г) Содержаніе атрышш слѣдувщееі К&- Ііоиоваиіегооудар&Л (Петра д Іішша Аде- еЫчілчпйХ МилааллэпіиЛ упрлиппилигт. Пд- ренпу Софію лвѣрют Хованскимъ упра- нляаін <‘трѣлъціеии. характеры Ховаи- сешъ; потворство стрѣльцамъ; старыя Хсшдлсігіа укрываетъ у ссчіи рашшлъ- нпкоігь; Никита Пустосвдтъ □:і;імугплі*>гт. ітродін нргпііп іитрігціхд Іоакикіл пъ Гр*- яь-литий пдлцтіі <пи і’лгкі ип.пешімл; Афпл>ѵ- сіп. архівписютпъ холмогорскій; стрѣль- цы лычиініпгъ овъ пллнп^рцкішльнжкиъъ; киши илтикпіШ'ігъ. XVI. ЗАПИСКИ НЕПЛЮЕВА. ЗДіяршденй /7иллк>гва резибея- тачъ въ ДіфьграіН. 1721 года , гешіарл гп. ии-шъип. числить, былъ тргиггімептъ (и) ддя всѣхъ Скшргь в дхя моргіикъ п гаар- ді Водшіий обкдъ а>. діпірцЬ. дЬ< офицоропъ, почаму и я тугъ біиъ. МЫ) еггобѣдпіп. праздв, пз'і.-за сто- ловъ встми; и я поо мпою пѢсеохь- іиі человѣкъ ік'ііт въ ту ішагіру, гдѣ Государь сядіі-тт. ши/? ва стплынъ. Государь Силть очепъ веселъ, в по шілішъ премеші шівіаидъ начать {ииь
- ІЦ — ПТВОрт-. что ому ПОТрОбйЛЪ ч«п- иГжъ съ итальянскимъ кликомъ по- стѣ ітъ Пдрьгрвдь ргаіичптимъ. Ллексацгръ Галрилокичъ Га) птвѣ- чіызъ, что онъ такого не влють, л Ѳедоръ Мдгвічншчъ (б) ияшріиъ, •ото сигъ т.ікоги аплетъ и глянь до- стойкаго, во то бѣда, что очепъ бѣденъ. Государь отнѣчлдъ- что С/ѢДПГНОТЬ но бѣда; атому помочь мож- но скі і -о; но кто ютъ тдкоЯ? Ѳё- доръ Мппгіишлчъ сказалъ: ватъ пнъ І!Л ТОбсЮ ОТПИТЬ. Да ПХЪ СТОИТЪ за мпою много, сказалъ Государь, Ѳедоръ Митаѣйанчь отвѣчать; тннП хвалепмЯі что у галернаго строенія, □пъ оборопшм? пг поглядѣвъ на мшія, пшюлидъ скидать: ьто правда, Ѳедоръ Мдтнйпвиічъ, что онъ добръ, по шл. хотѣлось СіО у Сі СІЛ ПКиІЪ. Я ПОКЛО- НИТСЯ Государю; а онъ, подумавъ, ивьолилъ приказать, чтобъ меіш ль опуіа посылку нышвяить, я при чемъ пвъ-зк етіл нстяли, а меня адмиралъ ііналрйввлъ рецептомъ и, взлетъ па руку, повелъ бліотдарить кт> Госу- дарю. Я упалъ »‘му Государю въ йоги я, охвата оныя, цѣловалъ и плакалъ. Оігі нэвютлъ самъ меля поднятьи, взявъ за руку, говорилъ: но іикшіЙея, братецъ, я пинъ г/гъ Бога Пристли- НИКЪ, КДОИИИ*ОТЬ моя смотать ТОГІЦ чтобы пцдоізтоіііиіму не дать, а у достойнаго но опилъ. Буд?? хорошъ будешь—не мнѣ, а болѣе собѣ н «аочестту добро сдѣхлсиіь; а вудн худъ, такъ л истецъ: ибо Богъ того отъ меля за всѣхъ васъ востробуепч чтобъ алому я глупому не дать мѣста вредъ дѣлать. Служи вѣрою и прав- дою. Въ началѣ Богъ, а по Немъ а,і • Второй сынъ КшпШсіра гр. Г. И. Гшютшпт | (1700); і-і Іьіі’і’рдл’К-лдмлрхіъ, гр. Апрдк.шгь ч я долженъ буду Пв 0СТЛ1ППТ. тебн. Сіе говоря, с/юротясь, ппволать мол- вить: кого жъ л новъ ну на его мѣсто? п съ тѣмъ словамъ апуілп-гь слою РУКУ* а л при сѳ.ѵп. цѣловалъ оную, и ЖШІЛШЪ агъ мешг удалиться, Благогвсрятрлгт. мой, Григорій По- роютъ (в)? меня обпилъ п цѣловалъ отъ рпднстп; а я не могъ ему про мгілнптт. нп слова. 25 гепваря іг.гь коллегіи нііпсгрнн- пой прпглздъ жмнтюЯ укавъ, дабы моня кп» дддшрллтоІіжоЯ коллегіи прислать во оную для пссылкк реап- деіттпѵгь ко дтіпру Султана турецкаго въ Коиеталгліиопиль. 20 генвври нъ кютетін ппостраіпплъ дѣлъ учиненъ мнѣ. Ншиюову. окладъ розпдыггс?;іЛ на ГОДЪ по три ТЫСЯЧИ рублей; па подьемь пожздапыъ Государь ты- елчу рублей; атЬдовыті вогЬип при- питъ въ Москвѣ^ а пьнтгруютія дала іт олоП же кодня’іп Ѣ?ііріия2<] числа, кртпригр ДНК М ИЛГІІД’Ь отпускную аудіенцію, при коемъ случаѣ ого вели- чнйтлй йілюдшгь лмтуішгъ со мною съ с/пгѢіпнжі мил<х*тію, обнадеживалъ овошо госудлракою мпдоегіиц и пуь щішііь со мігаю, поцѣловалъ меля въ лобъ и пипплндъ СКЛІШТЬ послѣ- інео такаиос слово; прости, братецъ, ламу Багъ велятъ опдѣтьед. О рзз- говорлгь, прнъімъ Гіынппіхъ, пе апп- иую, потому что влвхчятпвадъ въ । ідапой стороны <лъ іх.чъ, что м обра- дованъ биЛЪ ТІПЕППІІМІі КПЛСІСГІГНЕВГЬ мѣстъ-іЪ II ютустхожц СП. друпъі 0- роны, Я СОІН.ри'! шіи былъ ВНѢ ССЙЛ в) Гиппрмъ-икшфь гр Черігнтпѵпъ, Німиіх*еЕЪ иизыэаегь ото бллготюрит»'- ЛНМ-Ь, ІІлІ'.іиу что Чернышевъ рѳконел- дйдшліі йгп и Куракина, иахъ тіииігь гврдгмцріпіогпч і:сгп.ри<? дадто&нц уи^а- нліпъ тал^юю.
— е& ОТЪ 1^'ІЫИ И ОТІ. СЛеОЪ, СЪ НИМЪ Государемъ прощаясь. Потомъ былъ я для пропитіи у господъ министровъ, кѵторыомоия ось обимежиняле свое» помощію, & я просилъ ихъ о веоста- И0ІІІН меня, потому что я ВИГЪ МИПИ- сторекпхъ д'кіъ ни игираііліыъ; былъ и также у всѣхъ шипикъ морскихъ, командировъ, кои м-зал также несь- мд ласково отпуетплн. Гостю дана Зміодача (а) просилъ я о яеоста- пдеііш еп> случаяхъ нужныхъ жени моей л деревнюшекъ. Припицъ къ геиералъ-адмнралу прощаться, донесъ ему, что я огъѣвжаю и просилъ его о яеостыілсшя мели по заочности. Онъ мнѣ нл сіе только сказахъ: дуракъ! Я, поклонясь его сІягелі.сгву. доклішлиалъ, чти во знаю, чѣмъ ого прогнѣвилъ, а онъ мнѣ па то отпіі- чахь тоже слово—дуракъ! На что я уже не ппсиѣхъ ничего говоритъ, а опъ, помолчавъ, сталъ; ,съ чѣмъ ты жену да дѣтей остянхаеиіь? вѣді. и.мъ только что по міру ходить. Дли чего ты пе просилъ Гоеудіірл, чтобъ давать въ твее отсутствіе по окладу твоего чипа шл, отъ пасъ жііловашс?1' Л ему па то докладывалъ, что того пе посмѣлъ, да и подумалъ, іьоігь. выслушалъ ые. иакрачыъ ші мыш: ыотиму-го гы и дуракъ. Да дсіб]ю— помиримся п простимся съ тобояі кили будетъ хорошо служить, такъ 1 осударк тебя не истдг.кгі, и награ- дитъ; ОНЪ и вчера со ялою говорилъ; прнкллгп же женѣ спо-'й, что еже ли ей въ чемъ нужда будетъ, то бъ по мнѣ за вітЬмті присылала; сколько ей будетъ надобно, я и дшіыпміг ссужать буду, Я доложилъ па сіе его еілтельстпу, что я жену вамѣрепъ а) УдгвйЛ ИамдПловлчъ, ииц^лдииііа-ть. Т. 1, Гадаютъ. Им\ірі*«О-Лкгжр, Хр. отправить въ деревню, ибо здѣсь себн содержать не можно. Ну такъ вели ей ко мнѣ писать, екяздлъ на то го- пералъ-адмпрвлъ: а всякую ей помощь сд'Ьлдю. Простясь съ ппмъ, для ТО- ГО жъ пошелъ къ Григорью Петрч- ннчу Чернышеву. (Мдобродѣтвлыіыі мужъ прощался со мною, пакт> съ кровнымъ, п далъ мнѣ еще отече- ское наставленіе, чтобъ я служилъ н отправлялъ дЬло моо СЪ ШіДЛО- жаіцею вѣрдоот'ію, в прежде-де оть- ѣздл тнонго схіліи ігь Остерилпу и съ шить імяакоммя: онъ ки вашимъ дѣ- ламъ (б) у Государя въ отиѣппімти, а я де на тоба нго уже провмъ, ’ггобъ онъ тобл любилъ, в чтобъ далъ тебѣ наставленіе, какъ тебѣ поступать. А сверхъ тшх> и тшк іью сдѣлалъ мнѣ благодѣяніе: изъдервп^яь замтіокишшхъ Еропсілпцъ былъ отдавъ щ. рекруты вп флота, одинъ крестыг- пиіго, имепомъ Лыизасій, который по той причинѣ жилъ въ домѣ Граго|плі Петршіяча и новы у былъ обученъ л і№сі>ма проворенъ; того і іп> даль мяѣ нмЛссо деньщика, а моего дешшціка паялъ пн то мѣсто, увѣрить мепк, что л па сего человѣка во всемъ могу поллжшъел. Просима, я сі.мо- ішъ блат Ьтедемъ, былъ у Остер- мапа, который привилъ м«ш также весьма лпсіэтпп п долъ мігѣ па многія случая поученія, о чинъ я прежде по истинѣ и пе думалъ. Изъ І ашипогербурга выѣхалъ л и крп миѣ сыпь мой, Адріалъ, бив- шій тогда по 0-му году, морга 9-го числа 1721 года, и заѣхалъ въ деро- пшо маю въ сельцо Поддубьо, а тутъ, 2 дня нробглгь, остааил жену мою 6) По опісіиіешкиъ <гь иностраяпымв де[іжал:иіі. 6
— СП — и сила моего Ііьапа и дочь Марью, і. г;іМЪ ОТПрЯВИДШ ПЪ ПУТЬ, >‘СТ1ШЯ жену мо» беременну, іютпрпл п ро- дила дочь Марну, коя умерла вскорѣ. Пріѣхалъ въ Москву, получилъ я иазгапммпшш депьгп п Мкушиъ ип- трвбпов, и тучъ л увидѣлъ, какимъ проворнымъ и усердіплиъ чмояіікомъ наградилъ меня Григорій Петровичъ. 1721 года еічттпбря 8-м» числа про- билъ л въ Царьградъ и октября 17-го числа имѣлъ кунно съ прежнимъ по- ешапшомт» Даиіхгяіимъ аудіімщію у султана турецкаго Ахмада, па коей о себѣ подалъ вѣрющую грамоту, | и прожди были на ду.тініщіп у шпіпря его Ибрагима, Тогожъ гаду октября 22 числа І’т Царское Величество Питръ ПераыЛ Самодержецъ Всерос- сіНскіІІ пароляхъ воспріятъ нмпвратор- сійй титулъ и съ того времени ітачют писать во всѣхъ шішімахъ «Имиора- іоромъѵ 1722 года октября 31-го для отправилъ л сипа ноого Адріапа и при ннмъ ддр.кою вытімшеаишиъ Аоаиасіл Ерііаадмкаго чрезъ Маль- ту п Францію въ Голландію для иау- нп, а въ Гоыацдію рекгімрцдонадъ иго послу кшіаю Куракину. 'Гото же года Его Нмпі'раторскэд Вехичеілъо Пі'тръ Первый иімк-лп.п. ходить съ войсками въ Персію щ» тинъ персидскихъ буитопицшіигь Леэ- пшгъ на учпннпнып отъ іптхъ убів- ітиа и убытки россійскимъ купцомъ въ Шамилѣ; тѣмъ походомъ нвктч. городъ Дербентъ. Въ началѣ 1723 года прислало по миѢ отъ его Импо- раторскаго Величества полны мочь трнктоиіть съ Портиги о пиратскихъ дѣлахъ подъ медіаціею (а; фрыщув- скати посла маркиза до Вопака, по причинѣ начатой Егѵ Ікілпчеепюыъ и) Вйсрсдиячсспш, ройпы ігь Персіи, по случаю которой иослапъ отъ Порты ко двору раегаіі- скому посіапппкъ Капвджн-Паппі то- же и Мехміпъ Ага. 'і'огожъ года мѣсяца іюля умеръ сынъ мой Нвадъ 7 лѣтъ отъ роду. Въ । емъ же году доитъ персидскій городъ Плпу, Сен- тября 12 числа тогпжъ го.дд Его Величество ішшшъ грактпгь сь перепдевніп* глаголъ Тахмас-едомт.; яслѣдотаіо вшпмшшшаго полномочія происходили СЪ турецкими мііпистрп- ми Рейсъ Эфендіпмъ Мегнадомъ, да Хаджи Мустафою Эфѳіідіоыъ многія конференціи, в наконецъ 1724 года іюня 27 дня вліитючилъ я, Неплюввъ, ПОД в моДкціею того посла маркиза, до Ііопавя, о персидскихъ дѣдахъ трак- татъ, а гіімн размѣнялся съ самимъ визиремъ И брагамъ Папкію, прп чемъ гагаръ подарилъ мяѣ шубу собольи; да лошадь съ уборомъ. Съ опілгъ тртмокъ послали, я но двору пвревйдчшеа Маіьнгва, кото- рому, по прибытіи иъ Петербургъ, велѣлъ л оному и мою реляцію по- дать іть коллегію иностранныхъ дЬжъ, а съ пинъ отправить писі.ч-» «4* мо- ему благодѣтелю Гриіорьш Потроии- чу Чернышеву, также и къ Андрею И вапошпу Оспфшну слѣдующаго содержанія Мшостпвый по мнѣ Государъ Григорій ПегрошчіЛ Вашо иіияіосходитвл ъстно—первая прпчлші моей» благополучія, и я по милостшюму н-мпему вредстатольству ніккалозанъ милкімъ и нагрпзздшгъ иѣстпиъ ічнурхъ моего досгокнспю, шдіЛ ко пахожусь, отпуская сего ку- рьера, и но ожиданіи, какъ мои дѣ- ла пришли будутъ, въ баамѣршімъ страхѣ; и если опыя къ несчаетію
— (57 — копну нпутодки окажутся Его Импе- раторскому Воднчесттіу, то по исти- нѣ и жить болѣе пе желаю, но влмч. ДО ПОЫ'ЬДПёО ничуть! КЙ151Ш СЪ СО’ вертепнымъ блиплгрнимъ иысоко- ЕО‘ШТ*яіемъ пребуду. МплостипиЙ Государь Андрей Ивановичъ! П]>И ОТЪѢЗДѢ ШЯ'ЯЪ МИЛОСТИВО Мі*- ил ибпддежіггь изваляли і?е осгііаігт. мрпя ямпвю протеапііе&і; а шікъ ни- иѣ, при полученіи сего курьера, намъ, МыослшыЙ Государь, къ тому есть просаряппиП случай, то о покшіш.и пашей ко мнѣ милости н прошу по- корно. Еіі, ѳЛ, Котомъ шадЬті-Лг- ствувсь, что весь смыслъ моЯ упо- чрейплъ сдѣлать его Императорскому Волвчеотоу угодное, по какъ приня- ти будить и могъ ли а предусмо- трѣть всѣ шли ползши, того пи иіиии, и оіо меал мучіпъ смертельно, п до- солѣ яе водъпмѣі) на опоо отпѣта, ы- егралміп останусь я потому васъ, Мплмтниый Государь, покорно про- шу окажъ ко мнѣ и ту милость— упѣдомнть непя по умедли, ибо кол- деліі'кое отправленій такъ Сытъ ПО можетъ (а), іі и ад всѳ то инимт. ішчѣмъ водить ве имѣю, какъ сла- вить мшу МІЫОС’ІЪ И ДО ПОСЛ'ѢДПИГО издыханія пребыть сп искреннѣйшею благодарностію и нисокпігототнпіемъ. Августа 26 числи подучилъ л отъ Андрея Ивздотт Осторшша письмо слѣду юіцпі'о содержаніи. Милости пьі!І Государь мой іітмшъ Ивановичъ! По имѣлъ и хеліишдги случая ока- віпъ дамъ мод услуги по причинѣ а) Угѣдомлспіи в:п. коллптіи пшютрмі- ПНЗ’Т. дѣлъ иі' ІШіитъ ІІТІЦ'ЙІІІГ.НПІѴ 1» тго- Д|К}6|РЛ и ялспить, дшшлпяъ ли дадорг» 41 ьп-. присланной піесы (б) вашей съ го- сподиномъ Маіьцнпнмт,, потопу что пакетъ ватъ п письма псѣ М]птсу- лпрцыл распечатаны въ ашлсі-Іл то- тожъ дня лъ присутствіи Имперттора: л только прехварик-лыіо пасъ могу унѣдомтъ и ноадрашгп., что Его Нм- пнраторгкое Иомгоество не топмо въ томъ поступокъ вііптъ апробоіізть, по и ваградіпъ васъ чиномъ, дврнвплыв и длл фамиліи надпей жалииалпл.еіъ еоиаполплъ. Позвольте же мнѣ шить со всѣмъ тѣлъ поадриыпт., д вябѣ иеп]ы- сятъ у васъ время ко оклзательству ус- лугами маіши шишмъдіібстіііамътого почтенія, съ коямъ я семъ и пробуду вішшгда при должномъ почтимім. Сіе иисілго подучилъ я будучи пл асамбдои у цесарскаго министра, и съ сего часа, ыачлло проходить мое уныніе, въ которомъ л былъ съ еа* мдго дни панлю'ішіЬі трактата. Ав- густа 29 числа і іоду то л. и укяаъ, что Еічл Императорское Водичеотао, ныглуішінъ ПрВГДЗДІІШІ ПИСЬМА съ Мішіовхлнъ, опробовать мой посту * никъ въ томъ изводилъ п мвнл па- жялпвмъ: 1) шіпігшкімъ морскимъ І-го ргшга; 2)доіювшииі ігъ Усивжяо- Жвлѣкяімыікомъ у’ѣадѣ 400 душъ; З.і женѣ и дѣтямъ мотп. піюиѣво- дать отъ адмиралтейской коллегіи лш- лииалье полное п:- наракчму моему чипу; іі сыну моему Адріаиу, ид- ходніцемусл въ Голландіи, жллоьашзі по 300 рублей на годъ съ поммѣпі- >шъ обучаться кагематяч^сішмъ и протамъ паукамъ. Съ рагііфінииувю на олий трактатъ къ Портѣ прислалъ геперплпі-іпн'ііфъ Александръ Ииадо- іштъ РуМІПЩОІУЬ (6). б'і Т]а-.ігтііть гі. □і;|н-іідсгиігь шахомъ. л| Отецъ Пі:т]а А- Румхицміи, ^«ѵпамлр- ШАЛА.
- ПЯ - «Жтт~пъ Т'плпп ІГпліцігнт* Гкпіяжхіал, юп. гаігігѵп* г/ппслиидл *. (Рус. Архивъ 167 Ц .4 4 я 5. съ иредле-псЕіемъ и съ прпмѣчл- ііідмиі Л. Ік Млйхова). — ік И. НнплютгПі (рг Іб’Лк ум. 1773) ьзагь на службу 1715 г. и учжаш йнлчвла іп. МсиэМ; лотомъ Пгр<чігдіздъ ап, гт<’тгрбур«'сцуг> дікплугюи- горухі годпржллъ фраппупъ Г.дро, и ва- тѣ мі. атпрпал^ігь ни іюрлблъ, пъ ІѴшзціъ, ифдймлрішоілі. Въ числѣ 30 гдрдомдрв- новъ онъ поелшіъ былъ учиться моро- млкшшіяі въ Всищію а Францію. Ивъ Венеціи пріѣядлп. пъ іЪгсіані»: идѣсь^въ Клднлсѣ ппыѣіяпігъ былъ въ Военную Акл.кшію ілп іыучешл иртвілліфіл и дру- глгъ предметовъ, Всіротился гъ Петор- бу|нъ 17Ж1 г» Выдоршігь экзаменъ къ приоутстаЬг Государи и начальниковъ: гр, 1 к'рлиіігл ьі л НминіпЧа, ШіЗНаЧѵ&ІЪ билъ едштрмтодомъ падь стр.іямпимікш судами. Петръ I. упнвпъ его слікоб- іліетн и усердіе. отправилъ его рнзп- діін нагъ въ Пары 'іидъ> гдѣ оігь оставал- емда 1735 г„Вь 1730 ГОДУ Н«-ілшеиЪ уіірй- плклт» Кіеисчсгіш гуГн'раіі'л, и пглъмь И псет Міаороссидо. При дгтуплглип напрін стажъ Елнслзеты. Сынъ нтстпилепъ вв блжякт. ёпіишнніл къ Оетърмшту; аирдв- ліиімыЯ 11742), пилуиіль идчіиіьстьи іід^ъ оренбургской идсдпдагйиЙ- Ватііияіь вл- і‘тппллл (ігп вгыхти тгк отстмігу, стъ кото- рой рпъ и остиніцтгл до 1700. в еъ этомъ году □олшломиъ сенаторомъ и ядифо- р«ипг-мявигтроіпь При восшествіи Екате- рины II на престолъ, когда она съ вой- скомъ двинулась въ Петергофъ, Непяік яву было ввѣрено управленіе Петербур- гомъ, Послѣ ;.шн гиды жияпк (<ть 17іМ п 1773) проіадпі пъ дпрппііі, ІІппдюеті- были» истый воспитанникъ Петра I, про веденный имъ. какъ онъ самъ говоритъ <СЕВоаь огнь и нодувь Кхігда Екатерина 11 не вогданіахімъ улодатъ г.го отъ служ- бы, преици чѣмъ онъ ни преіепнчпъ гй, вмѣсти гх>5и, ірутогосътакігид же дрсто- идстлаил. Копли, пъотвѣчалъ ей: «Нѣть, □сударыня, мы Пег]л Еймпккага уч^ішнш; проведены имъ спишь огнь и воду; лмако восиитшлі-ілсь, иітвгп мы-сдили п видя сѵбм, п нынѣ лише» посаитывлкт- ся, пітвко ведутъ себя іпіаио мысль:гв: и Ві! могу ни аа ко го, ниже па сына моего ручдіъоік. Эіипіакіі Нетшдона обя.н магт. лежі его жл.пи, ПоглВ ,пця ’ігЬ страницы |о болѣзни и смерти» маипелічд Кѣмъ нибудь ИНЪ ПрибЛЛЖбТкПІЛЪ КЪ П'У- му. (Словарь довіон. лі^ей Русая, яем- лпг Влдтышъ Камеютшй, г 2. и Русскіе нпмумры ХѴ’ПІ вЬлЛ, Пб каре идти, въ Оотіртк. 1865, ,4 4). хгн. ЗАПИ6НИ КРЕНШИНА. Им, Предисловія. Егдл го багмои Воръ изъ гьми ПОВЛІЯТИ ГИІ17Т, Ц игашіти ВЪ ГІ'РД- пагь скнпвъ россіЛ <’ипъ. даровалъ снѣгу Пюр* Ве-шшіпі, ццепіи ва престолѣ бллжедноі Россіи, ни пре- столѣ отецъ, его іЛшчл ошою п че- стію, рлаужшъ прмзгЪщешіыиъ, пре- мудростію, вѣдѣяіем7Ъ поммзп ми- ромъ, милостію и щедротами, ышс- чптлііпъ печатію дара Дух» Свято- го, царя пошкаго нь идрмтъ чест- нніъ, посади того по пм-пп и иели- честпу бижеквыгь дѣлъ перваго ія» цдрягь виликаіѵ россійегана, въ вѣкъ о&Ьп^і ему ыихисп. свою: тегапидд- щдхъ уничтожитъ, враговъ истребитъ, аше ихъ симѣш ш ирадъ впиме- сти, да видитъ вси яипуіпіи пп осм- іи. лко самъ Выпшій (цшечЧ'лоішхь Россію. И тогда дадн начало едмы, начало побѣдъ, вд'ідло блажопстпъ.
— «9 — Той отецъ ни’пъ Погръ Великій ІІЫШЕ1ЯГО свято к> волею положилъ ог- повлпіе віЛгъ благъ блажиппеЛ Рао* еіи« пл томъ осігояздіи Выдіянго стро- ителя пиадать н ийшмшявгь, еже мсе- л:і сердце Истра Нелнкаго. Той огонъ шшгь Петръ ВоликіП пслзюо иепѣд> ігіе И норму нііпів п;кк:яѣтл, н яел- поо суожЬрів ястребя, в.гіѣлп пре- мудрымъ вшшіізмъ, здравымъ эдвѣ- ттгъ, иыпгпгіеснлмъ обхожденіемъ, цроткішъ нролюмъ, носкікчій Россію полумертвую, вовдпнже спящую, слл- бую иіі силѣ, малочунетленную по имени гіюему сотвори яамеяп (а) по- добную* возведя отъ тьмы ко свѣту, <ггті нязпвяіл къ гтяійгц отъ беэчйй спя тсъ славѣ. Нт4«пъ па эеіигй юо- лнбдака сила пшіід, а выиіі опа и па морѣ крѣпки, аки стѣна. Все, что видимъ цвѣтущее в славимое въ Россіи, все Не яаботы, труды и діь- лп Петра Великаго. Сей пелиіаП императоръ МйснфВ* чудное п вайН- і-ое ругами своими сладить ня четы- рехъ моряхъ флоты іммлкіе кораб- дгП я галеры, еііетріліл великія го- няли, сопдадъ танага, мсп ]>ѣкн ве- ликія и ішбгииолвшгыиц сигналъ чи- пы, и степени, п порядки, п благочи- ніе свымЬіаго обхожденія, н благо- пріятные обычая пъ Россіи насадилъ и прочими беечислевными билгодъ- аіЯями обогатилъ и ироелшюъ, И дгп,н ми толикое его въ Россія лі'-іеішйо благо дѣяніе у молчимъ, то плнепіе ітиіндти принудимъ къ обли- ченію КАмеплѵмздсчіл идшего, что толикое прпмя блшодѣтеля сдоего по п^зблагопѣстлоиллп и дойные намъ отъ оего таланты на імзатротп. свѣта къ прослаплбвію прославишь дѣлъ не пвнеелл, м коомямъ яки черепп- кожпін въ хожденіи пъ просиилмію дѣть отца плпніго Потри Віммкшк Чуждіи народы в не суть прясігіл (б) рабы? п тія блаженныя дѣли его, іглнка ююмогая собрать імшта арѳ- далі. л тіп блаженныя дѣла его про. еллидяштт. н пргсланнымъ дѣяніямъ ого удніиинлтм; мы ко не течію првс- пів раби его, но отескою къ нплгъ щедротою сыны дюбвщше наречиіпіые бшдмъ, и благодарствія сипоши ио воздухомъ, Съ поодщаіік’яъ еердодъ воиі’лаі’о.темъ; <отче па?пъг Петръ ВелиіййІ ты паръ <кгъ небытія въ бы- тіе привелъ; ми до тебіі быхомч. къ пввгЬдѣпш, и отъ ясѣгь порлидймм немѣждлхп, ппчт*)жо имущи, шічгожо унаюіци, нмтгеже пѣдущп, кромъ ВСТ1ШЕЫЯ Вг.рЫ. ТЫ ПАОЪ ІфІМПіѢті! и прошли елшию, сотиорп лаку г.- ники пъ ітэдшлгь лганіяхъ, рогу- лѣ (и), мужествѣ, храбрости, прему* дростн. До тебя пси нжрицлху паси» нослѣдітміь а піонѣ нзрепіаюгь ііф- нымяь Клпліі пота трудовъ тяопхъ было н.адін игрл бліикикнпіов, благо- удадгь шоу Россіи въ концахъ все- іч) міріи уврвчйва болѣзни всел Рос- сіи» . Пе ігь ластъ лн мсЬ дѣянія его бы- та? Нѳ гляачмп лн яаілими ерѣхон і. дошиѣ блнжвиііыо труды его? По его лп трудами пел Россія обіПЭДПЬ иа и престолъ цлрскіЛ коровою им- ператорскою украли? На что пи пвгдя- ііемъ, пуда пн нбрапімся исаду тру- ды и ближе лпым дѣли <*тцд ндіного, Потр* Вевяию. Лпщ въ падь и я] * дъ очію пипу Віоикій Петръ ос- а} • Петръ« ял грят яз. ШШІИП4 < ка- мень». б) Б.пгзкіе, всегалшпіа в) Пролило, уставъ.
- 70 — НОВА и соодлг то дяя чего блдтціѣ- тел» своему за благодѣяніе благъда- ренія не ийдадгмъ? Или тощимъ уво- цобвтьея і-хаду іудайекому, м моибл- годариншішу бдашдѣтелл своего? Гх!і МО СКЛЖуТЦ что дотолѣ Россія то- іикдго государя !№ имѣла. Гдѣ во часрпл^.татьствуптгъ, ЧТО <УГЪ того здашгцй и иысьчц-пѵенігпгП содѣялся народъ |юелі1Йків?ВаМ>. ішшый судъ- бшш свпимп, біагослснііСгь дрржлв- ішлгь Пятдоігь Россію я просвѣти разумомъ просп’-іиніпшмъ иканіемъ премудрости. мужествомъ, крѣпостію, регулами п прочими блаженствами Малыя капли дождя няппдппю'гъ такія рѣки, а рѣіги великія моря: гавл к вмелняінмъ дѣлъ Петра Ве- ликаго самое море пихикоо преслыі- піггь дікіъ его собрягкся можетъ. Апъ рабъ сего благочестпвагп Импе- ратора. млШ №кгц по милость его па обѣ иміігьу и г-лъ блажившихъ его пѣкгоегь елмовидецъ бить, и тто могь собрать (угъ доя рожденія его., то ОСТЪ отъ 1672 по 1096 годъ, та бдплеипыя дѣла его, то ігъ сей пер- вый томъ къ «>біл,нму Сйаіпвнію на- пислхъ. Проту по вмѣнять нпѣ сіс ігь ігродориостъ, яко сіи по долгу }хаб- е*гаа воздаю. Пмръ Нпіпіфороип'Пі Крвкниипі (рсіх. иі84, уы. і7«аа) былъ хоыясюіціомъ т. Кронштадта, ЕМотрІиниимЪ даирспингідпіі- піпмппі тдлп- рлЛог.иш □ ііришішивгціПГГ* шпітьи иеад ц» юмдрждл^к ЛІітъ 20 трудна П ОНЪ ПІЧТЬ СобраіЛІ’МЪ матеріа- ловъ длл исторіи Петра і наполнилъ 200 тгтргц-і-й разкымн выписками п нзвличе- іЕілзде п въ 1742 подпись лмисратрицѣ Вллслвотѣ І44Й Томц ецдгрждщіД гт» <•**- бѣ онмедніо «ібЫтіА цгь рождетіг Пстрл (1072) по 1709 г, Частъ итого тона (съ ІЙ72 по Н’ЛіЛ) ВПППЧП7ДЛЛ, «о СТ. игилѵн чешемъ многихъ мѣстъ, г. Сахарнымъ», въ «Запаскахъ русскихъ лгдей- (1§4І). Отсюда -антъ отрывовъ въ Хрестоматіи*. Г. ВсііУіОіміпгай издалъ «Скавйиіз о р.тя- дѵ*іпи. цглігішііи и іідрячниіи на прі- отглдъ Питра Вилншіпи (1787)г ігтп п..- ЧЖ10 1-ОЙ ЧП/ТЦ (Пі'І.ХЪ 'П1ХЕГГЙ іи. 1-эгь томѣ четыре) готпік піч Кр^полгл^дѣ» ъ разевавъ доведенъ до ІвЗД г.)-То же иэ- ііійи г» 1'умиіітіиімъ къ 1-ігь т; «Сйбра- піл ришікхъ зааисхікь». Въ госудзрспніЕЬ пі:мъ архниіц гмпорпть Устрілиігь, хра- нится только три ппрпыя ’іалпц съ по- празплми Крвктішв: ообнгіч: ръ нихъ до- ведены до !?0й г>; отрытюігь ігаъ 4-й ч.. въ пядѣ подробваго журнала 1702 ость ігь Акад. Плуэть. Въ ВдйжілтекЬ дли что» ігііі (1К4У, № 10} іі .мЫпнігъ журналъ Края- іпяпа, иаоишдшфк аъ себ-Ь |7Ш г.;;іпэ тіип. пллнпві'мімі пжига -ігигпгокъ Крекпгігпа (ип іігт- руЛнпкппатъ г го За- ппсожъ о Петрѣ итсттю было57 книгъ). Ікісвяшая свои Зыіяегси кмлврптрнцЪ Еал- сллс-гТі, Крекшшгь пишетъ: «Азъ рабъ Т4ихі бжычгіесті&ваги Императора (Интра 1),, міі:Л всѢхлі, мм;ня:тъ піги пи гс/іН иѵѣгь, іі дѣлъ бліигл’лпыхъ сто пѣпокгь • лѵг- впднаь быхъ» того рыи, пп долгу рай- она ц любяж, долженъ бляженпыя дѣла сто ироолаялитц а пв образомъ исторіи писать дареніи, Нг> будв ті> въ деринсіи»4- піе» моему худоумію, лтп нодостоиигъ рт- рѣшлтл и ремень сапога <тп, и не лугптт. телика го разума, во собратъ нко мхтЕй- іпід Крушцы игъ вхіноиі г}«іпеоы, иди пко жперпяут. одпи і. лВДОпйеицъ огі. і'ъ-ттклгіи мори, аяи отъ меміршго до- ждя капли кппшіи па глину ѵгт., тапзі и отъ дѣлъ вето блатэчеспттіпго Госудлрп Петра Вслпидго мико магъ собрать, д что видѣть, а ьюсіиі.чяпупъ^ та и кплл- сазсіі. пи слову бл&жсішдго ирорссд. « КІЙ іаііоігЬ^а отцемъ ніиніімь гладити м сы* паакіѵг. стійнмъ, пхо да імШкОТЪ родъ ют. и слпкнй родппиосп. и возстанутъ П ООПГДЯТЪ СІІІНС'ВОІГЪ С8ПЛМЫ.
— 71 хѵш. ЯДРО РОССІЙСКОЙ ИСТОРІИ, А. МАННЪЕВА (1715). О ро&ѣ, мня., по/тупка Гришки Отрепіыа, джиеа&) Димитрія. Ивъ русскихъ служивыхъ города л уѣздъ галвц-лго, или Галича, еп. БолиашП Руси. дічціяпсеШ сшп. За- мптпя Отррлзеігь иміідъ диухп, вы- повы одинъ пвалсл Смирной, другоіі Богданъ. Е .гдішу родился сынъ Го- оргій ши Юрья Отротгіепъ, который оеіалец со смерти отца своего мо- лодъ, съ экітеръи своею, п отъ вой наученъ былъ грамотѣ. Потомъ от- пниъ отъ матери свлсй и жилъ ят. Москвѣ, гдѣ черезъ игумена шппгаго города Хяьшова успенскаго монасты- ря совѣтъ достригли, бывши старъ. лЬгь 'нямрпіицатл; въ шіоцѣхъ иие- поішгь Григорій. Постригшись, ото- шелъ иъсувдпльскіП монастырь Евфп- міеілг Снятаго Спаса, а потомъ къ Симу и* Куксу въ голъ жо уѣаДѣ. Оттоль, по многимъ ипвалтырямъ іюдичншшгеь, воротился пъ Москвѣ, л живши въ Чудовѣ монастырѣ, по изволенію тамъ бывшаго пріимпя- дрита Пафнутія, постааденъ иъ діа- копы рукоцояожоиівжь ШітрІарха мо- скопскпго Іова, и у него жилъ ел кцигошасаічіш. Прель такой случай и свое прсіпекапіе такъ от, ішгллд. (а) н грамогіі паучися, что каноны и прочія службы, ко дирясвішму дЬ- Ы Перо, адЪсь же письмо, уиѣпьв пи- сатк лу супппыо (б), слдвепскнкъ яныяміъ скдлдыіиль. Что ішу бить было му- чителю и начадклтвоЖоба му кроао- пролііпвлю.Іона, митрополитъ ростов- скій, который въ одно вредш шь Москкѣ случился и Гршпку видѣлъ, по лицу его п поступкѣ (а) увшигь пытродъ л првдшкъ, что гигъ есть самого діалога сосудъ; о чемъ калъ патріарху было донмшю, а отъ шь тріархи царю Борису Годунову, цпрь па Соллкші осудилъ Гришку послать, чтобъ ему тамъ житъ воисо. Гоостри- пь, ти г вѣдавъ, упіедъ въ Галнть на желѣзный борокъ, а оттоль до времопи порочился шииі пъ Москвѣ въ Чудовъ мопакгтирг. п, тамъ ігЬ- йкилько промело пожшіъ, пврешнлъ въ обиталъ ІІлкплы ші УфЬшѣ, гдѣ онъ будучи, думать шпплт,, какъ бы ику пдремчвмъ ДішитрЬиіі ІЬшк.- вичомъ Угдшцййгь ллаватъел, и лшгп его п санъ на себя взять. А о убі- еніи плреяігіл Дпмиірін очень при- лежно ирчвѣдыиалъ еггъ другихъ сво- ихъ брагой иернцонъ, и часто вт. ралгоосфѣхъ то имя сеСгЬ (Дпмкгріл царевича сіестъ} прпелоллт., чему то- варищи его, сяѣяшипсь, нлешиш и ему бѣшенсто щнгшіеышіліі. 11 рп- шгдппі Гришка Огреціенъ шп. мпші- стырм II шихты на Угрѣшѣ ігь Москвѣ въ году отъ Р. X. 1601, въ еслиній йі ПріІЛІІЧІІМ^. ГПГ-ІДГПЫ!'. п} Поступи-, Слгіад «пмттуисл* салл* ТП.ЧІ- ГЛКУВ И •Е’€-1ІСХННІ8», пренггн "ШЬ стугюгсъ».
— 72 - постъ, па другой недѣлѣ по вторшііп,, і гоіюряея съ двумя чернецами, Мя- гниломъ Повадннымъ и Варлаамамъ, изъ шсоиидго ряду, иопип ва Москву рІ<ку, и или нвъ подводы ди Билхоил, ивъ Волхова, до Карачева, л оттол до Пивопцюдка Сѣверскаго, и тамъ взявъ ппяцут Пшіпа Семенова, поиии нъ Стпродубъ, а оттоль гъ Ибнъ, гдѣ мъ Цв'рргдаыъ монастырѣ зкіии 3 иедіии. Огтудц пошелъ, пришли въ городъ Остроіт. на Волшѣ ві. тамошнему кяялю Василіи' Оетрож- скому, к тамъ всо лѣто пробыли. Л ілкъ осень пришла, я княаъ Василій Островскій чернцовъ Мисаила и Вар- лаама іл> смой дремяпскій монастырь Яиівапачаліліын Триппы послалъ, то- гда Грнппіл Отрепіевгь поѣхалъ въ городъ Гощвю къ польскому одному господину, вопомиму I ’іугскіі, гдѣ, сялнуѵъ черпочешов платье, мірское надѣлъ, п въ подлѣ грамотѣ и л:зшсп полеваго учіт.ел сталъ, Научася польскдіъ іішлпц ГрВішха свибоднЬо поступать попалъ, я послѣ пасхи былъ въ городѣ Брачннѣ у мигая Адама Вишиинеціиго, гдѣ онъ при- творился быть боленъ, и призвавъ пони римскаго будто къ испонЬданію, просилъ того, чтобъ. к.ікъ умретъ, поіуебічгь былъ по царшш, ааве онъ самъ есть ішпіъ паря Ивана Паспл.- спича московскаго царевичъ Дими- трій, Поігь, то услишалъ, думаючи вещь быть велику и удивленіи до- стоЙпу, не медливъ то киваю Вппшв- лецпому дошжлъ, который, бывши мростоумепъ, улобь тому повѣрилъ и, принявъ Розетригу честно, воэил. сго пи иныхъ ивликнгъ людехъ въ богатыхъ нлріхгахъ и ші кявехъ, не- дуга и почжтвючп его какъ сына царскаго. Въ Впш-іеидѣ у того кнл- яя Грігпка Отрѳпіовъ лѣтовалъ и зимовалъ. На дру гов дѣто князь Ви- шневецкій попаялъ рпветриту въ Кра- ковъ къ королю польскому Зигюмун- ду, гдѣ, прмшедъ Гришка верадт, кпрлдя, зѣлі.ио плана лъ п доводилъ про себя, что огл. подлішпый царе- вичъ Димитрій, п Богъ его сохраингь оіч, никѣ лаковъ, погори о были ііри- слаии его убить, что оіш пиого вмѣ- сто его убкли, п танъ опъ дивнымъ Божіимъ иронмдѣігіемъ отъ ихъ рука, спаслся. Притомъ королю іъ и дѣтель- ствосюли и іыялииі о томъ, что оні, есть прямой царевичъ,П,пмитрій Углиц- кій, пять братовъ хриігуполы, Пе- трушка Истоминъ да Ивашка, кото- рый былъ яожлтый, п ппг.пдг.кіе люди кіевлшю, по которому ихъ снидѣгпыъ- ству корол повѣрялъ тому дѣлу бытъ прмедііу и оСі’іщалем Грвшкѣ помо- гать; а ва-тп Гришка королю обѣ- щать уотушін. инъ і'уеской державы подъ польскую Смпдопскъ и Сѣвер- скую ішмдю всю. Пристшшшсь у ко- роля, Ропстрягд лл’лиіий Димитрій и шшяв Вшппсвоцкій поѣхалъ въ городъ і’амборпіпі къ воеводѣ севдомярскому Юрью Мпишку, Межъ іѣмъ време- немъ пришелъ къ королю иольскому чернецъ Ва|ілаамъ, который іи. Отрс- піввшгь купно гь Москвы самой по- шелъ, И хптігта тол. великому омя- п нію, какого изъ того чплть было можно, вабѣхзть (а), королю Зигнл- мунду дозоенлъ, что тотъ, который коралю паренячомъ Димитріемъ Уг- лицкмм ь быть ешПИЛОМ, на ьсть ца- ревичъ, но чорвокъ, его товарищъ, именемъ Григорій, прочваліемъ Огро- піавъ; и пріггомъ же обличалъ Гріпп- ку яъ томъ же дворлиинъ Яковъ а) Предунрадкть.
73 — Лихачевъ, п королю также доводилчі. Король однакъ и сигклитъ польскій, току не ігоігѣринъ, дослали съ пись- мамъ пъ поиицѣ СГ'ІІДОИИрСКОМу д Гришкѣ Отрекіеву того Вардаамл старца п I Іыхачрна, въ кото}к>мъ пись- мѣ доп ші Гришку Роаіщіжгу обличеніе было опшжно. То письмо вырадукѣвъ Грнгпка п тѣхъ обличителей уиидѣвл., отвѣчать: сіи люди лршиалн сюда отъ царя Бориса Году вона еътЬмъ, чтобъ мепя не пришилъ ва парадна и убить меня. А самъ тотчасъ Япом Ныхдчевд казнить велѣлъ: по Ныіа- чеігь ежъ до талой смерти по пере- сталъ обличить Роистригу. Черницъ Ворашгь раздѣтъ съ платья стар- ЧПСКДГО П бывши битъ И М‘ЧЧН’Ь, оковалъ по его приказу, пъ тюрьму посаженъ. Питонъ съ воеводою оав- дпищіекямъ сдѣлалъ договоръ такой , что воевода Роэсггрягѣ Долженъ бу- догъ помогать пъ доступленіи иорппы москивскоО людьми, деньгами и со- ііг.ітгмъ; в противъ того, когда Гри- шка престолъ улучитъ московскій, дглжевгъ будетъ отдать Воеводѣ Сен- дикарскому вегъкп (іѵ> по пладішіе городы русскіе, Новгородъ и Поповъ, со всѣми къ пимъ пллежашими при- городки и волгстьми, нплть ва себя въ жсчіу шняіодішу дочь Маринку. И а:і статьи письмами на обѣ сто- роны подтвердилъ. Послалъ такожде Розгтрига пъ іюлѣ римскому просить, дабы папа помогъ ему достичь мос- ковскій престолъ. а онъ воадаптплъ- ш> ва то обѣщался Припять со леею русскою воыдею вѣру римскую. На то обѣщаніи склонившись, папа лжи- вому Димитрію Гришкѣ прислалъ мно- го пол'ітп и денегъ. Кіевляне и кп- а) НевракЬнші, вовсе. заіш запорожскіе и донскіе тому по- вѣривъ, оркзодилпся къ (>і]юаіеву п къ ному пришли пъ Полипу. Ко- раль польскій Зпгтшундъ, ллтѣишп, что лживаго Димитрія счастіе растетъ, и подлинную Ираиду то быть поду- малъ, войска польскдго, сколько Роэ- стрвгѣ бить подобой ішпадоліі, дилъ, И такъ Гришка Отрепіевгь, польскія войска съ кзлАПКНМИ совокупивъ по- шелъ прямо къ рубежамъ русскимъ дпѣма дорогами: одпа чѵпъ войска его шла пк Кіень, а другая по крым- ской дорогѣ. Въ году отъ 1*. X. ІійМ, ноября въ 2® донъ, Грішікіі Отрваішь, прйшщъ подъ Мпрыіп. городъ, послалъ грамоты лесгпыл отъ ссбя пъ Черниговъ, къ Курскъ и въ иные къ воеводамъ в прпклппымъ, посадскимъ и ксякнмь слуіглшимъ и чощшмъ лн/.гшгъ, налы ключа себл царевичемъ Димитріемъ, олтоиішмь илъ государемъ, іголлглючн шімѣпу па Бориса Годунова и обѣщати нмъ, когда ого примутъ, исякою милостію ип. шил'-ш-Пі. Граыдаяе въ тѣхъ го- родѣгь помянутыхъ, Черниговѣ, Мо- ринѣ, Рыльскѣ, Стп|юдубѣ, Курскѣ п пъ Кояаридпнхъ водг>стліъ тому новѣрниъ и чаялъ то битъ правду, къ нвму иряклонилнсл а поддллися; а иные городи, то олипишъ, вороты слои ему отппрши, СГЬ □(ікорепіем'ь в дарами его нсгрѣчаючк. Войску его, которое по крымской дорогѣ шло, псѣ русскіе городи сдлпялкси съ уѣл- дами, Сел.тмн и деревнями. Отрепьевъ, пріятное себѣ счастіе ппдѣяъ, упря- мымъ сердцемъ съ аоЕекн свопми поглегь пъ Ноііогоротку Гѣперсхому, гдѣ сидѣли воеводы русскіе, киипь Напита Романовичъ Трубоціюй и Петръ Басмановъ, которые, обііщав- піл ему поддаться и вороты тридскіе
74 — <ггворйЕгъ, его обманули, май воору** жеятоті людей нъ городѣ у ворогъ подошвъ, пригинитіиіа найсклмъ От- рмпіітва стжмц и до чвіырихъ тысячъ людей его убито. «Ядро Исторіи Россійской но угождо ііілі дроцсвдталълыгь», рукопись иктлла ГН п. Оно издано эгь 1770 г. ЬГпхлпрохѵ. припвглімішмъ нго ннмаю Аидэеш Янозло- ѵіг'ту Хлліхіяіу. Саііжнпму боярину в столь- нику дмрскп.му, который 1700 г» былъ посланъ ртавдсптонъ нь ТІіімці», іп. гл- ипто открытія войны съ Клрзтгъ ХІГ подъ крѣпкою стркяею и ум. въ ггридѣ Вестерлсѣ. на Млирѣ, 1718 г. Но іиДдивдымъ номяѣдсгліи Дреи- пэіит. гли г.гшАгЪ» въ которыхъ іі<ісііігтці> по подписали бужнлмц Л. п по ста- тъѣ ііп. Оболгчігі;іігг-: «ГнЬд-ііпід г<6ъ ав- торѣ Ядра Россійской Исторіи* (Библйн гргъф. Ялписи 187»8> 2) лиаагсюсь, что іхіімшгп’дь ішмгН—А-ішгсЬП 1^-і.П’іт. Млн- гйамц секретарь шш игр&лодчпкь, вро- вндіиіЛ ггь тведсдепсь плѣну 13 лѣтъ и оочгтоійптй при т. Хдяишъ съ 1704 по ШП г. Мапкѣввгь былъ нронсхождениг польскаго і'піетаяпіит <?го і^лмддія Мли- р.ѳнвть) род. въ Ярославлѣ. Ііо оом> біОДІНПІМ В.гь іъгіиіа, иігь одеѵутцигь ПІ> роподчіікі.и і. пъ КІЫДІТІШ ИКОСтраииып дѣлъ; пъ 1720 г. ѣздилъ еъ А- П, Ру- МЯЕЦПВЪГМЪ ВЪ СтоПТОЛіІПц пъ 1721 г. на н*ЯпггптаніЯ конгрессъ, а въ 17-22- 23 іт. въ нсиішішрідыш! каашініслрамл нл рубежъ, ддл рл.и-рпіііі’иніл между Россіей, о Шпчіцігй; уы пъ 1723 гг «Ядро РосаІЛсвоЛ Исторіи" состоитъ НІІЪ 7 іаініъ; еллдди кпитд дѣлится л* гла- ш. Пимѣдния (<едыш0 глана 7н»Я кни- ги пі' іквдлйи й окшічшілі'тсл пккізмідінл- е>гъ па ирпеггатт. Ісілттл Ллпксѣопліа, Ни другомъ СІГПС77І1, □рииаддвжлшс-.ѵт- тдхже Руынпц. Мувѳв, есть 8-ая глава: чСимгпигіліы—по цдрл Петра Алнкеѣаыі* чл>. дппедыяни! хо 1713 г.; мммппй- событій ВВПЫІЛ ггрпттодо. ХІХ. ТАТИЩЕВЪ. А Исторія Россійская. ('). Польза Исторіи, О подалѣ Исторія ве потребно би тода^илть, котортю воякъ видѣть и ипіуіилгь жнг.ѵть; однашнь, какъ иѣяоторие во пбыкли о яапідгь веіпт- по в иодрибоо рм^митринать и рал- суадлть, много нрп.гь отъ поврелщ^ иЬі пхь ашяш полиіпнм) вреднымъ, л иргдішв патнотигь писталдаштъ, слѣдегімчіао въ поступхлтъ я дѣлятъ погрЕпшлть, кякъ то мнѣ такихъ а беЭІКМСРЕОС'ПІ Исторія ПО бкгь прп- сісорПийсгп ршюуздііаія сдалпять оху- чадось; п для того я іплолешіо раз- судилъ и томъ кратво ивълсінпъ. Въ началѣ райсуда то, что Исто- рія но ипоо есть, какъ ьисіюмлиовевів быапінхъ дѣяній и прнклгочѳпій доб- рыхъ я алыхъ, потому все то, та> мы предъ даиішмъ или ііоцюеілмъ промоооміі чредъ слышаніи, вддѣпів іі.ііг ииіущияіе пскугялясъ я вспомя- идемъ, есть еуінпл Исторія, которан пасъ оюо <т. своихъ і»бстзегпгып., оно отъ дручтиъ людей дѣлъ учить о добрѣ приівзеатъ и ила ойгерепйьая., Нящнімѣрь, какъ л вспои іпп, что я ичора видѣлъ рыЛчіиц рыбу донмща и пв мплті> оебЬ тѣмъ пользу пріобі- рѣтпід, то я конечно пмііда нч. мысля вѣкотороо вонужд'-'ніо рыномѣрао о такамъ жъ пріобрѣтаю?! придсиБлтъ;
- 76 — иля гакъ я видѣлъ вчора татя или другаго алодЬм, псуаддашіго тяжко- му ншсіранім» или смерти, то меня коночло страдъ отъ такою дѣла, пот.веркрпнаго погибели, удерживать будетъ. Рявіюмѣрпп всѣ читаемыя ілши апоріи токъ: дѣла древнія овогда такъ чувствительно намъ вообрпшт- гея, гакъ Си мы собсттиино то ви- дѣли п ощутили. Посему можно кратко скатать, что пикаповъ человѣкъ, ни единъ сталъ іа>, прокислъ, паука, ниже гакле либо иравіпелъство, мош.шо (6) че- ловѣкъ единственный безъ зданія лпоЯ совершивъ, мудра- в полезенъ бытъ пе можетъ Напримѣръ, о наукахъ явивъ, поз'ШЫі и гангліи ч есть Еого- глоніе, т.-в. ннлніа о Вигѣ, иго пре- мудрости, всемотвостк, еже едіш- ітгпенно ігь будущему блаженству галъ недстъ и проч., по пн можетъ ішга- еоіі богословъ мудрымъ ПЙЭДГЬСЯ, «вели онъ не анкетъ древиппі дѣла, божескихъ, объішлшшигь ПАМЪ ВЪ Письмѣ Снятомъ, яэцзпе когда, съ кѣмъ, о чемъ въ догматахъ иди исво- нѣдаяіп преніе было, чимъ что ут- перждеп.- или ппровергпутч», ддл че- го дрвяпсЯ церкви нѣкоторые уставы ялн порядки прсмѣннны, іттотлелрпы н новые введены; слѣдственно имъ исторія бажнетнанная и неркопгап, а къ томужъ и гразиллі-к;иі, необ- ходимо нужны, о чемъ ГугаіІІ (я), слпппнИ французскій богословъ, до- статочно покажи ъ. Вторая плуга—юрпспрудспцііг, но- торан учитъ благонравію и должности каждаго къ Богу, къ себѣ самому и другимъ, слѣдственно къ пріобрѣтг- Пі Смгплонір б) ТѢМЪ МЫІЫ1». »> НіііЛ (1030-1721). нію спокойности души н ткаа; то по можетъ никакой г рветъ мудрымъ па- аваль Иілъ, егтъли не ямѵгъ іірвж- птъ толкованій и нреиІЛ о законахъ есічіствоішыхт. п гражданскихъ И какъ можетъ судья право дѣла гу- дитъ, с’стълн лреиннхъ а ноныхъ га- кгповъ и причинъ премѣненіямъ по- ивѣ стонъ? Для того ему нужно мето- рію о законахъ знать. Трепл—медицина, п.пг врачевство, которан наука въ тома, саскянъ, тгобъ адраше челоіг!,ка сохранить, а утрлчеппое возвратить, иди но хгаоП мѣ|ѣ балѣліш умножаться на допу- стить. Сія всл зависать отъ Исте- ріи, ибо должно ему огь дровнпх<г іііганіо получить, отъ чего гагая би- -гііввь приклоняется, никими лѣкар- ствами и какъ нользоваіьт, вакоо лѣ- карство гаііуи силу и дѣйство имѣ- етъ, чего собственнымъ пспытміемъ к доппапЬмъ ииігго быіл во сто лѣтъ птепатъ не могъ, Л опыты плдъ боль- ными дѣлать ость такта оиасиостъ, •по можетъ душою и тѣломъ погиб- нутъ, хотя то у нѣкоторыхъ невѣждъ нерѣдко глучгател, 0 многихъ ігрсі- тихъ частяхъ философіи не упоми- наю, во Кратко можно сгаьать, что вся философія на Исторія осиміаяа и оною нодшірлгма, ибо все, что мы у дрогшихъ правыя плп погрѣппшл и порочныя мнѣнія ялхоілмъ, суть остѴ'ріп къ нхіпему тишію и причина іп. исправленію. Позитива жъ пь трехъ разныхъ качестватъ состоять, яко въ правн- гелъстиѣ нпутр.’яіилмь, или икож аіп. раосуждопіяхъ. штіітпитъ и дЬЯстгагь вштсиіхъ. Всѣ сіи три по меньше Исторіи требутігь и бюъ нея быть і'.оім-ршкінш но могутъ; лко пъ нко- аомпческомъ прапйтидьстнѣ нужно
— 76 — ВПЯТЬ, ОДПІЯ огь чего ТфЙВД* ВрИКЛЮЧИЛНСЬ, однимъ способомъ ОТ- еіпппіапы или умйиыжміы+ клкія полъ- пы и чрепъ что пріобрѣтены и сохра* в^пы, по которому о вастоящпмъ н ЛудущАшп. мудро родеужідкь ЦйжвПъ Для сея-тм? мудрости драніе дйтины короля нхъ Яиуса съ двумъ лицы пуобразялц понеже о прйшоішшігъ ' ^стиятодьио вшить и • • бухущвмъ изъ примѣровъ мул]к> рвясупдалъ. Няоетршшшъ дѣлъ праинтельству пробхцдамо нужно пили» и» токмо о споемъ, по п 0 другихъ государствахъ, въ одномъ юоііфое прежде состоя- ніи било, отъ чего къ подую пере- мѣну пришло, и пъ кодонъ іплтѣ со- стояніи находится, і?ь кѣмъ, когда ілкос преніе иди войну о чемъ имѣло, коднзш договоры о чемъ йостлвмйо п утверждено, и потому благоразумна могутъ ВЪ НОДГОЯШИГЬ С1К11І не студ- ни учредить. ВОѲВШЛМЪ ВОЖДЯМЪ Б&СІіМП НуЖПП ВПИТЬ, ОДНИМЪ НТО уВТ])«НІеМЪ І1-БН ухишретемъ поликую пемріігтодьежуг силу т/гіьднлъ или отъ побѣди ОТ- нратилъ и прм КОДЪ ТО ВИДИМЪ Але- ксандръ Великій пинги Оивроиы о войнѣ Троянской въ валикомъ по- чтеніи имѣлъ п отъ тпіхъ поучался. Для сего многіе ім’лнгіо во-’впділ дѣ- ла свои п другихъ сосали; между вгѣми яватпѣйшій прикладъ (н| Юлій Кесарь: епон войны описанъ, оста- вилъ, дабы по пемъ будущіе іюеоо- ди могли сто поступки военные въ примѣръ употреблять, въ чемъ шю- гіо сухопутпыо п морскѣі ипатныо іимюоды писаніямъ ніъ дѣдъ послЬ- довадп Многіе пмккн* государя, ес- ли но сйзія, го лхзднй искусныхъ къ а) Примѣръ. ппспдЕю ихъ дѣть употребляли, НО токмо дли того, чтобъ ихъ память со важодо осталась, по паче для прп- кладовъ пасдѣдпиклмъ слоямъ нока- аялъ првлвж.ъіи. Что сиСістіадто о водьаѣ Русский ИсторЫ Нраадао- житъ, то рдапм ііліеъ о всѣхъ про- чихъ {лаумЬіъ должно, іі всякому пароду П обллгтв ЗНЯЛ’Ѳ СЛОС’Я сой- гтаапяой исторіи и тоюгрйіііи весьма нужнѣе пвзо’лп пгкітор’іяітпхъ; одпа- кожъ до-тал < и то навѣрно почитать, что безъ авлі’Ы ивкктряляыл» свол Ип будетъ ясна п доетлточлл! 1) что пи- шущему свою исторію въ тѣ пременя, кодъ го хѣлндось, вг*> помогающее иди препятствующее отъ іюсторннкпі пз- ігЬстпо бигь на могло; 2 і пиеатоли на страхъ нѣкоторыя вшод нужныя обстоятельспл ітсгашутхі» вриміягь прішуадгчіы умодтатъ, пл паремѣ- І’ПТЬ и другимъ зіядомъ ннпбрвдиті; Зі по стрлспі, любіш или псЕЛниетп, весьма иначе, нежели с.уще дѣла- .ЮСЦ описываютъ, & у постороннихъ многократно правіідиѣе ц ДОСтаточ- ігѣе находится. Какъ адѣаь о дрео- іен.'тп русской ва недостаткомъ тѣгь временъ шгеоделей сія вернод члгтъ изъ иностранцыгь баанггев частью (хгшнена, а пъ прочить частяхъ не* ясности п йодостаткж тккгьлпі отъ ниосгрмігыхъ изъяснены и доподяе- ш. II хотя плсъ еиропсіие исто- рпкл тбмъ порицаютъ, жо бы нп исторій древнихъ но кмЬлл и о древ- ности сваей не втшдп, для ТОГО, что сиги о томъ, ішігія мы исторіи имѣ- емъ, иеішѣстны, а хотя нѣкоторые, сочини ныпислп краткія или кчкое- лмбо обстоятельство переводиу то дру- гіе, думая, чт<і мы лучше ояыхъ во имѣемъ, и для того оную провяршоть: сему нѣкоторый НДППІ пвнѣдумлцін
— 77 соглвсукітъ, л кЬкоторыі?, ив хотя пъ древности потрудиться и не ра- вуігкя подлпішаго склзадія, яко бы для лучшаго шплсвонія, по іілчй для потемнннія ясгнпы, бигли слпяд, нпесля и сушуі> правость агазапія дршкн» накрыли; какъ-то: о глі- строеяіп Кіева, о строеніи Ноллгра- да ’Лійволимъ п дрпч. Но я ото точно и лспп скажу, что всѣ енроп- гкіе преслазяѣйпііе историки, сколь* ко бы о русской погоріи ни труди- лись, о многихъ дрявнпепгтъ пра- шныю опатъ и скааать безъ ИТА- ЛІЯ яішіихъ вв могутъ; пішриігѣр ь, V □рОСЛППИЛПШХСЯ ИЪ ІІДІІІШШХЪ «ПЦД- ПЛХЪ ВЪ древности народятъ, ако Лимонахъ, Лланехъ, Гупаѵт., Ава- рахъ, Ійшбрахъ, и Кмяморкхъ*. яко же о всѣхъ Сгсянлгь, СарматѣХЪ и СлднішѢхъ, ихъ родѣ, шкалѣ, хра- нить жнлищлп. и прохожденіяхъ, сллвннгь въдровшіхъ велякигь гра- іѣхъ н областяхъ Еаведоиовъ, Ар- хшіАрръ, Кожиноаъ п проч., гдѣ опи были и шисъ пыпѢ оаиумя, ин мило ив гшаютъ, развѣ игъ Исторіи Рус- скпЛ шплсненпой пеогаюрнмую исти- ну обрѣсти могутъ. Пашшчи же нуж- на сія Нагорія не токмо памъ, по и всему ученому міру, что ч]>тоъ нші непріятелей иг.шихъ, нко полъ скитъ и другихъ, багкп я сущія лжи КТ иопошонію иаьшхъ піиодковъ нымыіп- ленныл, обличпггя и иіграперптутсл. Сія то есть погробпоеть Исторіи. Но что всякому человѣку нужно мать, что можно легка уразумѣть, что въ Исторіи иѳ токмо нравы, поступки и Дѣла, пн ппъ тлго происходящія ігрш^іючепіліОІИСуКП'ШІ. Оо мудрымъ, правосуднымъ^ милостивымъ храб- рымъ. постояннымъ и вѣрникъ честь, глява л бддгавплучК д порочнымъ, ІІММНШЛДОІІЬШЪ, лшямцшъ, ску- пымъ, робкимъ т превратнымъ а пв- пѣрннмъ бнячргтю, пояот^ігіѳ ѵ оскорбленіи вѣчное послѣдунуп»: ииъ к/уторлто всякъ обучаться можетъ, чтобъ первое колика возможно при обрѣсти» л другого и^іѵлглтъ, Б. Духовное завѣщаніе (1733) (гі. Е ГлитѣЯпіея есть Вѣріц въ ко- торой ты хота часто ргпгпвораміг іірхяртішѣо отъ моли штвлмлъ; но нзд-і^іітъ пгь сялюЯ юности да- же до староста въ Законѣ Божіи по- уЧДТММ Дань И Ш’ІЦЦ и съ репш> гтігі о томъ прмеішіъ, дабы по- у нить волю Тшіршь елоего: зано оное ігроснѣтптъ умъ тапЯ-, ввстдлитъ тя ни путь правый, есть еіипый свѣтъ сѵедммъ ивтпимч я премудрость лріі- жаАшял еОгЯО емта п сребра и ж&- М-1ЙІЯ дркп!цѣппаг РМІй ЕІМЧ’ГО достізВ- ію есть. Дладъ топорщь: аще бы но пдкойъ Твой поученіе мое былъ, тоідаубо ітогибль быхъ. Для вето но тнбѣ со впнмгагіемъ читать Пись- мо Святое, Т7 есть Г«пбліп и Кдтѳ- хмпэд а къ тому книги учителпЛ цервонвыгц между вотнрымп у ме- ня Златпургагп глмйОе мѣсто имѣ- ютъ, Василія Велика го, Григорія Нд- ійлняпна» Лшишсіл Всхіішнчі, и Ѳс- офилплта Волг&рсРиих), тщцад нвчаг- ГИ4Я къ нынѣшни времена исголко- шінім десяти оалонѣдвй и блЕкічіепгЬі, кітгоргій іш Катахшшсъ (а), а мілал ВукдарЪ) изп ІОпопві честное эер- цало, ил лучіпсо правлучаіпо служитъ а) Сачиіісоів іЪ'с-ііхід іірйі&екюішчл ѣВужларь славйкскіЛ СЪ паіцшхімкігь іа- г:і>іг!^д-Л, символа яЬры, молити Опа» шипъ и блшшют СШИИТ’ЛигіЭДЪ*
— 73 — могутъ; и псѣ бенъ изъятія чіггатъ и силу ахъ позпать нолезио. Потомъ, когда довольна въ Закопѣ своемъ научишься, нузшіп твбѣ а но согдлг.оигь выпей Восточной црріиш книги лигсрекія, клдьвпнскіл м пд- ппжпгсія чатятъ для тпп>, таі мы1 еъ ігнми всш-дашпее обхожденіе имѣя, часто въ рзагѵипіли, ди ІІѢрн при- надлежащіе, входимъ: и есзп ты под- липло игъ основаній и толковъ ііс ппаепѵь, то легки «лбшшутъси а со- блазнктьсд можешь, л <*іюбиио игъ пшішгтоігъ, нео весьма ігь томъ по- парныхъ ихъ духовныхъ, остеречь- ся; и иовѣдущсму довольно 3»ѵ?юіш съ піімп ігь такій р.чвгиянры вступать по боиопаепо ди того, что они въ пѢеоцхъ цррішпщлпі призпіпіідхъ, и по многихъ наружныхъ «и чипол< вигъ обкугоятслъствіхъ, особливо Же въ привыканія г.ніггыхъ, въ поклоне- нія ШІОНіМЪ И пъ кистяхъ кажутся іюсша ігь вашему исповѣданію бдпя- шь которыми и свѣдущіе Закона Бо- жія легко пбмапындюті’я. 2. Весьма иужио тобѣ поучатся в вь сбЬтсійіхъ паукахъ, въ ктіо- рыхъ пужяѣПш**—іградо п складно писать; илтЬігь иріюистика,, гоомот- рія, артиллерія п фортификація л про- чія части математики, тавдждо пѣ- меційЛ языкъ, что тебЯ шюбіодимо нужно для извѣстія о состояніи го- судррства нашего (а); исторія рус- і юторую ты хотя пе въ сопер- д) Ііі.ы лщцеъ къ тп ирпіиі и пѣлъ <нить- тпи аплнопіп, Мппетраипил ьііптяімгти приходили приямупжтипчво взъ Герма- нія; ль нихъ печатались ііигѢсш и о НАШЕШ ВТЬ'ЬЛ'ІЫѢ. тпг’шюмт порядкѣ, сдашотжъ доікш-- иуіь въ мокхъ письмахъ доДдощь, и къ опой прияѣчнпія п допмппнія шгь чужестрмЕнып» книгъ, шласаквыя па равныхъ Оушижхч., оси охсяа будетъ, можешь ігь порядокъ собратъ, и шікъ (м<Иц такъ и всему отечо- стлу въ польву уштгребіпъ; географія русская, нагорую пгему пшлететву (6} русскиму ішяіъ нужно; ее никто не епчпннл’і., и я хотя много а томъ трудился, по акшгапь по надѣюсь: ибо того бенъ нимощи Гйсух.тря ші- кяат сдѣлать не можно; однакожъ ты изъ учнноппаіч) мною [іасиорлдіпі можешь довольно ея кольпу нядтъ. Необходимо нужно есть вішіъ аа- іюкы гражданскіе н жшімжіе шіоеггі отеяэств&г я для того копечм въ младости подобію тебѣ Уложенье и артикулы пошіекіе, сухопугпыѳ и мор- скіе, ію цішяііц п нѣкогда в пѳчкт- янв указы пропита п., дали какъ ско- ро къ какому цТау анредѣишьаЕ, могъ йжі) наддржицихъ къ тому вакооовъ ікѵэуміпъ; п&ішио жо объ опоігъ, ио кріічішѣ екХяугосопытъ сію- пхъ и ппегпренгіпіхъ дѣлъ, съ искус- ными людьми разговаривать в по- рядкахъ, яки ;«е □ тодкйраЫю нэдю- ОШЪ; ие мапі.шо жв и ковафетпа яи-удшічешші Пъ-опоать, а нв дѣлать, ІЮ У’ППЧЛЛ ЛОЛЖЮ. ЧТО Тебѣ ГЬ ВО- малому счастіи? піюлужять. 3. Поотеігів родителей *?сть первое въ любви йіі’:нняго по нвэюпу Бозшо, яко въ дисятв зиіішіѣдзігіі полижнпо; чти отцд тшмто и мдтпрь твою, да благо ти будетъ н долголѣтииъ бу- дошж па еемди; и вдор^таД рсдаіѵ- леЛ смізріію Д:і умѣетъ. II далѣ: про- кипи есть, иго щтщ іии матерь 6) Дііи^ишстіго.
— 71) - влоречитъ, Седвмоиъ учить: сыпе, послутпай пліияаліи птца твоего и не пуесгугпаіі повелѣнія матеря тяоея; сыіп, премудръ посидитъ ОТОД, О- бь- оумоіп. печаль матери. Сврвхъ цѣ- лую глііау о доджпоств дѣтей напи- салъ; паче хе отъ Христа и Апостолъ о темъ допоило пояедіпгія имѣемъ, 11 «ми бы ты видѣлъ въ родителяхъ какіе пороки, не долженъ ты быть Хамомъ, презрѣвшимъ должность, и посмѣяться родительницѣ; ПО бу п, яко СЯМЪ, прикрывая твоею одеждою пдіч/гу слдГчміти ея. II если гы по- падѣезппсл іга то, что матери тебя, по слабости женской, шікядатъ по доСтоииспіу неуд<Х?ію, тѵ вѣдай и вѣрь подлипло, что Богъ ѵбиды ро- дителей безъ іхгмщі ИІл По ОСТАВИТЬ, яакъ то пагуба Авессалома, сына Данедина, тоб.і удостовѣрчваето: и то еще сказано: пн презри отца и наступи ігь старости его. 4. А въ службѣ Государю и го- судврегау долженъ ти битъ вѣренъ г прнліжейь во Исяжомъ іпиожгі!- иимъ на тебя дѣлѣ, такъ о пользѣ общей, какъ и йВовЕ СобетпйИИОЙ прилеяаті., н Государю, яко отъ Бп- г» иостапоыеппойвидъ гобою масти, честь и іюннпояенів стдіватъ; яко и Господь елмъ учитъ: воидаждь Богу божіе, & Царю царево. А йотомъ Павелъ повм®ва₽то: маетенъ іш- еииоюітйсл такъ в.% очи, какъ во очи, равно какъ самому Богу; Петръ же еіце и то повелѣваетъ: рабв должны иипиаіяиитк’я иластемъ, не токмо бла- гимъ п иригішмъ, по к строптивымъ. Посему, если ип тебл случится гігѣвъ І'осудіціѳнъ, во мобстнуй па ж>го, Во разсуждай, что сіе не твоей ввігѢ іі.тп по вепиппому оплрвет.ѵгіг ото Кою терШШІЬ, ІІ пріемли СЪ благо- даропівмъ, лигу оп. Бога поепшіоо канаки иів. Главное же плвишдіяпіе ообвпемо въ томъ состоитъ, что на отъ какой услуги, куда бы тебя пл опредѣлили, но отрицался, и пн ііж что елмі. ив называйся,. і«слп хочешь бытъ пъ бла- гополучіи, яко той же Павелъ из- учаетъ |«ібопъ: въ опь же цц.мін бы- стн во единомъ Тѣлѣ и йдвіѵдарры бывайте. Н ютя сіи слова апостоль- скія исякоиу безъ С0М1ГІШІН принять на вапіліъ папяшлебимыЛ должно, ибо словеса Христѵлы супъ, яко сапъ рекъ: ілутааяіі васъ, мене гдушаегь (а о пісрдосіи слозіосъ своихъ сидиа: небо и земли мимо идетъ, словеса яо моя по прейдутъ); едпдкожі. мы ппоідд по плвбопѣрію нашему лучше па друпігъ прикладахъ видимыхъ, нежели на Законѣ утверждаемся; и для пігп я тебѣ въ примѣръ мое собстуошіоо искусство предспыіллю. Родитель мой въ 1704 году, отпу* скші мвші съ братомъ въ службу, гіе плмъ пакрѣзио нахтпиіляль, чтобы мы ітп ото какого полоасешіпго на насъ дѣла ие отрпшілигь, н ни ва что сами не паиниілись. И когда я оное сохранялъ еоворшонио, и въ тяг- чайшихъ трудностяхъ благополучіи нядѣ-тг.; а когда чего ярилмшо пс- кажь нлм отукаалоя, всегда е томъ сіізіыгіілъ. Разно же и кедъ другими шщѣгь. Что жо къ вѣрности и рав- ности пъ службѣ къ Государю пгог.у- ддретьу нрншцлежкто, э- вцеьш вѣр- но служащіе гадъ милости и іяігра- яідешя плаучаюто, такъ пелимпгь опасностямъ и горестямъ педвержшіы для того, что ото всѣхъ плутоіп., хниціикоЕгъ и ирихотыш гіреисдсынип- пьппі пбвавнеть п илеветшйѳ и гнѣвъ иреториѣндюто: івікь якѣ при ПогрѢ
— 80 — Ведшимъ п ныпѣ. огь злодѣевъ прик- ітилйсь, что л съ великимъ гоненіемъ невинно гиѣвъ. Илъ Величостігь пре- терпѣлъ нгкігра<-нп; однвкпжъ нішп- слѣдикъ отъ Его Величества вѣчно достойныя шхшгпі Петра Великаго не токмо довольное награжденіе, по ц высокую милость чречъ то оклевотл- піе подучилъ, я окле&етатглп поізріь ішлмсь. И для т то, въ тамъ іэе взи- рад ігп такіе нлоілтше ішіадкіг, ыуже- стведао благоразсудно вѣрность храшг, и о польцѣ всеобщей пвуеып- но прилижи, власть и честь Государя до послѣдней капли крпии ошцншлік сгъхіиілііщиші вильяостм друида» госу- іврсптъ и ищущими вшилъ Моваржд уменьшить никогда по согласуйся: ппттеже опоѳ государству крайнюю бѣіт млести макетъ. о. Не предай немощнаго въ руки шиыюму; никогда себѣ не всюбр.тжай, что ты іш то шмітрадаошь; кЬдаѣ, бивъ іюли Божіей ннкто тебѣ вреда сдѣлать до можегц равно а отъ гнѣва I'го нигдѣ ничѣмъ укрыться не мо- жемъ. Хотя рѣдкій, кто би могъ вв □}іаіюо дѣло жхйбліычлдарить, м едва имѣлт.-ля кто, адвилажь> не взирая па то, елико шквкижии ярнлежи. чтобъ пп п чяиъ присягу свою не нару- шить и честно сохрашіть, вт что ты не токмо здѣсь, но к въ будущемъ гпъ Бога милость подучишь. А притомъ еще храшійм гордости, что у нѣкоторыхъ судей фсшаоаъ чолобіі гпшдмъ въ чняь показывать- ся, но токмо ому бОДіаго человѣка шлелутпать терпѣливо и дать ому доб- рый совѣть пли илсгавлооіо и помощь. Для чего у меня никогда, хотя бы на пистолѣ ложплъ, двери ію вагш- рМНПЬ, чему гы едмъ сиидѣтолвмъ былъ, и ни о комъ хплопп не доклады* аали, по вешгь елмъ себѣ докладчикъ былъ; и хотя многократно за бездѣли- цами и въ неудобныя времена прп- зджіішли, но я не оскорблялся: нбо ЧаСТО ТО СДУЧЫОСЬТ что многимъ яъ і:рат»оогш нужно било помощь подать и великій вредъ отвратить. Весьма хранись ор^догатолей и со- аѣтшшовъ твоихъ, чтобъ тебя лестно въ напасть нопрлвовудія по привели, какъ то маѣ часто случалось видѣть, ’по жены, сроднвк., хшимпѵ, блюдсь ліыы, ввѣришніесл прілтоли по кар- точной пгуѣ П Ііе.«И охотЬ Н Дру- гими рыпші вымілплеппыхи сноса- бами? много судейскими душами торго- вали; п когда они, простяки бѣднынт іптмішо ігь отвѣть нлп въ судъ опа- дали, тп ліістены имъ «а шшмѣхллнсь и своимъ коварствомъ были адбпііет» яые ихъ убійіды. Наипаче же всего храдшея • ойрота- р^іі и подьячихъ подчиненныхъ тв&Ь, а іппшгда съ ними првйпоі дружбы ян имѣй, ласліітолытгаамъ пхъ и низ- кимъ поклонамъ цп вѣрь; а особливо •фонъ нихъ ничего не дѣлай и пхъ □но чимъ ни проси, чтобъ па тойн узды не потопили и нв вв^ргнулв бы въ напасть, что оть ынхъ судъ* лмт’і.ѵтто бываетъ г -Іхъ совѣты хоти слушай, ію по іммнда оные тотъ часъ Пополняй., дабы тобѣ кхъ слова но были ЗВК0ЦЩЛ1, и для того хотя иногда і'ПДКШЬ, что оігъ дішпо говорись. іКТЛІіЬ ПЪ МО-ІЧіТ іІН и спроси другихъ иосторошшхъ, или тп же оямоѳ токмо инымъ порядкомъ сдѣлай, иля яели что пополоть, да пристойлое, дабы не думали того, что ты вдчего отъ себя но умѣепгь одкъчть и правду съ ложью распознать; изъ нкхь рѣдкій. ктоС’Ъ но іюзгордплся; а ты отъ того потеряешь надлежащее ппччепіо и
— 81 любовь отъ всѣхъ, а вдконоцъ и шмгчдстіе претерпишь. Оставь секре- тарей поводіи ьишкхм и такимъ судь- ямъ, кто дѣла разобрать по закономъ пе можетъ. Соперника г.ъ къ миру склонить и посредствовать; встъ.пі не склонятся, то по одного іггп» людей искусныхъ въ В1ПІПІП закоповъ въ сопѣть призвать должно; токмо того храниться, чтобъ во оныхъ пе быть кто склоновъ къ іспторі іму щгдішщы уся и для того по ігстребпо киешь объ- лшллть, «гтьли дѣло пе всѣмъ пвпѣст- п-ж Когдажъ тобою ивъ подчооішыхъ Примѣченъ будетъ дрбродітыи папал- недпый, пе плчпыЯ и спрішедлипыП человѣкъ, такихъ по ТОКмо совѣти «ушлйг по и отмѣннымъ образомъ МП» ко обхожденіе свое нрйшшлік Хотя сіе и рѣдко случлотпз, о.інагдмкъ мпогдд быть можетъ. Великая иглъ опасность пъ дѣдахъ гр.чжд.'інскихъ, есгми товарищъ бнп- созѣсгниіі, сребролюбивый п коиар пый, плутъ или дуракъ, котораго дру- гіе могутъ на многія «бѣ против- ности взвести; и для того т*<Ь своихъ выуЬдлтслсЯ ымшетъ идя подчи- ненныхъ доіниыш нддобпо сяачллі искусятъ и состояніе ніь совѣсти Лоашгь, чтобъ ты впредь пн легко могъ обмануть быть. Оддахожъ съ главными во нраладу явную вступать и па икгь протестпиіілъ, іы и въ выпь ьомъ судѣ жіломтъсл, елико воз- можно удерживаться; а падчииѳшшхь «тачала увѣщеваніями н разговоры прилежи отъ бсшзорлдксіьъ удержатъ! словесно, наединѣ, пли когда бваоты- діміъ, при людяхъ и съ угрозою боль- шаго наказанія отвращай; з жаловать- ся па подчиненныхъ и ішші.чвно поступать ко очень приличію: лучше же отъ себи такихъ скорѣй отлучать, Т. I. Гяллхоігь. Нсторкко-ліпвр. хр. в. Прошу тѳбяг по имѣй въ бого- мерзкими и жадными подлецами об- хожденія; каксих) бы <ши чипа и зка* кія пн оыдп, знай, что всякому чест- ному* человѣку пъ пппошенів л во предъ всегда бываютъ. 1 Іиучаетъ насъ Вожестыніпав Писаніе! благіе правы тлятъ бесѣды алы; по ревнуй лук.тл- нуюпілмъ, ниже папндй твврмяшзп» бедздкоіііа, пе вѣгп кому соберетъ я. Друзей старайся имѣть тикахъ, ко- торые любятъ вѣрность, прайду, п хранятъ присягу, хотя бъ оил и пиэ- коб породы была: епразвддпііый че- ловѣкъ самъ благороденъ; онъ тѣмъ подтипъ о ©ебь надежду им кть его другомъ, что вввгда бываетъ адм- пдкпоъ въ іюоихъ предпріятіяхъ, въ богатстнѣ и убпилзстнѣ рвано душенъ, только такихъ адамаитопі- п фянпк- сіппъ въ глѣтіі весьма шло. Старайся яшт пгь дружбы; а когда вадоб- пость т&бя доведетъ, съ необходимыхъ случаяхъ требуй отъ птаъ добрые совѣту, что тнбѣ ввгліма будетъ по* л»?ааот хотя бъ тті и тотіыіі гчхкю- діпгь былъ. Сихъ чеегвыгь людей называютъ плуты ы ивваяястппкн чу- дошицомъ пъ СПѣтѣ. ПО11НЖ8 ОГЬ ШІХЪ хромь добраго порядка пъ отечествѣ быть пн можшъ; ихъ дсньгкчы шід- кушггъ н (Йюльстжть ютгѣиъ нельзя; □пн Гяігдтспм) прсыщхшгь, о чинахъ поклоновъ не теряютъ, одну толь- ко рожлдіиую синю честь, іЛфшхпъ, правду л присягу хрклктъ, і) •Ийтаріл РосеіЛсклк <тъ самыхъ дрб- внѣВіиихъ првмч'ігь, чрезъ три -цатъ лйгь сабрлипаи и ояпсдшгал», соспштъ инъ 5 ІШІГЪ. СедѵрВШШ пі'рпі.ттЬ чѵтырлп. ютгъ: а) пзвЬстіи п ЛТОшгокхъ и оіпг- аіиье трехъ глдвиыгь лдродопъ: Стаіечяъ, С'дршітіли* и Сайлюіъ. да ѲФ) г^ б) сводъ .тЫтчгиппыхі. сикВ^тШ игь 600 г. до іы імстиія Тстаръ; в) ить іишіесяйі Татаръ и
— 82 - до Тотшші ІП: г) отъ іпппрп 1Т1 до пари Михаила Подлитый рритем. «гцрѣлд. Силъ автора піхирсмп- ІЬиіши. Уявімір- СЛТОіу ИШІІЯЦШПЫв «Я СШІООЯЖ, когпрый поручспо било Млллпру, иппршшѵъ, ни- лбчжтгть. Первая кипгл дыдопт. 17СЯ—СЯ; пгорал 177.1$ ірмъя 1774; четвортвл; ожінь чтгшжліѵілгл 1462 г>, тадш уже не Мил- леромъ, аъ 1784 г- Питая квлэд, откры- тіи» Пйгадплыѵт-, ппміщтиц <гь ирсди- елміимъ г. Боінт’нлгог ігь 4, 5 л 9 паі. ♦ Чтенія въ Общ, Ист. Дргліѵ Ріэп.» (годъ 3)і <мід ошшчшдо'эдг 1Л77-мъ г,» за- тПиъ слѣду <тп. хивкь цвря Ѳеодора Іоао- аоваъДѵ лашвдшяіш ылтр. Іовомъ. Оста- лись н^вдліпіыип Зппипки 0 днрствс- иашл Годунояв» Лжедюпггрія, цжрнА Ми- хаила и ЛлеюЛя, хранящіяся оъ Москов* Глаи. ЛрхіиіЬ Мяннст. Яяоетр. дЬлъ- О егьѵіі’пш ИгтрЫ Татищева ом. статью С. Оодопміпа: Руедідо Иотирлкн 18 я., но 2 т. < Архива ноторппл шридітаапъ снѣдѣлій о Россіи». *) •Духоадая» Татищста Гр. 1086, ум. ]7ЭД)піліу еіъКнгрдфу Вѣсили ни ну, смн и пиашиі въ 1733 г, іпіявго 1773 г СсргМГв В&дедьешляпъ Лруэдвцоіпліъ, «второй* млогжгь «ономжчвеэогх'ь кбитъ» славой іі Друкоііцова. который былъ секрета р-пнъ у Тапіп^ва. Опа содержитъ въ себѣ кр* •- мѣ віігд^іійо 13 статеЗ: о вѣрь, о изуче- ніи шіукт. я дікшвйзіц о и □чтеніи къ родителямъ, о жяшггыйП, а ранныхъ р.> дать службы, о жіггіпг п. атсгліиг!., объ устройствъ деревенскаго хоЛяИстпіи Пъ Хрестоматіи шшѣщезы отрывки вэъ ста* тсИі: о ііѣрѣ, объ изученія лаукь» о шь тгеиіп къ родігт.ыімъ, объ гЛялаіхностягь службы, о выборъ друілгЛ. Н&шиі, бі>л1ю близкое въ подлиннику, гидпліе «Дуіі>- ыійО» сдЬ.ткяо А. Н. Остропгхкмъ 18^5 г, пъ Каизли. Въ Жури. Мга, Нлр. Про- о-Тпѵ’і'і" (1686, апрѣль) яап. □родсморт* іі-ое чріѣіципіо Тд псіона &ылу*г по <тоо- ему содержати» имѣющаго ішійю общдго съ ДухочіэдЙ» О іінжіашіп Тлтиіцеоа ем. рѣпа Н. Ли Попотиі (Уфчіыіч в латлр. гру- ди Т—ыи Ж. Ыи Н. Пр. 1856, ыиііь|< ЛЛ» ЗАПИСКИ КН. Н. Б. ДОЛГОРУКОЙ ПИСАНЫ (1707 г.). Уігь гаикблетпя, кигдп привеіу нл ігішять, что посліі исѣгь вгтгъ но- голій (а) меня поетшчо, которыя «пѣ камлякь ваііііпя нерушимы будутъ. Замъ, что во было мнѣ тогда друга, кто бъ мои и паучидіі. ’ітобі. по втоП пцилыишЙ дітрогЬ аііаіпгЬѳ ходиіа. Бо- жо моЯ! кпгиш буря грозная поэсгнла, сю вгічх) свЬту бѣды совФиутілігсь. Гоіякідні дай сихъ ят.ягяиті. мои бѣ- да, чтобъ а могдл ихъ омоать ілл а) Сгсіюра< Ло этого отркпта, оішиы- яігтчппіхі нгрвноротъ нь судиЛѢ Далгору • гаггъ, <3аотпхд< пян.пятъ о жиппв И. В. ъъ роитвлъаиімъ доиЬ в о ая агоеорь. киднія желающихъ и ддл утЬшекіл Пе’ГЯ.ПЛП.ІЫ’Ь, чтобъ, помпн М0НЛ утг.. іп&лпсь. II л была чвловѣші, вся дни Еялота своего нроводвлд ігь бѣддгъ п вс® опробошя: гошигія, страпстпіл, шшенту, ршнучипі® съ яклымъ, всо, что пто можетъ надумать. Я не хіи- люсь своимъ терпѣніемъ, по о мило- сти Божіей похвалюсь, что Онъ мпѣ далъ столько «лы, что я перепосла л по сі» прами посу; новоиножио бы чвдойѢігт смертному гішів удары по- пветп, когдд и» сііышо г.іыа Го- сподня ппдгсрішллха. ІѴки.міітеігьр.гл- суждепіе мое поепптате и попѣшпие мое состояніи.
— 83 — Вотъ вачлл? моей бѣлы. чвгп я никогда по ожидала. Государь плшъ іл) шшЕічалъ тпитгъ свай; ппча чл- іііііл моого сдѣлалась короппан пере- мѣна. Звать такъ было Богу угадни? чтобъ пародъ за грѣти наказать; от- няла миіаепіііаіч) государя, и велніп. былъ плачъ г-ъ народѣ. Всѣ сроднн- кн мші съѣзжаются, жлдѣкнъ3 пла- чутъ обо ниѣг пикъ мнѣ згу шітсгь сОілпіггъ; а я обынновеппо долго спа- ла. часу до донятаго: одшшз, кикъ спиро проснулась, шсжу, у всѣхъ глаза заітпапы; какъ опп пн сто* [Н'ГЛПСЪ, только видно было. Хотя я іі лпа-іАр что государь бсаво, п очепъ боленъ т однако я поликую въ томъ но- дрзсдт имѣли. на Вппі, что Онъ ня оставятъ сирыхъ; однако впалъ мы тому достойны были. По пеойхцдя- моггп принуждены были мнѣ объя- нить. Какъ скоро віа нЬдомостъ д^ шла до ушей ыаіггь, что ужо тогда со нпаіі было, по ппміш; а какъ оіняшілась, только и твердила: отъ, пропала, пропила! Не слышно было ипаго ничего отъ меня, что пропала. Какъ кто пи старался маня утѣшить, ъ.шл:о не можно было таптъ май пре- сѣчь, пп уговорить, Я довольно зна- ла обшсмалиміи сжюго государства, что вг.ѣ фіширнпд пасхѣ спаяхъ га- сударей прогадаютъ: чего было л ыігѣ ожидать? Правда, что а пн такъ мпого дурно думадц плгсъ со мною сдѣлалось; потому хотя мой желихъ и лю ’кмъ госудиріпгц и шідтяын чи- пы имѣлъ, п пвѣрмш ему были вся- шл дѣла государстньѵшил, но под- прѣютхп мппл нѣпкддько честный его поступки. Згівъ сго повинность, что ОІП* ЮІШШПМЪ НСПрИСТОЙНЫАПі дѣламъ его когепъ (б) быть, мігѣ казалось, '.то по можно безъ гуда человѣка обнпплть и подвергнутъ гнѣву, пли отпять честь или имѣніе; озшако по- слѣ уже узнала, что при и «счастли- вомъ случаѣ п правда, по помагаотъ, И такъ л ігдлгиіла безутѣшно. СвоЛ- ••тоенпяпи, сыскавъ сродства, чѣмъ Си меня утѣшить, стали меня уго- і.чіркішть, что к еще чтаапѣкъ моло- дой, атакъ ов&п безразсудно сокру- пию; можно атому жениху отказать, когда ему будетъ худо; будутъ дру- гіе жедмхПт которыя но хуже его достоинствомъ, раинѣ только но тадіо вялккіе чп-іы бу тутъ имѣть, А въ то время правда, что одинъ женихъ ОЧИНЪ хогГлъ пени ВІІНТЪ, ТОНЬКИ л на то пшмимнна бша, а срсдаикамъ моимъ всѣмъ хотѣлось в& того же- тзхв мпнл вцдапЪи Ято аредзожепіа такъ мнѣ тяжело было, ’гга ппчето па то не могла имъ Ойгѣтсумвать. Войдагѳ нъ разсужденіе, надо* вто мнѣ утйшпік в чсчтлд дн ого со- р.ѣгть. когда «изъ бить пуликъ, такъ я съ радостью вл пего шлц а когда піпі сталъ пеечасглинъ — опказаіъ ему? Я тлдоку бе^гавѣсткпму совѣту согласиться не могла; а такъ поло- жила свой іпигѣреніе, когда спрлдв одному ппгдтпі., ляпъ іглп умереть вмѣстѣ, а Другому уже пѣть участія ВЪ моей ліпбпи, Я пп пмѣліі такой привычки, чтобъ сегодня любить «ОТТО- ГО. а иАлтра другого; въ вопѣіппій мѣкъ талня моддц а л дпклзлла йвѣту. что л оъ лю&вн вѣрна. Во ііегѣль олополучйт. л была глілему мужу тоііаршцъ. п теперь 1‘ішгу самую прайду, что, будучи во Мѣп бѣдахъ, пгогогда по раскаивалась, дли чего л «) Потръ Н. &) НішріиыслсшАігъ. €•
— 84 — за ттс»го иошлп, п ПН ДДСТ1 пъ ТОМЪ беяумш Вагу (л). Оігь тому свидѣ- тель: исн, ліггбя еп>, списпла; сколько можно миЬ было, сшо и его подхрѣ- іиялд. Мои сродники имѣли другое ралі-ух.трпір; токоП чггіі говѣть дпг.іг ли, или. можетъ быть, меня іш’кпі. Къ печеру пріѣхалъ моП женихъ ко мпѣ, жалуясь на спой неучастіе; при- томъ раоішаивплъ ім5ь смерти яа- лоетв дсістоіліой, какъ государь скон- чался, что все къ ПІІЯЯТП былъ н съ итгь іфішіался. И такъ говоря, пла- кали оба п присягали другъ лругу, что насъ итого пн раалутоггъ, кромъ сдартц а готовя была съ іішгъ хота воѣ іѳэгпня проплата прайпгпи И така. чагъ отъ часу, пошло хуже. Куда дѣвались искателя я друзья? Всѣ спрзпашиь, п ближніе отдалече меш? сташд; всѣ меня оеталінла въ угпдпиі ті. новымъ фаворитамъ; всѣ стали уже меня бояться, чтобъ я въ г.трѣчу съ кѣмъ по попалась, всѣмъ ПОХОІфИТЫЪЛА. ЛуЧШС Съ тому чнло- вЬку ІІВ рОДШЪСЯ ПА спѣть, кому ПП премя бытъ велику» а послѣ тгрптпт въ песчяггіе: всѣ станутъ презирать, ппкто говорить не хочетъ (б). Тутъ (к) мы акпаи съ недѣлю, пока- мѣстъ ияготопын судно, па чемъ пасъ вкати водохн Дли ьнчш все ито ужасно было, должно было молча- ніемъ покрывать* Моя иосшгтательия- й) Выраженія изъ ипиги Іова (11. 10). Аі Писл і. итого описаны: похі ]іоиы11<гт- рл П. тпггттн Анны ІШкИиожны въ Мгч** Ы»у. ІгрПКісл. ѣхлти пъ ДхлЫпп ДіДООиВ, пыЪздъ отъ Мштпіы. прігПит.с иг- д^рмппт А* й, Дмлгоруклгп (отца Итана Алсх.Ъ Гдѣ '/гііЛГиІ^ГЬ? Дслгоруіизгъ мѣсто топ. ссылки—Віфіодів і I Въ перронъ ПфИ'І, Ві гдѣ ОСТПІІ-1Ш” оти* Дадърукіж вж мути жъ ееиджу. ПЛ, КОТПрлЛ Л ОТЪ МаТРрИ гяппй ггре- поручена бшл,лв хагіиа мопя остд- ппп., гі) мнпті и пъ дпрйввю иігЬіхът; думала оиа, что тамъ ;ілое время про- зшомъ; ційшіо пе такъ случилось, какъ мы думпля, пршіуядеяд мь-кя покинуть. Опа человѣкъ чужестран- ный, кѳ МОГЛА ОТІ1 суроіюстя ІКЛПЭСПЦ однако । сколько можно еВ было, ати іли етлралшь, іодила па то безчягт- иое г у дао, ка когпйрймъ нлеъ ПО№~ вугь, нео тамъ прибирала, стѣны обивала, чтобы оыростъ сгсвооъ яѳ правда, чтпбъ л не простудилась; пішыъоігь іюетмныа, чулличпхъ наг<- ро.ппла, гуѣ намъ имѣть сиое прцбы- папіо, и всо то оішкооди Привелъ тогъ горостсіыО день, по- гда шъмъ ннлобно ѣіатъ. Людей ігдхъ лили для усдугп десять таюлѣкъ, ъ «АПСЦПНЪ НИ КДЖ.ЯУЮ персону по тело- иѣку, всего пять чшигѣкі», Я хотѣла свові дѣвку впять еъ собсмо, одшшо воловни мітб пттлппрпли; ддн себя ііклхрпыи въ ти числи спою, а ммѣ дали дѣвяку, которая была ттрмппі,- ишрй у прачекъ: ничего сдѣлать по умѣла, какъ только платье мыть; при- нуждена я ямъ пъ томъ была согла- ситься. Дѣг.ка моя ідачстъ, пн хочетъ отъ меля отстать; л уха рр пр.ггдизц чтобъ она мнѣ болі.:по но скучала: пускай такъ будить, іпипі Судьба опредѣлила, И такъ я хорошо собра- лась: пмжа рабы своей вс имѣла, де- негъ ни полушки; сіШПіію имѣла ошія ноя всіспптатслі.іппіА тгри чюбѣ депепь, маѣ отдала: сумма ио очень была во* ляпа, ШбСТЬДРОГГЬ руеделъ, съ тѣмъ а н поѣхалъ. Я ужо по помню, ігѣ- ткнмъ ли мы пілі ди гут/іа плп ѣха- ли: педъапко рѣка была отъ нашего дома; нршіи») миѣ п тъ ралсттыпііъел съ свопми, потому что ддеволеш) бы*
— 85 — ло имъ пасъ проводить. Вошла я въ слой каютъ; уввдйла, какъ онъ при- бранъ; сколько ьнуою било пимогш- ли моему бѣдасму Состоянію. При- шла мігѣ вдругъ ев йдагоддріпъ іа ея ко лптЬ любовь н р.шяшгашр; тутъ же и прощаться, что я об ужа въ послѣдній разъ нижу: ухватились мы другъ ДРУГУ &Л ШВН. п ТОКЪ руки мои замиряя, и м Н<5 вошію, паігъ меля съ н-ню растащили. Оіюшшласъ ІІ ВЪ Шів тѣу пдн вь чу-ішіѣ! лежу еіі пюствиЬ, и мукъ мой надо лигой сдоитъ, ва руку держитъ, нюхать спиртъ длпгь. Я вскочила съ ікизте- лн1 бѣгу въ верхъ, думаю—еще хотя разъ унижу: ниже мѣста того знать, дадокп уплыли. Тогда л погррлла пе- рдо жемчужное, которое было у мпнл нд рукѣ: знать я его въ воду опу- стила, когда я съ своими Вращалась; да мнѣ уже и ко жалъ было—во до ерго; жяппь тратится—такъ л п оста- лась одна. всѣхъ лишилась для одно- го человѣка. И такъ мы іыыдіі ьск? ту потъ. Иа другой день едѣлалйя великій вѣтеръ: буря ен рѣігѣ, громъ, МоЛВІЯ •гораадо звопчѣе па подѣ, нежели на аимдЬ; в м съ природы, пюму бо- юсь. Сухяи вертитъ съ боку набокъ; какъ громъ грянетъ, тшгъ и попада- ютъ люди. Золовга шшш очень боялась: ти плачетъ и кричитъ. Я лумала свѣту крестішдйпій: ирдцуждй- НЫ были КЪ біЧІЯГу ІПІИСТП'П.. II ТІШЪ ьсю ночь пъ страхѣ белъ си а прово- днліі. Какъ споро рляелѣлиг погода утихла; мы поплыли въ путь свой, и такъ мы три индѣли Ішші водою. Когда погода тігхал, я тогда сижу подъ окошкомъ въ своемъ чуланѣ: когда іыдчу, когда ішіткн мою— шн да очоиъ блкуда; а иногда куплю осе- тра, и па воровку ого; опъ со ивою рядомъ плыветъ, чтѵбь на я одна не- іюльнипд была, к осетръ сп мною. А когда погода станетъ вѣтромъ судпо шатать, тогда у мепл станетъ голода болйв» и тошшимя: тогда иынодутъ Ш1 на верхъ да палубу, и поло- жатъ на вѣтру, а я до тѣхъ поръ беяъ чувствъ дежу, н іашѣеть по- года утнхпетъ п покроить мявя шу- бою: н& водѣ вѣтры очень іфопнші- тсльпы. Иногда п онъ для компаніи пглтЬ маня сидитъ. Какъ пройдетъ погода, отдохну; только Ѣсть шічето не могла, псо тоіштлось. Однажды что СЪ ПЛ.МИ случилось. Погода жсстошыі подіиияеь, я япад- пдаго тптго нѣтъ, кто бъ зналъ гдѣ глубь, гдѣ мель, п гдѣ мс-ждо при- стать, ничего ніпйго ня зпіьргъ+ Л іт нее мужики пабромы изъ сохи, плывутъ, куда кѣтнръ ничаать; а то- мно уже етвдговится. вонъ близко, по могутъ нигдѣ првстагь къ боршу, по- года ня допускаетъ. Якорь броі’пли середа рѣки въ еззгую глубь—якорь стирвало. МаЙ соетрдадлоцъ мгея то- гда шэ пустилъ ігя ьирхъ: бмжш, чтобъ въ этомъ шумѣ по заданіи!!. Люди и рабогншзі нсѣ по судну бѣ- гаютъ: кто воду выливаетъ, кто ішпръ іцишязыдаеіъ, и тх»гь всѣ іп. рлбіггѣ. Вдругъ П^ЧЖННЕК! прптшгуло пішів су- дно ІГЬ ІИ-1 ивъ; ішчго по успѣло. Я глышу, что сдѣлался пнлнпіЙ шумъ, я по зпаго тгго. Я встала пгомогрілъ; ыиіш судно стоитъ данъ въ шцпкѣ, между диухъ біфагаіги. Я еиршпивялі, гдѣ мы: никто сда;шгь вс умѣетъ, Г2імп ка ішіялъ. Па одномъ Порогу псо березникъ, токъ кашъ подобно рпшіі нѳ очень густой. Стала :пи во- пля осѣдать в съ лѣсомъ нѣсколько саженъ опускаться ігь рѣку, ьш въ
во — налипъ, гдѣ мы стоимъ; и тикъ унх- сво лѣсъ зашумитъ подъ спзіоо яатл судвд и такъ пасъ къ верху поды- мешь П ВЪ ТОГЪ ущербъ НТЯП».‘ГЬ. И такъ било очепъ долго, Думали все, что мы пропали; п кимішлііры иашн совсѣмъ быдп ГОТОВЫ спасать свий животъ па лодкахъ, а пл-гь остлліптъ ппгябатъ, Наконецъ ужо стс?лі«вд мно- го ятой земли оторгліло, что иядна стала па остішшпй м.ілою самою ча- стію земли вода; подобно думать» что озвро- Когда бъ ищи лѵпнхуглтохъ оторвало, то нпД'ібпи бъ мамъ въ томъ озерѣ бытъ; вѣтеръ преужалпыО то- гда былъ; думаю, чтобъ помъ тогда конецъ бглдгъ, когда бъ н^оліан ми- лость Божія ігоаіѣпшла. Вѣтеръ сталъ утихать п йймлю пррріѵпіло рвать! и мы иіібдипллсь тоП бѣды—выѣхали на свѣту ЙО ВЬ’ОЙ путь, изъ оллпва ръ большую рѣпу пустились, Этотъ ведшей путь мпого ;кивота моего унесъ; одншш пга переносила, вся- кін страхи, потому что еще пѳ вдодъ моимъ бѣдамъ былъ; на воліімгіго- ТОШШНЪ, ДЛЯ ТОГО ІГГЗШ Богъ и под- крЬплягъ (а)- Доѣхали до провипцілльваго горо- да (б) того петрова (а), гдѣ намъ опредѣлено житъ. Сказали шитъ, чти путь ди того острова вюдою, и тутъ будетъ перемѣна: офицеръ піжрдеА- скіП падетъ визлратшь а пасъ пре- поручитъ тутоіцішго гдрОДока офи- церу, съ командою іводпдтп четы- рехъ человѣкъ млдагь. Жили мы тутъ недѣлю, покамѣстъ исправили л) Затѣмъ ппкеиъ.іетел прибытій въ ТОредЦ НІИ, ХйТО|>ліи до Тоболыжл іщ- дігідо піддр ѣідтъ сугя*п> путемъ, 6) Губ*рпогаіп) (Тцбодьска)₽ л) Ікфдедоъ. судно, па которомъ ШИТЪ ѣхать, и едплйлм насъ съ рукъ на руки квотъ арестантовъ. Это столько вдлвд бы- ло, что и каминное сердце унянК' лось: плакалъ очень при разгшпиіій офііЦе|Пі и гиыпрпдъ: топпрь-то ны натерпитесь всякаго горя; пгн дшля необычайные; оіш съ вами будутъ поступать какъ съ подлыми, пиклко* го стагхождеігія отъ ппхъ по будетъ. И гидъ мы всѣ плошай, буіто съ средмимомъ рапставддась*. 11 о край- ней мѣіѣ пршшпля нъ пему; какъ ни худо были, да инъ насъ виллъ нъ благополучіи, такъ нѣсколько сл- вѣстпо было ому сурово съ нами вступать к — !Сакъ ін’лрпвплпсв. съ судномъ, новый командиръ поволь пасъ на суіяо. Процессія нзрлд- вгыі была: за п-мп толпа содлагъ идетъ съ ружьемъ» какъ за раабоА- вцкдян; Я уже шла шипъ глава опу- стивъ, не оглядыв&лпль; смотрѣзі.- щниовъ прашгаодод но той удицѣ, гдѣ пасъ ведутъ, Пришли мы къ суд- ну; я угаиуиоь, какъ увидѣла: но- ликаіг ршіннпд съ мрежтіігъ; отъ небрезхійя ідлп елмое негодное, ху- ды*. Такъ но имі'нн пішіпму и суд- но; хотя бы на другой день пропасть: тогда мы шішшілиеь иресганчы, ина- го пмпнп не было—что ужп въ свѣ- тѣ отого титула хуже? Такое памъ и почтонЫ Вси гудіап изъ низовъ догкп вышли, насадивъ диры свѣтят- ся; а хотя немножко пѣтеръ, такъ все судно станетъ скрппѣть. Оно жн мѳрюе, впг-оигЬлое; какъ ра&тшпьі роскдАдыішлі въ немъ огонь, такъ онп п осталось, елмое пшкниюо: ни- кто бы въ пинъ не» ииѣіддъ. Опа бщо отЕтавЕкм», гпгродѣлепо па др<ь ва: да какъ очень заторопили, смѣли долго пасъ держать—кл-кае
— 87 - случп-гось, такое и дгыіь Л можетъ бить, в плрочпо приказано йьио, чтоб*ь пасъ утопитъ; одшичо, какъ пе эсіхя Ікдеіл, доплыли до поглзап- иаго мѣста жіпіы. Пркиужхепіл біий новому коман- диру покориться, Нсѣ способы иска- ли, какъ бы его ігрилвг.пиіть—пе иог- дп шіЙти. Да въ нимъ и илГітЯ’П»? Дай Богъ горо терпѣть, да п- умттъшгь чедовѣиймъ. Какой втѵгь глупый офи- церъ бВДГЬІ Ивъ КрР<ЗТ145ЯЪ да зы- служялъ чипъ капитапехій. Оігь ду- малъ о себіц чти ілть очень великій человѣкъ, и, сколько можно, подоб- но пасъ ЖбСПхчш Содержавъ. нио про- СТуіІНПКОВЪ. Еж КЙЛДЛХ’Д. ПОДЛО съ пами н говорить, однако со всею своею спесью іодилъ къ нкмъ с-бѣ- ддгь. Ивобршіито ото едго, сходствьи- по лп іть умнымъ человѣкомъ, ВЪ чемъ опъ іалгавахъ: епанча солдат- ская о одну рубашку, туфли нл Сиеу догу: н такъ съ вами сиптъ. Я была всѣхъ моложоп шмюцдёржиа: пе м<’гу терпѣть, чгоГгь нв смѣять- ся. пяди такую смѣшную пооктуру. ОНЪ, ЭТО ИЕІДН, что вму Смѣюсь— иди то удались ому при\тѣпгп.—гіі’ варитъ, смѣясш „теперь счасгднва ты, что у меня книги сгорѣли, & то бы я съ тобою сговорилъ*. Какъ мнѣ пи горько было, только м ста- ралась егп беш.пго ппести яъ разго- воръ; только больше иіп. ШгЬ ниче- го пе впадалъ. Подумайте, кто намъ конаиіир’ь былъ п кому было пре- поручено, чтобъ онъ усмотрѣлъ, ко- гда бъ мы ччо рмЛуиипа были сдѣ- лать. Чего опп боіілись? чтобъ мы не уптлп? Ему ди смотрѣть? Насъ пѳ караулъ иіъ держалъ, а доржіші пасъ вевиппсеть шшщ; думалъ что со временемъ осмотрятся м воамра- п:ть насъ пъ прряое пкгго состеяігів. Притомъ же мѣшало много, п фами- лія очень ВѲЛККЯ Пыла. И такъ мы съ этимъ глупымъ командиромъ плы- ли цѣлый мѣсяцъ до того города, гдѣ иіигь жить. Кплглин Наталья Борисовна Дохгору- кап (род- 1714, ум. 17Т1), дочь (Шамсшь ѵлгр сшідишИіИЗД ПдериНа ір. Б.П. Шгро хптепа, лпинтаві. опід па 0, а матеря пк 15-мъ г. л жкла съ стДртим’ь <икчпіъ братомъ, Ова вышла вамужъ сд еп. Пад- ва Алексѣевича Долгорукаго» любимца Петра И- Прв обрученіи. 1720 г-, кото- рое совершилъ 6ічіфанъ Нрокпаошггь. іірйгутСіішшыШі иліогргѵтііргБпл фамилія, шгострваоплп министры, ирилпорлыс чи- ны ж весь геп-прллжготъ. За таіпгѵгъ бли- стательнымъ и иопидкуому счыгтзднымі. ііаШШМЪ судьбы шіетушіло сииершшиьі ДРУГОФ ррі'чл. При вггуплппіп на гтр/чгпхп» Ашіы Іоаижияіъз Долгорукіе июстрадали. Они сосланы были въ Борововъ, Тобсиііг- екой губк» сіиішшыъ ва 4 <Ю воротъ отъ Пптербурга. Нлтдльп Ворйімнпа по остд- лкдп гшін’О мужа: оИа ппграпплась съ шшъ гь мѣсто ссылки, твердо п-вроко- сл всевсанозшыя лишенія и бѣдствія. Чііпть Ь лѣтъ хн а на въ БердоомЪ (иъ 1ТЭД), пухъ і л, нмЪетЬ г ь другиип ск р&дствеяБпкпмл. былъ пртгпоояігь пъ. Нов- городъ и киэінигь. Натальи Борисовна г]ін года но икала его участи. Нмзоріі- грицц Елизавета нодврдтиіі ой въ Петер бургъ (1742 г.). і’дЛ ОНК ііиоіыш!п.гі, въ домѣ брата, гр, П. П- Шоромотееа, вмѣ- стѣ съ двумя сыновьями, Михаиломъ и Дмитріемъ, прпжіпыші еі> въ БерепсшЬ, Въ 1757 гч когда подрінгъ ел шщдинй сынъ, сига остлянла спѣтъ и ізыггрщ’дпсь во Фроиодоохъ мопдпткрь въ КІПВѣ. иришшъ имк Нектаріи л і&шкшясъ ш> тиыъ схимою. По хелАЕІю сына своего Михаила, <ша, въ 1757 г., надисадд йа- ГНПЛОГ, ппгорыл ііачиваютіія ршжздриъ а жпзіпг пъ домѣ рѵдптелі^ и іміпл’іігшіют- ся нпвѣстіеяъ о пріѣздѣ въ Гнфлхігъ. Ньроггио, далънѣПшія событіи были такъ тяжелы <ш сердцу, что сша, вря всей дуаінпніГ'П твердости, не могла гоаориіь о пихъ- Записи» >гл, по прогіін И. В.
— 6В — Лопухппл, доегэдпвілд были ему пііукиміі Нлт. Бі»|»ЛС4^ЕЫ, ИНКІИТІІЬШЪ •’ТІППТІУ ір- □ьііъ ПАШЛѴЪ КН. И. М ДйЛТОрГЖИІПи п ипллч. пъ Другѣ »иошестиа Лё 1к Въ прлиігшппі ігь ІШІІ-Ь, Лйпрашь ГО- г*орртъ: • Ывіпхі к шіглмііпиісл объ вей 1.11 < !і, Д—>н|}) АГП» иинй идГгрй, Кілиріиі имѣла честь бытъ 4?я ідіутоніі, яиишіж НІЙЯМПЫГО пѣть ГЬ ГПппЬ, пѣ стонъ Ы<|Л былъ йъ ^олхпосш губсртгагора. Прмиі> СЮйсгтгШГС рЛОі ЯЗЗЪ О ТОМКНЬ ЮТС’Йбпріі- 61» хриі'гіішгши’и и^шівдушіп съ вѣжп .ы стыи ггрллшкіЛ страсти, послѣ нѣсііаш»- кихъ лѣтъ житіл пъ міліаотырЪ, пяхпяу- вѣ пострижете т- піиисъ <ггііержміім тиго, что ЛЙ ни сггпгіі было піцо одно драічшііпюр—апл (ірік.плд игу» ДігЬпръ Ып.усшшние ііолыю споо», *Я ис еіталіи, Пишетъ пъ паи искахъ сииигь Н. В- Д—ші4 • что ечагтъп- ыііоіп Пипгріѵ.съ... Влаіт> палуяіп ѵ * продатлплось отъ д<гпКр.т21 •!Л« свдкумв) ни 19 дічіь яиплря (вони глілуііпи ДЙиіра Л). За 2Л дней бдлггъ скхтутішхъ 40 лѣтъ по сг-йдаш> стражду. За шізгцый донъ по два года придетъ белъ и -ыіи’о; шце шесть дней илдобно ьычвсть Дл ьеті» ыджегь пшіті. прлдбудрцпп? ни- ЖГГІІ быть, ОІІД Л ДОПОЛЗПГПЗЙ, КОГДА П[КІ делжптси отрлхатвлыгзл жизнь ікміъВпп- лгНі гъ нлдлігппой рукописи Записки іы ЮТ-въ Руо. дрх. №67 г. Комовъ изо- бразилъ судьбу ШіаІМВИХОЙ СТІШДЛЛ1ІШЛ ігь стиха г:кі|ііюА гінпі.спі: Н. Ь. Додгору- кпл См еще: Стоодрь дін’пш ляідсА. т П; Пдгпгскп К5ь И. И. Долгорукой» <та Собр. вгл с/лпиелій^ о Птеч Пдп ІѲ58>Х Ц по помцу ныпгрлтей мъ 1057 г ігь ЛоидоиЬ книга* *ТГи> Ыеатійтеа ОГ ХдШп.!т Вйгыюѵіш, Ргіййбйв Воі^о- пхДісіт. XXI. СТРАНСТВОВАНІЯ ПО СВ. МѢСТАМЪ БОСТОНА. БАРСНАГО (1723-1747К О Ламиіга., огтр^га м;юелуг/ііі.«б. Тіппіоі'і. по Гротеску, а по І’усясу І1ііг.мі., ость острогъ мяппій огь продра'Еовпаго (а), и лрописаин, и оічіпілмл п пгпгпгглдп псвдоіВш№, обачо 16} •іестію в сліишю боглтъ н иріч'луп., І’Р ТОКЛ'І ТЛМО НЪ І1К]Ч’<!Г- ілть стрппап., по п нь дплотейптіи аліыдиій. пііиож» тлэійіпііін житгдп суть нгкугііін іі’і. купечѳгпі’і. имутъ спип кирйблл п іиішиаюгъ пъ Вопи* ЦІП}, іп. і'іеігь и пъ пніи лпгтіекіп ег|«піін. п суть пскуспп пъ босѣл-і рлнипхі. ігашшпъ. Г'бижппк облпчь- тися ігь пдрхдп тонкія и лѣпіе, вап- ші'пі же хеши иже псп, отъ мола а} Лі>ро. б) Одппей. до вслиігл, пмлршт. тплрп (в} біі- лиломь. іеп. древняго пбя’іал; не тпк- чо же жепи бевчесоти, оо и чечути то тлорвіъ, еицо б» якорыпкля оное влов ііГсинлішечІР якл япр- ц отъ МНО- ГИХЪ учвтімой шисгіюіииусл многа- ж,-п, но ие испрміятлгя. Мужі’? обдн- чатсноГ'іцо пси. нко же и въ иппкіп. осгроіипт. морскихъ, въ краткихъ одеждахъ ігь злвпйпдн (г) па глпвахъ; пѣніи жа <й’Ь іійхъ облачжтек пъ од’Ін лвіп дохлъ, еъ кдлпмшми на ГЛШІХЪ, нко жо есть оС’іічаЛ и въ вашихъ ОГОАВАХЦ жени жв погдггъ і[иіртухп( пко пяхію п ВЫПИЛО ОТЪ ІѴМЛН. врат- кйі, да і'лдшіхъ жо ваишчмл б&пол- п) Лпиж (стопарь Двла), г) Чммы.
— 89 — пшпя (а) и телтявіи, тѣло тиккііі я распространвішіи окрутъ зѣло- шири- । пси яко болтлте ойямуетъ кругъ глав- иШ, пожгли плещи. На оппмь сістрппгЬ н=і единъ ягарлинт. или иновѣренъ пли кротилъ пс оГ»р г. и-гея, топію еди- ппігііріш пріиюолийпм христіане; не имуть же различныхъ весей, ш> исн зкутіѣ въ единомъ селѣ лбпт.гютъ, еже ость валикоо. яко градъ, н сі-ь игъ на мѣстѣ пр<'краСйа>гь1 ни еди- ной пясокой горѣ, посредѣ островій ндѣже многій церквд прекрвсяи съ глвякмд кямепшядаппи и пяутръ ліѵ пи птлишісаііш^ кведкъ храни винтъ ЯВОНЬ РДИПЪ ИЛИ ДНИ, ]| шюіиггь пд неанк день выфмиі пѣнія леркоплаги. этемгеиію инпхъ хрисплнапихъ стра- нахъ. Суть же числамъ церковь ігь жительствѣ ономъ яко 50; еп:е жв при горахъ іткмо и ояамо, вк распу- тіяхъ н холмѣхь, па вніюградѣхь и г.вртоградѣхъ. Ііовгѣс.тнртгіг, ліегі жъ всемъ островѣ оп< *мь обрѣтаю-ПіСЯ шр- ковъ, мнлпхъ жн и великихъ, ЯКО блмзгь Зімі и вмщшо, поиеже вслікь СООІЙ ЯЫДТЬ Ці’рКОИЬ, пли отъ прлрп- дитахей Свппхь пегаіиптую, иди сво- инъ коштомь цдпддую, храмалюбші ба суть досо ла, Суть же нііліп бппи сіи домэмадакн, отъ ппл. же пѣцім имутт по & н по Ю храмовъ идаи- вяхъ іпіі рада нъ радъ; но моли суть храмовъ пелзкнгь, точію всюду ма- ла и ирастодіаиш. Обнкаіші же гомо здкти церкви на рплтгхъ мѣстѣхь: и і распутіяхъ, въ садііхъ, въ пппо- грвдЬгъ, па питахъ, пл поляхъ, ПЛ горохъ, па сюгройоъ, на брегахь морскихъ, па хелмѣхь, въ пешермъ. я Звоодѣі либо кти прпіидіпъ, храни р&знш па пути шшохпдтъ Обачн тіи драмп путь моля оддпіомъ, ЯКО чясодиѣ шш кинлмцы, якоже обо- іаП есть Россомь иисяажітл. 11 пъ птгь ыддпхъ ц дадете отъ весп от- стоящихъ но ’гпета литургіи <ішкѳтъ, гокліа единою плі дважды Ь ;. мѣглдъ; ад^ое же пѣніе по совершлется, іздэдь сдинажди въ годъ, По случаю празд- ника ковгоадо хулмл, или лщо кто по случаю сотворитъ обЬтъ іл'ьиги на поіепоярігіе^ я сице н&шпж съ сю- бщппдшілто огь свящешшкъ, н піедъ, маддіггь отъ вечера до утра; даже і'огвпрігш цѣлое пѣпіо церковное и іір'чіичиніии+ лолврішиичгя въ дпнъ+ Сіи убо храми. на рмпутіягц івлачо отстоящія, ас» ммуть іш нвс»нсніьт ни влшдлгвъ (б], Впутръ же пргп лор- Зді« суть Лпотпи огыіиѣ и отышутріц кімкждо съ здипимь пли днома налп- ышц агъ нихъ же суп, много гъ главами сверху, и со икшіоішсаиіаігь внутрь по стѣнамъ, отъ глалп до ногъ. Есть она весъ іммоіц стояща інн’ррдѣ гори {/страна, на ИсокйЛ га- рѣ. па прекрасномъ мѣстѣ, отопюду ійн всюду «.'Кр-сгь иригаи маре, и шш ’ЛВІПЧПАП ОЕТрОЙіЦ И КОр.^бдѢ, НЛДК- двче пловущЬі. Бжтъ же тамо до- моетъ яко Б(Х>, шке гутъ лѣпи и крѣпки адтгіемъ, икЛидче же япутръ укрд- шшши многими сдеудп, перцляв и чко- тгдлін, якоже таи о обичдіі есть. Отъ- пігутръ суть чисти и бѣли, отъвнѣ ЖН суть чѵрнп, ІИ) ВО ОТЪ ІК1КИСТОТІЕ по отъ черіиі естествомъ кдмепя, отъ него жа суть шшш, шшвжѳ весъ островъ чертгів рвділіпъ каиенъ. Та- ма иісъО ьѣрн пй обрѣтаются людіе. ») Хдѵпъп& буы&жныв (отъ нЬіе. Ьаию- чѵоік’п), 61 Клнішло (било)—доспа, къ ішторукі ударили, ср^міш хрйиііияъ па Мііляпу
— 00 — -гочію хріггтіяшл бллтееппяц и всл, ЯЖН къ ХрИІ’.ТІШІСТВу ПрМПЧПОу СВГг- бодпо а певовбралпо совершаютъ. Ибо мао и кодъ Турецкою мастію суть п данъ ему обмчиую длилъ, оба- че, Божіимъ лзвогнніеітЪг агдряіш (а) тилли нв обитала обитати, Іѵыъ бо островъ гагъ, мало доля имущъ, то- чно ідо гори шшеши, сухія п беаъ- дроыпи и мили игъ драй садовнаго И ОТЪ СѢМВПЪ [ІІЦЕДІЦГП., П]^>’€ІЛ ЗІО поя приносятся игь іпп5дхъ» олрестъ обстоящихъ островокъ. Ещо же оаіо- блинп-ь і,б) частЛ и отъ пиратояь, сп есть отъ раибоВшивовъ морскихъ, обаче мало что стражду гъ, ибо къ прами гоненія ітг.дючлнлея въ ко иастиръ, иже стоитъ гюер^дѣ веси, ахать стѣіш твердя п прііта же* л’іівомъ поіеровешіи (о немъ же по- сл’Гідй), а елцѳ во погуще что сстто- рігти । ра^бойшіды отоліюамлъ па море; хрметіаае же ттліш эдаврыцаются пъ домн свом. Обачѳ шірагп во часто приходятъ, понеже островъ нсиілидоііъ есть, къ тому ЯП боятся, да отъ ага- рлпъ пѳ удовлешш будутъ, Островъ весь вкружаетьоіжпадесать стадій или перстъ* лножн мшгЬстиуотеи, Растии- редіо воидух» вурщіо есть; водя то- купіий мало тамъ обрѣтается, толію клндяяпш п даждеввв, ютке обща вся пьютъ, повожв есть ядрал.% и чиста, ОТЪ крозсть домашшіхъ |к) и цер- гссшіихъ собираема, Улины жн тамо суть тѣсни в полой смѣтіл (г), якоже облчай въ веселъ, ттобрхр суть мпо- га евипія, свободно ходящія; сего ради въ лѣтѣ мвояи.’спю благъ тамо ра- л) Мдгомтаииь б) Причиллтъ одо4 оскорбить. ь‘і Дйыкшыхъ кривы* г) Сборгь, яѵиютдеэи жілстся. Огтравь весь окрестъ ншгь мпогл міісга удобна къ иристыишху, Обама едіівп идчішгЗіІІіпоб присталіпца иматъ ?ів.хикоот я ппгровоо, и глубо- кое, н біяыижшое, Къ востоку яря- гцое, идѣже обще пбикопга ігриплл- м&ти ішрй/ілн. Ыужіо ТИМО Й1Ш дѣло яе имуть, точію, въ равличігім, етрд- ігп по морю отилиіюющо, куплю дѣ- ютъ, жв2гд ж-н вса отъ (д) блволна тапчохп (е) м шкароѣткп соплѣтлють п прадодішуімъ глмо отыікудт куп- цомъ продаютъ, пъ току же суть иску спи къ НЕПіншиііи квѣтъ (ж) па пдатпѣ; ихъ же гдаждп суть чеетпіи, съ долпвго фартухлми, албо ліітдн- кяіпі (в), я си вакрово’ік’мъ персей и вый. точію главы суть нелѣпо зргнь кія, гклпкзд дп ииблткд ымикіи лани- плля носятъ, яко мложле боеллпал слана арится отъ іілоііійй ихи Зіши* І..ЧЛЛ же суть топкій пимкпвіп, драго- цѣнны, хигйпя (и) хе обнкошл мно- гими птелкиаимиі квѣтгмл виишватя я индобхяі’И (і), три же натираютъ, лпожн ярндрскихь; обаче подьюшп суть къ постомъ и къ церковному пѣнію. Сицвви уСю суть женя, муміе жв кратко облачаются, лкоже я въ ніпгихь островахъ: суть хе іг^ція <лъ богатятъ, обіачагціися въ долгія Ода- адсь «Пѣшгходпа Вшлгеліи Грнгоровича-Бир- скшчь-Плэев--Лл^<іпл, уроженца юемэдан го> мотахв аптістхійсгелгм, ітут<»пііхтпі:г пъ сшпымъ мклахіч пъ Кпрштѣ, Лил ЛфрпхЬ находящихся, прпдтфіятгя въ Піз и міаш'іаішизд въ 1747 г.в ямъ самимъ д) Ивъ. і?) Чуъкя. ж) ЦііігГоМЪ. эі Лнгкіыі одеяда подъ платьемъ, п) Ипжгдл мужскдз (сдижда), і) Украпшти
— 01 писвлвое, йыігЪ жп пи вжлппппія тпі. Г Л. ПйЙгИЖИІШ длп ПОЛЪІІЫ ОбЩОСТРЛ ІОДПІЬ ІИ» ИТ» СДІ1ГК подъ смотрѣніямъ В. Ру- бана. €пб, 1778», Г^шгоровпчъ <р. 1701, у 17471 обучился въ нісвстой духовяоП л паденіи, а потомъ въ лъьогсіюй. Наъ Львова ртгсідоліыші (1724) іш дли обедрінЬі о». мѣегк Пнать Ііигп аѣтіілпі «ттртігтпптілгііт пѵ Италіи, Гре- ціи, Палестинѣ, Египту и Аропіп, бы;эъ постриженъ пъ Дамаскѣ въ мошна (1734) п по ©обстгвеппому его жодлвію увозомъ для продешжмпіа наукъ ед остривъ Ііит- новъ, гдѣ и пробылъ О аі гъ. Въ 1743 г. ни ;напъ въ Ейніспгдхітлшіиіхтті ругі іпімъ рмИДѵгпо.иъ Екипшпгопымъ, у котораго прожк,тг. пТ.тыЙ тогъ. Потомъ отігрдгіілея СІИ’БЛ па А<ос>яъ, гдѣ около года взнямдл- ся ішнздтвмъ мондсты[п‘й и другихъ достиарнмѣ’ійтрдыіыіъ ирі'д>і"тшіь. ”і- сюда ходмл ІП. грлчггкізі Ііблаігги и гь 1746 г* шірсттплі’.я пъ Царьградъ, гдѣ ужи пп ваствлъ въ живыхъ Воишввова; препніпткъ его, Нсплтюігь. нвблжгсяшлоБ- но привалъ Григ^ювнча, который по при- каздіііЮ его пороіилсл пъ отп’іггтпо,. По г]увыл оутнішгтвіл. Гриэдроппть часто ІІЪІІЛЛТ. спои ПДППП1ІІІ», П.'ІІПЯВАЯПЫПІПГДД • Горскимъ» па Волынскому городу Вару* гдѣ жила его предка, иногда «Ккйсплмти по родігпѣ. лиогдл ИО-Г)ІГ*ГССКИ »П-1ЛЕПЮ» пли сс-латинѢ «Альб(ЛІЫМЪ' (<ігі. фдми діа БѣлвпуъЬ Рубанъ приложить пть г> уллію своему прлдлелоиіе ігь кратппй біографіей Барскаго и обзоромъ впі путі»- шеетшл, ивзЪстія ивъ шюетраішыхъ путо- иіестагпплліппі, шюіхіішмЦа ого еяизэп НІИ и переводъ грАММАГЬ, данныхъ ему пъ рканыть мѣстахъ. Мптр, Еш ивіИ сира- еидлпзю обвиняетъ вадстолл пл иголк- чекіе лвъ поддіппішаі многихъ рмсісм іи іп. гнуть ѵ.у тѵлип?, что таковые паходкт- гл іп. другихъ ІСІІНГ21ХТ-. Пуѵеінеетліи Бар< гтцігпилхпгциіосьп^одлоиратпо, гикъ ль- бпмоо чтѵаіе многихъ і«тссоіп. ірублисц. Въ постопжею время «Стршкгпювдліи» Бирсііаггі цядаюгод Праоославл’імт. Пад»- (гтиискмиъ ОСіЕцестлимъ, подъ редакціей 11 П. Ііарпуігпзл. Нддмі» »то, котораго ііыпмо ужо 27 і«ипуг -і.-вт., иронаподилл НО ПОДЛИННОЙ руКЫПР.’Н, приіглллпшшпгЯ покойному графу А* С. Увдропу. Ыѣгттц ил- пѣііешіым а и<ікл.ючбшшя эъ прелыгхъка- д.іпілгь, іиіпполішз^он но спя ситъ, ггрл- иад.’гжжпжмъ Аріеогрлфддашй Комис- сіи, Ыігх.Ллгіпскпму Злаі опертому мопл- стырю пКджпсжіму упігпг*р<‘игйту. Обото- атоаьнлз біографія Вирши» наплг.ноа 11. I). Еараукопымъ и падлпа въ пебадъ- шомъколичествѣ оиаемпляровп. пъ ІЮ5 г. Поэтическія произведенія московскаго типа. ххп. РУССКІЯ ИНТЕРЛЮДІИ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ XVIII ВЪКА. 1. РОСНОЛЬИИМЪ. Клкъ то типѣ лгѵдіт УІ1ИЛ.1Н глубиБо! Какъ то жить въ ш[гѣ ииснпсно и жестоко? Послѣдила бо вреиеид, ядамъ, что щшеиѣди: Во и нѣкоторые отъ ігліішхъ парковъ аіігихрпі'.та вр'киі. ІГодобвшѳ ему прійти па вемзю, когда, иашу старую вѣру пощими Накдищпки проліятые.г.яиЕ же нѣкую позу, невпдеэгу откуду, валда. II по тѵкмо вѣру вашу стъру, сшпу и Болимъ усгриишгу,
— 92 — Стогдлвьеліъ Макарьевскимъ крѣпко утвераіделі-у Поітрыя, во и платье долгое ужъ примѣнили, Еже апостола святые и пророки ви- ги ди; Русскіе ИЬШѢ ходятъ въ короткомъ платьѣ, якъ кургузы, Па главахъ жо своихъ носятъ круг- лые картузы. 11 тоо овк откуду паяли, ой яедр- укѣшмшъ, Л еиаяатъ о томъ истинно во щіавмъ. Что іунсопъ и пратілл соятыхъ отіідъ ваабрпанюгь. Спои брады плголо желѣзомъ обри- ваю Г!.. Человѣцы ходіпъ яіп-. облоаявы: Вмѣсто гляішыхъ йМоГОиъ косятъ варукк, будто Нѣмцы погаии. Куды ) бѣіиемъ отъ строіипвхъ раздоры ПишоЙ вѣры старой? къ воду и въ горы? Не иѣш: ужо бо н иъ Брыликомъ лѣсу По можемъ укрытися, адѣжои бѣсу Не мохііо найти были; иопын же вѣры люди 1! тамъ насъ впиши, на погибель ищущи асиды. Нлмошпи а>5 пасъ изъ Брыиекихъ лѣсовъ, понуждаютъ іггти своею. Новыя вѣры своей Латинской етезсю. Какъ Соловки отъ народу мпого удішшіы! По и оттуду мы бѣдные совсѣмъ іпвержѳпим, Скитаемся гошемы, не имѣя гдѣ главы ПОДКЛГИПГГЯ, Или би ученіе старой вѣры рданрсі- стркнпти! Наипаче пасъ разоряютъ тѣ Ла- тынскіи школы, За кс-г.ѵи оімъ простой по улппднъ учитъ Оіфодъ нѣтъ ноли. Нѣсті. спасенія во грядѣ I Спадете аишетъ въ пустыняхъ: Погибнетъ пеяиъ, кто шэ прьбыаавть ВЪ ЯНІ НИЛЛЪ I У васъ въ пустыняхъ толка и скаты рхъш’піы, Всякое у насъ богатство и всѣ жены лиши: Затинъ одѣ то градѣ дія ]«змпп- жвшіи сіюВ плодъ осгіілхию, Л слать къ епхніЙ шегни въ пустыню ступаю. 2. Ргоіигііипі иасипбшп (2). Цыганъ а лидеръ. .Цыганъ кыогічмД во еіиЪлт'ь .и.Иасу, а нроенуешисъ « •*е ншіил'іии, шцішь Л11Л)<ловс.<і СТКІШЬ и «акц вг4Лг»іъ и по лжмеліт» (гиі/м- начоті луеытг м, «м* іхмоЛіыЛ. Памі» віилхипаігъ мкарь німігір, копіорймт иохдеуегаг* цыганъ укягіг и лмкарьзуйы елу выршаептъ. Цыганъ, І^аи люде нули, чтобъ цы- галы съ ншду пропадала? Л мы уже тлкигь вѣковъ, бѣдные, дождали, Хотъ добрѣ пидберовятъ умѣемъ, Хотъ лучшихъ надъ ншап .-въ и ие- плпдѣевъ. Одншшзп» теат'рь приходить съ го- лоду щюшнітті: Робпти яо хочется п негдѣ чего укра- сти. Коликій день ее бувадо по ртѣ ку- ска хлѣба! Гибпу. умпраю, якъ па сухомъ пес- ку рыба. Сщюбую другаго еще тлстія: голодъ ш но оер*?сшітея, Лл!к> что доброе аз игѣ прмеялтся?
- 93 - (Лонсіился спая», которму п<>- мілъівиміяіч ъаиЛла: онъ ,?>Лі- мм лотимъ н, но попмлеше. ну г а'.-лі ?гг шл-гхг гл/’лі >. Чтось были н хорппшнное теперь ни Ь пря-тпиось: Па’пвші, что окало губъ калбаса да ено бшкюь; А якъ бѣдны? пытанъ до калбасы П]ЮСПуЛІУІ, Якъ бму, па сал по вдобумиі I Ешо .иску, еще шііспд «пробу». Колибъ тылъ о скАѵгптъ калбасу тую! Ужъ гей пикто по вырветъ м клещами. Такъ ей хвачу пиодиымп вублмя. (Ллготится ояпгл' и шмі поюг- аъимегпся ксмДиеа! Ну вщ*..‘І пу ОШОІ ну ещеі {дьжшнг яа колбасою «, не .ійолналъ оную. >га- !Мй>і> лт^гчистся). О бѣдна моя годовонка! пе Инглъ ю пладогпатп. (Лыходіспіъ лшмфь). Лѣкарь. Г)п1еч Гогкпп? ііл-пе? Цыганъ. Мы есмч бѣдный пытая ". Коликій дель хлѣба пи ѣлп, Отъ чего пси почти п жпиоты помпѣ.™. Лѣкарь. Ѵагіа Бішіті таНсагоепІа аіі таппз. Цыганъ. То правда, еще по одного чыоігѣка гы обманувъ.; Толею, шгп бичу, и обмапизапі я.іл« ЧОГО помогавгь, Коли, якъ собака, бЬднвгЛ цыганъ пропадаетъ. Колибъ мпѣ го попала калбаса, іибо кусокъ сала: Вся бъ тая въ жліістѣ мнѣ бѣда перестала. Лѣкарь. 8сіл; Пиѵіипі ѵо.иігіцЬе ГероГоті Го] іііідщч сгисі. Цыганъ гіялдб тебѣ, собіще, самому лило вэ. груди! Лѣкарь. О яиат риіьщя езі цтаѵіі! Цыганъ. Колы хочешь, гамъ ты удт- ВВСЬ. Ось, якій дуракъі іцупаеп. да спя- оыуегь слипу, А не знаетъ, что ѣсти хочется ци- гапииу. Лѣкарь. Піспнчіісатпепи или «перу атерілпъ аидрьмихи. Цыганъ. То ухо бъ излила лаѣшш и сімом&хв! (Лімеар* ^и>іж.л^ьчіиггаъ слои л*> кпрггдла и (п>ічт№«л<:глті ихъ ил*Лиі«). Цыганъ. Тѣілшпь, дд іпп. бичу, да ничего пеЩетъ нъ губы. Слуга. Сказу отъ, 'Ни билмтъ у ото вубы. Лѣкарь. ІЗоІог прі? Слуга, Пе то е: болитъ у его депте. Лѣкарь. ІТрі гэпе іпзіпппбпіо иі- епЮ. Слуга. Сядь-ко. братецъ! битаго ужъ готовоI Цыганъ. Доброе сіи мкЬ и либямиа слово! Теперь то есть мпЬ добрѣ: бп вы- годпдавея, шгь собака. Папіовся, ыпва Богу! тядиЙ чело- вѣісъ, что ііаготуйгъ меяо, вѳбо- ріша, А 6} ху добрѣ трепати, чтобъ ты всѣ дип отъѣсти, Тутъ то нашему брату прповдаетъ сѣсти, Такова попіпллнаяія ип самому ічт- маігті Слуга. Скорѣй, господшп, лѣкарь, привнмаАся, а я держатъ стану. Цыганъ, Не держите мепо, стулъ 7Т4ДК0 подставьте, Л о стухъ пороаі иочопос іня'таш.те: Сами побашіте, якъ добрѣ буму тро пати, Почуете, ят. порося будите, па аубахъ хрустати.
- 94 - Слуга. 11в смыслишь, что баешь. Цыганъ. Се менв хощоте наиуаддтн. Лѣкарь, Цпаш йепЬев випі Іаі.11 Цыганъ. ОЙ! оЛІ оПІ Лѣкарь. Ессе ЬаЬез, (Дьивнъ Ифылаеяіся и са в-*а- члм* аеаіріолся). Цыганъ. Черта пиповъ, а не доб’ родія! Я селліілъ, чтп идшгуегі., А мкь ііырвлл. мнѣ пуйы. Слуга. Слышь ты, іидпмгь! отходи, болііпѳ ти ауйоігь соивуотъ. Цыганъ. Лучше Йачу угі.вдітп. Бара васъ съ вашимъ добромъ чор тона маги! Лѣнарь. Деньги гдѣ? Напу упуста паціента? {Въ щику ліоналъ). Слуга. Меве ей такъ Началъ ты бита? Нулями. со мною оо-рубекм, У меня вѣдь я чорту, нежели тебѣ, не быоасп» спуску. <>?ъ Адрм о ае.ялю уйоришъ томщо), Лѣкарь Нои Іеяи, Ьеи. ііеи! Слуга. Всѣ гй оОІ котъ тѣ, плутишко, НекрнцпиыЙ лобъ, вшпаиП ішру- ЧНППИІ 3. РгоІисНшп аиагіит. Вмдао^мтъ Йнячтп. со своими дѣтьми. Дьячокъ. О моц дѣтушпи бажошо! О мпи кормвдьчшш рпжипыеі Нутетко начните играть, Повеселимопл, старичка лд и мата... ПОДЪЯЧІЙ. Чти ты кутійникъ, во- [лшп-сл кліп. ребояош» малый? Віцдсшь ли, сл'.’Имъ ми ігь тебѣ Присланы? Дьячокъ. Для чего мнѣ не потѣ* питься? У меи только увіж-лья, что втл робты. Подъячій. Куда право кыгліжеяы: такъ добрый поросята. Да при ходить на нпхъ бѣда вмниа. Дьячокъ. ІИігь, платъI по ныряешь у нота ии лыка... Подъячій. Что мнѣ съ тобой много балакать? Будешь сто о шгхъ и плакалъ: Только какъ отитъ укалъ прочита- ешь, (3), То въ тіпті часъ понялешь. Дьячокъ. Лучшемпіітеперьуыеррть. Пожали иа ото смотрѣть, Какъ моихъ дѣтей отнимаютъ Въ оемшарш па муку отбираютъ. Пожалуй, батюшки I умилосердись надъ шіни: Напиши пожалуй, что они еще негодны лѣтами. Подъячій. Догадался, какъ проиг- рался; схватился Малатъ, Какъ пѣтъ ничего въ годинахъ!.. ДЬЯЧОКЪ. Выіьма съ мена, пожалуй, тотьрублппшоігъ полдесятокъ. Подъячій. Добро, к съ тоб-ло сдѣ.тл- юся, если къ тѣмъ приб.г-іпіпі, деся- токъ. Дьячокъ. Пу, я ужъ твбѣ прибавлю. Подъячій. Такъ я дѣтей твоихъ отъ семинаріи иибішлю... Небось, давай деіп.пі сміпо; Мы ужъ впоомъ, какъ обмлісывап.: то наше дѣло... А такъ тебѣ дѣлать патпбпо,я тя научу 11 кшгь скдавть предъ секретаремъ, тогда подъ ухо інлпсячу: Этому, скажи, пять лѣтъ такъ ро- дился... Подъячій 2. Я чалъ, что ТЫ ужъ ііаддипдел Ты еще едЬсь съ допвощі тымъ изводишь балакать,
— У5 А КЛМЪ. ПрЛІИ». ТММ'Ь .11ШИ. ПЛАКАТЬ. Ужъ тритіи промнморію изъ семкяа- ріп прислали. Чтобъ пи скобки ихъ сыскали. Подъячій 1» Ну, бритъ! какъ-нибудь свобода ого дѣтой. Подъячій й. Нѣтъ, я боюси: в* втп вѣдь ігь приказѣ схватишь плотей. Ну, дь.ччокьі дакай игъ скорѣй, Ни мало не ітгллгвд. ДЬЯЧОКЪ. Всѣ М‘іН внаиаігцы іг вші моя родня! оберитесь сюда, Посмотрите, какая аа иаш пришла бѣда: Дѣтей моихъ игъ меня отннніиптъ И въ проклятую семинарію па пуку Обираютъ. О, ной дѣтушки ейрдочиыо! Не па ученье пасъ боручъ, по пи мученье беэвопочноо... О, моп іютвв дѣтушки И бѣлые лебадушкяі Лучше бъ шѵеъ своими рушити въ ломлю зокошілъ. Нечсяіи нъ семниврію нм муку от- давъ. Прощайте, мои дѣтушки! ужъ млѣ насъ по падать. И съ вами ужъ никогда но жшшть! Подъячій 1. О, у тя, шип. лажу, плачу конца не дождаться, Пори ухъ намъ п ігь городу по- длпглться. Пу, дьячокъ, ирошдй, добрый чело- вѣкъ! Дай тѣ Богъ множество лѣтъ, А впредь, пожалуй нпвйся съ нами, Оъ подъячими, щипшшыма стро- ками. Дьячокъ. Прямъ, что ЕѲ вдуроло добрые люди говоротъ, Что по.тъл'ш—ты люди Ажно л®дн иіш, да и ко худы: Нетъ таперъ денежки тѣ п, пени охолодили, А дѣтей тихъ огь семинаріи таки не пвободіии! Впредь же л пхъ буду знать, А когда случай придетъ. во такъ буду поступитъ. 1) Предлагаемыя „интерлюдіи или меледу-оврмиеннал заемная игралища" первой пожшішы ХѴ11І вѣка палочатапы іі. С. Тілппрдпо- вымъ въ „Лѣтописяхъ русской лите- ратуры и древвостн* (т. И, М. 1850, отд. И, стр. 35 ц сл.і оъ рукописи Имп. Публичной библіотеки второй половины того жо вѣка. Этп піуточпыл пцецки, какъ п<яш- кываогь с&моі' плаваніе, встлвлнлисіь Мг?жду дѣЙітгиЬімн (Іпісг ІіібйВ) міі- чтеріД, для раадлрчеяіп зрителей, вниманіе которыхъ утомлшоеъ отъ непршіычки долго сосредогочнпатьел па серьезномъ содеріклнін осаовлой иьссы. Первыя у вомшишім объ интер- людіяхъ иъ Западпо-елропеПскоі} Лп- торатурѣ встрѣчаются уже въ концѣ XIV вѣки, во особенное раішроітгр!і- пенів онѣ волучнли въ Англіи въ XVI вѣнѣ, когда подъ рукою Джина Г-'.Пвудіі, придрорндго тута и любим- ца Генриха ѴПІ, выработались въ са- мостоніольпыя дрлмдт.іч-.!скіл пьесы, *) РпЛкЛил» ЛгмнсГігл» (шапшъ идѣ- шірь) обработліп. Л. Н. Огтровсіпімъ и ііетллхиігь ігь камгдію; «Коиикь ХМ1 сто- лѣтія-' •і Рѣчь лдегь оОь уілтхъ Негра 1 1704 и 1710 г. г., ютціыии бѵл і ііродішщціо отдавать уНтпЯ дуюппитсъ па ученіе ѵь грпчціжЫ длтнискіи ІПТ.ГіЛЫ, ц гЬть, щпорыі? не хотѣла учиться, вс паавоавио б«до стпппть ш въ попы, пи съ дыіжоиы, и рпхіиіо било огдаллть въ сйддн'Пі.
- 96 — котпрыя могутъ бить рдасммрипасмы, гаігі. зачатки бито'іаі'і комедіи. Въ русскую литературу піперлп- діл ирпшпіалугь чревъ посредство ІСіевской руси: сѣнерно-руСскіе образ- цы сохраняютъ СЛѢДЫ южвмрусаиго промхождоиія иъ лзшгЬ н отчасти въ пикетахъ (среди ео.мігіосккхъ липъ Фигурируютъ—пылить, жидъ, грекъ и ир.); но въ идимстаоваапую форму вливается ш СТверѢ ц самп- стоятг-лі.ігое содержаніе: особонпый интересъ 1Ір«ДСПІЫДШГЬ ТІ> интер- людіи, въ которыхъ изображается ял- стросніо юосяой толпы иадоволыіыіъ Гівгриискимп реформами, кіыхягаимп- гя ігяруяірнінмъ правилъ яТ.ры л древ- нихъ обігиижь. Видимо, оти прокз- веденія бши «лтлвлевы хотя н квііж- яыми людьми, ВО СТОЯВШИМИ б.ППГЦ» къ пароду а яшиішнмл народныя воз- зрѣнія на современныя сойыпл. XXIII. ТРАГЕДОКОМЕДІЯ. Владиміръ і1705і (Ѳсо/чріл Дрокоямича). ДѢЙСТВІЕ ВТОРОЕ. ЯВЛЕНІЕ Т. Нуроядъ. жрецъ іпотъ). Слышигс крщідяігчпа рога: День і;р1Пди Піфуиа, бога,— Дічгі. піумпіЭ, бурній, ужасай, Праздникъ громкій, мнешсяй. Сльпяігге, руетіи лида! Доми, орудія, трудя, Торга, купля остаігЬге, Спіііппо на іі[іапдниігь цдѣтеі Воли, крали жэбіграйте, Т<истіл жертвы рдлайтеі Оіп. есп. богъ модпівдуяніа, Любитъ мяса іуііло ту’ші. Сліліпгго прж'дпігша рога, День нріАш Перуна, бога. ЯВЛЕНІЕ П. Пім’ръ п Ктюъ, жі-епя. Пѣяръ. Куровдеі ирестамі престали! преспшл! Нуроядъ. Что тако, о Пѣлре? ПЪлръ. Веуѳ нынѣ страпн Оглашаешь, понеже пе будетъ днесь жромь ЯСартші; пе дкпжи людей. Нуроядъ. Невѣво! Естт. грома Праздника.. ПѢнръ. Честпій иКерзпкілъ сотъ яе ГОТОРЪ. Нуроядъ. ІСавп Жсрнволъ есть во готовъ? ПѢяръ. Ни гитовгь есть всяко. Нуроядъ- Къ чвму онъ рітп. пе ги- тояъ? Пѣяръ. Не готовъ есть жпрти. Нуроядъ. Лсдна-.' мл, о вози, да изъ тако тер ін Возмогу куря МОЯ, вко оиъ всецѣло Треть волы бсзмЬрпіл! И за сіи дѣли Что ость нужно, молю тл, потѣждъ* Пѣяръ. Нѣсть удобна Времепи, яво нпжду. Нуроядъ. Вопи, се ионодобпа. Жертя ему нѣсть время? Пріиыца- ешъел, друже.
- 97 — И яѣрурпти тако, л вѣры иеЯмужѳ: Оігь бы хотѣть, дабы былъ праздникъ бенпреггшіній. Апъ хиппую вещь ьилѣхъ: когда паиптгшшй Многими жертвами одъ лежлшв къ охладѣ, А чрева его бишв превеликой кладѣ Подобное; обкчо въ сытости толикой Знаменіе бысть глада и мчбы не- дикоЯ: Скрежетаній зубами на мповѣ безъ мѣры, Движн у ста и гортань I II достойно вѣры Слово твое, Пѣяре: „время во имѣетъ?*1 И по сл о жретъ ІКериволъ. Пѣяръ. Со ие разумѣетъ Л щб.імій мой Куроадъ Пѣярвм адова! Рѣл>: „до пммь промним**, нидл не готова Его быти. Нуроядъ. Мшо, оу бонъ яе нвветрн, или Не иопрхзді-и с.томіхд. Пѣяръ. Руго-шея; пи ли Ти но грііхъ вмѣнявши дерзокъ смѣхъ творити Зъ мужи толь налобнаго? Ч-го-жъ имѣетъ быти? Вѣса нови сего. НурОЯДЪ. Почто праздника г-о тлоригь? Пѣяръ Нынѣ и се довлѣетъ. Нуроядъ. То ооъ пасъ поморитъ. Гладомъ. Пѣяръ. Нужда, терпѣти. Нуроядъ. Но моль ТЯ, клл Нужда се необычна? Пѣяръ. Алъ, дрова сбирая Па жиртоу, ходятъ пылѣ сквозѣ лѣтъ пугтшшіП, 11 го бѣжило си.>рІй, провтойииюъ, бзд'іиніііІІ Т. I. Гыахоиъ, Иоторшкі-лл-пігр, хр. Жериволъ о, отъ земли нихромъ под- ІКХШМІЙ, Ни полна я на пути; но неудеряиімііі Бѣгъ творя, пушдшо вопль въ деб- ри ін.'обачнМ. Отъ всѣхъ же странъ иуітъши страіяіш и различай Отловѣпиіу гласи, и свіетп, И КПІТ1!. Нуроядъ Скорбь нѣкую имѣетъ. Лѣяръ Того । ади рѣхъ ги, Яко нѣсть готовъ ашуги. Нуроядъ. Убо потерпѣло, Что си будить. По ео ость, со опъ бѣжитъ сѣмиі ЯШІКІИЕ III. ЖКГПНОЛЪ, КУРОЛДЪ, ШіЛРЬ. Жермволъ. Скорбь ввліл! Литѣ шгѣ! Скорбь, брдтіл, яѣлпа! Нуроядъ. Что тд есть, Жериволо? Престапп: б^дѣлвк Тнликан иешь сетъ, Ащв в ’ггоялой Случп ти ея, сетпорше совѣтъ, моломъ тое Ис.праапти и въ добрій случай пре- лѣілпя. Пѣяръ. Стики, дд. оообгуомъ. Жврмволъ. Ничтоае совѣти Усь'Ьюгь. лпіс саки пепотшптсл боті. Не вѣете ли, о Друзи5 ико пѣло ИПОіІП Су пошити на боговъ а пасъ іювсгаша, Воіюдя хрл-тговъ ІШКЛІІЪ? ПѢЯрЪ Убо честность шипа, Призови пилу богоргъ: тпопп. опп пѣній Сдухатн пмпнопьв, ниже гюведѣиШ Правгу ваялъ. Жериволъ ИыігІ. бѣдъ въ дебрнхт, врпрохоіппхъ И сишіавъ бовчислеиикхъ, лалвгь, страх продіппт., Соямъ духовъ пшэигаШ. Егда же иоиіпыца 7
— 99 — Нужду мою, скоро ія-и раі'.ипмъ сивѣпідшь Глисонъ, яко не т]»дбѣ нести всего полка. вМы (рекнге) увѣдахомъ ПГЬ СЛОВЪ Яропплкл, Яко кмліь вашъ Владине|/ъ. иже скорбь толику Наводитъ, страсп, имѣетъ нѣлну и велику Но ооюгп тѣлесной и ко мірской класти; Того ради щірнковъ, иже тпіпі страсти Владѣютъ, пзкти треба. Тріе суть: бѣсъ міра. Вѣсъ плоти, бѣсъ нрілгнветва бо- жія. Ъ» вѣра, ІТибшѵігрЬппа вамъ, колеблется всю- ДИ. По піи гда-сь странствуютъ? Убо 1 пяти труди Будутъ нъ томъ, да поищемъ и при- шломъ ихъ скоро1*, Се рг-шітр, колегѣпгд. иослЬпіпо и споро. Тихъ на помощь азъ чаю... ДѢЙСТВІЕ ТРЕТЬЕ ЯВЛЕНІЯ I. Влддимеръ. Ворпсе, ч.хдо моо! Видѣлъ е-'п огь Гроконъ посла? Что ты мпгіш О его вѣгцдяіп? Борисъ. Законъ опой прійти Севѣтуогъ, по требѣ боліе слы- шати О томъ, да вся извѣстна будетъ. Глѣбъ. Аще нодвп Мггіі что тебѣ сказати, о отчо? Владимиръ. Довольно Глаголи, чадо Г-гѣбеІ Глѣбъ. Азъ огпюдь по акаю, Въ юмъ стоить лакснгь христовъ; обкче во чаю, Дабы по любне ради посла сицеваго Послалъ царь византійскій: аше бо бы алаго Пыхъ онъ ухищренія въ лукавимъ калгЬтомь, Не то бы свлгмъ т-'бѣ предста- влялъ совѣтомъ, Чт; самимъ имъ СВЯТО есть, волако и честно. Но егда елмъ что любятъ, то ха- етъ, но лестно Мнятся дарованіе: къ семт кій одѣ были Можетъ подворъ лукавства? Егда бо г.м'Ьсіггп Кровъ ихъ съ вамп хогцепш, чаю, кпдіп'Ь нсліо, Яко ніфт. имъ даепш, іпга» что ужасно Или враждебно игъ носъ свбѣ ожи- даютъ. Враги не симъ образомъ кронъ свою смѣшаютъ, Убо мню, да по спѣшно и по безъ отпѣта Осслопіи философа, но, его повѣта Ни кояпіушався, вели ему, да по- дробну Йаконті христонл» мтьяспитъ и вѣ- ры удобиу Покажетъ нѣру свою... ЯНЛЕНІК П. імкггнпйъ. кидцмкгь, жлривохъ. Вѣстнннъ- ЯСернволъ входа проситъ^ кшчжо! Владимеръ- Неіивбргіпно. Поіііімы иму о семъслоьвізеч.лпшо. Жѳрмволъ. Именемъ богоЯЪ ЯМІПХЪ меюгпхъ лѣтъ жела», Квлхе, дервишѣ тшмЛ. Владимеръ. Чъл попппі чаю
99 - Слідший, Ж?ривил&? ЖерИВОЛЪ- [І^Л.Ж.ЗЕ'ІІЙ ададыхо? Желалъ былъ пьетъ лучшую паси- тпі Ваднио И страшно ппіименіе биэи ніип. дадоілл: Зѣла раабилѣшадм. Владимеръ. Но пе у Еомроди? Жериволъ. Но буди то, господкі Владимеръ. Со убо пе тало Страшно, яко реют. оси. Жериволъ. Уміірати імушо Паза нв могутъ, игъ бо ервдити ІІП- ’ГПІІКВ, Нп опіъ, пи мечъ, ізи води, ниже оемдп моха. Кладимерь Не нЪмъ сото, Жериволъ. Есть единъ вредъ сморт- ЛІЙ: отъ глади У цирастъ иногда, того ради стада Ту 'шіи имъ па Жертву обпкоша слити Ьоголкбкді, отъ ивіъ же перваго тл плати Дадлгни если, и кимже! Владимеръ. Но рп,п, въ чемъ бо- л-Дютъ Ноли тікш. Жериволъ. Псрнѣв твои суть. ИМѢ- ЮТЪ С> прнпенгін пѣкіе кібкдо своя уди: Мо.и.і г и убо. Оуді: іигь милосердъ, будп Мидосггшіъ. Владимеръ. Чти же творіімъ? Ио- слухаП моего Сопѣти, Жаримый: ішоко коего Полнаго л!игщЪмъ бога. Жврнвалъ. • 'и биіи не можетъ. О квлзх-! иако единъ тихпкліпі помолоть Пародомъ типамъ? Владимеръ. Ни лп единъ азъ іш- дѣю Всѣмъ народомъ? Что се есть, атъ, недрунѣю Сказати. Жериволъ Нѣсть ее дпвво, нѣсть ни мало чудно. Ты бодпгь смысли пялши, им-ь лш тано трудно Мудрсгіи?ішти; ты егда имДдеяп- ста тѣла, — Но дщу, цп ласкателю глаголю,— до аѣлл Ирнкяпеангь будеши а ницъ всѣхъ пе мало Вагонъ бпдіП; малъ тобѣ Позиипдъ, милъ Кушио. Малъ Мишко, могъ |1й»ллда, міш. Волосъ; гравнииній Сь тибою и сааъ Перунъ будетъ умжлсішій. Владииеръ. Азъ толпкъ сій, ибачо пгг. меча боюсл Смерти. Боговъ же какъ (что со сетъ, двглюел). Боговъ клко не можрп» гоежде вре- дити? ЖѳрнВОЛЪ. Рѣхъ, лко кромѣ гладя во ногттъ умрѣти. Владимиръ. ВЬмъ убо, Жериволе, квво та сотлорюго Белпечаднд, да мадамъ баговъ евхъ ииморкиъ. Жериволъ. Что слышу? Азъ попг баси О кшисв исешатІП, Все драгій, пгядюбкміЛ, вевмощтй, СюгатіВІ П росписи сихъ иимислпиъі Вуди мп- дисоріпійі Виадь слети, ішадь трепетъ м>.іЯ. вшадь алачъ ыой усердігіЯ! О княжа! о госиодиі о адиликоі кую Злобу боговъ влдіппп, яко епце- лую Ярость пи нихъ жіародиіпь? Владннеръ Алъ отъ любио сіе, Не отъ яріхітн тлорю, да Кеніи благіе
- 10А - Въ боЯшв ое нулмся. Къ тому что нолпуютъ Полги? |1 іі что пснребіпі суть? Жеряволъ. Ясти требуютъ. Владимсръ. Жоравиле* кнжау тл ве- ликого бити Боголюбца; ио сіи пчкяо отложи- ти На пои креня. Нынѣ иослухпй моея Пілргбы. ДоЙдо ли вѣсть честное™ твоаа О прибившемъ къ намъ послѣ плр- икоігь? Жериволъ. Слышитъ, клязге! Владимиръ. Мню убо, лко вѣся и вицу, ешке Прігході. ого есть? Жѳриволь. Но вѣШі, но бойся пѣло Прихода его оѣмо: иммъ быти дѣло Ратное, немирное. Владимиръ. Ни, епщ шівѣгпдіпгіП Миръ ігь нами крѣпче» хицоть сей ПОСЛІИГНІй Утвердити; совѣть же даетъ, въ крѣ- пость мира Ди п отъ насъ христова воснрІЛ- ммем вѣра. Жернволъ О кпяжіК что гд* салюту? Се ль миръ? Со брань иѣлва. Яновой отъ лѣтъ древнихъ Россіи. псвсжхт Еню ио иіНмшга. Владимиръ Н» нанесетъ брали Царь, іице и по иріймемъ мѣры пхъ. Престаігіі Е!суо скорбѣти. Твой да кій совѣтъ и шмш Ил се іпгь отнѣццюмъ? Жормволъ. Не хощомъ надъ всяко Послушати, нп шипи иріятн нонѣпі, Ми бскппъ боговъ іпсѣѳмъ. Вляднмеръ, По иа ихъ навѣта, Нинжв няігь приводятъ, что ре щи имами? Жориволъ Вѣнъ, что се есть: крЬ- тися гловомъ хошутъ съ шши. Лгп.р тяко. добрѣ еоп>: всуе упояздіи, Яко нѣсть идъ въ Россіи, яко область наіпа Мудрецовъ кеимѣнгь. Да, уразумѣютъ Невѣжу ЖеріШШч Владимеръ. ѵ’жфо адѣ имѣютъ Быти, агъ ихъ прссигь. Ти жэ уддллел Мало; піпі же пришсдипгмъ, шши ікишравЕіЕя... іу/и'ршюлъ отпюЛцпіъ). Вѣстникъ. Посолъ похода проситъ: есп. дн ти блажод? Владямеръ. Слуга да устроится и ДД прііідуть сѣно. ЯВЛЕНІИ Ш. Философъ, Влиимигъ, Жкриводъ. ФИЛОСОфЪ. ПорііЛ М'ДЙ приходъ, кііяке, валѣзпііі мп бяше Цдрмгь моимъ, пылѣ же ѣмлчк- стоо наше ІТрійтп лелѣлъ ми есл. Лвъ яки моего Царя, и велпостаа такоадо июога ('іьірігги нолю готовъ: оному повинно, ТебЬ любовно долженъ , обоимъ ме- чинно. Владимѳръ. Сіе гв усерді»-1 п любовь тшоша Велите, ми падцвтисл, да цдрь и нладш;:і Гной явно но побѣлить, пи ли пре- лонійдогь Въ любаѣ сносй ко гебѣ. По дн (кыіпііі прІВдЕггь Сой долги па мл люболпій, молю тл, но буди Т.чжеш.,—аще хощепш, да не всуе *ФУДі' Пути твоего ньіідуть,—скяжп вамъ подробну
— 101 — Главы шипитъ уставовъ, сотвори удойау УиЬренію быти вѣру ппмт., хрпстеву. Ди. унѣмц, каксиу ваяти и пламу Отвергли подобаетъ. Философъ. Но всмпоЛ пігтргЧЯі Поааоловъ ти осмъ, въ сей я» ваіішіче есть тре&Ѣ Да служу нолѣностнр, на дѣли бо сіе Ио токмо ня царь посла, во со прлдккнѣн I Самъ Нота. зннѣщяаяетъ. Жеримлъ (ДмАитъ). Что ми вшитъ вюпп Валипегтію? Са иріЛдодъ. Влади меръ. Дмшо мнѣ мысль блпіс Призвати честность тпою; угодна оба- чѳ Пе бѣ нрвиени, нцігЬ же тебѢ цаГшачч Достоитъ се вѣдати, кія ми сопѣти Преподаетъ іг.п-рь римскій: заколъ ШШѣЛМПІ 1 Іонѣтуеть, ты же намъ икона н ачадп, Жорино лъ. Непотребна иіімі па, одѣ- | же ни надо ;.ла не Обрѣтается; въ ніипемъ хе уставѣ Кій норокъ есть, развѣ то вѣдомо державѣ Тачай будетъ, Вгопіін жертва ири- □оспти Богомъ долгло есть, ври бо, что нимъ сютийркгн Зл нелюбовь ирмнилъ. Въ сівэ пони, до дожа Приступа ко мнѣпѣкти хулъ, суть, кость л кожа Кінна; жл> ни паннахъ, Купило же бипіе. II скорбенъ, всшзрѣаъ ни мл. рочо: „Песо шипр Невоакопіо растетъ, мытъ же сл ИІкЮ Боголюбство? Видипіи. Жвраволо, тѣло Мое кое есть? Гдѣ суть мпоготучвп хертііи! Мните зіі, ако безо силпіи суть мі.-рглл И пе требуютъ нети? II тебе самаго Ковдоодомъ оаашпг требѣ. Тлко- наго Зла не сторшип» прочее: по ддлте лети. Мы убо насъ жалщ-лю сотворимъ нропастя; Иасуппімъ Днѣпръ пли бѣгъ ого по- епппі аустшгь; По н симій но мдлѣ рдъ скутіій опустимъ-. Се ревъ, мплшеся оа Дігііп^ь скоро отходити; Лзъ же остахъ трепетенъ. Что убо тсоритл Имамы п коел намъ требѣ нкмѣіш. Отсюду позшій, шыжеі Философъ. < опція то сѣно Бяху, л поиоріпцэ тревашмъ вс ужас- но. Гхыіші, что ые стъ оащкп .гримра- ші, но ЯС.ИО Предъ осѣки тп глаголю: ве токмо водъ рѣчнкхъ Не ігасупіап. ввнъ бона, но, .что отъ яѣчмлтъ Обителей Нота, призритъ мпд.и'ТОВОО на ни. Въ водѣ той боговъ аазпихъ со- срушатсл Глани. Жериоолъ Да на 'пнію то ореада обратится, мерѳкііі Ху липче, кловмчіиче! Владкмѳръ. Что тако тп дерзкій, Жеришме? Поемъ «ль и откуду, вѣси, 11 ко к-лыу есть иосланній; «.тп иъ словѣ вѣса
— 103 — Ткаусевъ? Словомъ •ишнимъ, но евл- рі?мъ препряся. Жериволъ, Аще тако адзшшг. шішке. добрЪ слутім: ЧйСЪ МЕГІ1 С4!Й» Но ЧТО ІІЖІШЪ ГЛЛПі- лагц съ иамиг Елинъ вамъ тппмо ость багъ? Философъ Г’дпого ямами. Жериволъ. Слышатъ тако. Се хе по? И пики пгпг вуждп Всѣхъ человѣкъ поносить? Како ему чуждл Сюі^п по сердпо ввиду гь? Къ тому ыце бозв Вамъ кромѣ единаго по суть, по- что мнсівп Жерцн во васъ? Единъ лп всѣмъ потъ ДОікШггвуетъ Волъ пз жертву? Что се есть? Самъ же что готуетъ Ясп’м сейіі богъ? Рцк мп. Велѣлъ оси, мшжо, СЛОВОМЪ препиратися; адъ нпкоеяжв Не нпжду въ немъ мудрости: молиитъ, «іо вѣщаетъ. Философъ. Тагсонъ слону твоему отвѣтъ пбхобаэтъ, Жериволъ. Талонъ а адъ кѣмъ, ибо аще достнаатп Высоты моихъ словесъ пе цожепп., молчати Нужда ш есть. Но рцц ми: клей наВбслиъ сластя Бъ МдоИІМ богъ шцетъ? Что п.'іЦ- пачо летя Любитъ опъ, рцн, молю тзі. Философъ. Лідр 6» пе тм:о Земелъ был. оси, апалъ бы о сомъ., яко Дугъ сокрушеплиі—Богу ъ&рпіз есть ЛПібИМХ, Жериволъ. Ха! хаі ха! пі Отшито, слышігге слашгмд Бога христіанскаго! Убо ниже тэтъ; Жаждній. гладкій п бѣ.тріЛ - дутъ ому ДОаЛѣС'ІЪ, Парою сигъ. Философъ. О смѣхъ іілшч, достоинъ шиь многихъ! Жериволъ. Мы же боговъ имамы по тако убогихъ: Упиваются айнамъ; гусей, курей страпл Ту чатъ игъ, а шійадчо тучнѣііпііо правя И нгілы пожпраимъ. Еще ти помногу Вігіць реку: к«‘ лицо г.адіітіуетгл богу, Кршшоа ли, бЬлоо ль? Тиб шаръ имъ пріемпііі? Философъ. Вѣнъ, кІП видъ ботовъ вашихъ—чории суть п тѳмки, Жериволъ. Валть же каковъ? Философъ. Не йгЬмы, йотъ бо пелн- димііі. Жериволъ. Сдышито, что н.гмъ сюкііі? Се ли онъ гпллнмііІ Философъ? Чуждихъ боговъ вѣетъ, не вѣетъ своего! Не вѣетъ, въ лого вѣруетъ! Кил- жв? наждъ, което Учителя имаши. Владимиръ. Проічаяи. Стиаауоі Крагомпвгтаа. тадего, Жериволъ. Владко! чуждугді Твоему эеличіштву. Вѣруй ми: пп- ідал» ТшшіПшіл бвеѣдп но суть; а поишпе Кроткимъ словомъ истины храпі.пі оѣстъ шипп, Дѣломъ емпру хулі.пппа п емпру довнлоо. (Угодит ъ). яалкіпк гѵ, философъ, владимкуь, варись, глт.гіъ. Философъ. Не будп вмичоотву пш- ену ігь досаду;
— 103 — Се ли мудрпп иа:пп? Азъ овчему стаду Но далъ былъ снцелдго вождя. Владимеръ- Сіе вогкиеати Не требѣ есть о&кову, ниже по- рицати Налгу державу; родъ яыпъ жестокъ и бетсломМ» И племг-Ші пеіінввдяй есть саму шлоиній. По не но всемъ Жернаолъ глагола безумпѣ: Кано богъ есть невидимъ, по вѣмъ азъ. Философъ. Разуй»! Отсюду началъ ѳги; аще бо шгдимііі Вылъ бы богъ человѣкомъ, не былъ бы мкожимій Соборъ многобожія, ни пике бы вѣрѣ Возмогло тогда быти мѣсто во асомъ мірѣ. Вѣра есть вѣровати вп пещь тылъ ствеилу, Ниже есть неприлачнп быти еокро- веплу Отъ очесъ смертпыгь Богу. Оиіще, ходя горѣ, Обаче дерзкихъ очесъ во терпитъ: воскорѣ Отвращаетъ вѣпнку. И вы, земля суще II тоехдѳ съ итгпми естество имуще, Честя ради не всѣмъ васъ хощете ЯЕЛ.МГЯ, Многимъ ил престолъ царскій по- волю нзяратк. Къ тому Богъ духъ есть, ниже веще- ство имѣетъ, И тако до прѣнія его не довлѣетъ Око плотское, Со же двѣ есть і.т- схиу, Яко и души пашой де можемъ пг- ищу Видѣти, какова есть. Владкмеръ, Како убо вѣміі, Яко Богъ есть, понеже вамъ есть тщкиіВ? Философъ. Сей разумъ отъ естества имѣетъ начало: Дреппи убо Еллши, ио суще ия мало і ітт. Бога пзтчегпги, сіе пмѣяху Попивши: егда би весь міръ ргы- суждплу. Нвдяще въ иамъ толь многу тварь и тиль различно Зданіе я всѣмъ пещемъ даянОВ придігтпо Свойство и согласіе । аки и въ то- ликомъ МамсествЬ по рмуюгь пи ея, но въ великомъ Мирѣ стоятъ и въ одинъ копецъ на- мѣряютъ. Ниже когда даппій ігмч. чипъ пюй иаміояють: Свой путь пмутъ свѣтила, свой брегъ эашгті Ж'Діі, Сноо время вііддигь земля, изъ Ннй плоди Исходятъ кііЪедо отъ ішхъ пи орещі подобинт— Та эряще, филасофі» рѣппы „Не- удоби Быти симъ безъ плталл и потребной власти; Нѣкто гочдплъ есть сія и дррждП уоастк Но даетъ и премудримъ омотрѣиіймъ строптъ: УбО ТОГО И БОГОМЪ 1ІВ[і01ШІ до- стоять4. Тако пси мудрствоваху, Влади меръ. Добрѣ ее; по пая Нужда есть, да. многія три раз- суждая, Ікзііііемъ іеііми бити сдииаго Бо;ч?
- 1і?4 - Многихъ бо саздатилеВ тпарь тре- буетъ нпаги. Философъ. На, кііяжо* Не можетъ бо что началомъ быти, Аш.<з по бсп. едино: началу имѣти П^рвонгтл подобаетъ. Убо аше мпиви Суть по новъ, вой лп тіо суть ЯВр- в;н бови? Аще пи, одинъ убо; аще жв вей, кака Въ многомъ числѣ нѣсть вторіЙ п трегіВ? И тако ВгЬмъ гппу подобаетъ имѣти едипу, Влади поръ. По откуду вгѣюто есть, яко ягня инну Жлваь глаголоте быти н вѣкъ пппііі навій, Сому просташпу? Философъ. Сіе пввѣщенпо сдави Пророютъ тніиъ есть. ппже вѣру имъ вічімажгщ Отлтіг. ибо отъ ігиіъ мпогажди пеложио Событіе пор.нахомъ. Но и слѳ вѣстно Быстъ дрешашъ любомудрцемъ; Платонъ По извѣстно Творитъ въ копій бесѣдѣ, яко дупш і;;і іі-;і Есть безсмертна. н его рняумъ всн прЬлва; Кдтпгъ токмо Эпикуръ не хошеѵь пріяти. Еиіе же и отсюду тожде сам ? знати .Мощно есть: Богъ, всякая вещи смД начало, IIматъ лея совершенства,отъ нихъ же по мало Видимъ въ рааличлоЛ твари: аще убо цвѣта Крйспіа аркмъ, должно ©отьтпжю разумѣти И о Бонѣ, яко оста псеП просоги НОЛ НІЙ. Видимъ слѣтилт убо есть сноса доволлШ Источникъ Богъ. Чудпкі'л величеству міра: Великъ убо и Богъ остъ, и нѣсть ему мѣра. Равгіѣ къ твари словеспоі. Знаемъ нсемогуща, Ведяще крѣпость мужей; внаемъ всо имуща, Зряиіе пд мп сп. цярскую; мудра бити внаемъ Огь мудрости сонддшюй. Сице устраненъ Прк’іхы ого «авіігъ ость; сІ(я» едини Ловагнп кокавуетчу. яка икни, ігпао Жлтіо быти, кроміі нремяянкго, еже Во риивчынхъ случаяхъ прехо- дитъ: оаиежс Пор&ипы дѣла иыиѣ ’іъо]ниъ чел<>- нѣп,н: Ивъ добронравенъ, ипъ есть лу- кавъ; въ гемъ же вТлдіі Не іиш по дѣломъ сшлил» мшу и Евлаь. пріемлютъ Мюогажди добрп сдадутъ, лукояіі жо вммлпта. Чести пррввсокія, убо нв вѣнчаетъ На оймли Богъ прасіедвилъ, ни нлііхіі осуждаетъ. Кака убо самъ правъ есть, аше адѣ КОИ'ОІТН Вело плпгу жизнь имшы пн ннпоЯ зддтм? ОбГР не твяо есть: Бпгь, гірдеди хранитель. Пиъ иѣкъ нимъ угоіѵиа, къ ішмъ- ка и отмггатеді. Злимъ будетъ, в приведііимъ меду воидаеть сторичггу, Симъ радость бевісонечпу, оппмъ ж» кланъ нѣчну. влддиморъ. Прежде тооеП бвсѣдн сішъ образомъ тое Порааумѣедхъ всегда: егда бо тго адов
105 - Аще п втой іісппарихъ, Совѣсть «я мучлшс; Ркамішіліііъ, что баюся: все жи- тіе вмпе Здѣ кончается, мнѣ же сто здѣ мо- жпть быти Судія? По такъ пиутриоіі ско]збн утолити ІІѳ ноготь, Скажи еще: шисо-оавсь мірѣ, Капо о чслоегЬцѢ, ка«о о всей вѣрѣ Христовой мудрствуете? Философъ. Прежде ясет вѣда. Богъ, сый долотъ ел. себѣ, соада человѣка. Во і'ремени, отъ своей благости едігн- вой, Не да адѣ живетъ присно, по да ігь лучоюИ нниой Жизни оігь свой путь творить Міръ во сей ьгеродпіЛ Дастъ ему щ* напутіе, дабы путъ угодій И Имѣлъ, и того рада лнцв шшуреаио Ишимъ дадо жиііоттгнъ, намъ же подаыіпапно, Да, ндѣже отчество, таыо умъ вояво- димъ. Сего и отъ елдпиской мудрости до- ходимъ. На человѣкъ, імиіел по рмумивъ че- сти. Пи пмнаиъ благодати, сведенъ же отъ лести, Ск/ломъ, ѵіъ ішіъ же липомъ разя- ствуеть, тамъ страстно Сердцемъ уподоблся, и мню, лв<> ясно Вѣся, ЯЖВ О ПЛДЦГРМЪ Адамѣ обпчію Повѣегвуиви: ий'Ь бо со вшшимъ іилли’пь» Общество есть народомъ, и со три- стілпя Весѣдуешя часто. И оттуда іій іи, Аки отъ псто'ішпчі, вгл ігужін і* скорби Истекоша, бпдѣнги, распри, брали, бОрб«, І'ладп и губитедстііл; сама смерть тогожде Кбрввв п, что емерта лютѣйшее, тожде На раиумъ шинъ іишодъ облакъ нѣ- кій томя Ш, Имъже бывъ чмовЫгь осліииеи- ПІИ, весь ішшій Сотжфииц го[ѣ л» мала птошишг- дигъ Сердце, п се одолопъ честь сквер- ную родитъ. Симъ себе тесъ міръ тако пбепуншъ ОШП0} Яко кремѣ Іудей йенъ міръ почи- тали Морпю дѣла рукъ слоилъ, Но смо- три, коликій Богъ икшъ есть по милости; не терпитъ яо вѣки Міру тако погибнутъ, іощотъ поодпи- гнути Лежащихъ отъ падежи, пе вѣду- иулъ пути Исправити, плѣненныхъ по адъ— сво- бодпти Еще же да и правдѣ удшідеч’іарнтн Божіей ва преступило человѣкъ воз- ы ожегъ. Но, паііежв ни китель, ни чвло- ігѣіп, ііоЖіуг-ь Навести сія пъ дѣла, соадаппу бо силу П|іевислодлп>, самъ къ тому (дкв- ппл нищи) дѣлу СпіЯде от. небесъ. Килі. мудрѣ! самъ плоть чолопѣчу Воспріятъ па сл, пршіюдъ утробу Дѣиичу, И быстъ Богъ и чѳмпіѣкъ единимъ сняиуемъ
— 100 — Лицемъ пъ двою омвстиу. Того именуемъ Христа: тоП бо пострпдл в утоли за ни Гнѣвъ божій, той і'мертіш снося) отъ страя и Вииведо васъ пдоія, той пауяи, кахо О Біягѣ да мудрствуемъ, о сказа намъ, яко 1'ідвнъ Богъ есть ікпшшій, пи лпце тройственна — Отецъ, Сынъ и Дугъ снятій: От- цу есть енойегвеиво РіійіДДТИ отъ вѢд[Ъ Сина, Духа ип- яодои, Олѣмъ не отъ едина Отца исходити. Сынъ убо плоп. изводи напгу вогпрЕтгп Отъ Дѣви; егь тай иострада, еіі крестѣ распятій, Уире я погребенъ бысть, ШКЯресе и лино Многимъ сіо сотвори, НО) омъ же, пресхлнно Воашедь на небо, сѣдо одоспу» । Вага. Суть не н йена, кжі? дада имъ премнгіга; По не всѣмъ годствуетъ всл повѣда- ти: когда Облечешься во Хряста крещеніемъ, тогда И нішая упѣсв; нынѣ еще сіе УиѣдаЙ а но память паче всѣхъ тлнѣе Водруви: мы вѣруемъ повѣстію и иски, Яко будетъ дель судпій, страшно И ухчсію Время, дель стенанія, дель туги, день гнѣва Божія, іюпьже люта и ноувѣг.шва Месть ногублтъ грѣішінкв, бзаянда? вѣшіашиі Будутъ Во сшить. Прежде убо пе- чаяшйй Гласъ труби пройдетъ ;емяю, той мер- твитъ оообудіггь, (Дшиіа пени. во ИспошуІ) л на судъ понудить Ни едино обратная: по огнь облечея- ПІП Судія сядетъ, пдѣ же и пихта без- ЧНСЛСЯІН'.І Оптеинпгь г дутъ предстанетъ. Всѣмъ же будетъ сгЬриій 1 і'пдитехь—совѣсть своя, поя бо паша лиасгь Тайная; той судія к сердца пронзаетъ. Разлучитъ убо благихъ з злихъ па днѣ части; Гыхъ въ радость веведегь. а. пмт же міра сласти Прешша путь спасеній!!, шянхвть во огнь ьѣіійй. ВЬ'шіП огш.1 се страіппо есть: кто безчеловѣчній Тако будетъ, егоже не устрашить сіе? КішжйІ добрѣ о г^бЬ разсмотри. Еіихаь, гйв Совѣти дінп тебѣ, Периіе вся хірк Состалн рашшргутсл, ниже ншг.а вѣра Измѣну пріймегь: сію ламъ йред- аоввѣитишш Пророцп педажаіи, въ пѣсаехъ црол- глосягпа И дренпіл стиихп, еллішскііі дѣіш, По іШСМШІД ОНі Бога разумъ п]к>- эорлнвШ. СІЮ гтріе, СІЮ пріята всецѣла Пр^мудріа дюдіе, и ипогія зѣло Чудеса утвердити, и ммозн за аи Кронъ свою иаліягн, подъ мечъ по- ста лінь Ншцету, ивтніе, темпіпы, окоси 11 вгя нужди юриѣти билаіу пітілш. Богатство, сдави и чинъ кнлжесвій поливы! Минуть скоро я стати не могутъ во- Л'ѢШГ,
— 107 — Якоже и ироніяхъ минула; но, мже ЛЗЪ ГЛіПМЮ, 00 ішугь КПВПД НИКОГ- даже. Владимеръ. Даръ, е: :г- посла памъ царь ношъ, пестовъ бяпіе; По бопцѣіщий «пъ бисеръ, *.т. та мп влтпе ѲдагоротІѳ нынѣ даруетъ. Тоіі убо Должна ыл пъ .іюбпѣ мпрО тооріпъ, да сугубо Вѣрпу пріязнь уттаржду яки ко моему Брату: но за прічіулрл і'довеса твоему НлДПфОДІЮ ПЪ 1. МІ. М;1 ДОЛЖНП знаю быти, Дл буду тл отселѣ по отка имѣти: Царевѣ бо даръ да даръ оголити ДОйТѣбМЪ, 8а твой даръ равно дати ничтижи имѣемъ. ДѢЙСТВІЕ ЧЕТВЕРТОЕ, ЯВЛЕНІЕ I. влдаимнгь, богинь и глъбъ. Влади меръ. Имлто ли иѣхо" сумнѣ- ніе, члдл, О словѣ философа? Борисъ. Мнѣ ещеицріада Велими па сердцѣ и, егда гигъ слово Проетпрііпіе, мнитъ пи ея, нко пило ново Вліяніе ми въ сердце. Влядимеръ Л х/ь таковую Радость имѣлъ; по пыпѣ пипу по мнѣ чую Ипмѣлу: сот. мя пѣкІП устраши до вѣда. Пѣніемъ чоршпп. мужемъ наведенъ отъ тѣла Мшпсл быти и подомъ спвопѣ дсбрь пусгшпгу, Потомъ ввержеиъ въ долъ темиій, потомъ же ко ишгу Мѣсту свѣау и ада’шу, но не пѣнъ, КОНГО Страха по.дау приводомъ,—доселѣ моего Покопти по могу сердца. Къ тому ^ИІМП Зѣлпія ітлипдахпі, потомъ ввеѵ отъ іиші даюмІЯ Лютѣ бѣгъ; отвсюду же пси галлу міяии. Боюся, дв пн пгѣвъ свой поощря- ютъ бови. Глѣбъ. Испиіда суть, яво пгѣь-ъ лоошрлютъ бѣси; Но суетнШ игъ мечъ той. Віімы. лко ІГІ'.ГВ Самъ устршпепъ, пашего сердца вс- пмтптп Хощеіпп, отчоі Ми жо, тобѣ пид- рідемпі Во иеемъ обикпувтіл, пи мыо пъ семъ д'іілѢ Не радаіетпуріп. отъ тг-Счц бѣсон- скоЯ жо сид ѣ Весна поругаемся: по снѣ стрятт» ЙМОДІІТЬ Почто, шцѳ сидни суть, мнѣ не леходнп. На брань? Аки татіо, покровешиі тмпю, Дсрдахлъ п» спящаго и еѣпь со собою Ведутъ шь помощь; линій полкъ суть и ужленій, Лшіху же, іцщ псп, добрѣ: ибо ІЭДсжЕІ Крпігп ішугъ; но ничтоао кривокъ успѣндіугъ, По лижи въ томъ, яко въ п<*и себѣ прі'творпютіі. ХІи, сігчв, велѣнія отъ тооріі держліиг Ожидаемъ I онъ сою рукою имъ глава Пскрушу, агм скудель.
— 108 — Борисъ- 11 о мнѣ не іодпо Имѣй разумѣніе, отче! Непремѣнно Л-гхасія нііОДе ость. НЯЖ6 К]ХНП> срод- стіодяни Таіго ишп» вяжетъ яко вѣра боже- спіеииа. Владимеръ. 1’лдуюся, о ’сади, яко ко благому Преклоппи есте пѣло; рбаче ллекому П> д>. кг> жшпгаму пе пгаддд. ппл- ауеі-ь Свободно простирати. но да совѣ- туетъ Пернѣе тренніЙ равуиъ на Мподгіі. и тогда Б-еоСѢдод! сойдетъ іюля: ока бо иногда, Молода быта вещь добру, иабярлогь :иую, Оподдѣтн ни время. Адъ посовѣтую Наединѣ со мною... Зъ воску жмутъ дѣта Сердце, скоро ихъ на вся Про- ыодіаппі «одѣти. ЯВЛЕНІИ 11. Владимеръ. Коль несши гуті. сопѣти, ихъ жн лице красно Мнится быти, во, егда рявсмо- тримъ опасно, Нпако являются... Первое евяиѣ,— Породите:! одъ сего укорпзпа славЬ Ныпвй; пр подергу лн греческимъ подъ нпяѣ Паренъ иіица моего? И мгь »:>? па иконѣ Усмирпіъ побѣдами, гамъ гамъ под* чишодоій Буду, оо оружіемъ.—однимъ по* бѢжденніП Словомъ филоюфоллмъ! Падко же [КНИГЪ Обычно: да валена побѣддвжпИ проситъ Отъ побѣдника, в‘П же тому да вха- дѣеп. Къ тому міръ падетъ, яко слліі міг додцѣеть, Да въ римскимъ пдремъ сиду купно же и равно, Пе тако, ащ^ ученика, его есігъ, Я іодо Си вѣнъ уппреніе. Но у де п время Мину уѵяпшям: епд малъ бѣгъ, , бремя СЗе па маѣ пе бяліе; пипѣ па престолѣ Княжимъ сѣдяЯ, ицдлдлъ мл учи- телскоЯ волѣ? Досолѣ бѣгъ невѣжя, и невѣжи бяху Кнлаи прщущы м- ц, нен бо іісчк- тлху Сихъ боговъ іюсумпѣіто. „Убо отъ беаумннгь Пороздегь есхъ Ііладімеръ?" Кт> іггь многнумпиіъ Водяръ пе повѣсть тако? Ниже ток- мо сіе Ревутъ, по (что ми сердце удивятъ легко) Редута, яко не ради мѣры пріяхъ Еѣру, По страха рати, хотяй запкодамну миру КрУіноеть дати, аки бы страшна ми сч І'рекц Брань была... Но чти <йн вовш- ГУТЬ !»Л1|М.'КИ ОГЛЯШОТИЛ пегігнѣ? ЧТО сего порооді Миожао одгь бойся, вежо паръ? Виеснсл Волмн л иго слива. Но плмъ сонѣтуя, „Крестной* ми од> ро'од, да не азъ, дряхлул, Гиорвпі со иилюсн. Аще хе и тое. Кжо азъ мыпию, будетъ, ’гто се остъ? Кое Зло есть хулиму бити пгь рода лу- кава?
- 100 - Дымъ есть токмо—людская и хулл. и слава! А шю старъ учуги,—то ли будетъ бѣдно? Учитися добраго по яслкомъ по гтпдао Есп. вромоіія: „до смерти [общо гла- ситъ слано) Ві-цкъ челонѣкъ учится". Но на мяѣ ее шлю Явится,—пи. праотецъ пкктохе не блшс Христілшіпъ, Что къ тебѣ? Но аще би наше По било отъ кііяией с|юдство, кнл- звѵъ быта По требѣ би намъ было! Клко же снирптп Пмяппі шву? Ня ли и по хрвспяпвгь Судъ княам? Суть царів, судъ крѣп- кп по брапехь Вопнп. Аще же то и пи будетъ тало, Чти есть цвѣтъ міра сиго? На пп- ДИШЪ ЛН. іииси Пнѣтущи уішдзвтъ; иел нклдожденпІП Туманъ, яки дымд, іікп кріпгь еда* ИОДНВШіІЙ, Аки силъ лгчепаюгъі А н сій бзы" Толь худоо колика къ себѣ ималъ плато, Врахдъ, яакпсти, боаѣвнеЛ, случаевъ различитъ! Сія ли ми усладитъ? Сія отъ благъ «ѣчішхъ Удержатъ- мя? ііо буди!.. Но иамо идщші, Кмнже бѣдкій? Траста женъ гдѣ суть? Ноброжепш. Всѣхъ огдращаеши-ш? Убо пі ввѣрь дивій, А по человѣкъ оси; тако гордилнкій Будопш, хотя быти смнрмліііі. I! сія- Мзду лоѳдася ц.ъ любовь? Уны мнѣ! Весь тлѣю, Жетонъ огнемъ еердпттшъ, вссь аиутрь ипг&раю. Пламень нпіПдо въ утробу. О горе! КО ЧЛѴ Жилъ быти, ощо прійму иаікнгъ но- ЛГ.6ІГМІЙ, Нго тлаигоо, дремъ, неудобь ио- і'ммііі! \піо я; • мп сіі* нгперыь погѣдянгк» Било бы. Когда еще не бѣ ир«- няишЕіо Сердце мое толъ дпді'имь ііб гнюмъ- сластей. Удобнѣе было бы. Нзлгѣ же оптъ страстей, I ’олнжу силу ІЪЭІОДІПЙ, каки есть удобиа Удмятн? Отсюду міііпсі] песодобио Ученіе христово: учить утолити Похоть плотскую. Кмю се есть— улшшгж Іістостоо? Естеству се паппсмтся нуж- да. Како убо оігъ ееп. Вигъ? Воля его чуждъ Ійяъ смитрііиім. Богу отннідь иесвоН- стводга: Ащо инъ есіъ се<эддгель мір& вс- щеспіетгл, То почто <‘..кздвнію сіпоечу протяляіЯ Зшюнъ вносятъ? Аще яе шгь кто міръ ееіі длтаіІЙ Прілизюза въ было, ніп> убо кто міра Начало іч'ть, убо оптъ о немъ лож- на вѣра.,. Владомаре* что тако бѣсиуечиься? Кія Бѣся (о ль то тебѣ!) вшіакдаюп. ая |і мысли в глаголи? Тако еои кравкоВ Памяти, пабы уже прписіпѣдп слад- кой Философа? Что бл шгь роча ае- лниѣство. Что прптинпо ралу му? Откуду бе&- ы ѣство- Пимишді-пк сіе? Естества начало
— 110 — ИзвЬегао повлзлгя Христосъ, по ия мало <3кь ічупюму естеству па творить об иди: Л;це вождь дастъ поиву мечь, да тѣмъ побѣда Ищетъ, пли лЬтьеыу ость уиоѵрейдяти На зло и вмѣсто врага. друга у би- вати? Тако похоть плотскую Боп. всѣя во пхопі НыпеІІ. но ха оЛ чяішо, не ян» ко сішггп Въ сытость употребляемъ. Здравому соглшию Свесть раиеузщонію,.. Но мрачитъ ми сграстно Умъ—обывиоіимгіо, обнчай сломити Противникъ обичаемъ. Аще жв Св быти Трудиыит. мнится, трудно ость, об&че возможно; ТРУЛИО, но удобій шо остъ в бсш- божио; Трудно, по мзда безъ труда н икто не пикетъ.; Трудно, но полишутн на грудъ сой ДППЛІНТЪ Опп. вЬчиій. О Христо мой! (яонмъ яарпдаю, Чуждъ гсбѣ окялепіПі пъ июей уповаю Помощи; тп' амт.бытижнлмв всецѣло, Тебѣ мою отдаю и Лушу, и тѣло. Угаси опп., отжепи п іудпіл бѣги, Едану мл сохрани сладу: ибо пѣгій, Коль родъ ной гордедіиШ княжеской ДОрЖЛІГІІ Порупютыъ, 1Н1Ѵ! вѣрую въ тк ялѣ. Буди угодно тебѣ.да. отай ярыцуся.,.. <) печуиепга моего! Кого аль стпж- дуея II предъ нимъ? Во Студъ іш Ость бе- вунпу царь шгіпиііі, Честенъ ко мнится быті лукаяій я Г|.*ЫШ1ІЙ Родь сей! На тдпп; всюду да про- ходитъ в'іети О мнѣ: со лпѣ иду Христа пспо- кіети. Се яду, творю полю божостла твоего, И яаіивъ тлой нобредѣ есть чрепа моего. ХОРЪ. ПРЕЛЕСТЬ. Воалрати, Владимира, лоавраги бѣгъ шгііішый, Негли постой а слыіпіг плачь мпй ивуіѣпшіЛ. Познлі! дюбеаив. Кто зоветъ слеэие. Кого .тюбиіші? Камо бгЖИШМ? Въ кія идешь страии? Откуду гпіівэ» вл пы? Плачь та во утоіить. Гласъ мой не умолитъ: Тако "!си твердіЛ, Тако хестмардайі Любво ми едина! Кал се іпкёо&і Ні'мяші, Владимира, ДДВ прежднія тіе, Когда тя облтіе омяшв сіе: Кое тогда пространство, кая радость бяшѳ! Т]шста. женъ лобзанія сердце во- М'іишшііі! Скі'і'ів п плясапія бяіу' пепростппдо; Сласть псяк&л чотыпе мъ душу невозбранно. Кингъ тогда сладостей ле бииадиіп. сити! Пимипатн сладко есть,—что жъ дѣломъ піарити? Ввилмпн, когда ко сердца охладѣ Вйхъ съ тобою въ праснимъ вер- тоградѣ:
— 111 ЕітейМЮ цвѣтъ лплшпе рнллпчніб: Лэъ прндтмлгь жепи красдо- ЛИ'ИІИ. Кулгио мѣсто«ть цвѣтовъ тмті 6яп:і>, Но краснѣйте позорище идите: «Ьіняшеса всюду цвѣтъ таршнчпіій, Жиіпггь цвѣтовъ лицпмъ ік/гѣ- ждешіій. Гдѣ двѣ -Не? Зпйдоиід пъ долъііод- яі'мніД. Помрачи игъ вечоръ томііій, ГЬмррче дгшь свѣтоіірачнШ, НаПдо (лютѣ!) облакъ мрачпій... ДѢЙСТВІЕ ПЯТОЕ. ЯВЛЕНІЙ I. КУГОЛДЪ, П'ПЛІ’Ъ, НурояДЪ- Я ста паѣ хочется, Л'ти, и горо: ЛШЦ Я сто хощу 1 Горе ммѣ! приходитъ проплети. Пѣяръ. Куроадо’ гдѣ ты былъ? гдѣ былъ егл нынѣ? Нуроядъ. Дш5ы тюь> пе билъ живъ міяпіі оашъ (наединѣ Съ тобою бесѣдую), ЯКО бгіГПМЪ ЖОрТ- Ш1. Чрезъ вето пса пскутЫ 01 ада бы мертва Слышалъ его, слышалъ бо вѣетъ рддг’стпу попу. ПИръ. Почто тахо? Нуроядъ. УиѢ]шеъ философа слову, З.іирнпі прмиосипі жертва КО всѣмъ грлдпміі. Лѣяръ. Мала МШ се ПД'лба. Нуроядъ. Убивата глл ’>:»мъ Молу влобу вокешп да еще прсте- стнихъ Жерщдаь л колебвлвояъ ва весь родъ велестнихъі Се іѵп. ходахъ НЖ село курей куко- вати. И когда сін бяпіе? Пѣяръ Горшее слышати Вижу іи по слу’шся, что глаголютъ мпозз Молю тя: кто Лодій есть—жерди пдв бози? Куролдъ- Вѣмч., что попрошаешв: аки бы шорбь сію О мнѣ имѣлъ? По, дружи! Мене по жалѣю, ЛылдѢю боговъ: ибо аще Оскудѣлъ Жортнл, язь купли» мягл; богъ же МО имѣетъ ІІѢипдвЬ и не пойдетъ на село: гладъ убо Намъ—ему смерть готова. II сіо сугубо Печішівд мл творись. ПЪнръ. Еіцв ш не ігЬііи Злобы еще горпгія- Тако его бѣса Па баговъ аавяриша: повелѣ повсюду Крушити бота, Видѣхъ пшш уг>. отъ уду Нтгорзсрнъ валягпеся, многихъ аося. пазп Урѣпанліе нихіігъ. О благіе босіпі Надг.ю вл нагъ дѣло, Чя не скорбь друже? Лддо пе можетъ уже плясати, гму- жн Сіе дѣло отъ боговъ меѣхъ есть порученіи). Но токмо лаитті дпляить всуе, В'ДЫІСТИЕШГО. Мошко же огпіодь клдидъ по яоямо- ЛІПГЬ чутп. А Подшить (о скорбь мопГ о жаде. кой вгодішіЛЧ Пробяіу голень ігмлта п хршлеті., СТСШІЯІ Но слыти мя0жайіп.іл и крайняя алая: Дѣти студйіи, кумиръ разсѣнпіе по- дробну,—
— 112 — Что іілдѣхъ окаднпіП! зрп ваші. □оиодобау.... Куроядт». Ап»! пл>1 Дж ккйо яхъ пй пожретъ земля, ее ЦЦДНЩі'? В» П. ДП СІЯ йі;ррщі'.:ЛЪ? Пѣяръ. Куропдв! шцд Жершадъ увѣсть сія, предастъ ду- ха богу. КурОЯДЪ. П'І гдѣ ІІПЪ ВСТЬГ КЕсіІ? Пѣяръ. Вшдо но премпогу Болѣзнь отъ екорбвй многихъ и едва вовможетъ Убѣжати отъ вверти: дѣло бо не можетъ Лети, ни вкуса чуетъ; тг»(угіП день шіндегѵі, Яко овті ужъ едпаго токмо по Пиірлеті. Быка ва день. НурОЯДЪ- О лютѣ! В-::л МЫ пйіфеиъ гладомъ! „ВлвЗцжфъ,. і’л.'июяоросеіДглцгъ стропъ ішшъ я пйнндптіиъ, отъ но- пѣріл тми въ свѣтъ бпішгслсеій при- 1Ю16ПЛІЙ духомъ святымъ отъ Роя;* лестна Хрнстона Ю, ШШѢ жр отъ провосдашоЙ академіи могплеаіяжсП п кіевской в.ъ позоръ россійскому ро- ду отъ блал’ородпыгь россійскихъ СЫНоЕЛц добрѣ вдѣ воспнтуемыхъ, дѣйствіемъ, елю отъ піитъ нвршдатсл трагедокоыеділ, лѣта гогподни 1705 іюля 3 дня повдвшіій". Паписвголіі О, Прошлюничемъ вща нъ то время, к\?гін онъ былъ преоодаиапмрмъ поо- цін еіъ кіевской академіи, пта пьеса ліилвтсл лучшимъ обрнлцомъ ШКОЛЪ- пой драмы па ічіенісО ступени ва развитія. По оиррдѣлепію автора. птраг»здокі'Мпд1л есть смѣшашіый родъ драматической позпіи изъ трагедіи и комедіи, т.-е. глісоД, БЪ КОІЧЦЮМГЬ смѣшное и забавное смѢішгкмугсл съ серьезнымъ и ’Пкя’яголііПымг. п лика неаішчіттвіьныя <ъ яиам •« п іггммзг “, Ужо въ от.імъ соедшгоцЬі элвмеп* томъ комическаго сь трагическимъ сказалось значительное освобожденія пьесы Прокоповича отъ охад&ста* ческиПі правилъ, которымъ іюдчн- ШОИСЬ ПІЯОЛЫІЦЯ храмы, дрпусвадк шія комическій імемэдгть лишь въ ивдѣ интерлюдій • Но особенною ая- слутой автора является ггремлепіи перейти отъ аллегоріямк ніколышо хійотаа къ лпгглму пвобрлюеяіісі ха- рактеромъ: гл.линоо содержкик пъееы ООідавадетъ виутрешшл борьба, я^ь1- житая кпоѳмъ Владпініюмч. при об- ращеніи въ христіанство. Пошіэіиь драматическаго ззпбраждиш гланпл- го героя, а также яркость обрисовки гтрптившпшнъ просйѣЩНМІл—жрецовъ, съ намеками па соврвмеігпьи автору пороки и кодпетатгки. дѣлали сту пьесу особеппо интересиол для сотрѳіген- никовъ. Въ I дѣПсгніи «зобр&лшы нглипг ада противъ падіорвпш въ Кіевѣ христіанской яѣры: дугъ Яро- полка, ногкбішіго отъ зависти къ- брату, объявляетъ иодгау Ліерктадлу о предстоящихъ бѣдотвіяхъ н обѣща- етъ содѣйствіи адскихъ силъ нъ боръ* бѣ еъ ірисгЗанетнпмъ. Жрецы.устрг.- шешгыс п^]'-’пекпіноіп голодной емпр- 7И± іштуплють ВЪ СОГи.іЪ СЪ Гр’-УЛ бѣсами, пвггдшпшяи адомъ: міра, плотни противетікч Божія ІдІІ.). Ко Вдддиміфъ, настшіхміінъіЛ грвче^шмъ фаЮО>фОМЪ НЪ І2СТППЛХ1» хрнгпіш- ской вѣры (д. ПІ.). побѣждаетъ въ себѣ искушена Исавъ, еяупіаѵжкгь ого помыслы то опасеніями людской укорипкы, то прелнстямд плотскихъ наслнадспИк то хулою прг/гквъ хри* стіанской вѣры, и рѣпиштсм „ялѣ
- 113 — Хряста поповѣстя" (д. IV.). Въ V дѣйствія продсгаилявтсл ПЗДЭ0ІВ язы- чсства, Пьеса окмчиѵиепя хлрпчт. Андрея Нервозна іпиги съ аигѵ,злми, црославддюшлми торжпстао хрссгі- анстпд и ноззѣшди.шдами нелшию бу- дущее Россіи па^ь державою царя ПѵгрЛ. XXIV, ЛИРИКА ѲЕОФАНА ПРОКОПОВИЧА. 1. 11730). Плачетъ пастушокъ (') йолголъ немлтін: Кодя (а) дпддусь л весела ведра И диеО красныхъ? Коли явится милость преацецра Небось ясныхъ? Пи съ какихъ сторонъ свѣта яе видпо. Нее ненастье Пѣтъ и иад-вцы, о мпогобѣдпо (’) Моѳ счастье; Хотя жъ милую ямпъ отраду И ПОМОШІТЪ, И будто нѣчто ішл.готитъ стаду, Да. обманетъ. Дрслгу водъ дубомъ, съ крайнимъ гхадоѵъ Овны таютъ, И ужи весьма мокротнымъ хладомъ Исчевяють. Пришелъ деш> ангий (б)т а водъ дождевныхъ Пѣтъ отмѣны, Пѣтъ же и конца воплей плаченныхъ И кручины. Погмся, Боже, пасъ свободити Ось печали. Кипи плсъ дѣды къ тебѣ поняти Научили. аі Когда, оі Питый гидъ лиг.тіі смерти Петра В. Т. 1, Галаховъ. Псторпію-литер, хр. 2. Къ сочинителю сатиръ. (кііиіш ІИ ТЮХУ ЮІ1ТКМШ-У.) (17Я1)|, Нн ипип, кто ты, пророча (в) рога- тый, Зпаш, кодиксД достоинъ ты слоны, Да, почто-ап. было имя укрілюти? Зпагъ. тебѣ еграпши аиьиыхъ глуп- цовъ нравы. Плійш, па ахъ гроаы! Ти блаженъ трнкраты. Благо, что Богъ далъ умъ тепѣ тилі. адравиП, Пусть вослі міръ будитъ на тибл гпѣіідпвілЗг Гы и беуь счастьи дивольпо (ічцоял- вый. Объемлугъ мба Акохлцпъ ввлюоЛ. . Іибіпп» кмпгъ, кто есть таинствъ его пріпельі О тебѣ погтъ парнасскіе лніа, Всѣнъ честнымъ сладко твоя добро- дѣтель, П будетъ сладка въ будущіе мЬші, ъі Съ лат. ѵаіе»; .рогатыя* можетъ .іішчитъ бодллныА, рлэігщій пороки глуше», ікі ыижптъ объясниться также рогами сатира, огь іилѵрыи пропаьоднлі сатиру. В
— 114 - А я и нынѣ сушій твоП любиіѵль. Но еіѳ ва верхъ славы тпиеЙ буди, Что тебя влые певавпхать люди. А ты, ютъ ялчмъ тещи путь пр<>- слапшдй, Коимъ гагинные текли пенсы или, И перомъ смѣлымъ мепш порокъ мйиыЯ На пг-любяпіпхъ учащій дружины, II разрушай всякъ обычай ЭЛСЮрЛВ- вый, Желая доброй къ людяхъ перемѣны. Кой плодъ ученый не единъ вептсіггъ, А дураадіъ вжить языкъ свой при- куситъ. 1) Въ этомъ стихотторепіч Ѳ. Про- коповича отражай гсв грустное ва- гтроеніа ияторд, нынямпіое торже- ствомъ реакціи въ шірствоианіе Пет- ра II- Пастырь церкви представлявъ себя ю. образѣ пастушка, скорбя- щаго объ участи стада, которому грозитъ гибель отъ ненастья и голо- да. Въ отвѣтъ па іиу элегію было паинтлпе Кантемирамъ стихотзориоо посланіе: „Еречіоэ соаЕоіаигід. А<] осіоп раііогіз Ріпііпі вогіет рте^із яцЬ Іетревіаіе сіерІогапІЛз;* Въ утѣшеніе плачущему пастушку, онъ указываетъ на іірпзішиі блинной пое- ны, причемъ сохраняетъ тѣ яв обра- зы и тогъ Х>’ топъ. Ѳеофанъ Прокоповичъ былъ не едпнствеігниіКі оііъ духовныхъ лицъ, именовавшимъ ссбл пастушкомъ. Пе- карскій указываетъ, что и Стефанъ Яворскій часто подішсикался пъ пись- махъ къ Петру В,: „Огефліп., па- стушокъ Ріізшігкій;" по особенно ха- рактерна подаптст. подъ прнвѣтстшш- ными стихами 1716 іода Выдай ска- го попа Михаила; Йздіпгѵ Царскаго Величества нсоаижаііішй рабъ, все- нвдостойнѣйпііЗ пастушокъ Михаилъ валдайскій аемлемепіуся*. („Наука и лігг. ори П. В.“, т. 1, 370). 2) При чтеніи стиховъ Ѳ. Проко- повича (ото касается и трагодойомс- дія „Владимиръ") слѣду ять имѣть въ виду малорусское прлгзпошето ангаромъ» буквы а кикъ и, вслѣд- ствіе чего у пего ряемуялся; б,«сЫо— лік/і.юй&Ока, ольміыіы — кручины, .шш—в»кы. 8) Въ стихъ стихахъ писоко-про- евѣпгенный пастырь выразилъ свое уважейіо къ благороднымъ плмѣре- гпямъ авторства. Совѣтуя Ііаитеюіру раврушать плонраввые обычаи, ивъ ободримъ его тѣмъ хо, ’гѣмъ обод- рялъ умъ, къ которому обращался сатирикъ. XXV. ПОВЪСТИ ПЕТРОВСКОЙ эпохи. А. Гисторія о Россійскомъ матросѣ Василіи Норіотскомъ и о прекрас- ной норолелнѣ Иракліи Флоренской земли. (’). Въ Россійскихъ І'ІпропЬіхъ ійко- торый жіпуі’по дворянинъ, ИМ-ЧШе НМЛ ему Іода къ, по шиоА фамиліи Ко- рістекой. Имѣлъ у себя сына Васи- лія, липскп. зѣло прекрасна. А оной дперяшшъ (въ) великую скудость пріяде и не и’.тѣяпте у себя ілпни. Во едино же время оной его сынъ рвче отцу своему: „ Государь ной батхппко! Прошу у тебе родіпельс&а-
— 11Б — го благословленія, ппполь меио отпу- і'ппч въ службу,—то мнѣ будетъ въ службѣ даваться жалованья, отъ ко- тораго и вамъ буду присылать па нужду и па прокормленія", Выслу- шанъ же отецъ о го и дл.і.1? ему бла- госяашвіііе, отпусти отъ себя, Ва- силіи же, паявъ отъ отца гдюего бло- ггюловлегііс, нріидо ігь Санктпвтер- бурХЪ и записался въ иорскЛ флотъ въ маагросы. И отослали его па по- рлбль по опредѣленію; па кораблѣ орнзывапю (его) по обыкновевію мьт- росекому зѣло иелестно и прочихъ всѣхъ матросовъ; иъ паукахъ пре- бывали.* и (у) всѣхъ персонъ пиат- пыхъ въ услуличгія полюбился, ко- торіиѵ иі*Ь любили л жаловали бенъ мѣры. И плави объ йенъ ввляка про- шли зи его науку в услугу’, повела отъ зпалъ въ иауішх'і. млтроссвпхъ полый остро, по морямъ гдѣ петрова н пучнпы морскія и ими. п быстри- ны, п вѣтры, п небесный іиішеты, в винду хи. И за ту паукт па поряб- ллп. егарпшмъ пребывалъ л отъ всѣхъ старшихъ матросовъ въ вели- ннЦ елялгЬ вроедлвлился. Во едино же время указали мар- піировять Я дпбнратъ МЛПЛШИХЪ МИ.Т- ресовъ аа, моря въ Глллпдію, для іш- у’къарихмспічесіиііъ н разныхъ язы- ковъ; токмо сягяпі Василія въ старшіе пв коішндпрошші съ мллтгпими, матро- сами, по оставленъ быетъ въ Край- штатѣ; иотекми опъ по желапію аіо- сму просился, чтобъ ого въ номди- дііроішшымн матросами послать ва моря въ і'плішдію ддп лучшаго ио- зиипіл паукъ. Но сто проппчгію былъ Ехіммвіиіршіалъ съ прочими матросами, отпушепъ за моря въ і’плалдію съ младшими мягросаміі. По отбытіи инъ Крыпптята, по нѣкоторыхъ дняхъ прошедшихъ, при- были въ Гаахидію матросы пн кора- бляхъ, и съ нпмн Насилій Каріот* слой. Въ Галаігдіи учинили ихыпкір- теры и поставлены били всѣ млад- шіе матросы по докамъ гсупецклмъ, ь ему, Василію, за его услугк и на старшинство—къ лплгпому И богато му гостю въ домъ поетаііпдіі рашіо | со) Штатами. И еииЯ матросъ Василій у гостя сто-ядъ педми смирно и слушалъ его сю ікх'МЪ, И овой гаддлдской гостъ усмотрѣть его въ послупіапіп п въ паукахъ зѣло остра и цѣло іилыю- бидъ в послалъ его ва своихъ пора- ндлп. съ товарші въ Англію, пого- рому лучшо всѣхъ своихъ пріізгащи- ковт. стадъ вѣрить п во леемъ ому приказывалъ п деньги к товары ему крутилъ. 11 какъ въ Англію съ кораблями пришли, то товары по обычаю пулеп- кому объяви леѣ и ащмдаігь, в принадлежащихъ въ Гпландію това- ровъ па карп/іл. (эапхь] и поѣхалъ обратно, въ ногорой опъ Васіиѳй иосыдігЬ вслишій прнбытопъ гостю галаадскому лровокупи-ті. такожъ и, накупи всякія воспріялъ, и знатенъ бшп* въ Англія н къ Гмпіціи, Ко отцу своему въ Россію чрезъ вексель послалъ четыре тысячи ефим- ковъ влатыхъ дтіурублеиихъ, кото- рые отецъ иго и по лучилъ, и пи- салъ къ инну, чтобъ опъ къ нему прі- ѣхалъ поышгьел ко отцу сиоому и блдгосдовлімііе принятъ, А кюгъ урочный термшп. пришелъ, чтобъ ученикамъ хінтроелмт, марошро- вать въ Санктпетербургъ пъ Россію, то всѣ матросы побхадя, а Васіаем Коріотекаго оной гость нача пропи- та, чтобы въ Россію не ѣздилъ, п<> й*
— 116 — К«ЙА П11Ъ, ГОСТЬ, РГП ВпСНЛГ’Л В03- ЛЮбихъ ЯКО СД4ЦЛ родп&го. По ток- мо оіп. Вдеидой КорктішЛ, іыча оть гостя проситися ІИ. домъ ко от- цу ДЛИ С8ІЯДЛ1ГІЯ п объявилъ ому. что отгонъвъ іэі? дикой пахпдогея въдревво* оти; тп отъ. гость, *Г0 Пріятію уиѣ- ЩЩЛТ>, дабы отъ него но отлучил- ся, я обѣщался во псамъ, якл род- іюго сышц наслѣдникомъ учинить. II рвче той гость: ^ЛиЛадійЛііій мой россіікдаЛ матросъ, паречоиный моП сынъ, мздюдь хотя ешд ч^взъ пексоЛЬ ПОЛЯМЪ КГІ <угпу своему суть іш-чтп моего, токи? ти. миЛдронліІ- іпіЙ, не отлучайся отъ мепв“. Слы- шитъ жо онъ Василей отъ него эЬло проасплидся и любевпо просился, чтобъ его ко отцу въ Россію от- пустилъ пактъ б.ііігаахоагічгій, и обѣ- щался къ пому обратно быть. Видѣвъ же гость нопрсіиииную его ирпвбу, іт ттрпсіьп. его чтобъ отъ но Фрая- що (сходилъ съ товарами, и когда} возвратится, то оГгѣгцадъ его бъ домъ отпустить,—по которому прошенъ> отъ Василей ив ослушался, сшагп гостя внявъ корабли и убравсл съ тетри и отиіо въ фрапцию, и по фраццыл былъ два года п, спродавп* товаръ, тратился иъ Гнлдшцю и учинилъ оному гостю великой прибы- токъ въ хожденіи слоемъ, что оной гостъ никогда такого прибытка не ііидмт» п сердечно его возлюби дъ. Но токмо оегь Васллоі нл’ш эдэ съ прилвжли^мъ въ Россію къ отцу своему П]-ЧШТЬС4І, И ІШДІіВЪ гонгъ его ЙгСКДОТВу» просбу о во желанію ого утолить ему ѣхать въ Россію, и дддв «ту оппВ госгь грп корабли съ равными товарами п суммы своей доволпюі кшшы доволъпо, л оросилъ ого, чтобъ, бывъ у отца своего, къ оёму возвратился, и отиустиЛі ЙГО съ великою почилъ», И омой матросъ Василей КорІотЕййЙ, принялъ корабли п рабглчгикпні.—мдтроіХ'ПЪ и іюдняегь паруси, побѣжали къ Россійской Кнротя. И по отбытія пл корабляхъ, аіюП Еасижй ваялъ тымчу миришь цокъ и ашпнлъ въ ішфтаігь сшій въ клинья тайно, чтобъ пнкто по звать, для всякой прмкдючкюпуЛся нужды. И минувшихъ семи дпѣгь, пакъ ко- рабли ивъ Галапдіа поплыли, лоста Гзримл и неукротимо буря, яко вснму морю од«іжгися. сп* пескомъ смути- гяся; и корабли іісЪ врршыь раабн- ІШШ. И на іитораиъ кораблю Гяххь Василей, и опоіі корабль волками рдабм’п>г я люди всіі утопніпа. Тлимо Божіпю помщцып рдппагп Имиел па доекЬ кораб&шоЯ ирв ид.» къ кіікн- ему великому острицу. 11 отъ коли- каго ужша вапъ пн &емлю якомиргвъ; л какъ полны утишилигя, два кораб- ля і, надѣвше, что корабль, па кото- ромъ быть Ваеіалвй, разбііигь былъ весц в чаяли, что (матросыі п Ва- ігнлеІІ угомшд въ волпахъ морскихъ., іюавратишвгя нкп.ідъ яъ Галвщію и конЬдат гостю о прю^Ю’іилшнмімі паечлстік. Слышавъ же глсгь зрлчя кича плакали и тужить не о корабляхъ к по о товарѣ, по о БасйДІМ Корь отскомі. И какъ шгь Васклой отъ полпкліо ужсга, днжа іш острая5і очнулся л вдыдо на островъ, веліо благоддрияні воздояъ Богу, что его Богъ выносъ па сухое м?істо эдпаго: „Слова Тебѣ* Гогліодц Божа, Небесный Цдрю и Чмовѣкпдюбчр^ яко пѳ потони ия гргЬпшпго па грѣхи моя погубити* иъ «одахъ моршкхъ погрышіутшж!1* Потомъ сті'япіу ему па островѣ, много мысляще и осмотрлющн сѣмо и
— 117 - НИМИ, пъ которыя СТрМІЫ ПріП-'ТЛО и к&кой островъ; токмо хотя и иного Й]Н*МЯ по морямъ ходить, л гакопі остроіш Пн ЙИДВДЪ, ПШН'ЖС ИЛ ономъ эстронѣ великой вепроходиіюЯ лѣсъ іа валянія трлсилы л болота, что отъ ііпрл ни куды и приходу мѣть; а уип СИ/ ѢгП. зѣло ХСЛГйДПІЗЬі в хоти у негочорвотіы были зіиппты въ пдипь- лхъ нъ шнртннѣ, токмо негдѣ и по у кого было (купятъ). п помопіп ему ьъ ппхъ шіннксііі не было. И ходи ПО б] чу ГК* МНОГІЯ ЧЗГ'Ы^уСМОТрЙЛЪ,, какъ бы ому кум проититъ къ жя- лищу; я ходя шідиквъ мдлішкую троп- ку пъ лѣсъ, лко хожденіе человѣче- ское, п по імЛрсісоо. И и томъ рля- мышлллъ, кадля та отеетд: ежели ттоадгл, то шшдта пеігЬдомо куда; и потомъ улзмыпілядъ па доли» чипъ, и шможш па волю Божію, пошетъ ТШо стежкою еъ темной лісъ тряд- плть переть ігь выииому буераку, Видѣ пед;ік<Д огроишЯ дворъ. но- ііршца па три, песь кругамъ стоящимъ тыкомъ огороженъ, II подошелъ ко 2Ц|Ору б.іплко ігь воротамъ,—тѣ во- ротъ крѣпко ваіп.фты; и хоті-ъ по- смотрѣть Ей Д»Ь|/Ь, ТОКМО СКПйКШШ П0 ПЛПТСДЪ. п гтрадомъ оГцмрЖЯМЪ п убоялся. Помышлялъ ПОТОМЪ, ЧТО глн<мшо запЕіиъ ігь рмбойніік&мъ, и думалъ,, вяпл. ітаикпот; ежели доб- рымъ человѣкомъ, то убьютъ; вжвлв ОЫіяглъеп ранбийдакомъ, то пъ роа- Ооахъ по бывалъ. Л въ томъ дворѣ пошпоП глумъ п крикъ, п лъ родныя игры играютъ. II ікщуміиъ сжлпатыад [ііиібоЙіійКомТі. и нлча у йізротъ крЬи- ю» толкл'л.сл; т\і оіпал усллпвлп, въ скорости вороты отворили н онрошл сго: что на чплгт.ѣі:і. п откуда. Ви- дѣнъ же Басялоі, что рлпбиіаінш и МНМИгестъя ИХЪ наряда стояще н пгра- юінр въ рляпші игры и мупыйи пья- ныхъ, то отлѣтітгасшал’ь имъ ВяглдеЙ: „Ань есмь грго острова разбойникъ, единъ разбивать іілавіипщіііъ пи шь ро.і\ И оныя рйвбоЙншШ вняшж II принедоіла его ко атлмлпу. Атаманъ жот іиці.ЁПі иго молодца удалаго г остра умпыт в з[ікчшц лицомъ про- нріигпл, п пеапкою добра вѣло, вача его ікшроішіти: „Чего ради придалъ къ иммъ>“ Василей же репо, яко:н Ели- пому миЬ аикиі сяушяо, н слышавъ пасъ нъ сенъ оптронѣ жпяуіцпхъ п весело играющихъ;, того ;кди къ вамъ ігрікдох’і. и ореппу, чтобъ вы мена нъ тпварптци приняли/ И атыиъ принявъ его и еярі'ді.ііыъ къ разбой- пикшъ въ ІЧШфНЩЩ Б. Исторія о Александрѣ росЫй- сиомъ дворянинѣ. (*). Въ Россія, вгь етоли’піомъ градѣ Москвѣ, быть пѣній авктенъ длоря- оіпгк именемъ ДвпггрІІЦ добронра- віемъ, смѣльствомъ, храбростію и учтапітпкхиъ пѣло унрапіевъ и ко вся- кому добрахіілдію іммъма былъ рати • твлвяъ И бЙДШіГХЪ привпрплъ, № тго ему всАцпгутпгй Рогъ даровалъ сына лЬпооб]>аііші юношу, которому ранное красотѣ іуго пмл дндргя Александръ. II еще Алокслддру сп. маломъ воз- растѣ еуіцу, ДПШГПІСЛ было ДГЮТПЙ- нов пипеже отъ природы данной ра- аумъ ігь ішэп. такъ иав*м’трилгя> то> филпелфш п прочитъ паукъ достпгл., и шоншмгь же ого была болѣе № одЛавагъ. птаели но уотп-і. піи быть, Егла Александръ умѣренную силу нъ собѣ позналъ, и дпопадосятыП іюаркстъ приспѣ, тогда потргЕповахъ красоту шлсіврсмздпю [Я] жзввпс&Ьтл енго прѣти, ПрИШііГЬ ко отцу своему
— 1154 — Дмитрію и протъ сине: „Любпл- ПІІЙПгіІ Н ДрЖаІІІЛШ ОТЧй, »?ЛЩЙ0 МОС ИССТСріШМІ) мучить ни^ ежебы ОТЪ ЙЛГЪ миоста испросити.—Н ВП- почпо бмоовѣстидя моя Спади би дер- зость г ежили бы пн образцы мциіія тому свидѣтельствовали. ГГонтае ва ясомъ одѣтѣ до единаго обычаи нмѣ- нугь чадъ «дапнхъ обучити в потомъ пъ чумідыл государства для обрѣте- нія вещий чести п слины <ятгуека- ють>—того ради и я, вашъ рабъ, взялъ шімѣр&ніе вначалѣ блшоело- пеніе и иъ тгут^птАсггвовлпію возвело- кія у васъ испросити. Зною, госу- дари, что горячпемпъ п суточесяииі любовь волы къ разлукѣ конечно, совѣтовать пв будетъ, однакожъ по корпѣЯпте прощу, учините мл ргшво съ подобными м1гЬ;ибо чрепъ удержаніи свое можете млѣ вѣчпое попопіепіе учшштя,—и шшо могу мдшашея и тѣмъ похпалюгл? но токмо похва-лн- тйся. по л дворяшпіомъ позватвел не буду достоинъ! сотворите милость, по допустите до нѣчпого позору!* Егдл услышали отецъ и миги сына своего пелготупнов ^к-іпеяіе, сломи упѣщвями и многими ласковыми ржа- говоры намѣреніе его рлэврдщаш; однакожъ крѣпкое жслипйі сто уип- ванін отчее и матернее слсйвив рыданіе пртепрплп, и не могли пикапъ скло- нить. И давъ бліишелопокіе и на оплкъ памяти дна кольца злотый съ драгоцѣнными камени подъ яа- прнп» ніг яъ( ежи йы ни для какоП отрасли никому не отдавать, вручи- ли вму. И оі да Аловсширі» блжго- гдовс-піе п полнолуніе получилъ. но- пп-пписк великой радости, Пинолѣ сйдлата коней, благополучно, взявъ съ собоаі единаго раба. имсишігь Еппла, отъ дату атлде, и чрв<тъ пѣ- сколі.но .чпнй дп ПароіЕА столичнаго Фрашіужекога града достигъ* И до иоехотѣ въ томъ себя показать > спиіъ ни квартиру града того у кушш, име- немъ Неро, у котораго пъ домѣ слы- шитъ отъ районъ купцькыхъ часто воопаШгаемыЗ градъ Лилль. Жела- ніемъ Аиксшцфъ улаваіел о коиеч* ной Вікмѣ}нше взялъ, чтобъ рціп смотрѣнія, достоішъ ли таітей всол- кой хваш. Ѣхалъ; паутрѳв повелѣ рабу своему быта въ па мѣренный путъ готову; и взявъ съ собою оц- гребнапт поѣхали. И какъ нъ бли- зости достигъ, и око прѣти кршхлу Града оиапэ допустилат то всѣмъ серд- цемъ возрадовался, якобы что и свое получилъ, и но тоО радости усумпил- ся, речн въ сабѣ: „Великіе и ЭДОДг пые грады прошелъ п видѣвъ оси - вплгів тѣхъ, радоі^ти же мнѣ іпшаш’Й тогда по Ишо} ни оже окомъ;— токмо екіцыогъ іірита сей градъ Лоллъ, и порадовался бефіѣрио: сего привлл- ваю, либо буду въ семъ градѣ въ великой чести» пли въ несносной и-> [•кбели причаотѵуъя I Одпаяожъ, пріѣхавъ, нашилъ тиру блваъ пасторешіхъ оолагь к жидъ долгое время въ іірлшшхъ ззг балахъ, такъ что жщутцо въ оппмъ градѣ Лиллѣ, про», игу лішд и остро- ту ріл аго усмотри, между всѣми ярНккиими іщвпдеры первая отнпмъ пп- чтилл. По въ одамъ отъ дней ігь печеру ппРдй па Ахвкеаддрп. невлп* пои уиыиіі*. отъ котораго пшшйыи вабавамп инблтгтавл не могъ; и взялъ флегь-ровескъ (а), началъ играти и мало тБмъ себя унесахалъ. Но пгрх его была слышно аъ пасторскихъ по- а) іЛлсйліт-глрбиерс^г особаго род* нвбй&ышш флейта.
