Автор: Лінда С.М.
Теги: архітектура будівництво видавництво львівської політехніки проектування громадських будівель
Год: 2010
Текст
С. М, Ліндо
АРХІТЕКТУРНЕ
ПРОЕКТУВАННЯ
ГРОМАДСЬКИХ
ЬУДІЬЕЛЬІ СПОРУД
Бібліот.
ііііни
441764
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
С.М. Лінда
АРХІТЕКТУРНЕ
ПРОЕКТУВАННЯ
ГРОМАДСЬКИХ
БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
Рекомендувала Науково-методична рада Національного університету
“Львівська політехніка”як навчальний посібник
для студентів базового напряму 6.1201 “Архітектура”
спеціальностей 7.120101 та 8.120101
“Архітектура будівель і споруд”
Львів
Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”
2010
УДК711.01
Л561
ББК 85.118
Рекомендувала Науково-методична расІі^гронального університету
“Львівська політехніка ” як навчальний посібник для студентів базового напряму
6.1201 “Архітектура"спеціальностей 7.120101 та 8.120101
“Архітектура будівель і споруд ”
(протокол N9 3/2009 від 20.02.2009 р.)
Рецензенти:
Черкес Б.С., доктор архітектури, професор, директор Інституту архі-
тектури Національного університету “Львівська політехніка”;
Лесик О.В., доктор архітектури, професор, завідувач кафедри образо-
творчого мистецтва Волинського національного університету імені
Лесі Українки
Лінда С.М.
Л 561 Архітектурне проектування громадських будівель і споруд: Навч.
посібник. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська
політехніка”, 2010. - 608 с.
І8ВИ 978-966-553-878-3
Навчальний посібник розглядає основні принципи формування архітектури
громадських будівель і споруд; містобудівельні, функціональні та архітектурно-
планувальні основи проектування громадських закладів. Матеріал, викладений у
цьому виданні, грунтується на чинних в Україні нормативних документах щодо
проектування. У посібнику розглянуто насамперед ті типи громадських будівель та
споруд, які найчастіше стають предметом курсового та дипломного проектування.
Призначений для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за
напрямом “Архітектура”.
ББК 85.118
І8ВИ 978-966-553-878-3
© Лінда С.М., 2010
© Національний університет
“Львівська політехніка”, 2010
ВСТУП
Громадські споруди формують матеріальне середовище для різних видів
суспільної діяльності людини. Нові соціальні та економічні стосунки, які розви-
нулися на межі тисячоліть, зумовили потребу у появі відповідних громадських ’
просторів, будівель, споруд. Так, у середині 1990-х років домінуючою функцією
стала кредитно-фінансова, а символом часу - новий тип громадської будівлі - банк.
Відродження духовності українського суспільства відобразилося у вибуху будів-
ництва культових споруд - типологічно забутого за радянський період напрямку у
проектуванні. Підвищення рівня автомобілізації зробило нагальною потребу будів-
ництва автостоянок та гаражів, яким колись надавалося значно менше уваги. Нове
розуміння проблеми інвалідності зумовило необіхідність пристосування існуючих
та проектованих будівель для потреб людей з обмеженими фізичними можли-
востями. Отже, цей посібник розглядає проблеми архітектурного проектування не
лише традиційних (для навчального процесу), але й нових типів громадських
будівель і споруд.
Навчальний посібник написаний у результаті роботи автора над курсом
лекцій “Типологія громадських будівель і споруд”, який читається студентам
Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”. Посіб-
ник спрямований на те, щоб ознайомити студентів з потребами реального проекту-
вання. Він містить у стислій формі матеріал з архітектурного проектування основ-
них типів громадських будівель і споруд (зокрема тих, які стали темою курсового та
дипломного проектування з дисципліни “Архітектурне проектування” для студентів
спеціальності “Архітектура / будівель і споруд” Національного університету
“Львівська політехніка”).
У посібнику розгляд основних положень проектування громадських закла-
дів відбувається на основі типології - науки про основні принципи формування
архітектури різних типів будівель і споруд. Вона розкриває комплексні, підпоряд-
ковані одні одним вимоги та параметри, створює класифікацію та номенклатуру. У
перших чотирьох розділах подано загальні вимоги щодо проектування громадських
будівель і споруд: класифікація, спільні структурні вузли, протипожежні вимоги. У
розділах 5-18 розглянуто вимоги щодо проектування окремих типів громадських
будівель і споруд, а розділ 19 стосується пристосування громадських закладів до
потреб маломобільних груп населення.
У посібнику вміщено графічний та фотоматеріал з об’ємно-планувального,
функціонального та композиційного вирішення громадських будівель і споруд,
зібраний автором.
З
Джерелознавчою базою для написання посібника стали чинні нормативні
документи, які є основою для проведення проектної діяльності в Україні. Це
Державні будівельні норми (ДБН), відомчі будівельні норми (ВБН), Державні
стандарти України (ДСТУ), Санітарні норми і правила (СанНіП), а також
Будівельні норми і правила (Строительньїе нормьі и правила СНиП), створені ще до
1990 року, і які діють донині. Отже, посібник має частково характер довідкового
видання, оскільки текстова частина, табличний та ілюстративний матеріал побу-
дований відповідно до чинних норм та правил проектування.
Зміст посібника відповідає професійній освітній програмі Міністерства
освіти і науки України за спеціальностю 6.1201 “Архітектура”, спеціальностей
7.120101 та 8.120101 “Архітектура будівель і споруд”.
4
Розділ 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД
Усі будівлі і споруди поділяють на три великі групи: житлові, громадські і
промислові. Житлові будівлі призначені для проживання людей, громадські для
забезпечення різних функціональних процесів людини, які відбуваються поза
домом (навчання, праця, лікування, заняття спортом), промислові споруди призна-
чені для добування, виробництва та транспортування матеріальних благ, які
забезпечують побут людей. У цьому навчальному посібнику розглядаються вимоги
щодо архітектурного проектування громадських споруд.
Головними критеріями для класифікації громадських споруд є їхнє функ-
ціональне призначення, місткість, розташування у забудові, об’ємно-просто рове
вирішення, капітальність.
Об’єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призна-
чення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Споруди - це будівельні системи, пов’язані із землею, які створені із
будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання внаслідок
виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних конст-
рукцій або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють
наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або пересування
людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Інженерні споруди - це об’ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або
підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках
огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів
різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового
перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення
рідких та газоподібних продуктів тощо.
Громадські будівлі і споруди будують для багатьох різних функціональних
процесів, кожному з яких є властиві свої внутрішні особливості, які випливають з
характеру дії (навчання, торгівля, заняття спортом тощо), а також кількості людей,
які беруть участь у тому чи іншому процесі, розмірів та кількості необхідного
обладнання. Усе це безпосередньо впливає на просторову організацію споруди та
визначення її габаритів.
1.1. Класифікація за функціональним призначенням
Найважливішим критерієм для класифікації споруди чи будівлі є її
функціональне призначення. Класифікація громадських будівель і споруд на їхнє
функціональне призначення здійснюється відповідно до чинних нормативних
5
документів: “Державного класифікатора будівель та споруд” (Київ, 2000) та ДБН
В.2.2.-9-99 “Громадські будівлі та споруди” (Київ, 1999).
“Державний класифікатор будівель та споруд” є складовою частиною
Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної
інформації. Класифікатор розроблений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів
України від 27.06.1998 р. № 971 “Про програму реформування державної
статистики на період до 2002 року”.
Одиницею класифікації в класифікаторі є передусім окрема будівля чи
інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних
будівель, що складаються з кількох будівель, кожна будівля може класифікуватися
окремо. Якщо, наприклад, комплекс професійно-технічного навчального закладу
складається з будинку для навчання та гуртожитку, то будинок для навчання у
такому разі буде позначений кодом 1263, тоді як гуртожиток позначають кодом
1130. Проте, якщо дані не деталізовані чи відсутні, то комплекс належить до
класифікаційного угрупування за кодом 1263.
Будівлі, що використовуються або запроектовані для кількох призначень
(комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією
класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призна-
чення повинно бути визначене так:
• обчислюють відсоткове співвідношення площ різних за призначенням примі-
щень будівлі у складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх
призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угрупування;
• потім будівлю класифікують за методом “зверху - вниз”. Будівлю спо-
чатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює усю чи більшу частину
усієї її загальної площі. Далі її відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові
будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі у цій будівлі.
Наступним кроком визначають групу (три розряди коду) за найбільшою частиною
усієї загальної площі в межах підрозділу. І, нарешті, вибирають належність будівлі
до класу (чотири розряди коду) за найбільшою частиною усієї загальної площі у
межах групи.
Далі наведено класифікацію громадських будівель і споруд згідно з
“Державним класифікатором будівель та споруд”:
12. Будівлі нежитлові
121. Готелі, ресторани та подібні будівлі
1211. Будівлі готельні
Цей клас включає:
- готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати та інші подібні заклади з
наданням житла з рестораном або без нього.
Цей клас включає також:
- окремі ресторани та бари.
6
Цей клас не включає:
- ресторани в житлових будинках (1122);
- туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку,
будинки відпочинку (1212);
- ресторани в торгових центрах (1230).
1211.1. Готелі.
1211.2. Мотелі.
1211.3. Кемпінги.
1211.4. Пансіонати.
1211.5. Ресторани та бари.
1212. Інші будівлі для тимчасового проживання
Цей клас включає:
- туристичні бази, гірські притулки, дитячі та сімейні табори
відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тим-
часового проживання, не класифіковані раніше.
Цей клас не включає:
- готелі та інші подібні заклади з надання житла (1211);
- парки для дозвілля та розваг (2412).
1212.1. Туристичні бази та гірські притулки.
1212.2. Дитячі та сімейні табори відпочинку.
1212.3. Центри та будинки відпочинку.
1212.9. Інші будівлі для тимчасового проживання, не кла-
сифіковані раніше.
122. Будівлі офісні
1220. Будівлі офісні
Цей клас включає:
- будівлі, що використовуються як приміщення для контор-
ських та адміністративних цілей, зокрема і для промислових
підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого
самоврядування, урядових та відомчих департаментів тощо.
Цей клас включає також:
- центри для з’їздів та конференцій, будівлі органів право-
суддя, парламентські будівлі.
Цей клас не включає:
-офіси у будівлях, що призначені або використовуються в
інших цілях.
1220.1. Будівлі органів державного управління та місцевого
самоврядування.
1220.2. Будівлі фінансового обслуговування.
1220.3. Будівлі органів правосудця.
7
1220.4. Будівлі закордонних представництв.
1220.5. Адміністративно-побутові будівлі промислових під-
приємств.
1220.9. Будівлі для конторських та адміністративних цілей.
123. Будівлі торговельні
1230. Будівлі торговельні
Цей клас включає:
- торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та
павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті рин-
ки, станції технічного обслуговування автомобілів тощо.
Цей клас включає також:
- підприємства та установи громадського харчування (їдальні,
кафе, закусочні тощо);
- приміщення складські та бази підприємств торгівлі та
громадського харчування;
- підприємства побутового обслуговування.
Цей клас не включає:
- невеликі магазини у будівлях, призначених (що використо-
вуються) переважно для інших цілей;
- ресторани, бари, розміщені в готелях або окремо (1211);
лазні та пральні (1274).
1230.1. Торгові центри, універмаги, магазини.
1230.2. Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків.
12303. Станції технічного обслуговування автомобілів.
1230.4. їдальні, кафе, закусочні тощо.
1230.5. Бази та склади підприємств торгівлі і громадського
харчування.
1230.6. Будівлі підприємств побутового обслуговування.
1230.9. Будівлі торговельні інші.
124. Будівлі транспорту та засобів зв’язку
1241. Вокзали, аеровокзали, будівлі засобів зв’язку та пов’язані з
ними будівлі
Цей клас включає:
- будівлі цивільних та військових аеропортів, міського елект-
ротранспорту, залізничних станцій, морських та річкових
вокзалів, фунікулерів та підіймальних станцій канатних доріг;
- будівлі центрів радіо- та телевізійного мовлення, телефон-
них станцій, телекомунікаційних центрів тощо
Цей клас включає також:
- ангари для літаків, будівлі залізничних блокпостів, локомо-
тивні та трамвайні депо, трамвайні та тролейбусні депо;
8
- телефонні кіоски;
- будівлі маяків;
- диспетчерські будівлі повітряного транспорту.
Цей клас не включає:
- станції технічного обслуговування автомобілів (1230);
- резервуари, силоси та товарні склади (1252);
- залізничні колії (2121, 2122);
- злітно-посадкові смуги аеродромів (2130);
- телекомунікаційні лінії та щогли (2213, 2224);
- нафтотермінали (2330).
1241.1. Автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорту.
1241.2. Вокзали та інші будівлі залізничного транспорту.
1241.3. Будівлі міського електротранспорту.
1241.4. Аеровокзали та інші будівлі повітряного транспорту.
1241.5. Морські та річкові вокзали, маяки та пов’язані з ними
будівлі.
1241.6. Будівлі станцій підвісних та канатних доріг.
1241.7. Будівлі центрів радіо- та телевізійного мовлення, те-
лефонних станцій, телекомунікаційних центрів тощо.
1241.8. Ангари для літаків, локомотивні, вагонні , трамвайні
та тролейбусні депо.
1241.9. будівлі транспорту та засобів зв’язку інші.
125. Будівлі промислові та склади
1251. Будівлі промислові
Цей клас включає:
- криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабри-
ки, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підпри-
ємства тощо за їх функціональним призначенням.
Цей клас не включає:
- резервуари, силоси та склади (1252);
- будівлі сільськогосподарського призначення (1271);
- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопере-
робні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
1251.1. Будівлі підприємств машинобудування та металооб-
робної промисловості.
1251.2. Будівлі підприємств чорної металургії.
1251.3. Будівлі підприємств хімічної іа нафтохімічної про-
мисловості.
1251.4. Будівлі підприємств легкої промисловості.
1251.5. Будівлі підприємств харчової промисловості.
9
1251.6. Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної
промисловості.
1251.7. Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целю-
лозо-паперової промисловості.
1251.8. Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних
матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової
промисловості.
1251.9. Будівлі інших промислових підприємств, включаючи
поліграфічні.
1252. Резервуари, силоси та склади
Цей клас включає:
- резервуари та ємності;
- резервуари для нафти та газу;
- силоси для зерна, цементу та інших сипких мас;
- холодильники та спеціальні склади.
Цей клас включає також:
- складські майданчики.
Цей клас не включає:
- сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що вико-
ристовуються для сільського господарства (1271);
- водонапірні башти (2222);
- нафтотермінали (2303).
1252.1. Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу.
1252.2. Резервуари та ємності інші.
1252.3. Силоси для зерна.
1252.4. Силоси для цементу та інших сипких матеріалів.
1252.5. Склади спеціальні товарні.
1252.6. Холодильники.
1252.7. Складські майданчики.
1252.8. Склади універсальні.
1252.9. Склади та сховища тощо.
126. Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного
та оздоровчого призначення
1261. Будівлі для публічних виступів
Цей клас включає:
- кінотеатри, концертні будівлі, театри тощо;
- зали засідань та багатоцільові зали, що використовуються,
передусім, для публічних виступів;
- казино, цирки, музичні зали, танцювальні зали та дискотеки,
естради тощо.
10
Цей клас не включає:
- музеї, художні галереї (1262);
- спортивні зали (1265);
- парки для відпочинку та розваг (2412).
1261.1. Театри, кінотеатри та концертні зали.
1261.2. Зали засідань та багатоцільові зали для публічних
виступів.
1261.3. Цирки.
1261.4. Казино, ігорні будинки.
1261.5. Музичні та танцювальні зали, дискотеки.
1261. 9. Будівлі для публічних виступів інші.
1262. Музеї та бібліотеки
Цей клас включає:
- музеї, художні галереї, бібліотеки та технічні центри.
Цей клас включає також:
- будівлі архівів;
- будівлі зоологічних та ботанічних садів.
Цей клас не включає:
- пам’ятки історії.
1262.1. Музеї та художні галереї.
1262.2. Бібліотеки, книгосховища.
1262.3. Технічні центри.
1262.4. Планетарії.
1262.5. Будівлі архівів.
1262.6. Будівлі зоологічних та ботанічних садів.
1263. Будівлі навчальних та дослідних закладів
Цей клас включає:
- будівлі для дошкільного та початкового навчання, отримання
середньої освіти (дитячі ясла та сади, школи, коледжі, ліцеї,
гімназії тощо), спеціалізовані (фахові) школи, професійно-
технічні навчальні заклади;
- будівлі для вищих навчальних закладів, науково-дослідних
закладів, лабораторій.
Цей клас включає також:
- спеціальні школи для дітей з фізичними та розумовими вадами;
- заклади фахової перепідготовки;
- метеорологічні станції, обсерваторії.
Цей клас не включає:
- гуртожитки для студентів та учнів (1130);
- бібліотеки (1262);
- лікарні навчальних закладів (1264)г
11
1263 .1. Будівлі науково-дослідних та проектно-вишукувальних
установ.
1263 .2. Будівлі вищих навчальних закладів.
1263 .3. Будівлі шкіл та інших середніх навчальних закладів.
1263 .4. будівлі професійно-технічних навчальних закладів.
1263 3. Будівлі дошкільних та позашкільних навчальних закладів.
1263 .6. Будівлі спеціальних навчальних закладів для дітей з
фізичними або розумовими вадами.
1263 .7. Будівлі закладів з фахової перепідготовки.
1263 .8. Будівлі метеорологічних станцій, обсерваторій.
1263 .9. Будівлі освітніх та науково-дослідних закладів інші.
1264. Будівлі лікарень та оздоровчих закладів
Цей клас включає:
- заклади з надання медичної допомоги хворим та травмованим
пацієнтам;
-санаторії, профілакторії, спеціалізовані лікарні, психіатричні
диспансери, пологові будинки, материнські та дитячі реабілі-
таційні центри.
Цей клас включає також:
- лікарні навчальних закладів, шпиталі виправних закладів,
в’язниць та Збройних сил;
- будівлі, що використовуються для термального та соляного
лікування, функціональної реабілітації, пунктів переливання
крові, пунктів донорського грудного молока тощо.
Цей клас не включає:
- будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів (1130).
1264.1. Лікарні багатопрофільні територіального обслуговуван-
ня, навчальних закладів.
1264.2. Лікарні профільні, диспансери.
1264.3. Материнські та дитячі реабілітаційні центри.
1264.4. Поліклініки, пункти медичного обслуговування та кон-
сультації.
1264.5. Шпиталі виправних закладів, в’язниць та Збройних сил
1264.6. Санаторії, профілакторії та центри функціональної
реабілітації.
1264.9. Заклади лікувально-профілактичні та оздоровчі тощо.
1265. Зали спортивні
Цей клас включає:
- будівлі, що використовуються у спортивних цілях (баскетбол
та теніс у приміщеннях, плавальні басейни, гімнастичні зали,
12
ковзанки або хокейні майданчики тощо), що передбачають
переобладнання з улаштуванням трибун для глядачів, терас
для видовищ та демонстраційних цілей.
Цей клас не включає:
- багатоцільові зали, що використовуються переважно для пуб-
лічних виступів (1261);
- спортивні майданчики для занять спортом на відкритому повітрі,
наприклад, тенісні корти, відкриті плавальні басейни (2411).
1265.1. Зали гімнастичні, баскетбольні, волейбольні, тенісні тощо.
1265.2. Басейни криті для плавання.
1265.3. Хокейні та льодові стадіони криті.
1265.4. Манежі легкоатлетичні.
1265.5. Тири.
1265.9. Зали спортивні тощо.
127. Будівлі нежитлові інші
1271. Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та
рибного господарства
Цей клас включає:
- будівлі для використання у сільськогосподарській діяльності,
наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні за-
води, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища,
склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності,
сільськогосподарські силоси тощо.
Цей клас не включає:
- споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).
1271.1. Будівлі для тваринництва.
1271.2. Будівлі для птахівництва.
1271.3. Будівлі для зберігання зерна.
1271.4. Будівлі силосні та сінажні.
12713. Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства.
1271.6. Будівлі тепличного господарства.
1271.7. Будівлі рибного господарства.
1271.8. Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва.
1271.9. Будівлі сільськогосподарського призначення інші.
1272. Будівлі для культової та релігійної діяльності
Цей клас включає:
- церкви, каплиці, мечеті, синагоги тощо.
Цей клас включає також:
- цвинтарі та похоронні споруди, ритуальні зали, крематорії.
13
Цей клас не включає:
- світські релігійні будівлі, що використовуються як музеї (1262).
- культові та релігійні будівлі, що не використовуються за
призначенням, а є пам’ятками історії та архітектури (1273).
1272 .1. Церкви, собори, костели, мечеті, синагоги тощо.
1272 .2. Похоронні бюро та ритуальні зали.
1272 .3. Цвинтарі та крематорії.
1273. Пам’ятки історичні та такі, що охороняються державою
Цей клас включає:
- будівлі історичні та такі, що охороняються державою і не
використовуються для інших цілей.
Цей клас включає також:
- старовинні руїни, що охороняються державою, археологічні
розкопки;
- будівлі меморіального, художнього та декоративного приз-
начення.
Цей клас не включає:
- музеї (1262).
1273.1. Пам’ятки історії та архітектури.
1273.2. Археологічні розкопки, руїни та історичні місця, що
охороняються державою.
1273.3. Меморіали, художньо-декоративні будівлі, статуї.
1274. Будівлі інші, не класифіковані раніше
Цей клас включає:
- виправні заклади, в’язниці, слідчі ізолятори, армійські ка-
зарми, будівлі міліційних та пожежних служб.
Цей клас включає також:
- будівлі, такі, як автобусні зупинки, громадські туалети,
пральні, лазні тощо.
Цей клас не включає:
- телефонні кіоски (1241);
- госпіталі виправних закладів, в’язниць, збройних сил (1264);
- військові інженерні споруди (2420).
1274.1. Казарми збройних сил.
1274.2. Будівлі міліцейських та пожежних служб.
12743. Будівлі виправних закладів, в’язниць та слідчих ізоляторів..
1274.4. Будівлі лазень та пралень.
1274.5. Будівлі з облаштування населених пунктів.
14
У ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будівлі та споруди” наведено перелік видів
громадських будинків і споруд1.
Будинки дитячих дошкільних закладів
Дитячі дошкільні заклади загального, спеціального та оздоровчого типу.
Будинки дитини та дошкільні дитячі будинки.
Дошкільні заклади, об’єднані з початковою або основною школою.
Будинки навчальних закладів
Загальноосвітні та спеціалізовані школи.
Загальноосвітні, спеціальні та санаторні школи-інтернати.
Міжшкільні навчально-виробничі комбінати.
Позашкільні заклади.
Професійно-технічні навчальні заклади.
Вищі навчальні заклади.
Інститути підвищення кваліфікації спеціалістів.
Будинки та споруди для охорони здоров’я і відпочинку
Лікувально-профілактичні заклади.
Санітарно-профілактичні заклади.
Установи судово-медичної експертизи.
Аптечні заклади.
Санаторії та санаторії-профілакторії.
Заклади відпочинку та туризму.
Будинки та споруди фізкультурно-оздоровчі та спортивні
Відкриті фізкультурно-спортивні споруди.
Будинки та криті споруди.
Фізкультурно-спортивні та фізкультурно-оздоровчі комплекси.
Будинки культурно-видовищних, закладів дозвілля та культових закладів
Бібліотеки.
Музеї та виставки.
Будинки дозвілля (клуби, центри культури і дозвілля тощо).
Видовищні будинки (театри, концертні зали, кінотеатри, цирки тощо).
Культові будинки, споруди та комплекси.
Будинки для підприємств торгівлі та громадського харчування
Будинки для підприємств роздрібної торгівлі.
Будинки для підприємств громадського харчування (за винятком будинків та
приміщень громадського харчування, які належать до допоміжних будинків і
приміщень промислових підприємств).
1 Основні принципи проектування громадських споруд, у цьому посібнику харак-
теризуватимуться згідно з класифікацією, наведеною у ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будівлі
та споруди”.
15
Будинки підприємств побутового обслуговування
Комплексні підприємства побутового обслуговування.
Лазні, лазнево-оздоровчі комплекси.
Хімчистки та пральні.
Будинки закладів соціального захисту населення
Територіальні центри соціального обслуговування.
Будинки-інтернати загального та спеціального типу.
Будинки для науково-дослідних установ, проектних і громадських орга-
нізацій та управління
Будинки для науково-дослідних інститутів (за винятком значних спеціальних
споруд).
Будинки для проектних та конструкторських організацій.
Будинки інформаційних центрів.
Будинки для органів управління.
Будинки для громадських організацій.
Будинки для кредитування, страхування та комерційного призначення. Банки
і банківські сховища.
Будинки для архівів.
Будинки для транспорту, призначені для безпосереднього обслуговуван-
ня населення
Вокзали усіх видів транспорту.
Контори обслуговування пасажирів та транспортні агентства, касові павільйони.
Будинки для комунального господарства (окрім виробничих, складських
та транспортних будинків та споруд)
Будинки для громадянських обрядів, поховальні бюро, крематорії.
Житлово-експлуатаційні заклади.
Будинки готельних підприємств, мотелів, та кемпінгів.
Громадські туалети.
Багатофункціональні будинки та комплекси, що включають примі-
щення різного призначення
1.2. Класифікація за місткістю
Наступним критерієм класифікації громадської споруди є її місткість. Міст-
кість громадської споруди визначається її розрахунковою здатністю. Розрахункова чи
пропускна здатність споруд виражається кількістю людей, які перебувають у
приміщеннях, де відбуваються основні функціональні процеси.
У різних типах громадських споруд функціональні процеси є відмінними й роз-
рахункова здатність визначається відповідно до одиниць виміру, наведених у табл. 1.1.
Для однієї людини у різних функціональних процесах необхідна різна
кількість площі, приблизні норми якої наведено у табл. 1.2.
16
Розрахункові одиниці вимірювання для різних типів
громадських споруд
/ 5^ /'/7/7
Таблиця 1.1
Призначення споруди Одиниця виміру розрахункової здатності
Навчальні заклади Одне місце для учня
Дитячі дошкільні заклади Одне місце для дитини
Видовищні та культурно-просвітні споруди Одне місце для глядача
Бібліотеки Одна тисяча книжок
Музеї Одна тисяча одиниць зберігання
Культові споруди (церкви, костели) Одне місце для віруючого
Лікарні, санаторії Одне місце на хворого або відпочиваючого (ліжко-місце)
Поліклініки, амбулаторії, спортивно-навчальні заклади Одне відвідування за зміну
Магазини Одне робоче місце
Заклади громадського харчування Одне місце у торговому залі
Адміністративні заклади Одна штатна одиниця
Банки Одне робоче місце
Вокзали Один пасажир за одиницю часу
Таблиця 1.2
Усереднені норми площ, необхідні для однієї людини
у різних функціональних процесах
Функціональний процес Норми площі
Для публіки, яка сидить (глядацькі зали, конферен-цзали) 0,6-0,85 м2
Для публіки, яка вільно рухається (фойє, кулуари) 1,0-1,5 м2
Для публіки, яка скупчено рухається (сходи, проходи) 0,5-0,6 м2
Для публіки, яка сидить за столами (заклади харчування, читальні зали) 1,0-1,5 м2
Для письмових занять (класи, аудиторії) 1,15-1,5 м2
Для конторських і проектних робіт 3,25-5,0 м2
Для лікарняних палат 6,5-7,5 м2
1.3. Класифікація за роташуванням у забудові
За розташуванням у забудові громадські будівлі і споруди поділяють на:
• окремо розташовані споруди (рис. 1.1, а);
17
• вбудовані. Такі будівлі, як правило, розташовані у перших і других повер-
хах житлових або офісних споруд. Приміщення під громадські функції
можуть бути як спеціально запроектовані, так і адаптовані (рис. 1.1,5);
• прибудовані Такі будівлі є прибудованими до житлових або інших спо-
руд. Приміщення можуть бути як спеціально запроектовані, так і
добудовані під час реконструкції (рис. 1.1, в);
• вбудовано-прибудовані (рис. 1.1, г).
Рис. 1.1. Типи громадських будівель і споруд згідно з їх розташуванням у забудові:
а - окремо розташована споруда; б - вбудована споруда;
в - прибудована споруда; г - вбудовано-прибудована споруда
1.4. Класифікація за капітальністю
Ще одним критерієм класифікації громадських споруд є капітальність. Цю
класифікацію проводять за класами. Для кожного класу встановлюють:
• експлуатаційні вимоги, які забезпечують нормальну експлуатацію об’єкта
протягом усього терміну його служби. Експлуатаційні вимоги визначаються окремо
для житлових, громадських і промислових споруд, нормами їх площ та особливостями
планувальних схем, якістю зовнішніх та внутрішніх оздоблювальних робіт;
• вимоги довговічності та вогнетривкості основних конструктивних
елементів, які залежать від використаних матеріалів та захищають конструкції
споруд від фізичного, хімічного, біологічного впливу.
Будівлі і споруди, які проектують, належать до того чи іншого класу залежно
від таких ознак:
• народногосподарського призначення а також розмірів населеного пункту,
де споруджується об’єкт;
• містобудівних вимог для об’єктів у населених пунктах;
• концентрації матеріальних цінностей та унікального обладнання, які вста-
новлюються у споруді чи будівлі;
• чинника моральної амортизації споруди чи будівлі.
18
Враховуючи сукупність усіх цих ознак, будівлі і споруди кожного типу по-
діляють на 4 класи. До І класу належать ті будівлі і споруди, до яких пред’являють
найвищі вимоги, відповідно до IV класу належать споруди з мінімальними вимо-
гами. Згідно із класом споруди визначають ступінь вогнетривкості, яких є п’ять
(детальніше про заходи пожежної безпеки йдеться у розділі 4 “Протипожежні
заходи та безпека експлуатації громадських споруд”).
Контрольні запитання:
1. Що таке будівля і споруда ?
2. Які існують критерії класифікації громадських будівель і споруд ?
3. Що означає класифікація за функціональним призначенням?
4. Що означає класифікація за місткістю і від чого вона залежить ?
5. Що таке розрахункова одиниця виміру?
6. Які ви знаєте усереднені норми площ, необхідні для публіки, яка вільно і
скупчено рухається?
7. Що передбачає класифікація за розташуванням у забудові?
8. Що передбачає класифікація за об’ємно-розпланувальним вирішенням?
9. Що означає класифікація за капітальністю?
19
Розділ 2
МІСТОБУДІВЕЛЬНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ
ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
Вимоги щодо розташування громадских споруд у планувальній структурі
населених пунктів викладено у ДБН 360-92** “Планування та забудова міських і
сільських поселень” [3].
2.1. Функціональна організація території населених пунктів
і розташування громадських будівель, споруд
у їх планувальній структурі
Міські та сільські поселення залежно від проектної чисельності населення на
розрахунковий термін розділяються на групи, які наведено у табл. 2.1.
Таблица 2.1
Групи міських та сільських поселень
Групи поселень Населення, тис. осіб
міст сільських поселень
Найкрупніші Понад 1000 -
Крупні Понад 500 до 1000 Понад 5 Понад 3 до 5
Великі Понад 250 до 500 Понад 1 до 3 Понад 0,5 до 1
Середні Понад 100 до 250 Понад 50 до 100 Понад 0,2 до 0,5
Малі* Понад 20 до 50 Понад 10 до 20 до 10 Понад 0,05 до 0,2 до 0,05
*До групи малих міст включаються села міського типу.
Функціональна організація території населеного пункту здійснюється з ураху-
ванням природних умов: рельєфу, напрямку та сили вітрів, кількості опадів, водойм,
існуючої рослинності, що впливає на формування зручних та здорових умов життя.
З урахуванням переважаючого функціонального використання територія міста
поділяється на сельбищну, виробничу і ландшафтно-рекреаційну зони. Сельбищна
територія призначена для розташування житлового фонду, громадських будівель і
споруд, а також для науково-дослідних інститутів та їхніх комплексів, окремих промис-
лових об’єктів та закладів комунального господарства, які не потребують спеціальних
20
санітарно-захисних зон. Також сельбищна територія використовується для влаштуван-
ня вулиць, площ, парків, садів, бульварів і місць громадського користування.
У межах основних стурктурно-планувальних елементів міст (житлового
району, мікрорайону, кварталу) передбачають території для розташування об’єктів і
закладів культурно-побутового обслуговування населення. Місця їх концентрації
формуються як громадські центри різних рівнів.
Загальноміський центр розглядають як просторову систему, до складу якої,
крім центрального ядра і прилеглої центральної зони, входять взаємопов’язані з
ним центри крупних планувальних районів, зон або інших структурно-плану-
вальних елементів.
Визначаючи площі загальноміського центру і його ядра, необхідно врахову-
вати чисельність населення, адміністративну значущість, масштаби територіаль-
ного розвитку міста, місцеві містобудівельні і природні умови. Для визначення
площі громадських територій загальноміського центру і його ядра необхідно
орієнтуватися на питомий показник 5-8 м2/люд., враховуючи перспективну чисель-
ність населення міста.
Загальноміський центр розвивають як поліфункціональну систему, яка вклю-
чає у себе такі функції: управління, громадську, ділову, культурно-просвітницьку і
культурно-видовищну діяльність, торгівлю, громадське харчування, побутове і
комунальне обслуговування, зв’язок, транспорт, відпочинок, туризм. До складу
загальноміського центру можуть бути включені функціональні об’єкти науково-
виробничої діяльності, охорони здоров’я (за винятком лікарень, диспансерів та
інших закладів, які вимагають розташування в інших зонах). У системі загально-
міського центру, враховуючи його функціональну структуру, у зонах концентрації
закладів відповідних функцій необхідно формувати громадські комплекси (центри)
моно- або поліфункціонального профілю.
Переважно громадські споруди, що входять до складу загальноміського
центру, не мають визначеного радіуса обслуговування. Ієрархічно підпорядковані
їм є районні центри, де розташовані громадські споруди періодичного викорис-
тання з радіусом обслуговування до 1500 м. Найнижчою сходинкою є мікрорайонні
центри з громадськими закладами повсякденного використання і радіусом обслу-
говування до 500 м (рис. 2.1).
Найважливішими із архітектурно-планувального погляду монофункціональні
комплекси (центри) формуються важливими закладами та відповідними будівлями і
спорудами. До них належать: адміністративні (державні, обласні, міські) комплекси,
великі ділові, інформаційні, культурно-просвітницькі, видовищні, меморіальні,
торгові тощо. їх необхідно розташовувати у межах центрального планувального
району у ядрі центра і насичувати супутніми функціями.
Поліфункціональні комплекси (центри) належить формувати діловими,
торговими, культурно-видовищними закладами і розташовувати як у центральному
ядрі, контактній до нього зоні на в’їздах у ядро або загальноміський центр, у
21
центральному планувальному районі (зоні), так і на головних осях інших плану-
вальних районів (зон) міста. Під час формування поліфункціональних комплексів
(центрів) загальноміського значення у периферійних планувальних районах (зонах)
до них потрібно включати адміністративно-управлінські і науково-дослідні заклади,
пов’язані з розташованими поблизу промислово-виробничими об’єктами.
З ідеєю концентрації громадських центрів різних рівнів пов’язана містобу-
дівна концепція формування міського середовища, яка була розроблена у 80-х
роках XX ст. в Академії архітектури СРСР. Її основою є ідея, що кожному
містобудівельному утворенню повинна відповідати певна сходинка громадського
обслуговування: місто - епізодичне обслуговування, житловий район - періодичне і
мікрорайон - повсякденне обслуговування. Отже, була опрацьована трисходинкова
концепція розташування громадських закладів у структурі міста:
• Перша сходинка: центр мікрорайону - рівень мікрорайону - повсякденне
обслуговування. Мікрорайон - це структурний елемент житлової забудови площею,
як правило, 10-60 га, але не більше 80 га, не розчленований магістральними
вулицями, у межах якого розташовуються заклади побутового обслуговування з
радіусом обслуговування не більше 500 м. Межами мікрорайону є, як правило,
магістральні чи житлові вулиці, пішохідні шляхи. Центр мікрорайону включає
здебільшого такі громадські будівлі повсякденного використання: дитячі садки,
школи, невеликі продовольчі магазини, заклади торгівлі і громадського харчування,
відділення зв’язку, філію банку, поліклініку.
• Друга сходинка: центр житлового району - житловий район - періодичне
обслуговування. Житловий район - це структурний елемент сельбищної території
міста, площею, як правило, від 80 до 250 га, у межах якого розташовуються громадські
заклади з радіусом обслуговування до 1500 м, а також частини об’єктів загально-
міського значення. Межами житлового району є, як правило, магістральні вулиці,
дороги міського значення. Центр житлового району включає у себе такі громадські
будівлі періодичного використання: спеціалізовані школи, відділення банків, поштові
заклади, бібліотеки, невеликі спортивні споруди, кінотеатри, універсальні зали, кафе.
• Третя сходинка: загальноміський центр - місто - епізодичне обслуговування.
Включає в себе такі споруди епізодичного використання: театри, музеї, виставкові зали,
великі спортивні споруди, крупні торговельні заклади. До схеми трисходинкового
обслуговування спеціально не включили лікарні і великі наукові центри, які часто
розташовують не у сельбищній, а у ландшафтно-рекреаційній зоні міста.
Громадські заклади необхідно розташовувати на території міських та
сільських населених пунктів, максимально наближаючи їх до місць проживання і
передбачаючи формування громадських центрів в ув’язці із громадським транс-
портом. Заклади обслуговування у сільських населених пунктах потрібно розташо-
вувати із розрахунку забезпеченості мешканців кожного поселення послугами
першої необхідності із пішохідним доступом у межах 30 хв.
22
Рис. 2.1. Структура розташування громадських будівель і споруд:
1 - блок первинного обслуговування; 2 - центр житлового району -
періодичне обслуговування; 3 - центр мікрорайону -
повсякденне обслуговування; 4 - загальноміський центр -
епізодичне обслуговування
Більшість закладів громадського обслуговування повсякденного та періодич-
ного використання мають радіуси обслуговування, які визначені наведеними вище
причинами (табл. 2.2).
2.2. Санітарні вимоги до розташування
громадських будівель і споруд
Заклади, їх окремі споруди з технологічними процесами, які є небезпечні для
середовища і здоров’я людини, необхідно відділяти від житлової забудови
санітарно-захисними зонами - територіями між межами промислових майданчиків і
територією житлової забудови, ландшафтно-рекреаційної зони, зони відпочинку та
зони курорту. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги до розмірів
санітарно-захисних зон залежно від санітарної класифікації закладів, споруд та
інших об’єктів, вимоги до їх організації та облаштування.
23
Таблиця 2.2
Величина максимально допустимих радіусів обслуговування
Заклади обслуговування Радіус обслуговування, м
Дитячі дошкільні заклади*
у містах з багатоповерховою забудовою 300
у селах та міста з одно- і двоповерховою забудовою 500
Загальноосвітні школи різних ступенів освіти* До 750 для І і П ступенів; до 2000 для III ступеня
Дитячі дошкільні заклади, об'єднані з початковою школою:
у містах з багатоповерховою забудовою 300
у селах та міста з одно- і двоповерховою забудовою 500
Позашкільні заклади житлових районів 750-1500
Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять та дозвілля** 500
Приміщення, споруди для творчості і спорту учнів у житлових районах 1500
Культурно-видовищні центри житлових районів 1500
Фізкультурно-спортивні центри житлових районів 1500
Поліклініки та їх філіали у містах*** 1000
Роздаточні пункти молочної кухні 500
Те саме за одно- і двоповерхової забудови 800
Аптеки у містах 500
Те саме за одно- і двоповерхової забудови 800
Заклади торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування місцевого значення:
у містах з багатоповерховою забудовою 500
те саме за одно- і двоповерхової забудови 800
у селах 2000
Відділення зв’яку і філії ощадного банку 500
* Вказаний радіус обслуговування не поширюється на спеціалізовані та оздоровчі до-
шкільні заклади, а також на спеціальні дитячі ясла-садки загального типу і загальноосвітні школи
(мовні, математичні, спортивні тощо). Шляхи підходів учнів до загальноосвітніх шкіл не повинні
перетинати проїжджу частину магістральних вулиць на одному рівні з транспортом.
* * Доступність фізкультурно-оздоровчих споруд міського значення не повинна
перевищувати ЗО хв.
* ** Доступність поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів та аптек у
сільській місцевості приймається у межах ЗО хв (з використанням транспорту).
, Розташування спортивних споруд, парків, освітніх споруд, лікувально-
оздоровчих закладів загального користування на території санітарно-захисної зони
не допускається. У межах зон допускається розташування пожежних депо, лазень,
пралень, гаражів, майданчиків для індивідуального автотранспорту, автозапра-
вочних станцій, споруд управління, конструкторських бюро, споруд управління,
24
навчальних закладів, поліклінік, магазинів, науково-дослідних лабораторій.
Санітарно-захисна зона повинна бути максимально озеленена.
Від таких санітарно-технічних споруд, споруд транспортної інфраструктури,
об’єктів комунального призначення, спорту, торгівлі до житлової забудови повинна
зберігатися санітарно-захисна зона не менше 50 м:
• Фізкультурно-оздоровчі споруди відкритого типу для проведення спор-
тивних ігор із стаціонарними трибунами місткістю до 100 місць;
• Криті, окремо розташовані фізкультурно-оздоровчі комплекси, відкриті
спортивні майданчики.
• Торговельні комплекси, дрібногуртові ринки, продовольчі та промислові
ринки.
• Автомийка не більше ніж на два пости без додаткового обслуговування
автомобілів.
• Пральні.
• Окремо розташовані майстерні по ремонту побутової техніки.
• Підстанції швидкої допомоги.
• Автоматичні телефонні станції.
• Об’єкти торгівлі і громадського харчування.
• Міні-хімчистки, міні-пральні.
Відстань від споруд та меж земельних ділянок закладів обслуговування
потрібно приймати не меншими, ніж наведені у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Відстань від споруд та меж земельних ділянок закладів обслуговування
Споруди (земельні ділянки) закладів і підприємств побутового обслуговування Відстань від споруд (меж, ділянок) закладів і підприємств обслуговування, м
До червоної лінії До стін житло- вих будинків До споруд загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів
У містах у сільських поселеннях
Дитячі дошкільні заклади та загальноосвітні школи (стіни споруди) 25 25** 50 Згідно з нормами освітлення та інсоляції
Прийомні пункти вторинної сировини - - 20* 50
Пожежні депо 10 10 — -
Кладовища традиційного поховання і крематорії 6 6 300 300
Кладовища для поховання після кремації 6 6 100 100
Ванни відкритих басейнів 15 15 50 -
* Споруди з виходами і вікнами.
** Залежно від місцевих умов допускається зменшувати відстань, залишаючи зелену
смугу шириною не менше 6 м.
Примітка 1. Ділянки дитячих дошкільних закладів і нових лікарень не повинні
примикати безпосередньо до магістральних вулиць.
25
Відстані (розриви) між житловими, громадськими, житловими і громадськи-
ми спорудами належить приймати відповідно до поверховості споруди, яка заті-
нюється, і не менше від величини, наведеної у табл. 2.4.
Санітарні розриви від шкіл, дитячих і лікувальних закладів до житлових і
громадських споруд у разі їхнього розташуванні з боку дитячих кімнат, класів і
палат необхідно приймати не менше 2,5 висот протилежної найвищої споруди
(небаштового типу).
Таблиця 2.4
Розриви між житловими і громадськими спорудами
Тип розриву Кількість поверхів Величина розриву, м
Між поздовжніми сторонами споруд 2^ 20
Між поздовжніми сторонами споруд і торцями споруд 2-4 15
Між торцями споруд, які мають вікна з житлових кімнат 2-4 15
Між торцями споруд, які не мають вікон із житлових кімнат 2-А Згідно з протипожежними вимогами
Між одноповерховими будинками 1 Згідно з протипожежними вимогами
Контрольні запитання:
1. Що таке функціональна організація міської території?
2. Що таке громадські центри і які є їхні типи?
3. Що означає формулювання “заклади повсякденного використання” і які
типи громадських споруд належать до них?
4. Які типи громадських споруд належать до закладів періодичного та
епізодичного використання?
5. Для чого визначають радіуси обслуговування для громадських споруд?
6. Що таке санітарно-захисна зона і для чого вона визначається?
7. Чим зумовлені розміри санітарно-захисної зони ?
8. Які громадські заклади дозволяється, а які забороняється розташовувати
у санітарно-захисній зоні?
26
Розділ З
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ
ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
3.1. Функціональні процеси у громадських будівлях і спорудах
та функціональний взаємозв’язок приміщень
Як правило, функціональні процеси, які відбуваються у громадських будівлях
і спорудах, є доволі складними. Вони можуть формуватися з кількох паралельних
процесів (наприклад, функціонування лікувального закладу) або зливатися у єдину
послідовну дію (наприклад, підготовка та організація театральної вистави). Тому
під час проектування необхідно різні функціональні процеси звести до певної
системи, яка і стане основою для планувальної організації будівлі чи споруди.
Усі функції громадської будівлі можна розділити на “домінуючі” і “супутні”.
Усі функціональні процеси в громадській будівлі незалежно від домінуючої функції
можна розділити на: загальні; специфічні; допоміжні.
У великих громадських спорудах за великої кількості різноманітних при-
міщень доцільно їх групувати, враховуючи принцип спільності функціонального
призначення та внутрішнього взаємозв’язку. Такий принцип називається функціо-
нальним зонуванням споруди. Функціональне зонування - диференціація споруди
на зони з однорідних груп приміщень з урахуванням спільності їх функції.
Функціональні блоки - загальні за функцією групи приміщень. Основне завдання
функціонального зонування - виявлення взаємозв’язків між приміщеннями (або
групами приміщень) за збереження їх чіткого розмежування.
Зонування споруди для розміщення окремих груп приміщень повинно
проводитись на основі єдиної спільної ідеї функціональної організації споруди і
архітектурного прийому композиції. Зонування і розташування окремих груп може
проводитися у системі єдиного корпусу або за корпусами єдиного архітектурного
комплексу. Використання принципу функціонального зонування у плануванні
громадських споруд вносить функціональну і архітектурну зрозумілість у струк-
туру плану і конструктивну схему кожної зони.
Розрізняють такі типи функціонального зонування:
• горизонтальне функціональне зонування - усі функціональні блоки
розташовані в одному рівні і пов’язані між собою горизонтальними комунікаціями;
• вертикальне функціональне зонування - усі функціональні блоки
розташовані у різних рівнях і пов’язані між собою вертикальними комунікаціями;
• горизонтально-вертикальне функціональне зонування будується на
поєднанні двох наведених вище типів і є на практиці найпоширенішими.
27
3.2. Типи об’ємно-просторових структур
громадських будівель і споруд
Об"ємно-просторові вирішення громадських споруд представлені такими
основними типами:
• централізований, за якого усі функціональні процеси зосереджуються у єдиній
споруді. Такий тип забезпечує максимальну економію місця, зменшує довжину комуніка-
цій та зводить до мінімуму тепловтрати. Централізований тип рекомендується викорис-
товувати у районах з холодним кліматом. Раціональнішого використання внутрішнього
простору можна досягнути, передбачивши замкнутий внутрішній двір (рис. 1.2, а).
• павільйонний, за якого усі функціональні процеси зосереджуються у
кількох окремих будівлях, що максимально враховує гігієнічні вимоги. Такий тип
підходить для районів з теплим кліматом, сейсмічних районів або районів із
значними перепадами рельєфу. Поряд з тим під час використання такого типу
значно збільшується площа забудови, довжина інженерних комунікацій, дублю-
ються приміщення вхідної групи та допоміжні (рис. 1.2, б).
• блочний тип передбачає наявність кількох окремих корпусів, з’єднаних
теплими переходами. Такий тип доречний у будь-яких кліматичних умовах, дає змогу
досягнути одночасно і відносної ізоляції функціональних зон і зручних взаємозв’язків
між ними. Великою перевагою блочної композиції є можливість роззосередити функ-
ціональні процеси для створення оптимальних гігієнічних умов за збереження порів-
няно коротких зв’язків між окремими групами приміщень. При використанні цього
типу композиції стає можливим забезпечити для кожної функціональної групи
приміщень органічно властиве їй планувальне вирішення. Проте цей тип вимагає
великої площі забудови, збільшення довжини інженерних комунікацій, хоча тут не
дублюються приміщення вхідної групи і більшість підсобних приміщень (рис. 1.2, в).
3.3. Типи архітектурно-планувальних схем
Завдання функціонального зонування розв’язують певним поділом приміщень,
що формують композицію плану громадської споруди. Композиція плану громадської
споруди повинна мати чітку організацію. Її основу становлять ядро головних примі-
щень і структурні вузли, які формуються з вестибюльної групи, а також вертикальних
та горизонтальних комунікацій, навколо яких групуються другорядні приміщення.
План споруди - найвідповідальніша частина проекту. Від якості плану залежать утилі-
тарні переваги споруди, зручність життя, праці і відпочинку, а також раціональність
будівельних конструкцій, економічність будівництва та експлуатації. Експлуатаційні
якості споруди значною мірою визначаються відповідністю плану функціональному
призначенню і техніко-економічній доцільності. Планування споруди повинно відпові-
дати вимогам протипожежної безпеки (вогнестійкість будівлі, брандмауери, шляхи ева-
куації). Також планування споруди повинно знаходитися у взаємозв’язку з прийнятою
у проекті системою несучих, огороджувальних та ізолювальних конструкцій.
Незважаючи на велику кількість планувальних рішень, можна виявити такі
типи архітнектурно-планувальних схем громадських будівель, що визначають
організацію внутрішнього простору будівлі:
28
• коміркова;
• коридорна;
• анфіладна;
• зальна;
• атріумна;
• змішана (комбінована).
Коміркова схема (рис. 3.1, а) групування приміщень складається з частин, в
яких функціональні процеси проходять відособлено у самостійно функціонуючих
просторових осередках, що мають загальну комунікацію, яка пов’язує їх із зов-
нішнім середовищем.
Коридорна схема (рис. 3.1, б) групування приміщень складається з невели-
ких осередків, що вміщають частини єдиного функціонального процесу і пов’я-
заних загальною лінійною комунікацією - коридором.
Анфіладна схема (рис. 3.1, в) групування приміщень являє собою розташу-
вання приміщень один за одним і об’єднаних між собою наскрізним проходом.
Зальна схема (рис. 3.1, г) ґрунтується на організації єдиного простору для
функцій, що вимагають великих нерозчленованих площ.
Атріумна схема групування приміщень є рядом приміщень, розташованих
навколо закритого внутрішнього двору - атріуму - і приміщень, що виходять в нього.
Павільйонна схема групування приміщень побудована на розподілі примі-
щень або їх груп в окремих об’ємах - павільйонах, пов’язаних між собою єдиним
композиційним рішенням.
У разі поєднання і спільного використання вказаних схем створюються комбі-
новані схеми: коридорно-кільцева, анфіладно-кільцева тощо (рис. 3.1, д, ж, з).
Ш.-СО а І п г 1 1 1 -І ц 1 1 1 3 111111 1 1 1 т г’ттТт'і 1 1 1 1 б в =□= иш д ж Рис. 3.1. Основні типи архітектурно-планувальних схем громадських споруд: а - коміркова; б - коридорна; в - анфіладна; г - зальна; д - коридорно-кільцева; ж - комірково-зальна; з - анфіладно-кільцева 29
Показані вище схеми поділу приміщень є основою для формування різних
композиційних схем громадської будівлі або споруди.
Загалом кожна із схем може бути вирішена симетрично і асиметрично. Вибір
прийому композиції насамперед залежить від характеру функціональних процесів, які
відбуваються у споруді, схеми взаємозв’язку приміщень, напрямків основних потоків.
Також можна розрізнити три основні принципи планування споруд:
• жорсткий взаємозв’язок планування із конструктивною системою споруди;
• вільне планування у системі жорсткого несучого каркаса;
• секційне планування, коли споруда поділяється на багато секцій.
Для кожного типу громадських споруд властиві свої прийоми планування.
3.4. Структурні вузли громадських будівель і споруд
та їх характеристика
Як було зазначено вище, функціональні процеси, які відбуваються всередині
будь-якої громадської споруди, можна поділити на загальні, специфічні і допоміжні.
Загальні процеси є спільними для усіх громадських споруд. Здебільшого вони
стосуються відвідувачів і полягають у тому, щоб зайти у приміщення, залишити у
гардеробі верхній одяг, зорієнтуватися у структурі споруди. Специфічні процеси є
індивідуальними для кожного типу громадської споруди та визначаються її
функціональними особливостями. Допоміжні процеси стосуються обслуговуючого
персоналу громадських споруд.
Для нормального перебігу цих процесів необхідно, щоб у громадській
споруді були передбачені певні структурні вузли, тобто сукупність приміщень, які
забезпечують нормальний перебіг функціонального процесу.
Кожна громадська споруда складається із таких структурних вузлів:
• вхідна група приміщень, яка складається з тамбура, вестибюля і гардероба;
• група основних приміщень, яка складається із приміщень різного приз-
начення залежно від типу споруди;
• група допоміжних приміщень, яка включає комірки, приміщення для
персоналу, санітарні вузли;
• група технічних приміщень, яка складається з котелень, вентиляційних
камер, ліфтів, насосних, машинних приміщень ліфтів;
• горизонтальні комунікації^ до яких належать коридори, галереї, холи,
основне призначення яких пов’язати усі вище перелічені структурні вузли в єдиний
каркас і забезпечити зв’язок приміщень по горизонталі;
• вертикальні комунікації, які включають сходи, пандуси, ескалатори,
ліфти і призначені для забезпечення зв’язку приміщень по вертикалі.
Вхідна група приміщень. Вимоги до організації входу. Основні входи до
громадських будинків повинні мати зручні підходи та оптимальні розміри, які
враховують можливості усіх розрахункових категорій відвідувачів. Кількість входів
(виходів) визначається розрахунком на підставі пропускної спроможності будинків,
ЗО
а також експлуатаційних вимог і залежить від конкретного функціонального типу
споруди, проте кількість входів має бути не меншою, ніж два.
Для інвалідів та інших маломобільних груп населення, у громадських
будинках один з основних входів повинен бути обладнаний пандусом або іншим
пристроєм, що забезпечує можливість підйому інваліда на рівень входу до будинку,
його 1-го поверху або ліфтового холу. Такий вхід повинен бути захищений від
атмосферних опадів, перед ним потрібно влаштовувати майданчик розміром не
меншим за 1 м х 2,5 м з дренажем.
Тамбури. У громадських будинках при кожному зовнішньому вході до
вестибюлю та сходових кліток належить передбачати тамбури для теплового і вітро-
вого захисту. Ширина тамбура повинна перевищувати ширину прорізу не менше ніж
на 0,15 м з кожного боку, а глибина тамбура повинна перевищувати ширину полотна
дверей не менше ніж на 0,2 м. Мінімальна глибина тамбура - 1,4 м.
Позначка рівня підлоги приміщень біля входу до будинку повинна бути вище
від позначки тротуару перед входом не менше ніж на 0,15 м.
Допускається приймати позначку рівня підлоги біля входу до будинку менше
0,15 м (в тому числі і заглиблення нижче позначки тротуару) за умови захисту
приміщень від потрапляння опадів.
Залежно від організації входу приймають різні планувальні схеми тамбурів
(рис. 3.2).
Вестибюль. Вестибюлі є основними розподільними приміщеннями громадсь-
ких споруд, до яких примикають горизонтальні та вертикальні комунікації. У
вестибюлі відбувається формування людських потоків, тому часто він має багато
допоміжних приміщень, головне призначення яких зорієнтувати людину у струк-
турі громадської споруди. Такий допоміжними приміщеннями можуть бути рецеп-
ція, довідкові бюро, кіоски тощо.
Розміри приміщень вестибюльної групи приймають з урахуванням макси-
мальної пропускної спроможності, коефіцієнта змінності, необхідності забезпечен-
ня вхідного контролю та охорони, інших особливостей експлуатації будинків різ-
ного призначення згідно з ДБН за видами будинків та споруд.
Рис. 3.2. Планувальні вирішення тамбурів
у громадських спорудах:
а - за прямолінійної організації входу;
б-за диференційованої організації
входу;
в- за сезонної зміни організації руху
31
У громадських будинках та спорудах, що обслуговують інвалідів та інші
маломобільні групи населення, площу приміщень вестибюльної групи необхідно
збільшувати з урахуванням людей, які супроводжують інвалідів, з розрахунку 0,5 м2
на кожного інваліда.
Гардероби. Гардероби проектують для розташування верхнього одягу. Гардероб
є органічною частиною вестибюля і його планування безпосередньо пов’язане із
загальним композиційним вирішенням усієї вхідної групи. Гардероби повинні бути
розташовані близько до входів, але так, щоб бути дещо осторонь від потоків відві-
дувачів. Не варто розташовувати фронт гардеробів вздовж зовнішньої стіни, оскільки
це утруднює природне освітлення гардеробів, що у більшості споруд необхідно.
Місткість гардеробних приймають відповідно до вимог будівельних норм за
видами будинків та споруд. Площу гардеробних для верхнього одягу за бар’єром
потрібно приймати з розрахунку на одне місце не менше 0,08 м2, коли викорис-
товують вішалки консольного типу, і 0,1 м2, коли використовують звичайні та
підвісні вішалки. У разі зберігання у гардеробній, крім верхнього одягу, сумок та
портфелів площу за бар’єром допускається збільшувати на 0,04 м2 на одне місце.
Глибина гардеробної за бар’єром не повинна перевищувати 6 м. Між бар’єром та
вішалками потрібно передбачати прохід не меншим, ніж 1 м. Бар’єр для видачі
одягу має ширину 0,6-0,7 м. Приблизна довжина бар’єру у спорудах із масовим
рухом - 1 погонний метр на 30 місць, у спорудах із рівномірним немасовим рухом -
1 погонний метр на 50-60 місць. Мінімальні відстані для гардеробів верхнього
одягу є такими: перед бар’єром вільний простір - 3-4 м; від бар’єра до вішалки -
0,8 - їм; між осями вішалок під самообслуговування - 1,6 м, під час обслуго-
вування гардеробниками - 1,2 м; між осями крайнього ряду вішалок і стіною або
перегородкою допускається відстань у разі самообслуговування - 1,3 м, а у разі
обслуговування гардеробниками - 0,9 м; відстань між виступаючими рядами
консольно-поворотних вішалок або між рядами шафок для зберігання одягу, а
також відстань між виступаючими частинами крайнього ряду таких вішалок або
шафок і стіною приймається у разі самообслуговування - 1 м, а у разі обслуго-
вування гардеробниками - 0,6 м.
Залежно від планувального вирішення вестибюля розрізняють такі схеми
розташування гардеробів (рис. 3.3):
• бокове: одностороннє і двостороннє;
• периметральне;
• глибинне;
• острівне.
* Визначальною під час вибору схеми є умова запобігання перетину людських
потоків за їх подальшого розподілу від гардеробів.
Площу вестибюля з гардеробними приймають у середньому за таким
показником: 0,18-0,28 м2 на одне місце на вішалці. Кількість місць у гардеробі
визначають, враховуючи повну одночасну наповненість споруди.
32
Рис. 3.3. Схеми розташування гардеробів у вестибюлях
громадських споруд: а - глибинне розташування гардероба;
б - бокове розташування гардероба;
в - периметральне розташування гардероба;
г - острівне розташування гардероба
Приміщення, зони та місця надання послуг, які відвідують маломобільні
відвідувачі, належить переважно розташовувати на рівні, найближчому до поверхні
землі. В інших випадках потрібно передбачати сходи, пандуси, ліфти та інші
пристосування для переміщення маломобільних відвідувачів.
Група допоміжних приміщень. До допоміжних приміщень громадських
споруд належать:
• гардероби персоналу;
• господарські комірки;
• комірки та кімнати інвентарю для прибирання;
• санітарні блоки;
• душові;
• кімнати особистої гігієни жінок.
У громадських спорудах необхідно передбачати приміщення для зберігання,
чищення та сушіння інвентарю для прибирання, які обладнані системою гарячого та
33
холодного водопостачання, які переважно є суміжні з туалетами. Площу цих
приміщень необхідно приймати з розрахунку 0,8 м2 на кожні 100 м2 площі поверху,
проте не менше ніж 4 м2. Якщо площа поверху менша, ніж 400 м2, допускається
передбачати одне приміщення на два суміжні поверхи.
Основою розрахунку площі сангігієнічних приміщень є розрахункова чисель-
ність осіб чоловічої та жіночої статі, що встановлюється завданням на проекту-
вання. Пропускна спроможність обладнання визначається за спеціальними норма-
тивними документами.
Санітарні вузли у громадських спорудах складаються із туалетів, умиваль-
ників, деколи душових або ванн. Склад сантехнічних приладів та їхня кількість
залежить від призначення та місткості споруд. За характером експлуатації санітарні
вузли поділяють на:
• такі, що рівномірно використовуються протягом усього часу (адміністра-
тивні споруди, музеї тощо);
• такі, що використовуються у короткочасних перервах (школи, театри,
криті стадіони).
Усе це впливає на розрахунок необхідної кількості приладів та їх розта-
шування. У першому випадку вони повинні бути рівномірно розташовані на усіх
поверхах, а у другому - мають бути розташовані біля місць скупчення людей.
Санітарні блоки у громадських спорудах повинні бути розташовані на
кожному поверсі і на відстані не більше ніж 75 м від найвіддаленішого місця
постійного перебування людей. Санітарні вузли повинні групуватися як у плані
одного поверху, так і в планах інших поверхів один над другим. Вони повинні бути
ізольовані від інших приміщень і розташовуватися у характерних точках споруди:
біля сходових кліток та у вестибюлях.
Необхідно передбачати санітарні вузли для чоловіків, жінок та інвалідів.
Кількість санітарних вузлів для чоловіків та жінок приймають, як правило, у
співвідношенні 50:50.
Нормалі планувальних елементів вказують мінімальні розміри санітарних
вузлів та душових, які продиктовані ергономічними нормами. Так, мінімальна ши-
рина туалету - 0,8-0,85 м, мінімальна глибина - 1,2 м, якщо двері відкриваються
назовні, мінімальна ширина тамбура-шлюзу з умивальником - 0,85 м. Звичайний
санітарний вузол у громадській споруді складається із шлюзу, де розташовані
умивальники, та приміщення з унітазами, які розташовані в окремих кабінках (у
чоловічих туалетах розташовують кабінки та пісуари). Кабіни розділяються
перегородками заввишки не менше 1,8 м, розміри кабіни в осях 1,2x0,9 м. Ширина
проходу між рядом кабін і протилежною стіною має бути не менша за
1,3 м, а між двома рядами кабінок - 1,5 м. Кількість умивальників у шлюзі
приймають з розрахунку один умивальник на чотири унітази, проте не менше
одного. За наявності серед працівників інвалідів необхідно передбачати санвузол
для інваліда незалежно від кількості санітарних приладів. На рис. 3.4 показано
приклади організації санітарних санвузлів у громадських спорудах.
34
Рис. 3.4. Приклади організації санвузлів у громадських будівлях і спорудах:
а, б- санітарні блоки для чоловіків; в, г - санітарні блоки для жінок
а
б
При гардеробах персоналу необхідно передбачати душові кабінки. Ширина
душової кабіни - 0,9 м, а глибина - 1,65-1,9 м. У середньому передбачають одну
душову кабіну на 10 осіб персоналу. На рис. 3.5 показано приклади організації душових
для персоналу, а на рис. 3.6 - приклад організації гардеробу для персоналу.
35
а
б
г
Рис. 3.5. Приклади організації
душових для персоналу:
а, б- душові із загальними
роздягалками;
в, г- душові з індивідуальними
роздягалками
в
Рис. 3.6. Приклад організації
гардеробу для персоналу
Кількість приміщень або кабін особистої гігієни жінок належить визначати з
розрахунку один гігієнічний душ на кожні 100 жінок, які працюють у найчис-
ленйішій зміні. Якщо кількість жінок сягає понад 14 до 100, слід передбачати одну
кабіну з гігієнічним душем, яку слід розміщувати при жіночій вбиральні і яка
повинна мати вхід з умивальні. Розміри приміщення (кабіни) для гігієнічного душу
з місцем для роздягання повинні бути в плані не менше 2,4x1,2 м. На рис. 3.7
показано приклад організації приміщення особистої гігієни жінки.
36
Рис. 3.7. Приклади планування приміщень особистої гігієни жінки
Необхідність медпункту визначається завданням на проектування з ураху-
ванням типового положення про установу. Медпункт повинен мати два приміщення
загальною площею не менше 16 м2.
Під час проектування певних типів громадських споруд за відомчими нормами
слід передбачати приміщення для інгаляторіїв, ручних та ніжних ванн, в також
приміщення для відпочинку у робочий час та кімнати психологічного розвантаження.
Ці приміщення здебільшого проектують при гардеробних персоналу та медпунктах.
У табл. 3.1 наведено геометричні параметри, мінімальні відстані між осями і
ширина проходів між рядами обладнання побутових приміщень.
Горизонтальні та вертикальні комунікації громадських споруд. У спору-
дах розрізняють горизонтальні та вертикальні комунікації. До горизонтальних ко-
мунікацій належать коридори, переходи, галереї. До механічних видів горизонталь-
них комунікацій належать рухомі тротуари, які працюють як у горизонтальній, так і
в похилій (до 15°) площині. Вертикальні комунікації поділяють на звичайні (сходи,
пандуси) і механічні (ліфти, ескалатори). Місця перетину горизонтальних та верти-
кальних комунікацій називають комунікаційними вузлами.
Загалом уся система комунікацій відіграє надзвичайно важливу роль у спо-
руді, оскільки є одним із засобів організації функціонального процесу, має велике
архітектурно-художнє значення, а також є шляхом евакуації для людей.
Таблиця 3.1
Геометричні параметри, мінімальні відстані між осями
і ширина проходів між рядами обладнання побутових приміщень
Показники Вбиральні Умивальні Душові
1 2 3 4
Розміри кабін у плані, м, якщо двері відчиняються:
- назовні 0,85x1,2 — 0,85x1,8**
- всередину 0,85x1,5* — —
- відкритих кабін (без дверей) — — 0,85x1,0
Висота розподілювальних екранів (від підлоги), м 1,8 — 1,8
37
Продовження тпабл. 3.1
1 2 3 4
Відстань від підлоги до розподілювального екрана, м 0,2 — 0,2
Відстань між приладами (в осях), м:
- умивальниками — 0,65 -
- пісуарами 0,7 — —
Ширина проходів, м,
між рядами кабін:
- до 6 в ряду 1,5 - 1,5
- понад 6 -"- 2,0 — 1,5
між рядами умивальників - 1,6 —
між рядами пісуарів:
- до 6 в ряду 1,5 - -
- понад 6 2,0 - —
між стіною (перегородкою) і рядом кабін 1,3 1,1 1 - за кількості в ряду до 6; 1,5 - при 7 кабінах та більше
між кабінами і рядом пісуарів 2,0 - -
* Допускається тільки для вбиралень, що складаються із однієї кабіни і шлюзу.
** У тому числі місце (шлюз) для переодягання.
Примітка. Розміри кабін вбиралень та душових, проходів до них та в умивальник, а
також відстань між сантехобладнанням (приладами) у будинках дитячих дошкільних закладів,
шкіл, шкіл-інтернатів та лікарень необхідно приймати за нормами проектування цих будинків.
Горизонтальні комунікації. Коридори є найпоширенішим видом горизон-
тальних комунікацій. Коридори можуть бути наскрізні і тупикові, прямі і криво-
лінійні. Приміщення вздовж коридору можуть розташовуватися з одного або двох
боків. За двостороннього розташування приміщень природне освітлення можливе
лише з торців коридору, у такому випадку його довжина не повинна перевищувати
48 м, відповідно максимальна довжина тупикового коридору, освітленого лише з
одного торця, становить 24 м. Якщо довжина коридору є більша, ніж передбачено
нормами, необхідно передбачати світлові кишені. Ширина світлової кишені
повинна бути не меншою за половину його довжини, при цьому не враховується
ширина прилеглого коридору. Відстань між світловими кишенями не повинна
перевищувати 24 м, а відстань від світлової кишені до вікна у торці коридору
повинна бути не більшою, ніж 36 м. Довжина коридору з одностороннім розта-
шуванням приміщень не є обмежена. На рис. 3.8 показано приклади максимальних
довжин коридорів залежно від їх освітлення.
38
а
б
Рис. 3.8. Максимальні довжини коридорів залежно від організації їх освітлення:
а - за двосторонньої забудови і освітлення з двох торців;
б -за влаштування світлових кишень;
в-за тупикової забудови і освітлення з одного торця;
г - за односторонньої забудови
Ширину коридору розраховують залежно від інтенсивності людських потоків
з урахуванням одномоментної щільності потоку людей, що евакуюються, не більше
5 осіб. Згідно з пожежними нормами місткість приміщень, що виходять до
тупикового коридору, не повинна перевищувати 80 осіб. Проте ширина головних
коридорів повинна бути не меншою, ніж 1,6 м, а ширина другорядних, - не менша,
ніж 1,2 м. У коридорах не можна допускати влаштування сходинок, виступів та
інших перешкод на шляху руху людей.
39
Коридори завдовжки більше як 60 м належить розділяти перегородками з
дверима, які самі зачиняються і розташовані на відстані не більше ніж 60 м одна від
одної та від торців коридору.
Вертикальні комунікації. Сходи є дуже важливим елементом сучасних
споруд, оскільки забезпечують вертикальний взаємозв’язок приміщень. Розташу-
вання та кількість сходів залежать від архітектурно-планувального вирішення, по-
верховості, інтенсивності людських потоків. Сходи повинні бути зручними в
експлуатації і відповідати необхідним вимогам пожежної безпеки.
За своїм призначенням сходи розрізняють: головні (призначені для повсякден-
ної експлуатації), допоміжні (запасні, службові або призначені для евакуації”), а також
вхідні (призначені для входу у приміщення); за способом розташування сходи поді-
ляють на внутрішні (розташовані всередині споруди) та зовнішні.
Також сходи розрізняють за кількістю маршів та за формою розташування їх
у плані.
Висота поверху громадської будівлі може дорівнювати, як правило, 3, 3,3;
3,6; 4,2 м. З цього розрахунку і проектують сходи.
Сходи складаються з проступу і підсходинок. Ширина проступу - 300 мм,
висота підсходинки - 150 мм.
Ширина сходового маршу у громадській будівлі повинна бути:
- 1,35 м - головні сходи, що ведуть в приміщення для основного перебування
людей;
- 1,2 м - евакуаційні сходи;
-0,9 м - сходи, що ведуть у приміщення з кількістю одночасно перебу-
ваючих в ньому до 5 чоловік.
Ширина сходових майданчиків повинна бути не меншою за ширину маршу,
проміжний майданчик в прямому марші сходів - 1 м.
Ухил сходових маршів у наземних поверхах необхідно приймати не більше 1 : 2
(окрім трибун спортивних споруд). Ухил сходів, що ведуть в підвальні приміщення, на
горище, не призначених для евакуації людей, повинен становити - 1 : 1,5.
Кількість підйомів в одному марші сходів між майданчиками повинна бути
не меншою за 3 і не більшого за 16. Висота огорож сходових маршів і майданчиків
повинна становити не менше 0,9 м.
На рис. 3.9 наведено приклад розрахунку сходинок у сходовому марші у
громадській споруді.
Сходові клітки потрібно проектувати з природним освітленням через отвори
у зовнішніх стінах, в будівлях заввишки до трьох поверхів включно можливе
вживання верхнього освітлення через світловий ліхтар. Крім того, необхідне про-
вітрювання сходової клітки площею не менше 1,2 м2 в межах кожного поверху.
Ліфти також є важливим видом вертикальних комунікацій у громадських
спорудах. За своїм призначенням їх поділяють на пасажирські, господарські, ван-
тажні, спеціальні.
40
Пасажирські ліфти так само, як і сходи, повинні бути добре видимі і легко-
доступні. У будинках невисокої поверховості їх розташовують поряд із сходами. У
спорудах підвищеної поверховості, де ліфти є головним видом комунікацій, вони
групуються у спеціальні ліфтові холи.
У табл. 3.2 та на рис. 3.10 наведено розміри деяких основних типів ліфтів, які
використовуються у громадських спорудах.
/_ = В(п - 1). де п - число підсхідціе
—І в І
А - висота підсхідця
в - ширина прос тупу
с - ширина сходового маршу
д - ширина сходової площадки
е - відстань між маршами
Н - висота поверху
Ь - довжина сходового маршу
(д>с)
Рис. 3.9. Розрахунок кількості сходинок у громадській споруді
41
Технічні характеристики і розміри деяких типів ліфтів,
які використовуються у громадських спорудах
Таблиця 3.2
Тип ліфта Вантажопід- йомність, кг Внутрішні розміри (ширина х глибина х х висота), мм Зовнішні розміри (ширина х глибина), мм
Пасажирський 320 1000x1200x2100 1550x1700
— 350 980x1120x2100 1700x1550
Вантажопасажирський 500 1080x1420x2100 1500x2000
Пасажирський швидкісний 1000 1800x1500x2100 2250x2300
Лікарняний 500 2100x1900x2100 2600x2700
Вантажний 500 1000x1000x2000 1600x1200
Магазинний 100 900x650x550 1500x900
Рис. 3.10. Розміри ліфтів
громадських споруд
42
В усіх будинках, в яких приміщення, призначені для користування інвалі-
дами на кріслах-візках, розташовані вище першого поверху, слід передбачати
ліфти, кабіни яких повинні мати розміри не менше: ширину - 1,1 м, глибину -
1,5 м, ширину дверного прорізу - 0,85 м.
Ліфти повинні мати автономне керування з кабін із рівня поверху, що має
безпосередній вихід назовні. Влаштування ліфтів або інших підйомників є обов’яз-
ковим для будинків з різницею позначок рівнів підлоги вхідного вестибюлю та
підлоги верхнього поверху (крім технічного верхнього) 13,2 м і більше.
За меншої різниці позначок необхідність у ліфтах визначається з урахуван-
ням особливостей громадських будинків і вимог відповідних будівельних норм за
видами будинків та споруд.
Пасажирські ліфти належить передбачати із розрахунку в будинках:
а) установ органів управління, проектних, конструкторських та кредитно-
фінансових установ - заввишки більше 3-х поверхів; у будинках районних,
міських та обласних державних адміністрацій та інших установ, які часто
відвідуються населенням, - починаючи з 3-го поверху;
б) лікарень та пологових будинків:
1) ліфти для будинків лікувально-профілактичних закладів (далі - лікарняні
ліфти) - при розташуванні палатних відділень на другому поверсі та вище;
2) пасажирські ліфти - у будинках заввишки три поверхи та більше;
в) амбулаторно-поліклінічних закладів:
1) лікарняні ліфти - у будинках заввишки два поверхи та більше;
2) пасажирський ліфт, який має кабіну з глибиною не менше 2,1 м, - у
будинках заввишки два поверхи та більше;
г) санаторіїв та санаторіїв-профілакторіїв:
1) пасажирські ліфти - у будинках заввишки три поверхи та більше;
2) лікарняний ліфт - при розташуванні лікувальних приміщень вище
першого поверху в будинках заввишки два поверхи та більше;
д) готелів та мотелів вищих розрядів “А” та “Б” - заввишки два поверхи та більше;
е) готелів, турбаз та мотелів І розряду - заввишки три поверхи та більше;
ж) те саме, II розряду і нижче, а також усіх інших закладів відпочинку та
туризму - заввишки чотири поверхи та більше;
к) підприємств громадського харчування - при розташуванні залів вище
третього поверху.
Примітки: 1. У житлових корпусах санаторіїв для хворих з порушенням опорно-
рухового апарата один з ліфтів повинен бути лікарняним.
2. Необхідність влаштування ліфтів та інших засобів вертикального транспорту в
громадських будинках меншої поверховості та висоти, а також не вказаних в цьому пункті
встановлюють у завданні на проектування.
Кількість пасажирських ліфтів встановлюється розрахунком, але не може
бути менше двох. Допускається другий ліфт заміняти вантажним, у якому можна
перевозити людей, якщо за розрахунком вертикального транспорту достатньо
встановлення одного пасажирського ліфта.
43
У будинках заввишки два і більше поверхів, приміщення яких розраховані на
відвідування або проживання інвалідів, необхідно передбачати не менше одного ліфта
(пасажирського або вантажного) глибиною кабіни не менше 2,1 м, який забезпечує під
час пожежі, землетрусу та інших надзвичайних ситуацій можливість евакуації інвалідів
та людей літнього віку, що не здатні до самостійного пересування сходами і пандусами,
а також транспортування пожежних і рятувальних підрозділів.
У разі застосування підйомника у вигляді платформи, що переміщається
вертикально, похило або вздовж сходового маршу, ширина такої платформи
повинна бути не менше 0,9 м, глибина - не менше 1,2 м.
Відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до дверей найближчого
пасажирського ліфта повинна бути не більшою за 60 м.
Виходи з пасажирських ліфтів потрібно проектувати через ліфтовий хол, а у
будинках із незадимлюваними сходовими клітками - згідно з протипожежними
нормативами СНиП 2.01.02. Ширина ліфтового холу пасажирських ліфтів повинна
бути не менше: за однорядного розташування ліфтів - 1,3 найменшої глибини кабіни
ліфтів; за дворядного розташуванні - подвійної найменшої глибини кабіни, але не
більше ніж 5 м. Перед ліфтами з глибиною кабіни 2,1 м і більше ширина ліфтового
холу повинна бути не меншою за 2,5 м. На рис. 3. 11 та 3.12 показано варіанти
організації ліфтових холів та схеми організації входів у ліфти залежно від кінематичної
схеми ліфта. Також у громадських спорудах великої місткості подеколи викорис-
товують патерностери - багатокабінний підйомник неперервної дії (рис. 3.13).
Рис. 3.11. Варіанти
організації ліфтових холів
у громадських спорудах:
а - схеми компонування
ліфтів; в - схеми
компонування ліфтів
і сходів
44
Два та три входи
Рис. 3.12. Організація входів у ліфти
Рис. 3.13. Схема патерностера - ліфта неперервної дії
У будинках заввишки до позначки підлоги верхнього поверху менше 26,5 м
виходи не більше ніж з двох ліфтів допускається розташовувати безпосередньо на
сходовому майданчику за винятком будинків лікарень.
Двері шахт ліфтів і підйомників у підвальних і цокольних поверхах повинні
виходити до холів або тамбурів-шлюзів. Двері ліфтових холів і тамбурів-шлюзів повин-
ні бути протипожежними, такими, що самі зачиняються, з ущільненими притворами, а
з боку шахт ліфтів можуть бути із горючих матеріалів (без засклення).
Шахти і машинні приміщення ліфтів і підйомників не повинні примикати
безпосередньо до приміщень для перебування дітей, до навчальних приміщень,
житлових приміщень, розташованих у громадських будинках, до залів для глядачів
і читальних залів, клубних приміщень, палат і кабінетів лікарів лікувально-профі-
лакичних закладів, робочих приміщень з постійним перебуванням людей.
Пандуси - гладкий, похилий евакуаційний прохід. Пандуси можуть дублю-
вати або заміняти сходи у громадських спорудах. Пандуси використовують порів-
45
няно рідко, оскільки вони займають багато місця. Пандуси можуть бути одномар-
шеві і двомаршеві, прямолінійні та криволінійні (рис. 3.14). Ухил пандусів на
шляху пересування людей слід прийняти таким:
- 1:6- усередині будівлі;
- 1:8 - ззовні;
- 1 : 12 - на шляху пересування інвалідів на колясках усередині та зовні будівлі;
- 1 : 20 - у стаціонарах лікувальних установ.
Рис. 3.14. Вирішення пандусів у громадських спорудах:
а - двомаршевий прямий з переходом; б - гвинтовий пандус;
в - двомаршевий пандус з гвинтовим переходом
Ескалатори - це рухомі сходи, вони належать до класу підіймальних засобів
безперервної дії. Ескалатори використовують переважно у громадських спорудах з
інтенсивними пасажиро-потоками. Ескалатори поділяють на пасажирські і
вантажно-пасажирські.
Ширина полотна ескалатора коливається у межах від 0,5 до 1,22 м і залежить
від продуктивності, яка вимагається. Найпоширеніші ескалатори з шириною
полотна 1 м. Кут нахилу може бути будь-яким, проте не більшим, ніж 30°
(рис. 3.15). Ескалатори потрібно передбачати відповідно до вимог, встановлених
для внутрішніх відкритих сходів.
Рис. 3.15. Приклади вирішень ескалаторів
46
На рис. 3.16 показано приклади організації вхідної групи у громадській споруді.
д
Рис. 3.16. Приклади організації вхідної групи у громадських будівлях і спорудах:
а - фронтальний прийом планування вестибюля з ліфтами;
б - глибинний прийом планування вестибюля з ліфтами;
в - планування вестибюля з винесенням ліфтів;
г, д, ж- прийоми планування вестибюля без ліфтів
3.5. Габарити приміщень та техніко-економічні показники
громадських будівель і споруд
Площі приміщень громадських споруд нормують залежно від функціональ-
ного призначення кожної споруди. Загальними для будь-якого типу громадської
споруди залишаються вимоги щодо висоти приміщень. Висота приміщень
надземних поверхів громадських будинків від підлоги до стелі приймається
47
відповідно до технологічних вимог, але не менше ніж 3,0 м. У коридорах і холах
залежно від об’ємно-планувального вирішення будинків з врахуванням техно-
логічних вимог допускається зменшення висоти до 2,5 м; в допоміжних коридорах і
складських приміщеннях - до 2,2 м, а в окремих приміщеннях допоміжного
призначення без постійного перебування людей - до 1,9 м.
Висоту приміщень громадського призначення, що вбудовуються у житлові
будинки, якщо їх місткість становить до 40 осіб, а закладів роздрібної торгівлі
торговельною площею до 250 м2 допускається приймати за висотою приміщень
житлових будинків за умови забезпечення нормативних показників мікроклімату,
що підтверджені розрахунком.
У приміщеннях з похилою стелею або різними за висотою частинами при-
міщення вимогам до найменшої висоти повинна відповідати середня (приведена)
висота приміщення. У цьому разі висота приміщення у будь-якій його частині має
бути не меншою за 2,5 м.
У коридорах та інших приміщеннях, простір під стелею яких використовують
для транзитних інженерних комунікацій, допускається зменшення висоти від під-
логи до підвісної стелі до 2,5 м.
Підвали під громадськими будинками проектують, як правило, одноповерхо-
вими. Висота підземного, підвального та цокольного поверхів від підлоги до стелі
повинна бути не меншою за 2,7 м. Висоту технічного поверху приймають залежно
під габаритів розташованого у ньому інженерного обладнання і комунікацій. У
місцях проходу обслуговуючого персоналу висота від підлоги до низу конструкцій,
що виступають, має бути не меншою за 1,9 м.
До техніко-економічних показників (ТЕП) громадських будівель і споруд
належать: загальна площа, корисна площа, розрахункова площа, площа коридорів,
площа горища, будівельний об’єм, площа забудови, поверховість.
Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх
поверхів (включаючи технічні, мансардний, цокольний та підвальні).
Площу поверхів будинків необхідно вимірювати у межах внутрішніх повер-
хонь зовнішніх стін. Площа антресолей, переходів до інших будинків, засклених
веранд, галерей та балконів залів для глядачів та інших залів потрібно включати до
загальної площі будинку. Площу багатосвітлових приміщень належить включати до
загальної площі будинку у межах тільки одного поверху.
Якщо зовнішні стіни мають нахил, площу поверху вимірюють на рівні підлоги.
Корисна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розта-
шованих у ньому приміщень, а також балконів і антресолей в залах, фойє тощо за
винятком сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів та пандусів.
Розрахункову площу громадського будинку визначають як суму площ усіх
розташованих в ньому приміщень, за винятком коридорів, тамбурів, переходів,
сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень,
призначених для розміщення інженерного обладнання та інженерних мереж.
48
Площа коридорів, що використовуються як рекреаційні приміщення у будин-
ках навчальних закладів, а в будинках лікарень, санаторіїв, будинків відпочинку,
кінотеатрів, клубів, центрів культури і дозвілля та інших закладів, призначених для
відпочинку або очікування відвідувачів, включається до розрахункової площі.
Площі радіовузлів, комутаційних, підсобних приміщень при естрадах і сценах,
кіноапаратних, ніш завширшки не менше 1 м та заввишки 1,8 м і більше (за винятком
ніш інженерного призначення), а також вбудованих шаф (за винятком вбудованих шаф
інженерного призначення) включаються до розрахункової площі будинку.
Площа горища (технічного горища), технічного підпідвального простору,
якщо висота підлоги до низу конструкцій, що виступають менше ніж на 1,9 м, а
також лоджій, тамбурів, зовнішніх балконів, портиків, ґанків зовнішніх відкритих
сходів до загальної, корисної та розрахункової площі будинку не включаються.
Площу приміщень будинків слід визначати за їх розмірами, виміряними між
опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні підлоги (без врахування
плінтусів). Визначаючи площу мансардного приміщення, враховують площу цього
приміщення з висотою похилої стелі не менше 1,9 м.
Будівельний об’єм будинку визначається як сума будівельного об’єму вище
від позначки ±0.00 (надземна частина) і нижче від цієї позначки (підземна частина).
Будівельний об’єм надземної та підземної частин будинку визначається в
межах обмежувальних поверхонь з включенням огороджувальних конструкцій,
світлових ліхтарів, куполів тощо, починаючи з позначки чистої підлоги кожної із
частин: будинку, без урахування архітектурних деталей та конструктивних еле-
ментів, що виступають, підпільних каналів, портиків, терас, балконів, об’єму
проїздів і простору під будинком на опорах (у чистоті).
Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по
зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи частини, що виступають.
Площа під будинком, розташованим на опорах, а також проїзди під будинком
включаються до площі забудови.
Під час визначення поверховості будинку до кількості поверхів включаються
усі надземні поверхи, у тому числі технічний поверх, мансардний, а також цокольний
поверхи, якщо верхній рівень їхнього перекриття розташований вище від середньої
планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м. Технічний поверх над верхнім
поверхом під час визначення поверховості будинків не враховується.
За різної кількості поверхів у різних частинах будинку, а також у разі
розташування будинку на ділянці з ухилом, коли за рахунок ухилу збільшується
кількість поверхів, поверховість визначається окремо для кожної частини будинку
залежно від рівня виходу з будинку.
Торговельна площа магазину визначається як сума площ торговельних залів,
приміщень прийому та видачі замовлень, залу кафетерію, площ для додаткових
послуг покупцям.
49
3.6. Перелік приміщень громадських будівель і споруд,
які допускається розміщувати в підвальному
та цокольному поверхах
Важливо під час проектування громадської споруди знати, які приміщення
допускається розташовувати у підвальному та цокольному поверхах. Цей перелік
подано у ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будівлі та споруди”, додаток Л.
У підвальних поверхах дозволяється розташовувати такі приміщення:
а) бойлерні, насосні водопостачання і каналізації; камери вентиляційні та конди-
ціонування повітря; вузли керування та інші приміщення для встановлення та керу-
вання інженерним і технологічним обладнанням будинку; машинне відділення ліфтів;
б) вестибюль у разі влаштування виходу з нього назовні через перший по-
верх; гардеробні, вбиральні, умивальні, душові; приміщення для куріння; роздя-
гальні; кабіни особистої гігієни жінок;
в) комори та складські приміщення (крім приміщень для зберігання легкозай-
мистих речовин і горючих рідин);
г) приміщення магазинів продовольчих товарів; магазинів непродовольчих
товарів торговельною площею близько 400 м2 (за винятком магазинів та відділів
продажу легкозаймистих матеріалів та горючих рідин); приміщення приймання
склотари, зберігання контейнерів, прибирального інвентарю;
д) підприємства громадського харчування;
е) санітарні пропускники; дезинфекційні; кабінети охорони праці; комори для
білизни; приміщення для зберігання речей хворих; приміщення для тимчасового
зберігання трупів; розвантажувальні; розпакувальні; приміщення зберігання і миття
мармітних візків, гіпсу; сховища радіоактивних речовин; приміщення для збері-
гання радіоактивних відходів та білизни, яка забруднена радіоактивними речови-
нами; стерилізаційні суден і клейонок; приміщення дезинфекції ліжок і стерилізації
апаратури; приміщення зберігання, регенерації та нагрівання лікувальної грязі; при-
міщення для миття та сушіння простирадл, полотен та брезентів; компресорні;
ж) кімнати прасування і чищення одягу; приміщення для сушіння одягу і
взуття; приміщення для прання;
к) лабораторії і аудиторії для вивчення спецпредметів зі спеціальним облад-
нанням;
л) майстерні (крім навчальних і майстерень лікувально-профілактичних
закладів);
м) комплексні приймальні пункти побутового обслуговування; приміщення
для відвідувачів, демонстраційні зали, знімальні, зали фотоательє з лабораторіями;
приміщення пунктів прокату; зали сімейних свят;
н) радіовузли, кінофотолабораторії; приміщення для замкнених систем теле-
бачення;
п) тири для кульової стрільби; спортивні зали і приміщення для тренувальних
і фізкультурно-оздоровчих занять (без трибун для глядачів); приміщення для
зберігання лиж; більярдні; кімнати для гри в настільний теніс; кегельбани;
50
р) книгосховища; архівосховища; медичні архіви;
с) кінотеатри або їх зали з кількістю місць до 300; виставкові зали; примі-
щення для занять гуртків дорослих; фойє;
т) зали ігрових автоматів, приміщення для настільних ігор, репетиційні зали (за
умови одночасної кількості відвідувачів у кожному відсіку не більше 100 осіб); при
цьому потрібно передбачати опорядження стін та стель негорючими матеріалами;
у) естради та арени, трюм сцени, оркестрова яма, кімнати директора оркестру
та оркестрантів;
ф) дискотеки до 50 танцювальних пар;
х) приміщення для збирання і пакування макулатури;
ц) камери зберігання багажу; приміщення для розвантажування та сортування
багажу.
У цокольних поверхах можна розташовувати такіі приміщення:
а) усі приміщення, розміщення яких допускається у підвалі;
б) бюро перепусток, довідкові, реєстратури, каси ощадних банків та інші каси;
транспортні агентства; приміщення для виписки хворих; центральні комори білизни;
в) службові і конторські приміщення;
г) басейни, криті ковзанки з штучним льодом без трибуни для глядачів;
д) приміщення копіювально-множильних служб;
е) реєстраційні зали;
ж) лазні сухого жару;
к) лабораторії, що виготовляють радонову та сірководневу воду у водолікарнях.
3.7. Особливості проектування атріумів
Атріуми (пасажі) допускається влаштовувати у будинках або частинах будинків
заввишки не більше 26,5 м від планувальної позначки землі до позначки підлоги
верхнього поверху. Нижній рівень атріуму має бути розташований не нижче від
планувальної позначки землі. Атріуми допускається передбачати на усю висоту
будинку. Будинки атріумного типу повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
Усі приміщення, що виходять до атріуму (пасажу), повинні мати не менше
двох шляхів евакуації по горизонтальному проходу (галереї), один з них повинен
оминати атріум. Якщо приміщення призначене для сну, то шлях евакуації по
горизонтальному проходу, від дверей цього приміщення до евакуаційного виходу,
що веде до сходової клітки, повинен мати протяжність не більше 30 м. Якщо
приміщення не використовується для сну, то протяжність такого проходу повинна
бути не більшою за 60 м.
Сходові клітки, що з’єднуються дверними прорізами з атріумом, у будинках
заввишки три поверхи та більше повинні бути незадимлюваними 2-го або 3-го типу.
В об’ємі атріуму не допускається передбачати виходи з приміщень (комор) для
зберігання горючих матеріалів, майстерень та інших пожежонебезпечних приміщень.
51
Конструкції перекриття і покриття атріумів повинні відповідати ступеню
вогнестійкості будинку. Заповнення прорізів в огороджувальних конструкціях стін і
покриттів атріумів та пасажів повинно передбачатися із світлопрозорих негорючих
матеріалів з влаштуванням захисної сітки.
Контрольні запитання:
1. Що таке функціональне зонування приміщень?Які його типи?
2. Які основні типи об’ємно-просторових структур громадських будівель і
споруд?
3. Які є основні типи архітектурно-планувальних схем громадських будівель
і споруд?
4. Що таке структурні вузли громадських будівель і споруд? Які є їхні типи?
5. Які приміщення формують вхідну групу приміщень ?
6. Які є розрахункові норми для проектування вестибюлів і гардеробів? Які
найпоширеніші схеми композицій гардеробів у вестибюлях?
7. Які норми щодо проектування санвузлів у громадських будівлях і спорудах?
Які існують способи їхнього компонування і розміщення у структурі бу-
дівлі чи споруди?
8. Що таке горизонтальні і вертикальні комунікації у будівлі чи споруді?
9. Які вимоги щодо проектування коридорів з огляду на норми освітленості?
10. Які основні вимоги до проектування сходів у громадських будівлях і спорудах?
11. Що таке ліфти і патерностери? Які вимоги до організації ліфтових холів?
12. Назвіть основні вимоги щодо проектування пандусів і ескалаторів.
13. Які основні техніко-економічні показники громадських будівель і споруд?
14. Як нормується висота приміщень у громадських будівлях і спорудах?
15. Які є обмеження щодо проектування атріумів?
16. Які приміщення можна передбачати у підвальних поверхах громадських
будівель і споруд?
Контрольні завдання:
1. Запропонувати схему функціонального зонування вестибюльної групи.
2. Запропоектувати сходово-ліфтовий вузол (чотири ліфти, розташовані
навпроти).
3. Запропоектувати санітарний блок для жінок на чотири прилади.
4. Запропоектувати санітарний блок для чоловіків на чотири прилади.
5. Запропоектувати блок душових для персоналу (на шість душових кабінок).
6. -Запроектувати гардеробну для первоналу, розраховану на 20 осіб.
52
Розділ 4
ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ ТА БЕЗПЕКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
Правила пожежної безпеки під час експлуатації громадських будівель і
споруд викладені у ДБН В.1.1.7-2002 “Пожежна безпека об’єктів будівництва’’ [8].
4.1. Пожежно-технічна класифікація будівельних матеріалів
та конструкцій громадських будівель і споруд
У будівлях і спорудах повинні бути передбачені конструктивні, об’ємно-
планувальні та інженерно-технічні вирішення, які забезпечують у разі пожежі таке:
• можливість евакуації людей будь-якого віку та фізичного стану назовні на
прилеглу до споруди територію;
• можливість порятунку людей;
• можливість доступу особового складу пожежного підрозділу і подачі
засобів пожежогасіння до джерела пожежі, а також можливість проведення заходів
щодо рятування людей та матеріальних цінностей;
• нерозповсюджуваність пожежі на споруди, що розташовані поруч, у тому
числі і під час руйнування споруди;
• обмеження матеріальних збитків, включаючи споруди і вміст споруди за
економічного обґрунтування співвідношення величини збитків і коштів на проти-
пожежні заходи.
Пожежно-технічна класифікація будівельних матеріалів, конструкцій, примі-
щень, споруд, елементів та частин ґрунтується на їх розділенні за властивостями,
які сприяють виникненню пожежі та її розвитку, а також на факторах, які запо-
бігають виникненню пожежі та її розповсюдженні.
Будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небез-
пеки: горючістю, займистістю, поширенням полум’я поверхнею, димоутворюваль-
ною здатністю та токсичністю продуктів горіння.
За горючістю будівельні матеріали поділяють на негорючі (НГ) та горючі (Г).
Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класи-
фікують. Горючі будівельні матеріали поділяють на чотири групи: Г1 (низької горю-
чості); Г2 (помірної горючості); ГЗ (середньої горючості); Г4 (підвищеної горючості).
Г орючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи: В1
(важкозаймисті); В2 (помірнозаймисті); ВЗ (легкозаймисті).
53
Горючі будівельні матеріали за поширенням полум’я поверхнею поділяють
на чотири групи: РП1 (не поширюють); РП2 (локально поширюють); РПЗ (помірно
поширюють); РП4 (значно поширюють).
Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на
три групи: Д1 (з малою димоутворювальною здатністю); Д2 (з помірною димоут-
ворювальною здатністю); ДЗ (з високою димоутворювальною здатністю).
Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на
чотири групи: ТІ (малонебезпечні); Т2 (помірнонебезпечні); ТЗ (високонебезпечні); Т4
(надзвичайно небезпечні).
Будівельні конструкції класифікують за вогнестійкістю та здатністю
поширювати вогонь. Показником вогнестійкості є межа вогнестійкості конст-
рукції, що визначається часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування за
стандартним температурним режимом до настання одного з граничних станів
конструкції: втрати несучої здатності (К); втрати цілісності (Е); втрати теплоізо-
лювальної спроможності (І). Показником здатності будівельної конструкції поши-
рювати вогонь є межа поширення вогню (М).
За межею поширення вогню будівельні конструкції поділяють на три групи: МО
(межа поширення вогню дорівнює 0 см); МІ (М < 25 см - для горизонтальних конст-
рукцій; М < 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій); М2 (М > 25 см - для
горизонтальних конструкцій; М > 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій).
Споруди поділяють за ступенями вогнестійкості. Ступінь вогнестійкості
будинку встановлюють залежно від його призначення, категорії з вибухопожежної
та пожежної небезпеки, висоти (поверховості), площі поверху у межах протипо-
жежного відсіку1.
Ступінь вогнестійкості будинку визначається межами вогнестійкості його
будівельних конструкцій і межами поширення вогню по цих конструкціях відповідно.
Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня
вогнестійкості наведені у таблиці 4.1.
У цьому зв’язку необхідно наголосити, що нові громадські споруди належать
переважно до II ступеня вогнестійкості, а споруди, що реконструюються, наприклад, за
рахунок надбудови мансардних поверхів, - до III ступеня вогнестійкості.
У будинках І ступеня вогнестійкості забороняється виконувати зовнішню
поверхню личкування зовнішніх стін будинків з використанням горючих мате-
ріалів. У будинках II, III ступенів вогнестійкості допускається виконувати зовніш-
ню поверхню личкування зовнішніх стін будинків з використанням матеріалів
групи горючості Г1.
1 Під площею поверху в межах протипожежного відсіку мається на увазі площа
поверху будинку або площа частини поверху, відокремленої від іншої частини проти-
пожежною стіною 1-го типу.
54
Конструктивні характеристики будинків
залежно від їхнього ступеня вогнестійкості
Таблиця 4.1
Ступінь вогнестійкості Конструктивні характеристики
І, II Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосу- ванням листових і плитних негорючих матеріалів
III Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів можна застосовувати дерев’яні конструкції, захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисне оброблення.
ІІІа Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції - з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2
Шб Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з деревини, підданої вогнезахисному обробленню. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали групи горючості ГЗ, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисному обробленню або захищені від дії вогню та високих температур
IV Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріала- ми. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогне- стійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку
ІУа Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схе- мою. Елементи каркаса - з металевих незахищених конструкцій. Ого- роджувальні конструкції - з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості ГЗ, Г4
V Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню
4.2. Протипожежні перешкоди та обмеження
поширення пожежі
До протипожежних перешкод належать протипожежні стіни, перегородки та
перекриття. Для заповнення прорізів у протипожежних перешкодах застосовуються
протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани). У місцях про-
різів можна також розташовувати протипожежні тамбури-шлюзи.
55
Залежно від значення межі вогнестійкості протипожежні перешкоди класи-
фікують за типами відповідно до табл. 4.2.
Таблиця 4.2
Значення межі вогнестійкості протипожежної перешкоди
Протипожежні перешкоди Тип проти- пожежних перешкод Мінімальна межа вогнестійкості протипожежної перешкоди, хв Тип заповнення прорізів, не нижче Тип проти- пожежного тамбуру- шлюзу, не нижче
Стіни 1 КЕІ 150 1 1
2 КЕІ 60 2 1
3 КЕІ45 2 2
Перегородки 1 ЕІ 45 2 1
2 ЕІ 15 3 2
Перекриття 1 КЕІ 150 1 1
2 КЕІ 60 2 1
3 КЕІ 45 2 1
4 КЕІ 15 3 2
Елементи заповнення прорізів у протипожежних перешкодах - відповідно до
табл. 4.3.
Протипожежні тамбур-шлюзи класифікують за типами відповідно до табл. 4.4.
Таблиця 4.3
Елементи заповнення прорізів у протипожежних перешкодах
Заповнення прорізів у протипожежних перешкодах Тип заповнення прорізів у протипожежних перешкодах Мінімальна межа вогнестійкості, хв
Протипожежні двері, 1 ЕІ 60
ворота, вікна, люки, клапани, 2 ЕІ 30
завіси (екрани) 3 ЕІ 15
Таблиця 4.4
Класифікація протипожежних тамбурів-шлюзів
Тип протипожежного тамбуру-шлюзу Типи елементів протипожежних тамбурів-шлюзів, не нижче
протипожежні перегородки протипожежні перекриття тип заповнення прорізів
1 1 3 2
2 2 4 3
56
Будинки, а також частини будинків, що відокремлені одна від одної проти-
пожежною стіною 1-го типу, класифікують за призначенням, ступенем вогнестій-
кості, висотою (поверховістю), а також за категоріями з вибухопожежної та
пожежної небезпеки. Приміщення класифікують за призначенням і за категоріями.
За умовною висотою2 будинки класифікують як:
а) малоповерхові - заввишки Н < до 9 м (переважно до трьох поверхів включно);
б) багатоповерхові - заввишки 9 м < Н < 26,5 м (здебільшого до дев’яти
поверхів включно);
в) підвищеної поверховості - заввишки 26,5 м < Н < 47 м (зазвичай до
шістнадцяти поверхів включно);
г) висотні - заввишки Н > 47 м (як правило, понад шістнадцять поверхів).
Обмеження поширення пожежі між будинками досягається:
• розміщенням вибухопожежонебезпечних виробничих і складських будин-
ків, зовнішніх установок, складів горючих рідин, горючих газів з урахуванням
переважаючого напрямку вітру, а також рельєфу місцевості;
• встановленням протипожежних розривів між будинками, зовнішніми уста-
новками, а також відкритими майданчиками для зберігання пожежонебезпечних
речовин і матеріалів;
• зниженням пожежної небезпечності будівельних матеріалів, що вико-
ристовуються у зовнішніх огороджувальних конструкціях, у тому числі оздоблення
та личкування фасадів, а також у покриттях;
• застосуванням конструктивних рішень, спрямованих на створення пере-
шкоди поширенню пожежі між будинками.
Обмеження поширення пожежі в будинках досягається:
• застосуванням конструктивних та об’ємно-планувальних рішень, спрямо-
ваних на створення перешкод поширенню небезпечних чинників пожежі приміщен-
нями, між приміщеннями, поверхами, протипожежними відсіками та секціями;
• зменшенням пожежної небезпеки будівельних матеріалів і конструкцій, зок-
рема оздоблень та личкувань, що застосовуються у приміщеннях і на шляхах евакуації;
• зменшенням вибухопожежної та пожежної небезпеки технологічного про-
цесу, використанням засобів, що перешкоджають розливанню та розтіканню горю-
чих рідин під час пожежі;
• застосуванням засобів пожежогасіння, зокрема автоматичних установок
пожежогасіння, а також інших інженерно-технічних рішень, спрямованих на обме-
ження поширення небезпечних чинників пожежі.
2 Умовна висота будинку визначається висотою розташування верхнього поверху, без
врахування верхнього технічного поверху, а висота розташування поверху визначається
різницею позначок поверхні проїзду для пожежних машин і підлоги верхнього поверху (крім
спеціально обумовлених у НД випадків).
57
Під час проектування будинків визначають їхні частини, які мають бути
протипожежними відсіками або протипожежними секціями. Протипожежними від-
сіками можуть бути частини будинку, які відокремлені від інших його частин:
а) протипожежною стіною 1-го типу по усій висоті та ширині (або довжині)
будинку;
б) протипожежним перекриттям 1-го типу по усій довжині та ширині будинку;
в) протипожежними стінами та перекриттям 1, 2, 3 типів, а також протипо-
жежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу.
Протипожежні стіни 1-го типу, які на усю висоту та ширину (або довжину)
будинку відокремлюють одну його частину від іншої, повинні:
а) забезпечувати непоширення пожежі у суміжні частини будинку в разі
однобічного обвалу конструкцій, що прилягають до цих стін;
б) спиратися на фундаменти або на фундаментні балки, перетинати усі конст-
рукції та поверхи будинку;
в) перевищувати покрівлю будинку не менше як на: 0,6 м, якщо хоча б один з
елементів покриття, за винятком покрівлі, виконано з матеріалів груп горючості ГЗ
або Г4; 0,3 м, якщо хоча б один з елементів покриття, за винятком покрівлі,
виконано з матеріалів груп горючості Г1 або Г2.
Протипожежні стіни можуть не перевищувати покрівлю, якщо усі елементи
покриття, за винятком покрівлі, виконано з негорючих матеріалів.
4.3. Шляхи евакуації у громадських будівлях і спорудах
Уся система вертикальних і горизонтальних комунікацій становить систему шля-
хів евакуації. Розрізняють два випадки евакуації: звичайну та аварійну. Нормативний
час для нормального виходу із споруди 10 - 15 хв, а для аварійної евакуації - 4-7 хв.
Для безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи, спрямовані на:
• створення умов для своєчасної та безперешкодної евакуації людей у разі
виникнення пожежі;
• захист людей на шляхах евакуації від дії небезпечних чинників пожежі.
Згадані заходи забезпечуються комплексом об’ємно-планувальних, конструк-
тивних, інженерно-технічних рішень, які необхідно приймати з урахуванням приз-
начення, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, ступеня вогне-
стійкості та висоти (поверховості) будинку, кількості людей, що евакуюються.
Евакуація людей на випадок пожежі повинна передбачатися шляхами
евакуації через евакуаційні виходи. Частини будинку різного призначення, відді-
лені протипожежними стінами 1-го типу (протипожежні відсіки), повинні бути
забезпечені самостійними шляхами евакуації. Приміщення, розділені на частини
перегородками, які трансформуються, або протипожежними завісами (екранами)
повинні мати самостійні евакуаційні виходи з кожної частини.
Виходи належать до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень:
а) першого поверху - назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль
(фойє), сходову клітку;
58
б) будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол, фойє до
сходової клітки або сходів типу СЗ; безпосередньо до сходової клітки або сходів
типу СЗ;
в) у сусіднє приміщення на тому самому поверсі, яке забезпечене виходами,
зазначеними у підпунктах а) та б);
г) цокольного, підвального, підземного поверхів - назовні безпосередньо,
через сходову клітку або через коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід
назовні безпосередньо або ізольований від розташованих вище поверхів.
Частини споруди різної функціональної пожежної небезпеки, розділені про-
типожежними перегородками, повинні бути забезпечені самостійними евакуацій-
ними виходами.
Допускається:
д) евакуаційні виходи з цокольних, підвальних та підземних поверхів перед-
бачати через загальні сходові клітки з окремим виходом назовні, який відокрем-
люється від іншої частини сходової клітки суцільною протипожежною перегород-
кою 1-го типу на висоту одного поверху;
е) евакуаційні виходи із фойє, гардеробних, приміщень для куріння та сані-
тарних вузлів, розташованих у цокольних, підвальних та підземних поверхах бу-
динків громадського призначення, передбачати у вестибюль (фойє), коридор пер-
шого поверху окремими сходами типу С2.
Евакуаційні виходи не влаштовуються через розсувні та піднімально-опускні
двері й ворота, двері, що обертаються, та турнікети, що обертаються або розсуваються.
Евакуаційні виходи назовні допускається передбачати через тамбури. Ши-
рину тамбурів або тамбурів-шлюзів необхідно приймати більшою за ширину вихо-
дів (прорізів) не менш як на 0,5 м (по 0,25 м з кожного боку прорізу), а глибину -
більшу за ширину виходу (прорізу) на 0,2 м, але не меншу за 1,2 м.
З будинку, з кожного поверху та з приміщення необхідно передбачати не
менше двох евакуаційних виходів.
Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:
а) приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відс-
тань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;
б) приміщення площею не більше як 300 м2, розташоване у цокольному,
підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебу-
вають у ньому, не перевищує 5 осіб. За кількості людей від 6 до 15 допускається
передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше як 0,6 м х 0,8 м з
вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45 м або через вікно з
розмірами не менше як 0,75 м х 1,5 м і з пристосуванням для виходу. Вихід через
приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку;
в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300 м2 та
призначених для одночасного перебування не більше п’яти людей. За кількості
людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до
підпункту б) цього пункту.
59
Кількість евакуаційних виходів з будинку повинна бути не меншою за кіль-
кість евакуаційних виходів з будь-якого його поверху. Евакуаційні виходи повинні
розташовуватися роззосереджено.
Висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків
різного призначення встановлюють відповідні нормативні документи. Висота цих
виходів повинна бути не меншою за 2,0 м, а ширина - 0,8 м.
Ширина зовнішніх дверей сходових кліток і дверей, що ведуть зі сходових
кліток до вестибюля, повинна бути не меншою за розрахункову ширину сходових
маршів, але не меншою за ширину маршу. Висоту дверей і проходів, що ведуть до
приміщень без постійного перебування у них людей, а також висоту дверей, що
ведуть до цокольних, підвальних, підземних поверхів, допускається зменшувати до
1,9 м, а дверей, що є виходами на горище або суміщене покриття, - до 1,5 м.
Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у
напрямку виходу людей з будинку.
Із технічних поверхів, призначених тільки для розміщення інженерного
обладнання та прокладання комунікацій будинку, допускається влаштовувати вихо-
ди через двері з розмірами не менше як 0,75 м х 1,5 м або люки з розмірами не
меншими за 0,6 м х 0,8 м, обладнані вертикальними металевими сходами.
Якщо площа технічного поверху до 300 м2, допускається влаштовувати один
вихід, а на кожні наступні повні та неповні 2000 м2 площі потрібно передбачати ще
не менше одного виходу.
Виходи з технічного поверху, який має позначку підлоги, нижчу за позначку
поверхні землі, повинні влаштовуватися безпосередньо назовні.
Ліфти, зокрема призначені для транспортування підрозділів пожежної охо-
рони, ескалатори та інші механічні засоби транспортування людей, а також засоби,
передбачені для їх порятунку під час пожежі, не слід враховувати під час проек-
тування шляхів евакуації.
Евакуаційні виходи не повинні мати також ділянки, що ведуть:
а) через ліфтові холи і тамбури перед ліфтами у будинках зі сходовими
клітками типів НІ - Н4;
б) через приміщення, виходи із яких повинні бути закриті відповідно до умов
експлуатації;
в) транзитом через сходові клітки, коли площадка сходової клітки є частиною
коридору;
г) покрівлею будинку, за винятком покрівель, що експлуатуються, або спе-
ціально обладнаної ділянки покрівлі.
Виходи, які не відповідають цим вимогам, можуть розглядатися як аварійні і
передбачаються для підвищення безпеки людей під час пожежі. Аварійні виходи не
враховуються при евакуації у разі пожежі. До аварійних виходів належать:
* вихід на відкритий балкон або лоджію з глухим простінком не менше ніж
1,2 м від торця балкону (лоджії) до віконного отвору (засклених дверей), або не
менше ніж 1,6 м між заскленими отворами, які виходять на балкон (лоджію);
• вихід на відкритий перехід завширшки не менше ніж 0,6 м, який веде у
суміжну секцію споруди або у суміжний пожежний відсік через повітряну зону;
60
• вихід на балкон або лоджію, які обладнані зовнішньою сходовою кліткою,
яка поповерхово поєднує балкони і лоджії;
• вихід безпосередньо назовні із приміщення з відміткою чистої підлоги не
нижче -4,5 м, і не вище +5,0 м через вікно або двері розміром не менше 0,75 м х 1,5 м,
а також через люк розміром не менше 0,6 м х 0,8 м; при цьому вихід через приямок
має бути обладнаний сходами у приямку, а вихід через люк - сходами у приміщення;
ухил цих сходів не нормується;
• вихід на покрівлю споруд І, II та III ступеня вогнетривкості через вікно,
двері або люк.
Шляхи евакуації повинні мати природне освітлення. Висота горизонтальних
ділянок евакуації до світла повинна бути не меншого за 2 м, ширина горизон-
тальних шляхів евакуації і пандусів повинна бути не менше ніж:
• 1,2 м - для загальних коридорів, на які виходять приміщення з одночасним
перебуванням не більше ніж 50 осіб;
• 0,7 м - для проходів до одиночних робочих місць;
• 1 м - у решті випадків.
У будь-якому випадку евакуаційні шляхи повинні бути такої ширини, щоб з
врахуванням їх геометрії по ним можна було б легко пронести носилки з лежачою
людиною. Місткість приміщень, що виходять до тупикового коридору чи холу, не
повинна перевищувати 80 осіб.
Найбільші допустимі відстані від найвіддаленішої точки приміщення до най-
ближчого евакуаційного виходу обмежується кількома чинниками: класом функціо-
нальної пожежної небезпеки споруди, кількості людей, які необхідно евакуювати,
геометричних параметрів приміщень та шляхів евакуації, класу конструктивної
пожежної небезпеки, ступеня вогнетривкості споруд. Значення цих відстаней
наведено у табл. 4.5.
На рис. 4.1 показано найбільші допустимі відстані між евакуаційними вихо-
дами для споруд І і II вогнестійкості.
Таблиця 4.5
Відстані евакуації залежно від розташування приміщень,
ступеня вогнетривкості споруди та щільності людського потоку
Ступінь вогнетривкості споруди Відстань, м, за щільності людського потоку під час евакуації, люд Ум2*
до 2 1 2-3 1 3-4 1 4-5 | | більше 5
3 приміщень, розташованих між сходовими клітками або зовнішніми виходами
І-ІП 60 50 40 35 20
IV 40 35 зо 25 15
V зо 25 20 15 10
3 приміщень з виходами у тупиковий коридор або хол
І-ІП зо 25 20 15 10
IV 20 15 15 10 7
V 15 10 10 5 5
* Відношення кількості людей, що евакуюються із приміщень до площ шляхів евакуації.
61
11111111111111111 №
.....в ц ш І іУ
10-30 м
10-30 м
а
20-60 м
б
20-60 м
20-60 м
в
20-60 м
Рис. 4.1. Найбільші відстані між евакуаційними виходами
для споруд І -41 ступенів вогнестійкості: а - за однієї сходової клітки;
б -за двох сходових кліток у торцях споруди
в- за двох сходових кліток, які відділені від торців споруди
У коридорах поверхів не можна розміщувати:
а) обладнання, комунікації, які виступають з площини стін на висоті, мен-
шій за 2 м;
‘ б) трубопроводи та інші комунікації для транспортування горючих газів,
рідин, матеріалів, пилоповітряних сумішей;
в) шафи, зокрема вбудовані, за винятком шаф для комунікацій будинку та по-
жежних кранів. Шафи для комунікацій повинні виконуватися з негорючих матеріалів.
62
Висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до приз-
начення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою за
2,0 м, а їхня ширина - 1,0 м.
Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення
можна зменшувати до 0,7 м.
За наявності дверей, що відчиняються з приміщень у коридори поверхів,
ширину евакуаційних шляхів по коридору необхідно приймати такою, що дорівнює
ширині коридору, яку зменшено:
а) на половину ширини дверного полотна - за розташування дверей з одного
боку коридору;
б) на ширину дверного полотна - за розташування дверей з двох боків коридору.
На підлозі на шляху евакуації не допускається влаштовувати перепади висот і
виступи, за винятком:
а) перепаду висот, на якому влаштовано пандус з ухилом не більше як 1:6;
б) перепаду висот більше 45 см, на якому влаштовані сходи, що мають не
менше трьох східців і огородження з поручнями;
в) порогів, які влаштовуються в евакуаційних виходах і мають висоту не
більшу, ніж 0,05 м.
4.4. Евакуація по сходах та сходових клітках
Сходи на шляхах евакуації бувають трьох типів:
• 1 тип - внутрішні закриті;
• 2 тип - внутрішні відкриті;
• 3 тип - зовнішні відкриті.
Сходи та сходові клітки, призначені для евакуації людей і пожежно-ряту-
вальних робіт, та зовнішні пожежні драбини, призначені для пожежно-рятувальних
робіт, класифікують за типами відповідно до табл. 4.6.
Ширина сходових маршів у громадських будинках не повинна перевищувати
2,4 м, а також бути не меншою від ширини виходу до сходової клітки з найбільш
населеного поверху, але не меншою:
• 1,35 м - у будинках з кількістю осіб, що перебувають у найбільш насе-
леному поверсі, більше 200, а також у кінотеатрах і клубах, центрах культури та
дозвілля, лікувальних закладах незалежно від кількості місць;
• 1,2 м - в решта будинків, а також на сходах, що ведуть до приміщень, не
пов'язаних з перебуванням у них глядачів та відвідувачів (у кінотеатрах, клубах,
центрах культури та дозвілля) чи хворих (у будинках лікувальних закладів);
• 0,9 м - на сходах, що ведуть до приміщення з кількістю осіб, які одно-
часно перебувають у ньому, - до 5.
Проміжний майданчик у прямому марші сходів повинен мати ширину не меншу
за 1 м. Ширина сходових майданчиків повинна бути не меншою за ширину маршу.
Ширина зовнішніх дверей повинна бути не меншою від ширини маршу сходів.
63
Евакуаційні балкони, лоджії та галереї, які ведуть до незадимлюваних сходів,
повинні мати ширину проходу в чистоті не менше як 1,2 м й огорожу заввишки - не
менше як 1,2 м.
Таблиця 4.6
Класифікація сходів, сходових кліток та пожежних драбин,
призначених для евакуації людей
Типи Планувальні та конструктивні рішення
сходи
СІ внутрішні, що розміщуються в сходових клітках
С2 внутрішні відкриті (без огороджувальних стін)
СЗ зовнішні відкриті
звичайні сходові клітки
СК1 з природним освітленням крізь засклені або відкриті прорізи у зовнішніх стінах на кожному поверсі
СК2 з природним освітленням крізь засклені прорізи у покритті
незадимлювані сходові клітки
НІ із входом до сходової клітки з кожного надземного поверху через зовнішню повіт- ряну зону по відкритих назовні переходах по балконах, лоджіях, галереях та з при- родним освітленням на кожному поверсі крізь засклені прорізи у зовнішніх стінах
Н2 з підпором повітря до сходової клітки в разі пожежі та з природним освітленням на кожному надземному поверсі крізь засклені прорізи у зовнішніх стінах
НЗ із входом до сходової клітки на кожному надземному поверсі через протипо- жежний тамбур-шлюз 1-го типу з підпором повітря в разі пожежі та з природ- ним освітленням на кожному поверсі крізь засклені прорізи у зовнішніх стінах
Н4 без природного освітлення, з підпором повітря до сходової клітки у разі пожежі та із входом до сходової клітки на кожному поверсі через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу з підпором повітря у разі пожежі
зовнішні пожежні драбини
ПІ вертикальна металева, що починається з висоти 2,5 м від рівня землі, має ширину 0,7 м та майданчик перед виходом на покрівлю з огородженням заввишки не менше 0,6 м. Починаючи з висоти 10 м драбина повинна мати дуги через кожні 0,7 м з радіусом заокруглення 0,35 м і з центром, віддаленим від драбини на 0,45 м
П2 маршева металева, що починається з висоти 2,5 м від рівня землі та має ухил маршів не більше за 6:1, ширину 0,7 м, а також майданчики не рідше ніж через 8 м і поручні
Використання гвинтових сходів, а також сходів із забіжними сходинками для
цілей евакуації не допускається. Стіни сходових кліток і перекриттів повинні бути
виконані з негорючих матеріалів.
• Ухил маршів сходів на шляхах евакуації не повинен перевищувати 1:2. Кількість
сходинок у марші повинна бути не менше трьох і не більше 16 (за винятком криво-
лінійних сходів). В одномаршевих сходах, а також в одному марші дво- і тримаршевих
сходів у межах першого поверху допускається не більше 18 підйомів.
64
У громадських будинках допускається використання як шляхів евакуації сходів,
криволінійних у плані (крім лікувальних, амбулаторно-поліклінічних та дитячих до-
шкільних закладів). Місткість приміщень, з яких передбачається евакуація такими
сходами, не повинна перевищувати п’ять осіб, ширина проступів у вузькій частині не
повинна бути меншою за 0,22 м (у службових сходах - не менше 0,12 м). Висота
сходинки коливається у межах від 12 до 18 см, ширина - не менше 25 см. У цивільному
будівництві найчастіше висоту сходинки приймають 15, а ширину ЗО см.
Сходові марші та майданчики повинні мати огорожу заввишки не менше 0,9 м, з
поручнями з урахуванням розрахункових категорій відвідувачів та вимог будівельних
норм за видами будинків та споруд. Ширину евакуаційного виходу з коридору до
сходових кліток та сходових маршів необхідно встановлювати залежно від кількості
осіб, які підлягають евакуації через цей вихід, з розрахунку на 1 м ширини виходу чи
маршу з урахуванням ступеня вогнестійкості будинку (крім кінотеатрів, клубів, центрів
культури та дозвілля, театрів і спортивних споруд) (табл. 4.7).
Таблиця 4.7
Максимально допустима кількість осіб, що підлягають евакуації
через один вихід залежно від ступеня вогнетривкості
Ступінь вогнетривкості Кількість осіб, які підлягають евакуації
І, II не більше 165 осіб
III, Шб, IV не більше 115 осіб
ПІа, ІУа, V не більше 80 осіб
Під час розділення приміщень на частини за допомогою перегородок, що
трансформуються, слід передбачати самостійні евакуаційні виходи з кожної
частини, якщо чисельність осіб, які евакуюються, перевищує 50.
Евакуаційні виходи з підвалу або цокольного поверху передбачають, як
правило, безпосередньо назовні. Відстань від виходу з підвалу в коридор першого
поверху до виходу із закритої сходової клітки повинна бути не меншою за 5 м.
За висоти будинків до 26,5 м (від планувальної позначки землі до позначки
підлоги верхнього поверху, крім верхнього технічного) допускається передбачати
виходи з підвалу або цокольного поверху через загальні сходові клітки з виходом
назовні, відокремленим від іншої частини сходової клітки на висоту одного поверху
суцільною протипожежною перегородкою.
Сполучення між підвалом або цокольним поверхом та першим поверхом
допускається влаштовувати по окремих сходах, що ведуть до коридору, холу або
вестибюля першого поверху, крім вестибюля атріуму. Ці сходи не враховуються під
час розрахунку шляхів евакуації.
Якщо сходи з підвалу або цокольного поверху виходять у вестибюль першого
поверху, то усі сходи надземної частини будинку, крім виходу в цей вестибюль,
повинні мати вихід безпосередньо назовні.
65
Сходові клітки повинні бути забезпечені природним освітленням через
прорізи у зовнішніх стінах (крім сходів у підвальних та цокольних поверхах, а
також колосникових сходів у будинках видовищних закладів).
У будинках І та II ступенів вогнетривкості з кількістю поверхів не більше
трьох допускається передбачати 50 % звичайних сходових кліток 2-го типу з
верхнім природним освітленням: при цьому відстань між маршами сходів повинна
бути не меншою ніж 1,5 м, а в покритті сходових кліток повинні влаштовуватись
люки з дистанційним керуванням для випуску диму у разі пожежі.
Відкритими, на усю висоту будинку допускаються внутрішні сходи у будин-
ках І та П ступенів вогнетривкості заввишки не більше 26,5 м (від планувальної
позначки землі до позначки підлоги верхнього поверху, крім технічного верхнього) за
умови відокремлення приміщення, де розташовані сходи, від коридорів та інших
приміщень перегородками з межею вогнетривкості не менше 0,75 години; відкритими
на висоту одного поверху (від вестибюля до позначки другого поверху) допускаються
внутрішні сходи у будинках І - ПІ ступенів вогнетривкості за умови відокремлення
вестибюлів від коридорів та інших приміщень перегородками з межею вогнестійкості
не менше 0,75 години та влаштування протипожежних перекриттів.
З приміщень громадських будинків незалежно від їх призначення (залів для
глядачів, аудиторій, навчальних і торговельних приміщень, читальних залів та ін.,
крім комор горючих матеріалів та майстерень) один або не більше 50 % виходів
можуть бути безпосередньо у вестибюль, гардеробну, поверховий хол та фойє, які
примикають до відкритих сходів.
У разі розміщення у цокольному чи підвальному поверхах фойє, гарде-
робних, кімнат для куріння та туалетів допускається передбачати окремі відкриті
сходи з підвального або цокольного поверхів до першого поверху.
У ІУв та Шб кліматичних зонах допускається влаштування евакуаційних
зовнішніх відкритих сходів (крім стаціонарів лікувальних закладів та навчально-
виховних закладів, а також для евакуації інвалідів та літніх людей).
Зовнішні пожежні сходи потрібно розташовувати на відстані між ними не
більше 150 м по периметру будинку (за винятком головного фасаду).
У будинках заввишки від планувальної позначки землі до позначки підлоги
верхнього поверху, крім технічного верхнього, 26,5 м і більше усі сходові клітки
належить передбачати незадимлюваними.
Одна з двох сходових кліток (або 50 % сходових кліток за їх більшої кіль-
кості) повинна бути незадимлюваною 1-го типу. У разі необхідності влаштування у
будинку трьох та більше незадимлюваних сходових кліток перевага повинна нада-
ватися незадимлюваним сходовим кліткам 1-го типу. На рис. 4.2 показано схеми
незадимлюваних сходових кліток.
Відстань в осях між дверима поверхових входів і виходів цих сходових кліток
повинна бути не меншою за 2,5 м. Двері поверхових входів і виходів повинні бути
розташовані паралельно до фасаду будинку в одній площині, розміщення їх під кутом
одних до одних не допускається. Входи до незадимлюваних сходових кліток не допус-
кається проектувати через поверхові ліфтові холи. Не можна розташовувати незадим-
лювані сходові клітки у внутрішніх кутах зовнішніх стін будинку.
66
Рис. 4.2. Схеми незадимлюваних сходових кліток
з переходом через зовнішню повітряну зону:
а - план типового поверху; б - план першого поверху
Решту сходових кліток належить проектувати незадимлюваними 2-го або 3-
го типу. Незадимлювані сходові клітки 2-го типу необхідно розділяти суцільною
протипожежною перегородкою 1-го типу через кожні 7-8 поверхів по висоті на
відсіки шляхом влаштування на висоту поверху суцільної стінки з негорючих
матеріалів, що має межу вогнетривкості не менше 0,75 год.
Контрольні запитання:
1. Як класифікують будівельні матеріали громадських будівель і споруд?
2. Які є ступені вогнестійкості споруд, чим вони зумовлені?
3. Як досягається обмеження пожежі у будинку чи споруді?
4. Які виходи вважаються евакуаційними, а які аварійними?
5. Які габарити шляхів евакуації?
67
Розділ 5
БУДІВЛІ ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Проектування дитячих дошкільних закладів проводиться відповідно до ДБН
В.2.2-4-97 “Будинки дитячих дошкільних закладів” [10].
5.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Прототипами сучасних дитячих дошкільних закладів є виховні заклади та
дитячі притулки. У добу середньовіччя в Європі їх створювали переважно при
монастирях. Тут безпритульні діти та сироти знаходили не лише притулок, але й
отримували елементарну початкову освіту і трудові навички.
На межі ХУІП-ХІХ ст. виникла ідея виховання дітей з раннього віку з метою
звільнення матері-трудівниці від турбот по догляду за дитиною. Перші дошкіль-
ні заклади були відкриті наприкінці XVIII - початку XIX ст. в Англії, Франції
та Німеччині.
Уперше дитячий заклад, організований на громадських засадах, був засно-
ваний в Шотландії Р. Оуеном у 1802 р. Він називався школою для маленьких. У них
приймали дітей з дворічного віку. В оунівському дитячому садку було лише два
приміщення: одне - для дітей молодшого віку (від 2-х до 4-х років), друге - для
старших дітай (до 6-ти років). Для захисту дітей від дощу на ділянці передбачалися
навіси. Поряд з дитячими садками почали створювати денні дитячі притулки (яслі)
для дітей віком від шести тижнів до одного року. Часто яслі і дитячі садки об’єдну-
валися в одній споруді. Термін “дитячий садок” відображав порівняння дитини із
зерном, яке перетворювалося у рослину.
У тому ж таки 1802 р. в Німеччині було відкрито перші дитячі ясла княгині
Павліни Ліппе-Детмольд. Це був заклад для “віднятих від грудей” і до другого року
життя. “Зберігальні” для дітей від першого дня життя до п’яти років було засновано
у 1819 р. через протекцію принцеси Олександрини в Берліні. У 1837 р. Ф. Фребель
назвав його дитячим будинком. Він обґрунтував і пропагував ідею суспільного
дошкільного виховання; у розвитку особистості дитини надавав важливого зна-
чення грі. Пізніше соціально вагомими для німецького суспільства стали ідеї валь-
дорфської школи, що впливали і на розвиток дошкільнят.
В Україні перший дитячий заклад з’явився у 1872 р., і на початок XX ст. вже
нараховувалося 47 дошкільних закладів, здебільшого приватних.
Сучасні типи дитячих дошкільних закладів втілюють багатолітні пошуки
гігієнічних, педагогічних, психологічних та інших проблем проектування споруд.
68
5.2. Класифікація дитячих дошкільних закладів
Дитячі дошкільні заклади (ДДЗ) призначені для громадського виховання
дітей раннього і дошкільного віку.
До дитячих дошкільних закладів належать:
• дитячі дошкільні заклади загального, спеціального та оздоровчого типу;
• будинки дитини та дошкільні дитячі будинки;
• дошкільні заклади, об'єднані з початковою або основною школою.
Дошкільні дитячі заклади - наймасовіший тип громадських споруд, їх класи-
фікують за кількома ознаками.
За призначенням розрізняють такі ДДЗ:
• загального типу - для дітей з нормальним фізичним і розумовим розвитком;
• заклади спеціального призначення - для дітей з вродженими вадами і
вадами розвитку: сліпих, глухих, розумове відсталих;
• санітарно-оздоровчого типу - для дітей з ослабленим здоров’ям, з тубер-
кульозною інтоксикацією, з деякими хронічними захворюваннями;
• будинок дитини - для дітей, що залишилися без батьків і опікунів.
За віковою ознакою заклади поділяються на:
• дитячі ясла - для дітей віком від декількох місяців до трьох років;
• дитячі садки - від трьох до шести років;
• дитячі ясла-садки - для дітей від півтора до шести років. Вони є найроз-
повсюдженішим типом ДДЗ, тому що забезпечують наступність у вихованні дітей
ясельного та дошкільного віку, створення умов для кращого медичного обслугову-
вання дітей дошкільного віку та повноціннішу педагогічну роботу з дітьми ясель-
ного віку. Також вони є зручними для багатодітних батьків, які можуть виховувати
дітей різного віку в одному закладі:
• дитячі ясла-садки і загальноосвітні школи (початкові класи) об'єднані в
одній споруді.
За характером або часом експлуатації ДДЗ поділяються на:
• денні, з перебуванням в них дітей до 14 год на добу;
• цілодобові, в яких діти знаходяться від 24 год до 5 днів на тиждень;
• змішані, в яких одна частина груп дітей знаходиться тільки в денний час,
а інша - цілолодобово;
• круглорічні;
• сезонні.
За місткістю ДДЗ поділяють на заклади із спорудами:
• малої місткості - кількість дитячих груп не перевищує чотири;
• середньої місткості - 5-10 дитячих груп;
• великої місткості - 8-12 груп;
• комлекси - ДДЗ місткістю більше 12 груп.
69
Ураховуючи, що в молодшій групі дітей ясельного віку є 15 осіб, в середній і
старшій - 20 дітей, а в групі дитячого садочка - 25, величину місткості споруд
дитячих ясел-садків визначають за кількістю місць: 25, 50, 95, 145, 195, 240.
Максимальна місткість ДДЗ - 280 місць.
На літній період допускається збільшення кількості місць у дошкільних
закладах за рахунок будівництва літніх павільйонів. Для закладів на 60 і менше
дітей кількість місць у павільйонах не повинна перевищувати кількість місць в
основному будинку. Для закладів більшої місткості загальна кількість місць у
павільйонах не повинна перевищувати 50 % від місткості основного будинку і бути
не більше 100. Літні павільйони проектують неопалюваними місткістю на одну-дві
групи (до 40 місць).
Виховна та оздоровча робота в ДДЗ проводиться відповідно до вікових та
психофізичнох особливостей дітей, які розподіляються на три вікові періоди:
• ясельний (грудний), що охоплює весь перший рік життя;
• переддошкільний - від одного до трьох років;
• дошкільний - від трьох до шести років.
У табл. 5.1 подано класифікацію груп за віковою ознакою та місткість груп.
Таблиця 5.1
Класифікація груп за віковою ознакою та місткість груп
Групи Вік Кількість місць у групі
Ясельна:
молодша 2 міс. -1 рік 15
середня 1-2 роки 20
старша 2-3 роки 20
Дошкільна:
молодша 3-4 роки 25
середня 4-5 років 25
старша 5-6 років 25
Підготовча 6 років 25
Споруди, що поєднують в собі дитячі ясла-садок і початкову загально-
освітню школу, проектують місткістю відповідно на 25^-0 та 50-80 місць.
Наймасовіші ДДЗ загального типу з денними групами належать до закладів
культурно-побутового обслуговування повсякденного використання і повинні
розміщуватися в мікрорайонах та обслуговувати населення відповідного мікрорайону.
Цілодобові та недільні ДДЗ належать до закладів періодичного користування.
Дитячі заклади спеціального призначення - санаторно-оздоровчі, літні дачі
належать до закладів епізодичного використання і повинні розміщуватися в
приміській зоні як найпридатнішому мікрокліматичному і природному середовищі.
Нормами передбачено забезпечення дітей ДДЗ в межах 85 %, зокрема загального
70
типу - 70 %, спеціалізованого - 3 %, оздоровчого - 12 %. Співвідношення кількості
ясельних груп до дошкільних приймають 1:2 (співвідношення кількості дітей
дорівнює відповідно 1:2,5). Для сільського господарства приймається дещо інше
співвідношення місткості ясельних та дошкільних груп (табл. 5.2).
Таблиця 5.2
Співвідношення дітей ясельного та дошкільного віку
у різних типах дитячих ясел-садків
Типи споруд Кількість Ясельних груп Кількіть Дошкільних груп Співвідношення ясельних та дошкільних груп Кількіть дітей в ясельних групах Кількість дітей в Дошкільних групах Співвідношення кількостіті дітей в ясельних та дошкільних групах
Міське будівництво
Дитячі ясла-садки на 280 місць 4 8 1:2 80 200 1:2,5
Дитячі ясла-садки на 140 місць 2 4 1:2 40 100 1:2,5
Сільське будівництво
Дитячі ясла-садки на 90 місць 2 2 1:1 40 50 1:1,25
Дитячі ясла-садки на 50 місць 1 1 1:1 25 25 1:1
За об9ємно-просторовим вирішенням ДДЗ класифікуються на:
• окремі споруди;
• дитячі заклади, вбудовані в перші поверхи житлових будинків;
• дитячі заклади, розташовані у “секціях-вставках» і прибудовані до житло-
вих будинків.