— 119 — латахъ. которые блинъ квартиры ого стоили; и тиин' яго флетъ-редепкъ подавалъ пріятное ятрллгі^, ото па- «гореші дочь іл'ь сна пробудилась и посамда дѣвку, ймеа^мъ Акіилію, провѣдать, кто играетъ, а едма сѣла блатъ окна и съ великимъ у явленіемъ глуппѵхп- Дѣвка, приплодъ на кліцн гиру Адоксаадрову, у раба его Еапла (Шрашпыв, кто играетъ, на что Ившгь отвѣвдиъ: „Господинъ мой шт. унынія ваС<акгк&гсл!“ Александръ, слышалъ дѣвичеЙ рплговорл), выті'дъ, попросилъ ея сине: Что огь раба моего требуете? п откуду оси ти?“ Ова ему отъѣшалк’ „Государыня мои Элеонора, града сего пасторсиал дочь, пригдн-та меня на кявртяру вашу провѣдать, кто игристъ: ио- неіжч игра иная въ пеллков яолаяіе ігь слушанію ея пришюк-іа.н Алек- сандръ речо; „Покажи мнѣ Гивудд- ртлгю свою, чтобъ я впалъ о себѣ, е0 какъ сказаться’" Раби усумнплась и долгое время въ рззкицшяйп сто- ила я потомъ говорила сице:„ Еже- ли прими жеіішпіь государыню мою видѣть, повольте лытти па удицу и узрите ея въ сшоыгЬ, въ окнѣ сѣ- дящую?" Алексзедръ, слыша сіе, скоро на улицу побішіалъ я, порой- иксъ съ пасторскими полатами, уетро- мидсл па. всѣ окна смотрѣть, и ув- ріідъ ея въ окнѣ сѣ.хчщу, диішлші красотѣ вя, Элеоипра жъ, узрѣвъ Александра, воанппда бытъ нѣкоему шутуІ того ради отвпря шаіо, рече ому громко: „Чего, чвлонѣче, жель- епги? Или недоль адапію спимаешж?" Александръ игвѣгцдлъ: „О заданіи поимъ скоро ннпгѣетид будешь! “ II пани ни квартиру нпануатплсл и, црншед'Ь. посдпппоЛ дѣнкѣ кодаркл 20 червонныхъ и просилъ, чтобъ ему помощь учинила, какъ бы съ государынею еа ноопатца. Ока жй обѣщала впампншо вспомоганіе, а ра- ди лмтчего сонѣть просила сроку до утра. Алоксапірь о (г] пуста, дѣвку, раанышллль мпого: способнѣйшаго изучая ни кс-его по домыслнлся и былъ вся» ночь пъ вяшншкъ диапп- датѣ, (а) Ііаутрі-е же пришла къ нему рвченнап дѣвка и дола со- пѣть, чтобъ написалъ письмо, кото- рая обѣщалась вѣрно вру’ппъ. Алек- сандръ існоллшся великой радости о данномъ даромъ совѣтѣ н попи- салъ письмо: Дролсайіпал Элеонора, мон государыня] Коль пелію печаль и безпокойічвп ичь'рашпей влпгъ шгаршть во МйЬ ум- ножилъ, и дивлюсь, какъ полмогла такое великое пламя горячности пь высоты во утробу мою нлпжнть, кі- торал кепи столько аалктъ, что уже терпѣти по возмогу! Того ради покор- но ігрппіу, буди врачъ болѣзни «пея: ибо мккопмъ доітурпігъ отъятой бы- ти не можетъ. Аще съ помощію ав ускорить, страшу ея, да по будя мнѣ убіпыіа! Паки нолю, пе облѣ- нись, съ помощін) здо прадсгііЕи, и ежели учипппти, пріпянпу нпрыепі па сердцѣ мойлъ, в віурпостт. мол до гроба пе оскудѣетъ, пъ воторой п дпесь пребываю нсклоіі’ЫіпгіІІ слуга. Алексллдръ- Нягшсапъ н гь реченною дѣвкою ко Элеонорѣ пиедоіі... II Элооппрз, паянъ письмо съ лелпкняъ иедоуяѣ- иіемъ, разсуждала объ немъ и ппд- ішеала на томъ жв письмѣ еице:н На- Ю Оінрлгійе—Еосообріг'ііѵсть, <5ев]іка- С’УДСПЮ. ІЮіИроПСТВО.
— 1ЭП — д»члду і руі.’ Ѵц прлгИы ожидаю, же- хншіое получишь, ыщрііъів погубишь^ И ПООДЛЛЬ СЪ ТОЮ ЖН ДѢНКОТІ Ко АЛввеандру. Александръ ы полученіи тпігьмл юонрадовллея и, ргдл несклон- ность Элпопприну уразумѣлъ, пріггио- рилъ еейн, акибы іыумлопъ (аі етыъ. Дѣпна Акітллія, йИде Алекеіпира іілу- шшииц удаснуіась и, пе дождать отъ Александра прикину ушла м му- чнншаяен сп- пнмъ Элеонорѣ іюнѣ да- лз. Тогда Элеоіюра, хотя и спжажіі- лги а і.»6ъпвлжгь вмт запретила, ибо жнлішкі ея было, чтобъ пошилъ ко* ваиергщю сердьс, сколько крѣпко п]НУГ«ііу жеігска, Александръ, размы- шляя и млодвтіп споемъ и надежды, прптопрцдъ себд таю», кто мижж« нго шуылшишъ тогда пмватп было, г/пего наішпнці» и въ сущую жалость приводъ. Того ради, ппці себѣ уне- селвниц иошолъ :ііі городъ и іглпіелт мТіСгтх> прохладное н пиидухъ ПрІвтвыб. на опомъ вомеже лицомъ по граду, вяпрая н&ш» п несчастій слоя моспо- ' мипап, ігрпгдезилгя в тако въ раамы- ішніж о поскл' 'ППоП ЭлелпорнііоП дюбяп долгое время прибывъ, напѣлъ арію: Дивну красоту твою, градеЛлллъ, л нынѣ ерю: Врата пмішіь тюэлпщенпы А кнутри копія нзочревпы! Почто чишпш* сю «ною вріо? (6) Стѣнами прЪлчпйгппчи отвсюду окруженъ; Вдашв преданно и машъ, Въ рудѣ держишь пдллшъі Съ тобою уяніингъ, [Сія похвали ішдесъ днесь предати? Храбрость иоин уничтожилъ, а| Т.-е. лишился ума, бі Спиръ, бодНкь. Почилъ но мпгл умпояатлъ! ІІокішъ стрѣлы мотатвЗ Въ себѣ ді’агпцѣпнѣПпгІЯ кѵ ѵспь браліаягь и машъ, Агц Элеонору дѣву, Волну ярости и гнѣвуI Помощи моѣ въ томъ пе дашь г— Зрю, форту 03 ІМЛППІЯ мною ныпѣ пладѣепі, Посчаегіг ко мнѣ течотъ II ко гробу уже мечггпЛ Что мнѣ ВЪ ІГ0М01Ш» успѣетъ? Преиеліліал несчастій на мл дпось востали. Въ погободь ужасную ведутъ И вооруженный встрѣчу идутъ г Бывщу радость цтюгшиіа! Прінде Марсъ нынѣ съ мечемъ раз- дѣлитъ мя надьооі Или ты, Сатурнъ, квзрмшл, Долго жизнь по приломіппя, Еімшкія болѣо. И окешклвъ сію арію, пошагъ съ того мѣста до нноеП квартиры; п въ великой той печали млогія дня но грпд)‘ ходкхъ. /ІСмтваи же того града Чилдя, хотя п о причинѣ песчасгія сго вѣдать, и много покрошити по- кушались, во Александръ не свавы* валъ. Іі Лідеглоріл о ухи*піі7гкамэ -шляртм Гг«і!^к</н іКідапл Гиітад. Л. П. МдЛхшіымъ до гукрпн.’п К, ЗАбІМІЯМД, съ дополпе- П1ЯМИ ПО СТПТПВУ РуѵИПЦИСЕВГО Музея, снорпв въ отдѣлдеон брошюра: „Нѳннігѣ- ГГШІЛ кивѣсть ІЬ»Iрі’ЛСгЛГіэВремрии* |Онв. ІйэО г-к а потомъ іо- его н0ц?рвдхъ нпъ кгтпріп ружгкоЛ лцті»ратуры ХѴП иХѴШ сгЛ (Спб. ІВ*М г.). Этогь тмктъ в*рз- оочаткпъ ігь сборниігіі В. В. СішоммЬгп: „Руооиія повѣсти XVII—ХѴШ ваЛ {Спб- ІОСіГ». етр. ІОЬ—125.—Сп.іерждпір іжгіьтги слѣдуапцее. Млтрост. Василій, вдѣлав- шійся пртппп» голп втпмаіютъ раэбой* шіховъ, влюбплея ігь продрогшую «і?ро- двііщ Ир&клію, 1 ои.іыиу нній у ыохі. ігь
— 121 п^ѣну; гпжДЛІЧПІІСГгУДОЛтіЛГП слупіиі, ОІІЪ упгст» ср. ваямпіяъ гь еобаю бопітптіыц ягргѵбйипшыи р&эбойямкдмн- Послѣ рлл- ішгь лрвжлгчіМЙІ* которыя еыу прк- шдосіі попытать вніі-іш коварства тз со- Пі'раинл-пдмырплл, глиа іл* ія алышіго пгь інто |:и;юлглаы, ПдпиіиЙ лгнііітгл на Пришли л ічіослѣдотіл* самъ дѣлами гл породамъ <Глар*эпсігкнъ, — Несмотря и* сработку ходячаго аажега. эту лагЬсть ежѣдунть врваадтъ во духу оригнваліг- । ымь іірсші&ѳдсіііамъ Петровою! эпохи. Проллріямчипый герой «вбираетъ служ- бу тт> методомъ руссімлп. флеггѣ, гдЬ и выдѣляете и сяіх»Й смѣтЛНюстып; Ш.і ап- птнеь съ любовью морскому дішуг ипъ добшагск командариію ва границу, въ Голландію, для .душнаго изученія ^ваукъ аркхыгтичпккмхт. и разныхъ язнкиэтх/ (Кірпгі.місп ггр>7і-ці слТ-дыілі -ігртдіпі ПКЖН ОТЛИЧИТЬ эту .гягтирію* отъ по- ггі! итей стараго врсмспи, ігаХіражлішшгь Сильно пороха жещпшнье чѣмъ д<4рыа ея ішмвеші; нміЧ’гВ еъ тііхъ нова п рц- міигтичіѵіоиі окійсжа отаошееій герои и ГераЯии, ішлодшіыхь жаднмШ в^иіхшоЛ жПрпіь-ти дп самой СМѴртІГ. и/глн$гія о Л ’гкспіи'ріь расой/- скгмгь ^адряниніе* шиівчаташі гь пол- номъ видѣ В. В. Снншісжішъ, въ его сборникѣ «Рув- пов. XVII—ХѴШ вп.и (Стр> 12В 179), откудж. и киптъ п[-і»д.тъ- Гаомый стрідіміігі/, поехмбражі'пйімт- при» тпчнсіггатъ, сроеобрютш ареографіи под- линника ллмѣпепа въ хрестоматіи прдво- пшнівмъ текста п^дыдушей ^гисторіи*, бкгіЪе бдпакпыъ къ Д]ишзтішу иь шило ЬрлЫіі. XXVI. САТИРЫ КАНТЕМИРА (1729-1739і (')• 1. Нв хулящихъ ученіе (къ уму своему) (1729> (’). (По печатной редакціи) гци'дислопк! ісъ чпѵлтелю. (Изъ ?к7чалбкой саямдгь). Н₽ сгапляі обичіио, глохмю нуждѣ п-лслѣлул, иродувѣщміе сіе шииу. ТІотребпо ипЬ быть штаалалпся, ігррж- нежели усмотритъ стихи мои, прАдъялитъ тебѣ, съ какимъ памѣ- реніемъ ппп пиглпы. Ни валяетъ, пи моба хулитъ, охота (а) ироуднлн меял осмѣять осыѣхяппхея (б) уче* піемъ; ио иалішісспіо времени почти попудвло къ тому. II такъ вічі, что л тупг игіааеллъ. ігь аабдоу пвелио; между тЬмъ, хоти многіе могутъ пъ а) Ня охота. й) Смйкишпи'я надъ учкйигь. бвзалобпыхъ стихахъ моихъ сыскать свое «остолпіе нормы изображенію», ітГдплп бъ. что я никогда партакт- лярію пн представлялъ себѣ, когда писалъ, хпракторы. іп. се& еагпрЬ годерипошо {в). и слушая іиопраяіе— по ігрииѣ'і.ѵп. влопрышаго. Прпчіе, кому стики мои ио и равны, того ііро- пгу, чтобъ пгь вѳ читалъ; а кто вл пиіъ меня іулиті. станетъ, то пом- нилъ бы, что дурной ЛИЦОМЪ илксаи зеркала по любятъ. I, Гме нрдоп]гіимі1, лдо.ть і-рдпдгоО наукиI ПокоИсл, вы поиуждаП къ пиру мои руки: Пн пвиішъ, аетлщіі дші вѣка проію- ДІГПІ И) СлІЛПржаВД'чЯ.
Можно п славу достать, хоть твор- цомъ (а) ве слши. 5, Ведутъ еъ нрй нетрудныя нъеішгь вѣкъ ПТ7И мвопі, На которыхъ смѣлыя ве нзашутсл ноги: Всѣхъ имріяпгЬо тотъ, что баси (б) прошили, Донять метръ (и). Миогп пв пеѵъ сл.іу потерши. По дошодъ; вужнл па помъ потѣть и томіггьея, 10. И ві. тѣхъ трудахъ осотъ тебя, какъ мору, чужится (г), Смѣется, гнушается- Кто надъ сти- хомъ гнется, Пяля на книгу глава, большихъ по добьется Палатъ, нп раецнѣчѳняв марморами саду; Онцы не прибавитъ оіп. къ отцов- скому стаду. 15, Правда, въ вашемъ молодомъ МопиргЬ (д) еядвікдв Всхолить Муламъ немала; сп <яы* домъ иевѣждн. Бѣжитъ его. А под лилъ іе) славы въ немъ шцкту СвоеП не слябу почулъ, чтяща овою свату Видѣвъ его самого, и во всемъ обиль- но 20. Тщится ішижить жителей пар- насскихъ онъ сельпо: Во та бѣда, млогіе въ царь ПОХВа- ЛЯЮТЪ а) Авторомъ. б) ВЪДЕІЫЛ. в) Уупы. г) Чужлмгссл. Д) Ппгр*. Ч- МИОрЛМУ было ТМІ.Іаі 14 .тіігь. е) Монарха, □ечитлт'іцлго енпту Апол- лона Іыуаъ), т.-е. науки. За страдъ то. что и, поддаішомь д«ракгі осуждаютъ. Расколы и ереси плуки суть дѣти; Больше протъ, кому дались больше разумѣти; 25. Приходить въ безбожіе, кто надъ книгой танга,— Крптопъ съ четками въ рукахъ вор- чи гь и вэдаднегь, И спроситъ снята душа съ горьки- ми слезами Смотрѣть, сколь сѣмя науігі. вредно между нами. Дѣти ноши, что предъ тѣмъ тихи II поворки 30. Праотческлмъ шли слѣдомъ, къ Божіеіі пр:ілорны Службѣ, съ страхомъ слушая, что сами по впало. Теперь, къ церкви соблазну, Библію честь стали, Т&иугга, всему хг/пггъ знать по- водъ, причину, Мало вѣры падая священному чину; 35. Потеряли добрыЯ правъ, вобши питъ квасу, [Іо прибьешь ихъ палкою къ солони- ну млсу: Ужо свѣчекъ не кладутъ, постныхъ дпей ве зпаюга, Мірскую нъ цирвиипыхъ вл.итгь ру- кигь липіпюю чадтт, Шепча., что тГііп>, что мірской ан- ппп ужъ отсгллп, 40. Помѣстья и ногчппы пссьш по простыя, (’шьвапъ Другую птгу паукамъ на- ходитъ: Ученіе, говорить, шімъ голодъ наво- дитъ; ІКівип мы прелкъ сего, певппя ла> тынѣ. Гораздо обильнѣе, чѣігь жяіюмъ мы нынѣ;
— 123 - 45. Гораздо нъ невѣжествѣ больше хлѣба жали; Переливъ чужой лшлгь, гюлі ххѣГп. потеряли, Вуда рѣчь моя слаба, буде нѣтъ нъ пей чипу, ІІн саяйи. долппіо ль и томъ ту жита дворянину? Доводъ, иорндокь нъ слонахъ под- лихъ (а) то есть Дѣло; 80. Зимнымъ полно (б) подтверждвті. иль отрицать смѣло. Оь ума сошелъ, кто души силы и предѣлы Испытаетъ, кто въ. ппту томится дни Цѣлы, Чтобъ страЯ міра и пезцей вывѣдать премѣну Иль ирпчішу; глупо оігь лѣпить го- рохъ въ стѣну, 55. Приросі'отъ ли мпѣ съ того деш. къ ЖИЗНИ пль въ ищикъ Хоть гропп.? могу ЛЬ ’фОЭТі то уз- нать, что нршпыцшта. Что дворецкій крадетъ нъ годъ? какъ прибалиь воду Въ май прудъ? тлить бочекъ число съ ііішппго заводу? По умиЬо. кто глаза, поломъ бвзио- койстаа, во. Коптятъ, почась при огнѣ, ’ггобъ ныішать рудъ споііства; Вѣдь вѳ топоръ мы твердимъ. что буки, что вѣди; Можно знать различіе влага, сребра, нѣди. Трапъ, болѣзней ішішін—исн то то- лы враки; Глава ль боліггь? току вратъ ищетъ -въ рукѣ инака; 65. Всему вь пасъ ншюішд яровъ, Суда ему вѣру а) Лицей не хворлайсмо рода. б) Доетаіи'шо. Пять (а) хощопп,. Слабѣемъ лп. правь тихо чреамѣру Течетъ; если оиішшо, жаръ въ тѣ- лѣ, отвѣть смѣло Даетъ, хотя внутрь пикто видѣлъ живо тііло. А пока въ ба*, нихъ такихъ время ніп, проводить, 70. Лучшій сокъ вагъ нашего мѣшка ВГЗ* АГО ВХОДИТЪ. Къ чему звѣздъ теченіе числить, и ви къ дѣлу, Ни пъ стати за однимъ ночь пят- номъ во спать дѣлу? За любппілгстъоігь однимъ лппштаея повою. Ища, сохпцо ль дніскетоя, или мы съ землею? 75. Въ часовникѣ можно чиста на всякій дннь года Число пѣвица и часъ салнѳчіііго всхода. Землю въ четверти дѣлитъ бенъ Евклида смиеліип.; Сколько копѣекъ въ рублѣ, б«»ъ ал- гебры стелимъ. Сильвинъ охйо ппз.пі-> слитно (г) ли- химъ хвалить, НО. Что учитъ множить доходъ я расходы молить; Трудиться въ томъ, съ чего вдругъ каридЕ-ь ой ТОЯМѣвтъ, Граждапству вреднымъ весьма бевум- сдвоѵъ зшать скіегь. Румяный, трожды рыгнувъ, Лука подпѣваетъ: И аула содружестно людей ралру- шаетъ; ЯБ. Люди мы къ сообщоегпу Божія тварь стали (а). в) Яти—ваять. г) И|іплачио. д) Чечкитінп. соодмп. ДыибіЦпжиНм.
- 124 - По ВЪ «лигу ПОЛЛУ одну СМЫСЛА іяръ НрЬіЛК. Что кн полны иному, когда л аа- пруся Ві. ктлатп., для мпртвыгі. друпяЯ ЖМ- вушліъ ЛІІПІТСЯ? 1й/Па лей содружеі'тно, ися мил ва- тага 1’0. Бухтъ чі'ршио, теро, лесокъ да бумага? Въ посоли, въ пирахъ мы жизнь должны ігрииіпЕдатн; И такъ она не долга: на что коро- тати, Крутиться і'нл. книгою и потреж- датъ очя? Но лучше ли съ кубкиіп. дни при- гулять II ПП’ПІ? 95. Вино даръ боли ствешіыЙ. мшго въ немъ пронпру: Дружить ЛЮДОЙ, поддать ІМіІЗОІЪ къ р наговору, Веселитъ, всѣ тяжкія мысля оты- маетъ, Скудость окаетъ облегчатъ, слабыхъ ободряетъ, Жтоклхъ мягчитъ сердца, угрю- ыисть отиодіпъ, 100. Любомппп. легче впномч. въ цііЛ спою доходитъ (п), Когда по небу сохой брвддц водитъ станутъ, Л СЪ ПОНерХБОСТП вошли плініды ужъ проглянуть; Когда будутъ течь къ ключиіПі своимъ бистры рѣки, II вшпір&тдіт'.чі кіиіадъ міпгуишіо лѣ- ни (б); 10В- Когда въ постъ черпсіцт. пдау •Іи.'ть станетъ вдішгу! лі Г2р<»дидущіѳ иагтъ стиховъ ведшжа- ніе Г<і$ііщіік цуіиіи 1-Й іташшін 5-е |. б) Прохндулію четыре атмзд водима аі« Оыдію 1,7-л влегід), Тогда, остмш ткяіпч ігрп.муея па книгу. Медоръ тужитъ, что ч;к*ачуръ бу- маги исходить Н.ч гптст.мо, па печать книгъ; в ему приходятъ ш Что ве но что навертѣть запитыя кудри; [НК По огЬгти’Пі пд Свинку інгь Фунтъ доброП пудры*. Предъ Еіѵролгіі (о) Двухъ даееіъ НерпадІО по скипъ; Рексу (г), пе Цицерову1 воівнла до- стоитъ. Вотъ таить рѣчей, что пляатъ дш йовйитъ ияѣ иъ утпж; ’ігіть дія чего л, ума, пѣмѣе бытъ клуши ід) 215. СюЕѣтутги Кпгда нѣп. полыми, ободряетъ Къ трудам’ь іиаля: Ггаъ т-тгп сердце ушшмиъ. Сколько же бошвд внЬгти івгиъ да хулы терігЬгвІ Труіиѣй то. ножъ дыіицѣ ииіш не имѣти. Нежьли пй елміитіі попу святую по- дѣлю, 120. Нежьли купцу пиво пить ле въ три куда дмѣлхк Внлют -что можешь, уме, сміио. киѣ предгтлвиіъ. Что трудно злопраппому Добрпд-Ілѵдь СЛПШПЪр Что щеголь, скупилъ, зпджл и та- тгшпі подобай Плуку должны хулятъ,—дл рѣчи ихъ цдвбвк 12Л. Умнымъ людямъ ве устввгь, цлхшуть ИЛ ПИЛЪ МОЖНО. ы Спдйхпт нъ МіюиА. г) Портной ігь Ькчпогв, д) Клуіла іпцддегоо со.)—гл-пиь.
— 125 — Параденъ, хвыенъ тпой судъ, такъ бы то быть должно; Да въ шинъ вѣкъ вдобныгь идоив ѴМШЛШІ ВЛАДѢЮТЪ, А къ томуж-ь ае только тѣхъ науки имѣютъ Недрувей, которыхъ я, краткости ра дѣи (а). 130. Метать, иль, правду сказать, могъ исчвмъ смѣлѣе. Подло ль того? Гайшшхъ врать кдп- ири евятыв И ШГЬ Хо Оемпеѣ лѣски ввѣрила златые Мало любятъ, чуть не всѣ, истиішу украсу. Епископомъ хочешь быть? уборпел въ рясу, 135. Сверхъ тай тѣло съ гордостью риза ешлосіші Пустъ прикроетъ, повѣсь цѣпь П:і Шню отъ шата. Клобукомъ покрой главу, брюхо бо- родою. Клюку пышно полили вняти пр^дъ тобою: Въ кіцрггЬ ріицушпнсц, когда сердце съ гпѣпу 140. Трещитъ, всѣхъ благословлять пудъ праву и лЬну; Долженъ жрхлппспаіюмъ ъслкъ тя пъ сигъ потакати Зпакіигь, благоговѣйно отцемъ вали- вати (’). Что въ паукѣ? что съ вея пользы церкви будетъ? Иной, пиша проповѣдь, выпись по- забудетъ, 145. Отъ чего доходамъ вредъ; а на сихъ церкви права Лучшій оемошшы и вші вя слава. а) Крагахпв рлдя. Хочешь ли судьею стать? вздѣнь перукь (б) съ узлами, Брани нчю, кто проситъ съ пусты- ми руками, Твердо сердце бйдпыдъ пусть слоэы нреішриегь, 150, Спп па стулѣ, когда дьякъ иы- писку читаетъ. Ееплигь кто вспомнитъ тебѣ гра- ждллйші у станы, Илъ естественный закопъ, иль народ- ны бравы: Плюнь ему въ рожу; скажи, кто нрегъ окодвгтгу. Налитая пл судей ту тягость пееооспу, 155, Что іюділі'-шдгь должно лѣзть па бумажны горы (н); А судьѣ довольно опап. крѣпить при- говоры. Къ памъ пе доптло премл то, пъ кромъ цродсѣдала Иа»ХЪ всѣмъ мудрость и вѣнцы одна раздѣляла, Нудучи способъ олна къ вышнему восходу. ИЗО. Златой вѣкъ до шшюго по доотп- гнулъ роду; Гордость, лѣность, богатство — му- дрость одолѣло; Науку невѣжество мѣстомъ ужъ іго- іИло. Подъ мптриЯ гордится то (г), въ ши- томъ плмѵк ходить, Судитъ ни иршіцымі. сукномъ, смѣло I ____________________________ _______ ПО-ТКП лодпть. ІвБ. Паука ободрана, въ лоскутахъ ибтгштіц Иіи> вс-кхъ почти домовъ съ ругатель- сп’л.мъ сбита, Ззід’тъан съ аею пе хотятъ, бѣгутъ ел дружбы* б) ІІйрПЗГЫ пі Пп;нч5іс|ідть, 'штатъ шю»стіо г) НспЬжвсггва*
120 - Какъ пъ морЪ стралдншІЕ) корабель- ной службы. Всѣ кричатъ: никакой плодъ не ви- денъ съ науки; 170. Ученыхъ хотъ голова полна, пусты руки. Коли кто карты мѣшай* (а), рішгыхъ винъ вкусъ оплетъ. Тайлуетъ> на дудошеѣ (б) ігѣеіш три играетъ, Смыслить искусно прибрать въ споемъ ітдаіъѣ цвѣты; Тому ужъ іа сгъ сгаыл молодыя лѣта 17Л Всякая ныг.піл ггепйіп»—мпда ужъ пе воіикв, Срдми мудрецовъ енбн дрсгоЯяымъ мнить ліна. 1 Нѣтъ правды пъ людяхъ, кривдъ бевмооглый цершлшннъ: Еіцй не епвдшюъ к, а вЕіаю часон- МИХЪ, □штырь я поелппія бѣгло честь умѣю, 180. Нъ Златоустѣ (в) пе ваппусв», хоть по разумѣю, I Воинъ ропщетъ, что гноямъ полкомъ пе владѣетъ (г). Кптдн ужъ имя свое подписать умѣетъ. Писецъ тужитъ, оа сткломъ что не сидитъ краснымъ (д). Смысли дѣло пабѣло списать пись- момъ яснымъ. 186, Обидно себѣ быть мнить въ петаатп старѣти. Кому 1.11 родѣ семь бояръ случилось ямѣтп И двѣ тысячи дворовъ ва собой ___________ считаетъ, я) Играть пъ кчргіл. 61 Косая фмйта (ПАЙ ігдѵегэі&ъ), ко- торая была въ ввгаюзй модѣ іі всѣ мі> И(іди«з лиди училипь играть на »гГЪ л) Тодамяшніо Епдмгккііл Златоуста г) Не комлвдуегь. д) Что онъ не судья. Хотя впрочемъ ни читать, ня писать пе знаетъ, Таковы слыша слова и примѣры видя, 19(Ь Молта, умні не скучай, нъ нр- япатпости садя. Безстрашно того жіггьо, хоть н тклпш мнится Кто въ тихомъ своемъ углу мол- чаливъ таится, Ім.тлтт что диа ти ппииъ мудрость дее&шшц Весели тайно себя, пъ себѣ радсуждлл 195. Польоу паукъ; но ищи, нші- лсляя тую (е), Вмѣсто похвалъ, что»ты ждешь, до- стать худу вдую. 2, На заниотъ и гордость дворянъ злонравныхъ 1.1729) С). Пггдисдопш къ читателю. (Лп начальной рейоатрц), Нпдѣюся, что между протами чита- телями будутъ и такіе, которыв, лишь прочтутъ вдулъ сатиры, поэ- бунтуюітя па бѣднаго сатирика. „Что* же?44 скажутъ: ^ужъ враль сей мѣръ сваяхъ В6 янаеть, Нндотадьяо было того» что сначала хулилъ тѣхъ, кото рые до паукъ пе оіеиппши; теперь еще безъ падпыря противъ дворянъ пастушютц напослѣдокъ онъ вамъ ничего пе оетанип.. чтобъ по вгп мнѣнію можно бы нрашьшігі сдѣлать. Кто вго постаннль кадт» нами судьею?** У таковыхъ читателей покорно про- шу, чтобъ торігіілиіні пьшлушад]! ко- роткіе мои реэсіны, которые и ямъ предегаішть имѣю; иенроедепъ бо судъ, гдѣ откіітчнку потаіиштъ, а челобитчика ио слушаютъ- Въ ппріюй сатирѣ моей если и кого хулилъ, 70 ІЮДШШІО тагахъ, е) Поливу,
- 127 -- которые ПО ИССМТ іуш достойны, и нимало я по вышагъ илъ правды предѣловъ; вищншалъ науку отъ не- вѣждъ и непріятелей ея, да пе отъ такют. пенѣждъ, которые ничего пе аніьтъ, по которые ничего знать не ХОТЯТЪ В ДЛИ ТОГО ВСЯКОО ВШШІо X ТЛЯТЪ. проповѣдуя, что оно нн ТОЛЬ- КО не полезно, но о вредно пароду. Согрѣшилъ ЛИ Л ВЪ ТОМЪ? ЧЛЮ, нѣть. Если убо тогда одну добродѣтель я.мпищм, пе согрѣшилъ, имяоыітъ Ли я г перь, когда всѣ іигЬстй зн- пппцадп? ибо я по благородіе хулить намѣредаюси, по устріімляюаіі про- чивъ гордости и вавивтп дпорят. злонравныхъ, чѣмъ самымъ всякое блаі'сшрашо вшншціпп, ВъсеЛ сатирѣ говорю, что преимущество благородія честно, и полезно. и еиаменито, ежеля благородный честные имѣетъ поступки и добрыми украшается нравами, что темнотою илоправія всякаго благо- родства бдистлпіе помрлтаегса и что по тому достоинства вышнія при- личны. чін проввиіцн іи. лѣтописцахъ вв нѣсколько лѣтъ помшиістсл, во котораго имя праведно въ ішстолгцип. иремегахт. хвалено бываетъ; потомъ падшидвпло, что гордость попрпдіічнв дворянству и что гнусно дворянину нлнндовап. благополучію подлѣйшихъ себя, коли ивив чрссіъ добрыя свои дѣла въ честь п главу происходятъ, что Должны сами но въ ш і. ихъ и уборахъ время свое препровождать, по потомъ и МОООЛ1.Ш1 въ пользу отечества до- сгашпъ себѣ слпяу, напослѣдокъ па- смѣвмося обычаямъ пепмеэиымъ, ко- торый одшшелгь но мѣгшшгь, если къ добродѣтели соедпнспы. Кто ва вся сія можетъ на меня нрааплішо гнѣваться? Ровнѣ тогъ, кто тѣми вловравічмн опилилъ, которыя еблл- чолі. ГирлліО, оппсул разные виды злопрвьпыгь людей, спмя словами періодъ кончаетъ: опишвЫ тѳіпипі ѵвгвіз, ойеге роёіа—всѣ сіи боятся стиховъ, ненавидятъ стихотворцевъ (а) Нігь вепріитш добродѣтелнй по- хвала н противна хуля злонравій: имъ убо и сатириковъ имя иешишство. ,'Ідл того я больше сожалѣю тѣхъ, которые па мспл сердитов&ть стонутъ, нежели плачу О себѣ, что пъ ихъ тѣнь впасть имѣю. На послѣдній ихъ вопросъ, которымъ вѣдать жаха- ютъ, кто мепл судьею постадплъ, отвѣтствую: что все, что л пишу—нл- іпу по должности гражданина, отби- вая всо то, что сограаадшалгъ моимъ вредно быть можетъ. Но для того ревность въ себѣ покалываю, якобы въ сожалѣніе я пришелъ, вядд своого дворянства непорядочное жигін. Не буди тогоі 'Но, предуспѣвая азому, го діілаю: столь бо ліусвыми и пр-,- гшіпымп красками описанъ портретъ илояранпычі человѣка длоряпилд, вся- кій, чяю, всѣми способами стараться ставстъ, чтобъ дикое съ тпп. сход- ство ни имѣвъ, отбѣгалъ всего Того будетъ, что можетъ его подобна тому учинять. Напослѣдокъ, желая изъ- яснитъ мнѣніе мпе о приймуіцествѣ благородства, предъявляю, что во толью оное не ирозираю, во почитаю и хвалю, яко способъ препврлдный дли побужденія къ добродѣтолі: ибо му- жества, благораяуніл, рііявости и пѣр- ноств воііддішюмъ обикло бытъ блл- городітшо. Рѣдки къ напш нѣка добро- дѣтель за шгутрепиюю ел самой прл- соту любятъ; килн добро дѣлаютъ - - боятся пакаглвія; для того кяп блл- городпаго нужно и полпзпо, ибо тд- *) Кішпі 1-Й «атпрз 4-ил,
— 128 — кши. (благородія имсиши іЛ слоообомт аоадюпііе ян, дабродѣтолъ продолжает- ся пп. предковъ въ потомкамъ нг?. іг оіъ Ш)«:тоятигь къ будущимъ вѣ- шать,. п потому бкіпректакво шм> на дорогой ТОЖЬ собѣ ЩЮВСКТОІѴП1. и пра «искъ ахобрявгь- Фюирнтъ и ЕнгпнЛ. 1. Филаретъ. Что такъ емугет.. дружокъ мой? щеки яяутрь опадп, Блѣденъ и гша кроены, какъ би ІК-.’ГК ле впали? ЗліуИЧИБЪ. КАКЪ ТОТЪ, ЧТО ЧИПЪ ШИфі- нрпп. достати ИПЦЦ КШПШЙ СЛОИ ПоПСНТЬ рлзддрил не кстати 5. Цугомъ діт (’) напрядено ѣвлть? иль богато Платье повить, ИЛЬ твоихъ слугъ Пеленать въ іодти? Каргъ лп пе етплп въ рядахъ, вина ль лорогола? Мьторь, ;ііі2шг и родшг твоя нея вдсь рчяіл: Обильство спадетъ тебѣ дари пол- нимъ рогомъ; 10. Пнчто тебѣ не претятъ китъ въ покоѣ многомъ. Итонъ МОЛИШЬ? у ЖЪ .111 ТВОИ уста ког.іпл стали? Но япадць ты, вдоль имъ хругъ іШЮішиъ въ начали? Сколь много ВДраинП совѣтъ полс- ЭДІГЬ бЫВПОІ"Ьт Когда току слѣдовать страсть по капрощаать? 15, А, а! дгямгаюсь л <МВгь. что тому причли: Дкмотпі па сихъ дняхъ достіись пе- ремѣну типа. Трнфсшу лента дашіц Туллій дерен- пямн Награкіопъ. ты съ пыппгьпгп при- крѣпъ именами. Забыта храни твоей и глава .и дрізв* пость 20. Првдошъ, къ общества добру кноготрудва рошіпшь, И прсиэіущсетігь тнаихъ толпа пео- спорныхъ; А саниспі въ тобѣ пѣгъ, шить въ попахъ соборпыгь. Евгеній. Ч.тлтъ ты прямо отгадалъ. Хоть, мнѣ не валидно, Ч улетиую, сколь пллтлымъ всѣмъ и СТЫДІШ к ибядпо^ 25. Что гсто не псѣ еще сторъ съ грубих'ь рунъ шыоліі, Кто недавно щкудшктдъ въ рядахъ мѣшокъ соло. Кто глугпплъ васъ, Мспльнымм, кри- ча. чЯСПО свѣти Горятъ “у нто съ епдппшеи горшкомъ пітгнръ плечи. Тогъ, на высоку степень вс приг- нувши, блиопютъ Ци; ВО. А благородство мое во мнѣ уны- вает-ь И не СіШіТО привести ялѣ мбіклкпО полъгіі (б). ЗіЬ’ітни ужъ прпдки мои были пъ дарстяо Ольги іім ГІ съ тіігь мрамвш» ПО СіІІГЬ ііорь егь углу не сзід’ііли, Гооударстм лучплпш чинами владѣ- ли. 35. Ржосмотри гербовпиип, грамотъ нгиы рдеш. Книгу |юдослошгунк няппгкн пршшіяы; Съ прздѣдсиы прадѣда, чтобъ начать побливдц Думнаго, шшѣстіппса шп»о пѳ былъ аихо; я) Іііиівіп» на іпі. Меашиэдэді б) Ппльад. и) Жени Игзргс.
- 129 - Исаевы ВЪ мѵру, ВЪ ваЛігк рйзеуд- Пб п смѣло 40, Вершили ружьемъ, умомъ но одно тѣ дѣло. Виглкнп на пространныя стѣны нвшвЙ шы; Уіівдпшь, какъ рпали еггроП, кліп. ломали валы (нЛ. Въ судѣ чисты руки ИХЪ, ПОМНИТЪ чолобитшкъ МіІЛѴСТЬ ИХЪ, я ППМ5ПГП. му остуду (б) обидчикъ, 45. А блткяпид ужъ всѣмъ иерхъ: какъ «го пе стало, Государства привои мечи съ ііимъ отпало, Какъ батюшка. выѣдетъ,. іісікъ холой съ дороги И, івапочку спавъ, ому головою нъ логи; Всегда йа иннъ выборшь тдекадагл стати.. 50. Что ко день рано съ утра кре- стовъ (Щ набита Тѣліп, которыхъ теперь пародъ по- читаетъ И отъ КоторЫЖЪ пактъ братъ мцлисті і «кидаетъ. Сколько разъ, пн смѣя тѣ присту- пать къ иазгь синій Пдортдеадиу клшшлнеь съ пплпымп руками? 55. И когда багюііил къ нимъ про- молвить хілъ елош), Заторопѣгь, опѣлйшъ, слезы у ино- ва Текли шгь глшъ съ радости; ітпП не спокоенъ, Всѣмъ наскучилъ, хвастая, что вылъ онт» достоелъ оц Врали приступомъ городъ. 5) Наказшпеч пгЬпъ, в) Гприиіиц гхЬ были иконы кртеты и гдѣ СПТрНАЛиіЛЛеЬ молитвы. Т. Ь Гшахоігь. Иеторияснпггер хр. Съ ьремппщпкомъ гоипріт., п инсі. и&шшкл 00. Димъ его, шигь бы имъ шпдъ богатый ліяисл. Самъ ужъ суда, катъ легко мнѣ должно казаться. Столь слышы предки нмішъ, сбы- тымъ остаться, Послѣднямъ видѣть себя, куды гшъ ші вскипу! Филаретъ. Слышадт. л вижпу тіихіі печали причину; 85. Пиннолъ ужъ мнѣ мою мысль открыть н совѣты, А вѣднй притомъ, чтп я лукавыхъ примѣты— Лесть, похлѣботао нв люблю; но сердце согласію Съ лпыкомъ, что мыслитъ, то сеП иимолвмть ясни. Благородство, будучи шшлугь мзда, я ВІІДЮ 70, Сколъ важно, и много въ пвігь полмы пришниаю. Почесть та ігь добрымъ дѣллмъ мно- гихъ одобряетъ. Кодь яъ ши-рпду «№ себѣ болыний ожидаетъ. । Сыщешь въ людяхъ талыхъ, ко- торымъ но дивны Куча золота, вп домъ огромный, ігп ДЫЗТІШЫЙ 75. На пуху покой, ни жпішь сколь бы ни пг«ілах?ід; Къ титламъ г къ глшзѣ до пдппй ім.'лі:в душа жадна) По тнщгпо пня ешо (г), ничего СТібпКІ Но шіачить въ томъ, кто себѣ сво- ею руксіг Не прдсвоиттм почесть ту, добыту трудами г) Длорлнгтта.
— 130 - 80. Предковъ і’оошсъ. Грамота, плѣс- ізыо и чернями Иягрымшц вяаттпгхъ насъ дѣтьми оси синдѣтелі.'. Благородными лпігтъ одна добродѣ- тель (а). Прозрѣвъ поной (б), сіичтъ ли ты самъ труди воещты? Глаогпддъ. ли иродъ собой враги у страшенны? 88, Къ белшіьетву обшостаа рас- ширилъ ли оласти ІІшпеЛ рубежъ? Судъ суда, набилъ ли іы страсти? Облегчилъ ли тяжкія подати пароду? Приложилъ ли къ пдокому что пи есть доходу? Примѣрокъ, словомъ твоимъ обод- рены ль люди, ІЮ. Хотъ мало цчшптпъ мытъ нра- вовъ теины груди? Иль бу до случай, младость въ то не допустила, Есть ли показаться въ томъ впредь іюля п сида? 8ш№Ші. ля чисты хранить и совѣтъ и рукн? Бѣдныхъ жалки ли гебЬ слваы и докуки? 95. Но завистливъ, ласковъ, правъ, по гнѣвливъ, бввялобенъ, Вѣришь ли, что всякъ тебѣ чело- вѣкъ подобенъ? И иридію можіиш. сказать, что ты. благороденъ, Можешь счвтъря Гектору иль Ахил- лу сроденъ: Іулій и Александръ, я псѣ мужи слаины аі Стихъ Юѵвняла. ГТоЬіІіШ №Іа еві ы^ие иШоа ѵігіпа (алтари в). б) Саѣдутоице 14 отихоиъ— иодр.гжаиіг Вуилв (5.дл сатира). ПЯ). Могутъ быть предки гвон, лишь бы тобѣ нранііы. Мадожъ пользуетъ тебя явить юпъ сыномъ царскимъ, Куда нъ привадъ съ гпуслымъ ты пе разнишься псарскимъ. Спросись хоть у Нейбуша <к), тако- вы дв дрожжи Любы, кіцгъ пиво ему, отречется трожжя (г); 105. Знаетъ о въ, что пина тѣ еддіз- іпле остатки, Да плюшъ на то, когда по какъ пиво сладки. Разнится потомкомъ быть предковъ благородныхъ. Или благороднымъ быть. Таже н въ слободиыхі. И пъ холопахъ течетъ кровь, та же плотъ, тѣ жъ кости. 110. Буквы, къ выпямъ именамъ прііхаішыя (д), мостя ПплгеІІ по могутъ прикрытъ; а ху- дые нрани Истребятъ вдруп. древиізі нъ ум- ныхъ ПЯ.ЩГП, главы, И чужихъ обваишнл красныхъ перь- евъ глдЕса Вудетъ ішъ, съ стыдомъ снсінмъ и смѣшна п колка. 115. Знаю, что пенрмадно вабзита бываетъ І.ѣдонъ служба, копа внукъ къ подьап, усиѣяалтъ; Но бѣдно блудить («} нашъ унъ, буДО «ЛШрІЗД'ЬОД Стадомъ мы па пихь однихъ. Стол- бы сокру ПЙИЙЯ ) Генералъ-маіоръ, пріятолъ іипстми ра, иаликіД охотникъ до пива. і) Трижды, д) Титла еклви, гр4»ф» и проЧ. р'І Заблуждаптон
- 131 — Подъ йалшплимъ временемъ, есть ли слми въ силу 120, Нужную во принедсмъ ту пад- пору хвалу (а). Свѣтлой поды ііхъ труды клотъ тѵбѣ открыли, 11 чррпзтг. полыю избѣ; по нужно чтобъ Икли 11 чаши чисты тлои, и нужно сюрбать- ся Къ іи ючу: сама вода въ ротъ твой не станетъ литься. 125. Ты самъ. праотцовъ тло ихъ исчисляя славу. Призвалъ, что та (б) надлежитъ пхъ дѣламъ н нраву: IIпой въ воблахъ претерпѣлъ нужду, страхъ и рани, Инымъ въ морѣ недруги валы по- праны, Ііной правду вѣсилъ тихъ* бѣпыі «Сиды; 130. Всѣхъ были различные достоин- ства виды. Естьлк бы ты лмъ подражалъ, пра- во бъ могъ роптати. Что за другими тебя и въ пару (в) не вилтл. Потрись, на оселку, другъ; покажи въ чемъ славу Кропя собоЛ и тзовз жалобу быть праву, 135. Ііѣхъ пѣтухъ, встала вари, лучи глнѣтпли Солнца, верхи горъ: тогда войско вы- водили Па поло предки хвои (г); а ты подъ парною, Углубленъ мягко въ пуху тѣломъ в душею. *) Хжху. <і Сллгл, В.І Въ поту. гі Подражаніе 5-Л сатирѣ Юввплла. Грозно еопешь. Когда дли пребѣтуть двѣ доли— 110. Зѣнпепп., растворишь глава., вы- спишься До ваіи, Тянешься ужъ часъ, другой, нѣжишь- ся, ожилан Пойла, что шлетъ Индія нл. везутъ съ Китая (д); Изъ носгели къ перкалу о.ііпигь спры- гвепп. скокомъ, Тамъ ужъ въ попеченія и трудѣ глубо- комъ, 145. ЗіСѳнсешхъ догптйнуі» плечъ оя- вѣску и» спилу Вскинулъ, волосъ съ волосомъ при- бираетъ къ чипу: Чаги. подъ ловкимъ лбомъ торчатъ будутъ сдповігты (о), По румянымъ чаете, щекамъ въ коло- чкн яаюгпл Спободао станетъ играть (ж)ш пасть уНдЕ’тъ за тѵѵя 1ПП. Въ Иотппъ (в), Динится тому егроепію- длі-імл Тебѣ тгодобаихъ: -па саігьт ноаідй Нхрписъ. ЖЛД1Ю Глотаешь очьми Се би: иоГі жметея складно Въ гЬішимъ башмакѣ тіюл; йотъ со слугъ валится. Въ д(гЬ мооохп и теЙк ь-расл сгапо- іімті-л; 155. Избитъ полъ, я подъ башмакъ отерго много мѣлу» Дероипю вадѣіімп. потомъ ма себя ты цѣлу (и), Не столько стоить пародъ ріішшіюігь прпстоЯно і) Кчфі* ид;а ЧЛЙ ©) ТупсЛ (фр- ккфН) ютЭпггыП пучивъ ВОЯСКГЬ' ж) Вохиы, вл Енскагъ завитые. и I Пучоиъ, кого^ыЛ ддзлік ааклоіы- клдш пъ МЯіШЖЪь гі ІЗогягыЛ кнфтдігь. СТыХЦІИ Ц&НІЙ додойии
— 132 - Основать, кагл. выбрать цвѣтъ и парчу, и стройно Гпгитъ кафтанъ по пряпплямъ шо- гольст и моды: 160. Пора, мѣсто и тлаи разсмот- рѣны годы (а), Чтобъ лѣтамъ силонъ былъ цвѣтъ, чтобъ тебѣ по обралу Иѣхшу ймеіп> м* городѣ во доса- ждлъ главу, Чтобъ бархатъ пе отягшип. въ лѣт- нюю пору тѣло, Чтобъ тафта по хнаггала среди зимы смѣло; 105, Но ннпл. бы велись свой пре- дѣлъ, право п законы. Капъ искусные попы игдікагп дпп вводы. Долголѣтняго пути въ кр.тпггь чужн- СТрОЛІПЛЪ, Иждивеній в трудовъ тяжкихъ п простраипшъ Дивный плодъ ты зіройлнвсь. У щербя ПОЖИТКИ, 170. Повялъ, что фалды должны тверды быть, пе ,'киікп. Въ полъ-аршппа глубока и сигомъ подптиты. Согнувъ кафтанъ, во были бъ ста- номъ ясѣ покрыты; Каковъ рукавъ долженъ быть, гдѣ клпнья устапптъ, Гдѣ пярмаліъ, и ••колко грудъ окру- жи прибавить: 175. Въ лѣто или осенью. въ пиму иль весною Ійікуюпирчу подбитъ ігрис гайно какою, Что приличнѣе иаипгпг, сребро или плати, п) ПрДИЯЛа Щегеси.стна <»€ірьагцхі_тп пити миш м ир*»ыл гида л лімрат.: чело- вѣку аа 20 лѣтъ м позвояплось упот- рі-Олоть іитвріп краснаго и мобеями рсі- ЗйШО циЬга. И РёКву лучше тебя штатъ ужъ труд- □ОВ&70. Въ обѣдъ и ста ужмвѣ члетннько дво- ІГ1ГЯ 130. Свѣча въ глазахъ, что іюль подъ тобой портится, И (ібжяретоо гсбѣ нъ ротъ куски управляетъ. Глустиъ тогда полкъ друзей тебя окружаетъ, И, глодая до костей садилъ, праиъ веселый. Тщину душу и въ тебѣ хъ.ъліггь ра- ауиъ зрѣлый. 186. Сладко щекотнтъ тебѣ ухо красны рѣчи, Водутымъ подпитъ пуаырнзл., чаелгь, что подъ плечи Па дойдетъ тіОЬ людей нее прсіч»1-* племя. Оглянись, шиіѣспішшлъ царскихъ чисто сѣмя: Тотъ же полкъ лишь съ глазъ тво- ихъ, тебѣ ужъ ••мѣетсл; 100. Скоро стпиеть п ѣ*1> глада; припюрстпо кинется. Когда ястоіцнпіь. твоихъ пожиткоігь 0СТЯЖК. (Боюсь я устъ, что пъ лицо точатъ слона ыпдки). Ты самъ неотступно то время ускоря- ешь, Изъ рукъ ты пестрыхъ пучки бумагъ (6) до спускаешь. 105. И мечешь горстью, таоихъ иозольмп и нотокъ Предковъ скоплено, добро. Деревня со скитомъ Не первая ужъ пошла пъ березегую руку. Того, кто мало вредъ шитъ кормил- ся отъ стуку б) Кирги.
— 133 - Молоти. пО жаркому гп. пуапицѣ зя- лѣву, 200. Приложился СИЛЬНЫЙ жиръ къ поиоспомт рѣву; Часто любппгн опирать щеки на грудь бЪлу; Въ томъ приводишь прочій день (а) 11 ночь почти дѣлу. Но тѣ, ком ил стѣнахъ большой твоей аилы Видишь кдшяси, прочесть грудт* те- Сгй по ліллый; 405, Чужой главъ пукепъ тебѣ и помощь чужая Нужнѣе, чтобъ знать надвилъ черту, что, копая Воинъ предъ собой ведетъ (Гі|, укры- ваясь, къ валу; Чтобъ раадлчпть, гдѣ стѣны часть одна по налу 'I истымъ быетро-ши'убвЫХ'Ь нудь уда- ромъ пила, 210. Гдѣ грозно, радсѣдшпоя, аем- дл вдругъ ппжралл (и); Къ чему тутъ ш&ыш одна часть пъ четверобочііикъ (г) Строится, гдѣ болѣе ігужопъ ужъ епомичнккіі Рѣдкимъ полкамъ, и пѣ ужъ пре- восходны силы Оплоппіагп подруга надежду предь- стпли. 215. Много вышнихъ требуетъ свойствъ ’ппгь воеводы И много рваныхъ искусствъ; п входъ, и исхода, И мѣсто годно къ бою индигъ однимъ взглядомъ. Лишней безопасности но опоенъ ___________ ядомъ. п) Остааьяое прими сутокъ. б) Тршшіня. бі Гдѣ слѣпа рмруіиивп, жірдмп или вл^рзолд подкосишь. г) Въ глрй. Остръ, прощпідэть враговъ тяйнда совѣты И МО* Временно предупрвждтъ уда- бонъ ІІДІГЬТЫ (ДІг О обіиъиоетп въ своемъ табарЬ (еі печется Неусыпна, и. любовь ему дредии- тгетск ВиЯска, и ие будетъ имъ іт страхъ яеяанпдимъ; Отцемъ шмшишЛ пародъ зоветъ, па обидамъ 226. Его жадностью. врагомъ однимъ лишь ужасенъ, Гіпммть правомъ и умомъ и храб- ростью красенъ, Не спѣшить дѣло канатъ: яалалъ, орокпвоіиіъ Смѣло п скоро: не столь бѣгло Пе- рунъ сходить, Страшно гремя. Въ счасггіп ужЬреоть бить тегъ. 2Э0* Тврпііливъ въ нуждѣ. &ъ бѣд- ствѣ твердъ нй унываетъ. Ты ткгь добродѣічілой, іѣхъ чуп. ПМИ ВШШІ& Сшдіахь ди? Самыхъ числу дивишь- ся ты ВШШІД, I! пъ сданъ всѣхъ монп. вмѣститъ смертныхъ столь мнить трудно, Скаль днорѳцкаму на красть, иль судьѣ хптп. скудно. 235. Какъ тебѣ ййѣрить корабль, колъ лодкой не правилъ? И хотя въ пруду твоемъ, лишь б<ь регь оставилъ, Тотчасъ ггь берегу СI^^ПIПШЬ,. глад- кихъ испугался Ты нохъ. Кто ирострашгому морю парный нлддал, Мѣдаоа сердце ііМ’йлъ; смерть тішъ обступаетъ д} Замыслы в) Лмгерь.
— 184 — 2<10. Съ визу, съ верху в боковъ; одна. отдѣляетъ Отъ нея доска, толста пальца лишь вгь четыре (а): Гноя душа требуетъ рнжтоят.я пяірг, И писана смерть (б) тебя дрожать заставляетъ. Одинъ холопъ лппп. тпоиз храбрость искушаетъ, 245. Что одинъ онъ отвѣчать тебѣ пе посмѣетъ. Нужно жъ много и тому, кто рулемъ владѣетъ, Искуеспгь в енойстнъ съ самаго укрѣплешп.ть хѣтстпа, И столь нужнѣй гЬ ему сколь вя:ш:іп суть бѣдаял Па морѣ, сохъ ли зомлѣ. Твари Го- сподь тудну 250. Мудрость свою оказалъ, но всѣхъ неоскудпу Мѣру постадя частяхъ міра, а межъ. ппмп Вслпмпо согласіе, лучами своими СаѣТйллііі'биеѣЫЯ-жвхЬацв, пв многу Отъ дивнаго камня взявъ силу— кань дорогу 255. Ннднжную въ бедднѣ водъ по- казать удобны (в); Небесъ положеніе на землѣ способный Бываетъ вамъ проводникъ, и когда страхъ мучить І’рубыхъ пловцевъ, кормчаго искус- наго учитъ Скрытый камень миновать иль берегъ опасный, 280. Н нъ пристань достичь, гдѣ часъ кончится ужасный. *) Прі’ЛЫДупрс 4 стиха — ішдрпжааіп Ювпвалу іелтпра 12'і. 0) Иэобрпженвлл пн клртипѣ. &) Дни способа плпрпвллтъ корабль; я.і- блядеше надъ небесными евьтилами в КйМШЦ'Ъ. ІІеіруга догнать, надъ пнмъ вмигъ пѣтръ способный ІГ побѣду одержать, ьг.тупя въ бой удобный - Трудъ по малый. На морѣ, какъ па землѣ, тѣяо Начальниковъ должности; тебѣ ото рІмд'Ѳ 265, Снились трубы п комтинть, нежъ строй и осади. За краснымъ судить буквамъ Адкм* лены чада Иль править доспишь топ., чьи есть совѣсть чисти, Сердце пъ сожалѣвъ» склонно, и рѣчиста (г1» Кого деньга одолѣть, ни страхъ ни надежда 270. Не сильны, предъ кѣмъ всегпа мудрецъ іі невѣжда. Ногачч, и нищій съ сумой, гнусна бабья рожа И краснаго цвѣтъ лппц, пахарь п вопшожл Г’ляны въ судѣ, и одни правда пре- восходна. Кого йе могутъ прельстятъ въ хл- трсктнгь всеплпдна 375. Ябодв и ея другъ дьякъ или подъячей. Чтобъ, прозъ руки пзюшедъ, слѣ- пымъ по столъ арячоВ, Блюстись долженъ, п гамъ ввьтт. к листъ в страішиу. Что отъ пытадепіл спль’іаго идоиялу Соперника можетъ снасть, в сиротъ спокойну 280. Уставить жішнь, предписанъ плу- тамъ кавнь достоЯну- Наявусть онъ вяаеть всѣ естѵстшш- ВЫ Проііі, г) У лакомыхъ оудоВ доппл-ж ьпхжпго Д0МЦД еи.іыгікі и іютоыу иіининих |і$* ЧИСТЫ**- К»ръ.
- 1Н5 - Ивъ нашего пысоеалъ мсь онъ «даъ устава, Мудры па сиускакп-ь съ рунъ указы Петровы, Кпнми стали и и вдругъ народъ ужи новый, 285. Но меньше стр<>І»ннП другихъ, не меньше обмлышй, Ванидинъ врагу, и въ намъ азпбу унять сильный Можешь ли что обѣщать народу по- добно? Бѣдныхъ сданы предъ тсгікно Ліятт- ся, пока злобно Ты смѣешься ннщѳгЬ; камншіыП ду- шою, 290. Бьешь холопа до кропи, что махнулъ рукою Вмѣсто ирввпв лЬнсыі («вѣрамъ лишь прилична Лі-вдаость крови; плита пъ елугіі тао- оВ одноичиа). Мало, правда, ты копишь денегъ, но къ нимъ жаденъ: Мотъ почти всегда, жилетъ с]>ебро- любы-ігь смраденъ 295, || есе вакошю отгь ішигь, что ужъ истощенная Можетъ дополнить ігѣглокъ; нужды №1№р1ШНШоб Стала ему колота куча, битъ которой Прохладамъ долженъ своимъ видѣть конецъ скорой, Арабскаго языка права и закопы 300. Мшпеді тюбѣ, дикіе руееку уту звоны. Есть ли въ гЬ чины не гожъ, ска- жешь мпб, л чаю— Но хужі? Кхптв носить ключъ воло- гой валю: Кокія свойства ого, капая заслуга Лучішпга могли доказать ваъ шшіе- го круга? 305. Кдитк въ посгелѣ застать по можетъ день новой, Протстушчп. сохпегь оіл>, айвм къ крвдтоиоВ, Сігіпіы еноей пе жалилъ, кланяясь и мухамъ. Коимъ доступъ доаиоленъ пъ пре- мепъщи’п.пмъ удамъ. Кипъ остороженъ, свои слома точ- до мѣритъ, 310. Льститъ всякому, никому до- чти ППЪ ВН вѣрить, Съ холопомъ новыхъ людей (а) Друж- бу весть не рдится (б), Испппші мысль его прилежно тплтсл Въ дклагъ е:ч>. О трудахъ своихт, онъ по тужіш», Идучи уярлчи въ дѣлъ; Кипу еча- СГЪ в ілД V лить г 315. Ипихь свойствъ ие требуетъ, кому ІІНО дружно* А у Клята беиъ того нѣчто нанять ву;юю Тому, кто въ ддрсклмъ прожить до- мѣ жміпіь уставилъ, Чтобъ крылья, КЪ і!О.ПІІіу ПОДІПОДЪ. мягки не рдеидіипілъ (в). Коротадй языкъ. ЛИ1К0 и радистъ удобно 320. И оечал. шюбрикать. лакъ боль- ше способно Въ пильнѣ себѣ, по друпаъ лицу примѣняясь, ЧестггѢо будетъ онъ другь4 иеЬгь друженъ являла.; И много смиреніи, и раік’удиость многу Совѣтую при дворѣ- Лу’шіую дорогу п) Простыхъ, которые дослужились лігатіплхъ ‘пиісігЬч 6) Не красііЪілъ, Сатирикъ упЕ’Дибляяп- п’гудл(<л солп цу» & велг.внги-о пріільоргслгй—Лкиру. ко горыб шідіииіиі п> еодицу ни поске-выіъ Крмльмх».
— 1311 — 325. Избралъ, кто прздду всегда го» воркть принялся, Но и кто правду молитъ > вятовняъ ГО СТЫС0. Вудѳ ложью утаить прішду пн по- смѣетъ. Счастливъ, кто средины тоі держать- ся умѣетъ: Умъ сь-ѣтлыП нуженъ пъ тому, раз- говоръ пріятный, 330. Учтивость приличная» что да- етъ родъ нннтпый, Полпатъ на совѣтую, хоть соеси гну- шаюсь; Всего того я рпі то ѣ истинъ оіпь- саіиъ, Слономъ, много о нощахъ тщетныхъ ! бвадюковства, По въ тобѣ пи одного нѣп. хваль- наго свойства. 335, Исправь себя, и тогда ади, дружшсь, награды; Но тѣхъ поръ, что пи забыть, по чувствуй досады: Порсшэть, кои теігррг- награждены тѣнью СгЬіП» ПМЛХЪ, но прикроешь выс- шею сэдпавып. Чисть бить дг-лжипъ, кто туды, шз поблѣднѣвъ, всходитъ, 340. Куды лоргіе глаза вегъ народъ шшодитъ. По положимъ, что топи заслуги в правы Достойнымъ являютъ тя лучшей мзды и главы' Тѣ, кои ппой тоби неправо лиша- ютъ. Жидки, что пользу свою въ тобѣ ираішрішлъ, 345. Л ты не ЛПЛЖПІП. сулить, су- дить ЛП ГЬ йдрввіц Иди сямъ многимъ себя предючтопп- пеіір.шо. Надъ всѣмъ же тому, гсто родъ пъ драны начала Ведетъ, занесть» ялкъ свиньѣ уядд, ПО ПрИСГЛХЛ. Еще бъ можно извинить, есть дѵ анагпыІЗ тужить 350. Ведя. что счастье во всемъ слѣпо тому служитъ, Коего столь темамъ родъ, столь нра- вы развратны, Нм стечостоу добры, пи людямъ прі- ятны: [Іо когда протимвм іищт» въ че- ловѣкѣ.. Ііеселптьсл долженъ гитъ, что есть іи. ого вѣкѣ 355. Мужъ токовъ, пой дойршш родъ СВОЙ ІІСЗІ-.ЫПТЛРТЪ Дѣлами, и полезенъ всіімъ быть на- ЧІГЕВРГЬ. Чтожъ гп. Длмопѣ, въ Тріфмгѣ и въ Тулііѣ гну СП и. Что, какъ ваграждлютъ ихъ, тебѣ па смерть грустнн? Ііхагааркппи тѣ, умнм, ігѣриоеті, нгь не мвдд: ЗСЮ, Славь віипі съ трудомъ пхъ иѣчти іюсирііид. Правда, въ царство Ольгшю пред- ковъ лхъ не ипалн, Душили. И надгііспшіюмъ дѣды не быіътлп, И дпоряпсѵва дрвіигоепд» енптатьел съ тобою Имъ пвіьвя: дд что съ того? они вѣдь собою 365. Нячппаилъ зиолтплЯ родъ, какъ въ дровпін вѣки Твоя првдкн, ковда Русь стали кро- ешь ірепл. II твоЛ р?дъ по все таковъ билъ, кигь потомъ огадся: Но перки! съ продленъ тиішхъ, к«П дноранішъ пидлегі,
- 137 — Имѣлъ отца елмою гораздо поуже. 370. Канонъ Трифонъ, Туллій быаъ, или и похуже. Адомъ хпоріпп. по родилъ, по одно- му сыну Жребій былъ кппатъ садъ, пасть другому акляву; Пой іи. ковчегѣ съ собою спасъ нее сѳбѣ ранныхъ— Простыхъ яемлйхЬѵывй, нравами лишь слішпыгъ: 375. Отъ ппп» мы произошли, одинъ пориіѣе Ос-тазя дудку, соху; друтюЯ попо- вдігѣе. 8. Изъ сатиры на человѣческія злонравія вообще. (1731 г). (’) Вевсчетпыгь «ураопЛ рабы отъ дѣт- ства до гроба, Гордость, зависть мучитъ валъ, ха- клмспю и іиоба, Самолюбіе и вощой тщетоыхі, пту- оіа вози; Къ свободѣ охотпшш, мнилась яъ влсъ неволя. Талъ, какъ делгоо поро, коимъ вѣтръ играетъ. Часъ нагъ пробыть пл. одномъ мысль виши ле ляздтъ: То богатства ищете, тп деньги мѣ- шаютъ, То грустію быть одному, то люди скучаютъ: По лиаете с&мк, что хотѣть; теперь тое Хвалите, потомъ сіе. съ одного па друіч» Премѣппн мысль свою и, что пато дщіпо, Вдругъ одно желаніе другому Про- твино. .Милый въ дѣто муравой потѣетъ, томится Зерно на зерномъ таща, в наполнитъ тншел Слой амбаръ; когда хе міръ уны- вать бецплодеггъ Мразами пачкать, съ гігѣздд вліяетъ неисходенъ. Въ впму плелпдадлсл тѣмъ, тго па- жилъ дѣтомъ. Л пы, что мнитесь ума одареппы свѣ- томъ, Въ темнотѣ вѣкъ бродите; не въ ЩК'МД ПрИДОЖПЫ, Въ ненужномъ потѣете, а въ іютрвб- П:>МЪ ДЮСІГН. Коротокъ жиаии предѣлъ, ВИЛКИ вптѣл, Своей сими тшпнігЬ глупыо ялодѣн, Состояніемъ своимъ всегда, пйдошиъ- ШД. Купецъ, у кого амбаръ п сундуки полны Богатствъ нглплігь, ц можетъ китъ собѣ къ покоѣ 1! пъ довольствѣ, ногъ не СППТІі но- чи уже съ трои. Думол, какъ бы ему сдѣлаться еудьші Куды де хорошо быть въ хтгдягь толовою. II отитъ тебя, п даютъ, постою по ппаешь, Мпого ль мало—дхл себл аеегла. собирать. Сталъ судьею, ухъ купцу ко мало напилитъ, Когда. ио неешстію, пуста къ мѣшкѣ видитъ, 1! слыша просителей у дверей лзды- хатн, Долгинъ веглтъ, пе циспавшлсь, юуь топлой кровати Бохе ной! ічмюршъ апъ: тго я п? посадской? Чортъ бы кзялъ и чипъ и честь, въ пить же животъ адской.
- 138 — Пахарь, соху получи, иль оброкъ считая, Но однажды привадохветъ, сливы старой: За что-де мппл Творецъ во сдѣлалъ солдатомъ? іій годилъ бы »п. сѣрлігЬ, но въ планѣ богатомъ; Зналъ бы лишь рулп.я ак>? да свово капрала. На правежѣ ілі би нога моя «о ею- яла. Дли меня бъ свіпьл мои только по- росіидсъ, Съ коровы мнѣ бъ молоко, мнѣ Оъ кури ногндаа»; Л то исо прикащицѣ, стршчішѣ. пня- гннѣ Попася въ потопъ, а сомъ жирѣЛ □а мяглшѣ. Пришелъ наборъ, пахаря вписали въ солдаты, Не однажды дымныя помнить улгь полаты, Проклинаетъ жпнль свог> въ неявномъ кафналй, Дещгп.ні 1,6} заплачетъ въ день ПО сѣромъ жупанѣ. Толь но ллтьо было миѣ, говорить, ВЪ крѳгіьявствѣ? Правда, тогда ш» іодилъ и въ такомъ убранствѣ; Да лѣтомъ въ подклѣтѣ п, на иечи влмою Сыілтъ, въ хожліггсъ изъ избы л винъ ни ногою; Заплачу подушное, оброкъ госпо- дину. Л тамъ, о чемъ бы ту гиль, не злою причалу; аі Влиманіа подаіей подъ пплотнин удары. 6) Дііимп. ршп>. Ш,еП горшокъ, ди сзліъ большій (в), ховлшгъ я дома, Хлѣба у меіпі черезъ годъ (г), а скотамъ голима; Диквв ѣзда мііѣ была съѣдать въ тортъ, для соли Иль въ прапдтигъ іюЛтп м> с^ли, и то съ добрей ноли: А тепврі. чортъ, пе япттье. вол< тигь НО свѣту, Все бы руі'ншша бѣля, а вымыть чѣмъ нѣту; Ходи въ іи такалъ, впапел на ружьемъ пострѣжымъ, И гдѣ до смерти веѣхъ бьютъ, на- добно бытъ смѣлымъ. Ни выспаться некогда, часто нйгъ, что кушать. Паря дать мпѣ все 'Обой, а торить с лупинъ. Червецъ тотъ, что день назадъ чрелмѣрну олоту II «тѣлъ іпдіггь пъ клобукѣ, и исяку работу Къ днрхнл лепту скаяымыъ, прося со слезами, Чтобъ оаъ съ небесными былъ въ счетѣ чиплии, Сегодии ио то исетъ: рилъ бы ски- нуть рясу, Скуімлп ужъ судари, имагіит. бы къ мясу; Радъ къ чорту ігь товарищи, лишь бы бѣлкцоыъ быти, Пѣтъ мочи ужъ ангеломъ въ слабомъ гбхЬ слыти. і.і Это выражгыл мтрВтптсіі иопіа-Вв у Ііушлшіа гь .Отрыишиъ киъ Путеае- СТіин Оаѣгиіці*: МпД идеалъ теперь— хозяйки, Мии жнлішін—шжсЛ Да щей іъриіикь, да самъ большой, г) Каждый годъ.
— 13У — Рѣчь мою про себя срой, бу де въ пей никуи• Поіьиу чаешь; не нші употреблять тую Къ испртелію людей: мала гсъ то- ку ешпі Пігпп съ тобоП; яетрааіггь горбатыхъ могшій 4. Эпиграммы. 1 Что далъ Горацій, вашиъ у фралігуші. О кодь і^обипі бѣдна. моя мунві Да вѣрно, ума хоть продѣли узкя: Что нзшъ по-шмьеки. ааилатилті по- ру ОСКИ. 2. Лъ ч»рм₽?лаллмъ сптпиръ. Въ обществѣ всо писало, имена не ііаішц Чтите убо белъ гнѣву еіл стихи наши. А будѳ не нравенъ слогъ, что вамъ досдадлі'тъ., Смѣните ирдг-ъ, то св игра по васъ оемѣшшть. *) Всѣхъ Кдитемирапыхъ сатиръ лппѣігг- МО тгці'рт. 1ЛПЛТ7.; вооеиь ПП.ТЛДПЛ 1ТВ2 Г. (Сатиры я дртпя гліптпіорчосігіи сочи- ненія кн Антіоха Кантвшгра сь истори- ческими прпмѣчллъамп п съ грлгллѵь оаисдіш?нъ его жипи); доикаи, отхрн- тли Н. С. ТйХЬіірАІНіаЫѵ.ь., Ізоы-3 і:і»чіл пь 3 М Г» пГіліі <гр. Эаписоісь 1В5Я г, Изъ нить первыя пятъ, ндппглппыл въ Россіи, въ теченіе 1"2М—31 іт. пригрѣли тогда х* йаелужічілуу> лзвѣ^тпоеть и юднли ж> мімгптт. сИйГЖЯХіі лих;іу любятвляим литературы] лрупп три гочппрны зъ Лоодоліі і Пврг»гЪг гдѣ Клнтимпръ пахадилея ис-слдимпхимъ; когда <пп- лась денлтан -ііивпаѣстло. Сатиры и дру- гія і’Тііхотиоргп’к Кдитп«нр:і плгіечдшгы со ппі?г% юппривлштпгн еампмъ яд- ромъ ва границей и пряслашідго лыъ ввофопу Провйповжчу 17*3 г., тагъ лтсдато иіп. ,11 наііхи стихи г* ірол къ прінте.тюи (т, е. ГТрошлгсФігту): ,3а нѣсколько лѣтъ предъ синь вы трсбсналя ОТЪ ШШ ГІк дать, упра&шшсь ли я еще иъ сочлпвпіи отлжмпь, и будя какіе шювь сочішшгь, тлгід-згт. чтобъ и Оііыр ігь панъ Ві'рвСліъгь, Исттшшо ігь то прими и плмъ итпЬтгпіо мигъ, что, вступай въ гп.іпуш дплжлімпъ (явдшкыіма при -юмдонскозгь ярьмеии йб ямЬлъ къ талону дѣлу, въ которому только кь лишніе чдны прн- држап- яплплді'ііа, Ікпімау удалось .ѵкіі три іківыя сатиры, ігіи^іаілі.оз нЬслпгь, блснгі. и другихъ мплыхъ тиарияій со* ставить; ыагусмлтриваз слогъ ихъ позьлт ршѵіігпіыП отъ прежнихъ мейлъ оичине- ній, нпторки, ло отъѣзда мгчіго иль оте- чества и безъ моей іюли, ігь люди выпъ ли, и|нппшж с:и исприішіъ, Нииалп ръ тонъ труда м ноложюъ, находя въ інгхъ чікнія ііічмкшрпл!і№піь и ш*діхттиткпг мно- го въ еічхъ гутігііі’плт., эпіппэ мрибанилъ, больше ха ублзилъ, в могу еклзпп., тпі почти нсЬ снова передѣлалъ. Повежп вамч., госудлр» моему« прежде сего мои сочпігегтіАлы яільіпгіг иѵіопта угодны, отаилсіЕваюсь яоігравлептша и иоаіая, лі:Ь- нъ одну книжку гобрашіыл, при мп къ ПіІЫЪ отправятъ больше для яслра- влеяія, волгла дцд ііроиитинік, л чтобъ лншшесъ мокгз. чжсотгъ употребленіе мимъ было яаігЬотно*» Тікіпп* обДОюгъ еущг- стпуютъ двѣ реджкшя первыхъ плтп пдтпртй о.иг-ц іт'іалъдяя, не прпідплдл печати, друтпл, пторігчіімй или направлен- ной. ніиі^чнтяннпл 17112 гг ОнК рн2к±н‘іл- тгаі нужду собою в текстомъ, и примѣ- тпліямп. Гукышеп сатиръ иачллъпсЛ редпхпія уціиіѣдіа до елдьйго времени во мвпгпхь бя^лиигиахъ: Шшераторской Публичной, НппГОродсіиіЛ Софійский,Ыціг. ікіе<нс<іЛ« Глм. Архива Мпшкг. Ппостр. Дѣлъ» Ѳ-11. Нусллева, Н. С. Тихонравова, А. 1Ь А’ЗДЛгм’ДДіла. ИослѢліпЯ, къ ст. „Сатиры Кантемира ігь ткфппіьѵлѵгміпыъ пл ѵЬ- іВвйл. Эди. 1858 ХЧ 19 — 21), сличилъ обѣ рі'.іціааііц рукописную и пе- чатную, прпдгт.глігпъ ппі. ИпряюП. обютір- НЫД ЯШПСІШ. *) Это— первая сатира, і&праолѵлпаіі противъ и«вЧіж.хь іі іюиібнишхь науки; нечему Кавтсмирь и плпыигь не сначала: „На худлтшгѵь учічіяп\ Но вто названіе, зіпмстамчигнсіо отъ гок'ржыіш, шімѢприо шжпгь другимъ: „Къ уму своему*1, кая- тыжь отъ. формы. Во инѣшннігь отношенія Каптѵміфъ видимо подрюжадъ дспатой
110 — слпгрЯ Бупло: .А зоп едігіі", въ которой фрицу ікій нгпхигвирінгц іодъ видомъ НЛНДДІ>ІГ|. ПД СЛМІМЧ* ОІЧ'ЦЦ ЯГШШ'ЛДТ. идуи ттігру ігл другихъ, Паіг/бяыо прінѵы сообщаютъ сатирику лтгнтпй способъ ігзоброжлтъ людскія поракис онъ какъ <іы укышвть руки въ да]жкд**мыхъ шгь црлгонирдхт- я уликахъ. Сатира ишпіпяг ггл і'ГірліцнігЬ’ЧТ, къ „ИпхгмрЬ- дмгму уму. доедг недолгой п«укд“. Ли- теръ просить ого угтіигипгьы, по по- пу ядлл къ пору руки: ибо іэтфргаю— слмыП иішрінгний путь мъслітіц который инжлп довтипіутъ въ нлшъ н*.гп» рЛпгруд- ІПиМП путями *, .ги пвпдпвіпмт- СЛѢДУЮТЪ рѣчи протпнпвгеотпг гсрФСпПщенЬь Каждый л.ть питъ нсчилтлетт> вредаып сшѣдатіііп наукъ. Прежде всѣхъ говорят-ь хджжл Крлтиііъ, иеикж.лд и еушгІірВДЕЙ: оіп. по лруждотай прптит, поуют подъ видомъ ркшгкммюй репиостаь ЗаплсгглігпыйіСиль- наігц стиранный дафкнліпі)' который думаетъ только о доходахъ еъ нмъніл, пікіружпеіся противъ пауки, кіип. гддхнчі прг»ділгтп, который ип ирпііпглп. ллглной млторімыюй аояі&м. Трепй хулитель ученія, пьянила Луня, говорить, та> па- ука разрушаетъ содоужестви дшдвЛ, уда» лянтъ міъ огь сн’щестпіі. Ндодіпдъ кы- пгдрін. щеголъ Мвдорі», придгтппптеліі того гсллсоя шггдяй, ко торіи і? только пи пгЫпніжги усвоили себѣ образешшіб, а въ сущности оаталдсъ ньнйждамн, Наглѣ уждонія нсъЬждъ авторъ совѣтунгп уму молчать. У нашихъ тііЛегкій , гиіиіритт. ппъ, дпЬ ?ісіГ»удптчѵтыізлг ігрп’ппіы; польза и цикла? Не ли пѣгъ по-тімпл одобрпэтъ П0ЮМДП1 II ИСЛИ пмЪото того п другого терпишь хулу, тогда ян стоить трудить- ся, Воырііжнпіе ума, что щііпъеь, ед імчть, ханжа, шнндо и піздііГішгн пмъ люди должли хулятъ ппупу, по что рг.’гв ихъ не уставъ умны къ, авторъ нахпдлтъ не- утііплітвлымиъ, потому что слорл апоС- пихъ владѣютъ умными. Притонъ жв і'чмрп лила, ирндгііыілі.чиіъш сатирикомъ, «‘ООтаг-і-пястъ тімп.пз.і мплую чіилъ принять просвТ-Ш”ііія, которкхъ ’іттс-о весьма по- лики. Они преслѣдумігь паллія во однкіпі 4ШШМ1Ц, НО Я ДЙЛСТВІЯМЖ, Понтону иь лзлдвічпаіи гиітсіръ, скова іХіршцлліъ къ уму, сипйтуотъ «му я|г*шпъ мокшія и гаш про себя пользу ппукъ. Ч Ха|«ма*]!ъ еппоікіиа хотя еъ вяин* вгЬстіідгр лица шлирамъ епягляъ, однлко инаго агодотпд иѵіаггъ (П. Д*г* (Георпічп- Джшкотнмъ, архіі’ппсіэгіапіп, ростовскумъ пъ 1731-мъ году іишеппілпі еапл н по- минпыміі въ заточенія иъ ікідогодоаз* &іяшіаииімістЕ,й миіидегырМі каторыЯ ьъ наружныхъ цгреміэніххъ шістаплшгь вию п|ич.итпишппгтпа должчпгп.. л лріріптпніъ ігую, яоторля есп. душпгяаслтатъяьгми поучеігіялп и дойродътеліі востдкеять па- ся во г.нис*, пркздрыгъ» УнінімЕ.миріі. *) Вторая глтлра: .На ѵ.апиі’тъ п гх>р- ДПСТЬ НЛОІірЛПІІЫХТ. Діи-ірппъ* ИП’ІІГТТ. рлл» говорную Фзрму. Разговоръ происходить цваду Арвтоііііловомъ іяь пв«ь ред. Фи- ларетомъ; аба пиніи озііачшпн. лтиУм- ТЛЛЛЛ И ЛІПрЛПИВПМІі (пь ілгт. нпд. НпшГнзіъ, т,-е. Дл/ь?пргиЪі'4ци'ь;і. Цѣди. СЗІ—ЛПМІ1ЛП, ГІІХЪ длчриіп. тогдллп- ной рігоіи. кглорннл и* ігмт.гг нллгоправія. тшеслдшітоя одппмъ пианівіпі и шиду- ытъ ечясті» другихъ, моторые своими «шелуглмя входятъ въ а пяти. Оаа—ш>д- ряжнпіп Ь-Й глгпрЬ Юпгнллл., ила Оц'й сатиръ Бундо, который подражалъ Юпс- пллу, *) Извѣстно е-мь всѣмъ высокомыелі" бывшаго архшалешак Рж<* Оіст.імсЕйичі, Гиррпа ДлаікавдІ. щтоарзій ЦИ'шпз токъ по жси-длт.г амгі. бытъ глжаиымъ і;прнзп россійской (п» ги'ч. приЛдвлеко: иа ди полученіи того чипа много кошй чші.ЦірЛЛЬ, ЮОТОрЫГЬ иЛЪ ИМѢЛЪ іЫфЛ.Ѵ иый ііэліідъ*); ли ли сібыхиілв-іиі> гЪхь, которыя выоождгѵ вінути того ші доставь, въ вдточпігік жпниь прпппждлть прину- жденъ былъ. ЛГияяіе.миръ. | ІііиітгіОо Д|іи|ПІМіЛНп и ікчзд нужды, будто ДЛЯ ’ЮВХИ, ППрИПІВІГЬ »Ъ ЯІіреТДХ]. СВОИХЪ ПП ПЛН’ТИ ДіМІіадгЯ, тго, «жплп бъ а&иреіпнио было, мвоглнъ нагъ пнхъ бы- ло бъ не белъ попои, ня нѣіталй пялкъ сшя-го надъ нричмми пренмуиичттиа, то гобЬ ішЪшик Въ Сдб. цугомъ ѣіідато отъ Петра ТЪ-іпглги пдорвщііію было, К—ръ ті Это отрывонь язь V ежтири(<іт. 674— докелніМ Боя шти|>а рыімЬяннтсм ма три чдггги, іп» вторыхъ (ісмѣиіііи’тсл Пило стояпстію, додать н глупость человѣка, заимствуя многіе образы у Вуцдо (изъ
— 141 — 8-ой сатиры) оічасг» у Гарапін (иі, I, рулевой дМегнпткп.нг-етьг-, імторпя ово- гат. 1.}, Кдаітимігрт. иь г . жо время Поль- 1 бгиші ярко чбриаііиічд въ тображнаш аултса сибетіиіііпииц иийлаіДвіШІМХ ВЮЬ пахари, солдата и ЧІ'рцеЦІЬ I XXVII. ТРЕДЬЯКОВСКІЙ* А. Ъзда въ островъ любви іПЗОі (’). Изъ предисловія къ читателю. На мвнл, прошу шить покорно, пе вэвавто погнѣваться (будѳ ви ища ГЛубоКОСЛОВЕЫЛ ДерЖНТСЗД СДЛВСШИЛ- 1ШЪ1), ЧТО д оную (а) шчшмвискнмъ шшкомъ перевелъ, но почта сачимъ простимъ русскимъ слономъ, то есть каковымъ мы межъ собою говоримъ. С'ів я учшньгь слѣдующихъ ради при* ’шігь. Первая: явилъ слааотсюй у пасъ вегъ языкъ цпрпшпыЯ; а сія кни- га мірская. Другая: яныт.ъ славон- скій въ нынѣшнемъ вѣкѣ у насъ очень темвнъ, и мяогів его наши чи- тая по разумѣютъ: а сія книга остъ сладкія любви. тиго ради исѣмъ дол- жна быть вразумительна. Третія, ко- торая вамъ іюкакілч'Л можетъ бытъ сишая легкая, По которая у меня идетъ за самую важную, то есть, что вникъ славонскій нынѣ жестикъ мо- емъ углямъ с-іи:нптся, хоти прежде сего ие только л имт, писывалъ, во я ря’ігрварми.ъ.іъ си всѣми; но ватоу всѣхъ л прошу прощенія, при кото- рылъ я съ гаупослогіемъ моимъ еда- иопекп.мъ особымъ рѣчоточцемъ іо- ткгъ епбя оохааивап,. Ежели вамъ доброжелаюлъпыП чи- тателю, покджгггся, чти н еще вдѣсь а) Книгу. въ свойство нашего природнаго лпыка по у мѣтилъ, то юта могу только по- пкыштвся, что все моо хотѣніе имѣлъ, дагбы то учннігг?., в коли же пи учи- нилъ, то безсиліе мопи по допустило, и сего, видится мнѣ, доиольпо есть къ моему оправданію. Я много самъ въ себѣ молча е.тіі- пд.н:ч:ь и для того только, что я могъ какъ ипбудь овую перевесть: ибо опь хотя ни велшш, да мудра, ц пъ томъ могутъ мнѣ всѣ тЬ повѣритъ, кото- рые чди ео іь*і фраіщу зекомъ .а лын ішчи оные, которые для справки пи- ютягъ се отвѣдать перевесть. Къ тому жъ, въ чемъ со мпоЛ всякъ пи м жг-п» пв согласиться, пврѳводл вкр- шл Фрашгузскіе па паши, волакую л трудность выѣлъ; ибо шцлвжлло ни потерять весьма разума французска- го сладости н силы; а псегда имѣть русскую риаму. Можетъ статься, что ни пе будете довольны разумомъ ци- клъ пиршеП; тоги ріид, прошу, хо- тя ипыхт. рипмы ли. благи принять, ибо они весьма во всемъ ирямыл русскія, нъ немъ и ссылаюсь на всѣхъ Сшіесішго моста стиютворцевъ |б), даромъ что они немного мнѣ могутъ пользы у’ішппъ чревъ свое осягідѣ- ТОльетвиваиІ? иъ мѣрѣ стопъ, ВЪ КО* лпчестпѣ слоговъ, ВЪ пресѣченіи и въ родѣ стиховъ, для того, что опи, б'І ПриполамтелеП п гх-ігитіинніюлп. Здлъ'оіиюплс-скпхъ подать.
112 - ііііл&пиі г.іши рацеи, па і*Г прилила не смотрятъ, а чтобы сказать ди не солгать, можеп. бытъ и не вндютъ. Но л у пила», что ьшы'іціе имѣетъ мггТі въ ТОМЪ сіграведлзии-ть учишпъ. Теперь, доброжеляте-тілиД читате- лю, г.ио вішолъте разсуждать, чего мой трудъ достоялъ, и потому смотря, ласксіло иди съ продрЫік'НЪ сго при питъ; а лучше Пи Пило, воспріемлю смѣлость моі» мнѣніе вамъ «роддолш'п., ежели бъ желали видѣть щпЛ і’ілнпь ііріятиымъ окомъ; ибо тѣнь, беэт. сумнѣнія, лн'Ьоте меня ободрить ші другое полеапѣПпіео дѣло пзятіля, а учпівостію нашею всегда лгіалнться. Ода на сдачу города (Гдамски 1734) (*). Кое трезвое млѣ піянство Саовн даетъ пъ славной причинѣ? Чистое П&рншха убранство. Муни, по валъ ля я вижу нынѣ? И вновь вашихъ струпъ сладкпглдс- ныхъ, II силу ликовъ слышу краевыхъ; Чее чинить во мнѣ рѣчь нзбраплу ПародіиI радостно ппемлито; Бурливые пѣтрмі молчите: Хрѣбру првешніъ хиту Аішу. Въ СВОИХЪ ПиСШІХЪ ПЪ ПѢ’ГПОСТЪ просланныхъ, Пкиднръ, ГпрапіП ирерлішпнпы Вшмсіися до звѣздъ въ небѣ явныхъ, Какъ орды, быстры, деряновеины. Но судебъ ревпостп ооріочіюй, Что имѣетъ къ Аннѣ жаръ вѣчной, Моея гллс.ъ лиры сряшгнлгл; То би и сомъ Орфей иракііісгай, Амфіипъ купно бъ я ОЯІІІПсіСІВ Сладости ея удивился. ВоспѣмЙ жя, лира, пѣснь сладку, Аллу, во ость, благополучму, Къ шипемѵ всѣхъ враговъ упадку, Къ песчастію иъ вѣки тѣмъ скучиу. О ея я храбрость, п сила, * > всѣхъ подданныхъ радость ыніи! Страшитъ храбрость всч побѣждая, Въ дивный восторгъ радость приво- дить, Нечалъпу в мысль намъ отводить. Всѣ паши сердца расширяя. По сямъ ли Нептунъ строилъ пѣ- ны, Что оря близкомъ толь горды мо- рѣ (а)? Пѣть ля троянскимъ къ нимъ при- цѣпы (б), Что хотѣли быть долги въ спорѣ, Оь оружіемъ въ дѣйспіѣ пресігль- иымъ? И съ воиномъ ніі бои пеумязьпымъ'? Всѣ Бя'.'Тлию ііьшіі рѣкою Пе і 'німдндръ ли валыішютъ (в)? Но Идѣ ль имя налагаютъ Стольцвпборгомъ тямп горою (г)? То ие Трия баеииВ причина: ІІѳ одинъ Лхішест. воюетъ; Всякъ Ѳйгядшіа еіойя'ь сыта Мужн’тненігііе тугъ штурмуетъ, Чтожъ чуднымъ ва масть шлемомъ блещетъ? Но Минерва ль копіи мыцепчі? Ясно, что отъ небесъ пешлвяна, II богиня со вс-его ннда. Сграпша и бваъ щита і»гида |д)7 Императрица есть то Анна, И воинъ то роееній ва мало а) Аполлонъ я Нептунъ построили тро- лаплііі стѣны иря плр-Ь Лшыедрвѣ. 6 | Кпкті г-р.-іпа ии выіі.ги иъ Т|ю№, тдхъ и Длпцнгт. иь ЖигЬл'і. ииуегііті. руггсжхъ, г) Вог-пя, яря усп.ь которой Длились уподобляется Скішалдру (Ксмву), близъ Тр«и. г) СтШП.ЦНВ&йу>-1і уподчбдлічаіі юрЬ Цдѣ, близъ Т|иіи Д! Щитъ Минервы.
143 - Окружилъ Гдавпп, городъ протпв- | яый. Марсомъ шіждп шиякгь пристало. Въ сидѣ жн псинъ паче Марса див- ный; і І’стхнп. п кровь пролита смѣло, Иді. о Аипіі иоб-Іщип. Ц'Ьло: Счастіемъ Лита всгТі крѣпится. Лапа токмо надежда тверда; И что Лнна. къ ннмъ милосерда, Ил ея праговъ больше илятся. Еврейски неба и алійека Счище красно, благопріятно! О Симолоржида россИсілІ I Ьлгополучиа многокритиоі Что таки иодшпіихъ любелпа, Что владѣешь тиль имт> полезна! Имя ужъ страпгпо твоѳ свѣту, А сланы не вмѣститъ нее Дои на, Желая тп быть поклреппа. Красити вся дюпшш цвѣту. Но что пажу? не льститъ лв око? Отріжъ Геркулеса противу, Пидъе.ылл бронь гордо высоки, Хоч-.-ть стать всего свѣта къ днву' Гдансігь, то есть, съ помысломъ іи умапзмъ, Будтобъ тиішшмсь питьемъ шумнымъ, Нротяпптсл, и ужъ явно, Императрицѣ чііогомочігой: Не питптъ бездіпч, кокъ въ тмѣ ГІОЧПОЙ. I'аасуждаючи неисправно. Въ нутръ самый своего округа. Ищущаго дважды корону (а), Станислава (6) беретъ иі друга; Уоомилъ иа. оборону Чрезъ ПОЛИ лыпщася Нептуна; Но бился жъ росека керупл. а) При Питрѣ I, или. еонерникь Амі‘) ста П, и пра Ламѣ, силъ одргрпигь Ли- густа. (II. 61 ГкппппяіА, тесть фр.<шп. корила Лю- -.йвака XV, Ищетъ в помощи гп, пародѣ, Что животъ пра берегахъ Сикшіпы (в): Тотъ въ саоЙ проіггрытпъ барабаны, ВексслііМИПДЫ (с'і біелтъ ігь при- годѣ (д). В. Новый и краткій способъ нъ сло- женію россійскихъ стихавъ(1735)(’). 1. Два предмета въ гшэ.ьи. Въ поэзіи вообще двѣ вещи над- лежать примѣчать. Первое: матерію клв дѣло, каковое піита продпріем- -четь писать. Второе: періішріікацію. то есть способъ сложенія стиховъ. Матерія всѣмъ ляикшгь нъ снѣгѣ ибщоіі ость пещь, такъ что пѣіитго- рый оную ва собспичгвую топми одно- му себѣ почитать но мсіжгчъ: аби прлпшп. поэмы ипичоскіа по больше служатъ греческому языку въ Гоме- ровой НлііідѢ и ялтинскому въ Впр- гіілкФоЛ ВпоихЬ, аліи, французско- му въ (кш.теровой I «вріадТі, итальян- скому въ Избаллеипомъ Іерусалимѣ у Тассо., и си'лписііому иъ Міиьтопп- поЛ ікюмѣ о потерянія ріиі. Но спо- собъ глежекЬі стихіяхъ весьма есть различенъ по рилллчію лзикоаъ. 1! гакіі авторъ гдавепвкія Грамматыші. которая общо іпиизлалтсм большая м Макспмпягг.ал |‘і, ж<-лпя нате слоаве- яіе стиховъ подобнымъ ушіиитг. грече- скому и латинскому, тшгь свою про- содію количественную смѣшно іідки- СЫЪ, ЧТО сколько разъ за оную ни ііримошьел, никогда пе можешь удер- жаться, чтобъ пе бьт., смотря н.ѵ в) Села. На помощь Стапвсдалу, па- хохдшішмусн въ ДдшщгЬ, была опзра- ЕДека фрМШі. аекадра. г) Иначе М«іцдд, кріілогл.. д) Потреба, жмп.зіі, шст- йьчгцдв—ві1- ечветіе, ЛТіДстшй.
— 144 — окую* смѣхшішгл Демокритомъ и«- престашіо. Ежлллбъ онъ тогда рпз- суднлъ, что свойства шланги нііыкл того не терпитъ, никогдяЛъ тарныя просодіи не положилъ въ своей грам- матикѣ. Другіе въ сложенія нашихъ сти- ховъ допыпѣ прллплыгѣе поступали, нѣкоторое язвѣстное число слоговъ въ стихѣ пшлгіін. Пресѣкая іишіі па лвѣ части и приводя согласіе кі> нсчныхъ между собою слоговъ (а). Нп и такоаые стихи толь прдлстп.- точпи бігп. пщятся, что ігриличігЬе ихъ о&ашіаіь пропою, бпрохѣдннкымъ числомъ идущею, а мѣры и паденія, чѣмъ стихъ пиотся и рошгитея отъ провы, то есть отъ того, что пе стихъ, весьма ии имѣющею. Того рддіг щі Олиго рвостдидось, ниого прежілі по- ложивъ груда къ изобрѣтенію пря- мыхъ націяхъ стиховъ, сей новый н краткій способъ къ сложенію россій- скихъ ііГПХОЕПі яяддть, гсітторые и чис- ло слогенъ своПстоаопое япыку пл- шему имѣть будутъ, в мѣру СТОПЪ съ пяленіемъ пріятнымъ. слуху, отъ чего стихъ •тихом’і. іпыыпается, со- держать къ себѣ имѣютъ. Будсжъ какосий недостатокъ и ігь симъ пай- дется; то покорно просятся бллгора* шумные н искушаю люди, чтобъ объ- явить то Россійскому Собранію (бі., которое всячески потщится пли сом- нѣнія Ш пъ райсуждеиІл стихавъ цялрѣзгнт., пли недостатки, плходп- іціееік ігь сихъ новыхъ, исправить. а) Гоьоріпся о етахосложепл! оиліглЛіь чышзвъ, 6) Учреждено 1735 г., при Ля, И. прѳ- вллі’іітомъ Кпр(»рмъ. Тр—іл пропвнесъ рѣчь въ первомъ сто васЬддніл (Н мар’ та 1750). съ ппцтозпгыігь на тяяпнпр кхъ ігрі- ятсгво блыюдарѳиійігь. А понеже въ сложеніи россійскихъ стиховъ такжедвѣ веіпл должно н.чдтъ, то остъ своігпиишов кваніе при сти- хѣ утигтребхяемоз п способъ какъ сла- гать, или ео’цпшті. стихъ; того ралп (’воЛстімчгпыя при гпіхѣ виаіііл опре- дѣленіями объявятся а і-а спрсобъ къ сложнпію стиха кратчайшій к ас- ігыл пропила подожатси« V. Свойства нмосо супгстосложо НІЛ. Нѣкоторые, но пѣскодько, или лушго, аесъма янпснанатнльпо, толъ- кожъ съ хитрою пммѣшшо, пршдагл- ди мпѣ, что, буде, подпивъ брони а улыбаясь говорили, сочоімйе гти- ХОП пе будятъ введена въ новой гыю стихосложеніе; то попов твое стнхослоШщііе ие саисСмъ будетъ Па» ходить на Ѣр.типупское. Сін господа внять конечна думали, что л сіе но- вое стихослгбеніе паялъ съ фрдя- цузглаго; во въ томъ оии только да- леко отстоятъ отъ пегіши, кодь фріш- нузскои смиотооропіо отстоитъ отъ сего моего попаго. Я, что сіе пра- ведно говорю, въ гомъ ссылаюсь па всѣхъ тЬхъ, которыя франку;мма>п стихопіо]ммііс вигилтъ: г-пиа нргутъ всѣмъ зіи'іЕцдѢтелъствонать, что фрм- цувсмо СГГНХОСЛОЖбПІе ПИ’ТГіІГЬ, кро мѣ прг-сѣченіл и риомы, кв сіи мои новое по походитъ. Пусть отнынѣ керостинуп» про- тшшо ду мающіе дуипть противно: и*-о, по іютшгіц всю я сяду вендъ сиги новаго стихотворенія изъ самыхъ пнутроппостеЛ ввойстші, шшшіу сти- ху ттрплпчпгіго; н будя желается пла іъ, по ыпі. надлежитъ объявить, то іи>-
— 145 — МІЯ ИПЛООГО ПрОСТоГО Іілродп КТ» Си- му меяя довела. ^ірпмъ, что слогъ ея вест.ы.і по красный, отъ непс- куоспл сллітшіцихъ: ш» сллдчжііігее. пріятнѣйшее п прлннлънѣйтпев раяко- обраапыхъ ея стопъ, ножео иногда греческихъ и хютпскихъ, пвдипгі по дало мнѣ непогрѣппітельпое руглнюд- спя'і къ ввеіенію въ дшіыЯ мой ЙКСВМНТрЪ И ПйіГПкМДТрЪ ОНЫХЪ НЕДПе объявленныхъ дшшаожішхъ топиче- скихъ стопъ. Подлинно, почти псѣ іпиліл, при стихѣ употробдяемын, нанялъ л у фрашцгвекой версификаціи; по сямоп дѣло у гаяой нишей прйрадшіЙ віім- дрсвпѣЛіпей ояоЯ простыхъ лн-деІІ по- еніи, Итакъ всякъ разсудить, что пе можетъ., къ семъ случаѣ, ппдпб- пѣн СГСЩІР-ГІЛ’Л. ГЛКЪ только, что м французской нйргігфидаціп долженъ мѣшкомъ, а спи] нивой россійской ілн Ш'.ііі всѣми тысячью рублішп. Однако Фряшіііт л долженъ и за слова, по ис- креннѣйше &щгодл4Л> россіянинъ Рм- сію на сдмую анодъ. Отъ въпперечсви&іх) но можно ва- ключмгь, что шмівже аъ стпхпіиожг-- піп нашемъ нельзя быть СОЧОТЛИІК? спаевъ, то слѣдовательно л сяѣ- шшю риштѣ; ибо рномд нъ стихѣ, канона бт рода и какоіп. бы сткгь ни былъ, состоитъ токмо въ ллдѣ явопа, который МОЖОТЬ ПІІДОЖПТЬОД подобенъ первому чі^зь стихъ, пли чрепъ два. Полямъ у которыхъ сти- ХОТПОр ПІО IIII ЯСОМЪ і рііДІКИІ паин'- му, кромѣ паданія к стопъ» часто и красно ушлре&ілютъ смѣшенную ржому въ своихъ стпхилъ. которую ухр 11 я упглрг-Гп.тъ [Пі Іідѣ Моей о сдачѣ гороха Гдалскд и нъ друпгхъ іодогдхъ стихахъ. Т. Ь Галіхоігъ. Ясторимьдип?]». лр. Г. Мнѣніе о началѣ по-этіи и сти- ховъ вообще (1752і (*). Роѳішчіс лгглмт^у ПОВДІДО к гтпах- Какъ живггписвв картлпа, такъ по* •твіл: опа есіъ словесноп ялобрджн- іііо. Пршшрддко, послѣ Горація (а). уподѵХкллнтся позпіл живоіліеп; гю стахъ я уподобляю краскѣ, употреби лоымой йа жинсіпяглі. Что шюбрлаы> по крагкоП. весьма есть различно отъ нея; равно и нонзія нсекопотио ептъ не пгнхъ: сей рспъ какъ крас- ка, а иооаіл какъ нзображпппое ею. Чего ради, нѣкто ЭрняіЙ Путоаіііч‘і:Й вапвеалъ исповдтельпо: штов быть піитомъ, а мпов стиха ыайт. Но много есть мнѣній о перлспіачаліи по- шііи, а о пачалЬ стиха почктаЛ пѣтъ нп единаго: пбо многіе, шішучи о іійрййначаліп поэзіи, Иногда сливали »ге іть стихами. Наінъ нзыігъ весьма сему подверженъ, кегдл поэіяп налы* тинъ сл,ихотпй|ЮЯІемъ, хопі иро- чемъ прлмго понятіе о ппвніи есть іод то, чтобъ стихи востіиоштъ, НО чтобъ творитъ, иымшплдтъ и подра- жалъ. ТноіИ'ПІо есть рапполтекоше и- щеі! посліі сиплъ ивбрлнія; нымід- шлепіе есть шіобрѣтопіо коъможіьн стеВ, то есть по тадо? предстшаиад дѣяній, здконы інш самв Пі гебѣ, но какъ ОШІ быть могутъ ИЛИ Д^ЛЖСІЬ струитъ; а подражаніе есть слІД'н валіо во вс№ъ естеству опнглдіемъ вещей п дѣлъ по пѣроятог.ч’ти и по- добію правдѣ. Всякъ видать, что стихъ есть все но тп: шхреше, вымы- шлйііів и подрлшзпіо ость дупгл я жизнь поэмы (Л); пм стихъ есть языкъ а) Въ ето Аге роіНісд- Пиишчвешыо п]к нзв»дппіп, 10
- 146 — ОРЕДЯ. ПоЗДІП РПП> ннутунчгпрѳ ві, тѣхъ трехъ; а етигь токмо наружное. Можно творитъ, вымышлять сі поіра- яьять провою; и можно кредітпиілнтіі лстаииих дѣНствЫ стихами. Первое сдѣта-ть Іоаннъ Бпркдаіі! въ сноеВ Ари.'ішдѣ и Фетіелопъ въ 'Грдашнгіц а другой Луканъ въ оиисдшіи Фар- салическія брлігп: посему первые оба ПІИТЫ, ХОТИ И 0)103001 пнвали, но псн'лѣдпіП есть токмо стихотворецъ, даромъ что опъ пѣлъ стихами. Сіп разумѣніи есть Ариетотолево; ІПЪ въ । воеЯ Псваіп, пнрг-ведеппоЯ Ллиіссанд- ромъ Павійскимъ, въ главѣ 7 опро- дМяетъ; „Стихъ и приза но рати* <ашгь историка съ піитомъ: ибо хота I 'еродптова исторія и стихами будетч еочл непи, одна ко опа всегда будетъ, таись м ирежл.и, нсторіиін. Но симъ оии между собою разнятой, что исто- рикъ дімшш пакъ были, а піитъ, пикъ иныя быть могли—придлміідть**. Отъ еосо, что піитъ ептъ творитель, віліыедіітель и подражатель, по за- клочаичя, чтобъ опъ былъ лживецъ. . Іпжь сотъ слово прочивъ разума и ечвѣотя, то есть когда или ршіумъ прями цп ?иа?:гъ, такъ ли есть то, что лзьппі тлпріггъ, игп когда во* ьѣсто точно ииэѣстніц. что то по такъ, какъ уста говорятъ. Но ііііітичмжіг вымышлеоіе бываетъ по разуму, то с<-п. какъ вещь могла быть или . ліджепстш'кяла. ІІііггь тпгаен есть п по масторооой человѣкъ: осякІП ху- дожникъ дѣлаетъ рпяпшіъ слосоГялгь огь ПІІІТІІ. Творитъ по піпткчоекп ость пи сражать подобіемъ вшиий вои- мояпыхіі, пстиппыхъ образу. Но дру- гія художества рухимоелеішш такъ .Ѵлп ерпп прпді’тавхлюгъ, какъ оі?п прямо и дѣйствительно въ остостігіі Находятся, иля въ какомъ состояніи ппходкіиі'ъ. „Вовмпжппстт, пігпгщ- скля есть лоамовшосіъ философская, разумомъ доказывавшія: но ію.імікн- постъ худояличрткяя есть возмож- ность рмшо какъ историческая, кои кі.'Вбстпустся, а отъ художвижпвгъ, будто какъ нстаппыігь піпѣстаова- иіемъ, мвхашэдекж проишй>днтен в нстиеіно прйдстйядлегез'4. Впрочемъ піиты шиіивнаптл вщр и ириршідти- лями. ДршязІв продали, что ини о будущемъ предвозвѣщали, білипи паиолоовы иногда бохестввішымъ духамъ. И такъ вѣчъ сомнѣиія. что иное есть поімія, л нноѳ совсѣмъ спгхо- сложапіе. Но той и другому было мвжду ’иинвѣкамп начало. Видки по всему, что поэзія родилась съ чело- пѣнами, пли ігь нѣкоторыхъ влита свыше по мѣрѣ пхъ ипгь. Чего ради Цицероігь ьъ словѣ ва Архіл піита утверждаетъ, говоря, „что ігііггь <лч» самаго естества силу свбѣ получаетъ, дЬИствІемч» ума ептбуждін-тсті и кашъ пѣиоториігь божпетв’-’пнымъ одулпь лллетімз духамъ* Ибо каждый, какъ животное ралумпоіэ, можетъ творить, еіьшыпшітъ и подражать, пензгь то ипов способнѣе, а по* не столько. Но видно и еіе, что стахъ есть чело- кѣчесппн ияс/фѣтнніе нъ различіи обышювнііному ихъ слону. Къ сему моглп ннЙтИСЬ многія побуж.ишіл, а между прг-чпми и отмѣна, отъ всѣхъ прочихъ В'імцаліл. Д. Предъизънсненіѳ объ ироичоской піииѣ (1766) (). Саму (а) іихібщп надлежитъ пмѣіъ смѣлые упоры речеиІД и цѣлыхъ рѣ- чей; Оытіі блпгодѣшіу п рзадіічиу и; ІЪссашнру,
ш - обрвмиші йену, пламеіпіу, стреми- тельцу, і*лльиуэ сртямѣряу чуистьон- ногтямъ изобраюокымч.. то есть гъ сЖСфЫМЪ ДѣЯ'Л’ВОМЪ шицсй спѣшу, л гъ медленнымъ коепу; иногда г]к?я- ну, иногда любоаау, асегдл сладосапу, и йѣеду такое еодиржшцу въ аил- еахъ мыслей п въ мысляхъ самнхъ. которое с-дншігъ токмо естествомъ претьдзатсл. Никогда оно да пе бу- детъ преизбыточно шідмешіоо» па- шодешюе преяалшппо, идущее какъ ѵл ходуляхъ, пли какъ пігиптовслил* и колоссальное, воюбящосся стуку тимпанному лли ссшмшцшжу крику, по да влскдицаегъ рЬшмо трубы іірпраз Костію (а)? пли какъ дебе- ддаюгнЪу ярко напряженнымъ гласомъ. Должно ому имѣть обиліе не иб]лг- мѣняющееся чрезмѣрностію» пл в-> ПІЮрШіИЫМЪ ПіЫІШЫЙЯІІІёМЪ слож- ныхъ и цреслявлихъ, кдігъ подгора и полтрегья аршиппыхъ сущіч.*твн- траьпыхъ именъ и приліЫ’ітцльтлхъ, да и не упадать никогда въ иовгоро- пія: а прсдддгаюшу тѣ жв самыя пещи, не продгтішхлть отнюдь тѣхъ же самыхъ ліцонъ, к еще меньше тішп же самыми оіпгамвнованіями. Всѣмъ его періодамъ нли округамъ надобно слухъ наполнять, при опре- дѣленномъ еипмъ нигдѣ станъ. плав- нымъ, ГЛАДКИМЪ И СЦѣііЛР-ШПЦІМСЯ паденіемъ. превосінцпігь иге ппогда смыслъ шіъ е по» нъ стихъ» да и пре- ДКГІУППЦІМЪ, СВОЙСТВВПНО Л пхну, ЧИПЪ сочипепія илъ мѣста къ мѣсто, илъ качала въ срціплу п ігь конецъ, изъ средины въ конецъ и начало, іі ить самаго копца вь пачадо и средину цѣлъпыл рѣчи. Притомъ,. ничего Оь нъ немъ дпсажіахкцаго, не- стиклпі п прптворстіюипікіо лв было; по да течетъ окивупмое сзѳ моно пе одиастяопныя адпнегпогти (б) ]>а- ДН, НПЖѢ просто ДЛЯ уіхщиости ток- мо: каждой бы рѣчи іьастодццт< мыс- литъ, а мыидюгь всѣмъ длиііиіъся бы только къ СОДПЛ -ИІЮ пасъ добрыми. Вира гаѣ, съ шічдла самаго ди ЮШІД, ДОСТОИТЪ теченіе слили про- пческаго лпъсл исвконочпо пепре* сѣкаемымъ нигдѣ и пи отъ чего потокомъ, 0ПП есть {ГІ1КД» но рѣка подобная Ві'ЛГЬ: сперва інчінтгл отру- сю, иотоіпі ручінмъ, питомъ рѣчкию, вскорѣ послѣ р|.кош; шкзрастад жъ вшидющпа съ сторонъ япгшшг вле- четь уже токъ свой быстрый, глу- бокій, обширный^ поляыЛ провели- кнмь п предолгимъ Вилокъ» длху до сам.іго своего устія иъ ігоре, то есть до окончанія. Сі?Й мяогетвчныі Кнфрагъ иногда есть гидомъ кри- сталыПіГЙ и прозрачный, нистый и свѣтлый, а іппігда шумящій, пішл- поПся и шиміо&ягцій^і кыспрь; пъ обоимъ жо случаѣ, многажды, отъ ОГІИНЬі НаргЧІОГПТЫХЪ дугой, расшс- щрллжійгя въ капляхъ своісгъ ра- дужными всолриігншім различно цвѣ- тами, нп вгегда ннпрерыппо къ пре- дѣлу катящійся: пачто ено удержать □в міхкетъ, ли самые катаракты, пли пороги, сквозь и на датѣ, и на срединѣ, и да верху пропицдикыв отъ струй овагоі «’ггдѣ не оастпява- етоя, м таѣвйеть, по горіаіеп., всегда п всюду протекаетъ, и отъ всего чистится, п мсяваго медленною сяоею и млечною сладостію иалокоть. 11 да па отрѣлі скажу, течете сло- ва въ вропчослой ііікмЬ дслжоіістпу» а) РІъшіП пнулъ, игъ сдопх .ярорь- хать, прорііііпь* 6) ВмрлжспіЖі 10*
- 148 — г'гь быть лсекелечло и псрмг.рпо бохаршоа (а). Киму яп. п:-тъ читателей, свѣдую- щиіъ въ сеиь дѣлѣ сяду, во *пті- отіштельио, что стихи, окшічвиахь щіеся радшами отнюдь пе пшкшбвы къ іг|кіа;м‘.<‘ден1к> такого, клхое теперь 0ПШЭДО, точипіи пъ слипѣ? Риомк- ческіе стихи, состоящіе нщіочемъ и іячиишп двуслчшшмд, отнюдь пе могутъ продолжать іінпрррывнлгіі тіі- коію шествія, клклиаго требуетъ яро- пчікхал іііиліл, кидьми асъ паче сти- хи пе имѣющіе стопъ, кромѣ риемы, кажъ-то: нтлліішскіо, Ы'двпскк*, нтп- плнпкіе, фріипіуім'кй' и польскіе. Ибо каждый сгкгт. сего состава, пе терпя переносовъ иіп. предыдущаго стиха ігь слѣдующій, на концѣ глеемъ вдругъ іюрйпвшыіёп'л и чрезъ то остіизалщтпается вдругъ же. ’і’аніе ітпгдм суть не рѣка, текущая съ вер- іу въ винъ, ивпрс-спишо и беапре- ломпо, къ удаленному своему предѣлу: они студенецъ нѣкій, бьющій съ шіау пъ верхъ и дошедшій до еаовя близкія высоты, пресѣкается п обра- щается стремглавъ въ низъ ПАКМ, такъ что всягііі стихъ свой порогъ собсптіеииый им'іогь, и пгучнтъ па оцпмъ. ІСолъ бы стихи съ риіімамМ ни гремѣли, нъ началѣ своемъ п срединѣ, куак'егвецпиві трубою; но пд кодлѣ пищатъ токмо іі в|ннцаті> дѣтипокою сосѣдкою. С'глагіорпл- мѵчоекое еггрочешпіи есть игрушка, недостоЯяля мужескихъ «.тутовъ. Ны- ыыслъ свіі оледеиІіЛыП есть гоѵичо- скіЛ 10, а пе вадивсвов и латишише, бдагорастішрашымъ ашрамъ блистаю- щее и «іг[іѣаав?щеа оКоіі'іа'П’ЛЫіо. г0 Оп. «Ллхлрь* (рпшяишчлтг.)—во- вЬстиоііаті’-чы«>ег ішпаооиов. б) СродпііпІіКРииА нІхмелхіХ Е. Тнл&макида 1,1768*1 0* /. Описали іии(»7?м1, «лц адойа гъ гтаъ (*). Въ сеВ тугЪ (л) прццгріяп сіоОти ппъ нъ Тлртлръ ПОДИІМИЬЛ ( дпяпомі. тгрп хракѣ, пѳ бывшемъ досыта, игдалеішйіпі пгі» стана.. Ишіповыгіе мѣсту тому Лхерюйтіь (г) бшоъ Тѣмъ (пч> сляіъя страишш ту гь на- ходилась прщерлт Ивъ которыя сладь іт брега ле- жалъ Ахероита, Коей бога рГ;коЛ ваклииатьел сами боялись. Храмъ стоялъ ян горѣ .тикокнмнн- ішй. очекь лиспу.- , Гитъ прлкіні) пгЬздз на дорішшу дрвдо нянпгено. При подоіпвѣ горы тм пыцерйг віяль’р Къ коей сѵркшлнпы смертные тамъ лрМшжшгыш пе см’Юн. Пастыря тщались лснсха *тр!Шь.ѵгь спуду въ даль стадо. (^.рпая мгла изъ Стпі'ійокіи о блггп. (іК Ділпа прпртстдино, Чрг-зъ отойреНа то весь всаду гь вкругъ ааражши Окрестъ жи по [ммло ни былипюц пи травочки малы; Побыло тамъ никогда зефирныхъ мі»- яшВ охаджиіъ. Пн блмххзѣппсст^й новыхъ тѣть, что восна воаріЕядаета, ь) Горесть- г) Городъ въ Лпулік, р^гполажгиныЯ па гирѣ; ерк айдйннѣ л?4х<«алііѣЪ прщтрч Н1, которрв ллігнлл<ш Ллсродь и котрруіа по&ш вааышцш входомъ тгі. одъ, д) Оесро ждя рі‘>кд (Стиксъ), хспор<.*й пдрштші вс-да умѵрщпліыл в&Ьлъ, е» ігнппідхъ.
- 14? — Пп богатыхъ даровъ, подаемыхъ отъ есѳте (а) плодны. ІѴунюП ва сухости тлить вемлн ни- чего не родились; Вадимъ быть пгѣгдѣ рѣдкій кустар- гіиігъ терпошіиил гола. Да швіарнешси, томъ и туть, смер- тоносные придись, II пъ дали кругомъ пе давила бо- гини Гимитра (б) Потнымъ орлгадмъ жидъ обильныхъ плдтоопѣлыхъ. Всуе Вгигѵь плоды всегда сипи обѣ- щаетъ: Кисти гроидпвъ насыхали тиль, а не сопрѣвали, Чистыми во текли струями водъ бѣд- ны Наяды: Волны ихъ всегдд лімясл п горьки н мутны. Птички притомъ пикотажъ по по- ЮТЪ 11Л ИеМЛѣ той бслплодНоП 11 не находятъ рощицъ себѣ къ убѣжищу но. ночь: Пѣть отлетаютъ любовь свою подъ небо кротчайше. Кряканій голоси слышимы туть отъ врановъ единыхъ, Да отъ совъ еще зиышшія страш- но іиачввны, Темъ- и трава горька всегда, и стада, ту ядупш, Не имѣли того никогда веселщ сладка, Кои проводитъ ихъ къ утѣшнымъ по нелвии скокамъ. Самъ теаенъ отъ телицы бѣжалъ; а смущенный половикъ (и) Пгаабывіипі цѣвницу слою к сопѣлъ рѣзкоглдсяу Ивъ пещеры тоя исходилъ, време- вамъ-то по равнымъ, а) Осень. б) ІІерсря. а) Волопасъ. пастухъ. Черный дымъ и густой, подѣвавшій нощь посредѣ дня. Ближніе жители жертвы тогда тамъ усугубляли. Да утолить тѣмъ возмогутъ они гнѣвъ бОІЮОТНЪ ІірчШСПЩЦШХ'Ь. По туть многижды люди, сущій юно- сти пъ пвѣгЪ, Тѣмъ божествамъ Сыпаютъ пожоргы явной тлетворной, 2. Ікюбраоюеніе Плутона и ф?р- гіыъ адскихъ подметать. Былъ Плутонъ и и престолѣ еЬдпП язь чернаго древа; Блѣденъ нріхыь его и суровъ, свер- ппющп очи. Тѣжъ и впадшп ощ-?; а чело и браз- дпсто п грлано. Впдіі'Пі ему чеійвЬка жива тикъ па- напистію, !<днъ досаждаетъ свѣтъ гладамъ исѣхъ типъ жинотныхъ, Кои аль логошпцъ не исходить, кикъ нощію токмо, Посторопь отъ него свдѣхв тамъ Перетекши (г), Коя взоры его одна на свбя при- пешха, 11, кашлосъ, нѣсколько СйрДДО его уцягчплнгд. Нопум> т& всегда красоту ші лицѣ стякавіыл.; По къ пріятностямъ божвсктп. тѣмті Ііріцшіпги, ліьиьіась ПЬчто жестокое, что воспріяла опа огі. супруга. Тамъ па низу, при пр-ктолѣ, стояла смерть цвѣтоблѣдв*. Дшипце мозгло (д), могли его (о), и глухо, н нѣмо, п слѣпо; Г> Проиертша.. д) Хіадг, бінгѣаипвпол. е) Костисто, отъ •миимгм. «міихип,..
— 150 — Та въ рунахъ нмѣліспог ттрпогтртіо косу. Ков> еще иэопфяік осядкамн імію пепросташіО. Окрестъ ед лнтдлп черны и мріѵчіш Печали; Лютыя я Педовѣрвоспі (а), кронъ нстощаюпщ Мегтн, ТЬжь евроіены всѣ; а Нвьіашість ДгЧ’П]ш&ндлква; И Сребролюбіе, кое само себя угры* даетъ; И СМгипзгкктц рпущп собяжъ <шйши рушиш: И ЛюГч«»ІРгТІ6 СО Нллі •ІОЛГІИОИ’. п.ір- дымъ бваумін», Ій'ін Иигпрапрргдпугь лсѳ я прообрік щяшгь; Тугъ и Продадалігостъ хтгг|«іят силь- но ламкдуіцл крови, А ію мпгущн снбѣ получитъ іги мЯг- лим вольны; Згыійсть приіомъ, свой смертный ядъ нзблніиіюта гнуино И ігь оѣсиоту пріпуднпуц вредить что пя вовмопштъ; Со н Нечестіе пропасть себѣ бедь ДПІШУ КОПЮГТіт Само пъ котору стремглавъ низвер- гается* стиіпі Пкп» надежды; Мервки сфишпліпда и песьма прп- ввдѣшя страпгпы, Міфтяыгь спбий предстлвляющи, лд живыхъ мспужадтъ; Тщетныя я еізоінцѣяія я безсонницы лнтл, ТоЖГі 1ІС’ ТиДШіу, сны по колику ОІЩЧПЛЯБѴГЪ. Сія смѳртелыш ври *рішл йгѣ окру- жали Плутоня И макіілпллм пялпгу. въ киторой онъ обитаетъ. гй Цедопйріе, сомлѣше. 1) Дѵідп. пі пптрпгт» лтЛп**. Ппрлвв- дпнз. съ фрашртмиаіго пл русскій, трель ГТУДСНГВ В1ѴСЯЛІЛ Трі’ХЬНИПЛСЯПГО. 1Ілп<- татапв 1730 г, Падлпспягь и—Ѵоуацо і!е Гіій Д’Атміг, си Іл Сіе! без согагя. 1бВЭн- 2 ч- стихами и прозой. Это— аіілічЧфіті^сшиі сичинммів^ іівіг&ышишііев і:рМй$ТЙ и » іиігпгіі’тн дюбше Идѣсь ШИ- ЦЛТ.П И ЫПЛСЛ'ІГП’ІПСКІЖ брх^гтпл В ОЛИ- шпжфишыя отштчідшшг ііпгиггііс л» бонъ» разумъ^ чувепкі, поттгіе» пргдо- сторажниеть.Гі&зиі/г.ййсгъо и проч.Оптропъ ГПЯЫі іюмКщнігьбші.і і. береговъ Африки. ИЛ ЛгЛлптп'Иігіиіпт, {мйі'дцЪ. Г.ігшпиі* хЬй- етпуѵіпич» дпцо — Лпиптп- Ліпчірь гсп» кц — Рыіі Тлік-тпіші» еочннипіиіА •• вп> 19-нъ году ягъ роду, «ыбрвяь былъ за то въ таены фрашхулекой ышемш, куда ни лнйтулалм ьщн ни Лд^игевъ, нм Рд- гнвп. <уж« дпткіргь иЪДОДЫШЪ ТрЛІѴДІЙ). па Вуали (ужи ішторъ іт.чи сатхрі/і: тдіги іллыго былъ разнитъ вкусъ къ иллтн горятесшшъ иопЬстэовЕшишъ. Поэтому ’Грпдьиллич^Гі ігь прніиеДОПіЯ ГОВирИІЬ» ттп кмлхк.і. гу7Шхц.іа ыликую епоем> пшрпу сллг-у> котория пі'ікъ <іхі>тіііітігь и ігь иа» бытность (>> Яарижпи» ІГГА - 30 гг ;быіа ішгитпд. Йорданъ иоспшасіп. кй. Курлкшіу, ясашішшку ппіпему во Фрвнпііг, кнт.іріліу ТридкаікіИсііНй былъ много цдаіавдпн ’) ПадшпденА Вяропу, Къ ннй пріг.ъъ хпікі Рлпоулдсіпе объ одй вдобщо» да іолі'пііліаплоі; ііыі’іпгплЫЗОЮ ‘ідсті» йкъ і'ОЧИНППІп Пуилп шПЬміім«т. нііг ГікЬ** 11л- цисавнікп смллдбіпесга™іі • глхимп, еда иіго04гМ<піші пйрі’ліык'ші ла тозплміЬА рлкмТфТ., и ігь атомъ аидЪ іпнідмь оъ Сочипешикъ и пуршкідихъ Тред-го». 2 ч. Ігі3'2і. Спшггпоровія вто гонадой іь»дрл- лаиіе одѣ Букло: 8от М [ гіж: <Ь Клише; пШіпфыи строфы ||» 2, 3 л 4)—почти •пютыЛ перічіодъ. Г ’дішеіпі—Данцигъ, оса- жденный ругекпмъ нойскомь, подъ на- ’і.ільстпоыъ Хліілгіц іім орг ни ікідьсшій пііЛііы, сдался 10 імнііі ПІИ г. «) ж1іоііыЛ я краткій свіхюбъ къ сли- ЛНПІЮ російСіі’ХЕХІі стяхозъ съ опредѣлі*- ішімй до сімхі ііхілежміцііхч. ннанНІ. І.пб, П35“. Тргд-ійі вгрінзй, Дгцвъ праішда іинп’пскаю счтоюсложипл ш Спйеі'бъ" шінанвдтса рвіідичвиідіги двухъ прпдыетішъ въ нрнзіп: маторіа
— 1Б1 — (или пѣіа) я версификаціи. ПигГ.мз. сдѣ- дуплъ <пірвдкімгііі, содержащія 2іъ онЙЪ <шо||демшж ошвій при стгтгГі іпісрп вшомоя іт.-я, оі?і..-і'яі’іпр общихъ пріь плвлежлогтой стихла, □ правила, пкліпн ющія способъ къ паловзнію спаевъ русскихъ; далѣе о йанъя&стя стахотво- рннйП. и рлвііѣ и о еочтнія стнкйиъ. Въ ОЛИЛПІ-Н ІІІИ !!!!.«ЬіЦІІГІ! 1 П|1|ПГЬрЫ на тины» стяхп, [Щоглѣдстпіи'ГредмткппскіЙ апвтлтют.ис- пврадѣлдлъ споо ютппнмііо. яатороа и вкп-оч. ігь І-ыъ т, Сочиненій п іиірйіюдигь (17Б2) *) Грамматика Мелімде Смотря ціаго >; |И|$ііЙ яОДЦШи тики съ МіхіілгЬ І64Я г. Михспмппсхоиі подымется опо потому, что въ концѣ шкягавшиго изданія сри- дождмо издотвшш р&аоумцевіе Макслхл Грокл о пользѣ грамматики, рлторикИ п фѵлпемфіи. СлклріЩігіО, клкъ иаэтЬттіш, хотімтъ внести ігі. цгш'ь дрепінм- грпіхода- тшкткое (миричгскоо) стШпхмгожріпп •) Мнѣніи о нлчазЬ покніг -стиховъ тигЬіцоіііюе въ 1-мъ г СочнянііА л пе- рФОДДОь, Трнд—Ні ііхшікіегь шішгмъ, ХОТЯ ВЪ впмгт- гмпь інлпссісіі п н. Фіиі* юлелл и Рппшлпг. с> иірѳдъісят.псиеніоабъйропческпЛ пі- имл", іюмѣщеті-эл передъ ТікЪоияхіпоЯ и содержащее ігь <*<-йЬ ічь-лікдепнмімжшуи> эт» то время теорію гороячгспжгп ипіх’л, сетъ ППТПІ ЧИСТЫ И ИРрЯВОДТ- франтъ схь чинеіііяіОівеоиге виг рсс*теёрідие,всл&роо сінчлпыйіьь передъ Твдшиіідокъ пъ нѣпо- торыгъ его ааддщяхги Іішшсанй спюРая- імпм-іг (ІІлпіпау). ЧЛІ иілМЪ ДіаНДОНСІЙИ о дпрг<ппіі’.плго іяіі;ін/гплг шмт.ллі іцемъ, ки- ТОрЫЙ« ЗГрібщнт» по Фрахщіиіш іігргпгг-Ті., по аізіігу '1‘<чюліміа, іг п- шгяпшйшяш гі» Каій-ІПДИЭІГЪ И <ТЪ ГІІХЪ пиръ СДТнІПЛ- ся зілріиімь пйіъюЕВігкомъ тпорць /Гвде- мявд* л былъ ііидагеиіймъ ' іч> іЮ'ішіеііКІ. Соойрознс ТОГДДІІППІ’ЦЪ ГлЦРрЯіІЛИІ., сай спглііггъ Тг.глѵаіпц до ого ггрлпгтпптпіп- іриіпіадіеКОа ітпрцплеше. выпи» ш ісп- ГйіСЦЯЪ Во рплсуждепіл пбт. ’«і5ПЛШ**гри шіп приппдл.тжпгъ самому Трлд—яу или ашткстповлпы ямъ ппъ другихъ яяточшь яозъ. т) Содвржіиііл пли (дігрпчшівую еділѵ* і Тіілеіілхпділ Тр<’Д— ІЙ ИЯДОІШПг СіЛВДр- юхцпжъ образокъ; еТплпипг?.. гкілбуадіин- пыЙ любовію къ отечэстоу к отцу, сітбылт. впъ дому, и: опірапплсл моремъ пгклтз. ВПЕЯЯВраТШШШОСН илъ &]ІІИІП гроплся&.і своего родктѵлл, йоімх) іжутетаіп было иричіппзві млппгх і. и пт-иііщіеъ імн -шгтіГі дпиіучадстяу сто п царттпу. ПцДМрпшл л путыігсстаующія сынъ вад корднымъ Пр V стзіяагь; отмѣняйте себя н иъ сладу прп- вцінть яраичесимх добродѣтелями; д:і и стріщдйтла отъ цлрстпілішіія и отъ прс- гтитогъ ИІПІІСПЯІГГйЙПІИХТк Ііридппртілгги В г. томъ прохедл кпчгія иезпммым и чужія знѵлп, шіучдетсч межу, что потребно къ цершветоовшію нѣкогда по благоразумію іЦиосеепу, по блді ичтоистл Еліі і-ал, и іш ыуттгптлу обояхъ, китъ жудуілву по- ліггнпу, п>судпрю боГ^іюбпяоху, и іхлю*. прою СОБРрШРІПІііМу-. •) Изъ 1Ѳ-ОЙ ІШИГН ІВОѣХЪ «пить 2и, годг|киаіт которой слѣду юицмііТеломаіпіг утгЬрѵіпГЫЛ гиоііЯдіиіілзіи, что ОТІПТЬ СГО. Пдлссий, ші находится у^п пн ломлѣ. рѣ- мшлен ігеялп. его пъ подлеяиомъ пароли.. Ыь СОПрС-ВОЯЩеііІЯ ДБ/Сті НрИХШЪ; ТОЛ]|.І кыходппі сигъ пзъ стапл п достнгаіггм Х]КкЛЛ, іыегрдешшчі блшііі ІЮЩери, ръ ІИНОруіІ АХСрСІІГІ. іЫіІІІІкПі ГЛІМІ Т»І>Д’Л. Оиі- ііетуплгттг ігт» инпігрг и арпходтітъ па бі’рспі Стиишь откуда Хдрпт. гшре-эссігть ого въ Тартаръ. ЗдПс. Толсмшгь идлтъ мученік, которымъ пцдафгнжітия о^Ъл- Г^рг.днъі1’, елдііииир'.н:!] іШіьШ, .цнрмЪрЫ п злый цдрп.

ОТДѢЛЪ ВТОРОЙ. ОТЪ ЛОМОНОСОВА ДО КАРАМЗИНА.

ххѵш. ЛОМОНОСОВЪ. А. Изъ оды на взятіе Хотина 11739/ (»). Восторгъ ішезші шй тмъ плѣнилъ Ведетъ на верхъ горы высотой |а'і. Гдѣ вѣтръ въ лѣсахъ шумѣ» забылъ; Въ долинѣ пшики тлубпкоЛ. Втпімпл пѣтто плг’іъ (б) игачигъ, Который ьнвххігдд журчитъ 1! съ шумомъ внизъ съ ХОЛМОВЪ стрвнитсзь Ліиіімшы вьются тамт. пѣнны. Тамъ слухъ спѣшить то всѣ коподі, Далече діпіъ въ шынхъ курится. Не Пнгп. ли*подъ иопімп вріо? Я слышу чистыхъ сестръ музыку! ПсрАіеССКимъ ів| жиромъ л горю, 'Геку яосіфпно къ опытъ лику. Врачебной дали мнѣ шди: И г пей и всѣ і'лбудь труды, Уной росой Кастмьсяой оіп. Чревъ етень и горы шоръ простри. И духъ стой къ тііяъ страдамъ впери, Гдѣ исходить день по теплой ночи. Іілрабді. какъ прыхъ волнъ ''роди, Которыя хотятъ сокрыти, Бѣжитъ, срывая іл> лихъ верхи, Претитъ съ пути себя склонити; Сѣдая цѣпи икругь шумитъ: Въ пучинѣ слѣдъ его горятъ: а| Киндъ. 6) КшЯйЛідеШ сетъчігпіп.- л) Отъ рѣки Перейти (рі. Ггіотіи), ли- ды которой рдишолплли поэтовъ Къ ІККХІЙСТЛЙ силѣ Г.1П7. стремятся. Кругомъ объѣхалъ, тьмы татаръ; Скрываетъ ннби кпшжіД пиръ. Чтожъ въ томъ? стремглавъ безъ душъ МІЬШТОІ. Крѣпитъ отрчічлгвя лт><йіпь Сыиоиъ россійскихъ духъ II руку, Желаетъ вникъ пролитъ велі кроиьт Отъ грознаго бодрпігп внуку. Какъ сильный левъ етадд вошелъ, Что кажутъ острыхъ рядъ зубовъ, Очей горігщнгь, гопить страхамъ? Отъ рвну лѣ'з. іі брогь ^дожить. II хвостъ песокъ И ПЫЛЪ мутіпч., Раяигь, иіиншіііііі'і, сильнымъ махомъ. Не мѣдь лп пъ чревѣ Этны ржетъ II, въ сѣрою ішпя, мпкшгетіі? Ни лдъ ли ГНЖ1Ш У'лы рвотъ И че.тлспі рхівпутъ хо’і-'тт.? Го родъ отворжскпой рабы і г), Ні> тарахъ штшмъ шшолвшгь рвы, Металлъ иплнм-’пь въ дадъ бросаетъ, Гдѣ въ трудъ избранный нишъ іш- рохъ Среди враговъ, среди бохогь Чренъ быстрый токъ ня оппъ дер- знетъ. На холмы, гдѣ оадищл хлябь, Дымъ, пепелъ, пламень, смерть рі;- 1‘аеть, За Тигръ, Стамбулъ, стоить заграбь ___________ иь г) Аглри (отсюда «пряло). д) Т. е, п>абь, Стамбулъ, зп іооиіяи, ва Тигромъ,
— 15(1 _ Что камни съ береговъ сдираетъ (л); ІІО ЧТОбЪ ОрЛПІІЪ ІіДіфЖІПЪ ПОЛУП», Гакихъ ирепопъ ігл свѣтѣ кѣтъ Имъ поды, лѣсъ, бугры, стромшгпы. Глухія стопи—равенъ путь. Гдѣ тальлэ вѣтры ногугь дуть, II росту питъ (б) тамъ полки орхита. Пускай ремлп, какъ Поитъ, тря- сетъ, Пускай вездѣ громады стонутъ, ІІреіфвчішй дымъ покроетъ свѣтъ. Въ крощі Молдавски горы тонуть; Пи ЯШЪ не можетъ то вредитъ, О РоеыД иксъ самъ рокъ покрыть Желаетъ для ечаіггливиЯ Анпи. Уже шыиъ къ пей усердный жаръ Быстро приходить сквозь татаръ 11 путь отворенъ вамъ присгріишыіі. Скрываетъ лу’ГЪ свой въ волны Д«И’, Оставивъ бой потшлп. отодранъ, Му рва улилъ на долгу тѣнь; Вантъ кунпо свѣтъ н духъ татарамъ. И въ лыкъ п) густилъ выходятъ волкъ Па блѣдный трупъ въ турелкій полкъ. Иной, въ послѣдіи ППДЯ ворп, Закрой, кричитъ, бшрниой надъ И вушю съ пинъ Мотметовъ стыдъ! Спустись и ічіѣшпо съ оолппемъ кі моргіі Что такъ тѣснитъ болзпъ мой духъ? Хладѣютъ жилы, Гіердци нивгъ? Что бьетъ за странный тумъ въ мой слухъ? Пустыня, лѣсъ и пойдутъ ноеп,І Въ пвщвру скрылъ свирѣпство звѣрь, Псбевяая г/ліерзлаа. дверь; Надъ войскомъ облакъ вдругъ роз- нился. Блеснулъ горящимъ вдругъ лмцѳмъ; аі ‘Гагръ твчриЬіип. споюсь уноситъ съ ф&рм-чілі іиѵмоіл, б) Дм туіщгіи п) Липа—густо Л -11т.. У мшимъ егу’Чііуі іипемъ Гона враговъ, герой открылся. Не сей ли щіа Донскихъ струить Развилинъ н^ідиы Ри .тамъ стѣни(г)? И персы въ жажтущпхъ степяхъ Не сякъ ли ішн норыишіы (д)? Онъ такъ къ своимъ наирахъ про- гамъ, Кикъ кт. готскимъ (о) пришивалъ брегамъ, Такъ сшьпу возносилъ досіпщу; Гакъ быстрый копь его цщкіиі, Когда онъ тѣ поля топталъ, Гдѣ примъ мходяіцу къ вамъ деп- ппцу Кругомъ его ивъ обіилонъ Гремящіе иируиы бхищуть, И. чулстпуя приходъ Петровъ, Дубрапы и вили трепещугь. Кто съ ппмъ тодь грызни пріп*ь па югъ, Одѣшгь страшнымъ громимъ Л кругъ? Никинъ смирителъ страдъ Кздап- • скигь? ГГагпійска поды, сей при вивъ Селима гпр.іаго потрясъ, Нояилнилъ степь годенъ поганскихъ. Героиі шмшиъ тутъ ге)х>й: Нетщотио я ₽ь тобой трудился, Нг?тіцр«мп> иидиніъ мой и тиий, Чтобъ РОССОВЪ цѣды.1 сяѣгь ггрл- ппи.ш. Чревъ нивъ преДѣл иаигъ сталъ іни- рикъ На сѣверъ, ванадъ п востокъ. Па югѣ Анна таржветеуегь, Покрывъ соііиіъ побѣдой сей. Гвилдвя мгла, герои въ пой; Не врагъ ихъ око, слухъ яе чуетъ. г) СіЬкы Айова, веытлго Петромъ ѣ д) Пихьдп Ііятра въ Персію. п( [Пладсвігііъ.
157 - Крутитъ рѣка ттдреяу нрооь, Что протекала между ішми; Нн смѣя въ бой пуститься вйорь, Мѣстами врагъ бѣжитъ пустыми. Злбгліъ и мочь и станъ и стыдъ, 11 предстпалявтъ страшный вилъ Въ кропя другого своихъ лежащихъ. Уже, тряхнувшись, легійй листъ < ’трлпгить его какъ ярый свистъ Выстро () впвояь воздухъ ядра, ле- тящихъ. Шуми гь съ ручьями баръ и долъ: Побѣда, учххкая побѣда I Но врагъ, иго отъ меча ушилъ, Воитвм собственпагп слѣпа Тогда увидѣвъ бѣгъ своихъ, Луна сгодились Сраму ихъ, И въ мракъ лица, иардѣвпшсь, скры- ла Летаетъ ехпліа ш. тьмѣ пои пой, Звучитъ вп всѣхъ вемшъ трубой, Колъ росскал ужасна сила. Влиишісь въ Понтъ, Дунай реветъ, 11 Россовъ плеску отігЫщмэгъ; Ярлсь, волнами Турка льетъ, ’Іто стыдъ свой за него скрышызть. Онъ ршпетъ, какъ пройменный ввѣрь. И чш'гъ, что уже теперь Въ послѣдній ралъ винисигъ вагу, И что семдн его носить Но хочетъ, что (а} по могъ покрытъ. Смущаетъ мракъ и страхъ дорогу. 1 дѣ иыяѣ похвальба твои? Гдѣ дерзость? гдѣ въ бою упорство? Гдѣ нлисть на сѣверны прад? Стамбулъ, гдѣ пшішхъ войош, пре- иоргтпог Ты ЛИШЬ своимъ млѣлъ стуіпнъ. Насъ тотчасъ чаплъ побѣдитъ; Янычаръ твой свирѣпо влили, Какъ тигръ оа росскШ полкъ >'какалъ. Но ’гго? пненлппп мертвъ упалъ, Въ Крови своей прошить шьіидіш. в) Которую, 6 Ода. выбранная изъ Іова (гл. 38 41) (•}. О ты, что нъ горести напрасно На Бога рошЦ'ЯШ», человѣкъ! Внимай, киль въ ревности ужасно онъ къ Іову ивъ тучи рокъ! Спимъ дождь. склоиь ипхрь, сквозь градъ блистая Н гласомъ громы пре|гылаа, СіОВДМИ Небо колебалъ, И такъ его пп распря явалъ: „Сбора акж псѣ силы нынѣ, Мужайся, стой п ,тлЛ отвѣть. Гдѣ былъ ты, пакъ я пъ стройномъ чипѣ і.б) Прекрасный свй устроилъ спѣтъ; Когда л твердъ земли поспшаъ, И сонмъ небесныхъ силъ а^іслаиидъ Величество и масть мою? Яви премудрость ш своші Гдѣ былъ ты, какъ передо мяо® Белчнслопиы тьмы новыхъ доѣздъ, Моей яозжвнныіъ вдругъ рукой Въ обашрпости безмѣрныхъ мѣстъ. Мое величиство нѣщали, Когда ОТЪ ССІЛППД ВВЧІ-ІЛЛЛ Поводу новые лучи, Когда шшшлц луна въ ночи? Кто море удержалъ брегами !! біиіднѣ положить предѣлъ? И ей свирѣпыми волнами Стремиться долѣ я»? велѣлъ? Покрытую иу'ишу мгла® По л ля сильною рулою Открылъ и риэогпллъ тумаігь, 11 съ супгп едпипіулъ океанъ? Всымнг*-, ,тп ты хотя одликды Велѣть [нміѣе утру бытъ, И пнпи въ день томящей жажды Дождемъ ВриІ-ІЛДІІЫМЬ ВИПОИТЬ, Пловцу списочный (в) нѣтръ и нгра- ___________ М"Пі &і Порядкѣ. ь) ІГшутиыП, йлагиирѣітлыН
— ІГ»Я — Чтобъ ГСЪ ІГрНі-ГЛІ’И НТО ППСТ.ІППТЬ, II тяготу земли траднугь, .1 ібы безбожныхъ съ ней сопхііутъ? Стрілшаллні: путей ты разныхъ Прошелъ ли мори глубину, И счапі ли чуть мппіѵ-.-.бриз.чыхъ Стада, ходящій но диу? Опмчхііигь ди передъ тобою Вігегдділпеві покрыты тьмою Со страхомъ смертныя праги? Ты стеръ ли пдоны уста? ОгЬедмл михремъ облитъ {а) мрач- ный, 'Гы солицо можешь ли еысршъ. И поддуть сгустить провранный, 11 молнію пъ дождѣ родитъ, 11 вдругъ быстротекущимъ блескомъ И горъ сердца трясущимъ трескомъ (Ф Киішы мселеяпой колебалъ I смертнымъ ітіѣнъ сдой во.'иіѣщнть? ТйосП лп хитростью (в) взлетаетъ Орать, ип высоту иіція, [1 и иѣтру кради пристярапть II смотритъ ПЪ рѣки И моря? Отъ обликъ (г) видитъ онъ высокихъ Въ водахъ и пъ пропастяхъ глубо- кихъ, Что я змт пл піпцу илъ. 1’іль быстро око ты ль создалъ? Вовзрп въ дѣта па бегемота, Что миою сотворенъ съ тобой; Колючій тернъ его охота Беавреді’и попирать ногой. Какъ втрпн счідетены въ немъ жилы. Отвѣдай ты ггіііей съ нямъ сплпі Въ осмъ рсб]>а какъ литая М'іідк; Кто можетъ рогъ его готрт.п." Ты можешь ли Лсптоапа ід) и> Нер.-сзлл. жух. рода. б> Стать ввуюккідраааінныіиП. 111 Пгкуі’-ГТППІІЪ. г) Отъ обжитою» II КрОЕОДБЛЪ- На удѣ нытлпуть ад брелъ? Въ сомой срединѣ океана Онъ быстрый простираетъ бѣгъ; Свѣтящимися чошулмя Покрытъ кикъ мѣдными щитами, Копье и ыеть п молоть твой Считаетъ на тростникъ гнилой. Какъ жерновъ сердце опъ имѣетъ И зубы страшный рядъ серповъ: Кто руку въ ішгь адозіить посмрегі.» Всада къ сраженью опъ готовъ; Ни острыхъ кіімшгхъ моплегшиъ, И твердость оныхъ презираетъ, Для крѣпости ле.інкихъ силъ, Считалъ адъ на мягкій илъ. Когда но брани устремится, То море какъ котелъ шшмтъ. Кадь печь гпртдяь его дылііпел, Въ пучинѣ слѣда, его горитъ; Снері-лвугь очи ршражяіиы, Какъ угль, пъ горнплТ. ранадетгні!; Всѣхъ сильныхъ опъ стркштъ. гоня. Кто можетъ 'тать противъ меня? Обпіирпаго громаду свѣта Когда у стринть я Хотѣлъ, Просилъ ди твоего сипѣти, Для мшіжсѵтйа толикихъ дѣлъ? Какъ перстъ я виндъ въ ад'іллѣ вѣса, Дабы создати чадг.вѣкк, Зачѣмъ тогда ты со сидвадъ. Чтобъ видъ п-іой тебѣ л днлъ?і Сіо, о смертный, разсуждая, Представь Зиждлтадеву вдвсп.; Спятую волю почитая. Имѣй спою въ тмнЛмьи часть. Онъ вва на пвдызу вашу етроптт., Каніштт. іюго, пли покоить. Въ надеждѣ тяготу скоса 11 бедъ роптанія и риги. В. Утреннзв размышленіе о Бо- жіемъ величествѣ <1743). Ужо ярелршшов свѣтило Простерло блескъ свой по ос-мда
— 159 — И Божіи т!ілв дорыло: Мой духъ, съ веселіемъ литмли; Чудлм ЯВНЫМЪ ТОЛЪ лучамъ, Предстань, какгпгъ Зиждитель самъ! Когда бы смертнымъ толъ высоко Воомоазю было ишстМъ, Чтобъ къ созшіу брі’нио наше око Могло пріібяимвілись доварить: Тогда бъ со всѣхъ открылся странъ Горящій іЧ.’шо океанъ. Тамъ огноппы ваш стремятся 1! пе находятъ Сч^няъвгъ; Тамъ вихри пламенно крутятся Норищиеь множество иёкоігъ; Тамъ калиги, какъ вода, кипятъ; Горлщп тамъ дожди шумятъ. Сін ужасная громадъ Какъ некра иродъ Тобой одна, О КОДЬ ПрМПѣТЛИЛ ХПМНЛЛД Тобою. Боя», возжоиа Для палтхъ повседневныхъ дѣть, Что Ты творить шить повелѣлъ! Отъ мрачной ночи снободплвсь Иная, буіры, моря н лѣсъ, 11 поору нашему открылись Иеяолисшд Твоихъ чудесъ* Тамъ исягам наынштъ илотъ: Вапкъ Зикштоль нашъ Господь! Свѣтило ддашое блистаетъ ЛйГШ. только па поверхность тѣлъ; По взоръ ТвиЙ въ бен.ѵту прешт- цвоть, По оная шіклкігхъ предѣлъ. <.ітъ сігіітлоеіи Твоихъ очий Ліетгя радость тпари воей. Тао]®цъ, покрытому »пгѣ тьмою Простри премудрости луш. И что угодно предъ Гобою Всегда творити научи, И, па Твою напряя тпарь. Хвалить Тебя, безсмиртиый Царь. I Г. Внчернве размышленіе о Божіемъ величествѣ, при случаѣ великаго сѣвернаго сіянія (1743) (*). Лицо свое скрываетъ день; Пола покрыла мрачна ночь; Взоптла па горы черна тѣнь; Лучи стъ вмгь скдовилпсь прочь. Открылокъ бендца иігЬт полна; Заѣздамъ числа нѣтъ, беддпѣ дші, Песчинка какъ нъ морскихъ ііод- пахъ, Какъ мяла иежра въ вѣчномъ .п.дѣ, Іілкъ нъ смыгамь вихрѣ гостий прагъ. Въ шшрііпомъ ллгеъ перо огнѣ. Такъ я, яэ. ееВ баздлѣ углубленъ, Терлмнъ, мыедъмл утомленъ! Уста премудрыхъ памъ гласятъ: Тамъ равныхъ іпгольтетво свѣтовъ; Несчетны солнца тамъ горятъ, Народы тамъ и круі’Ь цѣкьигъ; Ддн ойіцеі! славы Божегтож Таю. рыша (а) ендл естества. По гхѣ къ. натура, твоЛ пзконъ? Оь похпичпып. (б) стрмп. пстлстъ иарм і.ь)! Не седпце ль стааптъ тамъ евпП тронъ? Нн ЛЛЯГТЫ Ліі моіпутъ оптъ морл? Со хладный плкмніп. нш?ъ покрылъ! Сѳ въ ио’іь иа остшо лопі, встушиъі О пм, которыхъ быстрый тіракъ ПрОЯШОГЪ ВЪ книгу ГгѢ'іПЫХЪ кравъ., Которымъ малый вгцщ оиакь Явллетъ естества устэдъ; Намъ путъ ишгік’тппъ исѣгь иллпстъ; Скажите, что пасъ гат, ндотъ? Что зыблегі. ясный печью .тучъ.? Что тонкій пламень въ твердь ріайГЪ? Какъ молнія безъ грозныхъ тучъ а) Одіпглхшіы. б) Сіигеріплгь а) Сѣверное сіпвіо (Литого ЪогйиІеХ
- 180 - Стремится оіп. земли нъ эонптч,? Какъ можетъ быть, чтобъ мерзлый паръ Среди пимы рплиллъ пожаръ? Тамъ слорпгь жирно, мгла ія. водой; Иль солнечны лучи блестятъ, Стоитъ сквозь вііодхъ къ намъ густой; Идъ тучныхъ горъ яерхв горятъ, 11лт. пъ морѣ дуть арсстнлъ зефиръ, И гладки водны бьютъ въ авпръ. СомлѣнІЙ полонъ вашъ отвѣть О голъ, что окрестъ Сыижеінаъ мѣста. Скажите жъ, колъ пространенъ свѣтъ? И что малѣйшихъ долѣ явЬодѣ? ІІес&іцомъ тварей вамъ конецъ: Скажите жъ. коль великъ Творецъ? Д На день восшествія на престолъ Императрицы Елисаветы (1747) |'). Царей и царствъ земныхъ «ра- М. Воплюблешіпя тишина, Іідлжрнетво евть, іучідовъ ограда, Коя. ТЫ полезна и кравнзі Вокругъ тебя илѣты пестрѣютъ И класы іш ноляхъ жнгтѣюгъ; Сокровищъ поли» корабли Дерзаютъ въ нора аа тобою; Ты сыплешь щедрою рукою Свое богатство но и-ѵмли. Великое свѣтило міру, Блистая съ вѣчной высоты На бисеръ, ялпто н порфиру, На всѣ земныя красоты, Во всѣ страны свсііі внорь вгавашть; По краше въ свѣтъ во ішходіпъ Елисаветы н тебя. Ты кромѣ Той всего превыше; Дута ея Зефира тише, И вракъ прекраснѣе уал. Когда іш тіоігь опа вотупим, Какъ Вышній подалъ еб вѣяецъ: Теби въ Россію аоквратидв, Войнѣ поставила копецъ; Тебя, іірінкъ, «блобыэяда: Мнѣ годно (а) тѣхъ побѣдъ, ска- зала, Для ппидъ нронп льется токъ. Я Роосими. счастьемъ услажлдд.сь, И нхъ спокойствомъ по мѣняюсь На цѣлыя западъ и востокъ. Бозкестооццымъ у огамъ нркличеяъ, Мчнархлпя, сей крс/ипЙ гласъ. О коль доотойво возвеличенъ Свй день и готъ блаженный ласъ, Когда отъ радостной премѣны Петровы вопцышали с-іѣаы До звѣздъ плйснлніе п кликъ! Когда ты крестъ песла рукою И па иросголъ намела съ собех> Добрать тпопхъ прекрасный люп.І Чкібъ слову съ ОНЫМИ СрйЛІШТС- ск, Достатокъ силы пашой малъ; Но мы не можемъ удержаться Отъ пѣнія твоют» похвд-гь: Таин щедроты йбедрмютъ Нашъ духъ п къ бѣгу уст;іемллютъ, ІСакь въ иопгь (б) пдопцв способ- ный іЬтр:. Чрезъ лри волны порываетъ; < )пъ бршъ съ несеньемъ оставляетъ; Летитъ корма мозгъ водныхъ пѣдрь. Мозчнте, ішікшиіые муки, И вмебпть престаньте сяѣтъ: Здѣсь къ мирѣ расширяю науки Инволкла Елисаветъ. Вы, наглы і'ііхри, во дерзайте І’еіНѵгъ, по кротки рашхашіійте Прекрасны шипи времена. Въ безмолвія ашіман, всел.'длл: Се хоіцегь дпрл воехшцеиі» Глашпъ ііалиші имена. Ужаашй чудными дѣлами, Зиждитель міра Пскова аі Дітшшц». б) Море.
- 161 Своими положилъ судьбами— Себя прославить и. ііплін дпп; Поимъ въ Россію человѣка, Каловъ се слыханъ былъ отъ вѣ- ка (л). Склонъ всѣ ирешітсгиа онъ веэввсъ Главу, побѣдами вѣичинпу. Россію, варачютвотгь поп]*лнпу, Оъ і‘о6оВ вонимевлъ до небось. Въ полахъ кровавыхъ Марсъ стра- шился, Свой мечъ въ Лмроішхъира рукахъ, Н съ трепетомъ Ікчітут» чудился, Взирая пл Россійскій флагъ. Въ стѣнахъ внезапно укрѣшыша И вдпвіяын окруженкв С’омігіікснл (б) Пела рокла: Или я вывѣ поаабылаеь, И съ опііго пути вклониллсъ, Каверинъ прежде а текла? Тогда божестнеявы науки Чрезъ гори, рѣмі іі моря Въ Россію простирали руки, К». сему Монарху говоря: Мы съ крайнимъ ііцанччіъ готовы Подать въ росийскадіъ родѣ новы Чпсгі.Пшогг ума плохи. Монархъ къ себѣ ихъ прививаетъ; Уже Россія ожидаетъ Полезны шцгіігъ ихъ труди. Во ахъ, зимтокіиі судьбина! Безсмертія достойный мужъ, Пданенсгвл :іашозх> причина, Къ несносно П скорби шипитъ душъ, Вавистливымъ етгоржепъ рокомъ, Зіпп въ плачѣ погрунялъ глі бокомъ! Впупілш. (к) ршліай нашихъ слухъ, Верхи парпаесли вш-етешив, Іі Мувы воняемъ провождми Въ небошіу дверь преевѣтдый дугъ. и) Потугъ Ввликій. б) Педоуиііпзімціія. в) Вішрп.. Т. 1. Галаховъ Пгторило-ліпср. хр. Въ таптой праледВоП печали і СомиѣшіыЯ игъ штилей путь, И токмо, шествуя, желали На гробъ и па хііда вяглвнутг*. Но краткая Екатерина, Отрцда ко (Іеіръ едииа. Пріемлетъ хнвіфой игъ ручгоП, Лгь, ѳелпбті живлъ ел продлимъ, Данію бі» Сікнлнл (г) иоетыдялась Оъ своимъ искусствомъ предъ По- ЖЛ? Клплл епг.тлоетъ окружаетъ Въ толикой герыті Паршотъ? О коль согллспо тамъ, бріпѵюп. Прілтпыхъ струпъ слпдчайшИІ гласъ! Всѣ толмы покрківзвяъ лики, Въ долинахъ рнаддютсл клшш: Великая Петрова дшерь Щед]юты нт".п пренілііштъ, Доіюл].ачи' Музъ усугубляетъ И къ счастью опв-рваетъ двврь. Великой нохввлы ДСШТОНІП., Когда число своихъ побіцъ ( 'ргшгпгп. ернжнпыіыъ макетъ воинъ, ІІ пт. ІК-ЛІ. І'Т-Ъ свой пѣвъ ЖНі.еП., По рлпівкіі, ему видолистііы, Всегда, хвалы нпі прпчаіітяы, іі шумъ іп. полкахъ со всѣхъ стороаъ Звуищу слалу шігдупщмъ, И грому трубъ сл мѣшаетъ ПлачопииЙ побѣждонпілгь стопъ. СЫ Тебѣ едіиюП сшили, Мпшірхпнл, принадлежитъ; Проетрашпиі Тлол доржава О какъ Тебѣ бддіт>дпрігп4 Визари пи горы прсниіч-кв. Вишіри въ паи: *піа:і піпраг.п, Гдѣ Багги, Двѣпръ, гдѣ Обь тс- чиггі»: Ііог.ітс.тли къ оігыхъ патавкпо Ні&ухоЙ будетъ олцюиепііо, г) .Читллпп» іглзіиіігіп р, Сеігы утіпцнь Гшепо вх'Ьсь им. Парижа (,Ср. яодЪо: Не- ид пи. Петербурга^ 11
— 'ко шедроваю то<н,Я цвѣтетъ. Толикое поимъ іфосггрдисшо Когда ВсевмпгпІІІ поручилъ Тевѣ въ счастливое паддллспк», Тогда СОКрііНИЩЛ открылъ, ІСакаші хвалится Индія; Но требуетъ къ тому Россія Искусствомъ утлержд^-шыхъ рук;,. ИІе (а) млату очистить жилу, Ночуистпухігь и камни силу Гобой нооставлеппыхт. паукъ. Хотя шіигдлишамв снѣгами Покрыта сѣиерва стрига, Гдѣ мседшши (кгреі! кризами Твои напѣваетъ .чшімвпа; Па Бшъ мемъ льдистыми горами Великъ слоями чудесами: Тамъ Лига чистою водой. Какъ Нпдъ, пароды идіюлеПі И Ормп шиишедъ теряетъ, Сравнишпжсь морю шпротой. Коль ішопі, смертнымъ пои нѣсткы. Творятъ натура чудна, Гдѣ густостью ЖИИОТШЛПі ГЬи-ЧШ Стоятъ глубоко лѣса, Гдѣ нъ роскотпн прохладныхъ тѣней Ни п-ЧствѢ скачущихъ блспѳй Лоилішігь крикъ ве устрашалъ; Ихотпнкъ гдѣ ие мѣтилъ лукамъ, Сѣкирнымъ пмследѣздѵь стукомъ Поющихъ іггіщь ие рмтоппяь. Широкое открыто поле, Гдѣ Муламъ путь свой пропирать! Твоей леллг.одушпоО волѣ Что кожамъ еа сіе ваттъ? Мы диръ Твой до небесъ проста* нямъ. И овакъ гцпдратз. Тпопхъ поалмямъ, Гдѣ ічишш исходъ и гдѣ Амуръ Нъ аезсныхъ берегахъ крутится. Желая іілкіі потратиться Нъ Твою дорзпшу ать майкуръ. я) Пскуостж, Со мрачной вѣчности ваішиу (б) Надімпдіі отверзаетъ вамъ! I дѣ пѣгъ пи правилъ, ті мшву, Премудрость тамо Зиждетъ ірамі.І Певѣжеетио предъ ней блѣдпѣтть, Тамъ нтажшиі стезя бѣлѣетъ На истокъ пловущяхь кораблей: Колумбъ россійскій черепъ вода: Свѣтитъ иъ иввѣдаііи народи Сказать о щедрости тиаеП, Тамъ, тьмою острововъ посѣяпъ, Г’Ѣітіі цодобгчтъ опГ-онъ; Небесной сипеп- й одѣялъ, Павлина йОТфИМЛЯеть врс.ч’ь: Тамъ тучи рданшт. ігппті. летаютъ, Чти пестротою преиишііить Одежду нѣжный весиы: IIимлсъ пъ рощахъ ароматныхъ II плавая лъ струя хі, пріятны іъ, Но вяаютъ строгія зимы. II се Мивераа (и) ударяетъ Въ верхп Гифеіііпги (г) копіемъ. Сребри и злаго нсгеіншгъ Во всемъ гаіелѣдія твюемъ. Плутать пъ ііавсіыпиап. мптстші, Что Роошп> въ рука предается Драгой его металлъ изъ горъ, КпгориЯ тамъ натура скрыла; Отъ Сноска днепнаго свѣтили Свирѣпый етаращаогь взоръ, О вы, которыхъ ожиддетъ Отечество игъ нѣдръ сіюихъ, II видѣлъ такопнгъ желаетъ, Какихъ аоветъ шгь странъ чужихъ, О ваппі дни Вшчммояеішы! Дерзайте, ямпѣ ободрепш.1, Рачспъемъ нашимъ иЗДаватъ, б) Запасу. и) Млятрпа йіішн’д» ііп [й'-тпОрвлв ПОд^ зоннаго убѣжіпцл Плутояёла. Это прнпп- сшіаить Ншітупт. ВыТчто ікуіѵнл сль- .аоиыю бы иотгалить Плутуса (бога бо- гптстп-і л драсиісіиілип. ммахлояъѢ г) Урллъскія горы.
163 — Чі.і можсті. собелшіііыгь Плато- новъ II быстрыхъ разумомъ Нептовиэт. ГосеШсиам разитъ. Науки мшиней тгпиотъ, Отри/ етпрымъ иціашѵь. Въ счастзкооіі жпзпн украшаютъ, Ііь в&стастішЛ случай берегутъ; Въ домішшііп. трудностяхъ утѣхл, 1! яъ ддльеппъ •-тралтиш. пѳ по- мѣха. Науки полъаупзгь пяр’Ѣ; СрОДГ народовъ и іп, пустынѣ, ] і. пьадскамъ шуму о ва-едиггіі. Въ ппикв сладки и аъ трудѣ. Тебѣ, о мял-кти источникъ, іо Ангелъ мирныхъ пішіигь лі,тьІ ВССВЫШИІЙ ІдП ТЛЮ ІЮМОШ.НИКТ,, Кто гордостью своей дервпетъ, Знваіл яашомт покою. Противъ тебя исястадъ войною. Ті-бя Зіикдитвль сохранить Во всѣхъ путяхъ бештретк-чотшлу II жкяш. тлпѵ. Алагоавовонпу Съ числомъ щедротъ типахъ срап ПЯТЬ. Е Изъ похвальнаго слова Импе- ратрицѣ Елисаветѣ (1749) (7). /. Приступъ. Еглктл бы ПЪ ссй ІірйСДѣтЛІДЙ ІфЖЫ* пикъ, слушатели, нт» который надъ бДДГОСЛПВВПЗ<?Ю Д<?рЖЛ1ЮЮ стивійшія Госуддрьшп яаптел моко- ШЦк’СЯ МПСГОЧПГміРПІІЫ»? народы тор- жести уютъ и поселятся о слмчиП- іш.’мъ ея имени, вззмсжпо было вімъ, радостію восипцвппымъ, впаяесгясь до высоты толлной, съ которой бы могли мы обоаріич» обшираш-п. про- страшим) оя іаадычегтгл я гшглшітъ отъ когдоднщяго до ваходяіцягп солн- ца безпрерывно прйсгнрдікцілси вйс- [ клншшіи в воздухъ іншолпаюшійсл ямечшвіипнмъ Елисаветы, здхь крас- ное, КОДЪ ВРиШСОДІШППО, калъ |ЯДО- стаоо позорище илиь бы открылось! Коль мііо(ѵ]?а<ілишы5ін араэдіующихъ яиля-мя духъ бы ваять копвѳселнлся, когда бы мы себѣ ’гувстміі прод- •7П1ВЯДЛ. ТІ’О во градѣхъ сргЬпчн ми- ромъ, покади стѣнами огражден- ныхъ, въ селахъ отпитою жаг- знно бінгокловепиыхі»» при моряхъ отъ вошшой бури п пгум.г свобод- ’ГЫХЪ. ня рѣкахъ изобиліемъ Нрі/Гй- •хаюіцпхъ ж-аду внееллііцімпеді бре- ГЛМН, ВЪ ПОЛЯХЪ довольствомъ м ГіАппігаслостІю уі:рашооныхът на го- рахъ верхи сион благополучіемъ выше поаносшцихЪф и на холм&хъ радостію НіниюяйШЫЗ'Ь, равные ебнтателн разными образы, разные гшии ряд- нымъ веліітл игЬлІРЖъ, раакип племена раанымя маыкпмн адипу пр-^оапоглть. о единой веевдтя, единою веош- лостилѣішеи своею самодержицей хвллігтеа! Тамъ си бдшѵьгойѣаівмъ нродстол агійрю Господню, чинъ гшпцелн=ий съ курииіемъ бдмхіуіапій воавиіпмть мохютешіыв гласи п сердя»? свой къ Вогт о покрывіигіщей н укршплюіцвЙ церковь его въ ти- шинѣ глубокой; ппхъ при радостномъ, внукѣ мкрполх) оружіи достигаютъ до обшювъ тт.ржпстпентлА плоски |- е- сІЛскалчі юоішепиц похазующаго евпп усердіе къ блмхншлувдой: и щедроіі евоеіі Гооуд:аркііг1к Тамъ, сотіадшжь ва пржідвйнное пиршество, градо- нячалышкі п гралстлле нъ любоввой бесѣдѣ воспомнісаюгь труды Петровы; іпцѣ, по схіверіпнніи .тлитш вря со- бранныхъ бе-лмятсймо рукоятѣхъ (л) ликуя. Скачутъ земледѣльцы И про- &| Рукоять—сныть. и
— 164 - СІИМЪ, ПО угррлігіхігъ ІгѣвІОМЪ ПОКрО- вителыпщу сіи>к» пелнчшптъ. Тамъ плапатгип, достінал біэкиіленлго ігрп- СПШИЩН, пъ радости золшмгіе воо псмішаюгь и пестрые впіися пргыд- П0С1ПЛ Н.ІГЬ КОЛебЛЮПЦПІІНМІ НОЛЯМИ расщмктирмэгь; видѣ, по простран- нымъ шшигь алійсммъ ризъѣвжлл, епяшыѳ обитатели хитрымъ искус- ствомъ стрѣлы сіюи весело пускаютъ и поклаують, ноль они ялѵви устре- мить ИХЪ ВП праговъ своея ШЯзе- лптнльннаы, По хотя остостпеяіпле предіии силъ чалинѣческихъ не дое- иодлі; п. радостному взору нашему до толикаго лсчвыиівпіл догтвптуті. н толикимъ зрѣніемъ насладитъск, однако духомъ воопосямсдг, ревност- ными крилами мыслей воалепм-мъ и всеобщія увеселенія повсюду ви- димъ умники очами, которыя выліачо іпі древнему царствующему граду, нпхцр-лѣннымъ врпеутстлЬ.’мъ мепре- СігЬтлѢЙШІЯ Государыни шшіея осіян- ному, прости;»аю7саі. Чисто мі.ісдрн- ш.іП вэо]л> вашъ, обоарін'ъ рваные торжрстнъ образы, блппкілоаенпое ел йліідіініо нъ день сей украшающіе, па пресвѣтлов ля лице обращантви и раасЪяішыл повсюду увеселенія на исмъ единомъ находить. Па инмъ нстлішое благочестіе (ѵесвляіцее цер- ковь, на пічгь мужественную бодрость укрѣплли шую н< инета, ІП1 НОМЪ щнггкон проиосудіо, примѣръ судд- пцімъ н отраду судимымъ дающее, □а. пень вроаорлнпую првкузростъ на отдллепиыл мѣста и на грядущія времена юиркиную, ясно п нъ от- сутствія сіяющія видимъ н ранно шію. въ првеуктпіп блітчшкьано почи- таемъ. Но кто рмтостмымъ усердія врѣніемъ яснѣе оииП годитъ, пакъ сіе для ршшроетрыгеиіл паукъ въ Россіи Петромъ Великимъ устамо- плевяоя общество, песклшшшлл. ея великодушіемъ обіюилониов (п|? На- черпигниго въ душахъ шіпгигь бож*.*- ствеііваго ея врліш ян горы, ни дѣсы іііілрыть во могутъ. Обршцмпхш предъ памн яяпю ея сладчаГішіл уста, аіівіыѣішюиіія иасъ ноаеѵаьигь, и ота чыегсЬколюбяо къ піипі сіояйія, н щедрая р?зш іюдписувмцпя благо- получіе наше. Ободрить иачикпю- шЬіся внуки, но щадя сяилхъ слкро- нищъ: утвердить игъ благосостояніе, иродпиыі'ь полезные законы; огра- дитъ слсн'ю милостію, пряляяъ пъ еобствопіюе свпе □окровипиьство; оспорить имъ къ сабѣ спободшиЙ до- ступъ, ппручингь ихъ доброхотному предстлшгиілі) изъ снвихъ ближай- шихъ (бі есть толь великое блііго- дѣлігіе, кото}м>і' въ мысляхъ и серд- цахъ паігіпхъ но вѣіш исаагладимо «трнбудвгь, и ел кпторон мы, по исьй поаможпоітпі и силѣ нашей отираясь о пріграиіеігія наукъ п ігрвлоліогуи селимую Пллгоііташппіу ігохяаламн, д-Іаоыъ и словомъ благодареніе при- ІГОС.ІГПі ДОЛЖНЫ. По яогдд ньппачв пъ иаълвлепію гілагоддрішстя иангей должно быіъ вамъ впаЛуждоШ’ыісь, какъ нъ сей горжвстіісиііый день, првевѣтлому ел мвонмевитешу посвящвнныИ, въ ко- торый съ нашимъ особдияымъ весе- ліемъ общее пралдаоства еоедіншетші? Пе можетъ ннооисдшия радость наша пъ тѣсныхъ предІі-іАгь сердца, иыііѣ удержаться, но на лице и на лвыігъ плливается, Нздрягыигсл йрйЛпія си- лы разума и слова пх бряшкъ ыонар- &і Аіс. Нй'.кі:. полі’іпішіігк пиоігЛ ус- тавъ пъ П47 г. б) Гр- И Г. меііекьму, преаидсяту Ак. Наукъ.
— Ж — ПіескІЯ дабродѣясля, уввселенів подданныхъ, удивлошв свѣта, славу украпѵшіе временъ нашихъ. ВеЛШШі дѣло іі мѣру моего ралуна превосходящее иродаріомлю, когда при тлді. виднымъ собраніи, именемъ сего ученаго общества, ка пестлзао- к<и> блАгодЬяяіо вощіч!іі!ііп?Гі па свѣтѣ 1 ѢсударынЪ блаіѵдврсдін и похвалу ирипишггъ натшзмі. Но рхісудивъ прилежно, обрѣтаю оікю легко и спо- собно: ибо гдѣ обильнѣйшую матерію сыскать краснорѣчіе, гдѣ обшириѣ»? распростр.ііііііі.ел рааучъ, гдѣ бы- стрѣе устремиться искренняя рои- поетъ макетъ, какъ въ ирсслалныхь ЛОбрОДѢТС'ЛЯХЪ Г ЛЬ ВОЛИ КІЯ Мі'ПІф- хани? Кпіда лзглп. моВ, щедротами <*я ободрсішыЛ. удобнѣе обращаться; тогда голосъ мой, вздиподушіокъ ен уКрѢШаНЕЫ.1. Громче водиысіггься мо- ЖШЪ, какъ проповѣдуя п преиизпося несравненныя ея достоинства? Не снисканіемъ многослойнаго мыслей распространенія увеличено, и» ииті?- іліъпп. сложеніемъ замысловъ ши пестрымъ преложеніемъ рѣчей укра- шено, ниже риторскимъ шціеніозгь ічооышоііо будетъ сіи мое слово; но все слое пространство и эеличе- ствп отъ песряйпнпиип» свойствъ Монархини иішгол, всю смаю кра- соту отъ прекрасныхъ ея добродѣ- телей, и исе спои всшіышвніе отъ устремленія въ нвЙ искреннія ров- ности прямотъ. Ибо приоолгтея бла- х одареніи Государынѣ. благо’нчггивгѣй- п-ей: свидѣтельстауютъ согадмше и украшаемые храмы Господни, поще- нія, молебства и трудныя путсшо- егвія благоговѣніи ради; лринасятгл благодареніе Государынѣ мужествен- ной: сіівдѣтелі,ствуютъ налъ внутрен- щі.ми и лнѣишлмн прагами ел пре- аиінния побѣды: приппгптвп бллгс- дарсяіѳ Государынѣ і.с-пікодуіші<?Й; свііхіігельегвуюгі. ирощелиым просту- іисчііи ііііутрічпіигь и продсрлінтгл рпѣшпихь непріятелей, и кроткое па- нлзтііе ыі лаолѣавгъ; црмпосятся бла- годарѳніе Гос ударынѣ пр • мудрой! спихЬге.'п.сгпуюгь проворлмно пред- иріемлемыя учр жде’Ші, аиутрвішео и вггіішпео спокойство утлерждшщія; иршіосигся благодареніе Государынѣ 'іеловѣііолюбаной: енидіітвльстиуіт илтернее іи. поддаппымъ ел еипсхо- ДАТОЛІ.СТВО И КОЦЛЮблОНПііЛ КЪ ІПІМЪ кротость ;пршккитсл блиллдприійі' Го- сударыкѣ прешшэеердой: свидѣтель- стоуогъ бса’шслоніюс мнпжостмо осію- баддрищихъ отъ смерти и даішиіі еЙ отъ Гига мечъ на клопъ погшшіьиъ іфовіиі ргц,н несбагропшлЛ; пршіосптел •"•.іліодирепіе Государынѣ зрещедроіі: сиидѣтыьствуеп» проилобилілос снаб- дѣніе иѣріии'іп, избыточеству тщео іаглугъ паграждопіе, спОможеиі<? до- йрцдѣтелыгоіі скудпостп а воостина- влехио цосчдс-гіемгь ршюроіілыхъ. Но пріятномъ п яедпкелѣЕпомъ раю ра- зумѣ» мо(1 пыиѣ» '.ібращлстсп п отъ одной цвѣту щей добрадѣ'или отвлс- паетед красотою другія! Нсѣ пре- славны, югЬ прелюбехшы. Иіи> поѣлъ нвстнуогь, коль благороденъ есп. ко- рень, огь котораго сей н.таыкдешпдй добродѣ.і-.'Л.міі иинатродл» нриішрасиш гірошіѣтаетъ. Изо всіигъ достиплствъ Монаріипи вошея покавуотсл, коль велика были ея предай, которынн оживленная, еовстамелпая, укрЬи- лишая, воапили’і шші, иросвѣіцои- илн Россія пылѣ подъ всѣми венны- ми царстнааіи главу сбои хккзВОскгь, аоторихь сдпі'.выя дѣла п заслуги къ отичёстиу 11а миііъшо подлежать къ пахііыѣ ел авллчества, педеля
— — КріВ’і ОПЫТЪ гп« РЯ рОЩРТПЮ ПОСЛ)4- ЖИЛЛ, Д1И ТОГО ОПЕРИЛЪ Гіи л ІЛЛТІІ ічшъ мллдлго Михаила, для Степаны и сл«ь нріцѣдоиъ палить пріемлю- щаго съ вѣлцелп. царскимъ тяжкое бремя поипрж 'іп’ы.ч РаегЪц. обіиіклмю- шаго рлзашвігпыл стѣіпа. сооружаяі- шдіго раоороалие хромы» гобвраюіші- го рлсточ^нЕгыхъ гражданъ, вдінхі- аяютдго рмялпценвыл государствен- ныя сопровяща, исторгающаго корень боічіотгтуппыхъ хиіпнпкпвъ россій- скаго црОіУЮЛК. и Москву отъ жо- іггокаго ігорпжі ізіи и глубокихъ ранъ исцѣллюіг.іго; пообрмшъ бы я пылѣ премудраго п мужественнаго Але- ксѣя, бодрымъ своимъ духомъ г»бо- дряющдго Россію, пд*ошоіую паяя диктатъ свои ішвдод утперждакпца- го благополучіе подданныхъ ішеп- ТИЛЬОЫМИ &1К0ЕІ&ЮІ, ПОЛНИ ВОЙВНОЮ наукою, церковь іиутреблевіеап. ереси, простирающаго побѣдоносный мечъ (-еы)О ня Сармвдію, и Россіи ШВДре* вло ирипаілеясащіл велисія шіяжссгт приводнымъ оружіемъ Россіи вознрл- щающдго; представить би я Негра именемъ Великаго* дѣлами большаго, гаілпною себѣ сигъ Нога премудро- стію іфосяѣідающаго Россій? и му- жествомъ вселенную устраша»"»;ппгп7 единою рукою мечъ и скипетръ обра- щвхпцаго, къ художествамъ прости- ришдаго другую, праллепіелгі- всѣхъ земныхъ яоклрховъ, трудами рабовъ слояхъ проаосходіондго, искореняю- щаго юепѣжество и науки шісаждаю- щяго, шиіоллліыіщго поныяп полка- ми №?млю и море новымъ фЛСТОМЪ покрышщшщго, военные* слоя закопы собственнымъ примѣромъ утверждаю- щаго, и славу еіюю со снишн? оте- чргпіл до пріі-ъ псіаяопнпіяго; па- чертъ бы я въ умахъ вшплхъ ге- роиню прекрасную августѣйшую Еіга- тершгу, среди впрвврекяхъ плбѣгплъ, ерсдм іфймвщдго оружіи, среди шу- мящихъ ЯДрЪ НВПОНОД4'61Шу ДІ’ХОМЪ, премудрому гос-удврю премудрые со- пѣты дішлиукц вѣнчдеяу лотомъ его рукою и пресѣчегпшя смортіх» еі]н*д* пріятыя дѣда мдоютрудилшагося р«- сійспдгр І'рркудвса нд ркмепп пріем- люшую: по слово мое къ собетвои* шагъ добрадѣтѳдіімъ и достпппствямъ Моларгитга нмпря пошгкшйггь; пд пнхъ единыхъ пстйшмтъ псю слою силу* нѳ исчисляя подробно, по токмо ішктніійпіія представляя, Я Польза наукъ. Нѣть пи олмпаго мѣста ггъ ттрп- гМщнниой IIигрокъ Ра«:’сін, гдѣ бы вліідоігъ своихъ не могди прзшвети науки; нѣтъ ни ечишііо человѣка, ко- торый бы по мпгт. себѣ ніпідыъ о ъ нить пользы. Ч™ сіштііс и что спаси- тельпѣе быть можагъ, какъ, поучал ъ въ дѣлахъ Госпѵдішіъ, ял высокій сданы его престолъ взирать мыслен- но, и п}юповгОДшмкп*. его внличество, премудрость и сиду? къ сому огво- іхяоіъ Астрономія ггристраянов рукъ его вданіе, всчп. нйдимыЯ міръ сей, и чудныхъ дѣлъ ого мшгообріййую хктрімяъ* Физика похазуегь, пг»дзя обильную и богатую матерію къ по- □панію И ЩЮМіШЛевІЮ Творца отъ твари. Что поюлшѣе есть чолоігіче- скому роду къ кяшпіпому сообщенію своихъ избытковъ, лгго беоошмиііл» плавающимъ въ морѣ, чго путеше- ствующимъ по разнымъ государст- вамъ нужнѣе, какъ лііать ір.ишкеііів мі.і’ть, теченіе рѣкъ» разстояніе гра- довъ, яедашву, изобиліе и сосѣдство разныхъ вемелц пряны, обыкновенія и правительства разныхъ народовъ?
— 1Іі7 сіе ясно нѵкаэуеть Географія, кото- рая веял вімушишм обширность едп- пиму взгляду подвергаетъ. Ч Ьмъ поен- іи ія ГСрДДД МШ1ДІП ІГЬ мулдесиюіь ному црипгта противъ дІіОетіііхі и къ храброму гѵнцпгцннію пте- •іэства побужліштсл, какъ елдв- вимм примѣрами ішлмгагь гироота? сік приводитъ ад память Исторія п Огнхотвюротво, которой, прошед- шія дѣянія кино «шиста, кіигь ші- стояния иредстпнлнетъ; обоими пре- хвальныя дѣла великихъ гоеулдрей наъ мрачныхъ челгстоЛ ѣдкія древ- ности исторгаются. Что пршюсходиѣс себѣ представки. можно, какъ такое средство, которое уігравляегь ранулъ, кокмуитъ ооорелѵс’пшЛпутьприш’.вп- деяію (а), удрепцаепъ человѣческія страсти н естественные в граждан- скіе авжшгы утверзздАвтъ? аа пспол- пясггъ Философія. Что есть человѣку жшшіі своей дороахі н что шпбезпѣе здравія? обои сіи Медюдогоо сохра- няются и продсажшотея. Что въ ч<<- ЛОЯѢЧРГЯШМЪ обществѣ птжяѣн остъ употребленія ранныхъ мнишь г л іпга- ігіл вяутр-шнято вещей сложенія? сіе открываетъ Химія; Мехаяпка оныя еотмляотъ Всѣ сіи книгою я осто- рюжною Математикою упрандяиФСЛ. Всѣ къ пригіал;епіэі блаженства чшш- вѣческато хотя разными ибрдшл, одна- ко согласною пользою служатъ. Но псѣ сіи чрезъ особливое щидралюбя- лил Государыни шииня блкгодѣяиіл ігь Россія умножатся, процвѣтутъ и принесугъ обильный плоды въ езое время. Произрастетъ цдбсь насажден- ной Пигрнмт^ огражденное милостію и попоенное щедротою достоПныл то- дпкати родителя дщори, прекрасное а.і Истинные путь иолгЪ. премудрости древо. возрастетъ іівѣт- ии овох ]>п4Шростр4Нгь пн всей вселнм- іеоЙ. Отверста богатою ея волпчоотші рукою широкая дверь паутомъ въ іфрспрышуд) Россію, въ которнО снгЬ во вапшмъ допальстнія н пъ шиной бмопвеиостн раснростпрлпгъ. поікн приращеніе, Нилин ткршнеаір, яошю просвѣщопій л полую СЛНВТ пріобрѣ- тутъ, и ш. новомъ великолѣпія на ннчплштй пъпзОтЬ, ТО едмамъ верху своето соворшеиотто иос га идейныхъ есбл лсему снѣгу домажутъ, и пол- нымъ енгчпгъ гіяііірмз» осгпшпутся ночь варварства шгь самыхъ отлыов- нихъ и яъпгЬ ещо едва пажЬстпыхъ мѣстъ разсыплютъ. Ибо гдѣ удобнѣе совершиться можцть идіадачотидл н землемѣрная паута, какъ та обсппрноП ел величества дгрждвѣ, видъ погораю солнце дѣлу® полинину своего твчевЬі совершаетъ м эт. которой каждое свѣ- тило жміходшцее к иахпхшц»:* въ еди- но мгпопйоіе видѣть можно? Много- образные нцш естеетв&ішмхь вещей и явленій, гдѣ способнѣе пвелѣдоадть, іиікъ та поляхъ, іелнкоч) свое про- і,традстло рдалкчЕшмъ множествомъ ішіітовіі укрчппимщггти, на верхахъ п нъ егЬ]юхъ горъ, выше облаковъ НОСОВСДЯЩВХЪ и рдяными сокріпіпщл- мл насыпанныхъ, въ рѣкахъ отъ вппй- нііл Индіи до вѣчныхъ льдинъ ири- текающкхь, и па ѵл- тихъ проотрчн- ныхъ моряхъ, полныхъ дшішхмп Бо- жіими чуде<лліпг ппхь Кллшміепіппю держаіюю волны своп преклоняю- щихъ? Гдѣ безопаснѣйшей ааілшцв Муны обрати могутъ, какъ въ про- сгрпнінтД и бі.чішгтожной Гиміщ иро- йврлиноеггію Моиартштп ташея уепп- КОеПНГіЙ 51 НЕЧіибііДИМОМ ші вилою оіркждшшой? О полъ велшшп благо- ^ѣлаіе оіъ сего Мдаархипж нашея
— 168 — потігрпюгн'із но іи«ъ снѣгъ рлещкі- странптоЛІ о коль воадіѵгіінно бднго- пплутіѳ лшпе, россійскіе юплптп, ко- торыщ тилвкоі) шиоетію щедрыя Го- гударкпш питаемы, въ радостныхъ трудахъ упрмл.іитетеньі Представьте собѣ будущее зпипн оосмшйв, къ ГОТО рОІГТ Я!Д 1іббр*Ш4| СО бЛІІГ'ЗГОПгЬ- піемъ ипимаВте, что птігустѣПтпгѵя пмнерлтрнка, Довольству іі илеъ своею г.анною, матерски поведѣіииѵгъ: Обу- чайтесь ц]>іиккяо: Я видѣть Россій- скую Академію іпъ сыновъ россій- ЛКЯХЪ С'.КГГОЯЩуЮ ЖРДН.Ті (а); поспѣ- пшйт» достигнуіь совершеяств* іп- паукахъ: сеп» польза и слива отече- ствѣ, сото пнмѣрешѳ моихъ родите- лей, вето мое приіівімм'іиіе требуетъ. Н •отигяпы еще дііла м;лпъ предковъ, и йввоелѣт ію достондетву Петімлмі, ім-.тнкхн глава: простирайтесь въ обо- іъ-цеігіи ршуда п въ украпкягія рос- сІЯскдп» слона. Въ пространной моей держоаѣ пеоцѣивнщаи іхжроипщіц ко- торыя натура обильно щ-едип--спть, ді-хлтъ потавішы и только «іжусньггк рукъ ожидаютъ: ппиллтаПте крайнее стіишііе къ естеопіошіыгъ вещеіі педнаігію и ревностно старайтесі. на- служитъ мою милость. Сіе щедрое ея нешічестімі аолелѣній слыіна, ді«р- ваЯтіі, бадрстлуйте, усітѣанЯтѳ въ те- ченіи вашимъ. И ЯН, которыхъ оходъ къ паукамъ свободно отнороіп., уип- треЛліійте сію щедроту въ поллу СЫПиЕГЪ вашихъ, и намѣренія Пнтро- ыц. попеченія Екатериннна и Елисаае- тииа велішихушія тщотио ве оста- вшіЛто. Не гмтуе среди сего царству- ющаго грллд жидищо шіукамъ воа- аі іЛтвоектм къ тому положенію пов*- пі пзді'ииАеіІЛи'О устаал, ПО ЖіТйрШі) дп.т>рж7Ы долдимісіоаоалв быть всѣ п;п. русітягь. двигиуто, во чтобы упранх пгицін гра- жданскія дѣла изъ и&стъ оудебиыхі., упражлпющіесл въ гпюпиоліъ дѣлѣ ы> стѣнъ Пегропыхъ, предстоящія Мп- пжршескпму лицу ивъ прёвг-ѣтдлго оя лому, строящіе и уиріилляюшіе флотъ россійскій съ вертелъ кпрлбвл.ігьггъ, и йбращшппреся въ купечествѣ съ судаяь л съ првст.'шищ» па сіе зда- ніе взирали, среди своихъ упріыклюкІЛ о паукахъ ппмыпгдяли и къ нимъ бы любовію склопллісь. Ж. Ода благодарственная Импера- трицѣ Елисаветѣ і 1750і (\ ІСлкуи радость ощущаю? Куда я нынѣ восхицоиъ? Вебисву пищу и икушяю, На верхъ Олимпа ноипмШъІ Вожеотвеппо лппе сіяетъ ІІо мнЬ, и еярдан озаряетъ. ВапстАющкзсь лущ-мъ щедротъ I [Соль ЖЙЖ1Ю Флоры лдѣсь богатетао? Іѵиъ сродно нпяіухп пріятство Воі'ипѣ краспыгь сихъ высотъ’ ЧпииЯж ее? Діаігй л щюкрасііпй Ужо послѣдую лъ лѣсахъ, Отъ коей іптред.'П.іо шшедсшИІ Укрытыуі хочепі апѣрк въ кустахъ! Уже и купно со хопгппщіі Внлпииліипшй еольсіійпнЙ, Въ бетобіігпгыгъ страпахч. несусь! Вл&жвнітпю мыслямъ ноиолатиоі Ндягополученъ многократно, Когда нетщетіашъ сломъ п льщусь! Престонъ соииішъемъ колобатьыі, Смлтснныіі тухъ мой, я повѣрь: Нелажиы то мечтанья врятея, Но пстшгви Потрйна дщерь Къ паукамъ матерски снисходить, Щедротою іп. восторгъ приводить. Ты, муза, лиру пріимя, И чтобъ услышал* ваиошіа, Кодь питанъ наукамъ адЬсь бівжвппа,
— 10В — Вопяпння, шхіпягппь, грг-мп. Гдѣ. дрсФ-ііимъ щепамъ Славеяд {іі.і Г'.фдлен, иролііінеь струи, 'Глмъ, вт Нимфа инудшешіи Уіфіипены луга спои, ВдаТШі краны ономъ мѣрять, 11 въ ух&ігЬ авбѣ не вѣрить. 11", какду обмрѣотптг часть, Съ вно-ліимъ сій пііініюі’ь: 'Го само ПР-ба мхшдиогь, Ніи Петровой дщеріс платы. (б), Рекла—к, влагу ралсѣкаЯ, Пустилась тщательно къ ПеиЬ; Воли», во брега удлрлл, Клубятся нѣмою въ травѣ. 1$0 храмъ, сіяющій металломъ, Предъ тропъ, ухрашеішыЯ кристы- ломъ, Погпѣплю простираетъ ходъ; Вѣнцемъ пиленымъ ушвпій* II къ пассъ (в), вѣщаетъ, облечен- ной Владычицѣ рпсыйскахь водъ: „Рѣка, которой пролпмюп. Великія ооера ишь, И кою іромед прославляютъ Во осой всалешіой мігрь и бравъ! Ты счастлива трудомъ Петровымъ; Тебя п нынѣ и» 'ПГЬ ПОРЫМЪ Рдчоівомъ Елисаветъ. Но малые мая истопи Прими въ себа какъ Ногъ широ- кій (г), и) Рѣки Нидшіиіиі, нініцликпдл іп> ІІепу. Л вп. Проткціггъ пя имя "тъ Славвил. гі) К.ИІСІХПСТЛ пъ 1744 г., перестроила во новому плану Царское Село. Л—іп. в:і-?іаилн'эгъ р. Славянку ріаакааать Ногіі объ атомъ п]іео6ралі>и;иі:іі, обі. уіграіпп- іхіп города аилами л ігрпгаасдвяікми скусопгь. Райспалъ «г-тю'шетйа въ и стрі-|агь. в> Внсеопіі—драгоцѣпшш ткань, г) Предашь по.иігшй міисок* Ноэд п. рою. КлтсфиД іт рая течеть, Моп источники вѣпчасгь І^емсвтіЙ рздпа крлсотд, Гдѣ садъ бі-гяіід іисааикегь. П]м?тліц.иы г.о:ілібпвъ мѣіпгл; Поди, г.тй небу полрадкигтъ, СобЯ цуЬгаіш иенещрлзогь. Пй тіьки-л нѣжная рнч'пл, Но осопь юшо юпосп. года; Всві'дд роекошствуеть природа, Исвус.сгпомъ рукъ побуждена. Когда зари багрнігшгь окомъ Рушшицъ умінжм'гъ ропъ, Тогда ц.ч вѣга'ш высоіюні! II нмредѣ аіышіыхъ лотъ Со снпспаіъ птпци йосігѢяпюгъ, Отъ спа къ веселью іихзбужд-ипгь, Что царствуетъ іи. мвиіъ лугапі. И соліще походя дшмггчя, Умихйвъ то. чѣмъ Пидъ пестрится Обпдыю при моихъ плпчкѵь. Въ сродииѣ жаждущаго лѣта, Когда томитъ пр-ітянпіыЙ день, Отъ впойпоЯ теплоты и <шѣта Прохладна покрываетъ тѣнь, Гдѣ р-ѣтпп преклонись эелепы, Въ (юваъ !Юаішіы11 сопряжоппы Отводятъ жаркіе лучи. Но колъ кслпкая отрада II томнымъ чуисгвам і. тутъ проххада, Кикъ росу іп.нкгъ цвѣты въ ночи! Еласапотппымъ лобротаиъ Вездѣ подобна храі'ѵлц Примѣра многимъ лишь щедротамъ Не смѣетъ скудна дать пода П ороппѵгъ скаканьемъ пили; Однако шшль оной поля Охоту ободритъ мою, Великой игъ попмиу бОПП’Гі Я воду обращу къ иоршинѣ, Ренетъ—и къ небу устремлю. Коль часто долы оживляетъ .'Іпнніціггь шумъ межъ ІІЫПЯіЪ горъ, Когда богиня покузелдетъ
- 170 — ЗйреЯ чрезъ трубный гласъ ивъ НОрЪ? ЕТІ ііі.гри въ слѣдъ во успѣваютъ. Кыш Мікитъ пи иоміншдють Ни ртш, пи частыхъ вѣтвей снизь; Круппъ главой, заучить брааддмп II топчетъ бурными йогами. Прекрасной всадницей гордясь (ар Какъ ослл цадвіемъ прокрытымъ Умножить .іуілюті пиѣпдъ число, Созвѣздіемъ являться яснымъ ДпстиЙпо Сдрскъй село. Чудо пища, тто легковѣрнымъ Стремленьемъ дравноетъ и беомѣр- нымт. Помявъ ва мердъ, вмѣстила тамъ, Укройтесь иа предѣлы еаѣтл: Се зиждетъ здѣсь Елисавета Красу крзілічну небесамъ. Великія Семирамиды Рмсыпань окружность стѣнъ, И вы, о горды ШіуаММДЫ. Чѣмъ Нильскій брегъ опттош^оъ, Хотя бы чувства вы имѣли И чудный трудъ дѣть малыхъ вріыи; Вамъ не было бы тяжко то, Что СТре^ИЫ (ІЫ цѣлы вѣки: Басъ созидала человѣки, Здѣсь ішждеть енм:.і божество, Ведиколѣпіиот верхами Восходятъ храмы къ небесамъ, Изъ нихъ нрс-снѣтлыми очами Елксаішгіі сіиегь къ нимъ, Ивъ надъ во всѣ страны впираетъ, И па-одняѣ врадетаплясггъ Вручеішиіі свѣсь подъ скипвтр, свой, Подобію кань орелъ парящій Отъ самыхъ облакъ врать л>жап;.к Поля и грады подъ собой". О коль правдиво імявипиитк, Монархиня, сей Кииі;.ч гласъ! в) Овисаиіп охоты, ватеру»» любила ІІаисатета, почему въ вдчдлЬ ииа и срав- шпшстси съ Діаи.ій. Коль Таиръ піиП далеко блистаетъ. То чувспіогллъ и ныш< Нарваесъ, Надъ ты отъ мѣстъ нреукуаігіешплъ И дѢтййй нѣгѣ посіілоушныхъ Воперѣла матерски къ нему. Яидял тадову щедроту. Колику къ ИНІНіІЯМЬ охітгу Даепгь народу твоему I Что дымъ и пниелъ отрыгая, Мрачилъ вег-лрнпу Энцеладъ, Реветъ подъ Этною рыдая II тіілсімъ иадолнкетъ адъ; Зепеспвымъ пронзенъ уддзюмъ, Въ от'иытьи трясется лромь, БепсилнЕгь тлгптт поднятъ, Великою покрыть горою, Бенъ нолыіы дпвжсттл йодъ топ, И тщетно силятся повстать (б). Такъ варшретоо твоимъ иеруаомъ Уже поіи'рікеіго лежитъ; Когда при шумѣ саадкоструіиймъ Повлцпхъ муть твой слухъ плучитъ. Востокъ я западъ паполпкеть Хвалой тпоѳй и возвышаетъ Твоя пг.е.’чк'ты выше звѣздъ. О ша. счастливыя ітукяі Прилежно простирайте руки И взоръ до самыхъ дольнихъ мѣстъ. Пройдите вдмлю и пучину, И степи и глубокій лѣсъ, II нутръ 1‘ифейскіП и вершину, И едму высоту небесъ. Всадѣ наслѣдуйте ымтсяі’, Что есть велико и прекрасно, Чего ешо ле видѣлъ свѣтъ; Трудами вѣки удішпто, И сколько можетъ, покажите, [Цед]кі і ою Евисадеть. Изъ горъ инсЬчетгы колоссы, Механика, ты пъ честь іюявыгь Монархомъ, оть н'/горпгъ Россы Подъ солнцемъ славой нодимлнеь; <>) Въ борьба съ і'игшітлын, Юииіі'ръ пв ;імг,іілдда ялпллыъ Зтиу.
Ныіилпи воды и 'рйЛлями, Мори іоедипи рѣками, И рвами йішга ивсуит, Воеігпы облегчи громады, Петромъ ояношшные г^ады Подъ скиптромъ дщери сгіяерілл. Въ земное ігМро ТЫ, КнчІЛ, Прошпшн внора остротой, И. что содержитъ тп. вамъ Ѵлогіл, Драга еокршіішіл открой; Отечества умножить слову И вящтѳ упрѣютъ державу Спѣши во ілтрымъ естествомъ. Подобнымъ облекаясь цвѣтомъ (л); И что прекрасно токмо лѣтомъ. Ты сдѣлай вѣ'Ши мдс’Ч’ргпіомъ. Въ пебесны, Уранія, круги Вопвыси посреди лучей Елнслвѵтпны заслуги. Чтобъ тамо нъ вѣчігу слипу Ей Сіяла новая плаш/гл. Россійскаго іірострояіттвл снѣга Собранъ па малы чертежи, И тралы опою спасеииы, 1! сила сю же пдплкешгы, Географія, покажи. Наука лсгаііъ метеоровъ, Примѣни неба предвѣтиП. И бурный шуігт. воздушныхъ спо- ретъ Чревъ вѣрны вняли предъявляй: Чтобъ ратай мотъ избрати прими. Когда эешгѣ повѣритъ сѣмя, И дать когда совой бродамъ; И чтобы, ас бокса погоды, Съ богатствомъ ладыги еглі народи Къ Елмсаіші ншхмъ брегамъ Л ты, вппдюбленлпя Лира, Правдивымъ счастьемъ іюсвлись. Къ блпстакицпмъ прадіыдмъ міра Шумящимъ анонимъ гкяввеисъ, ві Г. е. ц|шмііЫ>ди. < своею пргд* нетѵ гъ тожт. пядѣ и цжіпѣ, іп. килгъ прогаышгп. ихъ природа. И возгласи, что нѣтъ па г-Ѣдѣ. Ктобъ районъ былъ Елисаветѣ Тшиімъ блистаніемъ хвалы. На что г,н громи ударяютъ? Со гласъ коЙ звучно новтор.чшп Земля и вѣтры и ввлыі 3. Изъ программы фчзикн (1750): Смотрѣть на роскошь иренвобп- лующі.ч натуры, когда опя, въ нрі- нпшо лли вветушыощмтд дѣта, по- ля, лѣса п сады мѣжвою лелнпып покрынзетъ о бгачпі’депнымп рода- ми цвѣтовъ утеря пиктъ; когда теку- щія въ нсточншіагь и рѣкахъ яс- ныя воды съ тихимъ журчаньямъ къ морямъ достпгаклъ, и когда обреме- ненную сѢме-шіміі землю то любвзпов солптгкоб сілгоо софЬюегі», то про- хзпледніть дож.иі л росы Гідкго]:лство- рппнаа адажніктъ; слушать топкій шумъ трелещущпел листовъ иліш- ыать сладкое ггѣязо нищъ есть чтд- іюе л пемтипиипщее увеселнвіе Олоі- тать нлодорохія отъ колей и садовъ, въ еггтѣ лнцл посѣянныхъ и пяс..- лсіоншлъ, взирать на выблшціеся желтые ллдсы и на плоды, обремопля- пгй' вѣтви и руку господина своего уже ігь оебѣ прпшекдмюйе, ость сладчайшай и трудъ ионосенный въ забвеніе приводащан надежда. Соби- раті. полныя рукоятіи (б) благосло- венныя жатвы и зрѣлые цдсыы пе- повиппою рукою, и тѣми наполнять гумЕіл в ыгпшігы г пои, лождодѣн- нов и безопасностію огражденное есть удовольствіе. Но высшее всего в сердце П умъ ІШІГЬ НЪ Ясбу ВІМПО- длщоо сппсигелыіое ос'п.дѣзо—пред- ставлять въ умѣ слоемъ іичюстпжм- мое вмпчество в непонятную пре- б| Спппы,
- 172 — мудрость Всеяыгпплго МГЖД1ГП?ЛЛ, НО- клашшшго кпмъ сіо тиль дпниое ПО- зпршцв, СЛ’^9.1ШЮ II :ъ рЫІЛІГШЫХ’Ь тшірнЙ, на узеайлшпн л падлу кп- гг ѵ, и вд г.іе ГіхлголирігПі Его пщд- рсггК Сіи суть истинныя бдлжгпгтва рп- да чАіг.Иічесжаго и беаігорочпыя ігрв- имущс'СТічц которыми хвліігпш древ- нія Е’Ькя. угпсяиятшів первыхъ оби- тателей всел<’шпіл> н кморымя, ік>- жстъ бытъ, и ныпѣ нѣкоторые, при- іфпвождая прппвиінтуг и б^вміггеж* иуь жипль^ услаждилло. На ХОТЯ 01ЕН толь ПрІЛТТШ, ВО- эдйлѣнде, ПОЛОЖИ II СНЯТИ. ОДІЫК-і зшгутъ ирКВЕДІМІЫ битъ ВЪ П6С]Шк нетто высшее хосганпство, чего дол- жны искать въ подробномъ подншпж свойствъ п причинъ ітоппъ гіещеІЦ отъ которыхъ сія блаженства и пре- ііэіушеетаа происходятъ, Кто» рано брань чиипд, усмотрѣлъ прядшя и вріятвыя фигуры частсіі, пристойное пхъ распсілохнніе, внаігыный союзъ 11 сдиую причину ДрИЖеПІЯ, но боль- ню ли вмелием ихъ красотою, нѳ надежнѣе лт частъ въ пить постояя- наго движенія, но безопаснѣй ли полагается на ихъ попиваніе вромо- пи, не влипло ля удивляется хитрому художеству и хвалитъ самаго мастера, нежели тотъ, кто смотритъ только па внѣшній ВИДЪ СВД Ш11ІПШЫ. инутртіь плго стринніа не ;інля? Рапнымъ «бра- вомъ кто тегъ свойства и смЬшо- иіо шьпѣЛліихъ 'інстоО, еисткллпю- пцтхъ чувствительныя дѣла, язслѣ- додалъ расположеніе ирстшигь л дви- женія законы; іттуру яждптъ пакъ к».ю.іторуі> іудслгаоцу, уирджикіЕ^ щ .лся предъ нимъ бенъ накрытія въ сдоимъ искусствѣ, видитъ, какъ опа □оч пі умеріцнашшіыі отъ тшяго хладу дрова Песшя» пахіг оживляетъ, какъ обогагцаеп. жатвою к пло- дами, и готовить сѣмена къ буду* ідому иримеви, кагть деш. и по’іь, пзг</Гс п стужу у.маляэть п умнол^-Пі, днижоть н удерживаетъ вѣтры, дождь онспусіпопъ. иыЕигаеть молніи и гро- момъ смертныхъ устрашаетъ, упра- вляетъ теченіе подъ и прочія уднііи- тельныя дѣйствія провняндитъ: коль вящшее утѳеелегне имѣетъ < -гп. передъ тіімъ, жто только на шіѣпшИ падь нешвй смотритъ п вмѣсто елмісгь СОЧТИ (Щігу ТІЯІЪ оныхъ видиті» (л). Кто тахоныл мыслошіііШ радсуждепііі о натуральныхъ вящахъ, еп. гра- жданскихъ иля домоотроитслыжихъ предпріятіяхъ, въ дѣЁстл-о нриідоо- дить, того надежда объ окоичв- плвмытъ его іѣлахъ тіімъ тввржв есть п упоселптоді.пѣа, тѣмъ беоо- шісыѣаи иоягЬсаеть огоудпиолмяйіа по окончаніи оныхъ, чѣмъ яснѣе вадитъ онъ оокршюшіыя сяш рачи- тельныя натуры въ прщпвг-дрпіи са- михъ оныхъ аещсП (б). Но кто при- томъ представляетъ еіцв нечччьіьшіго строится п начальника натуры, нпп- рмтъ нросиѣшоіяіызіъ и ПрОНІШДЮ- щимъ окомъ пъ сокрсійонпып внутрея- оосгп міюгооб|шпихъ іцлреП, видитъ вэдпмныігь сопліомъ соеіаінмшыіі и стройнимъ чипомъ раппсшожэнныа игъ части, тайнагви инымъ носвѣ- дояыя, пъ кглхѵрііхъ непостижима Зиждителева премудрость тѣмъ воли- кояілшѣн янлявтсл, чЬігь тончае есть оныхъ строеніе; тотъ не токмо «икя- мн ггрылами благоговѣнія къ небу (км’хиіпастгл, нп и самъ якобы въ нѣкое обоженіе нриодіггь (и), Д) ПрІНТЛйстЬ /ципаллхпч,'іл ГСЛуХГ.П, б| Е]иіЕтяческав піхтыіа «хттпетвіііплліл. и I Святость шуштдеігпыхъ внукъ, <к>* глвсіе ашшш еь 'сущлпемъ р<мпгіоэиыхъ.
— 173 — И. Изъ слова о пользѣ химіи (П51) (>). Вступленіе Ркйсуждап о вхагойолучік житія чвлопѣ’нч’жлго, гдупиітедл, ва нага- жу того совыршяипѣе, ІІОКЪ СЖйЛіІ кто пріятными п бептюрочяымп тру- дами пользу припаять, Ничто нн □оыли Смортлому иышп и благород- нѣй ддно бытъ не монетъ, какъ упражненіе, въ кагоромъ крлеотд и лаашостц отнимая чувствѣ тягнспш- го труда, нѣкоторою- гладостію обод- ряетъ; жокіроѳ. никого не оскорбляя, увеселяетъ ниповниное СВрДОДі; умЮ- жая другихъ удоноліятно, благодар- ностію оныхъ Возбуждаетъ вонершвп- ігую радость, Такое пріятно^ бео- порочное и полвопов упражненій гдѣ спосибЕгѣѳ, капъ -гъ учппіи скакать можно? Нъ пемъ отгсрышетсн красо- та мнОгообрадшлхъ иещвО и удивитель- ная различность дѣйствій и свойствъ, чуднымъ искусствомъ и порядкомъ ОТЪ Всевышняго устрпепіпахъ н рдс- подаэднныхъ. Имъ обогащающійся никого по обидитъ: да тѣмъ что пе- пстоиііімое- п всѣмъ обще предлежа* щее гонрояпще ссбб пркібр -иъеп. Въ немъ труды сиші полагающій пн токмо себѣ, но н цѣлому обшесттіу, а иногда п всему роду челяйчоелому полынію служитъ. Все сіе кад- гпра- я*?тлино? я ші. много ученіе оетро- уійшь и трудами тщательныхъ дю- дей йіпжрпстті згвгіл шнпего умно- жастъ, ясно покалывинть состоянія иприпеЛскнгь жит»л»Лл гяесепгюс (лі со екптнюпшмііел въ стопяхъ амвры- Еа’ігилхъ. Представьте разность обо- ігп. въ мюсляхъ выппхЪи Продслашыѵ, а) Сличенное. ЧТО ЦІИП’Ь ЧР-ТОВІЛП. ПРѴРГіГТЯ нужнѣй- шія въ жизни мши, всегда предъ нимъ обраішнппиягл, тплыю паннап. умІюі’Ы друі’ой во тнкмн всего, что номля, воздухъ и лоды рождаютъ, не токмо всего, что ишеуегтви произ- вело чрезъ нлпгіо Нѣісп, няепд, свой- ства е д<х:тоинстио а:іііко>гь ваъйс- плегъ, по и чувствамъ наппшъ г/тшадь ййподввржайпіш пошп’іл ясно и живо сл-:>іи:«мъ я:-лбрижшугь. Одинъ више числи, перстом» своихъ въ гнетѣ про- исходятъ не умѣетъ: другой во токмо черевъ леличпігу тягость б’.п» лѣсу, черезъ тдгооіі. июк’іму безъ мѣры □анггавае-тъ, не токмо на лемли но- црпстрпгихъ ПР4ЦНЙ радстошгіе вида- лека шжаліиъ мажтц по в небес- ныхъ свѣтилъ ужавшій отдаленія, обширную огромность, быстро теку- щее длшьч!іі1е. п иа всяішо игшишиіо ока перемѣнной пихоненіе сшредѣ- лявтъ. Одаігь лѣтъ сдоел жимпц или кратнаго нѣгсу дѣтей евзихъ поішаагъ по живетъ: другой пѳ токмо прошад- ШНХЪ ВреМііОЪ МООГОрПЛЛІІ’ШЫЯ а оо- '.ГІ1 беВЧІІСЛРЛВЫЯ приключенія, въ ішту|г!і К !1Ѣ общееГІ^ГЬ бмішгіл, по лѣтамъ в мѣсяцамъ рлежілдгаегь, 110 II М1ЮГІЯ будущія ТГІЧИО ПрНХЕЮЛЯѣ- іцаогщ Одинъ дѵмал^ что жъ лѣсомъ, въ которомъ опъ родіигл, небо съ аимлею соодипялси^, сграшппго впіь ря яла болыпнн дерево на божестпо і'-кпь латаго споѳго міра почитаетъ: другой* ііредотаіиня собѣ водпюв пространство, хитрое строеній и кра- соту неся твари съ нѣкоторымъ еял- щрнпііТмъ ужвеомъ и блдгагоиѣйпою дюболіиі почитаетъ Создати леву бвд- кенечгіѵв В|юмудростк я силу. По- ставьте человѣка, лгетпіомъ или сы- рою ввіршл.ію кожею охва пыхну свою прикриіыхмцдго, пра одѣла-
— 174 - ірмъ платотпдігпымн одеждами и укряпібііііомъ бЛИСТ&ИІйМЪ ДрАГОПДШ’ пыхъ камней; поставьте поднимаю- шдго сгь -шили мучтгпійгит камень или іррегх;. для еііосП отъ вепрія- тедл обореин^ при снзбдѣяііемъ сігігт- ЛИШЬ П ПГТрІІМЪ Орузк’-ііУЪі 1Г МОЛ- НІИ В Грому ПйІрАЖЛллЦНЯН МЪХНЕіаМК. ГЬлстазьтг на воггронмымъ камнемъ ТОПИЛА дерево СП МНОГИМЪ потомъ едва щіеторающаго, при употреби- юптямъ гнлыпдя и лпуогдожвнныя манты къ двіешяіію ужасныхъ тя- геСтнЙ, къ уекпретю дпхпіпремен- яыхъ дѣлъ и къ топлому измѣренію и раздѣленію волячишй, вѣсу и вре- мени. Воззрите чысанпптліп очами паліями пк плодущаго черевъ малую рѣчку на сяяандютмъ тростинкѣ и пи пгремяпцм’оел во морскій пучинѣ ни великомъ кораблѣ г падежными •орудіями укрѣпленномъ, сшою вѣ- тра праішіъ его же самого <Ж*ущомъ, в вмѣсто плодя камень по водамъ имѣющемъ: но ясно ли видите, что одинъ почти выше смертныхъ жребія поставлАгп», другой едва только отъ бедслонесиыгъ животныхъ радшпіац одинъ яснаго повнянія пріятныхъ сіяніемъ увеселяется, другой въ мра- чной ночи нвкѣжнетмж едва бытзр свое видитъ? Толь великую йршіоенгь ученіе польку, толь свѣтлыми лучами іі]кх?н’кішівтъ человѣчнекИі разумъ, толъ пріятно есть красоты ого иа- елдодшіоі Г Изъ письма къ Шувалову □ пользѣ стекла «17Б2) (“). Неправо о вешмъ тЬ думаютъ, Шуваловъ, Которые стекло чтутъ ніпке мине- раловъ, Прлмыггивымъ лучемъ влистаюшихъ въ галла: Но мйвъше пилъзи въ иймъ, не мень- ше въ ипмъ краса, Не рѣдко я для тоіі (а) съ Плрпае- екяхъ горъ спускакмъ; II аідеѣ от і. ііімі ва верхъ ихъ ікю- вріицшеъ. Пох> передъ тобой в ь восторгѣ ші- хвлду Не камнямъ дорогимъ, ве злату, во іпѵжіу. П кикъ я, оаое хваля, воспоминаю, Не ломкость лжииого я счастья прод- ітгавлию: 11н доладо ТХ&ІШ0С7И примѣромъ тое быть, Чего и сильный огнь но можегъ раз- рушитъ. Другихъ вещей земныхъ конечный раздѣлнголь: Стекло имъ рождено; огонь его ро- домъ. Съ натурой нѣкогда онъ нроиа- весть хотя Достойное себя и ппыя ДОЯ, Но мрачной глубинѣ, подъ тягостью ЛАМПОЮ, Гдѣ вѣчно онъ живетъ и борется еъ водою, Всѣ силы собралъ вдругъ и хллфн вднюршъ, Въ которы океанъ на брань къ нему пхцдялъ. Напрягся мышцами и рітмеиа ігодаді- гпухъ, И тяготу О'?члп прччішпа облдкъ иски- нуль, Виенаоао черный дымъ вдвелъ гу- стую тѣнь. п> Для пользы; теТютпо1 что Л—ггь зиллъ ^брпду разныхъ ОТѵМДішвіДО іілдЪліЛ,
175 - И въ пои. ужасиую перпмѣпилсл день. Не баснитворимч» одѣнь роди Гер- кулеса, Двѣ ночи можопід въ едш«у отъ Зевоса, По Зама пъ пращѣ гйЛ Свидѣтель вѣчный июіъ, Которая дала путь чудиымъ сипъ родимъ Иот. лой разжеппші рЬга текла въ пучину, И спѣтъ, отч.адсъ, мнилъ, что яритъ сваю судьбину. Но ужасу точу послѣдовалъ копецъ: Довольна чадомъ ішть, доволенъ имъ отецъ. Пригиьлп долгу ночь и жаръ сиоП ПОГДВМХИ. И солнцу ясному рожденіе открыли. Но чтожі. отъ піаръ земныхъ родивъ ігроипппяй? Любезное дитя, прокрасило отекло. Когда неистовы Іг шпрѣпстдул Корей Гтѣсаиетъ мразомъ, иасъ въ упру* іч.-етп сіюеЙ. Великой ня терпя и «яригой пере- ІГІіНЫ, Скрываетъ человѣкъ себя въ тоз- сшя стѣны. Онъ билъ би принужденъ йенъ свѣту въ ішіъ сидѣть. Пая съ дрожаніемъ песпоскшй хладъ терпѣть; Но сі.ілне’ши лучи онъ сооаь етеыо впускаетъ И лютость голода чрмп. го же от- лрлщиотъ. Огворелному вдрутч. и бппсртому быть— Не то ли мы восемь, что чудеса творить? По доытліремеппоыч. точеньи га- тилъ дней, ТуігЬегь врѣніе ослабленныхъ» очей. Померкши» того не нредстіиіляогь . чувство, Что клжегь въ тонкостяхъ іілтур'і и векуготпо. Велика сердцу скорбь лншіггмчі чтенья книгъ; Скучвѣо пѣнной тьмы, тнжелѣ" пе- ршъ! Тогда противенъ день, веселіе досада! Одно лишь гамъ с текло нъ сой б'Іиі- 1ЮС7И отрада. Оно евоеобстніемъ мтвусвыл руки Падать плдп. прѣпіо уи'Ьеті. чревъ О’ППІ. Не даръ лп мы къ стгалѣ божсствсчс- ііый имѣемъ? Что честз. дос.тпПпую влидать яму ВО* СНѣ.ЙМЬ? Хоть остримъ второмъ пасъ при- рода одарила, По балловъ онаго копецъ имѣетъ сила. [Срокѣ, что нц>алекѣ пе нажегъ шитъ пещвй, И собранныхъ трубой опъ требуетъ лучей, Коль мпсм'ихъ твврсй опъ еще нр ДОСЯПЮТЬ, Которыхъ мпдый росп. предъ налпг еокрывіютіі! Но пъ ошгѣпшиъ Шік&хъ намъ мн- кросхонъ отприлъ, Что Богъ нгакхимихъ липіотпигь си- тсорплъ. Коль тонка чмш ихъ, составы, серд- це, жилы П нерпы, что хрлллтъ въ себя жіѵ* потны галы! Не меньше, влжелп въ пучинѣ тяжкій нить.