Приміщення для груп короткочасного (до трьох годин) перебування дітей
дошкільного віку потрібно передбачати у перших поверхах житлових будинків та
громадських центрів житлових утворень. Кількість груп має визначатися згідно з
місцевими умовами і погоджуватися з органами охорони здоров’я та освіти.
5.3. Вимоги до земельних ділянок
За містобудівельними підрахунками середня сумарна місткість дитячих ясел-
садків становить 70-85 місць на 1000 мешканців. За чисельності мешканців менше
4000 доцільними є споруди на 140 і 190 місць. Будинки дошкільних закладів
потрібно розміщувати на окремих земельних ділянках, що розташовуються згідно з
вимогами містобудівних норм (табл. 5.3-5.5).
71
Таблиця 5.3
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок
дитячих дошкільних закладів (Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, споруди Одиниця виміру Нормативна величина у розрахунку на 1000 осіб населення, не менше Розміри земельних ділянок
Дитячі дошкільні заклади Місця Встановлюється залежно від демографічної структри населення, приймаючи розрахунковий рівень забезпеченості дітей дошкільними закладами у межах 85 %, зокрема загального типу - 70 %, спеціалізованого - 3 %, оздоровчого - 12 %. За місткості яслів-садків, м2 на 1 місце: до 80 місць - 45, понад 80-40; у комплекс яслів-садків понад 350 місць - 35. Розміри земель- них ділянок можуть бути змен- шені на 25 % в умовах реконст- рукції, на 16 % - за розташуван- ня на рельєфі з ухилом понад 20 %, на 10 % - у поселеннях- новобудовах
Примітка. Площу групового майданчика для дітей ясельного віку необхідно прий- мати 8 м2; для дошкільного віку - 7,5 м2 на одне місце у групі.
Дитячі дошкільні заклади, об’єднані зі школою Місця Згідно з завданням на проектування (із загальної нормативної величини обох типів споруд) За місткості яслів-садків, м2 на 1 місце: до 100 місць - 32, понад 100 місць - 28. За місткості початкової школи, учнів: від 40 до 400-40 м2 на учня
Примітка. Розміри земельних ділянок можуть бути зменшені на 25 % в умовах
реконструкції, на 16 % - за розташування на рельєфі з ухилом понад 20 %, на 10 % - у
поселеннях-новобудовах.
Таблиця 5.3
Відстань від наземних, наземно-підземних гаражів та автостоянок
легкових автомобілів, станцій технічного обслуговування автомобілів
та автозаправних станцій до меж ділянок дошкільних закладів
(Витяг з табл. 7.5 і табл. 7.5а ДБН 360-92*)
Нормативний параметр Кількість автомобілів/постів СТО та АЗС
10 і менше 11-50 51-100 101-300 Понад 300
Відстань, м 15/50 25/* 25 50 *
* Визначається за погодженням з органами Державного санітарного нагляду. У
чисельнику вказано мінімальну відстань від наземних, наземно-підземних гаражів та авто-
стоянок легкових автомобілів, у знаменниику - відстань від станцій технічного обслугову-
вання автомобілів та автозаправних станцій.
72
Таблиця 5.4
Відстань від будинку дошкільного закладу та його ділянки
до житлових і громадських будинків
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Нормативний параметр Від ділянки дошкільного закладу до будинків Від будівлі дошкільного закладу до об’єктів
магазин, підприємство харчування, побутового обслуговування житловий будинок, школа, дошкільний заклад (до стін)
Відстань, м 25-50* За нормами інсоляції та освітленості
* За погодженням з органами Державного санітарного нагляду допускається зменшу-
вати відстань до 15 м для окремих груп магазинів.
Для груп короткочасного перебування дошкільнят, що розміщуються в
будинках іншого призначення, окремі земельні ділянки не передбачаються.
Дозволяється безпосереднє примикання ділянок дошкільних закладів загального
типу до торців житлових будинків без вікон, до яких прибудовується дошкільний
заклад. Ділянки дошкільних закладів з квартирою для персоналу можуть блоку-
ватися з присадибними ділянками, але з обов’язковим відокремленням огорожею
або смугою зелених насаджень. Господарські зони у такому разі можуть сумі-
щатися. У закладах із збільшенням кількості місць на літній період площі ділянок
необхідно приймати за максимальною місткістю.
Скорочення площ ділянок за рахунок озеленення допускається:
• в умовах реконструкції - до 20 %;
• за уклонів рельєфу більше 20 % - до 15 %;
• у містах-новобудовах - до 10 %;
• для дошкільних закладів, вбудовано-прибудованих
до житлових будинків, - до 10 %.
Озеленення ділянок дошкільних закладів повинно становити не менше ніж
20 м2 на одне місце. В умовах реконструкції будинків або прилягання ділянок
безпосередньо до лісових або паркових територій допускається зменшення площі
озеленення на 30 %, або до 14 м2 на місце в дошкільному закладі, а в комплексах
дошкільних закладів - до 12 м2. До розрахункової площі озеленення необхідно
включати газони, майданчики з трав’яним покриттям, квітники, город-ягідник.
Ділянки дошкільних закладів повинні обладнуватися поливальним водопро-
водом і мати огорожу заввишки не менше 1,6 м. По периметру ділянки створю-
ється захисна смуга із дерев, чагарників і газонів завширшки 3 м.
На земельній ділянці повинні передбачатись такі функціональні зони'.
• зона забудови ділянки;
• забудови групових майданчиків;
73
• спортивно-ігрова;
• юних натуралістів;
• господарська.
Окремі зони та території майданчиків повинні розмежовуватись живою
огорожею.
Зона забудови ділянки включає капітальні будинки, літні павільйони, криті
переходи та інші споруди. Будинки повинні розташовуватися не ближче ніж 25 м
від червоної лінії вулиць. Відстань від будинків до найближчих житлових будинків
приймається за вимогами інсоляції та освітленості, а також за протипожежними
вимогами. При розбіжності санітарних та протипожежних нормативів приймається
більша відстань. До усіх будинків зони забудови повинні передбачатись під’їзди
завширшки не менше ніж 3,5 м з твердим покриттям для пожежних машин, які
мають забезпечувати доступ пожежних підрозділів у кожне приміщення.
У зоні групових майданчиків необхідно передбачати майданчики для дітей
ясельного віку до трьох років площею із розрахунку не менше 8,0 м2 на місце,
майданчики для дошкільників віком від трьох до шести років площею не менше
7,5 м2 на місце, тіньові навіси за кількістю групових майданчиків площею не
менше 40 м2 кожен. Навіси до площі майданчиків не включаються, а для груп, що
розміщаються у літніх павільонах не влаштовуються.
Майданчики для дітей ясельного віку повинні мати трав’яне покриття, май-
данчики для дошкільників - частково трав’яне і частково (не більше 60 м) ґрунтове
покриття з домішками твердих дрібнозернистих місцевих будівельних матеріалів,
які дозволені до використання МОЗ України. У табл. 5.5 наведено рекомендований
перелік обладнання ігрових майданчиків згідно з віком дитини. На рис. 5.1, 5.2
показані приклади обладнання дитячих ігрових майданчиків.
Таблиця 5.5
Обладнання ігрових майданчиків згідно з віком дитини
Обладнання Групи за віком
до року 1-2 2-3 3-4 4-5 5-6 6-7
1 2 3 4 5 6 7 8
І. Ігровий матеріал чи предмети:
1. Пісочниці - + + + - - -
2. Пісочні подвір’я — — — - + + +
3. Будівельний матеріал - - - + + + +
4. Столи для настільних ігор — - — + + + +
5. Ігрові столики, захищені від сонця - + + + - - -
II. Предмети для розвитку вправності, сили та сміливості
1. Гойдалки - + + + + + -
2. ’Гірки - + + + + + +
3. Стінки з отворами для переповзання - - — + + + +
4. Спеціальна скульптура - + + + + + +
5. Арки для підтягування - - - + + + -
6. Камені чи блоки - - - + + + +
74
Продовження табл. 5.5
1 1 1 2 І ш ш ш ш 8
ПІ. Предмети для розвитку координації руху:
1 . Предмети для балансування (колода, дошка) - - 4- 4- 4- 4- -
2. Закріплені чи рухомі навколо осі барабани - - - - - 4- 4-
3. Незакріплсні барабани — - - - - — 4-
4. Пеньки різної висоти та величини - - - 4- 4- 4- 4-
5. Драбинка-східці - 4- 4- - - - -
6. Сферична поверхня, місток місток місток) - + 4- - - - -
IV. Предмети для розвитку фантазії:
1. Макети літаків, ракет, автомобілів тощо - - - 4- 4- 4- 4-
2. Заставки - - - - - 4- 4-
3. Чаші для гри з водою - - 4- 4- 4- 4- 4-
V. Предмети для розвитку вправності:
Мішень, сітка чи стінка для м’яча тощо - - 4- 4- 4- 4- 4-
VI. Предмети для лазання - - - 4- 4- 4- 4-
VII. Велодоріжки - - - - - 4- 4-
VIII. Спеціалізовані майданчики - - - - - 4- 4-
IX. Майданчик для навчання дітей правил дорожнього руху - - - - - - 4-
X. Навіс + 4- 4- 4- 4- 4- 4-
XI. Манеж: 4- - - - - - -
XII. Бар’єр з дерев’яним дном 4- - - - - - -
Спортивно-ігрова зона дошкільних закладів місткістю до 160 місць включає
фізкультурний майданчик, призначений для одночасного використання однією
групою. Для закладів більше 160 місць передбачаються два фізкультурні майдан-
чики - для ясельних і дошкільних груп. Майданчики потрібно проектувати
площею із розрахунку не менше 13,5 м2 на одну дитину в групі. Покриття майдан-
чиків виконують з матеріалів, дозволених для використання МОЗ України.
На фізкультурному майданчику для занять дошкільних групп повинні бути
передбачені: місце для гімнастичних снарядів, бігова доріжка не менше ЗО м, яма
для стрибків і лужок для рухливих ігор. У разі об’єднання майданчиків допус-
кається створення дитячого міні-стадіону площею не менше ніж 400 м2.
Для загартування дітей та організації ігор з водою у спортивно-ігровій зоні
необхідно передбачати гідромайданчик з твердим покриттям та відведенням стіч-
ної води до каналізації. Відстань від групових, фізкультурних, ігрових майданчиків
до найближчих житлових будинків приймається не меншою за 12 м. Майданчики
потрібно сполучати кільцевою доріжкою з твердим покриттям завширшки не
менше 1,5 м, розміткою та встановленням шляхових знаків для навчання правилам
поведінки пішоходів, їзди на велосипедах і педальних машинах. Кільцева доріжка
може бути суміщена з об’їздом навколо будинків.
75
Рис. 5.1. Приклад дитячого
ігрового комплексу
Рис. 5.2. Приклад обладнання
дитячого ігрового майданчика
Зони юних натуралістів у дошкільних закладах загального іипу повинна
мати ділянки овочевих і плодовоягідних культур загальною площею з розрахун-
ку 0.75 м2 на місце у дошкільних групах, а в будинках дитини - ділянки плодово-
ягідних культур площею 0.5 м2 на одне місце. Додатково допускається обладнувані
зоокуючок площею не менше ЗО м2.
. Зона юних натуралістів у дошкільних дитячих будинках передбачає ділян-
ки овочевих і плодовоягідних культур, які дозволяється розміщувані централізо-
вано або поблизу групових майданчиків площею з розрахунку 1,5 м2 на одне міс-
це. Допускається влаштування теплиці з вольєром для тварин площею не менше
150 м2. Вольєр погрібно розташовувані па відстані не менше 25 м від будинку до-
шкільною закладу та найближчих житлових будинків.
76
Господарську зону потрібно проектувати площею: для дошкільних закладів
загального типу місткістю до 40 місць - не менше 70 м2, місткістю понад 40 м2 до
120 місць, а також дитячих будинків і будинків дитини до 100 місць - не менше
100 м2 для дошкільних закладів загального типу місткістю понад 120 місць - не
менше 150 м2; для будинків дитини та дошкільних дитячих будинків понад
100 місць - не менше 200 м2.
Господарська зона повинна розміщуватись біля входу до виробничих
приміщень харчоблоку і пральні, відокремлюватись від групових і фізкультурних
майданчиків, мати тверде покриття та самостійний в’їзд, ізольований від входів на
ділянку. У господарській зоні передбачається закритий сміттєзбірник площею не
менше 6 м2, обладнаний господарським водопроводом та каналізацією; місце для
сушіння білизни і постільних речей - не менше ніж 15 м2; за необхідності - сарай
та овочесховище, площа яких приймається згідно з місцевими умовами.
За відповідного обгрунтування допускається передбачати гараж для служ-
бових автомобілів для будинків дитини і дошкільних дитячих будинків. Сміттє-
збірник і гараж повинні розміщуватись не ближче ніж 25 м від основного будинку,
в умовах реконструкції цю відстань допускається скорочувати до 20 м.
На рис. 5.3 показано приклади організації генплану дитячого дошкільного
закладу.
5.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Об'ємно-просторове вирішення будинків дошкільних закладів для будів-
ництва у 11в, 1116 та Шв кліматичних зонах необхідно приймати, як правило,
централізованим або блочним. У 1116, ІУв кліматичних зонах на територіях з
ухилом рельєфу більше 35 % допускаються ярусні та галерейні рішення.
Висота надземних поверхів будинків дитячих дошкільних закладів від
підлоги до підлоги наступного поверху повинна прийматися не менше ніж 3,3 м. У
надземних поверхах потрібно розміщувати приміщення дитячих груп, зали для
музичних і фізкультурних занять, медичні приміщення, кухню. На третьому
поверсі допускається розташовувати приміщення для старших груп, зали, ігротеку,
комп’ютерний клас, кабінет завідувача, методкабінет, кімнату завгоспа, комори; у
цокольному поверсі - службово-побутові приміщення, крім кабінету завідувача та
методичного кабінету, а також пральню, охолоджувальні камери та комори; у
підвальному поверсі - охолоджувальні камери, овочесховище, комори (за винят-
ком комори сухих продуктів), столярно-слюсарну майстерню. Висоту підвального
поверху та технічного підпілля необхідно приймати за нормами проектування
громадських будинків та споруд.
77
а
Рис. 5.3. Приклади організації генерального плану дитячого дошкільного закладу:
а - дитячий садок централізованого типу: 1 - майданчик ясельної групи;
2 - майданчик дитячого садка; 3 - фізкультурний майданчик;
4 - куточок юного натураліста; 5 - господарський двір;
б - дитячий садок павільйонного типу: 1 - блоки для дітей і яслів;
2 - адміністративно-господрський блок; 3 - господарський двір
78
У будинках дошкільних закладів необхідно передбачати зовнішні входи до
приміщень для дітей, а також центральний (службовий) вхід у будинок. Цент-
ральний вхід допускається об’єднувати із входом до приміщень для дітей дошкіль-
ного віку. Зовнішні входи до приміщень для дітей ясельного віку повинні бути, як
правило, самостійними. Загальні входи допускається проектувати з розрахунку не
більше ніж на дві ясельні або чотири дошкільні групи у дошкільних закладах
загального типу, не більше ніж на чотири ясельні групи у будинках дитини та не
більше ніж на шість груп у дошкільних дитячих будинках.
За зовнішніх входів допускається проектувати хол-вестибюль на дві-чотири
групи із розрахунку 6 м2 на кожну, а на одну групу - шлюз площею не менше 4 м2.
При холах-вестибюлях і шлюзах потрібно передбачати дитячі туалети із роз-
рахунку один унітаз і один умивальник на дві-чотири групи.
Зовнішній вхід до вестибюля, холу або коридору будинків дошкільних закладів
потрібно проектувати із вхідним тамбуром. Зовнішні входи, які ведуть безпосередньо
до приміщень дитячих групових осередків, потрібно проектувати з одним тамбуром
дая ІУв кліматичної зони та з двома тамбурами - у решті кліматичних зон.
Шляхами евакуації є коридори, сходові клітки, веранди. Допускається
також використовувати переходи по плоскій експлуатованій покрівлі, що ведуть до
сходових кліток. Ширина коридорів, евакуаційних проходів повинна бути не
меншою за 1,4 м. Шляхи евакуації мають відповідати вимогам пожежної безпеки,
викладеним у нормах проектування громадських будинків та споруд і чинних
протипожежних нормах (розділ 4).
У разі розміщення дошкільного закладу в одному будинку зі школою або
квартирою персоналу приміщення дошкільного закладу повинні мати відокремлені
виходи назовні, а шляхи евакуації з приміщень іншого призначення не повинні
проходити через приміщення дошкільного закладу.
З кожного поверху будинків дошкільних закладів, а також з кожного дитячого
осередку повинно бути передбачено не менше двохроззосереджених виходів.
Як другий евакуаційний вихід з другого поверху будинки дошкільних
закладів II ступеня вогнестійкості допускається використовувати зовнішні відкриті
металеві сходи з ухилом не більше 45°.
Ширина маршів зовнішніх відкритих сходів і дверей на їх майданчики має
бути розрахована на кількість осіб, що евакуюються, але не менше ніж 0,8 м, а
ширина суцільних проступів їх сходинок - не менше ніж 0,2 м.
Триповерхові будинки дошкільних закладів повинні мати не менше двох внут-
рішніх сходів, що розміщуються у сходових клітках 1-го типу з шириною маршів не
менше ніж 1,2 м. На шляхах евакуації опорядження стін і стелі, покриття підлог у
сходових клітках і холах-вестибюлях повинні бути виконані з негорючих матеріалів.
Поручні та огорожа у будинках дошкільних закладів мають відповідати та-
ким вимогам:
• висота огорожі сходів, якими користуються діти, повина бути не меншою
за 1,3 м, вертикальні елементи в огорожі повинні мати просвіт не більше ніж 0,1 м,
горизонтальне членування не допускається;
79
• поручні для дорослих повинні розташовуватись на висоті 0,85 м, а для
дітей - біля стін або на огорожі сходів - на висоті 0,5 м;
• висота огорожі ґанків, розміщених на рівні 0,45 м і більше від землі,
повинна бути не меншою за 0,8 м;
• на засклених дверях з двох боків повинні бути передбачені захисні ґрати
на висоту, не меншу за 1,2 м.
Вимоги пожежної безпеки. Дошкільні заклади належить розміщувати, як
правило, в будинках, що стоять окремо. Найбільшу кількість поверхів будинків прий-
мають залежно від кількості місць і ступеня вогнестійкості, вказаних у табл. 5.7.
Комплекси дошкільних закладів, які формуються з розташованих окремо або
із зблокованих корпусів, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Міст-
кість корпусів з приміщеннями дитячих групових осередків необхідно приймати не
більшою, ніж наведена у табл. 5.7.
Таблиця 5.7
Найбільша кількість поверхів залежно від ступеня вогнестійкості
та кількості дітей у групах
Кількість місць Ступінь вогенстійкості, не менше Кількість поверхів
До 50 IV, V, Ша 1
До 100 Шб 1
До 150 ПІ 2
До 280 II 2,3
Опалювані переходи між корпусами, а також веранди, прибудовані навіси, тера-
си, галереї потрібно проектувати того самого ступеня вогнестійкості, що і основні
будинки. Влаштування неопалюваних переходів між блоками не допускається.
Допускається прибудова дошкільних закладів загального типу не нижче II
ступеня вогнестійкості місткістю до 160 місць до глухих торців житлових будинків
І—II ступеня вогнестійкості, а також розміщення у нижніх поверхах житлових
будинків кабінету завідувача, методкабінету, гардеробу і туалетів персоналу вбудо-
вано-прибудованих закладів загального типу місткістю до 120 місць того самого
ступеня вогнестійкості. При цьому приміщення дошкільних закладів повинні бути
відокремлені протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу,
мати виходи назовні, відокремлені від входів до житлових будинків.
Вимоги до освітлення приміщень дитячих дошкільних закладів. Орієнта-
цію вікон приміщень за сторонами світу необхідно приймати за табл. 5.8.
Природне освітлення приміщень і коридорів дошкільних закладів слід
проектувати відповідно до чинних норм і передбачати переважно пряме бічне
освітлення. Освітлення другим (непрямим) світлом допускається для приміщень
персоналу (гардеробної), мийної кухонного посуду, роздягалень при басейні. Для
освітлення другим світлом потрібно використовувати перегородки із склоблоків,
фрамуги та засклені двері суміжних приміщень, які мають пряме бічне освітлення.
80
Таблиця 5.8
Орієнтація вікон приміщень дитячого дошкільного закладу
Назва приміщень Орієнтація вікон приміщень
північніше 48 пн.ш. 45-48 пн.ш
Опт. Допуст. Опт. Допуст.
Ігрова Пд. 65-295 ° Пд. 85-275 °
Спальня Сх. Будь-яка Сх. Будь-яка
Зали, ігротека, кімната ручної праці Пд. Будь-яка Пд. Будь-яка
Кухня, заготівельний цех Пн. Будь-яка Пн. Будь-яка Крім 170-230°
Медкабінет Сх. Будь-яка Сх. Буд-яка
Комп’ютерний клас Пн. 95-295 ° Пн. 115-245 °
Зал басейну Пд. Будь-яка Пд. Будь-яка
Допускається не передбачати природного освітлення в буфетних, коморах
(включаючи комору чистої білизни за наявності у будинку кастелянської), а також
душових при ізоляторі та басейні, туалетах персоналу та технічних приміщеннях.
5.5. Функціональні групи приміщень дитячих дошкільних
закладів та вимоги до їх проектування
Структуру будинків дошкільних закладів потрібно створювати на основі
таких функціонально об’єднаних груп приміщень:
• дитячих осередків;
• приміщень для музичних, фізкультурних, навчальних занять та ігор;
• медичних;
• службово-побутових приміщень;
• харчоблоку;
• пральні.
На рис. 5.4 показано схему дошкільного освітнього закладу, на рис. 5.5 -
схему взаємозв’язку груп приміщень дитячих садків.
Приміщення дитячих осередків
Кожна вікова група дітей у дошкільних закладах загального типу повинна
розміщуватись у приміщеннях групового осередку, у будинках дитини і дошкіль-
них дитячих будинках - у приміщеннях групового (житлового) осередку.
Груповий (житловий) осередок, призначений для дітей цього віку, має бути
ізольований від решти дитячих осередків і повинен мати зручні зв’язки з функціональ-
ними групами інших приміщень. Існують чотири основні типи групових осередків:
• ясельний денний груповий осередок;
• ясельний цілодобовий груповий осередок;
• дошкільний денний осередок;
• дошкільний цілодобовий осередок.
81
Рис. 5.4. Функціональна схема дитячого дошкільного закладу:
1 - групові (житлові) осередки молодшого віку; 2 - дошкільні групові осередки;
З - дошкільні осередки для дітей змішаного віку;
4 - групові (класи першокласників) осередки; 5 - зал для музичних занять;
6 - зал для занять фізкультурою; 7 - приміщення басейну;
8 - приміщення спеціальних занять; 9 - медичні приміщення;
10- адміністративно-господарські приміщення;
11 - харчоблок; 12 - пральня
Рис. 5.5. Схема взаємозв’язку груп приміщень дитячого дошкільного закладу
82
Згідно з особливостями кліматичних умов і характером експлуатації осеред-
ки поділяють так:
• ясельний денний осередок в будівлі дитячих ясел-садків на 50 місць (з
паралельними підгрупами 10-15 місць);
• ясельний денний осередок в будівлі ясел-садків з сезонним розширенням
на час польових робіт.
Розташування осередків у будівлі залежить від архітектурно-планувального
вирішення. Під час проектування групових осередків враховують вимоги взаємо-
зв’язку приміщень, встановлені нормами проектування. У дошкільних закладах
загального типу допускається використання групових осередків універсального
типу: для дітей ясельного або дошкільного віку.
Групові осередки для дітей ясельного віку, як правило, повинні розташову-
ватись на першому поверсі у безпосередньому зв’язку з земельною ділянкою. У
будинках дитини житлові осередки для дітей більше одного року допускається
розміщувати на другому поверсі.
Під дитячими осередками забороняється розміщувати комори, столярно-
слюсарну майстерню, майстерні з ремонту взуття та одягу, а також приміщення, у
яких є джерела шуму та вібрацій.
Групові осередки різних вікових груп, повинні розташовуватися окремо. Для
будівлі дитячих садочків характерними є вертикально-горизонтальне функціо-
нальне зонування: дошкільні групи розташовуються на 2-му рівні, групи для дітей
молодшого віку на 1-му рівні. Роздягальні групових осередків для дітей дошкіль-
ного віку, що розташовані на 2-му або 3-му поверхах, можуть розташовуватися на
першому поверсі.
Евакуація людей із дитячого групового або житлового осередку через при-
міщення іншого забороняється. Другий (евакуаційний) вихід із приміщень групо-
вого осередку дошкільних закладів загального типу, житлового осередку будинків
дитини та дошкільних дитячих будинків потрібно передбачати із ігрової; допуска-
ється із спальні. Евакуаційний вихід повинен проектуватися з відкриванням назов-
ні, ширина дверей приймається за розрахунком, але не менше 0,8 м. Місткість
приміщень, що виходять до тупикового коридору або холу, має бути розрахована
не більше ніж на 80 осіб.
З кожного групового осередку повинно бути не менше ніж два окремі
виходи. Загальний вихід допускається для двох молодших груп або для чотирьох
дошкільних груп.
Групові осередки дошкільних закладів загального типу повинні складатися з
роздягальні, ігрової, спальні, туалетної, буфетної (рис. 5.6-5.9). Склад та площі
приміщень дитячих осередків, які проектуються у сільських дошкільних закладах
83
для змішаних ясельно-дошкільних груп, приймаються як для дошкільних груп. У
літніх павільйонах для кожної групи дітей потрібно передбачати роздягальню,
ігрову, спальню, туалетну, буфетну та комору.
а
Рис. 5.6. Взаємозв’язок приміщень групового осередку:
а - група для дітей від 1 до 3 років; б - дошкільна група:
І - ігрова; І - їдальня; СП - спальня; Т - туалет;
ПР - приймальня; В - веранда; Н - навіс
720 720
--------------------
Рис. 5.7. Приклад планування групового осередку дитячого садочка
84
Рис. 5.8. Ігрова кімната у дитячому
дошкільному закладі
Рис. 5.9. Спальня у дитячому
дошкільному закладі
Плоші приміщень дитячих осередків дошкільних закладів заіального типу,
будинків диіини іа дошкільних дитячих будинків необхідно нриймаїи не меншими,
ніж наведено у іабл. 5.9.
85
Таблиця 5.9
Площі приміщень дитячих осередків дошкільних закладів загального типу,
будинків дитини та дошкільних дитячих будинків
Назва приміщень Одиниця виміру, м2 Дошкільні заклади загального типу Будинки дитини Дитячі будинки
ясельні групи дошкільні групи ясельні групи дошкільні групи
Роздягальня На одне місце 1,2 0,9 1,4 1,2
Ігрова 95 3,3 2,5 3,6 3,3
їдальня 59 — — — 1,8
Спальня 99 2,4 2,5 2,4 2,4
Веранда 95 — — 2,4 —
Туалетна 1,1 1,0 1,2 0,9
Ванно-душова 99 — — — 0,5
Буфетна На приміщення 5,0 5,0 5,0 5,0
Комора 55 — — 6,0 6,0
Кімната персоналу 55 — — 9,0 9,0
Додаткові приміщення:
сушіння одягу 55 — — 4,0 4.0
зберігання візочків 95 — — 6,0 6,0
зберігання сезонних речей — — 4,0 4,0
Приміщення ігрової повинно бути придатним для внутрішнього перепланування
та просторового виділення функціональних зон. Вікна ігрових не допускається розта-
шовувати над вікнами кухні, пральні, плавального басейну. Не менше ніж 50 % вікон
ігрових повинні обладнуватися верхніми фрамугами із щитками та важільними прист-
роями. Підвіконня потрібно встановлювати на висоті 0,6 м від рівня підлоги.
Спальні повинні розміщуватись, як правило, суміжно з ігровими кімнатами і
мають бути обладнані шафами для зберігання запасу чистої білизни та спальних
речей. У будинках дитини та дошкільних дитячих будинках потрібно проектувати
кілька спалень не більше ніж на 10 місць кожну.
За плануванням та розташуванням роздягалень дошкільні групові осередки
можна розділити на три типи:
• з роздягальною для кожної групи;
• з роздягальними, загальними для двох груп;
• з роздягальними, влаштованими поза груповими осередками, з відривом (нап-
риклад, на першому поверсі, при влаштуванні групових чарунок на другому поверсі).
Влаштування роздягалень окремо від групового осередку досить поширене в
закордонній практиці.
, їдальня - окреме приміщення для приймання їжі - передбачається у складі
житлового осередку дошкільних дитячих будинків. їдальня не може бути прохідною,
вона повинна мати окремий вхід і розміщуватись суміжно з буфетною. Буфетні, як і
приміщення для складування ліжок, місця для зберігання спальних мішків, являють
собою невелике приміщення площею 3-5 м2, але можуть бути замінені нішами чи
86
вбудованими шафами. Самостійна площа для буфетних не передбачена. Відкрита
мийка не лише незручна, а й не завжди доречна. Тому бажано проектувати буфетні у
вигляді ніш або ж окремих приміщень зі складними чи розсувними дверима. В ігровій-
їдальні можна влаштовувати буфетні у вигляді приставних шаф.
У денних групах садка діти сплять у групових, і для уникнення шуму під час
миття посуду необхідно передбачити самостійні приміщення буфетної з роздаваль-
ними вікнами і наскрізними шафами чи дверима в групову. У буфетних, влаштова-
них у вигляді невеликого приміщення, розташованого суміжно з груповою’ чи
ігровою-їдальнею, доцільно використовувати вбудовані шафи-перегородки.
Під час проектування складських для ліжок необхідно враховувати зручності
складування ліжок і влаштування стелажа для зберігання постільної білизни.
Туалетні у дитячих осередках необхідно проектувати як єдине приміщення з
природним освітленням, яке складається із зон вбиральні та умивальної (табл. 5.10).
Таблиця 5.10
Санітарно-технічне обладнання будинків дошкільних закладів
Назва приміщень Умиваль ники Унітази злив зі змішувачем водорозбірний кран [ піддон з душовою сіткою на гнучкому шлангу мийка двокамерна зізмішувачем рушникосушильник
дитячий з туалетним краном дорослий зі змішувачем дитячий дорослий
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Буфетна — 1 —
2. Туалетна ясельних груп 2 1 1 1 1 — 1 — 1
3. Туалетна дошкільних груп 4 - 3 1 - - 1 - 1
4. Зал басейну - - - - - 1 - — —
5. Душова та туалет при роздягальнях басейну 1 - 1 - - - - - -
6. Медична кімната - 1 — - - - — — —
7. Приймальна ізолятора — 1 —
8. Палата ізолятора 1 —
9. Туалетна ізолятора і приміщення дезинфі- куючих засобів - 1 - - 1 - 1 - 1
10. Оглядова будинків дитини — 1 — — — — — - —
11. Палати карантинного відділення 1 —
12. Туалетна карантинного відділення — 1 — — 1 — 1 — І
13. Туалет персоналу - 1 - 1 - - - - -
14. Душова -
87
Туалетні для груп дітей віком від трьох до семи років поділені на два при-
міщення: вбиральня - 6 м2 та умивальна 8 м2. Туалетні ясельних груп проектують у
вигляді єдиного приміщення площею 10 м2.
Для старшої та підготовчої груп необхідно передбачати відокремлені вби-
ральні для хлопчиків та дівчаток. У туалетних дитячого садка доцільним є острівне
розташування рукомийників для дітей, звільняючи стіни для влаштування на них
вішаків під рушники та інше обладнання. Допустиме також фронтальне розташу-
вання рукомийників на перегородках. У туалетних для дошкільнят унітази влашто-
вують у відкриті кабіни розміром в плані 0,8 х 0,75 м, розділені екранами заввишки
1,2 м від підлоги і не досягають підлоги на висоті 0,15 м.
Номінальна ширина проходу вздовж фронту кабін і протилежної стіни - 0,9 м. У
вмивальній дошкільних груп влаштовують чотири рукомийники на групу, середніх
ясельних груп - два і наймолодшої - один. Розмір рукомийника - 0,4 х 0,45 м. Щоб
під час вмивання діти не заважали одне одному, відстань між кранами повинна ста-
новити 0, 6 см. Висота борту рукомийника влаштовується згідно з віком дітей: у
молодших групах - 0, 5, у старших - 0,55-0,6 м. У зоні вбиральні повиннен розміщу-
ватись в окремій кабіні унітаз для дорослих. Злив (відуар) і дитячі унітази для старшої
ясельної групи можуть встановлюватись без кабін.
У зоні умивальної слід передбачати умивальники для дітей та дорослих,
рушникосушильник, а в туалетних без ванни - душовий піддон, який повинен мати
підходи з трьох боків. У ванно-душовій встановлюються душові піддони, ванна зі
змішувачем, ванночка для миття ніг. Приклади планування санітарних блоків пока-
зано на рис. 5.10.
а
б
Рис. 5.10. Приклади планування санвузлів дитячих дошкільних закладів:
а - ясельна група; б - дошкільна група: 1 - злив; 2 - душ з піддоном;
З - туалетний столик; 4 - умивальник; 5 - бак для брудної білизни;
6 - стелаж для дитячих горщинків; 7 - дитячі умивальники;
8 - душ з піддоном; 9 - дитячі унітази;
10 - господарська шафа; 11 - вішак для рушників
88
Під час проектування групових в усіх випадках потрібно намагатися:
• зменшити кількість дрібних приміщень, що значно полегшить роботу
персоналу з прибирання і підтримки чистоти у приміщеннях і підвищить гігієніч-
ний рівень приміщень;
• покращати умови зорового зв’язку між окремими приміщеннями, що
полегшить спостереження за дітьми (і до того ж підвищить природне освітлення та
аерацію приміщень);
• різносторонньо використовувати приміщення завдяки їх універсальності
та трансформації, що в умовах обмеженого набору і площі приміщень дитячих
груп істотно підвищить їх експлуатаційні якості;
• при входах, що ведуть до групових осередків, під навісами потрібно
передбачати місця площею не більше ніж 8 м для зберігання візочків, санчат, лиж.
Усі приміщення групових осередків потрібно влаштовувати на одному поверсі.
Зали для музичних і гімнастичних занять розташовуються, як правило, на
першому поверсі, за необхідності допускається їх об’єднання. При залах проек-
тують комірки для зберігання інвентарю.
Кількість залів для музичних та фізкультурних занять у дошкільних закладах
повинна визначатися завданням на проектування, але бути не меншою від одного
універсального залу у закладі з двома дошкільними або старшими ясельними
групами та не меншою, ніж два зали (музичного та фізкультурного), коли старших
ясельних і дошкільних груп вісім і більше. При кожному залі необхідно передба-
чати комори по 6 м2.
Зали не повинні бути прохідними. Площа залів розраховується на проведення
навчальних занять одночасно з однією групою. Площа залу для музичних занять у
дошкільних закладах загального типу приймається із розрахунку не менше ніж 3,7 м2
на одне місце у дошкільній групі, залу для фізкультурних занять і універсального
залу - не менше 5 м2. У закладах на дві групи, а також під час реконструкції будинків
площу універсального залу допускається приймати 4 м2 на місце у дошкільній групі. У
будинках дитини та дошкільних дитячих будинках площу залів потрібно приймати не
меншою за 5 м2 на місце у ясельній або дошкільній групі.
Не потрібно завантажувати зал зайвими предметами. Обладнання його
повинно складатися з гімнастичної стінки, різних фізкультурних знарядь, піаніно,
дитячих стільців або лавки та шаф для зберігання інвентарю, музичних інстру-
ментів, методичних посібників, святкових костюмів.
Приміщення ігротеки у будинках місткістю 90 і більше місць, а також
кімнату занять з технічними засобами навчання (ТЗН) або комп’ютерний клас у
будинках понад 160 місць для дошкільних закладів загального типу та дошкільних
дитячих будинків допускається передбачати площею не менше 50 м2 кожне.
Кімнату для ручної праці (образотворчого мистецтва) площею не менше
42 м2 і логопедичний кабінет площею не менше 12 м2 допускається передбачати у
дошкільних дитячих будинках місткістю 90 і більше місць, а також у дошкільних
закладах загального типу місткістю понад 200 місць.
89
Приміщення для індивідуальних музичних занять площею не менше 9 м2 допус-
кається передбачати у дошкільних дитячих будинках місткістю понад 90 місць.
Криті плавальні басейни для дошкільнят потрібно проектувати з розрахун-
ку одночасної пропускної спроможності:
• дві-чотири дитини - для будинків дитини;
• 10 дітей (одна підгрупа) - у складі дошкільного закладу загального типу,
дошкільного дитячого будинку;
• 20 дітей (дві підгрупи по 10 дітей) і більше - для групи дошкільних
закладів, у складі комплексу дошкільних закладів або кооперованої будівлі “ясла-
садок - початкова школа».
До складу приміщень басейну повинні включатися: зал з ванною, дві роздя-
гальні для хлопчиків і дівчаток з туалетами та душовими, кімната тренера, кімната
медсестри, лабораторія аналізу води, вузол керування та інші технічні приміщення для
обслуговування басейну, комора інвентарю. Якщо передбачено додаткову ванну для
дітей ясельного віку, потрібно передбачити окреме приміщення роздягальні.
У басейнах, що стоять окремо і мають одночасну пропускну спроможність
20 дітей і більше, необхідно додатково передбачити вестибюль з гардеробом
площею 36 м2, кабінет завідувача - 9 м2, кімнату відпочинку - 50 м2.
У залі басейну повинна бути передбачена зона розминки площею не менше
24 м2. У басейнах з одночасною пропускною спроможністю 10 дітей допускається
проектування окремого приміщення для розминки площею не менше 36 м2, а у
басейнах з одночасною пропускною спроможністю 20 дітей і більше - приміщення
площею не менше 60 м2 з коморою інвентаря 6 м2.
Басейн з одночасною пропускною спроможністю 20 дітей повинен обладну-
ватись ванною розміром 10-12,5 х 6 м, а пропускною спроможністю 10 дітей -
ванною не менше 7 х 3 м. Ванна розміром 3 х 2 м розрахована на заняття з двома-
чотирма дітьми ясельного віку і може використовуватись як додаткова для басей-
нів більшого розміру.
Глибина ванни басейну повинна забезпечувати нормальне проведення занять
за зміни рівня води з 0,6 м до 0,8 м від дна. По периметру ванни потрібно перед-
бачати обхідну доріжку завширшки не менше 0,75 м і 1,5 м з боку виходу із
душових, а також борт заввишки 0,15 м над підлогою і завширшки 0,3 м. Ухил дна
ванни в бік випуску води має бути не меншим за 1 %.
Площу роздягальні потрібно приймати із розрахунку не менше 1,2 м2 на
місце за Одночасної пропускної спроможності басейну 10 дітей і 1,0 м - 20 дітей.
Біля кожної роздягальні потрібно передбачати душові із розрахунку одна душова
сітка на три місця і туалет на один унітаз і один умивальник.
У місцях виходу із душової на обхідну доріжку повинен бути передбачений
прохідний душ для ніг з безперервним потоком свіжої води. Розмір ванни душу
повинен бути не меншим за 0,8 м у напрямку проходу, а його глибина - 0,1 м.
Кімнату медсестри потрібно проектувати із входом з коридору площею не
менше 6 м2 у басейнах з одночасною пропускною спроможністю 10 дітей і площею
90
не менше 8 м2 у басейнах більшого розміру. Лабораторія аналізу води площею не
менше 6 м2 повинна розміщуватись суміжно із залом басейну.
Кімната тренера має проектуватися із входом з коридору, кабіною для
переодягання, туалетом і душем загальною площею, не меншою ніж 10 м2.
Технічні приміщення для обслуговування басейну повинні мати окремий
вихід на господарську зону, їх площі та склад повинні відповідати вимогами норм
проектування спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд.
У дошкільних закладах загального типу передбачаються такі медичні При-
міщення'. медична кімната, процедурний і фізіотерапевтичний кабінети, ізолятор
(рис. 5.11).
Рис. 5.11. Схема функціонального взаємозв’язку
медичних приміщень:
Т - туалет, ПР - приймальня
Медична кімната і процедурний кабінет у будинках без оздоровчих груп
місткістю до 100 місць розміщаються в одному приміщенні площею не менше
14 м2, у будинках понад 100 місць, а також у будинках з оздоровчими групами
вони повинні розміщуватися у різних приміщеннях з відокремленими входами
площею не менше 14 і 8 м2 відповідно.
Медичну кімнату проектують суміжно з однією із палат ізолятора. Між ними
влаштовують засклений проріз на висоті 1,2 м.
Фізіотерапевтичний кабінет у дошкільних закладах загального типу
місткістю від 70 до 100 місць проектується площею 9 м2, місткістю понад 100 до
200 місць - не менше 12 м2, в закладах понад 200 місць, а також за наявності
оздоровчих груп у дошкільних закладах будь-якої місткості - не менше 18 м2.
Стоматологічний кабінет та фітокімнату площею не менше 8 м2 кожні,
кабінет лікаря-спеціаліста площею не менше 9 м2, а також кабінет лікувальної
фізкультури (ЛФК) площею не менше 50 м2 допускається передбачати додатково в
дошкільних закладах, у складі яких є оздоровчі та цілодобові групи, що охоплюють
не менше ніж 30 % від загальної кількості дітей.
Кількість місць в ізоляторі дошкільного закладу загального типу не повинна
перевищувати 1,5 % проектної місткості будинку.
91
До складу ізолятора включаються: приймальня, палати, туалетна та примі-
щення для дезинфікувальних засобів. Приймальню, якщо в ізоляторі передбачена одна
палата, проектують площею не менше 6 м2, якщо передбачено дві палати,- не менше
10 м2. У приймальній розміщається мийка посуду, яким користується хворий.
Палати необхідно проектувати непрохідними, розрахованими на одне або
два місця, площею не менше 6 і 9 м2 відповідно. Туалетна приймається площею не
менше 4 м2, для зберігання та приготування дезинфікувальних засобів виділяється
окреме приміщення площею 3 м2.
У дошкільних закладах загального типу потрібно передбачати службово-
побутові приміщення, до складу яких входять кабінет завідувача, кімната
завгоспа, методичний кабінет, комора чистої білизни, господарська комора, туалет
для персоналу, хол-вестибюль.
Склад службово-побутових приміщень дитячих будинків та будинків дитини
повинен визначатися завданням на проектування залежно від типу та місткості
закладу.
Рекомендується передбачати такі групи приміщень: адміністративні, методико-
виховні, для зустрічей з родичами, обслуговувальні майстерні (столярну, слюсарну, з
ремонту одягу та взуття дітей), складські, побутові (кімната техперсоналу, кастелянсь-
ка, перукарня, санвузли персоналу), вестибюль з гардеробом.
Кабінет завідувача у дошкільних закладах загального типу місткістю до
40 місць об’єднується з кімнатою завгоспа та методичним кабінетом в одному при-
міщенні площею не менше 12 м2, у будинках понад 40 і до 200 місць проектується
окремий кабінет завідувача площею не менше 9 м2, а у будинках більшої місткості -
не менше 12 м2.
Окрема кімната для завгоспа передбачається площею не менше 6 м2 для
будинків місткістю понад 60 місць.
Методичний кабінет у дошкільних закладах місткістю понад 40 і до
100 місць приймається площею не менше 12 м2, понад 100 і до 200 місць -18 м2,
понад 200 місць - 24 м2. У методичному кабінеті необхідно передбачати місце для
роботи дитячого психолога.
Господарська комора площею не менше 6 м2 передбачається у будинках
дошкільних закладів загального типу місткістю до 80 місць, у будинках на 90-200
місць потрібно влаштовувати дві госпкомори площею по 6 м2 кожна, а у будинках
понад 200 місць - 3 комори загальною площею 24 м2.
Комори для зберігання взуття та особистих речей площею не менше 4 м2
кожна потрібно передбачати додатково ув будинках дитини та дошкільних дитячих
будинках.
Комору чистої білизни у дошкільних закладах загального типу місткістю до
120 місць необхідно проектувати площею не менше 6 м2, місткістю понад 120
місць - площею 10 м2. У будинках дитини та дошкільних дитячих будинках площа
комори приймається не меншою за 10 м2.
Комору брудної білизни площею до 6 м2 допускається проектувати у
дитячих закладах на 120 і більше місць.
92
Кімнату кастеляніиі (кастелянську) площею не менше 6 м2 потрібно
передбачати у дошкільних закладах загального типу місткістю понад 200 місць. У
будинках дитини та дитячих будинках місткістю 90 і більше місць потрібно
проектувати кастелянську-примірювальну площею не менше ніж 14 м2.
Кімнату технічного персоналу площею не менше 8 м2 та столярно-слю-
сарну майстерню площею не менше 18 м2 допускається проектувати у дошкільних
закладах загального типу місткістю понад 120 місць. У будинках місткістю більше
200 місць - кімнату психологічного розвантаження площею не менше ніж 12 м2.
Хол-вестибюль у будинках місткістю від 90 до 200 місць приймається
площею не менше 12 м2, понад 200 місць - не менше ніж 18 м2.
Приміщення для ремонту взуття та лагодження білизни площею 8 м2
кожне, перукарню не менше 7 м2, а також комору при кімнаті техперсоналу пло-
щею 4 м2 допускається передбачати додатково у будинках дитини та дитячих
будинках місткістю 120 і більше місць. Туалети персоналу необхідно обладнувати
одним унітазом та одним умивальником.
У дошкільних закладах необхідно проектувати харчоблоки, що працюють на
сировині. Технологічне обладнання харчоблоків потрібно приймати на електрич-
ному живленні. Склад та площі приміщень харчоблоків потрібно приймати такими,
як вказано у табл. 5. 11.
З харчоблоків необхідно передбачати окремий вихід назовні. Евакуаційний
вихід через завантажувальну, а також прохідні комори або прохід через кухню не
допускаються.
Таблиця 5.11
Склад та площі приміщень харчоблоків дитячих дошкільних закладів
Назва приміщень Площа приміщень харчоблоку, м2, за кількості місць
до 40 41-120 121-200 201-280
Кухня з роздавальною 18 24 28 34
Мийна кухонного посуду 5 6 8 10
Заготівельний цех 8 10 12 16
Охолоджувальні камери - - 7 9
Комора сухих продуктів 8 8 8 10
Завантажувальна 8 10 12 14
Кімната персоналу 6 9-12 16 12
їдальня персоналу - - - 10
Душова На одну сітку
Туалет персоналу один унітаз та один умивальник
На рис. 5.12 показано схему функціонального взаємозв’язку приміщень
харчоблоку.
93
Рис. 5.12. Схема
функціонального взаємозв ’язку
приміщень харчоблоку:
км - комірка
Для приймання та транспортування
продуктів до складських приміщень повинні
бути передбачені відповідні засоби механі-
зації. Для вертикального транспортування їжі
в усіх триповерхових будинках, а також
двоповерхових місткістю 150 і більше місць
повинні встановлюватися вантажні підйом-
ники вантажопідійманням 100 кг.
Не допускається встановлення підйом-
ників, вентиляційних та охолоджувальних ка-
мер суміжно або над (під) ігровими та спаль-
нями. У разі їх розміщення поряд із залами,
ігротекою, навчальним (комп’ютерним) кла-
сом необхідно влаштовувати звукоізоляцію.
Підлогу у приміщеннях
харчоблоку виконують із керамічної плитки з
гладенькою поверхнею, опорядження стін повинно бути вологостійким і
забезпечувати можливість прибирання приміщень вологим способом; стіни кухні,
мийної, заготівельного цеху, охолоджувальних камер, душової, туалету необхідно
обличкувати глазурованою плиткою заввишки не менше ніж 1,8 м.
Планування приміщень кухні повинно забезпечувати потоковість технологічних
процесів. Продукти зі складського приміщення надходять у заготівельну і лише після
ретельного оброблення передаються у гарячий цех, який може бути обладнано
електричними чи газовими плитами. Найкраще для кухонь використовувати електро-
обладнання. Можна, крім електроплити, встановити одну 3^4-камфорну газову плиту і
користуватися нею для приготування нескладних страв чи підігрівання іжі.
Електроплиту чи газову плиту необхідно влаштовувати за можливості по-
серед гарячого цеху, щоб підходити до неї можна було з усіх боків; у крайньому
разі плиту встановлюють так, щоб підходити до неї можна було з трьох боків.
Кип’ятильник ставлять якомога ближче до плити.
У заготівельній кухні повинно бути кілька виробничих столів (для оброб-
ляння овочів та м’яса, риби тощо). Якщо столи ставлять перед вікнами, вони
повинні бути розташовані нижче від підвіконня на 50-100 мм, щоб під час роботи
можна було відкривати вікна. Розміри заготівельних столів можуть бути такими:
1500x750 мм, 1500x600 мм, 1000x750 мм. З обох торцевих боків стола рекомен-
дують робити висувні ящики розміром 15x16 см для складання відходів.
Для видачі готових страв повинно бути влаштовано вікно на висоті 750-800 мм,
завширшки не менше 400 мм, а біля нього стіл - розміром не менше 700x1000 мм.
Для кухонного інвентарю в кухні передбачають шафу або стелаж. У шафі
необхідно виділити місце для кухонної білизни. Дверцята з внутрішнього боку
шафи влаштовують для вішання черпаків, лопаток, сковорідок тощо. Для раціо-
нального використання площі кухні бажано робити шафи вбудованими.
Для миття овочів, м’яса, фруктів передбачена мийка із з’ємною оцинкова-
ною решіткою, яка накладається на борти. Місце для миття кухонного посуду
94
Рис. 5.13. Схема
функціонального взаємозв ’язку
приміщень пральні:
к. ч. білиз. - комірка
чистої білизни; суш. - прасує. -
сушильня - прасувальня
виділено у заготівельній. Увесь посуд індивідуального обслуговування зберігають і
миють у групових кімнатах.
Площа кухні з заготівельною, а також обладнання цих приміщень залежать
від місткості ясел-садків і приймаються з розрахунку обслуговування максималь-
ної кількості дітей.
Пральня. Площа пральні визначається залежно від обладнання, що встанов-
люється, та обсягу білизни, яку безпосередньо перуть у дошкільному закладі, але не
менше 14 м2 за місткості будинку до 40 місць; не менше 18 м2 для будинків поїїад
40 - до 60 місць; 24 м2 - понад 60 - до 120 місць; 30 м2 - понад 120 - до 200 місць; не
менше 40 м2 - понад 200 місць.
Пральню для дошкільних закладів загально-
го типу проектують з двох приміщень: приміщення
для прання та сушильно-прасувальної, а для будин-
ків дитини та дитячих будинків з трьох: приміщен-
ня для прання, сушильної, прасувальної, які розмі-
щаються суміжно (рис. 5.13). У будинках місткістю
до 120 місць допускається проектувати спільний
вхід до пральні, для будинків більшої місткості
входи до приміщення для прання та сушильно-
прасувальної необхідно робити відокремленими.
Розташовувати входи до пралень напроти
входів до групових осередків, харчоблоку та ме-
дичних приміщень не допускається. З пральні
потрібно передбачати вихід на господарську зону
ділянки, який може бути суміщеним із службовим
входом для будинків місткістю близько 120 місць.
Приміщення для сортування та здавання
необхідно передбачати у дошкільних закладах до 280 місць включно у разі їхнього
обслуговування централізованою пральнею. Для закладів більшої місткості площа
приміщення збільшується до 6 м2.
брудної білизни площею 4 м2
5.6. Устаткування приміщень дитячих дошкільних закладів
Устаткування приміщень будівель дитячих дошкільних закладів повинне
відповідати як гігієнічним, так і педагогічним вимогам. Насамперед меблі у
дитячих приміщеннях повинні бути зручними і відповідати за своїми розмірами
зростанню і пропорціям дитини, правильно фіксувати її посадку. Тому, наприклад,
у стільчиків, крісел і диванів не рекомендуються спереду передбачати проножки.
Не можна сполучати проножками ніжки столів. Дверці шафок, тумбочок тощо
потрібно робити із зручними для дитини ручками.
Необхідно, щоб меблі були негроміздкими, легко переносилися і були без-
печними - без гострих кутів з ретельно відшліфованою поверхнею. Меблі повинні
95
бути такими, щоб їх можна було мити гарячою водою з милом і піддавати дезин-
фекції. Для кращого освітлення в дитячих приміщеннях під час оброблення меблів
використовують матеріали або фарби світлих тонів.
Важливе значення має художнє оздоблення меблів, їхній цікавий для дитини
вигляд, що сприяє створенню у дітей радісного, бадьорого настрою.
Для кожного приміщення дитячих яслів-садків необхідно підбирати меблі, які
забезпечують нормальну роботу персоналу з дітьми. Не потрібно захаращувати при-
міщення зайвими меблями, які заважатимуть іграм і обмеживатимуть рухи дітей.
Приймальню обладнують столами для вихователів, приймальним столом,
стільцями для дорослих і диваном для дітей. Для зберігання одягу дітей встанов-
люють вбудовані шафки. Кожна шафка повинна мати відділення для головного
убору, одягу і взуття. Для одягу персоналу використовується пристінна шафа. Для
халатів і одягу матерів влаштовують спеціальні шафки.
У приймальних молодших ясельних груп для зберігання одягу встановлюють
спеціальні стелажі. У цій же приймальні необхідно обладнати місце для годування
дітей грудьми, для цієї мети потрібно поставити стіл, стільці і підставки для ніг.
Ігрову-їдальню обладнують індивідуальним манежем, а також загальним
манежем розміром 2,75x1,3 м заввишки 0,45 м. Манеж розташовують уздовж вікон
довгим боком на відстані 50-60 см від вікна. Для дитячих ігор застосовується гірка
розміром 2,26x1,17 м. Крім того, у приміщенні ігрової-їдальні розставляють дитячі
стаціонарні ліжка по 5 шт. у кожній групі, призначені для сну тих грудних дітей,
які не можуть спати на веранді. Для ігор і занять використовуються дитячі
стільчики-диванчики і крісла. Чотиримісні столи призначаються для годування,
приймальний стіл - для сповивання (розміщається біля умивальника), шафи - для
білизни, допоміжні і для іграшок з відділеннями, що відповідають розмірам цих
речей, і підвісна шафка - для посуду. Під вікнами необхідно встановлювати
вбудовані стрічкові столи з висувними ящиками.
Спальню-веранду обладнують дитячими ліжками розміром 1150x600x350 мм і
1400x600x350 мм. Веранду обладнують ліжками розміром 1150x600x350 мм.
Туалетна для ясельних груп повинна мати шафу для дитячих горщиків з
відділеннями-осередками, шафу для господарського інвентаря, вішалку для руш-
ників настінну і підлогову з відділеннями для рушника кожної дитини. Госпо-
дарську шафу бажано робити вбудованою.
Роздягальну дошкільних груп необхідно обладнувати вбудованою шафою з
відділенням для одягу кожної дитини, шафою для одягу персоналу, дитячими
стільчиками і стільцями для дорослих.
Групову обладнують дитячими стільчиками, дуже ретельно підібраними по
зростанню дітей, двомісними дитячими столами з ящиками для зберігання зошитів,
олівців та інших предметів, шафами для допомоги і іграшок, ящиками для білизни,
підвісною шафою для посуду, столом для вихователя і стільцями для персоналу.
Для показу картин встановлюється спеціальна підставка, а для зберігання книг
навішується поличка.
96
Буфетна має стіл-шафу кухонного типу і настінну шафу для посуду.
Туалетні дошкільних груп обладнують вбудованою шафою для господарсь-
кого інвентаря, настінними і підлоговими вішалками для рушників і шафою для
горщиків. Для зберігання мила, зубних щіток, склянок для полоскання у шафках
передбачається місце окремо для речей кожної дитини.
Медична кімната повинна мати у своєму складі устаткування стіл і стілець для
лікаря, шафу для білизни, шафу медичну, медичні ваги, ростомір та оглядову кушетку.
Кімнату для хворих дітей обладнують дитячими ліжечками (одне ліжеПко
розкладне), шафою для білизни, дитячими столом і стільцями, полицею для ігра-
шок і пересувною ширмою.
Ізолятор обладнують ліжечками для дітей різного віку, настінною шафою для
посуду, стільціями для дітей і дорослих, столами для медсестри і для дітей, прий-
мальним столом, шафою для білизни, іграшок, столом-шафою кухонного типу.
Кабінет завідувача повинен бути обладнаний канцелярським столом, стіль-
цями, шафою для білизни та інших речей, вішалкою для одягу, диваном.
Кімнату персоналу обладнують письмовим столом, стільцями, канцелярсь-
кою шафою та вішалкою для одягу.
Кімнату для музичних і гімнастичних занять обладнують гімнастичною
стінкою, гімнастичною лавкою, набором драбинок, круглим столом, стійкою для
дітей та дорослих.
Особливу увагу підчас підбору меблів та їх розстановки потрібно приділити
дитячим столам і стільцям. Розміри цих виробів повинні відповідати показникам,
вказаним у табл. 5.12.
Таблиця 5.12
Розміри столів та стільців дитячих дошкільних закладів
Групи Ріст дитини, см Розмір стола, см Розмір стільця, см
висота над підлогою ширина довжина одного місця висота над підлогою глибина ширина
Ясельні 65-74 33 35 35 16 18 24
75-84 37 35 35 19 19 24
85-94 41 40 40 22 20 26
Дошкільні 90-100 48 50-51 50-51 26 25 29
100-110 52 50-51 50-51 28 27 зо
110-120 54-56 50-51 50-51 31 28 31
Під час установлення шаф або вішалок, якими можуть користуватися діти,
потрібно звернути увагу на їх стійкість, і якщо ці предмети недостатньо стійко
стоять на підлозі, їх необхідно кріпити до підлоги або стіни.
Для того, щоб дитина не сплутала свою річ з чужою, на вішалках для
рушників, на шафах для одягу або особистої гігієни для кожної дитини роблять
помітки. Правильний підбір і розстановка повноцінних меблів сприяє успішній і
правильній роботі дитячих ясел-садків.
97
Контрольні запитання:
1. Які є критерії класифікації дитячих дошкільних закладів ?
2. Як розраховується місткість дитячих дошкільних закладів? Яка міст-
кість є максимального?
3. Якими є норми розрахунку та розміри земельних ділянок дитячих до-
шкільних закладів?
4. Якими є основні функціональні зони ділянок дитячих дошкільних закладів ?
5. Які вимоги пожежної безпеки висуваються до будівель дитячих дошкіль-
них закладів?
6. Якими є функціональні групи приміщень будівель дитячих дошкільних
закладів?
7. Що таке груповий осередок і з яких приміщень він складається?
8. Якими є вимоги до проектування музичних та гімнастичних залів?
9. Якими є вимоги до проектування плавальних басейнів у дитячих дошкіль-
них закладів?
10. Які приміщення входять до складу медичного блоку?
11. З яких приміщень складається група службово-побутових приміщень ?
12. Якими є вимоги до проектування харчоблоків у дитячих дошкільних зак-
ладах?
Контрольні завдання:
1. Запропонувати схему функціонального зонування генлану дитячого до-
шкільного закладу на шість груп.
2. Запропонувати схему функціонального зонування дитячого дошкільного
закладу на вісім груп.
3. Запроектувати груповий осередок для ясельної групи.
4. Запроектувати груповий осередок для старшої дошкільної групи.
5. Запроектувати блок плавального басейну дитячого дошкільного закладу.
6. Запроектувати харчоблок дитячого дошкільного закладу місткістю
100 дітей.
7. Запроектувати блок пральні дитячого дошкільного закладу місткістю
150 дітей.
98
Розділ 6
БУДІВЛІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Проектування навчальних закладів проводиться відповідно до ДБН В.2.2-3-97
“Будинки та споруди навчальних закладів” [7].
6.1. Виникнення і розвиток типологічної групи споруд
Навчальні споруди належать до одних із найпоширеніших типів громадських
споруд. Типологія вищих навчальних закладів - університетів - почала форму-
ватися у XIII ст., коли відкриваються перші європейські навчальні заклади. Уже
тоді основним принципом їх будівництва стає функціональний розподіл площі та
об’єму споруди відповідно до спеціальності. Остаточно типологія вищого нав-
чального закладу сформувалася у середині XIX ст., коли поширилася практика їх
будівництва окремими, проте пов’язаними у єдину композицію, корпусами.
Школа як окремий тип споруди починає формуватися лише у середині
XIX ст. До того часу більшість шкіл, особливо початкових, розміщувалися при
церквах чи монастирях в адаптованих до цього приміщеннях. У середині XIX ст.
початкові школи і гімназії проектують окремо для хлопчиків і дівчат. Якщо школи
були змішаного типу, то передбачалися окремі класи для хлопчиків і дівчат, а
спільними були вхідна група, спортивні зали, каплиця. У цей самий час створю-
ються перші серії типових проектів шкіл залежно від ступеня освіти.
Сучасні навчальні заклади проектують з дотриманням необхідних санітарно-
гігієнічних, функціональних, психологічних вимог. Пошуки оптимальних проект-
них рішень на науковій основі розпочалися у середині 20-х років XX ст. У той час
були розроблені перші класифікації споруд, а також створені відповідно до них
типові проектні рішення.
6.2. Класифікація та норми розрахунку навчальних закладів
Навчальні заклади класифікують в такий спосіб:
• загальноосвітні та спеціалізовані школи;
• загальноосвітні, спеціальні та санаторні школи-інтернати;
• міжшкільні навчально-виробничі комбінати;
• позашкільні заклади;
• професійно-технічні навчальні заклади;
• вищі навчальні заклади;
• інститути підвищення кваліфікації
99
Залежно від призначення школи поділяють на:
• загальноосвітні школи і школи-інтернати;
• спеціалізовані школи і школи-інтернати для поглибленої підготувки дітей;
• оздоровчі і санаторно-лісові школи;
• спецшколи для дітей з відставанням фізичного і розумового розвитку.
За рівнем освіти загальноосвітні школи бувають трьох ступенів навчання:
- І ступінь навчання включає учнів 1-4-х класів;
- II ступінь навчання включає учнів 5-9-х класів;
- Ш ступінь навчання включає учнів 10-11-х класів.
У табл. 6.1 подано типи загальноосвітніх шкіл.
Таблиця 6.1
Типи загальноосвітніх шкіл
Тип школи за рівнем навчання Кількість років навчання Кількість паралельних класів Тип школи за місткістю (кількість класів) Місце розташування місто (м), село (с)
Початкові школи
1 4 с
перші-четверті 4 3 12 м
класи 4 16 м
Основні школи
1 9 с
перший- 9 2 18 м
дев’ятий класи 3 27 м
36 м
Середні школи
1 11 с
перший- 11 2 22 с
одинадцятий 3 33 м, с
класи
Гімназії
п’ятий- 1 7 м,с
одинадцятий 7 2 14 м
(дванадцятий) 3 21 м
класи
Ліцеї чотирикурсові
восьмий- 3 12 м
одинадцятий 4 4 16 м
‘ класи 6 24 м
Примітка. Загальна місткість шкіл встановлюється завданням на проектування за-
лежно від кількості учнів та нормативної наповнюваністі класів, встановленої Міністерст-
вом освіти і науки України. Зменшення наповнюваності класів для шкіл сільської місце-
вості приймається за погодженням з Міністерством освіти і науки України.
100
Загальноосвітні установи включають початкову, основну, середню загально-
освітні школи; середню загальноосвітню школу з поглибленим вивченням окремих
предметів, гімназію і ліцей.
Місткість міських шкіл, які будуються, за санітарними нормами не повин-
на перевищувати у даний час 1000 учнів, сільських малокомплектних шкіл для
І ступеня навчання - 80 учнів, І і II ступенів навчання - 250 учнів, II і III ступенів -
500 учнів.
Загальна кількість учнів навчальних закладів, чисельність окремих підрозділів,
наповнюваність навчальних груп (класів) визначаються завданням на проектування.
Розрахункова одночасна місткість будинків навчальних закладів виз-
начається:
а) для загальноосвітніх шкіл - за загальною кількістю класних груп та учнів;
б) для профтехучилищ - за кількістю учнів денного відділення, а у разі
суміщення в одному будинку денного, вечірнього (змінного), заочного та інших
відділень (курсів) - за найбільшою кількістю учнів, що навчаються одночасно;
в) для міжшкільних навчально-виробничих комбінатів та навчальних ком-
бінатів - за кількістю учнів, що навчаються одночасно в максимальну зміну;
г) вищих навчальних закладів - за кількістю студентів денної форми навчан-
ня і 10 % кількості студентів заочної форми навчання. Кількість учнів підготовчих
відділень встановлюється завданням на проектування з розрахунку охоплення не
більше 20 % з тих, кого приймають на перший курс денної форми навчання;
д) нститутів підвищення кваліфікації - визначається як така, що дорівнює 20 %
від річного випуску слухачів, що навчаються з відривом від виробництва, а також 4 %
від річного випуску слухачів, що навчаються без відриву від виробництва.
6. 3. Вимоги до земельних ділянок
Міські загальноосвітні школи належать до закладів повсякденного обслуго-
вування і є органічною частиною житлового мікрорайону. Радіус обслуговування шкіл
І і II ступеня освіти становить 750 м, а для III ступеня - 2000 м. Школи-інтернати
належать до закладів періодичного обслуговування і не мають нормованого радіуса
обслуговування. До цієї групи належать також вечірні школи, профтехучилища.
До шкіл, розташованих у місті, ставляться вимоги рівномірного роззосере-
дження їх у межах мікрорайонів, які вони обслуговують, бажано на рівномірній
відстані від меж мікрорайону. Деколи школи можуть бути розташовані і біля меж
мікрорайонних ділянок, ближче до озелененого масиву. Школи-інтернати бажано
розташовувати у приміській зоні або у зеленах зонах міста.
Під будівництво шкільних будівель потрібно відводити найздоровіші, незаб-
руднені, добре інсольовані та провітрювані, незаболочені та незатоплювані тери-
торії. Перевагу необхідно надавати територіям зі спокійним рельєфом, невеликим
природним ухилом, добрим трав’яним покривом.
Будинки загальноосвітніх шкіл розміщаються не ближче ніж 25 м від
червоної лінії. Під час розташуванні будинків шкіл у громадському центрі села цю
101
відстань допускається зменшувати до 10 м за умови забезпечення нормативних
санітарно-гігієнічних вимог.
Розміщення та розміри земельних ділянок навчальних закладів належить
приймати відповідно до містобудівних норм, наведених у табл. 6.2.
Таблиця 6.2
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок навчальних закладів
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірю- вання Нормативна величина в розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
1 2 3 4
Загальноосвітні школи
І ступінь - початкова школа Кількість учнівських місць Для І, II ступенів шкіл встановлю- ється залежно від демографічної структури поселен- ня, враховуючи 100 % рівень забез- печеності дітей до 15 років. Охоплення дітей шестирічного віку і старшої вікової групи (III ступінь) визначається орга- нами державного управління У сільских поселеннях: на 4 класи - 0,25 - 0,5 га. У міських поселеннях: на 12 класів - 1,4 га, на 16 класів - 1,8 га
І—II ступені - основна школа У сільських поселеннях: на 9 класів - 1,6 га. У міських поселеннях: на 18 класів - 1,9 га; на 27 класів - 2,4 га, на 36 класів - 2,6 га
І-ІП ступені - середня повна школа У сільських поселеннях: на 11 класів - 2,0 га на 22 класи - 2,6 га У міських поселеннях: на 22 класи - 2,0 га на 33 класи - 2,5 га Зблоковані середні школи: на 22 + 22 класи - 2,8 га на 22 + 33 класи - 3,2 га на 33 + 33 класи - 3,8 га
Примітка. Розміри земельних ділянок шкіл можуть бути: зменшені на 20 % - за умов реконструкції; на 15 % під час разташування на рельєфі з ухилом 20 %; збільшені: на 30 % - в у сільських поселеннях, якщо для організації навчально-дослідної роботи не передбачені спеціальні ділянки. Спортивна зона школи може бути об’єднана з фізкуль- турно-оздоровчим комплексом мікрорайону.
Загальноосвітні школи, зблоковані у щкільні комп- лекси, а також згруповані з інши- ми навчально-ви- ховними заклада- ми у багатопро- фільні комплекси (центри) Кількість учнівських ісць Згідно із завданням на проектування, враховуючи місткість окремих об’єктів За місткості комплексів більше 1500 до 2000- 17 м2 більше 2000 -16 м2
102
Продовження табл. 6.2
1 2 3 4
Школи-інтернати Кількість учнівських місць Згідно з завданням на проектування За місткості загальноосвітньої школи-ін- тернату, учнів: більше 200 до 300-70 м2 на 1 учня більше 300 до 500 - 65 м2 500 і більше - 45 м2
Примітка. Під час розташування на земельній ділянці школи-інтернату спального корпусу площа земельної ділянки збільшується на 0,2 га
Міжшкільні центри комп’ютер- ного і виробни- чого навчання % від загальної кількості школярів Згідно з завданням на проектування Розміри земельних ділянок міжшкільних навчально-виробничих комбінатів реко- мендується приймати не менше як 2 га (під час влаштування автополігону або автодрому - 3 га)
Примітка. Автотрактородром необхідно розташовувати поза сельбищною терито- рією. У містах міжшкільні центри комп’ютерного і виробничого навчання і позашкільні заклади розташовують на сельбищнвй території з врахуванням транспортної доступності не більше ЗО хв
Позашкільні заклади % від загальної кількості школярів У-УШ класів 15,3 % (в т.ч. згідно із видами споруд): Палац (Дім) шко- лярів - 3,3 %; стан- ція юних натура- лістів - 0,4 %; стан- ція юних туристів - 0,4 %; дитячо- юнацька спортивна школа - 2,3 %; дитя- ча школа мистецтв чи музична або ху- дожня хореогра- фічна - 2,7 %; інші - 6,2 % Згідно із завданням на проектування
Примітка. У сільських населених пунктах приміщення для позашкільних занять рекомендується передбачати у спорудах загальноосвітніх шкіл
Професійно-тех- нічні та середні спеціальні нав- чальні заклади Учнів Згідно із завданням на проектування з урахуванням насе- лення міста -центра та інших поселень у зоні його тяжіння За місткості ПТУ та середніх спеціальних навчальних закладів, учнів: до 300 - 75 м2 на одного учня; більше 300 до 900 - 50-60 м2; більше 900 до 1600 - 30-40 м2
Примітка. Розміри земельних ділянок можуть бути зменшені: в умовах реконст- рукції на ЗО % - для навчальних закладів гуманітарного профілю; збільшена на 50 % - для навчальних закладів сільсько-господарського профілю, розташованих у сільських посе- леннях. За кооперування навчальнх закладів і створення навчальних центрів розміри земельних ділянок рекомендується зменшувати залежно від місткості навчальних центрів, учнів: від 1500 до 2000 - на 10 %; більше 2000 до 3000 - на 20 %; більше 3000 - на 30 %. Розміри житлової зони, навчальних та допоміжних господарств, полігонів та автотрак- тородромів до вказаних розмірів не входять.
103
Продовження табл. 6.2
1 2 3 1 4
Вищі навчальні зваклади Студентів Згідно із завданням на проектування Зони вищих навчальних закладів (навчальна зона), га на 1 тис. студентів: університети, ВНЗ технічні - 4-7; сільськогосподарські - 5-7; медичні, фармацевтичні - 3-5; економічні, педагогічні, культури, мистецтва, архітектури - 2-4; інститути підвищення кваліфікації і заочні ВНЗ - відповідно до їх профілю з коефіцієнтом 0,5; спеціалізована зона - згідно з завданням на проектування; спортивна зона - 1-2; зона студентських гуртожитків - 1,5-3. Навчальні заклади фізичної культури простують згідно із завданням на проектування
Примітка. Розмір земельної ділянки вищого навчального закладу може бути зменшений
в умовах реконструкції. За кооперованого розташування кількох ВНЗ на одній ділянці сумарні
території земельних ділянок рекомендують зменшувати на 20 %.
Відстань від межі ділянок навчальних закладів до стін житлових будинків із
входами та вікнами приймається не менше ніж 10 м, від будинків навчальних
закладів до житлових та громадських будинків та споруд - згідно з нормами
інсоляції, природного освітлення та шумозахисту.
Для професійно-технічних та вищих навчальних закладів необхідно передба-
чати відстань від проїзної частини швидкісних доріг та магістралей неперервного руху
до будинку, як правило, не менше ніж 50 м, від проїзної частини вулиць і доріг місце-
вого значення - не менше ніж 25 м. В умовах реконструкції допускається зменшення
відстані від проїзної частини вулиць у разі використання шумозахисних заходів.
По периметру земельної ділянки навчального закладу необхідно передбачати
захисну зелену смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше ніж 1,5 м, а з боку
вулиць - не менше ніж 3 м.
Земельні ділянки загальноосвітніх шкіл повинні мати огорожу заввишки не
менше ніж 1,2 м. У разі розміщення шкіл всередині житлових кварталів допуска-
ється застосування живої огорожі з чагарників заввишки не менше ніж 1,0 м.
На земельних ділянках необхідно передбачати під’їзди для пожежних машин
до будинків, можливість об’їзду навколо будинку, а також відкриті ділянки для
стоянки автомобілів та іншого транспорту, враховуючи стоянки спеціалізованого
транспорту для учнів-інвалідів згідно з чинними нормами. Під’їзди до будинків
повинні мати тверде покриття. Необхідно розділяти пішохідні потоки та
автотранспортні шляхи.
На ділянках навчального закладу передбачають такі функціональні зони:
• навчальну;
• навчально-виробничу;
104
• навчально-дослідну;
• фізкультурно-спортивну;
• відпочинку;
• господарську;
• житлову (за наявності гуртожитків).
Розміри зон ділянок навчальних закладів визначаються завданням на проек-
тування. Орієнтовний склад та площі основних функціональних зон шкільних діля-
нок наведено у табл. 6.3.
Таблиця 6.3
Склад та площі зон земельних ділянок загальноосвітніх шкіл
Зони ділянок Площі ділянок за кількості паралельних і класів, м2
початкові школи основні школи середні школи
1 3 4 1 2 3 1 2 3
4 кл. 12кл. 16кл 9 кл. 18кл. 27кл. 1 Ікл. 22кл. ЗЗкл.
1. Фізкультурно-спортив- на, зокрема шкільний ста- діон з круговою біговою доріжкою 250 м 850 1210 1210 5450 6140 7600 5610 6140 7760
- - - 4200 4200 5260 4200 4200 5760
2. Навчально-дослідна, зок- рема теплиця, зоокуточок 180 500 630 1990 960 1080 3290 3290* 4420*
- - - 170 280 280 170 170* 170*
3. Відпочинку, зокрема ді- лянки для рухливих ігор перших класів (з тіньови- ми навісами) 420 1320 1760 670 1380 1995 670 1410 2115
120 420 560 140 280 420 140 280 420
4. Господарська 100 500 600 500 600 700 600 625 750
Примітки: 1. За місцевими умовами допускається перерозподіл площ елементів зон
земельної ділянки, крім фізкультурно-спортивної зони та зони відпочинку.
2. Для шкіл, скооперованих з іншими закладами, склад та площі елементів зон ділян-
ки визначається завданням на проектування.
* Площа навчально-дослідної зони наведена: над рискою - для шкіл у сільській
місцевості, під рискою - для шкіл у містах.
За суміжного розміщення декількох навчальних закладів доцільно кооперу-
вати окремі функціональні зони, а також інженерні комунікації та споруди при
них. При цьому допускається скорочення сумарного розміру земельної ділянки, але
не більше ніж на 20 %.
Навчальна зона включає навчальні корпуси та територію, що прилягає до них.
Навчально-виробнича зона охоплює будинки з навчально-виробничими
майстернями і лабораторіями, навчальні полігони, дослідні ділянки тощо. В нав-
чальних закладах, які використовують мобільні засоби навчання, належить перед-
бачати додатково у навчально-виробничій або господарській зонах резервні площі
з розрахунку ЗО м2 на один мобільний засіб. У разі розміщення на ділянках вищого
105
навчального закладу науково-дослідних підрозділів площа додаткової території
визначається завданням на проектування.
Фізкультурно-спортивна зона включає криті та відкриті спортивні споруди і
майданчики. Фізкультурно-спортивну зону належить розміщувати суміжно з навчаль-
ною зоною, але не з боку вікон приміщень початкових класів будинків шкіл. Допус-
кається розміщувати відкриті спортивні майданчики та споруди з боку інших навчаль-
них та навчально-допоміжних приміщень шкіл за наявності захисних зон, що забезпе-
чують зниження рівня шуму. Майданчики для ігор з м’ячем та метання спортивних
снарядів необхідно розміщувати на відстані не менше ніж 25 м від вікон навчальних та
навчально-допоміжних приміщень будинків (за наявності огорожі заввишки 3 м і
завдовшки не менше ніж 15 м), а майданчики для інших видів фізкультурно-
спортивних занять - на відстані не менше ніж 10 м. Під час розміщення спортивних
споруд та майданчиків з боку вікон навчальних і бібліотечних приміщень профтехучи-
лищ і вищих навчальних закладів необхідно вживати заходів щодо захисту від шуму за
рахунок озеленення, використання рельєфу місцевості тощо.
На ділянці зі складним рельєфом та складними гірничо-геологічними умо-
вами допускається розміщення фізкультурно-спортивної зони на відокремленій
ділянці у відриві від основної території навчального закладу на відстані, що не
перевищує 500 м.
Під час розміщення фізкультурно-спортивної зони належить враховувати
можливість використання споруд і майданчиків іншими навчальними закладами та
населенням суміжної житлової забудови. За умовами інсоляції повинно бути забез-
печене сонячне опромінення фізкультурно-спортивної зони в період з березня по
вересень протягом не менше 3-х годин на день.
Зона відпочинку містить майданчики активного та тихого відпочинку. Май-
данчики активного відпочинку можуть прилягати до фізкультурно-спортивної
зони, розміщуватись біля входів та виходів з ділянки на вулицю. Майданчики для
тихого відпочинку доцільно розміщувати у комплексі з озелененням.
Площа озеленення земельних ділянок повинна становити 45-50 % від загальної
площі ділянки (включаючи озеленені місця відпочинку, ділянки для вирощування
овочевих та ягідних культур, захисні смуги та посадки з чагарників по периметру
ділянки). Високорослі дерева належить висаджувати на відстані не меншій, ніж 10 м,
від стін з вікнами навчальних приміщень, а чагарники - не менше ніж 5 м.
У господарській зоні необхідно розміщувати ремонтні майстерні, склади,
гаражі, підсобно-виробничі приміщення, інженерні споруди, навіси, які потрібно
об’єднувати в єдиний блок, а також сміттєзбірники (з підведенням водопроводу та
влаштуванням каналізації) або заасфальтовані (бетонні) майданчики для збирання
сміття в контейнери на відстані від будинків навчальних закладів не менше ніж
25 м. Господарська зона повинна мати окремий в’їзд і розташовуватись поблизу
навчально-виробничої зони, виробничих та складських приміщень ’щальні.
Житлову зону з розташованими на ній будинками гуртожитків для учнів,
студентів, аспірантів, слухачів проектують за нормативними вимогами щодо жит-
лових будинків. Житлова зона повинна мати окремий вхід з боку вулиць та
106
проїздів, бути ізольованою від господарської зони. У житловій зоні допускається
розміщення житлових будинків для викладачів та обслуговуючого персоналу (на
період роботи в навчальному закладі), готелів для короткочасного перебування
фахівців у навчальному закладі з влаштуванням окремих під’їздів до житлових
будинків з боку вулиць та магістралей, ізольованих від під’їздів до гуртожитків.
Ділянку навчального закладу не допускається перетинати міськими вули-
цями та дорогами. На рис. 6.1-6.2 показано приклади генеральних планів загально-
освітніх шкіл.
Рис. 6.1. Схема генплану школи на 192 учня
1 - головний вхід; 2 - в Узд на господарське подвір'я;
З - господарська зона; 4 - фізкультурно-спортивна зона;
5 - науково-дослідна зона; 6 - навчально-виробнича зона
Рис. 6.2. Схема генплану школи на 960 учнів:
1 - головний вхід; 2 - в Узд на господарське подвір'я; 3 - господарська зона;
4 - фізкультурно-спортивна зона; 5 - науково-дослідна зона;
6 - навчально-виробнича зона
107
6.4. Загальні вимоги до проектування будинків
навчальних закладів
Основою для вибору об’ємно-просторової структури шкільних споруд є два
чинники: ступінчаста організація колективу учнів і групування приміщень згідно з
їхнім функціональним призначенням Ступінчаста організація колективу повинна
забезпечити поєднання:
• розділення усіх учнів на окремі групи з урахуванням їхніх вікових особ-
ливостей і розвитку індивідуальних особливостей;
• об’єднання учнів у колективи різної величини для проведення масових
заходів і колективного виховання.
Об’ємно-просторові вирішення навчальних закладів подано усіма основни-
ми типами, проте найпоширенішим є блочний, який допускає різні способи комбі-
нування окремих функціональних блоків (рис. 6.3).
Рис. 6.3. Способи комбінування різних функціональних блоків школи:
1 - блоки навчальних сецій 1-4 і 5-9 класів;
2 - блоки навчальних секцій 10-12 класів;
З - блоки їдальні та майстерень;
4 - блок спортивного та актового залів
Поверховість будинків належить приймати:
• не більше трьох поверхів - загальноосвітніх навчальних закладів (у знач-
них і найзначніших містах, крім районів з сейсмічністю у 7-8 балів, допускається
будівництво чотириповерхових будинків шкіл);
• не більше чотирьох поверхів - профтехучилищ.
Навчальні корпуси вищих навчальних закладів та інститутів підвищення ква-
ліфікації необхідно передбачати висотою від рівня землі, визначеною біля входу у
будинок, до підлоги останнього поверху не більше ніж 26,5 м. У навчальних корпусах
заввишки більше як чотири поверхи належить передбачати пасажирські ліфти.
Висоту поверхів навчальних приміщень загальнотеоретичного профілю від
підлоги до підлоги наступного поверху належить приймати не менше ніж 3,6 м. Висо-
ту поверхів, на яких розміщуються лекційні потокові аудиторії місткістю від 50 місць і
більше, головні вестибюлі і зальні рекреації, лабораторії обчислювальної техніки,
лабораторії і майстерні з великогабаритним устаткуванням, а також актових залів та
108
фізкультурно-спортивних споруд належить приймати за технологічними, гігієнічними
та архітектурно-композиційними вимогами, але не менше ніж 4,2 м.
Навчальні, навчально-виробничі і навчально-допоміжні приміщення навчальних
закладів повинні розташовуватись, як правило, у надземних поверхах. У підземних
поверхах допускається розміщувати книгосховища, навчальні тири, комори, крім
приміщень з легкозаймистими речовинами, інженерно-технічні приміщення.
У цокольних поверхах (підлога яких вище від планувальної відмітки тро-
туару або вимощення) допускається розміщувати ті самі приміщення, що й у під-
земних поверхах, а також навчально-виробничі майстерні і лабораторії з важким і
великогабаритним устаткуванням (без влаштування підвалу під ними), басейни,
сауни, фізкультурно-спортивні і актові зали, фойє, дискотеки, танцювальні зали,
їдальні, вестибюлі, гардеробні, душові, роздягальні, вмивальні.
Природне освітлення приміщень навчальних закладів необхідно проектува-
ти з урахуванням вимог відповідних нормативних документів.
Організація світлових отворів, розташування обладнання та меблів у нав-
чальних приміщеннях повинні забезпечувати лівостороннє природне освітлення
робочих місць учнів або змішане (верхнє з бічним лівостороннім). Допускається у
потокових лекційних аудиторіях та кабінетах курсового і дипломного проектуван-
ня, навчально-виробничих майстернях і лабораторіях з великогабаритним облад-
нанням передбачати тільки верхнє природне освітлення. Співвідношення площі
вікон до площі підлоги повинно становити не менше ніж 1:5.
Орієнтацію вікон навчальних приміщень шкільних будинків необхідно прий-
мати згідно з табл. 6.4.
Таблиця 6 4
Орієнтація вікон шкільних будинків
Приміщення Орієнтація вікон для розрахункових географічних поясів північної широти
північніше 48° пн.ш. 45°-48° пн.ш
оптимальна допустима оптимальна допустима
1. Класи та класи-ігрові Пд, Сх, Пд-Сх Не більше 25 % Пд-Зх, Зх Пд, Пд-Сх Будь-яка, крім Зх, Пд-Зх
2. Кабінети та лабораторії (крім вказаних у п.п. 3,4 цієї таблиці) Пд, Сх, Пд-Сх Не більше 50 % на інші сторони Пн, Пн-Сх, Пн-Зх Будь-яка, крім Зх, Пд-Зх
3. Кабінети інформатики та обчислювальної техніки, образотворчих мистецтв, креслення Пн, Пн- Сх, Пн-Зх Будь-яка, крім Пд-Сх і Пд-Зх Пн, Пн-Сх, Пн-Зх Будь-яка, крім Зх, Пд-Зх
4. Лабораторія біології, гуртові юннатів Пд Пд-Сх, Пд-Зх, Сх, Зх Пд Сх, Пд-Сх, Пд-Зх, Зх
5. Спальні приміщення Сх Будь-яка, крім Пн Сх Будь-яка, крім Пн, але не більше ніж 40 % на Пд.-Зх, Зх
109
За недостатності нормативного природного освітлення навчальних примі-
щень необхідно передбачати додаткове штучне освітлення.
Допускається проектувати без природного освітлення актові зали, конференц-
зали, кінолекційні потокові аудиторії, кулуари, гардеробні, книгосховища, санітарні
вузли (крім туалетів при навчальних секціях шкіл, шкіл-інтернатів та профтехучилищ),
снарядні та роздягальні при фізкультурно-спортивних залах і басейнах, радіовузли,
кіноапаратні, лабораторії фотодруку, стрілецькі тири, кімнати для зберігання навчаль-
ної зброї, комори, інвентарні, холодильні камери при кухні, приміщення для персоналу
їдалень (гардеробна, білизняна, санітарні вузли та душові).
У навчальних приміщеннях з постійним перебуванням людей, окрім необхід-
них систем вентиляції, необхідно передбачати наскрізне або кутове провітрювання
приміщень (зорема і через рекреації, коридор або суміжне приміщення).
Під час проектування навчальних закладів необхідно враховувати вимоги
пожежної безпеки.
Найбільшу кількість місць та допустиму кількість поверхів залежно від
ступеня вогнестійкості будинків загальноосвітніх шкіл та навчальних корпусів
шкіл-інтернатів потрібно приймати за табл. 6.5.
Таблиця 6.5
Найбільша кількість місць та допустима кількість поверхів
залежно від ступеня вогнестійкості
Кількість учнів чи місць у будинку Ступінь вогнестійкості будинку Кількість поверхів
До 270 Ша, V IV 1 2
До 350 Шб 2
До 1600 III 3
Не нормується І, ПІ 4*
* У значних і найзначніших містах, крім сейсмічних районів.
Із актового залу повинно бути не менше ніж два виходи. Під час влашту-
вання амфітеатру в актовому залі чи лекційній аудиторії, перший та останній ряди
місць та евакуаційні виходи в яких розташовані на рівнях різних поверхів, роз-
рахунок шляхів евакуації необхідно проводити, враховуючи необхідність евакуації
2/3 глядачів на нижній поверх та 1/3 глядачів - на верхній поверх.
Допускається передбачати один евакуаційний вихід з балкону, місткість
якого не перевищує 50 місць. Евакуація глядачів з балконів, не повинна здійсню-
ватись через зал.
Навчальні секції перших класів необхідно розташовувати не вище другого
поверху та за наявності спальних приміщень відокремлювати від інших навчаль-
них секцій протипожежними перегородками 1-го типу. На четвертому поверсі
будинків шкіл допускається розміщувати не більше 25 % навчальних приміщень.
110
Під час розрахунку ширини шляхів евакуації найбільша кількість людей, що
одночасно перебувають на поверсі в будинку загальноосвітніх шкіл та шкіл-
інтернатів, повинна визначатись^ враховуючи місткість навчальних приміщень,
приміщень для трудового навчання, а також фізкультурно-спортивного та актового
залів на цьому поверсі.
Ширина дверей виходів з приміщень, в яких одночасно може перебувати
більше ніж 15 учнів, повинна бути не меншою за 0,9 м.
Відстань по коридору від дверей найбільш віддалених приміщень (крім
вбиралень, умивалень, душових та інших обслуговальних приміщень) до виходу
назовні або на сходову клітку у будинках загальноосвітніх шкіл, професійних та
вищих навчальних закладів повинна бути не більшою, ніж вказано у табл. 6.6.
Таблиця 6.6
Відстань по коридору від дверей найбільш віддалених приміщень
Під час евакуації Відстань, м, за щільності людського потоку більше двох до трьох люд/м2*
Для будинків навчальних закладів зі ступенем вогнестійкості
І-ІП Шб, IV Ша, ІУа, V
3 приміщень, розташованих між сходовими клітками або виходами назовні 50 35 25
3 приміщень з виходами у тупиковий коридор або хол 25 15 10
* Відношення кількості евакуйованих з приміщень до площі шляху евакуації.
Примітка. Загальна місткість приміщень, що виходять у тупиковий коридор або хол
будинків загальноосвітніх шкіл, професійних та вищих навчальних закладів І—III ступеня
вогнестійкості заввишки не більше чотирьох поверхів, повинна бути не більшою ніж
125 осіб. При цьому відстань від дверей найбільш віддалених приміщень до виходу у
най віддаленішу сходову клітку повинна бути не більшою, ніж 100 м.
Ширину коридорів на поверхах, де розміщені навчальні приміщення, а
також переходів між корпусами належить приймати не менше ніж 2,2 м. Ширина
інших коридорів повинна бути не меншою за 1,4 м.
Ширина рекреаційних приміщень за однобічного розташування приміщень
кабінетів і лабораторій повинна прийматися не менше ніж 2,8 м, ширина рекреаційних
приміщень, які прилягають до кабінетів і лабораторій з двобічним розташуванням та
до навчальних приміщень перших-четвертих класів шкіл - не менше ніж 3,5 м.
Із майстерні з оброблення деревини та комбінованої майстерні з оброблення
металу та деревини необхідно передбачати додатковий вихід безпосередньо
назовні з утепленим тамбуром або через окремий коридор, у якому відсутні виходи
із класів, навчальних кабінетів та лабораторій.
111
Поручні та огорожі на поверхах на шляхах евакуації у школах та навчальних
корпусах шкіл-інтернатів, де розташовані приміщення для перших-четвертих кла-
сів, повинні відповідати таким додатковим вимогам:
• висота огорожі сходів, якими користуються діти, повинна мати 1,5 м з
поручнем заввишки 0,8 м;
• в огорожі сходів вертикальні елементи повинні мати просвіт не більше
ніж 0,1 м (горизонтальне членування в огорожі, крім поручня, не допускається);
• висота огорожі ґанків, що розміщені на рівні 0,45 м і більше від землі,
повинна бути не меншого за 0,8 м та облаштовуватись поручнем.
Зовнішні відкриті сходи не допускається використовувати як другий евакуа-
ційний вихід з другого і вищих поверхів будинків шкіл та шкіл-інтернатів.
З груп приміщень, розташованих у підвальному або цокольному поверсі будин-
ків шкіл та спальних корпусів, необхідно передбачати не менше двох евакуаційних
виходів безпосередньо назовні. Для цих груп приміщень допускається влаштування
виходів на перший поверх через окремі сходові клітки, не пов’язані з внутрішніми
відкритими сходами та загальними сходовими клітками.
6.5. Функціональні групи приміщень навчальних закладів
та вимоги щодо їх проектування
У будинках навчальних закладів залежно від типу навчального закладу
передбачаються такі функціональні групи приміщень:
• навчальні приміщення: класи (у школах), навчальні кабінети, лабораторії
та аудиторії;
• зали креслення (у професійних та вищих навчальних закладах);
• навчально-виробничі;
• навчально-наукові (у вищих навчальних закладах);
• фізкультурно-спортивні;
• бібліотека;
• клубно-видовищні;
• громадського харчування;
• медичного обслуговування;
• адміністративно-службові;
• допоміжні та підсобні (вестибюль, гардероби, рекреації, санвузли, комори
тощо).
На рис. 6.4 показано схему взаємозв’язку основних груп приміщень загаль-
ноосвітньої школи.
Крім основних груп приміщень, у функціональну структуру навчального закла-
ду можуть бути включені інші приміщення згідно з технологічними вимогами.
Перелік та площі приміщень визначаються завданням на проектування з
урахуванням контингенту учнів (студентів), штатного розпису адміністративно-
викладацького та допоміжного персоналу, навчальних планів, особливостей органі-
зації навчально-виховного процесу.
112
14
16
Рис. 6.4. Схема взаємозв’язку основних груп приміщень загальноосвітньої школи:
А - навчальні секції перших-четвертих класів; Б - навчальні секції
п’ятих-одинадцятих класів; В - групи приміщень трудового навчання;
Г - групи приміщень для організації подовженого дня; 1 - вестибюль-гардероб,
2 - кабінет технічних засобів навчання, 3 - бібліотека, 4 - учительська,
5 - лабораторії, 6 - кабінет військової підготовки, 7 - спортивні зали,
8 - їдальня, 9 - актовий зал, 10- музичний клас, 11 - адміністрація,
12 - технічний центр, 13-зона відпочинку, 14- спортивна зона,
15 - навчально-дослідна зона, 16 - господарська зона
Будинки загальноосвітніх шкіл і шкіл-інтернатів необхідно проектувати з
урахуванням таких функціональних вимог'.
а) навчальні приміщення групуються у навчальні секції за віковими і нав-
чально-технологічними ознаками:
• навчальні секції для перших класів (шестирічок), які об’єднують при-
міщення не більше двох паралельних класів, з рекреаціями, гардероб-
ними та санітарними вузлами;
• навчальні секції других-четветих класів у складі не більше шести
класних приміщень, майстерні для трудового навчання, універсаль-
ного приміщення для груп подовженого дня, рекреаційних приміщень
і санітарних вузлів;
• навчальні секції п’ятих-одинадцятих класів, до складу яких входять
універсальні та спеціалізовані навчальні кабінети, кабінети-лаборато-
рії, рекреаційні приміщення; санітарні вузли допускається розміщу-
вати поза навчальними секціями (у двоповерхових будинках санітарні
вузли можна розташовувати на одному з поверхів зосереджено);
б) навчальні секції перших-четвертих класів повинні бути відокремленими і
непрохідними для учнів інших вікових груп;
113
в) навчальні секції і загальношкільні групи приміщень можуть розташову-
ватись у загальному компактному будинку централізованого типу або у
взаємопов’язаних функціональних блоках.
Навчальна секція повинна мати добрий зв’язок із загальношкільними приміщен-
нями і достатню ізоляцію від секцій інших вікових груп. Найпоширенішим типом
секцій є чотирикласова секція з однобічним розташуванням класів і зальною рекреа-
цією. Цей тип є найоптимальнішим вирішенням для груп молодшого і середнього віку.
Для старшої вікової групи прийнятнішою є навчальна секція з однобічним розташу-
ванням кабінетів, об’єднаних коридорною рекреацією. Щодо взаєморозташування
навчальних секцій найоптимальнішим рішенням є їх однобічна орієнтація, коли усі
класи і кабінети мають однакові умови інсоляції. З метою досягнення більшої ком-
пактності використовують дво- і тристоронню орієнтацію класів і класних секцій.
Приміщення професійних навчальних закладів необхідно групувати з виді-
ленням навчального, громадсько-побутового та навчально-виробничого корпусів.
Допускається розміщення навчальних та громадсько-побутових приміщень в одно-
му будинку з виділенням навчально-виробничих майстерень в ізольовану секцію,
прибудований блок або відокремлений корпус за дотримання навчально-техноло-
гічних та санітарно-гігієнічних вимог.
Навчальні приміщення належить ізолювати від приміщень, де є джерела
поширення шуму (майстерні, фізкультурно-спортивні зали тощо) і запахів (їдальні
і тощо). Спеціальні хімічні, радіотехнічні та інші лабораторії, що вимагають
захисту від електромагнітних завад, джерел іонізуючих випромінювань, надмірно
високих та низьких температур, вібрації, звукового тиску тощо, необхідно проекту-
вати за відповідними нормативними документами.
Навчальні приміщення. Площі навчальних приміщень визначають, врахо-
вуючи призначення приміщень, наповнюваність груп за різних видів навчальних
занять та питомих показників розрахункової площі на одного учня. Наповнюва-
ність навчальних груп (підгруп) визначається завданням на проектування залежно
від видів навчальних занять, форм і методів навчання. Питомі показники площ
основних навчальних приміщень належить приймати за табл. 6.7.
Таблиця 6.7
Питомі показники площ основних навчальних приміщень
Приміщення Площа на одного учня, студента, не менше, м2
1 2
Класні приміщення у школах 2,4
Універсальні навчальні кабінети і спеціалізовані кабінети за- гальноосвітнього циклу (літератури, історії, суспільнознавства, географії, математики) в школах, профтехучилищах 2,4
Навчальні кабінети загальнотеоретичного профілю у вищих нав- чальних закладах та інститутах підвищення кваліфікації 2,4
Лабораторії з природничих наук (фізики, хімії, біології), нав- чальні кабінети загальнотехнічного профілю в школах, профтех- училищах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах 2,8
114
Продовження табл. 6.7
1 2
Лабораторії загальнотеоретичного профілю у вищих навчальних закладах та інститутах підвищення кваліфікації 4
Лабораторії професійно-технічного і спеціального профілю: - у профтехучилищах 5
- у вищих навчальних закладах та інститутах підвищення ква- ліфікації 6
Лінгафонні кабінети 3*
Кабінети інформатики та обчислювальної техніки 6**
Кабінети креслення у загальноосвітніх навчальних закладах і дипломного проектування у професійно-технічних навчальних
закладах 2,8
Креслярські зали, зали курсового та дипломного проектування у
вищих навчальних закладах:
- технічних 3,6
- архітектурних та художніх 6*
Зали малювання, живопису, скульптури 6*
Театральні, музичні, репетиційні класи 6*
Аудиторії на кількість місць: -6-8 3
- 12-15 2,5
-25 2,2
-50-75 1,5
-75-100 1,3
- 100-150 1,2
- 150-350 1,1
- більше 350 1
Аудиторії на 50-150 місць із спеціальним обладнанням та влаштуванням зворотного зв’язку 1,8
♦ На половину або третину навчальної групи.
** На одне робоче місце біля дисплею.
Примітки: 1. Склад та площі спальних ігрових приміщень (зон) для перших класів
шкіл встановлюються завданням на проектування з урахуванням санітарно-гігієничних
нормативних вимог.
2. Площі приміщень наведені із розрахунку наповнюваності навчальної групи
25 учнів (студентів). За меншої наповнюваності навчальної групи питомі показники збіль-
шуються (встановлюються завданням на проектування). За наповнюваності навчальної
групи у загальноосвітніх школах ЗО учнів допускається площу класних приміщень, універ-
сальних навчальних кабінетів загальноосвітнього циклу приймати з розрахунку 2 м2, а
лабораторій з природничих наук - 2,4 м2 на одного учня.
3. Площа навчальних приміщень, що не наведені у табл. 6.6, встановлюються завдан-
ням на проектування.
115
Наповнюваність класів становить 25 осіб. Навчальні приміщення включають
навчальну зону (з розташуванням навчальних столів), робочу зону вчителя,
додатковий простір для розташування навчально-наочних посібників, технічних
засобів навчання, зону для індивідуальних занять і можливої активної діяльності.
Входи у навчальні приміщення необхідно передбачати з боку передніх столів чи
парт. Для забезпечення повноцінного освітлення природним світлом найвіддалені-
шого від вікон ряду парт рекомендується, щоб глибина класу не перевищувала 6 м.
Для початкових класів, де розміри парт і ширина проходів менші, ніж в старших
класах, цей розмір може бути скорочений до 5,6 м. Довжина класу встановлюється
з таким розрахунком, щоб були чітко видними написані на дошці тексти і учбові
таблиці і добре було чутно голос учителя на останніх рядах парт.
Вхід у класні кімнати влаштовується з кої^идору або рекреації на довгому
боці класу напроти стола вчителя. Влаштовувати прохідні класні кімнати непри-
пустимо, оскільки це заважатиме правильній організації навчального процесу.
Небажано розташовувати на поверсі велику кількість класних кімнат з однією
рекреацією, тому що це утруднює спостереження за учнями під час змін і не дає
можливості роззосередити їх за віковими групами. Тому кількість класів, що
виходять в одну рекреацію на одному поверсі, не повинна бути більшою за шість.
Кількість навчальних приміщень із входами з боку задніх столів чи парт не
повинна перевищувати 50 %. Вікна класів, навчальних кабінетів та лабораторій не
допускається розміщувати над вікнами кухні і басейну.
Найпоширеніше трирядне розставляння двомісних столів або парт. У попе-
речному або квадратному класі допускається чотирирядне розставляння. Ширини
проходів між рядами є нормовані, відстань між обладнанням у навчальних кабі-
нетах та лабораторіях наведено у табл. 6.8.
Один з найважливіших моментів під час розставляння обладнання - це
дотримання правильної відстані між першими рядами парт і класною дошкою.
Потрібно стежити за тим, щоб ця відстань не була меншою за 2 м, оскільки інакше
учень під час спостереження за дошкою змушений сидіти із закиненою головою, а
учні на крайніх місцях першого ряду парт спостерігають за дошкою під кутом зору
меншим, ніж це допустимо. Встановлено, що кут зору повинен бути не меншим
30-32°. За меншого кута зору учень прийматиме незручну і шкідливу для кісткової
системи, що не окріпнула, позу і бачитиме зображення на дошці у дещо
спотвореному вигляді. Потрібно мати на увазі, що за відстані від першого ряду
парт до дошки 2 м довжина дошки не повинна перевищувати 3 м.
Класні дошки у класі або навчальному кабінеті можуть бути кількох типів:
настінна, переносна на дерев’яній або металевій підставці, двобічна, така, що
обертається уздовж вертикальної осі, або однобічна нерухома. Переносні дошки
роблять завдовжки 1,5-1,75 м і заввишки 1,2 м, настінні дошки переважно довші -
3-3,5 м, що дає можливість працювати відразу з двома класами в одному
приміщенні або одночасно з двома-трьома учнями одного класу. Стіл для вчителя
має розміри не менше 1x0,7 м, висота стола над підлогою - 0,76 м.
116
Таблиця 6.8
Відстань між обладнанням
у навчальних кабінетах та лабораторіях
Назва виміру Відстань (не менше), см
Між учнівськими столами в ряду 50
Між аудиторними столами в ряду 70
Між рядами одномісних учнівських столів 50
Між рядами двомісних учнівських столів 60
Між рядами креслярських столів, а також між рядами аудиторних столів за парного розташування у ряду 70
Між рядами учнівських (аудиторних) столів і зовнішньою поздовжньою стіною 60
Між рядами учнівських (аудиторних) столів та внутріш- ньою поздовжньою стіною, шафами (уздовж внутрішньої поздовжньої стіни) 50*
Між учнівськими столами за їх парного розташування у ряду 10
Між креслярськими столами за їх парного розташування у ряду 20-40
Між лабораторними столами за одного ряду працюючих 80
Те саме за двох рядів працюючих 140
Від задніх учнівських столів до задньої (внутрішньої) стіни (перегородки) 65**
Те саме до задньої стіни, що є зовнішньою та за розта- шування шаф уздовж задньої стіни (перегородки) 100*
Від останнього ряду аудиторних та креслярських столів до задньої стіни або вмонтованих шаф, обладнання для моде- лей і макетів 80*
Від останнього ряду лабораторних столів до задньої стіни або вмонтованих шаф 80-100*
Від передньої стіни з класною дошкою до передніх двомісних столів 240
Те саме до аудиторних і лабораторних столів (за наявності демонстраційного стола) 225
Від демонстраційного столу до класної дошки 100
Від першого ряду навчальних столів до демонстраційного стола 80
* Збільшується на 40 см за розташування входу у приміщення в поздовжній стіні
біля останніх столів.
** Збільшується до 120 см за розташування входу у задній стіні або у поздовжній
стіні біля останніх столів.
117
На рис. 6.6 показано варіанти планування навчальних кабінетів (літератури,
математики, географії), а на рис. 6.7 - варіанти розташування комп’ютерів в
інтернет-класах.
Рис. 6.6. Варіанти планування навчальних кабінетів
з літератури, математики, географії
Для зберігання предметів особистого (навчального) ужитку, а також для
зберігання книг, зошитів і навчальних посібників у кожному навчальному
приміщенні роблять вбудовані шафи, які розташовуються залежно від розмірів
класу або уздовж внутрішньої стіни, або уздовж поперечної (задньої) стіни. Якщо
габарити класу і конструкції стін унеможливлюють розміщення вбудованих шаф,
застосовуються пересувні шафи завширшки 1 м, заввишки 1,7 м, завглибшки
0,34 м. Для правильної організації навчальної роботи у кожному класі або
навчальному кабінеті повинні бути підсобні предмети устаткування: підставки для
карт і таблиць, рейки для вивішування таблиць, термометр, ящик для сміття.
118
Рис. 6.7. Варіанти розташування комп'ютерів в інтернет-класах
Хімічна лабораторія повинна бути обладнана одномісними або двомісними
лабораторними учнівськими столами (рис. 6.8). Такий тип столів дає змогу викла-
дачеві під час уроку підійти до кожного учня і спостерігати за його роботою. Для
роботи учителя і показу дослідів встановлюють демонстраційний стіл розміром
0,8x3 м або 0,75x2,5 м на помості розміром у плані 1,7x4,7 м або 1,7x4,4 м з
заввишки 0,15 м.
119
п-д-і О3 [>№ ОМ О3
_ д 1№1№№1>|]=а
□ с-і □ [МИ№ □ □
□ □
Рис. 6.8. Приклад планування хімічної лабораторії
Крім того, у хімічній лабораторії є витяжна шафа, яка може бути поставлена
в центрі стіни або збоку, ближче до зовнішнього стека. У першому випадку класна
дошку розміром 1,2x3 см роблять розсувною для відкриття доступу у витяжну
шафу, у другому - тих самих розмірів, але стаціонарною. Доступ до витяжної
шафи - з лабораторії і з лаборантської.
Для показу фільмів і діапозитивів передбачається місце, де ставиться стіл
для проектора. По задній стіні розміщаються вбудовані шафи з окремих секцій
розміром 110x40 см.
У лаборантській хімії встановлюють стіл для приладів розміром 1,5x0,8x0,9 м,
шафа для приладів, шафа для реактивів, стіл лабораторний для робіт з кислотами має
кислототривке покриття (глазуровані плитки, пластик), стіл для лабораторних печей.
Лабораторію фізики обладнують лабораторними учнівськими столами із
стільцями, вбудованими секційними шафами для приладів, демонстраційним сто-
лом на помості (так само, як в лабораторії хімії), класною дошкою (рис. 6.9).
Рис. 6.9. Приклад планування лабораторії фізики
У лаборантській фізики встановлюють стіл-верстак, два лабораторні столи,
шафу для заряджання акумуляторів, дві шафи для приладів і письмовий стіл для
учителя і лаборанта.
Лабораторію біології обладнують учнівськими лабораторними столами,
демонстраційним столом на помості, вбудованими шафами і класною дошкою.
120
У лаборантській встановлюють стіл для приладів, стіл лабораторний, дві
шафи для приладів, стіл для роботи з мікроскопом і письмовий стіл для учителя і
лаборанта. У лабораторію біології подається вода до раковин на демонстраційному
столі і в лаборантській - з встановленням водорозбірних кранів.
Кабінет креслення обладнують спеціальними одномісними або двомісними
учнівськими креслярськими столами з відкидною кришкою.
Площу препараторських при навчальних приміщеннях належить приймати за
табл. 6.7. Препараторська повинна мати виходи у навчальне приміщення і в коридор.
Таблиця 6.7
Площі препараторських при навчальних приміщеннях
Приміщення Площа (не менше), м2
Препараторська (лаборантська) при навчальних кабі- нетах і лабораторіях 16
Препараторська при лекційних аудиторіях з кількістю місць: - до100 - від 100 до 150 - на 200 і більше 18 36 72
Препараторська при хімічних та фізичних аудиторіях з кількістю місць: - до 200 - від 200 до 300 включно - на 300 і більше 70 108 144
Примітка. Під час влаштування в препараторській кабін синхронного перекладу
площа препараторських визначається завданням на проектування з розрахунку 3,5 м2 на
кожну кабіну.
В аудиторіях з амфітеатром за наявності демонстраційного столау підлога
від класної дошки до другого ряду місць повинна бути горизонтальною. У
лекційних аудиторіях до 75 місць включно допускається влаштування горизон-
тальної підолги усього приміщення.
Зали для дипломного проектування у вищих навчальних закладах повинні роз-
раховуватись на одночасне обслуговування 50 %, а для спеціальностей живопис,
скульптура, архітектура, дизайн - 100 % дипломників. Зали для дипломного проекту-
вання необхідно проектувати не більше ніж на 50 місць, для спеціальностей живопис,
скульптура, архітектура, дизайн - не більше 12 місць. Архіви для зберігання курсових
та дипломних проектів потрібно передбачати площею не менше ніж 18 м2, у вищих
навчальних закладах архітектурного та художнього профілю - 36 м2.
Лабораторії і кабінети технічного та спеціального циклу з великогабаритним
обладнанням у професійних навчальних закладах допускається розташовувати у блоці
навчально-виробничих майстерень. Площі навчальних кабінетів та лабораторій з
великогабаритним і середньорозмірним обладнанням належить приймати за табл. 6.8.
121
Таблиця 6.8
Площі навчальних кабінетів та лабораторій
з великогабаритним і середньорозмірним обладнанням
Приміщення Місткість, місць для студента, слухача, не менше, м2 Площа на одного учня
Кабінети з великогабаритним обладнанням (де- талі та вузли машин) за гірничими, будівель- ними професіями 25
Кабінети-лабораторії з середньорозмірним облад- нанням (стенди, лабораторні столи) за гірничими, транспортними, металургійними професіями 25 10
Лабораторії з середньорозмірним обладнанням (стенди, установки) за гірничими, транспортними, металургійними професіями 12 9
Кабінета-лабораторії-майстерні по сільськогос- подарських машинах, автомобілях 12 17
Лабораторії з великогабаритним обладнанням (де- талі, вузли гірничих, будівельних машин) 12 ЗО
Примітка. Рекомендована глибина приміщень становить не менше 9 м. Допус-
кається корегування площ приміщень залежно від видів прийнятого навчально-техноло-
гічного обладнання і форм занять.
Навчально-виробничі приміщення. Під час проектування навчально-вироб-
ничих приміщень, навчальних теплиць тощо, крім цих норм, необхідно дотриму-
ватись вимог відповідних нормативних документів з технологічного проектування
виробничих будинків з урахуванням вимог навчального процесу та санітарно-
гігієнічних норм і правил.
Площі приміщень навчальних та навчально-виробничих майстерень визна-
чають за табл. 6.9.
Таблиця 6.9
Площі приміщень навчальних та навчально-виробничих майстерень
Майстерні Кількість учнів, не більше Площа на одного учня, студента, не менше, м2
1 2 3
У загальноосвітніх школах
Ручної праці для учнів початкових класів 25 3,6
Для учнів п’ятих-дев’ятих класів - з оброблення металу 15 6
- з оброблення деревини — 6
- комбінована — 7
- з електротехнічних робіт — 6
3 обслуговувальних видів праці: - з обробки тканини 15 5
- з кулінарії — 4,5
122
Продовження табл. 6.9
1 2 3
У міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, вищих навчальних закладах, профтехучилищах за- гальнослюсарної підготовки 12 6
Слюсарно-інструментальна, слюсарно-складальна (вуз- лове складання), електромонтажна 12 7,5
Слюсарно-складальна (загальне складання) 12 8,2 ,
Механічна (токарна, фрезерувальна) 12 12
Електрогазозварювальна 12 12,5
Примітка. При майстерні з оброблення деревини передбачається приміщення розпи-
лювальної розмірами не менше 12 х 3 м.
Площі допоміжних приміщень при навчально-виробничих майстернях
приймають згідно із завданням на проектування. Вони залежать від типу майстерні
та від кількості паралелей. У середньому для однієї паралелі площа комірки
становить 6-9 м2, для двох - від 6 до 12 м2, для трьох - 12-18 м2, для чотирьох -
16-36 м2. Якщо при майстерні передбачається комора для сировини, то додатково
передбачають ще приміщення площею 10-12 м2.
На рис. 6.10 показано варіанти планування навчальної майстерні та кабінету
домоводства у школі.
Фізкультурно-спортивні зали належить розміщувати не вище другого по-
верху; не допускається розміщувати їх над навчальними приміщеннями, передбачати
проходи у фізкультурно-спортивні зали через класні та спальні групи приміщень, а
також проходи у роздягальні та санітарно-побутові приміщення через спортивний зал.
Рис. 6.10. Приклад планування навчально-виробничих приміщень у школі:
а - майстерня з оброблення металу; б - кабінет домоводства
123
Сумарну площу фізкультурно-спортивних залів у навчальних закладах (без
урахування допоміжних приміщень та басейну) належить приймати за табл. 6.10.
Таблиця 6.10
Сумарна площа фізкультурно-спортивних залів в навчальних закладах
(без урахування допоміжних приміщень та басейну)
Навчальні заклади Площа фізкультурно-спортивних залів на одного учня, студента, слухача (не менше), м2
Загальноосвітні навчальні заклади 1
Профтехучилища 1,1
Вищі навчальні заклади: - до 4000 студентів - більше 4000 студентів 1,1 0,8-1,0
Інститути підвищення кваліфікації 0,2
Примітка. Вказані норми не поширюються на навчальні заклади спортивного про-
філю, склад та площі приміщень яких визначаються завданням на проектування.
Типи та розміри фізкультурно-спортивних залів, допоміжних приміщень при
залах належить приймати за завданням на проектування згідно з нормативними
вимогами до спортивних споруд. У разі влаштування в навчальному закладі тільки
одного фізкультурно-спортивного залу його розміри приймаються не менше за
24x12 м м незалежно від загальної кількості учнів.
Орієнтовний склад шкільних фізкультурно-спортивних залів наведено у
табл. 6.11. Розрахункова наповнюваність класів передбачається не меншою за 24 учні.
Таблиця 6.11
Приміщення для фізкультурно-спортивних занять
у загальноосвітніх школах
Основні ШКОЛИ І Середні і школи
Назва приміщень з габаритами у плані, м, кількість приміщень за кількості
та площею м2 (в дужках) паралельних класів
2 3 4 2 3
1. Фізкультурно-спортивні зали: - універсальні 27x15 (405) 30x10(108) 36x18(648) - загальнофізичної підготовки 1 1 1 1 1
15x12 (180) або 18x9 (162)* 24x12 (288) або 18x12(216)* - універсальні зали для молодших школярів 1 1 1 1 1
15x15 (180) або 18x12 (216) 18x9 (162)*12х12 (144)* 1 1
2. Снарядні: (18) 1 1 2 2
(32) 1 2 1
124
При фізкультурно-спортивних залах передбачаються снарядні (не менше 16 м2),
кабінети інструкторів фізвиховання з розрахунку 2,5 м2 на працівника (але не менше
ніж 9 м2 кожний), роздягальні (не менше двох на кожну навчальну групу, що займа-
ється в залі) з розрахунку не менше 1,2 м2 на одне місце для переодягання та 0,27 м2 -
для зберігання домашнього одягу. При цьому площі роздягальних, душових та туале-
тів необхідно розраховувати на подвійну кількість перебуваючих у залі.
При окремо розташованих корпусах фізкультурно-спортивних залів та
басейнів передбачається вестибюль з гардеробом із розрахунку 0,4 м на подйійну
кількість осіб, які одночасно перебувають у спортивних приміщеннях та 100 %
відвідувачів, а також кабінет медичного обслуговування (не менше 10 м2).
Для оздоровчих цілей у навчальних закладах належить передбачати трена-
жерний зал або зону з тренажерним обладнанням у фізкультурно-спортивному залі
з розрахунку не менше 6 м2 на одну людину в залі (в рахунок загальної площі
фізкультурно-спортивних залів).
Плавальні басейни для навчальних закладів належить проектувати з розміра-
ми ванни не менше 25x8,5 м. Допускається у школах додатково передбачати
басейн з ванною розмірами 10x6 м завглибшки від 0,6 до 0,8 м для навчання дітей
плаванню (допускається довільна форма навчальних ванн у плані).
Бібліотека повинна бути зручно пов’язана з вестибюлем або сходами, що
ведуть до виходу, щоб учні, котрі відвідують бібліотеку, не перетинали будівлю. Бажа-
но розташовувати її суміжно з кімнатою громадських організацій або кабінетом
літератури, які можуть використовуватися у позаурочний час як читальні зали. Сумар-
ну площу приміщень бібліотеки навчальних закладів належить приймати за табл. 6.12.
Таблиця 6.12
Площі приміщень бібліотеки
Навчальні заклади Площа бібліотеки на одного учня, слухача, студента (не менше), м2
Загальноосвітні навчальні заклади 0,3
Спеціалізовані школи (ліцеї, гімназії тощо) 1
Професійно-технічні навчальні заклади 0,8
Вищі навчальні заклади:
- технічного профілю 1,2
- гуманітарного та медичного профілю 1,3
- культури 2,3
Бібліотеки вищих навчальних закладів потрібно проектувати, розраховуючи
обслуговування 100 % кількості учнів, слухачів із врахуванням додаткового
обслуговування 30 % кількості студентів вечірніх форм навчання, 100 % аспірантів
денного відділення та наукових працівників.
Бібліотеки загальноосвітніх і професійних навчальних закладів повинні
включати:
• приміщення абонемента з каталогом;
• читальний зал з зоною індивідуальної роботи, аудіо- і відеоматеріалами з
розрахунку не менше 2,4 м2 на одне читацьке місце;
125
• фонд відкритого доступу з розрахунку не менше 5 м2 на одну тисячу
одиниць книжкового фонду;
• книгосховище з розрахунку не менше ніж Х5 м2 на одну тисячу одиниць
зберігання;
• кімнату зберігання відеоматеріалів;
• робочу кімнату з розрахунку не менше 6 м2 на одне робоче місце.
Обсяг книжкового фонду, кількість читацьких місць приймається за завдан-
ням на проектування.
Бібліотеки навчальних закладів повинні мати службові входи. Влаштування
проходу через приміщення бібліотеки до інших приміщень не допускається.
Антресолі в читальних залах повинні мати не менше двох евакуаційних виходів.
На рис. 6.11 показано приклад планування шкільної бібліотеки.
Рис. 6.11. Приклад планування шкільної бібліотеки:
1 - кімната для занять у бібліотеці;
2 - місце для нетривалих усних занять;
З - приміщення бібліотекаря; 4 - центральний каталог;
5 - газети і журнали; 6 - приміщення для праці у групах;
7 - приміщення для індивідуальних занять;
8 - ксерокопіювання; 9 - видача книг
Під час проектування клубно-видовищних приміщень навчальних закладів
необхідно враховувати нормативні вимоги до будинків культурно-видовищного
призначення та закладів дозвілля.
До складу клубно-видовищних приміщень входять: актовий зал з естрадою,
артистичні, конференц-зали, фойє-танцювальний зал, клубні приміщення, студії
естетичного виховання, кіноапаратна, складські приміщення, туалети.
126
Місткість актових залів у навчальних закладах повинна становити не менше:
• у початкових школах (перший-четвертий класи) - 1/2 контингенту учнів;
• у загальноосвітніх навчальних закладах. II—III ступенів (п’ятий-одинад-
цятий класи) та профтехучилищах - 1/3 контингенту учнів (у сільській місцевості -
1/2 контингенту учнів).
У вищих навчальних закладах кількість місць в актових залах належить
приймати залежно від розрахункової кількості студентів за табл. 6.13.
Таблиця 6.13
Розрахунок кількості місць в актових залах
Приміщення Розрахункова кількість студентів
до 2000 до 4000 до 6000 до 8000 10000 і більше
Актовий зал 700 900 1100 1300 1500
У навчальних комплексах місткість актового залу визначається умовами
кооперованого використання і повинна бути не меншою за місткість, необхідну за
розрахунком для найбільшого навчального закладу, що входить до комплексу.
Площу актових залів з допоміжними приміщеннями та конференц-залів
належить визначати за табл. 6.14.
Планування та обладнання приміщень актового залу повинні забезпечувати
можливість проведення конференцій, зборів, концертів, демонстрування фільмів та
інших форм культурно-просвітницької та клубної роботи.
Глибина естради (до стаціонарно встановленого кіноекрана або до задньої
стінки естради) - не менше 6 м, для сільських однокомплектних шкіл - не менше 4 м.
Перевищення рівня підлоги естради над рівнем підлоги залу повинно становити:
- для початкових шкіл - не більше 0,6 м;
- для інших навчальних закладів - 0,75-0,9 м.
Таблиця 6.14
Площі актових залів і допоміжних приміщень
Приміщення Площа на одне місце в залі, не менше, м2
у школах та профтехучилищах у вищих навчальних закладах
Актовий зал 0,7 0,8
Актовий зал - лекційна аудиторія 1 -
Фойє (кулуари) 0,3 0,6
Естрада 0,3 0,2
Радіовузол, дикторська 0,08 0,08
Комора меблів 0,02 0,02
Конференц-зал місткістю до 150 місць: - з пюпітрами біля крісел - без пюпітрів — 1,25 1,1
Конференц-зал місткістю більще 150 місць: - з пюпітрами біля крісел - без пюпітрів — 1,1 1,0
127
При естраді передбачаються артистичні (не менше двох приміщень по 12 м2),
костюмерні (для зберігання і видачі костюмів - не менше 12 м2), санітарні вузли, інвен-
тарна. Склад та площі клубних приміщень визначаються завданням на проектування.
В усіх навчальних закладах повинні передбачатися заклади харчування'. їдальні
та буфети. Необхідність інших типів підприємств громадського харчування і вимоги
щодо їх проектування визначаються завданням на проектування.
Кількість місць в обідніх залах їдалень визначається з розрахунку:
• у загальноосвітніх та професійних навчальних закладах - 1 місце на 3-х учнів;
• у вищих навчальних закладах - одне місце на п’ять відвідувачів кожного
контингенту (студентів, професорсько-викладацького складу, наукових працівни-
ків, аспірантів, обслуговуючого персоналу тощо);
• в інститутах підвищення кваліфікації (з урахуванням буфетів) - одне
місце на чотири відвідувачі (слухачів і співробітників).
Площу обіднього залу (без роздавальної) належить приймати на одне місце
не менше, м2:
• в їдальнях загальноосвітніх навчальних закладів - 1,0;
• в їдальнях професійних навчальних закладів - 1,3;
• в їдальнях вищих навчальних закладів - 1,6;
• в кафе-автоматах, буфетах та інших спеціалізованих підприємствах швид-
кого обслуговування - 1,2.
Склад та площі виробничих, складських та адміністративних приміщень під-
приємств громадського харчування визначаються завданням на проектування залежно
від форми виробництва (на сировині, на напівфабрикатах тощо). Рекомендовані склад
та площі приміщень їдальні, що працює на сировині, наведені у табл. 6.15.
Таблиця 6.15
Склад та площі приміщень їдальні на сировині для загальноосвітніх шкіл
Назва приміщення Площі приміщень (не менше), м2, в школі місткістю
22 класи 33 класи
1 2 3
1. Обідній зал з роздавальною (з місцями для першокласників) 240 (240 посадочних місць) 360 (360 посадочних місць)
Умивальники перед обіднім залом 20 (10 умивальників) 24 (15 умивальників)
Буфетний прилавок та комора буфету 26(16+10) 26(16+10)
2. Кухня, у тому числі:
• гарячий цех 89(43) 96(50)
• холодний цех та нарізка хліба (10+4) (10+4)
• м’ясний та рибний цехи (10+10) (10+10)
• овочевий цех (12) (12)
3. Мийні для посуду їдальні, буфету та кухонного посуду 32 (25+7) 32 (25+7)
128
Продовження табл. 6.15
1 2 3
4. Охолоджувальні камери для зберігання:
• м’ясних продуктів 4 4
• рибних продуктів 4 4
• молочних продуктів, жирів та гастрономії 4 4
• овочів, овочевих напівфабрикатів 4 4
• харчових відходів (зокрема неохолоджу- ване приміщення) 4+4 4+4
5. Комори для сухих продуктів, овочів, напоїв, соків 32(10+10+12) 32(10+10+12)
6. Завантажувальна і тарна 18(12+6) 18(12+6)
7. Мийна для яєць 6 6
8. Інвентарна, білизняна 5 5
9. Гардеробна кімната для персоналу з душовою та вбиральнею 15(9+6) 15(9+6)
Разом 507 638
У загальноосвітніх школах та профтехучилищах масового будівництва
належить передбачати, як правило, їдальні на сировині. За наявності фабрики-
заготівельної допускається проектувати їдальню на напівфабрикатах.
їдальні професійних та вищих навчальних закладів проектують у складі
громадсько-побутових блоків, прибудованих до навчальних корпусів або пов’яза-
них з ними теплими переходами. Великі їдальні вищих навчальних закладів допус-
кається виносити в окремі будинки на відстань не більше 500 м від навчальних та
навчально-виробничих приміщень. їдальні місткістю не більше 50 місць, а також
їдальні навчальних закладів, які реконструюються, можуть проектуватися вбудова-
ними в навчальні корпуси.
На рис. 6.12 показано приклад планування шкільної їдальні.
У кожному навчальному закладі необхідно передбачати приміщення медич-
ного обслуговування з ізоляцію, оскільки до лікаря школярі звертаються під час
карантину, інколи від лікаря дітей скеровують в лікарню з діагнозом інфекційного
захворювання тощо. Проектуючи приміщення для кабінету лікаря, потрібно мати
на увазі, що довжина кабінету повинна бути не меншою за 5 м. Це диктується
умовами, необхідними для перевірки зору і слуху дітей. Площі приміщень медич-
ного обслуговуваннґ слід приймати відповідно до табл. 6.16.
Таблиця 6.16
Площі приміщень медичного обслуговування
Приміщення Площа (не менше), м2
Терапевтичний кабінет* 16
Процедурна 10+8
Фізіотерапевтичний кабінет 18
Кабінет зубного лікаря 16
Кімната психофізіологічного розвантаження 18
* Одна із сторін приміщення повинна бути не меншою за 5,8 м (для перевірки зору).
129
У школах-інтернатах приміщення медичного призначення представлені на-
багато ширше - у вигляді медпункту-ізолятора. Медичний пункт-ізолятор скла-
дається з кабінету лікаря площею 10 м2, зуболікарського кабінету - площею 12 м2,
процедурною - площею 15 м2, палат (з розрахунку 6 м2на одне ліжко), ізоляційних
палат - площею 9 м2, в кожній з яких є вхідний шлюз і санітарний вузол з унітазом
і умивальником в шлюзі. Кількість місць у палатах визначається з розрахунку одне
ліжко на кожні 70 вихованців. У кожному інтернаті незалежно від його місткості
влаштовуються дві ізоляційні палати.
Крім того, при медичному пункті проектуються буфет-роздавальна площею
6-8 м2, ванна кімната - площею 3 м2 і вбиральня - площею 2 м2. Вхід у медичний
пункт влаштовується з ділянки і обов’язково окремий. Кабінети лікарів і про-
цедурна з’єднуються з приміщеннями медичного пункту і з рештою приміщень
школи-інтернату, інші приміщення медичного пункту не повинні сполучатися із
спальними і навчальними приміщеннями.
При профтехучилищах та вищих навчальних закладах рекомендується пе-
редбачати санаторій-профілакторій, а у навчальних комплексах та вищих навчаль-
них закладах на 8000 студентів і більше - поліклініку, які проектуються за спе-
ціальними нормативними документами.
Площі адміністративно-службових приміщень навчальних закладів належить
приймати за табл. 6.17.
Таблиця 6.17
Площі адміністративно-побутових приміщень
Приміщення Площа (не менше), м2
Кабінети:
- директора (ректора) 24
- заступника директора (проректора) 18
- завідувача відділення (кафедри) 16
Приймальна 16
Навчальна частина 18
Зал вченої ради 100
Викладацькі (вчительські) 36
Методичний кабінет 36
Кімната відпочинку та психофізичного розван- таження викладачів 74
Канцелярія 12
Бухгалтерія з касою 18
Архів 24
Ротаторна 18
Експедиція 12
Склад адміністративно-службових приміщень визначається завданням на
проектування на підставі штатного розпису. Сумарну площу адміністративно-
службових приміщень у профтехучилищах належить приймати за табл. 6.18.
130
Таблиця 6.18
Площі адміністративно-побутових приміщень профтехучилища
Приміщення Площа на одного учня, не менше, м2 за місткості (кількість учнів)
до 400 більше 400 до 800 більше 800
Адміністративно- службові 0,8 0,7 0,6
Те саме для відділень і філіалів 0,2 0,15 -
Сумарна площа адміністративно-службових приміщень (ректорат, навчальна
частина, адміністративно-господарське управління, деканати, загальнофакуль-
тетські адміністративні підрозділи тощо) у вищих навчальних закладах та інсти-
тутах підвищення кваліфікації не повинна бути меншою від показників, наведених
у табл. 6.19.
Площі вестибюлів, гардеробів, рекреаційних приміщень, а також кількість
санітарних приладів у вбиральнях та душових належить приймати за табл. 6.20.
Вестибюльна частина будівлі складається безпосередньо з вестибюля і
гардероба. Приміщення для сушіння верхнього одягу в проектах шкіл не перед-
бачаються, а при організації школи з продовженим днем сушильні шафи можна
розмістити на площі гардеробу.
Таблиця 6.19
Сумарні площі адміністративно-побутових приміщень
у вищих навчальних закладах та інститутах підвищення кваліфікації
Вищі навчальні заклади Інститути підвищення кваліфікації
Розрахунковий контингент студентів Площа адміністративно- службових приміщень, не менше, м2 на одного студента Розрахунковий контингент студентів Площа адміністративно- службових приміщень, не менше, м2 на одного студента
До 1000 1 До 300 1,2
Більше 1000 до 2000 0,9 Більше 300 до 400 1,0
Більше 2000 до 4000 0,8 Більше 400 до 600 0,9
Більше 4000 до 6000 0,7 Більше 600 до 1000 0,8
Більше 6000 до 10000 0,6 Більше 1000 0,7
Більше 10000 0,5
131
Таблиця 6.20
Площі вестибюлів, гардеробів, рекреаційних приміщень,
а також кількість санітарних приладів у вбиральнях та душових
Приміщення Одиниця виміру Площа, не менше, м2 Кількість санітарних приладів
1 2 3 4
Вестибюль 1 місце 0,25
Гардероб (площа за бар’єром): - у школах - у профтехучилищах та вищих навчальних закладах - 0,2 0,15
Рекреаційні приміщення - у школах для учнів перших-четвертих класів п’ятих-дев’ятих класів десятих-одинадцятих класів - у профтехучилищах - у вищих навчальних закладах, інститутах підвищення кваліфікації 1 учень 1 студент (слухач) 2,0 1,5 1,0 1,0 0,5
Санітарні вузли у школах для учнів: - перших класів - других-одинадцятих класів - туалети та душові для персоналу їдальні - санітарні вузли у профтехучилищах ‘і вищих навчальних закладах 1 учень один санітраний вузол одна душова один учень, один студент 0,65 0,2 0,25/0,2 один туалет для хлоп- ців та один туалет для дівчат на два класи з розрахунку: один уні- таз на шість учнів, один умивальник і одна ногомийка на 12 учнів, один унітаз на 20 дів- чат, один унітаз та один пісуар на 40 хлопців; один умивальник на 30 учнів один унітаз, один уми- вальник, одна душова сітка один унітаз на 30 жі- нок, один унітаз і один пісуар на 40 чоловіків, один умивальник, та два унітази, але не менше одного
132
Продовження табл. 6.20
1 2 3 4
Складські приміщення, комори, приміщення притирального інвентаря - у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах - у вищих навчальних закладх, інститутах підвищення кваліфікації один учень один студент (слухач) 0,12 0,06 •
Приміщення для зберігання домашнього та робочого одягу у блоці навчально-виробничих майстерень одне робоче місце 0,5
Душові у блоці навчально- виробничих майстерень одна дущова сітка на 15 осіб, 1 умивальник на 30 осіб
Побутова кімната та роздягальня технічного персоналу з душовою кабіною Приміщення 18
Вестибюлі і гардероби можуть бути централізованими або децентралізо-
ваними. В останньому випадку вестибюлі з гардеробами розташовуються по повер-
хах з таким розрахунком, щоб вони безпосередньо примикали до сходових кліток і
шлях у них не проходив через рекреаційні приміщення і основні поповерхові
комунікації. Децентралізовані вестибюлі і гардероби можна рекомендувати тільки
у восьмилітніх школах, де учні мають постійно закріплені класні кімнати. Для
дев’ятих-одинадцятих класів середніх шкіл, які не мають постійних навчальних
кімнат, влаштовувати децентралізовані гардероби недоцільно, оскільки важко виз-
начити місце для розміщення гардероба тієї або іншої вікової групи учнів.
Кімнати для чищення верхнього одягу і взуття проектуються тільки у школах-
інтернатах з розрахунку 0,1 м2 на одного вихованця. Розміщувати ці кімнати краще
поблизу гардероба або в блоці спальних кімнат суміжно з санітарними вузлами.
Вестибюль, гардероб та санітарні вузли розраховують на кількість учнів
(студентів, слухачів), адміністративно-викладацький склад та службовий персонал,
що перебувають у будинку. Співвідношення чоловіків та жінок встановлюється
завданням на проектування залежно від специфіки навчального закладу.
Гардеробні для учнів (студентів, слухачів) влаштовують окремо від гарде-
робної для викладачів та персоналу.
У середніх загальноосвітніх навчальних закладах може передбачатись окре-
мий вхід у будинок (з вестибюлем та гардеробом) для учнів початкових шкіл
перших-четвертих класів.
133
Допускається передбачати відокремлений вестибюль з гардеробом для пер-
ших класів і розміщувати верхній одяг учнів у прикласних вбудованих шафових
секціях в рекреації (з розрахунку п’ять гачків на 1 пог. м вішалки) з дотриманням
санітарно-гігієнічних вимог та нормативних площ приміщень.
Входи у туалети та умивальні для учнів (студентів, слухачів) не допуска-
ється передбачати зі сходових кліток і розміщувати безпосередньо проти входів до
навчальних приміщень, їдальні, медпункту. У складі кожного санітарного вузла
слід виділяти туалет для викладачів з одним унітазом, пісуаром та умивальником.
При кожному жіночому туалеті необхідно передбачати кабіну особистої гігієни
(гігієнічний душ, один унітаз, один умивальник) із розрахунку один гігієнічний
душ на 100 жінок, у спальних корпусах шкіл-інтернатів - на кожні 70 дівчат.
Унітази в туалетах для учнів початкової школи повинні бути відокремлені
перегородками-екранами заввишки не менше 1,75 м (від підлоги), що не досягають
підлоги на 0,1 м. Розмір кабін приймається 0,8x1 м.
Прохід між кабінами туалетів і протилежною стіною належить приймати не
менше, м:
- за відсутності пісуарів - 1,1;
- за наявності пісуарів - 1,8.
Висота встановлення раковин умивальників над підлогою повинна станови-
ти не більше: для учнів перших класів - 0,5 м, других-четвертих класів - 0,6 м,
п’ятих-одинадцятих класів - 0,7 м. Прохід між умивальниками та стіною і між
двома рядами умивальників належить приймати не менше 1,6 м.
У санітарних вузлах повинні передбачатися вбудовані шафи для приби-
рального інвентаря. Господарські комори та приміщення прибирального інвентаря
необхідно передбачати у кожному будинку (блоці, корпусі).
Рекреаційні приміщення використовуються для організації активного відпо-
чинку під час змін, а також для діапозитивів, занять гуртків художньої самодіяльності.
При організації груп продовженого дня рекреації можуть використовуватися також
для денного сну учнів І і П класів. Враховуючи це, переважно проектують рекреаційні
приміщення зального, а не коридорного типу, хоча такий тип рекреації цілком
допустимий. Глибина зальної рекреації за звичайного бічного освітлення дорівнює
глибині класу, тобто 5,6-6 м. За торцевого освітлення зальної рекреації її глибина не
повинна перевищувати трьох висот приміщення. Ширина рекреацій коридорного типу
від стіни до стіни допускається не меншою за 2,8 м. Потрібно уникати двосторонньої
забудови рекреацій коридорного типу, оскільки у цьому випадку її освітленість буде
недостатньою, а провітрювання утруднене, у такий спосіб рекреація слугує під час
зміни резервуаром чистого повітря. У рекреаціях щоб уникнути травм дітей під час
рухомих ігор, не повинно бути виступаючих частин стін і устаткування, а також
гострих кутів. Рекомендована форма рекреації у плані - максимально проста, така, що
наближається до прямокутника. У проектах шкіл-інтернатів крім рекреаційних
134
приміщень передбачаються вітальні для зустрічей вихованців з батьками, а також для
відпочинку у вільний час. Площа віталень визначається з розрахунку 0,1 м2 на кожного
вихованця, але не менше ніж 16 м, вони розміщуються, як правило, при центральному
вестибюлі або блоці клубних приміщень.
У вищих навчальних закладах належить передбачати диспетчерську площею
не менше ніж 18 м2 з цілодобовим чергуванням для розміщення апаратури
пожежно-охоронної сигналізації та диспетчеризації інженерних систем.
Диспетчерська з природним освітленням повинна розташовуватись у цоколь-
ному або на першому поверсі будинку біля головного входу та мати самостійний
вихід назовні.
6.6. Загальна характеристика навчальних комплексів
Монофункціональний галузевий навчальний комплекс - комплекс будівель
і споруд, що формується навачальними закладами на основі єдності функції нав-
чання, - об’єднує навчальні заклади різних рівнів освіти і підвищення кваліфікації,
але в одній галузі. їх потрібно поділяти залежно від належності установ, що коопе-
руються, на навчальні комплекси відомств і навчальні комплекси великих під-
приємств, виробничих об’єднань.
Відомчі навчальні комплекси формуються з навчальних закладів, що готу-
ють фахівців одного відомства для групи підприємств, установ певного регіону
(області, району, міста). До таких комплексів належать:
- навчальний комплекс культури, що об’єднує навчальні заклади різного рів-
ня освіти, як, наприклад, дитяча музична школа, музичне училище і консерваторія,
де можна створити умови безперервного навчання згідно з обраною спеціальністю
та забезпечити відбір найобдарованіших учнів;
- навчально-педагогічний комплекс, де на базі педінституту можуть бути об’єд-
нані дитячі садки, базова школа, ПТУ, НПК, технікум; кооперація ВНЗ з вказаними
типами навчальних будівель дає змогу майбутньому педагогові прослідкувати і вив-
чити процес виховання людини на усіх вікових рівнях - від яслів до технікуму;
- навчальний комплекс торгово-побутового обслуговування, де доцільно коопе-
рувати, наприклад, навчальний комбінат, профтехучилище і технікум торгівлі;
- агропромисловий навачльний комплекс, що об’єднуює на загальній основі
навчального господарства (земля і техніка) навчальний комбінат, профтехучилище,
технікум, кафедру ВНЗ тощо.
Склад кооперованих комплексів навчальних і громадських будівель реко-
мендується приймати за табл. 6.21.
Поліфункціональний навчальний комплекс - комплекс громадських буді-
вель, в який навчальний заклад рівноправно і взаємозв’язано включений одночасно
з іншою установою (наприклад, навчально-культурний, навчально-лікувальний,
навчально-виробничий, навчально-науковий комплекси тощо).
135
Таблиця 6.21
Склад кооперованих комплексів навчальних і громадських будівель
Склад комплексів Зони і підзони сумісного використання Групи приміщень сумісного використання
1 2 3
1. Навчальні комплекси одного рівня освіти
Комплекс профтехучилищ Виробнича, фізкультурно- спортивна, господарська Навчально-виробничі приміщення (однієї галузі), навчально-спортивні приміщення, технічний центр, лекційна аудиторія, актовий зал, кружкові приміщення, бібліотека, медпункт, їдальня, допоміжні і обслуговувальні приміщення
Комплекс середніх спеціальних навчальних закладів Ті самі Ті самі
Комплекс навчальних комбінатів (промрайону або галузі народного господарства) Виробнича, господарська Приміщення харчування, бібліотеки, технічних засобів навчання, актовий зал, адміністративно-господарські і технічні приміщення
Комплекс вищих навчальних закладів Спортивна, господарська, житлова, в окремих випадках - наукова, виробнича Будівлі і споруди: спорту, культури, харчування, мед. обслуговування, наукові і технічні центри, обчислювальні, гуртожитки, бази відпочинку
2. Навчальні комплекси різного рівня освіти
Загальноосвітня школа + профтехучилище Спортивна, відпочинку, озеленення, господарська Навчально-виробничі майстерні, спортивні приміщення, зали, аудиторії, технічний центр
Профтехучилище + навчальний комбінат + міжшкільний НПК Виробнича, господарська Навчально-виробничі приміщення, бібліотека, медпункт, їдальня, допоміжні і обслуговувальні приміщення
Профтехучилище + середній спеціальний навчальний заклад Усі зони Ті самі
Профтехучилище + середній спеціальний навчальний заклад + вищий навчальний заклад Ті самі Всі приміщення обслуговування учнів; технічні і господарські приміщення, спортивний і актовий
136
Продовження табл. 6.21
1 2 3
Навчальний центр підприємства (навчальний комбінат + профтехучилище + філіал технікуму + навчально-консультаційний пункт ВНЗ) Ті самі Ті самі
Вищий навчальний заклад + інститут (факультет) підвищення кваліфікації Навчальна, відпочинку Приміщення обслуговування студентів і слухачів
3. Навчальні заклади, скооперовані з суспільними установами
ПТУ (технікум) + культурний центр району для села Спортивна Актовий зал, гурткові, бібліотека, навчально- спортивні приміщення, приміщення харчування
Вищий навчальний заклад, + культурно-спортивний, центр міста Спортивна, культурна, відпочинку, озеленення, господарська Ті самі
Навчальний заклад обслуговувальних галузей Господарська, відпочинку, озеленення Приміщення виробничої практики
Так, наприклад, навчальні заклади з установами торгово-побутового обслу-
говування створюють поліфункціональний комплекс. Центри культури, до складу яких
включаються навчальні заклади культури, значно розширюють склад приміщень, який
використовує населення, - навчальний театр, концертний зал, виставкові зали, а учні
залучаються до обслуговування населення. Багатопрофільна клінічна лікарня являє
собою не тільки центр висококваліфікованої допомоги населенню, але і базу медич-
ного інституту або інституту удосконалення лікарів, центр підготовки середнього
медичного персоналу, базу для проведення різних наукових досліджень.
Навчальний комплекс як містобудівний об’єкт утворює навчальну зону у
місті, тобто є одним із спеціалізованих центрів міста. Усе розмаїття форм коопе-
рації і ступеня об’єднання навчальних закладів птрібно розглядати залежно від їх
відношення до основної функції - навчання. Необхідно відзначити, що у нашій
країні подібні комплекси освоюються поступово та існують в різних варіантах, не
будучи остаточно сформованими, тому у цьому розділі висловлюється принци-
повий підхід до їх проектування.
Контрольні запитання:
1. Якими є основні критерії класифікації навчальних закладів ?
2. Якими є містобудівні основи та норми розміщення навчальних закладів у
структурі населеного пункту?
3. Які є функціональні зони генпланів навчальних закладів ?
137
4. Які існують функціональні групи приміщень школи?
5. Що таке шкільна секція і які існують типи шкільних секцій?
6. Якими є основні вимоги до проектування класних кімнат ?
7. Які вимоги проектування до спортивних залів ?
8. Якими є вимоги до проектування закладів громадського харчування у
школах?
9. Якими є норми щодо розрахунку санітарних приладів у школах, профтех-
училищах, вищих навчальних закладах?
10. Якими є основні вимоги до проектування вестибюлів і гардеробів?
Контрольні завдання:
1. Розробити схему генплану школи на 800 учнів.
2. Розробити схему функціонального зонування школи на 1000 учнів.
3. Розробити планування навчальної секції для перших класів.
4. Розробити планування навчальної секції для других-четвертих класів.
5. Розробити планування шкільної бібліотеки для школи на 1000 учнів.
6. Розробити планування шкільної їдальні для школи місткістю 800 учнів.
7. Розробити планування шкільного басейну.
8. Розробити планування вестибюля з централізованим гардеробом для
школи місткістю 1200 учнів.
138
Розділ 7
БУДІВЛІ ДЛЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Проектування будівель для охорони здоров’я проводиться відповідно до
вимог ДБН В.2.2-10-2001 “Заклади охорони здоров’я” [12].
7.1. Виникнення і розвиток типологічної групи
Заклади для охорони здоров’я належать до тих споруд, типологія яких почала
формуватися у добу середньовіччя. Перші заклади, що суміщали функції лікування
та притулку, виникли при монастирях у XII—XIII ст. Приміщення не були спе-
ціалізованими. Усі хворі розташовувалися в одній великій залі, де одночасно могло
перебувати близько 100 осіб.
Типологія сучасних лікувальних закладів почала складатися у середині XIX ст.,
коли було зроблено відкриття Луї Пастера про інфекційне походження захворювань.
Враховуючи рівень медичної науки того часу, лікарні споруджували за павільйоною
системю, за якої лікарняні відділення розташовувалися в окремих корпусах, як
правило, невеликої поверховості. Комплекси лікарень будували здебільшого на
околицях населених пунктів на озеленених територіях. Надалі у зв’язку з розвитком
нових експлуатаційних вимог окремі корпуси стали поєднувати переходами, внаслідок
чого сформувалася блокована система лікарень. Проте за таких систем дуже видов-
жувалися комунікації, виникало дублювання деяких приміщень. Тому в останній час
найбільшого поширення здобули централізовані системи лікарень.
Поряд з формуванням типології лікарень у середині XIX ст. виникає новий
тип закладу охорони здоров’я - санаторій, де лікувально-профілактична дія на
організм досягалася за рахунок використання спеціального санаторного режиму,
який ґрунтувався на використанні природних оздоровчих чинників.
Сучасні заклади охорони здоров’я - складний функціональний та архітектурно-
планувальний організм, результат багаторічних пошуків санітарно-гігієнічних, медич-
них, психологічних та архітектурних розв’язків формування споруд.
7.2. Класифікація закладів охорони здоров’я
Заклади охорони здоров’я класифікують за призначенням:
Лікувально-профілактичні заклади:
• лікувальні заклади: багатопрофільні і спеціалізовані;
• диспансери (зі стаціонаром і без стаціонару);
• амбулаторно-поліклінічні заклади: поліклініки, консультативні полікліні-
ки, амбулаторії, діагностичні центри, здоровпункти;
139
• заклади швидкої і невідкладної медичної допомоги і заклади переливання
крові: станції і підстанції швидкої медичної допомоги, станції переливання крові;
• заклади охорони материнства і дитинства (пологові будинки, акушерські
стаціонари, дитячі стаціонари, жіночі консультації, дитячі поліклініки;
• санітарно-курортні заклади: профілакторії, санаторії, оздоровчі табори.
Санітарно-профілактичні заклади: санітарно-епідеміологічні станції, де-
зинфекційні станції.
Заклади судово-медичної експертизи (бюро).
Аптечні заклади (аптеки, лікарняні аптеки, аптечні кіоски, аптечні склади).
Багатопрофільні лікарні класифікують також за територіальною ознакою і
підпорядкуванням', державні, обласні, міські, центральні міські, центральні район-
ні, районні, дільничні. Підпорядкування лікувального закладу визначає його потуж-
ність та штатні нормативи.
Спеціалізовані лікарні класифікують за профілем діяльності', інфекційні,
психіатричні, швидкої допомоги, кардіологічні, ендокринологічні тощо.
Розрахунковими показниками місткості лікувально-профілактичних закладів
є: для стаціонарних закладів - кількість ліжко-місць, для амбулаторно-поліклініч-
них закладів - кількість відвідувань за зміну, для аптек - кількість рецептів і
величина товарообороту (у грн. за рік).
Для визначення загальної потужності мережі лікарень їх місткість прийма-
ється з розрахунку 10 ліжок на 1000 осіб, а поліклінік - 10 відвідувань протягом
року. Радіус обслуговування поліклініки - 0,8-1 км. Для пологових будинків та
районних лікарень радіус обслуговування не повинен перевищувати 3 км.
7.3. Вимоги до земельних ділянок
Заклади охорони здоров’я необхідно розташовувати відповідно до генераль-
них планів населених пунктів і ПДП. Розміри земельних ділянок необхідно прийма-
ти відповідно до ДБН 360 і ДБН Б.2.4-1. У табл. 7.1 наведено основні розрахункові
норми щодо розмірів та розміщення земельних ділянок лікувальних закладів.
На земельних ділянках закладів охорони здоров’я не можна розташовувати
функціонально не пов’язані з ними будівлі і споруди. Лікувально-профілактичні
заклади доцільно об’єднувати за відповідних умов у медичні містечка з метою
кооперації лікувально-діагностичних, інженерних та допоміжних служб.
На земельних ділянках закладів охорони здоров’я зі стаціонарами, за винят-
ком санитарно-курортних закладів, необхідно виділяти такі функціональні зони'.
• лікувальних корпусів для неінфекційних хворих;
• лікувальних корпусів для інфекційних хворих;
• поліклініки;
• садово-паркову;
• господарську;
• патолого-анатомічного відділення.
140
Таблиця 7.1
Розміщення та розміри земельних ділянок лікувальних закладів
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірю- вання Нормативна величина в розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
1 2 3 4
Лікувальні заклади
Стаціонар усіх типів для дорослих 3 допоміжними спорудами і будівлями Ліжко 14, 15 (в середньому по Україні). Для населення, яке проживає у міських поселеннях, що не є центрами систем, не виконують роль районного, обласного і міжобласного центрів, нормативний показник не нижче 6,9-7,6 ліжок на одну тис. осіб, населення За потужності стаціонарів, ліжок: до 50-300 м2 на одне ліжко; більше 50 до 100 - 300-200 м2; більше 100 до 200 - 200-140 м2; більше 200 до 400 - 140-100 м2, більше 400 до 800 - 100-80 м2; більше 800 до 1000 - 80-60 м2; більше 1000 - 60 м2
Примітка. На одне ліжко для дітей слід приймати норму усього стаціонару з коефіцієнтом 1,5. За розташування двох і більше стаціонарів на одній земельній ділянці загальну площу потрібно приймати згідно з нормами сумарної місткості стаціонарів. В умовах реконструкції і у великих і найбільших містах земельні ділянки лікарень допускається зменшувати на 25 %. Розміри земельних ділянок, які розташовують у приміській зоні, необхідно збільшувати: інфекційних і онкологічних - на 15 %; тубер- кульозних і психіатричних - на 25 %; відновного лікування для дорослих - на 20 %, для дітей - на 40 %. Площу земельної ділянки пологового будинку потрібно приймати згідно з нормативами стаціонарів з коефіцієнтом 0,7.
Фельдшерсько- акушерський або фельдшерський пункт Об’єкт Згідно з завданням на проектування у сільських населених пунктах без лікарень і амбулаторій з кількістю мешканців більше 200 осіб 0,2 га
Поліклініки, амбулаторії, диспансери без стаціонару Відвіду- вань у зміну 24 0,1 га на 100 відвідувань у зміну, але не менше 0,3 га
Примітка. Розміри земельних ділянок стаціонару і поліклініки (диспансеру), об’єднаних в один лікувально-профілактичний заклад, визначаються роздільно згідно від- повідним нормам і потім сумуються.
Станції (підстанції) швидкої медичної допомоги Автомаш ина одна на 10 тис. осіб у межах зони 15-хвилинної доступності на спеціальному автомобілі 0,05 на один автомобіль, але не менше 0,1 га
141
Продовження табл. 7.1
1 2 3 4
Санітарно- епідеміологічні заклади Об’єкт Згідно з завданням на проектування 1-1,5 га
Аптеки груп: І-ІІ, Ш-У, УІ-УП Об’єкт 0,104, зокрема для міського населення - 0,09; для сільського - 0,143 0,3 га або вбудовані 0,25 га або вбудовані 0,2 га або вбудовані
Примітка. Розташовуються у мікрорайонах, житлових районах.
Молочні кухні Порція на добу на одну дитину(до одного року) 4 0,015 га на одну тис. порцій в добу, але не менше ніж 0,15 га
Роздаткові пункти молочних кухонь м2 загальної площі на одну дитину (до одного року) 0,3 Вбудовані
Санітарно-курортні і оздоровчі заклади
Санаторії (без туберкульозних) Місць Згідно з завданням на проектування 125-150 м2 на одне місце
Санаторії для батьків з дітьми і дитячі санаторії (без туберкульозних) Так само Так само 145-170 м2 на одне місце
Примітка. Конкретні значення нормативів земельних ділянок у вказаних межах приймаються згідно з місцевими умовами. Розміри земельних ділянок подані без враху- вання площ господарських зон. У курортних районах Криму і Карпат, в умовах реконст- рукції курортів, а також для баз відпочинку у приміських зонах великих і найбільших міст розміри земельних ділянок можна зменшувати, але не більше ніж на 25 %, тобто приймати з мінімальними значеннями; у сейсмічних районах - не більше ніж на 15 % за зменшенням поверховості спальних корпусів до чотирьох поверхів.
Санаторії- профілакторії Місць Згідно з завданням на проектування 70-100 м2 на одне місце
Примітка. У санаторіях-профілакторіях, які розташовуються у межах міста, допуска-
ється зменшення розмірів земельних ділянок не більше ніж на 10 %.
Для акушерських, дитячих, туберкульозних, психосоматичних відділів, які
передбачені у складі багатопрофільних лікарень, необхідно виділяти окремі садово-
паркові зони.
142
На земельних ділянках санаторно-курортних закладів необхідно виділяти такі
функціональні зони’.
• житлових корпусів;
• лікувально-діагностичну;
• спортивну (спортивні майданчики, басейни);
• культури і відпочинку (клубний корпус, танцювальний майданчик);
• садово-паркову;
• господарську.
Службу приготування їжі необхідно розташовувати у зоні лікувальних корпусів
для неінфекційних хворих або у господарській зоні в окремо розташованих спорудах чи
прибудовах. Відповідно до завдання на проектування допускається розташовувати
службу приготування їжі у лікувальних корпусах для неінфекційних хворих.
На території інфекційної лікарні потрібно виділяти “чисту” і “брудну” зони, які
необхідно відокремлювати одну від одної смугою зелених насаджень. На виїзді із
“брудної*” зони повинні бути передбачені майданчики для дезинфекції транспорту.
На території стаціонарів лікувально-профілактичних закладів необхідно пе-
редбачати окремі виїзди і в’їзди у зони:
• лікувальних корпусів для неінфекційних хворих;
• лікувальних корпусів для інфекційних хворих;
• господарську;
• патолого-анатомічного відділення
В’їзди у зони патолого-анатомічного відділення і господарські можуть бути
об’єднані. Проїзд транспортних засобів територією лікувального корпусу не пови-
нен перетинатися із шляхами хворих, які користуються садово-парковою зоною.
В’їзд санітарних автомашин на територію станції швидкої допомоги і виїзд з неї
повинні бути роздільними.
На рис. 7.1 показано приклад організації генплану лікувального закладу.
Рис. 7.1. Приклад організації генплану лікувального закладу:
1 - головний вхід; 2 - лікувально-допоміжні приміщення; 3 - стаціонар;
4 - спортивна зона 5 - патолого-анатомічне відділення;6 - господарський двір
143
Також нормовано відстань між корпусами закладів охорони здоров’я та
житловими і громадським спорудами. Відстань між корпусами закладів охорони
здоров’я та житловими і громадським спорудами, а також червоними лініями
необхідно приймати:
а) між корпусами з палатними відділеннями і житловими чи громадськими
спорудами, а також червоними лініями - не менше ЗО м;
б) між житловими корпусами і житловими або громадськими спорудами, а
також червоними лініями - не менше ЗО м у разі розташування споруд вздовж внут-
рішньокурортних доріг і вулиць, 10 м - в інших випадках;
в) за наявності на сусідніх ділянках господарського двору розрив між спальними
корпусами, їдальнею і господарськими спорудами повинен бути не меншим за 100 м;
г) від житлових корпусів до їдальні, службово-побутових приміщень госпо-
дарської зони, відкритих кіномайданчиків, танцювальних майданчиків і спортивних
споруд - не менше 50 м.
д) від житлових корпусів до відкритих автомобільних стоянок на ЗО місць -
50 м, від 30 до 100 місць - 80 м, більше ніж 100 місць - 100 м;
е) від житлових корпусів до вуличних вбиралень - не менше 25 і не більше 50 м;
ж) між лікувально-діагностичними корпусами, спорудами амбулаторно-по-
ліклінічних закладів і житловими, громадськими спорудами, а також червоними
лініями - не менше ніж 15 м;
з) між віварієм і житловими та громадськими спорудами - не менше 50 м;
і) між пічками для спалювання відходів і палатними корпусами, житловими
та громадськими спорудами - відповідно до розрахунку викидів шкідливих речовин
в атмосферу, але не менше ніж 30 м. Пічку на генеральному плані потрібно роз-
ташовувати з урахуванням “рози вітрів”;
к) між киснево-газифікаційною станцією і центральним пунктом зберігання і
розподілення лікувальних газів (за умови зберігання більше ніж 10 балонів ємністю
40 л кожен) і спорудами з постійним перебуванням хворих - не менше ніж 25 м;
л) між корпусами з палатами, лікувально-діагностичними корпусами і май-
данчиками для смітгєзбірників - не менше ніж 25 м;
м) між корпусами з палатами і відкритими спортивними спорудами - не мен-
ше ніж 25 м;
н) між корпусами з палатами і трансформаторною підстанцією - не менше
ніж 25 м.
В умовах реконструкції допускається розташування корпусів без відступу від
червоних ліній у разі виконання вимог щодо інсоляції, природного освітлення та
шумозахисту.
Територія ділянки лікувального закладу повинна бути озеленена і облаш-
тована. Площа садово-паркової зони повинна становити не менше ніж 25 м2 на
ліжко-місце. Кількість зелених насаджень повинно бути не меншим за 60 % площі
земельної ділянки санаторію.
Вздовж вільного від забудови периметра потрібно передбачати смуги зелених
насаджень завширшки 15 м, вздовж периметра ділянок поліклінік -завширшки 10 м.
144
На ділянках закладів охорони здоров’я необхідно передбачати стоянки для
автотранспорту співробітників і відвідувачів на відстані не менше ніж 25 м від
корпусів з палати і не менше ніж 15 м від інших корпусів. На території медичного
закладу і у підвальних приміщеннях, окрім лікувальних закладів зі стаціонаром,
допускається влаштовувати підземні автомобільні стоянки лише для автомобілів
персоналу, відвідувачів і автомобілів спеціального призначення. Кількість машино-
місць на автостоянках приймають відповідно до табл. 16.3.
Санатарно-курортні заклади, заклади для сімейного відпочинку облашто-
вуються ігровими майданчиками для дітей з розрахунку 5 м2 на одну дитину з
одночасним перебуванням ЗО % усіх дітей на повітрі. Майданчик розраховується на
25-30 дітей.
Площу пляжу, солярію та аерарію необхідно приймати відповідно до табл. 7.2.
Кількість місць на пляжі приймають у розрахунку 35-40 % усіх місць у санаторії.
Ділянки лікувально-профілактичних закладів повинні бути огороджені. Ви-
сота огородження для стаціонарів і санітарно-епідеміологічних закладів повинна
становити 1,6 м, для психіатричних закладів - не менше як 2,5 м.
Перед головним входом у стаціонар, поліклініку, диспансер і пологовий
будинок необхідно передбачати майданчики для відвідувачів із розрахунку 0,2 м2
на одне ліжко-місце або відвідування у зміну, але не менше ніж 50 м2.
Таблиця 7.2
Розрахункова норма площі на одну особу
на лікувальному пляжі, солярії, аерарії
Назва Одиниця виміру Площа (не менше), м2
Лікувальні пляжі (зокрема солярії та аерарії) одне місце на пляжі 5
Солярії одне місце 4,5
Аерарії одне місце 3,5
Перед головним входом у поліклініки для дітей і роздаткові молочних кухонь
необхідно передбачати майданчики для дитячих візочків із розрахунку 10 м2 на 100
відвідувань у зміну, але не менше ніж 20 м2.
7. 4. Загальні вимоги до проектування закладів
охорони здоров’я
Об’ємно-просторові вирішення. Останнім часом набули поширення центра-
лізовані лікарні, які об’єднані в одну споруду або у зблоковані (без переходів)
корпусі. Така система забезпечує найкращий взаємозв’язок відділень, скорочує
графіки руху хворих та персоналу. Централізована система лікарні, а також велика
місткість зумовили розвиток лікарні як багатоповерхової споруди (до 30 поверхів).
Павільйонна система використовується лише для інфекційних лікарень, санаторіїв.
Приклади об’ємно-просторових вирішень лікарень показано на рис. 7.2.
145
Рис. 7.2. Приклади об’ємно-просторових вирішень лікарень
Висота лікувально-профілактичних споруд (за винятком санаторіїв) має
мати висоту від рівня планувальної позначки землі до рівня верхнього поверху не
більше ніж 26,5 м, тобто дев’яти поверхів. У сейсмічних районах висота прийма-
ється відповідно до вимог ДБН 360. Поверховість санаторіїв приймається не вище 9
поверхів. Поверховість споруд таборів (дитячих оздоровчих і оздоровчих для
старшокласників) обмежується двома поверхами, споруди цілорічного викорис-
тання І та II ступеня вогнестійкості повинні мати не більше трьох поверхів.
Споруди дитячих оздоровчих таборів і санаторіїв ІУ-У ступенів вогнестій-
кості споруджуються лише одноповерховими.
Поверховість інших закладів охорони здоров’я приймається відповідно до поло-
жень ДБН В.2.2-9. За містобудівного обґрунтування та відповідно до погодження з
органами Державного пожежного нагляду допускається перевищення поверховості.
Палати для дітей у віці до семи років допускається розташовувати не вище
п’ятого поверху за умови влаштування протидимного захисту шляхів евакуації
(коридорів) і влаштування у споруді (корпусі) незаземлюваних сходових кліток.
Вимоги протипожежної безпеки. З кожного поверху споруди лікувально-
профілактичного закладу необхідно передбачати не менше двох евакуаційних
виходів. Використання зовнішніх протипожежних сходів для евакуації хворих із
споруди не допускається. Не можна також влаштовувати у лікарнях відкриті сходи
на’усю висоту споруди. Можна лишень влаштовувати відкриті сходи з вестибюля
до другого поверху. З кожної сходової клітки повинен бути передбачений вихід
безпосередньо назовні або у вестибюль. Сходові клітки для евакуації повинні мати
природне освітлення. Влаштування гвинтових, криволінійних сходів та забіжних
сходинок на шляхах евакуації не допускається.
146
Лікувальні корпуси психіатричних лікарень та диспансерів належить проек-
тувати не нижче III ступеня вогнестійкості. Споруди лікувальних закладів на 60 і
менше ліжок та амбулаторно-поліклінічні заклади на 90 відвідувань у зміну можна
проектувати IV і V ступенів вогнестійкості.
Приміщення лікувальних, амбулаторно-поліклінічних закладів та аптек у разі
їх розташування у спорудах іншого призначення повинні бути відділені від решти
приміщень протипожежними стінами 1-го типу і мати самостійні виходи назовні.
Кількість місць у житлових корпусах санаторіїв І і II ступенів вогнестійкості
не повинна перевищувати 1000; III ступеня - 150; Ша, Шб, IV і V ступенів - 50.
Житлові приміщення у спорудах санаторіїв повинні бути відділені проти-
пожежними стінами від приміщень їдальні і харчоблоку, а також приміщень
культурно-масової роботи.
Житлові кімнати, призначені для відпочинку з дітьми, потрібно розташо-
вувати в окремих спорудах або окремих частинах споруд, заввишки не більше
шести поверхів, які мають окрему сходову клітку (друга сходова клітка є загальною
для усього корпусу). Спальні повинні мати лоджії або балкони.
У дитячих оздоровчих таборах житлові приміщення потрібно об’єднувати в
окремі групи по 40 місць, які мають самостійні евакуаційні виходи. Один з виходів
може бути сполучений із сходовою кліткою. Житлові приміщення дитячих оздоров-
чих таборів повинні бути розраховані не більше ніж на 160 осіб.
Під і над житловими приміщеннями культурно-масового призначення не
допускається розташовувати пожежонебезпечні приміщення.
Відстані шляхів евакуації від дверей найвіддаленіших приміщень закладів
(окрім вбиралень, вмивалень, душових та інших допоміжних приміщень) до виходу
назовні або на сходову клітку повинно бути не більше, ніж вказано у табл. 7.3.
Наведені у таблиці відстані необхідно приймати для споруд стаціонарів у лікуваль-
них закладах. Для решти закладів охорони здоров’я щільність потоку людей у
коридорі визначається згідно з проектом.
Таблиця 7.3
Відстані від найвіддаленіших приміщень до виходу назовні
Ступінь вогнестійкості споруди Відстань у м за щільності людського потоку під час евакуації,1* люд./м2
до 2 від 2 до 3 від 3 до 4 від 4 до 5
1 2 3 4 5
А. 3 приміщень, розташованих між сходовими кліткам або зовнішніми виходами
І-ІП 60 50 40 35
Шб, IV 40 35 зо 25
Ша, ^а, V зо 25 20 15
Б. 3 приміщень з виходами у тупиковий коридор чи хол
І-Ш зо 25 20 15
Ш6, IV 20 15 15 10
Ша, №, V 15 10 10 5
0 Відношення кількості людей, що евакуюються, до площі шляхів евакуації.
147
Архітектурно-планувальні вирішення. Склад приміщень закладів охорони
здоров’я визначається завданням на проектування відповідно до призначення,
профілю, потужності та штатних нормативів. З появою нових методів лікування та
діагностики, а також нового медичного обладнення набір та площі приміщень
можуть прийматися відповідно до вимог паспортних даних нового обладнання.
Перелік приміщень закладів охорони здоров’я, які можна розташовувати у
цокольних та підвальних поверхаха, подано у підрозділі 3.6.
Найпоширенішим типом архітектурно-планувального вирішення закладу
охорони здоров’я є коридорний. Подеколи під час проектування палатних відділень
використовують блок-секційний тип.
Ширина коридорів повинна бути не менше:
а) палатних відділень - 2,4 м;
б) амбулаторно-поліклінічних закладів -2 м;
в) амбулаторно-поліклінічних закладів при використанні їх для очікування
відвідувачів та за одностороннього розташування кабінетів в операційних блоках,
реанімаційних і пологових відділеннях - 2,8 м;
г) амбулаторно-поліклінічні заклади при використанні їх для очікування від-
відувачів та двобічного розташування кабінетів у лікарнях відновного лікування і
ортопедичного профілю - 3,2 м;
д) коридорів складських приміщень і житлових приміщень санаторно-курорт-
них закладів - 1,8 м;
е) коридорів інших груп приміщень санаторно-курортних закладів за загаль-
ної довжини не більше ніж 10 м - 1,5 м, за довжини менше ніж 10 м- 1,25 м;
ж) усіх інших типів закладів охорони здоров’я та їх структурних підрозділів -
відповідно до СНиП 2.01.02 і ДБН В.2.2 - 9.
Ширина приміщень повинна бути не менше:
а) кабінетів лікарів і житлових кімнат в санаторно-курортних закладах - 2,4 м;
б) одноліжкових палат - 2,9 м;
в) малих операційних, перев’язочних, процедурних з урологічним кріслом,
кабінетів гінекологічних, ортопедичних - 3,2 м;
г) процедурних рентгенофлюорографічних, рентгенотерапевтичних, рентге-
нодіагностичних кабінетів зі столами для просвічування встановлюється залежно
від розмірів обладнання та необхідної ширини проходів;
д) операційних, реанімаційних і родових -5 м.
Глибина палат і лікувально-діагностичних приміщень на природному освітленні
їх з одного боку має бути не більшою, ніж 6 м. Глибина приміщень ортопедичних,
онкологічних, оториноларингологічних, процедурних, рентгенівських кабінетів і
перев’язочних повинна бути не менша за 4 м, офтальмологічних кабінетів - не менше
за 6 м, операційних - не менше за 5 м, пологових палат - не менше за 4,5 м.
. Відношення глибини до ширини палати має бути не більшим за 2:1.
Розміри палати на два і більше ліжка необхідно встановлювати, враховуючи
такі вимоги:
а) розташування ліжок паралельно до вікон;
б) відстань від ліжка до вікна має бути не меншою за 0,9 м;
148
в) відстань між торцями ліжок та між торцями ліжок і стіною відділень
відновного лікування має бути не меншою за 1,6 м, а у палатах інших відділень - не
менше ніж 1,3 м;
г) відстань між довгими сторонами поряд розташованих ліжок має бути не
меншою за 0,8 м, а у палатах відновного лікування - не менше ніж 1,2 м.
Розмір кабін вбиралень для хворих стаціонару і відвідувачів поліклінік має бути
1,1 х 1,6 м. Двері обов’язково повинні відчинятися назовні. Розміри кабін для хворих
ортопедичних, нейрохірургічних відділень передбачаються відповідно до ВСН* 62, а
також ДБН В.2.2-9. Розміри кабін вбиралень для персоналу і душових кабін також
необхідно передбачати відповідно до ДБН В.2.2-9 (підрозділ 3.4 цього посібника).
Кількість санітарних приладів для хворих у стаціонарах необіхдно приймати
з розрахунку: один прилад на 15 осіб у чоловічих вбиральнях і на 10 осіб у жіночих,
окрім відділень з палатами, де близько розташовані санітарні вузли. Кількість
санітарних приладів для пацієнтів амбулаторно-поліклінічних відділень приймаєть-
ся в такий спосіб: один прилад на 50 чоловіків і один прилад - на ЗО жінок.
Кількість санітарних приладів для персоналу необхідно приймати залежно від кіль-
кості осіб, які користуються ними у найбільшу за чисельністю зміну. Розрахунок
такий: один прилад на 50 чоловіків і один прилад - на ЗО жінок.
Ширина дверей в палатах, ізоляторах, тамбурах і шлюзах боксів, напівбок-
сах, передпологових, пологових, процедурних, перев’язочних, операційних, наркоз-
них, а також у ванних кімнатах, у вбиральнях для хворих має бути не меншою за 1,1
м; у вбиральнях і душах при палатах - не меншою за 0,7 м; у кабінетах лікарів,
лабораторних приміщеннях, вбиральнях для хворих палатних відділень та решті
приміщень - не менше ніж 0,9 м; у процедурних рентгенодіагностичних кабінетах,
кабінетах променевої терапії та радіоізотопної діагностики, на шляхах евакуації
хворих - 1,2 м; в барозалах - 1,4 м.
Висоту приміщень необхідно приймати не менше ніж 3 м. Висота примі-
щень (кабінетів) із нестандартним технологічним обладнанням встановлюється
залежно від розмірів обладнання. В умовах реконструкції висота приміщень
(кабінетів) визначається відповідно до їх функціонального призначення за умови
зберігання санітарно-гігієнічних вимог, проте не менше ніж 2,5 м.
Висота залів лікувально-плавальних басейнів з кількістю пацієнтів 10 і біль-
ше осіб приймається не менше ніж 4,2 м.
Висоту вестибюлів, конференц-залів, фойє, аудиторій тощо необхідно вста-
новлювати відповідно до їхніх функціональних вимог.
Функціональні особливості проектування закладів охорони здоров’я.
Об’ємно-планувальна структура повинна відповідати таким вимогам:
• взаємній ізоляції усіх відділень лікарні;
• зручному сполученню приміщень;
• оптимальній орієнтації усіх приміщень за сторонами світу;
Під час проектування лікарні необхідно передбачити таке:
• графік руху хворих з приймального відділення до палати;
• графік руху персоналу;
149
• графік руху відвідувачів;
• графік руху доставляння харчів, виносу сміття, брудної білизни.
Усі шляхи повинні бути ізольовані, за можливості короткі та зручні. Оскільки
пересування важкохворих відбувається на ліжках, то горизонтальний шлях пере-
міщення не повинен перевищувати 120 м.
Вимоги до освітлення та інсоляції. Приміщення лікувально-профілактич-
них закладів та аптек повинні мати природне освітлення. Освітлення іншим світлом
або лише штучне освітлення допускається передбачати у приміщеннях санітарних
вузлів у палатах, фотолабораторіях, душових для персоналу, наркозних, передопе-
раційних, апаратних, умивальнях, мікробіологічних боксів, санітарних пропускни-
ків, а також відповідно до завдання на проектування у приміщеннях операційних і
процедурних рентгенодіагностичних кабінетів. Допускається проектувати без
природного освітлення приміщення, які допускається розташовувати у цокольних
та підвальних приміщеннях згідно з ДБН В.2.2-9 (див. підрозділ 3.3 цього посіб-
ника), а також конференц-зали, актові зали, лекційні аудиторії і кулуари, примі-
щення для масажних, стоянки для автомашин, буфети.
Природне освітлення повинні мати коридори палатних відділень - вікна у
торцях споруди або у світлових кишенях.
Орієнтація вікон операційних, реанімаційних залів повинна бути звернена на
північ, північний захід і північний схід, палат туберкульозних та інфекційних хворих -
на південь, південний схід і захід. Допускається північно-східна і північно-західна
орієнтація, але не більше ніж 10 % від загальної кількості ліжок туберкульозних та
інфекційних відділень. Вікна решти приміщень орієнтують незалежно від сторін світу.
У разі орієнтації приміщень за сторонами світу необхідно передбачати інженерні та
планувальні рішення, що виключають негативну дію сонця.
7.5. Вимоги до проектування стаціонарних
лікувальних закладів
Стаціонари лікарень, диспансери і пологові будинки складаються, як пра-
вило, з таких груп приміщень:
• приймальні відділення, приміщення виписки;
• палатні відділення (4- акушерські відділення у пологових будинках);
• операційні блоки;
• відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії;
• дезинфекційні відділення;
• пральні;
• служби приготування їжі;
• приміщення клінічних кафедр;
• службові та побутові приміщення.
150
До лікувально-діагностичних і допоміжних підрозділів стаціонарів та амбула-
торно-поліклінічних закладів належать:
• відділення гемодіалізу;
• відділення функціональної діагностики і ендоскопії;
• відділення гіпербаричної оксигенації;
• радіологічне відділення;
• рентгенівське відділення;
• відділення відновного лікування;
• відділення переливання крові;
• центральне стерилізаційне відділення;
• патолого-анатомічне відділення.
7.5.1. Характеристика функціональних блоків стаціонарів
та диспансерів
Приймальні відділення та приміщення виписки. До основних завдань
приймального відділення належить: прийом, реєстрація і медичне сортування
хворих, які потрапили у приймальне відділення; встановлення попереднього медич-
ного діагнозу на основі огляду; організація динамічного спостереження за хворими
з незрозумілим або сумнівним діагнозом у діагностичних палатах або ізоляційно-
діагностичних боксах; вирішення питань про необхідність стаціонарного чи амбу-
латорного лікування; надання необхідного медичної допомоги; проведення санітар-
ної обробки хворих (за необхідності); забезпечення комплексу заходів про попере-
дження занесення і поширення інфекційних захворювань; організація переведення
хворих, які потребують лікування в інших стаціонарних закладах. На рис. 7.3
показано схему взаємозв’язку основних приміщень приймальних відділень.
Палати для тимчасового
Перевязочна Рентген перебування хворих
Вестибюль Оглядова Санітарна
обробка
Ліфт
Рис. 7.3. Схема взаємозв'язку основних приміщень
приймальних відділень
151
Приймальні відділення повинні бути окремі для дитячого, інфекційного,
пологового, дермато-венерологічного, туберкульозного, психіатричного відділень.
Для решти відділень приймальні відділення повинні бути загальними і розташо-
вуватися у головному корпусі лікарні з найбільшою кількістю ліжок.
Розрахункова кількість хворих, які потрапляють у приймальні відділення
протягом доби, необхідно приймати залежно від кількості ліжок у лікарні або у
відповідному відділенні: 2 % - у туберкульозних, психіатричних відділеннях та
відділеннях відновного лікування; 15 % - у лікарнях швидкої допомоги, пологових
будинках; 10 % - у решті лікарень (відділеннях). Кількість потоків хворих необ-
хідно приймати: один потік на 800 ліжок - у туберкульозних, психіатричних лікар-
нях та лікарнях відновного лікування; один потік на 600 ліжок - у психіатричних
лікарнях; один потік на 150 хворих - у лікарнях швидкої медичної допомоги; один
потік на 250 ліжок - у решта лікарень. На кожен потік передбачається одна
оглядова кімната (рис. 7.4 і 7.5) і один санітарний пропускник.
Для приймання інфекційних хворих передбачають приймально-оглядові
бокси, кількість яких визначається залежно від кількості ліжок у цьому відділенні:
до 60 ліжок - два бокси; від 61 до 100 ліжок - три бокси 4- один бокс на кожні 50
ліжок понад 100. Входи, сходові клітки і ліфти в інфекційних відділеннях повинні
бути роздільні для приймання та виписки хворих.
Рис. 7.4. Приклад планування
оглядової кімнати на три кушетки
Рис. 7.5. Приклад планування
оглядової кімнати на дві кушетки
У дитячих інфекційних лікарнях прийом здійснюється через приймально-
оглядові бокси. Кількість приймально-оглядових бокісв приймається залежно від
профілю відділення (терапія - 2 %, хірургія - 4 %) та кількості ліжок у лікарні. У складі
приймального відділення також можна організовувати ізоляційно-діагностичні бокси
залежно від профілю лікарні. їх кількість визначається завданням на проектування.
Площу приміщень приймальних відділень необхідно приймати згідно з табл. 7.4.
152
Площа приміщень приймальних відділень
Таблиця 7.4
Назва приміщень Площа (не менше), м2
1 2
Рентгенівський бокс
Зовнішній тамбур при вході у бокс 2
Внутрішній шлюз при вході у бокс з відділення 2
Почекальня (із зовнішнім входом) 10
Вбиральня при почекальні 3
Процедурна 48
Кімната управління 10
Фотолабораторія 10
Кімната лікаря 10
Кабіна для приготування барію 4
Операційний бокс
Зовнішній тамбур при вході у бокс 2
Внутрішній шлюз при вході у бокс з відділення 2
Почекальня (із зовнішнім входом) 10
Вбиральня при почекальні 3
Передопераційна 15
Стерилізаційна 6
Операційна 36
Перев’язочна 22
Санітарний пропускник для персоналу 5
Реанімаційний бокс
Зовнішній тамбур при вході у бокс 2
Внутрішній шлюз при вході у бокс з відділення 2
Передреанімаційна 18
Реанімаційний зал 36
Палата інтенсивної терапії 13 на одне ліжко
Пологовий бокс
Зовнішній тамбур при вході у бокс 2
Внутрішній шлюз при вході у бокс з відділення 2
Приміщення санітарної обробки породіллі 12
Пологова на одне ліжко зо
Підготовча для персоналу з душем 4
Травматологічний пункт
Вестибюль-гардеробна 1, 2 на кожного відвідувача, але не менше 18
Вбиральня 3
Оглядова лікаря-травматолога 18
Гіпсова 22
Перев’язочна асептична 22
Перев’язочна септична 22
Кімната для зберігання і приготування гіпсу 10
153
Продовження табл. 7.4
1 2
Передопераційна 12
Мала операційна 22
Стерилізаційна 10
Кімната для тимчасового перебування хворих (на два ліжка) 12
Вбиральня на один унітаз з умивальником для хворих 3
Кабінет завідувача травмпунктом 12
Кімната для переодягання хворих 8
Кімната для зберігання анестезіологічної апаратури 12
Кімната персоналу 10
Вбиральня для персоналу на один унітаз с умивальником 3
Рентгенкабінет Згідно з відповідним розділу
0 Площа визначається завданням на проектування.
Приміщення для виписки потрібно передбачати у кожному корпусі стаціо-
нару. Кількість кабін для переодягання у приміщеннях виписки необхідно прий-
мати такою: одна кабіна на 100 кімнат у стаціонарі, але не менше двох кабін.
Площу приміщень для виписки хворих потрібно приймати згідно з табл. 7.5.
Таблиця 7.5
Площа приміщень для виписки хворих
Назва приміщення Площа (не менше), м 2
Кімната медичної сестри 8
Кабіна для переодягання0 3
Приміщення для очікування хворих, що виписуються 12
Приміщення виписки породіль з новонародженими з пологових будинків та акушерських відділень
а) фізіологічне і відділення патології вагітності 12
б) обсерваційне відділення 12
в) гінекологічне відділення 12
Приміщення для виписки інфекційних хворих з душовою кабіною2) 8
°Одна на 100 ліжок, але не менше ніж дві кабіни.
2) У секціях напівбоксів і палатних.
Палатні відділення. Набір приміщень палатних відділень залежить від профілю
лікарні та віку хворих, яких обслуговують у стаціонарі. Основними типами палатних
відділень є такі: неінфекційні відділення (для дорослих і дітей), інфекційні відділення,
акушерські відділення. У багатопрофільних лікарнях дитячі відділення потужністю 60
та більше ліжок потрібно розташовувати в окремих спорудах. Інфекційні та тубер-
кульозні відділення необхідно розташовувати в окремих спорудах.
Палатні відділення складаються з палатних секцій та загальних приміщень
відділення. До загальних приміщень належать лікувально-діагностичні та спеціалі-
154
зовані кабінети. Склад спеціалізованих кабінетів та лікувально-діагностичних відді-
лень визначається завданням на проектування.
Палатна секція повинна бути непрохідною. Перед входом до неї необхідно
передбачати шлюз завглибшки не менше ніж 2,5 м. Кількість ліжок у палатних
секціях визначається завданням на проектування. їх має бути не менше ніж 20 і не
більше ніж ЗО. Кількість ліжок в інфекційних та психіатричних відділеннях визна-
чається завданням на проектування.
Площу на одне ліжко у палатах від двох та більше ліжок необхідно приймати
згідно табл. 7.6.
Місткість палат потрібно приймати не більше ніж на два ліжка. Збільшення
місткості палат обґрунтовують завданням на проектування.
Палати для дорослих, дитячі палати, у тому числі з перебуванням матерів та
акушерські палати рекомендується передбачати зі шлюзом, вбиральнею та душо-
вою. Кількість ліжок на неопалюваних верандах приймають з розрахунку 75 % від
кількості ліжок у туберкульозних відділеннях та відділеннях відновного лікування,
100 % - у відділеннях в кісткового туберкульозу, в інших відділеннях - 70 % від
кількості ліжок у відділенні. Необхідність влаштування неопалюваних та опалю-
ваних веранд встановлюється завданням на проектування.
На рис. 7.6 показано приклади планування боксів в інфекційних відділеннях.
Таблиця 7.6
Площа на одне ліжко у палатних відділеннях
Назва відділення Площа на 1 ліжко (не менше), м2
Інфекційні і туберкульозні для дорослих 7,5
Інфекційні і туберкульозні для дітей: а) без місць для матерів б) з денним перебуванням матерів в) з цілодобовим перебуванням матерів 6,5 8 10
Ортопедо-травматологічне, нейрохірургічне (зокрема відновного лікування), опікове, радіологічне: а) для дорослих і в палатах для дітей с денним перебуванням матерів б) для дітей с цілодобовим перебуванням матерів 10 13
Інтенсивної терапії, післяопераційні: - для новонароджених і дітей до одного року 13 10
Дитячі неінфекційні: а) без місць для матерів б) з денним перебуванням матерів в) з цілодобовим перебуванням матерів 6 7,5 9,5
Для новонароджених 6
Психоневрологічні і наркологічні: а) загального типу б) інсулінові і наглядові 6 7
Психіатричні для дітей: а) загального типу б) наглядові 5 6
Інші 7
155
а
Рис. 7.6. Приклади планування боксів в інфекційних відділеннях:
а - ізоляційно-діагностичний бокс для дорослих;
б - ізоляційно-діагностичний бокс для розміщення матері і дитини
' Окрім палат, до складу палатних відділень входять пост чергової медсестри,
кабінет лікаря, процедурна, буфетна, їдальня, мийки кухонного та столового посу-
ду, санітарний пропускник для хворих, вбиральні, ванни, санітарні блоки для миття
і стерилізації суден, комора чистої білизни, приміщення для денного перебування
156
хворих. Приміщення, які є спільними для відділення: кабінет завідувача, кабінет
старшої медичної сестри, приміщення для зберігання переносної апаратури, кімната
персоналу, санітарні блоки. На рис. 7.7 показано приклад планування палат, буфет-
ної, а також посту чергової медсестри та санітарної кімнати у палатному відділенні.
а б
350
Рис. 7.7. Приклади планування палат, буфетної, кімнати чергової медсестри
та санітарної кімнати у палатному відділенні: а - тримісна палата;
б - одномісна палата; в - двомісна палата; г - буфетна;
д - пост чергової медсестри; ж - санітарна кімнат; 1 - ліжко,
2 - надліжковий столик; 3 - приліжкова тумбочка; 4 - ванна;
5 - умивальник; 6 - унітаз; 7 - злив; 8 - вантажний ліфт;
9 - візок для їжі; 10- холодильник; 11 - електрокип’ятильник;
12- марміт; 13- мийка; 14- візки; 15- стерилізатор;
16- мийка для клейонок; 17- мийка для суден;
18- раковина; 19- лікарняний ліфт
157
Кількість місць у їдальнях рекомендується приймати у лікарнях (відділеннях)
туберкульозних, психіатричних, відновного лікування, шкірно-венерологічних, а
також післяродових фізіологічних та патології вагітності такою, що дорівнює 80 %,
у решті відділень - 60 % від кількості ліжок. У дитячих відділеннях їдальню
необхідно передбачати лише для дітей, які мають більше ніж три роки (з ураху-
ванням 50 % спільно перебуваючих з дітьми матерями). При їдальнях рекомен-
дується передбачати буфетну.
Палатні відділення для неінфекційних хворих поділяють на терапевтичні,
хірургічні та спеціалізовані (офтальмологічні, психіатричні, наркологічні тощо).
У кожній палатній секції для дітей необхідно передбачити два напівбокси (на
одне або два ліжка), які не входять до кількості планових ліжок. Кількість місць для
спільного цілодобового перебування матерів у палатах з хворими дітьми необхідно
передбачати:
• для дітей до трьох років - 100 % ліжок;
• для дітей, які мають більше ніж три роки - не менше 50 % ліжок.
Кількість місць для денного перебування матерів з дітьми і місць для
розташування матерів визначається завданням на проектування.
Між палатами для дітей у віці до семи років (без матерів), а також у стінах і
перегородках, які відділяють кімнату від коридору, необхідно передбачати засклені
прорізи. Площі приміщень палатних відділень слід приймати згідно з табл. 7.7.
Таблиця 7.7
Площі приміщень палатних відділень
Назва приміщення Площа по відділеннях (не менше), м 2
неінфекційне інфекційне
ДЛЯ дорослих для дітей палатні бокс і напівбокс
1 2 3 4 5
Палатна секція
Палата на одне ліжко:
без шлюзу 9 9 — —
зі шлюзом 12 12 12 —
зі шлюзом і вбиральнею 14 14 14 —
зі шлюзом, вбиральнею і душовою 16 16 16 —
Палата на два ліжка і більше: Приймати по табл. 7.4
шлюз із вбиральнею на один або два палати 3+3 6 6 6 —
шлюз із вбиральнею і душовою на одну або дві палати 3+3+2 8 8 8 -
Палата для загального цілодобового перебування дітей з матерями на одне ліжко і одне місце із шлюзом, вбиральнею і душовою:
а) для дітей до одного року 6+6+3+2+2 — 19 — —
б) для дітей більше одного року 9+6+3+2+2 — 22 22
Бокс на одне ліжко (у складі палати, туалету, ванни, зовнішнього тамбуру і шлюзу 9+3+6+3+3) 27 27 - 27
158
Продовження табл. 7.7
1 2 3 4 5
Напівбокс на одне ліжко (у складі палати, туа- лету, ванни і шлюзу 9+3+6+2) 22 22 22 22
Напівбокс для загального цілодобового перебуван- ня дітей з матерями на одне ліжко і одне місце (у складі палати, туалету, ванни і шлюзу 9,5+3+6+3) — 24 — 24
Кабінет лікаря 10 10 10 10
Приміщення (пост) чергової медичної сестри 6 6 6 6 ‘
Процедурні:
а) без гінекологічного крісла 12 12 12 12°
б) з гінекологічним кріслом (зі зливом) і шлюзом 22 22 22 22"
Санітарний пропускник для хворих0:
а) роздягальня — — 6 6
б) ванна з душем — — 10 10
в) вбиральня — — 3 3
г) одягальня — — 6 6
д) приміщення для тимчасового зберігання речей — — 3 3
Клізмова (зі шлюзом) 10 10 10 -
Вбиральня для хворих2* 3 розрахунку 3 на 1 унітаз 3 -
Санвузол для інвалідів у кріслах-візках (вбираль- ня, душова) 6 6 - -
Кімната особистої гігієни 5 5 5 —
Умивальник з мийками для ніг (один умивальник на шість ліжок у секції) - 4+4 — -
Ванна с душем:
а) без підйомника 12 12 12 —
б) з підйомником 14 14 14 —
Приміщення (необхідно відділити одне от іншого перегородками заввишки 1,6 м) для3*’4*’12):
а) мийка і дезінфекція суден, горщиків, мийки і сушарки клейонок 8 8 8 8
б) мийки и сушарки клейонок^* — 6 — —
в) сортування і тимчасове зберігання брудної білизни 4 4 4 4
г) зберігання предметів прибирання і дезинфек- ційних засобів 4 4 4 4
Приміщення для тимчасового зберігання інфіко- ваної білизни і постільних речей6) - - 6 6
Приміщення денного перебування хворих:
а) у відділеннях лікарень відновного лікування, туберкульозних, психіатричних 1 на одне ліжко відділення - -
б) у відділеннях решти лікарень 0,8 на одне ліжко відділення
Кімната для ігор дітей у віці від одного року до семи років - 0,8 на одне ліжко відділення —
Веранда неопалювана в туберкульозних лікарнях та лікарнях відновного лікування7* 3,5 на одне ліжко на веранді - - -
159
Продовження табл. 7.7
1 2 3 1 4 5
Веранда опалювана /} - 2,5 на 1 ліжко на •8) веранді -
Комора для теплих речей при веранді 0,3 на одне ліжко на веранді, але не менше шести 8 88’
Комора збору та зберігання матеріалів для ана- лізів6*’ 9* - - 3 3
Шлюз при вході 6 6 6 6
Приміщення загальні на відділення
Кабінет завідувача 12 12 12 12
Перев’язочна (для відділень хірургічного профілю) 22 22 — —
Кімната старшої медсестри з місцем для збері- гання медикаментів 12 12 12 12
Кімната сестри-господині 10 10 10 10
Приміщення для зборання у оброблення грудного молока - 10 - -
Приміщення кварцювання дітей — 15 — —
Приміщення для зберігання переносної фізіотерапевтичної і рентгенівської апаратури6* 12 12 12 12
Те саме в кардіологічних відділеннях з палатами інтенсивної терапії 20 20 - -
Класне приміщення в дитячих: ревматологічних, ортопедичних, психіатричних, психоневрологіч- них відділеннях і лікарнях, відділеннях віднов- ного лікування - Відлові ДНО до ДБН В.2.2-3 - -
Санітарний пропускник персоналу опікових і гематологічних відділень (в секції) 1 на особу, але не менше 6
Буфетна:ш*
а) для однієї секції 18 18 25 18
б) для двох секцій 22 22 22 22
їдальня 11 *:
а) у лікарнях відновного лікування, ортопедич- ного і неврологічного профілю 2,5 на одне посадочне місце - -
б) у решта лікарнях 1,2 на одне посадочне місце -
Приміщення для миття і стерилізації столового посуду6’’ - - - 10
Приміщення для миття кухонного посуду — — 6 6
Приміщення для :
а) мИгтя і дезинфекції кювезів, дихальної апара- тури та іншого обладнання5* - 10 - -
б) зберігання чистих кювезів, апаратури, облад- нання7* - 8 - -
Комора для чистої білизни 4 4
160
Закінчення табл. 7.7
1 2 3 4 5
Комора для зберігання м’якого інвентаря 10 10 - -
Приміщення для миття 4) і стерилізації столового посуду ,2) - - - 10
Приміщення для миття кухонного посуду - - 6 6
Приміщення для зберігання ліжок-каталок (допус- кається за рахунок місцевого розширення коридору) 6 6 - -
Кімната персоналу 10 10 10 10
Кабіна особистої гігієни персоналу 5 5 5 5
Вбиральня для персоналу три на один унітаз
0 Окрім боксованих відділень.
Передбачається у разі відсутності наближених вбиралень.
3) Можливе виділення технологічних зон без розділення їх перегородками і вирішення
як єдиної санітарної кімнати.
4) В інфекційних відділеннях приміщення відділяються на повну висоту.
5) Тільки у відділеннях для недоношених новонароджених.
6) У відділеннях боксів із зовнішнім виходом.
7) Згідно з завданням на проектування.
У секціях для дітей.
9) У неінфекційних відділеннях можна об’єднати функцію з приміщенням для збе-
рігання предметів прибирання і дезинфекційних засобів без збільшення площі.
10) Під час розташування у буфетній обладнання для стерилізації посуду її площа має
близько 25 м2.
Н) Під час обґрунтування це приміщення може розташовуватися у секції.
Ь)У відділеннях, які складаються з боксів, приміщення повинно мати вихід назовні.
Інфекційні відділення (лікарні) складаються з: боксів, напівбоксів, боксова-
них палат. Процентне співвідношення ліжок у боксах, напівбоксах і боксованих
палах та інфекційних відділень (лікарень) наведено у табл. 7.8.
Таблиця 7.8
Процентне співвідношення ліжок у боксах, напівбоксах
і боксованих палатах інфекційних відділень
Кількість ліжок у відділенні (лікарні) Бокси Напівбокси Боксовані палати
на одне ліжко на два ліжка на одне ліжко на два ліжка
До 15 ліжок 100 - - - -
Від 16 до 30 ліжок 50 50 - - -
Від 31 до 60 ліжок 25 25 15 35 -
Від 61 до 100 ліжок 15 25 4 16 40
Більше 100 ліжок: а) для дорослих б) для дітей 4 10 8 10 6 15 12 25 70 40
161
Акушерські відділення необхідно проектувати ізольовано від інших примі-
щень лікарні. У разі розташування акушерського відділення у складі багатопро-
фільної лікарні допоміжні приміщення можуть передбачатися спільними.
Акушерський стаціонар складається з таких приміщень:
• пологове фізіологічне відділення;
• післяпологове фізіологічне відділення;
• відділення патології вагітності;
• обсерваційне відділення (пологове і післяпологове).
Співвідношення ліжок у післяпологовому фізіологічному, паталогічному та
обсерваційному відділеннях необхідно приймати згідно з завданням на проекту-
вання, враховуючи місцеві умови. Орієнтовно поділ ліжок приймають за табл. 7.9.
Таблиця 7.9
Орієнтовна кількість ліжок у відділеннях акушерського стаціонару
Назва відділення, палати Кількість ліжок
1 2
Відділення патології вагітності ЗО % від розрахункової кількості ліжок акушер- ських відділень лікарень (полгових будинків)
Пологове фізіологічне відділення:
а) індивідуальні пологові палати з туале- том для новонародженого або 20 % розрахункової кількості ліжок посляполо- гового фізіологічного відділення, проте не мен- ше як два ліжка
б) пологові палати (зали) на одне і два ліжка з туалетом для новонародженого 8 % від розрахункової кількості ліжок посляпо- логового фізіологічного відділення, проте не менше як два ліжка
допологові палати 12 % відділення патології вагітності ок посля- пологового фізіологічного відділення, проте не менше 2 ліжок
в) палати інтенсивної терапії 4 % від розрахункової кількості ліжок посляпо- логового фізіологічного відділення і відділення патології вагітності
г) післяопераційні палати одне ліжко в акушерських відділеннях лікарень (пологових будинках) з розрахункової місткіс- тю близько 100 ліжок включно, два ліжка за рохрахункової місткості більше як 100 ліжок
Післяпологове фізіологічне відділення для породіль і новонароджених: 30-40 % від розрахункової кількості ліжок акушер- ських відділень лікарень (пологових будинків)
а) післяпологові палати для сумісного перебування породіль та новонароджених 70-80 % від розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення
б) післяпологові палати для окремого перебування породіль та новонароджених 20-30 % від розрахункової кількості ліжок у післяпологових палатах відділення
в) післяпологові палати (резервні) 10 % розрахункової кількості ліжок у післяпо- логових палатах відділення
г) палати для новонароджених 20-30 % розрахункової кількості ліжок у піс- ляпологових палатах відділення
д) палати для новонароджених (резервні) 10 % від розрахункової кількості ліжок відділе- ня (секції) новонароджених
162
Продовження табл. 7.9
1 2
Обсерваційне відділення 30-40 % від розрахункової кількості ліжок акушер- ських відділень лікарель (пологових будинків)
а) індивідуальна пологова палата з туале- том для новонароджного або Не менше як 10-15 % від розрахункової кіль- кості післяпологових ліжок в обсерваційному відділенні
б) пологова палата на одне ліжко з туале- том для новонароджного 4-5 % від розрахункової кількості післяполого- вих ліжок в обсерваційному відділенні
допологова палата на одне ліжко 6-10 % від розрахункової кількості післяполо- гових ліжок в обсерваційному відділенні
в) пологовий бокс 5 % від розрахункової кількості ліжок післяпо- логових ліжок в обсерваційному відділенні, але не менше одної (при приймальному відділенні)
г) післяпологові палати для сумісного пе- ребування породіль та новонароджених 40 % від розрахункової кількості у післяполого- вих палатах відділення
д) післяпологові палати для окремого пе- ребування породіль та новонароджених 60 % від розрахункової кількості ліжок у після- пологовому відділенні
е) палати для новонароджених Те саме
ж) післяпологові палати (резервні) 30 % від розрахункової кількості ліжок у після- пологовому відділенні
з) палати для новонароджених (резервні) 30 % від розрахункової кількості ліжок відді- лення (секції) новонароджених
Примітки. Розрахункова кількість ліжок (100 %) дорівнює сумі ліжок відділення
патології вагітності, посляпологових фізіологічного і обсерваційного відділень.
Резервні ліжка у посляпологових фізіологічного і обсерваційного відділень не вхо-
дять до розрахункової кількості ліжок післяпологового відділення.
Проектування індивідуальних родових палат у родовому фізіологічному та
обсерваційному відділеннях визначається завданням на проектування. У післяполо-
гових фізіологічних та обсерваційних палатах необхідно передбачати можливість
спільного перебування породіль та новонароджених. У післяпологових фізіологіч-
них та обсерваційних відділеннях потрібно організовувати структурні підрозділи
для неонатального догляду та лікування новонароджених. За наявності не менше
ніж 80 ліжок для новонароджених необхідно організовувати структурні підрозділи
інтенсивної терапії новонароджених. Для проведення санітарного оброблення
приміщень кількість ліжок у відділенні інтенсивної терапії має бути на 50 % більша
від розрахункової. Обсерваційне відділення необхідно ізолювати від інших відді-
лень. Планувальні вирішення пологових та післяпологових палат повинні забезпе-
чувати циклічність їх роботи для можливості проведення санітарного оброблення.
Планувальне рішення акушерського відділення повинно передбачати можливість:
• чіткої ізоляції шляхів руху вагітних, породіль та матерів фізіологічного
відділення і відділення патології вагітності від шляхів руху породіль і матерів
обсерваційного відділення;
163
• транспортування вагітних з відділення патології вагітності у пологове фізіо-
логічне або в обсерваційне відділення, виходи у паркову зону, а породіль з фізіоло-
гічного відділення - у обсерваційне відділення через його приймальне відділення.
Кількість ліжок у відсіках для новонароджених у відділеннях неонатального
догляду та лікування визначаються завданням на проектування. У відсіку перед
входами у палати передбачається приміщення завширшки 2 м з постами чергових
медичних сестер. У перегородках між палатами для новонароджених і постом
чергової медсестри необхідно передбачати засклені прорізи.
Операційні блоки. Операційний блок являє собою комплекс, де основним
приміщенням є операційна. Операційні блоки проектують ізольованими від інших
груп приміщень і в такий спосіб, що б вони мали добрий взаємозв’язок з відділен-
нями анестезіології - реанімації, палатними відділеннями хірургічного профілю,
приймальним відділенням. В операційному блоці повинно бути два ізольованих
непрохідних відділення: асептичне і септичне із самостійним набором допоміжних
приміщень. У спеціалізованих оперблоках (нейрохірургія, кардіологія тощо) мо-
жуть бути лише асептичні відділення.
Кількість операційних в операційному блоці залежить від структури, величи-
ни і профілю хірургічних відділень і визначається у кожному конкретному випадку
завданням на проектування. У загальнопрофільних оперблоках кількість операцій-
них рекомендується приймати з таким розрахунком: одна операційна на ЗО ліжок
хірургічного профілю і на 25 ліжок лікарень швидкої допомоги. Операційні кімнати
проектують на один операційний стіл. Кількість операційних столів і типи опера-
ційних у спеціалізованому операційному блоці залежать від типу і потужності
структурних підрозділів і визначаються завданням на проектування. Кількість опе-
раційних у септичному відділенні операційного блоку необхідно приймати залежно
від місцевих умов. В операційних блоках загальнопрофільних лікарень приблизне
співвідношення септичних і асептичних операційних має бути 1:3, але не менше
ніж одна септична операційна на один операційний блок.
Для створення умов асептики під час проведення операцій в операційному
блоці повинно здійснюватися чітке зонування з виділенням таких зон: суворого
режиму, обмеженого режиму, загальнолікарняного режиму. При вході в операцій-
ний блок необхідно передбачати шлюз для поступлення хворих і санітарний про-
пускник для персоналу. Прохід персоналу із операційного блоку і вхід у вбиральню
необхідно передбачати лише через роздягальню санпропускника.
Кількість ліжок у післяопераційних палатах необхідно передбачати за нор-
мою одне-два ліжка на одну операційну. Палати потрібно розташовувати поза ме-
жами операційного блоку. За наявності відділень анестезіології і реанімації, реані-
мації і інтенсивної терапії палати не передбачаються.
До складу операційного блоку входять такі приміщення: операційна (36-48 м2),
передопераційна (15-24 м2), стерилізаційна (10-15 м2), наркозна (18 м2), апаратна
(18 м2), приміщення для зберігання і підготовки крові (10 м2), лабораторія термінових
аналізів (36 м2), інструментально-матеріальна (4 м2 на кожну операційну, але не менше
164
ніж 10 м2), приміщення апарата штучного кровообігу (36 м2), гіпсова (22 м2), комора
переносної апаратури (12 м2), приміщення для зберігання переносного рентгенівського
апарата і фотолабораторія (10+8 м2), кабінет заввідділенням (12 м2), кабінет лікаря-
анестезіолога (12 м2), кабінет хірурга (12 м2), кімната медичних сестер (10 м5), комора
чистої білизни (6 м2), комора інвентаря для прибирання (4 м2).
На рис. 7.8 показано приклад планування операційного блоку.
Рис. 7.8. Приклад планування операційного блоку:
1 - операційна; 2 - анестезіологічний кабінет;
З - передопераційна; 4 - апаратна; 5 - стерилізаційна;
6 - мийна; 7 - кабінет хірурга; 8 - санітарна;
9 - кімната персоналу; 10- матеріальна
Відділення анестезіології і реанімації, реанімації та інтенсивної терапії Такі
відділення потрібно передбачати у багатопрофільних лікарнях за розрахункової потуж-
ності не менше ніж 500 ліжко-місць і більше і за наявності не менше ніж 70 ліжок
хірургічного профілю, а також у пологових будинках на 300 ліжок і більше.
Відділення анестезіології та реанімації, реанімації та інтенсивної терапії по-
винні складатися з двох підрозділів: для хворих, які надходять з палатних відділень
лікарні, і для хворих, які надходять поза приймальним відділенням (привезені
машинами швидкої допомоги).
165
Відділення не повинні бути прохідними. Вхід персоналу у зону лікувальних
та допоміжних приміщень повинен передбачатися лише через санпропускник.
Місткість палат інтенсивної терапії для дітей не повинна перевищувати три ліжка.
Під час проектування відділень анестезіології, реанімації та інтенсивної тера-
пії до складу відділення потрібно включати післяопераційні палати.
До складу приміщень відділення входять: реанімаційний зал (36-48 м2), пе-
редреанімаційна (18-27 м2), лабораторія термінових аналізів (36 м2), стерилізаційна
(12 м2), комірка апаратури (8 м2), палати інтенсивної терапії (13-18 м2 на одне
ліжко), пост чергової медсестри (6+2 м2), приміщення миття і стерилізації суден
(12 м2), буфетна (24 м2), кабінет завідувача відділенням (12 м2), кабінет лікаря-
анестезіолога (12 м2), кімната персоналу (10 м2), санітарний блок (10+10 м2), комора
протирального інвентаря (4 м2).
Дезинфекційні відділення є обов’язковим структурним елементом лікарні.
Його необхідно передбачати у стаціонарі або у господарській зоні лікувально-
профілактичного закладу. Відділення повинно бути непрохідним. Усі приміщення
дезиінфекційного відділення повинні бути розділені на дві зони: “брудну”, де
працюють з інфікованими речами, і “чисту”, де проводяться роботи з дезинфікова-
ними речами. Вхід у чисту зону можливий лише через санітарний пропускник.
Кількість дезинфекційних камер визначається розрахунком. До складу приміщень
входять почекальня (4 м2), приміщення приймання та сортування (4 м2), дезинфек-
ційно-сушильний цех (18 м2), приміщення для видачі білизни у прання (4 м2),
приміщення для зберігання дезинфікуючих розчинів (2 м2), санпропускник (2 м2).
У лікарнях повинні бути передбачені пральні, які проектують з урахуванням
норм на проектування закладів побутового обслуговування.
Служба приготування їжі. Службу приготування їжі необхідно розміщу-
вати у зоні лікувальних корпусів для неінфекційних хворих або у господарській
зоні в окремо розташованих спорудах або прибудовах. Відповідно до завдання на
проектування допускається розташування приміщень служби приготування їжі у
лікувальних корпусах для неінфекційних хворих.
Службу приготування їжі у лікувально-профілактичному закладі не допуска-
ється блокувати з інфекційними, патолого-анатомічними і дезинфекційними відді-
леннями. Приміщення видачі їжі необхідно проектувати єдиним для усіх відділень
лікувально-профілактичного закладу, окрім інфекційних, для яких необхідно перед-
бачати самостійне приміщення видачі з окремим зовнішнім входом.
При службах приготування їжі допускається проектування їдалень, буфетів,
кафе для персоналу і додаткового харчування хворих. їдальні санітарно-курортних
закладів необхідно проектувати у складі кожного санаторію із розрахунку забез-
печення їжею хворих в одну зміну. Обідні зали потрібно приймати потужністю не
більше ніж 250 місць. Площі обіднього залу (без роздавальної) необхідно приймати
згідно з табл. 7.10.
166
Таблиця 7.10
Площа обіднього залу (без роздавальної) у санітарно-курортних закладах
Назва закладу Площа обіднього залу Площа (не менше), м2, на одне місце
У дитячих оздоровчих таборах (літніх) і таборах для старшокласників 1
У санаторіях і дитячих оздоровчих таборах 1,4
У санаторіях і санаторіях-профілакторіях: • при самообслуговуванні • при обслуговуванні офіціантами 1,8 (включаючи лінію роздачі) 1,4
Службу приготування їжі необхідно проектувати з урахуванням норм на
проектування закладів громадського харчування. Склад і площі приміщень служби
приготування їжі визначаються завданням на проектування і залежать від кількості
ліжок, які обслуговуються, і від форми виробництва. Склад і площі приміщень
служби приготування їжі на сировині визначають згідно з табл. 7.11.
Таблиця 7.11
Склад і площі приміщень служби приготування їжі на сировині
у санітарно-курортних закладах
Назва приміщення Площа (не менше), м2
1 2
Виробничі приміщення
Приміщення первинного оброблення сировини 10
Цех заготовки овочів
Цех заготовки м’яса і птиці 10
Цех заготовки риби
Приміщення для обпалювання птиці
Барочний цех0 16
Холодна заготівельна 8
Цех борошняних виробів0
Мийна кухонного посуду 6
Комірка добового запасу 4
Експедиція (із зовнішнім виходом) 6
Складські приміщення
Охолоджувальні камери для зберігання:0
а) м’яса 6
б) риби
в) молочних продуктів
г) фруктів і зелені
д) консервів і соління
е) відходів зі шлюзом (з окремим зовнішнім виходом) 4+2
167
Продовження табл. 7.11
1 2
Приміщення холодильної установки 4
Комірка сухих продуктів 4
Комора хліба
Комора овочів 4
Завантажувальна 6
Тарна 4
Комора білизни 3
Комора інвентаря
Приміщення комірника 6
Службові та побутові приміщення
Кімната заввиробництвом 8
Кімната медсестри та лікаря-дієтолога 8
Гардеробні, душові, вбиральні для персоналу (з поділом згідно зі статтю) 10
Комірка інвентаря для прибирання 4
Приміщення зберігання і миття тари, яка використовується під час транспортування їжі 6
Кімната персоналу 6
0 Площа уточнюється розставлянням обладнання.
Під час проектування клінічних закладів до складу лікувально-профілактич-
них закладів необхідно включати приміщення для організації роботи клінічних
кафедр. Приміщень клінічних кафедр складається з кафедрального та аудиторного
блоку, а також приймального, палатного, лікувально-діагностичного та патолого-
анатомічного відділень.
До складу кафедрального блоку входять:
• приміщення для роботи співробітників: кабінет завідувача кафедри (18 м2),
приймальна кімната секретаря (12 м2), кабінет професора (18 м2), кабінет завідувача
навчальної частини (18 м2), кабінет доцента (12 м2), кабінет асистентів на дві особи
(14 м2), методичний кабінет (36 м2);
• навчальні приміщення: дисплейний зал (ЗО м2), навчальний кабінет для
засвоєння практичних навичок (34 м2), навчальний кабінет - операційна з передопе-
раційною (36 м2), навчальна лабораторія з препараторською (54+22 м2), аудиторія
до 50 місць (1,5 м2 на одне місце);
• приміщення для науково-дослідної роботи: науково-дослідні лабораторії
(12 м2 на одного співробітника), кімната аспірантів (4 м2 на одну особу, але не
менше 10 м2), лаборантська (12 м2);
• допоміжні та побутові приміщення: рекреація (0,5 м2 на одного студента),
кімната відпочинку працівників кафедри (24 м2), приміщення для зберігання
наочних посібників (9 м2), матеріальна (18 м2), санвузли (проектуються згідно з
ДБН В.2.2-3), комірка прибирального інвентаря (3 м2).
168
До складу аудиторного блоку входять: лекційна аудиторія (більше, ніж на
100 місць) (проектується згідно ДБН В.2.2-3), фойє (0,3 м2 на одно місце), приміщення
для зберігання наочних посібників (15 м2), приміщення для тимчасового перебування
хворих (12 м2), кімната лектора (10 м2), кінопроекційна (27 м2), санвузли (проектуються
згідно з ДБН В.2.2-3), комірка прибирального інвентаря (3 м2).
До складу приймального відділення входять: приймально-оглядовий бокс у
дитячих лікарнях (27 м2) та навчально-оглядова кімната (18 м2).
Палатне відділення складається з навчальної процедурної (16 м2), навчальної
процедурної з гінекологічним кріслом (22 м2), навчальної кімнати (33 м2), кімнати
асистента та зберігання наочних посібників (10 м2), кімната для субординаторів та
екстернів (10 м2 на кожного студента, якщо більше ніж один, то додатково збіль-
шувати площу на 3,25 м2), кімната чергових студентів (12 м2), навчальна кімната
(22 м2), спостережницька (36 м2).
До складу лікувально-діагностичного відділення входить студентський сані-
тарний пропускник (площа визначається згідно з габаритами та розстановкою
обладнання, але не менше ніж 10+10 м2).
Патолого-анатомічне відділення складається з секційної (20 м2) і передсек-
ційної (10 м2).
Склад та набір приміщень кожної конкретної кафедри необхідно визначати зав-
данням на проектування залежно від профілю кафедри, кількості студентів та виклада-
чів, навчального навантаження, методів викладання та напрямків наукових досліджень.
Основну частину приміщень кафедри необхідно планувальними методами
об’єднувати у кафедральний блок, який наближений до профілю стаціонару.
Перелік і площі службових та побутових приміщень визначається завдан-
ням на проектування. Загальні норми щодо їх проектування наведено у табл. 7.12.
Кількість відвідувачів стаціонару має дорівнювати 70 % від кількості ліжок.
Кількість місць у гардеробній верхнього одягу персоналу приймається такою, що
дорівнює 60 % від штатного розпису. Кількість шаф у гардеробній для домашнього
і робочого одягу необхідно приймати такою, що дорівнює 100 % від спискового
складу персоналу.
Таблиця 7.12
Площа службових та побутових приміщень стаціонару
Назва приміщення Площа (не менше), м2
1 2
Вестибюль-гардеробна для відвідувачів стаціонару 0,5 на одного відвідувача
Для бесід відвідувачів з лікуючими лікарями (у кожному корпусі) 10
Для приймання передач (у кажному корпусі) 10+4
Довідкова 4
Вбиральні для відвідувачів у вестибюлі 3 розрахунку один санітарний прилад на 50 відвідувачів
Гардеробна вуличного одягу для персоналу 0,08 на один гачок у гардеробній
Гардеробні для домашнього і рабочого одягу персоналу 0,55 на одну шафу
169
Продовження табл. 7.12
1 2
Закрита душова кабіна персоналу 3
Кабіна особистої гігієни 5
Вбиральні для персоналу 3 на один унітаз
Вестибюль-гардеробна для хворих (вихід у парк) 0,3 на одного хворого, але не менше ніж 12
Перукарня для хворих 12+6
Бібліотека для хворих 10
Центральна білизнярська 12
Комірка речей хворих і прасувальня 0,2 на одне ліжко
Кабінет головного лікаря 18
Приймальна головного лікаря 10
Кабінет заступника головного лікаря з лікувальної частини 15
Кабінет заступника головного лікаря з амбулаторно- поліклінічного відділення з приймальною 15+8
Кабінет заступника головного лікаря з адміністративно- господарської частини 10
Кабінет заступника головного лікаря з хірургії 18
Кімната головної медичної сестри 10
Кімната інженерно-технічного персоналу 10+10
Кабінет з охорони праці і техніки безпеки 12
Статистичний кабінет:
а) кімната медицчного статистика 4 на одне робоче місце, але не менеше ніж 12
б) кімната для роботи з ПЕВМ 4 на один комп’ютер, але не менеше ніж 12
Організаційно-методичний кабінет 4 на одне робоче місце, але не менеше ніж 12
Приміщення начштабу цивільної оборони 10
Відділ кадрів 10
Кімната громадських організацій 10
Канцелярія, бухгалтерія 10
Каса 8
Медична канцелярія 8
Медичний архів На одно ліжко, але не менше ніж 12
Приміщення для занять з персоналом зо
Медична бібліотека 12
Обчислювальний центрі
Центральна диспетчерська інженерних служб 12
Приміщення пожежного поста 15
АТС 3)
Радіовузол 12
Кімната психологичного та психоемоційного розвантаження (зі шлюзом) 20+2
Конференц-зал 1) 1,0 на одне місце (при организації естради і обладнання пюпітрів - 1,1)
170
Продовження табл. 7.12
1 2
а) фойє при конференц-залі 0,4 на одне місце у залі
б) кінопроекційна з перемоточною 3) За відповідним ДБН
їдальня для персоналу Відповідно до ДБН з проектування закладів громадського харчування
Буфет для персоналу:
а) зал з роздавальною 36
б) підсобне приміщення 6
в) мийна столового посуду 8
г) зберігання тари 4
Комора предметів прибирання 6
Комора санітарно-гігієнічного одягу, спеціального взуття і захисних пристосувань 15
Комора інвентаря 18
Майстерня з поточного ремонту медичного обладнання 18
Комора ремонтного обладнання 6
Ремонтно-експлуатаційна служба:3)
а) столярна майстерня 18
б) сантехнічна майстерня 18
в) електротехнічна майстерня 8
г) гардеробні 6
д) душові 3
е) вбиральня 3
ж) складськиі приміщення 8
Гараж-стоянка~
0 Кількість місць у конференц-залі рекомендується приймати 50 % від штату закладу.
2) Кількість і марка автомашин визначається завданням на проектування.
3) Склад і площа визначається завданням на проектування.
Кількість душових кабін приймається з такого розрахунку: одна кабіна на 10
осіб в інфекційних та туберкульозних відділеннях, у решті відділень - одна кабіна
на 15 осіб, які працюють у найбільшій зміні.
Вестибюль-гардеробну для виходу хворих у парк необхідно передбачати на
80 % хворих у туберкульозних лікарнях і на ЗО % - хворих в інших лікарнях.
У складі службово-побутових приміщень при вестибюлі відвідувачів рекоменду-
ється передбачати торгові кіоски, пункти міжміського телефонного зв’язку, кафетерій.
7.5.2. Характеристика лікувально-діагностичних
і допоміжних підрозділів стаціонарних
та амбулаторно-поліклінічних відділень
Спеціалізовані приміщення, які використовують для хворих стаціонару, а також
для консультативного приймання хворих у поліклініках, необхідно проектувати цент-
ралізовано. Окремі кабінети та лікувальні приміщення можуть бути включені до складу
палатних відділень стаціонару, що визначається завданням на проектування.
171
Площі спеціалізованих кабінетів лікарів-спеціалістів, процедурних перев’я-
зочних і малих операційних необхідно приймати за табл. 7.13.
Таблиця 7.13
Площа спеціалізованих кабінетів лікарів-спеціалістів,
процедурних перев’язочних і малих операційних
Назва приміщення Площа (не менше), м2
1 2
Приміщення лікарів-спеціалістів
Кабінет уролога, гінеколога, акушера-гінеколога, дерматолога, дер- матовенеролога, венеролога:
а) кабінет лікаря 18
б) процедурна із зливом 18+2
в) кабіна для раздягання 2
г) кабіна для люмінесцентної діагностики при кабінеті дерматолога 4
Кабінет оториноларинголога, кабінет для аудіометричних дослід- жень із звукоізольованими кабінами, кабінети офтальмолога і офтальмоневролога з темними кабінами 18+8
Кабінети хірурга, травматолога, фтизіатра, онколога, педіатра 15
Логопедичний кабінет (для групових занять) 18
Алергологічний кабінет:
а) кабінет лікаря 12
б) процедурна 12
в) кімната для приготування алергенів 10
г) шлюз (між процедурною та кімнатою приготоування алергенів) 2
Стоматологічні кабінети По відповідному розділу
Наркологічний кабінет:
а) кабінет лікаря 12
б) процедурна індивідуальної умовно-рефлекторної терапії із вбиральною 12+3
Кабінети лікарів інших спеціальностей 12
Кабінет експертизи алкогольного сп’яніння (з окремим входом):
а) кабінет лікаря 12
б) лаборантська 16
в) почекальня 12
г) ізолятор при почекальні 6
д) кімната персоналу 10
е)вбиральня 3
Процедурні, перев’язочні, малі операційні
Процедурна для ін’єкцій, процедурна для внутрішньовенних вли- вань, парацентозу 12
Інші процедурні 18
Кабінет гематрансфузійнної терапії 18
Перев’язочна, гіпсова перев’язочна 22
Перев’язочна офтальмологічного, оториноларингологічного профілю 18
Кімната для зберігання гіпсу і гіпсових бинтів 10
172
Продовження табл. 7ИЗ
Малі операційні:
а) операційні загального профилю 24
б) операційні гінекологічні 24
в) операційні офтальмологічні, оториноларингологічні 18
г) передопераційна 8
д) кабіна (шлюз) для роздягання хворих 4
е) кімната відпочинку із вбиральня 12+3
Спеціалізовані приміщення опікових палатних відділень:
а) ванна перев’язочна з підйомником ЗО
б) кабінет гемосорбції (процедурна з підготовчою) 24+15 39
в) перев’язочна з лазерною установкою 22
г) дезинфекційна 12
д) кімната для розташування установки середовища, що управляється 18
Площі спеціалізованих лікувально-діагностичних приміщень необхідно прий-
мати за табл. 7.14.
Таблиця 7.14
Площа спеціалізованих лікувально-діагностичних приміщень
Назва приміщення Площа, не менше, м2
1 2
Гіпнотарій із шлюзом 4 на одне місце, але не менше 24+2
Психотерапевтичний кабінет:
а) кабінет психотерапевта, кабінет індивідуальної терапії 12
б) лаборантська для психологічних досліджень 20
в) архів при лаборантській 12
г) кабінет групової психотерапії із шлюзом 4 на одне місце, але не менше 24+2
Кабінет групової умовно-рефлекторної терапії з вбиральнею 6 на одне місце, але не менше 24+3
Кабінет для проведення алкогольно-тетурамових проб 6 на одне місце, але не менше 18
Приміщення для побутової реабілітації:
а) макет житлової квартири з обладнанням і стендами відновлення побутових навичок 36
б) кабінет з імітацією входів у громадський транспорт 36
Кабінет лікаря-гомеопата, уринотерапевта 12
Кабінет біоенергетика 24
Фітокабінет:
а) процедурна 18
б) кімната медсестри 12
в) фітокухня 8
Кабінет мануальної терапії:
а) кабінет лікаря 12 і
б) процедурна 22
173
Продовження табл. 7.14
1 2
Кабінет іридодіагностики з темною кімнатою 18+8
Кабінет магнітотерапії 18
Кабінет апітерапії:
а) кабінет лікаря 12
б) темна кімната 8
в) стерилізаційна 10
г) процедурна 12
Кабінет штучного мікроклімату:
а) кабінет лікаря 12
б) лаборантська 8
в) пультова 12
г) підсобне приміщення 10
д) камера штучного мікроклімату (сольова) із шлюзом 26+6 32
е) камера високої іонізації 26
ж) кімната відпочинку 24
Кабінет літотрипсії:
а) кабінет лікаря 12
б) кабінет ультразвукових досліджень 18
в) операційна 24
г) підготовча 10
д) передопераційна 12
е) приміщення тимчасового перебування хворих 15
ж) кімната медичної сестри 10
з) кімната інженера 12
Кабінет гірського повітря:
а) процедурна 36
б) пультова 12
в) приміщення вакуум-насосів 15
Примітка. При спеціалізованих кабінетах для групових процедур необхідно передба-
чати почекальні з розрахунку 1,2 м2 на одне місце, але не менше ніж 10 м2.
Відділення гемодіалізу (штучної нирки) необхідно передбачати для надання
медичної допомоги стаціонарним і амбулаторним хворим. Пропускну здатність
необхідно приймати з розрахунку один хворий на одне діалізне місце у зміну. У
відділеннях хронічного гемодіалізу передбачають два ліжка на одне діалізне місце.
Відділення повинно бути непрохідним, там необхідно передбачити розмежування
потоків поступлення стаціонарних та амбулаторних хворих. Відділення гемодіалізу
необхідно розташовувати у безпосередній близькості від відділення анестезіології
та реанімації або у їх складі.
До складу відділення входять такі приміщення: діалізний зал не більше ніж
на три ліжка (з розрахунку 14 м2 на одне місце), операційна (від 34 до 22 м2), палата
інтенсивної терапії (36 м2) тощо. Також передбачають приміщення для амбулатор-
них хворих, що включають вестибюль-гардеробну, приміщення для переодягання,
приміщення для відпочинку хворих (10 м2) і кімнату медсестри (10 м2).
174
Відділення функціональної діагностики та ендоскопії організують у бага-
топрофільних і спеціалізованих лікарнях, диспансерах, поліклініках, спеціалізова-
них лікувально-діагностичних корпусах. Склад приміщень функціональної діагнос-
тики визначається завданням на проектування. Під час розташування поліклініки в
окремій споруді від стаціонару необхідно передбачати роздільні входи. У поліклі-
ніці відділення повинно мати повний набір приміщень. Найважливішими примі-
щеннями відділення є кабінети з допоміжними приміщеннями (функціональної
діагностики, полікардіографії, електрокардіографії, фонокардіографії, дослідження
зовнішнього дихання і навантажувальних проб, дослідження регіонарного крово-
постачання, ультразвукових досліджень, магнетно-резонансної томографії тощо),
площа кабінетів з допоміжними приміщеннями становить від ЗО до 80 м2.
Відділення гіпербаричної оксигенації включається до складу проекту завдан-
ням на проектування. Його необхідно організовувати не менше як на дві барока-
мери і не більше як на вісім. Необхідно забезпечувати зручний зв’язок відділення з
палатними відділеннями, операційним блоком, відділенням анестезіології та
реанімації. Основною групою приміщень відділення є барозали площею від 36 до
10 м2 (дитячі барокамери). Також у відділення входять почекальні, кабінети для
переодягання хворих, приміщення технічного обслуговування, а також кімнати
обслуговуючого персоналу.
Радіологічне відділення необхідно розташовувати в окремій споруді або
ізольованій частині лікувально-профілактичного закладу. Ці відділення не повинні
розташовуватися у житлових спорудах та дитячих закладах. Основними групами
приміщень відділення є приміщення кабінету мегавольтової терапії, кабінету дис-
танційної гамма-терапії, дальньодистанційної рентгенотерапії, короткодистанційної
та контактної рентгенотерапії, допоміжні приміщення.
Рентгенівське відділення складається з кабінетів, кількість яких визнача-
ється відповідно до профілю, потужності та штатів лікувально-профілактичного
закладу. Допускається об’єднувати в одному відділенні рентгенодіагностичні кабі-
нети стаціонару та поліклінік, за винятком кабінетів інфекційних, туберкульозних
відділень, а також акушерських стаціонарів потужністю більше як 100 ліжок.
Відділення не може бути прохідним, вхід до нього має бути ізольованим. До складу
відділення входять рентгенодіагностичні кабінети для загальних досліджень та
кабінети комп’ютерної томографії.
Відділення відновного лікування повинно передбачатися спільним для хво-
рих стаціонару і для відвідувачів поліклініки. У відділенні повинні бути передба-
чені кабінети нетрадиційних методів лікування. Розрахунок процедур приймається
в середньому 0,7 - на одне ліжко і 0,5 - на одне відвідування у зміну. Орієнтовний
розподіл (у процентах) розрахункової кількості процедур необхідно приймати
згідно з табл. 7.15. Орієнтовну кількість процедур у найбільшу зміну на одне про-
цедурне місце необхідно приймати за табл. 7.16.
175
Таблиця 7.15
Орієнтовний розподіл розрахункової кількості процедур
Види процедур | Процент
У відділенні фізіотерапії
Електролікування 40
Світлолікування 25
Теплолікування 10
Водолікування 15
Грязелікування 10
У відділенні фізкультури
Масаж 25
Лікувальна фізкультура 45
Фізичні вправи на воді 20
Механотерапія 10
Примітка. Допускається перерозподіл процедур за видами лікування.
Таблиця 7.16
Кількість процедур у найбільшу зміну на одне процедурне місце
Лікувальні процедури Одиниця виміру Кількість процедур у зміну на одиницю виміру
Електросвітлолікування (окрім процедур електросну), світолікування кушетка 12
Інгаляційне лікування місце 12
Субаквальні ванни ванна 5
Контрастні ванни ванна 10
Інші ванни ванна 12
Душова кафедра комплект на чотири душі 25
Підводний душ-масаж ванна 10
Вкутування кушетка 6
Грязелікування кушетка 10
Масаж кушетка 12
Фізичні вправи у басейнах одне місце 5
Басейн для горизонтальної витяжки одне місце 8
Басейн для вертикальної витяжки одне місце 6
Заняття лікувальною фізичною культурою у залах, механотерапія одне місце 5
Клініко-діагностинні лабораторії повинні бути непрохідними. Приміщення
для приймання аналізів необхідно розміщувати поблизу вестибюльної групи примі-
щень. Приміщення для мікробіологічних досліджень та досліджень на СНІД повин-
ні бути ізольовані від інших приміщень лабораторій. Входи у ці приміщення по-
винні бути організовані ззовні. Потужність та склад цих приміщень визначається
завданням на проектування.
176
Відділення переливання крові організовують у лікувально-профілактичному
закладі згідно з завданням на проектування. Його необхідно проектувати непрохід-
ним із самостійним транспортним вузлом.
Центральні стерилізаційні відділення є обов’язковим структурним елемен-
том лікувально-профілактичного закладу і воно повинно розташовуватися у зруч-
ному взаємозв’язку з операційним блоком і загальними транспортними комуніка-
ціями. Не потрібно розташовувати це відділення під і над палатами. Усі приміщен-
ня відділення повинні бути розділені на стерильну і нестерильну зони. Вхід у
приміщення стерильної зони дозволяється лише через санпропускник. Кількість
автоклавів визначається розрахунком, а набір і площі приміщень визначаються
завданням на проектування.
Патолога-анатомічне відділення проектується у складі лікувально-профі-
лактичного закладу згідно з завданням на проектування. Відділення розташовують
ізольовано від інших приміщень лікарняного комплексу. Проїзди до відділення і
стоянки похоронних машин не повинні бути видимі з вікон лікарняних палат. Вхід
персоналу в інфекційну групу приміщень можливий лише через санпропускник.
Площі приміщень визначаються кількістю штатних посад лікарів-патологоанатомів.
7.6. Вимоги до проектування
амбулаторно-поліклінічних закладів
Амбулаторно-поліклінічні заклади необхідно розміщувати в окремо розташо-
ваних спорудах, які є зблоковані із спорудами стаціонарів, в одному об’ємі із
стаціонаром або вбудованими у споруди громадського і житлового призначення.
Лікувально-діагностичні приміщення корпуса і блоки необхідно передбачати за-
гальними, проте з окремими входами для стаціонарних і амбулаторних хворих.
Кількість відвідувань амбулаторно-поліклінічного закладу у найбільшу зміну прий-
мається 60 % від загальної кількості відвідувань удень.
Потужність і структуру амбулаторно-поліклінічних закладів необхідно визна-
чати завданням на проектування. До структури поліклініки можуть входити аку-
шерсько-гінекологічні відділення, жіночі консультації, дитячі відділення, стомато-
логічні відділення. За наявності у складі поліклініки жіночої консультації та
дитячого відділення їх приміщення проектуються відособленими від поліклініки, а
дитяче - із самостійним входом.
Відділення невідкладної допомоги, травматологічний пункт, інфекційний кабі-
нет, відділення переливання крові передбачають із самостійним зовнішнім входом.
До складу поліклініки може включатися денний стаціонар. До нього входять:
палати з постом чергової медсестри, кабінет лікаря, процедурна, санітарно-гігіє-
нічні приміщення, приміщення денного перебування хворих і приймання їжі, комо-
ри для брудної та чистої білизни.
Розрахунок площ почекалень і вестибюлів-гардеробів необхідно приймати за
табл. 7.17.
177
Таблиця 7.17
Розрахунок площ почекалень і вестибюлів-гардеробів
в амбулаторно-поліклінічних закладах
Назва кабінету Розрахункова кількість відвідувачів на одне приміщення
в поліклініках для дорослих в поліклініках для детей з урахуванням супроводжуючих
вестибюль поче- кальня вестибюль поче- кальня
Терапевта і приймання підлітків 5 4 - -
Педіатра - - 9 7
Невропатолога, акушера-гінеколога, уро- лога, онколога, хірургічної стоматології, гематолога, ендокринолога, фтизіатра 5 4 9 7
Травматолога-ортопеда 7 6 9 7
Офтальмолога, дермато-венеролога, ото- риноларинголога 8 7 14 12
Хірурга 9 8 16 14
Терапевтичної стоматології 3 2 5 4
Кардіолога-ревматолога 4 3 7 5
Психіатра (нарколога) 4 3 4 3
Ортопедичної стоматології 2 1 - -
Ортодонта - - 4 2
Логопеда 2 1 4 2
Відділення фізіотерапії, масажу, ліку- вальної фізкультури, механотерапії Згідно з відповідним розділом
Відділення функціональної діагностики Згідно з відповідним розділом
Рентгенодіагностичний 5 4 9 7
Процедурна 8 7 14 12
Примітка. У консультативних поліклініках для дорослих кількість відвідувачів необ-
хідно зменшувати на 100 %.
Поліклініки для дітей можуть проектуватися самостійно або бути об’єдна-
ними з дитячою лікарнею. Потужність, структура та склад приміщень визначається
завданням на проектування.
Жіночі консультації можуть бути розташовані в окремій поруді, у складі
поліклініки або бути зблоковані із спорудами пологових будинків. При організації
жіночих консультацій у складі житлових споруд входи у них повинні бути ізольовані
від входів у житлову частину. Жіноча консультація, яка входить до складу пологового
будинку або поліклініки, може мати єдині: рентгенівський кабінет, клініко-діагнос-
тичну лабораторію, фізіотерапевтичний кабінет, кабінет функціональної діагностики.
До складу приміщень жіночої консультації може бути включений стаціонар.
178
Кабінет для дітей та підлітків організовують окремо від інших кабінетів спеціа-
лізованого акушерсько-гінекологічного прийому. Потужність, структура та склад при-
міщень жіночої консультації визначають здаванням на проектування. Розрахунок площ
почекалень та вестибюлів необхідно виконувати відповідно до табл. 7.18.
Таблиця 7.18
Розрахунок площ почекалень та вестибюлів жіночої консультації
Назва кабінетов Розрахункова кількість відвідувачів на одне приміщення
почекальня вестибюль- гардеробна
Процедурна внутрішньовенних вливань та процедурна внугрішньом’язевих ін’єкцій 7 8
Кабінети акушера-гінеколога, ендокринолога, тера- певта, юрисконсульта, фоноелектро- кардіографії 4 5
Процедурний кабінет з гінекологічним кріслом 7 8
Кабінет лікаря-стоматолога 2 3
Операційна з передопераційною 2 3
Кімната для тимчасового перебування після операції - 2
Кімната для навчання по догляду за новонародже- ними (на сім осіб) - 7
Кабінет для фізіопсихопрофілактичної підготовки вагітних до пологів (на сім осіб) - 7
Кабінет ультразвукового сканування, кардіомоні- торингового спостереження 1 2
Кабінет медико-генетичного спостереження 2 3
Кабінет взяття крові 10 10
До спеціалізованих амбулаторно-поліклінічних закладів належать консуль-
тативні поліклініки, диспансери, стоматологічні поліклініки, поліклініки нетради-
ційних методів лікування. їх потужність, структура та склад визначаються зав-
данням на проектування.
Амбулаторії можуть бути окремо розташовані або розташовані в одній
споруді з лікарнею, в якій можуть бути розташовані відділення відновного ліку-
вання, функціональної діагностики, лабораторія, стерилізаційна. Службово-побу-
тові приміщення можуть бути розташовані в одній споруді.
До складу фельдшерсько-акушерських пунктів можуть включатися палати
для надання екстреної медичної допомоги. При фельшерсько-акушерському пункті
необхідно передбачати кімнату екстреного прийому пологів і кімнату тимчасового
перебування породіль з новонародженими. Також передбачають аптечний пункт з
продажу готових лікарських форм і пердметів санітарії та гігієни.
179
7.7. Вимоги до проектування станцій та підстанцій
швидкої допомоги і переливання крові
У великих містах та районних центрах у складі станцій швидкої медичної
допомоги організуються підстанції з розрахунком забезпечення 15-хвилинної
транспортної доступності. Кількість виїздів розраховується в такий спосіб: 4 тис. у
рік на 10 тис. населення. Станції і підстанції швидкої медичної допомоги необхідно
розташовувати в окремих спорудах. Площі і склад приміщень визначаються завдан-
ням на проектування.
Станції переливання крові розташовують в окремих спорудах. Забороняєть-
ся використовувати під час реконструкції під станції переливання крові корпуси
інфекційних лікарень, ГЕС, судово-медичної експертизи і патолого-анатомічних
відділень, а також розташовувати у її споруді приміщення, які функціонально не
пов’язані з її роботою.
Приміщення за функціональним призначенням розділяють на лабораторну час-
тину та частину фрактування крові. Останню частину необхідно розташовувати в ізо-
льованій частині споруди і проектувати згідно з нормами промислових закладів.
7.8. Вимоги до проектування санаторно-курортних закладів
Потужність і структура санаторно-курортних закладів, до яких належать са-
наторії, комплекси санаторіїв, профілакторії, визначаються завданням на проекту-
вання залежно від місцевих природно-кліматичних умов та відповідних медико-
санітраних та техніко-економічних обгрунтувань.
7.8.1. Вимоги до генпланів санаторно-курортних закладів
Ділянки, які відводяться під будівництво санаторіїв, повинні задовольняти
усі санітарно-гігієнічні вимоги щодо чистоти ґрунтів, рослинності, а також вимоги
аерації та інсоляції. Площі, які відводяться під санаторні заклади, необхідно прий-
мати за табл. 7.1.
Ділянка санаторію повинна бути відділена від житлових кварталів і від про-
мислових, транспортних та інших закладів не менше ніж на 500 м. Між ділянками
санаторію та житловими кварталами і промисловими зонами потрібно передбачати
зону зелених насаджень.
На території санаторію зелені насадження повинні займати не менше ніж 50
% від всієї площі. Парк є невід’ємною складовою санаторію, яка є необхідною для
відпочинку та лікування хворих, тому його організації потрібно приділяти особливу
увагу. Для проведення кліматотерапевтичних процедур у парку влаштовують
аеросолярії - відкриті майданчики (солярії) і майданчики під навісами (аерарії). їх
площі потрібно приймати згідно з показниками табл. 7.2.
На території генплану потрібно передбачати такі функціональні зони'.
• житлову;
• лікувально-оздоровчу;
180
• паркову;
• культури та відпочинку, спортивну;
• адміністративну;
• господарську.
Господарську зону виносять, як правило, на периферію ділянки для того, щоб
зручно було організувати під’їзд до неї. Господарські споруди повинні бути відок-
ремлені від житлової зони зеленими насадженнями.
7.8.2. Функціональні групи приміщень та їх характеристика
За функціональною ознакою приміщення санаторіїв поділяють на такі групи:
• приймально-вестибюльна група;
• житлова група;
• приміщення лікувально-діагностичного відділення;
• приміщення культури та відпочинку;
• приміщення їдальні;
• адміністративні приміщення;
• господарські приміщення.
Усі приміщення санаторіїв необхідно блокувати. Група житлових прміщень
повинна бути ізольована від приміщень інших груп. Площу приміщень приймально-
вестибюльноїгрупи необхідно приймати за табл. 7.19.
Таблиця 7.19
Група приміщень санатарно-курортних закладів та їх площі
Назва приміщень Площа (не менше), м2
1 2
Вестибюльна група
Вестибюль з гардеробною 3 розрахунку 0,38 на одне місце у санаторії, 0,26 - комплексу санаторіїв
Приміщення реєстратури 10
Пошта, ощадна каса, транспортне агентство2) 18
Пункт приймання речей у хімчистку, білизни - у пральню, взуття - в ремонт2) 12
Камера зберігання 25
Перукарня (робочих місць)2) 24(2)
Житлові приміщення (секція)
Житлові кімнати (палати) на одно місце у складі житлової кімнати (9 м2), санвузла і тамбуру (6 м2) 15
Житлові кімнатьі (палати) на два місця у складі житлової кімнати (12 м2), санвузла і тамбура (6 м2) 18
Кабінет лікаря (завідуючого відділенням) 12
Кімната медичних сестер (процедурна) 12
Вітальня ЗО
181
Продовження табл. 7.19
1 2
Кімната персоналу із вбудованими шафами для білизни і предметів прибирання 12
Приміщення для чищення і прасування одягу 12
Вбиральня загального користування (з умивальником у шлюзі) 3
Допоміжні приміщення групи житлових приміщень
Ін’єкційна із стерилізаційною3* 18
Клізменна4* 8
Кімната сестри-господині 10
Комора чистої білизни 24
Комора брудної білизни 10
Приміщення для культурних заходів та відпочинку
Кімната для ігор у настільний теніс 36
Вітальня зо
Гурткові кімнати зо
Бібліотека
а) приміщення для видачі книжок 15
б) читальний зал 20
в) книгохсховище 13
Кімната культурно-масового працівника 10
Передбачити у кожному спальному корпусі.
2) Передбачити на випадок, якщо санаторій входить до комплексу санаторіїв.
3) Передбачити у кожному спальному корпусі.
4) Передбачити у кожному спальному корпусі для пацієнтів із хворобами щлунково-
кишкового тракту.
Кількість житлових кімнат різної місткості визначається завданням на
проектування. Житлові кімнати (палати) з необхідними допоміжними приміщен-
нями необхідно групувати у секції по 50 місць кожна. Усі приміщення, які входять
до складу однієї секції, необхідно розташовувати на одному поверсі. Житлові
кімнати, які призначені для сімейного відпочинку, необхідно розташовувати в
окремих спорудах або ізольованих частинах споруди.
У кожному санаторії місткістю близько 500 місць необхідно передбачати в
ізоляторі одну палату на одне ліжко. Житлові кімнати для ШБ, ШВ і ЮВ кліма-
тичних зон повинні мати лоджії або балкони; для III кліматичної зони - відповідно
до завдання на проектування.
При кожній палаті потрібно передбачати передпокій, санітарний вузол з уми-
вальником, унітазом та душем, які обладнані стаціонарною сіткою. Ширина перед-
покою має бути не меншою за 1,05 м. Площі приміщень спальної секції необхідно
приймати за табл. 7.19.
Площу житлових кімнат у санаторіях, санаторіях-профілакторіях та закладах
відпочинку на одне місце потрібно приймати згідно з табл. 7.20. Площа житлової
кімнати повинна бути не меншою, ніж 9 м2.
182
Таблиця 7.20
Площа житлових кімнат у санаторіях, санаторіях-профілакторіях
та закладах відпочинку на одне місце
Назва закладу Площа (не менше), м2, на одне місце
Санаторії, санаторії-профилакторії, а також заклади відпочинку для дорослих (або сімей разом з дітьми) - круглорічного функціонування; - сезонного (літнього) функціонування 6,0 4,5
Оздоровчі табори для старшокласників 4,0
Санаторні дитячі табори 4,5
Приміщення лікувально-діагностичного відділення санаторію повинні бути
зблоковані з корпусом, де розташовані житлові приміщення або поєднані з ним теплим
переходом. Набір та площі цих приміщень визначаються завданням на проектування.
Як правило, фізіотерапевтичні приміщення складаються з двох основних частин: для
водних і для електропроцедур. Приміщення для водних і грязьових процедур розта-
шовують на першому поверсі. Решту кабінетів розташовують на другому поверсі,
проте усі вони повинні формувати єдиний комплекс і розташовуватися в одному блоці
для того, щоб полегшувати хворим користування процедурами.
Група харчування складається з одного або кількох обідніх залів. Як пра-
вило, у санаторіях передбачають кухню-доготовочну (докладніше див. розділ 13).
Площа обіднього залу приймається відповідно до показників табл. 7.10. Обідній зал
потрібно орієнтувати так, щоб з нього відкривався гарний вигляд на оточуючу
природу. При обідньому залі бажано влаштовувати тераси і веранди. Площі та пе-
релік приміщень кухні необхідно приймати за табл. 7.11.
Склад та площі приміщень культури і відпочинку визначають завданням на
проектування. Переважно це глядацький зал з естрадою, кіноекраном, приміщення
для ігор і відпочинку (більярдна, бібліотека). Усі приміщення потрібно розташову-
вати в одному комплексі. Під час розташування приміщень культури та відпочинку
поблизу житлової зони потрібно передбачати їхню взаємну ізоляцію.
Група адміністративних приміщень складається з кабінету головного
лікаря-директора, бухгалтерії, канцелярії і кімнат громадських організацій.
Приміщення господарської групи також визначаються завданням на проек-
тування. До їх складу входять котельня, гараж, пральня, деколи майстерні і склад-
ські приміщення. Ці приміщення потрібно розташовувати ізольовано від основних
корпусів санаторію.
7.9. Вимоги до проектування
санатарно-профілактичних закладів
Потужність і структура санітарно-епідеміологічних станцій визначється
завданням на проектування з урахуванням функціонального призначення споруди,
чисельності населення, яке обслуговується, централізації лабораторної та дезин-
фекційно!* служб.
183
У бактеріологічних, вірусологічних лабораторіях і лабораторіях особливо
небезпечних інфекцій повинен зберігатися особливий режим роботи з забезпечення
вимог гігієни. Дослідження особливо небезпечних інфекцій проводиться у боксах з
передбоксами. Відділи особливо небезпечних інфекцій потрібно розміщувати
ізольовано, з окремим транспортним вузлом.
У відділенні потрібно передбачати “чисту” та “заразну” зони. У “заразній”
зоні необхідно передбачати “заразний” блок, який повинен мати зв’язок з іншими
приміщеннями “заразної"” зони лише через кабінети для переодягання спецодягу. У
складі “заразної"” зони потрібно передбачати автоклавну. “Заразний” блок лабора-
торії особливо небезпечних інфекцій повинен мати окремі входи у кімнати прий-
мання матеріалів, видалення відпрацьованого матеріалу і спецодягу персоналу.
Вбиральні для працівників оперативного відділу особливо небезпечних інфекцій і
для працівників лабораторії повинні передбачатися роздільними.
Вхід у бактеріологічне (вірусологічне) відділення бактеріологічних лаборато-
рій необхідно передбачати лише через санпропускник, а приймання матеріалу -
через окремий вхід.
Термальні кімнати, холодильні камери, бокси для заражених ембріонів, бокси
для дослідження на стерильність не повинні мати вікон.
Дезинфекційні відділи або відділи санітарно-епідеміологічних станцій необхідно
розташовувати в окремих будинках або прибудовах. Приміщення дезвідділення для
приймання інфікованих речей та білизни, а також приміщення відділів профілактичної
дезинфекцїї повинні мати окремі входи. Завантажувальні приміщення дезинфекційних
камер (“брудні”) повинні мати зв’язок з розвантажувальними приміщеннями камер
(“чисті”) через санпропускники. Склади дезматеріалів не допускається розташовувати в
основних спорудах санітарно-еридеміологічних станцій. Площі приміщень станцій
приймаються згідно з завданням на проектування.
Потужність і структура дезинфекційних станцій визначається завданням на
проектування з урахуванням потреб у комплексі дезинфекційних, дератизаційних і
дезинсектиційних заходів і кількості населення, яке обслуговує станція.
7.10. Вимоги до проектування аптечних закладів
Аптеки розташовують в окремих спорудах або вбудовують у громадські та
житлові будинки. В останньому випадку їх потрібно розташовувати на першому
поверсі. В аптеках потрібно передбачати можливість під’їзду автотранспорту.
' Площа залу для обслуговування повинна мати не менше ніж 20 м2. Також до
складу приміщень аптек входять виробничі приміщення (асистентська, фасувальна,
приміщення для фасування концентратів, мийна, стерилізаційна посуду, приміщен-
ня для отримання очищеної води, розпаковувальна, кабінет провізора-аналітика),
приміщення для приготування лікарських форм в асептичних умовах (асистентська,
184
фасувальня, стерилізаційна), приміщення для зберігання ліків, а також службово-
побутові приміщення.
Проектування лікарняних аптек у лікувально-профілактичних закладах визна-
чається завданням на проектування. За місткості стаціонару у 200 ліжок необхідно
передбачати аптечний пункт. Для обслуговування кількох лікувально-профілактич-
них закладів передбачають міжлікарняні аптеки. Лікарняна аптека може розташо-
вуватися як в окремій споруді, так і в споруді стаціонару і поліклініки. В остан-
ньому випадку вона повинна мати окремий вхід. До аптек необхідно передбачати
можливість під’їзду автомашин.
Аптечні кіоски розташовують в окремих приміщеннях (не менших за 8 м2)
без виділення торгового залу, лише у капітальних спорудах: на заводах, фабриках,
вокзалах, аеропортах. Аптечні кіоски можна розташовувати на перших поверхах
житлових споруд за наявності окремого входу, підведення інженерних комунікацій,
наявності вентиляції і забезпечення площі приміщень не менше як 21 м2 (зокрема
8 м2- зона розташування робочих місць персоналу; 10м2- зона обслуговування
населення; 3 м2 - санвузол). В аптечних кіосках організується одне робоче місце,
яке має бути відділене від покупців подвійним склом.
Аптечні пункти розташовують в окремих приміщеннях з виділенням або
без виділення торгового залу у капітальних спорудах при лікувально-профілак-
тичних закладах. Площа аптечного пункту повинна бути не меншою за 18 м2.
Аптечні склади влаштовують в окремих спеціальних спорудах. Допускається їх
розташовування у громадських спорудах, а також у допоміжних спорудах промислових
підприємств за наявності окремого під’їзду та влаштування завантажувально-розванта-
жувального майданчика (поза фронтом вікон з постійним перебуванням людей).
Висота рампи повинна відповідати рівню днища вантажного кузова, ширина -2 м.
До структури аптечного складу входять приміщення для зберігання лікуваль-
них засобів, побутові та допоміжні приміщення. Площа приміщень для зберігання
ліків повинна бути не мешою за ЗО м2. Набір приміщень та умови зберігання у них
ліків визначаються завданням на проектування.
Аптечні склади повинні мати мінімальний набір побутових і допоміжних
приміщень: кімната персоналу (0,75 м2 на одного працівника, але не менше ніж
8 м2), вбиральня (за розрахунком, але не менше ніж 2 м2), приміщення зберігання
предметів прибирання (4 м2) або шафа залежно від потужності закладу.
Контрольні запитання:
1. Як класифікують заклади охорони здоров ’я ?
2. Якими є функціональні зони генплану лікарняного стаціонару?
3. Якими є вимоги до проектування горизонтальних та вертикальних кому-
нікацій у стаціонарах лікарень ?
185
4. Якими є функціональні особливості проектування стаціонарів лікарень ?
5. З яких відділень складається стаціонар лікарні?
6. Що таке палатне відділення і які вимоги до його проектування?
7. Що таке операційний відділ і які вимоги до його проектування?
8. Якими є особливості проектування приміщень для харчування у лікарнях?
9. Що таке амбулаторно-поліклінічні заклади і які вимоги до їх проектування?
10. Які особливості проектування санаторно-курортних закладів ?
Контрольні завдання:
1. Розробити схему генплану лікарні на 200 ліжок.
2. Розробити функціональну схему палатного відділення на 20 ліжок.
3. Розробити планування з розташуванням меблів таких типів палат: бокс,
напівбокс, тримісна палата.
4. Розробити схему функціонального зонування операційного блоку лікарні
(на дві операційні).
5. Розробити схему генплану санаторно-курортного закладу на 300 місць.
6. Розробити схему житлового відділення санаторно-курортного закладу на
100 місць.
7. Розробити схему аптечного кіоску площею 40 м2.
186
Розділ 8
СПОРТИВНІ ТА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ
БУДИНКИ І СПОРУДИ
Проектування спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд проводиться
відповідно до вимог ДБН В.2.2-13-2003 “Спортивні та фізкультурно-оздоровчі
споруди” [16].
8.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Перші споруди, призначені для заняття спортом, відомі ще з часів Стародав-
ньої Греції, де був започаткований олімпійський рух. Першими Олімпійським
іграми вважаються ігри 776 р. до н. е. У V ст. до н. е. почав формуватися тип
стадіону. Він являв собою витягнутий прямокутник. Така форма була визначена
бігом - основним видом змагань. Довжина арени коливалася від 178 до 192 м,
ширина - від 14 до ЗО м. Ширина бігової доріжки коливалася від 1,48 до 1,75 м.
Поряд з великими аренами існували і порівняно невеликі будівлі (40 мх40 м) для
тренувань атлетів - гімназії - прямокутний майданчик, оточений колонадою.
Поступово вони “обростали” іншими спорудами, а зал став критий.
Відродження Олімпійських ігор у новітній час пов’язано з іменем П’єра де
Кубертена - французького громадського діяча, педагога, історика, який досліджу-
вав проблему фізичного виховання та відстоював ідею відродження Олімпійських
ігор. Він домігся прийняття рішення про їх відновлення у 1894 р. Для проведення
ігор був створений Міжнародний Олімпійський комітет, який став першим керів-
ним органом олімпійського руху.
Перші ігри було вирішено провести в Афінах у 1896 р. Того часу в Афінах був
єдиний у Європі стадіон, споруджений ще за часів античності, а у 101-177 рр. Пере-
будований. У 1896 р. він був знову реконструйований архітектором Метакасом.
Типологія сучасних спортивних спопуд вироблялася поступово та вдоскона-
лювалася. Зокрема, для Олімпійських ігор 1908 р. у Лондоні було збудовано перше
поле, спеціально пристосоване для футболу. Для проведення Олімпійських ігор у
Парижі у 1924 р. вперше було споруджено олімпійське селище - комплекс для про-
живання спортсменів. Спеціально був споруджений стадіон, який уміщав 40 тис.
глядачів, вперше була споруджена бігова доріжка, побудований олімпійський ба-
сейн. Довжина ванни становила 50 м. Вміщував басейн одну тисячу глядачів.
За композицією та функціональним зонуванням першим завершеним спор-
тивним комплексом став стадіон в Амстердамі, споруджений для олімпійських ігор
1928 р. Трибуни вміщали 40 тис. глядачів, проте лише 17 тис. мали сидіти. Над
західними трибунами було споруджено консоль завдовжки 20 м.
187
Починаючи з другої половини XX ст., споруди для проведення олімпійських
змагань стали одними із найважливіших і найцікавіших з архітектурно-художньої
та інженерної точок зору. Прикладом є споруди Великого та Малого палаців спор-
ту, споруджених для Олімпіади у Римі у 1960 р. П.-Л. Нерві, комплекс “Йойогі” зі
спортивним залом багатоцільового призначення та басейном, споруджений
К. Танге для Олімпіади у Токіо у 1964 р. (рис. 8.1). Великий зал був призначений
для плавання та стрибків у воду, а малий - для баскетболу. Місткість басейну -
13264 місця, місткість залу становила близько 4 тис. Прольот залу становив 130 м.
Металеве висяче перекриття було підвішене до залізобетонної основи, що сформу-
вало вантовий міст між могутніми опорами. Також була передбачена трансфор-
мація залу у ковзанку.
Одним із найцікавіших за своїм інженерним вирішенням став Олімпійський
комплекс у Мюнхені, споруджений у 1972 р. архітектором Г. Бенішом та інжене-
ром Ф. Отто (рис. 8.2). Основними спорудами стали стадіон на 80 тис. місць, ба-
сейн на 9 тис. місць, універсальний спортивний зал на 14 тис. місць. Найважливі-
шою конструктивною знахідкою стало єдине наметове покриття для усіх споруд,
площа якого становить 75 800 м2. Сітка тросів 0,75x0,75 м,була змонтована на
землі, потім на опорах піднята на проектні відмітки. Покриття було виконане з
акрилового скла. Покрівлю підтримували масивні опори, найбільша з них була
розмірами 13x13x30 м.
Іншими значними сучасними спортивними спорудами є Олімпійський комплекс
в Афінах, споруджений у 2004 р. С. Калатравою (рис. 8.3), футбольний стадіон
“Альянц-Арена” у Мюнхені, споруджений у 2005 р. Герцогом і де Мероном (рис. 8.4).
8.2. Класифікація спортивних
та фізкультурно-оздоровчих будівель і споруд
Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди класифікують за їх
функціональним призначенням залежно від видів спорту і дозвільної діяльності, а
також за характером використання на:
• навчально-тренувальні,
• спортивно-демонстраційні,
• спортивно-видовищні,
• фізкультурно-оздоровчі.
Навчально-тренувальні та фізкультурно-оздоровчі споруди можуть кооперу-
ватися з культурно-видовищними і навчальними закладами.
, Також спортивні споруди класифікуються за такими критеріями:
• замкнутістю', відкриті, закриті;
• сезонністю: літні, зимові;
• об’ємно-планувальним вирішенням: об’ємні, плоскі;
• функціональним призначенням: універсального і спеціалізованого типу.
188
а б
в
Рис. 8.1. Олімпійський комплекс у Токіо, 1964 р., арх. К. Танге:
а - генплан; б, в- загальний вигляд
Рис. 8.2. Олімпійський комплекс
у Мюнхені, 1972 р., арх. Г. Беніш, інж. Ф. Оттом
189
Рис. 8.3. Олімпійський стадіон в Афінах, 2004 р.,
арх. С. Калатрава
Рис. 8.4. Футбольний стадіон
“Альянц-Арена”у Мюнхені, 2005 р., арх. Герцог і де Мерон
Також розрізняють:
• відкриті площинні спортивні споруди;
• криті спортивні споруди, спортивні зали, ковзанки із штучним льодом,
басейни;
• спеціалізовані спортивні споруди, споруди для стрільби з лука, кінного
спорту, лижні бази, комплекси трамплінів для стрибків на лижах із трамп-
ліна, фрістайлу, біатлонні стрільбища, санно-бобслсйні траси, гірсько-
лижні траси, тири для кульової стрільби, веслувальні бази;
• стадіони, льодові, лижні, комплексні;
• фізкультурно-оздоровчі споруди, комплексні майданчики, смуги пере-
шкод, "стежки здоров’я"’, відкриті і криті ванни, фізкультурно-оздоровчі
комплекси, приміщення для спортивних занять, лижні бази і ковзанки для
масового катання.
190
Повний перелік видів спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд наве-
дений у додатку Б1.
Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди за функціональним
призначенням поділяються на комплекси та групи:
• основні, призначені безпосередньо для спортивних та фізкультурно-оздо-
ровчих занять;
• допоміжні, призначені для осіб, які займаються, тренерів та суддів, а
також медичні, службово-адміністративні, складські тощо;
• комплекс для глядачів.
Спеціалізація споруд за видами спорту і кількість місць для глядачів вста-
новлюються завданням на проектування залежно від місцевих умов, чисельності
населення і містобудівного значення спортивної споруди або комплексу.
Терміни, які використовують під час проектування спортивних споруд
наведено у додатку АЗ.
8.3. Вимоги до земельних ділянок
Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди розміщають на
сельбищній території, у місцях відпочинку населення та на інших спеціально
виділених земельних ділянках, забезпечених зручними під’їздами і підходами від
зупинок громадського транспорту з обов’язковим дотриманням нормативного
шумового режиму на прилеглій території житлової забудови та забезпеченням
санітарних розривів до житлових та громадських будинків. Також передбачають
місця для транспортних засобів інвалідів та зручні підходи до них, які забезпе-
чують пересування на кріслах-візках.
Нормативні розміри земельних ділянок спортивних споруд необхідно прий-
мати згідно з табл. 8.1.
Площу земельних ділянок спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд
приймають, враховуючи суму площ забудови основних і допоміжних споруд, а також
площ, які зайняті проїздами, автостоянками, пішохідними доріжками й озелененням.
Проїзди і пішохідні доріжки передбачають до усіх споруд, що розташо-
вуються на земельній ділянці критих споруд і спортивних комплексів. Проїзди
повинні мати удосконалене полегшене або капітальне покриття. Ділянка повинна
бути пристосована для користування нею інвалідами, що пересуваються на кріслі-
візку (див. розділ 19 цього посібника).
Ширина шляхів руху глядачів територією спортивної споруди повинна
прийматися з розрахунку 1 м на 500 глядачів. Біля входів для глядачів у будинки
критих спортивних споруд необхідно передбачати вільні майданчики із розрахунку
0,3 м2 на одного глядача, що припадає на цей вхід. Перед входами на трибуни
відкритих спортивних споруд потрібно передбачати вільні площі з розрахунку
0,5 м2 на одного глядача, що припадає на цей вхід.
191
Розміри земельних ділянок спортивних споруд
Таблиця 8.1
Заклади, підприємства Одиниця вимірювання Нормативна величина у розрахунку на 1000 осіб населення
Територія га 0,7-0,9 (0,6 - для найбільших міст)
Відкриті плоскісні спортивні споруди у житловому кварталі (мікрорайоні) га 0,01
Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять у житловому кварталі мікрорайону м2 загальної площі 70
Спортивні зали загального користування м2 площі підлоги 98,0 (80,0)
Басейни криті і відкриті загального користування м~ площаді зеркала води 48,0
Приміщення реабілітаційного призначення м2 загальної площі 15
Примітка. Фізкультурно-спортивні споруди мережі загального використання необ-
хідно, як правило, об'єднувати із спортивними об’єктами загальноосвітніх шкіл та інших
навчальних закладів, закладів відпочинку і культури з можливим скороченням території. У
центрах первинних систем розселення створюються сільські комплекси культури і мис-
тецтва, які об’єднують всі культурно-просвітницькі заклади на їх території. Для малих
поселень норми розрахунку залів і басейнів необхідно приймати з врахуванням мінімальної
місткості об’єктів згідно з технологічними вимогами. Комплекси фізкультурно-оздоровчих
майданчиків передбачають у кожному поселенні. Частку фізкультурно-оздоровчих споруд,
які розташовують у житловому районі, необхідно приймати від загальної норми, %: відкриті
плоскісні спортивні споруди - 35, спортивні зали - 50, басейни - 45
Земельна ділянка спортивної та фізкультурно-оздоровчої споруди повинна
мати не менше двох в’їздів (зокрема господарський) і двох входів.
Господарське подвір’я повинно розміщуватись ізольовано від спортивних та
фізкультурно-оздоровчих споруд, мати в’їзд на територію основної споруди й
окремий зовнішній виїзд.
Стоянки автомобілів проектуються згідно з вимогами ВСН 01. У разі
використання спортивної споруди інвалідами вони повинні розташовуватися не
далі ніж 40 м від входу до цієї споруди і мати з нею зручний зв’язок. Кількість
машино-місць визначають за табл. 16.3.
8.4. Загальні вимоги до проектування відкритих
площинних спортивних споруд
До відкритих площинних спортивних споруд належать:
• спортивне ядро;
• стадіон (відкритий);
• майданчики для спортивних ігор;
192
• майданчики для бадмінтону 15x8 м;
• майданчики для баскетболу 28х 16 м;
• майданчики для волейболу 24x15 м;
• майданчики для городків 30x15 м;
• майданчики для тенісу 40x20 м;
• майданчики для настільного тенісу 12x6 м;
• бігові легкоатлетичні і ковзанярські доріжки.
Спортивне ядро - поле для спортивних ігор, оточене круговою легкоат-
летичною доріжкою. У секторах бігової доріжки або за зовнішнім периметром її
прямих відрізків розміщені місця для стрибків і метання.
Стадіон - спортивний комплекс зі складними функціями: навчальною,
тренувальною, демонстраційною; до його складу входять спортивне ядро з місцями
для глядачів, майданчики для спортивних ігор, інші криті і відкриті спортивні
споруди для різних видів спорту із підсобними територіями і приміщеннями.
Стадіони є основними спортивними та фізкультурно-оздоровчими споруда-
ми, які бувають відкритими та закритими. Окрім того, вони поділяються на спор-
тивні, клубні, відомчі, навчальних закладів тощо. Залежно від розміру, призна-
чення та ролі у системі обслуговування стадіони включають до фізкультурно-
спортивних комплексів або розміщають окремо.
Стадіони за призначенням поділяють на тренувальні та демонстраційні або
тренувально-демонстраційні.
За місткістю трибун стадіони потрібно поділяти на:
- великі - із кількістю місць для глядачів 40-100 тис. (стадіони, місткістю
понад 50 тис. вважаються стадіонами олімпійського типу);
- середні - 10-40 тис.;
- малі - близько 10 тис.
Великі стадіони загальноміського значення повинні обслуговувати місто чи
місто та прилеглий до нього сільський район. На них проводяться змагання місь-
кого, обласного, державного та міжнародного масштабів. Стадіони середньої міст-
кості також формують загальноміські центри чи центри планувальних районів.
Стадіони малої місткості входять до спортивних комплексів житлових районів або
є загальноміськими спорудами для малих міст.
Майданчики і поля для спортивних ігор (крім майданчиків для городків), а
також спортивні ядра орієнтують поздовжніми осями у напрямку північ-південь із за-
безпеченням обов’язкової інсоляції протягом 3 год щонайменше 50 % території.
Допустиме відхилення не повинно перевищувати 20° в кожну сторону. Торець із валом
майданчиків для городків необхідно орієнтувати на північ, північний схід або схід.
За наявності у складі спортивних споруд кількох майданчиків або полів для
спортивних ігор одного виду допускається орієнтація поздовжніх осей не більше
однієї третини цих майданчиків або полів у напрямку схід-захід.
Шляхи пересування осіб, які займаються, з допоміжних приміщень до місць за-
нять на відкритих спорудах не повинні перетинатися зі шляхами пересування глядачів.
193
Між відкритими площинними спортивними спорудами і трибунами при них
необхідно передбачати обхідну доріжку завширшки не менше 1,5 м або об’їзну -
завширшки не менше 3,5 м. У разі завантаження трибун знизу обхідну (об’їзну)
доріжку потрібно суміщати зі шляхами евакуації глядачів.
За наявності на земельній ділянці спортивного комплексу полів із газонним
покриттям у його складі потрібно передбачати розплідник для вирощування дерну.
Площу розплідника необхідно приймати з розрахунку 15 % від площі газонного
покриття одного поля, а за наявності двох і більше полів - 10 % від їх загальної площі.
По периметру земельної ділянки комплексу відкритих спортивних споруд
необхідно передбачати вітро- і пилозахисні смуги деревних і чагарникових наса-
джень завширшки 5 м з боку проїздів місцевого значення і до 10 м - з боку
швидкісних магістральних доріг з інтенсивним рухом транспорту. По периметру
окремих груп відкритих площинних спортивних споруд, що входять до комплексу,
і відкритих ванн басейнів необхідно передбачати смугу чагарникових насаджень
завширшки не менше як 3 м. Загальна площа озеленення земельної ділянки спор-
тивної споруди, включаючи розплідник для вирощування дерну, газонні покриття
полів і майданчиків, вітро-, пилозахисні й інші смуги насаджень, повинна стано-
вити не менше ніж ЗО % від площі земельної ділянки1.
На майданчиках для стрільби з лука потрібно передбачати їх огорожу з
влаштуванням спеціально обладнаних місць.
8.5. Загальні вимоги до проектування критих
спортивних будівель
8.5.1. Спортивні зали і басейни
Будинки спортивних залів і критих басейнів необхідно розміщувати з
відступом від червоної лінії забудови не менше ніж на 6 м за умови розміщення
вікон спортивних залів з боку дворового фасаду або відокремлення будинку спор-
тивної споруди від вулиці смугою зелених насаджень завширшки не менше 4 м.
У разі розташування спортивних залів і критих басейнів у комплексі з відкри-
тими спортивними спорудами необхідно передбачати при них відповідні допоміжні
приміщення, що забезпечують обслуговування осіб, які займаються, на майданчиках.
Ділянки спортивних басейнів повинні бути захищені від несприятливих вітрів,
пилу, шкідливих промислових і транспортних викидів, добре інсолюватися і про-
вітрюватися. Відкриті ванни і майданчики для підготовчих занять не повинні розта-
шовуватися у першому ряду примагістральної забудови, а в разі її відсутності -
відстояти від червоної лінії забудови не менше ніж на 15 м за умови організації
смуги зелених насаджень завширшки 4 м і на відстані 50 м від межі житлової
забудови. По периметру ділянки потрібно передбачати смуги зелених насаджень
1 У разі розміщення спортивних споруд у парках, садах, скверах відсоток озеленення
не нормується.
194
завширшки не менше як 3 м. Загальна площа озеленення ділянки відкритого басейну
повинна становити не менше як 35 % від площі земельної ділянки.
Пристрої для стрибків у воду відкритих ванн потрібно орієнтувати на північ
або північний схід. На земельній ділянці відкритих басейнів, крім ванн та будинків
із допоміжними приміщеннями, необхідно розміщувати майданчики для підготов-
чих занять площею, яка визначається з розрахунку не менше як 4,5 м на кожного з
тих, хто одночасно займається у ваннах.
8.5.2. Споруди для фізкультурно-оздоровчих занять
Не допускається розміщення ділянок фізкультурно-оздоровчих закладів
масових типів на території промислових зон, санітарно-захисних зон промислових
підприємств, залізниць і автомагістралей.
Споруди фізкультурно-оздоровчих клубів мікрорайонів необхідно розміщу-
вати у межах житлових територій мікрорайонів і кварталів із включенням критих
споруд у структуру житлових будинків як вбудовано-прибудовані і прибудовані
приміщення або кооперовані будинки громадських центрів місцевого значення.
У районах центру, на примагістральних територіях серединної зони і периферії,
у районах сформованої забудови і районах реконструкції житлового фонду допуска-
ється розміщення критих споруд фізкультурно-оздоровчих клубів мікрорайонів, що
обслуговують як школярів, так і населення у блоках-прибудовах до загальноосвітніх
шкіл. У разі будівництва в мікрорайонах шкіл нового типу, що включають до своєї
структури фізкультурно-оздоровчі споруди для занять школярів і населення, споруди
фізкультурно-оздоровчих клубів мікрорайонів допускається не передбачати.