— 170 — Нагъ малый червь частей с-юянгіеѵъ дошитъ. Великъ Создатель іниііч. къ огромно- сти нобеснойі Великъ къ строенія черней, скудели гЬевой! Стекломъ псшдаліі ШД толики чудеса. Чѣмъ инъ яшкілпплъ пиктъ, и ми- духъ, п лѣса. Приблпаэт, ростъ вещей, оно, коль дамъ потребно, Являетъ травъ разборъ и опаяіе вра- чобно. Кою* мпого микроскопъ помъ таПпп- стоО открылъ, Невидимыхъ частицъ и тоіпіиіъ нъ тѣлѣ ЖВПІ По что еще? Уже іп> стеклѣ ік.чъ баронітгры Хотятъ ярйдмввѣіцыь, коль скоро будутъ пѣтри, Кодь скоро дождь густ П да ігіхвахо. нашумитъ, Иль обл&хп прогнавъ, тгдъ гліппе осушить. Надежда дапгл яъ томъ обманами ня льстится: Стекло поможетъ намъ, н дѣло Со- вершится. < .тіфіллись точно имъ движенія свѣ- тилъ: Чрічгь тсагь откроется ігь ппгодаіч. равность сидъ. Кодь могутъ сдастлины еелпда бытъ оттолѣ, Когда 80 будетъ йдоО, ші дождь опа- сенъ въ полѣі ІіллоД сяособпости ждать долито ко- • рпблнлп,, У внялъ, когда шумѣть вхп мидчачі. шипамъ, И илниатъ по морю беабѣдоо и епо- койпо? Велико дѣло въ семъ и горъ нла- тыхъ достойно I | Н Письмо нъ И И. Шувалову. 1 (Л). .Милостивый Государь Изанъ Ипа- яоыггь! Милостивое Валіего Прело- сходптельстзя пеня письмомъ палоил- номшо увѣряетъ къ великой моей радости о ноприігѢшіомъ Вашемъ ко мнѣ сігнгдпдапельсткѣ, которое я ч]<ееъ много -тьг). на великое между моіипі (ідагополучіями почитаю. ВысодаЙіпля щедрота пеерашгеиныя Монархини па- шей, которую л Вашимъ отевескнмъ првдгтатедьстпчмъ имѣю, можетъ лп меля отвести гт. любленія н отъ усердія къ каунамъ, когда мдал край- няя бѣдность, которую я для дари* терпѣлъ добровсілыіо, отпратиіъ ио умііда. Пе примята, Ваше Прслосжо- дяіельсчио, ниѣ яъ еднохѵалктио, что к въ своо лащіицепІЯ пріэдеташпъ ПМФдосчъ прлнимахі. Обучаясь въ Сплг- сшіхъ школахъ (б), нмѣлч. л со всѣхъ сторонъ отвращающія отъ внукъ П]>?- спл.прл стрешвнія, которілл іп. тог- дашнія лѣта почтя іісщт-одолѣігпую силу имѣли. Съ цдяой порсиы, отецъ, иикогда дѣтей крюыѣ меня и© имѣя, пяюрмл.. что я, будучи сдалъ, его оставилъ, пгпипілъ все доппльствп (по пімошпему ррот' іікію), которое оігь для іыш кровавымъ нетемъ на- жилъ и которое послѣ его смерти чужіе і'пвхитлть. Съ другой стерыгы песдазандая бѣдность: имѣя одинъ влынъ ігь допь жажвалЬя. польаи было имѣть да пропитаніе лч. день а) Пиі'імо по поводу опвлвміЯ Щупа- .тома, что Л—нъ. шипучимъ гь нш*р,-».і7 имѣніи, піиінті. Іішіьглп ппітпыдплиі пи- укаігл. Онъ тшрдлпыпіі гр<- ждеоут» любопь сь втіялі», китор&Й ив іІйГЛЕ! БЛГЛУППТТЬ ППУйІПй ПрОПЛПІТЪІЯ. б) 3^шсоііосшіес*м?у'ш.иіши вгь МискиК
— 177 - больше, какъ пл довожу хлѣба н пл девежку квасу, прочее нх бумагу, па обувь и другія нужды. ТаШіЛГЬ образмгь жилъ я інлъ лѣтъ и п&уіп. 11-5Э ОСТШШДЪ, Съ ОДНОЙ стороны 011- ігіугь, что, П1ІЛ4І МОЕГО <ШГЛ ДОСТНТ- ки, хорыніо тамошніе люди дочерей ГРОІХЪ на* меня выдадутъ^ которые ІІ ІУЪ АЬ'іо гшъ бытность предлагали; сгь другой стороны школьный малые І«об4ггл врпчвдп. п перстами указыва- ютъ: смотря до, какой болвкнъ дѣтъ нъ двадцать Пришелъ латынѣ у’пт.сл! Послѣ того вскорѣ взятъ л въ Сапкт- (іетербурпі в послѣ за море и жало- мни) получалъ противъ прежняго нъ сорокъ рать, ГЪіп меня оі-ь наукъ ПО отвратило, по пп ПрОГКЦЖІП сисей умножило охоту, хотя силы мои пре- дѣлъ имѣютъ, Я нсвдпкорігѣйгпп про- шу Вашо Преьосіодптельсіво въ томъ быть обнсцпнн^’но, что я всѣ (ПИ ПІ силы тііотребдіпо, чтобы гѣ, погорій ННѣ ОТЪ усердія ІК'ЛЛГЬ быть предо-* сторожку, были ибо мнѣ безпечальны; н тЬ, которые явь педоброхонюй Едкиета толкуютъ, посрамлены бы въ своемъ неправомъ мнѣніи были, и НИМЪ бы и кучились. что они своимъ аршипимгъ чужихъ сидъ мѣрить не ДОЛЖНЫ, п ПОМІШКН Пъ, что муны,,. шло хотятъ, того п полюбятъ, Екели КТО еп:е въ такимъ мнѣніи, что уче- ный человѣкъ долженъ быть бѣденъ, тому я предлагаю въ примѣрь съ ЮГО стороны Діогена, который жилъ съ собаками къ бочкѣ п гіюшгь зек- лшиигь оставилъ нѣсколько остро- умныхъ шутокъ для умноженія выъ гордости, а съ другой стороны Пекти- на, богатаго лорда Бпп-ін (а), который лею слою славу въ паукахъ полумиль а) АпгліЙскіЛ фиашгъ, Т, Ь Галаховъ. Иатарххмктср. хр. употребленіемъ великой суммы, Воль- фа (б), который лекціями м подарка- ми нажилъ больше пятисотъ чыеіггь іі сверхъ тілх> баронство; Слмиів (ві, въ Англія, котѵрый пог-гі' себя та- кую библіотеку осшіогц что ішкго приватно но былъ въ состолпіл ку- пить, п дли того плрламепті. далъ за все диддііііпі тыслтъ ф) итогъ ппер- липговъ, іісі пришьтапор Нашему все исполнить но премину, съ глубокимъ вынокопочігтанііпмъ прибылая Вашего 11 ревосхедстедьетм лсепокорііѣйпіій слуга Михаилъ Ломоносомъ, Изъ Санктшітсрбурга. Маія 10 дна 1763 года. 2 М* Милостивый Государь Ивыгь Ипа- повігчъ! Получепнпе нчериптпяго чис- ла отъ 24 Маік письмо Вашего ГІре- восходіггедьства, въ которомъ л чуп- стпую непремѣнный нвалъ особливой Башей ко мнѣ милости, премного ыоял сбродизало; особливо тѣмъ, что Вы объяппть неволили споо удо- сгов’Ьрь-нк- о томъ, что а паукъ іш- клгдл но остаклю. Въ {мсуждепіп другихъ пс имѣю я ппкпяого особ- ливаго удшіленЬі, иагЬмъ* «гпо ош имѣютъ примѣры нъ нѣкоторыхъ лю- дяхъ, которые только лили, себѣ путь къ счастію ученіомь агіюриди, къ ТОТЪ часъ КЪ ДЛЛЬТіѢЙПІІ’Му щц> исхоадейЬо др>гіл дороги пришли и способы НБЫГКДЛН. И 1ШТК1Г НО’ГТИ СО- веѣігь осткиплп. пмГія у себя пдтрсь 6) Фшдоцфъ, У ІШГіфЖі .1 —ігь учюхп ръ МарбургЪ, в) Ирландскій ноликъ. г) Отвѣтъ ва письма Шумлопа, ко піріиа удметапѣрпл&я, т/о Л—къ наукъ ні* чіетіныпі. Л—въ, блючідарв лл -«ту >нЬ- ртнаиіктть, прпдігтакиииъ пігЬстД п от- четъ о евпихіі зшілтиггь. 13
— 178 — ппвъ, которые у нить мало иди а ничего но спрапитгноть, и гге какъ В.1П2П Пу.мчюеходигелііСТво въ рай- сужденіи мепл дѣлъ требуете, дошмъ- сгвуютедтолько однимъ ихъіімонемъ. Въ помянутыхъ, останітіпнхъ въ СВй~ - мъ счастій ученіе лн-дкгь весьма ЛСЛО видѣть МОЖНО, ЧТО ОКИ только ОДТГЛ ПОЧТИ 88ВЮТЪт ЧТО ПЪ МаЛфЛѢТ- сжЬ инъ-подъ лозы выучились, а будучи нъ» сновй класти,, почти ни- какого еваяія бпдыпе не првсоно- ігтшшь Я напротивъ того (ноявольте. мпдосгпныЙ государѣ не ради тшн- слдйЬі, пи ради моего оправданія объявить ік:тдцу)г имѣючи мпт, хо- тя по шпурѣ добраго человѣка, однако пъ крайнимъ невѣжествѣ во- спитаннаго, ц алтш и влііпіплпвун- мачеху, потч^дпя всячески старилась произвести гнѣвъ пъ отцѣ моемъ, представляя, чтп м всегда сижу ип- пустому ЕД. КПЯГШІС ДЛЯ ТПГП МНОГО’ кратно я принужденъ билъ читать Я уЧІГПьСІЦ чипу вшшожио было» въ уоишелішп. и ігустыхъ мѣстахъ, л терпѣть стужу и голодъ, вика я ушелъ въ йдассюя школы, НтлгѢ. йміілі къ тому но Высочайшей, Ея ІІмпера-гор- ездго Виптеотац милости «ютершші- вов довольство, Ввалить отеческимъ предстательствомъ, п грудокъ мопхъ одобреніе Ваше п другихъ зяатсиеД и лі/?ігг<?лмй наукъ, и Почти общее въ пмпг удпппльствіе, и шшопецъ )Жс по дѣтское пмовяріігеіійиіо вол- рдгта ридлзужд.епів, мпгу ли я нынѣ пъ моемъ мужоопгѣ дать себя ікюрамитъ Передъ моимъ дѣтс.ішімъ? Однако перестаю сюпт предсталлепшгп утру- ждатъ Валлу терпѣлипооть, еіддя Вапги спрііввдахгіня мігЬыйь И ради таго доношу Вашему Пр^г^ходнп'дь- сгну о ТОМЪ, ЧТО иоіШШЫ Ваша къ яадешъ охота требуетъ. Во-пср- пыхъ, что до вяетричесиой силы надлнжиіъ( то ипыеканы здѣсь два особливые опыта весьма подавно, одинъ рхіподппомъ Рнхмаиолгь чревъ машину» а другой мшмо въ тучѣ? пгркый, что Мушспброкотіъ ОПЫТЪ съ сильнымъ удартпі кожно пере- поепть съ мѣста на мѣсто, отдѣляя отъ катити т» впптяой раастошйе около иіілоЙ версты, чему пппевдгіе п рнсуппгсъ при семъ сообпідю. Вто- ро, пркмѣтндъ Я у 1Ч1ОСЙ грмМОШШ иатншх. 26 числа с-его апрѣля, что белъ грому а молній, чтобы сяы- шагъ или видѣть м іжяо было, витка отъ желѣзнаго прута отходила и аа рукою гонялась; а иъ 2Н число того жи мѣсяца при прохожденіи доаедэ- наа-о облака бе.чъ всякаго чуштпіігтрль- плго гр-му и молгіи происходили отъ Громовой сильные уда- ры ггь лс&ыілі накрами и съ трес- комъ нэдалечмі слшаишсь; что еще нигдѣ не примѣчвно, и съ моею дцмчте» теоріею о теоютѣ іт съ іш- н’кшлоюобіі плогсгрмчбскоЛ силѣ весь- ма боглвспо, и ютѣ къ будущему публичному акту весьма прилично. (ііпіЙ актъ буду л отпрапллть съ іхизпадиномъ щюфсссорі «мъ Рішіа- номъ; оегъ бу догъ предлагать опыты спои, а я теорію и пользу пп. опой происходящую, къ чему ужо М прі- уготоіияііелъ Что же надлежитъ до лторой часгн руковпдет къ красно- рѣчіи (п.|, то оная ужо нарочито да- лоч© въ копцѣ оігпгбря мѣсяца уповаю шіъ почати выдоть, о уско- роігіп ютзроЙ ВІ’ЛЧРСКИ просить п ітгаратьел буду, л ішеі.мвшілго на с*і Оратоуіці («г. предпел’і^іо іг. Рито- рикѣ Л—ъз).
— 179 ттрисилплэ, затѣмъ, что Ваше Пре восхозипельггао требовать наймите ію листу мечаиіыхъ. О первомъ то- кѣ РассійсппП Исторія по обѣщанію моему стараніе прилагаю, тго'н апъ къ пшшму году кйсЬМеШіыЯ изгото- вился, Ежі-ли кто по своей профес- сіи и дажподи читаетъ лекція, дѣ- лаетъ опыты наіпие, гапаріич» пуб- лично рѣчи и диссертаціи, л внѣ окиІІ со’шидетъ разные стихи п про- екты кт- торжественнымъ пзълвле- иікыъ радости, составляетъ привили къ краснорѣчію еіл споемъ ланкѣ и Исторію своего отечества., п долженъ еще на срокъ поставить, отъ того я ничего больше требовать не имѣю, и гсгговъ би съ охотою имѣя, тер- пѣніе, когда бы только чти путное ро- дидось. Впрочемъ, уд<хгтнѣрисъ много- кратно, киль охогцо слушаете Ва- ше Врвікх’Ходптелі.стБо равгпворы о паукахъ, весьма жадно ожидаю ра- дистнаго и прйігіш'о еъ Еіимв сва- даяія, чтобы Вы подыми моими ста- рыі&мп удоыыъе.тнЬ имѣли, кото- рыхъ всѣхъ от. отдд-тевін сообщить Ни МиЖПй, Въ Димѣ ВаШСТО При- Епкходпталы'гпш ікгѣщаніпдхъ Оптпче- скитъ пещей еще долго устроить по уиинйю, затѣмъ, что еще кѣть нп ПОЛОНЪ, пл ИОТОЛІКІВЪ, ПН лѣст- шщъ, и педашіо н ходилъ въ нихъ гъ немалою осіишосгІю. гІдектрштеС” сіе шарики, по Вашему желанію, при- шлю і-нмъ не умедлилъ, кинъ шымож- ю.і. Я ногу увѣріт. Ндпге Превосхо- дигельстоо, что въ млетврошіъ лю- дяхъ здѣсь великая скудость, такъ что для дѣланія себѣ ыектричоской млпіины во тоимс гдѣ видѣ, во и съ Вмпего дворца столяра ва дельта по йогъ достать. И дли того по сіе вре- мя вмѣсто йемпаіі машины служатъ мнѣ иногда облака, къ которымъ я съ краплп шасть выставилъ. Какіе Ндіпему Превосходительству инстру- менты потребны, о тамъ прошу дать мнѣ цовБоленіе представитъ т. каіще. хлрію академическую именемъ Ва- шимъ, для пракаламЬі мастерамъ, нв- гі'ліъ, что всѣ по ілаЛаяпамъ долго протянуть дѣда. Заключай сіе, съ тлу- бсішмъ ныімлшпспігпшінмъ пребываю веепокорпѣіЬпій и вѣрный слуга Мв- хаЛло Ломоносовъ. Ипъ Санктпетербурга. Маія 31 для 1763 года. 3 МіиосошЯ Государь Иванъ Ива- іюішчіж! Что я тлтѣ лл. Валгему Прсюаіо- дитюі.ству падлу, ва чудо попитаіі- для того, что нертвие не ілгпгуті.. Л не вігн» еще, или по иоеліідагіі мѣрѣ с.ь»ынгкшипсь7 жлвъ ли я ип мертвъ. Я вижу, что господина про* феОМфа Рішшна громомъ убилот въ - ьтъ да адггао оботоіггнжтпщгъ, въ юсорикь л былъ м. то да самое пре- мя, І’аго ік?ля нъ 26 тасіо въ пер- вомъ часу пополуліш поднялась гро- мовая туча, отъ иорди. Гримъ Ошъ в^ючиго силенъ, дождя пи кдпіи. Выітголіінпую громовую м.ъіишгу оі> смотрѣвъ, ПО индѣлъ І1 шоілло ярп- внъку олектрЕгческов силы. Однако, попа кушаіпл □& і.чолъ етіииіди» Дн адл-г.н я пдртчітягь нлАГггрн’Чгзгіаігь ІЬЛ1 проволоки нскоръ, Іі ігь тому пришла шія дана и Друт; п елеъ Л) Ппсніі і ш> СЛЛШВІ і’-мпртп ІфіН‘-11. Рпхмлиа. Въ Тимъ же году Л—иі. сочи- нилъ «Слово о нмллніяхъ вседуппіыіъ, отъ шякгрпипщ □рОЯСХйДЯПЦГГЬ., п которомъ у іл?ммиангь д яес*ш<ттипмь со Пыпй. и*
— 180 — я, гліПі и пнѣ боопрвстпіпго до про- волоки « да ирквѣшеппаго прута до- тыкалпсь, жгѣѵъ, что я хоті'лъ имѣть свидѣтелей ршіігъпгъ прѣтовъ оппі, прютръ которыхъ ПОКОЙПЫЙ профессоръ Рнхзіаіп. го мпоіп «гппри- іиаъ, ВнЕдапіго гримъ чреанычайпо хрлпулъ въ самое то врямя, какъ я руку днржлгъ у нилЗіаа и искры тре- ДЦЦПТ. Всѣ отъ МЕНЯ прочь побѣжа- ли. И мока проста, чтобъ к прочь шелъ. .Ъ^юпытсгію удержало меня еще двѣ плн три минуты, пака мнѣ енааалл, что штп пристынутъ, а при- томъ н влектряческп-я сндд почта ии- рестала. Только я ва стогомъ поси- дѣть нѣсколько мнпутщ вяешшо дверь отмерши человѣкъ покойнаго Ріа мана- вегъ въ слвняхъ и нъ стра- хѣ ышъшиуішсь. Я думалъ, что его кто-нибудь на дорогѣ билъ, когда онъ ко мнѣ былъ яослдіп»; онъ чуть вы- говпрллъ: профессора громомъ ваши- бло. Въ самой вошожпоі стрясти, какъ силъ было много, пріѣхавъ, и увидѣлъ, что онъ дожитъ бепхыха- пеігъ, Бѣдная вдова и м мать тако- вы же, какъ апъ. блѣдны. Мнѣ и манувішш въ блшюстл моя смерть г и ого блѣдное тѣло, я бывшее съ нимъ наши согласіе и дружба, и платъ ого жнны, дѣтЫі и диму столь были Ч}ПСТЬЙТОЛЪПЫ. ЧТО Я ЯвЛИКОму множеству гошедшагося парода не могъ іш пл что дать глава иди отпѣ- та, СМОТрЛ ш лицо того, съ кото- рымъ л 84 ЧВСЪ СИДѢТЬ ПЪ ЯОПфѳ- рртци и ролеуждадъ о шипомъ буду- щемъ публичномъ актѣ. Первый удара* отъ прилѣпичійсій ланей съ нот- ною пришелъ ему въ голову, гдѣ красиовишвеяое нятпо видно па лбу; а пыгпла ивъ вето громовая алніггрп- чоскш! сила инъ ногъ нъ доспи. Но- га и П4Л.ПМ гчспи и башмакъ разо- дранъ. а пв прожженъ, \1ц стирались дшптегіѳ крови въ немъ воообпотлть затѣмъ, что оігь аще былъ теплі; однако голова его ппяреждена, и бпхь- ШР нѣть ПМОЖДЫ. И 'Т&къ апъ ПХП- чсдлымъ опытомъ уігЬрилт», что ндек- трачѳскуго громовую гаду отнратить можпо, одплао пл пісюгъсъжолѣоомъ, которыЯ дсджічгь стоять нк пустимъ мѣстѣ, къ которое бы громъ билъ сколько хочетъ, Между тѣмъ умеръ господинъ Рихмкпъ прекрасною пмнр- тію, испидяял по снонй профессіи должность. Паміиъ его никогда но умолкнетъ: но бѣдная его вдова, г-2- Шл\, СЫПЬ пяти лѣтъ, который ДО- Прую яокааыналъ надежду, и дігЬ до- чери. одна двухъ лѣтъ, другая ок<ѵ- ло полугола, какъ объ вонъ, таль к о сйоомъ крайнемъ несчастій плачутъ. Тага ради Валю ПревосхолдгелъстіМ)^ какъ истинный Паунъ лізбптѳль и по- правитель, будьте югъ милостивый аоноптпкъ, чтобы бВДдад вдона луч- шаго профессора до смерти свроП пропитяніо НМ’ЬЛН К СЫІНЬ е&ОМ-О 1Ш- лсшлаго Рпімытл могла поспитъ, чтобы онъ талой зю* былъ наукъ ліь баггаль. козъ его отецъ. ІСму нала- влпъя было 880 руб„ Милостивый го- сударь! пеходатайсттіуй бѣдныЛ в.тп- вѣ его ллп дѣтямъ до смерти. За такоо благодѣяніе Гоепс-дь Богь іідеь наградитъ, и я бужу больше почитать, нежели на с.вов. Мадду т!імът чтобы сей <'лучлй не б?оъ іеротадпованъ аротину цри|.шщепіл паукъ, асоионор- пѣйшо проепт миловать пауки н Ва- шего Пріпюсхолдпел-ства нсеп^кор- пѣВшіГО влугу въ і*дѵаагь М1ЕК&ІІЛЖ Ломппосовл. С.-Петербургъ, 28 Іюли 1763 го- да-
4. Милостивый Государь Иванъ Ива- новичъ* Няктп въ жпэдп меля больше иѳ изобидѣлъ, каігъ Ваше Высокопре- ьоаходптелъстоо. Пришила Вы менл сегцдия къ себѣ Я думалъ, можетъ битъ, какое шібудь обрпдозіініе бу* дстъ ни моимъ справедливымъ проше- ніямъ. Вы мсіш отозвали и тіімъиома- тіпли. Вдругъ слышу: помирись съ Су- мароковымъ! то ость сдѣлай смѣхъ н позоръ. Свяжись съ тшшмъ чало- ігЬктгъ, отъ коего геѣ бѣгаютъ п ни сама не рады. Свяжись съ тѣмъ человѣкомъ, который нятаго друго- го не говоритъ, клісь только всѣхъ б]мипггь, себя іналитъ, и бѣдное своо риѳмачество выше всего чело- вѣческаго еканія стоеитъ. Таубертд н Мидлера (а) для того только бра- нить, что не початаилъ его сочине- ній. .г не рада общей пользы. Я вд- бынаю всѣ его оагоблвнім и мстить по хочу никоимъ образомъ, п Бога мнѣ ие далъ злобнаго еордаа. Только гружіпъся и обходиться съ нимъ ни- конмъ образомъ по могу, испытавъ чргяъ многіе случаи и нлм, каково ш. крапину... Не хоти Вагъ оскорбить отколомъ при многихъ кавалерахъ, покаа-’л. я Ніип, послушаніе; только Васъ тиіфлю, что нъ послѣдній разъ. И ожолп, несмотря на мое усердіе, будете гнѣваться, я полагаюсь на помощь Всеньпшіяга, Который мнѣ былъ въ жизігя змштгсикъ и никогда не остаяядъ, когда я ирсошпі передъ Нимъ сланы нъ моѳП дараводднпо- ста. ВашоВысокоироосіодательптво, имѣя шлгѣ случаи служить отечеству а) Тжубврть—совѣтникъ иадоміічгоімй шлц-лмріи; Миллеръ—икадѵыіпп,. спомощсетаивдакмъ въ наукахъ, мо- лвте лучшій дѣла проядаодістъ, по- жми меня мирить ст> Сукаройонымъ Зда ему по желаю. Мстить аа общи П ПО ДуМЖЮ, И ТОЛЬКО у ГСійДйД’і прошу, чтобы мнѣ съ иимт. не икаться, Будь оыъ человѣкъ вгамппцЛ я искус- ный, пускай дѣлаетъ пользу отечест- ву; я ко моему малому тллллту так- же готовъ стараться. А съ такимъ человѣкомъ обхожденія имѣть на мо- гу я по юлу, который всѣ прочія вианіл ппзориіъ, которыхъ и духу не смыслитъ. И сіе ептъ пстиппое мое мнѣніе, кое безъ эдакія пылѣ страсти дамъ представляю. I Іи токм у стола ннатяыхч. господъ или у ка- кихъ земіПііхь влцѣтелеО дуракамъ быть не хочу, но ниже у самого Господа Бога. Который ммѣ _алъ смыслъ, пока рюшѣ отниметъ. Госпо- динъ Сумароковъ, приаяаашпись ко мнѣ на часъ, столько всякаго вздо- ру наговорилъ, что о» весь мой вѣкъ стапстъ, и радъ, что иго Богъ отъ пеня унесъ. По разнымъ паукамъ у меля стап.ко дѣла, что я откдаалда отъ нсѣхъ коикяніІІ; ®епа н дочь ноя приникли сиді.ть дома, а во же- лаютъ сгь комеДІЯЯЛММ обхожденія. Я пустой болтпвям я самохккхьстна но люблю слышать. И по сіо время ужіииі.ъ мы нъ рдіінодупгіп. Теперь по вашііму миротворству должшд ми нвтуцпть въ новую, дурвув) атмосфе- ру. Ежнлп дамъ любезно распростра- неніе наукъ пъ Россіи, ежзюі мое къ дамъ усердіе не ксчемо нъ па- мяти: іюстарайтвсь о скоромъ яешм- пеиіп моихъ спраледдігпыхті для водъ- яы отечества ирошопыхч,, а « при- миреніи меня съ Сумароковымъ, какъ о міілочікпл. дѣлѣ пешабухьте. Ожи- дая отъ васъ снроііОДхидаго отвѣта.
- 182 - съ древнимъ пысоііхіппчл'тикімъ по- биваю. Ваіпвго Вывоклпревос холите льстна уппжеііВыЯ и покорный слуга Михлйло Ломоносовъ. 17В1 года Января 19 дня. Л Изъ похвальнаго слова Петру Великому (1755) (п). /- Предложеніе предмета смеа и раадіъленів, Д.адпо дол^ойствокпим науки прод- стахить сладу его ясными ивобрпжен піямя; давно желали ігь мручномъ ТОріЖООТВйШіОМЪ собраніи НрЗВОВНВСТП псч’раннАнныл дѣла своего основате- ля; по йѣілл, коль ВвлийоФ вскусстип требуется къ ГДОЖОЕНЮ І,дов*1 ихъ достойнаго, оопыігЪ умолчали Ибо о сомъ героѣ должно пришагать, чего о другихъ ешо во слыхано. Пѣгъ въ дѣлахъ ему равнаго: пѣтъ раи- ігыгъ примѣровъ въ краснорѣчія, ко- торымъ бы МЫІ’ЛІІ Послѣдуя, могла бышадео пусткп.ся въ толикую глу- боту ихъ шаж&отва о выичесгва. Однако наконецъ ронсудплось лучше въ краснорѣчіи, нежели нъ благодар- ности покапать нр.і оттокъ; лучше съ ігрпиянпгдпплііі отъ усердной про- стотгд ряагоіюріют соедшодъ искрен- ностію украшенное слово, пожаіи МПЛПЛ'П. между ТОЛИЮ1МЛ ПрЖіДНесТИРЕЬ ишш воскдйцапілмп; наипаче, когда Всевышній ГіМКіед. всѣхъ ТОрЖПСТВЪ паліяхъ красоту усугубилъ, пімшііа во младомъ 1 ’осуддрѣ Ведшимъ Кня- зѣ ПнікЗѣ Петровичѣ всѳкоадйхЬН’ ныв залогъ шюнж къ намъ божесч вши- тая милости, которую нъ продолже- ніи Петрина плрмѳепт почитаемъ.. II гакъ, оишшгь бадилипое симнЪдае о уступивъ рёдяостной смѣлое ід міі- сто, сколько «:тъ духа н голоса* должно употребить илп паче истощить на похвалу нашего героя. Сіе преі- принимая, откуду начну мое слово? Отъ тѣлесныхъ ли ого дарованіе ОТЪ КрЬпЛСД’М лп силъ? По оаыо явстпують въ преодолѣвъ труденъ тяжкихъ, грудинъ шшечехиихъ и ігь разрушенія ужпадхгь препятствій „ Отъ геройскаго ли виду л возраста, съ вахичесгвепнию красотою воцдіі‘ пеннаго? Но кромѣ многихъ, котн рые вачмртаішоо нъ намяти его изо- браженіе жпно предстдвлятгь+ уди- егговѣрлѵгъ разпыя государіѵгнг- п го- роды, которые, елшою иго движима, во фѣтепіѳ стекались, и дѣлалъ еп> сосггаѣтепіумяциму н мшшюшъ мо- нархіи» приличному впору чудились. Отъ бодрости ли духа пріиму нача- ло? Пи дпкдяывдетъ его ИнусьшИи»> бдѣніе, безъ котораго невозможно бы- ли произвести дѣлъ толь многихъ а влтнкить, Того ряди нрпосрндстяняно прнступмо къ ихъ иродложошю, в для, *по удобнѣе придалъ начало, пеяклп копца достигнуть; а что ве- ЛЯКІЙ Сей мужъ І!П ОТЧ1 кого лу онс по- хваленъ быть по «ожегъ, кромѣ того, кто подробной вѣрно груды его ПСЧНО ліггь» если бы только ИСЧИСЛИТЬ воз- можно было (и). И такъ стадьто сиди, сколько крат- кость ииредѣлшшаго орбмѳпл іговеь> лита, важрѢЙщін токмо д-Іш его /помашемъ; потомъ преодолѣнныя въ нить сильный препятствія; наконецъ ого добродѣтели, въ такпныхъ пред- прінтілхъ слоспЪшостЕісінапшЬг. а) Отъ елли»; «Того ради* аолріжшч* ГЬтшгі» Млгашему, папасавлпшу пигалль- впе слиВО 'Гіяиші..
— 183 — 5, УсжройсіЯЯО фь4г>ТЛІ42. Обозрѣвъ скорымъ окомъ па су- хомъ пути сады Петровы, къ мла- денчествѣ віишузпшшія, простремъ чрепъ воды ваорт» ваять, слушатели: посмотримъ тамъ дѣла Господаи и чудеса его пъ глубинѣ! Петромъ ко- ка&шшші и свѣтъ удавившія. Просгцанпал Россійская держава отоюіду великими морями окружает- ся и оныя себѣ пъ предѣлы поста- вляетъ. Па всѣхъ ни.:лмъ р&спутяоп- ныо россіЯойв флпгп, Тамъ великихъ рѣкъ устья п новыя приступи едва ВѴѢіПДХІТЪ пудингъ нніагнстви; индѣ стовуть волны подъ тягостью рос- сійскаго флота, и нъ глугоі;оП пуіи- пЬ огнедышащіе звуки ряяд.гиотгл- Тамъ шшшиешііыв и наподобіе вос- тры проааѣтаюпіів корабли въ тихой поверхности водъ изображаясь кра- соту слою- угугубхяатгъ; индѣ, достиг- нувъ слклсойіглго прнстаппгцл. плава- тель удаленныхъ странъ избытки ны- гружаеть къ удодальстгію вашему. Томъ новые Колумбы ігь новѣдо- шдмъ берег:віъ іг- яілѣшшптъ для при- рщшшія могущества и Швы рос- сійской; видѣ другой Тмфисъ (ЛІ между срнлгаюпгимігся горами плігп. дершиѵгь3 со снѣгомъ, съ ,мракомъ, съ вѣчными льдами борется и хочетъ соединять востокъ ся> западомъ. От- куду толикая шла п сила россій- скихъ |{ЫІ7К1ВЪ по ТОЛЬ многимъ ме- рямъ въ краткое время раслгрострд- пилась? откуду матеріи? си куду щ> куоство?<'гкуду махины и орудія. нуж- ныя въ толь трудномъ Ц МНОГООбраО' ломъ дѣлѣ? Но древніе лв псшідики. вырышш изъ густыхъ лѣсовъ и торъ а) Сынъ Ндетушц кормчій корнблл Ар- го. ІІД іыПф.'МЪ ВДШИ ЛрГОШПІ. яровысокнхъ великіе дубы, по бере- гамъ повергли къ стр<жшю? По Амфі- онъ лн сладкимъ Лфпымъ шрліем і. подплі’нулъ ріимк'ішддым части пъ сло- женію чудныхъ крЕностей, летаю- щихъ чреиь волны? Таковымъ бы испшпо вшшсдглп чудшш лосоѣгп- ипст]. Петрова пъ сооружёіііп флсгм пршшс&шъ, если бы тмое неяѣро- дтпоѳ п выше силъ чіыовѣческмхъ быть яилпк.’щееся дѣло нъ отдален- ной Д4ИЧШОСТН приключилось и не было бъ въ ТПИрДиЗ ПДМ1ГПІ I мно- гихъ очевидныхъ свидѣтелей п пі» [ГНСІіМШШЫХЪ б(«ъ ВСЛК01Ч1 ВН'ЫГГІЛ досгонѣрішхъ извѣстіяхъ- Въ сихъ мы съ удивленіемъ чптлммі.. отъ опыхъ пе бенъ сердечнаго доошйг въ дружелюбныхъ разговорахъ глы- гиимъ, что ннльая окредЕлшъ, сухо- путное ли, ют морское войско учре- ждая^ больше труда положить Петръ Великій. Однако о томъ пѣтъ еомигѣ- ніят чти въ сбояхъ быть пеут Мінп., &ъ обоихъ превосхі.ідонъ. Ибо какъ для шшіііі! всего, что ни случается въ сраженіяхъ на сухомъ пути, по гжно прошелъ імѣ чипЫі но н всѣ мастерства и работы нслплтмъ соб- ственнымъ нсктсстномъз ддбы пн надъ кЕмь но просмотрѣть упущенія долж- ности н ня отъ кого палишостир. свыше силъ не требовать; нодобнит» обраламъ и ио флотѣ, пе учмиппъ опыта, ничего на осгшиль* въ 'шм-і би только ого проішцдтельпыл мыс- ли или трудолибшіш рукя могли уіграузші іься. Съ ѵогп саміых» вртльн пи. вотда иішго, вошію малаго боти- ка, ко дѣйствіемъ п сипаю великаго, изобрѣтеній побудило поусышіыП духъ Пст|юиъ къ подойному р&чшіію осно- вать флсть и па морской глубнігЬ і'оказапі Россій-.’кое могущество, ус-
— 1В4 — тремплъ и распростеръ великаго ра- зума сооого силы во всѣ важнаго сего предпрЬггія чисти, которыя рмл- сматрпям, увѣрился, ЧТО ВЪ ТОЛЬ трудномъ дѣлѣ успѣховъ имѣть П6- ьизмажяо, ежели ояъ елмъ доводъ- наго въ пиъгь знанія не подучить. По гдѣ оное иостшиутъ? Что вола- кій Государь продпріемдегъ? Чуди- лой, прежде беочисіешіое парода множество, егишіеесл видѣть восхи- щавшее позорите па поляхъ мос- ковскихъ, когда нашъ герой, едва ныступшіъ мгь лѣтъ младенческихъ, пъ яравутстіи всего царскаго дома, при апатныхъ чинахъ россійскаго государства и при ввагпоиъ со6]шпш днорлиствіц то радующихся, то повре- асдепія здрмііт его болшпхгл, тру- дился, размѣрами регулярную крѣ- пость, какъ мастеръ; копая рвы и вивовя вимдзо нд раскаты, колъ рядо- вой солдатъ; всѣмъ повелѣвая, мякъ государь; всѣмъ дда примѣрь, какъ премудрый учитель а просвѣтитель. Во шшшео возбудилъ удавленіе, вящшвн показалъ пОеорШЦе претъ очами всего свѣта, когда сначала, іш малыхъ подохъ московскихъ, по- томъ ваболышП пгнрипѣ оперъ Ро- стовскаго и Кубинскаго, наконецъ въ пространствѣ Бѣлаго моря, унѣ- рясь о воевмаіпюП потѣ ммреіші- пакіл, отлучился на время изъ своего государства и, скрыпъ величество своея особы между простыми работ- пшашк, нъ чужой (іемда жораііелыю- му дѣлу обучаться но погнушался. Удивлялись сперва чудному дѣлу ігри- лучилшіеш сышмъ нудно въ обученіи, какъ роегаянияъ толь скоро не ток- мо просто® шппінчесвой работъ шьу- чилсл, не токмо ни единой части къ строенію а сооруженію нораблоО нужной не оставилъ, которой бы своіімп рудами не уміідъ сдѣлать, но и въ морской архитектурѣ том- ное пріобрѣлі, иску ости, чти Голлан- дія пе могла ужо удовольствовать его глубокаго понятія. Потомъ коль великое удапленіе во всѣхъ воз- будилось, когда упадали, что по про- стой то былъ россіяпігнъ, по сомъ толь велпкаго государсг па обло.тдтыь къ тягостнымъ трудамъ просторъ рожденныя п помаааппыл для ношенія скипетра и держаны рукя. Ни только ли было, что для одного любопыт- ства, іі.іі!, по краГшой міірЬ, дли указаніе и пиврлителм-твк въ Гоиви- дім и въ Британіи достигъ оовершва- коЯ теоріи и прлігппіи къ еооружл- ііію флота и въ мореплавательной наумѣ? Вездѣ пелцічій государь не токмо повелѣніемъ п нагрпжданіѳыъ, но еобствешіынъ примѣромъ побу- ждалъ къ трудамъ подшевыхъ. Я вами слмдѣгельствуюсь, великія россійскія рѣки; я къ анмъ обращаюсь, ечнет- липио берега, оовящеянив Петро- выми степями н пбтсмъ еГО орошеи- иые, Кодь часто ]»іздііг>іілипь па насъ бодрые и ровпоспіыо клики, когда тяжкіе къ составленію корабли крі- уготоішеіпшя члени, перЬдко тіпо отъ работающихъ дошкнмые, паложе- ніемъ руки ого ил. скор чу теченію устремлялксь, и вжшиепя<х‘ примѣ- |Кімъ его мік.жесті о съ новѣролтооо поспѣшностію еоы.чрпиіхи великія грю- ііЛЛДЛ? Каль чуднымъ и ревностному сердцу чуиіпъптнлі.пымъ нрѣкіемь шимдждіьхнел стекшіеся шіроды, ко- гда опыя великія вданія къ сошествію па воду іірвблшка-іНіъІ когдл неусып- ный нть основатель и строитель ипптокрагни то ші верху оныхъ, то Видъ пямв обращаясь, то кругомъ
- ІВ& _ обходя, примѣчалъ піі'рд.чпъ каждой ЧИСТЯ, СИЛУ МОХИНЪ, БСІХ’Ь предо сторовдостей точность, а усмотрѣн- ные падостатки исправлялъ оолелѣ- ніемъ, одобреніемъ, догадкою и не- утомимыхъ рукъ стоитъ поспѣшишь искусствомъ. Симъ коу сыпнымъ ре- ЧенІОМЪ, симъ непобѣдимымъ въ Трудѣ ПОСТОЯНСТІ'л’П. баСНОСДОІіН.ЪИ дрешшхъ косиѣішіость ВО вымысла- ми, по правдою во дни Интроны гі'Кіиншась. Поль радостны были великому і*.- «УДЯрЮ ТО.ТПКІѲ въ морскомъ дѣлѣ успѣли, къ нсекавошіой польиѣ и ыкиѣ государства раченіемъ ѳго проиоведѳшше, легко ивъ того усмо- трѣть МОЖНО, ЧТО ПО ТОКМО ВС0ІДЯЯЛІѲМ11 удовольствовалъ спотруіияткхся еъ еобпіп, но и безчувственипму дереву покнзалъ преслалшый взакъ благо- дариоств. Поярывкилсн Невскія струи судами п флягами; не вмѣщаютъ бе- реги. неликаго множеетла сгокппіхсл врителей; колеблется паедухъ и сто- нетъ отъ народнаго шиклншіяіл, отъ шума веселъ, отъ трубныхъ гллговъ, отъ внука огнедышащихъ мшииі.. КаісоО счастіе, какую радистъ помъ небо посшаіѵгь? Кому пв срѣтеніе Ммпрха нашъ съ таковымъ всдако- лѣпІемъ выходитъ? Ветхому ботику, но въ новомъ я сильномъ первен- ствующему фЛОТІІІ П]Ч‘ДСГШ1ИЕ]Ъ І.Ч1ГО велігчэдтво, крвсспу, могущество ц слпдпак дѣйствія и купно '.ваго ма- лость и худость, авдвмъ, что гега никому въ свѣтѣ прсиявесга ко было возможно, кромѣ іселодинекой смѣ- лости въ предпріятіи в неутомимой въ совершеніи бодрости Петровой, Превосходенъ на земли, шюрагше- венъ на кодахъ силою п словою лпен- пою былъ ведши Л ваять ішщгпшкіЛ 3. Дівлтелыямяіь Петра.—За- клтекй. За отдохновеніе почиталъ себѣ трудовъ своихъ перомѣпу. Не токмо день или утро, по и одищо на вос- ходѣ освѣщало иго на многихъ мѣс- тахъ на рапными трудами. Государ- ственный правопымяшу ющы и судеб- ный м'Ііста, имъ учрвжіенпыл, въ ого ориеутстаіи дѣла вершили. Раа- личныя худіикесгва но тоіімо иго присмотромъ, по и рукъ его всломо- жішіомъ къ приілщооію поспѣшали; публичныя строенія, корабли, при- стаіш, крѣпости вигдд видѣти я имѣли его къ основаніи ноеаватоіа, вгь трудѣ ободрителя, въ совершеніи иагрддигедк. Что жъ его путешествія пли лучше быстропарящія лвгапід? Едва услышало пасъ иойелѣпія иго Бѣлое, утв чувству игъ Балтійское море, одна путь кораблей его елрых- гк на шцахъ Аоолскяіъ, уже шумятъ уступающія «иу Каспійскія водны. И ны великія рѣки. Южная Двина н Нолпочпдк (а), Днѣпръ, Допъ, Волга, Бутъ, Висла, Одра, Алба (б), Дунай, Соквана, Тамиэа, Ренъ (в) и прочія, смипгге, екалъ много кратъ ны удостоились изображать пядъ Ве- л якаго Петра нъ струяхъ в&шпгт»? Скажите: л по могу печислмть! Мы нынѣ только съ радостнымъ удивле- ніемъ і'хотримт>, па пикамъ путямъ онъ шествогдлъ, подъ которымъ дре- вомъ имѣлъ оттохновоніо, ивъ кото- раго всто'шпха утолялъ жажду, гдѣ съ простыми людьми, какъ простой работникъ, трудаяся, гдѣ писалъ ва- котпл, гдѣ шічергалъ корабли, при- &) Западная Сѣведпал. Іі| Одеръ, Эльба. о) Теина. ГсЯлъ.
— 186 — стлии, крѣпости и гдѣ между ткнъ какъ пріятель обращался съ поддап- піліи своими, Кпгп> небесныя саѣ- тпдд теченіемъ, кокъ море прпліпютгь и стлшюмъ, тихъ овъ понечсніемъ и трудами для пасъ быль въ нопр'- сглішомъ движенія. Я въ полѣ меакъ оптъ; л въ студныхъ аасѣхдліпхъ межъ трудными рааеуждепіимя; я в?. рьяныхъ гудп- ісествалъ мозгъ миоіххркзліічцими ма- хші.чмп; л при строеніи городовъ, пристаней, каналовъ, неждч бвэчнс- деотплмъ народа множественъ; а межъ гтенадіемъ радовъ Біалго, Чер- наго, Вохіъіекого, ІйісцШешги моря и самого океана духомъ обращаюсь; лендѣ Петра Велиіацо шику, въ по- тѣ, нъ пылп, въ дыму, въ пламени; п не могу самъ собя увѣрить, что одинъ виндѣ Петръ, но многіе; н не врагклн липли,, по дѣтъ этлсп’іа. Съ кѢмъ срав- ню великаго ГосударяI Я ішжу ігь древности п въ новыхъ временахъ аб- ллдатилоП велвхдми ишшмшыхъ. И правда, предъ другими шинки, одна- ко предъ Петромъ малы. Иной аа- іюелвлі. многія госуддрстви; но свое отечество безъ призрѣнія оотлпи.п>. Иной побѣдилъ Непріятеля, уже ле- ди кнмъ имелоладшаго; но съ обѣихъ > торовъ пролилъ кронъ свшіхъ гра- зцѵшъ, радп одного енпего чегтгшт- <1л, и вмѣсто тріу Чфа слышалъ платъ и рыданіе своего огечеетаа. Иной многими добродѣтельмв утгрмпопъ; ПО ЛМІІСТО, ’ГТобЪ ПСІНД П11ПІ утъ, не могі» удержатъ тягости шшющлго государства. ІІііиЯ билъ на внилв воинъ; одплпо боялся моря. НпоЯ ваморѣ гоеицхстліиіплъ; по къ веилн пристать страшился. Ивой ли-бндъ ваукіг. но боялся обишЕеипой шпаги. Иной ПИ жв.тѣяа, ни воды, ни огпн, Ко Оойдск; однако челеніѣчегкаго іп- стояпііг п наслѣдства пе имѣлъ раэумл. Другихъ но употребляю орішѣроі/ь, кромѣ Рима. По п •пиъ ноддстато- чепъ. Что въ диііегп пятьдесятъ лѣтъ отъ пврооіі Пунической пойки до Лп- густа. Пейоты, Сцппіопы, Маркеллы, Регулы, Мстелды, Катоны, Сулды проиивеля: то Петръ сдѣлать нъ крат- кое время опоея жизни. К. му жъ я героя шшіоіхі уподоблю? Часто раз- мышлялъ я, мгамгь Тогъ, Коториіі лсссыішимъ ммошшіймъ управлявъ небо, вемлю и моро: дхяетъ духъ Нго, и дотекутъ воды; прппоопотся горамъ—и шкцымпен. По мыслямъ тадонѣчечжимъ предѣлъ преданная». Ьожостеа поопипуп. вн могутъ. Обы- кновенно предстамліотт. І'іго ігь чело- нѣч«жооМі нкдЬ. И чанъ еасля чело- вѣка Ногу подобнаго, по нашему по- нятіи, пайги иадуобно, кромѣ Питра Велпиго не обрѣтаю <п|. За великія къ отечеству васлуги іглляаяъ окъ Отцемъ отечество- Одна- ко малъ ему тигулгъ. Сииште, какъ его улаоійиь за то, что оо ь родилъ дпіерь, вср.шипстлвѣйпгуіп гоеудзры- шо пашу, которая па отеческій пре- стижъ мужествомъ н-тупилл, гордыхъ враговъ побѣдила, Европу усмирила. благодЪяніішл своихъ иоддаішідхъ снабдила? Услыкш н.тсъ, Божа, награди. Гос- поди! За велппін труды Погрокы, на поіппошо Екатеринино, ва езяны, ва поддыхапи-, котѵрыи днѣ сестры, днѣ дінери Петропы, райлучаяпь, проли- вали, аа лос.рішнеппыя всѣхъ кь Рос- сія благпдѣыпім іш-рхці долітідіШ- стніемъ « потомстяомъ. г. 1 Отъ ыіопъ: «Пітой эаіки’пл-тъ.,» ян дроялліе ІІтпшш.
— 187 — Л ты, вмігннл іуда, сіяющая гъ пѣтаосн п героевъ блистаніемъ по М{ы’ілютлл, красуйся: дщерь ткол царствуетъ; пгеукт. наслѣдникъ; пра- внукъ по желанію нашему родился; мы тобою аояниіпі'ки, укрѣплены, просвѣщены, упрошены; ею наба- влены, ободім-яи, оащищепы, обогл- щееы, прпелаалппы. Прими пъ заіигъ благодарности недостойное сіе припо- дн’віе. Тіюн васлупс больше, нвжв- іи всѣ силы піинні М. Изъ слова о происхожденіи свѣ- та (17561 (а), Нспыталіо натуры трудно, слушатели, однако пріятно, пі.'леиво, сняти. Чѣмъ бою.ше таинство ея разумъ тюстп- гоіл’ь, тѣмъ няшшсо уьѳсслеяіе чув- ствуетъ сердце. Чѣмъ далѣе раченіе ваше нъ опой проспграогся, гГ.мт. обильнѣе собнраеі’Ь ПЛОДЫ для пи- тробвостей зкіггейстдггь. Чѣмъ глубже до самихъ причинъ толь чудныхъ дѣлъ прпятпість разсужденіе, тѣмъ яснѣ»? показыплетсл непостижимы П всего би- тія Строитель. Его всемогущества, величества и премудрости вцдошй сой міръ есть первый, общій, полой»- піій п неумолчный проиовѣхникъ. Небеса повѣдаютъ слвду >ожіи> Селе- ніе» сисю положилъ опъ въ солнцѣ; то -•сть, въ немъ сіяніе божества евпѳп• помигалъ яснѣе, нежели вт. другахъ тваряхъ. Оно, по ивмшѣрішой обіппу- яостп всемірнаго строенія, ва далс- чаПніін планеты сіяетъ бѵзпрестанпи, рзспрости|:ля, провоехпдяіпйю мочта- иіо человѣческое скоростію, пеиовя- твое лучь-9 мйозсесгво. Сім беопре- а) Это сличи к читаетъ теорію г на га, спториН, по чнѣпікі Л—на. цр-ійсходіпъ отъ иянЧіатвльиаго даижипЬі ініирп- стапиые и молній несравненно бы- стрѣйшіе, во прото и благопріят- ные вѣстшікв творческаго о прочихъ тваряхъ промысла, освѣщдп, оогрѣ- вая и ожнв-іня опыл, ко токмо въ человѣческимъ разумѣ, по и пъ беа- елолсснихъ, паяется, жміютпыхъ лол* буждмогъ нѣкоторое божестпоипие шь оброжызіе. Что жъ и так&в..мъ беп- мѣрпомъ впѣта окедігЬ продггміллп, себѣ гб должны, китирыи во Шіутрой- ное натуры сіиттвлище впи]яцг/гъ лю- бопытнымъ окомъ И ПіК.’рбДСШМіМ'Ь то- го же свѣта большую часть друі’ихъ остѳстврппиіъ таапстпі. усердствую п> иисгкіыуть? Сшцѣздл ітвуюгь ляоги- іпелопнмл пгг, сочиненія въ расяплгь пародахъ, въ ігавиио вѣкл свѣту со- обпденпыл. Много преплтхтіііі) ввутп- мкмые иапитатмк і ірсодолѣдп н слѣ- дующихъ пи себѣ труды цйдигчили: [шапки и мрачныя тучи п въ •лгали* небо далече ирс»іпш.ш. Но кал-ь чув- гтвднное око прямо па. солнце смо- трѣть пе можетъ, такъ п врѣніи развуждвіші притупляется, наслѣдуя причины происхожденія свѣта и рпл- діыппк* ого на рланип іитЬт.ъ. Чтиж», вын, оітпиіпть ли надежду? отступить ли отъ труда? отд.гттіліг ли въ отча- яній о успѣхахъ? ішкакъ! ри.іігѣ ЛШВЬ- сп хозяевъ нерадивыми п подаппі шликихь въ пспызтаіп па тури гор- екъ недпсггоПникп? Посютрішъ, коль оелккую громг«ду матерій ші сіе дѣла опп собрали, пли, какъ о дропаплъ імаіашкіпгь исполинахъ, гору вели- кую впадниглп. дарозм приближаться къ нсточогсу толикаго сіяніи, тоджка- го цвѣтовъ иышиыішіл. В поддамъ и;» высоту на пили белъ страха; насту- пимъ пн сольния ихъ олочв и, подцив- пгпсьвытпо всякого мрака предуярг- ждашіыіъ мыслей, устремимъ схолі,-
— 188 ко вовможію остроумія и разсужде- нія очи для испытати причинъ пр:>- иехоащеліи свѣта и рмдѣлепія его іпх ранные цвѣта. Н. Изъ Слова о рожденіи метал- ловъ ',1757) (13). Когда ужасныя дѣда натуры въ лплсдяхъ ігл ібрііш.Еип, елт:патедп, ду- мать всегда ііриігущдигъ бываю, что пѣтъ еп единаго наъ ннхъ годъ пграш- о.гго, пѣтъ пи едппдго голь опасна- го и вре.иіаі-0, которое бы купно воль- ны п уилвлсдепія не приносило, Боже- ствеішымъ нѣкоторымъ промысломъ ирпсиппкуплриы пріпімымъ вшндмъ протинпмп быть плетутся, ДДбы МЫ, раасуждгыі о вфотинныхъ. большее услажденіе чунстповпли къ употреб- ленія пріятныхъ. Ужасаемся волнъ кпппгпдго моря; но вѣтры, нітгоршш опое обуревается, пегружешпле бо- гатотпомъ корабли ігь желаемымъ бе- регамъ пршпт.т.- Несносна адппмь эдіішп'.’й шопы г.тр<. гостъ и вамъ са- мимъ нерѣдко тягостна; одіпиш ею удорклваются варожевпыя повѣтріемъ куренія, ядовитые соки о угрызенія тупѣютт». Хоти асъ ча.’то сокровенны передъ ванн бываютъ отъ против- ныхъ вещей пранспк'ішія угодіи, которыми ПОЛ4унмі-4І въ жігапп па- іиоб; однако сші* подлинны и іжшш. Такъ черевъ многіе вѣки трепетъ оливъ токмо паипі-нли громы чело- Тіѣческсму |М>ду и не пігдчв какъ токмо битъ рмдраяиппиго Божества всѣхъ устрашали. Нн счаетхимыи но- выми естеетннппыхъ толпъ открове- ніями для плпін сіе дали намъ не- давни утѣшеніе, что мы бпдыпед имідміо щедроты, пеяюлп гнѣва не- беснаго пть оныхъ Чередъ финику уразумѣли. Виги бы стоили поля и горы, дренъ и трапъ выіптолѣпѣі, красоты цвѣтовъ и плодовъ изобилія лишоины: жнлтѣлкція нивы діиіже- нівьгь кллсовъ не упѣрялп бы сель- скихъ ладой оадождоЯ полныхъ жпт- іійцъ: всѣхъ бы сихъ давпл.стиіі намъ не доставала, когда бы громн- ое» иоктрнъхікою сидни лаиолнен- !Шл тучи продолжительное растущихъ прпилбаігіе пладшосиніігь дождемъ и ЯКО бы нѣкоторымъ (щушеллявицимъ ..іыійяіпмъ не ажпвдл пг. Исттаа сего дѣли 4 которое н:іі]нииѳ яроствлѣ- хымъ ивмдед'Іілыцімя, хотя и по ЯІ'ЯО, однако уже оа мысль дриходилсп дѢЙСіГѢІОМіі жіектричнскоО пилы, ру- кою ]»читліьныхъ натуры испытате- лей производешюП, чредъ ускореніе рлшрцім тракъ, танъ изъяснена и доказана, <гто пѣтъ больше мѣста ли еддламу сомнѣнію, И гакъ, когда, іггкрпвепЬ-мт. «то- «« иныхъ тоянъ сілегь тшыю про- свѣщввіе къ велшшну нашему утѣ- пінніпэ и радости, к особливо, гдѣ прежде, чрезъ закрытіи дропаходк- гціл прімтносгпі едино обращалось п]юдъ яшн иротиішпго воображеніе; того роди па евсъыа педейДО бытъ рздсудил'ХЬ, чтобъ повымъ докааа- Тельтъомъ іфШИ)Ваяушя> по сіиѣ моей новую сей правдѣ плісаость. Видѣли мы. слупіатеди. превели- кое въ нѣдрахъ венныхъ опіи мно- жество и лужное къ его тггиііп сѣ- ры взабиліѳ, довольное ігь іюмпому трягоніхі н къ прешіведЕііію перемѣнъ ііелпша і.: бѣдственныхъ, во и поаеэ- шххъ; страшныхъ, но и услажденіе ПРИНОСЯЩИХЪ. Уразумѣли МЫ, ’ГПг ноглеіиеішын жші-упіыхъ и проэмбаю- тшъ тѣлъ части служатъ къ ро- жденію металловъ, коихъ красоту тъ
— 189 — ВМИОЛЫю, твердость къ долговѣч- іимупц жестокость къ шицищеігію слу- жлигія ѵлбѣ предстапллемъ. Па обра- тікт’Л пъ мысляхъ нашихъ ушап- КПП ПИДЪ ТрЯСуЩДГОСЛ ЛППД 0€»ЭГПЛГОІ Отврати^ отирОТпто отъ того мыслен- ныя о'ш паппі іл сверхъ метдллонъ прилежно раасмотрпте іюедвигнутьш і рясепкшъ горы съ прахлаждлюицпги и врачтхіщимц шить шзточнішаміі, «въ нпхъ протегаюшдаиі, собмриющн- ывсіі аъ ігіікаг къ напоенію ндсъ я служагцпхъ надъ ЖИВОТНЫХЪ, и КЪ сообщенію мяогора&иічшахъ Чеховѣ- чеекаію родаіютребпгнпеП. I [осмотри- те па благослоімщпоо смае отечество и врвашгга съ другими отравами„ Увидите пъ немъ умѣренное натуры подземнымъ огнемъ дѣйствіе* Не Альпійскими пли I Іиуичіейскими ср ровыми верхами къ вѣ'шиЯ. ишгЬ; Господствующей въ верхней атмосфе- рѣ) ш>нвыптепы; ниже глубокими ііро- Ііастьмй въ боійПСТую сыриеть уни- нѳны страны шипи: по пологія іюо хожденія и ПШЮНйЕІІІІ шхтсіі нлодо- ПйСНЫХЪ, ко лшшшпыя притомъ МѲ- тадлпвъ, распростираются къ угод- ности пашой. Но дооДиваш вин- ными, ядшпггыѳ пары шшусздющп- мл рцгтгфблпнпп, но велеігЬюніими лѣсами и налапт.'мц украшенное про- странство чувствуетъ благпраствореп- шіъ дыханіе мѣтропгь* Не колеблем- ся ЧМ7ГЫМ1І ІІбМШМВ трясетиями^ ко- тория едва когда у пасъ слыханы; Кіо икъ эемшиъ йіідра, такъ и нсО* га общества. внутрь гггппгь покоемъ пасамкхдсмел. О коль бдажчша СП- ММ сіюКігішшіі Россілі 0. Согласіе естествознанія съ ре- лигіею (17611 (и) СЯе рішсо случающееся явленіе требуетъ двоякаго ибъясщшія. Иер- пыігь должно отводить <угь людей, не- просвѣщешплхъ птосадямъ утеліѳмъ. шздкЬі меосисніатсльиші сомпнгем- ства и втрдхит коп былдіггъ иногда притиною ппрунісвія общему покою. Нерѣдко аегковѣ|іісмъ шшашмвпи* голаяы слушаютъ и съ ушломъ ннл- мштъ, что при таковыхъ небесныхъ яэлЕшигхъ пророчествуютъ бродішіЬі по міру богадЬ.тепішт впи пе таимо во несъ сииО долгій вѣкъ о пмниі астрономія не слыхали, да и на вебо едваінігдлпуть могутъ, ходи оуп>рбясъ. Талоны хъ шясмыелѳвшііхъ пророка- телпипцъ и легковѣрныхъ випматехеО скудоуміи шггііігъ, каігъ іхмжѣшйвмъ пр-е.тпрплъ должно* Л кто отъ такихъ пугалищъ боппокпигся, бевпоім Иство впі должііп іиттать ему жъ въ ва- ка&аігіе за собственное его суемысліе. Но сіе болыпе ивавтся до просто* пародіи, кпторин о наукахъ никако- го конлтія во пнѣеты Іірестъятаяъ смѣется астропиму, какъ пустому верхогляду. Астровомъ чувствуетъ ккутреппео увеселеніе, представляя къ умѣ, колъ мвпго янапіемъ своимъ его нрввышдетъ—чиловѣшц ссбѣ П'*н добіій СОТВОрОППМХ). Второе іітншнппіе простирается до людей грамотЕигь, до чтецовъ пн- Санія и рсіпппч*ле9 къ православію, кое снятое дѣло елмп собию похваль- но, есть ли бы шюглл не прапнтство- адло падтппстікнпі высокихъ паукъ приращепію. Чіггая здѣсь п н^ллкой нтмоофгрѣ около помлпутой планеты і,аі, гад- жетъ кто: подумлтъ-дѳ МОЖНО, ЧТО вгь пой потому п пары іюсхздшгь, ггупідютсл облака, падаютъ дпжхп, прстгекавугь ручьи, ообцраютм аъ а) Биыоры.
— 1Р0 рѣпи, рѣки втекаютъ нъ моря; про- но]\чстаюгъ вездѣ разныя прозябанія; НМЛ ППТЛ НТ1 - ’Л ЖИВОТНЫЯ. И Г.ІО-ДУ подобно Коперниковой сяетенѣ: прсь тшию-до закону. Отъ тішншлхъ рпамышлгпІО про- исходить подобный споръ О ДВИЖН- ПІИ И О СТОЯНІИ БО5ІЛІІ. БЯГОСЛОШЛ западныя церкви принимаютъ слова Іисуса Вшита, глііа 10 стихъ 1'2, яъ точномъ ^ьіммдги коскомъ разу- мѣ, и потому хотятъ доказать, что ікмли етовгь. Но г.пй споръ шгЬотъ начало слой отъ иіодоноклонішчсскяхъ, а по отъ хріь стііикіаахъ у чипа ей. Дршшім астгра- помы еще эплплго до Рождесггл Хри- стомг Никита Сцракувялецъ при- іпиілъ дяеішое яомли окшиі своей оси с брплцопіе; ФкквдлЯ годовое око- □о солнца. Ото дѣтъ послѣ того Аристархъ СамЙккІП пога&ілъ сод- кочиуш систему ясяѣо. Однако оллив- сгсіѳ жрецы и суевфры тому П]ЯЛ-ДБИ- дкек и правду па много вѣковъ ись гаспліі. Первый, Клыамгъ нѣкто, до- посплъ на Аристарха, что онъ по св*^'Д системѣ и дппжопіи ѳсмли дер- знулъ подвигнуть съ мѣста валшсую богиню Посту, нсея веялп содер- жателзлілпу; дареиулп. бйііііроетішпо вертѣть Нептуна, Нлутошц Цереру, ііеѣгь Нимфъ, боговъ хѣелнгь я домашнихъ по леей яемлп. II такъ идолопоклоппичеспое суевѣріе держа- ло астрономическую иемлю въ сяонхъ челюстяхъ, по давая еА двигаться, хотя она самл свпр дѣхп и Божіе пивалѣпіе всегда исполняла. Между тѣмъ астропоны принуждены были Вддумшшъ для яігьвенеігія неб.-о- шахъ ]евлрніН глупые и еъ хеходи- г.ою и геометріею прекословящіе пу- ти планетамъ: кывлы и оніщыклы (круги и побочные круга) (♦)- Кштернпкъ воеобнонндт» наконецъ емтечиую скотому, км хш сто ны- нѣ носить; показалъ нресЛімінад упо- тр^бдриіе ея въ мчродомін, которое послѣ Кеплеръ, Центовъ а другіе явзнкіе магнмагзки в астрономы до- мш до чгчкоВ точности, какую ны- нѣ видимъ иъ предскйлапІк веб»?і?- пыхъ ямепіП, чего по ве^естоягель- мей сиетімгіі птпіпдь дисгкіпуть ио- пгндгохкп, Нееказдншш премудрость дѣлъ Бо- жіихъ хотя изъ раамышлвніи о всѣхъ тваряхъ явстдуегь, пъ чему предати дпгельотнус'гъ фашчодод ученія; по яѳличек-’іва п мпгущестнд Кго поня- тіе больше исѣхъ подаетъ лсірояо- мвя, піжззыная порядокъ теченія гаѣ* ялъ небесныхъ. Возражаемъ себѣ тѣмъ ивітгисішѣе Сскцптеля. чѣмъ -очпѣе сходствуютъ ллйлюдешя съ (*) что тогда из было таклгь іичрі -умцыхъ іі:ииіриизі, пагь сяОДующИі: Сдущгллсь шцЪйтѣ дп.і лот|кіи^мд іги пиру. И спорили весьма между собой въ жару. Одциъ тлердмпъ: земля, вертясь, агругъ еляпца ходитъ; Лругпй, ’гп> голиси? асЬ съ «обой 11ЛД- меты іиідить. Одинъ Кълорликъ былъ, друтой елылъ ПтолоиіМ), Тутъ поваръ сы.]іъ рѣшимъ усмѣшкою свиейг Хшігпіп. здришпллтъ: ты ішѣэдъ теченіе нлапиіъТ Скажи, какъ ты и <жъ іямпѣвыі рзд- сукддотііТ ІІЗІЪ далъ іопой отвѣтъ, ЧТО В-Ь томъ Кмйршигь Иранъ: Я правду хвкажу> на млпдѣ «•.’• бгліждч.. Кто плдѣлъ просшял изъ ішімфоѵъ та- ково, ІСоторыД бы аиртЬлъ очагъ пругомъ ядр- еок&Т
— 101 — пллпімг прсдскаяояЪвш; и чѣ.ѵъ бсиі.- Ш0 пооигаеюі понылъ откровеній, тѣмъ громчв его ігроЕЛішляпмъ. Снящічгиое пвганіѳ но долюто нни- дѣ разумѣть гржммдтгімжлмъ, по нерѣдко и риторскимъ рвяуиоігь. Примѣръ подаетъ снятый Няси'ііі Великій, іиить оное съ шпурик» согла- суетъ и нъ бесѣдахъ своихъ на Шіл’тодисі'ішкъ яооо покалываетъ, кахкмь образамъ іи, подобныхъ мѣ- стахъ библейскія слова толііопяіъ должно. Бесѣдуя о зомлп, обще ни- гнетъ: <Аш.е когда во псллмѣхъ уелышнши: <азъ утвердить столпы СЯ>, СОД.ріЬхГГМЫіую тоя силу стол- пы речоіш быти вовмпя» (бесѣда 1). Ряясужхал слона н повелѣніи Божіи пъ міросоаддігів; <п рсча Богъ», а другія, слѣдующее объявляетъ: «Над потрі<а слова могущимъ сть самшѵ ума обпцітн другъ другу совѣты?» (бесѣда 2|. ЯЮо наъяшія, что сло- на Божескія не требуютъ пн устъ, пи ушой, іпі воздуха къ сообщенію взаимному своего бллгииплеція, іи? ума силою разгдііголъстііуютъ. II къ иломъ мѣстѣ і бесѣда 3) тожъ о иііъяспепіи таковыхъ мѣстъ по дтвррадо отъ: „Въ проклтттпѣ, Ппрлплэв, будетъ теСгЬ, глпголтяъ, побо »гіцзшов.Что сіе гла- голетъ? Вевпонечпую сухость я ос- кудѣніе воадупптыхъ годъ». Упомп- іпіюшДісл часто нъ Библіи Божія чул- ства толкуя, такъ іпппнгь: «И видѣ Богъ яко добро: пе вами тое утѣ- 1ЛВН1Ю6 лѣпое врѣніи моря таивъ ио- казуогь Богу япптя. Не очный бо ирить доброты нд.иііл Творецъ, но неизглаголанною премудростію видитъ бывающая». Не довольно лв здѣсь ве- ликій и слитый евй мухъ показалъ, что ив'ыііщг-ігір сиятонлыіъ книгъ со токмо іюааолщіо, да е*це п нуж- но, гаѣ ради мотшѣорп'гостахъ иыріь- Я»н1й съ натурою Едісется быть оо- сходатвонно. Праша а вЪри суть днѣ се- стры родныя, діцара одного всевыш- няго Родителя; никогда между со- бою ѣь [іострю придти пр могутъ, [іііяиѣ кто іпп. пѣхитпраго тшеелл- віл и покязапія своего мудрованія иа ишъ проищу вехлегиигь, А йдцго- [юумиыа п добрые люди должны утл- смятрнвать, нѣтъ ли юнсого способа ігь объясненію и опіращі-нію мпи- мапі мрлщу іпгми междоусобія, каіп. угонялъ пынщрвчещіый премудрый уштель гіашея пралоелігояыл церкви, которому согаасуясь, Дшнасіпшъ глш- тый, глубс'комыелеипый богословъ и еіысоеіО сшпценпыіі тпопюрецъ (ігь опасномъ подпши Пршюыыпыя вѣры, км. 2, гл. 6); ибо упомяпущ. разныя мнѣнія о отроенія міра, ашы&: „Обйчо аще же тако, аіце жо шло, ива Божіимъ попеліщірмі* быта же и утпердипшея", то-есть: фшіичвеия ралсуждеиія о строенія міра служатъ ігь проелплзенію Божію и вѣрѣ пе вродшл. То же и въ слѣду кліілхь учпоращіііть: „Есть убо пебо пебесе, первое пебо повыше тверди суще, Се даіі неба: и твердъ бо пмва Богь небо. Обычно же свящс пойму писаніи > и воодуп. небомъ явити, на ыю іфѣгаод горѣ. Блпгослоііяпі бо, глаго- летъ, ві‘л птицы небесныя, поддтіппыл глаголя: воздухъ бо лотательиип. есть путь, а по иобо. Се три небеса, лжа божеотвритий рече Апостолъ. Аще же и еодміі иоясы седчь пебеси пріяти ппехпщепш, питго же сливу истины придаетъ", то есть: хотя кто И дрнчпгік ВЛДИПСЩ!І мнѣніи о содми ннбегалъ приметъ, свищпваому писа- нію и Піівиову вкав&яію пе предпо.
102 — В.ѵпліЗ Великій, о всяпожвосп' многихъ ищешь гшвуждіш, тппстъ: ,Яко бо скуднлыппть. отъ того яв художества тхішішо «хшівъ сосуды, ниже художество, пш силу ігіпурй. тако н всего сего Содѣтель, не еди- ницу міру соуігЬік'ііиую имѣя тло- ритеяьпух» силу, по иа бев&овнчмо- губое иіиооедохлшую, мгп- овеніемъ ХОТІІЕПИ цтинѣмъ во нжв бити при* веду меяггествл видимыхъ11. 'Гакъ сіи великіе емѣтидышщ по- яшытіе пптурн съ кѣршо содружигь старились: еоедяшій сто сппснапіе съ богодухпавеппимп рнлліыпглеиііипі пъ одігѣхъ книгахъ, по мѣрѣ тогдашняго званія въ Кстрааомі*. О естьлп би тогда были изобрѣтены шлтѣгппія лстровоыичсскЬі орудія н били би учи- леви многочнсл-чіныя пн блюденія <лъ мужей, дрсімшхъ астрономовъ зна- ніемъ небесныхъ тѣлъ кисршінншк.' ирсносходящяхъ; ©стали вы тогда. от крыты были іыешци нойідхъ аиѣадъсъ новыми дменіями, вакпчъ бы духои- ішмъ наречемъ, соѵлшевиымъ съ пре- лосходцымъ ихъ краснорѣчіемъ, про- попѣдалл опые ститле риторы величе- етло, премудрость в могу іцостьоБожк! Нѣкоторые слралпиваютъ, еадли де на илдпетахъ иста зовущіе памъ подобные люди, то ішяиіі оил нѣры? Проповѣдало ли пгь Еваптезгів? Кре- щены ля она въ вѣру Христову? Симъ дается отвѣтъ вопросный. Въ южныхъ поливши. земляхъ, коихъ берега ш. нынѣшнія пужмеав почти толыш прп- МѢ’Л-ГП.І МарРПЛЛВТПМЛМП, ТПМОШЛІН жителя, Тйкзіге и пъ другихъ иозгіі- домглъ земляхъ обитателя, люди ви- домъ, жидкомъ в всѣми поведеніями отъ шить отмѣнные, какой мііры? И кто имъ проповѣдалъ Евалтелзр? Еже- ли кто при то зшать или ихъ обратить а Крестить хочетъ, тотъ пусть по Евып'влыяашу слову | „по стожите нл мята, ли сребри, пн мѣдп при п<.-я- сѣхъ вашихъ, ші шгры па нута, ян =нп» рпэу, пи сапогъ, пл жсма“) гуда доіцегь. И какъ свою проповѣдь окончить, то послѣ пусть іпуйдвгь для того хи. и на Венеру, Только бы трудъ его не былъ напрасенъ. Мпадтъ быть, тпмошшѳ лоди въ Адамѣ по «л'рЬишзш, н ддя того всѣхъ ивъ того г.тЬдсѵвіЛ не вадабно. „Млопі пуга ко і-діімщи1ю“. „Міюгв ибзтоли суть на небесѣхъ11. При ясамъ семъ хркст[апок.ід вѣра стоятъ нвиредоншл. Ока Божіему тво- ренію не мажетъ быть противна; развѣ гВмъ 'пппггся лрогивпоеп,, кои иъ творенія Божіи не внвклмпъ. Создатель далъ роду человѣческо- му днѣ іоініи. Въ одной нокавалъ свое врднче-ггло, къ друггій—с«мо іюлю. Первая,— видимый сѵй міръ, Имъ созданный, чтобы 'нм&ізѣітъ, смо- тря па огромлоста, Мрлсоту ц с-люй- ннеть его дданШ, призвалъ боже- отвенное всемогущество, по мѣрѣ №б1і ЛДрОШШЫЮ ПОШѴГІІІ Бторааі книга—Сшпцнннае пштыіін. Нт. в>-.'1 покивало Соэдателевп благоволеніе къ шшіему сипс.енію. Бъ сихъ про- роческігхъ и алостохьскихт. богодохпо- вошіші, книгахъ нотохвовімгелі и изыісіпгтелп і-утъ нѳднкіе церковные учители. А къ осой р.пигѢ слокодш иядимдго міра сего, физики, мдте- мьгиип, астрономы и прочіе няълс- шггелп боэщствешпиъ въ натуру вділныыхъ дѣйствій суть таковы, ка- ковы въ оооі ккпН; прореви, :шо- столы и церкоппые учители. Не адрл- ім> разсудителенъ математикъ, овелп одъ хочетъ Божескую іюлю ишгѣрить циркулемъ. Тшсозъ же в богословія
учитель, естълп оіп. думаетъ, что по псалифѣ научаться. можно аспрну ікмііи или пгміл, Толкоютсаи і: прошлгЬдпшш Сил- щепнаго ішншіл ппииышшлъ путь къ добродѣтели, представая глъ пѵ гряданіо прадодлинъ, яапазаніо ва- коясшрестгупмымъ и блнпятлрйе жи- тіи, съ волею Божіе» согласнаго. Астроисімы открывзють хромъ Врж- скоЙ силы и великолѣпія, рзыгкл- іиштъ способы п ко временному ші- тему Сааяачш’тву, соедяпвнипму съ «Шгпгпкѣпіг.мъ п бллггіілреніемъ ко Вееві іішн-яу. Обои оГініе удпгтоні - ряхпънахгьнн токмо о бытія Божіемъ, но н о нескладныхъ пъ олмъ ио блАГОДѣЯНІЯХЪ. Грѣхъ адѣилть ѴРЖДУ пи и юнюлы и раздоры. СКОЛЬКО радорт :еігіо н шшвднів натуральныхъ пещей утоераддотъ въ вѣрѣ, слѣдуютъ тому нриэіѣры пн только изъ валип>-кихъ гпіхотпор- цѳгь. по п изъ неликнгь христіан- скихъ первыхъ учптадгй, Кдщішпъ (ьі о паденіи РуЦішнвѣ (б) объявляетъ, кода, много служитъ шшшшія ігь натурѣ, для Пішшшііі Вожеегпа: Я долго размиіпліьгь п д<мгп <’ылъ пъ сомігЬньѣ, Что есть ли ка домино отъ иыоіѵты елкутрѣил, Пли по сЛиогѣ белъ ршу (ві всп течетъ, И промыслу съ небесъ ко доой дое- лелпоН нѣтъ. Одпадо, посміутрѣ и. гігЫмлъ небес- ныхъ строй пости »} Лігтишнпй ИТІПШТВОреЦЪ ль ппрстяо- вііиін Ѳседс-еія. бі Мі!ЛіісТ|/ь Ѳеодосія м Аркадія. ) Пирлдку, Т, 1. Галаховъ. Псгоришнпитар* хр. Земліе, морей и рѣпъ добр-іту и ігри- йтойность, Промѣну дней, ночей явленія лупы, Ирпвплдъ, что божеской мы скіѵП созданы. Больше пѳ остается, шить только коротки скаішъ и ииіпѵрігіъ, чго ан&ііін натуры, гакон бы опп кмл ітп имѣло, хриттмсім>му влипну пе про- ітпіяо; м кто натуру ішслЬдбіцш тщит- ся, Бога знлнгъ и пірііппятъ, тотъ съ Василіемъ Великимъ согласится, поста сло’іПиЧи сіе іпікдтічіиігсл (бесѣ- да Й о бытіи свѣтилъ]! шАщ*1 сыѵ \ нну’пгмек: себе самыя ішщідомъ, Бога нышаамъ. Снижавшему ппадпнямші, Владинѣ поработаемъ, СНид щюелд- кипъ, ІІлпітолн напади гаидюбимъ. Бдагодіггеля пі ічтнмъ, Началпздкду живпи пашня пасущія а будущія ш>- клошіилявся кі? преіпанет»’5, 1) .СобрЛИІО ріМШНКЬ <М)«П!Ые 1110 вт» <гп»- хоть п въ пр!Х*П Михаила Л(пі.пиихіЕа, йявгв НАр=ииГ. Сп-й. 1751 Хптиіть сдплсд Маеалу имслЬ морлжішіл турлггь при мь- спріеТі Стппугпімт. |2Я киуота 1730 г і. Одл іілчвпіиггѵя тырилппіемъ іюстиргл, іптуіпллітго г-хтпиніъ собыінмъ; ішгия ъ •'-тЬдупіъ аппсашя битвы русскігхъ гъ гуріамл а татзрома и іюражыГог прагентъ ісаяшхъ; дадѣп нргд^пиѵіппітся упвьАпіё [Щрты в ііхіииі Ррггіп ѵъ сирствинашо Анны. Ъ СХіичіин» гслчпло торжественныхъ одъ, оліетолпсі* къ исі^сстііетіомь иыродвйі диркчосшіга восторга. У Ііѵхаі, пъ од-р на в^ятіо Инмурд: фдоНв Німад еС виіпіл іптяю Лц]иигіГНці іпо Іаіі Іа ]0П Та ж» нъ адѣ Трех—го ял пшзне Г-ШГСЯА. >/ Сумароковъ, въ кратяиемішцеъ ыі- МѣНаш» ил оды ЛіШянякдш^ упрепддт- гп» въ ііпрсмІпЪ ударевів (і>ыг/лрсІ ли, «ГгЛгтр’Л Раасгашнпашъ, та> Ломсаюешп» отвѣчалъ Оумпроігоиу на такса заиЬчаии^ в6і4стри ялл бідетрб. йхшиіо вто інгку и. но бетро іа ян остри4. 13
— 19* ] ,Соб;ь «гаженій, 1711 гЛ Ломоно- совъ Мгу ді'ржііжш нъ точности подлпи- птаа, но дгиіхХілвл*!. сжй Ь биіѣь соабодиуні передачу содержанія. Такъ переданы ммъ и* псѣ. а нѣкоторыя только ігрсдмнпй природы. вюпэышдющсй вссмогуинстпо в крему принта Сйаднтвлш анъ опустилъ ігаобрджс’іпх дикпго осла, страуса, юаня. Перпяя я пга-лѢдозд строфы прибйллимы. какъ обращеніе къ іп. ікірчд- стів ршішущому на Вога, поученіе. ому же лыапдмаиі>н изъ рѣчи Божія А къ Іову. СреДПЯД, ИДИ ГДДХППЛ *|ДГПі (ГГКХ<ИГ1ІІ>р<- пл, яаіілхічвогь Сті собѣ оту рѣчь. жырл- жтчцужі еь -.дней стороны осемогущсстоо Гготл, сь друічій—пачтажеспіо чіміішѣгщ. *> мСсбр. сотка- 1751“. 0ДД »тл, сочи- ивняая Лом — мъ въ І74Л г- о яипішвяся іи- «то Риторикѣ (1749). есть лучпив «п? стихстпіірнпе. Содержаніе ед имѣетъ тѣ- > иул спяль п. фнпптасипмя аапипхлн АПТОрГІ, ОСОбСППП П. ОГО аСліЯІІЯП. о ВОЗ- ДУШНЫХЪ ЖВПВ6ІЯП, ОТЪ ЗЛеЯТрПЧОСКСЙ г илы □роилхдднііщхъ* 1768 г-)- Здѣсь <мп. иадлгдегь да>ю теорію сіьпрвшчі <й* лния, по которой нто лллниіо лрппсхохктъ отъ влеіпричлспмч іюабуждпомлго въ ліэддуЛ полярныхъ странъ отъ погрулсг- ігія рерхилгр холоднаго воздуха ьъ не тій и сяоіілдмгіѵи^ігзпъгямилъііыі'лішхь слояхъ атмосферы. гтѣ иго спѣтіпся какъ въ прострапствіь въ вдторгАп- розрѣжслъ ададухь. Шестая и спіг.ман строфы со- держатъ поэтическое ушиваніе равныхъ гипотезъ о сѣнерікіыъ ийшиь Стихи: Какъ можртъ бытъ, чтобъ мврвльгй плръ Среди вшы рождалъ пожаръ? оітравсрпіг-гь особую птпптплу о сѣвер- комъ сіішіи л объяешіются слѣдзэжішъ мінИОМЪ ,С.«№л*г .Всѣ сѣвернаго сіянія гиты ік’ могутъ бытъ пары яли облака, шіилмъ-вітбгхь блигтавіцігь оггТіЩѵппыг* |Соч. Лам.. пщь Смжрд. II. 9!). Слова О пплмійкхъ іюгд}ппіыхъ цігтуетъ ЛЗечнрнпр рпоютігхппі» о Божіемъ делпчествѣ (ІЬ. и9'і подъ яхііяішъ ж0ды о гѣввршмъ сі- ідгія^ въ х.опадятсл і.гтло тоѵол что мігИ- піе Лшіаногова о тгртпппѣ яапнол сть стпилпіо іп=аашіслію отъ слтикпкіл Фрип- яхаіи іПисемъ нто) а что оно отпослтси еще къ 1743 г- Ліімонвссніъ пъ дѣтсггжіі млогиісрагва водиіт. пто ползаютъпяое явленіе пд Сѣіъерщац’Ь Г’П^днѣ. КЪ КОТО- ранъ, подобппшнному «го, сшцѣіпільсгьу. дохвдллъ дп 70 цицувовъ широты (ІЬ 70). потомъ часто наблюдалъ его, пнгк ученыЩ въ Петербургъ (аіі. 91): сл-Ьд, пд «той одѣ ПТ]иілшхгтиж м іісіпчатлі асід :і«'р- ваввчциьных ।. дѣтъ. восторгъ, врон?.- вездашиЛ учены зп. рпзсмдтрнвлнишъ при- роды, Зхіиь кстати прішомшіть сідхя Бдпчпггом о Ломоносова (ігь „Пделдліи къ П. М. М. А."}: Иеоолнаішый всегда плгЛпьомъ ігор- аыгк лѣтъ. Клкъ часто воспѣ палъ воеторжмішій поятъ ДрожашіЯ хладный Оіосгъ лолувочнюй Апрорн! •) Содержаніе оды; НііоСрпжппіе благо- затттыіъ слѣдствій мира (Слово Елнсаяетл пашічястъ лшр-ь или іяшииф^ Лоымшз- сювъ, для котораго паунк состищциіи пгр« ВіЛ бЛДГ0| СШПіЕГЬ мирп^ «иди пі. пемъ ,1’ГПѴПМПі пдуит*. Онъ ТОГТО обр.ХПЦѴВТ- ся къ пмду и пъ одахъ и ігь ученыхъ словахъ овонхъ. Первая строфа оды на- чмядоея также оилсаніеагі. иш>ахк4де:і« шій тишины, отрады царей и і;гірентъй.За* ботясь о русскимъ прсл’лѣщовіи. Лои—въ желалъ, чтобы науки хвелѣдовали наше • -біяприм отечество,, богатое велкшѣ рода ЯрПЯЯЖПЛеяІМЫЛ. онъ ужЬрслъ, что оіг I дадутъ Россіи сродства паДтж у себя вей произведенія природы, со многими ла- ці’фжиами иалучаомыя инъ отдіип-лілихъ етротгъ,і п что она епвеябва |хіхдать .есиі- стмккыхт ІІД’ітимоиъ и быстрыхъ раду* момъ НоятояоіпЛ Ппхлапд пауки мъ вы- ражена ъъ строфѣ: Пнутоі юпопшй шпп- кт.“, нагорая і-'стъ етніоттюрвов пнреяін ЛКПІЛ 0ДІК1ТО »Ь:П1Ѣ изъ Цішсроноызй рй’іл І рго Агсійа)- Но Р<ісс1й ододхеил наукой Истру 1-му: ототда мш.ыа пстоотвея- выл ііЕХвилы поверху, ізаиояшгюшія три строфы. Строфа; .ТпднлиВ немалъ ігростуал* іігяо"— ОТКОСЯ7ЫС къ горкому дѣлу, ко* тороо долхво открытъ сокроппщд Россія. Стихи: ПочуЕ-стгуг’Тъ и камни ек.ту ТобоЯ возставленныхъ я&уігк
— ІИл — 3 клаывоиогь ил ііщоду іглукм при дФбы* иіиш метпллопч. ДпЪ гтр4ы:жСв мрачной ігішидепі яалпяу^ в Дамъ тмюю осгро- ічіст. посѣютъ “ пррдреюють будущую глину опрніНкнійШіГО МЯріСТЛікВ-ВНиг. Пір ІГРСТСІП- ПрСМ’іт. ЛомыИМСТА „а проходѣ і'Широкимъ (жр*прѵп< г.?. Вогтачнуд» Ип- дыГ, представленный выч. п. іс- Павлу ПіпіАіхичу и ванечатлнннЛ ь Соколинымъ пт. 1754 Пидъ плаваніемъ: „Проектъ .Ті моиосом и іижиодтцл Чігчпдчівіі*. Мысль о рустпл* Колуѵбихь шшіи ыніеріччь вціъі Лом—нол: оші цы родилъ ее и въ нікшѣ „Пстръ іііитамшь ивоего і .-рил говоритъ слѣдующее: Ксщумбы РУ’ "ІГІГ, ІфРИрѢігЪ угршный ріЛГЬ, Межъ ЛЬДЗМП ІИТіЫІІ ГПТЬ гтпг-рлгь Ип иосто къ, II іпмпл .інелшмчі въ Америку дер- жана. ') Содержаніе Слови, прох^пссстіидіі) іі_и ирйііцщяиъ тнаоіпіРіппгтіи, Гпгу.ілр лпі пъ оибраиш Ак. Н. й соптлбрп 1749 г , лпкпнрілртчш пъкшігіі роженіи добродѣтелей Елисаветы. жПригтупъв ці.икиіі'іііцігги не- Ст’.тіе обитителг-Л Россіи, прдлддуюшим. иосиіестіин па престолъ ІІшніратріппіі. Ашідіьииі также радустся н прлзіошііъ ілігуггЪйпі» л Еіілгринмгелілівдѣ еми^Дйан- годарность, ООСТОВІЦДО іи. цродшиціжйім ож добродѣтелей („подеталъ тп. садгржл- пи> Сзі:ва“і. иРвйд1лі'Ніг< кратко іычл- слвегь іІі добродѣт«іп, іиторыж ораторъ іимѣреда. ирімыдыліь: іХшгочиетіе, му- эіім’шо, нг.ииссі/іуіиіе, мудрость, подо ни ’ колюбіе, ми-ннгрдіп а щедрость. ,Глпппап часть гспаірягп- и клііипЙ ѵ”ФніЬтѵ-ліі □пропни; слъцов. іп. п-а столько же ча- стей, смндыю исчислена добродѣтелей. Нъ ш3лк_юочеоів". сбршшиш' къ Ципн]ш- тритріц Лми ѵі. ііы|2ик*ип. желллін, мти* бу ыьі і с|лцпѵци‘ь пгѣна д<іб|юдѣгслача, кикъ ивлжілопі дарами Вытнаго, п уво- сиаіыдсъ сталія л божественными (Ьигодѣ- ппіяМЛ. То 30? СЛОІК1 П|ЮМШИеС5ііИ) нЫ.іи ді.іп'-р’ І74Й г, цд дгш, пчлппгггпіл па престолъ Ііллаіііічы (2.г. вопбріь шічрмт ввріаягк бгѵп.тгю частію обыгсляштса рьзлмчіеиъ сИкті итслъетвь, но хонфымъ «чнюрилгчіь Слои •і Пміі^рлтрігпе ІСгіи-Діііті тп. награду пл п<іхіѵог.пое гП С-ілеі.., по дарили няніру дичу КоропоадаЙ (Устъ-Рудпцы I «а «Хгпи • схемъ печивѣ. Поггроват^тіістііо плуігЪ. въ люъ оіі усерднаго служителя, ппуплі- егь егтііхотыфцу поиоу нлувалы ипъ пімтпипанп. іКМЫіу, іипоруиі гстшшгь г.'рлостту Мндцпака, ^имшг ЛстрШіокіш, Гвигра+ія» Фюяййіі По.ь-цм. Сличи втіі строфы съ раскрытіемъ пользы іпѵугь тп. Славѣ Еіиеиетѣ. ’) Пи усінп) Пі'Грч ЁРЛШанО, алаг'ШЬ КП, Кромъ СШХІ^ ПМП'л.иыхъ пэсЛдоші- кій нъ ійДО&къ, гЛтніпн были нптлті. “ічщіи мол&дммъ лшілмт*. Чтпвіл ати □ршіехіідаліі но ішстрзішыхъ яаышисъ. Ни когда нъ Академію ммсіупилп кѣі^- ійрыг» русски» іірііфіЧ’оори^ то ігрг іісѵагті. рл, графгь К- Г. Га.гі чиоілиЛ, ігродпиеолъ Лий—ку і/тпрітп. ігублп'шый курсъ отыт- пой фііаигш но рукааодстцѵ Волі^в, съ □Гіьясгаішлйгъ опытовъ ан языкѣ отеч**- СТНРіШйМЪ- В’ЪГйДСТНІй ВТйі а ЛоЫВДОССіВЬі піічлліі спыі лекзци 2о кюші 1751 годп> Программа фипігеа г/ітлсіілміпыіт піадыіу и важность этѵй оиухи, служила вмѣстѣ л прптллпівпіемъ любългатслъиыги слу- шдоедей. аи ед уркю. Вѣрный «воему шіглпду іьд пользу іігніаНІ, особешіо есть- спюпмімпл. ЛоШ*- ігь жииімгіапт?. програм- му сСТчЛутчпиыъ гыкодглці.; (циіэйікггвм чамнѣчм’гпі ЛИ0ПСЧГКЫ ж ст, яыслюн достепшегео іірліюдепы быть могутъ ве- пЬйіпимъ п яодро^пѣйпінхъ донніиііэдъ Шітуры, КШОраііЭ ІІСГБЧЯЛПЪ іЧЧЬ шіту- рвдз.пиа і| іьі'лчЦнл, (ібаігчиыиіі&емші Фіі- лики**, Зти пстпяпыаі блажниитпа рпдд. чолоітрііч і;лг0 мприп пиИ, ^п сіг піи* п .сняты" То же саіме сякниіо Л&м—ігь . ‘і, шічіѵЛ Люыі ощкчрложлічіііісжѣтЙ; гиі’йытапіе г*ит5]іі4 иршіииг иі.сіавыог ігміі- го", иірыіл?иъг Ми.МЬпі^ЛНЫЛ щ» Хресгго- іштіп, <ч-и пті п п. двухч. ’і.нті іі; пгрпіиі помапивдопі іфЬтягсть, пожь&у л гм- топь ра?« ъѵтрлшіиія іфидовд бс - лаяі- трлыіи ш'шіти.шишым чішнгіігомы впь ріиі ихіиіжт- ьджеімсть тііъ зи* самыхъ Ігр^ДМИТОСТ.рКЫДЛ чѵлоиѣкт б^ГптСійШІТЙЖЬ- нос пряппіпттг пі. «оіліапіе. ыніишндегЬ «ГО ДОСТОЯ1П5ТІІО ПНПДІВ.Ц Содержаніе слана—псѵіъаа Химіи. Ветуплешв укяаыінить выгоды ученія иілійщй м рвші'іін между ч&ювішпчгь 13"
— 196 — сбршюваніікшъ а леобраапвамнымъ. Тягъ какъ лнаииі, л]іІм<*рІітлгѵігал члДОПѣяомъ, днонхаго роди: ппуіш л художества, то глнппіиі тлітгі. разсматриваетъ полму Хи- міи для шіукъ (фнаннж» моднпіты, ме- тпллурпж Л ПрОЧ.) для художествъ. Въ заключеніи Лиы<іпосіл«ь благодадатъ Вс<ь ныишііі’Сі п.і дароииішу» человѣку гпи- і’ілкіінтт. иплцанаті. и Петра I ла елхпи- рлніи пнулъ Ші Россія; птд сііпепэ рода йихпяті.яоо слово прозброасіииелті аише- го отечества. и) Случай,»» которому япв.щіп. и1Гиі’п м-:і о іпыіімтЪ гтіслв*, риіеквлптп» Г. ТЬ К. въ Мосптігтлігппѣ (184"». Л? 1), ,Лим—въ, обѣдня одавжды у И. Н Шувалова, былъ ігь НафПОіІі СЪ бйЛыіиіми стеклянными нугопццліій, клиіл тогда піхш.тіе. Кто-то инъ юсттЛ, пгунмптръ тпго іфемгігп, >ш- МѣГПЯЪ, 'ПО СТІ’КЛІІШІЫН путспипы ДШСО уже иъ модъ. Лом—въ во еьойстипи- шлв ему горячпйстію стггЬчадт^ что, ш* елкдул ММДІІ.СІЙП- ПрСЛІГП'ІІІГЯРГЪ ІЮ. ЫО- тлллв’нч*іпгмі. іі невдігнъдруппгь и всегда буДСТЪ ЛОСІГПі ЯХЪ НУЛ. уЛіУКИІШ нъ «ль- ялу. Вслѣдъ «а мимъ опъ началъ шли- еллп* ПОлЬиЫ, доСТхиілльиыіг гтѵкпумъ ь Д'імшіні ѵі. быту. аі, рі’мсплглт,. ху- дожестіюіъ, нжушегь г арач. Рдасухд^ нін Ломшиюова появлялись танъ важны юажжяуу что ааъ просилъ своего гостя оилсаіъ ахъ и*. сткхміі.. СдѢдогііінміі шю бия»» Преданіе гі> пдоьпѣ стекла, * Іімчплызие стихи: Неиршю п яс&ддхъ тѣ думаютъ, ГПу- налопъ. Которыя стекли 'путъ лют ігаперл- ловъ. пованиваютъ отеошннін къ бывшему сто ру 0 гтндаГи і'кэдорхлх.иі ,Пі>г.-!иі::іа И ІПТОГОрПОЛІГПІ.ІЛ ПОДІЛЛ СТГТиЛіи И1П. ІІгЧУ ПрПГСгТиНЛІІГ’ТСП ©ос-уды доя іншатютъ, першиц стоила, бисеръ, очод ярігголі.- пин трубы, бауешстріц ал&ктртічнлш эдиппши Кр»мк тоод ссггь вдшюди, имѣ- ющія МТЮІ'ІПІ'гіЛ.! КЪ ЦЛОДІкЛІСЯШЧі НСІІЛік црвъ въ АотроюЛ, оврпппрюляіл <?уе- згкрпоП иысліг, считающей престушгигмъ учміеів ойяглІідонанЬв природы. ПосигВДгіЛ йии^-дъ весьма вадеіпі; оігь доказываетъ. какъ [кклуѵГкгп. Ломоносовъ отполиніч» наука къ рімлгіл. Пъ аакдшчинія пикиги л.і Ктпоалгтіѵ н Шушигову. И1 Въ этомъ словѣ Лом—въ прздла- вдшугъ подвигъ прск-вѣтятвлл Рооіші. Вѣн- чаніе па ШірСТК) шш&рдтрнцы Е.Шеа№ТЫ (пи елршкі чего ироиаиіАіилмііь Слило) СТОЛЬКО жо дппип, і ісіхпьксі дн&іпі было ед рОМДОДігц шіММініі/шигпемі Пилтдіігшлі* ткібгіідотп Прптілііпи сяппнтрт-, оіш дай- ллг.ъ лстшігою шклѣдшщиа» д’ішъ Петро- выхъ: едъ.іин., шивадіш Пстра, пих па- лимъ Ешісіиіѵту. РіиМілтІ!* моП мыган ігіриду игъ ^прмстуіттЛ. ІСспішпиі йсх&ала ашшЕігыъ людямъ пліетп’гпітск нъ гЬрКіімь ііеггтггляиіп ихъ падппчяіъ, — н потн.ѵу прдторт» ;ш.здіь’и₽гъ свое слово нч три отдѣла: въ пррвомъ деишео кжгірашпъ важпѣйшЬі дѣла І!»трн; во птаромъ про- шіштиія, имъ ирнцдодСіШіыл; нъ третьемъ лрбролѣтиля, юоторын была даойхпднмы ДЛЯ оомрпзпнік Ыілигмѵь ППДППГйИЪ (рлл- дѣдопі^.—Каадмі отдѣлъ рлэсяготрмп» оооСшиао къ «глявдоЙ части слова*. Къ діціамъ Іктрояыігь прлиаілнжать: рп- спроеіраивпниі наукъ иі. Гік:чниг устрой- ство ТНіПіТЛ, Ж1ГІГТП4П ПОДППГЖ ші сушь и моряхъ, граддішегл учрсакдсііік* Къ приодол Ьлвымъ препятствіямъ <упіО«гті:хі аингіічсти П) ПМПгіСТМІЯ, Іінутр4>пнія пгагр • лпми (стрѣльцы, ракодлыіішщ. ир*?.ъ,іт>ъті«- егпю блцжпзхъ), ппѣппіш праги і*іШ1в!Пі\ поднші! крымскіе татары, пгрпиіп-!, т>фвхі. ДіИ ПькіѣЖДСІГІЯ ТрУДДШОТСФ. ЛО'.ЬХЧДНМЫ Г1Ы-1Я доблаехх Н ДййродЪтеиШ I іігркѵыь къ третькну отдѣлу главной части), кі^ торыіт суть: благочестіе, мудрость, ікипі- ЮДуШІОі ігужі’с.тоо, гцш-піл’уди». СИПСИ- датвлыгость, трудолюбіе. Представивъ по- томъ ранмпобршиилн труды Пстрииы нъ одной клртпл —ІІЬ огцшчнлаиги Слі~ гѵз кр^ііпрЬчипа-яъ ваютючоні^мъ. нъ ПОТОПОМЪ уіціц>б^пеггі. мдоопто мопнрхъ блтестпу, нлливэвп. его чскжГио>мъ Сно й п идобп ы ми. и) Счмнржніие .Слова*: краткія облор ь этмлптрлс^аіп. я рнзлыхъ видовъ пх дѣйствія, и|у,іл:ілі:',:яіііап ими на вемшні поверхігостп} прачллы агь; мѣста, пъ ко- торыхъ нііходнтаі ѵнтмлыі гиінгибъ р жденін меіадлиеъ. Приступъ вырожаеть мысль, что всі уждсяын явлімпя и дѣД- отп’л иптуры вмѣстѣ со вредомъ д оса-
— 197 — еиос-Пі» приписать пользу и утдпжлпиір- Къ числу аіплъ ужденыхъ пшшіА щія- ьпдл^жйгь вимдрціасеок»-. Поводомъ кь выбору тддоі*о предмета служили съ од- ной ст.-іриии плпіггіл Лпм-іш мртадхур- гіи>>, п. другаі—дхфгмл поаер- ^"гпгыя аемднтржсяшяиър ііги^и <шусн> 1ПШШВД ПйЛЫё ПОЧТИ ВЛ=ЮДЫ ЦСВ^ігіі^іі’- •ші** щкь ралунЪител въ е о*5вініоспи 5і:кі|' Ѵііияіім Лш.'СЛбйВД І7Ь& г. і. 1<! И:п. Прибпік’л'яІЛ КЕ раасуждлнпи: ш Ягі"іі і<і Вппгри на силиціі. іиЛ.іьідоиііоо і-ъ С.’П-Пурггг.і.й Н. Д«, Н_ пли* ЗС хпл 17<Л г.*г Лаи—въ пйЛ’іюддд ь ллдиніс [ •11‘ ры пл солітцъ съ фипзтеашИІ сторо- ны, 16Г1Л КДІЛі ОДІ.ЖПЕТЪ лстрпііоніл Крмйиыцибшпі п лпручши» Кургаполи 1 поджаптсриі мягематячесжнп. и ялпи* пщіцсхъ пвуігт 'і прзлав&діиіл іютрояамп- 4 г с кія плі»лт-ді>під Наікнпд<«іЫ Лоя—ш прями* его къ гмивпочінізю <і еущѳство- /шо нтиосФсрь' вокругъ Внлсры. Къ кржподму цапѣтннію объ атомъ фашинкѣ сірвп<мілпіиші> гПрнбвБлеиіо\ ВйэтілтипііВД> уиш цтгтріиісіия ашслий, кѵгарын бывдлггь у мплпсвѣдуіцсхчі л»хоА отлосптельпо ястрояйипчадяЕСЬ яндеяій. Лі>дл іпчю- евяшішпые. «ширить Лом—въ. съ ужв- сомъ шшядюгь, ч*и рад-чишыя .яе- бАйігыл явдоииі лроріі'ііч-тііуыігь брйдшцш 00 Міру <н•і1»ДХл<ЧШИ. хімі пи пічь СЦюП ДІІЛТІЙ |Л ІИІГІПІ Іігтрі ІІІРГП IIЧ глы- ѵллп< до и па л* <»о едоа тагаплутъ м<ігутт.. хидо еуіѵрбяеіА ТыгоѲ егр^кгь лвгігоійфія мФстияігъ мршірГ.тя. Другое аамйчаяіп Лом нъ опіиіиігь кп грдмотЬішъ, вото- род. пргпратли шнгнпап икптііирілп мѣвтя Ся. Пяамші, хпщть іхтдігтъ уч тіе астро линія» гиіюря Йпроталво - іп - лашліу". Лоя—еть объясняетъ сдоішпг Вагзділ Нмиіедіо и Ісдеыі Ддмасыцш( оптъ и гь какиѵгъ рапуыюігь далжяп читать и І-доум’Н’гъ Ся« 11іі’,іііііі>4 Вигикпнъ б.иихь адстігнъ ЛІІ.ІЧ. ДЫШИТЪ шш:ио СЛкиіі Ліі- Мйиіхі за. Гсядерл о І.ипгргеіггоіэеіЙ і-цлтг мЪ міра, онъ сордопп^гтъ і 'ірычіпги съ ояііаипыіічі н приводитъ (Івгиш <і поіифП, іготюрыЛ. асдашч» думая, рѣшаетъ* споръ ’^»*кду двумл лсприпілмдм*. XXIX. СУМАРОКОВЪ. А. Изъ трагедіи: Хореаъ .1747) (’). хдійстиуіоциа лпіи: Кій. «ижяг русскій. Хоревъ, брать и шммЬдшпгь «го. Знялохъ, битнпій пкяаь городи Шота Оснельда, д<ги. Заккил. Сталвергь, пврьыіі йопріігь Кіл. Велънаръ. вйпврсиягсь Хореаовъ. Астрада, м.імял Оспедьды. Діи стража. Три воіша. Плѣпіштпі, Дшйсіявм .тъ ЯД-вта. въ княиоВ’ СКО,«Ъ ІІ9МѢ. ДѢЙСТВІЕ I. ЛВЛ1ЛПЕ I. ОснгѵпіЛх ті А&прада. Астрада. Киижаа.1 соЯ дняь г^бі. свободу •;<УЬіидегі.,
— 108 — Въ ППСХІДПІЙ рі?. ’П’Лл ЦДѣгі. СОДИ- це освѣщаетъ. Гілплохъ, родитель тноП. прииголъ ко граду доесь, И вйоружампч'Я всѣг,ъ ободизиѣадѣсз.. У ли. поентсп модва по одТ'ТЯінму народу. 'ІГО КІЙ. СТрППГ.ЧГК бѢДСТВЪ, ДгІВГЬ тебѣ свободу. Оснельда. и день!... Когда іо такъ,— д*пь радости п слезъ! Щедрота іюоднзія раогвѣиалиыхъ пе- бесъ Смѣшана съ казнію и лютою па* пастью! Чрезъ гора л бѣду огвсрзсл путь ко счастью. *. страда! маѣ уже свободы пе видать; Я одѣнь осуждена подъ строжвю страдать. Хота і нѣсколько и іиыыюотж имѣю II отъ привитая влой претерпѣвать умѣю... А тамъ,., увы!... Астра да. А тамъ отаточш.іЛ пре- дѣлъ. Гдѣ множество аще по власти пашей силъ, Наслѣдіе типа: п ты воддвпгнмш. іие.ниі Безчадному <пцу; уже приходитъ премн Гебѣ достойнаго супруга получить. II жребій тпой съ его судьбой со- единить. Ты Гіудепіь ндтъ... О скальда. Молча. я счастьемъ іг, ластаимч. II жребью моему въ страданьи по- коряюсь. Довольно: н хочу пть «чт. против- ныхъ мѣстъ О жадостпа страна! о горестный отъ- ѣздъ! Толкуй моя елппа, толкуй мон шипите И сожалѣй о мнѣ въ такой суровой чисти. Астрада. Попить л во могу мй тайны 7ВОРЛ, Оснельда Генерь отвроегон тебѣ дуіші мон... Нп, піч.! объемдптт. ітыддъ, веЬ мысли ллѳеь млтутсл, II ріі’пі ію устахъ боагдаемы оста- ются. Астрада. Ужель ноетмглв а?... лю- бовь,,* Оснельда Прилично ді. мнѣ Ея вармы внять въ пичильмоВ оей странѣ? О тпмъ лп ппмііпглягт. Оенрлвдѣ яп- дложмо? Но, кхъ пошло ни грудь любпи ади- счастп-іл жало. Гы г.іищыііала миѣ о гѣхъ печаль- ныхъ дняхъ. Іиігда родитель мой жизнь проводилъ пъ 6'Ь.ЙДХЪ, Какъ смерть голодная пароды пожи- рала, И слана мнопіхъ лѣтъ нъ одпо мгпо- □екьп Паш Влшъпилучпый Кій побѣду одержатъ, родитель мой тогда въ пустыню уб1і:п.чдъ; Пъ аѵпиіпки своемъ троиижась, у ки- вая, Чіяры на кипѣ л ]/ГіКП правл/впл, Съ послѣднимъ воинствамъ лѣсъ, горы проходя, Радбигъ н побѣждаю*, пзт> виши къ стяа» бдтдл Моя стензішіѵ мать, сыпанъ ।чтопхъ •пппасл. ТІ наконецъ съ оімжыъ супругомъ рмлучвел. Услыша алую лѣмъ, что Кій. какъ вѣтеръ пр&іъ,
- 199 — Пароды равмстоиъ, во градскихъ ужъ врагахъ,— Лицо горьчлйшими слезами омывала И кровь свою саоей рукою иролшіалл И, лобызати въ посл'ІцпіП ралъ мепя, Сковчала бѢдпу жизнь, въ сопъ вѣ- чпый промѣпл, А я, ш. плѣнъ горѳстный еще цив- лергпгиі’ъ году. Но помню ии опш, пн матерной роду. Однако кровь во мпѣ во всѣ шест- падцлті. лѣтъ, Клісъ помнить я могу, о мщозъи вопіетъ. Л сказалшоо мнѣ ішчевво время 51ІІ Лу II роди моего убійцу пеиашку. По, агь| Хоревъ нъ тѣ хнп хоти младенецъ былъ, Онъ Кію братъ, увы!.,, а мнѣ, Дст- рада, милъ. Астра да. Искореняй сей ядъ, отелъ того желаетъ. Оснвльда. Моѣ памятенъ моП долгъ; пускай сеЛ оптъ пылаетъ; Какимъ безчуи-тШмъ духъ долженъ цѣщцгѣть, Когда бъ отца могла и не іо сѣла арѣть? Душа Ойоельдива теперь тѣмъ толь- ко яі.стіггся; По духъ, мой слабый дугъ, и рішт- см и мутится... Астра да. Давао ль, съ которыхъ дней питаешь эту страсть! Дмяо л>, душа гпля любви уввола нласгпі? Оснельдя Увы! тестъ мѣсяцевъ, Астрада, уныная, И глевъ въ одрѣ моемъ потопи про- ливаю; Достоинства его и искренни любовь Причалъ желанія еанали вііеааппо кроль. Вшша'кш.оѣй въ наго я ьемдтріша- тъся стплп, Но что влекусь я въ сѣть, о томъ но помышляли: Искала, чтобы мпѣ съ ппмъ чаще вмѣстѣ быть, 11 время горестисииданьнмъ усладятъ. И стало безъ пего вездѣ, всегда мнѣ скучно; Желала, чтобъ была съ Хорввомъ не- разлучно. И въ это время я ужала страсть мото, Которую шцо въ душѣ моей таю. За слабость па меля новепшм со- вѣсть гроаао; Попила я себѣ, но было ужи пОидпо, Аатрада. А если Кій отдастъ отцу •іебл піуйідъ, 11 будетъ ты должна покинутъ этотъ грЧЪ,— (►бро.тунппла ли, родители упидл? Оснольда. Обрадуюсь, по жпянь мою воіпкшлііад.4: Для радости одщгь лишь будетъ ве- селъ часъ; Но я узрю отца уже въ послѣдній разъ. Но какъ бы ип было, маѣ льститъ гіл минута. Поди и ищгѣсі'ЛШ», ужо ль судьбина люта Пдян&чнлд сой деиь ошу свободнымъ быть? И вѣрь, хоггл опа стремятся пріютъ чіпь Жеотоку игѣ тоску и жилую рлзху- Бавт. тршмтп аду пи эту алую муву. ЯВЛЕНІЕ 2-». ОсялібЛл (едва). Къ чину, къ чому моля, судьба, ты Привала?
— 2ГМ» — Къ такимъ, лл днямъ, любовь, во ивѣ ты кранъ иногда? Несчкеглпшп времвіп. жестоки всѣ премѣны... О дою. отпо-іъ моихъ! О ні.і, про- гнаны стѣіш, Которыми прошлецъ сей городъ огра- дилъ! Згшш. пъ ЕотороО Кій кроішіы ТОКИ ГПЛ11І Мѣста, толь мио-і-о разъ словами оро- гппнпы, В«инЛівшіьагь моимъ Хоровомъ ук- ришввны, ПмалізІІ й утѣхъ собраніе’ смікі., ’ I ѣмъ с лабая душа обрнмішенйа диво.! Отверди мнѣ врат*любезныя темнили, Н Еіыиуети меля па Кіішы гр&шщыі О •тесть! о долгъ I любовьI м»й кяянь! родитель моПІ Дѣлите сердце днесь и рушьте мой покойI А ты, жнива скорбная! терпи бѣдъ лютыхъ ярость, 11 брпмепшъ своимъ несчастливую егдропі. Попцвся ободрить, какъ бѣдной не- беса. Жядипцшъ мнѣ дадутъ дрпмучін .тѣслі ЯВЛ1ШІЕ Э-п. ОснвдЯа и Хормъ. ХорбЗЪ. ГоТОпьел къ рыиетнмъ, кпя- жнді въ сей Д'-іп. я:елашгий Ужъ часъ прибипххся, тобой толь чиста вваниый; Уже открылся путь тсбѣ язь здѣш- нихъ стѣнъ; Ступай и покидай и Кгёпъ-градт. и плѣнъ. Родитель твой дъ саВ дель Освальду сяпгдпетъ, Л КІЙ, мой брагъ, на то согласье питья взлетъ. Вяпмлй іиъ устъ коихъ жслмшыП огьѣпдъ; Свободно удались впъ ппхт. против- ныхъ мѣстъ, Которыя тебн въ ниволѣ содержали. Когда дни счастливы Завлоіа пробѣ- жали. Хоть съ КЗемъ я родства соевомъ сопряженъ. Хотя родптелі. твой и былъ іпгъ по- бѢЖЛ-.'ПЪ,— Не чти меня врагомъ; мппЯ. сксиъко м "Жио бъио. Несчастіе тебл подъ стражею щадпло; Старался я его всадиовпо облегчатъ... Ты плачешь; на къ чѳму такъ серд- це отплатъ? Или воспомипліь ты Кіі і.у досаду? Поя іірчп'квваі'онеиодішіиъ в взгляду. Оснольда. Я плату,.. Безъ тебя судь- ба ыігЬ лиги, велись; Но ііѣрь мнѣ, вѣрь, май кияяьі гдѣ я ни буду жить, Вппманм твоего вовѣки нн нлбуду, Ношшииньтъ тебл, Хорвлъ. до гроба буду. О тшцеі видишь ты, л прайду лі. говорю** Въ послѣдній разъ тебя л въ этпмъ градѣ зрю; По будь свидѣтелемъ, что пмл ми- лосердо Въ душѣ мпеЙ яснгда хрлиить я бу- ду твердо. Хоревъ. Въ посхЬлмІЙ рилъ ужо лю- бгавілй слыша гласъ, И вддн предъ собой тебя въ посл іід- н:Й разъ, Прашу тебя, скажи, сішжіі, коижіш драгая Мои усердія ВЪ умѣ ММЯППШШ4І,
- -ли Безногъ ли сердца д твоо когда тро- нутъ? Жаръ сердца моего твоя дѣлила л. грудь? Я іумалъ, что рождриъ къ едипсП только брали, Проттпшкпяті каратъ » надшить имъ дао; Во богъ любви тобсй соривъ тотъ умигчпдъ; ТпоЯ взоръ меня вздыхать и въ сла- вѣ научалъ. Когда тпоп глаза надежду іпгіі давали, Л брпяристрастныл слова. ывѣ сердце рвали,— Я слабости своей стыдился п стевалъ, II въ горести моей что дѣлать—л не внялъ. Противъ тебя, нрогшуь себд ііоору- жался; Но пламень мой тобой пеечвепо умно- жался. Я много разъ тебя стардлсл поза- бытъ, Старился—и мечталъ уже пвобадшмъ быть; Но, лспомквнті о тебѣ, тобой былъ слова отрастишь; Мой гордый духъ тебѣ навѣки сталъ П'.ШіЛ'ыл'.'иъ. Коль любишь — объяснись, сверти мое жіидвьн; 1 іуяиіД останется хотя воеппмжпаш.е; Оснвльда, Люблю... доволенъ ди? по- ди отъ глазъ моягь. Оставь меші въ тоскѣ, останься въ мыслилъ сихъ. Для вадохои. м тьмахъ часы паира- еио трачу. АІігЬ время отъѣзжать, я я лишь только плачу. 1 Зщп другой любви; довольно въ свѣ- рь дѣвъ, Которымъ будетъ милъ дюбсзпыЯ мой Хоренъ. Любиг которая леей счастливѣй то- йотъ; А та тебя по гробъ безъ слезъ ае вогппмянетъ. Котпрой пту частъ хотѣло небо дать. Чтобъ ей тебя по смерть любить п но ВИДАХЪ. Хоревъ. Ттл любить, а явки шир- тел.яо поражаешь? Гы плачетъ, а сяма отселѣ отъѣз- жаешь? О боги! о іевшкиь! впито жалость дпѳа.1... Счастливѣй будьмелл;княкнл,осглпь- ел пдѣсь' Оснвльда, Мой ропъ такой, чтпГп. л Хорева покадіиа, И чтобы никогда его уйть п? ваоаля. Хоревъ. Вѣщаешь и любгн ты юлы; мігіі шша! Осяѳльда. Калъ я тебя люблю, любя ш таігъ шмші Или пиілі мевл въ своей гмуіненнпй мысли. И >гу мнѣ бѣду кт. бѣдлэгь мовмь пртпгдп. Клніггг. ты трвбушиь свліѢі’СЛ'.'іі гла- вамъ, Когда но вѣришь ты пн стопу, пп слеяамъ? Хоревъ Чего желаемъ мы и что пакъ теки, пріятно, То кажется ВССГДД ДЛп плс'І. пеяіі- рОЯТШ', И важвтся пімъ сномъ; ко то ужн- еш-ій соігьі Какое нпожѳтоо т. семъ счастія препонъ! Пріятные часы! вы сладгл мнѣ в люты: К.ѵ.нми я могу тоатъ сіи мппуты? Причастными почесть — мнѣ много счастья въ питъ;
— 202 — За счастливы принять—что ы'Л ми- ну гь млѣ ситъ? Окнвдъдд! ѳстълл бракъ лхіблп не разрушаетъ, И Должность пламени сердецъ не угашаетъ,— Почто жъ вамъ обрекать ируіъ другу НѣЧіПДЙ стокъ? И что прсплгстоуегъ взойти тебЬ лл тронъ, Который ждетъ мели?'.. Ты мігй во отвѣчаешь; Иль смпггръ пч. моихъ рукахъ сты- домъ ты почитаешь? Осмольда. Престіци. себя, мой иляаь, падеждоЯ атой льспгпл Судьба мнѣ жизнь велитъ въ не- счастій влачить; Судьба меил еъ тобой рдігііки роа- дѣхвла, 11 тщетно шить любовь ігь тобой соединила. Оснельда мизаичі ли супруга прѣть того, ЧвЕ съ трона брать отца иивверг- нулъ моего, И трупы братіевъ моихъ алд’шлъ бенстодпо, Вщгрпл па престолъ Завлоховъ двѣ- ронидио; Гражданъ белъ жалости надшитъ и ралорыъ И кровью выпею весь городъ оба- грилъ, Оспадъду пъ именахъ нняалыішціЯ оставилъ. Перунъ* потто монл отъ смерти ты навонялъ, Л жизнь осгяая, дать гы чулстао- ввті. маѣ честь? Плп—чтобъ было мнѣ труднѣе иго несть? Млѣ бъ лучшо умереть, чѣмъ нъ тяжкой зпгп. неводѣ, 11 ЛііД'Ьтъ хишшіса іш Отческомъ пре- столѣ. Хоревъ. Такой ли рѣчи я ивъ устъ Оспмъды ждалъ? Здагоха я еще, еще пе побѣждалъ; Но МОЗОТЪ бытъ... увы* -па плачъ усугубляешь. Оснельда. Какими ты мвак словами норождепп.* Довольствуйся моей ты глабостьюирви Во маѣ печальный духъ, жестокій, въ сой любви; Оставь шмюхьиицой Оскельду ігь жин- пн слезной: Терзай мепя, сразись оъ отцомъ своей любезппІІ; Оружіе я намъ противъ оебн дала. Но, ахъ! Хоревъ! скажи, того ли :і ждало? Твоя рука сто Ослеіьду не губила; Такъ сдѣлай, чтобъ она Хоряпя пѳ любвлп, Разрушь праждой любозь. будь счалтг- лп)Ъ, побѣждай, Ваііоспіъ моей бѣдой; лишь только вгломпна-П; Противъ кого, мой кшш., гы пъ браки пгЬвъ сугубппп.? Ты противъ той идешь, которую ты ЛЮбніШі. Хоровъ. А если изъявитъ о генъ со- гласье тпой. Смягчить лп ты тогда рокъ нестер- пимый мой? Оснельда. Какую силу ты имѣешь подо «пой! Но чувстпую обпдъ, окдзшшыхъ то- бою. Хоревъ. Всеепльпы небеса! падайте ПОМОЩЬ ПАШ., < >еткньте духъ во мнѣ а сшЬгь моямъ Очамъ I Завлохоиъ будетъ родъ тобой опять пазггиіідрнъ,
— 203 — II тіюН постщннИ плѣнъ моюсь нѣв- цомъ прсісламсігь, А Каіі ирвшітствовать яе будетъ шить пи пъ чемъ, И бронь іжопчипя любовью, на ме- чомъ. Осшмьда. ІЬъ вашихъ иоддатшіъ, стпптцвгь пъ лдЪпнтпиъ грядѣ Пошли съ сей вѣстію къ Эмлоховой аавадѣ, Чтобъ вѣдалъ апъ, хоть я лрсступ- вицей нижусь, Что л нъ моей любпи праговъ его даюсь, II толжо ЛИШЬ съ тобой однимъ я сог.іасиліісь. о небо! что за .мысль въ мой гдл- быіі умъ ѵеошдъсь! Хоревъ. Осяедьда1 понгі.пгп и грамо- ту готовь! ІІпгпп гсъ родителю, что пдоиягтъ нъ умъ любовь. IIнабрани отцу, стотцу нъ ратномъ полѣ, Что рилъ его опять вдѣеь будетъ на престолѣ, II яиѣішпкв своихъ покинуть тягость уіуь, Когда еоонипггь жслллпый васъ союзъ. 11‘ С ’.іъ тобѣ нъ сей чаеі.? любовная, предстанетъ. Но горе памчі, когда ппдовадд пасъ ОЙНІІІЮТЪ. ДѢЙСТВІЕ П. ЯВЛЕНІЙ 1-в. А'ъ? и СтО-Юрхъ. Ній Ужель къ і'ПШ-тшію?... Стаяверхъ. Готово все теперь. IIо іи оГімапомъ сішч. во вѣрь, о кшиіь, ии вѣрь! Съ іітш&тпиемъ ря бѣда во градъ готова: Заплохъ, пріапшн дочь, на сдержитъ длина слова, И съ тою жъ яростью пойдетъ про- ткну стѣнъ: Броню, государь, н^чмишихъ из- мѣнъ. Кій. ііогда. ’йхЯкь дочь узрѣть, НЕ- бралъ тавое средство, То прі'пултп’гйіі лостъ и вѣроломство— въ Йідлъи. Что можетъ, разсуди, памѣіпгпкъ учи- шь? Народъ безчистенпиіі удобно ль воз- мутитъ. Въ которомъ ипожестЕо мнѣ сврдаемъ покоренію? Владычество мое любовью утввржді-н- во; Меня цодіилс.тпын врпрішуждавпо ЧТІГГГ», Ото во мнѣ сердца стъ ігрсдйішил эрлтъ. Хотя мпц рука отъ старости: слабѣетъ, И хладна кровъ во инѣ садъ прежнихъ не имѣетъ,— Возлобленный мой братъ, н&елѣдвякі» ЧОЙ И СЬППч СоиввОлевіе прещедрыхъ илѣ судь- бинъ, Оютю слл- к;. щдаолшъ, л с ь ралмаху Противъ враговъ моихъ пойдетъ, кагл. день бенъ вт]>злі. Сталверхъ Волнюй государь! по ну- жеспю его Гы будешь хи имѣть илмѣсто своего? КІЙ, Сомнѣнія въ г мъ лѣтъ, Стрпп- тпвио сосѣди По сѣверу гласятъ до поитъ его по- бѣды.--
— 204 — Сталверхъ Несъ сѣверъ гшмгь ту; во овъ пелвкъ собѣ; Кіпгъ елппепъ мужгстшмъ. такъ вре- дно. онъ геОѢ. Кій. Хоренъ?... мой брать?... мой сипъ?... Хоревъ моня обманетъ? Опомнигп; Хореяь пріП'ШП. пеня вой- станетъ? Сталворхъ. .Л бспъли будетъ такъ, что скажешь ты тогда? Распяло ге жпаогь д поздно нпагда. Питай водами .тавръ, лиялѣ по увя- антъ, II екусТіся грозныхъ тучъ, доходѣ громъ нн граютъ. Ній. Чѣмъ мпжріпь ты меол, Сгал- іюрхь увѣрить ігь томъ, II іградьііщдопіі. ты, скажи, кокой мая. громъ? Стйлнерхъ. Внемли. что л внималъ. и разсуждай бі'йіггрмтЕЮ, Ііріццпзп ли м^е сумнѣнье, иль на- прасно. Когда я шелъ сюда, Хорваь отселѣ шелъ, II изъ чертоговъ сихъ съ собоіі Оотелвду велъ, Которой тебя убійцей называла, II, плача, всп*ъ кожей совѣтъ она давала: „Коль дорога, мой клявъ, тебѣ лю- бовь мша, „Талъ будь Поллоку другъ, а л на- вѣкъ твок“. У слыли віъ слово, я тотчасъ при- таился. Чтобъ ясно роагеім-ръ начатый мнѣ отгрызся. і)ігь ей отвѣтетвовалъ... что вдѣ.’і сиги сюитъ! ,Я родъ отцовъ твоихъ нанесу ва Т]КШЪ опять, „11, посарІЛЕГЪ съ тобой странъ кіев- скихъ державу, „Заплота падшую вшіетапымю я сла- ву». Кій. СглдаерхтЛ ты вѣренъ мнѣ: цп то, что слышу я, Едва ли модаті. мысль «юбрпаяіч. моя, Кому пн снѣгѣ семъ папѣрігтъ вдругъ возможно? Хочу равна и ліккь и истину впимотг., II --лѣво никого но буду осуждать. .'ііігіі жаль и лютаго злодѣя надѣтъ нъ горѣ. Кнлнь—кормщикъ корявая, атастъ кнжжосвая—йоре. Гдѣ вѣтры, пиши, моль ироіім/стау- ютъ судамъ, Желающимъ пристать да. сиокоЛігыігь бері-гоиъ. По часто кажутся н облаки іюрома, Летая іідгит'чгѣ пи нвбу надъ видами, Которыхъ керщцнку НО ДОЛЖНО Обѣ- гать. Пи, гори л. то, ихт. вѣті.— искус- ствомъ разбирать. Хоть ивѣ бі. [гѣшллі мпѣ: толп, горы, ноли таио,— Когда не вижу санъ, плаву бгаъ страда прямо. ЛВЛЕШК 2-«. Іи й и Хор&п. КІЙ. О кяввь, паі'.тѣді!шгі. трона! Жвалъ старости моей, стропи сей обороимі Примой оружіе, се долгъ тебл зоветъ, ]{ слова на йохихъ тобіе съ побідой ждетъ. Котора инаго радъ вѣииы тойЬ спле- тала, Когда твоя рука ігь народы смерть мнгадА.
- -21)5 - Вели въ труби гласшъ в пи враговъ воасташ:. Кинь въ вѣтры знамена и устремись па брань. Стукай и побѣди п асввраткі'я славно, Кіигь съ скжвсгія войны подъ лавра- ми Хороть. Наукѣ бранной ты Хорева самъ училъ, Я иля слияное тобою получилъ, II гы пжті. лѣтъ маѣ сямъ свидѣтель быль ПСОДИВПИО,— Страшился ль л в;іагопъ во время пгігино. Какъ сталъ ты немощенъ, л твий ямѣстпшгь СТАЛЪ, 11 іиінисгігомъ уже н симъ иовагѣвалъ, Нъ трудахъ п подвигахъ возросъ п укрТ'ігйлся, 11 белпиКойетапЕіатіі беаекучщі па- у талая. По сколько иипновъ смерть алчна пожрала! Вообулить ли ціоыімъ супруговъ нпі хвала, Чтч> въ мужоеигй слоемъ съ мечьми въ рукахъ васвуди, И трупы въ пъ крови ІірОПІІІІІІПЫШ тонули? Ахъ, саоллп въ снѣдь эпгѣрлмъ от- дулъ. супругомъ, чадъ Повержено мечомъ! и сколько душъ вояп адъ! Когда на жі.ртву пасъ влоІІ смерти долгъ приносить,— Умремъ» но жертвы сой тешгрь она ни проситъ. Когда гіл родъ снасти по м-лжно безъ пей, Мы въ пропасть еиидемъ всѣ, и первый спиду и: По пылѣ страха вѣтыівраду и коронѣ; А мочь дается шшъ лшш. только къ оборотѣ. Ній. Когда Заиленъ Дерзнуть гой городъ іходнь, 'Глкъ должно воипстно ко браіш учре- дитъ. Хоревъ. Опъ дочери своей одпой пи- насъ желаетъ. А прочее номъ все беобрашіе оста- одяегь. Недавно ты еще людей своихъ шд- дллъ: Что етажюл, что вдругъ ты мысль перівгЬилдъ? Кій Нѣтъ, юіяііц п-'Пті! яв брвпь не ту ввпу имѣетъ, Чти ты о аоппстаѣ печепн.сл и жа- ЛІИИПЬ, Гиояз Я Еіпху мысль, и что въ умЬ тпоеыті, О чемъ ты сѣтуешь оь смятіи споены Ты хочешь, чтобъ колягпл свободу воспріяла. Хоралъ. Хотя бы п того дуп» моя желала, Чтобы нимъ въ тптпігѣ, а ей въ епободЬ жіт.; Желаньемъ симъ теби могу діг про- пгѣіптъ? ІЦг дріта похвалы вълцйШхъ умпо- жаеть, И чвіпвѣчестао ьь душахъ изобра- жаетъ. Или подобиіъся, но брАИПЫХЪ діій- етввхъ намъ, Въ нуетипягъ лроотіш воюющимъ шгбрямъ, Которые щздпп» исішшигъ ш умѣ- ютъ? Не звѣри, люди мы! пусть ввгьри ІШЛ|?Ь1ГѣШіЪ. Довольно безъ того мы крогп. вна- имно пьемъ. Когда по должности сражаемся съ ирагииъ—
— 2О’і — 11 пліпищг.ігі^ съ птѵщагііомъ мѣ- шаемъ; Подъ видомъ мужества мы звѣрство ікіавшішімъ. Какое имя ;ау лічмъ низкая дали.? Убійство и грабежъ ге^Фствомъ па- ааода! Мы. брани сшлгдаъ. отмотитолыял въ удачѣ. Л».‘ вопочитольпы, зря бѣдныхъ въ горькомъ плачѣ, Чувстнитнгыл; всегда, пягысигнмы пъ вѣнъ. Кикоііъ вамъ кажется, о боги, чело* вѣкъ? Почто і«и такова «то природѣ дали? Въ таломъ ли пйраяѣ яго ни сюидіии? ЛтьІ пѣтъ, по можетъ быть: конечно, бсвоство Иное тщилось нъ йвмъ устроить есте- ство; Но пѣкая с-му прогивящасп сила Тогшш мороки Носъ прядь шшъ пре- образила. Вноэип, вѣтръ бурный, стонъ по- счлстхняпй души, Оовдьдшгь жллігій гласъ, м небесамъ ииупш, Восклякпп астму въ селеніяхъ воз- душныхъ, И жадобой тропя боговъ яелпко- дутшдхъ. Ній- Опа Зочлоху дщерь, вега. рядъ ихъ истребленъ, Л его молотъ бытъ мППТЪ вопстлпо- ЯЛ€ТПч Кто акаетъ, чти опа отмщеніе оа- будвтъ? II можетъ битъ, супругъ ея токовъ миТ. будетъ, Іілкъ иногда былъ ты трппыцупгпмъ ордамъ, Вѣгущпп. отъ тебя но битамъ п лѣсакъ. Хоревъ. Народъ валіъ наученъ на- дежно пі-бквдати; Какой опасности <нч. нихъ нимъ ожидати? Кій. Не влекло ничего, счулай въ сей часъ за градъ; ІІакъ хочешь мечъ простри—напредъ вліі назадъ. КОДЬ ЖОЧошь иіінѣшиъ, такъ памі;- пяіі споря?. Когда враі'ь общества, -гсбѣ всего паяе. Хоревъ. Ігакая пиши і<ѣчь ко мнѣ и і і. устъ таолхъ? Я нодоврѣтіент. достоянъ лв то- нихъ? За что. дюбеяиый брить, та танъ мігЬ вримУішілсл.' Когда бывмп то, чтобъ ты на мл оми лея? Не жди, о государь, Хорешткдп. ианѣііьі Въ сей часъ, къ ееіі ыѣйшій чап. иду паъ градсюіхь гі'ііігъ. И ииын ругл не трогаетъ пряди бою, У...ришь ми подъ стѣной съ Залзп- хсіиоЯ главою. Разглѣванішй Іі руш.! къ чнму я приведенъ! Смущаются мой духъ, и умъ мой раздѣливъ. Ній. Ступа! и г.врмѵпач., нъ чекъ я ііодмрѣваю; Я жгала т*?бѣ п пясть еще вручилъ дервшь ХОревЪ. Ты вскорѣ ризберешь, и КПіІЛІ.1 липу мою, Кигдп я пд тябіі нею кровь Миш пролью; Уалдішііі, :шллд ли душа май ебмнпы. Кипъ стадешь исчислить мон провалы раны. II будешь отмщевать тому, ятя шіеъ емутидті,
— 207 — И пуеянеЛ ыпдосі’д тоосЯ мсшп ли- шить... ДѢЙСТВІЕ ш, ЯВЛЕНІЕ 1-е. ОсммбРа (ода) Скрывай слою печаль, скрывай и утолнй, 1! воздыханіе и стопы удалй. Ужъ црвдскзвнніа сердечное свер- пштось, И ссрда съ прежнею лпдаждий рка- лучнлосі,; УКяаяю и эт/'пп, но ужъ страшусь оя. Страдай теперь, дуггл, етрпдай, дуппі мол! Что будетъ екаяано рпдитыг.скою властію? (а) Терзаюсь объ отцѣ, тепітюп. л п страстью; Со всѣхъ сторонъ напасть, пѣтъ помощи нигдѣ. Гдѣ гкриться? что начать нъ не- споеной шіѣ бѣдѣ? Когда подвергнусь я родптелргпг.ігу гнѣву. Какую вѣсть снижу любешвиму Хо- реву? Вегъ часть Осшиьдшші... о солнце! о лупа! Къ чему, увыі къ чему роится опа! • 'ставлена нъ стыдѣ, осгаллеяшія въ гнѣвѣ- О иіадостъ! о краса, дочи,а гор- юетъ дѣнѣ! Прелыиоюйіан тЬпьІ вреднѣйшій дѣ- вамъ даръ! Мпгб гы, ты нанесла жестокій сей ударъ. 51 ОсВЫПіМ СО СТІЮТ15П. ЖДЮТ. СПТѴ та на письмо, иэслошке ею къ опту. Порокъ я счастливымъ бываетъ въ жиіпгн вреденъ; А кто пеечастлигп., тогъ и бить по- роковъ бѣденъ. А я въ дип бровные на спѣтъ иро- изоиіюі, Пошшлшш въ бѣдахъ, пъ пеиолѣ КНфйСМ, Крушусь безъ помощи, стетпип бев- ПНДСЛПІО, Стѣсненна в людьми; ивѣ горе но- иэбѣжяоі Терплю н мучуся бсаъ ьелпнхъ обо- ронъ; Ни людямъ па богомъ но хадост'еяъ мой стонъ, ЯШШНІК 2-4, Осі«.ігЛа и ^сяцю&і* Оснельда. Прочтя сіе письмо; потъ повыя НОПІИУПІ, Зато что, не могла преодолѣть и страсти. Капая егс* клааьі Астрада. Покорствуй временамъ; Гасшштсл потомъ родитель тлей и самъ. Не сѣтуй; вое ироЦіетъ, когда дупт.'і въ чемъ п]ьіиа. Оснельда. Хотя душа чнет», во по- гибнетъ слава; Хоть протамъ совѣсти порока нътомч, во зрю, Что иламспемъ любви нъ Хореву н горю,— По снѣгъ, превратный свѣтъ, того пн ролсужлвегь; іі <. пршшДПЫМ1> судимъ вешшноеіъ по- ражаетъ. О правы лютыеі о дпи, о времена! Щедргггп! иставд! вы- праздны имена. ЗаидііЗстоо въ жвзіія сой безперо стапіш жалдогъ.
— Л ймдн/ыі дута, хшіуіцд н*ь тѣлЬ, гтрпждіугь і) чі'лі’ь янлЬшгъ мм, члг шшд ЗЕЯПГПі ЯрЯТІЕЛ , И чѣмъ намъ кажется олд бьпъ стадъ імпдяа? Приди, хс-длііпа смерть, закрой еле- эшци ОТТТ II раствори кратн. Оишоьдѣ віічноіі вччіі' Но «та таимо иі рті»? порогъ взі. снѣга вонъ: Мичтаіііо одпо и преходящій сопъ. •< тц, о счайтлииихъ дражайшая утѣха— Любовь! ироепі; маѣ пѣть, мнѣ пѣтъ нъ тебѣ успѣха! ВцрлюблеапѣЛшВ надъ! вростані чеч* таться млѣ: Но яі'иалекпй меня къ нучптялт.ппК странѣ! Но привлекай моихъ смущенныхъ мыслей къ вцгЬту, П тщетно яо давай пріптпп.т’о обѣту I Подите оіъ меая вы, нѣшіы мысли, прочь! Не преістлнлнПтй мяѣ бѣдою тизу 8041.1 Пе руівьто моего л&шншгі покою; Пустъ петрепотущей скончаю жлапь рукою. Л ты родителю Діііі вшиъ... \Вояносшдъ руку/ съ княлгало.чъ). Астрада (ож я ылишпъ км н. мліл ъ мзъ урхь ея). ДаЯ смерть себѣ, Коль хочешь, чтобъ Хоревъ послѣ- довалъ тебѣ, Оснвльда. Какое имя ты, Астрм;'. вопвмвпдетзіі По гш мпп пути ты къ смерти пре- грилуцшшь? ’ілі. кажется тебѣ, что ммо въ живпи мукъ? Когда узъ алаетд нѣтъ надъ знанію своею, Такъ что ап. остляііся пдхъ вяи-тіеа» моею? На ЧТО иігЬ жизнь, когда Хоренъ моимъ ве будет?.. Когда Оснедьху опъ шшѣкп позабу- детъ. А честь плядалесгпа съ ивою раз- дѣлить. Но, ахъ! не то, пн то тнрп.тті.ся млѣ полить: Но ешінётръ, ве вѣнецъ миѣ дьспігь нъ отцрнскомъ градѣ, Я съ шімъ готова бь житъ была въ убогомъ стадѣ, Питагіл’л быліемъ, одну лишь воду тгп.. Хотѣла одного, чтобъ тол.ко съ пнмъ мнѣ быть. ДѢЙСТВІЕ IV. ЯВЛЕНІЕ Я-н. ЙЙГЙ, ОдП.’^рХТі и ОСН4?Л!іГ?йГ. Оснельда. Гы гамъ гвбя брдвіппъ, иеіппіпаго брмя. Дожмико п тогсіт что ты шнпшіъменя! И я могтпів ведохыіа оставляю, И тлшісгво души иродъ исЬми иС^ья- паяю: Твой бригъ ніИ. мпл% п л мхи пну розио; Любавъ сіл въ гордидхъ пегчнстдц* ЙНІЪ ДіЫІІЮ. И ийсло она по пгй&ь тибя про- водите,.— Пу<(мА птаіцшііе лишь нп иенк исхо- дитъ. Я дщерь Заыюховх, мавд къ врагамъ і;р«гінглц Пе- мпп ли:ш., чтобъ Хориьъ питать хлтарпу мшитъ* Затѣмъ къ редигішо Огаіиьда иа- Г.ЫДМХ)
— 209 — Что брата твоего супруги!! быть жвладк. По, ші рцдитсіь миП къ току пр допустилъ, II мзгіі Заолохь любпь Хорева па- претилъ. Кій. На видя грамоты, тебѣ я по повѣрю. Оспа ль да. ІІлннуеь сежцаилымъ ЕіѵЪыъ, чти я не лицемѣрю: Когда печальная шюЛ вѣсть падучепл. М пой грамотъ была тогда же раздраил. Чтобы паіяіг.тикпя еѲ не прочитали И смыслъ въ вей вскажлгь къ бел- схавыл мігЬ ш» стали... Ндзнп меня, казни, п '«ерті.ю утупзп Вошиішеявліи несчастнѣйшей души; Но лишь ьъ отмщеніи храпи ты мѣру гнѣва, И пощади, о князь, левннистъ ХорхівлІ Кій. (сморитъ Сткалмрху на уха; Сталмухъ «адя?&итъ, а Кій по- тномъ нозражйаттіъ). Но лстислт а во ждя въ обманахъ сихъ успѣха; Погибла вся твои надежда и утѣід, II смерть тмя СміЛіка. Оснельда. 'Іего млѣ больше адиіъ? Но нечего ухо маѣ смерти адой отдать, Родительскій престолъ, владычество, держава, Величіе мое и ваша прежяя слава— Давно въ твоихъ рукахъ; духъ естрѣ- пгп. смерть готовъ, И кшіъ узігь нечего еП, кромѣ садъ оконъ. На что мнѣ больше жнть?В«івтраішіо умираю. По, ахъ! когда о томъ себѣ я ііред- стаадяю, Что въ подозрѣніи остллргся Хо- ревъ,— Тогда ляпъ, государь, мнѣ твой ужд- сопъ іпішъ. Т. !. Палмовъ, Игтсрікочтитор. хр. Кій. Ты хочешь мнѣ еще нррдішеы- пдть уставы! Оснельда, Хорвиь пе помрачитъ своей Д'ІкЗііМ.11 С-І1Ы1. Ныть можетъ, нъ гридь пойдетъ въ лавровомъ онъ вѣнцѣ, Оь самодо&.ліістпіемъ, сішшпсгь па лицѣ, И клики передъ пимъ побѣды раддіі- дутся, И илѣшшки оз ішмъ пъ оковаі'і, ітигаекутсл- Межъ шиш, можетъ быть, Заплехъ, родитель мой. П'.ѣдетъ нъ отчалпТіВ, съ поіташвеіо главой; II упрекать себл въ жестокости ты СИШЙІШі,— Но тщетно обо мнѣ ты съ жалостью ведомяпешь. КІЙ. Умри, обманщица!.. Вступите, стражи, къ пей. Вппьмптн’ ЯВЛЕНІЕ {Ъл. Яій и Ополмрвъ. (съ кубамъ). Кій. Вить кубокъ длл лея, л імтгь награди ей. По отчего въ дупгЬ смущаюсь моей? О боги! ШМЙ0ТО ль вы злобу ату видѣть? Всадвппіш должна мспя возпелаад- діѵп.. Но мелко ли царю безчестіе сиеспі? Нѣть! пѣть! пельзя П'бк, Осяеліыа, мнѣ спасти! Съ сокимя я въ дѣлахъ ріишлюад кпяіилгмп’ Я вашямп и.цу, мучжгеди, стошімН По льая л трейиать, чтобъ я с* ЖВ-Т&.П.?— ПоДН И НСПОЛШГЙ, что я те&ѣ велкті 14
- 2П» — ДѢЙСТВІЕ V. ЯВЛЕНІЕ 1-е. Ній (одинъ). О бремя тяжкое порфиры и коровы I Закимоддшіу ьсѣхъ труднѣй его на- копи. Во леей подсоляочноЙ онъ ливою гремип.; По часто долженъ оіп. и судъ уио- треблті.. А милоітп. віпшому, аресту шпшу про- щенье— Нерѣдко и царю к всѣмъ въ отяго- щенье. Но мѣру ираіюгы всегда лп львя найти, Чтобъ къ общему по ней блаженству намъ идти?... ЯВЛЕНІЕ 2-е. Кій и Вельхаръ (съ Заалагошмъ демонъ, м ківояшмо еомнозъ съ ми.«ъ), Ній. Что г.ізжу я? Вельнаръ Вотъ мвчъ Зішлоха оо- Гіѣжднілш, Отхап.і'я пгіишмкомъ Хореву припу- ЖД4ЧНШ.. НІЙ (ОЙН'МЧ/ «ЗЪ М1№№Ъ). БѢгя Скорѣй къ кпніиіѣ, къ ыада- чицѣ своей, Къ невѣстѣ кшіжоской, свяжи свобо- ду вВ, И чтобъ Огынерхъ пряшмъ. Велькаръ. Бѣдъ кончилось иопшлыз: Хорева полое въ а>| дпнь вѣнчішть счастье. КІЙ. Дя.’і иебо, чтобъ его Хпрннъ, мой брагъ, уврѣхъі Велькаръ. Хоромъ партъ орломъ и елмюкі греміоп.1 Еще полки на бралъ по двинулись изъ гряда,— Занлохъ ужъ былъ у стѣнъ, и оачл- л.теь осада. Тронулось ноиистію; по ужъ у кд- аедтъ вратъ Сппръпіся врага, бросая смерть во градъ. Дружина медленно іи. ямціггК соби- ралась. Подъ свистомъ враямпгь стрѣла, отъ Ш]тп во лишилась; Но какъ уже Зввлпгь но градъ іюй- « Хі-чѣлъ,— Хоревъ, ярй бѣдство то, пуятпіъ него лсггІЬлъ»: Встрѣчается, разить съ отвыкдостью героя. Такъ средъ шумящихъ водъ коріьбль, пучину роя, Натужитъ паруса, въ опасностяхъ сипитъ, Дераапгь ва налы п попираетъ ни..— Ихъ стрѣлы такъ, наігь градъ, прп- ттту Н.ѴП. несляеа; Каэалося, ноля отъ ужаса трлелисл. Воспомппаі'іемъ пришедшія пайпн, I ’дѣ гибли дщери ихъ. родители, сыны, Они на грыжу смерть съ бвестра- тініеь бѣжали. Скѣшшш умирать и сморіъ ушічто- жын. Дружину малую Хоревъ съ собою ВЕЛЪ, И противъ бури, съ яеП спирѣштгпую- щеЯ, нвп. Упрѣлъ нго, щідгп: „То онъ, то онъ!" сказали, И силы ва пнпі свои кеѣ уотреыляіи; М&іташм. иа лвго; но сіюріъ піѵ мѣ- ітгіі томъ Уясасна пмъ была Хоревовымъ ме- чомъ. Хотя они его отвсюду окружили, По длани ладъ главой его ст. мечт.ніі дожали,
- 211 — Когда ихъ дерносгн сспригцихпдсл рокъ, И дался отъ моча осгрѣйши кровный токъ. Несется страшный гласъ по воинству но градѣ: Хоревъ сражается—и у враговъ въ осадѣ. Снй гласъ, ставящій гласъ, какъ пѣ- ній новы И богъ, Воинскій сердца еще жарчѣе жегъ. ПрИХ ДАТЪ. ШЛККІ ВО всѣ ИХЪ І!И.ГІ адепы, II вмѣсто прагъ пути открыли чорозъ стѣны. Всѣ жеріоупгь собой, ра&я враговъ сяопхъ, 11 смерть со всѣхъ сторонъ запо- лошил вп>: ІІд копья, пл мечи свергаются съ рачмлху. Не чувствуя въ сердцахъ ни гибнхи ші страху, На избавленіе ігъ нему весь градъ предсталъ; Смятенный имъ народъ мечами за- блисталъ; Геройски мужество мѣхъ къ бою вышлкыо. Попивъ Оскельдкнж отца такъ брать твой шелъ 1! слѣдомъ за собой весцѣ побѣду велъ. Г • ройской храбростью онъ войско удивляетъ, И всѣ свои щипн далеко остоадяеть, Когіл. жъ копье сеоо въ щиты Хо- ренъ вонзалъ,— Доч релуі конь подъ нимъ отъ стрѣлъ вішэешшхъ палъ: Отъ третьей онъ стрѣліи упавъ—пе могъ встать болѣ, И нсадннкл на смерть остаиилъ пѣніи въ полѣ, Въ опасности Хоревъ уж» вторичной былъ, Но, тьмой ираічівъ абънтъ, вокругъ себя рубилъ. Шеломъ съ главы упалъ па гибель кшпіь остался; Одіюкп на нр.и'овъ снпихъ, кедъ ленъ, метался. Вео воянство опять аа нимъ на смерть слѣпилъ, (I хари воиновъ страхъ смерти нѳ тупіпть. Бѣгутъ разсѣянно враждебные* иаро- дн, Віігутъ—и грс/омт, ягъ днѣпровски стали виды. Имѣя при себѣ вге войско и меия, Хоревъ вооруженъ садится ед коня; Враговъ, кокъ вѣтеръ гціахъ, онъ бурдо воамотаегъ, 11 быстрой молніей въ поляхъ съ ме- чомъ блвста>?г]. Тутъ новую въ полкахъ опъ саду веябудіиъ, Отважнаго врага низвергъ и побѣ- дилъ, явлипк З-п. Та мх и посланный къ кхлжнл, Посланный. Скрѣписиг, госуддрі.І Ній. О злое роки жало! Вельяаръ. Что едѣлалосл пдѣсь? Посланный. Осііѳдьдц ужъ по стало. Б. Епистола о русскомъ языкѣ (1748і (»). Для общихъ благъ мы ТО передъ скотомъ янѣемъ, Что дучшо, какъ оші, друтъ дрда разумѣемъ, И, помощію словъ пространна тыка, Все нижемъ нзьясиить, кокъ мысль нл глубока. 14»
— 212 — Описываемъ ме: л чувствіе и стра- сти. 11 мысля голосомъ дѣлимъ на мелки частя, ПрЬіаъ драгой сей даръ отъ щедра: ѵ Тіюрца, Наброженіемъ віуаідсмся въ сердца. Тп, что постигнемъ мы, другъ другу сообщаемъ И въ письмахъ то своихъ пстомкамъ остамяемъ- Но ни такіа такъ пплеішы шіыки. Каіспмп говорятъ мордва я ноглкл; Возьмемъ собѣ въ примѣръ словес- ныхъ нялсгнѣконь: Такой вамъ надобенъ языкъ, какъ былъ у грековъ, Ійікпй у римлянъ былъ, и< слѣдуя въ томъ имъ., Какъ пылѣ творитъ Италія п Ринъ. Клхоггъ въ прошедшій пѣлъ прекра- сенъ сталъ фрадцт®скіП? Иль, наконецъ сказать, каковъ спо- собенъ русскій. Довольно наглъ языкъ ргь себѣ имѣ- етъ глиптъ, Но нѣтъ довольнаго числа па пемъ ПИСЦОВЪ- 0дВ1Пі+ послѣдуя ВВСЙОЙСТЕВННОМУ складу, Влечетъ въ Германію |юсеійс_кую I Іпл- ладу (а). И мпя, что тѣмъ оігъ ей пріятства прядаетъ. Ирярпдпт красоту съ лщ'і оя бороть Другой но иы)чаеь такъ грамотѣ, какъ должно, Порусеіш, думаетъ, всею скалать не можно, И. МЯВЪ ТГриГОрПШЙ словъ чужихъ, полетаетъ рѣчь Япыпщгъ собственнымъ, лрстойпу только сжечь; а) Н&МЬКЪ ВА ЛйМОВОСОНА. Иль СЛОВО ВЪ СЛОВО ОІГЬ ВЪ СЛОГЪ русскій переводитъ, Ко тпро на себя бъ обловѣ пн долгъ ДІГТЬ (бі, Гсть прозой скаредной стремится къ ноГіРгаиъ И хптр. г.ти своей не пошічютъ самъ; Тотъ провой и стихомъ шпцетъ, и письма оны, Руглючя себл, хдргъ писцамъ вт. каноны- Хоть знаетъ, что яму во мяду имѣет- ся всякъ* Однако онъ евритъ не хочетъ гя- дѣть вракъ. Пускай онъ думаетъ, мйііл пикто пв хвалитъ, То сердца моего ля мало па печалитъ: Я спігь себя хвалю; на что шіѣ похвала.’ Л знаю то, что я певуеѳйъ до эѣли ЭДш>э вѣло| вѣло, дружоігъ МОЙ, ты искусенъ. Я спорить пе хочу, да только складъ ТВОЙ ПТТСбгІЪ. Когда не вѣришь миѣ, спроси юта у всѣхъ: Всякъ овдясть, что тсбѣ перомъ яладіітп грѣлъ. Ио только ли того? па можно и пл- мы слитъ. Чтобъ врыл мяѣ ппгпллъ подробно всѣ исчивлпъ. КтО пишетъ, дплжріПі мысль М]>очп- стптъ напередъ I! прежде самому сі-'.ѣ подачъ въ талъ свѣтъ; По мпогів ішслы о томъ ое раэсу- л^ідвтгь; Довольны ТОЛЬКО Тѣмъ, ЧТО рѣчи еосгавмюгь. Неісмыыппігы чтнціі, ил-л ИГЪ і-й ___________ поймутъ, 6) ПроШИЬ «’родыкилсвагй,
— 213 — Дивятся илъ 11 ішггъ, что будто тайма тугъ, И догмъ свѵП покрывъ, читая, тем- нотою, Неввятлый складъ писца пріемлютъ краг.ігтою. Нѣть тайны никакоб буаумствопяо писать. ИСКуОСПЮ, ЧЪЛ5Ъ СВОП МОП ИСІіраВ- пц предлагать, 111 объ мнѣніе творца воображалась ясно, И рѣчи бы текли сіюбідао и со- гласно. Письмо^ что грамоткой простой на- родъ іяяютъ. Съ огсутствуютліми обычпу рѣчь ведетъ, Быть додано безъ ваткй п кратко сочняетю, Ката» просто говоримъ, такъ просто нтьлсіняшо, 1 Іо кто не наученъ исаравво говорить. Тому иѳ безъ труда п грамотку сло- жить. Слова, клтпрыя предъ обществомъ бываютъ. Хоть ихъ поромъ, хотя языкомъ прндлді’аштъ, Гораздо должны бытъ пышняе сло- жены, И риторски бъ красы въ нихъ бы- ли включепы^ Который въ простыть слонахъ хоть пеобычпък Но КЪ ВАЖНОСТИ рѣзді ІЮТ]К»бДЫ и приличны Для пнъксквнія разсудка н страотаЩ Чтобъ гНмъ входитъ въ сердца п привлекать людей. Нлмъ пъ отюмъ счастлива природа путь являетъ, И двери чтеніе къ искусству <угаер- вадгъ. Поссімъ скажу, какой похваленъ м- ре-іодъ. Имѣетъ въ слогб вгякъ различіе народъ: Что очень хорпгпо на ЯНЫІТІІ фрПИ- иу искомъ, То моніугь въ точности быть ска- ради? на русскомъ. Не мни, переводЯі что складъ въ творцѣ готовъ: ’Гворвиъ даруетъ мысль, по не да- руетъ словъ, Въ спряженій рѣчей ѳго гы по ада- наЯгл И евойетвышо себѣ словами укра- шайся. На что степень аъ стспеві. послѣ- дипаті. сну? Ступлй лгтлъ тіімъ путемъ и об- ласть дай уму. Ты пипъ, какъ твой творецъ пись- момъ сэовмъ ни сдздеяъ, Доепииешь до наго и будешь самъ съ нимъ раленъ. Хотя породъ тобой п< три пуда лел- СШиніЪ, Не мни, тгоОь помочь діигт. гебѣ шишку онъ, Імыь р'Ьтп я слова аосгшпшіь беть поряда». И будитъ пентодъ тиаЯ ігккдя аа- гадк;ц Которую никто но отгадаетъ въ вѣкъ; То даромъ, чти слова штЬ точна ты нпрнжъ. Когда иыриаодить ядаочешь Ф'ияо- рочпа— По то—•пкірцошь ммѣ дугъ явя н еіиу точно. Языкъ паять аиыокт.. чпсп. п пы- шешь, н встать, Пи скупо шгосимъ мы ЗЪ НРГО хо- рошій СЫЛДЪ!
- 214 - Такъ чтобъ псоналіомъ его шгмт. не бевелаіштъ, Намъ должно песг. свой складъ хоть нѣсколько иоираінггъ. Ве пужпп, чтобы всѣмъ надъ рей- хами псггѣть, А прлнилло писать потребно всѣмъ умѣть. По льни ди требовать отъ пасъ яс- пранпа слога? Затдорова къ. пому въ ученіи до- рога. Лишь только ты склады нянниго поучи, Ііяаоль писать Вову, Петра злати ключи (*), Подьячій говорить: писаніе тутъ нѣжно, 'Гы будешь человѣкъ, учпся лишь прилежно. 11 л то думаю, что будешь человѣкъ; Однако грамотѣ ня ствлнпп. нпаті. во вѣкъ. Хотъ лучшимъ почеркомъ, съ подь- лческа совѣта. Четыре литеры сплетай ты въ сло- во «лѣто», И вычурно писать научишься ,ко- ннцъ“: Повѣрь, что никогда па будешь ты пппетгъ. Перенимай у тѣхъ, хоть много илъ, хоть мало, Которыхъ тщаніе искусству ревпо- пало П попадало инти, коль мысль сія дика, Что но имѣемъ мы богатила дныпа, Сердись, что мало гсншт. у пасъ, и дѣлай пойя: Когда книгъ русскихъ нѣтъ, на кѣмъ ІТГГ.І въ стопвнн’г Одлмсі бплЫйе ты еердішн на себя Иль да отца, что онъ пе выучилъ тебя; А еслибъ юпость ты пе проииіль саоеімышю, Ты бъ мпгч. въ писаяін искусенъ бытъ ДОВОЛЬНО. Трудолюбивая пчела себѣ берегъ Отвсюду то, что ей потребно пъ сладкій медъ, И, посѣшаюиш благнухііпігу ро&у. Беретъ въ свои соты—чдопіцы и еъ < Я.51ИИ1Ѵ, Имѣемъ сверхъ того духовныхъ мно- го шпгп.; Кто випнпт. ігь томъ, что ты Псал- тыри ве постигъ, И, бѣгучи по ней, какъ въ быстромъ морѣ судно. Съ конца нъ конецъ ранъ сто про- мчался беараоеудмо? Коль ашс, тіючію обычай истребижъ. Кто нудитъ, чтобъ ты ихъ опять въ ЛЫІГЬ вводилъ? А что шгъ старины понынѣ неогмѣпііо, То можетъ быть тобой подсяду по- лпжвшго. По мип, что пили. языкъ па «тъ, что ігь книгахъ чтемъ, Которы мы съ тобой пѳрусскимиО совенъ; Онъ 1x114. жя, л когда бъ плъ былъ иной, какъ м!4сли:пь, Лишь только отъ топ», что ты его ве смыслишь, Такъ ’гпккь осталось бы при рус- скомъ яншѣ? Отъ правды мысль тпод торалдо вдш- лекѣ. Но ішіій наукъ, когда пе дкібишь ихъ, дотъ ііѣчно, А мысли выражать андть подобію, нппечпо. В. Четыре отвѣта (17&9і. Ты спратпнв.ѵ!лл. меня, мой другъ, и аадаошь чілы]м.‘ мдѣ вопроса: что
— 215 - ни я хѣмлъ, 11 ежели бы л былъ шиий человѣкъ к малый господинъ; 2) ежглл бы я бшъ нндпгай чело- вѣкъ н ыплый ГОСООЮШЪ; 3) ежели би л (калъ воликій человѣкъ и пи- ліікій гогпсппггь; 4} ежг-пі бы я быть милый ЧВЛОПѢКЬ Л ЬвЛИКІП ПиСІЮДНПЪ. На сорпый вопрись я отвѣчаю: псЬ бы мѣры упгггрмицгь я ознакомиться нъ ДОУЛІЪ волглыхъ господъ и силь- ныхъ властію людей; ня пропустилъ бы ни одного пршняігка, чтобъ по обѣжать города, раішосл ікзздрнпле- піе; ходилъ бы по пе;идаимгъ ком- натамъ знатныхъ господъ пд цыпоч- кахъ ц потчевалъ бы клліердпіпгрот. пхъ табакомъ; научился бы къ карты играть во нсѣ игры, ибо, играя нъ кдрты, можно съ первымъ господи- номъ еѣсіъ плечо о плечо, и вмѣсто, чтобъ ГОПОрПТІц весьма низки ВЛГП- бался: доіюшу нашему Высикищнпр - еходігюдьегау о такомъ л о такомъ дѣлѣ, скалагь ему щкбодрішшмеь: у насъ трншшіл гъ, и у мрпя четырнад- цать, Но спорилъ бы я ші о чемъ и голодалъ бы только: токъг конечно такъ, веекопнчао такъ, превсековию такъ, прелсскомечігЬЬий такъ. Скл- пыидлъ бы всему свЬгт, капъ тотг. И ГОТЪ нялтяый ГОСПОДИНѢ СО МІІОЮ милостиво поговорилъ, а ежели бы когда нѳ достало истины, такъ я бы дополнялъ ложью; да и ішчто но украшаегь такъ рѣчи, какъ ложь; СТИХОТВОДЦЫ тому СВИДѢТЕЛИ. А па- йокецъ ікжорвгшпмъ и лестію испро- силъ бвл Л собіі ИВЖШО’ПНХ! мѣсто, в лучше веого доііхллъ бы я на ііоѳипдетно; ибо сйі должность па- щжочшц бгічтошіа м легка. Пднаггоч- шц что всѣ даритъ; поттепив, что ясѣ клапятітгя; днгкл. что очень маг до дЬла, да о то обисшвдщю пспрд- шшоп секретарь плп г.ъ припіісью подьячій, а они также люди присяж- ные и пплшнпться на надъ беап ішя- каго сушЛпія можно. 15 подьячій отъ того же создалъ Бога, отъ кото- раго человѣкъ: тикъ суемудршши сіе мнѣніе, чти подьяческая лугаа но »пж(»тъ имѣть добродѣтели. Л Д}МАЮ, что между таоаѣкл я мнжду подь- лчаго ршпіостн мало, и гораздо менъ* іпе, нежели между пѵділчаго и ме- жду другой какой твари. — Еж^лн бц и былъ пелшпй человѣкъ н малый гпеппілігь, —я бы, по многомъ модмъ стараніи пошинатъ жиш/ отечеству п свѣту углупг, пикаю бы никакою докукою во іл’ягоіцолъ. и полагалъ бы шідвжду на дік’гоіпіітгію сисю н на заслуги отечеству; а когда бы въ юмъ ибаншулея» тать бы н по мно- гимъ своемъ терпѣніи сошелъ съ ума и былъ бы такой человѣкъ, кж- кіо ею г:?леко янчего нв дѣдаі^гь. но и на о чемъ по думаютъ.—Кже- іи бы н былъ велвкій Чіиоиіікъ л великій господинъ,—я бы неусыпно ствралсл о благополучіи моего ото- честна, о возбужденіи дой|юдйтелп л довгонлетаа, о пагріжіеЕгіи заслугъ, о утоілнігіц вороговъ и о пегребіепія беззаконія» и прпраш,вніи ьіаукъ, о умп.теиін цѣпи аеобходнмшъ жяэпіі человѣческой вещей, о нлбли’додід крплосудія, о птщаадпіп аа ваіпъи, грабптильстпи, рплбиНапчоство и во- рииітгво, о умниыотяш лжи, лести, аяцнйѣрія и шляпешц о пшчлмшіп суевѣрія, о умннііппмпи пшіадобнаго общесгніу !р?/школЬііілт о умиіьпкмпп картжюА шры» чтобъ сшв но ати- шын у людей исаъэваго премппп, о вомпггапіп, а учрнждопіи и порядкѣ училіипей, о содвркіиіія иепрвдват войеяа| и презрѣніи булдства^ шутя-
— 210 — матерства и искпр<шеіі1я'піпеллст!Л. А стали бы я былъ малый человѣкъ и яелякШ госппдннъ,—гяіп. бы жилъ волшголішііо: ибо тако*.* шыпмолѣігіо рѣдки квлнішВ Д)ТПѢ свойственно бы- ВМГЦ Л ’ГГОбЫ м дѣлалъ^ ВТОГО я но сплг}\ Г. Письмо {1759ь Утѣсненная Потита прпіп.та нѣко- гда предъ Юпитера я, жалуйся на при- казныхъ СЛуВЛПйДРЙ, пропила, ЧТѴ/Л. ыгъ истребилъ изъ пилъ тЬхъ, кото- рые до ВЗЯТОКЪ охотники, роди ва- родшѵго сскліойспта. Юпитеръ о гался и говорятъ іЛ, сшльхо вдовъ л сиротъ остаяегся, и сколько про- льется СЛйОЪ, СКОЛЬКО ПШЦНХЪ унію- ЛГПТІ'Я ходящихъ па міру п прося- щихъ милостыни. Нѣть. отвѣчала ошк ігип’иіъ будетъ ліезыпе, ибо мпныпѳ грабятсльстта будетъ; пли рюшѣ те- 6Ѣ боЛЫПЙ угндзю, <Ш>&Ь ШНПІЙНЫХЪ людей. ими огрийлешіыхъ, жены, дѣ- ти и они сами слэды пршшшші и во міру тасгсллясь? Свергъ того рѣдко бываетъ, чтобъ во муждеЛ сморги жена, или по смерти отцовой гыігъ влн дочъ послѣ прпкадааго человѣка по міру ходили: всегда послѣ иіъ шгЬпія остается довольно; развѣ гш- киСігнкъ чаще бывалъ на кабаггі, нежели въ прикялѣ, 1Ъ долгомъ ея прошеніи согласился ПНКОІНЧГЬ Юпи- теръ ударить гримомъ, во клялся Стиксомъ, ЧТО ОІГЬ ТОГО нъ другой разъ не сдѣлаетъ: лучше» говорилъ онъ, пхъ пеяртвлятъ, нежели ис- треблять. И хотя Іктина и увѣряла сто. что удобпяѳ петиметра удержать игъ парадовъ, потали ноділічаго отъ взятокъ; однако Юпитеръ согласился однажды только громомъ ударять и скалилъ: хотя бы я и Ый яхвлен,—в бы въ другой разъ ко адѣлаль сего, убѣгая пореханім; безацкяпппги вя строгость тебя □ маня поносятъ, я і/жвли по болыпипетву голосовъ пасъ ПбіНГПЯТЬ СТЛПуТЬ, ТЯК’Ь мы отъ по- ношеніи не убѣжитъ- Почтенна ты на спЬтѣ. но политика тебл іючтіш- плѳ: б»звъ тебя на свѣтѣ обайтася удобно-, Л безъ ІЗАЛ ПИТАНЪ пе воз- можно. Истина по имѣла болыяоВ нужды у снимать Юпитера и буду- іцихъ поглѣ пстроблепіяхъ, имѣя на- дежду । ЧТО» Ни одшіетв^пнимъ иртре- бленін прнкшівяго рода, такого грн- йнтальстш ута по будетъ, я была обішавіоиъ его доволыпц Ударилъ КНівтерь— понатнлиая поіідчіѳ я за- пѣли жйяы ихъ обыкповыінухі Пріі- гробную ігЬ’’ню. Нарпдпле рукогин- скаше громче Юпитера удара было. Обрадоііалдсл Иптипа; но нъ нпло» шлтеѳін пришла опа, когда унядѣла, •іто самые гдякныо илодѣи изъ ігріз- някшытъ служителей остагися цѣлы. Что гы гдѣіплъ» и ЮпитеръI гма- пыхъ ты потд і,п.ть грабителей! вскри- чала отія, II когда опа па пахъ уко- иыімин, Юііятерь нзшшися вншѣдіі- кіемъ л говорилъ ей; кто могъ по думать, что ига подъячія! н сихъ богатыхъ и яадшгплѣпшлхъ хнідё-й пп- •іед’ь изъ внятнѣйшихъ ліещ.мп ро- довъ- Ахъ! говорила омя, отаы сигъ богатыхъ и пеликолѣлпыхъ людей хо- дили въ орикахъ (а), дѣды въ лап- тяхъ, а іфадѣды босякомъ, Д. Бпсии ?, Протпмлг. Укралъ ппдыгнЙ протоколъ; А я не лшіемѣрю, Что зтпну пе яѣрнх л| Чпрож, 'шрпі—коты, бі/гикя.
— 217 — Впадетъ ля въ такснйП расколъ Душа такого челіггіікаі П щипін того но діілали нъ вѣкт. ВѢ1Ш II можетъ ли когда имѣть подьячій стрясть, Чтобъ сталъ онъ кріьсііЛ Нѣтъ я не лицемѣрю, Что атому но вѣрю; Подыгірека душа Гораздо хороша. Ди правда говоритъ гораздо в]йСПо- рѣчпо: Увѣрила. пеня, ’гго было то конечно; У правды шіло дршіъ; По спорю: было такъ. Судья того ярпквва Былъ добрый человѣкъ; Да лишь во несъ инъ вѣкъ Но выучилъ пн одного уклва. Однако осудилъ ва протоколъ Подьячаго на колъ, Хоть ото строго, Да ш гораздо много. Мнѣ жалко только то. п-ді.лчіП МоП Оттокъ пн принесетъ полушвчкл до- мой. Подьячій нѣсколько въ лпдѣ пере- мѣнялся II іііішиииел, На милосердіе судью маня. I! говорилъ; попуталъ чортъ меня. Судья на то: такъ оптъ топнр . и опрн- здалгя; Л прами итого, моВ другъ, по дожи- дался— За протоколъ Р.го поймать я посадитъ на колъ. Одиало ты, судьи, хоть городъ весь изрыщешь, По скоро чорта сыщешь; Пожалуй справокъ ты не умножай, Да этого па коль саждЯ. 3. Сомып боярскій. Падежныхъ не было лѣсовъ, дугояъ и п&ішш. Доколѣ пн былъ далъ Россія Іоаннъ, Великолѣпный въ Кремлѣ ооздішг шій башня Нъ Россіи по была спокойнаго ча- са; Опустошались пины И были въ нлдмоші лѣса; Татары, бодрствуя, весяхъ шмр» не- беса, Зря, сколъ лѣнивы 11 іти, оо праздности живущіе, на бралъ, И тѣ съ пасъ брали даль, Которые уни воззрѣть тозда. но СМѢ- ЮТЪ, Ійигь шшііі знамена шшгсл н вов- нѣ ють. Они готовы нынѣ вамъ, Какъ мы имъ были, по услугу. Не нее на свѣтѣ быть единымъ вре^ менамъ. Несутъ татара страхъ россійсяянъ стороипмъ, П раворшп ужъ я Гулу и Калугу: Предъ Россами опи въ сіи дни грязь и прахъ, Одлажо плпесли топа Россіи страхъ, Уже къ Москвѣ подходятъ, И жителей Моспны еш трвивту при- водятъ. 'Гагара мнопыеды съ успѣхами дра- лись. Вонрк собрались Ко кигііщанію вж р.ъмтыо отвѣты, И дѣлахітъ совѣты; Въ гоігѢтЬ томъ боярипъ нѣійл былъ: Отъ староста сей мужъ, гдѣ Крымъ лслхіпъ, забылъ. Вояіш Впняішпъ мужа стара;
— 218 - Л отгь спросилъ у плхъ: отколь вдутъ та тара,? Оъ полудни, говорятъ,—Гій полдень? Я ВО 001П.І.— Отъ Тулы ихъ походъ.—Я ото псио- кяяип: Бывалъ н нѣкогда оъ охотой псовой тамъ, И много заяцокъ весьма по тѣмъ мѣстомъ. Я намъ вѣшаю Въ отвѣтъ, И мнѣніе іійов помъ даяі» смібщліп: Въ татарской мпѣ воблѣ пн міыюЯ нужды пѣть, И баді.пзе іпгзего оиаать по обѣщаю. Моня татаринъ но сожжетъ 11 мнѣ не сдѣлаетъ... унѣчья Среди Здміккіюуѣчыі. Расп' рдіЖаЛтв вы* а мой сойть та- кой: Мой дикъ ни иа Москвой рѣкпй. 3. Дт й>чери н/ліблчіигъ. Подьячій былъ. я билъ оиъ добрый человѣкъ. Чото по слыхало иоігйхъ: Умъ рѣпный Имѣлъ, Мужикъ былъ трезвый, П сверхъ того еще шгса-ь умѣть. Читаіеліі этому, копотно іи* повѣрить И ашкет’і обо МИѣ: инъ -плгѣ лкцн- ігѣрягь; Л мой 'ііггаодю отвѣть: Я правду депонту, хотъ пѣрь, хоть нѣтъ; Что хамово то племя И что крішпиі» сѣмя, II что не ноаъязггь ихъ лупиі къ пебмшгь, И что налг-рсиикм подьячіе бѣсамъ— Я все то іішно омъ. Въ убожествѣ иодьочаго вѣкъ ми- иул ь, Хоти подьячій сей работалъ день п ночь; По С.МгрТИ ОНЧі ППКПЕТДЧ. До’п*, И мигь иадіджим тЬмъ при емн-ргп ОПТЪ ДИСКІІТЪСЯ, Что будоть ДО’Ш его ВЪ ВгЬКЪ но міру таекатасаи Другой подьячій билъ я взятки брагъ, Силъ иышнЦіц дуршгъ я грішитЬ не ппадъ; ПоКЯНуЛЪ До’іЬ н ТЪМ) Аншсш одъ при смрртп: Вилла бигіѵгсгію дочь, л душу киш чрргііа Та хбвва по міру таскается съ су- Мк>Й. Л еггіѵ чванятся къ варетЬ. О БоЖи* Боже миЛ, К.ък&я честіюгпі худля іпдн пдснѣтЫ Е. Хоръ нъ превратному свѣту (1763) (•). Прилетала ва берегъ синода Пэъ-иа ииааотішго миря, Ивт.-за холодка Онелин. Сир&иивалн тоотебку пріѣзжу, За моремъ какіе ибрады. Гостьи аріѣзжд отвѣчала: Нсв тамъ превратно ни сііѢг&. За моремъ Сократы дѵбрг.інуіанга, Кшшшхгь и адЬеь мы видаемъ: Никогда не суевѣрдть, По ханжатъ, пи лицемѣрятъ. Воніюды иа моремъ враіідпвы; Динкъ такъ цупьмп пе мдптъ, Дтлчиіи МЛМШШѴЬ Ои иисдтъ, Дыгікта госгяпцевъ не просятъ; За ииоъ тамъ судеб писцы ио иида гь; Сахаръ подклчіЙ покупаетъ; За моремъ лодыгаіс честны;
— 219 — За моромъ писать спи умѣютъ. За моремъ аъ подрядахъ не крадутъ; Откупи за миренъ пя въ модѣ, Чтобы вѳ стонало государство. Вотремъ тамъ истца не шітають. За моремъ почетпыц дхцв Шев шыадъ по нагибаютъ. Люди отъ пикъ не ппгпбаюп.. Нъ вемлю денегъ вд моремъ на пря- чутъ. Со кростьлпі. тали, кожи по сдираютъ. Деревень на карты тамъ по сташгп•: За моремъ людьми не торгуютъ. За моремъ старухи по брюзгливы; Четокъ хоти оіім не писалъ, Добрыхъ лицеи пи злословятъ. На моремъ противно указу Росту ваклзпаго пе омдагъ. За моремъ пошлины Еіс крадутъ. Въ церкяп на моремъ коювтся Вредить, колобродить пе ѣздятъ. За моремъ б<ч^т1иьннкъ ив входить Въ комы, гдѣ добрые люди. За моремъ людей до «мучаютъ, Сору ивъ пэбъ не иыиоапъ. За моремъ ума во проііпалштъ; Сильные бпзсилв.пыхъ тамъ не да- вятъ: Предъ большихъ бояръ лампадъ не ставятъ. Всѣ дпоряін'кя дѣти га»и. во ікіш- лапі: Ихъ огяы в сами у’підвсі.. Учатся на моромъ и дѣнки; Тамъ того во болтаютъ: Дѣвуппгѣ-ді- рюіума не пядо, Надобно ей личико да юбка, Подобно руяішы п бѣаилы. Тамъ языкъ ілдонскій не нъ пре- врѣньи; Толтпо во презрѣньи тѣ н^вѣни, Кои свой ияыкъ утзиттожаюгь, Кои, долго странствуя по свѣту, Чужестраннымъ г-оздухонъ пе кстати Головы пустыя набивая, Пузыри надути е вывелятъ. Видору тамъ ораторы пе мнилъ: Стихотворцы шріші ни іф-ліашгь; Мысли у ігиглтедніі тамъ ясни, Рѣчи у «аийичмвй согласны. За моромъ невѣжа по нпкі-.'гь, Критика злобой но дышатъ, ЯбеІЫ 9К МОрвЫЪ ПО ІШЛХ’ТЪ. Лучше тамъ достоинство ваука. Лучите прикаевога крюка. Хитрости свободны тамъ почтепняіі, Нежели иеиятгппзе пхетрадты. Тамъ купецъ—купецъ, а не обман- щикъ, Гордости зп моремъ по терпитъ, Лсчггп на. моремъ но слышно, Поддоото зв моремъ пе видно, Лихъ тамъ велико бохишиньи. За ыі рнмъ тгЬть тупоядценъ: Всѣ люди аа моромъ трудятся, Вгѣ тамъ отечеству служатъ; Лучше работдгпцй тамч. кресплшипъ, Иожелзі господинъ тунеядецъ, Лучше ня расчесааы кудрп, Нѳжыж паріі№Ь па болшшѣ. За моремъ пачтннняв свиньи, Нежели безстыдны срсбролг-бцы Пьялыю по ултшмъ пв ходятъ, И людей пп улпплгъ ве рЬжуть. Ж. Изъ трагедіи Димитрій Само- званецъ (1771) 0. ДѢЙСТВІЕ и. ЯВЛЕНІЕ 1. Георгія « Кхяіл. Георгій. ЯвііПгь мой дрлвапъ л прм- ТЕорсгну покоритъ' Иіюв чуаетаовмъ, нпое говорить. И быти мерзостнымъ лукавцамъ д подобеяч-
— 2’20 — Вотъ поступь, если парь менринодепъ □ злобенъ. Ксенія. Бдодгопъ ил свѣтѣ тогъ пор- фироносный мужъ, Который но’тѣшитъ свободы иапгих'ь дутсъ, Кто пользой пбщрства себя ирьвоз- лыпгастъ И слпс.ілж.даніемъ садъ царскій укра- шаетъ, Даруя опддашшмъ благополучны дли; Страшатся коего влодѣп лишь одни! Георгій. О сы, почалт.пыЛ Кремль! столъ ошвѣ ты свидѣтель, Что даосъ плзверяов.ч съ престола добродѣтель. Томящая»- Москва въ ушліім дро- Блаженство въ горести шп> стѣнъ ея бѣжитъ; Дни свѣтлы кажутся густой текшіе цощм; Прекрасны вкругъ Москвы покрыты мракомъ роти. Когда торжостаепгшЛ шумитъ во гра- дѣ йЮІПі, Пакъ мнится, тго тоердіпъ оігь гра- да общій стонъ И церкви выпей падвньв иоинѣіцаеггъ, Кйтоіхіе ива игъ Папы ощущаетъ. О Боже, ужасъ сей отъ Ройсопъ от- ведя! Уже разносится молва на площдін. Чп» Ійтмепть обѣщалъ па небеси на- граду Млпжнихамъ, прагамъ отеческому грму • II что имъ всѣ грѣхи протаетъ на- передъ: Ііострождйтъ такъ Москва, какъ стра- ЯДСТЪ новый спѣть. Тамъ кровью землю о сю лаппсты оба- грили, і [обили жителей, оставшигь рморын, Среда ихъ отечества стремясь иоиии- КЫІЪ ЖнЧЬ, Въ руігЬ имѣя кроетъ, въ друпій Кроішшй МУТЬ, Что съ ними дѣлаюсь нъ вьадппоЙ игъ судьбинѣ, Отъ Попы будетъ то тебѣ. Россія, пылѣ (*) Ксенія. Беѣ скш идгубш; Димитрій, Блпмеіггъ, адъ. Ивъ сердца моего тобя пе ястребятъ. О небо, удали свирѣпство напецой ВЛАСТН, А <:ъ ніигь я Кшшіи певіюсныя на- пасти, Дабы спою глішу Россія подпила, А я бъ супругою лпбнщпику была! Дай ламъ увидѣтн моиарха па пре- столѣ, [Іо.дяластва истинѣ, пе беззаконной волѣ!1 Уаядл правда пса; гирапу ВИСЪ ва- гонъ— [.•.Лію такіко то, чего желаетъ онъ; А праведаытъ царей, для ихъ бея- смортпой главы, На счастьи ппддашп.тхіі основаны устазы. Памѣстпшп. Бозества быть долженъ государь. Ради, губи меші, ввмилпсердый даръ! Изъ тартара тебя МіЧ'орн возио-пілт Кавказъ тебя родилъ, ІІрхаліл ніла- ла (»). Ивпвржвтъ еретикъ, годной своихъ Рябовъ, Тѣла сшггыхъ мужей, руталсь, изъ гробовъ. Въ Россіи имена пгь вѣяло сокру- шатся, II дамы Божіи въ Москвѣ “Пусто- шатся. Народъ, ссц ші бѢіінцъ съ глады таор- цд иыдъ мувъі
— 221 — Спѣши, исторгни СЮТЛТЪ птп. вор- вароаигь руад.І Набавь отъ я]хигпі себя вепибІідим-гП И мужа укради достойна діадимой I ЯВЛЕНІИ 7, Димитрій (одинъ) (’•). Но твердо іш главѣ моей лежитъ вѣнецъ. 1! близокъ моего величіи ковенъ. ІІовсемвзучпожіу лкшппкл премѣны. О устрашающи мавм Кр-м.іапы СТѢ- НЫ! Мвѣ міііпѵл, что всякъ часъ вѣша- ете вы мігЬ: Зладѣй, ты врагъ, ты ирлп» в памъ, я всей стропѣ. Гласятъ граждане: мы тобою раво- рсшіы; А драмы вопіютъ: мы кровью обогрен- пы. Унылы вкругъ Москвы прекрасный мѣста, 11 адъ азъ пропастей райвораъ на ми уста; Во прекгиоднюю вріо мрачныя степени И вижу въ тартарѣ мучительскія тѣни; Ужо въ ГЫМ1Ѣ я и ні> Пламени горю: Еіосзріп па небегл—г.г-леігье райско ярю: Тамъ добрые цари природы всей красою. В алгола кропятъ ихъ роДсжою ро- сою; Л мнѣ, ін-чдсшіу, да что надежда даесь! Въ вѣкъ буду мушиъсл, какъ му- чусл л вдѣнь. Не вѣпцснпоі'ц'і, я въ ваднколѣішоіп, градѣ. Но бйззакогпппгь злой, ітрзавмыП ао адѣ. Я гпппу, множество па;юда погуби. Бѣги, гирапъ, бѣги... кого бѣжатт.?.., собл? Не вижу шпц’іго другого породъ со- бою. Бѣги!.., куда бѣжалъ?... тнпВ адъ исадѣ “В тобою. Убійца вдѣсь—бѣги!... по и убійца гей. Страшу ед самъ себя п тѣни я моей... ОпшіуІ.,. кому?... себѣ... себя ль впнпгпаккзгу? Люблю собя... люблю... ва что? то- го во вижу. Все вѵіпггь ял меня: грабежъ, непра- вый судъ. Всѣ страшныя д'Ьла, всѣ купно вопі- ютъ. Живу къ весчастію, умру во счастью бдютпиъ. Заивдіга участь инѣ лгдай п синихъ низшихъ: И питій въ бѣдности спокоенъ ино- гда; А я цдѣеь царствую — и мучуся вов- гд». Тѳр:ш и погибай, иоспк-дъ па тропъ обманомъ I Гоіш и будь гоішмъ; жива, ужрн тпрдпшгъі ДѢЙСТВІЕ IV. ЯВ.'ІЕІІІВ V. Димитрій (овмнъ). Блаженная типа идетъ въ обыпъѳ Бога; А мпѣ (юяааала съ проснш въ адъ дорога. Сія послѣдки пень—ночь вѣчна бу- дятъ мпѣ: Увижу наяну, что пратяп и во спѣ. Скопчаетъ неба, .чршсь народныя на- плети: Отшшсгь у меня и апгзаь и силу власти. Багрлплл влря слѣппггт. па небеса, И еолпцо, } гонясь, нисходятъ за лѣса,
— 222 Длбы с.ніэждй себя природѣ воэвр.и ТИМО... Помедли пъ ййбесм, горящее саѣлі- іо! Во у чр»жхииииД шзгь ты спустить- ся всегда-, А ішѣ уа» те&і не прѣти никогда. ДѢЙСТВІЕ V. яплипв I- Димитрій (ск?инъ). іИававѣсь подымлетм: Димлтрой сшпиіЛ сяіггъ ва креслахъ, мзлѣ вето стахъ, и которомъ царскія утвари, и ігроснуо- ыі говорятъ): Довольно я терплю душевныхъ огор- ченій; Не умножайте вы, мечты, моихъ му- Млѣ все пряі'ігииогя, чѣмъ стра- шенъ мнѣ сой градъ, И весь передъ мвня предсталъ улш- спый адъ. (Слышанъ колоЛиъ). Въ внЛагъ біитъ! сему біішью что причина? (Ваютіияч.). Въ СбП часъ, іи, сеЙ страшный часъ пришла моя кончила. О ночь! о гриппа ночь! о ты, про- тігтіП ввелъ! Вѣщай мою бѣду, смятеніе н стягъ. Трепещетъ духъ во мнѣ,., сяго не вшитъ л презцв... Объятіе отлитьемъ—и пѣтъ путей къ надеждѣ. Домъ пареній ныблетсл, колЧонтся чертогъ... О Боже!.,, но мена сіегншиъ вѣчна Богъ, А люди моего гнушаются и шцу... Смотрю прибѣжища... пе ври.., въ геенну смиду. Во проислодики» ступой, дуто моя! Правитель оегіеегва! к тамъ рука Типа! Исторгнешь мл на судъ инъ адскія утробы; Суди и осуждай ва всѣ творимы мо- бы; И чадолЬчесліа я врагъ ц Бажв- ства: Притинъ я пгнлъ Тебя, противъ в естества... Весь воздухъ воепгумѣжъі праги во- оруженны У стѣнъ мозгъ пялятъ ярятся прн- бляжешш; А л беасильсчъую, ахъ шіышлж впв- млл .. Всо, все противъ меня: я вѳбо п ЗЕМЛЯ. О градъ, которымъ я ужъ больше по ндлдѣю, Достаныщ ты по мігЬ такому же влидѣю! ЯВЛЕНІЕ 2-о. Дм.«и?пр»й, глі/ю.Ж'и и стразке- начамникъ. Начальникъ. Весь Кремль народомъ іехлігп, домъ длрсЕій окруженъ, & ічгЬвъ во нсѣхъ сердцахъ противъ тебя нажженъ, Всл стража сорвана, остались мы едины. Димитрій- Не можетъ бытъ ничто же- сточе < ей судьбшіы’ Пойдемъ... поіи'ржемъ.., стой... сту- пай.., будь вдѣсь... бѣги— И мужестномъ число В]шопъ пучь поокоги! Бѣгите I пцишол Димігцііл набавить! Кіда бѣжите иы?... хотите мя оста- вить? Не ототу найти прочь и ващищайте дверь!...
223 Убѣгаемъ... тщетно все и иоздип все теперь.., Введите Ксенію... ЯВЛЕНІИ 4-о. Дп.онтр/й, ВЬсніл и воины. Димитрій. Прваъстшнпехуся мнѣ, пре- красная, тобою, Одпі ужъ мыеліі прѣть тя мергау предъ собпю. Зрю сямъ, клише ты въ сіи часы бѣдна; Нп ты къ отмщенью ытгЬ пстлдяел едва; Вияиа да ты ил, нѣтъ—будь пппші града, жертву Домодь пе свергауся съ преотахц буди мертва.... Въ преддверіи моемъ а слышу стукъ и тртскъ: Пришли минуты ялы. коровы тмится блескъ. Готовься ошушлть караемую іілобу. (А‘евдтпдаяіъ есаа руку, пынпластяъ кинжалъ и лойшіать на нее). Ждв іэівргя я умри, предшествуя мнѣ ко гробу 1 ЯВЛЕНІЕ ПОСЛ’ВДНВВ- Димитрій, Ксенія, Шуйскій, Георгій и воины. Георгій. Кяпое йріавіпе! Шуйскій. Смірііппя дуіпжі Димитрій- ЛяшЛтесп «л, престола мл лита! Георгій, (нпскѵлмгр приь.іижасл къ нему]. Когда ты пърД’Ппбуда погибели же* лаешь. Смятіи сурозстл о мпой, нъ которомъ ТЫ ІМММН.І Георгій твоЯ шюдѣЙ. Шуйскій. Не ситъ, п дочь моя Вішоиоы предъ тобой: пя’іадьпшп, бутгшь—л. Димитрій. Когда содѣяти хотите еО пощаду, Ступайте вонъ отсель п объявите гра- дь Что я шгь дарствую п милость и КрІЯЗШ. Пли надъ сей кшшппі'Й свершится града іоміпъ. Шуйскій. Зл градъ отечоекШ икушжй, іишхпл, смерть лоту! Георгій. Стремится па. шшя ало інш въ е.ію шшутуі.,. Судъбмпа, ждалъ ли л столь «тгрмп- паіи Часа!.. Вельмоаш и иародъі., Димитрій!., пебоса!.. Оставь іипшлвую; мое И лнЯ пиш кро- ви. И сотвори домецъ ыбС'ііигпгЬВшнй любопи! Димитрій. Мнѣ хорт га мала въ отмщешло моему. Георгій, (опіетупндъ и обратясь кь нароот/). Сінишпія лиіпрнъ, на сме}іть лечу ііт. ішму. (Дрпсалсь на нем). Прости, дшбевная! Ксенія. Прости! Димитрій, (устпрсліидсп ІСсснію иа- аодотпь). Увяньте, розы! Пармеиъ. (съ одіналевнкымъ ме* чамъ, ігыры^ля /йянію «зъ руѵъ его). Прошли уже твои жостогладги п грозы. Иобшэть пыгп. пародъ смертей, го- ііедІП, рішъ: Но етрапіыгь никому ігь бедсиліи тирадъ. Димитрій. СтушНІ, душа, по адъ и буди вѣчно пхішпв!
__ 224 — (УЗйрлмпъ себ.ч еъ грудь кинжа- ломъ и лаййетяъ на руки стражей. Ахъ, если бы со мной погибла яі'.ч нселеігнаі 3. Изъ комедіи Лкхонмоцъ(1768). (1 '). ДѢЙСТВІЕ I, ЯВЛЕНІЕ 3-е. Насинимъ и Клара. Ппспакнъ. Спесивъ господинъ вашъ: дожидайся его въ ВиріыаеЙ. будто вельможа; а ппт. потому только вель- можа, что у него мііого доиагь и торгуетъ лихояяствпіп., ли которое по малой мѣрѣ достоинъ опъ каторги. Песчаатлша ты, дѣдушка, что эта- кому служишь гогаэодипу. Клара. Я ого цлемішиииы, а не его, и служу ей. А ежелн бы его была, такъ бы л давно удавядась. Я думою, что другого этажоги гнуснаго чело- вѣка ва свѣтѣ пѣть, и удніииюол. какъ его оо 01*0 время громъ еп убьетъ. Я пплучяю все отъ госпожи своей, а его люиі къ мясоѣдъ пи- таются протухлою ветчвдой, а въ ПОСТЫ ТМОКгГОМЪ. Пасняннъ. Ого что за причина, сни- жи мнѣ, дѣнушпн, что на нашихъ нѣ- которыхъ людяхъ бѣлыо ширпыіы с-ь черными ішпднтдмн? Клара. Кашей ототшип, до пѣгихъ лошадей: такъ онъ и любимыхъ у себя слулпггрлей такъ одѣваетъ. ПаснвліПі. Тылъ шутку говоришь, а л пн нъ шутку спрашивая і, Клара. Какая шутка! у шіхъ кжф- тоііы ип-рвалмея: такъ па починку бѣлыхъ кафтановъ, сошитыіъ ради того, чтобы ихъ мыть бим макни, хдлъ омъ имъ, за неимѣніемъ бѣлаго сушмг, старый свой черный камзолъ; л когда ппн доісладывып ему, что черныя ішьшты. ка бѣлыхъ іакрта- пахъ пенрш’пвы, танъ онъ имъ То’шо такъ отвѣаыъ: „Когда мои нороао- пѣгія лошпди пъ кармѣ красивы, такъ и поропппѣгіе слуги красивы будутъ; в ш иересмѣишиком» пвчего смотрѣть: у пасъ де я свѣтъ на томъ стоитъ только, что другъ друга перв- емѣхяпттъ", Пасквикъ. Іідкля чудная у пвго карета и казгак ека]мдаш .типрел? Нлара- Въ <той клретѢ ѣадіьгъ его дѣдъі пить опъ говорить, будто онъ ѳа держитъ на диковапку; в пыігѣ втотъ рыднють выкрасилъ «го стряп- чій, діюрі’ЕліЯ и камсрдипоръ слоняй руками. Л потому, что они съ роду ничего ла крашимлв, тяжъ, старый стдѣлагь его зеленымъ, пыхрлс.иля его такою краскою, которая еще и иа- вванія не имѣетъ. А лгерея вта дѣ- лала еще ко свадьбѣ его, сорокъ дѣтъ ужн тому, а шлгѣ дынорочеиа: птлгѣ де, гонорить оиъ, такой до- броты суконъ по вывозится. И илдѣ- тіапгъ ланей тѣ шпфіани. только тогда, когда овъ выѣзжаетъ; и дома ходятъ они къ токамъ платьѣ, глігъ бобыли въ доревпкгт», исключая пѣгатъ его оіііиіііаигоь-ь, которые красили его карету. Паснпииъ. Почтріипыі человѣкъ! Клара. А къ друзьямъ слоимъ визитъ опъ ня лмезшны: виною мерв- дой клотны, рыбы по три, п лѣтамъ іврптъ онъ дмѵвишшкопъ и имевин- иннз. рѣпою, хрѣномъ и г.йчиами гиіпутты. Пасквинъ. Ііакал ото яодлокп.1 Нлара. Оіп. себя такъ ни яавы- ввеп», а говорить то, что у чего веЬ лучшія фнмпліп въ сундукѣ, по- тому что они у него деньги аапи-
- 225 - ыдгят» п подпигызаютч. иа крѣпостяхъ имена свои. Пасшннъ. Ватъ та кдеан гор- дость! Клара. Даетъ себѣ титло велико- роднаго. Паснвялъ. Э'ііъкой! Нларв. Ужъ нынѣ по постимъ а мясо вачолт. ѣстъ. Паснамнъ. ЕИпкой! Клара. Нішішеь по.хпрп.іъ оіп. пріятели по мерзлой ужъ плотицей: привезъ ему въ кдршшѣ убитаго сы- рого шлиенкл, да п одмт. половину убралъ, а это было въ пятинцу. Паскеинъ. Модный человѣкъ. Клара. Въ другой домъ прими, опъ ьртппкжъ, а не Хрѣнъ уже, и хотѣлъ такъ же половину подарка убрать, & но ѣвъ никогда арпшіо- ковъ, чуть было не подавился. Пасняинъ. Гудя бы и дорога. Клара. Поставилъ у себя иерадъ дворамъ столбъ—ц ежити продаетъ когда сѣно, или снесъ, или клнЬ- другіе деревенскіе припасы, токъ прн- бвааетъ ня этомъ столбѣ цыдулкп, что то-то или то-то продастся. Пасшихъ. Коиечно, быть ему са- мому у столба. и имѣти на себѣ ци- дулку: преступникъ вшшнмъ и ли- хоимецъ. Клара. А когда его товары ста- нутъ горгппіть, такъ ради того, что- бы ко обманули яги, пыхпдить ош. елмъ па ао]і</т н слтіпвст-ь, тисъ торгуютъ; а сверхъ того елмъ перѳ- торкиіыватъ товары спои, какъ по- етороізвій, чтобы цѣну шювысіггь. Паскаинъ. Этакая сгаіпья достойна ли гоглодскаго имени I Нларв. Крестовому (я) легъ дерва- п> Кункяижьм»» соямраншікали назы- валась ГЬ СИПП.СІП1ПВИ, КОТОрив, ІГріШАДДО' *!іла къ господскимъ дамамъ. Т. I. Галаховъ. Нсторико-лятор хр. ші своей «•яіицсппнку дпотъ онъ па ііСОНіпциу 110 три кинейші и аидцо снпі ему, ежели всенпгцка съ она флотамъ, еще но чаркѣ нодкм, а естъ.иі бе:гь дкшристі, токъ тогда и водки пѣтъ. Л молебны аш-глэляетіі опъ гакъ пѣти, чтобы многимъ утод- цикдмъ вдругъ, хотя бы и Спасу при- томъ; и рпдп того ежегодно торже- ствуетъ оігъ праздникъ Всѣхъ Сня- тыхъ балію всѣхъ пралдшксюі.: всѣмъ де Святымъ я сдѣлаю угожденіе од- на» «ѣчою Дномъ лішноды у него предъ абріьіаііі не лохитлютсл, а го- рятъ опѣ ночью вмѣсто ночниковъ. Пдсинннъ. О мертвецъ! неслыхан- ный мерзавецъ | думаю, что твоей душѣ и во адѣ мѣста ае будетъ. Клара. Что эго я съ габою такъ заговорилась! ЯВЛЕНІИ Фма. Насинимъ (ос>имг). Но постижимы судьбыі енерчки и тарапогіы пищодй иольпы естоспіу по ігршюот.: па что инл сойдомы? во то екі.и по столь- ко удивительно; отъ зпгхъ только мѳр- оостъ; черти-то. ябедники и лнхоим- цН ші что соадішы? А этакого сяа- радваго ляхпямиа, какъ Кшцг-й, па свѣтіі па бывало. Чудно иго, что о его лихоимствѣ по сіи прими при дво- рѣ по акаютъ. Со всѣхъ лупитъ по двѣнадцати, по ігетішдцъти процрн- тозъ (б), и внѣ молчатъ, будто какъ бы заимодавцы пъ непристойной вѣр- ность ему црасягалл. Но оиасаюгся хп опп, чтобы ихъ не вшівалп до- водчиками? Ежадя опасаются, такъ надобно модчкгь я видя вора, раз- бойшпці и предателя своего отечества. б) Устдінгмг. о б’кіЕлі.ъ 1754 Г. Ы2иа 1В шдокш? жлнядть на ссуду им слышв (М/* 15
— 226 — Поэтому и мошешшкйвіі ве надобно ловить; а ІІлщой ввѣхъ мошеі-пиковъ іаже, ЯВЛЕНІЕ б-с. ЛСтн^й, Дьринтъ и Паеачгымъ. Дорантъ. Сверхъ пзлшплпхт. про- центовъ, пи трсбовыж отъ меял, что- би л заплатахъ уже по шгпиідіщ.7іі со ото; вилявъ у васъ игЬшымн гр>- цп ішииш, заплатилъ ідмъ рублеин- влми; и ежели я ллалнъ буду мѣд- ными, пикъ бы и придплъ но гривнѣ на рубль; л вышівікь положили, что хотя би я вамъ шіжпиъ и сарвб- рлпими, однако пл пождат.ѳ ши ші- ждиП би рубль отдать вамъ бвві. отго- зорки ко гривѣ. Нащѳй. По въ твою вору плачи- вали мнѣ ии двадцати по пяти про- центовъ со ста: а ти что за вьквоч- ва? Ты человѣкъ молодой, такъ те- бѣ надобно влслуживмъ собѣ чест- ное имя. МігѢ дѣтъ твой другъ былъ; я съ ипмъ грамотѣ пмѣстѣ учился, такъ шідя талое твой упрямство, сердце мое рмрывмтея. Ялтой ты скупентяй! жаль тобѣ бсидіілляи — одной грины. Дораятъ. Пи, чиирс тысячи руб- лшгь таптъ гривенъ много будетъ. Нащѳй. Фу. качая причина! да ііить тобѣ жиги 'Ъ добрыми людьми, л ев съ дреі.Гіъмя; а деньга прахъ; витъ килъ умромъ, такъ ничего съ собою пв возьмемъ. Дораятъ. Такъ на что ж» вы лиш- няго съ мели требуете? Наіцей. Да ого порядокъ только. Дорвнтъ. Этотъ порядокъ вамъ пеяраіюдпо прибыленъ. а мнѣ ноира- ведпи убыточишь. Нащей. Отруби ту руку ПО ЛОКОТЬ, которая себѣ добра ло желаетъ. Дорантъ Ді инті. и у меня такія Жо руки. Кащой. Ти человѣкъ молодой, токъ разбогатѣть можйшь; а я ужй на страшный судъ готонлюся и • «••• трю ни гробъ: •.шгь некогда мігіі раз- живаться, я только о томъ пекуся, чтобы чѣмъ мои грѣшную душу помлгсуть. Дорантъ. Мпого па паши поминки □станетея, а дѣтей у вагъ только три ДОЧСрП, И НИКТО ИТЬ НИХЪ ПО міру не пойдетъ. НвщѳЙ. Да нить депъгв-то мотать в грѣпшо, и должно ни. почитать й беречь, поточу что па лигъ кар- скій лакъ. Дорангь- На гпіландлккп. чор- вовныхъ и царскаго лика пѣтъ, а ты нп. съ мели требуншь, ППОріІ, маѣ де всю равно—хоть голлтигдеия, хотъ русскій. НащѳЙ Да вить п"ь зпхпта и цер- кояные сосуды дѣлапоісл: такъ кашъ ого по почитай.? Дорантъ. Я вамъ лишняго болі.ш* платить яв хочу, какъ пы ігавилити; а по договору лпшку л оаплатихъ довольно; въ апхгадпоЙ палисамо гпветь нроцміовъ, а пн вычли сверхъ того по депкпі р> блонъ со ста ври дачѣ мпѣ. Нищей- Этакой упрямецъ! миѣ кл- ііьлосл, что ш самый добрый чело- вѣкъ и о тшшй мо. очи п слова ке скажешь. Воть говорки», будто па- уки лшіой прослѣіппютъ! намнлеь у мепл былъ хоти и безгриютвый, одиило весьма уч.чплй человѣкъ, я скавыічлъ-то мнѣ, что ва мирамъ клкяя-ѵо напечатала клято, пъ кото» роЙ лсио нзображиио, тіо науки че-
— 227 ловѣкл портятъ (а). И подлинно таль: ежелм бы жилъ по-дѣдніскп, тихъ бы ты не билъ таковъ уиримъ; по- длипло то, что паукинсиму злу Боренъ. Дорвнтъ, Нд чемъ же мы раз- стляемся? Кащей. IIд тоігь, что л своего честнаго слова ни для какого при- бытка но перемѣню, и меиыші того, КПП. И ПОЛОЖИТЬ, ПН приму, Л ча- стію моею тебѣ кхипусл, «по я тво- ихъ закладовъ пндко тебѣ не агд.ъэт.: питъ я во оерюпрлхъ, и говорилъ бы н то и другое; 'по «охвлино, то и сдѣлало. Дорантъ. Такъ я дсяьгн свои при доношѳнік внесу, куда надлежитъ, Нащей. Поди ять вонъ, лбсдаикьі ДораНТЪ- Ты меня во высыхай, государь мой: пли будетъ худо. Нащей. Какъ! худо мнѣ къ шелъ домѣ будетъ.? Дорантъ. Тібѣ когдіь-иибудь, ехі*- ли твоя жианъ попродлвтся, худо будетъ и и» площади. КащеЙ Люди, лцда! дубья! я тебя, другъ мой, управлю; я тобм доѣду; я тебя проучу. Дорантъ. Право, я тобя ко биюся. I Изъ комедіи Трсссотиніусъ. (**). (178В). ЯДІИПВ 3-я, /Стпрцео и Трссеотиніуп. Трессотнніусъ. Прекра?лган красо- та, пріятная пріятность, по лремнпгу плайлххъ намъ. Иларисв. И л иамъ іго пррѵпогу отилаішнцюеь, прсіучеппе ученіе. Ріингужд'лгі* Руссо п томъ, что (іуд- іа гі. |2ія&іпіеігь внукъ л пигусстпъ пор- тятся прііпіл- Троссотиніусъ. (аынлеъ пя-жю маѣ корлана). Это бумажка ясііяо вамъ екдж-ть, какую заву ігь сердцѣ моемъ пріятство наше, то-есть красота шипа, мнѣ учппнло, то-ость сдѣлало. Кларкса Я вѣрю вамъ, сударь. ТрѳссотиніуСЪ. Одпаколп», нв по- скучісге ль послушать, а пѣсопка ео'швеш очкніь, очюпь, подлинно го- вори, что очлінъ хорошо; да * ще и хореическими, сударшш, стоіліля. НЛариса. Очряъ, сударь, хорошо; я шімъ вѣрю, что ига ігѣепл хороши. трѳссотиніусъ Она со'ниііъ-н нд голосъ: о моста, мастп нивплптн послушать; да иослтшаДто жъ, сударики, Нлариса, (осоолпео). Бозмэ мило- сердый I ТрессотинІусъ, (ч«пмитгаъ). К-рлспту па вашу смотря, распалился л ей-ей I Иайоль меня избіиштъ ты отъ страсти тЬмъ моей! Брони твоя мии пропшид, головъ кроли аажі'гь. Мучшіп. ты мшя, Клязмш, и стрѣ- лой елпіблд СЪ ПОСТ.- Видѣть мпѣ тебя сотъ драгу, О биГіЕШі !іее11 либлиі Только то мпѣ есть по благо, Что живешь въ м ?ей кропи. Иль ты мння впаізкхд ыіітепыш, дш- беввый свѣтъ, Завеоіда такъ преакраяшь, о! уныі моихъ ВЛЫХЪ б іідт.1 Хотъ, Климеяа, нзъ-нодъ тиха іпчи- хи хнѣ склонный надъ, И по дѣлай больше сердцу преобіа- пыхъ ты обкдъ. По теряй спою тЬмі. младость, Преклони ко миЬ себя, Мыслт> моя улид.иі'ь сладость, Вуду жить ся л<‘ губя. Кларкса. Очояь ігЬеля хороша.,,
- 228 — Троссотмніусъ. Ивммьгка подалѣ іпійлушіть. Нлариса. Нѣть, л уже довольна. Трвесотиніусъ. Какъ иннъ ЙТО сло- во лижется: и ня діъ чай бомии. гсрбцу преобиднихъ ты обидъ! Не сильно ли ікго сяллано? Наиоль-іш ЛМѣѳ-ти ты ппсдутлть... Клариса. Ппяиілуй пѳ трудись для мепл больше, и ужи дайволыш. Трессотиніусъ. Хгт. идіпгз, куп- летъ еще прочесть маѣ Неаполь. II до риса. Пожалуй мнѣ, а гшш послѣ прочту. Троссотнкіусъ. Ишюль, красота, мол, да тшьт.н ннводь прочесть съ разсужденіемъ: 8ТО впть по о мѣ- ста, мѣста драгія-, ату пѣсаь и сціержааіо ея не всякъ разумѣть бу- детъ; тутъ талія ОСТЬ ТОПКОСТИ, ЧТО онѣ огіі многихъ и ученыхъ накры- ты. Правда, многимъ павлжеті'Л, что ото бездѣлка; одиаяо пиіводьте, моя сударыня, скапать, тіо въ ятой беп- діишѣ много діыз, что я лргуиепгахь- по доказать могу. Нлариса, Я докмяатеаьстнт. вашихъ не требуй, к до споровъ я не охот- вица. ЯВЛЕНІИ 4-е. 7Ъ же « Бом&мбіусъ (а), Бомбвмбіусъ Всякое дернноиеяія, которое происходитъ ня отъ нлоумыш* денія. дп.ъгло быть отпущено: ибо по дѣЛетпіё, по осноньніе дѣйствія пропріпвлыю; аѳ то худо, что худымъ ІИЛВТСЯ, по то худо, ЧТО дѣйстьн- 5ольно худо: ерго то, что я дерзну ль сюды прійти, но худо; и для ради того, не имѣю л причины проситъ у і,»і Бонбембіуп,—тп.к.чй жо учоіпаД по- дастъ, шягь Трсееи-пиьусъ. васъ орошенія, что л, хотя я вамъ и вѵлкшшмъ, пришелъ нъдомь ішпъ; иднмю, по обыкновенію, п;ншіу въ томъ оо мени не прогнѣваться. Кларкса. Мнлоеі-п просимъ. БомбемЙусъ. Я роскошь, кабаны п красоту презираю,—и для итоги пріигізисіъ ваши мввл ие прельщаетъ; я сюда тгри’павъ для ношіе-й нужды, л но для бездѣлки, чтобъ на ввпгу посмотрѣть красоту. У мопя дѣло до лыгокпученяго п высокому;іраго Тры> сотшііусл. а но до пасъ. Клариса. Извольте говорить, н. л пойду въ свою комнату, чтобъ вамъ ио помѣшать. Бомбѳмбіусъ. Нѣтъ, выеоао-мидоо тшю-прокрмно-ігріятвпя гпгаіова, я требую Себѣ вашего іюеродепчі. Ми о дѣлахъ ученыхъ говоритъ хотимъ. Нлариса. Мнѣ, право, ледоеужно. Вогь оиъ съ вами остшіиеа, ЯВЛШІІЯ 5-е. 7гй же « /йіжаръ. Троссотиніусъ. Что надѣло имѣе- те вы до меня, государь мой? Бомбембіусъ. Нѣкакой невѣжа спо- рплъ со ыппю, а спорь шшлі со- сп-лгъ о литерѣ твердо, твердо прааидьгінй—о трехъ дн по гагъ, пли объ одной. Троссотиніусъ, Вы, государь мой, вадалп мнѣ ьшоготрудпую задачу, па что проту даті. мпѣ иргшя; дай того что ню д1ідо пе малое, псідлншю говорю, что не малое. Ежели л смѣю спросить, пы, гпеударь мой, котора- го мнѣнія? БомбембІуСЪ- Какъ вішш выгогсо- учевогп. п веллю-мудроои, думаете? Трессотяиіусъ. Я содержу, что тлвзуйо объ одной ногѣ ррашглъпяо;
- 229 - ибо у грокоігъ, отъ которыхъ МЫ лл- т<?ры шиучмли, оно объ одной вогЬ, а треножное» твердо есть нѣкднпіі уродъ, не имущій съ греческимъ гпадэ&меъ пи малаго свойства, Бокбеябіусъ. (Жмадок Тыг ны- спкі>бладір?дішй в высоко’почтнв’ ішй господинъ, котораго мйѣикь Кииаръ. Я протоннаго мнѣнія, и твердо тршісапюо тлбр5// одпоіюж- пому П]ждпочн7шги У итого, ежели нога подломится, такъ его и брось; а у того хотя и двѣ ноги іторвломяг* сн, токъ еще третьи останутся. Бомбембіусъ । Камару). -Хотя ты и не тѣмъ долодшігь, одіпшіі провидь- по рлзсуждяеппч Троссотиніусъ А я прогни» васъ обоихъ спорю, ди хотя бъ аалть и еще бшю больше, что прямое гпбер- ГЛ? Г-І’ТЬ ЛЗлігріЛЭ ОДіГёІІОЖіКМ?, Л 7|ІѲ- пояиое яшрс?о рстъ уродъ. Бомбомбіусъ. Ты спорь, да не бра- пней тл#7^а моего пе пансчл, я аа мето встуіпгіъсл долженъ. ТрѲССОТИНІуСЪ. А Я До Послѣдней капли чертахъ сное гляерсіп защи- щать буду. Бомбомбіусъ* ЭтокоГі і.іщігпіюгь малъ, Трѳссотиніусѵ У мепя яглкіе уче- іппіи, канонъ ты ученъ, Бомбомбіусъ. Я. плкъ фяиософъ^ па г-бк но раіеержусъ; но за твер- до свое такъ, валъ риторъ, кровь гною ирадитъ готовъ. Трессотнніусъ. ’Гвоо твердо есть подлое и по премноту подлое, а мое бтгородиоё, и во только сллиепо- рсіосіДскб^ но в грв’нчжод». Бомбембіуоъ Мое таирск» отрехъ потахъ и для того ютить ягяерйо, • ргп оно тлмчрво; а твое пиф&о нм твердое, ерго опо пе твердо. Твое твердо слабое, виплдожпоо. н потому прмрктшние, гну сизое, вонорпое, скареднпе.. Трессттиніусъ А тю твердо русское, не араінжое» не сіирекле, вѳ халдейское, 4. Г1 .Хорнвъ, грагодш АШшцра Срш* рахова, С‘н€. 1747* Предо олянла іп. ік’р- ЕЫЙ ДОЗЪ, 1730 Г.. кпд^тПАій Сухапутппгіі Шлл.ѵ гіцпчі кііркухци Д-Ьйгтптиіпрі липа: КіЯ, русашО іадпь. Хлрі'іп., Іірѵгъ его и ІІЛГЛЪіЛШГЬ. ЗВКЛНХЪ, бЫЛІПІЙ КЛ'ЭСІХІЙ піжпі., Скпилълд. дочь 8*влаіоваг Сггы- пгрхт-, первый тпвюешй бояринъ, Еель- глръ, илоЕрсЕНВі. Хорев&вь, Асѵрацд. малъ га Оено.'ПіДіпіа. ДѣЯствІи мріладходигь въ Кіевъ и сскггыіть п (игідуадинмъ: Кій ОВЛАДѢЛЪ Кіглош., розбпіп. чЪінлохл няшл й-ъ шгііиъ Огл<шсцг, Задшжъ под- отуіглііть къ городу съ войскомъ. Кій хіяппъ оеппбпдтпъ и-тѣішіщу к иыджть ен отцу. Ослсльлд жоддегь и но желногъ свободы: она ллю&івлд въ Хорма, рый тдея> ижтаегъ къ і^й дампшую сгр№ть«. Неснигря на тец онъ дохжѵиъ. по шлн?лѣиііэ слі>ю брдти п лкудлрз, грцЖАТТгГ.Д ОЪ і/гцамп. НЯ- СтютОрХЪ ВОЯ- Гіужддгть пъ Кіи подсюріяия па счетъ Хорога, рз^сЕшпінм ему, что піх-гЬднеП любитъ дочь врага своего брата. Послѣ побѣды надъ Завлохомъ, Велыс&ръ осію* бодилъ однопі л.гѣшікка ц.іь ташшцы и нсл’яіигіі *чо оъ пжешдомъ СЪіииі.ды іп, 1ІГІІ]іиіТѴЛЫ!КІЯ <ТЛП7и КіЛ ІІДК.ТПЧЛІГП, Оогльду іп.г.жіііід и ргНтпатк птр диігп- с<і, Вопыціръ двхистгл къ Кі» съ нвчомъ Заплота, ^пгглго въ ппѢегьт гог^л Кій, увѣренныя в-і» неиишосш брата, оогла- шаі'тіиі па бракъ его еь ОішьзьциѲ, но йоаллиоыП къ іь.А пъ і^віістігмъ объ иттііп- г.і.г.'ілюи. махидііті* іч-ухг мирта но. НіШЭКПЦЪ, прИІСОДПТЬ ХортПі (Пі Здллп- томъ, который прежде Шіпрвщдлъ дочери дЫІятъ Хорееиь по тотторый теперь раэ- рѣшаиігъ ідызрепіеш*. 0галиорхъ« пддя сіи іи шілыслы ип:|н^шмаг іяимпшмѵвть атгапъ ацмпу^ійгтвимгъ, Хоренъ тахжв вп- кашіидется, уизиіпъ о лмнрпі Осандьды. »| иЛлѣ аіпиггалы Атаксаадра Сумарц- кова. Въ первой прадяагаоттпі о руаекюмъ илыкй а во второй о стин/тпоротлѣ*.