8.6. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
8.6.1. Основні приміщення
Спортивно-демонстраційні і спортивно-видовищні споруди рекомендується
проектувати універсальними - з ареною, що трансформується, для позмінного
проведення змагань з кількох видів спорту або кількох видів культурно-видо-
вищних або громадських заходів. Решту спортивних споруд, призначених переваж-
но для навчально-тренувальних занять, необхідно передбачати для одного виду
спорту або групи видів спорту, що не потребують трудомісткої трансформації
спортивного обладнання. На рис. 8.5 показано загальну схему складу та взаємо-
зв’язку основних та допоміжних приміщень спортивної споруди.
У спортивно-видовищних будинках необхідно передбачати естраду, а також
приміщення та пристрої для культурно-видовищних і громадських заходів. Розмір
естради рекомендовано приймати 18x12 м у залах з ареною менше ніж 65x36 м і не
менше 24x18 м - у залах з ареною 65x36 м і більше. Приміщення демонстрацій-
ного комплексу потрібно проектувати за нормами культурно-видовищних закладів.
У критих спортивних спорудах шляхи пересування тих, хто займається (у
спортивному одязі), із роздягалень до місць занять не повинні перетинатися зі
шляхами пересування глядачів.
195
Умовні позначення
- Основні приміщення (споруди)
- Обов'язкове суміжне та зв'язане
розміщення приміщеннь (споруд)
- Допоміжні приміщення
(споруди)
- приміщення (споруди)
для глядачів
- приміщення (споруди)
передбачені для місцевих
' умов (по завданню на про-
ектування)
-. - Функціональний зв'зок
..... - Бажаний безпосередній
зв'зок
..... - Можливий безпосередній
зв'зок
=== - Можливе об'єднання
приміщень
Рис. 8.5. Склад і взаємозв’язок основних
і допоміжних приміщень спортивної споруди
196
8.6.2. Відкриті площинні спортивні споруди
Будівельні розміри відкритих площинних спортивних споруд, спеціалізованих
за видами спорту, і їх пропускну спроможність, необхідну для визначення площі
допоміжних приміщень для тих, хто займається, слід приймати згідно з табл. 8.2.
Розміри спортивного ядра необхідно приймати згідно з вимогами до розмірів
кругової легкоатлетичної бігової доріжки, а пропускну спроможність, - врахо-
вуючи суму пропускної спроможності бігових доріжок і решти місць для легкої
атлетики, які не суміщаються одні з одними і використовуються одночасно.
У складі комплексу спортивного ядра з круговою біговою доріжкою зав-
довжки 400 м рекомендується передбачати майданчик для навчально-тренувальних
занять з метання диска, молота, списа і гранати. Розміри майданчика визначаються
відповідно до заданої кількості місць для цих видів спорту, керуючись вимогами,
наведеними у графах 6д-6ж табл. 8.2.
Таблиця 8.2
Будівельні розміри відкритих площинних спортивних споруд
та їх пропускна спроможність
Вид спорту Будів розмі] ельні ри, мп Пропускна спромож- ність, люд/зміну Тип верхнього (робочого) шару2) Схеми ухилів3) Макси- мальний ухил
дов- жина шири- на
1 2 3 4 5 6 7
1. Бадмінтон 15 84> 8 НВ-1,В-1 або В-2 ПІ або IV 0,003
2. Баскетбол 32 20 24 НВ-1,В-1 або В-2 ПІ або IV 0,003
3. Волейбол6) ЗО 34 15 19 24 НВ-1 або В-1 ПІ або IV 0,003
4. Гандбол 43 22 24 НВ-1 або В-1 ПІ або IV 0,003
5. Городки: ЗО 15 12 - - —
а) “міста” 4 9 — В-2'1 або В-3" Без ухилу
б) кони і напівкони 12 7 — НВ-1, В-2 або В-3 III або IV | 1 0,005
в) решта поверхонь - - Не нормується
6. Легка атлетика:
а) стрибки у довжину та потрійний стрибок, 60 5 5 - - -
зокрема доріжка д ля розбігу 50 3,25 5 Синтетичне покриття V 0,001і4’
IV 0,01
б) стрибки у висоту 25-30 45 5 Синтетичне покриття - -
зокрема сектор для розбігу (за розташування поза спортивним ядром) 25-30 45 - Синтетичне покриття Без ухилу
V 0,004
в) стрибки із тестом 57 8 5 - - —
зокрема доріжка для розбігу 50 1,25 - Синтетичне покриття V 0,001”
IV 0,01
г) штовхання ядра: 27,5 20,6 - - — —
майданчик під кільце 3,2 3,2 - В-2 або В-3 Без ухилу
197
Продовження табл. 8.2
1 2 3 4 5 6 7
сектор для приземлення ядра 24 20 - Природний трав’яний покрив V 0,001і”
П або IV 0,004
д) метання диска та (або) молота: 97 70 6 - - -
майданчик під кільце 3,5 3,5 — В-2 або В-3 Без уклону
сектор для приземлення снарядів (за розташуван- ня поза спортивним ядром) 90 70 - Природний трав’яний покрив V 0,001”
П або IV 0,008
е) метання списа: 130 60 6 - - -
доріжка для розбігу 36,5 4 - Синтетичне покриття V 0,001”
Пабо IV 0,01
сектор для приземлення списа (за розташування поза спортивним ядром) 130 70 - Природний трав’яний покрив V 0,001”
II або IV 0,008
ж) метання гранати: 125 12 7 - — -
доріжка для розбігу ЗО 4 - Синтетичне покриття V 0.001”
П або IV 0,01
сектор для приземлення гранати (за розташуван- ня поза спортивним ядром) 100 12 - Природний трав’яний покрив V 0,001”
П або IV 0,008
з) біг по прямій 145 за кіль- кістю окре- мих дорі- жок 3 на кожну окрему доріжку Синтетичне покриття V 0,001”
IV 0,01
и) біг по колу10) 192121 170 97” 87 489) 24 Синтетичне покриття IV 0,01
7. Регбі"’ 120 72 34 НВ-1 НВ-2 І або П 0,006 0,008
8. Швидкісний біг на ковзанах 186121 153 74 50 - - -
9. Теніс: а) майданчик для гри б) майданчик з трену- вальною стінкою13) 36 40 18 20 6 НВ-1, В-1, В-2 або В-3 III 0,003
16-20 12-18 один на кожні 4 м довжини стінки
10. Теніс настільний 7,75 4,5 4 НВ-1 або В-1 IV 0,005
11. Фігурне катання на ковзанах на льоду14) 65 36 зо1” 50 - - -
12. Футбол11’ 161 113 72 32 НВ-1 та В-1 НВ-2 І або II 0,006 0,008
13. Хокей14’ 65 36 зо15’ 50 - - -
198
Закінчення тпабл. 8.2
1 2 3 4 5 6 7
14. Хокей на траві10 98 61 зо НВ-2 або синте- тична трава І або II 0,008
15. Хокей з м’ячем10 114 73 34 - - -
16. Відкриті площинні споруди для фізкультурно-оздо- ровчих занять: а) комплексний 17) майданчик За табл. 8 - Не нормується II, III або IV 0,005
б) смуга перешкод За 3.62 - -
в) “стежка здоров’я”
°3 урахуванням захисних зон.
2) Приймається залежно від виду змагань.
3) Приймається за рис. 8.9
4) Ширина двох суміжних майданчиків для бадмінтону приймається 6,1 м, а для
тенісу - 34 або 36 м для майданчиків завширшки 18 і 20 м відповідно.
5) Між межами майданчика і стаціонарних місць для глядачів повинна передбачатися
вільна смуга завширшки не менше як 1 м.
6) В знаменнику наведені розміри арени для змагань державного масштабу.
7) Площу “міст” допускається виконувати в металі (плита).
8) Поздовжній ухил (V) може передбачатися за напрямком бігу або розбігу, а на
секторах для приземлення снарядів - за напрямком польоту снарядів.
9) Для бігу по прямій і по колу потрібно передбачати шість-десять окремих доріжок
завширшки 1,25 м кожна. Доріжка для бігу по прямій повинна сполучатися з пря-
мими відрізками доріжки для бігу по колу. Кількість окремих доріжок допус-
кається зменшувати, але не менше ніж до 8-10 для бігу по прямій і 6-8 - по колу.
Для бігу по колу в чисельнику наведені розмір і пропускна спроможність при
8 доріжках, у знаменнику - при 4.
10) Передбачається тільки в складі спортивного ядра. Поперечний уклон повинен бути
спрямований у бік внутрішньої бровки.
10 Наведені розміри окремо розташованих полів.
12) В чисельнику наведений розмір для розрахункової довжини доріжки 400 м, у
знаменнику - 333,33 м.
13) Стінка повинна розташовуватися по довжині майданчика і мати висоту 3 м.
14) Розмір робочої льодяної поверхні (у хокеї - обмеженої бортами) - 61x30 м. У ма-
лих населених пунктах, у сільській місцевості та у житлових районах допуска-
ється розмір робочої льодяної поверхні приймати 56x26 м без зменшення
пропускної спроможності, наведеної у таблиці.
,5) У чисельнику наведена пропускна спроможність ковзанок із природним льодом, у
знаменнику - із штучним льодом.
16) При декількох футбольних полях в одному комплексі не більше половини з них
допускається приймати розміром 98x64 м. Такі самі розміри необхідно приймати для
футбольних полів (незалежно від їхньої кількості), розміщених у малих населених
пунктах, у сільській місцевості та у житлових районах, без зменшення пропускної
спроможності, наведеної в таблиці. На ущільнених ділянках в умовах забудови, що
склалася, допускаються поля розміром 75x50 м, а для дітей 10-14 років - 60x40 м.
17) Вимоги поширюються як на майданчик загалом, так і на окремі його елементи (у
разі їх роззосередження).
199
На рис. 8.6-8.8 наведено олімпійські вимоги до параметрів спортивного ядра
для змагань. Вибір типу покриття залежно від призначення споруди і величину
ухилів для відведення води з поверхні необхідно приймати за табл. 8.2. Схеми
ухилів показано на рис. 8.9.
Рис. 8.6. Спортивне ядро для бігу з перешкодами із стрибками у воду
всередину увігнутої зони 400-метрового стандартного ядра:
1 - старт забігу на 3000 м; 2 - старт забігу на 2000 м;
З-лінія фінішу, старт та фініш забігу з перешкодами А.0.000 та +396.084
Рис. 8.7. Обрис та розміри стандартного 400-метрового спортивного ядра
(радіус 36,50 м; розміри, м)
200
Рис. 8.8. Конфігурація та розміри спортивного ядра з подвійним вигином 400 м
(радіус 51,543 м та 34 м; розміри, м)
Рис. 8.9. Схеми ухилів поверхні відкритих площинних спортивних споруд
На рис. 8.10 наведено олімпійські вимоги до параметрів спортивного ядра
для змагань.
Спортивне ядро і спеціалізовані спортивні та фізкультурно-оздоровчі май-
данчики повинні мати стаціонарні огорожі. В огорожах необхідно передбачати
ворота завширшки 3,6 м і хвіртки.
201
а
б
Рис. 8.10. Спортивне ядро для розминки: а - зона для розминки:
1 - чотиридоріжкова пряма; 2 - чотиридоріжкова крива; 3 - стрибки у висоту;
4 - метання списа; 5 - метання диска; 6 - метання ядра; 7 - метання молота;
б) зона для розминки з окремими секторами для метання: 1 - чотиридоріжкова пряма;
2 - чотиридоріжковий овальний трек; 3 - стрибки у довжину та потрійні стрибки;
4 - стрибки з жердиною; 5 - стрибки у висоту; 6 - метання списа;
7 - метання молота; 8 - метання диска; 9 - метання ядра
202
8.6.3. Криті спортивні споруди
Спортивні зали. Спортивні зали формуються двома основними функціональ-
ними блоками приміщень: спортивного залу і комплексу обслуговування. Основні
прийоми їх композиції показано на рис. 8.11.
а
Рис. 8.11. Прийоми композиції спортивних залів у плані:
а - симетрична фронтальна схема спортивного залу із загальним входом
для чоловіків і жінок; б - симетрична фронтальна схема спортивного павільйону
з роздільними входами для чоловіків і жінок; в - асиметрична фронтальна схема
спортивного залу із загальним входом для чоловіків і жінок; г - симетрична
торцева схема спортивного павільйону із спільним входом для чоловіків і жінок;
д - симетрична схема спортивного залу із внутрішнім двориком
Будівельні розміри і пропускну спроможність спортивних залів, спеціалізо-
ваних для окремих видів спорту (крім залів для легкої атлетики), а також розміри і
пропускну спроможність спортивних арен для проведення змагання з цих видів в
універсальних демонстраційних залах необхідно приймати згідно з табл. 8.3. На
рис. 8.12 показано приклад планування універсального спортивного залу.
Рис. 8.12. Приклад планувального вирішення універсального спортивного залу:
1 - інвентарна; 2 - технічне приміщення; 3 - кімната інструктора; 4 - роздягальня;
5 - душова; 6 - комора прибиральниці; 7 - туалет; 8 - приміщення для сторожа;
9 - коридор для ходіння у спортивному взутті; 10- коридор для ходіння
у спортивному взутті; 11 - спортивний зал 22x44x7 м
203
Будівельні розміри універсальних спортивних залів (які призначаються для
позмінних занять і змагань із різних видів спорту) необхідно приймати за найбільшим
із показників для цих видів, що наведені у табл. 8.3, а пропускну спроможність - за
найменшою питомою площею, що припадає на одну особу, яка займається.
Таблиця 8.3
Будівельні розміри і пропускна спроможність спортивних залів,
спеціалізованих для окремих видів спорту, розміри
і пропускна спроможність спортивних арен для проведення змагання
з цих видів в універсальних демонстраційних залах
Вид спорту, розрахункова одиниця Будівельні розміри залу1*, м Пропускна спроможність2*, людУзміну Розміри арени для змагань у спортивно- демонстраційному або спортивно- видовищному залі, м
довжина ширина висота до низу виступних конструкцій при навчально- тренувальних заняттях у залі при змаганнях на аренах спортивно-демонстраційних або спортивно-видовищних залів, люд. довжина ширина мінімальна висота (у межах площі арени)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Спортивні зали
Акробатика. На один комплект табельного обладнання 36 18 6 32 75 44 21 7
Бадмінтон. На один май- данчик та один комплект табельного обладнання 16 94) 8 8 8 (4 пари) 18 9 10
Баскетбол. На один май- данчик та один комплект табельного обладнання 38 26 9 24 48 (4 команди по 12 осіб) 42 24 10
Волейбол. На один май- данчик та один комплект табельного обладнання 36 18 9 24 48 (4 команди по 12 осіб) 42 24 12,5
Гандбол. На один май- данчйк та один комплект табельного обладнання 42 24 6 24 48 (4 команди по 12 осіб) 47 26 6
Бокс. На один ринг і один комплект табельного обладнання 18 12 4 17 20 14 14 5
204
Продовження табл. 8.3
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Боротьба: греко-римська, вільна, самбо ЗО 15 4 ЗО 20 (на кожний килим) 186) 18 5
На один килим діаметром 9 м або два килими діамет- ром 7 м5) і один комплект табельного обладнання дзюдо На один килим “татамі” і один комплект табельного обладнання 24 15 4 ЗО 20 (на кожний килим “татамі”) (на один килим діаметром 9 м) 207) 20 5
Гімнастика спортивна На один комплект табель- ного обладнання для чоло- віків і жінок з одним за- гальним місцем для віль- них вправ ЗО 18 6 50 75 48 24 9
Гімнастика художня На один майданчик та один комплект табель- ного обладнання 21 15 8 10 50 31 18 9
Теніс На один майданчик та один комплект табель- ного обладнання 36 184) 10 128) 8 (4 пари) 42 36 10
Теніс настільний На три столи й один комплект табельного обладнання 9) 15 9 4 4 (на кож- ний стіл) (4 пари на кожний стіл) 12-14 6-7 4
Важка атлетика На три помости й один комплект табельного обладнання 18 9 4 16 40 13 13 5
Фехтування На чотири доріжки й один комплект табель- ного обладнання10) 24 15 4 18 10 (на кожну доріжку) 25 20 4
Футбол На одне поле та один комплект табельного обладнання 11 96 48 15 60 64 (4 команди по 16 осіб) 96 48 15
205
Закінчення табл. 8.3
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Фігурне катання на ков- занах на льоду 66 36 6 50 50 65 36 10
Хокей 66 36 6 50 92 (4 команди по 23 особи) 65 36 10
0 У разі проектування спортивних залів на кілька майданчиків для ігор і (або) на
більшу кількість обладнання розміри залів та їх пропускна спроможність за зміну
повинні бути відповідно збільшені.
2) За видами спорту, за якими у спортивно-демонстраційних або спортивно-видовищ-
них залах передбачається також і проведення навчально-тренувальних занять,
пропускну спроможність необхідно приймати за найбільшим з показників, наве-
дених у графах 5 та 6.
3) 3 урахуванням розташування спортивного обладнання, місць для суддів і обходів.
У разі призначення залу для змагань не вище обласного масштабу розмір арени
необхідно приймати таким, що дорівнює розміру спортивного залу (див. графи 2, З
і 4), а пропускну спроможність - відповідно до графи 5.
4) У разі розташування у залі двох та більше майданчиків ширину двох суміжних (по дов-
жині) майданчиків допускається приймати 15,1 м для бадмінтону та 34 м - для тенісу.
5) При килимах діаметром 7 м для греко-римської, вільної боротьби і самбо допус-
кається зменшення прогону залу для навчально-тренувальних занять до 12 м, а за
наявності приміщення для індивідуальної силової підготовки - зменшення розміру
залу до 18x12 м із пропускною спроможністю 18 люд./зміну.
6) При двох килимах діаметром 9 м довжину необхідно приймати 32 м, трьох - 52 м,
чотирьох - 60 м.
7) При двох “татамі” довжину потрібно приймати 36 м, трьох - 52 м, чотирьох - 68 м.
8) При трьох і більше майданчиках у залі пропускну спроможність кожного потрібно
приймати 6 люд./ зміну.
9) За більшої кількості столів розмір залу необхідно приймати, враховуючи площу
7,75x4,5 м на кожний стіл.
За іншої кількості доріжок ширину залу для навчально-тренувальних занять пот-
рібно приймати, враховуючи розрахунок 5 м на одну доріжку плюс по 3 м на
кожну доріжку понад першу. Для змагань на кожну доріжку потрібно передбачати
площу 18x4 м, а для фіналу - 25x8 м (включаючи відкоси помосту).
Н)3а завданням центрального органу виконавчої влади України з питань фізичної
культури і спорту допускається збільшення розмірів площі залу (арени), але не
більше ніж 108x72 м, без зміни наведеної у таблиці пропускної спроможності.
Примітки: 1. Мінімальний розмір спортивно-демонстраційних та спортивно-видо-
вищних залів 61x30 м.
2. У спортивно-демонстраційних та спортивно-видовищних залах і критих ковзанках
відповідно до розрахункової трибуни висоту зального приміщення (принаймні над
трибуною) порівняно з наведеною у таблиці допускається збільшувати, враховуючи те, що
відстань від підлоги останнього ряду трибуни до виступних конструкцій стелі приймається
не меншою за 2,5 м. Мінімальна висота зального приміщення, яка вимагається для вистав
“цирк на естраді” (рахуючи від рівня планшета естради), -10 м.
206
У малих населених пунктах і в сільській місцевості для проведення спор-
тивних занять населення позмінно з уроками фізкультури школярів допускається
передбачати універсальні зали розміром 24x12 м, заввишки 6 м та 30x15 м зав-
вишки 8 м і пропускною спроможністю за зміну 25 і 40 осіб відповідно.
Спортивні зали для важкої і легкої атлетики, для спортивної гімнастики і
футболу необхідно розміщувати на першому поверсі, а до залів для легкої атлетики
і футболу, крім того, повинен бути забезпечений в’їзд вантажних автомашин.
Поверхня підлоги має бути гладкою, горизонтальною, неслизькою. У залах,
призначених для спортивних ігор з м’ячем, необхідно передбачити стійку для
ударів м’яча, конструкцію заповнення світлових отворів і захист світильників від
пошкодження м’ячем. На висоту 1,8 м від підлоги огороджувальні конструкції цих
залів не повинні мати виступів і впадин, віконних пройомів і ніш.
Двері спортивного залу, через які транспортуються спортивне обладнання, а
також пройоми в інвентарні приміщення для зберігання обладнання повинні бути
завширшки не менше як 1,8 м. Пройом в інвентарні приміщення допускається не
заповняти.
Для залів з навчально тренувальних занять з легкої атлетики або футболу, а
також для трьох і більше залів іншого призначення, які розміщаються в одній
споруді, необхідно передбачати загальне приміщення для індивідуальної силової
підготовки, розмірами не менше 12x6x4 м.
Роздягальні кімнати для спортсменів повинні бути поєднані зі спортивними
залами безпосередньо або через коридор, призначений тільки для цього зв’язку.
Розміри залів для легкої атлетики потрібно визначати залежно від прийнятих
параметрів доріжок для бігу по колу та по прямій і кількості місць для тих, хто
займається окремими видами легкої атлетики.
Висоту (до низу виступних конструкцій) необхідно приймати у залах зі ста-
ціонарними трибунами для глядачів не менше ніж 9 м, а для навчально-трену-
вальних занять -9 м. Залежно від конструктивного рішення покриття залу висота
над біговими доріжками може бути зменшена до 4 м, а над місцями для стрибків у
висоту, у довжину і для потрійного стрибка - до 5 м.
Розрахункову довжину доріжки для бігу по колу необхідно приймати не
менше за 160 м, не більше ніж 200 м (оптимально). Протяжність кожного прямого
відрізка і кожного повороту повинна бути не меншою за 35 м. Доріжка для бігу по
прямій повинна передбачатися завдовжки не менше ніж 75 м (для бігу на дистан-
цію 60 м); за завданням на проектування допускається передбачати довжину доріж-
ки 125-130 м (для бігу на дистанції близько 110 м включно).
Кількість окремих бігових доріжок завширшки 1,25 м кожна повинна прий-
матися для бігу по прямій - шість, а для бігу по колу - чотири. Доріжка для бігу по
прямій може суміщатися з прямими відрізками доріжки для бігу по колу. По усій
довжині поворотів кругової бігової доріжки повинні влаштовуватися віражі, що
мають у найкрутіший частині ухил, не менший за 10° і не більший за 18°.
Загальну пропускну спроможність за зміну залів для легкої атлетики потрібно
приймати як суму пропускної спроможності бігових доріжок і місць для окремих видів
легкої атлетики, що не суміщаються одне з одним і використовуються одночасно.
207
Розміри та пропускна спроможність, рекомендовані варіанти використання
критих спортивних споруд, призначених для інвалідів та інших маломобільних
категорій населення, наведено у табл. 8.4.
Загальну пропускну спроможність за зміну залів для легкої атлетики потрібно
приймати як суму пропускної спроможності бігових доріжок і місць для окремих видів
легкої атлетики, що не суміщаються одне з одним і використовуються одночасно.
У разі розміщення доріжки для навчально-тренувальних занять для бігу по пря-
мій в окремому приміщенні (зокрема суміжному з основним об’ємом залу і відокрем-
леному від нього тільки опорами) висоту цього приміщення необхідно приймати 4 м.
Таблиця 8.4
Розміри, одночасна пропускна спроможність, рекомендовані варіанти
використання критих спортивних споруд, призначених для занять інвалідів
та інших маломобільних категорій населення
Назва споруди Розміри ОПС (люд.) Рекомендовані варіанти використання
дов- жина шир ина висо- та
Універсальний ігровий зал 42 24 8 24(12) Заняття інвалідів із ПОРА: бас- кетбол на колясках, волейбол сидячи, квадрегбі, теніс, баскет- бол, волейбол; інвалідів із ДЗ: ролінгбол (для залу 36x18 м)
Зал спортивних ігор ЗО 18 7 24(10) Заняття інвалідів із ПОРА: волейбол сидячи, квадрегбі; інвалідів із ДЗ: голбол, торбол
Зал загальнофізичної підготовки 24 18 15- 12 4,8 20(10) Елементи гімнастики, еле- менти спортивних ігор для всіх категорій інвалідів
Зал аеробіки, жіночої оздоровчої гімнастики, хореографії 18 18 3,9 25 Заняття інвалідів із ДС, ДЗ
15 15 15
Зал боротьби 15 12 4,0 10 Заняття боротьбою інвалідів з ДС.ДЗ
Приміщення тренажерної техніки з розрахунку 6,5 м2 на одну особу ОПС 3,9 - Заняття інвалідів усіх категорій
Критий плавальний басейн: 25 16 5,4 64(32) Заняття інвалідів усіх категорій
з ванною спортивно-оздоровчого плавання завглибшки 1,8-2,05 м 25 12 48(24)
з ванною оздоровчого плаван- ня завглибшки 1,8-2,05 м 16,6 8 5,4-4,8 24(12)
з ванною для навчання плаван- ню завглибшки 0,6-1,35 м 12,5 6 3,0 20(10) Навчання плаванню дітей- інвалідів усіх категорій
12,5 8
, Примітки: 1. Наводяться параметри залів і басейнів, що рекомендовані для закладів
масового типу. 2. ОПС - одночасна пропускна спроможність споруд. 3. У дужках зазначена
одночасна пропускна спроможність споруди (ОПС) при заняттях інвалідів, що використо-
вують крісла-візки. 4. Інваліди з ПОРА - з порушенням опорно-рухового апарата; ДЗ - з
дефектом зору, ДС - з дефектом слуху. 5. Вимоги до планувальної організації, обладнання й
опорядження залів і басейнів необхідно приймати за вимогами ВСН 62 і цих норм.
208
У складі будинків спортивно-демонстраційних залів для легкої атлетики для
розминки перед змаганнями допускається передбачати приміщення завширшки не
менше 6 м (у будівельних осях), заввишки не менше як 4 м і довжиною, що
дорівнює довжині основного залу, але не менше ніж 75 м.
У підлозі залів для легкої атлетики необхідно передбачати яму (ями) із піском
для приземлення під час стрибків у довжину і потрійного стрибка, а в підлозі залів для
спортивної гімнастики біля гімнастичних снарядів - ями для приземлення з м’яким
заповнювачем. В універсальних залах для спортивної гімнастики і спортивних ігор, а
також в разі вимушеного розміщення залу для спортивної гімнастики не на першому
поверсі ями біля гімнастичних снарядів допускається не передбачати.
Приміщення для індивідуальної силової підготовки розміром 12x6 м, зав-
вишки 3 м необхідно передбачати у спортивних корпусах із залом для легкої
атлетики або футболу і спортивних корпусах із трьома і більше залами для інших
видів спорту; за кількості залів у них не менше ніж три допускається зменшити
розмір приміщення до 9x4,5 м заввишки 3 м.
У спортивно-демонстраційних і спортивно-видовищних будинках (крім бу-
динків із залом для легкої атлетики) необхідно передбачати зал для розминки
перед змаганнями і для навчально-тренувальних занять із спортивних ігор розмі-
ром 30x18 м, заввишки 8 м (із роздягальнями, душовими і туалетами). У разі приз-
начення для змагань із спортивних ігор (крім футболу) розмір залу повинен прий-
матися 42x24x10, а для тенісу - 68x42x10 м.
Ковзанки зі штучним льодом. Відкриті і криті ковзанки зі штучним льодом
для хокею і фігурного катання необхідно передбачати універсальними (для позмін-
ного використання з обох видів спорту).
Будівельні розміри і пропускну спроможність відкритих і критих ковзанок зі
штучним льодом для швидкісного бігу на ковзанах і відкритих ковзанок для
фігурного катання і хокею необхідно приймати за 8, 11 і 13 табл. 9.1. Будівельні
розміри і пропускну спроможність залів критих ковзанок для фігурного катання і
хокею необхідно приймати за табл. 8.3.
У спортивно-демонстраційних і спортивно-видовищних критих ковзанках
відповідно до розрахункової висоти трибуни висота залу ковзанки (принаймні над
трибуною) повинна бути збільшена. У разі призначення залів критих ковзанок для
змагань та інших видів спорту, що потребують більшої висоти, висота залу повин-
на бути збільшена не менше ніж у межах арени для цих видів спорту.
У складі будинків критих ковзанок необхідно передбачати хореографічний
клас розміром 12x12 м, заввишки не менше 4,8 м із пропускною спроможністю ЗО
люд. за зміну (із роздягальнями, душовими і туалетами), а також два приміщення
розміром 12x6 м кожне для індивідуальної акробатичної підготовки заввишки не
менше як 6 м та індивідуальної силової підготовки - заввишки не менше як 3 м.
Допускається додатково передбачати навчальний льодовий майданчик
тільки для фігурного катання розміром 30x20 м, що визначається завданням на
209
проектування. У будинках спортивно-демонстраційних і спортивно-видовищних
ковзанок необхідно передбачати зал для розминки і навчально-тренувальних за-
нять із спортивних ігор розміром 30x18 м і заввишки 8 м (із роздягальнями, душо-
вими і туалетами). У цьому випадку приміщення для акробатичної індивідуальної
підготовки не передбачається.
За місткості ковзанки понад 2000 глядачів (не рахуючи місць у партері)
допускається додатково передбачати влаштування критої ковзанки для навчально-
тренувальних занять з фігурного катання на ковзанах і хокею з розміром площі
льоду 61x30 м (із роздягальнями, душовими і туалетами).
Зали критих ковзанок необхідно розташовувати на першому поверсі із забез-
печенням в’їзду в них вантажних автомашин.
У будинках спортивно-видовищних критих ковзанок необхідно передбачати
майданчик для виступів балету на льоду розміром 45x24 м, який допускається
розміщувати поперек арени для хокею-(по короткій осі). У цьому разі за межами
арени впритул до неї повинен передбачатися додатковий майданчик для виходу
(виїзду) фігуристів завдовжки 24 м (по 12 м в обидва боки від короткої осі) і зав-
ширшки 15 м, а додатковий навчальний майданчик для фігурного катання розмі-
ром 30x20 м може не передбачатися.
За межами охолоджувальної плити у критих ковзанках повинні влаштовуватися
канали для відведення води від танення льоду. У спортивно-демонстраційних і спор-
тивно-видовищних критих ковзанках ширину каналу необхідно приймати не менше
ніж 0,7 м, а місткість - не менше ніж 45 м3. Допускається передбачати у каналі
пристрій для прискорення розтоплювання льоду; у цьому разі об’єм каналу може бути
зменшений. Канали повинні перекриватися з’ємними щитами врівень з підлогою.
У зручному зв’язку з ковзанкою (ковзанками) необхідно передбачати примі-
щення для двох машин із догляду за льодом розміром (у чистоті) 9x6,5 м заввишки
3,9 м. Прорізи для виїзду з приміщення повинні бути заввишки не менше ніж 2,4 м
і завширшки не менше ніж 3,5 м. У приміщенні потрібно передбачати приямки з
пристроями для танення крижаної стружки розміром 3x1 м завглибини 1 м. При-
ямки повинні закриватися ґратами врівень з підлогою.
Спортивні басейни. На рис. 8.13 показано основні планувальні схеми спор-
тивних басейнів. Розміри і пропускну спроможність ванн для спортивного плаван-
ня необхідно приймати згідно із табл. 8.5.
Розміри ванн для стрибків у воду і розташування пристроїв для стрибків
необхідно приймати відповідно до заданого складу пристроїв. Пропускну спро-
можність кожного пристрою для стрибків необхідно приймати 6 осіб за зміну,
при цьому вишка незалежно від кількості платформ на ній повинна прийматися
за один пристрій.
Поле для водного поло повинно мати розмір 30x20 м і глибину не меншу за
1,8 м. Пропускна спроможність його становить 25 осіб за зміну.
210
Рис. 8.13. Приклади планувань спортивних басейнів:
а - симетрична торцева схема із входом по осі;
б - симетрична фронтальна схема басейну із входом по короткій осі;
в - асиметрична фронтальна схема басейну;
г - вільна схема, що включає внутрішній дворик для розминки;
д - асиметрична фронтальна схема, що включає дворик і відкритий басейн;
ж - асиметрична схема споруди зимового та літнього басейну
Таблиця 8.5
Розміри і пропускна спроможність ванн для спортивного плавання
Призначення ванни Розміри ванни, м Глибина води, м Пропускна спроможність, людУзміну
довжина* ширина у мілкій частині у глибокій частині
Спортивне плавання 50 25 2,1 Враховуючи ухил дна не менше як 0,01, але не більше ніж 5 м 96
25 16 48
11 32
8,5 24
33,33** 21 80
* Відхилення у довжині ванн (у тому числі універсальних) допускається тільки у бік
збільшення в межах до:
а) 0,03 м у ваннах завдовжки 50 м;
б) 0,02 м у ваннах завдовжки 33,33 і 25 м.
** Наведений розмір необхідно приймати для ванн, призначених для водного поло.
Примітка. Ширину доріжки для плавання приймають 2,5 м. За крайніми доріжками
до стінок ванни повинні передбачатися вільні смуги води завширшки близько 0,5 м.
211
Під час проектування універсальних ванн (для позмінного використання за
двома або трьома видами спорту) розмір і пропускну спроможність необхідно
приймати за найбільшим з показників для цих видів.
У ваннах для спортивного плавання по одній або обох торцевих стінках (за
глибини води біля стінки не менше як 1,8 м) необхідно передбачати стартові
тумбочки заввишки 0,5-0,75 м над рівнем води, а по обох поздовжніх стінках -
уступ для відпочинку і переливний жолоб для скидання води.
В усіх ваннах необхідно передбачати сходи для виходу з води. У ваннах для
спорі ивного плавання завдовжки 50 м необхідно передбачати по троє, а завдовжки
25 і '3,33 м - по двоє сходів з кожного поздовжнього боку, розташовуючи їх у
ічшдх не виступаючими з площини стінок ванн. У ваннах для стрибків у воду
допускається влаштування одних схсліз.
У поздовжніх стінках відкритих ванн цілорічної дії необхідно влаштовувати
випливи (канали з водою) із душових. Ширина випливу повинна передбачатися 1,8
м, а глибина (за межами будинку) - не менше як 0,9 м. Над випливами в стіні
будинку необхідно передбачати гідравлічні затвори, а на обхідній доріжці -
перехідні містки. Випливи потрібно влаштовувати окремими для чоловіків і жінок.
По периметру ванн необхідно передбачати обхідну доріжку завширшки не
менше як 1,5 м у критих і не менше як 2 м у відкритих ваннах (рахуючи від
зовнішньої грані стінки ванни), а по зовнішній межі обхідної доріжки критих
спортивних ванн передбачати влаштування стаціонарних лавок завширшки не
менше як 0,3 м і завдовжки з розрахунку 0,5 м на одного, хто займається, за зміну.
Ширину обхідної доріжки, що передбачається уздовж стінок ванн із старто-
вими тумбочками, слід приймати не менше ніж 3 м; ширина обхідної доріжки
уздовж стінок з пристроями для стрибків повинна прийматися з урахуванням
габаритів цих пристроїв і забезпечення підходів до них, але не менше ніж 4 м у
ваннах із невиступаючими над водою стінками і 3,5 м - із виступаючими стінками.
У разі розташування ванни для спортивного плавання і ванни для стрибків у воду
торцями одна до одної обхідну доріжку між ними потрібно приймати завширшки
5 м. Ширину обхідних доріжок 25-метрових ванн, розташованих у залах завдовжки
30 м (у будівельних осях), допускається зменшувати до:
а) 1 м - уздовж торцевих стінок без стартових тумбочок;
б) 2,2 м - уздовж торцевих стінок зі стартовими тумбочками (коли стінка
виступає над рівнем води).
Поверхня обхідної доріжки повинна бути неслизькою і мати ухил 0,01 - 0,02 у
бік трапів. У залах критих ванн поверхня обхідної доріжки і лавок повинна обігріва-
тися. По зовнішньому периметру обхідних доріжок відкритих ванн необхідно передба-
чати стаціонарну огорожу, що унеможливлює доступ до ванн сторонніх осіб.
Оглядові вікна для спостереження за рухом тих, хто займаються під водою,
рекомендується влаштовувати у критих ваннах завдовжки 50 м і в критих ваннах,
спеціалізованих для стрибків у воду, що визначається завданням на проектування.
Для доступу до оглядових вікон необхідно передбачати підходи завширшки не
менше ніж 1,2 м і заввишки - не менше ніж 2,1 м.
212
У басейнах із критими ваннами завдовжки 50 м потрібно передбачати
можливість огляду і ремонту стінок і дна ванн із зовнішнього боку.
На рис. 8.14 показано схеми планувань басейнів, а на рис. 8.15 - схему для
визначення розмірів ванн для стрибків у воду і відстаней між пристроями для
стрибків. Таблицю для розрахунку параметрів пристроїв для стрибків у воду
подано у додатку Б1.
а
Рис. 8.14. Схеми планування басейнів:
а - план і переріз басейну для стрибків;
б - план і переріз басейну для плавання
П
Е 1 2.25м
С 7 • 2.25м
Е 6 2.25м
Е 5 * 2.25м 2
Е 4 ” 2.25м о СХІ
Е 3 я ' 2.25м
Е 2 ‘ 2.25м
Е 1 ‘ 3,00м
к1—
б
213
Висоту залів ванн (від поверхні обхідної доріжки до низу виступних конст-
рукцій) без пристроїв для стрибків і місць для глядачів необхідно приймати:
а) 6 м - за довжини ванни для спортивного плавання 50 м;
б) 5,4 м - за довжини ванни для спортивного плавання 25 м.
У спортивно-демонстраційних залах ванн відповідно до розрахункової висо-
ти трибуни висота залу (принаймні над трибуною) повинна бути збільшена.
У басейнах із критими ваннами для спортивного плавання і стрибків у воду
необхідно передбачати зали для підготовчих занять, а при басейнах із відкритими
ваннами для спортивного плавання - відкриті майданчики. У басейнах із критими
ваннами для спортивного плавання розміром 25x8,5 м зали для підготовчих занять
допускається не передбачати.
Поздовжний розріз
Поперечний розріз
Рис. 8. 15. Схема для визначення розмірів ванн для стрибків у воду і відстаней
між пристроями для стрибків: А - від осі назад до стінки ванни;
А-А - від осі назад до краю платформи, що розташована нижче;
Б - від осі до бічної стінки ванни; В - між осями сусідніх пристроїв;
Г - від осі уперед до стінки ванни; Д - висота від поверхні платформи
(дошки трампліна) до виступних конструкцій стелі або платформи,
що розташована вище, розміщеної на одній з нею вертикальній осі;
Е - від осі назад і у боки, на яких повинна бути витримана висота Д;
Ж - від осі вперед, на якій повинна бути, витримана висота Д; И - глибина води
по осі пристрою для стрибків; К/Л - відстань уперед від осі і глибина води
на цій відстані; М/Н - відстань у боки від осі і глибина води на цій відстані
Розміри залів для підготовчих занять необхідно приймати:
, а) 18x9 м, заввишки 5,4 м - при ваннах завдовжки 25 м;
б) 24x12 м, заввишки 6м- при ваннах завдовжки 50 м;
в) 24x12 м, заввишки 7,2 м - при ваннах для стрибків у воду й універсальних
ваннах завдовжки 50 м, які призначаються і для стрибків у воду.
214
Розміри відкритих майданчиків для підготовчих занять необхідно приймати
з розрахунку 4,5 м2 на одного, хто займається, враховуючи сумарну пропускну
спроможність відкритих спортивних ванн басейну.
У кожному басейні необхідно передбачати ванни для навчання дітей
плаванню у віці від 7 до 14 років і розміщувати ці ванни в окремому приміщенні. У
басейнах із критими і відкритими ваннами допускається додатково передбачати
влаштування відкритих ванн сезонної дії для навчання плаванню.
Споруди для фізкультурно-оздоровчих занять. Фізкультурно-оздоровчі спо-
руди призначені для непрофесійного заняття спортом населення з метою власного
оздоровлення та проведення вільного часу. Для фізкультурно-оздоровчих занять
необхідно передбачати відкриті площинні споруди, приміщення і ванни для пла-
вання. До складу відкритих площинних споруд повинні входити: комплексний
майданчик, смуга для подолання перешкод, “стежка здоров’я”.
Мінімальні розміри комплексного майданчика та окремих його елементів
необхідно приймати згідно з табл. 8.6.
Таблиця 8.6
Мінімальні розміри комплексного майданчика та окремих його елементів
Вікова група тих, хто займається Елементи комплексного майданчика*
майданчик для рухливих ігор та загально- розвиваючих вправ, м замкнутий контур бігової доріжки
довжина, м ширина, м
загальна зокрема прямого відрізку
Для дітей від 7 до 10 років 50 60 не менше як 15 1,2
Для дітей старших 10 до 14 років 100 150 не менше як 30 1,5
Для дітей старших 14 років та дорослих 250 200 не менше як 60 2,0
* Відповідно до місцевих умов (конфігурація ділянки та ін.) елементи комплексного
майданчика можуть розміщуватися на одній загальній ділянці чи розташовуватися окремо в
межах території, яку займає група житлових будинків.
“Стежка здоров’я” повинна бути завширшки не менше ніж 1,5 м і протяж-
ністю не менше ніж 800 м. Протяжність смуги перешкод для дітей у віці від 10 до
14 років - 40 м, ширина -7 м; для дітей старших 14 років і дорослих - 70 м,
ширина, як правило, 14 м (але не менше ніж 7 м). Допускається розташування
смуги не по прямій, а по ламаній лінії.
Орієнтація відкритих площинних споруд для фізкультурно-оздоровчих занять за
сторонами горизонту не регламентується. Приміщення для фізкультурно-оздоровчих
занять з допоміжними приміщеннями для їх обслуговування можуть проектуватися в
окремо розташованих будинках, входити до складу спортивних корпусів, а також бути
прибудованими або вбудованими у будинки іншого призначення. Розміри та одно-
215
часну пропускну спроможність приміщень залежно від призначення за видами занять,
що у них проводяться, необхідно приймати за табл. 8.7.
Відкриті і криті ванни для оздоровчого плавання, купання, загально-розви-
вальних вправ і ігор у воді, а також для навчання плаванню з допоміжними при-
міщеннями для їх обслуговування можуть проектуватися в окремо розташованих
будинках, входити до складу будинків спортивних басейнів, а також бути прибу-
дованими або вбудованими у будинки іншого призначення. У басейнах із відкри-
тими спортивними ваннами ванни для навчання плаванню дітей у віці від 7 до
14 років необхідно розміщувати в опалюваних приміщеннях.
Таблиця 8.7
Розміри та одночасна пропускна спроможність приміщень
залежно від призначення за видами занять
Вид занять Розміри, м Найменша висота до низу виступних конструкцій стелі, м Пропускна спроможність, люд.
довжина ширина
1. Групові заняття із загальної фізичної підготовки 24 12 6 35
18 12 4,8* 26
9 20
2. Ритмічна гімнастика, хореографія 12 12 3,9 25
9 9 15
3. Настільний теніс 6 4 2,7 4
4. Елементи боротьби 12 9 3,9 10
5. Заняття з використан- ням тренажерів та сна- рядів для розвитку сили та витривалості Із розрахунку 4 м2 на кожний вид обладнання або снаряд, але не менше ніж 20 м2** 3 9*** Одна на кожну одиницю обладнання чи снаряд
* У вбудованих приміщеннях і під час реконструкції існуючих приміщень допускається:
а) зміна розмірів площі, наведеної в таблиці, але не менше ніж 140 м2; при цьому
пропускну спроможність приймають з розрахунку 8 м на одного, хто займається;
б) зменшення висоти до 4,2 м.
* * Ширина приміщення повинна бути не менша ніж 3 м.
* ** У вбудованих приміщеннях і під час реконструкції допускається зменшення
висоти до висоти поверху будинку.
Примітка. У випадках, коли проведення фізкультурно-оздоровчих занять, зазначе-
них у таблиці, передбачено проектом у спортивних залах, пропускну спроможність для
фізкультурно-оздоровчих занять приймають, як для спортивних залів.
Розміри та одночасну пропускну спроможність відкритих і критих ванн
залежно від призначення за видами занять, що у них проводяться, необхідно
приймати за табл. 8.8.
216
По периметру ванн потрібно передбачати обхідну доріжку завширшки не
менше як 1,25 м біля критих і не менше 2 м біля відкритих ванн. У критих ваннах
для навчання плаванню позначку поверхні обхідної доріжки вздовж трьох боків
ванни необхідно передбачати нижче від позначки верху стінки ванни на 0,9-1 м і
зменшувати ширину доріжки до 0,75 м. Допускається обхідну доріжку у цих
ваннах передбачати тільки з трьох боків, у цьому випадку знижена і зменшена за
шириною обхідна доріжка передбачається з двох поздовжніх боків ванни.
Таблиця 8.8
Розміри та одночасна пропускна спроможність відкритих
і критих ванн залежно від призначення за видами занять
Вид занять Розміри, мп
довжина ширина глибина2* Пропускна спромож- ність
У мілкій частині У глибокій частині
1. Оздоровче плавання (зокрема по доріжках)0 25 16,6 11 або 8,5 8 або 6 1,2 1,45 з розрахунку 5,5 м2дзеркала води на одну люд.
2. Купання, загально-розви- вальні вправи та ігри у воді 0 Довільних розмірів та форми з площею дзеркала води не менше як 90 м2 1 1,25
3. Для навчання плаванню: а) дітей від 7 до 10 років 2) 10 або 12,5 6 0,6 не більше 0,85
б) дітей старших 10 до 14 років2) 0,8 не більше 1,05
в) дітей старших 14 років і до- рослих 0,9 не більше 1,25
0 Допускається передбачати в одній ванні оздоровче плавання, купання, загал ьно-
розвивальні вправи та ігри у воді (з відповідною зміною рівня води).
2)Для позмінних занять дітей від 7 до 10 і дітей від 10 до 14 років допускається
передбачати одну загальну ванну з глибиною води 0,8 м у мілкій і 1,05 м у
глибокій частині; у цьому випадку під час занять дітей від 7 до 10 років рівень води
повинен знижуватися на 0,2 м.
Примітки: 1. Розміри і глибину ванн для оздоровчих занять і навчання плаванню
дітей у віці до 7 років приймають за нормами проектування дитячих дошкільних закладів.
2. У випадках, коли оздоровче плавання, купання, загально-розвивальні вправи та
ігри у воді передбачені у ваннах для спортивного плавання, наведених у табл. З, пропускну
спроможність приймають як для спортивного плавання.
3. Допускається ванни для навчання плаванню дітей у віці від 7 до 14 років (поз. За і
36 цієї таблиці) приймати довільних розмірів і форм, при цьому пропускну спроможність
приймають з розрахунку 4 м2 дзеркала води на одну особу, яка займається.
Ванни для дітей у віці від 7 до 14 років, які навчаються плавати, можуть
влаштовуватися підлоговими.
217
У ваннах завдовжки 25 м для виходу з води необхідно передбачати чотири
сходи (по двоє із кожного боку ванни); в інших ваннах (зокрема підлогових)
допускається передбачати одні сходи. В усіх ваннах влаштування стартових
тумбочок не допускається. Під час плавання по доріжках ширину кожної з них
потрібно приймати у межах від 1,6 до 2 м.
Висоту залів ванн (від поверхні обхідної доріжки до низу виступних конст-
рукцій) необхідно приймати:
а) 4,8 м - з ваннами для оздоровчого плавання, занять груп загальної фізич-
ної підготовки, ігор у воді і купання;
б) 3,6 м - з ваннами для навчання плаванню.
У разі реконструкції існуючих приміщень допускається зменшення висоти,
але не менше ніж до 3 м.
8.6.4. Фізкультурно-оздоровчі комплекси
Останнім часом поширюється практика проектування фізкультурно-оздо-
ровчих комплексів (ФОК)1. Фізкультурно-оздоровчі комплекси - це поліфункціо-
нальні споруди, в яких можуть поєднуватися кілька основних груп приміщень, які
є відмінними за параметрами, пропускною здатністю, тривалістю одного заняття,
характером використання, характеристиками температурного та вологісного режи-
му. В основу проектування комплексів покладено такі принципи: багатоцільове
використання, можливість експлуатації протягом року, намагання передбачити
такий склад приміщень, який забезпечить можливість активного відпочинку людей
різних вікових груп та інтересів. Набір основних приміщень істотно відрізняється
від традиційних спортивних споруд. Окрім універсального спортивного залу,
передбачаються спеціалізовані зали лікувальної фізкультури, для занять шейпін-
гом, аеробікою, силових вправ. Поряд з ваннами для плавання проектують ванни
для купання, навчання плаванню, підводного масажу, ванни з каскадами, зі
спрямованою течією, контрастними температурами води, а також сауни. У
комплекси спортивно-оздоровчих споруд можуть входити атракціони, кегельбани.
Як правило, фізкультурно-оздоровчий комплекс складається з таких функ-
ціональних груп приміщень: вхідна група з гардеробом, касою, реєстратурою;
адміністративні приміщення; приміщення лікарського контролю; приміщення фі-
зіотерапії, сауни, масажної; зали і приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять
(на тренажерах); басейни для оздоровчого плавання, купання, ігор і розваг у воді;
приміщення для відпочинку і розваг (бібліотека, ігротека, дискотека, більярдна,
боулінг); заклад громадського харчування (ресторан, кафетерій, міні-бар); пункт
прокату інвентаря; підсобні приміщення; технічні приміщення.
1 Підрозділ написано на основі методичної розробки: Проектування фізкультурно-
оздоровчих комплексів: Методичні вказівки до архітектурного проектування із курсу
“Архітектурне проектування” для студентів базового напряму 1201 “Архітектура” спеціальності
120101 “Архітектура будівель і споруд” / Укл.: Н.М. Олійник, В.А. Шуляр, В.Б. Якубовський. -
Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. - 52 с.
218
Найбільшого поширення за останнє десятиріччя набули такі фізкультурно-
оздоровчі комплекси, де основним видом фізкультурних занять та відпочинку стали
розваги на воді - аквапарки. Аквапарки - це споруди, де системи різноманітних за
конфігурацією та призначенням басейнів об’єднані між собою каналами. Основним
видом розваг в аквапарку є катання з водяних гірок. Водяні гірки являють собою ти-
пові конструкції, які утворені з’єднанням прямих і вигнутих елементів доріжок і опор-
них конструкцій у різних сполученнях, залежно від розмірів і конфігурації басейну.
Водяна гірка може містити одну чи більше доріжок, однакових чи різних за довжиною,
формою й обрисом. Глибина жолоба, у який подається вода, становить 450-1000 мм,
довжина доріжок коливається від 10 м до 30 м, радіус повороту від 2,5 м до 6 м,
середній ухил становить 12-14 %, швидкість спуску коливається від 20 до 60 км/год.
Тренажери - це спеціальні технічні засоби і пристосування, використання яких
цілеспрямовано формує рухові навички, витривалість, швидкість. Тренажерні зали
стали одними із основних приміщень сучасних фізкультурно-оздоровчих комплексів.
За застосуванням розрізняють спортивні тренажери, апарати для механотерапії
(лікувальні) і тренажери для оздоровчих цілей. Тренажери також поділяють на чотири
групи загальної витривалості, м’язової сили, гнучкості, спритності. До першої групи
зараховують “лабіринт”, інерційну роликову доріжку для ходіння і бігу, бігову доріж-
ку, велотренажери. До другої групи належать еспандери, “упор”, “ролер”. Тренажери
третьої групи включають диски обертання, шезлонги. До четвертої групи зараховують
ручні захвати, батут, тренажер “спритність”. Розміри тренажерних залів залежать від
кількості тренажерів і становлять у середньому 30-150 м2. Важливою складовою
тренажерної кімнати є наявність апаратури й устаткування для фізичного контролю
осіб, котрі займаються. Для цього потрібно проектувати окремий кабінет площею 9 м2.
У складі фізкультурно-оздоровчих комплексів потрібно передбачати кабінети
психорегуляції, фізіотерапії, масажу, гідротерапії, а також фотарій і сауну. Площа
кабінету психорегуляції необхідно приймати від 18 до 40 м2. Забороняється розташу-
вання кабінетів фізіотерапії у підвальних і напівпідвальних поверхах. Процедури з
використанням різних видів електричного струму можуть проводитися у загальному
залі, розділеному на кабіни розміром 2x2,3 (2,5) м2 легкими перегородками. У кожній
кабіні може бути розташований лише один апарат. Розмір кабінету зумовлюється кіль-
кістю апаратури. При кабінеті повинно бути передбачене підсобне приміщення пло-
щею, не меншю за 7 м2, обладнане робочим столом, лабораторною шафою, двосекцій-
ною мийкою і витяжною фізіотерапевтичною шафою. Фотарій призначений для опро-
мінення ультрафіолетовим промінням. При фотарії необхілно передбачати роздягаль-
ну і пультову. Площа фотарію приймається з розрахунку 2 м2 на одну особу, але не
менше як 10 м2. Максимальна площа залежить від апаратури і може становити 16-25 м2
Площа пультової становить 4 м2. На рис. 8.16 показано приклад планування фотарію.
Кабінети масажу розташовують у комплексі поряд з лазнями або роздягаль-
ними. Площа масажної кімнати визначається із розрахунку 6 м2 на одну кушетку,
але не менше ніж 12 м2 на одне приміщення. Кабінет повинен бути обладнаний
масажним столом, тумбочкою, шафою (рис. 8.17). Відділення гідромасажу включає
ванни і душові різних типів. Залежно від складу і кількості їх або об’єднують у
єдиний комплекс із сауною чи лазнею, або розташовують окремо. У душовому залі
219
розміщають такі типи душів: струменевий, голчастий, циркулярний, висхідний.
У залі встановлюють також душову кафедру і душові установки. Кафедру розташо-
вують так, щоб під час проведення струменевого душу вона була на відстані
3,5-4 м від пацієнта. Душові установки розділяють перегородками (рис. 8.18).
процедурна
роздягальня
Схема взаємозв'язку приміщень
Рис. 8.16. Планування фотарію:
1 - палатний стіл; 2 - стілець; 3 - банкетка;
4 - ртутно-кварцовий випромінювач; 5 - стаціонарна лампа “Солюкс”
Пультова
Для контрастних ванн передбачають окремий кабінет, тому що процедури
проводяться у двох суміжних басейнах загальним розміром 2x4 м2 і глибиною
1,5 м. Площа кабінету становить від 7 до 36 м2 (рис. 8.19).
220
Рис. 8.17. Планування кабінету масажу:
1 - табуретка; 2 - стіл масажу;
З - кушетка для масажу;
4 - банкетка; 5 - дзеркало;
6 - вішак для одягу;
7 - підставка для одягання взуття;
8 - умивальник
Рис. 8.18. Планування кабінету гідропроцедур:
1 - стіл; 2 - стілець; 3 - банкетка; 4 - кафедра водолікування;
5 - вішак для одягу; душ струменевий, б - душ циркулярний,
в - душ висхідний; г - душ голчастий
221
А
180
20
150 ДО 90 1(^Д0 90 120
500
Рис. 8.19. Планування приміщення контрастних ванн:
1 - стіл; 2 - стілець; 3 - банкетка; 4 - шафа для приладів;
5 - контрастна ванна; 6 - дзеркало; 7 - тумба для білизни;
8 - вішак для одягу; 9 - електросушарка для рук; 10- гігієнічний душ
222
До складу сауни входять також роздягальня, душова, кімната відпочинку,
туалет. Часто при сауні передбачають контрастний басейн. Сауна площею 3,3 м2
вміщає близько 4 осіб, площею 4,5 м2 - до 6 осіб. Незалежно від площі висота
приміщення повинна мати 2,1 м (рис. 8.20).
Сауна біля басейну
Розріз Схема вентиляції сауни
Сауна на ЗО осіб
Рис. 18.20. Планувальні схеми саун різної місткості
До фізкультурно-оздоровчих комплексів також входять пункти прокату
спортивного інвентаря. Зона приймання і видачі замовлень повинна бути безпосе-
редньо пов’язана із збереженням спорядження. Окрім того, слід передбачати орга-
нізацію ремонту інвентаря.
8.6.5. Приміщення глядацького комплексу
Трибуни. До складу глядацького комплексу входять приміщення, призначені
для обслуговування глядачів: трибуни і вестибюльна група приміщень. Вимоги до
223
проектування трибун наведено у цьому підпункті, а склад і норми приміщень для
проектування вестибюльної групи - у наступному підпункті “Допоміжні приміщення”.
У спорудах, призначених для проведення змагань у присутності глядачів, необ-
хідно передбачати місця у вигляді трибун2 для сидіння або стояння (в останньому
випадку тільки у спорудах, призначених для проведення змагань у зимовий час).
Трибуни стадіонів можуть бути одно-, дво-, три- та чотиристоронніми тощо
(рис. 8.21). Односторонні трибуни призначені для стадіонів місткістю близько 10
тис. глядачів. Двосторонні трибуни - від 7 до 50 тис. глядачів. Тристоронні трибу-
ни не розповсюджені. Чотиристоронні трибуни призначені для стадіонів місткістю
більше 20 тис. глядачів. Для оптимальних умов видимості на стадіонах поздовжня
чи тільки головна трибуни мають більшу кількість рядів.
Рис. 8.21. Прийоми композиції трибун
За конструктивними ознаками трибуни стадіонів можна поділити на:
земляні; на опорних конструкціях; комбіновані. Також трибуни класифікують за
кількістю ярусів', одноярусні, двоярусні, триярусні. Трибуни можуть бути з
навісами (криті), відкриті або частково закриті.
Земляні трибуни влаштовують на схилі виїмки (суміщені виїмка та насип).
Комбіновані трибуни являють собою нижній ярус земляний, а верхній - на
відкритих конструкціях (рис. 8.22).
Трибуни на опорних конструкціях (залізобетонних, металевих або дерев’я-
них) влаштовують з різною кількістю ярусів. Одноярусні трибуни потрібно проек-
тувати за місткості стадіону близько 20 тис. місць, двоярусні чи багатоярусні -
понад 40 тис. місць.
Необхідність влаштування трибун для глядачів і кількість місць на них при
включенні до складу фізкультурно-оздоровчого центру легкоатлетичного спортив-
ного ядра рекомендується визначати завданням на проектування. Відповідно до
завдання на проектування в будинках фізкультурно-оздоровчих закладів можуть
бути передбачені нестаціонарні місця для глядачів на балконах, глядацьких гале-
реях у залах плавальних басейнів.
2 Трибуна - споруда з рядами місць, що підвищуються, для глядачів.
224
Рис. 8.22. Типи трубим при спортивних аренах:
а - схеми перетинів земляних трибун;
б - схеми перетинів трибун на опорних конструкціях
Місця для глядачів повинні розташовуватися за межами арени (включаючи
забіги, зони безпеки і місця для суддів) і евакуаційного проходу вздовж рядів місць
для глядачів. Трибуни для глядачів краще розташовувати по поздовжніх сторонах
спортивних арен, а розташування трибун біля торцевих сторін арени передба-
чається в таких випадках:
а) якщо задана кількість місць для глядачів не може бути розміщена у межах
нормованих відстаней на трибунах біля поздовжніх сторін арени;
б) необхідності влаштування периметральних трибун біля відкритих спор-
тивних ядер (арен) або полів для футболу;
в) коли у критих спорудах розташування по поздовжніх сторонах призводить
до невиправданого збільшення прогону залу.
У спортивно-демонстраційних і спортивно-видовищних залах і критих ков-
занках у разі використання арени для видів спорту або культурно-видовищних і
громадських заходів, що потребують меншої площі, допускається передбачати
розміщення тимчасових місць для глядачів безпосередньо на арені.
Встановлення тимчасових місць для сидіння глядачів у критих спортивних
спорудах повинно виключати можливість їх перекидання або зсування.
Розміри місць на трибунах для сидіння необхідно приймати не менше: гли-
бину ряду для відкритих споруд - 0,8 м, для критих - 0,8 - 0,9 м.
Проектуючи тимчасові місця, приймають зменшення:
а) глибини ряду до 0,75 м;
б) ширини місця для сидіння (вздовж ряду) до 0,45 м;
в) глибини сидіння для відкритих споруд до 0,35 м, для критих - до 0,4 м.
225
Під час проектування тимчасових місць допускається зменшення глибини сидін-
ня в критих спорудах до 0,35 м, висоти сидіння над рівнем підлоги проходу - 0,43 м.
За різниці рівня підлоги суміжних рядів трибуни понад 0,3 м у сидіннях
належить передбачати влаштування спинок, що піднімаються над підлогою розта-
шованого вище суміжного ряду, не менше ніж на 0,12 м. Місця на трибунах для
стояння повинні мати глибину кожного ряду не менше як 0,45 м і ширину (вздовж
ряду) не менше як 0,5 м.
Визначення профілю трибун є складним завданням. Профіль трибун потріб-
но проектувати по похилій прямій або по ламаній лінії. Профіль по похилій прямій
застосовують за кількості рядів не більше ніж 15. У середньому залежно від виду
спорту перевищення одного ряду над іншим становить від 0,3 до 0,45 м.
На рис. 8.23 показано основні габаритні схеми профілів трибун.
1 Перевищення
рядів трибун
^4- визначаєеься
розрахунком
видимості
глибина глядацького ряду
висота лавки
ширина проходу
між сидіннями ширина лавки
0 75 - 0 8
Рис. 8.23. Габаритні схеми профілів трибун:
а - у разі розташування глядачів у два ряди
на кожній сходинці; 6-у разі розташування
глядачів у три ряди на кожній сходинці;
в - у разі розташування глядачів
на кожній сходинці; г - габаритна схема
влаштування місць на трибуні; д - схема
влаштування місць на металевій трибуні;
ж - схема влаштування місць
на залізобетонній трибуні; з - схема
влаштування місць на земляній трибуні
226
Ухил профілю по похилій прямій або по кожному відрізку ламаної лінії
необхідно передбачати з забезпеченням безперешкодної видимості точки спостере-
ження (фокуса) згідно з табл. 8.9. та рис. 8.24.
Таблиця 8.9
Відстані, що визначають місце розташування фокуса
Вид спорту, для якого призначається споруда** Відстані від Д до Е**\ м
11 Ь •
1. Бадмінтон і баскетбол 1 1,5
2. Бокс 0 0,5
3. Боротьба (класична, вільна, самбо, дзюдо) 0,5 2
4. Волейбол і теніс । **) 1
5. Гандбол 2 2
6. Гімнастика художня 0,5 0,5
7. Легка атлетика (бігові доріжки) 1,25 1,25
8. Плавання 1,75 2,5
9. Швидкісний біг на ковзанах 2,5 5
10. Важка атлетика 0 0,5
11. Футбол, регбі, хокей на траві, хокей із м’ячем 3 4
12. Хокей, фігурне катання на ковзанах 6,3 15
Рис. 8.24. Місце розташування точки спостереження (фокуса):
А - арена; Тр - трибуна; С - перевищення променя зору;
Д - найближча до трибуни межа поля для гри (килима, помосту, рингу);
Р-точка спостереження (фокус); Ь - відстань від Д до Р;
І_2 - відстань, на яку допускається переміщувати точку спостереження (фокус)
Зона задовільної видимості під час проектування трибун визначається за схе-
мою, показаною на рис. 8.25. Точнійший розрахунок для визначення місць для гляда-
чів необхідно приймати у межах зон, показаних на рис. 8.26 і наведених у табл. 8.10.
227
Рис. 8.25. Визначення меж зони, що задовольняє видимості
Рис. 8.26. Зони для глядачів:
а - перетин, б - план;
А - арена, Тр - трибуна, прийнята
у проекті; І - зона, у якій потрібно
розміщувати глядацькі місця;
II - зона допустимого розміщення
глядацьких місць; Г - найближча
до трибуни межа арени; О - центр
побудови зон глядацьких місць;
В - відстань від точки О
до найближчої межі зони І
в перетині; Р'-те ж у плані
для прийнятої проекції трибун
228
Таблиця 8.10
Відстань К від точки О до найближчої межі зони І
Вид спорту, для якого призначається споруда*} Відстань В, м
1. Футбол, регбі, хокей на траві, хокей з м’ячем, швидкісний біг на ковзанах, легка атлетика на відкритому повітрі 27
2. Легка атлетика в приміщенні, хокей, фігурне катання на ковзанах, гандбол, теніс, волейбол 23
3. Плавання спортивне, баскетбол, бадмінтон, акробатика, гімнастика спортивна 18
4. Гімнастика художня*^ бокс, боротьба (класична, вільна, самбо, дзюдо), важка атлетика 12
На універсальних спорудах потрібно приймати значення В для того виду спорту (із
кількості тих, для яких призначена споруда), для якого воно є найбільшим.
Допускається часткове загороджування арени опорними конструкціями, яке
не перевищує 4 % від сектору огляду арени з кожного місця для глядача.
У разі розташування полів для футболу, регбі, хокею на траві, хокею з
м’ячем і доріжки для швидкісного бігу на ковзанах у складі спортивного ядра
(арени) місцерозташування точки Д необхідно приймати на внутрішній (найближ-
чій до поля) брівці легкоатлетичної доріжки для бігу по колу; при цьому значення
/і і /2 (див. рис. 9.12) необхідно приймати 0 і 2 м відповідно.
Перевищення С променя зору глядача останнього ряду профілю трибуни
(або кожного відрізка профілю по ламаній лінії), спрямованого на точку спостере-
ження (фокус), над рівнем очей, розташованого спереду глядача, необхідно прий-
мати 0,12-0,14 м у критих і 0,15 м у відкритих спорудах.
У спорудах, призначених для хокею і фігурного катання, промінь зору
глядача першого ряду, спрямований на точку спостереження, повинен проходити
по верхньому краю борту або над ним.
Для інвалідів на кріслах-візках необхідно передбачати спеціальні місця на
рівній поверхні підлоги із зручним підходом. Кількість таких місць встановлюється
завданням на проектування, але не менше ніж 4 місця.
На стаціонарних трибунах відкритих і критих спортивно-демонстраційних і
спортивно-видовищних споруд, призначених для змагань, необхідно передбачати
місця для представників преси (ложу преси). У спортивно-демонстраційних спору-
дах для легкої атлетики (відкрита спортивна арена з доріжкою для бігу по колу
завдовжки 400 м або зал із доріжкою для бігу по колу завдовжки 200 м) на
стаціонарних трибунах необхідно передбачати місця для суддів (суддівську ложу),
що розміщаються у районі фінішу бігових дистанцій. Кількість місць у ложах
визначається завданням на проектування.
На трибунах, позначка підлоги (проходу) першого ряду яких перевищує більш
ніж на 0,25 м планувальну позначку прилеглої до трибуни поверхні, потрібно уздовж
проходу цього ряду передбачати влаштування огорожі заввишки не менше як 0,7 м.
229
Огорожу заввишки не менше 1,2 м необхідно передбачати по верху і по
торцях трибун відкритих спортивних споруд, а також трибун у критих спорудах,
якщо по верху або по торцях вони не прилягають до стін залу.
Уздовж проходів рядів трибун для стояння потрібно передбачати влашту-
вання огорожі, яку встановлюють перед першим рядом і не рідше ніж через кожні
наступні 5-6 рядів.
Огорожа вздовж проходів рядів трибуни не повинна заважати видимості, а в
басейнах (вздовж першого ряду), крім того, вона повинна бути глухою.
Ширину проходу між рядами необхідно передбачати не менше як 0,5 м, при
цьому кількість місць в ряду повинна бути не більшою за 50 для двосторонньої
евакуації та 26 - для односторонньої.
Трибуни необхідно поділяти на групи (сектори) з кількістю місць для глядачів
не більше 600 (рис. 8.27). Ширина проходів між секторами визначається розрахунком.
Рис. 8.27. Прийоми групування місць за секціями:
а - групування місць за секціями криволінійних рядів з поперечними
наскрізними переходами; б - групування місць за секціями прямолінійних рядів
з поперечними наскрізними проходами; в - проходи через люки, які розташовані
роззосереджено у криволінійних рядах; г - проходи через люки,
які розташовані один над одним у прямолінійних рядах
Під час визначення висоти спортивно-демонстраційного або спортивно-
видовищного залу або критої ковзанки відповідно до розрахункової висоти три-
буни відстань від підлоги останнього ряду до виступних конструкцій стелі повинна
прийматися не меншою за 2,2 м.
На формування різних типів трибун, окрім забезпечення умов доброї видимості,
впливають також умови завантаження і розвантаження трибун (шляхи евакуації гля-
дачів). На рис. 8.28 показано основні схеми завантаження та евакуації трибун.
У спортивно-видовищних спорудах схему трансформації арени і місць для
глядачів видовищних заходів (місце розташування естради і тимчасових місць, у
тому числі партеру, а також визначення зон розташування місць для глядачів)
необхідно приймати згідно з нормами на проектування будинків культурно-видо-
вищних та дозвіллєвих закладів.
230
Рис. 8.28. Системи завантаження та евакуації трибун:
а - проходи під трибунами під сходами і через люки; 6-А - проходи під трибунами;
Б - зовнішні; в-А- проходи під трибунами по сходах і через люки,
Б - зовнішні сходи і пандуси; г-А- проходи під трибунами і через люки,
Б - проходи під трибунами і сходами і через люки; д-А- проходи під трибунами
і через люки, Б - проходи під трибунами і по сходах і через люки; ж-А- проходи
під трибунами і через люки, Б - проходи під трибунами по сходах і через люки;
з - проходи по сходах і під трибунами; і-А- проходи під трибунами і через люки,
Б - проходи під трибунами по сходах і з 2-го поверху через люки, В - проходи
під трибунами і по сходах і на 2-й ярус через люки
Допоміжні приміщення. Для спортсменів і глядачів передбачають примі-
щення, які розташовують або під трибунами (якщо вони на опорних конструкціях), або
в окремій споруді (якщо трибуни земляні). Для спортсменів проектують вестибюль з
гардеробом, роздягалку з душовими і туалетами, масажні приміщення, медпункт, гру-
пу приміщень для інструкторів та суддів, приміщення для відпочинку, буфети, комір-
ки. Для глядачів проектують касиґ. Кулуари, туалетні, буфети (кафе, ресторани), кіос-
ки. Окрім того, передбачають групу адміністративно-господарських приміщень для
дирекції, охорони, для інвентаря, майстерні, гаражі тощо.
Склад та площі допоміжних приміщень приймають згідно з вимогами, пода-
ними у табл. 8.11.
Роздягальні кімнати для спортсменів повинні бути поєднані зі спортивними
залами безпосередньо або через коридор, призначений тільки для цього зв’язку.
Блок роздягальні у спортивному залі містить: приміщення для переодягання,
гардероб для зберігання домашнього одягу, душові, санітарні блоки, тамбур-шлюз
з ванною для ніг. Душові повинні безпосередньо з’єднуватися з роздягалками,
душові для тренерів - з кімнатами для тренерів.
Розрахункові норми приладів для обладнання санвузлів та душових у спор-
тивних та фізкультурно-оздоровчих спорудах подано у табл. 8.12.
231
Таблиця 8.11
Склад та площі допоміжних приміщень спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд
232
Приміщення Відкриті площинні спортивні споруди (зокрема комплекси на них і стадіони) Спортивні зали і криті ковзанки Басейни з відкритими і критими ваннами Приміщення для фізкультурно- оздоровчих занять Басейни для фізкультурно- оздоровчих занять Додаткові вимоги
Площі, м2
1 2 3 1 [ 4 1 5 | 1 6 7
Вестибюль: а) для тих, хто займається; б) для глядачів 0,5 на одного, хто займається, але не менше ніж 20 —
- 0,25 на одне місце для глядачів - - -
Гардеробна верх- нього одягу (площа за бар’єром): а) для тих, хто займається, та співробітників б) для глядачів 0,1 на одне місце, але не менше ніж 10 (у спорудах для фізкультурно-оздоровчих занять - не менше ніж 6) Розрахункова кількість місць: —
За чисельності зміни: до 75 осіб - на 200 %; від 75 до 125 осіб - на 140 %; більше як 125 осіб - на 100 % пропускної спроможності в зміну за навчально-тренуваль- них занять літньої пори та на 200 % - зимової пори0 На 200 % тих, хто займається за зміну, під час навчально- тренувальних занять На 300 % тих, хто займається за змі- ну, при навчаль- но-тренувальних заняттях2) За чисельності зміни до 50 осіб - на 200 %; від 50 до 90 осіб - на 140 %; понад 90 осіб - на 100 % пропускної спроможності за зміну під час нав- чально-трену- вальних занять На 200 % тих, хто займається за змі- ну У критих демонстра- ційних спорудах Влаштовується, як правило, окремо від гардеробної для глядачів
На 100% місць для \ глядачів На 100 % місць для глядачів тільки у критій ванні
Продовження табл. 8.11
1 2 з 1 4 5 6 7
Фойє для глядачів 0,4 на одне місце для глядачів Під час влаштування входів до місць д ля глядачів із позначки вестибюля фойє сумі- щається з ним і роз- рахункові площі цих приміщень не підсу- мовуються, а прийма- ється найбільша з одержаних за роз- рахунком
Каси: а) касові кабіни б) приміщення за- відувача квиткових кас (адміністратора) в) касовий вести- бюль 2,5 на одну кабіну. Розрахункова кількість кабін: 1 - за кількості місць для глядачів (або відвідувачів платного масового катання) до 1500 2 - за кількості місць для глядачів (або відвідувачів платного масового катання) понад 1500 до 5000 З-за кількості місць для глядачів (або відвідувачів платного масового катання) понад 5000 до 10000 За кількості місць для глядачів понад 10000 - одна кабіна на кожні 5500 понад 10000
- 6 - - -
15 на кожну кабіну Передбачається у критих спорудах за наявності двох та більше касових кабін
Місця для пере* одягання в роздя- гальнях для тих, хто займається (лавки і проходи): 1,0 - на одне місце за кількості місць в одному приміщенні понад 50; 1,2 - за кількості місць від 30 до 50; 1,3 - за кількості місць менше як 30 Для масового катання на лижах та ковзанах не передбачається
Продовження табл. 8.11
234
1 2 3 4 5 6 7
а) чоловічих3) та жіночих б) у командних роздягальнях За чисельності зміни: до 75 осіб - на 100 %; від 75 до 125 осіб - на 70 %; понад 125 осіб - на 50 % пропускної спроможності за зміну під час навчально-тре- нувальних занять На 100 % пропуск- ної спроможності за зміну під час нав- чально-тренуваль- них занять На 150 % пропуск- ної спроможності за зміну під час навча- льно-тренувальних занять. При ваннах для фізкультурно- оздоровчих занять та навчання плаван- ню-на 100 % про- пускної спромож- ності за зміну За чисельності змі- ни: до 50 осіб - на 100 %; від 50 до 90 осіб - на 70 %; понад 90 осіб - на 50 % пропускної спроможності за зміну під час нав- чально-тренуваль- них занять На 100 % про- пускної спромож- ності за зміну Для боксерів, борців, важкоатлетів, передба- чаються тільки чоло- вічі роздягальні. При кожній роздягальні для ковзанярів і фігу- ристів належить додатково передба- чати кабіну для ін- дивідуального точіння ковзанів площею 3 м2
2 на одне місце для хокею; 1,5 на одне місце для інших спортивних ігор. Розрахункова кількість місць у кожній роздягальні: 22 - для хокею; 16 - для інших спортивних ігор 1,5 на одне місце. Розрахункова кількість місць: 11 у кожній роздягальні для водного поло У спорудах, які приз- начені для змагань, на- лежить передбачати у кожній роздягальні до- даткову площу для трьох (для хокею - шести) офіційних осіб - представника, тренера та ін., врахо- вуючи норми 1,3 м2 на особу. При кожній ко- мандній роздягальні для хокеїстів потрібно додатково передбача- ти кабіну для індивіду- альної підготовки ключок і точіння ков- занів площею 3 мм
Шафи для збері- гання домашнього одягу тих, хто займається: 0,18 на одну двоярусну4) закриту шафу розміром 0,6 П 0,3 м Розрахункова сумарна (в чоловічих та жіночих роздягальнях) кількість двоярусних шаф:
Продовження табл. 8.11
1 2 3 1 4 5 6 7
а) у приміщеннях роздягалень: чоловічих і жіночих3) за чисельності зміни: До 75 осіб - на 150 %; від 75 до 125 осіб - на 105 %; понад 125 осіб - на 75 % пропускної спроможності за зміну під час навчально-тре- нувальних заняттях на 150 % осіб, які займаються за змі- ну, під час навчаль- но-тренувальних занять. В роздягаль- ні при залі, у якому займаються особи тільки однієї статі, - на 100% осіб, які займаються за зміну на 225 % осіб, які займаються за зміну під час навчально- тренувальних занять2) за чисельності зміни до 50 осіб - на 150 %; від 50 до 90 осіб - на 105 %; понад 90 осіб - на 75 % пропускної спроможності за зміну під час нав- чально-тренуваль- них занять на 150 % тих, хто займається за зміну. За наявнос- ті тих, хто займа- ється, тільки од- нієї статі - на 100 % осіб за зміну Для масового катання на ковзанах не перед- бачається. У роздя- гальнях при примі- щеннях для фізкуль- турно-оздоровчих за- нять допускається передбачати збері- гання одягу на гачках
б) командних На 50 % місць для переодягання осіб, які займаються, у кожній роздягальні Допускається перед- бачати зберігання одягу на гачках
Приміщення для відпочинку 1,5 на одне місце, але не менше ніж 18. Розрахункова кількість місць: Допускається перед- бачати в світлових
осіб, які займа- ються на 10 % пропускної спроможності споруди за зміну під час нав- чально-тренувальних занятях у зимову пору На 20 % пропускної спроможності за зміну під час навчально-тренувальних занять на 10 % пропускної спроможності бази за зміну під час навчально-трену- вальних занять На 20 % пропуск- ної спроможності за зміну розривах, а також об’єднувати з вести- бюлем або торговель- ним залом буфету для осіб, які займаються
Приміщення для медичного обслу- говування: а) кабінет лікаря б) очікувальна в) кімната медичної сестри (процедурна) 14 10 14 10 14 10 12 12 12 У спортивних комп- лексах кабінет лікаря з очікувальною допус- кається передбачати в одному з будинків комплексу; у решті споруд у цьому випад- ку належить передба- чати кімнату медичної сестри площею 10 м2. Очікувальну допуска- ється передбачати в розширеній частині коридору
Продовження табл. 8.11
1 2 3 4 5 6 7
Навчальний клас (методичний . кабінет): а) приміщення для занять б) приміщення для зберігання посібників ЗО 10 зо 10 зо 10 15 15 Передбачається тільки у спорудах цілорічної дії. Кількість класів і їх необхідність виз- начається завданням на проектування
Приміщення ма- сажної та лазні сухого жару: а) приміщення масажної 12 за наявності одного стола. За наявності двох і більше столів в одному приміщенні - 8 на один стіл В разі розташування масажної у складі ме- дико-відновлю- валь- ного центру роздя- гальня при масажній не передбачається
б) приміщення ка- мери сухого жару 2 на одне місце, не рахуючи шлюзу при вході до камери, але не більше ніж 16 (за висоти не більшої за 2,5 м)
в) роздягальня при масажній лазні 1,5 на один стіл, але не менше ніж 5 1,5 на одне місце в камері, але не менше ніж 12
г) кімната відпо- чинку при лазні 2 на одне місце в камері, але не менше ніж 12
Побутові примі- щення для робіт- ників (чоловіче і жіноче) 1,5 на одне місце, але не менше ніж 10 для кожного приміщення Розрахункова кількість місць - на 50 % чисельності за штатним розписом або за завданням на проектування
Кімнати інструк- торського і тренер- ського складу (чоловіча і жіноча) 2,5 на одне місце (1,8 за кількості місць у кімнаті понад 10), але не менше ніж 10 кожна кімната Розрахункова кількість місць
одне на кожні 25 осіб пропускної спромож- ності за зміну під час навчально-тренувальних занять одне на кожні 15 осіб пропускної спроможності за зміну під час нав- чально-тренуваль- них занять одне на кожну до- ріжку ув ваннах для спортивного плаван- ня; одне на кожний пристрій для стриб- ків. В універсальних ваннах - за найбіль- шим значенням одне на кожне при- міщення для оздо- ровчих занять (із кількості наведених у табл. 9 цих норм) одне на кожну ванну для навчан- ня плаванню. Для оздоровчого пла- вання або загаль- но-розвивальних вправ та ігор у во- ді та купання - од- не місце на 100 м2 дзеркала води для масового катання на ковзанах не перед- бачаються. Співвід- ношення чоловіків та жінок слід приймати 1:1, якщо це не визна- чено у завданні на проектування.
Продовження табл. 8.11
237
1 2 3 1 1 4 | 5 | 6 7
Службові примі- щення адміністра- тивного та інже- нерно-технічного персоналу: а) кабінет директора 24 за кількості співробітників 100 і більше; 12 за кількості співробітників до 100 осіб При кабінетах дирек- тора і головного ін- женера передбача- ється загальна прий- мальня. За кількості співробітників менше 10 кабінет начальника допускається не передбачати, площа його робочого місця приймається 7 м2
б) приймальня 12 - за кількості співробітників 100 і більше — І — —
в) кабінет заст. ди- ректора, головного інженера 12 - за кількості співробітників 100 і більше; 10 - за кількості співробітників до 100 — — —
г) кабінет началь- ника (завідувача) відділу (служби) 10 - за кількості співробітників відділу (служби) 10 та більше — — —
д) кімната комен- данта 10 10 10 10 10 -
е) робочі приміщен- ня підрозділів 6 - на одного співробітника -
ж) зал засідань 72 - за кількості співробітників 100 і більше —
Лабораторія для хімічного і бакте- ріологічного ана- лізу води в басей- нах - - 10 - 10 -
Приміщення для прибирального інвентаря 4 - на кожні 1000 м2 площі підлоги приміщень, які прибираються -
Приміщення по- жежного посту 25 - за місткості трибун для глядачів понад 20 тис. місць на відкритих або понад 2 тис. місць в критих спорудах 20 - за місткості трибун для глядачів від 5 до 20 тис. місць на відкритих спорудах 15 - за місткості трибун для глядачів від 1 до 2 тис. місць в критих спорудах - - За місткості трибун менше 5 тис. глядачів у відкритих або мен- ше 1 тис. у критих спорудах не передба- чається
Закінчення табл. 8.11
1 2 3 1 1 4 5 6 7
Приміщення для працівників охоро- ни громадського порядку Дві кімнати по 10-12 м2 кожна - - Передбачається у споудах з трибунами місткістю не менше 5 тис. глядачів у від- критих або менше 1,5 тис. у критих спорудах
Приміщення для зберігання проти- пожежного інвен- таря - - - 12 12 Передбачається в разі роз- ташування стрільбищ, лиж- них і веслувальних баз поза населеним пунктом
Квартира для ко- менданта (сторожа) Відповідно до вимог СНІП 2.08.01. Кількість кімнат визначається завданням на проектування - - Передбачається завданням на проектування в разі роз- ташування споруди поза населеним пунктом
!) У діючих цілорічно спорудах приймається найбільша з отриманих за розрахунком площ; у разі, коли у споруді передбачається масове катання на
ковзанах, до розрахункової площі вестибюля і гардеробної верхнього одягу для навчально-тренувальних занять у зимову пору належить додавати
площу: до вестибюля - із розрахунку 1,12 м2 на 25 % заданої пропускної спроможності ковзанки, а до гардеробної - із розрахунку 0,1 м2 на 100 % тих,
хто катається. Крім того, за бар’єром гардеробної необхідно передбачати додаткову площу для зберігання спортивних сумок і рюкзаків тих, хто
катається, з розрахунку 0,04 м на 25 % пропускної спроможності ковзанки.
2) У басейнах без залів або майданчиків д ля підготовчих занять розрахунок площі повинен проводитися відповідно до даних, наведених у графі 3.
^Співвідношення кількості місць у чоловічій і жіночій роздягальнях у тирах і на стрільбищах необхідно приймати 3:1. У тирах із кількістю
стрілецьких місць 10 і менше допускається передбачати одну (загальну для чоловіків і жінок) роздягальню з влаштуванням у ній 1-2 кабін для
перевдягання розміром (у плані) 1x1 м кожна і зберіганням домашнього одягу в приміщенні роздягальні (див. поз. 6а цієї таблиці). Загальна площа
роздягальні визначається за розрахунком, але не повинна бути меншою за 12 м2.
4) У роздягальнях, призначених для дітей, необхідно, а в командних роздягальнях допускається використовувати одноярусні шафи (тієї самої
площі, що і двоярусні); у цих випадках розрахункова кількість шаф, наведена в таблиці, повинна бути збільшена вдвічі.
Примітки: 1. У разі розташування приміщень і ванн для фізкультурно-оздоровчих занять у будинках, що мають у своєму складі вестибюль і
гардеробну верхнього одягу, окремі вестибюль і гардеробна верхнього одягу, як правило, не передбачаються. 2. У басейнах тільки з відкритими ван-
нами сезонної дії гардеробну верхнього одягу для тих, хто займається, допускається не передбачати. 3. У нормі площі місць для переодягання в роздя-
гальнях не врахована площа для умивальників і ванн для ніг (див. табл. 12). 4. У разі призначення командної роздягальні (див. 56 цієї таблиці) позмінне
для хокею й інших спортивних ігор приймають найбільші показники. 5. Окремі приміщення гардеробної домашнього одягу (див. 66 цієї таблиці) для
хокеїстів не передбачаються. У решті випадків вони передбачаються замість зберігання одягу в приміщеннях роздягалень (6а цієї таблиці). 6. Допус-
кається розміщення масажної і камери сухого жару в блоці одна з одною, а також розташування їх безпосередньо при роздягальнях; в останньому
випадку окремі роздягальні при них не передбачаються. 7. У спорудах, де передбачається робота з інвалідами, необхідно передбачати спеціальні заходи,
які забезпечують можливість проведення занять інвалідів згідно з ВСН 62.
На рис. 8.29 показано приклад планувального рішення роздягальні у басейні.
У спортивних і фізкультурно-оздоровчих спорудах повинні передбачатися
буфети. Буфети для тих, хто займається, необхідно проектувати стаціонарними з
підігрівом їжі, для глядачів - стаціонарними і пересувними (привізними).
Рис. 8.29. Прийоми планування роздягалень у басейні:
а - з гардеробом, який охороняють; б -з індивідуальними кабінами
для переодягання; в - при окремих роздягальнях для чоловіків і жінок;
г - за відсутності гардеробу, який охороняють
Таблиця 8.12
Розрахункові норми приладів для обладнання санвузлів та душових
у спортивних та фізкультурно-оздоровчих спорудах
Приміщення, санітарні прилади Кількість санітарних приладів у приміщенні, не менше Додаткові вимоги
1 2 3
1. Душові (жіночі та чоловічі): а) при роздягальнях для тих, хто займається: 1) у басейнах (у тому числі для оздоровчого плавання, загально- розвивальних вправ і ігор у воді, купання і навчання плаванню) 2) в решті спортивних і фізкуль- турно-оздоровчих споруд (крім вбудованих у житлові будинки приміщень для фізкультурно- оздоровчих занять, лижних баз і ковзанок для масового катання) Одна сітка на три особи, які займаються одночасно у ванні(ваннах) Одна сітка на сім місць для переодягання в роздягальні (5 таблиці 11), але не менше ніж по одній сітці в душовій -
б) при кімнатах для інструктор- ського і тренерського складу0 Одна сітка на 15 одночасно працюючих чоловіків і на 12 одночасно працюючих жінок, але не менше ніж по одній сітці при кожному приміщенні
239
Продовження табл. 8.12
1 2 3
в) при побутових приміщеннях для робітників _44_ —
г) при роздягальнях масажної і лазні сухого жару2) Одна сітка на п’ять місць у лазні і на два столи в ма- сажній, але не менше ніж одна сітка при кожній роз- дягальні Допускається влаштування при лазні ванни площею не менше 4 м2. При масажних у складі медико-відновлю- вальних центрів не перед- бачається
д) біля обхідних доріжок ванн з пристроями для стрибків у воду Одна сітка на 10 осіб, які одночасно займаються стрибками у воду —
2. Санітарні вузли (з умиваль- никами в шлюзі)3 *. а) при роздягальнях для тих, хто займається (у тому числі при роздягальнях для чоловіків і жінок, які займаються в залах, приміщеннях і ваннах для фіз- культурно-оздоровчих занять): 1) жіночі 2) чоловічі Один унітаз на ЗО місць для переодягання в жіночій роздягальні, але не менше одного Один унітаз і три пісуари на 135 місць для переодягання в чоловічій роздягальні, але не менше одного унітаза При командних роздягаль- нях не менше одного уніта- за й одного пісуара у кож- ному, див. 5 табл. 11
б) на ковзанках або лижних базах для масового катання: 1) жіночі 2) чоловічі Один унітаз на ЗО жінок, які одночасно катаються, але не менше двох унітазів Один унітаз і чотири пісуа- ри на 150 чоловіків, які од- ночасно катаються, але не менше одного унітаза і двох пісуарів На лижних базах із пропуск- ною спроможністю 250 осіб і менше та на ковзанках, вра- ховуючи із 100 % пропускної спроможності споруди на лижних базах із пропускною спроможністю 500 осіб і більше - із 50 %. При про- міжних значеннях пропуск- ної спроможності лижних баз - за інтерполяцією
в) для співробітників інструк- торського і тренерського складу: 1) жіночі 2) чоловічі Один унітаз на 15 одночас- но працюючих, але не мен- ше ніж один унітаз Один унітаз і три пісуари на 60 одночасно працюю- чих чоловіків, але не мен- ше ніж однин унітаз За кількості одночасно пра- цюючих чоловіків і жінок менше 20 осіб передбача- ється загальний санітарний вузол на один унітаз
240
Закінчення табл. 8.12
1 2 3
г) для глядачів4* 1) жіночі 2) чоловічі Один унітаз на ЗО (60)7* глядачів-жінок Один унітаз і два пісуари на кожні 70 (150)7* гляда- чів-чоловіків У кожному приміщенні са- нітарного вузла повинно бути не більше 40 приладів (унітазів, пісуарів6*’), вхід і вихід до приміщень повин- ні бути роззосередженими, не допускаючи протитечії
д) при роздягальні окремо роз- міщеної лазні сухого жару Один унітаз на приміщення -
3. Умивальні при санітарних вузлах для глядачів4*: а) жіночі б) чоловічі Один умивальник на 2(4)6* унітази в санітарному вузлі -
4. Сушарки для волосся в роздя- гальнях для тих, хто займається: а) жінок б) чоловіків Один прилад на 10 жінок, які одночасно займаються Один прилад на 20 чоловіків, які одночасно займаються -
5. Умивальники: а) у роздягальнях для тих, хто займається5* б) у кімнатах інструкторського і тренерського складу, побутових приміщеннях для робітників, приміщеннях для медичного обслуговування (кабінет лікаря, кімнати медичної сестри і для надання першої медичної допо- моги тощо), масажних, лабора- торіях аналізу води в басейнах Один умивальник на 30 місць для перевдягання в роздягальні, але не мен- ше одного По одному умивальнику на кожне приміщення -
6. Раковини в тамбурах хлоратор- них і складів хлору в басейнах Одна раковина на примі- щення —
7. Мийки в приміщеннях для прибирального інвентарю Одна мийка на приміщення —
8. Ніжні ванни (мийки для ніг) у роздягальнях для тих, хто займається Одна ванна на 30 осіб, які займаються одночасно, але не менше однієї ванни Площа на одну ванну 1x0,85 м
!* Кількісне співвідношення чоловіків і жінок, які займаються, співробітників, інст-
рукторсько-тренерського складу і відвідувачів масового катання на ковзанах і лижах
рекомендується приймати, як правило, 1:1.
У тирах і на стрільбищах кількісне співвідношення чоловіків і жінок рекомендується
приймати, як правило, 3:1. У санітарних вузлах для глядачів розрахункову кількість гляда-
чів чоловіків рекомендується приймати 60 %, а в спорудах, призначених для футболу та
хокею з м’ячем, - 70 % від загальної кількості місць.
241
Розрахункову кількість глядачів-жінок в усіх випадках рекомендується приймати
враховуючи 40 % загальної кількості місць для глядачів. Інші співвідношення чоловіків і
жінок допускається приймати, залежно від місцевих демографічних особливостей, що
повинно бути визначене завданням на проектування.
Розрахунок площі санітарних вузлів і умивалень потрібно проводити, керуючись
вимогами до розмірів кабін і розміщення пісуарів та умивальників, передбачених додатком
Р ДБН В.2.2-9.
2) У разі розміщення масажних при роздягальнях для тих, хто займається, не перед-
бачається.
3) Під час визначення кількості умивальників у шлюзах санітарних вузлів належить
виходити із розрахунку: один умивальник на кожні два прилади (унітазів та пісуарів), але не
менше ніж один умивальник при кожному санітарному вузлі.
4) Прохід у санітарні вузли або умивальники при них через приміщення для куріння
не допускається.
5) Допускається розміщувати у шлюзах при вбиральнях.
У спорудах житлових кварталів (мікрорайонів) і житлових районів, а також в
разі пропускної спроможності споруди менше ніж 48 осіб за зміну буфети для тих, хто
займається, та за кількості місць для глядачів менше ніж 500 передбачаються за зав-
данням на проектування. У приміщення буфетів включають зал з роздавальною, холо-
дильну камеру і комору тари. Зали буфетів можна суміщати з холами для глядачів.
Кількість місць у буфетах необхідно приймати:
а) для тих, хто займається:
• у спортивних залах, критих ковзанках, басейнах із відкритими і крити-
ми ваннами, приміщеннях і ваннах для фізкультурно-оздоровчих за-
нять, а також на відкритих площинних спорудах (за пропускної спро-
можності останніх до 75 осіб за зміну) - із розрахунку одне посадкове
місце на шість осіб пропускної спроможності за зміну при навчально-
тренувальних заняттях;
• на лижних базах (без урахування масового катання) і на відкритих
площинних спорудах (за пропускної спроможності від 75 до 125 осіб за
зміну) - із розрахунку одне посадкове місце на вісім осіб, які зай-
маються за зміну;
• на веслувальних базах, стрільбищах і відкритих площинних спорудах
(за пропускної спроможності більше 125 осіб за зміну) - із розрахунку
одне посадкове місце на 12 осіб, які займаються за зміну;
б) для відвідувачів масового катання на ковзанах і лижах - із розрахунку 5 %
від одночасної пропускної спроможності;
в) для глядачів - із розрахунку 3 % від кількості місць для глядачів.
У буфетах для глядачів зал можна обладнувати кафетерійними стійками для
.споживання їжі стоячи.
Площі буфетів визначають із такого розрахунку:
а) для тих, хто займається, і відвідувачів масового катання на ковзанах і лижах:
• площа залу з роздавальною - не менше ніж 3,4 м2 на посадкове місце за їх
кількості до восьми і по 1,25 м2 на кожне посадочне місце понад вісім;
242
• площа підсобних приміщень - не менше 2,25 м2 на посадкове місце у
залі за їх кількості до восьми і по 0,25 м2 на кожне посадкове місце в
залі понад вісім;
б) для глядачів:
• площа залу з роздавальною - не менше 1,4 м2 на одне місце в залі буфету;
• площа підсобних приміщень - не менше ЗО % від площі залу.
Буфети для глядачів повинні розташовуватися не далі ніж 150 м від найвід-
даленішого місця на трибуні.
У разі використання території спортивних комплексів для відпочинку насел-
ення з розміщенням на ній ресторанів, кафе, закусочних їх місткість у розрахунок
буфетів спортивних споруд не входить.
Окрім буфетів рекомендується передбачати їдальні для своєчасного забезпе-
чення спортсменів і обслуговуючого персоналу закладів. Місткість залів для
обслуговуючого персоналу виводять із розрахунку забезпечення 25 % від праців-
ників у найчисленнішу зміну. Місткість залів харчування для спортсменів повинна
бути визначена завданням на проектування.
8.7. Параметри зон, просторів і елементів будинків,
споруд і приміщень для інвалідів
та маломобільних груп населення
Для занять людей із повною або частковою втратою зору не допускається
використання окремих майданчиків і зон, огороджених у багатосекційних залах
перегородками, що не забезпечують акустичної ізоляції. У спортивних залах,
призначених для цієї категорії людей, необхідно передбачати звуковбиральні
акустичні стелі, а на стінах залів - обшивку м’якими і пружними матеріалами на
висоту не менше як 2 м від підлоги й встановлення горизонтальних поручнів.
Уздовж бігової доріжки з боку місць для глядачів потрібно передбачати
смугу безпеки завширшки не менше як 1 м, а за її межами - вільний простір
завширшки не менше як 3 м для розміщення інвалідів на кріслах-візках.
Навколо зон і майданчиків для занять інвалідів, що користуються кріслами-
візками, необхідно влаштовувати смуги безпеки завширшки не менше як 2 м, а по
торцевих (коротких) сторонах ігрових майданчиків - не менше як 3 м. На тенісних
кортах зона безпеки повинна бути збільшена: уздовж майданчиків до 4 м, по
торцевих сторонах - до 6 м. У разі, якщо бігова доріжка відділена від місць для
глядачів огорожею, у ній потрібно передбачати проходи для інвалідів на відстані
один від одного не менше ніж 100 м.
Для забезпечення орієнтації і безпеки спортсменів із повною або частковою
втратою зору необхідно:
а) використовувати як орієнтири для напрямку руху звукові маяки;
б) влаштовувати по периметру ігрових майданчиків смугу орієнтації зав-
ширшки не менше як 1,5 м із прилеглою до неї смугою безпеки завширшки не
менше ніж 2,5 м;
243
в) влаштовувати смугу орієнтації завширшки не менше як 2 м уздовж дорі-
жок для бігу або розбігу перед стрибком;
г) передбачати на біговій доріжці зону старту завдовжки за напрямком руху
не менше як 5 м і зону фінішу - завдовжки не менше ніж 25 м;
д) влаштовувати смугу орієнтації завширшки не менше як 1,2 м по перимет-
ру ванн басейнів. Смуги орієнтації, а також повороти бігових доріжок, зони стартів
і фінішів, відштовхувальні зони для стрибків повинні виділятися фактурною по-
верхнею покриття з яскравим контрастним кольором;
е) встановлювати сектор для стрибків у довжину на протилежному від цент-
ральної трибуни боці; ширина ями для стрибків у довжину повинна бути не менше
як 7,0 м, ширина доріжки для розбігу - не менше як 3,0 м. Необхідно також перед-
бачити встановлення звукового маяка за стрибковою ямою для орієнтації спорт-
сменів-інвалідів із повною втратою зору.
На відкритих площинних спорудах, призначених для занять людей із повною
або часткової втратою зору, необхідно передбачати захист від шуму зон і майдан-
чиків зеленими насадженнями із сумарним розрахунковим рівнем звукоізоляції за
літнім періодом року не нижче 3 дБ.
По периметру ванн басейнів потрібно передбачати обхідну доріжку зав-
ширшки не менше, м:
а) для відкритих басейнів - 2,5;
б) для басейнів у залах - 2.
Ширина доріжки з боку стартових тумбочок і входів із роздягальних при-
міщень повинна бути не менше як 3,5 м. Щоб уникнути травм у басейні для
обхідних доріжок, підлоги в роздягальнях і душових необхідно передбачити з
шорсткуватим покриттям, яке, намокаючи, не стає слизьким.
Уздовж стін залу басейну і на входах до залу з приміщень переодягання і
душових потрібно встановлювати горизонтальні поручні на висоті від підлоги в
межах від 0,9 до 1,2 м, а в залах із басейном для дітей - на рівні 0,5 м від підлоги.
По зовнішньому периметру обхідних доріжок навколо відкритих басейнів
потрібно передбачати огорожі заввишки не менше як 1 м із поручнями. У мілкій
частині ванни басейну для спуску у воду потрібно передбачати сходи завширшки
не менше 0,9 м, із шириною проступів - не менше як 0,3 м і висотою сходинок - не
більше як 0,14 м. Сходи повинні мати стаціонарні поручні.
Розміри ванни басейну для дітей повинні бути не менше, м: у дошкільних
закладах і будинках-інтернатах - 3x7; у школах-інтернатах - 6x12,5.
Глибина ванни басейну за рівнем води повинна прийматися перемінною, м:
а) для дітей дошкільного віку - 0,6-0,8;
б) для дітей шкільного віку - 0,8-1,05;
• в) для дітей у будинках-інтернатах - 0,25-0,5.
Для спуску у воду і підняття з неї інвалідів із ураженням опорно-рухового
апарату потрібно використовувати жолоби або спеціальні підйомники. У примі-
щеннях роздягалень необхідно передбачати для інвалідів, які займаються:
а) місця для зберігання крісел-візків;
244
б) індивідуальні кабіни площею кожна не менше як 4 м2 для переодягання з
розрахунку по одній кабіні на трьох інвалідів, які одночасно займаються і корис-
туються кріслами-візками;
в) не менше двох індивідуальних шаф заввишки не більше як 1,7 м для
зберігання милиць і протезів;
г) лавку завдовжки не менше як 3 м, завширшки не менше як 0,7 м і зав-
вишки не більше як 0,5 м у приміщеннях роздягалень. Навколо лавки повинен бути
забезпечений вільний простір для під’їзду до неї інваліда на кріслі-візку. У* разі
неможливості влаштування такої лавки потрібно передбачати уздовж однієї зі стін
встановлення лавки завширшки не менше як 0,6 м.
Під час проектування роздягалень передбачають для інвалідів на кріслах-
візках із супровідними не менше двох блоків площею кожний не менше ніж 14 м2,
обладнаних трьома двоярусними шафами для одягу, із власними душовою кабіною
і туалетом. За розрахункової пропускної спроможності спортивного будинку або
споруди більше як 35 інвалідів на кріслах-візках кількість таких блоків повинна
бути не меншою за чотири. Індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, що
користуються кріслами-колясками, потрібно розташовувати у нижньому ярусі. У
разі відкритого способу зберігання домашнього одягу гачки в роздягальнях по-
винні встановлюватися на висоті від підлоги не більше як 1,3 м. Вимоги щодо
проектування роздягалок наведено у табл. 8.13.
Таблиця 8.13
Площа роздягалень басейнів, залів, відкритих споруд
для інвалідів різних груп
Назва споруди Для інваліда, що не використовує крісло-візок, м2/люд. Для інваліда, що використовує крісло-візок, м2/люд.
А. Роздягальня басейну
Місце для переодягання, шафа для зберігання одягу, мийна ванна для ніг а) при ванні для фізкультурно-оздоровчих: занять: 1) із залом підготовчих занять 2) без залу підготовчих занять б) при ванні для навчання плаванню дітей до 10 років 2,5 2,1 2,9 4,5 3,8 3,8
Б. Роздягальня залу та відкритої споруди а) із зберіганням одягу на гачках в гардеробі, що охороняється б) із зберіганням одягу в шафах 1,7 2,1 2,1 3,8
В. Індивідуальна кабіна для переодягання 1,5-2,0 4,0-5,0
Г. Сімейна роздягальня для інвалідів із супроводом 6,0-8,0
Д. Приміщення гардероба, що охороняється 0,5 0,5
Е. Зона для зберігання візків - 0,8
Примітка. Для роздягальні на 40 осіб та більше допускається скорочення площі на
10-15 %.
245
Прохідні ножні ванни на шляху до басейну з приміщень роздягалень пот-
рібно проектувати з урахуванням можливості проїзду через них інвалідів на кріс-
лах-візках.
При роздягальнях необхідно передбачати кімнату відпочинку розрахунко-
вою площею не менше як 0,4 м2 на кожного з інвалідів, які одночасно займаються і
користуються кріслами-візками, а при сауні - площею не менше як 20 м2.
На стаціонарних трибунах і в партері спортивно-демонстраційних та спор-
тивно-видовищних споруд потрібно передбачати місця для інвалідів, що пересу-
ваються на кріслах-візках.
Місця для інвалідів потрібно передбачати у першому ряду трибун (партеру);
при цьому у тій частині ряду, де розташовані місця для інвалідів, сидіння не влаш-
товуються, а їх роль повинні виконувати крісла-візки. Ширина під’їзду інвалідів до
своїх місць повинна прийматися не менше як 0,9 м, а за необхідності повороту
крісла-коляски на 90° - не менше як 1,3 м. Розмір кожного місця приймається,
враховуючи ширину 0,9 і довжину 1,5 м.
Кількість місць для інвалідів повинна визначатися завданням на проектуван-
ня; при цьому кількість місць приймається з розрахунку одне місце на кожні 300
місць для глядачів, але не менше ніж чотири.
8.8. Вимоги протипожежної безпеки у будівлях і спорудах
Вимоги протипожежної безпеки у спортивних та фізкультурно-оздоровчих
спорудах ґрунтуються на визначенні ступеня вогнестійкості споруди. Сумарну
місткість стаціонарних і тимчасових місць для глядачів, які передбачені проектом
трансформації залу, необхідно встановлювати з урахуванням ступеня вогнестій-
кості будинку (споруди):
а) Ша і V - не більше ніж 300;
б) IV - не більше ніж 400;
в) III і Шб - не більше ніж 600;
г) І і II - понад 600.
У будинках ГУа ступеня вогнестійкості розміщення трибун для глядачів не
допускається. Будинки критих спортивних споруд Шб ступеня вогнестійкості у разі
розміщення на верхньому поверсі тільки допоміжних приміщень можуть бути двопо-
верховими, а у разі, коли стіни, колони, сходи і міжповерхові перекриття мають межу
вогнестійкості і поширення вогню, яка вимагається для будинків Ш ступеня вогнестій-
кості, - заввишки до п’яти поверхів. В усіх випадках допоміжні приміщення повинні
бути відокремлені від зального приміщення протипожежними стінами 1-го типу.
Ступінь вогнестійкості трибун будь-якої місткості відкритих спортивних
споруд із використанням підтрибунного простору у разі розміщення в ньому
допоміжних приміщень на два і більше поверхи слід приймати не нижче II; в разі
одноповерхового розміщення допоміжних приміщень у підтрибунному просторі
ступінь вогнестійкості трибун приймається не нижче III.
246
Приміщення, що розташовуються під трибунами критих і відкритих спор-
тивних споруд, повинні відокремлюватися від трибуни протипожежними перешко-
дами (перекриттями 3-го типу, перегородками 1-го типу). У прорізах протипожеж-
них перегородок 1-го типу допускається встановлювати двері у звичайному вико-
нанні з пристроями для самозачинення та ущільненням в притулах.
Контрольні запитання:
1. Якими є критерії класифікації спортивних будівель і споруд ?
2. Що таке спортивне ядро, стадіон?
3. Якими є вимоги до розроблення генпланів спортивних будівель і споруд?
4. Які є основні вимоги до проектування відкритих спортивних будівель і
споруд споруд?
5. Які є основні функціональні блоки приміщень критої спортивної будівлі?
Характеристика кожного з блоків.
6. Якими є основні вимоги до проектування плавальних басейнів?
7. Що таке фізкультурно-оздоровчі комплекси? Які додаткові групи примі-
щень передбачають у ФОК?
8. Як класифікують трибуни?
9. Якими є основні вимоги для забезпечення умов доброї видимості для
глядачів?
10. Як розраховується кут нахилу трибун ?
11. Які приміщення входять до складу групи допоміжних приміщень ?
12. Якими є основні вимоги щодо пристосування спортивних споруд для пот-
реб маломобільноїгрупи населення?
Контрольні завдання:
1. Запропонувати схему генплану критої спортивної споруди. Місткість
трибун - 1500 глядацьких місць.
2. Розробити проект відкритих тенісних кортів на чотири ігрові майданчики.
3. Розробити схему функціонального зонування споруди критого басейну.
4. Розробити схему функціонального зонування споруди спортивного комп-
лексу.
5. Розробити схему функціонального зонування фізкультурно-оздоровчого
комплексу.
6. Запроектувати блок роздягалок басейну на 60 осіб.
7. Розробити планувння трибун футбольного стадіону на 5000 глядачів
(трибуни на опорних конструкціях).
8. Розробити планування вхідної групи приміщень спортивного комплексуїна
1500 глядачів.
247
Розділ 9
БУДІВЛІ КУЛЬТУРНО-ВИДОВИЩНИХ
ТА ДОЗВІЛЛЄВИХ ЗАКЛАДІВ
Будинки культурно-видовищних закладів, закладів дозвілля проектують згідно з
вимогами ДБН В.2.2-16-2005 “Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади” [16] та
ДБН Д.2.3-29-99 “Ресурсньїе злементньїе сметньїе нормьі на монтаж оборудования.
Сборник 29. Оборудование театрально-зрелищньїх предприятий” [21]. Ці норми не
поширюються на культурно-видовищні та дозвіллєві заклади місткістю понад 1500
місць для глядачів, цирки, казино. Проектування цих споруд здійснюється за завдан-
ням на проектування з урахуванням вимог ДБН В.2.2-16-2005.
9.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Будівлі, установи і комплекси культури та дозвілля завжди посідали особ-
ливе місце в архітектурному проектуванні, що зумовлено їх особливою роллю в
житті суспільства.
Кінотеатр є порівняно молодим типом громадської споруди. Наприкінці
XIX ст. виник новий тип громадського видовища - кінематографія. Перші публічні
демонстрації кінофільмів були організовані у 1895 р. братами Люмьєр у підвалі
“Гранд-кафе” у Парижі. Спочатку кінофільми демонструвалися як атракціон і для
показу пристосовувалися наявні приміщення. Згодом виявилося доцільним спору-
джувати спеціальні будівлі для перегляду кінофільмів. їх будували за зразками
ярусних театрів. Поява звукового кіно у 20-х роках XX ст. внесла корективи у
формування типології кінотеатрів. З’явилися нові вимоги не лише до доброї види-
мості, але і до акустики. У другій половині XX ст. звукове кіно стало найпопуляр-
нішим громадським видовищем. У середині 50-х років XX ст. стали практикувати
багато систем кінопроекції. Паралельно з розвитком нових систем виникають нові
різновиди споруд кінотеатрів, структура яких, а відповідно і архітектурне вира-
ження, обумовлені новими технологічними вимогами.
Театр як тип споруди виник на основі народних обрядів, культових церемо-
ній, які мали елементи видовища. Витоки сучасного театру - театралізовані святку-
вання у Стародавній Греції, присвячені боротьбі бога Діоніса із зимою. Це завер-
шилося появою нової форми театральної вистави: виступом акторів та хору та
опрацюванням відповідної грандіозної форми відкритого театру - амфітеатру, який
складався з орхестри, скене та місць для глядачів. Одночасно у Стародавній Греції
будували закриті театри - одеони. У пізніших римських театрах відбулося об’єд-
248
нання скене і глядацької частини у єдиний об’єм. Наприкінці XVI ст. в Італії
виникає новий тип організації театру - ранговий, або ярусний театр. Прообразом
ярусного театру могли слугувати італійські двори, оточені колонадами. Прагнення
до покращання акустичних властивостей залів привело до появи нового типу залу -
у вигляді усіченого конуса або підкови. Ярусна система театру стала логічним
вирішенням завдань, які виникли під час організації театральної дії не під від-
критим небом, а у закритій споруді під штучним освітленням. Театри сьогодні
посідають визначне місце у проектній діяльності. Вони належать до унікальних
типів споруд, кожен з яких виконують за індивідуальними проектами. Завдяки
своєму розміщенню на кращих площах міст театри є важливими містобудівними
акцентами і формують їхній архітектурний образ.
Історичними прототипами концертних залів були музичні салони, які виник-
ли у XVII ст. при дворах аристократії. Спеціальні концертні зали з’явилися лише у
XIX ст. Розмаїття видів концертної діяльності (класична музика, джаз, хоровий
спів, ансамблі пісні та танцю, естрадні вистави) зумовили велику типологічну різ-
номанітність концертних залів.
Прообразом сучасного цирку у типологічному плані є театральні пантоміми,
у яких засоби показу дії перегукувалися з клоунадою та гімнастикою. У середині
XX ст. вистава перемістилася з малопристосованої для такого типу видовища гли-
бинної сцени на манеж, оточений з усіх боків глядачами. У зв’язку із введенням у
репертуар цирку повітряної гімнастики виник тип центричної купольної споруди.
9.2. Загальна класифікація будинків культурно-видовищних
закладів та закладів дозвілля
Культурно-видовищні заклади та заклади дозвілля класифікують за функ-
ціональним призначенням:
• будинки дозвілля (клуби, центри культури і дозвілля тощо);
• видовищні будинки (театри, концертні зали, кінотеатри, цирки тощо).
Кожен з названих вище типів споруд має свої критерії класифікації, які
будуть наведені нижче у відповідних підрозділах.
У додатку А4 подано терміни, які використовують під час проектування цієї
групи споруд.
9.3. Вимоги до земельних ділянок
Під час вибору ділянки для видовищних споруд необхідно уникати тери-
торій з яскраво вираженим шумовим фоном і вібраціями, що ускладнює забезпе-
чення необхідних акустичних умов в приміщенні. Розміщення та розміри ділянок
культурно-видовищних закладів наведено у табл. 9.1.
249
Таблиця 9.1
Розміщення та розміри земельних ділянок
культурно-видовищних закладів
Заклади, підприємства Одиниця вимірювання Нормативна величина в розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Приміщення для куль- турно-масової роботи 3 населенням, дозвілля і самодіяльності Кількість відвідувачів 15-20 м2 або 50-60 м2 площі підлоги —
Примітка. Рекомендується формувати єдині комплекси для організації культурно- масової, фізкультурно-оздоровичої роботи для використанняя учнями та населенням у межах пішохідної доступності не більше як 500 м.
Танцювальні зали Місць 6 Згідно із завданням на проектування
Клубні заклади і центри, зокрема: у міських поселеннях і сільській місцевості Кількість відвідувачів н 131,7 35-190 300-500 Те саме II II
Кінотеатри і відеозали Місць 12-25 II
Примітка. Питому вагу танцювальних залів, кінотеатрів і клубів рекомендується разміщувати поза межами міського центру у розмірі від 40 до 50 %. 3 них для учні та інших груп молоді - не менше 20 %.
Театри для міст з насе- ленням більше ніж 100 тис. осіб місць 2,1 5-8 Згідно із завданням на проектування
Концертні зали для міст з населенням больше як 250 тис. осіб II II 1,3 3-5 II II
Цирки II 3,5-5,0 II - - /
Зали атракціонів та ігрових автоматів м2 площі підлоги 3 —
Примітка. Цирки, концертні зали, театрі і планетарії необхідно передбачати, як
правило, у містах з населенням 250 тис. осіб і більше, а кінотеатри - в поселеннях з кіль-
кістю жителів не менше ніж 10 тис. осіб
Для видовищних закладів та закладів дозвілля розміри земельних ділянок
приймаються з розрахунку кількості глядачів (відвідувачів):
• для кінотеатрів і відеокомплексів - 3-5 м2 на одне місце глядача у залі;
• для клубів, центрів дозвілля - 7-12 м2 на одного відвідувача.
Вибір земельної ділянки під будівництво театру та визначення його розмірів
рекомендується здійснювати на основі передпроектних досліджень згідно з вимо-
гами ДБН А.2.2-3-2004. Переважно площа ділянки становить 1,2-1,7 га. Для кон-
цертних залів і цирків площа земельної ділянки, як правило, становить 0,7-1,5 га
залежно від місткості.
Особливістю планувальної організації ділянки є наявність площі перед го-
ловним входом у споруду, розвантажувальних майданчиків і господарського двору.
250
На земельній ділянці кінотеатру, відеокомплексу, театру, клубу, центру дозвілля
необхідно передбачати:
• майданчики: перед входами і виходами (із розрахунку на одне місце у залі
0,2 м2, для сезонних кінотеатрів і театрів - 0,3 м2);
• місце для реклами та малі архітектурні форми;
• зелені насадження, місця для стоянок автомобілів, господарське подвір’я
згідно з вимогами ДБН 360.
Залежно від профілю закладу можливе розміщення сезонних споруд 'для
клубної роботи і рекреації, майданчиків для спортивних ігор, дитячих майданчиків
і відкритих майданчиків музейної експозиції. На ділянці будинків і споруд куль-
турно-видовищних та дозвіллєвих закладів, що проектуються та реконструюються,
повинні бути передбачені індивідуальні автостоянки для інвалідів за розрахунком,
але не менше ніж одне машино-місце і спеціальні пристрої (пандуси, підйомники,
поруччя) для вільного використання інвалідами на кріслах-візках усієї території.
Загальну кількість машино-місць визначають згідно з табл. 16.3.
9.4. Загальні принципи об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Приміщення будинків кінотеатрів, відеокомплексів, театрів, клубів, центрів
дозвілля містять такі функціональні групи приміщень'.
• приміщення демонстраційного комплексу: зал для глядачів, сцена (естрада,
манеж), приміщення технологічного забезпечення сцени (естради, манежу), примі-
щення технологічного забезпечення кінопоказу;
• приміщення комплексу глядачів;
• приміщення, що обслуговують сцену (естраду), приміщення для творчого
і технічного персоналу, склади;
• адміністративно-господарські приміщення;
• виробничі приміщення;
• приміщення клубного комплексу: для відпочинку та розваг, лекційно-
інформаційні, гуртково-студійні, фізкультурно-оздоровчого призначення.
Площі приміщень комплексу для глядачів театрів, кінотеатрів, клубів визна-
чаються відповідно до функціонального призначення кожної споруди і наведені у
відповідних підрозділах. Загальну функціональну схему приміщень глядацького
комплексу показано на рис. 9.1.
Під час проектування вестибюлів і гардеробних повинні передбачатися місця
для інвалідів, що пересуваються на кріслах-візках, та для людей, які супрово-
джують інвалідів, із розрахунку 0,5 м2 на інваліда. Кількість місць для інвалідів на
кріслах-візках потрібно визначати із розрахунку 1 - 1,5 % від загальної місткості,
але не менше 2-х місць у залах місткістю до 200 місць.
При усьому розмаїтті архітектурно-планувальних рішень видовищних спо-
руд їх об’єднує єдина композиційна основа - наявність у ядрі будівлі головного
залу. Вимоги до проектування приміщень демонстраційного комплексу є подіб-
ними для усіх типів культурно-видовищних та демонстраційних споруд.
251
Рис. 9.1. Загальна функціонально-планувальна організація приміщень
глядацького комплексу: І - зв'язки; II - варіанти зв'язків; III - блоки; IV- вхід;
V - вихід; VI - можливі приміщення; 1 - касовий вестибюль; 2 - вхідний вестибюль;
З, 4- кабіни кас і чергового адміністратора; 5 - розподільчий вестибюль;
6 - кімната для переодягання; 7 - гардеробна; 8 - кімната гардеробників;
9 - кабінет головного адміністратора; комора афіш; 10- кімната
розповсюджувачів квитків; 11 - дитяча кімната; 12 - фойє, кулуари;
13 - комора при фойє; 14 - буфет; 15 - мийна, доготовочна; 16- комора, тарна;
17- експозиційне приміщення музеїв; 18 - фондосховище;
19- кімната співробітників; 20 - санітарні блоки; 21 - курильня;
22 - глядацький зал; 23 - клубні приміщення
Розрахункові норми площ залів для глядачів необхідно приймати за табл. 9.2.
Площу залу для глядачів (разом із балконами, ложами і ярусами) визначають
у межах огороджувальних конструкцій; для кінотеатрів - включаючи естраду; для
театрів, клубів, центрів дозвілля - до передньої межі естради (сцени, авансцени або
бар’єра оркестрової ями).
252
Таблиця 9.2
Розрахункова норма площі залів для глядачів на одне місце у залі
Тип культурно-видовищної споруди Площа на одне місце, м2
Кінотеатр цілорічної дії 1,0-1,2
Кінотеатр сезонної дії 0,9
Об’єкт відеопоказу: • загального призначення • індивідуального призначення (відеокабіни) 1,5 2,0-2,5
Театр 0,7-0,85
Клуб, центр дозвілля: • з театрально-концертними залами • з універсально концертно-танцювальними залами • з кіноконцертними залами 0,65-0,8 1,0-1,6 1,0-1,2
Розташування місць у залах для глядачів кінотеатрів, театрів, клубів, центрів
дозвілля потрібно проектувати за викладеними нижче вимогами. Місця для
глядачів належить проектувати у межах зони розташування глядачів, як показано
на рис. 9.2-9.4 та згідно з положенням розрахункових точок спостереження, як
показано на рис. 9.5.
Рис. 9.2. Зона розташування глядачів перед кіноекраном:
І - для кінотеатрів; II - для клубів, центрів дозвілля;
В - висота робочого поля кіноекрана; Ш - ширина робочого поля кіноекрана;
Г—відстань від екрана до спинки сидінь першого ряду (по ряду залу, м);
Д - розрахункова довжина залу для глядачів
(по осі залу від екрана до спинки сидіння останнього ряду, м)
253
Перетин
Перетин
Рис. 9.3. Зона розміщення глядачів
перед естрадою:
Га - глибина авансцени;
• Ге- глибина естради;
Д - розрахункова довжина залу
для глядачів (по осі залу від екрана
до спинки сидіння останнього ряду, м)
Плин
Рис. 9.4. Зона розташування глядачів
перед сценою:
Га - глибина авансцени;
Гсц- глибина сцени;
бп - будівельний портал
254
Рис. 9.5. Положення розрахункових точок спостереження:
а - кінотеатр; б - естрада; в - сцена; В - висота робочого поля кіноекрана
Граничні відстані по осі залу для глядачів Д від кіноекрана (передньої межі
естради, авансцени) до спинки останнього ряду необхідно приймати за табл. 9.3.
Таблиця 9.3
Граничні відстані по осі залу для глядачів Д від кіноекрана
(передньої межі естради, авансцени) до спинки останнього ряду
Тип культурно-видовищної споруди Відстань, м
Кінотеатр: • цілорічної дії • сезонної дії 45 60
Клуби, центри дозвілля з естрадами за місткістю залу для глядачів: • 700 місць і менше • більше 700 місць 31 43
Театри: • драматичні та музично-драматичні • музичної комедії • опери і балету 25 29 31
Рівень очей глядача необхідно приймати на висоті 1,2 м від рівня підлоги.
Перевищення променя зору, яке спрямовано на розрахункову точку спостереження
за рис. 9.5 над рівнем очей глядача, що сидить попереду, рекомендується приймати
для залів глядачів у кінотеатрах - 0,15 м, для решти залів - не менше 0,14 м (при
реконструкції залів допускається приймати 0,12 м).
Висота залу для глядачів, а також лекційного залу (аудиторії), обладнаних
кіноустановками, визначається розрахунком залежно від призначення залу (аудитори*) і
відповідних технологічних вимог. У залі для глядачів за наявності ярусів чи балконів з
кількістю рядів не більше трьох висоту від місць для глядачів до низу конструкцій, що
виступають, розташованих вище до ярусів, балконів залу для глядачів, потрібно прий-
255
мати не меншою за 2,4 м, а при більшій кількості рядів - не менше 3 м. Висота бар’єрів
балконів повинна бути не меншою за 0,9 м. На бар’єрах потрібно передбачати присто-
сування, що запобігають падінню предметів з висоти.
Зали для глядачів проектують з урахуванням встановлених у них крісел з
відкидними сидіннями. У сезонних кінотеатрах, клубах, центрах дозвілля із залами
для глядачів місткістю не більше 200 місць, малих залах театрів, а також у ложах
та на балконах завглибшки не більше двох рядів допускається встановлювати
стільці або лавки зі спинками.
Габарити місць для сидінь приймають такими: ширину крісел (між осями
підлікотників) потрібно приймати не менше як 0,52 м, ширину стільців і лав - не
менше як 0,45 м. Глибина крісел, стільців і лав повинна забезпечувати ширину
проходів між рядами не менше ніж 0, 45 м. Відстань між спинками крісел (глибину
ряду) потрібно передбачати не менше як 0,9 м, а між спинками стільців чи лав - не
менше ніж 0,85 м, у кінотеатрах - не менше ніж 1,0-1,1 м. Кількість неперервно
поставлених місць у ряду потрібно приймати: для одностороннього виходу із ряду
не більше 26, за двостороннього - не більше 50. У разі перепаду висот сусідніх ря-
дів більше ніж 0,25 м між рядами потрібно встановлювати огорожу. Висота огоро-
жі визначається, враховуючи профіль залу, але не більше ніж 0,7 м.
Відстань між передньою межею естради (сцени, авансцени чи бар’єра оркест-
рової ями) та спинками сидінь першого ряду для глядачів потрібно приймати не менше
1,5 м, а в залах для глядачів місткістю до 300 місць - не менше 1,2 м.
Висоту рівня планшета естради (сцени, авансцени) над рівнем підлоги пер-
шого ряду місць для глядачів потрібно передбачати не більше як 1 м, а в залах для
глядачів місткістю до 500 місць - не більше як 0,8 м (з горизонтальною підлогою -
не більше ніж 1,1 м). У залах для глядачів ухил підлоги (пандуса) допускається
робити не більшим за 1:7.
Місця для інвалідів на кріслах-візках потрібно передбачати у першому або
останньому ряді партеру або ложі і розміщувати на плоскій ділянці підлоги. Роз-
міри місць для інвалідів на кріслах-візках приймають такими: 0,9 мх1,5 м, ширина
під’їзду до місць повинна бути не меншого за 0,9 м.
Естрада - частина залу для глядачів, призначена для естрадних та концертних
виступів. Естрада може бути відокремлена від залу для глядачів портальною стіною з
відкритим прорізом або знаходитися у загальному об’ємі з залом для глядачів.
Сцена - спеціально обладнана частина будинку, призначена для показу спек-
таклів різноманітних жанрів. Залежно від розміру ігрового простору та обладнання
сцени поділяються на такі типи: глибинна колосникова, панорамна, трипанорамна,
кільцева, центральна, дисперсна, сцена, що трансформується, а також різноманітні
поєднання цих різновидів.
До традиційної глибинної колосникової сцени належать: основна ігрова час-
тина (планшет сцени)4, що сполучається із залом для глядачів портальним прорі-
зом, авансцена5, ар’єрсцена (в окремих випадках)6, бічні кишені, об’єднані прорі-
4 Планшет сцени - спеціальна підлога ігрового майданчика основної частини сцени.
5 Авансцена - передня частина сценічного майданчика (між рампою і завісою).
256
• •_ _ 7 «-»
зами в стінах з основною ігровою частиною сцени, а також трюм , колосниковий та
надколосниковий простори.
Види та розміри естрад та глибинних колосникових сцен приймають згідно з
табл. 9.4.
Колосниковий настил8 необхідно розташовувати перпендикулярно до сцени.
Висоту над колосниковим настилом у просвіті потрібно приймати за табл. 9.5.
Види та розміри естрад та глибинних колосникових сцен
Таблиця 9.4
Вид естради або сцени Основні параметри, , м, не менше
сцени, естради будівельного порталу (ігрового простору) Аван- сцена ар’єрсцена кишені
ширина глибина висота л я я Оч я 3 ’оЗ О о я 0 глибина2* ширина глибина3* висота СЗ Я я Оч я в СЗ Я я ю я висота
Естрада
Е-1 9 6 5,5 - - - - - - - - -
Е-2 12 7,5 6 8,5 5 1,5 - - - - - -
Е-3 15 9 7,5 10,5 5,5 1,5 - - - - - -
Е-4 18 12 9 12 6,5 1,5 - - - - - -
Е-5 21 12 9 14 7,5 1,5 - - - - - -
Е-6 24 15 11 16 9 1,5 - - - - - -
Сцена
С-1 12 7,5 10,5 8,5 (6) 5 (4,5) 1,5 - - - - - -
С-2 15 7,5 11,5 10,5 (6) 5,5 (4,5) 1,5 - - - - - -
С-3 18 9 12,5 13(6) 6,5 (4,5) 1,5 - - - - - -
С-4 18 12 18 8(7) 5,5 (5) 1,8 12 3 8,5 6 12 6,5
С-5 21 12 16 14(8) 7,5 (5,5) 1,5 - - - - - -
С-6 21 15 20 10(8) 6,5 (5,5) 1,8 15 6 11 7,5 12 7,5
С-7 24 18 22 12(10) 7,5 (6,5) 1,8 18 6 12 9 15 8,5
С-8 27 21 24 14(12) 8,5 (7,5) 1,8 21 9 13.5 12 18 9,5
С-9 ЗО 21 26 16(14) 9,5 (8,5) 1,8 1,8 24 6 15 21 10,5
** Ширину будівельного порталу для сцен С-4, С-6 4-С-9 допускається збільшувати на
1-5 м, висоту будівельного порталу - на 0,5-2,5 м, визначаючи проміжні величини допусків
у прямій залежності від розмірів сцени.
2* За збільшення глибини авансцени допускається відповідно зменшити глибину сце-
ни, але не більше ніж на 0,25 від вказаної величини.
3)У разі влаштування відкатного круга глибину ар’єрсцени та розміри кишень визна-
чають у проекті.
6 Ар’єрсцена - задня частина сцени, розташована за основним планшетом сцени.
7 Трюм - приміщення для нижньої механізації сцени, що розміщується під її
планшетом. Трюми можуть бути одноярусні і багатоярусні.
8 Колосниковий настил - перекриття над ігровим майданчиком сцени з ар’єрсценою,
яке виготовлене у вигляді спеціальних дерев’яних решіток.
257
Висоту прорізу трюму потрібно передбачати не менше як 1,9 м. Оркестрову
яму належить проектувати для сцен С-4, С - 6 4- С - 9, а для сцен С - 1 4- С - З,
С - 5 і естрад за завданням на проектування.
Авансцену проектуються опуклою у зал, прямолінійною або такою, що оги-
нає передню частину зони місць для глядачів. З авансцени потрібно передбачати не
менше ніж два східці або пандуси, що ведуть до проходів у зал. Нависання аван-
сцени над оркестровою ямою становить 1/3 від її ширини для музично-драматич-
них і 1/4 - для театрів музичної комедії, опери та балету.
Таблиця 9.5
Висота сцени над колосниковим настилом у просвіті
Для сцени: С-І4-С-3, С-5 С-4, С-6-С-9 2,0 2,4
За похилого покриття у низькій частині сцени: С-І4-С-3, С-5 С-4, С-64-С-9 1,5 1,8
Для ар’єрсцени 1,6
До приміщень технічного забезпечення сцени (естради) належать:
• освітлювальні бічні ложі - біля бічних стін залу;
• приміщення виносного софіта - над залом для глядачів;
• світлопроекційна, світлоапаратна - над задньою стіною залу для глядачів;
• приміщення для фронтального виносного освітлення (фронтальна освіт-
лювальна ложа), звукоапаратна, кабіна дикторів і перекладачів, ложа звукоопера-
тора - за задньою стіною залу для глядачів або біля стіни з боку залу;
• рирпроекційна - за задньою стіною сцени або ар’єрсцени;
• тиристорна - поблизу сцени.
Освітлювальні бічні ложі розміщують у зоні, обмеженій кутами (у плані) 55
та 65° до поздовжньої осі залу, з вершиною, розташованою на передній межі
авансцени. Ширину прорізу освітлювальної ложі необхідно приймати не менше
ніж 1,8 м. Відстань від рівня підлоги нижньої освітлювальної ложі до рівня план-
шета сцени (естради) потрібно приймати не менше ніж 2,5 м.
Висоту прорізу трюму необхідно передбачати не менше ніж 1,9 м. Оркестро-
ву яму потрібно проектувати для сцен С-4, С-6-С-9, а для сцен С - 1 - С - З,
С - 5 і естрад за завданням на проектування.
Авансцену проектують опуклою у зал, прямолінійною або такою, що огинає
передню частину зони місць для глядачів. З авансцени потрібно передбачати не
менше двох східців або пандусів, що ведуть до проходів у зал. Нависання аван-
258
сцени над оркестровою ямою становить 1/3 від її ширини для музично-драматич-
них і 1/4 - для театрів музичної комедії, опери та балету.
До приміщень, що обслуговують сцену (естраду), належать склади. Склади при
сценах поділяються для об’ємних та станкових декорацій, меблів, бутафорії і рекві-
зиту. Висота складів декорацій, що прилягають до сцени і кишень, для сцен С - 4,
С - 6 - С - 9 повинна дорівнювати висоті кишень, а для сцен С-1-С-3, С - 5 -
висоті будівельного порталу. Рівень підлоги складів і планшет ігрового майдайчика
повинні бути на одній позначці. Прорізи, що з’єднують склади декорацій зі сценою
(естрадою) та кишенями, повинні бути завширшки, не менше: для сцен С - 4, С - 6 -
С - 9 - 2,5 м, для сцен С-1-С-3, С - 5 та малих демонстраційних комплексів -
2,0 м, для естрад - 1,8 м. Стаціонарний сейф для зберігання згорнутих декорацій
необхідно розташовувати під сценою або ар’єрсценою. Ширина сейфа з двома рядами
полиць-консолей має бути не меншою за 2,7 м, з одним рядом - 1,8 м.
9.5. Вимоги до проектування кінотеатрів
9.5.1. Класифікація кінотеатрів
Кінотеатри класифікують за такими критеріями:
• циклічність використання;
• кількість залів;
• місткість;
• за видом проектування;
• за композиційним вирішенням.
За циклічністю використання кінотеатри поділяють на:
• цілорічні;
• сезонні (літні відкриті і літні закриті).
За кількістю залів кінотеатри поділяють не:
• однозальні;
• багатозальні.
За місткістю кінотеатри поділяють на кінотеатри місткістю 200, 400, 600,
800, 1000, 1200, 1400 місць.
Залежно від параметрів плівки існують чотири види проектування, якими
визначають пропорції кіноекрана:
• звичайний екран (О) 1 : 1,37;
• широкоекранний (Ш) 1 : 2,35;
• широкоформатний (Ф) 1 : 2,2;
• кашетований (К) 1 : 1,66.
Як правило, кінотеатри проектують вільно розташованими. Існують кілька спо-
собів розташування кінотеатрів у сформованій забудові, які показано на рис. 9.6.
259
Рис. 9.6. Варіанти розташування кінотеатрів
у системі міської забудови:
а - вільне розташування на площі;
б - розташування в глибині площі по її периметру;
в - розташування у системі забудови кварталу;
г - розташування у системі забудови вулиць
Ще однією ознакою класифікації кінотеатрів є їх класифікація за компози-
ційним рішенням, тобто положенням глядацького залу стосовно фасаду. У
торцевих композиціях поздовжня вісь залу перпендикулярна до площини фасаду, у
фронтальних - паралельна. Ці композиційні схеми залежно від того, де розташо-
ваний глядацький зал, на першому чи другому поверсі, поділяються також на
горизонтальну і вертикальну композиційні схеми. Ця класифікація має загальний
характер і є лише базою для побудови виразних композиційних вирішень. На
рис. 9.7 показано принципові схеми побудови композиційних вирішень кінотеат-
рів, а на рис. 9.8 перетини глядацьких залів кінотеатрів.
а б
Рис. 9.7. Принципові схеми побудови
композиційних вирішень кінотеатрів:
а - торцева, б - фронтальна
Рис. 9.8. Перетини глядацьких залів кінотеатрів:
а - партерний зал; б - зал з балконом;
в - амфітеатральний зал; г - зал, розташований
на другому поверсі
260
Для однозальних кінотеатрів місткістю близько 1200 глядачів найпошире-
нішим є розташування глядацького залу лише на рівні першого поверху. Здебіль-
шого для залів великої місткості (більше ніж 800 місць) використовується глибин-
на схема, оскільки це дає змогу забезпечити рівномірне завантаження глядацького
залу. Для залів меншої місткості допускається фронтальна схема. У залах місткіс-
тю понад 1000 глядачів з метою забезпечення рівноцінних умов видимості доціль-
но влаштовувати один або два балкони. Для того, щоб оптимізувати використання
бокових зон балконів і забезпечити умови доброї видимості, такі глядацькі з'али
мають у плані форми трапеції або овалу.
Кінотеатри можуть також проектуватися з універсальними залами, з примі-
щеннями для кафе і клубної роботи, а також для роботи з дітьми.
На рис. 9.9 показано приклади форм глядацьких залів кінотеатрів у плані.
Рис. 9.9. Форми глядацьких залів кінотеатрів у плані:
а - прямокутний зал; б - зал із скошеними кутами; в - зал, обмежений двома кривими;
г - секторний зал; д - овальний зал; ж - прямокутний зал з організацією проходів
ззовні; з - зал з організацією проходів за колонами; і - зал синерами
9.5.2. Архітектурно-планувальні вирішення кінотеатрів
Основними функціональними групами приміщень кінотеатрів є глядацький
зал, комплекс для глядачів, комплекс кінопроекційної та обслуговувані приміщен-
ня (адміністративно-господарські, виробничі, такі, що обслуговують естраду).
Вимоги проектування глядацького залу. У складі приміщень кінотеатру го-
ловним у функціональному та планувальному вирішенні є глядацький зал. Його
261
побудова великою мірою визначає загальне об’ємне вирішення кінотеатру загалом.
Об’ємне вирішення залу визначається насамперед такою побудовою його плану та
перерізу, що забезпечувала би якнайкращі умови кінопроекції і сприйняття зобра-
ження глядачами.
Розрахункові норми площ залів для глядачів необхідно приймати за табл. 9.2.
Вимоги до розташування глядацьких місць у залах кінотеатрів наведено у підрозділі
9.4 (рис. 9.2) цього розділу. У кінотеатрах велике значення має безпека і зручність
евакуації глядачів із споруди. Необхідний час евакуації обраховують у хвилинах і
приймають з розрахунку: для будівель І і II ступеня вогнестійкості - 6 хв, Ш, Ша, Шб і
IV ступеня вогнестійкості - 4 хв, для V ступеня вогнестійкості - 3 хв. У багатозальних
кінотеатрах евакуаційні виходи з кожного залу повинні забезпечувати евакуацію гля-
дачів у встановлений час, а виходи з будинку повинні бути розраховані на евакуацію
сумарної кількості глядачів. Найбільшу кількість поверхів та найбільшу місткість залів
для глядачів у кінотеатрах приймають залежно від ступеня вогнестійкості будинку
згідно з табл. 9.6.
Таблиця 9.6
Найбільша кількість поверхів та найбільша місткість залів для глядачів
у кінотеатрах залежно від ступеня вогнестійкості будинку
Будинок Ступінь вогнестійкості Найбільша кількість поверхів Найбільша місткість залу, місць
Кінотеатр V 1 До 300
цілорічної дії Ша, IV 2 До 400
III, Шб 2 До 600
І-ІІ Не нормується Понад 600
Кінотеатр сезонної дії: літній закритий III, IV, V 1 До 600
III, Шб 1 Понад 600
літній відкритий Не обмежується 1 До 600
III, Шб 1 Понад 600
Загальна ширина проходів у глядацьких залах і виходів з нього обумовлена
часом евакуації глядачів. Входи і виходи у залі повинні бути розмежовані. Потоки
глядачів, що входять у зал і виходять із залу не повинні перетинатися. Для приб-
лизних розрахунків ширина евакуаційних проходів може прийматися 0,6 м на
100 глядачів для будинків П ступеня вогнестійкості; 1,0 м на 100 глядачів - в
будівлях III—IV ступеня вогнестійкості; 2,0 м на 100 глядачів - в будівлях V ступеня
вогнестійкості. При цьому не враховуються вхідні двері, оскільки евакуація через
вхідні двері, фойє або кулуари не допускається. Незалежно від'результатів роз-
рахунку ширина дверних прорізів у залі для глядачів повинна бути не меншою ніж
262
1,2 м, і не більшою ніж 2,4 м, ширина кулуарів - не меншою ніж 2,4 м. Кількість
евакуаційних виходів із глядацьких залів потрібно проектувати не менше двох. У
кінотеатрах цілорічної дії не допускається проектувати шляхи евакуації через при-
міщення, де одночасно може перебувати більше як 50 осіб. У кінотеатрах сезонної
дії без фойє другим евакуаційним виходом із залу допускається вважати прохід через
зал. Виходи із залу для глядачів необхідно передбачати або на вулицю, або у кори-
дори та приміщення, що ведуть безпосередньо на вулицю. На рис. 9.10 показано
схеми розташування входів і виходів у глядацьких залах кінотеатрів.
Рис. 9.10. Схеми розташування входів і виходів
у глядацьких залах кінотеатрів:
а - входи позаду, а виходи по сторонах залу;
б - входи позаду, а виходи спереду і позаду залу;
в - входи позаду, а виходи по сторонах екрана і через люки;
г - суцільні ряди і виходи з залу;
д - входи по сторонах залу, а виходи у сторони
д
Вимоги до проектування комплексу для глядачів. Площі приміщень комп-
лексу для глядачів у кінотеатрі на одне місце у залі для глядачів приймають відпо-
відно до табл. 9.7.
Рекомендований склад приміщень комплексу для глядачів визначається зав-
данням на проектування.
Розрахункову місткість кінотеатрів для визначення площі приміщень гля-
дацького комплексу необхідно приймати: в однозальних кінотеатрах - таку, що
місткості залу для глядачів, у двозальних - таку, що дорівнює місткості більшого
залу, у тризальних та з більшою кількістю залів - 0,7 від загальної місткості усіх
залів і комплексів, але не менше від місткості найбільшого залу.
Важливою частиною кінотеатру, яка безпосередньо пов’язана із глядацьким
задом, є комплекс кінопроекційної. Оптимальним розташуванням кінопроекційної
вважається таке, коли вісь проекції середнього проектора збігається з перпендику-
ляром екрана. Кіноапаратна розташовується, як правило, позаду глядацьких місць.
Здебільшого кіноапаратну розраховують на три проектори. З кінопроекційної по-
винна бути забезпечена безпечна евакуація.
263
Площі приміщень комплексу для глядачів
у кінотеатрі на одне місце у залі для глядачів
Таблиця 9.7
Назва приміщення Площа на одного глядача, м2, не менше Додаткові вказівки
Касовий вестибюль, зокрема: касові кабіни 0,06-0,07 Передбачається у залах з місткістю залів 400 місць і більше Площею не менше як 2,5 м2 кожна. Кількість касових кабін прийма- ється з розрахунку одна кабіна на 400 глядачів
Вхідний вестибюль 0,2 -
Вихідний вестибюль - За завданням на проектування
Гардеробна За ДБН В. 2.2.-9* -
Фойє 0,4-0,45 -
Фойє дитячих кінотеатрів (залів) 0,6 -
Фойє кінотеатрів (залів) із без- перервним показом 0,25 -
Буфет 0,2-0,22 -
Підсобні приміщення буфету 0,08-0,1 Площею не менше як 12 м2
Бар з підсобними приміщеннями 0,06 -
Дитяча кімната: у тому числі санітарний вузол 0,02 Площею не менше як 24 м2 Площею не менше як 4 м2
Приміщення ігрових автоматів 0,1 Площею не менше як 30 м2
Приміщення настільних ігор 0,04 Площею не менше як 24 м2
Вітальня 0,08 Площею не менше як 30 м2
Зимовий сад 0,09 Площею не менше як 30 м2
Виставочний зал 0,11 Площею не менше як 50 м2 передба- чається у багатозальних кінотеатрах
Танцювальний зал (дискотека) із підсобними приміщеннями 1,5-2,0 На площі залу необхідно передба- чити естраду не менше як 3x4 м
Переглядовий зал з проекційною 0,08 Площею не менше 40 м2 передбача- ється лише у студійних та прем’єр- них кінотеатрах
Кімната для куріння 0,05 -
Санвузли 2,0-2,5 м2 на один прилад Проектуються з розрахунку спів- відношення чоловіків і жінок 1:2 Кількість приладів необхідно приймати: один умивальник на 60 осіб; у чоловічих - один унітаз і два пісуари на 100 осіб; у жіночих - один унітаз на 30 осіб
* Див. підрозділ 4.2 цього посібника.
264
До комплексу кінопроекційної належать такі приміщення: кінопроекційна
(як правило, на три проектори) і допоміжні приміщення; перемотувальна; агрегат-
на охолодження кінопроекторів; кімната кіномеханіка, майстерні кіномеханіка,
радіовузол, санітарний вузол. У блоці кіноапаратної необхідно передбачати окре-
мий евакуаційний вихід безпосередньо на вулицю. Площі приміщень нормуються
залежно від технологічного обладнання, перелік приміщень встановлюється зав-
данням на проектування. Загальна площа приміщень становить: для проекційних з
ксеноновими лампами: для 70/35 мм фільмів - 70-120 м2, для 35 мм фільміб -
15-70 м2, для 16 мм фільмів - 15 м2; для проекційних з газорозрядними лампами:
для 35 мм фільмів - 15-20 м2. Під час проектування кінотеатрів місткістю більше
ніж 400 глядачів необхідно передбачати кімнату інженера (площа 10 м2).
Площі адміністративно-господарських, виробничих приміщень, а також
приміщень, що обслуговують естраду, потрібно приймати за табл. 9.8.
Таблиця 9.8
Площі адміністративно-господарських, виробничих приміщень,
а також приміщень, що обслуговують естраду
на одне місце у залі для глядачів
Назва приміщень Площа приміщення на одного глядача, м2, не менше Додаткові вказівки
цілорічної дії сезонної дії
Кабінет директора (головного адміністратора) ю 10 На одну особу
Кабінет чергового адміністратора 6 - На одну особу
Кабіна старшого касира 4 - На одну особу
Кімната бухгалтерії (контора) 0,12 - Площею не менше 12 м2 кожне
Кімната методиста -
Кімната педагога -
Кімната відпочинку персоналу -
Господарська комора, Приміщення для інвентаря 0,09 0,04 Площею не менше 6 м2
Плакатна, столярна і слюсарна майстерні Площею не менше 4 м2
Артистичні при естраді (кімна- ті лектора), комора при естраді 0,07 0,03 -
Комора при фойє -
9.6. Вимоги до проектування театрів
На рис. 9.11 - 9.14 показано приклади сучасних театральних споруд (проекти
і реалізовані об’єкти).
9.6.1. Класифікація театрів
Найпоширенішим критерієм класифікації театрів є їх класифікація за видом
театрального дійства, від чого також залежить і місткість театрів. Отже, міст-
265
місі кіс і ь за.іх для глядачів у великому демонстраційному комплексі залежно від
призначення театру рекомендує і вся приймати:
• у драматичному театрі - від 300 до 800 місць;
• у музично-драматичному театрі - від 500 до 1000 місць:
• у театрі музичної комедії - від 800 до 1200 місць;
• у театрі опери і балету від 1200 до 1500 місць.
Рис. 9.12. Оперний театр
у Гуанчжоу, Китай.
2003 р., арх. 3. Хаддід
Рис. 9.11. Гоанд Канал Театр,
Дублін, Ірландія.
2004 - 2007 рр.. арх. Д. Лібескінд
Рис. 9.14. Оперний театр у Сіднеї.
Австралія. 1957- 1974 рр.,
арх. Й. Уотцон
Рис. 9.13. Оперний театр у Генті.
Нідерланди (конкурсний проект).
2004 р., арх. Кляус & Канн
266
9.6.2. Архітектурно-планувальні вирішення театрів
Театральна споруда за структурою поділяється на дві частини: сценічну й
глядацьку. До першої частини належать усі приміщення, що пов’язані з обслугову-
ванням сцени, до другої - зал для глядачів, фойє, кулуари, розподільний і касовий
вестибюлі й комплекс приміщень обслуговування глядачів. Сценічна частина
займає приблизно 60-70 % від загального об’єму споруди театру, відповідно гля-
дацька - 40-30 %.
Такий розподіл дає лише загальне уявлення про сутність театральної спо-
руди. Тому доцільніше розглянути театральну споруду за функціональними гру-
пами, характерними для усіх видовищних споруд: глядацький комплекс; демонст-
раційний комплекс; приміщення, що обслуговують сцену; адміністративно-госпо-
дарські приміщення; виробничі приміщення.
Приміщення глядацького комплексу. Склад і норми приміщень глядацького
комплексу на одне місце у залі приймають відповідно до табл. 9.9.
Таблиця 9.9
Склад і норми приміщень глядацького комплексу на одне місце у залі
Назва приміщень Площа на одного глядача, м2, не менше Додаткові вказівки
Касовий вестибюль, зокрема касові кабіни кімната чергового адміністратора 0,05-0,06 Площею не менше ніж 3 м2 за відсутності сейфа і 4,5 м2 - за наявності сейфа, кіль- кість касових кабін приймається з роз- рахунку одна кабіна на 500 глядачів. За цією групи приміщень передбачають сан- вузол з умивальником і унітазом. Площею не менше як 12 м2
Вхідний і розподільний вестибюлі 0,35-0,4 —
Гардеробна 0,1 —
Місце зберігання сумок і портфелів 0,04 -
Фойє 0,6-0,7 —
Кулуари 0,25-0,3 Площа кулуарів уточнюється розрахунком евакуаційних виодів із залу для глядачів
Буфет (зал із стійкою) 0.22-0,25 Склад приміщень та їх площу уточнюють за нормативами підприємств громадського харчування
Підсобні приміщення буфету (дого- тівельна, мийня, комора, тарна) 0,08-0,01
Кімната для куріння 0,1-0,12 -
Санітарні вузли У середньому 2,5 м2 на один прилад Проектують з розрахунку співвідношення чоловіків і жінок 1:2. Кількість приладів необхідно приймати: один умивальник на 60 осіб; у чоловічих - один унітаз і два пісуари на 70 осіб; у жіночих - один унітаз на 20 осіб
Кабінет головного адміністратора, приміщення розповсюджувачів квитків та відпочинку персоналу 0,07 При вказаних приміщеннях необхідно пе- редбачати санітарний вузол за розрахун- ком, але не менше ніж один санвузол на один унітаз і один умивальник
267
У тому випадку, якщо у складі приміщень комплексу для глядачів передба-
чається музей, його загальну площу потрібно приймати з розрахунку не менше ніж
0,2 м2 на одне місце у залі для глядачів, у тому числі: експозиційне приміщення -
0,14 м2, з кімнатою (місцем) для роботи - 0,06 м2. Можливе розміщення експозицій
музею на площі фойє зі збільшенням останнього на 0,05 м2 на одне місце у залі для
глядачів. У театрах з великим і малим залом (залами) для визначення кількості відві-
дувачів комплексу для глядачів (фойє, буфети, кімнати для куріння, санітарні вузли,
гардероби) необхідно брати до уваги місткість малого залу. За наявності окремого
комплексу для глядачів малого залу (залів) місткість групи загальних приміщень комп-
лексів для глядачів визначається, враховуючи місткість усіх залів.
До складу приміщень демонстраційного комплексу входять: зал для глядачів;
сцена з ар’єрсценою, авансценою, кишенями, оркестровою ямою і трюмом; примі-
щення технологічного забезпечення сцени; електротехнічні приміщення (світлопроек-
ційна, світлоапаратна, освітлювальні ложі фронтальні і бічні, приміщення основного
софіту - у просторі над залом для глядачів, рирпроекційна, тиристорна, щитові).
На рис. 9.14 показано найпоширеніші схеми взаєморозташування глядаць-
кого і демонстраційного комплексів.
Рис. 9.14. Найпоширеніші схеми взаєморозташування глядацького
і демонстраційного комплексів: а, б, в - фойє без кулуарів;
г, д - фойє з кулуарами і організацією входу з них у зал;
1 - глядацький зал; 2 - фойє; 3 - кулуари
Зал для глядачів. В історії театру сформувалися дві основні системи органі-
зації театральної дії: відкрита й глибинна.
Тип глибинної сцени, що йде від античності, поєднує глядачів і театральну
дію в об’ємі єдиного залу. Глядачі розташовуються із трьох боків від сценічного
268
майданчика. Так формується амфітеатральний тип глядацького залу. Другий
спосіб організації сценічної дії йде від Ренесансу й бароко. Він відокремлює дію на
глибинній сцені від залу для глядачів рамою порталу. В такий спосіб формується
партерний, або ярусний тип глядацького залу.
На рис. 9.15 показано характерні форми глядацьких залів у плані.
Рис. 9.15. Характерні форми глядацьких залів у плані:
а - круглий амфітеатр з орхестрою посередині; б - приблизно 2/3 круга з орхестрою;
в - напівокруглий з орхестрою у центрі; г - підковоподібний; д - круг, зрізаний
на 1/4 з портальною сценою; ж - овал, зрізаний портальною сценою паралельно
до короткої осі; з - овал, зрізаний портальною сценою паралельно до довгої осі;
к - прямокутний; л - прямокутний із зрізаними кутами; м - прямокутний
з заокругленими до сцени стінами; н - секторний; о - секторний з виступами
для роздільної евакуації; п - овальний, розкритий до трипрольотного порталу;
р - трапецієподібний з трипрольотним порталом
На рис. 9.16 показано характерні форми театральних залів у перетині.
Площа залу для глядачів (включаючи балкони, ложі і яруси) визначається у
межах огороджувальних конструкцій, до передньої межі сцени, авансцени або бар’єра
оркестрової ями. Зону розташування місць для глядачів та габарити їх місць прий-
маються відповідно до підрозділу 9.4 цього розділу. Приклади планування глядацьких
залів театрів з розташуванням у залі місць, проходів і виходів показано на рис. 9.17.
269
Рис. 9.16. Характерні форми глядацького залу театру у перетині:
а - партерний зал; б - партер і торцевий балкон; в - партер, торцевий і боковий
балкони, які знижуються уступами до сцени; д - амфітеатр з ламаним профілем
і входами на середньому рівні; ж - партер і багатоярусні балкони і ложі;
з - амфітеатр з партером у пониженій середній частині;
і - партер з півкільцем амфітеатру і з галереями по периметру
Рис. 9.17. Приклади розташування у залі місць, проходів і виходів:
а - короткі ряди і поздовжні проходи; 6-е - короткі ряди,
поздовжні і поперечні проходи; г - короткі ряди у великому
секторному залі; д - поєднання коротких і довгих рядів;
ж - поєднання коротких і довгих рядів з ложами; з-л - довгі ряди
між розчленованими боковими проходами для евакуації
270
Загальна ширина проходів у глядацьких залах і виходів з нього зумовлена
часом евакуації глядачів. Для приблизних розрахунків ширину евакуаційних про-
ходів можна приймати 0,6 м на 100 глядачів для будинків II ступеня вогнестій-
кості; 1,0 м на 100 глядачів - у будівлях ІП-ІУ ступеня вогнестійкості; 2,0 м на
100 глядачів - в будівлях V ступеня вогнестійкості. При цьому не враховуються
вхідні двері, оскільки евакуація через вхідні двері, фойє або кулуари не допуска-
ється. Незалежно від результатів розрахунку ширина дверних прорізів у залі для
глядачів повинна бути не меншою за 1,2 м і не більшою за 2,4 м, ширина кулуарів -
не меншою за 2,4 м. Кількість евакуаційних виходів із глядацьких залів потрібно
проектувати не менше двох. У театрах необхідно передбачати евакуаційні сходи
типу СК19 - не менше двох сходів у комплексі для глядачів та двох - в комплексі
приміщень, що обслуговують сцену. Вони повинні мати виходи на горище та дах.
Між залом для глядачів і сценою повинна передбачатися протипожежна стіна І
типу. Проріз будівельного порталу сцени з залами місткістю 800 місць та більше^
має бути захищеним протипожежною завісою.
Сцена. Практика показала, що активна дія драматичних спектаклів відбува-
ється на ігровому майданчику завширшки від 8 до 14 м і завглибшки від 5 до 10 м.
Для музичних театрів за участю балету ігровий майданчик повинен бути не мен-
шим за 12x12 м. Ширина порталу у драматичному театрі становить 10-14 м, в
оперно-балетному - від 14 до 16 м.
Ширина сцени складається із ширини ігрового простору, або порталу, і біч-
них просторів, достатніх для розміщення спеціальних пристроїв, що декорують
бічні сторони лаштунків, об’ємних декорацій, місць для знаходження акторів,
розміщення світлоапаратури тощо. Переважно ширина сцени повинна не менше як
у 2 рази перевищувати ширину портального отвору. Глибину сцени роблять пере-
важно у 1,5 раза більшою від ширини порталу. Глибинну сцену обладнують колос-
никами й підіймальними пристроями для швидкої зміни декорацій. Висота сцени
до колосників становить три висоти від портального отвору. Крім основної сцени,
для прискорення зміни декорацій передбачаються бічні сцени (кишені), нижня
сцена (трюм) і задня сцена (ар’єрсцена) (рис. 9. 18).
Типи та розміри сцен визначаються завданням на проектування і залежать
від виду сценічної дії та місткості залу для глядачів. Сцени з колосниками перед-
бачають за табл. 9.10.
Таблиця 9.10
Вибір типу сцени залежно від місткості залу
Місткість великого залу для глядачів Тип сцени
До 600 С-4
Від 500 до 800 С-6
Від 700 до 1200 С-7
Від 1100 до 1500 С-8
1500 та більше С-9
9 Див. підрозділ 5.4 цього посібника.
271
Рис. 9.18. Схема глибинної колосникової сцени - перетин і план:
1 - димові клапани; 2 - штанкетний майданчик; 3 - колосники сцени;
4 - робочі галереї; 5 - трюм; 6 - обертове коло й кільце урізного типу;
7 - бар’єрсцена; 8 - кришка сейфа для скачаних декорацій; 9 - сцена;
10 - кишеня сцени; 11 - авансцена; Ш - ширина сцени;
Г - глибина сцени; В - висота сцени; Шк - ширина кишені; Гк - глибина кишені;
Вк - висота кишені; Шар - ширина ар ’єрсцени; Гар - глибина ар ’єрсцени;
Шс - ширина будівельного порталу; Ши - ширина ігрового порталу;
Га - глибина авансцени; Шям - ширина прорізу оркестрової ями
Під планшетом сцени передбачається трюм з розмірами в плані, які дорів-
нюють розмірам сцен. Висоту трюму до низу виступаючих конструкцій рекомен-
дується приймати не менш як 2,2 м.
272
На рис. 9.19 показано різні приклади побудови глибинної колосникової схеми.
Рис. 9. 19. Приклади схем побудови глибинної колосникової сцени:
а-в - сцена з двома кишенями та ар’єрсценою;
г-з - сцена з однією кишенею та ар’єрсценою;
к-л - з однією кишенею без ар’єрсцени; м-о - з двома кишенями;
п-р - з ар’єрсценою без кишень; с - без кишень і ар’єрсцени
273
Авансцену проектують опуклою в зал, прямолінійною або такою, що огинає
передню частину глядацьких місць. Бічні крила авансцени (каліпери) можуть бути
продовжені до перетину їх з поперечним проходом залу для глядачів. Довжину
авансцени проектують не меншою від ширини будівельного порталу. З авансцени
за відсутності бічних крил на рівень перших рядів глядацьких місць передбачаєть-
ся не менше двох сходів або пандусів, що ведуть до проходів залу. Можливе також
влаштування суцільних сходів по периметру авансцени. Рекомендується забезпечу-
вати виходи на авансцену у разі закритої завіси сцени.
Окрім найпоширенішої глибинної портальної сцени існують інші типи
театральних сцен, які показано на рис. 9.20.
Об’єм глядацького залу розраховується за нормою 4-6 м3 на одне глядацьке
місце в драматичному театрі і 6-8 м3 в оперному театрі.
Для задоволення потреб, які виникають у разі проведення в одному залі
спектаклів, різних за жанром і сценічними рішеннями, а також громадських захо-
дів, кінопоказів, концертів тощо, застосовують трансформації сцени і глядацького
залу. Можливі планувальні і просторові трансформації, а також їхні різні поєднан-
ня. Особливістю планувальної трансформації є її допоміжний характер. Створюю-
чи варіанти архітектурно-планувальних рішень сцени і залу, трансформація забез-
печує компромісні умови для проведення різноманітних заходів, не змінюючи
основних параметрів залу - його форми і об’єму.
Рис. 9.20. Типи театральних сцен: 1 - глибинна портальна;
2 - глибинна трипортальна; 3 - глибинна безпортальна;
4 - панорамна; 5 - кільцева; 6 - тристороння;
7 - острівна (центральна)
Розміри оркестрової ями приймають відповідно до табл. 9.11.
274
Таблиця 9.11
Розміри оркестрової ями залежно від жанру театру
Жанр театру Ширина, м, не менше
оркестрової ями прорізу
Драматичний та музично-драматичний 3 2
Музичної комедії 4,5 3,5
Опери та балету 6 4,5 .
Висота від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій в оркестровій ямі
становить 2,1 - 2,4 м. Площа на одного артиста оркестру приймається не меншою
за 1,3 м2. Під час проектування потрібно передбачати можливість перекриття
прогону над оркестровою ямою і трансформації її бар’єру і підлоги. Нависання
авансцени над оркестровою ямою становить 1/3 від ширини оркестрової ями у
драматичних і музично-драматичних театрах і 1/4 - в театрах музичної комедії,
опери та балету. По боках прогону оркестрової ями біля бокових стін глядацького
залу залишають ділянки авансцени завширшки не менше ніж 1,2 м. При нависанні
авансцени над оркестровою ямою можливе влаштування східчастої підлоги оркест-
рової ями з нахилом в бік сцени.
Біля сцени розташовані приміщення її технологічного забезпечення', освіт-
лювальні бокові ложі (бічних стін залу); приміщення виносного софіту (над гля-
дацьким залом); світлопроекційна, світлоапаратна (за задньою стіною глядацького
залу); приміщення для фронтального виносного освітлення (фронтальна освітлю-
вальна ложа), звукоапаратна, кабіни дикторів та перекладачів, ложа звукоопера-
тора (за задньою стіною глядацького залу або при цій стіні з боку залу); рирпроек-
ційна (за сценою або ар’єрсценою); тиристорна (поблизу сцени).
Освітлювальні бокові ложі розташовуються у зоні, обмеженій кутами (в плані)
55 і 65° до поздовжньої осі залу з вершиною, розташованою на передній межі аван-
сцени. Ширину прогону освітлювальної ложі приймають не меншою за 1,8 м. Кіль-
кість освітлювальних бокових лож з кожного боку глядацького залу - не менше двох.
Віддаль від рівня підлоги нижньої освітлювальної ложі до рівня планшета сцени
приймається не меншою за 2,5 м, а віддаль між рівнями підлог лож, розташованих
одна над одною, - не менше ніж 2,5 м. Глибину лож проектують не меншою за 2 м.
Приміщення виносного софіту заввишки і завширшки не менше ніж 2 м роз-
ташовується над глядацьким залом в такий спосіб, щоб оптичні осі освітлювальних
приладів розташовувались у зоні, обмеженій променями до горизонтальної пло-
щини: від 50 до 60° з вершиною на віддалі 1 м від передньої межі авансцени
(бар’єру оркестрової ями) в бік сцени; від 9 до 15-20° - з вершиною на рівні
верхньої межі ігрового порталу, віддаленої на 1 м від “червоної лінії”’ вглиб сцени.
До приміщень, що обслуговують сцену, належать: приміщення для творчого
персоналу (артистичні вбиральні, приміщення очікування виходу на сцену, чергові
костюмерні, чергові гримерно-перукарські, помічника режисера, для відпочинку
артистів, кімната для куріння, санітарні вузли і душові; а у театрах музичної коме-
275
дії, опери і балету також передбачають приміщення для відпочинку та переодя-
гання музикантів, відпочинку диригента, для занять музикантів та настроювання
інструментів, комору для зберігання інструментів, бібліотеку для нот); репетиційні
приміщення (репетиційні зали, допоміжні приміщення при репетиційних залах,
фонотека, відеотека, апаратна звукозапису); приміщення для технічного персоналу
(постановочної частини, художника по світлу, відпочинку монтувального персо-
налу, машиніста сцени).
При сцені передбачають два приміщення для очікування виходу на сцену і
розташовують їх суміжно із сценою, як правило, поблизу її стику із залом для
глядачів. Приміщення для очікування виходу на сцену водночас призначені для
швидкого переодягання і швидкого нанесення гриму або його корекції, для відпо-
чинку в перервах між репетиціями або виходами на сцену, для надання першої
допомоги, для швидкого зв’язку виконавців з костюмерами і реквізиторами. Прак-
тикують використання двох видів приміщень очікування виходу на сцену. Перший -
для музичних і музично-драматичних театрів - дещо менший за розмірами, з висо-
ким рівнем комфорту. Другий - для музичних театрів, - який також має зону роз-
минки з відповідним обладнанням. Площу приміщень для очікування виходу на
сцену необхідно визначати з розрахунку одночасного перебування артистів та
приймати на одного артиста в кожному приміщенні, м2, не менше: для драматич-
них та музично-драматичних театрів - 1,7; для театрів музичної комедії - 1,8, для
театрів опери і балету - 1,9.
Площі артистичних вбиралень приймають за табл. 9.12.
Таблиця 9.12
Площі артистичних вбиралень
Кількість артистів у приміщенні Площа артистичної вбиральні на одного артиста, м2, не менше
для драматичних артистів і вокалістів для артистів балету
1 9 11
2 6 7,5
3 4,5 5,5
4 3,5 4,5
6 3 3,5
12 - 3
Вбиральні артистів призначені для переодягання у сценічний або репетицій-
ний костюм, нанесення і зняття гриму, гігієнічних процедур, відпочинку, окремих
етапів репетиційної роботи і спеціального тренінгу, роботи з текстом та іншими
матеріалами. Залежно від кількості артистів у приміщенні вбиральні артистів
поділяють на індивідуальні, розраховані на одного виконавця, групові - від двох до
шести осіб, і спільні (або масові), розраховані для більше, ніж шість артистів. Для
театральних споруд різного призначення (жанру) застосовують три основні види
вбиралень артистів: вокалістів музичних театрів; вбиральні артистів балету.
276
Приклади планувальних рішень артистичних вбиралень показано на рис. 9.21.
а б
Рис. 9.21. Приклади планувань групових артистичних вбиралень:
а - для двох акторів драматичного театру, б - для двох солістів балету
Призначення і кількість репетиційних залів, а також їх розміри (довжина,
ширина і висота) необхідно приймати зо табл. 9.13.
Таблиця 9.13
Призначення, кількість та розміри репетиційних залів
Назва приміщень Основні параметри репетиційних залів (довжина, ширина, висота), м
Драматичний та музично- драматичний театр Театр музики і комедії Театр опери і балету
С-4І С-6 1 | С-7 С-7 | С-8 С-8 | | С-9
Репетиційні зали
великий 9x9x5 12x12x6 15x15x6 15x15x6 18x18x7,5 18x18x7,5 21x21x7,5
малий 9x6x3,5 9x9x3,6 12x12x5 12x12x5 15x12x6 15x12x6 15x15x6
балету - - - 15x9x4,5 18x12x4,5 18x12x4,5 18x15x4,4 18x15x4,4
оркестру — — — 9x6x4,5 12x9x5,1 15x9x5,7 15x12x6
хору - - - 6x6x4,2 9x6x4,2 9x6x4,2 12x9x4,2 9x9x4,2
На рис. 9.22 показано зразки планування репетиційних залів.
Склад та площі приміщень при студійно-репетиційному залі приймають за
завданням на проектування.
Склади майна для постановок поділяються на: чергові, де зберігаються пред-
мети для декору, готові до негайної подачі на сцену; сезонні, в яких зберігаються
предмети декору усього репертуару цього театрального сезону окремо на кожний
277
спектакль; резервні, де зберігається майно спектаклів, які рідко демонструються, для
повторного використання. За принципом роздільного зберігання склади поділяються
на вісім основних видів: об’ємних і станкових декорацій; меблів, бутафорії і реквізиту;
костюмів; взуття; електроапаратури та електрореквізиту; звукотехнічної апаратури;
м’яких і живописних декорацій; перук та інших пастижерських виробів.
а
Рис. 9.22. Зразки планування репетиційних залів:
а - зал для репетицій хору в театрі опери
та балету; б - зал для репетицій балету
та театру музичної комедії з шириною
ігрового порталу 10 м
278
До адміністративно-господарських приміщень належать приміщення для
адміністративного і художнього керівництва та технічного персоналу, а також
службовий буфет з підсобними приміщеннями, приміщення санітарно-гігієнічної
групи, лікаря та інгаляційної, службовий вестибюль з гардеробною, архів, бібліо-
тека. До інженерно-експлуатаційних та технічних приміщень належать апарат-
на, АТС, радіомайстерня, майстерні та комори служби експлуатації будинку, мате-
ріальний склад, пожежний пост, кімната диспетчерської служби, приміщення для
зберігання інвентаря, технічні приміщення.
Площі приміщень для адміністративного і художнього керівництва потрібно
приймати за завданням на проектування, але не менше як 12 м2 кожне. Норми пло-
щі робочих кімнат інженерно-технічного персоналу на одного співробітника, м2,
необхідно приймати: кабінетів для бухгалтерії, адміністративного та інженерного
персоналу - не менше як 6,0; кімнат обслуговуючого персоналу - 2,0.
Площі санітарно-гігієнічних приміщень у комплексах приміщень необхідно
визначати з такого розрахунку: санітарні вузли - один унітаз і один пісуар на кожні
25 чоловіків, один унітаз на кожні 15 жінок, один умивальник на кожні ЗО осіб;
душові - одна душова кабіна на кожні вісім осіб (артистів і робітників сцени), кім-
ната особистої гігієни - один гігієнічний душ на кожні 100 жінок. Площу служ-
бового буфету визначають з розрахунку 13 місць на кожні 100 працівників театру.
До виробничих приміщень належать майстерні з виготовлення м’яких декора-
цій, об’ємних декорацій, костюмів, взуття і перук. Розміри живописно-декораційної
майстерні у чистоті та розміри приміщень для монтажу станкових декорацій необхідно
приймати згідно з табл. 9.14. Висоту виробничих приміщень (у просвіті) необхідно
приймати, м, не менше: столярної, слюсарної, розпису тканин, бутафорських майсте-
рень - 3,6; живописно-декораційної майстерні та скульптурної дільниці бутафорної -
5,6; приміщення для монтажу станкових декорацій - висота кишені сцени.
Таблиця 9.14
Розміри живописно-декораційної майстерні та приміщень для монтажу
Сцена Розміри живописно- декораційної майстерні, м, не менше Розміри приміщень монтажу станкових декорацій, м, не менше
довжина ширина довжина ширина
С-4 23 17 9 12 11 7,5
С-6 27 19 10 14 12 8
С-7 31 23 12 16 14 9
С-8 37 25 13 19 16 10
С-9 41 27 14 21 18 11
279
9.7. Вимоги до проектування цирків
9.7.1. Структура глядацького залу
Глядацький зал цирку складається з манежу діаметром 13 м, амфітеатру,
купола, естради, приміщення для оркестру, освітлювальних лож та містків.
Амфітеатр з рядами для глядачів суцільним кільцем охоплює манеж. Фор-
ма манежу сформувалася більше 100 років тому і стала міжнародним стандартом.
Манеж оточують бар’єром заввишки 0,5 м. У проходах бар’єр розсувається на
петлях у протилежний від манежу бік. Нахил амфітеатру визначається умовами
видимості усього манежу з кожного місця і є одним з найбільш крутих серед
видовищних споруд. Глибина ряду місць, висота сходинок амфітеатру і габарити
місць для сидіння проектують за театральними нормами. Рівень підлоги манежу і
рівень першого ряду амфітеатру розміщені на одній відмітці.
Купол залу, як правило, конічний або у вигляді сферичного сегмента. Внут-
рішня поверхня купола є фоном для найрізноманітніших номерів, тому її фарбують
у світлі кольори, які добре сприймають світло прожекторів. У центрі купола просто
над манежем на висоті 18-20 м влаштовується кільце, в яке монтується решітка для
підвішування гімнастичної апаратури.
Естрада у сучасному цирку має другорядне значення, вона використовується
здебільшого для парадних виходів артистів, для коротких інтермедій. Вона
розташовується над головним артистичним проходом або у вигляді механізованого
підйомного розширеного артистичного проходу.
Приміщення для оркестру проектують у вигляді естради над головним
осьовим проходом з боку, протилежного до артистичного проходу. Над приміщен-
ням для оркестру розташовано освітлювальну ложу. Таке рішення продиктоване
орієнтацією на вихід артистів.
Кільцевий освітлювальний місток призначений для розташування на ньому
прожекторів, що забезпечують освітлення манежу та підкупольного простору.
На рис. 9.23 показано типові схеми планувального рішення глядацьких залів.
9.7.2. Розташування та планування робочих приміщень.
Особливості технології циркових вистав диктують низку вимог до розміщен-
ня виробничих приміщень. Усі вони групуються із тильного боку споруди і по-
винні мати зручний зв’язок між собою і з глядацьким залом
Артистичні вбиральні проектують згідно з театральними нормами. Вони
можуть розташовуватися як на першому, так і на другому, і на третьому поверхах.
Приміщення для тварин проектують з природним освітленням і можуть
бути розташовані лише на рівні відмітки манежу. їх проектують у безпосередній
близькості до головного проходу. Також приміщення для тварин повинні бути
ізольовані від глядачів і мати безпосередній вихід назовні.
Приміщення для інспектора манежу та уніформістів розташовують біля
самого виходу на манеж. На шляху пересування артистів з вбиральні до манежу в
окремому приміщенні або у вигляді розширеного артистичного проходу розташо-
вують розминочну.
280
Рис. 9.23. Типові схеми планувального вирішення глядацьких залів:
1 - манеж (діаметр 13 м); 2 - амфітеатр; 3 - головний артистичний прохід;
4 - головний осьовий прохід; 5 - поперечний осьовий прохід; 6 - кільцеве фойє;
7 - напівсфера перекриття; 8 - колосникава решітка; 9 - надколосниковий простір;
10 - приміщення оркестру; 11 - ложа дирекції; 12 - освітлювальна ложа;
13 - освітлювальний місток; 14 - ложа для прожекторів; 15- естрада;
16 - приміщення манежу, що опускається (басейн).
Розміри вказані мінімальні
Приміщення, які безпосередньо не пов’язані з процесом вистави - майстер-
ні, склади, - можуть розташовуватися як у самій споруді цирку, так і у підсоб-
ному корпусі.
У цирках майже усі приміщення, призначені для обслуговування глядачів,
проектують за театральними нормами. Проте вестибюль та фойє набувають у цир-
ку своїх характерних ознак, що обумовлені загальною композиційною структурою
споруди. Вестибюль у цирку трактується, переважно, як касовий. Гардеробні роз-
ташовують здебільшого під амфітеатром, він повинен мати безпосередній зв’язок
із фойє першого поверху. Таке розташування гардеробу дає можливість оптималь-
но використати простір під амфітеатром і забезпечує широкий фронт бар’єру.
Фойє являє собою кільцевий кулуар, який на рівні першого поверху використову-
ється для підходу артистів під час дії до усіх осьових проходів у зал. В організації
внутрішнього простору об’єму цирку важливу роль відіграє розташування сходо-
вих вузлів. Сходи бажано розташовувати симетрично щодо поздовжньої осі спо-
руди, що забезпечує рівномірне Завантаження та евакуацію глядацького залу. Схе-
ми можливих об’ємно-планувальних вирішень споруд цирків і варіанти розташу-
вання в них сходових вузлів показано на рис. 9. 24.
281
Варіант з двома
сходовими вузлами
Варіант з чотирма
сходовими вузлами
Варіант зі сходами,
розташованими по кругу
Рис. 9. 24. Можливі планувальні схеми цирків
□ глядацький зал сходові вузли
УЛ глядацька частина
| [ виробнича частина
Контрольні запитання:
1. Якими є основні критерії класифікації культурно-видовищних будівель ?
2. Якими є вимоги до проектування генпланів культурно-видовищних закладів?
3. Які основні функціональні групи приміщень кінотеатрів і театрів?
4. Які приміщення належать до демонстраційного комплексу? Подати їх
характеристику.
5. Які приміщення належать до глядацького комплексу? Подати їх характе-
ристику.
6. Як проводиться розрахунок розташування місць у глядацьких залах?
7. Якими є вимоги до проектування глядацьких залів кінотеатрів?
8. Якими є вимоги до проектування глядацьких залів театрів?
9. З яких частин складається сцена ? Які її габарити ?
10. Подати характеристику приміщень, що обслуговують сцену.
11. Які особливості проектування цирків ?
12. Які функціональні групи приміщень формують цирк?
Контрольні завдання:
1. Розробити схему генплану споруди одновального кінотеатру на 400 гля-
дацьких місць.
2. Розробити схему генплану споруди музично-драматичного театру.
3. Розробити схему функціонального зонування двозального кінотеатру на
300 глядацьких місць.
4. Розробити схему функціонального зонування драматичного театру.
5. Розробити планування залу кінотеатру на 800 глядацьких місць.
6. Розробити планування залу оперного театру партерного типу.
7. Розробити схему функціонального зонування приміщень цирку.
282
Розділ 10
БУДІВЛІ МУЗЕЇВ ТА ВИСТАВОК, БІБЛІОТЕК
Проектування споруд музеїв проводиться відповідно до “Рекомендаций по
проектированию музеев” [35]. Для проектування бібліотек використовують “Нор-
мали планировочньїх злементов жильїх и общественньїх зданий. Библиотеки”.
Випуск МП 5.4.1.-74 [32].
10.1. Будівлі музеїв та виставок
10.1.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Музеї початково виникли як сховища скарбів, храми муз у честь мистецтв та
науки, зараз - це просвітницькі центри, науково-дослідні інституції, масове загаль-
нодоступне джерело інформації про духовну та матеріальну культуру. В Україні
музейні зібрання існували ще за часів Київської Русі (у Десятинній церкві, Софій-
ському соборі у Києві).
Спеціальні будинки для музеїв стали проектувати лише у другій половині
XIX ст. Наприкінці XIX - початку XX ст. музей став доволі розвиненим закладом,
до складу приміщень якого входили і бібліотеки, читальні зали, лабораторії. На
рис. 10.1-10.4 показано приклади сучасних будівель музеїв та виставок.
10.1.2. Класифікація музеїв
Музеї призначені для збирання та комплектування пам’ятників матеріальної
і духовної культури, їх зберігання, вивчення та експонування. Музеї належать до
особливого типу науково-дослідних та культурно-просвітницьких закладів.
Музеї класифікують за типами, які зумовлені характером громадського
використання:
• науково-просвітницькі;
• наукові;
• навчальні.
Профіль музею визначається його зв’язком з певною сферою знань, мис-
тецтва або виробництва. Основні профільні групи музеїв є такі:
• меморіальні;
• історичні;
• літературні;
• природничі;
• мистецтвознавчі;
• комплексні.
283
Рис. 10.2. Єврейський музей у Берліні,
Німеччина, 1990 р.,
арх. Д. Лібескінд
Рис. 10.1. Мистецько-культурний центр
у Ґоаці, Австрія, 2005 р.,
арх. П. Кук
Рис. 10.4. Леопольд - Музей у Відні,
Австрія, 2000 р..
арх. Ортнер & Ортнер
Рис. 10.3. Центр Жоржа Помп іду
у Парижі, Франція, 1974 р.,
арх. Р. Піано. Р. Роджерс
Усередині кожної групи відбувається подальша профілізація музею, яка
відображає внутрішню спеціалізацію науки, мистецтва або виробництва. Наприк-
лад меморіальні музеї поділяються па музеї-пам’ятники, комплекс меморіальних
споруд, комплекс пам’ятника з новою спорудою для пояснювальної експозиції,
діорами, панорами.
За статусом музеї поділяють на державні та такі, що працюють на гро-
мадських засадах. Категорія музею визначається величиною фондів і кількістю
відвідувань (табл. 10.1). Проте під час визначення категорії музеїв враховуються
кількісні показники колекції та відвідуваності, які можуть не збігатись з наведе-
ними у таблиці.
284
Таблиця 10.1
Таблиця визначення категорії музею
Показники діяльності Категорія музею
І 11 111 IV V
Відвідуваність музею у рік, тис. осіб 400 і більше 150-400 100-150 20-100 10-20
Кількість одиниць зберігання, тис. 150 і більше 74-150 30-75 10-30 2-Ю
За організаційною ознакою музеї поділяють на:
• центральні - виконують науково-методичне керівництво усією групою;
• головні, які мають філіали;
• музеї на правах філіалів і відділів (сектори);
• самостійні музеї.
10.1.3. Вимоги до земельних ділянок
Містобудівна ситуація, безпосереднє оточення і власна ділянка музею істот-
но впливають на архітектуру споруди. Розташування, місткість та розміри земель-
ної ділянки для споруд музеїв та виставкових залів визначаються завданням на
проектування.
Загальні вимоги до ділянок музеїв такі:
• бажане розташування у міському центрі, де музей може бути провід-
ним типом споруди у формуванні загальноміського ансамблю;
• включення музеїв до комплексу закладів культури разом з іншими
музеями, театром, виставковим залом, бібліотекою, архівом, центром інформації.
Така кооперація істотно доповнює функціональну програму музею і приваблює
нові категорії відвідувачів;
• близькість парку важлива для влаштування відкритої експозиції, при-
родного захисту від шуму, бруду і для створення нових рекреаційних зон;
• достатня площа території для будівництва і розширення музею.
Ці вимоги не поширюються на музеї, розташування яких пов’язане з певним
місцем: меморіальні музеї; археологічні музеї на місці розкопок; музеї підпри-
ємств, закладів і навчальних закладів; музеї в пам’ятниках; музеї під відкритим
небом, які вимагають великих за площею незабудованих територій, з ландшафтом,
характерним для цього регіону.
Під час вибору місця під будівництво музею необхідно враховувати багато
чинників'.
• соціальні цілі: збереження культурної спадщини і пропаганда, підвищен-
ня культурного рівня населення, проведення наукових досліджень;
• призначення і специфіка музею', місце музею у загальній ієрархічній струк-
турі (центральний, головний, філіал), тип колекції, фонди, переважний розвиток функ-
цій (науково-дослідних, науково-просвітницьких, освітніх, дозвіллєвих);
285
• характеристика міста (населеного пункту): чисельність населення,
структура розселення, регіон охоплення музею, транспортна схема, перспективи
розвитку міста, історичні і культурні традиції, розвиток туризму;
• природне оточення', рельєф, рослинність, водойми, геологічні характе-
ристики, кліматичні умови, форма і розмір ділянки, обмеження використання, шу-
мовий та вібраційний фони, можливість використання території для проведення
дозвіллєвих заходів;
• містобудівна ситуація', наявність інших музеїв, навчальних закладів,
наукових установ, місць проведення дозвілля та відпочинку, найближче архітек-
турне оточення, тенденції розвитку, сусідство з промисловими підприємствами,
швидкісними магістралями, залізницею та аеропортом, можливість поетапного
розширення споруди;
• структура населення', соціально-професійний та віковий склад, рівень
освіченості, культурні запити, туристи;
• транспортна доступність', система громадського транспорту у районі
будівництва музею, розташування стоянок, пішохідна доступність до музею (легко-
доступний - 15 хв ходи або їзди місцевим транспортом, доступний - 15-30 хв);
• техніко-економічні міркування', благоустрій території, проведення су-
путніх заходів (доріг, комунікацій);
• спеціальні вимоги, які залежать від профілю музею. Краєзнавчі музеї:
своєрідність ландшафту та архітектурного оточення як елемента експозиції. Ху-
дожні музеї: можливість розташування творів монументального мистецтва на від-
критих експозиційних майданчиках. Музеї у пам'ятниках: обов’язкова наявність
охоронних зон. Технічні музеї: розширений склад експозиції під відкритим небом.
Музеї підприємств та закладів: доцільність їх розташування без обмежень режиму
роботи підприємств та закладів.
Для будівель музеїв характерні три основні типи їх розміщення у структурі
забудови залежно від містобудівної ситуації:
• у парковій зоні - острівне, вільне розміщення;
• розміщення у зоні забудови, що реконструюється',
• у складі культурного центру міста.
Музей повинен бути максимально ізольований від зовнішнього міського
середовища, захищений зеленими насадженнями і обладнаний системою фільтрації
повітря і кондиціонування. Ділянка музею у разі розміщення його у міській
забудові повинна бути чітко виділена. За острівного положення будівлі межі ділян-
ки можуть бути показані умовно. До ділянки музею може належати і частина при-
леглої міської або паркової території, якщо вона тяжіє до музею і утворює з ним
органічну єдність, хоча формально і не належить йому. Ділянка музею повинна
мати можливість для розширення будівлі у майбутньому. Площа ділянки музею
залежить від величини і характеру колекцій.
Ділянка музею поділяється на такі функціональні зони'.
• вхідну;
• експозиційну;
286
• рекреаційну;
• господарську.
Усі зони, особливо три перші, можуть не мати чіткого розподілу.
Вхідна зона. Вхід у музей повинен бути не меншим, ніж на 15 м віддаленим
від “червоної лінії”’, утворюючи зону для психологічної перебудови, інколи з
експонатами просто неба. При підході до музею у цій зоні створюється пауза,
необхідна відвідувачу, щоб пережити психологічну перебудову, переорієнтацію
уваги, потрібну для ознайомлення з експозицією. В облаштуванні вхідної зони
використовуються малі форми, засоби інформації і реклами, інколи великі і наочні
експонати. У безпосередній близькості від вхідної зони повинна розташовуватися
стоянка для екскурсійних автобусів і автомашин. Вхідна зона, залежно від поло-
ження будівлі і її оточення, може бути парадною або камерною, інтимною. У пев-
них містобудівних умовах вхідною зоною може слугувати частина площі громадсь-
кого центру. Автомобільні стоянки приймаються з розрахунку 10-15 місць на 100
одноразових відвідувачів. Кількість машино-місць визначається згідно з табл. 16.3.
Експозиційна зона найзпачущіша з функціональної та композиційної точок
зору. Експозиція на ділянці музею може розташовуватися поблизу будівлі, а може
бути пов’язана з вулицею з метою залучення публіки. Для цієї зони найхарактер-
ніша мальовнича планувальна структура з використанням природних можливостей
рельєфу, а також його організації та елементів впорядкування. Найчастіше експо-
зиція розташовується поблизу будівлі, займаючи внутрішні дворики і незабудовану
частину першого поверху - галереї, проходи тощо. Вона може бути пов’язана з
вулицею, з площею з метою включення навколишнього простору у сферу впливу
музею з винесенням експозиції в оточення, в місця зосередження публіки. Для
відкритої експозиції відводяться покриття розвинених цокольних поверхів, спе-
ціальні подіуми і майданчики. Інколи експозиція розташовується по рельєфу на
різних, у тому числі і заглиблених рівнях, щоб експонати можна було роздивитися
у різних ракурсах. Найпоширеніші живописні планувальні структури, за яких
експонати вільно розташовані на відкритих газонах серед груп дерев. Рух глядача
будується за певним пейзажним напрямком.
Рекреаційна зона, призначена для відпочинку після огляду експозиції, може
поєднуватися з вхідною зоною у разі достатньої ізольованості останньої від міста, а
також може об’єднуватися з відкритою експозицією. Озеленення повинно стано-
вити 40-60 % від площі ділянки.
Господарська зона призначена для розміщення інженерних служб, необхід-
них музею: теплового пункту, трансформаторної підстанції, а також складів і
гаражів. Сучасні тенденції проектування спрямовані на відмову від розвиненої
господарської зони: технічні приміщення за можливості потрібно вбудовувати у
підвальні і цокольні поверхи будівлі. Розміщення господарської зони доцільно з
боку приймання і відправляння музейно-виставкових експонатів.
Площа ділянки музею залежить від величини та характеру колекцій; цю
залежність наведено у табл. 10.2.
287
Таблиця 10.2
Залежність площ експозиції і ділянки музею
Експозиційна площа, м2 Площа ділянки, га
500 0,5
1000 0,8
1500 1,2
2000 1,5
2500 1,8
3000 2
Найпоширеніші співвідношення різних зон ділянки, %, наведено у табл. 10.3.
Таблиця 10.3
Співвідношення різних функціональних зон ділянок музеїв та виставок
Площа забудови 25-30 %
Під’їзди, доріжки, майданчики для стоянки автотранспорту 10-15 %
Відкриті експозиційні майданчики 10-15 %
Озеленення 30-40 %
Господарська зона 5-10%
10.1.4. Функціональний зв'язок приміщень музею
та види музейної діяльності
Зміст експонатів і обслуговування відвідувачів становлять основу діяльності
музеїв, визначають структуру, склад і площі приміщень. Під час проектування
музеїв повинен послідовно здійснюватися принцип розділення двох основних тех-
нологічних потоків: маршруту відвідувачів і шляхів переміщення експонатів і
персоналу (табл. 10.14).
Таблиця 10.4
Технологічні потоки функціонування музею
Функція Місце
Експонування
Показ експозиційні і виставкові зали
Збір і зберігання фондосховище, реставраційні майстерні
Вивчення робочі кімнати
Обслуговування відвідувачів
Прийом вестибюль, кінолекційний зал, гурткові приміщення
• Показ експозиційні і виставкові зали
Інформація інформаційні служби, бібліотека
Багатогранність діяльності музею виявляється у складній об’ємно-плану-
вальній структурі будівлі. Взаємозв’язок приміщень характеризується інтенсив-
288
ністю і регулярністю потоків відвідувачів і персоналу й може бути поданий такими
основними варіантами:
• постійний зв’язок між приміщеннями з інтенсивними потоками вимагає їх
близького і зручного взаєморозташування без перетину шляхів з іншими потоками;
це насамперед стосується вестибюльної групи та експозиційних залів, а також
зв’язків усередині групи експозиційних залів;
• епізодичний зв’язок приміщень з інтенсивними потоками, за яких голов-
ним стає відсутність перетинів з іншими інтенсивними потоками, а другорядним -
доступність приміщень;
• постійний взаємозв’язок приміщень з одиничними переміщеннями вимагає їх
зручного і близького взаєморозташування; перетини потоків не відіграють істотної
ролі; такий зв’язок повинен бути між фондосховищем, фотолабораторією і майстер-
нями, експозиційними залами, місцями відпочинку, приміщенням адміністрації;
• одиничні й епізодичні переміщення можуть виникати між будь-якими
групами приміщень, проте вони не впливають на взаємне розташування основних
приміщень.
Основними видами діяльності музеїв є:
• формування і зберігання колекцій;
• науково-дослідна робота;
• організація постійної експозиції;
• організація виставок;
• культурно-просвітницька діяльність.
Формування і зберігання колекцій. Виявлення, облік експонатів та комп-
лектування фондів є основою діяльності музею згідно з його спеціалізацією.
Залежно від значущості експонатів фонди музею поділяють на основні та науково-
допоміжні. Архітектурний аспект проблеми передбачає необхідність мати спеці-
альні приміщення для зберігання фондів за видами експонатів, робочі приміщення
для співробітників фондів, зберігання наукового архіву, резервні площі для регу-
лярного поповнення колекцій, можливість поновлення постійної експозиції і влаш-
тування виставок. Приріст музейних фондів у рік становить у середньому 3-4 %.
Отже, фонди більшості музеїв подвоюються кожні 20-25 років. Розвиток музею
припадає саме на фондосховища.
Науково-дослідна діяльність складається з кількох послідовних фаз. Пер-
ший ступінь - визначення і класифікація матеріалу, його можливе використання
для подальшого наукового оброблення в культурно-просвітницьких цілях, розмі-
щення надходжень у фондах і експозиції. Наукова класифікація збірок музею зна-
ходить відображення у складанні каталогів та іншої науково-допоміжної доку-
ментації. Завершальною фазою наукової обробки музейного матеріалу є органі-
зація експозиції і підготовка наукових публікацій. Для проведення наукової роботи
співробітникам музею і фахівцям фондів необхідно забезпечити доступність усіх
матеріалів фондових колекцій. Для наукової роботи призначаються спеціальні
кабінети, які розташовують поблизу бібліотеки. Площі приміщень для наукової
289
роботи передбачають для керівників відділів (секторів) - 9 м2, для наукових спів-
робітників - 4,5 м2.
Основу діяльності музею становить постійна експозиція. Її формують пере-
важно із оригінальних експонатів, що пройшли попередню наукову обробку. Го-
ловні вимоги до експозиції є такими:
• єдність архітектурно-планувальної побудови та наукової концепції музею;
• добрі умови для відвідувачів: організація продуманих графіків руху, мож-
ливості індивідуального огляду та у складі екскурсійних груп, визначення інтересів
різних категорій глядачів;
• виразна форма подачі демонстраційного матеріалу відповідно до структу-
ри і тематико-експозиційного плану музею загалом;
• забезпечення збереження експонатів: дотримання необхідного освітлення,
температурно-вологісного режиму, заходів з охорони колекції.
Архітектурний простір музею складається з експозиційних залів і відкритої екс-
позиції. У складі приміщень доцільно проектувати ввідний зал, де відвідувачі можуть
одержати інформаційно-довідкові матеріали про колекцію музею і про його будівлю.
Виставкова діяльність є оперативною формою участі музею в сучасному
житті. Виставки організовуються з фондів як самого музею, так і інших музеїв.
Вони розширюють експозиційні можливості музеїв та приваблюють нові категорії
відвідувачів. Існують дві основні форми проведення виставок: всередині музею
(стаціонарні) і пересувні, що визначає необхідність спеціальних виставкових залів і
транспортних засобів. Основні вимоги до розміщення виставкових залів такі:
• близькість до вестибюля, можливість безперешкодного ізольованого дос-
тупу (без проходження через інші приміщення);
• нейтральність просторового і художнього рішень;
• можливість легкої і швидкої трансформації.
При залах доцільно передбачати приміщення для зберігання виставкового
устаткування й інвентаря, проектувати у фондосховищах спеціальне приміщення
для пересувних виставок, максимально наближене до службового входу.
Оптимальні співвідношення виставкової і експозиційної площ наведено у
табл. 10.5
Таблиця 10.5
Оптимальні співвідношення виставкової і експозиційної площ, м2
Експозиційна площа 1500 2500 500
Виставкова площа 200 250 600
’ До культурно-просвітницької роботи належать організація виставок, екс-
курсій, проведення лекцій, конференцій, семінарів, зустрічей, вечорів, бесід, показ
кінофільмів, робота гуртків, що обумовлює необхідність включення до структури
музею клубних приміщень — кінолекційного залу, гурткових, а також універ-
сальних просторів.
290
Залежно від величини музею параметри приміщень варіюються так:
• у музеях з експозиційною площею близько 200 м2 передбачається зона
універсального використання цієї площі;
• у музеях з експозиційною площею до 1500 м2 проектується кінолекційна
зала на 100 місць і кімната для гурткової діяльності;
• у музеях з експозиційною площею до гурткової діяльності;
• у музеях з експозиційною площею до 5000 м2 проектуються ;дві зали:
кінолекційна зала на 200 місць і мала зала засідань площею 45-60 м2, а також
кімнати для проведення гуртків.
У деяких музеях проектують також навчальні майстерні, глядацькі зали,
медіатеки.
Зберігання колекцій передбачає заходи зі збереження експонатів в експози-
ційних залах і фондах музею. Зберігання організовується за видами експонатів.
Основною частиною роботи є консервація і реставрація експонатів. Залежно від
величини музею і його значущості передбачається одна реставраційна майстерня
чи комплекс майстерень і лабораторій.
Прогресивною формою обслуговування кількох музеїв в умовах централі-
зації їх фондів є організація базових фондосховищ, майстерень і лабораторій.
10.1.5. Загальні вимоги до архітектурно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Споруди музеїв проектуються заввишки один-три поверхи (як правило, два
поверхи), при цьому надають перевагу горизонтальному функціональному зону-
ванню. У разі застосування вертикального функціонального зонування раціональ-
ним вважають східчасте розміщення експозиції. Особлива роль приділяється гори-
зонтальним та вертикальним комунікаціям: сходам, пандусам, коридорам, галереям -
вони повинні брати активну участь у формуванні внутрішнього простору та орга-
нізації руху відвідувачів.
Організація видів діяльності музею і усіх функціональних процесів, що вхо-
дять у споруду музею, відповідають таким основним функціональним блокам'.
• вхідна група приміщень;
• експозиційна частина;
• кінолекційна зала;
• адміністративні, робочі і підсобні приміщення, бібліотека;
• лабораторії і майстерні;
• фондосховища;
• технічні приміщення.
На рис. 10.5 показано функціонально-планувальну структуру музею.
291
ти шш
Рис. 10.5. Функціонально-планувальна структура музею:
1 - вестибюль і гардероб; 2 - інформаційно-довідковий відділ;
З - приміщення екскурсовода; 4 - медпункт; 5 - курильня; 6 - туалет;
7 - кіоски; 8 - приміщення відпочинку; 9 - буфет; 10 - дитяча ігрова;
11 - лекційний зал; 12 - зона масових заходів; 13- зона періодичних виставок;
14- аудиторія; 15- бібліотека; 16- фойє; 17- дирекція; 18- конференц-зал;
19- кабінети науковців; 20 - вестибюль службовий; 21 - побутові приміщення;
22 - їдальня персоналу з підсобними приміщеннями; 23 - фото- та інші лабораторії
і майстерні; 24 - приймання, оброблення, консервація, підготовка експонатів;
25 - технічні приміщення; 26 - сейф
Ці функціональні блоки можна скомпонувати в основні, допоміжні і обслу-
говувальні види приміщень за призначенням (табл. 10.6). Залежно від переважного
використання приміщень відвідувачами або співробітниками музею усі примі-
щення формують за такими функціональними зонами’. А - за зоною для відвіду-
вачів (відкриту); Б - службовою (закритою) зоною.
Таблиця 10.6
Функціональні блоки споруд музеїв
Вид приміщення за призначенням Функціональні зони музею
А - зона для відвідувачів Б - службова
Основні Постійна експозиція, тимчасові виставки Фондосховища
Допоміжні Кінолекційна зала, кімната для гуртка, зона відпочинку, приміщення для інформації Робочі приміщення для працівників, лабораторії, майстерні, бібліотека
Обслуговувальні Вестибюль, гардероб, буфет, кіоск, приміщення для курців, санвузли Службовий вестибюль, господарські комірки, приміщення для інвентаря, санітарні блоки, технічні приміщення
292
Розподіл площ між основними групами приміщень залежить від профілю
музею, його величини і значення. Приблизні співвідношення площ приміщень такі:
• експозиційні зали - 45-55 %;
• фондосховища - 20-25 %;
• допоміжні і обслуговувальні приміщення - 35 %.
Вхідна група приміщень. Вестибюль є важливим комунікаційним вузлом, з
якого починається розвиток архітектурного простору музею. Саме тут починаються і
закінчуються маршрути огляду, а відвідувач отримує перше враження від музею.
Необхідно зазначити, що особливість вхідної групи будівлі музею полягає у
тому, що вона повинна бути розрахована на одночасне масове (планові екскурсії) і
немасове (індивідуальний огляд) відвідування. У зв’язку з цим вестибюль повинен
включати: гардероби, місця для збору екскурсійних груп і індивідуальних відвідувачів,
приміщення інформаційного обслуговування, відпочинку, контролю, каси продажу
квитків, буфети, торгові установи з продажу каталогів, книг і сувенірів, санітарні
блоки. У вестибюлі бажано передбачати приміщення для чергових екскурсоводів.
Із вестибюля повинен бути організований зручний доступ в експозиційні,
виставкові і кінолекційні зали, у приміщення адміністрації і кімнати для гуртків.
Як правило, окрім головного вестибюля, для відвідувачів в музеях проектується
службовий вестибюль для персоналу.
Розрахунок вестибюльної групи необхідно вести, враховуючи максимальну
одночасну вмістимість музею, яка становить 1/5 від загальної кількості відвідувачів за
день. У випадку, якщо вестибюль одночасно обслуговує приміщення для додаткових
видів діяльності, необхідно збільшити місткість і цих приміщень. Площі вестибюлів і
гардеробів розраховуються за нормами проектування цих груп приміщень для громад-
ських споруд згідно з вимогами ДБН В.2.2.9-99 (підрозділ 3.4). Площа вестибюля на
одного відвідувача приймається з розрахунку 0,2-0,3 м2, площа гардеробу - 0,08 м2,
додаткова площа для зберігання сумок і портфелів - 0,04 м2 на особу.
Гардероб, як правило, розташовують на рівні головного входу у будівлю в
такий спосіб, щоб не порушувати взаємозв’язки вестибюля з залами, комунікацій-
ними вузлами, сходами і ліфтами за багатоповерхової побудови експозиції.
Приміщення контролю поділяє вестибюль на дві зони: доконтрольну і законт-
рольну. До контролю розміщується розподільний вестибюль з гардеробом, касами,
інформаційними службами, кіосками чи магазинами, буфетом, блоком для курців та
санітарним блоком, за контролем - входи в основні простори музею: виставкові і
експозиційні зали, фондосховища, лабораторії і майстерні. У невеликих музеях каса,
кіоск і контроль можуть бути об’єднані. У вестибюлі проектуються також пости охо-
рони, включаючи пожежну. У великих музеях передбачається медпункт.
Буфет, який розраховується на обслуговування працівників та відвідувачів
музею, повинен мати найкоротший зв’язок з вестибюлем та зручне завантаження.
До складу буфету повинні входити обідня зала з роздавальною стійкою, підсобне
приміщення і приміщення для миття посуду. Розрахунок площ приміщень буфету
проводять згідно з вимогами ДБН В.2.2-16-2005 (див. підрозділ 9.5.2, табл. 9.7).
293
Експозиційна частина. Експозиційні зали - основні приміщення музею, які
формують архітектурну композицію споруди та її художній образ. Архітектурно-
просторова побудова залів - їх розміри, форма, система взаємозв’язків між собою,
а також з іншими приміщеннями і оточуючим простором - визначається призна-
ченням і специфікою експозиції. Загальні вимоги до експозиційних залів такі:
• просторово-планувальне і художнє вирішення залів повинно бути побу-
доване відповідно до тематичної побудови експозицій;
• можливість організації наскрізного маршруту по усьому музеї і вибірко-
вого огляду провідних відділів музею;
• можливість внесення змін в структуру залів з часом у зв’язку із допов-
ненням і оновленням експозицій;
• зв’язок з відкритою експозицією;
• включення до структури залів спеціальних зон відпочинку і приміщень
для підготовки експозицій і зберігання інвентаря.
Функціонально і технологічно експозиційні зали повинні бути зв’язані з
фондосховищами і майстернями. У разі розміщення їх на різних поверхах у будівлі
передбачаються вантажні ліфти чи підйомники для транспортування експонатів.
За багатоповерхового розташування експозиції бажано організовувати марш-
рут огляду зверху вниз. Огляд експозиції всередині залів організовують зліва на-
право. Найпоширенішим типом споруди музею є розміщення експозицій навколо
центрального залу на другому і третьому поверхах. Розміщення експозицій вище
третього поверху небажане, проте не виключається у конкретних умовах будів-
ництва багатоповерхових комплексів. Одноповерхова композиція створює макси-
мум зручностей як у взаємному розташуванні основних приміщень, так і освіт-
лення. Перевага цього типу планування - можливість тісного взаємозв’язку з
природою, трансформацією і розширенням музею загалом і окремих його розділів.
Висотна композиція визначає вертикальне зонування: верхні поверхи відво-
дяться під експозицію, яка формується довкола ядра вертикальних комунікацій або
центрального залу. Сховища, адміністрація, лекційний зал і різні приміщення
обслуговування займають нижні поверхи. За такого рішення вестибюль є компо-
зиційним вузлом, з якого починається розвиток простору по вертикалі. Порівняння
одно- і багаторівневих експозицій наведено у табл. 10. 7.
Таблиця 10.7
Порівняння одно- і багаторівневих експозицій
Тип композиції Переваги Недоліки
Однорівнева Призначення площ, висот приміщень і освітлення залежно від характеристи- ки експонатів, гнучкість використання приміщень, можливість розширення, зв’язок з природним оточенням Необхідність значної території під будів- ництво і перспективного розширення, велика протяжність інженерних мереж
Багаторівнева Економне використання території, скорочення інженерних і транспорт- них комунікацій Обмеження розширення споруди і пере- розподілу площ приміщень. Одноманіт- ність архітектурно-планувальних рішень різних приміщень, ускладненість ціль- ного сприйняття експозиції
294
Зали художніх музеїв бажано проектувати з природним освітленням з орієн-
тацією прорізів переважно на північну сторону горизонту; за умовами експону-
вання творів графіки доцільно надавати їм спеціальні зали.
Експозиційна площа на одного відвідувача становить 3^4 м2. У невеликих
музеях (площею близько 500 м2) необхідно передбачати на експозиційних площах
можливість проведення зустрічей, показу кінофільмів, а також тимчасових виста-
вок. Під час проектування залів потрібно прагнути до скорочення віконних і
дверних прорізів, жорстко-фіксованих конструктивних опор і перегородок, що
ускладнюють перепланування і організацію експозиції. Для дотримання цих вимог
необхідно використати усю різноманітність архітектурних засобів: вибір загальної
схеми споруди, поверховості, рівнів підлоги і стелі, пластики об’ємів і просторів,
світлових і кольорових акцентів, створення композиційних акцентів.
Висоту рядових експозиційних залів приймають 4-5 м, великих залів 6-8 м,
висоту експозиційного пояса 1,50-1,70 м на відстані 0,8-0,9 м від підлоги.
Довжина експозиційного ряду не повинна перевищувати 20-50 м. Завантаження
площі експозиційного пояса експонатами приймають 50-60 %. Віддаленість гляда-
ча від експонату має дорівнювати подвійній висоті експонату. Цілісність зорового
сприйняття експозиційного простору обмежується 24 м.
Завантаженість підлоги габаритними експонатами і вітринами приймається у
межах 20-30 %. Ширина головного проходу повинна бути 2-3 м, другорядного -
1,5-2 м. Перед головними експонатами необхідно залишати вільний простір 10-15 м2.
Маршрут огляду може бути примусовим, вільним або являти собою їх поєд-
нання. Примусовий графік з обов’язковим відвідуванням усіх розділів у визначеній
послідовності характерний для дидактичних експозицій, меншою мірою - для
художніх музеїв. Послідовність перегляду бажано організувати зліва направо і
зверху вниз за багаторівневої побудови експозиції.
Маршрут огляду і система освітлення можуть стати визначальними момен-
тами у побудові композиційних схем. Щоб поєднати наукові, змістові і функціо-
нально-технологічні питання організації експозиції, потрібно розробити єдину
художню концепцію відповідно до характеру колекції та її індивідуального засто-
сування в натурі. Під час розміщення експозиції в багатоповерховій споруді по-
винна переважати організація маршруту зверху вниз. Огляд експозиції всередині
залу організується зліва направо.
Маршрути руху відвідувачів у залах музеїв показано на рис. 10.6.
На рис. 10.7 показано взаємозв’язок між розташуванням входу на маршрут
експозиції музею, а на рис. 10.8 - експозиційні прийоми, що впливають на зміну
характеру уваги відвідувачів.
Виставкові залии (зали тимчасових виставок) - невід’ємна частина сучасного
музею. Виставкова експозиція тематично обмежена і тому має більш приватний
інформаційний характер. Тому, якщо постійна експозиція музею оновлюється один раз
у сім-десять років, то експозиція виставок змінюється через місяць - два. Часта зміна
експозиції, зміна потреб до неї визначають необхідність у ще більшій універсальності
виставкових залів порівняно з експозиційними. Виставкові зали повинні бути присто-
совані до встановлення найрізноманітніших конструкцій і обладнання. Виставковий
295
зал повинен бути максимально наближений до вестибюля чи навіть мати самостійний
вхід. При виставкових залах необхідно передбачати спеціальні приміщення для збе-
рігання інвентарно-експозиційного обладнання, тимчасового зберігання і пакування
експонатів, для різноманітних підготовчих робіт.
Рис. 10.7. Вплив розміщення входів на маршрут огляду експозиції музею
296
Рис. 10.8. Експозиційні прийоми, що впливають на зміну характеру
уваги відвідувачів та їх переміщення: 1 - спрямована увага;
2 - розсіяна увага; 3 - концентрована увага;
4 - елементи, що відволікають увагу
Просторова побудова музею може бути різною залежно від багатьох чин-
ників. Однак найхарактернішим сучасним підходом є використання універсального
простору з гнучкою планувальною структурою і можливістю трансформування.
Зали музеїв можуть бути відкритими на зовнішнє середовище, мати зв’язок з при-
родою (прийом галереї), або ізольованими від оточення, що забезпечує зосере-
дженість тільки на об’єкті та експозиції.
Кінолекційний зол. Блок приміщень кінолекційної зали включає: кінолекційну
залу з естрадою, кіноапаратну, кімнату при естраді, фойє при кінозалі, яке може бути
об’єднане з вестибюлем. Кінолекційну залу доцільно розміщувати неподалік від
вестибюля для забезпечення можливості автономного від режиму роботи експозиції
використання. Кінолекційна зала може використовуватись для проведення тематичних
кінопоказів, семінарів і конференцій для школярів та дорослого населення. Окрім
кінопроекційного обладнання, в залі повинна бути невелика кількість невисоких
підвищень для демонстрації експонатів, дошка і пристосування для розвішування
картин і наочного приладдя, створені умови для слайдпоказу і відеофільмів.
Адміністративні, робочі, підсобні приміщення, бібліотека. Ця група при-
міщень повинна розміщуватись окремо від зони постійної експозиції і мати свій
службовий вхід зі службовим вестибюлем.
Гурткові і студійні кімнати призначені для різноманітних занять, тому у
них необхідно передбачити можливість трансформації, пристосування для роботи
різних груп. Робота музейних гуртків і студій зосереджена на вивченні матеріалів
музейних фондів і технологій музейних лабораторій.
Робочі приміщення - кабінети і загальні кімнати для адміністрації і пра-
цівників музею. їх бажано розміщувати неподалік від входів - головного і службо-
вого. Робочі кімнати можуть бути згруповані разом чи роззосереджені, розташо-
вані біля тих відділів, де проводиться основна робота.
Наукова бібліотека музею є сховищем не тільки поточної наукової літера-
тури, але й рідкісних видань, що входять до колекції. Вона обслуговує переважно
працівників музею. Для наукової роботи призначено спеціальні кабінети поряд з
бібліотекою. Площа приміщень для наукової роботи приймається з розрахунку
297
4,5 м2 на одного працівника - наукового співробітника і 9 м2 - на одного керівника
відділу чи сектору. Бібліотека комплектує свої фонди відповідно до специфіки му-
зею, обслуговує як співробітників музею, так і відвідувачів. У сучасному музеї функ-
ції наукової бібліотеки значно розширені, насамперед за рахунок двох параметрів:
• сучасні засоби зберігання інформації передбачають наявність у науковій
бібліотеці комп’ютерних залів, зокрема з вільними доступом до Інтернету;
• наукова бібліотека призначена в окремих своїх частинах для користу-
вання відвідувачами музею.
У табл. 10.8 наведено основні норми площ приміщень наукової бібліотеки
музею.
Таблиця 10.8
Основні норми площ приміщень наукової бібліотеки музею
Назва приміщень бібліотеки (зон) Одиниця виміру Площа, м2
7. Приміщення (зона) для обслуговування читачів
Місця для читання: за одномісних столів за двомісних столів одне місце одне місце 3 2,4
Фонд відкритого доступу 1000 одиниць зберігання 4,5
Кафедра видачі і приймання літератури одна кафедра 5
2. Комп’ютерні зали одне місце 3
3. Приміщення (зони) зберігання та службової роботи
Фонд без відкритого доступу 1000 одиниць зберігання 2,5
Місця для бібіліотечно-виробничої роботи одне місце 6
Лабораторії та майстерні повинні забезпечити нормальну діяльність музею,
їх склад та площі залежать від характеру експозиції і визначаються завданням на
проектування. Як правило, до складу майстерень належать реставраційні майстер-
ні, таксідермічна лабораторія, художня майстерня, художні майстерні, модельна та
макетна майстерні, слюсарна майстерня, фотолабораторія. Найскладнішу і найвід-
повідальнішу роботу проводить реставраційна майстерня-лабораторія, яка повинна
бути зручно пов’язана із фондосховищем. Таксідермічна лабораторія повинна
складатися з робочої кімнати з письмовим столом, книжковою шафою і препара-
торської. Художня майстерня має бути світла і орієнтована на північ. Вона повинна
бути розташована у закритій зоні і бути добре пов’язана з експозиційними залами,
фотолабораторією і майстернями (палітурною, столярною, слюсарною, електротех-
нічною, малярною тощо).
Фондосховища - це блок приміщень, в який входять, власне, сховища згідно
з різними видами експонатів і допоміжні приміщення: приміщення приймання
експонатів, ізолятор, дезинфекційна камера, фототека і науковий архів, робочі кім-
298
нати тощо. Площі фондосховищ становлять 50 % експозиційних площ, при цьому в
експозиційних залах розташовують лише 20 % від усіх експонатів. Розташування і
обладнання фондосховищ, їх співвідношення з рештою приміщень - проблема
першочергової важливості для музею. Спеціально обладнані фондосховища повин-
ні бути зручно поєднані з експозиційними залами. їх розташування у структурі
споруди має забезпечувати можливість їх перспективного розширення.
У сховищах необхідно передбачати спеціальні місця для працівників з
відповідним обладнанням та освітленням. Сховища розділяють на окремі секції
згідно з матеріалами, які зберігають з оптимальним температурно-вологісним
режимом для кожного. Розрізняють такі види фондових матеріалів: живопис;
графіка; документи і пам’ятки писемності; скульптура та архітектурні фрагменти;
скло, порцеляна, кераміка; одяг, тканини, килими; вироби з дерева і меблі; археоло-
гічні колекції; нумізматика; фото-, кіно- і фотофонд; сейфове зберігання дорогоцін-
них матеріалів, орденів та інших унікальних експонатів. Для попередження краді-
жок і пошкоджень передбачають відповідну структуру приміщень.
Господарські і технічні приміщення музею повинні бути організовані в
такий спосіб, щоб забезпечити необхідний технологічний режим для приміщень:
температурний, вологісний, світловий, санітарний.
Організація експозиційної площі музею. Основний поверх музею призна-
чено для розташування на ньому експозиції. Він може бути на рівні тротуару або
припіднятим. Високорозташований перший поверх створює певні експлуатаційні
труднощі. Визначаючи рівень основного виставкового поверху, необхідно врахову-
вати транспортування експонатів, їх освітлення, спосіб переміщення відвідувачів.
У музеях з експозиційною площею близько 1000 м2 приміщення часто розташо-
вують в одному рівні. Найпоширеніший прийом функціонального зонування у
такому випадку: об’єднання допоміжних та службових приміщень з одного боку
експозиційного залу. У разі, коли площа першого поверху недостатня для розташу-
вання експозиції, під експозиційні зали відводять другий поверх. На другому
поверсі доцільно розташувати також частину адміністративних приміщень. Кімна-
ти адміністрації доцільно об’єднувати разом із службовими приміщеннями сховищ
в один окремий вертикальний блок. На другому поверсі може також розташовува-
тися бібліотека. Існує практика об’єднання експозиційних залів з бібліотекою в
одному приміщенні для невеликих музеїв.
Найуніверсальнішим прийомом для демонстрації експозиції є зальна плану-
вальна структура з анфіладним і кільцевим графіком руху. Окрему групу станов-
лять музеї-панорами, де вимагається круговий огляд.
У XIX ст. існували дві основні схеми організації внутрішнього простору музею:
радіальна і сегментна. За радіальної схеми у центрі музею розміщують постійну
експозицію основної маси відвідувачів, за радіусами розташовують відділення для
спеціалістів, кімнати для занять і сховища. За сегментної схеми музей складається з
кількох самостійних об’ємно-просторових елементів, які можна споруджувати у міру
необхідності. Кожний такий елемент формується з експозиційної зони та сховищ.
299
Важливу роль в організації внутрішнього простору музею відіграє освіт-
лення. Існують кілька основних підходів до його вирішення:
• максимальне розкриття і природне освітлення усього простору;
• розмежування світлових потоків (окремі зали з верхнім освітленням);
• у двоповерховій споруді - бокове освітлення першого поверху і верхнє
освітлення на рівні другого поверху;
• верхньобокове освітлення у поєднанні із системою штучного освітлення.
10.1.6. Організація виставок
Найголовніша відмінність виставок від музеїв - постійна зміна експозицій.
Виставки слугують для комунікативних зв’язків та обміну досвідом. Головне
призначення виставок - виявлення і демонстрація нових досягнень у тій чи іншій
сфері науки і техніки. За планувальною структурою можна виділити три типи
побудови виставкової експозиції:
• регулярно-осьовий;
• радіально-кільцевий;
• вільно-мальовничий.
Виставкові павільйони, переважно невеликої площі (до 500 м2). Площу схо-
вищ визначають залежно від характеру експонованих матеріалів. Вимоги до
експозиційних залів виставок такі самі, як і для музеїв. Більш розвинутим є блок
господарських приміщень, оскільки для нього необхідними є додаткові площі для
майстерень (слюсарних і столярних) для монтажу експозицій.
За просторовою структурою розрізняють такі типи виставкових залів:
• централізовані, які відзначаються компактністю плану та функціонально
вільним універсальним простором;
• децентралізовані, які складаються з окремих блоків, які диференціюють
тематичні розділи виставки.
Об’ємно-просторова структура виставки повинна забезпечувати, за необхід-
ності, можливість розширення простору павільйону. На виставках, як правило,
використовується примусовий графік руху відвідувачів для виключення перетину
зустрічних потоків.
Зараз актуальною тенденцією є створення на базі музеїв і виставок багато-
функціональних, універсальних центрів мистецтв, до складу яких входять музейно-
виставкові, клубні та дозвіллєво-розважальні приміщення, школи мистецтв, медіатеки.
10.2. Будівлі бібліотек
10.2.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Бібліотеки - приміщення для зберігання книг та їх використання - належать
до того типу громадських споруд, які відомі з давніх часів. Одна із найстаріших
бібліотек була заснована при Музейоні, першому у світі університеті, який являв
собою комплекс споруд, до складу якого, окрім бібліотеки, входили зали для
300
навчальних занять, приміщення пансіонату для учених, письменників, студентів,
сади. У часи найбільшого розквіту бібліотека нараховувала близько 700 000 книг,
що навіть за мірками сьогоднішнього дня вважається великою бібліотекою. У період
середньовіччя бібліотеки засновували при монастирях, церквах, поширеними були
приватні збірки (наприклад, королівські). Історія однієї з найбільших у світі бібліо-
тек - Національної бібліотеки Франції - розпочалася з пристрасті до книжок кількох
поколінь французьких королів. У 1368 р. Шарль IV перемістив особисту збірку ру-
кописів у спеціально обладнану башту Лувру. У 1666 р. велика вже на той час збірка
була переміщена у спеціально запроектовану споруду на березі Сени. Сьогоднішня
Центральна бібліотека Роттердама протягом довюго часу працювала як академіч-
на при церкві Св. Лоренса. коли у 1604 р. муніципалітет зробив її доступною для
міщан. Тоді ж відомий голландський учений Еразмус передав багату особисту ко-
лекцію книжок фондам нової бібліотеки.
Практика проектування споруд, спеціально призначених для книжкових
збірок, поширилася у другій половині XIX ст. Однією з перших таких споруд, де
були сформульовані типологічні засади проектування бібліотек, була бібліотека
Св. ЖсневЧ'ви у Парижі (1839-1851 рр.. арх. А. Лабруст). З того часу бібліотеки
почали проектувати і як окремі заклади, і у складі різноманітних навчальних
закладів. Сьогодні бібліотеки - це складний комплекс різноманітних за своїм приз-
наченням культурно-просвітницьких приміщень. Окрім власне бібліотек, вони
включають до свого складу конференц-зали, кінозали і лекційні аудиторії, медіа-
центри. Па рис. 10.9 та 10.10 тюказано приклади споруд сучасних бібліотек.
Рис. 10.10. Александрійська бібліотека.
Александрія. Єгипет. 1995-2001 рр..
архітектурна студія Єпоїіеііа
Рис. 10.9. Національна бібліотека
Франції імені Міттерана. Париж.
Франція. 1992- 1995 рр.. арх. Д. Перро
10.2.2. Класифікація бібліотек
Бібліотеки класифікують за призначенням на:
• універсальні (публічні):
• наукові:
• спеціалізовані
ЗОЇ
Інший критерій класифікації є їх територіальна належність'.
• державного значення;
• обласні;
• міські (загальноміські);
• районні.
Також бібліотеки класифікують за групами, які визначаються згідно з
об'ємами фондів або тисяч одиниць зберігання'.
• найбільші - більше 5 млн. одиниць зберігання;
• великі - від 1 до 5 млн.;
• середні - від 200 тис. до 1 млн.;
• невеликі - від 50 до 200 тис.;
• малі - від 5 до 50 тис.
У табл. 10. 9 подано звідні показники класифікації бібліотек.
Таблиця 10.9
Звідна класифікаційна таблиця бібліотек
Група Об’єм фондів, тисячі одиниць зберігання Призначення і територіальна належність
І. Найбільші Більше 5000 Універсальні (публічні), наукові, спеціалізовані бібліотеки державного значення
II. Великі 1000-5000 Універсальні (публічні), наукові, спеціалізовані бібліотеки обласного значення
III. Середні 200-1000 Центральні міські і обласні бібліотеки
IV. Невеликі 50-200 У місті: загальноміські (у малих містах), міські адміністративного району, міські житлового району У сільській місцевості: районні в адміністративному центрі
V. Малі 5-50 У місті: бібліотеки житлового району, пункти обслуговування (філіальні бібліотеки мікрорайону, житлової групи) У сільській місцевості: центральні сільські бібліотеки, у населеному пункті - адміністративному центрів, пункти обслуговування (філіальні бібліотеки у населеному пункті)
Бібліотеки розміщають в окремих спеціальних приміщеннях (доцільно
проектувати з місткістю не менше як 25 тис. томів), вони можуть бути розташовані
у вбудовано-прибудованих спорудах, а також у складі комплексу інших споруд
(університетів, шкіл, клубів тощо).
10.2.3. Вимоги до земельних ділянок
. Розташування, місткість та розміри земельної ділянки для споруд бібліотек
визначаються завданням на проектування. У табл. 10.10 подано норми роз-
рахунку місткості для міських масових бібліотек. Ці норми не поширюються на
наукові, універсальні і спеціалізовані бібліотеки, місткість яких визначається
завданням на проектування.
302
Таблиця 10.10
Норми розрахунку місткості для міських масових бібліотек
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірювання Нормативна величина в розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Міські масові бібліотеки Тисяча одиниць зберігання К-ть читацьких місць 4,4,5 (3,5) 2-3 Згідно з завданням на проектування
Примітка. У дужках наведено норми розрахунку на рівні житлового кварталу
(мікрорайону) і житлового району.
Споруда бібліотеки повинна бути максимально ізольована від зовнішнього
міського середовища, захищена зеленими насадженнями. Ділянка бібліотеки може
мати такі функціональні зони'.
• вхідну;
• рекреаційну;
• господарську.
Вхідна зона. Вхід у бібліотеку повинен бути не менше ніж на 15 м відда-
лений від “червоної лінії*”. У певних містобудівних умовах вхідною зоною може
бути частина площі громадського центру. Автомобільні стоянки приймаються з
розрахунку 10-15 місць на 100 читацьких місць у бібліотеці.
Рекреаційна зона призначена для відпочинку і може поєднуватися з вхідною
зоною у разі достатньої ізольованості останньої від міста. Озеленення повинно
становити 40-60 % від площі ділянки.
Господарська зона призначена для обслуговування допоміжних і госпо-
дарських служб, необхідних для функціонування бібліотеки. Розміщувати госпо-
дарську зону доцільно з приймального відділення книгосховища.
10.2.4. Основні технологічні процеси
та функціональні зони бібліотек
Основними технологічними процесами, які відбуваються у бібліотеці, є:
• обслуговування відвідувачів;
• зберігання книг;
• службова робота (рис. 10.11).
Основними функціональними зонами бібліотеки є:
• зона обслуговування читачів;
• службово-виробнича зона.
Залежно від групи бібліотеки кожна із зон може мати більш або менш роз-
винутий набір приміщень.
303
Рис. 10.11. Схема взаємозв’язків
основних технічних приміщень бібліотеки
Зона обслуговування читачів включає такі приміщення: група вхідних при-
міщень (вестибюль, гардероб, санвузли); абонемент; аванзал, кафедра видачі, каталоги,
виставки; читальні зали загальні і спеціалізовані (з фондами відкритого доступу);
службово-бібліографічне обслуговування; дирекція; методична група; аудиторія
(лекційна, кінолекційна). У державних бібліотеках додатково передбачають спеціалізо-
вані читацькі відділи (нотно-музичної літератури, іноземної літератури тощо), спеціа-
лізовані читацькі зали (періодики, рідкісних книг, рукописів), а також буфет. Також у
зоні обслуговування читачів розрізняють доконтрольну та післяконтрольну зони. До
доконтрольної зони належить вестибюльна група, лекційний зал, науково-методичний
відділ, читацькі каталоги, інформаційно-довідкове і бібліографічне обслуговування,
дирекція. Решта приміщень належать післяконтрольній зоні.
До складу службово-виробничої зони входять: книгосховище; відділ збері-
гання; відділ комплектування та оброблення фондів і службовий каталог; обмінно-
резервний фонд; міжбібліотечний абонемент; приміщення копіювальної техніки;
обмінно-резервний фонд; службовий вхід і розпакувальна; побутові приміщення;
адміністративно-господарські приміщення; експедиція.
Основні нормативні дані щодо проектування бібліотек наведено у табл. 10.11.
' У великих універсальних бібліотеках читальні зали бувають загальні і
спеціалізовані, у масових бібліотеках проектують окремі читальні зали для дітей і
дорослих. Головний читальний зал посідає центральне місце у планувальній ком-
позиції бібліотеки.
304
Таблиця 10.11
Нормативи проектування основних приміщень бібліотеки
Назва приміщень бібліотеки (зон) Одиниця виміру Площа, м2
Читальний зал - загальний - науково-галузевий Одне читацьке місце 2,4 3 ,
Читальний зал спеціалізованого відділу, зокрема: - довідково-бібліографічної, технічної літератури і патентів, науково-методичного - іноземної літератури, мистецтв, періодики - графіки та картографії Те саме 2,7 3 4,2
Кн игосховище: - закрите зберігання (стаціонарні стелажі з семи полиць) - зберігання з відкритим доступом до книжкового фонду (стелажі з шістьма полицями) Тисяча одиниць зберігання 2,5 5
Читацький каталог Каталожна шафа 3,5 20 тис. одиниць зберігання
Службовий каталог Те саме 2,5 40 тис. одиниць зберігання
Службово-виробничі приміщення один працівник 4-6
Примітка. У бібліотеках V групи (близько 25 тис. одиниць зберігання) розрахунковий
показник на одного читача допускається зменшувати до 2 м2 за умови використання багато-
місних столів або неповних читацьких місць. Розрахунковий показник на тис. одиниць зберіган-
ня фондів відкритого доступу допускається зменшувати до 4,5 м2. кількість одиниць зберігання
прийнято у розрахунку на 48 каталожних ящиків. Для бібліотек IV - V груп необхідно перед-
бачати каталожні шафи з 18-30 ящиками з відповідним перерахунком фонду.
Читальні зали потрібно проектувати непрохідними з природним освітлен-
ням. Одна з головних вимог до проектування читальних залів - забезпечення тиші
та ізоляції від шумів. У зв’язку з цим їх не можна орієнтувати на шумні магістралі.
Рекомендовано віконний проріз розташовувати вище. У такому разі найбажаніше
співвідношення ширини до висоти - від 1:1 до 1:2. Найдоцільніша форма читаль-
ного залу за співвідношення ширини до довжини 1:1 - 1:1,25. Рекомендується
проектувати так, щоб забезпечити глибоке проникнення світла у приміщення чи-
тального залу. Це можна досягнути підвищенням висоти приміщення і влашту-
ванням підвищеного розташування вікон та верхнього освітлення.
Основне обладнання читальних залів - читальні столи, книжкові шафи та
стелажі, виставкові вітрини та інформаційні щити. Під час розрахунку площі
читального залу необхідно передбачити додатково для стола чергового працівника
5 - 10 м2, у читальних залах середньої місткості - 2-4 м2.
305
Читальні зали необхідно розміщувати перпендикулярно до стіни з віконним
прорізом. У бібліотеках навчальних закладів відстань між столами на один-два
місця за одностороннього розміщення читачів за столами і наявності проходів в
обидвох торцях стола потрібно приймати не менше 0,5 м; між столами на трьох і
більше осіб або на двох осіб з проходом лише з торця стола - не менше як 0,7 м. За
двостороннього розташування читачів цю відстань потрібно приймати відповідно
не менше як 1 і З м. Проходи між столами повинні бути не менше 0,6 м. На
рис. 10.12 показано приклад планування читального залу бібліотеки.
Рис. 10.12. Приклад планування читального залу бібліотеки
Виставки, каталоги і аванзали передують читальному залу по шляху руху
читача. Кафедра (пункт) видачі повинна бути розташована у приміщенні поруч і
примикати до книгосховища.
Норми площ приміщень бібліотек наведено у табл. 10.12.
Приміщення масового обслуговування - аудиторії, лекційні зали і примі-
щення при них (фойє, курильні кімнати) проектують поблизу виставкового залу,
методичного відділу, абонемента та обслуговувальних приміщень. При лекційних
залах передбачають естраду і кінолекційну установку.
, Приміщення сховища. Визначаючи габарити приміщень сховищ, виходять з
розмірів технологічного обладнання. Під час проектування необхідно забезпечити
безпосередній зв’язок сховища з такими приміщеннями: абонемента, пунктів
видачі книг і документів у читальні зали та бази пересувних бібліотек. Розташу-
вання сховища у плані споруди повинно ізолювати його від доступу читачів та
306
відвідувачів. Не бажане потрапляння прямих сонячних променів у сховище, краще
підходить розсіяне світло. Для рівномірного природного освітлення по вертикалі
найкраще передбачати вікна на усю висоту приміщення сховища або ярусу.
Існують два принципові об’ємно-планувальні вирішення сховищ: сховище
ярусного і магазинного (баштового) типу. Сховища ярусного типу рекомендують
для фондів більше ніж 30-40 тис. томів. Висота ярусу повинна відповідати висоті
стелажу і дорівнювати половині висоті основних читацьких приміщень (читальних
залів, пунктів видачі книг). Зв’язок між ярусами здійснюється за допомбгою
службових сходів. У сховищах магазинного (баштового типу) рівень кожного пар-
ного або непарного ярусу повинен збігатись з рівнем підлог основних приміщень
для читачів. Співвідношення сторін габариту у плані 1:1 або 1:2. Такі сховища
рекомендують для великих фондів без обмеження ширини ярусу за штучного
освітлення. Допускається перевищення сховища над основним об’ємом споруди
бібліотеки у декілька ярусів у вигляді башти. Основний вид зв’язку та транспор-
тування книжок і документів - сходи і ліфти.
Таблиця 10.12
Норми приміщень бібліотек II і IV груп
Назва приміщення Нормативна площа міських, районних і сільських бібліотек, м2 Приблизна площа бібліотечних приміщень
районних | селищних | сільських
Кількість томів
до 20 000 8 000-20 000 до 8 000
Абонемент
- абонемент для дорослих - абонемент для дітей 2 2 20 20 20-30 20 20
Читальний зал - читальний зал для дорослих при індивідуальних столах; - дитячий читальний зал при двосторонніх столах на 4 - 6 місць 3-3,5 2-2,5 40 12 48 12 36 10
Додаткові службово-виробничі приміщення: - вестибюль з гардеробом - курильня - санвузол зі шлюзами 0,25 згідно з нор- мами проек- тування для громадських споруд 25 7 18 18 12 12 12
Господарські і підсобні приміщення: - комірка - тамбур головного входу 10 5 5 2x1,5 3 2x1,5 3
307
Сховище без природного освітлення рекомендують для особливо великих та
особливо цінних фондів. їх перевагами є герметизація приміщення, незалежність та
постійність гігієнічного режиму; центральне розташування; можливість роздільного
обслуговування читацьких груп при центральному зберіганні усього фонду у єдиному
компактному сховищі; короткий шлях подачі усіх книжок до усіх пунктів видачі;
можливість подальшого розвитку сховища та споруди бібліотеки загалом; незалеж-
ність орієнтації за сторонами світу; захист фондів від пожеж поза стінами споруди;
гарантія збереженості фондів; компактність плану та архітектурна виразність споруди.
Сховища малої місткості (близько 30-40 тис. томів) можна розташовувати у
приміщеннях звичайного типу, однієї висоти з абонементом, читальним залом та
підсобними приміщеннями. Можливі як ізольовані приміщення, так і об’днані з
абонементом. В останньому випадку стелажі з книжками відокремлюють від чи-
тачів бібліотечним бар’єром. Детальніше норми площ приміщень сховищ наведено
у табл. 10.13-10.14.
У табл. 10.15 подано габарити стелажів для зберігання документів, книг,
довідкової літератури, газет та журналів. У табл. 10.15 подано габарити ширин
проходів між стелажами та елементами конструкцій приміщень.
Таблиця 10.13
Норми площ приміщень сховищ бібліотек III та IV груп
Приміщення Одиниця вимірювання Площа приміщення, м2
Кількість томів
До 20 000 800-20000 До 800
Книгосховище 12-16 річних газетних комплектів
Фонд для дорослих 500 книжок 25 24-25 18-24
Фонд дитячої книги 500 книжок 9 9 -
Фонд пересувної бібліотеки 250-300 книжок 11 — —
Таблиця 10.14
Норми площ приміщень сховищ спеціалізованих бібліотек
(на 1000 одиниць книжкового фонду)
Назва приміщення Норма площі, м2 Примітка
1 2 3
Книгосховище у науково- довідковій бібліотеці за закритого зберігання: - на'Стаціонарних книжкових стелажах (7 полиць) - на пересувних книжкових стелажах (підлогові одно-двосекційні) 2,5 1,5 Для архівів об’єм книжкового фонду необхідно приймати з розрахунку 2000 одиниць книжкового фонду на 0,1 млн. одиниць зберігання документів
308
Продовження табл. 10.14
1 2 3
Книхосховща для приміщень бібліотек великих клубів'. - з відкритим доступом читачів - без доступу читачів до книжкових фондів 4,5 2,5 У приміщеннях бібліотечної групи з книжковим фондом на 25 тис. томів та більше сховище розташовують у двох приміщеннях: одне - для обслуговування читачів читацького залу, інше - для видачі книг додому
Кн игосховища навчальних закладів'. - закрите зберігання (стаціонарні стелажі з семи полиць) - зберігання з відкритим доступом до книжкового фонду (стелажі з шістьма полицями) - закрите компактне зберігання 20 % від загального фонду 2,2 4 1,25 У бібліотеках вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, школах, школах-інтернатах
Таблиця 10.15
Габарити стелажів для зберігання документів, книг,
довідкової літератури, газет та журналів
Стелажі Ширина стелажів, м, (довжина 1 м, висота 2,2 м) Кількість полиць по висоті
Для зберігання архівної документації'. - односторонні - двосторонні 0,375 0,7 5-9 5-9
Книжкові'. - односторонні - двосторонні 0,2-0,45 0,4-0,9 6-7 6-7
Для газет і карт '. - односторонні - двосторонні 0,45-0,9 0,9-1,8 10 10
Таблиця 10.16
Ширина проходів між стелажами та елементами конструкцій приміщень, м
Прохід Архів Бібліотека Школа, школа-інтернат
Між стелажами 0,75 0,8 - 0,85 0,6
Між торцями стелажів (головний прохід) 1,2 1,2 1,2
Між стіною та стелажем, який паралельний до стіни 0,75 0,75 0,6
Між стіною і торцем стелажа 0,45 0,5 - 0,6 0,6
309
На рис. 10.13 показано приклад планування книгосховища.
Рис. 10.13. Приклад планування книгосховища
До підсобних приміщень належать приміщення: для приймання і усіх видів
оброблення, розмноження і використання книжок і документів, а також адмініст-
ративно-господарські і допоміжні приміщення.
У табл. 10.17 наведено основні нормативи площ підсобних приміщень.
Таблиця 10.17
Площі підсобних приміщень
№ з/п Назва приміщень Одиниця вимірю- вання Норма площі, м2 Примітка
1 2 3 4 5
1 Загальні робочі кімнати один працівник 4
2 Кабінет директора за місткості споруди, млн. одиниць зберігання -до 1 - більше 1 один кабінет 12 18 Допускається 24 м2 у спорудах державних бібліотек
3 Кабінет начальника відділу за місткості споруди, млн. одиниць зберігання: -до 1 - більше 1 один кабінет 8 12
4 Приймальна при кабінеті директора за місткості споруди, млн. одиниць зберігання: -до 1 - більше 1 одна приймальна 8 12 Допускається 18 м2 у спорудах державних бібліотек
5 Приміщення для приймання документів одна споруда 15
6 Приміщення д ля тимчасового зберігання документів 0,1 млн. одиниць 15
7 Приміщення обезпилювання за місткості споруди 1 млн. зберігання і більше одна споруда 20
310
Продовження табл. 10.17
1 2 3 4 5
8 Приміщення дезинфекції і дезинсекції за міст- кості споруди до 0,5 млн. зберігання і більше одна споруда 20
9 Приміщення мікрофільмування за місткості споруди, млн. одиниць зберігання: - до 0,5 - більше 0,5 одна споруда 24 54
10 Приміщення реставрації за місткості споруди, млн. одиниць зберігання: -до 0,5 - більше 0,5 одна споруда 24 36
11 Приміщення електрорепродуктивної за місткості споруди 1 млн. зберігання і більше одна споруда 18
12 Приміщення для зберігання облікових документів 0,1 млн. одиниць зберігання 1,2
13 Приміщення д ля зберігання службових каталогів і описів 0,1 млн. одиниць зберігання 4
14 Вестибюль, гардеробна, місця д ля зберігання портфелів одна особа 0,29, але не менше 18 Розраховуються на споруду і на читачів
15 Приміщення для очікування відвідувачів одна особа 18
16 Бюро пропусків за місткості споруди 0,5 млн. одиниць зберігання одна споруда 8
17 Довідкове бюро одна споруда 8
18 Кімната громадських організацій за місткості 1 млн. одиниць зберігання одна споруда 12
19 Приміщення обслуговуючого персоналу за місткості споруди 0,5 млн. одиниць зберігання і більше одна споруда 8-18
20 Майстерня ремонту обладнання та інвентарю одна споруда 12-18
21 Комора обладнання, інвентарю і канцелярських товарів одна споруда 8-12
22 Комора для інвентарю для прибирання (вбудовані шафи) одна поверх 3
23 Приміщення д ля збору та пакування макулатури одна споруда 6-12
24 Пожежний пост одна споруда 8-15
25 Санітарний вузол одна споруда Згідно 3 нормами на проек- тування для гро- мадських споруд
311
До складу споруд бібліотек належать службово-виробничі приміщення. їх
склад та площі (з розрахунку на одного співробітника) наведено у табл. 10.18.
Таблиця 10.18
Площі службово-виробничих приміщень бібліотек
(на одного співробітника)
Назва приміщення Площа, м2
Відділ комплектування 4,5-6
Експедиція 6, але не менше 12
Відділ оброблення 8
Бюро машинопису 4-4,5
Науково-бібліографічний відділ: - кабінет для співробітників Довідкова бібліотека (на 1000 книжок фонду) 6-8 8-10
Контрольні запитання:
1. Які вимоги до земельних ділянок проектування музеїв та виставок?
2. Які основні види музейної діяльності і як це визначає функціональну орга-
нізацію музею?
3. Якими є функціональні групи приміщень музеїв?
4. Які вимоги до проектування експозиційних залів?
5. Що таке графік руху відвідувачів і як це впливає на організацію експозиції?
6. Які вимоги до проектування фондосховищ музеїв?
7. Які критерії класифікації бібліотек ?
8. Які основні технологічні процеси відбуваються у бібліотеках?
9. Які основні функціональні зони бібліотек і які приміщення до них належать ?
10. Які вимоги до проектування читацьких залів бібліотек?
11. Які особливості проектування книгосховищ бібліотек?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан музею, експозиційна площа якого становить 2000 м2.
2. Запроектувати вестибюльну групу музею, розраховану на 5000 відвідувань.
3. Розробити схему функціонального зонування музею, розташованого в од-
ному рівні.
4. Розробити схему функціонального зонування музею, розташованого у
двох рівнях.
5. Розробити схему функціонального зонування бібліотеки на 500 тис. оди-
ниць зберігання.
6. Запроектувати читальний зал бібліотеки на 50 читацьких місць.
7. Запроектувати книгосховище закритого фонду на 50 тис. одиниць збе-
рігання.
312
Розділ 11
БУДІВЛІ КУЛЬТОВИХ ЗАКЛАДІВ
Основним нормативним документом, згідно з яким проводиться проектуван-
ня культових об’єктів, є посібник для проектування “Культові будинки та споруди
різних конфесій” [31]. Під час проектування культових закладів рекомендовано
використовувати положення ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будинки і споруди” та
ДБН В.2.2-16-2005 “Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади”. Також у цьому
розділі використано матеріали монографій на цю тему [44, 46] та методичні
розробки викладачів Інституту архітектури Національного університету Львівська
політехніка” [55].
11.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Історія будівництва культових (християнських) споруд в Україні бере свій
початок з X ст., із запровадженням християнства на Русі. Князь Володимир
Святославович “повеле рубити” (тобто ставити) церкви на місцях, де стояли куми-
ри. Вважають, що композиція цих перших церковних споруд походила від форми
дерев’яних клітей і надалі стала характерною для українських дерев’яних культо-
вих споруд. Першим християнським кам’яним храмом Київської Русі вважається
Десятинна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Найзначніша пам’ятка тієї доби -
Софіївський собор у Києві. Розвиток окремих земель та виникнення нових міст
призвів до формування місцевих архітектурних шкіл: чернігівської, новгородської,
володимиро-суздальської. До початку XII ст. повністю формується типологія
храмових споруд, яка ґрунтувалася на середньовізантійських традиціях. Напри-
кінці XII ст. склався архітектурний стиль, який сприяв створенню національного
типу храму, що визначався складним композиційним завершенням будівлі і праг-
ненням до центричності об’ємно-планувальної схеми.
У ХІУ-ХУ ст. неоднорідність етнічного складу населення та конфесійні
відмінності стали причиною типологічного розмаїття культового будівництва та
його розвитку у кількох порівняно незалежних напрямках. У культовому будів-
ництві православних церков стали відчутними готичні та романські впливи, що
стало однією із найвизначніших тенденцій того часу. Також розпочалося широке
будівництво монастирів (чоловічих і жіночих), які стали відігравати важливу роль
у формуванні суспільно-політичної думки, наукового і культурного життя народу.
Тут вперше виникали лікарні, бібліотеки, друкарні, художні колекції. Донині на
території України збереглося понад 100 монастирів. Окрім свого основного
призначення - релігійного центру, - монастирі виконували інші функції, наприклад
313
оборонні. До такого типу належали монастирі-фортеці, які функціонували у сис-
темі населеного пункту чи держави. Також існували дорожні монастирі для зупин-
ки знатних людей, монастирі-в’язниці, родові монастирі, що опікувалися сім’ями
знатного походження, монастирі-усипальниці. “Профілювання” монастиря залежа-
ло від ставлення світської влади до того чи іншого комплексу, від його відвіду-
вання, наявності популярних святинь, торговельних зв’язків. Значення і популяр-
ність монастиря зумовлювали масштаби його розвитку.
Після Люблінської унії 1569 р. активізувалося будівництво кляшторів. Ком-
позиційно православні монастирі і католицькі кляштори відрізнялися один від од-
ного. Головним об’ємним акцентом монастиря був собор у центрі подвір’я, розра-
хований на всебічний огляд. Інші споруди - келії, трапезні, дзвіниці тощо - буду-
вали окремо, формуючи підходи до собору. У кляшторах, як правило, костел був
розрахований на фронтальне сприйняття й об’єднувався з келіями, що прилягали
до нього з боку або з тилу. За місцем розташування монастирі і кляштори поділя-
лися на міські і заміські. У їх розплануванні спостерігалася тенденція посилення
регулярності й тяжіння до геометрично правильних обрисів.
У храмовому будівництві XVI ст. поширюється спорудження окремих дзві-
ниць, що дає змогу формувати невеликі храмові комплекси. Також простежується
розмаїття просторових вирішень. Перша лінія розвитку сакрального будівництва
спиралася на спільні з дерев’яними церквами принципи побудови тридільних
(символ Св. Трійці) та п’ятидільних (Ісус і чотири апостоли) споруд, що призвело
до формування типу багатоверхого храму. Друга лінія наслідувала структуру
хрестово-купольних храмів княжої доби. Одночасно на архітектуру храмів впли-
вали панівні європейські стильові тенденції - ренесанс і бароко. Другу половину
XVII - початок XVIII ст. переважно називають періодом українського бароко, коли
храмове будівництво досягло свого розквіту.
У XVIII ст. у церковному будівництві послабився вплив конфесійних та регіо-
нальних чинників. Уніфікувалася мова архітектурних форм з домінуванням форм
рококо та найширшим застосуванням скульптурного декору й поліхромії як на фаса-
дах, так і в інтер’єрах. У цей час активно розвивається тип тридольної одно- і три-
баневої церкви, а також з’являється новий тип мурованого храму - тетраконхи. Для
монастирських комплексів була характерна концентричність забудови. Для православ-
них монастирів були характерні павільйонний, центричний та павільйонний лінійний
тип забудови, а для уніатських - блокований і павільйонний лінійний.
У XIX ст. архітектура церков формувалася під впливом класицистичних
тенденцій, що якнайповніше проявлялося в опорядженні фасадів. Окрім традицій-
них типів храмів, великого розповсюдження набуло будівництво ротонд.
Намагання неухильно дотримуватися історичних традицій та відроджувати
напівзабуті прийоми й декоративні прикраси, притаманні попереднім сторіччям і
народному зодчеству, посприяло формуванню певних особливостей сакральної
314
архітектури в усіх країнах Європи у II половині XIX ст. Для будівництва храмів
вибиралися відповідні певному віросповіданню стильові форми з арсеналу тих,
якими відзначалися споруди в епоху становлення і розквіту релігій. Споконвічні
традиції зведення православних церков збереглися лише у дерев’яній архітектурі
Західної України. На Сході Україні поширилася практика спорудження церков у
російсько-візантійському стилі, що демонструвало насадження імперської ідеоло-
гії. Проте траплялися й інші стильові варіації на тему візантійської архітектури.
Зокрема, церкви з використанням форм візантійського стилю споруджувалися як
на Східній Україні, так і в Галичині.
Розвиток сакрального будівництві в Україні припинився із встановленням
радянської влади у 1918 р. на сході країни і у 1939 р. на заході. Відродження будів-
ництва церков розпочалося з проголошенням незалежності України у 1991 р. Сьо-
годні мережа культових будівель і споруд України перебуває на стадії поступаль-
ного розвитку.
11.2. Класифікація культових закладів
За конфесійною належністю: християнські споруди (православні; като-
лицькі; протестантські), мусульманські споруди і споруди іудаїзму.
За доступністю: внутрішні, парафіяльні і напівпарафіяльні.
Номенклатура типів культових будинків і споруд християнських конфесій:
• Парафіяльна церква (парафіяльний храм) включає до своєї функціонально-
планувальної структури усі частини храму: сакральне ядро, обрядовий простір, нар-
текс, бабинець, дзвіницю. В окремих випадках церква може мати кілька приділів, що
обумовлено історичними і функціональними особливостями. У парафіяльних церквах
середньої і малої місткості доцільно передбачати спеціалізовані приміщення (хре-
щальні, співочі хори).
• Дзвіниці та дзвінниці, які використовуються для підвішування дзвонів,
можуть бути розташовані окремо або прибудованими до будинку храму. Вбудовані
дзвіниці можуть розташовуватися у барабанах бань храму.
• Хрещальні - споруди, призначені для хрещення дітей та дорослих. Вони
можуть бути розташовані в окремих будинках, прибудовані або вбудовані у
споруду храму. До складу приміщень хрещальні входять, власне, хрещальня, під-
собне приміщення; роздягальні для дорослих, які прийматимуть хрещення; примі-
щення для очікування і переодягання немовлят, туалетна кімната.
• Соборна церква (соборний храм, собор) - будинок, розрахований на про-
ведення соборних богослужінь групою священиків на чолі з архієреєм - предстоя-
телем парафії. Одночасно собор виконує функції парафіяльної церкви і відріз-
няється від попередньої частотою богослужінь завдяки розширенню штату свя-
щеників і причта. У соборному храмі необхідно передбачити повний склад функ-
ціонально-планувальних елементів.
315
• Монастирський храм належить до типу соборного храму, де прово-
дяться щоденні богослужіння одночасно групою ієреїв, які перебувають у межах
сакрального ядра храму. Розміщення монастирського храму, як правило, здійс-
нюється на режимній території монастиря в умовах функціонального взаємозв’язку
з комплексом допоміжних монастирських споруд.
• Кафедральний собор - тип соборного храму, розрахований на богослу-
жіння за участю архієрея - представника єпархії або патріархії (в цьому разі церква
називається патріаршим кафедральним собором). За своєю функціонально-плану-
вальною структурою собор повторює соборну церкву, доповнену приміщеннями
для одягання ієреїв, сховищами для церковних реліквій, цінностей. Кафедральний
собор розміщають у забудові громадського центру міста, у комплексі з будівлями
та спорудами архієрейської резиденції.
• Каплиці - специфічні типи культових споруд малої місткості, у яких
немає вівтаря. Каплиця являє собою обмежену за своєю функціонально-плану-
вальною структурою культову будівлю, яка має сакральне ядро із скороченим
молитовним простором. В окремих випадках вона може мати лише сакральне ядро,
з урахуванням можливості розміщення віруючих за межами будівлі. Каплиці мо-
жуть бути розташовані окремо, бути прибудованими до храму або вбудованими у
нього, можуть входити до складу храмового комплексу, будинку або комплексу
громадського призначення, розташовані самостійно на сельбищній території або у
природному середовищі.;
• Кладовищенська (цвинтарна) церква близька за типологією до каплиці.
Вона розташовується, як правило, на території кладовища або у структурі ритуально-
поховальних комплексів (наприклад, крематоріїв).;
• Меморіальна церква зводиться у місцях, які мають важливе історико-
меморіальне значення. Вона відрізняється від парафіяльних і соборних храмів тим,
що її зводять на місці, де відбулися певні події. Важливою їх ознакою є образно-
художня виразність. Меморіальна церква розрахована на проведення літургії у
меморіальні дні; у ній необхідно передбачити розвинутий нартекс і притворний
комплекс. Функціонально-планувальна структура храму відповідає вимогам сцена-
рію загального обрядового дійства.
• Єпархіальний центр формується з будинків, споруд і приміщень бого-
служебного призначення (собору на 500-1000 осіб, каплиці, дзвіниці, хрещальні, до-
мової церкви) та допоміжного призначення (єпархіального управління, церковно-
притчового будинку, господарської служби, духовного училища, недільної школи,
редакції видавництва, архієрейського будинку).
• Православні місії включають такі богослужебні будинки і споруди: храм
(до 100 осіб), хрещальня, каплиця; з допоміжних приміщень - церковно-причтовий
будинок, господарські служби, церковна крамниця, недільна школа, готель, жит-
лові будинки.
316
• Монастирський комплекс, як правило, складається з богослужебних бу-
динків, споруд та приміщень: храм (100-1500 осіб), трапезний храм, лікарня, над-
брамна та домова церква, каплиця, дзвіниця. До будинків та споруд допоміжного
призначення належать келійний корпус, будинок намісника, господарські служби,
церковна крамниця, недільна школа, готель, виробничі майстерні.
Місткість розглянутих типів храмів та їхнє містобудівне розміщення реко-
мендується приймати за табл. 11.1.
Таблиця 11.1
Місткість та містобудівне розташування храмів
Тип споруди Місткість, осіб, залежно від містобудівного призначення Містобудівне розміщення
загальноміські районні сільські
Кафедральний собор 1500 - - У складі громадського центру міста чи монастирського комплексу
1000 - -
500 - -
Соборна церква 500 300 - У складі громадського центру міста чи житлового району
300 - -
Монастирський храм 300 - 100 На території монастиря
200 - -
Парафіяльна церква - 500 200 У складі громадського центру житлового району міста, у кварталі, мікрорайоні, у громадському центрі селища
300 300 100
- 100 50
Каплиця 50 - - У парковій зоні, у складі культового чи громадського комплексу
зо зо зо
Кладовищенська (цвинтарна) церква - 200 - На території кладовища (цвинтаря)
- 100 50
200 50 зо
Меморіальна церква 100 50 зо У парковій зоні, на території меморіального центру
Католицькі храми згідно з ієрархією поділяють на кафедральні, єпископські,
парафіяльні - головні храми парафії, філіальні (приписні) - маленькі парафіяльні,
залежні від парафіяльних, базилікальні (з особливими папськими привілеями),
колегіальні, при яких існує капітула каноніків, і каплиці. Функціонально католицькі
храми поділяють на монастирські, госпітальні, кладовищенські, меморіальні. Місткість
католицьких храмів рекомендується приймати відповідно до табл. 11.1.
317
Рис. 11.2. Храм Серця Ісуса. Мюнхен,
Німеччина, 1996-2001 рр.,
арх. група Альман - Сатлер - Вапнер
Рис. 11.1. Кафедральний собор у Бразилії.
Бразилія, 1959-1970 рр.,
арх. О. Німейср
Рис. 11.4. Церква Св. Ольги
та Володимира. Львів. Україна. 2000 р.,
арх. В. Вензилович, О. Вензилович
Рис. 11.3. Церква Санто Вольто, Турін,
Італія. 2001-2006 рр..
арх. М. Ботта
11.3. Вимоги до земельних ділянок
Територію для будівництва культових будинків і споруд на сельбищній іери-
ю|лії відводять згідно з генпланом населеною пункту. Териіорії для будівнийіва
культових будинків і споруд, розташованих за межами міських іа сільських посе-
лень. відводять на підставі проекіів га схем районного планування та проектів при-
міської зони. На сельбищній території культові будинки, споруди і а їх комплекси
розмішаю і ь поблизу чинних інженерних комунікацій. У сельбищній зоні культові
З 18
будинки, споруди та їхні комплекси розміщають поблизу існуючих мереж і шляхів
з умовою забезпечення віруючих громадським пасажирським транспортом. Шляхи
підходів до храмів недоцільно перехрещувати в одному рівні з проїзною частиною.
На земельних ділянках культових будинків та споруд і їхніх комплексів перед-
бачають під’їзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних
виходів із усіх будинків та споруд храмового комплексу. Головний вхід на територію
культового комплексу розміщають з боку підходів і зупинок громадського транспорту
з орієнтацією на вхід до храму. Розміри і влаштування хвірток в огорожі побинні
забезпечувати безперешкодний доступ інвалідів, що пересуваються на кріслах-візках, і
віруючих літнього віку на милицях, з ціпками тощо.
Проріз воріт для в’їзду пожежних автомобілів на територію комплексу необ-
хідно проектувати заввишки не менше як 4,25 м і завширшки - не менше як 3,5 м.
За межами огорожі комплексу потрібно передбачати стоянки індивідуального
автотранспорту із розрахунку два машино-місця на кожні 50 місць місткості храму.
Стоянки легкових автомобілів та автобусів, а також зупинки громадського транспорту
розташовують на відстані, як правило, не далі ніж 50 м від будинків храмів.
Доцільно передбачати озеленення території комплексу не менше як 15 % від
площі ділянки.
11.4. Вимоги до проектування храмів і храмових комплексів
11.4.1. Православні та греко-католицькі храми
Вимоги до проектування земельних ділянок. Розміри земельної ділянки
парафіяльних храмів та їх комплексів рекомендується приймати, враховуючи пито-
мий показник -7 м2 від площі ділянки на одиницю місткості храму. Під час будів-
ництва храмових комплексів у районах затісненої забудови допускається зменшен-
ня питомого показника площі земельної ділянки (м2 на одиницю місткості), але не
більше ніж на 20-25 %.
На земельних ділянках храмових комплексів не рекомендується розміщувати
будинки та споруди, які функціонально не пов’язані з ними. Допускається передба-
чати поруч із земельними ділянками храмів ділянки для розміщення житлових
будинків церковного причту, богоділень, готелів, церковних майстерень та госпо-
дарських служб. Розміри ділянок і номенклатури будинків і споруд, які розмі-
щаються на суміжних ділянках, встановлюються завданням на проектування.
Під час проектування храмового комплексу особливу увагу необхідно приді-
ляти вибору ділянки та розміщенню на ній головного об’єкта комплексу - храму.
Для повного сприймання віддаль від спостерігача до храму повинна перевищувати
його подвійну висоту. За таких умов найкраще сприймається весь силует храму.
Зорове поле спостерігача коливається у межах:
• по вертикалі - 45° вище від горизонту, 65° - нижче;
• по горизонталі - 70° праворуч і ліворуч.
Зблизька храм сприймається (на віддалі однієї його висоти) умовно на рівні
3-го поверху (до 8-10 м). Ця дистанція дає змогу камерно сприймати окремі деталі
319
та малі форми, створюючи психологічну та масштабну співмірність між людиною
та формою архітектури.
Як архітектурно-планувальне і просторове рішення храму ґрунтується на
чітко усталених канонах, так і містобудівельні основи храмобудування мають віко-
ві традиції. Зокрема, розташовуючи православний чи греко-католицький храм на
ділянці, бажано вівтар і поздовжню вісь храму орієнтувати на схід. Головний вхід
до храму розміщається, як правило, також на центральній поздовжній осі напроти
вівтаря на головному (західному) фасаді. Якщо таке рішення є неприйнятним з
містобудівельних міркувань або з інших поважних причин, то може бути запроек-
тований головний боковий вхід на північній чи південній стороні споруди.
За своїм функціональним використанням ділянка храмового комплексу по-
діляється на такі зони:
• Партерно-вхідну з відступом не менше 10 м від червоної лінії (цей
відступ формує площу перед головним входом). У цій зоні відбуваються контакти,
інформація, рекреація, а також тимчасове паркування автотранспорту (пожежної,
медичної, правоохоронної служб та таксі).
• Ритуально-обрядову (храмову), що формується обходом навколо церкви
завширшки не менше 8 м10 та зоною народно-обрядових дійств. У цій зоні розта-
шовують хрест-фігуру, дзвіницю, водосвятну чашу, каплицю.
• Допоміжну, яка передбачена для організації парафіяльної, навчальної,
благодійної та іншої діяльностей.
• Господарсько-службову - господарське подвір’я, додаткові під’їзди, га-
ражі, автостоянки, майстерні, санвузли, плебанія.
У партерно-вхідній зоні передбачають в’їзд для автотранспорту і вхід для
парафіян. У цій зоні розташовують кіоски і лавки для продажу церковного при-
ладдя, місця відпочинку парафіян. Вхідна зона храмового комплексу повинна мати
функціональний зв’язок з храмовою зоною.
У ритуально-обрядовій (храмовій) зоні, яка призначена для проведення релігій-
них обрядів, передбачають безпосередній зв’язок з вхідною та допоміжною зонами. У
цій зоні планують розміщення таких будинків і споруд: храмів, дзвіниць, каплиць, май-
данчиків для проведення культових заходів та відпочинку парафіян. Навколо храму
організовують круговий обхід для проходження Хресного ходу під час церковних свят
завширшки від 3 м (до 8 м) з майданчиком завширшки до 6 м перед бічними входами
до храму і навпроти вівтаря. Перед головним входом до храму, який розташовують з
західного боку, передбачають площу із розрахунку 0,2 м2 на одне місце у храмі.
Будинки храмів розміщають не ближче ніж 3 м від червоної лінії забудови
для організації кругового обходу навколо храму. Під час реконструкції та будів-
ництва храмів у районах затисненої міської забудови ця відстань може бути
зменшена, але з можливістю організації кругового обходу; будинки допускається
розміщувати впритул аж до червоної лінії забудови з виходом Хресного ходу за
межі храмової території. У храмовій зоні допускається влаштування поховань
відповідно до ДержСанПіН 2.2.028.
10 Такий обхід є обов’язковим лише для православних та греко-католицьких храмів.
320
Допоміжна зона передбачається для організації парафіяльної, навчальної, благо-
дійної та іншої діяльностей. Вона повинна мати зв’язок з вхідною та храмовою зонами.
У ній рекомендують розміщувати церковно-притчовий будинок, недільну школу,
богодільню або інші будинки та споруди відповідно до завдання на проектування.
Туалети для парафіян можуть бути розміщені в окремих будинках або бути зблоковані
з іншими допоміжними будинками та спорудами храмового комплексу.
Господарська зона парафіяльного храмового комплексу передбачається для
розміщення господарських споруд, зокрема складів, майстерень, гаража для автотранс-
портних засобів, майданчика для смітгєзбірника (контейнера) і пічного устаткування
для спалювання поминальних записок. У цій зоні необхідно організувати зручні
під’їзди з боку транспортних магістралей і обладнати стоянки для вантажного і легко-
вого автотранспорту, який належить храму. Площа господарської зони визначається
розміром будинків та споруд господарського призначення, кількість автотранспортних
засобів, які обумовлюються завданням. У табл. 11.2 подано групи будинків, споруд і
приміщень та їх розрахункові норми, що формують храмовий комплекс.
Таблиця 11.2
Групи будинків, споруд і приміщень та їхні розрахункові норми,
що формують храмовий комплекс
Призначення груп будинків, споруд та приміщень Перелік будинків, споруд та приміщень Одиниця вимірювання КІЛЬКІСТЬ
Богослужебні Храм (з 1-3 приділами), у т.ч. літній і зимовий К-ть віруючих 100-1500
Дзвіниця (дзвінниця) ярус 1-3
Хрещальня м2 30-150
Каплиця К-ть віруючих Ь20
Службово-побутові Церковно-причтовий будинок м2 До 1000
Готель К-ть місць до 20
Житлові будинки причта квартира 1-3
Просвітницькі Недільна школа К-ть осіб До 100
Гімназія К-ть місць До 200
Бібіліотека К-ть місць До 15
Благодійні Богодільня К-ть місць До 20
Медичний пункт К-ть відвідува- чів на день До 30
Кімната матері і дитини К-ть осіб До 10
Трапезна К-ть місць До 20
Господарські Церковна крамниця (кіоск, магазин) м2
Просфорня м2 20-50
Художні майстерні м2 100-200
Гараж Машино-місце 1-3
Склад м2 До 50
На території храмового комплексу необхідно передбачити не менше ніж два
автомобільні заїзди. Весь церковний двір, як правило, огороджують (висота огоро-
жі 1,5-2 м) і навколо церкви саджають дерева (переважно липи).
321
Чинними нормами у цокольному поверсі храму не заборонено розташовувати
автомобільні стоянки, проте з етичних міркувань таке проектування не є коректним.
Залежно від містобудівної ситуації будинки та споруди допоміжного призначення
можуть розміщуватися на ділянці храму згідно із функціональним зонуванням терито-
рії, а також у стилобатній частині храму або у прибудовах до нього.
Територія храмового комплексу повинна бути доступна для будь-якої кате-
горії відвідувачів. Основні вимоги до пристосування земельних ділянок подано у
розділі 19 цього посібника.
На рис. 11.5 показано приклад генплану православної парафіяльної церкви.
- необхідні будинки і споруди, розташовані
на ділянці парафіянок церкви;
- можливі будинки і споруди, розташовані
на ділянці церкви
Рис. 11.5. Приклад генплану ділянки православної парафіяльної церкви:
1 - головний вхід; 2 - дзвіниця; 3 - стоянка для автотранспорту;
4 - споруда церкви; 5 - майданчик навколо споруди церкви;
6 - будинок церковного притчу (просфорня; помешкання настоятеля);
7 - каплиця; 8 - водоймище для свяченої води; 9 - господарський майданчик
(а - водоймище із протипожежним запасом води; б - котельня);
10- громадський туалет; 11 - монастирські келії; 12 - трапезна
322
Вимоги до об’ємно-планувальних вирішень. Загальні вимоги. Враховуючи
християнську триєдину сутність Божества, православний і греко-католицький храм
має три символічні рівні:
а) по вертикалі:
• підземна церква: крипта під вівтарем, під іншими приміщеннями - тех-
нічні приміщення, санвузли, комори, трапезна, класи, майстерні тощо);
• наземна церква: середня частина (храм вірних, нава) та вівтарна частина;
• надземна церква: бані, вежі, місця церковного співу: хори, орган.
б) по горизонталі:
• вхідна зона (бабинець, допоміжні приміщення, паперть);
• храмова зона, яка поділяється на підзону причету і підзону віруючих;
• вівтарна зона, до якої належать підзона Святині і допоміжна підзона.
Храм може включати до свого об’єму також дзвіницю, трапезну, хрещальню
і декілька приділів. Проте він може складатися з одного приміщення, розділеного
вівтарною перегородкою на вівтар і власне храм.
На рис. 11.6 і 11.7 показано планувальні структури українських тради-
ційних храмів.
Об’ємно-планувальні вирішення православних храмів, що розташовані окремо,
рекомендується приймати на основі варіантів, наведених у табл. 11.3.
Будинки парафіяльних і монастирських храмів рекомендується проектувати
одноповерховими або з цокольними поверхом (стилобатом), призначеним для роз-
міщення богослужебного та допоміжного приміщень. Кафедральні та монастирські
собори можуть бути двоповерховими. Домові церкви, вбудовані у громадські бу-
динки медичного та соціального призначення, навчальні заклади тощо рекомен-
дується розміщувати на верхніх поверхах або в такий спосіб, щоб над вівтарем не
було приміщень іншого призначення. У домових церквах місткістю близько 100 ві-
руючих висота усіх частин церкви може бути однаковою і дорівнювати поверху
будинку, у який вона вбудована.
б
Рис. 11.6. Планувальні структури народних українських храмів:
а - дводільний храм; б - тридільний храм; в - тридільний храм
з прибудованими ризницею, паламарнею та крилосами; 1 - вівтар;
2 - основна нава; 3 - бабинець; 4 - ризниця; 5 - паламарня; 6 - крилос;
7 - солея; 8 - амвон; 9 - опасання
323
Рис. 11.7. Візантійська
хрестово-банева система:
1-3 - апсиди; 4 - бема; 5-8 - рамена
архітектурного хреста;
9 - баня на підбаннику;
10 - нартекс
Таблиця 11.3
Варіанти основних об’ємно-планувальних вирішень православного храму
Об’єкти об’ємно-планувальних вирішень Основні варіанти вирішень
Кількість нав Однонавний Тринавний П’ятинавний і більше
Кількість стовпів Безстовпний Чотиристовпний Шестистовпний та більше
Структура плану Двочастинна: вівтар+храм Тричастинна: вівтар+середня частина+притвор (+трапезна)
Розташування приділів У середній частині У трапезній частині Прибудовані
Розташування дзвіниці (дзвінниці) Розташована окремо Прибудована Надбудована Вбудована, у тому числі в барабан глави
Розташування вівтаря Вбудований Прибудований
Розташування хорів у середній частині На західній стороні П-подібне з північної, західної і південної сторін
Кількість глав у завершенні Одноглава Багатоглава (3, 5 і більше)
Кількість поверхів (ярусів) Один поверх Один поверх з цокольним поверхом (стилобатом) Два поверхи
324
Під час проектування об’єм будинків храмів рекомендується приймати на
одне місце місткості в парафіяльних храмах 4-6 м3, а у соборах - 6-8 м3 на одного
віруючого. Залежно від об’ємно-планувального вирішення можливе збільшення
або зменшення вказаних величин до 20 %.
Площу частини храму, де розташовуються віруючі для молитов, рекомен-
дується приймати не менше 0,5 м2 на одного віруючого. Загальну площу храму
рекомендується приймати з розрахунку від 0,5 м2 до 1 м2 на одиницю місткості
храму без урахування солеї з крилосами і вівтарем.
Форми основних елементів храму, його функціональні та декоративні елементи
визначаються православною традицією та символікою. До цих елементів належать:
• завершення храму главою з хрестом;
• підняття рівня підлоги храму над рівнем землі, а солеї - над рівнем під-
логи храму (може не передбачатися у домових церквах);
• округлі форми склепінь, арок, куполів, глав, завершень прорізів для вікон
і дверей у кам’яних храмах або інші форми, які підвищуються до центру;
• система організації освітлення середньої частини храму зверху з бараба-
нів глав і прорізів у верхній частині стін.
Вхідні вузли у культових будинках та спорудах необхідно проектувати відпо-
відно до вимог ДБН В.2.2-99. При додаткових входах, які слугують евакуаційними,
тамбури можна не передбачати. Ширину дверей у світлі для основних входів потрібно
приймати не менше як 1,2 м, ширину вільного проходу внутрішніх дверей - 1 м. Не
рекомендується влаштовувати пороги вище 0,0 м у прорізах дверей.
Окрім головного входу у храм, потрібно передбачати також додаткові служ-
бові входи (бажано у різних частинах будівлі). Відповідно до вимог пожежної
безпеки сумарна ширина усіх вхідних дверей повинна розраховуватися так: 1 м на
70 осіб. У протилежних частинах храму потрібно передбачати ніші для встанов-
лення пожежних кранів з гідрантами (2,1 м (Ь)х1,03 мх0,26 м). Бажано передба-
чити також комірку (2-3 м2) для зберігання інвентаря прибиральниць, яка є облад-
нана краном і трапом.
Зовнішні сходи у культових будинках та спорудах рекомендується приймати
завширшки не менше як 2,2 м, а ганки, вищі від рівня землі більше ніж на 0,45 м,
рекомендується огороджувати.
У культових будинках та спорудах допускається передбачати сходи на хори
та галереї з гвинтовими або забіжними сходами, при цьому ширина проступів у
середині повинна бути не меншою за 0,18 м. У дерев’яних храмах сходи на хори
можуть бути дерев’яні. Ширину маршів сходів рекомендується приймати 0,9 м.
Мінімальну висоту приміщень від підлоги до стелі храмів рекомендується
приймати не менше як 3 м. На хорах галереях, у допоміжних приміщеннях і у
підвалі висота приміщень може бути зменшена до 2,5 м.