_ 230 _ 1748 г. Спб. Другое изданіе лпггтплы: Ділгтдвпгніе хнпшпцгь бытъ писателями отъ Александра Сумврс пава" (1774), Въ совѣтлхъ евйдхъ Сум— въ видимо хотѣлъ подражать Бунло (1/дгС роеіІцпеХ Опп были уішхлгмм спихсгпирцдкіп; ш> іціаЙ- ці п мѣръ, Хсрмжгогъ* нъ піесѣ іяювй: Поэтъ <іЬ03). реяомнндучт. ₽піл*п. м- еателлмъ слѣдовать Горацію, имѣть ігь паидтл Вуадаьу плуъу о атихлгь и іи» забывать ораиплъ Сум&рсныэдк ) Презрительный омывъ о «иппратурѣ вкдоашй. Пяплтш, воепптннпмв нл фрлв- цу іюняхъ пошітіахъ объ искусствѣ, іи» МОГЛИ іщкчлть 141 Л ДДП. «’А ЙИДЛОЯНГЦвв мѣсто въ погоріи рулг.жгП елпіинчихттн. <) Т мі. не руссвпогк, л слнляіцнпінп. Сумароковъ в* рааліггіитъ галъ дпуіт клиповъ, ливъ не раллнчдли ш многія ДО Ш1Т> II ІІОАіѢ ІЙІ'ГО. 5) .Пртггаг Лдекедаірв Сршрикпин" - 9 юш’и: 1-оя н 2-я 1763 г., 3-ья 17(19. Въ поспи Сочиденій шойтъ книгъ блгтігь (т. VII), Фирма Л Лііиоп Одгржа- жі<і нпипггь блспят. Сумяр'ігппі» сицор- □іеігпо отходятъ отъ условія этого раді праизведеній. Въ юлъ нѣть аллегоріи: ею скорѣе сатиры а посланія, въ кото- рыхъ апторь, бс-.гь веиігдіо ппкразд, яы- раашгтъ ігпхуімі ибуді, нілуаь, Гдлплый □радистъ «жтирвчеекяхіі ііппілокі» бплпн Суми рошн.а— ябедл, мдыгчіе-кріг»,поттоиу»- ПЫ< КОТОріДТЬ ОНЪ ЧЛСТО ІІЛПЫВЛЛЪ .нрА- пннвшгь еѣм&пймтЛ *) Хори нъ развьшъ группамъ боль- шого шісіиріши устроеннаго въ Мс-діпгЬ 1763 г. въ корошшію Екатерины П (Собр Соя. ѴІЩ. Ходъ въ превратному свѣту— іюсьма удачшім л шля здтнра плибшестии соперпгппіго пр<іттізи;игиюлсініп, МО гяотвсъ нріолтаттамъ, пдепліігому обществу, жво- ГфаЖі’ІПГОМу въ утиши. Въ окладѣ НТОГи І1|-І1ІГ.ІВ*Д?ШЧ чувствуется ПЛІЯНІи НІЦЮД- і’і.П сатиры, кзвѣстпслЙ въ сборакшігь Ои- диъ йодъ алглліііішъ „Птипи М янѣріг Э вДпмтгтрійСІдмиліыілпп.^тріа-адія Адлк- еандра Сушіроганчи Пртцгстадпвлв ігь ппр- ііый ранъ въ 1771 году февраля І для на Имиератгрсхомъ театрѣ въ Саіпгпіетер’ бургіі- Пі'чдпіл.о іі[лп ІЬпИ'ік Аіь Н“ц Съ портретомъ Самооаьнцд и вадіинил» гь портрету: Сей мужъ отечества смертельная былъ рдал, Зрюгь пъ пбрпигь ого убійцу и тпрміл За плрлпрг.пп) іиіидіій утратилъ ляяо- ННЦЪ Бвапрвыенно жилпь. скипетръ п іі- йенъ» За прлмѣ'шіійігт- вшьетвлыкі портрета слѣзть харйігп'рия’ілчеткое сбьнан^яЬ сипшл .пуіТплжд" іх огпг-ыгь дрхмитлче- склгь оьосъ „воваго я тгпкоепцнч) рода глопньлъ гоненія* (сот&ііі* ІдгтиуіЫе)- Оао ввииеано но поводу перѵводд л пред- ставленій. кішэдш Бомарше: .Еигешл* (1770),. Еъ лону прмлі'миіло от'Вѣтп^ѳ пяаьно ! Альгера къ С^ілрувдшу, который хазі пдлгя ферпвйскому стлс-тііПіпгу пи упадокъ екуса въ драмвичесхомі» лсі^т- спгЪ. Вольтеръ былъ сопиюенъ съ шгііИі&мъ Сумина, что вастднюв ім> СЛѣдіищі ОЫШП4 ..ТТпужіМл Москва Яо- льн щігіірнтъ падіиічвму. пі.’т.гли плм.- дипу Вольтеру млѣ?* Переводчикъ НнгыгіЯ изданъ лидыгшмъ погону, *по слу.хіьгіі ігь імикісяяріа ір» Сыпщоаа, міі<!іиіиоп№ глиной ушпдууіпхлго. ПоадЬ Вгктьторопл письма ппкѣщоно „ГпЛІ’ЗГО- грѣгае ©одержанія Евгенія*, вігрзднінпоо Грубо Д ННГ-МѣШіШЬО. [ІЬрСФОД’ШКЪ, при- нддлеж:і!і!Я2й ігь луип&му ногхоископу йГ>Мі«Г1вуг рЬцгіТ.71^1 0ТХС14П. крпглку. Случай жгт- мтжпію скоро іце\ѵ’ѵаг.шіл!і. Бв.тьмѵ-нтн, содержатель московскаго п> атрн, ввемоірл па ниітрднтъ съ Сунзро- ійыіиыъ— йі!> играть трагедій безъ поено- дічіід литра дп-ть ,Сгспл*д и Трувора*! ПО прігпдплізіп гр Стлтьпдліл. Лігхеры и врпте-тп уроинпл піесу: одна ущ№»0«ио играли еэ дурно, другіе умышленно лгу» мМл и гріліак йріші. Въ страшной до сьдй, Сумлрьхппі, шіеллль аяеріичечіі.•, » т.алілЛу ЕлдтрпііЬ II и іылучалъ нлЬіѵ- і'ііхіЛопгѣть: ИГ, Сумаросоиіі ЧрелвьгіаА- по удавило ыовя пзгпько ваш« отъ 28 генздрл, а еще Лаавдш шпвдо отъ 1-го фніипыи. Калъ мітЁ зд^-.пея, п іп. томъ и другомъ амкдшчдаітся па Вгдь« МОНТИ, который одллпм только ясполпплъ повадѣпіе гр, Сллтшйэва, желалілаго ви- дѣть представленій одной явъ лашпль трагедій. &то дьлдегъ ламъ ч^ь’тъ; вамъ би імѣдиііллд ооойрааопатьеп съ ОДю
— 231 - КІ^УП» ИРрМГО ПрППТПХ’ЛІ.ГТППІГПДГО сапип кала въ Мьгсігъ. Но если ему зд6лвп:рап- суділось прикзззгь, чтобы эта трагедіи 6ша игрипл, то иіідъгжыо исполнить пі йо?лі бшдошслинаск Н дуішюг что н лучше и сѣть лва^гв, холаго уваженія дпртлАцЫ Л«'ДИГ ітужившіе сЛдиілі уйіщігііііыо сгѣдиидыя. Ікпъ ипчс.чу сйвЬ- туж» ИДИЪ мбѣглть подобныхъ ПрППІЯ, Тломъ образомъ рн сохраните сооптП- ствін души, ввцбходішсФ дл» проиаведе- л:Л лаліы-и шдо л шіп всегда пріятнѣе будетъ видѣть щіндсшашіо стршжй вь плшихъ драмахъ, іп'жихи іп. плшліъ письмахъ - СпмиНіаіпіиъ пжтпгтгм жъ трагедіи Суы— рд слорПілптеегнеликнъ в.ъіхѣомъ, Онъ хотятъ живиться па Коенік. дочери Шуйскаго, хоти ужо нжгЬегъ оу- ііругу, и вь йнраидвліе сьлно желанія говоритъ: Закономъ тл Рпмлянім; Благочесгіінпл потрешь Россшлул > Но Ксгкіп любитъ Георгія, Кплвп Га- лицкаго, котораго спярпа МКЛЮЪЧЛЛЪ пъ оковы, а йотомъ „ по ходатайству Ллрын- ла, Джмитр-ева плпс-рслжка,оге^С>зждаюгь.. Іихпсъ ДнилтрюииЙ ВДОбы, Шуѣ к^Й при- піпрлг» уступаетъ; итлйліъ жв іньтмуігдатъ народъ, Лжі'дныіпр Л въ Фтчдяігі п пора ЖІРОТЪ С«бк КШІЖДЛОІГЪ, •) Говорится о ввяысдвхъ Днматріл а налы Климента УЧИ Ввести въ Уасгіп на г іхіи Ческу Иі пЪру, Самі.кікпдг’цъ прц- Л.11СГТ1И1 іті. ині'і. ІТлрмиму (дЪйспь I, длд. 81 Жвспіад с/.'ранімпг) хрсс-плігіг- «вроіи’йцпг.ъ его джклрзми-яэілчшгійіміі во- иаго глѣтл пробуждало аильное негодг^ жажів =л5ѣхъ нросвііщеііныхі. умовъ 35-го нЪкл, Пі. „Пікъѵѣ. Л—па о пальжЪ сто- пли" гчпг. цѣлая тиралв. осуаил»’*иійи во- прдоігіо и г л аппевгъ въ АнврюгЪ. Н Копаіл обр’іпілетсл ігь Длміпрію съ тѣми же укорами» калю Дидоші выггівв- риваи Элею, ВЪ 4-иП ціилпк ЗдийДы: ДСавШів лрои.шгип. тгАа нп ііаЬгзі ит. сіюкхъ скіиідгі.; ткгротп гирггліігглл кор- мила ті<іге ыплокладъ*’. Сличи тапхи» слона Двдопн нъ трлттдін Кшыпнид того жо ныеіпк ..4Лютый тигръ тебѣ далъ жмдЬть стткть; Въ утробЬ ты начатъ гилрКп I Пиііл лъплцы, ,ь) Подрожати монологу Ричарда Пі. ъ тропідій Шексимрв того жв дмвіш (дѣАгпк. V» лил. 3), 11) Въ лпноетп скрдги Кдвдсл индію ли- вов подражаніи Гаршичту Мидьяра, Сш- жлтъ комедіи ашеіигимтсл пъ тѵмъ, что ег^ііиЪ’рснітоіісцижі., шміутт, пъ ОТОЖ <гЬ- тп ир/’длтмивті'.чгП мпогтіхъ пнвтиыхъ фа- милій, нгтрѣчгыггаі наконецъ съ рыли- татьнииъ челинЬкоіги—Дораитиахь, хорыЛ, подъ угрозою раскрытіи нго бс.- вдкоііныхъ продѣлокъ, засіімілліп^. про йогдАентъйл на спои требшішші: бракъ па нлігмпиіиіцѣ Іхлсцгш и мкілрдгъ другу Ддрпігпі-Лсшіідру інѵіпдчппшіги у пвго имѣніи, П) Юіысдіп .Тртссоптліусъ" есть пасто- ІПЦІА ^Л|-:ъ, ЖЪ лтгарииъ ОШЙШШГИСЯ ТрсдьнковскіЙ, выведенный подъ хмвяѵомъ Треехгоппгіуса (передѣлка нмнмм Трвсск тиеть наъ кинь Йахьера: ѵЬ«ы №ішнмі аЛѴЛПІПЗ")»
— 232 — XXX. АМВРОСІЙ ЮШКЕВИЧЪ (а). Изъ слова въ день рожденія Импе- ратрицы Елисаветы (1741) (1). Сл.ыпт. Писаніе Сіипкоппое Іу- дияь ярнхрибрую ла то, что она сво- ею премудростію, л напп.ѵте тпердымт. нл Боги. упованіемъ, глшпому врагу Одоферііу, вождю вавилонскому, сл- ма одна голову отсѣкла л все волп- ство «го прмлапло иоб’ідйла. Воспо- минаетъ Іішлт., яи?яу такля мулхтт- г.енпую, которая кпігая мо&вптсяаго Сисяру уя' ртнплд. Просладлнпгь на- родъ лзрыгльсий даже іо сего для Есі.шрь пречудную вз ам превеликое, въ вр&йннП бѣ.іѣт шігттплрніе, кото- рое опа весьма рошіоегдо пошіилла нъ то время, клгпі намѣрено было весь пародъ ивршнпьвкіИ до единаго чело- вѣка погубити; ибо опа съ великимъ спг.рупнчнемъ сердца молили. Госпо- дь: пипѣ, Господи Боже Царю, пе- пікдп люди твоя, мКО паіінрлхпъ нлмъ ігь погибзді. ч воедвлѣша погубити висЛ'Тідіе Тылъ И хотя лвммшіую смерчъ въ главахъ видѣли, однако, любовію парода своего побѣздаемм, дерввула игпгти врядъ царя Артаксер- кса к просить о иобаменів отъ по- губленіи людей {нюнхъ, что и полу- читъ благополучно удостоились. Большія похвалы достойв» пдшл всероссійская героиня; ибо оиал на- родъ сіи>П сві Ходила отъ праговъ токмо внѣшнихъ и тминъ: пата же проеллапил побѣдительница ппб.иіплд *} Л[аіі-іші*№»пъ аингородскій и с.-пв- тарьургсхій (і 1716), Россію отъ враголъ внутр^нппхъ п врігроввнпыхъ. Сіе п самый послііх- пій вѣдать моллъ, что какъ бихѣэпь внутренняя вотъ тягояЛтля п опас- нѣйшая, такъ н вринъ внутренній я еокроаеяныіі есть сТрвдінѣйппЙ. По такіе-то всѣ были враги паши, кото- рые, подъ видокъ будто вѣрности, отечество нигнн раяцрплі. И смотри, какую діаволъ далъ имъ придумать хитрость. Во-пг-рныхъ, од благочестіе я вѣру пашу прапоелгишую наступи- ли; но такимъ обровомъ и претгк- стомъ, будто опи по вѣру, но пепо- трвбяов п весьма прцдіггч.'лілое христі- анству суевѣріе искореняютъ. О кпді. многое маежостно подъ тіікимъ при- твпромъ людей духовныхъ, а паипгх- ч<* ученыхъ, истребили, монаховъ по- рлзіттрпгнли я прремучкллі Спроси мы на что? больше отвѣта не услілгпіпп., кромѣ сото: суавѣ^и., хшіаа, лице- мѣръ яіг КТ‘ чяму годный. СЗе же ві-е дѣлали такою ха іростію и умысломъ, чтобы волся въ Россіи иптрвбіиъ сшицепетію православное я вавесп. спою нпясімыіилеЕшую безпоповнишу. Разговору бою.шпго у нихъ не было, какъ токмо о людяхъ учеіпіхъ: о Боже! какъ то пеечастлина въ томъ Россія, ’гго людей ученыхъ не пмѣ- еть п ученія нанесть но можзпъі ТЪ?- ішаюіШП человѣкъ пхъ хитрости, к ппвіціегііл думалъ, что опп то гово- рятъ отъ люби и и реляостп къ Рос- сія; а опи для того нарочно, чтобъ, гдѣ гпгбухь іъь-шиъ чедоігЬкл. учояа- то, погубятъ ето. Нылъ ли кто изъ
— 233 — русскиѵт. ттгкуспыР, плпрпмѢуі, ху- ложникъ, шгженоръ, дрхятеісгъ* плі содйдгь старый, а вянпячр вжалп сигъ былъ учепикъ Петра Великаго: тутъ □ян тысячу ссовобовъ придумывали. какъ бы его уловить, къ дѣлу кню> му ішбудъ прмвштъ, подъ интересъ інщиестз», к такинъ образомъ или го- лову ему отсѣчь. иди писллгь въ та- кое мѣсто, гдѣ падсбно аеобходимо л спмпму умереть отъ глада, ва то одно, что оптъ инженеръ, что архм- токтъ, что опъ ученшгь Іктр.% Вели- каго, Подъ образомъ будто храненія чести, Евразія и интереса госуддре- иа» о кодъ бегаслега» шгожесгоо, коль многія тыічгів лпдей бллгоче- стлвыхъ, вѣришь, добросо вѣстныхъ 1 ппниіщыхъ, Бога п государство весь- ма любящихъ, въ тайную (и) похи- тили, въ смрадныхъ уяпліліщхъ л томтгпцвгь пакгючпли, гладокъ мори- ли, пытали, мучіип, пргліь н«лпішуі> вотѵішш приливали! Сого ихъ ибиішл народъ неіщл- іггарй інжипиялъ, что оіпі дѣлаютъ сЬ? отъ крайнія вѣрности; а < -ни тплимъ- то бсибижлымъ образомъ я такою-то ѳанѣсспп покровенные людей сѣрныхъ ишдобяш, Кратко сказать: всѣхъ лгдМІ добрыхъ, простосердечпыхъ. государству дрбрсжвлатолііиыхъ п оте- честву весьма нужныхъ п потребныхъ, подъ рпзяымп претекеташ, гтбіип. ]лапряли и лювел искореняли, а рло- пыхъ себѣ бе^’г ялтпко’Пг, бѳосо-гЗіст- ііыізі грабителей, каины: пзсудярстово- пыл похитителей легъмп любмм, убхд- жалн, Н0ЧШѴІ.1К, въ ранги великіе промімюдихщ оттагьѵш и депшъ мло- гямх тыпятамп жыовын и нафл* ЖД 11-ІЙ. ну Тайная к&ііпелхріи. Выло то вонстшгу. ЧТО пговорить стыдно, однако то сущая правда: пріѣдетъ кикой пибудь человѣкъ ипо- ехракпый ноапгшмый (не говорю о част- ныхъ л зпнтпыхъ переппвхті, кото- рыя по аагхугамъ гвоимъ вгь Россіи всшоя «ач’тп достойны, по о гЬхъ, которые еіпе въ Рсюаи никогда пч- бывали и никакихъ ваглугъ еП пе показали), ТАКОГО говорю м, цопагѵ сосгл, езхля ошс усмотрятъ, что ош. Ы: ихъ сожіісти угоденъ будетъ, то хотя бы и но клалъ ничего, хптлбъ но умѣлъ трехъ перечесть, по вя то одно, что онъ ппезямедъ, а налпнче чти йлѵ совѣсти вравепъ, минутъ да* стойныхъ и ввелуженвют» ЛЮДЕЙ ] сіЯскнхъ, падеблгі стропонесть пъ пре- гіиденты, въ гпвѣ'пілкм, въ гітгхбы и ж&ловапыі опредѣлить многія тысячи, И талой то совѣстя были ОПЫО ННуТ’ решііе папгп врлгпі такой-то сатанин- ской лЬрпосгя! Многимъ глзздось. что они вѣрно служатъ, воюютъ ад церкойь Христову, поднивяптсл па отечество; а опя тіипамЛі обрасомъ приведіын Россію въ безг.пліѳ, пъ ни- щету п нъ крайнее разореніе, Восломлтттн г-ебгіі т<хіъко педдзяі) мтгпунгаую войну туреадут (б)з сколь- ко оші бонъ всякой біігадіи и сра- женія старыхъ оаздшгъ гладомъ по- морили, скильжо іп» степяхъ жадкдою умчргшега, да сщлькожь с<яъ тысячъ церкошйоъ р) м другихі. рекрутъ прроброи! а всѣ ишь почти влярас- но, для одп-’П только игъ добычи и і'.уетюй корысти, головы сімяі поло- жили, по тѣ всо то хѣлвлж притвор- но. пода* >/.раломъ ^іѣрпс-стп- Мно- гократно ввглупі спот иредегавлмлл, б) 1730—173& пъ лтоиняші болыпвп. ішпіръ людьми и дппи’шли. Русежиіп. іюйгюзлпі командовалъ. Мвпюсъ.
- 234 — похізпхьія свою ігі. Россіи вѣрность и доброжелшівдьстію, но лгали без* здвѣспю на свои душу: ибо ежяди бы иіШ 611Ш лршш отечеству ДОб- рахоты, такъ .іи бы плрпчпо лгн дей иииіигъ ва, аііііуіп смерть по сыпали. такъ ди би только тѣиыо+ только тѣломъ вдѣсь, а сердцемъ и душою ішѣ Россіи првбіпіык? Таки- ми оші схмп ілпеяш! себп, НОГДП іісѢ • ГІГІЯ СОК]:<-ПІПИД? всѣ богатства, въ Россіи нооралдою ШШСКТЫЛ ІІОНЪ шгь Россіи за мора вгл’.ыдалл, в тамо иные въ банки, иные въ процватм многіе іхидліойн поллгплв, Кго жъ ИМЪ 00 ХрНГТѴі.МТ. ѲадШИЯІіСКЯХЪ словъ во всашшеггъ: мдѣжо сокроишцв на- ше, ту есть и серлдв пллгрі Еікадті кто сому іи.’ ходилъ вѣровадъі пиіщк егь Голландіи:». въ Англію—тамо луч- ше увѣдасть. И отъ таковыть^го тайныхъ ражірнтелей отычостиа на- нято чревъ вторую Іудпбіч Воемн- ЛйстшгЬйшую Госудормлю ымпу^ Гос* □одъ Йогъ саобпдгаъ нагъ. О коль премного должны мы благодарить Ему ші такое преведкійон Его благоутро- біе, чтп Опъ пи но дѣламъ шипимъ судилъ ыалгь і: наказалъ насъ, пи по своей ншгеретоігаай милости со- творилъ съ ітш. и умилосердился надъ нплкі, и помиловалъ насъ, и даровалъ ивмъ нынѣ подплесть по* минутыхъ враговъ свобоадепж Ч Слово въ донъ рояцешіі Импе-ратра- ціи. Еляздшггы Пегрошіи* долабра іь дна 174 • іи да рытннлггъ МЫйли, чти „Вигъ нідн къ рпж.цоіия Кдліглпгти ніыгнічплі. отірсдѣлн.тъ пЙ дгркаяу рбееІЙМжго престо га*. Въ этомъ допитіи вечнглкют- зд дѣла Петра ВелппАги п Екатерины 1, п-нмринад о ирнтГіішшііадц ііеоытлнныіъ Вжионпстош ш> г.ие{ггк родителей. поза» мацъ црос-лдплявтсл тмггуіідоиіе і*л на пре* спікп. я осшХіождоіцо Россіи отъ пригонъ виутр шипъ. Воді.шші чзг.ть духовныхъ сливъ, игъ шігушівігіи Кліншаеты іідире- спаъ |25 ноября 1741 г.), іп, точеніе почти иМлітз ді'і’иітлигЬтіл, ии ѣі?гь прнд- ыптямъ озлу и ту же тяму^цпа»-таіім- ші'-яів Петрова шмыялш и цеообмжхі’піе Россіи отъ нрдгоаъ внутреннихъ, подъ которшіи род'мИдоаь икоотрдигсіиі шш, ьЪрцЪн, зИіМіі’Цп-ги партія ігъ адмлиистрп- цід и про дппрЪ, прримупівстнпшім Ни- ропъ, Остсрмн-пъ и Міппасъ. Время отъ ’Шерпі Петра 11 до паденіи Липы Ло<> полвдошш имКто для прошигйдипяотъ инжчадір іиі’цин.впл’и йст.іричеоэиіго прс- исжутял, іинкііичніилу‘іВпй шніпіы отечн- ствлт иадеялклія <ггф .бѣднми, іюдоІШВД стрллами, пожарами, ужпонымв ксГіллмл, гпжкаміг многотрудными главами, іш- ирдеішми сшйргдіш и пропхмм бватамѵи* ііыма біідстыиіма-. Ді’динадотни енлт&зн саба оепбпіпкі нъ пратгЬ ггтмыю же ра- доваться перемѣнѣ пдретпоппділ, екалыю оно огорчилось прежнимъ приличіемъ. Причины м сгорч^нід в радоспі жипм№ яы ягііі? Дяяитріпу іі СЬч«Цігаіхиъ ьъ Сло- вѣ ігь дніиі Гьтапіпѣіцгпіл, 1742 п Ійаду ніигп важной мѣсто гапйпмягъ .ъшрещ»!- нкі манги Яворскаго; ,Ка«епь Пѣры* и ішдъ вш^іялктомъ Лаплтмпскпмт.і ОДпбриииШіПі е*і къ ИНЛМНІХ\ Въ ХЬЛПТТІ* ихъ Вирснпі ли ИОму сыуиш справед- ливо надѣли ппкрспіитс-тьстим дін-ерад- ству к униженіе правовлаліи. Йд помета ослі/юдида ьоофадаіггл втгт. нлкліптічіід и гііодл хшірвшеііш съ книги Яяоретагп- п< пому къ п]н-н<ісгЬпіі пд ніі вшествіе гъ Ыоѵкяу (2^ фгкраля 1742 і*-|, Лмлросій, между прочимъ говоритъ: ѵКякгу ІшмйШі Вѣры, &и тькЬ везѣдѣнія «юийппнуьі. ІІЛ СНѢГЪ ИрОКНЕЛеТЪ М ОеПОбОДОІТЬ ПѴ5*П- .тНла-,^ .Вѣдали шіи рнутргніе нп- «ріяяіглні, что пита пѣрх ость крѣлта и непобѣдима, повози отойть иі> адщю- СТиМЪ ЧаДй4;1Шѣ, ПО ВД ТИОрДОКЪ ГірЛі»- угатыпімъ іоімед», т-чвч на Христѣ, І’ы- цѣ Вота жмвпіо. Иишш ев убѣдитъ вв- волігпжно, тамгъ только отпять у леи] обо- рону. оружіи и мігпі дуіі-'лиыйі т.-е. С-ш- во Божіе, вѣру хріиідшеѵ и здпіппі№іцніъ И какъ вадуъіыв, тизтъ и сдѢллліе гѵтл- пыа книги во тьмѣ вдклхеиідл, а другіл сичккіггь подъ смерпіош кдшлш (запрети- ли.- По токмо учатоліф, но н ученіи
— 23м — ігалтп ять дожити, копали л пт. ттшиші в&тіефшш; и ужв гь тому ігрлхпди-іия что въ авдвмъ правое21211’11 имъ ГОСудИр" стпѣ о ьіір'к евадеП а уегьопюрігп» стад- ію билли иъ топ. ’іг-г і. бѣды и готіеіпл одДОФЬ Чти Жо схПлплъ Господь см’рдиП? Уохцпіллъ міілитму нЪрЛЫГЬрл- білп. еврлгь, пряауѣлъ пи сит-іаы м воз- дыханіи нхъ, а вдругъ осѣ пхі. па-ѵ.ілзям. псѣ хятроетж и коварства радруиіадъ, удлчтожиіь и въ прагъ развѣялъ» 0 ра- дости пег.1‘0 ПраІЮСЛЛйІИ? О торжхгтѵ.і адсЕгдадшпии ие.ѵл Цвркші Христовой! ВщірЛДОПЛПЛГІ. У СИМЪ ДІІГШІМ, СЙ-іЬ’СЛ ітсторжостпгііілли и мп стиггііі раде^нуи пѣезъ военлніпіули: „іи- пѣ бметь < і:адо- В5* л сила іі царство Впгл пнпгего и об- лость Христа его. ако низложенъ бысть сагана и ыш игі^ін »жхі оъ шпсъа. Ъ Ся- Уиѵ.м 28 гаістлбріі 1736, б феи» ради и 7 счяггдбрл 1737 гДПім. Суб-Зпл. ЛЛ± 7070, 7ІбЭ а 7361). Перишъ нелѣпо учинить пгрошінь дЬтлмь дицъ дуіыі^л- ГО ОІІДІІІ’І « МДЛОДІ.ПШГЬ ОТДАТЬ ІП1 НІГ.Ь* лу. а другихъ оггредглілъ въ службу ^длл шигЬппИій нужды пъ кпіпт-тегстоадл и арміи и гарни&ааопъ", пйлѢд*-тііі& чего о ііжйрйли йЭ57 челонЬкъ. По пторьму ухо- ду ипрпчнііоадужлгл.иг, С’иі <ісш>бохд’.іші осбм отъ мкппгоА служба, могли стаміп вмѣсто есбя рскрутопъ кш пиостгп. 2<ѵ ру&; при поставкѣ рекрута бршш съ нить на хшійидиве <*иу, пд нупдпръ. ружей л дммушщі® но 30 руб. Третій ужштг. стуржлйпін подтппржддлі- ШЛІ'ІІІТІІ доротгіъ іишадожвшіммі. пъ подушный окладъ пт> полашшѣ ѵктабрі и всѣхі.( отъ 15 дп 4П лить, белъ разбора ваять въ вооилуэз службу; д?ш злмѣщелін ха і^рховньлпі чиповъ уиогреблстта ввъ ші- лалѣтшіхъ ц^іклииичвежнііі Дѣті’Д, д рал- іі:і тЬдь, еи-хіу еиишо 40 дѣть» XXXI. ДИМИТРІЙ СѢЧЕНОВЪ іа). Слово въ день явленія чудотворной рноны Казанской Божіей матери (1742>. Осмотримся, )ілм. мп любимъ Хри- ста. Ли:бап> Христа слономъ: у мшіл ьъ раадиппмхъ селахъ намылила па- латы, прекрасные покой, биш, по- варпп парадно устроопы; а церіл.и Христовы въ тігь зад селжхъ безъ покрова пошила. Ли&ю Христа: у пеня пэдг'пкл, прдазш, табакерки по- лотыя, чаіішпш и рукомойпши сере- бряные; а въ деркап Христовой сшпщозые сосуды. ,’Іюбэті Хппгта; у меил ішатотлдилын аагЬсы, одіииа; а отрохипыл Христовы Тайны, крл- а) Ллтроіпййгь пілпо]:ч^скіЛ (1709— ш ѵнкиаылгъ покрываются похрово’г.. Люйпи Хриіѵгд: самъ пппгпіиісійя я венгерскія вина «імііето квасу упо- требили; а въ церкотіз. ілгжп-да а полоіпскаго галикіі (б) шз посылалъ. Лю^чШ Христа: чести исішть, бсігат- <яв& собирать, ігпрптестловал., суе- словить, авііегпті., веселиться, іміба- ыятьел день п поець—легко, пееку- чпо; а Христу въ чадіптлгь поблч- гпдлретппвать, пъ цприш съ умиле- ніемъ « страхомъ Гкжіпыъ постояті. —право, въ супахъ и помолиться попоіщи. Люблю Христа; лрута, иля патрона или сродника м прошеніе ши за пріятіе даровъ^ падЬОш—дѣло твое 61 Ралогасков щпю. Иа.«гаокъ (Сліісіп— англійски мѣра цилх)
— 423б — готово, сегодня прнгоморь закрѣпимъ, л йаутрл и указъ подучишь* Л бѣдный вопіетъ: оопюрп милость Вага ради. Христа ].едц, Ектін Матери ради — и смотрѣть не хогцу, со гнѣвомъ от- вѣтствую; не шуии, теперь не до гсбя, много дѣть госудирстветаихъ. ЛюЙлю Христа; снон именины такъ безъ торжества пропустить? три дна 1! вшіш носелюся, піянсгвую; а ігрі- идетъ гтрвздткт. Христова Рожде- ства или ВоскреееиІЯ! глазныя спасе- ніи вашего шшы, яа уборами, за работами по разнимъ долюъ лл- скатсаыіыхз. иоадоновъ, ішпдрдпдч- пій, и нъ церкви по былъ; скорбите^ что кого дома но клстшц а о томъ и прчхпг нѣтъ—и*'4 уг,пгѣдъд улго ста- ли благопѣстать. Люблю Христа: сдо номъ надѣюсь, на Него, носъ нъ во- лю Его предчіосл, да буд^і-ъ, глаго- лю, Поля Твс-л; а еаіляо вещію призъ дптроппнъ, стряпчихъ, ябедниковъ, ’феаъ довьгщ ласкатсдъство и дру- гіе коварные способы желаемыхъ се- бѣ нощей щюнскивасмъ. Со ли воля Божія? I дошить въ проппшыхъ іа) случаяхъ па Бога уповаемъ, тоП тамъ помощникъ въ скорбяхъ; а дѣломъ ПрОТШИЕИКОМЪ. ПЫЛИМЪ ГрГ'-ІПМЪ не па Бога уповайте: пли не вѣся, оп- егіцд (б.і сенаторъ* кретадсыгь, гу- бернаторъ, воевода, іткретарь, такое нтатлоо ліще— шгб благодѣтель, ерці- ішкъ, другъ; узірипш, что тебѣ бу- детъ, А сего по вѣмы> что утро па- трона или чести лишатъ, пли йо гро- бу понесутъ, и елмъ себѣ помощи не воаможеггь. О суетно уж-тапіо п гтасдаіе челшічееш) I іірдлоелдшпн христіане есънъц любимъ Бога; я л) ЛсСЧМТТПЫХЪі ТлкиЛ тѵь мііойя отъ гасъ п Бога едва яка* Юта, а пралидпап.і Его гудъ и оѵ- мщтаін ниже думаютъ. Иныч?. ва кд- бакамн, за торгомъ, яа лбедош. па работою церквей не стаютъ, о пока- Щ[1и ша» помыпыяюгъ, нишъ свя- тыхъ яе причыцпготѵ’Лг Огче нппп.г Богородлце Дѣло прочитать по умѣ- ютъ, а крутаго писаніи шпке сира* ппгтай; а у мятаго вмѣсто ііігскніл но уетѣхъ хули, клевету стаѳрнооло- тин, на языкѣ /?шіпъ, спрдіщ нспол- пепо коварства, помтлпд^пій хука- пыхтч ію очос’Ьхъ зависть, рудѣ гра- бдвнірігь шячепы (н), ногѣ скоро шестнукуі-ь на пло, (’е хи любовь къ Богу? ее ли хриетіалшйіл дол- жность? А о любви блігжплго и спрдютмть нечего. Вея лиіпіі любовь нъ конар- ііиЭ нсютпгсѣі такъ ласково кстрѣ- ТПТЬГ довшшэ угостятъ, учтиво про- водить, пріятнЕія письма, гладкія слозі- іід. ішакіа поклоны, частые с.таддны, непрестанныя репетиціи: ндравегауй, вдртагтвуй; а сердцемъ хотя бы и та свИгЬ по было, дд п бъ буду- щимъ бы ігіщѣ пикою по обрѣсти. Словйігь обѣщаетъ: я тппб испгн- ший другъ, всегднппгіП любитель,вѣр* ныіі слуга, а дѣломъ враждую, во- тавяждут влгдѣйстпую; п ттатаыігь лукіші'тномъ подъ пбрлзоіп. дкібта ду- ти пнялпбллыя, Сі л агѵч остины я, хрм- ггіішегія, которыя коварстил пивтата не моіутъ, уломяются п въ ровъ погибели Бвирпіютта- Лк/глю бдиж- пяго: а аще малымъ чямъиекроскор- битіі іи и словомъ іоездпгь—во вѣки влобствунцъ, но вѣки ии ігрпмирп- тддыін, до гроба не е&былаемі^ го- товы аа едлізо слово погубитъ. А в) Отъ глпщдтм гсишбить, отар'іаиитъ)— сотъ утъ.
— 237 — ЧАСТО бываетъ, что бдижпій моО ІІИ- ЧИМЪ мевя оскорбилъ, благочестю жкнеггь, никого пи обидитъ, долж- ность свогі* изрядно править; а мы оа- [систію горимъ паче огня геенскаго, славу его терніемъ, честь ОТО поно- симъ, крили о немъ толкуемъ, ТОЛЬ- КО валы, что славопъ, честенъ, Богъ его пронпаелъ; гдѣ би радоваться н Бога гнйлігпі. что брать шшіъ нро- сдаіілявтся—тихо сѣтуемъ, тоскуемъ, печалимся о чуждомъ добрѣ; ради бы, чтобы имя его не понянудоея: и симъ ядомъ нішаднепные. глаголю, ваііисггію, самыхъ адошігып. ввѣрей лютѣйшіе, ибо самихъ еебв снѣда- емъ, вп сроднгліъ подпекъ, ст бла- годѣяніи помнимъ, ни достойнаго по- читаемъ, пе наслуженному честьшщп- омъ, ви добродѣтельнаго хвалимъ, по нея каГО добраго имя руганіемъ, клеве- тою теряемъ, утрыл.ъ-мъ, на словѣ, убиваемъ, всегда чуждые пороковъ сучки ломаемъ. а сішихъ беааако- яій цѣлыхъ бревенъ не видимъ. Лю блю ближняго: а кому честь иди пра- ніітѵльство нручіпся, не р;игужд,іетъ сего, что власти отъ Бога учинены пе □& ппый копецъ, токмо благотво- рить бдшіпшмъ, немощи бѣдвымъ, на- ступити обидимыхъ. в&іцптить прав- ду; сего л по мыслятъ, п говории съ Гі-Ьднимъ по хощетъ, но акн фь- рметь гордится, честію тѣшптея, сла- вою веселится, рпдуетол, что асѣ. его почитаютъ, клалиютсл, боится, крутить, портитъ, а сего пе сды- шигь—псякв слава человѣка, яко цвѣтъ трапный: ивеше грана и цвѣтъ ея отпади. Правосудіе ли тамъ при- смотрится? въ пе|эедпвй избѣ часовъ шегь постой, да заутра пріиди, боль- то не пгди. Милости ли сыскать? съ логъ до гиливы одеруіъ: пе сра- шу, но п кожу готопи спятъ; а когда станешь больше правды ясклта, то в гп> сибирскихъ «трэдахъ мѣста пе пищишь. А сего па Помнитъ, единаго есгестшц единаго Создателя дѣло, іудшыя вѣры, брать вашъ, удъ (а) нашъ, единыя благодати уди- стоояъ, равно кролігі Христовою ис- купитъ, но за муху вмѣняютъ. Какъ таловый со псалиякнкомъ поз- глаголеп.: милость и судъ жилою тебѣ. Господи? а ему Жй судъ беаь милости, не сетпоршему милости, го- товится. Мечъ творящаго судъ оби- димымъ надъ глиною его виситъ. По по еще цоегражді'тч. въ день страіп- □аго суха, егда открыетъ праведный судія дѣшніп, совѣты, помышлвпіл, ПОВОЮЮТЪ лея преврѣнпіи, пбиадеіі- піи. милости лпшепвіи: доколѣ, Влл- лыіш святый, не мсгннш обиды на- шей? О горѣ! о лютѣ! абіе (б) дек- рогі. (в) оішй иврвчотея неключимо- му (г) рабу, еіиоште руцѣ и Повѣ, и внержятн во ттіму прімѣшпую, идѣяи будоіъ плачъ и скрежетъ зу- бокъ. Люблю ближняго: а бпгатетао ГіОМу попадутся—не инлетъ, что пе его мачо, пе его серебро, по Божіе, опъ тоішо строіітиль Біайпго имѣ- нія посгавлупъ, да помогаетъ нъ ну- ЖДѣ сущлкь, н ва сіе мзду окопом- стыа сніміго нъ день судный иосиріп- меѵь, п жнлдвмый оный гласъ услы- шитъ: благій рабо п вѣрный, о мо- лѣ ни былъ есн нѣреаъ, надъ мно- гими тл постакюп, ПНЛДЯ въ радость Господа твоего. А опъ, какі. пеклі- чямыіі рабъ, такими стѣнами и лом- кими отрядить, по ТОКМО кому ПО- а Чдс-пъ. 6} Нплае^гнііи. Пряпікіръ, г) Ні'достѵПдшяу#
— 23В — дать, по п косжтрЬть внкого по ееодобйпц рубля бонъ процента но дягтъ» полушки бѣдному въ руки по вложить, и самъ ххѣба ль сладость пе вкуситъ, дрожитъ, нота не спить, какъ бы утраты ан едѣшоеа; а со- то но слышитъ: бепумнв, пъ сію П0Щ1. душу твою пстяжутъ ОТЪ те- бе, а яжп уготовалъ пспл ппму бу- дун.? Прлоослшшіп христіане, лю- бимъ Бога, любимъ блидалто; а полгого между пдмп лихоимцевъ, гря- бИТЫеЯ, СрСб|ЮЛЛ>біГОІ1Ъ, обпдЧЯЕІЯЛі. ябедниковъ, ехплгцнібпенг.. ласкате- лей, воровъ, рмкшвдшш&ь, прелю- бодѣи ІГЬ, ВОЛЛіеиіГПКПЯЪ, ТОСТОНРДОВЪ іл), обманщиковъ, ыёветишмжі», убіП- ці‘іуьт гордыхъ, пѳмплосгппихъ, лест- щяѵь, рліителвО по почитаюпшгь, орйпішліъ, Свабажч иковъ I Таканій дни протявинцы Богу враждебЕщы бяь жисму, таковыхъ хриітгішгь довольно будетъ въ геенской безднѣ, доволь- на будетъ 171» тартарскихъ мѣстахъ, Сѳ ли хрді’тіамгвая допснпстьі се ли Еваш’слъскЖя жшшЛ ее ли Ано- стольская проповѣдь! св ди ПКНТЫХЪ счжряъ ученіе I Вси пишетъ, что Еыін- гвліе гремитъ, пророческій книги нопІ- юПі, Апостольская посланія легки- поЯ христіанской жнзпіг обучгиітЪу ОТІѴ1ОГ.10Л писати по прпнѣхъ ХрН- егіанаиъ утверждаютъ*—никто нв Г.ЛуіПІРТЪ, ІІГПГТП КВ ІПГИМЛРГЬ. Доб- рѣ Христосъ Господь у Духи святи- ти гддголегъ5 аідв кто (Луки гл- 1С) отъ мертвыхъ воа.реелгп-ь* пв и мутъ Вѣры. А я уже пгуе проітщыію сло- »т лпіо Христу. Апостоломъ не пѣ- ритъ; а мнѣ, ио?лѣдіьч’і спицѣ въ КОДСОППЦѢ, Я ЯВ ПІЮПВВѢДІІШьу, ПТО повѣрдтъТ Лучонэ мс.гшть: кто минь- те правды говоритъ, милѣе животъ я) Играющій въ пости. По прошло уже, елышлголіо, тоо желѣзное іфомя. въ номъ жн пенрвд- да царсгпзваіа, л пріъпхд ва карау- ломъ сидѣла И Слопо Гюзао вяід- лося (И)г н аутъ въ цп[нѵппв небес- пое ІШ.ИЛ1ПЛЛГЛ, путинные догматы, .ведущіе нъ жшшъ вѣчную, по слы- пчіхііея, а соблалпъі а блеванія цд нрандельтаую церковь ві» попг'ель ндппшъ псооду пр^дшілл.иіем^пдеш- рів МОі'ІЗЛИ, проповѣдницы боялись (н). Л кипѣ ышшл временя, време- ни Ѳеодосія царя блаточестнвііго, црнм+>аа Пульхеріи и Ирины, плрнпъ ващпишгіщггПя блаяяеепівуі) иѣру. Царствуетъ надъ паліи бдвгочвстп- вѣЛіпая, елмодержавпѣііппія, шмвм государыня ямперазраца Елнсхистн Петровпіц и дщерь н ину» и прав- нука императрицъ блаіхічестмнЕ^хъ, позн’тшіу греческаго пспонѣдавіл* Только нрілдѵ къ памъ, а съ пою пріидопт вся блнгтЕп; прівдо къ іглмъ^ абіе усгриптн р.ѵицщтіінковъ вѣры гі]:аііосллвиші, утверди благочестіе, отверве слово Впжіе—ухо теперь по поются, отнорзо діюрь пропо- вѣди — нсюду нгтшпй) глаголется, іи?юху прзві.г не иолчется, Кто ны- нѣ ік:-::і ордетсл я облѣшггаі слышалъ слово Божіе и правду его, іице едма всЕшр<,еыѣт.хЬйшіы1 Моічірхиня, хетл прДѣлвдгіеМЪ всецѣлаго госіуіпр."гка утруждешпц всегда слово Божіе алы- гнати Енлаегь, и слушая по скучаетъ: вѣдаетъ, что словеса Гасізедвя— словеса члетж, сробро рыжыпго, очшцено вемлп, ясхуіявіго <г) сад- морпщ-то, вѣдаеті», что рахопъ устъ бі Свляііічиіось> лшпа.ълзь средствъ дііЯ- (гпюшпъ сіюбодш». и) Опшннія ігь іі редидуіцічіу праЫ’Э- ПИ—ГОиподству ігЬы^іроіхъ елліііііиляилъ г) Испыпизо.
— 2зи — Господнихъ благъ псть пме тыемгцъ плата и срѳбрл; нѣддопі, что глаго- лы Христэдиа—глаголы суть ашіюта вѣчшіго; кЬдлеі'Ъ. то не о хтбОѢ единомъ жилъ чедпиѣгь бу ЛОГЪ, по і> псовомъ глагоді, іігхохяіпрмъ инъ устъ Божіихъ. Ср мы имдѣпши, что слыл глакч пита раченіе о словѣ Божіи, рішмияі. ко прагцѣ имягъ, въ сін ли <ылпзііидучя«‘ иремя умол- чимъ? ла, но будетъ. Во пгцѳ ии умолчимъ, камеи и иовопіють. иСх<ійо К’і. дппк лпллімл чудотяорігыа жіедлы Пргімііггып Погтірпдлпы пт. градѣ Кізаяа*. Характеръ ₽га рѣзко-обшт- ТОЛЫШЙ. КАКЪ н В-'-ЙГЬ хругипі орапо- нМ.мй Сѣ'міиіші, о кп-торыхъ йпці Карду- яяігт., пт. ПлптоіміѢ р*>г. штторппъ, тдігь отапвдлгл: Ловгоіжстао жхъ состоитъ іго въ нскуссгаѣ ораторскомъ. но пъ листомъ ІрКППЛЗІСКОМТі ученій ж въ смѣломъ иво- Аражеміі «Ірсжжхъ аоравопк Ощ. гь присутствіи двора Громагласно укпрллъ лі.гтсцапъ «ватныхъ авдьможъ. для спорыхъ пвачіи и лвлиля пальал есть обожаемый адата*, СЬдоржяяіе .Слона и ииолмиш иконы Индіей Іішсдо пь Калами* Скчмкпгъ рчапяп.ангъ слѣдую- іцжгъ обрдіюнъ- Кп:п тгііигілстся только второй лѣтній мѣсяцъ (слово лрав;інесе&з Ь-ТО ІІШХ а МЫ ужа СОВй]ИПАВМЪ Т|У?Ь<« ТирЖьЧПІіО ВмсрЙ Натри: здфпі.’С цроисіта^ > 23 іт.-пп (НдвдвмігрскмК пттіркіи 2В вівп (Тлхвлиотал), тротъ* проігсхохитъ тонеръ, т.->. 8 іелл (Каваяишл). Достойно в прі- йгево млгита Ту, Которая шципдод руг^.КИіЭі ПАр^Л, была "ТрДіОѴТ. утппдр- ІіарэНЪ в уяосадетгіомъ для хрястімъ. П пятому желалъ гіч п л посхшынпъ и блнтодпрітъ Ее, до въ умъ и еердне мое пріходмгь іііідйтмыис, страхъ и грсміггь: л слышу, капъ Іппліп. Дашп-іаітп.. рл-ѵ суждм о ЛНГГЛрп'ГПП|1І4ХЪ доброхѣтохпхь Божіей Маторл, вс<клидзетъ: шЛгбгпі убо нмгъ, жіто бі'^опцяоо странамъ удьбі-» Мияча_и;&4 лш№вш Дѣли, цѣецж тидтп спротлжяігпо еліж^нпыя—псудобпо еетгЛ, Если ТйДІХЙ ясеГО міра снМплъиіпи., фшпчп^іін п богослопіл преелавиый шь пллоръ, мі?п.,ілігх’іппгв. лийііігь генералъ, пусгпаппыіп. жігтнліЧІ «н»ргь и дой^-та, ППГПЛЪ ІЮ ІЮТГЛі І!ПИПрНЧГПМЫХЪ ТИНІПі ОТОЛШКІВЛЬ Ппжіл МптпрН исоблявый служятаяь» умслетоіг, начилля ублажать На. я совѣтуетъ лшбіпъ молчапм; то л ля сішшрііый мзыхъ мпй къ аохлидѣ шшн пргмпі’рти ЛЯі>гуг ЯССЪ ІГЬ ЗОШІШГЬ ІН)ПІ>- четгіямъ прппхпмп., в ітда временныхъ тпцу, всегда вешнія мз’дрстму ю, він* эгі|ід евго прелостъмн ослѣпленъ, эд» жвнаь въ сдаспхъ а сгрнетегь, імпг сриігш яь блатѣ, ппллмниц пн мипагЬі во соблзлгп-, лкд ті.ѵп ить снѣга отъ ПЫМГО СвЪтіІЛЪ- пвка ршгастпупі, царскими правами без- оименыхъ енотовъ, ввѣряй ирнжндхожу, во тикмі> говорптп, во ниж»‘ воныішині о НШОДОЖЪ ПреаЫіХіВОМЪ дѣлѣ хпрпаш. —Пгцкпнмъ міціивио лонвммъ лстпшый суинсдъ глопъ Ллмаггенііа: оиъ но ВДігря- щаеть лроелплллть Пр<ппгтуиіл а только СЛВгОтуѴГЪ осмотрѣться П* ІЫЖІЩІ1 «КНР- стпа яаин-ні, в& иедостокнстяо віиіів и йоПюпіѵ грііхамя оеігаервинную, я ко- томъ піВ’ рпттй Яш> мдушевлмигочу 1Ѣ> ю» дігпоту; да нтката.іжі* хі^в^тсл рула СЖЙИрНЫПи яо душами Ч ПІТГЫМЙ И Н0- •яотраыми устыамяч пріиди то ипиньмь ілігь Пречистую Натеръ Кммплулл.іпу*. ІѴшсмогрпігь же, сигдпсло ли Хрпгпіпу жмевѵ жзтзгъ мы: тдаъ ли мы .тгбиыъ Вогв я блтжппго. сакъ предписываетъ намъ ЕвангошоТ—С-тНдут. па симъ объ- исмевів встішюѲ лтхнчі пъ Гкту и испиі- оікй льбия ь-ь бдихііему (первый птхѣЗД глпппой чдйпг Слова). Эти ихгаппапія хрггтілш’хлтт- оПяплііпіістсй. макъ общій элементъ проппітг.дп, прпЛіПттт аъ рлл 1 ймотрѣаів пдшвй жжнмм. ооеттшілнлніліиу нд «ыиіглый влеыввтъ. Предложите, вы- рпжміщлі’ жли0ю огийшічаіе Слова т. со- ігремнянпгти, ію тішчіи крінітіллекпй, по уѣлдмъ протлтгхрігспннпгюй. и обрадую- ЕПМ второй отдѣлъ ГЛПРППЙ ЧЛГТІІ, іллмѣ- ідепо пъ хрестотгііь ЗаіхліП’Чііпѵіі Глі> на ссужать малгн>ѳігяое обрпіцпиіе къ Гмджіпй Митера и иохладл ЕілслэогЪг
- 240 — хххп ГЕДЕОНЪ НРИНОВСНІЙ Г'К Слово о случившаяся аъ 1755 году въ Европѣ и Африкѣ ужасномъ тря- сеніи (). елпст» гя’лпгши*?^ глі»сеепю'іыглв сердецъ вхмии&ъ (ІІСсі.иіМь 2?1. СІГ4. 7— Пдеучдемыя со діш оа день пш нынѣ шгоотрвдгныя вѣдомости імяібу- лялп 10 мігіі охоту нѣкоторыя «ли- нять теперь на нихъ иршюучлтоль- ныя прадгЬчлнідг. слышатели блдгп- 'іоднцща. Вѣдомости сіи ничего по* чти добрати намъ ян яовнЬнігиигь. Рогъ знаетъ, бывала ля когда непрі- мтиЫІшіп пилю нынѣшнихъ на аомли случая. Нъ іодгі краткое тремя тиль многія оло пострадала государства. Тамъ ішдпіпі раавнрііаінцуюиі и сгра- пшый съ шумомъ пламень изъ нѣдръ систгь испуіцшшцуш землю; тамъ море необычно раалииадЩееея п пп- глошдюпозо народа- множество; тамъ прекрасные грады пъ страпіиын оре- вр.'цщчіння пустыня; тамъ ігрАвысо- кім горы кь глубокій рвы и дохши сснвсіртіяся; тамъ многія тисіцця человѣкъ жилыхъ погребенныхъ; тамъ йоду мертвыхъ бенъ піиииг белъ и&- кровд ужшиго тюпхдпщхъ- И что жъ сіе, слышатели? Какого ни рапсу- жданіи о такихъ вѣдомостяхъ? Іін хотееге ли все ти приписать натурѣ? Не думаете ли, что селитряныя и другім нѣкія сухія и лепи> пы’лрае- । мыл частины, въ штатныхъ аем- пыхъ каналахъ собрадшшсл п съ ігіікиторьши водмиыш 'шстішлми еги- ріишя. горячесть, а потомъ п пляхм произведши, о тѣмъ топч.чЯітП, і ь убѣгающихъ отъ очой вашихъ аем- ныхъ трубахъ шчодкщійсш воздухъ въ возмущеніе приведши, потрясли такъ оимлн.і и виду? Пусть такъ бу- детъ; я сему не пр:тив-тось; не на- добно и естоствониыхъ совсѣмъ иііри- вергатъ силъ, или нхъ испытателей но* рочита. Но для чнт жъ, гюпрошаю.не прежде, по въ еіо самой вр>мн3 кѳ въ иныхъ, по въ сихъ синихъ частяхъ ве- мли прсшзвш такое д^Ипгвіо натура? Пи скажетъ ли ято, что все то ед(-.- дмоов случаемъ? Случаенъ одииь пзредъ уцѣд’ікгь, другой ршінліндсшІ случаемъ тѣ люди г.пагдпгь, другіе погибли; случаемъ ПоргугыЬц Гдш- оалШц Ф^ъшця и многія Пѣмнцкія п другія рѵлігплия земли подпили сому злу. А мы, шшркмЬръ, Россіммы ни тру «’л земля, ня восхожденія необы- чайнаго годы по чуіктговахД? По глхі жъ (а) будитъ дѣвать онсіе сло- во Хриітѵво, что ЕПІ клалъ главы Па- шей безъ іюля Опіи йобесішго не погибаетъ (Матѳ, X, 30; Лук. ХП, 7), ихми случаемъ столько іутаъ про- няли? Нѣтъ, сшишішиііі пи естчгствп, по естества Твпредъ, тооряй въ насъ добро и ішлцаіі. ало, по писанію (Исаіи ХЬѴ, 7Т главною всѣмъ сямъ непріят- нымъ озбытіят. есть пришвою. Огь ѳстептао содержитъ нъ слоемъ послу- гипиіи и полчгллтгъ, какіе хочетъ, ішу предѣлы: Оігь в сдѣлалъ Пашѣ* а; Нуда.
- 341 чтобъ ояо огпиіл пуежлІЛ свой поря- докъ п.'і сіе враки, новый и ужасный пядъ ли себе приняло; Ивъ, говорю, то-ееть который призираетъ ва ве- млкі я творить ю тряйткм, по Пса- ломнику (Псдл. I '111, 32), и п.’ториг'і море п вѣтры поглушиштъ, по Еван- гелію (Мате. VIII, 26), привелъ ігь такое смущеніе обѣ сіп стихій (*) А и> кѳжа Біяъ и естество ничего на- п росло не дѣлаютъ, какъ го п самые языческіе признали философы, то узко слѣдуетъ намъ н-оиыпілягь, что не- иремѣпно и помянутыя печальный ру- ки Божіей дѣйствія нѣкоторую у се- бе имѣіглі причину. И въ семъ-тп г оотоить будучъ сеіѵдияшпія краткій мои иріімѣ-шші (‘). Впрочемъ я не паиѣреяъ пущаться ш. глубішу сію бетъ равсужденія. Я не смѣю яспы- тишіть соверщепво, что единому Богу извѣстно; по только ючу свалилъ, что все сіе сдѣлало ради тоги, чтобъ устрадпігь вагъ грѣшныхъ в отпасть отъ беааикокШ НАШИХЪ, которыя такъ сильно укоренились и разутюжились пъ паоъ, что, кажется, вси прошед- шій пі.кя пъ томъ уступить насто- ящимъ должпы. Чего ради и въ ва- глдиін еей моей бесѣды за благо ;>д.х- гудилось мнѣ положитъ питая Дави- довы слова: „Деесъ апю гласъ его услышите, ие ожесточите сердецъ вашихъ!в Ежели бо толь громкій и грозный гласъ Божій, гласъ, гово- рю, сокрушйхиціЛ каленіе п стряса- ющій горы, нечунствитолеіл. гоод- щшъ топямъ едііліитѵл: то уже ко- нечно і’о можно будетъ новъ ночи- тать аа человѣковъ, по рдапѣ аа пѣ- штгсфую самыхъ іючувстасплып. № щей нечуветпбшгііііпую тварь. Но подобно мнѣ напередъ ваш- увѣрять, что грѣхи иднш подали лри- Т. 1. Гшталовъ. ііеторпко-лжтер, хр чину, чпбы такій ала лднол. Богъ ва земли. А чѣмъ же бы я едмъ умѣрилъ? Увѣряю живымъ и дѣйстви- тельнымъ оловомъ Божіимъ, то ость і'ішнйшіымъ шіедшемъ, Посмотрпто ни, пъ кишѣ Нтпроаяколіл, ш, гла- вѣ 30, что тамъ Богъ говорить чрезъ Монсея ко 11 ірдилш? Аще, говорить, иоедуішшіиь ті.і вапопѣдеП Господа Бога тшям'о, пожшіоши и уипожл- ШИС-Я, и бддгоплпшіть тя Господь; аще дн вьз но послушаете, возвѣ- ццыо вамъ, нко нымбелію погнбвего. И въ кпніЧ, ЛевитшіоЙ. въ главѣ 36, говоритъ: Аіцу не послушветч М<ше, Положу вамъ небо аліи жохѣііно и ве- млю лко мѣдяну, и во шгпо будетъ вся кріиюсть аашд. Чтолсъ и Да- ивдъ? Мнаги, говорить, раны грѣш- ному. Дд и дѣйетпктсшшо. искіггаІЬ го и вшедме, что навело страшный оный при Пои потопъ пд водзашіуи?: не грѣли ли человѣческіе? Ч'п> Со- дому и Гомору погіии.іп; по грѣхи ли? За что Длошш н Алііроиа иеылл пожерлд: не на грѣхи ли? За. чти Іеру- салимъ иелойврашщ’мому рвюрепію оодшиъ? также т> на грѣхи ли? II Сіе л пмю]>ю о причинѣ волъ ися- кихъ вообще. Слышите жъ п что псобливп о .шилвтрясааіи еіиінждъ Злд- тоустъ святый? Балъ одваады врп- ключиніпііг'ііі до времена его зіаілс- тряевкіе уже престало, вскорѣ онъ постѣ того имѣлъ къ пароду про- красную бесѣду и причинѣ или сего, в нъ ней между прочимъ связалъ галъ: „Другіе пси роди иимлоірксе- пія йтрдхомъ объяты были, а л ра- ди ншіы эвялогрш оиШ. Оин бондмѣ, чтобъ градъ пч калъ и но иогвблъ; д я, что Богъ па васъ гпѣиыгея, со- дрог.ъп,. Вппд бо вемлоі рясыйп есть Бо:шЯ гиѣгъ, птЬвд же Божія вина 10
- 242 - суть п>ѣхи паяш“, Вотъ что Злато- устъ говорятъ! п требуемъ ли еще мы яснѣйшаго предложенной и огни Іі гнпдѣтел.гтва? Но Не ппдумжг» бы ужі ігп.і, ПО- слушкя ег-го, что тѣ люди. которые Погибли «чнігѣмъ или нѣвотормі хо- тя вредъ протерпѣли пра иоюгау- тыхъ іплтѣпппгѵъ страшныхъ обстч- ятелы'інлхъ, одни гргЬшшм была, в мы праведный, чг- сохранилась цѣ- лы пп< зли? Пехьая г,канатъ, чтобъ тотъ пророкъ, котораго Богъ льву иіі расторгшіе отдалъ аа одни то, ’гто противъ приказа, ого совратился съ пути своего пгкуііілть хлѣба у другого пророка (3 ян. ІІдретнь XIII), или Оаа, который за неподобающее прикосновеніе къ кивоту Божію палъ предъ, вспмн впваапу мертвъ (2 Царііипі, VI (, грѣшнѣйшіе были па- че тѣхя», которые інмігоднеипі) пре- ступаютъ ваповѣдо Божіи л касают- ся дорвповепно языкомъ гноимъ иа- всогяа. пе тонки і'егь.'П какихъ бо- жественныхъ, по и елмой чічітп Бо- жіей, однакожъ по умираютъ того го самаго прпкніпі, ниже львы, исхо- дя изъ пустили, іаечорзаюгь ихъ. Такимъ обр&чпмъ лѵ можно утпер- дпть, и чтобъ иисчастлилыя оный ла- да доггойніійпгік паче касъ были та- кого ііішікъікЬі Божія, Но думать рамъ надобно, что, можетъ быть, для того гц'Ьсъ лисъ Богъ по нака- зываетъ, понеже блюдетъ на вѣч- ное мученіе, по си.ті оныхъ словъ Петровыхъ: Бініі. Господь нечести- выя ва день судный мучимы блкипл (2 Пигр. II, '4|, или что, можетъ быть, уже и подъ шши иодлоднічін тіі подкопы, которые подорвали ббд- пыгъ тѣхъ жизнь іи и благополучіе? Можетъ битъ, ужо н іпі вагъ про- стерта страшная рука Божія, кото- рую на себѣ кочу ветловый ирачіе край, по ядогъ еіце, в** устранимся ли мы пп. примѣровъ и во пробу- димся лп отъ сна Нашего стукомъ, которой потрясъ толъ великую часть авелиннын . Внемлемъ, что сказалъ Хрн Стопъ іудеемъ, когда ѵпк нрппілп жъ нему и разехааымалн о гали ле.ыііасъ {которыхъ ппбпвгпи Пнлдть за нѣкоторое буитовстоо, смѣсилъ ировЕ. съ жортвалін ихъ), какъ о достойныхъ такси каліи грѣпиш- кахъ. Не думайте, сказалъ, будто сіи г.і.іи.іеияы шиіе веѣхъ ррѣлшѣй- шіи была, что такт- пострадали; но □манто, тго ііжель и вы, смотря па нихъ, не похаетесъ, оси тькпжде пп- пебнете (Лук. XIII, 2—3), Тамъ же приводить онъ п другой еідо ямъ примѣрч-. Какъ вы рияеуждыяі, !• ворить, и о тѣхъ осьмиадрсяти чело- ніиі.ъхъ, которыхъ паденіемъ своимъ умертвилъ столпъ Сплоамскій? Не мните ли, яко тіп далждаѣПкікі бяху паче всѣхъ эгивущихі. въ Іеруса- лимѣ? пн, глаголю симъ, но аще по покастсся., пси такожде погибнете (Лук. XIII. 4—5) Которое мѣсто, толкуя нѣгдѣ, святый Златоустъ го- ворить тоіп.: показываетъ вотъ Здѣсь намъ Христосъ явстаенпо, что опып осьмпкдесігп» человѣкъ уста- влены были отъ Бога прочимъ въ при- мѣръ и устрашеніе I ІІакауынаетои бп (придаетъ) всякъ и стой соб- ствеяпня беззаконія, ко бываетъ то само» ішымь спасенія оітою; то- остъ, чтобъ отъ наказанія другаго безумный премудрѣйшіімъ сдѣлался. Понеже бо Богъ пе всѣхъ здѣсь на- калываетъ, но даѵть время на пок&я- піе, одн.гк.іжъ ни псѣхъ и до бу
— 243 — дущей е&зпп блюдетъ, чтобъ МНО- ГІЙ промысла Его по отмстзлп. Ви- димъ убо ми здѣсь явствешіо, что о прочій іудой пн лучшій были отъ побитыхъ столпомъ тѣмъ: но хотѣлъ ихъ Бои. пе вдругъ казнить, по по части для того, чтобъ до которыхъ ощо казнь не дошла, устрашешгы погпбі’ЛІю своихъ ближнихъ, могли пбраЛПЪСЯ ІИ Ннму , ЧСГО > ни. «дли- ствёшю отъ псинаго грѣшника же- лаетъ но овому: не хощу счерти грѣшника, по еже обрапггасн, и жи- лу бы-пі ому. II ноли жн ми сча- стливы, примѣтьте отсюды, слыша- ТОЛН I ЧТО Богъ пъ поКЛЗДігіе правед- наго своего суда избралъ сосуды иные, а не налъ; ашп, еіцг оста- вилъ время, чтобъ могли ихъ примѣ- ромъ пользоваться. II в мостъ ли бо Оиъ насъ на то употребить, чтобъ тѣхъ устрашилъ? какъ теперь съ ники поступилъ, чтобъ мы въ страхъ пришли—сами разсудите] Во убо саотрп жъ ты всякъ, сто бъ ТЫ ТіШШ'Ь ІІП бытъ, ПОМІІ.ТОВДШПГІ1 пъ семъ случаѣ грѣшникъ I Не ве- реди о тикомъ бигатг.твѣ благости п долготерпѣвік Божія, показанномъ Віі тебѣ? Когда тебе Богъ столъ прп- дожво оовоть къ покіишію, пе оже- сточай день отъ для сердца твоего, да не- соберешь собѣ гнѣвъ въ день гнѣва, подобный сбившемуся на не- счастливыхъ оныхъ, или п того еще ужаснѣйшія. Вѣдь то всякому, тлю, пикало но оумяительио, что мы вен равный у Бога дѣта; равно Богъ пе- чется о іісѣп. какъ о единомъ, го- воритъ Ангусталъ. Ежели убо Богъ погибшихъ оныхъ людей пе поща- дѣлъ, конечно и ваши беззаконія жесточайшею вѣхою казнію паха- ватъ во гнѣвѣ своемъ но преминетъ (Лук. XXI). Убойся убо, и нлки л говорю: убоііед, человѣкъ, пр.ыіедва- го суда Божія! убойся тѣхъ казней, которыя на другихъ нпдппть, да и ян па тсбѣ тѣжде искусишь? Будо да жъ мало кому сего со устрашенію печувг.тпеішой души его. то можетъ ещр и ивов пд сія вѣдо- мости сдѣлаться примѣчаніе, кото- |юо лишь только хочу я иопиомя- ігуть, страшусь сердцемъ, ужасаюсл мыслію, •пниіещу всѣми удами, А что они такон? А НОТЪ ТО, ЧТО СІИ трусы и пагубы, о которыхъ теперь намъ рѣчь, еще суть лвстеоппымч- зиміе- и іенъ скораго на землю пришеетаія Христова, Тако бо екюмъ Хрн стосъ во Евангеліи о е-ннмъ при- шествія, когда спраішшалп его уче- ники, какое предъ тѣмъ анамскіо будетъ. Будутъ, рече. тогда трусы велики по мѣстамъ, и глады, и па- губы; будутъ ЗИЛКРИІЯ ВЪ солнцѣ и лупѣ, звѣздахъ и шь земли ту- га (а) нзыЕіімт. отъ нечаяип.чго шу- ма морскаго и возмущенія (Мато. XXIV). Я разумѣю, что нѣкоторые теперь стали помышлять въ серд- цахъ своихъ. Они хотятъ мігѣ про- тивъ сего примѣчанія оказать, что и прежде с.вго тщлсенія лем.іи и раз- лили водъ морскихъ бывали; одна КОЖЪ Христосъ еще и доднесь ви пришелъ Но бывали, правда, тря- сонія и внамущеніл морскія, да пе таковыя. Смотрите теперь, сколько солъ, сколько городовъ, сколько и цѣлыхъ острововъ или совсѣмъ по- гибло, пли краііпі- ікгврцдіиасъ въ толь краткомъ времени I Довольно ли того, что сами тѣ, которые, мажетъ бытъ, о послѣднемъ разореніи міра саго никогда по думали, принуждены А) Пе-І.іль. 1в*
— 244 - теперь иризпалать, будто мл на- тура. пришла В7. бкіпорядогг,. п сдѣ- дооа*ге.іі>ио і-розять ц&диміемъ и со- першеавммъ споимі. разрушеігіі-іп.? Впрочемъ, не можетъ шигл я тѣмъ усухнѣваты’-я о истинѣ евмгедь- скаго предіюішѣищиіл, что. іишри- мѣръ, трттй ужд мѣсяцъ тому, какъ пхаилутьш начадивъ ігь Европѣ и Африкѣ трясенія, х Христова еще пришестаіл нѣть, понеже и самъ Христосъ не вплываетъ пхч. та- іишл знаками, за которыми непосрод- і'твелно слѣдуетъ кончина вѣко. Вся. риче, сіи еще суть начало бо- лѣзнямъ, а пн у (а) впішпии Но только говоритъ, что но укосшпъ ужо послѣ сего судъ его, отъ смо- конницы, рвче, научиться притчи, егда ужо вѣтвіе ея будетъ зелено и нарастить листвіи: знакъ есть, что близь остъ жатва; тако и пи, егда сіи трусы и пагубы видите, вѣдитт, яко близь ость при дверахъ день Мой (Мате. XXIV*. 32—38) (8). Па- млтушгь ми сіе, слышатели, и по- егупавдъ, какъ требуютъ такія отъ оасъ примѣчанія! Ежель кого вс угтрашаг/п. первое, ДА устрашитъ второеI ожолн во второе—первой I А бплѣе ничего ваіи, я теперь пе скажу; только еще повторю, ради п.чмятп, овил пророческія слова: Днесь аще гласъ Господа, зовущаго васъ па покаігяіе, услышите о лю- ди, но ожесточити сердецъ вашихъ 1 И тѣмч. копчу дпешпую иою бе- сѣду (*), Аминь. а) У (уач съ щіедаіесіцуіищіімъ варѣ* ЧИИП" ртрггг.цніл М/’ юшлчдггі. ігь члаъ. явыжТ. е^в нгі (бщи ш» кончина і Гндоокь Крнповтй р. 1728 въ 1<а- дани, обучался въ тшсшш&Л г&мннврія, Л ПОТОМЪ ВЪ МОСХОВ' :іюй ДУХІ,І,1І>,Л ЛгеЯ" демін, гдГ\ Г’ліміии ігр-іпипЬіимп гн^рдтилг- іііі і*«бя ІПІПМІПГІ4І И. И. Шувшшвж. Ил проігзвеееішую проповѣдь 1751 г. въири- (’утетніи Пмпь]клі]іііци. Елиі!2ні<ныг кото- ]миі ішдпдпллег- тогда сть Москвѣ. быть »шрсдѣлсіп< лриіворпымъ ПрЗЗйВЪДНІІ- комъ іг вврн^жоъ въ ІЬггербургь. Въ 178х» г епіСеіііг•• иі. прхжіиіпд]ііігг- ’ііп* питій Стортянштиго монастыри л піхжти лопалъ адвивмъ Смнодк Въ і73Ъ-мъ ішрп- ИМенінііпі і. іѵг. лрілміііідрятк' Т^ііЯЩЮйЙ І’^ргігппй Ляшры, ПО продалж-итт. Тфіпи- Зданіе при ДворП. Въ 1781 г поевд- щяпгь иъ епийшял Пгхъні 112110, иіяшшсь ІірЛйуТРГІіуміТЦИН’І. пі. Спичд’Н. Въ 17113 г, нгправплси въ свою епархію дк пв дрімивъ до Пскопл, умѵрь. «СлбрЛЕИ» ршяшъ горпгтмнплъ ставъ, при Вы&рілйаі'іиъ Дворѣ Ел Им- 1!»-]!ІІ I йрСГыі111 Ві*чЗПЧі*«тгіі&я ПІМЯЫВДцЕІВЫХЪ рряхсюригдіПі Ея Еолп’ВУ’пмі проттаігйѵ никомъ іоромоклюмъ ГвД&ОИПМЪ. 4 Чг С116. 1755- 17Г^П. ’І Въ «приступѣ» КршшлгкіН яітвср- шегъ мысль, іиіторап въ его врвмя силь- но рйЛШ]ммУгрлзіг'іід бьш уіеимчнъ ^шіи- іиіопі^исголъ; тго всѣ ллтвиіл ль приро- дѣ Г ЖІЕЗИП ЧетііВЬ'НіСНЬЙ иигЬюп. иглхн* ішкбмъ ирн'гиии глтггтпениіия. еѵіестно а иг тггкпгёо іруплк Ч Ирадмжмгіе»? тема едюм: «виною рАлднчііыі’ЬйЪдічііій рірмяетрл^кіа. рпл- Ііупи'ипг городовъ, шдаодягігіІІ и пр ► -ын оогегао, а грѣхи ндшя»а За зтют* глЬ- дуюгь ♦дмашшпідік’тил* мысли 0’лаіійіиі чдопО: ’Ио пдхцбнсі :ілперікдъ я<м>ъ увѣ- ритъ»-.. (Г Га Д. "•) ЗлЛсі. Ю’іічопа г.ілиіпиі »1ЫСЛЪ—ХО- ЖШШТОДЫЯгт темы гвпдѣгпіытваші Ся. Писанія и Златоуста. Отъ хзртіпгн «хн й[м!*иіаиыіг7. оъдстеіЛ оратсфъ перешилъ кт. ммслп о страпшпмт. судѣ» іеотирый, □о его мнѣнію, пдпвѣщастся етрлшиьшм нилрлыші яііяроды. <] «ІЬхльпілілч. црипчпліпі’л<і!і' слутші- ГМГЙ кл. (ПІШШЕІХІ ЖПЗНІГ Сіоиалиісиъ.
— 245 — XXXIII. ЗАПИСКИ КН. ШАХОВСКОГО Волгимикм» и начальная служ- ба и откошенія аъ Бирону. Л родился въ 17(15 году. По стерта отца моего остало* при н;ь терп мннѣн года. Мазь моя чрезъ нѣсколько дѣть вышла замужъ. Но какъ ной потчпкъ вскорѣ умеръ, а опа. вышла за другого, который былъ кп. матери мос-й, также и ко мнѣ не- благосклоненъ : того ради, шь 0 году возраста. моего, дядя мо11 рпдиоіі, князь Алексѣй Ив&пошічъ Шахов скоіі (которыя тогда офицеръ іъар- діи, н напослѣдокъ чрезъ миогіе го- ды въ дарснюиигіе государыни им- ператрицы Ляпы Іоашюішм сопато- ромъ, въ хонпиЯ гвардіи подполиоп- пикомъ, при ея импсраторск/.-мъ не личествѣ тінр-ід'ь-адъютаігтомъ и ордена святаго Алоксалдрз Невскаго кавалеромъ былъ), взялъ меня въ стой домъ, восплтывзяъ при себѣ но тогдашнимъ обикиіиишіллгь и лю- билъ во всю гнои жизнь по менѣе какъ достойнаго сына. ГлздиѣГіпгіл жъ и частыя мпѣ бы- ли отъ сего второго отца поученіи, чтобы всякое дурно (а) дѣлать сты- диться. а справедливость и добродѣ- тель во лслкнть случаяхъ всему предпочитать. Для црводолѣяія сла- бостей монхъ и пороковъ совѣто- валъ оігъ мнѣ самому о себѣ часто помъппллть п ОЩ.ІЛ обличать п обви- нять еобсійічшымч. разсудкомъ безъ послабленія, притомъ тщиться всо- а> .фѵріюі- дѣли. гда читать пристойныя моимъ лѣ- тамъ п обстоятельствамъ чесгвыл и шлнзыыя прежде бывшія дѣла по- хвальную память о себѣ оставив- шихъ, и научить себя твердымъ ду- хомъ по такимъ путямъ сліідопать. Сіи-то, благосклонный читатель, въ молодости коеіі вкорененныя въ серд- це п въ мысли мои пн ученія вши при всѣхъ случаяхъ въ поведеніяхъ монхъ иорвѣйшинн цраамлами. Кыъ достигъ л 14 лѣтъ возраста моего, то продсталидъ онъ мини да службу лейбі.-гвлрдін въ Семевоя- скій полкъ, ігь государствованіе им- кгратора Петра Великаго, нъ 1719 году. Бъ оиоиъ полку бывъ по нѣ- скольку времени сслдатомъ, кадра- .токъ, каптенармусамъ и ст]мкди- ТОМЪ, его жъ отечегЕммн о мнѣ къ лучшему промыслаки. не такъ какъ послѣ миш іе молодые дворяне, дома живучи, всѣ уптеръ-офицерскіл зва- нія проносили (0), и по введеніи уже въ офицерскіе чипы въ службу всту- пали, л, неотлучно при лилку нахо- дись, капральскую п всѣхъ унтеръ- г>і| нці'рскпхъ чиновъ дйлжшють дѢЙ- ствгггельио отарааляхъ. Въ 1725 году іп. царстіюваліо го сударыня императрицы Екатерины Алохсѣеввы между ппниогими □]«- чимн уитеръ-юфицерг.-мн иаавдоодь. а потомъ ігь государ-стооваліе импе- ратора. Петра II ігрсшзведічгь, изъ онаго полку въ новосостасніелпый то- гда ігаъ бывшихъ въ ддагуисквхъ Сі 1І|іихидилы.
— 246 — полкахъ дворянъ новый полкъ, кмѳ- иоюашпій. леібъ-региііеіітоіл (а), по- ручмкомъ, а потомъ чрезъ, пѣг.ішль- ко времеіш произведенъ капитаномъ, и при перенмввовяпіп того пилку въ 1780 году конною глардіого, въ го» сударстоовадіе ннш'рнтршіш Анны Іоанновны, съ повышеніемъ веѣхъ ранными чивами съ пѣхотною гвар- діею, между прочими изъ того полку прежними офицерами, остішленъ м былъ въ ономъ полку поручикомъ. Между тѣмъ упомянутый дядя мой, тогда ужъ бывъ генералъ* маіоръ п гвардіи пѣхотно-і! маіоръ, въ 1782 году опредѣленъ былъ въ ойыЙ леігбъ-гвнрдін полкъ подполков- никомъ. і въ 1734 году отправленъ отъ і'осударытгп императрицы Агнпі Іоашюшіы въ Комиссію учрежденія слободскихъ (б) пплмсфъ, куда п мевя между прочими, для управленія по опой комиссіи дѣлъ офицерами, взялъ съ собою н но особливой ко мігѣ милости, дѣлая меня къ уму- гамъ ото чести у способнымъ, уно- требллдъ во всѣ по той комиссіи нужнѣйшія дѣла, и между прочимъ многажды посылалъ съ дошдмк къ ея императорскому веліічестну. Тогда-то оною комиссіею учреждено въ каждомъ слободскомъ казацкомъ полку по одной регулярной коппоП, раиной драгунамъ ротѣ, а про»гіо тѣхъ полнотъ жители, яко то; мѣ- щане, іі.іадкльчеекіи подданные! п а| ИіМиЪ. уЧ]іамДе*НЦЫЯ Дші ігГірпхуігцѵ пія о^лиг’рот» іп, шниппзіу « '“огтштвгпій илъ одшт- дворянъ. 6) Казачья, д пинтъ гуиа|х:іОй: імпро ічдаипй, иггирежій» харілоіісчаЛ и другіе, жіппігів іпі селеніяхъ или слободахъ Харъ- коъекой губирийі погорая лреацн* ышім- піъілгь <і.іі./імдппу-у?фдіііілгпхі. Черкассы (и), по уравпителыгому расположенію на содержаніе овыхъ рогъ н учрежденнаго тогда числа въ каждомъ полку для военной служ- бы кляакпвъ, обложены денежнымъ пъ казну платежомъ, такъ какъ и многіе кішоныв нъ тѣхъ слобод- скихъ полкахъ суди и обряды на ясныхъ къ лутшвиу діяаілатолъ- стнахъ учреждены, которые н по- томъ нѣсколько лѣтъ отъ правитель- ства хічишмн били. Но послѣ, по пристрастіямъ п лакомству (г) мо- гущихъ (д) господъ въ первые годы царствованія государыни императри- цы Елисаветы Петровой. оныя ре- гулярныя роти ппнрретаны (е) нъ ка- закн. а повоучрсждспнио внутренніе безпорядки уничтожены, п гѣ сло- бодскіе полки приведены паки на прежнее обыкновеніе. Въ тожъ время, когда окая ко- миссія проягходила, по смертм ма- лороссійскаго п?тмаяа Данилы, но прозванію Апостола^ поручена лппму дядѣ моему падь воею Малороссіей» и падь учреждрппглси пъ той судами главная комапда, гдѣ и я при семъ нѣсколько времени находился л имѣлъ случай пскінавітіі тамошнихъ дѣлъ обряды п поведенія. Въ 1735 году, нъ пріѣздъ мой СЪ длдою МОЯМЪ по слободской ко- миссіи съ дѣдами въ Петербургъ, пожадоваігь л с^кундъ-рогми*тронъ, а вскорѣ нъ тож’ь время на убылое въ полку мѣсто пмеппымъ же си а) Малорусстаг кіѵі№. Глдяпый го- родъ ихъ былъ Черкассъ г) ПохлЪікти-і. Яі Сильный, платный. е) Отъ шфстатъ—ураныпвдтъ; урнижчіы гг- іідяікамл» іИфилцліШ нь вехчаякін шла- ки.
— 247 — императорскаго Енллчеіттвх госуда- рыня императрицы Лины Іоміповиы уважить црокалонанъ въ ротмистры іг ік’тллг.ч при полку въ службѣ. Л ДЯДЯ МОІІ ВЪ СВМІІ ДОЛЖНОСТИ ОПЯТЬ въ Малороссію поѣхалъ, ©ставя инѣ повѣреи ноетъ, чтобъ псѣ нрисыла- емыл отъ пего по дѣламъ мз і. Мало- россіи И 180 Слободской комиссіи ея императорскому нелпчнству п въ кабинетъ представленія, также къ герцогу Кирову и къ прочимъ гос- подамъ жшщетрам'Ьз, съ конки онъ корреспонденцію производилъ, пись- ма отдавать и отъ получаемыхъ по тѣмъ свѣдѣніяхъ егп увѣдом- лять ; чрезъ что я къ герцогу Бирону и къ прочпмт господамъ ми- нистрамъ въ лучшую опасность (а) и бляжаіішііі доступъ приходилъ, и часто имѣлъ случай съ герцогомъ Бирономъ по комиссіи Слободской и о малорокіііскпхъ дѣлахъ, яко уже нѣкоторое званіе въ тѣхъ имѣ- кчіцй, разговаривать. Въ такихъ об- стоятельстахъ и ігь приближеніи моекъ къ лучшимъ степенямъ, какъ бы нарочно, чтобы мнѣ впредь оств- регаться п отъ коварныхъ ухшц- р-.'яій омерзѣніи имѣть, судьба ш> ддла ивѣ вскорѣ случай самими дѣ- лами то узнать, какъ въ тогдашнее время въ отечествѣ пашемъ пптрп- і и и злобствующія эаниети къ се- ликимъ чипамъ часто привязыва- лись, что дли вашего, благосклон- ный читатель, любопытства нѣсколь- ко опнедтъ и намѣренъ. Дядя ааоіі. поѣхавъ изъ ІІі'тер- бургп, нспройя позволеніе дли из- лѣченія глазной болѣзни своей, пѣ- сколько недѣль въ Москвѣ нахо- дился ; а получаемыя изъ Мозорос Лі 11.1111.1'1 ПГіСТЬ. сіи отъ слободскихъ полковъ потреб- ныя уііѣдомлішія, съ пристойными отъ себя мнѣ пастамеаіями, для по- діічн въ надлежащая мѣста ко инѣ пересылая, между прочимъ прислалъ къ сл неличоспіу рапортъ, а къ герцогу Бн|шну увѣдомленіе, что но тогдашнему наряду зыатпыіі мало россійскаго казацкаго войска кор- пусъ въ арміи, яко уже къ нзчіш- швйсл съ турками и татарами вой- нѣ (б), подъ команду фельдмар- шала графа Миниха, готошіш.атосл итги въ Крыла., по всякой исправ- ности съ потайнымъ дли марша снабженіемъ въ рандеву (в) отпра- вленъ; о чемъ онъ н ко мнѣ въ особ- ливой цыдудкѣ писалъ, кто именно командующіе- старшины и съ ка- кими то лоііеко довольными снабже- нілші отправлено, и чтобъ я при слу- чаѣ, гдѣ потребно, о томъ удосто- вѣрялъ. Но какъ л уже послѣ свѣдалъ, что фельдмаршалъ графъ Минихъ, который, къ дядѣ моему въ Моиар- шихь повѣрешностяхъ п въ пору- ченныхъ ему пядъ Мл-юроссіиш дѣ- дахъ имѣвъ завесть, не упускалъ удобныхъ случаевъ, гдѣ бъ можно ому, прицѣпись, дѣлать ооирежда- піл (ибо опъ, дяди мой, но состоимъ подъ ото командою, по главнымъ ко- мапдмромз. пъ Малороссіи будучи, многія нъ запцпце піяхъ опой песо- гласныя съ нимъ и сиариыл пере- писки врйизнодндъ), въ тожъ сды.ш гремя прѳдускорилъ вд пидичоству донести и герцога Бнронз увѣдо- мить, со описашем і., ско.ть оиоо ха- б) ітіи—зн гг. и) Присвсдвийібі кт. гдвіяшму верну- оу иъ іімпавгявиі прими.
— эд — зацкоо войско во многомъ пс-пс- праияо. Еъ одшгь тогда, допі. герцогъ Биронъ вышелъ въ аудшвцъ-ші- меру, гдѣ уже мпого знатнѣйшихъ придворныхъ і! прочихъ господъ на- ходилось, п, нодшедъ во мнѣ, спра- пилилъ; егтт. лп дядѣ моему отъ 6О.ГІЙЕІК легче н скоро ли онъ въ Малороссію къ стони должности изъ Москвы поѣдетъ? Я, какъ я о немъ имѣлъ отъ дяди моего комиссію, чтобъ въ прнстой- попъ случаѣ <ицн на нѣсколько не- дѣль для лѣченія своего глаза въ Москвѣ ему пробыть, выпросить доз- воленія и обьяешггелыю увѣрить, что в въ отсутствіи его порученныя ем) въ Малороссіи дѣла съ танинъ же успѣхомъ, какъ я при немъ, про- исходить будутъ, представилъ о томъ его свѣтлости, но онъ, кагь уже л описалъ, отъ фельдмаршала Мипихз будучи и паки къ поврежда- иію дяди иоего увѣдомленъ, пѣ сколько суровымъ видомъ и ВСЛЫЛІе чивыми рѣчькп па мою просьбу от- вѣтствов.ъп.: кто онъ ужо аіівогъ, что желаніе моего дяди пробыть еще въ Москвѣ для того только, чтобъ но ныиіяшшмъ обстоятель стланъ весьма, нужныя и время не терпящія еъ иоепиьшъ подвигамъ, а особянгяі тамъ дѣля, нынѣ неяс- прашю исполняемыя, соалпъ на от- вѣты другимъ; вотъ-де и теперь малороссійское казацкое войско къ лрміп въ Крымъ пттн готовящееся, больше похозо.1 на мѣркнтаитовъ, Не- жели па военныхъ людей, вмѣсто то- го, чтобъ должно ямъ быть коннымъ, съ дрвольныѵь еще числомъ въ за- иясь заводныхъ (а) лошадей, по дна а) Достаточны!», нужный. и по три человѣка, и тѣ безъ пспрллпаго вооруженіи па телѣгахъ, а командиры де надъ кимн по боль- шей части изъ накладныхъ (б) и ооедпаго искусства незнающихъ ка- заковъ присланы. Я. слѣдуя моимъ правиламъ, что- бы во всякихъ случаяхъ спра- ведливость предпочитать всему, роб- кимъ бито, за стыди почитая, пл тѣ его сп'Ьтлостн рѣчи не зішнувпшеь, съ твердымъ духомъ «ггнѣчалъ, что то донесено песпрыіедлпво. На сік моя слова, герцогъ Би- рокъ, осердясь, весьма вспыльчиво мнѣ сковалъ, тп» какъ л тагъ от- важно говорю. Ибо-де о семъ въ сихъ числахъ командующій вой- скомъ фельдмаршалъ графъ Минихъ Государынѣ представлялъ; и можно ль-де кому подумать, чтобъ онъ-то Представилъ ея величеству ложно? Я ему и а то отоѣгстаовалъ, что, можетъ бытъ, фельдмаршалъ графъ Минихъ онаго войска самъ еще но нндалъ, а сто пи есть паъ подчи- ненныхъ, дядѣ моему исдоброжела* толей, то худо ему рекомендовалъ; для лучшаго жъ о истинѣ удосто- вѣренія, счастливъ бы былъ моіі дя- дя, когда бъ противъ такого упіі домдеяія привязано было кому-ни- будь нарочно послитому о кое кл- злцкпе ВОЙСКО ОСИПдѢтЕІЛЬСТООВМЪ II оькшиъ, го, которой стороны и кѣмъ тіі нрепрпвр данныя предсталленіл мопарпшѣ учлпепы. Ибо когда пер- си пильные кредиты (в), а ве су* щеспіенпыл докшзательстеа дѣлъ по удметояѣрепілхъ првпмущостоо брать будутъ, тогда иаисоршедлп- пѣйппе и радѣтельнѣйшіе, отъ ухнщ- С<і Прпбаііи'іііыЛ, НрНптамлоВ. п) Личшііт дотйреігпосл^
— 249 - рлній коварныхъ завистштеовъ без- опасігыки быть надежду «терявъ, лишатся і воеіі крѣпости и негод- ными ко услугамъ монархинѣ и ото- чеспіт сдѣлаются. Гавал моя смѣлость паилящшс рп..ъ ерднла нго, и онъ нъ іюлнкгь'і запа-ть чшюста мнѣ сказалъ • ни. Рус- скіе, часто такъ спѣло и пъ га- мытъ винахъ себя защищалъ де;ь заото! Сіи его свѣтлости рѣчи пн столько въ робкое, какъ пъ огорчи- телыгое смятеніе меня приведи; и» что я скоро ему съ ПСЧІШіВО-ЧуіІ- ствнтельпымъ пидомъ отвѣтство- валъ: сіе будетъ высочайшая ми- лость и вскорѣ всеобщее блпгососто- яніе умножится. когда коварность обманщиковъ истреблю ма, а добро- дѣтолькыхъ невинность отъ притѣс- ненія защищаема будетъ; и когда дидл ноіі и я въ какихъ пеепраие- данныхъ сл величеству представле- нілхъ найдемся, помилованія про- ситъ по будемъ Въ такихъ я кол- шсгь в дерзкихъ с и его свѣтлостію । разговорахъ находись, увидѣлъ, что всѣ бывшіе нъ той палатѣ господа, одинъ по одному, ротировались вапъ и оставили меня въ комнатѣ одного съ его свѣтлостію, котчз|>ыЛ ходилъ по палатѣ/а я, во унылости предъ нимъ стоя, съ перерывкою продол- жали объ оаоП иаторів рѣчи близь пмуквса которыхъ подробно всѣхъ тонеръ описалъ ни упомню, но по- слѣднее то было, что л увидѣлъ нъ боковыхъ дверяхъ, за завѣшеннымъ не весьма плоти*' сукномъ, стоящую и тѣ каши разговоры слушающую ел императорское величества, кото- рая потомъ, открывъ споро сукно, нлаолпла позвать къ себѣ герцога; а л въ соѣ высокопочтениоіі ак- ціи (а), съ худымъ выигрышемъ, съ поспѣшеніемъ домой ретировался 11 тутъ-то видѣлъ л отъ НПО- гпхъ, тогда еще бывшихъ во дворцѣ въ другихъ палатахъ знатнѣйшихъ господъ, одинъ отъ другого слыша ЩИХЪ " тѣхъ моихъ съ его слѣтдо- счію бывшихъ разговорахъ, рааиые себѣ Пиды: одни изъ любопытства оетанаі-_іпл.ъіп мепн, спраптилалн, чѣмъ «квиввіі мои разговоры; дру- гіе удивлялись моимъ дерзкимъ сло- вамъ; а третьи, какъ бы какоп худо изъ того инѣ предвѣщая, отдали лисъ я не хотѣли на меня напишутъ 1 । Я, пріѣхалъ домой. остатки того дпя । пъ разныхъ р&шпппленіяхъ и пред- пріятіяхъ къ моимъ іпціедоніямъ пре- про водилъ; а па друга II день прі- 1 Ѣхалъ во дви]чщъ, п нъ покояхъ герцога Бирона, пе входя въ ту палату, куда я между прочими зіпітпымн первоймпі прежде хо- дилъ, въ Другой, гдѣ маломощный и невпАкомме бѣдняки ожядмп сію- 1 ихъ жребіевъ, остановился, вѣдая, что іьго енѣтлості., отдѣляя.:!, кп. окруженія знатныхъ господъ, и ію оиую штату ши краткое врнмл вы- ходитъ н выслушиваетъ пхъ прось- бы, а иѣкотйрыхъ удостокваеті. и снонмп разговорами, что вскорѣ и воспослѣдовало. Его свѣтлость, от- норя дверь, гл.щѣлъ во овую пѵ лату, принимая нѣкоторыхъ покло- нъ/, а другихъ просьбы, и индн меня, позади многнгь въ уиыніп стоящаго, сказалъ мнѣ, для чего л тутт. стою и войду далѣе сюда, указанъ мнѣ ту палату, гдѣ от. съ окрухзтощнми ого ааатпѣйшшш гоеподіиін нахо- дился, куда л за ппъгь неиодлешіо и пошелъ. Чрт нѣсколько минуто. о) ,'і ЬЛстиІг.
250 — его снѣтлошъ, подошедъ ко мнѣ, спрашивалъ мепл блалкклоппо, не шгѣк.- ль я оть ноего дмдн кшвхъ новыхъ увѣдомленій. На что я от- вѣтоніонилъ, что я шци ничего оть него не получилъ, а ежечасно ожи- даю. А какъ тогда былъ почтовый день, то я о всѣхъ тѣхъ. бывшихъ съ герцогамъ рашоіюрдхъ, къ дядѣ моему писалъ. Чрезъ нѣсколько поа*?нь дней по- лучилъ л изъ Масады отъ длдп мо- его въ каЛпвегь оя ишшчества и къ герцогу Берову нѣкоторыя ігред ставленія со увѣдомленіемъ, что вму естъ кѣспшяо полегче и что опъ. для ’іѵгддшннхь въ Малироі-хіп на- добностей. взъ Москвы вскорѣ въ оную "тпр.шитил. н притомъ при- слалъ КО ИЛѢ ПО ТОГДДШШШЪ 0ООН- ньшъ обіж-ятельствмгъ объ одномъ секретномъ дѣлѣ пакетъ, съ над- писаніемъ къ герцогу Европу ДЛЯ преироіилкдеиія до рукъ еи миш- честна, Опыіі л его свѣтлости ігред ставить н ко умедлилъ съ таковымъ, какъ дядя писалъ ко мпѣ. изъясне- ніемъ, что онъ желалъ для лучшаго его свѣтлости понятія писать па нѣ- мецкомъ языкѣ, но, еі имѣя къ тому надежнаго человѣка, писалъ по-рус- ски , для того бъ я при подачѣ пред- ставилъ, чтобъ повелѣпо было оный прочесть, кому оіп. особливо ввѣ- риться изволить. Его свѣтлость, принимая оный па- кетъ н выслушалъ ті. мок рѣчи, оспвн прочихъ, пошелъ и мнѣ при- казалъ нтта за собою иь слой ка- бинетъ, гдѣ вынутыя изъ рваго яъ йену письма іцшвмыъ маѣ про честь. потомъ, являя лигѣ знаки сво- ей благосклонности, долго о той ма- терія со иной разгопаривадъ, Кк. Явдиіъ Пвтртипчгь ІІІвхспісяпй і,170& —І77’і всіцігівлялъ равныя .Ѵліжпоотп: былъ еб<'|іъ-іі|і<іь:у|и?рі>«ь Сипы и, пте- рлль-ІірпіЧ'Ь-хі'Міптор '.п. -,і і«іхіріиі'Ь-1ірц- ігуророэт» Ссллтл Цлпискл сто, д.іходя- щш діі 1766 г., т.-іі. д<> иыходп его шгь службы, над къ 'і <1Ѳ10і надъ за- главіямъ: .Запнгки кп ЯМпіи» 11нт]іиіигіл Шаховского, писаннып имъ слыямъ*1. Нториі» п и. 1821 г. Ни началѣ игъ при- ложены проимипс л папипки о «-духи, иоддакып шьн& ч’ь Еыітврипъ И Т]істм» и лучлии: и.ідіиік- ню списку 11. 0. Ефп- >ківч і прпнпдлокиі '. И Я. Семічіоиекаму^ и вышло въ 1873 году, сыгрчлижвігівмъ [шиілчиих'Ь пжѵмічікіэъ о ппсомт, Ша товскілт, кт- лчпсіізтриціигг. ЕлмсаввтВв Бкатвринг. II в къ гр. А Г. ІЧшумоп- схому. XXXIV. ИМПЕРАТРИЦА ЕКАТЕРИНА И. А. Наказъ комиссіи о сочиненіи проекта новаго уложенія I. Гмеч V’. О состояніи я.ѵг.гъ «га сосу&арстпагъ живущихъ (*), 32. Великое благоиодучіо для че- ловѣка. быть въ такихъ обстоятель- стшкхъ, что когда. страт:тп его яне- рлгі.нъ въ него иы ели быта злымъ, опъ однако считаетъ себѣ з.ъ по- яезяов не быти злымъ, 33. Надлежитъ, чтобы закопа, ш> елпгсу вошажно, оредохркая.ш беэ- опкеноиъ каждаго особо гражда- нина.
- 251 — 34 Равенство всѣхъ гражданъ состоитъ въ томъ, чтобы осѣ под воржоіш были тѣмъ же анконамъ. 35. Сіе рзленство требуетъ х)0- ропгаго устиноменія, которое вос- прещало бы богатымъ удручить меньшее ихъ стяжаніе имѣющихъ и обращалъ собѣ ігь ообечвениую пользу типы и званіи, поручен- ныя ямъ только, какъ праьнтс.и.- ствующимъ особамъ государства. 36. Общеетвенпзл или государ- ствеявдл вольность не въ томъ со- стонтъ. чтобъ дѣлать все, что кому угодно 37. Въ государствѣ, то есть въ со- браніи людей обществамъ живу- щихъ, гдѣ есть законы, вольность но можетъ состоять ни нъ чемъ маемъ, какъ въ возможности дѣлать то, что каждому надлежитъ хо- тѣть, и чтобъ пе быть пріпгуждепиу дѣлать то. чего хотѣть но должно. 38. Надобно въ умѣ собѣ точно и ясни представити; что есть воль- ность? Вольность есть нріьо мо то дѣлать, что законы доллолянть; и ежели бы гдѣ какій гражданинъ могъ дѣлать иавініііыи зішрещаемов, талъ бы уже больше вольности не было, ибо и другіе имѣли бы р«шнкъ о>‘ разомъ сію власть. ЗѴ. Гоиударсгаепнал вольность въ грожданивѣ есть впокойстао ду- ха, происходящее отъ мнѣнія, что всякъ іяіъ пнхъ собственною на- елаждпется безопасностію. в чтобы ЛЮДИ ИМѢЛИ СІЮ ВОЛЬНОСТЬ, подло- жить быть закону талону, чтобъ однігь іраждалшп, пн мс-п, бояться другого. а боялись бы всѣ однихъ заодинъ. 2. Г.шва X О обрядѣ арміи кальнаго суда (®). Щицкк-г. V, Кшсм хЬрд іччигпос-пг прг- стуыі'яіПі 205. Намѣреніе устанпнлелігыхъ наказаній по то, чтобъ мучити тварь чувстпамп одаренную; пни іга тоть конецъ предписаны, чтобъ вос- ггрепятепіовоть виловатому, дабы онъ впредь ве могъ вредить об- ществу, к чтобъ отвратить согра- жданъ оть «дѣланія подобныхъ пре- ступленій, Для сегО между інѵкааа- нілмя надлежитъ употреблять та- кія, которыя, будучи урппиевы со преступленіями, ппечатлѣли бы къ сердцахъ людскихъ начертаніе са- мое хилое и долго вребшшощее, и въ то Же самов время были Сы мень- ше люты надъ преступкиковымъ тѣ- ломъ, 206. Кто не обгоняется ужасомъ, ііндн въ исторіи столько шіріир- гкикъ и безполезныхъ яучепііі, пы- яеканныгь в пъ дѣйство произве- денныхъ безъ махѣііпкиго совѣсти за- пора людьми, дыпшіми вебѣ нмя про- мудрыхъ? Кто ян чуистнунтъ ппутри оодзюгапіл чувствительнаго сердца при арѣлищѣ тѣхъ ‘паелчъ безча- стныхъ людей, которые опыл про- терігѣііали и вр&гврпѣввють, мію- г.ъжды обваленные во преступле- ніяхъ, сбыться трудныхъ н немогу- щкхъ. часто соплогеоиыхъ оть по знанія, а иногда отъ суевѣрія? Кто ножеть, говорю Я, смогрѣті- па рас- імр<йаіі! енх'ь л>.:-дой, еъ лелнхп- мп пріуготовленіями отпр&р.і ПГМ06 людьми ж«, нхъ еобратіею? Страны п времена, въ которыхъ казни были самыл лнлѣйіиія въ употребленіи, суть тѣ, нъ которыхъ содѣвалнсд беззаконія еамьиі бг’зчглйиѣчиыл
- 252 - 207. Чтобъ пп казаніе произвело желаемое дѣйствіе, довольно будетъ и топ», когда зло, спимъ прнчлпл- емое, прі-іюоходіпъ добро, ожкдал- лой игъ преступленія. прилагая въ выкладкѣ, показывающей превосход- ство зла надъ добромъ, также н иавѣстиость наказанія несомнѣнную и потеряніе выгодъ, преступленіемъ пріобрѣтаемыхъ. Всякая слунзгостъ, преходящая сіп предѣлы, безполезна и слѣдовательно му'итшск&я, 208. Естълн гдѣ закопы были су- ровы, то они пли Перемѣнены пли непаімиъ’піір злодѣйствъ родилось отъ самніі суроноспі закоповъ Нг- лпхості, наказаній должна относима быть къ настоящему состоянію и къ обстоятельствамъ, иъ которыхъ ка- кой народъ находятся. По мѣрѣ какъ уни живущихъ въ обществѣ прсеа-Ьищіглтл, такъ умножается чувстнптельиості. каждаго особо граждллпіпь; л когда по гражданахъ возрастаетъ чунствйте.іыюсть, то па- дибно, чтобъ строгость наказаній умалмлдся. Вои|»исъ ѴШ, Кдігія врвдгліп еямыялЪЙ* отіиггі’.іъпып іи предупрежденію престу- пленія? 210, Гораздо лучше предупре- ждать преступленія, икали нака- зывать. 241. Предупреждать престу ил о лія есть намѣреніе п конецъ хо- рошаго захоітоііолижніічь'сгва, ко- торое пн что ипгю ость. какъ вс кусстао приводитъ люді іі къ саг ному совершенному благу, или оста бдитъ между ішми, естьли всего псхорешгп. нельзя, самое имѣвшее зло. 242. Когда запретимъ многія дѣй ствіл, слывущія у нраиоучителеЙ средними, то тѣмъ не удержимъ преступленій, могущихъ отъ того воспослѣдовать, ио произведемъ чрезъ то еще новыя. 243. Хотите ли предупредить пре- отуплшгія? Сдѣлайте, чтобъ закопы меньше бліпх>дѣтельетьоьа.ін раз- нымъ между гражданами чинамъ (а), исколи всякому особо гражддвшіу. 244. Сдѣлайте, чтобъ люди бо- ялись законовъ и ішкого бы кромѣ ихъ но бояляся. 245, Хотите лп предупредятъ пре- ступлнниі? Сдѣлайте, чтобъ пр<>- свѣщеійе распрострашглосв между людьми. 246. Кинга добрыхъ законовъ пе что мное есть, какъ недопущеніе до вреднаго своевольства причинять зло себѣ» подобнымъ. 247. Еще молшо предупредитъ преступленіе пагріикденіемъ добро- дѣтели. 248. Наконецъ самое надежное, но н самое ірудпѣйшее средство сдѣлать людей лучшими есть при- веденіе въ совершенство воспитанія. 3. Глава XIV. О воспитаніи (*). 848. Правила воспитанія гутъ нер выл основанія, пріуготовляющія насъ быть граясдапами. 349. Іыіждлл особенная семья дол- жна быть управляема по нркмѣру большой семьи, включающей въ себѣ воѣ частныя 350. Нніюзможно ддті> общаго вос- питанія нногочислелноиу пароду м вскормитъ всѣхъ людей мъ нарочно для того учрвщѵ-нныхті домахъ: п для того аозввао будетъ устопгиппъ л> Сосліміигмъ.
- 253 — нѣсколько обсццхт, правилъ, могу- щихъ служитъ вмѣсто совѣта всѣмъ іодіподйпі. 1. 351. Всякій обязавъ учить дѣ- тей стоить страха Божія, какъ на- чала всякаго цѣломудрія и вселити пъ йіт. псѣ тѣ должности которыхъ Бои, сть насъ требуетъ къ десяти- словіи своемъ, и правпсллтизя на- ша постойная греческая вѣра во пра- вилахъ н протахъ своихъ пре- д аліяхъ. 352. Тикж' вперити въ нихъ лобокь въ отечеству и поладить ігхъ имѣть пі'ттепів къ установлеи- ицмті гражданскимъ законамъ и по* 'гнтать пранительства своего отѳ- чостаа, какъ пекущіяся по волѣ Бо- жіей о благѣ ихъ па зеімлп, о ГІ 353. Всякій родитель долженъ воз- держиваться при дѣтяхъ своихъ, нн только отъ дѣлъ, но н отъ словъ, клонящихся къ пепрплосудіпі и на,- енльстъу. какъ-то: брани, клятвы, дрокъ, нелкоіі жестокости и тому подобныхъ поступокъ (а), Л ПВ ДОЗ- ВОЛЯТЪ я тѣмъ, которые окружаютъ дѣтой его, давать имъ такіе дур- пы<* примѣры. 8. 354. Онъ запретить долженъ дѣ- тамъ и тѣмъ, і.пп около нихъ хо- дятъ, чтобъ но лгали, ниже въ шутку; ибо л-:-жъ изъ всѣхъ вред- нѣйшій есть порокъ. 355. Мы присовокупимъ здѣсь для піегиілопія всякому особо человѣку аі Пиступка (ЖШ. р.>. то, ’гто ужо кллпчатаво, какъ слу- жащее обпііімъ правиломъ отъ васъ ужо уатзишишиіыігь и еще усттшо- лллеиымъ для воспіггавія учили- іцлмъ и всему обществу. 366. /Должно вселятъ въ юно- шество страхъ Божіи, утверждать сердце пхъ въ похвальныхъ склон- ностяхъ и пріучать нхъ къ аспо- нательнымъ и приличествующимъ состоянію кхъ пролиламъ; возбу- ждали въ нихъ охоту къ трудолюбію, и чтобъ оии страіиіиясл празд- ности, кикъ источника всякаго ала и иблуждоиія; научатъ пристой- ному въ дѣлитъ ихъ и разгово- рахъ поведенію, у’гпшостм, блого пристойпгк'ти, соболѣзнопанію о бѣд- ныхъ, иесчалтлшіыхъ и ото раще- нію отъ вшгигхъ пр.-дерзостей; обу- чатъ нхъ домоетроптельстпу во всѣхъ онаго подробностяхъ и сколь- ко въ ономъ есть полезнаго; отирзг щать нхъ ото, мотовства; особливо жо искореняли пъ яяхт. собственную склонность къ опрятности п ЧНСТОТ’Ѣ, какъ на самихъ себѣ, такъ в па прп- надлечкащихъ къ нннь; однимъ сло- вомъ, всѣмъ тѣмъ добродѣтелямъ и качествамъ, кон црцнаддежзтъ къ добрум у лоепптапію, которыми нъ своо время могутъ <>пп бытъ пря* мини гряждиппми, полезкынв обше- огни, членамъ и служить оному укра- гоеліемъ» (6). Б. Комедія; о время! (1772) (и> ДЪЙСТВІ Г< I янлипк і. Нсііунтовъ, Мнвря. Мавра. Повѣрьте, что я гояорю пралду. Вы по можете ее видѣть
— ‘2Л 4 Она. теперь молится, н л сама воѣгя жъ вей въ горницу пп смѣю. Нѳпустовъ. Да. раапЬ оаа цѣлый день ИПЛПТ.Я ? Когда л пл приду, всв говорятъ мнѣ: ш вринл. поутру была, она у заутрени. л теперь опятъ па молитаѣ. Мавра. Л все тикъ у нагъ вре- мя проходитъ. Нгпустовъ. Молиться хорошо; од- иахо с-сті. въ жизни нашей и дол- жности, которыя свято наблюдать мы обязаны. Неужели онъ и день и ночь насквозь молится? Маора. Нѣтъ. Упражненія паши перемѣнки; чдп.лп все идетъ сло- «и. порядили.: иногда у косъ обыкновенныя службы, иногда чте- ніе мипеП-четіѣ. а иногда, иокмлувъ чтеніе, боярыня П.ѴПЛ нзнбдпть про- повѣдывать иамъ о молитоѣ. воздер- жаніи и постѣ, Непусговь. Слышалъ я, что гос- пожа твоя хапзкиті. мпого, а. О добродѣтеляхъ ея мало л сдыхалъ. Мавра. Правду сыпать, и я мпэго о томъ говоритъ но могу. О постѣ и воздержаніи твердитъ опа всѣмъ СДОИМЪ людямъ весьма часто, в счіоб- лпло при раздачѣ ігііслчипы п указ- наго, Сама жъ никогда столько при- лежя' стп іп. молитвѣ по показы- пасть, какъ въ то промя, когда, лри- ходя къ пей должники, требуютъ отъ ией за ззбрлішыо по счетамъ товары платы. Они, швырнувъ <'ДППОЖДЫ въ меля молитпешшкомъ, столь сильно голову мнѣ расшибла, что я съ не- дѣлю лежатъ принуждена была: а за что? з.-. то только, что и пришла но время почерни доложить ой, что купецъ пришелъ зз деньгами, ко- торыя она, занявъ у вето во шести м|юцеіггосл., отдала въ ростъ по іпсетадішѵпі со ста, «Проклятая б«з- божлппа, кричала опа. на меня, та кой ли телорь часъ? Пришла ты, какъ сатана, «скушать меил свѣт сними суетами тогда, когда леѣ мы- сли мои ззляты покалкіемъ и отъ всякаго о свѣтѣ семъ ионочонія удалены», Прокричавъ съ великимъ сердцемъ сіе, бросила мкѣ въ ни- сокъ книгу, Посмотрите, к теперь еще знакъ остъ; ко я мушкою аа лѣплнваю его, Не можно никахъ къ ней примѣниться, странный весьма человѣкъ: иногда по хочетъ, чтобъ ей говорили, а иногда и въ самой церкви сама, безъ умолку п беаъ кон- ца болтаетъ. Говорить, что грѣшво осуждать блнжняп), а сама всѣхъ судитъ, о всѣхъ переговариваетъ; ООобливо молодыхъ барынь терпѣть во можетъ, и кажется ей, что опѣ кеа не такъ дѣлаютъ. какъ бы, по мнѣнію ея, дѣлать надлежало. Непустовъ. Радъ л узнать ея права,; это знаніе поможетъ мнѣ иного въ дѣлѣ п жгшпъбѣ гоепп- дшіа Молокососоьз, По правду ска- зять, трудно жъ ему будетъ ужи- ваться съ атакою бабушкою: она или изъ дона его выживетъ, иля въ могилу вгонитъ. Сама жъ оиа тре- бовало. Чтобъ иы къ Москвѣ прі- ѣхали, чтобъ условиться о внучки- ной свадьбѣ. Мы для того, отиросясь на двадцать на довить дией въ от- пускъ, ивъ Петербурга сюда при- скакали; и току уже трн недѣлю какъ, жквучп здѣсь, всякій день о томъ домогаемся, а опа нелкій деш, новыя находитъ къ тому прелят стаія. Памъ приходить уже срокъ и мы должны немедленно возвра- титься. Что-то будетъ еогодня? Она обѣщала дать рѣшптельшю слово,
— 5ББ — хотя я къ тому іі начала лижу, Мавра. ІІотершітѵ, сударь, псмію ГО; послѣ вечерни, можете» быть, вы р<- увпдпто, а прежде итого времени ика неохотно госта! принимаетъ. Непустоеъ. Да маѣ сота много кон о чимъ переговоритъ съ п+*и\ и д.ыі того скажи ей, что л здѣсь; авось-лпбп опа и пуститъ пени къ себѣ. Маар.т. Нѣть, сударь, я ни изъ чего къ ной пе пойду. Миѣ или битой, или по крайпеіі мѣрѣ бра- ниной быть. Она. и безъ того ча- сто на меня гнѣвается п надыраеть пеня басурманкою и, то, что иногда чігпы-- л Ежимѣгячпыл епчппешн, а ітогда а Елв№шц|1 (а). Непустомъ. Да ты можешь ей ска ватъ, что я усильно прошу ве ші- дігп. Мавра. Кой часъ вздерни отой- детъ. то и п пойду гь пей, а пе прежде. Однако далѣе шести ча- ечві. и пе совѣтую вамъ оставать- ся, Вт- ігго время наѣдетъ къ вей довольное число подобныхъ сй ба- рынь, который ибЫкволениО забавля- ютъ еѳ вѣстыиг. яэт. всѣхъ угловъ города собранными: иѳршюиірииа- «:ть п злословятъ всѣхъ знакомыхъ, перебирая ихъ пи христіанской люб- ви всѣхъ на перечетъ; увѣдомляютъ о исѣхъ Петербургатіх'ь новостяхъ, къ нимъ прилыгая. примышляя; од- нѣ убавляютъ, другія прибавляютъ. За правду пикто въ атомъ собраніи по отнѣтсиіу отъ; ди того яшъ дѣ- ла пѣтъ; лишь бы всѳ было выгово- рило. что слышали и что къ тому ПрОМКСЛИЛИ а) Періодически орШЛяшв, падявап- чичіеи Миллеромъ. ІСлі-ы-ЛІШДЪ—ПиігЬстЬ- Напустивъ. Да по крайией «ѣрѣ оставятъ ли пасъ хотъ поужинать ? Какъ ты думаешь? Мавра. Сомнѣваюсь. Какіе у пост- ницъ ужины? Непустовъ. Какъ? Да развѣ отъ евупостп вы поститесь? Вѣдь се- годвл н день не постпый. Мавра. Я того точно но говорю, только... только... иы лишнихъ го- стей не любимъ. Непустовъ. Говори со мною. М*в- рутппа, (угкровеппѣе. Какъ тебѣ гос- пожи своей но знать? Скажи мнѣ правду. Мнѣ клжетсл, что опа на- поллепд суевѣрк-мъ н пустоспит- ггвпмъ. а притомъ и весьма ала. Мавра. Пѣть, сударь, я іпі взі. въ долгихъ молитвахъ и пъ на- ружныхъ обыкновеніяхъ и обря- дахъ, тотъ барыню мою безъ по- хвалы не оставить Опа наблюдаетъ прото дни праздничные; іп. обѣднѣ псякій день ѣздить; свѣчу предъ праздникомъ всегда ставитъ; мяса по постамъ но 'ѣсть; ходить въ ілерстлпомч. платьѣ.,, да не поду- майте, что изъ скупости... и пе- аадпдігп. всѣхъ тѣхъ, пои ел пра- ввлшъ по слѣдуютъ. ІІЫЕГІ'.ПИШХЪ обычаевъ И роскоши опа терпѣть ни можетъ. а любитъ и хвалите. ста- рину и тіі времена, когда она пят- надцати лѣтъ была, чешу уже те- перь, благодатівю Божіею, годпкові. пптьдесятъ и слишкомъ минуло. Непустовъ. Что касается до ны- нѣшней роскоши, л и гакъ оя пе люблю, п нъ итомъ съ пою весьма согласевъ. такъ равно, какъ и ста риипую искренность почитаю. Ли хвальна, весьма похвальна, старян- ііііл лѣрппсть дружбы и таердов на- блюденіе даннаго слова, дабы въ
- 25В - иосодаржагйн его яв было стыдно! Пъ атомъ п симъ л одного съ нею мяѣпіл. Жгить, по истинѣ жаль, что пинѣ пичсму ни стыдятся, я хногіе молодые молодцы, произнося ложь и обманшяьи заимодавцевъ. и бои- рипъкп, дерзко прчтпзъ мужей по- ступая, мало отъ чего когда крас- нѣются (т)* Манрз. Оставимъ ото. Въ платьѣ и головппгп» госпожа моей уборѣ пайдоге вы совершенное изображе- ніе прародительскаго покрои, иъ ко- тороіпі опа п пе малую добродѣ- тель и чистоту припои, поста вянетъ. Неп угловъ. Ди почему нЛ праро- дительскіе драли? Это не что но- вое. какъ пнчнго нвзиняаиці! обы- чая, коихъ оил съ нравами пли но различаетъ, пли различить ди умѣетъ, Мавра. Однакожъ. по мнѣніи гос- пожи моей, чѣмъ платы? старѣе, тѣмъ болѣе почтенія достойно, Непустомъ. Скажи жъ мнѣ, пожа- луй, что она въ цѣлый день дѣ- лаетъ? Мавра. Да гдѣ мнѣ все ото увп- ингнъ ? А тѣнь болѣе высказать ни можно; вы смѣяться станете. Но пусть тмъ; нѣчто вамъ разскажу. Она нстаитъ поутру пъ шестъ ча- совъ, и, слѣдуя древнему, похваль- ному обы’іаю, сходитъ оъ постели па босу йогу; сошедъ, оправляетъ иродъ образами лампаду; потокъ щючіггпгті. утреннія молктъы и ака- ѳиеті-, шутомъ чешетъ свою кошку, обираетъ съ нел блохи п поетъ стахъ: блаженъ. кто и скитпы иі« .іугтъ! А ггрп семъ пѣліп и нагъ такъ згц миловать пднолигь: иву іи вощвчипой, шгр> тростью, а ппут бранью н проклятіемъ. Погонъ на- чинается ЗаутуИ'ВЯ, во дроки кото- рой то бранить дворецкаго, то шеп- Четъ молитвы; то посылаетъ ярю- викпршнхся наканунѣ людей па ко- нюшню нороть батожьемъ, то по- даетъ пппу кадило; то со внучкою, для чего опа молода, брапится, то по четкамъ кладетъ поклоны, то считаетъ жениховъ, за кого бы внуч- ку безъ прігдапаго съ рукъ сжить, то... аі Постойте, сударь, л слышу шую.: поръ мнѣ отсюда убираться. Конечно,, госпожи мод идетъ; боюсь, чтобъ пасъ вмѣстѣ не застали: вѣдь п Нотъ знаетъ, что ей ва мысль придетъ. (Отходитъ), ЯВЛЕНІЕ 2-е, Аам<жмлпмеа, Нсиустоіп.. Ханжахмна Л, гоеиидат. Непус- тоііъ. н и но знала, что вы здѣсь, сударь. Непустовъ. Ни ноліѣі'иГ'гесі., су- дарыня, что я пришнлі отдать вамъ мой поклепъ. Вы изволите спать, кнлую я то васъ нужду имѣю, Въ вашей волѣ теперь выдать внучку вашу .-.и господина Молфососоаа и со мною о приданомъ уыввнтьея- Ханжахииа. Адъ, йаіпошка. мойі Да какъ мнѣ на эіо рѣпіпгъся сего- днл? вѣдь подумай-ка едмъ; ОТО дѣ- ло тажово, что требу'ѵп. многаго размышленія. Я должна и того по смотрѣть, съ чъмъ бы мпѣ П СИМОЙ оетмыіж. Человѣкъ и бѣдный; идо- вье мое дѣло: откуда мнѣ чти взять? Пусть плыо люди х<яъ л гоиорн’Л-, хоть и кричать о моемъ богйс.тиѣ, да Богъ-то вѣдаетъ, что л по могу іішрпдіггь внучку свою большимъ приданымъ. Къ тому жъ оеіюдші духъ мой такъ боавоКОвнъ, что л и
— 257 — съ мыслями по могу собраться. У моти столько печали, столько нуждъ, что п конца имі пѣтъ, такъ 'гго п при молітгѣ мой свѣтъ поною миѣ во да«<п>. Рмвуднтс* САЮІ, какъ МІГІ. бѣдной но горитъ: пси дорого, да КЪ тому 2ГЬ люди,,. Непустовъ Правда, судирыли, г шгь дюде.1 много на сліітѣ; но п;і>п. пъ ни пі-рѳіѣлмъ; остлиппі ихъ и егалемгъ о споемъ дѣлѣ гово- рни». Вы порто, что плмъ долго здѣсь жить пи можно. Срокъ близокъ: къ командѣ ѣдать надобно, И тюп< уяо три дпи пи пэаолизи мовя и Моликососада обнддежныигъ, что се- годня дддпте намъ ргі.пінгеіьинП от- пѣтъ; пожалуйте, мсппдшпъ' свое сло- во. Жидокъ итогъ мшодей чг-.тпггѣкъ будетъ, если <отъ попусту ваадъ и впередъ лроскашиъ билъ долженъ! Ханжахика Я не то, сударь, го- ворю: изводъ симъ разсудить, можно ЛИ . П*»х» йіюму быть духу, если съ кѣмч. то случится, чти едіідалось спгпдал со мною/ Я обѣщалась, чтобъ до почерни положить пятьдесятъ пп- кдонпвъ передъ обраломъ, которымъ моя покііЗвяй бабушка блаіч>едовпла покойную иою матушку—ік мнпппть, Господа! 1! дашь томлю пачіид, шгь гляжу вошелъ маминъ (а) сынъ и стоить, какъ демонъ, нъ горницѣ. Я ому ПИорю: „ПОДИ вопъ, не міппаіі мнѣ. проклятый, моллтьел“; а адъ мнѣ пъ ноги; >і п и» другой радъ ему молииж: „поди ты, сатана, эоілЛ; а опъ. ничего пн говоря, сонъ мнѣ въ руку бумажку, да самъ и тшпдгъ. Какъ ни думаете, что въ стой бу- мажкѣ папнпмю? О нвемыыешиш тварь! О демонское вавожденіе!... я) Мама—иоривлтпии Т. I. Галаховъ. Іійториміьліітвр. хр. Опт оечѣлглм простъ и хнихісаія— азднпьсн. Мнѣ. дескать, тридцать уже лѣтъ; мать де мот у»гѵр-чі. об- пилъ, обмигь иекому... II для того жениться! Экая потодпица! II опъ жениться вздумать! Эвпгь щадишь оігь меля въ такое сердце, нъ такое, батька мой, сердце, что я и число покювояъ поиабыда, и до ииш, сколь- ко ш.ілімкпла, п сколько еще класть кндобпп. Однакожъ лелііла ого вы- сѣчь 11 иелоЖпіЪ женитьбу ту пв ешшѣ: поіибудг-тъ <ягъ у мспл мѣ- ппт. мпѣ класть поклоны! Непустовъ. Да вѣдь и опъ чело- вѣкъ, сударыаи; вь томъ только «ѵ> пеосторожниста, что помѣшалъ иам'ь считать покдппы; а можетъ быть, опъ п по впалъ, что ли на моліггвѣ. Ханншина- Что за нвосгорож- нсстг.1 Какъ ему по звать, что и мо- люез? Я витъ всегда молтпсл Зачѣмъ ему жениться? Я бъ ого ииггрнгла, ио то бѣда, что кипѣ о по... О, II такъ осердпліич., что вся и теперь дрожу! Непустовъ Тліэда великое дааді:'' іііе можетъ иовдедіп?! ваше адпродье, Остішімъ птп; станемъ говоритъ о пашемъ дѣдѣ н о .-ірцдано.ѵъ внучки Еіагпі'О. Ханжахина. Вы пе можмо повѣ- рита. кокъ много мнѣ доеаэздажлч»! Я не иѣдаді, какъ я отъ сердца по сю пору сдіе ив умерла. Па міілдто- то п не столько еще сержуся; но погаііак дѣвка, которая—прости ме- ня, Господи!—ему па пи-ір вѣшппт- сіі, та-то м.п б декадой! Лд дамъ пю д еб .ъімуш-тпо! Непустойъ. А для чего жъ би еЛ пойти ааиукъ, коли ея дѣта уже такілі Каюка хина. О, іпимиі она сквер- оил тварь!
— 258 — Непустовъ. Вы потатлеге, суда- рыня, моллтау должностью, равно шікъ и я; но вѣдь и гн«ісхо»кд0п1е н любовь къ ближнему есть тмях* .юдкноеги, анкоиоіПі номъ придпп- садныя. Ханшахииа. Очепъ хорошоI Ив- рЯДИОО ППКЯ'ШЛЪ илъ ко мнѣ ѴШИІ- хождеиіг и любовь! МеракІЙ мадыП' Помѣшалъ мнѣ въ счетѣ поклоновъ! Непустовъ Дѣляну выдать замужъ ‘тамгъ ііоклыкіиъ, сударыни. ХвнЖПхина. Хорошо, батька мой, со стороны тагл. разсуждать. А мнѣ вѣдь не бросить жн ни улицу даиіги! Гдѣ пхъ нмьмешъ? Вотъ мучку на- добно видать, м самой также пожать рінв хочется, да е:це п атініиіъ мерз- кихъ жеиа; а «се-тала дай ’гго-іш- Судь: только в затвердкіи, что діь1 л.ъ дай; пѣдь что больше хдшь, то больше у елмой убудоіъ. Подлежало бы прдшггельству-то слѣдаш. такое учрквденіе, чтобъ опо вмѣсто насъ ліідпй’Ти оы пкпіпхъ при жнтпъбѣ сгабвало. Правду ейи&ть, вѣдь оно обо мамъ въ гоеуддрстпѣ-то печнся должно. Ди поло, то! Нинѣ шло- го во смотрятъ! Непустовъ Прамтяльспю имѣетъ довольно истеченія и расходовъ и болъ тпп», чтобъ снабжалъ натягъ людей, которые нонъ служатъ и, сдѣ- ДОВДТеЛЬНО, на нашить рукахъ быть должны. Но пожалуй, сударыня, за- будь ото, в станемъ говорить о пд- півіі свадьбѣ н приданомъ внучки вашей. Господипъ Молокососовъ ско- ро сюда будетъ и станетъ простъ шшіеги па то совдволвпія. Хвнжахина. Онъ молодецъ иврнд- пый; л его іга въ чемъ не хулю и япчічо нирочшіГп пъ ишіъ но иижу. Когда бъ зти прщиятые иоия по разсердили. го м жетъ быть, что я и подумала бы, что бы ян> внучкою- то дать,,. (Мавра вада&тьр Чего гы хочешь, Мавра"'’ ЯВЛЕНІЕ З-о. Ханжа.тынп, Яелу<'п?™ъ, ЛГасрп. Мавра. Васъ спрашиваютъ, суда- рыця. Сосѣдка ввхпа имѣетъ нули* слова дна -три съ ілмн мпдаптъ. Ханжахина. Шгпугтчмуі. Пспро- гпѣшіЛви, пшк.'.луй: л на чюгъ выйду; бѣдная вдова, жшш, діюрппсісая, мопл сіпіашмялетъ; откаалті. пе могу, люблю бѣднымъ помогать... Моира, побудь ш сдѣсь; я тотчасъ назадъ пряду. ЯЙЛМІІЕ 4-е. Я^нуг'ямяпі, Мавра. НѳпуСТОВЪ. Чудпая женшлна! Малра. Зпаего ап, въ чемъ состо- итъ помощь, которую ока бѣдной падлъ хочетъ днпряпхѣ?9табѣдняж- ка отъ нрайпей ішн.егы ішожіид ей по стѣ рубляхъ полотую тпбгаярну, которая втрое того стоятъ, и ндатигь нп по подупплткііѣ па ппдЬлю росту. Теперь пришелъ срокъ; заплатить ей ынчГ.мь; такъ Пекшія, чтобы н ноиси еще тябдкіфіиѵ та не пропила. Непустовъ. Возможно ли столь без- совѣстно пщтгупатъ? Но шиуіттшгѣ со ста на недѣлю!.., Снадывмтгь, что госпожа тпок чре .гь мѣру богата, что у пей тысячъ <х> сто въ росту ходить; кіось ой не стыдно бодть по ПМуловЖВѣ РОСТУ па недѣлю? ,І,а аще съ кпго? Сь бѣдной вдовы! Сходно ли ито съ еи моліпълми н постомъ? Мавра І лигь бы то ни было, толь- ко вто тяіть... Дадвад, сударь я не
— 259 - іиеаалллл вамъ, ваігъ иин. дооь про* впадаетъ; пііиилшш. ли днелушнті. околчааіе? Непустовъ Ниридно. Я готъ в лшбопытепъ дослушать. Мавра. Сктіикніинеъ мы у яаутре- пв, иисліі кигориб чштаогь она кааіл- 7" оеиблпиыя отъ сильаага искуше- ніи миднтьи. Напустовъ. Какъ? Оиа искупкчйл б. лтея? Оплотъ искушеніи милитеа? Дн вѣдь еП уже семьдесятъ лѣтъ! Мавра. Ди гого ивтъ нужды... Когда опа ати ммптны читаетъ. то уже, крикѣ колли, инкіч» къ ітеП къ образцуы іп-і'-ыі ии смбогь... Пооіплі- чтігіи отъ сибліиіпа молитвъ, пявилитъ О'.ІЛ ПѵйГН КЪ ІІДШлМіуіЩ гдѣ обм<5- глетъ пыль и циститъ вещи, кои у япЯ нъ взкдадѣ, перні-катримитъ крѣ- пости и шиитднш, считііигь деньга и игъ мѣтка въ ыѣішпгь пересы- плетъ. Тутъ, кромѣ Бога, какъ опи говоритъ, ппкти симдѣгйдемъ быть пі- долженъ; л мяѣ кажется, кромѣ черти, ішігіо гамъ но бываетъ... По- томъ пПл одѣнется, то-ѳеть чулки ва ноги и шубу па грѣшное тѣло па- дѣаетъ—н поѣдетъ къ обѣднимъ. От- слушаетъ опп. по равнымъ цорквамт, І-ішплгъ и леэдиась «.бѣдна днѣ-грп м столько же опкють молебновъ. Въ церквахъ даетъ ова спидппья подоб- пымъ себѣ старушкамъ, ршкказы- ваетъ инъ и отъ нпіъ сбираетъ вѣ- сти рэдныл, и здѣшнія и петербург- скія, одіюігъ, иа1.» всЬхъ ДОМОВЪ сплетни, которыя овн, выправивъ, прибавивъ и укрытъ благочиніемъ, раапощпа, послѣ обѣда и послѣ обык- новеннаго съ чахп, нремши □:. каиа- пс отдыха., явь домч нъ домъ, рая- сгалыніш всѣмъ, кто хочетъ и не хочетъ слушать. Потомъ, или мкмо- ѣдимъ гдѣ въ церкви или дома, отслушаетъ вечерю, послѣ потор* П '•берут-л къ веЛ л-к'имыл ея гостеИ- кя п выведутъ новыхъ «щв пЬвтеа. Нвпустоаъ. Кто же іип любимыя ея гости? Мввра. Сосгршіаой, іхмшоаы БѢст- иакініа, ,тп гослизд Чудіинид, Пер- вая жемадта, нсевіиішацц нывокіпЛр- на, пѣі-пліщішд. одрѣ-пша и любитъ при стдристп наряіы, л воеиДднпіі очннь іитблнші: всякій девь новый у ной црлм Ьгы, всего ипа бопси, оте всего цбмкравггъ, сун-р.ѣрп.д до беико- ігечнпети, боптмолі.на ивъ пышпости, м лѵвка безролі: у дшіл, а молей ны одиз- цозгь поетъ шчігда нъ долгъ; ссор- щица, сіиіупппід, Ф.чжтщпа и лжяпя талъ, какъ богѣо ишгги бытъ Не ножетт». Вотъ ихъ хардх... Но ппп„. шш... бириия идетъ ЯКЛЫІЕ 5-е. Хансмсюлина, Ясмрг?погв, М(юр<) Ханжахмка Жалка бѣдши вдсюлі Пятеро у иня ройлтнш-’къ, а шг.Ъ- ѣотъ нечего. Я по янмо, для ччіго прщиггольстію по валр-?щіи.пъ гашімі. бѣднымъ хнещться. Да полно, чти? НыіНіче- и пи въ ч«ыъ смотріпіъд-те пѣгъ; да кому і емогрѣтъ?... А ивъ атшиіхт. свадебъ, кромѣ пшцпхъ, ни- чего пп шдходпп» Мавра, лялп-чка сваритъ намъ кофе. ЙВ.ТЕШЕ б-е. Аганлакгигщ. Непуановъ^ Хднжахниа Я гакъ ічшерь нсліу- ікалясь, что чуть лгива. Капъ рядго- мрпыл я съ сосѣдкой, то вдругъ углыптла,’іто въ спальнѣ миізі чти-ти иообычдЛіто застучало. Я лоб’ѣжада 17е
— 260 — тузи, и... аіъ! горе мое... бѣдная л грЫнопцаЛ.., и унидѣдц что упалъ съ ппдтлі любимый похабнаго моего мужа муртшыЛ горшечекъ, паъ воторхіч» енгь пстгда «стачную кіпіу куппичіть ииіимвл; упадъ, блтшппиц ди м въ дребюгп разбился; а въ гпрвяцѣ-та ішкЬгъ пикого не была. Это по передъ добромъ? Вова, но умереть ди шгЬ иди внучкѣ моей? Неяустоаъ, Чего отого баяться, суирипя? Мозгстъ Гилъ, кддіга или мышь еронплд горшокъ съ полки.,. Пора, сударипя, говорить шить о дѣяіі нашемъ. Хвншвхина. Такъ, банки; ви мн- чеагу ныиѣче ао вѣрите; у насъ все натура.., все натура... (а). (Дошелъ, гарсбияотъ /мьчь Маара). ЯВЛЕНІЕ 7-й. Тѣ же и Лймгра. Мавра. Сестринъ ваша пріѣхала, сударыня, в сади, идетъ, ЯВЛЕНІЕ <е. 22одяяккач>. •Хан.жалияіі, Нипу- етпоітъ, Мавра. Вѣстнияовя. Зіу&пгп уП, сестрицъ матушка. Я билъ души къ тебѣ сни- кала. Знаешь ли ты, какую чудную «•ллжлли евплбу? По всему Городу скалываютъ (ди у го и ігь апатпымъ боярамъ дошло), что будто ты м Моюкооосова научку свою аидлешь? Стато'шоіэ ли этѵ дѣло? Видать дѣв- ку оа такого вдг.ампіго дурака! Да еші> и иаші.'П фамиліи дѣвку! Я нго... < даъ :яякогп (укавывйеяіѣі епіо опа- аі Тутъ Хппхпгппа плѵметцітъ па то, пто лвд& обравопавігип ілбыкіняюгь мпо і іл ішеггл ипачЯф пе суепТірітъ. а. еді- дѵд оаукЪ, ффыіезшюгь мхъ ших-ихіами природы. Ж СЙГЪ И ТОІ’ДП и глупъ и спесивъ былъ. Одшідоды пріѣхала я,,. я!—къ млтери вго» хотѣла нй игу ыгакхпъ сдЬлдгь... Оігъ быгь тогда дѣть до- яяти,.. Вошедъ въ горницу.., вѣдь МЫ-ТЯКИ Н6 подлыя... поклотымь я нсЬмъ; а оігъ, стой пъ углу, йгршп-ь мячикомъ, а пн мепл п не глядитъ; дд и по носъ ічж-ръ—нохумлй, м.ѵг- кд!—по поръ печеръ ко мяѣ я ио подошелъ, кт будто я уродъ і:я- койі Съ того іірешшя іг терпѣть ого не йогу, Кохая ягъ п піппвпгпа у него была! Да п матушка варліпаяпо у гпіго, пралду скапать, 11 іілучитьел- то было, НЯНЯ была д^іпчиіга пьл’г- кая, дудоіші±'ля< косая, глупая; а мать, ТЫ елма ппыпишь, дуршііа была вешшѣрнвд.^ О, сестрпігд, та по вѣдаешь со мйою &Ьды1 Я бъ даігяо уже была, да вотъ что сегодня го мзды сдѣиыонь. Я оѣхд въ клре-гу п пе успѣла нцѳ со двора съѣхать* какъ кучеръ мой, зшлвгішппісь. угомъ съ конелъ. Я думоа,4. йо вдѣть будь сказало! (йня ота*ешв«ЖЛ, ясъ Уергиапятлъ се5л за у го и огіуелятть сл," ХаНіЖаЕина, &п,ьцл чхп .ам-с. иооормшъ: Ахъі аестркпді*..) Я ду- мшкц что черпая немочь его убила; анъ тгь, шутъ, толпъ Ѵіыгь. Я кдні - пула людей, вѳхііла ого сѣчь; л по- карииікг. сгоѵнбо: онъ сѣлъ о его ^ѣгто, однако Ѣллшъ пакъ г.умагбрид- шлП, то вправо* то влѣво, а все по- впоплдъ. Ужъ я дргадц ЧТО СРГПІПЛ іо тебя не доѣду. Дна раза спало кааесо; іаа раза бурыя лошади йы- прлгьлнгл.; а сѣрыя* поекольэЕіупппгсь, упали Да полю, въ томъ но кучеръ вшіеватъ. Полпшл, слава Ногу! по- лиція ппче-гп на смотритъ. Улицы тпкъ сшивки, талъ скверни, что и Ѣздить П<МЫ5Н^„
— 261 — Мавра (сгь сторону}. Л таги не скажемъ, сто лшпада не к:іаяы, у волврь чекъ нѣтъ, и что упряжка слоерпоя! Вѣстнинова. Что ты лорчшш., Мл- пра? Мавра. Ничего, сударыня, я о по- лпціп говорю. Вѣстнияова. Да и ня въ чемъ пи- пѣ смотрѣнія нѣтъ. О, опія рмггіі- чѳ времена! Что-то изъ итого будитъ! Л л чуть жила доѣхала .♦ Смтріща, я всѣмъ бождлдсь, что ты ппучкв своей ол Моловососова ио выдашь. Ханжнднна, Всо Божья вола, се етрплд... Мавра, подлй-іга стулья. (Л/імгра йойіиъ сту.чья и еимъ битъ). Вѣстнияова. Мы можемъ, снстріг- пд, и адіпіь сѣсть (укйзьиал ни кумола, и соЛденгл). А лы не кп- іммиге ль тутъ? (Укаиыкле/пъ но стлал ъ: са-іится « Яслусмиті. авлепгк 9-ж Ханжахина, Впяиникооа и Не- пустое*. Вѣстпинова. Письма изъ Пстор- бурпь Ершили. Пишутъ, что вода тамъ тли* была пыспіи. что песъ городъ потопила, и люди во кро- вляхъ пигіілу мѣсто себѣ ннходіин. Непустовъ. Калъ же, сударшш? Развѣ водою ІШ'ИІ оттуда отпропла- па. когда такое посчаейв случилось? ВЬстиинова. Таіг... сударь, імл братья ничему не хотятъ нѣ-рсгпц од- видокъ ото гакъ. клісъ л слашыішс; да пусть Н вѳ погопули, гакъ ПО крайней мѣрѣ съ голоду тамо люди мрутъ. Во всемъ недостатокъ, ни о томъ пи правптелія'.тш), пи поля- іил в никто пр думаетъ. И л ещо црѳ-что ыию похуже отого: много і'.'УДгѵ іѣсі-.-й; і' ропшіъ-то только нѣтъ; да, и не все скалывать ладобщ). Пишутъ ко мпѣ нѣчто кодъ оГіпші- коіпг, одпахо л догадалась, что ото значитъ, Ханжахнна. А ч-и> жъ таиов, се- стршіл, къ табѣ іиппутъ? ВЪстнииова. Очень шипа сказать. Пишутъ... да... то’шо птпмп слова- ми пишутъ,.. «Если бъ вы ввали, какія у ппеъ къ ы.и дешш.!і гитивят- сл кру гык гори, го Пт. ни удивклись и хслужалпсь!» Вотъ какой обппшгь! Да л раауміііи, «о сигъ ладчіггъ: і.рутовьца горв-то яатѣватгел! Вы увидите. Я ничего по говорю; одна- кожъ л точно догадываюсь, сто ото аиічнтъ. Непустовъ. Все пустое, судауіиия; і ора, пакъ піра, и псігстні маслени- ку бываетъ; а ваша млпміиг гора, кромѣ эіышв, ничего ле уюдігги. Въ прежнія нрнмрпа во. бпдглшл доро- го ллачновли: прптукл.члп язычокъ, чтобъ мнныаа инъ пустого бредилъ; а пылѣ благодарятъ ыип> Бога пл- добію, сто у пичтожають итлкім брод- ня. Рааумпо бы и съ нпшой стороны было, если бъ мы с.ъми себя огь глупостей, л пнчо отъ несбытныхъ заѵбО и лопостей поэдерживадп. ВѢСТНМНОВЯ. Ахъ. батька Мой, ку- дъ пакъ ты г.чрогь! да. нѣсколько и... ЯВЛКІПБ ІОо. Тп лея п Мііира. Мавра. Г'Хпкжъ Чудкхива пріѣха- ла, оудьрыип, да по кзнолигь нлгл сюда и но Хйійіч. переступить черезъ порогъ, дай того, что угдыпиіда свер- чка. КвЛИ желаете, чтобъ ила не
уѢі.ИЛЛ, ТО прч’ігп», ЧГОбЪ реі къ лей вышли въ другую горницу, а СКІДП. ВОЙТИ боится, ППЕЛ ІНдарЧЕЯ И*1 поП.мадгь? я уже и оа петитомъ послала, кок-рий ловитъ еоерчкоит». Хашкахина. Парадно, мы къ йеО выйдемъ. ((Хояжохина ы Вюстму- колі встлдлилъ). Пожалуй, но ио- гнѣнлЙгл, сударь; она шшъ иикрен- оля прІятел.ппцп, ЯВЛЕНІЕ П-о. Нгтучпооъ « Малра. Непустовъ. Терпѣнья ішаг» неди- ставало слушать всѣ ихъ бродни, и если бъ долгъ дружбы моей къ Мо локососоиу мепл не обяаыл.ъіъ, тае- но бы и ужв ушелъ спеіг-да. Мавра Ха! іаі хаі (Смлстсл). Что, суддрь? Вы уже скучаете. !!□- нплт/те-тка подолѣ съ ппмп пожить; вы сща )№ столько уелытивте Гшсепъ. Непустовъ. Воамл л, чтобъ Вѣст- ИНКОВЪ ПН поиредили БЪ мысляхъ твоей госпожи Мадокососову. Оиа уже занятъ ого всякими брапьми мигавъ. Мавра І..ть способъ къмллчи.нію ее принудитъ, сколько бы она его ни брдшид. Непустовъ. Да какой же ото спо- собъ? Скажи, пожалуй. Мавра- Опа любятъ деньги я по- ддряи; еловомъ, они норыепілюбіша. Даромъ, что они. сердита п влл; одпп- »? за деньги по одну у;и свадьбу сложила, в і-е толііко свадьбы т*гѣ- етъ еподігп., по и прочее, в прочее- Подарите еи чѣмъ-нибудь; а и ду- маю, ’іто рубленъ ото на платье, къ которому онд охотница, домыі-ио са- ды имѣть будетъ унять ее отъ бра- ки н принудимъ еще служитъ госпо- дину Мохокпеоемву, Непустовъ. Если ото такъ, то опа намъ по страшши ЯВЛЕНІЕ 12-е. Прежніе н Л/е.токоох’Ріть. Молокососовъ. Что, сударь? Ілкъ наше дѣло идетъ? Непустовъ. Плоди. Я не ляли», тто ялѣ съ мнимою ншііиді бабушкою дѣлать. Лучше а жадахъ, чтобъ опн- нуігь вагггъ симъ идѣсь билъ; 11 вч. •го сидтапьо шіямъ, пусть бы оиъ и окончилъ, д міі!і бы дѣда не бшо ігь токомъ домѣ, гдѣ щріиіыб ;нъ- нукъ почти нвВШѢстомъ. Рмъ дрОДГп. вагова-ритАлъ я и свадьбѣ и о прн- ддигігь и ничего пъ отпѣтъ не голу- чплъ, кромѣ пустыхъ бредней, пото- рыв пи копца, пи качала не имѣютъ. МОЛОКОСОСОВЪ. Млѣ 614 до прида- влго и нужды шэ было... Я недавно съ невѣсгОіп пвдіілся: куда какъ "іід хороша, прекрасна, ужасіысаігь прекрасна!... Да только... Непустовъ. Что тил.ко?.,, Что ото «только» ввачпть? Молокососовъ. Она чриъ мѣру пригожа!... Да только... Непустовъ. Д.ь что жт.''... Раппѣ она тйбѣ отказала? Молокососовъ ІІѢп.; я съ п«*ж долго говорилъ; опа прекрплш, боштіі, по безъ іпглтп... да... Нопустоаъ Тѣу, пропасть к;х чп! Дн что жъ опд теСѢ силзпда? Молокососовъ- Ничего! Опа на нсѣ мои олива... пп слова по молвила. Непустовъ. Ну, таи» чего леи гы боишьел? І'лопі. оіш глупа? МОЛОКОСОСОВЪ. Того ;і не піі.ію. Только то іпіяю, что опа ппчего ие говорить.
— 2СЗ — Непустовъ Если ѵп» глупа, стогъ ото но паслѣдстиу... 11 говуддршія ея бабуіпвл не ігречудраг яблочко отъ яблонька псдалеко, шило, дало! Но вѣдь... оаа, помнится мнѣ, еш,и 8а полгода предъ симъ избѣ лонрвняласл? Молонососо&ъ. Красота <ш, беи- спорно, прелестна И кто бъ могъ -о&Ь представить, что т крапота Гіеамолвол! Оно плн и-ѣма, плн гдуиа, или дурно воспитала. Напу стопъ Чуню! Нашлась и въ Москвѣ нолчалміиш дѣишід! Ну... такъ будо нпіаднпп., мы перервемъ ілч> еиатолетво. Молокососовъ. Нѣтъ. Я бы луч- ше женился; да ю'зогся мпѣ... Непустовъ. Млѣ кажется, что ты и самъ но анвошь, чего тебѣ ючиГСЛ. Молокососовъ. Пожалуй, не пгѣ- зіійса; и итакъ доиоліяю несистянш». Невѣста моя иида мнѣ; врапітл ап им съ чѣмъ иасравнсчил; омкупу мо- лку далъ л ‘’лпвп на пнй аімипься; она бога.а, хотя шгѣ до того и иу- ;кды пѣтъ; вотъ сколько оріплжешіі! О, если бъ стільво была опа умна, сколько вригобва! Но усумнидсл бъ л въ еіхі минуту бытъ ея мужемъ! Непуотонъ. Кпдоѳ ЖЪ теоо намѣ- реніе? Молоносоооѣъ. Я ВО ПИЛЮ. Д..1ІІ ты нотѣ совѣтъ, что. мнѣ дѣлать, Непустолъ Вѣя, тсбѣ шыобіга хепа, а пе мнѣ: еліідуЛ склпніюети и разсудку своему. При лстуилоніп нъ пиши ібяшітельетве, итого нуж- нѣй согласіе нравовъ, если плхпдаіпіі ти вго м"мду собою и пспѣстою тво- ею, ті і л сои ѣту и Т'.'Иі ни вей деешпъся. Мавра, (въапоронр). Сколько жъ л оліі иустоіпя бродятъ! МОЛОКОСОСОВЪ. Ѵмилпсердигь; пакъ л могу ото икать? Я иъ иею говорю. опа ни слова ца игвѣчинтъ; я пжь* лііняю мою страсть—о пд белъ млті- го движеніи слушать; л гормчкпетіп), и вѣрностію моею ее увѣряю—адгл беачугстміпю то пріемлетъ; и сира- шивлю: іш иротішстгь дм л ейГ?—онл молчитъ; мысопнцъ, сталъ л въ <и- чллпіп о постороннихъ говорить во- пилъ, и тогда, кромѣ да и дѣть, пячего добитыя огт« пея не мотъ Дп п ото проквишіиль она оддшькшгь ГОЛОСОМЪ, въ ОДППШИ1П, ДР.ІЕКІ'ГЯіШТ., съ одплакимт, ашущеиіемті, л если бъ по были иролостаые ея огкрып г глади, тп бъ можно подумай, была, •по опа гтпегъ н ію снѣ иногда нъ шхіелоаа молинтъ. Тикъ она и черты лллд ел Пыля неводпіЕсни! О!... Я пъ оттаяніи!... Мнйрл. О, К&кзі ьы маѣ жлдсл. что гакъ итого опшбіитее.ь! Невѣсту нишу я енрднчно люблю а для тшчі ивъ вабаудадепіи васт» выводу. Она сердце іімѣигь ангольское, по иосіііі- ітми дурпп. Нъ бевпрцд’Ѣльвомъ сп- даржаиа ои* еііиіхѣ. а отъ того цдѣ- ллллсь толъ робка в 'ЯіигЬачшіа, ’пп пи съ кѣмъ говорить пе пожитъ и покажется лейкому, кто се но звасгь, кускомъ дпреяа. Къ сому прибавьте и совсраи-нп'Ъ) ея прргЬжрстло, пъ которомъ оиа соді'рікапа. Ола ничему пе учена и грамотѣ украдкою у мннл училась, для того, что бабушка о всегда биіилсъ, Чтоб ъ она, вау часъ грамотѣ, не стола писать дюбаппихъ пиеимъ. Нивого опа ие ицдла и до двѣнадцато дѣть И платья пи Яііада, а бѣглиив для легкости всегда яъ одной сорочкѣ; когда жъ прі ѣзживали иосторошйи іп. вамь лвідп, то пря- тали оа въ. сшип.нѣ вл (іечкою. Не- счастлива она. что въ младенчествѣ и маіора и отца дшшидсі.1
— 2С4 — МОЛОКОСОСОВЪ ЧТО ЯЪ 14, огонъ? Развѣ ты думаешь облегчить втимъ почалъ мою? Мавра Нѣтъ, сударь, по подс- идите пемлого и даИтѳ якѣ догово- ритъ... Хотя барышня моп темь *ур- во о воскитапа, но ода, коіш'шо, не іура; правда, опа по повосаѣтская госпоаа и, шить ужъ л сказала, по только по-фрвшіуэеяв, лп н по-рус- окм мало оил оиошъ, а потому н лзгдпа русскаго пе портить; по, го- воря по-русски, брата шиіышють братцемъ, а пе піоп (гбп?, Сестру ссстращею, а пе ша воеиг; но іиш- • гъ и другихъ пытвераяпнытъ, по- добно попугаю, словъ, пи кривлянья, мп преіі]/І.иЬ1 къ диіди-мъ, почтеніи достойнымъ. Некстати пе хохочетъ, ѵ.упілиья па столомъ не іьн.илпюгь блюдомъ сданнымъ; слономъ, ииа пе впііегь топ» япыкл, котораго п я, когда молодыя боярыни говорятъ, не разумѣю, хотя и п лест.м'і долго въ донѣ новомодной француженки слу- жила, Но при ИГОМЪ ТОѴЬ ОПЛ ВС глупа, н естостешшый разумъ въ пей ость; п когда вы па лей жени- тесь и будете ее любитъ, то хотя она пи бшванчкппмъ, пи топ тпгі цііпыпггь васъ пе станетъ, однако, ипііечяо, стараться будетъ впмъ уго- ждать и добродѣтелью столько васъ прельститъ, сколько другіе сеобод- иымъ обхожденіемъ прельпіііютея, на- бивъ п лбы, и глава слоя. Между гіімъ опа, уиядл спѣть, конечно, пыроппяетіа, калъ и многія тругін. Умъ ея тапппъ, что опа всякое иа- ст.ѵялепіе отъ любимаго ч&іпяѣкв оъ ахотилі приметъ. Это я па себѣ ипаю: опа по паемъ совѣтамъ мппиъ пг~ слѣдуеть. Но, чуръ, не житъ съ вей по модѣ; берегитесь, и пы будете оплачены гою 2о Мсшетъш, Ка.чъ и другія. Непустовъ, Да по прильнудо лп и къ иаіі аанжоетао бабутпвді ея? Мавра Нѣтъ, того по боПтѳсл. Ова во ханжа и не скупа Опа еще молода, и не білыпе питпп,рг,втп ей лѣтъ, п если употребптел съ пою Ліьакл п сшіехопдоетій, тп будетъ опа такала, каналу будущій муаъ ел ііпѣті. испечетъ, п какъ ее ловадмт*! къ добру пдп худу | Удобно рпзумло- му мужу, съ малымъ т»?іпгЬііівМ'Ь и любовію, поднесть добросердечную жоау подъ всѣ спои правила а сдѣ- лать ее палѣ сваей паолутпно». Мно- I го огону обраацолъ ик свѣтѣі Молокососовъ. О, »мда Оь ухо была ина такова, Кокову и жшю во пндѣтг.І Ко-тпко бы я сядстдииъ біып.І Мавра Имѣйте тораѣпів. Оно тѣмъ еще милѣе намъ будетъ, чѣмъ багЪо вы примѣтити, что оиа всѣ сопсрЕіепсгаа слои отъ лздіихъ прі- обрѣтаетъ швѣічиъ. Молокососовъ. Ты лею мою пн- држду позстаіюмлоипі; ты возвраща- етъ мнѣ погспЛ, котораго я совсѣмъ плчтп лвпіндск. Мавра. Пяіюиіітѳ быть увѣрены п подите теперь къ старушкѣ. Нвпустонъ. Ну, такъ пойдгмъ жо къ ннЯ, во тратя времени. МОЛОКОСОСОВЪ. ДйЛ Б<КК-:>, чтобъ ппь сталъ бшп равумпа, скоіь н пр<э- к;лпіаі ДѢЙСТВІЕ 11 ЯВЛЕНІЙ 1-й. Хрюмша м Мінра. Маарв. Что тп., развѣ г.ы ею хо* | гпте идти цамужъ?
2 Христина Я не знаю. Іілатогсті я никакого желанія не имѣю. Мавра- Д* ряднѣ господинъ Мпло- і. • омигь вшъ по иравшѵл? Хрисігна. Этого іів могу сказать. ІІІ.тъ... Ну... ди какъ сигъ тобѣка- метая? Мавра. Ннузгго ны хотите замужъ тигв по моему выбору? Вѣдь вамъ съ нимъ лапъ, л до мнѣ, Христина- Ты мнпя ллбяпь, Ми- врушка, такъ скшкв шгѣ, что лигѣ Дѣ.ШЪ. Мавра. Я пасъ лп -о.тю, ото правда; отпало въ ятомъ дѣлѣ пы бодѣ но себя подішгл.сл должны. Должны кы првяцо себя рллибтніть, чувствуете лп вы къ йену еклошіосл., плв нѣтъ. Христина. Линомъ онъ во Дуровы да только говорятъ токъ, что м и полоанпц словъ его до разумѣю, Оігь ГОЛПрТГГЬ КП пѳ по-русски, иди по книжному; а ты пѣлъ пикешь, что л чужихъ ялыішнъ нѳ ападо, да и гра- мотѣ худо умѣ-ю. Мавра. Любовь а беягрпмпгпия ра- зумѣютъ. На что тутъ грамспн? На- добно только сердце. Христина Я думаю. что сердце-то у цвпя ость, и я поПду ян него, ясхп пяъ мвоіі ВОвЬМіггЪ; а ежели не іЮВіг* «отъ, то п я по желаю быть за квмъ, Майра. Ііакоенго рашгадуптіеі ЕСслп бъ вы его либялп, то бм но такъ го- ворплн. Христина. Я не могу скавать, чтобы опъ ішЬ претквапъ былъ. Я на нядю, люблю дп л его, только мпѣ хочется его сидѣть; да однако... Мавра- Чти одпадп? Когда опъ го- впрплі. дамъ о свое0 гщшсти, что ОПЪ васъ дибитъ, что вел прекрасны... вы тогда гидѣ-тн, потупи глаза, мол- чали, какъ будто бы у васъ каыка »о — по было: онъ первігѣпялъ рЬтп. оігь то то, то се ілпъ говорилъ, и иы-галш все въ одномъ, я глвлчми. п тѣломъ, и языкомъ, остались воложвнім п ого і-ъ равипгліѵнымъ „да® и „пѣтъ* ат- вѣтомъ п отпотчевали. Христина. Мнѣ бито стыдао, Ма- вруіптл; ты вѣда, в лаетъ, что я съ мужчинами, кромѣ Фаллдел, бабушки- на дурака, пп съ кѣмъ нѳ говарппллл; да бабуппсп съ другими и пфррнті. по нршииіыявотъ. Я Кирова пъдѣ-ШічьсЯ горницѣ и отгула никогда не выха- жші;и:л лакъ чти жъ маѣ дРзлтъ? I ІпжплуЛ, дупістлпь члтаЯ мпѣ поча- ще , Памелу“ (а), чтобъ л могла пе- ренятъ, іиист. съ ЛЮДТ.МП говоритъ. Съ тоСн іЛ—такъ гомфтпея. а съ дру- гомъ еш съ кіімъ, право, по умѣю. Мавра. Дпрого бы я дала, чтобы вы счастливы били. Я пасъ люблю за вяіпг чпстгісерде’йе. Вы пг- лживы, сударыил; обѣщаетесь ля пи все то дѣлятъ, что я вамъ г-гдю? Христина Съ [гадостію обѣщаю??, в стану все то дѣлать, что ты ж* .тишь; я впатт, что ты ничему худому нѳ научишь, Мавра. Подите ши теперь отсюда. Я послѣ переговорю оъ ваміг, теперь мпѣ недосугъ. Христина. Да увижу ль я его? Мавра. А, псііііипалі Сердчишко-то ужъ тронуто! Христина. Нѣтъ... Я по вваю... Маяра. Иарлдао, пярлдно, вціпгэ гшерь. (Хрптина отловомъ). ЯПЛЕІПЕ І-И. Мапра (одна)- О, првуодаГ Снлт.шл твои діійстиія! Любовь, ты пходлшь въ ві _Я.тме,ь7*—г-тѵип. ѵіг.ч.й.гаихі пп- слті'лл Рйчярдытпа, пагліншго въ сайги- мсіпильвамъ шщішиіеіим.
— 2ВД — сердаіл чслооѣчесжія ирезіді-, нежели челоігЬкъ улпасть, что есть любовь! Моя прппвяал боярышня поаиайгъ уже тебя, по шиш сама, что опа чув- ствустъ, и... яклкшв з-а. Д/ацш к Яімоквсосогъ. Молокососовъ. Отъ роду талой бабы во ивдынллъ!... Ну .. пся моя теперь надежлд исчезла! Я погибъ, Мап]>л! Старая твоя барыня падтрѣпъ мнѣ <тгкз;иип. Мавра. Что еП сдѣлалось? За что? Молокососовъ. За проклятаго ку- квечиха! О, кабы ого чортъ внялъ? Мавра. Что ато такое? Я пе попи- ммп. Молокососовъ. Но легко п роа- гкіціатъ это,,. Много нъ отитѣ уча- і'гіл имѣютъ и г-жа Вѣстппкова о Чудлхнив, а ианкаЧо моя собственная неосторожность. Мокра- Евш вдінд пеосторихлоетъ, то сп мп пл себя и пеняйте. Молокососовъ. Да кому ігріцвгь наукъ, что можно подобною бездѣли- цею досадятъ людямъ, и чтобъ свадь- ба могла н;іъ-:іа кузнечика роаоАтсея? Разсуди сама, вотъ въ темъ дѣло, Хашкахииа разсказыпала, что но ток- мо за годъ передъ кончиною покой- наго ен суируга ігбтугь сносъ лйцо, по п дни на три путтнкъ нъ стѣнѣ бешу молку стучалъ: что окаизъ того пеявбѣжво иаключпи. могла, чти су- пругъ ея умретъ, в потому, вс улус- ная кромеші, нъ смерти ирпготопнтъ ого велѣла. Я, одышл ткійвздорь, не могъ удержатыя и громко зиліг- хоталъ; господинъ Непустовъ, со всею гіадад твердостью, также, не преодо- лѣвъ себя, треснулъ и опъ, и оба мы вваходы смѣялись. Старухи ясѣ три разсердились; вдругъ стллп крестить- ся, вдругъ іиоватъ и одушими, іируі-ь в і’ъ одинъ писсъ кричать, н бранятъ пасъ, вадідвал насмѣшни- ками, бусуриніь.ші, боабежниші-мп, которые |ЕП чему пе вѣрятъ,. Хаяло- хива съ подругою своей Чудихшюй ішііыл на г-па Непустгівац а Вѣст- ншиніа опрокинулась со свою жесто- костію на меня, я лучпзіш отъ нея елппп мнѣ было: „спосипыЛ дуракъ?* Я хотѣлъ съ учтивствомъ ей дока- ваіъ. что суевѣріе сотъ порокъ, что нравоученіе закопа п:ілреі)і».тъ та- кимъ нелѣпымъ вѣрить баснямъ; а она съ ярост ло довмывлзіц что куз- пачюмню вродскалашо сбылось смер- тію г. Хликзпна, п потому опо истин- но. и что, кромѣ такого дурака, шкъ я, всякій тому пѣрпть долженъ. Въ то же нреміі съ другой еторопы Чу- дихива наступила съ бѣшенымъ ип- стуллаиІвм,ъ па г. йшіуотова; а ми- доі'тпиял твоя госпожа, раздувшись п шлихаішшеі. отъ гнѣва, то въ ту, то въ другу ні сторону на помощь кь обѣимъ сдобнымъ бабамъ поспѣшая, словами, вдовѣ шшрпліі'цшмп, ува- жала. пті. іоказдтельства, И наконецъ ивъ лсі.чю сего шума вышло то, что опа ясно обълпида намъ, что мы, то- ос-л. н св&гі. и женихъ, певѣриые, безлаконяики, бусурманы, л чтобъ инъ дому ея убирались; что опа паучки своей нпкоі'да не отдастъ ол го КОГО шолупл, пиконъ л, п чтобъ ьпредъ мы в дому ея по пиши. Мавра. Вотъ кнково гдушамъ пр - тяпорѣчаіъЕ Молокососовъ. Я зегжгь, покзо- иплен и вышелъ огь піігъ вокъ... Теперь но шнію, что мнѣ дѣлать .. И что л въ еграста моей начну? Отъ
— ам — непочтенія иъ ирокшітому куэлсіику погибла леи моя кндшкдд. ЯплкіІІЕ «-а Прежнія и Непустомъ. Непустовъ. Пойдемъ изъ вгічті ска- реднаго дома, Мавра. Потсдитс, сухарь, пелшото: авось-либо все дѣло попраллтся. Непустовъ. Кагсч поправится? И надѣть илсъ не хотятъ. Мавра. Гопоодапгъ .Чолокосоеовъ, развѣ лы хотите оставігп. Христину? Рашѣ пи ея ян любите? МОЛОКОСОСОВЪ. Никогда опа етолт. прелестна мнѣ не иоображалась; ші- когдп столько л пе любилъ ея, какъ теперь, когда мя надежда моя нсче- ііаеть, и когда л ии могу имѣть ее собѣ и:•пою! Мавра Пу, такъ если вы ее столь- ко любите, то, вмѣсто празднословія я пустыхъ жадобъ, поличій» млѣ искать способовъ ігь поправленію ислорчопиаго дѣла. между тѣмъ по мѣшаііто, дайте моѣ подумать: па ныдуіпги я довояі.н.1 способна бывала, (Дідоштъ и аморіимъ г.чі.мл гчиЪл). Ди!... Нѣть.,, ото не такъ,., Ну... иедовво... А!... Хорошо! Слушайте: Вѣстшікѵву всѣхъ легче склоллтъ, :ь чрепъ пее авось-либо вамъ удаст- ся; опв «г деньги за все пркметсз, и все, что ми хотимъ, сдѣлаетъ. Молонососоаъ. Вспомни, Мавра. Тіо олл меня терпѣть не можетъ. Мавра- Нѣтъ, итого. Непустовъ. А!... Да вить ша л идетъ, ЯВЛ8Н1П 5-«. Ладглиикоііл, Непустовъ, Молоко- сосовъ н- Маори. Вѣстникова. (съ аувце.к ь). Вы ища пгѣсь? Вопъ! Что пи лдѣоь дѣлаете? Мавра. Если бъ пы іпалп, суда- рыня, что они говорятъ, то бъ вы и во гнініалікъ и ии дивились, что оіін еще адѣсь. Вѣсти инова. Какьссстряпд узнлетъ, что ты съ такими буоурмашмк, пс- ихъ она изъ дому выгнили, говоришь, то достало гсп п тебѣ; а л тебѣ і'ка- шшію, что быть худу. Мавра. Ахъ, еударывя, пакъмігѣ съ пріятностію во слушать било ихъ рад- товоропъ? Онп всю объ лаеъ говорили. Вѣстнинова Обо мігѣ? Л что опп обо мнѣ кнюріші? Мавра. Оли иніпі іпішять, что пы радумны. что п пъ сякомъ гпѣзѣ ва- шимъ видно добіроо волю серди,о и еппехоядаііі". 1' Йену стопъ и т- шце пріиюлшиъі ппдпо, дрспииъ, что смолоду она и прекрасва быдаі Л г. Молокососовъ С.ПЛЗОЛі, ЧТО П теперь еще хорипиі. Вѣстннііова. Непустовъ дурляъ... п Молокососіжь. пядпо, петтряадлет- гл; изъ янго можетъ хорошій мхито двцъ бить. Мавра. Ди, сударыня, онъ гово- рить, что отп> на ішхетъ, какъ бы наслужить іінчплшіую свою продт. взлпі проступку и своимъ ничтопіемъ попра- инть себя въ г»апппъ мысляхъ. Пожа- луй, еудіірынл, но скавываііто боз- рЫІі'Р, ЧТО Я СЪ пижи :пѣс.ь «стаііи віідліъ. иял станетъ гпѣвап.-чг, а я іііоь для вас'ь ’.іто оді.хала, чтобъ вывѣдай. ІІЛЪ ППХЪ, СКОЛЬКО Лароши объ ВМЪ итиыналггся. Вы «пзвоопто ішать, г.лігъ я пасъ почитаю. Вѣстнинова. Но пироь ли, Ми- ра, такъ хорошо шш душилъ? Мавра. Право, сударыня: ианольтн хоть сами у епхъ свріяИПіі. (Мадрд и нъ л каветъ к Дсттлъ лшки, чтобъ сй .ѵюкали').
— 2в8 — МОЛОКОСОСОВЪ. Я ІіілІІІІЮ, еударыш, •по милость вяю м къ матеря мосЯ была нвшшц веди бъ н могъ ласка- ться, чтивъ пы... Вѣстиякова. Да, мы-гіиги друж- иеиьки жоиалм. До ты, банка мой, спв- і-пвиіп. мпѣ казался; в л-такп и ніхм> родъ-атъ вашъ окаю. Непустъ Вы опшбікт>еь, сухл- р'лпл, онъ, право, па спеошп., ого видъ такоінЛ А къ тому ещо оіп. в молохъ, Вѣстнинова. I! плллюпю «це мо- лодъ; я ребепЕомъ его Іітіпвлд, а и л по выстирокъ... Х&І хаі... (ЛГалоко- г'оаму). БапшіПСЛ 1-воЙ ни гаіиінъ былъ: онъ, помилуй Ві.ігч., пакъ меля дюбялъі... (Уѣіг&я «л ла,Г4цю1/о.«о- кпсостми тіф-гаимь). А, ыпй спѣть, да это еще огцмтП па п.<Ь порете- векъ-отьі Титъ, нріиіо, епмий; онъ, покиГ.плігь. Сыпало іпучпвагъ, что пя пимііиъ душѣ сяосЯ его мнѣ оета- пптъ, Я знахі іиѵітіі птрстень. Непустъ, Ияслг•члль, чти оіп, СЗі вдмн пъ коропюЙ былъ дружбѣ. Вѣстнинова. Кацешслъ-то по во- дилъ, да чпетехоннкъ! (ЛГоарт .миготииі Малокоеоооеу, чтобъ онъ поварилъ перстень ВлстйиковсЛ), Вѣстнинова. Право, спѣтъ мой, чисгвяннекъ! Молокососовъ. Позвольте судары- ші, чтобъ я слоьо родкгаая своего «держалъ, и примите отъ меля этотъ оі'Г^'теш. іп« влаги. много по'гкшіл. Вѣстнинова. И... батька.,, вѣдь л по для того говорила... (Не отда- опл). Пикаігь, мий спѣтъ, па что такъ убиттиіли-л... Молокососовъ. Пожилуйге. суда- рыня, сдѣлайте мпѣ ого одаджепіп; л должностью почитаю себѣ непш- птпт. обѣщаніи родіпг-льскія и рало- ВММЯ стану, исиолня стиль пріяпюѳ шыіѣяілніе. Вѣстникова. Баатодд].істную, бла- годарвтвут', мпй гвѣ.ть; ежели могу сама чѣмъ сгелуаяиъ, съ охотой, эти всего сердца пппилн». Непустъ. Вы можете, сударыпл, иеліку» ому сдѣлать міиисть. Вѣстнякова1 Дя кглую бы?,.. Непустъ. Уггйирите, сударыня, -чт,трину ніипт, ’гтабъ оші инучну слою ва пего іплдіиа. Одъ ее любить и евоп счастіи ігь ппЙ яочптиэтъ, ВѢстннкова. і Молокомсоау}. Доб- ро, душевьшц, добро; стану ей гово- рить, поліимижгть быть, и пня яоіиу- піаеть. Непустовъ. Надобно зпать, суда- рыпя, что прими пе терпитъ продад- ЛІОШІ5, Срокъ 1І1Н1П. приходить; ѢіІІГЬ ііпдпбпо скоро въ Пі'гербурн.... Вѣстнинова, Я пъ сію минуту бъ ее уговорила, да педьм топоры у пс-п Чудихипа сидитъ; а крп ной і ниорігп. н не буду: вйе дѣло исиоргпть можно- Мавра. Если ото тоя.ко мѣшмп, то шлольте йенъ сомнѣнія идти къ сострацѣ, я 'Іудігхтту я тотчасъ взъ комнаты ея нижаву. ВѢстннкова. Нн скоро не съ мѣстп иодым'-'шь. гдѣ оіш уиадстся, особ- ливо теперь; ігіідд, опа па картахъ шігалывіють. Мавра. Эти мои дѣло. Я яаведу рѣчь, что прежній этого дома хапл- нпъ вл тридцать тому лѣтъ нхіодъ уморъ на томъ самимъ мѣстѣ, гдѣ і-ик теперь евдапъ п гадаетъ. Вы уии- дкті*. кикъ скоро она пеючптъ. бро- ситъ и карты и все, и уЯдстъ шіъ кумпагы, Вѣстнинова, Х"решо, л пойду туда. (Отхѵдит-а).
— 269 — Мавра. Извольте и вы уіп.:ппгл, а н прппин» і-амъ сказать, когда рроміі будетъ; оставьте здѣсь слугу вашего. ЯВЛЕНІЕ &-в. іЛЪгбд Яспустовъ и Молокосо- совъ сходятъ, тосда съпротмноП стираны сводятъ:) Хріигтина и Маора. Христина. Моиру-шка, Мдврушжа, ЧЕЛПІПЬ ДЯ ЧТО? Маэра. Что тажое, сударыпл? Христина. Видь 'лбушіш. лрикашил серебряную ту’ парчу отослать паяадз. къ кукпу, также» п ігупцосш лепты отдала йОДдь; а Мпдикоспсппу по МПѢ ©ОЫ’ѢМЧ. ОТКЯВМП. Мавра. ПосхЬдяее ішаю, л иер- вое—слѣдствіе тому; да ви о чемъ Гюл>.шй жалѣете: о партѣ шш о женихѣ? Христина. ЕСатсЕо у гобя псетд. мудреные іюирощі! Ты асы піутишъ; а бабуптіда очвнь пгйвпаі Гнѣвна талъ, чти ол и псѣхъ дѣвокъ иыгшілп іпгь сяалыіп и остался одна съ ЧудиіппоП и съ Вѣстімніовию. Мапра. ІСокаді жъ іихі цншвинка? Христина. Кію не дтсовппха! Вѣдь ты инпешь, чти бабушка ютъ части на дѣвокъ пгѣвіштвл, одшіки отъ пнхъ итого тарпімх) пе имѣетъ я ибо всемъ оиа при всѣхъ гпвпрятъ; а теперь п вісдіт. шпкі ну пе яо.тѣ.ъи до тоіъ лоръ, пока сама по кликнетъ. Мавра. И шт[іішь зги итряпппі Пойду я посмотрѣть, что-то у нихъ дѣлается! Христина Я тебіі снижу, только ты пи прсМомьея. Мавра. Да вы почему жъ впаеті?? Вѣдь н васъ также туда ни впу- скаютъ... Христина. Почину..,. Мавра. Конечно, вы у дверей под слушали, или въ иамочную дырочку ішемитрѣлн? Христина. Да, да! Только, пда:ъ дуй, бабушкй ни сісаиыпаЛ. Майра. І^тапіш іеривичкп! Я, Пра- то, п по думалл, что в:ѵ гсіми ото ремесло водите.ч! Что ш оиѣ голи- рнтъ там'ь? Хр истина. ВѢспппсоюа угопари:ік- етъ (лбунеку, чтобъ <яиі заМожжо- соепоа мевя выдали, а Чудішілл отгопаріиумиъ; опѣ двв спорить- А бабушка деригигь стиролу Чудішшой и выдавать хеип пе хочнгь, Мавра. Да томъ тъ итогъ п ігу- :кды нѣтъ. Вѣдь дли какъ все райпо, идти ли замужъ, іии нѣть! Но пра- вда ли? Христина То... такъ... одшіколгь... Мавра, Иврпдно, япрадпп; пойдахъ отсюда; к пойду къ нимъ и чѣмъ-ил- бул. потпіуга» ралирлдтъ это сопміші,о. ДѢЙСТВІЕ Ш ЯЕЛБЯШ 1-е УуЗиячжл ^іылгч/тлті, л м нею Лриолмна. Чудихнин. Ахъ» Погибла я!,.. Умереть мнѣ, умеретьI... Ап».*, Ужъ умираю, чуть ЖШЫ1.., чу и. дышу... пѣть больше мочи! (Кидается у кулисъ на крема) ' Христина. Что ЕШМЪ -,По стлались! Чудихина. Проклятая Мавра мели умирила своими разсказами. Подумиі пололуЙ, спѣтъ май: я сижу да гпдшь ігь карты, и пъ самое то ире.«я, кпгсі, у мйон вишіовый-огі, король сь к|)и- сгговічп кріипю шредр мкиш лежали, а и тому порадовалась, а ова. и сші-
— 270 — вала, что л іи томъ м-ЬегЬ сижу... ахъ, тошно шгЬ!... па томъ будто мѣстѣ, ва которомъ человѣкъ назадъ •-ому тридцать дѣть умеръ. Христина. Такъ развѣ пы этого бентоса? Чудихкна. Да. Какъ этого не бо- яться I Видно, что ты нще молоде- хаіилш и свѣта еще но стенопа.. Я вѣдь испорчена. душа, мои; іілые люди мѳвя си плоду испортили: всего боюся! Да Кахъ и Ни баяться? Вотъ гдѣ (додоишдемь ни імешюпгъ) у меня иорча-то садить и пипѣ. Христина. Такъ пы жшюгоиъ не- домогаете? Чуднхика. У меня, свѣтъ моі, въ животѣ щуки; смолоду шіустлла ее туда мнѣ, сопкой, мачеха моя,—оил бишь колдунья и меня пе любили.,—и іи. стгпу ааелдцди мнѣ собаку, в КІ.ПДИ онѣ тамо сеорклш, такъ з чувствуй... таки точнешенько слышу, какъ тука хвостомъ хдеспогъ ио собакѣ, а । обіша ищіыыіетеп и вор- читъ. Ужасть іикия у менл тогда болъ «дѣлаогслі Олъ... охъ!.., Іюхкъ... умру... Вѣрно умру... (Хргмммыиа, ч»ю у Чу- дихимоп на конца шсмного плат- ка два маленькіе узелка завязаны). Христина. Что ото гл узелки, иа- тупшв, у васъ яінэдапы? Чуди хина. 11... душа моя... шічйго. Въ Одномъ чвтяергошиг саль. . де--. другомъ росный ладивъ, отъ уро- ковъ іа). । Ь'ъ нпіо время вынимаетъ пла- токъ изъ каришна, и съ нимъ вы- падаютъ дяп клртка, ьрестлъ-на- крестъ водосими пс/лмязанные;). Христина, (подмявъ). Л. ото что такое? а) Уронъ—ікрчл отъ иижвюіы (еглиль). Чудихина А ото доршики, свѣтъ У ІЮ. ші которыхъ ившептапо Я ИХЪ иппіу всегда, чтобъ и мепя-такя лю- били. ЯЦ.1ЕН1Б 2-е. Прежнія и .Ияііра. Мавра. ( Чугінги>ю>і}. Что, суда, рілія, вы такъ стонете? Чудихина । ішиінвіиі, ты меня рйз- евддлмя своими уморадаі Мавра Ди молгио ль было мнѣ виобрвзять. что лы гтъ одного слова, котпроо ничего пе тчкп., вопу- питомъ? Чудихнна- ЛкьІ Умереть мнѣ пи- пѣпшій годъ всемѣрно (плачетъ), всАмІірно умереть Педаромъ третья- го дни курица у моля пѣтухомъ кри- чала. Я. іірквіу сказать, оршошалз не отъ того ы-іитоц гдѣ она сидѣла, чароія. голову до пороса купырямъ, чтобъ узнать, голову ли. или хвостъ у пей отрубя’гъ. Жеребій ігдл. нп галопу, и гліпі мнѣ сімЫігли, таігъ вед'Плп. і-Л отрѣзаті. голову. Хоть ші- съдаш и добра былл, да—прокалясь она,—снпВ животъ всего дорожа! Одшпю мнѣ умереть.,, хоть еще и ііѳ такія лѣта... а многія живутъ себѣ... да пеоахитея... которымъ бы к дилш; уже умирать шідобііо. Охъ! охъі ЯПЛЩІ1Х м, Ажстяні/мма, Ханлкмимлш, Хри- стина, ЧуНихина и Лѣт<?ра. Чуди хина. Сядемте хоть здѣсь; Мавра, додай па чемъ сѣсть. Вѣстнинова. 1 Мивріт, не «глухъ). Мавра, пошли кь Попу егову, чтобъ онъ и съ Милокаспі’оныігъ поскорѣе сюда пріѣхіып.. (СЫястся. Мавра уаядитъ. ’і'уіі’ихинок). Неужто ты
по сю пору ко оиомшивсь? пиіпто тобѣ! Для чего ты отиіарйвшнь сімярипѣИЫДЧ7Т. ииучпу ІЛ МіЧИЖМО- сова? Вотъ Богъ тебя ва то в ігашшалъ, Чудихина, Я грѣшка! Что мнѣ дѣлать! Люблиі разбивать соадьбц и принялись, что для меггя ничего нѣть прЬгпИи.% такъ видѣть ігь сватаньѣ рздхпдъ. Вѣдаю, что дурно это, да удержаться по могу: мікъ-такп не промолиігп. слопца? А молвится всегда худое. Я ужъ и опту духояному не одилч. рл-Пі кі. этомъ каялось. Всѣхъ амурщикоиъ я съ природы аевлшжу, и гдѣ тмько пн услышу про люНопь, ісакъ туть вршъ пеня в всунетъ! ВБстнинова. Ну , тага я утѣшу Бѣдъ у Припковой разошелся іш съ Краткобрадымъ .Мужъ скйдал. и, сказываютъ, жену-тп прибилъ, да и бросилъ; а янктп не аплетъ, напой дьяволъ ему і:а ухо пгеппулъ Кл- жегся, еші по лэі. ярішудрыхъ и передъ попита мало пядить, а же- па-то сама у себя,.. Какъ бы ему дѵпиіатьея?... 11г вѣ,іаіі. Чудихина. А я тага ггГдаю, да и по д- .паю мкѣ стало ото узнать. вѣстнинова. Скажи, пожалуй, такъ? Чудихина. Я согрѣшила,• гашпшн паучііла ііюего дпорацжаго, чтобъ опъ подкупилъ ихъ людей- Оиъ ото сдѣлалъ, а люди іч'е и проболтали... Выгянзіьли. гдѣ у и ихъ съѣзды, какъ и долго ди опн пилятся. А послѣ я гіімп посылала :іа ними своего чело- вѣка верхомъ—ппдснвтріпміп.. и за.’- ла всегда объ яхт. синдішьи. Пштип. удались маѣ о письма ихъ получите въ свои руки, да какъ мнѣ до ихъ нужды нѣтъ, такъ л, чрезъ третьи руки, придавали. пгь вмѣсто жены отдать мужу. Вѣдь нее равно, у ' жепы ли онп- или у мужа въ рукахъ: одши» домъ, одна ссміл. • Вѣстнинова. ,11.» тѵб(ь-то что въ ТОМЪ прибыли? ИII ОВЬ ТИГІЛ ХОЛЬ, пи опа твоя племпнилшы кто тобн іи. пей ігрветлніиъ? Ну, пусть бы поравскожітъ кому, ото илос дѣло: слово ва вороту не висятъ. А то... отдать мужу іпсшмя! На что это? Чудихинн. Мпашо ли птшшО сигмъ ВЪ городѣ терпѣть?... І Гяігтхь на вта- кимп пакпстьмн не смотритъ; П'іулгЬ, право, досадпо. Однакожъ я ггѣлд.іа по своему: таин разорвала; я прлап, мой свѣтъ, сто рублей маѣ это стадо! П жаль дапеть-то, да радуюсь, что удалось... Боялись жо оілі мѵіш очепъ. Ханжахина. Сто рубднй! Кулахд- кал бѣда! Іыиіяді ты мотоятаі Но дшшо. '«то у тобя почти никогда ко* іл'йки въ Лриѣ нѣть. Лучити бъ ти сто-то рублей іпдалл въ ростъ; такъ однихъ уклавыхъ процентовъ дтапао бы тебѣ по полтинѣ съ рубля іп. мѣсяцъ, а аатиадъ закд.’.томъ. Чудмхмиа. Что мій. отъ липшій Своо удовольствіе стоить пояпілы. Чѣмъ пипѣче позабаЕіятъсд? Вѣдь п такъ пъ безконечной живемъ скукѣ п іточплн, тагш гигдѣ радостк-то нылйне но увидишь! Съ тѣхъ поръ, какъ гвѣтъ кіпгіімт. сталъ превратенъ, п шіукЯ’Ю чужія врлть га шить ири- інх-ъ,такъ пои стало дуряі)«" Ч*ыл- то батт.иковп. Охъ-хо-хо! Хоть бы .пу-то горесть С7. |>уіп. сбыть, да пристроятъ бы ігишо-то куда-ішбудь кь мѣсту! Ншкілашку-то мініго йѣд- наго... Оиъ ядо съѣдаетъ. Вѣстнинова Вѣдь адош шір по у шло.. Сыиъ твой Никііллтпка <чца молодъ. Чудихина. Осьмпя,іцпп> ужв дѣть, мётушла.
__ 272 — Вѣсткинова А собою очепъ хо- рошъ? Чу ДИКИМЪ Хор0ППіг Т№ НвСЧВСТІЖК ш мв повѣришь, сісольно и иршххіи- еттинто его хггѣ сыезгъ шивдло» Кто іш увидитъ. іиінігь ішу дішнтся: куда гсзігь хорошъ, луда какъ пріігоьь! Всякій і?го п говорггъ; а онъ урон- ятъ, МОЙ СІ/ЬТЬ, тпжъ урочлинъ (л), что пелъпл больше. То-н-дѣло п л, кі ядмл поперемѣнно его слп- вывлемч (*> Только и то уже ие помогаетъ. Но одну уже и огневую Гб| ОІП1 СХЕИП'ШГЪ отъ уроковъ к игъ пригляда. Ханжахинл. Да ты бы лучше за. шагъ сцг/грѣлп. да не всюду бы пу- скала, такъ л одъ бы, н лошадкіі-то бы ндпровы были. Чуди хина. И такъ. кажется, валъ глазъ слой вго бвргігу. Во всю нпму съ леж-ипш онъ у мепл ве сходитъ, а когда биівігь, то, кромѣ блиновъ и еіаотой, ничѣмъ пе кормлю. Одагъ ралъ танъ-то ігь болѣзни ішіуЬвтъ какъ вахотѣлось ему т&ппт (в) съ жйсдьаш щами; ато любимое его куткьѳ, дн еще тбдыкю (г) также пяъ любятъ; однако д пн хала, какъ оаъ ші сер- дплся. Какъ не беремъ, смѣтъ мой? Оль у меня одинъ, калъ порохъ глазу! Еще до самой прошлой аенни все мама у него съ галожхъ спала, чтобы-такм II НОЧЬЮ бъ-ТО Чего НО причудилось. Больше пиконъ уже смі/грѣть нельзя; а опъ со всѣмъ тЕыъ все- худѣетъ, нее печзлштся. л) УротлинііО — способный прянжмять ПНурІгЧйІГІй, порчу ОТЪ ГДЖ-гЬ ШІИ ОПі аііітл.іы. б) Гордітка, 1) Т^шл» тдіпгсл—часть, вырѣзанная у рМІІаЯ рыбы И ПОКрЫШШИЦШ ОрІйХІк Г} Кушанье нить рыблид микотіь Вѣдь опъ ид!ісь въ командѣ, типъ п&падак ші аегп адылкія... ВѢотнинова Огь кого шшиддм? Чудихина. Отъ шмвддпровъ, Оігь въ Пятерб-то но біліолъ, л лео нъ адЬпптеЛ комшхіі аделпггл; да по могу выпросить, чтобъ и шшраломъ-то пга сдѣлали. 1 жъ я н даршшлл. кому иаддежять, да ікіе не помогаетъ: говорятъ, пт’о неграмотенъ; а идъ мой ічмуб ішгь, и дибуку ужи дпучшгь, да скоро п часословъ натаетъ. іХрштоишк лзкр«оолсьт слііъеяиѵц (I ХіІН.Иі7ПД72ГНа Сдаютъ). Хаютина. Ты чему, мачка мод, елгйшьем? Христина. Да какъ, бабушка су* длрыдя, но смѣяться: лоеомиікхцйтіі лѣтъ хь:].чшь чшчяшша» учить! Вѣдь онъ не дѣвушка» ему по стыдно умѣть письма писать. Хянжахинщ А ты бы итого но примѣчала! Пв]містапь! Чудихина. Кабы и у меля дотъ были, меньше бы н л нігіші заГяггы. Начтпдѣнку гчиъ. прямотѣ? имъ пн ігь чему фзмота шчлдойиа: мсльдіо дѣвка впяргъ, токъ мнныпн вретъ. Я прялушонв была матушкѣ своей го- бі'ЖИТЬСЯ, ’ПХ] ДО ПЯІ’І’ДІЧЧГГП лѣтъ пера ет» руки по вовьму. Да полно, чтоі ііішѣчо и дѣН'Ягъ-іо всему, Сіквльшаюгь, нъ Питерѣ учатъ.♦» (д) Быть добру! |Хриетишь) А ты <чпе моюдічпіка; тебѣ бън і-е надобно шідъ нами, марушками, сміиггьсл: сама, мпП смѣть» птарв будишь.. Эхъ, клкъ л ведодѣдаО'1 А мігѣ ра ѣхать, нужда яеапасікі Подобно мѣстахъ въ двухъ пебттть, да коѳ о чсаіъ ногоішрігп.. Приіодйто. (Яоіслянлсб, уходитъ). д) Ввмеігь пн воспіпатильпыіі ааведо- ціл доя дйилцьи
— 273 - Ханжахина. (аглл^ъ). Прости, Богъ еь тобой! По вабудо, что услъпшпш., и ИОМЪ екавять. ЯВЛЕЛ11Е 4-е. Яястник-ма, Хан&сагина « Арм- стлина ВѢстнинова. Надіи у ету дуру пы- жи лн. Ханжахина. За что ты ов бр мшить, сестрица? Вѣстникова. За то, что опа ішдоръ восетъ, п тебя, сест[іпла, съ пути сбиваетъ. Ханжахина. Да дѣдъ сама ты да- вича отговаривала мнѣ ныдава’п. тгуч- ну вл Молокоыжова; за что жъ теперь миі ливу кладешь ші Чудиіину? Ку- да сестрица, какъ ты вѣтрена! ВѢстнинова. Узя. будто л вѣтрена! Я немнпзжо жива только. Да кань бы то ііп было, оставимъ ото. Хри- і’пша родилась въ сорочкѣ, ты это сами мнѣ (•.ковылала; а Молокососовъ в хорошъ, в пригожъ, и ботъ, и вва- тчігъ, такъ чего жъ етого лучше! Она в будетъ счастлива. Ханжахина. Да, сестрица, у мев>і у самой плтоздіплъ было дѣтокъ, счи- тай п отца Христины, да асѣ на іу/ііли мои померли. Одна пнл отъ покойнаго сила моего В&гндыі оста- лась; да, ирлиду ешшать, и родилась опа еи н?ѣми счастливыми примѣтами*, и въ сорочкѣ, и въ іюлоекап., п три ;>аші, родятъ, прокричала, и дли того, сестрица, я всю подожду мою Ші старости ігь ней полагаю. ЯВЛЕНІЕ в-е. Ханжшяжа, .Вюстпнинолі, Хри- стина и Непустовъ. ВѢстнинова. Добро шшпиокато, су- харь; сестрица моя желздгь иксъ видѣть, ЧТО&Ъ ОКОИЧДЕЬ початой дѣло, I. 1. Галаховъ. Нстсрпко-ллтер ір Непустовъ. Мнѣ весьма Это пріятно, сударыня; а пато, что илмъ нельзя долѣе здѣсь жить. И даялча бъ къ концу мы пришли, если бъ вы итоги молодого человѣка столько по оскор- били . ВѢстнинова И, батька! Кто ста- рію помянетъ, тому главъ нонъ! Ханжахина Да, хорошо бъ сего- дня окончатъ I И я съ благослове- ніемъ Божіимъ елма того желаю, только одно моля страшитъ... Непустовъ. А что агь бы этого такое? Чего вн опасаетесь? Ханжахина. Сегодня вѣдь поне- дѣльвпкъ, да къ тому жъ и первое івсло мѣсяца, а я ничего пъ такіе дни никогда не начинаю. Примѣта худа! Много образцовъ бывало, да ц шкобшЛ мой мужъ моая утиерлиь въ етом'ь; за десять лѣтъ до смерти сяоей—помяни ого. Господи!—пред- гкавал. онъ однажды въ понедѣлъ* пикъ, что онъ умретъ. Атой сбылось! Непустовъ. Да ого дѣло «іадзджмть пкінліатт., а то начинать сегодня. Вѣстиинова. Это правда, сестрица., снатовстап-т.. вѣдь но енгодш нача- лось! Тикъ скаля пічіісто, отдвнпсь ли ты за Мсаокососовл внуку, или нѣтъ. Ни вонъ оіть и самъ идегь. ЯВЛЕНІИ «-и. Ханжопжа, Лдячвникеіва, Хри- стина, Непустовъ, Ммокососоп и Мавра. Молокососовъ. Я бы на ошг&пімя, сударыня, шце ралъ передъ вами пока- заться, если бъ Другъ мой кв увѣ- домилъ мечія, что нямъ его иротивво не будетъ. Вѣотииноад. Полно, батька мой, объ этомъ говори іъ: старое нее поеа- >3
— 374 - 5ыто. Гкджн-ткл намъглмЬешъ ли ты прежнее пллгі.реаія жетлпься? Молокососовъ. Я бъ мсьма былъ счастливъ, если бъ желаніе мое кснол- омлоеь, и могъ бы л получить со иаполеяіе отъ тоП, въ чьей иласти и невѣста моя и благопліучіе мое со- стоить. Вѣстнинова. (Ханж’охѵной). Сли- пшшь ля ты, ічч'тршіл? Что жъ ты ня отнѣтстнуешь? Ввдкпь ТЫ, КЛХОЙ ото впрлллыП ХОЛОДДЩЪІ Ханжахина. Я еще о съ Христи- ною но говорила: вѣдь надобно и оо спросить, не противенъ ли ей же- пигъ-іѵгь. Вѣстиинова. Какъ бытъ припишу? Я бъ, право, и елма ©го полюбила,— таковъ-то опъ! Однако СііріШШЪ Хрп- стппу. (А/>ѵ<зпиню). Христшгушад, не нротпионъ дм тебѣ суженый, ип-о- раго мы тебѣ выбрали? Мавра Я та нее отвѣтствую, суда- рыня, что опа яэт. кожи бабушкиной кв выступитъ. Вѣстнинова Да длп чего жъ ты, душа моя, елма по говоришь? Скажи: милъ лп опъ тебѣ? (Между тѣмъ Ханжаомна ше- пчетъ]. Христина. Воля бабутшиша, суда- рыпя. Вѣстннкова. Да долго ли этому бып., сестрица? Ну-таа, блвгослошнъ, ла рука нъ руку. (Беретъ Ханжа- хиной руку и даетъ ее насильно Непустому). А я к.ч тебя скипу; господинъ Непустовъ,сестра моя со- гласпа; внучку спою отдаетъ -за госпо- дина Молокпеосона н при біагосдо- вг-ніп Божескомъ ей ігь притины и пятьдесятъ тысячъ рублей: ото ужъ я давни энжп. Ханжахмна. (дергая Вѣстникоеу за платы). Сестрица, съ умомъ лл ты? Этого много. Я не могу столько дотъ. Охъ!... бѣдная я! Молокососовъ. Но приданое мавл прельщаетъ, сударыня; пы хоть сколь- ко дайте, хотя пѣть,—для меня МО равно; хпші, только внукомъ своимъ йена павышійте, Ханжахина. Ну... быть такъ... что дѣлать, ранстааатыдя іп. деньгами... разставаться іть дутпоп... Хршявшц.. охъ... горе мііѣі Христина, вотъ тебѣ женихъ! Непустовъ. Дли прекращенія лпіп- іпіхъ убыгкоігь, не согласитесь -л, суддрывя, въ будущую сроду ігь моей иодмоскиавоЗ сдѣлать свадьбу? Ханжахинп. Хороню, батюшка, я согласна. Сё;н?ду я паче прочихъ дней отмѣнно всегда любила; да вѣдь я кошгь-агь вашъ томи будетъ. МкВ не пнъ чего, не инъ чаго, криво, дѣлиь теперь банкетовъ Непустовъ. Объ зтиіп, иѳ заботь- тесь, сударыня. Хашкахина. (.А/длокогойовр'), Да деньгк-то приданыя отдать лн къ ростъ? Вѣдь не шутка, мой свѣтъ! Потомъ <яп шіхянаны... пйтомъ... Охъ! Вѣстнинова. Полно объ отиігъ гово- рятъ, ппйдемт. рядную пиватг.» Дп, ль креетоноЯ (аі СЕЯЩенкикъ остъ, типъ благословись да помолвимъ. Ханжахина. Ну.., что къ дѣлать... пойдемте, (Оідяосгытъ). ЯВПВНіЕ [(І)СЛѢДКЙВ. Мавра. (оіТнп). Нетъ такъ типъ вѣкъ проходнтьі Всѣгт. осуждаомъ, а} Юшіштл сі. «брзвами и враетлыи, иредіілдяігігіиіля для иллиніи и домаш- няго богослуженія.
НгѢХЪ цѣпикъ, нгѣл. перѳсмілякчз. п злословимъ, и атоіѵ пи ніідиыь. что и смѣха м осужденія г-'іми достойны, Когда иредубѣжденія ацстуміпгъ въ насъ мѣсто одуаваго равсудна, тогда еокрыш игъ нлсъ собетнешъин по|юкн а Я1Ш1-1 ТОЛІЮ ПОГРѢШНОСТИ чужія, видимъ мы сучокъ мь глазу Олмж- шгггі, ;-. въ своемч- Лревяа не видимъ. В. Сказка о царевичѣ Хлорѣ (1782) {»). До преминь Кія, князя кіелскати, жилъ да билъ въ Россіи царь, до- брыіі человѣкъ, который дюбпдъ правду в желалъ всѣмъ людямъ добра; онъ часто объѣзжалъ свои обл.іетп, чтобъ видѣть, каково жяп ЛЮДЯМЪ, и вездѣ навѣдывался, дѣ- лаютъ ли правду. У Царя была Царппа- Царь и Царица жили согласію; Ц&ріщд ѣо- ждла съ Царемъ п пн любила бить съ пимъ въ разлукѣ. Пріѣхалъ Цлрь съ Царицею пъ одинъ городъ, построенный *а вы- соки И горѣ посреди лѣсу; тутъ ро- дился Царі: сынъ дпоныя грасоты, ому дали имя Хлоръ, Но посреди г.нй радости п тридяепвого праздно ства Царь получилъ непріятное іпэ- вѣстіе, что сосѣди его пеенокойпо живутъ, оъѢзжішть пъ ето земли и разныя обиды тоорлтъ погрішпч вимъ жителямъ. Царь ваялъ войска, кои пъ близости въ лагерѣ стояли, п пошелъ съ полками для зашиты границы; Царица поѣхала съ Ца ремъ; Царевичъ остался въ тоіп. городѣ я домѣ, гдѣ родился. Царь приставилъ къ нему семерыхъ иннъ разумныхъ и въ дѣтскомъ іюслита иіп искусныхъ. Городъ же Царь велѣлъ укрѣпить стѣвою кзъ дикаго камня, по углямъ съ башнями по старинному обычаю; иа башвяхъ пу- шекъ не П&стааилк: тогда ыцо нн- гдѣ но имѣли пушокъ; домъ, въ которомъ жить остался Царевичъ Хлоръ, хотя п пе построенъ билъ >гаъ сибирскаго мрамора и порфира, по письма хорошъ н покойно рас- положивъ былъ; позади яалаті- на- сади ны были сады съ плодовитыми деревьями, возлѣ которыхъ пико- панны пруды оъ рыбами украшали мѣстоположеніи; бесѣдки же роз пыхъ пародовъ вкуса, откуда, видъ далеко простирался въ округъ лежа щихъ поляхъ и долинахъ, прида- вали пріятство тому обитаніи. Какъ Царевичъ сталъ ііырастать, кормилица и няни начали примѣ- чать, что сколъ былъ красивъ, столь же былъ уменъ и живъ, и пшіеюду слухъ поенлел о красотѣ, умѣ и хорошихъ дп]:-пнаиілхіі Царецпчп Услышалъ о томъ какой-то Хамъ киргизскій, на дикой степи кочу- ющій СЪ кибпзхзмп, ЦоЛЮбОПы’ГСГЬО- по-П. видѣть толъ дпвпор дитя и, увидѣвъ, пожелалъ дитя увезти съ собой । въ степь, зачалъ проектъ нянь, чтобъ поѣхали съ Царевичемъ къ нему въ степь: няни сказялл со всякою учтивостію, ЧТО ИМЪ ТОГО безъ дозволенія Царя дѣлать нельзя, что опп по имѣютъ чести звать господина- Хала и съ Царніиодмъ но ѣздятъ къ иезпакомымъ людямъ іл> іюств. Хонъ но былъ доволенъ тѣнь У’гпшымь отвѣтомъ, присталъ пуще прежняго, подобно какъ яоѣаіиііі іп< тѣі'ту. одно просилъ, чтобъ плии по- ѣхали къ инну съ дитятше нъ стопъ, по, получивъ тъердый отказъ, нако- нецъ понялъ, что просьбами не ус- Ій*
— 276 — пЬотъ въ своемъ намѣреніи: при- слалъ къ лига подарокъ; опѣ, по- блогодхря, отослали дары обратно п велѣли сказать» что онѣ пи въ чемъ нужды не имѣютъ. Ханъ уп- рямъ былъ, пребывая въ своемъ па- мѣренііі; думалъ, шить бытъ. При- шло ему па умъ: нарядился въ изо- Др&ІПіу Іп одежду н сѣлъ у пороть сада, будто человѣкъ старый п боль- ной, простъ милостыни у мимсхо- дящпхъ. Царевичъ прогуливался въ тогь день по саду; увидѣлъ, что у воротъ СИДИТЪ какой-то старикъ, послалъ спросить, что на старикъ. Побѣжали, спросили, что за чело- вѣкъ, Возвратились г.ъ отвѣтомъ, что болъ пой шпшй. Хлоръ, какъ лю- бопытное Дитя, просился посмотрѣть больного пігщнгоі нлііп упшал Хлора, сказали, что смотрѣть по- чета и чтобъ послалъ къ нему мяло- стыню. Хлоръ захотѣлъ •'.алъ от- дать деньга, побѣжалъ впередъ, вя- зи бѣжало за нимъ, по чѣмъ няни скорѣе побѣжали, то младенецъ шиб- че пустился бѣжать; побѣжавъ за вороты и подбѣжавъ къ ыипмому ни- щему, зацѣпился ложкою аз камы- шитъ и упалъ пи личико; нищій вскочилъ, поднялъ дитя подъ руки и спустился СЪ ЛИМЪ подъ гору. Тутъ стояли вызолоченные роспу- ска, бархатомъ обиты; сѣть на рос- пуски, и ускакалъ съ Царевичемъ въ степь; пили, какъ добѣжали до воротъ. но нашли ужп ви нищаго, іпг дитяти, пн слѣда ихъ но видали и дороги тутъ но было, гдѣ Ханъ съ горы спустился. Сидя дерзилъ Цареннча передъ собою одною ру- кою, какъ будто курочку за кры- лышко, друтою же рукою махнулъ шапкою черезъ голову и кричалъ три раза ура. На сей голосъ плвя прибѣжали къ косогору, по поздно; догнать не могли. Хинъ благопо- лучно Хлора довезъ до споого киченья и вошелъ сі, еііііп, въ ки- битку, гдѣ встрѣтили Хапа ого вель- можи. Ханъ приставилъ къ Царе- вичу старшину лучшаго; сей ьаплъ Хлора па руки и отногъ его яъ бо- гато украшенную кибитку, устлан- ную китайскою красною камкою и персидскими коврами, дитя же поса- дилъ на парчевую подушку и на- чалъ тѣпгмть его; но Хлоръ очень плакалъ и жалѣлъ, что отъ іънвь шибко побѣжалъ, впередъ, и пепре- стайно спрашиналь, куда его ве- зутъ, зачѣмъ, па что. гдѣ опъ. Стар- шина и съ нимъ находящіеся клр- гизцы посылали ему мпого багднй: иной говорилъ, будто по теченію звѣздъ такъ опредѣлено ; шюй ска- аывалъ, будто тутъ лучше жить, ве- хвл дома; всего насказали окромѣ правды, но, увидя, что ничто но уапмало слезъ Хлора, вздумали его стращать небывальщиной, сказали: переставь плакатъ, или оборотомъ тебя летучею мышью или коршу- номъ, а тамъ полкъ иля лягушка тѳбя съѣсть. Царч-нпчі. небоязливъ былъ, посреди слезъ расхохотался такой нелѣпости. Старшина, ушідд, что дитя пересталъ плакать, при- казалъ накрыть столъ: накрыли и кушанье принесли. Царевичъ по- кушалъ, патомъ подали воронья въ сахарѣ н разные плоды, какіе имѣ- ли, послѣ ужина раздѣли его и по- ложили спаи. 11а другой день рано до свѣта Ханъ собралъ своихъ вельможъ и сказалъ цнъ слѣдующее. извѣстно вамъ да будетъ, что л вчерашній
день прививъ съ собой Царсшіча Хлоро, дитя рѣдкой красоты п ума. Хотѣлось мігѣ зллодхішно узиагь, правда ля слідіпишіое объ немъ; для узиаиіл же его дарованій упо- трг-Ляпі л намѣренъ равные сп'ххібы. Вельможа, усльшіа слона Хан- скія, ПОПЛОШІЛІП’Г. въ поясъ; изъ нихъ ласкатели похвалила ХаискіЙ поступокъ, что пузкоо п еще спсѣд пято Царя днтя увезъ; труси по- такала, говоря: такъ надежда Го- сударь-Ханъ, какъ низко бытъ, какъ тобѣ па сердце пріидетъ ? Нѣсколько изъ пихъ, коп прямо любили Хала, тѣ кивали головою, и когда Ханъ у нихъ спрашияалъ, для чего не Говорятъ, сказали чнетхердечно: дурно та оотоорн.гь, что у сосѣдняго Царя уввзъ сына, и бѣды намъ не миновать, буде не поправишь свое- ГО поступка, Ханъ же схааплъ: вотъ тагъ всегда пы ропщете противу ме- ля. и пошелъ мимо пхъ. и какъ Ца- ревичъ проснулся, приказалъ при песта его ігь себѣ; дитя, увидя, что нести ого хотятъ, сказалъ; ио трудитесь, я ходить умѣю, л самъ пойду, п, вошедъ въ Хан- скую кибитку, всѣмъ поклонился, во-первыхъ Хану, потомъ, около сто- ящимъ направо и налѣво, послѣ чего сталъ предъ Ханомъ съ почтительно учтивымъ и благопристойнымъ та- кимъ пидомъ, что всѣхъ кирпгзцевъ и самого Хала въ удивленіе при- велъ, Хавъ, одпакл, опомнясь, рекъ тако- Царевичъ Хлоръ, про тебя сказывакіті*, что ты дитя разумное; сыщи мпѣ пожалуй цвѣтокъ розу безъ шиповъ, что ве колется. Дядька тебѢ покажетъ обширное поле, сро- ку же даю табѣ трои сутки. Дитя паки поклонился Халу, сказалъ: слышу, и вышелъ изъ кибитан, по- шелъ къ себѣ. Дорогою попалась ому пкаитрѣ- чу дочъ Хавская, которая была за мужемъ за Брюзгою Султаномъ; сей никогда не смѣялся п сержинался па другихъ за улыбку. Ханша же била права веселаго и весьма любезна; увидя Хлора, сказала; здравствуй, Царевичъ, здорово ли живишь I ку- да изволишь итгн? Царевичъ ска- залъ, что по приказанію Хана, ба- тюшки вя, идетъ искмъ розу безъ шиповъ, которая по колется. Хан- ша Фелида, такъ ее звали, дпви ласъ, что дитя посылаютъ искать та- кювой трудной вещи, н, возлюбл младенца въ сердцѣ своемъ, ска- зала: Царевичъ, подожди маленько, я съ тобою пойду искать розу безъ шиповъ, которая по колется, буде батюшка. Ханъ позволить, Хлоръ пошелъ въ слою кнбитсу обѣдать, ибо часъ былъ обѣда. Ханша къ Хону просить позволенія птгя съ Царевичемъ искать розу безъ ши- повъ, которая не иолегся. Хыъ не токмо не позволилъ, но н запретилъ ей накрѣпко, чтобъ не шла съ дитя- тею искать розу безъ шиповъ, ко- торая не колется. Феднца, вышедшн отъ Хала, му- жа своего Брюзгу Султана угово- рила остаться при отцѣ ол Ханѣ, сдмі же пошла кі. Цареличу; онъ обрадовался, какъ увидѣлъ оо, про- силъ, чтобъ сѣла возлѣ пего, на что опа согласилась п сказала ему; Хаігь мнѣ ив внлнгь втги съ то- бою. Царевичъ, искать розу безъ ши- повъ, которая ве колется, ни л тибѣ дамъ совѣть добрый, пожалуй не забудь,'слыпіиіпіі ли дптл, вп з:ьбудь„ что тѳбѣ скажу. Царевичъ обѣщалъ
— 276 — исяокіпгп.. Отоелѣ, въ нѣкоторомъ разстояніи, продолжали она, какъ пойдешь искать розу безъ пиповъ, которая пе холится, ти’трѣтпіпъел съ людьми весьма пріятнаго обхожде ігіл, кои стараться будутъ тебя уги портъ ІПТП съ шіми, (інсшикуп. тобѣ пг-селій иішжіитпиі и что они-то 1 провождмотъ время въ безчотшлхъ забавахъ: не вѣрь ямъ—лгутъ, вв- оелііі ахъ мнимыя и сопряжепы со множисгеомъ скукъ, За г.имъ прі- вдутъ другіе, коп о томъ же еще сильнѣй тѵбл проситъ будутъ: от- шьэм имъ еъ твердостію, отстанутъ ; потомъ пойдешь въ лѣсъ, тутъ наѣ- дешь льстивыхъ людей, кон мл- чрсші стираться будутъ пріятными разговорами отвести тебя отъ истмп- ПВГ<> пути, но ты пе забудь, что тебѣ единый цвѣтокъ—розу безъ шиповъ а которая по колется—пс катъ надлежитъ, Я тебя любліи и для того я къ тебѣ нишлю навстрѣ- чу сына моего, и инъ поможетъ тобѣ найти разу безъ шиповъ, что не ко летсл. Хлоръ, выслушавъ рѣчь Фе- лнцы, сказалъ: развѣ такъ трудно сыпкать ризу безъ шиповъ, что не колется? Нѣтъ, отвѣтствовали Хаи- та: но пить чрезвычайно трудно, буде кто прямодушенъ и твердо пре- бы плеть въ добромъ намѣреніи. Хлоръ спросилъ, нашелъ лп ужо кто тогъ цнѣтокъ.—Я видѣла, сказала Фѳлпца, мѣщиіп. и крестьянъ, коп въ томъ успѣвали по хуже вель- можъ и царей п царицъ, • 'иалзггі. сіе, Хашпя простилась съ Цареви- чемъ; старшина же дядька отвелъ дитя искать розу безъ шиповъ, ко- торая по колется, и дли того пус- тилъ его сквозь калитку въ прѳ- пелякій звѣринецъ. Тутъ увидѣлъ Хлоръ передъ совою множество до- рогъ: пяы,ч прямо лежащія, иныя съ кривизнами, иныя перепутанныя: дитя пе зналъ спадала, пи которой іггги. пю, увидя юношу, идущаго ему пдвстрѣчу, поспѣшилъ къ пему спро- сить, кто онъ Тіышвъ, Юаоша. ит- вѣтгтповіып,: л Разсудокъ, сыиъ Фе- лмцшгь, меня мать моя прислала іггтп съ тобою вскатъ розу безъ ши- повъ, которая не солится, Царевичъ, благодаря Фелхцѣ сердцемъ п ус- тами, озлпъ его за руку, вавѣды- валвя, по которой дорогѣ итти. Нол судокъ съ веселымъ и добрымъ ви- домъ сказалъ ему; не бойся, Ц> реиичъ, пойдемъ ио прямой дорогѣ, по которой не всѣ ходити хотя она пригожѣе другихъ, Для чего жо по пей не ходятъ? спросилъ Цлр<*нлчъ; для того» йкдзаьГіі іипеннд, что іііъ другихъ дорогахъ стпкіпвлпваіотся пли сбиніънтгея, Иду'ша юѳсяілі пи- ^лза-тъ Хлору прекрасную дорожку, говоря: посмотри, Цар^пичъ, доро- га сія ппдыметсл благорлсположра- іеыхъ душъ ііллдаітоспю: опа хо- роша да хралъѵ Г. Были и небылицы (1783) («), Дѣдушка ной (п) говорить, будто пъ молпдемтгп его люди лучше зпадп ігкну пещамъ и людішък ііс-жсли ши- пѣ апаютъ. будто въ то враки болѣв уминки разговорами зышыались и ъес^лоправяѣѳ были. І Гп третіі день Пріѣзда моего гь ивку* опъ нас ь, поучатъ егюнхъ (число 15 человѣп.)», <х?брллъ и часа съ три о семъ велъ рѣчи По счастію ки всѣ предъ нимъ (за 15-ніілгЬегіі-ігъ оъ той гор- іейцѢ стульевъ) стояли: соку толъ-
- 279 - КО II НрІШПСЫВІЮ, ЧТО МЫ СУТЬ €»2Й проповѣди пс задремали, одшдожъ глаза протирать часто нужду имѣ- ли ; зѣвалъ ли жъ кто, я точно не примѣтилъ. но ивѣ шлипой, карту* зонъ плп колпя-кокъ, у кого что пл. рукахъ случилось» унта, сдои пе рѣдко закрывали. Кончилъ дѣдуш- ка разговоръ свой сравненіемъ» ко торый, сокративъ для памяти, я за- писалъ: «Когда мы молоды были, говорить онъ. тогда прзаддость, къ кпітхпвой одеждѣ завутаппоя, подъ виденъ прогулки для адоривьл, ко уляідоъ не шаталась. Сіе тогда по- читали бедтвнетаомъ. Содъ кашъ продолжался до полудня; осташпумэ часть дня проиодгалн, сидя у окошка, пграпіемъ въ карты до разсвѣта и долѣ-; должность, въ которой нн- вольно наряжены бывали, но мпого съ лѣнцою ілъраиллли: по ПОДеже казалось, что въ свѣтѣ кое-что по- правки требовало, то люди охотнѣе упражнялись пыпѣшняго иъ разго- ворахъ, касающихся до попранлоиія того-евго. Разговоры жо сіи вели въ яош-олоеа, или пл ушко, дабы лиш- ней какой бѣды оные кону изъ пасъ пе вапесли: слѣдовательно громо- гласіе рѣдко между пали слышно было; бесѣды же получили отъ того нѣкоторый блескъ и видъ вѣжлп- востп, которой слѣды пе столь при- мѣтны нынѣ: ибо разговоры, смѣхъ, и горе, и нее, что вздумать можешь, отрыто и громогласно отирші.ілот- ся», Дѣдушка примѣчаетъ, что во обіЦі* чистосердечіи оттого нъ ЛЮ- ДЯХЪ выиграло, потому что скрытаго за пазухой мало остается; дли изъ- ясненія своей мысли употребляетъ овь сранновіе, говори, «будто мысли и умы, долго бывъ угпете-вы подъ тш'ОСггію тайны, вдругъ, ако плотина отъ сильной водополи прорвалась, а ліілсоплеяшьн водь сто каетъ до тѣхъ поръ, пока, пе осушивъ дли, оваго пе откроетъ». Выговорл сіе, дѣдушка имѣлъ, мнѣ казалась, голо- ву разгоряченную: взглядъ его іы- іі.'ілсл мігѣ быстрѣе) обыкновеннаго, на щекахъ его игралъ румянецъ. Онъ неталъ съ красенъ своихъ, и возвысивъ голосъ, сказалъ: «при помните мои слови.: нсѣ тепереш- ній пороки ничего пе значатъ; ста схожи на стекающее поліюподгв; во- да. же, прппгедъ въ прежнія гриппы н берега свои, возымѣетъ течешь- естественнѣе прежняго; берега суть воспитаніе» (1*). Проговоря сіо і: і. жарокъ, опъ паки сѣлъ, какъ будто отдыхать хотѣлъ, и углубился въ зпдумчквостъ. Мы думали, что онъ кончилъ рѣчь сбою и хотѣли откла- няться ; по опъ, пе гтримѣтя того и быв ъ въ поехнщоіш! (Богъ вѣсть отъ чего), пики началъ говорить, по съ вельми етепешшмъ видомъ п голо- домъ тому виду приличнымъ: «ші чему я такъ ве радовался послѣдпіе шн годы, какъ тому, что кч» сопѣег- пому разбирательству повсюду ока- залось много охотниковъ Мзлт- пикъ сей подаетъ о общемъ распо- ложеніи добрую надежду, подобно какъ пульсъ врачу о состояніи боль нагое. Господинъ писатель Былей л Не- былицъ 1 Недавно склпч.ълся брать мой; онъ оставилъ на іюночоніе мое ше- стерыхъ дѣтей, три сына и трехъ дочщнЛ, но я ве знаю, кикъ мнѣ съ пиып бить: примѣчаю лъ нихъ не- обычайны» Ирины, какъ вы сами изъ слѣдующаго усмотрите. Трое изъ
— 280 - ПГСГ1. ИМѢЮТЪ СКЛОННОСТИ много по- хожія ва обезьянъ. Большой инаго ничего по дѣлаетъ, налъ только ста- рается перевить что пи увидитъ, и для того цѣлый день бѣгаетъ по улицамъ п изъ дому въ домъ» двад- цатью въ деш. і'олову псречвсы- иаеты то кудри очутятся яъ верхъ растаращепы, то въ визъ опущены, то поперекъ поставлены, то по лбу висящіе, а киогда сплетать ихъ за уши назадъ, Ни. сихъ дняхъ ідду- малъ опъ гнушаться природнымъ стоимъ языкомъ, и четыре дни мы кромѣ поковерканныхъ -іужострая- пыхъ словъ п слоговъ но слыхали. .Мы по зиоли съ женою» что сну сдѣлались; наконецъ ужо узнали, что заходилъ иъ французскую ко- медію. Послѣ смерти отца своего па- чалъ опъ мотать; шіожостио подщи- панныхъ вцфтапсип» себѣ пылилъ, пьзвалъ ихъ фраками; къ каждому жъ изъ нихт. сдѣлалъ короткіе бо- строки (а); накупилъ себѣ разныхъ хлыстиковъ, и, что пуще всего, вся- кому цвѣту кафтановъ слояхъ при- даетъ имена, коихъ бы л при отцѣ своемъ, опасаясь овлиушпны, громко лазимъ п» смѣлъ, Когда жъ я его унимаю н браню, тогда говорить въ отвѣть; дхъ. дядюшка 1 вы не эна- оте, ПЫ11Ѣ цвѣтамъ имена діиіы по нашему пакостныя, а по пашему опн модны. Всѣ тѣ фраки, какъ онъ нхъ прозвать, СШИЛЪ онъ въ долгъ, по платя пи купцу, пи портному. Я гопорплъ ему, что это дурно, что ивъ итого добраго не дыдегъ, н что ему втрое платитъ достанется, отъ того что пі. долгъ забираетъ; но въ отвѣть л получилъ пакя- дядюшка I аі Корогсал ыужсяап одехда бенъ ру- іьшішп. і жіглетьУ вы ничего по анакпг, такъ водится. На сихъ дняхъ онъ за полночь часу ВЪ ЧіЛѢСрТОМ'Ь ДОМОЙ !фіѢхЦЛЪ, КЯГЬ будто недобрый его растеребятъ. Я па то время всталъ; обходивъ уже дворъ, шелъ изъ конюшни, а оеі ва задній дворъ потайкомъ взъѣхалъ п бѣжитъ крадучись на крыльцо, и ужо отъ людей его, коя ночь на дождѣ простояли, я свѣдалъ, что НѲ- легиая ого запасла въ трактиръ. гдѣ такъ промотался, что часы и отцов- скую золотую табакерку оставилъ пъ закладѣ, и то, чаю, для того един- ственно сдѣлалъ, что слышалъ, ’гго кто-то другой то же сдѣлалъ. Но полно про сію обезьяну говорить. Средній иго бритъ инаго совсѣмъ сложенія: тотъ цѣлый день ігрово- ждаеп. ня дворѣ, играетъ ВЪ стайку, въ бабкп, ігь городки съ ребятами; на немъ кафтана, окромѣ за обѣ- домъ, не увидишь. Не могу сто прі- учитъ, чтобы къ чему нибудь иному прилежалъ; да я но очень ловко съ няіп. говорить; вспыльчивъ, за все про нее спорить, Пердится, и какъ загорячится, со всѣми дерется; опъ жо мастеръ бороться н удалой бо- ецъ; его, во мѣшкавъ, думаю за- писать нъ какой ни па есть волкъ, пусть служитъ; о первомъ же ш* знаю что преднрія’іъ; оішсаэиСЪ, что никуда пе поспѣетъ, развѣ какъ, пврексть еще болѣе шалостей, сбою судьбу сою. рѣшить И чѣмъ жребій смой додѣлаетъ. Сестры нхъ собою статны; старшая изъ нихъ глмвыыъ попеченіемъ имѣетъ наружностью своею быть похожей иа выпачкан- ную ея служанку, почему какъ вста- нетъ съ постели, тагъ волосъ не причешетъ п платка пи поревяжить. КВ. Но здѣсь л моей женѣ перо
— 291 у ступлю... 01!А с&ш жммть опи- сать похожденіе третьегоднішіпягю дня. Д. Инструкція ни. Н И. Салтыко- ву (1784і (**)♦ I. Наставленіе касательно про- долженія и яоЗкрапленьч ник.м/нетчія къ дойру. Кто отъ природы къ доброму и лучшему етромится, тотъ родился счастливъ, Доброе сердце, нравъ ти- хій, въ обхожденіи учтивость, ири- вѣтливосп. и снисхожденіе всѣмъ лю- дішъ правятся; гордость, пахальстьо, мдміміностъ в притворство равно всѣмъ людямъ неспоспы. Хпплы, давмшя хорошему поіиі- деігіг, хулы л преяебревепіл хулы достойному суть тѣ способы, КОННИ поощряется хорошее л отвращается дурное поведепіе. Въ награжденіе добрыхъ дѣлъ представить дЬтшгь Надлежитъ чеспъ, доброе имя п сдаяу, а па дурныя дѣла стыдъ ц попошв* 1114» (1В). Ніпгаксе налаялпір обыкновенно дѣ- тямъ пелевпо быть но можетъ, буде но еседшівяо сі? стыдомъ, что учп- пили дурно,—пап.ми паче таппмъ дѣ- тямъ, въ душить коихъ егыдъ къ дурному вселенъ отъ младенчества; и для того продшггывэдтся; терялъ поапнтпшшыгь н давать имъ чув- ствовалъ пра всякомъ удобномъ слу- чаѣ, что тѣ, кои прилежаніемъ п ра- дѣніемъ неполшаюгъ отъ подъ требу- емое, у неѣхъ людей выигрываютъ лапбюпь и хвалу; а ва полрклелиигій я нерадѣніе воспослѣдуетъ презрѣніе, пелюбипь, и ннито игъ по подвалитъ. При всГхт. случаяхъ ягеля гь іі на- поминать ихъ высочествамъ прдлпда человѣколюбія я благоволенія во вен- ной таври и поощрятъ ихъ къ тому похвалою въ гЬ качества, въ людяхъ пріобрѣтай мню. Когда нъ чомъ который провинится и осуждг-пъ будетъ, тогда никто да ие дерзнетъ хвалить, допдевѳ пронн- ппіипліея не будетъ просить прошенія, и по увидятъ, что старается попра- вить свои шіьедеиіе; къ прощенію же не шідлелпггь приступать вдругъ. Заставлять воспнтаиппк’жъ дѣлать съ точностію и ласкою то во полкомъ случаѣ, что дѣлать имъ оддлвжпгь. Првстііішншіпі но дѣлай, при во- спитащтикахъ того, чего во желаютъ, тгобъ дѣти переняли, и вовсе отда- литъ ОТЪ пріятіи я слуха ІІХ'Ь НЫВ0- чествъ дурны* и порочные примѣры, ДА пн ПООВДЦТОМ опл въ игрѣ И при опой быта. неспрішпдхимы и ди пе употребитъ іп. 'іігоИ ііесп|шп«і,лниости. иди обмана и иощкіиды. Буде тако- вое примѣпггся, да уймутъ нхъ, йіаі- ааігь имъ, что обманъ я неправда остъ бедчпетное и стыдное Дѣло. Буде опяжутъ носправедлшюсть нди обманъ, тогда ллшігп, пхъ пмъ при- нзддввнмцато, дабы пичусстмовалі], какова пссправедлкпоста, і?. Нъ «е.і*ъ &«іммыл Йостпоинсіліга наставленія постоятъ. Главное достоинство наставленія дѣтей состоять должно въ любпи къ ближнему (пе дѣлай другому, чего пе хочешь, чтобъ тобѣ сдѣлано было}, въ общемъ блдічлюлопів къ роду чело- вѣческому, нъ доброжелательствѣ ко всѣмъ людямъ, въ ласковомъ іг ггга- г.ходптельиаігь обхаждоііія ко осяь> му, пъ добронравіи непрерывномъ, въ чистосердечіи п бліцтіррдпомі. сердцѣ, къ истребленіи і’Орячвпета
— 282 — сердшц пустаго ппасрніи, бшахшьо- сти. іодюрШя невмѣстнаго вездѣ тутъ, гдѣ уішотрптся. Требуется» чтобы ітъ вопрастомъ питомцы утвердились въ добродѣтели, чт-.иуь іікорешшеь іп. дупглгь сора- г^длпв '"гьт которая состоитъ въ темъ, чтобъ іге іѣдалъ вавднамм на- прещеииаго, пгв, любви къ исгкпѣ» нъ гцедр-шти, іюадЕржайн, умѣ, оспс- здпіюмъ пл размышленіи, одрпвпмъ о вещахъ псішггія и разсужхепіп^ сово- купленномъ съ трудила біемъ. Когда дѣти наполнены повзгаоие- іііемъ къ верхошіи0 адаспі, почте- ніемъ къ родителямъ, дпвѣрнвшюгію къ првслъішяквмь, совокупленными съ любовію и съ опдеешоігь яротпін ватъ нп, и къ тему соединяютъ Ліліілмілоаіо ко всѣмъ людямъ, тогда уян мпого едѣладсь Чѣмъ болѣе дѣти укрѣпятся іи. доброхѣтелп, г'нмъ бц- лѣе птпштеш ігь іюзшшію того, что отродію ихъ црщцгщо. Е. Письма. У, Графу Петру Александровичу Румянцеву (1763) (ІГ). Господинъ Генералъ Румянцевъ! Я гпдучпли ПИСЬМО ШШ№Г нъ коти- ромъ пшпеге н просите объ птстая- кѣ. Я разсудила. что необходимо Мстѣ пришло съ вами шп.ясіішъся и от- крыть вамъ мысли Мои, которыя, лиху, что совсѣмъ намъ псизвѣстпы. Вы судите Меля пи стариннымъ пове- деніямъ, когда персоналтгтетъ всегда превосходилъ качостіа и васлутж пси- шіго чряояѢкщ п душите, что быв- шія волгъ фанеръ (а) еплгЬ намъ въ порокъ служите будетъ, непріятели д) и*іл іінтрп ш. жа наши тѣмъ подкрѣплять еебя имѣютъ. Но шжнолътѳ сяамтв: пы мыо Мапл окаете. Пріѣзжайте сюда, если здоровы* ваішз вамъ то поаво датъ; яы приняты будете си. тою отмѣнное Ія?, которую ышгп отечеству васлуга к чипъ вашъ требуютъ. Но думайте же, чтобъ Я противъ жила- ліл шішічті хотѣла сямъ прппулпгь васъ къ службѣ: мысль АГ-мі <лъ то го отдалили Но тенмо наслуженный Еіенерлдъ. ко и вслкіП россійскій дворянинъ по сиіоей нолѣ ддспоіиі- рунтъ (б) о службѣ и отставкѣ сн- ей7 и во то, чтобъ Я убашгп. щшрога- гквъ (в) пігыП хотѣла, оный паче (грп еіояком’ь случаѣ подкрѣплю; а сіе единственно пишу, дабы Мы другъ друга разумѣли я вы могли бъ ясно гіПДіітт- Мое штккіо. Если тогда, какъ вамъ па смѣну другой былъ прнадють. обстештальегва клаолись л были дѣЗствіпелыто комфуйны, что, можетъ бытъ, и выть поводомъ гду- зкігдо къ подозрѣнію о Моий ігь намъ нодовѣр’ішюотл, то оиое припмептъ должно случаю тѣхъ нремспъ, пои уже миновались и которыхъ слѣду ігь мысляхъ по оствидоеь. 11 такъ въ опаданіи даупио отъ васъ пись- ма, въ которомъ имѣете вы авдз» дать, псполииго лл вы жлдвое жялк- кіе воеЙ нашей ірамилім видѣть васъ, нлп остіигтеся ли вы при гшг2і вашего послѣдняго письма, въ томъ я дру- гомъ случаѣ Я ноптмѣвію остаюсь вамъ доброжелательная. Изъ Москвы, 13 Гавваря 17(33 года. Я. Л. В. ОлС!^іу (1768) (ІТ)- Адамъ Васильевичъ! я чаи: *Ло- ноносниъ бѣданъ: сговоритесь съ <і) Располагаетъ. р) ПренмуЯДОМЪ
— 293 — Гетманомъ (а), то мпктю ли ему поп- сіонъ дать, п скажи кшѣ отвѣтъ* Въ Москвѣ, 2В жаркія 17ВЭ. 3, Долабру (/76^1 ("). Господинъ Дпллмборъ. Я только что прочла прпгдаяный виды господину Одару отвѣтъ, ТОГО рымъ ны отказыІШУГССЬ ііркнлтз. пн себя жияпгпмпо порто сына, Я попи- ною, тіо выть, кахпь і{пцооофу1 пи- того не стоить пршшрать типъ пн- пзавяеідлл педпчіл и ппчеотл сего міра; всо ото па вапш глада пустая вещь1 и я охотно раздѣляю ішіпе мпѣпіе. Смотря на вица съ отой точки врѣніл, я наложу неважнымъ шніодапів королевы Христины, коти- рую такъ много хдадиля и часто осуждали во слрадедивостіг; по быть рождешпамъ нлп приапалпшігь ва то, чтобъ содѣйствовать благу и даже пбрнлошпгію цѣлаго народа* н откіо затт.гд отъ отогп—нніоштъ, клпъ МПѢ к&жотся, оталзагьел отъ возможности дѣлать добро, пі-ггорой тшп* ваьгь по сердцу. Философія паш.% оегшеаша па чеммѣталюбіи; шявохьто сказать вамъ, что ив соглашаться служить ому, тогда служить можно— значить упускліъ ШЮ. ПИДУ свои» цѣлъ. Л такъ хорошо ано.» паоъ, какъ чіио- вѣка честнаго, что по могу приписать шшгь отказъ тщеславію, и явлю, что единетнеиная ою причина—любовь къ спокоПотпеігі, нужному для учепыхь ішиггіЗ> и дружба. По что же міппк- егъ? пріѣзжайте сгъ напиши друзьями: обѣщаю тѵйп- псѣ удовольствія и удобства ЖПЯйіг, какія только гпч. мовя вавяапъ; можетъ бытъ, вы пкй- л) К. Г» Р&8рюмтсііа вр'і лцдоіігтоіП' Ли. Ік іете пкіісь бихЬѳ іѣ.і^оя й свободы, вежолі! у шіем Вы па асдоиявты-ь на нзсгоОчпяыл пррдлпжевія прус* свято короля іг ііл (кагодчиіоеть, которою ому обязали; нп у вето пѣть типа. Прлннлхісь. вогпітигіе сына тшгь дорого мопму сердцу п вы мпЬ гшпі іН’ обхі.кп.пяы, что, мижвгъ былъ, н уже едпппгою. прошу ласъ. И я- впши® мою иоскрошость рада пршш- ша, и будьте увѣрены, что я нашпч?- реслвяла такъ сильно изъ уваженія къ вамъ. Р. Зв Во ПГН’ГЬ ВТОМЪ ПП'ПЛГп я выражала только тЬ ’іувгтнн. которыя паіоіила къ вашихъ тнор.'іііліъ; вы не пкхотлтѳ противорѣчитъ себѣ, 4. Л. В. Олсуфищ (176йІ Адамъ В&сшвдшгпЛ вы имѣете гкяаать, а лучше напвелть моимъ именемъ къ Александру Петронкчу Сумарокову, что каіеъ сто еоиоеиіл почлтшгчгя нх гнетъ КабппетныЯ,— ивъ впредь еовхержался бы с<Ллчз- пптольиидъ слонъ для слабыхъ у по требллть, какъ нынѣ къ ого йаснѣ, шшываемсП о й^дтъ псюпраагь (б); тшіжо п троіающпгь чѳсп. кого, калъ ръ той же Сдспѣ исторія его съ кия- ишп> Шаховскимъ. Снй поодѣхяіЙ, юик»?тем, соотш. весьма умѣреннымъ посттуптоип» противъ Сумарокова сів не заслужпдтг Я желаю, чтобъ оста- шшлЕііт бшк продажа сей пьесы, а впредь прадципште, гдѣ сго Сумаро- кова Сочиненія яа моемъ вопітѣ печатаются, чтобъ беоъ сеазиге ихъ пв печктэлп, повеж* я но хочу, чтобъ подумали, что я дерниста пре- тпвгь почтопіи аакопа п бдатопрастоВ- яости пптшехіа; тнкжв иичтыіныхъ б) Папы «Два поЕЛра«.
— 284 — людей подъ моимъ покровительствомъ выдлвалл па непристойное ругатмь- спю. Меячгег Ъіеп ѵов іегмез сіапв сеНе Іеііге, саг поля аѵолз аПаіго А ипе М4е сЬаигіе, циі сотпзепсе ііг-ліге Іа ігшпопише еі еііе п’еві рав <1в|іі репіае бериін Іоп^ьотрв. Маія спііп Ьніея, чи'й геііге над ноШвнв, ои гсИгея Іея ѵоия тОше (1Р), [Іря сомъ прилагаю извѣстную пьесу. б. Вольтеру (17С7) (,в). Я грозила ламъ письмомъ шгь клпой-пйбудь азіатской деревупіпи, и вотъ держу теперь слои слово. Мнѣ колется, что сочпяят-і-'п. лпек- дота о Велсаріп (м) и письма о іглпептрик&гь С11) находптск въ близ- кихъ рОДСТВѢ СЪ ПЛйМЯЛНИКОМЪ Ііб- бата Бадедл (м), Однако же не луч- ше ,пц государь май, псѣ похвали чнловѣкЛмъ отлагать до ихъ смерти, изъ опасенія, чтобъ оші рано во поздно но сдѣлали іщил ложными., поелику всѣ человѣческія дііла холп- вратпы л попмтояпны. Я не знаю, къ татг.мъ ли были пщжянід похваль- ныя слова Людовику XIV’ по отрѣ- шеніи Наіггскдго указа, какъ прежде: по краПпей мѣрѣ изгнанные протес- танты были противнаго мнѣнія. 1! такъ прошу васъ, государь мой, употребитъ то благоволеніе, которое камъ оказываёть живущій въ пре- дѣлахъ Кадгтона Урійсвдго учепыіі мужъ (аі. для убѣжденія его, чтобъ -онъ пе тратилъ напрасно своего вре- мени па прославленіе мепп прежде моей смерти. Законы, о коихъ такъ много го- ворятъ, пе совсѣмъ еще окончены а) Такъ Вольтеръ яиогдл подшкывал- <ш подъ сваями езчпзешхми. (б). По илъі ото можетъ ручаться иа пть доброту? Конечно по піитъ, по потомству предостанлепо рііпппі. сію вадачу. Вообразите, что они должны служить для Европы п Ашл; какші жъ чрвзвичаЛлал рыпоотъ къ климатѣ, пародахъ, обы'ышхъ и даже въ самомъ понятіи. И талъ теперь я аъ Авіа: я хотѣла видѣть ее собствентамн своямп глг.- замя. Въ семъ городѣ ішхздкгеи дпадпатъ различныхъ пародовъ, пе имѣющихъ между собою пи малІіВ- шаго сходства. Надобно одоакожъ дотъ имъ такое плаѵьо, которое бы ясѣмъ пристало. Могутъ быть наЛ- допы общія правила; по естълл взять подробности, то одшілп можно скакать, что ото столько же трудно, капъ сотворить міръ, устроить п сохра- нятъ; я по окончу, ес’п.лп обо асамъ говорить буду, цдпакшкь и безъ то- го дпипл’.по нагоппреао. Есгьли мон предпріятія по будутъ .тмѣтъ успѣха, то отуіывки ийъ моихъ алссмъ, которыя вціШ я въ неди- по изданномъ сочниеяік, покажутся бепяриотрзстнымъ читателямъ а мо- имъ иаинетанкамъ тщеславіемъ или Богъ зввоть чѣмъ. Притомъ письма мои иііушаомы были миѣ однимъ гохьио къ взмъ уваженіемъ, и ни могутъ быть, хорппги ддл печатію Правдъ, что для мнил весьма лестно и много чести дѣлаетъ—видѣть, съ кахнмъ чувстш мъ внесено по сочи- нителемъ ішсьмл о паис-гнрнкшь; ио ВсалгаріИ (в) говорить, что вта минута есть сам&л опаснѣйшая для б.і работы Комиесіл ио составленіи Новаго Ужхжаііи. ) Въ ггуттпкутгвіи споемъ Кжптеркіга съ ні.ікігорыѵи праближенпимп соѵбами оераводилв иармоні ааева Веджсарів.
— 2вб — людей жито сосгомиіл. Веллсарій о всемъ разсуждалъ справедливо, такъ а въ семъ мнѣніи конечно не ошибся. СІл книга уже переведена и будетъ напечатана. Чтобъ петлитъ, хорошъ ли переводъ, опъ читалъ билъ пе- редъ двумя неапавпгимн поддішпнка. Одіпп. изъ нихъ «живалъ: пустъ мпѣ ликолк>п. глаза, только бы и билъ ВелисарІевгь, я почту себя доводыіп награжденнымъ; друтоВ отвѣтстоо- налъ: тепли бъ пто сдѣлалось, то бы я понаалдѵіииъ. За тѣмъ свидѣтельствую вамъ, государь мой, прмвнато-п.погть мою ва всѣ окпзываемко мнѣ тми зпажлі дружбы; йо избавьте, ржслн можно, маранье мое отъ печати. Казалъ. 2Й мая. 7. Кня&о Л. М. Голицыну (1780) (»). Квлоь Александръ Мидайлоьнчъ! Улѣдомпласья, что дворянство санкі- потербургской губерніи вздумало при- носить маѣ титулы и собирается сдѣлать птрпшіыл встрѣчи. Вамъ извѣстенъ обривъ ИІФ’ЛПЙ МОНТЪ, и потому и судитъ можете, коль ыа- ллппгкмъ и непристойнымъ всо то почитаю. Но пріобрѣтеніе пуститъ назданій есть предметъ моего цдретио- ланія, во доставленіе блага я спо- иойстиіл отечестзу и воолесрпіи сла- ны и величіи его; почему и не мо- жетъ иное мнѣ пріятно п угодно быть, какъ пепнновепіе моеб волѣ и рвн- иостипе и тніательпое каждымъ зва- нія на него воалохеннаго исполненіе, вмѣсто упражненія нъ подобныхъ аыдумнллъ. Равнымъ образомъ и встрЬчи для ненн не нужна. Чего ради я желаю, чтобъ собранный день- ги отданы были въ принялъ обще- ственнаго призрѣнія для употребле- нія на дѣла полезный. Сіе письмо со- общите Кнлзю Александру Ллексѣ.е- здчу Вяземскому (в), гакъ какъ мо- жете то же сдѣлать и во всѣмп другими, кои будутъ любопытство- вать о семъ. Пребываю, впрочемъ, вамъ доброжелательна. Р. 8. Сіѳ есть непремѣнной моя водя, ю.гторутп ньшиіпнтъ вамъ ігред- нкеылаю. 9. Доктору Пим,ѵерману (1785) («). Государь мпйі Я получила напто письмо отъ 28 январи, коимъ увѣ- домляете менн о шілученіи посіііггм. досталленііой въ вамъ чревъ моего министра въ Гамбургѣ (”). Вы даже ч не думаете о бліих'дарпасти, поти- раю я валгъ должна. Сначала болллі Е. было я ]ш:крытъ вашу гснпгу (о уединеніи), потому сто, судя по ея ніипшіію, опасалась, чтобъ опа по усилила во мігТ> ипохондрію, къ пп- торой я и безъ того нѣсколько мѣ* І ЛИ.НВ1. чувствовала въ себѣ іпниіон- лостъ, но сія книга бохѣв, ізеагын что другое, остйяоиилп и йогомъ умрпыіпіла дііііствіе оныя. Въ сей кишѣ есть сила, и величіе и краеп- тн души. Суси гі" діійстеіію на моші сей дрычщѣингій книга, думаю, что она можетъ быть лучшимъ, лѣкар- ствомъ отъ всѣхъ припадковъ цпо- хопдрическитъ. Всякій іороптІІІ док- торъ долженъ бы впнеатъ ее въ ре- естръ своихъ рецептовъ, и часто бы- ла бъ она аолшшѣо многнхч, хЬ- кврстаъ, къ которымъ л нисколько на расіюложеші, что можетъ вамъ подтвердить ваптъ пріятель ВеЙглрть (п), и годовой счетъ изъ «пеки соб- а] Гкн^іахь-дрикурвру.
— 256 — егпешіо на мою оообу рѣдко бываетъ бшж тридцати шиллинговъ. Хота газеты и пишутъ обо шіѣэ что я умврлкв умираю. нахожусь при по- слѣднемъ -концѣ жиісші и іь<«рй, сдпадялжъ по сіе время ничего вто- ро но бы до. II таігъ, когхл л же- лала, чтобы бы сюда пріѣхали, то сім ЖВЛЛНІ6 отнюдь не <хгь того происхо- дило, чтобы ВССіЛ'ЛЬ-’ЧиОіГЬЗД кдкицм Ирачебкыыіі совѣтами, по чтобъ упнатт. человѣка разумнаго, ода]>еішгыч> ие обыішшюшіьиаі сцосйбшн'тмми и спЬ- дѣшмнж» Нетъ какого я объ васъ мнѣнія, государь миЭ. Общій вшігь иріитоль, шжоІаыЛ князь Орловъ і’и) п мігогіе другіе по мало къ тому спосоСкгіюыіім, а болѣе всего иліші сочішнііін, Отк|юв<ип!истіі и чисто- сердечіе, плѣняющія нъ выпяхъ пись- махъ КОШЯВО, ДОШФКНЛИ бъ Во мнѣ ярюіяін васъ видѣть поближе, Но к-пкъ я пвжу, что вы не можето отшѵ житься на безпокойства столь долп>- премецнаВ ѣзды, вн падаергпунъ ОПАСвОСИ сяоото здоровья, а поѣзд- ка моремъ могла бъ имѣть тпкж* слоя сдѣдотаяІ то п сппѣпугсь про- стъ васъ о семъ еще, тѣмъ болѣе, что, можетъ быть, ашпнь большей часта вашихъ больныхъ вапишгтъ едшмтшшо отъ нскусстод мшить объ іііегь попеченій; дп и здѣсь, хо- тя пи ожимъ пе скажу о медіщішѣ, другіе во вршшнуѵь докучать нямъ еннпжв шшросэмгг и ситЬдоздтелтіНП лишать васъ того благоденствія, въ которомъ я Ж"дплк бы нлсъ видѣть. И тдпъ пмг-пнѢйпіра для васъ яред- почкгтію. хотя съ сожалѣніемъ, уд- видьстшю вшгъ видѣти., государь май, сколько бъ я того ни хоі-Ьха, Будьте здоровы я наслплхднбтоеь въ. подіпД мѣрѣ сланою» пріобрѣтенною вашими таддитамм. Я же удовсільстлухісь н Тѣмъ, ЧТО буду ПИСАТЬ КЪ ОДЪ отъ цршадш до времени, ішт случай къ тому првдіяпшпѵл, Прощайте. Петербургъ, 32 февраля 1785. ) „Накалъ* і.т.’О. нагтплисі'аІРІ служилъ ОГЛИПЛПІЛЬП, О)ВІіГс!Ч!ІІГг КНТгірІІЛ ІХіГГОДГЛ илъ 5415 дгмгутлгипт, соПрлппигц іггь всѣхъ Щіисутстпешіихт. мѣстъ, отъ дтк- ртлтм, отъ городовъ, отъ сельскихъ обывателей и иновѣрцевъ^ и которая дол- жв& была допшлть иоаов Улмища. Раэ- дЬшілагь 4111а ил общее собраШе, пли бадыигні юшжвйЬо, в отдѣлмоыя іеомясйііц Опсрытіі* ей ащгдіѣдчг лло пъ МпсіспЬ 31 іпош 1767 г,; а ЭД діішібря общгі* і*в «1- бршгіе ріипіущіша, Оогдлпсь въ дЫкитаи □двѣ отдѣльпио ітошнййг, которыя, въ теченіе ппти лѣп., составили! аі таяъ-пв- зышиые іьошы» г-ѳ. заглавіи ирсіехтопт.» ийдмрхдщіл иъ СмПѢ иди і (іандтеЕі^ ііред- иссгоііт. ц глдпікщ кхъ глПді лпиіг'; б) сч»- чиитикып во Синъ іг.тшіа-и-ъ чжлпі проек» топъ вті пггтѣ опытовъ. Нъ 1774 г. геѵ учрежденіе уирззднг іо (Исярѣнів іито* рігь евЗДЬкІй ошдъаакпйкц 1837).— Никиль, обіШ]юд«ін^ішыЛ ВО шли 1767 г , сікгтилть иль ііетуіоілпоі. дккццітп ілииь и піГ'іитюііи Іпі’ггп 52й нуиігтімгъ), Вію- с-іѣдгѵгпііг, ЭѲ феврали: НапрѣлаІ7фг., прибиткы въ ееку дкЬ допихніпиліт- пыіт главы (21 и 22-аі и начортгшіѳ о нриюдітВі къ оапн ииі1а> мшинозиачііл- □оЛ кимвЕоІЛ. И^рш?о изданіе его. й м и~ь діиі'ілі'ііпіЙ, ігі. МопкпТ. 17(17, а съ ді> піхдн-чгілмк пъ ПеторбургВ 17СВ, Изданій ого вв яюстршшнхъ пеідкипі очппь мп-»« го; обоприте тѣхъ, жоторыл влхрдіптл нъ ІЬ II. Н., ем. М ІО Отвч. Здть 1^4 .статья: вВибдійгрпфіявдки отрывки*). Главныя ‘терты, такъіизываемыЛ .духъ* Идеала, и кобрдомім Кярсш.шиымъ нъ Пихлпл* ЗДОвѢ Кшігк-рНІіЪ ІІ. Въ П. 1 иігт. іюмѣщшп. лцдъ «ч 1294». цпсь НккМв» солтщпцдя деь123Ѵ|Лжетотть и илсддпшэ собствопквю рукою Екиторп- аы (за исключепіймъ 12 лвс.). бсспіШ^ю частію шь ф^іашъ &нык»( кмѣнгіі танп»? І12ЫВЛШ.Н: Ивіі'ігкюх гііяіі ігаііапіійші моі ііаон Іе йеііац пі ір| ппі явгѵк рппт (КИПрСмИГ ГііімГгю;Сл?п бе 1а вопошмвиш
— 257 — бІкЫіе ріяіг Гл іг Іо і]гп 1оів“ Оггл лрашвіел къ Бінід. Лк. Н. і Пяп- цц Зотд,* Ш, стр. Ш>. -I Гады» V плгепгтыгпгт-ь опдчЛШв рч- агмета п іібщагпміігіній, или госуда]ь вгиешпэЛ, слободы, Изъ опредѣленія этихъ подметовъ индв-у. -по оші тожгестэенкы сп» пакошіссп.ю, т.-о. съ аепйлииъпігъ алкоповъ и гордымъ охраненіемъ гра- жданъ законами, дирумпндг ни лсікиъ л пишдоыу ВфВШШфіпь ышілгіжѵпми* <н:и- койсіъісмъ. Глина г>тд, рпппр ітлкъ I? МПП- Гіа ЛруНп пункты, шотмстжіилиы изъ ВДШТ1 Молтіѵ'Ці.е Енргіі (ІВЕ ІОІ2. Вгл птл гздіпп лаінгствовпіга пть аял- ѵнлитаго творенія Венхаріи; .0 прекиуп- лѳвзглъ и нахлчапіяхъ", пшмшяішіго новый мнояаны уголшішшу судаприми- вохстду. Огобоиными гумапи инОѵт пра длюіута 15-Л ГЛдлл. ^Сбъ уиіфшппитпі ІЮТШ»ИІЛВ. *) Пункты 54? л Ш взяты изъ Мон- тескье (ка. [V; а тМшодеЬ воспитаніи е<хгтвг1іг*гвеаіій иачлламъ крапленія •. гд. I: ,-ош:іліы воеипгапіл* |. ОаТищіаа ярв- ПДД ііЖіггіі Иине р;іт|'.пц1і, ікпі?раи ПОИТО* ротгъ тІ> же множа лт. инструкціи кя. 11 И. Ситтытсг'пу при ѵниішктелів сгонж- піпателі'мь сэолхъ внуковъ, и. к, Але- ксандра д Коистаяташь 1) Пунктъ ЗЬ6 ввитъ отъ дакледж Крц- паго #о воеклтлиш юниіи^нггвд ізбімтп ніЫІА" (ГТбІр МышШ, лдѣск пырлжгіппгп, і:|мііілхі«іЖлть «шиИІ ЕждтгриггЬ, такъ щцгт. Егіі.пЛ приппдадгъ ТОЖЬЮО пт. кгдоя- ПОПН» лц ПГДДГОПГІРСКІЛ идеи Г| К'ЗУРІІЯ »0 время!* ПІГТиТЛ большой успЫъ и виобудила къ себѣ горячее со- чуаотиі* нроевѣшеаншеъ люд^й. Нйіш- і.деъ поспятидъ ж) рвалъ овс-Я .Жіііч.’ііи- пиць* НелквВйПіому сочинителю кп и г-1 и: ж0 прими I" Въ аиспміішнш, Между про- -іИНЪ. склллжіі .ГѴ^пуджримпЛІ д ни линю, кто вы; по вѣдлш только то, что пд со чппопіо папн доотойды почтенія и ввдіі- кіл благохарности... Вы первыйоочииііди комедіи] точно въ паліяхъ врзз&іъ; ны первый съ і акимъ исхудепшмъ д остро- тою й.чставвліі ішушдть Ііхкштіі Сатиры съ пріитініетію и удстодьстгпиѵЦ пы пор- і.ый ітъ такі г' бдагороджда смѣлостію МЖ&ЛЛИ ші Шірпки, (Пі Россіи тосдодство- IицIIг^II^’,. Въ отвѣтѣ с«ишъ Еидтериші 11 говоря гь: иІймедЬ> мою со'шіиг.тті я, МВ}ТИ ВЪ угДИИЫШІ! ПО ИІГ^МЛ Сііиріц]- ствававшсй язвы, д прк сочлльдія ивой яѳ бралъ л мялйдлщтаыі въ ней умі> іідчвртшіій ня отку ди, соВственшій ОДМШІ* 4итІІДиіи ни пи Хо ди ОТЪ ДОМу СВ&- гги (іп-Ч!, иУъ Россіи), іілшвлъ вь винъ ндікпп- къ прі:г.*лдг'НІ» і.ідбддпдп і ЖіІК>» рноіл довоиыю ѵйпгпрппо иоле дли п г.кул- ііѣйютгп перпч л рн для тіитго, іимамиъ п сіюо ШУІЛ7ДЮ*. Сюжетъ комедіи: время!"—е-амый обыжнодишімй, состогпціп ВЪ ЛЮбГШ МйЛйКОйОСОВЛ къ ХрдстиігЬ, внутЛ г-жи ХжшаіяяоА, главнаго дѣй- стиугіцагѵ лица, иъ цреіппвтЫмгц ист;гй- •іармыхъ еги опдтожттжлп., и пъ усгра- ІІРЛІІІЛ СІПІХЪ сриніптствій при содЬйггьіл ПппустопЛг Достсіиаспп) пі/ты не ст. пю- чегіі, а въ асмЮТік хлнжестпа» цуѣкЬ- рін к страсти къ ігѣеткмъ а сплетнямъ, изображенныхъ въ лицъ трогъ хоітютъ! Хдвдяхшюй, Чуноишой и ВіетнішзіЛІ. Кромъ тшч>, Екдтнрцяа 11 иысткЕіьад (егь рмскдеѣ Вдртшпиі МалрЫ, дЬЛст. 1, ол. 12), ііг-доптятнп гагдаліпліхі посцйтплш: •гъ одной стсроіпц—строгоп пбрипѵ'иік <-ь дѣтьми и держапіо дЪпипъ жъ ігсапнитъ попѣжеенгъ, Я СЪ другой— 6»»ІІІ’М|4ГЛ<ГС- вое, модное воспжттшіѳ. ввъ тѣпжпъ г-бро- дующее «лйЕіЮйгЪтскііхъ гоаюжъ*. 1) Нічіянгакъ долговъ принадлежалъ іи, чпеиу ьахміійшягъ ііѳхестатховъ дво- ряпсттш и*], милу Екатерины, Дишъ у ДмфО, такъ Я ЬЪ ОШ’ШЦѣ*» творогъ ФоіИг-ППиІПГЪ пт. „Придпі»|>пий ГроММй- ТШЙГ. ПИКТО б<пгь долгу* ГИ! ЖЯЯгПі, -ли того чкщв игахъ сгсрлгдіттл гдшхідъ; быть должнымъ*. Тотъ ЖЛ Ф<’ТП.-В«ПЯПЪ сіццшшшііъ Пмін'рятріщу; .отчего вгВ въ долгахъ?" Е:і со’пгпоігія часто обли- чаютъ ГОСПОДЪ, ІЕіуЧЯК’ЩНПі искусство обылиыпать спитъ кредиторовъ іілп обра- шатыл пъ пяма ыявий церемоиіп. *) Сліиінпдііье, клігь личный оберегъ отъ отдашь м-тіг урока, былъ широки рштросграп'.чгъ пъ дрепшмгпі у ралпыгъ Шкредовъ. Въ Малороссіи до скхъ поръ ощипываютъ детей послѣ вушшъи: мать □ли бабка проводитъ своимъ языкомъ ящцль лиіщ ребеюа отъ подбородка ко лбу И вп-нкрес-ть ію гдыішъ. Сходные мбнчнп Отмѣчены у ОДбСОД ПОЛЛКОИЬ И бодг&ръ- Ужааллгп лл у ш/грв&іодія гл»
- 288 — ІГЫ съ тою же цѣлы» встрѣчается у Пор- <гіл« Плинія, ©сопряги и Тибулла. (Си II Сумцоэъ, Личные обереги огь сглаза Харък. 1696, етр. 3|. Й) Въ идатрувдіа на. Силтыкппт лачпе- лены „шарочіггил * іш«іжллііг пыіксшшым Иіиігпряппиі И для ппупг-пт. КЯ, адликігп. кклмй Алгігсатнрд я Клаг’таггтшпк Скаэ- ыі о Царевичѣ Хлорѣ л Скдзма о Пдрс- итпѣ Февеѣ (обѣ 1782 г.): ивъ послѣ- дней составлена потомъ (і70б) хомачв- сжал оііі'рв тиі*о же лиыа; ІіиТіирлын россійскія посдопицід (І7Н2); Злігачки аі»р- иой части, «юдвржаідж бъ ссбѣ радскмы и разговоры (1788); Гражхдадвов пачаль- исе ученіе, съ ровсі8скі>Лазбукой(1788); Еитмйігхіл мысли о состоя (вводы*» іглда- ПІИ иІЪ пп было: О|:Г. МОШЙІ ігь Грд« жддпсіадо учсшв).—-Ваб оти кшжки. съ присседапрпісвп» нѣкоторыхъ тапрыь* пыгь пьесъ, образовали 9 томовъ, тмто- ]іыв Екатерина нодлэда ,6а6.с1-леыій • понхч. ниушяіЪ" (Плп.мй къ Г1пмылрма« ну, І7ЯЙ пігглбрл И) Свцізлл о ІЬрпптѣ Хлорѣ годлучлла оэобуг пзітѣптнмтътѣмг>, что подллж Державину іт/подъ въ сота- винію оды: „Фалина1. гдѣ ушншшдютсн и Бр»-гд Сулгавъ и Лѣмылгъ-Мураа, подъ ішторымн Епптгряііл ралуігкпа хи. іЗд-.подкхіго к ПптгмкпкПг Дютпіпіс’тпп пии рдлжі г’і^ь к (псадки о Февяѣ, алклт- чается въ тѣсвпЯ связи съ Иввтрукціѳі!, натори относится къ нимъ, какъ орл ва- ла стяоелтсл къ ибрдяцднъ. Что жъ Инптруіщіш ггпгфлтгл о дѣтгклгь пабіи ііпп,. ш»еміхггн пропа, учтивости. смѣ- лости, пустомъ страхѣ и опаденіи» доб- ромъ примѣрѣ аадтавиигсоэгь, то самое встрѣчаемъ при ршешіѣ о Хлорѣ. Теплю такъ ж-.і къ раадхыгЬ о ыеіпітпніи. стой* ствахі. и дѣдлдт- Фіівдя жюілл почти всѣ гущпггіі’лпгал черты пзддгопгчадкихъ преміалъ Ияструадн. Содержаніе ехааген о Хлорѣ соогтолтіі въ томъ, что Хлоръ ищетъ рс®ы безъ шшюкь, т.-ец дрбро- : ѢТШШ, приносящей СЛЛ1Г. 1ИІЛПІХ», IIП- чЬмъ ііі? отраыііі(?м< «в шголдждічііп, Въ итихт. гювехихъ рухиліщстоуить ого Фе- дисп> дать ему пъ спуттппсп отчего сы- кнц Рладудовт-. Съ помопіш частности и правды. Цлрѳелчъ преодолѣлъ леѣ пре- шпетвія и на вершинѣ торы иашялъ жя- лъемую ропу. Смыслъ і.ыест»ріл тогъ. ’гто жггпі-пххі счастіе пріобрѣтается только добродѣтольі?. нвноаможвою белъ разума. ШІ Печатались въ „СобесѣднишЬ Л» бятвдей Россійскаго Слова (1*89—80), ода&дешемы отъ РосеіЛской Аодши. дцргхтореіхгг. которой въ то врнмл била гаи В. І\ Дапггоіпа. П | ВыММВММ’ПіІ'М» ЛИЦО, которому *П" торъ ѵредопавлястт. плюрахъ о «до- статляхъ оГіще-ттпй. п[»?жппхъ и совре- мбпвыгь. «рившівать прошлое съ влетон- щішъ, ііцѣнквать пшп>яу щшлжтельепмеь ииіъ учрпхднсіЯ, ргц^-уждагь й дѣАсгіш- ТГѴЕЫІЫХТ. ІПУТр /І!!! ’ГМ Ъ РіХ!ГЛПг ’*) Въ мкпппптпи Еюѵтеркна литМм главнѣйшее средство къ исисрепекію пре- ступленій (см. &9 245 и 2<8 Наказа); вад- ішюін же. по ея мнѣніи, должно выло уиігіітдати ппрілсіг д другіп обпхеспм’іі- ігыо пехоститкн. и) Объ учрежденіи Совѣстнаго еуяа си. нъ учрежденіи о губерніяхъ. 7 ноя- бря 1775 г, (И. а З.г -М 14382, № I „(кіяѣстиыл сууь І’.’ГЬ б.тшхітнрнм Л и спятой судъ, учрежденный Мкіперятршр'іп для защиты угпіггармягп человѣчества. Ему оредпшіапы адторежпоеть, мплосер- ді.е. тті>бъ ничью судьбу ве йтгопдоь. Діхттппап. каждому нраапдлежшцпг, при мирятъ, л п« пбзнтіпігі. тпжуійкхгіГ (Соч Держнвнпщ ігад. Сипрх., Г» 46—17). и) Инструкція кн. Николаю Пшшп-впу Салтыкову, іі|іл назначеніи его еосііятл- тіѵігдгі. іі. ѵ. Александра и Юіпгтыствіт, лдяа 18 марта 1784 г. Опд плпияімітоп положеніяхъ, что псхпгктпліеі должно сг- ѵТігЬТ.'ТВ^НЛТЪ ООСТГіЯНІВІ того ляші, кс- торояу даетоо. Такъ какъ высь хону рож- дена» иолякпхь князей прля.%і^«жагі: два пидик{« пути: оараг^длпненггь и лиИодь къ ботжпему* ТО ямъ ііпойх-:іДНМО имѣть точное понятіе о иопцѵп.. пдраимі» тѣло а райсудовъ Здравое тМо ц умоішщіо- леніе къ добру состлхтпюг]» все »о<лтп- гьніа. Умошоиопаніе нъ добру аакяю- іііегь ігь себъ четыре предмета: добро- дЬтоль, учтліяіеть, доброе поведеніе и Р1ІАПІЙ. Посему Инструкціи дѣлится на в отдѣловъ или пдетіиілічіій: о идоріч.к. объ умопкклоивніи къ добру, □ добродѣи толи, объ учппюатп, о поведенія, о зна- ніи. Седьмой отдѣлъ шісаетан пристав- пшколъ и обрыцесіія шгь ©ъ ійсцитыіла-
— 26Р — шйііг Каждое клгтпилепЕп йл.тпгл^гь мрл- іЮз ІЮ ЫмрлвйШЪ* мдшдічічгопіу, отро- чігіП’пу п мянппестпу. Инструкціи пеомш отчетливо разсмотрѣна г, И, Лавромшэі». пъ рі«чп его: .0 падычігическонъ ;ііы чи'нік сочиненій Екатерины ВвлнжИГ. ») Ноажтін Екатерины о наградахъ п идназаніяхъ дінйЛ аамнйздиітіш азъ сс- чишіній Линнаи «О ткиіитлиьъ" Оплипгй- ігл-гтъ строгій ѵ|;ры, видп пі. ігпхъ Лй- ЛПКСІІНТІ4Л побуждать гь усоѣхзмъ. Цдміі сттшымн срадтпшік ніиграгллть дѣтой іи. добру и укхошпь отъ зла приавгить ина* слѣду н Локку, .кость" и „стыдъ", пм томъ иодшмшки. что распіШйженіе шиі ііоршиісшхжйаііі биіпхплх ., жхъ ВллмВШР или прозрѣніе суть могущество кпѣАшіл ДВПГйТРЛИ души- *) Пініемп ігь Руимцону еь 1703 п 1733 Г. і'теихі 70) нага, ль Сѣжпршигь ЛрхляК ІН22 г, ч. І,2кЗ Пить моемъ іи. нему жѵ. 17711—74 г * нъ „ИорьМси-П Иышфатртшы Еіштг>[>нііы И оь гр І'у- м.шщовымъ-Задунайіжжмъ (!&№). -Идг^і. х« и |иескрлпгъ <17711 гД ігь іпі Щерші- товуг автору ЛюеійсдОЙ Исторія; .Кніаь МнхдЛлп ЙнхлАлгміить? Для будущихъ гремопъ СІИ ПИСЬМА будутъ ЛЯібМШТІІЫ: здхкіе ягъ вѣрной рукою сити пять, ыригішюіы МВЬ ікміираготе, а вдшл у смйв сіЦфахитг ІЬ/ укпдпто ігл. оныхъ МНОГО* млсіжсетпа ппщиі. ость ли съ при- дежлжи’мъ югъ прочтите, и души что но моя сторіліж сісгапетел слабѣй шшГ. ІСіцл кгі?сволыь:і лишенъ къ Рундіщйву жъ »По~ І-нпискй Вк&леряны. 11 съ ріьшыіга осо- бамж" (1807). При пстунлеіііж Екатерины ва престолъ, Румліщолъ, готовившійся ПНЧД^ІГ^ТПОПЛТЪ НАДЪ арміею, НЖВЖВЗДНг пп® (1762 гЛ противъ днт'ШПц ѵм по - првіцевіл Шлеевигл. былъ ип лромл уда- ленъ и, доілгзд с«бж жъ ме-ммлосги, про- силъ «л г гонки. °) Мискплт ІЙй, Д8М 17 и 18. Какъ ого, тагъ и другое къ Олсуфьеву письмо, шшвч. бонъ еобсшденія орѳографіи под- линника. Олсуфынгь былъ пабішеть-снп; регорь Екатерииш П и переводчикъ <тъ итпл. на. «шаръ: Кпдстаі вѣнчмимал, Се- лгьт., Ыитрихлть и Бвллнрафміотъ. Ему ЖЖ, по шгЬігі» пп. Вяземскаго, прігпя» игѵ- ЖЖТЪ . ЖіППН ЕІИіОТСфШЧі мужа И !№рг»< р’лтт» куіііпвнйй души <шэ треть Стажъ Т. Г Гшіахип*. Иптпрпто-ліпер. ш рѣку** хотя ото йочмііпйіо аршіпгцдпдось ФііЕЛг-ВіІВШіу, 1Г> Собепмілоруіпіо&4 вдл^яатгыоюа въ '. іі*:і ѵл> р іні-Ьцпіев ііе іІ'АІешЫіп, 2 ѵ , 179і> г. откуда л перпведяго Пригдлшв- пін Дллдчбсра въ восшпптем в. к. Плллу Петровичу было сдѣлано въ 1762 г чрезъ И. И. Шувалова. Въ то хе преміі Фржд- ’ рихъ ІйеииЮІ иріі.ідіігклъ ему мѣсто п]Яг индента иъ Ікірлмшэтй Акндімгііи, Нъ ижсьмѣ ст. Вохьтеруі 2 октября 1762 г,* лідгомбііръ говоритъ о ттрвдлггжпніп Шу- ншіппа ж а опопмъ пткаігЬ, приводи тому м причины; Ь’ыг боііх чисп гоэріго од Гпшео то (аіі иир^ тіег Гадг <1и ЬшаІіещи ііолі оо ѵотйтаіі ГшТміит, Н рыжина* ви тоги! ед Еаѵтіг бо рЬупічио". См. ваі₽ Соітоіірйіиіііпі’н сіе Огипт ПісілгоЬ, 3-спп рлпіег П, <ггр !кч2, гдѣ скжвжпо. что Д&шшбпру нвяидчшюев* ІОО тысячъ днь- ролъ ежегоднаго аалоодшн «) ВаагЫіьго одошедьюо ланік лырп- жіміш жъ ітѵмъ іиісьчгѣ, иікі ми іпгѣеігь дѣло сп. горячей головой, яоторші нпчл- ндегь Ыікнжтьлм еъ толку. *ншн ідыш ухн ВЪ С^И^'Ъ. Одішмъ слсэцнь. уС1 ран- ги ііигьг чтобъ іаПЪ удалялся игъ глу- гостий млп удшшйтп ахъ глмп. *| Переписка Вхатсрипы II сьВодыв- |юнъ* съ 1763 ію 177Б іц ьущигтвуетъ піитъ ігь четыр*аъ не-релс-дахъ. Ііоддни- ігігкъ былъ иаие'ід.гамъ инарлые ЕЮндрниі въ вздашюмъ ямъ собраніи сочлшшіА Вальтера, ни не втюг-кіі, л съ іНпипорн- МЖ ИаКНх'ЧеІШіМІІ, к&къ видно игъ книги Ломлнж- ѵВеіииішгс1іАПз еь воо Івлірз. 1856* ч. 2, стр- 224—225, Для еличелш ішсьид Императрицы, паміщіеішяілі въ Хрестома- тіи еь его оргдшцюмъ* мы іюль ..;шілжеъ видя піанъ сочиненій Вшіъттріц 1547 г , г 10. Ояп пиі’АПо во врамл путнгоептши Екатерины по Ейі.тгЬ. и) Оіносмтаі бъ иджі*кдоту о Впдиса- ;пий* гдѣ Вольтеръ вссхпііллрп. тер- пимость л чшшиѣияивбіе Евлтерины; .ІдидявЦп іпірегпімса іін Г<п-ь1ѳ ѵіепЬ іі’ёідЫіг І.\ к№пшег ііат* іі^ых йіШен іі* рауа ВПп • і’ч-тііѣ «Ін ші ргодо тжід: мш/Іігпг аыя1 рвг^сгііеигл ж іір+ іРасоіі^, т, \*1і1Со'шлспій |1(2лъ-і’|л, ияд. 1Ѳ47, сгр- В50-ед. я) См вт. ГХ т того жн ппдаиіл: аБпг І-*я рдцігёупфівв" (ст>. 201—263); здѣсь 13
— 2.3Г) - Вольтеръ пклвіЧй ть Нѣкпторил мѣста п&ъ пяггіп, къ нему Ксдігрвпи, чти оббило посріггво, ѵі Аббатъ Бпзепъ (Влхід) л г.тпмлп- пяігъ лббата_ Бааена—осендопнип Воль- тера. кагоры а подъ первымъ днѳпомъ іыдыгь: Да РЫкміпрЬЬ? «Іи ГЬмгіоіге*. влу- жаодтс иіидліпАка пъ „Елчаі япг Іен ЩіМ'НГв пі ГекрЙІ ІІГ4 ХіДСіОІІІ*, д подъ вторымъ—»Ъ* <1<і ггіпп взгдв шманллвсь прггпгпл ііл .Фплосифіиі ицторіж*. ладъ янглмівмъ: .Зарріешепі а 1д РЫІоеорЫе йе ГЬіаіоіге и) ГыіеірДЛ!- ЦмпрОІХ! і МВЯЗД А_І1Ь пглидръ Ыжхпйлопігтъ Голицынъ былъ с -п.-бургскимъ гданвы^маш^аижь во время путешествія Екатерины П въ Вѣло- руосію. Даорянство С-лг.-бургекоЗ гу- берніи пручи-о онуі чрепъ губорікчити предюдаггеяж кн. Алексапірт Борясовпчл Куракина, прошеніе о паднвсошя Им№ ратрпцѣ тлултіъ; .ЙыиікізП п Матери Оттпств*\ Въ ИГОМЪ ПрОПНМіІЛ между прочимъ сказало: Екатерина .славна слоя- ми поСгЪ дльыи, славя* сэоями аайопямп. по глчптгЪо еще спс'пия існутомпмыхи и ТШПТВЛІіНЫЯЯ трудлмі О СПОІИіІСТПІВ, о порядкѣ, о возмокаѣйшюгь благѣ оте- ч^тгпд- Похладыюе Слила Еігаіерлиѣ. Кцримклвл, прнігила то жп діілг.іпп къ шибражеягч пн дѣлъ: .Кідатѵрнпа б№ смертта гпгпгял гпібіипми , мудрыми зкгсч- Бл.ип и благодѣтельными учрежденіями* сі .Философическая лсшпглческая пе- реписка Императрицы Енат-рпны П съ Докторомъ ЦиАШгфмаяомъ въ 1783 по И'Л' 1‘иг.Ьм Спб. І^СІ г 1кр-і’'іггііШі« - Иванъ Опечпіпот.я ІРід^іппіігіп.. пл фравц- піі.ѵ и?, со'ііпіпіцп Миркаріа: ЯІллпеппаапв ѴвНіКНпія» пйЬ бег Каувег-п СаИюппа П нп»І пік <1?т ііѳггл Ѵѳііаиі* (Брамежь, Онъ. служитъ аршюжмпнмъ къ киагГ л содержатъ въ <нібЬ па веь по репмгКу МШВДг ЕгштпрпікіЯ іт Т[и«м^*рип- йг’иъ, а талло нѣтотиралм дям.ыд, ікіип- НБгпаюсіія отпогпяігіл между нлмв. Цим- мермлаъ, родомъ півейпврзцъ (р, 172.5*. у. 17^5). ьыпвшиі былъ* 1768 г., въ Ган- новеръ м л. -учшъ мѣсто лейб-ь*м»‘ідкд при плгліДі^іпогь кврііЛѣ; лольміздл ь гал- ЖІ5 Фридриха II ВЪ ПОС-т)іЦГІ<» его гохы, для чего л жллт. т. Борліпгѣ: іюдъ ко- нецъ СВС«1 ЖНЗШІ ІіПП-ТТі въ ппоіояхрію. Р&ЕСТ[ХІЙЙШУЮ йГО уікиишвым пособао- гга. Ивъ (И'-’івп-іііЛ еіч> шрцведвш на русск, лв,: О уодквепіи; п парояпой гор- дости (три перевода); Фрндригь Велнкіп при сіиертм- ’*<) Письмо &то—чіТяЬГК ііЛ письмо Цим- Ылртадіиц лаключанаців пъ глб Б благодар- ность лл вкілркппіый. въ ПШ г.г ип Императрицы подарокъ — дрнгоцѣпыД воротовъ и модалъ оъ ея тпхргротпитъ при чмгь онл написала (юбегоеллоручшк иКо- [)СиII!^ЛЕ^-Вн^IЛX^X|р1ПДЛСЕ.^Ы^у ндцноршіыу і:і>ігВтіініп,' л лаббъ-модвху господину Цлѵѵпрмзду іііпі блкгодврікігтіі на Міьдгло хорошіе реасяты. прніиолпчы<і ныъ ч*- ловѣч&сгеу въ книгѣ его: О уедпппни'- я) Лвйбъ-хвдиігь Екатерины П быпіпіП іыккімъ ’іпггііыігь врачомъ въ ГийльЪро- ігк ц лидД-’кіП ІЪІ/2 г.нииі двтпбіогрнфі»! Оспкѵйг(ііяк<»ііеп міл <іг-г І^лЬнкидшнііілиі-’ іе ііев Каувегіьсѣ КтаізеЬря Яиб>4МіІм АѴі'іІишЯ" Цѣль ем—уминыннтъ віглчипл» Цпмигрміиів л пыгтыітіі вго отвотеші1 къ ИіГПортрітігЬ пт. ііпйллтпрн тпимі.длп наго елйтѣ- Книга Маркируя остц гііб- гтышно аік>лоіііі Циммерылшъ ЯІ Км. Гріігпрій I ригіірынигтъ. отара- паіишйан т. Г.’ілпілігръ, <гь больной жо- кой своей, дли еопѣттгь сь Цішмермд- помъ- Знакомство ігхъ, шпчлнлг<у<*сл •*>» П80 гм обратилось въ дружбу: мтнит. объпашіѵгсм олііка „ибщіЯ лаптъ пріл- такъ”»
— 2Й1 - XXXV. КНЯГИНЯ Е. Р. ДАШКОВА (’) Записки Р). Вступленіе кн. Дашкской с- (Ълаюнаіліб Директора Академіи Наукъ. Въ слѣдующемъ мѣсяцѣ (а) былъ при дяо]4і балъ. Ыя Нелпчрстнп, обо- іпрцтгй обычшлй кругъ п удостоивъ стоимъ разговорамъ вгЬіяго.ішииъ фройдашъ я иіі:>гтрягпплъ міппня- рооъ, обратилась ошиъ ко мнѣ; „Я должна сказахъ намъ яия-что особвн- аия, пплпгал, во теперь, килъ вяжу, пеудобео- Потомъ она удалилась оп. меня и еще поговоривъ съ нѣ- которыми министрами кя другомъ кон- цѣ аилы. вдругъ ое-лшовалась посре- ди небольшого прута, обрхіовіінппі- говя между обѣими полопипаии со- браннаго о&цостнв, и, кшпіуиъ голо- допой, поддавала мвігя къ себѣ. Я приблизилась, и еслибъ въ самомъ дѣлѣ упала гъ облапавъ, то не мо- гла бы почувствовать большаго изу- мленія, какъ когда Ел Вглвчоство предложила Еіадвачіпъ меяя дпрнкто- ромъ Академіи Худояиптвъ и Наукъ. Мое молчаніе (и сначала. ко могла проивпести пн слова къ отвѣтъ) ва- і пилио Ек Величество воіггорить иріыложвнін, которое она подкрѣпи- ла множествомъ милостивыхъ и лмт- иыхі. елокъ. .Нѣтъ, Государыни®, отвѣчала л, собравшись съ агама, „по .могу при- нятъ должность, для иеаолненіл нл- аі Тіі. дослбрЬ ІТ92. торой у меял вовсе нѣтъ путпниіъ качествъ, и если бъ л не думала, что Вмпсму Величеству угодно шу- тить, я бы схавала, что іопь бы са- ми и пе побоялась сдѣлаться смѣт- ное, одпдкожъ ипкѵгда би ни согла- силась поврндіпъ славѣ Вашего Ве- лпчостпа принятіемъ должности, къ которой я до бсѢгъ стцоіццціііх'ь ле- способна*. Чтобы побѣдить мои оввсоши, Императрица, подала видъ, будто прп- шімавть огшшъ моіі пъ нпдкъ умеіп.- іпрвія той првднвиоетн іп> поіі. кшіѵю я ипълвляла, Копѳчяо, всякій, кто имѣла» вчистіо быть близкимъ къ ея особѣ, псвдглмъ болій пли манію вліяніе того могучаго пр.ѵ-ппрѣчіл, того нскуоаимц кстирші всегда были во власти ея, когда дѣло шло о убѣжденіи кого-нибудь. Со мною государынѣ по нужно было уцот[>е6лять ни того, ни дру гого, потому что я, по чупству прилержен- востн, ітиъ же иекамѣшіой, какъ и безкорыстной, во нсякае Проди била готова новиповаплш ея приказаніямъ. Но нъ втоиъ случаѣ влшлъ еіі огта- вахасі» безъ дѣйствія. .Наиначьто миші“, іюэрзэга л, ищкктрпвою прачекъ Вашего Воличеетла, и вы у индиго, съ какимъ уоердіелгь д буду умѣть служить Вомъ“. „Не л“, замѣтила государыни, ВД ьы шуаито, иыіірапіпзал себѣ таков смѣшное цианіе". „Ваше Ве.ііггестио,'> сп.ъіллл м, „изіковге иилаглть, что хорошо 8ШЮ- 19*
2М — то мсЛ характеръ, п лдтганожъ отъ вян мадія Выпего скрылось, какъ много іѵрдрсгіі ЕГЪ НОРМЪ ПЫВОЯѣ. Пи моему мнѣнію, челопѣпъ о&дагп- рвживаетт» свое давній, я еслибъ я по ВашоИ волй сдѣлалось вачмыін- иию прачекъ* пл меня би смотрѣли шгнъ ттл лсд заиммдющее одно ивъ эдмыхъ почетныхъ я самыхъ завид- ныхъ мѣстъ про диорѣ. Правда.* я по иосашцска въ искусство мігіъ бѣлье, но ошибки, какія прпвстехи- гі«гт. отъ незнанія пъ атомъ дѣлѣ, по могутъ имѣть божіихъ поглѣдсгігій, тот-да пакъ, виіротшЪу всякій про- махъ, сдѣланный директоромъ Ака- деміи Паукъ, былъ бы не только унизителенъ дли пиго самого, но бросалъ бы петпл’одіп/Й свѣтъ и на пиіютшщу ого вмпатепіа*. Ея Воли честію, несмотря ва мои БОВрОЖВИШ, пдстпияяла. приводя мігѣ на память тѣхъ людой, которые прехдя яаппмади оту должность, и ЯІІГТДПДИЯ СОІШПіЪСЛЦ что оші по СЯОСОбіЛЛІГЯМЪ 11 ГДЧЯСТВЛНЪ СВОМЯ'- бшп ейдн меня. «Тѣмъ хужо для тѣлъ’*, стийгаш я, „кто тплъ мыо себл уважаетъ, что привимлепія да дѣло, котораго іш можетъ ивпплшт- съ честію". * Хорошо*. СКіѴАІП государыня, *пусть будетъ по нашему, хотя от- нялъ ношъ ТОЛЬЮ утверждаетъ МШИ въ томъ мнѣніи, (ПО Я НИКОГО ВѲ могу избрать достойнѣе васъ". Я съ величайшимъ аогерігЬнІРмъ ожидала ококчапія бала. чтобы тот- часъ. по лоенрп[ценш домой, пани- сатъ государынѣ н оніо рѣшитвлытѣв положитъ ітршгпиы моего откада. Прі- ѣхалъ къ себѣ, я тотчасъ сѣла питать письмо, въ котпрлмъ между причинъ ешшлц чти природа, создавъ меял жеяпцшою, тѣмъ самымъ отдавала мнѣ НЪ ВОЗМОЖНОСТИ уиуАВЛЛПг Ака- 20МІВЮ ИдуіПц, И чти я, чувствуя нитпикестні । своахі • -і иторатурнні ъ вопятій, никогда по мекала чисти быть иріішітіію въ гулкое бы ни было уЧешяэ ибіцнггво, доля когда ві. Римѣ имѣла случай купить иго отхпчш да иѣтаь- ко чррвишгенъ. Была почта полжгіъ, когда л кон- чила письмо. Нёльвд было ПІІСЛІІІЪ нго тогда же къ государынѣ, Нѵ. по будучи иъ еостошіц нЬлую нить терігкішкі ожидать рѣшенія отого дѣла, я поѣхалъ къ кііпвю Потемкинуя у котораго еще ш раау не била по всіэ мою ішиіяЬт и велѣла доложитъ ему, что шпремѣппо должна его видѣть, хотя бы оігь уже былъ пъ иее-пив. Въ самомъ дѣлѣ оігь легъ ужк Я пересклахлд ему рдигешоръ мой съ императрицею въ тотч» вечеръ* „Я уже слышалъ о томъ отъ Ея Величества1*, скадал. пиь, „и она» еи мігЬпІг по птому предмету. Опа твердо воаііам’Ьрплдсь ввѣрить Ака- демію Наукъ вашему попеченію* „Янѣ ишакъ вовоолюжио*! пр^- рдадв я, „принять такую доли:кость воігрегл веѣмъ обязанностямъ къ самой ееГгЬ. Вотъ иясьми, которой л лдаисалд къ Ея Величеству іп> рЬппггвдыіым'Ь моимъ отказамъ. При- чтите егл, княпь: тогда м оси ішш- чдтдю и оетавдю въ вашихъ рукахъ съ тѣмъ1 ч’гобы вы потрудалнеь пе- реданъ его государынѣ ноутрѵ, какъ скоро ока встдисть", Еяязт. I Іотѳмкмвъ, іірѴіѣжовъ имеь- мо, ніюрдал его па мелкіе лнчгуткп, Въ крайнимъ удивленіи и піѣвѣ л елраевлд, какъ онъ смѣть разорвалъ бумагу, пвяиачшікуш шюю для Ел Величества.
— 293 — «Успокойтесь, кялпшл". сказать ет?ъ, пш иыслуіцнЛте меня. Вымёкрнн- ио проданы гогударынѣ; никто въ томъ пе семнЬваотсп. Зачѣмъ хотите пи огорчить ее па дѣлу, которою въ послѣдніе ПРА ДНЯ КСКТЮЧНТАХЬНП лкпнмдло ея мысли в сотершеішо овладѣло ея сорддент.? Если вы нъ гамомъ дѣлѣ неумолимы, лютъ вамъ із«?р<іг чернила И бумага—напишите письмо нппіе сыняова; но понѣрьте, ютллшц что я, убѣждай пасъ, толі- ко играю роль человѣка, желающдго ілплсь добра. Я до.пкеяъ сверхъ того при банить, что государыня. углварн- впм васъ принять предлагаемо? мѣсто, имѣла въ килу еще и другую цѣль. Она желаетъ упрочить ваше пробыла- в(в ігь Петербургѣ, чтобы чшин ни- дѣті.ся съ вамп‘\ Гпѣнъ мой, который рѣдко бываетъ продглжителвіпіт уже прплініъ, Я еоглвсвлась написать болѣо умѣрен- ное письмо, которой камердинеръ ной долженъ былъ отнести во дверецъ для доставленія императрицѣ при самомъ ея пробужденіи поутру. Я убѣдительно просила ши&я вмѣстѣ со мною стараться міѣмм мѣрами отнлпсімть Ея Вехичѳстіо отъ такого гграпнлго иалігачепіл. Только что я встнртимвсь домой л заняла попов письмо къ гпсухдры- и Г. Событіч вечера хо того іявино- па.тн и разстроили миги, что Я, про* должад пивать, до сзшго утра даже и по подумала гкянттъ платье, ш. которомъ была при дворѣ. Въ осмъ часовъ отослала я сио^ письмо, п ігь отвѣтъ получила отъ государыни за* писку, въ которой послѣ ИаИѣЧАШК. что я встаю ранѣе Ен ГІвхичвстаа, помѣщено было множество лвстмыхъ я облзатолі.ныхъ пыралдешіі, но нн скаймо іш слова о моимъ отмаѣ, который какъ будто поталей штмѣ- ченъ. Въ тотъ же день, додветеръ, я ш> лучила письмо отъ графа Беубародкм, и яри немъ копію указа, уже гтр*чгро ііождеЕлинхі въ сопатъ ф объ опрохб- лелін меня Директоромъ Академіи Наукъ и упраодяеііін вмѣшѣ съ тЬп» кпмпгсія. которая въ поел Ьхоео ііре* ня павѣдывала хКііемн ея выѣдепй жалобы всѣхъ профемороігь и хру- гил» состояпгихъ при иеЯ лицъ нл поступки бывшаго дирсчп'•ра, г. До- ѵатппрвя. Смущеншія и отъ ботппкоЯетвл «-два ппмня оебя, я приказала никого не ііритііпоит. и стала ходить взадъ я кпврмдъ по кошпкшгц рашішлш оба всѣгь трудностяхъ и шіботалъ, которымъ подвергнетъ меня шюавдаь жппгяъ* Въ числѣ самыхъ ншгрЕят- пыхъ послѣдствій ея предітаилллл л себѣ и то, что оаа подастъ поводъ на шюжвгвіу нрлоравумѣніі между государынею и нпою Въ письмѣ графа Н’чяборлткп ме- жду прочимъ было екаллпп; «Ея Вслп- чество приказаламиЬ уціідемнп, васъ, что вы мпкотр, когда вамъ угодно, поугру ніи вечеромъ объяешітьгл от> нею по вгому, что огиоситен гь под- вѣдомственной вамъ части* и ’сто онъ всегда будетъ готова устранить вся- кое иатрудяені** или пріпглтстгае, ка- кое вамъ вотрѣтмтея при иаподігеоіі ойквіышоствй ІШШКГЕ** Пото^еніе мле точно бшо въ ныс- птей степени затрудитольиск Я вовсе по нп.’Ыа, кхкими оснашиііямм нпѣ руководствоваться въ своихъ дѣйстві- яхъ Къ ма-/му облРіг^цію не было оеташшно діъж* и комиссіи^ о которой я сейчасъ говорила и которад, въ
— ж ПРрЮТА пррмя, могла бы служить мыѣ сущестміішжмъ пособіемъ. Пирнымъ дѣломъ моимъ были— сослать въ Лнлдрмію списокъ указа съ трі^шышісмъ, чтобы комиссія еще два дня истлЕались въ дѣйствіи и что- бы ыиѣ исмсммпю донеси объ уст- ройствѣ всѣхъ чдстой заведоіѣч и о 7. одѣ дѣлъ типографіи, доставивъ так- же нмоил библіотекарей и вавѣдыга- ЮЛІЯХЪ различными каГпікетамн; на* ЦОЯСІЕЬ, чтобы въ слѣдующій день начальники ію всѣмъ вѣтвямъ упра- ЕЛС1ІІЛ доложили мнѣ о слэшъ обя- ішшостмхъ и о предметахъ, состо- лпіихъ въ вѣдѣніи каждаго. Въ то «о время просила я членовъ комис- сія СООБЩИТЬ ивѣ всѣ подробности, какія оті могли собратъ, клслтельпо ДОЛЖНОСТИ II обйЙКИнССТОЙ ДИ[ЯЯЯХ>рД, чтобы я могла состаритъ себѣ общее понятіи о томъ, что мнѣ слѣдовало дѣлать прежде, нежели приступлю къ самому ничтожному .іМеінІю; о къ заключеніе я просила стихъ господъ быть самимъ убѣищелпыми л увѣрить остальныхъ членовъ Академіи, что я первою и свящеішѣйшею облвалпогтію елма уже предписала со&Ь ко всякому члешу итого ученаго сословія тротъ нъ полной мѣрѣ тп ушіжгкіе и ту до- иѣрсппос'Пі. кашегь наслужігрлютъ рааноридиъш нхъ достопвст. Я надѣялась. что такимъ іэбрааомъ успѣю въ самомъ началѣ удалить вся- ісій поводъ къ зависти к неудоволь- ствію въ стомъ откошеніи. На другое утро я была допущена ісъ ітператритпі при вмосочссапіи. Нъ то же в]? мл всѣ секретари Ел Волмтестгд и упрллілпющм- отдѣльны- ми частями ііршшоиш высочайшія повелѣнія. Между пимл л съ удивле- ніемъ увидѣла и г. Дамаппіевл, лото* рый подошелъ ко мнѣ съ предложе- ніемъ услугъ своихъ для шигшиввія меня на счетъ моей новой должности. Какъ, пи была л поражена его хра- бростію, одпдкм жъ вѣжливо отЕгѣчала нму. что при гіхгншрніи выгодъ и чести Академіи, я вшбрешь швдмѣшю дер- жаться одного правила, именно—дѣй- ствовать безпристрастію, и при рад- тіьчѣ наградъ ея и почостей во прк- пяматіі въ уваженіе вичнго ігного, кромѣ заслугъ; въ разсужденіи же всего прочаго, прибавила л, я нохо* жусь оъ Т4ІК0.МЧ, сюнершешіоігъ певѣ- дѣпіи, что сбиролісь прибѣгнутъ ІГЬ собственному руководству Ея Нель честна и къ ііимошм, которую оиа милостиво мпѣ обѣшаліы Онъ собнрялся было начать какое- то аолраженіе, какъ ндруіъ госуда- рыня отворила дверь, Замѣтивъ пасъ, она въ ту жн минуту апмнрла ее, во- звоппга п череэп» дежурнаго камеръ лакеи нріікішалд мнѣ мяться егъ ко- мнату Ен Нелічрсгва пОчень рада, что вижу пасъ, кял- гиня*, скшшліі ішпврктрнцл при входѣ моемъ. «Но скажите, какую надоб- іюсть могъ ію васъ имѣть стогъ До* мапшевъ?* „Онъ хсткітЛ, отпічалл я. „датъ млѣ ігЬіижірыл клсталленія пл счетъ мипхъ новыхъ облаалпостей. при исполненіи которыхъ я ьъ добро* соиѣстиосві, можетъ бытъ Луду надеж- нѣе его, ПО НЪ УЧОЕОСТВ, боюгь, должна •му уступить, и потому сраішріне <ть нимъ будетъ для меня птп’одпо, Я по зпаю“, продолжила л. Ндах»:но хи мітіі благодаритъ Наше Вмичество за итогъ янанъ добрахъ мнѣнія обо ішѣ, или, [ішротилъ, сѣтовать па странное и неслыханное опредѣленіе жои-цнііы ^[ресторьмъ Академія Наукъ**
— 295 — Государыня уиѣрндл мепл, что она пе только віншгЕ довольна сдѣлан- нымъ иыборимъ, по даже гордится имъ. ^Эго въ высшей степени лестно", скашш я, „но трудъ вестя сліиша скоро сдЪлайгся обремсвіпелызшп. для Вашего Вшпічесгва1*. „Довольно", вонрлаила. Екатерина, рПрошу васъ, перестали® смотрѣть 1ІД ОТО ДІ’ЛО егь ТЯЕОЙ СМѢіГШОЙ сто-» рглы и беегі.е не говорите со мною чалимъ обризсмъ*. Выйдя ивъ комнаты, я встрѣтила оберъ-гофмаріпала. Опъ сказалъ мпѣ, что кмишунѣ вечеромъ государыня велѣла ему прігпіааиъ меня сегодня къ і.бгЦОЕШОму столу Еп Величества, на котррьпсь н п впредь всегда буду принимаема съ удовольствіемъ; что олшкоже маѣ нрадистаиляетем пол- ная свобода соображаться въ нтіигь отношенія болѣо съ еобі^твешпімъ моимъ удрбстіюмъ и моею охотою, нежели съ желаніями Ея Нелілеотиа. Я услышала множество привѣт- ствій а подхрдвлелій по случаю явна- го доклзкто-ті^ѵпл милости и долѣ- рсвпостп вдрск'Л. По нѣкоторые изъ МОЛЛ 11 ПНДКОМЫІЪ, видя, что я кпвее по обрадована нежданнымъотлитіемъ, были такъ догадливы, что мзбапилм меня отъ выраженій, поторыя могли только увеотчіт. мое замѣнитель- стаи Оді&кожъ ішобшо іуіхі наічіа- четгі^ возбудило нъ пыстпеП публикѣ иавнепъ, Вскмь казалось, что дли столь почетнаго мѣста совсѣмъ не годится особа съ талями пепрядтюр- нымц пріемами к нразйыъ, кокъ я. На третій день послѣ моего пп- Гіі5іпйиЬі {въ восяросеиье), нрнпима- | ла я у ссйк ЩЮіЬЯ'СОрОВЪ з другпіъ чііншпгшшяч» Академіи. Я скаяала пиъ, что шййревакнъ завтра посѣ- тить Академію, и яренмиа ихъ ш> мшгп», что всегда, когда они пізкв- лають объясниться СО МНОЮ пп КВ- кому-пибудь дѣлу, домъ мой открыть ДЛП ІШГЬ. Вкатпринл Ромгмтояегл (р. 171-3» ум, 1810), дочь гр» ррміииі Клиріоппвичя Во- рОіпушл, статт*г.-дамаг директоръ Акаді;- мік Наукъ я придгтЬдатглі. россійская Анаіоміп а ялсні! іпгострагпгып* ададо- мійг □ольэввхтѵ.ь многій годы особенъ нымъ ршнюложеніемъ в да дружбой ІОьат^рлны 11, Она совершила хва пу- тяті^ттпш «п ЕігрціНк одпо (17бІ>—72) ДЛЯ ПОГЗрЛЯЛНПѴі ПШФП) пзгріиим, другой (1776—82) для воепкгвігія аніх»ги сыил въ Эдинбургскомъ университетъ. Ч ЗіШНі'езз юі. Дііпгйгіпой, яні само» составленный нъ ишутЬдимни шпоху ші хшшл, ивдвпы въ Лотонъ на аптлх кі, 18<0 г. Ийдатнлъяіпд игъ—г-жа Бред- ѣ'ір.іъл ггптсіучьм въ 1ЗДЗ і*.. бывъ аш» дѣняцгіл (Міи* Ѵіітппіѣ ЩііМаиа яъ Россію азгт- ролнны глюг-Я, Ирлшідііг, •что- бы пронести ігікмолъжо лЪтъ лъ лоѵп кн. Дашковой. Въ ХХІ-ігт» томѣ Архлпл іЕШіан Вс-{юпцовл шшачптапы эдшивп Лдпікі пий въ полномъ яіхдѣ пд фрднцув- гкпыт. лшхігіі по румоанси, ппешшйй ча- стію ружожі 1-жае Бррдфмрдіц частЬсі ру- кою саіпій тзілпГИИ. Русскій п&ргиицт. :г^- ПИТОПЪ СЪ ИЛДЯИШ ІМО г, ВЫПІПгТЬ пъ ЛондожѢ, къ І®Э голу» п перепплготь ।'Вдбяііші, псиікшицшн смыслъ содлип- тхгпо ДругсіСі илргнодъ, ирипа’лйжаіл.Л Д. Л. Михдйдппскпму. ИЮРИ'ІНГАТП- въ ТХ томѣ Русской Ствріппа. Кронъ того, от- рылкп инъ зднлеогь Дапівсъой поыѣще- мм и-ь I и 2 М.Ч МйскіімгіШіміл ІЙ-1І г И ГЬ 37-ѵі. томѣ СоНрі’Ъ'^іпіітгпц 1845 г., въ перепадѣ Л К. Гротл, оттулд п пялтъ отрывовъ въ Хрестоматію. Нѣмецкій пр- ршюдъ Записокъ вышелъ въ Гамбурга. 1457 Г,в а фріішці!. Нй мь Пдрлжіі, |Ь5&г.
- 25НІ хххѵі. ПОПОВСКІЙ {'I А. Опытъ о человѣкъ. (1754) (»). Поашійте истину сію, о чело- нѣки! И будьте ею псѣ довольны вы во вѣки: Что счастіе ші въ чемъ по состоитъ другомъ, Какъ въ добродѣтели н житіи че- стномъ. Опа пасъ къ іьврдоиу ведетъ едина счастью, И въ лей лишь и кусъ добро, пссмѣ піднпыіі съ папастъь ; Оаа достоЛііыл дастъ заслугамъ мзды И постодцны.м награди за труди. Нв мпіпніір милостью живущихъ услаждаетъ, Кпжъ благодѣтелей свокхъ увесе- ляетъ. Веселіямъ ня другихъ подобныхъ пѣто.. Когда віда по ея желанію идетъ. Но хоть желанія ея бъ пе успѣ- вали. Но производятъ въ пей великія пе- чали. Хота опл всегда довольствуется всѣмъ, Но пе гнушается, не брезгуетъ ни- чѣмъ. Въ номъ болѣе опа скудна, тѣмъ больше сыта, И скудиостъ ей сама отъ скудости защита. Весьма пріятнѣе потоки горькихъ словъ, Изъ добродѣтельныхъ токупуи очесъ. Какъ глупый смѣхъ людей нечуті- стнаппо безбожныхъ, Что происходитъ въ пикъ отъ услажденій ложныхъ. Разсыпано е-я добро по всѣмъ пе- щамъ, Находитъ счастіе свое во всѣмъ мѣстамъ. Не устаетъ, хотя всегда опа тру- дптся, И захлю чешемъ другого пе гор- дятся, Ни счлигівмъ другихъ ин падаетъ ОВД, Всегда, сама себѣ подобна, о равна. Нѣтъ нужды ей ші въ чемъ, пп въ чемъ пѣтъ ні'дсиітатку, Всегда довольна всѣмъ безъ вся- каго упадку, Свергъ добродѣтели еще другихъ хотѣть— Есть то »з снмоо, что ужъ давно ямѣп». То можетъ счаггітгь едино лишь назваться, Что чпжетъ всякожу отъ Вышней дати даться. Намъ должно для того объ ономъ разсуждать. Чтобъ наконецъ его дѣйствительно узналъ, И сладостью «го ддл той причины ЛЬСТМТЬйЯ.
— 207 — Чтобы дѣйствительно виъ послѣ ши сладиться. Злой—нишъ среди богатствъ, и СлѢіИ., ХОТЬ фКЛОСОфЪ, Не можетъ ди его достигнуть въ вѣгь плодовъ: Но добрый безъ труда, до счастья достигаетъ. Б. Письмо къ И. И. Шувалову о пользѣ наукъ и о воспитаніи. (1756) (*). Имѣемъ отъ млады хъ ногтей мы свѣтъ природный, КоМрыЙ насъ ведетъ на путь бдв- жсасгву сродный; Имѣемъ сѣмена естествеппыхт, до- бромъ, Іигторы дітіі могли бъ плоды сво- ихъ красотъ: Но вредные людей испорченныхъ примѣры И БЪ ЛОЖНЫХЪ мнѣніяхъ погряз- ши лицемѣры. Природу нѣжную младенческихъ у новъ, Доб|хпу красную естегтае иныхъ да- роиъ Въ кретивпу сторону напрасио пре- клеплютъ; Гдѣ был ь бы красный цвѣтъ, галъ терніе рэраіцаигп., Капъ взрытал іемлл, что платой с.мягчрпа, Удобно внутрь собя пріемлетъ сѣ- мена, Тагъ ложны мнѣнія, нъ младый угъ нпечн-тлѣглты, Не трудно могутъ быть надолго пкорепеігны. Когда же пустатсл ихъ корень въ глубину, II отрасли своя распуститъ въ ши рнпу; Когда съ годами вдругъ чрезъ воз ростъ укрѣпится : 'Го скоро ли тогда, сіе нсксірешггея ? Блаженъ, кто получилъ родителей честныхъ. Воспиталъ въ строгости обычаевъ снятыхъ, Издѣтстоа. наученъ звать хвальпо что, бВВЧТЛТКО II п честности кому теченіе из вѣстно : Сей радость истъ отцовъ, надежда, матерей, Родства сой красота, и честь семьи своей I Не агры на умѣ в непостоліп. іво. Не вкусъ и щсгодьстао, пяруяпи и убранство; Но польза общества, потомства по- хвала. Чтобъ вѣчность получить прозъ славныя дѣли. Таковъ былъ Александръ, въ сваи младые годы, Пока не покорилъ роскошные па- роды. Побѣды славныя п тяжкіе труды, Походы дальніе ученья суть плоды. Таковъ былъ Сдніиовз, для отче- ства Любови: Ояъ въ жизни пв жалѣлъ ви здра,- 11ІЯ. ЦП крови; Но кто тому виной, что жизнь опъ цркшрьп, ? Родитель въ тонъ его пдст.ушлъ, воспиталъ. Опохд добрая, прилежное ученье. Примѣръ похвалъ игахъ дѣлъ, чест> иоа обхождт-пъв, Незаряженное аюбщеігпилп, ху- дымъ.
— 2ЙВ — Все можетъ произнесъ пъ младен- цахъ, что хотимъ, Сіё 11 добрую природу утряржд.ч- отъ, И склоішуні кп злу способно но- ПрІЙДЯОТЬ. Но много ли такихъ родителей сыскать, Чтобъ честности дѣтей старались «дстданять ? Н спряло дпымъ житьемъ, иродорз- ігаміг дѣлами Дорогу имъ по злу показышштв сами. Когда ты деньгами пбклдлшисл ДРО- ЖИШЬ, ПолушЕн вящему нднаЛ ве удѣ- лишь, Нкдѣеіньсл -іи, Чтобъ сыпь ве зналъ хъ богатству ограстн, 1Нпбъ бѣдныхъ искупалъ изъ ску- дости-, пап’ц’тм? Когда паснльстоеппо обидишь не- миіцныхъ, Безъ всякой жисста смотри па слезы ихъ; Когда ихъ образомъ тѣснишь боа- человѣчнымъ: То сынъ тпой будеть ли. то зря, мягкосердечнымъ 7 Ты въ роскошпхъ уснулъ, во гла- достяхъ погрязъ, Друзьямъ и недругамъ та лжешь на ьеякШ часъ. А хочешь, чтобъ былъ стынь нпз- дврженъ и умѣренъ, Чтобъ тайну сохранилъ п въ словѣ былъ бы вѣренъ. За то жа ремесло, за кое н отецъ, Примнется и сынъ,, смотря нх обра- зецъ г Купеческій сыпокъ смышляетъ, какъ взять втрчм). Смекаетъ, калъ продать за цѣлое — гнилое; О картахъ и дптл съ слугами го- ворятъ, Котораго отоцъ надъ оішмк си- дятто Какъ лава, такъ примѣръ поро- ковъ переходить И, заразивъ отцовъ, дѣтккъ бо- лѣзнь НЗІЮДИТЬ, 1) ПшійьсшА, Николая Нлыігіі'іъ, і;і. 173н, у«. 176Ц). профѵ-ссоръ кросіюрѣчш нъ Моосоотк, Уплверситетѣ, получилъ ѵбрааовшпе въ духовныхъ училищахъ, а шитомъ ни Ау.іід. Н., ідЪ глуіпхгг. лгкпіи Дпміііих'іиііі і іііХні. Однимъ іглт- цірлш- тЬйіпиъ учениковъ ого, Сотанввж его: Зима, эклога; Опытъ о чсциіпЪігЪ. Пмш ішр, гг. фран.. Пішъ 1775 г.); Идд ВЦ погтествіе пи престолъ Юпіоріітріпи.і Е,то- гпветы і!7'и г);Ръчі. о пользъ учражле* іші Мивіиіь. Уиимрслгмп (1765 ГК Р*Ьяч> ігь д<-нгг коропепавіл Императрицы Ели- саветы (1750); Письмо къ II. И. Шувалову о пользѣ вауіні а о эіжшгі &шл ігь оныхъ кіиілиеѵтн^ ІІТЬО); •• шігіпггліііи і ктй (Локка, опррлодті пімтоллый съ фрвиц. І7&В г р Оды Горадкшы п письмо ап* о шмхаяцюрсаеѣ, илр. і ь лдт. (кшь 1Н01 гД ’) >[)иг4тг. о чѵлоіѵінгЕ, гпелодлвп Попііц пррпр-лѵлъ '-і Французскаго ппыкл Ака- дѳміи Наукъ ш>р(жкі<ірюмгь Ніожлаадь Ііиаііппііііиъ 1754 годщпадаип 1757й. II,цл- иіе І7ГИ Гиіпшэп. въ Яссахъ, посвящено Потемшшу. Переводъ Пвпавекиго тяь- г<івиып ігъ гііілі врсми 6<ХЦНЦШЬ и <х>* пі*]іпрігп’і стгрлгч’.т.тігпъімъ ущіх<’ііі^м-4., какъ Мядаі) нзъ шпгіімл Лоя—ал къ ІПу- ШІЛіНіу I 1753- . I г г: I 23і, і/г.іыва Н пп- Кмпл ігь Опытъ іпторхчЛсхагіі йЛіЛіарн рое. шкмп і'ллхъ, Чжсгтооердочиаго кр ігзлгл- иіл Філгъ-Віізіша и другихъ свидЪ і лльс геь Н'Кіанмриі- птятц ін- псрі^Я-• Н-иПіі” ши- > плігішвпьг ліімсігигкрвчімі- хсевооскимъ, Амкршіеѵь Зерпісь-Кл.чіінскямъ, а птлв- •^ны въ он-іатм 6оаг*і? ігрушіыиъ шриф- ГЬМ’І.. (См г, Пстццн’ігдтсі въ НІ# Ииші. Зли. 1655 г.: „Гк'р^шісіга по поводу ить ддяія (Іныга <і •ігдцпЪігН*. отр, О -Ч‘.НЙ и ст. И С. ТпіаираЕова въ Р. Арх. 1В7Я
2Ѵ« - ЛН 7 и Ь_ ѵ*1гтгфйі иаддмін Опыта о ‘ігццѵЬгЬ*; Ти ЗД Е’Ь СЬ6]і. <Х>Ч. Тні—ЛИ, і, ПК ч, 1, стр 82—інгі. еОшіігь о ши> нѣгѣ", дпдаггти'н!', Г..111 пн.иіп Пошц яиль* ПШШ1 ІГЬ І72І2І г., <!І?ГТО|ГПЬ 4-ХЪ чи- (-ті*Я4 и-ти писемъ, ра&сштрлвлкііпять тю- лигЬюі п шшмиеяіи кп ъоиамшоЛ, къ лему еамому, къ »4ті> е-ті’тіЬ и жъ общи- стулу. Они іг ЕГІШИГГЪ особое лікмрѣпіп іі» міртч іишквдомсн1 ляпімдомом'іі. Нѣш <’Я ДОВОЖЪ, ТТО ВЪ міріі 1І0Ѳ «хілго: ТО Ы'НКДу етрогшмл л ріиуыйігі. і.’.ть :і;ин- ілйг-річиі, что любі иі. КЪ 6-Тігжнпѵгу ия І'ЛЗДІЬІІЫЮ СНЯЯЯШІ і-ъ ЛЮбьЧІЬЕі ЕЪСаШіЫ}* что глмнгЬЯішиі наука ч^іоьПкп- іШОДОІЗДдеИ, ІІ ’ПЧ «І'иістіеі псп. ІільДі. дп<ірі>дііті’.ін. (Подробности см ігь статьѣ моей; ♦Карамниігь, іывъ оіітимнсгьв,<>теч. :иіі. 1859, & ін в> .Письмо о іюлійѣ млупгь II и мини- тішія но оныхъ юшніР'стші іипсаявьч» къ іи И. Шувалову, при аавѵдеош Москпп- еівіп» Улллгрплтѵгіц !75б г,“ ПдЛиіЧ. ух” ш> смерти Пппппсійіго. ль .Живописцѣ, ѵжеяѳдФлыыхі- на 177’3 г. сочиненіи* Но пииі.на ластѣ В4 ЦПШИШІЯ, ВСЧИСЛіЫ ]иѵг,- п ые род* гутКіЛ (кюы, плдитъ вг гиішумі елму въ любви къ пдукадпі и приложити ихь ігь р гсяіюму воспитанію; потокъ уяа- іпяліаггі. ііл идеалъ сюмеймаго Богдлташн и па пороки, кхітормв ‘ешц«і іп. ш»»ть лптрѣ чаются; ііавоиспъ ироеджвллеті. Шувцдо- нд на его ннб«лливоспі п непраменіи пн- бргхл.пи рйднтяльАШ'о подзора надъ дѣтьми. хххѵп. САТИРИЧЕСКІЕ ЖУРНАЛЫ 1769 74 гг. (•<- А. Всякій Всячина 1769 70 (а). Государь мой, но болѣе годи, кдкі. л, остмя деревню, въ которой родіысн и восиіггаігь, сіеда ир!- ѣхалъ. .Міісіѵ. въ котороіл. я взросъ и провавцал, иерокл лѣта ыол, не- далеко лежитъ <іп Епнф&пи, п хотя не болѣе 'ірнддатн верстъ, одиг*ко я никогда въ семъ городѣ не бывалъ» да н никакого другого города до пи- нѣшалго времени не видывалъ, Про- вокдал дни свол въ деревнѣ-, былъ воспитанъ бабушкою, которая лю- била мепл чрезвычайно. Первыя мок лѣта упрйлпиілсл я, проигрывая съ крестьяііскшш ребятами цѣлые дни на гумнѣ; часто случадося, тго би- валъ ихъ до крови, и когда при- ходили они къ учители । моему (ко- торый былъ старый дьнчокь нашего прихода) залотглся, то опъ ихъ отгонялъ п-іелъю и брлпилъ, что они ошѣлнвалвся про-сита на своего боярина. Бабушка иол ооді- жесто- -іиЯншнъ гнѣвомъ запретила ему пн- жо словомъ во огорчаті. меня. Итакъ но удивмгольио, что учитель, но хо- ти потерять ея мплоотп п навлечь ва оебл гвѣиі. ая, точно ея приказу посдѣдоналъ, Имѣя столі- хорошаго нокроннтелзг, не глядѣлъ л ілі на кого, Іъогда отецъ мой отважился мепл брашнъ, то л, расплакавшись, бѣжалъ къ бабушкѣ и матушкѣ на него жаловаться, и окѣ говорили мнѣ, гладя но головѣ и утнрак слі> ЗЫ: плюнь на вето, другъ МОЙІ не слушай его; атакііі отецъ 1 но сто шпь іи имѣть такого сына. Тихимъ образомъ доеіш-ь я трн- падцатаго года, и хотя учитель май. дьячокъ, былъ у маня четыре года, однако съ пувцок» могъ я разби- рать букварь и пиратъ дурныя бук- вы. Со всѣмъ тѣ'лъ бабушка мол
— 3(Х) - домлэдь разуму моепу п ін? могла довольно приписать подпалъ моему пошггію. Въ то время стопъ моіі прт>ѵіожнлъ сЦ чтобы вить для меня учителя француза, дабы я могъ показаться такъ, какъ должно благо- родному даоряшшу. Предложеніе сіе еВ не полюбилось п опа нико- гда но хотііЛя согласиться отдать меня въ руки, какъ она сказывала, баоурмалу, Но усиленныя просьбы отцх мпнго убѣдили пакопецъ ее склониться на его желаніе съ тѣмъ, когда я сакъ та то соглашу ея. Для сая причины признали меня и снра- шішнли, имѣю ли тп» тому охоту; по л, пе обшуязд скаталъ, что ни- когда току пр бывать, и памеддовно убѣжалъ, Отвѣть мой подтвердилъ бабушку въ. гхя мнѣніи, Л такъ про- шелъ еще годъ. которое время про- водилъ я, рѣавяся оъ дѣвками и играя съ слугами въ карты, къ кіъ торыиъ съ малыхъ лѣта, великую имѣлъ склоппость. Между тр,иъ лтоцъ мой не преставалъ скучать ейг чтобы нанятъ для коня учителя; также л ласкалъ и меня, угомрквы едломіггься на то, Нпховепъ рав- ными обѣщаніями удалось сну пре одолѣть мое улорюто; и л тамъ на- чалъ о токъ бабушку проситъ. Отецъ мой пе пропустилъ сяго доб- раго случаю и тотчасъ отписалъ въ Москву къ своинъ пріятелямъ при* слати кт. палій одного, который чревъ, короткое время и пріѣхалъ. Онъ былъ французъ, родомъ изъ Коль ура, французскаго города, въ граф- ствѣ Русснліопскомч. (а)» человѣкъ а} Прожін {іргшцузгвіы провплщі, со сгшіднкііцші і вдарь чаетъ дшртамшгга Екірхнпіь Парность, гхК п Городъ СпІ- міііп*. лѣтъ сорока. и изрядныхъ г.іі'іёсідъ. Отецъ ыой весьма радовался его ігрі ѣзду; но бабушка, мштуінка и я ве очень тѣнь веселились. Скоро на ЧАЛЪ онъ икоаьшлть сіюе искусство, далъ мнѣ учить прежде азбуку. Два или при дші были мы съ ішмъ добрые пріятели Азбука стала мпѣ стыкъ ьитьсн схучіа; аоиъ, видя то, преж- де инѣ выговаривалъ, а потомъ на- чалъ и принуждать. Поступокъ сей мяѣ не полюбился, к въ одинъ день, какъ онъ. во могши етериѣть боль- щи моиго упрямства, ударилъ меня лапейвоіі по рукѣ, запри шить л іикъ, какъ будто бы мепл рѣзали. Нп крикъ мой сбѣжались бабушка, ма- тушка и всѣ нянюшки, и сгфіыпи- палп моол, что за причина моему крику. Л сказалъ имъ, что учитель хотѣлъ моня убить до смерти и по реломидъ мнѣ линейкою руку. Же- лалъ бы л, чтобъ могъ изобразить ярость, лазадѣвигую спнп яи*на;н- иамн. Онѣ бранили бѣднаго учителя рсѣми ругіѵгельстн.’іми, какія толь- ко злоба ихъ могла выдумать; на конецъ бросились па него, м если бъ онъ но ускорилъ сдритатьсл у ко- нто отца, который вевгд» держалъ сто стороиу, то бъ конечно выдала пали ему глаза. Ахъ, проклятыя, кричала бабушка, изувѣчилъ бѣд- ное дитя I Вокъ изъ моего домзі нора тебя и оъ иастутлцикомъ тоо имъ ровѣопъ. Потомъ прннуждегь былъ отецъ мой. сколько о томъ ші жалѣлъ, отпустить его. ибо опѣ и» ші минуту ему покоя не давали, по- ка опъ ил то не согласился (Л), Поѣхалъ я однажды къ другу мо- ему в, ве пашедъ его дома, вошелъ къ женѣ, Оіш па тотъ часъ соііиа
— 301 вь дѣтскую. Какъ я іп. домѣ очѳіп, знакомъ, и л туда, же пошелъ п уви- дѣлъ ее посреди четырехъ дѣтей. ' амый маленькій заплакалъ и. чтобъ его растѣішвъ, мііміь догашла его ШТАТНОМЪ бить нлню. СІЯ ПріГПІорл- льсь, будто ПЛІЧОГЬ; А МІ1МА при- говаривала: хоропінні.по, батюшка, хорошеш.ко дуру бей: оід, аіідпшь, дитяти досадила. Дитя же старилось крѣпко ударяй» ЕЯЕЮ ; И чѣмъ ЖрѢпТО било, тѣмъ вяня болѣе притвори® рянѣла, а днтя тому скѣялося. По- года. другое диггл упало, нить яму велѣли плюнуть в.і полъ н топтать ногою то мѣсто, гдѣ опъ гпотак- пулся. Я подошелъ къ матери и санталъ еіі на уіО: Степоапдіі Бог- далоенл, боишься ли Бога.., что, съ одной стороны, дозволяешь мамѣ по- вижипатъ сила бить людей и смѣ- мтьея вешлю, да. лгать притомъ, буд- то няни досадила оку; нъ самомъ же дѣлѣ его оОылнынікугіі. Кліизе опъ можеп. получить воображеніе о справедливости ? и не искореняетъ ли все сіе въ самой мѣжпой мо.іо- дос'Лі въ сынѣ твоемъ милосердія и основаній справедливости, когда, съ другой стороны. ты сама другого сына учишь мщенію и аелппіъ бптт. и топталъ мѣсто, гдѣ опь зацѣпил- ся? Она ивѣ на это отвѣтствовала: яхъ, батькаI ты всегда умничаешь; будто то же и съ тобою п «о мною не было. Какъ же мало съ ребя- тами быта? Я старался ей доказать, что и опа. и я лучше бы были, если бы съ н:імл инако обходились, л что намъ весьма трудно было отстать <иъ дурныхъ и суровыхъ проы- токъ, а еще труднѣе основать свон ежедшшныо поступки ил едмой іггтн- вѣ. Опонча л сіи слова, услышалъ визгъ собаки. Я оглянулся и видѣлъ, что третье дитя щиплетъ щенка, а возлѣ него большенькій пугаетъ ка- пирейку, біппі рукою по клѣткѣ; нііі'ш.а же бѣдненькая билася іеіъ угла въ уголъ. Я вышелъ изъ тер- пѣнія и сказалъ матери: ты сдѣ- лаешь изъ дѣтой тира новъ, если пхъ ио повадишь маловата ни людей, ни звѣрей: и, право, нужу скажу; и вы- питъ аоиъ, аахдогшуъъ дверь. Прв- пюдши домой, я палисадъ слѣду- ющее, дабы барыши ѵтоугать оть подобнаго нослігпипл, пвхазшгь ей слѣдствія, коимъ она но степенямъ дѣтей сиоипі подиергаетъ. Суро- вость есть страсть беэчеловѣмш, ноя заключаетъ нъ егбѣ строгосп., жестокость для другихъ, немило- сердіи, кщеіііо, скверной удлво.іь- спііе дѢл.іти зло съ безчувствен- нымъ сердцемъ иди находитъ весе- ліе б'ѣсл нъ страданіи другого. Сей омерзѣнія достойный порокъ проис- ходить отъ привычки, коя произво- дитъ нодаоеть души м трусость; сіл — тирлпстао съ пгтреблі-нкмъ остсстаеппой чувствительности. При- вычка. видѣти ужасъ мученій и дру- гихъ безчеловѣчныхъ позорищъ, по оадіи. прелнватн кровь звѣрей, дур- ные примѣры другихъ проязкдята. наконецэ* жестокосердіе, къ коему поважнаяготся съ ребячестеа уже, когда матери и хождггыо таковы умны, ыкі. нышепнелліпзя (*). Б. Трутень (1760—1770) (в). 7. Рецептъ і)ля «о 77ре#ос.гог1)< Ймяыяпеа г. Ледпума. Сей вельможа сжедпенжую имѣ огь горячку величаться своею по-
31 >2 родокъ Оігі» производить свое поко- лѣніе отъ начала вселенной, прв- акраоть всѣхъ тѣхъ. кои дворянства своего пн крайней мѣрѣ Эи пять сотъ, лѣтъ доказать по могутъ. & которые сдѣлій іісл дпорли’імп лѣтъ за сто или меньше, съ тіімъ и говоритъ опъ піупгоетоя. Тотчасъ начинаетъ его трясти лихорадка, естьлн кто предъ ІП!1ГЪ упомянетъ о мѣщанахъ май кресп-яліхь. С’ігъ ихъ въ протта ноетъ моднаго нарѣчія но удостой- ваетъ ниже имени подлости, а какъ игъ называть, того ещо къ пятьде- сятъ лѣтъ безплодной своей жвэкж пн выдумалъ; и<- ѣздитъ онъ ин въ церкви, пи по улицамъ, опасался смертельнаго обморока, ішторыіі пе- премѣілю, думаетъ опъ, сѣ пимъ «у- чнтом, встрѣтившись съ воблагород- пммт. человѣкомъ. Вотъ для чего сей вадьмоікіь подобмеь дикому мед- вѣдю, сосущему свои лапы, сдѣлалъ домъ свой паисогди лѣтаею и аим нею для себя берлогою; илъ луч іи о слазать, онъ сдѣлалъ домъ свой домомъ бѣшеныхъ, въ кото- ромъ, отдавай себѣ спраіи длішоСтъ, добровольно заключился, Затвор- никъ вашъ вжвчаспо негодуетъ на судьбу, что опредѣлила опа его тѣмъ же пользоваться воздухомъ, солн- цемъ и мѣсяцемъ, которыя ь поль- зу етол простой пародъ. Онъ га ладъ, чтобы па всемъ земномъ шарѣ пе было другихъ тварей. кронѣ благо- родныхъ,. п чтобъ простой народъ совсѣмъ быль истребленъ, о ’звіпі неоднократно подавалъ опъ про* бкты, которые многими ради хоро- шихъ и отаѣппыхъ мыслей были по* хвялявмы, а многими были опоро- чены для того, что изобрѣтатель, для проадвлдаігія въ дѣйство гы>ей выдумки, требовалъ напередъ трехъ сотъ милліоновъ рублей. Вельможа нашъ ноніЫіндять в презираетъ всѣ науки и художества, почитаетъ овый безчестіемъ для всякой благо- родной головы. По его мнѣнію, ВСЯ- КІЙ шляхтичъ можетъ ме знать, ни чему ян учася. философія, м.чте матика, физика н прочія пауки суть бездѣлицы, ігв стоящія вниманія дво- рянскаго. Гербошши и патента, едва, едва отъ пыхи и моли сизспнп- ся. суть однѣ книги, кои онъ бея- цросташім по складамъ разбираетъ, АлекпаіцріГіскіе листы, на которыхъ имена ею ирсдксіпі расписаны т. Ц)ужкахч> суть пдігН кзртнпы, ко> ими весь донъ ею украшенъ; ко- роче стать, деревья, чрезъ кото Ь-ыя оыъ іцюисхоодшіе сноиго ;юдд означаетъ, хотя многія сухія имѣ- «УГь отрасли, во нІіПі на анхъ та кою гнилого сучка, кмювъ онъ самъ, н ігѣтъ такой вбв&Ьхъ фамиль- ныхъ его горбахъ скотины, каловъ его прувосходігп^льечнп. Одмако г. Недоумъ о себѣ думаетъ противное, п по крайней мѣрѣ нъ разумѣ ве- ликимъ человѣкомъ, а въ породѣ бойсюсигь себя почитаетъ; а чтобы и весь свѣтъ тону вѣрилъ, ради того онъ стараоття не чрезъ полезныя н славныя дѣла оть другихъ быть отличнымъ, но чрезъ велшеолѣшше домы. экипыш я ливрею несмотря, что сигъ дги поддержанія своей глу- пости проживаетъ уже тк доходы, кои бы шцо чрезъ десять лѣтъ про- ягавитъ падпгждлп. Для излѣченія г. Нгдоумх отъ горячки, Р б ц к п і ъ: Нддпежяп. больному довольную мѣру здраваго пршнпъ разсудка
— 308 — и чі'Линѣшглюбіл, что истребитъ илъ него пустую кпчлпвості. я высоко- мѣрное презрѣніе еъ другимъ лю- дямъ: ибо знатппл порода оптъ весь- ма хорони» иршшущйство, ш> оц.ъ всегда, будетъ обезчещена когда не подкрѣшпея достоинствомъ и знат- ными п отечеетяу заслугами. Мнит- ся, что похвальнѣе бѣднымъ бьгп. дворяниномъ или гЬщтнпноігь Н по- лезнымъ государству членомъ, но- жалн знатной породы тунеядцемъ, извѣстіп4*п, только по глупости, до- му, экипажамъ л линроѣ. 5- Слоаиирйея 'Далюкршпь- Ба! лто тотъ лъ изорванномъ идетъ лохмотьѣ скуплта, который во ызеь гной нѣкъ собираетъ день- ги п расточаетъ совѣсть, умира- етъ съ голоду и холоду; который подчиненныхъ ому слугъ пріучаетъ ѣстъ дгія жизни, то-остъ сколько по- требно для удержанія дугпп пъ тѣлѣ; который беазаконпын ь лмхО- ямстеомъ вездѣ прославился; кото- рый наложилъ на себя и на прочую ДГЮрОНуЮ Н«> ВНІ'ТПНУ ПОСТЪ НО НІ'ВЬ годъ; который зимою пооднажды въ недѣлю топить печь въ еяонй ла- чугѣ; который радъ продать с:і мото себя за грину и который накопилъ сорокъ тысячъ рублей пп то только, чтобы по смерти сносѣ ОСТ.ЫПГП. ихъ глупому ПЛЕМЯ ппику, тому семмадцаттиѣтмііму скішрнан- п.у, который скупостію и безсовѣст- ШПГЬ ЛІІХОІІМІГПИШ’. ИрШНОШИДЪ піеспгднслтилѣтпиго своего дядю: шгторый самъ у себя ггрлдетъ день- ги п берг-тт. съ самого мбл за ту кражу штрафъ, н который но вегъ гной вѣка, пе хочетъ жчпитьоя для того только, чтобы но. еодгржаніі? жяптч и дѣтой не тратить иалшпилго дохода. 111 оіш достойны, чтобы надъ ппнп посмѣяться Ха! хаі хаі Кажется, что я вижу ому про ппюположнни. Конечно, это Мотъ, тихъ, опъ и есть 01 этотъ мало день не имѣетъ пороковъ елоізго ба- тюшки, но вмѣсто того зараженъ другими не лучше тѣхъ. Батюшки его беззаконно ообпрілъ деньги, а сей безумно ихъ расточаетъ, Скупой его родитель съѣдалъ то въ мѣсяцъ, что бы надлежало въ одинъ день скушать; напротивъ того, Мотъ то въ депь съѣдаетъ, что бы нъ годъ ему спѣетъ надлежало; тотъ х* жнналъ пѣшкомъ для того только, чтобъ по тратить давать па кормъ лошади, а сей держитъ шесть кл реи. и шесть цуговъ лошадей, оп- ричь вг-рхоныта. и санныхъ, для то- го, чтобы не наскучило въ одномъ 'ѣздитъ экипажѣ. Топ. двадцать лѣтъ таскалъ одинъ клфтамнюто, -т Моту и нъ одинъ годъ дваднатн паръ ка- жется мало. Короче сказать, отецъ всякими нелозволешіыми срг-дствами, лпхпннгтпамп, обпдо» ближнихъ и разореніемъ безпомощныхъ собр.ъп. себѣ великіл сокровшііа, а Мотъ, разоряя самого себя, другихъ надѣ- ляетъ. Оба они дураки н сбоинъ кмъ посмѣюся. Хаі ха! ха! хаі Вотъ еще Еллалерп,. достоііный смѣха. Это Надненъ. Онъ имѣетъ знатный чивъ, великій достатокъ н малый умъ: ему велѣло дѣлать лю- дей блаженными, поелику можно, во опъ и послѣднее спокойство у пнхъ Іотвимаетъ, Надні пъ не говорить ни Съ кѣмъ ласково затѣмъ, что пе хо- чета, себя до того унизить. Мпло- I стей никому не дѣлаетъ, но пиогда
- .304 - • бѣіцангь. От. хочегь, чтобы псѣ ъіч> искали покроввнмъетва, по подъ ояое пихого почти не нрнянкаеть; а і'«или бы и влдуммпсі. ему сію ми- лость кому сдѣльп., такъ тоть ни- чего бы но выигралъ, ибо Нвдмоаъ кого больше любитъ, того больше ц наказываете Нъ заключеніе, Над- менъ всѣхъ глуше, а думаете, что асѣ его глулле, І-йіні. надъ ішм'ь ііе посмѣяться ? ХаІ хді хаі Это кто такъ прытко скачете? бні Плодъ. Онъ спѣшите показать смою глупость въ какомъ ии л& есть знатномъ домѣ. Плохъ тще- слжіится тѣмъ, что имѣете, входъ КЪ МИИНШГЬ господамъ, таскается въ нимъ сколько возможно чаще и дѣлаетъ ігь угодность ихъ разный дурачества, дужая оказать другимъ свое у инхъ могущество. Вмѣши- ааеггаі въ ихъ разговоры л, ничего ію анха, думаете, оказать себя разум- нымъ; овъ читаете книги, ко ші чего пе нонимал-ті.; ходите въ те- атръ, критикуете актеровъ и, по па- елшшгѣ затаордя, спорить: этоте авторъ хорошъ, а ютте худъ Знат- нымъ господамъ разсказызвете. раз- ныя небылицы я старается говоритъ острыя слона, но вевгдя ни кстати: словомъ, Плохъ старается себя увѣ- рить, ЧТО поступки его разумны; однакожъ всѣ думаютъ, что они глу- пы, Х&І хві хзі Ханжа выступаете, смиренно илъ цорішгі, раздаете по полушечкѣ бѣд- нымъ, его окружающимъ, еі счи- таете оныя пи четкамъ. И дуто, чи- таете МОЛИТВЫ; отъ ЫСШДДЦЪ СШОІІ взоръ отнращгмт,, обтрегзд свои очи: ибо онъ говоритъ, чтобы ио- іюнно оба нгь нстшгу-п.. ежели бы оігй его соблазнили. Ханжа. грѣ- шите поминутно, по показываетъ себя праводииіюкі., идущимъ по пу- ти, уотлаяпому терніемъ Прптвор- ИШІ МОЛИ'ИІЫ, ШібОЖІК'СТЬ и посты не мѣшаютъ ему разорять и утііс- іысть, сколько позмояшо, подобныхъ себѣ. Ханжа грабилъ тысячами, в раздаете полушками. Такою наруж- ностію опъ многихъ обманываетъ. Молодымъ людямъ -жочасво толку- етъ девять блаженствъ, но самъ въ шестьдесятъ лѣтъ своей жпзии ни однажды ни которіию не усик.тъ сдѣ латъ. Ханжа ходите всегда смирен- но в Не подпадите никогда своихъ глазъ пл небо затѣмъ, что по на- дѣется обмануть тамъ жнвуіцпхъ, по, смотрл па землю, обманываетъ оя обитателей, ХаІ х&> ха) Я вижу двухъ человѣкъ; одаль другого упѣряѳте въ свооіі друж- бѣ іг обманываете: а друтоЯ при творяетск, будто тому вѣрите и будто опъ но знаете, какъ тотъ его поносите. Оба обманываютъ и оба обмашянаются. Ха! ха! каі Есть г, Крилотолкъ: онъ торо- піггся сдѣлать досаду одному бу- міігомнрателЮг пнретолкояпвь яапн- саіішю ямъ въ худо безъ малѣй- шаго основанія. По навчастію онъ оъ силахъ сіе исполнить, но я сему дтрачес'піу піюмѣюея, ХаІ ха! хаІ В. Живописецъ (1772) /. Іііпізй^'іпном!/ Г. (’&чикит& ли» комедіи: О время! нр.чли- соже (’). Государь моііі Л не знаю, кто вы; но вѣдало только то. что зл оочмекін ваше дрстойиы почтоні.ч и великія б.іа-
— 305 — год&рпости. ІА линь комедія: <0 нрг- няЬ троекратно представлена была ва штера.торсііоіпі придворномъ теа- трѣ и тровкрдтпп пострпеігпо умно- жала опрмеддквую похвалу своему сочппитолю, И какъ ни быть йіі хвалимой? Ни первый гочшгплп ко- медію точно въ нашихъ нрава*и: гы первый, ігь такимъ искусствомъ и остротою, заставали слушать ѣд- кость сатиры съ пріятяоетію в удо- сольсиііикъ; вы первый съ таюик? йлзгородпою спѣлостію аапалп иа порой, въ Россіи господствовавшіе: и вы пврпий достойны по справедли- вости веспоой похвалы. во предста- Еленііі пашей комедіи оказанной. Продолжайте, государь мой, къ сла- вѣ Россіи. къ чести своего имшш и еъ ввлшюну удовольствію разум- ныхъ адшозекцевъ валахъ; продод- хайтѵг говорю, п[юславлятъ себя на- шемн сочшняіідня: перо выпг? до- стойно равевсіъа съ Моліороьымъ. Слѣдуйте его примѣру, взгляните певпрі!стр.ъстіп.тмъ оконъ па пороки паши, закоренѣлые худые обычаі злаупотрсбдшйа и па всѣ разврат- ные паліи поступки: вы наѣдете толпы людей, достойныхъ вашего йенѣ: і Ніи, и вы увидите, какие нщн пространно* поле во прославленія і вашому осталось* Потребите илъ сердца евоего всяко® пристрастіе; п* взирайте па .типа: порочный чело- вѣкъ но солкомъ знаніи равнаго до- стоянъ нрезр’Ішія. Нпзксчтпчгрнный порочный человѣкъ, ішдл оакѣю ваемя собл купно съ премоех(Цпп'Лъ- яшгь, пе будетъ имѣть причины ік>- птіть, что пороки въ бѣдности толь- і: > одной перокъ вадіішъ уіжсткягг- ся, А прелооходіггелі.стоо, удручен- ное пороками, въ ііі'рпый разъ въ Т I. Га-иаспь. Ясг^рдкс-аинір* хр. жшиш своей восчувствуетъ рлэрп- стзю сі» ннзкдетепенными. Вы нервы;! достойны показать, что дарованная іюль поетъ умамъ роегііівішмъ упо- требляется пъ пользу отечество. Но, государь мой, почто скрываете свои имя,—нмн Бсоабіціл достойной благо- дарности? я иииакой не нахожу къ тому причины, Неужели, оскор- би толь жестоко пороки п впору- жа протовъ себя порочныхъ, опа- саетесь ихъ злословія? Нѣть, та- кая слабость никогда но можетъ имѣть мѣста нъ машемъ сердцѣ. И моінеть лп таюгп благородная смѣлость опаглтьм угнетенія въ го премя. когда ко счастію Россіи и ко благоденствію человѣческаго ро ,тд владычествуетъ иамя премудрая Екатерина? Ея удовольствіе, ока- ванна® по гфрдгтаыеіііл пашой ко кадш, удостомѣрлегь о дйкройіітчілк- ствѣ еп таигмъ, какъ вы, цпщѵгн- ляиъ. Чего же осталось вамъ строг шиться? По, можетъ быть, особеп- кші причины нрпігуждаігггъ насъ укрывать своо шгя ? ежели такъ, то но тщусь пронимать оныхъ. И хотя нііл ваіпе шъаевгдд останется ненэ- вѣстпымъ, однакожъ почтеніе къ вамъ мао никогда не умдллтои. Оли і'дниствошіыіпі было побужденіемъ приписанію вхиъ журнала, подъ шѵ іиіаліемъ ЛГмяоние^а- Прнмвто, го сударь иойг сей знакъ благодарно стп за ваше преподелиос оочиміЦе отъ едіншаймца вашего, Вы откры- ли мнѣ дорогу, которой л всегда страшился? возбудили во мнѣ же- ланіе подражать н»ъмъ въ поталь- номъ подвигѣ поправлять прлвы сво- ихъ единоземцевъ; бы поострили (а) д) Поопхрплн. 10
— зов — ігснл испытать иъ томъ свои сила: п д.ъіі Бп2свл чтобы читатели въ ли- стахъ мояхъ находили хотя нѣко- торое подобій ТОІІ силы п остроты, которыя оживляютъ в.цпв сочиненіе, Еотъдіа жъ буду ямѣтъ успѣхи въ мнемъ предпріятіи и гстълц листы моя принесутъ пользу и увеселеніе читателямъ, то зд сіе олн ве мнѣ, по вамъ будутъ одолжены: ибо безъ вашего примѣра пе отважился бы л напасть па мороки; а м останусь натмжгда. Еіашнмъ почитателемъ, С. Жлвопксіць (а). II. II Хотѣлъ бы я проситъ васъ, чтобы ны сдѣлали честь моему жур- п.тлу адпСИцвйемъ шысого-лиЯо изъ шшшхъ мелкихъ сочиненій; ко опа- саюсь отвлечь отъ упражненія ва- шихъ, Впрочемъ для меші весьма леопіо получать наіпъ отвѣтъ, Вт •’птгитоеторбургѣ. Апрѣля 12 дня 1772 іюдх 2 Язя ямгмш /Цесодити (б). Мни егігіаг, ЖткшітсоіпИ Ты» радость, б^нртырьриый ав- торъ, По чдош говорю, ужветь какъ ты славенъ; читая таон ли- сты (о), я ^езаобанха какъ всѳ у тобя елмио: слогъ іхметтиь, мысли прыгающіе По чгстнн скажу г что тзюп лпотл тч- но лігня проиграютъ; ялян^л, что м всегда фыиыиирую ихъ безъ а) Со’піиіпьль Зтиіыншеца, б) Слона, нлпмаъінпыи вдхмпюмъ. бшіл пъ ХОДУ У ’тіігдапііітіг •. щѵголпхъ Ы Жжіютисяцъ шкодилъ листами, и елкой йіоплраѵцхи, Да п нельзя по танъ: ты н< груетЛ®, щутиш;, славно. и ’Піоо перо «о йуліа.ѵ.-. іТгйглгліь о^тдргЪб'ня. Ужссгль, ужеетъ какъ прекрасны твои ли- ли I По сказать, вокругъ попъ, ты чнпго долженъ инѣ: ужарить ли, райость/ Вѣдь мпѣше^го Щееали «гино (г) тіа у меюі подтяпалъ: хаі ха! хд| Яллкідъ: спроси у всѣгь моихъ аиакомихъ—они тебѣ ска- жутъ, что я вегглв» гоіьіря- иала, ко ото ничего не значитъ. Признаюсь, ’гго я м сама много зл пила наъ твоихъ листовъ. Пущв всего ты лосяшш* мопд тѣмъ, что микахх со Дінояі на споришь, а особливо юсігдіь говорилъ о наукахъ: ты зтотаігь слаігко пртфіічшіъ/ Чортъ меня возьми 1 мига книга. А прпомъ ты всегда стараешься овд- зыватк вамъ учізшости, віь такъ нахъ нѣкоторый грубіянъ. СОЧИНЯ КПМП- ді® (А), °ДИУ нзъ подругъ мояхъ енита^тьть на тгатръ.—Куда какъ много оиъ ьышралъі Я чмо, онъ Піьдѣллся, что воѣ раетохочудкея до смерти: анъ. право, пкктп гсзъ на- шихъ свсторъ и учтшоіхъ мужчинъ и ко улыбнулся, а сцгѣялигъ толь- ко__ Онъ хотѣлъ пасъ одурачіпъ, да пе удалось У,ти?міш ігаігь слад- ко опъ забавлялся пядъ бѣдаымъ малъчякг'ігі- Фирли^юшяпефМіз- со нсѣмъ тѣмъ иодовиые ему люди останутся нешда у пасъ пъ почте- ніи; а его 'Дрелгава (о) ивкоі’да не выдегъ изъ дураковъ. 1>лдбі. узнала г) Ік’Мѣсдело піі 4-мъ лиитЬ ЯІаао □иолд. д) „ІЬішпшы г-жл Всрчалпиігаѣ". гдѣ «иітдаД модвам дЬвиал Ошштадв» е‘і Лт№ Нъ тоИ Жо комндік, ирмпіас- полокпвѳ *1'прлк^і>шкоруѵ
— 307 — /і этого автора, то бы сд на его бсапосЫнп, Я нил'лкть на пого пе сердита: опъ меня никакъ ня тронулъ; однакожъ л и ошіь пе вкаю, аі что л его ни?;акъ ме ногу терпѣть. Въ первой его кпиодіи іи; л и сама до сидеряЗД :шхоях>тлнлась: ужепть какъ слаяно іипсш'илъ оігь ніптлп бабушекъ; и эти комедія талую сдѣлала Йисгприлгці*' а тихую груггив, что я поклялась никло нл //лмяикы по ѣздить. Правда, ти п самъ мфіифилсл, но это шуткою; а за шутки мга киникъ де сердимся: напротивъ того, гы брапяшь однихъ только деріФепсигхъ дураковъ, да п &алриллрн<>: уа&дяяь явка слааио та лхъ развернулъ игъ 5 лп стѣ твоего Яыгвппііедж (б). Гы у.ио- ;?иль меня; точь въ точь й-ысхи^илъ та дражайшаго киего лапдегиня. К.чз;-.н г?тч аесносігыП человѣкъ! Уждетлб, ридиг?н4.г іяМа онъ нело- мокъ аысЬьланв; какой грубіянъ 1 Онъ в со нпою хотѣлъ поступать такъ же, какъ съ нуликами, но л ему пошішшц что я Еін ТЗКОР ЖІ1- нотаоо. пакъ его крестьяне. То-то были л»дм! съ м&тушздю мою опъ обходился по старинѣ. Ласкатоль- ства «то іп. пей были—брань, по- щечины и палка. по она и подлинно была того достойна: съ птаклмъ оаѣрелгь жіма сорокъ лѣтъ и ле умѣла решарова-шьси «ъ слталіа. Бы- вало. піп. о/гмдоод сй «рубосгнь лалхою> и, опа опятъ въ щпш ому лѣзетъ: бкзлртки гарные люди/ та- ]ШХЪ горячихъ супруговъ И Ші ро ланяхъ пе скоро наі7галгс*кшь. Удоікпнл кань гыаяны / Суди, й^гиа Ю НО Врс*я"’ бі Отрывокъ путспгосгвія тгь*** г»Н. Т. лол. по этому, ВЪ КЗКОЙ бші л школѣ: было- чину научиться I Но ечлігпію скоро пыдъчл меня аалузкі»: и пріѣхала въ Петорбургь, яой#и- н^.ілса «ъ атдог, ртадкл-од гл^а и выкинули «гссл тогъ ип эоло™ еыЗирчь> потороП ярсд^илм икѣ моп родители; поиравила илропинуліог лсос «йня7/лг>. паучп.іпсь говорятъ, поэткоиилась съ и{сзоля.ни и іх^го- лиідлги, и сдіиаддсь чаловѣхомъ. Р. 8, Услужи, ридое/дь, маѣ: со бврп всѣ наши іаидныл слова л шѵ- иеч&тй ихъ особливою кимжодъ подъ именемъ Лодлаги Женсходо Словаря. Ты многихъ одолжишь, п мы твой журналъ за это будемъ тгреііозпосігпк Только не г/жори, ра дост6, пшечатаН сію маленькой кн ще- кою и стай ему еидъ; а еще бы луч- ше, если бы ’пі яішеолталъ шх> пнѣ' сто чорннлъ какою краскою. Мы бы тобя йо см*ути лихболнли (в). Л. Л-зъ писміа о кофсаадат^ьни- Иоара, (в). Господнпъ Жньоішсеіѵь I Будучи всегдашнимъ шггаягелемъ похвалы достоііпмхі. шшіпхъ лас- товъ, впжу я со удовольствіемъ, что вы стлраетось въ опытъ обіцеполез выд дѣлить іпютавлеиія. Мпожеспю ошісала вы налъ иороксніъ, за кото- рые ппые васъ благодарятъ, а боль- шал часть людей шюъ злословятъ; изъ чего видно, «гго большая часть сихъ объяты пороками, и щнмюучо- шлмъ ьншіати іго хотятъ, ДоСродѣ- в) аОшіГП. моднаго Слотихри щргсшьсрв- го виръчш" въ ИЪмъ лп’ ТІі объясшплъ ппюіоиіе сливъ: о^'ь: Фзпхлиіяа и беэ- лргдлітргіи, Ахминчит». 20*
— 308 — толь во упгахъ слышится шгь ігк- піммъ страннымъ названіемъ въ одно ухо влетающимъ, & пъ другое вы летающимъ безъ всякаго въ нихъ дѣйотоіл. И о какъ бы то пн было, намѣреніе ваше хороши; не нлпраЛте ни пгь толки, угодить на всѣхъ не можно; добродѣтель не есть вопу, иидиія, предолжаііто только иашіі трудъ, .ѵвось либо придетъ такое время, въ которое нпыо поправігиься виду маютъ, а пропіо пороковъ осте- регаться будутъ. Вѣдая, что есть дѣло нсвоа межное, чтобъ п.'іііъ па мысль пришли вдругъ всякаго |ЮДЛ человѣческія заблужденія дли вне- сенія нъ вашъ журналъ; преднріялъ л илмъ для того въ одоиъ по од ному случаи учншггь ашкикимаіе волъ пшп> переводомъ. Не примѣтилъ л, чтобъ вы гдѣ либо упомянули о кбфегадагелъеяцахъ, л удишггелъно, кокъ сіи жешцппы по сю пору ва- шего пріімѣчиніл набѣжали, хота опн и столъ МНОГО служатъ ко посрамле- нію человѣческому, и слѣдовательно давно уже дпотойны надлежащаго описанія. Былъ педалію еввдѣтилемъ пред- сказаніи такоіі женщины, нахожу собл въ состояніи оную ТОЧНО ОНИ' садъ. Кофегадателъпппа есть тигля пожилая тварь, которая честнымъ образомъ болѣе уже пропитанія сы- скать по знаетъ, или во хочетъ честно поршлъся. IIкая кофегада- телъвппа пѳ имѣетъ па тѣлѣ цѣль- наго платья, ходитъ въ раздрапыхъ лосігуплхъ, а вся тлпихъ старухъ шайка есть сборище побродягъ, ко- торыхъ почитать должно извергами человѣческаго рода. Талія кзфегадатыышцы по имѣя довольно смѣлости, что либо похи- щата, дабы имъ пе быта при старости истязанными, ннеуморета съ голоду въ острогѣ, выдумали хитрое искус- ство сбирати деньги у простосердеч- ныхъ людей, по будучи обвиняемы <хгь градоначальства хляіогь-лпбо по- хищеніемъ. Они обмалываютъ лю- дей, пеумѢЮЩИХЪ мыслити, что мо- гутъ ііредшкшы-ідтк исв изъ кофей- ныхъ чашекъ. Когда такую Кшшллу приказываютъ позвать. то предл^- іаштъ ел вопросы; напримѣръ Ску- пягппа нопрошастъ, кто укралъ се- ребряную ложку? Безплодова, бу- детъ ли ова имѣть дѣтей? Страсти любова: вѣрно ли любитъ іш ш> ЛЮбовннкъ? Щеголихина, скоро лп умретъ ея мужъ картежникъ: и такъ далѣе. Тогда должно сварить нофій, и сіе уже само по себѣ разу- мѣется, что поднесутъ ей большій двѣ чарки водки, чтобъ возбудити емкъ въ вей болѣе предсказатель- наго духа. Потомъ пальсть почти половину чялгхп густаго кофію, я болтаегъ его кругомъ иногда съ важнымъ, а иногда съ проргырлп- вьпгъ видомъ, троекратно, чтобъ ко- фій внутри коосшды присталъ. Меж- ду кофетадотелі-тщамп есть еще і: въ томъ шяюгласіо, ііад.п?жіггт. лн послѣ трое кратнаго болтанія дуть въ чашку, плл нѣтъ; тѣ, кон показы- ваіетъ свбя мѣрными угадчицами, сіо дѣлаютъ, утверждая чѣмъ, что прсд- сказатслъпоо дыхаігіо, частаіш ко- філ пъ чашкѣйіірцдѣметъ значущіл изображеніи. Послѣ сего ставить чашку обернутую из столъ, чтобъ кпфій изъ пші вылился, полорачи- аасті. со ещр два рало, дабы трое- кратнымъ дшіжеик'мъ шічево незна* чущій кофій вопъ выбѣжалъ, чтобъ нредсказательіПіія части кофіл въ
— 309 — чмпкѣ одни прилипшпни остались. По ушшоаіи сего поднимаетъ чашку въ верхъ, іг іи. ікю смотрятъ. Во- прошающія особи стоятъ нарядъ сею отгадчицею, пребывал между страхи л надежды. Наконецъ от- верзаоть оил ротъ овоіі, п предекп- зуотъ; шшрнмѣръ: воръ, полп'пш- ліП ложку, имѢрть черные волосы. Вопрошающія оттѣчіеть: такъ, вто правда. Я ЗПЖла ужъ давно, тгі Ванька поръ. ЧіипкогадателіВіпіл по- душить полтину, иногда, рубль и болѣй, смотря по важности отгады- ваемой ьешд, и потомъ уходитъ ДОМОЙ. По выходѣ гадатель ітіщы, воігро- іплишал иріюіазастъ Ваньку, нри- клзыв.ѵтъ прппргпг плети или ба- тожье; спрашиваетъ его. куда оігь дѣвалъ ложку, приказываетъ, чтобы оігь пемедделпо признался. Валька божится, кллйется и увѣряетъ ее, что оігь ложки пе крздилзлъ; по гіожбамъ сто ив вѣритъ. Боярыші его ругаетъ; н лицо его, кажется еЛ, изобличаетъ его въ покражѣ; Вань- ку сѣкутъ безъ пощады; долго онъ твріштъ напрасное мученіе, п гоио- рптъ правду, понплопецъ начинаетъ лгать. Омъ прішаіггсл въ покражѣ ложки, сказываетъ, что се продалъ П пропилъ—съ кѣмъ? спрашиваетъ боярыня—съ Андреемъ, сосѣдскимъ слугою—тагъ, крпчпп. господа Ску- пигипа, л никогда яе ошибаюсь, вы оба давно мнѣ пал.ъіпсь ворами, Скуплгіша посылаетъ къ сосѣдкѣ, проситъ сю, 'любы а опа также пнца- эыи своего слугу; Андрей также го- портъ правду, ио наконецъ побоями и его нринудклн лгать, Скуплппта Ваньку своего еще показываетъ от- нятіемъ жаловІШЬл и кормовыхъ де- негъ, чтобы волвратігтъ слою про- пажу в то, тго змлачепо кофегадд- тѵдьннцъ. ВашіЕК инъ добрати чело- вѣка, по нуждѣ атмпллггся воромъ, окрадымстъ свою госпожу, уходить, проматываетъ, попадается; его от- даютъ ігь приказъ; покраденное про- падаетъ, а Ваньку яко ворл посы- лаютъ па каторгу... Тщстію бы было, чрезъ оспопаліо здраваго ума, тктъ кои вѣрятъ кифо- гадателыпщамъ, приводить къ ра- зуму человѣческому: ибо онн шюВ собственный ппторнлв Однзко над- лежитъ такимъ людямъ помыслить, что хрисгіянину весьма неприлично пропзводггл. тзкіл чародѣйства. Оип нъ просвѣщенныхъ обществахъ ни- когда не терпѣлись; и ржрди бы во времма. С&улдѵ когда онъ еще билъ нъ здравомъ умѣ, были такія во- рожеи, то сь пиміі равная же би судьба воспослѣдовала, какъ в съ чвродѣйппцею во Епдорѣ. Ежили вы сіе описаніе попе- чатаете, то можетъ бытъ симъ от- хроете глаза нѣкоторымъ госпидп-мъ и госпожамъ, такъ что ояп сами прежнимъ своимъ заблуждонідмъ дн- ніпъ'із станутъ. Въ щіочемъ довольны бы мы были, когда бы семь огкрѵве* ніемъ недравилвсь они, и оставили бы такое сумасбродной кофегадаше. Пиеміа ьъ Ѳолалсю (а). Сыну мдому ѲклалеЮ. Тикъ то ти ьотптаепп. отпд тво- его, авслужнннзго п почтйнлаію дуіа- а) Нс.ѣ т;іи изйьыа лшбооытиы, калъ яркія шкійражипія тоII ері'ды, гдѣ жили дЪйепюпплл люд», іэодОбкмч П роста- кввей, иростохопу, Скиткшиіу (въ Недсь рислЪі.
- ;ло — гулгтагп рОТѴПГТркЧ? тому лн я ®6п, проклятапо, училъ и того ли отъ тебя нкдѣяліш, чтпбы ты шѵ тростя от- далъ м<чш па посмѣшити цѣлому поро- ду? Я ппзда къ тобб, пклятюму. къ наставленіе^ п іи зто тлзсл-ж? ат- длП нпы^агаіъ (а). Погубилъ тыг еу- постапи мою пмояужку: прягпло съ ума сойти! Слыхаяноо ди ото дѣло, чтобы дѣти надъ огкдмп здоігми такъ ругались!., ;і/1 ВШШПГЬ ЛИ ты ото, что я тебя ва непочтеніе къ роди- телямъ., ш> сяду укадоіп., ік*лю вы- і'ѣ’п» кнутомъ: ілкі! Богъ и Госу- дарь тѣмъ пожаловали; я воленъ п надъ жпжлшіъ твоимъ; нндно, что ты это іюсабыгь, Кажется. л тебѣ много рют. толклпхть, что ожили отецъ или мать сына сяоето хп смерти убьетъ, танъ и ва ото полоажго толь- ко цераюййоо пикажніе. ЭЙ, потокъ, сішхвагпсъ! пп пыгр&П подъ епйиаі піутаг пѣль педллако ныккіВ постъ, пйпостятъсл мнѣ на мудрено; Петер- бургъ не ва горимн, я и елмъ могу КЪ ТСбѢ ПргЬХаТЪ. Ну, сынъ, л теперь тебя въ паслідогій разъ лрекпдю по просьбѣ твоеВ матеря; а ежелн би ни пшц тдігіі ужъ бы Я дал ь п-бѣ вѵпть себя. Я бы и ея не послушался, с^теля бы она нв была больна при смертію Только смотря, «прѵдь бере- гись; вѣдь ежели ты окажешь аад кдкос ко мпѣ ішмачтопів, такъ ужъ шл ждн шшаздй пощада: я пе Свдо- рияпѣ чета: у меня но одинъ мѣглцъ проохаешь, лишь бы мнѣ до тобм дорнагыш, (’оугпаП же, шяадъ, коли ты хочешь опятъ прійти ко мпѣ въ милость, гіпгь прхіпъ въ отставку, да пріѣмЫІ ко мнѣ къ деревню. Есть кому я безъ тебя служить: а) «Письмо уѣзднаго іпоркшіиа іп. пгО сыну» (10-й листъ Жшнлмсца^ пускай кабы не было войны, гдпъ бы хоть и послужить можно было, НТО бы гяпв дѣло; л то Вѣдь ттл ина- ошц что пылче время военное (б): лераішо шить и шлютъ іи. армію, талъ пропадетъ пп зд кшпйку, НсЕЬ стословиши Богу молись да самъ не плошнсь; убврисмж въ стпроижу, такъ »то здоровѣе будетъ. Поди нъ ететпшеу да нргкжнД домой: ѣшь до і‘ьгга, спи сколько хочетъ, а дѣла на. гсбой шпшотю оо будетъ. Что тебѣ лучше итого? За честью, свѣтъ, пе угоняешься; чосатЛ честь! хутдл чистъ, коля нечего бу датъ ѣстъ. Пусть у тебя па будетъ Егоръя, да будешь ты пато ноадороігім? лсѣхъ Еі’Орьен- екпгь тавад^роргь. Съ Егорвеыіг-то и молодый лні.ш частохопько им№ паи -тъ, я которыя постарѣе, такъ тѣ чуть дышаіъ; у ноги рука перострѣ- лены, у кііг-' и тп. у пнпго галона, такъ радостно хи отцамъ смотрѣть пл дѣтой инуродорлі=оыхть? и невѣста ни одна іів пойдетъ,. А я тсбЬ ужо н прІисхллъ было невѣсту. Дѣвушка поубогая, і'рдміггЬ и ішеато умѣетъ, а нуте невпк велжкм вкоюомга: у ішя іш сшйй порохъ даромъ по ную- падаетъ; тапуц-то, гыпоіпз, я тебѣ шчіѣсту шишъ. Лай только Богъ ламъ совѣтъ да любовь, да чтобы тебя йтпусгкдл въ пгстапку. Пріѣя- жлО, другъ май; тебѢ будегь чѣмъ жить спрячь певЗістшіа прпдшгаго: я іішшпші довольно. Я и пооабилъ было тейѣ скллать, Что нареченная тйол пср-і^.та іиоюраішиі пломякниші папн’му івойнздѢ; вѣдь вго, лругь мой, но шутка: всѣ наши спорныя дѣла будутъ ріаппны въ плиту пальну. пмысъ тобеюу икыіъ сосѣдей землю б] Иіірпал гурпатиьй нцПжа при Екніь- ртіяѣ II.
— 311 обрѣжемъ по самыя гумпл. То-то ли- бо! п куріш,ы некуда будетъ пыпус- тпть. Со всѣмъ будемъ ѣздить НЪ городъ: то-то, Оошеюшш, будетъ ипіп. житье! ппнто не пуршій. Да колпо, что тоби учитъ: га вѣдь уже не малый реоепохъ, пори споимъ ум- номъ зіять. Ты оаішш., что л тебѣ ко лиходѣй, учу всегда доброму, какъ бы тебѣ жить было попрпп.-длѣр. До и дядя таой Ермолай чуть по то все ли тебѣ совѣтуетъ; онъ хотѣлъ пи- сать ігь тебѣ съ тѣмъ же ѣздокомъ, Мы съ нимъ оба. этимъ поговорили довап.іго, сиди йодъ любимымъ тно- нмъ дубомъ, гдѣ бывало ты въ мо- лодыхъ лѣтахъ іяібіииялса; вѣпш- І'ЗДЪ собакъ па сучьяхъ, которыя худо гоимли ви. лайдами, и сѣкалъ охотниковъ за то, когда собаки ихъ пі рвгоияли тіюпхъ. Куда іиисой ты былъ провадпикъ еміиодуі бывало жиімугшіи пади рыжъ со огЬіа. Мо- лись, мой трутъ, Богу, ума у тебя доаольво: можно вѣкъ прожить. Не испугайся, Ѳіілплнюшка; у шить не- здорово, мать твоя Акулина Сздо- роивв лежать при смерти. Батька Иванъ иаповѣдплъ ее я маломъ оей- бцювиъ. А занемогла она, другъ ной, отъ тяооП охоты: Палі.тву твою «то-то съѣздилъ полѣпимъ я пере- шибъ крестецъ: такъ ова. голубуш- ка моя, кикъ услышали, талъ и евЬ- ту Божьяго не взвидѣла: такъ и по- ьалилвеьі А послѣ какъ опомнилась, то пошла этп дѣло рішыскігнать и такъ паді'лдшть себя, что чуть жина пришла и попашилеь на достелю; да къ тону же шпиля студеной -и.да цѣлый жбанъ, такъ я ирису пуловъ кт, пей опіеялпи. Худа, другт. мой. мать твоя. очеш. худаі Я того и жду, такъ сошлетъ Ботъ по дуіпу. Звать что, Оахалеипгео, рапетянать- ея мнѣ съ женою, в тебѣ съ наго- рью п съ Налоткоа). Тебѣ другъ мой, мо-такя легче манго: Налетшпгы ще- нята., слеша Богу, ашш; ивось, тліиі, который-нибудь удается по матери; а мнѣ ужъ эдадой жетгы по пзлшті . Охтп мпѣ, пропала моя головушка! Гдѣ мпѣ па всѣмъ одному усмотрѣть I Пн сокруши ты мепл, пріѣ&кай да же нисъ, такъ хоть бы чѣмъ л порадовал- ся, что у мапл была бы невѣстка, Тошпп, Ѳалазгітошка, съ жинп> ріш- ггшздъея: я была ужъ къ ней при- выкъ; тридцать дѣть ээлп вмѣстѣ; юміъ у печки ногрѣиш! Виповатъ л передъ пею; много побила опа отъ меля на своемъ пѣлу; пу ди какъ болъ итого? живучи столько имѣетъ, н горшокъ съ горшкомъ столкнется: гиікъ бейъ того! я круть Сюльно, а пна пеуітгуігчпиа: тикъ бьталло хотъ мало шито, такъ тотчасъ и доЯдйть до драки. Спасибо хоть ш то, ’гго <іза отходчива была. Учись, сывоіть, какъ жить съ женою: мы хоть л хрллись съ вею, да всо тпкп живемъ вмѣстѣ, н мпѣ ее тепнрь право жаль. Худа, другъ мой, и дорогой по помоглхіто. твоей матери; много игъ приводили, да пути вііть, лишь только дельты пропали. За симъ писаный клптоігкъ, отецъ твой Трифонъ, благословеніе тейѣ посылаю. Свѣтъ мой Ѳыалой Трифоновичъ! Что ты ото, другъ мой сердечный, накудесилъ? пропала бы твоя голп- пупгка; вѣдь ты уже но теперь пшіешъ Пашфатьевичв: какъ ты себя не бе- рвзйшіь? ну кабы ш, бѣддопькій, по- вился ему въ руки: талъ пѣда бгы опъ даба мвуродолалъ пупіе божьяго ми- дѵсерділ. Печнго, Ѳдлдлеюшиі: но-
— 312 — ]И>Ш»П>-ПГЪ у пптп, прости, Госппхи, чертовскій; ужъ л лм ему пе уго- ждвіі, лд и тутъ никогда но попаду н-г, ладъ Какъ вакурадссигь, такъ и ОМШХЪ новъ понеси. Л ты, батька мой, тго ото гдіаалъі отдай письмо •-•го напечатать! вѣдь ему ві?6 еоййцш смѣются г адой-де у тебя сыпокъ, что и лидъ оптомъ ругается. Да політо г-'Ьдь, Оілллеінпкл, всѣхъ рѣчей по переслушаешь; мало ди что лиио люди говорить? ІІОПі гъ ппми, у пилъ г пли дѣтки есть, Богъ инъ заплатитъ. Чужое-то роба всегда худо: пліші лучше всѣхъ; а пабы оглянулись на спппхъ д ѣтокъ, токъ бы л по то еще уішдѣди. Побереги ты, мой бяхько, самъ себя, по разсерди от-ца-то еще: съ иннъ и чертъ тогда уже не совла- дѣетъ. Огиівпи яъ йену поласковѣе, да хоть солги что ппбудь, вѣдь сто по елкой грѣхъ, пе чужого будешь обманывать; и вс!і дѣта но прівед- пики: какъ передъ отцомъ ве солгать? Отшить да материмъ на дѣтей ші клсг-рдптг.оя: свой своему попевіхгѣ другъ. Ддй Богъ тебѣ, другъ моГі сердечный, вдпровьѳ, а л лежу на смертной мбсте-ля; не умори ты мспя безвременно: пргѣажай къ панъ ко- скорѣе, хотъ бы мнѣ на тебя ппсмо- -грѣться въ послѣдній разъ. Худо, дрггь мой, мнѣ приходитъ; нечего. Г-ЧСП5. худо; обрадуй свѣтъ, мой, моил: ты і'-ѣдь у мйнл одинъ пдппе- хопеігъ, какъ синій порохъ въ гхдзЬ; кикъ мнѣ тебя ие любить? кабы у мепл были дѣтей много, то бы свои дѣло. ЗаотлваП, батька мой, м.-пи живую: л тебя благосломю твоимъ ангеломъ, дн отдамъ тебѣ всѣ моя Д-.ЧТОЖОПКЛ, которыя украдкою отъ Пііпкратьнвичл Шікошиа: в'Іідь для тебя же, мой свѣтъ; отецъ-агь те&Ь не сколько даетъ деоогь, л твое еще дѣло д ѣнжх»; какъ во иалажомкгьек, лакъ не повеселиться? твои, друга «ой, такія еще лгЬга, чтобы габа- взяться: мы и сами смолоду таковы же были. Веселись, мой батюшка, веселись: нрпдегь такая пора, что и весаіьв па умъ не пойдетъ. По- гладь я къ тебЬ, Оадндеюшка, сто рублей деИВС-Ь, только ты объ нихъ къ отцу ничего пе пиши, л ото схі*- .іала украдкою; кабы онъ снѣдалъ про вто, талъ бы чепл, спѣтъ мой, аабриццъ. Отцы-то всегда таковы: только что брюзжать на дѣтей, а ни- когда по ііотЬшлгі». Мой, другъ мой, но отцовское сердце, материнское: послѣднюю копѣйку ивъ-за души от- дамъ, липъ бы ты былъ ннселъ н ядпрплъ. Ватока ты мой. ОлхахеВ Трвфпіювн’гь, .сіглі ішо лк?бі'4іаин? Г-Лтъ моПг умникъ, худо иігЬ прніп- діггъ: какъ мнѣ » тобою рйиютл- натъел будетъ? въ кого л тебя пп- кяпу? Погубятъ опъ, супостатъ мою ІЧЯОвтпту! Этотъ старый хрычъ ко- гдл пибудь тебя пэуродуеггъ. Вороги мой отЬть, гобя, какъ іинкіні бе^глі пхетью обуха пе доре&ешь; тго ш съ ѵдокниіі чортомъ, прости Господи, сдѣлаешь! ПріѣзяіхГі. «пЛ ба-п-ил. нъ пакъ съ дироып), какъ там м«жпііт Пріѣзжай; дай ипѣ на тебд оіемо- трѣгься; сердоде мое пошіышдло* что приходятъ мо® копецъ. Прости, моЯ 6атюшелр пр«тіц свѣтъ мой; бдаа'О* СЛОШІИІ& тобѣ посылаю, мать тішя Акулішл Спдоровпа, и нижайшія, мой СрѢтъ, поклоіПі приношу, ПроС№, пиубадкъ кой; пе поаабудь мжя. Любезному идемшшмку миому Оа- лжтею 1‘рпфппопп’іут отъ тлдіг тповго Ермшлл Териигьспл’кк ішзкШ іпиіЛіЛГЬ
— 313 — л&Иіікоо чвлобігп.й; и казляі т₽бѣ мпосшѣгнлго вхралзл в всякаго благо* получія. Бгло бы тебѢ вѣстпо, что ми во оттекѣ сего письма, всѣ, славя Боіу, живы іі идо[хзви; танозіъ и баттпп- кл твой Грифовъ Піишрхтьеви'гь одрпвгтруегь же; только Сндоровва, хоолЛка его, л твол мать, бѵ.шіо трудна: что подымешь, та л есть, п сама іш пн полосъ ль поіюропіьтся. Вчершц» отлились у воя и руки о пати, а теперь чай ужъ и пе гово- рить: п при мнѣ-то такъ ужъ черезъ мочь говорила. Опа заочно благо- словили тебя твоимъ ІШП-'ЛІНІЪ, ди Фарсу .-юской <в> Богородицей, а меня ПшИтаамоЛ. Ну, брагъ пльмки- ОНХЪ, мать-то ТІЮЯ 1! передъ <МР[іТЬН во тороватѣе сталаі Оставила ли помялъ .туши такой обршгь, что в оі пмтора рубгз окладу по набо- рется. Невидальшлпа какалі у меня обрайС'ВЪ-тп и своихъ есть сотни мѣста, да по ірдлііиіъ: шить жаръ выволочены; а втд брать Неопа- лима подлиняй что по подлить, и оіиадппіко весь потерпѣлъ- Богъ съ пою! Спасибо іотіі вд то, что ошг въ полномъ умѣ пешгіідд- лаіъ п масломъ опкіоройіиась; хоть □ умретъ, тикъ ужъ по хрпстіввскж. ДаЙ Боіъ падкому такую кончину! Дп р тутъ, іЗалалеюшка, кабы ня я, такъ ]»звЬ глухою пепопѣдью имю- кЬдывдть. Ужъ л ой говорилъ- ой, СіЩ'.'ронвь, пе.оппѣдвІІад, нііп, ужо ты т. гробъ галдишь; такъ нѣть, пи сяду прибили. А какъ приспичи- ло, тшп. дпзаП, двдяЯ попа, да ужъ пи то въ одинъ Денъ трижды иадо- вѣдаліел. Златъ, что у пои многомъ* мі КцргулеіШЙ*. ко гркшковъ-то скопилось. Пршюдп- ліі и ворожей: нечего, опаіябо тво- ему отцу, ІІѲ ПОСКУПИЛСЯ, да ІІІЗЧНП) не иомогіііь А послѣ ндтовѣдп при- яелп было еще одного, да ужъ и Спдоронм сама не ндхгггР-іл нжпрад- па траппъ депьгн- Кому жіпъ, Ѳл- діілоюшка., такъ будетъ притоманно жянъ, а кому умереть, юму и во- рожеи пе пособите Лишотомъ л (змертыа Багъ владѣетъ. Лщѳ нжелп Киу угодно будетъ прекратитъ дипі ея, то пріѣ&тлй погребетъ ея, ,Чд и кромѣ того НОМЪ ДО ТѴ&] ОСТЬ ДІІЛО. Ну, Охілдеюіпклі Вѣдъ матушка тоол • натгшлксь. полшкиВ, калъ капли, Я только теперь получи-гь <И>і> атомъ вяаѣегіо; огонъ твой, елшдоютъ ноетъ кшпі корона. У васъ всегда бываетъ такъ: которая корона ум-?р- лд, такъ тн п къ удою била добра, ^ілтгъ Спдп|н.нпа были жшпц гяігъ спецъ тіюД бшитъ <ч\ а кзигъ умер- ла, такъ плачетъ. Прііііікай, Другъ миЛ Оалалеюоішч пріѣвжаЛ Боги рі- тп ппекор’ке, Хоть ПО падолго, В бу- до можно, такъ п иовсв. Ты самъ унядяшь, что тебѣ дома жіпъ будетъ веселѣе Петербургскаго > А будо по угодно, то хопти туда просись, ссуда я тойѣ прясиігЬтую, сарЬчь къ щлн нддпыіп. дііллмъ, ди только гдѣ оо- ххЬбпФе, ви пршиадь въ ѳкотомиче- сків кплядюнц шш ігь уиранигелв ыюрцопыгь вадостеП, или куда по- будь къ подряднымъ, либо глмшеен- ііимъ дѣлимъ. Нъ тякіиъ мѣстахъ кому ни удавалось побитъ, гакъ всѣ. Богъ съ гпімп. । іггехинькл стали. НіііИІ ужа шіерь въ кпме-нпіггь па- латахъ ллін-і’ть, а ноторие пп ода* О дуіш ва собов по имѣли, тіі ужа лллпЕги сотни п по дцѣ-трн. По къ процоеъ слазишь о ннпіьмъ Ллдулѣ
— 31+ — Еремеевичѣ: хотя опъ недолго по- жидъ при монастырскихъ ку-оегьл- пахъ, да уже ю-ѣхъ дочекъ выдалъ идмужъ. За одной, м слышалъ, чисты- ми денсл.'ками три тысячи ДДЛ. да ДС]Н‘1ІИЮ ТЫСЯЧЪ КЪ ШПЪ. А ЕШ СО- нсѣмъ тякп раэорвлея? Воп съ ішиъ, про себя еще осталось. а н&бгг да ого но смѣнили, такъ Си онъ и го- рнАдп поипгрѣхь руки ОДПХП ПІЛГІ.ПЬ инхъ рекрутскихъ наборовъ- Знать, что тѣхъ молігпід дошла да Бога, которые въ пту ппру.„ Но житье іыъ, маеллішцд. Я быста и еамъ во побрезговалъ пойти въ этяпіе уир.ѵ пит&пи Пцн’ішо бы кое-что и мнѣ БЪ Еармяігъ: просты да перстня все тѣ же деньги, только умѣй концы хораиэть» Я и понынѣ еще вгн ста- ронькммъ живу. Кто передъ Богомъ со грѣшенъ? Кто передъ Царемъ н* Бішоаатъ? не нлмп спѣть начался, по оамн и скончается. Что въ лю- дяхъ ведется, то и пасъ п? мппетел. Лишь только подѣлись» ѲадалекіШЕат ТОКЪ П КОНЦЫ въ воду. На уппНЮ есѣгь етапуть вѣшать? Въ чемъ кто шшадется, тогъ тѣмъ я епзсотея. І'рѣхъ да бѣда иа кого оо живетъ. Я н симъ ігоглълеы была одиножды полъ судъ; одввкл дѣло-то шло иною до- рогою, и и очистился, какъ будто ни пъ чніпі не бывалъ, Но избы ты самъ сюда пріѣхалъ, талъ бы мы обо всемъ поговорили лучше па сло кахъ; а ігнеатѵ-то страховито: нврпя- ііо кому попадется въ рули, такъ 1ПШ1ЯП»ПТЪСЛ ДОСЫТН. При СЙІГЬ ЕЪ ожиданіи тебя остаюсь дяди тноЯ Ермолай*** г) Русскіе журназы 176’3—74 гг. отпл- чаются по прнимуществу ващіавдімізгат. еапірілчеекммь, Предметъ ц ваіачѵпіп кітт< йпшры м&ьигпѵлы ігь Пст, Руь\ Сяов. Здѣгь же исчислимъ гллэпѣйліія періо дичссра ввд&ній, лоторым еытгояіи пь близкомъ еоотношиніи <-ъ (хмірнмеішлю ПМЪ ллгнрлгурипю д!игЛ!ЛІЛиі!П.|і' ЛІМіб- ше я іі.\і'Тіг.тГ отражали яъ і’»»іГ. тп гпмгіѵ. на что обршпѵао было иттимялі» яросяіь іці’лізі-П ирліппадмгтвяшг»?л среды. Съ 17*59 по 1774 г. выходили слѣду ншцѳжур- валы: ..Всякая Ікні'шіа*, лядіимь Грв* іуі’ііл Еододьй 11 тла ті о, иТрутань% жад Ллко-і-ій Новпловъ (ІТбЭ—7П)Л ^Сргіісі.-. лцѵ ввкпѣет. (1740)' .Адснііп почтх-» вві. Ѳедоръ Эыииъ И7в©Х ДЬілеввое съ пріятнымъ-, нрн Суход, иіляхгут. корпуса (1760), »И то п гг*, пад. МііхлЛді» Чул- іиігъ (1759), „Ни то ии се*, л д. ВлспліЙ РуС.^тпі (І7<19), иПодекыплзііА'’« инд. Еіо- ешгій Тувовъ (17СЭ), ^Паршілсіпй ІЦвпн- пглыпшъ-, млд. М, Чулішяъ 0770), ,ГІу, іЖіМелл*. п:іл, ппчпітЫпч’гп. (1770), ,Тру- Мурапѵй1’» ипіе Руганъ (17711, «ЖитюаисдіпГ, иид. И. Нопігкснп. (1772)» мВвч»ра*твВДь неизвѣст- (1772—73), ГМЪ- іпаишга. іьц. выпівЬшецъ (1779}» пКдші- -і!іп-и, иігд» Н- Ни чікуіепі, (1771)- С&тлірл- чщла»і» напрмілѵяів журиплнетяки пра* долилось л послѣ 1774 г.» хотя въ мекіі- шеЯ степени, въ ^РалліщтЛ мйобыхъ басеігь- (17&1), ,Гоб-_>с^ди!ікѣ ЛюбатвхаЙ РРО. Слітп* (17Ы> — 44- г-). .Паттѣ ду«н»і." (17991. .ЗрігтехЬ-, (1792) и пр Поглѣхшя два ѵурвотл издавались И. А_ Крыловымъ. (Руссюе езтиркчеше журналы 17С0—1774 Г, А- Н. Апампгьнпа, 1И50. ІкторЛЧеіЖ « рОВЫГУЛІПП О ругсгпіхт. ПІ ПрІ’Ѵ.І'ЗПМХІі II ' даліяхъ и сборілдепп. ва 1703—К02 гт, А- Н. Нвустрміві. 1874}. а) .ВсипАн Всячина- яідавалась, пцдь руіишедстммъ нмп, 1<ісіт«ряііы Пв гпЛл- іінггь^м’мр«чіі|:<»илі1Со;іпикіімт,<исгиі'дѣ.-ііг- но листаял. Парный лиги» ея вышелъ съ твклиъ абтіянлвпіамъ: .фанъ листомъ бью чадомъ, и слѣдующіе впредь шодпі. паку ингь-. Нъ обріидскія .къ чититі'ліи* утлдлииИ аярисичі?. и цЬль журішла; ,4» беелмА читатоль» ігр^дтгріляь л сообщить ыипі все то, что миѣ нАіѴтягорлэгудлтси, бякъ всякаго поряппь Иногда дамъ пакп. ііахелиын ншяаяленш; илигдп. бухлтвскѣ- отьеш; бу духъ и т:и^л г.рпмг пл, 1Ъ кото- рыя ижігдллі отъ піитъ удивленія, такая л папргіншій*. Яснѣе раскрыта ^гача жтрщіла въ •нмці' «ГО (стр. &51); яЯ
— 315 — хотѣлъ показать-перпогч чтогпідпиммгдл могутъ бытъ иряпедлпы пт. тѵму, чтобы СМЬЯТЫІІІ Гііяяит, ШЭД; іггпро»* открыть ХфроГ) ТѣИТ., кто умнѣе ЫТЧТГГ. ХПЮТЬ людямъ ппставлепія. эаблваяя ихъ. третье— говорить Рукішмъ о Русскихъ., а вв прг’дстітіктъ ншъ умшілчіфтшШІ чужг- етраолыхъ, коихъ опя пи и гніютъ, елѣ- д<т* пн могутъ п-хПгп влплпы въ іпгхъ; л гдѣ илбдии пѣтъ» тутъ лбыТШПВѲІІЖі сиупл подпаски, а гдѣ скука есть—тугъ для прпша нпстпллепій рштшшши№ іт весьма спйсойщмь Я іу-ааш, чту ш? ігъ однѣхъ юиігдхь должно дгржлтт.си сѵпэ трпп-иго праіщял, чтобъ Русскимъ пр&т- стдллктъ русскія умошчерташи. во и въ ігшмфкщахъ; пОо маркимъ лд русскомъ ееатрѣ уши деретъ, а ко емйдгбиімау коп* тракту теггушжп мыі п гиыглл. пп пртппь аыіицггь. Она хочетъ тіядъть то» что ее ежечасно омружііегь и чѣмъ ока привыкла набавляться: аьтлкомые жг тоста не столъ паГышаи, кіигъ кнйіпьмыч. Я ВИХожу лгеуст- тніуппліетт- п> чід|ѵ.пмхъ рал су дномъ СЮЗЖІЙ» II дд=д того съ в?» согласенъ*. Несмотря на всю в&кодводть отото ирп- ыілл. Всякая Ванч-ішд міклхі© иерамідплв піл. іпі'цтграппыѵъ зпріпдлчзсіапгь вадо- тйі Зрптѵ-тл іхяібгвпв, Новаго Ментора» Мизантропа і Болтуна, Объ аілэдтіі Всякой Всячквы, который васаштылішел въ Кіевской. Лкадвмів и питонъ путо- игествоыитъ во Корицѣ, ііпппковъ. въ 'Опытѣ псгир.гл<підрк о рсс-аислтеллтъ*, <?тямп;и-тгл какъ о челопѣгѣ сь здравымъ сшюомъг ©©.Чикаго нросвКщевія и со- рориіенпо кснусилпъ нъ еллили.. грсі^ лат;, фраиц. ігЬи. языкахъ. 1кгпишішш отъ ГЛіѴ г. ОТ.тгыі паг шпиля Кікіпдплго ирйДОДЖ&ть и въ 1“0 г. ежіо ппдмііс, іціторул онъ идя шить яГ»лрытокъ Всякія П-ггппгьГ. а Ъ Вѣрное ошюляіл отлраяиліо пос- іштанлА» іудожестіч ияо іірѵдптшицшйшго 1'1. Н^Доригл ь, |‘р. С<і.іогу^ъу рлпстлльліля 0 воспитати Вясилья Пванзвича (въ Тіь р&ЕтвеЪ), видимо подпилилъ этой статьѣ ВшшпП Всячины. *) <Трутовь*. швеи!дѣлт.оічі лзлапіл вч 17С9 г,*, іглипіппіоо тагъ пъ иротжьо- тюлшпгостіг Тр удохюбіцюйПчеаѣ. Су марки жша. Надатвлъ «го» Навикиігъ, обълепя- егь въ Пргдислпьі» плимдчішір ж^'рашіз; 'Симъ Л, жрпмЬ сего предцглппіл, ПНГЛТЬ буду січічн. ыдлі , а Луду кпдлють всѣ прясылаемыж по мігЬ письмл, сотлпокія п переводы, въ прозѣ и стихать, а лею* Сшйе-і шярічешя»к]іпіичаіпія и прочія, по пглрпштік» принять служащій; пГк> тшптпыл сочліігпія пстраплвіПі'иъЩшивЪ приисе.'іть веліекую пздьчу, д піо-то я есть мое намѣреніе*, Въ .Письмѣ ііъ Нддатьдю* (ет, 225) аіазано» что сатиры м оорнчііыжъ пелъ ааріхддо пеѣііъ достой' мыыъ оамѣппіа лапамъ и чтсі тгвеіл» гдипхі. едттгръ ауивіхтігтъ удоіюлыггпіо добродѣтель и ьіхъ грлждппамъ; ибо опп, вядя порочныхъ критикуемыхъ, надъ овы- ми пре&маосятгл мысленно не шитыми титлами и бсігатт’нриъ. но добродѣтель^ пымч поступками*. Трупчіт» инНлъ боль- шой успѣхъ» почему ослѣ-іъ за первымъ выпіло этсфсч) егопзлапіп и многія статьи его перепечатаны впослѣдствіи въ .Живо- ПВСцЬ*, Третье ішдДЕ А, Камова вышло пъ 1665 Г. •) вЖзіпоппежпгь вжітггКтъѵов па 1772 годъ оочлпгчве*— лучпгііт ялъ сатиржч» і:піт. журналовъ І?*ИІ—74 г,» кявъ по пджясетп прсдмегоігь» модиньгаллпасн обтіГГПЕІГ*, тітп. П ПО силѣ СШАІЛІ'О облж- чиніл Оігъ имѣлъоош- пцшитіП; ггаглѣдиго (И. А. Ефремоваі въ 1864 г. “) Вотъ пгяпша отвѣть Екатерины 11 п& гіто шюплщеміи 'Государь мой! Ни- когда Ііп думалъ 1, ЧТО&Ь СОЧШИЕНЛЛ мною компділ: „О приѵл !* тлганюЛ имѣлл успѣхъ, кдхопьгмъ пы мгал уігкрляга; а тѣмъ ллчв но вюобрплмип. егбѣ той чѵсти, которую ВЫ ПрИППСЛПІГМТі ЛЯРППР-іѢлі.ПТГХЪ илшігъ листовъ мнѣ сдѣлали. Комедію мою Г.0ЧЛЛИЛ1. л, жаііучя въ уедіііп<нт во время гімгрѣпспкідаиті^й кины, и при сочиненіи оной пп брл-тъ л плюдлпілхея пъ пей умвлачнртпшй пп откуда, кромѣ і'Обстлбямой моей семьи, схѣдм не выхо- дя віп. дому своего» нашелъ въ немъ одппкгЪі пъ со"тдллмііт аабхішццч» і;ѵак> рпдац доэолькп обширксо позп для по- іо. спѣйлідгп пера, п не для тякпп?, кл- іхпіымъ я своо почитаю. Что до мепа ЮІГЛІ’ТГЦГ, л іаиклхлхъ НМ Т|И?ЙООЛЕІЙ, им желлтгій йв имѣю. Плпіу и длм «(лбетагп- ной своей взбяпы^ п считп мллыл еочи- іійніа мои пріобрѣтутъ успѣхъ и. прине- сутъ удойо^ствіо рааумііыъгь людямъ.
— 31В — ю л гѣмъ ілпьма НаІ'рпхл^пі. буду.» На- Протціі т» ТОГО, пищ УРЛН1ІГУ> ЧТТІ ПѢГЪ ІПі тягъ ЕИКПМу уціМСЛІЯІЖ, ТО ХОТЯ ТЬЯІ.р несшяцш іірвдджостъ» ОГЬ НПЗДПІЯ В 110 йзадаржуел, однакожъ ниддв^тъ ихъ болѣ ве стану. Имени елодго ве скрываю, ни и ве напишу гпг рабы въ парный рить оііп іш ляігдхісь пл ппѣп- ₽ѣ оаглд* піп ппнглііи что для киви самого было С'Ы ггомрдьпю, а пргсбмхя пъ товгь пика- пу нѣтъ,, Карпомъ ли или Свдоронъ ые- вх &пьуть. Итакъ, оиташі сія, ші.иажьпі мяр мидючіиъ здЫ’г- лѣпсоторію црпя!і- Ч.іиіп па ІІ9ДОМІІ О01птшішіую «пою то- мохіг»» ігадлдпііую .Иныогпы. г-жи Ворчал- кииоЛ-. Дошло до меші» *іто нѣкоторые крігтака вм пйіірпятоЛ ни пмткнлшптъ, что г-иъ Фярллфвшпаіпъ, пл біплттыдиы! іиивимемиіфжліі іе, плщцишъ палкою. Гппо- ргсть пта, что налъ дпсвжть хрорггатгпл ва безчестное дѣло бить полкою*. Я ве стану иріиодііть а:Ьсь, биидли ль тагіж гдѣ ішйуди дѢДстлп' и-и пѣтъ, ниже хо- чу кіілііігпті. иосттпоіп. г-пл Горкунова. Опъ дМІсттлпельві? въ обыкновенномъ общежитіи жестокъ. Но ©ебн и дппсіхшрая- датъ йогу, здпиштішііъ иа гдлнт Уди- Х0ІІІІ» Нъ ичигѣ гг- крігппгп ПАЙдутг», ч»'му со ппедерадшіо стола и аа беоцѣхь- стло люди аодвергштел. Еще остается инѣ огпіѵтстяпвдг!. ппліъ пл плану прось- бу. Віи хггппн, чтобъ я присылалъ къ вамъ гшкіячгігбгіь моя ©гпппшиіл- Сіп съ охотою впредь л ясп&зшо и сожалѣй о томъ толью, что па еей случаи шшажкхъ у меил путныхъ не случіиоеь: ибо я іГЪды* іиітЬ мі.імщг.’іь ралдть былъ СО- чпнііпіііѵп гііадодій, кіисг:. пять готопихъ имѣю, и нѣкоторыя изъ олгь отоглаиы пл ее^іръ, а прочія туда же въ походъ собіціахгті'л. Я впрочемъ есмь. гооуддръ май, папгъ ііііпаыП слуга, ііичпнктелъ комедіи; .0 Время-* (Жижмі пойцъ. 40—йі). *) Подъ вжіянйвгъ этой сжпфичнекпй статьи написана Крыловымъ его коми’ ямская окнра .?Г^Дниип", гдѣ дѣло идеть таіиіг и іфсизлжь спрмбрлЕЫХЪ лц- х ’т», пупжлаяіп, чти гнѣ украдены мало- дачъ парнемъ Андреемъ, тъкжл хВлдот- до ШДАЛЬЩИЦОЙ на го(в — лофсПнігций; во равннзка другая— по щлвіишгъ коми- ческой сіие]іы ѣлаіъпіил^шіиі: ШШ& ко- флйпжпк Одадыіииггйя Ифонкіми Ко всему атому приплотела лвікібѣжппл лаХкиншн нитрита: ваведкншм на Андрея пбішиеінв тршмито шімЪшатъ его женитьбѣ на да»* бимпЛ выъ ЛомітіЦ *;і и иізрллДЛНіЕ ведетъ іи. счастливому ихъ браку. |-1 И Май- комъ: .Исторшод-ллтор. о'ь*, С.-Нй. 1&Уй, стр- 8—&.). хххѵш. КУРГАНОВЪ (*) ППСЬМОШППГЬ (1769) (’). А. Краткія замысловатыя повѣстид3). Молодой ВКІІЗДОѴТЪ, будгтп въ бесѣдѣ, увѣрялъ, ЧТО С0ЛПІ1П, а ВѲ йемля обраіцлэтся. и катя ві4дтл. Тогда одинъ шугдшгь оку сшимьаъ; тггдалта побудьте въ ппмп внкппго; м ючу доказать прети ппоо нашему имѣнію. Знаете лп. ’гто сидзщѳ ожидо- гаорлеть, г,іі-лъ и печетъ все па оемлп. Правда, о-птЬчалъ ші то овѣз- іарь. Токъ видно, лридпдкалъ оптъ, что пр солнца, а ммлл портится; ибо когда жлрягь ігппп., тогда пор- тятъ пхъ, а не очагъ. Эго процто подобно, спадалъ другой, по весьма далеки ѵгъ мнѣнія многихъ ію-тшипть мужей и отъ пстпгпл, п я шию ѵйО- гніъ писателей, гмп разумно утвер' вдаются на томъ мніініи. МОШЯ»
— 317 — статься, отвѣчалъ тутъ. Да вѣришь ли, что правда къ иипѣ?—Слиімъ. —Королю, такъ шшвйея жп до-ш,я- на, тогда уішхаші,, что вемдл, а не солнце вертится (а). Въ нѣкоей бесѣдѣ говорили, что доігтори ил къ чему подати. Тогда одинъ стряпчій споилъ: иоиравда, ошг по крайнеП мѣрѣ надобны для убавки кпоголпдстгл, Но я, по инщяішл себл, скажу, врачъ .чсогмиъ, что на меня впито пн жалуется. Статься мо- жетъ, поиторнлъ сутяга; ибо ты сво- пхі. «нюрвиіюгсъ отправію па топ. свѣтъ (б). Ста-руцц хватя добрую чарку ли- па, пркшла къ псчорпѣ. и тамъ, ва* дремавъ, всхрапнула; другіе толкнули се, чтобъ проснулась; тогда ива во? гласили ацдиосиго шіучкѣ, а я болЬо пе стану (в). Трое, идучи за старшимъ, аахіггЬлн ему посмѣяться; и такъ 1-й говорилъ: ото праотецъ Авраамъ; 2-й, нѣтъ, ото Исаакъ; 3-й, никакъ, что Іаковъ, Тогда старикъ сказалъ; всѣ вы меня по іілаето: азъ вонь Саулъ, ищу псдозъ отца чоего н плшедь игь здѣсь, оставляю. Подъячій, прп допросѣ нѣкоего рас- кода.ігіша, говорилъ: буде у то-бп со- вѣсть столь велика, какъ твоя борода, такъ скалывай правду. Государь мой, отличалъ суоііѣръ; ежели пы еаиѣстп а| Н|| дошиіаті-льегію ирвЬ'л.іггса п бд г пи ЛиИ'Ыі О дппзиіігіи плыли и;п. «ГО еРдпгуидвіпя о полялппіп Вчіисры 113 еалшгЬ". б У. И. Дширіенгк оі’гь адпгрплАід іі& тлдтч> же аіііодиі; «Мігіі дЬозрі* гипо ряды,,, ш Этотъ рязпшшъ, стопшій у ігпсл> на- роднымъ авехдотомгъ, плимстиовАиъ Кур- ПШОМШи пль ІйІЛГв I 'меріі ЛкіПЬвкрв ед іірЗЫ» ЬіПТЫЮГ*, 1Й7<Ъ бороддми пкмѣряетс», то нждпо пи беа- сотѣсттгы, ддл того, что нмсобо- роди (г). Во ирныя обѣда нѣкто, вадотл пи- смѣяться надъ шутомъ, етоянідиъ по другую сторону стола, спросилъ его: пак.ъя есть ровность между тобою и дуракомъ? Шуть огвѣтстповалъ: тол- ки столъ, Поіп., па заутрени примѣта пдпаго, весьма дремлющаго богомольца и двухъ госпожъ, до блиасети игх> очеш. громко рдзговиінтахнпихъ, гкгі- аалч»: боярыни, пож.члуйста по раз- будите сего господина. Къ адбшшпму бѣдняку прптплп ноч- ною порою воры; тогда опъ. ни мало не осердясь, окміілъ имъ; пн акаю, что лы кпяете, братдал, нойтн вдѣсь въ такое времл. гдѣ л л днемъ вамъ ничего пв положу, Матроса, идущаго на корабль, супгршилющі9е;і въ (Нтъ-Нндаш, гпро- сыъ фгіілоеофъ: постой, б]лтоцъ, скажи мпѣ, гдѣ твой отецъ умеръ? Въ потопленія корабли... А ДѣДЬ? Потопулъ же. ловя рыбу въ бурную пагсДУ-»* А П]мд1ідъ? Также пропалъ съ кораЛлчіъ. Кахъ же ты огЬѳшь іілввагьел морю, вѣдая, что всѣ тооп предки тамъ погибли? иго признакъ бнирлзвудпой іупіал». Г. мудрецъ, отвіічллъ млгрой’Ь, какъ то нп есть, одляко и л имѣю столько же нуда- чипъ: яеж&дуй скажите, каігь ва- піп предки преставилпсь? „Весьма блаженно я» сноптъ перншиъ! *Лгь! для чего за» ны не білпоім. ложиться на влшъ одръ? г) Рачнишъ—русскаго пропстожімія; сочілпчгт. (чаи ни Курглиовісмъ. то аа- ПИМЪ-НП^гзі. ГИХ> саѵю-ійствьншиюмъ м саэромянникихъ
- 318 - НЬіші госпожа, бсаоокойнан въ слоемъ болтаніи, спросила лѣкаря, «чего у пей зубы падаютъ. Онъ вй ші то: оттого, судлрыші, что ты ихъ 44010 СВОЯКЪ ЯЗЫКОМЪ КОЛОТИТЬ шазо- дишь. Одинъ судья шыівояъ своего се- кретари: вкой ты дуракъ. Т^гъ, обо- ротась, мохіиьп.: ото правда, сударь, в то же хочу сказать. Портной, кроя ссбѣ платье и упо- треби сукна больше шшЕжицлгі), скаталъ своей жемѣ, вопроппишцей о причинѣ: чтобъ не потерять доб- рой моей прИйыткы въ падаежадѵмъ воровствѣ. Одинъ мудренъ, будучи вопро- пнчгъ, дли чего окъ не членомъ та- иого-то учплшіш-, отвѣчалъ: мнѣ, какъ Катону, сой вопросъ пріятенъ, пптпраго спросили, дял чего ему не поставятъ статуй? отвѣтахъ: для пе- ня сіе честнѣе, нежели спросила бы, для чего поставлены. Двое учвныгь, одинъ русакъ, а другой прусакъ, спорились о старомъ в ипнсімъ штилѣ. Прусакъ мвопшн доводами доказывалъ, что Григоріан- ское счисленіе вѣрнѣе стараго, го- воря, что въ 1592 году отъ искус- ныхъ шго.'матикоиъ найдено іНднеіІ йглиппи въ старомъ кдлс-гдарѣ, ли- шшая отъ Юлія Косари по сіе вре- мя. ,'і’ѣмъ для налъ лучше, отвѣ- чалъ русакъ: ибо когда новое счи- сленіе вѣрно, то послГіДоій судъ бу- детъ у васъ ролѣе, нежели у васъ; когда дойдіпъ до шить, іи ужо аД'ь будетъ полонъ- (а}. а) Судя по тому, какъ Курпшона на- нималъ ниоріхіь оГрюоріаасішігь каллн- дярк. адшщотъ припіі,і;і'іхгггг. ому са- мому. Б Достопамяпгыя рѣчи. Четыре амщи хпшаигь человѣка разсужденія: любовь, ср«?браіюбіе, гнѣвъ л пьянство. Три ярп;п Богу К ЛЮДЯМЪ яяг.вмв ненавистныя; нищъ гордъ, богатъ скупъ в лживъ, старъ прелюбодѣй. Четыре вещи человѣка приводятъ ль убожество: роскошь, лакомство, лѣность и вражда. Четыре дѣйствія пряличнил тярл- ішгь; добрыхъ разорять, убогихъ ненавидѣть, алыхъ возвышать п доб- родѣтель опровергать. Четыре пещи скрыты быть не мо- гутъ: любшіь, кашель, огонь и дошлъ. Знака надменна человѣвш: гор- дости в свирѣпства ош. сынъ, во устахъ имЬнгь всегда угроша и до- сады, косой взглядъ и нахмуренную бровь. Для снисканія мудрости, ве надоб- но лпшио ѣстъ, ни лишне спать, ни лшпко нить к пи лишно говорнт?.. Притомъ должно прцінілвать едипаіо Нога, обуздать свой языкъ, упро- щать іяшіі гнѣігц сішекйііать науки, быть тверду въ своемъ закопѣ, зваться сь добрыми, саосігіъ порокъ ближ- няго, іи-к шогать бѣднымъ а іілшдаіъ лѣчиостъ въ ші.]ніждопіе. В. Опредѣленія я сравненія или уподобленія. Душа в тѣло суть два пераалуч- пые непріятеля, и два друга, вспгда негогласпый пнищу гобою. ВсхнЕак фортуна есть иеляк.с порлбощеше. Молитвы пргіі'.едпы.'п» подобай па- рамъ, кпи. восходя къ небу, оостіь- мяюіъ облака н тамъ нревращг-ютші Ші цѣлебную воду, НоОп.1 есть пекуе- епю± показывающей тамъ правила,
- 319 - какъ себя поряд-ччіиі убвватъ. Зл- ‘ вистъ оста, печаль о благополучіи дру- гого. Лѣность есть рда. рыумя. Храб- рость есть бѣдстпстшоѳ ремесло: мно- гій ш.:.и для пя снипкадія лпіпаютсл оное.11 жиштп. Лицо есть пѣмоЯ отго- лосокъ нашего сердца. Міръ есть г: ішціл книги, писала рукою Божіею, въ пьіі только три листа: небо, аем- лл и море. Царскія дѣла подобны большимъ рѣкамъ, коихъ гаченіе ВСЯКЪ ИЩНТЪ, Л ИСГО'ШМПЛ НСМНОГІО . ПІІ&МГЪ. Зш’ру&ІЫОСТЬ, И1П Пр'ЗДупѢ- репіо, есть адъ |<изсулценія. Въ вы- сокой фортунѣ жить, какъ по стеклян- ному полу ходитъ. ПриничЕД есть другая природа. Скупость есть бѣд- ность тюремная. Надежда есть сопъ бдящихъ людей. Совѣсть ость шіаи- пліо серди* п пиигь благодати или веркало суда Во.ъ1л. Лесть, лицемѣ- ріе есть аромать, увеееллвяіС.П всегда сердца, причиняй головную бод'Ъзнь. Лошадь не бываетъ лучше отъ зла- той умы, пл дуракъ умнѣе отъ бо- гатаго пдагші. Продусыот^гѣнів есть мудрый дтшевныЯ піпіотп.. ЪГолчшйѳ есть маска ажѣждастіл. Не ашіш, что есть убѣжище невѣждества. Поппъ трусъ есть вооруженный мундиръ, ' Живопись и пшзін суть сестры: пер- вая есть тга&аія кѣмпл, вторая ость нагажливі. голосила. Не имѣть чтенія ость тщета рапумя, * и;-лппиѵ.тка1 калъ тѣла дебелость. Погрѣшности лѣкарскія суть ошибки смертельныя. Злати шала есть худа. Любовь есть сохшіе сердца и глупая страсть. Дружба есть краевая: добродѣтель, Своепрдзі.лтю ость причина любви. Краіоіа остъ мялспремешіал луче- варплсть, скоромшіу оішо мученіе, письмо одобрительное, ппсапвоо а* чыѣ, читаемое всѣми, но оваго I предать непроченъ. Рллуыъ подо- бенъ рѣкѣ, и.мііемцоП спой Покой нъ дапаиніи. Суадукъ бвпъ валка— виши», ѵго пѣгъ въ темъ сокровища; всегда открыти ІІ рогъ аіш'ппъ иуепіЛ моиі'ь. Нашъ разумъ есть вг.еші- дпщвн око, кромѣ еи4и. рапвЬ чрезъ отраженіе въ зеркалѣ. Вурл па морѣ есть паука морвидаиателлмъ, печаль і есть школя игвалшистей. Слава по смерти, какъ добрый вѣтръ іюелѣ потопленія корабля. СвкрОТЬ есть спіфмшіце, кое вволошглу открыто, когда впаішч., Что оип скрыто. Слава человѣческая подобна его тѣни, соя бываетъ шіогда болыію, иногда мопь- іпѳ его росту, Ійиігв есть лучшій другъ: опа пе открываетъ пашиад. таинствъ и научаетъ мудрости. Г. Хорошія мнѣнія. Зиштпостъ болъпте сть счастія, нежели отъ породы валяеіітъ. Н-Ѣстъ честенъ пророкъ во отвчиепгѣ. Въ тщеелоляомъ человѣкѣ .тобопь и іружвстви ннпистѵяпШіі. Вімисал ВОШЬ отъ рѣдкаго утютррблішія пріятна. Хероимл ложь Годваегь утѣппгЬв правды. Лори да б<езъ достъяшстъ* мало ’ ічлтельна. ІЗста я па чорта громъ, кілѵриП его убішлеть. Обмытъ п ншгкжество нынѣ дор-ни пикунаплод. У гордаго нвл.жзяпі и туфля чін-т, имѣютъ. Довольство часто бывлегъ пргппп^ю впяѵ'риипік. Добродѣтель- нымъ сердцамъ трусомъ Еопрллпчп*, а осторожность необходимо погребши. Глупоміж» бѣдный Приводить НЪ смѣть, а сильный пъ слезы. БѢхпый бсмыло другимъ, нежели се&Гі ношіпы прпносип.. Кто уеіііі-?'п1 ікяготаадѣнсь, іоть умираетъ ничего по имѣя. Хитрый ласкатель повелителемъ сво- имъ допадъвшугь. Чѣмъ далѣ огь
!2іІ — ЮгПТТОрік, тѣмъ ТОЛѢ ОТЪ 4'1 ГрёМТ, Притворстпо есть бмыпкя для добро- дѣтели шиююсть. Мдогіо люди дѣла- ются часто злымит подались иа одру ясность честнаго чедопѣна. Кто породою ХНПЛИТІІІ!, ТОТЪ яужимъ Х1І.Ѵ стаетъ. Счастіе мудрить боится, глупыхъ угнетаетъ. Тѣ по такъ бо- ятся, клпѵъ страхъ ближе. Кто про- тиннаго природѣ желаетъ, тпгь иа самого Ботъ рошцетъ Кто двухъ сторонъ доржіпгя, тотъ пн одной невѣренъ. Трудпсі (шравдигьшѵ, упого истецъ сішъ су,тля - Съ совѣту мно- гихъ но можно того сдѣлать, что должно, пп то5 что можно. Фортуна такъ гіі ластъ. что комаръ льна по- бѣждаетъ, Если хитраго обмаптгшка попіялігть, то и гшый простяхъ его обманетъ. ПошпѣюшД отаа воавесе- литсл о своихъ ДѢТЯХЪ. Къ ювошо- скнмъ рплушшъ по перья и крючья, ни свянрцъ и гири должно примвы- ватъ. Мудрость СОСТОИТЪ не ВЪ НВ- гаыаігіл ва ало. но въ предсаршіевіи отъ зла- 11одадл пи въ чемъ уговорить не можно. Воину должно вдесятеро быть умнѣе другого, потому ЧТО НЪ с» яъ ремеслѣ ^десятеро чаще можно обмануться, н^ели і:ь другомъ. Старое ниіго, ітпьрая монета, старыя друзья берутъ преимущество. Исторія полюднѣе романцоЕъг а особливо съ нрыиоучепіймъ; ибо пчелы по могутъ братъ воку съ нізфнвошишыхъ Цвѣ- тчі&ъ. Подлѣііпгі»? (а) люди бываютъ пазішкми у Бога, шікъ аиЬты. коіх ламъ пджутсл млхы на дндьппегію ихъ въ небѣ. Душѳшюо украшеніе песрав- інушго полезнѣе тѣхоевдггі. Другъ— ігеапмнсі И раС, гдѣ росли плоды безъ ввдлнпі прязрѣяія, Порода, танъ, Самаго іішіКАГо внішЬіф ітбгь, играть, плясать, разнеялычто говоритъ суть дарованія пули, къ коимъ надобны числа, дабы они «по ліачіии, то есть нотребны тому про- чія качества, чтобъ быть честнымъ чімогбкомъ. На МШШ сыскать ма- лыхъ пілуіпгпніетой въ нрдикихъ людяхъ: м&лѣйіпія шняа суп. еелкіеи, когда пни видны на дорогихъ што- фахъ. Иногда одпп пвосторожиоа сло во все дѣло оо|/пігь. Какъ дождь усмиряетъ вѣтръ, таль слезы утиша- ютъ иддохи. Вельможи ущугрйбжмють людей, ади» деньги, ж<ипъ они цѣ- нятъ во что ютятъ; во мы праву* жхены принимать адгыхъ пп ихъ курку, а не по иегипной цѣпЬ. Човгаос убо- жество крвдпочтптвлыю инлишнежу бптстъу. Правдъ сама еобоіи побѣ- ждіьегь, в мііхініѳ черевъ другют». Великія библіотеки, какъ аптекарскія л&шшт гдѣ есть ядъ и лЬнарстно: добрыя и худыя киип; Укоряя порокъ, надойао стираться не влобігіъ пороч- шіго. Въ вдрыс-тп пропадаютъ вгѣ добродѣтели, какъ рѣіш къ морѣ. Нредпочіглипт.іе глуопонъ разумнымъ людямъ должки меньше дппнп.ся солнцу, нежели затменіямъ. Только чистая совѣсть о добрыхъ дішігь человѣка умирающаго утѣшить мо- жегъ. Д, Разговоръ между іпіижпиномъ и мальчикомъ (б) ІОаошд гуллдт. пи берегу рйто пг встрѣтятъ съ грамотеемъ., оѣло ла- думчивымт», связалъ ему: госттодлтпі мудрецъ! оттого иы такъ звдумчииы? Я думаю, отвѣчалъ илиянівгсъ, о томъ. Твив^ езвЪгтндя еоіе въ гллсікрпт- спхЛ лктгрдгурЬ ирвиосіодотво рмсуд- пл надъ утсіхпгтью.
— 321 гдѣ можно пайиі новыхъ книгъ; ибо всѣ книги, сколько опыхъ іш есть, Я ІіроЧРЛІ. К ВНЛЮ игъ нвпкустъ. М. Л «чу плмъ преддпкптъ нѣсколько МИЦросОПЫ и ижѵдп вы мігѣ ихъ рѣ- шите иеп]!дшіп, то я капъ птдвмт. мой Клгехийсъ, сѣдая, что ьы его еще по чптііли і: долго пе прочтете.,. К.т усмѣхнушішсь, сипамъ ребенку: пикетъ г.кріиппііэтъ, мпй друга. То- гда М. началъ: г. философъ, скк- *ме, идкаи есть лучпьчи вошь въ свѣтѣ? К. Вѣрный другъ. Л. Нѣтъ, добрая совѣсть н того лучше. Ійіняд есть первая Божія вяповЬдь? К. Сія: да по будутъ гебѣ боте и и іи, рачкѣ Мейо. М. Нв тіц ибо во-первыхъ, по сотвореаіп Адама, ;ш.претилъ Богъ ему отъ дрена добра и зла: не яждь, Кто ученѣйшій всѣхъ? К. Кто много читалъ книгъ и зіяютъ свѣтское житіе. М. Нопраида: но кто читалъ только одну книгу, и доволь- но вплоть себя. М. Кто же глупѣе всѣхъ? К., смѣло», ішиъ: кто ничего пе разумѣетъ. М, Никакъ, Г. К., а тотъ. кто хмаліітсл всѣми и пуками. М. Какое есть лучшее уп- ражненіе въ свѣтѣ? К. Философа. М. А то христіанина. А кяквя есть славнѣйшая добродѣтель? К. Вовп- иля храбрость» М. Но твердить мирнаго союза ее нреішсходкгь. Кд- г.он есть труднѣйшее знаніе? К. Хо- рошо управлять худымъ пародомъ. М, Нѣть, зяаяіо управлять гампмт. ім/лю и того труднѣе. Кто билъ гддциѣйшій богачъ? К. І^ммусь. М, Удовольствіе и того богатѣе. Кто свободнѣйшій шгь чслиііѣкъ? К. Само- держаашлЙ цпрьп побѣдитель всѣхъ своихъ иопріятелѳЯ. М. А л слы- імъ, что тоть, кто не имѣетъ стра- ха, пп желміл, но покоряется Богу Т. I. Глгажівъ. Цстррякп<пгт. гр. и разуму. Скажи пожалуй. Г. Ф., какой есть евврѣпІіЯшііі звѣрь въ свѣтѣ? К. Ленъ. М. Нѣтъ, чврвн імгіуілиіиг.І» льва к людей. Ейшоо остъ пребольшое иеріало въ свѣтѣ? К. Солнца. М. Нв ііигиѣвайго.ъ, г. му- дрецъ, ото око человѣческое; вбо въ пеіп< представляется пе только І.ХЫИЦО и лупа, но и вся вседелиая. К., устыдясь и сталъ краснѣть, ска- пать: слушай, ммьчикъ| скажи шгѣ, кто тебя паучнгь такой мудрости ' М. Мой отецъ и мать. К. Ііип» мхч. яовугь? М. Отецъ ыо.1 илаыгсюгсл правда, а или» простота. Книжшнгь, томите его присты- дить самого, сказалъ; мврядяо, друга мой, к и тебя также хочу вѣчно спросить, и охелм ш пъ состояніи будешь нв то испрпвно отвѣчать, п> я отдамъ «Лѣ всѣ мои кііпги. Я готовъ извольте, отвѣчать юноша. К, Сксмп» велика, или гаишй иелпчи- пы вседепмав? М. Она такг- аеляпа, что Богъ впжегь обнять со С1кхя> дланію. К. Пускай такъ; по скажи, мой другъ, земля шь Воздухѣ ли няі.чгп», плп кто ее поддирзсшаять? М. Пшс&кі»; ибо кто опую «итюрпхь, тотъ и поддврікііВ&оть. Ді. Нарядно; плутай же, дружокъ, когда гы столь- ко слѣдомъ и Богѣ, то скажи мігѣ, что Богъ дѣлллт» до гопіо|маііл міра? М. ГотоніЬПі ВДЪ, чтобъ НГО насе- лить тѣші, кто и сомъ бозікмеопо лоболнтогауоть. К, Правда, сей во- просъ трудковаіъ, л и елмъ иряала- юсь; одилда я тебя спрошу пращо: скажи что то за лшвотноо, кое спе- рва на четырегь, потомъ па двухъ, а пвппічѣдоггъ пв трехъ ногахъ хо- дить. М. Скавывшілъ, что ото че- ловѣкъ, дожиншііі до глубокой ста- рости, который сперва ползалъ, по- аі
- 322 тбМ'ь о собѣ, а послѣ о иосоіѣ хо- лить К. подумалъ: что шгЬ дѣлать? шгь еще ребенокъ и меньше чптіып. книгъ и ученъ. дожали а; одпако я его могу еще пиПматг>і п гпроеилч. ого: уніші*, кто ото, что бѣжитъ бвяъ погь, -лидптъ бе;гь главъ, иооть бо31> рта, стучитъ бепі. рунъ и ѣздитъ беэт. лошадей? М. Солнце и ігѣторт. бѣгутъ безъ ітп., портрптъ или оброть гля- дитъ безъ глазъ, музыки поетъ бетъ рта, чагн и громъ стучать бйзгь рукъ, о корабли ѣздятъ безъ лошздвй. К. Пеаюрио; епжжл же тадорь, какія есть четыре животныя, пои ве для себя, во для другихъ трудятся?М. Ску- пые клпятч. богатство; пппца вьютъ піѣады; коровы работаютъ; пчелы дѣ- лаютч. медъ; ппцы косятъ шерсть до для еобя, ио для прочихъ жниотныхъ, К, Настой, к тѳбл спрошу вину дое- нію: можешь ші мнѣ скавдлі, ддн чего мышь нАв ынаотідя мышью, ппошъ пошью? М. Ежели бы мышь віинл- кіиоі'ъ кшеікою, то бы ина не была мышью; а когда бы вошь могла пры- гать, тогда бы вв >№>ьимив блохою. Кпяжнпку стало стыдно и началъ г .-рдцтьеи, а потому сиросшъ со гнѣ- домъ: чѣмъ правится пріікЗДдое дѣло? М. Тридцатью одною буквою кабуки. К., осердясь больше, саавилъ; ка- кимъ способамъ управляютъ паро- домъ? М. Мнѣніями. К., очень перр- дись, спроиив еще по-лдтігшжп: Піс тІЫ іяпр.іпгп Цосіогпт «иЬ|е- сідпп? М. Наука, К, птопп-лъ съ великимъ ечыдомъ, я М. кркчмь ему пъ слѣдъ: Г. философъ, МОИ книгиI мон киши! Пи кшіхоикъ, по лота о томъ и еллшіть, ушелъ. Е. Изъ отдѣла: .Сборъ разныхъ стиходѣйстѳъ. Ты бевсчастпыЯ добрый молодецъ (Ый)і Беаталанпля тапл головушка, Что ни въ чемъ-то мнѣ, бріѵщы, ТІІ- лднту мѣтъ, Пи въ торгу, братцы, ня нъ топа- рлшиъ. Что ссылаютъ меня въ корабля до- лой ОтЬ тпбя ли, отъ бвдечпотшігц, Сяпе море йвоолконадосл, (Всѣ) полны нъ морѣ рашгрыися. (І-Іп) кодъ воегшюриіъ безсчастный молотнцъ- Мы прптянрмтн всѣ пъ несеЛегки, \Гы причалимте ко бережку, Ко ’ішіту кусту раккгоау, И мы ерѣжезсто ко прутику, И мы сд-иш.вм[те) по жеребью, Кои кинемте яо енвв мора Ужъ какъ псѣ жеребья поверхъ воды, А бкадчастпаго, какъ ключъ, ко «<7- (а)- П Кургпікуь, Нлхпдай Галрилоивть і’І72Л 1Т9В), сиіп. уіігг]п.’;іфііцнраг (ібуг чдлив спаілпл ІП. МОИСоПСЖОП ІІЧ-ІІГГЦЦ* вдА ишатЬ (еш Сухаревой (іаингЬ, въ Москвѣ^ потозгь въ Моревой Алшыііщ къ ПмврбурП, Здѣсь нъ 1ИЯ г. ир'іп.!- міідпіп вгь иодмйс?е|ііаі шлтемйтішесжііхіі я илгиггиіктіхг- наукъ, пь перп- ИШШГЯІІПГЬ ПЪ ТПіТП’ЛЯи П ^Г|П ТЪ ігЬіХГХПг- ко лѣтъ былъ п|н Фесоороиъ, удостоед- пыЛ ІКУОГО о&пнін ію зтсзпліпяу ВЪ А»!- Д1.ЧЕІП Наукъ Въ 1771 г иещпшзікп, обяаіііикіетіі лпенліггчіра кллссіяіь * въ п) Опнпйдип, іп. спііЛ иЬпіт& ріира&ь типъ сдалъ Шгь мотитхівъ былины о Сй*’ кЁ>< въ лирической формъ; фаіпъ НІЯ НАРОДНОЙ ігйсо ЕЪ 0/н.іріиіКЪ Д?|Г)П- ПілиЧіЪ ДДИ Харі1кЛ!|эіІгтіііги І/ПЮШИД11 обріЦЦЛіП.11 ПЛГГІ пб8ЩН?Т^Л КкЛТПрІІШЕШИЬОй нпохн къ ппрсідпоиу тнпр’іеству^
- 323 — 1792-мъ паавнчнцг. «тзгктгфгшъ, &ы&> ТІфПЙ ДОЛЕИСТМ Я Ѵ,’ТЛНІК11Ш ДО СЛІкІЙ смерти. Около 50 дѣть шшііміиісш преію- дйзалл-ль пі. Мдрсісолгъ клдстсвокь ИХф* пусѣ,Курпиіиіп. частію оочипк.’Л. и члгпш вдрешіі ігіщую млтемАтичрскуі» я «□[> «кух» учебную віщнкдопедіэх Г. Восалдгп, нъ .Очеркѣ исторіи Морского іэдогски- Гѵ корпуса*, говоритъ О ЦурПШО&Л «ГІЬ дуюіпім»: .Курпшоіъаналъ хсришм фр!Ш- дулггйА і Еѣмелдіій ііаыки и могъ чи- тать по своему предмету датпдсігія и нѣ- мецкія книги. На;, іаі маті’млпгіі- :ніл и МОрСКЫ нму 61ХЛИ жпѵімгтшд въ сипгр- шыыіігЬ, и ммідечяво сочипгігіЛ шгре- індогь иго по втой частя доканываютъ, ’1Ш СИТЪ умѣлъ съ пользою употреблять соо® уирнугі дЪеттаыюстк Какъ писа- тель. Иянлздй ГОДЖОДМ'ІЪ ѴТЛЯ-КкіЙН Вбйбыкізйііиншде лХіро«'Ггѣттпіхітіиі и и - шіыъ взгдлд'.імт- пл плукн. Почтя Гь ка* ЖДОІГЬ ѵго грудЬ, тѣ стршпщы* вт. кото- рыхъ го&оритъ опъ отъ свмго .;пцл, дьг- поиъ искреннимъ, ташшм-ь еклднійміі епльиы шлшю, ѵтеухетлкгь мысли вы- казать сдиг:тх> <:г*бл л цриігал^ігтж ьффгкгп.. Своей іііиііиіийг ип бопПОШіЦШОій ггрлвілЛ Кургановъ кааяилъ сопромпттый ому пе- длгпглмъ и умышлешіу» тпшюту паута, я едмъ старался по Егіямыьнлстн упро- чить ее и передавать вдшімателыкі... Ученики любили и уважили его... Мер- еной корпусъ дрмпшгь годогтьоіі Кургтші к пьолі: въ темное вреда МфдодоД Лпадсшп, ОПЪ ТУГ&ТЬ Ир:іХ5рЬотн иінпігряіде с«іпрг- ЫРПНСе ображюшііНг, п <гпп п: лтллыю паль- віи, іфжве&ішздА корпусу, д чрепъ ит» л флоту, віі ряду нь Кургляоіноп. т> д.етъ гтатг. рдллѣ только оііпп. Гамодоя* Оілптопъ Лкоплсичъ, іпнпп’історъ клдс- см іп- съ 1795 по 1*09 г.). О Кургановѣ см.: .Ллтер&турпхе дѣятели прежняго ирсмеии4, Е. Килбдсіпігъ 1Ь39 •) Россійская Упльерсальнпл Грамма- тіііх иди лсообщі*» пиі’і.мгн’лин.і^ прсд- лЫТЬКіЩ** Легілйіпі й способъ оептопдтель- мжгп учгніп русскому пгыку съ ссдмъш приотвпвутангалмп раяпъпъ учебныхъ и ЕалсэяозаййИяыхьвбщ»‘Л. Нішшо въ грп елштыо Петра 17бІ> годдь. Оь ллглп- екпмі і*шпрафпмъ: «СЬігіаим ея! 1іигс> Іліпш. кріго игіа ІЦмжСог СМн вйіи. ідѵвпіоя ігіп цілгі иЬтцин тиЗйв*. Г) СоПІл(а). Подъ тддймі. цдгдтіпцімъ *тл- •Ііх-Ь ІЮрІКК! ПНДаиаЬ' «ПиКЬЫППІПГБЛі, Ку}Ь гьппшц іаишіипитой популярной книги второй полпнплл ХѴІІІ вѣка и мрвыгь деелгпілѣтій ХІХ-го. Пэтомъ опъ поро пэчлтмвллвя многократно,, съ нѣкоторыми діліалзЕНІжШі л иер&мъшімв, н сь р;ьѵ дѣленіемъ на днѣ части. «Очеркъ исторіи Ммрсжоги кп]іиуса (1&5’2)* говорить» что оігь имѣлъ 18 ііцдіміііи Пойдѣдннмъ изъ тѣхъ, шітсірыя выпіда при хі.іии авторі, было шесто* іі79П|. Затѣмъ <иіі. вйчн- тддсл п. лрпсоп«?куі^пшпм’і. іппігіг; ♦Не- устрашимость Духа. ГОроПІСПіІ» ПОДГ.1П-Ц к примѣрные аейкдоты Рутаихь*. Чтобы дпть тетатолнмъ поветіе о первомъ иіь ДНЫІІ ІІШ5ПП, СТВЛШеМЪ бсЛЫНОЮ рѢдКО- стіин, выписываемъ его ооде;шаігіе. На оборотѣ шмлаьЬі спйдЬглдъстев св, Іопііпл Дамцшіініі, Ариг-тгпі'Ли, Вертилт, Урбина, Локонсчхчіа я СумароКОяа о па* жлостн и пользѣ грамм.дтпта. «ГІрнп іап> нм* благочестігаому тлтагатю, доброму ЧАИйвЪку. «Предисловіе», пт катаромъ объяешштмі іиівіідъ къ прЕобрдзавлніп прі.*Жді> пиідаідціЛ Грамматики. гКриткій повѣстей лѣтіяііігтрцъ". І^ішматлка въ треть частятъ (о прорпподччШі саштъ, о сочиненіи словъ и рѣчей, у орООгрофш иди прАвапш’АНіл). За грлмндткпю семь. ирисовокупдвшЛ. Первое: сборъ ралныхт, иделглодъ м поговорокъ. Второе; крат- кія «амьштяшгьи повѣсти, ршалитнь-п гпутта, рвяпсн:мыедеішыи арвдложенін. дгн!тхшпмлтаі4л рѣчи, СіМрІ'ДѢЛвПІЯ и С'ріи іігсппіп жди умоддбллші, хорошія шіѣниц опись качествъ мідтпѣйиайхь гараией* стахъ тівродотп., тапдеш. Третье; др«іі шя (ноаравдеіпшр п умігіаг-іипак) шнь еегмы, Ешііпіітопо правоучокіік Чотпер- гое: разные учр^кы* раггс-іюры (менду тамжнмаомъ и ммьчикомъ^ о ушпрв'до- та врпыеінк, о (гір&аѣ хлтпі челйігічѵекя* го, омиовлппп, о рналичіи изреченія ппелаік’і, Пятое: сборъ рѵшілт. стяхгь дѣйстиъ Шестое: обстолѵлдъшх^ яігыглво* аі Въ другихъ жпдлпіяхь »тпгграфъ шре.таженъ въ русскіе стихи: Духовной ші. міряюй ди ты. прилежно се чнтяАІ Всо пайдпшь лдѣсъ тотъ и другой; но ралумѣтъ смЬкай. 21»
— 324 — йгепорлхпл ЭППН1Й ЧгѴіа'5гТіЧеМсИХ1.,ЯЛЛ все- । Синій чертежъ внукъ л худпжі^ві. (всту- іглщии, отдѣлъ первый; орожпхОЯДСТЙі! ’чсш<>ки,і*м‘иихъ ешіяіа, отдѣлъ этс-рой: о употроблййіи наукъ). Седьмое: елмдръ разноязычный, пли п сшиваніе еврей- схихъ, грвтоскжхъ, ялтклскигь, Француз- скихъ, нѣмецкихъ к прочихъ лвояем- иыіъ, употреблявмыхъ иъ руогюімъ мпы ігЬ, и иѣниторыхъ славянскихъ слота, і русскія іиюиотіАйхь); толзгь седмячныш. длимъ, пента и Ь гитамъ, зішдючіипе или оговорил. О Пвгс.иіпвппгЪ см. статью А. И. Кжрпячігиіпгл, пъ вО'іпр«лхъ но исторія яол. рус. лтггж. 1ВЭД, стр, 40-7Ь. Ншъмйвшпл Курганова—іго пврФил пт. оиогыъ радѣ жміапи За плгь лѣтъ до ітп і;і.швлни1и, имивиг* въ 17^4 г., билъ шмт&тшгъ, въ ’2 ъ. /Гивприщъ разум- ный вамыглотштшй, ждя собраній и>- рвипіхъ словъ, раучныгъ закысласп., (’КО)ІЫХЪ пшѣтовь, учтивыхъ паыгѣшіікі и иріигиыхъ ириіыіх>чеиіГі внатуыхъ му- эигій дрчніплп? я нылВішшГО вѣковъ» пере- всдеплый съ фраяцупскдго п умвмжпи- вмй пзъ рмнъагь латинскихъ, къ с»і хе ыдіеріи ЩіЯяад.’ійжащЕхъ пигагынй, нлхъ для вдлнвд, талъ л дли уве^ехвиіл обгапства^ Питрамъ Сом<іігінішгь*, еьщл- графомъ ивъ Горація: Ошпи Ьтііі рніНпіл дш твівсиіі пійе «іиісі. то-ѳеты Топъ вся- кому угождаетъ, ши вдругъ и полпэнов л ириітиап ироддіи‘шіт>>- Къ ^іетъеллу явддцгі» 1,’ліПг «.юГілрц-пѵиі, МиіДЙ- аго Сскрнотпч прибавилъ «нѣсколько ім> □осредстввнно пршадлежаіпігп- къ той Жй ЫнГгфІИ» Н ПВреИе ДВНИЫХЪ съ •} р&вд. н нЬм. яііыйояъ сттитпй, которил ы <мъ гтлпшав третью ’глітгь ♦*Г<і’сіраиці^ Нъ лродлолопіи КЪ ВГОЙ ТП.ІПГ/Й ЧДСТЯ ГПГІП- рится. что «Топарипп» жмѣлъ счастіе ПаарЛБІПЪСЯ публикѣ я что нѣкоторыя» пріобышше □олъаіліатьзд дужный труда- мн. выдали его въ свѣтъ вторымъ тиг- ІИШІЛМЪ ІГЬ Москвѣ. <!гЗЪ ІГІ.ДОМД Трухи- іішагенія и еь СТО оПп-ою, па чллтодып> и тсъ ігрпдагуткдекі» гаіпцп. ообл. КургЬ- чопъ кінугоо аапметголтип. ивъ этого сбо РЕЕКЯ въ отдѣлъ прішпехъ вамьклоэл- тыхъ шягѣеий и достоішлипаыхъ рѣчМЬ Ощутитсльнлл рдлаигиі между «Тои.іри- НО’МІІЙ я «Пп<!Ш№Мі!іи>МЪэ «НЮТОЙТЪ ПЪ томтч что іиюлѣдлія порвало гЛішжрцгІи) п ]іааясюбра,-нѣс> будучи п Е-іщпклопвііеЙ ндукъ, и сборникомъ огаіъй, е-іунлзиііъ для заГілйы чягапдай, тогда какъ Това- рищъ удовл"іш.ірыігь іг^’имуіцнствегіно пторпй иі’.ліг, хотя и лыбрддъ себгЬ ііігц. грифомъ правило Горлпід о еентіігкшіп прілтпаго еъ вольнымъ. Ппсыіппннкъ не только читали, ко к учзля; Товарищъ же быть еСорцкіюмъ еабстввнш> для Ч!>- І’ІН, Вь 1700 г. ііагт.тпіг «(’трйтакъ-шч-'ллтгь чанъ, рдлекмывагпгій давнія яосколсйііг были». Это также вдроднвд кпигъ. хотя иниагпаго раяряда, сравянталкво съ *Ък наришшъ» и Ліясьманіііиашъ», мѵѣн- шші яясіжделю вддадій. ИеинтЬоМкй ад- торъ ад переложилъ къ стихи нѣсколь- ко звішслсъвтыхъ псъѣстеЯ, шізшівъ ихъ бкллшь ) Н. КургЭДОМі |гтр ІН5) ІЧІМЪ піиі- іишчп., чти шучттіі/ лгл ати ипіеѣгтп ог- рвпвщягы <п> жнікггрлиіглгхъ тактъ чти- ігЯтъ еврьевнага оанашшш видѣть въ нихъ ва- жный памитпикъ Д.Л исторіи сатяры въ ігѣкъ Екптіфикы 11, какъ <ібъ атомъ ду- мадп К. Кіхібіиіит. („Лмтйр. дѣят, прОжи. вр“. Спб, ГЯ5Я>, Луш р.ѵгурныи источники ихъ указаны А. И. Кирпапилковынъ (ж0ъ ко иег. нов. рус. лшт". Спб, ІЗМ л Српдн яіиімствйваныихъ приведены мъ Хрестоматія г-’-ісЩиіи, русОМОВ Н]ЮИОД> ждпгіо китхірыхъ СодФе, ‘гЬмъ яЬрыіпю»
— 325 — хххіѵ. ЗАПИСКИ ПОРОШИНА (1764-65) (*) Декабря 9. Государь изводилъ встать въ дамомъ часу Одѣвшись, по обыіиюыяпюму учился. Точить ив- ікідидъ и рікяоваріпьалъ съ товарнымъ мастеромъ Мюріелемъ о токарномъ •.Іугіі. Оікти ші стияъ. ОМідалл у цист- инъ пнетпренгвихъ грифъ Петръ Ало- ксліцрозичъ Румяпцовъ, графъ Ишигі- Грш'ормшггь Чернышовъ, г. Саль- дерпъ, графъ Ллексадірп- Сергѣичъ Строгановъ в подкоиишп, кляъ Сер- гѣй Никепрпі Трубецкой, плторыЯ • ть полку своего ииъ Лифляцдіи пріѣ- халъ. Ра..ганарішоли и битьѣ скотины: что у впсъ бойпп сдѣланы отовсюду открыто; что отъ ьшп иеіыш ігь винъ прибхкжптьпя; что мясники іо- длгь асѣ норомармше, капъ палата; что пъ другихъ мѣстахъ екоттпг) бьютъ, піь дворахъ и пикто того не іящпъ. Графъ Петръ Алекеаіцрсипіть гово- рилъ, что аъ Далцигѣ великій въ атомъ порядокъ. Гр. Иванъ Гршорь- •спить склвышьгь, что пъ Равелѣ га- гожъ пъ етоіп. чистота великая: что въ мясномъ ряду разныя чгимя мяса прицѣплены крючьями къ ввреакѣ, ю торал ходитъ по блокамъ, такъ ЧТО, Несмотря одну ЧИСТЬ, ЙЛЙ.ЛД ина пе полюбится, м4чжнп нелѣтъ при- цѣпить ее опять и по блоку передви- нутъ веревку; тогда снимутъ другую частъ а такъ далѣе; что въ Парижѣ никто почти не печетъ нъ донѣ хлѣ- бовъ; какой пэтіолшпь, можно во всл- еов врйни получить икъ юьрчевеиь: что часа еа два передъ обѣдомъ мс- жпо иахшииъ себѣ столъ чнлоиѣігь на піт.двслть и прочее. „Что да опрятности и до чистоты касается, говорилъ л, такъ легко би и у иась ввесть то можно; валяслтъ отъ по- лиціи-. Его преоосходіггелъ.стм Ни- кита Ишішшггь и графъ ИіііШЪ Гри- горьеня'гъ ралгтжд.тдп тутъ и полиціи оосъма радуя но. Никита Ившіовнчъ (а) накопилъ говоритъ, что генераль- ному директору иллиніи нел-зя нико- имъ «/риломъ на нсіі случаи дать вастаалезгія, что существо далзлюсти его какіян, чтобъ самому умѣть при разныхъ обстоягельстіііххъ употреб- лять и хдтрлгть. я строгость, я прп- япдлез:зяие къ соблюденію порядка способы. Графъ Иванъ Григорьевичъ скааьппиъ осойлшіий я весьма чудны Г гірямѣръ говершАнвиП ж.сиціи, олу- ідипШІсл ію Фрішцін съ нѣкакимъ чужестранцамъ па дорогѣ оі-ь Ліона къ Парижу. Его же сйтел.гпю скиг иыіниъ. что въ Вѣнѣ пилштомз смер- тная кланъ, если кто со двора укра- детъ кошку пли собаку; кто лошадь украдетъ, тому пакаЗапіе тѣлесное. Сіе увыкліедіе сдѣлало іп. томъ рщі- ауашшія, что лошадь, иршиглишую нъ стойлѣ, отвяыгп. к свесть н« труд- но; ко что тогъ, кто уведетъ собаку иди ^яосегъ кошку, киннчно, въ со- стояти п другое ’тго ухрасп; и если во укралъ, то затѣмъ только, что ук]им:ть тутъ было нечего, для того, что много падобію злодѣйскаго искус- ства и отваги, чтобъ поймать я гне- ли Г|і«^г. Пюпнп. віхіигтапиіь в. щи Пма* Лолхиілча.
— 326 — ГТП со двора СИГЪ ЖЛВМИЫХЪ. Его іф&восхіідіггеаьсгші Никита Иваяо* пита н гр. Иванъ Грнгоръелн’гь рзя- суждал. что если бы въ другихъ мѣстахъ житъ такъ оплатило, какъ мы нхѣсъ живемъ, н такъ открыто, ти бъ давно всо у пасъ исрапрахи к насъ (іа перерѣв^лк: запираемъ воро- та дарованнымъ запорота; даоръ; ого- роженъ беохімтьнымъ вревшгчатымъ ОШІТГОМЪ НМѢСТО ТОГО, ЧТО ЯЪ ДРУ' пгтъ земляхъ строятся валкомъ, к ворота всявую пота запираютъ боль- шпмп Зинками и жогѣлпыміг ваторвын, а и тутъ посоі^дниѣ города воруютъ я разбойиичаютъ. Причиною такой у нагъ (езгіпаспости полагали Никита Имгімшта а грифъ Икалъ Г риторъ- СЛИТЬ добродушіе и ОСНОВЛТеЛЪЯОСТЬ нашего парода вообще, Графъ Але- ксандръ Сергѣичъ Стр типовъ ска- еллъ къ тому: стоуеХ'іпо^ цис се п'езі 9иеЬбЫяе. Моіге реиріе еМ се фи* Гпп ѵоиі Ыеп яи'іі 5оіси. Его высоче- ство па сіе пасдѣхпсо швдшхъ ска- зать і*му: а чтпсі акг$, раляга этЯб что нашъ народъ тактъ, какимъ хочешь .чтобъ былъ онъ. Льягяакѣ, лея® іШОДМде, худобы еще мѣтъ, Поэтому и стало, что все отъ того только наноситъ, чтобъ тяі хороши были. кому хотѣть но- бой*о, чтобъ онъ былъ гиакогт» или инаковъ. Раагпнирпаад о полицей- мвШугеротц какъ выше упомянулъ я, сказалъ Графъ Александръ Сер- гѣичъ: ида гдіижъ у пасъ возьметъ такаго человѣка, чтобъ данной бихь- тпй ому власти по мо не употребилъ?* Государь въ оЬшторита сердцемъ изволилъ на то молилъ: чтгнЖъ су- дарШ такъ развѣ честныхъ люде й смеѣмъ у насъ нѣтъ? Замолчалъ опъ гутъ. Галгонаріииеь о богатстаЬ Строганова, и графъ Иванъ Григоръ- елнчъ, исчяслгя, торговалъ шуткою пермскихъ его впгчпяъ. Послѣ втолд, отведши великаго князя, хшшиъ его графъ Исакъ Григорьевичъ за доброе его о здѣшнихъ гражданахъ мнѣніе о за сдісіашшй отвѣть графу Алек- саидру Сергйичу. Ухвативъ нннл ва руку, говорилъ инъ веляклму кплвю: лВотъ, шіпіо виоочвотво, в Симовъ Аядргч'вн’гь, кйпвчко. ито алрпбуетъ44. Кто к ие виаеп. мепя, тогъ изъ етого журнала ішклю’ініъ ножспъ, била лм пгь менн въ семъ апробація. 1) <Сі!іичш Пйрсіипіші З^шиопл. <і.ту*а- сиія къ ясТОрІв Иго Ичпгратиргтлго Вы- сючгеп’Л БнідгипТ.ріглго Гооудлрд Цгсарв- шгзди Веліптпэ Кяявя Павла Пі*г]ювіічд. НлслЪдшіжа прееталп Россійскаго, СпЯ, 1^441. Оманъ Андреевичъ Порошинъ, гидъ іъанріЫЪ-ііаручикА АііД]інл Нздиі:- липа ІІарошиіыц бг»н:ііаго ГДІДОШМЪ ии* чилъллЕТіПі л Кйлы- лавивое^іес^исюті заводивъ, род. 1741 г. х получилъ воспитаніе въ Первомъ Кадятсмамъ КарііуаВ. Оеъвіилъ нѣсколь- ко лныгсіиъ, очень иного читалъ, былъ СПѢДОЦЪ КЪ ІПІТі'рІЗІ ДрОЛНРО И СОйрІ'М^Іг- нпб, а оснОККЮ ггь ыдтглатикЬ и в-ь ш> еппоиъ искусствѣ, Вщп будучи ук пгт конъ, ванямолйн успѣшно ллтератури»: ігѣкиторыв труды «го напячу пъ «Емиѣ* елчиыгь осінийлпЬиъ», По выходѣ изъ іиіраусл, млХ'ідкхвя върогю’с ьреьы фтв- голъ-мхт-кшіп-аѵь при Пстрй Ш. Съ Г, 63 г. (югъя отъ роду 23 года) былъ капа» леромъ при и. к. Пшіаѣ Питрпллчѣ, т.-в. находился при немъ бсэптлутпОі училі. гго матенагякѣ а м вседнвиномъ обро- шпзии <п» нлігь стирайся внушать ему бадплтритв и дпбияь ігь отонекутву» Ка- ждый вечеръ, лцплтлѵл Ллл Іілзілтк Ім*\ что происходило дномъ у пглягалэ «сі-- наг акгь намѣренъ былъ, съ помощію ^то- го журнала, нависать оо временемъ пол- ную и ппвднуві исторію своего Государя. Нт. 1765 году Піцхіиілні. кнзіілчииъ ы> мандлромъ стирооотиі.гхпго пѣхотнаго полка, Въ І7В9 г- ни походѣ ні. Турси»
— 327 умсрі п ізріпр .пгт. щ. Клислпгттрлдг!хьП грВ.іі!и.-ц. Заиві’дя ПГО, І5Ъ 20 сгдітхПр» !7<Ц г. до 13 иппяриі Ш, гаідапі *»гѵ плу*і>иь, В. Паришидымъ. съ □рпхполо- йлиЪ л пѣДОтормііл иріигЬііигіліііг, Вті> роя ішфавлеяп<іФ и додоад&ітов издай іі» Записокъ нжтіач. гь Русги, СтарииЫКЯІ 1 г.,( въ ириложавіл къ XXX—XXXI тададмъ. хъ. ЗАПИСКИ ДАНИЛОВА і71И) (’) Бшп> л любимый сыпь у моего от- цк; отъ роду моего лѣп. семи, иди ГмкгЬе, отдали меня пт* томъ же селѣ Хирияѣ, гдѣ отокъ мой килъ, пин> мпркі Фшипшу, прозплнівігь Бруда- стому, учпп.ол. Пономарь билъ роста малаго, широкъ пъ плечахъ, борода бадыпня пруглля попрыв&ла грудъ его, голова, съ густимо волосами равня- лась съ плечами нга, и вапък<ь, что у пого шеи вс было; у «ото. нъ то же врішм, учились дня брита, мпіі двоюродный, ІіиігеІ’ и Борисъ. Утя- гш> сынъ Брудаотий жил. только одинъ со своею жппйю, от. песі.мл ммоП пэбугпкѣ; врпіохилъ л учінъся къ Врудмтому очеігь рано, въ нача- лѣ дня, и боаъ ымитпц дверей отво- рить. покуда ивѣ ш« слижетъ „амиш.“, по смѣлъ. Пимятко мнѣ мое ученіе у Брудаетаго л поднесь, по той мо- жетъ битъ причинѣ. что часто меня сѣкли допою. Я пе могу приілілтъая по справедливости, чтобъ во ммѣ би- ла тогда лѣность или упрямство, а учился я ПО м:: ісмъ Лѣтамъ «риЛ'.'ЖПО п учити. мой аллшиіхъ мнѣ урокъ учатъ весьма умѣреппмй, ип моей силѣ, коториО я иагві?рхмнилъ скоро; по квкт. намъ, кромѣ обіда, никуда іггъ Брудастаго отпуска оп во иъгі.Іі- шве нремя не било, а глдѣп іій СШ> мойкахъ бепсходпо и тп. бол.пгі*’ йт- иіе дни великое мученіе оротеріі'Ьыі- хп, то я отъ твконаго псегдаиоіято емдѣиім тикъ иалвбішллъ, что голова моя дѣлилась базшиитш п все, <гго выучилъ прежде плпзустъ, при сду- ппиііи урока къ вечеру и іпліовииііі прочитать не могъ, за что послѣд- ней резолюція: квоя, какъ пепопяг* наго, „сѣчь*. Я мііплъ тогда, что необходимо при учопін терпѣть яад- Лгчкптт. ндлдзапіе Брум.СТаічі аані:;, оо время шшизго ученія, поітукдалл насъ, въ небытноегь саоего мужа, всечасно, ’птбъ ми громче кричали, хоти бъ п по то, что учили*. Отрад- нѣе ІНІМЪ было отъ скучпкго сидѣнья, когда учитель іліпгь находился въ іюлѣ пн работъ. По воаврпщовіи Вру- дастлгп птаЬчалъ л по иссмъ ур. яЬ такъ, калъ утромъ при неутомлен- ныхъ мыслилъ, весьма испркапо п памятію: изъ сего выпѣ вамѣчпю, что праву ждовное дѣтямъ ученіе грамотѣ пеподезлг., потому что отъ тѣлі'спн* го труда моввмогЛюгь дунюпюлл СИ- ЛЫ п приходятъ въ обхЬяекіо и уіш- лость. Явственнѣе маашо усмотрѣть сію правду—принудитъ только робевка играя* сверхъ его вмн: тогда аму та игра и пгрупски отъ скуки омерзѣютъ а тлю агрС’И» мило будетъ у^н играть,
— 328 — или впме выіпеп;інпдіп'ь. Въ подобіе сего обрѣталтсн: равныхъ рукодблч. мастера сбреметаоть сидахъ учетш- БОВЪ не НО СЯДЬ ЛѢП- ИХЪ, ИЗЪ по- ить нѣкоторые, не воимопим снести такой шшігоешВ пл питъ тягости ученіи, обршшиогсл ВЪ бѣгст во, К}к:- іотся по рдопымч. мѣстамъ, вимышлл ютъ беіцѣлыше обманы, нлжопвдъ отъ воображенія страха. что будутъ цдъ пахазывлть за поОѢгъ жестоко, приходятъ нъ отчаянье п дѣлаются беядіілыиішши на вѣкъ. Вотъ кшюй плоді* происходить отъ таковыхъ безпутныхъ и ип къ чему годныхъ учителей, каковъ былъ мой Брудас- тыЯ; вымышлялъ иногда я я отъ такого скучнаго сидіийя, напрасно ВПКЙ8МНЛТІ. такія пя есть иа собою аалѣйпьы приключенія бохѣвнп, поятъ отнюдь ѳо мнѣ но бывало (*). Выучилъ я у Бруддстаг «буку— и годъ мой отпезъ меіш блюуь городя Тулы къ живущей вдовѣ, МдтригЬ Іктрошіѣ, которая ігь вамужествѣ была на ваіпямъ ыиЕЙетивянммс'МЪ Аодтасьемъ Денисовичемъ Данило- вымъ. М.ъгрепіі Потршніа имѣла при себѣ племлпялг.а р'-лпого и своему имѣнію наслѣдника,, Ешшікоыц по ЧОЙ причинѣ провіиш. отца моего, дабы мевя принять къ ней, какъ грамогіі учиться., тикъ и илимяішику од дѣлать компанію. Л кліп. вдова своего іілемпшшка много любила и нѣіжилз, потому не было шить шіі;о- гдд принужденія учиться; однако я, спі таковой будучи’ волѣ и нопряпу- лщевномъ ученіи, безъ міытѣйшиго п&- ішіанііі, скоро скончалъ еловоинов ученіе, хсгсорік* состояло только инъ двухъ кіеиі’ь: Часослова и [калтиод.. Вдова была шілияап богомольшица; ріідглЁ день проходилъ, чтобъ у пей і-ъ д.-мѣ по отпрапллласі. служба: когда съ попомъ, в иногда слуга от- сраалялъ одинъ оную должкоеть. Я употреблшп. былъ въ таковой службѣ къ чтенію, а какъ у одовы любимый од племлппігкь щце читать не раау- П'Ьлъ, то отъ вагиной на мевл паллсгіі я досады, приходя къ еголу, при которомъ л читалъ псалмы, сяошш сапогами толкалъ по моимъ ногамъ до талой боли, что я до слезъ дохо- дилъ. Вдова, хотя и увидитъ такія шалости свовго пдемлппака, однако болѣе ничего иѳ скажетъ ему, и то цротташо, какъ пахотя; „полно тебѣ шутить, Нангшка“, и будто ое 1НІ- дииі она, что отъ НвапуіпмшоЙ шут- ки у меня ивъ глазъ глолех текутъ, Ояд грамотѣ пн ввали; только ислкй день, разогнувъ большую книгу пв столѣ, отаеяеіъ Вогпродпцѣ всѣмъ вслухъ гримко читала. Вдова охѵпік- ші нялнкая была нушатЕ. у себя аа столомъ ши оъ барипптой; только, яришіапеь, сколько времени у шА л пи жалъ, не помпю того, чтобъ прошелъ хоть одинъ дсш> боль драки. Іипсъ скоро она примется гноя шл любимыя вд столомъ кушать, то ку- харку, когоріаді гоговилк тѣ ЩЯ, щ-итліпл люди въ ту горніпгу, гдѣ мы обѣдаемъ, іюложаіъ ііл полъ п ота- пуПі сѣчь батожьемъ ідоглхосердпо, и потуда сѣкутъ и кухарка кричитъ, пока не перестанетъ вдова щи ку- шать; ото талъ ужъ иві'дгііш было во всегдашнее обыкновеніе, лпдііп ілл хорямпаго шшотвгу. Вдова талъ была, собою дородна, что ширіпш. ея гблк немного уступала высотѣ ея роста. Нъ одно врнмл гулши мы еъ В.1СМЛ1П5ПКОМГ. ея и третій былъ съ іілмн МОЛОДОЙ слуга, который насъ училъ гркмспѣ и самъ учился. Пле-
— 329 млнппкт. ел я шилѣііопгъ навелъ ндсъ гст яблсиш, стслвиіеЯ аадиорл* мп „ жотардя не пгпрпжрпи Пыли ші- ЧѣмЪ, йимъ обіПѴШі яблоки, ІН5 спросись своей тетушки. Доносепо било СІР ЩіРЧТТПЛ !1|ін тогнѣ его, что племянникъ окпмо я&гоіш вабаол л нтея, оййііал яблоки. Она щвдшш исѣхъ плгъ троихъ привести переть вебк ол ныипемѣрпый судъ и, пъ страхъ ысмяимку нрмкаімид еъ деаиккмъ пгкнсмъ поднять велндаышо нишін- пато слугу и учителя иыпего пл ко- лолъ, и сѣкдл до очень долгое ирвдл пі* шеияяіво, принтая: «не обивай яблокъ ет яблілши. Потомъ а до лиши дршхд. очередь: приказахп адова под- пить в моші на козелъ, и было мпѣ удцрп. трт подарено въ сшпгу, хоти я, какъ п учитель йзшъ, яйкля» снчгодь на обяладл- Племянникъ об- робѣлъ и ипядт, что пе дойдетъ лп и до вето по порядку очередь іи. пахдаанін?» пдпвма? страхъ его бшъ тщетны Л: толыод вдеіід пняолплл сдѣ- лать аму жиговоръ въ тысоіюй садѣ: „что дурно-д.ѳ, нргфжгоже, сударь, такъ ;ѣлять и яблпкл обіштті беоъ спросу миоіи“э а Послѣ, цоцЪліівяеъ нго. скянялв: вчяэтедьво ттл, ИііАігупт * гиц дазича яепугллеи, какъ еЬкли тиоіпъ тошірищеЯ; !ге боіісл, гохуб- чикъ, я тебя ігЬчь не стану14 (*). >) ѵ3ііпщ:ик Л}ІТ1ЛДГ|1ІЦ иді-орц Мпхдплп ЕІшнілі.еЕЛі'ід Дплтніпд, лзпкгаппыи лѵг. пъ 1771 году, Мсіѵх»^, 1843е. Ійхлаіі П. Огроеилпь Пярститлгапы по 3-Й хігпгі» Руо. Архива аз 1883 г. Лдплловъ ірод. 1722» узв. послѣ 1790 г.) обучали нъ АртиивріЯслыгь Училищѣ, откуда ваа- гущенъ 1743 г. (къ фочммвяій егои&ізе- •сагаиы: „Начгшътм ішпліо ѵпорін м прпл* тиіпг ігь артиллеріи" (І7В2); вД<іг.-:ілыіо» и ясно* я^іищвіпі^, ни юггтор<]иу ясяяіЙ сайтъ собою ымяигтъ приготоаллтъ и дѣ- лдпі всяіме фЕвврверки рзашііл ллл» мляаціл* (1779 к 1783}; „Письма ігьоріп- гилю о похі'аашп! и любопытства доспий- пыгь нлгериіхъ" (1783). шПлщ.іи» о илвгік гти п п. оочігимиі* рхліиігтлго длириниил М. ДЛ (ІЧ(^ ж) Отрывокъ этого нѣрво ашжомптъ ГІ. ХЯрЛІПЕ'рСіП. старятпгпго ученія, СІ.ФПІІГП- шаго въ механическомъ затвррлпгплпія .талныхь уроковъ. Б|ігі іистыН.—оигпъ пвъ тыглта старинныхъ учгггел*Л. Мдг]ііщлі]ит[ніияа—встмяная Проста кспих іціемяпіі и т. лп ьошьпгывадел таш. аэ»такъ Мігтруфалі-. Худ^остиомплл тгіір- постъ лоти въ »Недвроояѣ* псдгп лучлін объясняется тилями даггпыми, шігь ме- муары. ХЕР АС А, РоссІпда (17791 і1). I. Вступленіе (*). Ною отъ варваровъ Россію сао- Счквдениу (*), Поирйшіу і^асть татаръ м гордость ообіивдеаяу» новъ. Лвіиаспье лровшпъ ьойсш., грушг ккніалу бракъ, Россія торжество, раарушещгу Кіи шшь. Отъ к|уга сигъ временъ, спокой- ствія плчіио, Іииеь свѣтлая пари, въ Россіи ииа- сілло (’).