Вхідна зона. У православній церкви нартекс називають притвором, який
має багато синонімів, - передхрам’я, паперть, церковні сіни, бабинець. Притвор -
325
це свого роду підступ до співтовариства одновірців - місце, призначене для тих,
кого готують (або вже приготували) до прийняття хрещення, кого навчають
основам християнського сповідання. У православних храмах існують два види
притворів: зовнішній і внутрішній. Зовнішній притвор (паперть) являє собою
майданчик перед входом до внутрішнього притвору (нартексу), який повинен
підійматися над рівнем землі не менше ніж на 0,45 м. На паперті передбачається
місце для розташування кришок домовин та вінків.
Притвори храму можуть слугувати вхідними тамбурами або можуть бути роз-
винені з додаванням трапезної частини. До трапезної частини можуть примикати один
або кілька бічних вівтарів храму. З притвору виходять сходами на рівень хорів і бал-
конів або у цокольний поверх. Тамбури до додаткових входів можна не передбачати.
У зовнішніх притворах рекомендується розташовувати свічкові кіоски, які
необхідно ізолювати від молитовних приміщень храму, місць для проведення бого-
служіння, а також приміщень підсобного призначення.
За наявності гардеробної кількість гачків визначається завданням на проек-
тування. У західній частині притвору або у його цокольній частині в комплексі
підсобних приміщень, відокремлених від приміщення для парафіян, можливе роз-
міщення туалетів.
Храмова зона. Середній храм, або нава - найбільша частина святині. Тут
збираються під час проведення літургії та молитов. Простір середньої частини
храму може бути розділений стовпами на нави, де головну наву рекомендується
робити ширшою. Стовп-колона, яка підтримує склепіння, у плані може бути пря-
мокутною, круглою, хрестоподібною.
Висоту середньої частини храму без (барабана і бані) рекомендується прий-
мати такою, якою є її розміри у плані, що пов’язане із символічним значенням.
Мінімальна висота приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2.2-9. Глави,
згідно з православною традицією, мають шоломоподібну і грушоподібну (в україн-
ських церквах) та цибулиноподібну (у російських церквах) форму (рис. 11.8). Бань
проектують стільки само, як і престолів.
Для розміщення віруючих, як правило, використовується близько 90 % від пло-
щі середньої частини храму. Решта 10 % зайняті церковним начинням, зокрема свічни-
ками (поставниками), кіотами ікон, розміщеними вздовж стін і навколо стовпів.
У кафедральних соборах у разі влаштування архієрейської кафедри, піднятої
на одну чи кілька сходинок, вона може відокремлюватися від іншого простору се-
редньої частини храму декоративним решітчастим огородженням заввишки 0,9 м,
відкритим у бік вівтаря, із стулками, що розчиняються, завширшки не менше як
0,8 м для проходу парафіян із північної, південної та західної сторін.
Із західної сторони храму влаштовують хори - антресолі для розміщення
церковного хору. Сходи на хори можуть бути закритими або відкритими і
розміщуватися як у притворі, так і середній частині храму.
326
Форма бань
Грушоподібна баня
українського бароко
Схема 5-банної української
церкви (бані в осях хреста)
Схема 5-банної російської
церкви (бані в квадраті і по
діагоналі)
Рис. 11.8. Відмінності у формі та розміщенні бань
у композиціях українських та російських церков
Вівтарна зона. Найважливішою частиною храму є вівтар (у католиків -
пресвітерій). Вівтар призначений для священнослужителів, і, як правило, влашто-
вується вбудованим або прибудованим до середньої частини храму із східної
сторони. Вівтар влаштовують у східній частині храму, орієнтуючи його у східному
напрямку, де з’являється вранішнє світло. У православних церквах місткістю
близько 300 осіб рекомендується влаштовувати один вівтар. У храмах більшої
місткості, відповідно до завдання на проектування, можуть влаштовуватися кілька
вівтарів у приділах. Вівтар та простір солеї формують сакральне ядро храму.
У вівтарній зоні до підзони Святині входить приміщення з такими функціо-
нальними складовими: Престол, жертовник, Горнє місце, іконостас.
Вівтар влаштовують на підвищенні (на 0,36-0,45 м вище від основного рівня
нави церкви). Габарити вівтаря і склад приміщень при ньому рекомендується вста-
новлювати на основі функціонального призначення і місткості храму відповідно до
завдання на проектування. Глибину вівтаря в малих і домових храмах рекомендується
327
приймати не меншою за 3 м, а в інших храмах - не меншою за 0,4 м. У вівтарну
частину доступ мають лише священнослужителі. У вівтарі знаходиться найсвятіше
місце Храму - Святий Престол. За каноном Престол розташовують у центрі, бо він за
православною традицією, є центром Всесвіту та людського буття, навколо нього
обходять з кадінням під час богослужіння. Престол - це особливий квадратний стіл
(сторони квадрата символізують сторони світу) зі стороною 0,8-2,5 м, висотою 0,9-
0,97 м. Престол також символізує Гроб Господній, а вівтар - гробницю.
Відстань від Престолу до Царських врат - не менша за 1,3 м, щоб навколо
престолу організувати круговий обхід з відстанню від престолу до запрестольного
образу (Горнього місця) не меншою між 0,9-1,2 м. У кафедральних соборах біля
Горнього місця на підвищенні, як правило, влаштовують сидячі місця для єпис-
копів (у центрі) та священнослужителів (по обидва боки) (рис. 11.9).
З правого боку від Престолу влаштовують ризницю - приміщення для
зберігання одягу духовенства, священних посудин, ладану, богослужебних книг,
свічок. Ризниця символізує скарбницю Божу з її духовними дарами.
При вівтарях храмів місткістю понад 300 осіб рекомендується розташову-
вати підсобні приміщення (паламарки і ризниці) площею від 4 до 12 м2, а виходи
до них організовують з вівтаря, при цьому встановлення дверей не обов’язкове.
Входи до вівтаря влаштовують з середньої частини храму через двері і Царські
врата в іконостасі, до того ж тут не рекомендують влаштовувати пороги. Додатко-
вий вихід може бути організований через паламарню або безпосередньо назовні.
Рис. 11.9. Фрагмент вівтарного простору православного храму:
1 - престол; 2 - жертовник; 3 - дияконник; 4-Горне місце;
5 - іконостас; 6 - Царські врата; 7 - солея; 8 - крилос; 9 - амвон
, Вівтар відділяють від середньої частини храму особливою перегородкою з
іконами - іконостасом. Висота іконостасу не регламентується, проте рекомен-
дується залишати зверху відкриту або решітчасту частину, щоб було чути молитви
священнослужителів, а також, щоб було можливе переміщення повітряних потоків
між середньою частиною храму і вівтарем.
328
Структуру іконостасу показано на рис. 11.10. В іконостасі влаштовують троє
дверей, які відчиняються усередину вівтаря: двоє бічних (північні і південні) одно-
стулкових дверей, які відчиняються у напрямку бічних стін вівтаря (з прорізом
завширшки 0,9 м, але не менше ніж 0,6 м, заввишки близько 2,1 м) і одні двостул-
кові, які особливо багато прикрашені, - Царські врата (з прорізом завширшки 1-1,4 м
і заввишки, як правило, 2,5 м). Розміри дверей іконостасу встановлюються завданням
на проектування. У приділах храму і домових церквах може передбачатися влашту-
вання, окрім Царських врат, лише одних бічних дверей.
У храмі роль іконостасу може виконувати східна стіна середньої частини храму
у разі прибудованого вівтаря або спеціально влаштована перегородка, виконана з
каменю, цегли чи дерева, яка може бути одноярусною чи багатоярусною і заповнити
проріз між середньою частиною храму та вівтарем. На першому етапі експлуатації
храму можна передбачити тимчасовий іконостас. Кількість рядів іконостасу не є регла-
ментованою, але не менше ніж один (нижній “місцевий” із Розп’яттям угорі).
10
V
IV
III
II
І
VI
оооооо
оооооо
ооооооОоотпа
□□□□□□О
□□□□□□
Рис. 11.10. Структура іконостасу: Ряди: І - Намісний; II - Дванадцять празників;
III - Апостольський (Деісусний) ряд; IV - Страсний ряд; V - Пророки;
VI - Старозавіти; 1 - Царські врата: а - Ангел, котрий приніс звістку Марії
про народження Ісуса в майбутньому; 6 - Матір Божа; в - Чотири євангелісти
з їхніми емблемами: справа зверху Св. Іоанн з орлом - Св. Матвей з ангелом,
у нижніх медальйонах: справа - Св. Марко з левом, зліва - Св. Лука з волом;
2 - Дияконські ворота: г - Архангел Михаїл; д - Архангел Гавриїл; 3 - Ісус;
4 - Мати Божа; 5 - подія або лик святого, якому присвячена церква; 6 - ікона
найбільш шанованого святого (переважно Св. Миколая); 7 - Тайна вечеря;
8 - Христос у славі (Предстоячі, Деісус, Молення); 9 - Розп’яття Христа;
10 — Нерукотворний образ Христа (Хустина Вероніки); 11 - Хрест на просвіт
329
Перед вівтарем розташовується солея, ширину якої рекомендується прий-
мати не менше ніж 1,2 м і яка піднята на одну або кілька сходинок стосовно рівня
підлоги середньої частини храму. Рівень підлоги солеї повинен збігатись з рівнем
підлоги вівтаря. Посередині солеї розташований амвон - місце, де диякон читає
Євангеліє, а священик - проповіді. Амвон проектують у вигляді виступу, що має
багатогранну або напівокруглу форму із радіусом верхніх східців 0,5-1 м. Перед
солею посередині храму стоїть стіл - тетрапод.
З боків солеї влаштовують крилоси для розміщення співаків церковних хорів
та читців, ширину яких приймають залежно від місткості храму, але не менше ніж
2 м. Крилоси відокремлюють від середньої частини храму кіотами для ікон,
зверненими до середньої частини храму. У разі неможливості розміщення церков-
них хорів на солеї або на антресолі для цього можуть влаштовуватися огороджені
помости у середній частині храму, як правило, за наявності центральних стовпів - з
їхньої східної сторони.
У храмах місткістю більше ніж 300 осіб солея переважно має декоративне
огородження з частинами (стулками), які відчиняються навпроти прорізів для дверей
іконостасу. Ширину кожної стулки рекомендується приймати не меншою як 0,8 м.
Склад і площі приміщень парафіяльних храмів рекомендується приймати за
табл. 11.4. На рис. 11.11 показано структурну схему взаємозв’язку приміщень еле-
ментів православної парафіяльної церкви.
Таблиця 11.4
Склад і площі приміщень православних парафіяльних храмів,
що рекомендуються для сучасного проектування
Функціональні зони та перелік приміщень православного храму Місткість парафіяльного храму (віруючих) та площі його приміщень ( м2)
50 100 200 300 400 500 600 700 800
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Вівтарна зона Вівтар 16 16 20 25 31 41 45 45 50
Ризниця - - ±12 9 15 15 27 28 32
Паламарня - - - 9 15 15 27 28 32
Додатковий вівтар (один чи два) - - - ±12 ±12 ±12 29 31 37
Корисна площа приміщень вівтарної зони, м2 (20-25 % від загальної площі храму) 16 16 32 55 73 83 128 132 151
Храмова хона Солея і амвон 2 3 5 10 12 15 20 22 25
Крилоси 4 4 7 10 15 15 зо зо 35
Хори в рівні середнього храму - - - ±5 ±6 ±7 ±11 ±11 ±12
Середній храм 40 75 140 195 240 275 300 315 320
Корисна площа приміщень (75-65 % від загальної площі храму) 46 82 152 220 273 312 361 378 392
330
Продовження табл. 11.4
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Вхідна зона Бабинець — ±3 ±7 17 23 26 46 48 56
Тамбур 2 2 2 3 3 4 5 5 5
Площі додаткових приміщень визначають за завданням на проектування і до площ вхідної зони не входять Хреща- льня - - - ± ± + + + +
Хори над середнім храмом - ± ± + + + + + +
Дзвіниця — — — + + + + + +
Дзвінниця - + + + ± + + + +
Корисна площа приміщень вхідної зони, м2 (5-10 % від загальної площі храму) 2 5 8 20 27 зо 51 53 60
Загальна площа приміщень усіх зон храму, м2 64 103 192 295 373 425 540 563 603
К1, питома (розрахункова) площа середнього храму на одного віруючого, м2; К1 середнє = 0,6 0,8 0,75 0,7 0,65 0,6 0,55 0,5 0,45 0,4
К1, питома (розрахункова) загальна площа храму на одного віруючого, м2; К1 середнє = 0,9 1,2 1 1 1 0,9 0,9 0,9 0,8 0,8
КЗ, питомий загальний об’єм храму на одного віруючого, м3; КЗ середнє = 4,9 4 4 4 4 4 6 6 6 6
Примітка. Знаком “±” позначено приміщення, наявність яких визначається завдан-
ням на проектування.
Таблиця за Водотикою О. Архітектура православних храмів України: історія
та сучасність: Монографія. - К.: СПД Коляда О.П., 2006. - 125 с.
Рис. 11.11. Структурна схема
взаємозв ’язку приміщень і елементів
православної парафіяльної церкви:
1 - вівтар із престолом; 2 - ризниця;
З - паламарня; 4 - іконостас; 5 - солея;
6 - амвон; 7 - крилос; 8 - нава;
9 - нартекс; 10- хрещальня;
11 - місце для продажу
релігійної літератури;
12 - бабинець; 13- паперть;
14 - цокольний поверх (стилобат)
331
Сакральне обладнання. В архітектурно-планувальній організації храмів пе-
редбачається розміщення спеціального сакрального обладнання, яке повинно скла-
датися з кіотів і аналоїв для ікон, свічників, поминального “кануна”, “литійних” і
водосвятних столів, чанів для святої води, лавок для відпочинку парафіян, кіосків
для продажу свічок і церковних книг, купелі для водохреща.
Навколо аналоя священик обводить наречених під час церковного шлюбного
обряду. Кіоти для ікон встановлюють у середній або трапезній частинах храму
уздовж стін і навколо стовпів. Особливо шановані ікони встановлюють на узвишші
0,3-0,9 м. Щоб піднятися до них і спуститися, влаштовують східці з поручнями.
Перед шанованими іконами і перед аналоєм встановлюють свічники діаметром від
0,2 до 1 м. Поминальний “канун” з розмірами сторони 0,8-1,2 м встановлюють з
західної сторони середньої або трапезної частини храму.
Лавки для відпочинку парафіян рекомендується встановлювати вздовж стін з
західної, північної і південної сторін трапезної та у середній частині храму.
Усередині перекриття центральної частини храму, бічних нав і приділів влашто-
вують гаки для підвішування панікадил та полікадил.
Дзвіниці і дзвінниці. Кількість ярусів у дзвіниці та дзвінниці з відкритими
прорізами може бути від одного і більше з висотою від підлоги до стелі нижнього
ярусу не менше як 4 м, а у верхніх - не менше 3 м. Розміри прорізів рекомендується
приймати відповідно до архітектурного вирішення і за умови вільного поширення
звуку дзвонів. Дзвіниця та дзвінниця, незалежно від кількості дзвонів, складається з
трьох груп дзвонів: великі (благовісники), середні (піддзвінні) і малі (задзвінні).
Балки для підвішування малих (задзвінних дзвонів масою 8-32 кг) і середніх (масою
52-240 кг) дзвонів рекомендується розташовувати у прорізах дзвіниці (дзвінниці) на
висоті 2-2,7 м від рівня підлоги. Балки для підвішування великих дзвонів (масою
більше як 240 кг) рекомендується розташовувати усередині дзвіниці (дзвінниці) із
забезпеченням відстані від рівня підлоги до нижнього зрізу дзвону не менше як
1,5 м. Малі дзвони розташовують, як правило, у прорізі дзвіниці чи дзвінниці, який
орієнтований у бік храму. Прорізи повинні мати огородження заввишки 1-1,2 м, які
слугують для безпеки, а також для кріплення дзвонових тяг (гуртів). Підлогу дзві-
ниці передбачають з ухилом 3-5, які необхідні для відбиття звуку та для стікання
води. Поверхня повинна запобігати ковзанню і бути шорсткою.
Хрещальні Перелік приміщень хрещальні подано у підпункті 11.2, а орієн-
товні площі - у табл. 11.2. Докладніше перелік і площі приміщень визначаються зав-
данням на проектування. Висоту приміщень потрібно приймати не меншою за 3 м.
У хрещальнях для дорослих, яких хрестять, за можливості влаштовують
купіль з підведенням гарячої та холодної води і спускання освяченої води до
дренажного колодязя, розташованого на храмовій території. Проте може бути
передбачена і переносна купіль. Розміри купелі для дорослих становлять не менше
як 1x1 м, а глибина - не менше як 0,9 м для забезпечення повного занурювання.
Над рівнем підлоги хрещальні борти стаціонарної купелі піднімають на висоту 0,6-
0,9 м із забезпеченням рівня води на висоті 0,3-0,6 м від рівня підлоги, якщо дно
купелі не заглиблене нижче від рівня підлоги. Для піднімання та спускання до
332
купеля передбачають східці з поручнями. Над купіллю може бути влаштований
покров у вигляді наметового чи баневого покриття.
Приміщення хрещалень рекомендується обладнувати переносними купелями
діаметром 0,6-0,9 м для хрещення немовлят, столами для переодягання грудних
дітей завширшки 0,9 м та кип’ятильниками.
Каплиці поділяються на водосвятні, поховальні, меморіальні та богослужебні.
Водосвятні каплиці влаштовують над криницями, водоймами, свердловинами та ін-
шими джерелами води у вигляді навісів або закритих споруд площею від 4 до ЗО м2.
Поховальні каплиці влаштовують над поховальними камерами і могилами у вигляді
відкритих або закритих споруд (у вигляді склепу арка солями) площею від 2 до 10 м2;
надземна частина будівлі використовується для відспівування або літургії у поми-
нальні дні. Меморіальні каплиці відзначають важливі місця для церкви. Богослу-
жебні каплиці найчастіше влаштовують у разі відсутності храму або для розміщення
у них шанованих ікон. Цей тип набуває свого поширення у комплексі соціальних,
навчальних та медичних закладів (місткість може бути близько 100 осіб), у військо-
вих частинах (місткість може бути близько 300 осіб) і виправно-трудових установах.
Як правило, місткість каплиць становить від 1 до 50 осіб. Каплиці площею близько
10 м2 місткістю до 10 осіб складаються з одного приміщення, а більшої площі і
місткості каплиці можуть мати допоміжні приміщення.
У разі розташування каплиці у храмовому комплексі вона використовується
для обслуговування віруючих, і, за необхідності, відспівування померлих парафіян.
Каплиця може розміщуватися також на території соборного храму з метою
проведення проміжних молитовних дій перед входом до основного храму.
Сакральне ядро каплиці може вирішуватися з повним набором допоміжних при-
міщень або з обмеженим. Загальна об’ємно-просторова структура каплиці повторює
об’ємно-просторову організацію храму, символізуючи при цьому образ малої церкви.
Каплиці також можуть бути опалювані і неопалювані, закриті і відкриті,
одноповерхові і з цокольним поверхом, виконуватися з каменю, цегли, дерева,
металу або бетону. Висоту каплиці від підлоги до стелі рекомендується приймати
не менше як 3 м. Будівлі каплиць увінчують банею з хрестом.
Церковно-причтові будинки. Церковно-причтові будинки призначені для
службово-побутових цілей і включають такі основні групи приміщень: вхідну,
адміністративну, трапезну, відпочинку, підсобну. Окрім того, залежно від особли-
востей архітектурно-планувального вирішення храмового комплексу, а також нав-
чальної, благодійної та господарської діяльності парафії, до складу церковно-прич-
тових будинків можуть входити хрещальні, освітнього та благодійного призна-
чення, готелі, художні майстерні.
Церковно-причтові будинки можуть розташовуватися окремо і бути зблоко-
ваними з іншими будинками допоміжного призначення, що входять до складу
комплексу, в тому числі з недільними школами, богодільнями тощо. їх проектують
не вище ніж чотири поверхи. Висоту поверху, де розміщується хрещальня, реко-
мендується приймати не меншою за 3 м.
Склад приміщень церковно-причтових будинків, чисельність церковного
причту, обслуговуючого і технічного персоналу та відвідувачів, на які розраховані
333
площі приміщень, і кількість санітарно-технічного обладнання передбачають у
завданні на проектування. Під час проектування церковно-причтових будинків
рекомендується передбачати об’єднання окремих приміщень за функціональними
групами, враховуючи вимоги організації парафіяльного життя, а також санітарно-
технічні та протипожежні вимоги.
Рекомендовані склад та площі церковно-причтових будинків наведено у
табл. 11.5.
Таблиця 11,5
Рекомендовані склад та площі церковно-причтових будинків
Назва приміщень та груп приміщень Площа, м2, на одну особу з числа причту
Вхідна група приміщень
Вестибюль 0,5
Приміщення охорони 4
Туалетні За розрахунком
Група адміністративних приміщень
Кабінети настоятеля, старости, бухгалтерії 4
Зал засідань церковної ради 2
Група приміщень трапезної
Кухня з коморою для продуктів Згідно з нормами підприємств харчування
Трапезна для причту (священиків) 2
Трапезна для персоналу 2
Група приміщень відпочинку
Кімнати відпочинку причту і персоналу 4-6
Кімната відпочинку архієрея За завданням на проектування
Група підсобних приміщень
Проскурня За завданням на проектування
Ризниця Те саме
Пральня (приміщення для прання) 2
Комора 2
Хрещальня
Вестибюль-очікувальна За завданням на проектування
Хрещальня Те саме
Підсобні приміщення Те саме
Група приміщень для благодійної діяльності
Пункт приймання-видавання гуманітарної допомоги За завданням на проектування
Медичний пункт, у тому числі кімната матері і дитини Те саме
Трапезна Те саме
Група навчальних приміщень
Класні кімнати 2
Бібліотека духовної літератури За завданням на проектування
Художні майстерні
Майстерні іконописців 4
Майстерня вишивальниць 4
Примітка. Площі приміщень залу засідань Церковної Ради і класних кімнат прий-
мають не менше як 20 м2, а решти приміщень - не менше як 8 м2.
334
До вхідної групи приміщень церковно-причтових будинків належать; вести-
буль, приміщення охорони, туалетні кімнати. Гардеробні у вестибюлі вхідної групи
приміщень, як правило, не передбачають. Вестибюль розташовують у зручному
взаємозв’язку із сходовою кліткою.
У складі адміністративної групи приміщень передбачають: кабінет настоятеля,
кабінет старости, бухгалтерію, зал засідань Церковної Ради (може бути суміщений з
трапезною або класною кімнатою). Для адміністративної групи приміщень рекомен-
довано мати безпосередній зв’язок з вхідною групою приміщень (у разі розміщення на
поверхах - через сходову клітку). Якщо храми мають місткість менше ніж 100 осіб, то
кількість адміністративних приміщень може бути зменшена.
У трапезній групі приміщень передбачають приміщення кухні з коморами для
зберігання продуктів, трапезну для священиків (причту), трапезну для персоналу. У
трапезну може бути включена також трапезна для малозабезпечених, яку, як правило,
розміщають на першому поверсі і для якої передбачають самостійний вхід.
Група приміщень відпочинку, у яку включаються кімнати для відпочинку
церковного персоналу і причту, як правило, розташовують у зоні, відокремленій
від зони, призначеної для відвідувачів.
У групі приміщень підсобного призначення передбачаються: просфорня,
ризниця, пральня, комори.
Хрещальню, як правило, розміщають на першому поверсі і передбачають до
неї окремий вхід.
Навчальна група приміщень включає класні кімнати і бібліотеку духовної
літератури. Вхід до бібліотеки рекомендується організовувати безпосередньо ззов-
ні і (або) з вхідної групи приміщень.
Група приміщень, пов'язаних з благодійною діяльністю, включає пункт прий-
мання-видавання благодійної допомоги, медичний пункт і трапезну для малозабез-
печених. Вхід до цієї групи приміщень рекомендується влаштовувати окремо.
До складу художніх майстерень належать приміщення для роботи іконо-
писців та майстерні з пошиття церковного вбрання.
Туалетні з умивальниками розміщають, як правило, при трапезній, хрещаль-
ні, кімнатах відпочинку церковного причту і у зонах перебування відвідувачів, у
тому числі у складі приміщень вхідної групи. Загальну кількість чоловічих та
жіночих санітарних приладів рекомендується передбачати з розрахунку один уні-
таз на кожні 50 осіб у пропорції 1:2 (для чоловіків і жінок). При туалетних кімнатах
необхідно передбачати умивальники із розрахунку один умивальник на кожні
20 осіб. Для священнослужителів передбачають орему туалетну кімнату. Туалетні
для парафіян рекомендується розташовувати окремо від туалетних причту.
У господарський блок парафіяльного комплексу, як правило, включають
майстерні, гараж та господарський склад. Площу гаража рекомендується приймати
із розрахунку 18 м2 на одну автомашину і ЗО м2 на один автобіс; площу майстерень -
відповідно до завдання на проектування, а площу господарського складу - 18-60 м2.
Будинки господарського призначення розташовують, як правило, окремо.
335
Конструктивні особливості проектування храмів. Проектуючи покрівлю
храму, необхідно забезпечити безперешкодний зовнішній відвід води з даху. При
цьому потрібно уникати вирішень, які можуть призвести до утворення “снігових
мішків”. Небажаними є ділянки плоскої покрівлі із зовнішнім або внутрішнім
водовід веденням. З бань і барабанів передбачається, як правило, неорганізоване
водовідведення. Проект повинен також передбачати можливість зовнішнього вихо-
ду на дах за допомогою драбин.
Для експлуатації храму дуже важливо правильно вирішити систему вентиляції,
особливо важливо уникнути утворення конденсату. Випуск відпрацьованого повітря
здійснюється у верхній частині куполів через спеціальні вентиляційні ґрати. їх площа
визначається розрахунком, однак орієнтовно на кожне місце у храмі повинно при-
падати 0,03-0,04 м2 від площі вентиляційних ґраток. Від ґраток повітря спеціальними
утепленими каналами, що проходять крізь конструкцію купола, випускається назовні
через ліхтар. Ліхтар зверху увінчує баню і є опорою для маківки і хреста. Конструкція
ліхтаря і системи вентиляції повинна унеможливлювати потрапляння всередину спо-
руди атмосферних опадів, комах, птахів та гризунів. Якщо між внутрішньою поверх-
нею бані, зверненою в інтер’єр храму, та між зовнішньою оболонкою існує простір,
утворений несучими конструкціями купола і покрівлі, то необхідно забезпечити про-
вітрювання цього простору за допомогою невеликих слухових вікон. Також необхідно
передбачити доступ у цей простір для техогляду. Доступ через спеціальний люк-лаз
може здійснюватися як ззовні, так і з середини храму. Купол зверху повинен бути
утеплений мінераловатними плитами.
11.4.2. Особливості проектування католицьких
та протестантських храмів
Католицькі храми. Католицький храм сформувався на основі планувальної
структури римської базиліки (рис. 11.12). Традиція католицької церкви і характер
літургії потребують, щоб в архітектурно-планувальній організації католицького
храму були передбачені усі вимоги для проведення Євхаристії. Тому пресвітерії з
вівтарем (місце жертвоприношення) і амвон (місце літургії слова) повинні бути
центром храму, де зосереджена уся увага віруючих. Наступне важливе місце
займає купіль для хрещення (баптистерій), дарохранительниця, місце проводу, міс-
це для хору та органу і місце для віруючих. Структуру католицького храму пока-
зано нарис. 11.13.
Пресвітерій - підвищення вівтаря католицького храму - призначений для
проведення літургії священиком та його сослужителями (дияконом, лектором,
псаломником, кантором, прислуговувачами). Сидіння для прислуговувачів розмі-
щають, як правило, у найзручнішому для них місці пресвітерія для виконання
доручених обов’язків.
336
Рис. 11.12. Традиційні планувальні схеми католицьких храмів,
розвинені на основі римської базиліки
Сакристія
(Ризниця)
Місце священика
Місця парафіян
Місця парафіян
Рис. 11.13. Структура католицького храму
Пресвітерій розташовують за престолом і оточують рядами сидінь для
духовенства з місцем єпископа у центрі. Його функціональне та композиційне
значення підкреслюють підвищенням площини над рівнем підлоги нави на кілька
східців заввишки 0,1-0,15 м, а ширина східців приймається 0,45-1,0 м. Рекомен-
дується передбачати зручний зв’язок пресвітерія з сакристією (ризницею). Прес-
вітерій переважно не відокремлюють від церковної нави балюстрадою.
337
У зв’язку з тим, що вівтар має подвійне значення: практичне і символічне
(вівтар означає одночасно єдиного Спасителя Ісуса Христа і єдину Євхаристію като-
лицької церкви), то він передбачається лише один. Тому у наві храму не проектують
так звані бічні вівтарі у каплицях, відокремлюючи їх від основної частини нави.
Архітектурна організація вівтаря передбачає створення комфортних умов для прове-
дення Євхаристії “обличчям до віруючих” і для обходу навколо нього. Довжину та
ширину вівтаря проектують пропорційним до пресвітерію. Висоту вівтаря приймають
близько 1-1,05 м від підлоги, до якої він повинен бути прикріплений.
На вівтарі або поруч з ним можуть розміщатися: хрест - знак Жертви Христа
і свічники (поставники). Хрест розташовується так, щоб парафіяни його добре
бачили, а свічники (поставники) не повинні затуляти для віруючих вівтар. Поруч з
вівтарем - місцем здійснення Жертви Христа і Церкви - у пресвітерії розташо-
вується амвон, з якого читають Священне Писання, співають псалом, проголо-
шують проповідь і читають молитву.
Амвон також може бути розташований поза пресвітерієм в такий спосіб, щоб
він був на видноті та щоб добре були почуті ті, хто проповідує Слово Боже.
Дарохранительницю у католицькому храмі рекомендується розміщувати в окремій
капелі поза навою церкви, що дає змогу парафіянам індивідуально поклонятися
Святим Дарам, навіть тоді, коли у цей час у храмі відбуваються інші літургійні дії.
У католицькому храмі може бути лише одна дарохранительниця.
Місцем хрещення є баптистерій або купіль, яка розташована поблизу прес-
вітерія у наві католицького храму в такий спосіб, щоб парафіяни мали змогу добре
бачити обряд, а хрещені батьки - виконувати передбачені ритуалом дії. Баптис-
терій влаштовують достатньо великим, з урахуванням проведення одночасно лі-
тургії хрещення декількох дітей і дорослих.
Місця для парафіян у католицькому храмі обладнують лавами з пюпітрами
для молитовників, розміщеними так, щоб віруючі мали можливість бачити свя-
щеннодійство, священика, який проводить Літургію, та його сослужителів, а також
брати духовну та фізичну участь у богослужінні.
Під час проектування сучасних католицьких храмів поблизу пресвітерія
передбачають місця для хору, щоб дати можливість співакам брати участь у
Літургії і одночасно підкреслити те, що вони є невід’ємною частиною зібрання
віруючих. Розміщення хору над головним входом не рекомендується, незважаючи
на традиційний історичний досвід.
Сакристію (ризницю) у католицьких храмах розміщають поблизу пресві-
терія. Сакристія має два входи: перший із пресвітерія, другий - із нави храму (для
процесії). У планувальному вирішенні Сакристії передбачають розміщення меблів
та обладнання: шафи для вбрання і літургічних книг, сейф для чаш тощо. Допус-
кається також розташування другої сакристії при головному і бічному входах до
храму. Поруч із Сакристією рекомендується розташувати санвузли, а також неве-
ликі складські приміщення.
Притвори у католицьких храмах можуть слугувати вхідними тамбурами. У
притворах традиційно розміщають кропильниці з священною водою, релігійні емб-
338
леми і вітрини з довідками храму. Притвор відокремлюють від нави храму заск-
леними дверима із запобіжними ґратами.
Головний вхід до католицького храму розташовують, як правило, із захід-
ного боку. Додаткові входи влаштовують з південної та північної сторони і
використовують як евакуаційні.
Площу частини храму, де розташовуються для молитов віруючі, рекоменду-
ється приймати із розрахунку не менше як 0,7 м2 на одну особу. Загальну пдощу
храму рекомендується приймати з розрахунку від 0,7 до 1,2 м2 на одиницю міст-
кості храму без урахування пресвітерія.
У католицьких храмах сповідальні рекомендується розміщувати у місцях,
куди віруючі мають зручний доступ.
До католицьких храмових комплексів, крім будинків богослужебного приз-
начення (храмів), входять будинки і споруди допоміжного призначення. їхній
склад і параметри визначаються завданням на проектування.
Приклад архітектурно-планувальної організації сучасного католицького хра-
му показано на рис. 11.14.
Рис. 11.14. Приклад архітектурно-планувальної організації сучасного
католицького парафіяльного храму: 1 - притвор; 2 - головна нава;
З - бічні нави; 4 - вівтарна частина; 5 - пресвітерій; 6 - Сакристія; 7 - капела
339
Протестантські храми. За винятком лютеранської та англіканської церков,
які споруджують храми, подібні до католицьких, інші течії протестантизму свої
духовні зібрання проводять у молитовних будинках. Ці споруди за своїм архі-
тектурно-планувальним вирішенням нагадують зали для зборів громадських закла-
дів. У плані - це зальні приміщення з місцями для сидіння для усіх віруючих. На
завершенні головної осі або у центрі залу є підвищена частина з кафедрою для
читання Євангелія та розташовані сидіння для старійшини общини, а також перед-
бачено місце для розташування органу або фісгармонії. Позаду кафедри, на завер-
шенні осі, часто розміщають розп’яття Христа.
Орієнтація головної осі є довільною. У пропорціях протестантські храми є
наближені до прямокутника. Архітектура звільнена від пишноти, яка властива
католицизму. Богослужіння зведене до співу гімнів і псалмів (під супровід органу)
та читання Євангелія. Кожен віруючий тут має право вести богослужіння, тому у
протестантизмі не має таїнства сповіді.
Орієнтовний склад та площі основних та допоміжних приміщень католиць-
ких та протестантських храмів наведено у табл. 11.6. Проте площі і перелік примі-
щень, як правило, уточнюють конкретним завданням на проектування.
Таблиця 11.6
Порівняльна таблиця орієнтовного складу приміщень споруди храму
№ з/п Назва приміщень та їх площа, м2 Католицизм Протестантизм
1 2 3 4
1 Зал (нава) з розрахунку на 1 м2 Ритуальна частина залу та проходи Для 1,5 осіб сидячих ЗО % площі додатково до розрахункової площі залу Для 1, 5 осіб сидячих 20 % площі додатково до розрахункової площі залу
2 Вівтарна частина (апсида) Під вівтарем чи над ним не роз- ташовують жодних приміщень Ширина не менше як 6 м, глибина - 5-10 м Не передбачено
3 Місце для кафедри Не передбачено 6x6 м
4 Проповідниця (амвон) У складі площ солеї Кафедра
5 Солея (підвищення) Підвищення апсиди Підвищення кафедри
6 Захристія (дияконська) Не передбачено Не передбачено
7 Ризниця (переодягальна) 16-20 м2 16-20 м2
8 Притвір (бабинець) Не передбачено Не передбачено
9 Тамбур головного входу 12-18 м2 12-18 м2
10 Хори ЗО м2 по обидва боки від св. престолу Не передбачено
11 Регенська 12 м2 12 м2
12 Балкон (ЗО % площі) Додатково до площі залу Допускається Допускається
13 Світло проекційної, звукозапис, радіотрансляційна 40 м2 (згідно із завданням на проектування)
340
Продовження табл. 11.6
1 2 3 1 4
14 Місце для продажу релігійної літератури 6 м2
15 Технічні приміщення (електрощитова, тепловий вузол, вентиляційна камера) Згідно з розрахунками, проте не менше як 20 м2
16 Санвузли: - громадські (один унітаз та один пісуар на 50 чоловік та один унітаз на 50 жінок) - службові (два унітази та один пісуар) Громадські санвузли розташовують у цокольному рівні храму. Приймається, що співвідношення чоловіків до жінок є 50:50. Службові санвузли розташовують біля ризниці
11.5. Вимоги до проектування монастирських комплексів
11.5.1. Символіка монастирського комплексу
Монастирський комплекс, як і храм, мав велике символічне значення архі-
тектурної та ідейної домінанти і став упорядкованим цілим - символічною моделлю
“Граду Божого”. Аром домінує над рештою будівель за розмірами, за розташуванням
(обов’язково у центрі) і за значенням (символічно трактувався як земне небо чи око
Боже або як образ Гробу Господнього). Тому провідна роль собору завжди зберігалася
під час подальших перебудов і розширень монастиря. Другою найважливішою спо-
рудою комплексу була трапезна, яка асоціювалася з Тайною вечерею і мала містич-
ний сенс. Тому її трактування є не утилітарне, а образно і композиційно вона тяжіє до
соборного храму. Це значення трапезної відображено у зведенні при ній осібного
храму. В українських монастирях трапезні розташовували з південної сторони соборів,
що пов’язано з особливостями монастирського розпорядку і ритуалу. Монастирській
огорожі надавали значення межі двох світів - церковного і світського. Ці огорожі
уподоблювали монастир до міста, підкреслюючи його самодостатність. Провідна роль
тут належала брамам. Головні брами називали святими і розміщували із заходу або
півдня залежно від містобудівної ситуації. Подеколи над брамами зводили надбрамні
церкви, підкреслюючи цим ідейне значення головної брами й нагадуючи про небесне
заступництво і захист.
11.5.2. Класифікація монастирських комплексів
Монастирські комплекси за типом організації поділяються на:
• лаври;
• монастирі;
• скити, пустині.
Класифікація монастирських комплексів за типом організації залежить від
масштабів комплексу, його значущості, кількості і функціонального призначення
будівель, характером архітектурного вирішення споруд.
341
Лавра (від грец. Іаига - вулиця або провулок). Великі православні чоловічі
монастирі. Назва вперше з’явилася в Палестині, де монахи-християни почали
огороджувати своє житло для захисту від нападів кочівників-бедуїнів. Назву лаври
мали найбільші монастирі, що підлягали безпосередньо патріарху, аз 1721 р. -
синоду: Києво-Печерська (з 1597 р.), Почаївська (з 1833 р.).
Монастир - комплекс будинків і споруд, призначених для проживання монахів
(або монахинь), відправлення ними релігійних обрядів, навчання тощо. Територію
комплексу огороджували стінами. Центральне місце посідали храм і трапезна, на тери-
торії переважно розміщувались келії, школа, госпіталь, майстерні, різні господарські
будівлі. Християнські монастирі з’явилися у ПІ-ІУ ст. На території Київської Русі
після хрещення (988-989 рр.) почали створюватись православні монастирі: Києво-
Печерський (1051 р.), Видубицький (друга половина XI ст.), Михайлівський Золото-
верхий (1108 р.) у Києві, Почаївський на Тернопільщині (середина XVI ст.) та ін.
У XV ст. на заході України з’явилися перші римсько-католицькі монастирі: францис-
канський у Городку на Львівщині (1413 р.), домініканські в Острозі на Рівненщині
(1442 р.) і Кам’янці-Подільському (кінець XV ст.) та ін.
Скит, пустинь - невеликі за розмірами монастирі, з мінімальним набором
приміщень та споруд. Переважно розташовані далеко за межами населених пунк-
тів. Основною функцією скиту чи пустині є сакральна, яка мусить домінувати над
усіма несвященними, світські функції в таких комплексах здебільшого відсутні.
Відповідно до вимог часу скити та пустині могли мати оборонну функцію. Монахи
у скитах та пустинях переважно зосереджувалися на самовдосконаленні, духов-
ному розвитку своєї особистості.
За функціональним призначенням монастирі поділяють на:
• оборонні;
• просвітницькі;
• харитативні;
• рекреаційні.
Часто у межах одного монастиря поєднується кілька функцій, одна з яких є
провідною.
Оборонна функція. Більшість монастирів, які виникли на Україні у ХУ-ХУІ ст.,
мали оборонний характер. Монастирі огороджували фортифікаційними укріпленнями,
обов’язковими елементами стали оборонні вежі, укріплені брами, часто їх роль вико-
нували дзвіниці (звідси виник оборонний тип надбрамної дзвіниці), будували додат-
кові приміщення складів. Такі монастирі не поступалися за оборонними можли-
востями тогочасним фортецям.
Просвітницька функція. Просвітницька функція набула широкого розвитку
починаючи з XVI ст., коли монастирі виконували роль осередків розвитку освіти і
науки. Це вимагало спорудження на території монастирських комплексів відповід-
них будівель. При монастирях виникають споруди або приміщення шкіл, коле-
гіумів, університетів, бібліотек.
Харитативна функція Характерним елементом християнського віровчення
є доброчинність. Наслідком цього став розвиток харитативної діяльності монас-
342
тирів. При монастирях влаштовують притулки, лікарні (лікарня як тип споруди роз-
винулася з монастирської лічниці). Монастирями з харитативною функцією були
Почаївська лавра та Унівський монастир.
Рекреаційна функція. Новою функцією монастирів є рекреаційна. Вона
передбачає створення при монастирських комплексах споруд готельного типу,
гостьових будинків, споруд літніх шкіл. Можуть проводитись літні відпочинково-
трудові табори для молоді, реколекції, а за відповідних рекреаційних ресурсів
території можливим є розвиток туризму.
11.5.3. Містобудівельна організація монастирського комплексу
Просторове вирішення монастирів, їх композиційна різноманітність за інди-
відуальності кожного ансамблю чи архітектурного комплексу поєднана закономір-
ними принципами побудови. Під час вирішення просторової організації монас-
тирських комплексів впливовими факторами були характер рельєфу, наявність
водойм, лісів, природно-кліматичні умови місцевості. На композицію монастиря
впливають такі чинники:
- початкова функція і профілювання;
- характер рельєфу;
- розташування населених пунктів;
- характер навколишньої забудови.
Існують такі типи композиційного вирішення монастирського комплексу:
• Центричні. Усі споруди розташовані навколо собору або головної площі.
• Лінійні:
- фронтальна - фронт будівель розгорнутий у бік головних воріт або
фронт будівель розташований під прямим кутом до головних воріт;
- замкнуто-ланцюгова - споруди монастиря щільно розташовуються з
двох-трьох боків навколо центральної площі як композиційного цент-
ру комплексу; або споруди блокуються, створюючи при цьому лінійну
композицію неправильної форми без дотримання симетричності ком-
позиції та єдиної планувальної осі
• Центрально-осьові. Монастирські комплекси з чіткою планувальною
симетрією стосовно центральної осі. На осі симетрії розташовується храм, по два
боки від нього споруди келій.
Залежно від розташування монастирського комплексу у структурі розселення
приймаються різні типи композиційного вирішення, які показано на рис. 11.15.
Усю різноманітність вирішень монастирів з огляду на організацію внутріш-
нього простору можна звести до таких типів'.
• Замкнутий тип організації внутрішнього простору Монастирі, об’єднані
в групу замкнутих, мають чітко визначений об’єм келій з внутрішнім квадратним
або прямокутним подвір’ям, над яким домінує собор. У деяких випадках об’ємно-
планувальні вирішення корпусів келій мають П-подібну форму в плані, або одне
подвір’я замкнуте, а інше відкрите. В усіх випадках об’єм собору блокується з
корпусом келій боковою стіною або вівтарем.
343
• Напівзамкнутий тип організації внутрішнього простору. За напівзамк-
нутого типу вирішення монастир має кілька об’ємів, які блокуються з собором, а
також кілька споруд, що розташовані навколо. Переважно монастирське подвір’я і
парадний майданчик об’єднані, що пояснюється цільністю навколишньої забудови.
Собор, келії з трапезною, дзвіниця сприймаються композиційно цілісно, починаю-
чи від входу у монастир.
• Відкритий тип організації внутрішнього простору. У монастирях з відкри-
тим типом організації розкривається простір внутрішнього подвір’я, головного майда-
ну і об’ємів, які оточують собор. Простір внутрішнього подвір’я дає змогу сприймати
будівлі з різних точок зору, у деяких монастирях вони сприймаються панорамно, є
домінантами навколишньої забудови. За різних конфігурацій ділянки основні споруди
групуються навколо майдану в кожному прикладі індивідуально.
Рис. 11.15. Схеми композиційних вирішень генпланів монастирських комплексів:
а - у щільній забудові; 6-у дисперсній забудові;
в - за межами населеного пункту
У будівництві монастирів можна виділити такі характерні особливості, що
стосуються організації внутрішнього простору:
• концентричність поясів забудови (собор у центрі, келії навколо нього,
огорожа навколо келій). Композиційним ядром монастиря є храм, йому підпо-
рядковуються інші споруди монастирського комплексу - дзвіниця, трапезна, келії,
далі в ієрархії споруд розташовані мури та господарські споруди;
• групування забудови за функціональною ознакою та супідрядністю її у
середині групи. Зонування території монастиря залежно від функції виділяє такі
типові групи - загальнодоступна, житлово-побутова, господарська частини).
Під час проектування монастирських комплексів рекомендується виділяти
такі функціональні зони'.
• загальнодоступну;
• житлово-побутову;
• господарську.
344
Схему функціонального зонування монастирського комплексу показано на
рис. 11.16.
Рис. 11.16. Схема функціонального зонування монастирського комплексу:
а - загальнодоступна зона; б - житлово-побутова зона;
в - господарська зона
Загальнодоступна зона - це частина монастирського комплексу, на територію
якої мають доступ миряни (якщо монастирський комплекс відкритого типу). Основ-
ними складовими загальнодоступної зони є церква, дзвіниця. Також до них можуть
належати приміщення адміністрації, гостьові споруди (будинок для гостей, готель),
стоянки для паркування. Загальнодоступна зона має парадну функцію. Основним пло-
щинним елементом загальнодоступної зони є майдан перед собором, він часто є і ком-
позиційним центром комплексу загалом, через майдан переважно проходить головна
композиційна вісь комплексу монастиря. На нього зорієнтовані церква, дзвіниця, тра-
пезна, келії, головні ворота. Ці споруди становлять композиційне ядро ансамблю. До
загальнодоступної зони входять через фіртку, біля фіртки, як правило, розташовують
розмовницю (8=15-25 м2), деякі адміністративні приміщення і санвузол.
Житлово-побутова зона об’єднує групи приміщень, призначених для про-
живання монахів: житловий блок з келіями, комплекс трапезної. До цієї зони
можна віднести й освітні приміщення, якими користуються монахи (класи для
занять, бібліотека).
До господарської зони входять монастирський сад, виробничі приміщення,
сільськогосподарські угіддя. Монастирський сад може використовуватися в рек-
реаційних потребах.
11.5.4. Об'ємно-планувальні вирішення споруд
монастирського комплексу
До обов’язкових споруд будь-якого монастирського комплексу належать
хром, трапезна і келії. Ці споруди формують композиційне ядро ансамблю монас-
тиря. У малих монастирях, пустинях, скитах часто церква, дзвіниця, трапезна і
келії поєднуються в один або два об’єми.
345
Центральне місце у структурі будь-якого монастирського комплексу займає
споруда храму (див. підрозділ 11.4). Залежно від розмірів монастиря на його тери-
торії може бути кілька церков, каплиці, підземна церква. У разі проектування
малих монастирів замість церкви можна проектувати каплицю.
Келії - це житлові споруди для проживання монахів. Основною проектною
одиницею споруд келій є житловий номер - келія, розрахована здебільшого на
одного-трьох монахів. Часто споруди келій блокуються з трапезними.
Трапезні або комплекс трапезної - набір приміщень, в яких готують їжу та
харчуються члени громади монастиря, а також відправляють літургії, служби,
молитви, у зв’язку з цим обов’язково в комплексі трапезної проектують каплицю,
що є характерною особливістю композиції трапезої
У великих монастирських комплексах або в монастирях, що мають певну
спеціалізацію, до переліку обов’язкових споруд додають такі:
• адміністративні споруди, будинки митрополитів, гостьові будинки. У
деяких монастирях, які підтримували широкі зв’язки із зовнішнім світом, спору-
джувалися готелі;
• у монастирях, що мають освітню функцію, будують школи, бібліотеки,
архіви. При великих монастирях також будують друкарні;
• , у монастирях, що мають харитативну функцію, споруджували сирітські
будинки, лікарні, господарські, виробничі споруди. Лікарні будували окремими
корпусами. Інколи в об’ємі лікарні споруджувалася тепла церква або капличка з
трапезною для хворих;
• практично в усіх монастирських комплексах будують господарські спо-
руди: склади, шевські майстерні, столярні майстерні, тваринні ферми, парники.
Вимоги до проектування келій. Келії проектують на одну-три особи (не
менше 8 м2 на одну особу, оптимальна площа - 10 м2). Санвузли з душовими мо-
жуть бути розташовані безпосередньо у келіях (ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові
будинки. Основні положення”). До комплексу келій може входити кімната відпо-
чинку, медпункт з кабінетом лікаря та ізолятором.
Під час проектування житлового корпусу на місцевості необхідно керува-
тися допустимими умовами орієнтації.
Допускається орієнтувати житлові приміщення на сектор горизонту від 310 до
50° в усіх кліматичних районах, а також на сектор від 200 до 290° в III та IV кліматич-
них районах; сумарна площа таких кімнат не повинна перевищувати 40 % від загальної
жилої площі келій. Келії розташовують на першому, другому, третьому поверхах.
Кількість входів проектують з урахуванням забезпечення вимог евакуації людей.
Келії повинні бути непрохідними, завширшки не менше ніж 2,4 м, завдовжки
5 м. З кожної келії передбачається вихід в коридор безпосередньо або через шлюз,
хол, передпокій (площею 3-4 м2). Двері келій повинні відчинятися всередину.
346
Келії рекомендується обладнувати вбудованими шафами для зберігання
одягу, білизни, взуття, а також вішаками для верхнього одягу.
У разі обладнання санвузлів при келіях витяжку з кімнат необхідно влашто-
вувати через санвузли.
Келії при коридорній системі можна проектувати з виходом в коридор або
блокувати їх по дві з загальним передпокоєм та санвузлом. При келіях рекомен-
дується влаштовувати санвузли.
Варіанти вирішення одинарної келії з санітарним блоком показано на рис. 11117.
Варіанти вирішення келій, об’єднаних в житлову групу, що складається з
кількох келій, шлюзу та санітарного блоку, показано на рис. 11.18.
Рис. 11.17. Схема вирішення одинарної келії
з санітарним блоком для одномісної келії 8-10 м2,
більшої місткості -8 м2 на одну особу
Рис. 11.18. Схеми вирішення келій,
об'єднаних в житлову групу: а - дві келії;
б - три келії з розділеним санвузлом;
в - три келії із суміщеним санвузлом
347
Варіанти вирішення келій у споруді секційного типу, об’єднаних в житлову
групу, що складається з келій, шлюзу та санітарного блока, показано на рис. 11.19.
Житлові кімнати, підсобні приміщення, приміщення культурно-побутового
обслуговування, коридори, за винятком комірчин, приміщень для сушіння одягу,
фотолабораторій, душових, повинні мати безпосереднє природне освітлення. До-
пускається освітлення другим світлом кімнат для чищення і прасування одягу,
підсобних приміщень, умивальників.
Кімнати для чищення і прасування одягу повинні бути обладнані раковинами-
мийками, столами для прасування з вбудованими шафками для засобів чищення одягу.
Пральню потрібно відділяти від коридору шлюзом. Огороджувальні конст-
рукції приміщення пральні повинні бути захищені паро- і гідроізоляцією.
Медпункт з ізолятором рекомендовано проектувати на першому поверсі.
Палати в ізоляторі проектуються не більше ніж на два ліжка кожна. Площа палати
визначається з розрахунку 7 м2 на одне ліжко. При кожній палаті передбачається
окремий санвузол, обладнаний унітазом, умивальником і душем.
Вимоги до проектування трапезних. До комплексу трапезної належать такі
приміщення: обідній зал - трапезна (рефектар), каплиця, кухня з повним циклом
приготування їжі, склад для продуктів, санвузол.
Рекомендовані дані щодо розрахунку норм на одне посадкове місце розроб-
лені на основі чинних норм і вимог щодо проектування закладів громадського
харчування з урахуванням специфіки функціонування монастирських трапезних.
Специфіка функціонування трапезних у монастирі полягає в такому:
• трапезна переважно одночасно обслуговує усіх монахів монастирського
комплексу, що призводить до зміни розрахункових норм і вимог;
• приготуванням їжі часто займаються самі монахи, що позбавляє необхід-
ності в приміщеннях для обслуговуючого персоналу.
Для загального розрахунку площ комплексу трапезної рекомендується ко-
ристуватися табл. 11.7. Таблиця розроблена на основі норм для закладів громадсь-
348
кого харчування з поправками на обсяги виробництва, що відповідають потребам
монастирського комплексу.
Таблиця 11.7
Розрахунок площ комплексу трапезної
Кількість місць Площа приміщень на одне місце в залі, м2
вхідна група, зал в тому числі зал виробничі складські технічні Усього
Трапезна 50 2,17 1,8 0,91 0,54 0,46 4,08
100 2,16 1,8 0,8 0,42 0,33 3,71
Приміщення поділяються на такі функціональні блоки: зали для тих, хто
обідає, виробничі, складські та технічні. Приміщення для відвідувачів, виробничі
приміщення проектують в наземних або у цокольних поверхах. Складські та
технічні приміщення допускається розташовувати у підвальному поверсі. Зал та
виробничі приміщення повинні мати природне освітлення. Влаштування порогів у
залах, виробничих та складських спорудах не допускається.
Стіни та перекриття приміщень трапезної, що будують в одній споруді з
житловим блоком, проектують з урахуванням забезпечення належної шумоізоляції.
Гідроізоляцію у підлогах проектують у виробничих приміщеннях там, де вима-
гається влаштування трапів у підлогах, а також у санітарних вузлах.
Для тих, хто обідає, передбачаються вестибюль з умивальниками та санвуз-
лом, гардероб. Зал трапезної (розрахунок кількості умивальників береться з норм
для проектування закладів громадського харчування).
До виробничих приміщень належать гарячий та холодний цехи, хліборізку,
м’ясорибний цех, овочевий цех, приміщення для мучних виробів, посудомийку.
Складські приміщення передбачають холодильники для фруктів, ягід, напил-
ків; риби, м’яса; харчових відходів; комори сухих продуктів; комори.
Обов’язковою складовою є каплиця. Площа каплиці розраховується на під-
ставі площі у 0,6 м2 на одну особу. Вхід до каплиці влаштовується з вестибюля
трапезної, допускається влаштування другого входу з зали трапезної.
Зали, гарячий і холодний цехи та мийку розміщають в одному рівні. Ширина
проходів в залі: основний - 1,35 м, додаткові, для проходу до окремих місць -
0,6 м. Гарячі цехи, кондитерські цехи, холодильні камери, м’ясорибний цех бажано
орієнтувати на північ, північний схід або північний захід. Потрібно передбачати
господарську зону з під’їздом та розвантажувальним майданчиком.
Планувальні вирішення трапезних залежать від розмірів монастиря, типу
композиційного вирішення та організації внутрішнього простору.
Адміністративний блок розміщається в окремій споруді або блокується з
житловим блоком. До переліку приміщень адміністративного блоку належать:
приймальня, кабінет ігумена, бухгалтерія, канцелярія, архів.
349
Контрольні запитання:
1. Як класифікують культові заклади ?
2. Як пов’язані між собою тип, місткість та спосіб розташування у системі
забудови храму?
3. Якими є загальні вимоги до проектування ділянки храмового комплексу?
4. Якими є функціональні зони ділянки храмового комплексу?
5. Які канонічні вимоги щодо розташування храму на території храмового
комплексу?
6. Які групи будинків та споруд можуть належати до храмового комплексу?
7. Як поділяється храм на три частини по горизонталі та вертикалі?
8. Що таке притвор і якими є вимоги до його проектування?
9. Якими є особливості проектування середнього храму?
10. Що таке вівтарна частина і якими є вимоги до її проектування?
11. Які особливості проектування католицьких та протестантських храмів?
12. Як класифікують монастирські комплекси?
13. Які обов’язкові складові монастирського комплексу?
14. Які приміщення належать до комплексу трапезної?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан споруди парафіяної церкви, розрахованої на 300 віруючих.
2. Розробити планування церкви хрестово-купольної системи, розрахованої
на 500 віруючих.
3. Запроектувати вівтарну частину церкви на 600 віруючих.
4. Розробити генплан споруди монастирського комплексу.
5. Розробити планування трапезної на 200 монахів.
6. Розробити планування корпусу келій на 50 монахів.
350
Розділ 12
БУДІВЛІ ЗАКЛАДІВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
Проектування закладів роздрібної торгівлі проводять на основі СниП ІІ-Л. 7-70
“Магазинні. Нормьі проектирования” [38] та ВСН 54-87 “Предприятия рознцчной
торговли” [3].
і
12.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Заклади роздрібної торгівлі - один з найдавніших типів громадських споруд.
Торгівля завжди була важливим актом не лише, власне, купівлі-продажу, але й
засобом міжкультурної комунікації та взаємообміну. Найдавнішими формами тор-
говельних відносин були базари, які виникали на найважливіших торговельних
шляхах (форма гуртової і роздрібної торгівлі), і крамнички роздрібної торгівлі у
населених пунктах (форма роздрібної торгівлі). Паралельно розвивався спосіб тор-
гівлі за спеціальними замовленнями. Формами сезонної торгівлі були періодичні
ярмарки. Архітектурно-планувальний тип крамниці остаточно сформувався у добу
пізнього середньовіччя. Характерним був принцип горизонтального зонування, де
торговельний зал як основне приміщення розміщували спереду і доступ до нього
був з вулиці, а складські приміщення - позаду. Верхні поверхи займало, як правило,
помешкання власника.
У другій половині XIX ст. починають розвиватися нові типи закладів тор-
гівлі. Передусім це були пасажі - криті торговельні вулиці з розташуванням вздовж
крамниць різної спеціалізації; криті ринки; універсальні магазини.
У зв’язку з удосконаленням форм роздрібної й гуртової торгівлі, розвитком
будівельних технологій, ділової й фінансової активності, ростом населення великих
міст і багатьма соціальними й економічними чинниками установи торгівлі сьогодні
переживають період змін і розвитку нових типів будинків і споруд. Виникнення
мережевого ринку зумовило появу одних з головних його компонентів - супср- і
гіпермаркетів - величезних перекритих торговельних просторів універсального приз-
начення. Окрім того, сформувалися нові типи тимчасових торговельних споруд у
вигляді ринків дрібногуртової й роздрібної торгівлі й мінімаркерів, що мають характер
тимчасових павільйонів.
Найактуальніший напрям розвитку сучасних закладів роздрібної торгівлі - фор-
мування великих багатофункціональних торговельних центрів - споруд, що включають
до свого складу, поряд з домінуючою торговельною, багато супутніх функцій: ділову,
видовищну, розважальну, громадського харчування, кредитно-фінансову тощо.
На рис. 12.1-12.4 показано приклади різних типів закладів роздрібної торгівлі.
351
Рис. 12.2. Торговельний центр
на Штефанпляц. Відень. Австрія.
1978 р.. арх. Г. Холляйн
Рис. 12.1. Торговельний центр
на Фаворітенштрассе, Відень.
Австрія, 2003 р.
Рис. 12.4. Комплекс Лез-Аль, Париж. Франція.
1979-1986 рр., арх. К. Васконі, Ж. Панкреак
Рис. 12.3. Магазину Тавсоні. США.
1978 р., архітектурна група "БІТЕ"
12.2. Класифікація закладів роздрібної торгівлі
Торговельне обслуговування населення передбачає доставляння, зберігання
іа реалізацію товарів і відбувається за посередницівом мережі роздрібної торгівлі:
юрювельних складів і баз для зберігання товарів гуртової іа роздрібної торгівлі;
юріовельного га холодильного обладнання, механізмів іа інвеніаря; спеціальних
іранспортних засобів.
, Залежно від капітальності споруд і тривалеє і і їх експлуатації розрізняють такі
види роздрібної торговельної мережі.
• стаціонарна - торговельні підприсмсіва із залами для покупців і постій-
ним місцем знаходження (великі, середні і малі маїазини);
• напівстаціонарна - торговельні підприсмсіва без торгових залів для по-
купців (палатки, кіоски);
352
• торговельні автомати і напівавтомати - апарати, у яких усі операції
або повністю, або частково механізовані;
• пересувна мережа - автомагазини, вагони-магазини, розносні лотки;
• посилкова торгівля - доставляння товарів додому;
• ринки, базари, періодичні ярмарки.
Заклади роздрібної торгівлі також класифікують за призначенням:
• торговельні центри',
• магазини',
• ринки.
Торговельні центри - це комплекси закладів роздрібної торгівлі, громадсь-
кого харчування, побутового обслуговування, які розташовані компактно в одному
місці. Деколи торговельні центри об’єднують з видовищними, транспортним та
іншими закладами обслуговування, тому часто їх ще називають громадсько-торго-
вельними центрамии або центрами обслуговування. Своєю чергою торговельні
центри поділяють на багаторівневі торговельні центри; торговельні центри, об’єд-
нані з транспортними вузлами; торговельні центри, об’єднані із житловими комп-
лексами; громадсько-торговельні центри - вулиці.
Магазини є основним видом роздрібної торгівлі. За площею приміщень,
кількістю працівників і товарообороту магазини класифікують за величиною на
великі, середні і дрібні. Також магазини класифікують за профілем торгівлі', неспе-
ціалізовані (продтоварні, промтоварні, змішані); спеціалізовані1 (вузькоспеціалізо-
вані, комбіновані, універсальні1 2). За формами торгівлі магазини поділяються на:
магазини з продажем через продавців і магазини із самообслуговуванням, магазини
продажу через взірці, каталоги, із замовленням товарів. За своїм об’ємно-просто-
ровим вирішенням магазини можуть бути розташовані в окремих спорудах, вбу-
довано-прибудовані, або розташовуватися у комплексі з іншими закладами обслу-
говування у складі торговельних центрів.
Ринок (ринковий комплекс) - комплекс взаємопов’язаних підприємств рин-
кової торгівлі із закладами державної та кооперативної роздрібної торгівлі. Здебіль-
шого, усі підприємства роздрібної торгівлі об’єднані в одному торговельному залі.
Формування торговельної мережі у системі розселення обумовлене частотою
попиту на товари. Тому усі заклади роздрібної торгівлі поділяють, як і більшість
типів громадських споруд, на заклади повсякденного, періодичного та епізодичного
попиту. До закладів роздрібної торгівлі повсякденного попиту належать невеликі
продовольчі магазини, ринки. Такі заклади максимально наближені до житла і
розташовуються у межах мікрорайонів. До закладів періодичного попиту належать
промислові і продовольчі магазини із широким асортиментом товарів. Ці заклади
1 Спеціалізованими називають магазини, де до продажу представлено певну групу товарів.
2 Універсальними магазинами називають великі заклади роздрібної торгівлі, переваж-
но з великою торговельною площею, де під одним дахом зібрано багато видів товарів з
вільним до них доступом. Як правило, товари розподілені по відділах, кожен з них виконує
функцію спеціалізованого магазину.
353
обслуговують житлові райони. До закладів епізодичного попиту належать великі
торговельні центри, спеціалізовані магазини. Вони обслуговують населення міста.
Розрахунковою одиницею для проектування закладів роздрібної торгівлі є
одне робоче місце. У табл. 12.1 подано орієнтовні розрахункові показники для
закладів роздрібної торгівлі.
Таблиця 12.1
Орієнтовні розрахункові показники для закладів роздрібної торгівлі
Попит закладу роздрібної торгівлі Одиниця вимірювання Показник на 1000 населення
Заклади торгівлі загалом Робоче місце 10
Повсякденний обслуговує мікрорайон) Те саме 2,5
Періодичний (обслуговує житловий район) Те саме 3,7
Епізодичний (обслуговує місто) Те саме 4,5
Примітка. Під час розрахунку мережі магазинів із самообслуговуванням одне робоче
місце касира відповідає трьом робочим місцям продавців, а в хлібних магазинах - двом
робочим місцям.
12.3. Вимоги до земельних ділянок
Заклади роздрібної торгівлі повинні бути рівномірно розподілені по усій
території міста з урахуванням містобудівельних параметрів населеного пункту,
системи транспортних магістралей та розташування громадських споруд. Основним
принципом є максимальне наближення до споживачів. Норми розрахунку потреби
місць закладів роздрібної торгівлі, розташованих у житловій забудові, та їх роз-
рахункові площі наведені у ДБН 360-92**. У табл. 12.2 подано основні норми роз-
рахунку земельних ділянок закладів роздрібної торгівлі.
Ділянка магазину або торгового центру включає дві основні функціональні
зони: зону покупців (пішохідна зона) із майданчиками для відпочинку, окремо роз-
ташованих вітрин й інших засобів реклами, та транспортно-господарську зону.
Господарський двір повинен мати під’їзні шляхи для вантажних автомобілів і роз-
вантажувальний майданчик, який повинен примикати до складських приміщень,
сміттєзбірник, зону для відпочинку персоналу і для стоянки індивідуального авто-
транспорту. Майданчики для стоянки легкових автомобілів покупців варто перед-
бачати віддаленими від установ торгівлі не більше ніж на 150 м. Окрім того, генплан
ділянки закладу роздрібної торгівлі може включати резервну зону з площами для
розвитку закладу, і захисну зону - площі під зелені насадження проти вітру та шуму.
На рис. 12.5 показано приклади організації генплану закладу роздрібної торгівлі.
354
Таблиця 12.2
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок закладів роздрібної торгівлі
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірю- вання Нормативна величина у розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Магазини, усього в т.ч. у міських поселеннях, усього м2 торго- вельної площі 245,2 230(100) Торговельні центри місцевого значення 3 кількість обслуговування населення, тис. осіб на об’єкт: від 4 до 6 - 0,4-0,6 га більше 6 до 10 - 0,6-0,8 га більше 10 до 15 - 0,8-1,1 га більше 15 до 20 - 1,1-1,3 га
3 них: - продовольчих товарів - непродоволь- чих товарів Те саме 80 (70) 150(30) Торговельні центри малих міст і сільських поселень з кількістю мешканців, тис. осіб: до 1 - 0,1-0,2 га більше 1 до 3 - 0,2-0,4 га більше 3 до 4 - 0,4-0,6 га більше 4 до 6 - 0,6-1,0 га більше 7 до 10- 1,0-1,2 га
У сільській місцевості, усього Те саме 250
3 них: - продовольчих товарів - непродоволь- чих товарів 85 165 Заклади торгівлі, м2, торговельної площі, 100 м2 торговельної площі: до 250 - 0,08 га більше 250 до 650 - 0,08-0,06 га більше 650 до 1500 - 0,06-0,04 га більше 1 500 до 3500 - 0,04—0,02 га понад 3500 - 0,02 га
Примітка. Норми розрахунку включають усю мережу торговельно-побутового обслуго- вування незалежно від відомчої належності. У разі автономного забезпечення закладів інже- нерними системами і комунікаціями, а також розташування їх на території підсобних будівель і споруд площа ділянки може бути збільшена на 50 %. До норми розрахунку магазинів непродовольчих товарів входять комісійні магазини з розрахунку 10 м2 торгової площі на 1 тис. осіб населення. Магазини замовлень і кооперативні приймати згідно з завданням на проектування додатково до встановленої норми розрахунку магазинів продовольчих товарів орієнтовно 5-10 м2 на одну тис. осіб. На промислових підприємствах пункти видачі промислових замовлень з розрахунку м2 нормованої площі на одну тис. працівників: 60 - за віддаленого розташування про- мислових підприємств від сельбищної зони; 36 - за розташування промислових підприємств на межі сельбищної зони; 24 - за розташування підприємств у межах сельбищної зони.
Ринкові комплекси м2 торго- вельної площі 24-40 Від 7 до 14 м2 на 1 м2 торговельної площі ринкового комплексу залежно від місткості: 14 м2-за торговельної площі близько 600 м2; 7м2 - більше 3000 м
Примітка. Для ринкового комплексу на одне торговельне місце слід приймати 6 м2 від торговельної площі.
Примітка. У дужках наведені норми розрахунку на рівні житлового кварталу
(мікрорайону) і житлового району.
355
Якщо споруди закладів роздрібної торгівлі є вбудовані або вбудовано-при-
будовані у житлову забудову, то необхідно дотримуватися певних обмежень щодо
проектування господарських зон. Завантаження допоміжних приміщень закладів роз-
дрібної торгівлі, вбудованих у житлові будинки, слід виконувати: з торців житлових
будинків, що не мають вікон; з підземних тунелів; з боку магістралей за наявності
спеціальних завантажувальних приміщень. Допускається не передбачати зазначені за-
вантажувальні приміщення при площі вбудованих приміщень не більше 150 м2.
Рис. 12.5. Приклади вирішення генпланів закладів роздрібної торгівлі:
1 - заклад роздрібної торгівлі; 2 - сусідні споруди;
З - господарська зона (із складським приміщенням)
У проектах генпланів закладів роздрібної торгівлі повинні бути передбачені
умови безперешкодного і зручного пересування маломобільних груп населення по
ділянці до споруди або територією, до комплексу споруд, транспортної інфра-
структури, зелених зон (парки, сквери тощо) з урахуванням вимог ДБН 360-93**,
ДБН В.2.2-17-2006. Кількість машино-місць визначають згідно з табл. 16.3.
12.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Об’ємно-планувальні і конструктивні вирішення закладів роздрібної торгівлі
повинні враховувати можливість збільшення торговельної площі у процесі експлуа-
тації за рахунок комірок та інших неторговельних приміщень на основі принципів
гнучкого планування з урахуванням удосконалення технологічних процесів.
Найбільшу площу поверху між протипожежними стінами залежно від
ступеня вогнестійкості і поверховості споруди необхідно приймати за табл. 12.3.
Висота поверху повинна становити, як правило, 3,3 м. Допускається під час
обґрунтування збільшити висоту поверху з торговельним залом площею більше
400 м2 до 3,6 м, а площею більше 1000 м2 до 4,2 і 4,8 м. Висоту двосвітніх торговель-
них залів допускається приймати більше ніж 4,8 м за наявності антресолі, а для
356
торговельних ринків - у випадках, коли внутрішній об’єм залу дає змогу передбачати
природну вентиляцію. Висоту поверху при кондиціюванні повітря необхідно прий-
мати не більшою за 4,2 м.
Таблиця 12.3
Найбільша площа поверху між протипожежними стінами
залежно від ступеня вогнестійкості і поверховості споруди
Ступінь вогнестійкості споруди Кількість поверхів Найбільша площа поверху між протипожежними стінами, м2
І-II 1-5 2500
III 1-2 1000
Шб 1 800
Ша, IV, ІУа і V 1 500
Примітка. Найбільшу площу поверху між протипожежними стінами споруд І та II сту-
пеня вогнестійкості допускається збільшити на 100 % за умови обладнання приміщень установ-
ками автоматичного пожежогасіння. Допускається збільшувати висоту споруд магазинів І та II
ступеня вогнестійкості на один поверх для розташування комірок, приміщень для підготовки
товарів до продажу, підсобних, службових, побутових і технічних приміщень.
Висоту поверху закладів роздрібної торгівлі площею близько 250 м2, які роз-
ташовані у сільських населених пунктах або вбудовані у житлові будинки, допус-
кається приймати такою, що дорівнює висоті житлового поверху.
Входи і сходи для обслуговуючого персоналу повинні бути відділені від вхо-
дів і сходів для покупців.
Входи у комори та інші неторговельні приміщення потрібно розташовувати з
боку виробничих груп приміщень. У закладах з торговельною площею до 250 м2
допускається передбачати додаткові виходи у торговельний зал для подачі товарів
із суміжних із залом комор.
В універсамах і продовольчих магазинах торговельною площею більше як
1500 м2 і більше, в універмагах і непродовольчих магазинах торговельною площею
3500 м2 і більше допускаються (згідно з завданням на проектування) місця для
розміщення кіосків і торговельних автоматів.
Для розрахунку шляхів евакуації кількість покупців, які одночасно знахо-
дяться у торговельному залі, потрібно приймати на одну людину:
• для магазинів - 1,35 м2 площі торговельного залу у містах і селищах; 2 м2-
у сільських населених пунктах;
• для ринків - 1,6 м2 від площі торговельного залу ринкової торгівлі.
Під час розрахунку шляхів евакуації потрібно враховувати перспективне роз-
ширення закладу торгівлі. Із торговельного залу повинні бути передбачені не мен-
ше як два розосереджені евакуаційні виходи безпосередньо назовні або у закриті
сходові клітки.
357
Відстань від найвіддаленішої точки торговельного залу до найближчого
евакуаційного виходу потрібно приймати згідно з табл. 4.5.
Ширину основних евакуаційних проходів необхідно приймати згідно з
табл. 12.4, проте не менше як 1,2 м.
Таблиця 12.4
Розрахунок ширини основних евакуаційних проходів
Торговельна площа закладу торгівлі, м2 Ширина проходу, м
До 100 1,4
Від 100 до 150 1,6
Від 150 до 400 2
Більше 400 2,5
Площі проходів між турнікетами, кабінами контролерів-касирів і проходів із
зовнішнього боку торговельного залу вздовж розрахункового вузла у площі ева-
куаційних проходів не входять.
У торговельних залах споруд І і П ступеня вогнестійкості потрібно влашто-
вувати відкриті головні сходові клітки (або пандуси) з першого на другий або із
цокольного на перший поверхи. Ці сходи і пандуси допускається враховувати у
розрахунку шляхів евакуації лише для половини кількості покупців, які перебу-
вають у відповідному торговельному залі, а для евакуації решти покупців необхідно
передбачати не менше ніж дві сходові клітки. Довжину відкритих сходів (або
пандусів) потрібно включати у відстань від найвіддаленішої точки підлоги до ева-
куаційного виходу, проте її площу не потрібно враховувати у складі площ основних
евакуаційних проходів.
У зоні неторговельних приміщень допускається передбачати внутрішні схо-
дові клітки для технологічного зв’язку між першим і підвальним (цокольним) по-
верхами, які не враховуються у розрахунку шляхів евакуації.
Для торговельних залів, які розташовані на чотирьох або більше поверхах,
потрібно передбачати ескалатори. За площі торговельного залу менше як 1000 м2
допускається заміняти ескалатори пасажирськими ліфтами. У розрахунку шляхів
евакуації ескалатори не враховуються.
Розташування вертикальних комунікацій у просторовій структурі торговель-
ного залу визначає спосіб організації руху покупців (рис. 12.6).
12.5. Функціональна структура закладів роздрібної торгівлі
Заклади роздрібної торгівлі включають такі функціональні групи приміщень'.
• торговельні приміщення і додаткового обслуговування покупців;
• приміщення для приймання й зберігання товарів, для підготовки їх до продажу;
• підсобні приміщення;
• адміністративні й побутові приміщення;
• технічні приміщення.
358
Рис. 12.6. Способи організації руху покупців у торгових залах магазинів
Перша група формує торговельну групу приміщень закладу роздрібної
торгівлі, а решта приміщення - неторговельну групу. Основні схеми компонування
торговельної і неторговельної груп приміщень показано на рис. 12.7.
а
б
Рис. 12.7. Основні схеми компонування торговельної і неторговельної груп
приміщень закладів роздрібної торгівлі:
а - торцева; б - кутова; в - фронтальна
359
12.5.1 . Група торговельних приміщень
Група торговельних приміщень складається із торговельних залів і примі-
щень додаткового обслуговування клієнтів.
Торговельні золи магазинів повинні мати насамперед природне освітлення,
однак допускається розміщення в підвалах торгових залів для продажу продоволь-
чих товарів, посуду й інших негорючих матеріалів.
Площа торговельного залу є розрахунковою і залежить від спеціалізації
магазину і від форми обслуговування. Так, у продовольчих магазинах із формою
обслуговування через продавців площу визначають із розрахунку 16 м2 на одного
продавця. У магазинах промислових товарів - 20 м2 на одного продавця. У
магазинах самообслуговування (через касирів-контролерів) площу визначають, вра-
ховуючи показник 50 м2 на одну касу.
Уся площа торговельного залу поділяється на площу для встановлення
обладнання і площу для проходів для покупців. Насиченість торговельного залу
обладнанням доволі висока і становить 60 % від усієї площі торговельного залу.
Розташування торговельного обладнання залежить від способу організації
торгівлі. У закладах торгівлі через продавців робочі місця продавців за прилавками
розташовують за схемами, показаними на рис. 12.8:
• лінійне (однолінійне й дволінійне);
• острівне;
• боксове;
• салонне.
Рис. 12.8. Основні схеми організації робочих місць продавців
у закладах торгівлі з обслуговуванням через продавців:
а - однолінійна; б - дволінійна; в - боксова; г - острівна
360
Торговельні зали обладнують уніфікованими пристінними стелажами зав-
вишки не більше як 2 м і острівними прилавками завдовжки до 5 м. Фронт одного
робочого місця біля прилавку становить, як правило, 2,5 м, проте може бути
збільшений до 4-5 м. Прилавки розташовують у вигляді прямих ліній, які фор-
мують певний геометричний рисунок. Для кожного відділу магазину визначають
найвідповідніший тип стелажів та прилавків.
У магазинах із самообслуговуванням торговельний простір розділяють стела-
жами, габарити яких у плані становлять 0,6x1,25 м (рис. 12.9).
Важливо правильно запроектувати проходи, мінімальні розміри яких визна-
чаються габаритами візка: 0,57x0,84x1,05 м. Проходи поділяються на головні і
другорядні. Головні проходи проектують завширшки 2,8-4,2 м і вони ведуть до
торговельних відділень і секцій. Максимальна ширина приймається для торговель-
них залів, площа яких перевищує 300 м2. Другорядні проходи проектують завширш-
ки 1,2x1,7 м, вони створюються у межах торговельних секцій. У табл. 12.6 наведені
габарити найменших проходів у магазинах.
Рис. 12.9. Габарити обладнання у супермаркетах
361
Таблиця 12.6
Габарити найменших проходів у закладах роздрібної торгівлі
Вид проходу Найменша ширина проходу, м
у магазинах міст у магазинах сільських населених пунктів
Основні проходи у торговельних залах
Між торговельним обладнанням і стінами, перегородками і вітринами під час розташування обладнання паралельно до стін, перегородок і вітрин у магазинах з торговельними залами 90 м2 2,8 2
Те саме, більше 90 м2 3,6 2,8
Між паралельно розташованими прилавками і гірками 4,2 2,8
Між прилавками чи гірками і стороною тамбура без дверей 2,8 2
Те саме, з дверима 4,2 3,4
Проходи у межах відділів і секцій, які торгують з вільним доступом до товарів за зразками і через прилавки
Між паралельно розташованими гірками 2,6 2
Між паралельно розташованими гірками, стендами, вітринами із зразками товарів 1,4 2
Між прилавками і обладнанням, яке встановлено паралельно до прилавка 2,7 2
Те саме, торцем до прилавка 2,1 1,4
Між паралельно розташованими вішаками або вішаками і кабінами для примірювання 1,8 1,8
Між гірками і кріслами для примірювання взуття 1,2 1,2
Між прилавками і обладнанням за прилавками 0,9 0,9
Проходи у відділах і секціях із самообслуговуванням
Між паралельно розташованими гірками 1,4 1,2
Між кабіною контролера-касира або прилавком самообслуговування і встановленою паралельно гіркою 2,8 2
Те саме, торцем гірки 2,2 1,4
Між кабінами контролерів-касирів 0,6 0,6
Між кабіною контролера-касира і стіною, вітриною або неробочою стороною обладнання 1,4 1,4
Торговельне обладнання розташовують в такий спосіб, щоб товари освітлю-
валися природним боковим світлом. Під час проектування торговельного залу
необхідно прагнути до того, щоб конструктивні колони опинялися у габаритах
торговельного обладнання і не потрапляли у проходи для покупців. У тих випадках,
коли це не вдається, відстань між колонами і обладнанням повинна становити не
менше ніж 1 м.
362
У сучасних магазинах самообслуговування використовують касові апарати.
Мінімальні розміри касового апарата з місцем касира і транспортером —1,3x2,2 м.
До торговельного обладнання належать також вітрини. Вітрини непродоволь-
чих товарів проектують завглибшки 1,5 м; вітрини універмагів - близько 2,5 м. Над
тротуаром вітрина повинна підніматися на 0,6 м.
Прохід у комори, приміщення для підготовки товарів до продажу, службові,
побутові, підсобні, технічні приміщення через торгові зали не допускається.
До приміщень додаткового обслуговування клієнтів належать приміщення
приймання та видачі замовлень, кафетерій, приміщення для демонстрації нових то-
варів, бюро обслуговування, розкрій тканин, граверна. Площі приміщень відділу
замовлень наведено у табл. 12.6. Відділ замовлень передбачається у магазинах тор-
говельною площею від 200 м2.
Таблиця 12.6
Площі приміщень відділу замовлень
Назва приміщення Питомі показники нормованої площі приміщень відділу замовлень
На 10 м2 торговельної площі за величини магазину у 400 м2 На кожні 10 м2 торговельної площі більше ніж 400 м2 або менше ніж 400 м2
Приймання і видача замовлень 0,3 0,26
Комплектувальна і фасувальна 0,4 0,2
Необхідність влаштування у магазинах, незалежно від їх величини, кафете-
ріїв, барів, відділень кулінарії тощо встановлюється завданням на проектування.
Кафетерій допускається передбачати у магазинах:
• продовольчих з універсальним асортиментом товарів і в бакалійно-гастро-
номічних магазинах з торговельною площею 200 м2 і більше;
• хлібних, кондитерських і молочних - з торговельною площею 90 м2 і більше;
• дитячих магазинів з торговельними залами - з загальною площею 900 м2;
• решти продовольчих товарів з торговельними залами площею 1800 м2 і
більше у містах, 700 м2 і більше - у сільській місцевості.
Площі приміщень кафетерію наведено у табл. 12.7.
Таблиця 12.7
Площі приміщень кафетерію у закладах роздрібної торгівлі
Назва приміщення Питомі показники нормованої площі приміщень кафетерію на кожні 10 м2 торговельної площі магазину за величини
до 400 м2 додатково на кожні 10 м2 торговельної площі понад 400 м2 1000 м2 додатково на кожні 10 м2 торговельної площі 3500 м2 додатково на кожні 10 м2 торговельної площі
Торговельний зал 0,3 0,1 0,18 0,1 0,12 0,07
Підсобні приміщення 0,15 0,1 0,12 0,06 0,08 0,03
363
Приміщення для демонстрації нових товарів передбачають в універмагах, ве-
ликих дитячих магазинах. Бюро обслуговування передбачають у магазинах торго-
вельною площею більше ніж 1000 м2.
12.5.2 . Група неторговельних приміщень
Приміщення для приймання та зберігання товарів, підготовки їх до
продажу. Розвантажування товарів у магазин відбувається з розвантажувальних
платформ. Розвантажувальні місця необхідно передбачати у магазинах з торговель-
ною площею до 1350 м2 і влаштовувати у вигляді майданчиків з розвантажуваль-
ними платформами на рівні першого поверху, при цьому необхідно передбачати
приміщення приймальною площею 16 м2 на одне розвантажувальне місце.
Розвантажувальні платформи потрібно розташовувати на рівні кузова автомобіля.
Ширина платформи повинна мати 4 м, в окремих випадках допускається зменшення
її ширини до 3 м і збільшення до 6 м. Платформи повинні проектуватися за умови
розвантаження автомобілів із заднього або із заднього і правого бортів. При цьому
розвантажувальні платформи розміщаються або в приміщеннях, або під навісами. У
розвантажувальній або приймальній розташовується, як правило, ліфт або підйом-
ник для транспортування товарів. Кількість розвантажувальних місць залежить від
площі торговельного залу, її розраховують за табл. 12.8.
Таблиця 12.8
Розрахунок кількості розвантажувальних місць
Магазин Загальна площа торговельного залу, м2
220 360 650 900 1800 3600 5400
Продовольчий 1 2 3 4 — — —
Непродовольчий, окрім меблевого 1 1 2 2 3 4 5
Меблевий 1 2 2 3 4 - -
У разі влаштування підвалу у магазинах з торговельними залами загальною
площею 1800 м2 та більше розвантажувальні приміщення допускається передбачати
на рівні підвального поверху. Ухил пандуса для в’їзду автомобіля у підвальні роз-
вантажувальні приміщення і для піднімання до розвантажувальних платформ по-
винен бути не більшим ніж 16 % у спорудах, під навісом - не більше ніж 12 %,
відкритий - не більше ніж 8 %.
У разі об’ємно-планувального вирішення магазину, вбудованого або вбудо-
вано-прибудованого до житлового будинку, завантаження приміщень із боку двору
житлового будинку, де розташовані вікна житлових кімнат квартир і входи у
житлову частину будинку, не допускається. Завантаження приміщень громадського
призначення, вбудованих в житлові будинки, варто виконувати: з торців житлових
будинків, що не мають вікон; з підземних тунелів; з боку вулиць за наявності спе-
ціальних завантажувальних приміщень. Допускається відсутність зазначених заван-
тажувальних приміщень за площі вбудованих громадських приміщень до 150 м2.
364
Площі і призначення комор залежать від призначення магазину. Наприклад, у
продовольчих магазинах з розрахунку на 10 м2 площі торгового залу проектуються:
комора м’яса й охолоджувальна камера; комора риби й охолоджувальна камера; комора
гастрономії й охолоджувальна камера; комора молока й охолоджувальна камера;
комора фруктів й охолоджувальна камера; комора овочів й охолоджувальна камера;
комора вина й напоїв та охолоджувальна камера; комора хліба; комора бакалії; комора
кондитерських виробів. У табл. 12.9 наведено площі комор, охолоджувальних камер і
приміщень для підготовки товарів до продажу у продовольчих магазинах.
Таблиця 12.9
Площі комірок, охолоджувальних камер і приміщень
для підготовки товарів до продажу у продовольчих магазинах, м2
Група товарів На 10 м2 площі торговельного залу для продажу відповідної групи товарів
комори охолоджувальні камери приміщення для підготовки товарів до продажу
М’ясо - 2,8 1,1 - розрубочна (площа, не менша за 5 м2)
Риба 2,8 2,8 —
Гастрономія 3,3 2,8 —
Вина, пиво, безалкогольні напої 5 1,7 —
Кондитерські товари 3,9 — —
Фрукти 4,5 4,4 —
Овочі 9,4 2,2 —
Бакалія 7,2 — —
Хліб 5,5 — —
Молочні продукти 1,1 2,8 1,1
У табл. 12.10 наведено площі комор і приміщень для підготовки товарів до
продажу у магазинах непродовольчих товарів.
Таблиця 12.10
Площі комор і приміщень для підготовки товарів
до продажу у магазинах непродовольчих товарів, м2
Група товарів На 10 м2 площі торговельного залу для продажу відповідної групи товарів
комори Приміщення для підготовки товарів до продажу
1 2 3
Готового одягу 5,6 1,1 - прасувальна (площа, не менша за 6 м2)
Взуття 4,4 —
Тканини 4,4 1,1 - приміщення для нарізан- ня тканин (не менше ніж 8 м2)
Трикотажні вироби, білизна, головні убори, галантерея, парфумерія, фототовари, оптика, годинники, ювелірні вироби 3,3 -
365
Продовження табл. 12.10
1 2 3
Радіотовари 4,4 1,7 - майстерня (площа, не менша, ніж 12 м2)
Музичні товари (без піаніно і роялів) 4,4 —
Спортивні товари 10 (площа, не менша ніж 24 м2) -
Канцелярські товари 5 —
Іграшки, книги 6,7 —
Електротовари і побутова техніка 6,7 2,5 - майстерня (площа, не менша ніж 12 м2)
Посуд і господарські товари 8,3 —
Будівельні товари 6,7 —
Меблі 9,2 —
Допускається розташовувати комори й охолоджувальні камери у підвальних і
цокольних поверхах. Комори, як правило, варто розташовувати біля зовнішніх стін.
Комори і приміщення для підготовки продовольчих товарів не допускається
розташовувати під душовими і санітарними вузлами.
Двері комор і приміщень для приймання товарів повинні бути двостулкові
завширшки не менше ніж 1,3 м і заввишки не менше ніж 2,3 м.
Перед дверима вантажних підйомників (за винятком підйомників для подачі ван-
тажів безпосередньо на робочі місця) повинні бути передбачені майданчики завдовжки
не менше ніж 1,5 ширини дверей підйомника і завширшки не менше ніж 2 м.
Висота охолоджувальних камер повинна бути не меншою за 2,4 м. Охоло-
джувальні камери не можна розміщати поряд із котельнями, бойлерними, душовими й
іншими приміщеннями з підвищеною температурою й вологістю. Вхід в охолоджу-
вальні камери потрібно передбачати з тамбурів або через приміщення підготовки това-
рів до продажу. Двері охолоджувальних камер повинні відкриватися назовні.
Склад і площі підсобних приміщень необхідно приймати за табл. 12.11.
Таблиця 12.11
Склад і площі підсобних приміщень магазинів
Назва приміщень та магазинів Одиниця вимірювання Площа, м2
1 2 3
Приміщення для зберігання тари
Продовольчі магазини 10 м2 торговельної площі залу 1,1
Непродовольчі магазини 10 м2 торговельної площі залу 0,6
Приміщення для пресування паперових та відходів із деревини (входить у норму площі для зберігання тари)
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 900-5400 м2 один магазин 25
, Те саме, 5400 м2 один магазин 40
Приміщення для зберігання пакувальних матеріалів та інвентаря
Магазини з торговельною площею близько 180 м2 один магазин 5
Продовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 180-650 м2 і непродовольчи- ми товарами з торговельною площею 180-1800 м2 один магазин 10
366
Продовження табл. 12.11
1 2 3
Продовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 650 м2 100 м2 торговельної площі залу 1,7
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 1800 м2 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,55
Мийна
Продовольчі магазини з торговельними залами загальною площею до 180 м2 один магазин 6'
Те саме, більше 180 м2 один магазин 10
Білизнярська
Продовольчі магазини з торговельними залами загальною площею близько 450 м2 один магазин 5
Те саме, більше 450 м2 один магазин 10
Приміщення для зберігання прибирального інвентаря
Магазини з торговельними залами загальної площі, м2:
до 220 один магазин 4
220-900 один магазин 7
900-3600 один магазин 10
3600 і більше один магазин 14
Приміщення для зберігання обмінного фонду контейнерів
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 1800 м2 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,9
Майстерня по ремонту обладнання та інвентаря
Продовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 900 м2 один магазин 10
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею, м2:
900-1800 100 м2 торговельної площі залу 10
1800 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,6
Рекламно-декораційна майстерня
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею, м2:
900-1800 один магазин 10
1800 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,6
Пункт приймання посуду з окремим зовнішнім виходом
Продовольчі магазини, які торгують склотарою | 1 магазин 1 16
Камера для сміття
Магазини з торговельними залами загальною площею, м2:
до 1800 один магазин 5
1800 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,28
Експедиція з доставки товарів додому
Непродовольчі магазини з торговельними залами загальною площею 1800 м2 і більше 100 м2 торговельної площі залу 0,7
Меблеві магазини або магазини з відділеннями меблів 100 м2 торговельної площі залу 7
367
Склад і площі адміністративних та побутових приміщень потрібно прий-
мати за табл. 12.12-12.13.
Таблиця 12.12
Склад і площі адміністративних і побутових приміщень
продовольчих магазинів
Назва приміщення Площа, м2, при торговельних залах площею, м2
90 150 220 350 450 540 650 900
Кабінет директора 10 6 6 10 18 16 15 6 6 6 10
Офісне приміщення 23 26 32 45
Кімната персоналу 28 37 43 зо
Гардеробні 12 18 23 29 37 53 63 85
Санвузли 4 6 6 11 10 11 15 27
Душові — — — — 5 5 56 8
Приміщення особистої гігієни жінки - - - - - - 13 13
Головна каса — — — — 6 6 8 10
Таблиця 12.13
Склад і площі адиіністративних і побутових приміщень
непродовольчих магазинів
Назва ________________Площа, м2, при торговельних залах площею, м2
приміщення 90 180 220 270 360 450 540 900 1350 1800 2700 3600 5400
Кабінет директора 9 6 5 6 8 10 8 10 12 6 6 10 12 15 15 20 25
Офісне приміщення 10 13 23 39 52 78 107 162
Кімната персоналу 20 20 36 47 - - - -
Буфет для персоналу - ♦ ♦ - -
їдальня для персоналу - ♦ ♦
Кімната громадських організацій — 50 50
Гардеробні 7 9 10 8 11 12 15 26 38 54 73 92 132
Санвузли 4 8 8 10 15 20 28 45 52 68
Душові — — — — — — 6
Приміщення особистої гігієни жінки 13 13 13 14 16
Головна каса — — — — - — — 10 10 15 15 20 25
Пожежно- сторожева охорона 6 6 8 12 15
Медпункт — - 50 50
Примітка. Площі приміщень, відмічені зірочкою (*), потрібно приймати згідно з нор-
мами на заклади громадського харчування; кількість місць у буфетах та їдальнях прийма-
ється з розрахунку 18 місць на 100 працюючих у найчисленнішій зміні.
368
Кількість санітарних приладів необхідно приймати згідно з нормами проекту-
вання громадських споруд (див. підрозділ 3.4).
Склад і площі технічних приміщень визначаються завданням на проекту-
вання залежно від габаритів обладнання. До технічних приміщень належать:
вентиляційні камери; машинні відділення ліфтів та холодильних установок; камери
кондиціювання повітря; електрощитові; телефонний комутатор; радіовузол; насос-
на; тепловий вузол або котельня.
12.6. Особливості проектування багатофункційних
торговельних центрів
Багатофункційні торговельні комплекси сьогодні є тим типом споруд, який
активно розвивається. Ключовим принципом їх проектування є різноманітність
функцій, розрахованих на якнайбільший спектр відвідувачів. Архітектура ба-
гатофункціональних центрів може варіюватися відповідно до внутрішнього напов-
нення та змісту поставлених завдань.
Об’єднання торгової, ділової, видовищної, розважальної й іншої функцій в одній
споруді ставить нові завдання з проектування поліфункціонального простору великих
багатофункціональних торговельних центрів. При цьому відбуваються зміни в якісних
характеристиках, параметрах, елементах просторових зон, принципах їхньої організа-
ції, ускладнюються емоційні вимоги щодо вирішення внутрішніх просторів.
Аналіз вітчизняного й закордонного досвіду проектування й будівництва
показує, що багатофункційні торговельні центри поділяються на локальні й
загальноміські.
Локальне розташування торговельних центрів (наприклад, у периферійній час-
тині міста, на основних міських магістралях) виводить на одне з перших місць характер
архітектурного вирішення комплексу. Сприйняття архітектури будинку розпочинається
на значній відстані, коли велике значення мають силует, глибинно-просторова компо-
зиція обсягів, наявність висотних домінант. Такий комплекс відіграє акцентну містобу-
дівну роль. Периферійне розташування комплексу має більші можливості для полі-
функціональної організації й зручність доступу споживачів. Але умови локалізації
разом з тим не дають споживачеві психологічного відчуття “споживання центру”, за
яким саме більша частина населення й прагне до центру міста.
В іншому напрямку розвиваються загальноміські багатофункційні комплекси
в центральній частині міста. В умовах історично сформованої забудови високої
щільності головним напрямком для розвитку великого багатофункційного комп-
лексу є реконструкція існуючих архітектурних обсягів і просторів. Такий комплекс
відіграватиме супідрядну містобудівну роль, а головним архітектурним завданням
стає організація внутрішнього простору. Для таких торговельних центрів характер-
ний тісний пішохідний зв’язок із прилеглими громадськими просторами, у ролі
369
транзитного зв’язку між якими вони можуть виступати. Прикладом організації
такої структури є торговельна вулиця, що легко може бути перетворена у критий
пасаж. В умовах високощільної забудови центральної частини міста ефективною є
багаторівнева побудова й розвиток вглиб території внутрішніх дворів.
Вибір людиною багатофункційного комплексу зумовлений рівнем його
потреби у соціальній самореалізації на цей момент. Повсякденно - це районний
комплекс у зоні пішохідної досяжності, а у святкові й вихідні дні - загальноміські
комплекси у центральних районах.
Основними соціальними функціями внутрішньої структури багатофункціо-
нального торговельного центру є: активізація суспільно-торговельної діяльності,
підвищення комфортності перебування відвідувачів, економія вільного часу, еко-
номія території тощо. Для цієї мети повинні використовуватися засоби, що впли-
вають на інтенсивність освоєння середовища, а саме:
• розподіл функцій за просторовими зонами;
• співвідношення розрахункової й загальної площ;
• розподіл маршрутів відвідувачів;
• кількість мікрозон у просторі;
• розмаїтість просторового середовища.
Основу вирішення організації внутрішньої структури торговельного центру
становить розроблення технологічної схеми пішохідно-транспортних комунікацій.
Вона складається з визначення основних входів і виходів, шляхів під’їзду, найко-
ротших транзитних проходів, систем вертикальних комунікацій, розташування рек-
реаційних зон комплексу.
У сучасній маркетинговій літературі часто зустрічається поняття
“ен-тертайнмент” (від англ. епіегіаіптепі), яке передбачає спосіб проведення часу,
що одночасно є зручним, корисним і приємним. Реалізація зазначеного принципу
стає невід’ємним завданням під час створення комерційної торгово-рекреаційної,
спеціально орієнтованої на ентертайнмент інфраструктури багатофункціональних
торгово-розважальних центрів для комфортних покупок і проведення сімейного
відпочинку. Комплекси, об’єднані єдиною ідеєю “магазини для відпочинку”, по-
винні містити, відповідно до сучасних концепцій, такі елементи:
• організацію великого кіноцентру з декількома залами на останніх повер-
хах споруди;
• організацію по периметру усього поверху мережі кафе й міні-ресторанів
(найчастіше пропонується використати третій та четвертий поверхи);
• організацію відкритих терас для відпочинку у літню пору, що перекри-
вають скляним атріумом на зимовий період;
• проектування зони релаксації, де, крім торговельних осередків, розміс-
титься виставковий центр із можливістю демонстрації робіт фотографів, художни-
ків і скульпторів, модних дефіле, театралізованих вистав;
370
• можливість розміщення міні-аквапарку;
• створення окремих мікрозон для дітей і підлітків;
• можливість розташування у комплексі рекреаційної зони із “зимовими”
садами й фонтанами;
• можливість розташування кінозалів із тривимірним простором, залів наукової
інформації, конференц-залів, електронних бібліотек і магазинів ігор і посібників.
Комплекси з подібним функціональним набором проектують для усіх великих
міст. Особливо часто розташування подібних багатофункціональних центрів перед-
бачається в спальних районах, що допомагає створити найкращі умови для соціального
розвитку цих районів, сприяє відновленню й розвитку міських територій.
Вітчизняний і зарубіжний досвід проектування й будівництва комерційних
торговельних будинків показує, що в останні роки спостерігається тенденція до
скорочення кількості їхніх поверхів. Досвід експлуатації практично будь-яких бу-
динків, що включають торговельну функцію, показує, що зі збільшенням кількості
поверхів кількість покупців на верхніх поверхах зменшується. Переважно торго-
вельна рентабельність забезпечується за рахунок першого-другого поверхів. Третій
поверх може бути ефективно використаний насамперед під кафе-закусочні, розва-
жальні, адміністративно-побутові, технічні й допоміжні приміщення. Принципи
подібного поповерхового функціонального зонування застосовуються в більшості
сучасних проектів, тобто принципом функціонального зонування торговельного
центру є розподіл функції по вертикалі знизу вгору: від торговельних й обслуго-
вувальних до розважальних і пізнавальних.
Підвищення поверховості недоцільне ще й тому, що подовжуються дорогі верти-
кальні комунікації. До недоліків вирішень із заниженою поверховістю варто віднести
збільшення площі забудови, що створює певні труднощі під час розміщення торговель-
них центрів у районах зі сформованою щільною забудовою. Тому з’являється необхід-
ність створення багатофункційних комплексів, де верхні поверхи можуть бути ви-
користані під виставкові зали, готельні номери, офіси або житлові квартири, а нижні -
як стоянки або підприємства побутового обслуговування. За відповідних геологічних
умов у практиці будівництва усе більше затверджується тенденція проектування
одного-двох або більше підземних поверхів. На цих поверхах розміщаються кілька
рівнів складів, автостоянки, гаражі, підсобні й технічні приміщення.
Необхідно зазначити, що у зв’язку зі зростанням загального рівня автомобілізації
норми на автомобільні стоянки при громадських будинках істотно переглядаються у
бік збільшення. Найактуальнішим це є саме для великих торговельних центрів, у яких
обов’язковою є організація як наземних, так і підземних стоянок особистого автомо-
більного транспорту. Зараз розрахунковою одиницею під час визначення необхідної
кількості місць для машини є 100 м2 торговельної площі, на які, за чинними нормами, є
необхідні 5-7 місць. Ці норми значно занижені, тому на практиці під час розрахунку
кількості необхідних місць для автостоянок використовують завдання на проектування.
371
12.7. Особливості проектування критих ринків
Споруди критих ринків за своїм об’ємно-планувальним вирішенням, загаль-
ними розмірами і пропорціями помітно вирізняються у міській забудові. Криті рин-
ки є тими типами громадських споруд, які найчастіше відвідують покупці (близько
80 тис. відвідувачів за день) і які мають великі вантажопотоки. Перший чинник
вимагає відповідної організації підходів, входів та виходів для відвідувачів, другий -
ізольованих шляхів підвезення товарів.
Розміщаючи криті ринки у структурі міста, необхідно враховувати такі спе-
цифічні особливості:
• ринок повинен бути наближений до споживача, максимальне віддалення
ринку від житла - 1,5 км;
• під час організації зручних під’їздів і підходів до критого ринку необхідно
дотримувати ізоляцію зовнішніх вантажних потоків від шляхів руху покупців;
• санітарні норми диктують віддалення критого ринку від складів і промисло-
вих підприємств не менш як на 500 м і не менше як на 1,5 км від джерел забруднення;
• об’єм споруди критого ринку як великий містобудівний акцент повинен
відповідати високим композиційно-художнім вимогам.
Ринки можуть бути розташовані:
• у житловій забудові;
• на ринковій площі - острівне розташування;
• у складі торговельних центрів.
Нормована площа ділянки критого ринку - 1,2-1,5 га.
Функціональними зонами ринку є такі:
• передринкова площа для підходу покупців і під’їзду автомобілів;
• ділянка під будинок ринку;
• майданчики для літньо-осінньої сезонної торгівлі;
• господарський двір зі зручними під’їздами до місць завантаження.
Ринок складається з разових і стаціонарних торгових місць, розділених
проходами для відвідувачів. Ширина основних проходів становить від 4 до 10 м;
бічних - від 2,5 до 7 м; поперечних - від 1,5 до 5 м. Разові місця - відкриті при-
лавки, розташовані в центральній частині торгового залу у вигляді рядів й острів-
ців. Стаціонарні місця - спеціально обладнані невеликі намети, що пов’язані зі
складами й санітарно-контрольними станціями.
Склади й холодильники можуть бути розташовані в окремих будинках (за
павільйонної схеми) на першому поверсі, на другому поверсі, у підвалі.
Внутрішній вертикальний транспорт (сходи й вантажопасажирські ліфти) для
товару й для покупця варто проектувати роздільно.
Існують три основні типи об’ємно-планувального вирішення критих ринків:
• павільйонно-децентралізований;
372
• комбінований - зв’язок між окремими павільйонами здійснюється по кри-
тих переходах;
• централізований - найкомпактніший тип, що являє собою єдиний простір
з торговельними площами.
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації закладів роздрібної торгівлі?
2. Як розраховується необхідна кількість закладів роздрібної торгівлі?
3. Якими є вимоги до проектування земельних ділянок магазинів?
4. Якими є загальні вимоги до об'ємно-планувальних вирішень закладів роз-
дрібної торгівлі?
5. Які основні групи приміщень закладів роздрібної торгівлі і які основні схеми
їх взаєморозташування?
6. Які приміщення належать до торговельної групи приміщень і яка їх харак-
теристика?
7. Які приміщення належать до неторговельної групи приміщень і яка їх харак-
теристика?
8. Які особливості проектування багатофункціональних центрів?
9. Які особливості проектування критих ринків?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан продовольчого магазину торговельною площею 400 м2.
2. Розробити схему функціонального зонування вбудованого у житловий
будинок магазину продовольчих товарів торговельною площею 230 м2.
3. Розробити схему функціонального зонування магазину самообслуговуван-
ня (продуктового супермаркету) торговельною площею 500 м2.
4. Розробити схему функціонального зонування неторговельної групи примі-
щень непродовольчого магазину торговельної площею 560 м2.
5. Розробити планування адміністративно-побутової групи приміщень про-
довольчого магазину торговельною площею 900 м2.
6. Розробити планування групи приміщень для приймання та зберігання то-
варів і підготовки їх до продажу у магазині непродовольчих товарів торго-
вельною площею 1800 м2.
7. Розставити обладнання у торговельному залі продовольчого магазину
самообслуговування з площею торговельного залу 450 м2.
373
Розділ 13
БУДІВЛІ ЗАКЛАДІВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ
Проектування закладів громадського харчування проводиться відповідно до
вимог таких нормативних документів: СниП ІІ-Л. 8-71 “Предприятия общественно-
го питання. Нормьі проектирования” [39], ДСТУ 3862-99 “Ресторанне господарство.
Терміни та визначення” [25], ДСТУ 4281:2004 “Заклади ресторанного господарства.
Класифікація” [29], СанПиН 42-123-4117-86 “Санитарньїе правила. Условия, сроки
хранения особо скоропортящихся продуктов” [36], СанПиН 42-123-5777-91 “Сани-
тарньїе правила для предприятий общественного питання, включая кондитерские
цехи и предприятия, вьірабатьівающие мягкое мороженое” [37].
13.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Заклади громадського харчування - один із найстаріших типів громадських
споруд, який функціонував ще у стародавньому світі. Типологія закладів громадського
харчування почала формуватися у Стародавній Греції, коли виник розподіл на заклади
відкритого (загальнодоступного) і закритого типів. Фактично, донині ці заклади не
змінили свою функціональну структуру, тобто зберігся поділ на зону для відвідувачів і
господарсько-виробничу. Змінювалася лише технологія приготування їжі, що своєю
чергою призводило до коригування набору та площ допоміжних приміщень.
Нові соціальні та економічні відносини зумовлюють появу нових типів
(наприклад, заклади швидкої їжі та ресторани з обслуговуванням на виїзді) та
істотну зміну наявних (наприклад, їдальні).
Заклад громадського харчування сьогодні - це складний організм, де повинні
дотримуватися водночас з архітектурно-планувальними та функціональними сані-
тарно-гігієнічні та технологічні вимоги.
13.2. Основні терміни і визначення та класифікація
закладів харчування
У ДСТУ 4281:2004 “Заклади ресторанного господарства. Класифікація”
подано тлумачення чинних термінів та понять і проведено класифікацію за різними
критеріями. Згідно з цим документом в обіг введено поняття “ресторанне госпо-
дарство” (РГ) - вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності
щодо надавання послуг стосовно задоволення потреб споживачів у харчуванні з
організацією дозвілля або без нього.
374
Заклад РГ - організаційно-структурна одиниця у сфері РГ, яка здійснює
виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організує
споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організо-
вувати дозвілля споживачів. Тип закладу РГ визначається сукупністю загальних
характерних ознак виробничо-торговельної діяльності закладу РГ. Клас закладу РГ
визначається сукупністю відмінних ознак закладу РГ певного типу, які характери-
зують рівень вимог до продукції власного виробництва і закупних товарів, умов їх
споживання, організації обслуговування та дозвілля споживачів.
Заклади ресторанного господарства поділяють за способом обслуговування
відвідувачів. Розрізняють повносервісний заклад РГ - різновид закладу РГ з обслу-
говуванням офіціантами та значною часткою фірмових страв і (або) напоїв у про-
дукції власного виробництва і заклад швидкого обслуговування РГ - різновид зак-
ладу РГ, де застосовують метод самообслуговування і пропонують обмежений
асортимент продукції, що прискорює процес обслуговування. Майданом харчу-
вання РГ називають комплекс закладів РГ швидкого обслуговування, що мають
загальну торговельну залу. Заклад РГ-клуб - різновид закладу РГ, на базі якого
працює клуб, що об’єднує споживачів за інтересами та особливостями смаків.
Заклади громадського харчування також розрізняють за доступністю. Загаль-
нодоступний заклад РГ - заклад, продукцію та послуги в якому може одержати будь-
який споживач. Закритий заклад РГ - заклад РГ, продукцію і послуги в якому може
одержати певний контингент споживачів. Як правило, такі заклади розташовують у
підприємствах, що обслуговують населення за місцем роботи або навчання: їдальні і
буфети заводів, установ, шкіл, дитячих садків-ясель і тощо.
У сучасній практиці розрізняють такі нижчеперелічені типи закладів громад-
ського харчування. Ресторан - заклад РГ з різноманітним асортиментом продукції
власного виробництва і закупних товарів, високим рівнем обслуговування і комфорту
у поєднанні з організацією відпочинку і дозвілля споживачів. Ресторани характериз-
уються широким асортиментом страв, включаючи страви складного приготування,
що переважно є порційними і виготовляються за замовленням відвідувачів. Окрім
кулінарних виробів, до асортименту ресторану включаються різні напої, вина, фрук-
ти, кондитерські вироби, морозиво тощо. Оскільки, окрім харчування, ресторани
призначені для відпочинку, це обумовлює особливі вимоги до обслуговування: ком-
фортабельні умови у торговельній залі, наявність естради для музичних і естрадних
виступів, підвищену якість сервірування тощо. Обслуговування і розрахунок в
ресторані проводиться через офіціантів. Ресторан-бар - різновид ресторану, до
складу якого належить бар, торговельна зала якого суміжна з торговельною залою
ресторану, або барна стійка, розміщена у торговельній залі ресторану.
Кафе - заклад РГ із широким асортиментом страв нескладного приготування,
кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або
обслуговування офіціантами. Кафе обслуговують населення сніданками, вечерями.
Асортимент кафе включає гарячі і холодні закуски нескладного приготування
(сосиски, страви з яєць, млинці, сирники тощо), готові продукти, різні гарячі і
375
холодні напої (кава, какао, чай, молоко, кефір, соки тощо), а також кондитерські і
булочні вироби. Кафе можуть бути і вужчої спеціалізації: кафе-кондитерські, мо-
лочні, кафе-морозиво тощо. Кав’ярня - різновид кафе з різноманітним асорти-
ментом кави. Кафе-бар - різновид кафе, до складу якого входять бар, торговельна
зала якого суміжна з торговельною залою, кафе або барна стійка, розміщена в
торговельній залі кафе. Кафе-пекарня - різновид кафе, відмінною ознакою якої є
виробництво і продаж хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів на
місці. Чайний салон - різновид кафе з широким асортиментом чаю, де можна
продавати кондитерські, булочні та борошняні кулінарні вироби.
Кафетерій - заклад РГ самообслуговування з асортиментом страв несклад-
ного приготування і напоїв, торговельна зала якого обладнана торговельно-техно-
логічним устаткуванням, призначеним для роздавання їжі. Закусочна (шинок) -
заклад РГ самообслуговування, де переважає асортимент гарячих і холодних заку-
сок, страв нескладного приготування, призначений для швидкого обслуговування
споживачів. Швидкість обслуговування споживачів досягається за рахунок спроще-
ного асортименту холодних і гарячих закусок (бутерброди, булочки, сосиски) і в
деяких випадках відпуску страв і закусок через автомати. Часто практикуються
спеціалізовані закусочні з максимально вузьким асортиментом продукції: сосис-
кові, пельменні, млинцеві, пирогові, шашличні, бутербродні тощо.
Бар - заклад РГ, в якому алкогольні, безалкогольні, змішані напої та страви
до них і закупні товари продають через барну стійку. Нічний клуб - різновид бару
або ресторану, який працює переважно у нічні години, з організацією різноманіт-
них видовищ і розважально-танцювальних програм із музичним супроводом.
Пивна зала - різновид бару або ресторану з широким асортиментом пива.
їдальня - заклад РГ для обслуговування певного контингенту споживачів із
різноманітним асортиментом продукції власного виробництва і закупних товарів, в
якому страви можуть подавати у вигляді скомплектованих раціонів харчування. їдальні
є найпоширенішим типом підприємств громадського харчування, де переважають
обідні страви масового попиту. їдальні можуть бути загального типу з різноманітним
асортиментом блюд і спеціалізовані із специфічним асортиментом (їдальні дієтичні,
вегетаріанські, молочні, дитячі тощо.). Залежно від обслуговуваного контингенту
споживачів їдальні діляться на відкриті і закриті, ті, що обслуговують робітників,
службовців, студентів тощо. Усі види їдалень, як правило, працюють на самообслу-
говуванні. Буфет - заклад РГ із обмеженим асортиментом готових страв і напоїв,
розміщений у спеціально обладнаному приміщенні, де їжу споживають, переважно
стоячи, чи продають на винос. Буфети реалізують здебільшого прості холодні закуски,
кондитерські вироби, фруктово-мінеральні напої. Зазвичай, вони не мають кухні, а
отримують продукцію з інших підприємств у готовому вигляді.
Фабрика-заготівельня - заклад РГ, призначений для механізованого вироб-
ництва власної продукції та централізованого забезпечування нею інших закладів та
об’єктів роздрібної торгівлі. Фабрика-кухня - заклад РГ, призначений централізо-
вано готувати і постачати готову до споживання їжу у різні місця. Домова кухня -
376
заклад РГ, призначений виготовляти продукцію власного виробництва і продавати її
домашнім господарствам^ Домові кухні виготовляють сніданки, обіди і вечері для
відпуску додому, реалізують також напівфабрикати. У деяких випадках при домовій
кухні організовується невелике приміщення на декілька посадкових місць.
Ресторан за спеціальним замовленням (саіегіп$) - заклад РГ, призначений
готувати і постачати готову їжу та організовувати обслуговування споживачів в
інших місцях за спеціальним замовленням.
Також усе частіше використовують інші різновиди закладів РГ, які представлені
у Міжнародному стандарті галузевої класифікації видів економічної діяльності (І8ІС)
ООН (код 5520) і які не зазначені у ДСТУ 4281:2004 як офіційні терміни. До них
належать: ресторан на замовлення (саггу-оиі гехіаигапі) - різновид ресторану, який як
основну послугу пропонує продаж виробленої ним продукції на винос; ресторан-
їдальня (соттшагу геіїаигапі) - різновид ресторану, що організовує харчування пра-
цівників в організаціях; вагон-ресторан - різновид ресторану, що організовує харчу-
вання споживачів послуг залізничних компаній та інших організацій пасажирського
транспорту; пивні садки (Ьгазхегіех, Ьеег загсіепй) - різновид бару, що продає і
організовує споживання різноманітного асортименту пива і має озеленену торговельну
зону; пивна (риЬ) - різновид бару, що подає і організовує споживання алкогольних і
безалкогольних напоїв, як правило, пива; пивоварний бар (Ьгем риЬ) - різновид бару, у
якому варять, продають і організовують споживання пива на місці; бар-закусочна
($паск Ьаг) - різновид бару із спеціалізацією за асортиментом на закусках та сандвічах;
бар (ресторан) напоїв за спеціальним замовленням (Ьагіепсііп^) - різновид бару
(ресторану) за спеціальним замовленням, в обслуговуванні якого задіяні бармени, які
організовують споживання напоїв; бістро (Ьіхіго, саіег ріасе) - різновид закладу РГ
швидкого обслуговування, що продає і організує споживання їжі і (або) напоїв;
таверна - різновид кафе з асортиментом страв різних країн, відмінною ознакою якого
є широкий асортимент алкогольних напоїв.
Класифікація закладів ресторанного господарства за групами ґрунтується на
комплексі вимог до:
• асортименту продукції;
• рівня обслуговування і надання послуг.
Відповідно до цих критеріїв заклади ресторанного господарства поділяють на
такі групи:
1. Продаж їжі і напоїв, переважно призначених для споживання на місці з
демонстрацією розважальних вистав або без них:
1.1. Ресторан.
1.1.1. ресторан-бар.
1.2. Кафе.
1.2.1. Кав'ярня.
1.2.2. Кафе-бар.
1.2.3. Кафе-пекарня.
1.2.4. Чайний салон.
377
1.3. Кафетерій.
1.4. Закусочна, шинок.
2. Продаж напоїв і страв до них, здебільшого призначених для спожи-
вання на місці, з демонстрацією розважальних вистав або без них:
2.1. Бар.
2.1.1. Нічний клуб.
2.1.2. Пивна зала.
3. Продаж їжі і напоїв для споживачів, об’єднаних за професійними
ознаками:
3.1. їдальня.
3.2. Буфет.
4. Постачання їжі, приготовленої централізовано, для споживання в ін-
ших місцях:
4.1. Фабрика-заготівельна.
4.2. Фабрика-кухня.
4.3. Домова кухня.
4.4. Ресторан за спеціальним замовленням.
Усі підприємства громадського харчування за характером виробництва
продукції поділяються на три види:
• підприємства-заготівельні, що виготовляють харчові напівфабрикати,
призначені для їдалень, ресторанів і відкритого продажу у спеціалізованих мага-
зинах напівфабрикатів і кулінарії;
• підприємства-доготівельні, що реалізовують свою продукцію у вигляді
готових страв;
• підприємства з повним виробничим циклом, що працюють на сировині і
реалізовують продукцію у вигляді готових страв.
Заготівельні заклади виробляють кулінарні напівфабрикати різної міри готов-
ності, готові страви, кулінарні та кондитерські вироби. Основні типи заготівельних
підприємств - фабрика напівфабрикатів і кулінарних виробів, спеціалізовані цехи,
заклади з виробництва напівфабрикатів та кулінарних виробів.
Доготівельні заклади та заклади з повним виробничим циклом відрізняються
залежно від асортименту реалізованої продукції, характеру та об’єму послуг, що на-
даються. До основних типів таких закладів належать їдальні, ресторани, кафе, бари.
Найекономічнішими є підприємства перших двох видів, пов’язані між собою
загальним виробничим циклом. При цьому доготівельні підприємства є великими
механізованими комбінатами, що виготовляють напівфабрикати (з м’яса, риби,
овочів) і кондитерські вироби. При деяких комбінатах напівфабрикатів організову-
ються свої доготівельні підприємства - їдальні, кафе, закусочні.
Підприємства з повним виробничим циклом сьогодні організовуються пере-
важно у місцях, де з будь-яких причин немає і не можна організувати заготівельніх
підприємства, і у великих фірмових ресторанах.
378
Для типових підприємств громадського харчування нормами проектування
(СН 87-60) встановлюється така місткість і продуктивність'.
• їдальні на 50, 100, 150, 200 і 250 посадкових місць;
• ресторани - на 75, 100, 150 і 200 посадкових місць;
• кафе - на 25, 50, 75 і 100 посадкових місць;
• закусочні - на 25, 50, 75 і 100 посадкових місць;
• домові кухні - на 500, 1000 і 1500 обідів.
Бари, кафе, кав’ярні проектують на будь-яку кількість посадкових місць.
Підприємства громадського харчування з великою кількістю місць проектують за
спеціальним завданням.
Заклади громадського харчування можуть розташовуватися в окремих спе-
ціальних спорудах (місткістю від 100 посадкових місць і більше), у складі громад-
ських та торговельних центрів, комплексів, на вокзалах; як вбудовані або прибу-
довані на площах житлових та громадських споруд.
До проектування закладів громадського харчування ставлять багато вимог
відповідно до таких характеристик:
• місце розташування закладу і стан прилеглої території;
• вид, тип та особливості будівлі;
• комфортність, зовнішній і внутрішній дизайн приміщення;
• рівень оснащеності закладів устаткуванням, меблями, посудом, столовими
приборами, столовою білизною;
• процес обслуговування;
• асортимент продукції та вимоги до оформлення меню, прейскуранту і
карти вин;
• освітньо-кваліфікаційний рівень персоналу;
• номенклатура додаткових послуг.
В усіх закладах громадського харчування повинна бути передбачена відпо-
відність вимогам щодо безпеки життя і здоров’я споживачів та створення безпе-
решкодного пересування для інвалідів. Відповідно до типу у закладах громадського
харчування повинна бути передбачена наявність необхідних торговельних, вироб-
ничих та побутових приміщень.
Рекомендовані відмінні вимоги до закладів громадського харчування наведено у
додатку В1. У додатку В2 подано номенклатуру додаткових послуг, що їх надають зак-
лади ресторанного господарства. У додатку ВЗ подано загальні вимоги до складу при-
міщень для споживачів у закладах громадського харчування основних типів і класів.
13.3. Вимоги до земельних ділянок
Підприємства громадського харчування повинні бути рівномірно розподілені по
усій території міста з урахуванням містобудівельних параметрів населеного пункту,
системи транспортних магістралей та розташування громадських споруд. Основним
принципом ’іх розташування є максимальне наближення до споживачів. Норми роз-
рахунку потреби місць закладів громадського харчування, розташованих у житловій
379
забудові, та їх розрахункові площі наведені у ДБН 360-92**. У табл. 13.1 подано
основні норми розрахунку земельних ділянок закладів громадського харчування.
Заклади громадського харчування рекомендується розташовувати на терито-
рії мікрорайонів, житлових районів і комплексів, житлових кварталів; у центрі
міста, громадських центрах планувальних районів (зон), міських адміністративно-
ділових, спортивних, культурних центрах, місцях концентрації населення, пов’яза-
ній з великими транспортними потоками, великими торговельними, культурними і
просвітницькими підприємствами (універмаги, музеї, театри, виставки), поблизу
крупних транспортних вузлів.
Таблиця 13.1
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок закладів
громадського харчування (Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимі- рювання Нормативна величина у розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Заклади громадського харчування Місця в обідньому залі 40(7) за чисельності місць, га на 100 місць: до 50-0,2-0,25; більше 50 до 150 - 0,2-0,15; понад 150-0,1
Примітка. У містах-курортах і містах-центрах туризму розрахунок мережі закладів громадського харчування необхідно приймати з розрахунку тимчасового населення: на бальнеологічних курортах - близько 90 місць, на кліматичних курортах - близько 120 місць на одну тис. осіб. Потреба у закладах громадського харчування на виробничих підприємствах, у закладах, організаціях і навчальних закладах розраховується згідно з відомчими нормативами на одну тис. працюючих (або тих, хто навчається) у максимальну зміну. У виробничих зонах сільських поселень та в інших місцях прикладання праці, а також на польових станах для обслуговування працівників необхідно передбачати заклади громадського харчування, врахо- вуючи з норми 300 кг на одну тис. працюючих. Для міських зон масового відпочинку у крупних і найкрупніших містах потрібно враховувати норми закладів громадського харчування 1.1 - 1,8 місця на одну тис. населення.
Магазини кулінарії м2 торго- вельної площі 6(3)
Примітка. У дужках наведено норми розрахунку на рівні житлового кварталу
(мікрорайону) і житлового району.
Особливість розташування закладів громадського харчування у системі міста
полягає у тому, що їх поділ на заклади повсякденного та періодичного викорис-
тання часто не пов’язаний з поділом території, а створює єдину гнучку систему у
місті загалом, яка ґрунтується на врахуванні загальноміських зв’язків. Відповідно і
розташування закладів громадського харчування пов’язують із загальною просторо-
вою структурою міста так, щоб заклади місцевого значення, розташовуючись на
відкритих (територіально не замкнутих) вулицях і магістралях, доповнювали за-
380
гальму систему закладів міського значення і включалися до загальної архітектурно-
просторової структури міста.
Заклади громадського харчування місцевого значення у житловій зоні доцільно
розташовувати у структурі міста з урахуванням системи розташування зупинок
громадського транспорту, де основні потоки населення переходять від транспортного
до пішохідного руху на шляху до місця проживання. Таким чином визначається радіус
обслуговування закладу громадського харчування з урахуванням зони пішохідної
доступності 5-7 хвилин. Для житлових районів з багатоповерховою забудовою цей
радіус становить 500 м, у районах із одно- і двоповерховою забудовою - 800 м. У селах
такий радіус становить 2000 м. Закладами громадського харчування повсякденного
використання відповідно до виконуваних ними функцій є їдальні, які у вечірній період
можуть працювати як кафе, дієтичні їдальні, магазини кулінарії з відділом замовлень,
спеціалізовані заклади громадського призначення. Закладами періодичного викорис-
тання є ресторани, заклади побутового обслуговування, тематичні кафе, великі мага-
зини кулінарії. Заклади громадського харчування місткістю більше ніж 300 місць
розглядають як заклади загальноміського значення (епізодичного використання) і їх
проектують за спеціальними програмами-завданнями.
У міських зонах масового відпочинку населення організовують постійно
діючі і сезонні заклади громадського харчування. Загальну потребу у закладах
громадського харчування на курортах визначають згідно з нормативними даними.
На 1000 осіб розрахункової кількості населення міста-курорту передбачають у
середньому 150 місць.
При готелях передбачають ресторани, кафе, бари, буфети та їдальні. Ресто-
рани, кафе, бари використовують для обслуговування відвідувачів, а їдальні - для
персоналу. Місткість залів ресторанів, кафе і барів визначають залежно від кіль-
кості осіб, що проживають у готелі. Як правило, розрахункова кількість місць
повинна забезпечувати 100 % контингенту, що проживає у готелі.
Місткість закладів громадського харчування, які розташовують при транс-
портних спорудах, визначають залежно від пасажирських потоків. Розрахункова
місткість закладів громадського харчування закритого типу залежить від конкрет-
ного типу споруд. Розрахункові норми наведено у відповідних розділах цього нав-
чального посібника.
До ділянок підприємств громадського харчування висувають значні вимоги.
Раціонально вибрана ділянка сприяє умовам кращої організації виробничого про-
цесу і обслуговування відвідувачів, задоволенню санітарно-гігієнічних вимог.
Ділянка, відведена під заклад громадського харчування, не може бути розміщена в
екологічно небезпечній зоні. Під час будівництва споруд необхідно орієнтувати їх
так, щоб складські і кухонні приміщення були орієнтовані на північ та північний-
схід, а обідні зали - на південь і південний схід.
Земельна ділянка чітко поділяється на дві зони: господарську і для
відвідувачів (з урахуванням площ для відпочинку відвідувачів і для харчування на
відкритому повітрі). Господарський двір повинен мати під’їзні шляхи для вантаж-
381
них автомобілів і розвантажувальний майданчик, який повинен примикати до
складських приміщень, сміттєзбірник, зону для відпочинку персоналу і для стоянки
індивідуального автотранспорту. Майданчики для збору сміття потрібно розташо-
вувати на асфальтованих територіях, вони повинні перевищувати площу сміттє-
збірника на 1,5 м з усіх боків.
Якщо споруди закладів громадського харчування є вбудовані або вбудовано-
прибудовані у житлову забудову, то існують певні обмеження щодо проектування
господарських зон. Завантаження допоміжних приміщень закладів громадського
харчування, вбудованих у житлові будинки, потрібно виконувати: з торців житло-
вих будинків, що не мають вікон; з підземних тунелів; з боку магістралей за наяв-
ності спеціальних завантажувальних: приміщень. Допускається не передбачати заз-
начені завантажувальні приміщення при площі вбудованих громадських приміщень
до 150 м2. Приміщення закладів громадського харчування повинні мати входи та
евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку. Нарис. 10.1 показано
вирішення генплану окремо розташованого закладу громадського харчування.
Рис. 13.1. Приклад вирішення генплану окремо розташованого закладу
громадського харчування
На ділянці необхідно передбачати стоянки для автомобілів відвідувачів. Вони
повинні розташовуватися на відстані, не більшій ніж 150 м від закладу громад-
ського харчування. Кількість машино-місць визначають за табл. 16.3.
382
У проектах генпланів закладів громадського харчування повинні бути перед-
бачені умови безперешкодного і зручного пересування маломобільних груп населен-
ня ділянкою до споруди або територією, до комплексу споруд, транспортної інфра-
структури, зелених зон (парки, сквери тощо) з урахуванням вимог ДБН 360-92**,
ДБН В.2.2-17-2006.
13.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Проектування закладів громадського харчування відбувається відповідно до
функцій, які забезпечують виробничо-торговельну діяльність закладу. А отже,
склад приміщень підприємств громадського харчування прямо залежить від харак-
теру виробництва.
Загалом для закладів громадського харчування характерне поєднання трьох
основних функцій: виробництво страв, їх реалізація та організація їх спожи-
вання. В такий спосіб характер функції впливає на формування груп приміщень у
загальній виробничо-торговельній структурі закладу, на які, своєю чергою, впли-
вають різні чинники (асортимент продукції, міра її готовності, місткість залів
тощо), які і визначають характер технологічного процесу - основи проектування
будь-якого закладу громадського харчування.
Відповідно до технологічного процесу усі приміщення підприємств громад-
ського харчування поділяють за своїм функціональним призначенням на дві основ-
ні групи: торговельна і неторговельна групи приміщень. До торговельних примі-
щень належать обідній зал з лінією роздачі, буфет, вестибюль з гардеробом, уби-
ральнями для відвідувачів, приміщення для реалізації обідів і кулінарних виробів
додому. До неторгоельних приміщень належать:
• виробничі приміщення', гарячий цех (кухня), м’ясо-рибна, овочева і хо-
лодна заготівельна, доготівельна, кондитерська, пиріжкова, хліборізка, мийні ку-
хонного посуду, кімната шеф-кухаря тощо;
• складські приміщення', комори для сухих продуктів, овочів, інвентаря, бі-
лизни і тари, охолоджувальні камери для продуктів, що швидко псуються, і від-
ходів, приміщення для фреонових установок охолоджувальних камер;
• адміністративно-побутові приміщення', конторські приміщення, кабінет
директора, кімната для персоналу, гардеробні, душові і вбиральні для персоналу,
санітарна частина;
• технічні приміщення: вентиляційна камера, щитова, тепловий вузол (за
централізованого теплопостачання) або котельна, бойлерна, вугільна, зольна, при-
міщення кочегара (за місцевого теплопостачання).
Розрізняють кілька типів композиційних схем поєднання торговельних і
неторговельних груп приміщень (рис. 13.2).
383
з
Рис. 13.2. Схеми взаєморозташування торговельних (виробничі)
і неторговельних (для відвідувачів) груп
приміщень закладів громадського харчування:
1 - фронтальна; 2 - торцева; 3 - Т-подібна; 4, 5- кутова
Вимоги до закладів громадського харчування забезпечуються правильним
розробленням технологічних схем. Приклади організації технологічних процесів
під час використання центричної, кутової, фронтальної та глибинної композиційних
схем, показано на рис. 13.3-13.6.
Умовні позначення
Рух відвідувачів н "..ЗДХХХ1
__ Рух готової продукції ЮІ Складські приміщення
полуфабрикатів та сировини _____
| І Торгові приміщення 1: 11II Підсобно-технічні приміщення
И Виробничі приміщення Е~І Адміністративно-побутові прим.
Рис. 13.3. Схема технологічного процесу закладу громадського харчування
у разі використання центричної композиційної схеми
384
Умовні позначення
Рух відвідувачів Складцькі приміщення
Рух готової продукції, «****»»
полуфабрикатів та сировини
ШіІ і ПІ Технічно-допоміжні приміщення
!. Ш11
Виробничі приміщення
Адміністративно-побутові
Рис. 13.4. Схема технологічного процесу закладу громадського харчування
у разі використанні кутової композиційної схеми
Кожна з вказаних вище груп приміщень розвивається залежно від призна-
чення і загальної місткості підприємства. Незважаючи на прийняту композиційну
схему, до усіх закладів громадського харчування ставлять спільні вимоги:
• раціональне взаємне розташування торговельних та неторговельних примі-
щень, яке повинно забезпечити найкоротший взаємозв’язок, виключити перетинан-
ня потоків відвідувачів і персоналу, чистого та брудного посуду, напівфабрикатів,
сировини та відходів;
• можливість трансформації у разі технологічної необхідності;
• об’єднуючи кілька закладів громадського харчування в одній споруді
комплексного підприємства, необхідно забезпечити можливість сумісного викорис-
тання приміщень обслуговування з метою скорочення їх площі.
385
Умовні позначення
* Рух відвідувачів . >
Рух готової продукції БО Складські приміщення
полуфабрикатів та сировини
| І Торгові приміщення Г~~1 Підсобно-технічні приміщення
У77\ Виробничі приміщення □ Адміністративно-побутові прим
Рис. 13.5. Схема технологічного процесу
закладу громадського харчування
у разі використання фронтальної
композиційної схеми
Умовні позначення
□ □її
Рух відвідувачів
Рух готової продукції
полуфабрикатів та сиоояини
Торгові приміщення
Виробничі приміщення
{ | Адмінісгративно-побутові прим
Рис. 13.6. Схема технологічного процесу
закладу громадського харчування
у разі використання глибинної
композиційної схеми
На рис. 13.7. показано схему виробничого процесу підприємства-заго-
тівельної.
У підприємствах, що працюють на напівфабрикатах, виробничий процес
складається із таких стадій (рис. 13.8):
• приймання і зберігання напівфабрикатів і окремих видів сировини;
• доопрацювання напівфабрикатів і сировини;
• • теплове оброблення і оформлення різних страв;
• реалізація продукції і обслуговування відвідувачів.
На підприємствах, що працюють на сировині, технологічний процес усклад-
нюється і розпочинається з первинного оброблення сировини (рис. 13.9-13.10).
386
Рис. 13.7. Схема взаємозв'язку основних груп приміщень
заготівельних підприємств
Рис. 13.8. Схема взаємозв’язку основних груп приміщень
доготівельних підприємств
Рис. 13.9. Схема взаємозв’язку основних груп приміщень підприємств,
що працюють на сировині
387
Рис. 13.10. Схема взаємозв’язку основних груп приміщень ресторану
13.4.1. Приміщення торговельної групи
До цією групи приміщень залежно від типу закладу і форм обслуговування
належать обідні зали, аванзали, бари, буфет, вестибюль, гардероб, санітарні вузли.
Крім загальних залів, передбачають зали дієтичного і спеціального харчування,
бенкетні зали, УІР-зали. Також проектують зали сезонного функціонування на
терасах і верандах.
Послідовність розміщення і взаємозв’язку приміщень торговельної групи
випливає зі схеми руху відвідувачів. Склад і розміри приміщень вхідної частини
підприємства харчування змінюються залежно від призначення і місткості підпри-
ємства. Приміщення для відвідувачів розташовують, як правило, у наземній частині
споруди. У разі їх розташування вище від третього поверху проектують ліфт для
доставляння відвідувачів. Входи і сходові клітки для відвідувачів у закладах міст-
кістю більше як 50 посадкових місць повинні бути відокремлені від комунікацій
персоналу. У ресторанах і кафе приміщення вестибюля і гардеробу проектують
розвинутим, воно бере участь у загальній композиції основних залів. У маленьких
кафе і закусочних гардероб відсутній, а вішалки для верхнього одягу відвідувачів
розміщаються безпосередньо в залі.
Вестибюль повинен мати чітку організацію потоків рухів відвідувачів. З
цією метою передбачають вільні проходи між меблями і відступи від стійок гарде-
робу дзеркал. Гардероб розташовують біля входу у вестибюль, а на шляху пересу-
вання відвідувачів до залу або сходової клітки передбачають санвузли.