— 330 — Отверзи, вѣчномъ,, мнѣ салымЯ тѣхъ врата. Гдѣ всл птввря'-дні нампяя суета; Гдѣ души лрвлодлихъ натрму обрѣ- таютъ; Гдѣ пі липой гордости лі-гтсци пе почитаютъ; Передъ усыпаннымъ вяѣадмпі алта- ремъ, Гдѣ РДДОІГЬ ПІК'.Т'ТЧПТЪ ПіК'ДѣДПІЯ улбъ съ ядромъ*, Гдѣ бѣдный стопъ к плачъ, гдѣ силь- ны# власть м будетъ, ГхЬ кплкхий человѣкъ другому ]л* йенъ будетъ. Откройся, ьѣчпостъ, мнѣ! да лирою моей Впшвье усладіу пародовъ п пдрой. Й. Казанскій ліьсъ (*), Въ ГІІШІІЪ Кшишскнхъ горъ стоить дремучій лѣсъ Въ немъ рѣдко видимо сішііс не- бесъ: Иа вѣтвяхъ вѣчиыо лежатъ густый мрплп, Прохожимъ дашпде лвляющн при- зраки; Тамъ кажется простели. покровы том- ный сонъ; Трелсщущн листы даютъ печальный еговъ; Зефиры ггѣжгыг среда весны не егЬють; Тамъ кяігутъ вкругъ цвѣты, кустар- ники желтѣютъ; Когда усыплетъ попп. даЬвданп не- беса, Тамъ кажутся въ огнѣ холнпуі Дре- веса; Ивъ м|АЧпихъ пѣд]л. земныхъ исхо- дитъ бурный пламенъ; Тамъ камни шідгноть, біющеся о камень; По молкнетъ шумъ и стукъ, тамъ вѣчно стригъ пе ептъ, И молнія дрена колеблеп., жжетъ, рзввтъ; Пышетъ гордый дубъ и тсиіолп ми- стжты; Повсюду слышатся внынаніи и сви- сти; И стопталъ со холми кііомшістаго точатъ II шумомъ ужасу иустыпЬ пріииетъ, Нопостпхдапдй страхъ кхидшцкго встрѣчаетъ: Лѣсъ ютетъ—ядъ ему стоштьемъ отофічоетъ. Міпдаютъ, что духовъ оъ пояыміо ииріптю го Беиъ шшііп оіъ побесъ по смѣдъ в ту имъ іішіто; Иядромс дан прохладъ природою осяола&ъ, По послѣ опый лѣсъ волхлаші оча- роямгь. Л, Зтиіа (*}. Еъ пещерахъ внутреннихъ Іілдкаэ- екпхъ снѣжныхъ горъ, Куда не досягалъ ілѣшшшП смерт- ныхъ взоръ; Гдѣ нравы пѣ'шыс сводъ твердый состаьлнн.пъ И солнечныхъ луч-'П поддай при- тупляютъ; Гдѣ молліл мергва, гдѣ цѣлсігГ.сгь громъ, Изсѣченъ япо лі-дн стоитъ прозрач- ный домъ: Тамъ буря, тимо хладъ, танъ стухъ рішлпчны роды; Тамъ ппрствуетъ Зима, снѣдающая годы, Сіл жестокая другихъ промытъ сестра, Покрыта сѣдипой, является бодра; Сопердада ивемы, и оссял, а лѣта
— 331 — Бѣлѣйптею снѣговъ порфирою одѣта; Вяссюаомъ служатъ ей ашрр&ше ШфЫѣ Пристигъ имѣетъ видъ ымжя горя; Столпы, пікь свѣтлаго КрйГГГІШП. со творопам, Сребристый ищутъ Лхвскъ, лучдмн пг>аррія!3ід; По спахдмъ еолпечно « Іліііи схол>- вягь, И клжетел тогда—громадъ льдовъ горитъ. Тамъ воздухъ застуженъ; токъ вод- ный шімепѣетъ; Стйепсишй нравомъ огнь и гаснетъ л блѣднѣетъ: И будто въ эериадѣ томъ видны не- беса; Тамъ снѣжные цвѣла, крнстзлъиы дровеоа; Тамъ врител гвцшмм уеышшвне поле. Тамъ квдвь пѳ дѣйствуетъ, натура тамъ въ шпммѣ; Сѣдые нравы талъ сѣдыхъ рижднюгъ чадъ: Кудрявы югіл. мятели, томный гладъ. Развалины гімдоігь снѣга инобра- жаігтъ. Единымъ ладомъ кровь ко горы ласту- жшотъ; Паішелшъ льдонт» слои тгодобягея горамъ; Студетал, воадух<?мъ пощрры ды- шатъ тамъ. Оттолѣ къ нплп. Этапъ порфиру про- стираетъ. Въ лугахъ траву, цвѣты въ дшгс- ппгь пожираетъ И соки жилнеішы дрежслын сосетъ; Ни хладныхъ крі гліяхъ норовы къ намъ песетъ; Деш> гонитъ прочь отъ пасъ, печаль- ныя ДЛИТЪ СОЧИ И солилу отврошдтт. велитъ чело п очи; Ее со трепетомъ лѣса и роща Жлутъ, И стужи ей ковры ивъ бѣлыхъ іюлгь прядутъ; Иа вс* натуру солъ и страхъ ова шьводдтъ. ’І гРогсіл.сіц ирои’Гвсжад впошь Печа- тали при Мшзераторвяшъ Ыоскогавлгь УіппілргптптВ 1779 пцд*. Предметъ ед поіюрппіо Казани [оаппом?. Гроішимь. Нмвдяіо ічпгпу.ояъ обширное дли ярдх'іі*- та, объягвнется взглядомъ автора иа со- бытіе; .Воспѣвай разрушеніе Каоапшиго царства со властію державцевъ ордыя- екяіъ. к иыЪю въ шіду успыкйбнЬз, плд- '•/ и торакеі'т и’іліую жібКду .п.гіп Ро.- Сійдеаго пм’уддрстлл"; ішгшвшггые лаі- мги вв одпото госуддрз, ію .пглто россіймиго пошнгтва*; и поапротошюл благоденствіе и 9 одпцй особѣ! по ,м»му цтиіеіітзу". почему пн твореніи и шита- яо .Гооеіл г,іД“ [Иеторі'іеайой щадсало- пір гг. Роодідл’Ь). •} Вступленіе очхермтъ въ епбп уга»- заніе предмета паамы н шхззшші* къ пѣч- иостя (въ другихъ ивдаяі-чтъ этому воа- цлплі» кр^дпібігтиувть другее— къ Духу итптіттппрнгітл К ’) Критика гпрвипдлиоо пдігЬчллд, что итогъ стихъ прстиппрі.чнгъ иптиріл: Рос- сіи оевсбодилась отъ татаръ в» «рк Іоан- нѣ Грозномъ, а при Іоаннѣ ІП. П. Отро- ляъ. коткрому принадлежитъ- лпрппл с»ігрл- ігэддяші ицѣш РоосЬша (СовромвішыП Набитидатгль Г^іа-іЛаЕИЙ СховгесЕыттиІ^іЛ, I и 3). гоіщрпгь по сему еяуча»: ,отъ гаиасгъ щірпгцнлгг. гслі ібодиллсъ Рос- сіи? чьи ті.твстъ ола попрали? почему’ кмен- ік! началась эт> Россіи зоря гппгсийетпілг Все это происходить отъ неотокія ж<тти- [мі. Херасковъ взятіе Казани почиталъ ослобождикіемъ Роселпгь отъ татарскаго ига, Кішшпжім царство и Золгная Орда, по ого мнѣніе» <ідпо и то *> Этопі считъ, прсуъг-личігппюптіП со бытіе, подвергался критикѣ; по про- увеличеніе объяснивтся Еышеухазашікнъ ЫіГДЯДСіМЪ Хг рапіе'йік который въ .Исто- рическомъ црхідпшишіп* выражаетъ ту
- 332 - чіделк. что .талый} при ІоашгЬ Грозиютъ». іг имгшю съ понорйніл Кашшп. РіюаЫ перешла пвъ алдбастл ігъ гигіу( й.п. уим- чпжйліж ігь сллпу, нйт. т.ірпбілціініл пъ ГГЛЕОДГГІЮ", Гі>р* Р 'Млиину (ічжбрігн. ІНГЪ по жВпглдхІ» ГСП НГПЧОСКІЯ ПрОДІГПСЛЛІТІИШЪ РоссілдѣХ юлорый Ш! почулствустьчсксмгь вахііую пшіъау, сод сладкую гліишіу и сколь ьялигсую олдву П'ікібрГиІО НШБР птеіЧѵі’ТРО ОТЪ рялрушо иік Кд-пцитаги лпрсттид!^ Г.І Илъ 4-ОЙ ПІІСГГП ІЬСМЪ ПЫ’іМП. ІГЬ Россыдѣ 12). йна вачлнаіпйл оіііц-ліімімт. дремучаго ліісгц йливъ Калами, въ ггого- рілть иіхслжліхіь иладПищм съ грибница- ми Вдтыля Сартіхд, Мчні у-Тймира, На- гои и другихъ. Въ ртоМъ апиглпіи Хи- ріьсяовъ поурмалъ тгПсагТі .Ош»- •’ніадвяяаіо Іерусшпшн". въ шпорой тан- аы ЛН4>Гл|ииіді!гсіі иТДрйЕкіЯИЫй дЪсъ. •} Описміѳмъ »3ігны" ітчиндстим 12*ал ПЪСНЬ. Вдпшлбипзп. Піггрігпі. (і’ППДІШНУЙ ігь подобій віхіімвгагку-Иемелувъ „Осло* баадиШЯГЬ Іед саламѣ*) и а драконахъ гіТ|;рпи_ілптпж ВЪ Л'рь КіИіКНЗсЮСЛ М ПрН- вохитъ съ оі>5ош ігь 1мю*иь Лютую Зину. Ш1. Ф О Н Ъ-В и з и н ъ. А. Номѳділ Бригадиръ <1764) (’), ДѢЙСТВІЕ I. ЯВЛЕНІЕ 1. Театръ гі]ьндйтій4хлвггъвюѵплгу< уГірашіую по-дічр-иііиіісгси. Ерпгадпръ, въ со ртусЪ, ХОДЯТЪ и курить таАдкъ, Сглп. «то ггъ дкуИплъо, вопснясл, пьетъ чдА Сосѣт- іенгЬк въ киг'шшгЬ,. е-зкотрвть въ калі’в- ддрк 1іі> дрр’ую сторону отойть епхвнігъ сгъ п’ійэтим ь прнбіфоиз., ім>ддіК іюторпти сидятъ СожКтпіпід пъ дѵпдйвшаі и іи?р- с«іѣ « жеи&іънся. чай родпивдоть. Бро- гядиршд сяднгь одаль а чуликъ ніЖсгь. Гифы! Уіиаюѳ садить сдалъ и іиьегь въ тлмЛурь. Совѣтникъ. (Смотря о ка.«>н- дарь). Такъ гасли Богъ Олагоыо- пптъ, то днплцатъ шестое число быть «’ВЛІЬбѢ. Сынъ. Ні’ішчі Бригадиръ. Очепъ ппрядпп, доб- рый сосѣдъ, Мы Х<угд Другъ Друга и педаіию уъяллп, однако это не мѣ- шало иігЪ, ироражал іил. Пэте)>бурги цокой, наѣхать къ намъ въ деревню еь хѵио» и сипомъ Тѣкой совѣт- никъ, какъ ты, достоинъ быть дру- гомъ отъ лумік Н.ригтадмру, и я на- чалъ уже со асѣми ками обюдитьси беп чиповъ. Совѣтница. Для ваіи.] с) харь, фа- соны пм нужны. Мы саки въ де- ревнѣ обходимся со осѣміі безъ 110- ромооій. Бригадирша. Ахъ, мать ноя] да какал церемонія межъ нами, когда (укваылйЯ на Сашвтлнияа) хочетъ с<пъ выдать вл пзипего И папушку дочь еіюю, а ты свою палюріщу, СЪ Божіимъ бТЛГОСЛПРйПІМГЬ? А чтобъ лучше іш непи Господа, по.іожігп.ы было можно, то дайте иы сЛ и ро- хмтаіьскои свои нигрщцдеиіе, На что тутъ церемоніи? Совѣтница. Ахъ, сколь счастлива дочь палт.1 Она идэтъ ва того, ко- №рыП былъ нъ ПарнжЬ. Ахъ. ра- дость мои! я довольно знаю, каково жить съ тѣмъ мужемъ, который въ ІІврШкк не былъ.
— 333 — Сынъ, (вслушовшімъ, яриподни- лавшъ шмімир колпака). Мшішпс! л благодарю васъ на вашу учтивость. Пршшаюеь, что я хотѣлъ бы имѣть и самъ таную жепу, съ ютпрою би л ГОВОрИТЬ ПО МОП. ІШЫМЪ языкомъ, кромѣ фрашіушппіго: наша, існішь Но- галь бы гораздо счастливѣе. Бригадирша. О, Иванушка! Богъ мнлос’лгпъ. Ни, кояо’гпп, станете жігп лучше нишею. Ты, слді'-і Богу, въ г-оеплоП службѣ не служилъ п жа- ла гноя по буді/іт. ни таскаться не походамъ бенъ жалсшлігьл, пп отвѣ- чать дома за. то, чѣмъ ііъ сгрі’Ю му- жи раодршишхи. Мей ИгаатіЯ Аізхр> - сіпгп. иымѣпуиъ иа мнѣ нняу каждд- і’іі рядового. Бригадиръ. Жена, па все ври, что я поешь. Совѣтникъ. Полно, сосѣдушка пе грѣши, ради Вою, не гнѣви Господа. Эпаешт. лп ты, мкую разумную со- жигальницу имѣешь? Она родится быть коллегіи преппд<чпо*гь — вотъ пакъ премудра Акудшіа Т^мофееапаІ Бригадиръ. Прлмудрлі Вогь-ііл. сосѣдушка! Ты, жлдув васъ, тшп. говорить изиогшпь; а мыѣ кажется, будто премудрость ол очень па глу- пость походитъ. Иное дѣло твоя Лв.ттош Потшіьавпа, О- л сказать ей могу, въ глава. и вл глаза, что ума у мен Ц'Ьлая палата. Я мужчина и бригадиръ, одппдп, еП-еі|, родъ бы потерять всѣ мон ваточпы ва чипы, которые купилъ я крпійю моею, лили, бы тол.во ямѣтіі разумъ ел кысоке- родія. Сынъ. ГИеи! деахьхо прекрасныхъ комплпментавгь! КатшпишІ тесть! ма- тушка! теша! Л сколько умовъ—го- лова голиш лушіе! Совѣтникъ. А л моту я о тебѣ ’гажжй исплать, дорогой зятюппщ, что нъ тобѣ путь будетъ. Прилежи только къ дѣламъ, читай больше. Сынъ. Къ кадимъ дѣламъ? Что штатъ? Бригадиръ. Читать Артикулъ и Уставъ ВоеппыЯ; пе худо прочесть также Инструкцію Микбвую молодо- му человѣку. Совѣтникъ. Паче всего иаооль >ш- гать Уложеніе и указы. Кто ихъ, буду’пі судьею, толковать уагбстъ, другъ мой зятюшка, пищимъ бытъ пе можетъ. Бригадирша. По худо пробѣжать также и мои расходный тетрадоі: лучіпв плуты люди тебя и- обманутъ. Ты тамо не дашь уже пяти копег-къ, гдѣ подобно дать четыре копейки съ денежкой. Совѣтница. Боже тебя спхр.ттп отъ того, чтобъ голова твоя шшоллопа была шгыыъ чѣмъ, кромѣ любеяныхъ романовъI Кліп.. душа ноя, псѣ па свѣтѣ науки. По повѣришь, какъ такія книги прпснѣпиівтгъ. Я, но чи- тант. игъ, рисковыя бы осгапга навѣки дуіюхь Сынъ. МаЛтин! пи говорите прав- ду. О! ѵоив вѵеи гаЪтп. Я самъ, кромѣ романовъ, ничего по чптыаллъ, н для того-то л такосъ, какъ иы мезш шідите. Софія. 0ъ ешоромрі. Для топ> то ты и дуракъ, Сынъ. МаііетоівеИе, что кы гово- рить ШіВОИПЧ'? Софія, То, что н о ногъ думаю. Сынъ. А что бы сто было? -_1е ѵоп.ч ргіл, вй льстите мнѣ. Совѣтникъ’ Оставь ее, зятпішгл« Ошц не ашио, а чемъ-то съ ума схо- дитъ.
— 334 Бригадиръ. О, э»о ироЯдетъ! У меля одна передъ свадьбою вдѣли полторы бенъ ума шаталась; пірл«к> послѣ того лѣтъ десаткд съ три нъ такомъ совершенномъ благоразуміи вдравстяуегъ, что пикто того и при- мітигь не мохогь, чтобъ она, когда- ппбудг. били умнѣе. Бригадирша. Дай Богъ тобѣ, би- ТЮшна, вдороньеі П;юддн Богъ долгіе твои вѣпяі Л я, съ тобпіі зшлути, ума но потеряла. Совѣтникъ. Всѵкоиачяо, и мнѣ весьма пріятно, что дочь моя будетъ имѣть такую бигорыумную свекровь. Совѣтница. іТйэаЭыкшлъ), Для чего моей падчерицѣ я пе быть ношею снохой? Ми ясѣ дворяне, мы зеЬ ровны. Совѣтникъ. Ода правду говоритъ. Мы раины почтя во воемъ, Ты, лю- беаныЙ другъ я сватъ, точно го въ ъооішой службѣ, что л въ статской. ТрСѢ еще до бригадирства распро- ЛОМЫИ ГОЛОВУ, В Л ДО СОВѣПІИЧеГ'Пій въ Москвѣ нелѣпъ пт. Ійіллнгіп. Въ утѣшеніе осталось только то, тіо ыовя благословилъ Богъ де-.тлточ- комъ, который н.ыкплъ я нъ гаду указовъ. Мелетъ быть л яігѣлъ бы свой кусокъ хгіібп и получше, еже- ли бы жена ыоя ВО так.ія была охот- пипд до корсетовъ, манжетъ я щ.чн ’гпіъ надировъ, не служішугхъ ви нъ временному, вн гь вѣчному блаікел- стиу. Совѣтница Неужели ты мепл мо- товітой называешь, батюшка? Опом- нвеь. Пото сгмаяашпшпъ (*), Я ея- плбелыік (’} съ тобою развестись, еодлв ш еще «соя такъ ишигить (*) Сіаиишь. Совѣтникъ, Нет. и.ѵти Создате- ля л СомгѣЯшвго Синода рааИвсшсь намъ нелюоможно. Вотъ мое мнѣніе: Ногъ сочетаетъ, человѣкъ но рва- дучмтъ. Сынъ. Развѣ въ Россіи Богъ въ іонія дѣли мѣшается? По крайней мѣрѣ, государи мои, во Франціи оіп. оставилъ ко хшдглоѳ яровниоленіе— любить, пзмііядл., жгяштічг я рав- но,иігьсл. Совѣтникъ. Да то во Франціи, а по у пасъ, правовѣрныхъ. Нѣтъ, до- рогой пять! Какіі мы, такъ и жены наши всѣ въ рудѣ Роптатели. У иего всѣ нласы главы ношея ііэо'сішгысуть. Бригадирша. Вѣдь вотъ, ПіштІП Андреевичъ, ты меня числю ругаешь, что я то и дѣло деньга дя деньги считаю. Какъ же пто? Сдм*ъ Господь полоски палія считай, изволить, а мы, рябы И’О, мы и депыті считать діптмся, деньги, которыя такъ рѣдки, что цѣлый парикъ шючіѵппиіъ вмо- свдвъ насилу плгыігъ ва тридцать достать можно. Бригадиръ. Враки, я но вѣрю, чтобъ волосы были у нсѣхъ ечитаиы. Не диво, что паши готиэны. Я бри- гкіиръ, и ежели у идти маосоПі полемъ не считянчъ, такъ у еого же к считать яп- ому? Бригадирши. Не цтЬііги. мой ба- тюшка, ради Бога. У него генерали- тетъ, штабъ п оберъ-<4вдеры въ одномъ рангѣ, Бригадиръ. Ай, женя’ Я тебѣ го- ворю, не ввтуиайся: п-гп л скоро сдѣлаю то, 'по и въ прямъ на твоей головѣ нечего считать будетъ. Ріакъ бы гы Бога-аи увішла побольше, тадгь бы ТЫ такой пувтпти ве болтала. Кокъ можно подумай,, что Богу. К0‘ торый все візоагь. неизвѣстна будто пиши табель о рангахъ? Стыдной Д'ІШОІ
— ЗЗБ — Совѣтница. Оставьте такіе риго- пори. Раддѣ падкая о другомъ дкс- Кюярсвап (а)? Выбрали такую сорь- надую матерію которой а ко панамою. Бригадиръ. Я самъ, м.чтуптка, не говорю того, ’ггобъ аабопио было спорить о такой матеріи, хстцмш не прпогидеяятъ пи до миерцнаін, иа до баталій, и іШЧйги такого, что бы . Совѣтникъ. Что бы, по крайней мѣрѣ, ХОГЯ служило къ должности судьи, истца или отііѣтчняд. Л спать, пранау скааать. пе охотно говори) о томъ, о чемъ, разговаривая, по мож- но і'осдаться ни на уколы, ни ва Уложеніе; Бригадирша Мнѣ силой скучны тѣ рѣчи, отъ звотпрыхъ нѣтъ іпгкако- го барыша, (Къ еовиняммцт). Пйре- ігѣніімт-, свѣтъ мой рѣчь. Пожалуй, скажи мпѣ, что у васъ идетъ людямъ: вастодьное или дояыіиш? Свой ли овесъ ѣдятъ лшпадп, или ігуп’ѳплыП? Сынъ С ені ріиз іпМпязвпѣ. Совѣтница Шутишь, радость! Я почему яваю, ’гго ѣстъ вся зга сяо- пша? Совѣтникъ, (къ лгсят). Не стыди моші, млтушил Лкулшід ТямоееашшІ Лт).тп зіашп ѣдятъ настольное. Но прогнѣвайся па жепу мою. Ей до т .то Д'іілп мѣть: іл'Ебгь и овесъ л самъ выдаю Бригадирша. Такъ-то у медіа мой Ніпалій Ліідрг-впп’п.; ему пп до чего тѣла нѣтъ. Я одна хожу въ амбары. Совѣтникъ, (гъ ггторону). Сокро- вище, а по лизшшпа! Какія у нея модоточдвыя уста! Послушать ав толь- па, такъ рнбъ грѣха п будешь; иадьал по прельститься. *) РшИ'уххлі*. Бригадиръ. Что гы ато говоришь, г.влтъ? (йъ іихроаду). Здѣшняя хо- плйіиі вс моей бабѣ Чото. Совѣтникъ. Хвалю радужно» по- печенія тноей супруга о домашней акекоміи. Бригадиръ. Благодаренъ л п., <?ц іікономЬо. Опа для воя больше дума- етъ о домашнемъ скогЬ, Некели обо мнѣ. Бригадирша. Да какъ же мой бліхкпка? Вѣдь скотъ сомъ о себѣ думалъ пи можетъ: такъ по илдобш» ди мігѣ о немъ надумать? Ты, кажет- ся п поумігѣо его, я хочетъ, чтобы а ин тобови присматривала Бригадиръ. Слушай жена! Мнѣ исе ршшо, съ дуру ты врепп., иди п.ть ума; только я те&Ь при іп'.С'П честпой вомплнія скляыпшо, чтобъ ты больше рта ПО огворяла. Ей, ей, будетъ хтдпі Сынъ. Мспі рёге! по горячитесь. Бригадиръ. Что не горячитесь? Сынъ Моп р^т«! л говорю: не ГОрЯ’ППХК’.Ь- Бригадиръ- Дл перваго то слона, чорть-то лпаетъ, я не разумѣю. Сынъ. Ха, іа. х&, ха! теперь я столь ляповагт, въ томъ, что ны по-4рышузеки по пііярте. Бригадиръ Эк-ыш'ь горло-то рас- пустилъ I Да ты, смыслл по-русски, тля чего мадеіпъ то, чнго вдѣсь не разумѣетъ? Совѣтница. Полно, сударь. Развѣ вашъ сынъ дплжепъ гоіюрптъ съ вами только тѣмъ языкомъ, который вы т>т>’? Бригадирша, Батюшка, Игнатій Андрееьичь, пусть Ппаяупгші ГОВО- РИТЬ, инкъ хочетъ По мнѣ псѳ рц- ііііо. Налы говорятъ <игъ, кажется, п по-руссил, а я, какъ умереть, на
— ззв — слова не рмумѣю. Что в говорить? Учаиьо свѣтъ, а» изученье гьмл. СОВѢТНИКЪ. Коявчяо, матушка! Кому Богъ откріит. грачоту, такъ видъ тѣмъ и сіяетъ благодать Его. Нынѣ, глава Вигу, нв првжин ире- М6В.'і. Сколько грамотей у ИДСЪ рая- іглосьі И то-то, ітГда. кому Господь отвроегь. Прекдв, быиплс, кто пи- сывин хорошо по-русски, такъ тѣ вильіии граммитяку; а нынѣ пшгго ее познаетъ, и псѣ пишутъ. Сколък? у пилъ ислтрпкшдхъ секретарей, ко- торые окстракты сочиняютъ безъ цівммдтикп, либо-дорого смотрѣть' У меп>] за нримѣгь ость одинъ, который что когда шшшиогъ, такъ ивой ученый и съ грамматикою во- вѣки того разумѣть но можетъ. Бригадиръ. На что, сватъ, грам- матика? Я безъ поя дожилъ почти до шестидесяти лѣтъ, да и дѣтей взвелъ. Вотъ уже ИвадуппЛ гораздо ва двад- цать, а онъ, иъ добрый часъ мол- витъ, въ худой помолчатъ, п не слы- хивалъ о гроші-чтякѣ. Бригадирша Конечно. грамматакп не надобна. Преааде нежели ее учить станешь, такъ вѣдь ее купить ещо мдобво, заплатить на нео граненъ носимъ; а выучишь ли, нѣтъ ли, Богъ опаегь. Совѣтница Чоргь мина воаыш, ож&хи грамматика къ ’и-му-пнбуть нужна, а особливо въ деревнѣ. Въ городѣ, но краЛией мѣрѣ., изорвала а одау ка шшнлъоты, Сынъ «Геп зиіз б’ассопіі иа чтп грамматика? Я самъ писывалъ тысячу бильеду, а мнѣ кажется, что снѣгъ мой, душа моя, ойіии, та геіпе, можно ешипіть, не взглядывая нъ грамматику. ДѢЙСТВІЕ ПІ ЯВЛЕНІЕ 1-е. Бригадиръ. Слушай, Иванъ. л рѣдко смолоду краснѣлъ, одпаіи» те- перь отъ тебн, при старости, сго- рѣла .-было. Сынъ. Моп сЬег рёге* пли епосно мнѣ слышатъ. чти ХОТЯТЪ ЖйНІГП. меня па русской? Бригадиръ. Да ты что на фран- цузъ? Мі?Ь кажется, гы иа Руси ро- дился. Сынъ. Тѣло м.:-е ролнлосіі въ Рос- сіи, яти правда; однако духъ кой припадделяп, Коропѣ французской. Бригадиръ. Одшіко ты вое-тіши Россіи больше обязанъ, нежели Фран- ціи. Вѣдь въ тѣлѣ твоемъ гораздо больше спнэи, ввжіаи въ умѣ. Сынъ. Вещь, батюппиц тепнрь вы ужо и аьстиіъ маѣ начинаете, когда увидѣли, что строгость вамъ не удалась. Бригадиръ. Ну, не пряной ли ты болпдтгт..? Я т<'6л пааналъ дуракомъ, а ты думш.'Піь, что и лыцу тебѣ: огакоЙ оселъ! Сынъ. Атакой оселъ! (еъ сям^юнДО II по шо ПаІЬе рш?... Я вамъ еще екзвываю, батюшка,]е ѵонніе гёрбіо. ЧТО МОП упш КЪ Т&гШИЪ горюшамъ по привыкли. Я васъ прошу. ,|о ѵоиа еп ргі*1, п» обходиться со мною такъ, какъ лы съ вашимъ ефрейторомъ обходились, Я талой жо дворлшшъ, іиікъ п вы, топяіеит. Бригадиръ. ДурачинаI дурачвиі! Что ты пи скажешь, такъ все вреігп., клкъ долтдь. Ну кстати ля отцу съ сышім-ь считаться въ дошркнсгнѣ? Да хотя бы ты мпѣ и чужой былъ, такъ, тебь аабыпать того ко крайней мѣрѣ не ніідУдю, что я игъ арміи •'•рт,адігръ.
— 337 — Сымъ. Ле пГси лодца. Бригадиръ, Что это пл надмокъ? СЫНЪ. То, ЧТО МІГІІ ДО ЯЛ1ПРГО Лрмгадиретіл дѣла, пѣть, я ото м- бываю, а вы забудьте то, что сынъ І'ДПГЬ ЗВііеѴЬ СВЬТЬ, ЧТО ОПЪ ббЫЪ въ Парижѣ... Бригадиръ, О, ежели бъ это ва- быть можно было! Да пѣтъ, другъ мой, ты гдмъ і-бх. гггсм'ь шшималд- <ішь каждую ммуту полыми дураче- ствами, патъ которыхъ за. самое ма- лой шіддекіпъ, ш> нашему военному устану, пропилъ тебя сппцрутепомъ. Сынъ. Ватанпка. ламъ в№ кажется, будто лы стоите передъ фруктомъ г киміицуио. Къ чему такъ шумѣть? Бригадиръ. Твоя ііривдд, пн кп. •юму; а иіілфедъ какъ ты тто-ипбудь соврешь, то рдѣп.тю тебѣ въ спину СОТНИ двѣ русскихъ штокъ, Поон- МВРШЕ. ЛИ? Сынъ. Понимая»; а ни еіит поП- неге лп мепп? Всякій гллліт мъ, а иы/апво кто былъ во Франціи, на мснкэтп. ішрпронать, чтобъ онъ въ жизнь свою пе имѣлі пяноад Д'Мті съ такимъ челонѣкомъ, какъ вы, с.т1ідапатрльни ня можетъ, парпрплатг. н о тонъ, чтобъ онъ никогда бить не былъ. А *іи, ежели ВЫ аіЛдетн глі лѣсъ п удастся нимъ п.тскочпті. на модв-Ця, то одъ съ вами такъ же пеітуіппъ, какъ ни меші трак- товмь хотите. Бригадиръ. Этлігой уродъ! Отші иркмѣ.нплъ къ медвѣдю. Рилпѣ я пл вег" итожь? СЫНЪ. Ту г». іЯіть рпянѣ, Я ска- залъ ллмті то, что л думая): ѵоіій, топ сагасіёге. Да какое п|лво мнѣ- ніе ви ладо шшш> ндмпчюіииъ? Бригадиръ. Дуралей! и нюіоттъ, Т. (. Гадмс-иъ. Исторвію-шггер. ір. СЫНЪ. Скажите мвѣ, батюшка, К8 всѣ ли животныя, іеа апітаих, одм- КПІСОВЫ? Бригадиръ. Ито къ чему? Конеч- но всѣ, отъ человѣка до скота. Да что ва вздоръ ты мігЕ молоть лсочсішь? Сьмъ. ЛослушаПте: вжали воѣ жи- вотныя одшіаковы, то вѣдо. и я ногу тутъ же включитъ соба? Бригадиръ. Для чего лгѣгь? Я сіш- аоль тобь: отъ чштгіша до скота; питъ ддл чнго тебѣ но ішіНашіТЬ се- бя тутъ же? Сынъ, Очепа хорошо, А когда ще- покъ но ііЛшшгь реелмяиаать того пси, кто былъ отецъ, то дрджевъ ли я вамъ хойі милѣйшимъ россоктомъ? Бригадиръ. Что ты щенокъ, гамъ въ томъ пикто во оомвѣакетол; одна- ко я тебѣ, ІІвоо ь, какъ иріжяжний чыовгЬкъ, кляну га,, что ожелкты мопл ЫЦО ІІ]'КМ'ЬНШЬЬ КЪ Сибді-.І'., ТО СНУ.І. скоро съ рожи на '-елонѣка. походить но будешь. Я тебя научу, ип. то. г/щпцъ и заслуженнымъ чшюаѣвомъ говорить должно, йіиілп., что нѣть со мною шикні ЕНмлоП спОсырь выѣхалъ! ЯВЛЕНІЕ 1, Бригадирша. Что ва шумъ? Что ты, мой батюпіка, такъ пгЬватьсн на- лолшпь? Пе сдѣлмъ ли ты, Ншиіуш- на, какого ікшъ убытку? По потерДГЪ ли ш чего-нибудь? Бригадиръ. И о'іовъ много! Про- шика по мала. Бригадирша (аяяыааясь). Что іш. бѣла? Что такой? Бригадиръ. (>іга іихгадшлъ умъ ехалл опъ у пато былъ. Бригадирша (отДъшъя). Тьфу, ка- кая пропасть! Слава Богу! Я было обмв^ым, ПЕпуч-плиі'ь: думала, чти И впрямь по прзіяло ль чти нибудь 22
— 338 - Бригадиръ. А ртѣ уыъ-огь пп та»? Бригадирша Какъ пи’гто? Кто те- бѣ сгго скалывалъ, батюшші! Безъ ума житъ худо; та» ты наживешь безъ него? Бригадиръ. Безъ ішго? А безъ ве- то важидл пи вотъ этого урода. На гмарішадъ іи я габѣ: жоиа, не ба- луй |іебевкл: вдлипшмъ его въ полкъ', пусть сигъ, служа въ полку, ума на- бараетея, каіп. то л дѣлывалъ?а ти всегда изволила болтать: ахъ, батюш- ка, пѣтъ, мой батюшка! что ты съ младенцемъ дѣлать хочешь? пе умо- ри его, свѣтъ мой Вотъ, малъ моя! вотъ онъ идракспіуотъ. Вотъ за мк- яуту примѣнитъ моня къ юлбеліг. не изволишь ли и ты послушать? Сынъ (»ім»аеиіъ>. Оиеііее Ѳврбсзд! Бригадиръ. Вотъ говоря ты съ нимъ оождлуй, д онъ лишь Только Р тъ деретъ. Иванъ, по бѣси мепл! Ты, знаешь, что и раломъ ребра два у тебя выхвачу. 'Гы апюзшь, ваховъ я. Б Комедія Недоросль [1782]. ДѢЙСТВІЕ I. ЯВД8НІВ 1. Г-жа Дроеніакова, ЛГкшрофанъ. Кремѣе<гна. Г-жа Простакова (делшшрияія кафтанъ на М«тпрлі/лнл). Каф- таи ь в&сь нглпрчелъ, Ертмѣиваа, вве- дя сюда яошолиикл Тришку (??/(•»«»- дана омаво&иш'ъ). Онъ, норъ, вездѣ ого обузилъ.. .Мігтрофпоушкл, другъ мой, я чяв.' тебя айѵть до смерти. Полови сюда отца. (Митрофанъ <ил- яибшлъ). ЯВЛЕНІЕ 2. Р-ОМДі Пристакоеа, /^ре,ігѵ,еина, Тришка. Г-жа Простакова (Т^иник®). А ты. скотъ, подойди поближе. Не говорила ль я тнбѣ, воровская харя, чтобъ ты кафтанъ пустилъ шире? Дитя, по[>- вое, растетъ: другое, дим в безъ узкаго кпіртям.ч деликатнаго гл.: ;к<- Ніи. Скажи болванъ, чѣмъ ты опраи- даешься! Тришка, Да вѣдъ л, сударыня, учился самоучкой. Я тогда жо намъ докладывалъ: ну ,дн ияводьтѳ отда- нгыъ □ор'пюяу. Г-жа Простакова Такъ ртѣ не- обходимо вадобно бытъ портнымъ, чтобъ уміпъ сшить кафтанъ хоро- шенько? Экое скотское [ншсужденш. Тришка. Да оѣдь іюргдоО-го учил- ся, сударыня, а я пѣть. Г-жа Простакова. Ешр онъ жо и споритъ! Портной учнлгя у другой», другой у третьяго, дл первый-то кортиой у ного учился? Говори скотъ. Тришка. Да первый-то ппртноіі, можетъ быть, шилъ хуже и моего. Митрофанъ (вблгдаял). Знать ба- тюшку. Паволімъ екалать: гогчлсъ. Г-жа Простакова. Такъ води же вытапіл его, коли добромъ не дпао- оошьсл. Митрофанъ 1,а нотъ а батюшка. ЯВ.ІЕНІВ В. Тіь же м Лроеіпакогъ. Г-жа Простакова. Что, то» ты отъ меня прятаться ялнолпшъ? Вотъ, су- дарь, до чего л дожила еъ топимъ потвпретшагь! Какова сыну обновка къ длдкпу сгоаой? Каковъ кяфгішъ Тришка сшить ппполіьгь?
— 330 — Простановъ (отъ робости запи- наясь]. Мѣ... мѣшковатъ немного. Г-жа Простакова Самъ ты мЬш- Еопапі, умшыі голова. Простаковъ. Да и думахъ, матуш- ка, что тебѣ такъ клздптл. Г-жа Простакова- А ты самъ рад- вѣ ослѣпъ. Простаковъ. При -люяхт. глааогь мои ничего ко видятъ. Г-жа Простакова. Вотъ какимъ муишпъкомъ пягралядъ меня Госппдьі нв смыслить симъ рааобрать, чти ши- роко, ТГО Т9КО Простаковъ. Въ зтомъ я твбѣ, идтунош, в ві-рилъ и вЬрю. Г-жа Простакова. Такъ вѣрь же и тому, что л дплопамъ потикать п* намѣрена. Поди, сударь, и теперь же накажи... ЯВЛК1І1В 4. Тѣ лсг м Окоти нимъ. Сиотининъ. Кого? ва ЧТО? ВЪ ДСШ ылто сговора? Япрюшутобя.сес.трн- цп. дли такого приядннка отложитъ наказаніе до ваятраго; а шштра, коль шіволишь, л и санъ оіпгнп помогу. Не будь я Тарасъ Скотиіпшъ, если у чі-іія НВ всякая вина низіошип. У мина ьъ отои», сестрина, одинъ обы- чай съ тобою. Да что жъ ты такъ Ироглѣвидла»? Г-жа Простакова Да нотъ, бра- тецъ, на твои глади пошлюсь Митро- фацушка, подойди сюда, МѢшбшють ли оппъ каштанъ? Снотикмнъ. Нѣтъ. Простаковъ. Дк я и самъ уже ви- жу, ингушка, что инъ утокъ. Сиотининъ. Я п ткптто не няжу. Кафтанецъ, брать, вшатъ шфлдш- хоньло. Г-жа Простакова (7>шглкіъ). Вы- ли вопъ, скотъ. (І!^>М<ФЗДНЮ) Поди згъ. Еремѣевна, дай поеяетракдть ре- бенку. Вѣдь, л чаю, ском и учите- ля прядутъ. Еремѣевна. Оігь ужо н такъ, ма- гуішш, пять булочекъ скушать пизо- литъ. Г-жа Простакова 'Галъ тебѣ жаль шестой, беотілѴ Вотъ, шівое усорді--, ВЗІІОЛІ. ОКОТ’рѢТЪІ Еремѣевна. Да во орлзпе, матуш- ка. Я вѣдъ сказала ог? для Митро- фана же Тер чпъяннча: протоскотз.=лъ до самаго утра. Г-жа Простакова. Алъ, Маги Бо- жія; что съ тобою сдЬл.ідось, йіГГрСі- фапупгеа? Митрофанъ Такъ, катушка, нче- ра послѣ ужипа схватило. Сиотининъ. Да шьціо, братъ, по* удашлдъ ты плотно. Митрофанъ А л, дядюшка, коті и вовсе вѳ ужныалъ. Простаковъ. Помнится, другъ мой, ты что-то скушать наводилъ. Митрофанъ. Да чтоГ еплоннны ломтика три, да адовыхъ, пе помню пять, не помню шоетъ Еремѣевна Ночілі то и діло нс- ппгь проішлъ. Коду цѣлый ку иып- нѳцъ выкушать наводилъ. Митрофанъ И тезерт. какъ шахг.- шіи хожу. Ночь всю такай дрянь пъ глада лѣзла. Г-жа Простакова. Іілштл жъ дрянь, Митрофанушка? Митрофанъ Да—то ты, матушка, то батюшка. Г-жа Простакова Какъ же ото? Митрофанъ. Лишь стану васашпц то в нижу, будто ты, матушка, надо- лишь битъ батюшку, Простаковъ (въ ллорому). Ну, бѣда коя! сонъ въ рукуі 22*
— :?ю - Митрофанъ (рлжижась). Такъ млѣ и киль стало. Г-жя Простакова (съ досадою». Кого, Митрофанушка? Митрофанъ. Тебя, матушка* ты такъ устала, колоть батюшку. Г-жа Простакова. Обойми мела. Другъ мой серд^чшЛІ Вагъ силокъ— одно мое рѣшеніе» СНОТИНИИЪ. Пу, Митрофанушка, ты, я лижу, матутпкнігь сыпокъ, а пі' батюшкшгъ. Простаковъ. По праЯнсД мѣрѣ, л люблю его, імсъ шцлвжмгь родите- лю; то-то умное дитя, то-то равум- ное, шибаяликъ, іілтііПішкъі Иногда л отъ пого внѣ себя, и отъ радости елмъ истинно не вѣрю, тп> нпъ мой сайгъ. Скотннинъ. Только теперь забан- пикъ вапгь стоитъ что-то шимурись. Г-жа Простакова. Узгь не послалъ ли ня докторомъ въ городъ. Митрофанъ ІІі.гь, нѣтъ, матупз- гаь. Я ужъ луппн (-лыъ вывдоромю, 11 обѣгу-тки теперь па голубятню. такъ авось либо... Г-жа Простакова. Такъ мшеь ли- бо Господь милостивъ. Под», порѣз- вись, Митрофалупгкл, (ЛЛтро^анъ съ отладитъ). ЯВЛЕНІЕ Л-<*. Г-жа Простакова, Простаковъ? Окотининъ. СКОТМНИНЪ. Что асъ Я пе вижу моей невѣсты? Гдѣ ода? Ввечеру быть уже стопору: такъ по пора ли еП сказать, что нзадыогь ламужъ. Г-жа Простакова. Успѣемъ, бра- тепді. Исли яД вгго сладить прежде врмішл, то піід можетъ еще поду- мать, что мы ей докладываамся. Хотя по мужѣ, однако я ей евойвтвеяірщ»; а я люблю, чтобъ и чужіе меня слу- шали. Простаковъ. (С'лэтпммиму). Прав- ду сказать, мы поступали въ Софь- кипной какъ съ сутцню сироткой. Послѣ отпл осталась опа младенцамъ, Тому съ палгодл, к&тгь ея матушкѣ, а моей сватъхиокѣ, сдѣлати ударъ... Г-жа Простакова, (лошммо&лъ креститъ сердце). Съ шши сила кросгиплі Простаковъ. Отъ котораго она о па тоть глѣп. пошла. Дядюптпі ея, г. Стародумъ, п ѣхалъ въ Сибирь; а какъ нѣсколько уже лѣтъ ве было о помъ ня слуху пи вѣсти, ТО мы И считаемъ его покойникомъ. Мы, Вііхл, что она остммъ одяа, язлхи ее въ нашу деревеньку а ООДаир&вМЪ падь ея имѣніемъ, какъ надъ своимъ. Г-жа Простаноса. Что, что ты се- годня такъ разоврался, мой батюиош? Еще братецъ можогъ подумать, что мы для интересу ее къ сйбѣ шмілн. Простаковъ Чу шцсъ, матушка, ему ото подумать? Вш Софьюшкино педяплоімон згмѣніе пала, къ свГ/Ь при- діішгуть не можно. Снотининъ. А дшіжамой Іоал и пъЕпінігуто, л по челобитчикъ. Хло- потать л пе люблю, дай боюсь. Сколь- ко меня сосѣди ня обижали, сколько убытку ни дчлдли, я ПИ На ИЛІЮ не билъ челомъ: а всякій убытокъ, чѣмъ еа кимъ ходить, сдеру съ своилъ же кроетыигц—токъ и копцы въ воду. Простаковъ. Г" прлпуь, братанъ: деаь оволоток» товорігіѣ, что ты мл- стореки оброкъ собираешь. Г-жв Простакова. Хоть битышол поучилъ, братецъ батюшка: а мы пикахъ не умѣемъ. Съ тѣіъ поръ.
— 341 кліи. ме, что у кростьяіп. и было, мы отобрали; ничего ухъ додалъ не можемъ. Такая бЪдл! Снотннииъ. Ишиь, оеотршп. по- учу васъ, поучу, лпгпь жените меап па Софьюшкѣ. Г-жа Простакова. Неужели себѣ и' и дѣвчонка такъ поправилась? Снотикинъ Нѣтъ, мнѣ ігравитоп Бе Д'ІІВЧОВИД. Простановъ. Тыеь по сосѣдству ея д'.'рм'Вві’ЬКН? Снотинкнъ. И не днревеньки, ж то, 'по въ до]м?вопьшьхъ^то ея водит- ся, и дп чего моя амвртшш охота. Г-жа Простакова. До чего, бра- тецъ? СНОТИНИИЪ. Люблю свпиі'й, сест- рица: а у шить въ оевиоткЬ такія крупныя сіішіьн, тоо нѣтъ изъ иихь н<і пдной, котора. станъ па пядни ноги, во была бы выше каждаго ввъ мѵъ цѣлой головою. Простаковъ. Странное дѣло, бра- тецъ, шить родня вд родню яодедатъ пожегъ! МкгрофднушЕж нашъ внсь въ дндю—в оігь до свиней сіамала такой же охотникъ, какъ и ты. Кднъ был. еще трехъ лѣтъ, такъ бывало, ' вида свинку, оддрохштъ отъ радости. Скотнникъ. Это подлинно дакспли- плі Ну пустъ, братецъ, Мнтрофааъ любитъ сиаиоВ для того, что опъ моіі плеиявнніпі. Тута остъ какча-ивбуді. сходство; да отчего же я къ Снипь- кіп> такъ еіиыіо пристрастился? ПростакОВЪ- Н тутъ есть каков- ішбудь сходство Я такъ резсуяцлю. ЯВЛВПІВ П-Й. Гм. хже и Софья (Софья пошла,. 0,р.жа письмо *ъ рукть и илгпд імювлый видъ). Г-жа Прострмова. (Сс$ьтв).Что талъ весела, матушка? Чему обрадовалась? Софья. Я иилучила сейчасъ ра- хосгпюл извѣстіе. Дігдхипхл, каю- ромъ столь долю вы ипшо не іівнли, котораго а люблю и □о'ііггдю. какъ отца моего, м сихъ дняхъ въ Мос- кву пріѣхалъ.—Вотъ ішеьмо, которое и игъ песо теперь получили. Г жа Простакова (испу&ишшь, съ а.і«яио). ІідкъІ Стародумъ, таоВ дядюшка, живъ? И ты ишинншь вл- гііпать, что оиъ микросъі Вить на- рядный вымыселъ! Софья. Да одъ никогда и>? уми- ралъ» Г-жа Простакова. Не умиралъ' А ріиівѣ ему я уморстъ лельаы? Нѣть, сударыня, эти твни вслмыслы, чтобъ дядюшкою стлпмъ пасъ мстршцмъ, торбъ мы дали тебѣ вилю. Длдн інкл до человѣкъ ухний; енгъ, у вида меня въ чужихъ рукахъ. яіАдвгь ешхоб-ь меля выручить. Вотъ чнму па рада, сударыня; однако, пожалуй, не очепъ вееіілйсь; дядюшка тиий, кояешо, не воскресалъ. Скотинииъ СестраІ пу да кили ив умирилъ? Простаковъ Ивбавп Вохе, кпхл ілд® но умиралъ. Г-жа Простакова, (къ жрмгрі Какъ нв умиралт.? Что ты бабушку [іулмяпь? Ріингѣ ты не пив-апь. что ужъ нѣсіищло хііп. отъ меня его п въ памятцахъ вау покой поминали? Ноужто-гшш и 1-рІншіыя-пі мои мо- литвы пв доходили? (/ѵъ Півынцо-то мігіі пшшхуО (лечмш кырыалеліъ). Я объ іинишдъ бьюсь, ’гго оло какоѵ'Пибудь лмурвое. И доглдываіои», отъ кого. Это ось тиго офицера, которыЛ испилъ на тебѣ жошгпіся (*) і за котораго'ты саш а) Гялеііциіім-г. (0*с*1 Лн ГЫВсівТ дчі л сДвгсЬв а (.'ёртияот).
— 342 - идти ютіаа. Да которая босгіл безъ моего спросу отдаетъ тебѣ спкъма? Я доберусь. Вотъ дг» чего дожили: къ дѣдушкамъ письма пишутъ! Дѣ- вушки грамотѣ умѣютъ! Софья. Прочтите его сами, суда- рыші: пц увтмто, что ничего вонин- нТш быть нв МОЖНГЬ. Г-жа Проотанова. Прочтите ого сами! Нѣть, суди рыші 1 л, бдшпдари Вега, ве такъ восігитава. Я могу письма получать, а читать нхъ исо- гда волю другому. іКъмуагу). Читай. Простановъ. I долю смотря}. Му- дрено, Г-жа Простанова. Я тебя, мой батюшка, видно, воспитывали. какъ Красную ділану. Братецъ, прочти, потрудись. Сиотининъ. Я? Я отъ роіу ничего не читывалъ, сестрица! Бои. мовя кэбмилъ вгоП скуки. Софья 1Ьпволі.те мнѣ прочесть. Г-жа Проотанова. О, матушка, явію, ’гто ты мастерица, да лихъ не очепъ тебѣ вѣрю. Вотъ, л чаю. учи- тель Матры фану шкивъ скоро прядетъ: ему велю... Сиотининъ. А ужъ качали молодпл учпп. грамотѣ? Г-жа Проотанова, Атъ, батюшка, братпцъ! ужъ года четыре какъ учит- ся. Почато, грѣхъ сказать, чтобъ ми не старались воспитывать Митрофа- нушку: троимъ учители»-. денежки платимъ. Для грамоты ходитъ къ ннму дьячокъ отъ Пскрина—КутеІІ- КШЗЪ. АрЛХМВГВКѢ УЧИТЪ его, 6.ТІЮШ- ііа, одинъ ітктлввой сержантъ—Цы- фиркивъ. Оба іши нрихсдягъ сюда шгъ города. Вѣдь отъ ппсъ и городъ въ трехъ верстахъ. батиннда. По- Французски к веѣмч. наукамъ обуча- етъ вго нѣмецъ — Адомъ Адамычъ Вральманъ. Этому но триста рубли- ковъ па годъ; слэшемъ за стогъ съ собою; бѣлье вго пахли бабы моютъ; куда надобно—лошадь; за столомъ ставалъ пина; на иочт. сальная свѣча, и пприігь направляетъ нашъ же бо- товъ даромъ. Правду сказать. и мы имъ довольны, баікяпнн братецъ: опъ робенка не поволитъ. Віда, мой батюшка, пока Мнтро({кшушк& оЩо въ недоросляхъ, пота ого и пііиЬжтъ; а тамъ, лѣтъ черезъ десятокъ, калъ войдетъ, иіібыіи Боже, въ службу, всего натерпится. 1'ідкъ кому шшеіьѳ ва роду написано, братецъ! Изъ на- шей же фамиліи Простаковыхъ, смо- три-пш, на бояу дежа, летать себѣ въ чипы. Чѣмъ же плопте ихъ Ми- трофанушка? Баі да вотъ ішзалов-здъ кстати дорогой папп. постоялецъ. ЯВЛЕНІИ 7-е, Тѣ же « Иравдинъ. Г-жа Простакова. Братецъ, іг-уг-ь. мой., рокомнціую вамъ дорогого гостя иалпого, гоеппдияа Прандипа; а винъ, государь мой, рекомендую брата моего. Правдинъ. Гадуюсь, сдѣлавъ лыпе знакомство (а). Скотиниігь. Хорошо, пк'ударь мой; а какъ по фамиліи? Я ве дослишалъ. Правдивъ, Я паіыміЛісь Прандвоъ, чтобъ иы дослиш-ътіі. Сиотининъ, Какой уроженецъ, го- сударь мой? гдѣ деройнвьки? ПрнвдИКЪ. Я родплся въ Москвѣ, ежелп вамъ то анатъ надобно, а де- ренпк мои въ здѣшнемъ вамѣепіиЧкі- ствѣ, СИОТИНИНЪ. А смѣю елроглтъ. го- гударъмой, имени и птечмияі не виню: а). Голлацшіыъ Це зсін пкпппё или: 911І8 Ъінп аіэе іі'иѵоіг Іліі тоіге счіплліи- мангві.
- 343 —• іи дор<ѣѲ!іы.чігі. иьшихъ водятся ли СВИНКИ? Г-жа Простакова. Полно, братецъ, и слшп.пхъ-то лгшшиъ. Поговорпэи- кл лучше о нашемч. горѣ, іТГъ Пр<і<і- ітнмі/і. Вить, бвтиллкаі Вотъ ве- лѣлъ пом-і. паяхъ па елма руки дѣ- вицу. Опа шіполлп» шиутатъ грд- кпгки отъ дядюшекъ; нъ вой съ того соѣта дмдюшка шшіуіч», Сдѣлай милость, ыеіі баташжа, нюрудись, прстпі всѣмъ намъ вслухъ. Правдивъ. Извините мена, суда- рыни, и никогда ив 'інтажі писемъ безъ поополевіа тѣхъ, къ кому овн писаны. Софья. Я эасъ о томъ кроту. Ни мшш тѣмъ о'іын. одолжаю. Правдивъ. Если вы црккааызьетв I читаетъ). «Любезньл пломяіпійші! Дѣли моя «принудили мепи жигъ нѣсколько лѣтъ «нъ разлукѣ съ моими ближними, а «дальность лппгала меня удололіістоія «имѣть о пасъ идпііетія. Я теперь нъ «Москвѣ, ярожиіпі нѢокоаьяо лѣтъ «ВТ Сибири. Я могу служитъ прпміі- «рОЛЪ, ЧТО трудами И ЧОІѴТНОСТІЮ СО- < стояніе евои сдѣлать можно (а). Снмм «средс’Пк'ипт, съ помощію । частіл, на- «жиъ я десять тысячъ рублей Дохо- «ду».-. Снотинннъ и оба Простаковы. Де- сять тысячъ! Правдкнъ. (читаетъ). «Которымъ «тебя, моя лпх^еешія племлппіші, те- «бм дѣ.шв< плслѣдяицею*... Г-жа. Простакова- Тебя на- слѣдницею! Простаковъ. Софы, наслѣд- ницею! СКОТИНМНЪ. Ем шіедѣдннц^ЕѴІ - - а, 1 аллицвамъ іідіге ви ТогСипн), Г-жа. Простакова (Яросжъ обни- .шіяіп Со^ью). Пондрашшю, Сифыо- пікіъ, повіраііхяЕ, душа моні Я пнѣ себя съ радости! - Тонеръ то&Ь надо- бонъ еечінгь. Я, я лучшее невѣсты и Міщюфлщуіпкѣ пе желаю То-то дндюшкаі То-то отецъ ридіюй! Я и гама нг.е-такл .іумдлд, чти Богъ его хранитъ, что опъ еще лдраиствуѳгь. Скотининъ (»/ютлму4гь рір^), Ну. сестршші скорѣй же по рукамъ. Г-жа. Простакова (глидю Скоти- нину). ПоетоП, бритицъ. Спорна на- добно спросить ее, хочетъ лповалі г-обн шЯІти. СКОТИКИНЪ. Капъ! Что па иопрогъ? Неужто ты ой докладавап.сл стаиеші? Праадннъ. Поішоянв ли письмо до- читать? Сноткнинъ. А на что? Да хотъ плті. лѣтъ чіггаЯ, лучше дміятп ты- сячъ по дочігткешьгл. Г-жа. Простакова (къ Со^ш). Софьюшка, душа моя! пойдемъ, ко инѣ въ седлыио. Мпѣ прайиля нужда съ тобою поговорить. (Утела Скотннинъ. БаІ такъ л ппжу, что сегодня егонору-то прлдч. и біпъ ли. ДѢЙСТВІЕ II. ЯВЛЕНІЕ І-о. -Прааііимь, ЗГилонъ. Милонъ. Какъ л радъ, мой лк- боэный хругь. что нечаянно увидѣлся гъ тобою! Скажи, каіиімі. случаемъ.,. Правдинъ. Капъ другъ, открою тсбѣ причину моего здѣсь пребыва- ніи. Я онродіиіеи ь члономч. ігь иѣпн- іівігъ шшѣітпіпчвстЕгЬ. Имѣю попелѣ- ніе объѣхать адѣнпіЮ окру съ: а при- томъ ЕгпіСОб'Тіиншаго подвига сердіг.а моего по оетнліиі) вамѣчачт. тѣхъ здо- праішыхъ Шіь-ѣждъ, который, имѣя
— 344 — надъ людьми своими полттп адпеть. употребляютъ ее во мо безчеловѣчно. Гы я-іаніШі. '‘ріигг. мые.Т'ІІ шшзпго Ил- МѢСТИИКЛ. (Ъі КЯКі.1» рРНППГГІЮ ІКШО- і асгь оиъ страждущему челопѣчестау! Съ кпхіигъ усердіемъ иепмпявгь оиіі тѣмъ самымъ челонѣколюбпвын виды высшей лл&сші Мы то. шипомъ крлю глыи пі’гпитллп, что гдѣ віигЬі'.тпвіПі такомъ, кнюічпгь язобрая^пі. пзіЛ- егппкъ въ „Учрежденіи*. тлмт. благо- состояніе обитателей вѣрно и пд- доаягі (пі. я живу здѣсь ужо три дня. Надпелъ кпмѣпг.іп:а дурака бая- счетнаго, а жену презлую фурію, кого* рой адскій нравъ дѣгпртп» несчастье цѣлаго ихъ лома (6). Тк что задумался, мой другь? • •ішжи маѣ: долго ль ИДѢСЬ ОСТЛНС-ПГЫІЯ? Милонъ Чрезъ нѣсколько чадото. иду отсюда. Правдивъ. Что такъ скоро? Отдох* пп. МИЛОНЪ Не магу, Мнѣ пядѣло и солдата. постя безъ вамвдлепік... да спортъ того я самъ горю нрпѵрігЬ- лі-огъ быть въ Москвѣ. Праи динъ. Что причиною? Милонъ. Открою тебѣ тіиіпу сердца моего, любезный другъ. Я влюблоиъ л имѣю счастье бить любимъ. Больше п.і Въ «Учрежденіи ізя улгишиешя гу- бсрЕЙЬ, ИЗО г., сваашіо: Ніиаѣсіпит: не есть гудт.л, по «іберогаікзь іюадппап; у э&коееЕІп, х іздт.'іЛ на полілу і.ійцукі п гміуддііеяу. г.іигтуішиіп. утіизивяіахъ... Оіп. у и ііѵгі. и|-л>гЪішп> поятаго рода ало- уікітреЛміпіл, л иллпаче роскошь беамьр- вую п ріыоріпелглую, овуадышш. ігллл- иіество, мотовство, жестокость и гнило- стно». Какъ щидстаиятвад шіТОітппшп, 1І|аидіііпч т> ійіііпі'. комедіи, отбираегь пъ опі'л} имілп.і' Просгаксна «за беэ- ісловЪл’.л кппы его» (Прим. къ пзд. ред. Г1рем'..па). 6} ТаллицпзиъіГа.гв |« іііпіЬнцтК полу гида, какъ я пъ раядукѣ съ тою, которая мпѣ дрроя» всего на езѣтѣ, п что і.чи.о гіресітіѣі', вмчнго и» елы- длдъ И О НОЙ ЛО ВСЕ вго вренв. Часто, приписывай* молчаніе ел хо- дадаемпи, юрзалсл л горомыг, по вдругъ «плуталъ иннѣстіп, которой меня поразило. Пишутъ но маѣ, что, по еэгорпг ея матери, какдя-то тпль- ния родпл улема ее въ стоя хорея- пи. Я но аііахі: іш кто, ш нуля. М охотъ быть, оіга теперь нъ рукахъ кминъ-ігвбудь корыстолюбцевъ, ко- торые, подытуяоь СИрОТСТІИгНЬ ея, со- іержатт. (' нъ тиранствѣ, Отъ лдаоІІ мысли л мгГі еебл! Правдннъ. Подобное бвячелояѣЧіе вижу п гь здѣшнемъ домѣ. Ласка- юсь одндш нодс'Жпть скоро грпнины злобѣ жены и глупости мужа- Я увѣ- домилъ } х»! обо всемъ вашего началь- ника п пе соинѣяакіеь, что унять ихъ возьмутся мѣры. Милонъ. С'ші'тлпнъ ты, мой;труго., будучи въ состошііи обаегчан, судьбу несчастныхъ. Пе іпглю, что мнѣ дѣ- лать въ горестномъ моемт. положеніи! Правдинъ. Пишемъ мнѣ едросші» объ ея имени. Милонъ, ідъ еюяморй'Ь). А! потъ опа тлмл ЯВЛЕНІИ 2-е. Тл жі и Софья. Софья- Милоіп»! тебя ли я вижу? Праадииъ. Какое счастіе! Милонъ. Нотъ та. котогкія швд$- огъ моимъ сордш'мъ. Любезная Со* фЬЯ, екали мнѣ, кашъ слѣпимъ здѣсь похожу тебя. Софья. Сколько горесмі терпѣла л го дня Пімдаі рпалукпі Ндапонѣст- ПЫ6 МОИ СВОЙС7В0ПНІШК... Праѳдинъ. МчП другъ! пе спра- шивай о томъ, что столько ей при-
— :і45 — скорбно... Ты упимшь отъ киилг какія грубости... Милонъ. НрдостоЯілоз .тюдп? Софья. Сегодня одалкомъ ВЪ ІЮр- віій ршпі ядѣпгпяя хозяйка ііермгѣ- ПНЛП. со МПОЮ <люЯ поступокъ. Умы- пгл, что дддлмшаі мой діілаепі меня Ваі'.ГѣДНПЦіЖі, вдругъ изъ грубой II брпгпвгой дѣлала і-ь ласкоііою до ся- мой кЗДшбти, н л по всѣмъ ея оби- някамъ лижу, что прочить мнвл въ пшѣоги своему сыну. ЯВЛЕНІЕ б. 74 акѵ и оба Нростакпви. Г-жа Проотанова (,«ужу, иіТучггі. Тутъ ішравн;ап> нечего. Вва. вѣкъ, сударь, ходишь, рпляѣся утла. Простаковъ, Да опъ самъ съПріін- ДНПЫМіі изъ главъ у меня слабъ да провалъ, Я чѣмъ виноватъ? Г та Простакова (къ АГылону). Л, маГі батюшка, господинъ. офицеръ! Я висъ топоръ искала по всюП Дерев- нѣ: мужа ігь ногъ сбила. чтобъ ігри- к р сти ламъ, бшггппкя, тгт. и йптег- благо- дареоіо за добрую коміілду. МйЛОНЪ. На что. сударыня? Г-жа Проотанова. Капъ въ чг:.. мой батюшка? Создати такіе добрые. До голъ поръ водог.кл пикто не тро- нулъ. Ве прпгпѣллЛеЯ- ной бютиш- «а, что уродъ мой юсъ прмгЬиаяъ. <Ічч. роду никаго угостить по смыс- лить. У яп. такъ рохлею (я) родился, мой батюшка. Милонъ. Я яитлп по пошло, оу- дартил. Г-жа Проотанова. На пгтп. мой батюшка, находитъ такой, во здѣш- нему голамъ, столбнякъ. Иногда, вы- п) Рохля—талый, яішивыЯ, впиоворэт- лиаый чаллвѣиъ. ізуча глаза, стоитъ Литый часъ, какъ кпопалый. Ужъ чего-то я Съ нимъ іш дѣлали; чего іол>ко отъ у меня пи вытерпѣлъ! Ничѣмъ во проймешь. Ежели столбнякъ н ««пройдетъ, то наместь, ной батюшка, такую дпчт., что у Нога просишь опять спмйшікА. ЛравдИіПі. По крайней мѣрѣ, су- дарыня, вы не можете яможттьел па лдой его правь. Онъ СМИрвИЪ... Г-жа Простакова. Какъ теадшоіп., ыой батюшка; пггого-то у плсъ въ домѣ все и пвбал'.плпп. Вѣдь у ве- то нѣть того смыслу, чтобъ въ до- мѣ была стрппхіть, чтобъ паклзаті- путемъ ІШППВЛТЛ.Г0 Ксе сама упра- нллюго, батюшка,. Оь утръ до вете- ра, клгп. ра. лшлгь понішіепа, рукъ не поклдцыпаю: то бранинъ, то де- русь; тѣмъ п домъ держится, мой батюшка! Правдинъ (въ опорочу)- Скоро будетч. СНГ. держаться пнымъ обрл- ІЮНЯ». Митрофанъ. И согодпя «митупжа ВМ утро изволила прзполітлл съ ХО- ЛОШСМЦ. Г-жа Простакова (къ Со^ьиі. Уби- ралъ покоп для -піоего лобссшаги дашш. Умираю, хочу оплѣть нгого почтеннаго старичка. Я объ явмъ шіого шігллпялаіп.. И владѣй его говорясь тоаько, ЧТО ОГП. пвмножеч- ко угрюмъ, а такой до врермумпиВ; .ы коля де ужъ кого и полюбитъ, пиръ прямо полюбить. Правдинъ. А вогп опъ не вллю- <’.игь, тотъ дурвой человѣкъ. (Софьѣ* Я и самъ пмііаі честь зоагь вашего дядюшку. А сверхъ того отъ мло- гихъ слышалъ объ йенъ то, что все- лило пъ душу маю встпяпое къ ис- ку почтеніе. Что нмыкялпгь нъ немъ угрюмоіпію, грубостью, то сстъ одно
- 34« — дІЯетЫй нго прямодушіи. Огь роду вникъ его н<.< говорилъ йа, когда душа его чувствовала тнывъ. Софія. Зато и ечавтьв <аюо дод- яепъ оиъ былъ доставитъ трудами. Г-жа Простакова. Милость Вояйя ггь валъ, что удались. Пнчого гаігь пе а»лад>, какъ отеческой его мпдо- етм къ Митрофанушкѣ. Софьюшка, душа моя! ве нииолшиь лп поомотрЬтъ лт'.іюшкаиой комнаты? (Софю отхо- дитъ). Г-жа Простакова (Простакову). Ошт. шизгЬвіигл, мой батюшка. Да. кнвиль, сударь, проводить со. Ноги- то но отнялись. Простановъ (ождговл ). Но отня- лись, да подкосились. Г-жа Простакова (къ ймиілмгъ). Одна мая елбота, одна ішя отрада— МитрофяпушЕл. Мой вѣкъ проходить. Его готинлю вь ЛЮДИ. (ЗОясъ ПОЛ- вляютпсл Кутейкинъ съ члсосло- 0Гьнъ, а Ды ^яркимъ съ аепиНной Яоекой и .'рифг.хемъ. Оба ани зна- ками спрашиваютъ Еремѣевну, входить ли. Они ихъ лигнитъ, а Митрофанъ отмахиваетъ). Г-жа Простакова (не пиДя «хъ. продо.'ьчсастъі. Лаоса-либо Господь милостивъ, и счастье ни роду ему нлписапо. Правдинъ. Оглянитесь, сударыня, что ва нами дѣлается. Г-жа Простакова. А! $>го, блтш- шка, Митрофану шкзяы укипая: Си- дорычъ К-тѳйіипгъ... Еремѣевна. II Пафвучыта Цы- фириинъ. Митрофанъ (еъ сторону). По- . грѣлъ (аі иъ побери и съ Еремѣевной. а) Пострѣлъ—1) рана отъ пули, ивъ стришаго оружія; 2) ударъ, аплоплвк- еіл; В) ноамЬда. полиса, шалунъ, горла- гсвгъ (Словарь Дд.гяі. Здѣсь слово .оо- етрЫп." уиотрвійіена во вторамъ ашпнви. КутвйНКНЪ. Лиму владыкѣ миръ и многая лѣта гь чзды н домочадцы. Цыфиркинъ. Желаемъ жипонубл; - горадію пдршзотвовлть ото ліпт», да двадцать, да еіце лятнадцать, не- считіы годы, МИЛОНЪ. Ба! ото лаптъ брагъ, елу- живыОІ Откуда ввыыі, другъ мой? Цыфиряинъ Былъ гдріпізошіыіі. вяліе благородіе! Л тплігТ. попп-лъ въ чистую. Милонъ- Чѣмъ же ты піггаеіпься? Цыфирминъ. Да коь-піпгп, выпи благородіе I Мглу талику арихметикѣ маракую, талгь пптлюп. въ городѣ кили лршшшыхъ служигелеИ у счет- ныхъ дѣлъ. Пн всякому открылъ Гг<- і-лодъ пауку: гакъ кто самъ по смы- лягъ, меня яиншіойть то счоиш,і> повѣрить, то итоги поднести. Тѣмъ ц піп'іиось: щміадно хміъ не лк/ллю. На досугѣ ребятъ обушію. Вотъ я у ихъ б.Ш'орид1я съ вдрвоиъ третій годъ подъ ломовыми (б) бьемся, дд что-то плохо клеится: ну, и то пра- вда, человѣкъ на челодька но при- ходить. Г-жа Простакова. Чю, что ты ото, Пафігуіыі'гъ,врешь?Я не вслушалась. Цыфирнннъ. Такъ. Я его бдаго- родро докладывалъ, что въ шюги шоі въ десять лѣтъ П6 ВДОЛІ'КГПЬ ТОГО, что другой яокктъ на оодотй. Правдинъ і>.ъ Куни-икину). А ты, господинъ Кутей іашъ, пе илъ уче- ныхъ ли? Нутпйкинъ. Иоъ ученыхъ, наше благородіе! Сншш&рііг адѣншіл епар- хіи. Ходилъ до Риторики, да Боту ппнолпшіу, наладъ иоротвлел, Пода- вать въ кпиеясторІю чрлобітъе г въ которомъ прописалъ: „Такой-то де 6) Надъ ідіімішымк, ѵ.м>. ипді, хробдми. (Прпч. ш азд. педъ род Вфргііом).
— 317 - семинаристъ, ипъ ці’рполпичыііъ дѣ- тей, убоясн бездны премудрости, про- ситъ огь ноя объ уіюхыниііи“. Нв что и милостивая резолюція вскорѣ оосвослѣдовала, съ опгЬ-пюю: „Та- кего-тп до семинариста. огз> всякаго ученія уводить: гишано бе есть—ве мечиіи бисера предъ евшіілми, да яе попрутъ его ногами1*. Г-жа Простакова. Да гдѣ нашъ Адамъ Адкмычъ? Еремѣевна Я и къ пому било тглспуллсъ, да насиду унесла ндам: дымъ столбомъ, мші Мі';ушіі&1 Заду- шилъ, проіиятаП, табачішшмъ. Та- кой ГрѢхОІЮДІШІГЪ. НутеЙнннъ. Пустое, ЕрсмЬоенаІ Н'І^ті. Грііха ЛЪ куреніи табака. Праединъ іеы-г-іороі (у), КутеЯкинъ еще п умйкчлегьі Кутѳйминъ. Во многихъ книгахъ разрѣшается: во Псалтирѣ. именно папѳчатппо: „И злакъ и?, службу че- ловѣкомъ. ПравдИНЪ. Ну, а еще гдѣ? Кутейникъ. И въ другой Пяіхтмрѣ вапвчштішо то же. У иашеге ирото- попн маленькая, въ осьмушку, и въ той то жо. Правдннъ Яросишкоюй), Я нв хочу мѣшать упражненіямъ сы- на нашею: слуга покорный. Милонъ Пи а сударывм. Г-жа Проотанова Куда жэ бы, государи моа?.,. Правдннъ Я поводу ого въ мню г. ышну. Друаья, дішзо не ыіивпшеь, о млатомъ говоритъ І’МѣіІТЬ. Г-жа Простакова А кушать гдѣ и-іиаліод: съ иами иди мь саееіі ком- натѣ? У павъ на столомъ толі.но что своя семьи съ Софьюшкой... МИЛОНЪ. Съ вами, съ вами, суда- ри ЕЯ. Правдннъ. Мы оба ату честь имѣть будемъ. ДѢЙСТВІЕ Ш. ЯВЛЕНІЕ 1. Оша/юф/.мъ и П/имдинъ. Правдннъ. Л пткь только изъ-на сто- ла встали, и я подошедъ къ окну, увидѣлъ пашу пириту, то, по ока- валъ КИКОму. выбѣжалъ къ вамъ віа встрѣчу, обнять васъ отъ всего серд- ца. Мой къ ламъ дуілшшоо почтеніе... Стародумъ. Оно мнѣ драгоцѣнно. Поііѣрь мнѣ. Праѳдинъ. Ваіші по мігѣ дружба ѵГ.иъ лестнѣе, что вы не можете имѣть се къ другимъ, громѣ такихъ... Стародумъ. ІЬховъ ты. Я ГОиѵрю безъ чиповъ. Начнвдпгтся чины—пе- рестаетъ искрешн-стъ. ПраВДМНЪ. Ваша обхожденіе... Стародумъ. Ему многіе смѣются. Я иго анаю. Пить тінгь. Отецъ мой поепптыъ мена по тогдашнему, а я не пашезъ п вуяипд себя перг-воепи- гывать. Служилъ ।іпъ Пі^гру Велико- му. Тогда одинъ чежніѣжь называл- ся та. л по вы; тогда не впади еще плража іъ дщвй огахыю, чтобъ всх- коЯ считать себя аа многихъ. Зато иначе мпопе не отбитъ одного. Отедъ мпСІ у двора Петра Ведикаго... Правдннъ. А и мышйлъ, что опъ ВЪ БООШІОЙ службѣ... Стародумъ. Въ тогдашнемъ вѣкѣ придворные были воины, дд дошш ве были придворные. Восілгт.ыгіе да- но мнѣ было отцомъ Мнимъ по тому вТіку [глплуппее. Въ тн время къ иаучепію мало било способоіпі, да и не умѣли «це чужимъ умомъ наби- вать пустую голову.
- 34Ь — Правдамъ. Тоі ддіппее воспѵпыік ДЬЙіУ111НТ>.'ДЫКі' состояло въ кЬвколъ- кигь правилахъ... Стародумъ- Въ одамъ Отецъ мой иапр&оишио запѣ твердила, одно и то же: Имѣй сердце, имѣй ду- шу—и будешь человѣкъ во оелкоо время, На все прочее модд: на умы мода, в& вніілія мода, кшп. на пря- жка, на пуговицы. Правдамъ. Ни говорите исгютт, Прямое достоііПитпо иъ Человѣкѣ есть душа. Стародумъ. Безъ нея иросл-іпцінь Егіійпииз умница—жалкая тварь. (Съ чрвешвлкъ). Невѣжда бенъ души— звѣрь, Самый мелкій подвигъ мю- хитъ его во всякое престувл-ліій. Между чѣмъ, тгб онъ дѣлаетъ, и тѣмъ, дли чего онъ дѣлаетъ, пика- сихъ вѣегѵпгь у него вѣть. Огь та- кихъ-то животныхъ пришелъ япсап- бодцть... Прявдиігь. Вяшт п.темлнппцу. Я ото зпллі. Она здѣсь. Пойламъ... Стародумъ. 11<м!той. Сердце ысю клпптъ еще негодованіемъ на по- доствйиыП поступокъ ііл'ііішпііъ тоая- ввъ. Побудемъ адѣсь нѣсколько ми- нуть. У моля правило: къ первомъ ДОЕЖОИкі ничего пе начинать. Правдамъ. Рѣдкіе прашио вито наблюдаю. умѣютъ. Стародумъ. Опыты хнзпи ноеЛ май къ тему пріучили. ЯВЛЕНІЕ 3-е. Тѣ .же, г-жа Простакова, Око- «іишіп и Ми.іонъ. (ЛІылонъ рциніамаетъ э-дау Про- стакову со Скотиншіым'й. Г-жа Простакова- НустиІ птегп, батюшкаі даД ноіі до рожи, до рожи... Милонъ. Не пушу, сударшіл. Не прогнѣвайся! Скотинамъ, (въ звтм.іьчиюсілн, і/нраиллл парикъ! Откажись, ос- іТ]ха! Дпйдетч. дѣло до ломки: потку, такъ яатрещишъ. МИЛОНЪ, (г-.ъі'гв Простаковой'! II вы вабнли, что опъ вамт. брагъ! Г-жа Простакова Алъ, батюшки, сердце взяло! дай додраться! Милокъ. (Окотлинмнуі Развѣ опа. внмъ не сестра? Скотаеккъ. Что грѣха таить, од- ного помогу, да нишъ какъ развиз- жалась. Стародумъ, (ім лмгтм свдэтянУ» отъ смплаг въ Прачдині/1. Я боялся разсердиться, теперь смѣхъ мили беретъ. Г-жа Простакова Коннго? Надъ ігЬміг-то? Это что аа выѣзжій? Стародумъ Ян прогнѣвайся, су- дарыни: м ггь роду ничего смѣпягѣ.е по впдыплл,. Снотининъ. (йрясось .?« НЙН0І. Кому смѣхъ, а миѣ и і оленѣів ігѣгь. Милонъ’ Да не ушибла ль ока КШ’.Ъ? Снотининъ. Передъ-отъ яасхоняль обѣими, так*ь к цѣпіилеь въ вашеилу... Правдинъ. И больно?.,. Снотининъ. Загривокъ шпшого про- поапла. (Въ слѣдующую рѣчь р-жѵ Про- стакоаой < еказыааопъ взо~ рами Мымну, что пе/жоъ нтміъ СЫп;юс)уд(ъ. АЬмонъ « локм- лмитъ). Г-жа Простакова. Пропоямза?.. Нѣтъ, братецъ, ты долженъ обрилъ иымѣшпъ гос-подппа офігцера а кабы не шпі, то біі ты отъ мсш ііо аасло- пился. За сына вступлюсь: пн пгущу отцу родному. {Стародуму). Это.
— ;і4у — сударь, ничего н ие смѣшно. Пе прогнѣвайся. У меня материно сердце. Слыхяшэ ли. чтобъ сука щенятъ своихъ щдішжла? Изволить пожало- вать невѣдомо къ кому, невѣдомо кто. Стародумъ, (уклэыяал на Со- фью). Пріѣхалъ къ иий ея дядя. Стародумъ, Г-жа Простакова (обройь^ъ и ітпрусл). Ііакъ! ото ты! ты, батюш- ка! Гостъ шипъ безцѣнный! Лхъ, л дура бг-ясч^тнья! Да такъ ли бы иж- юбпо было ьетрѣтить отца родного, иа котораго вся надежда. который у гяияь одинъ, шшъ порохъ въ гла- сѣ. Батюшка, проста мі-пя: я дура. Образумиться по могу. Гдѣ мужъ? Гдѣ вынь? Какъ пъ пусто!) домъ пріѣхалъ! Наказаніе Божіе! Всѣ обо- вумѣли. ДІпікаІ дѣвка) ИодошкаІ дѣв- ка! Снотининъ (въ сто/А9ну) Тотъ-то! ОПЪ-ТОІ длдюшхл-тоі ЯВЛЕНІЕ 4. Тѣ дяѵ и Еремѣевна. Еремѣевна Чего ишюлшш.7 Г-жа Простакова. Л ты удавѣ дѣв- ка? собачья ты дочь! Развѣ у меня пъ домѣ, кромѣ твоей евверней ха- ри, и слутішокъ нѣтьI Палашка гдѣ? Еремѣевна Захворала, матушка; лежитъ съ утра. Г-жа Простаковѣ. Лежитъ! Лхъ, <ша бестія! Дожитъ! Какъ будто бха- городаал! Еремѣевна Такой каръ ровняхъ, матушка; бетъ умолку бреднъ... Г жа Простакова. Бредить, бестія! Какъ будто гідагорадал! Зови ке- ты мужа, сына. Скажи имъ, что но милости Божіей дождались мы дя- дюшку любешіоП пылей Софьюшки. Ну, бѣіп, цереса.ииіа.іІсл1 Стародумъ. Къ чому такъ суе- титься, сударыня, когда но милости Вожінй я намъ вовсе ве звяшемъ. Г-жа Простакова. Ночаяшіый тіюЗ пріѣздъ, б.'.лпшшь. умъ у меня отияхъ; да дай хотя обнять <-обя хорошвшло, благодѣтель вашъ. ЛВ.1ЕИ1В 6. 5Г.т. же, Простаковъ, Митр'./фанъ « Еремѣевна. (Въ слѣдующую рѣчь Стародума Простаковъ съ сыномъ, вышедшіе цігъ ергйкей бирм, стами* позади Стародума. Стсцготовъ си об- нять, какъ скоро Ѳоіідтпі, очередь^ а сынъ подойти къ рукѣ. Ере- мѣына ваяла мѣсто (а) къ ітпо- рпнп и, сложа руки, стала какъ вкопантягл, шпяля глаза на Ста- родума, въ риДскилгъ ногЫотра- стхелсъ). Стародумъ (вДммлаья шагятпно ’-іЯсу Простакову). Милость со- іцИімъ лкшшея, судприіиг, безъ пел мОТь бы я письма лі.чъи ибойтиси. (Нырватиись изъ рукъ ая, обер- шыеается па другую сторону, ед» Скотіжимъ, стоящій уже съ рас- простертыми руками, тотчасгъ его схватываемъ). Стародумъ. Это къ пому М І1О- пмел? Снотининъ. Это я, сестринъ брать. Стародумъ (іінядл епр: двухъ, съ нетерпѣніемъ). А ото кто еще? Простаковъ іоия«.па.ч(. Я зпеяппъ мтзеъ. Митрофанъ (ловл ру- су). Л л матушкинъ оы- В.цлКтм. пекъ. а| Гдллящшмъ ірппіДн р!ас«ѣ
- 350 - Милонъ (ІТрявдику). Тімгерь л не представлюсь. Правдннъ (3/нлон.ѵ). Япайдуслу- ідй представить тебл послѣ. Стародумъ (но Ѳаедл руки Ми тро^ану). Этотъ ланитъ пѢлоенп. рулу: ведро, что готонятъ нъ него большую душу. Г-жа Простакова. Говори, Мнгро- флпушка: «апъ де, сухарь, мнѣ не цѣлованъ ііюеЛ ручки? ты моЙ вто- рой отнцъ, Митрофанъ, Капъ пе цѣловать, дя;шмпкіі, таоей ручки: ты мой отецъ,.. (Къ матери) Который Сини.? Г-жа Проотанова, Второй, Митрофанъ. Вюрой? Второй отецъ, дядюшка. Стародумъ. Я, сударь, тебѣ пи отецъ, ни дядпшкл. Г-жа Проотанова. Багюппга, вѣдь ребенокъ, можетъ бытъ, с&оо счастье прорекаетъ: авось - хобо щюдобить Ботъ быть ему о впрямь твоимъ пде- мяшшчкомъ. Сиотининъ. Права! А я чѣмъ не алемшшихъ? Ай, сестра! Г-жа Проотанова. Я, братецъ, съ тобою лаяться не стану. (Къ СѴ?ш- узофулф), Отъ роду, батюшка, па съ піімъ не брлпѵналдсь. У мічтя такой правъ: хоть разругай, вѣкъ слова во схожу. Пусть не, еебѣ ва умѣ, Богъ тому валлюгитъ, КТО меня бѣдную «бедастъ. Стародумъ. Я его примѣтилъ, к.'ілгь скоро ты, сударыня, поъ дво- рей показалась. Праи динъ. Л я уже три дня ели- дѣтелемъ р.я добропрапіл. Стародумъ. Этой ндбапы я такт долго имѣть ПО могу. Софъюшкь, другъ МОЙ, иаііТрй ».І поутру ѣду СЪ тобою въ Москву. Г-жа Простакова. Ахъ, батюшка, за что такой тлѣвъ? Простаковъ. За ’ГОэ немилость? Г-жа Простакова. Какъ? Немъ разсталт.сл оъ Софьюшкой, съ сер- дечнымъ вашимъ другомъ! Я съ иля о Я тоски хлѣба отстану, Простаковъ А л ужо туть сгибъ ДД Припалъ. Стародумъ. О! Когда «яви такъ ее любите, то долженъ и влеь обрь- дрвалъі я везу ее въ Москву ды того, чтобъ сдѣлалъ ея счастье (а). Мнѣ прадстыивнъ нъ женній ея нѣ- кто меледой человѣкъ большихъ до- стошгстеъ; вя яегп ее и ныдлмъ. Г-жа Простакова. Ахъ! умо- г I Милонъ. Что іі слышу! (С-офья кажется щ>р(ѵусен- ною). Сиотининъ. Етть-те рлзт.! Щростахогь еспмскулъ ру- ками). Митрофанъ. Вгуп. тебѣ пн! печалью кивнула головою. Праві^икъ покштвалтъ видъ огорченнаго удивленія). Стярпдуііъ.(пр-гбкя.т.ч осікгъ смя- теніе). Чтожгпкпа’пггъ?І.Л’п Со^мьі. Софьюшка, Другъ ной, к гы мнѣ ка- жешься въ смущеніи? Пі-ужель кое тамѣрнііе. тебя огорчили? Я елегуііаю мѣсто игла тпоего. Повѣрь мнѣ, что я ияак; впі щ.двд. Они меЛдутч. да- лѣе какъ птвріиидтъ несчастную сион- ноеть дочери: а выборъ достойнаго человѣка яалнеягъ соаершннно оп. ея сердца. І .уді, спокойна, другъ мой; пюй мужъ, тоба ДОСТОЙНЫЙ, кто бъ оігь пи былъ, будетъ жіейть во мнѣ пі Галлядивмъ і^ьог Гдігё зьн Ьоаѣеііг).
— 351 — ігетшшлм друга. Поди, за кого хо- чешь (Вето лрикиллютъ веселый видъ). Софья. Дядюпггл, пе гомігѣвяйтічз. въ моемъ повшкніеяім. Милонъ, (къ сторону). ПочтннпиП человѣкъ I Г-жи Простакова. (<?• яесітльмп лигамъ). Нотъ отель I Вотъ послу- шать! Поди, вп. исто хочешь. лишь бы человѣкъ ея стоилъ. Такъ, мой п.ътютня, такъ. Тутъ липъ только жсинхові. пропускать по иадсбпо. Коль есть въ глазахъ дворянинъ, махыіі молодой.., Снотининъ. ИВЪ ребягь данію ужъ вышелъ... Г-жа Простакова. У косо доста- точекъ хотъ и небольшой... Снотининъ. Да свиной заводъ но о лохъ... Г-жа Простакова. Такъ илъ’ добрый часъ, въ архангельской. = Снотининъ Такъ веселымъ § циркомъ, до и па свадебку. сз Стародумъ. Совѣты палія беппрп- гтрпстпы. Я ото вожу. Снотининъ, То ль і-піе унядпшь, пакъ опсвпаешь меля покороче. Вшпь ѵы—здѣсь оодакво.Черожь часъ мѣста краду къ Тебѣ одинъ, тутъ дѣло я сла- домъ. Скажу іір похвалясь; каповъ л, право, такихъ надо (отзойнтпъ). Стародумъ. Это всего вѣрлятпѣ*. Г-жа Простакова- Ты, батюшка, пе дяіш, что братецъ мой родной... Стародумъ. Родней?... Г-жа Простанояа. Такъ, батюшка: вѣдъ и я ко отцѣ Гкггпптппыхъ. По- койникъ батюшка жалился ни покой- ницѣ матушкѣ: она была по пропяа- ігію Ирпилодоныхъ. Насъ дѣтей было у гопъ иосиаіадддп. чмовіікъ; до кромѣ м-.дд съ братоимъ, всѣ, ІЮ власти ГосподпеЯ, примерли: ппыіъ изъ бани мореныхъ вытімцмлн; трое, похлебалъ молочка изъ мѣднаго жют- лпшц скончались, двое о Снятой не- дѣлѣ еъ колокольни скалились; а до- стальные, сами пе стояли, СатюшкаІ Стародумъ Вижу, каковы были и І-лдіггеля паши. Г-жа Простакова Стдрпппыѳ лю- да, мой отедъ I Ни иыкЬишіД былъ вѣкъ. Пост, плчеіму по учили. Вывали добры люди приступятъ къ батюшкѣ, ублажаютъ, ублажаютъ, чтобъ хоть братца отдать въ школу,—кгтатп ли? Покойникъ -свѣтъ и руками а потами, царство ему кобеснові Бывало иьв.- лнтч. вакрнчать: прокляну ребенка, который что-нибудь перейметъ у бу- сурмановъ, и не будь тотъ Скетинштъ, кто чему-нибудь учиться вахочоть. Правдивъ. Ві; одшшоеъ своего сыпка кое-чему обучаете? Г-жа Простакова. Да нынѣ вѣіп. другой, батюшкаI (Яъ < 'тародуму}. Послѣдпип. крохъ ;де жалѣемъ, лшпъ бы сына ясему выучить. Вѣдь нотъ ужъ ему, батюшка, спѳетаадцать лѣтъ яспалиитыі около внмплго Николы. Жвоихь іотті кому, а шлтшш учи- тели ходятъ, часа не теряюш.; к теішрь двое въ сѣі'яп- дожидаются. бД/иснулд І^кмѣезнѣ, чтобъ ыхъ мозоамь). А т. Москвѣ припялп пво- вемца на шт. лѣтъ, и чтобъ другіе пе сивпилп. кокграіггь въ полиціи яаввндя. Подрядился учіпъ, чему мы хгтгмъ, а по налъ—учи, чему самъ умѣешь. Мы весь родпте.питоЛ долгъ псоолпнлиі Нѣмка енаняли и деш.пі по третіотъ пдлчредъ ему платомъ. Ліе.т.чдл бъ я душовпо, чтобъ гы елмъ, батюшка, полюбовазся па Митрофа- нушку и посмотрѣлъ бы, что оиъ выучилъ.
— 352 — Стародумъ. Я худой тому судья, судлрыпл. Г-жа Простакова. Ь'</ѵн>й- кина и Цифиркини). Вотъ и учи- тели! Мигрофипуппш ной ни днемъ >ш ничьи покои ве пм'Мтъ. Сяо*1 дитя хвалить трудно, а куда ии бее- счастнл будетъ то, которую рршм. • дотъ Багъ быть сто женой. явленіи 7. Г-жж Прзотдхрпп. Митрсфаіп.. КутоЙкитп. Ппфк]миіігъ. Г-жа Простакова. Пш сигъ отди хаетъ, друіт> мой, ты хитъ для виду поучись, чтобъ дошло до углей его, какъ ты трудишься, Мигрофаиушка. Митрофанъ. Ну, о тамъ что? Г-жа Простакова. А тагъ и же яишъоя. Митрофанъ. Слушай, міітуігпнь, л тобл потѣшу, поучусь; только чтобъ зто былъ послѣдній разъ и чтобъ сегодня жъ бытъ сговору. Г-жа Простакова. Придете часъ воли Божіей. Митрофанъ. Чадъ моей воли прк шелъ, во хочу учиться, ючу же- ниться. Ты жч. меля вэмалидя, пе- няй нд сы5я. Вотъ и сѣлъ. Цифир- кинъ очинигасгаа грыреді.). Г жа Простакова. А л тутъ же присяду. ЕииійЛЕКъ повяжу для тобя, другъ моіі: Софьюшкины де- пвжки было бъ куда класть. Митрофанъ. 11 у, \хнз11 доску, гарпизоііпая крыса! Задавай. что писать. Цифиркинъ. Ваше благородіи м- всегда безъ дѣла лаятьел изво- лите. Г-жа Простакова ('работая/ Ахъ. Господи Боже мой 1 У жъ ребенокъ пн смѣй я пэбр,тлитъ ПафнутыічаІ Уж*ъ в раашѣвался! Цифиркинъ. За что ржігігішап.гл. мше благородіе? У насъ россійская пословица: собака лаетъ, вѣтеръ носитъ, Митрофанъ. Задавай же зады, ш> вора’швайм. Цифиркинъ. Всо зады, взшо благо- родіе. Вѣдь съ ладхми-то вѣкъ на- задн оешіошьсл, Г-жа Простакова. Не тооо дѣло, Пг.фиуп.ичъ. Маѣ очень мило, что Мит]юфанушка впередъ шагать пе любитъ. Съ его умомъ, да залетѣть далеко, да п Божа юбааи! Цифиркинъ. Задача; взводилъ ты, иа прикладъ, итги но дорогѣ со мшло; ну, хоть возьмемъ съ собою (.'идорыча. Пазили мы трое.. Митрофанъ ^ммиіепік,/. Трое, Цифиркинъ. На дорогѣ, па при- кладъ же, триста рублей. Митрофанъ. Триста. Цифиркинъ. Дошло дѣло до дѣ- лежа. СмѲКИН-тко, :го чему ни. брата? Митрофанъ ('оъічясляя, шся- ЧіЧлз/. 1\дцножды три—три ; одино- жды пуль—пуль: едшожды пуль- нулъ. Г-жа Простакова. Что? что? До дѣлежа? Митрофанъ. Вішіь. триста рублей, что нашли, троимъ раздѣлять. Г-жа Простакова. Врой, онъ, другъ мой сердечный 1 Нашедъ депъ- гп, пи съ кѣмъ во дѣлись; всѣ еобѣ лоііъми, Мнтрофлігуіпвл! пе учись этой дурацкой наукѣ. Митрофанъ. Слышь, Пафнутоуч'і., .тдданай Другую. Цнфнркинъ. Пиши, ваше благоро- діе. За ученье жалуете мкѣ въ годъ десять рублей.
— 353 - Митрофанъ. Десять. Цифиркинъ. Теперь, правда. но за тіо; о кабы ты, баринъ, ЧТО ПИ- будь У нсмя перенялъ, не грѣхъ бы тогда было нище прибавятъ десять. Митрофанъ (пишетъ). Ну, ну, десять. Цмфнркинъ. Сколько жъ бы 113 годъ? Митрофанъ вычисляя швп чомга/. Пуль, да нуль—нуль; одинъ да одинъ... (заду,колея/. Г-жа Простанова. Не трудись по пустому, другъ мой, гроши по при бшлю, да н по за что, наука но та- кія: .тать тебѣ мученье а все ви- жу пустота. Дваегь нѣтъ—что счи- тать? деньги есть—сочтенъ и безъ Пафпу’гыіча хорюшохоньто. Кутей кинъ. III а балгъ, право, ІЬф иутъичъ. Днѣ задачи рѣшены. Вѣдь па повѣрку приводить во станутъ. Митрофанъ. По босъ, брать, ма- тушка тутъ сама ве ошибется. Сту- пай-ка та теперь, Кутвйкижъ, про- учи вчерашнее Кутсйнммъ ^оѵпіерьигаетнъ 'іпго- словъ, Митрофанъ беретъ указ- ку). Начнемъ, б.ішословясь, за мною со нилмапіемъ. Азъ же венъ червь,.. Митрофанъ. Азъ жо іюнь червь... Кутейкинъ. Червь, спрѣчъ, жзпо- тишъ, стогъ. Сирѣчь: азъ сомъ скотъ. Митрофанъ. Азъ всмь сяОТіі. Кутейкинъ (у’і.ібнък-чголосозга/. А ко человѣкъ. Митрофанъ (такъ же). А нв че- ловѣкъ. Кутейкинъ. Поношеніе іѵлооѣ- КОІЪ. Митрофанъ. Повопіеміс человѣ- ковъ, Кутейкинъ. И уни... Т. I Гллдхопъ Псторико-.’ппер. ір ДѢЙСТВІЕ IV. ЯВЛЕНІЙ 8. Стародумъ, Софья, ІІраб&ин и,Ми- лонъ , /Урсч яья ктю, Яроспі пкоігъ, Скотшшмъ, Л&мпдо0анъ и Дре- жімюіа Гжа Простанова (входя). Все ль съ тобою, другъ МОЙ? Митрофанъ. Ну, да ужъ ве за- боться, Г жа Простакова (Стародуму) Хорошо ли отдохнуть янполили, ба- тюшка? Мы всѣ въ четвертой ком- натѣ па цыпочкахъ ходили, чтобъ тебя пе обезпокоить; не смѣли нъ дверь ыи-ллнутъ: поелшишъ, алъ ужъ ты давно и сюда выдти изво- лилъ, Не взыщи, батюшка... Стародумъ- О, сударыпя, мнѣ очень было бы досадно, ежели бъ вы сюда пожаловали ранѣе, Скотмикиъ. Ты, сестра, какъ па смѣхъ, все за мионі по питамъ. Л пришелъ сюда за своею нуждою. Г-жа Простакова. А я тамъ на сшм‘й (Стародуму). Позволь же, мой батюшка, потрудип. васъ теперь общею нашею просьбою (мужу г* сыну). Кланяйтесь. Стародумъ. Кахою, сударыия? Г-жа Простакова. Во-первыхъ, прошу милости садиться. (Всп са- дятся, кромѣ Митрофана и Ерс- .«гаевкы/. Воп. въ чекъ дѣло, ба- пппіха. За молитвы родителей на- шихъ (пакъ грѣшнымъ гдѣ бъ н умолитъ 1) даровалъ винъ Господь Митрофанушку. Мы все дѣлали, чтобъ опъ у пасъ столъ токовъ, какъ изволишь его видѣть. Не угодно лі., ной блтюшва, ваять на себя трудъ и посмотрѣть, кикъ онъ у пасъ выученъ? КН
364 — I Чему КНУ- Стародумъ. О, сударыни. до ко- птъ ушей уже дошло, что онъ те- дорь только и отучпллін пзволнлъ. Я слышалъ *ЯѴі. его учителяхъ и вижу попередъ, какому грамотею оку быть подобно, упася у Кутей- кипа, и какому математику, упа- ся у Цііфпркшін. (/Съ Правднну). Любопытенъ бы л былъ дослушать, чему ііѣмецъ-отъ его выучпл Г-жа Простакова. Всѣмъ нау- камъ, батюшка. Простаковъ. Всему, мой ПТОЦЪ. Митрофанъ. Всему, чему инволншь. Правдинъ (Митрѵфаку). жъ бы напримѣръ? Митрофанъ сму гу). Вотъ грамматикѣ. Правдинъ /вэшѣ книгу). Вожу, это грамматока. Что жъ вы въ пей знаете? Митрофанъ. Много. Суіцвстаи тельное, да прилаго-тольдое... Правдивъ. Дверь, иапримѣръ, ка- кое имя? существительное или при- лінателыіое? Митрофанъ. Дверь? хогорадверь? Правдинъ. Котор» дверь? Вотъ эта. Митрофанъ. ЭтаЛ ирнлагзіъліпж. Правдинъ. Почему жъ? Митрофанъ. Потому что опа при- ложенъ кт. своему мѣсту. Вонъ у чулана шеста недѣля дверь стоитъ еще до довѣшена; такъ та пока- мѣстъ сущеспштельна. Прааднмъ. Такъ поэтому у тебя Слово «дуракъ* прплкгат&лыюе, по- тому что оно прилагается къ глу- пому человѣку? Митрофанъ. И вѣдомо. Г-жа Простакова. Что, каково, моИ батюшка? Простаковъ. Каково, мой отецъ? Правдинъ. Нельзя лучше. Въ грамматикѣ онъ силенъ. Милонъ. Я думаю, пе меньше и въ меторіп. Г-жа Простакова. То, мой ба •пишка, оігъ еще сызмала къ исте- ріямъ охотникъ. Снотининъ. Митрофанъ по мнѣ, Я самъ безъ того глазъ по сведу, чтобъ выборный не разсказывалъ мнѣ нсторгй. Мастеръ, собачій сынъ I Откуда что берегли! Г-жа Простакова. Однако всстаки но придетъ противъ Адама Адамыча. Правдивъ (Митрофану). А да. леко ли ни въ исторіи? Митрофанъ. Далеко ли? Кахока исторія. Нъ иппіі залетать за трн- дрвлтъ земель, аз тридесято иарстоо. Правдинъ. А! такъ этой-то исто- ріи учить васъ Вральманъ! Стародуыъ. Вральманъ! Имя что- то анадомоо. Митрофанъ. Нѣть, налъ Адыгъ Адшиычъ исторіи по разсказываетъ; онъ, что л же, самъ охотникъ слу- шать. Г-жа Простакова. Они оба каста- влякггь себѣ рласклаыпаіъ исторіи скотницу ХакроіПіЮ. Продливъ. Да іи у пой лп оба пы учились и географіи? Г-жа Простанова ^гыяту/ Слышь, другъ мои сердечный. Это что за наука? Митрофанъ матери) А л Хгочемъ знаю! Г-жа Простакова /?»ижо .Питро фану). Но упрямься, дуіти-впка; то- перь-тг себя и докатать.
— 355 — Митрофанъ ^пило матери,). Да л но возьму въ толкъ, о чемъ сирашшіаііуп,. Г-жа Простакова (Праодану) Какъ, баяюшка, в.гл’іап. ты па уку-то ? Правдивъ. Географія, Г жз Простакова (Митрофану) Слышишь еоргафіи. Митрофанъ. Да что такое? Го спода Божо мой! првсталм съ но- жикъ къ горлу, Г-жл Простакова (Ираидину). II вѣдомо, батюшка. Да скажи ему, сдѣлай милость, какая ати ндука-то: оцъ ее л разскажетъ. Правдинъ. Описаніе зикдм. Г-жа Простакова (Стародуму). А КЪ чому би ЭТО служило на первый случай? Стародумъ. Па норный случай годилось бы и къ току, что еже- ли бъ случилось ѣхать, такъ ава- ошь, куда ѣдешь. Г-жа Простакова. Ахъ, мой ба- тюшка I да ювозчяки то П* что жъ? Это ихъ дѣло. Это така п наука-то но дворянская, Дворянинъ только -скажи: повези меші туда; сво- ауть, куда изволишь {»). Мнѣ по- вѣрь, батюшка, что, ко почло, то вздоръ, чего іи- анкетъ Митрофа- нушка, Стародумъ. О, конечно, суди- рНЕЯ, въ человѣческомъ певѣже- епзѣ восьми, утѣшительно считать ясе то за вздоръ, чего по знаешь. Г жа Простакова. Ііезъ наукъ лю- ди живутъ и жили. Покойникъ ба- таі-шка. войьодол былъ шітпадцлть лѣта,, а съ тѣмъ и схоичатьсл пава- лилъ, что не ум'Ьла. грамотѣ, а умѣлъ достаточекъ индентъ и сохра- нить. Челобитчиковъ принималъ все гда, бывало, сиди на эшгѣзооігь сун- дукѣ. Послѣ всякаго сундукъ от- порнта. и что-побудь положитъ То то окопомъ былъ. Жизни не жалѣлъ, чтобъ ваъ с.ундукл. ничего не вынутъ. Передъ другимъ ее похвалюсь, огь нада, иѳ потаю: покойникъ-свѣтъ, лежа да сундукѣ съ деньгами, умеръ, тикъ сказать, съ голоду. АI каково №го? Стародумъ. Првпохиалыю, На- добно быть Скотншгиу, чтобы вку- ситъ тактю блаженную кончину, Скетинннъ. Да коль докалывать, что ученье пидоръ, такъ возьмемъ дядю Влвнлу Фдлпленча. о грамотѣ ШІКТО отъ кого не сдыхидплъ. ни онъ ни отъ кого слышать не хотѣлъ: а какова была головушка! Правдивъ. Что жъ такое? Скотннинъ. Да съ шіма. ші роду нота, что случилось. Верхомъ па борзомъ иноходцѣ разбѣжался онъ хмельной нъ эдмеияы ворота. Му- жакъ былъ рослый, порота низки: забылъ наклониться—какъ гвапттъ себя лбомъ о прптолку, ішдо при гнуло дядю въ ппхкямт. потылицею, н добрый конь вынесъ его изъ воротъ ігь крыльцу навлинчъ. Я хЭТѣлъ бы знать: есть ли па свѣтѣ ученый лобъ, который бы огь такого ту- маки не развалился ? а дядя, вѣчная оіу плмяіъ, прогрезишь, спросилъ только: пѣли ли ворота? Милонъ. Вы, гослодняъ Скотн ігн-п., сами признаете ссбл неуче- нымъ человѣкомъ; одііііко, я ду- маю* къ лтонъ случаѣ н вапл. лобъ былъ бы ио крѣпче ученаго. Стародумъ (Мн.\ону). Объ за- иадъ не бійся, Другъ мой. Я ду- маю, что Скотппппм всѣ родотгь крѣпколобы.
356 Г-жа Простакова. Бііиішка иойг дл что за радость и выучипля? Мы ото пядямъ свопми глазами ц въ нашемъ краю. Кто посмышді-пѣй, того своя жо братья тотчасъ выбе- рутъ еще въ какую-нибудь долж постъ. Стародумъ. Л кто іюсмішилвнѣе, топ. п но снижетъ бытъ полезнымъ слоимъ согражданамъ. ЯВЛЕНІЕ 9. Г-жа /Тригтшхтлііи. Д/итрл^мъ, Простаковъ, Еремѣевна. Ста/ю- думъ и Софья. Гжа Простакова (Стародуму). Ну, МОЙ бгіШШКЛ, ты Д09ОД1.ПО ви- дѣлъ, каковъ Митрофанушка? Сиотининъ. Ну, мой другъ сердеч- ный, ты видишь, каковъ я? Стародумъ. Узналъ обоихъ, нель- зя короче. Сиотининъ. Выть ли за млою Софь- юшкѣ ? Стародумъ. Не бывать Г жа Простакова. Женихъ ли ей Митрофанушка? Стародумъ. Но женихъ. Г-жа Простакова. А то. бъ помѣшало? р Сиотининъ Ни чѣмъ дѣли 3 стало? й$ Стародумъ (сведя обоихъ). Вамъ однимъ за секреть сказать можно: она сговорена. ГОмхойитг, и Лосята андкп Софьѣ. чтобъ шмца нимъ). Г-жа Простакова. Ахъ, злодѣй I Сиотининъ. Да оігь рехяулсяі Г-жа Простакова (съ нетерпѣ- ніемъ). Когда, опл выѣдутъ? Сиотининъ. Вѣдь ты слышала, по- утру въ семъ часовъ. Гжа Простакова. Въ семь часовъ. Скотниннъ. Заира, и и проснусь спь одѣтомъ вдругъ. Будь опъ уменъ, какъ взхюлить, л н съ СкоФіінваыиъ развяжешься пн скоро (отходитъ). Гжа Простакова (бпоая но теа- тру въ злобѣ и въ мысляхъ). Въ семь часовъ I... Мы встапемъ по- ра вѣ... Что зкхоткл.ъ, поставлю на своомъ... Всѣ ко маѣ (^Вси. нбЛ- бѣзахнпъ). Г жа Простакова (къ мужу). Зав- тра, въ шестъ часовъ чтобъ карста подвезена была къ заднему крыль- цу, Слышишь ли ты! Не прозѣвай. Простаковъ. Слцпу, мать моя. Г-жа Простакова (къ Ерсжгае-я- нѣ). Ты по вою ночь ве смѣй гадре- мдть у Софьиныхъ діюрей. Лишь опл проснется, бѣги ко мнѣ. Еремѣевна. Не промигну, моя ма- тушка. Г-жа Простакова (сыну). Ты, мой другъ сердечный, самъ въ шесть ча- совъ будь совсѣмъ готовъ и по воли лакеямъ изъ комнатъ отлучаться, Митрофанъ. Все будетъ сдѣлало. Г-жа Простакова. Падите жъ съ Енгомъ (Всп отходятъ). А я ужъ знаю, что дѣлать. Гдѣ гнѣвъ, тутъ и милость. Старикъ погдѣвается, да простить и за пелолю. А ны свое возьмемъ. ДѢЙСТВІЕ V, НН.1Н1ІІЕ 1. Стародумъ ч Прпвдинъ. Стародумъ. Итакъ ты пмѣепп. теперь способъ щи-краппъ безчело- вѣчіе злой помѣщицы? Правдивъ. МпѢ поручено ваять подъ опеку домъ и двреянн лрн пер- вомъ бѣшеистоѣ, отъ котораго могли бы пострадать подвластные ой люди.
— 357 - Стародумъ. Бллгодарепіе Ногу, что человѣчоьтво Еіііі-пі защиту мо- жетъ! Повѣрь мпѣ, гдѣ государь мыслить, гдѣ антоть онъ, въ чемъ его іитпигн.ія слава, тамъ человѣ- честоу исі могутъ но возйрлщат!>йн его пр.гял; тамъ псѣ скоро ощутятъ, что каждый долженъ мекалъ своего счастья и выгодъ на. тонъ одномъ, что ыитонпо, к что угнетать рай- стоимъ сибѣ подобныхъ беззакинно... Правдинъ. Чтобъ въ достойныхъ лю,ріхъ не было иіэдиетатху, при- ллгветоя нынѣ особливое старшіе о ьоспмтанія. Стародумъ. Оно я должно быть аалитомъ благосостояніи ккуднр- отиа. Ми видимъ псѣ несчастныя •слѣдспіі.ч дурного іюешггішія, Пу, что для отечества можетъ выйти изъ Митрофанушки, ва котораго нивѣ- жди родителя пдктятъ еще п донъ- ы ііічѣіадамъ-ушітешиіъ! Сколько дворавъ-отщ®ъ, который нріодтаеи- иое воспитаніе сыпка >шоего пору- чаютъ сяоему рабу крѣпсьтпюму I Лѣтъ черезъ пятнадцать и выходить вмѣсто одного ряба двое: старый дядька да молодой бврпнъ. Правдинъ. По особы высшаго со- стоянія щюслѣщтоптъ дѣтей сво- ихъ... Стародумъ. Ито ш.:о правда: да л желалъ бы, чтобъ при всѣхъ па- укахъ не албываллсі, глалнил цѣль всѣхъ зігплій челоііѣчесЕихъ—благо- нравіе. Вѣрь мнѣ, тло паука въ раз- вращенномъ человѣкѣ есть лютое оружіе дѣлать зли. Просвѣщеніи ноз- вышдеть одну добродѣтельную ду- шу. Я хотѣлъ би, напримѣръ, чтобъ при моепптаіпя сына аплтлаго госпо- дина паоташшкъ его воикШ день разогнулъ ему исторію л указалъ ему въ ппіі да* мѣстъ: пъ одномъ, какъ велпкіе люди снособстоовалн благу своего отечества; въ другомъ, капъ вельможа иедоогойный, уп*> требиншіѣ во іі.то свою довѣренность и силу, съ высоты пышной своей знатности низвергся лъ бездну цре- арѣпія и поношенія. Правдинъ. Надобно дѣйствитель- но. чтобы всякое состояніе людей имѣли Приличное себѣ аоскитаніе. тогда, можно быть увѣрепу... Что за шумъ? Стародумъ. Что такор сдѣлалось ? ЯВЛЕНІЕ 2. /'«.м>г,ЛІимнь,Со^іь-ч, Г/^-ча^.вна. Милонъ (т і»алкш/ая отъ Софьи Ерслиг.ому, которая за нас было усилилась, тгричмдаъ къ лиЭялъ, ил»я въ рукп. ииш* :у). По смѣй ни сто подоііто ко нкѣ 5 Софья (^роеаяс-ь къ Старо&у.^у/. Ахъ, дядюшка, защити меня! Стародумъ. Другъ мой, чти ѵдкоо? Правдинъ. ІІакіи- эдп.іѣлиіі-! Софья Сердцемоотренешотъ! Еремѣевна. Пропала, моя п:- лпвргліа! Милонъ. Злодѣи! идучн сюда, ви- жу множество лк-дей, которые, под- { хпдгл ее №»дт. руки, не смотря ПВ сопроппілсніе и крикъ, оодіегъ уже съ крыльца къ кдрепѣ. Софья. Вотъ мой юбаянтель I Стародумъ. Другъ мой! Правдинъ (ЕрежпічгнгіЛ Сейчасъ скажи, куда вздкн хотѣли, или какъ съ модѣйкой... Еремѣевна. Йѣич.ітыуі, ной ба- тюшка, вѣнчаться!
- 368 — Г-жа Простакова ра кулисами). ПлутыІ воры! мошенники! Всѣхъ прибитъ велю до смерти I ЯВЛЕНІИ я Тл же, г-жа Простакова. Дро- етадгогъ н Митрофанъ. Г-жа Простакова. Какая я ічшпожа въ домѣ! (Укалывая на Милона). Чужой пог)мжнтъ, придавъ мой ни во что Г Правдинъ. Злодѣяніе, которому я шип> свидѣтель, дздгъ право намъ, какъ дидѣ, а вамъ, какъ жениху... Г-жа Простакова. Ж*>тгиху! 4 Простаковъ. Хороши мы! | Митрофанъ. Все хъ торгуI * Правдинъ. ГрЕ'бпяалі отъ праяи- тольстшк чтобъ сдѣланная ей обида ваіиілдн.’і была нсею строгостью ва- попоръ. Сейчасъ представлю ео передъ судъ, какъ нарушительницу гражданскаго спокойства. Г-жа Простакова (бросяел на ко- лѣни). Батюшки 1 виновата. Правдинъ. Мужъ и сынъ не могли по имѣть участія въ злодѣянія... Простаковъ Безъ киша навозятъ. впасти Митрофанъ. ЕІн- слонлка.'вны. навить іядюппш! Г-жа Простакова. Лгь, л собачья хочъі что я надѣлала! ЯН. ІМНК 4. Тл жѵ и Скотшншъ. Скотининъ. Ну, сеяра, хорпшу было шутку... Ба! что ото? Всѣ па пти яь колѣняхъ! Г-жа Простакова (стоя на ко- лжня®»/ Ахъ, моц батюшки I по- винную голову мр-п. но сѣчетъ. Мой грііхъ1 По погубите меня, (Къ (?о- Мать ты моя родная, ирости маня, умилосердись надо мппю (ука- зывая ма мужа и сына/ и ладъ бѣдными сиротами! Скотининъ. Сестра! о своемъ ли ты умѣ? Правдинъ. Молчи, Сюопіппдъ. Г-жа Простакова. Богъ дасть тѵбѣ благополучіе п съ дебютомъ жени- хомъ тоотп.. Что тебѣ въ головѣ мооіі ? Софья (Стародуму) Дядюшка, я моо оскорбленіе аабындю! Г-жа Простакова (лоонязъ рули къ Стародуму). Іі.ѵлпшка.1 просто п ты меня грѣшную. Вѣдь и человѣкъ, но алголъ. . Стародумъ. Зкакі, знаю, что чело- вѣку нельзя бытъ автоломъ, да не иддобно быть н чортомъ. Милонъ. II преступленіе и рзсьѵ лиіі- въ вей презрѣнія достойны, Правдинъ (Стародуму). Ваша малѣйшая жалоба, ішгев одно сло- во предъ праліггелъстоомъ... и ужъ сііаспі ее нельзя. Стародумъ. Не хочу ничьей по- [ибели, Я ее прощаю. (Вагъ вскочили съ холпнъ) Г-жа Простакова. Простилъ! Ахъ, батюшка!... Ну, теиі-рь-то дамъ .ч зорю канальямъ овсамъ людямъ I тѵп+ рь-то я нгѣхъ переберу пооди- ночкѣ 1 теп<фь-то допнтш.ісь сто изъ рукъ ен выпустилъ! Пѣтъ, мошсы- пинпі Нѣтъ поры! Вѣкъ пе прощу атой насмѣшки. Правдинъ. А за что вы хотите наказывать людей ваптіггъ? Г-жа Простакова. Ахъ, батюшка.I »то что за вопросъ? Развѣ я не ил&стнз и въ своихъ людяхъ?
— 359 — Правдинъ. А си считаете себя въ правгіі драться тогда, когда паи ь вздумается ? Сиотининъ. Ди. развѣ дворянинъ не воленъ поколотой. слугу, когда эахочоть? Правдннъ. Когда захочетъ! Да что за охота? Прямой ты Скотниплъ. (Г-;>т Простаковой). Нѣть, суда- риня. тиранствовать пнкто вѳ по- ле ігь. Г-жа Простакова. Не волею,! Дно ряшінъ, когда захоадиъ, и слуги вы- сѣчь по воленъ! Да па что жъ дапъ намъ укаяъ-отъ о вольности дво- рянства? Стародумъ. Мастерица толковать указы I Г-жа Простакова. ИаяОльто насмѣ- хаться: а я теперь же всѣхъ съ га- лопы на голову... (Порывается ид- ти). Правдинъ ^етакпллияая ее). По- оста ловитесь» сударыня. (Иинуп бумагу н ияэгиыліь 2о.и?со.*іъ Про- стая му). Именемъ правительства вамъ цршизыл-аю сой жи часъ со- брать людей и крестікяігъ наіпнхъ для объявленія шгь указа, что ва безчеловѣчіе жены выпей, до кото- раго попустило ее ваше крайнее слабомысліе, повелѣллѵть мнѣ пра- пптелі.стзо принятъ въ опеку домъ нашъ и до реви и. Простаковъ. А! До чего мы до- жили I Г-жа Простакова- Какъ! ловля бѣ- да I За что? на что, батюшка? что я въ. слоемъ домѣ госпожа... Правдинъ. Госпожа безчеловѣч- ная, которой злонравіе въ благо- учреждешзоиъ государствѣ терішмо бытъ пн можетъ. (Простакову). По- дите. Простаковъ (гя*л«:- ^4-,т.-л.«п/. Отъ кого ото. ма,- тушка! Г-жа Простанова (тоскуя). О, го- ре взялоI О, грустно! Скотинамъ (п сторону). БаІ бьі ба! Да итакъ и до мевл доберутся. Да этакъ и всякій Скотшшлъ мо- жвтъ попасть подъ опеку... Убе- русь же л отсюда подобру, поздо- рову. Г-жа Простакова. Все теряю! Со- иоѣмъ погибаю!.. НВЛНШВ ПОСЛѢДНЕЕ. ГіМ» Простакова, Стародумъ, ІИмлонз, Софья, Праодинъ, Ми- трофанъ, Еремѣевна. Стародумъ (къ Црмдину, держа руки Софьи и А/млона/. IIу, мой другъ, ми ѣдемъ, Пожелпік ламъ... Правдннъ. Восго счастья, иа ко торое нмѣнтпі пряно честныя сердца. Г-жа Простакова (бр&ешл о#ни- мать сына). Одинъ ты остался у мепл, ной бердвчпшй другъ, Митро- фіінуіпка! Митрофанъ. Да отояжншь, матуш- ка! какъ навязалась... Г-жа Простакова. П ты! п т« меня бросаешь! А! неблагодарный (У «0.40. аъ обліорокъ^ Софья (подбп. капъ кг, ней). Боа® мой! опа безъ памяти. Стародумъ (Софмъ). Помопс ей, псиопт « Еремѣевна по- могаютъ). Правдннъ (Митрофану). Негод- шщ&І тебѣ да грубить матери? Къ тебѣ ея безумЕ-ья любовь и довели оо всего больше до лвсчастіл. Митрофанъ. Да окв, какъ будто невѣдомо...
— 360 - Правдинъ. ГрубіяньI Стародумъ (ЕремМанп). Что ой.-, теперь ? Что ? Ервиѣеянн /’кос.чоглргаяг. прм «пдльнб нд л-эи?г/ Простакову ы мтмснувъ руками). Очнется. мой батюшка., очнется, Правдинъ /3/итирофаму). Съ то- бой, дружокъ, знаю, что дѣлятъ, По шелъ-ка. служить... Митрофанъ, (малндт рукою). По мнѣ. куда велятъ. Г-жа Простакова ^очнувіацсл, « опічяямім). Погибла я совсѣмъ! От- нята у Меня нлахт. Отъ СТЫДЯ- ни- иудд главъ покалятъ нельзя I Нѣтъ у меня сып.т.1 Стародумъ /цказаиё на г-жу Простакову). Потъ шгонраніл до- стойные плоды! 8. Чистосердечное признаніе въ дЬ- лакъ шпикъ и помышленіяхъ (в). Родители моя были люди вибож пые; по какъ въ ылядеичнетьѣ на- шемъ ис будилн насъ къ зо-утроянъ, то въ каждый церковный праз.іяикъ отпрлвлиоко было нъ ДОІГІІ нсг-пощ- ппе служеніе, равно какъ на первой 11 ШіСлѢдіІОЙ ПГДѢЛЛГЬ ІЪ‘Л11К’І|Т> по- ст». дона же моленіе отравлялось, Какъ скоро л выучился читать, то отецъ ноя у Крестовъ иастлалллъ мепл чтить. Сему обязавъ я, если имѣю въ россійскомъ языкѣ нѣко тороо знаніе; ибо, читая церковішя книги, ознакомился я сі. славян- сяшгь языкомъ, безъ чего россій- скаго языка и знать непоеможпо. Я долженъ благодарить родителя мо- его за. то, что онъ весьма примѣчалъ мов тгияіе, и бывало, когда л стану читать бѣгло і «перестали, молотъ;-. кричалъ о ігь мнѣ. «ИЛИ ты думаешь, что Богу пріятно гпоѳ бормотанье». Сего недовольно: отецъ мой, примѣ- чгыі изъ читаннаго мною тѣ мѣста, коихъ, казалось сну, читая, я пе разумѣлъ, принималъ на себя трудъ изъяснятъ пнѣ оныл; словомъ, поне- ченін его о моемъ плучепіп были без- мѣрны. Онъ, пе въ состояніи буду- чи н.иіиматъ для миля учителей для иностранныхъ языковъ, пе мѣшкалъ, можно сказать, «п сутокъ отдачею мепл и брата, моего въ университетъ, какъ скоро онъ учрежденъ сталъ. Остается мнѣ теперь сказать объ образѣ нашего университетскаго ученія; но еднал стршіадхивсють ве- лятъ мнѣ предварительно признать- ся, что нынѣшній университетъ уже не тотъ, кикой при мнѣ былъ. Учи- тели н ученики совсѣмъ нынѣ дру- гихъ свойствъ и сколько тогдашнее положеніе сего училища подверга- лось осужденьи, столь иинѣшнсо по- хвалы эаслужгсвзетъ. Я скажу эт. примѣрь бывшій н.ѵшъ икзаа<шъ въ пижлміъ латппскоііпі классѣ. Ника- пунѣ йкійМовл дѣлалось пригсгтовде- ПІѲ ; ВОТЪ ВЪ ЧС-МЪ оно СОСТОЯЛО ; учп- толъ ншиъ іірішшлъ нъ кафтанѣ, на коемъ было пять пуговицъ, а па камзолѣ четыре, Удвнлишшй сею странностію, спросилъ л' учителя о нричнпѣ. -хПпюнігцы мои мамъ ка жутся смѣшны», говорилъ ШГЬ, «НО омѣ суть стражи нашей п моей че- сти; ибо на кофтапѣ значить шпь скіишшій, а »іь камзолѣ четыре спряженія. Итпкъа, продолжалъ онъ, ударяя по столу рукою, оианольто слушпті. всѣ, что говорптг. стану. Когда станутъ спрашивать о ка комъ-ппбудь имени, какого с.кладе- пія, тогда примѣчайте, за которую
— ані пуквдвцу л шиьмусь: если з.т, вто- рую, то смѣло отвѣчай™ второго склоненія. Съ еирижепіямп посту- пайтс, смотри пп мои хаизилишая иугоякцы. ц никогда ошибки не сдѣ- лаете». В<п*ь каковъ билъ лкзамеь-ъ ИвППі! I.) ВЫ, ІИ.-ДИТРЛП. ВОСХП- щакнціеоя читі чтепкчъ газетъ, ии- дл пі, нихъ имена, дѣ-і.чі вышли., получившихъ за прилежное п- соніи призы, ппслушлі! ге, за что я медаль получилъ. Тогд&шжіі нылъ инспек- тора гюііропнтедъствоналъ одного нѣмца, который принятъ былъ учн- толем> гоед-рдфін. Учениковъ у него было только трое. Но пикъ учитель шшгь Сила, тупѣе прежняго латин- скаго, то пришелъ п.і экзаменъ съ полнымъ борппцемъ вуііншцъ, п мы слѣдсто ші" .»кяані-псчіднн были безъ приготовленія. Товарищъ мпіі спрошенъ былъ : куда течетъ Волнъ? Вт. Чершм* иоро, отвѣчалъ онъ; сцр&сялп о тонъ же .іругого моего товарища.: въ Бѣлое, отвѣчалъ тотъ; «ей же слмыіі вопросъ сдѣланъ былъ мнѣ: по знаю, скалахъ и съ такимъ видимъ простодушія, ЧТО акшинщл- торы едаиоглиіши мнѣ медаль при- судили. Я, конечно, сказать правду, заслужилъ бы ее изъ класса прак тпческдго нравоученіи, но отнюдь не изъ географическаго. Какъ бы то нн было, к долженъ еъ благодарностію воспоминать упп- нерсвтеть: ибо въ немъ, обучаясь хкьжиыни, положилъ, осаонвліе нѣ- который, моимъ званіямъ. Въ пекъ научился л довольно нѣмецкому языку, а нате всего въ немъ полу- чплъ я вкусъ къ словеснымъ п’г уймъ. Склони остъ мод къ писанію являлись еще въ младенчествѣ л л. упражняясь въ переводахъ на рос- сійскій языкъ, достигъ до юноше- скаго возраста. Вч, сів время тогдашній шипа, ди- ректоръ (к) вздумалъ ѣхать пъ Пе- тербурга, п везти съ собою нѣсколь- ко учениковъ для показзиіл основа- толю университета (б) плодовъ сего училища. Я во зною, кокимт. обра- зомъ попалъ м п брать мой въ сіи число избранныхъ учениковъ. Ди- ректоръ съ еносю супругою и че- ловѣкъ деентъ пасъ малолѣтнихъ отпраоплись въ Поторбург-ь зимою. Сіе путі'іпествір было для мгнл пер- вое, п слѣдственно прудное, такъ, какъ и для всѣіъ моихъ товарищей; по благодарпость обязываетъ меня къ прнзналію, что тягость нашу об- легчало весьма мплитовое о пина- ніи іичалышка, Оіп, и супруга его имѣли сніирѣпіе за нами, какъ за дѣтьми своими, л мы съ братомъ, пріѣхавъ въ Петербургъ, стали въ домі, родного дядп нашего. Онъ имѣ- етъ характеръ весьма, кроткій, я можно съ достовѣрноегію сказать, ЧТО но ніжі жизнь свою съ намѣре- ніемъ никого вс только дѣломъ, ни- же словомъ ве обидѣлъ. Черезъ нѣсколько дней директоръ представилъ насъ ку]ытору. Сой добродѣтельпый мужь, котораго за слугъ Россія позабыть во должна, принялъ пасъ весьма милостиво и. нзлвь Моня аа руку, подвелъ къ человѣку, котораго видъ обратилъ на свбл моо почтмтелішов шпілідаіе. То былъ безсмертный Ломоносовъ. Оіпі спросилъ меня: ному н учился? а) Въ 17Л8 г—Директоръ ушшврентеіа ИбЛИі’СШІЦ (і) И. П. Шушину.
— 362 — «По-датыіиі», отвѣчалъ я, Тутъ на- чалъ онъ говорить о пользѣ лапти окан> лайка съ нсликнкъ, правду сказать, краснорѣчіемъ. Послѣ обѣ- да въ тотъ же день Стили мы во дворцѣ на куртагѣ; по Государыня но выходила Признаюсь искренно, что я удивленъ былъ воліінолііігібкъ Двора нашей Императрицы. Вездѣ сіяющее золото, собраніе людей въ голубыхъ в красныхъ лентахъ, мно- жество дамъ прекрасныхъ; нако- нецъ, огромная музыка, всю сіе пора- жало арѣкіо и слухъ мой, и дворецъ казался мнѣ жилищамъ существа выше смертнаго, Сежу тихъ п бытъ падхелшло; ибо тогда была, и не старѣе четырнадцати лѣтъ, ничего еще не видывалъ, все казалось мнѣ вино и прелестно, Пріѣхавъ домой, спрашивалъ л у дядюшки: часто ли бываютъ у Двора куртаги? «Почти всякое воскресенье*, отвѣчала. онъ. И я рѣшился продлить пребываніи мое» пъ Петербургѣ, сколько можно далѣе, дабы чаще видѣть Дворъ, Но сіе желати было дѣйствіе любопыт- ства и илеыіцг-йія чувствъ, Мнѣ хо- тѣлось чаще нидѣть велнксмѣніе Двора и слышать пріятную музыку, по скоро сіо желаніе исчезло. Доброе сердце мон тосковалъ стало о ню- ихъ родителяхъ, которыхъ захотѣ- лось мнѣ видѣть петорггііливо: день полученія отъ анхъ впсомъ былъ для мена пріятнѣйшій, и л і'-амт. по нѣсколько разъ заѣзжалъ на почту за- письмами, Но ничто нъ Петербургѣ такъ меня по вог.хнгцало, какъ театръ, который я увидѣлъ въ первый радъ отроду. Играли русскую комедію, какъ теноръ помаю, Генрихъ и Пер- ішлліь. Тутъ индѣлъ и Шумскаго, который. шутками своими такъ и тли смѣшилъ, что я. потерянъ благопри- стойно- тъ, хохоталъ изо вс.ой силы. Дѣйствія, щмішшедеппаго по «пѣ тѳатрпмъ, почти описать нгао-імож- по: комедію, впдѣппую мпою, дп- іюлъио глупую, считалъ я произве- деніемъ величайшаго разума, ч ак- теровъ великими людьми, коихъ зна- комство. думалъ я, составило бы мое благополучіе. Я съ ума было со- шелъ отъ радости, узнавъ, что сія комедіанты пхожм въ домъ дядюшки моего, у котораго л жилъ. И дѣй- ствительно, чрезъ нѣсколько время познакомился н тутъ съ ПОКОЙНЫМЪ Ѳедоромъ Григорьевичемъ Волко- вымъ, мужемъ глубокаго разума, нанолисвнаго достоинствами, кото- рый имѣлъ большія знанія и могъ бы бытъ человѣкомъ государствен- нымъ Туть позиіииінился л съ слан- нымъ нашимъ актеромъ Иваномъ Лоав.ѵъенпчичп. Дмптрі-вскимъ, че- ловѣкомъ честнымъ, умнымъ, зна- ющимъ, п съ которымъ дружба моя до силъ поръ продолжается. Стоя въ партерахъ, свелъ я знакомство съ сыномъ одного знатнаго господи- на, которому физіономія МОЯ но пра- ги ЛОСЬ ; но какъ скоро спросилъ онъ меня, звало ди я по-фрая цуиски. я услышалъ отъ меня, что не знаю, го ОПЪ вдругъ Перемѣнился н ко мнѣ похолодѣлъ. Онъ счелъ меня но- вѣждою и худо во-іішгаииілп., на- чалъ надо мною піпыплтъ; а я, прн- мѣтл изъ об(і]юта рѣчей его, что опъ, кромѣ фришуіикагп, спимъ гово- рилъ также плохо, не смыслитъ бо- лѣй ничего, сталъ отьѢдійъсн п мліпгн нішграммалн аагоііллъ его такъ, что онъ унялся отъ пясѵѣшкм п сталъ знать мина въ госта; я от-
- ЗД.'< — вѣчллт. учгшю и ни ріиошлвсл прія- тсльскк, Пи тутъ узналъ я, скплькп нуженъ молодому человѣку фран- цузскій языкъ, п для того твердо предпринялъ л началъ учіггьаі опону, а между тѣмъ продолжалъ латипсаій, па юч-мъ слушалъ логику у профессора Шадена, бывшаго то- гда ректоромъ. Свй ученый мужъ имѣетъ отмѣнное дарованіе преііо- дазать лекціи и изъяснятъ такъ внятно. что успѣхи вши были оче- видны, И мы съ братомъ скоро по- томъ. произведены били въ студенты. Въ самое же сіе время не оставлялъ л упражпятъея игъ переводахъ иа россійскій языкъ съ нѣмецкаго; перевелъ. Спфа. царя египетскаго, по не весьма удачно. Знаніе мое въ ла- тшшипмъ языкѣ пособило мпѣ весь- ма къ обученію французскаго. Чрі*аъ два года л могъ разумѣть Вольтера н началъ пнрнйодптъ стихами ею Альзпру. Сей переводъ есть пе что іпм, какъ грѣхъ юноспг МОбл. но со ю'ѣмъ тѣмъ ытрѣчлютсв и нъ йенъ хорошіе стихи. Я пріѣхалъ въ Петербургъ (а) и привелъ съ собою с Бригадира» п <гІосифа». Подобію примѣтить, что я обѣ сіи книги читалъ мастерски, Чтеніе кое заслужило вниманій по- кой наго Александра. Ильича Биби- кова и графа Григорія Григорьевича Орлопа, который не преминулъ до- нести о токъ Государынѣ. Въ. самый Петровъ день графъ прислалъ но мпѣ спросить, ѣду лп я въ Петер- гофъ, п если ѣду, то взялъ бы съ собою мою комедію Бригадира. Я отвѣчалъ, что псполто его поцелѣ- ві Въ 1714 г. пооліі лременвоЛ шіЬад- 011 ВЪ Міѵшіу. ніо. Въ Петергофѣ па балѣ граіфъ, подошедъ ко мпѣ, сказалъ: Ея Волю честію приказала послѣ бш вамъ быть кт- себѣ, в вы съ комедіею нанольто нтти въ Эрмитажъ. И дѣй- стчнтелмю, я нашелъ Ея Веліі- честао готовую опушать мое чтеніе. Никогда не былъ столь близко Госу- даря, признаюсь, что я начать было нѣсколько робѣть, но взоръ россійской блоготпорптелі.нпцы и гласъ ая, идущій къ сердцу, обод- рилъ меня. Нѣсколько словъ, произ- носящихъ Монаршими устами, при- вели мепя въ состоите читать мою комедію предъ паю съ обыкиоьен- лымъ моимъ искусствомъ. Во в|н?мл же чтенія похвалы ед давали мнѣ новую смѣлость, такъ что послѣ что- ііЬі былъ я завлеченъ къ пѣкото- рымъ шуткамъ п потомъ, обдобы завъ ея доспнпу, вышелъ., имѣя отъ пня нсемнлоітгаѣйшое прваѣтстаіе за мое чтеніе. Дня черезъ три положилъ л илъ Петергофа возвратиться въ городъ, а между тѣнь встрѣтился въ саду съ графомъ Никитой ИванСлшічеігь Піышнымъ, которому н никогда. пред- ставленъ пе былъ: по опъ самъ, остановивъ мепя; «слуга покорный», сказалъ мпѣ, «исіздрайляѵо васъ еъ успѣхомъ комедіи вашей; л вялъ увѣряю, что нын Іі во воемъ Петер- гофѣ пи о чекъ другомъ не гово- рятъ, какъ о комедія н чтеніи ва- шемъ. Долго ли вы здѣсь остане- тесь 9» спросилъ омъ менл.—Чере.тъ нѣсколько часовъ ѣду нъ хюродъ. лтіѣчіътъ я. «А мы завтра», ска- залъ. графъ; хя еще кочу, сударь», продолжалъ онъ, хіюпросить носъ: Его Высочество желаетъ весьма слы- шатъ чтѵнігі наше, и для того, по
— :Ш4 - пріѣздѣ вашемъ нъ Го]юдъ пг умед лігге ко мнѣ явиться съ плпгрю к-эігё- дйчо, а- я представлю васъ Великому Кляаю н вы нпис&те прочитать <т шить».—Я но провишу псколшггь игъ велѣніе тшле, лтпѣчияъ я, п почту за верхъ счастіи моего имѣть мо- ими глушителями Его Императора сваю Высочестоо к вашо сіятель- ство.—«ГосударЫВЯ похваляіть со- чиненіе ваше и всѣ вообще доноль- НИ», говорилъ графъ.—Но л тогда только совершошпі доволенъ буду, когда лаптр сіятельство удостоите ыеюі своимъ покровительствомъ, от- вѣтстаонзлъ л.—»іМігѣ будетъ очень КфіМЙОа, СШ&ІЪ ОПЪ, П®МИ могу быть нямъ нъ чемъ пилезі’иъо. Сіе слово произнесъ онъ съ таимъ ни- домъ чистосердечія н чеігпіостп, что оврдно мов сь сей минуты къ иску привержено стало и клігь будто продчувстьоиало, <по омъ будсть мпѣ первый л пгтніппгй благо- дѣтель. Нп возвращеніи маемъ въ городъ, узніыъ л ші другой день, что Его ВыдОЧОСтео возвратился. Я помед- ленію пошелъ во дворецъ гь графу Н тпнтгѣ 11 [і.іпопячу. М пѣ сказали, что ом ь пъ антресоляхъ: л просилъ, чтобы ему обо миѣ долижи ли Въ ту минуту пожить былъ я иь графу: онъ принялъ меня очень милостиво. «Я тотчасъ одѣнусы», сказалъ онъ мнѣ, -а ты посиди со множ Я ігрю мѣтилъ, ЧТО олъ нъ разговорахъ со мпою старался узнать по только го. Кііхія я имѣю ЗВОДІЯ, по и нагія мов моральныя правила. Одѣлпшпь, по- мелъ. мвня къ Великому Князю и представилъ ему меня калъ моло- дого ‘ірловѢкл птлппііыхъ качествъ и рѣдкихъ дарованій. Его Высоче сто юьяшілъ мнѣ нъ весьма мило- стивыхъ выраженіяхъ, сколько жс^ ластъ онъ слышать мою комедію. «Да вотъ послѣ обѣда*, сказалъ графъ, «Вашо Высочество і-ѳ услы- шите». Погонъ., подошедъ ко ныѣ: сказалъ, кшівольті? остаться при еголѣ Е-то Нисочвбтак». Какъ скоро столъ отошелъ, то послѣ кофе посадили пеня, и его Высочество съ графомъ и сь иѣкоторымн Двора своеіп сѣли около мешг Чрезъ егі’^ сколько мзппть топомъ 'Пинія МОіЛМ произвелъ к яо всѣхъ <цгушагеллхъ прегромкое хохотанье. Пано всего внпкаліе графа Никиты Нвпж»впиа возбудила. Бригадирша., -Я нижу*, гКііаялт. онъ мнѣ, «что ны очень хо- рошо оравы пплпи апаетог пСо Бри- гадирш* ваша всѣмъ родня; пнкто сказалъ не можетъ, что гакую же Акулппу Тнноенеяпу пп имѣетъ пли бабушку, или тетушку, или какукъ ппбухь спойстпеппицуэ. Но окопча- пім чтеаіл, Никита Ивановичъ дѣ- лалъ свое радсунцрпіѳ па мою ко- модію. «Это въ нашихъ нравахъ первая комедія*, гпппрялі. сигъ, н и удивилось вашему нскусогву) какъ вы, застали гпішрптк такую дурищу ію осѣ пятъ актовъ, сдѣлки» одаапо ролъ ел столько интересною, что вен хочется ее слушать, Я не удивля- юсь. если сія комедія столь много кнѣеті. успѣха; совѣтую валъ пе оставлять вашего даровипія*. | Узелъ ІШМКЦИ- ІЧЛ51МНЛІІ любовь Діг бфіъхшбоьа в доч&рж Счівѣппікл Софьи, кшорую, прагвлъ вшмг пішсіжмліі подать м Брііглдіфопп енпи Иппиушку, и іиіѵр- •іссіоя етіюиіеіпл Врхгдднра л сына аго къ Соыітнвиь, к Соккпшка ігь Орягд- дцрвгіі- РіѵЧиі:іу.:і |.м(іпрг2|іг тихъ ОТП<ь шпній, пелідіітвіе чего предгКілягаемыЯ
- 36& — б|шкг щі сіктоллпл и Софыі стши.шгггл пнпѢстоЛ Добраліібова. ’) ] п *) Слона иль лнксаконд мш> дыхъ барынь. ііэдьім>тіі]і.ѵми івп.мтші іг ідѢшыпрь *иіпфігг«жів журввлы Ь’О- маділ. Капабнлшл—оиммЯіаа. 5) Заяшітітш<і ліп. поікШі* Иитьтарп: • .Іпіііпаі I Сі'Ііпч.Марііігегь, отецъ Леди- іи.Ч, атрлппгвіи?пі гунерн&ра» 'Шідоітде- рп рва Ы тмпігігг іш реи <1и ^бн^гзрКій*. Гуцщрппрт. сгпгЬчш'тъ: *А <]<пи • «Ід іиг ь>згѵіг4-1-117 цшшіі шипііниг Іа ніигцтш ігл Олпі* <?»?= іг-гг» 1еа> гкімііи-іпн пь аниплк- Іін рпл ІІ5М екігліівгіт» Ониѵгг* «Іи Ѵ<|Н(МТТГ пзд. 17.14 Г . т. ѵшг гтр. 4*4 *) Кашъ ін-рвля л бодышиі чаетъ ято- рой (ііі’фті. книгъ три: >илг ижгь третья и э Еппчі’ии) аопіучатжіпч <»нля нъ ф»-п.- сспЯ ія мгустовсвой кнлхкагь С.-п-бург- гклго ЦСурэі. 17Ян г, хып. ПЕТРОВЪ. На побіъйу Рог.-і'іыкаго*/, юта яд<75 Турсцкилъ (1770) іи). О радость! торжество! о славя, на- шихъ дцей, Бглмрачяыгь іл. ігрзс-ГФИі сришшь- шасл лучей! Папгочиы Тифисы, защштапш Россіи Летятъ среди Війонъ! гремнщн ръ облакахъ Пируііы въ ихъ рукахъ; Послушай ішъ стихіи! Проходитъ мори і:теэпт гдѣ кро- ется ихъ врагъ; Очмш шцуть, гдѣ турецкій пѣіт> 1 флмт>. Нашли, обрадуяслі пустились, ін?ло- ткікі Всѣхъ руки ни ударъ прист»!|тгы, іізвесеЕЫ, Всѣ гнѣвомъ роддомы! Настигли, загремѣли- Я зрю плодущихъ Иты. побѣдо иоспий строй. Какъ ихъ. вр.ѵ’п. морямъ везпаашіі горой (б). М При ’ЗосяШ, гхЬІМ Іюли 1770 г. гцх- хевь быаіі туртшпй флотъ. $) Гр. Л. Г.'.іръіг.ь, ішчллыіміл.флота. Ихъ дарусы крылѣ, ихъ мачты лѣсъ дремучій і Вдругъ етушггь, вдругъ блеслутъ, влонь грянуть, НПОИЬ грозятъ! I! идутъ іі родятъ. Какъ громомъ тяжки тучи! І&нуаріЙ (в) тамъ и Сіиггославъ (г) летитъ, Ц вихремъ за лобай д хлябь и дымъ крутитъ, II горнихъ именемъ иобордлколъ яо- номый (д), II Рпстві-ліыгь (е), и съ шип. Еяропа (жі межъ валовъ Пут-кодтъ па враговъ Беэперсривпы громы! Евстафій (э) весь ігь огнѣ, брпел- ягъ ппіь и спертъ, Крутится, движется, колеблетъ пактъ н твердь! Тамъ «традиція іюра, ирвшгазигна цѣпями. Какъ радродишиВоя Везувін воз- духъ рветъ (и), Не пінмѵгыт рчпмугь И боріФсл СП. гора-мпі іи г» е> ж, пі ІТіиііл»Іг кораблей д) Корабль трѳп. апяпп^-інй. пі Корабль, гд» вахохмелгр. Орі>иъ.
- ЗОО — Пе молшегъ трюкъ еваетсй,. жлгі.;іныхі. синетъ шаривъ; Густится дымъ, столбомъ исходя до облаковъ, Стѣсненны межъ громадъ нъ громады волны плещутъ; И вѣтрилъ бѣлнияь и дневиигь свѣтъ лучей Сокрылись отъ очей: Одни пврупы блещутъ! И опытъ тагоездый нетрііистныті. сердецъ! Ужасенъ взору бой, ужаснѣе ковнцъ, Томъ двѣ крылатыя, двѣ грозныя махины, Какъ Этна съ Геклою (а), одда съ другой слетись, ВсеЗ тизевтъх) ерйнясь, Вспылыі средь пучины! Ихъ неукомъ яон.’ь. брага и воа- дуть потрясемъ; И грокъ и туркъ вдали содрогая ужасенъ; Недвижимъ Россъ стоки. и смертью смерть срѣтпегь. Атъ горе! нсѣмь тонуть погибели ігь {гѣкѣ; с’ъ корнеты» онъ нъ рукѣ, Со флагомъ отлютеть. О страшно зрѣлище! среди валовъ иожлръ! Побѣди къ номъ лепетъ, однимъ вра- гамъ ударъ; Горятъ, отъ дыма мрутъ, шиус«к- женны тонуть, Героп Сѣвера, ллловпикп силъ бѣдъ, Какъ првтирнѣвши предъ, Кокъ лобѣждешіи, стовул! Кто тучу сой бѣды, о ін -’о! имъ и полилъ? в) Корабли имлріьи Спиряіоиа и Гдс- саііЪ’бел,, іиліацдир^ флити, алптКхи Пд ІНиадгхъ, Что нижу Л? ИХЪ ВОЖДЬ пплмертпъ межъ ними палъ? Огьемлется <т. нихъ, кто больше всѣхъ шгь пужнііъ. Онъ налъ: здѣсь щитъ, тамъ мечъ, тамъ шлемъ его глалыі Печалію, увы, Герой обеаоруяь?нъ! Пришедъ въ себя и мракъ отъ мыслей огряеи, Опъ, руки пл суда расторжсины взно- ся, „Мой брагъ (б).,. о небо! рокъ, пллчевпѣйшо. утрата! Воздвигнемъ паруса., о друга! иоле- тимъ, Умремъ нль отомстимъ; Въ Стамбулѣ взыщемъ брата!“ Летать.», і'млгчипь, изрой, сухъ промысла правдивъ; Твой брать, тзой храбрый братъ, и съ пимъ Спиридовъ живъ, Пе Двхыршп. і'е) на хребтѣ, то не- бо ихъ спасаетъ, Которое, іииО духъ и іюдіиггн любя, Симъ стрихоыт. днесь тебя Толь строго искушаетъ. Иізчйнла. юип. тумань, бовнреыен- иа мичтп.; Сіяетъ полная побѣды црвсога; Тамъ гласомъ радости въ □остиргѣ всѣ взываютъ; Объомдюгь всѣ лождіе н друга своего; Ллбпал, врвлъ нги Слезами омываютъ! «Когда ішшъ громъ, гласятъ, и-? вовсе истощенъ, И небо насъ хранить: Россъ будетъ отомщенъ; Мы жявы—сопостлп* сторицею утра- тъ; О, Съ гр. А Г. Орловымъ п іхлдилм братъ его Ѳедоръ Григ*ргя пп'іъ. а,і КораДаь.
- 367 — М ы лп'Гііг—ввонь должна вбстренбтаіъ веяди; Онъ сабель корабля Всѣмъ флотомъ едмъ паплвтіггы. Что тако сваренъ средь темной ночи понтъ? Не Фебъ да ускорилъ влетѣть ко горизонтъ? Нѣть, винду—метать врагамъ рзя- тнѣванные Россы' Идъ ото, игъ горятъ торжествегпіы ситіи! Окпала (а),! вегамъ, взгляни. ]йшъ гибнутъ чалмолосацлі Тамъ портъ-нмѣсткішце шмыречвіі- ныхъ мукъ; 'Гамъ сѣри, огнь, смола, с-мрвдъ ды- ма, вопль и нпукъ; Реветъ, раашсуііъ тамъ рокъ челю- сти не сыты, Геенна носятся по хладной быстри- нѣ. Мятутся нъ глубинѣ ВвтріЧКЯК'ШИЦО Г П’ЛЛ? Клокочетъ, какъ котвлъ, нвдыма,- іня<, 0ШУ1ІП.. Баціѣегь, аки кровь, оееь группами устланъ! Ихъ жретъ, мутясь, іпівв, ихъ аіретъ сиярѣиый пламень? Віігдлтивъ сѣрный прахъ въ нпаду- шную стропу. Бросаетъ вдругъ ко дну. Какъ олово, панъ камень! О горькихъ соймъ смертей! о іунь зный лк-тый чадъ! Тамъ псѣ стихіи вдругъ... Прорям свой, мула, гласъ. И страпшыЯ адъ, гдѣ твой и смер- тныхъ прагъ страдаетъ, 1 'корѣЯ завѣсою молчанія закрой, Я типу—гамъ горой Отъ гадости рыдаетъ! а) Сена. Великій вменлмъ, вмлігіП дѣломъ Петръ! Спустити съ высоты на низкость водныхъ нѣдръ, Воззри па чудеса, твоимъ рожденны ботомъ, Какъ пт, ообегсшппо.мт. Ми-гмегъ прн- втадшцѣ горитъ! Надъ русскимъ какъ царитъ Трублша слова фіатомъ! Нептуна Веді.ту зрѣлъ тебя Ко- пенгагенъ; Топоръ твой грозный флагъ блинъ Чеемскихъ вѣетъ Стѣнъ, Готовить улиот. несть па поить не- счастной Голды (6). Со страхомъ близкую внпмахнцд на- пасть Ужъ Смирна хочетъ пасть (а); Трясутся Дарданеллы! Крѣпи, и громомъ нхъ, сколь мо- жешь, гплхъ (г), снабжай, Собѣ и вдоему студъ роду умно- жай, Прапрадѣды тжи» пъ непросвѣщен- ны лѣта Въ слѣдъ рнмлпншгл шли въ дале- кій юга край (д); Ты діичъ воюешь птнй На Россовъ за ЫахінмаІ По гдѣ пенппізпстъ. тамъ споспѣ- іпостзо иебосъ; І'ікатгрипд гдѣ, тамъ будетъ перд- ___________ вѣсъ б| Гаілѳстцггъ (ДлрдіпічільскЙ про- дцъы, я.чзАА.ппкгй пп пмелл Гедду. >□> и>рпд утовуда въ шчаіъ, пли на ііа кдд-го- руіЙГОГЬ <іаміі_ и I Во примй гріижгпііі пъ ^чпртгТі вы» аеыдіггрл сепія. г) Фрішпіп дІіАстловали прогоъ Роо сіи. Фр&вцуэздіЛ пгеятъ щи турецкомъ дпорЪ, баронъ Таггъ, ук|ілпнль Дардл- ікшли. А) Яа Юлннгь Цгі’лрлм і. и и Лдшй'ліх- луію.
— 368 - Когда іюдоора царствъ мокарши суть доброты, Намъ, намъ ггь п^дсодае’шоИ всѣхъ паче должно цвѣсть; Заяпстка пота честь, Н- ШНЖ1ІМЫ оплоты. Еще, орелъ, еще віидпятпигь, по- скрыддаь: Не вѣетъ ли гдѣ флагъ турецкій, ОбОЭрИ'ЛЬ. Чесмопскій гасисть портъ—да новый воскурите л; Смушдя пучину ІИКШЪ въ нротвнші- чей кроап. Топи ихъ, зли И рви— Да плобв усмирится. СудаАкіІ возстаадыгь гы отъ смер- тнаго одра. Для мнпгптъ счастія, доя общаго добра; Судьбой шіездпу сталъ воида. флота не нестыденъ, И (іетопис пости чужой и нашей стражъ: О ряидятеі намъ вантъ Дуид-Й (а) но вводивъ. Мы столбъ и:іъ мрамора воадвиг- помъ къ небесп, Со водъ срѳдьэамныхъ ты корысти къ намъ неси, Пріобрѣтенные йлипъ КІоса трофеи; То будутъ шшінй знакъ побЬды ндесъ валовъ, Тн честь чобѣ, Орловъ, СпдѣВствешгикъ АстройI О если бы кой духъ, тобой плѣ- ненный духъ, Съ нелихостью таляхъ къ отечеству заслугъ, Съ горящей ревностью души твоей ершпшлея: а) ІЬіксулъ рішскіЯ, одержавшій налъ сароЬі'тщііаііи (кіаыиую НйОЬду, Ты въ новыхъ бы стиляхъ героемъ былъ монмъ; Со Г.».мой бы сіюннъ Камооись иосрамнлслі Подъ именемъ внести къ невѣ- ждамъ свой вакоиъ Съ набраннымъ иеішствомъ, какъ херпостпый Ядалпі, Онъ шелъ плато руно къ чужой сю- іиѣ похитить, Питрлсшаго оакоігь ты вдешь потри ста, Отечестве СВИСТИ И Грецію н.ыцкітпъ. Пускай воспѣть тебя я главъ, яе- дерпііовеігъ: Но подошъ твой но вѣю. пребудетъ пезлбвеігъ. Героевъ <'меріпыг>. родъ по долгу величастп-. Ііѵо любитъ отчество, мокіірлнцю. себй» Тотъ ляпрнки тебя Отаутстямна вѣкчаечъ. Но если, обувдвѵь непстопетно врага, Н& Вѣкъ і'ЛОНІІВЪ Луш гордящейся рога. Со славой Вмьтв ты пройдешь вра- та ппгрокп: Кто, слыша вашъ ноѣіідъ н усыотря съ ыомли Россійскій ф^нгъ клали, Удоржлть слалъ потоки! Я врю токущій ваиъ во срѣтенье народъ. Огмгощеіший ватъ корнетами юга флотъ: Тимъ І11ВЫ. ЮЯОПШ я старцы поспѣ- шаютъ. Тамъ дѣта, весаляіъ п перстамъ аоп- водя На храбраго вождя, У рождпшлъ вопрошаютъ:
— аао — „Пе СИЙ Л1!, “ПО Оріи.ѴЫ!0 б^’І'ДТЛ водъ летадъ, Росііій-сжіе опій нъ турецкій флотъ МОГбДЪ, Бдгровшъ синій понтъ гсрот^к шли ПЛОЯОПНЫГЪ? По онъ ли именемъ п ровностью Орловъ, Кичливыхъ бичъ ирагиііъ И СЛЯНД СС’Врі-М4ЛНЫГЬ?и „Оиъ, опъ, яолиеть тп и взоръ его и станъ; Опъ адѣсь, & тамъ нще дымится океанъ! Ге брать его, что текъ нъ кроваНыИ первый бой! Се грсіінгыГ* варварамъ» Спдрадинъ, псіккгапъі Со ГіН'Яіъ <а) и съ ші. Ильинъ (б) Ветролетші герои!* И» чти пѣщшп л, мечтаній малыхъ падлъ? г флы мои едіе дк ипійскмхъ ТИІДТГЬІ Я мыслію одной □& ніъ взираю слѣды Чрезъ горы, тренъ млрл, тріъ токи многихъ рѣкъ. О громкій брнвьг» вѣкъ! Ннслыхаяны побѣды! II мор«ч и ммліц и высота небесъ ІСіштарііішііыхъ свидѣтеліг чудесъ. Балтійскихъ иолпъ брегамъ шдсгь Пдлідоиа не вдгТнтнгц Нъ помъ типъ Архипелагъ Нептуна саоііго; Наслѣдіе ого Но оѣворъ—поднебеснМ л| м бі Грнй:*>. былъ п. то время іпнм- ТіѴПНГОХИШДЯрРМЪ. —Іілъптп* и ДуГДДЛЪ лппин съ двумя брандорюліі вь сргдцму т$ репнаго фліта и нлжі-ди иго. Т. Г Г&лахниъ. Н стора іпьлтіттр, лр Пгтрпігь, Взгплій Нс’роіпгпл Гр 1733, у. 179!)), сзаиъ йѣдпап; сшгтцішпііка. обу- чался пъ Москопсной Духіншой Лгацвміви гдѣ. но оиопчишл курса, въ 1760 г, про- подмдпъ піжтлкт, ре-горшку в греческій яцыгь. Рекомендація Пстомпипа, съ кото рыін» оеъ кашисілсидсн, нЬрипіт>, ігь бытіыгп» спою студвдтпмъ ігь Моекъ и. Уявпоріпггнтѣ, ділтгйлйЛЬ ему, іѵі. 1760 г., ѵѣсто каГшйі*гпдг:і тярініодчнкд п тггп'і государыня, нечему іп, иіггъчѣ гэѵомъ къ Госудірыігѣ к.ть Лохона 177+ г- інтъ говоритъ: *н имѣлъ чисть нѣютдд слыть карчаішшп» Вашего Величества аші> твлрпин»» (Вмбл. Зап* 1й&8, стр. 526), Въ 1772 іч Петрамъ п.ѵЬйгН съ Г, II Си- Лілінмь Отпрд&лѵіп* нь Англію для Об’НІ» іісншііізі. іідіігі. иыучалсл асъ плгДІАсжому лвыку и лопяаковпг-таі <гь апглПкіэдЙ .титгрвтуроЙ. которая, безъ сомнѣнія нр осталась бёоъ вліянія еіл его дойствен- ігші стдхотиориаія. Особенно праеллсд ину Ахдііоолъ, пріобрѣтшія слипу іроге- «Клтцігь*. Въ нослаиія кь Садову ІГегріДП., ждллл, тгебы «дуть британ- скихъ уэдшгъ опарллт. руо ггуп грудь», упомлилстъ о Катонѣ, шиіетгк іэдто- раго. какъ выраженіе столчссяоЯ морали, выучжвалясі ааиаус гъ любіпр-.ыми етихо- пигрепш л аршаыущс'стыдно стнхшвяр- №ш ди^мсптч^смат-, еъ врллгтнйлнныи 1ГЩЛНП1ИЧЛ, Межъ еллігпгхі. тло<тп глатлгчгь Адди- сопа. 5[«къ нстипъ і^иавціго добротпг- Катанги Дай мѣсто сямъ строкамъ,.. По всмнірайіі'яік въ Петербургъ ааре- л.ѣл-_чіъ арндгкьрнымъ ба^іілгвіідряыъ. Взломъ тгь атспиіку 1760 г. Сочппе-піл Пптропа модциіы сп.тъьіа лмь « аиимъ, щ. одшмгъ темѣ (175?і, и потомъ гго вдпрою вгь 3 ч. (1811 г.). «Опытъ мсторлчвегвдго словари о рсл- гдйсіклхь гшеателихъ» цНГлатонрыівм ото- ІІЗЙЛСЛ о ПдірСНІІ. ШІХЪ даТОрЪ ТОрЖ*’ стпімпють Одт«: -Вікібщп п «пишпіипг:. его іПсггротни слазать можно,, что отп. нилригаетс-л ктти по слѣдамъ россійсшігс! лирика (Ломоносова); п хотя нѣкоторые я влаывлюгъ ужв иго вторымъ Ломано- ічіным-и, во д-пі сяго сраяшшіл маллтлипп. іджидатъ инзиіагп малого*пиб/ДЪ сочиісо* нія а ппскт того идкдл’іптхиъно ідашп.» 24
— 370 - бухетъ ли опъ второй Лоыяяосовъ, плл омянетлі толма II игривымъ в Судетъ имѣть чоетіі СЛЫТЬ ЛСЦрЛЖа-гЫЮМЪ Ломі> исіпполѣ, Нл І»тт лимЬтігу Пптршп. <>пг!Ѵ валъ САтираЙ. модридотюй тгрптиіп. • Опыта», въ Формѣ ілюлшіія: «Къ*** изъ Лі пдиііа». Пѳтровгь вмЪлъ сатирическій таддмгъ- гЪвТиугво, что объ написалъ п.ису: •ПрнииіЮ'йМіе Густава Ш. короли ппидоіадч) (1768 ішлм б)*, іагтр^л даз- жды впітлгдші II. А. ОДігзвоиніп., 1въ7 г., отдѣльной брподжфпй іт въ XXIII т, Гус Старины Между ссиромоаникамя ІІ’ігрпьь сл 2.:і. «илтсігоігъ ігн-:ісгрлігпыхъ литературъ, М, Ц, Муртіпыип. гмияряггь о лекъ; тотт. изъ піитахъ гтнхо- тжірпі'мъ, кптор«й лви-чтъ вибольшсс число языковъ, ибо оігь тіпвегъ въ под- линникахъ Гимара. Вергилія. Мильтона, Вмьтв;л, безъ с-иынѣыиі, Таена м1 и-дм- ііитсл миК. ІСлішштиил» [Соч., дод. 1Ь5б і\, 1. Л, сгр. 345). 1йп$кіпу при и идя гк пть піірііілг.ѵТ' •З’игиды* 1І77О г,) ж псртлъ трихъ пѣсеіп. •Потерішиигордя» <1777 г і. О ПнтровЪ ем. ст. И. А. Шлягскииа—въ Ивторич Вѣстникѣ. НЬ5 гь> Де 11. хь. Б О Г Д А Н Душенька (1775) (’). 1. Плаваніе Венеры (*)• Богиня дреииІІ свой устрояіа нарядъ И. въ раколнну сѣвъ, кяк7. пипгуть оі каргипахъ, Пустились но водамъ на двухъ боль- шихъ дельфинахъ. Амуръ, простри еаов власпшй вворц Подвкгиухъ весь Нептуновъ дворъ. Унрл Венеру, рѣзни лолни Текутъ оз пей посельемъ полой. Трптоноиъ водяной народъ Витодигъ пъ ней изъ бездны воды НвоЗ ропрупі м ныряетъ, Пгюдврзпи вплгпл усмиряетъ; Другой, крутясь во глубинѣ, Жнмчуп, вй віцнтъ твлп» нд дтгѣ. И всѣ сокровища изъ моря ’Гішипъ повергнуть ей въ стиидмъ: Иной, съ чудовицвмп споря, Проши, касаться симь мѣстамъ; Другой, на подлы гінгь проворно, Со встрѣчными бранится вздорю, Разддтъсл въ сгороіш велитъ, о В И ч ъ. Возжоми гордо птевелятъ, Отъ кишей дллѣ нутъ сиоЗ ирлтъ И дернікгтниіъ чудовищъ дивить; Иной съ грезу(5чптшгь жезломъ, На кигб коврцди верхомъ Гоня діілѳче вгыъ съ дороги, Дастъ вездѣ прніяды строги, 11 ч'иібы всякъ то вѣдать могъ, Предъ нею громко трубите въ рогъ; Другой, е:гь краевъ самыхъ даль- ныхъ Угагііяъ приплыть къ богинѣ <еЙ, Песетъ отломовъ горъ хруогалышлъ Пв мѣсто знркалк предъ пей. Сей видъ пріятвогті. обяоплпете И радость на. оя чмѣ. О если бъ ввдъ Свй, овті л'Гпца- «ъ, Остался вѣчно къ хрусталѣ I Но тщіггпо то Тритонъ желдвтъ: Исчевпеп- есй призракъ, какъ гопъ, Оспшстся одинъ лишь камень, Л пъ сердцѣ лишь нѳсчвстііый пламень, Которымъ втуне тлѣетъ онъ.
— 371 — 11 вой, приставъ къ битвѣ въ сайту, Отъ солнца ставить еЛ шыціггу I I прохлаждать жаркій лучъ, Пуская къ верху водный ключъ. Сирени, слддайя пѣвицы, Межъ тѣмъ поютъ стихи ей въ честь; Мѣшаютъ съ бы-тімп небылицы, Ев стараясь преижаеоть. Иныя и»_';и4дъ идо пляшутъ; Другія во услугахъ тутъ, I Іредупреадам іялгсій трудъ. Богиню опахаломъ машутъ; Другія жъ, красотахъ дивясь. Подносятъ і?И цдѣтвчиу шшъ. Сама Остпда ихъ пиши Для малыхъ к бою.пгкгь услуга, II только для собя желала, Чтобъ дома былъ ея супруги. Въ блдгопріятиѣйшѳй погодѣ Не смѣютъ бури тамъ пристать; Одни Зефиры лкпп. въ свободѣ Венеру могутъ лобызая.. 5. Чартоеи Душеньки ('). . ..Душонька отъ сна не прежде пробудилась, Ійнні поадош. ухъ прошелъ и послѣ полдня чіѵъ, Тогда служащія дѣвнтда, всѣмъ со- боромъ, Паренку вновь одѣтъ пришли II сорокъ платьевъ принесли, Со веЪігь къ тому приборомъ. Бъ сей день опа себѣ назначила па- радіг Который былъ простѣе, Затѣмъ, что Душенька опѣшила по- скорѣе У радѣть ігЬдкогти чудесныхъ сихъ ШІЛЛТЬ. Я, Душенькину въ томъ послѣдуя уставу, СеЙ домъ представить поспѣщу И псо подробно опишу, Что только лили, могло г-й дѣлать тамъ вабапу. Въ началѣ Душенька по комнатамъ пошла И но оешш, тамъ бѣгай, угла, Въ которомъ бы ова па часъ по побыкдліц Отгуди еп. бсдыюдоръ, оттуда иа балконъ, Оттуда на крыльцо, оттуда внизъ и 1ИМП., Чтобъ видѣлъ домъ со всѣхъ сто- рою.. Толпа дѣпыцъ ва вей бѣжать Пп успѣваш: Одни Зефиры липъ ей слѣдовать могли Н Дутпет.ку медѣ, капъ должно, берегли, Чтобъ какъ пп есть опа, бѣжавши, пе упала. Она смотрѣла рзва три Сей домъ снаружи и внутри. Межъ тѣмъ Зефиры и Амуры Казали ей архптокттры 11 вели рѣдкости натуры, Которы Душшіыи, оемд-грішан икру гъ, ^Колада видѣть вдругъ И. что смотрѣть, пе впала; Щдниа игъ другой смілрЬиьй отвле- кала, II Душенька бъ еще пошла пи всѣмъ мѣстамъ, Когда бъ отъ бѣгу тамъ Впін'Лѣдсчгь ни устали. Для отдыха она на время отъ тру- довъ Смотрѣла статуи слхнігІЛшигь м.ъ- кгеропъ: То были образцы краедвицъ бея- педобпыхъ, КоторЫ-іъ имена и ііъ прозѣ и #ъ стихахъ. 21»
- 372 — Въ различныхъ повѣстяхъ, и г.рпг- кяхъ и подрытыхъ, Веевмертно царстпуютъ, какъ память идъ въ умахъ, }{ллпсго, Дафніи, Лрмядв, Ні .-бвн, Елена, Граціи, Апгеликл, Фркпея И множество другихъ богинь и смерт- ныхъ хинъ. Очамъ пидяясі. живо, Во Исай красъ, вв дико, Стплдп тамъ у стѣнъ. Но посрединѣ игъ въ началѣ,. 1ІД вѣкомъ высшимъ пьедесталѣ. Тамъ обривъ Іупгепт.няіп. стоялъ II паче красотой другій премыишлъ. Смотря еіа ибргигь сввЙ, она еямл дивилась И вігіі «йк остовапялясь: Другая стидуя въ де* надѣлась тогда, Какой пикто потомъ во видѣлъ ни- когда. Тутъ долъ бъ Душенька осталась Смотрѣть ня обрянт, сой, Которымъ обольщалась, По слуги, быкшін вря ной. Въ другихъ мѣстахъ, илзадп сй, Для понылъ главъ ен оабавіл, Другіе обряды красотъ ен и слали: До поясп. до воіъ, лъ мсь ростъ до самыхъ пятъ, Ивъ платя, ивъ сребра, паъ бронзы ііл. ииъ стали. И головы ея, и бюсты, и медали; А иіурі мозаикъ, иль мраморъ, юіі. ЛПІПі, Въ валъ видахъ новую безцѣнность ир>^дстаа.иіли. Въ шіыхъ мѣстахъ А полть, иль жи- вописи богъ. Который кисть иго водилъ іъое.'І ру- кою. Представилъ Душеньку ео всею кра- сотою, Какой дотолѣ умъ вообразитъ не могъ. , Ни хочетъ ли иію уі'рЬп. себя въ клртинахъ? Въ иной, Зефиры ей несутъ Поыо- шшъ рогъ II, сыпля ей цвѣты, съ ннЯ рѣ:>- шпея въ долинахъ; Въ другой ока, съ щнтом ь прввграіп- пымъ ва груди, Пдллздой нарядясь, гроаіпч. па ло- шади, И, болѣ какъ копі.емі., своимъ пре- краснымъ взоромъ Рявить сердца пріятнымъ ма- ронъ. А тамъ предъ воЯ Сатурнъ. бе;іъ аубъ, плѣшивъ и сѣдъ, Оь обновою морщимъ на старолѣт- ні'ІІ ражѣ, Желаетъ быть моложе, Кудритъ оетавші» волосъ споилъ клочки И надѣть Душеньку гуілѣн.ѵгі. онъ очки. А тамъ ота вилпц подайся адраді. Съ амзрдмн шікругь. въ ноадупитой колесницѣ: Прі‘К[і!існой Душешжи ва честь и красоту. Амуры ттімъ сердца стріідлють ня лету, Лоттггъ пеликою толпою, П ікгіі они несутъ колчвіш онилочьмн, И псѣ, прекрасными гордясь нночьмп. Летать, поддявпги лукъ, на цѣлый свѣтъ войною, А тамъ свирѣпый ХІярсъ, рушитель иярпыхъ прявъ, Увидѣвъ ,'[упіеяілу, являетъ :ішй правъ; Полей не Обагряетъ кровью И. каклп'пцъ, забывъ аоеппый спой уставъ, Смягченъ у ногъ ня. пыляеть къ пей любовью.
— 373 - Л тллгь предстаыаижово. сродп утѣхъ, Копиры сО віыдѣ прцдходягь' 11 вымыслами игрт> радяятплч. прп- иззохятъ. Въ лицѣ ад пріятный смѣхъ. А видѣ Граціи цареняу окружаютъ. Ее рагш'шимя цвѣтами украшаютъ, 11 тихо вкругъ ея лотшшцій З&ѣаръ 1 ’нсуеть образъ се9, чтобъ имъ укра- сить міръ; По ігь ревности отъ взглядомъ воль- ныхъ УчЪрпіиыі умъ любнісаей свободъ И, можетъ бить, стріиінеь отъ кри- тика рдокрамллііннть, Скрываетъ въ спискѣ оиъ большую частъ красотъ; Въ картинахъ же онѣ, кикъ вѣстно, чудесами Предъ. Душенькою вдругъ тогда пи- сали сами. Л чтобъ, встрѣчаюсь тамъ. Различные предмета По скучили ея глазомъ; Въ другихъ мѣстахъ ея портреты і.ідни являлись по стѣнамъ, Въ простыхъ уборахъ и нарядныхъ, II въ ратныхъ. платьяхъ мцскпрпд- пыхь. Во всѣхъ ты, Душеньши народахъ хороша? По обсаду ль какой даршш ты одѣта, Пастушкою ль сидиіпь ты возлѣ ша- лаша, Во всѣхъ ты чудо свѣта, Во всѣхъ яіияеппла прекраснымъ божествомъ, И только та одна прекраснѣе пор- трета. 3. Змѣй-ІЪрыничъ (*). Не вшио, въ первый дель иди лучше нъ перну ночь, Довош.ваи своею жертвой Богиня, въ мпртши. ппглплл нареку Дочь Принеси. чреігь три часа воды жи- во! п мергінЛ Иявѣотыъ и ось народъ О дѣйствѣ оныхті водъ; Кто первую попьэтъ—адоровье по- лучаетъ, Вторую кто попьетъ—здоровье по- теряетъ; Но къ симъ водамъ лишь готъ до- ходитъ, кто счастливъ. Пошла царева дочь тогда бетъ дадьпа чина, Какъ должно пріщішинт. Подъ ялечм дна кувшина, Пошла иа всѣ труды— Искать такой поды. Польза куда? и кто съ пей будетъ прикнадтыт.? Амуръ во ічсѣ часы си напасти зрѣлъ И тотчасъ повелѣть Сноимъ слугамъ крылатымъ Поднять п перенесть царенпу въ топ. удѣлъ, 1УѢ зсякп воды іціотекаюгь; Мертвятъ, цѣдитъ я помогаютъ. Зефиръ, который тутъ по сіиіояпо- сти іфіи.ьпул'ь, ЕЙ па ухо шепнуть, Что воды окружаетъ Большой и толстый имѣй, свернув- ППІГ.І. вкругъ КОЛЬЦОМЪ, И никого отнюдь къ водамт. не до- пускаетъ, Какъ рллігіі плпгштъ кто имѣя пить- ІЯГОМЪ. При семъ еа снабдилъ гитъ кЬішкою флягой, Которую велѣлъ, яялсь туда съ от- вагой И имѣю [іѣчъ схдзалгь. вт. амѣипо горло влить.
— 374 — Когда жъ ни іштьецо спою опъ пасть рдлннвтъ, Онъ голову съ хвостомъ легко по- томъ раздвинетъ, И ДуптовьЕД наидегь себ!» свобод- на?! путъ— Живую ДЬ, мертвую ЛЬ ТЛМ'Ь воду по- черпнуть. Не нъ долгою, времени царрипа путь скончала, Чрезъ нѣсколько минутъ яинмсш у модъ И вспомншіъ песъ совѣтъ, предъ змѣ- ею. рѣчь сказали, Котору ВЫ.ТДЛК впослѣдокъ и въ на- родъ: <0, Змѣй-Горынкчъ, Чудо-ЮдаІ Ты сытъ во вслпи времена, Ты ростомъ ирсниошолі. слипа. II видомъ краше ты верблюда; Ты вскку здѣсь имѣешь власть, Бле<-гншь влдтыыи чешунми, Широко р&уѣвяешъ пасть И можешь псѣ ГЬДА'.Ш'П1 когтями. СодѣллЯ «рай ліпіімъ бѣдамъ, Пусти ты Душеньку къ водамъ» . Хвалы и титулы пл’Шоівіп. всяпи ути И движутел отъ нихъ жестоки самы дути. Услышалъ похвали огь женскаго лила Горыиичъ оасгъ разинулъ. Хлебнулъ изъ фляги питьеиа, Засвулъ и голову съ хвостомъ тогда раздвинулъ, Открылись разныхъ водъ и рѣки н пруды: Въ свободѣ Душенька, попинъ хиной воды. Забыла псѣ труды, И вдругъ вдоровѣв стала, Въ веЯ пива красота пт, то время ИйНблистіілн, И къ умпожені.ю лишь соперницѣ ДОСАДЪ, Съ водой, она, явись назадъ. Предъ ней, какъ роза проццѣ- тллд. Впослѣдокъ Душеньку богиня уми- '’пияла Застэлштъ моргну воду нить; Но просто случаемъ иль чудомъ, мо- жетъ быть, Кувппшъ СЪ ЛИХОЙ ВОДОЙ роз- бИЛГЛ И умыолъ въ дѣло не годился. 4. Душенька аъ а^у (*). Къ успѣху МЩІШІН. пришло иа умъ боппгѣ Опірашнъ Душеньку п, письмомъ ко ПріЖ'ршнтІі, Велѣвъ искать самой во Адъ себѣ пути И нѣкакій отголі. горшечекъ принести. Притомъ нарочко ой Венера прика- зала, Горшечка чтобъ опа отнюдь по от- крывали. Зефиръ, ве мѣшкалъ, далъ полевныЯ ей совгѣгь Итти въ дремучія лѣсъ, куда дороги пѣтъ; Овавадъ, что е0 въ лѣсу представится избуппи. Въ. ивбушкѣ тамъ сидитъ ста- рушка; Старушка, ей вручать волшебный по- сошокъ И отведетъ ее въ кутокъ іа), Въ куткѣ покажетъ зннсь ступени, Пн поимъ въ Адъ нисходкгъ тѣни; И Душенька тогда., лишь ступить де- вять рззъ, Къ Плутону въ области окотить всю дорогу; п) Кутъ, кутокъ — плдиій усохъ аъ пбѣ.
— 37Ь — А къ бнікіплі'погтп отъ стрмоіѵь, тотт. жо часъ, Оперитъ на показъ Свою прскрасвт вагу» II можетъ иъ-послѣди безстрашно го* норнтъ Съ Плуговомъ, съ Проверпвпой, еъ Адомъ, Пясыго гручить, Горшечекъ получить И службу шідхсжаіцпмъ рядомъ Испрмво совершить. Послѣдуя сему высову. Попин пдривна иъ лѣсъ, худи глава ГЛЯДИТЪ, Нашли подземный ходъ, ступила де- вять кратъ. Сошла тотчасъ во Адъ, Явилась ко Плутону, Вовволіюшшл мрачный край, Не ждавъ пос (цьствв отъ Вене ри: Трипѣяяы пъ Тартарѣ Церберы Распространили етраншиО лай. По Душевька, въ сію тревогу, Еірв открыла только йогу, Какъ вдругъ умолкла адскд тварь; Церберы перестали лаять; Замерзлый Тартаръ началъ та- ять; Плдэемпа цдрствв теилый царь, Ііоіирый ЫЛШѢ Прозерпины Дремалъ еъ иадеадпю нд слугъ, Смутился тиіліптгію ядругъ, Возвысилъ икругь броннП мор- щины, Сдарквулъ блистаньемъ лрыіъ нить, Взглянулъ, пвттппл рѣчь, эа- шіулеяг И съ роду къ нервы И рлгъ, Въ то время /лыбпуіея. Уярѣвъ ТОЛЬ сильную ПОСВДЫЖу ПОД’ помочь, Какую при письмѣ казала цдрглл дочь, А іглчв па пое воварЬпіо Плутооа, Пштшя адшьа тт;<:на Врд’Ьзд еП скорѣй пресѣчь Пристойную на случай рѣчь, И, по письму вручивъ горшечекъ еП приватно, Ео, безъ ддлыпегь словъ, отпромил обрвэдю* Ч Этотъ годъ сочиненія „Душеньки- поквааіпг Каряяэннымъ въ ст.: ,О Ткігдп- ыоеиічЬ его езчинміягь" (ВЬст. Бвр«> иы, 18СЙ г.) Перим полоов изданій Ду- шніікіси лрИВШДлежіггь дашіШШОД ириі- гелю Иопииіоикпж. Алексѣю Ладргішнчу РжіПНВКіму, ДПТСфу ІПІПГПТЪ СТПСТТООрѴЯІЛ н трагедій .Снерхій я Предмета". Пцо явилось въ Свб., 1783г., содъ яаглвяінмы „Душенька, '^няяя повѣсть *гъ польныхъ йтихысъ". Нмъ рукояодотнопались мы при щшЬщеаІИ мГрЫКгЯіяь иЪ Хрнсщцдгііэ. Въ ішболъаюмъ ігрі?діі«г<іпііі цчп-мг» кг- чвеллегь достоіпістші поэмы: „асприну- ждешіув польпостъ стпып4 чистоту стп- ховъ, удачливый выборъ прилочныхъ глинъ, л ішчв нзобдеій іюь^кч^іхихъ шл пбраЖіМИЙ*, МВйН’ігскзія ЛстирЕк Пиих^и (Дтсия> р-нппігяолітл кщтроыи Лпудосю-, іыагоничргяилп. флд^ссіфоіп», жирііпіііъ въ Римѣ въ 2-мъ в. по Р, X. Опл состѵ адявгъвпшшдъромаііл его: „Пре и рыданія" п-іті .Золотой (колъ" и пс-иЪтояь въ 1, 5 ц б ігнигихъ. СидлрЛАЗіе плЬдующне: Въ Греціи жили ісѣодда цлръ и п.ірп- пл. ікп» трехъ дочері’й си дігЪ и и лтлп- чіілтгсь крдсоп'т, ла млллшыі. Психея, такъ была прекраода-, что прослыла Во- іьпрой; ей вооіавали бохчдсбпя иочеспіт іірпікасллм жертвы. Веяера, ршвдціжішшиі тпіиімъ піігиышмііемь немш>|иі цкіЛ, ппнн- ЛѣЛЖ КЫИУ с.ііиеиу отроги ппівддтъ Пси- хою. Но Купидонъ, при пержмгь взглядѣ па красавицу, почувствовалъ къ пей лхн бявь. Вскорѣ, по □ове.чішІБ оракула, рі> дигелм Попжв оты»длть ее ид иьршііну • ідікіП горы, гдѣ живетъ тампеггвліііьц» существо, кптороиу она обргчепл пъ су- пруги. Е,л,па оип покинули дочь. ка=ь Згрирті переноситъ ве въ богатый чер* тогь, гдѣ Куішдміь шэаѣщаять пе текяыш кій'іЫ* и иетдллисітъ лд утреняеЛіиір-ЬЛкп-
— Э7в — трооутпл гсгшинл» соотсръ, который «іпліікшиіюп. кончину, прививаетъ пхъ чразъ Звфмрв нъ себѣ. Злвнстъ ігд- ііѣдалыъ сердца изъ при видѣ счастія |[і’яіі‘И. Овѣ даютъ пй г я больный сю- яі.ті. — улівртиііть г.у яруга {йродпиігдга- пнягт ХршсЫгаі по ЛрПМЯ ЛКР. ГГгТЛШІПЬ г...і»<фп:яті. убііі-ттпо. Пкихпя, прл СЛѣГІІ заыіібхп, уввхѣпл спящаго» порідивд была небесной красотой ого п въ пол- неиід пролпял нд во го горячее вдсло. Пробу ждннкыЯ Купвдаиь улетіь-гі>, унре- еал иийю супругу за у.лсшое любопытство II.ЯХ4ОІ отнрашшетгл □іисіпппѵть Кушъ іігііл- Когда ііяіі ииилагі. ігь ВсйОрѢ, рав- гаѣшіііпші бппіии исуждгцггь се па рав- личпыя кгпытяпіл, Псаіяя счастливо пре- одолѣваетъ ихъ, упле послѣднее соппъ ЛІІШМ ВЪ ТОЗПі. ‘ПО ОВД ДСЛЖН11 61.1ЛЛ іййім НЪ Ви.; ;ниііо« цдр-гтіиі ц полупить ОТЪ Про<ирішііЦ лпііііл^іпіцмпютшйбзд» іЧ>ухдак*М*ь кріипты, Хіггя ой п яаіірвдр- ігс было открыла тг- оіхі,, но апп ви магла воздержаться отъ любопытства: тогда омгртпвіхшое аелдремін, иыдэт&шим вдъ л’іпгкд, ігоиоргло со вдіиімлю, Купихотгъ» ПрПЖІМЧІОТІСЛ’ГЧЪ стрѣлы, ІЮПСТІІЪТІ. со іп. жизни. По лотъ ГОпипфа» Пслхе-о стало мтся бвммсрнгаю в соединяется сь Ку- инданомъ. Егшствтедьный бракъ. оходамъ к-:н' -]ііго было Нш’лаацйніе, акгшчшгаегь ни і‘Г]ія:і<анІЛ. — Р.ыі’вжіу Ануліяі ІІЧДЛГ ХШ Лифолтсні* пг. сміх»й іннгіяітк; .Ёг* міюіітв іін РчугМ пі. (’пр ііглг, я с^мг послѣднему Богдлвоиятп., *і Ивъ 1-ой. кпжпг. ВШфЬ> принеся ал- ’я»Гіу на І1сііх*ю своему сыну, е>заьр-»і- пілстсл цдоетропг Цлт«рУі гдѣ нліодвлсл ОЛ хромъ. Отрыпппі Іфодргдлллеп. Шір- тину втогп вопврлтплго ллдішмід Плпсры- •) ЗІоъ 2-ой вллгл. П. Дмитріевъ ло- дрнжллъ Е<тому яігпоалнл къ стаявъ свп- ей: яПрпчудшіЦйж< і) Инь 3-ай ішнні. іКйтнн иогубйПі Ду- огипіку, ІІсж’рп піміиланлпі не «райпоти жввзіій п мергапЛ поды, юлѵруи? гторожитт. страшный вмгкй. 6) Послѣдняя служба, которую Венера рлгтаанла служить Душеньку, въ відиъ ди аід-ийеан. хьѵ. А Б ЛЕ С И М О В Ъ (Ь Мельникъ, коническая опера 1'1779) (а). ДѢЙСТВІЕ I. Театръ щнідспівльггь <-ь одной сторсФы лѣсъ, вдали івохошймъ вддыл д^ропентг- пл, а съ другой • л>р<іны мчѵп-тппіу □ при шШ тѣлЬгн с-7. мѣіншипъ Ндпсрвдд ш асого хереао. ЯВЛЕНІЕ П Мельнинъ (одинъ). «Опъ, -трупиі доску, ноетъ, «иькиті ті. пѣсни безъ р&н'З и ыулчкм. Пиппіъ гево|шп.): Кло Фишъ ито нѣсан?... Да; яКаіп« петоіъ у иась со подути*1.., такъ,,. (начинаетъ пягло на чтотъ тонъ піьгдню, продолжая самъ свою рл- '>оту) Каки, вачоръ у пасъ со полуночи. Су подточи да бѣла спѣти... ІішсііЯ крола&ікіП бшо пошелъ до- :одижъ, ди пиростид-і. с<и>рп. (Тахъ же поетъ « н/міулжд- •чпъ работу)^ Ни аирѣ-тп было пл утрсішей, На авкагѣ пѣді. спѣтлаго ы і.гаідд.,. Ну, :• згь бить ігіп'ерьі ннто. сдыіпъ т, дулъ смыю, тіо нуіь-бши и М0Лііппц'*то мі'Н> совсѣмъ не спрО’ рушпдъ; пъ пепъ бы л стадъ, ди
— 377 — еплелбо хоть исіі.івйршикь, дл пемпого. а ХОТЬ и помпона, да -ілдіилхь дѣла. (ПрияарапяиМетъ доску}. Ну, бу- детъ ладію, ппвхогъ ошпъ заятая. іПооошедъ ігь оркестру). СмЬтпо, Пріию. какъ я вздумаю; говорятъ, будто міиышцл белъ колдуна спилъ по можетъ, и уагь-де имьникь вса- НІЛ іій прость; нпя-де ннлютия съ ДОМОВІ.ІШІ. и домивыо-го У I ип. КП шиьтіитагь какъ чорта ворочаютъ... іАІ хаі ха!... калпП сумбуръ мадитгь? а л, ікіжог-за. сшь корсппой мель- пакъ: родился, выросъ а соетцшдез іш мелыілцѣ, и ли одного домового сроду въ глава ве вцшшигъ. А киля мотаіт. мѣтку-П{тадт, то кто смыш- ленъ п гораддъ обманывать, такъ вотъ а-о и колдовство туть... До пускай юти хотятъ они, то п бредить; а ми плжяканиъ ютмъ ремесломъ себѣ хліібицъ. Кто умѣетъ шть обкдяонъ» Всѣ вовуть ТОГО СШИВОМЪ. А цыганский улшгшВ ПріміаивсШи, шидуиъ, угадкой. II юдіі.япв, коенйчткіі, Тѣ ®» Д-К.-ГЯЯ1Г?. улпиггп. Много исяіспго вотъ оброду; ІІшчнтриімпъ мду, І'Ѣшатомъ портятъ мірянамъ ІІ живутъ гожимъ иОылзомъ. Конъ и изъ грѣшный і.„ ЯВЛЕНІЕ 2. Фгглиликъ и прежній, Мельнинъ |сго уяи&я). А! ио ко маѣ гость. Ли сей день будетъ ио- хппкл ।къ Филимону). Путь-дорога доброму молодцу. Филимонъ 'іодомъ бью, старя- аупптд. Мельникъ ІЬииінча ль бредешь, нуда путь держишь? Филнионъ. На пуіпв дальнее дѣло. Мельнннъ. Да волею, ии пааолвкі' Филимонъ. Ковей шцу: сонршзд: .ід пгТідпо адзормч, кудъ-то напропп- епиясь: а копи-то, пони-то какіе добрые бита (^'огііино). 5>го онъ-тп пороівеДіа, попытаюсь у наго ппкол- хйваамиі. (Къ лдеыпнф}. Што, оти- ряпушки, хочу здрсісЕіь тебп... Мельникъ О чемъ поволилъ? иэ- подь-с-гі, мы ышш роботпики. Филимонъ. Доброй дѣли! и ми нямъ вхпіелышши. Итакъ попоротл маѣ: найдутся ли мои кони? Мельникъ, Няйдутсн лг копи? Филимонъ. Такъ, стариуішиы мпѣ объ нихъ очень хотегсн свѣдать. Мелънинъ. А вотъ, ндакъ кяпря- мбръ, пакъ будетъ та отъ тебя шіч>? (яо&шаллягліъ руку), Филимонъ. Нлпсрѳдъ угадай, дѣ- душка, а гамъ мы иосшогримь. Мѳльнинъ (отллорачтшаеотея, сер- дится и начинаетъ пять); Усадигь — Не устать; Д» кокъ шюхляйто, Такъ и гаиіпті тОражмо. Филимонъ. Дж л тебѣ, сглу-ппушм, ндатольщпігь буду, Мельнннъ. На посудѣ, К>Діъ Ь ІГ-ГІ СТу,'Д Посиди да не поѣшь. Такъ хиЕіігь пй будйги і^Гіхь. Филимонъ. 1!й іеіъ чого ьи сону. нпвгЬрѴу іг^ижгуЙ, Мельнннъ Вь тпти черРТь, ІЬлерсдъ. Ѳіп басни вв подъ нужу, Ешіъ-жа мпшпу-то варзтку^ И пустого не балтей, Да гшігп дпцпжхм очит&Э.
— 378 — (Дойстпаккяетъ/>//к//, с.ксимр.4 > .иу #ъ алоза). Филимонъ. Пу.ксіля такъ, жаволі пожадуб: мы вамъ п напередъ дадимт. інзендыги мѣсто копеекъ. Мельнинъ. Это тмыинго? Филимонъ. Будетъ покамѣстъ, то ГО боХЕПІР. Мвльниігь (очтойо), Ладно. ты безъ полтнпкц-то отъ мепк ко отъѣдешь. ФИЛИМОНЪ. Што же ты мнѣ ска- жешь? Мельникъ. А катя» теперь па хло- рѣ—рано? Филимонъ По болшо еще ноиі- во, в солнце за лѣсъ нв сѣло. Мельнинъ. Перевернись же три ршіп, по сплину. Филимонъ. ІІІТО бы тмя.? Мельникъ. Што бы такъ! въ вп- ршкбѣ вго надо. Ну, діцгай што ве- лятъ!... ФИЛИМОНЪ. Во твою угоду мы и повернемся, (В^ртияісяойым» розъ). Мельникъ. Еще премія, оідіщв. Филимонъ [еерт,чеь). Еще таки и противъ і'олпца. Мельникъ. Теперь стань вотъ къ піону дерену. (Фи-одеонъ хочть отши, о Яе.іьмик-ь гшглрнт); Лѣтъ, нѣть, постой!,,. есть ли у тебя платъ? Филимонъ (кынн.иаетъ я. готонъі. Есть, ютъ. Мельникъ. Зажми же глава плотно, плііяжи клятомъ крѣпче... ну! ладно... теперь слушай-ате: стой да ілшшни. ігь мѣста вѳ двніаГісд и никому не купайся; а я пойду пъ старшому... Филимонъ (исполняя «м, что Жмжтъ елу ни приказывалъ). А будь кто бсіп. тебп ко маѣ прп- югь и станетъ нвкя спрадшваті,: Жі'гіипі-дв ты етилпп. топъ, добрый молодецъ, ясныя тло я очп мляздаы? Мельникъ. На ।кѣмъ :ш сливеч- кі; а ікцтш, коли хочешь, про себя. Филимонъ. А пѣсню спѣть къ по- требу ли будетъ? Мельнинъ Веиолппіигпь всѣмъ; лв надо, Филимонъ (про се<7.ч). Эдакая при- чинъ! Мельникъ Стой же ялапю. Филимонъ- Ипъ добро быть такъ, іМ^аыпигь. отхода отъ Фидямс-яа. ирл- «ъ таетъ его даиалШл; а инь аикуішшна глаза ииииого открыть. Меѵи.шаігі., иьро- тліч., ищХчдіггь, кричиеь, готиэриті. сп» лі*рдпі<мт.), Мельнинъ. Тт'тьі... танъ!... што ты ото чудесишь?,., эдакой рахиап- ный (а), дѣдъ папужаешьсл... (кіяеъ его яа поди м мною... стой, ухватмъ вотъ ва ото дерево (котамъ вчерчиватг неолплам?.). Ну, яоіі же, слыілппп. ли тыт плотао; по троиіыяі п да чорту пи нагою, и то быть худу. (Оттоб'итпь), ЯМЕНІІІ 3. Филимонъ (ойінъ). (Опъ, ардонппс го-кіяу вгг. ту стортну, куда Мслг.ігиігі. ужѵть, сдушат»). Сдыишіѵи, колтунъ ушелъ... таіп., утпелі. теперь. ПІТО-тп онт. мігб екн- жогъ? Ну, да што пн будетъ, то будетъ. ((Лпку^ібіггтя?» м&мкозо г.ш- зо) Да... пѣтъ... ужъ меня, ничего не ігндя, отъ стриту какъ будто мо- ровъ по кожѣ подкраллъ.., іптп жъ мнѣ дѣллл.? ничего ппого, какъ орліъ что есть мочи; пѣтъ! стану курлы- калъ помаленьку, тол.ко штобъ пе такъ страшно-го мнѣ были, а) Нврасугоргапый, инк-йкіИ.
— .470 - Не трсіипмоіг исіскіхпаяш. 13г» к-іиіііігмі’л, и • аупигмеи. йОСЮ ітТиллп; да плхт$> жъ Д А! лк/ІЕмую сбою.,. і Муяыкі шляпамъ, в въ вто время пакъ Финновъ ПИГОШПСЯ пѣть). ЯВЛЕНІИ 4. Д/кикшсъ м премэДО. (Млльаякь выплыть жерлом, стапптъ ахъ у мелілпцы)- Ф И ЛИ МОНЪ, (цродсіхжлЕтъ пѣть БИ голосъ! вІСлігі. ходилъ гулять жідод’іикь"). Вотъ спою т-іХуя» ггГ.РПЮі Ходжлт. молодецъ ші ПрЬсшо. Подъ вечеровъ. Путъ авдйлеи»: Хпуи-’л. нсілод^ігь пд ПргѴию Игп. Соеіжітсювпі сапа ілі, Подъ втирокъ. Путь недалекъ; Изъ Сесвятскаіч) сапа, Красна 2 Г іігсіі тамъ ХШД, Дѣвпа дупід, Тамъ хороша. Красна дѣагл тамгъ жила- Молодца съ ума еэе-ла. (Милылгіп. вертитъ жерновомъ оівп дѣлаетъ шуігь; а Фзипмыгъ, продолжай ігёть, пуглмдо)., Дѣвгш.,.ду,„ша ..танъ хо... ро... та... ійкшптіъвнп дипииъ лиіосомь)- Мельнинъ. Р&лсгу шіеь вода!,. растворись мельница! - .. явись ко мнѣ сгѣдой демонъ!... ІЕяртнть опять жерловомъ к ариівнгідиті. шумы. Фмлимонъ Чуръ ме- няП,+ Чуръ кевяі... съ няни пвшь дпилл сила!... Мельникъ (пснМгсеая къ Фили- лижу). УхпагнсЪз ухватись на дерево, плот- нѣе, а.) Прѣоші—улица пъ Москвѣ, Воостлг* евпг—мзв пъ й верстать отъ Москвы. ФИЛИМОНЪ (затаясь за &еркю7 самъ дрожитъ}. Мельникъ (абгойл ею круго-іи.і. Нудуть ковв?... будутъ коая?... таки будутъ?.,, (сигеомтйъиъ яол-з- ООмъ) нѣть, не будутъ ^руаой разъ). Продутъ коли?.,, тали придутъ ли коки?^. (также енл#- «шло) нѣтъ пе придутъ. Штп па дышечыщіпа! третій |МЮЪ). НаЦдрчш лн кони?... да вай- дутся дн копи? (гт/^^ьаоуднлмсъ /о- лоса-къ съ серОг|С.іеъ югъ паЛдугі я, до ве свдаро.„. (вдоіюъ сідласаиъ). ГІггкши жъ окалппъііі!... (с/ысъ я«.‘- Лмас?пъ опять къ жернову и еер- /лгтъ амта; потлачъ т«я7огяейъ къ ФзМ*Мювд). Теперь поди <*пдо, рз- вяжи гліза и не бобгя ішчегѵ. Филимонъ і>азалзаеъ алоза). УП.. (дрожа поетъ): О, ты хВдуигка Ѳлддѣй. П ты сильный МрМІПППІ Ты моіучіл едрохІЛІ Мольи ИНЪ. Квби кі'лиіп. ТММрЬ НИ- ЛЖІПЛ- 51 ЛТ. пгго бгі поглвдѣлъ; То иддКталъ бы ужъ тКлѵ. Филимонъ. Ты пдігь, дѣдушіта, по- мога. У кого кручины много. Мольнинъ (пегх^у Я ВПЛТЪ, лЬтуішпг КШДМП1, У виши истъ депигъ ижога. Оба. Фил Ти намъ д-ьдуши, I с(>мй№ Мел. 51 плмъ дѣтушки, I Мод, | ѵ I кпріллы ы } У кото } 1 ; много. ФНЛ, I / есть денегъ I Филимонъ Итакъ, діідушка^ про- пали МОП копи? Мельникъ (ягм»тъ). Я вамъ, дѣтушки, помога, У кого есть дплсіъ много, Филимонъ. Шго жъ ты мнѣ ска- жепп»? *
— азо - Мельникъ і туіпъ) Я вамъ, хѣууіпан, помога, У ІЗЯЧУ ДОТЪ ДѴ'ИПГІі витого, Филимонъ. Ди ія/гъ5 пожалуй, л «чм* дамъ тебѣ дннегъ, только ілта- даЯ мпѣ (Йатѣ г-ну Денегъ}. Мельникъ (эдшаязд). А!... а ШфМЛНШШі ты ихъ овсомъ. Филимонъ. О, пѣтц • пи еъ раду парна не видали. Мельникъ. Ну, тадгь вѣкъ не на>- дутся. Филимонъ. Эдакое нов горе! Мельникъ. Постой 4*ще: подай-ка мігЬ смою- руку! (Филимонъ ка- ж/ть руну, а Мдшшкъ йодатъ иа ладо- пи пллміснгь). Такъ, нъ твоеП рукѣ піъ нѣту; только корысть будетъ, лихихъ лю- дей пцюгоасяпь; л- па сердце кру- чина щщ... Филимонъ (дсоЛішю). Клгсб ска* :юи объ іаомъ, такъ и подошію, што • игъ вся подпоготное узнаваетъ! Мелькинъ. Погляда-та сюда нрл- ш’ньхЫ лгго-то велъ у тобл на мысля? Филимонъ. Огьі отвринушка, есть... да боюсь мохмт. Мельникъ. Но босъ, не г <ь, по иТдиВ шіѣ свою крѣпкую думу; авось либо въ чемъ п пособить можно*. Филимонъ. Пѣть, дѣдуппса, ко- зегсл. несбыточной діілсц и стла- ти нтпму не мс.ігпгі). Мельникъ. Не болтай пустота ФИЛИМОНЪ । ноетъ ші голосъ; „&шд- тгила дуті^діідожевіъка Шія"). Я аИПЭДіЮ ТОі’Ку ІИ’ЧДЛІ. иму, Отъ чего такъ больно сердцу моему, Вѣхъ онъ сіыыіыа яорзжішха, Ц мнѣ стался быть дружища; Такъ л лужугпку сваю Парада иинъ ц« иитімп.о Мельникъ. 11п утаЛ, пн ут\й ни* чего; а мы іыіМ'Ггрлыи. какъ посо- битъ буДВЛЪ МОЖНО. ФИЛИМОНЪ. Ну, ШП. быть 'ЮКЪ, правду молвить: я граброхь бшо къ МЧ5Ѣ кручину С1К.К- ріымыяать; при- ду маЛ. прпгплдЛ миіі, Я вздумалъ добрый молодецъ ЖѲНІГПіОІ, н ііршпхд мпѣ одна крлаід дішішд лп пбычып; ди аоп. бѣда мпя: отецъ м мать е'Л другъ съ другомъ іідсогшш; ста- рухѣ клкі>-тп нзспарп гдутогсхъ быть .ѵюряпстаго отродья* л выдаал въ ^ЮОТЬЯИѵгв» пі) неволѣ; гтнрлкъ-аіъ вѣдь и хочетъ дочку выдать та дѣти- ііу^хЛбопдшши стіфухя хлаіотуиья та даиряисклго сыиочиа^. и за то-то мужъ съ жепою п хлопочутъ. Мельникъ, 01 оі .что алвиов дѣмг; я емвкяулъ каігіі бытъ ятому: дѣвка будетъ пдпіа! что та работу? Филимонъ. Четвиріъ доброй ржи гтаряпушкѣ чехомъ бью. Мельникъ. Пу-ткіі по рушилъ,.» ладно!... (ІІ^пъ голосъ п Вм рлъченакии|. Не ирутпльс-я, ыолодоцъ. Горю идішдемъ квшпрь; Налову 11‘бн М братомъ П пмИду гп. ііптгЬстіі сиатхіміг; Ты объ ат іжт- но тужа, Пршиюбй лігтпт. чі»™?ртъ рти. ФИЛИМОНЪ. О том'ь. дѣцуішйц ии (уиіта Будетъ рожі» тпбѣ готова; О дарахъ ты со тужи* Д кянгь здмъ лишь е? Дірях. Мельникъ, я іебіі храу добуду* Илъ и ммп.гсіпгіі итгвгіікъ иі*- буду’..^ Филимонъ, ’іул*' п ты все -пюркпм Кяігь рубляхъ кгпл дгцигшъ- МельНИКК Мы □сдаемъ пригото- вллгьйя, ІСллпі съ мікяѣспЯІ псФИдлтъта. ФИЛИМОНЪ. Пишемъ къ дѣлу шіі-аѣ- вагъ.