' Площа вестибюля і місткість гардеробу розраховується на ПО % посадкових
місць. Площу визначають згідно з кількістю цілорічних та сезонних місць і розра-
ховують за нормою: 0,3-0,45 м2 на одне місце. У вестибюлях передбачають додат-
кові умивальники для миття рук із розрахунку один кран на 50 відвідувачів. У
закусочних без вестибюлів умивальники допускається розташовувати у залі.
388
У гардеробах застосовуються загальноприйняті вішалки консольного типу
або дерев’яні. Довжину вішалок розраховують із розрахунку шість гачків на 1 м
вішалки. Для прийому одежі у гардеробі влаштовують вікно (бар’єр) завдовжки 1 м
на кожні 50 місць. Конструктивною основою бар’єра може бути металевий або
дерев’яний каркас.
Розташування гардеробу може бути фронтальним, глибинним або кутовим.
Фронтально розташовують великі гардероби із значною протяжністю бар’єра. Гли-
бина гардероба від бар’єра може мати не більше ніж 6 м.
Санітарні вузли розміщають у вестибюлях по шляху руху в обідній зал або
до сходової клітки. Вбиральні проектують роздільні для чоловіків і жінок. Кількість
унітазів у кожній вбиральні повинна бути не меншою від такої розрахункової
кількості: один унітаз на 60 чоловіків і один унітаз на 40 жінок. Для закладів класу
“люкс” у вбиральнях для жінок передбачають біде. У чоловічих вбиральнях на ко-
жен унітаз передбачається по одному пісуару (у пивних барах по два). У вбираль-
нях при вході передбачають умивальники із розрахунку одна раковина для миття
рук на кожні два унітази. У ресторанах, кафе і барах з обслуговуванням офіціан-
тами в умивальнях виділяють додаткову зону туалетної площі (не менше як 4 м2).
За кількості місць у залі менше як 50 допускається проектувати одну вби-
ральню з одним унітазом і умивальником. За кількості місць більше як 50 необхідно
проектувати санвузол для інвалідів, що пересуваються на кріслі-візку.
В усіх закладах громадського харчування незалежно від місткості наявність
туалетів є обов’язковою. У закладах місткістю близько 50 місць можна передбачати в
одному приміщенні чоловічий та жіночий туалети. У разі дотримання санітарно-гігіє-
нічних норм можна користуватися спільним туалетом персоналові і споживачам.
Умивальники відкритого типу влаштовують в їдальнях до 150 посадкових
місць (один на 50 місць). У великих підприємствах для умивальників відводять
окремі приміщення.
У закладах харчування, які розташовують на автотрасах, у зонах масового
туризму із значним одночасним потоком відвідувачів, рекомендується подвоювати
кількість санітарних приладів у вбиральнях, а площу вестибюля рекомендується
збільшувати на 30 %.
Вбиральні не рекомендується розташовувати біля зовнішніх стін споруд, їх
розташовують окремим блоком і відокремлюють подвійним шлюзом. Шлюзами
можуть бути вбиральні.
Формуючи інтер’єр вестибюля, необхідно виходити з функціональних проце-
сів, які відбуваються у ньому, а також із транзитної ролі цих приміщень. Тут став-
лять кілька крісел, дивани, журнальні столики, влаштовують бенкети.
Обідні зали є основними приміщеннями підприємств харчування. Місткість
залу і швидкість обслуговування відвідувачів великою мірою визначають пропуск-
ну здатність підприємства, а відповідно і його рентабельність. Характер планування
389
залу залежить від способу обслуговування відвідувачів - офіціантами або само-
обслуговуванням. Заклади із самообслуговуванням (їдальні, закусочні, спеціалізо-
вані кафе швидкого обслуговування) орієнтовані, як правило, на задоволення утилі-
тарних потреб у харчуванні. Заклади із обслуговуванням через офіціантів (рестора-
ни, бари, кафе) розраховані на певні вимоги відвідувачів до проведення дозвілля.
Обідні зали розташовують переважно у наземній частині споруди (хоча
допускається їх проектувати у цокольному та підвальному поверхах). Входи для
відвідувачів розташовують з боку головного фасаду, допускається їх розташування
з боку бокових фасадів та з кута споруди. При самообслуговуванні входи для відві-
дувачів рекомендується розташовувати ближче до ліній роздачі для найменшого
перетину потоків руху відвідувачів.
Зали самообслуговування розташовують на одному рівні з гарячими і холод-
ними цехами, мийкою столового посуду, а у закладах з обслуговуванням офіціан-
тами - з роздавальною, буфетом, сервірувальною. Якщо виробничі приміщення у
закладах із самообслуговуванням розташовані на різних рівнях, то їх зв’язок із
обіднім залом здійснюється за допомогою похилого конвеєра, а у закладах із обслу-
говуванням офіціантами - за допомогою підйомників та ескалаторів.
Зали повинні мати зручний зв’язок із вестибюлем. У закладах із самообслуго-
вуванням передбачається вхід у зал безпосередньо із вестибюля, а у ресторанах -
через аванзал. Аванзал призначений для збору гостей, які очікують на звільнення
місць у залі. Його розташовують на одному рівні з обіднім залом. За місткості залу
100-150 місць аванзал проектують площею 15 м2. Із збільшенням кількості відві-
дувачів на кожні наступні 50 місць, додають по 5-10 м2.
У ресторанах і кафе із обслуговуванням офіціантами 15-20 % від проекто-
ваної кількості місць передбачають для бенкетних залів і кабінетів. Кабінети міст-
кістю 4-12 місць проектують відкритими однією або двома сторонами у зал.
Для обідніх залів ресторанів і кафе характерним є створення єдиного простору
при виділенні у ньому функціональних зон: вхідної, обідньої і естрадно-танцювальної.
Вхідна зона дає змогу споживачу оглянути зал, виявити вільні місця та виз-
начити шлях пересування.
Обідня зона залежно від планування залу визначається його розмірами,
формою та розташуванням меблів. Зали великої місткості розділяють декоратив-
ними решітками та рослинами на окремі групи столів.
Естрадно-танцювальна зона до певної міри зумовлює архітектурно-плануваль-
ну композицію залу. Танцювальний майданчик є, як правило, центром композиції залу і
повинен мати гарний огляд. Для цього його композиційно виділяють: опускають або
піднімають, чи підкреслюють відповідним розташуванням меблів. Визначаючи площу
танцювального майданчика, потрібно виходити з норми 0,15-0,2 м2 на одну танцю-
вальну пару із розрахунку 50-70 % від загальної кількості місць у залі. Ця площа
додається до площі залу. Мінімальні габарити естради такі: довжина - 2,5 м, ширина -
390
1,8 м, висота - 0,25-0,45 м. У ресторанах і кафе малої місткості допускається викорис-
товувати для танців головний прохід, для чого його ширину збільшують до 2,5 м.
Танцювальний майданчик може не примикати до естради. Приміщення для зберігання
музичних інструментів повинно примикати до естради, або до нього передбачається
зручний прохід. На рис. 13.11 показано основні принципи розташування і компози-
ційного вирішення естрад та місць для танців.
Рис. 13.11. Принципи розташування
та композиційні вирішення
естрад та місць для танців
Для підприємств масового типу найефективнішим є самообслуговування, що
дає змогу одержати найбільший оборот підприємства з одиниці площі залу і ско-
ротити час, що витрачається відвідувачем на обід, приблизно у два рази. Тому
габаритні розміри обідніх залів, їх форма і пропорції повинні вибиратися з ураху-
ванням організації обслуговування. Найраціональніші прямокутні зали із співвідно-
шенням сторін 1 : 1,5-1 : 3. За великої місткості зали можуть мати Г-подібну і
П-подібну форми плану. Дуже великі обідні зали рекомендується розділяти на
окремі приміщення.
Глибину залу потрібно розраховувати з огляду на вигідність обслуговування і
нормативне природне освітлення (1:8), відстань від роздавальної до найвіддалені-
шого столика. У разі самообслуговування ця відстань не повинна перевищувати 20
м, а у разі обслуговування офіціантами - ЗО м.
Для правильної організації руху в залі відвідувачів і обслуговуючого персо-
налу велике значення має розставляння обладнання (столів, крісел, стійок роздачі).
Розміри меблів і варіанти їх розставляння визначаються типом закладу, формою
обслуговування, місткістю залів, їхніми розмірами і планувальною схемою. Існують
два основні прийоми розставляння меблів: геометричний і вільний. За першого
варіанта проходи між столиками влаштовують паралельно до стін з різними
планувальними варіантами: в лінію, по діагоналі, вздовж стіни. Такий спосіб роз-
ставляння меблів влаштовують у закладах самообслуговування і у великих залах з
обслуговуванням офіціантами. У менших ресторанах і кафе використовують вільне
розташування меблів. Для цього використовують різні варіанти диванів зі столами,
кріслами, лавами, використовують декоративні стінки-екрани. На рис. 13.12 пока-
зано різні приклади розставляння меблів в обідніх залах.
391
>600 >600 >600 600
*-*
1300 1300 1300
с^6300,
Рис. 13.12. Варіанти розставляння
меблів в обідніх залах
Розміри і форми столів можуть бути різними і визначатися типом закладу. У
ресторанах, кафе, їдальнях використовують квадратні, прямокутні столи, розрахо-
вані на два, чотири і шість посадкових місць. Квадратні столи мають розміри 600-
900 мм, прямокутні є завширшки 600-900 мм і завдовжки 900-2000 мм. Найпоши-
ренішими є квадратні і прямокутні столи завширшки 800-900 мм. Бенкетні столи
повинні бути завширшки 950-1000 мм, що обумовлено ускладненим сервіруван-
ням. У закладах з додатковим обслуговуванням “шведський стіл” у залі ставлять
бенкетний стіл завдовжки 5000 мм або круглий стіл діаметром 1000 мм. Висота
столів становить 690-750 мм. У молодіжних кафе часто використовують столи зав-
вишки 690-700 мм. У дитячих кафе використовують столи розмірами 600x600 мм і
висотою 540-550 мм для малят і 570-590 мм - для дітей дошкільного віку.
У кафетеріях, де часто їжу споживають стоячи, передбачають високі столи -
1050-1100 мм. Форма і розміри поверхні можуть бути різноманітні.
392
Розміри сидінь стільців рекомендується приймати такими: 380x450-350x440 мм.
Крісла для ресторанів повинні забезпечувати більш комфортні умови, тому їх розміри
рекомендується приймати такими: 430x500-420x500. Рекомендоване співвідношення
столів на дві, чотири і шість осіб подано у табл. 13.2.
Таблиця 13.2
Рекомендоване співвідношення столів на дві, чотири і шість осіб
в обідньому залі закладу громадського харчування
Тип закладу Кількість столів (%)
на дві особи на чотири особи на шість місць
Ресторан 15 80 5
Кафе 50 50 -
їдальня 5 70 25
Співвідношення кількості столів може змінюватися залежно від плануваль-
ного вирішення залу.
Під час проектування залів із самообслуговуванням необхідно передбачити
швидке і зручне прибирання використаного посуду. Процес його прибирання повинен
бути механізованим. Для цієї мети на площі залу встановлюють стрічковий транс-
портер до мийки столового посуду. Площа залу при цьому збільшується на 10 %.
Між групами столів і крісел потрібно влаштовувати проходи. їх розміри і
конфігурація залежать від розмірів залу, його конфігурації, форми і габаритів
обладнання, а також від основних потоків відвідувачів. Ширину проходів у залі
необхідно приймати згідно з табл. 13.3.
Таблиця 13.3
Ширини проходів в обідніх залах закладів громадського харчування
Проходи Ширина, (м)
ресторан, бар кафе їдальня закусочна
Основний 1,5 1,2 1,35 1,2 (1,6)*
Додаткові: - для розподілення потоків відвідувачів - для підходу до окремих місць 1,2 0,6 0,9 0,4 1,2 0,6 0,9 (1,1)* 0,4 (0,8)*
*У дужках вказано ширину проходів між столами, які призначені для споживання
їжі стоячи.
У їдальнях місткістю 200 місць і більше ширину основного проходу допус-
кається збільшувати на 0,2 м на кожні 100 місць. Ширина проходів визначається
відстанню між спинками стільців за лінійного розташування стільців, між кутами
столів - за діагонального розташування.
393
У багатьох закладах громадського харчування передбачають барну стійку, яку
розташовують або безпосередньо в обідньому залі, або в окремому приміщенні, яке
примикає до обіднього залу. Принципи розташування і композиційні вирішення барних
стійок показано на рис. 13.13, а на рис. 13.14 - основні габарити барних стійок.
оПо оПо оПо
Рис. 13.14. Основні габарити барних стійок
Рис. 13.13. Принципи розташування
і композиційні вирішення
барних стійок
Барна стійка має два основні елементи: пристінну стійку, у верхній частині
якої розташовані полиці для товару, а знизу - шафки, і основну барну стійку, яка
має дві стільниці на двох рівнях, - верхню для відвідувачів і нижню - робоча по-
верхня бармена. Ширина двох стільниць - 600-700 мм, відстань між двома стільни-
цями і пристінною стійкою - 1050-1150 мм.
Барні стійки можуть бути укомплектовані різним вбудованим модульним облад-
нанням: охолоджувальними і тепловими вітринами, вітринами для морозива, середньо-
і низькотемпературними шафами, посудомийною машиною, льодогенератором.
Залежно від асортименту продукції, що реалізується, барна стійка комплекту-
ється таким обладнанням: апаратами для приготування кави, мікрохвильовими пе-
чами, грилями, міксерами, блендерами, соковитискачами, сокоохолоджувачами,
префіксами для розливання пива і вина. Приклади обладнання барних стійок пока-
зано на рис. 13.15.
394
Настінні
полиці для
чаю -----
Місце для агрегата
Шкаф двохстворчатий
Настінні полиці для пляшок
Бар більярдної
Настінні
полиці для
пляшок
Місце для
редуктора
Пивний бар
Настінні полиці для пляшок Місце для редукторі
Фриз для келихів довж. 4900мм
Рис. 13.15. Варіанти обладнання барних стійок:
1,2- столи; 3 - холодильний прилавок; 4 - кавоварка; 5 - млинок для кави;
6 - шафа; 7 - кутовий модуль; 8, 14- стільниця; 9 - льодогенератор;
10 — ванна для льоду; 11 - модуль для пляшок; 12 - модуль для касет;
13 — охолоджувач для склянок; 15- пивні колонки; 16- касовий апарат
Біля барних стійок можуть бути передбачені місця для відвідувачів. У діаметрі
стільці мають 300-350 мм, їх висота - 800 мм. Для зручності роботи барної стійки може
бути передбачене підсобне приміщення, де розташовують частину обладнання і запас
продуктів. Це приміщення повинно мати безпосередній зв’язок з виробничим кори-
дором підприємства. На рис. 13.16 показано приклади планування барів.
Буфет у закладах самообслуговування розташовують на площі залу. Буфет
призначений для реалізації споживачам покупних товарів, кондвиробів. Буфети
обладнують прилавками-вітринами для демонстрації продукції, буфетною стійкою,
холодильними шафами, стелажами для короткочасного зберігання продукції.
395
Рис. 3.16. Приклади планувань приміщень барів:
1 - обідній зал; 2 - допоміжне приміщення; 3 - бар; 4 - тераса
Буфет у закладах самообслуговування розташовують на площі залу. Буфет
призначений для реалізації споживачам покупних товарів, кондвиробів. Буфети
обладнують прилавками-вітринами дня демонстрації продукції, буфетною стійкою,
холодильними шафами, стелажами для короткочасного зберігання продукції.
У залах із самообслуговуванням реалізація продукції відбувається через лінії
роздачі. Лінія роздачі є зв’язуючою ланкою неторговельної та торговельної груп
приміщень. Тому вона повинна розміщуватись з врахуванням вигідного зв’язку з обід-
нім залом, гарячим і холодним цехами, хліборізкою і мийкою. Площа лінії роздачі
включається у норму площі обіднього залу. У закладах громадського харчування
використовують немеханізовані лінії - роздачі обідів і механізовані лінії для реалізації
комплексних обідів. Схеми розташування роздавальних ліній показано на рис. 13.17.
У підприємствах громадського харчування, що працюють за методом само-
обслуговування, використовуються різні види роздавальних прилавків: спеціалі-
зовані, універсальні, виносні.
Спеціалізована роздавальня являє собою прилавок, поділений на секції, кож-
на з яких призначена для певних страв (холодних закусок і солодких страв, перших
і других гарячих страв, гарячих напоїв тощо). Довжина такої роздавальної лінії
залежно від складу секції має від 5 до 7,5 м і може обслуговувати торговий зал
місткістю до 100 посадкових місць.
Універсальна роздавальна відпускає усі страви з одного прилавка або роздаваль-
ного вікна. Такий прилавок завдовжки 1,5-2 м обслуговує 80-100 посадкових місць.
Однак при універсальній роздавальні сповільнюється швидкість обслуговування. Тому
вона використовується тільки у невеликих підприємствах харчування.
Виносні роздавальні, тобто такі, що не пов’язані безпосередньо з кухнею,
використовують як додаткові до основних у залах великої місткості, де крайні
столи виявляються дуже відділеними від неї (більше як на 20 м).
396
Рис. 13.17. Схеми розташування ліній роздачі:
1 - фронтальне розташування; 2 - кутове розташування;
З - розташування по периметру залу
Спеціалізовані і універсальні роздавальні можуть розташовуватись як на
площі кухні, так і на площі обіднього залу. Від посадкових місць вони відділяються
бар’єрами-поручнями, розташованими на відстані 0,7-0,8 м від прилавка. Для віль-
ного обходу відвідувачів у черзі і для збільшення пропускної здатності ця відстань
може бути збільшена до 1,4-1,6 м. Ширина робочої зони за лінією роздачі повинна
бути не меншою за 1 м. Під час влаштування за лінією роздачі підсобних столів
ширина робочої зони збільшується на 0,8-0,9 м. У деяких випадках бар’єр може
бути замінений легкою декоративною стінкою.
397
Для разової роздачі і короткочасного зберігання (до ЗО хв) комплексних
обідів використовують наскрізні теплові шафи, які являють собою теплоізоляційні
камери з температурою повітря у шафі 60-70°.
До комплексу роздавальної входить стіл з підносами і приборами, розташо-
ваний на початку прилавка, і каса, розташована здебільшого у кінці роздавального
.прилавка. На одну роздавальну лінію встановлюють один касовий апарат. Місце
розташування роздавальні в обідньому залі повинно відповідати напряму потоків
відвідувачів, що входять.
У ресторанах, що працюють з офіціантами, роздавальня повинна розміщува-
тися у спеціально виділеному для неї приміщенні, безпосередньо сполученим з
торговим залом, кухнею, холодним цехом, мийкою, буфетом і хліборізкою. Підлоги
цих приміщень повинні бути розташовані на одному рівні.
У табл. 13.4 подано середні норми площ обідніх залів (без роздавальних).
Таблиця 13.4
Середні норми площ обідніх залів (без роздавальних)
Назва закладу Норма площі на одне посадочне місце у залі, м2
їдальні: - загальнодоступні та при вищих навчальних закладах - у середніх спеціальних навчальних закладах - у професійно-технічних училищах - у дитячих оздоровчих таборах (літніх) та таборах для старшокласників - у санаторіях і дитячих оздоровчих таборах - школи та школи-інтернати - у санаторіях і санаторіях-профілакторіях: • з самообслуговування • із обслуговуванням офіціантами 1,6 1,3 1,3 1 1,4 1 1,8 (з лінією роздачі) 1,4
Ресторани 1,8
Кафе, закусочні, пивні бари 1,4
Кафе-автомати, безалкогольні бари, туристичні притулки 1,2
• Примітка. Норми площ виведено на основі СниП П-Л. 8-71 та відповідних чинних ДБН.
У табл. 13.5 подано рекомендовані мінімально необхідні площі груп примі-
щень для відвідувачів.
398
Таблиця 13.5
Рекомендовані мінімально необхідні площі груп приміщень
для відвідувачів
Заклади громадського харчування Група приміщень для відвідувачів
заклади із самообслуговуванням заклади із обслуговуванням офіціантами
усього у тому числі зал з розда- вальною усього у тому числі зал з розда- вальною
Ресторани: - на 50 місць 163 141
- на 75 місць (розрахункова площа) - — 175 165
- на 100 місць (розрахункова площа) — — 254 180
- на наступне місце більше 100 — — 2,2 1,8
Кафе, закусочні, молодіжні кафе, молочні кафе, дитячі кафе: - на 50 місць (розрахункова площа) 96 60 91 70
- на наступне місце більше 50 до 200 1,96 1,6 1,75 1,4
- на 200 місць (розрахункова площа) 390 320 353 280
- на наступне місце більше 200 1,91 1,6 1,75 1,4
Кафе-автомати: - на 75 місць (розрахункова площа) 168 150 — —
- на наступне місце більше 75 2,08 2,0 — —
Кафе-морозиво: на 50 місць (розрахункова площа) 96 70 — —
- на наступне місце більше 50 до 1,68 1,4 — —
Кафе-кондитерська: - на 50 місць (розрахункова площа) 100 80 —
- на наступне місце більше 50 1,84 1,6 — —
Пивні бари: - на 50 місць (розрахункова площа) 106 80 96 70
- на наступне місце більше 50 1,88 1,6 1,68 1,4
Спеціалізовані закусочні: - на 50 місць (розрахункова площа) 100 80 — —
- на наступне місце більше 50 1,8 1,6 — —
Заклади швидкого обслуговування: - на 50 місць (розрахункова площа) 84 70 — —
- на наступне місце більше 50 1,64 1,4 — —
їдальні загальнодоступної мережі: - на 50 місць (розрахункова площа) 118 90 — —
- на наступне місце більше 50 2,12 1,8 — —
їдальні вузів: - на 100 місць (розрахункова площа) 214 180 — —
- на наступне місце більше 100 2,08 1,8 — —
- на 200 місць (розрахункова площа) 422 360 — —
- на наступне місце більше 200 2,08 1,8 — —
їдальні-роздавальні: - на 25 місць (розрахункова площа) 47 45 — —
- на наступне місце більше 25 1,84 1,8 - -
Примітка. Таблиця подана за: Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. “Проектирование
предприятий общественного питання”...- С. 239 [54].
399
13.4.2. Приміщення неторговельної групи
Виробничі цехи потрібно розміщувати так, щоб вони були послідовно пов’язані
між собою і мали вигідно сполучалися з коморами і торговельними залами.
Планування виробничих приміщень повинно забезпечувати чітку послідов-
ність оброблення продуктів. Форма і розміри приміщень випливають із вимог роз-
ставляння технологічного обладнання і організації робочих місць.
Велике значення має правильне розміщення приміщень виробничої групи
відповідно до сторін горизонту. Гарячий і кондитерський цехи, в яких утворюється
надлишкова кількість тепла, потрібно орієнтувати на північ, північний захід, пів-
нічний схід. На ту саму сторону горизонту необхідно орієнтувати холодні камери,
м’ясо-рибний і холодний заготівельний цехи. У південних районах усі ці примі-
щення потрібно орієнтувати тільки на північ.
Заготівельні цехи, які організують при їдальнях і ресторанах, призначені для
первинного оброблення сировини. До них належать овочевий, м’ясо-рибний і кон-
дитерський цехи.
В овочевому цеху картопля, коренеплоди, капуста, цибуля та інші овочі
піддають миттю, очищенню і нарізанню. Ці операції можуть становити загальну
потокову лінію. Подача овочів у цех здійснюється через бункери або підйомники,
що завантажуються з боку комори.
М’ясо-рибний цех, як правило, розташовують у двох приміщеннях, призна-
чених для роздільного оброблення м’яса і риби. У ресторанах на 150 і більше
посадкових місць виділяють відособлене приміщення для оброблення птиці. М’ясо-
рибний цех потрібно розташовувати поблизу холодильних камер.
Кондитерський цех залежно від типу і профілю підприємства харчування
може випускати різний асортимент кондитерських виробів. В усіх випадках його
планування визначають основні виробничі процеси: приготування тіста, його пере-
роблення на напівфабрикати, випікання виробів.
Доготівельні цехи включають гарячий цех (кухню) і холодний цех, які потріб-
но розташовувати суміжно. Гарячий цех є основним виробничим приміщенням
будь-якого підприємства громадського харчування. Від правильного його розташу-
вання у плані залежить чіткість роботи підприємства. Гарячий цех повинен мати
безпосередній зв’язок з лініями роздачі і через нього - з обіднім залом. У тому
випадку, коли обідні зали розташовуються на двох—трьох поверхах, гарячий цех
необхідно розташовувати на тому самому поверсі, де розміщений найбільший з
залів. Доставляння страв на інші поверхи при цьому здійснюється підйомником. У
деяких випадках гарячі цехи розташовують на усіх поверхах.
, Кухня повинна бути зручно поєднана з заготівельним цехами і комірками.
Гарячий цех повинен мати добре природне освітлення і провітрювання.
Холодний цех призначений для приготування різних холодних страв, закусок
і солодких страв. Він повинен мати зручний зв’язок з гарячим цехом, заготовоч-
ними і коморами.
400
У підприємствах, що працюють на напівфабрикатах, планування виробничих
приміщень може бути раціонально побудоване за безцеховою системою, за якої
процес приготування страв здійснюється в одному просторому приміщенні, а
окремі ділянки розділяються тільки технологічним устаткуванням.
За безцехової системи значно спрощуються потокові лінії виробничого про-
цесу і забезпечуються умови створення “гнучкого” цеху, за якого можливе пере-
ставляння устаткування відповідно до змін технологічного процесу.
Мийні посуду розділяють на мийки столового і кухонного посуду та мийки
тари напівфабрикатів. Мийна столового посуду у підприємствах харчування, що
працюють на самообслуговуванні, повинна бути розташована суміжно з роздаваль-
ною і обіднім залом. У підприємствах з обслуговуванням офіціантами зв’язок мийні
із залом не є обов’язковим. У підприємствах будь-якого типу мийка повинна мати
безпосередній зв’язок з гарячим і холодним цехами. Мийну кухонного посуду
потрібно розміщувати суміжно з гарячим цехом або безпосередньо на його тери-
торії. Мийна для тари напівфабрикатів у невеликих підприємствах харчування
(місткістю близько 100 посадочних місць) поєднується з мийкою кухонного посуду.
У більших підприємствах мийна виділяється в самостійне приміщення.
Рекомендований перелік виробничих приміщень подано у табл. 13.6.
Таблиця 13.6
Рекомендований перелік виробничих приміщень
Приміщення ресторан кафе Кафе спеціалізоване їдальня закусочна Спеціалізовані закусочні
молодіжне, дитяче морозиво молочне, кафе- кондитерська пиріжкова, пельменна тощо шашлична, пивний бар
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Буфет + + - - - - - - -
Гарячий цех + + + - + + + + +
Холодний цех + + + - + + + + +
Приміщення для нарізання хліба + + + - + + + + +
Доготівельний цех + + - - - + - - -
Цех оброблення зелені + + - - - + - - -
М’ясний цех + - - - - + - - -
Рибний цех + - - - - + - - -
Цех птиці + - - - - - - - -
Приміщення завідувача + + + - + + - - -
Мийна столового посуду + + + + - + + + +
Сервізна + + - - + + + + +
401
Продовження табл. 13.6
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Мийна кухонного посуду + + + + + - - - -
Мийна і комора тари + + + + + + + - +
Роздавальня + + + + - + - - +
Кондитерський цех + + - - + + - - -
Приміщення для борошняних виробів - + - - - - - - +
Овочевий цех - - - - - + - + -
Приміщення для підготовки морозива - - - + - + - - -
Цех для приготування пельменів - - - - - - - + -
Харчова технологічна лабораторія + - - - - + - - -
Заготівельний цех - +
Примітка. Таблиця подана за: Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. “Проектирование
предприятий общественного питання”.- С. 240 [54].
У табл. 13.7 наведено рекомендовані мінімально необхідні площі виробничих
приміщень.
Таблиця 13.7
Рекомендовані мінімально необхідні площі виробничих приміщень, м2
Тип закладу і його місткість Форма виробництва
напівфабрикати високого ступеня готовності напівфабрикати традиційні сировина
1 2 3 4
Ресторани (без специфіки національних кухонь): - на 50 місць 100 125 140
- на 100 місць 189 200 211
- на наступне місце більше 100 0,67 0,73 0,78
їдальні загальнодоступної мережі: - на 50 місць 70 78 95
- на наступне місце більше 50 0,5 0,6 0,62
Кафе, закусочні, молодіжні кафе, молочні кафе, дитячі кафе: - на 50 місць 55/75 58/76
- на наступне місце більше 50 до 200 0,44/0,66 0,5/0,72 —
- на 200 місць 120/172 132/184 —
- на наступне місце більше 200 0,29/0,38 0,3/0,39 -
Кафе-автомат и: - на 75 місць (розрахункова площа) 66 66
- на наступне місце більше 75 0,4 0,4 -
Кафе-морозиво: на 50 місць (розрахункова площа) 40 40
- на наступне місце більше 50 0,26 0,26 -
402
Продовження табл. 13.7
1 2 3 4
Кафе-кондитерська: - на 50 місць (розрахункова площа) 79 79 —
- на наступне місце більше 50 0,84 0,84 -
Пивні бари: - на 50 місць (розрахункова площа) 23/29 23/29 23/29
- на наступне місце більше 50 0,4/0,48 0,4/0,48 0,4/0,48
Спеціалізовані закусочні (пиріжкові, чебуречні, пельменні тощо): - на 50 місць (розрахункова площа) 26
- на наступне місце більше 50 — 0,32 —
Шашличні: - на 50 місць (розрахункова площа) — 39 —
- на наступне місце більше 50 — 0,32 —
Бари денні: - на 25 місць (розрахункова площа) 22 22 —
- на наступне місце більше 25 0,28 0,28 -
Бари нічні: - на 50 місць (розрахункова площа) 35 35 —
- на наступне місце більше 50 0,3 0,3 —
Примітка. Таблиця подана за: Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. “Проектирование
предприятий общественного питання”. - С. 237 [54].
Площа і кількість складських приміщень визначаються залежно від типу і
потужності підприємства харчування. До складу складських приміщень належать:
камери для зберігання молочно-жирових продуктів; замороженого м’яса, охолодже-
ного м’яса, риби і субпродуктів; риби, солінь і зелені; харчових відходів; комор
картоплі і овочів; комори сухих продуктів; комори тари; комори хліба; комори
пакувальних матеріалів; комори інвентаря; розвантажувальна платформа складу з
боксами; приміщення комірника; приміщення для чищення мішків; комори сухого
сміття; приміщення притирального інвентаря; приміщення для сушіння спецодягу.
На заготівельних підприємствах, які працюють на напівфабрикатах промис-
лового виробництва, замість холодильних камер для морозива і охолодженого
м’яса, птиці і субпродуктів, риби, картоплі і овочів, передбачають холодильні
камери м’ясних напівфабрикатів, кісток, напівфабрикатів з птахів і субпродуктів,
рибних та овочевих напівфабрикатів.
Складські приміщення розташовують у підвальному, цокольному або на
першому поверсі з боку господарського двору, у північній, північно-східній або
північно-західній частині споруди. Допускається розташування складських примі-
щень в окремих спорудах, які поєднуються з основною спорудою критими перехо-
дами, а також у прибудованих приміщеннях.
Холодильні камери можуть бути розташовані на вищих поверхах, але за
обов’язкового об’єднання камер у блоки з поповерховою накладкою охолоджуваль-
них блоків. Холодильні камери потрібно об’єднувати одним тамбуром не менше як
403
1,6-1,9 м. Збірні камери проектують без спільного тамбура, самостійно. Вони від-
різняються внутрішнім об’ємом, габаритами, температурним режимом, типом, хо-
лодопотужністю холодильної машини.
На заготівельних підприємствах площа холодильної камери з вирахуванням
площі, яку займає обладнання, не повинна бути меншою за 6 м2. Висота поверху у
разі влаштування у камерах підвісних монорельсових транспортних шляхів не
менша за 4,2 м.
Комори продуктів і холодильні камери не потрібно розташовувати під мий-
ними і санвузлами, не допускається їх розташування поряд з бойлерними, котель-
нями, душовими, а також над цими приміщеннями або під ними.
Камеру харчових відходів з тамбуром проектують, як правило, на першому
поверсі з виходом через тамбур назовні або в коридор закладу громадського
харчування у ресторанах з місткістю не менше як 100 місць, а у кафе - не менше як
150 місць. За меншої місткості залу у приміщенні мийки столового посуду може
бути влаштована невелика холодильна шафа, у якій короткочасно можна зберігати
харчові відходи у поліетиленових мішках. Близько 4 м2 площі камери відводять під
неохолоджувальне приміщення.
Комору овочів рекомендується розташовувати не вище першого поверху. На
заготівельних їх розташовують під овочевим цехом або поряд з ним. Освітлення
повинно бути штучне.
Комору сухих продуктів розташовують у світлому приміщенні. Не рекомен-
дується розміщувати комору поряд з приміщеннями підвищеної вологості. Доціль-
но комору розташовувати поряд з кондитерським або борошняним цехом.
Складські приміщення необхідно розташовувати компактно, забезпечуючи
добрий зв’язок з виробничими приміщеннями.
У багатьох закладах громадського харчування неможливе розташування усієї
групи складських приміщень на одному рівні з виробничими приміщеннями, тому
виникає необхідність транспортування вантажів по вертикалі. Біля підйомників
передбачають розвантажувальні майданчики розмірами: для вантажних ліфтів ван-
тажопідйомністю 500 кг і більше - 2,7x2,7 м, для малих вантажних ліфтів вантажо-
підйомністю 100 кг - 2,Ох 1,5 м, без врахування ширини прилеглих коридорів.
Завантажувальну розташовують між охолоджувальною і неохолоджувальною каме-
рами, в підвалі або на першому поверсі.
Якщо приміщення завантажувальної розташоване у підвалі, то сировину і
продукти подають через спеціальний люк-спуск пандусом за допомогою похилого
транспортера або підйомника. Розрізняють люки: з пандусами нахилом близько 30°;
з похилими (близько 45°) підйомниками; з вертикальними підйомниками тротуар-
ного типу. Біля люків передбачають драбини для робітників, які супроводжують
вантаж завширшки не менше 0,6 м і висотою проходу сходами не менше як 1,6 м.
Ширина пандуса має бути не меншою за 1,2 м, отвір у стіні над пандусом має бути
розміром у світлі не менше як 1,2 м.
404
У разі розташування на першому' поверсі розвантажувальні повинні примикати
до розвантажувальної платформи. Розвантажувальну платформу проектують зав-
ширшки і заввишки 1,2 м до рівня кузова машини. Ширину платформи приймають
залежно від товарообороту закладу з врахуванням можливості проїзду по ній вантаж-
ного транспорту у двох напрямах, проте не менше як 4 м. Довжину розвантажувальної
платформи приймають згідно з розрахунком, проте не менше як 4,5 м на одну машину.
Кількість розвантажувальних місць необхідно приймати згідно з табл. 13.8.
Таблиця 13.8
Розрахунок кількості розвантажувальних місць
Кількість місць у залах Кількість розвантажувальних місць
До 500 1
Від 500 до 1000 2
Від 1000 до 1500 3
Для розвантаження овочів у закладах, місткість яких більша за 500, необхідно
передбачати додаткове розвантажувальне місце для овочів. Над розвантажувальними
платформами потрібно передбачати навіси, які перекривають платформу не менше ніж
на 0,5 м. У закладах громадського харчування, розташованих у житлових будинках,
навчальних закладах (у вбудованих або вбудовано-прибудованих приміщеннях), роз-
вантажувальні платформи повинні бути у критих приміщеннях або під навісами.
Ширину проходів у складських приміщеннях приймають не меншою за 3 м з
урахуванням переміщення продуктів за допомогою акумуляторних візків і не мен-
ше як 2 м - при використанні засобів малої механізації. Рекомендовану ширину
проходів складських приміщень подано у табл. 13.9.
У табл. 13.10 подано рекомендовані мінімально необхідні площі приміщень
для приймання та зберігання продуктів.
Залежно від характеру виробництва різні підприємства громадського
харчування мають різний набір службово-побутових та технічних приміщень.
Таблиця 13.9
Ширина проходів у складських приміщеннях
Прохід Ширина проходів, м, не менше
за немеханізованого доставляння (стелажі, візки, контейнери) за доставляння навантажувачами
Між робочим фронтом обладнання і стіною 1,5 2,5
Між двома робочими фронтами обладнання 2,5 3,5
Між робочим фронтом обладнання і стіною охолоджувальної камери 1,9 3
405
Таблиця 13.10
Рекомендовані мінімально необхідні площі приміщень
для приймання та зберігання продуктів, м2
Форма виробництва
Тип закладу і його місткість напівфабрикати високого ступеню готовності напівфабрикати традиційні сировина
Ресторани: - на 50 місць - на наступне місце більше 50 - на 100 місць - на наступне місце більше 100 70 0,33 90 0,33 75 0,41 92 0,37 80 0,52 95 0,47
їдальні загальнодоступної мережі: - на 50 місць - на наступне місце більше 50 37 0,26 40 0,3 50 0,36
Кафе, закусочні, молодіжні кафе, молочні кафе, дитячі кафе: - на 50 місць - на наступне місце більше 50 до 200 - на 200 місць - на наступне місце більше 200 22/24 0,26/0,3 62/68 0,15/0,17 22/24 0,26/0,3 62/68 0,15/0,17 -
Кафе-автомати: - на 75 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 75 28 0,21 28 0,21 28 0,21
Кафе-морозиво: на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 до 18 0,16 18 0,16 -
Кафе-кондитерська: - на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 20 0,2 20 0,2 -
Пивні бари: - на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 46/43 0,4 46/43 0,4 46/43 0,4
Спеціалізовані закусочні (пиріжкові, чебуречні, пельменні тощо): - на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 - 10 0,2 -
Шашличні: - на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 12 0,24 -
Бари денні: - на 25 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 25 22 0,28 22 0,28 -
Бари нічні: - на 50 місць (розрахункова площа) - на наступне місце більше 50 35 0,3 35 0,3
Примітка. Таблиця подана за: Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. “Проектирование
предприятий общественного питання”. - С. 235 [54].
406
Заклади, які працюють на сировині, а також доготівельні у своєму складі повинні
мати службові приміщення (кабінет директора, контору, головну касу); приміщення для
персоналу; гардероб для персоналу; гардероб для офіціантів; душові, санвузли і при-
міщення особистої гігієни жінки; білизнярську; приміщення громадських організацій;
приміщення слюсаря-механіка та електромонтера; приміщення завідувача господарст-
вом. До групи технічних приміщень належать: машинне відділення холодильних камер;
тепловий пункт, водовимірний вузол; вентиляційні камери; камера теплових завіс.
Заготівельні підприємства повинні мати службово-побутові приміщення, а також
їдальню-роздавальню для персоналу; білизнярську; медпункт; приміщення особистої
гігієни жінки; приміщення громадських організацій; приміщення навчальних занять;
опорний пункт автоматизованої системи управління закладом; санітарно-технологічну
харчову лабораторію. До технічних приміщень належать: зарядна станція, ремонтно-
механічна майстерня, тепловий пункт, насосна, трансформаторна підстанція, вентиля-
ційна камера, камера кондиціювання, машинне відділення холодильних камер і ліфтів,
радіовузол, АТС.
У табл. 13.11 наведено мінімально необхідні площі службових та побутових
приміщень.
Службові приміщення можна проектувати на будь-якому поверсі, забезпечив-
ши зручний зв’язок з іншими приміщеннями. Службові приміщення повинні мати
природне освітлення. У заготівельних закладах підсобні приміщення можуть бути
розташовані у прибудованих приміщеннях. У службово-побутовому блоці заготі-
вельного закладу потрібно передбачати прохідну.
Головна каса повинна бути у безпосередній близькості до службових примі-
щень і забезпечена природним освітленням. Якщо заклад розрахований більше як
на 200 місць, службовий вхід у касу передбачають через бухгалтерію.
Побутові приміщення розташовують єдиним блоком у споруді з боку входу обс-
луговуючого персоналу, як правило, у підвальному, цокольному або на першому повер-
сі. Побутові приміщення повинні мати зручний зв’язок з іншими групами приміщень.
Таблиця 13.11
Мінімально необхідні площі службових та побутових приміщень
Заклади громадського харчування Розрахункові показники Форма виробництва
напівфабрикати високого ступеня готовності напівфабрикати традиційні сировина
Ресторани На 50 місць На 100 місць На кожне наступне місце 46 50 0,32 46 51 0,38 48 53 0,4
їдальні На 50 місць На кожне наступне місце 26 0,33 28 0,28 29 0,3
Кафе, закусочні На 50 місць На кожне наступне місце до 200 місць На 200 місць На кожне наступне місце 30/35 0,28/0,32 72/82 0,25/0,29 30/35 0,28/0,32 72/82 0,25/0,29 -
Примітка. Таблиця подана за: Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. “Проектирование
предприятий общественного питання”. - С. 238 [54].
407
У заготівельних підприємствах побутові приміщення розташовують послі-
довно, по ходу руху персоналу, єдиним блоком з боку головного фасаду споруди із
самостійним входом для можливої ізоляції їх від інших приміщень.
Гардеробні призначені для зберігання вуличного і домашнього одягу, а також
спецодягу. Гардеробні необхідно проектувати, враховуючи принцип роздільного
зберігання вуличного та спеціального одягу. Гардеробні для офіціантів проектують
окремо. Площу гардеробу визначають, враховуючи зберігання у них одягу 85 %
працюючих. При гардеробних для чоловіків і жінок проектують роздільні примі-
щення для переодягання, які суміжні з душовими кабінами.
Площу гардеробної визначають з розрахунку 0,575 м2 на одного працюючого.
Ця площа включає: 0,125 м2 - гардероб верхнього одягу, 0,25 м2 - гардероб домаш-
нього і спецодягу (на 100 % виробничого персоналу), 0,05 м2 - приміщення для
зберігання особистих речей (на 100 % виробничого персоналу), 0,15 м2 - примі-
щення для переодягання (на 100 % виробничого персоналу). Біля гардеробних ша-
фок потрібно передбачати лавки завширшки 0,25 м. Також у гардеробних передба-
чають умивальники.
Розраховуючи побутові приміщенння приймають такий склад працівників: жін-
ки - 70 %, чоловіки - 30 %. Приміщення службово-побутової групи проектують в такий
спосіб, щоб у них можна було потрапити, оминувши виробничий і складський блоки.
Душові розташовують суміжно з гардеробом домашнього та спецодягу. Кіль-
кість душових кабін розраховують на 50 % усього персоналу. Вимоги до проекту-
вання душових подано у підрозділі 3.4.
Комору для білизни влаштовують суміжно з гардеробом. Її площу приймають
з розрахунку 5 м2 на 50 місць у залі з подальшим збільшенням на 1 м2 на кожні
10 місць. У заготівельних підприємствах: 10 м2 на 100 осіб персоналу.
Санітарно-технічна лабораторія складається з приміщення для приймання
проб, кабінету начальника лабораторії і двох відділень: хіміко-технологічного і бак-
теріологічного. Площу приміщень лабораторії визначають з розрахунку 8-10 м2 на
одну тонну сировини, що переробляється.
Технічні приміщення становлять окрему групу. Вони не завжди можуть роз-
ташовуватися окремим блоком, оскільки їх використовують як допоміжні примі-
щення, що обслуговують інші групи. Проектують їх, як правило, у підвальному та
цокольному поверхах. Машинне відділення холодильних камер розташовують у без-
посередній близькості до холодильних камер з виходом назовні або у виробничий
коридор. Ширина проходів у машинному відділенні повинна бути такою: не менше
як 1,5 м - головний прохід і прохід від електрощита до виступаючих частин холо-
дильних машин; не менше як 1 м - між виступаючими частинами машини; не
менше як 0,8 м - між поверхнею стіни та машиною.
Не допускається розташовувати холодильні агрегати на сходах та сходових
майданчиках, під сходами, у безпосередній близькості до вхідних дверей споруди, у
машинних відділеннях ліфтів, у вестибюлях, тамбурах, холодильних камерах і ко-
ридорах холодильників.
408
У закладах громадського харчування передбачають приточні і витяжні венти-
ляційні установки, які являють собою роздільні системи на різних поверхах. Венти-
ляційні камери і тепловий пункт розташовують біля зовнішньої стіни споруди.
Ремонтно-механічні майстерні виконують поточний ремонт технологічного,
підіймально-транспортного та енергетичного обладнання, проводять ремонт інвен-
таря та тари тощо.
Камеру кондиціювання повітря розташовують поряд з тепловим пунктом,
взаємопов’язаним з холодильною установкою. Площу приточної камери разом з
машинним відділенням приймають з розрахунку 0,4-0,45 м2 на одне місце у залі.
Електрощитові розташовують біля зовнішніх стін та у безпосередній близькості
від виробничих приміщень.
Підсобні приміщення призначені для зберігання інвентаря для прибирання
сміття та сушіння спецодягу. Приміщення для зберігання, миття, сушіння інвен-
таря, для прибирання та зберігання дезинфікуючих засобів передбачають на кожно-
му поверсі роздільно для виробничих, складських приміщень і для санвузлів. Пло-
ща приміщення становить 6-8 м2. Сушіння спецодягу проводять у спеціальному
приміщенні, яке обладнане вентиляцією. Його площа становить 6-9 м2. Приміщен-
ня розташовують у підвальному, цокольному або першому поверсі з боку госпо-
дарського двору і бокових фасадів споруди.
Дотримання технології видалення сміття є обов’язковим для успішного
функціонування закладу. Камери для харчових відходів передбачають у закладах
місткістю більше 100 місць. У заготівельних закладах рекомендується передбачати
окремі приміщення для зберігання сміття поряд з камерою харчових відходів.
Площа комори сухого сміття становить 10-12 м2. Приміщення повинно знаходитися
з боку господарського подвір’я і мати вихід назовні та у виробничий коридор.
На рис. 13.18 показано приклад планування кафе на 80 посадкових місць.
Рис. 13.18. Планування кафе на 80 посадкових місць:
1 - вестибюль; 2 - обідній зал; 3 - лінія роздачі; 4 - продаж обідів додому;
5 - буфет; 6 - гарячий цех; 7 - холодний цех; 8 - мийна столового посуду;
9 - комора; 10- адміністративно-побутові приміщення; 11 - технічні приміщення
409
13.5. Норми проектування закладів закритого типу
У структурі багатьох громадських споруд передбачаються заклади громадського
харчування закритого типу, тобто такі, які призначені для користування лише праців-
никами або відвідувачами закладу. На промислових підприємствах, у адміністративних
та навчальних закладах їх передбачають з метою створення сприятливих соціальних
умов та забезпечення працівників, учнів та студентів гарячим харчуванням. Заклади
громадського харчування є обов’язковими при лікувальних та дитячих дошкільних
закладах та закладах соціального захисту населення. їх проектування у комплексі
закладів культури та дозвілля значно покращує якість та розмаїття послуг.
У табл. 13.12 наведено нормативні величини та рекомендовані типи закладів
громадського харчування за різних типів громадських споруд.
Таблиця 13.12
Нормативні величини та рекомендовані типи закладів
громадського харчування за різних типів громадських споруд
Заклади і організації Нормативна величина Тип рекомендованого закладу харчування
Адміністративні заклади та промислові підприємства 25 % від чисельності працівників в одну (максимальну) зміну їдальня, їдальня- роздавальна, кімната споживання їжі
Конструкторські та проектні організації 25 % від чисельності працівників їдальня
Споруди управління та юридичні заклади 25 % від чисельності працівників: - до 50 працівників - від 50 до 200 працівників - більше 200 працівників - більше 1500 працівників Кімната споживання їжі Кафетерій їдальня Додатково бари на поверхах
Науково-дослідні заклади 25 % від чисельності працівників їдальня
Науково-навчальні центри підготовки спеціалістів 25 % від чисельності слухачів та співробітників їдальня
Банки 25 % від чисельності працівників: - до 50 працівників - від 50 до 100 працівників - від 100 до 200 працівників - більше 200 працівників Кімната споживання їжі Кафетерій (бар) > Кафе їдальня
Суди 20-25 % від чисельності співробітників Буфет, їдальня
Загальноосвітні заклади 35 % від чисельності учнів Буфет, їдальня
Вищі навчальні заклади 20 % від чисельнроамй студентів тац викладачів їдальня
410
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації закладів громадського харчування ?
2. Які вимоги до проектування закладів громадського харчування?
3. Які вимоги до генпланів закладів громадського харчування?
4. Якими є основні функціональні зони закладів громадського харчування?
5. Які приміщення формують групу приміщень для відвідувачів, яка їх харак-
теристика ?
6. Що таке лінія роздачі, які вимоги до її проектування ?
7. Якими є вимоги до обладнання обідніх залів закладів громадського харчу-
вання?
8. Які вимоги до Проектування барної стійки ?
9. Які приміщення формують групу складських та виробничих приміщень?
Основні вимоги до їх проектування.
10. Які приміщення входять до групи службово-побутових приміщень, вимоги
до їх проектування?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан кафе на 200 посадкових місць.
2. Розробити генплан ресторану на 100 посадкових місць.
3. Розробити схему функціонального зонування їдальні на 200 посадкових місць.
4. Розробити схему функціонального зонування бару на 50 посадкових місць.
5. Розробити планування обіднього залу ресторану на 80 посадкових місць з
розташуванням обладнання.
6. Розробити планування обіднього залу кафе-бару на ЗО посадкових місць.
7. Розробити планування обіднього залу їдальні з лінією роздачі на 100 посад-
кових місць.
411
Розділ 14
БУДІВЛІ ЗАКЛАДІВ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Підприємства побутового обслуговування проектують відповідно до вимог
ДБН В.2.2-11-2002 “Заклади побутового обслуговування” [13]. Під час проекту-
вання перукарень враховують вимоги ДСТУ 4094-2002 “Послуги перукарень.
Загальні вимоги” [26].
14.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Оскільки група закладів побутового обслуговування містить велику кількість
різних за функціональним призначенням закладів, то формування їх типології
відбувалося по-різному та у різний час. Найдавнішою типологічною групою є лазні.
Лазневі заклади відомі ще з часів стародавнього Риму. Громадські лазні - терми
з’явилися у III ст. до н. е. у часи Римської імперії. Терми були не лише лазнями, а
важливими оздоровчими та культурно-просвітницькими центрами. У складі лазень,
окрім основних приміщень для миття, таких як аподітерій (роздягальня), фригідарій
(холодна лазня) з басейном, тепідарій (тепла лазня), кальдарій (гаряча лазня),
передбачалися також приміщення для фізичних вправ, кімнати для масажу, а також
портики та екседри для відпочинку та бесід, бібліотеки та читальні. Терми являли
собою величезні комплекси, до яких входило кілька будинків. Одними з найбіль-
ших були терми Каракули у Римі, які займали ділянку розміром 353x335 м і
вміщували одночасно понад півтори тисячі відвідувачів.
Перукарні, пральні, ательє з пошиття одягу також відомі з давніх часів.
Особливого поширення вони набули у період Ренесансу та бароко, обслуговуючи
переважно заможних міщан та купців. У XVIII ст. під ці приміщення почали
проектувати спеціальні будівлі. З розвитком техніки та хімії наприкінці XIX ст.
виникають нові типи закладів побутового обслуговування: фотоательє, хімічні
чистки, закладу фарбування одягу та взуття.
Концепція будівництва закладів комплексних побутового обслуговування сфор-
мувалася на початку XX ст. і була пов’язана з ідеєю доцільного використання вільного
часу трудящих та соціалізацією жінки і часткового звільнення її від побутових проб-
лем. Архітектори намагалися у єдиних комплексах об’єднати громадські лазні та
пральні, перукарні, заклади з пошиття та ремонту одягу. Прикладом такого підходу є
архітектурні вирішення “Червоного Відня” - комплексів житлових споруд із закладами
побутового обслуговування, побудованих у 1930-х роках.
14.2. Класифікація закладів побутового обслуговування
Заклади побутового обслуговування надають населенню розвинутий спектр
абсолютно різних за характером видів послуг. Загалом такі заклади поділяють на
дві великі групи: заклади, які безпосередньо обслуговують споживача (перукарня,
412
фотосалон, приймальний пункт), і заклади, що забезпечують виконання замовлень
(механізовані майстерні, цехи, фабрики).
Заклади побутового обслуговування поділяють на комплексні заклади побу-
тового обслуговування1; лазні, лазнево-оздоровчі комплекси; хімчистки та пральні.
Для міст та сіл розроблені свої переліки закладів побутового обслуговування.
Перелік закладів побутового обслуговування та склад їх виробництва для міст та сіл
наведено у табл. 14.1.
Таблиця 14.1
Перелік закладів побутового обслуговування
для міст та сільських поселень
Заклад Склад виробництва
1 2
Для міст
1. Комплексні заклади
Комплексний приймальний пункт з майстер- нями, які мають кількість працівників від 5 до ЗО Ремонт та виготовлення одягу, ремонт взуття, перукарня. Прийом одягу у хімчистку, білизни у прання, бюро обслуговування
Будинок побуту з кількістю робочих місць від 20 до 150 для малих та середніх міст Ремонт та виготовлення одягу, ремонт взуття, перукарня, ремонт годинників, ювелірних виробів, побутових електроприладів, телерадіоапаратури, фотографія, бюро обслуговування, відділення прокату
Комплекс побутового обслуговування та Будинок побуту з кількістю робочих місць 150 та більше для великих та найбільших міст Прийом замовлень на різні види робіт та послуг. Виконання робіт з виготовлення та ремонту одягу. Ремонт взуття, метало- виробів, годинників, ювелірних виробів, побутових елекроприладів, теле-, фото-, радіоапаратури. Перукарня, фотографія. Хімчистка із самообслуговуванням. Пральня. Бюро обслуговування. Зали гімнастики і тренажерний зал, магазин, ломбард
Будинок моди потужністю від 50 до 300 робочих місць Послуги вищої категорії з виготовлення одягу, взуття, трикотажних виробів. Перу- карня, відділення косметики, демонстра- ційний і виставковий зали, магазин ювелірних виробів
Дім краси (потужність визначається завданням на проектування) Послуги вищої категорії перукарні та косме- тичних послуг. Окремі види медичних послуг (медична косметика, лікувальна гімнастика, протезування зубів, лікувальні ванни тощо)
Салон краси (5-20 роб. місць) Послуги вищої категорії перукарні і косме- тичних послуг, торговельний і демонстраційний зали
1 Комплексний заклад побутового обслуговування - заклад, який виконує роботи,
об’єднані єдиною ідеологією замовлення (Будинок побуту, Будинок моди, Будинок краси,
ломбард, ательє, салон, перукарня тощо).
413
Продовження табл. 14.1
1 2
Ательє пошиття одягу, майстерні з виготов- лення і ремонту різних виробів, перукарня, фотографії (5 - 20 роб. місць) Прийом замовлень і виконання робіт
Ломбард (потужність визначається завданням на проектування) Прийом речей і предметів домашнього вжитку на зберігання, видача грошових позик під заставу майна
2. Заклад лазнево-оздоровчого призначення
Лазня і лазнево-оздоровчий комплекс потужністю від 5 до 200 місць Послуги лазень, перукарня, салон косметики
3. Спеціалізований заклад
Заклад прання білизни та хімічної чистки одягу виробничою потужністю до 1000 кг білизни, 350 кг речей у зміну Прання білизни і пральня самообслуго- вування, хімічна чистка речей (у тому числі із самообслуговуванням)
Для сільських поселень
1. Комплексні заклади
Комплексний приймальний пункт з майс- тернями, який має кількість робочих місць від 5 до 10, для обслуговування поселення від 2 до 5 тис. мешканців. Виготовлення і ремонт одягу, ремонт взуття, металевих виробів, побутових електро- приладів, годинників, теле-, радіоапаратури. Прийом у хімчистку одягу. Перукарня, бюро обслуговування
Сільський Будинок побуту з кількістю робочих місць від 15 до 50 для обслуговування поселення від 5 до 30 тис. мешканців Прийом замовлень на різні види послуг. Виготовлення і ремонт одягу, ремонт взуття. Ремонт побутових електроприладів, металовиробів. Перукарня, фотографія, бюро обслуго вуван ня
Районний Будинок побуту і комплекс побутового обслуговування 3 кількістю робочих місць від 50 до 150 для обслуговування поселення від 35 до 70 тис. мешканців Прийом замовлень на різні види робіт і послуг. Виготовлення і ремонт одягу, ремонт взуття, побутових електроприладів, металевих виро- бів, годинників. Термінова хімічна чистка і прання. Перукарня, фотографія, бюро обслуговування.
Ательє з виготовлення одягу, майстерні, перукарня, фотографія тощо Прийом замовлень і виконання робіт
2. Заклад лазнево-оздоровчого призначення
Лазня і лазнево-оздоровчий комплекс потужністю від 5 до 50 місць Послуги лазень, перукарня, салон косметики
3. Спеціалізований заклад
Кооперативний заклад прання білизни і хіміч- ної чистки одягу загальною виробничою потуж- ністю близько 350 кг білизни (речей) у зімну Прийом замовлень і виконання робіт
Примітки. Потужність виробництв, які входять до складу закладів, визначається роз- рахунком. До кількості робочих місць виробництв належать виробничі робітники і приймальники. Класифікацію міст і сіл приймати відповідно до ДБН 360.
414
14.3. Вимоги щодо земельних ділянок
Заклади побутового обслуговування необхідно передбачати у системі комп-
лексного обслуговування населення відповідно до проектів планування і забудови
міст та інших населених пунктів. Загальні норми розрахунку та розміри земельних
ділянок закладів побутового обслуговування подано у табл. 14.2.
Таблиця 14.2
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок закладів
побутового обслуговування (Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірю- вання Нормативна величина в розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Заклади побутового обслуговування
Заклади побутового обслуговування, в т.ч. безпосереднього обслуговування населення Робочих місць 9 (2) На 10 робочих місць для закладів потужністю, робочих місць: 0,1-0,2 га-10-50; 0,05-0,08 га-50-150; 0,03-0,04 га - понад 150
Примітка. Для виробничих закладів та інших місць прикладання праці показник розрахунку побутового обслуговування потрібно приймати в розмірі 5-10 % за рахунок загаль- ної норми.
Виробничі заклади центра- лізованого виконання замовлень Робочих місць 4 0,5-1,2га
Комплексний приймальний пункт (КПП) сільського на- селення пункту 3 кількістю мешканців більше 200 осіб Робочих місць 2 0,5-1,2га
Заклади комунального обслуго^ звання
Пральні, усього у т. ч. для міського населення Кг білиз- ни у зміну 98,2 120(10)
Пральні самообслуговування Кг білиз- ни у зміну 10(10) 0,1-0,2 га на об’єкт
Фабрики-пральні Кг білиз- ни у зміну 110 0,6-1,0 на об’єкт
Примітка. Показник розрахунку фабрик-пралень подано з врахуванням обслуговування громадського сектору до 40 кг білизни за зміну
Хімчистки, усього, у т. ч. для міського населення Кг речей за зміну 09,2 11,4 (4,0)
Хімчистки самообслуговуання Кг речей за зміну 4,0 (4,0) 0,1-0,2 гана об’єкт
Фабрики-хімчистки Кг речей за зміну 7,4 0,5-1,0 га на об’єкт
Лазні і душові для міського населення Місць для миття 5,85 7 0,2-0,4 га на об’єкт
Примітки. У поселеннях, забезпечених благоустроєним житловим фондом, норми
розрахунку місткості лазень та лазнево-оздоровчих комплексів на одну тис. осіб допускається
зменшити на три місця.
У дужках наведено норми розрахунку закладів на рівні житлового кварталу (мікрорайону)
і житлового району.
415
Заклади побутового обслуговування необхідно розташовувати у складі торго-
вельних та громадських центрів міст та сільських поселень в окремо розташованих і
вбудовано-прибудованих приміщеннях. Заклади лазнево-оздоровчого призначення,
кооперативні заклади для прання білизни і фарбування одяг розташовують в окремих
спорудах або в одній споруді, як правило, одноповерховій. Заклади побутового обслу-
говування, які розташовані у житловій забудові, на вулицях і площах або у вбудовано-
прибудованих приміщеннях, повинні мати екологічно чисте виробництво.
Заклади з кількістю робочих місць до 35 (заклади пошиття одягу до 50)
можна розташовувати на перших поверхах житлових будинків, у спорудах іншого
призначення. Не допускається розташовувати ці заклади у спорудах дитячих до-
шкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних закладів,
спальних корпусів санаторіїв, будинків відпочинку та літніх таборів, кінотеатрів,
театрів і клубів, а також у прибудовах вищеперерахованих споруд. У житлових
спорудах не можна розташовувати заклади з джерелами шуму і вібрації, які переви-
щують допустимі рівні.
На земельних ділянках закладів побутового обслуговування потрібно перед-
бачати такі функціональні зони-.
• зону для відвідувачів',
• господарські зону з майданчиками для розвантажування матеріалів і виро-
бів, в також майданчик, не менший за 5 м, для контейнерних відходів.
Господарська зона з розвантажувальними майданчиками закладів побутового
обслуговування у житлових спорудах повинна розташовуватися біля торцевої стіни
споруди, виконаної з негорючих матеріалів, де немає вікон і входів у житлові
приміщення. Над розвантажувальними майданчиками необхідно передбачати наві-
си. Ділянка закладу побутового обслуговування може мати зону торговельного і
рекламно-інформаційного призначення.
Кількість автостоянок приймають з розрахунку 15-20 місць на 1000 праців-
ників. Кількість машино-місць визначають згідно з табл. 16.3.
На рис. 14.1 показано приклад вирішення генплану закладу побутового
обслуговування.
Рис. 14.1. Приклад вирішення генплану
закладу побутового обслуговування:
1 - зона для відвідувачів;
2 - головний вхід;
З - господарське подвір’я
416
14.4. Вимоги до планувальних вирішень комплексних
закладів побутового обслуговування
Заклади побутового обслуговування розташовують як в окремих спорудах різної
поверховості, так і у вбудовано-прибудованих приміщеннях. Висоту поверху споруди
приймають, як правило, 3,3 м. Згідно з технологічними вимогами вона може бути збіль-
шена до 3,6 або 4,2 м. Склад приміщень визначається залежно від виду обслуговування.
У комплексних закладах приміщення для відвідувачів можна об’єднувати, враховуючи
зручність для відвідувачів і раціональність планувальних вирішень.
Площі приміщень для відвідувачів приймають згідно з табл. 14.3. Площі
виробничих приміщень приймають згідно з табл. 14.4. Площі приміщень комірок -
згідно з табл. 14.5. Площі адміністративних приміщень - з табл. 14.6.
Входи для відвідувачів закладів на 15 робочих місць і більше повинні бути
відокремлені від персоналу. Вантажні підйомники необхідно передбачати згідно з
технологічними вимогами. Перед дверима підйомників вантажопідйомністю 500 кг
потрібно проектувати розвантажувальні майданчики розмірами 2,7x2,7 м. Споруди
заввишки більше ніж один поверх повинні бути обладнані ліфтами.
Ширину коридорів необхідно приймати: у групах виробничих приміщень і
комірок - 1,5 м; у закладах, які мають у своєму складі майстерні з ремонту велико-
габаритної побутової техніки на 10 робочих місць і більше, а також ательє з виго-
товлення одягу на 70 робочих місць і більше - 1,8 м; в інших групах приміщень -
1,2 м. Висота коридорів виробничих приміщень і комірок, а також висота примі-
щень комірок, які розташовуються у підвалах і на цокольних поверхах, повинна
мати не менше ніж 2,5 м від підлоги до низу виступаючих конструкцій.
Таблиця 14.3
Площі приміщень для відвідувачів у закладах побутового обслуговування
Вид обслуговування та основні приміщення У прийомному пункті (без урахування робіт) площа, м2, на одного приймальника замовлень У закладі
Одиниця вимірювання площа, м2 (не менше)
1 2 3 4
1. Виготовлення та ремонт одягу, головних уборів, виробів з трикотажу — На одне роб. місце 2,5 - до 10 роб. місць 1,5-на кожне наступне робоче місце
Салон 25 - -
Демонстраційний зал - На одного глядача 1,3
Костюмерна при демонстра- ційному залі — На одного демонстратора моделей 6
2. Виготовлення та ремонт взуття, шкіргалантереї 12 На одне роб. місце 2,5 - до 5 роб. місць; 1,5-на кожне наступне робоче місце
417
Продовження табл. 14.3
1 2 3 4
3. Ремонт металовиробів, побутових електроприладів, теле-, радіоапаратури, му- зичних інструментів, годин- ників, фото-, кіно-, відеоапа- ратури, оптики, ювелірні та граверні роботи 6 На одне роб. місце 2,2 - до 5 роб. місць 1,5 - на кожне наступне робоче місце
4. Прокат предметів домаш- нього вжитку і культурно- побутового призначення.
Салон 18 - -
Приміщення для погодин- ного прокату клавішних ін- струментів На один інструмент 12
5. Обробка фотокіномате- ріалів 12 - —
6. Фотографія, що виробляє фото для документів - На одне виробництво 12
7. Фотографія, що виробляє групові фото - На одне виробництво ЗО
8. Перукарня — На одне роб. місце 2,5 - до 10 роб. місць; 1,5-на кожне наступне робоче місце
9. Палітурні роботи 6 На дного приймальника замовлень 6
10. Ломбард - Те саме 6
11. Бюро обслуговування 6 - -
Примітки: 1. Площу приміщень для відвідувачів необхідно приймати не меншою,
ніж 12 м2.
2. До норми площі приміщень для відвідувачів виробництв з виготовлення одягу входить
площа кабін для примірювання розміром 1,7x2 м на одного закрійника.
3. Якщо до складу приміщень для відвідувачів входять площі рекламно-виставкового
призначення, то площа приміщень для відвідувачів може бути збільшена.
4. У разі приймання замовлень за різними видами обслуговування одним приймальником
площа приміщень для відвідувачів необхідно приймати згідно з нормами, визначених для одного
виду обслуговування.
5. Костюмерні при демонстраційних залах повинні бути окремі для чоловіків і жінок. При
влаштування загальної костюмерної необхідно передбачати кабіни для переодягання розміром
1,7x2 м. При костюмерних повинні бути передбачені санвузол і душова.
6. До складу закладу побутового обслуговування може входити магазин виробів закладу
побутового тобслуговування.
7. Під час розташування робочих місць термінового ремонту взуття у приміщенні для
відвідувачів площу цього приміщення необхідно збільшити на 15м2.
418
Таблиця 14.4
Площі виробничих приміщень закладів побутового обслуговування
Вид обслуговування і основні приміщення Одиниця виміру Площа, м2 (не менше)
1 2 3
1. Виготовлення і ремонт одягу, головних уборів, виробів з трикотажу
Швейний цех (ділянка): На одне роб. місце
пошив і ремонт верхнього одягу пошив и ремонт легкого одягу, виробів з трикотажу, голов- Те саме 7*
них уборів, виготовлення оздоблення н 6
контроль якості готових виробів II 12
кімната художника II 6
Цех (ділянка) волого-теплової обробки готових виробів, виготовлення прокладок для утеплення 15
Ділянка запуску 32
Цех (ділянка) підготовки пряжі до в’язання II 18
В’язальний цех (ділянка), у тому числі: II
механізовані плоскофангові машини и напівавтомати 41 8
ручні машини і апарати 6
круглов’язальні машини 18
Цех (ділянка) вологотеплової обробки полотен, зокрема На одиницю
при централізованому паропостачанні обладнання 25
при установці парогенераторів Те саме 35
Ділянка контролю якості: 25
трикотажного полотна 15
тканин
Цех розкрою швейних трикотажних виробів; На одне роб. місце 12
Ділянка виготовлення пліссе і гофре
2. Ремонт взуття і шкіряної галантереї:
ремонт взуття На одне роб. місце 8
шкіряної галантереї II 6
3. Пошив модельного взуття у закладах вищої категорії, у томі числі: На одну пару 13,5
закрійно-заготівельний відділ Те саме 4,5
Пошивочний ВІДДІЛ 3 колодочною II 9
4. Пошив модельного взуття, у тому числі: II від 5,6 до 8
закрійний відділ II 0,8
заготівельний відділ II 1,5
пошивочний відділ (з колодочною) II від 3,3 до 5,7
5. Ремонт побутових електороприладів і металовиробів: На одне роб. місце
малогабаритних великогабаритних: Те саме 6
- пральних машин II 12
- холодильників II 15
- порохотягів II 10
Приміщення миття вузлів та деталей На один заклад 18
Приміщення просмоктування намотувальних деталей Те саме 18
6. Ремонт радіоапаратури і телевізорів На одне роб. місце 10
419
Продовження табл. 14.4
1 2 3
7. Ремонт годинників, ювелірні і граверні роботи, ремонт фото-, кіно-, відеоапаратури, оптики Те саме 4,5
Приміщення плавки ювелірних виробів На один заклад 18
Приміщення мийки То же 18
Приміщення приймання годинників 18
Приміщення контрольно-випробувальної служби На один заклад 18
8. Ремонт музичних інструментів: На одне роб. місце
безклавішних Те саме 9
клавішних 1* 15
Приміщення лінійної служби II 3
9. Фотографія: На один заклад
зал фотознімання Те саме 36
зал фотознімання для документів 6
приміщення для оброблення фотоматеріалів На одного лаборанта 6
кімната виїзних фотографів На одне роб. місце 3
приміщення зарядної На один заклад 3
10. Перукарні*. На одне роб. місце
жіночий зал: - у перукарні - в Будинку і салоні краси, Будинку мод Те саме н 8 10
чоловічий зал: - у перукарні - у Будинку і салоні краси, Будинку мод II II 6 8
манікюр II 6
кабінет педикюру II 8
косметичний кабінет - - 12
дитячий зал II 6
кабінет загального масажу її 8
солярій На один заклад 12
зал гімнастики Те саме 20
тренажерний зал На один тренажер 8
пастижорні послуги На один заклад 14
11. Комп’ютерні послуги і набір тексту, друкарська робота На одне роб. місце 6
12. Палітурна майстерня Те саме 15
13. Ломбард Згідно з завданням на проектування
• Примітки. 1. У сільських прийомних пунктах необхідно передбачати виробниче примі-
щення площею 15 м2 для робіт сезонного або місцевого характеру і для роботи виїзних майстрів.
2. У комплексних закладах з кількістю робочих місць 50 і більше необхідно
передбачати ремонтно-механічну майстерню площею 20 м2.
3. Розрахункові площі прміщень уточнюються згідно з параметрами обладнання.
420
Таблиця 14.5
Площі приміщень комірок закладів побутового обслуговувана
Вид обслуговування Площа, м2, (не менше)
у приймальному пункті (без виробництва) на одного приймальника замовлень У закладах на одного виробничого працівника
1 . Виготовлення і ремонт одягу 20 1 ,5 - до 40 виробничих місць; 1 - на кожне нас- тупне виробниче місце
2. Виготовлення і ремонт головних убо- рів, ремонт трикотажних виробів 8 Те саме
3. Ремонт и пошив взуття, виготовлення і ремонт шкіряної галантереї 12 2,5 - до 10 виробничих місць; 2 - на кожне нас- тупне виробниче місце
4. Ремонт металовиробів, побутових елект- роприладів, ремонт радіоапаратури і теле- візорів 20 3
5. Ремонт годинників, ювелірні і граверні роботи 2 1
6. Ремонт музичних інструментів 20 4
7. Ремонт фото-, кіно-, відеоапаратури, оптики 3 2
8. Прокат предметів домашнього вжитку і культурно-побутового призначення 35 -
9. Фотографія - 2
10. Перукарня - 1,5 - до 10 виробничих місць; 1 - на кожне нас- тупне виробниче місце
11. Ломбард (не механізований) 35 -
-" - механізований Площа визначається розташування обладнання
12. Палітурні роботи 2 2
13. Комп’ютерний набір тексту і друкарсь- кі роботи 2 0,5
Примітки. 1.У сільських прийомних пунктах за суміщення прийому замовлень з
різних видів обслуговування одним приймальником площу приміщень комірок слід прий-
мати не менше як 20 м2.
2. У закладах з кількістю робочих місць до 5 комірок і підсобні приміщення допускається
суміщати з виробничими приміщеннями.
3. У закладах виготовлення і ремонту одягу з кількістю робочих місць до 20 допускається
об’єднувати комірки матеріалів, готових і прийнятих замовлень.
4. У закладах з кількістю робочих місць 50 та більше необхідно передбачати сміттєві
камери площею 0,05 м2 на одне робоче місце.
5. Д ля зберігання прибирального інвентаря потрібно передбачати комірки площею 2 м2.
6. Під час проектування ломбардів повинні бути забезпечені необхідні умови збері-
гання речей.
7. Складські приміщення закладів ремонту і пошиття одягу, виготовлення головних уборів
і трикотажних виробів рекомендується розділяти на: склад (комірка) матеріалів і фурнітури -
60 %; склад (комірка) готових виробів і напівфабрикатів - 40 %.
421
Таблиця 14.6
Площі приміщень для адміністрації у закладах побутового обслуговування
Кількість робочих місць на виробництві Площа, м2 (не менше)
кабінет конторське приміщення кімната персоналу
5 — 9 —
10 — 9 6
15 — 12 6
20 — 12 8
ЗО 9 12 9
50 9 16 15
70 12 18 20
100 18 24 зо
120 22 32 40
150 32 36 50
200 40 36 65
300 40 36 95
Примітка. У закладах з виготолення та ремонту одягу з кількістю робочих місць ЗО та
більше, у закладах ремонту побутових електроприладів, металовиробів, теле-, радіоапаратури,
годинників, фото-, кіно-, відеоапаратури та оптики з кількістю робочих місць 15 та більше, а
також у закладах пошиву та ремонту взуття з кількістю робочих місць 20 і більше необхідно
передбачати кімнату змінного майстра площею 9 м2.
Під час проектування закладів з виготовлення швейних і трикотажних
виробів потрібно розміщувати:
• салон приймання замовлень, закрійний цех, склад готових виробів і напів-
фабрикатів - на першому поверсі;
• салон прийому замовлень, демонстраційний і виставковий зал - не вище
другого поверху.
Під час проектування закладів з виготовлення і ремонту взуття необхідно
розташовувати:
• на першому поверсі - цех вирубки і обробки деталей низу взуття, склади і
приміщення експедиції, ремонтно-механічну і столярну майстерні;
• на верхніх поверхах - закрійний цех, заготівельний цех, пошивочний цех, цех
оновлення взуття, цех середнього ремонту, цех ремонту гумового і валяного взуття;
• на останньому поверсі - відділення фарбування і лакування взуття, ділян-
ка приготування фарб.
Цехи пошиття взуття необхідно розташовувати на різних поверхах з цехами
ремонту взуття.
Перукарні необхідно розташовувати не вище другого поверху. Зали очіку-
вання можуть бути роздільними для чоловіків і жінок за загального гардеробу або
спільними. Можливе суміщення залу очікування з робочими залами. У цьому ви-
падку площу залу очікування додають до площі робочого залу перукарні. У перу-
карні з кількістю робочих місць до п’яти допускається об’єднувати вестибюль з
гардеробом і залом очікування. Підсобні приміщення повинні примикати до робо-
422
чих залів перукарень або розташовуватися між ними. Підсобні приміщення повинні
знаходитися на одному рівні з робочими залами і розташовуватися поблизу запас-
ного виходу. Фарбування, миття і сушіння волосся можуть виконуватися як в окре-
мих приміщеннях, так і в робочих залах перукарень.
Для персоналу закладів побутового обслуговування з кількістю робочих
місць від 100 до 200 потрібно проектувати буфети, більше 200 місць - їдальні.
Для розрахунку шляхів евакуації з приміщень для відвідувачів кількість осіб,
які одночасно перебувають у приміщенні, потрібно визначати, враховуючи норму
на одну особу 1,35 м2 від загальної площі приміщення, включно з площею, зайня-
тою під обладнання. Кількість осіб в демонстраційному залі необхідно приймати за
кількістю місць у залі.
Розрахункову площу споруд і приміщень комплексних закладів побутового
обслуговування наведено у табл. 14.7.
Таблиця 14.7
Розрахункова площа на одне робоче місце комплексних закладів
побутового обслуговування
Кількість робочих місць у закладі Розрахункова площа на одне робоче місце, м2 (не менше)
до 20 20
зо 18
60 17
80 16
120 16
200 17
300 16
14.5. Вимоги до планувальних рішень закладів
лазнево-оздоровчого призначення
Місткість лазень визначається за кількістю місць у роздягальнях, у закритих
ваннах і душових кабінках, а також у номерах.
Висота поверхів лазень місткістю до 100 місць повинна бути не меншою за
3,3 м, на 100 місць і більше - 3,6 м. Кількість поверхів - не більше п’яти. У
спорудах вище одного поверху необхідно передбачати ліфт.
Споруди лазень необхідно розташовувати на відстані не менше як 10 м від
червоної лінії забудови. Парна сухого жару “Сауна” у спорудах лазнево-оздоровчого
призначення може бути розташована у цокольному або на першому і другому повер-
хах. Склад приміщень лазень визначається залежно від місткості лазень, містобудувних
та місцевих умов. Кількість місць і площі потрібно приймати згідно з табл. 14.8.
Ширину проходів у приміщеннях лазень слід приймати згідно з табл. 14.9.
423
Таблиця 14.8
Кількість місць і площі приміщень закладів
лазнево-оздоровчого призначення
Приміщення Кількість місць, %, до місткості лазні Одиниця вимірювання Площа, м2, у лазнях з кількістю місць (не менше)
до 50 понад 50 до 200
1 2 3 4 5
1. Вестибюль з гардеробом 135 На одне місце 0,45 0,35
Почекальні 35 Те саме 0,75 0,75
2. Гігієнічні приміщення:
- роздягальні 60 1* 1,8 1,7
-мильні Див. примітку 1 II 2,4 2,2
- душові Те саме II 2,2 2,2
- парні н II 4 4
- ванні кабіни } 15 На одну кабіну 4,8 4,8
- душові кабіни Те саме 3,3 3,3
3. Купально-плавальні басейни (у лазнях місткістю понад 50 місць) 15 На одну особу — 4,5
4. Мікробасейни (у лазнях місткіс- тю понад 20 місць):
- з однією ванною - На одну ванну 4 -
- з двома ваннами - Те саме - 3,5
5. Приміщення оздоровчо- профілактичного обслуговування (у лазнях місткістю понад 50 місць)
Оздоровчі душі: } 10 Те саме - 1,4
- циркулярний Те саме 1,2
- розпилювальний II 1,2
- дощовий II 1,2
Оздоровчі ванни II - 4,8
Масажні На один кабінет — 9,8
Фотарії На одну кабіну - 1,8
Кімнати відпочинку На одне місце - 2
Парні На п’ять осіб 20 20
Тренажерний зал — На один тренажер 8 8
Зал оздоровчої гімнастики - особу 8 8
424
Продовження табл. 14.8
1 2 3 4 5
6. Приміщення додаткового об- слуговування (у лазнях місткістю понад 20 місць):
- перукарня, дрібний ремонт одягу, прокат лазнево-купальних речей У лазнях до 50 місць - 15; у лазнях понад 50 місць - 10 На одне робоче місце 9 7
- пральня термінового прання Див. Примітку 6 На 1 кг сухої білизни у зміну ІД 0,8
Буфет } 10 На одне місце 2 2
Кафе
7. Додаткові і підсобні приміщення:
- каса - - 2 2
- кабінет директора - — 9 9
- контора — - - 9
- кабінет лікаря (у лазнях з примі- щеннями оздоровчо-профілактич- ного обслуговування) — — 12
- кімната обслуговуючого персоналу мильних і душових - На одного працюючого 1 0,8
- кімната приймання їжі - На одного працюючого 1 1
- комірка для білизни - На одне місце у роздягалці 0,08 0,08
- комірка для мийних засобів - Те саме 0,08 0,08
- комірка інвентаря для прибирання - 0,01 0,04
- слюсарна майстерня (у лазнях на 100 місць і більше) - — 8
Примітки: 1.У гігієнічних приміщеннях співідношення місць роздягальні, мильної (чи
душової) і парної приймається як 100:70:20, а у лазнях на 50 місць і менше - як 100:85:20.
2. При скороченні складу груп приміщень повинна відповідно збільшуватися кількість
місць у гігієнічгих приміщенняхю
3. Місткість однієї парної повинна бути не більше як 8 місць.
4. У лазнях на 200 місць допускається передбачати номери на 3-5 місць (роздягальні,
мильні, парні), враховуючи розрахунок до 10 % від місткості гігієнічних приміщень. До складу
номерів можуть входити мікробасейни і кімнати відпочинку.
5. У лазнях на місць та більше потрібно передбачати на кожні 50 місць у роздягальні
місце для оператора-мозолиста розміром 2x1,6 м, обладнане ніжною ванною та умивальником.
6. Пральню термінової чистки допускається проектувати у лазнях на 50 місць та більше,
враховуючи розрахунок 1-1,5 кг сухої білизни у зміну на одне місце.
7. У лазнях на 50 мсць та менше роздягальні та очікувальні допускається об’єднувати.
8. Кількість місць у санітарних вузлах потрібно приймати з розрахунку відповідно до
функціональних зон обслуговування.
425
Табліща 14.9
Ширина проходів у приміщеннях лазень
Приміщення і прохід Ширина проходу, м
Роздягання:
головний прохід 1,5
проходи між лавами 1,2
проходи між лавами і стіною чи обладнанням 1,1
Мильна:
головний прохід за двостороннього розташування у ньому водорозбірних кранів 2,0
головний прохід при односторонньому розташуванні у ньому водорозбірних кранів 1,8
прохід між лавами 1,5
прохід між лавами і відкритою стороною душової кабіни 1,4
проходи між лавами і стіною чи обладнанням 1.2
Душова з відкритими кабінами:
головний прохід 1,5
прохід між рядами кабін 1,3
прохід між рядами кабін і стіною 1,2
Закрита ванна і душові кабіни:
головний прохід 1,8
прохід між рядом кабін і стіною 1,0
проходи між рядами кабін 1,2
Лазні на 20 місць та більше повинні мати чоловіче та жіноче відділення.
Вестибюлі та гардероби можуть бути спільні для чоловічого та жіночого відділень.
Лазні до 20 місць можна проектувати з одним відділенням для позмінного обслу-
говування для чоловіків і жінок.
У лазнях з кількістю місць від 50 до 200 у жіночих та чоловічих відділеннях
необхідно передбачати місця для відвідувачів з дітьми, а у лазнях на 200 місць - дитячі
відділення, з розрахунку 10 % від місткості гігієнічних приміщень. Входи, вестибюлі і
гардероби дитячих відділень допускається об’єднувати із загальними вестибюлями і
гардеробними. У складі дитячих відділень можуть бути передбачені басейни.
Роздягальні повинні бути обладнані окремими сидіннями розмірами 0,9x0,5 м на
одного відвідувача і 1,2x0,5 м - для відвідувачів з дітьми. У ряду повинно бути не
більше ніж шість відділень. У роздягальнях потрібно розташовувати по одному уми-
вальнику на 72 місця і одному ніжному душу розміром 0,85x1 м на 25 місць, але не
менше ніж один умивальник і один ніжний душ. У кожній роздягальні повинно бути
дзеркало, вага і фен (один фен на 25 місць). Біля роздягалень повинні розташовуватися
кімнати обслуговуючого персоналу, комірки для білизни та інвентаря для прибирання.
Мильні повинні бути обладнані лавками з розривами 0,5x1 м (не більше
шести лавок в одному ряду). Відкриті душові кабінки у мильних і душових потрі-
бно передбачати розмірами 0,9x0,9 м і відділяти перегородками висотою 2 м. Входи
у мильні та душові передбачають через тамбури.
426
Тип парної визначається завданням на проектування. На полицях парної по-
винні бути передбачені окремі лавки для сидіння та лежання. Висота від полиці парної
до виступаючих конструкцій частин перекриття повинна бути не меншою за 1,8 м.
Вхід у приміщення купально-плавального басейну з мильних та душових
проекутують через тамбур. Біля входу у приміщення басейну потрібно передбачати
прохідний ніжний душ. Площа водної поверхні не повинна перевищувати 300 м2,
глибина - 1,5 м. Ванну купально-плавального басейну можна проектувати довільної
форми. По периметру ванни басейну потрібно передбачати обхідну доріжку'зав-
ширшки 1,5 м при вході і 0,8 м - у решті частин. За площі водної поверхні близько
100 м2 допускається проектувати одні сходи, більше ніж 100 м2 - двоє сходів.
Мікробасейни розташовують поблизу виходів з парних. Дитячий басейн допус-
кається проектувати довільної форми з площею водної поверхні не більше ніж
10 м2, завглибшки не більше ніж 0, 25 м.
Масажні розташовують біля роздягалень у складі гігієнічних приміщень, а
також біля басейнів.
Вбиральні для відвідувачів передбачають у роздягальнях і в очікувальних
залах, закритих ваннах і душових кабінках. Кількість унітазів у вбиральнях потріб-
но визначати з розрахунку: один унітаз на кожні 50 місць для роздягання і один
умивальник на кожну вбиральню.
Приміщення з мокрим режимом не розташовують над приміщенням із сухим
режимом.
14.6. Вимоги до планувальних вирішень пралень
та закладів хімічної чистки
Розрахункові одиниці вимірювання пралень та закладів хімічної чистки -
кількість оброблених речей за зміну, кг. Пральні проектують виробничою потуж-
ністю до 500 та 1000 кг сухої білизни за зміну. Заклади хімічної чистки і фарбуван-
ня одягу потрібно проектувати виробничою потужністю близько 200, 250, 2350 кг
речей за зміну. Заклади термінової хімічної чистки та прання білизни методом
самообслуговування проектують виробничою потужністю близько 500 кг білизни
за зміну (до 200 кг речей за зміну).
Заклади хімічної чистки та прання повинні бути розміщені в окремих спору-
дах. Розташування цих закладів у вбудовано-прибудованих приміщеннях допус-
тимо лише у разі використання екологічно чистого виробництва і за виробничою
потужності близько 200 кг білизни за зміну.
Висота виробничих приміщень від відмітки підлоги до низу виступаючих
конструкцій має бути не меншою за 3 м. Технічні приміщення (бойлерні, насосні,
електрощитові, ветиляційні камери тощо), які розташовані на виробничих поверхах,
потрібно проектувати на одній висоті з виробничими приміщеннями.
Площа приміщень для відвідувачів приймається за табл. 14.10. Склад і площі
виробничих приміщень пралень визначають за табл. 14.11.
427
Таблиця 14.10
Площа приміщень для відвідувачів
Вид обслуговування У приймальному пункті площа, м2, на одного приймальника замовлень У закладі
одиниця вимірювання площа, м2, (не менше)
1. Прання білизни; хімічна чистка і фарбування одягу 6 На одного приймальника замовлень 6
2. Термінова хімічна чистка, хімічна чистка із самообслу- говуванням, термінове пран- ня сорочок, прання із самооб- слуговуванням На один кг речей, що обробляються за зміну 0,2 - до 150 кг у зміну; 0,1 - на кожний наступний кг у зміну
Таблиця 14.11
Склад і площі виробничих приміщень пралень
Приміщення Площа, м2, за виробничої потужності в кг сухої білизни за зміну (не менше)
500 1000
1. Цех приймання білизни:
приймання, сортування і зберігання білизни 35 65
очікувальня 12 15
2. Пральний цех
прання Визначається розташуванням обладнання
зберігання матеріалів для прання 8 10
приготування розчинів пральних матеріалів 16 20
Склад матеріального забезпечення 20 зо
3. Сушильно-прасувальний цех Визначається розташуванням обладнання
4. Цех разбирання, ремонту та пакування білизни:
разбирання і пакування білизни 20 40
ремонт білизни 10 15
5. Цех видачі білизни:
зберігання білизни 15 зо
видача білизни 9 12
очікувальня 10 12
6. Підсобні приміщення:
ремонтно-механічна майстерня 15 20
слюсарна 9 14
столярна 6 6
приміщення для ремонту електрообладнання 6 6
лабораторія 8 10
Комірка прибирального інвентаря 3 3
7. Медична кімната 12 12
Примітка. Склад і площі виробничих та допоміжних приміщень пралень виробничою
потужністю близько 500 кг за зміну приймають згідно з завданням на проектування.
428
Склад і площі виробничих приміщень закладів хімічної чистки і фарбування
білизни приймають згідно з табл. 14.12. Площі допоміжних і складських приміщень
приймають за табл. 14.13. Площі приміщень закладів термінової хімічної чистки, хіміч-
ної чистки і прання білизни методом самообслуговування приймають за табл. 14.14.
Таблиця 14.12
Склад і площі приміщень закладів хімічної чистки і фарбування одягу
Приміщення Площа, м2, за виробничої потужності в кг речей за зміну (не менше)
200-250 350
1. Відділ сортування 0,2 0,18
2. Відділ попереднього видалення плям і зачищення 0,1 0,1
3. Відділ чистки на хлорних розчинниках 0,19 0,16
4. Відділ чистки на вуглеводневих розчинниках
- дистиляторна 0,13 0,13
5. Відділ видалення плям 0,5 0,34
6. Відділ обробки у хлорних розчинах 1,0 0,8
7. Відділ фарбування 1,8 1,0
8. Відділ фарбування речей із замші та дублянок 0,3 0,25
9. Відділ підпрасовування підкладок 0,06 0,06
10. Сушильне відділення для речей після фарбування 0,5 0,3
11. Відділ чистого сортування 0,13 0,12
12. Відділ волого-теплової обробки 0,22 0,19
13. Відділ ремонту 0,5 0,5
14. Експедиція (розбирання, комплектування, пакування): 0,17 0,13
- зберігання, видача 0,03 0,02
15. Відділ чистки килимових виробів 0,4-0,36 0,25
16. Відділ чистки пухово-перових виробів 0,54 0,48
17. Відділ чистки гардинно-тюлевих виробів 0,7-0,3 0,2
Примітка. Склад і площі виробничих та допоміжних приміщень закладів хмічної чистки
виробничою потужністю до 200 кг за зміну приймають згідно з завданням на проектування.
Площі допоміжних і складських приміщень закладів
хімічної чистки і фарбування одягу
Таблиця 14.13
Приміщення Площа, м2, (не менше) при виробничій потужності 350 кг речей за зміну
1 . Ремонтно-механічна майстерня 24
2. Дільниця приготування фарбників 18
3. АСУП 18
4. Матеріальний склад зо
5. Склад рідин 10
6. Склад для зберігання розчинів у бочках 9
7. Комірка АСУП 18
429
Таблица 14.13
Площі виробничих приміщень закладів самообслуговування
термінового прання білизни та хімічної чистки одягу
Вид обслуговування Площа приміщень, м2 (не менше) на 1 кг речей, що обробляються
ДЛЯ відвідувачів виробничі комірки
1. Термінова чистка за виробничої потужнос- ті до 150 кг речей у зміну 0,2 1,4 0,1
на кожний наступний кг у зміну 0,1 1,0 —
2. Хімічна чистка самообслуговуання за вироб- ничої потужності до 150 кг речей у зміну 0,2 0,5 0,1
на кожний наступний кг у зміну 0,1 — —
3. Прання сорочок близько 125 кг у зміну 0,2 0,8 0,1
понад 125 кг 0,1 0,5 -
4. Пральна самообслуговування близько 125 кг У зміну 0,2 0,8 0,1
понад 125 кг білизни у зміну 0,1 0,5 -
Склад і площі приміщень приймальних пунктів необхідно приймати відпо-
відно до табл. 14.15. Площі приміщень приймальних пунктів повинні бути не мен-
шими за 8 м2.
Розміщення і планування виробничих приміщень пралень повинно здійснюва-
тися відповідно до технологічного процесу: приймання і контроль білизни —сортуван-
ня, зберігання і комплектування партій білизни —* прання і відтискання білизни —
сушіння та прасування —► ремонт, підбір та пакування —► зберігання та видача білизни.
Прання методом самообслуговування: приймання і зважування —* прання —*
відтискання —* сушіння —* прасування.
Таблиця 14.15
Склад і площі приміщень приймальних пунктів
Приміщення Площа, м2 (не менше) на 100 кг білизни (речей)
Відділ приймання білизни та речей
очікувальня 2
приміщення для приймання, сортування та зберігання брудної білизни (речей) 6
Відділ видачі білизни та речей
очікувальня 1,5
Приміщення для зберігання чистої білизни (речей) 5
Розташування і планування виробничих приміщень у закладах хімічної чист-
ки і фарбування одягу повинні здійснюватися з урахуванням такої послідовності
технологічних процесів:
430
• хімічна чистка одягу: первинне сортування —* зачистка виробів перед
обробленням в органічних розчинниках —* попереднє виведення плям —> оброб-
лення виробів в органічних розчинниках —* апретування виробів —> оброблення у
водних розчинах поверхнево-активних речовин —* сушіння —► вологісно-теплове
оброблення —► дрібний ремонт —► комплектування готових замовлень —► розчісу-
вання та прасування хутряних виробів;
• фарбування одягу: первинне сортування —► попереднє оброблення в орга-
нічних розчинниках —* попереднє оброблення у водних розчинах поверхнево-
активних речовин —* фарбування текстильних виробів, штучного хутра, натураль-
ного хутра —* сушіння виробів —* проміжне сортування —> вологісно-теплове
оброблення —► комплектування замовлень;
• термінова чистка одягу: приймання виробів, сортування і комплектування —>
попереднє виведення плям —► оброблення виробів в органічних розчинах —► виведення
плям —► вологісно-теплове оброблення —► сортування і комплектування замовлень;
• хімічна чистка методом самообслуговування: приймання і зважування —►
оброблення в органічних розчинниках.
Виробничі потоки закладів хімічної чистки і фарбування одягу з важким
обладнанням і мокрими процесами, а також відділення брудного сорутвання та
експедиції у багатоповерхових спорудах повинні розташовуватися на першому
поверсі. Не допускається перетинання потоків брудної та чистої білизни. Входи у
приміщення приймання та видачі білизни прального цеху і речей відділення хіміч-
ної чистки повинні бути окремими від входів в інші приміщення. Окремі зовнішні
входи потрібно передбачати для персоналу пральні та закладу хімічної чистки.
14.7. Об’ємно-просторові вирішення закладів
побутового обслуговування
До переліку приміщень закладів побутового обслуговування входять такі
основні функціональні групи приміщень: для відвідувачів, виробничі, складські,
адміністративно-побутові і технічні. Існують різні способи компонування цих при-
міщень та їх взаємозв’язку з основними зальними приміщеннями:
• безпосередній зв’язок залу з виробничими приміщеннями (у невеликих за
потужністю виробництвах);
• зв’язок залу з іншими приміщеннями по горизонталі (за розташування
приміщень на одному рівні);
• взаємозв’язок приміщень по вертикалі (за розташування приміщень на
різних рівнях).
Під час проектування закладів побутового обслуговування потрібно прагнути до
їх укрупнення через об’єднання приміщень, які близькі за своїми функціонально-тех-
нічними ознаками з урахуванням можливості їх трансформації і розширення одного
приміщення за рахунок іншого. Цього можна досягнути використанням збірно-розбір-
них або розсувних перегородок, а також використанням обладнання як перегородок.
431
Найпоширенішим функціональним прийомом є розташування виробничих
приміщень навколо єдиного залу приймання замовлень, який бажано розміщувати
не вище другого поверху. Зали приймання замовлень з ремонту великогабаритних
предметів, пункти прокату і приміщення, пов’язані з відправленням прийнятих
замовлень на спеціалізовані заклади, повинні розташовуватися на першому поверсі.
Планування приміщень споруд побутового обслуговування залежить від по-
тужності закладу, розмірів самих приміщень. Так, компактне планування з розташу-
ванням приміщень з одного або кількох боків навколо залу приймання замовлень
можливе у дрібних або середніх закладах. У більших закладах функціональнішим є
лінійний зв’язок з розташуванням виробничих приміщень вздовж коридору.
Невеликі споруди побутового обслуговування, кубатура яких не перевищує
3000-5000 м3, доцільно вирішувати у вигляді простих одно- або двоповехових
об’ємів. Великі заклади доцільно вирішувати у вигляді композиції контрастних
об’ємів, які відображають призначення розташованих у них приміщень.
Контрольні запитання:
1. За якими критеріями класифікують заклади побутового обслуговування?
2. Які вимоги до генпланів ділянок закладів побутового обслуговування?
3. Якими є загальні вимоги до проектування закладів побутового обслуго-
вування?
4. Якими є вимоги до планувальних вирішень закладів лазнево-оздоровчого
призначення?
5. Якими є вимоги до планувальних вирішень пралень та закладів хімічної
чистки?
6. Яка послідовність технологічного процесу у пральнях?
7. Яка послідовність технологічного процесу у закладах хімічної чистки?
8. Якими є основні вимоги до об’ємно-просторових вирішень закладів побуто-
вого обслуговування?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан закладу комплексного обслуговування з кількістю ро-
бочих місць 100.
2. Розробити схему функціонального зонування закладу лазнево-оздоровчого
призначення.
3. Розробити планування лазні на 200 місць
4. , Розробити схему функціонального зонування пральні.
5. Розробити схему функціонального зонування закладу хімічної чистки.
432
Розділ 15
БУДІВЛІ БАНКІВ
Проектування банківських будівель проводять відповідно до вимог
ВБН В.2.2.-00032106-1-95 “Проектування банків та банківських сховищ” [1]. '
15.1. Виникнення та розвиток типологічної групи
Типологічний розвиток банківських споруд безпосередньо пов’язаний із
розвитком банківської справи. Уже в античному та феодальному світі існували
банки, які виступали посередниками у платежах, виконували функцію розміну
монет. Типологічно банк у цей час набував характерних для цього типу громадської
споруди ознак. Давнє банківство зникло разом із розпадом Римської імперії, де воно
досягло найбільшого розвитку. Відновлення банківської справи спостерігалося у
середньовіччі, проте воно існувало вже не як приватне підприємство, але як і банк,
який перебував під контролем магістрату. З приходом капіталізму ці банки транс-
формувалися у банківські фірми. Споруда банку являла собою контору і типоло-
гічно відповідала вимогам до адміністративної споруди. Саме того часу формується
банк у сучасному розумінні цього слова як заклад, де акумулювалися грошові
накопичення, кредитні кошти, провадилися грошові розрахунки, операції із золотом
тощо. Наприкінці XIX ст. з’явилася потреба у споруді банку як конкретному ново-
му типі громадської споруди. Визначилися і основні функціональні блоки банківсь-
ких споруд: операційний, розрахунково-касовий, зберігання цінностей, охорони,
конторських приміщень. Також сформувалася основна типологічна ознака банку -
його двоєдина функція: відкрита та закрита. Кожний із функціональних блоків
розвивався і вдосконалювався залежно від конкретних історичних та економічних
умов. Для XX ст. характерними є такі етапи банківського будівництва:
• після Першої світової війни виникла потреба у спорудах банків у країнах
Західної Європи;
• у 1930-ті роки після економічної кризи виникла потреба у спорудах банків
у США та Канаді;
• у 1960-ті роки після розпаду колоніальної системи з’явилася потреба у
спорудах банків у країнах соціалістичного табору;
• кінець 1980-х - початок 1990-х рр. - розвиток банківського будівництва у
країнах колишнього СРСР.
На рис. 15.1-15.3 показано приклади сучасних банківських споруд.
433
Рис. 15.1. Банк
на Фаворітенштрассе у Відні,
1974 р., арх. Г. Домен і к
Рис. 15.2. О 6 Вапк, Берлін,
Німеччина, 1995-2001 рр.,
арх. Ф. Ґері
Рис. 15.3. Комерційний банк, Будапешт, Угорщина
2004 р., арх. Е. ван Егеррат
434
15.2. Класифікація банків
Класифікація банків визначається передусім типом банку, а також його
місцем у структурі міста.
Залежно від типу банки поділяють за функцією та характером операцій,
що виконуються, на: центральні (емісійні), комерційні, ощадні та спеціального
призначення.
За формою власності банки поділяють на: державні, акціонерні, неакціо-
нерні, кооперативні.
За рівнем управління банки поділяють на: місцеві, міські, районні.
За кількістю співробітників та кількістю операційних місць', малі, середні,
великі, найбільші.
Залежно від місця у структурі населеного пункту', у центрі міста - терито-
ріальні управління банку (штаб-квартира); у планувальномі районі - відділення банку -
банківське агентство; у мікрорайоні, сільському населеному пункті - філія банку.
Найпоширеніший в нашій країні тип акціонерного комерційного банку.
Розрахунковою одиницею для проектування банківських споруд є кількість
співробтників. Структура банків і чисельність працівників визначаються характе-
ром виконуваних завдань і затверджуються:
• для державних банків - Правлінням Національного банку України або
його територіальним управлінням;
• для комерційних банків - Правлінням Національного банку.
15.3. Вимоги до земельних ділянок
Загальні норми розрахунку та розміри земельних ділянок банківських споруд
наведено у табл. 15.1.
Таблиця 15.1
Норми розрахунку та розміри земельних ділянок банківських споруд
(Витяг з табл. 6.2 ДБН 360-92*)
Заклади, підприємства Одиниця вимірю- вання Нормативна величина у розрахунку на 1000 осіб населення Розміри земельних ділянок
Відділення банків Операційна каса Одна операційна каса на 10- ЗО тис. осіб Гектар на об’єкт при операційних касах (місцях): 0,2 - двох, 0,5 - семи
Відділення і ощадні філіали банку: - у містах; - у сільських поселеннях Операційна каса (місце) Одне операційне місце (вікно) на дві-три тис. осіб; Те саме на одну-дві тис. осіб Гектар на об’єкт при операційних касах (місцях): 0,5 - трьох; 0,4 - двадцяти
435
Площа земельних ділянок для банківських споруд приймається з розрахунку
0,4-0,6 га залежно від кількості співробітників. Територія банків повинна бути
огороджена високим захищеним парканом близько 2,5 м. Огорожа повинна мати
відокремлений в’їзд. В’їзні ворота до двору мають бути ґратчасті з можливістю
візуального огляду транспорту охороною. На ділянку повинен бути забезпечений
в’їзд інкасаторських машин. Площа двору має забезпечувати розворот і маневри
спецавтомобілів (інкасаторських, пожежних тощо).
Розташування на території двору будинків і споруд інших підприємств, а також
прокладання транзитних комунікаційних тунелей і прохідних каналів не допускається.
На ділянці необхідно передбачити автомобільні стоянки для машин клієнтів
та співробітників. Розрахункові норми такі: 20 машиномісць на 100 робочих місць,
п’ять машиномісць для клієнтів на кожне операційне місце.
15.4. Структура, функціональні блоки
та склад приміщень банку
Структура банків може відрізнятися залежно від типу та форми власності.
Приблизно структура комерційного банку є такою:
1. Правління банку.
2. Кредитний комітет.
3. Ревізійний комітет.
4. Управління планування та розвитку банківських операцій у складі: органі-
зації госпрозрахункової діяльності банку, економічного аналізу та вивчення креди-
тоспроможності клієнтів, розроблення основ і планів комерційної діяльності, марке-
тингу у зв’язку з клієнтурою.
5. Управління кредитних операцій у складі відділів: короткотривалого та
довготривалого кредитування клієнтів, кредитування населення, нетрадиційних
банківських операцій, пов’язаних з кредитуванням.
6. Управління посередницьких та інших операцій: гарантійних операцій та
операцій за дорученням, операцій із цінними паперами.
7. Управління організації міжнародних банківських операцій, міжнародних
розрахунків валютних і кредитних операцій.
8. Обліково-операційне управління: операційний відділ, відділ касових опе-
рацій, розрахунковий відділ.
9. Служби: адміністративно-господарський відділ, юридичний відділ, відділ
кадрів, відділ експлуатації та впровадження ЕОМ, ревізійний відділ, відділ фінан-
сової безпеки.
Як було зазначено вище, основною типологічною ознакою є його двоєдина
функція: відкрита та закрита. Відповідно до цього приміщення банку є поділені за
зонами доступності:
• 1-ша група - доступ, дозволений клієнтам та працівникам банку;
• 2-га група - доступ, дозволений працівникам банку;
• 3-тя група - доступ, дозволений обмеженому контингенту працівників банку.
436
До першої групи належать приміщення для клієнтів: інформаційно-довід-
ковий, операційний та касовий зали, кредитний відділ, відділ вкладів населення,
пенсійний відділ, приміщення керівництва банку.
До другої групи належать приміщення решти відділів, пов’язані з оброблен-
ням і зберіганням банківської інформації, і приміщення для апаратури зв’язку.
До третьої групи належать приміщення касового вузла, блоки охорони і
служби безпеки.
Усі ці групи приміщень повинні бути відокремлені одна від одної плануваль-
ними і конструктивними засобами: стінами певного ступеня стійкості до взлому.
Для забезпечення нормального функціонування банківської споруд необхідно
передбачити такі функціональні блоки приміщень:
• обліково-операційний;
• касовий;
• блок охорони;
• адміністративно-управлінський;
• обчислювальний центр;
• допоміжні приміщення.
Існують різні функціональні, планувальні і типологічні схеми споруд банків.
Основою кожної з них є забезпечення найраціональнішого шляху клієнта з одного
боку, а з іншого, - раціонального шляху банківського працівника. Розташування основ-
них робочих приміщень банків необхідно виконувати з урахуванням можливості чіт-
кого орієнтування клієнтів, їх інформування та створення максимуму зручностей. Пере-
тинання шляхів руху клієнтів і транспортування цінностей не допускається.
На рис. 15.4. показано різні варіанти типологічних схем банківськйх споруд:
протяжна схема з лінійним розташуванням операційного залу стосовно інших при-
міщень банків; компактна схема з вільним (Г-подібним) розташуванням операцій-
ного залу стосовно інших приміщень; компактна схема з центричним розташу-
ванням операційного залу стосовно інших приміщень
На рис. 15.5 показано приклади схем функціонального зонування приміщень
банку: схема горизонтального функціонального зонування приміщень банку; схема
вертикального функціонального зонування приміщень банку; схема горизонтально-
вертикального функціонального зонування приміщень банку
На рис. 15.6 показано приклад функціонального зонування приміщень банку
універсального типу.
Обліково-операційний блок включає такі приміщення: інформаційно-довід-
ковий зал, операційний зал, приміщення бухгалтерії, приміщення для електронно-
обчислювальної техніки при операційному залі.
Інформаційно-довідко вий зал виконує у приміщенні банку функції вести-
бюля, його завдання - зорієнтувати клієнта у споруді банку, тут розташовують
візуальну інформацію.
437
Операційний зал - основне приміщення банку. Він призначений для про-
ведення банківських операцій і розділений бар’єром на дві приблизно однакові зо-
ни: зона клієнтів і зона обліково-операційних працівників. Операційний зал проек-
тують, як правило, роздільно для фізичних та юридичних осіб.
- операційний блок
-касовий блок
- зона заліково-операційних рої
- офісний блок
- блок зберігання цінностей
- обчислювальний центр
- блок охорони
- допоміжні приміщення
- зона клієнтів
- відділ вкладів населення
Рух клієнтів
(обмежений контингент)
——♦ Рух робітників банку
Рис. 15.4. Типологічні схеми банківських споруд:
а - протяжна схема з лінійним розташуванням операційного залу
стосовно інших приміщень банків; б - компактна схема
з вільним (Г-подібним) розташуванням операційного залу
стосовно інших приміщень; в - компактна схема з центричним
розташуванням операційного залу стосовно інших приміщень
438
а
в
Рис. 15.5. Приклади схем функціонального зонування приміщень банку:
а - схема горизонтального функціонального зонування приміщень банку;
б - схема вертикального функціонального зонування приміщень банку;
в - схема горизонтально-вертикального функціонального
зонування приміщень банку
До приміщень операційного залу належать: кабіни операторів із зоною пере-
бування клієнтів, приміщення (кабіна) головного бухгалтера ОПЕРУ, приміщення
(кабіна) персоналізації, гардеробна верхнього одягу і особистих речей операторів,
приміщення центрального блоку системи (серверна), приміщення міжбанківських
електронних розрахунків, приміщення електронної пошти і ввідно-кабельного
обладнання (ВКО), приміщення алфавітно-цифрових друкувальних пристроїв
(АЦДП), приміщення виготовлення ідентифікаційних карт (ламінаторна), примі-
щеня оброблення і зберігання карт, приміщення сервісного обслуговування (супро-
воду) ПЕОМ, приміщення служби захисту електронної інформації, приміщення
установки газового пожежогасіння серверної.
439
Рис. 15.6. Схема функціонального зонування приміщень банку
універсального типу: А - операційна зона; Б - зона клієнтів;
1 - інформаційно-довідковий відділ; 2 - операційни зал; 3 - касовий зал;
4 - операційні каси; 5 - кабіни перерахунку грошей клієнтами;
6 - закасовий простір; 7 - передсховище №1; 8- сховище цінностей;
9 - передсховище №2; 10- сховище індивідуальних сейфів;
11 - приміщення перевантаження грошей; 12- приміщення
перерахунку грошей; 13- приміщення прийому-здачі грошей;
14- бокс завантаження-вивантаження інкасаторських машин;
15 - кімната касира; 16- кімната інкасатора;
17- кімната охорони; 18- кімната зберігання зброї;
19- кімната заряджання та чищення зброї; 20 - офіси
Загальну площу операційного залу визначають із розрахунку 12 м2 на одного
обліково-операційного працівника, який перебуває у зоні працівників біля бар’єра.
У середньому площа приміщень обліково-операційних співробітників приймається
з розрахунку 6 м2 на особу.
Робочі місця операторів потрібно розміщувати у кабінах, орієнтованих на
зону перебування клієнтів і відділяти їх від неї непрозорим склом. Між собою
кабіни повинні бути відділені перегородками із прозорого скла. Уздовж кабін з
боку перебування клієнтів передбачають бар’єр заввишки 1 м від підлоги з вбудо-
ваною горизонтальною панеллю завширшки 0,45 м. Висота засклення кабін від
рівня бар’єра - 1 м. Використання органічного скла для засклення кабін не допус-
кається. У табл. 15.2 наведено площі робочих місць банківських службовців. Розта-
шування приміщення (кабіни) головного бухгалтера ОПЕРУ має забезпечувати
можливість візуального контролю за роботою операторів з клієнтами у залі.
440
Таблиця 15.2
Основні типи та площі робочих місць у банках
Розташування устаткування, габарити, мм Площа, м2 Призначення робочого місця (категорія службовця)
робочого місця робочого місця у приміщенні (у середньому)
1 2 3 4
1 ! І І 900 І 750 І 2,5 4,5 Обліково-операційний працівник
О
1 І і ^б\і О ю 2,9 5,0 Бухгалтер, економіст, плановик
^5), і 1500 1500 о о
(з) 1 ? о о «о 3,6 6,0 Старший службовець, старший інженер, інструктор
и. і 1500 о ю о V-
2 | І о о о о 5,0 8,0 Начальник групи
□ @ ^1
57(^860^57(І 500
1 750 , 76]] о 8 о о 5,8 18 12 Начальник управління Начальник відділу
3
^570 в [, 860 |570
оор об'р < іПННПП. ' О 1^0 О) 15,4 54 36 Голова Правління, заступник Голови Правління, начальник комітету
І..Л, 5 о о
сО
]>000р 000| 3500 ], Г о о>
(?) І \ і і І 13 Т5Ї 13 1*==а І400І 900 1 750 1 г 3,9 5,0 Секретар, друкарка, телетайпістка
4< 90[700 ( 70(
441
Продовження табл. 15.2
1 2 3 4
-“V- І 1500 І 3,4 5,0 Обліково-операційний працівник, який перебуває в операційному залі біля бар’єра
ІПб і
і |500| 1500 14 -Н
і @ І Й 2,8 4,5 Обліково-операційний працівник в операційному залі у глибині зони для співробітників
Г1 6 8
1500 о о
Засклені огороджувапьнн екрани 0,8 1.8 2,5 4,0 Клієнт, який перераховує гроші. Касир, який перераховує гроші у касі перерахування
1° \ § <о С Г- 9 [ 'і О : О
о о с.
6 © юо § 4
! 7 | 002 ї 002 ї 2,4 4,0 Касир банку, який перераховує гроші на машині для перерахування грошей в операційній касі
@4 700Д
3,3 5,0 Касир-контролер
7 700 800
700 1 1100 І 700
® ' ж 1600 І 2,6 5,0 Автоматизоване робоче місце касира (оператора) АРМ - К (О)
к. 12
1600
У разі використання електронних робочих місць операторів площу і габарити
кабін потрібно визначати під час проектування залежно від розміщення та виду
обладнання, яке використовується.
442
Рекомендовану схему розміщення і взаємозв’язку приміщень операційного
залу показано на рис. 15.7.
Рис. 15.7. Рекомендована схема розміщення і взаємозв’язку
приміщень операційного залу
Приміщення центру приймання, зберігання і оброблення даних автоматизо-
ваних електронних розрахунків, служби захисту електронної інформації повинні
розташовуватися суміжно або бути мінімально віддаленними від операційного залу
і відділятися від нього тамбурами. Приміщення серверної не повинно мати вікон.
Поверхні стін, стель та підлоги мають екрануватися.
При вході у банк часто обладнують пункт обслуговування населення. Він
призначений для розташування секцій обміну валюти, продажу цінних паперів,
443
приймання та видачі вкладів, установлення розмінних автоматів та експрес-авто-
матів видачі грошей, інших служб оперативного обслуговування населення. Примі-
щення потрібно приймати загального типу і розташовувати, як правило, на першо-
му поверсі з входами з вулиці для відвідувачів і з боку банківських приміщень - для
персоналу та доставляння грошей. За наявності площі зони для клієнтів в більше
ніж 70 м2 і більше необхідно передбачити другий вихід. Розмінні автомати і
експрес-автомати необхідно встановлювати так, щоб завантажування грошей було
можливим лише з боку банківських приміщень.
Основою касового блоку є касовий вузол, призначений для проведення
операцій з готівкою і він має бути ізольований від усіх інших приміщень банку.
Внутрішні двері касового вузла повинні бути недоступні для осіб, які не мають
безпосереднього відношення до його роботи. До касового вузла входять такі примі-
щення: сховище цінностей з передсховищем або приміщення розташування сейфів
з цінностями, вечірня каса зі сховищем, приміщення завідувача касою, приміщення
для перерахування грошових білетів і металевих монет, кабіни операційних кас,
кабіну для перерахування великих сум грошей клієнтами, касовий зал для перебу-
вання клієнтів, приміщення для перерахування грошей клієнтами, гардеробна для
переодягання і зберігання особистих речей, комора допоміжних і пакувальних
матеріалів, сховище індивідуальних і заставних цінностей клієнтів з передсхови-
щем, бокс для навантаження та розвантаження інкасаторських машин.
Схему розташування та взаємозв’язку приміщень касового вузла показано на
рис. 15.8.
Усі приміщення касового вузла повинні розташовуватися компактно і функ-
ціонально ізольовано від інших приміщень, при цьому необхідно забезпечити такий
взаємозв’язок між приміщеннями касового вузла:
• вхід у касовий вузол повинен здійснюватися з боксу завантаження-виван-
таження інкасаторських машин;
• вхід з боксу повинен здійснюватися у приміщення для перевантаження
цінностей з інкасаторських машин, яке має бути безпосередньо пов’язаним зі схо-
вищем цінностей;
• вхід у сховище цінностей повинен здійснюватися лише через передсховище;
• приміщення перерахунку грошових білетів повинно мати найкоротші
зв’язки із передсховищем і операційними касами.
Сейфове зберігання цінностей допускається як виняток за неможливості
влаштування залізобетонного сховища в будівлях, що реконструюються під банки та
банківські сховища. Склад приміщень касового вузла визначається технічним зав-
данням. Допускається виключення частини приміщень (наприклад, вечірньої каси зі
сховищем, приміщення для перерахування грошей клієнтами, сховища індивідуальних
та заставних цінностей клієнта) залежно від специфіки роботи банку. Планувальні
вирішення касового вузла повинні бути компактними та забезпечувати транспорту-
вання цінностей найкоротшим шляхом з виключенням можливості спостереження
клієнтами за шляхом пересування цінностей та роботи з ними персоналу банку.
444
Рис. 15.8. Схема розташування та взаємозв’язку приміщень касового вузла
Касовий вузол повинен мати два входи: один із службового приміщення банку,
інший (з двору) - з приміщення боксу для розвантаження інкасаторських машин.
В обумовлених випадках можна розташовувати кабіни касирів касових вузлів
в операційних залах. Вони повинні відокремлюватися від операційної зони декора-
тивними бар’єрами чи іншими елементами інтер’єру. Касові вузли потрібно розта-
шовувати на першому поверсі. Влаштування підвалів, технічних підпіль і каналів
під сховищами цінностей не допускається. Допускається розміщення сховищ у
підвальних приміщеннях. При цьому інші приміщення касового вузла, що розташо-
вані на вищих поверхах, з’єднуються з підвалом відокремленим вантажним ліфтом.
Ширина коридорів і тамбурів у касових вузлах повинна забезпечувати пере-
везення цінностей візками габаритами 700x1200 мм вантажопідйомністю до 500 кг і
445
бути не меншою за 1,5 м. Ширина дверних прорізів у чистоті приймається не
меншою^ як 900 мм. Перепад рівнів підлог у приміщеннях не допускається, за
винятком сховищ, перед дверима яких влаштовують з’ємні пандуси. Не допус-
кається транзитний прохід комунікацій через приміщення касового вузла, розташу-
вання його під приміщеннями санвузлів, душових, мийних тощо.
Одним із найважливіших приміщень касового вузла є сховище цінностей.
Сховище цінностей є спеціальним приміщенням для зберігання цінностей. Огороджу-
вальні конструкції та двері сховища потрібно робити особливо міцними, щоб виклю-
чити можливість несанкціонованих спроб проникнення до нього. Конструкції сховища
мають забезпечувати зберігання цінностей навіть коли обвалився будинок чи в інших
екстремальних ситуаціях. У чинних нормах наведено мінімальні вимоги до зміцнення
сховищ, які відповідають середньому класу сховищ за європейським стандартом.
Мінімальна площа сховища становить 10 м2 з урахуванням збільшення в
перспективі об’єму цінностей, які там зберігаються. Висота сховища до низу висту-
паючих елементів повинна бути не меншою за 2,2 м. Стіни сховища можуть бути
суміщені лише зі стінами приміщень банку. Приміщення, суміжні зі сховищем,
зокрема і приміщення над і під ним, повинні мати доступ для огляду охороною. За
умови прилягання сховищ до зовнішніх стін банку або стін небанківських примі-
щень, між останнім та стінами сховища необхідно передбачати оглядовий коридор
завширшки не більше ніж 0,4-0,6 м з входом до нього із передсховища. На рис. 15.9
показано рекомендовану схема обладнання сховища.
Вхід до сховища необхідно передбачати один - з боку передсховища.
Конструктивно сховище являє собою залізобетонну оболонку завтовшки 0,5 м зі
спеціальним армуванням. За умов розташування на ґрунті під оболонкою влашто-
вують фундамент із бетону марки В-7,5 (М 100) завтовшки не менше ніж 0,6 м. Між
фундаментом і оболонкою передбачають обклеювальну гідроізоляцію. Оболонка не
повинна сприймати навантаження від перекриття (покриття) і навколишніх стін.
Між оболонкою і перекриттям (покриттям) в одноповерхових будинках чи коли над
сховищем розташовані небанківські приміщення передбачають простір заввишки не
менше ніж 250 мм для огляду з боку передсховища. Сховища обладнують мета-
левими стелажами і комплексами механізації.
Передсховище прилягає безпосередньо до сховища і є додатковим меха-
нічним рубежем захисту підходу і виключення можливості спостереження за
порядком відкривання і закривання дверей сховища. Огороджувальні конструкції
передсховища потрібно виконувати глухими, без вікон. Двері передсховища мають
бути цільнодерев’якими.
Іншими важливими приміщенням банківської споруди є приміщення для
сейфів з цінностями. Мінімальна площа приміщення повинна прийматися 10 м2 з
урахуванням збільшення у перспективі об’єму цінностей, що зберігаються. Примі-
щення на поверхах банку розташувують поряд на одному поверсі, під і над ним з
банківськими приміщеннями, до яких є доступ охорони. За відсутності такої мож-
ливості з боку небанківських приміщень або зовнішніх стін будинку передбачають
оглядові коридори завширшки 0,4-0,6 м, а над і під приміщенням - оглядові
446
простори заввишки 0,25 м. У цьому разі передбачають тамбур, з якого проводиться
огляд огороджувальної поверхні приміщення. Влаштування вікон у приміщенні для
розміщення сейфів і в тамбурі не допускається.
Огороджувальна зовнішня.
стіна будівлі \
Гратчасті /
двері
Дзеркало^-
Оглядовий коридор*—
400-600 мм
Залізобетонна
ободонка
________Ввід_____
Вентиляційнихканалів
Сховище
(цінностей)
зеркало
Вхід слабкострумних
кабелів
120мм
Гоатчасті
ївері
Передсховище
Броньовані двері
фундамент
Рис. 15.9. Рекомендована схема обладнання сховища:
план і перетин
Вечірня каса призначена для приймання і зберігання цінностей, що надходять
від інкасаторів, і має складатися з приміщень касира площею, не меншою за 9 м2, і
сховища цінностей площею, не меншою за 8 м2. Вечірня каса має розташовуватися в
безпосередній близькості від кас перерахування і боксу розвантаження і завантаження
інкасаторських машин. Приміщення касира вечірньої каси повинно мати зв’язок через
передавальні вікна для передавання сумок з боку касового залу і боксу.
447
Сховище для індивідуальних і заставних цінностей клієнтів призначене
для приймання від клієнтів цінностей на тимчасове зберігання. Сховище потрібно
розташовувати поруч із касовим вузлом. До сховища має прилягати передсховище,
яке використовується для приймання і видачі цінностей. У приміщенні перед-
сховища потрібно влаштовувати кабіни, засклені матовим склом, для перегляду
цінностей клієнтами. Розміри кабіни - 1,2x1,2 м. Вхід у передсховище необхідно
рохташовувати у зоні візуального спостереження охорони.
Приміщення для перерахування грошових білетів та металевих монет вико-
ристовується для перерахування, формування, пакування грошових білетів і монет і має
розташовуватися поруч з приміщенням завідувача каси. Приміщення для перерахуван-
ня грошей повинно складатися з двох суміжних кімнат із природним освітленням.
Кімнати розмежовуються між собою заскленою або глухою перегородкою. Площа
кімнати повинна мати не менше як 8 м2 з урахуванням кількості робочих місць.
Касовий зал слугує для перебування клієнтів у період проведення касових
операцій. Вхід до касового залу повинен розташовуватися в зоні візуального спос-
тереження охорони. Касовий зал повинен примикати безпосередньо до холів, вести-
бюлів банку і кабін касирів операційних кас. Зал розділяється на зону для клієнтів і
приміщення для перерахунку грошей клієнтами. До зони клієнтів повернений
фронт касових кабін (операційних кас), які функціонально входять у касовий вузол.
Вхідні двері кабін потрібно приймати завширшки 0,9 м з виходом до окремого
коридору всередині касового вузла. Двері кабін засклено прозорим склом і зачи-
няються вони з середини. У середньому площа зони для клієнтів становить 12 м2 на
одну операційну касу, площа кабіни касира операційної каси повинна прийматися
не меншою, ніж 4,5 м2. За розміщення електронних робочих місць площа кабіни
касира визначається проектом. Кабіни касирів потрібно відділяти від касового залу
бар’єром, в який на висоті 1 м від підлоги вбудовують горизонтальну панель зав-
ширшки 0,45 м для заповнення документів клієнтами.
Кабіна для перерахування великих сум грошей клієнтами має розташову-
ватися поряд з однією з кабін операційних кас, у боковій перегородці якої необ-
хідно влаштовувати додаткове вікно для видачі грошей. Площа приміщення для
перерахунку грошей клієнтами - не менше ніж 2,5 м2 на одну операційну касу.
Розташовують кабіну старшого касира з урахуванням можливості візуального конт-
ролю за роботою касирів і клієнтами в залі. У касовому залі може організовуватися
приміщення площею 6-8 м2 для перерахування грошей клієнтами під контролем
касира-контролера. При цьому планування повинно забезпечувати можливість
візуального конролю касиром-контролером як місць перерахування, так і шляхів
пересування клієнта від каси.
Для зберігання особистих речей і одягу касирів необхідно передбачити при-
міщення гардеробної. Гардеробна повинна обладнуватися індивідуальними шафами
і умивальником. Санітарний вузол потрібно розташовувати поряд із гардеробною.
Гардеробна повинна розташовуватися ізольовано і суміжно з приміщеннями кас
перерахування та кабінами касирів.
448
Бокс для розвантаження і навантаження інкасаторських автомобілів
повинен примикати безпосередньо до касового вузла і мати двері завширшки 0,9 м
для сполучення з ним. Габарити боксу необхідно приймати для великогабаритних
спецавтомобілів - 10x5,6 м і завввишки 4 м, легкових спецавтомобілів - 6x4 м і
заввишки 3 м. Тип інкасаторського автомобіля встановлює замовник. Стни і пере-
криття боксу повинні бути капітальними.
Комору для зберігання пакувальних і допоміжних матеріалів та приміщен-
ня завідувача каси потрібно приймати площею 9-12 м2 кожне і розташовувати
поряд з касами перерахування грошей.
Поряд з касовим вузлом чи входами до будинку повинна розташовуватися
служба інкасації. Вхід до приміщень служб інкасації рекомендується розташову-
вати у зоні візуального спостереження охорони. У складі служби передбачають такі
приміщення: старшого інкасатора (начальника служби), відповідального за інкаса-
цію (чергового), інкасаторів, приміщення для зберігання зброї та боєприпасів з
місцем заряджання (розряджання) зброї. Приміщення для зберігання зброї повинно
складатися з кімнати для зберігання і кімнати одержання (здавання) зброї. Вхід до
приміщення для зберігання зброї повинен знаходитися у зоні візуального спосте-
реження відповідального за інкасацію.
Блок охорони включає такі приміщення: приміщення контрольного центру,
кімнату охорони, кімнати заряджання і чищення зброї, кімнату зберігання зброї.
Адміністративно-управлінський блок містить такі приміщення: кабінет
голови правління (з кімнатою відпочинку), кабінети заступників голови правління,
приймальню, кімнату переговорів з клієнтами, зал нарад, кабінет референта,
юриста, приміщення служби безпеки, вузол зв’язку, кабінети начальників відділів,
робочі приміщення відділів. На рис. 15.10 показано схему взаємного розташування
приміщень керівництва банку.
Рис. 15.10. Схема взаємного розташування приміщень керівництва банку:
1 - зал засідань ради банку; 2 - кабінет заступника керуючого; 3 - приймальня;
4 - кабінет керуючого; 5 - кімната відпочинку; 6 - санітарний блок
До блоку допоміжних приміщень належать: архів, комірка бланків, примі-
щення обслуговуючого персоналу, кімната відпочинку і психологічного розванта-
ження, господарські комірки, санітарні блоки, технічні та інженерні приміщення.
Допоміжні приміщення можуть розташовуватися при кожному із блоків, що зале-
жить від вибраної планувальної схеми.
На рис. 15.11 показано загальну рекомендовану схему групування і техноло-
гічних зв’язків службових приміщень комерційного банку універсального типу.
449
Службовий вхід
Бокс заванта-
ження-розван-
таження інкаса-
торських машин
Кімната інкасаторів Кабінет начальника відділу інкасації Кімната чергового інкасатора Кімната заряджання та чистки зброї
г— Кімната персоналу
Кімната психологіч-
ного розвантаження
Кімната прийому- І
видачі грошей
каса перерахунку _
грошей
Кімната збе-
рігання сумок
інкасації
Комора
цінностей
Каса перерахунку
металевих грошей
Перед-
комора
Комора
індивідуа-
льних
сейфів
Кімната
зберігання
зброї
= Пеоед-
комора
Зал засідань
— Загальна кімната
Відділ контролю за
вкладними
операціями
Архів
Апаратний зал
Відділ
вкла-
дів
насе-
лення
Операційні
каси__________
Кабіни перерахуй
ку грошей клієнтами
Зона обліково-
операційних
робітників
Зона клієнтів
Операційно-касовий зал
___ Економічний відділ
Кабінет головного
бухгалтера
Кабінет заступника
керівника
Приймальня
Відділ контролю
платежів
Кабінет керівника
І
Кімната переговорів
Інформаційно-довідковий центр
Кімната оформлення
документів
Канцелярія
Приміщення
засобів
обчислюва-
льної техніки
Вестибюль
Центр
безпеки
Відділ кредитування
Головний вхід
Рис. 15.11. Рекомендована схема групування і технологічних зв’язків
службових приміщень комерційного банку універсального типу
15.5. Загальні вимоги до планувальних вирішень
Поширеним типом об’ємно-просторового вирішення банківської споруди є
централізований тип. Загальні норми щодо габаритів приміщень приймають відпо-
відно до вимог, викладених у підрозділі 3.2.
Вимоги стосовно архітектурно-планувальних вирішень банківських споруд
пов’язані насамперед із безпекою банківської споруди. Кількість входів і виходів із
споруд банків має бути мінімальною та відповідати протипожежним нормам. Виходи
та входи повинні знаходитись у зоні спостереження охорони, забезпечувати найко-
ротші шляхи проходу до двору і можливість блокування охороною під час сигналу
“тривога”. Для доступу до вбудованих енергетичних приміщень (щитові, вузли вве-
дення), а також у підвали і горища мають бути додаткові входи зсередини будинку.
450
В установах банків необхідно передбачати центральний вхід з місцем для
поста охорони, склад приміщень якого обумовлений спільним наказом НБУ і МВС
України з охорони банків. Рекомендується обладнати вхід тамбуром з установ-
ленням у ньому металошукача.
Планувальні вирішення приміщень та коридорів банку повинні забезпечувати
безперешкодний доступ та огляд їх охороною у будь-який час доби, а також
евакуацію людей під час пожежі.
Пожежні сходи для виходу на покрівлю будинку потрібно передбачати лише
з боку території двору, що охороняється. Розміщення сходів повинно виключати
можливість потрапляння з них у вікна банків. Евакуаційні виходи необхідно
обладнувати у двір, що охороняється, за винятком центрального входу.
Адміністрацію банків і відділи, які найчастіше відвідують клієти, потрібно
розташовувати з урахуванням максимального наближення до операційного залу і
касового вузла.
В установах банку можуть передбачатися служби з відокремленим входом:
бюро перепусток з довідково-інформаційною службою, телефони, камера схову
особистих речей клієнта, санітарні вузли та місця очікування клієнтів, площі яких
визначаються, враховуючи передбачувану чисельність відвідувачів, а також норми
проектування адміністративних та побутових споруд.
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації банківських будівель ?
2. Якими є вимоги до організації генплану банківської будівлі ?
3. Що таке зони доступності у банківській будівлі і які приміщення належать
до кожної зони?
4. Які основні функціональні блоки приміщень банківської будівлі?
5. Які особливості проектування операційного залу?
6. Якими є вимоги до проектування касового блоку?
7. Якими є вимоги до проектування сховища у банківській будівлі?
Контрольні завдання:
1. Запроектувати генплан банківської будівлі на 50 робочих місць.
2. Розробити схему функціонального зонування банку універсального типу.
3. Запроектувати приміщення касового вузла банку на 20 робочих місць.
4. Розробити планування операційного залу банку, розрахованого на 15 опе-
раційних місць.
5. Запропонувати функціональну схему приміщень обліково-операційного
блоку банку.
451
Розділ 16
СПОРУДИ АВТОСТОЯНОК ТА ГАРАЖІВ
ДЛЯ ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ
Вихідними нормативними документами під час проектування автостоянок
та гаражів для легкових автомобілів є ДБН 360-92** “Планування та забудова
міських і сільських поселень”, ДБН В.2.3.-5-2001 “Вулиці та дороги населених
пунктів”, ДБН В.2.3.-15-2007 “Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для
легкових автомобілів”.
16.1. Виникнення і розвиток типологічної групи
Історія випуску автомобілів розпочалася у 1770 р., коли французький інженер
Кюньо Уперше використав парову машину для пересування людини; він також увів
в обіг і сам термін “автомобіль”, що означало “той, що рухається сам”. Революція в
автомобілізації відбулася у 1886 р., коли німецький механік К. Бенц уперше вико-
ристав бензиновий двигун - мотор замість парового двигуна для руху машини. З
того часу почав налагоджуватися промисловий випуск автомобілів.
Проблема паркування автомобілів виникла на початку XX ст., коли вияви-
лося, що існуюча система вулиць не пристосована для нових засобів пересування.
Генплани великих європейських міст у 20-30-х рр. XX ст. проектувалися з
врахуванням нових вимог до транспортних засобів. Сьогодні споруди для парку-
вання автотранспорту - важливий напрям у проектній діяльності.
16.2. Класифікація споруд автостоянок та гаражів
для легкових автомобілів
До транспортних споруд належать: пішохідні переходи (на рівні проїжджої
частини, підземні та надземні); автомобільні стоянки та гаражі; вокзали; метропо-
літени. Кожна із груп транспортних споруд має свої критерії класифікації.
Споруди автостоянок та гаражів для легкових автомобілів класифікують за
призначенням і часом зберігання. їх поділяють на стоянки1 та гаражі1 2 постійного
(тривалого), періодичного та короткочасного зберігання.
1 Стоянка для автомобілів (далі - автостоянка) - будівля, споруда (частина будівлі,
споруди) або спеціальний відкритий майданчик, призначені тільки для зберігання автомобілів.
2 Гараж для автомобілів - будівля, що включає до свого складу три групи приміщень:
автостоянку, виробничо-складські приміщення (приміщення технічного ремонту, технічного
обслуговування, миття, шиномонтаж, склад лакофарбових матеріалів тощо) і адміністративно-
побутові приміщення (гардеробну для зберігання одягу водіїв, душові, санітарні блоки, їдальню
або буфет, кабінети адміністрації).
452
За характером технічного обслуговування гаражі поділяються на комп-
лексні (поряд із зберіганням автомобілів проводиться їх комплексне обслугову-
вання) і гаражі-стоянки (лише дрібний ремонт).
За поверховістю гаражі поділяються на одноповерхові та багатоповерхові
(два-п’ять поверхів - середня поверховість, більше п’яти поверхів - підвищена
поверховість).
За відношенням до відмітки землі гаражі поділяють на наземні3, підземні4
та напівпідземні, а також комбіновані.
За типом захищальних конструкцій', відкриті5 і закриті.
За засобами з пересування автомобілів по вертикалі гаражі поділяють на
•6 • -7
рампові , механізовані .
За місткістю - малої місткості (до 50 машин), середньої (від 50 до 300 машин)
та великої місткості (більше 300 машин).
За характером архітектурно-планувального рішення гаражі та стоянки
можуть бути окремо розташовані, вбудовані та прибудовані.