— 391 — МВЛЬНКНЪ. Пда і"-гЪ :-иллі бу ИЛГЙМЯ5. Оба. л чтобъ Гііггг. ПОДОкзѢя I! п]іиттП'п. поппічілѣп. Типъ дпПдг.мі. эш ппг набавокъ: Типвгмъ тили, пиппв крючокъ. ’) О жплпн Ллкоакфіі Опютмотгапі Д ипн-ципца (1742- ІТ^Д) мя-и* шигЬстии. Служилъ опъ сишчдлк въ дЫМЙ*-ЛОяімиі гхрЙ жккдоснріа при А. Пг СумарокопЬ, сгпхотиронія котораго часто пвроивсн- !іплъ набѣло, что воибудкло гь нить ^КПОЕПОСТЬ ЯГЪ СТПХОІВОрСТНу. ІІОТЬ-ИТі опредѣлился онъ въ Комиоскю проекта нового Уломбвлл, а отсюда перешелъ въ іимшнуш службу, ді «служился до іпігіиглн- • мжго чішл и былъ іииіисутороиъ при МГЧЖН1СІК111 уітрадр блдппвриі, Въ І7НІ гг Лблвсжмовъ издавалъ еженедѣльное кп- дааіе .Ралсяллчіигъ забавныхъ басвігъ"- Одъ штрудв нчалъ иъ Трудолюбивой пче- лѣ. ркигіимѣ и Трутнѣ. Нккаіо- рня гго прагппедиоіи ястр Ьчмптде сь подписью Ллштесъ Лзадкчупь. (Слати Кв- гваія. I; Эидшиъ Лвк&, I)* *> .Коюгчмвдя опера Мельникъ тол- думъ. обшшщшя» и сішЪѵ Въ трекъ дѣй- гтиляхъ- Са чанвла А. А&Лі'СИМішьцгь. ПрОД^ГГЛОЛіищ 01. ІРфПіДП1 рЛД*1ч 11.1 міхіноя- скимъ тоатрЬ, пвиолрМ 2П двх 17ТГЭ г.*. Годъ тгздвівя но тоттпчелі.и Пѣроитпо, ото первое, явивіжеся зъ илмыЛ годъ пред- стазлввііл пьесы. Содержаніе ваключлэтеш въ томъ, что МмлыиисъѲеддей устравніі- ггь і’тиіді.Гіу кпестіиівпсіЛ диЧСгрЯ АНЮТЫ п ояяодрюрцп. Фкпнмгггд- Гкигмушл- на- роднымъ суевѣріемъ, одъ ньідоптъ ояСні па юзлдуіоц получаетъ аа ллпдожггво хезьга л ловко примиряетъ желанія ро- ЛНгплрЛ Аяюты, Иль коіь иыхъ отецъ хотѣлъ іѵчгрим ДііШ • аыють Н«* йД К|И’С1Ъ- ЛНИШі, Л МЖТЪ па ДЛСЦііпі пигц такъ насъ онл глш дворянскаго прпнехожцгпія- Филимонъ—однодворецъ» д едподвореді'Г но ешопамі. Мильшіка, п дворінншъ я кріч-тышимъ что вираяніетзд нміі щ. ірігддггіі: Ешо отто да гмюю. На Руси у жатъ давно: Сч.ѵъ іііімѣіціисъ, едіп, креігтыіші-іп., Самъ хі.лпіті. алліъ болраіга; Сигъ п пііптіугь и орать, И съ крестьянъ оброкъ беретъ, жМ^’п.пикъ* ппльоаоплг-я болыпкмі угігРхоыъ въ предстаюттл; мСіл пьеса ігжлоаігд въ «Драматическомъ Словаріі*) столько возбудила инимднія отъ пу&ооои что много рядъ среду была кгрнші и вавсагда театръ ндмиліишеи: а шутомъ въ (л41й гербу ртѣ быдл мредііаилпіп мш> ГО ралъ у Диирд и и г. сдучилпіі*мсді ни тідділшіхі ітрсмл піднілмиі. чтштрЬ у скь ѵржчтелл Клипера бы.тд пгрші.ч сряду 37 разъ, во тошю отъ іодіовальпыкъ •и’іуіпдніі Пыла съ удияяніъетаімгь, ію в иноегтрплцы любіяштсгтвовадіі довольно; коротко шьшииь, чти едла ль ня яоріииі РУШШІ піхирл имКтл СТОЛЫЗД &ІГХЯТТІ- тйлілыхъ пипггптѵромъ к пликлтк-. Ушіѣхч. объляпцпжі! тѣігі., что „Мелі^ пикъ* паднелпъ »ъ русскихъ народныхъ правахъ, что въ немъ остъ злемыть дѣАепштнэдю ЕшлІошишныЛ, тогда какъ другіл комедіи взносили на ндпіу вовсе не русскіе обычаи и правы, Содл|ь жгипе ихъ чужнлі'ѵіик», хоти дѣЯствуѵпан лиц.% ппзыздлись руостшмл пмекпми п говорили русскимъ мныканъ.. Комическія , оперыжвлмлисьи до А&тмкмова; н- оігіі етрадіиік нснуссгтиеііііосПіЮ, въ ложномъ цвѣтъ в|Я’Дстдвлили дѣікгмтйдыіаать. гакъ въ 1772 Г. кгргклл была ,Аііісггд\ МвілЛлы Поіиілп, в пъ 1777 г иПсро- рі>ждедіои сп. русскими лѣсники. «Злмѣ- чктешвец тіо обрнлоюшим пубшшц привыкшая къ такъ вваывзвмпп „пысаюй комедіи", подоаріхтелыю н даже презри- тельно смотрѣла на кнмпчвеійк оперы* которыя аыжішли па садну ниумі, біыѣе простую п 6.твдку& къ п.’ілпь жнивіи .Пре- жде оперы .Перерождена-, г<і»нірчіта- Лраматкчнстай плпаарь* нлкіюгъ еще ваедъ на московскомъ театрѣ тіо нгрллж* я по прежде оную рѣшились огр&ть, какъ нгпрік-л у нуйвіыш поангленіо едѣин- тгымъоооблііпо нлгеб случай ріиічмійромъ между &тыірою ®омѵдівш н е^ю ині!роі>“. Нъ какимъ отппинінів комтгіе-ъал идора иладдвлдсь къ высокой комедія, въ то- кпнч. же отношенія столлв діжтгмеявдои* чегвдл, гвріжчеакмя трагедія къ трагедія мѢгдалсяой пли олп лсой комедіи1: на- вѣстить клпъ Суиэрідалъ емтрѣдъ да Шфішедъ ^Елгепіи-, Помярпиь Ни билі.- иіяяігнн* фятелей орохдеіпшжі. •суі; стдоп в кд^шлынт. смысломъ ціліплпр
- 382 — Даренію" н *Мыіыііта\ еап. такія ді- езы, иь хитмршъ прир-ііл берегъ верхъ адъ нскусггвідаюстъви Нішрілыгь,. обрн- ппіышпм мсші.шяліітію сіиіиіія-і.ісь ш сто* роиу ИСЖуРСТЛі'ііиі ііГПІ, І1ЮТДЛ ггт. пййг по ученію гоопадіѵгоапавіпей іргдц теоріи, ъблшчрожиііс, позбміпі'нір природн-— Талантливое сочиненіе производить все- гда подражанія: ва „Ммьннксмъ** слѣ- дглади; «Дериеешда* судьйл*р Ирлхудп- игиГорсжакі (ПВ2), „Выдуманный ііяіідъ". Ипаші Сошхтігл 117^21, .Сбитецьщнігь", Кннжпплд (178Я)> .Колдунъ, ВорСЖ^м п Сваха" । Ивдна Юкша (1789) и Хр* Вь вппху господства і}раппуэсжжхъ іхзэдѣніЯ на адсгествід успѣхъ яМвль- икж* обыевиапв иігладііть еіъ съ ва- пппдып дижмі>плаі:гіі’і<:іі’га>Я драмы. М«‘р- вллхопъ никакъ но хотѣлъ сріппгиатк тгопухпрлостъ піесы тому толтлю. что паи жеочшЕпна пь русскихъ нрівлгь*. Онъ яіцпгъ другихъ ьпіьтіИг’Скнхъ прятанъ и пъ ОДНОМЪ ИП- Сафахъ чтеній (Вѣст. Еир. 1517, ?* Л) дошцкывллтъ, »гп> Мпль- пга*! подобію псіімъ лучшимъ трагеді- ямъ п комедіямъ, воинѣ опрапды^-Пр лаконы Арястотелл, ЕДСТНЛ.ИШІЛ Гарлція а Буд-ио, и вообще ігранпла науки о ввусѣ- Дпшіатіыііх!тг.ж <іпт слѣдующія: д) Кошгчесіиш ігіопа тѣмъ ордалжжт телмгѣо дѣйствуетъ і Чтеніи Морали кои и пяпвчлпин} черезъ 88 лѣтъ иосагі» поя- пледія піесы, катсрая вое ещ^ протай держахнсъ ни твмгрЬ), чѣмъ слшМісп., или првдравсудокъ, нъ пай осшѣяиалммА менЬе частиыА премглігіА. по ФалЪі* оЬхіпй и піініііді’піувіппл. Притомъ оодер* ЖАЛІ4ІЫ7. гліч»’ліп должно быть скѣпшое, прцітягю Я2пг ийбашюе, воторое п& уям- жлло і^ы ватной природы пли нашего о себЪ ммЪпіп хьс-тіио бы еимилвбш наглому іірлтиыігь ьр«аіарпінмад<иіі*ікт. на отитъ друіигп, 11т. „Мі'лыиптЬ" О'” Вг«і ігіиттгл; і’го <$*!•& сладьба, усп- ройпгая хитростію. Когда же этого не было, пѣтъ и во будетъ? б) Всѣ тпід сросты, по и* глупы до отгіратігтнпьайспі, не илдуш гппржъ ои>- его эшшія и) •Іашкіпл лгжптг. пп. характерахъ въ адпдічттпѣ бпггти; рютадгаі происходитъ тплско изъ хдрпстсредъ ввапіл самыхъ .ТІІЦЪі- г) При хорошо выдержанныхъ хареж- тнргаъ, при сохраноіііи ирлпот. л (>была- і'згъ, еі/ілюхі’На члотота и плцбодя слога- ПІІС1ІН аообщп хороши, здбаппы, пріятны. Слопі рмгонора нитуралыгый. простой, народный, но не пвпт.ій. д) Ходъ дѣйствія іьатурвдАіЕь и сроетъ. Всѣ приходить и уходитъ иъ стой лремм И съ вммьрйніеиъ. Есп., іажетгл, падо- гтатміп. иъ сохрпікпііц і*джіаігтші прсквші. Х1А1. ВЕРЕВКИНЪ (’)• Такъ и должно, комедія 11773) (*). ДѢЙСТВІЕ И явлкіпв а. Маланьи, Угаръ л Афроспньн Сысоенаж Афросинья Сысоевяа. Къ здыу, милъ моя, вдажш ліімігн.ъ:і,іл! Нѣдь еще по’гта (йлый день: свѣтлымъ і’н Ьтгоіоньксі, а опа ддО еиѣчіі п - Ік.наднть, Утив шнздкъ но япякпму дѣлу? одакому песту мпкпа бы п самой допьдатьслі А? да н ты. Угаръ, ндѣсь? Объ немъ и Ну гкажотъ В&- годшиг Угаръ, Михайла Пижшмчъ жри- камлъ поклоняться пдможить влмъ, ігоаіккппр ли ему. сударыня, теперь къ вамъ бытъ, Афросмньп Сысоевна. Добро д«!€КЖть,6дтъипга? ію,ъялойдтъ( Угдръ,
- ззз — ЛОКЛОИЛсЪ, ц/хоЛ/ѵі ь). А ТЫ, ПОПЬ- са. іитаови ко мігЬ Софьюшку. Маланья. Слышу, сударыня іЛы- хойя говоритъ сшш съ собою). Кабы :іа ш'якон бранной слозо хотя бы по волосу у тебя рлать, типъ бы скоро мы тебя щ. ПАрнчшгу на- родили, Афросмнья Сысоевна. Долго ли Тебѣ бормототъ-то? Что ей іш мол- ьи, иіігь гаки тога, чтобъ ой чего не проворчать. Добро, моП іругъ, я тебя огь этой болѣете зылочу. Забудноп. ты у меня по сорочьему-то щекотать. Ужъ нѣтъ ,ія тутъ како- го Подвоху? Я лишь было собрались къ стршічому-то писать, апъ отъ пито и б;ншъ ко мпѣ отписка. съ почты--. Что-то опъ нъ ней разма- зываетъ, посмотримъ (иаМеотъ оч- КО « Ч«ПМИЯИ): «Государынѣ Аф- [кхпшьѣ Сысооипѣ, холопъ выпъ Ірліпкд Аішудиновъ челомъ бьотъ. Вѣдомо тебѣ, государыня, буди, что іп. московскомъ нашемъ, госудлри- пд, домѣ обстоитъ все благополуч- но, я что вы, государыня, поводи- ли писать съ ходокомъ Филаткою, чтобъ я гпринялся, гдѣ надлежитъ, псѣ лл по присланной, государыня, съ нимъ, запискѣ иотчішы состоитъ на гоглюдкнсімъ Ді/ынСтонымъ»(ося»а- новясь и подумавъ, сома съ собою говоримъ}: якай плмятьЕ и позабудь, что ужъ къ нему объ атомъ писа- ли (продолжаетъ читать) «И и государыня, слрлнлліся: только отъ пмонп его милости купчихъ даклад- пыхъ и покседгй нъ протестѣ нигдѣ не с-кявллось, А па опон пстрлсъ гомодешиъ шшшіг денегъ полтора рубли» (срыит.я очки съ носа, кроп^ чтся): о своемъ ли ты умѣ? пол- тора рубли! будто это штука! загля- нуть въ книгу, да и полгоря рубя! Ийрядло.ц хорошо: какъ поживешь гы у меня бонъ мѣсячины полгодп мѣста, такъ и будетъ-™ вмгора рубли; да. и иишто! стонешь лучше беречь господскія ірнржпп, благо 30 ты ихъ важиваошь, и во спро- сишь, что у барыни отъ пкХЪ голо- ва икруіъ вертится... Да полно, что и па мдлого-то ш.шнгь! попадись толь- ко крапнввому-то сѣмени, тнкь и животу не будешь ]шда. Ненлгытная проклятая глотка! вуй івгь, ішігь въ адово дно; а они телі.хо тебя зи- нтркглмп кормятъ. Уіпша я васъ да грѣхи мои, ядодіірнъ. Логко-то мол- ишь, высосали они у меня однажды рублей право съ тридцать. А нала* су-то, & пяил-то сколько вытреска- ли! нпгллу-то па годикую добидлся отъ лихъ толку. Одшиш, слана Бо- ту, что дсровеиьки у жепиха-то пе проняли уты. Во святой часъ! дѣв- ку взрослую скидай съ рукъ скпрШ не домашній ото годарь. Жеішшііп-то пынче въ сапожкахъ ходитъ, а дііи- іоімп-ію хоть прудъ пруда. Кто-то пріѣхалъ! Карета оаіранЬла... Дѣв- да! .тѣяда! Мягашиа! глухой чортъ! докличусь ли п тобд? ЯВЛЕНІЕ 4. ТЬ » и ІГп^апьл. Ма.іаньн (йвлгтннъ мао апвй.ио- чы, яаяыхітеишсь). Чего пзводпте, сударыня. Афросинъя Сысоевна. Чего инво- лите, сударыня! съ одного слова Ептдагда, проклятая, но шійм-'шь! по- смотри, кто взъѣхалъ па дворъ. Маланья (слояф.ч аа кулисы). Зиатъ женихъ, сударыня, бирызппит.-, ноегь и Ударъ црпшиншгь пого-то изъ кареты. Ахъ, кокой жо краса-
— ш — пеігъі тисъ хе разряженъ! капъ же рнсіп древъ! така дшшнгь летитъ за крыльцо-то. Нъ сорочкѣ ты, судары- ни, ]к>дилаеь. Пойду, побѣгу, везъ на- мети къ нвй побѣгу, съ рпдишЮХі вѣ- сточкою (Оо^ьл вывюймтъ). Л, ногъ оші сами. Ну, матушка, можпи ска- зать, что молодецъ, хотл Гіи-іи нимъ душеііыш-то христіанской пе било! его цдпой дута, право, съ васъ пол- но. То-то, что іх'ворптся, ші ігь шшік'Ь спадать. ни Я'1] омъ написать. Афросннья Сысоевна. Вѣтревал ммъшіца! ііоівбницп безстыдная! тро- іцетка дьяіиыъекдлі нажмешь ли ти, прошитая, пог.’шиП свой ротъ? Меланья. Развѣ пи, судзрыия. мпѣ его заприте замкомъ да и напечатай г»', Софья. Перестань, Мядлпья, вотъ опъ уже нходіггь. ДѢЙСТВІЕ IV. ЯВЛЕНІЕ* 1. Театръ првдетиіліілгт. гудийі.ху» кимяа- ту. Протазанъ садитъ «и скшоиъ, между ГПіГЪ КЯХЪ УрЬПІПН ’ШІІКТТТ. дѣло, ТІЛ’ІИ- иаать скоро зѣвать. ипатокъ в здоьгіл- етъ. Урыяай. Почасту яасдушиваппому. но никогда по досдупіщціьму вашимъ иысокйродкмъ огвГ.ту въ Проннп- ціпдъиую КаяішдлрІЕц пѳ ноаводиче лп окончательное учинить развмо- трѣнк? Протазанъ. Ну, да вѣдь ты чи- тать: кода ладно, танъ дѣло-то и нъ. шляпѣ, Урывай. Однакожъ до не худо бы іі попроелуісать со шікмашемт.. Протазанъ. Инъ читай, подпто-то хочется, да попроіюрь исіісллуП: мпѣ іШі.’ къ ратману ве опондать бы па крестинный пиръ, чаІІ я ты туда же пваиъ. Урывай При мпдеі'-тл, осуддрь, вашнй и мы еілжііішіг- пе преминемъ, шце что отъ Бога пе алЯдегъ. \,На- <Ш?. очьп, кашляетъ м, перекре- ачяс.ч щ, рдскіыбнпчьи, еъ рав- спгакоігі.піп и кргапяо начинаетъ читать); Въ Прыциызідлыіупі Кан- целярію (аі^в кашляетъ и і/ти- раьтсл) покорнѣйші е допошешо: По- тка укзшімъ ІПІЫИ П|ЮВІІНДІ&.ТЫШЛ Канцс.ікріи, отъ трціоапъ перваго фонр&дя мііеяііл тысяча срдяь сотъ птесттдевлть перваго глдд. а полу- тоннымъ того жо теченія иь первый день апрѣля ппвелѣпа прислать въ с.ѵіоЗ скорѣйшей скорости ітіѣть: 1) ікашлляпъ). Чего ради но имѣ- ется въ пплунятіи многократно трс- 'юыншыхъ нмешшхъ шидвшгъ сод^.- жшцпмел КОЛІІДПНЕ;Ь.ѴП., съ точнымъ покавдпіем'ь, кто именно, съ котораго году, ыѣсліул п чпелк, и по татямъ имамъ содержатсл, и чего ради тѣ ніиодннкв зпдндаахіъ :і чредъ многіе года въ тюрі.м I. безъ всякаго [іѣнге- нія кхъ дѣдъ? (скЛбі. очки, еяор- каетъ носъ и погяаит >/-гъ нл^к-иъ, проаолжпгмъ). 2) Чего ради речен- ной ГСапцеляріи съ іфшшсью Урывая Ллплгнпкпцз., нъ прптиъпоеть уки- аовъ, покупаетъ въ уѣздѣ праі'-лепін означенной К&шіеллрін находящіяся между нладѣлыіцміі въ спорахъ кеялн и людей на НЫВМЬ, іаікъ о томъ яначіпул но у’гпинпнымъ сь Крѣпост- ною Конторою елрміганч. м въ подан- ныхъ о томъ прошеніяхъ? (кашл.ч- стъ). 3) Понеже многія знатный особи иршіотл ого приюсходятелъствт го- сподяну губернатору жалобы, да и симъ его препоеходвтелі.стло, въ иы- яѣпшій аго объѣздъ губерніи, тасіію елчъ усмотрѣть п частію слышать ишюлнль, что, по всѣмъ кѣдояетіл
— 395 — оиоП КалцаццИіг мѣстамъ, бол.кііп дороги нлходлтся въ крайнемъ аалу- ПЦЧІІИ II ЦОЧ7Н ПЯІ'Дѣ нѣтъ ШІДЛНЖ11- шихъ мостоп п исротюаовъ; что ішкъ пъ горохѣ, такъ н по торговымъ во- ламъ происходятъ обмѣръ вина и об- вѣсъ гос™, да и хлѣбъ покупается о предается на въ одну мѣру; что при пдігпщгѢ подушныхъ денегъ и вся- кігп. гооударствоппыгь нцдатой, а наипаче при наборахъ рекрутскихъ происходить нелинія плутовства, *а- вошява п безпорядки (кашлять и виЗигатъ), 4) Что его превосхо- .тптбХЬСТВО съ парочнымъ подтвердитъ особливо смотрѣть ва тшшнымп не- утгройтіямп часто упоминаемой Кан- целяріи воеводѣ Протазану Бмечэт- ному, ио отъ него Беэс’гетиаги ни- какого репорта но имѣетъ, и обо певмъ ономъ Ц]шшть ого преиоеій- длтельство въ Провнпціадыіую Кап- нілхярію продаожеЕПо съ крѣпкимъ подтвержденіемъ, чтобъ непремѣнно чрезъ одну недѣлю оіют Воеводскою Канцеляріею присланъ былъовыгпе- пропиеашіпмъ упущеніи должпоств своей, для положенія шпмиЬл, отвѣть, в при ономъ и нршшеапнаго тоя іСая- цадяріп Ллтыпііяловл прислать жо бы скованнаго за карпуломъ. (Урыттй, полайся бумагу на стпо.гъ, ск«- гмаешъочь» и потомъ бу&итъДро- пмімна, подергивая егова полу). Урывай, (тилто). Ватпн высоко- родіе! (погро.иче) олпге высокородіе! (очинъ гргміач») натай высокородіе! (азо осей лочк) ваіпоі вашеі ваше высокородіе! Протазанъ Уп.І угъ!... Что ти- кое сдѣлалось? (протираетъ клала, пошо.мъ пояыедвата'і изявдаиъ). Урывай Дѣло-то, судаін., нлохсшъ- во. Надоб’Ь яеуіих'лптіиьлн секретарю Т I. Гмахолъ. Историки-лптяр. хр. шыпеіі провинціи. Сидуяпу Ктаірідкп- вичу, его благородію Обиралопу, ін- датьппилопъ;» то хлопотно и вамъ мк- лостшюму отцу, да и мнѣ мнаарвому ВО пригожа быть миногъ, 'ѣъутрѳіп- няго числа имѣетъ игъ пеня быть поодапъ иареиь, куда иадді«ать,да и поныт'шкл шили—спасйгь (х?№- СТПЦЛИУ») пгь Ногъ!—ппслпжяпісв, по силѣ ПОМО'Ш, М'ілую толкну. Ио соизволили ли впсікммтов&ть и вы. пеударь, объ иноходчикѣ-тп? Такъ бы совокупно д ошрдаида: страішш^ сонъ, да милостивъ Вотъ. Протазанъ. Помню, брагъ; кшсь не пошить! да іігрииька-то лида даб- ріы разстатьел-то шгЬ съ паю во пп- НПРУІ (аіадотъ и яотягшштоя}. Урывай. Н&жшівое, осударь, дѣло: вѣдъ нн дічіьгп платить. Протазанъ. Нескоро, братъ, гдѣ идакую (загаевтъ) подцѣпишь. (Уры- кай яа^мавшъ очки и, покашля/гъ принимается ва бумагу). Полпп, брагъ, бврабаіппъ-то, пі.<даваб-іса сю- да; я подмахну. Вѣдь ты ппдпітіепіі, же: такъ что тебѣ, то п мнѣ; пи пвпгѳі! бы по драгунской совѣсти— сѣчъ, рубить, жг-тъ, потратить, такъ то ныло дѣло: а граяотку-'іо мы по середнему внаемъ: ты чаП и прощенъ въ черпилахт.-го, такъ тебя не объ- ѣдутъ. (Лог>пі«,чгаа< г'*ъ не «шлмзіпіі. Урывай. Ит ноля пашнго высоко- родія: мы ведѣл-ку другую юева-пт это дѣльце; кажетхм, написано ва стать. *) Рерспіаиіі., МихаОло Нваловичъ (ум. 1?90, МЮІПГТЫПШІСЛ III. Суііісіуглоы'і. *&- детсяохі. корпусѣ, піхтупісп. пт. ш^ивую службу 1712 г.; при отігрістііі Ыосіюмкагі Уиилерентатв (1756) опрадѣлннъ въ иіпхі »:0<>Р"МЪ; 17Ьі> г. ввзвачАЕп, нъ Клаппъ дмріжтцрои'і. рци-ждстіиГі тамъ глмнавіп, 35
— 386 — кспорул I! сткрылъ 1759 г,, л ігь слѣдую- щемъ гиду <17СШ губ^тяторсюшъ топд- ршпвмь. По ДиПі^У учителей па равные беапоридкн, Піутшлопъ отставилъ егчі отъ ьлррхторгтпя । !7й|), Въ 1763 г. повелѣло свіу быть при Кабинетѣ у еддовода съ шш- етржптыхъ на русевШ жшкъ кндгь, Ікі ВГгёЫЛ Пугачевскаго булга еостоллъ іи- роггодомъ иоіпдіі-іЛ вдпоміфіл гр. И, П. Ильина Сісгпа оаррдѣгпглсл за службу. 177В г^, членомъ гі^ждѳшшхі ізри нов- городской тубер&скоЛ шшцішлріи диппр- тпммггй дшг рѣішшіік стнрнхъ дѣлъ; от- сюда, того хи іч.дщ ігпрпги«мъ созѣтип- мшгь ігь тѣ*фгіюо,а япъ Тіюрл(1777Люн&т« шпсомъ ль іюлпэродсжоо ііаиЕетия-знгжі.п Иріітшпяія, Въ 1778 г. песту чаль мѣнто прол- сѣдотеля твережой гдаждологоЛ ппляты; пыталъ бъ йтотдяку 1751 г. Между бума- гами Верілікнла іілйдрлд роспись ого ли*; н ратурныхъ трудот» поклаавающащ щи ситъ былъ пдігпмъ плъ самыхъ Шіидипи- гіопг лоревоічіпювъ а €О'інііит<«н) Гтдь- лѢйппр его пернпиды. Звдлвдаі Сюлхп, 10 ч. ІІ77О— 76Ѵ; Исторія о етритсгпііяіъ исювщіц ооиращепінш Ллгоршапі шгь Нпторіп Прямъ 22 ч. (1782—Б7); Вапвикя о Китайцахъ. б ч. (1756—Ь$); Мнвдотари Исторіи: Апглійскял, 3 ч. і. Г 793—88) и Францу лешш. 3 ч, (17581; Исторія Гурец- Млш іг.-ц 4 ч (1790); Словарь гео- грцфачмст Вожъела. 5 ч, (І7»1>; Нлсга- лиигъ или всеобщая датами ішіллтдлпя. 12 ч. (1789)—92), и ші. др. Ніи. сочине- ній его нзбЬстігЬп моего іымедіи: Такъ п должно (1773), №іііівппяск(І774) и Течь іп. течь <1785), (См. послужная еллвоп. ІЧ’ряпгігги п. 12 № МоспдйУ^ 1842. стр. 402; Лѣтописи Рус. лит. 11, С, Тихояршн-на, т, 2, и йг. Пстрс^всгслго въ Руя. Бесѣдѣ, ши 1}. ’) Дали п дютпо*. Комедія жъ тгтл дѣйптпЬиъ. ТЬічатіша при И. Могквп- сіюмъ Упипоринтагѣ 1778 года-. Ппгвл- п:енв кшгаю Петру Лшиіииичу Реотіину: йУдоотс>.'НЪ будучи г/ідождптгіі? ВПЛЗёыі (ічяю|мігь Зерсчииілъ іи- оосолщшшО, СЪ ііімсіропгмнигмі. уг-іаждонітапі д/шя д гпгмптргіілі-щ, что отличный хЬЯіттпІл добродѣтели ПО ТОКМО ВЪ С11ЙШП. ПГі сущептвахтн яо діже и въ кндгдхт» опи- ШВМКЫЯ, П рулою ИСКУСНАГО іудогахнв ігеображпеиіігц, приводитъ иасъ лъ прі- лтпый ПГ>7Т0рп.г л ттлрЛіііга и одмыл іг;і- глиушгь Вдовы, толиао гктспия чуін гтплтллъпыыъ еврдіимъ. Сів перяоп мпп драмютчеекоо похутпипів, хоти въ сла- быхъ весьма чрртяхь, во замыкаетъ ихввт.охе въ сюбѣ еін бомнетвепнші дѣй- ОТАІМ ЧаЛииЯкииіь-* С-иілн нти пиклВыВАг- нпъ, какъ инлЬтінгі. і:п, Влні-эіі'кіЛ, что (кротаигъ цѣнилъ іні-тМ лрамлпі-ігпіі 'і шпарясь споой пімы, тМгь комлчваай, т.-е. что шоса ѳго проаддежтпі къ тіигь ішаыыи^мымъ йЛГкЗЕЫ/гь драмамъ иди одеедиыъ ішийдіцмь^ мродѣ драмъ Лл- шросй, Мариво. Дадро и дфутть. Дѣй- шмо пропстодіггъ. по глопдмъ гажііпі автора. иеп> одномъ ивъ елмыхъ отдалть ТПіЙШНГЪ отъ столпкы городовъ". Моло- дой Д&йлесгпшъ влюбловгъ нъ Софью, внучку уімцпой двораипн Афрссішко СніщвішМг страшно цедовальяоП даім- ІІЩ1ПП* Р|І«Н***!!І!МЪ, !п, К1ІТ[>рСіМЪ (ЯІА пк- дитъ толью МІГГОПЪ, бшібоЖЛИКІЛІІ., фіір- мазоноепі. Софыі: также дюбііть Доблсстю яаг м къ свадьбѣ ихъ лѣтъ кнк&кстъ тгріиитііпіім; ко В-у[яіші2егъ ввелъ згъ піѳеу дядю Ді/Ьначипа и «дѣлалъ ивъ вегти лило м-\тпдрдмАтнчш:з.іл.ч Старый ДіЛлі*. •мніПг. оаписаввыП пгт. службу сті* пъ 1704 гм Оы.ті! ю всѣхъ піімдаішхъ и тургціаіхъ пшшдахіи Въ турецкую кам- іишію при ЛішЬ (1799) моишісл сигъ ігь ШПИГЪ. Пылъ итоидііяь нь Цдрырдѵь Д тгроджчяъ пажому то фяиатипу^ яюторый прлиуждшпі его перейти пъ мдгпметдш* птпо. іадеврипі зд откаагь гтрнЕпнымъ иучвптѵіі.і’тшімь Сынъ і)адатпк& отпу- стилъ яга, п ѵпъ. ш> 20-нЬтпеіиъ «лршн ствавапіп^ діхттигь отг.*іогтші прп аямомт» яіачдні ддрстпопаігія Егатрппы 1К Сти- довъ нищеты, Добл&стинъ хптіілъ пыпро- гіпъ у іціанатчшьагва вознвграадсніб еа гваи (іѣдгтпде, чтобъ тломъ новазатъед ігь родстпенппаду ь ль дріішгчікіігь видѣ. 01. ЙТОЮ Цѣлый ВГ.ІІЛГЛ 4ШІЪ нь ироіілн* ціалі.му» юшцеапрію иа пкдлпщицямъ спхд’Ьтоаьвтио». по ванюдд ему пѳ по- нѣрвдъ. пршілпъ его за бродягу и поса- дилъ ігь гарьму* откуда нылускади его просятъ подаяніи, Въ ілрмъ-тдіаіДоДпикѣ’ нищемъ мплодий Дрблгі-тияъ упппдъ еоо- его дядю, котораго уважалъ килъ ппіл, устроивъ иго дѣли я ітрігглдсьть хять къ Сь-1‘ьн дшіеющгпо раддѣлиетъ
— 397 — «жг&родііия чувства 11' Ііш. АфДОШШ Сысоншіл оетлввпнями было слінмг. со- гшіішь пл йрлігь, ікігдд ндеадшіицп. ХОТІІІГЪ уетушть ДІІДІІ ПІМКІПГГГТУ ПЮІ'ГО ам-Ыя; ііп улхфотг.^ старой и брзюгмвой «яйкіхдопсі побѣждается іѣмч. что жо- ітігхъ мтѵпзшштся отъ пріидиаго Софья. Многія іг&ма кздшда доклаышшгь въ В« [^вэаііг1і хибсЛ а острый ѵиі а ін>- скімиѣлвші уілміпячкікій тд-чдигв», |’и>п, Каігъ ОтйызшѴтгиі 0 іиій іаі. ІЪі.ігыгхіА: „Ѵл.іпэіюр ХПП-. и пырцщітплняъ, ПЛ інмшрпсііінмъ ііѣі’іс;ѵ».іптхі. дсіуідмлтор- сяить лміі-тпфітпапі Л о лобредѣтодп, ве- хііводушід п ігричкхъ теитрвлыішъ дру- жинахъ. Нѣжотцрыд. ипображпаіл аѣр&ы и довольно иригииадглш; старуха Афрі> глшл Сыгсшліса, кіелі?д.і Прі/тщиип. Біш- счгтігый. УрмадЯ Алтиіппткопъ, ігь при- пасы» ІН1ДМЧ1Й: суть лица истинно хоыя- •4і’<кія Сп'.'гп*, ль ісімпрой шн- ѵліпіяхи улідгггі. т, даілодііяігЬ ДИДЫ, сцены въ • удсПсхс'Й коэшатіь шгдл Урьшдй чігтп* отъ дѣла, л вого-эда лѣіиипъ и нжкопссп» васыпавтъ» иди попа жытодол До(кік- стеевъ приходить требовать освобожденія дяди, сиоого н.ть йв&іакмшдго ватсгштя, лохкны іфсіцаноджтѣ здльвде ішйчдтл&нв лп врптрлеА; онѣ шнХнцп іиьриііл'іш жиди и ир ін'ть дуіпі'лшій тгллоты. Тутік есть Фов»# ДОМОШЙ дурачь, ІЮ характеръ сп: блѣіію озвачвігь, Ниприн п” кпмпкп палія нпло псльзошшнсь елмъ ляпомъ, при- алдлсяшосткю барскаго дома въ гтарплу; йъ иіннай старой комедш юшшнір ду- ршт и дуры мш'лп бы азмЬипъ ф^лн- цупеклхь Фрсіцтииіигь а Липегь, хоторые у іглг.ь гіяін-ршгшпи не у мѣста", (Фййъ- Вкаиігь). ХЬѴІТ X Е М Н И Ц Е Р Ъ С) 7. Дыі сосѣда (1778) (*). ХудиО миръ лучшв д -брий ссоры, Поакишші. старинна говорятъ. И кшкдий дст. па.мъ тѵзгъ примѣра- ми ткердигь, Какъ хплніі нн вплетаться нъ споры; А еіии и дойдите ие’ідиизю да нихъ, Не допуская вт, дндъ. прервап. сна- чала игь; И лучше ди суди іпп. ний-какъ по- млряться, Чѣмъ дѣло выиграть и вонсе іфо* судиться, Иль, споря о грошѣ, всѣхъ дономъ разориться. На дворъ чужой сиипі-я иъ сосѣду взбрела. А со двора іготомі» н въ садъ его ЗАП1ЛЛ. Въ саду бѣдъ припасть н;и;у- тила И фяду цѣхуі) иврилз. Вегреложіиси иесь домъ, И ръ дамѣ бѣганье, содомъ. СсСикъ, собакъ сюда! домлппііо кри- чали ; Илъ избъ нгЬ дгди побѣжали И с.вшіы) пт трампъ, Шнырять въ иее, гонять а біггь; Со нсѣіъ сторшгь па сяпныі напу- стили, Ніллѣпъяіга ее, метлами, по’іер- гаЯ; Тотъ пишкою швыркамъ, другой «і иогоЯ: (ОбычаЯ на Руси такой). яд*
— 388 - Тутъ лай г.обагеъ. и визгъ сии- ізой, I! крикъ людей, и стукъ шЛоЙ Такую клпту іл.'іварплп, Что бъ и жоэашп. самъ б!<кал>. съ длпра долой; II люди травлю тѣмъ рѣшили. Что свинью наконецъ убили: Охотника тѣ люди были! Сосѣда пъ тяжбу межъ собой; Нмримиришія иі.'жду сосѣдовъ :иоба; Охнемъ другъ на друга сосѣда ды- ша гъ оба; Тотъ проситъ кн йвго ак садъ изры- тый спой, Другой, что свинью натра уидм; И первый говорилъ: Я кинъ быть оо хочу, чтобъ ты но аАлліУги-іу Что у ііѳол та садъ вврьиъ. Другой ж говорилъ: Я хинъ быть ни хочу, чтобъ та ЕѲ вшатигь, Что свиньху у ышзл мою та «<ѵ- трдвнхъ. Хоть вяловаты оба были, Но астата яь, чтобъ паи другъ дру- гу уступили? Нѣть, мысль идъ по туда: Во чтобъ пи стало инъ, хотятъ искать луда, II подлинно суда ипкнлй, Пока псѣ животы судьямъ пере- таскали: Не стало пп коА у истцовъ, ни двора. Тогда судьи имъ пиюрилп; Мы дѣло ваше ужъ рѣппин; Для піільаы нашей и добра Мириться намъ пора, 5. Богачъ и БшЭнякъ (1778) СЧ Сей снѣгъ талонъ, что кто бо- гать, Тотъ каждому п другъ и братъ; Хоть не имѣй милую», пн чіхшь. Хоть родомъ будь итэ, конюховъ, Дѣ’пша будшпъ, какъ дѣтава. А бѣдный будь хотъ ияъ ыош‘3, Хоть разумъ ннгедъсгай имѣй И всѣ достошісіш достойнѣйітаѵі. ЛЮДОЙ, Того почтенья па дождется, Клкоо ото всѣхъ богатымъ огдастся. Бѣднякъ въ клхоЙ-то домъ при- шелъ. Охп> иядкье, умъ и чпігъ еъ заслу- гами имѣлъ; Но бѣдняка ііяісп.» пе ТО.11ЖО ’по пе встрѣтилъ, Нппто и но примѣнить, Иль, МйЖйгь бытъ, плкго пршйппъ не хотѣлъ. Бѣдшпгь шшіъ то къ тому, ТО ІСЪ птому ПОДХОДИТЬ, Со йгЬми ралгопорь и такъ и сякъ ваводшп.; Но каждьтй бѣдалку гп. тлѣть Коротвое: иль да, иль нѣтъ. Привѣтствія ігп въ томъ бѣднякъ патъ пе находитъ: Съ утшистіьгмъ подпйднгь, а съ го- речью отходятъ. Потомъ За бѣднякомъ Богачъ пріѣхалъ аъ той» же домъ. Хотя иаслугоіі. пп умомъ. Ни ’гппіімъ о*іъ не отличался; По только въ дпери шшшааая, Скяаатъ ішлымі к-ѵкоП ггр<мъІ Всѣ встали породъ богачомъ, Нсягсъ богачи съ почтеніемъ встуѣ- •шстъ, Всякъ стулъ п мѣсто усгугліетъ, И подъ руки ап> берутъ, То тутъ, то тамъ его сажжхпъ. Пілиопы чуть ому ооншіо по кладутъ
— 38» — И АгЛріі пѣть пдігь ваівчыоть. Кѣдвякъ, людей увидя леей., Къ богліому поправу честь, К1> себѣ неправое препрѣнье, Вступилъ а томъ съ сдіокмъ сосѣ- домъ въ разсужденье. Зачѣмъ, онъ говоритъ ему, Достоинствамъ, уму, Бпгатетио свѣтъ предпочи- таетъ?— Легко, мой друтъ, понятъ: ,'Ірстокнегпа иеяыш валки., А допьгп всякій патшлотъ. 3. Яодошшка, ойоййжкоя при прои.іаожА'ніи (1778). Сдучилося у льва въ чины произ- вожденье, За службу должно нлграаадаи,; Но л хочу спадать, Что илоунотреблспье 11 иъ спг/тсжоЙ службѣ есть. „Ну какъ безъ огорченья Вовмояэто службу несть, Когда достошістео всегда Се.?ь на- гражденья?*1 Маргыптаа говорятъ, Па лыш разсорждна. Обижена была опа И обойденною считалась; „Передъ лицокъ служа, мчріъішкой л осталась! Медвѣдь сталъ господинъ; И всчші наградили.; Лисицу червагь чинъ Судьею поелднлн Въ курятинкѣ рядить: Схучмтсм же судью такъ кстати по- глдкпЛ А гдѣ они служили? К]ьЛ снѣга на войнѣ; и то Не вѣдаетъ еще шито, Чуо били ли опн ши елшіть пхъ Пили. А л— Хотя ни шишъ, Хотя іг не судья, Извѣстна сцужба льну м<я; Иввѣстно, кто ч^го достоинъ*.— Дд гдѣ асъ служила та? барсукъ ее спросилъ:— м Передъ самимъ царикъ два года съ пплоѳтооП Шупглл лслкіЯ дель и иаъ мшш сравнилъ Теперь съ другой овотиоі, Котора ничего не дѢлімііі нигдѣ*.— Шутила ты вредѣ, И чипомъ наградить тобя бы были дилзпи, ТВОЙ ТЯКЖА грудъ по малъ. Барсукъ сказалъ; Ни прпншіееп» тебя по службѣ не- возможно: Ты ішішшь лгЬдь» миЯ снѣгъ, Что оВеръ-шутожь яъ службѣ нѣтъ. 4. Долгой (7787) Пусть люди би япгпл другъ другу но да кили; Да уяъ п чертн тилгь людрЙ трело- аагп. стпди! Хоишшіі, говорятъ, одинъ какой-ти былъ, Которому отъ Домового ІІпкаю не были КЪ темъ Домѣ, гд± онъ жилъ: Что- іючь, то Домовой путать лги Ходилъ. Хозяинъ, чтобъ спдстисд. несчастій тшіого, Все дѣлалъ, что инъ могъ; И ддДд- номъ журилъ* Милгпіу отъ дуютъ творилъ, С(М5я и нйг.ь еиоЛ Домъ Иросташі оградилъ, Ни дверя, ни окна хишнгь яв оста- ИЛ-П .
— 390 — Чтобъ цѣломъ крестика отъ чорта не «оставилъ: Но пи молитвой, пи крестомъ Онъ отъ лнчистагп пн мотъ освобо- дктнся. Случилось стихотворцу нъдомъ Къ хозяину пврвсядптыш. Хозяинъ радъ, что есть съ кѣмъ скуку раадѣлнчь; А ’ггобъ смѣлѣе быть, Когда нечистый ПОЯВИТСЯ, Зоветъ пт. автора съ пимъ печеръ пропадать, И ороситъ вдѣлать ОДОЛЖРНЬН Прочесть ему свое творенье. И стиіотворып. въ утвжднвье Одну ивъ слезныхъ драмъ ховянпу читалъ, (Одвако имя ей комедіи давалъ), Которое хоти хвалитъ по ОраЛЫЦЫШЦ Да йочинитпхь іюсгщцался. Нечистый духъ, какъ часъ насталъ» Хозяину хоть покздадсл, По и яилоиіи но выждалъ одного: По козѣ подрало вго, И стадо пе видать.—Хозяинъ дога- дался, Что домовой чего-то пе излю- билъ. Другого вечера дождавшись, посы- лаетъ, Чтобъ посидѣть опять ігъ йену писа- тель быдгъ, Котораго опятъ читать ппъ вос.та- ВЛЖУГЪ. И онъ читвечъ... Печистый только лишь придетъ, И тѣмъ же часомъ пропадетъ.— Постой-же! разсуждалъ Хоакинъ самъ съ собою: Теперь я слажу съ сатаною — Не станешь болѣе ты нъ домъ ко маѣ ходить! На іретью ночь од.пігь ховяпгп. вапгъ остался. Какъ скоро полночь стало бягь, Нй'іиіл'ыЛ тутъ. Но чуть лппп, толь- ко показался, ЭЛ, милый, поскорѣй! хозяинъ за- кричалъ, Чтобъ стахотворедъ ту комедію при- слалъ, Которую опч. мнѣ читалъ. Услыша ото. духъ нечистый испу- гался, Рукою вамахадъ, Чтобы слуга остался; И, словомъ, Домовой Пропалъ, и въ йотъ домъ уйть боль- ше 1ПГ НОГОЙ. Нотъ, если бы стиховъ пегодииіъ не писали. Которые мы такъ 6]шнимъ; Какимъ би способомъ другимъ Чертей мы избавляться стали? Теперь хоть тысячу бѣсовъ И домо- выхъ Къ мамъ въ домы станутъ пояплял.сп, Есть чѣмъ отъ нихъ Обороняться. б. Лт'ицл и Сорока. Давно уже гебя мнѣ хочется спро- сить: Что тахн ты лось день кяволжпп, говорить? Лиса, увидѣвши (’ороку, копро- шадл. Я чаю, есть что перенять. Когда ты станешь разсуждать.— Все, что я говорю, Сорока отвѣчала, Относится гь тому, чтобъ, истаиу вещей Открывъ, другип. пастпнип. пъ ной; И такъ большимъ моимъ стараньемъ продуспѣла,
- 891 Что л, кого би іш мнал, Огь жупа до орли, Яснѣе ішѣгь ее иэслѣдолать уігЬхи И толкъ дадл. Вольтов, говоритъ Л пепла, одолженье Маѣ било бы твое услышать паста- ВЛСПЬе, Когда бы ш по нъ трудъ сочла. Какъ иногда подпить глубоко-вду- чоппый, Наукой п собой надуть и варажеа- пый, Готовясь преподаті. епзгиівлышП урокъ, і ’перви впередъ и иі’лдъ каоедры ва* шагаетъ И важао въ носовой свой шелковыя платою. Утрется, и носомъ ужъ слово начи- наетъ: Такъ точно пл суку Строка понер- тясь 11 поученіе подать расположись. Скі рва впередъ и врлдъ съ оеапкой [шступала. И справа носъ объ сукъ в слѣпи подтптлдла. Потомъ, о]?і>пявъ ученый видъ, Я рила, говорить, Моимъ дѣлиться дарованьемъ; Пусть ппл.вунтся всякъ. и малый и большой. Открытымъ мігѣ шмиальомъ. Послушай I п тебѣ самой Теперь л разсуждала: Ты вѣдь четыре у себя Ноп» до отитъ пора. С'пггіьаа; А не четыре игъ! Хоть странно ДМ тйбл Покажется: но анай, все, чтобъ я іпі спилили, Не докипавъ, не остивлялк. ІІовіушві, и шжа ігриті?кп..ел тогда. Примѣтила дн ты: когда Ты ступишь, то всегда Нога твоя въ диіінкяпл; Когда же гы стоишь ігь покоіиомъ по.ъ жепън, ТО И ВОГа ТВОЯ ПОКОИТСЯ тогда. Но втймъ и еще по вев вЬль д<жп- вахв; А слушай, что теперь я буду’ выво- дить. Веегдн, когда тебѣ случается ходить, То все нога твоя во по иомхѣ-дь сту- паетъ? Примѣть же ты свой хвостъ: когда нога шагнетъ, То съ яеао тожъ и постъ подастся твой піінредъ, 11 какъ нога твоя ти тутъ, то тамъ бываетъ, То такъ то’іиехош.П'» и ыюсгь тіюЛ выступаетъ. Л изъ того топоръ я нужно оаыю- чпть, Что ілоогь тиой пятою йогою дси- жонъ быть. И потъ, на чудное по видимости мнѣнье, При доказвтелъстіуЬ твбъ мое ріі- теігье.— Пе обрмумншшгсі. отъ мудрыхъ голъ рѣчей. Лисица, пятую поджавъ смігрнинл но- *Ъ Потплд и всю дорогу Тнирд ида: стъю-быті, не мели, однихъ, людей, Чѣмъ кто глупѣе, ТЬмъ в-ь декааательствагь сил.Пле 6'. ЛГета^яліисъ. Отецъ одинъ слыхать. Что шѵ море дѣтей учиіъш иосыла югъ
ЗУ2 — И тгп топ», иго па моремъ бывалъ. Ото небывалаго я съ вида отличаютъ. Такъ. чтобъ игъ цричжхъ по отстать. Отецъ ін-медлеіпіи рѣшило» Дѣтину за норс послать. Чтобъ доброму оігь тамъ иинаушлся. Но сынъ глупѣе воротился: Попался па руки опъ школьнымъ тѣмъ ирадямъ. Которыя СЪ ріа НО рЫІЪ ЛІПДеЙ сводмле, Ненстолкуемымъ дявая толкъ вте щамъ, И малаго не ппучпли, Л навѣкъ дуракомъ пустили. Бывало въ глупости ивъ попросту болталъ: Теперь все свысока, базъ толку тол- ковалъ. Бывало глупые его по пиинмллп; А нынѣ разумѣть н умные пѳ стали. Домъ, городъ я весь снѣгъ врашл^мч, ого скучалъ. Въ мѳтзфнішчвиюяъ бѣснуясь роз- мышленьѣ О яадаппоыъ одномъ стлрннпош. пред- дпженъѣ: „Сысклті. начало поѣхъ началъ*4, Когда оа облака оігь думой всего* снлел, Дорогой шедши, оступился И въ ровъ попалъ. Отецъ, который съ пилъ слу- чился, Скорѣе бросился веровку при- нести,— Премудрость ияо рва па свѣтъ про- извести. Л умный между тѣмъ дѣтина, Въ той ямѣ сидя, рлзсуацалъ: „Какая быть могла причина, Что оступился я п въ этотъ радъ по- палъ? Причина, кажется, тему вемлетря- сеаье, А въ яму скорое стремленье Центральное іин’гинье, Воздушное давленье...4* Отецъ съ воровкой прибѣжалъ. Вотъ, говорятъ, тебѣ веревка, угна- тися 1 Я погашу тебл, держнея!— „Нѣтъ, погоди тащите.I скажи мггіі паиераді','* Шигесъ студентъ обычный бредъ: „Верейка нощь какая?** — Отецъ его былъ неученъ, Но разсудителенъ, умелъ. Вопросъ учшшй остшклл. Вправка вещь, ему отнѣтстлолалъ, текли, Чтобъ вкі шиалцкъ, к» въ яму по- падетъ. — „Нв ото бъ выдумать орудіе дру- гое1“ Учапый все свое песетъ: „А это что тияоеі... Веревка!., вервіе простоеIе— Да ирсмл ішдобно, отецъ, ему пато; А это хоть не ново, Да благо ужъ готово. Ла время что?,,.* А время вещь танал, Которую съ мундамъ по сгину я то- іиггь; Сиди, стать отецъ, пика приду ППЛТ7-., — Что осля бы цимей п остальныхъ собрать 11 пъ яит ігь этому въ тлваршцн по- слать?,,. Да ямл Вйдобна (яідыпгіпі С&иъ ЯздиіДОръ (І744і І7В4) пдл^- чатллт- ло інгЬ епши б^^ип, но оиврші 11779 г. ' ЗП, которыя шутомъ, въ изданіи 1782 гм соотівжлі 1-» частъ обармжц но 2-ь ян ышші 35 ямныхъ Ссдонъ По
зяз — смерти автора, мвжжюь 3-е над. (17‘Лц пі- гштор-эагь П]іибштш ещн часть (З-ьД содг]іхптцм 23 басми. Идддіпо ото арп- іійл^пяить Н. А- Лымпу. Послѣ віого ^•пі'тіп Хяшиіфо жідшілдегъ чаигь Кри- тическое ап.оий» гдѣлилп Я. К ГрСгплгЪ »ь иго глигЫ -СЪчяпѵтгія и ішвыглХгм- пппора ио □пдлліідмм іі ого рукописямъ, еъ бівдюфішгакир олтыпо п врих’ііча- яіліш, <п- прплодаціеіп. портрета и ешшкл съ п.ічгрітн Хеывипорп» (1873). *) Ипъ Гаъпергл. у котораго пдэвдші Тяжбою (Пег Ргосева), Хнмтщерь па мши гомъ передѣлилъ ее по руосхимъ ира- ва.ть, почему и ве укшшъ пашгіпѵ...сэд» БІП. ГІ Тоже изъ ІЪдлорта, которому Хомшв- перъ Оалыкиш частію подражалъ, (изъ 90 басовъ Хемпіщяра—заимствовано у Лді}-лАтела б, изъ Геллерта всего ва- имстиаваияыхъ пли переводныхъ до 30. оМишвыл 60 цшгшіаяышш). і Ня?. Гил.н*рта: СеерышЬ, Вь подлпвяггіі сткхйпгі^жцъ читаетъ тра- гедію; Хкѵ.ппцпрі. нцішлъ его сь сдйаіюП ноусдіоА- особымъ родомі. драмы, кото рыЯ. въ то время кходіглъ тп* «иду. *) Баеля Гшкетрта: Гппіі* ипіі іНа &$иг> вас45рамвпь подъ вндончг еоропп- нъмедшегъ аедлытовъ. варшшшыхь стра- стію гь шфшшля-ь а искусствомъ дока- шинахъ Ихъ по пр/иш-іамъ логики. *) Протонъ іииі]Лп2:і'ИІЙ ооврямйігжіа Гиллврту інпіхв къ пііпятіпыъ X нзслТцо- ІіЩПВЫЪ мстдфмшгмюіпшъ. хьѵш. КНЯЖНИНЪ. А. Ди дона, трагедія (1769} (•). ДѢЙСТВІЕ V. ЯВЛЕНІЕ *. Дидона и Е.тм^ Елиза. Причиав, твоего нвукрптим.'. СТОПДм. Любіявый твой, ппсіуо оеттішъ здѣсь ЭоеВ. 'Гіи, лежатъ бить, наЛ^епя. къ утѣ- хѣ что теоѳВ... Дидона. Подай... сдай! чего те- перь 4ЧЦ1- ІЩНІПЛПЪСЛ'і' Потто маѣ трепетать? опъ яожвть шглнраппъщі,., Онъ дочпгь, гояеп быть, Дадояу ИСІШТПГЬ,.» Окъ, можетъ быть.., Прочтемъ, впэ- можію ль ясѳ ушшъ?... Лобзаю я черты, черты руки любешюВ, И орошаетъ шсь пчеЙ моигь тежъ следлой (’трапгугъ чпталл-., страшу еъ л всп снбгТ^ пткр:тгъ... Чего жъ страшиться мітіі? могу лъ ннечлетпѣй бить? і; Уытастъ} ^РаппгЬвяиныпі богивъ «бстокіа за- коны рОггр<|д’!иіші яшнаъ мию шъ ьЬчпы еговы: „Оирвдѣхшш мігіь, тебя па нѣігь ЛШШЪСЬ] „Въ путь сланы шествовать., но го- расти крушась. иДдзова, покорясь боговъ бизішцрт- пой волѣ, „Храня драдшйпп жхзнь, кодворг- ппсъ наіпнИ долѣ. „Кодъ хочешь ты, чтобъ твой на Г.вѣтіі жилъ ЭнііЙ, йУмѣрь тоску, жиля для жизни ты моеЛГ*
— 394 — Живи!... Пѣтъ а умруI ты хптъ ппвн- лѣ идешь, А шгь, лЮОТОйій, самъ ігеия ТЫ убіПШ4«1ПЗ.! ... Стремись. б’ігн, скорѣй шшравптіі вели Бранить бѣгущимъ иіиѣдъ инъ гра- да кораблиI Елиза. Но солппд лучъ еще яемлп и ѵквѣшдсгъ, И НОЧЬ бѣгущихъ тутъ О’ГЪ ВЫПЯХЪ глазъ офываг'тъ. Дидона. О ІІОЧЬІ ІЦІРі_"ТрЛДШЛ ночь! покровъ ВДОХѢПСГІІГТЪ дѣлъ., Въ вдторую Эйий ВЪ ПОЕгѢрпостп усігЬлъ! О льстивый сонъ! почто пе стадъ ти сномъ маѣ вѣчнымъ? 1! въ мѣсто, чтобъ манить СИС4ЮЙ- сгіЦенъ сердсчпшіът Почто призракомъ ты. ннуігпіть могу- щимъ страхъ,, Сполойствл не прервавъ, въ утѵ:- пѣішжхъ мечтахч. Не предвѣщалъ ты мнѣ сверигаемаго бѣдства? Я, востреяохеяд, еще иішіля бы средства Клятвопреступока жестока удер- жать; Въ іугчаннъп зі всо деропу да бъ пред- принять. Я, грудь его пронзивъ, спою бы по- ранила И смертію бъ себя съ неиѣрпымъ еъедйййла. Елиза. Престань. тервмоят іоьршцц насъ крупипъі Страдійвмъ нельзя утраты нозвра- тать, 11 всѣ стешшіл твиа уже шікра- СПЫ. Дидона. Сокройтесь пть чяття: мпѣ смертны вс-ь ужасны! Вое полно пожотся ивмѢііою въ сі-П часъ! Сокройтесь г/ть метя, подите прочь отъ гдаагьі Елиза. Или вннічп ми твоей напа- сти Яши? Дидона. Быг бю а Ѳшлй, и въ-Ь мнѣ ппмѣяіглв! Почто ян ниадк вы, что ссй псргалі’ пкіП льс-гетъ Коварегиомъ мігѣ плитетъ толь зіи- губпый коладъ? Вы видѣть ТО МПГЛЩ ІгП видѣть ІЮ хотѣли; О счастьи пы с&осО цироды шз ра- дѣлн, Вы влахи все, і какъ, увы.г ікоп> не звать? Старался ль опъ свое н;шѣ]нчп.е скрывать? ЗісідѢЙстлія его всѣ были огкрп- веіпіы. Лдпко ли корабли влодѣя оорузйен- ны? Въ которые часы ходилъ от> но брегамъ Готовитъ смерть и все мое весшютьѳ тамъ? Въ срединѣ ль дня. или въ средниЬ томной ночи? Что. адъ! того мои ни смѣли видѣть очи. Ііп чудло то: я весь теряла разумъ ВГг. ПОМЪ, Іъяяиад богомъ мпѣ но сердцѣ ілгь ьмиелгь... Сокройтесь огь мокл, песчастпужь оставите И мукъ мот своимъ отсутствіемъ убавьто. Ви всѣ прогнаны мнѣ, сх> мпой Элея нѣтъ!
- 304 - Б. Росславъ. трагедія. (17&4І («К ДѢЙСТВІЕ Ш, ЯВЛЕНІЕ 3. /’осслаег, Зефира. Хрш:пгкрнъ (съ поикали}. Христіѳрнъ. Ужели жалость мт< томъ Зафиркш успѣха. Въ чемъ власть пД]іи доднесь успѣха пе имѣла? Открыто ль тлипило? могу ль. его ІКХЭНІНПі, По быть жестокъ? Росславъ. Или л больше не Роо СЛОІГЬ? Христіернъ. Оеідіілыъ лютости: я «ятыми скуплю, 11 тлѣвъ, хоть праяедпый. однакожъ угсроіцлю. Съ престола щлмошо къ щедротѣ я себя; Сокроввшд мои открыты для тебя; Скажи, что вопль хочу,— а можешь все имѣти. Росславъ. Оставь твое сребро, сіи ТИ|Ш10БЪ сѣти, Ко удержанію на ихъ главѣ пѣшія Могу щн ул। івллть лишь подлыя сердив; Будь гриновъ ты и всѣхъ еіжрови- оіей владѣтель. Виаі.мп и жнань, пи мнѣ остана добро- дѣтель. Христіерігь. Когда бы ты былъ идрь, аесчастьонъ ширію иъ иъ плѣнъ. Твоею бъ дерзостью я пе былъ уди- вленіи: Царя би чтилъ въ тебѣ, гсбя л увяжля; Нп ты, въ пдѣиеніп дрогши, ыеия дерзая II гнѣва моего пе устрашаясь грозъ, Чтобы не трепетать, ято ты талонъ? Росславъ Я Россъ. Хрмстіернъ. Ты плѣнникъ хврмст- пый, ты рабъ мо8І Росславъ. Тотъ свободенъ, Кте смерти но страницъ, «ранамъ не угоденъ. Христіврнъ. Вннмлі... хоту тебя нъ иослЬдво пощадить И дерзости трпвй въ послѣдній разъ простить. Хочу тобм сласти... врю, что Тебя слушаетъ И таЛпы важлоЯ мнѣ открытъ пн допу таетъ: Страдъ адобу эладужятт. отъ гамізя тьонш; Но будь мой подідшгый, оставь, оставь его. Отъ твоего тпой рі?ігь зіиійеіггъ нро- изволл: Чего желаешь ты, скажи? РОССЛавЪ. Ниже престола. Христіврнъ. Умри, мод’Я! мовтер- ЗГІИЕЬО мстрвбя, Надежду па кого пзлпли-гпь? Росславъ. На себя. Христіѳрнъ. Вп удахъ в въ моей отѣспояъ всевластной палѣ, ОсгаіышіііыО огь іісѣхъ н ігь шмоО жилкой долѣ, Сплсепіе во мнѣ одяомі. могущій ерѣть. Что можешь ты? Росславъ. Могу тебя о смерп. пре- ярѣть, Хрмстіернъ. Упидь мучопія: ужъ і-'мгргь тебѣ готова; Блгда вели терзать, откроешь все. Росславъ. Па адова. Хотя бы, за продѣлъ простерта могши гнѣвъ, Ділпіыгъ ты муками, налъ пдд страш- ный бѣлъ, Хотя би па исмліі ты татаръ мнѣ устроилъ,—
— 396 — Что бъ сдѣлалъ тѣмъ? МОП бъ ЛИШЬ схдпу пи удаонлъ. Христіернъ У шиммъ... воины... Росславъ. О Россы! Зафира (съ улгаслмъ). Государь! Христіернъ (съ яростію). Зафира I Зафира. Плѣнникъ одъ, а тыадѣсь сильныя царь: Но пласта опъ тноеЙ, ве помрачай короны Христіернъ (къ Зафирѣ). Смятеніе твое, твой платъ, твой ужаі-ъ, стопы Не для меіш вев то; и нижу явно л, Чѣмъ страждетъ диесь душа, растер- ѳана твоя. Зафира (съ с.кятленілнъ). Кто? я? л стражду? пѣть... но ты невинность гчшѵкк , Но ты... ахъ! вкелі на пилості. пе преклошпш» Ты сердца твоего ., Когда Россданъ падетъ... Когда... (істави мнѣ... Христіернъ. Умретъ мой врагъ, умретъ. Ты плачешь!... вс-нныі... Зафира. Нн плачу... умираю (упа- даетъ). Христіернъ. А я ужаснѣйшу мпѣ тайиу открываю! Везсялевъ няьясядть, что въ сердцѣ я терплю; Лютѣйшей кшпіііі я вамъ гае явлю; Въ мученіяхъ своихъ познаете, какъ стражду; Гиговьтеся па смерчъ, л вашей крови ииацу. В Чудаки, комедія. (1793) (•). ДѢЙСТВІЕ П, ЯВЛЕНІЕ 2. Лвнтяяина, Улинма, Віьтро- ма&Ъ, Мирина. Вѣтромахъ. Ма сіиитпапін У ляпъ* да! т! даш. же вы прелестны! Тоиз еев цспя, ліаііагпе, датъ глу- пы, какъ беечестаы, Которы. не найдутъ у насъ того къ слипалъ, Что нижу л. Улинька. А что нняолнте вы видѣть? Вѣтромахъ. Етіроппе: будто бы не вѣдаешь того, Что пасъ, сударыня, по можно ие- плвидѣть, Что я» пррігсртсісЬн и небо самого* (Уданька присягаетъ), Вы присѣддета! какое щюсііѣщипьо! Имѣть такую дочь пяігпе утѣтеиы*! (Лектл.’мной). Напралда ли, гпапінп? Лентягкна Пртияаться я дпхкпа, Что воспитаніе дало присппііпо роду, И НЪ обращеніи имѣя всю свободу, Какъ дочери, рождеппой мной, нужна. Отъ пмвосгей сударь, ина весьма да- лека; И, крѣпко нее храня, ’Гго такъ ве- дитъ нямт. честь, Опа пн падетъ, что такое попъ и плесть, То все ДИ чвршмч» оотавя чолояѣда- Тішиуогь далъ пдндпігь, какъ соло- вей поетъ, И, какъ фрдпцумшнка, умѣя по фраи- цувскл, ЛІелллл бы яабыть совсѣмъ опа по* русски; Ложится нъ три часа, въ днѣлддіда- тоыъ вставгъ, Проводить два часа венеда у туалета. Вѣтромахъ. Врало, мадамъ! вотъ все, что надобно для свѣта Л для людей какъ біппь? ропг І-ч цеце ііи ЬнШ іоп. Мвцп ііы изниіппъ, нлд.шъ, должны иошіито Въ томъ, что и я, храня слою честь , также егрото,
- 397 — Считаю ГІіхЗІТІі Я.іІіГК ПО,ТЛИ ННЬ^Д .5^0, И вкспрпмпрпвать ва немъ всего по можно; Чтобъ ммсии. слою сыскать, заму- чишься безбожно, Тіо нуждѣ говорю я итшъ языкомъ Съ лішеемъ, е'ь кучеромъ, со всѣмъ простымъ, пародомъ, ГдІі думать нужды пѣгъ. А съ ва- пшмъ зимнымъ родомъ, Но ппаіъ фркнцутіскяго—я былъ бы дуракамъ. Скажите, какъ бы мпѣ влюбиться было можно? »Ге Ьгаіе, Ілл^иіпЗ мнѣ капъ бы то сковать Прелестной Улшытіі? не умъ то бы МЬИЛІЪ: Я млѣю, я горю—Й <1опеІ лотѣ ду- малъ должно, Что оо-фражувскп вы а также вашъ броих... Лентягииа (гкоролостпмясно). Со- мнѣнія въ томъ нѣгьі соттсиі ѵопз рогіех-ѵоин? Вѣтромахъ. Врано, мддамъі Лѳнтягнна. Теперь немного поот- стала, Л прежде никогда по-русски пе бол- тала. Вѣтромахъ. Вы по вшхѣритв, я своды» съ русскимъ бѣденъ I По-русски рплумъ май какъ узокъ, веввлпкі.1 Л по-фралцушжп: о, ди»- 1е (ІіаЫо т’етротіе! Выходитъ равумъ моЗ раг ппе^тяп- йе рогіе. Я разскажу о голъ, случилось что со миой. Однажды н сидѣлъ у дамы молодой; Французскихъ еи двухъ словъ она не разумѣла, II отъ того та Ібм ЬоггіЪІсгтшІ болѣла. Такъ что я цѣлый день былъ дома во одѣтъ. Лентягина. Не думала бы л, чтобъ могъ такой битъ вредъ: Отъ нджимоцін хоао’шо боль случи- лись. Вѣтромахъ- Ітадіпаііоп хотѣли вы стать? Левтягина. Токъ точно. Пкдіпч» ль, что я хотя и сбилась, Но л могу еще французскимъ укра- шать Прегрубый шипъ ядшгь,. который мнѣ прдеішшъ. Калъ мой ёроих мнѣ тѣмъ всегда казался дивенъ, Что, по-францупеки онъ умѣй, какъ французъ, Прелестнымъ языкомъ во хочетъ набавляться. Вѣтронахъ. Тому, оударния, я дол- женъ удішляпіся. И дішряшигь... Лоитягина- О! родъ его что нъ кар- тахъ тузъ, II древностью пикто ігѳ мшкеп> съ пинъ сровняться; За тысячу овъ лѣтъ умѣетъ кред- жимъ счесть. Вѣтромахъ. И тахъ теперь мнѣ нѣтъ пи малаго препятства, Ма сЬлппапЬе Улиаька, тебя моей почесп.І (Улинъка прцегьекотіъі, И воо у пасъ рсівпо: и трэды, и цріятотш, И умъ, 4І« пГеп ПлЦе, и даже рода честь. (Улины» йршхдаіт). По чести пыдумка прекрасна приеѣ- дмпл: Оно другой адыкъ и можетъ сокра- тцллъ Оо «ІіаеоптБ Ігіѵоіез, шиппшоо бол- танье.
— .ОД8 — Па нор умѣ-?тъ та пралевтпо отвѣ- чать II С'Ь ЫфОІІНОСІТ.Ю кивать ивскром- ПОО ЖеЛІШЫ.1, Подобно Ушіпъпѣ умѣетъ иго при- сѣсть. (Уоийллгуляю Лёняідаамой)* Г.’ігажптв, къ вамъ шший медвѣдь изволитъ лѣзть? Лѳитягина. Мой мужъ. ВЪ тронахъ. Вы пгутнтеі пв топ» ди ототъ предокъ, Чго лѣтъ за тысячу въ свѣтъ издалъ родъ его? Лентягина. Пдруаадость, ішаотв, пе значитъ ігнтргск На свѣтѣ вѣдь, сударь, такой при- мѣръ нерѣдокъ, Что знатномъ скрытая обмапываепі главъ* Хоть во блестятъ въ корѣ ятмпзъ, но все алмішъ. Онъ знатный дворянинъ, могу увѣ- рить смѣло. Да, по прогнѣвайтесь, немного фи- лософъ Ѳѣтромахъ. Не стыдно ли себя но- стаяять іи, счетъ ослопъ? И философствовать дворянское ли дѣло? ЛентягмнА (Улынмтл). Теперь ты, Ухмш.ка, пе можешь съ н.ъмл быть: ІІіьмъ должно о тебѣ съ отцомъ по- говорить. (Улиимпі, іцжстьіи, ржоАтъ). явленія а. Ленгллгинъ, Лвнгнядаяв, Вѣтро- махъ. Лентнгинд. (Сима съ собо®). О не- бо! помоги окончить маѣ все «давно, Дрожу, боясь, что мужъ меяз изобли- читъ, Что по-фрішлузски опъ пнищъ ти< говорить И что, къ несчагтіт», ощ ді' )рлтпп> иодаиоо Каігъ аіоиолучпа я’ шіяъ то миѣ можно снесть? (АГдомф). Вы впдіпо того превиатда кавалера, КогерыО дѣлаетъ отмѣнную вамъ честь. Вѣгромахъ (искршясі, пргомски кланяется). Желая младъ быть, сударь... ЛбНТЯГИНЪ ігді'Ъкъ). Кто іочт. сѣсть. Тотъ смаетъ. Не люблю я вашего няяера, Чтобъ кршгуждяаъ сндіиъ. Тіу, зна- тный кагдднръ... ^В^ът1юмаxъ также \цсгольски к^ханялтся). Да перестань кодить ты вензеля но- гами. Кудряво кланяясь будь скдлало шжъ в&міі. Немного у меня найдешь себѣ ты мѣръ. Со нсѣми іггпми ковлішыми ирыл:- лами .Миѣ всякій кажется нишъ съ вѣт- ромъ б«гь души. Пожалуй зк>, въ умѣ ты нгго ішш- ши, Коль хочешь пятамъ быть. Вѣтрокахъ. Хочу ли л? о сіеіі Къ томъ твльК" іоіи тез ѵоеихі — сама Адоёв 8і>ий Французскимъ королемъ такъ на бы- ла любимо, Еішпі мною наша. дочь. Зо ^ігегяі Юц|оиг8, Чго л моп сказать, оѳ дѣлая ей куръ, И тѣмъ пе сдѣлаю гш малаго л кри- па; Опа—сІІѵіпИё. Лентнгинъ (жени, съ уЛпгленйснь;)
— 39Р — Гдѣ Вотъ тобѣ послалъ, О жтіушігд мия, такого кавалера? Вѣтромахъ Веаисоир «і'Ьоппеиг, тапеіеигі Такъ а угоденъ ста-ть? Л впалъ го напередъ. Пѳ найдете примѣра Другого ивѣ, топяіоиг! Лѳятятнъ. <’)п омппться шгѣ дай, Мисьаі.,. изъ милости... Вѣтромахъ. По ви миик стмлмто; Ви фдлгнруетн, когда вы говорите. Что будто <лъ меля взбились. Лентягинъ. Продолжай, хучитвль! Вѣтромахъ Правда го, что есть по мнѣ моритъ; Белъ хкіитотиггка, Уове ѵоиз ото <1Іге; Однако! чтобъ оігъ могъ ласъ пріь тести въ дёііге, По ваю,— только спѣтъ вы» йто го- ЗДфЛТЪ т Что, ігго Гп. пп былъ, моял нъ та- дамтмх’ь во объѣдетъ, фи’ил Ііотгтіе Іеі дие тоі... Лентягинъ. Но вѣрь, свѣтъ часто бредятъ, Вѣтромахъ Сотппіепі? Лентягинъ. Скажи-ка шгѣ, ты рус- сшй ш французъ? Вѣтромахъ. Н6ІЛ8І Я пе фратцягь! Лентягинъ. О чемъ ао ти птоши-ип.? Вѣтромахъ (съ аи плотно). Я рус- скій] у меня ид сердцѣ ог.> трупъ. Лентягинъ. Итакъ, гы русскимъ быть обидой іючптаг-пп.? Г.нп. лпйттгй дворянинъ! Вѣтромахъ, Я очень, очепъ рядъ, МП пе реііі ріив, что надъ, мосье, ПОПИЛЪ а въ ладъ; <2ие мысли ѵопб вѵох со ивою оди- паки. 11 благородство чѣмъ иы модомъ до- казать? По-русски по умѣть. ьсе ваіко про- пирать: Нотъ ото знятвоста ѵёгііаіііеэ :грн- Ы1ІШМ. Лентягинъ. Хоть ПН йогу тиСщ и очияъ разумѣть. По ішдл словъ чуппігь, одцдкоагь по примѣтамъ... Вѣтромахъ. Ѵѵсв. ѵоив тодиег, іпепвіоиг. Ікволпге умѣть Вы пп-фраппуэски. Лентягинъ (съ сф&грмсъ). Нѣть, ігіугь, пѣть. Вѣтромахъ. По вашимъ лѣтамъ, । Кішыіышіть мспіі, піопйіеаг. не дод- аліи бъ памь; Вы точно какъ фрапцувгь, пхь такъ же, какъ а самъ. Лентягинъ (съ натерпі&гі&нъ). Жешц рѣ<рь его и кпп’ги зту эздор- постъ. Вѣтромахъ (съ йосайою). Зе по Іи сгоігаі роіпіі какан жъ къ насъ упорность. Лентягинъ (съ с<рдцс.ѵъ|. Чтобъ чортъ... Лѳнтягнна (гпоропяивсі.і. Душа мая, пеіпалуй, пе сердись. Лентягинъ (съ заяа.^чыа)стыо). ПіаіалуП съ нимъ, душа мая, ты ІфОВ&ХИОЬІ Ио-яѣкъ вс пидыпзлъ млйіго члто- пѣка' Лонтягини Ты фшюсюфъ, в го ль, сударь, педптъ Свввшь? Лентягинъ (съ ямас>м(идю«в.иъ) Готовъ скрЬипмАЯ и. лшиь только бъ инъ бадтплъ Со маой пи-руссіхя. Вѣтромахъ. Іыисъ, иы ич<шъ аиатиа. рода, А піхнруегосьі Лентягинъ (скорппостмлгмоК А кто тебѣ сказалъ?
— 400 — Моя—мѣшапсжля, по дпбр.ік порода. Вѣтромахъ. Ужо дѣть тысячу, мосье, вы дворянинъ. Лентягиігь. Вѣрь мігб, нвдгівно а одр свочѳшіыЛ блии; Ни я жирнѣе тѣхъ, моторы апчо|ь стгьѣди. Лѳктягмна, Оставьте то... Лонтяганъ. Чтобъ ыы другъ друга рплуыѣл!. •'кажу я каотрѣвъ: поковяыА мой СТРЦЪ, Ялпишиггь &го всѣ, црв’іеотиыП былъ кузнецъ. Вѣтромахъ. Чи'йпіепйв^е! (ует- Литъ, налгавъ {браиідоаскз/ю гиво ню). Лмтягмнк Прощай! Леитягина. (упадая «га облюрокъ). Погибла л! охъ, топшоі Лѳнтягинъ, Какія ду рскіиіі тішшится оттого. Что ікрфраіодзеки я пи апаю ниче- го, Что мой отецъ—кузнецъ, Во должно бъ такъ оііхнішін, Нмгавппі па меня, со мшхю посту- патъ, Нѣтъ, Уливънѣ мгизй на удімъ на бывать. ») Собраніе сочиинпіі Яяоіиі Кляжжипд, і тхінл, Сиб. (17*7). Второе ліфг.нн), пъ 5 ч. (1Н02— 1Н03); трптѵч ігь 5 ч.. сгъ жрат- вой біографіей автора (17Я1—1918); чет- верти въ Смнрдюі. изд, сичііл. рув» дв- торовъ, и 44 (1517—1845}. Вь ыинаірь г-яѣг, ПіісаіеднЯ, ЙМТ илі, оші&іш, тгп Княжнину '27 лѣтъ, КОГДА ОНЪ Ш1- спсмъ Дндму; л твяъ пакъ Княжнинъ род. пъ 1742 г., то мы н оппм’имъ ее къ ІТ61> г. Исторія Диіслы, пвгакчдеіш аред ггѵленіниі въ 4-ой ігЬеігЬ Энѵлди. иосду- кздд отжитомъ дли Юіилиъ д|тмдпгіп- гамхъ піесъ: «0стан^яж>Й Дпдокы»# Мв- тзсіазіа. «Дидг.цы» г Леграна ІІсмпвпь- яяа. Княжнинъ ппдраж^итъ Помпшпіяну. Сці'гт 4-п лтгл 5-го поклаывлетъ душен- ш олсггоякіс Дцдовы, при отплытіи Йвея ш, Италію, Прехавшлсь отчаянію» оеш Гіроеоется ігъ огонъг охватившій чертога. Вмѣсто эдстры Аллы (выведенной у Вер- гилія}, Дщіяід 2цз:!жни и* пміігті» при сі> йЬ двухъ іідхігргптгцъ: Клипу и Аргалу. Соннрпіпп. Эпнл жъ любни, Ярбъ. царь і отульскій, предлагалъ руну Дпдонѣ. ко- торая сіткааллі ему впъ н&яятп яъ свое- му еупругу Сяхош. Оиъ является сновзц узнавъ объ отшіиііи Энеи, и пшні/лніса йшедВтолѵмті трдгичгсіыИІ смертй Диді пы. *) •Росі.’-пліп», трагедія въ стпх.іхъ, н.\ пжтч дѣйствіяхъ, Въ первый разъ пред- стшлопл въ Спб. 1754 г. февраля 8 дня. Спб., пря Ак. Ко иждивеніямъ со’піті- толя Г.>4 г,» Посвяіф'Кй К. Р. ДдшкіН вой. Въ иосвяіцвніжпвАгВчдт<и*енъ откры- тый ПГПІЫНЪ КшіЖНЛЯЛ {> ІкіЛГРрІДІІЕИТі гпіприплі'ніи его плторлтад: »Ипкто мспп неэигьр лести обвинить не можотъ: Однѣ заодугп чтя, мои по подла Мука; Вѣжа порочнаго сп лестію союза, Въ ггрігіііки гноемъ ііеподтгап., но тперда, Ни прплогила ж*і|тпь фортунѣ никогда Трлгедід «Росслппъ» имѣла чрезвычай- ный успѣхъ по чувству патрзотиішл, оду* шпелающему герои, и по искуипс-Л игрѣ Днатрлшкаго ігъ е».-ой роди. Жаль тояыао, тго герояжнъ Ріэсглипл но лішіетсл ігъ дѣйствіи, а просто пыі.’кплгалнлтіуі и при- томъ пяъ самимъ, Сюжетъ и характеры трагедіи на выдерживаютъ критики. Кер- іьаяішйъ яройлявгь о томъ и другомъ отрогое, по спрзьедливое сужденіе (Вѣсг Впр., 1517, № 10). Дѣли Къ іонъ, чтэ ХрлстісрііЪг страшный пгршгъ, кшнірпт- вдігь поигтияъ пгаедскій простомъ, Ва ішщиту ігагнаннкго загсппяпго пліѵтѣдиппа Густава. Р<юоіл послала войпіто водъ ва- чпльстиимъ Роселаыц пміорый въ иддоиь срмгоін іпноддотоіі въ плыгъ. Христі- анъ прпдллгаогт. ему свободу, если оки откроетъ ему убѣжипіе Гуитпил. Роіт.тдзп. въ гордостью отвергалъ ото угловъ; хра- іп.'ліш тайиы приписываетъ оптъ—лпро- чсмъ билъ иііиоіі пргпшы—величайшую ВВЖЛОСПч гаіп. П:«ЛІМ> Илъ і^ІмігЬ его: ...Нзгли Густова л пткрпю, Россіи измѣню* п чести, и герою; И если жиіізь свою ничтожную солгу— Дна царства въ хгргиу а тирану приаесу*
4Ш т.-в. Швецію я Россію, Хркстіврпъ па- илилть Россэдмі пт. спины. Напрасно русскій пкхвгь Любомиръ предлагаетъ отдаті. Хриотзериу псѣ завоеванные горо- да, только бы возвратили Растлила: Хри- стіанъ пе одг.тшилопін. Кремѣ уир} шага хрднваіл глГіни, ІѴвдідшп» вообуддііт. гнѣвъ дап.'ЗШЧ> КІфЮИГ опію тѣмъ, яго любить гилжпу ЗД’Пру, іоотаіекъ рода прежнихъ свѣтомъ прппптелій*, и кл- нмво ллблмъ ею. тогда какъ брижь еъ ір.ю есть едляс.тлв2іиыі для Хригт’.рркп. средство КЪ ПрОЧДОМ} «ылдапіэ. ДОЛЪ іцоншпм'ь іфмтідамъ. Въ ігрршадхі рсо- ІІКЛІТН. ХруіігтігріхЪ ХПОГЬ ПДКОЛОТЬ Зй'|і1- ру, до, ерп гилгплсині Густава у іч>}іод- гютхъ стѣнъ, пародъ вавмуталги и оию- бодіъті. Росслава. Траюе-дд* мгепоздвтсн смертію тиража ц гаплшиѵі гпроя- Въ Зчгь ЛИЛШШІ Виі> шла (цешѣпцпііюыъ въ Хре- стоматіи). ію остроумному вамѣчаиію Мершжкпга, Росёшь, какъ влопхиъ, □ормЕдегь Хриетіерва ьыгшшил сы-іп.тмЖ, иаммагйовьнцмин изъ г;оичіділ Корящія, Глг.лил и всда.ттрл, 3'1 «ЧУДНО, КОМВДІП ВЪ СТМДТЬ, въ пяти дѣйствіяхъ, 171*3 г.» Орягніилъ ея— комедіи Дееуша: І/Іниіппе н шріііег-, Глміииіл ілшшяца йъ ті»п.г что Кіопнвпь выдошь іхѣлую галлерею чудаковъ: Ясигглттпыц п^давіго шліидшдга въ дао* рпгстпо, весьма богатаго а шхиюгиу •: плософетнуюшдгп человѣка, Лиитягину,, ЖіМЕЦМИу звагпаго рода, тіцпглаппупі недалекую, Вйтрджииц щіатпого» по бѣд* іціго іадсг-мпид, Пріята, с-пі’тіп^птл_тміаго і'іздіКЦМВЧ яріодчшхі пімпугіша. плюбдги- ііаго пъ Уллиькт (д<пь Лгптжпіиыхъ). Тру само, всемірнаго пропили, ііостяѵ.тцп- нд жеалійвъ ып Уллньгаг, явь которыхъ явлшотал: судья и маіоръ, обс отставнип, и дна огіашворца: Тріпшатамъ (сцо- ішссігь) м СішрѢліоінъіяді*-ынліі)Ллгшб* пл лъ УлшіъкК пл жіілппіи ЕНмучпті. ру- ку баштой дѣпупікя «пгопада иго дѣй- ствіе комедіи: Леотагжтпъ чуждый пси- кжхъ предразсудковъ, ютятъ выдать дань спою па слугу Пріята, Прплляа, клторыЗ пнлядіілъ мѵ Оданою дииЪрі'ийікпілэ, д Лоішгпшл да П Ьгромахж- Улпіімиі, «емпр- ааит пѣтроппціи, жтб.к пд вь Еѣтромлхд н позабыла прсжиаи- любовь свое—Пріл- ТХ, ПО ПОТОМЪ, ПО вцушпяілмъ Нрй.ІЛЕЗ, ндрр‘иій дасгудіішипі‘0 къ ен игцу въ услужі’ійпл служіииги Ниршіи. планъ гю- р«піллс!, къ Пріять 8н Еотсіратп и піса>- ціть замужъ. Комедію пкключаетъ Про- лазъ тшнигп спіхішл: _.,Еглкзй. мвмч) лм. ллъ ъллог по 'судапъ, И глуішать, ізрлгдіпоя цри кил.^го раж- депъФ, Шшъ всѣыъ дураллтъел дамъ бллгоглі> эдньа, і Сіь мою сгтатью о егяпгпепвахъ Кішжшшм, Пт. Зіш. ІЬ/іП, ЛЙМ 4Л іг 12, отдѣлъ ттрп* таки; такжп стдгьп г. Стотпишш: «Я Б. Кнджшпгь», въ 5, В іг 7 7ѵМ Бийл. дли Чтеніи 1&И), и іПі Истаркъ Вѣстллгѣ !881, Ті У; г. Лонгпловз; «Квкжшшъ« пъ 4 Рув. ВЪет. 1880 г.). ДЕРЖАВИНЪ. Л Ода на эодшнаспі* <2777) р)‘ Пи тий ндѣсті пглпкости одеждъ, Царей и кукмъ что раввяогь, Наружнымъ лидомъ отъ певѣмдъ Что яил впити шмучмяъ, Я строю гусли и тіімпннъ; Не ты спдлпі,іП за іфистлыомъ Въ кивіл'Ь, Самцу нЦЙ м&тдыпіа, Т. 1. Гдлииьъ. Ивтиртцмигбр. вр. Почтить здѣсь будопп. «ной. болікгь! Пн скіпть нілминдспъ.пА позоръ (Л). Кумиръ безулпу чернь прыішлнгь; Но чеЙ въ него йротшіетъ мпоръ, КромЬ пустотъ по аЕцущлсть. Се обраль ло-тлыл молви, »} На иіх>і>)іпиіе, ш иавзвь. 26
— 402 — Се «бродъ грязи шшішниііоЯІ Внемлите, кплэи вічЧі вселенной! Статуи —безъ даетмиивъ—вы! При блюдѣ ігь пиршествѣ влл- томъ, Калигула, быть млнмыЙ богомъ, Не равеіп» ДИ съ ічипгмъ скитомъ (а)? И па, вельможа, въ блескѣ нлогомъ ІІ<‘ токъ ли пч>й какъ пышенъ цугъ? Пи только ль слміепъ ти кудрями. Всякя. день (існжсшіпыми столнхи И множествомъ наряілыхъ слугъ? Твіфлщъ въ Ареопагѣ судъ, Подъ кровомъ адата н виссона, Ѳемиды свято мѣсто тутъ: Бѣги инъ-за зерцальна трона, Коль ты неправеденъ, Катопъ! На что и правосудьи въ свѣтѣ, Когда есть і’т< лживъ въ той примѣть. Что сталъ другой Шйммкиъ онъ?!1). Къ чему способности и умъ. Кодь дудъ иашшевъ ычъ коварства? Къ чему послужить вождя шумъ, Когда но щиі’Ь опъ государства? Кмельгл (Гі) съ КвзгплмыоВ имѣй; Разбойникъ, рас.врепппкъ, грабитель 11 царь, неигпшихъ утѣснитель,— Ровно ВГед«ШиД вееіі ИДТДѣЙ. Въ тріумфѣ, въ славѣ, видъ вѣй- цомъ. Герой, Помпеи побѣдитель, Іисгій жаждущимъ мечомъ Пе сталъ ли Рима обагритель? СлялггііП ПклтернкоІ» быть; Простъ битъ чуждымъ страхъ гра- ницамъ, Велѣла слезы сгори» здовпцакъ, Блаженство яістін нсзнратшь. О пы. верхолиыл главы, Сыны ітгь крови езѣгдоролдиіі! Тогда достойны опата вы, Когда душою благородной, а| Говорится о хоігіі Калягулы. б) ІІТТВЧОТПі. Талантомъ, пппнъемъ и умомъ Примѣры обществу даете, И пользу оаоМу ведете Пероыгъ, мечомъ, трудомъ, жезломъ, Дворостиа наводитъ па степень Заслуга, честь п добродѣтель (а); Не горбы предковъ, блеску тѣнь, Дворянства истапнв еодѣтш: Я кмааь, кол. мой сіяетъ дуть; Владѣлецъ, коль страс.тьми плздѣю; Боляринъ, полъ зи всѣхъ болѣю, И всѣмъ усерденъ для услугъ. Прадч. иами древностью своей, О киши міра! не гордитесь! Каковъ І'лгелъ (н), ’Гюрень, мужей Предстаньте, ныи вошгосттась; Но въ россиомъ множествѣ дворянъ Горой славпѣв бывали, II нынѣ царство подпирали; Межъ прочихъ сеВ примѣръ нямъ дапій Отечеству Румянцевъ другъ И арлію свѣса хкілъ достоинъ: Великъ, что въ йенъ геройскій духъ. По болѣ, что Вси'тгіігъ шіокоеиъ 11 сѣверъ сталъ его рудой. Когда уста ве проеіввлявігі., На то лишь только умолкаютъ. Чтобъ мирной чтить его душой. 2. /Гя>скь Петру Великому (1770) (*). Россіи, въ елму облнченпа, Куда овой взоръ нл обрвтіт», Ііеядѣ. весельемъ ноепш'ешіл, Вездѣ труды Петровы зритъ. Хоръ. Неси пл пебо гласи, вѣтръ; Безсмертенъ ти. Великій I Іпгръі (О Онъ, древній мрт. іііштытобѣждал, н-) Вііпинй ОшоЯеаІЙ. г) Эти д*у<ттійкі;н офіаяувгь хі>ръг по- итігрялсіі послѣ гаіад'ій е-грифы.
— 403 — Пяукіі ігъ полночь рпдр^рплъ; Вс? тьмѣ свѣтилъпикъ воааіиі'л.т, II въ пасъ благіе правы влилъ. Какъ богъ, великимъ провидѣнь- емъ, Оіі'і ІЮй СОбою озиралъ; Конъ рабъ, и«едыханшамі» раченьемъ, Оігь все собою исполнялъ. Прошелъ вешлмн л морями, Учился сямъ, чтобч. пасъ учить; Искахъ бесѣдовать съ ядрами, Чтобъ осиллѣ всѣхъ нхъ удввпть. Ко скипетру рожденны руки Па трудъ несродпый простиралъ; Звучитъ до дпесі. пп свѣту звуки, Какъ оаъ сѣкирой у.на ряхъ. ІЗго младенчески ааГціаы Родили громы наконецъ; Л посреди воеиноА сданы Оп'ь бц.п. отечества отецъ. Лучи ведичестпа скрывая, Проспитъ оітъ воипомъ служилъ; Вождей искусству научая, Эіп. самъ полни ва брнрь водилъ. Вемелпу храбрость устрашала. Какъ, онъ противныхъ поражалъ; В> елснпу мплосп. утѣшала, Іілкъ сшъ плѣненныхъ угощалъ. Владыка будучи пшсзѣтд, Герой въ поляхъ и на моряхъ, Нн презиралъ давать отчотл Спаямъ рабщл, пъ своихъ дѣлахъ. Вѣшцл, тріумфы, колесницы Но для себп оігь учргздыъ; Оглнчі’оеіъ, блсчжн багряницы Заслугъ нъ наградѣ полагадгі.. Былъ пъ вѣрѣ твердъ и ей послу- шавъ. Пѣвецъ оіп. самъ былъ алтарей; Средь золъ, средь благъ велико- душенъ, НелоетішЛ другъ споитъ друиѳй. Монархамъ ппаараіпадъ норовы, Законы пцздшшшіъ писалъ; Что должны дѣхать милліоны. Собой всЬмь обрішъ подавалъ. Чревъ горы проточилъ овч» воды, На благахъ грішл насадилъ; Доимютпо ввелъ пт. свои народы, Съ Востоковъ западъ съадішилъ. Оігь, истины любя у станы, Хранилъ пе.тпц'‘мЪршіП судъ; Поднесь его нолеапы правы Ко блдголенп'піі? ве.іуть. Поднесъ всслеші} иаушяѳтъ Величіе его чудесъ, Премудрыхъ умъ но іюстжгіютъ: II & Богь ЛН ВЪ ИННЪ сходилъ съ небесъ? О Россы, сланпА лучезарны! О родъ героевъ и соборъ! Петру пы будьте благодарны, Да нкѣкъ Негру грнміггь напгъ хоръ! 3. На смерть кчллл Мсѵ^рскаео (2773) («). Глапллъ иремепъ! мвгдлдл віп?гп>1 Твой стр.мшшО гласъ иснн смуиіл* отъ, Зовигь ммя, ЗОІИТІ, Т1к>Я стонъ, Зоветъ—и пъ гробу пркближаіп*ь, Едва увидѣлъ л оей с.іѵЬть. Уже зубами смерть Скрсжеишгь ('). Какъ молніей, кпепю блещетъ, И дни меи, какъ олакъ. сѣчетъ. Ничто отъ раковыхъ ногтей, Пикая тілрь ве убѣгаетъ: Мапархъ и тпншгь—снѣдь червей, Гробницы злость стихій спгіідаетъ; Зіяетъ время шву стертъ. Калъ нъ море лыугся быстры воды, Токъ въ вѣчпооть л.ютея дли в гады; Глотаетъ царства алчна смерть. Скольаиыч. мы Овдпы на краю, Въ которую і.-громі'лавъ свалимся, Пріемлемъ съ жингал гивргъ січяо, Па то, чтобъ умерѵіъ, родимсв Р). 2й‘
- 404 — Левъ жалости нее смерть разитъ: И авѣзды ою сокрушатся, И солицы ?ні потупгптсл (•), И всѣмъ міромъ овв грозкгь. Не мнить лишь смертный умирать И быть себя •іп. кЬчпымъ частъ: Приходитъ смерть къ нему, какъ таи.. И жизнь внезапу шіхитпдг'ТЪ. УвыІ гдѣ меньше страха дамъ, Тамъ можетъ смерть постичь скорѣе; Ел в громы не быстрѣе Слетлвлъ въ гордымъ пыягншшъ, Сынъ роекопш, прохлцдъ и нѣст., Куда. Мещерскій! ты сокрылся? Оотапвіъ ты сей жизни брегъ. Къ брегамъ ты мертвыхъ удалился: Здѣсь перстъ .-воя, а духи, нѣть, Гдѣ жъ онъ? — Онъ тамъ.— Гдѣ тамъ?—По выдамъ. Мы только швчпмъ и взываемъ: О горе памъ, рождетшимъ въ свѣтъ! Утѣхи. радость и любовь Гдѣ купно еч. здравіемъ блистали. У исѣгь твмъ цѣсеоѣегь кронъ И духъ Мнится огь печали. Гдѣ столъ былъ яствъ, тамъ гройъ стоять; Гдѣ пиршествъ раздавались клики, Нлгробдые тамъ воютъ хини. II йгЬдіш смерть на всѣхъ глядитъ. Глядитъ на всѣхъ,— на царей (•), Кому въ державу гЬсны міры; Глядятъ на іплпиыхъ богачей, Что въ златѣ и въ сребрѣ кумиры; Глядитъ на предастъ и красы. Глядитъ на разумъ возиышншый, Глядитъ на сады дерноовеяны, - И точитъ леавее косы. Смерть, тронетъ евтйстна и страхъ! Мы гордость, съ бѣдностью сошгѣст- ПЫ Сегодня богъ, а ваіітра прахъ; Сегодня льстить надежда лостпа, А тантра—гдѣ ты человѣкъ? І'ідва часы протечь успѣли, Хаоса въ бездну улетѣли, И несъ, кдігь сопъ, прошелъ твой вѣкъ. Клкт. совъ, ігшгъ гладкая мечта, Исчезла в моя ужъ младость: Пе сильно мѣжять красота, Не столько восхищаетъ радость, Не столько лепюмысдоігь умъ, Не столько л блдтюдучннт., Желаніемъ честей размученъ, Зоветъ, л слышу, сланы іпумъ, Но такъ и мужество пройденъ. И имѣетъ къ славѣ съ ішмъ стрр- млтпье; Богатствъ стяжаніе мшіеть. II и» сердцѣ всѣхъ гтрьгтеЯ ВОЯ- шшьо ПрвЩепъ. и (нейдетъ егь чреду сію». Подите счастьи прочь позможвы! Вы веѣ премѣшіы пдѣсь и ле-жкы; Я въ двнрягь вѣчности стоя? (*•). Сей дош, иль иаітгрі умереть, Перфильевъ (П|. дътжно намъ ил- нечио: Почтенъ твралтьея і: екор&ѣті,. Что смертный другъ твеіі жн...ъ по вѣчно? Жизнь есть небесъ мгновенкыЙ даръ: Устрой ее себѣ кч. покою И съ чистою твоей душою Благословляй судебъ ударъ. 4- На рожденіе »ъ слаерА порфиуо* роднаго отрока (177:ч (”). Съ бѣлыми Борей влшташі II съ сѣдою бородой, Потрясая вѳбееаш. Облава ежям&лъ рукой, Сыпалъ инеи нуішісты И млтоди воздымалъ; Налагая цѣпи льдисты, Бистры воды оковалъ.
- 405 — Нея природа сохротпха Отъ лихого старика: Земли въ камень претворяла Хлаллая ого рука; Убі.І'ІІЛИ аігГри ІГЬ норы, Рыбы крылись въ глубинахъ, Пѣть во смѣли нтачекъ хоры, Пчелы прятались въ дуплахъ; ЗцСЫИПЛІІ Нимфы съ скуки Средь шмцоръ и камииюй. Согрѣвать Сатиры руки Собирались г.ігруть опий. Въ ото время столь ХОЛОДНО, Калъ Борей былъ равъяренъ, Отроча порфирородно Въ царстпѣ Обварномъ рождеіп.. Родился—и въ ту минуту Пересталъ ренѣхъ Борей; Оит, дохнулъ-и оиму лк-.гу Удалилъ Зефиръ съ полей; Опъ погорѣлъ—и солнце красно і Ібратнлоі’М къ ввіійѣ; Опъ вскричалъ—и лиръ согласно Звукъ разнесла въ сой страмѣ; Опъ простеръ лишь дѣтски руки— Ули. порфиру въ руки бралъ; Раздались громилы звуки— И весь Сѣверъ вавсіялъ. Я уішіѣлъ въ восхищеньи: Рштнорінгь Судебъ чертогъ; Я подумалъ въ изумленья: Знать, іодися нѣкій боіъ. Геніи къ нему слетѣли Въ свѣтломъ облакѣ съ небесъ; Каждый ІОНІИ іп. колыбели Доръ рождолпому принесъ: Тотъ принеси. ему громъ нъ руки Для предбудущихъ побѣдъ; Тотъ художества, нлупи, Украшающія смѣть; Тота, обиліе, богатство; Тотъ сіяніе порфиръ: Тотъ утѣхи и пріятство; Титъ спокойствіе л миръ; Тотъ принесъ ему тѣлоспу, Гота. душнвну красоту; ІІроэордшккть тотъ нрбссну, Разумъ, духа высоту. Словомъ: всѣ ому бллжоист Іі таланты подари. Всѣ вліяли совершенства, Сосгавлннчпн царя; Пп послѣдній, добродѣтель Заршсдаючи въ пемъ, рокъ: „Будь страстей таинхъ владѣтель, Нудь па тропѣ иыовѣкъ!* ВвЬ крилами яаспжмікади. Каждый гелій восклицалъ: „Се бижиспшішыіі", В'ѣішии, Даръ младенцу опъ набралъ! Даръ, всему позсвшій міру! ГІІ,Л[П.. Добротинъ ВСѢМЪ ВѣНйЦЪ* Кто пріемлетъ съ нямъ порфиру, Будетъ подданнымъ отецъI" „Будетъ"—и Судьбы гхапьтп— пОиъ мошціхіил. образецъ!* Лѣсъ и горы осшторилн: „Утѣшеніемъ сердецъ!0 і пыъ Россія воихищешт. Токи слезны пролила; На колѣни прекл'.ПйШі.ъ, Въ руки отрока ваяла; Воспріявъ ого, лобзаетъ Въ перси, очн и уста. Въ шімт. геройство вппрастлетъ, Возрастаетъ красота. Всѣ вго ужъ лкЛнтъ ітряі’тно. Всѣхъ сердца ухъ опъ воютгь: Возрастай, дитя прекрасноI Возрастай, патлъ полубогъ! І'иирастсЛ, уподиблялсъ ’і'ы родителямъ во невмъ I Съ ихъ ш матерью равняясь, СормвяАся съ божествомъ]
— 406 — 5. Вллея'Лійіеляль « иуЗГя.ив 1Ш. (»). Возсталъ Всевышній Богъ—да су- дип. Земанхъ боговъ во сопи* ихъ. «Доколѣ». (к'кь доколь намъ будить ІНдупъ неправедныхъ п злыхъ? Вашъ долгъ есть: сохранять законы, Па лица сильныхъ пе взирать, Безъ помощи, безъ обороны Снроть и вдовъ не оставлять. «Вашъ долгъ—виатлть отъ бѣдъ пе вилпыхь, Несчастливымъ подать покровъ, Цть сильныхъ защищать безсиль- ныхъ, Исторгнуть бѣдныхъ изъ оконъ». По внемлютъ! шідять—и не знаютъ I Покрыты мракомъ очеса: Злодѣйства землю ш/грлслптгъ. Неправда, зыблеть небеса. ЦариІ л мнихъ: пы бош властны, Никто надъ нами не судья; Но вы, гакь к подобно, страстпи И такъ же г-мерлш, кикъ п я. И ш подобно такъ падмте, Какъ сп. древъ увядшій листъ пяг ДІІТЪІ И вы подобно тагъ умрете, Какъ вашъ послѣдній рабъ умретъ! Восхросіиі, Боже I Боже правыхъ I И ихъ молешю ввемлн; Приди, суди, каріііі лукавыхъ— И будь одинъ парси і. земли1 6’. Фелица /276'5^. (и). Богоподобная Царевна Киргивт.-КаЙсацип орды. Которой мудрость несравненна Открыла вѣрные слѣды Царевичу младому Хлору Взойти въ ту высоку гору. Гдѣ роза белъ гашишъ растетъ, Гдѣ добродѣтель обитаетъ I Она мой духъ и умъ плѣняетъ: Подай найти его совѣть. Подай, Фелида. (15), ішстаалнье: Какъ пыіппо и ттрмідпгю жить, Какъ укрощать страстей волненье* И счастливымъ п.ъ гнѣтѣ быть. Моня твой голосъ возбуждаетъ, Меля твой сипъ препровождаетъ; Но НМЛ. послѣдовать я слабъ. Мятясь житейской суетою, Сегодня властвую собою, А завтра прихотямъ л рабъ. Мурзамъ таоимъ но нодражал. Почасту ходишь ты пѣшкомъ, И пища самлл простая Бываетъ за твоимъ столомъ; Но дорожа теоіімъ ооігоемі^ Читаешь, пишешь предъ полс- емъ (>в). И всѣмъ изъ твоего пера Блаженство смертнымъ пр<ілнзаепіь; Подобно въ карты не играешь, Какъ л, отъ утра до утра (а). Не слишкомъ любишь маешь- рада». А въ клубъ пе итупишь и ногой; Храня обычаи, обряди, Не доіікшпотстпусшь собой: Копя Пщщасска пв сѣдлаешь (ІТ), Къ духамъ въ собранье по въѣз- жаетъ (І9), Не ходишь съ трона на востокъ (,п): Во, кротостн ходя егеавю. Благотворящею душею Полеэаыгь дней щюяодгапъ токъ. А л, иросііашип до полудни, н) Нрй дворѣ ііііигрл гріхци Нилелвппл, іфп<ияжг*іптыв гп. імй дамы пгрииіи пт. Ф&рлонъ еъ уцщ до вячере л дигево за ицсіиочь.
Курю тпбдкі. и кофе иью; Преобралцал въ ігрдздниьі. будни. Кружу въ химерахъ ішел». мою- То плѣнъ отъ парсилъ похищаю Го стрѣлы къ туркамъ обращаю: То, воамоттанъ, что л султанъ, Вселеппу устрашаю взглядомъ; То вдругъ, прельщался нарядимъ, Скачу къ портному по кзфтмъ(а). Иля въ ішру л пребогатомъ. Гдѣ праздникъ для пеня длютъ. Гдѣ блсщсп. столъ сребромъ н златомъ, Гдѣ тыглчп различныхъ блюдъ,— Такъ слааниі! окорокъ нестфип - СПОЙ, Тимъ ивенья рыбы астраханской, Тамъ пловъ п шірогк стояп,,— Шамиавсиімъ вафля запиваю И все па свѣтѣ ішбншио Средъ нянь, властей и ароматъ. Или великолѣпнымъ цугомъ (б), Въ карстѣ англійской златой. Съ собакой, шутомъ (в) или дру- гомъ, Или съ красапнцеіі капой Я подъ качелями гуляю. Бъ шппкп питъ моду лзѣэха»; Или, кахь то наскучить мнѣ, По склоппоспг моей къ премѣнѣ Имѣя шапку на бе кремѣ, .'Іг-чу ня рѣзвомъ бѣгунѣ (г). Иля музыкой н пѣвцами, и) Огіічг.іітся къ Питсчіипгу. 6) ВсяжіЪ кто имѣлъ чипъ вышіі пая- хь-ивичыіпі, длажпиі. би.п. гчцип. іп> «ніргтѣ, мпряжопвоВ ’ШПЧфТОСІ пли шн- пфкой лошзді-Л, еь бородатымъ г;; >іером и ігь ЕКфіяи Іі и двумя ф ірей-ніііпип. л і Были оелішожп, которые, но старому обычаю, содѵ|імялл ири с-ііъ шутоаъ-лѵ- бимцеяъ. г) &ти сі|юфй атжіштсд огіаетл кі. Пг/тсчіпіну, г» бп.і‘,0 і. і. гр а Г. Орлову, охотнику до юшекигь сютекь. Органомъ н ваішікпіі вдругъ, ІІ.ш кулачными йоацаки (®п) И пляской веселю мой духъ; Или, о всѣхъ дѣлахъ заботу Остаде, ѣзжу ва. охоту И аабавлмюсъ лаемъ псовъ (д); Пли надъ неяскями брегами Я тѣшусь ио ночамъ рослыя И греблей удалыхъ гребцовъ (’Ч, Иль, сидя дома, я прокажу. Играя въ дурака съ женой, То съ ной на голубятню лажу; 'Го нъ жнуркл рѣзвимся порой; 'Го въ свайку съ яею веселюся; То ові въ годояѣ піцуоя; 'Го нъ пингахъ рыться л люблю, Мой умъ и сердце просвѣщаю: (Іо.ткапп- н Бову читаю. За библіей, аѣнал, сплю (88). Таковъ, Фелиця. я радара- тояъі ^). Но на меня весь свѣтъ похожъ. Кто сколько и у дристые ш зна- тенъ. Но всякій человѣкъ вотъ ложь (е). По ходимъ свѣта мы путями, Бѣжимъ разврата за мечтами. Между лѣнтяемъ и брюзгой (•'*), Между тщеславья я порошігъ, Нашелъ кто развѣ ненарокомъ Путъ добродѣтели прямой. Нашилъ—мі> лъзя ли нв заблу- ждаться Намъ, слабимъ, смертнымъ, въ семъ путіг, Гдѣ самъ разсудокъ сшгги&тсм И долженъ оі. слѣдъ страстямъ птгм? Гдѣ паю. ученый невѣжда, Кахъ мгла у путшіковъ. тмлгі. вѣжды? д) Гр. 11. 11. іілліігі. аыіп.'п. іЕіиііу». рхпту. > ] Іѣір>!ЧАПІѳ ИВЪ исххмл 115, вт. 2.
— 403 — Вездѣ соблазнъ п лесть жшіеть; Пашой ясѣхъ роскошь угнетаетъ. Гдѣ жъ добродѣтель обитаетъ, Гдѣ роза безъ шиповъ растетъ («)? Тебѣ единой лишь пристойно. Ццревпа, свѣтъ взъ тьмы творить; Дѣля хаосъ на сферы стройно, Союзовъ цѣлость игъ крѣпить; Изъ разногласія согласье И іаъ страстей свирѣпыхъ счастье Ты можешь только соэпд.гп., Танъ кормщикъ, черезъ поить плы- пущій, Лови подъ парусъ вѣтръ ревущій, Умѣетъ судномъ управлять. Едина ты лишь пе обидишь, На оскорбляешь нпного, Дурачества сквозь пальцы видишь, Лишь зла ее терпишь одного: Приступки «нисхожденьемъ пра- вишь; Какъ волкъ овецъ, людей не діъ нить;— Ты знаешь прямо цѣну ихъ: Царей ови іюдвластаы волѣ, По Ногу правосудіи1 болѣ. Живущему въ закапать ихъ, Ты здраво о заслугахъ мыс- лишь, Достойнымъ воздаешь ты честь: Пророкомъ ты того не числишь, Кто только риомы можетъ плесть. А что сія ума забава— Калифовъ добрыхъ честь и слада, Снисходить ты па лирный ладъ: Поэзія тебѣ любезна, Пріятна., сладостна, полезна, 1'чкъ лѣтокъ вкусныя лимонадъ. Слухъ идетъ о твоихъ поступ- кахъ, Что ты пинало пе горда, Любезна в пъ дѣлахъ и въ шут калъ, Пріятна въ дружбѣ н тверда; Что ты пъ наниггяхъ равнодушна, А въ славѣ такъ великодушна. Что отреклась и мудрой слыть. Еще же говорятъ ие ложно, Что будто завсегда возможно Тебѣ и правду говорить. Неслыханное тлхжо дѣло, Достойное тебя омой, Что будто ты народу смѣло О всемъ, и въявь и подъ рукой, II знать и мыслитъ позволяешь, И о собѣ по запрещаешь И быль и небыль говоритъ; Что будто самымъ крокодиламъ. Твоихъ всѣхъ мнлостой зонлмгъ, Всегда склоняешься простатъ (±в). Стремятся елгзъ пріятныхъ рѣім Изъ глубины души моей, О, колъ счадтлявы человѣки Тамъ должны быть судьбой своей, Гдѣ апсель кроткій, алголъ мир- ной. Сокрытой въ свѣтлости порфир- ной. Съ небесъ ниспосланъ скиптръ по- стъ 1 Такъ можно потентатъ въ бесѣ- дахъ И, казни пе боясь, пъ обѣдахъ За здравіе царей пе пить (*т). Такъ съ именемъ Фелнцы можно Въ строкѣ описку поскоблить, Плн портрета, неосторожно ІІя пн землю уронить (ів); Тамъ свадебъ шутовскихъ пе пра- НИ к'ІЦ Въ ледовыхъ б.гняхъ ихъ пе жа* рлть (”). Пе щелкаютъ нъ усы вельможъ; Князья ттасѣдкаки по клохчутъ, Любимцы въявь имъ не хохочутъ И ражей не мараютъ рожъ Ты вѣдаешь, Феллцз, прами И человѣковъ и царей:
409 — Когда ты ироішЕщ.ицпь нравы, Ти пе дурачишь такъ лк-деіі; Въ тьои оть дѣлъ отдохновенья Ты пишешь пъ сказкахъ по- ученья К Хлору въ азбукѣ твердишь; «Не дѣлай ничего худого, II самаго г.зтира злого Лжецомъ презрѣннымъ соплъ рншы» (аі), Стыдлшъсл І'ЛКП. ты тѣмъ пс- ЛИКОЙ, Чтобъ страіпппіі, нелюбимой быть; Медвѣдицѣ прилично дньс-й ІКтаотпыхъ рвать п кровь ихъ пить. Венъ крайняго вз. горячкѣ бѣд- ства. Тому лапцетонъ пуяиты ль срѳд- СТИА, Безъ нихъ кто обойтися могъ? 11 сладшо ль бытъ тому тараномъ, Великимъ въ звѣім’тнѣ Тамерланомъ, Кто благостью великъ. какъ Вегъ? Фелиды слава—слава Бога. Который брали усмирилъ (яа); Который сира н убога Покрылъ, одѣлъ и папорнидъ; Который окомъ лучезарнымъ Шутамъ, трусамъ, неблагодарнымъ 11 праведнымъ сотой спѣть даритъ, Ровно всѣхъ смертныхъ просвѣ- щаетъ, БОЛЬНЫХЪ ПОКОИТЪ, исцѣляетъ, Добро лишь для добра творить; Который даровалъ свободу Въ чужія области скакать. Позволилъ своему народу Сребра и золота искать , Который воду разрѣшаетъ II лѣсъ рубитъ по запрещаетъ; Полить и -пилъ, и прясть, и шить; Развязывая умъ и руки. Полить любить торги, пауки, II ечастьо дома находить («); Котораго законъ, десница Даютъ в милости н судъ. Вѣщай, премудрая ФелпцвІ Гдѣ отличенъ отъ мовныхъ плутъ ? Гдѣ старостъ по міру пе бродитъ. Заслуга хлѣбъ себѣ находить? Гдѣ месть пн гоннтъ никого? Гдѣ совѣсть съ правдой обитаютъ? Гдѣ добродѣтели сіяютъ? У тропа развѣ твоего I По гдѣ тной трокъ сіяетъ къ мірѣ? ГдЬ, вѣтвь небосшія цвѣтешь 7 Въ Багдадѣ? ('мирпѣ? Кашемирѣ? Послушай: гдѣ ты ни кинешь, Хвалы мои тебѣ примѣтя. По мни, чтобъ шашаі идъ бош- метя (л) За килъ л отъ тобя желалъ. Псічувсгоовать добра пріятно Тшсоо оспъ души богатство, Какого Крезъ, пв собиралъ, Прошу великаго пророка, Да праха ногъ твоихъ коснусь, Да словъ твоихъ елндчдйша тока И лицеврѣнья яаслаждусьі Небесныя прошу л силы, Да, ихъ прі'гтря сафмркы крыли, Найпднмѵ тебя хранить Отъ всѣхі. болѣзней, золъ и скуки! Да дѣлъ теокхъ въ. потомствѣ звуки. Какъ нъ небѣ звѣзды, возбле- стяп.І 7. ВнЛанйі Мураы (1783) (**). Н.г телпоголубс-мъ эѳирѣ Златая плавала луна; Въ серебрящій своеII порфирѣ Блмстшчи съ внесть, опа а) 1кш№п. ии бйдіммъ— гагарегыл стогдіюе ікмуняфтмык
— 4 10 — Сквозь окна дииъ мой освѣщала II палевымъ своимъ лучекъ Златыя стояла, рисовала На лаковомъ полу моекъ. Сопъ томною синей руною Мечты различны разсыпалъ; Кропи забвенія рооою, Моихъ домашнихъ усыплялъ. Вокругъ вся область иочпвала, Петрополь съ башнями дремалъ» Нева изъ урны чуть мелькала» Чуть Вольтъ въ Прогахъ актахъ сверкалъ. Природа въ тішіпиу глубоку II въ крѣпкомъ НОгр\ЖВіШВ снѣ, Ме]>тпа іаиаласі. '.шуху, оку На высотѣ и пъ глубинѣ ; Лишь вѣяли одни зефиры, Прохладу чувствамъ принося. Я не сиплъ и, со эпигонъ лиры Мой тихій головъ согласи, «Ближе яіл, воспѣлъ л, «кто до воленъ Въ семъ свѣтѣ жребіемъ своимъ, Обиленъ, адрівъ, ПОКиШТЪ, ПОЛЯНЪ И счастлнъі. лишь собой салимъ : Кто сердце ’іі:ггог совѣсть прозу И твердый правъ храпитъ въ сбой вѣкъ, И всю свою въ томъ ставитъ славу, Что онъ лишь добрый человѣкъ, Что карлой онъ, и нолнкявсімъ, И див'.мі. свѣта пе рожденъ, И что нв созданъ цстукішонъ И оныхъ чтить не принужденъ; Что всѣ сего блажинстта міра Находитъ опъ въ семьѣ своей: Что нѣжная его Плѣнкра (36) И вѣрныхъ нѣсколько друзей Съ іппгь могутъ въ чипъ уедіг- неипыИ Дѣлить л скуку и труды I Блаженъ п тогъ, кому царешіи Какой би ни было орды Изъ теремомъ своихъ янтарныхъ И сребророоопыхь свѣтлицъ (®вХ Какъ будто изъ улуссніъ дальныхъ, Украдкой отъ придворныхъ лицъ Р7), За ризскаэнн, за растабары, За ішрпіп иль за что пибудь Нсппдтишкз драгіе дары И пъ доскапцахъ (м) червонцы шлютъ! Влаженъ!»-* Но съ рѣчью оеП пе- заішо Мое вСѳ зданье потряслось; Разднигдп л, стѣны, и ггокрвтш) Ярчѣе молній пролилось Сіянье вКругъ меня небесно; Сокрылась, поблѣднѣвъ, лупа. Видѣньи я узрѣлъ чудесно: ря) Сошла со облаковъ жоищ Сошла и жрігцг-й очутились Или богиней предо нвоіі. Одежда бѣлая струились Па ной серебряной полной; Градская па. главѣ корона, Сіялъ при персяхъ поясъ ахать: Изъ черноотквкіа внееопа. Подобный радугѣ, нарядъ Съ плеча деснаго полосою Висѣлъ па лѣвую бедру (••). Простертой ва алтарь рукою Па жоргвениомъ опа, жару. Сжигая маки благопошіы, Служила, вьпппю Божеству. Орелъ полуіюпиіыіС огромный, Синутнпт. молній торжеству. Геройской провозвѣстшшъ слааи. < .'идя птгідЪ ней иа. грудѣ книгъ, Спягцсиши блюлт. ея устали; Потухшій громъ нъ когтяхъ сдать И лшір'і, съ оляъшц.чп вѣтмин Держалъ, какъ будто бы уснувъ. Сафпросвѣтлыми иЧІМВ. Какъ пъ гнѣвѣ иль въ жару б.ісснуеь,
411 Богипл па менн воззрѣла,— Пребудетъ обриъ ввѣкъ во мпѣ, і'па который впечатлѣла (**)Ь <іМурза.’^ ока. вѣщали. мнѣ: «Ти бить себя счастливимъ чаешь, Когда по днямъ и пи ночамъ На лирѣ ты своей играешь И ігЬснн лишь пеняй ь царимъ, Вострепещи, мурза несчастный. II страшны мСТКИЫ вноилп, Которымъ стпхо'пюрцы страстны Едва .іи вѣритъ еа земли! Одно къ тебѣ лишь доброхотство Мнѣ ихъ открытъ 0НЛИП., Когда. Поэзія не сумасбродство, Но вышній даръ боговъ—тогда. <‘рЙ даръ боговъ кронѣ .ТИШЬ КЪ чпстн И къ поученью ихъ пугой Быть долженъ обращенъ, но къ лести И тлѣнной похвалѣ людей. Владыки свѣта—люди тѣ же; Въ ешхъ страсти, хоть на нихъ вѣнпы; Ядъ лесто игъ вредігп. пе рѣже; А гдѣ поэты по льстепы? И ты Сиренъ ноющихъ грому, Нъ предъ добродѣтели, пе строй: Елагсггворігтолю прямому Въ излѣ пѣтъ нужды викакоіі. Хранящій мухъ честны । правы, ТворлЛ спой долгъ свои дѣла, Царю приноситъ больше слоенъ Чѣмъ всѣхъ піитовъ похвала. Оставь нестаромъ ліполненну Опаспу чашу, гдѣ скрыть ядъ». «Кого я зрю. столъ дерзпчнеипу, И чьи уста меня роютъ? Кто ты? Богиня пли жрица?» Молту стоящу я спросилъ.— Она рекла мпѣ: «Я—Феліщаі» Росла— и свѣтлый облакъ скрылъ (>гь глазъ монхъ пепасыпушпыхъ Божостаснны ея чпрш; Куреніе мастикъ безцііпвыхъ Мой домъ и мѣсто то цпѣты Покрыли, гдѣ она явились, Мой богъ, мой лисель но плоти Дута нол зя пей стремилась; Пи я за вей пе могъ КТТВ, Подобно громомъ оглушенный, Безчувственъ я, безгласенъ былъ; Но, токжъ слезнымъ орошенный, Пришелъ въ себя и возгласилъ: «Возможно ль, крогпня царевна I И ты къ мурзѣ чтобъ своему Была сурсии столь и гнѣвна, И стрѣлы къ сердцу моему И ты, и ты тпЛы бросала, И пл&меші души моей Къ себѣ и ты не одобряла? Довольно безъ тебя людей, Довольно белъ тебя поэту. За кажду мысль, за каждый стахъ (Ѵттѣтста<?ватъ лихому свѣту 1! огь татаръ щннітьсн злыхъ! Довольно золотыхъ кумировъ, Безъ чувствъ мои что пѣешт члп; ДовольЯ‘> кадіевъ, факировъ, Которы пъ залпапі сочли Тебѣ ихъ непрклмчиой лестью; Довольно пажялъ я враговъ (и) I Пеюй «тнееъ себѣ къ безчестью, Что но дерутъ его усовъ; Иному ппккаллось больно, Что опъ пасѣдкой пѳ сидитъ; Иному—очень своевольно Съ тобой мурза твой гоиорнто.: Иной пыѣшыіъ миѣ въ преступ* ЛНШів, Что л посл.і.ишцеі! съ небесъ Тебя быть мыслилъ въ воехпщеяъѣ П лилъ въ восторгѣ токи слезъ; П словомъ : тотъ хотѣлъ арбуза, А тотъ саленыхъ огурцовъ (іЛ), Но пусть нмъ здѣсь докажетъ Муза,
— 412 — Что л но изъ числа, льстецовъ; Что сердца мсюго товаровъ За деньги я пе продаю II что но игъ чужихъ амбаровъ Тебѣ наряды я врою. По, нѣнцеиосца добродѣтель! Не десть л пѣлъ л пе мечты. Л то, чему вось міръ свидѣтель: Твои дѣло. суть красоты. Я пѣлъ, паю н пѣтъ ихъ буду, II въ шуткахъ правду возвѣщу; Татарски иѣоив мзъ-иодъ спуду, Ктк’і. дуть, потомству сообщу; Какъ оолшіа, какъ луну, поста- влю (•*) Твой образъ будущимъ вѣкамъ! Превознесу тебя, прославлю; Тобой безсмертенъ буду самъ. Л Яогь (17М) (“). О ты, пространствомъ безконеч- ный, Живый нъ движеньи вещества, Течопьеіп. времспв врщіѣчный. Безъ лицъ, въ трехъ лицахъ Бо- жостоаі Духъ всюду сущій и единый, Кожу нѣтъ мѣста н причины, Кого никто постичь не могъ, Кто все собою наполняетъ, Обт^млоті., зиждетъ, сохраняетъ. Кого мы нлзывммі—БогъІ Иішѣрнтъ океанъ глубокій, Сочесть пески, лучи аланотъ Хотя и могъ бы умъ высокій.— Тебѣ числа и мѣры пѣтъ I Не могутъ духи ггроспѣщеішы, Отъ свѣта Твоего |юждеквы. Изслѣдовать судебъ Твоихъ; Лишь мысль къ Тебѣ взнестись дерзаетъ., Въ Твоемъ величьи исчезаетъ, Какъ въ вѣчности прошедшій мигъ. Хаоса бытпость цовремеішу Изъ безднъ Ты вѣчности воиавалъ, Л вѣчность, прежде вѣкъ ро- ждвшіу, Въ себѣ самомт. Гы основалъ. Себя ообою составляя. Собою изъ себя сіяя, Ты свѣтъ, оттуда свѣтъ истекъ. Создавый все единымъ словомъ. Въ тниреш.н простираясь номкъ, Ты былъ. 'Гы есь, Ты будешь акѣкь. Ты цѣпь существъ въ оебѣ вмѣ- щаешь, Ее содержишь и живишь ; Каницъ съ начатомъ санрягаешь I! смертію животъ даришь. Какъ искры сыплются, стремятся, Такъ солшш отъ Тебя родятся; Какъ въ мразный, ясный день зи- мой Былинки иною сверкаиіть, Вратятся, зыблются, ійяють; Такъ звѣзды въ безднахъ видь Тобой. Свѣтилъ возженныхъ МИЛЛІОНЫ Въ певзмѣрич-ютя текутъ; Твов они творить аяшны, Лучи здавотіюряпщ льютъ. Но огненны сіи лампады, ІІ.іъ рдяиыхъ крнстзлей громады. Иль волнъ златыхъ югплщій сонмъ. Пли горящіе оияры. Иль вкупѣ всѣ свѣтлиш міры— Передъ Тобой, какъ пощь предъ даемъ. Какъ капля, въ море опущевва. Вся твердь передъ Тобой сіл; По что мізой яркмпл вселеяпа? И что передъ Тобою я?— Въ воздушномъ океанѣ опомз. Міры уыітожя мнллігщимъ Стократъ другихъ міровъ—н тю, Когда дерзну сралнитъ съ Тобо:о,
— 413 — Лишь будетъ точкою одною; А я передъ Тобой—пичто. Ничто I—По 'Гы по миѣ сіясчш. Величествомъ Твоихъ доброп»; Во мвѣ Себя изображаешь, Кахъ солнце въ малой каплѣ водъ. Ничто!—По жизнь и ощущаю, Несытымъ нѣкакимъ лстлю Всегда паровьегь въ высота; Тоби дута мои быть чаетъ, ІІпикаетъ, мыслитъ, разсуждаетъ; Я семь—конечно есь и ТыІ Ты ось I природы чинъ вѣщаетъ. Гласить мое маЬ ссрдцо то, Менл мой разумъ увѣряетъ: Ты есь—и л ужъ не пігтгоі Чгетіща цѣлой л вгелекпой, Поставлон-ь, мпится мнѣ, нъ почтен- ной • рединѣ естества. я той, Гдѣ кончалъ тварей Ты тѣлесныхъ. Гдѣ начала. Ты духовъ небесныхъ И цѣпь сущесткі. связалъ всѣхъ мной. Я связь міровъ повсюду сущихъ, Я краЛпя столпи вещества, Я средоточіе живущихъ, Чорта начальна Божества. Я тѣломъ нъ прахѣ истлѣваю, Умомъ громамъ повелѣыио, Я царь—л рабъ, — я червь — л Вотъ! По будучи л столь чудесенъ, Отколѣ, проиэшелъ? безвѣстоггъ; А самъ собой я быть не могъ, Твое созданье я. Создатель I Твоей премудрости н іварь, Источникъ жизни, благъ податель, Душа душп моей и царь! Твоей то правдѣ нужно было, Чтобъ смсртиу бездну іфйходпло Мое безсмертно бытіе; Чтобъ духъ но И нъ смертность обла- чился И чтобъ чрезъ смерть я возврѵ пиея. Отецъ! въ безсмертіе Твое, Ыевзі^ясіппшП, ІІепосттіжлыВІ Л знаю, что души моей Воображенія безсильны П тЬ ни начертать Твоей: Но вело слівосладитг. должно, То слабымъ смертнымъ шшоеатожио Тебя ничѣмъ пиымъ почтить, Какъ омъ къ Тобѣ лишь возвы- шаться, Въ безмѣрной рззвмнж ториться И блаіъдарігьг слезы литъ, 9. Изъ оды: Памятникъ Герою (1791) (**). Прямой герой страстьмп недви- жимъ, Опъ строгъ къ себѣ и благъ ко блнжшиъ; Къ богатствамъ, титламъ, власти, славѣ. Внутри опъ сердца пе приверженъ; Сокровище его любсаао— Спокойный духъ и чиста совѣсть. Въ терпѣньи твердъ и мудръ и. нашили. Но рабствуетъ блестящей части; Считаетъ тѣмъ себя довольнымъ, Колъ общихъ бллгъ гдѣ былъ еко- епѣшпкгь; Блаженъ, блаакоп» еще стократно, Что страсти могъ саон умѣритъ! Вѣсами ль гдѣ, мечомъ ли пра- витъ— Пи тамъ, пи тутъ онъ по лукашгть, Его царь— долгъ, его богъ — правда Литъ имъ опъ жертвуеп. собою; Искусенъ, остороженъ, точенъ, Р&чятолоіп., пе быстръ ко словѣ. Дѣлами исполнитель вѣры;
- 414 — Великодушія примѣры Его нсѣ мысли ваиоляяютъ, И Богъ его благословляетъ Побѣдою почта безъ крокін, Который МЕгрі* даруетъ царствамъ, Такого мужа обелиски Не тѣмъ славны, что къ небу близки, Не мраморомъ, по мѣдью тверды. Пускай ихъ р.чзрушлоть время, Но вовсе истребитъ пе можетъ: ^Кинетъ въ преданьяхъ добродѣтель. 10. Вельможа (1794) («). Не украшеніе одежда. Моя днвг.ь Муза прославляетъ. Которое въ оч&хт. невѣждъ Шутовъ въ вельможи наряжаетъ Не пышности д пѣснь пою; Пе истуканы на кристалломъ, Въ Ешютахт. блещущн металломъ, Услышать похвалу мою. Хочу достоинства л чтить. Которыя собою сями Умѣли титла заслужить Похвальными себѣ дѣлами; Кого пи знатный родъ, пи сапъ, Ни счастіе ве украшали, Но кои доблестью снискали і'ебѣ почтенье отъ гражданъ. Кумиръ, п-ютавлекшай въ позоръ, Неыыелевную червь прельщаетъ: Но воль художниковъ нъ поіп. взоръ Прямыхъ красотъ по ощущаетъ: Со образа, ложныя молвы, Се глыба грязи поалащепной I И вы, безъ бллгостп дутсЕіігоП, Ве всѣ ль вельможи таены? Не перли перса! я (а) па васъ И не бразильски звѣзды—ясны; в) Оіт. і-лпм „Перу* Для возлюбившихъ правду глазъ Лишь добродѣтели прекрасны: Онѣ суть смертныхъ похвала. Калигула I твой кош. въ сеймѣ: Не могъ сіять, сіяя въ .платѣ: Сіяютъ добрыя дѣла (4Я). Ооела. остаяетсл осломъ, Хотя осыпь его звѣздами; Гдѣ должно дѣйствовать умомъ. Онъ только хлопдеггь ушами. О, пцетію счастія рука, Противъ естественнаго чина. Безумца рядить въ господина Плв ігь шумиху дурака. Какихъ ни вымышляй пружинъ. Чтобъ Мужу буIII умудриться, Не можно вѣка, носіггь личинъ, И истина должна открыться, Когда не свергъ въ бояхъ, въ су Дать, Въ совѣтахъ царскихъ, су поста товъ: Всякъ думаетъ, что я Чуплтовъ (**} Въ марикскихъ лентахъ и звѣздахъ, Остам скипетръ, тропъ, чертогъ, Бывъ стрпиннщімъ, ва. пыли и иъ пенѣ, Вълпюіі Петръ, какъ нѣкій богъ, Блисталъ величествомъ лт, работѣ. Почтенъ іі ва. рубищѣ герой I Екатерина въ низкой долѣ, П не на царскомъ бы престолѣ Была нелшгою жепаіі, 11 впрямь, коль самолюбья лесть По обуяла бъ умъ аадмешпзй: Что паще благородспю, честь. Кака, но изящности душевны? Я князь—холь мой сіяетъ духъ; Владѣлецъ — коль страотъми вл»' дѣю; Боляринъ- коль за всѣхъ болѣю, Царю, закону, церкви другъ. Вельможу должны сост&мдть Унъ здравый, енр щи проснѣщевио.
- 415 — Собой лріиѣрі. ліп. долженъ дать. Что званіе «то священно. Что онъ орудье ПЛ.1СТИ ость, Всѣхъ дарственныхъ подпора, зда- ній; Вся мысль нто, цѣль слонъ, дѣяній Должны быть— польза, елма, честь. А ты, второй Сардкпапалъ, Къ чему стремппп. всѣхъ мыслей бѣги? На то ль. чтобъ вѣкъ тоой прото- колъ Средь игръ, средь праздности и нѣга ? Чтобъ пурпуръ, злато всюду взоръ Въ таонхъ чертогахъ восхищали, Картины въ зеркалахъ дышали. Муоіл. (а), мраморъ и фарфоръ? На то ль тебѣ пространныя снѣгъ, Простерши раболѣпны длани; Ня прихотливый твой обѣдъ Вкуснѣйшихъ МВСТВЪ пркнослтт. Д.ЧІНІ Токай густое льетъ шлю, Левантъ—ст» звѣзда ни кофе жир- ный. Чтобъ не хотѣлъ за трудъ все- мірный Мгновенья броситъ ты одно ? Тамъ воды въ просѣкахъ текутъ И, съ шумомъ вверхъ стремясь, аюркаютъ, Тамъ розы среда. зимы шіѣтугь, И въ рощахъ нимфы вікшѢніюті.— На то ль, чтобы па все взиралъ Ты икомъ мрачный ъ, раллодуні- пымъ, Средь рідоотѵй казался скучнымъ И въ преешцепіи зѣвалъ (ьг')? Орелъ, по высотѣ паря. Ужъ солнце зритъ иь лучахъ пол- дпевпыхъ: а) Моааніи Но твой чертогъ едва заря Румиішть сквозь завѣсъ чорвлен- 1ІЫХ1». А тамъ израненный герой. Какъ луиь во броняхъ посѣдѣвшій, Начальникъ бывпіііі прежде твой. Въ переднюю къ тебѣ иришодшій Принять по службѣ пюй при- казъ, - Межъ челядью пкм'й златою, Поникнувъ лавровой главою, Сидитъ и ждетъ тебя ужъ часъ 1 Л тамъ—идовь стоить въ еѣшигь II горьки слезы проливаетъ, Съ грудшлп» млпдепце-иъ да ру- кахъ Покрова тиоего желаетъ: За выгоды тоип, за частъ. Она лишплаат супруга (Ь1); Въ тобѣ его лнамъ прежде друга. Пришла мольбу слою принесть. А тамъ—на лѣсітшчпій восходъ Прибрелъ, ігп. костыляхъ согбен- ный, Безстраппгыіі старый воинъ тотъ, Тремя мсдальмп украшенный, Котор.іго въ бою руна Избавила тебя отъ смерти; Онъ хочетъ руку ту простерта Для хлѣба отъ тебя куска. А тамъ, гдѣ жирный песъ лежитъ. Гордится Еірлтппкъ галунами,— Зашодіцщздъ полкъ стоитъ, Къ тебѣ пришедшихъ за долгами. Просішсл, сибаритъ I—ты сішшь Иль только въ сладкой нѣгѣ дрем- лешь, Несчастныхъ голосу пе вннмлйшъ 11 пъ рмвращошіомъ сердцѣ мпишь: Мнѣ мигъ покоя моего Пріятнѣй, чѣмъ въ исторьп вѣки; Жіпъ для себя лишь одного, I Лишь радостей умѣть пить рѣки;
— 416 - Лишь вѣтромъ плыть гнесть чернь ярмомъ; Стыдъ, совѣсть—слабыхъ душъ Тре- вога, Нѣтъ добродѣтели I пѣтъ БогяІ»— Злодѣй, уни!., и грянулъ громъ. Влаженъ народъ, который полнъ Благочс-сткьоіі вѣры къ Богу, Хранитъ народъ всегда, закопъ, Чтить нравы, добродѣтель страту, Наслѣднымъ перломъ женъ, дѣ- тей, Въ единодушіи—блажішстоо, Во правосудіи—рааспство, Свободу—во уздѣ страстей! Блаженъ народъ, гдѣ царь гла- вой, Вельможа—здравы члены тѣ-и, Прилежно долгъ всѣ править слой. Чужого пн касаясь дѣла I Глава не ждетъ отъ ногъ ума И силъ у рукъ во отнимаетъ; Ей взоръ и ухо предлагаетъ, Повелѣваетъ же сама. Симъ твердымъ узломъ естества Коль царство лишь живетъ сча- стливымъ,— Вельможи! славы, торжества Иныхъ вамъ пѣть, пахъ быть прав- дивымъ, Какъ блюсть пародъ, царя любитъ, О благѣ общемъ ихъ стараться. Змѣей иродъ тропомъ но сгибаться, Стоять—и правду говорить. О росекій бодрстнодлый пародъ. Отечески храпящій враны I Когда, разслабъ весь смертныхъ родъ, Касой ты не причастенъ славы? Какихъ въ тебѣ вельможей пѣть ? - Топ. храбры мт, былъ средь бран- ныхъ звуковъ; Здѣсь дыъ безстрашный Долго- руковъ Монарху грозному отвѣтъ. 11 къ шипи внжу времена Того л славнаго Камилла (аі), Котораго груды, война И старость духъ ни утомила, Отъ грома звучныхъ опъ побѣдъ Сошелъ въ шалашъ свой равно- душно, П отъ сохи Опять послушно Опъ въ полѣ Марсовомъ живетъ. Тебѣ, герой, желаній мужъ, Но роскошью вельможа славный, Кумиръ сердецъ^ оліпштоль душъ, Нсждь лавромъ, маслиной вѣнчан- ный, Я пр.тведпу здѣсь пѣсль воспѣлъ. Ты '.но славься, утѣшайся, Борись яповь съ бурями, мужайся, Какъ юный нозпоодеь орелъ. Пари—и съ высоты твоей По мракомъ смутнаго эѳира Громовой пролети струей, И опочивъ на лонѣ мира, Возвесели еще царя; Простри твой поздній блоскь въ на- родѣ, Какъ отдаетъ свой долгъ природѣ Вумяпа вечера заря. П. Приглашенье къ абгьду (1795) (“), Шексшінска стерлядь золотая. Каймакъ п борщъ уже- стоятъ, Въ графикахъ вина, путинъ, бли- стая То льдомъ, то искрами, манятъ. Съ курилъ вицъ блшчшонья льются. Плоды сродн корэппъ смѣются, Но смѣютъ слуги п дохнуть; Тебя стола вкругъ оашдая, Хозяйка статная. Младая. Готова руку протянуть: (а) (0 Нтирпіі жі-иа . р'рканина — Длрья Х.ІГ’ІГіГЬ-’ііПЛ Дымосівл.
417 — Приди, мой благодѣтель допішіі, Творецъ чрезъ двадцать дѣтъ до- бра. (“•)! Прядя—п домъ, хоть не яарлдный, Везъ рѣзьбы, злата, и сребра, Мой посѣ ти: его богатство— ПрілпшЯ только вкусъ, ппрятслкг И твердый мой, по льстяйыіі правъ. Приди отъ дітлъ попрохладитъсл, Поѣстъ, попить, повеселиться, Везъ вредныхъ здравію приправъ. Но чипъ, но случай п по аяат- ноетъ На русской мой простой обѣдъ И аваль—одну благопріятпоеть; А тотъ, кто дѣлаетъ мнѣ вреда., Пирушки сей не будетъ зритель. Пряди и паеладисл благъ; А вражій духъ да □тжппетелг, Моихъ пороговъ по косастся Ничей не доброхотный шагъ! Друзьямъ мопмъ л посвящаю, Друзьямъ п красотѣ сей день; Достоинствамъ я цѣну эяаю, П знаю то, что вѣкъ н.мпъ тѣнь, '[то лишь младончестао проводимъ, Уже ко старости приходимъ, П емжугъ къ иамъ смотритъ чрезъ, заборъ. УрыІ то кикъ но умудриться. Хотъ разъ цнѣтамн по увиться II не оставитъ мрачный взоръ? Слыха л., слыхалъ я тайну вту, Что иногда грустятъ и царь; Нп ночь, пн день покоя нѣту. Хотя имъ вся покорна тварь; Хотя опъ громкой Славой знатенъ, Но охъ! и тропъ всегда л> прія- тенъ Таму, кто вѣкъ спой въ хлопо- тахъ ? Тутъ зритъ обламъ, томъ зритъ упадокъ: Какъ бѣдный чвесжай тогъ жалокъ, т. 1. Гпдипнъ. Цотярикв-лтгр. хр. Который вѣчно на часахъ! Итакъ, доколь еще не носата Ни ПОМраШЬѲТЪ краевыхъ ДПі'й, И приголубливаетъ счастье И гладить китъ рукой своей; Додолѣ ве пришли морозы, Въ саду блаі'оухають розы. Мы поспѣшимъ ихъ обонять, Такъ, будемъ жизнью наслаждаться, И тѣмъ, чѣмъ можемъ, утЬшвпся, По платью ноги иротягать. А если ты ндъ кто другіе Илъ званыхъ милыхъ мпѣ гостей Чертога предпочтя элитна II яства сахарны царей, Ко ипѣ но срядитесь откушатг.— Извольте мой вы толкъ прослушать; Блаженство не въ лучахъ порфиръ, Но въ окусѣ лстаъ, по въ пѣгѣ слуха, Но въ здравьи п спокойствѣ духа; Умѣренность г-ц-п. лучшій пиръ. 19. Лриноиіекіе мппартпиѣ (1795) («), Что смѣлая руки Поэзіи писала, Какъ Бога, нстяву, Фелпцу ео плота И добродѣтели чъои изображала, Дерзаю кт» твоему престолу при- мети, Не по достонпстау изящнѣйшаго слога, Но по усердію къ. тебѣ души моей. Какъ жертву чистую, возженную для Бога, Прими съ небесною улыбкою твоей. Прями и освяти тволыъ благоволень- емъ, И Музѣ будь моей подпорой п щи- томъ. Какъ мпѣ была и есть ты отъ іме- вутъ спасеньемъ. Да веселясь опа п съ бодрстпея- ныиъ челомъ 2?
- 418 - Пойдетъ сявоаь тьму временъ и ста- нетъ средь потомковъ. Суда ахъ по страшась, тіюи пиши вѣщать; И алчный червь когда, межъ гробо- выхъ обломковъ, ОтгадшІЙ будетъ прахъ костей мо- ихъ глодалъ: Забудется во мнѣ послѣдній родъ Багрима, МоО вроешіЕІ въ землю дома, пикто но посѣтитъ; Но лира коль моя въ пили гдѣ бу- детъ зрима И дрвшшхъ струнъ ея гдѣ полосъ проэвсявтъ, Подъ именемъ твоимъ громи она, пребудетъ, 'Гы елаагою,—троимъ л дгам?. буду житъ, Гсросиъ я нѣнцонъ нселениа пе за- будетъ : Въ могилѣ буду л, по буду говоритъ. 13. Памятникъ (1796) (6Т). Я піімлтплігі. себѣ воздвигъ чу- десный, вѣчный; Металловъ, тверже опт. п выше пирамидъ: Ни вихрь его, пп громъ пе сло- мятъ быстротечный, И времени пплргь его пе сокру- шить. Такъ" весь я не умру; по часть меня большая, Отъ тлѢва убѣжавъ, по смерти ста- нетъ ашть, И слада возрастетъ моя, не увя- дал, ДОХОЛЬ Сланявовъ родъ вселеппа будетъ чтить. Глухъ нройдеп: обо мйѣ отъ Бѣ- лыхъ йодъ до Черныхъ. Гдѣ Волга, Донъ, Нова, съ Рифел льетъ Уралъ; Всякъ будетъ помнитъ то въ на- родахъ пелпнетпыхъ, Какъ изъ безвѣстности я тЬмъ извѣ- стенъ СТАЛЪ. Что первый м дерзнулъ въ за- бавномъ русскомъ слотѣ О добродѣтеляхъ Фолмцы яеагла- сить, Въ сердечной простотѣ бесѣдовать о Богѣ И истину царямъ съ улыбкой го- ворите. О Муза! воигорлись заслугой спратіе длиной, П презритъ кто тебя, сама тѣхъ презирай; Непринужденною рукой, петщнлі- лшкЖ Чело твое зар-Иі безсмертія вѣн- чай. 14. Евгенію. Жшінъ ЗпаНсхан (1807) (“). Блажить, кто мвпѣе пишсить отъ людей, Свободенъ ото. долговъ и отъ хло- потъ приказныхъ, Не ищетъ при дворѣ пи адата, пи частей И чуждъ суетъ разнообразныхъ I Залѣмъ же пъ Петрополь па во лигу ѣхать страсть. Съ прострашлиа къ тѣгпоту, съ сво- боды за аатооры, Подь брсня роскоши, богатствъ, сирень йодъ пластъ И предъ вельможей пьппгвл взоры ? Возможно ли сравнить что съ ьодь- востъю злато А, Съ уединьніемь и пішнноіі На Звшгеѣ ?
— 419 — Дооольспю, а,уіаліи, согласій съ же- ной. Покой пнѣ ну жалгъ — дней въ остапхѣ. Возставъ отъ сна. навожу ва небо скромный взоръ: Мой утренюіЛѣ Духъ Правителю вседенной: Благодарю, что вновь чудесъ, кра- сотъ позоръ (а), Открылъ мпѣ ВЪ ЖИЗНИ ТОЛЬ бла.- жеппой. Пройди икнувшую и не вашедпш въ пей, Чтобъ черная змія ивѣ сердце угрызала, О коль доволенъ я, оставилъ чти людей И честолюбія избѣгъ отъ жалаі Дыша пеопвностью, пью воздухъ, влагу розъ, Зрю па багрянецъ зорь, па солнце нисходяще; Ищу красивыхъ мѣстъ между ли- лей п розъ, Средь сада хракъ жезломъ чер- тищо. Иль, плкормя моихъ пптеницей голу- бей, Сыіттрю надъ чашей водъ, какъ, пьюгь кодъ небомъ круги; На разноперыхъ птицъ, поющихъ средь сѣтей. Па кроющихъ. какъ снѣгомъ, луга. Пастушьяго вблизи внимаю рога зовъ, Вдзлн тетеревей глухое токованье, Барашковъ (б) нъ воздухѣ, въ кус- тахъ свистъ соловьевъ, Ренъ кравъ, громъ квотъ ів) и коней ржанье. На кровлѣ жъ зазвенитъ какъ ласточка, м пиръ Повѣетъ съ дома маѣ иапжурскій ыль лонантской (а), Иду за круглый столъ: и тутъ-то растабаръ О спадъ, молвѣ градской, кре- стьянской, О СЛЭДПЫХЪ подвигахъ великихъ тѣхъ мужей. Чьи въ рамахъ по стѣнамъ зла- тыхъ блистаютъ лпцы. Для вспоминанья ихъ дѣяній, слав- ныхъ дней, И для прикрасъ моей снѣт- лшіы,— Въ которой поутру, иль къ ве- черу, порой, Диплюся въ ВѢспшкѣ і'б), въ га- зетахъ иль журналахъ, Россіянъ храбрости, какъ веяхь изъ нихъ герой. Гдѣ ость Супоровъ въ гене- ралахъ; Въ которой къ госпожѣ, для ПОХГСІЛЫ ПАСТОЙ, Прикопать разныя иолотаа, сукна, ткани, Уэорны образцы салфетокъ, ска- тертой, Ковровъ и кружевъ, п вязаяп; Гдѣ съ скотомъ, пчельниковъ и съ. птичниковъ, прудовъ, Го пъ маслѣ, то въ сотахъ зрю злого модъ вѣтвямп, 'Го пурпуръ въ ягодахъ, то ба.р- хітъ—пухъ грибовъ. Сребро чрепищуща Лещцми; 14 ііім.ропю-прЪ-ТИІЦЛ, б) Параш ши,—бекасъ. | Жыю ІАТ1ЩК ИВА породы ДЛТЛОГП,- ГІ ’Ьй или кофе. V ,К}]іііи.п, ВОстиккъ Еацюіаы.
— 430 - Въ которой, обозрѣвъ Гюльныхъ въ больницѣ, врачъ Приходитъ доносить о ихъ иродѣ, здоровьѣ, Прося на ішщу имъ: тѣмъ съ по- ливкой калачъ, А тѣмъ лѣкарстякца въ под- спорье; Гдѣ также иногда ио палкамъ, по костямъ, Усастый староста, иль скощдрмь брюхатой Даютъ йт>н“гь казнѣ, и хлѣбу, и вещамъ, Оъ улыбкой часто плутоватой; II гдѣ, случается, художники млады Работы кажутъ мъ на древѣ, ня холстинѣ, И получаютъ нъ даръ подачи аа труды, А въ часъ и денегъ по подтипѣ; II гдѣ до ужина, чтобы про- гнать какъ сопъ, Въ задорѣ иногда въ игры зѣло горячи Играемъ нъ карты мы—въ ерош- ки, въ фараонъ, По грошу въ долгъ и безъ от- дачи. Оттуда прихожу въ свяпимцв я музъ. И съ Флякомъ, Пиндаромъ, боговъ возсѣдши нъ пнрѣ. Къ царямъ, къ друзъ ямъ моимъ иль къ небу возношусь. Иль славлю селъску жизнь ил лирѣ; Иль въ зеркало временъ, качая ГОЛОВОЙ, 11а страсти, аа дѣла зрю древнихъ, новыхъ вѣковъ, Не видя вмчего, кромѣ .ік<бви одной Къ себѣ—и драки человѣковъ. •хВсѳ суета суетъ!» л, ікйды- хая, мню; По, бросивъ взоръ на блескъ свѣ- тила полуднеияа: «0 коль прекрасенъ міръ) Что жъ духъ мой бременю ? Творцомъ содгржнтѵл ві'&хгнна.. Дл будетъ пп. земли п въ пе- богах ъ Егѵ> Единаго во леемъ вседѣйствуіпща. воля! Онъ видитъ глубину псю сердца моего, И строится мая Имъ доля». Дворовыхъ, между тѣмъ, кресть- янскихъ рой дѣтей Сбираются ко мнѣ но для какой науки, А вантъ по нѣскольку баранокъ, кренделей. Чтобы во мнѣ но зрѣли пуки. Письмоводитель мой тутъ долженъ на монхъ Бумагахъ мараныхъ, пастухъ пакъ на овечкахъ, [’епайіінкъ вычищать. Хектъ мыслей нѣть Большихъ — Блестятъ и жучіш въ сііавечкахь. Быть полдня часъ, рабы слу- житъ къ столу бѣгутъ: Пдетъ за трапезу гостей хозяйка съ хоромъ; Я опрѣваю столъ, и вижу разныхъ блюдъ Цвѣтникъ, постай ленный узоромъ: Багряна ветчина, зелены щи съ желткомъ, Румлпожелтт. пирогъ, сыръ бѣлый, раки красны. Что смоль, янтарь-икра, и съ голу- бымъ перомъ Тмп. щука пестрая—прекра- сны !
- 421 - Прекрасны питому, что пэор. ма- нятъ мой. вкусъ. По обиліем ъ иль чуждыхъ страдъ приправой, А что опрятно все и представляетъ Русь: Припасъ домашній, свѣжій, здра- вой. Когда же мы донскихъ п крым- скихъ кубки винъ. II липца, вороика (а) в чернопѣані пива. Запустимъ нѣсколько въ румяный лобъ хмелины Бесѣда за сддсйіМК шутлива. По мо.т вдругъ встаемъ: бьетъ искрами горя. Древъ русскихъ сладкій сокъ до пОдвѣпО'шихъ бревенъ (а): За здравье съ громомъ пьемъ .то- безнъго царя, Царицъ, царевичей, царевенъ. Тутъ кофе два глотка,; схрашіу мшгутъ пятокъ; Такъ въ шахматы, въ шары, иль кзъ лука стрѣлами, Пернатый гь потолку лаптой мечу летокъ И тѣшусь разными играми. Иль изъ кригтнлъныхъ водъ, ку- паленъ, между дровъ, ' *тъ солнца, отъ людей подъ скрои- нымъ ооѣпопьемъ, Такъ внемлю юношей, к здѣсь плеспапьѳ дѣвъ Съ душевнымъ аѣкимъ восхи- щепъемъ. аі Липецъ—мадь, ші подобіе пипа при- ГОІЫіІЧ'ННЫА, ЖИ.ІГЛГСІ Щгіта; ппрміппл» — токи ИФдт. пи черный ч еъ воскомъ ва- ря лый . и| Еч’резйі*ый Ц-іи дігі-іичиы11 соігь. при- Гиті плгііпыП пт. ВИДЪ пглииимгги лічі . Иль въ стекла Оптики картин- ныя мѣста Смотрю моіпгь уелдьбъ; ва свігт какъ грады, царства, Моря, лѣса—лежитъ вся міра кра- сота Въ глазахъ искусствъ черезъ коварства Илъ въ мрачномъ фонарѣ лю- буюсь, звѣзды зри Бѣгуіцп въ тишинѣ по синю волнъ стремленью; Такъ солнцы въ воздухѣ, л мню, текутъ, горя, Премудрости ко просишюлью. Иль, смотримъ, такъ вода въ щетины съ ревомъ Льетъ И, движъ машину, древа па доски дѣлитъ; Какъ сквозь чугунныхъ паръ стол- повъ ва воздухъ бьетъ. Клокоча, огпъ толчетъ и ме- летъ. Илъ любопытны, какъ бумажны руны волкъ Нч. лотки сквозь иглъ, колесъ, подобно снѣгу льются Нъ пушпеттахъ локонахъ, и тъны вдругъ веретенъ Маріиной (б) рукой прядутся. Пль какъ на легъ, па шоцкъ. цвѣтъ, п&стротп. и лоскъ. Всѣ ирелостн. красы, берутся съ подъ ц&рлцы (и) Сталь жесткая, глядимъ, какъ мяг- кій, адый воскъ Куется въ бердыши мнлпцы (г). И сельски ратники какъ, ца|ь стна ставъ щитомъ, ьі Нторхл г.уіфута Д«*ржшшіііі, котпруи оеп> паав&ть Миленою. Г) Флоры-карпин ііп.ілі», д) ІН. это иртчя паблракллі- милишн зло аащити границъ отъ Фрішцу 'овъ.
- 422 — Бѣгутъ въ стремленьемъ въ строй по рыцарскомъ убранствѣ і <—«За. ьЬру, за царя, мы* — гово- рятъ — «помремъ, Чѣмъ у французовъ бытъ въ подданствѣ:'. Иль пъ лодкѣ вдоль рѣки, по брегу ігѣшъ, верхомъ, Качусь па дрожкахъ я сосѣдей съ перечащей; То рыбу удами, то дичь громамъ свинцомъ, То зайцевъ ловимъ псовъ ста- ницей. Иль, стоя, инсмлемъ шумъ зе- леныхъ, черныхъ волкъ, Какъ дернъ бугрить соха, злакъ травъ падетъ косами, Серпами платъ нивъ,— и, арома- товъ полкъ, Порхаетъ вѣтръ мезгь пммфъ рядами. Илъ смотримъ, какъ бѣжитъ подъ черной тучей тѣнь По клипамъ, по снопамъ, коврамъ желто-зеленымъ, II сходитъ солныптко па нкжлюю степень Къ холмамъ н рощамъ енпе- ТМНЕШМЪ. Иль, утомись, идемъ скирдовъ, дубпнъ подъ сѣнь: Па брегѣ Волхова разводимъ огнь дымистый: Глядимъ, какъ на поду ложится красный день, И пьемъ подъ небомъ чай душистый. Забавно, въ тьмѣ челновъ съ сѣтъми какъ рыбаки. Лѣппвымъ строенъ плывъ, Стращать тварь влаги стукомъ; Какъ паруси суда и лямкой бур- лаки Влекутъ однимъ подъ пѣснью духомъ. Прекрасны тихіе, отлогіе брега, II рѣдки холмики, селеній мелкихъ ІКШГЫ, Какъ, полосаты ихъ клоня поля, луга, Стоятъ надъ токомъ струй беЗ- КОЛВиы. Пріятно, какъ вдали сверкаетъ лучъ съ косы II охо за лѣсомъ подъ мглой гк- нить (а) народа, Жнецовъ псеюпціхъ, жницъ полкъ идетъ съ полосы. Когда мы ѣдемъ изъ похода. Стеклъ заревомъ горитъ мой храмовидиыЙ домъ, На тору желтый исходъ межъ ролъ осіявая, Гдѣ встрѣчу водометъ изумить лу- чей дождемъ. Звучитъ музыка духовая. Изъ жерлъ чугунныхъ громъ по праздникамъ реветъ; Подъ зѣЬздпой молтеіі, подъ свѣт- лыми древами Толпа крестьянъ, нхъ женъ инею н тшо ш,оть, Поетъ н пляшетъ подъ гуд- ками. По скучитъ какъ сія вабавл с&іьска вамъ. Внутрь дома тѣшимся столицъ уве- селеньемъ : Велимъ талантами родныхъ своихъ дѣтямъ Блистать — музыкой, пляской, пѣньемъ. Амурчиковъ, ха-рют, плетень иль хороводъ. Занявъ у Таліи игру а Терпси- хоры, и) Отъ гамъ—шумъ.
ш - Цвѣточные вѣпкп пастухъ пастушкѣ вьетъ; А мы па анхъ и нллимъ взоры. Тамъ съ арфы звучныя порып- ный въ души громъ. Здѣсь тихогромл (л) съ струпъ смяг- чошіы н.ишаы тины Бѣгутъ—и жъ естествѣ согласія во неонъ Даютъ вамъ чувстповять за- копы. Но нѣтъ шитъ праздника, п въ будіш л одинъ,— На возвышеніи сидя столповъ пе- рильныхъ, При гусляхъ, подъ вечаръ, челокъ моихъ сѣдинъ Склонясь, ношусь въ мечтахъ умильныхъ. Чего въ мой дромнющій тогда на входитъ умъ? Мнмолстящи суть всѣ преиг-нн меч- танья? Проходятъ годы, дни, ревъ мирь и бурей шумъ, И всѣхъ зефировъ пивѣпанъя. ЛхъІ гдѣ жъ, ищу л вкругъ, минувшій красный день? Побѣды, слипа гдѣ, лучи Екате- рины? Гдѣ Павловы дѣла?—Сокрылось соліще—тѣнь и Кто вѣсть н впредь полетъ 0|1ЛЙІіЫЙ ? Видъ лѣта краснаго намъ Але- ксандровъ вѣкъ: Онъ сердцемъ пѣжнкхъ лиръ удо- бенъ дпштіть струны; Блаженепюпхтъ подъ пингъ въ спо- койствѣ человѣкъ, Но меіцеть днесь в опъ пе- руны (б). а) Пср<?ппдт, слона .фартенишо'. <) Война съ французами ва Пруссію, Умолкнуть ли они?—Сіе лишь знаетъ Тогъ, Который къ одному концу псѣ пра- витъ сферы; Отъ перстомъ ихъ слоимъ, к.итъ строіі какоіі, ведетъ, Ко благу общину склоняй мѣры. Овъ клрпп помысловъ, Онъ зритъ полетъ всѣхъ почтъ И поглумллется безумству человѣ- ковъ: Тѣхъ освѣщаетъ мракъ. тѣхъ по- мрачаетъ свѣтъ И днешнихъ и грядущихъ вѣковъ. Грудь Россовъ утоердплъ, какъ стѣну, онъ въ отпоръ Темиру новому подъ ІІультусхонъ, Прейешъ-лау; Младыхъ вождей расцвѣлъ побѣ- дами тамъ взоръ, А скрылъ орла сѣдого сла- ву (а). Таю. самыхъ свѣтлыхъ звѣздъ блескъ моркметь отъ нощей. Что жизнь плтгпжпая ? моя ску- долыіа лира? Увы [ и даже прахъ епахпетъ мо- ихъ костей Сатурнъ крыламп съ тлѣнна міра. Разрушится оей домъ, засохнетъ боръ и садъ, По восломлветсл нигдѣ и ими Звзігяп; По совъ, сычей изъ дуплъ огяе- зелецыіі взглядъ И развѣ дымъ сверкнетъ съ землянки. Иль нѣть, Евгеній 1 ты, бывъ нѣкогда моихъ щ Михаила Ѳпхотовігіл Комснекого, который. веіацгВ по прибытіи іи театръ ПІ^ІІЫ пт. Польшу, СЛВЖМЖ1» СЪ себп ГИ- чазіе.тво и уЪхплт, въ Россіи.
— 421 Свидѣтель пѣсепъ здѣсь, взойдешь на холмъ тотъ страшный (в’), Іѵ-горый, тощихъ нѣдръ и сводовъ внутрь своихъ, Вожди, волхва гробъ простъ мрачный, Отъ коего, какъ громъ катается надъ винъ Съ булатныхъ ржавыхъ врать, и абруп мѣдной гулы 'Глгт. слышны подъ землей, какъ грохотомъ глухимъ Въ лѣсахъ, трясясь, звучать стрѣлъ тулы. Гакъ развѣ ты, отецъ, святымъ теониъ жезломъ Ударивъ объ доски, заросши мхомъ, желѣзны (Оі}), И свитыхъ вкругъ моей могилы ам+Л гнѣздомъ Прпгоншпъ—блѣдпу занесть— въ бездны; Пе зрл па колесо веселыхъ, мрач- ныхъ дней, На возвышеніе, на пониженье сча- стья,, Единой правдою меня въ умахъ людей Чрезъ Кліи воскресши ь со- гласья. Такъ, въ мракѣ вѣчвосяг она своей трубой Удобна лишь явить то мѣсто, гдѣ отзывы Отъ лиры моея шумящею рѣкой Неслись чрезъ холмы, долы, нивы. Ты слышалъ ихъ—и ты, будя твоимъ перомъ Потомковъ чг? сна, близъ сѣвера столицы, Щеплешь нъ слухъ страннику, вдали какъ тихій громъ (Я1): «Здѣсь Бога жилъ пѣвецъ, Федицы» (а). 15. Шуточное желаніе (1802) ('"і. Еслибъ милыя дѣвицы Такъ могли летать какъ птицы, И садились па оучкзхъ; Я желалъ бы быть сучочкомъ, Чтобы тысячамъ дѣвочкамъ На моихъ сидѣть вѣтвяхъ. Пусть сидѣли бы и пѣли, Вили гнѣзда, и ввисгѣли, Выводили и тггошговъ; Никогда бь я но сгибался,— Вѣчно бъ ими любовался, Былъ счастливѣй всѣхъ сучковъ. 16. Признаніе (1807). Пи умѣлъ л притворяться. На святого походить, Важнымъ оптомъ падуп.т.ся И философа братъ видъ; Я любилъ 'іпгтта-ердечье. Думалъ нравиться лишь имъ; Умъ п сердце человѣчье Были геніемъ моимъ. Если я блисталъ восторгомъ, Съ сфуяъ моихъ огонь логі.тъ,— Не собой блисталъ я, Богомъ; Внѣ себя л Бога пѣлъ. Поли звуки ООСЙЛЩМИПЬ Лиры моея царямъ,— Добродѣтель и и казались Мнѣ они равны богамъ. Если за побѣды громки Я вѣнцы сплеталъ вождямъ. Думалъ перелить въ пстоики Души ихъ о ихъ дѣтямъ. Если гдѣ вельможамъ властнымъ Смѣлъ я правду брякнутъ вслухъ, Чпплт. бытъ сердцемъ безпристраст- нымъ Имъ, царю, отчизнѣ другъ. Если жъ л н суетою, Сонъ былъ свѣта обольщенъ,—
— 4Й5 — Прпзижюся, красотою Бывъ плѣненнымъ, пѣлъ н женъ Спонокъ ; льетъ любзи коль пламень, Падалъ я, вставалъ въ мой вѣкъ,- Брось, мудрецъ, на гробъ мой ка- мень, Если ты нр человѣкъ, 77. Ныабудйчка (180$). Мнлыіі незабудка—цвѣтокъ! Видишь, другъ МОЙ, Я, ПТОПЛ, Ъду (ітъ тебя, кой свѣтикъ: По забудь меня. ВсТрІі’ППИЪСЯ ль гдѣ съ розой нѣж- ной, Илъ лялѳой взоръ плѣвщ Въ самиіі страсти иензбѣжкоіі Не забудь непл. Ручейкомъ ли гдѣ журчащимъ Иной омоетъ лѣтпи дня: И йгіі жомчугЬ нодъ глумящихъ Не забудь неяя. Вѣтерокъ .ін гдѣ порханьемъ Кликнетъ, въ тѣіп. тебя мш: И подъ усггь <чю дохшемъ Не забудь меня. 18. На питнностъ (1816) І^ѣка временъ въ своемъ стремленьи Уносить всѣ дѣла людей И топить въ проязстп забвенья Народы, царства п царей, А если что и оститы Чрезъ звуки лиры и трубы, То вѣчности жерломъ пожрется 1! общей но уйдетъ судьбы! Ч -ОДЫ. ВІ’рСИЦДІУННЫИ Л СОЧИиі.'ПШХЛ про Торѣ Чігпілатаѣ 1774 гіздд». Нлдшш въ 1770 г. Гара Чдгпкллгдй, по аді нллп. Держнници, ЛАХОДатчш пъ Сарлтоіккой іубцрйін ігь кіѵті піи Шлфгаузенъ, кото |ііш лежала у шфхпныі рѣед • Малый Карамаягь» (пь пілсііитніт. Няхпла№- скомъ уѴ.дѣ, Сцмдр. гу» Ъ ПЪмяпкіл ио- л иізи, Аппрлсплыіі пъ 1764 гм р&сййло жены были ни лѣвая етороиѣ Волги, іи. ?оіІ чаггп Вшагіспкі уіізіа, хиіорляпипѣ атЫпаа іл» Гдлиіргрпй губ Пъ кгчѵнгіяп, Дгржлніпгъ, будучи подпоручикомъ 11 риоб- ражсискаго полка. стоилъ ігГиіколько п*н?- мнш съ іюеишмъ отрядимъ, кОкямдИ|Ю- лаиюаО ио попаду Нупічипгкнго буптл. П-7І.Х1, С1ХТ-. ЖПегЧЬ. Первый ЧГГЫрІ! ІИр(Ь педепы прозой изъ сочппеніп Фрвдр&а. Ноліпгаго, нзіпігллііыхъ ва фрпіпі. сыьлгѣ: на лжекптелыттыі »:!.-> ПдНяНо). нд тюрж- ірпіг (ІЛ (МІСШПІвК П3 ВІМ’ТОЯКГТ&О (1л ЛчтппіА), ігь Мг-птс-рпіѵ къ ІЬліср- ГКіНЬ '('[ЛІІЦГНСІЮМу ЛгГрПКЛМу, НіМЮТО- рыл ГОрЫлМНОМЫ 11 ІКЛ.~ГЛЦІКТГЬ, что Двр- хлпіііп. ппрппг.днлч. оіы Фридриха пй въ фрАЕЦуЛСБЛГВ ПОДЛПНЕ1ЯЕЛ, А СЪ НЪМіЧѴ наго пі-рікпижрит. ПоглідоЪі чгтырнода пі. іч ихахю па ннлшкіх*тц пи пнатвосп.. иа піілрть Вибігіаогл к иа |юяіввів Віа- торлпы П4 суть ОрПТИЕДкТЫІЫЛ пьесы. «ЧжпіаагнПойіи ода, говорлгь Я. Григъ, сдапиілюптъ ««ігіа ли іні гдиистпі'Піп^П обргичпкь того, адіп. ікржлмвъ пивалъ въ самый ранній періодъ своего иоатп- чняшх» пйпщпші: праада^ ігь собрашп нчі отихѵтін'ргнІЛ ГСП. ныти, опичч'ііииц инъ двы₽г гни» тгь 70-чу году, нп СШІі въ первый рдаъ иаиешидян Пеатіі не прежде, какъ въ началѣ Мшѣшшп'п сто- лѣтіи. п. буди но юшку кгц котврып горппд*. ютѣи и вообще лучше, нежели ігь ЧлталАгайепжгь охать, ігвредъ тѣмъ были иіспчіпнлыкі іірпраіыіши. Оды і>ти ШИГ&ЧдтШіКЫ И пжт лт&кіъппыП мято- рііьтіі для лзучевш исторіи ллторвтур- идго разня пл Диржжіиша: г де хи огы- тцлтгл гдѣ-нибудь Примѣръ іруічмч- ііисд- телп, который тридцато охпото іт-д.т отъ роду былъ бы тамъ внгпордъ въ употре- бленіи лніі’ратурилго языка, а аяоолЦд- І’.тпіп ікпгиу.п. бы ТДЖЪ ДПЛСКО І'-І. ГИ.ік и яркости тюэтігтеенлго выражюпяъ Оду па влапюі’гъ, вшіпс-інц)въ чисть Ру- ѵцііцепд. каігь іиіаилЬйиідгм ѣіивли пі. турецкой мЛігГ. сличи СЧгОІОЙчВпЛЬННЖД- (17Н гл. потерей та Шлалужіыи с-сиова- т} Бъ атому стиху Державинъ едѣлв.ть т&ког ирмкѣчішіеі «Да вд віыъмвгь (>а-
— 426 — мялія Шемякиныхъ сГѳ на с-впЛ глогъ:, суть Шемякинъ ипвгіцзіннь мъ просто- народіи», *) йхопч Нпк-'шл: < съ аа- слдеоіл кііііюдяп* людей па стапель дно рости* (§ 363). ДобродЬтель и ч#?гш должны бытъ овому (йллрзгналау) правя дани (§ 364). Ч ІГг. • Ойъжиіоігіяхъ па сочиненія Дер- жллзпд, имъ сдяпиъ дпзпованяылгъ род- пгП ого п.ілмяншщѣ ЕшюыгетЬ Нишмшв- ІіЬ .т[ып;ВЬ'Пг ВЪ 18ІЛІ г., ц пллдяпихъ Ѳ. И, Лыкішігц і'і. 4 -г.* {1ЗД4 г») сна- пдпь; • Пѣвлі» і»тл была въ ВСЛ1ПИ.ЗГЬ упо- требленіи ПЪ МЛСГ 1!’:ГПТХЪ ЛОЖАХЪ, ІГЬ И-и ТОрыя авторъ хота п привлекаемъ бмл ь піяэдаійкрапіо, «о піікагхн г.ъ опкті. вг уЧЛГТПОЛ П-ТЬ’. Чѣмъ именно вовбудпда ива сочувствіе масоновъ—шніве'іісгясі. Пй «ПкіНПиЙ мыалм, иыіо* ДсрЖЛННіЫ |ГІ‘ рплпіпсл отъ оадпиаи Ломоносова іп. статуѣ Петра Великаго, Въ нѣхоторыхъ стихахъ еМни. папрл Ко скипетру рмщетгы рули На трудъ аесродныЛ простиралъ*.. Лучи игличгѵгпа скрыти, Простымъ опъ поіпгочъ служилъ... иіліті'рлетзд сіиіладпсе ЛомиШлсіяшмъ; Рджхппми къ оглпгтру просторъ въ работу рухи Лослѣплій принтъ чинъ, и, царствуя служилъ..* Стихъ: Ші* Вотъ лп въ немъ сходилъ съ иобесъЬ вырвланть также мысль Лі±- мотгоеим, который нерѣдко уподоблялъ Петра І-ГО божеству я шшьшілъ ши бо- гомъ Россіи, *) Кн. АлексвШфЪ Ивановичъ Мещир- скіЛ, дѣйствительный тайный совѣтныхъ Г-ТЛИПЫЙ СУДЬЯ ТШОШШБОв КЯІЩАЛЛрІП, былъ богп.піпП ілкбисилъ и жштт. восьми роскошно, пл что угангліліпп. стихи; •Гдѣ стиль былъ яствъ., и пр* Ода Дер- жавина хѣрится пл пять частей, иди обр&шеиій тп. предметамъ* бстестветійо лрслсташшвіщпмся мысли пппгпй при подѣ смертл: гь <‘0® часовъ (глаголъ временъ) металла лвопъ!)^ наш.'Мппнкг ІЦЗДГу НИМЪ ПОПТііППЭІиі» |ІрП&2КЖПЛі0 къ смерти; къ лицу» поражипп*-му смертію (Мшцгрсхсшу); къ смерти, погорай могу- щестоо пролівоп'^іинетез шиіовѣчсоік^ плчтожлгіетл; іп. свбѣ самому^ тідладиь* щнму сХіпк’й участи амерпіыхъ. пйо««гъ ІГЬ Другу ПСКС'ЙМНГО, бойіѣв ДРУГИХЪ огор* 'нчигому ®г° смерть»- •> а 7) Подрлжіиііс Глллеровымъ одамъ: • На иЬ'іЛгм п.. и «Содвдві пепоуолжни мііжду пл.’іпг-тпм.. Пероводъ обоихъ мл- ІМіч. гл. I и 2 С-п-’бургсклпэ згуріин тя, Пллдл 17'д5. Въ іі^рпгб чптапть: • Едва вчера иащіуп. л ппъ ничтожества, шіпгра половипа моего суіцестікіышія нідгі обратится нь ничто. Жмкііь мші пре- ходить 81Ш СОНЪ». Во второй: ♦И только жпті. лігппг качллавыъ, Поиішмсл и качввиемъі Какъ пряхъ, мпіиневный бдічтпъ ду- чий» <) Стихи прекрасныя лъ поотачепкимъ •тношеши, по і?нл рѣшать прртігпъ. нстр<іиимш! сіОЛ-МЦЫ гутъ танжн ііпѣоды» ’) Подргімдяи) Горадігі (хи. I. одл 4): • РлЛібл Мога мвро рпінаі рсДв ранреппа ІлЪетвЕ ге^ппідив іптгодь Въ переводѣ Фета: Смерть блѣдігпя равна стучитъ своей пятою Пт. лачугп бЬдпляімгь и ігь терлмл сшреЯ* 10) &га и предыдущая строфы иообра* лаютъ юность, мужество л старостъ. Хд- р®кте*гь первой— увлеканіе красотою, дшішаіыешкіііишт.. чунстпп папі^рлдет- вестілго счастія; характеръ мторой—жвлгн піе почестей, строміепм къ славѣ; ха- рактеръ третьей—стяжанія богатствъ. Ц) Степанъ Вмяльепичъ. генералъ* маіоръ, хруіч- Иг-іці’рсіииті, спстпіпіаі:» при воспитаніи Павла I кавалеромъ. 1Х> Вся ода псполнвпа продставлспій чудіэдіага: сначала олицетвореніе шшы, въ образѣ Борм; нотомт. быстрый іг<»ро- ходъ вины къ нпгпѣ гсрп рожденіи цлр- • тп^пндю отрока: хп-тѣе появлпниі гонь гтп, от. г а рами; шікокепъ олицетвореше Россіи- Ммаіі* пьесы ваяхючлетші ю. мотахъ ппелѣдалго шмш! »Эуд>пл тропѣ чАЛОіТте^ъ.’’ Челспгі.чпі>гть (гуігаписеть)— плякучкіШ. бовдетаовпый .таръ кажцвго. осоі^іптп ялпл.іхші, пмЫипідго ваявіил средотя-э пргпяшпжтт- его т. піхілх-ь діій- ттаіигь. Подъ ниолмп- .порфлроро.двдга ст^нлка" разумѣется и. к. Алолеандръ Плнлі..иачъг родяишійы 12 декабри 1777
— 427 — гн. день поіюрта сатина пъ инмы пп лѣто, ПІ Содержаніе втой шгаменптой оды ікічерппуто іэъ 81 исллмо- 1 Іаріійвачіыь- лѵ, редакція ея (инь В строфъ) нойпи- лась въ^СнЙ. ВЪегЛ 1780, *г VI; пь :ігдл- номъ видѣ ьдінгттаііа ода ігь 17Ь7 г* Ап горъ иодпссъ жтО стккотічфвдй 1795 г, Шамір пігъ П; ея сумѣли убѣдить въ ага. предягм-пт итого п<шлмл, перяфраяиронціі- вого- якобшщаіаі во Фратбм, Д^іжнпияз удалось однако уііййкийп. яиішрцтрпцу, м) Ишшшінл и:. исходѣ )7Ь2 г.» ивче- ЧП.ТП.ПЛ и/, [ »г. Соб^оѣдігакд; .Ода къ премудрой сяргтютлйслтіЕйй царевнѣ Фс- липЬ, шісппиля нѣкоторымъ татпрсиммі, мурзою, нвдавііл котііпшшмси ПЪ Моі> внѣ. а живущимъ по дклщіъ сіыілмъ въ Слыгтпптербургѣ. Плрі’Мдоію съ ароб- склго не.ыха 1782 г,“ Въ выноскѣ сказало: .Хотя имя сочинителя намъ & лецзвѣети, но извѣстно иамъ то, что еія ода ткчлн сочинена на рослійевсмъ шіыігіі-, Подъ іілі.онъ Фолили нвображемп Ккатвркка И. У Дяржнлиид были дііргппііі въ Орннь бурпчшй губ., пгі. сосѣдствѣ Киргвасжой ордьг, Онъ плзыплетъ себя мурэл^ по- тому то родъ его происходитъ отъ Па- грима мурзы, шѣхашшыгп к;іъ Золотой Орды ігь Россіи при Насиліи Темномъ.. ВгкпрЬ послѣ .Фслицн" лэтглігсь нѣсколь- ко п-ихпалыгихъ гппотждошй ея ангору, одно подписало буквами О. К. (Осшп. Коѳодннмвъ). Другое принадлежатъ Ко- стрицу ЦО ян. СобесѢдтѵижХ Въ -Пітсь- ыѣ хъ Ломаівісфву" (13 шь того же жур- нала) п пррптел, тго: Изъ новыхъ здѣсь творцовъ» послѣдоаа- тесть пяій На верхъ Плрнасеа вамъ п#ть Ийгъиі црсцкгххц.ть,,. • . г . г г Кромѣ ТГЫГПШ-“ХЪ оуь, Во стихотворствѣ псп. ітой доДОагій ра?ъ... ^Историческія, фнліхъфлчѵсшя,, □саипь Пі?п:піл и крмтіі'КНікІі! рапсуждвіій О при чипахъ пшівыцгаікіл и упздка ізіигн; ♦Собесѣдникъ* шмігмютъ, что оды, пп- псишеяяыл ішеяими баснословныхъ бо- гинь, наскучили и служатъ шацев» ші- піл.ѵч. Ц ГрЫСЛ-ѴГЬ, □ ЧТО ФаіІИЦіІ КДПЛСШЛЛ голгѣхъ 1ШТ4МЬ С-ТОГ.ІМ1., РОКЪ преждо такого рода стнхотаорсиш но писались. 5ГІ При ртомъ пъ .Сабесѣъ.* нггиостл ♦Подъ именамъ Фолили рвгумѣ-лея діё-сѵ премудрость, а сынъ ез—рпасудогъ". Въ то времп шцеририіА ванималось еочияііпііпит. .Грдмоты дасфляспа, Уста- па бйшчпиьиГ и другими учррждеаілміь ПІ Киттери ігд по ужѣлд ссгипиіть <гга- ховъ, о че мъ часто упомшгпетъ пъ тнъ- магъ къ Вольтеру, папр, нь шівыгѣ отъ 20 \пиі. 1771 г>: „Па ша тіо п’кі ет Спігн я/ <ѵтл, ні тлшѣфии-* То и другое ИСЖЛ11ЧГІ1П были и.ть учнііін ил ннуаиьъ: ,Влрпіамъ и музыкѣ учігп. пе длл чего1* (Инструкціи кя. €«тккосуѴ ГІі. гицтЕщд- вііг Былой и Небылицъ н;лзаяо: >Стк- хотворческіь івмбраяшаііі и воображенія и и удлціебллп., днбы ня ях-зрнть въ чу- жіл мехпгі Сшхм пъ і>и<>|лхъм сл&шахъ Екатерины II елчппллигі. Иласинымъ, Храдовмці.имъ и друпппг. 1в) Императрица во лхнбида масоновъ л пн ѣііжали въ ихъ ложи:, подобно мію- гпмъ ііндтііылть особамъ. Рмвсжазывадк> что КДООГСЫ бсетііду^гі. съ духами. ’*) Вѣроятпо, авторъ рлдуиіілъ лтЬ- душщѳ® <ты не мочтл'отъ о Ииобют’гномъ. повонвліЦЦ Индія п Персіи*» что жхцдндо- въ іъиііш Псдошілиа. *] Отппептсл къ гр. А. Г. Орлопу», любшмпиыу русскія ьіѣсіім,, куяжчмые бои. я вообще всякое лшлодіппг.тііо» ») Относятся къ Семряу Кпржадгліичу Ндрышжкву» бывшему тогда егорыейгте- рі>х».< Онъ первый навелъ роговую му- ііыку. «) Сдужа при тсипрпдгьчіріжурсфѣ въ сенатѣ, кп. Алпвг.апдді Ь Алексѣевичѣ Вяземскомъ. Держлптпгъ читалъ і*му р:иі- іеы* романы, до которыхъ онъ былъ большой пхотниигь Случалось, то во првѵи чтеніи и тотъ п другой дромала» °) Дп;іждлятп.. ирздсл-дпХйЛ сьбм од* нимъ изъ мурпъ пли прибдихеипикь інгргвгкчиій царсетпд, ітрздігогнпіт. пъ одркъ двиЬ ссединеше разныхъ ггв- дастлтоигъ, шздмііченііыхъ лмъ зъ тогдд- птшпгь вельможахъ г и іірмпппшоставлытъ итн вздостдтхк добтоящ-піамъ Фехнцы (і.-в. Вкатерпкы Пі. **) Въ шинѣ о царевичѣ Хлорѣ «и- вздшіы мурза Лѣіштт-ъ, любииліій іи- крііпую ха.-.нь и нѣгу, л су.іонъ ВрвкЗ’іц жоторий пмкілдд по смГлдед и ОйрдйИйЖ
- 428 — «а другихъ па улыбку. Пкатсрина П рдлумК-ід подъ іісгміі іад. Лспомішна и кк. ВіІ’.ЮМпіСЖГО. яі Отжіситоі къ сказкѣ о нарѳвпчѣ Хлорѣ 111 Императрица, пгідпбпи Тришу, Лила елігеходйтпіипі іп. плпрЬчпп па н-п стопъ; моадо ігпппэ прсістьлігп. тому примѣромъ ІТЙѢвтіПгь і'й 1-ю часть своихъ стио тйорсагій, Державинъ бврвіъ въ эплг]Афь слѣдующія слова Тацита, і^ггь харамто- ристижу ел гарртшліаліді ВО ррсии бдаго* гюлушов в рѣдкое, когда мыслить и іъпорпп. пн иоспрещаюся; когда соеди- нена были вещи вецавмѣсгнмміі—илады- честно м свобода; когда при еимомъ летномъ ;іраіш‘чііп <)бтг,’’гтііг;іпіиг бішошіг- воста согтояда не изъ одной надежды п желанія, но изъ достоаѣрзаго порученій прочнымъ образомъ жлстаемаго*, (Соч, Дсрйдввшіі ч. 1, СИб ІЗД8 і\|. **) При иапнрптрпнѣ Лячѣ случо-тгсъ. что шагла двое между собою пошепчутся, то сиги подозрѣвались ігь иломъ умыслѣ и по чьему-либо доносу пйЕЛдаііі нь тайпу ю канделы р*.ш. Тй жл вышито Иііія’дп. л сп. тѣкп, ітоторгде іід публпчаиіп. торжсстоют. по выпивали Йолыцзга бо- калн крѣпкаго няня. падносишіто на здравіе государыни, и потому принішд- Ллоъ ва нг*ддбражіші«*л!Й «м. і’гіЖі*- і’читалія’г. па лслпкпо ігрмту- плгпііс», І.С4П пъ кмтгараторввайі титулѣ что-шібудъ были подскоблено іпіл шшра- Еілепп.* Только со временъ Е&аторшіы П стали дозволить себѣ веріяинштъ «тотъ титулъ Вігь оддсій строки іп. другую, а до тѣхъ коръ писцы. намѣченные въ этоігь, паріідяо нанизывались плетьми, Горе было таете тому, кто хотя нішар п- НО ріЯШЛЪ взъ рукъ монету съ ппртріь юмъ императрицы: ішапстіигпу стоило только донесть, что такой-то бросилъ свобрпвспні лица ея, обвпшіемыЛ былъ забираемъ подъ крѣпкую стрижу и ог- пшшзд къ тайному ршішігу; дымъ же его васъ круппгі. адл^'ипъталш, Отпосжтея кт- иппѣстипму ледяному дому, который былъ построенъ въ ця]> сгкі&аан Аллы Іііажнтганы для шутовской свадьбы ігн. Гіхиіцыши ”1 Императрица Діітгі лпм5щтн окружатъ 4Йбж кпутиш, іюторыхъ нъ од ц&регзо- ѵіял» были много. Когда она нъ прмвлр- иой церкви слупідла обѣдню, эті шуты садились нъ лукошки въ той комнатѣ, чревъ «вторую і’й надобно было прихін дить ИЗЪ цнркпя НО нісутрнспгіеі С№іИ П->- ю и. и кудадтмм, какъ лліті’Д'кж, что рпх'умѣитсл, ПрОНБООДІГЛО общій хохотъ. п) Подобное поученіе ость дѢЙствнтоліг- НЕ' въ .Россійский азбукѣ", составлвший Екатніівпою двл пирсовъ <\н, л. а. Алі> •ІГЛІІДрЛ П КнйІ’ТДГГППРП. В ПШІП'ІЛТ.ІІПІііД 1791 г. Во второй □олоечпгіі этой во^рш (Гражданское начальное ученіе), состоя- щей пэъ краткихъ наставленія, есть елЬду >-ііціл рлііскнлгг.: ДУ Дісігепііі нѣкто ішріАішь: кпіп. аттщстпггъ тому, кто ето жтослонллъТ Ді'вгонтг въ отп Іігі. скадайъ; яе-тгсіріг хухо—злословію» лживомъ со- творишь". Фелкпа папяеанц пи окончаніи инр- МІЙІ турпцгспй іыййпы ІІ771 г.і, : । ноіитслн мкзгйі чолорѣколюбницп уч- рожденія, нъ тоэсъ числѣ я публичныя боЛЬЕИІПіІ, **) Зіі.ътеряна 13 ка.ілла уікмгь о сиобо- Діпоиъ ириыыіілѣ ізріщжівп. Ііслата л серебра тп? владѣніяхъ кѵкдагѵ я предо- отаыъші пгіі нь собственность владѣльцу, тогда кань прн&іе они должны были ПООігушіи. ігь казну; лойполоа свободное нлжпдпіе по м<і[ілмъ л рЗікл.ѵо дли тор- говли; скала аакрчнпгішую порубку яН- сонъ, бывшую прежде въ рвсашряжоиіи вальдмейстеровъ; разрѣшила сембпщь.ч- ПрОИйкодО'Гво мшіуріікту]!Ъ и торговли! Ч*ГП прежде бсыъ мшіуфцкгурѵкодпвгіл НОТЬЗЯ было дѣлитъ і1- Эту оду Державинъ написалъ для отраженіи гЪхт райкьродныхь и-бікшіепіій, которыя йрлдцлигъ на ііргнпд,Ф^іицу"І ос&арбіпппуіі «шрлюбіо многихъ іс вмѣ- сгѣ еъ тѣмъ воабудіпіпіуж> шшистъ, Тикъ Державинъ п-г.ілавдлъ къ сти- хсіттн^реяиіхъ парную ‘вою супругу, уро- жденную Еястидоноиу. ^1 Пъ Царпксмь Селѣ иаходиіея до- нынѣ одна іычнділ Екатерины И, убран- ная вся лвтарпмл; другая была іпт. ро- ііоноИ филыя съ серебряною рѣш€ой; въ третьей били нраОеекн взъ лерламугрх ГП Гоіторіііиішікіиыііхтн ьидъг что не КЪ ППЙ ОТШКПМЖСЧ. ода ІИ- ФвЯИІгЬ, я потому паіаровъ автору (500 червонцевъ
42^ - ВЪ пслоттій. оштшшпй брялліплтпчи іЛвы»|іпѣ) посланъ былъ безъ огласки. ”1 НлГмілі ігіешцігчкл и кі робки. вы»- торыхъ сохранили разныя туалетный ме- лочи (мушки, булинхм и ир.). ”) Отсюда да атяхд: «Лг ржахъ шіп. будто би уснувъ*,— описаніи портрета Еідоцпиш П, гпшадвзннгэ Ловяпяичъ дня гр. Гчшбороди. поиэобрЪіеііш Я А. Листа, а теперь находящагося въ одіюЛ шгъ волгъ И. Я Вігбл. *’) Описаній Владин лрежаги прдепд. тоторіло КіЗДИ'ркаІ, ПО Шілпглши ою Учрежденіи (.» губерл ять. нозложіша на гебл въ награду на трулы сбоя , объявивъ ссби гроссмейстеромъ «того орднам. и| Державинъ представленъ былъ Ехл- ті'рішК нъ шіокрвсеніър, гп. іБмъглнргада- <’ЛоЯ кпмпатЬ, прк міпіпгхъ особахъ. Под- ходи гп. пеку, иыппратригш въ пъекіхть- кихъ шагахъ (ютшаовпласьг окинули гпі быстрымъ моромъ п пилила ему руку. Этого взора авторъ ын ногъ пабытъ вл- кюгдл- 45 • Дптгръ даетъ чувствовать госудд- рыкѣ, что и безъ ея строгаго вяііра до- вольно ему гиъна огь іѣдь. ЮТорымъ опа иодарнхл шодшѵшрм Фадипгг, под- чиркнулъ тѵ, что до кіязаго изъ нить атаооігтоя, Ода къ ФелицЬ проіізвюа разные то-тіаП одни говоріші, что шп слишкомъ лъептма, другііц что сшнлптмъ смЬск» писана; почему Двржлп лнъ по- пгсіркхт. Еккпторігс ггпхп ліуь Фсліоіы. обрлттпп- тп. іп. птутиу подъ своими крппгхплп: «шшй сггвосі. себѣ къ бва- ЧЪСТЫГі» И ІІ]|, Намшгъва Псгтомішяэ, ютторыЛ толь- ко тогда и былъ доішіннъ, ь-і-дн чего д<іжмдпдвн; а мякъ гл&ідо получалъ, то • чіпті. придавался гігукѣ- Онъ попылилъ Ядрйчимп. иа дрПуъатт. пд іяуртіашг в т. л. иІ Древніе поэты героевъ сазмхь :ю« мѣтвли пъ число созвѣздій. ипктилт. вебеодыхъ- иI Нѣкоторыя иЬста иди «Бетъ* вд- пмі’тяг/ітяы взъ іггііхілтіпрсчііл Галлеры ВѢЧНОСТЬ1» Привожу пыіпютл по пере- воду его ць I ли. С,-пЛургекжго журна- ла, Пгапл (1798): Я ©оедяняю ми.тоолы еъ мклліпшо, ейвектпляю боачжслѳшіыа ’піг.ід. шннпу вг>одппо вѣхи и міры, а когда съ еаб уждсіюй нысаты ьх^яьжу къ тейѣ аны- ГОІПІЫ-І БЗЗрЪ ПВОЙ—ІІГ (ХК"ГЬА.^І»ТЪ (ФІІІІІ иалоД частицы твоай аншімЬра^ости^. У тебя ышазв мі ииіііикн ніічііпсты (Дэдж-* Въ лодлуншімъ океанѣ оисмто, ♦ о иЛллгь мысль къ ті*Мі пйірстиіч. дсть ЛМТЪ»,г,) «Бтаарехѣльна-эвликое Существо! кто в, дабы редфцгмші егь Тобоюі 1І-рвь, пер- во ЛеШД НЪ е.1'0 веглішвой, жшоріш Са- ма. ьь сршінспіз <п> Тпбсіи» одра іпхзлй- ИЛ» (Дорж,; <Кшпг плпля ль море оау- щеііплв.,.). Мысль о веотгіп чедоЛвач какъ по- добія Божества («Ничто, па Ты во мнѣ сіяешь*.„) вырожіиш также въ піесѣ; «Тос^а души», іі-рніігДі4нпмЛ Дирждиц- ПММЪ іітъ Кцупглртѵпа: Игп педабю остъ гы Его отсвѣтъ въ тсбѣ блистаетъ; Гйрдпсь, пой брать, величьемъ домъ, Написана въ честь кпшис Н- В, Рек- 1111-813, іаіторыЯ 0Дб|тжалі. шібкду надъ турками крѣ ІЬчипгК, *7) Одна иігь лучшихъ сатиръ Двржа- пілііь Первый кпдъ сл—«одд пл <шаі- ІІІЮТЬ*. «) И-лвѣетло, что Калигула ддпъспо й люПи2*ой лшіицв мшше кшіеулъ ») Гжатскій купн-цъ, торгопджпгій въ Гпб, піліьпаіп. Піиггрждппъ отъ пожара, мъ объявилъ собл банкрутомъ И. ДЛа іізбьлаіпя лрсслѣдовквія отъ хредето- ропъ, іцштьирвдея с> яасіпгхіпяігі^ гсто- ролгг-, Чти ыарііХКСкДО ігрймцгг.’а пъ ппп> атюблгна п арпелила г>му нрдняв, Кромѣ того оігь получатъ огь пТлРзторыхъ кя- емѣшнившль ыодікти и рззвоцпѣтпыд лен- ты. которыя тоже носилъ па себѣ. Предыдущія три строфы отиоаггся іп. Потемкипу- Поляояігнсъ Коатугпрорі. огашвжхь многія услуги Потемптгу и быть изъ •ІПГЛ11 СрпбіІІЖНЕШЫХЪ къ ігояу ЯЮДИЙ. По щиіріятиаму стеченію і^бстйеггпл .-ППч 01Л», ПГТуіІДН' ѣ 3!1 П.1ЧПЛЫ1ПКТ слосго, былъ убитъ ЯП. дуДОв* Вданнаго пъгруд- нымъ робеіздомъ чаоті» іо^лла къ По- темкину ііроентъ ШІЫБШ11- «і) Ійімидхьі рамслай консулъ и диіггл- торъ, кпі і'і < •тачег.гяо пе имѣло пь пемъ нужды, глиптъ съ 1,’сбк 1>ТО №шіо |
— 430 - удалялся гп. дерешію. Дб]іждвппъ срав- ни плотъ ст» нниь Румлипшін.-Лидушійеод- го, іготарый хгітд п яосіѵгь пъ пто прсмж аваліе ^вльдмарпгалл, іго пп дѣЛетпигмі. двоихъ недобрахалателей пігчѣхъ но пя- Чдльстимііаль и жмль въ сЬсПХЪ дерев- ііяхъ, а) И И. Шуооловз. и гр. Боиб&родпО. ы) Отвиится ЕЪ ШуВАЛОВу. и) Кн 11 Л. Зубовъ, оГгііщнвшіЛ прі- Ѣхпп». ЦП ИсіВДіэЛІЧі Парадъ ибѣдоИЪ ПРИ- СЛАВШІЯ гдаліітк чтп по можетъ битіе послѣдняя строка откосится къ ному, ИІ Этимъ стихотвореніямъ шпоръ шь сплщлегь Имш Екатеринѣ II собраніе ецпігхъ снтп іпнііЛ: мію дыиілть я бллгсь говѣПиой лпібОиь» пп:ітд іп. инлиг.ой міь пдрхпиѣ п проропспхямт» агаклзіісмъ смо- ег іювтнчейкаго ^остоннства. «I Подражаніе сць Гораціи: «Мозь- питонѣ* (юі. 111 ола ЙО); Многіе пдяіл СГТЦЗДТЭДрІІЫ іггреі'іідіиіі НК ІІуіПКІШЪ также подружилъ сй гп. цібНі « Пажит- никъ». ЛНібі’ЛЫТНО СЛИЧИТЪ НТВ Три СТП- хсгтворепіл । Горація. Державина в Пупі- ІІЛ1ІЛІ, чтобы ВіІ.зЪтЦ ЧТО ІШ4ИЛ0 каждый Ііпеті. іхрігдпдішлт» ПГІ. енпей дьнтнлыіостп заслужпвлвопяъ боисчсрпп. Горацій го- ворятъ о себѣ олѣдухіщве (по переводу Фига): Слухъ обо мпЪ прой о'гъ кд берегъ го іН'рллзіиЛ Ауфпда быстраго и до боиэодпыхъ стритъ, Гдъ съ трона судитъ Дявнъ пародъ трудо- любивый— Что ивъ ІГГТТП-Л.П »ста Силъ слдаой и либрамъ За то. что первый я на таюсь Эолійсжій Опель пѣснь Италіи. «Ауфидъ»—рѣка въ Апуліи. родинѣ Го- улція; •Даннъ»—ме|шыЯ іыі]іь Апуліи; «Эшгійокій пики-!.»—I грішіл лерный па- чалъ ігадрііжтпъ Эолі&іпгмъ йѣяцадк 441 Евгеній Бютствгтжпапі., митр, гасни скій, извѣстный своими лсторическнмв трудлЫіг, былъ съ 1804 по 1000 г, вня- скалмгь старорусскимъ, викаріемъ пов- городсжяѵь. Овъ часто посѣщалъ Д*р- жлиши лѣтамъ, въ икгйнш «го Звдевгѣ (Нпвг. г>й.). Между ішш велась перо- ПШ!КП. ®®> Въ Значкѣ. поЕодолору отъ гі:,?гл Дграсаивна. влхсдялсл куришь, цодвб- ный ми; і цміі друіммъ, нъ гЬхъ мѣстахъ рд.шЪяинымъ. Курганы &гл. ші откры- ВЗО.ЧЫЫЪ ВЪ ВІПЪ гнгтигкакП. костей ч&- ловПічеоіоіхь, «шачають методы лмідей іыікмгчипыіь, ыиітайй хрввппхъ біггнъ. По Прі'ДГчгі» ОДИНЪ ЦИ’Ь ПОІНѢрОДСІИІГЬ важісЯ почитался шахломъ, который имѣлъ спіхіобццсть пропрдлілтыія въ кро- кодила другихъ чудпшпцъ Н губилъ лтдпД, цдышшаъ пв рѣкѣ н по озеру Ильнаго, *) Евгеній ішдѣотчпт. Лилъ сжоамм иетирккіклятературкымп трудами. €1) іШщшеіиы, надъ тихій «громъ»— стрдпшя СОПХИПСМІР ДЙ>ХЪ ДѢЙСТВІЙ. в) Сйннлпів поитиччсішѵі сиовго до- стохистпа, полнѣе выраженное ПЪ -ІІА- вігтцинѣ". Нміеч. въ сбарп. «Л-іакр. пѣепп- 1504 г Вкчч ствхоѵиирвліа шшжсапо безъ буквы р, что во разъ д кпить Двіілииіянъ ддл дикааателъстаа млгкостл пиобидія русскдги виыіы- Оію было ігопуліірізо я пошло въ п’Іічччшаіиі; нъ качествѣ роман- са, его оставилъ ЧлЛасонекій въ гв^ю । гіпѵру «Пиковая дома» (сцена иъ игор- номъ домѣ}. Ц) Иаппч- «Сыяъ 0тФ> 1Ѳ16, Ч. ЯІ.Г±го імкдевйкй стм™ Дерлаыіна, написші- иые имъ за тря ѵ*л др смергялл аспігд- ц.ій досье О, храпя щсЛ^п ігъ 11мл. Оубд» бяблістѵігк. Капнистъ наннщілъ оду іід тлѣнность, пи’ідагь М СЪ итоги ВОСЬМИ- СГЕПЛІЯ.
— *131 Ь. КОСТРОВЪ (’). Д. Иліада (1787.1. (’). ЕЭыкоборсшо А&мллал съ Пари- самъ, (И.І-Ъ 9-й ігіи-діж). Улиссъ со Гектороігь намѣрить мѣ- сто тщятея, Гдѣ два прсгагвкнкл меаоу собоЯ ерааягоц По семъ, ихъ жребія въ голени. мѣд- дішЛ похожи въ, Трясутъ, дабы, изънвъ, уцидѣп., кто одстлпп., Дабы ему врага копьемъ рашпш пре* жде; Народы же межъ тѣмъ м страхѣ и надеждѣ, Воэдѣтштп дддвя впыспрь, мольбы лЬотъ въ богамъ; Единъ шіестел гласъ по аоивашмъ раділп»: <0 поклогоіемыЛ на Идѣ Зивеъ державный, Вюсмвр’шы*, вѣчный царь, въ нели- чнствѣ иреславпыйі Да снпдрть лъ мрачный адъ, против- никомъ сражавъ, ЗлодЬВ. кѣмъ страш-ый огнь войны сея возжеіп.. И иго пшівсргъ троянъ и грековъ въ бѣдства слезны, Л мы да эавлгаыъ союзъ п ми]л. любеяшлІЬ. Геклп—нп Гекторъ шлемъ великій сотрясалъ, Со братній жребій овъ, взирая вспять, иоъялъ. Тогда псѣ рапгикя яъ строятъ сво- ихъ воасѣлм, КпнвЙ, оружія вбмни тебя имѣли. Елепшгь жо супругъ, божестнопиый Парадъ, Уже оружіемъ покрыть себя спѣ- шить; Вначалѣ сплина па наги ВЛдѢшдоь И сребряными игъ вм*тежкямі скргбп* длитъ; И Ликаоіюнгій онъ брдпют броней Воаруклегтъ грудь для крѣпости сао- еЙ; Она сразмѣрн.-ц въ пой оіп», дпяжясь. мсштустъ, Вотомъ себя мечомъ драппгь при- □олсуеть. Пріемлетъ еп. пгтйдт т,птъ> пригра- ду сгряпгпыхъ силъ. Главу де л±пуі> нроврѣшііа тломъ покрылъ, Па койЮі копскІП хвостъ кмебмгъ і^&тряслхся: Въ героѣ гордгЛ влдъ ’Лігъ вяпідіо умвожаш, Долппца тязхое йрмцаять ішиіоа Велико, по во всемъ способяо для пои. Подобно МпврдлЙ,. вооруженъ ао бра- ни, Гитовъ является возвесть тройски ДЛ-.ІПН, И се оам текутъ двухъ вошістиъ па среду, Ліл игъ взоровъ огнь и пл&меипу иражду; Всѣхъ прппшхъ въ хладный страхъ и ужасть приводили,
- 432 — И въ мѣсто, іп. подвигу иазщиевпо, вступили; Трясутся кіник т, въ очахъ же гнѣвъ горитъ. Парадъ кот о свое въ [фонтану грудъ мремии.: ЛгТИТЬ опо во пипъ, щита не про- Епцаетъ; Мѣдь тверда острое КОііаДио отра- жаетъ. По Менелкй, стремясь повьемъ ра- мпъ его, ІЮянесъ къ Зевссу гласъ меленія сего: <ДоржавниП щірьі мпѣ дождь ипари- оуть въ адъ Паридаі Отмстится пусть мое безчестіе, обида, Дабы ц къ ниадній родъ страшился всякъ дерзать Гистоиріамку ало ва дружбу воэда- наго». Споить—и копіе ивъ рукъ его пу- стилось, Пробивши крѣпкій щитъ, бъ броню, жужжа впміиось, Влпъ ребръ Парндиыкхъ хитонъ рай- сѣило бѣдъ; Парадъ, ушшнлипіл, пребылъ беааре- дннъ цѣлъ4. По Мвнолай, свой мечъ извлекши піі гнѣвѣ яримъ, Вмаесь падь шлемъ прага, и мсти- тельнымъ ударомъ Рааяп., но мечъ, о шлемъ гокрт- с.инсь, въ части падь; Герой, на небо нря, вдіыхая, вопіялъ: гЗанесъ! лѣтъ божества, какъ ты, ішшиоеердз: Мпѣ ноетъ врага каратъ била па- дежда тверда: Но сей мой грозный мвчъ нв части рдадрсблвпъ, Си тщетно копіе, Парадъ песпкру- шеіПі», Онъ ракъ, и устремись поспТіп- вою стопою, Схватилъ врага яа шлемъ безтрепет- ной рукою. Влечетъ къ своимъ полкамъ, по осла- бляй длилъ. Въ Паридѣ духъ тѣснитъ, п яѣжиу жметъ го:кпш., Искуснымъ швеніемъ блестящъ ре- чеш» жестокій, Чѣмъ подъ браду акрѣшшпъ билъ шлемъ егп высокій, Влечетъ; номадля бы пріялъ без- пмертиу честь. Но дшорь пдрл богопъ, Венера, ви- дя месть. Спѣшить къ наперсіпшу к рветъ ремень волоиоП; Иілглгь праздны;! слѣдуетъ гл дла- нію оуро&ой; Герой его сотрясъ и ршіулъ нъ дружіпп рать, Іхаенреты яіе сігкшлгь корысть СІЮ ппдплті.; Онъ рииулъ, и летятъ, шітал гпѣи- йу иЛабу, Да погруадтъ копье въ Плрвдопу уграбу. Но сой Встрою отъ смерти вмигъ отъятъ. Зале безсмертные преградъ ни въ чемъ во зрятъ; Ока патъ МГЛОЙ его ннглл иъ чер- тогъ нріягпнй. Б. Оссіанъ, сынъ Фингаловъ (1792і ?). Бой Сварана еъ Фин?гг.ет.«ъ. //о- віъстпъ гкЗохлпнсхлкъ вождѣОрлѣ. <йтъ Ь-Й ІГІКІПИ). Кто сей толлко уждоішй, голико стремительный въ точеніи спаемъ раго- бс-роцъ?
— 433 — Кто, кромѣ сына Старнова, дерз- нетъ хотѣть во срѣтеніе гідадыкѣ Мпр- «енскому? ВіпраП го противоборствіе сихъ Нокіей- Таковы сряжаются го окиішѣ івк дута и спорить, кто изъ нихъ долженъ позвылілті. его яолпы- ЗиІЦюдовоЦ’Ц сгоащъ ИД холмѣ, слы- шитъ ввуки ихъ усилій, пяъ видитъ, годны погь*-лчлютм и стреюггся по берегамъ Ардова. Тако вѣшалъ Кон- Ийлъ іа), когда два пзрил сближа- лись посреди своихъ ратниковъ. упада- еіцніъ на нсгЬ отравы (б) Въ сомъ ужасъ, пъ семъ кровопролитія пнен- дютсл звуки оадиоія оружія и удвоя- нмыхъ ударовъ Ужасно прпяіюбор- ствіо двухъ вождей, ужасны очей нхъ віюры; іцйты ихъ разрушаются деталь игъ шлемовъ летитъ ралдрпбдрпіі въ .мелкія части; они повергаетъ рукояти своихъ оружій+ н каждый етримитсл схвдтнтьгя ва тѣло гпоего противника; жмллютш ріхи ихъ снлотаются; они п^ьемлются, они влекутъ къ себѣ другъ други, колеблясь па дссітуго и на шунло Страну; въ ДОЙКрйВиПрйЛИ- лой борьбѣ твердыя ип жиды пя- іірягахгтсл и распростираются. Но когда уже пламонков евнрѣімям ихъ впскрилпло а напрягало ясѣ ихъ си- лы и крѣпость, тогда иодсбломиП отъ іпъ усилій холмъ потрясся п встрепенись отъ основанія до веісоты гічнЛ. Цанишіцъ Сгоравъ шійймога- егъ: онъ палъ, и надменный Лондіш- скЫ нлшыка связуегея узами* ‘Гаги* прѣлъ я на вькхиѣ (Сины (я)> сей Копы, когорып они мои уже не видятъ, тако прѣлъ л два ходка, от- торжопмые отъ слояхъ основаній аа- а) Другъ Кушуплаиа. вялтЬтпль Тагор- мы (одного шгъ Грбрігдсккхъ остропопъ), б) Во Ьиіѣвэ раПь. й) Нкгбшіьшде рѣка. Т. I Гплаіі>ЙЪ. ИСЩфИКОЛЛГ ір. глостгію бурнаго и стремительнаго иеточпика: сиги, тяжестію гвоею скло- шшеь хруіт» ко другу, сближаются, древа ихъ кагздптгл иъ нондухѣ сво- ими верхами; вдругъ оба сига упма- ютъ и, кативЬі пликутъ еъ еобоЯ спои дрявнга л камни; тенвяія рѣкъ кртіѣшіютея, и выровыя развалппы обрутѳпной ихъ иемлн издалече еще поражаетъ взоръ путепг&ствнпппкн. Чала иладыкн Морвмскаго, рекъ фиишлъ^ стрегвте вождя Ловли иска- го, вапн крѣпость его *-<ть крѣпость тысяпін разъяренныхъ иоллъ; его мьшщд научена ва. брапь; онъ обле- ченъ но все иужвігтво дррлінлгь ге- роевъ своетоплемени.Храбрый Галлъ, и ты, Оссіанъ, сопутстяуЛ’П! бралу Агшгдрки {г) и вселяйте радость пъ унылую душу шю. Но вы, Осклръ, «Миланъ п любезный Рико |д), оы стремите по слѣдъ ращ-ѣпнныть чадъ Локлипсккхъ: да ігп единъ ип» корабль не дараннтъ ипер»здъ уничи- жать морей ишпсго. Онъ ракъ—онн гюидвииудксь, и летятъ яко молніи Фнпгіш» тиестнуегь за нами тихими стопами, подббеіп. облажу, несущему въ кІіДрахъ своихъ перуны, когда поля и долины бвонолвстоують, О11Л- ляемы ішоозгь лѣтнимъ. Нго мечъ блісг-тяйть предъ егѵ наоремъ. Онъ пждигь одного ніъ вождей Лоялш*- екнхъ и вѣюіѵгъ ему; ігго сей рат- шікъ, врияый мжмо п оосраііПся о тведоЛ камень? огп. пе можетъ перескочить источника: его спить я видъ лвшогъ нъ номъ п^юя« шдть его нри номъ, п его гиіпіѳ всады- іиаяттл нкп пустынной дреікк Храй- г) Состуа Оиарамв, іі>чъ Стлрпл. д) Галлъ, О'карі», 'Ьшілангь, Рвіь — вожди, прітпіедпгіо съ Фшигилмцъ. 0> еіапь—сынъ сги. 25
- 434 - рый юноша, шоіпижшшъ ли ты мпѣ. иля йіим'ь илъ сипостатт. Фингала? — Я сынъ странъ Локлинскяхч», ВОЗОПИЛЪ ДОИТЫЪ, И МОН дѵсшвд, крѣпка, Супруга моя рыдаетъ въ моихъ чертогахъ; по мужостішпный Орла никогда въ пихъ не возвратится. — Покоряешься ты власти моей, или хочешь протнпоборстповать? рекъ Фипгдлъ, Сопостаты не тпржн.-піу- ЮТЬ П]ЮДТ. лицомъ моимъ, и (а) друзья мои промавхяюггсл въ моихъ чертогахъ. ЮиыЯ пришлецъ, сопут- ствуй миѣ, и гряда унастаивать въ торж-1' 'твепныхъ моллъ пиршествахъ; гряди поражать быстукиичиыхъ сернъ въ моихъ пустыняхъ. — Да по будетъ, вѣниогь герой, л яавуітннкъ слабыхъ; моя крѣпость всегда готова ва помощь нзпемога- ющаго. Мечъ я ой «ице пи срѣтааъ себѣ равнаго: да уступитъ ивѣ вла- дыка Морвена. — Вѣдай, храбрый Орла, никогда Фингалъ, никогда, по покорялся смррт- пому. ТІявлнклн твой минъ, избирай себѣ сопостата ігэт, моихъ брампояое- цевъ. — Ни владыка ихъ или по хочетъ противостоять мп'І’.'/ реігь мужвг.твеп- еый Орла; сданъ Фингалъ во псомъ плнмшів своемъ, одпіп, Фппгплт. до- стоинъ противоборствовать Орлѣ. По внемли, сильный царь Морвена, ясли паду пораженъ тобою, вдав и мужествешпЛІ долженъ нѣкогда по- гибнутъ, шівдііш'ші мнѣ гробъ посреди Ловы, воввыпі. нго, да царствунть опъ нал.ъ ьсѣмя ирй'ікмн. Мета Орлы поаврйіи чре.ть пространство морей дѣжяоІІ ига супругѣ, чтобъ, ороша- ема слезами, могла ова доказать его а] Ни- {в<}, моему сипу а виоплаыевп'п. пъ серд- цѣ его любою, ко бриль — Несчастный юпиша, рокъ Фиь галъ, ддл чего печальною сею бе- сѣдою обвоинешь ты мою горесть! Тахъ, предписано вромл, чтобъ вп:і- вѳргднсь во фобъ л пильный, Я чтобъ юныя чада ихъ взирали на праздное ихъ оружія, висящее па стѣнахъ ихъ чертоговъ; до твои желішія, Орла, совершатся. Я назвищу тебѣ гробъ, мета твой будетъ орогпевъ гладами нѣжной твоей суігругн. Оіш сражаются, по иглица Орлы ул» квломогла; мочь Флпгалонъ сну- «кается и раисѣкаегь на полы пулъ его. Раздробленная одаль летитъ п бинсткегь на зимли, подобно лупѣ, сіяющей по время дочи подъ стру- ями мото'шика. Нлпдыка Морвяп.ч, рядъ герой. пла- тись твой мечъ и пронзи груда мою. Уязвлявъ во брани, остался я пдікъ бевенлепъ и зобвопт. отъ всѣхъ друзой монгь; скоро, скоро печальная вѣсть о смерти моей радпеоетсл па бригахъ Лоды и притечетъ къ моой воалюб- ленной въ тѣ часы, яогдк, уедшщвна, сграпствуетъ она въ густыхъ рощахъ. — Нѣть, отвѣчалъ Морвевскій вла- дыка, ты никогда до будешь пронзеігь мечомъ моимъ: я хочу, да нѣжная твоя супруга еіпо увидать тебя па берегахъ Лоды, нзбѣгша отъ рукъ с.мѳрп.'НгісноЛ бралп; л хочу, да во- ттевный твой родитель, который ста- ростью лптпеіп, ужо, можетъ бытъ, прѣнія, хотя тслыпють ГОЛОСЪ ТІЮЙ въ своемъ ЯИЛЛШ.Ѣ... Онъ но&стаікігь, иешмдолъ радости, п его аабхуждл- ющія руки будутъ искать Орлу, Чтобъ осязать его съ веселіемъ. — Ови уже вѣчно ига не осмлеутъ, ФингалъI я умру на поляхъ Лены,
— 435 — ниоплгмеятшв барды будутъ 0 ішѣ бесѣдовать; широкій мой поясъ скры- ііаотъ глубокую н гшвртную язву; вшц!>. л его отторгаю илъ персеВ мпиіъ ц повергаю шѵ іюахухъ. Черная кронъ, шшя п пѣнясь» гтря- митгл инъ ребръего, От. жяощвотсж,. бііщгіигц увлдн&ть, и Фингалъ тро- нутый ічжллішшгь, увиюшзвтся къ умирающему герою. Онъ призываетъ двоихъ юныхъ ратникнлъ: Оеіарь, Фяллз.ігьг лхіфздмыя «пи чядгц іад- двиппгте грибъ мужественному Орлѣ; оеі’ь іючіетъ ед ссімъ полѣ, удаленъ отъ пріятнаго журчмгіл Балы, удік донъ отъ несчастно! своей супруги; піі когда слабые раттпткіт увидитъ лупъ сго. вясані^Я въ его чертогахъ, они пстщател его напрягать, во тщіупіо; вѣрные псы его лаютъ на холмахъ іівшьво; дикіо ішѣрй, бійказішіо Пре- ХДЯ отъ стрѣлъ егп, радуются о яго смерти; ужо опъ бездыханенъ, уже беэоружйв сія крѣпкая мышца брднѵй, первый ивъ мужестяпшгь уже въ объятіяхъ Г-НОртН! ) Костровъ., Ершить Иваноиіттц сынъ іосуддрствеввоги хрестыііюа Вгакой губ., род. гь пдтадечіятыхъ годахъ прош- ДДГО СТЛйѢГІЯ, УЧИЛСЯ іШернЛ і і. штпоій сакпарін, йотомъ вп. ибШиіскоЛ (ылішіиі* грі’іихілтллгкпЛ академіи, лдкінгтцъ къ МОЖшДОімъ уізл»’рсіпі’г?.» гд> і:олул7іліі стянічпъ Г іілгалплігіл, Уи, 17941 г, Костровъ былъ ирпБЕСлпгтрс-впллыміі, офпдцальинмъ поетомъ моснонсх. умивврмтетя, отъ име- ни шуто]кіго писалъ стихотворенія ни шѵ нѣчателыіых событія. Іхічииішіп а иері.ь КОДЫ лиѣліі ДПЛ ЛЛД1ІХІЛ, <»6д «МНКПГНЖ пгрпрн- 1502. въ 2 ч,, пторов 1849 (въ Смпрі. іхлх русскихъ вэторовъ, амЪстЪ млі сочииннцшм Дбхесямава). ГліиінШшіл иѵір'нюды нго, въ стихахъ иосфмь съ пиленіи паю пѣелігъ Иліады, ікп. которыхъ первый тесть напечатаны особою кни- гою 11787 г.), я остальныя, найденныя по синрті яереводчлка, въ 14 и 15 АіАі Вйіт. Кпр. 1811 г; иъ прщгй: Пр’Фрллівкіо или пидппіО есолч., Алулм 0780—8Г>, Оссзлггь, сыпь Фингаловъ, бордъ Ш вѣка, Гвльсгал стихотворенія (17921. іПохроо яостк ам. въ от. кі>-Н о сючивея. Костро- ва я Аблвелшова. Оіеч. Зои. 1НЫВ № о. мъ ст* 11. О. Миринда: „Кіялроігь", въ Фажіжогичосккхъ Ікшиссахъ 187В Г. и ШДѣлыімЛ ѵттксоУ Оды Кастрошц по маприллишю н формѣ, пршнідлоялп. къ отхіиту Ломоносовской лярігкв. Бслн е<гь въ дохъ кахсчі-нві/удь отличіе отъ однородныхъ пьесъ Ломояо- сюез. Сумдрохошц Петрова к другихъ, то ано оГлхне.илетіл кліяиівмъ Аиуліодл рошшв (мобенмо біитди о ЛмшЮ П Оі’и сииіавыхъ стихілгііі.-ргінД, и состоитъ въ тою., что Кшпропь по мѣстамъ пмциъ въ ипхъ эломоктъ ндкалкчоскій аро- гиздекій. пл ряду ст> неллчвстпенныш цбрлвяма Юиігтера, Центу ши Ыкн мри ы, Лиихшіа стоитъ оврдеы іНдепыхъ ивт^- .тогк'ЮТішъ «упіестнъг Вниг)іы, Зпфн- рогь, Амура. Грдіик. Ниу<п-. Няртіиъ н пр. ‘Л.Гомерова Пяіддя4 ішр^ведншил Нр- ыллиііті Кострсіныігк, ІТЙ?*, Іісрошідъ піюіізщі'й!. НсдтерпггК II. І1оаогггголыпл»г гтлін лжгшитил плдпіп. ея на Грецію, Гомеръ, пашетъ Кіістрспп.. <чпо въ дре- о постя изибрпанлъ торжество съвврл лядъ шромъ; ігь ніипн преиы Россія унцдѣла героевъ, устремлзшииса па Стамбулъ л Крымъ, русскія {ілогъ задъ Гыиоииыі. тоѵгъ есть уасаш» ьгЛрв.ір»ізгь, а гр-чглы ь ітсто'І и н>гь Сігагь. Нъ коицЬ Сібдощічгсо къ Гомеру; О Рчіслаі5. летишті» цргдчуасткіл тпсіег Въ рлдтѵрйігш Лрммь (МХ> событіе. г) .Оосідкгъ, сынъ Фингаловъ, бардъ грстііМп.і вѣка: гпльсхін (иэдчѳ ореэд, идя прлалдсхиі йтмхаіыренія. !1в|зевядеиы съ фращупігхаиз ІС Кіхтрамымь, 2 ч, (1732)“. Второ* илдшііо—1В)У- Иѵігрогъ объ Ос- сіанѣ приводспъ теперь гь иоігагтъ; пѣс- нл ого суть пе что лпоог какъ оочтаіотя ыігдичшппіа Макферсона, который напв- сллъ ісх-ь въ духѣ ирагшхикихъ еагь плрОДЯЫХъ пѣіч'ігь и выдалъ 1700 г. ип открытые ЛМЪ ПГ4ІШЧІЧ1ІЦІ» ашппя» древняго блрдд. Французскій пяроводъ 11777? мтнгь подложныхъ пѣсепъ иринкд- 28-
— 450 - лнжягь Лнгурні'ру, ьогігтлгпчиптгыг спо- итъ ГКХІТІПГ- 'ТПКІПІИХОПЪ съ [Имопвроістн [Онгомъ,, Рігізфдсюиоиъ другиня ап- ГЛІЙСКЯМЛ ІПІ СІИ ОЛЯ ИII УЬ ТО РрВЫЯ, ХОГ1Н ещетоддодтовшсгѣспподыши теоріи поевдо-кллесициама. Этагь-то псрлікцъ ПЛр”Д.ІіЛЬ КіМГГрСІГЪ ГЛЛ’ІГКИНЪ буКНОЛІ.ІІ I, подпитанъ ОН>Л Трудъ Суодропу, ІЮТОрыЛ пл стпхогпорпос его пос-тлпіо отвѢчіілгъ т*кж«> стихами. Суворовъ любилъ читать Оосшиц и Д-в[килвииъ въ дііухь одахъ: ,аа переходъ чрезъ Альпійскіе горы” и , ип побѣды ПЪ Италіи", стлрплсп ікідри- жап. Оеыаіківскішу тіміу Си. пъ поішѣд- зи’Д пьесъ стпхи: УдлрЪ ВО СрсбріНЫВ, СВЯП1НЛВ14Й, Лдпекочівпнкій, Валка, шить, и пр. Другіе стихотворцы черпали нерѣдко сю- жеты «ль ТОГО Же источника: жъ трагедіи Оцгргіпд ^Фіііптілъ”, мгр.тгіл пѣсня бвр* долъ взяты иль Оссіана; Каввпстъ оере- лвжплъ иГимнъ ігь еоллпустЛпого старца Осаавв*: едіптобаретъо Мегмета-Кула сл. Крюшонъ. И. ДміітрІпнА (иъ пыюѣ вЕр- ы агъ”)л ость подражаніе еди ппбчргтпу Сгиѵ- ртпа, гиид Стпрлогцц ггг Фипгмомъ. Пѣсни Оссіолв состоятъ изъ пѣсхолькигь воемъ, Главный герой ихъ — Фингалъ. „Ахиллъ иВперныхъ странъ”. Первая ию- еж&, вдаыиавман его ммелёмъ, ппллін*- пш як гобѣ пгигп. пѣгепъ- Дѣйствію си прщцікс'піоваліі слѣдующія событія: Арто, царь ирландскій. уморъ со дворцѣ своемъ Тенорѣ* оставимъ ію еобѣ мяло:Ьтяшось” ва Кармака» Племена собрались для пыбо* [іц падиЬдпику попечителя. Выборъ пхіь і'п. Кушу длина, сына саможлл.і Ьтнлп Геб- рмдекихъ остропоиъ. К.тпл иступилъ опъ нъ управляпіо. какъ получаетъ впгДютіо, что СвАрзчъ. парь лсшкаскія {въ Схаіг- лкііліііп), угрожаетъ ныеидкоЯ на Серега Ирліиідіи, Нупіуллшпі оіиршілнегъ млпй- го изъ пождойч Ыпрдпв. просить ДОМДОЦИ у Фипгдлп, плрстпоіыіэптп) видъ кллг* додяввмл., которые обитали пъ сѣперо ынадной части Шотлавии. Фингалъ от- крпалііется ва помошь; првжл«і его ари- Піггіп Сішраііт. уже врігвлИЖЛічсіі пь йр ладгді'хпо цріцшігциі Удъіш-ру К/іхіулдинъ устраіівлл>тг- въ бодяоА іглрядеіет- лучцція войска сбои подъ стѣнами Турьіі сторо- жевые отряды иго наблюдаютъ ва волрі- итглі’мт. плодъ бі’рсіп- Отсюда начинается дѣй тпіг, вцтчіріиі іфододжавтез* пятеро сутокъ и проігсх\іхіггъ па Ш1ДХХІ# Лены, близъ горы Кромлы. па берегу Улыпъра Фингалъ», шэдъ Оеоіана и идръ ыорпоп- скій (Мпрвема — цѣпь высокихъ горь!>, «СП- ічрой ІІОДНЫ. ГД В. И. М А Й Елисей, или раздраженный Вакхъ (1775) (*). /’аѵждаъ Еітсея о битѵя Зим- юрцічъ п Валдайцами (Ш сѣно- косъ, Улю ми подъ ячмйвь вап піигепі р,а- лахык. По і'іігі, трудахъ вх«ь <дом» и мы всѣ отдиідли; Ужъ хлѣбъ во. иоднершзд иоеѣяшиііі и сиренъ, КОВЪ (’}. Настало ар^ил намъ ілтп на сѣно- косъ. А маши нажита, какъ веЬиъ сіе ив- пѣегпо, Сошлись съ валдлй^иимп ладный очввь тѣсно; Ихъ іимшму развесть сшркчь мііжоо- иіякл; Сілімяла съ иягі. траву снлъпѣЯиіая рушь; И талъ оки у насъ всегда бывали нъ сиорѣ:
— 437 — Вотъ вся вина быта въ ужасной па- шей ссорѣ! Уже насталъ тотъ день, попин мы ил дуга И паяли молока, лидъ и творога, Обрймекилжш со квасомъ бураками. Битами сытными, иияомъ, крупени- ками; Оь снарядомъ таковымъ дипп. мы явились въ дугъ, УврЬли иродъ собой напасть слою мы вдругъ: Стоятъ съ орудіемъ тамъ гордые Вал- дай н,ы. Мы дрогнули н всѣ ообѣглв, яко зайцы. Бѣжимъ и ищемъ имъ подобнаго ружья— Жердей, тычинъ, швстоаъ, осшмкоиъ п дубья; Другъ друга тутъ мы кипъ инеты предускарномъ. Другъ друга тугъ ми псѣ ко брани предваряемъ. Начальникъ напгѳя ямскія слободы. Предвидя изъ сего ужасныя бѣды. Садится на козій к ИЛСЪ всѣхъ со- бираетъ; Лишь собралъ, ЙІЙЛЪ Перо, бумагу имъ мараетъ. Хоть пе былъ оігь Фрмщувъ и пв былъ также грокъ, Оіи. русскій былъ, пи былъ прзгкэд- ы* человѣкъ II былъ коричневымъ одѣпнъ онъ мундиромъ. Не дай Богъ быть писцу вшшпимъ командирамъ! Онъ, вьгауіипк перо, и гіиіпогъ имена, Тогда какъ пишу боль ужъ чувству- етъ спина Отъ шіеилдепія къ намъ кіімепшіго града. И можно ль, чтобъ быта при пясарЬ ІТіидялі? Онъ нпіпеть имошц а насъ Валлій- цы былъ, Старухи по избамъ ва небо вопіютъ. Ребята малые. всѣ дѣвіш, бабы, куры Забились йодъ печи и спрятались въ конуры. Мы видимъ, что не білъ письму СТО конца, Пе стали слушаться ми болію писца. Какъ ипірп ото всѣхъ сторой» мы шпціутились И, сжавшись кучею, ко браки устре- мились, Плегпн іш отъ поды не могутъ шить сдержать, ВалдаЙцамт. хппп. одно спасеніе— бѣжать. Одшгко противъ васъ стоять шія упорно И дѣйствуютъ споимъ лроиоліемъ про- ворно; Но можемъ разорвать мы игъ сорядкл слизь; Летятъ съ обѣихъ стригъ иа пасъ Еамоиьл, грянь, Неистовыхъ людей воеішые снаряды: Мараемъ я р&шм ъ другъ друга беаъ покціды: Но йагпи такъ стоятъ, какъ тиерд.ад стѣна. Прости, что л теперь ніпомпю пмепа. Которыя сюда іиюсігп. хотя бъ не кстати, Одндкъ безъ пихъ вводя бъ побѣды одержади; Хотя бы напгзі писецъ <зщв мудрііе былъ. Но оігь бы лбомъ своимъ стѣны той по разбилъ, Которую одна мы козьемъ рліідрйбн.ш Ужъ мы камеяьями другъ друга бадь- мо била.
— 4-38 — Кшп> перлый Стопи* нипт, уженый оуоришп. (Хотя во вярп.’іоіп. оиіі, по оаіьнмЙ былъ мужикъ), Сей съ яростію въ бой ближ&йтііі устремился И ₽ъ пучу толстую къ Валдлйцыгъ проломился: Еііегь урленппй (*), воастдл. межъ ними крякъ, Л Степка дѣйствуетъ ипдт> пими, какъ млг.ппіо>, Потомъ тотчасъ его цломшшикъ, взявъ дубину, Помчался, оробѣлъ и дель имъ ви- дѣть. спину, Гдѣ рЬзяыЯ на, него Ваадает. па- екочіиъ (I верхъ надъ плотинъ теЯ терпенъ пожучатъ, Нъ срединѣ слитая крпнопродптнпй Лчл Вскочилъ то плпо-му горою тотъ нъ ПЛСЧД И превовпосся тѣмъ пядъ всею онъ ордой: Опъ началъ битною, л плірптлъ тпи- іардой іб). Но пгтуіга тажовл окпнчн-шсъ Сѣдою: Владленъ ие усігЬлъ поздрытятъ пася, съ ’Ьахаю. Швішипкь Опиикь, взялъ ВадідІІ- цд за купиип., И троопулъ о землю сего героя такъ, Что носѣ его рішбилъ п сдіилгь какъ Пдюшапіу: іЪі ’гіііъ поръ опъ па носъ свой кла- детъ всегда надлатку. И св увидѣли мы воѣ тогда вдын— Несется человѣкъ ? ши&раігъ весь, нъ ПЫЛИ* а) Орясаші—толстая дубпчдг б) Чехарда — простояарадная игра, То былъ ПріТСфДЫЙ ГАМЪ ВаддаЙЦСРЪ предводитель; Сой скотъ билъ яапіему подрбпыі упрыжтоль; Свнрѣлстнуя на шить во впутрепадмъ оптѣ, Онъ станетъ къ нпшпму герою ла попѣ: Всѣ мшыш. что они ужасною борь- бою Окончатъ общій бой одни между ео- бою; Всѣ смотримъ., всѣ стоимъ, в нсѣть пасъ обвялъ страхъ- Уже еъійякіиілкія герои иа кошіхъ; Но вдругъ тугь МЫГЛ31 ВЪ НІГПі со- всѣмъ перемѣнились: Оки по бнлнея, но только побрали- лись, Осталл кончить бой единымъ толь- ко намъ; Ихъ кони раивеахи обойть но домамъ. Межъ тЬмъ ужъ едлиышю, кпдь хо- чешь ото вѣдать, Сінло такъ, что няжъ пора бы и ЫИ?- дотц И если бы ве бой о]юіиштый лаіі>а- ТИЛЪ, Ят можотъ быть, куска бъ ужъ два- три проглотилъ: Но въ обетоютльегвѣ, нъ клкомъ бша жижъ ндліл, Не шли на умъ мнѣ щк, ниже кру- тая каика. Когда аачалышкдвт. лошадки рвзіэв- ллн, Тогда Прямую мы войну промжали; Не стало мнжду исѣхъ порядка ни- какого, И съ тіімъ па стало вдругъ Солі.шо го^ ни меньшого, Смѣеялнся и« всѣ л стали псѣ равны, Ндруі-ь братъ мой въ помощь Памъ* какъ ястребъ, шиегѣлъ,
— 439 — Сігугплт. побопщо, лапъ брагу омъ бъ ушатѣ > Но не поставь ивѣ въ ложь, что я скажу о братк; Имѣя толстую урадлку пъ рукахъ. Наноситъ ншнішъ всѣмъ врагамъ онъ ею страхъ; Гдѣ съ нею онъ пройдетъ, чимъ уди- ца ліппѵ^ц А гдѣ шніеріется, тамъ площадь ста- новится. Уже апъ блинъ часа ВалдпЛцелъ по- ражалъ И слономъ* отъ него тмігъ іпілишЛ прочь бѣжать, Какъ вдругъ читанъ ого соперникъ появился; Вдругъ подпить братнинъ гутъ со- всѣмъ сстпиоеімлші; Ваддаецт» сей къ нвму ни гони» вдругъ ловись И ухо пряное у бцтата прочь иттры», И тало братецъ мой, вп.ъхюбаеіпгиП Плюха, При гордъ па бронь съ ушьми, а Прочь пошелъ бонъ уха; Тлпцггоя, жалъ свсшъл, совсѣмъ окро- ваглчгь, ИйіЛдакь, оборвалъ, а пуще оора- мдспъ. Капая же, суда, югѣ сдѣлалась утра- та: Липіизімі уха оігь, а н лшншгся братаі Съ тЬгь норъ ва брата л его пн прп- В1ПІН.'. Не юти, что л сказалъ напрасно рѣчь сію: Когда ішъ былъ ніца съ обаишг уша- ми, Топи овъ т|И.'галеа несщяшыхъ словами, А иннѣ т дворъ совсѣмъ затворена, И слышитъ только онъ одно, кто мол- витъ: »пд“І А піа0“ сито сдонпд г«гп ПЫИѣ ужъ не шгояд-ггъ II лѣвымъ ухомъ просі*бъ НЯ ’П.ПХЪ инъ но пріемлетъ. Въ пуспомъ полидвэѣ не скоро най- дешь кладъ» А мнѣ безъ огого пе подобенъ и брігь, ’) Мдеюпъ» Василія Ивавыіа'Пг (1726— 177Я)» пріобрѣлъ ігэиѣтюегіі ареамуіці»- стввяно комическими поэмами; „Игреки ЛомСнт а», цгьЗ'ХЪ пЬі.плхь (17631. и ,Ели- сей, іі.іп рпдцрпжяиішй Вакхъ4, іп, 5-тп ігѣеткгѵъ (1775 г.). Паяное собраніе его сючинііпіЛ п пэрзводоть съ портретомъ автора, еъ статьею оегожяядо и сочино- пілтъ и іірямѣчаіііхмк Л. Н. Майкопа, ел* ттажятъ одинъ томъ въ изданія ІЕГлазу* нова: „Русскіе нисатвли ХѴІП п XIX ст." *) Герой згой поэмы нміпкігь изъ Зшіін озрьл — Елисей. Одахъ, раядршкеіпозЛ па сггк/шціхайаъ иа дррагошвліу аплл. лэбираі’п. Тіаді’В орудіемъ пгюепі юцо- нш: послѣ разныхъ побочныхъ похожде- иІП, ямщикъ вводится Силеномъ, ли при- г-лллнікі Вахсіа. ьь дамъ своего отнушпи- до, гвдустлплггь, имѣетъ еъ едлшмъ Вдо- хомъ, пітгргіъ хошіянп. и ікггавп. приніг кмтся за разореніе другихъ тпеутцжюовъ. На »га дердость приводитъ къ гнѣвъ За- шта; отъ ссбп]летъ богинь л рѣшаетъ ппкалагь Елнсёл отд.ічвю сто нъ содддгы. Игашлпгллигт» итого ардечніира ооиічіпіа- І.ѴГСЙ возмл,- МііДкоіп. бм.ть СіДПЛМТя ит. елмыхъ вядяып. ігредотдпігпілрЯ тага ггрг.млеиіа къ хійегтплтелъізіхти п нлрод- сіхгтйг котироу ьаыѣчді’тсл въ русской рлгфАгілхтти Нкаггнрипітн иѣкл Оігь щ> черпшп» матеріалъ для • ііімосъ прояадо- деяіЯ врпоорт-дптімтвр нть руѵплшй «шінп. Повтому н былъ апъ любимъ въ соов тргмд шагъ писателъ: его татшш а люди инпігито ойпрмява, средняго рццд лю- діч ТП' служитъ .тучііікін. даюмміте;іъ- ствоиъ дЬЛіггііитохыіоА лго поиудярньети, мі/торою нъ ХѴ1П вѣкѣ аехпын^пллись пе- чішНвліпиріііоры(См. уташшую статью Л. Н- Мьййімія), въ пвачлтедьдо допо.тпен- тіею. япдѣ. ігъ иго книгѣ: ^Очерки ивъ ист. руіѵліп. ХѴП и ХУП1 ет.-, Сші. 18Ьга г,. <гтр. 253-309).
— 440 — ЫІ. М. н. МУРАВЬЕВЪ. I Ломаніе къ !! 7/. Тургеневу (М) (’). Пе -готъ еще, мой другъ, слюбод- НыСІ ЧОЛОВГѣіПі, Кто прздщпі гамъ себѣ, ведетъ <5га- печпий нѣтъ, Ееэт. полый для друяглъ, біадъ ил.г- па и безъ дѣла, Іхлкъ мысль умомъ ого ялсзгшііо онла- дѣм. Я равныхъ прю ого неяодьшииімъ страстей, Подъ игомъ праздности стоплщаго своей. Напрасно ігь свѣтѣ ппъ равсѣянья зялаоп.: Свѣтъ, зримый п-'лпій день, его ве аабаялнт,, И между тѣмъ лань все въ дішжаігьи вкругъ кето, ()пт> только осужденъ нѳ дѣлать пи- чич>, Наирагпо би жеал:>МЪ какой иСагиль- лой феи Онъ иидѣлъ всѣ свои ііснол Квины за- тѣи— Опъ тысящи бы наовь жозаігІЛ ео- плеталъ И посреди води билъ іг/иаденъ какъ Танталъ, Того лить, кто владѣть умѣетъ гамъ собою, Зову свободнымъ я: не споритъ ош. съ судьбою, Но всюду ОДѢдултъ прпіиіазгію ея II вшп, живучи, всю цѣпу жи- тіи; Йенъ ігаглиндеаіл ішиуты не прохо- дятъ», Раскаянья оігЬ я скуки пе приводятъ; Любовью истины, любовью красоты ІІгпплиеяъ дугъ его, украшены мач- ты. ИіжусстваІ вю'ъ къ себѣ опъ въ помощь призываетъ, Отъ аашгсти себя онъ въ книгу сѣвъ скрываетъ; Безъ гордости ВІМІТКЪ П Екьлиіп. бенъ чиповъ, Па пользу общую шіегда, вездѣ го- товъ; Опъ сшіго чтитъ родстаа священные сотпы И, ’ітобъ свободнымъ бы’іъ, яріем- летъ легки увы. Внимательный супругъ н счастливий отецъ, Опъ властью облеченъ по выбору сердецъ. Счлетлиігь. нто мохгчч» бытъ свмаВ* ства благодѣтель I Что нужды, домъ гону л, илъ цѣ* лыП міръ евініітоль! Таковъ Эмилій билъ, равно досто- инъ ХИЛЛЪ, Ішкъ жялі Въ семьѣ своеЯ, илъ ціиѵь при Клепахъ пмъ. Ійнк'чнп, жребій гЬхъ достѵішъ удо- мепг.я, Кто покрищо честей прошли безъ умрдлешл: Служить отечеству—верховный душъ іЯИпъі ГІапп. додп> туда спѣшитъ, куда опо оовегь.
— 441 — По еглм пъ мііожеетігЬ ревпятѳлѳй ко сливѣ Мпѣ должно уступить: уже ли буду въ правѣ 1І]іедебреа;енізою аосдупій досаждать? Мнѣ—только что служить, птчн.і- 11Ѣ—иатрмиатъ. Изъ трехъ сотъ праздныхъ мѣстъ спіциаяскаго совѣта Народъ цн цп. одно во избралъ Пе- дарста: гХпадл богамъ I” стадъ, варода па 1011’31. „Есть триста человѣкъ достойнѣе меня“. Полезнымъ адмяю быть, на вышли тжшіігымъ; Срѣтііютъ счастіе и пл тропинкамъ скрытымъ. Сві старецъ, Кйві'о Вѵргилій воглгЬ- вадъ, Чіѵ близъ Торента макъ п розы по дивалъ И. въ поздно дочь подъ кривъ шью- щіяся ДОМВШВІЙ, Столы отлгошалъ пі-куплопнымн браш- ны, Опъ счастье пъ хижинѣ кшвтпо на- ХОДПЛ'Іі И шлпппігь бпі ояей .тушей правое- іидішъ. Ахъ! можетъ ли привесть во сча- стію богатство? Желявыз собирать геть битѣе пре- шггстіод, Чѣмъ способъ къ счастію* „Алъ, еслибъ къ кучѣ той „ Прибавить удалось ОЩО мѣшокъ дру- гой!* Ватъ собирателя одно вобвікишпье. Ддл роскоиізг его отверстая душа. Всечасно къ новому веселію спѣши.. Отъ коей прочь бѣжитъ, ту скуку покупаетъ И хладно межъ забавъ шумящихъ амыпаѳтъ Богать, кто, ипіда-чп сипимъ достат- комъ жить. Желаніямъ продѣть умѣетъ положить; И, СЛОВОМЪ, бЧКСТЛИПЪ тогъ и тотъ одинъ свободенъ. Кто стоспш иъ крайностяхъ всегда, съ собою сходенъ. Въ сіяніи не гордъ, въ у падей но улилъ. Въ самомъ Себѣ слои иелячів с<і- прыжъ; Влпдыім. чувствъ своихъ, яп. бури усмиряетъ И скуку житія ученьемъ усдаждлогі.. Ты, юность подвшлмъ воошшмъ ПОСВЯТИВЪ, Въ училищѣ трудовъ дни нѣжны проводивъ. Пріятны старости готоипш вспои»- ішнья; Съ ѵо^ою почерпать лы прежде тпцр дись ОПІШЫІ. Счлстаиізы пгроан, аъ іизахюбдрн- ПНХЪ ІГЙСТЛГЬ, Гдѣ, ліючппь Мснскаа ігь іиічлінкіъ берогдгь, Ікображаеп К)юмдь ігь сребрѣ сва- 5іхз. Ерпстдддовъ; Гдѣ мувамъ ірпиъ шмдвйгъ яобіі- ііідъ ихъ Шуваловъ: Гдѣ, Ломоносова пріемля дирпый апшъ, Поповскій наныЛ путь ^ткрілдъ па Геатсоаъ: Гдѣ Барсовъ стадъ по нпігъ ріашш- тодъ росска глорл И Шаденъ (п) иегішу япдиегъ безъ полова: Тамъ дружбы сладостной уелыцын мза гласъ— Пускай и въ еѣднішхъ обрадуетъ ОІГЪ пасъ.
— 442 — 3. Предпочтеніе природнаго ЯЗЫ- Ка (*). Не мшш) «счислить, сколь много способствуетъ къ сіянію, славѣ н просвѣщенію государства попеченіе, ііріыагпл'иоо къ очшНйЕіію яныха, Н одобреніе превосходныхъ пиіштел».>Я. Чѣмъ болѣе вкусъ чтенія сталовител общимъ, тЬігь болѣе число по дойныхъ истинъ уіиипчплается, тѣмъ болѣе просвѣщеніе ршишнштел во всііхъ состояніяхъ народъ. Немногіе поль- вуютси выгодами тщательнаго воопн- тапія1, но всѣ, привлекаемые преле- стію чтенія, отлагаютъ нѣсколько минутъ <УПі обыкновенныхъ упражне- ній своихъ плп ся-мого отдохновенія нв нощЛноіинніе ирежннхъ аиашй или пріобрѣтеніе новыхъ. Писатели, нъ повылъ и пріятныхъ видахъ ярі’д- стамля общія истины нравоученія, наблюденія, учипешіыя падь сердцемъ п разумомъ человѣческимъ, и н.ъжныл пришла государственнаго благополу- чія, пріучаютъ нечувствительнымъ образомъ разсматривать съ большимъ вниманіемъ нео. что происходить, вокругъ нлсъ. Опп даютъ ігЬлпму народу яснѣйшій взоръ па вещи, болѣе откровенія въ раяуягіі. болѣе кротости во вранахъ. Въ различныхъ областяхъ одного парода примѣчаютъ великое противоположеніе въ обще- житіи и поведеніи людей, по мѣрѣ какъ просвѣщеніи покронительствует- ся пли утѣсняется. Между тѣмъ шмсь пъ католичкихъ областяхъ нѣмецкой вемлм понятія народныя омрачены грубостію суевѣрія и невЕжостші, ііротестоптсвіл ііемли, гдѣ шцктвумт» рлпумпал свобода м. разбирательствѣ млѣній, отличаются общимъ распро- сгрызеніемъ просвѣщенъ] п блю огіра- иія. Въ сихъ послѣѵпоъ родились великіе писателя, которые возвысили нѣмецкій языкъ до вооерин честна съ французскимъ зі міі’лШі'кимъ. Австрія и Баварія не могутъ ничего пре-пшо- положить сланнымъ имщімігь Лессин- га, Виланда и К.іопіпг<)па- Перемѣна нъ рпвеуждѳнш нѣмецкаго дамка была столь быстра » ниеааіша, что ВолиглО Фридрихъ, нпстп’іюый ль врвдппнъ предрадсуадею противъ своего при- роднаго языка. пн моіъ быть перг- унѣрепъ пъ томъ, что соврсмошіыо 0Ь нимъ сгихч’ічіорііы іі ііксатехн нѣмецкіе нн имѣютъ уже ничего общаго съ педяптами, которые якъ П!іедзи"ггнчвалн. Напрасно слянныіі мпнпстрі. его, Герпбергъ, > ъ кото- рымъ ічгь иногда нисходилъ отъ госу- .іпрсгаеппытт» дѣлъ къ предметамъ вкуса и умствованія, стиралки ому диказачъ, что презрѣнія вго къ отече- сиеішону языку посправс.іливо: Фри- дрихъ Великій предшиштиъ фраіь цуигкій япыкъ своему природному. Опъ ш» принималъ нъ уваженіе, что и фрапцпвдГО явыкъ достигъ саго сіянія вь столѣтіе Лудвига XIV по большей части ппмікщію сплъваго покровительства, коего монархъ сой удосгоиыиъ великихъ ішвателніі. Расти, іі Вумо, припитые въ отбор- ное ОГО ОбЩестло, пОСлЬДоналп ему нъ блвегліпяп. его походахъ или увесели, тельныхъ кутошестпінхъ. Кор- нель на одрѣ смерти чувствовалъ доказатодіістаа благоволеніи его. Ча- сто Мольеръ ’оггывчлъ ему еше пеокончешпіія спои комедіи, п, между гЬмъ, какъ лицемѣріе іі беира-зеудвпо мщеніе хотѣли похитить торжостпо нга оазірощояіемъ пгрилъ Тартюфа, оскпрблеппыП хлізпгтксрцъ сердца по- сіиалъ одвого ньъ товарищей своихъ
— 443 - во Флшпріич въ лагерь Луддита Ветаго. съ прошеніемъ защитить бввсмвртооо иго криизвѵдвігіе. Мо- вжрхъ-цобѣдит&ль пе счіп’вль за уни- жете покрсішгй‘иьотвой&іъ дарованію, «сторае Д*ШО честь вѣку вго, й» макать йлъЛ будуптгь. Кромѣ сихъ веикяхъ шсдтолеВ, по бию при- дпорпаго человѣка, благородной жая- іцншл, которые пе укгам бы ипъ- лсіштыш еъ пріятностію к шв пола- гали ЯЪ ЧПГДѢ «УГЛНЧІЙ Г.ТІ'іЛЛГЬ пре- имущество хорошо говоритъ и ингать гіа природномъ яаыкѣ, Многія дамы^ украшеніе псаа своего, вліяли прп- рішіыіі и ііічюдрлжлвмыя прігаости пхт. рвдумн въ гочяврнія, повидимому лопая и во тщательныя, но въ кото- рымъ не нозгрть ииддіідатьсл пмші&оо иекусс’Гйн; госпожа Сеялнь», Лафаетъ и другія. Уедпгеппый ученный помо- жетъ перевить сихъ нѣжныхъ оборо- товъ яаыка, введенныхъ употребле- ніемъ общества. Пріыюзашіо в раіь еѣяпіе попорвибяно щщеобствсіналя къ сгіюгдшішію лаыка тохь мпоглші пріятностями. ’ГГО онъ нйесижь почти въ число іыагся четкихъ лаыіговъ Кировы, нв престалъ быть, какъ древніе, живымъ явыкомт. народнымъ. V) Мурллымть, У«хімі_гь Нлкцгпіъ (р. 1757, у. 1507). пи лдияплотрлтвшіой дѣя- тельности ОТНОСИТСЯ КЪ ПДрСГИОМШІЮ Александра К а по ллт^рвтурп&Л—г.а иремлш Йк&гефивы И. Воспитывался въ гиыіииші ври мдешмшшъ университетѣ И ПЪ ОІМРИЪ 7ІІІІ Пг'фСЛТ^тЬ, НЪ КОНЦѢ шестидесятыхъ гидовъ прошлаго столЬ- ТіЯ. Служа въ гвардіи, (кпъ посѣщалъ дкидін профессора бь акадшл наукъ. ОпрлжліАШг Ыураздека, по сцраыуциии. му отныту Кдтхиіпззга (письмо къ И. М, М. Л. (а) а сопжпешиъ г. Муравьева), ді Иванъ Мдтиѣояіг'гк Ыурлььеіп.-.Аік- стслъ. было классическое н многостороннее: окъ платъ ллтниаий, греческій, франл^ч^пцА, нѣмецкій, пѵадыіПііікЛ л англійскій илы- ни, изіѣдъ оенаьлг-лльиил слЬдЬиіл пъ ИПТй|‘1Л, СкДОМЮПІМГПІ и кдтчіылгл кѣ, Еще нъ 1773 Году, бывши к&птспврмусомъ ИвшіЯлолгпадхі тгалгсд, налд читалъ оігь • Басни нъ стихахъ.» и * Переводный стас»> пюрешл», между которыми есть се-л- поды пъскалысихъ одъ Горація л стихо- тііецишій ігіоііщіхих г. доатйіНи Вь 1775 ги- ду і&цДЩЫ «Оды лі'йбъгі іілрдіи ПамлЛлип* екдкі полка гер^гчгга Михліші Мурл- ПМП№. Нѣкоторыя стихотиприпія помѣ- ілпим, въ «Опытахъ трудовъ Водъааги Россійскаго собранія» (1774г—78)^ и ме- жду преешмъ одна, ааіішідниін» »*коа- м«громъ: ♦Ради» (ч. іѵу Въ 1795 Г ІкдтарЮМ Щзрпдѣлади Мурмии лгш плгтлл- ішгопмъ при пад. пт. Алежсапдрѣ Пшілі> плтЬ и Юлипаатпзіѣ Плллианчік онъ пре- подавалъ имъ русскую еленеениетъ, цуо скую исторію и нравоученіе. Для ттенш велмкямъ шиі.цщкіъ пясдп онъ іічЯныь- іпіЛ іЕІлаы, ирняхущегтънцмо каедзтініігі гзртдмгтаіт. ого првподдішіл; о«гѣ ииддлы гп, 179П г., ингьваглляіамъ; «Опьтги исто- ріи, письменъ и нрамучетшм. Прпвстуа- .тепін ші престолъ Лленвішдра і, Му- рлвьнз-ь я&амдчшгь Оыхь егшагпрз.ѵ,ь (1900), и ИШБОрѣ (1301) пин&іЪш) ему быть при игіэбѣ пміуддріт, у прдтиггіл пилд- ваамыхт» и лыоочлЯіпге нхц проасяиіЯ. Въ ІЬОЗ г., при учрежіепш ыппп«тп.'рспгіч Мур&еьвнъ иъвллченъ товарищемъ мя- нпстра параднаго драавЩ-ипн (гр- П. В. ;йжцдипскдго) а повечлодшъ Мосяои- свагп унпімірпігготя- Карими игъ, млогииъ обвэаРііый Щ'.' поіфзпіпелъотпу, лэдхті. его сочиненія, подъ ннтввиініп*: «Опыты погодіи, аловодвостп и прапоученш», 2 ч (1510). Здѣсь ігь 1 ч. содеркатэд нв- бшіъікіл піесы по тр"М*ь предметамъ, опначеппымь въ дятдлвіи, и • радгоимры мертвыхъ», шітишпннл ш. аидриш.г Фвятенаію: во Х-й ч.: «06гтзгодъ пред- мЕиутія», »1к>п-Ьсть Оекольдъ» и «Краткое пачертлліп Риссійіпоой иаторік», Въ ін> большомъ арсдаслиш (отъ ігадлтадсЛ). пршіндлвэиііімгъ Каришппу, приддстиилв- пп слѣдующій хдраятерсспгка Муравье- плл «^ыслм л ярдини шлира лаоСриа- кгтъ прекрасную, віѣздуы Душу нго. ко
444 - пьяненную любви іп. сбпючу благу». На- швъ шгь Былъ въ мысляхъ и въ чув- СТПІЖХЪ. ТПКйЬЪ л въ дѣлахъ... Всѣ ГЛЛЬ- иі.іі ігрпііляйдепЬі рдеуіш ’іилойЬчнскіи і>, дровніе и вотіыф лаыкк, тіжупъ исгори- ческія. умозрительныя я естественныя (ши ему извѣстны... Опъ ве сствплл.тъ бплъ пііиііаділ ви одной хорошей каигіі, пыходпнсисй іп. спѣть ігд пакомі.ннбуіь языкѣ еярпіи-^скомъ, Страсть къ ученія; раннпллсь въ немъ только съ страстію къ добродѣтели». • Обитатель предмѣстія* рні.сть сі. иродолжапкімъ его: «Эмжжіввы оисьмл» и ннСні.’-.ьіппмл іірсли.ігіоі:ісжмл СТАТЬЯМИ, ОЭШІККЦОЫМЖ ПШ'ЛіиіІгІП /Те- тради для сзчиніяпі», жаханы особо 19Ій г. пьдѣеъ нключеио и иыліеушіаавнімі шапн ѵі» Гкзі^міікова. къ И. М. М. А,, оодер- ждпиу» пъ сябгіі рпжбсіръ сотипнпіЛ Му- Ііньъева). Первое вадате сочиненій У'у- рааьльа напеч. въ 3-хъ ч. ІІЯІО—1ѲЗО); □гісхрдкъ^, оіліім собраній издано 1850» гь 2 ч. <} Иванъ Пігтрогіпчъ Тургеневъ, одинъ инъ обрадоаашгѣіішгхіі людей своего ирм- иітіп. роД- 21-Ю ІЮНИ 1752 Г. И ВО- сшггыбвлся въ ноской сх у и пнврсст ст- екой ггмвда.л нъ одно время съ ЬС ЕІ Муравьевымъ, т.-е. во второй поле пи- нъ 1700-хъ годовъ. Съ втлхъ поръ и началась ихъ дружба. Вцімыѣдетъіи Тур- геневъ сталъ реплостминъ МИсОмою* и сбліічіютл съ Попжкоиымъ, пъ семпдв- слтыгъ годахъ, когда послѣдній жилъ е.іцо въ Петербургъ. Въ 1779 году Иванъ ПиТ]?оыгъ переѣхалъ па жительство въ Ы*хікпу, гдѣ іімЬгтЬ гъ НилиіоЗаымъ, Шварцемъ, іпі, И. И. Трубч-ціЕлкп.» X. М. Херасковымъ и другемм лякими при- пяхъ хѣятахьим участія въ образо- ШШІИ ЛруХВСКНГГ/ УЧЕЙШГО ОбШѲСІНа I! дѣлалъ щедрыя пшкнрт&оваіііп ііа прсд- Пріпгиг гпі, С'і. 1794 Г. ілѵь быль членомъ Тжппгржфичосюой іюмігмііг. Въ это время Тургвяавъ состоялъ гепёуал г пдъюимшімь при Ешишикіішшду нндгмь, Грг 3, Г. Чериыіняиѣ- Въ 1795 г., пы- іііидшп ва- стотинку р стпралнлеп пъ Сим- бпрекую губернію, гдѣ было у впго лмѣ- ны?, и, встрѣтлі/ъ тамъ Карая зшш. убѣ- дилъ его бросить спѣііікуш жизнь, ѣхать нЪ Міп-’іаіу и иосомтжп. елэіх датИрИтурѣ. Когда, іѵт, 1732 г., началось ирлалѣхвпа- иіп марггиігіпггоп!.. Тургеневу приказано было отврлватьен на житье ньсеві сим- бирскія помѣстья. Но, по астуилвніп на престолъ Панла Г, онъ былъ оозпрпщяігъ явь ссылки и в^их’іноь, 1797 г , дирни- іоромъ УіхіюілсклТч» унлш!ргиті*>тгц котіь рымь И УД]ИШЯЛЪ ПО КОВГГП- 1903 г | когда послѣдовало преобразованіе уші- мэрсіггота. и должность директора были уяпчтожеаа. Подъ руководствомъ Тур- ЕѴішіід иь КІиеюпі’Ж. упяьврх’иьм. нав- еаіШѣ ізгкпу’іпли Об ритма іи многія пі- пѣстпых впоелі.дсташ ляна, жъ томъ чис- лѣ Жужотшій-. Опіг сдевошіігсь къ яему съ глубокимъ увювг-йіемъ, пентшіи кліп. отцл < Шньыре ігь—Исгоріл Ыигікнігшг* уипвергпт^та; Лоіггиміжі. - - (Гіміикімп» л ыоошпскй иаргігітигты). М. И. Нпезо- рогь, прииадлсжапшій тп. пругу ігосхов- еккхъ масоновъ^ спвывдстся о Тургеневъ въ слѣдушпиіхъ словахъ: «Онъ бызъ май личный бліігодѣтііліч.. Онъ былъ другъ ННИЛІПНІТТч’І, П ЧППГІГ1П. яолйдідм ь лпь дяюъ, особливо въ бытность спою дяроя- тсронъ Мог-комкаго уэиверситеіа оки- андъ бдіѵголѣмщн, огарыша ііо.іможиын спосібы гь учі’гііш, ободрил, награждая а даже по яиходѣ ит. училищъ сыегл- еня разные путл пъ должностямъ и <^агосостояніг- жизни (Другъ Юношества. 1ЬО9 г., мишірь. гтр. 2). Въ собраніи сткхо пюреЕкіп Нивдіроіш есть ігяеддміе: *Кго превосходительству И. П- Тургеневу вы- раженіе сердечныхъ чувствъ въ 24 день ^впряли 1ЙСЮ г.». Паслааін ото, ванпсаа- піж еще въ Казани но случаю дни рм- лдкк!і П. В, Лову хнна, было протлии И. П. Тургеневу, плкъ одному ивъ бли- жайшихъ друзей послѣдняго. Оно ткр*?- нечатаво въ Другѣ Юзоіпвства, 1810 г., <|цтраль. гтр. №—101. Послѣдніе годы кн ши Тургимеагь яшъ въ Моеішѣ (1‘ АрХ., 1871 Г., гтр. 0144; С. II. Жихарегтъ, Записки современника, стр. 37), по въ февралѣ 1807 г. пріѣхалъ въ Петербургъ и «дѣпь проводилъ врвжж преимушеегн«*н по у М II, Муравьева Й7ихдріяп.? Дпнп- викъ чижопиика. ігь Огоч. Зіиь, 1955 г., т. СІ. стр. І4Ох Пдѣвъ Турп’пепъ п умеръ 2-Ч-го {іедрояк І8С7 г. и похороненъ на Лваяреивкимъ клддбящѣ Аміссандрѣ-Нвіи сноэД лаьры, рядомъ со ешинмъ старшимъ
— 445 — СІЛІП1П1 Лиірвдмъ (род 1-го ОХТйГірЛ 17НІ г., тм 8-го ікі.уі 1803 г-}- Въ литературѣ И, ІІ Турп-леігъ пли! отосп-, кикъ авторъ сочииндій: 1) <Ктп МйЖНТЪ бытъ дпбрымъ ГріШДіЛИПИТ. V вѣрнымъ додшшымъ». Я. В Лопухинъ тивирпп» іп. своихъ ааиімкагь, что со- берите ато были псрвмдено иа фрвпіц л.’пкъ лущево въ продажу (І\ Арх.. 1884 г. кн. 1, стр, 2Л; ня русеігииъ лаы- КЙ, въ переводѣ Н.ігилиі ГІрхпхіпрігола, опо шшігіатшиі іп. 17ЗД г. съ іиісгоппі»- ошмъ Лкмпсдо, епископу Какжгвиаму и Тудг^циму; 2) ЯЪіготорэо подрлжыио пѣснямъ Дшівмнымъ» 1802. Подъ идешь щепіеиъ «хвібеанѣйшеку другу* ныети- мепъ іШг Пвраввчвдмад Нвмподивывіъ въ ДругЬ Юиспнпгтнл І№Ю г , япімірь, •т*р. I—1В< откуда и гпііигтсд ыггорт. •пидрджднія» Кромѣ того Тургеневу прн- нпддехипі иериэдды слѣдуишріхъ вл- стячвг.іиіхъ оо'шіНііііП: 1) Іиадяи Мщнзпа., пі.иііпліп сп-мого гебя, 17ЯЗ* н»ѵ 2-е, І7Б<; над. 3-», 1880: 2) Аналогія идя влггаппіь піп оддаша В. К Я. 1784; ) Іоыпіл Арвдгм о иеішіпонъ хрисгідінттиѣ. 176I; ивд. 2-* 1560—1&)і > Шд.ѵтч «рсфюеюръ фпліісйфік пъ Мвл’юзп. уіпіш*ргвтогЬ, ум 1797 г Нш- палыюмлся ирезпычаРпымі» упажвяіиѵъ сяуінлтедпй ва енов прешдававіа О ивмъ (іи. едй&ирі. ирорпсеоринъ Мисков. уви* ьарвятста З »0пыпл впіоріи, вдит-тііентіг пряно улииіп, 2 ч. (1510)» Опя отяомтсл тм времени нахожденія Муряіп.пва вжгтіів- ішкомъ нри шыніпігъ даазьяхъ. ЬІП. КАПНИСТЪ (’) Ябеда, ноиедЕя (1796) (’). ДѢЙСТВІЕ .Ш ЯВЛВШБ 4. Оеклд, Со^бья. Лкна, КршюсуЭовъ, Прма.<іп&ъ, ііульбу.ѣкипъ,Атуевъ. Раі^ынъ, Иаралминъ, Хоапшйко, Лохтит и Наумичі, [іѣишдлтъ всіъ яаяулмнш). Хватайно. Пу стгъГ уап» прямо стать! вы> вмѣстѣ: сыть и омггь. Паролькинъ Досл’]іті.і Бульбульнинъ Піиііпачкпі Атуевъ- Откудопд что пмто! КрИВОСуДОВЪ. ІІСл’Ь, что-то повпрь іыпп. ПРП15НЯ плоховато... Ѳекла Нрмпого ішиилші. БуЛьйулЬННМЪ- Дапраздшг.'у кторап> (гъ Л'мхтиики.), Тотъ до свѣти ужъ птлгп». Л тт? по к[>ішда іь, брать? Хватайно. Вослопжца пе дакоть. Приводовъ. А іѵпі. кто время тра^ тагъ, Ова жъ вѣдь говоритъ, что дорого заллѵгптъ. Хватайко. Къ тему слогип? Праводовъ. (уклгы*і.ч па карты). Къ тому, что множество червей Въ колсддгь пять дышо свободы ацугь своей. Парольнинъ. (къ Нриюсудму'р йігь оранъ: сора пустіггь ихъ и» вѳлеит ппхю. Ну прокуроръ, рѣши КОДОД1ГНЧІ.Ю ПО- ВОЛЮ, Тобіі вступиться дмн.. Хватайно. Изволь, мой другъ, ввволз.! Кто какъ? Праводовъ (роаЗавтъ карты).
- - Ми наберемъ: л съ в&мя въ ро- камболь, Совѣтникъ въ помпіщ. вамъ (ухя- зилал ка -ОДльбімъхина, колю* > рыи беретъ карту). Парольивиъ А кто жъ въ валовѣд- ную? Л банкъ по хочу. Праволавъ. Добро, и васъ обдую: Я дѣлаю іимъ баіпіъ. Наумц'п.1 ты ме<ш (йоеяп му ассигнаціи). Да, вндепП", пялъ глаза п аеичееки шрчи. Ѳѳнла. А кто жъ со мной въ пикетъ? ПравОЛОВЪ. Сударыня, простите; Ни пашу партію вѣдь окопчпп. хо- тите Я къ вамъ (Кривосудову). А нъ се- бя, чтобъ васъ не разлучить, Позвольте моего инѣ друга посадитъ (указывая на Латина). Кривосудовъ Па мнѣ вы кикъ хотя, Бульбулькинъ. А з к радъ радмѣпу. Нриеосудопъ. Какую жъ нашоП мы игрѣ поставимъ цѣну? Праволовъ. Я по пяти рублей, и меньше пиколи. Бульбулькннъ. Да годовой окладъ съ пасъ атакъ сбрить поволишь Въ три пули,. ѲХРЛИ ДП НЯМЪ ВО пн- МКрІІОЛШШі. Кривосудовъ. Не горячить; а то и впрямь какъ разъ бобыль. Бульбулънинъ Я радъ бы, ни когда пожалуешь шпаднль— Она не документъ: не выбросишь изъ дѣла. Неѣ содятйл: аоерадиігЬ пъ .томЛрръ играющіе; ип охіюй сторонѣ Ѳтглп съ Праволопымъ, а па другой играющіе въ е.аякъ. Близъ Ѳеклы ва канапе Софьи, пОТОрйл потомъ, СЫШигь тутъ ЮіЛЖКу( чіпогтъ), Наумычъ. Да что же ни сниѣ ыадпч- ваго нѣтъ мѣла.? I ХватаЙно. А много ль пъ бмпгѣ-то наличныхъ? Наумычъ. Сотип три. Праеоловъ. Наумычъ! не ударь ты въ грянь липокъ, смотри. ПаролькиНЪ. Какъ ни смотри пи зги въ двѣ таліи пе взвидитъ, АтувВЪ. А и баюсь, что онъ тлями насъ вгѣхъ обидитъ. Хватайко. Снимайте, полно кчт. оо- роті -то дребедшп,. Ѳѳкла. А ми ио старикѣ? по четвер- цѣ ооэнь? Право ловъ. Когда утодво намъ. Ѳекла. И также все іть рефетомъ? Право ловъ. На что, оузьрыпя, испра- ішшатъ объ атомъ. Кривосудовъ. Жнпаі рефнтомъ тн не замори гостей. Ѳекла. Атъ, кстати ль! Софьюшка! ігу, встань, иочародѣй И пуппппп, изготовь. Софья. Ахъ, я вѣдь по умѣю. Ѳекла. Ійшал ты и нпріагьі ЫнняА А ты что пялишь тою? Ну, лвнвъея же тотъ ты. Хвдтайно. Нѣтъ, лдмд по везетъ. Такъ атянде; англъ мнѣ пывевеп. шиегь. Тьфу пропасть! еъ пинка; и ртаггъ в»пъ ивъ копа! Кривосудовъ. Вотъ штрафъ ва то, что ты идешь противъ пакова, И въ іншрещенную игру... Хватайко. Да иидпо, шить Въ нее играть судьба, съ порытоіі, какъ Адамъ Въ нее шим'іідцое все проигралъ имѣнье. Бульбулънинъ. Хж, и, ыц »коб вздоръ! какое захіючопье! Нотъ и ь мпѣаіялъ твокхъ псегда по- добны!! вздоръ
— 447 — Ты прйдллгаепп. япігь, оочпшші прокуроръ! Ну, огь кого, скажи, наслѣдія Ада- му? Хеатайко. Да отъ нопмпібудь, а НЯД.ОбнО Ж7.,.. Ларольнкнъ. Тьфу лдму 31, слушан вашъ вздоръ, какъ слухъ прпвѣшьгь. Праволоиъ. Поаітьте, чтобы д о оракурпрд стать. И я готовъ теперь пред.стаіппъ намъ урода, КоТ&рЫЙ безъ ЛТПД, биЪ ПЛ0ИОПП, бекъ рода, Наслѣдіе бороть: а именно тикттъ То'п. въ готь соперникъ мой, МОЛОД- ЧИКЪ ПрКМИГСЛВЪ, Бульбульюшъ. Пу, докажи же вамъ: то быть токъ, всѣмъ соборамъ Пожалуемъ тобя ми вшиимъ проку- роршъ. Атуѳвъ (<н> яолмлооа). Экъ оіп, абъѣхіѵп. і'лѣдъ! Парольнинъ (въ ?и?лголдеа). Ей. ей по безъ ума. Хватайно (въ полголо«п Великій тутъ ізыічожъ, хоіъ дивія пряма! Радбынъ (пъ яолиыола), Отъ Пря- прямтэд-коіщ до-до-Лда-дд-ма? Парольнинъ. Насиду пакоисцъ іпгѣ выиграла дама. Праволовъ'оборачидатся къ милъ, а .к&мсЭу гпѣмъ Ѳекла па&Тмра- ет карты). Оютію. и па кашъ а восыдиюіъ судіи ЦпкоПіпіП Прямякѵіп., и пѣтъ со- мнѣнья тутъ, Имѣть Л1ГПП, ОДНОГО ВО лею свою жіишь сыыа, Котораго ухъ вѣтія скоро была КОН- ЧИВЪ, Гдѣ точно умеръ онъ, вамъ во мо- гу сказать; । Сколь ни жашл, того ни [гре.тт- спѣлъ узнать. Но ввался опъ Ѳедотъ: таль иші- садъ въ родршовпоИ, И даже у отца тикъ названъ и въ духовной. Сей, палропшъ того, вопогся ужъ Богданъ; II такъ га кпдито, что ямный туть обманъ, II что чрезъ хищное, неправедное сродстои Ѳедотово къ собѣ Богданъ прибралъ васлѣдстло. Наумычъ (Хвоілайкл). Вы липшій уголокъ... Бульбульимнъ (Праболоау'). Прямой ты проку рорьі Отдай, д долженъ честь. Хватайио [І717ды5^-'и,кині/). Кто? л? да я пе зорь. Бульбульнинъ (Авая»аАк«). Львятъ развѣ и ігь тобЬ? Хватайио. Не шу я одльпд даромъ Наумычъ (Тганнгйь-л). Берете шут- ку ш съ такимъ, какъ пралду, жи- ромъ. Радбынъ, Ра-раляѣ Бп Богданъ пе-по Оо-Ѳе-Ѳедогъ? Атуевъ. Ты нпдяпп. тутъ сСішось: Ѳедптъ-де, да ле тогъ. ЯВЛЕНІИ б. Тѣ л«. Кривосудовъ. Что жъ путлу? Ѳекла- Анин! что жъ? ороаорпѣй ппд- сося. И чадце и крутомъ; да милости про- ся. Бульбульнинъ. Мы сяоро у вэя ужъ милости пппроевмъ. Кривосудовъ, Кдгда бъ кто пѣоеа- ку...
— 448 — Парольнннъ Дг» лучптѳ нарты бро- СаНЪ. По стола дама мт. А туе^ь. Ты таесло шидошь. Кривосудовъ. (Хвотайкіъ). Лзпбеа- ішй прокуроръ! ?ы юропіо поетъ: Зоной шиіъ. Хватайно. Радъ дутпоП, да голое» то пѣту. Кривосудовъ. Ну, клкъ-ипбудь, Бульбульнинъ. Мы всѣ прпстпяеѵь для киміыехту. Хаатайно (ямтъ): Бери, большой тутъ пѣть науки; Бери, что татыю можно волгъ- На что жъ прплѣшоны валъ руяи. Какъ ви па то, чтобъ брать? і'ВіЛ повторяютъ: «брать,братъ, брать». С^ья, ватквуиъ уши, уходитъ), КРИВОСУДОВЪ. ЕЗ брало I хорошо! Хватайно. Вѣдь дамъ сложилъ «ов- пд. Бульбульнинъ. Да по работѣ какъ унъ не уишиъ творца Хватайно (поетъ): Бпрк, бопьшой тутъ нѣтъ науки; Бери, что толыяі можно вантъ. На что жъ примѣнити пал ь руки, Какъ нь ва то, чтобъ Лратъ,' (ршлиа^илал рркшш). (Всѣ повторяютъ: «брать, брать, брап.», А Нлумнчъ: «и хунтъ»). Хватайно. Вѣдь белъ указу вамъ по стать Поглопппу ЛОМАТЬ. Котора говоритъ: что впито, То свято! (Всѣ повторяютъ. «То гшітѵ!). Кривосудовъ (я«м»іъ): Но надо, чтобъ уйти прижимки Л чтобъ ве оплошать, Перчатки непвдимкн На мягъ но икадоиаги . ХпатаПгаэ ім отъ и вой. ііюіошіаниру- ип.: «Бери, всілыіп II тугъ иЬтъ науки», в прочая і. Кохтннъ. Но подъ шуиоіпі-ьтт» и бем бета, данъ бенъ тдлпи Парольнинъ. (Эау.мычу). Да слышь, укороти ногъ яти іпщпы лапы. Ты дибі']Н!іш.еіі такъ и до поздѣд- нихь крохъ: У.чп. въ проіігрыпгь л почта что сотъ до трехъ. Наумычъ. Да нашн девып вѣдь изъ нтпѳго ішрмлігд. Бульбульнинъ. Вы І1СІЮШШГС ЛНІПІ. птгь Оедотд ихь Богдлид, То счастіе ютись возьметъ къ в.ъмъ оборотъ. Пароль кипъ. [Іода съ Ѳедотомъ прочь: ему, слышь, пе везетъ, И хлапъ ужъ проигралъ. Такъ къ дамѣ л прпгпуАн Еще хоть ря-чъ Атуевъ. Постой: а я такъ уцѣр- лвся За. хлпііь. Иаукычт». (по знаку Прпаолоса Эльшвтъ тсимкі (^оссъ). Хлдлд л что хлопцу, то убью, Парольнииъ Фіи-ьпіпяа таліи.—ПуІ шшд&ти :къ мою. Атуѳвъ Мпѣ даѣ пароли. Хватайно. МиѢ нл туза <п. траде- портомъ. Радбынъ. И біі-бл-бапкъ чи-чвсіъ. Паролькинъ. Пішилу со- этажъ чер- томъ Мел сладили. Праволовъ. Л что, схватили? Паролькинъ. Наконецъ. (ВплРТГ. И ШгШШІЮіЪ, НвуМЫ'ГЬ РНЪ ПСДШМІГГЪ). Нохтмнъ. Такой же и моей итрь, сударь, вѣнецъ: Беэчопіо пронтрзлъ.
44 !> — Прасоловъ И такъ соусті'-'п. л мни- те. Пн надъ быть? ИВ всегда пінчпться ииъ чужого {слі&тсл). Ѳѳнла. Пе тааъ-то много: вотъ по- чти и ничего, Праволовъ. Да такъ, сударыпи,чети рнста р-і'его. (Встаетъ ОМЪ и ѲсКЛО). Ѳѳнла. Да тіо же, Аши, типа стѣ- ны вагѣналась? Ноев кругомъ; ужъ ты совсѣмъ пз- бліоілдась. Бульбульннігь. Насилу вотъ п мм иойлЬдп-.'О беремъ; Конецъ (встаютъ и они|. Приводовъ. А сколько же считается о номъ? Бульбульнкнъ. Почти что на теК. весь счетецъ остается: Мпѣ двадидп. несемъ призъ. Кривосудовъ. Мігй «горой» доіидогюь (Д/ь Бумбу.и>кину\. Съ васъ восемь. Булъбульнинъ. ‘Гакъ. Праволовъ. Нуі Л ДОРМЬНО прог- лота. (Шотишъ и Бульбулвкину}. Невольте лп. і'роигриигъ. Кривосудовъ. ,'Ід л бы поодита. ПРИВОДОВЪ. Нѣтъ,Л ЛЮбЯЮ ЮТТТГТЪ! вѣдь девехка счетъ .побить. (Плата ПульПулмаіку ігь веліолоса). Мой проигрышъ пикто, я, чіип, не раструбятъ. Булъбульнинъ (іп. поязолоса і. 11л кто, никто къ Кри юсу (Іову еъ слухъ). А і-ъ ниі.Ті ли старымъ сколько и?.. Кривосудовъ (ШНШШЛ штгоскуіо кннжк//). Сочтемъ тотчасъ; при мнѣ налисочші моя. Праволовъ (къ Атуе«р), Я въ дѣлѣ лшп. на взіть надежду миамѣпау... Т. 1. Галлхопъ- Иеторшм-ллп'. ір. Атуѳвъ (масалу стоя на носатъ). Надѣйся на ыепл, кнпъ па Крем* ливску стішу. Праволовъ (къ Паро.іькину). Могу ли въ дѣлѣ л па пасть?. Паролькинъ{обливъ руку пуншемъ). Хотъ соіуЬшу, Пусть высохнетъ руна, коли по под пишу. Праволовъ (къ ЛтгЮыну). Па васъ надѣяться я какъ па друга ставу. РадбЫНЪ (укаччы.лп.< на тоыірищеіі. попивающшп и поющшпг Лберии). Ужъ <лт»-пі’Ъ-огьчт.- пахъ л пѳ-от- ія-от-стдву (выпиваетъ стаканъ). Праволовъ (къ Булкоумкину). По- пводъте-л. ва васъ надежду лъ дѣ- лѣ класть? Булъбульнинъ Скажи секретарю; а ооъ что млѣ подастъ... іКохтліп. иодплть ому бошлъ, а <нгь Йе- р*ПЪ С'Гп и і’ыиваппгьЪ То а Х'лъ агвмв обѣими руками... Праволовъ (къ Лоаніайк»), Я насъ можт. лучшими моими чту друвьямл II хиипей помощи всѣхъ болѣе ищу ХквтаЯко, Сваляютъ пуста онм; а я ужъ пропущу. (Вынмваетпъста- канъ). Праволовъ (къ Кршюсудпйу). Ни пасъ л вл. дѣлѣ ужъ... Кривосудовъ. Да дѣло-то худавыцН Вѣдь ілтра/{ть пять сотъ рублеП! такъ аад'.і йѳрожаонисо... Праволовъ (Лмаетъ <іь сторону шокъ нгу&мш.іъсше/.ч. Ласково). Когда случится что, я ЯГЪ плачу за пасъ. Нішіаши будьте. Кривосудовъ. Такъ, по лучше бы нъ іішасъ... СЯЬліеп-, будто дміыи оттаетъ.) 29
- 450 — Праволовъ. Т.игь л т поутруира- иию нъ ыирамностъ глину. Кривосудовъ (ірГТОЫЛО-Ч Н<і Ч-ЙНОвТ), поющихъ „бери-.,.). Инъ быть такъ; Съ пкмп ухъ н 80 аоразпп- гдлшу. Приводовъ I /іЧттлММІ/І. У ноѣхъ то- поръ ужъ я иистронгь д'Іао въ ладъ; Ты помощь окажи. А ого п» нъ иа- кіадъ. Мпгу-л. иадіопііся? (баетъ ассигна- ція?), Нохтинъ («оОслшвлч-ч карламъ чаіУіпшннші'і. Изиіиьто иилопипъсл. Праводовъ (ко ліівлгъ). Однако пе ПОра-ЛЬ <іі клоіпнілпі П]юетатьйЯ? Бульбулькнііъ. Пора, повойпа пп’іь! АтуввЪ- Прощайте, ужъ пора. Хватайно. Слугъ адт.. Парольнинъ. Г’ладйа, сіиіі Радбынъ. Пора-рн пасъ со двора ѵ’осгігп уг’ОЙятлЪ обмлйгиг/сг, и при- пивая, „бери-, «бери1*, « Ѳекла и Анна подъ руки отводятъ ІСриво- сутяга). і) і) Капнистъ. Василіи Ваеіш^пичтіг ррд пъ 1757 году ргт» Миргородскимъ уѣзді- Псатавскай гу&фшзіч пъ селѣ Обутовяѣ, шльрое, ШѣстѢ игъ друглия д-вр-ннлмп, было пійшісіашао въ 1713г. мяі:(!рнтріин-ь Клпсапгтвю птцу пплтп пд вошікую службу- Каллисты ведутъ сэпй родъ отъ пен*ь ціакскаго. Ставіатеі-иім КшШяс-йіс, мяу іп. кипфлпі пыѣхллъ гг5і Россію сп. остроиж ЗадтМА- М. Лаавроискій, Очерки мп-торос. фиіялій— Русск- Арх. 1967 г., кн. III), О дѣтствѣ 11. В. КШШЯ^Д МЫ іій ИМІЙШЧі ПЦіШККХІ. стѣдѣпіЛ. Перепили лдщгсю обрщюп дше оттъ получилъ, вѣроятно, подъ пабдх’деііі^н ь ідеерн- Въ 1771 г., сю 15-му году, ілп. у» нлходхтпн пъ Петербургѣ, пмгѣщпть школу Пзыайдспігкдго лшшв л ігачмъ въ пе-згк службу лыіраломъ; въ томъ ае го- ду оіп* былъ прооиедвііъ ль нодирацор- іпггігп и іп. фурьеры, а ръ імічдлѣ слѣ- дующяго года перешилъ сержантомъ ТГГ. ЦрфОбрджпіісіНй оо.тігь и пдѣоъ пъ 1775 г ирюбрѣлъ перяыЛ офиодрсиій чинъ. Я*, «тт? Рфчиія опъ піювліішлъ псѣ свободныя •ілгы іінупгшъ’. пяакоиилоя съ языкомъ Французскимъ и пѣдепкішъ, еъ дреитош и неггѣйншни клаодишші и не нр^н-лГіргь ГАЛЪ СПМЬСТПЯИНЫМИ ГІИГАТПЛПЛДИ Лиміь- ііит.пзлгь. ІЬігрі чгллч Су маржи пыігл. 1клл|’. іі послѣ ігроняводвпш Кшпіяетъ иы* ік’ѵгъ іп. отставку <гь чшгоиъ нодігаручюа гвардіи. Въ началъ 1782 г. опъ базъ избранъ въ іі|угднодмта±й дви|-лвсгва Мд|н гдрод. каго уѣиди Кіічісіаго ііамѣогшн^ «ттгл, но бъ августѣ того «л підд ікіету- пидт* подъ плчлльстпо кляня А. А Ве®- боряциі. получилъ дыхкостъ контролера сланнаго почтонаго іграьпдпіз, латѣжъ, одмиіао іи. илѣ І7КЗ г. <щз* бросилъ и ігу службу п уѣх.ілъ ИЛ родину, гдѣ иъ ятптрѣ 1785 г, былъ пабрптп. кіисілшъ дворянствомъ въгуберяо}йопредводлгеспі. Вь 17Й7 г. Кдпввсть ддлучиъ чинъ на- шорелго еоиѣтципж И быль ШІ-112ГИМІь главнымъ водвпраті’лечт. кісостагп пг<ѵ> кованнаго завода (Соч. Державіпіа^ 1-ей авэд> нзд. т. ѴШ, стр. 279). Въ 1707 г., НДАПДЛСІ, ужи ПЪ ОТСЛ АЕПѣ, 1І]ІІ|‘.^аГ21ЛЪ ВЪ Петербургъ По тп»Гши»іу дішу съ слоикт- сосѣдомъ Тариовскпмъ. Въ опі время сск стоялось высочайшее псіиитЫпе*о пысылкѣ мзб сюдицы (ісЯігьиеі?лутвапімгь:і1ворішъ: пігди Кдицисть, чтивъ. иііЪіъ аолмихиосгь продлитъ щнхі пробишщів ш. стеляпі, обратился іп. Л. А. ІІирглшппіу гъ прось- бой о доставлопія «му службы ііѣіб. т. Пм стр- 1І(2). 81-го деглбря г., <зяъ <П. 'Іаномъ кііллежскагх> (ХіьЬгпнпа былъ причяг-лі'іп. гъ ѵчітралычой дярекиіи и получилъ въ шмгЬдывлніо руосі^ю труп- пу Въ это время русскій талеръ тп- По* лірбургѣ былъ въ упадкѣ, и зъ ггублавгѣ .щиЕчшнііи. йііпие охлажлішіа къ нвму; шшротаиъ. Французская труллв обрдплиіл кл собя общія’ пііпмтііпв- Капплсгь. упо- треблялъ всѣ усиліи, чтіѵбъ оасіоілп. рус- скуиі ецѳпу, и въ ото» цѣлію кыилътъ и.п. МоекЕЫ азвіістігыіъ пртпетогь— Шу- іпгфяЕнц Сударева □ ІкнюхараЕа (Аріоилгь» Лііт рулей, театра, гтр. 1НУ. 14 іГ|. Кап- нистъ состоялъ при тглтрилі.мой .іирдеціп по 14-« августа 1801 г. п при уншіг-плиіп былъ идірлждеоіъ чиномъ статскаго оо- лПгппкд, Въ 1602 і оду опъ былъ утмр-
— 151 ждалъ гоЕѳралыіыѵъ суді.і'» 1 -і г> депар- тамента Игііппііі’Еап» гтадржпъііаго судч, л адгГигь, съ 24-го марта 1812 г. ію 19-с фолрллл 181г4 г,» таслптся при даирта- інчггЬ плродпаго проэнѣсцанш. Осенмі I чІЭ года Кшшивгь посѣтилъ Таарпду и, ВОЕГПрДТИСЬ ВЪ 06} хіі’.шу, іттігрлп плъ 20 гы двибря п ші. Голицыну ПИСЬМО, ВЪ КО- тсромь обратишь ето ппшщіи ии несіб- ходямімпь ирішліъ ігііри къ охранвмію ТДМОЕШІІІГТ. ДртІІГКХГТгЛ <>ТЬ ролрупк’іііл ц детрлблтііл, * также и- іикХЗдаіямііст» учсаідгд ииодѣздшигіл Крыш и Тднляи. Вслѣдствіе этого продстаплміія, .тоьедев- епгі Гашшыпыыъ да гвЬдѣнЬі Пинарн- тора, ьъ 16’21 году окаіемпкъ Килеръ и лрхитеіеторъ Наспалъ были 4угпраплі,ли ет. Крымъ іда ученыхъ пііыскапій. Въ 1822 году’ Іицпттіс-ть былъ и^рппъ ипл- тл&скшп. даюряпспнніъ гь губернски! прадводнтели» а 28-го октябри 182Э г. еікіЫ’ШЛСЯ НЪ СВС-вЙ ДЮ&ШйА 06/ХОИКѣ, которую кяобріыалъ иъ опі/іьиіі отихо- ТПОрсиІИ (ОбухшікП), щідрдзмЪ‘1 Горашш (ші. II, ода 17) х Дефждіппіу< опнгллпірму Звонку. Іѵэнчі пнелтадь, К&шшстъ прл- ил.ѵінэдгь къ тому дитар^туриому круж- ку. дуип'иі кмтирдго былъ ланѣсггныіі зіі&- токъ искусства я Дитпрлттры И, А.ЛьжійЪ <17-51 —1603), а ндвбстіи лидкыхн пред- отлвйтвдігмі — Хвмзіпцѳръ, Богдавошгтъ, У^рждаяцъ и отчасти А. Н- Одиишп. (17(13- 1Я43Ѵ Со ікгЬми пми Капяясть па- хсдалсл гп. болѣе или мгізПо дружгстіимі- ныхъ огнохпѳпіяхъ, по оодбипію &тпшаі были къ пому Львовъ л Дарядіигаъ. Съ начади явнаго столѣтія Кшппіоть ігрп- мыкафтъ къ лмтарітуріюму кружку Олй- лпъѵ И:п. дррігй Олічілнсхаій Домд іѵ±еЬ1- ипотъ идходаді’л яг- доріілілі і Гілелміхъ ОТНОПІТІШЯХЪ С5 ГпгПДТЛГ.«Ъ П КСрпЫП ію- лп-тъ е.чу мыстъ продолжатъ спрсіоодт. Ж1 клады*. Парнымъ голпп^пгіеіп. сго была Ода и» францу леэсимь языкъ, по случаю КаПпардтп/|г.клгп мира сгь Турціей (1774)? анпѳнатлппзя особо 1775 г,, оплх іИ’річзо- чатлдц потомъ нъ августорежоР гаіпжгЪ СлПнгерГіяігстго ВЪетдлва 1741 г. За ксю сміѣ;«ітциіа ^Сатира іінршюЕ* (Спб, ВГст. 1780, іг'ііы, ірпрудЬлягсніш и ппмБ півнпдя въ 5 част. Собесѣдок», І?83 г., йодъ именемъ ^Слтзры шьр&ой п пос-тѣд- «Ѵг к аойбудіпшид падемжжу. Первое оо- браігіе сотанспіЙ Кліпгпотц пыпхтл іп, СШь 17ШЗ: здѣсь имюдятея оды тпржнетиеіі- кыя (въ томъ числѣ па истрпблотв пь Кіоеш авкшя раба Еімторпяоні Второю, 1756 г.), оды па рашша случаи. лирігчо> іеш мпдггш, едгпра нарьая и послѣдняя И БППГрПММЫ Въ .Лирй'І^’ЮІХЪ сочіпгг- гсіяѵь» его (Спб. 1Н(л}), іліенйщешиті Адвидаидру I, оды рвадімвиц на схЬду- шедіа отдѣли: дуіапаыл, тоіиипггшншіын (»ъ кмторыи лаішш л ода .И» рки-тіи-*' ПНЯ г. віципо’н'иіші шгь паданія 170*5 м Свтрдивсиіго 1642 г.), н|^івоупптохг»пыи и элепгюсвпя. гораціапг.кіл к вллкрооп* пчнекія. Сылрдиіісксю л дхміо, удержды, ати рубршш, подалшкю яхъ іілфыяи пье- бпми, шілнеанвыми послѣ 1?К16 г., л кро- мЬтого іірисовдиаило аше четыре о ггМ^: дрпмлтичіичеіл і:ь&сыт послнпш, МГЬсЪ п прова> *} .Ябеда, Комедія п. пити дѣйствіяхъ Сиб. 1794*. Пмшягаспа якииратору Пав- лу 1. Пйсватіітвліліио стихи уклінлшюгъ лліхъ предметъ пъосы, ТАКЪ ПІКП» ак п благеродлпо и&імдчннкі литератора; Ти знаешь рлпино людей і‘.т]іиптиъипг правы: Плылъ ла страшна кдапъ. » плай боя«л планы. Я шггп-іп Тішп поросъ изобразилъ; об- шэлиг II от/1аю шперп лослиьямл^ с^ліна. По игтиіедыіл отъ іпгхъ птрашугл л ю- пЬта: Подъ Паилолымь щаіімь ночію Еворо- дкмъ: Ног ввитъ до лиупл ги.іті емм-ніАШппмолъ ЗПтьмъ Сей слабый трудъ Ті.'бТі л ікіглштвтъ дер» Дд именемъ пятомъ угаѣхъ его пЬпчлиі. Пиподомъ жъ еЯбедѣ* послужилъ про- цсссп.. едшшй Капнистомъ съ помѣ- щикомъ ТдрИІЯІІЖІШЪ. Голыша Пр&ІЫвПі комедіи Кацпцг-гл дбйдд, шигь покалы» аавтъ сыюосп атишипг. Лпцо липхі лбед- шіка Првіингсгвл рѣзшппт чертами йпз- гызшетім въ іюрвс-Л сцсзіѣ шціыіго акта, Чѣвгъ страшенъ міій сыгсрштнь? апраппг- па-ті. шміхошімігк ІІрліМЛЪйВЪ у ЗСІІІЫТ- чпкл ДоГірічиі, едіпіетваіиши чвіітмиго человгЬка изъ жгѣкъ ’хінві/пь гражданскій 24Н
— 4М — плплты. Что адвопросъ такой Іотвѣчангь Добровъ! сопорпмкъ вашъ мСидинкъ: вткмъ псв екшмикх Въ і ругомъ мѣстѣ Добывъ гсиічнпч.: прг/тівнъ ибіцы іайТГО Мп помо- ГЛ«ТК '‘Я-ТО ІІЗДЭбіІ <» буЛПгГЖ» Другой предастъ комедіи— взиточничвотію, что узздеіпі таь той же сцены, которой хоти гпаломитъ артелей съ сбстоятельствами хѣйстиш посредствомъ договора ывяцу Дсбровымь и Нрлмпковымъ, а слѣдоз. бостйллжетъ тикъ д&аишишуш ькглоакіЦл^ іиіуы іі» тігуп пъ драмѣ, рдилнхккъ. при хпрагстсрітстпігіі тли пипъ пплаты, ислпл* иепм мѣткихъ и сатирическихъ мздбри- ж«иіЛ, талъ что и Ьжпторш мйъ цдхь сотсршіллягъ 41ЧГІІ1* 1ДЛГЙ, кптгъ ткпнчи< гян поговорки - - Гражданскій предсѣдатель Есть сущій ивмшы Іуда и . > . Прокурорѣ», Чтобъ пъ рі»*му мяѣ сказать—сутцествав- ІіѢЙШІЙ воръ. Вотъ пряицъ тотамтж вседедшцое око: Гдѣ плоха что лежатъ, тамъ ЗЙТНТ!* иіГЪ ДДЛіМ-'З.— А о секретарѣ дуракъ, кто Стаю траппъ: Хотъ гопъ будь* какъ ладонь, опъ что либудь да схватитъ.— . . , вш^імы гішты, Но яссшшптели лгаіл супостаты. Дьмкій предметъ пьесы укыиігъ са- мимъ авторомъ къ восвящеігіл ея Пакту 1 (см. пыоіп); „мі.ідоны-тпа, ябоди гнію гпу- ешхпъ обшіжи-тъ*, СоотлЬтопмчпш дпумъ предметамъ пьесы, л провствелтіый вы- водъ ея относится ьи-нѳрпыхъ къ ябедѣ, д потомъ къ лихоимству. Что нн гслорн, л дѣло іггѵхпнатоіиосх.'шцаегь судьи Крлпц- сухопъ, пппапптіП т. уічхиомкую вмѣстѣ съ другими члпплмп гріичддлской политы. Въ чемъ состоятъ нто ііліиовптое дѣла— Объясняется словами служ.ыппг Анны: „Жпті. абедой. м тЬмъ что ввита, то я СШЕГО". Сюжнп. КпМй’ЧІН пр н’.тъ, Пп убы- чді> всѣхъ фрлицуис«кихт. к^мпдіО, она по обходится бенъ ігрГіяп л епддьбы. Приво- довъ ватѣллъ процессъ со» Прітмяковымъ п хілш «лэдгать у Иі'ГО нмѣіікк іСЮТДІЬ тсссл яму по ааіиімііі >му плпнѣдгтау. Чтобъ вѣрнѣе сгслі’тпгп» па спаю стиролу пред- сѣдателя галаты Крітвосудаиц опъ евд- таятеж за его дочъ Софью, въ вотирую давно агюб-твЕгь Пршткшъ. Всѣ члены палаты: Еульбульишпі, Атунгъ, Рпдбымъ и Перахьжявъ, райпо пржурі рь Хна- ^•лѣкй л сйЕрсч’Лрь !і»?ктіип., ОДцірзшіЫа дбодіі икомъ и *іго Попѣр<іпгі4мъ Нпумм- чемъ, рѣпіаюп. дѣло эт> ого пользу СПвяа, пъ коториЙ псѣ онл тгрують у иредоѣддтолл, пп слу’пію именинъ его вены йеіьты и аг<лн>ра «го дочери, лрко ПДОДТОЛНегъ ЖХЪ беісЦнр-гИйМми» обрл- питіе» СЬ ааяйіелми; м іглст. іпгруиииі дпхадзггъ до пргіи, такъ тпгчѣігь ннодвр- иАяное сам’чгыокзліпмігсіп г-тужгтыіой Ѳв- мтгды ибращшвтея въ цлиззиъ. Но мѣра ябедничества и крамосудім іиліліецъ ш> іиипііілнсіг! грікѵть, уинаггі. міинчм бял- ііакіяіяыд д!нні Прамішныц прімдислть насадить ого іп. тюрьму, члоновъ гра- жданской палаты предать суду уголон* ному. Пьеса окаюплійнтсл свадьбой- Прл- мпкмеъ ннднеіс-й въ млпуту Цонягоды, УЗІЛПІГ-І’А ИЛ ОТЦД СофМІ, П ПрИДЛАГДСТЬ і-П свою РУ*Т’ Кромѣ того, отцу предста- вляется въ лоропожтивѣ п другое утѣше- ніе, которое могло бы едоллться пред- метамъ помой ій>Міьд:Д- ^Ліміеь-лайй и вс» НПІГЪ <ть рую* «И^ДЯТТ- г?_’іі:’ааіж< ПДЛгИасгі- елумлка Апнгѵ Добравъ говоритъ ва это; Морямъ: моетъ, говорятъ вѣдь, руку-іе- рука; А ст. утх>лпаііпю гражддпекхп падцтп, Ей, ей, частмппг.ко жжпнтъ пл паніх-брітл. Не то при торжествѣ уже коломъ ни остъ Подъ малостиный насъ иодінииуг-ь мани- фестѣ.. Успѣхъ .Ябеды*, пгртсю продстлвлепів которой состоялось 33 августа 1798 г.. Гнать чрезвыпайный. ІСакъ публика при- пили ее при шигаіншкѣ на сцену, кажое раздраніип нрніп.иіедд они пп людей, □ричіютпъпгт. ибадѣ п ппдяушивтт#,. и К'ійИМЪ ОПАСНОСТЯМЪ ПОДВРЭП^і бГ4ЛО ДГ- торъ за овою сатирическую ежѣлйегтц. см. въ Вкби. Зал 186-9 т.в стр. 47 (ішче- дотъ пъ жл.иіп Кшшнгіа)» $!>го с< итлбри кпзяечплосъ ужо шітоо ііредс.тдп.-гонй .Явгды", по еовкрпі»ппй нсажшаіпіп па- олѣдоида выоочдйпім поеегПнів о яэ- П|Х'Ш"піп- ньнеы и лзъэтш ея инъ продажа іЛѣтопиа» русла, інйіра, стр, 140; Г Стдрм к VII, еггр, 715). Джх» ш> йступле- ігіл пв преето-ть Ллешмишра I иш«л съ „Ябеды4 была спита не тогпюъ (Соч.
— 453 — Д*рж.. т. VI, гір. Ь52). Воаобилищаі^ 1*Л ЛИ ГІИіПі ПОСЛѢДйЬВЛО ЛІіТШГЬ 1НО5 1„ •И и еддо мгь РОДВНЁЦ шииі'ідгалшМІ въ Омірідівпі Вѣетюпгв того жи гсідп, ч. Ѵ’Г, стр. В7В, Изъ ііоп.тЬдувицнп* пред- ставленій „Ябидм" н.-ім Гічатилент. бяги*- і-иіУЬ аігтл|ш Щеиишшд 2-го еднтвбрд 1814 г.ш хпмгдаг лпіголаллдсь ио айвой ргдплші. съ гоошріипацл самого автора. Яюн’іспллръ ♦Ябоды*, працадлі*алйіці И ІЦгитііп’ііу п закля>’піппгій въ себЬ отмЪ- ’ігіппд»‘ имъ варіанты, подробно сшні=мжъ въ Р. Стиралъ і&73 т. VII. „И(к»ід.а долго дармалась ва лцѵнЬ, ішгьенпіілгиі только гоомпділш Г| ц&тЬдиші іг Гоголи (Горе отъ ума іе Ревівнхръ). 1! топгрьг нодечво, иредіпаид^іне кя, п і яупвггеліі- ВііВ сатирѣ многихъ мѣста, во вѣрности діійстлій, ігь вой ипобр^пнихі). пяжі- инцъ но сильнымъ стех-пмъ, ип потермн- ІІІВЫ'Іі гяіюго ділгп іинпгза, ль Ныло бы ллпхрппп ТПЩМЪ. НдіГПЛІГЬ- КлМЙЫШХІЯ рам- сгсллыадеть адопдоть, гопіроМу оігь одмъ былъ евпдйтелезгъ, каігь пъ одномъ гу- бернскомъ городѣ, во время прцдставлетіт ЯбѵДЫ, Хиг.іа Хлагайко нацѣль: нВбрлІ большой тугъ пѣгъ ваутаі*, арпгалл па чіыи доодледот, я млог-е инъ лигъ, г>братлгь іп. чмнаинод ваішкшшліму ыѣстОі <кн>гл&тстікшііо ДПЛЖ110СПІ щюау- рорп, Іф<ЕЛ:<ППГЛИ ПЪ РДП1П. ІЧШМСЬ. ИалЫ’ вм «го □□ жмопи: ото вы! ати ни (Сло- варь, Т. 2)и ыѵ. КНЯЗЬ М. М. ЩЕРБАТОВЪ. О поврежденіи нравовъ въ Россіи (Русская Старина 1870 г., г. 11} Виирвя на нынѣшнее состояніе оте- чктва моего съ таловымъ окомъ, юиюноѳ можетъ ям’ііть человѣкъ, нч'ліП’ляииЙ но саросамъ древнимъ ирдпплллп., т коргп гграі'-тп ужд дѣ- тимн въ оеллбіііііо придай, & доволь- ное испьггіиііе подало Питрнбние про- «ігіщепіѳ, дайы судитъ о пенип., пе могу я по удігнпп.ся, пъ хоть крат- кое время по<иредяхііен повсюдпо пра- пи въ Россіи. Вшіетаиу ногу Л сказать, что если, вступя пенило дру- гихъ ииродииъ въ путь ироемѣщецік, илнъ ничего но оствдмска, богЬѳ, «алп> бдплтріиіуиио иоелЬдовагъ сто- вямъ прежде прпсвѣщен-іытъ паро- довъ, ш иохлишо въ .подлости и въ нѣкоторыхъ другихъ веиіихъ, мо- жно сказать, удиллтольпы" имѣла уеггіііи п иеоо.ші’гтшмм шагами Ш6- етвоволи нъ направленіи нашихъ нп'Ь- ппяэстеП. Но тогда же горвадо съ міцііісЛ екоростЬв бѣжали кышвре- ждеиікк ниппхъ нрпневъ и дактткгди даже до того, что вѣра и божестоея- іш й анконъ въ сердцахъ налпихъ Ихтгребиднсь, тайны божественныя ₽ь иреорішіо впало, гражданскія узако- ненія презираемы стали, судіи во всякихъ дѣдахъ во толъ стали сти- раться, об-ьяеиіія Д'Ьло, учишіть еіюн жыикріенін на оспсшінін утіаконваіб, какъ о томъ, чтобы, лнхоимсгвеппп продавая іірпімхудіо, получшъ себѣ прибытокъ, или, утгскддяшікому нелъ- ыожіц стараются проникать, ганше есть его хотѣніе; другіе жо, поанал и во старался поэвавАть узажопенія, въ сужденіяхъ саоихъ кшгъ безуквыо бредятъ, я пя зшвнь, пн честь, пн имѣніи гражданскій по суть бозолледц отъ тядлвілсъ неправосудіВ, Вѣетъ ни почтенія отъ чадъ къ рѵдіпешшъ,
— 454 — которыя по стадятся открыто піъ шыѣ аріугнвоборсгвова’гь и осмѣивать иіъ стараго вѣм поступокъ» Нѣсть цц ролэтсльскоА дюбиа къ іпъ исча- діг, которые, яко пто съ теть сла- гая. я> радостію отдаютъ вос.иитив.тп. чужимъ дѣіеЬ слоить, часто жорГВ}- ютъ яхъ спаянъ прибыткомъ..» Нѣсть искрошей любпіі между супруговъ, которые,,, ва малое что разрушаютъ собою церковью заплючелпый бронь и не тоюю стыдятся, по паче яко хвалятся сямъ поступкомъ. Нѣсть родстія-шипчіскіи овяян, ибо имя ро- донъ свпихъ за ничто почптаііигь, по каждыя жшюъ ДЛЯ себя, НѢСТЬ Друж- бы, пбо ЕЛВДЫЙ ЖерПфУГЬ другомъ для пользы свовж. Нѣсть вѣрности къ госу- дари, ибо ГЛ2ШТОВ стрнмгннів почти всѣхъ — обмалывать государя, дабы отъногополучитъ ’ШНЫ Н ПрмбЫТОЧИІйіІ награжденія. Нѣсть любви къ оте- честву, ибо псѣ почти служатъ бо- лѣе для пользы своей, нежели для пользы отечествіи И шшопецъ нѣсть тнАрдскттп духа, дабы не токмо исти- ну предъ монархомъ сказать, но ші- яш времеіпцдку въ беззаконномъ и влопреліомъ его ѳвмѣ]н’ігін попрсті- вптычь Тп ль сонергпрнное истребленіе всѣхъ благихъ прааоигъ, грозшцев идде- піемъ госудкрстіу, конечно должно такія (Хіюватвльпыя причины имѣть, которыя, во-перныхъ, я потшугл игкрыть, л потомъ показать и самую исторію, капъ враны шитъ огь чагу іговреадапсц дало какъ дошли до висголшрй рашцшпюоти. Стеченіе многихъ страстей можетъ провивастп такое наважденіе нра- вовъ, а охпяко главнѣе изъ сигъ я почитаю сластолюбіе; ебо оно ро- ждаетъ разный стремительныя хотіі- нія, л дабы інстпгауть до удпводъ- ствьм овыхъ, часто человѣкъ ничего не щадить, Въ самомъ дѣлѣ, чело- вѣкъ, Предавшій себл весь своимъ безпоридотпымъ хотѣніямъ и обожа внутри сердца своего свои охули- телыіыл стріытпц мало уже помыш- ляетъ о вахг-ігѣ Божіи, а чѣмъ мень- ше ища и узаконеніяхъ страша, въ которой живетъ. Имѣя себя единаго и. виду, можетъ хи онъ бытъ со- страдатолічгь къ бхижшшу и сохра- нить нужную снявъ родства и друж- бы? А какъ тооударя ечитаг гъ нсточ- кикомъ, отъ коего можетъ получитъ тшия ітпладепіл, іюторыя могутъ дать яму способы игпплшпъ нсѳ сладо- страстіе > тп привязывается къ пе- му, по не съ тою яѣриистіш$ како- вую бы долженъ похтаяпнй къ само- держцу своему имѣть, но съ тѣмъ стремленіеѵъ, къ чему ведътъ его страсть, т.-е. чтобы угождать во вс-емч. гпетдаріь, лі.гппъ его стра- стямъ и подншчіу’гь его паграждать его, А таковыя рмсполонлнія не рсь адаюгъ твердости; ибо можетъ ли тотъ быть твердъ, который нснітіл чрепощегъ иедогтигпуп. до своего предмета к котораго твердость яъпыігь сбросомъ с/Пі оялгп удядаегь? Отложд всѣ сурѵіюстіц вслѢдстшв непросвѣщенія и скитлющей'‘л жяпнн дикихъ пародовъ, раишстршъ ихъ іиптрнппіл я інчштребденпыя, вхпш- иші природою въ сердце человѣче- ское добродѣтели. Х;ды ля или хо- роши ихъ иаішпы. ппл юсъ строго шммѣдуипъ; сгбнваголытва ихъ суть сшпцеппьг, и почти не слышяо, что- бы когда кп» супругѣ іші ближнему ввиѣнлхъ; твердость іггь есть не- вѣроятна; опл аа честь себѣ считаютъ но токмо безъ страху, но п съ пре-
— 455 — врѣніемъ мученій умереть; щедрость лгзі похвіиъніц ибо вое, что обще- ство трудами тонки пріобрѣтш/гь, то все ріиню нъ обществѣ дѣлится, п ЕИГДѢ Я ПО ІШІІГ-ІЪ, чтобъ ДИКІО •-траистлуіііціо и шшросйгЬщрнШіШ на- роды похитили у собратій слояхъ плоды собственныхъ своихъ трудовъ, дабы СІМИ* СОІПШПіІВ лучзпо другихъ сдѣлай., Л все сіе іфопетодиѣ’ь, что пѣсть въ нтъ и по адаклъ онк сла- столюбія, СДѣДСТВРНІЮ л нігглгспо» КЯЛДНІП г клонящагося гіъ ущербъ другому, & къ пользѣ себѣ, имѣть пе могутъ,, ДоВѵЛЪВПЯ у.Г4> иОКЛЙЛЛЪ,ЧТО нстпч- ппкъ позреаденія есть слінгаодюбіе; приступлю таперячо показывать, да- хнмй степенями достигло <иіо тплпко повредитъ сердца моихъ одаовсімпеяъ. Но дкбы говорить о сомъ. имдавжвть сперва попадать гоетпятгір пражнгь россіянъ до дар^пюваніл Петри Вв- ХІВДПЬ Не токмгі іщддвгшне1 по и самые государи игнин жизнь воли нвсъмл простую. Дворцы яхъ были пепбілнр- оы. ддо авидѣтслыпъуюгь ІІСГІШШІД- сл древнія пдаиія. Симъ пли восемь, в много десято комнатъ составляли ухы довольное число для ьмЫненЬ государя. Ошія состояли! крестовая, опа же была л аудіѳшіЪ‘Клмера, ибо тутъ приходили и ожидали пшударя Сюяре іі другіе сановники; столовая гораздо небольшая, ибо по разряд- пыыъ книгамъ видимъ, что весьма малое число бояръ удсстойвіілось имѣлъ чвгть быть ін столщкъ т го- сударя; лдля пактъ велвк одѣтыхъ торжествъ была назначеда грановп- тіыі аыатл. Не оішо я. была ли у государей прздепальпал: по. далштен. пи рлолг^ожедію старыхъ двордаяъ. которые я вдвомню». сй быть пздде- хало. Спальня—п пныл были не рап- ныя съ дарннамп, по всегда адда За спальнею были покои для дѣпу- гпакъ цирпцыпыгъ, я обыкновенію оиал была одна и для малолѣтнихъ дѣтеГі дарежнгь, которыл по два п пп три въ одпой комнатъ эшвалі; когда жа воирвсталм, то давались имъ особлпг.ые ппщпг, пп в оные пе больше состояли, какъ ивъ трехъ іссімг!апіт то ₽стъ: крестовой, сдалъ- нн п васпадытоВ комнаты. Самые дворцы сіи большихъ унрзипняій де имѣли, ибо стѣны были голыя и сьл- мт.п стояли іюнрыгы да[імпдаиымъ сукномъ; а тывкувмпе было водишь лѣпіѳ, когда дурною рѣипою работою вокругъ дверей были сдѣланы укра- шенія, стѣны и своды имилваяи икопо- ППСПЫМЪ ПИСЬМОМЪ, ОбрІЪІДМіІ СШІ- шхъ^ или такъ цвѣты наподобіе нрабеска, а *сли было нѣсколько орѣхшшхъ стульевъ или креселъ для царя п царицы, обитыхъ сушкжъ иди трипомъ, то еіо уже высшій иго- пень великолѣпія была, Кроватей съ зыіыіѣсіиши но дішлп, по спа ли белъ залмгіЬоокъ; а уже иъ гю«?-тідаія нрв- мекл тпгаго, яко апктпоо велико- лѣпіе бшо, чго обили ігь дарсішиъ до- мѣ крестовую пплнгу аодптымн ко- жами, которую полягу, бывшую 1ЮЗ* дѣ крышіііч) крыльца, я самъ помню, съ шиерігѣлыми ря сібоямп. Столъ государевъ еоотігйістъояхіъ сеЙ простотѣ; ибо хотя я точно утвер- дитъ и по могу, чтобъ государи ку- ішпіади не пн серебрѣ, по потому, тто въ міц-тррской палатѣ пе внху порадо'ішіго сервпву серебрянаго♦ оа- дахигал>, что тогда государи кушивадп нл оловѣ, в серебряныя блюда п едѣ- лыівыа горыг наподобіе сішзЛедахъ,
— 456 — также и другія столовыя укрдшшші уПОТрОбдіілиш гокми въ торжестошь ниѳ днп. Куптлньв пхъ с.ходгпіаіпіп съ тѣмъ же было; хотя блюда били МаоГОчийЛічінЫ, Во оіш піѵк состояли ивъ простыхъ пещей. 1'оалдипа, би- ришіяа. снипнпа, гуси, куры индѣй- скія, утки, куры русскія, тетерева п порч’лтл были довольны дли соста- вленіи гчміиіолѣшгіійіппго стола, съ прибавленіемъ множества пирожнаго, и» всогдд илъ ’шстиб крупичатой му- ки сдѣланнаго; тнліпчіпу мало упо- требляли, а поеныхъ тиляхъ и каплу- новъ и но вити. Еы ’очайпнч1 же ве- ликолѣпіе состояло, чтобъ кругъ жа- ренаго и вотчины обернуть полото» бумагою, мѣстами пироги рэдэсцютнть, в подобное. Потомъ по опали ника- керцовъ, ни оливою», нп другихъ инготовлнвіЙ дли побужденія аппетиту, но довольствовались огурцами соле- ными, слипами, и наконецъ на ве- ликолѣпіе уже считалось пихать сту- день съ солеными лимонами. Рыбный столъ йіл.0 тощѣе мясного былъ. Спдкшіъ купеческихъ было очень мило, л не имѣли искусства иль дальнихъ мѣстъ дорогую хилую ры- бу приаоаптіі; да къ тому же госуда- ревъ дворъ былъ во па подрядѣ, но клъ волостей своихъ доѣмъ доволь- ствовался. II тако въ Москмѣ, гдѣ мало состояло обкльстви рыбы, до- ВОДІ.СТВОВЛЛСЯ токмо тою рыбою, ко- торую въ Москлѣ-рѣкЬ и нъ ближ- нихъ рЬкохъ довили; а какъ пропс- ходилъ чувствительный недостатокъ въ столѣ госудіцн'лѣ, то сего рада какъ пъ самой Москвѣ, тикъ и пн геіімъ государевымъ содомъ сд ѣлаяы были пруды, ивъ которыхъ ЛОВИЛИ рыбу вро столъ государевъ; впрочемъ ай употребляли солоную, привози изъ. городивъ, инъ которыхъ па многіе, гдѣ ОСТЪ рыбныя ЛОМИ, и въ дып- оная была положена, килъ мнѣ слу- чіыисіі самому ВКдІ.ГГ. иъ Пистолѣ грамоты царедби о сей дали. А ви- ною прнвопндп и ивъ дальнихъ мѣстъ рыбу мерндую и ВЛСОЛЫіую, киторол въ столу государей употреблялась. Десертъ ихъ такой жо простоты былъ; ибо анюмъ, коринка, нлпнын ягоды, черносливъ п медовыя пасти- лы составляли оный, что иасантся до сухихъ вещей. Свѣжія же особливо лѣтомъ к осенью были: яблока, гру- ши, горохъ, бобы и огурпы; а думая», что дыпъ н арбуоовъ и по ввьлл, развѣ когда нѣсколько арбуаооъ при- везутъ изъ Астрахани. Приковка еще виноградъ ігь патокѣ, а свѣжаго и понятіи не имѣли приводитъ:, ибо оный уже иа моей памяти въ царствованіе императрицы Ехисшсты Потровны тщаніями Ивана Автопыча Черкасова, ісабинотъ-ммнистра, началъ спѣжіО привозиться. Для толь малаго числа покоевъ не- много бы освѣщенія ігддобло. во и туть но токмо по употребляли, по и на грѣхъ считали употреблять воско- выя свѣчи, л освічцены были комна- ты сальными свѣчами, дл и тѣхъ не лесяіташп иди сотнями шіегалдяхи, а велика уже та комната была, гдѣ че- тыре свѣчи иа кпдсвѣчникахч, ПиСГл- ЙЛЯЛПСЪ. Ніиіігпш сотгомди: квасъ, квелы щи, пиво и разные моды, изъ про- стого шшв едѣлсЕіиал водка; вина: церконкон, то есть К]шаюв ирдзидр- ное пино, ренское—подъ симъ име- немъ разумѣлся Ни токмо рвйвяейкъ, по тидіке п всякое бѣлое ординарное іілііо; рошшвя, го-ость грочосиія слад- кій яппи, н иликднтъ,—иоторыѳ чу-
— 457 — жостраішые НД.ПЛТІЩ съ пелииою б&- рожлилпстію употребляли, и погреба, гіѣ оіш содержались, гі.ілілідлігсіі Фряжскіе, потому что такъ перпые оные, « плчо греческіе получались чрепъ франковъ. а другіе зплли, что изъ Фріипгіи идутъ, то общее имя имъ и дали фряжскихъ вилъ. Таковъ бі ідъ стать государевъ въ разсужде- нія кушанья я напитковъ; посмот- римъ, какіе были ихъ імишвля. Го- сударя и псѣ біпгре дѢтпмѣ ѣяжалз всегда верхомъ, а инми» ш. откры- тыхъ саняхъ; по въ чр«ш.и'іойиыгъ случаяхъ, такъ плходтгь по лѣто- писцамъ, что въ случаѣ болѣзни, ко- гда государь нъ Походѣ занеможетъ, то также гиши употребляли п лѣтомъ. И правда, что ігь верховой ѣздѣ го- сударской великое было великолѣпіе, яко видно по осгалппгмоя конскимъ уборамъ, хрдшшшмся м. мастеровой смлтіі. Лрчаги сѣдлъ были съ ка- меньями, стремена золотыя или съ кдминыімн, мундштуки также дряго- дѣивыми камнями били покрыты; по- дувши бархаглші, шиша или коло- тимъ, или серебромъ, или и ігивмпшл тюмчугимъ. съ запонами драгоцѣн- ныхъ кдмней; шпіоны, тому же нелн- кодѣпій подобныя, бархатный пли ахсамитпыл віхіотыд, съ шитьемъ, иль съ низаньемъ л съ камЕШЪямн. Н>> сіе аяіятгааде великолѣпіе пеубы- точпо было; ибо зд'Ьланпыо одино- жды тшшянв уборы на многія столѣ- тіи могли слуітатъ. Ціірнпы жи ѣзжали обыкнопешіо пъ колымагахъ, родъ каретъ, сдѣ- лашіыіъ снаружи шшодобіе фурміь- поігь, гдѣ не было ня мѣсто, чтобъ сидѣть, пн окошекъ; но клали внутрь пуховики для сидѣнья, а вмѣсто ны- нѣшнихъ драгоцѣнныхъ точеныхъ сто- кахъ—опускающегея кожею окошки и дери закрывали. Но могли такія пиляскн удобны быть ни къ какому украшенію, нбо снаружи онѣ біуЬ оби- ты были кожею, а верхъ імишсолѣпія въ дѣланіи оныхъ состоялъ, Чтобъ наружную кожу, мѣстами пооолочнп- ную и тлйншмую, употребить. Кармъ же по токмо не опали, по п вообра- женія о лихъ но имѣли; ибо уи» и въ цпрстаова’пе Петра Великаго ближ- ній мо П свойствептппсті, бодрилъ таялъ Мяхиіло Ивановичъ Лыковъ, чело- вѣгпі пребогатый, бъшшк воеводою у города Архыпчкплкаго, выписалъ 0{г1іхоі!ую, укрпшовиую рѣзьбою, ка- рату еіі точеными стилями; пи смер- ти его гін карета д> •'тдлас.ъ дѣду мо- ему » почиталась толь валидною н драгоцѣнной вещію, хс-тл и снова ты- сячи рублей, ве стоили, что К. М. (а) діілалъ шшадші ил діцід много, чтобы ее полу’гигь, п на пеотдппів у чмшиъ, что дѣдъ мой лишплся всѣхъ нздкижпмыхъ ны іиіій, которыя бы япл- іожа.10 ому наслѣдовать послѣ супру- ги к. Лглсова. Воввримъ теперь та одежды ппр- скія. Оліі били ін^ликолѣпны. Въ торжастаенкыхъ нхъ илгиіліііхі» 010- то, жемчугъ п каменья повсюду бли- стали; по обыгшоіюшіыя одожды. пъ клцхт болѣе наблюдали сііокойстіне, нежели пшшкодѣше, были просты, я потому пе иоглн быть причиною с..л- етиюійя; а торжестзеніплг столь рѣд- ко употребнишш и толъ крѣпки бы- ли, что ИХЪ .ІП П0СІ1ШШ ОХ0ЖДЫ м почіггать по должно, по были онѣ яко какіе коронные сосуды, оцродѣлеп- пые токмо для ппхлзпиіп лелпкагішіл мопдрша; п если пе самыя одежды. а) Кляпа Ыинышподъ.
— 458 — то по крчПпРй мѣрѣ укрпгпі’пкі ихъ. бывъ содѣллвы ивъ яолотыхъ бляхъ, жпмчугт и паммеіі, ивъ рода въ родъ переходили. Но общимъ обраиомъ ска- пать, ва было никакихъ пп изыску* емыгь п тлѣнныхъ ут.]кдпіса1Л, іиі ве- ликаго числа платвЯ; ио пятъ или шесть, а много до десяти платьевъ когда имѣлі, царь иди царица» то уже ДОВОЛЬНО СЧИТАЛОСЬ, да и тѣ паіпп- иадп до ияиосу, развѣ изъ і-собливой милости кому плечами) своего платье пожалуютъ. Главная яда роскопп. въ нарекалъ обыквовеппыхъ платьяхъ состояла въ драгоцѣнныхъ мѣхахъ, вотири-1 г>ап для подкладня п п.% опушку одѣяній еномхъ употребляли: по мѣха сіи не купхекпыв п не и;п> чуждыхъ госу- дарствъ прпвюопяые были, нп дань, собираема: і съ сябироинхъ пародовъ. Впрочемъ, царицы имѣла обычай но- сятъ длинные топкіе полотняные у сорочекъ рукава, которые на руку набирали, и сія были иногда таль длинны, что даже ди двадцати ар- шинъ полотна въ ппхъ упіітребля- лось. Се есть все, что я могъ собрать о родѣ житьи, выѣадл и одезды пар- еной; а сіе самое и ппкавунтъ. ко- лгиая простота во всемъ окомъ на- ходилась. Бояре и прочіе чиновники по мѣрѣ ихъ состоянія подобную же жилпь валя, старішеь при темъ изъ почтенія къ кдрскону сапу никогда и къ простому сему встнколѣпію пе приближаться. Л болѣй всего гохрн- няло отъ сластолюбіи, что пиже имѣ- ли понятія о перемѣнѣ модъ; НО что дѣды нашивали, то и внучата, не по- читая втаромшіервымя, носили и упо- требляли. Бывали у бояръ платотшіи- •1 Съ плііча. ныл богатый одѣяніи, которыя просто пологами ппяыалли л не ниаво надѣ- вали, когда для какого торжоагоеп* наго случая пшолѣпо имъ было въ содотлхь по двору собираться; а по- сему сіи одежды имъ надолго служи- ли, л л шло,длиной слыхалъ, что во СТЫДИКСЯ И СЫЛОІИЛ по кончинѣ р> лнтплвіі споилъ то жп платье иоенть. Одшыіо нѣсть виканого общества, куда бы великолѣпіе и роскошь по вкра- дывались; то, велико кажется мнѣ, главное великолѣпіе состояло у бо- яръ имѣть великое число служите- лей,— велрколѣігіе, пожегъ статься, до ікыіішно* гп д.оведшшое, ко въ са- момъ тѣлѣ осповавпов на нуждѣ: ибо бояре еъ лодьмж стоими хшеввдли па впйяу, и оные обще п нпшіы го- сударственные, и «адппликн въ опас- номъ случаѣ даоииъ гыеподнмъ были. Ио пт, мирное время м честь себѣ бпярв считали, когда ѣдетъ по горо- ду, чтобы ему предгаесльоладп чело- вѣкъ пятьдесятъ слугъ пѣшками; слыхалъ а, что и самыя боярыт ня токмо куда въ аилтнов посѣщеніе, во ниже пт- обѣдвѣ къ евоему приходу стыдились бсаъ предшествованія двад- цати или грпдлкта слугъ ѣхать. Однако содержаніе сихъ слугъ не- дорого стоило. Давали амъ пищу л весьма малое па елпопі жзаовтѳ, а впрочемъ аки содержались своіімъ искусствомъ; дома носили сѣрые евр- мвягаыя кафтаны, а при пыііздѣ гос- подина или госпожи какоП у кого пьлучши кшіітішъ сыщетаг, ибо тогда шігрвн пе впали; и и е&мъ иаліемню, что бонъ гостей вкаяыхъ во всѣхъ домахъ дяэдал ливрея не надѣвала, а употребленные нг должностямъ люди, которыхъ бывало мало, повяло такіе кафгаіпл, какіе случится.
— 459 — Отгпенія мпіі ице скава-тъ, что 00 било тогда ші одишии, кто бы имѣлъ открытый СТОЛЪ, яп развѣ ближніе самые родствоншши безъ юву куда обѢддть ѣздили, а посторонніе ниако ве ѣзжали, какъ токмо ивяные, и могли сидѣть поутру до часа обѣдйн- наго, а ввечеру до ужнпіц не бывъ упиты обѣдать іи и ужинать, Тихоны о обычаи тапили, что почти всякій по состоянію емовму беаъ ву- жды могъ своими доходами прожинать а имѣть ВЫ* нужной, НО цросгіфдя къ лучшему своего желанія; ибо лу ч- шо викто и ко шшлъ. А кт. тому же воспитаніе пъ побожіи хоти иногда дѣлало ншгь суевѣрными, по вла- гало страхъ накопи Божія, который утверждлл-л въ сердпдхъ ихъ еже- діірсио домашнею божественною служ- бою. Но было рваныхъ для увеселе- нія сочипеппмгъ килтъ, и тако скука и уединеіінал жяамь ваетавдала чи- тать божествоітоѳ ппглпіе, иначе: въ вѣрѣ утверждаться. Прлмеиіе деро- иеш» нанимало большую часть время, а сіе иравхииііі влекхо еа собою раз- смотрѣніе разныхъ крѣпостей и ва- веденныхъ рашпит. пряженыхъ дѣлъ, которыя понуждали вникнуть іп. ува- коненін государства; и аа. честь себѣ считали молодые люди хшкивать сами вйадѣ, какъ л нъ родѣ глкнчгь имѣю примѣры, что шишъ Дмитрій Ѳедоро- вичъ Щербатовъ хаживалъ не токмо по своимъ дѣдамъ, по и по чужимъ, и толь учпнил.'я г’иіагораііуміемъ сво- имъ внаемъ боярину кяянь Ѳедо- ру Ѳедоровичу Волконскому, что еаИ, хоти князь ІІІербатояь, по при- чинѣ разоренія дома его кунпо съ убіеніемъ дѣда его нвявь Саввы... Ш,ербатова отъ самоввішші Отрепье- ва, и ИТ» бѣдности полсодияся, однако сей бмршіъ, человѣкъ весьма бога- тый, дочь свою л наслѣдницу своего имѣнія ва него отдвлі., и княяь Иналъ Андреичъ Щербатовъ, который по- до былъ министромъ въ 1'ігппншіи, Пдреградѣ и Англіи, а шіковнцъ дѣйствительнымъ тайнымъ совѣтни- комъ, сенаторомъ п ордена святаго Александра Невскаго кавалеромъ, но сг-оимъ дѣламъ въ молодости своей вездѣ хаживать. Почтешо кт, родамъ умножало еще тиердснтп» нъ сердцахъ нашихъ прад- копъ. Безпростаішыо суды мѣстни- чества питали игъ гордость; прибыва- ніе въ совокупленіи умножало евинъ между родовъ и сод-Іілывало ихъ безо- пасность что твердое пррдпріять. а тогда же и полагало упду кому что недостойное имени своего еоділѵп,, ибо беечестіо одного весь родъ того имена собѣ считалъ. Д сіе » токмо молодыхъ людей, во и самыхъ пре- старѣлыхъ въ ихъ должности удер- живало. Благородной гордости бояръ мы многія :іваг.п обрѣтаемъ. ІСкяііь Симской-Хабароні., бывъ прппуждя- рмъ уступить м'іег.- МдлютЬ-Скура* тліу. съ твердостью отрекся, и когда даромъ Іоанномъ Васильевичемъ осу- :іщепъ былъ за сіе на смерп», іш- сл’Ьднюю милость себѣ просилъ, чтобъ прежде его д ва сына ого были умерщ- влены, яко, бывъ люди молодые, ради страха гоненія а смерти чего недостойнаго роду снонну по учини- ла. Клявъ .\5ихайлп Петровичъ Рен- шпл» лучше шкіигѣлъ прогерп'І.ті, гнѣвъ царя Іоанна Васильевича и наконецъ убіеніе, нежели сообщип- комъ учиниться раішрныхъ сто ад- базъ. Соединеніе же родовъ толь твердо было, что пи строгій обычай цари Іоанна Васильевича, ви гагаа.т
— 460 — п» могли воябрпяить. чтобъ, Совоку- □ясъ многими родами, пе ігрпепхи у саго государя іютдда свошть рох- ствеігпншигъ и своЙстветшкомъ, осу- жденнымъ пл каввь, п бралнся быть поруками ня радъ па поступки того, дао ствдѣтезістнуюгі> сі« многія со- храпйнпыв грамоты ігь архивѣ кпо- •-гроппоВ коллегіи, гдѣ; ташпыл по- ручныя подписи ость. И діда. моП князь Юрт»я Ѳедоровичъ Щврбаговъ пе устрашился у рздгпѣвгіппого госу- даря Петра Великаго по илредачыіу дѣлу за родственника твоего, ведома- го аа казнь, !іропр?.ііл просить. про- ся, что если не учинено будетъ мшп- сі рдія. дабы ого самого, въ старыхъ лѣтахъ супшго, лишитъ жизни, да пе увидитъ очи его безчестія роду и имени своего; и нощдду родствен- нику евоему испросилъ. Такая тѣсная свянь между родовъ • •буахывпла страсти юношей, которые не токмо, быкъ воспитываемы въ со- вершенномъ почтеніи и безгн^ксч-лов- нонъ повиновеніи къ нп- родителямъ, обязаны біхли потсггап. всѣхч. стар- шихъ своего рода и въ пахъ обрѣтали ‘-тропгтъвлдпніттсдеП окнгхъ поступ- ковъ, такъ какъ иагцітшковъ (а) во всякомъ случаѣ. Самые еще хотя мало окгахнцкаі обычаи пипѣ сіе содѣтельствуютъ, которые въ моло- дости моой, помни, яко стіяшоппые вяканы хранились, чтобъ молодые люди кзжхый праздникъ пріѣгч'іили по утрамъ къ ихъ старшимъ род- ствешплнімъ хая пвъяпленія почте- нія т, н чтобъ ближніе родстынз- ііики и свойстиеплітп съѣзжали® вагавлива'іъся и разгоялшатьса яь старшему, в) И вашигликовь. Самые самомаетнѣйгпів государи принуждены иногда бігвахпъ послѣ- довать тмопачі'ргаііію своего народъ; такъ паша государи и послѣдовали утнерззда’п. сія обычаи. по токмо сни- сходя на просьбы благородныхъ, но также1 производя П]:>=д:іочгителт.по предъ другими изъ знатнѣйшихъ ро- довъ; к мы находимъ въ родѣ кнл- яйЙ Гепнипыхъ, что многіе явт, сгохь- пиковъ, миловавъ чинъ окоашічаго, прямо нъ бояре были жллонішы, (Ір-1- имущептіэд сіе. чяого и младшп. лх- ДКМ1. учиШШИОй, могло бы подать яричнну подумать, что опоо обра- щалося въ обиду другимъ, но сего иіі было; ибо не по однимъ чинамъ тогда благородныхъ почитали, но и по |юждсиЬигь ихъ., я тако чипы давали токмо должности, а рожденіе пріобрѣтало почтеніе, Въ воямеадіе па такое снисхожде- ніе государей, получали они, что находили въ 6л;ьгорі 'Дпыхъ — вѣр- ныхъ, тсердаыгъ и твердыхъ елуіъ. Потщуоя Я Н'ѣско.іьпо Мігѣ НЗкГгіСТ- кыхъ примѣровъ предложить. Аѳаяа- 'Ій Парой, бывъ посломъ нъ Крыму и многое Ирвтериѣвалг отъ няглостѳй крымскихъ, хотя выбиваемъ былъ ханамъ нвъ Крыму, —чувствуя ну- жду его пребыванія въ сеиымяуоогро- иѣ. объяшиъ, что онъ райкѣ связан- ный будетъ ныввяенъ изъ Крыму, а безъ того не поѣдетъ, хотя бы ему смерть претерпѣть. Кпішь Борисъ Ллѳкгѣпчъ I олгцывъ предпочелъ со- хршепіо здоровья і'осударова воввы- птспіг) своего рода, гипсъ Петра Не- дикаго во младеичегтнѣ п вишіому родствеішшіу своему шицаду лшвота яспросшпі, Проворояскій, во время трудныхъ обстонтохьстяъ начала пшедскіа войны, слблюгъ делшійо
— 401 числа та-чпы, п государстік'іішл ве- щи, аоімлѣнвіхя государемъ іглю- ымъ и перебить въ монету, утаилъ, данъ въ мЬсте ихъ собственной свою серебро, н при бдвпдйолутйЛЙшжгъ обстоятеайхв»ъ3 когда государь едмъ сожалѣлъ о нсгрвблоціи сигъ нещой, цѣлыя. по желал никакого нодмвдділ, возвратилъ. Борисъ Петро- тіи1!! Шерівдпшл» судъ цдреввчішъ не подписалъ, говоря, что „оігь ро- хдезгь служитъ своему государю, а но кровь его судить^, и во уотра- спился пг?іву государева, который нѣсколько времени на него былъ, діко внутренніе на доброжелателя пво частнаго царевича. Кшгл Яковъ Ѳе- доровичъ Долгоруковъ многія дѣла, государемъ подписшшыл, осгаппвли- пдть, дая ему всегда сар&яедлшіын со* вЬгы, и гнѣвъ государскій ва частое его протитоборетіѵо іюли его па почте- ніе обронилъ: а тѣмъ іигкрыяалъ путь общи п къ славѣ своего государя, п къ блджхяіотну народному. Сіи была оста- тки др&лняго висплталгія л древняго правленія. Кнлзь Ыиедйлі) М ихлйдіяіатт. Щпрбіѵ типъ (р 173Я, у. 1790), «г-тучиипнІ отъ Вкатприпы (I титулъ пнторіія'рл^п., обу- чался домтк служилъ сначала пъ военной службѣ^ изъ которой нылидъ пъ отъ-тапку 1782 г. Въ 1767 г- гіылъ избранъ огъ нрекдадскаго ДЮрШСШ Д» ПОТЯГОМЪ іПі вдгмис&ію спѵглгиіішіл інішіго тлііяппія- Съ 17(кЧ 00 1771 |\ ОШКШМГЯ, ПО пору* ч<пгіт> пмператртщы, радбороыъ прп- ведгпіймъ въ порядокъ кабинетнаго архи- ва Петра Ввлшьігск Важнѣйшій трудъ Щербатова: -Исторія россійскія отъ Дрнп- II І.ЙілИХЪ ПрПЫОІгь>ѵ 7 тОкіінп. ц_:із 15 книгъ (1770- яі), доводппппл до 10 Ю г. Когда Еіолтпіп., пъ Примѣчаніяхъ своихъ па Исторію Россая Лмаерка. укапалъ ошибки ІЦорбатоыц послЬдній шіе&дт. ,Илсі4і<і> къ пріл і і‘ЛЮ пі. оправданія па гКкоторіал скрытны* и іпцыіт охулинія, училепп-Ыі иго Исторіи отъ Гіи.ттпна (17Я!>)\ Болтинъ, пъ Томъ жв 17Н9 гг подалъ „Отвѣтъ Бплтлпи ші піміьмо пп, ІЦпрГіаійва, еючинит&дя Россійі-ЧЦ/а Иотс- рів“ „Прнмѣчіиші* Шерйатива на итогъ отвѣтъ лаш- ухи ли оперта его (1792 г і. Другія сочяп<ііііл ки. [Цербатоиа: О ста- ринныхъ отепеяждт. чкмнпъ Роеніи <1784); Краткое иеторнюсиоо полѣстпоіиоіііі о иашгѣ родшь кшіней россійскихъ, про- гхС'Діііпл к о отъ и. к. Рюрика (1785); Рад- «І45ІГЛППІЛ утьппггіільлын слваящаго отца о смерти любюігиго пила (17?Ю). Изданія его: Цярстъокпая книга (17Я&); Журвалъ, пли шдашна вагаіекл Петра В-, а ч. (1770 —’ 72); Царственныя лѣтапвгеіѵь (1772); Лѣта а ясъ и Шій г игъ МХТІ’ЖЛГЬ (1773); Жнтіѵ ГІі’трл В.. заданное въ Ве- шчші тлікіграфппгпомъ Дм мэтрІ<шъ Ові> допн я гарбіів'зктляядо въ Сиб. съ ккр □радклмн Щербатова п Троенолъсвдго (1774|. К|ьаіадм Пйігі-втъ о бывшихъ въ Россіи с&мОФтиипдоъ (1774); Тятрддм. ва- ПИСИ14Я всякимъ письмамъ и дѣламъ 1704, 1706 и 1706 гг. (1774). Кромѣ мочшіденаыхъ трудовъ, кн. Щер- батпішыі. лаоисліаы шюгш другія соча- «ііпііг, остяиіпоісііі іоіипигкптнымк до 1865 г- .Сочиненья ц>тв (екмшю въ и .4 Ни* бш-агр. Вйп. 1&59 г,) пррдствплліітъ адсъмд важныя матеріалъ ті для исторіи ХѴІП-го вѣка н дъі біографіи нхъ автора. Нрын сты*ішый хяріимръ вя. Щѳрбатокц стс- пгііъего <н'’|ѵніоітаціл,одла убѣжденія атрпі- №ТПГЬ пъ ПЯГТ. ІЛ’ІНГЛадіО н Йр!М. Здѣсь (ІНЪЯ.’П-ТЯЛТСЗ ЧІПЛТ’ѴІЮ ужо КО ЛСТ<І]ІПКІ>МІІГ а публшоштомъ. который оплягг. О<|І1|ХІ- УПгЛНЫкІЛ РЗСуД.ЧрСТЕОтПйМП ПОЛПТИТѵЭ-ВІі’ »• ЯйШІ Чешкой вопросами, нптріотоиъ>кото- рі-яу дороги блаіт» «го отечества; грмкда- пвігокъ, кипірыЛ смѣли вые^шываетъ евоо лекренппо мігііп.н о дЧШстпиігь при* витальотва**. Изъ эгжхъ лтэбопытвыхъ і>- чшшііа слѣдующія папочлтлігы пполпЬ: а) Стіииспіса ьъ радстзавыіи Рютіи (Чтаг 1550. « 3.) б) РлзсмотрЬпіо о игрокахъ само- оласпи Петра Великаго (Бябл. Зш ІЬ5ЭЙ 12, и Чтез. 19В0, шь 1). и) Отвѣть граж.тіиншл па рЪчь, гояо- роппуті цбер4«-ііраьугрс.ірймгь сената П-юю- допымъ, по причинѣ тѵржіпгтпа пгпедсиаги міра 1790 овнтлбря & (іЬ М 1Д.)
- ш — г) Оігрлгдаігі. моіт. мисдвЛ и чисто СЪ іглп Ніи пою СМѢЛОСТІЮ жттатм.-нііьггь с;юиъ 0Ь„). д) СопгшійІБ Ригхйл дп Петр.і ВплікаГ'О ГІТІ’П. 1ММ>4 ІГЛ, I), г») Рдлмнпткіо о смортнумъ часѣ (ІЪ.). ж) Ризныя разсужденій і> нрашішші рЪ. |. л) Прмшшіе Москвы о вайвѳиш м ПЪ. ь ш) Ршшшшеіііе о одертпой іыашв ^Ь.'к і) Сіг^Ьті. ісд пііі:р;шъ: ’ітл думать гл !і- дуіугт. и паі’.тукгѣ шипего Дпард іп. рда- суждсіпп выігВпілсй турсшяой войны. лѵ ноо дМстпів она содѣлпла къ ’произвв- докію тведпкія полны, м о проченъ тому иьцйблоыъ. ііісдио 1785 г. (іЬ.у. и) І’мДОДОіе сі пыиѣіппг.ѵт- въ 1787 г, пті'іт ппиімімѣптіногі. голодѣ въ Рос- ли (іЪ.). л) Сс-молніе Россія въ рлэфждлнім денегъ и хлѣба, прм дяллиѣ турнців?Я ьиЯны (1738 г, ік). м) Рдлмглплі'Иіл о удрірбЬ торговли। яроііШвдщмп» РШОЖД0Ш61Л1 великаго числа купцовъ въ дворяне з пцеры і іЬ. Нисколько краткихъ вдмѣтокъ о роз- ныхъ предметахъ; а) гурццшіА ьѣыѣ. 7 I : б) Не пнддемнті., чтМь въ одпиыъ ісірідЬ рвдпіде Ш'ііидісиіишил идкяо Другому пр:ізпгто.-пи*тп> бігли, л> о патчипіл;-й вшпкч’іц, г> примѣчанія длл предбудущія турецкія ВОЙНЫч ПОКІіЩЩІО въ 13 .4 Бябл. Зли. 1858 г. Въ томъ же изданія на ]8ЗД г<, М 14 и 15, едКлады ныіійііли. л?;ь іи’анхіиіиыхь скгілНгШЙ ХЯ_ Щерблто&а, иі?жду котс-риіпі інірвов нѣ* ста привадл«ит& ікторіпсгняму мпму- пру: .0 попревд«йж ярішонь въ Россія*. Г. ЕшеьсійЛ даль исноваіильный о йенъ чітчегъ нъ 3 2й Атеннн, 16ІЗ г., л также ігь схібр. ООЧ. Кіи-го Мг 1Ю0 г.в г’гр, 2611 291 -43иа’і-гігі«і яшОриЧвстсЪ трудовъ б*това вышзвоно П И. Миджжлпыігь въ ігіоЕгй: .Глава, точ рув. п историч. мысли XVШ м XIX ет.- М, ИЭТ г. Полятяк> пхыгошічнекій м;кзр1.ніл ІЦербатой^іяло- жвлиМЛІ(»*якиііЫм-г>лъг-Т. ,5)КоіиШііЧ*мли □оаптіж яъ Рсіп-ія яъ ХѴПІ пЛ (МосКтВѣд.. 1859. №.4 142. 143. 154. 172 177). ьѵ. БОЛТИНЪ (’). Примѣчанія на исторію Россія, Ле- илврна (1788) О ямлгѣ русскомъ входитъ авторъ еп> ирострашіоо ршеухдиійс, одва- і.ожъ паі’.т.ыл надо д’Кті.няк. и нуж- наго лрадсгмитъ; ио по большой части из блестящииъ руѳсловіемъ красуется, идв раэсішивгшкмъ о індапірокнихъ віщиисъ недостатокъ впааія своего пъ пвсгоящеіі предлеж- иоетя закрыть тщится, или, пото- рпшмс^і въ разиообразносгп мисдей, самъ сабѣ ііритииіірѣ’іктъ. „Яаыкъ русойй", говорить, „бу- дучи оракрымшъ и битатъ Спать ии снбѣ, имѣетъ ту выгоду <оце, что моЕйти находятъ, нъ с.;уілѣ нужды. новыя богатства пъ яиыкѣ сллллп- сішмъ*. Въ □одтнсрждоніе сего нвзыпаіггъ язикъ русскій „богатымъ, весьма ьырііжлтслыііінъ, споеннымъ клтгь ігь провяводѳпію сотниѳній трухтлъ, гакъ равно иадіізочлыхъ и с.хЪіо- тііоршіпЛ. Но, чрезъ три сгрьаицы послѣ иервык рѣчи, говорить совсѣмъ прсітаиінов тому: „почти для лсвго, что пе имѣетъ тѣла в <Лрвда( для выраженія іячдцЙ іи.' подпадающихъ чувстламч., не достаетъ въ русскомъ лпыкіі ре'іоційн4 Кажется, і.'іл ріічь съ нышниронпсаицыші иикдкого со- гласія по іі'гТчуп., Если бы сіе бшп правда, то бы но могли бип. иоре- Еівдепы съ греческаго лвыка на слд-
— 463 — шпіскій столько тпороБІЯ эпдмеялтѣй- п:пхъ отцовъ воотхршия церкви, изгъ КОИХЪ ВСЛ крЛіЮТН, ПЫШНОСТЬ, чисто- та п п&пікдлѣігіе ил ля искати ьигІЯ- <*тва, и безъ ваііхстна елпиъ чу- ЖДЫХЪ> Перенесены НЪ .ЯЗЫКЪ СШШЯ1І- Ый, п па опись нодпесь чтутся во съ меньше» ясностію. уссииид^ ніомь и удивленіемъ. яко и на гре- ческимъ Русскій языкъ не стиль бо- гатъ іиьКЪ елышнсжНі, сіднакижъ и НК ПРГП многія ітнпггг шіялыхъ я глубо- комыелвішыгь творцовъ шрнввде- ны безъ аотзрв леппегп п красоты. Я пе скажу того, чтобы псЬхъ яш- КиІГЬ Слова ВЪ русскомъ ЯЗЫКѢ ТОЖД4Н явачлізііл к равпоейльныи обрѣтоілися. Всякій языкъ имѣемъ нѣчто особен- ное я единое ему* своЯстодНноеч и въ сомъ равумѣ мши» сказать, что и ЕГЬ самомъ педоотаточномъ шіДдутся такія слово, пой па самые пзибилъ- ЕгІіЯшів однимъ слонамъ не могутъ быта переведены. Правда п то, что іъ русскомъ языкѣ йо достаетъ мно- гихъ саонъ, отноічгте-п.яыхъ до паукъ я художествъ, коихъ въ Россіи пв ііыло преждщ 11о каазй же языкъ можетъ тѣиъ похвалиться, чтобы, вводи новую пауку или художество, ко заимствовать или не вводилъ и новыхъ речопій. употребляемыхъ въ той науісѣ ИЛЯ художествѣ? Но сіе есть минап гаеветп, якобы въ ве* достшвѵЬ репей!И условныхъ, къ пы- ражигію умоннчк'ртлніЛ сложныхъ, принуждены были ввести въ языкъ природный бевибріымгпй смѣшаніе язы- ковъ разлнтпщъ, Всѣ, знающіе языкъ русскій хорошо г согласятся со мною, что та речѳвіятъ с^ѵаннып. надо- 1 Статку мы до имѣемъ п что страннаго сігйшепія равныхъ нарѣчій въ яиыкѣ < пашемъ шшогда но бывало п пѣгъ. । Авторъ слышалъ^ будучи ігь Россіи, отъ русскихъ жадобу, что въ разно- аорагь употребили» много словъ ішостралиыхъ бета нужды, и, не по- шитъ того, огішсь овую къ недостатку ЯНЫКД- ЖаЛ’ѴІД ихъ ВОТЪ ІГЬ чвмь состояла: въ нарстваваШи нннираѵрн- цы Елисаветы ниѳдеыо было въ язьпп. русскій множество плота француз- скихъ. пи но ни ку&дѣ, а ни буіі- стйѳняоііу пристрастію ко всему, чти нмынангАя фращувгкшгь; но лѣтъ съ двадцать странный сей вкусъ на- чалъ выходить изъ ушщ^ебленЬі, тѣмъ СЪ большою уДОбН’Н’ПЮ. чтѵ чуждый тіі слова въ писаніе по были введены, ноыозд употребляли ихъ по больніей частя люди бевграмотиыі’. Но впирал, однакожъ, еіз всеобщее осмѣяніе и укоризну, довольно егцо осгалосл та- кихъ, кои, будучи воспитаны вгь ру- кахъ фрпднук’мпъ и паучмь ^гъ ппхъ отъ юности всо русское пр^чн- ратьг во стираются или не хотятъ узнать природнаго своего лзыіш+ и по пеобходамосги, по умѣя па немъ ойъясвйться, мѣшаютъ пъ разговорѣ гноемъ полопппу слота французскихъ. Зпающіо зі9 природный гнпй язшгь, кромѣ необходимости, ипострашшхъ словъ иъ рлиговорахъ но уцотреблп- ютъ. а ад шщьмѣ в того мопіііпо. Можетъ быть г, Ламарку сдучплосд таковыхъ. фрдіщувсЕсьруосглггь питк- мѳтровь слышать раэговаршідющнхь между вобшп., а па ихъ разговорамъ заключилъ, что и всѣ ттлимъ же страннымъ языкомъ говирять, какъ □ни. Однако не надлежало бы, на- ждтся, о іісыіапмиИ неш.ы говорятъ такъ увѣрительно. пЧтобъ поананіл другихъ пародовъ, нгь напш и ихъ художества не мог- ли пройикпутъ та Россію, запрсицено
— ки — было учѵпыиъ другихъ шем-и въѣз- жать ігь лею, а Русскихъ ѣздить къ ЛИМЪ ДЛЯ проснііщннія своего-, Запрсіпдевія ученыхъ хруппъ пло- ченъ въѣзжать въ Россію никогда пе бывало, нолроптъ. старт.пшл о нро- глашошп ихъ; да п въ самой пещи многіе художники и ученый при идрѣ II налѣ Вастльешггѣ п прежде еще иріЕіывивы были, чго и самъ авторъ си- ми словами свидѣтельствуетъ: „Нвдіп. ІЗасильоиить IV’ просвѣщаетъ свой народъ, учрвждивгь мудрѣйшіе 8а- кіішд, яко отецъ его и дѣдъ, повро- аіггелъствушъ ученыхъ м яудщкіш- копъ", п проч. Запрещено было Русскимъ выѣз- жать ши» государства, нв пспрося дониолеаім у врамптельстиа, дабы не нея кій могъ бѳаъ разбора выдавать, а только тѣ, ион безъ опасности отпу- шлемы быть, могли. Требинплш къ сему орЬлыП разумъ п утвержденіе нъ отеческомъ шыеоиѣ и нравахъ. Людямъ молодымъ, ненадежнаго у ми и поведенія, во дозволяемъ бить выѣздъ, ииъ мудрыя предосторожно- сти, чтобъ ые паразитъ ихъ вредными новостями. Сія самое послѣ ебылпея. Съ тѣгь поръ, какъ юношество своо стаи мы посылать въ чужіе края и моеилзшів ахъ ввѣрять чужестрап- цамъ, нравы паши Совсѣмъ перемѣ- ііииси; съ мнимымъ просвѣщеніемъ васадилвсл въ сердцахъ нашилъ ію- пыл предубѣжденія, новыя страсти, слабости, прахсти, кои предкамъ иа- пінмъ были нензвгЬнпіи: погасла въ пасъ любою. къ отечеству, ксѵребп- дпел приііяаалппсть къ отеческой вѣ- рѣ, обычаямъ, к проч., и такъ мы старое повдбыди, а иоваго пе пере- няли и, ставъ непохожими па себя, пе сдѣлаляса гЬмь, чѣмъ быть же- ящ. Сіе все произошло отъ горо- клииоети и петерлѣпіік захотѣли сдѣ- лать то въ иѣсаолі ко дѣтъ, на что потребны нііид: навахи строить вда- ніе нмпвго просвѣщенія ва носкѣ, ве одѣливъ прежде падщкиого ему осно- ванія. Петръ ВсдшнЛ думалъ, что для просвѣщенія дворянства доіюльпо бу- дсті. заставитъ ихъ путешествовать по иностраннымъ государствамъ; но опытъ оправдалъ старановъ паіппхъ мнѣніе, что имѣсѵо ожкдамиоіі польны дышелті изъ того предъ. Іммьгпоя час-п. нвъ послаппыхъ имъ позора- тилнея не проспѣщошіѣе. не умяііе, но порочнѣй к смѣшнѣе, нежели бы- ли. Тогда щипалъ Петръ Великій, что надобно начатъ хорошимъ воспита- шемти а кончить путешествіемъ, чтобъ видѣть жолді'шдіі шидъ. Нынѣ пред- пріемлютея ко справлеяіігі полрежден* паічі благопадеашѣйшія средства, ко- ихъ мудрое предраспаложеиіе пода- стъ здлщуп въ успѣхѣ нпднжху. По- гонки наши уладятъ оныхъ плоды, восчувствуютъ благодарность къ ва- ноішанѣ учреладенік а Пестановдепш игъ, п поапмютъ цѣну и махиостг. сего великаго ея блш'охѣшіія къ рос- сійскому роду. Неправда п то, чтобъ училшиа, служащей къ просвѣщенію раауид, ;пі- прещеіп: были. Учіишцъ навести нес- частиыхъ временъ обстоілельсіий, въ коихъ чрезъ ніісколько вѣковъ по- гружена была. Россія, пе допускали; и едва только миновались омл, то и учреждены были оныя въ Москвѣ; по принести плода пе уепііли: про- свѣтить цѣлое государство потребны иЬкн.
— 465 — лПп УГОДНОСТИ рубДО&ГО НЛрОПД пи- ма, хотя весьма жестокая, есть пре- краснѣйшіе ирѳкя къ году. Сіи крат- кіе дни спстлнллн/гі счастіе для на- рода лѣкнваго, который очепъ отбить сш&ть и спить когда хочоіъа. Зиму Ругхяан га принимаютъ ва лучшую въ году пору, по пп выгод- нѣйшую ДЛЯ МНОГИХЪ способипъ, При- иосимытъ ею въ рпясуххеши ДОМО- ВЫХЪ ИМЪ раОСгГЬ П ОТПСвЬ ВЪ даль- нія стороны своихъ подѣлій. Зима есть голое время, пъ кстороо кресть- янніпі долженъ заплатить иа вссь годъ псѣ гос.рар'мтеішия подати п ппмѣ- шдчьм оброка; дші себя и ддп своего семейства припасти платье и обувь; для домлпшяго быта лсппую посуду, а для шинныхъ работъ всв> сбрую, ибо лѣтомъ со останется ему время пи о чемъ другомъ іюмшішпъ. кро- мѣ іюмлолѣліл, Пп сей причинѣ и гп- сударствеішим подати лѣтомъ по со- бираются, чтобъ гМіъ не сдѣлать вв’ ыдодѣльплмъ въ рлбсчахъ ііхъ мимЬ- ПГЛТНЛЬГТНК, Зимою ЖВЕІСКЪ ПОДЪ ВСКгб- Ш.О. и ивъ мужчинъ проітгдрѣлые ТОК- МО п мало-дѣтвіо йсіпютоя дома, для испрплЕнпія дпшілгппхъ рабгігь и ао- смотра за скотиною; л про-по воѣ ходятъ пп дорогамъ, СГГШШ ПНПЙ хлѣбъ и издѣлія пп пролажу пъ го- рода, 1ІДН ШШНМДМЪ водъ швовъ раз- ныхъ товаровъ къ партамъ, для от- пуска иныхъ іммшию въ '[уаостран- пыл государства. Какіе переморить пиж труды въ продолженіе пути сво- его, ішогопратно былъ я самовид- цемъ. Стоятъ опа пи дпорвлъ нъ сут- ки ио болѣе оеіімд или дошггн часовъ, НЪ КПП додШ№ имъ два ра:>а ппѣсгіц хвд раза лошадой ішпрмчь и шшрячь, дна раза ихъ пдінипт. и столько же разъ датъ имъ сѣва п «лииц а м ас- Т. I. Гмтхоггк ИоторПічьялтор. хр. прадяѳшныъ всѣхъ ептъ нуждъ, Н^ больше налъ три, & много ’млыре ча- са останется Имъ па сопъ и отдпхпо- ііеігіе. Довтщеыше 15 или 10 часовъ должны они, каждый ші воаомъ сво- имъ, тггтп пѣшв, дп еще па кпсо- гпрать, раскатахъ и нъ аыбпяхъ при- деришвиъ вопъ, чтобъ но ушить; а при всемъ тамъ сноситъ ьѣгргь п мо- ровъ, которые иногда столь бываютъ иедомѣркы, что лкшаюгъ носопъ, углей, пеімтовъ. нѳрѣдкп п жвеяж ігротивоборстъуюнціхъ ямъ. Тѣ5 ко- торые въ дороги но ходятъ, упраж- няются иди въ ловлѣ звѣреП д рыбъ, или въ ризныхъ ремеслахъ, иди въ рубкѣ лѣсовъ и отводѣ оныхъ на прпсталп для сплавіш весппю пъ тѣ н’Ьстп, гхѣ есть и* іінхъ недостатокъ, і'лерхъ ішлілъбы хлѣба н прочихъ домашнихъ пелравхеиій, и хотя мень- ше иерею?вл’гь трудовъ п ин подвер- гаются тахнмъ опдг постамъ5 какъ на- ходишься въ отсутствіи, по одналп болъіпе кхъ имѣютъ ннаол. Впрочемъ отнюдь но есть то чуд- но. ЧТО народъ русскій, пп словамъ нашего .пятг.ра, тогда сшггът когда хочетъ, ибо тоетъ дѣлилъ п всѣ на- рода! п° то было бы ^дріілтельло, есдябъ тогда пнъ спадъ, когда ие хочетъ- гі Ботгаігіг, Волнъ Нппппгпі (1735— 1796), гамрт-мліоріі, получилъ дома- । ииеъ обрзаоп.ТіПіп, Въ 1751 г. поступать па службу въ жкямую піирдіх), гдіі а .ѵбдіпііхіімі съ ІІотвюдапымъ пт- 1780-кь имначоіп. директоромъ Ікигінивсінгіі то* мсіжшг, а пъ 177Ѵ-мь, пи хадатайгтпуПи- -«•мкавік пере^одшіивъ і .і иівуві тнипаес- яу|і ігамцедярію; тгь 17Н! г,, ігь упраздне- ніемъ сл йнродѣлепъ ігь паеідуш лихіе- гі>.\ гдѣ » служилъ до саякгіі г-мерія, сперва шшимад должность □рскурррп, н пиёсл'ОДггііі.и чдімій хахіегш. Въ &то жп пргмп Волинъ былъ дѣ-спяышмъ сотру-
4«в — ДИНКОМЪ ПОТІІШСИИА ІГЬ ДѣлЦ $ [Ггрг..|к’ПіЛ Крымі*киг«> оодуоегрошь При иояіпігагіи ГуеагыД Исторія Лгхперіоі, Волгинъ пд- іиішип. пд гов критическія примѣчанія, гпторміт рѣпптлізп шигѳчигапі по совѣту Потомюааа. Они зі.ѵідйы по іміледѣлнп Ійідтіурлпы; иіілипіи вышло яъ 2 т., І7КЯ г. въ Снб. подъ наглавіемъ: < Примѣча- нія да Исторію дріннііл и иинѣншіи Рос- сіи г. Ляіглеркл», О полемикѣ Ншпяяв пъ вд„ Щі’рбигпны нъ с.пдцдлі* пыюе. пъ Примѣчаніяхъ іп. сицу ікіглѣдігпиу. Сю- да. отнмштея дли ©очинепія: «Отпѣтъ ва письмо ля- Щербатова (1789) и Криглче- Сііія примѣчанія іій. ікПОріЮ Щ^/іитьпи, 2 т, (1703-91), Кромѣ тѵдхі Іѣхлгиіп. И-л дгип. Прайду Русскую, вмѣстѣ съ гр, А. И. Пушкинымъ (]792), л наткалъ при- мѣчанія но 2-му плд. (17’.і2)Нсторпч. првд- стлплеиія изъ жкаим Рюрика. Кяу же при- іь’ід.и’Жать ♦ Хі ір:ігрп(іиі Слрдеггсхігкъ пѣ- лптслміыгт- водъ (1782), Па ввднію чле- на РоссійстгоП Академіи, участвовалъ въ 8ИГ0ТОВЛПЕІЛ ІСІІТерІШПГЪ ДЛЯ ТиХГКІЙіІІЪ си-аваио-русскаго словаря, шшлоа-п* д.<-ь- мсздгіи сливъ, начишшщіхігл <тъ буяны А. Ындду остлмшиыімщ ПОежЬ ИвСО бума- гами вДхпдихгл переводъ французской аяотссоисідйі до бугаіы К. О Волтииг см. Исторію Р<ю. Академія, Ы- 1Е Суи> II ЛЯЛИ ПА, т. V. 3) Ллклпрпъ (ЪодЪігс Хісоіав ИіЬгН), членъ анаіомііг петербургский, бвааиооіг <иий л ру опекой (1726—1708), пользила-ь си въ свое Іфеш цпнѣатыистьш, пикъ пспусяыЛ мгдикъ, Кму мгигтпгь вило обязано ігряжгхьног устройство госпиталь- ной ЧИСТИ. Въ 17М» Г. ИЫЁПАІПг ПКПРра- трлцею Елисаветою пъ Россію л попту- ітлдпі домашиікіг) гричоѵъ съ К-Г, Рдзу- мепедг.му, съ которымъ йутггпостповолъ пи Вирппѣ. Потомъ пшгератллпн рд Фрзд- діюш но и. 1760 г. слова прибылъ ігь Рое- сію и былъ иоанячепъ гднынимъ медикомъ прл плплѣдіппгѣ проетолп (Піиідѣ I) л пи- опекторомт. Пшт&аІ больницы (въ Мо- сиаіѣі.Снёрхътога. преподавалъ восіштил- ппіимъ пухош ьалпт. корпуса фяпкку, химію и натуральную іглюрію. Гіи гутр втчь рллпов ігрі^ыппігіе слси.іго пъ Россіи, Лея- леріпі, по одшйю Лтдопика XV, шлял- ся со6]цінІ5мъ матертлозъ для рушой сгориі, которую началъ пжЬать, воавра- тясъ въ свое отнчнстип (1777). н ллішч- 17-83—91 іт, иь в т.і «Іі-ліоігп іИ Іп Каи- ѳіѳ апсігЫіг еі пкніешо» (ПІо^гпрЫв ині- ѵвгі< І|н), Лніадриу елужтшл Йольленмъ шхч/ііомт. Исторія Россіи, Ловепа (Ріпгге ОичгІ-- Есѵ(М4)и*9, р, 1736, у. 1612), ігад, въ Парижъ 1782—63, пъ п тм ниь «ОЛТЪ ВерВЫД і:н[Н’э. пн руг. д;і. и ипі 1787 і\ Пи рикиИ'-лдкпІл Дпщн>, Екд? при - на II пыпвдлд Лпровд,. п-і, 177:1 г., на ка* *л*дру йяоямппагь наукъ въ кад-токомъ япрпуаѣ, которую онъ я зіипімллъвъ п- чешів семи лѣтъ (1773—90). &ь 17ЙО г. вэроіі&дил къ Пирлхь п бить членимъ Аім^и'міи Нгм.і:кі’пЙ, ЗДОігд.-тп ііпдЪлі. гп> Іѵараімииъ, п. 1700 г,. лзлпжплішй аппі> мігііиіт іяг?. нго Исторіи въ спонхъ «Ипсь- кшсърус. пз’тегпенмвокппка», Примѣчаніи Болтина въ оеновапіл здмыъ согласны со ваглядомъ Ккатърнлн какъ на леггорны русскую ікіпбщо и ікшігтіл о наЯ шю- страпцнкъ, тплп. л ігвапіііпіічпи Пстрошій реформы къ попону періоду русскаго образовати Въ прсхисло^іж разсказалъ аоаодъ къ арлмзданіямъ, цИлъ юого> рыхъ—идіЦйііниііе хіраиды огёчеста: Прежде г»гжели пмчллъ я читать сію квоту, миппінл аритеплнл предубѣжденъ былъ пъ ея пользу; десятплъптмъ про- быімкюем сочинителя въ Россія, ноаго глапчіл» намѣреніе іикі. самъ <дгь гиікь ритъ, лліпучи вдігі., соіттлмло нь томъ, чтобъ собрать воѣ нужныя свѣдѣній ігь с^чянетш исторіи россійской, л въ тонъ Г'іп», но иго лѵ гліізимъ, получи» г-овер- ШоппыЛ уітіѣхти; пппліемъ и еігоесібікістя- ніі, каігапыгь должна было чаять іп. »іхе- вВ многихъ аодсяій; сильными его уѵь рекілш о лстлпЬ, бевпристрастіл и со верпгішжімъ шідаія нрнд-ілгдемаго пиъ; агроміыйі и міълчлібНнианцкмъ тпту- .юігь сочпн’.'КІп (Исяялрія бтглглмиі*нниг’і. мухмгетлтнная!. ерааюлгігкая и гюлп- тшдеекая ^реѵгніл и мышмгигія Россіи1) я пдкоіиитъ тииі.ч-рафитесгашъ украяге- кіонъ, ѵпоо еппртиніждлюшлмъ- Но, на причтшгія ігЬенгілг.клі-ь етраіящъ, р-»ед - шлдоса бо шгѣсіс пріятное предгйтждо ійп. лиабуждающов .тюбапнтсгво и ох«>- ту іп* 'Пинію: дижі» л шЕйздта, въ іооими ЫЭЧПЙГПЭЛЪ ІЛОСЛІНІНТЪ РОГХНМ0 Россію; прпптржттіг. съ поимъ парічпіичппаі'гъ опг дѣли вапбалѣа нзъѣсіиил; наглость,
467 съ которою рѣіпителъво гоіюріпъ о ве- шдхь счюнрішшіім ему неипвѣвгныть; не- лѣпость разсужхеиіО, пустота даіюдовіч беэтлсаоішыл и грубш исѣіь радахъ ошябгл (іХПШЮІ агМкіШав дпгтайцуіи НЭДМОВКіКгть іѴ:і>гц ч&р^П. ПШ’ЛііЬі гтд* Ііишшй ц ипобмісп мпшгіі), лостгиілдпт міш мтигЬть мнѣніе противное прек- Л’ПІіу О С0ЧИМП1 И О іЧЧІППГТВЛм. •Поіпитиугь усердіемъ къ нотиііЪ х гъ нк'му отечеству, првдпріялъ й схѣ- ЛДІЬ ПріШЬЩШІЯ яа сію книгу. 'ггъбы уэигпіть і устыдить ииглагц и лхинаги ея сочнпичиш. По мѣръ чтшгід оч, лд- мѣталъ л дпликПіпкі пъ пнб сппиЛкл и &Д{;умшидншхкиі отъ истины устраненія. и, ее аграшгшшгйл оіірзде|мсшіі*ігь иныхъ. стар&эд ипеана іъ лепра, гь ісп- ШГЬ Т4 ОШИСііХ СгТГЮОГТМІ, ы, ТІЛЛОМІ, йтк видѣ; отрилаА клняічу и аииплічнл, беаГЪ репПІМ іфСТШЮІШгтпхзІІЛП. ЛХЛ КОПЬ Пу, ИЛЬ. іух,ДдНіа> зісцрашичіін, і|<> гупрм му еущон; <іпрадпджкііост> моихъ длжн ходъ я бодпристр:иггіо испить мігіішй н ріи=.<?уждстий подкрЪііхклъ ели дѣтель- ствомъ писателей достоверныхъ. Почему ласкаться смѣю, что труды мом будутъ удшшвтворнтелънѣв тѣхъ, кпхоиы супъ шхншігчесжаі сочилйыіи. имѣющія пи большей чввти предметомъ своимъ не- стиищЬі иіімылзшс раиирн дисд’щлнй*. ЬѴІ. ЛОПУХИНЪ (»). Изъ его записокъ (’). Въ началѣ 1782 года по просьбѣ иней, ва бшгЬішьиц, отставленъ я изъ кіиінтинъ-ппручиіоівъ піардіп къ спіт- сшпгь дѣлили, полковйппоыъ, д въ Шікцф іиги ®В ГОДА, Ври I іткрмгіп по яіиітліъ учрежденіямъ, жи'жовіжей гу- бернія, опрадЬлоіи. я былъ въ пой счіігітшкпмъ уголийнііЙ оплаты Нъ долпгнпгпг сей принялъ я гебѢ ва првзвагі од6людп.те., чтобъ какъ и евипшіла не былъ шіия^а осужденъ, такъ бн н вплаваплП не набѣжалъ пікаійіпЫ, но во чеаов-Ьявиобію,еколъ- по Моѵпо балыпн умѣрАняііго. не уда- ляясь, одпакохъ, отъ силы закоповъ. Я душно, что предметъ паждзаніб диіжоігь быть пспрішлшііо пішиіуе- мыгь н удержаніе отъ преступленій. Жестокость въ пакавздчггь ость топ - ко плодъ мобиліч) среирГ.пІя человѣ- чества и одно псигдв бгаполеаяов тиранства, Некидежностъ избѣжать плнвдазгія гораздо болі.гпо можетъ ударживать отъ преетупдсиШ, еоіксдн ожиданіе жестоваго. ІІшбревияеь къ преступлагпіг.і, нстнетпянпѣе человѣку ослѣпх?іп>сл мыслями, что престу- пленіе его не откроется, нежели со- ображли. мѣру плкнаапіл, которому опъ подкаргаст’ь себя, особливо, ко- гда оно оттекится къ страданію тѣлес- ному или шгторинію свободы. Вѣроптоо, пикто по покусится иа преступленіе при уяЬрнніл, что не ввбѣжип. такого рода вэдпи. Оже- сточеццый въ алодѣииЬиъ на дума- етъ объ ней. На не впотдпщШся еще въ такой степени разврата, кошяно, собираясь одѣлись уголовное престу- пленіе, не ласкается тѣмъ, чти ему дадутъ двадцать, в и» пятьдесятъ ударовъ- Ввдьна также опасался а осуждать па заключеніямъ ииъ обстолтедьетнъ, 30*
— 468 — бенъ совершеннаго ваоближчтіл и при- вшитія судимыхъ. Но можно, по мнѣ- нію монку, почитать доказательсикчмп сообрллшнія умстншзадія, сколько бъ опи ясны и осковат'тдькы пі каза- лись. Такаго рода донпзатшіьства идва ли могутъ когда быть еоянршнппімя и такіа, что Иімаш’інля ужевсѣвоз- мсикпоіти нъ показанію кмшнньсти обвипнимаго. Гдѣ одна вѣроятное и.. лілъиотіш- ныН разумъ не можетъ находить пол- наго увѣренія, калгъ би сильна ни была она. Всв, что можно толлш выдумать противъ доказательствъ, составляемыхт. умственнимъ сообра- женіемъ, ужв пгь опровергаетъ. И по множеству опытом. нвпѣстпо, кмсь ошибочны въ уголовныхъ судищкяіл- подстепгь влключетл, которыя осно- ваны были такими соображеніями па одной вѣроятности, пріемлемой на морплшую ікшѣетиастъ. При такихъ сужденіяхъ, кромѣ пеюлолъялго щпіманія и яориттіплъ пристрастій, весьма можешь ШЮТДІГЯ. въ погрѣшность ОДНО самолюбіе, столь много своБепшшюо большой части людей, особливо тѣмъ, коихъ страсть отличаться умомъ. Желаніе показать слой рапумъ въ открытіи виноватаго весьма легко я печувстпнтол.ни мо- жетъ заставить найти его въ пенни- НОМЪ- ТѢ только судьи не будутъ подвержены такимъ ошибкамъ, кото- рце старанлея дѣлать прайду дхп самой правды, всѣмъ подтемъ любя ее, к пв для того, чтобы ех> просда- витьел, вил влторые во ВОЛКОМЪ, пни судимомъ, сердечно видятъ прямо ближняго снсіяга. Безъ сего рлсп ыо- женім вв мажетъ быть нствппо до- брыхъ судей, а такіе, ііо йесчастію очень рѣдкіе, судьи и пе поехѣдукгть. конечно, оному оГрапу сужденія. Но можетъ ля быть правило му- дрѣе ; іміркяелдиаѣе тога, что лучше оставить беэъиагсалаігіл многихъ вкно- пдгшъ, Нежели одного шчпшпато осудить, л случаи преступленій, коихъ совершенно доказать по можно, пре- доетавллтіі правосудіи) Нсеяпднгцаго? Ипыо мудрователи при сомъ скажутъ: «что же? итакъ людямъ ничего НИ надобно дѣлить, п поъ оотамжіъ дѣйствовать Богу, и силъ равумл, отъ пего же данныхъ, употреблять, стало, но надобно".—Пѣтъ: надобно ихъ употреблять нанпрплелшѣйніо; но тамъ, гдѣ олѣ подосгаточшл, съ кротостью признавать ахъ слабое гі. н страшиться жребіемъ ближняго сво- его жертвовать самолюбію. Какъ странно видѣть, когда люди ігішрягаютъ всѣ свои силы паПти ниповяаги дли того тпхыіп, чтобъ ото иаклвать, и безъ сивершмянаго увѣренія въ иго япиѣ спѣшатъ осу- дить его, и сіе часто шгь мнимаго правосудіи и усердія къ еохраией» порядки., какъ будто бовъ того оний бы совершеинп воамупглс.я, п исга- іювплось бы дѣйствіе невидимо, но всегда п вездѣ бгапогрѣп’ші дѣйствую- щаго источника піи. Цгрнпнтл вша иногда пвдѣть, съ кахнмъ рвеніемъ ігѣешыыш грабителей и мддйимцшгь, при чувствахъ, самый видъ добраго усердія имѣющихъ, гтараются натя- нуть доказательства къ обгиненію някгіго-ішбудь бѣднякл, впадш-тто и въ Еевпжное преступлеше, п по кд- кому-нибуді можегіі бытъ, оооб.шво несчастному стеченію обстоятельствъ, Оь такимт. же вниманіемъ старался я соблюдать исю тошкк'ті. и обрядовъ
— 469 - омпмшыхъ, почитая всяко* игъ пл- рушигін вреднымъ, сколько для су- ЩССТВХ іірдіккудія, столько лп. но СЛІЯНІЮ Ч]Ж7Ь примѣръ ц на порядокъ службы, которой ОНЪ ДОЛЖЕНЪ быть душою. 11 [ЮЖИНЪ лѣто, осень н половину вііяц 1705 года въ дершгі еъ отцомъ и братомъ моимъ, возвратились мы пъ Москву, въ іыугорпП съ того вро мепн жкеь л больше десяти лѣтъ сряду, инѣ ея не ноЧінідЯъ ви идпиЯ ночи. На первыхъ иляхъ нашего въ псс оріѣида отецъ мой, имѣвъ шшш- ксмъ восемьдесятъ лѣтъ, лтпялея срѣпія, в глдіпшігь упражненіемъ моимъ было попеченіе о гемъ роди- телѣ, истинно добромъ, в чадолюби- вомъ. Свободные часы проводилъ я въ чтенія духовныхъ книгъ, которыя стали тогда молмн любимыми (*); въ бесѣдахъ съ друвілми, игіпипимжту же склонность, много эаішміысл, какъ уже и на нѣсколько предъ тѣмъ лѣтъ, извѣстнымъ обществомъ, которое п понынѣ называютъ Марпіниетскнмъ в о коемъ мпого йшо я есть стран- ныхъ и ложныхъ еаыючеяік, про- исходящихъ или отъ пристрастія, или отъ ллобы, или отъ ніиѵілкествл. М.тр- тініиотчппімъ же павывалл ого потому, что пъ то хе время, какъ оно едѣлп,- лось вдѣнь ваяѣотинмъ, Мерсье, нъ силой Карпшѣ Парижа, иаоыяалъ такъ Мартпгиотямп нѣкоторое число лютой съ особливымъ любопытегвоыъ 5ЧГПМЯЛПЛГХСР. чтеніемъ поддано пы- ше.хтой ннвѣстпоП книги: О ѳяАіу- ода&еніЯжѣ и «етин», которая тогда же И у пасъ была перепечена и на- почитана, н которой сочинитель былъ нѣкто Ст Л/нртлемъ, мужъ іючтші- мий своими знаніями и добродѣтелями (•) Цѣль сего обшоотаа была ипда- гяіть /лінпі духовныя и настшіллшпця нъ нрмстдаяпостга истинно енаягехь- ССОЙ, ПврвіедЯ ГДубОЧД.ІІНШГ1. О СОМЪ инсатклвЙ на ипостраПНЫхъ языкахъ, и содѣйствовать хорошему воспита- нію. помогай особливо готошшшмел да проповѣдь слова Божія чрепъ удтбігічіпгія градотніі. пріобрѣтать ен> кія и камеииА, нужныя къ оному званію, для чего и япаіпгплаалпсь у шить больше 60 самиварнотопъ, ко- торые отддлы были огь самыхъ іліархіальныхъ архіереевъ, съ вели- кою ігриипательвостію. Члены общества сего упражнялись пъ пойпдпін гамото себя, твореній в Творца, по правиламъ той жауи, о которой Гоіюрвть Соломонъ, въ книгѣ Премудрости (гл. ѴН, ст. 17—22) (’), оодерждщкися въ Библіи а въ пнсамінхъ муннП, веаосредотъешіымъ откровеніемъ просвѣщенныхъ отъ Екла,—пауки, открывавшій начала всѣхъ вещей, б*зъ пппаикія коихъ ншсогда натура вещей аотишю ип- ііѣстна быть Не МОЖНТЬ. ВОТМІ'ЖПОСТЬ яв откровенія онаго во пеѣ времена осеомннтельна дли нслкаго рму.инаго п вѣрующаго храотілііиіід, и самый і№ хрястіадіап., но только бытіе исймогупдаго Бога не отворглюіцій и здравый имѣющій смыслъ, и о можетъ отвергать ясшможкости сей. бвиърщу- титодасой ногрѣшносггн противъ раз- судка. Вотъ хамов было наше упражненіе. Мы учились. Многимъ ото казалось и покажется смѣшно, по проаг^людии- ская послоишда: гіькъ жідеи, «ялъ у/чпсл, пзраддс умнѣе такого смѣха. Когда человѣкъ скллііко-мнбудь сь блягоіышумісмъ □омыглапъ а бытіи сноѵмъ, то иордаетьш удяыш&мь.
— 470 — лпяъ мало ДИЛИ, и самыми разум- ными сливуіціе, ааиимлютея тѣмъ, что необходимо нужно для вѣчнаго ихъ благополучія и для нстшшлго блага ігь самой вдѣшпей жиии, ко- торое состоитъ нъ токъ единомъ, чего пикто а ничто лишить чело- вѣка по можетъ. Кднппо сіе ваключаегся въ духѣ Христовомъ, долженствующемъ быть пттнипою жипншо человѣка, еп. духѣ чистой любви къ Боту н ближнему, лоторіш есть елинсгаавныИ источникъ совершенной добродѣтели. Въ школахъ и пн ктоелрагь твер- дитъ: люби Бопц люби ближняго; по пе воспитываютъ той натуры, ко- ей любовь еін еиоНствеШпі, какъ бы ралслабдешіиго больного, нв выггѣ- чнвъ п по укрѣшгвъ, оаставлядн хо- дить и раГіоткп.. Надобно человѣку, такъ екздать, морыьян пврерюдиться: тогда еван- гельская ирлпстреппость будетъ ему прИрОДиа; тогда онъ будитъ любиаіаі къ Богу любить ближняго, и очень возможно будетъ ему иеподпъпіе ва- повѣін: обращать другую тепу уда- рившему по одной,--заповѣди, кото- рой смыслъ есть, конечно, тотъ, чтобъ въ гамомъ глубокомъ смиреніи и базъ гнѣіт сноситъ обиды. При- мѣръ чувствованій, съ какими сно- симъ мы, порочны будучи, огорченіе, и обады отъ тѣхъ, коихъ мы любимъ по страстямъ нашимъ, легко можетъ объяснитъ шшъ в&пмовиіость пестра- ничннпдго терпѣнія и лтібял къ блияг- кгагъ и къ самымъ врагамъ своимъ у людей, іімѣпшріхъ сердшц ичшэдн- ши бокестненпош добрціѣтелью. Сіе мррынши перерожденіе, чревъ которое только чалсілѣкъ становится образомъ а подобіемъ Божіимъ к которое даигннствуеть быть глав- нымъ предметомъ мѣтъ уставовъ и упраиипяіій христіанской нерки и, по молить, коночио, ир-.'ниойти беаъ дѣйствія силы нг.емогущвй; но шэпр- мѣпно содѣйствовать оному должна и воля челоігѣчвеяая, Коей енобола хана отъ Бога, какъ дяръ величай- шій и особенно составляющій величіе человѣка. Сам.яіопнанін должопству- нтъ руководстеоіадъ опоо содѣйствіе, открывая человѣку, сколь далеко оіп. совратился съ пути игтлнпаго, съ пуга нерушимаго блаженства, своего. ІІовнапів Творца и творнпЬі откры- ваетъ человѣку свялъ его съ ними п цѣль его совдаьіл. Везъ сего пооші- пія не можетъ бить иснонателыіче ноэнаніе самого себя. Безъ псавадйя же самого себя на можно имѣть кре- му дростп. Страхъ БнхіП есть начало ея. О семъ пишутъ и говорить при всякомъ іккшитвяіл, ни нн мало не іішіутсл вселять спосптелытый етр.тгь гей въ дупгн. Здѣсь представляется нея глубина того іиіді-кім н аабіні'шя. въ которомъ та живемъ. Валкій I•.кажнгь, что оігь ни мало пе сошгЬваотсл въ томъ, что Богъ вредѣ, вто шммлъ, все нцдигъ и все гділпнть: нъ чемъ не можно, конечно, и сомнѣваться, пн сомнѣзаясг. въ бытіп Божіемъ, Но ежелн бъ имѣли мы въ сердцахъ пс.пгппую, какъ должно, къ едму вѣру, то какъ би могли ми, ияаак что всегда мыслимъ и дѣйствуемъ предъ очами Ножіямп, мыслить н дѣйство- патъ такимъ образомъ, какъ бы ми Поетыдлдясь или убоялись п предъ ЧВЛОГ-гѣкомъ цѣломудреннымъ пли по- чтеннымъ? Не можно довольно еь сяміи и мла- денчестоа в докопилжизпл воютгы-
— 471 — ватъ къ людяхъ оды! свитой новикъ ощущеніи іѵеедѣ присутствія Б<«кія. Одпо сіо ощущеніе можетъ рождать страхъ Божій, который есть соль истинной добродѣтели и коего соиор- шыгство должна быть иобовь, побу- ждающая вести жиішъ угодную Богу* по пвъ страха анммгіЙ отъ Него, .ч ши» любви къ Нему; подобно тому какъ дѣти, прямо любящія родителей 'ШДОДЮбИВЫГЬ, ОППГЯНУГСЯ огорчить ихъ пе длл того, что боятся ихъ і-акяяаігій. Оин увѣрены пъ игь люб- ви. коей нѣжность оскорбить боятся- Но самыя ндялааніл Божіи въ адѣш- кеВ жизни и по смерти суть только (РИСТИТНХЫШЯ дѣйствія любви Его къ нямъ и слѣдствія патпей гобствеп- моИ нечистоты и грѣховъ шшшхъ, какъ Солъ рѣзца въ рукахъ врача бываетъ слогдд необходимымъ п елп^ сителіііымъ сродствомъ ІСЪ КСЦІіЛЬПІ» болѣзппг которая есть слѣдствіе по- рока в повоэдеришосгп, Вотъ нѣкоторыя чергы предмета бывшаго у пасъ общества и нашихъ въ помъ. упраікЕѳпІЙч Люди, какъ блл шічнтаюшіе себѣ на должность осу- ждать другихъ и ііорицшгь то, чаго совсѣмъ пе юіають, распускали рав- ные о пасъ толкя. Шумъ былъ ве- ликъ, потому чти людей ГМККХ’Ь много, п больше еще тѣхъ, которые столь* ко же охотпп вѣрятъ нелкому дур- о-лму о другихъ, сколько ни хотятъ повѣрить доброму. Порочили особливо тайность об- щества и его собранія. Дли чего, говорили* тайно дѣлать хорошее? Отпѣтъ па вто легокъ. Для чего въ собраніяхъ талъ называемыхъ луч- шихъ людей или пу&шкм но только никогда не говорятъ, да и нч можно говоритъ, о Бшѣ, о добродѣтели, о вѣчности, о суетѣ хявпи и о томъ, сколь порочны люди п какъ нужно имъ ваботнтыін о иронствовломъ сво- емъ кснрашіснія, п проч.? 1) Лйпуішп. Ивамъ В.тлхямлропять (р. ]75В, у. ІЬШ/, Н0Г.ПНЛ4МЛСЯ дома.Обра- иплдоі» «го было ігсвічжшю: ,л прямой самоучвл (говоритъ онъ въ пдеягь „За- пмсклхъ“} я можно (ікадлть, что по грллі- матикѣ аза нъ гллаа вн 8Ш?. Ііееьмд чаяти соаня^тсш <ШЪ ітъ цпігііЖгстиѣ» въ «ігтутстпіп лнторскаго т&Шгпь хотя к не «ало случплімів. «’.чу ллппгять па своемъ вѣку; „писалъ я всегда по пухдѣ пліг для пртироЕвждсшя врс.ѵеои. для пріяте- леЛ, кдмтн, что, по моему мнѣнію, магхо при кнели пйлъау\ Службу внчвдгі. оігь ьпі гіійр.тін и нъ 1775 г. Ви-туиип. чкігь пршіиріццпл зірічібражнпгаіп» щзегши сгплѣпіад ПитЬніі)., лг- прододкеніо ко- торой СИГЪ вдльппггі ггН‘ТТПЮЖКЛЪ Ші отпт- ску.запігиалсь нэутепівмт уголилЕыхь коновъ, ваотлвила ого перейти ивъ военной службы въ піпжд&вскую. Изъ латератур- иыхъ трудовъ еі о втого нрежші ииаѣс.тіш: Доржд^НкіВЬри падь Лыйипью, інлргшадъ съ ОдоииуиоедгО иаъ Юиш (1780)“ а ►Ршгоуадеаів о ^еушітра&іти річумн Нѣкоторыми ППКНМИ 1ІП'-|ТС,ТІІВЛ и опрс- і:Ѳ|леяіе шп. вредныхъ ігргашп», сочіі- нешт Россіяниномъ (17Й0), по поводу Гольймсаг*га Системы природы (Зуіі^піо ііо іа шішгы. УмолвшіыИ 17В2 годи ияъ іапатлнъ-і]О|>угчпіювь ішірдін токинші- ікіитъ Лопухши», въ томъ же году щ и отЕритіи. по Учреждеаііиі ь и губерніяхъ, ыоскопскі; П Гу<»'’рпіи, іи лучп.ть мѣсто совѣтшппл уголошк»й киѵдпъь Въ отпрп- іілеаш етей долгаоіггл оиъ руюіводцтво шілші врожденнымъ ему сильнымъ чуэ* стшзмь чьтшгЬкыі)6іяг ровно кахь идеи- ми .Іігигѵип- а БехюфЬвм і|’Лдстнта „О престуши'ііиііъ п ігшіщниіікхѴ, Чорсиъ три года (ПВ5) пышплъ дт- отставку ^ч. ‘ніпим'ьстатсшто соэѣтшікл. Періодъ прг- мімиі <п» 1783 ио 1ТУЗ г.—самый аімѣ’ш- къ жяшпі Лопухина! сніъ при- нималъ ршяпхгтол у’іагтй> въ діцслхъ ДІ’ітжесгяго учмгагп 0(Ьцг<*тпаА (осію- винпАГо въ 1782 гиду), плс-Ъ^ттК сч. П, И. Ноыікйлымъ, 11. іи Тургеневымъ, ни
— 472 — Н. Н. Труйяцішгъ н другими чллплміс Общдетмо было фр&ыша&шшпгвп. сою- пмм*іі| уовоиплпшъ ореимущінгтсяно уче- ніе мистика СвЕЪ-Марті'Вн, Дофіго хлгс- і’л: .0 паблуждннілгъ и іггтШгЬ* пъ рус- скомъ переводъ шипи. 17Я5., я послѣ- дпватвли котораго получили нанвэніе из4прпгаі«кнгь\ ,Цѣль общества^ по За- пискамъ Лотіухипа, смтолла «» п ід.ѵп.н кшн-ь дуденлытт» п настпл-пкіпіихъ въ ирапотпеплостл ллтиагю ешлптѵлъгкой, въ ппрссодѣ глубочайшихъ о семъ пн<іст|іаіь- пыхъ писаті^ѵй, ігь оѵдѣйстнЬг хороше- му ВМШГШІІЮ, ВГ|. ОКЛЗйІЦЛ пособій пэ- ТОѢШЦПМГШ иік проповѣдь Слопа Божія чр^.к удобігпйптіл Т||Л пріобрѣтать нужныя ххн того Нііайіл и качества. <- Члшпл его упражішллсч. пъ поааакіи пи- мятъ веба, т»;ірі»;іцт п Творца, п<і прдпп- лдмъ іиіуші. гохоржишимен Нъ Библія в тп- писаніяхъ ігуаеВ, міміогредстэоняымгь отпронишвмъ проеміііііРлингіі отъ Боги,— лаукн, откринакнцгй качала всѣхъ пг* вдей, бееъ пскі данія лошсь латурл япщоЦ и и когда истинно вавѣетма быть не мс- жатъ. ОПП Л1ГЁЛЛ ПрСІѴ^НТПМІг—дсброхЪ- тсль и етьраііЬ, нснгрллллх і»бя* дости- гать ея сйпефлнн’п л; вестами ихъ, >п. І1ріпкпі-.шод:.!«пооть $рШЩуіІіОДЫу МПЦ1- іглоіП'Хплну, основывалась на твердомъ убѣжденіи, ЧТО ХрНОТООЪ ПІ’.ГЪ пачіио л ковенъ ванхаго бшодютпд п дейра въ ядѣтвей лкн&і п иъ будущей*. Чтобы пденшошпъ ігуГілаяу еъ хстлммииъ ду- хамъ обіцепт л рзштѣнтъ ноиіішдпіл кротилъ и^го предубѣжденія. нпачн4 что- бы предстлгііть въ краткихъ ччртагь ни чшіА его внука (догмдттіі0 я нравстіичі- по&тп (ярааручпвіл), Лопухинъ ладигь „Нраппучитіипяіі.ій ^птиклаиеь іьггмігвыхъ Ф—къ М—пъ (Фрашп>-Мдсогкш/< Кпиж- па втец продававшаяся отдѣлі.іго въ ш> реводѣ па Французввовпі яяыггЬ, приеоѳцл- иенд ШЖ8 къ двумъ другимъ оочлвп*- ішімъ Лоиуінна^ Лухонпый рыіирц п.тп ищущій премудрости (1791 г,)в и фИѣ- ноторыя черты о внутренней порти, о едипотп» пути лстниы л о рвзлмчиыхчі мутяхъ аа&гужлнпЫ и гдб&пп* (шшнсаіги 17БЙ г., мавні- 17^5 г.). Въ поаігЪдпі’мъ сочшііигііг ісчгпхиплоті паавдяъ .Крътжшгь пх&браженівмъ качествъ я должлгхггнЙ исппшаго хрпепшпгвл, □оч^рлілутыігь изъ Слова Виміл н рпппптожміиыігь по в» ирисамъ и отвѣтамъ*. По уничиженіи Дружескаго обтаостн (І7Й8 г<)| до іаш^ппы ІЬаіторппы II Ло- пухинъ эшям яъ Мо<шЪа внккиллся ііе- реиодішл и гнічиііовінмп. По ватуцденщ Пшіги. I вд пріиладь, когда С. И. Плпаи’оіѵ]., члнігъ Дружосжа- іх> общічітпа» и ті, Й. В. Ргішппъ. ппль- икіг-х?отійсп о-іоннымъ узажыпемъ такъ пазывноныхъ мдргяішегинъ, получили сплъвое вначЕЛіи орп дяорѣ* Лоаухшги былчі яыдеыпі. хп- Поторбургъ хтл вяпдтиі мЬ4!Таотіі7’ч.-сяіф}глря. Въ началѣ 1797 г. ікір’.'тплпк іп- Москву! пожалованный тай- ЕП4Мъ оовѣтшшокъ к одшігорвмы вдВсь опті хѣйогвокалъ тагъ жег ыіп. и по. уголошюй нллагЬі г-$„ иабитцдпк о омпг- чеяій илщщдціР, Въ 1Ю0 году, пмѣстВ съ сопа горемъ Спиридоновымъ, ревизо- валъ губерніи Казаидпую, Влтспую и Оренбургскую; соособъ репиздышіи виао- Жі-МП* II къ Пі АрпнзіГіргИ; .Ш4МНМІ ШСТа- гчлчпій и прикіылігіД, даіппдгг. гг. секато- рами при осыотрЬ ВктикоЛ губерніи въ МАргВ 1800 года (1800 гЗ". представляю- щей хпчрлиЛ ппыНі печатняй глшіжнхіти по дѣламъ идмккигтрптчрпыиь и судеб- нымъ- Въ ПЮ1 г. Ажйвсапдуъ I продли- садъ ему и НодедмЕсксму-Мелециому осмотритъ слойодоко-упрашишую губёр- іНю. Нліи-одушпый образъ дѣйствій Ли- ітухпиа, оскібеіеігр Ни яоііросг о ОСіггр ДуХОбарГУ’ІПн ПООТЛПЛГ’ІГТг былъ ПЪ Ирп- мѣргь лачвзыпткнмт. губерній иысочаП- цшмъ уишюыъ. По случаю толиовъ объ иіимі» Лоігухипъ шныеллъ 1Д06 года вы- писку; ^Гдаиді исшрйплілгги (шшеч. 1817 г. въ деклбрскі Л ппяхкѣ Сішигскаго ЙЬстии- па). Въ 1Б02 г. опъ былъ паляачпп і* Лред- сЬддіелемъ комиссіи, учрежденной длк рцнбиріі споровъ и оаредГ-тспія попили гу- стой пъ Крику; уволеллый отъ этой додзгаогпл, !ВД5 года, началъ поиріжіі* му присутствовать въ сенатѣ- Для о.ѵ блюденіи ва орзли-тміимъ в гтпріій:пп\ть ХОДИТЬ учроддшгіж МЯЛИСІН <1&0б Г|), б«П» ѴПіріШЛйЛЪ въ губэрігіп Тульскую, Калу™-ігуіл, Нхѵлшііьжуиі и Ряаіяпкую, да что піжиіопаіпі пъ дѣйствггвлыгыв тиЛиые совѣтикігп. Въ 1&12 году ьы- ’Ьшаъ и-гь Москвы въ помѣсхъв <шое(
- 473 — село Саолпекон (Ордиплк, губЛ, гдѣ и жилъ до едміЛ іпопчигхы сшюй- 1 ,і „Залл<н:іі ігЬжоторыхь обстожтолмттпт. жлалл іі службы дѣйсгиительнАГо таІГпа- т іхіМ.тзпіва, сенатора И. В. Лопупгал^ ' ЗЧИИРННЫН ИКЪ (’АМИКЪ** Двѣ чигтн. Онѣ иштоышы Лішухивымъ ПЪ Г* Напечатаны (X М. Щдаітеісіагъ ни Чіг- пігагъ ООшесгвА Исторія и Древностей, І9ОД, и отдѣльна; тцугов сгадыпо—тп. Русакамъ ЛдошЬ 18»43 ки. Е *> Няаогдл ш Ошгь ыце и пестояи- пдн> ліхилцдумцвмт., о.иллжо, іьіЖдтеп1, Сахынм стдріиісш утітрдігп. гіібп въ яам.ій;думгтпѣ, пг-жюіт гп. <»т бюлрііи. л фппткі чптыпллѣ Вонитараг-ы іиютѣпппі пллъ рп лнповъ Ру сосны оіграмрмкіл л ироніи полобнші сйчмвніж Весьма .та< МѢ’ІИТ-ІІЛЫ.МЙ ои ЫЛС№ ОД/Чай Пйреніг ніыъ икупъ ігагга тгмпи и рііліи «іхыіи Ойірлтялѣ Шівл отъ шѵц^идумптнл, ’Іп- тіиі шпгѣгттгут» нлпп’у: Вурчѣіпѵ бѳ 1л іілйпт, < і. юсхящѳігівмъ читалъ и въ іілецѢ сз вявдэ'гепів йсел книги, йодъ ішяшіъ Устала натуры (Сскіа <1е іа шНоге}. Я Ш’рСВКП. }'ШііЬ :іМГЬг ЛиібсіЕ-^ісл • іп.іиМъ исриодмих ло лдпнчгітпп. і*го іп'лгля было. Л ^пгтпзлпжи.тгл рмсѣитъ »1П> іп. ЯЪсЮйгшжѣ- Но ІОДОД ЧТО ДОІПГСП-Т7. Пі*риуТ) «ІП1ѴЭП. КрДСІГПШП. письмомъ, спігь вдругъ почувствовалъ л нвошісвн* іюе рлсЕПлкіе. Не могъ «аслуть иочькъ прежде нежвыи іишгь я и краткую ндо тетрадку, и чгрпуш, Но все л дс былъ епохіхпгъ, інігса ив ладисл-гь, магъ бы въ йіппімі:й ггсиі, І'гг'пуждлісіп и алоутю- гргубіспіп рвиунй тгѣкѵторыѵи шміыин тп1 итвіямл и прич., штторос ігт» первый разъ вллѳчатав.1, псяшпся, пъ 17Ж> го- ду. Первый же ішпгіі, рохЕвпіін во мліі о&ігу съ чткниі духогшыхь. бытгп; .0 ’ЛАйлуждтшхт. п тітдяѣ", и АріЩТѣ „О пптишкіт. Хріп:тииитгн1>“4 ЦрШ«К*Ъ Лі> «ултлні. И Ыерсьэ (1740—1В14) япвѣстеппі бо- лѣе .апытомъ о дргъѵатплескош. лскус- ствѣ*; Книга ого; шТа1і]еліл сіе- Рагіи" штФ 1781 Г-—Г<-пі^?.(црт»ч!ъ (П43—190Л) тео- го(іь, ігпсгипл’Л пі>дт» лннііі'мгь „НбМ*Вѣ№ ІШЧ) фИЛОСі?фп*г Клзігд ппл ГЬ.Ч» гггаіІГэ іЧ бе іа тогііб лыпхів пъ 1775 г. Ч Сей бо дддо инъ о еуіиіпсъ пллнплгіо иглижліхіг всгашітп состшмівігів міра» п Дѣйствій <1Т»Х1Й. ЯА'ШЛО и водецъ и ерс- дину ВрСМІИПі. ПіЧІІІ^иіГОЕЪ иирвмѣлн. л явмѣнашя прпмнгъ, дѣтъ крунц и авѣадъ чпЛІІОЛйЖРШЛ, ПСТОІТПЧІ Х-ІОП г пыхъ, м піѣиъ лиѣрей, пѣтрзЕП. рпай, и пшиапі- дѵтгіж адюаЛжмпі! разнство лѣторладсмъ, п сиды пхірыиЯ (Преи. Сшгоиыы, ПІ, | 17-5Г2>- ьѵп. ГЕОРГІЙ КОНИСНІЙ. Рачъ І/.кифашрыц» Веаіийрин/-. II—на приДынпі’ 9М іл Л/ста- слаяль. П|юсі»ѣтлѣПшал Пмперлтршіх! Осгпііцмъ&сгроиимыпі доказижп., ’ГГО в^мдн вокругъ солица обріі- шаомл: паю о солн^« покрутъ пасъ холить, п ходхгъ ддл того, да му пъ бмготояу^п пп’гші&гімъ,. Исходи- щи, МИДисиргШІ Мошірхшш, ЛКОЖЬ- нвп. ѵп. чортог» своего; р.чдуташі- сл, лт.о исгкишгъ, 'іощп путъ. Отъ хріи! моря Балтійскаго до кры Оикснн- гших> гииетаіо тиое, да тако не единъ иаъ □о.ѵяпюлъ твоихъ укриссгся блдгодіітолыіыя теплоты тиооді Хотя ліо иы и тям>ины(7іюямт» беь- поиойстаііімъ, п по горькими хождо- піамп тікнімп сиіилть сдлдтсо, псяхъ подъ виаоградомъ еьоніп, и ікуь- смакошшцехі еи^еи, яісоже Израиль
474 - во діп! Солпиона: одіпіг.гі глткй’ппгхт цвѣту ппдобясь, туда и очп и сердца наши обращаемъ, аможе теченія тисіе. Т<?ЦЫ убп. О О9ЛН?(С ПЛПіе! СІіЬ- пню; тепы нсполшішмм егояами во вгЬхъ тьопхъ блдгонлмфр^ніяхъ: жъ западу только жиоті твоея по спѣ- ппі; въ гемъ бо г лучкѣ, яко жо Іису.ъ Ніинпгъ, п руки п сердца ял- шл простирая кт небу, иойиіііыгь: и во дішжись, дппде, же Гігл, велккпмъ троимъ шшіфв- дішгь протявимі» торжоотаешю □□- бѣдашиі Георгій Кокискій, аркіспмехэдъ бѣлі>- руаедій (р, 1717, у, 17В5) обучалид п» іанипіссД ДВДДОМІѴг ГДѢ ПОТОМЪ ИСПрй- плялъ должность ректора в прюфвисирп богословія., будучи притомъ архимандри- томъ ліш>брк?асаго учмлигциагі.і ходя- стьфн. Въ 1705 г, былъ ілхтяшпзп. нъ бѣлорусстгіо епископы, Православная цяр- кпнь въ Бѣлоруссія, находшшіляші въ то время йодъ йЛйдычнігломъ Полыпи, тгр- &Ьля гилыіыя іфитѣспяігія отъ духовея- сттні дитипежаго и уніатскаго, Упраздни по, Гооргір пывазллъ большую дѣятель- ность п энергію. несмотря ид ьсЬ шіл- еностд гоненія, которымъ подергался. ИеДОм еппп п.іпхашп обратилъ онъ рл. устройство гь Могилевѣ сомжварів (1757 г.)» чтобы поднять духовное обра- ВОБ&ІШ'г ПрИПІегДІИНВ въ крайній упадокъ, Тогда же яал&аъ оря архіерейскихъ до- хѣ типографію, пъ КОТОрОЙ ІІЛПІѴЧДПкТЪ Кдпгхлаиоъ Ѳгофмгл Прокоповича, оо яігогпчіі спошпг доиолвюниімНі и рвао олллъ нго во всѣ прішоехндвып цергаш своей впархіп. Кремѣ тоги, опбрлшэ тіъ нъ особый архивъ, учражд’нпгый при архіерейский каиедрѣ, пллчгпуп.поѳ чпо ло равныхъ старШшыхъ аятпеъ, послу- жквліптъ любопытными матеріалами для исторіи бѣмругекых) края, По лспушт- 11 ІЙ 11Д «рефТОНЪ СтикиІ'ЛІІЛІІ-Лктустд (Оо- мнтпдешихі), Георгій игпригедоп (1765 г,) ъ Паріи аду и. вручивъ ясному ИСфОЛЮ [гпкпиендате.іъную грпмілу Еааторішы И, произвесть рѣчь, въ ноторе-Л пзобранялъ ггличгія, тгрпиѵыл праікіапдппымл пъ об- ластяхъ польскихъ я литовслапъ. Не- смотря ші королеопкое обѣтліпе въ по- кровительствѣ вдоднолъ, гоиѳнія в* про- краіцаліісии Дясен.д-'яш какъ пршнхідав- яын. таю. я протестанты^ овстадили (1767 г,} кпгЦіі'хі'ратЦю ВЪ СнуцкЬ, дав ргихулдакіл о средствахъ псиютапімізп сдоя права и прпвиллогіи: а поляки откры- ли особую іірі/таиъ ляхъ іпнфедерщпп нъ Барѣ. ;ідк рѣшенія спорныхъ дѣть между лрпжд'^іпымл сиринами учрежденъ былъ (176? г,) іп- Впрпіамѣ обостаріуПІІІЙ суть- Поступігпъ нъ члены итого судя, Георгій заботился о собранія и объясшь зпи древнихъ грйхоть, привалдегі^ по- сталйвліыий л другихъ актовъ, да кото- рыхъ п]имісииіа№Ші> ос.Еіоііынали пйіі]ія- косоппгпшхітіг гвеіпхь прыгъ и свободы* Когда Бѣлоруссія првсослчиі'пд была пт Россія (1773 г.). Георгій огйранпл<‘л іп. Пств|>бу[Егь и □рыпшеіть Егштерішѣ II благоддрстиліигую рѣчь. Въ 17В0 г. овъ тігтрѣтятъ си ггь ЫсігцлежЬ, при обопрь- НІИ РЮ помпригооляіхимппга кр.ъМ» ЙЪ І7В9 г. КоппсаіЛ пвлиіллрацъ дрхівілг- ржіміихь и членомъ сшгаха, Въ 17Ь7 г. епппп лид-Мчі нма*ірд.тркцу, иъ ауте- шпстп‘11 ічі къ Тдаряду, я]ія дріхЪадЬ чіь ревъ городъ Ыгпсглддлъ: тогддг*тп іграсі»- ншть ояъ лэвѣептуі» ргіѵп.: *0атшви>гь дгтрсіыомамъ хокллшттъч я пр> Сачв- іі-чил Колмскаго: л} Нѣсколько драмъ дутопкгичі ооде-рхліііл, которыя оитц бын- ікп учителемъ піитики от. віеш-чкій ака- деміи, лапвеалъ по тегцап’и^иу аладе- мичвехоыу обьгш» для млйпклгт- проту- дос7. (рокреагіЛ); одна ептъ втехъ хр-чмъ: іВоъ’прсч-ітііі’ портныхъ» <1747 г,) оыааа- па тттл (»пис, рук. Тплстшіа і Ѵ1г 4); б| Паи- пая сатома ^іпгаоафія, 17-11» (і^хои, въ п-лгеубурпигай духпъігіій яклдгѵіпі; ь) Прм~ ва в иояьпооти жителей, гр«и?>»источ- пу» іп, Нікііыи-Ь и -’іиівѣ мешлігѣлуюіціггь вѣру, па ппл, ян* И 7675 г) Не торія Ру- едлгь, влп Малъй Госі*1нг доводвшш до 176» г. (Чтен. 1ЧС., ЛІ 4); д) Слпва и рѣчи, грдмг-ты, штег/нп, мысля и оил- лобвчі.скіи итіІХОТПЮрі'ШЯ (ВЪ Сіібраніп сочмвешй, кдддмныкіі иротшере'чмъ Іипл- ПОНЪ Т^игорсаіп’івмъ, І’ І. 2 ч. СіНІи !53Бе Здѣсь хв и Жнлль КакпскАГО, каігпеяп- нан шшігаишъ].
— 475 — І.ѴЛІ. ПЛАТОНЪ. МИТРОПОЛИТЪ МОСКОВСКІЙ (•>. Слово о воспитаніи (1765). (’>. Нѣть ауікдда много думать, о чемъ плмчі теперь говорить иадобпо. Сія Академія хуіожястпъ и сае свл- тат храма основаніе домш.ную пп- ддютъ къ словамъ матерію. Академія идзвачаетея, чтобъ быть мѣстамъ добродѣтели; а церковь осадцціется, чтобъ бытъ жилищемъ Бога, маточ- ника добродѣтели. Тамъ имѣетъ быта прѳдуготоэлонін сердецъ къ пршоггію всдпиио добра; адѣсь Духъ ОэтыЯ па предуготовленной СьШоЛ шяигіі будетъ сѣять сѣмя божесггаеЕпиігп слова. Тамъ будутъ подписи и чест- ные труды; адѣсь хухояите успо- коішіо и награждено. Разшгя поддип- но дѣйствія, во одинъ капецъ. Не должно быть свѣтское учили- ще безъ молитвеннаго храма: ибо суетны бъ были всѣ пати предпрія- тія, ехелн бъ они пе оживляемы бы- ли благочестіемъ. По и сома цир- конъ по налей бы лиглилася помощи, ежЕілкбънибшо мѣстъ къ доброму воспптп-'іію для тѣхчъ коихъ овв дол- жка содержать въ нѣдрахъ своихъ. Напрасно, напримѣръ, церковь будетъ попить, чтобъ тптч, вознесъ на небо сердце свое, который токъ воспитанъ, что кромѣ земюто яп о чемъ не ду- маетъ. Напрасно будетъ увѣщевать овв къ любни Божіей того, который по ииетавлопъ, сколько Богъ ость превосходное дабро. Не много также успѣетъ ана, еквлн будетъ предла- гать тону ученіе добродѣтели, кото- рый отъ самаго младенчества пря- ныхъ добродѣтель поставлять въ од- нихъ прлбиткахъ или пріятностяхъ. И для того кажется иг.н, что цер- ковь родителямъ, учителямъ, нри- стшмшиамъ п всѣмъ попечителямъ говорить словами: „горькія пвчлдь сердце ное снѣдаетъ, что нижу прн- іюдимыхъ ко мі?Ѣ дѣтей, къ высо- кому ученію ыскшу не иредрютомпя- ішп-. Чабаньте мепн скорби сай. Труды, которые я налагаю о поливѣ всѣхъ, раздѣлите со шкю. Имѣю я подлипло спасительное сѣмя; во не давайте ыкЬ терши, но днваПто ко- меігіл, по добрымъ воспитаніемъ ихъ сердца, нко благую вемдю, мнѣ пред- ч'гшиябтп*. Сой умидншшй дсркі'И гласъ кого пе возбудитъ, чтобъ на пренебрегать святую воспятміія дол- жность? А ниплхче, что, зшнтея маѣ, и самые младенцы глдбыл свои нмміі простираютъ руки н дѣміугсгвуіи- щинп пвопмт, явыкомъ кь шімъ го- ворятъ: Богъ пасъ пр-'изнадъ на свѣтъ жаиотныхъ другихъ слабѣе, иеотмѣнпо съ тѣмъ, что Оиъ ппло- гнлея ва вдшо о пнгъ попеченіе. Такъ почитайте ны за сляш.ашюо сіе обязательство я увѣрьте евбя, что, исполняя сіе Д'І'Дѵ, ислслпиото пи дѣло елмпгп Бога. Я уже оставляю то, что мы пе можемъ жиыяъ чѣмъ шіплатпть долгъ своимъ родителямъ, какъ раннымъ о иоспптіиііп другихъ імліечіщіемъ. Надобно знать, ч&къ спстл нпіъ соьѵіипшніс. Ииъ щк'лщірччші-
— 473 — наги ужи видѣть можно. что ьоспн- талій ость нродуічпоаленіо къ добро- дѣтахп. И потому не состоитъ онп пъ нѣжностяхъ тѣлесныхъ, въ ум- саіоиіяхъ чуп> ітсвныхъ, іп- обучй» піягь, которыя т.ілъко гім)0Ві наруж- ностію пприплтъ обыкля, в больше ничего. Но состритъ восшпішіо въ генъ А гоститъ оно, чтобъ взоОгп иойікшіниъ въ Самого с«бя, познать Создателя своего; познать конецъ созданія своего; на сомъ иваыбдимокъ утвердись основаніи, душу свои> такъ пріуготовить, чтобъ снискать къ благо- честію горячесть, къ таулдрю вѣр- ность, къ высшимъ почтеніе, къ няж- нимъ сяиііхаждеяіе. къ раннымъ усер- діе, въ родителяхъ благодарность, КЪ ПрІЯТіШІМ’І. НС.Кр(5ННОСІЪ, КП ВСЙІГЬ любовь; къ должности бить вржхвж- иу, въ динистриитнльегнѣ тгцателіг- іту, въ трудахъ падѣностпу, къ бѣд- і.оитп другихъ оожагЬтвіьну, въ сча- стіи пе воішоглплу, въ несчастій не у ЦЫЛу, КЪ ебшой пользѣ риііписгну. пи вгякпхъ обхожденіяхъ бытъ вс- креігиу, л&скову, учтнву, списходи- телыіу. Въ гакъ состоять существен- ная воепптлпк? сита. Но нѣтъ, думаю, столь мяли про- снѣщеіпііьго, который бы нв зналъ того. А пакимъ образомъ сіо про- пввидитъ въ дѣло, въ томъ уже есть больше трудности. Рзппыо къ тому суть способы, рзнпыі» пути, И сія. думаю, ралаость и происходящая іягъ того трудность. причиною есть, что ве-тиіие бываютъ въ поспитапіи яо- поридки, мнити рдпзіішценія. Первый п шшдучпіій, по млѣнію міюму, пъ ношіитанію ідшео&ь есть добрый примѣръ. Оіп. есть всегда дѣйстиигелѵиъ для вебхъ, а наяшічи для младенческій о возраста. Младен- цы еще во имѣютъ совершеннаго въ разсужденіи употребленія. Они управ- ляются почтя одними чуцетнами: и Потому ежели что видятъ, ежаіи ЧТО слышатъ, тѣмъ поражаются, то крѣп- ко иочатлѣюіъ въ памяти. Сіи укрѣіі- іннпин въ младенчествѣ добрыя я ти худыя воображенія во ви почти бу- дуліѳо время служить ішъ будутъ во имшихъ дѣлахъ «снованіемъ; ибо чѣігь вивыб сс-судъ будетъ напоенъ, трудно „ чтобъ тотъ вапахъ онъ по- тертъ когда. Ежолм млддцявдъ имѣ- етъ уодигелсЗ идя :іу>лі*глішшшвъ, воторыѳ при вглкпмті случаѣ пока- ііышиптъ мшіыо блкі’очестіл апао: нѳотмѣпяо и м.тлдвпіщ.ъ тѣмъ же нн- иоонъ будеі-ъ благочестія духомъ. Ежели же имѣть суевѣрныхъ иди къ ааколу преэричельпыхы нешаиі, чтобъ и <лгъ тіімъ зш не варалшнъ билъ иг- рокомъ. Ежели малое дсти но в^-гдаг.і- неыъ домашявмъ обхожденіи видать идя слыпіпп. примѣры ровкошк иші скуиисти, ишшішіоо къ веселостямъ и другимъ ааружиостяігь, пристра- стіе: весьма трудно, чтобъ сія ят і'лабыхъ младэнчвеяигь чувствъ яв коенулвоя. Не хочепп., чтобъ младе- нецъ раішращ.одъ былъ? но дѣлаіі передъ нимъ того, чего нъ нрмъ не хочешь видѣть, но будь вереда нимъ зоркій омъ, ігь исторомъ бы ешъ усмо- трѣть илъ, чему ему подымилъ на- добно. Сія, ежели можно сказать, нѣмаи паука дТіВсггвм’гелш'Ьо одной мкого- глліодииой. которая на словахъ пред- стаплят'ть много, а па дѣлѣ ничего. Что пользы рав-і'уждчл. о теченіи небес- ныхъ крутонъ, а сердце пмѣті. привя- зано къ страстямъ земнымъ? Что :юль- зы звать развязывать титростгдетен- ныя слива, а не диать риЯидььишіъ
- 477 — ТГЛI ЯТШГЛЩІЯСЯ СОВѢСТИ? Что ПОЛЬ" П4Л ЧВЛОПІіКу, ош* пріобрѣтетъ міръ поец а душу свою огшенггъ? гово- ритъ Нішлгелщ (Марх XIII, Эв), Не презираю л науки, но утверждаю, что оіг§ лліпяютол своей пользы, ежели честностію дѣлъ но будутъ иропро- ЛіЛДЛЕМЫ. Іірпбаличъ лтѣсь подобію и то, что науки но могутъ имѣть своего дѣйствія, родѣ когда мдада- пнцъ яъ нѣкоторый придать возрасть; по что, ежели опъ пъ самомъ началѣ гноиіъ дней, йжі'дп въ сапой почти колыбели приглядится къ такимъ при- мѣрамъ, которые ого шс мало къ принятію ді/>рл не рлспохг^лиН’іцСТ’ иы тогда будутъ плум и бшохважы. Дд что. говорю, бодмеаны? пе мо- жетъ бить вреднѣе того человѣка, который бы имѣлъ гіиутлц но рр имѣлъ итраадѳншЛ г.оотсги. II п«>- тому яесомпнълаіно, тіо самая луч- шая наука бываетъ дѣлимъ» а ве однимъ адовомъ. Сія наука есть пяангвлы;к;цзг ибо сфо&спашю есть христімгасой мудр - сти, чтобъ по словами, но дѣлами фиіосо^твіівять. Кзапгеліе учить, ьто царствій Божіе во въ словесм, по бъ силѣ. Оцо хочетъ, чтобъ его ПОСЛѢДОВЯТЧУЛІІ былъ яко свѣтило пъ мірѣ; „Тако да нроепѣтіпчмі свѣтъ вкгеъ предъ чпяовѣпл, яко да ПИДИП шло добрая дѣла и прослодтъ Отца рлліетщ іпед сетъ на небесѣхъ (Матѳ. Ѵг Почему пальял пи прнііядіьем, чтобъ сей способъ, то вігпі дс<ры|1 примѣръ, для воаглталШ дѣтей пе былъ самый іишлтчісій. Сіе прппяяъ осяовмгіе» сколько искъ ьгчкінц должно отъ мдаделщі уддліпъ худыя содружества, вредные равго- поры, бійчяшшя іишгн, сободтгтолм- ныл представдоіші, а цмЪсто тото гфистзддлчъ къ ышъ иеяморпытъ пѣстуновъ, добрыхъ учителей, чест- ныхъ □рягтоззгнкоргъ, которые бъ не ТОЛЬКО 6Е4ЛИ ропоостны къ оодъкЬ ВОСМГШШ№МДГО> во притомъ бы имѣли и духъ патріотическій. Пра семъ пе бшшаіеаво помлпуть и о томъ, что наипаче примѣрами вдыхать надобно пъ нѣжныя младен- ческія сердца. Пврнѣе всего надди- ЖИТЬ ИЫЪ впуіпнть СТРАХЪ ВмшЙ: ибо начала премудрости ст^хь Гос- нодень (Прпт, |э 7). Симъ пѳобучдяп- т.тй человѣкъ, трудно, чтобъ могъ удержатъ нипрастойпык склипиоізти, которыя по всѣмъ тѣми, непрестанно воюютъ иа рмумъ. Положимъ, что ОПТЪ ПТПрПНАНІІО и по наружности нѣкоторой будетъ притворять себѣ іікдъ честности, бойся ндкаваній игь ЗНЛОПОВЪ ПрЛ1М!ТОЛ;-і'ТП.’Ц НО ІГрПТПМТі. коли страда Вожіи нѣтъ, паполнеігь будетъ (іелрнстойнызш мыслями и гьррдпымм паміфоліямп, КОТОрЫЛ при е-яякомъ скрытомъ случаѣ будетъ стараться пропннодять въ .тѣло. Но, связанъ уидол страда Божія хуцгл чожшЬчоскія Дотѣііііц иеьоббраітыкі чреаъ то отворится ко всякому чест- ному дѣлу путь. Послѣ чего боэ- прешгпи’вешіо можпп будетъ пркво- ілп. бсяеліх) къ ппукамъ и худдавест- вамъ, смотря СО СОСТОЯНІЮ, по сло- СХЭЙНОСТЮІЪ, ПО СІЫШНПОСТИМЪ, по лѣ- Т'ІМЪ п по другимъ СбСТОЯіеЛІмЗТІѴШЪ^ Подшпа подлинно пауки г ни ио- левпы □ художества Науки просвѣ- щаютъ мысль: іудожестш не допу- скаютъ до дуілепітгп ріислаблпиія. Науки ппклаыіші/гь ко венкому добру путъ; художества^Мсгіштельни гРмъ піхівдуютой. Наука ізостятыжітъ, какъ избирать добро* житіи состоянье: ху- ДОЖЫСТ1Ш солгмъ дѣломъ въ томъ
- 478 — состоять. Я моту прігбпімпъ въ по- хпллу художествъ и то, что науки легко унитрсбигь можно ыі ио, н пхоупитрвбленвьіа—велтгкіЙ причапя- ютъ предъ. А художества, по пгтгііг»э можно ли употребятъ но іии; и питому опа полезны всегда. Честный худо- жлюп. съ кротостію садитъ въ гвс-омъ уедднепім при блпгослпмнішнмъ дѣйѣ и тѣмъ попьпуетъ себя, піиг.пуеть общество и духомъ своимъ промт- дрпп> поетъ Тіюршк Твігь итожь теперь не гадить» что ежшш младенецъ но нзъиспоапымъ ШШІ ослонкніямъ будетъ НОГІІІПТШЪ, пссомшггелыю, можемъ надѣяться, чти онъ имѣетъ бытъ добрый христіа- нинъ, честныЯ граждалмнъ, бережли- вый домостроитель, вѣрный другъ» надежны! сосѣдъ, пріятный това- рищъ. Всего сего тѣмъ удобнѣе отъ дѣтей пддѣятвіся можемъ, что ихъ п память тверда, л силы свѣжл, и члены мрснюрпыц, п удобно могутъ въ по- слушаніе приведены быть. Ни ничто много говорить о висіш- ГП.ПІИ п сдуптптяхрО моихъ утруждать рѣчію о темъ, чего оіш ииднгь иродъ своими очами Самую вещь? Никти столъ совюршвшю но понимаетъ поль- зу во{,:игтанія1 сколько Наше Импн- раторскоѳ Величество, дражайшая Всероссійская Мптерь: ибо чти мы говсірихп о воспитаніи словомъ, то Вашо Велнчсстъо исполнили самымъ дѣломъ. Изъ многихъ Вашего Веля- честна обществу и]чшолоішыхъ дѣлъ ни ішэдмъ. которов пнъ нпхъ одно другому предпочесть; столь інін про- ЙШІХІІІНЫ всѣ! Сія осповлкшыт Вашимъ Вмлпче- стломь Академія художествъ, трудно икляятц больше ли есть доказаголъ- етпомъ милосердія Внніиго къ пиддвя- ітъімъ, или мудрости въ изобрѣтай» столь чоспілі*о къ благополучію ихъ впоообщ Выпя Величество, воображая обширность гноого владѣнія и піыьзу художествъ., поторпл втекаетъ по всѣ государственныя состоянія, сіе мѣсто исполненію сего спасмтильыаго на- мѣренія посяятіі.пъ Что исѳ дабы было надежнѣе, и порву ю восшиашл должность въ уп&женіа принятъ не оставили Яа сіе высокилтирюго но- ТГОЧ0ПІѲ одолженными Вашвму Вяли- чесгву е&5я щшапдютъ церковь, оточо- гтію, юношество. И псозішю себягла- бшъг чтобъ МОГЪ ДОВОЛЬНО вдгьясшгть игъ бллгсдарвюсть. Церковь іімѣл-ть отоюдв ожніаіъ добрить хрястшіп., отѳчестпо—честпыхъ гражданъ; а сами юноши, Ші’Шглл сибм ідоіжрн- 1П4НЛ своюгь іюдінетчмъ просп.і жяю шіі, Ватину Величеству будутъ одпл- жены доброю жизиізп. Жалуются опк иа еъою натуру, чти ни оисігінші.іа она дпті. іпгь столько сппсобпостн, чтобъ МОГЛИ ТО НЛЫНШМ’ІЪ слогомъ, что чуввтлуютъ шзя въ герді^ѣ. Но недостатокъ нхъ, по іювмюжпости, дополняетъ птйчвстііо, желая Валтему Императорскому Ввмчестэу благо- іэдигучтшго царетиовдйіж, далжойшні н ношівѣтпой жягят и спасенія души. При Ч+*МЪ И МЫ нвѣ ІІІ.'ЛПМЪ, про- милосорхаго Гоотгода* дабы Ояъ сіе Гідіцхк’тагошіии Ваше тадшіву пііыч^лъ дѣйствительнымъ плодомъ. Лминь< г) ТТлчтоігь (іп. гпѣттімъ эдакій Патръ Лепшмъ), мэтреподіпъ мскдаліааА (р. 17В7„ у. І6Г1Ѣ обучаггл пъ молипшюЯ аллшш-> граікь алгангзоЛ академіи, гдѣ ліиіііыііліл хіг підъкй иредмиілші, оостд- гиіяяіщпмп курсъ ахлд’ямлимдкій. пи и дру- гими, которьга лп были пршгодивпсѵм Черезъ два года по встушРЕІл въ бого- ахоаскіЯ кхдеоъ, оігь былъ опродіэдіп. учителемъ ідііпкеи и ігдглхиіщтррамъ;
— 479 — обязанность его состояла ръ тилщяниііи катиіяинса, ію поея]»сиьпиъ донмъ. Дкі и сю аіліінь ною ілг билъ л тинъ счаст- ли.-.к*, говорить Платовъ, ш>иигъ нъ ото прями: г-гіиішін лпднП всякаго соотштиі било столь пгляко, тго исідобіиц» ему ітрвкдо іто случалась, Мірясммь и хпад- ШітдлѣтпіП: глгі[уілг я юмдѣлъ тлкпѵ усер- діе въ слушателяхъ» гсакого ужо но остръ* чалъ послѣ, ваэеедетіый въ пить хм-реи*. Нъ 170В г.г по □риі'лншепію Гедео- ии Крииоъсжшхі, дрілмаіщритж Тркілцдо- СергІинсіх<ій лдпры. исрвавднЕіъ въ ловр- схупі гі’.ѵцппріхі для іцнчводананіл рлторц- яп И рь гимъ лп году йрИішдъ иопаілечатви- Въ І75Й г. । впвплчепння префектомъ я учжтелеігъ философія, а егь 17^1-ігь— ректоромъ м учителемъ богословія, па и 4.юлу нрхімл. Гядеашц своего блдго- дѣтцлх, эиіЛі піп* ігЯкіэтігрімь’Врішк въ Пи- ТпрбургЬ (175Ф Ц 17С0 гг.). гдѣ ідниіаікі- мллсл съ гр. А. Г. Ролумоисялыгіг м И. И. Шуваловымъ; послѣдній іотіигъ его отіі]іишзгъ въ Сорбипяу для уеявершен- гтиоюзіін въ нлушиъ. по Гербомъ ыа то ІРР соглпгзлг-Я- Нъ 1763 гм СОХраШ лна- ігіе ректора я бадхнътапотт урока, Платамъ опредѣленъ шигЬсппгломъ ТрснпхоЙ ллз- рм. Того же г-иіа Екатерина ЕІ. отиравпи- игі» ігь Распитъ ДіШ инрнДідЖішім ЫилеП сп. Дмитріи риіітй навахи въ НОиуні раку, шкуіітшіа лавру. вСіиы> о йіагм'іінти*, щюітябсі «чніоп при этомт- случаѣ Плато помъ, обратило лл него особенно* ппнка- мів Императрицы. которая выбрели ндя ігь вакоЕоуч-іпрла наслѣднику пресголи л вскорѣ граничила придворнымъ про- пивѣтишіимь. Въ Пеіербуріѣ Іішші. Прмпглъ десять Лѣтъ (1763—73), до брано- ричптдкіп пмліптдгр тцихлд, Въ 1760 г. пдняачч ігъ архпмнпдрктомъ Т|кілпкт.й лав- ры, а въ !77О-мъ, сохраняя это званіе— аргшписхопомъ тверокпапи Въ 1773 г. игранъ въ ваіюнауимпил геопомъ-дарм ПііікДспоА прпппнегѣ Ніип.гт-лъыпігіі (На- тгіліи Алеіссѣгшпѣ^, цплѣотѣ в- к. Пашш Пгтроляча. Вь 1775 г, церсведопъ юъ Тг.'рп іп Мрсшіу архі п диско помъ млекии- гігіигь и пялужскдмк Д&лд епархія, которою въ теченій трехъ лѣтъ управляли ллперемімшо три ітііірщаов, тглхсдалпсь ПЪ СОНй|і!ПСііІІЦМЪ [МШГГрОЙСТВЪ: ДѴ10В8Я- стни» кибрии'.іоо пеклѣ моровой пани (1771 г,), не имѣло ля просвѣщенія, ни- кліінлтгь, ездйетздітыхъ его яканію. ІІда- тімгь смѣішдъ кедо№<гЛлихъ стццчвні?- служяіе-даЛ, доятіілллигь шпл іл а:іиупо- требленія, ПДДОДТ. ППОТруг.цір ддц Гідагіь ЧИШІЫХТ- Іігрѵопг- Л ігротпіерпппъ. Мосво»- СЖДД лухппивп ЛПГ<ДСМІЯ впчлпвегъ со врсииіш его управленія н*звыЛ періодъ слоиго елтл^ств-лчалія. Платонъ былъ дли яви тѣмъ же. чѣмъ Петръ Ыогшш быль лдн Акад^шм кіенісігоА: ввадваЪнъ шмииа ПрНДЫптілп. учелія вішчл-ігАьао |ій.ппрц- страіпить крутъ паупъ, лпаяъ В7» преиі> длпліг.а нмілжоруіжгай эдсыеіггь, па мѣсто ииюіоруосвсшхі. н.тн кквепяго, от.тнчлъ- шжгс«я схолдспщшиіимъ; увалпниъ жом~ □литьноаіяганникивъ я пріміидвввтеліЛ; сбрашлъ лпиыдшп ігъ прцяіітыікіео* оСн рдошй пптожцввъ, устрпллт. для бЬд- ігНЛіпігхт. учетппгслгь бурсу; ігпідлъ по- дробное настазлепіе учителямъ всѣхъ ІИЛССОВЪ. Дтя ЦрІЛГОТИЛЛИНІЙ уЧЕНПБГШЪ въ ак&демио, Плнтоіпі основалъ училища па ПфрврігД, въ ЗлгнвшродЕ ц Дмитровѣ. Пъ 1776 гм ігяходось ігь Пслърбургѣ, прмюдлзплъ Закип. Божій иогюй пгпѣетѣ нвелѣдниха престола, пркшгессгіі портяѵ- бйргь-штутг&ртоігай Софіи Доротеѣ (нио слѣдстнід Императрицѣ Маріи Ѳеодарс- ипѣ). Въ 1 "83 г. освоить, блинъ лшіры, ВвнаііскиЛ ліиіиетырь; 17В7 г. покіикіилігь п птраіаиаптом і- инсг.ипсггпмь. Съ 17Ѵ2 Г. Плятшпі йлыжою ’іиотію жлдт- г. ь Трапп- ной лгшрѣ п іп. Вмоаяіп» поручалъ дЬдл снонму шкшрікк Въ 1501 г. при ШфПЯП- ьнніл И ма и ритора Адекеалдря, промаавсъ іх«у лпь лучшихъ еытль торжестлва- іи т. рѣчей. Нъ ІЬШ п сои^ршллъ по- ’ікідоу въ Імплъ, опиодліе вдоднЯІ іпідтю послѣ иго і‘лп>рги. Въ 1Н11 г- пспроі'іиіъ йі?(гѢ увольненіѳ отъ вппрхіалкянп» гѣпъ- Умеръ и □огребенъ ігь Внаалшомгь кона- гд-ырѣ. іііііітшгъ билъ о*,ивъ яіп» пройвѣщен- нѢІЪшггъ ерхппыітыриіі ругАікіЙ ім’рипіі, емзпжоппіій оеродіійохтю шівѣстліпт к цахыювавппЯсн увзхбпзомъ пппмгіпіпыть иностранныхъ ученыхъ, Сочллапія его і гігдапел къ тремъ предметамъ: бгич> слспісщіму учпиіт.1 п цнрішвініиу уіщнн.іг кію, духолвому крлсііорігпіи, исторія. Г\т-ЧНігТѵПтігі& оо’ішпмпя етчі» кромѣ бого- слонсжицц
480 — а) Поупгтолъпыл слоткі» <п, Иба по аоетлялгапшія Ій томанъ ль Собраніи сппинг-пій (177Э—1Ѳ06). б) Кратка* ііе]іковвал роосійсішо ПОТІ.- рія. Я я- (1&06К в) Загисжи о соболи’ ищій жмави, шь гаііния нмъ самимъ до 150? г. л Доведен- ныя (Іп-муиіійігь Зашигьсігпмгь, •пиижлгкнгь изоетромокимъ. до 18Г«Чо, въоочлиеігіяг. Одогирсікд: Жеанъ Ікідгоиа, нзд. 1856 г. Г| Проілгооссни при еалождшіа Иші. Ап. Художетлп». Нпп, пъ 4 т- Ііоуію. оливъ, Вь венъ рЛЕВтігѵаг-’Тѵ^іг мысль о ТОмт., въ чпмъ востовтъ воспитаніе: иВосшпчшю тотъ прцдупдтоаде«ій жъ добродѣтели-, Этимъ пошнтшмъ Слово» пркиъшадп» ігъ педагогичейтяпп» шэдрѣ'ійііп. Кпатг- опіеы, валпжмшымъ пъ .Никѣ* ,Ил- і’тружцік жм- Салтыкову". То, НТО ВКЛІШІІ плЮгіиігтѵл (ЦігіТОр- стбокъ. рѣдко прздоталлдютъ пропплѣдя ІкіПТОІІА! рѣчь ші короілямигіо Алсчзслл- дра 1 л нѣсвоиьхо другихъ словъ шш мЪстк пь Сливать глумдгь іьагь бы псюточппипиі» ПрикнігѢлдііиі иго іпдігги- лсісь пр&ототою л лопосплэ-качестиамл. иаиГкаѣа іі|івлячяымл тому роду дутшп- кагн ігракгіорѣтіл, который овш'ілдол лмгпевіъ ^воучемШ". Зтл аанбсггла лпн- ЛШ’Ь не бвО0(НКП.<тютиог л кллгъ слѣдствію тпшіыхъ поплтій проповѣіппка о споемъ дѣлѣ, ДІріганііЕкъ". говорить Плитомь въ предкплоиііі къ Кйдавііі одвхъ прс^ ІКТГѣДЛЙ. еЧ7П О ІІЯТІЙІУГШ! • ііиыъ и ПС- ЫіПІрОНБОМЪ слогѣ И ЯИЖОГДД МНОГО ЕѲ аибитилсл. Тдксшый СЛОВЛМИ ИГрПЭСІЦІЛ л ппдміашый слотъ макетъ быть тля гвгііт- екпгь дошмодіі иогдіьябо ПрВСГОЩи. и итжегпк ко П’і аплипчпнім-ь мѣстѣ, гдѣ устами проткягНупикл бесѣдуетъ кѣч- піиі истина. почиталъ и. что овый есть ЦШППІПНГЬ. Прішсіэѣдшікь ділжемъ &КГ&- ІОВВТЬ П7. .ШДОМЬ рпЯХИ'ІПЬги См-стоппіи а воклтія. а котому шмбходимостъ тре- буггь, дабы духовная бтоДта была вся- лому удийопоішгна. удаляй отъ неба, гікшъкп пепшіжжъ тп и^ддаріиаг, тто будто пролоірг|іді:піп. болѣ* ОДвТЪ ХПОДу глукяииіна вл гвое прлпзіпрѣяивс-! слоио. ппжглті ремуотъ о взсаадѳіші добродѣ- тели л стрділ Вьміі въ йврдоодъ олу- піАТОЛ^выхъ. По гиыъ вріггнилмъ гг вес пое вввицшіо л старой іе обро піалъ на то, дабы въ сѵтшгЬ моемъ ничего ве было глмкаго. яѳнразунлтрхынцхі, шіи осшвіь ТПШіВОГО, или обоюдный ріідум і. имЬм>- щаго: чтобы притомъ асв бшю іиитгаві.и- ВО ВЪ СІІйІ'М-Ь МТ.І’ГѢ, ОХКДСГгвППО п. порлякілтъ оспгестлѵітииъ; доздватеяь- ііітт ва релпое іфадгажвиій были бъ приличныя, убѣдиіелызыщ несларишя. и начато бы тыкі&ато манду ишс не было. ЧТО бы сдушитадж Пі 'КПЗ;ші-"|. симцитіКІ і.- иылгт. ялв бы опъ ва что оопріхдапіо пдѣлдть могт». Кі- сему одпнегтпошго яро- стиралось всегда мое лііпмшгіе, и притомъ л всегда лебл умѣрилъ, что іккш слово еъ гдкппымъ духсімі» будетъ гкічпіпчіо и пррлтшосеакі, бслѣв мсіжрть лод іЛогпо- патъ пі» оѵрдігН глупитглв и болыпіт къ его пользѣ послужитъ, ножели то, воіо* ров ішымдетсн одною рдипоішдиыхъ нирШииД красотою л токмо прйяздікіп г ь одинъ грспойА папіп. шумъ, пи силы, ни духа не ммѣшпІИ". Осюбеино вдлпііггъ Пл.тгппгг» ініу ыѣеіішігь краснод ѣчіе, інигь явплъ оуттппіі’п шіыіШііпбЬі. въ и_ лбЖ»|і|М спорныхъ догматовъ, въ улелепін пстішы гп протяііііюиігы „Вяпйство полазь.), чтобъ встлпу, веѣміг пршашіыишую, иь краснѣйшемъ п лботтН Ліпнівъ ирадсттпизіті. видѣ; іи> гдѣ вядпбяо опуп, Ложаю по борп<іцу*і. эдщіпить и доказать, тамъ опо пе только егль яилііыле. но и вре- дно. НЬтклтск ибо Ираиды лицо само по »>б& прекрасно, бо;іъ впіппіхь прпггор- ныхъ красокъ. Вредно: пбо ддегъ шио- ярЫгіе. что МЩІІ7ИИГІІ Х'тиіін нибіі- жддпгъ, можетъ быть, ве тѣмъ, что кгтяпа па еп> сторонѣ, ан что шіъ иргляушп* стпувтъ толы# токомъ слояхъ снопъ а члродТЛгтоомъ іераіміеірѣчйь.* Къ чему пъ =ОЙ ПЫШНЫЙ И СЛМОТОЧПЫй і-іипі. и;т- бі>]п.? (>гк|хіа шшую мстжиу въ оутеетьны* яомъ іс’ти еж. или есть ваптоѵтпгіі идя вена: изсітлпллйгь внбл лггбить и пптатАтъ своею еллолптгхтп-ю, ив требуя пршграеъ жены песгѣломудреііпызь ЧѢйъ одержало г.прхіі и ложь посрамили Кпаві’ешіі^ про ОТОТОР ішиши Нбп когда ічп^ціп^ііии ОШ> отъ премудрыхъ и разумныхъ, а открыто идіідеіІЛДМЪ, ДПІСШ1Ы пи*гъ сію слістѣйіиуто (іктшхяы) простоту; Чѣмъ увѣряя м&ръ шіпепілы и вывели сто нагъ вв&гу- ждеяілі простотою гл-иьа* (Слорп ігь [-ую квдВлхі поста, пъ Я т. Поучпт. Слонъ
— 481 ЫХ. АНАСТАСІЙ БРАТАНОВСКІЙ (') Слово ня погребеніе И. И- Шувалова (1797) {»). И что бы зшьчилн гЬ воздыха- нія ваши, коими биасмортный духъ, п{нн!«лліппрйея во страду небесную сопровождлсмь ? И что бы значили надъ гробомъ добродѣтельнаго про- ливаемыя слези? Или сердце лруже- ліпбкпе скорбитъ, что новый житель небесъ, лиіпллсъ земли, ляшіютел и благъ ел ? Но о юсъ. о нагъ-то пачн говдыхаютъ небожители, что мы, оса имѣя. нее пріобрѣтая на землѣ, ни- чего пе имѣемъ. Или чуистонтельное сѣтуетъ сердце, тго смерть па полѣ спѣта сего хищнымъ серпомъ ровно пожинаетъ н илсмлн н пшеницу, ранни подсѣкаетъ п терніи и гроздіе винограда? Но добродѣтельная ду- ша, находя торжественно изъ смерт- наго жилища, сѣтуетъ о пасъ, о шизъ, что мы шшсовратно прину- ждены вопіять: огсклненъ изъ чело- вѣкъ, кто мл избавитъ отъ тѣла смерти сея :І’пм, VII, 24}? Гдѣ вѣра святая воздыхаетъ, гдѣ надежда еяангі’льешиі проливаетъ слезу, т.чмо вздохъ есть пей Давидовъ гласъ: когда пріиду и явлюся лицу Твоему, Божо (Пгол. ХІЛІ. 3)? Тамо елея» есть сой апостола Пайла восторгъ: недостойны страсти тлпѣшяяго вѣ- ка къ хотмщеіі славѣ ллппіел въ плсъ (2 Кор, IV, 17). Такъ христіанинъ, умирающему послѣдователю евапгодьеккхь до- бродѣтелей съ воздыханіемъ за- Т. I. Галах-ліс. Цспіриі:и<іі*гвр. хр. крыиая вѣжди, радуется, что врап вѣчности блаженныя отоерзалтгса для принятія страдсгвоылнкд міра. Таю христіанинъ, проливая слезу кадь гробницею благочестиваго, веселятся, что любитель закопа уііѣпчііваетсл праведнымъ ііоэдая- нівмъ пъ непечерпомъ дна царсівіж Божія. И что будетъ нея слана, возда- ваемая отъ человѣкъ добродѣтели? что будить хами, гдѣ Богъ просла- вляющихъ Его прослапляеті.? Нѣть для добродѣтель амхъ достойнѣй па- мятника. на землѣ, кзігъ прзабвяппая память, что доб|юдѣтельсоіісриіеіцк>й іюздаліпв получайгьтокмппа пебг-си. Судъ человѣческій положивъ п.ъ мѣрилѣ съ судомъ Божіимъ, могутъ ди смертпыхі- ппмыпілі піл столь же погрѣшитодыил, какъ и крапииид- пын. дт. повѣтамъ, намѣреніямъ, дѣламъ ту цѣпу, пикону опредѣля- етъ сирдцевѣдецъ Бенъ? 0<ть для чего адостолл. Пялетъ яе за Велпко почитаетъ, да истяжетея отъ чело- вгѣкъ: воггязукЙ бо, гоиюріпъ, міяіл есть Господь, ижн во смѣтѣ приве- детъ тайная тмы, и объявитъ со- вѣта сердечные (I Кор. IV, 5). До- бродѣтель если по имѣетъ корни пъ сердцѣ человѣческомъ; если сердне человѣческое ио утверждено на за- конѣ Господнемъ -, еедіі любовь къ илкову но осионола па диЛцн Бога, то вся правота дѣлъ ость тогда одинъ токмо прияорь добродѣтели. Но вв сей ди повортпоепі цетішаплп- ван-ті'л почти обыкпооенпо п суада* 31
- «2 — віе, и воздаянія тѣмъ подвигамъ добрымъ, кзкояымн одипъ отличает- ся отъ другого? И вы, совѣсти ЯЙ- порочпыяі ВЫ, КОИ иппгдп, ІГС.ДРбЛР- тееь, міръ грѣши иконъ зря (Псал. XII, 3), я пы блюдлтесь, да пн по- грѣшите, заключая рѣшштльпо ил- внѣшности поступковъ о нечистой внутренности сердца. Сколь много есть тѣхъ мирныхъ, тѣхъ кроткихъ юдолей сердечныхъ, пи кои взоръ суда человѣческаго никогда не про- ніиетъі Ужели пе видитъ оныхъ Богъ? И златая одежда должна быть похровом і- тѣмъ чистѣйшимъ добродѣтелей; и сквозь рубища тѣмъ удобнѣе должны мы прозрѣ- вать правоту дуга и: по все сіо совер шенио одинъ вѣдаетъ Бенъ. Гдѣ же тпоя, о добродѣтель I награда па землѣ, коіда ты или во енпронію своему удаляться отъ воздаяній, или не полу чаешь оныхъ но не- нѣдѣліт другпіъотебѣ'г’ Ужели бла гостъ Божія ограничивается только вѣдѣніемъ твоея истицы п вмѣстѣ лишеоіл даромъ, восхищаемыхъ по рокомъ ? Подпилю. л во времени па все очастіо земное имѣетъ пряно едина добродѣтель. Но кто откроетъ книгу судебъ промысла Божія н покажетъ вины, по юимъ десница Господня сего смиряетъ, того возносить, сего убожмть, онаго (югатить (I Цзрств, 11, 3)? По сему невѣдомому иамъ опредѣлена» Божію можно токмо опредѣлительно заключитъ, что сча- стіе земиоо есть больше подпить о опытъ для добродѣтели, нежели ноз- даяніе. Чѣмъ иріуимущестагшнѣе кто нродъ другими, тѣмъ разительнѣй- шаго совершелстпъ лііленія требу- етъ отъ него С-7Г7,, отечество, бли- жній, і.іінм 'ніггості., чести, богатство, слана. Се суть оные таланты, въ коихъ расчетъ должно намъ нѣкогда отдать Богу] Таланты Богъ усугу- бляетъ талантами, но предполагая вѣрность (Мате, V, 115). Чтожъ сіе значить, какъ пе то, что отъ одной степени счастія возводитъ Богъ па другую, да свѣтъ добродѣтелей нящ- шв просвѣтится предъ челопѣни (Луи XIX, 17,і? О вы, ум.иешіые по состоянію, ио выгодамъ, но могу- ществу! вы или яъ вцовстЬхъ при- бѣгая пь покровительству сильныхъ, или въ крайностяхъ пща помощи могущихъ, или, при истинѣ безглас- ной, требу я заступленія отъ право- правящихъ: вы силѣ ли силъ пыхъ, могуществу ли могущихъ, прамояѣд- етну ли правящихъ» удивляетесь? Или сердцамъ н устами благое ловите сигъ ледикпхч. великія благотворе- нія? Если гдѣ гласъ народа есть гладъ Божій, то нъ тѣхъ признатель- ныхъ хвалахъ, коими униженныя волниелтъ добродѣтели щншозяеспп- пихъ. Гласъ народа, проповѣдуя бліичлворенія блшотворящяхч., ьа- печатлѣваотсл симъ гласомъ Божі- имъ: поножи сотворнг.те единому сихъ братій меньшихъ, Мпѣ сотое- риото (Мате. XXУ, 40). Мнѣ, ибо по намѣренію Моему употребпете дішіші вамъ огь ДБ: ня благая ЗѲМШ; Миѣ сотаорксте: ибо униженные предъ вами были пробнымъ камнемъ, нз коемъ Я испытывалъ нашу ліп- бонь къ чолоикчс-стѵу. нашу любовь ко Мнѣ, Нв можетъ любитъ Бога, кто кішаьвдлп. челлоѣкоііъ. Токъ счастіе земное есть яко огонь, нс- кушаяй дратпцѣивостъ добродѣтели, а но мзда. Гдѣ кротость велячестоод- пѣе? Тамъ, гдѣ воля мвжгтъ быть
— 483 - аакоиомъ для другихъ. Гдѣ смиреніе дк-бшінѣе небесамъ? Тачъ, гдѣ до- стоинствъ и аюершепстот. своихъ самолюбіе почта по примѣчаетъ. Гдѣ пеприсгралтносп. къ ввдпио- стамъ оралаппѣо? Тамъ, гдѣ вое течетъ по желанію сердца. Гдѣ упо- ваніе па промыслъ Божій уважитель иѣо ? Тимъ, гдѣ нея безпечность зом- пая совѣщадлется. какъ бы прпвя патъ сердца къ землѣ, отвратить отъ Боба, Гдѣ страхъ Кохій спящей- ггГ-о? Тамъ, гдѣ можетъ самое одѣ- яніе- сказать: по. у4>оісісл, что мнѣ ссітъорігп. человѣкъ I Счастіе убо зі* и іюо сотъ облішіность быть 60.11г- □і№ добродѣтельнымъ, а по добро- дѣтели награда. Но пусть будетъ ано и наградою добродѣтели. Чѣмъ жп вхклжетсл порогъ? Насемъ-то цролратѣдревло еще торжествовало нечестіе, дерзки- ми устами изрыгая хулу иа промыслъ Божій, глаголя: «Сзмослучайпо ро- ждены семи, и по семъ будемъ яко хо пе бившоі Пріидите убо, и на- сладимся н.гстшщпгі- благъ. Наси- ліе сотпорпмъ убагу праведному. во пощадтп. вдовицы, пнжв старца устыдимся сѣдинъ миоголѣттігъ. Пусть блажатъ послѣдняя правед- ныхъ, пусть сладятся отца имѣти Бота. Намі Богъ да будетъ іпшіо чрево. Увидимъ, чья словеса суть модна (Прем. Солом. гл. ПІ)?» Пусть счастіе эямпое будетъ и на- градою добродѣтели: во если оно молитъ ппалаттпъ 0впо[ючныл ру- бища, то чѣмъ украситъ богоподоб- ныхъ доб^юдѣтелий порфиру? Если счастіи земное макетъ смиреппутп хмжииу превратитъ нъ чертоги, то чертоги, сіе еялтплппі-' правды, и истины, и суда, въ какоо велелѣпіе больше уже облещн возможетъ? Если счастіе земное можетъ сотво- рити алчущую невинность, да къ тому не алчетъ, то чѣмъ піго иали- таетъ того, хто съ человѣколюбивѣй- шммъ сердцемъ питаетъ алчущихъ? Если счастіе аемпое можетъ облег- чить благословенные труды аршщаго пъ свое лромл кипы, то чѣмъ оно возрадуетъ того, кто благоирсмошіо и безпрі-мвЕпіо печется о благо- состояніи промыслу «го вручен- ныхъ? Если счастье земное можетъ бѣдственную жизнь примѣнить въ б.ілгодсиспніііную, то что опо воз- дастъ тому, кто за вѣру п вѣрность къ евпецу государю и отечеству по- ЛАгаотъ душу свою, душу, косіі цѣ- нѣ всѣ драгоцѣнности міра притпио- вѣсить пе могутъ? А та сокровен- ная сѣра во Евангеліи, то таіівое усердіе н ревность къ истинѣ благо- честіи, то еврдечыио покореніе во- лѣ Божіей п Его закопу, то внутрен- нее доброжелательство даже н вра- гамъ, тк безмолвно воспѣваемый хвалы Богу—ужели должны осту- паться не посѣщаемыя счастіемъ земнымъ потому, что сіи добродѣте- ли сокровенны? Аще въ жпьотЬ семъ то’йю уповающю есмы во Хри- ста: охляипѣ.Віии всѣхъ человѣкъ есмні коль многіе воскликнутъ съ апостоломъ Павломъ (I Кор. XV, 10). Убо Борь, Боі*ъ, прллодный, со- вершенно наградить добродѣтель предоставилъ на небесѣхъ. Се ко- нецъ Евангелія 1 сю предметъ вЪрыІ со слова безсмертія I Пусть жо нскуоепи) человѣческое іюздвигаетъ надъ добродѣтельными наалтшіки для потомспш; во родъ сей прейдетъ, камни р.ѵяіядуг' я, сей &» глаголи» во вѣки но прейдетъ: »!•
- 484 — прааедпый Богъ воздастъ коомуждо по терпѣнію дѣла благаго, слали и чести и нгглѣвіи ищущимъ, животъ вѣчный {І'лм. 11, 7), Пустъ рушьчело- в'ѣчееыл вачортыпастъ иа гробницѣ благочестивыхъ остатковъ надписо- иія: но время сотретъ оныя и изгла- дитъ. Сіе же духа БожЬі иачиргавіо пребудетъ, неизгладимо: блаженны умирающій о Господѣ: ей, да во- піютъ отъ трудовъ спОихъ (Алое XIV, 13). Со тоть памяткахъ добро- дѣтели столъ же достойный ея, какъ и однлотведпыі для нвлі Его водружаетъ Богъ, а не человѣкъ. Ободряйтесь убо іп. подвигахъ вя піихъ, о вы, истинные любители вѣ- ры, закопа. благочестія I СовйршшШое добродѣтели яшдал- піе—въ вѣчности, «этъ Бога; по бла- женъ, кто и временное счастіе прі- обрѣтаетъ чрезъ добродѣтель. Вѣр- ный сому свидѣтель—тобствинипя совѣсть; а шгѣшпяя хвала есть данъ, праэилтельиосіію приносимая. Кто ян почитаетъ добродѣтельныхъ, тотъ самую добродѣтель по ува- жаетъ. Сей шбрашшй мужъ, коего ду- ша. просолилась пъ веігрсмѣняимое блаженство, прожилъ иа землѣ стуанптаоішвія человѣческаго анмь- ДОИІТЬ лѣтъ. Броня его жязігн по- казываетъ, что Боі-ь хранилъ его для счастія многихъ. Теченіе его жизни раствороао было желаніемъ, чтобъ благодѣтельствовать, Оиъ сча- стливымъ себя почиталъ въ тоть день, нъ который имѣлъ случай уда лзпъ несчав'гіо п посиѣшосгвовать счастію другихъ. О, сколько оплакп- шьютъ слою судьбу, которые Л1ШІИ- лись плодовъ его человѣколюбія I Би, которые шіѣревы были его попе- ченію и правленію, можете лп поспо- мянуть безъ скорбя о добродѣте- ляхъ его? Сан дѣтели достоинствъ его суть пнимаиіл монарховъ, которые его отличали, удостоннал довѣренности въ важныхъ дѣлахъ. Свидѣтели— державы, првиосппшіл яму почести, отъ коихъ опъ, дабы не затмили его усердіе къ отсчоству, отрекся. Сим- дѣтели — Академія художествъ и Университетъ. О, если образуемое іилошвогво .можно пирепіп пбяовляю- щаюсл юпошестію человѣчества^ яко орла, то аъ обоихъ престольныхъ градахъ, питомцы свободныхъ и ху- дожестееипыхъ вау къ соблюдутъ не- старЬющуюся память той его рев- ности, съ какою онъ тщился во нрнъшо о укрмпнігін науками умовъ, какъ к лостуикооъ благороднымъ, учтивствомъ (4). Остается жглнлъ, дза'ы ояп аошірнінлн оси-лас но Еван- гелію и закону доброе намѣреніе его, Удалплш онъ яа время изъ отечестяз, во сІе удаленіе умножило любовь ого къ ному. Опъ первымъ долгомъ почиталъ спосиѣнгЕИ’.тііп- вмъ благу его. Блмючес'півѣЯшій иапгь Монархъ начо открылъ чго заслуги наградами своими. Егдп мо- жетъ Сыть сладчаіішив утѣшеніе для сѣтующаго сердца о потерѣ столь же иѣрипго друга, какъ и брата; то оно есть памия елгоы^ ііролшодмші облагодѣтельствоваи- пымп отъ вето: ибо пнѣ пе нз землю упадаютъ, во, подобно утреппс-іі ро- сѣ, восходятъ въ выепрь ко пре- вѣчиову солнцу, Богу. Вы убо, которыхъ жхянь была подкрѣпляема иго попеченіями п благотворенія ми I вы оо елоаимя во: шднтеі къ Содержащему въ руцѣ
— 486 в« Ьхъ насъ пиленія свои, являйте предъ Потокъ усердіе, да вчиігип. иго нъ жилищѣ спятыхъ с&иігхъ. Боже» Гшіситолі іглліък у Тебн ипііе вѣрнымъ, благи шпіишгь, дой|к ікжпаіыігь: увѣпчлЛ душу раба Твоего, болярина Іоанна, аѣч иымъ блаженствомъ но Ешшз‘і?ль- схому обѣщанію Твоему I Амігкь ,і АлаідтжіІП Н]іптішпііР^іП, лрхі'чгігг- жгміть цгтрпхапсжіб ір, 17В], у 1^’и’о, обу- •міиті-н іп» лпр».-нодншгі’гЛ сехишціш. Нь 17!Х> г, принялъ ыспшивдево. Вь 17'32 г быль арХИМаІІДрлтиМЪ ЗпліміоЦплю ммііл- ітырц, откуда 17Ц6 г, псргпсдміъ тп. Глр- гіену иутыш., а 17Я€-пі пъ моспѵлгній Новіхішйюхій моштырь г іпри.іошшъ въ члены синода. Знаніе опіігкопд бѣло- русской. еіирхін получилъ 1707 г. ±гь ІШЛ-мъ пешащшіеъ архіенмегдіоомъ; ль ЗЙЭ5-М І. тргіігдіип. пъ Л0Т|:ліаіпч гдф п і'веіг’іллі -», <Лічтипгіи иго: Ппучгпель- ііыв гдовз съ ПК' пг> 180В г.* і ч. (! 70В—1907); Т|шптыъ ѵ росябльжелЩ прі.іі:г«ігГ1іі*Гі па лат. Х.І., 15<И’і г < Тгпгідкім <1о сопсіоппт > Плроппды съ Ф]ійнц ; Пррдшфшпшіи отъ б^івѣріл и ввчеетін <1ЛМ;і; Шіанъ Іереміи проро- ка, пойма Лрііодд ІІ7&7). Истинныя Мао- ІЧК. или докіывтелыгпро и бііжептигіпіймг! пришествіи ш. міръ I. X. а Нго Гкіжг- гпгЬ і ІМі|); Опыты• соверііюніглтЬ, моя 1180-4 Ій. 1801 гч въ бытность Пдв~ ла 1 въ МйеюуЪ, Анастасію паьвЛви бы- ло имициииті укшгомт ]і;ъп,звітр1іГ.1 л псирмігтъ гллгу Гиббона: 0 вадепш ркы саюй ишідріл. 5І Слово это, по содержанію и |н>рмѣІ ииінть МіііЯ’і» мбпіліо і'т. Слономъ ісігм II* пріъіві. -ляюі па пигрпбеиісі Піщкпги <17ІЙ г і Приступъ того л другот аді- іырчдогъ ит. себѣ радъ попрооогъ, эы- ]нілавіщипі ні.'д«тато'пюсть з*шыхъ аіі- градъ дибро'ьтвльному муху. Въ нрѵі- -ішпкиіхъ плй аипчителнюа елид-тгпи іДлкнМі 4іа ііім реѵГімпг Нецкагі» |ікплипап'п. ту МЫСЛЬ, что ’Г мерп. Добр»?ІІІТПЛТЛГЫХЪ ктб доул чагельстоо беиомвртія а блажеіь іѵтйв добридыолл пъ будущей. жиипл< Слови ла ішгребілііл Шуеддад либ]кььі глнігѵгі. □ріідмргимь мысли тпіг <с*ьп<піс ШМШЮ ПО ЫОЖГГІІ служить ПЛПіОДОП ІобродЬтваи» іт<»то[*м полупи»гъ сілк«р- шннлов лоэдіиизіе нгкмо ни нсбегии ''Г.ц Слива не тильно д.іхвдыпають йіірыі»«д- лиміе.ті. іШЙфЛШіЫЖЪ -гнать, ни и йтвѵр- гампті темы П|млвішпилнжпыі!, Доппн гпнмъ идутъ рядомъ съ ііоліпппіий, лееь* ѵн пошитой і’рп тягдаіпініыъ плішшг Фрапаузтаіго жщнхлопвджвма. *) «Здѣсь духовный ораторъ ралуміьгі. яе одду одѣіпіицэ учгаиіють, трніупмут Ь’йЫсЖЛМіІ ПриЛМЧІММН. Вь ГіЛАгі і|кіДіЗо>іі уЧтинСтнЬ Шуоллоіів отражались ппут р^іиідя ;ію;ѵ*ім» ।. «411111.1 ніе чолпп Г.’звекл го пипчѵігіп къ себъ сдмомъ л другихъ И здѣсь въ слипѣ оратори. юнгъ въ си- •ипичііжхъ другихъ лучшихъ писателей пргмелл, выставлено лчіЛіюи треПовшія оть проси Ьн^шіпго тадавѣка, ірабодшіе, •гпЛіы іп* ііг'Иі. увршнпшмміу наукою уму еоотпѣтгтпіпипі ппстуітоь уднлдіігифя- икдіе нравствввіпімъ тробоплнііімъ. нрав- і’тпемиому достоинству челопѣна» іВлдіѵ- ддрвік! ііс-цоміиииш о Шуваловѣ, рѣчь I Голрпги II.. I сцбраяіц МоСХіИІ. ІІІІі:і‘р. ситетв ІЯ&5 г,). ИОІГШІЪ ПЕРЙАП» ТОМА.




2007084294