За внутрішнім плануванням зони зберігання автомобілів', боксового і
манежного типів.
До підприємств з обслуговування автомобілів належать: споруди для збері-
гання автомобілів (гаражі і стоянки); споруди для обслуговування автомобілів (миття,
автозаправні станції, станції технічного обслуговування).
Усі ці класифікаційні ознаки в певний спосіб пов’язані між собою. Вибір того
чи іншого типу споруди залежить від розташування у місті і призначення. Визна-
чаючи потребу в автостоянках та паркінгах, необхідно пам’ятати, що кожен авто-
мобіль потребує два основні види стоянок: постійну стоянку (біля пунктів відправ-
лення) та тимчасову - у різних зонах міста.
Терміни, які використовують під час проектування автостоянок та гаражів
для автомобілів, наведено у додатку А5.
16.3. Містобудівні передумови проектування споруд
автостоянок та гаражів для легкових автомобілів
Зберігання легкових автомобілів у містах (населених пунктах) потрібно пе-
редбачати відповідно до функціонального зонування їх території. У житлових райо-
3 Надземна автостоянка закритого типу - автостоянка із зовнішніми стінними огорожами.
4 Підземна автостоянка - приміщення, пов'язане із зберіганням автомобілів у підваль-
ному поверсі, а також у цокольному поверсі з відміткою верху перекриття не вище ніж 2 м
від рівня планувальної відмітки землі.
5 Автостоянка відкритого типу - автостоянка без зовнішніх стінних огорож. Авто-
стоянкою відкритого типу вважається також така споруда, яка відкрита, принаймні з двох
протилежних боків найбільшої протяжності.
6 Автостоянки з пандусами (рампами) - автостоянки, які використовують ряд поло-
вин, що постійно підвищуються (чи знижуються), або ряд сполучених пандусів між підло-
гами, які дають змогу автомашині на своїй тязі переміщатися від рівня землі і на її рівень.
7 Механізована автостоянка - автостоянка, в якій транспортування автомобілів у місця
(осередки) зберігання здійснюється спеціальними механізованими пристроями (без участі водіїв).
453
нах повинно бути забезпечене зберігання усіх автомобілів (100%), які належать
мешканцям цих районів, а також тимчасове зберігання автомобілів.
Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових райо-
нах визначають на підставі чисельності населення цього району на розрахунковий
термін і розрахунковий рівень автомобілізації, а тимчасового зберігання, - врахо-
вуючи умови забезпечення цими місцями як мінімум 10 % від розрахункового
парку автомобілів, які належать мешканцям цього району. Гаражі та автостоянки
індивідуальних автомобілів потрібно розташовувати переважно на периферії жит-
лових районів і між магістральними територіями або у їх межах на ділянках,
віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення.
У житлових районах необхідно, як правило, передбачати гаражі заввишки
близько п’яти наземних поверхів, використовуючи підземний простір. Допуска-
ється влаштування споруд для зберігання індивідуальних автомобілів, вбудованих у
перші цокольні і підземні поверхи багатоповерхових житлових та громадських
споруд (за винятком споруд закладів охорони здоров’я, фізичної культури, соціаль-
ного забезпечення, загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів, закладів
культури, мистецтва, громадського харчування), а також у напівпідземних і підзем-
них спорудах, розташованих у комплексі з майстернями і складами ЖЕК, котель-
ними, бойлерними, трансформаторними та іншими будівлями та спорудами кому-
нального і господарсько-технічного призначення.
Примітка. Під житловими будинками підземні гаражі допускається розташовувати лише
для легкових автомобілів, які належать мешканцям будинку.
Довжина пішохідного підходу до гаражів та автостоянок постійного збері-
гання легкових автомобілів від місця проживання власника не повинна перевищу-
вати 800 м, а в умовах реконструкції - 1000 м. Автостоянки, призначені для тим-
часового зберігання автомобілів, повинні бути віддалені від входів у житлові бу-
динки не більше ніж на 150 м.
Примітка. Віддаленість автостоянок і гаражів для інвалідів від житлових будинків, а також
розташування автостоянок для інвалідів біля громадських будівель і споруд, біля
входів на територію закладів, де працюють інваліди, не повинна перевищувати 50 м.
При розрахунковому рівні автомобілізації, який перевищує умовно усеред-
нені показники (150 - 180 легкових автомобілів на 1000 мешканців), а також в
умовах реконструкції допускається постійне зберігання частини парку легкових
автомобілів, що належать мешканцям цього району, за його межами - на непри-
датних для іншого будівництва територіях, у зонах санітарних розривів промисло-
вих підприємств, у смугах відведених залізниць та швидкісних автомобільних до-
ріг. При цьому повинна бути забезпечена пішохідно-транспортна доступність місць
постійного зберігання легкових автомобілів у межах 15 хвилин.
Мінімальна відстань від в’їздів на автостоянку та виїздів з неї має бути:
- від перехресть магістральних вулиць загальноміського
та районного значення (від межі проїзної частини) - 100 м;
454
- від перехресть вулиць і проїздів місцевого значення
(від межі проїзної частини) - 35 м;
- від зони зупинки масового пасажирського транспорту - ЗО м.
Примикання до магістралі загальноміського значення в’їздів-виїздів допус-
кається тільки до їхніх місцевих проїздів.
Примітка. Транзитний проїзд через територію житлового кварталу до автостоянки міст-
кістю більше ніж 50 машино-місць не допускається.
Ділянки гаражів-боксів та автостоянок постійного зберігання необхідно
проектувати з роздільними в’їздами та виїздами завширшки 3,5 м. На кожну групу
у 200-250 машин необхідно передбачати запасний виїзд завширшки 3,5 м.
Відстань від наземних та комбінованих гаражів (наземно-підземних), гаражів
та автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських споруд необхідно
приймати не меншою, ніж зазначено у табл. 16.1.
Таблиця 16.1
Мінімальні віддалі від наземних та комбінованих гаражів
(наземно-підземних) гаражів та автостоянок легкових автомобілів
до житлових і громадських споруд
Споруди, щодо яких визначаються відстані Відстань, м, від гаражів і відкритих автостоянок за кількості легкових автомобілів
10 і менше 11-50 51 - 100 101-300 більше 300
Житлові будинки, в т.ч. торці житлових будинків без вікон 10* ** 10** 15 10** 25 15 35 25 50 35
Громадські споруди 10** 10** 15 25 25
Загальноосвітні школи і дитячі дошкільні заклади 15 25 25 50 *
Лікувальні заклади із стаціонаром 25 50 * * *
*Визначається за узгодженням з органами Державного санітарного нагляду.
**Для споруд гаражів III—IV ступенів вогнестійкості відстань необхідно приймати не
меншою за 12 м.
Примітки. Відстань потрібно приймати від житлових вікон і громадських споруд і
від меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів та лікуваль-
них закладів із стаціонаром до стін гаражів або меж відкритої стоянки.
Відстань від секційних житлових будинків до відкритих майданчиків місткістю 101-
300 машин, які розташовують вздовж поздовжніх фасадів, потрібно приймати не меншою за 50 м.
Для гаражів І—II ступеня вогнестійкості вказані у таблиці відстані допускається змен-
шувати на 25 % відсутності у гаражх вікон, що відкриваються, а також в’їздів, орієнтованих
у бік житлових та громадських споруд.
Для гаражів місткістю більше як 10 машин вказані у таблиці відстані допускається
приймати по інтерполяції.
Проектування та розміщення приміщень для зберігання автомобілів з газовою систе-
мою опалення під житловими та адміністративними спорудами забороняється.
455
У табл. 16.2. наведено відстані від житлових та громадських споруд до стан-
цій технічного обслуговування автомобілів
Таблиця 16.2
Відстані від житлових та громадських споруд
до станцій технічного обслуговування автомобілів
Споруди, щодо яких визначаються відстані Відстань, м, не менше від станцій технічного обслуговування за кількості постів
10 і менше 11-30 понад 300
Житлові будинки, зокрема торці 15 25 50
житлових будинків без вікон 15 25 50
Громадські споруди 15 20 20
Загальноосвітні школи і дитячі дошкільні заклади 50 * *
Лікувальні заклади із стаціонаром 50 * *
*Визначається за погодженням з органами Державного санітарного нагляду.
На територіях громадських центрів необхідно передбачати автостоянки, які
обслуговують об’єкти масового відвідування. Розрахункову кількість машино-місць
на автостоянках біля окремих громадських будівель і споруд потрібно приймати
згідно з табл. 16.3.
Таблиця 16.3
Розрахункова кількість машино-місць на автостоянках
біля окремих громадських будівель і споруд
Окремі будівлі і споруди масового відвідування Одиниця виміру Кількість машино-місць
1 2 3
1. Міністерства, заклади управління, громадські, наукові і проектні організації з великою кількістю відвідувачів На 1000 працюючих 15-20
2. Те саме, з малою кількістю відвідувачів Те саме 7-10
3. Вищі і середні навчальні заклади На 100 викладачів персоналу та студентів (учнів) 3-7
4. Заклади торгівлі і громадського харчування
ресторани і кафе міського значення На 100 місць у залах 10-15
інші ресторани і кафе Те саме 8-12
торговельні центри, універмаги, магазини площею торговельних залів більше як 500 м2 На 100 м2 торговельної площі 8-12
криті ринки, колгоспні ринки На 50 торговних місць 20-25
спеціалізовані заклади торгівлі На 100 м2 торговельної площі -
5. Заклади культури і мистецтва
'театри, цирки, кінотеатри у центральній частині міста, концертні зали, музеї, виставки (міського значення) На 100 місць або одночасних відвідувачів 10-15
інші кінотеатри Те саме 5-7
парки культури і відпочинку 3-4
456
Продовження табл. 16.3
1 2 3
6. Заклади побутового обслуговування населення (Будинки побуту) На 1000 робочих місць 15-20
7. Готелі:
вищих розрядів На 100 місць 10-15
інші готелі Те саме 6-8
8. Лікувально-профілактичні заклади:
лікарні, диспансери, пологові будинки На 100 ліжок 10-15
поліклініки На 500 відвідувань у зміну 10-15
9. Спортивні будівлі і споруди міського значення з трибунами місткістю: стадіони більше як 5000 глядачів, зали і басейни більше як 500 глядачів На 100 місць 3-5
10. Вокзали залізничного, річкового, морського, автомобільного і повітряного транспорту На 100 пасажирів, які прибувають у годину “пік” 8-15
Примітки: Мінімальні розміри в п.п. З, 5, 6 таблиці подано для міст з порівняно
низьким рівнем автомобілізації на розрахунковий термін (100-150 автомобілів на 1000
мешканців), максимальні дані для міст з порівняно високим рівнем автомобілізації (180 -
250 автомобілів на 1000 мешканців).
На відкритих стоянках автомобілів біля закладів культурно-побутового обслугову-
вання, закладів торгівлі та відпочинку, окремих будівель і споруд масового відвідування
необхідно виділяти місця для індивідуального автотранспорту інвалідів, позначаючи їх спе-
ціальною розміткою. їх місткість визначається залежно від загальної місткості автостоянки і
становить: до 100 автомобілів - чотири місця-стоянки для інвалідів, від 100 до 200 - п’ять-
сім місць, більше 200 - згідно з розрахунками. Для лікувально-профілактичних закладів, які
відвідують інваліди, кількість машино-місць для інвалідів потрібно визначати з розрахунку
10-15 % від загальної місткості автостоянки.
16.4. Загальні вимоги до проектування автостоянок і гаражів
для легкових автомобілів
Основним типом гаража в умовах багатоповерхової житлової забудови міст є
багатоповерхові гаражі, зокрема з частково заглибленим першим поверхом чи
декількома вбудовано-прибудованими підземними поверхами.
Допускається проектувати окремо розташовані підземні або напівпід-
земні гаражі.
Основні типи окремо розташованих, вбудованих і прибудованих гаражів
показано нарис. 16.1 і 16.2.
Гаражі і відкриті стоянки для постійного зберігання автомобілів передбачаються
на сельбищній і прилеглих до неї промислових територіях з розрахунку не менше ніж
90 % від розрахункової кількості індивідуальних автомобілів за пішохідної доступності
не більше як 800 м. Відкриті стоянки для тимчасового зберігання автомобілів передба-
чаються біля об’єктів періодичного або епізодичного відвідування і виконуються з роз-
рахунку не менше ніж на 70 % розрахункового парку легкових автомобілів.
457
Рис. 16.1. Основні типи окремо розташованих гаражів:
а, б- окремі бокси та блоки боксів; в - наземно-підземні;
г, д - напівпідземні та підземні; ж - одноповерхові терасного типу;
з - двоповерхові терасного типу; к-на перепадах рельєфу;
л - багатоповерхові рампового типу;
м - багатоповерхові з похилою підлогою;
н - механізовані багатоповерхові
458
Підземні гаражі, а також гаражі у цокольних і підвальних поверхах допус-
кається розміщувати (з урахуванням вимог норм на проектування відповідних
будинків і споруд):
• під громадськими будинками, крім будинків охорони здоров’я, фізкуль-
тури, соцзабезпечення, загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних закладів, закла-
дів культури, мистецтва, громадського харчування;
• під житловими будинками - тільки для легкових автомобілів, що належать
громадянам;
• під виробничими будівлями, проїздами не нижче II ступеня вогнестійкості;
• на незабудованій території - під проїздами, дорогами, площами, газонами
та іншими ділянками.
Рис. 16.2. Основні типи вбудовано-прибудованих гаражів:
а - між будинками; б - між будинками в їх межах; в - під будинками і між ними;
г-на перепадах рельєфу; д-у верхініх поверхах або на покритті;
ж, з - у прибудованих об'ємах; к-у внутрішньому дворику;
л, м -у підземних та напівпідземних рівнях
459
Для інвалідів, які мають автомобілі з ручним керуванням, потрібно передба-
чати місця на перших поверхах багатоповерхових наземних та підземних гаражів.
На відкритих автостоянках біля закладів культурно-побутового обслуговування,
підприємств торгівлі і відпочинку, окремих будинків і споруд масового відвіду-
вання, а також в гаражах потрібно виділяти машино-місця для автотранспортних
засобів для інвалідв згідно з ДБН 360.
Мінімальна необхідна площа конкретної ділянки (території) для постійного
та тимчасового зберігання автомобілів на відкритих автостоянках визначають, на
підставі норми 25 м2 на розрахунковий автомобіль, а в гаражах, залежно від їхньої
поверховості, згідно з табл. 16.4.
Таблиця 16.4
Мінімальні площі забудови та розміри земельних ділянок
з розрахунку на один автомобіль у гаражах
Поверховість гаражів Площа забудови Розмір земельної ділянки
на одне машино-місце, м2
1 25 зо
2 15 20
3 10 14
4 8 12
5 6 10
6 5 8
7-9 4 6
Примітки: Як розрахунковий приймаєтьмя автомобіль І категорії завдовжки до 6 м і
завширшки до 2,1 м.
Наведені у таблиці показники враховують і маневрову площу (площа внутрішніх
проїздів, що припадає на одне місце зберігання автомобіля).
Місткість автостоянок і гаражів, склад, об’єм і площа приміщень для обслу-
говувючого персоналу, у тому числі технічного призначення, санітарних вузлів,
їхнє об’ємно-планувальне вирішення, кількість в’їздів-виїздів з однобічним або
двобічним рухом і їхнє розміщення стосовно міських вулиць і дворових проїздів,
необхідність влаштування накопичувального майданчика перед в’їздом, огороджен-
ня території визначаються завданням на проектування, містобудівними, санітарни-
ми нормами та ДБН В.2.З.-15-2007. При цьому параметри машино-місця, проїздів і
об’ємно-планувальні вирішення гаражів і автостоянок визначаються габаритами
автомобілів, для яких проектується гараж або автостоянка, розміщенням автомобі-
лів (кут розміщення, кількість рядів зберігання) стосовно внутрішніх проїздів, най-
меншими радіусами їх поворотів, а також габаритними наближеннями (захисними
зонами) встановлюваного на місце зберігання автомобіля до конструкцій будинку
(споруди), до обладнання та до інших автомобілів на місцях зберігання.
Основні габаритні характеристики найпопулярніших автомобілів наведено у
табл. 16.5.
460
На рис. 16.3 і 16.4 показано найпоширеніші схеми розміщення автомобілів на
відкритих стоянках і в гаражах.
У табл. 16.6 наведено габаритні наближення (захисні зони) автомобілів і ширина
внутрішнього проїзду у приміщеннях їхнього зберігання та на постах ТО і ТР.
У табл. 16.7 наведено розміри ширини внутрішнього проїзду у приміщеннях
зберігання автомобілів і на постах ТО і ТР.
Таблиця 16.5
Основні габаритні характеристики
легкових автомобілів і мікроавтобусів І категорії
Клас автомобіля Моделі-представники Габаритні розміри, мм Мінімальний зовнішній габаритний радіус, мм
довжина ширина висота
Легкові - особливо малий клас “Ока», “Таврія” 3800 1400 1600 1450 5500
Легкові - малий клас “Жигулі”, “Москвич”, “Еогсі- ЕзсоН”, “Уо1к8\уа£еп” та ін. 4400 1500 1700 1500 5500
Легкові - середній клас “Волга”, “Аисіі”, “ВМ\¥”, “Мегседез-Вепх” (3200, 3320) 4950 1800 1950 1500 6200
Мікроавтобуси - особливо малого класу “РАФ”, “УАЗ”, “ГАЗ” (Автолайн) 4500 6000 2000 2100 2200 6900
Примітка. Під час проектування автостоянок і гаражів для інших марок автомобілів
потрібно керуватися їхніми габаритами, зазначеними у паспортах.
Паралельно проїзду окремими машинами
При безперервному під'їзді та виїзді
При роздільному під'їзді та виїзді
Паралельно проїзду парами машин
під кутом до проїзду 30°
під кутом до проїзду 60°
Рис. 16.3. Схеми розміщення автомобілів на відкритих автостоянках:
а - паралельно до проїзду; б-д - під кутом
461
Рис. 16.4. Схеми розміщення автомобілів
у гаражах: а - під кутом 90°;
б - під кутом 60°; під кутом 45°;
г - під кутом 90° (бокси у закритому
приміщенні); д - під кутом 45°
з двома проїздами
16.5. Планування автостоянок
До складу автостоянок для постійного зберігання автомобілів повинні вхо-
дити відкриті майданчики для автомобілів, приміщення для чергових і зберігання
інвентаря, відповідні елементи обладнання та облаштування, а також пости ТО, ТР і
миття автомобілів, зокрема пункти-пости самообслуговування - оглядові ями
(естакади), місця для чищення салону автомобіля.
Під час проектування автостоянок виходять з таких нормативних параметрів:
• розміри одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх авто-
мобілів (з урахуванням мінімально допустимих зазорів безпеки - 0,5 м) - 2,5x5,3 м.
462
Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3x5,0 м. Зазори без-
пеки допускається збільшувати до 0,7 м;
• мінімальна ширина проїздів: із двобічним рухом - 6 м, з однобічним
рухом - 3,5 м;
• радіуси заокруглення бортового каменя - не менше ніж 6,0 м.
Під час розрахунку кількості мотоциклів, які можуть бути розставлені на
стоянках, приймаються такі габаритні розміри машино-місця: мотоцикл з ко-
ляскою - 2,4x1,7 м, мотоцикл-одинак - 2,4x0,8 м, відстань між мотоциклами - не
менше ніж 0,5 м.
Таблиця 16.6
Габаритні наближення (захисні зони) автомобілів і ширини
внутрішнього проїзду у приміщеннях їхнього зберігання та на постах ТО і ТР
Захисні зони Позначення Відстані до автомобілів Ескіз
на постах ТОіТР на місцях зберігання
Від торцевої сторони автомобіля до стіни а 1,2 0,5 св ш
Те саме, до стаціонарного технологічного устаткування £ 1,0 - 4 Йк < у ня П
Від поздовжньої сторони автомобіля до стіни б 1,2 0,5
Між поздовжніми сторонами автомобілів д 1,6 0,6
Між автомобілем і колоною Г 0,7 0,3 ш
Від торцевої сторони автомобіля до воріт Є 1,5 0,5
Між автомобілями, що стоять один за одним - 1,2 0,4
Примітка. За збільшення захисних зон автомобіля, наведених у табл. 18.3, на 0,1; 0,2;
0,3 і 0,4 м (але не більше) ширина внутрішнього проїзду (табл. 18.4) може бути зменшена
відповідно на 0,15; 0,3; 0,45 і 0,6 м.
463
Залежно від конфігурації та розмірів території автостоянки, організації в’їзду-
виїзду може бути прийнято одно- та багаторядне розміщення автомобілів з розташу-
ванням машин з одного боку проїзду, уздовж протилежних боків, паралельно, перпен-
дикулярно або під кутом до поздовжньої осі руху (рис. 16.5 і 16.6).
При цьому повинна бути дотримана вимога раціонального використання від-
веденої території, забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів (розділення
їхніх напрямків руху) у межах ділянки і на прилеглих вулицях та проїздах.
Рух автомобілів по території автостоянки необхідно передбачати однобічним,
а якщо місткість стоянки більше 100 машино-місць - без зустрічних потоків і таких,
що перетинаються. У межах автостоянок незалежно від їхньої місткості
допускається зустрічний і перехресний рух автомобілів при їхній інтенсивності не
більше 5 одиниць за годину.
Таблиця 16.7
Ширина внутрішнього проїзду у приміщеннях зберігання
автомобілів і на постах ТО і ТР
Типи автомобілів Ширина внутрішнього проїзду, м*
у приміщеннях зберігання автомобілів у приміщеннях постів ТОіТР
при встановленні автомобілів канавні напольні
переднім ходом заднім ходом без додаткового маневру 3 маневром без додаткового маневру 3 маневром
без додаткового маневру 3 маневром без додаткового маневру
Кут встановлення автомобілів до осі проїзду Кут встановлення автомобілів до осі проїзду
45° 60° 90° 45° 60° 90° 45° 60° 90° 60° 90°
Легкові - особливо малий клас 2,7 4,5 6,1 3,5 4,0 5,3 4,3 5,3 6,4 2,9 4,8
Легкові - малий клас 2,9 4,8 6,4 3,6 4,1 5,5 4,4 5,6 6,5 3,1 5,0
Легкові - середній клас 3,7 5,4 7,7 4,7 4,8 6,1 4,8 6,5 7,2 3,3 5,7
Мікроавтобуси- особливо малий клас 3,8 5,8 7,8 4,8 5,2 6,5 4,8 6,5 7,4 3,5 5,3
♦Визначена з урахуванням рекомендованого наближення автомобіля, що рухається,
до конструкцій будинку (споруди), обладнання і автомобілів на місцях зберігання
464
Рис. 16.5. Відкрита стоянка на 50 місць
з проїздами одностороннього руху
Рис. 16.6. Відкрита стоянка на 100 місць
з проїздами двостороннього руху
465
Автостоянки для постійного та тимчасового зберігання більше 50 автомобілів
повинні мати не менш двох в’їздів-виїздів: один для регулярного руху (головний),
інші - для аварійної евакуації автомобілів. Аварійні виїзди можуть виходити на
внутрішньоквартальні проїзди житлового району.
Кількість аварійних виїздів встановлюють з розрахунку: один виїзд за кіль-
кості понад 50 до 200 автомобілів і додатково один виїзд на кожні наступні повні
або неповні 200 автомобілів.
За малої місткості (до 50 місць) допускається об’єднаний в’їзд-виїзд зав-
ширшки не менше ніж 4,5 м. На автостоянках більшої місткості в’їзд і виїзд по-
винні бути роззосередженими. В’їзди і виїзди з автостоянок (ворота, шлагбаум)
повинні розташовуватися з відступом від краю проїзної частини на відстань не
меншу, ніж найдовша модель автомобіля (6,0 м).
Перед воротами, що забезпечують в’їзд до великих автостоянок для постій-
ного та тимчасового зберігання автомобілів, потрібно влаштовувати накопичуваль-
ні майданчики із розрахунку 10 % від кількості транспортних засобів, що прибу-
вають на автостоянку в годину “пік”.
На автостоянках з 50 і більше місцями постійного та тимчасового зберігання
автомобілів при головному в’їзді-виїзді повинен влаштовуватися контрольно-про-
пускний пункт (приміщення для обслуговуючого персоналу, туалету тощо), облад-
наний майданчик для зберігання протипожежного інвентаря, встановлення контей-
нерів-сміттєзбірників.
При в’їзді на велику тимчасову автостоянку встановлюють щит зі схемою
руху автомобілів, планом термінової їхньої евакуації, нумерацією місць, інформа-
цією про режим роботи стоянки, тарифи з надання послуг.
Автостоянки необхідно проектувати з твердим покриттям (асфальтобетонне,
бетонне, гравійне, щебеневе) та ухилами у поздовжньому напрямку осей автомобілів не
більшої 1 % і в поперечному - не більше як 4 %. Мінімальний ухил призначається
залежно від типу покриття з урахуванням забезпечення поверхневого стоку.
Протипожежні відстані від меж відкритих автостоянок (у тому числі з
навісом) до будівель і споруд з обслуговування автомобілів, промислових та інших
підприємств і будинків повинні прийматися за табл. 16.8.
Таблиця 16.8
Протипожежні відстані від меж відкритих автостоянок
до будівель і споруд
Тип будівлі або споруди Відстань, не менше, м
До виробничих будинків та споруд: -1, П та ПІ ступенів вогнестійкості з боку стін без прорізів -1, П та III ступенів вогнестійкості з боку стін з прорізами - IV ступенів вогнестійкості з боку стін без прорізів - IV ступенів вогнестійкості з боку стін з прорізами - інших ступенів вогнестійкості незалежно від наявності прорізів не нормується 9 6 12 15
До адміністративних та побутових будинків: -1,II, Ш ступенів вогнестійкості - інших ступенів вогнестійкості 9 15
466
16.6. Вимоги до об’ємно-планувальних вирішень гаражів
16.6.1. Загальні вимоги
Наземні гаражі можна передбачати заввишки не більше як дев’ять поверхів,
підземні - не більше як п'ять поверхів. У гаражах, крім приміщень для зберігання
автомобілів, допускається передбачати:
• службові (для чергового і адміністративно-обслуговуючого персоналу) та
складські приміщення;
• об’єкти та технічні приміщення для розміщення інженерного обладнання
(трансформаторна підстанція, тепловий пункт, насосні пожежогасіння, очисні спо-
руди тощо);
• пости ТО, ТР і миття автомобілів, включаючи пости самообслуговування
та місця прибирання (чищення) салону автомобіля порохотягом.
Параметри місць зберігання автомобілів, рамп (пандусів), внутрішніх проїз-
дів у гаражах визначаються залежно від способу зберігання, класу та габаритів
автомобілів, які передбачаються для зберігання, їхньої маневреності та розміщення,
а також з урахуванням технічного оснащення та планувального вирішення гаража,
вимог щодо норм технологічного проектування підприємств автомобільного транс-
порту і норм, викладених у цьому розділі.
Мінімальні розміри місць зберігання автомобілів у гаражах потрібно прий-
мати такими:
• довжина місця стоянки - 5,0 м,
• ширина - 2,5 м (для інвалідів, які користуються кріслами-візками, - 3,5 м).
Найекономічнішим за площею на один автомобіль вважається гараж манеж-
ного типу з перпендикулярним розташуванням автомобілів до осі проїзду.
У гаражах відкритого типу допускається двобічне під кутом 45-60° до
поздовжньої осі проїзду розміщення автомобілів за дотримання розмірів і місць
зберігання і внутрішніх проїздів не менше ніж наведено у таблицях 16.3 і 16.4.
Уздовж стін, до яких встановлюються автомобілі торцевим та поздовжнім бока-
ми, повинні передбачатися колесовідбійні пристрої заввишки не менше ніж 0,12 м.
Примітка. У приміщеннях зберігання автомобілів, які розташовуються під житловими бу-
динками, конструкція колесовідбійних пристроїв повинна виключати потрап-
ляння шуму та вібрації у житлові приміщення.
Висота приміщень для зберігання автомобілів від підлоги до низу виступаю-
чих будівельних конструкцій і підвісного устаткування повинна перевищувати не
менш як на 0,2 м висоту найвищого автомобіля і бути не меншою ніж 2,0 м.
Під час розміщення гаражів під житловими будинками (у підземному або
першому наземному поверхах) житлові поверхи безпосередньо над приміщеннями
зберігання автомобілів розміщувати неприпустимо (ці приміщення необхідно розді-
ляти технічним поверхом). У цьому разі вбудовані гаражі необхідно відокремлю-
вати протипожежними перекриттями 2-го типу.
На поверсі будинку, під яким розташовується гараж, допускається розміщу-
вати приміщення з одночасним перебуванням не більше ніж 50 осіб. За більшої
467
кількості одночасно перебуваючих осіб над поверхом гаража необхідно влаштову-
вати протипожежне перекриття з межею вогнестійкості не менше як КЕІ 180.
Над прорізами в’їзних-виїзних воріт, вбудованих у житлові та громадські
будинки гаражів, потрібно передбачати козирки з матеріалів з межею вогнестійкості
не менше як ЕІ 60, завширшки не менше ніж 1 м. Відстань від краю козирка до низу
віконних прорізів цих будинків повинна бути не меншою за 4 м. За меншої відстані
повинно передбачатися заповнення прорізів протипожежними вікнами 2-го типу.
Примітка. Зазначені вимоги не поширюються на гаражі індівідуальних одноквартирних, у
тому числі блокованих, житлових будинків з самостійним виходом на ділянку.
У разі необхідності влаштування у складі гаражів (за винятком гаражів
відкритого типу і вбудованих у житлові будинки) постів ТО, ТР і миття автомобілів
(вони можуть розміщатися також в окремих будівлях, приміщеннях або групах
приміщень) їх необхідно відокремлювати від приміщень зберігання автомобілів
протипожежними стінами та перекриттями 3-го типу. Входи та в’їзди у ці примі-
щення повинні бути ізольовані від входів і в’їздів у гараж.
Для переміщення автомобілів по вертикалі в гаражах з двома та більше по-
верхами потрібно передбачати ізольовані (прибудовані) або неізольовані від приміщень
зберігання автомобілів (вбудовані) рампи (пандуси) або похилі міжповерхові пере-
криття, класифікація та найчастіше застосовувані типи яких показані на рис. 16.7.
Рис. 16.7. Класифікація типів рамп
468
У гаражах з кількістю шість та більше поверхів допускається використання
спеціальних підйомників (ліфтів), за умови дотримання норм рівня допустимого шуму.
Загальні для усіх поверхів гаража ізольовані рампи повинні розташовуватися
біля зовнішньої стіни будинку, мати природне освітлення і відокремлюватися на
кожному поверсі від приміщень зберігання автомобілів, миття, ТО і ТР проти-
пожежними перешкодами, воротами та (або) протипожежними тамбурами-шлю-
зами з підпором повітря під час пожежі згідно з вимогами табл. 16.9.
Двері та ворота у протипожежних перешкодах і тамбурах-шлюзах повинні бути
обладнані автоматичними пристроями закривання їх у разі пожежі. В одноповерхових
підземних гаражах перед рампами тамбур-шлюз можна не передбачати.
Таблиця 16.9
Протипожежні вимоги проектування підземних та наземних гаражів
Гараж Межа вогнестійкості конструкцій, що відокремлюють рампи (протипожежних перешкод), хв, не менше як Вимоги щодо необхідності влаштування тамбура-шлюзу
стін (перегородок) воріт
Підземний КЕІ 90 (ЕІ 90) ЕІ 60 Протипожежними тамбурами- шлюзами І типу завглибшки не менше як 1,5 м, що забезпечує відкривання воріт
Наземний КЕІ 45 (ЕІ 45) ЕІ 30 Необов’язково
У наземних гаражах допускається влаштування неізольованих рамп:
• у гаражах закритого типу І і II ступенів вогнестійкості за сумарної площі
їхніх поверхів (напівповерхів) не більше ніж 10400 м2;
• у гаражах відкритого типу.
Влаштування загальної неізольованої рампи між підземними та наземними
поверхами гаража не допускається.
Кількість та тип рамп і відповідно кількість необхідних виїздів-в’їздів у
гаражі визначається кількістю автомобілів, розташованих на усіх поверхах, крім
першого (у підземних гаражах - на усіх поверхах), з урахуванням режиму викорис-
тання гаража, розрахункової інтенсивності руху та планувальних рішень щодо його
організації повинні прийматися за кількості автомобілів:
до 100 включно - одна односмугова рампа;
понад 100 до 1000 - одна двосмугова або дві односмугові рампи;
понад 1000 - дві двосмугові рампи.
Під час проектування рамп потрібно дотримуватися таких вимог:
• поздовжній ухил закритих прямолінійних рамп по осі смуги руху повинен
бути не більшим ніж 18 %;
• криволінійних рамп-не більшим ніж 13 %;
469
• поздовжній ухил відкритих, не захищених від атмосферних опадів, рамп -
не більшим ніж 10 %;
• поперечний ухил віражів криволінійних і прямолінійних рамп повинен
бути не більшим ніж 6 %;
• сполучення рамп з горизонтальними ділянками підлоги повинно бути
плавним, а відстань від низу автомобіля до підлоги не меншою, ніж 0,1 м;
• по обидва боки проїзної частини рамп повинні передбачатися колесовідбійні
пристрої (бар’єри) заввишки 0,1 м і завширшки 0,2 м; середній бар’єр, який розділяє
проїзні частини двосмугової рампи, повинен бути завширшки не менше ніж 0,3 м;
• на рампах з пішохідним рухом з одного боку повинен передбачатися тро-
туар завширшки не менше ніж 0,8 м (на криволінійних рампах тротуар повинен
розташовуватися з внутрішнього боку);
• покриття рамп і пішохідних доріжок на них повинно мати електрообігрів
(вмикається узимку) і обмежувати ковзання;
• похилі міжповерхові перекриття повинні мати ухил не більше ніж 6 %.
Ширина проїзної частини рамп визначається залежно від ширини найбіль-
шого автомобіля, який стоїть на рампі, згідно з табл. 16.10.
Таблиця 16.10
Ширина проїзної частини рамп
Види рамп Ширина проїзної частини рампи
Прямолінійні односмугові Прямолінійні двосмугові Криволінійні односмугові Криволінійні двосмугові Найбільша ширина автомобіля плюс 0,8 м, але не менше ніж 2,5 м Подвоєна найбільша ширина автомобіля плюс 1,8 м, але не менше ніж 5 м Ширина найбільшого автомобіля плюс 1 м, але не менше ніж 3,1 м Подвоєна ширина найбільшого автомобіля плюс 2,2 м, але не менше ніж 6,2 м
Необхідність вантажних ліфтів для транспортування автомобілів у гаражах
визначається завданням на проектування з урахуванням вимог правил їхнього
влаштування і безпечної експлуатації. Габарити та вантажопідйомність ліфтів виз-
начаються типами автомобілів, які транспортуються, і особливостями об’ємно-пла-
нувального вирішення гаража.
Примітка. Пасажирські ліфти в гаражах передбачаються за різниці відміток підлоги
першого та верхнього поверхів більше як 12 м. Розміри кабіни одного з паса-
жирських ліфтів повинні забезпечувати транспортування інвалідів, які корис-
туються кріслами-візками.
Кількість ліфтів приймають з розрахунку один стаціонарний ліфт на кожні 100 ав-
томобілів, розташованих на усіх поверхах, крім першого, та по одному пересувному
ліфту на кожні наступні 200 автомобілів, але в усіх випадках не менше ніж два ліфти.
470
Кабіна ліфта за своїми внутрішніми розмірами повинна перевищувати габа-
рити автомобіля за шириною на 1,0 м (0,6 м - за наявності чергового диспетчера);
по довжині - на 0,8 м; за висотою з урахуванням можливого встановлення багаж-
ника та сигнально-освітлювальних пристроїв - на 0,2 м.
В’їзд у вантажний ліфт (виїзд із нього) на посадковому поверсі гаражів усіх
типів необхідно передбачати безпосередньо з вулиці або рампи (допускається з
тунелю, що має безпосередній зв’язок з вулицею). З пожежного ліфта повинен бути
передбачений вихід безпосередньо назовні або через тамбур-шлюз з підпором
повітря під час пожежі у вестибюль будинку. Як пожежний ліфт може бути вико-
ристаний вантажний ліфт для автомобілів.
З кожного поверху (секції) усіх типів гаражів повинно бути передбачено не
менше двох роззосереджених евакуаційних виходів безпосередньо назовні або в сходо-
ві клітки. Прохід тротуарами на пандусах у сходову клітку допускається вважати
евакуаційним. Відстань від найвіддаленішої точки приміщення для зберігання авто-
мобілів до найближчого евакуаційного виходу необхідно приймати згідно з табл. 16.11.
Таблиця 16.11
Відстань від найвіддаленішої точки приміщення
для зберігання автомобілів до найближчого евакуаційного виходу
Гараж Відстань до найближчого евакуаційного виходу, м, за розташування місця зберігання
між евакуаційними виходами у тупиковій частині приміщення
Підземний 40 20
Наземний 60 25
Примітки: Вимір довжини шляхів евакуації проводиться по середній лінії проходів і
проїздів з урахуванням розміщення автомобілів.
Сходи як шляхи евакуації повинні бути завширшки не менше ніж 1 м.
На рис. 16.8 показано типи найчастіше застосовуваних рамп.
Кількість зовнішніх воріт для виїзду (в’їзду) автомобілів з приміщень
зберігання, постів ТО і ТР в усіх типах гаражів необхідно приймати за наявності у
приміщеннях автомобілів:
до 25 включно понад 25 до 100 понад 100 - одні ворота; - двоє воріт; - двоє воріт і додатково одні ворота на кожні наступні повні або неповні 100 автомобілів.
Примітка. Розташування воріт у приміщеннях зберігання, постів ТО і ТР (за кількості воріт
більше одиниці) повинно бути роззосередженим.
Із приміщень зберігання, постів ТО і ТР, розташованих на першому, цоколь-
ному або підвальному поверхах, потрібно передбачати виїзди (в’їзди) автомобілів
безпосередньо назовні.
471
Рис. 16.8. Типи найчастіше застосовуваних рамп: а - прибудовані прямолінійні
односмугові рампи; б - вбудовані прямолінійні двосмугові рампи (два одноходових гвинти);
в-те саме, односмуговірампи (два одноходових гвинти); г-те саме, рампи,
що перехрещуються; д - прямолінійні односмугові рампи (один двоходовий гвинт);
є -односмуговінапіврампи (два одноходових гвинти);ж-те саме, комбіновані;
з - прибудовані криволінійні односмугові рампи (два одноходових гвинти);
к - односмугова еліптична рампа (один двоходовий гвинт)
Кількість зовнішніх воріт для в’їзду та виїзду автомобілів із приміщень збе-
рігання, постів ТО і ТР, розташованих на першому поверсі, крім приміщень з одни-
ми воротами, допускається зменшувати на одні ворота за умови можливості виїзду
назовні через одне суміжне приміщення, забезпечене нормативною кількістю воріт,
розрахованих на загальну чисельність автомобілів у,цих приміщеннях.
Примітка. В’їзд (виїзд) автомобілів з цокольного або підвального поверхів гаража через
приміщення зберігання автомобілів на першому поверсі не допускається.
У багатоповерхових гаражах для виїзду автомобілів з другого та вище
розташованих поверхів додатково до кількості зовнішніх воріт, розрахованих для
виїзду з приміщень першого поверху, потрібно передбачати одні ворота на кожну
смугу руху по рампах або на кожні два стаціонарні ліфти. Ізольовані рампи повинні
472
мати безпосередній виїзд назовні. У разі застосування неізольованих рамп допус-
кається здійснювати виїзди автомобілів з вищерозташованих поверхів через примі-
щення першого поверху. При цьому до кількості воріт на першому поверсі потрібно
додатково приймати одні зовнішні ворота на кожну смугу руху по рампах.
В’їзна та виїзна смуги повинні бути завширшки не менше ніж 3 м; на кривих
ділянках ширина смуги збільшується до 3,5 м. Розміри зовнішніх воріт для в’їзду-
виїзду автомобілів (проріз воріт) потрібно приймати з урахуванням габаритів
наближення, наведених у табл. 16. 12.
Таблиця 16.12
Габарити наближення для розрахунку розмірів зовнішніх воріт
Тип наближення Габарити,м
перевищення найбільшої ширини автомобіля під час проїзду пер- пендикулярно до площини воріт 0,7
те саме, під час проїзду під кутом до площини воріт 1
перевищення найбільшої висоти автомобіля (з урахуванням можливо- го встановлення багажника та сигнально-освітлювальних пристроїв) 0,2
Рух автомобілів на в’їзних гвинтових рампах незалежно від типу останніх
повинен проектуватися у напрямку проти годинникової стрілки; рух на виїзних
рампах залежно від їхнього типу може мати напрямок як за годинниковою стріл-
кою, так і проти неї. Перевагу потрібно віддавати останньому.
Приміщення для зберігання автомобілів допускається проектувати без природ-
ного освітлення або з недостатнім за біологічною дією природним освітленням.
16.6.2. Наземні гаражі закритого типу
Ступінь вогнестійкості наземних закритих гаражів, площу поверху у межах
протипожежного відсіку та допустиму кількість поверхів будинків необхідно прий-
мати за табл. 16.13.
Таблиця 16.13
Ступінь вогнестійкості наземних закритих гаражів, площу поверху в межах
протипожежного відсіку та припустима кількість поверхів будинків гаражів
Ступінь вогнестійкості гаража Допустима кількість поверхів гаража Площа поверху у межах протипожежного відсіку, не більше, м2
одноповерхового багатоповерхового
І, п 9 10400 5200
III 5 5200 2600
III а 2 3600 1200
IV 1 2600 —
V 1 1200 —
Примітки: Для багатоповерхових гаражів з напівповерхами (напіврампами) загальна
кількість поверхів визначається як кількість напівповерхів, поділена на два, площа поверху -
як сума двох суміжних напівповерхів.
Ступінь вогнестійкості гаражів в індивідуальному одноквартирному, зокрема блоко-
ваному, житловому будинку не нормується.
473
У гаражах закритого типу І і II ступенів вогнестійкості для виділення місць
зберігання автомобілів, які належать громадянам, допускається передбачати від-
особлені бокси. Ворота у боксах необхідно передбачати у вигляді сітчастого ого-
родження з негорючих матеріалів або вони повинні мати на висоті 1,4-1,6 м отвори,
не менші, ніж ЗООхЗОО мм, для подавання засобів гасіння та здійснення контролю за
протипожежним станом боксу.
16.6.3. Наземні гаражі відкритого типу
Ступінь вогнестійкості наземних гаражів відкритого типу, припустиму повер-
ховість та площу поверху у межах протипожежного відсіку необхідно приймати за
табл. 16.14.
Таблиця 16.14
Ступінь вогнестійкості наземних гаражів відкритого типу,
запустима поверховість та площа поверху у межах протипожежного відсіку
Ступінь вогнестійкості Допустима кількість поверхів гаража Площа поверху у межах протипожежного відсіку, м2
І, II 9 5200
III 6 2600
Ша 3 2000
Примітки: Ширина корпусу у гаражах відкритого типу не повинна перевищувати 40 м.
Конструктивна схема гаражів відкритого типу ПІа ступеня вогнестійкості повинна бути
каркасною.
Як заповнення відкритих прорізів у зовнішніх огороджувальних конструкціях
допускається застосування сітки, а для зменшення впливу атмосферних опадів над
відкритими прорізами - козирків з негорючих матеріалів. При цьому повинно забез-
печуватися наскрізне провітрювання поверху. Провітрювання у напрямку прилеглої
житлової забудови не дозволяється.
Конструкції сходових кліток у гаражах відкритого типу, незалежно від їхнього
ступеня вогнестійкості, повинні мати межу вогнестійкості та межі поширення вогню,
які відповідають сходовим кліткам будинків П ступеня вогнестійкості.
На першому поверсі у гаражах відкритого типу потрібно передбачати опалю-
вальні приміщення для обслуговуючого персоналу, зберігання протипожежного
інвентаря тощо.
16.6.4. Підземні гаражі
Ступінь вогнестійкості підземних гаражів, допустиму кількість поверхів та
площу секції у межах протипожежного відсіку необхідно приймати за табл. 16.15.
474
Таблиця 16.15
Ступінь вогнестійкості підземних гаражів, допустима кількість поверхів
та площа секції у межах протипожежного відсіку
Ступінь вогнестійкості Допустима кількість поверхів гаража Площа секції у межах протипожежного відсіку, м2
І, II 1-2 3000
І 3-5 2600
Примітка. Межа вогнестійкості перекриттів і стін, які відокремлюють гараж, вбудо-
ваний в індивідуальний одноквартирний, зокрема блокований житловий будинок або при-
будований до них, не нормується.
Підземні гаражі потрібно розділяти глухими протипожежними стінами 1-го
типу на протипожежні відсіки (з чисельністю автомобілів близько 200 шт.), а в
межах протипожежного відсіку - протипожежними стінами 2-го типу (з протипо-
жежними воротами 2-го типу, що автоматично закриваються у разі пожежі) на
секції місткістю не більше ніж 100 автомобілів.
З кожного поверху (секції) у підземних гаражах потрібно передбачати не
менше двох розосереджених виїздів і евакуаційних виходів. Один з виїздів допус-
кається передбачати не більш ніж через одну суміжну секцію.
Допускається влаштування виїздів з поверхів підземного гаража у спільні для
поверхів відкриті у зовнішнє середовище рампи.
Сполучення рамп із зовнішнім середовищем може здійснюватися через від-
криті прорізи у перекриттях (стінах) рамп площею, не меншою за 1 м, які влаш-
товують не рідше ніж через 60 м по довжині або в перекритті над центральною
частиною гвинтових рамп. Виїзди на спільні для поверхів рампи потрібно влаш-
товувати через тамбури-шлюзи.
У вбудованих у житлові будинки підземних гаражах сполучення сходових
кліток та ліфтових шахт з житловою частиною не допускається.
Для забезпечення функціонального зв’язку між поверхами підземного гаража
та першим поверхом будинку іншого призначення можна влаштовувати сходові
клітки та шахти ліфтів за умови влаштування входів у них у підземній частині через
протипожежні тамбури-шлюзи 1-го типу. За відповідного обґрунтування в підзем-
них гаражах з кількістю поверхів не більше двох допускається влаштовувати
виходи у такі сходові клітки та шахти ліфтів основної частини будівлі через проти-
пожежні тамбури-шлюзи 1-го типу з підпором повітря у разі пожежі за умови
погодження з центральним органом державного пожежного нагляду.
В’їзди-виїзди з окремо розташованих підземних гаражів повинні розташову-
ватися від вікон житлових і робочих приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл,
475
дитячих дошкільних і лікувально-профілактичних закладів, майданчиків відпочин-
ку на відстані не менше ніж 15 м.
На рис. 16.9 показано приклад планування підземного гаража громадської
споруди. '
Рис. 16.9. Приклад планування підземного гаража громадської споруди
476
16.6.5. Гаражі з механізованими пристроями
розміщення аетомобіліе
Механізовані гаражі можуть проектуватися наземними, підземними та на-
земно-підземними. Можна прибудовувати механізовані наземні гаражі до будинків
іншого призначення до їх глухих стін зі ступенем вогнестійкості не менше як КЕІ
150 та виконанням заходів щодо захисту від шуму.
Склад і площі приміщень, параметри гаража з механізованим пристроєм і
місць зберігання приймаються відповідно до технічних особливостей використову-
ваної системи розміщення автомобілів.
Механізовані пристрої гаражів повинні мати піддони, на яких розміщуються
автомобілі, для перешкоджання розливу рідин у разі витікання їх із автомобіля.
Керування механізованим пристроєм, контроль за його роботою і пожежною
безпекою гаража повинні здійснюватися з приміщення диспетчерської, розташо-
ваної на посадковому поверсі.
Блок гаража з механізованим пристроєм може мати місткість, не більшу за
100 машино-місць. У разі компонування гаража з декількох блоків їх потрібно
розділяти протипожежними перегородками 1-го типу, з межею вогнестійкості не
менше як КЕІ 45 для наземних і КЕІ 150 - для підземних гаражів. До кожного
блоку повинен бути забезпечений під’їзд для пожежних машин і можливість дос-
тупу для пожежних підрозділів на будь-який ярус зберігання автомобілів з двох
протилежних боків блоку гаража (через засклені або відкриті прорізи).
У блоці механізованого гаража для технічного обслуговування систем меха-
нізованого пристрою по ярусах допускається влаштовувати відкриті сходи з него-
рючих матеріалів.
У гаражах з механізованим пристроєм розміщення автомобілів їх поверхо-
вість визначається не межами ярусів піддонів місць зберігання автомобілів, а
конструктивною схемою будівлі.
16.7. Планувальні параметри постів миття, технічного огляду
і ремонту автомобілів
Необхідність влаштування постів миття автомобілів з очисними спорудами та
зворотною системою водопостачання визначається завданням на проектування і
доцільність на автостоянках і в гаражах для постійного зберігання автомобілів, які
мають більше як 100 машино-місць, та на автостоянках і в гаражах для коротко-
часного зберігання, - з більше як 200 машино-місць.
Висота приміщення для ручного шлангового миття від рівня підлоги до низу
виступаючих будівельних конструкцій перекриття (у чистоті) приймається 2,5 м, на
постах механізованого миття - відповідно до техніко-експлуатаційної документації
477
на застосовуване устаткування, але не менше ніж 3,6 м. Відстань між автомобілями
та стінами на постах ручного і механізованого миття приймається, як на постах ТО і
ТР, згідно з табл. 16.3.
На автостоянках і в гаражах для постійного зберігання автомобілів рекомен-
дується передбачати один пост ТО і ТР на 100-200 машино-місць і по одному посту
на кожні наступні повні та неповні 200 машино-місць.
Необхідна площа приміщень ТО і ТР визначається кількістю постів і набором
технологічного обладнання у кожному з них. Відстані між автомобілями, а також авто-
мобілем і елементами будинку у приміщенні ТО і ТР потрібно приймати за табл. 16.3.
У разі використання універсальних постів і за необхідності регулярного
проходу людей між стіною та постом відстані між ними (“а” і “б” у табл. 17.3)
збільшуються на 0,6 м.
Висоту приміщень постів ТО і ТР наземних та обладнаних оглядовими кана-
вами потрібно приймати не меншою, ніж 2,5 м, а обладнаних підйомними меха-
нізмами, - не меншою, ніж 3,9 м (у чистоті).
Розміри оглядових канав і естакад необхідно проектувати з урахуванням
таких вимог:
• довжина робочої зони канави (естакади) повинна бути не меншою від
габаритної довжини автомобіля, що обслуговується, але не меншою за 5 м;
• ширина канави (естакади) встановлюється, враховуючи розміри колії авто-
мобіля з рахуванням влаштування зовнішніх або внутрішніх реборд (для автомо-
білів І категорії ширина - 0,9 м, висота реборди - не менш як 0,1 м);
• глибина оглядової канави і висота естакади - 1,3-1,5 м.
На в’їзній частині оглядової канави необхідно передбачати розсікач заввишки
0,15 м на тупикових канавах і естакадах - влаштування упорів для коліс автомобілів.
Для входу в оглядову канаву та виходу з неї необхідно передбачати сходи (для
тупикових канав - одні, для проїзних - не менше двох, розташованих з протилежних
боків) завширшки не менше ніж 0,7 м з їх огородженням поручнями заввишки 0,9 м.
Входи (виходи) канав не повинні розташовуватися під автомобілями та на
шляхах їхнього руху і маневрування.
Для безпечного виходу водія з транспортного засобу та посадки у нього
естакади повинні обладнуватися майданчиками шириною, що дорівнює ширині
дверей транспортних засобів плюс 0,3 м, але не менше ніж 1,2 м.
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації стоянок та гаражів для легкових автомобілів ?
2. Якими є загальні вимоги до проектування стоянок та гаражів для легко-
вих автомобілів?
418
3. Які існують основні типи окремо розташованих та вбудовано-прибудо-
ваних гаражів?
4. Що таке габарити наближення і для чого їх використовують ?
5. Якими є основні вимоги до проектування автостоянок?
6. Якими є вимоги до проектування наземних гаражів відкритого типу?
7. Якими є вимоги до проектування наземних гаражів закритого типу?
8. Якими є основні вимоги до проектування підземних гаражів?
9. Якими є вимоги до проектування гаражів з механізованим розміщенням
автомобілів?
10. Якими є вимоги до проектування мийної та поста технічного огляду
автомобілів?
Контрольні завдання:
1. Запроектувати автостоянку на 50 автомобілів з розташуванням авто-
мобілів під кутом 45°.
2. Запроектувати автостоянку на 150 автомобілів з розташуванням машин
перпендикулярно до лінії руху.
3. Запроектувати наземний гараж манежного типу на 100 автомобілів.
4. Запроектувати наземний триповерховий гараж манежного типу на 150 машин.
5. Запроектувати наземний одноповерховий гараж боксового типу на 74 машини.
6. Запроектувати підземний гараж манежного типу на 50 машин, з сіткою
колон 6x6 м.
7. Запроектувати підземний гараж манежного типу на 100 машин, з сіткою
колон 9x9 м.
479
Розділ 17
БУДІВЛІ І СПОРУДИ ВОКЗАЛІВ
Проектування вокзалів необхідно проводити відповідно до таких норматив-
них документів: ВСН ЦЛ-86 І МПС СРСР “Ведомственньїе строительньїе нормьі.
Железнодорожньїе вокзальї. Нормьі проектирования” [4], ВСН ЦЛ-87 І МПС СРСР
“Ведомственньїе строительньїе нормьі. Пригородньїе вокзальї. Нормьі проектирова-
ния” [5]гСНиП II 85-80 “Строительньїе нормьі и правила. Вокзальї” [44] з враху-
ванням положень ДБН 360-92** “Планування та забудова міських і сільських по-
селень” [6] та ДБН В.2.2.-9-99 “Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди.
Основні положення” [ІЗ]8.
17.1. Виникнення і розвиток типологічної групи
Споруди вокзалів завжди відображали рівень розвитку засобів комунікацій
суспільства. Найдавніші споруди вокзалів - річкові та морські порти, відомі ще з
доісторичних часів. Морські та річкові вокзали існували ще у часи Стародавніх
Єгипту, Греції, Риму.
Залізничні вокзали виникли водночас з розвитком залізничного транспорту у
середині XIX ст. Перша залізнична колія на території України була прокладена у
1861 р. Це була магістраль, яка поєднувала Львів та Перемишль. На території
України, що перебувала у складі Російської імперії, перша гілка була прокладена у
1865 р., вона з’єднала Одесу і Балту і була завдовжки 219 км. Паралельно з
будівництвом перших залізниць почала формуватися і типологія вокзальних
комплексів. Автобусні вокзали поширилися у 40 і 50-х роках XX ст., коли вже був
достатньо розвинений автомобільний транспорт.
Вокзали належать до того типу споруд, які морально старіють найшвидше.
Середній вік успішного функціонування вокзалу - 25 років. За цей час повністю
змінюються технологічні можливості транспортного обслуговування.
17.2. Класифікація вокзалів
Вокзали класифікують за загальними для них критеріями. Першим з них є
критерій за призначенням, за яким вокзали поділяють на:
• пасажирські;
• вантажно-пасажирські;
• вантажні;
8 У цьому розділі також використані матеріали посібника “Рекомендации по проек-
тированию вокзалов” [38].
480
• для перевезення тварин;
• вокзали-поштамти.
Пасажирські вокзали призначені для обслуговування пасажирів, проведення
квиткових та багажних операцій, а також для керування рухом транспортних засо-
бів. Пасажирські вокзали поділяють за видом транспортних засобів, відомчою
належністю та відповідними видами пасажирських сполучень на:
• залізничні вокзали;
• річні та морські вокзали;
• автовокзали;
• аеровокзали в аеропортах і міські аеровокзали.
Види пасажирських сполучень подано у табл. 17.1.
Таблиця 17.1
Види пасажирських сполучень
Транспорт Види пасажирських сполучень
дальні місцеві приміські
Залізничний Під час слідування за межі однієї залізниці Понад 150 км під час слідування у межах однієї залізниці До 150 км
Морський За межами одного пароплавства У межах одного пароплавства Близько 50 км (у великих та найбільших містах - близько 100 км)
Річковий Між пунктами одного або кількох пароплавств за відстані понад 400 км (транзитні) Між пунктами одного пароплавства за відстані до 400 км Близько 100 км (під час обслуговування швидкісним флотом - до 150 км)
Автобусний Понад 100 км (міжміські) До 100 км
Повітряний За межами одного управління цивільної авіації У межах одного управління цивільної авіації
Також вокзали класифікують за умовами їх розташування на цій транс-
портній магістралі (лінії, трасі):
• кінцеві вокзали або тупикові, де основна частина пасажирів завершує
перевезення і де відбувається формування поїздів (підготовка суден, авто-
бусів, літаків);
• вузлові вокзали, розташовані у місцях перетину ліній зовнішнього транс-
порту, де значна частина пасажирів здійснює пересадки;
• проміжні вокзали, розташовані між кінцевими та вузловими вокзалами.
Також вокзали класифікують за пропускною здатністю та відповідною їй
місткістю. Пропускна здатність визначається кількістю пасажирів, які проходять
481
через одиницю часу (година, доба, рік) через вокзал. Пропускну здатність визна-
чають за табл. 17.2. За цим критерієм вокзали поділяють на:
• малі;
• середні;
• великі;
• дуже великі.
Таблиця 17.2
Класифікація вокзалів за пропускною здатністю
Вокзали Залізничні | Морські 1 Річкові | Автобусні Аеровокзали
Розрахункова місткість споруд, пас. в аеропортах | міські розрахункова пропускна здатність, пас Угод
Малі До 200 До 200 До 100 До 200 До 400 До 200
Середні 200-700 200-700 100-400 200-300 400-1500 200-600
Великі 700-1500 700-1500 400-700 300-600 1500-2000 600-1000
Дуже великі Понад 1500 Понад 1500 Понад 700 Понад 600 Понад 2000 Понад 1000
Примітка. Під час проектування об’єднаних вокзалів їхню величину визначають су-
марною розрахунковою місткістю або розрахунковою пропускною здатністю.
Істотно впливають на об’ємно-просторову структуру вокзалу не лише кіль-
кісна, але й якісна характеристика потоків пасажирів. Цей критерій класифікації
називають категорією пасажирів, яких обслуговують. Існує кілька основних
категорій пасажирів:
• міжнародні;
• дальні;
• місцеві;
• приміські;
• внутрішньоміські.
Категорії пасажирів багато у чому визначають характер і черговість операцій,
склад основних приміщень, співвідношення їх площ, послідовність розташування
та принципову архітектурно-просторову схему вокзалу.
Найбільшої уваги потребує організація обслуговування транзитних пасажи-
рів, які здійснюють у цьому вузлі пересадку, затримуються на вокзалі на порівняно
довгий термін і потребують багато різних за призначенням приміщень. У плану-
вальному вирішенні вокзалу також повинні бути враховані інтереси пасажирів про-
хідних транспортних засобів, які користуються вокзалом лише протягом зупинки.
Потоки приміських пасажирів (т. зв. “трудові”) відрізняються великою інтен-
сивністю та нерівномірністю протягом доби. їх доцільно відділяти від пасажирів
дальнього слідування, а зупинки приміського транспорту необхідно максимально
наближувати до зупинок громадського транспорту міста.
Обслуговування міжнародних пасажирів передбачається лише на прикордонних
станціях і тих морських портах та аеропортах, з яких судна і літаки відправляються за
482
кордон. Особливістю таких вокзалів є повне відділення внутрішніх ліній від міжнарод-
них ліній, що пов’язано з проведенням прикордонних і митних формальностей.
Влаштування об’єднаних вокзалів рекомендується за наявності великих потоків
пасажирів, які пересідають у конкретному вузлі з одного виду магістрального, місце-
вого та приміського транспорту на інший, з урахуванням відповідних функціонально-
технологічних і містобудівних передумов. Об’єднані вокзали можливі за таких поєд-
нань: залізнично-автобусні, річкові-автобусні, морські-автобусні, морські-залізничні.
Створення об’єднаних вокзалів, окрім містобудівельного ефекту (економія території,
скорочення будівельних об’ємів та протяжності інженерних комунікацій, підвищення
архітектурно-художньої виразності забудови тощо), значно підвищує зручність для
пасажирів під час поїздки з пересадкою, дає можливість отримати в одному місці усю
необхідну інформацію.
Залежно від сукупності місцевих умов та техніко-економічних обґрунтувань
допускають різні форми об’єднання вокзалів, а саме: взаємопов’язане розташування
вокзалів різних видів транспорту на близько розташованих ділянках, їх блокування з
безпосереднім примиканням об’ємів і ділянок або повне об’єднання в одному об’ємі.
Рекомендується передбачати блокування вокзалів (пасажирських будівель) із загально-
міськими об’єктами культурно-побутового призначення, такими як готель, транспортне
агентство, поштамт, кафе, ресторан, торговельний центр, кіноконцертний зал.
17.3. Вимоги до земельних ділянок
17.3.1. Загальні вимоги
Під час розташування споруд вокзалів у структурі міста необхідно врахову-
вати сукупність транспортних засобів у пунктах примикання або перетину відпо-
відних магістралей (ліній, трас) різних видів зовнішнього транспорту (залізничного,
морського, річкового, автомобільного, повітряного), а також міського транспорту,
які спільно виконують операції з транзитного, дальнього, місцевого, приміського та
міського перевезення.
Вокзали є структурними елементами міста і його транспортної системи. Пла-
нувальне вирішення вокзалу повинно бути узгоджене із схемами районного планування
і генерального плану міста. Вибираючи місця розташування вокзалів, необхідно керу-
ватися загальними принципами їх розташування, наведеними у табл. 17.3.
Ділянку для будівництва залізничного, морського, річкового чи автобусного
вокзалів рекомендується вибирати, як правило, з боку найзабудованіших районів із
забезпеченням порівняно однакової віддаленості його до основних функціональних
зон міста та регіону.
Вокзали повинні бути зручно пов’язані транспортними шляхами з промисло-
вими зонами, основними житловими районами, зонами та об’єктами масового тя-
жіння міського та регіонального значення.
483
Таблиця 17,3
Загальні принципи розташування вокзалів у структурі міста
Характерне поєднання основних видів транспорту у місті Приблизне розташування вокзалів, агентств та квиткових кас у містах з населенням, тис. мешканців
понад 1000 500-1000 250-500 50-250 менше 50
1 2 3 4 5 6
1. Залізнич- ний, автобусний, повітряний, річковий, морський Поблизу центру можли- ве розташування окре- мих видів міжміського (магістрального) транс- порту, деколи об’єдна- них; в інших районах міста - вокзали окремих видів транспорту (мож- ливо об’єднаних), річко- ві та морські порти; за межами міста - аеропорт (один або декілька). У центрі міста та інших ра- йонах розташовують транспортні агентства та їх філіали У районах розта- шовують заліз- ничний, автобус- ний вокзали, мі- ський аеровокзал (можливо об’єд- наний залізнично- аеробусний або в іншому поєднан- ні), річкові та морські порти; за межами міста - аеропорт(один або кілька). У центрі міста та інших районах розташовують транспортні аген- тства та їх філіали У районах роз- ташовують за- лізничний, ав- тобусний вокза- ли, міський аеровокзал, порт; за межами міста - аеро- порт. У центрі міста та інших районах розта- шовують транс- портні агентст- ва та їх філіали Поєднання видів транс- порту для цієї групи міст не є характерним
2. Заліз- ничний, автобусний, повітряний Поблизу центру можли- ве розташування вокза- лів окремих видів між- міського (магістраль- ного) транспорту, деко- ли об’єднаних; в інших районах міста - вокзали окремих видів транспор- ту (можливо об’днаних), за межами міста - аеро- порт (один або кілька). У центрі міста та інших районах розташовують транспортні агентства та їх філіали, білетні каси У районах міста розташовують за- лізничні та авто- бусні вокзали, міський аеровок- зал (можливо об’єднаний); за межами міста - аеропорт(один або кілька). У центрі міста та інших районах розташовують транспортні агентства та їх філіали У районах міста розташовують залізничний, ав- тобусний вокза- ли, міський аеровокзал (можливо об’єд- наний), за межа- ми міста - аеро- порт. У центрі міста розташо- вують транс- портні агент- ства, їх філіали, білетні каси Поблизу цент- ру розташо- вують аероав- тобусний вок- зал із залізнич- ною касою; на периферії - за- лізничний вок- зал або об’єд- наний заліз- нично-авто- бусний вокзал; за межами міс- та -аеропорт
484
Продовження табл. 17.3
1 2 | 3 | 4 5 6
3. Заліз- ничний, автобусний Поєднання видів транспорту для цієої групи міст не є характерним На периферії міста розташо- вують залізнич- ний та автобус- ний вокзали (ба- жано об’єднані), у центрі міста - транспортне агентство Поблизу цент- ру розташову- ють об’днаний залізнично-ав- тобусний вок- зал або авто- бусний вокзал із залізничною касою (у тих випадках, коли залізничний вокзал розта- шований за межами міста)
4. Авто- бусний, повітряний Поєднання видів транспорту для цієї групи міст не є характерним На периферії міста розташо- вують об’єдна- ний аероавто- бусний вокзал; за межами міс- та- аеропорт; у центрі міста - транспортне агенство Поблизу цент- ру міста розта- шовують об’єд- наний аероав- тобусний вок- зал
Враховуючи, що на будь-якому вокзалі пасажир не завершує своєї поїздки, а,
як правило, лише змінює один вид транспорту на інший - наприклад, на внутріш-
ньоміський, або навпаки, то у ситуаційних планах вокзалів необхідно показувати:
• території наявних та проектованих споруд зовнішнього транспорту з визна-
ченням місця розташування усіх пасажирських споруд (у тому числі залізничних
вокзалів, річкових та морських портів та пристаней, автобусних вокзалів, аеропортів і
вертолітних станцій, міських аеровокзалів і транспортних агентств), а також мостів,
шляхопроводів, тунелів та інших опорних інженерно-транспортних споруд;
• магістральні вулиці та дороги загальноміського і районного значення;
• систему громадського транспорту, виділяючи лінії швидкісного руху, з
розташуванням наявних та проектованих трамвайних, тролейбусних та автобусних
депо, парків, гаражів для легкових та вантажних таксомоторів, вантажних та спе-
ціальних автомобілів.
Проектування вокзалів потрібно виконувати на основі єдиного технологіч-
ного і містобудівельного вирішення усього вокзального комплексу, до складу якого
належать такі функціональні зони.
• привокзальна площа із зупинками громадського транспорту, автостоянками;
485
• основні пасажирські, службово-технічні та допоміжні будівлі і споруди,
елементи благоустрою та озеленення, малі архітектурні форми;
• перони (залізничні платформи, причали і пірси для морських та річних
портів, внутрішня транспортна територія автовокзалів і пасажирських автостанцій,
аванперон аеропорту).
Архітектурно-просторова композиція вокзалу повинна підкреслювати його
домінування як основної споруди вокзального комплексу. Земельна ділянка повин-
на мати розміри та конфігурацію, достатню для розташування привокзальної площі,
зони забудови будівель і споруд вокзалу та перону з урахуванням можливостей їх
подальшого розвитку і розширення.
Проекти нових або реконструйованих вокзалів повинні задовольняти такі
вимоги:
• передбачити склад будівель та споруд з метою забезпечення оптимальних
умов обслуговування пасажирів і скорочення затрат їх часу на усі операції, пов’я-
зані з відправленням, прибуттям та пересадкою;
• врахувати архітектурно-композиційну і стильову характеристики, а також
масштаб забудови цієї частини міста або навіть міста загалом;
• врахувати природно-кліматичні особливості району будівництва, а також
природний ландшафт, характер озеленення, рельєф, гідрогеологічні, сейсмічні та інші
конкретні умови; передбачити заходи з охорони довкілля від забруднення відпрацьо-
ваними газами, стічними водами, з підтримки нормованих рівнів шуму та вібрації;
• передбачити передові методи обслуговування пасажирів з широким вико-
ристанням засобів механізації; автоматизації та комп’ютеризації під час виконання
операцій з наведення довідок, попереднього та термінового продажу квитків, ком-
постування та реєстрації квитків, приймання, видачі і транспортування багажу,
пошти, вантажів, а також з прибирання приміщень;
• створювати комфортні умови для інвалідів та людей похилого віку у вок-
зальних комплексах.
У межах вокзальних комплексів потрібно дотримуватися основних правил
організації головних пішохідних шляхів:
• шляхи пішоходів (пасажирів і відвідувачів) повинні бути зручними, корот-
кими і прямими, без зайвих підйомів та спусків; середня довжина пішохідного шляху
пасажирів від зупинок громадського транспорту до місця у купе поїзда, каюти морсь-
кого чи річкового судна, крісла міжміського автобуса або салона літака не повинна
перевищувати 300 м у найбільших і великих містах і 200 м - у середніх і малих містах;
• шляхи руху пішоходів (пасажирів і відвідувачів) повинні бути безпечними,
з мінімальною кількістю їх перетину зі шляхами усіх видів міського, службово-
допоміжного і зовнішнього транспорту;
• повинно бути забезпечене повне або часткове розділення основних зуст-
річних потоків або потоків, що перетинаються, як у самій споруді вокзалу, так і на
привокзальній площі і перонах;
486
• для інвалідів та людей похилого віку, а також для пасажирів з малими дітьми
у візках необхідно передбачити додатково до сходових маршів спеціальні пандуси з
перилами; при посадці та висадці з транспортного засобу - приставні сходи і трапи;
• з метою скорочення затрат часу пасажирів на буль-які операції площі,
габарити, пропускна здатність усіх приміщень та елементів вокзалу повинні бути
пропорційні до його розрахунково пропускної здатності з виключенням так званих
“вузьких місць” і небезпеки утворення накопичень, заторів та черг;
• необхідні пасажирам і відвідувачам приміщення і засоби (на площі, у спо-
руді вокзалу або у групі споруд і на пероні) повинні бути розташовані з враху-
ванням їх послідовної оглядовості, що виключає зворотний рух (рис. 17.1).
Рис. 17.1. Приклади організації пішохідних потоків:
а - варіант влаштування шляхів пішоходів у тунелях під пероном
(використовується насамперед у залізничних вокзалах, а також автобусних
та аеровокзалах); б - варіант влаштування пішохідних шляхів над пероном
(використовується у залізничних вокзалах, а також на дуже великих аеровокзалах);
в - варіант з розділенням рівнів вантажних та пасажирських операцій
(використовується на великих морських вокзалах); г - багатоярусне вирішення,
яке якнайповніше забезпечує розділення шляхів пасажирів та транспорту
487
Для розв’язання усіх перерахованих завдань необхідно передбачати чітке
функціональне зонування основних ділянок і приміщень вокзальних комплексів з
виділенням у них найхарактерніших зон:
• головних, які якнайактивніше використовуються для пішохідного руху;
• ділянок і зон, призначених для здійснення різного роду операцій і розта-
шування закладів так званого попутного обслуговування;
• переважно тихих, бажано непрохідних ділянок, приміщень і зон, призна-
чених для короткочасного відпочинку і очікування пасажирів і відвідувачів.
17.3.2. Вимоги до проектування привокзальних площ
Привокзальні площі необхідно проектувати із забезпеченням оптимальних
умов взаємодії усіх видів магістрального, приміського та міського транспорту. На
території привокзальних площ потрібно виділяти фронт і кількість постів прибуття,
основні шляхи руху і ділянки маневрування, а також фронт і кількість постів
відправлення усіх засобів міського транспорту.
На привокзальних площах повинні бути виділені ділянки, призначені для
посадки і висадки пасажирів, стоянки короткочасного і довготермінового зберіган-
ня (відстою) засобів громадського, вантажного, індивідуального автотранспорту,
які ізольовані від транзитного руху. Розміри та конфігурацію потрібно визначати на
підставі розрахункової кількості, габаритів та умов маневрування відповідних
транспортних засобів. Розрахунок місць для індивідуального автотранспорту визна-
чається 8-15 машино-місцями на 100 пасажирів, які прибувають у час “пік”.
Пішохідний рух на привокзальних площах допускається організовувати з
використанням таких прийомів:
• влаштування пішохідної зони по периметру привокзальної зони;
• влаштування пішохідної зони напівострівного типу у центральній частині
привокзальної площі, яка розділяється в такий спосіб на площу прибуття і площу
відправлення;
• організацією руху пішоходів і транспорту у двох або кількох рівнях з
використанням тунелів, естакад та інших споруд для розв’язки потоків пішоходів і
транспорту.
Вздовж споруд вокзалу з боку привокзальної площі повинні влаштовуватися
тротуари завширшки:
• для малих вокзалів - не менше як 2,25 м;
• для середніх вокзалів - не менше як 3,75 м;
• для великих і дуже великих вокзалів - не менше як 5 м.
Розміри привокзальних площ необхідно визначати з врахуванням конкретної
містобудівної ситуації, кількості і ширини примикаючих до площі вулиць, розмірів
руху ними, організації руху на площах, характеру їх забудови, озеленення та інших
чинників. Орієнтовні мінімально допустимі величини привокзальних територій для
вокзалів різних видів транспорту, які розташовують на вільних територіях, на-
ведено у табл. 17.4.
488
Таблиця 17.4
Орієнтовні мінімально допустимі величини привокзальних територій
для вокзалів різних видів транспорту, які розташовують на вільних територіях
Група вокзалу за місткістю Мінімальна величина привокзальної площі, га
Дуже великі 1,25
Великі 0,75
Середні 0,5
Малі 0,25
Для великих та дуже великих вокзалів потрібно виконувати спеціальний
розрахунок. Кількість одночасних відвідувачів привокзальної площі приймається у
межах 10-20 % від пропускної здатності вокзалу за годину. Площа ділянок озеле-
нення або короткочасного перебування пасажирів визначається з розрахунку 1,5-2 м2
на особу. Площа ділянок евакуації або накопичення на пунктах зупинок громадського
транспорту визначається з розрахунку 0,25 м2 на одну особу.
Привокзальні площі потрібно забудовувати переважно адміністративно-
службовими спорудами, зокрема і такими, що обслуговують транспорт, будинками
зв’язку, поштамтами, готелями тощо. Забудову привокзальної площі необхідно
виконувати за такими схемами:
• з розташуванням забудови по периметру площі (периметральна забудова);
• з переважним розташуванням забудови на боці, протилежному до головно-
го фасаду вокзалу (рекомендується для вокзалів у містах з населенням від 250 тис.
до 1 млн мешканців);
• з розташуванням забудови з кількох боків приймально-відправних шляхів і
проїздів, зокрема з влаштуванням привокзальних площ з двох протилежних боків
перону (рекомендується для найкрупніших міст).
Привокзальні площі повинні бути відділені від перонів огорожами з воро-
тами для проїзду необхідних транспортних засобів.
17.3.3. Вимоги до проектування перонів
Перон є найважливішим елементом вокзального комплексу. Перон - ділянка або
зона території з пристроями та спорудами, які призначені для посадки і висадки паса-
жирів, проведення багажних, поштових, а у певних випадках - вантажних операцій і
технічного обслуговування різних засобів зовнішнього пасажирського транспорту.
Принципова схема перону пов’язана з прибуттям, розставлянням, маневрами і від-
правленням різних засобів зовнішнього транспорту (поїздів, морських та річкових
суден, автобусів, літаків), а також з роботою численних перонних механізмів.
Вокзали різних видів транспорту відрізняються передусім перонами, у плану-
ванні яких найповніше проявляється різниця в експлуатації різних транспортних
засобів. Перон переважно займає більшу площу, ніж сам вокзал. Його розміри
визначаються габаритами транспортного засобу (наприклад, довжиною поїздів та
489
кількістю приймально-відправочних колій, габаритами суден, які є завдовжки 150-
200 м і більше або радіусами розвороту багатомісних літаків, що становить 70-100 м
та їх кількістю). Вирішення перонів багато у чому визначають пропускну здатність
усього вокзального комплексу і його планувальну схему, включно з конфігурацією,
типом та розмірами споруди вокзалу.
Перони залізничних вокзалів. Розміри і конфігурація перонів залізничних
вокзалів визначаються кількістю та протяжністю приймально-відправочних колій, а
також кількістю і габаритами пасажирських платформ. При цьому довжина плат-
форм повинна відповідати довжині пасажирського потягу. Залежно від типу станції
і розташування пасажирської споруди (або групи споруд) щодо залізничних шляхів
допускається проектувати такі типи перонів (рис. 17.2):
• боковий або береговий тип станції, коли вокзал (пасажирська споруда)
розташований збоку від колій, як правило, з боку основних, найбільших і забу-
дованих районів міста;
• острівний тип станції, коли споруда вокзалу розташована між коліями;
Рис. 17.2. Типи залізничних вокзалів:
а, б - береговий; в - острівний; г - тупиковий
490
• тупиковий тип станції, на якій споруда вокзалу розташована здебільшого
перпендикулярно до колій;
• комбінований тип станції, який суміщає ознаки вказаних вище типів.
Проектування залізничних вокзалів острівного, тупикового та комбінованого
типів допускається лише за наявності спеціальних техніко-економічних обґрунтувань.
Однорівневе вирішення допускається приймати на перонах бокового і острівного типів
лише на малих залізничних вокзалах, а також на перонах тупикового типу. В окремих
випадках на залізничних перонах бокового і острівного типів споруди і приміщення
вокзалу можуть бути розташовані частково або повністю над коліями з влаштуванням
надземних або підземних залів-конкорсів залежно від рельєфу, ґрунтів і характеру
розташування приймально-відправочних колій. Для вокзалів берегового типу, який
найбільше розповсюджений у сучасних умовах, характерна наявність пасажирських
платформ, безпечні виходи на які можуть здійснюватися лише пішохідними тунелями і
містками, що пов’язано із збільшенням довжини поїздів (близьких 400-500 м). Ширину
тунелів або містків приймають, як правило, не меншою за 3-4 м, а ширину паса-
жирських острівних платформ у межах вокзалу - від 6 до 12 м. На таких платформах
доцільно передбачати навіси.
Перони морських та річкових вокзалів. Пасажирський район морського або
річкового портів повинен бути ізольований від його вантажних причалів.
Розташування морського та річкового вокзалів необхідно пов’язувати із загальним
плануванням порту, а також із взаємним розташуванням інших портових районів,
призначенням сусідніх причалів, наявності на них шкідливих вантажів. Залежно від
умов експлуатації морських суден і сукупності місцевих умов використовуються
такі типи перонів (причального фронту) пасажирських районів морських портів'.
• відкритий причальний фронт',
• басейнова система причалів;
• пірсова система причалів;
• комбіновані вирішення, які поєднують різні типи причального фронту.
У морських портах пірси, які слугують для збільшення протяжності причального
фронту, допускається влаштовувати у вигляді набережних, розташованих перпенди-
кулярно або під кутом до берегової лінії. Ширину пірсів та довжину пасажирських
причалів встановлюють завданням на проектування. Розміри та конфігурація перонів
морських вокзалів визначаються кількістю та типом причалів, а також кількістю та
типом суден. В окремих випадках допускається передбачати можливість організації
під’їздів міського транспорту безпосередньо до причальної набережної.
Залежно від умов експлуатації річкових суден та сукупності місцевих умов
рекомендуються використовувати такі типи перонів (причального фронту) паса-
жирських районів річкових портів'.
• русловий',
• позарусловий (ківшовий);
• комбінований у поєднанні руслових та ківшових причалів.
Розміри і конфігурація перонів річкових вокзалів визначаються кількістю
причалів, а також кількістю і розрахунковими типами річкових суден.
491
Для вибору засобів зв’язку морського або річкового вокзалу з пероном
визначальним чинником є характер акваторії та особливості рельєфу, у зв’язку з
чим у річкових вокзалах допускається використовувати такі прийоми організації
перонів за допомогою:
• спеціальних, зокрема і підіймально-поворотних містків і трапів, якими
здійснюється посадка і висадка пасажирів;
• посадкових майданчиків, розташованих на різних рівнях причальної набе-
режної, що відповідають різним відміткам горизонту води і різним типам суден;
плавучих барж-дебаркадерів.
На рис. 17.3. показано приклад планування морського вокзалу.
Рис. 17.3. Приклад планування
морського вокзалу:
1 - споруда вокзалу; 2, 3- пірс;
4 - причал місцевих ліній; 5, 6- зупинки
громадського транспорту, паркування
Перони автовокзалів. Автовокзали залежно від їх розташування щодо місь-
ких магістральних вулиць, доріг і проїздів рекомендується проектувати з викорис-
танням таких основних типів перонів'.
• боковий, або береговий тип з розташуванням автовокзалу з одного боку
магістральної вулиці, дороги чи проїзду;
• кутовий тип з розташуванням автовокзалу на одному з вузлів перехрестя
чи площі;
• острівний тип з розташуванням автовокзалу у центрі площі;
• комбінований.
Тупикове розташування вокзалу не може бути рекомендовано для проектування,
оскільки за такого розташування вокзалу ускладнюється його подальший розвиток та
організація виїздів на зовнішні дороги. Острівне та кутове розташування допускається
як виняток за спеціального техніко-економічного обґрунтування.
Переважно перон складається з припіднятого на 0,25-0,3 м тротуару і навісу
над ними, який обов’язково повинен бути над пероном відправлення. Зону перону,
біля краю якого стає автобус під час посадки чи висадки пасажирів, називають
постом. Кількість таких постів є розрахунковим показником перону, від якого зале-
492
жать усі параметри. Ширина платформи на пероні коливається від 2,5 до 6 м. На
кожний маршрут автобуса необхідна ділянка завдовжки 15-18 м.
Пасажирські платформи проектують прямолінійними, уступоподібними та
гребінчастими відповідно до способів маневрування автобусів (рис. 17.4). Найпо-
ширенішими є прямолінійні та уступоподібні за конфігурацією перони.
Геометричні параметри
Рис. 17.4. Типи пасажирських платформ автобусних вокзалів:
1 - прямолінійна; 2 - уступоподібна; 3 - гребінчаста
493
Перони поділяють на перони відправлення і перони прибуття, які повинні
забезпечувати найкоротший зв’язок споруди вокзалу з салоном автобуса. Врахо-
вуючи, що висадка з автобуса триває 3-5 хв, а посадка 15-20 хв, то пости від-
правлення необхідно проектувати у 2-3 рази більшими, ніж пости прибуття.
На перонах автовокзалів пасажирські платформи посадки і висадки пасажи-
рів проектують боксового, пірсового та острівного типів. При цьому пасажирські
платформи бокового і пірсового типу повинні безпосередньо примикати до споруди
автовокзалу. Пасажирські платформи острівного типу відділяються від споруди
автовокзалу проїздами і розташовуються стосовно нього паралельно, під кутами
30°, 45° та 60° або перпендикулярно. Розташування під кутом значно зменшує
довжину платформи. Найекономічнішим вважається розташування автобусів під
кутом 45°; при цьому площа перону у розрахунку на пост становить 120-170 м2.
На рис. 17.5. та 17.6 показано приклади планування вокзальних комплексів.
Рис. 17.5. Варіанти взаємного розташування платформ
та будівлі автобусного вокзалу
На рис. 17.7 показно приклад загального планування автобусного вокзалу.
Перони аеровокзалів. Перони аеровокзалів в аеропортах допускається проек-
тувати з використанням таких планувальних схем'.
• перон безпосередньо примикає до аеровокзалу і пасажири пішки прохо-
дять шлях від аеровокзалу до літака;
• перон розташований на значній відстані від аеровокзалу і пасажирів
доставляють до літака додатковими транспортними засобами: автобусами або авто-
поїздами спеціальних типів, а у великих аеропортах - рухомими тротуарами або
критими тунелями-естакадами;
• комбіновані вирішення.
Розміри та конфігурація перонів залежать від класу аеропорту, кількості
місць стоянок літаків, а також від типу і кількості літаків. Перони великих та
494
середніх аеровокзалів потрібно влаштовувати переважно з багаторядним розстав-
лянням літаків. Відповідно до характеру організації руху основних потоків паса-
жирів і багажу необхідно приймати такі вирішення перонів аеровокзалів:
• одноярусні, коли пасажири і зданий (або не отриманий) багаж рухаються в
аеровокзалі і на пероні в одному рівні, по першому поверсі; усі пасажирські і
багажні приміщення допускається розташовувати на одному поверсі (деколи на
двох або трьох);
• двоярусні, коли рух в аеровокзалі організований у двох рівнях.
Міські аеровокзали доцільно створювати у найбільших і великих містах для
забезпечення зручних зв’язків з аеропортами, розташованими на відстані 10-15 км
від проектної межі міської забудови.
1-кімната відпочинку
для водіїв
2-технічне
обслуговування
3-автозаправні
станції
4-устаткування
5-відділ інспектора
6-головний офіс
Рис. 17.6. Приклади планування автобусних вокзалів
495
ШіМ"
Рис. 17.7. Проект автовокзалу в Нагасакі, Японія, арх. Щ. Йо, 2001 р.
На рис. 17.8 та 17.9 показано приклади планування аеропортів.
Рис. 17.8. Аеропорт “Шарль де Голль”, 2-й термінал,
Париж, Франція, арх. П. Ендрю, 1999 р.
496
17.4. Розрахунок пропускної здатності вокзалів
Розрахункова місткість вокзалу дорівнює кількості осіб (пасажирів і відвідува-
чів), які одночасно в ньому перебувають, і встановлюється окремо для пасажирів
дальнього та місцевого сполучення і окремо для пасажирів приміського сполучення.
Рис. 17.9. Міжнародний аеропорт у Гонконзі, Китай, арх. Н. Фостер, 1998 р.
Для залізничних вокзалів норму розрахункової місткості потрібно приймати
за табл. 17.5.
Вищу норму розрахункової місткості залізничних вокзалів потрібно прийма-
ти за нерівномірного розподілення пасажиропотоків протягом доби.
Норми розрахункової місткості річкових вокзалів потрібно приймати за
табл. 17.6. Для пасажирів приміського сполучення на річкових вокзалах, як прави-
ло, повинні бути передбачені окремі пасажирські приміщення. Розрахункова
місткість цих приміщень визначається середньодобовим відправленням у літній
період. Розрахункові норми площ приміщень для пасажирів внутрішньоміських
ліній річкового флоту, які розташовуються у загальних приміщеннях річкових
вокзалів, потрібно приймати за табл. 17.7.
497
Таблиця 17,5
Норма розрахункової місткості для залізничних вокзалів
Середньодобовий потік пасажирів відправлення дальнього та місцевого сполучення, осіб Норма розрахункової місткості залізничного вокзалу, % середньодобового потоку пасажирів відправлення дальнього і місцевого сполучення
До 500 35^0
500-1500 31-35
1500-3000 28-31
3000-5000 25-28
5000-8000 22-25
Понад 8000 20-22
Таблиця 17.6
Норми розрахункової місткості річкових вокзалів
Середньодобовий потік пасажирів відправлення дальнього та місцевого сполучення, осіб Норма розрахункової місткості річкового вокзалу, % середньодобового потоку пасажирів відправлення дальнього і місцевого сполучення
До 250 зо
250-500 30-22
500-1500 22-16
1500-3000 16-12
3000-5000 12-10
Понад 5000 9
Таблиця 17.7
Розрахункові норми площ приміщень для пасажирів
внутрішньоміських ліній річкового флоту, які розташовуються
у загальних приміщеннях річкових вокзалів
Приміщення Норма площі, м2 Кількість пасажирів, які одночасно перебувають у приміщенні внутрішньо- міських ліній річкового флоту, % від загальної пасажиромісткості вокзалу
Вестибюль з касами 0,5 40
Зал очікування з буфетом 1,8 60
Норми розрахункової місткості автобусних вокзалів необхідно приймати за
табл. 17.8. У табл. 17.9 подано спільні для вокзалів різного призначення значення
норм площ для різних груп приміщень.
498
Таблиця 17.8
Норми розрахункової місткості автобусних вокзалів
Середньодобовий потік відправлення пасажирів дальнього (міжміського) і місцевого сполучення, пас. Норма розрахункової місткості вокзалу, % середньодобового відправлення пасажирів, за питомої ваги дальніх сполучень
20 21-80 81-100
100-250 19 23 26
250-500 18 22 25
500-1000 17 20 24
1000-2000 14 17 22
2000-3000 10 12 19
Понад 3000 7 10 19
Таблиця 17.9
Спільні для вокзалів різного призначення норми площ
для різних груп приміщень
Приміщення Площі основних пасажирських приміщень залізничних, автобусних, морських та річкових вокзалів, на менше м2 на одного пасажира
малі середні великі найбільші
Об’єднаний пасажирський зал (вестибюль, касовий зал, зал очікування) 2,1-1,9 2,0-1,8 - -
Вестибюль (операційний або розподільчий зал, касовий зал) - 1,5-1,4 1,4-1,3 1,3-1,2
Зал очікування — 1,9 1,9 1,7
Кімната (зал) для пасажирів з дітьми 1,0 - - -
Обідні зали ресторану, кафе, буфету Згідно з нормами проектування закладів громадського харчування
Приблизну кількість пасажирів, які одночасно перебувають у приміщеннях,
потрібно приймати за табл. 17.10.
Таблиця 17.10
Приблизна кількість пасажирів, які одночасно перебувають у приміщенні
Приміщення Приблизна кількість пасажирів, які одночасно перебувають у приміщеннях залізничних, автобусних, морських та річкових вокзалів, %, від розрахункової кількості
малі середні великі крупні
1 2 3 4 5
Об’єднаний пасажирський зал (вестибюль, касовий зал, зал очікування) 65-70 78-82 - -
Вестибюль (операційний або розподільчий зал, касовий зал) - 38 47 40-49 42-50
499
Продовження табл. 17.10
1 2 3 4 5
Зал очікування — 35-М) 35-40 35-40
Кімната (зал) для пасажирів з дітьми 10 - - -
Торговельний зал ресторану, кафе, буфету 12-15 10-12 8-10 6-8
Приміщення камери зберігання ручної поклажі 6-4 6-4 6-4 7-4
Інші пасажирські приміщення (пошта, курильні, санвузли, перукарні) 4 4 4 4
Разом 100 100 100 100
Склад і площі приміщень аеровокзалів в аеропортах встановлюються, врахо-
вуючи їхню пропускну здатність. У табл. 17.11 наведені площі забудови основних
зон аеровокзального комплексу залежно від пропускної здатності аеропорту.
Таблиця 17.11
Площі забудови основних зон аеровокзального комплексу
залежно від пропускної здатності аеропорту
Основні зони аеровокзальног о комплексу Площа забудови, тис. м2, основних зон аеровокзального комплексу в аеропортах з річною пропускною здатністю, млн. пас.
ОЛІ 1 0,27 | 0,5 1.2 1.6 1 2,0 | 2,9 І4І Н?І ш І8^ 110
Годинна пропускна здатність, пас/год
100 200 400 600 800 1000 1200 1500 1800 2000 2500 3000
Аеровокзал 1,5 2 3 6 8 9 11 14 16 19 23 26
Перон 1,1 18 40 54 62 88 108 135 161 178 212 267
Привокзальна площа 4 5 8 11 14 18 22 27 32 36 44 53
Разом 16,5 25 51 71 84 115 141 176 209 233 279 346
17.5. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Об’ємно-планувальні вирішення споруд вокзалів повинні відповідати таким
загальним вимогам’.
• забезпечувати взаємоузгоджену організацію руху пасажирів і відвідувачів з
розділенням насамперед у великих і найбільших вокзалах потоків прибуття і відправ-
лення, а також потоків дальніх, місцевих, транзитних і приміських пасажирів;
• передбачати розташування операційних приміщень та засобів (довідкове
бюро, квиткові та багажні каси, камери зберігання тощо) наближено до головних
шляхів руху основних потоків пасажирів;
• передбачати розташування приміщень, призначених для очікування пасажи-
рів, а також закладів громадського харчування і торговельно-побутового обслуго-
500
вування пасажирів наближено до перону з відділенням відповідних приміщень і зон від
головних шляхів руху пасажирів;
• передбачати розташування кімнат довготривалого очікування, зокрема
призначених для інвалідів, а також кімнат матері і дитини ізольовано від найшум-
ніших приміщень і зон вокзалу, можливо навіть з влаштуванням для спеціальних
категорій пасажирів спеціальних виходів на перон;
• забезпечити зручності експлуатації для персоналу, а також перонних бри-
гад з влаштуванням для них окремих виходів на перон.
Мінімальна висота приміщень на вокзалах від підлоги до низу виступаючих
конструкцій перекриття чи покриття рекомендується не меншою як, м:
• для пасажирських приміщень і залів, зокрема і підземних - 3,6;
• для машинних залів систем кондиціювання повітря на малих та середніх
вокзалах - 4,5;
• для машинних залів систем кондиціювання повітря на великих і дуже
великих вокзалах - 6,5;
• для решти наземних споруд, зокрема технічних, - 2,5;
• для вентиляційних камер припливних установок, які розташовані у
підвалі, - 4,2.
Усі приміщення вокзалів різного призначення поділяють на такі функціо-
нальні групи приміщень:
• пасажирські приміщення основного призначення;
• приміщення додаткового супутнього обслуговування пасажирів;
• службові та допоміжні приміщення.
17.5.1. Група пасажирських приміщень основного призначення
Пасажирські приміщення основного призначення включають такі приміщен-
ня: вестибюль, касовий зал, зал очікування, кімнати для пасажирів з дітьми, квит-
кові та багажні каси, довідкові бюро, камери зберігання ручної поклажі. Операційні
приміщення - вестибюлі-конкорси і розподільні зали, касові зали, багажні відді-
лення - рекомендується групувати переважно з боку міста. Ці приміщення повинні
мати достатній фронт засобів для відповідних операцій, а також бути зручно
пов’язаними із залами очікування, привокзальною площею і пероном. Площа опе-
раційних приміщень на одного пасажира згідно з різними відомчими нормами
коливається від 0,9 до 3 м2.
Поштові відділення з телеграфом, міжміськими та внутрішньоміськими теле-
фонами, торговельні прилавки і кіоски розташовують поряд з основними пасажир-
ськими приміщеннями.
Квиткові каси доцільно розташовувати групами, об’єднуючи їх за катего-
ріями пасажирів. Відстані між осями квиткових кас, як правило, не повинна пере-
вищувати 2 м, а для приміських кас - 1,8 м. Перед касами потрібно передбачати
вільну зону для накопичення пасажирів (завглибшки не менше 3-4 м).
501
Зали очікування рекомендується проектувати зручно пов’язаними з вести-
бюлем-конкорсом, рестораном і виходами на перон, як правило, в одному з ними
рівні, а також із залами, розташованими на підземному рівні та на другому поверсі.
На великих вокзалах виправданим є проектування кількох залів очікування. Опера-
ційні приміщення і приміщення для очікування часто об’єднують в одному прос-
торі (залі) із забезпеченням його функціонального зонування за допомогою стаціо-
нарних і пересувних рекламних стендів, кабін телефонів-автоматів, торговельних
кіосків, секційних меблів. На вокзалах, розташованих у південних кліматичних
зонах, переважно використовують відкриті простори для відпочинку і очікування
пасажирів. Такі простори розраховуються не менше ніж на 25 % від загальної
кількості розрахункової кількості пасажирів і відвідувачів.
Камери зберігання ручної поклажі рекомендується розташовувати поблизу
шляхів пересування пасажирів. На малих і середніх вокзалах зберігання ручної
поклажі, як правило, забезпечується переважно в автоматичних камерах зберігання;
зберігання габаритних речей - у багажних приміщеннях. На великих і найбільших
вокзалах не менше ніж 80 % від ручної поклажі здебільшого повинно забезпечу-
ватися автоматичними камерами зберігання, які, за можливості, повинні розміщу-
ватися в одному приміщенні. Багажні відділення рекомендується проектувати з
урахуванням зручностей сортування, комплектування, завантаження і вивантажен-
ня багажу, складських, поштових та інших операцій. Багажні відділення, як пра-
вило, мають під’їзди для вантажних і спеціальних автомобілів з боку привокзальної
площі або інших засобів переміщення багажу і вантажів з боку перону. На малих
вокзалах рекомендується суміщати камери зберігання і багажні відділення в одному
приміщенні. Багажні каси і автомати для оплати за зберігання ручного багажу
повинні розташовуватися поблизу місць зберігання.
17.5.2. Приміщення додаткового супутнього
обслуговування пасажирів
Ця група приміщень включає приміщення для закладів громадського харчу-
вання, буфетні стійки, пасажирські зали, кімнати довготривалого перебування паса-
жирів, медичний пункт, відділення зв’язку, торговельні кіоски, перукарні, санвузли,
курильні кімнати. Зали ресторанів, кафе, їдалень та буфетів повинні проектува-
тися непрохідними і розташовуватися, як правило, суміжно із залами очікування.
На малих вокзалах потрібно передбачати буфети, на середніх і великих - кафе та
їдальні, а на крупних (окрім перерахованих) - ресторани. Площі приміщень обідніх
задів потрібно приймати відповідно до норм для проектування закладів громадсь-
кого харчування (розділ 13 цього посібника).
Кімнати довготривалого відпочинку пасажирів, кімнати матері і дитини, а
також приміщення для відпочинку персоналу розташовують ізольовано від основних
потоків пасажирів і, як правило, на другому або третьому поверхах.
502
На великих та найбільших вокзалах необхідно передбачати медичний пункт
зі зручними входами до нього з боку перону. Розташування приміщень зв’язку,
транспортних агентств, довідкових бюро, як правило, визначають згідно з техноло-
гічними вимогами.
У пасажирських спорудах передбачають роздільні санітарні вузли. Санітарні
вузли потрібно розташовувати так, щоб з них не було безпосереднього виходу до залів
очікування. На великих та найбільших вокзалах, крім умивальників, потрібно передба-
чати душові кабіни. Площі санітарних вузлів необхідно приймати відповідно до даних,
викладених у підрозділі 3.4 цього посібника. На територіях залізничних станцій, паса-
жирської зони річкового та морського вокзалів, перонів автовокзалів рекомендується
влаштування додаткових зовнішніх санітарних вузлів для літнього періоду.
Перукарні, підсобні та інші приміщення побутового обслуговування розташо-
вують поблизу пасажирських залів у зручному взаємозв’язку з ними. Курильні
кімнати розташовують поряд із санітарними вузлами. Вони не повинні бути прохід-
ними. На великих і найбільших вокзалах передбачають приміщення для термінового
ремонту взуття, одягу, годинників тощо. На великих вокзалах, які обслуговують тран-
зитних пасажирів, а також на великих і найбільших аеровокзалах влаштовують згідно з
завданням на проектування зали для перегляду кінофільмів, лекційні та читальні зали.
На вокзалах міст, які є адміністративними центрами, допускається передба-
чати представительські і депутатські кімнати. Проектування таких приміщень
проводиться згідно з завданням на проектування.
17.5.3. Службові і допоміжні приміщення
Службові і допоміжні приміщення складаються з виробничих, складських і
допоміжних приміщень закладів громадського харчування. Адміністративні примі-
щення, пов’язані з обслуговуванням пасажирів, рекомендується наближувати до
вестибюлів і залів очікування. Службові приміщення, пов’язані з роботою кас,
приміщення для відпочинку касирів і кімнату старшого касира розташовують при
квиткових касах. Службові приміщення проектують у комплексі вокзалу з окремим
входом. Приміщення чергового по станції чи порту рекомендується розташовувати
на одному рівні з пасажирськими платформами. Диспетчерську розташовують як у
споруді вокзалу, так і в окремій споруді. На пасажирській станції потрібно розта-
шовувати гараж малої механізації, який може бути як у споруді вокзалу, так і
зблокований з іншими спорудами.
Допоміжні приміщення (трансформаторні підстанції, насосні, вентиляційні
пристрої’) розташовують, як правило, у споруді вокзалу. У разі необхідності будів-
ництва для вокзалу котельної, її розташовують на відстані 200 м від споруди вокзалу.
Для зберігання інвентаря для прибирання необхідно влаштовувати на кожному
поверсі вокзалу комірки з розрахунку 1,2 м2 на кожні 100 м2 корисної площі. Підсобні
приміщення закладів громадського харчування повинні мати самостійний вихід.
503
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації вокзалів ?
2. Що входить до складу вокзального комплексу?
3. Які вимоги до проектування привокзальних площ?
4. Які вимоги до проектування перонів залізничних вокзалів?
5. Які вимоги до проектування перонів річкових та морських вокзалів?
6. Які вимоги до проектування перонів автовокзалів?
7. Які вимоги до проектування перонів аеровокзалів ?
8. Якими є основні групи приміщень вокзалу?
9. Які приміщення належать до групи приміщень основного призначення і
якими є вимоги до їх проектування?
10. Які приміщення належать до групи приміщень допоміжного супутнього
обслуговування пасажирів і якими є вимоги до їхнього проектування?
Контрольні завдання:
1. Розробити схему функціонального зонування комплексу залізничного вок-
залу берегового типу.
2. Розробити схему функціонального зонування комплексу залізничного вок-
залу острівного типу.
3. Розробити схему функціонального зонування автовокзалу з перонами ост-
рівного типу.
4. Розробити планування перону автовокзалу з платформами, розташова-
ними під кутом 45° з десятьма постами відправлення.
5. Розробити планування автобусного вокзалу пропускною здатністю 300 осіб
на годину.
6. Розробити планування залізничного вокзалу пропускною здатністю 250 осіб
на годину.
504
Розділ 18
БУДІВЛІ ГОТЕЛІВ
Проектування готелів, мотелів і кемпінгів проводять згідно з вимогами
СНиП П-79-78 “Гостиницьі” 43], при цьому слід враховувати положення нрвих
нормативних документів ДСТУ 4268-003 “Послуги туристичні. Засоби розміщу-
вання. Загальні вимоги” [29], ДСТУ 4269-003 “Послуги туристичні. Класифікація
готелів” [ЗО], ДСТУ 4527-006 “Послуги туристичні. Засоби розміщування. Терміни
та визначення” [32].
18.1. Виникнення і розвиток типологічної групи
Готелі формують типологічну групу громадських споруд, які мають давню
історію. Першими готелями були караван-сараї, заїжджї двори, гостинні двори.
Існували заклади, які надавали притулок мандрівникам при монастирях та церквах.
Особливого розвитку готелі набули у середині XIX ст., коли була сформована
окрема типологічна група споруд, призначених для тимчасового і короткочасного
проживання. Розвиток готелів був пов’язаний з розвитком транспортних комунікацій, а
також посиленням та інтенсифікацією політичних та економічних зв’язків. Паралельно
змінювався і набір приміщень готельних комплексів та розвивалася їх спеціалізація.
Сьогодні готелі - це розвинуті комплекси, куди разом з житловою групою
входять приміщення для культурно-дозвіллєвої діяльності, спортивно-оздоровчі
приміщення тощо.
18.2. Класифікація готелів
Готелі класифікують за призначенням:
• готелі загального типу призначені для обслуговування усіх категорій
громадян, у тому числі делегацій, гостей, осіб, які подорожують із службовою
(відрядження), науковою та навчальною (конференції, тренінги) метою. Як пра-
вило, їх споруджують у населених пунктах поблизу транспортних вузлів. Такі
готелі можуть бути різної категорії і мати різний склад номерів;
• курортні готелі призначені для обслуговування переважно відпочиваль-
ників. Як правило, споруджують їх у мальовничій місцевості: поблизу моря, рік, гір.
Оскільки відвідувачі перебувають у таких готелях довший час, то до їхнього складу
доцільно включати плавальні басейни, спортмайданчики, танцювальні зали тощо;
• туристичні готелі призначені для розташування та обслуговування груп
туристів, тому такі готелі будують у місцях туристичної привабливості. Врахо-
вуючи, що туристи подорожують здебільшого групами, номери таких готелів мо-
505
жуть бути дво-, три- чи чотиримісними із середнім рівнем облаштування. У комп-
лексі таких готелів необхідно передбачати приміщення для збирання туристів для
проведення спільних заходів, приміщення для співробітників туристичних агентств;
• мотелі призначені для обслуговування автотуристів. їх розташовують
вздовж автомагістралей. Номери, як правило, передбачаються середнього рівня
комфорту, дво- і тримісними. Особливостями таких готелів є розвиток частини
громадського харчування, оскільки цими закладами можуть користуватися не лише
особи, які зупинилися у готелі, а й автотуристи, які проїжджають мимо;
• кемпінги призначені для обслуговування автотуристів. їх розташовують у
природних зонах, поблизу транспортних магістралей;
• готелі для спортсменів призначаються для певного контингенту людей,
їх розташовують у місцях, природні умови яких сприяють розвитку того чи іншого
виду спорту. Такі готелі можуть мати середній рівень комфорту, номери місткістю
до чотирьох осіб. При готелях передбачають тренувальні спортивні зали, примі-
щення для зберігання спортивного інвентаря.
Розрахунковою одиницею для проектування готелів є одне місце. Тому
готелі класифікують також за місткістю. Місткість готелів визначається кількістю
спальних місць житлових приміщень (номерів). Для кожного типу розроблена своя
система місткості:
• готелі загального типу - 15,25, 50, 100, 200, 300,400, 500, 800 і 1000 місць;
• туристичні та курортні готелі - 300, 500, 800 і 1000;
• мотелі - не більше 300;
• кемпінги - не більше 50.
Під час застосування системи “дубль” (змінна місткість номерів) місткість
указується дробовим числом (у чисельнику менше значення місткості). Розрахунок
показників необхідно проводити за меншим значенням місткості. Додаткові дитячі
місця і тимчасові спальні місця на диванах, розкладачках тощо у розрахункову
кількість місць не включаються.
Однією з найважливіших класифікацій готелів є класифікація за категоріями.
Категорії позначають символом - (зірка)1. Готелі класифікують за п’ятьма
категоріями. Найвищу категорію готелю позначають - “*****”, найнижчу -
Детальніше класифікацію за категоріями та вимоги до їхнього проектування і облад-
нання подано у підрозділі 19.3. Готелі загального типу та туристичні споруджують усіх
категорій, курортні готелі будують 5, 4, 3 та 2 -зірковими, мотелі - 4-, 3- і 2-зірковими,
кемпінги - однозірковими.
1 Категорія готелю встановлюється у вихідно-дозвільній документації в обсязі, зада-
ному цими Нормами і вказівками ДСТУ 4269, залежно від реальної потреби міста і
конкретного району. Після закінчення будівництва задана категорія готелю підтверджується
спеціальною міською, державною або міжнародною комісією. Категорія готелів оцінюється
кількістю зірок, що відповідає міжнародній і вітчизняній класифікації.
506
У ДСТУ 4527-2006 “Послуги туристичні. Засоби розміщування. Терміни та
визначення” подано стандартизовану термінологію щодо загальної термінології, яка
використовується у готельному бізнесі2. Забезпечення принаймні місцями для
ночівлі та санітарно-технічними зручностями називається розміщенням. Будь-який
об’єкт, в якому виконавець (власник) регулярно або час від часу надає споживачу
послугу з тимчасового розміщення називається засобом розміщення.
Засоби розміщення поділяють на колективні та індивідуальні. Колектив-
ний засіб розміщення - заклад, в якому надають місце для ночівлі в кімнаті чи
іншому приміщенні, у якому кількість місць повинна перевищувати певний
мінімум для груп осіб, більших, ніж одна сім’я, а усі місця підлягають єдиному
керівництву та оплаті відповідно до встановлених цін. Індивідуальний засіб
розміщення - власне житло, в якому за оплату або безоплатно надають обмежену
кількість місць; у цьому разі усі одиниці розміщення (кімната, житло) є неза-
лежними і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло про-
тягом обмеженого проміжку часу як другий будинок для відпочинку (дачу).
Колективні засоби розміщування поділяють на:
а) готелі та аналогічні засоби розміщування:
1) готелі;
2) аналогічні засоби розміщування;
б) інші колективні засоби розміщування:
1) помешкання, призначені для відпочинку;
2) майданчики для кемпінгу;
3) стоянки морського та річкового транспорту;
4) інші колективні засоби розміщування;
в) спеціалізовані засоби розміщування:
1) оздоровчі засоби розміщування;
2) табори праці та відпочинку;
3) громадські транспортні засоби;
4) конгрес-центри.
Індивідуальні засоби розміщування туристів поділяють на:
а) орендовані засоби розміщування:
1) кімнати, орендовані у сімейних будинках;
2) житло, орендоване у приватних осіб або через агентства;
б) інші типи індивідуальних засобів розміщування:
3) неосновне власне житло;
4) житло, що надається безоплатно родичам та знайомим;
5) інші індивідуальні засоби розміщування туристів.
2 У цьому розділі використано лише ті терміни і визначення, які стосуються безпосе-
редньо готельного бізнесу. Зокрема, тут не згадуються такі поняття, як “котедж”, “фермер-
ський будинок” тощо, які наведені у ДСТУ 4527-2006.
507
До колективних засобів розміщення належать:
• Готель - засіб розміщення, який має номерний фонд, службу прийому,
інші служби, які забезпечують надання готельних послуг.
Примітки: І.До готелів та аналогічних засобів розміщення належать колективні засоби
розміщення, що складаються більше ніж з сімох номерів.
2. Мінімальна кількість номерів певних типів, структура номерного фонду, інші
вимоги щодо матеріально-технічного оснащення, номенклатури і якості нада-
ваних послуг, рівня обслуговування у готелі.
• Агроготель - готель2 розташований у сільській місцевості, який має умови
для сільськогосподарської діяльності під час відпочинку. Акварель - готель, облаш-
тований на кораблі, вилученому з експлуатації як транспортний засіб, який
перебуває на стаціонарній стоянці.
• Апартамент-готель, апарт-готель - готель, у якому номерний фонд
представлений житловими кімнатами, у складі яких є кухня або функціональна зона
з умовами для самостійного приготування їжі.
• База відпочинку - аналогічний до готелю засіб розміщення з мінімаль-
ними зручностями, переважно, сезонного функціонування, розташований у рекреа-
ційній зоні, який забезпечує умови для відпочинку.
• Ботель - готель цілорічного функціонування, розміщений на невеликому
за розміром плавзасобі, який має умови для швартування і технічного обслуго-
вування засобів водного транспорту.
Примітка. Найпоширенішими плавзасобами для облаштування ботелю є дебаркадер, пон-
тон, спеціально переобладнане судно, тимчасово вилучене з експлуатації.
• Будинок відпочинку - аналогічний до готелю засіб розміщення, переваж-
но, цілорічного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, який забезпе-
чує умови для відпочинку з наданням послуг оздоровчо-профілактичного характеру
у регламентованому режимі.
• Гостьовий будинок - аналогічний до готелю засіб розміщення з умебльо-
ваними кімнатами та з мінімальними зручностями; здебільшого пропонується сніданок.
• Готельно-офісний центр - готель, частина приміщень якого не є но-
мерним фондом, а спеціально обладнана і використовується як офіси.
• Кемпінг - засіб розміщення на огородженій території, де розміщення
забезпечується у котеджах та/або бунгало, та/або надаються місця для розташу-
вання наметів, караванів та караванів-будиночків; територія облаштована
санітарно-технічними зручностями загального користування.
• Клуб-готель - готель, розташований при клубі, в якому організовують
дозвілля та надають інші послуги членам клубу.
• Конгрес-готель - готель, який має умови для організації і проведення
конгрес-заходів.
Примітка. Найпоширенішими видами конгрес-заходів є з’їзди, наради, симпозіуми, вистав-
ки, конференції, семінари, ділові зустрічі, переговори.
508
• Конгрес-центр, бізнес-центр - заклад, який спеціалізується на організації та
проведенні конгрес-заходів та надає готельні послуги лише учасникам конгрес-заходів.
Примітка. Найпоширенішими видами конгрес-заходів є з’їзди, наради, симпозіуми, вистав-
ки, конференції, семінари, ділові зустрічі, переговори.
• Круїзне судно - транспортний засіб, на якому надаються послуги з тимча-
сового розміщення у каютах, а також послуги харчування і розваги під час круїзу.
• Курортний готель - готель, розташований на території курорту, який має
умови для відпочинку та оздоровлення.
• Мотель - готель, розташований за межами міста вздовж автошляху, як
правило, в одно-двоповерховій будівлі або в частині будівлі з окремим входом,
який має умови для паркування й технічного обслуговування автомобілів.
• Готель-люкс - готель, який має лише номери типу “люкс” та/або апарта-
мент, президентський апартамент.
• Готель-резиденція - готель-люкс закритого типу, призначений для обслу-
говування державних посадових осіб.
• Палац-готель - готель, розташований у будівлі, яка є історико-архітек-
турною пам’яткою палацової або замкової архітектури.
Примітка. В окремих країнах цей тип має характерну назву, наприклад, у Франції - шато, в
Іспанії - парадор.
• Пансіонат - аналогічний до готелю засіб розміщення оздоровчого харак-
теру, розташований у заміській або рекреаційній зоні з регламентованим режимом
харчування та відпочинку.
Примітка. Пансіонат із лікуванням - пансіонат, який має умови для надання медичних і
профілактичних послуг та лікування.
• Туристична база - аналогічний до готелю засіб розміщення на турис-
тичному маршруті з активними способами пересування туристів, має умови для
харчування та організації активного відпочинку у регламентованому режимі.
Примітка. Туристичними маршрутами з активними способами пересування туристів є гірсь-
кий, лижний, водний, пішохідний.
• Туристичний комплекс - аналогічний до готелю засіб розміщення, що
складається з двох або більше будівель, в якому забезпечується надання комплексу
послуг; здебільшого надаються послуги харчування, торгівлі, зв’язку та розваг.
Примітка. Види туристичних комплексів: туристично-оздоровчий комплекс, спортивно-оздо-
ровчий комплекс, дитячий оздоровчий комплекс, лікувально-оздоровчий комплекс.
• Туристичний потяг - транспортний засіб, на якому під час подорожі за
туристичним маршрутом забезпечується розміщення у купе залізничних вагонів, а
також послуги харчування у спеціально обладнаному вагоні-ресторані.
509
• Гірський притулок - засіб розміщення у віддаленій гірській місцевості
на туристичному маршруті з активними способами пересування, призначений для
короткочасного перебування та відпочинку.
Примітки: 1. Гірський притулок_може бути з охороною або без неї.
2. Для сільської місцевості вживається термін “притулок туристський”.
• Флотель - спеціально обладнане комфортабельне судно, що використо-
вується як плаваючий готель, в якому забезпечується надання послуг активного
відпочинку і розваг; може мати умови для проведення конгрес-заходів.
Примітка. Найпоширенішими видами конгрес-заходів є з’їзди, наради, симпозіуми, вистав-
ки, конференції, семінари.
• Хостел, молодіжний готель - готель, який складається з номерів, що
розташовуються переважно за коридорною або блочною системою, і має умови для
самостійного приготування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у
блоці; може організовувати харчування.
До індивідуальних засобів розміщення належать:
• Бунгало - засіб розміщення з легких будівельних матеріалів, оснащений
обладнанням та інвентарем для самостійного приготування їжі.
• Гостьова квартира - засіб розміщення в окремому вмебльованому при-
міщенні житлового будинку, яке складається з однієї або декількох кімнат, кухні та
санітарно-технічного вузла.
• Гостьова кімната - засіб розміщення в окремому вмебльованому при-
міщенні гостьової квартири у житловому будинку, де надаються мінімальні зруч-
ності та здебільшого пропонується сніданок.
Також у ДСТУ 4527-2006 подано типологію готельних номерів'.
• Президентський апартамент - номер, що складається з трьох і більше
житлових кімнат, міні-кухні або кухонної ніші, одного повного та одного чи більше
додаткових санвузлів для гостей; розрахований на проживання однієї-двох осіб.
Примітки: 1. У номері типу “президентський апартамент” до складу житлових кімнат вхо-
дять: спальня, кабінет, вітальня або їдальня.
2. У номері типу “президентський апартамент” до складу повного санвузла
входять умивальник, ванна або джакузі, душ, унітаз, біде.
• Апартамент - номер, що складається з двох і більше житлових кімнат,
кухонної ніші, одного повного та одного додаткового санвузлів для гостей; розра-
хований на проживання однієї-двох осіб.
Примітки: 1.У номері типу “апартамент” до складу житлових кімнат входять: спальня,
вітальня або їдальня або кабінет.
2. У номері типу “апартамент” до складу повного санвузла входять умивальник,
ванна, душ, унітаз.
510
• Люкс - номер, що складається з двох і більше житлових кімнат та повного
санвузла; розрахований на проживання однієї-двох осіб.
Примітки: 1. У номері типу “люкс” до складу житлових кімнат входять: спальня, вітальня
або кабінет.
2. У номері типу “люкс” до складу повного санвузла входять умивальник, ванна
або душ, унітаз.
• Дуплекс - двоповерховий номер, що складається з двох і більше житлових
кімнат із внутрішніми стаціонарними сходами та повного санвузла; розрахований
на проживання однієї-двох осіб.
Примітка. У номері типу “дуплекс” до складу повного санвузла входять умивальник, ванна,
душ, унітаз.
• Напівлюкс, студіо - номер, що складається з однієї житлової кімнати з
плануванням, яке дає змогу використовувати частину приміщення як вітальню або
місце для приготування та прийому їжі та повного санвузла; розрахований на
проживання однієї-двох осіб.
Примітка. У номерах типу “напівлюкс” до складу повного санвузла входять умивальник,
ванна або душ стандарт (назва номера).
• Номер першої категорії - номер, що складається з однієї житлової кімна-
ти та повного санвузла; розрахований на проживання однієї-двох осіб.
Примітка. У номерах типу “стандарт” до складу повного санвузла входять умивальник,
ванна або душ та унітаз.
• Номер другої категорії - номер, що складається з однієї житлової кімнати
та неповного санвузла; розрахований на проживання однієї-двох осіб.
Примітка. У номерах другої категорії до складу неповного санвузла входять умивальник та
унітаз.
• Номер третьої категорії - номер, що складається з однієї житлової
кімнати і неповного санвузла; розрахований на проживання трьох і більше осіб.
Примітка. У номерах третьої категорії до складу неповного санвузла входять умивальник та
унітаз.
• Номер четвертої категорії - номер, що складається з однієї житлової
кімнати з умивальником; розрахований на проживання трьох і більше осіб.
• Номер п’ятої категорії - номер, що складається з однієї житлової кімнати
без санітарно-технічних зручностей, розрахований на проживання трьох і більше осіб.
Примітка. У готелях та аналогічних засобах розміщення, що мають номери п’ятої категорії,
санвузол розміщають на коридорі.
511
• Суміжні номери - два і більше номерів, сполучених між собою суміж-
ними дверима, які можуть мати спільний передпокій, спільний чи окремі санвузли.
• Одномісний номер - номер, призначений для розміщення однієї особи та
оснащений одним односпальним ліжком.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується абре-
віатура 8МСЬ, яка походить від англ. 5Іп$Іе.
• Двомісний номер з одним двоспальним ліжком - номер, призначений
для розміщення двох осіб, оснащений одним двоспальним ліжком.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується абре-
віатура ВВЬ, яка походить від англ. сІоиЬІе.
• Двомісний номер з двома односпальними ліжками - номер, призначений
для розміщення двох осіб, оснащений двома односпальними ліжками.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується абре-
віатура Т\УГ4, яка походить від англ. іїуіп.
• Багатомісний номер - номер, призначений для розміщення трьох і біль-
ше осіб, оснащений односпальними ліжками за кількістю осіб, які проживають.
Також у ДСТУ 4527-2006 подано типи тарифів3 і типи ліжок'.
3 “Лише номер”, “розміщення без харчування” - тариф, до якого включено
лише вартість послуг з тимчасового розміщення.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується
абревіатура ОА, яка походить від англ. “опіу ассоттосіаііоп ”.
• “Ліжко та сніданок” - тариф, до якого включено вартість послуг з тимча-
сового розміщення та сніданку.
Примітки: 1. Сніданок організовується, як правило, за типом “шведський стіл”.
2. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується
абревіатура В&В, яка походить від англ. “Ьесі агиі Ьгеак/азГ.
• Напівпансіон - тариф, до якого включено вартість послуг з тимчасового
розміщення та дворазового харчування на вибір - сніданок, обід або вечеря.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується
абревіатура НВ, яка походить від англ. “Каї/ЬоагсГ.
• Повний пансіон - тариф, до якого включено ціну послуг з тимчасового роз-
міщення та не менше як триразового харчування - сніданок, обід, вечеря.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується
абревіатура РВ, яка походить від англ. “Ум// ЬоагсГ.
' • “Усе включено” - тариф, до якого включено вартість послуг з тимчасового
розміщення, харчування та напоїв, а також користування усіма іншими наявними зруч-
ностями та послугами у засобі розміщення.
Примітка. У спеціальній літературі та практичній діяльності широко застосовується абревіатура
АІ, яка походить від англ. “а// іпсіияке”.
512
• Односпальне ліжко - ліжко для однієї особи.
• Двоспальне ліжко - ліжко для двох осіб з одним або двома матрацами.
Примітка. Два односпальні ліжка, з’єднаних разом, не є двоспальним ліжком.
• Дитяче ліжко - ліжко для немовляти або маленької дитини з високими
боковими стінками.
Примітка. Маленькою вважають дитину до двох років.
• Двоярусне ліжко - два ліжка, розташовані одне над одним та з’єднані
драбинкою з відстанню до стелі від верхнього ліжка не менше як 75 см.
18.3. Вимоги до проектування готелів
Класифікація готелів за категоріями здійснюється згідно з загальною харак-
теристикою готелю, яка визначається комплексом вимог до:
- матеріально-технічного оснащення;
- переліку послуг, що надаються;
- кваліфікації персоналу.
Категорію готелю зазначають на його вивісці, на квитанціях, у реєстраційній
картці гостя та в рекламних документах.
Перелік вимог до готелів наведено у додатку Г.
Вимоги до кожної категорії готелів є мінімальними і повинні виконуватися у
повному обсязі. Допускаються відхилення від вимог до матеріально-технічного
оснащення готелів та переліку надаваних в них послуг, якщо будинок готелю
належить до пам’яток історії чи архітектури, за виконання таких умов:
- керівництво готелю надає документальне підтвердження, засвідчене упов-
новаженим органом, що виконання вимоги неможливе з погляду збереження істо-
ричного характеру будинку, навколишніх забудов та прилеглої території;
- відхилення не призведе до значного зниження вимог, встановлених для цієї
категорії готелю;
- в інформаційних та рекламних матеріалах, що стосуються готелю, подається
інформація про історичний характер будинку і пов’язані з цим відхилення від вимог до
матеріально-технічного оснащення чи номенклатури послуг, що надаються.
Готель повинен мати зручні під’їзні шляхи з необхідними дорожніми зна-
ками, упорядковану і освітлену прилеглу територію, майданчик з твердим покрит-
тям для короткочасного паркування і маневрування, за наявності окремого входу в
ресторан - вивіску з його назвою.
Готель, що займає частину будинку, повинен мати окремий вхід.
У готелі повинні бути створені умови для забезпечення безпеки життя, здо-
ров’я туристів, зберігання їхнього майна та захисту навколишнього середовища.
513
Готелі мають бути оснащені інженерними системами і обладнанням, які
забезпечують:
• постійне електропостачання;
• гаряче і холодне водопостачання (цілодобово);
• каналізацію;
• опалення, що забезпечує температуру в межах 18-22 °С у житлових і
громадських приміщеннях;
• вентиляцію (природну або штучну), яка забезпечує нормальну циркуляцію
повітря і виключає проникнення сторонніх запахів у номери і громадські приміщення;
• телебачення (підведення до усіх номерів);
• телефонний зв’язок;
• освітлення в номерах: природне (не менше одного вікна), штучне, яке
забезпечує освітленість при лампах розжарювання - 100 лк; при люмінесцентних
лампах - 200 лк; в коридорах - цілодобове освітлення.
Готель повинен розміщуватися у сприятливих екологічних умовах. Під час
проектування нових та реконструкції діючих готелів необхідно передбачати облад-
нання та пристрої, що враховують потреби інвалідів та інших маломобільних груп
населення. У готелі мають бути створено усі необхідні умови для особистої гігієни,
харчування і відпочинку персоналу. Приміщення для персоналу готелю повинні мати
відповідне до категорії готелю сучасне обладнання та санітарне устаткування.
Загальні вимоги щодо урахування потреб інвалідів.
Вхід до готелю повинен бути пристосований до потреб інвалідів та інших
маломобільних груп населення. Служба приймання повинна мати спеціальне місце
для обслуговування особи, що рухається у візку. Готелі усіх категорій повинні мати
як мінімум один номер, пристосований до потреб інвалідів. У загальнодоступній
частині готелю принаймні один туалет повинен бути пристосований до потреб
інвалідів. У громадських приміщеннях (вестибюль, холи, приміщення для харчу-
вання тощо) потрібно визначити місця для особи, що рухається у візку.
Загальні вимоги до якості обладнання та оснащення.
Готелі категорії “1 зірка”. Готелі категорії “одна зірка” можуть бути виконані з
недорогих будівельних матеріалів, мати обладнання та меблі, що випускаються
серійно, але усі меблі та електроприлади повинні бути справними, функціональними.
Готелі категорії “2 зірки”. Усе устаткування і обладнання готелю може бути
недорогим, але функціональним, справним, у доброму технічному стані. Постільна
білизна в доброму стані, незношена, без пошкоджень, з натуральних або натурально-
штучних тканин: може бути однотонна або з малюнком, біла або кольорова чи в
клітинку (смужку). Оснащення санвузлів повинно мати естетичний вигляд, стіни і
підлога покриті водонепроникним матеріалом і виконані якісно, без видимих недоліків.
Готелі категорії “З зірки”. Будинок готелю повинен органічно вписуватися
в архітектурний ансамбль вулиці (площі), головний фасад будинку повинен відпо-
відати певному архітектурному стилю. Якщо будинок побудований за невдалим
514
проектом і має невиразний фасад, повинен бути застосований широкий спектр
сучасних будівельних технологій і матеріалів, які дають змогу зробити зовнішній
вигляд привабливим. Меблі та оснащення можуть бути з матеріалів середньої
вартості, але добре оформлені, відповідати єдиному стилю. Усе устаткування по-
винно бути у доброму технічному стані та створювати затишок. Номери та гро-
мадські приміщення повинні бути прикрашені декоративними елементами, карти-
нами або іншими художніми творами.
Готелі категорії “4 зірки”. Будинок готелю повинен органічно вписуватися
в архітектурний ансамбль вулиці (площі). Усі фасади будинку повинні відповідати
певному, чітко вираженому архітектурному стилю; у разі реконструкції будинку,
який є історико-архітектурною пам’яткою, повинно бути збережено відтворення
початкового виду фасадів, фресок, вітражів.
Інтер’єри будинку мають бути виконані відповідно до єдиного дизайн-проек-
ту, прикрашені художніми творами, які гармонують з інтер’єрами.
Будівельні матеріали, меблі та устаткування громадських приміщень і номе-
рів повинні бути виконаними з дорогих матеріалів, бути комфортними та у дуже
доброму технічному стані. Усі приміщення мають бути оснащені килимами або
килимовим покриттям відповідної якості.
Санвузли повинні бути оснащені якісним дорогим обладнанням у відмінному
стані, стіни і підлога покриті відповідним водонепроникним матеріалом не менш
ніж на дві третини поверхні за висотою.
Готелі категорії “5 зірок”. Вимоги до будинку такі самі, як до категорії
“4 зірки”. Винятковий дизайн інтер’єрів. Номери, холи, вестибюль повинні бути
прикрашені авторськими роботами: картинами, декоративними прикрасами, кера-
мікою, гобеленами тощо. Предмети інтер’єру і оформлення повинні формувати
респектабельну атмосферу готелю.
Загальне обладнання, устаткування громадських приміщень, кімнат та сан-
вузлів, меблі та килими повинні бути виконані з найдорожчих матеріалів, мати
винятковий характер, власні неповторні особливості і знаходитись у бездоганному
стані. Посуд та столові прибори виконані в одному стилі, гарнітурні.
18.4. Вимоги щодо земельних ділянок
Площа ділянки визначається завданням на проектування або проектом з
урахуванням умов розміщення, характеру міського середовища, функціонального
складу і категорії готелю. Під час проектування готелів і готельних комплексів
(крім мотелів) їхні ділянки рекомендується розміщувати у пішохідній доступності
від зупинок громадського транспорту (у радіусі 700 м).
Відстань від майданчиків для установлення палаток для стоянки автомобілів
у кемпінгах потрібно приймати не меншою, ніж 5 м, від житлових споруд (будівель,
наметів), до зовнішніх вбиралень - не менше 25 і не більше 50 м, до відкритих
кіноустановок, танцювальних майданчиків, естрад і спортивних майданчиків - не
менше ніж 50 м; від споруд громадського харчування до зовнішніх вбиралень - не
515
менше ніж 50 м; при цьому необхідно передбачати посадки дерев і кущів між
вказаними спорудами. Відстань від краю проїжджої частин швидкісних доріг,
магістральних і вулиць до житлових приміщень туристичних та курортних готелів,
мотелів та кемпінгів потрібно приймати не меншою ніж 50 м, передбачаючи на
земельній ділянці посадку 3-4 дерев вздовж вулиці чи дороги.
Мотелі потрібно розміщувати переважно на великих транзитних магістралях,
що сполучають поселення.
У складі ділянки повинні бути передбачені:
• упорядковані майданчики перед входами у приміщення громадського і
житлового призначення (з розрахунку не менше як 0,2 м2 на одного проживаючого);
• майданчики для стоянки автомобілів;
• майданчики для тимчасового паркування автомобілів і автобусів;
• внутрішні наскрізні проїзди, під'їзди до головного та інших входів до
готелю, в’їзди у підземні гаражі або стоянки (завширшки 7,0 м за двобічного руху);
• господарська зона, ізольована від зони гостей, із проїздом для вантажного
транспорту завширшки не менше як 4,5 м і з поворотним майданчиком розміром не
меншим ніж 12,0x12,0 м, з під’їздами автотранспорту до розвантажувальних май-
данчиків і дебаркадерів.
Згідно із СниП П-79-78 на земельних ділянках курортних та туристичних
готелів, а також мотелів і кемпінгів, які розташовуються на курортах і у зонах
відпочинку, необхідно передбачати:
• спортивні майданчики з розрахунку 8-10 м2 на одне місце;
• дитячі ігрові майданчики 8 навіси площею відповідно 5 і 2,5 м2 на одну
дитину; кількість дітей, що бавляться на майданчику, потрібно приймти 5-8 % від
загальної кількості місць у готелі, мотелі або кемпінгу.
Готелі, мотелі та кемпінги повинні мати відкриті стоянки для автомобілів.
Площа відкритих автостоянок, що не охороняються, до площі ділянки готелю не
включається. При готелях категорії *** і вище повинні передбачатися автостоянки,
що охороняються. Кількість місць на автостоянках приймається такою:
• готелі - відповідно до ДБН 360 - 92** ;
• мотелі - з розрахунку один легковий автомобіль на три-чотири місця;
• кемпінги - з розрахунку один легковий автомобіль на три-чотири місця.
Майданчики для автобусів необхідно приймати з розрахунку одного автобуса на
кожні 100-150 місць у готелі, мотелі чи кемпінги, площа - 75 м2 на один автобус.
У проекті ДБН пропонується таблиця для визначення кількості місць на авто-
стоянках залежно від категорії готелю (табл. 18.1).
Таблиця 18.1
Кількість місць на автостоянках залежно від категорії готелю (мотелю)
Види готелів Кількість місць, %, від кількості номерів, при готелях, категорій:
* ** *** ♦*** *****
Готелі 20 20 20 25 25
Мотелі 100 100 100 100 —
516
Кількість місць на автостоянках готелів, що мають у своєму складі відкриті
для сторонніх відвідувачів підприємства харчування, торгівлі, культурно-масового
призначення, потрібно збільшувати з урахуванням потужностей цих підприємств,
але не більше ніж на 20 %.
Відкритий майданчик для короткочасної стоянки біля головного входу
проектується з розрахунку одночасного розміщення не менше п’яти автомобілів.
Площу ділянки для стоянки одного автомобіля на автостоянках потрібно
приймати не більше як 22,5 м2; у разі примикання автостоянок до проїзної частини
вулиць і проїздів - не більше як 18,0 м2.
На ділянках нових готелів повинні бути передбачені індивідуальні стоянки
для інвалідів (не менше трьох машино-місць), максимально наближені до входу бу-
динку, і спеціальні пристрої (пандуси, підйомники), що забезпечують доступність
для інвалідів громадських зон будинків і території готелю згідно з ДБН В.2.2-17
(підрозділ 19.3 цього посібника).
Під час проектування багатофункціональних комплексів, що включають у
себе готелі, потрібно передбачати розміщення стоянок з розрахунку на забезпе-
чення потреби у машино-місцях для паркування автомобілів працюючих, прожи-
ваючих і відвідувачів комплексу.
У підземних і цокольних поверхах готелів допускається розміщення стоянок
для зберігання і паркування легкових автомобілів з умовою розміщення нежит-
лового поверху між автостоянкою і житловою частиною готелю.
У готелях при вантажних терміналах та інших спорудах, що обслуговують
вантажні автомобільні потоки, потрібно передбачати автостоянки (пункти відстою)
вантажного автотранспорту, кількість місць на яких встановлюється завданням на
проектування або проектом.
18.5. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень
будинків і приміщень
Споруди готелів та мотелів необхідно проектувати не вище 16 поверхів.
До складу готелів можуть входити такі функціональні групи приміщень і служб:
• приймально-вестибюльна;
• житлова;
• культурно-дозвіллєва;
• фізкультурно-оздоровча;
• медичного обслуговування;
• побутового обслуговування;
• підприємств харчування;
• підприємств торгівлі;
• ділової діяльності;
• адміністрації і служб експлуатації;
• приміщень обслуговування;
• вбудовано-прибудованих підприємств і закладів (рис. 18.1).
517
2
------ Шлях руху гостей --------- Шлях руху персоналу
Рис. 18.1. Схема функціонального зонування готелю:
1 - приймально-вестибюльна група приміщень; 2 -житлова група приміщень;
З - група приміщень харчування; 4 - група приміщень побутового обслуговування;
5 - група приміщень фізкультурно-оздоровчого призначення;
6 - культурно-дозвіллєва група приміщень; 7 - група приміщень
адміністрації та груп експлуатації; 8 - група приміщень обслуговування
Наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов’яз-
ковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нор-
мується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.
Житлова частина будинків готелів повинна бути функціонально і планувально
відокремленою. Просторова структура готелів повинна забезпечувати чіткий поділ по-
токів гостей, обслуговуючого персоналу і відвідувачів блоків громадського призна-
чення, що працюють на поселення, де розміщається готель. На рис. 18.2 показано
принципову схему комбінування житлової та нежитлової груп приміщень готелю.
- громадські приміщення
Рис. 18.2. Принципові схеми комбінування житлової та нежитлової груп
приміщень готелю: 1 - вбудовані; 2 - вбудовано-прибудовані;
З - прибудовані; 4 - павільйонні
- житлові приміщення
518
Під час проектування необхідно виключити суміщення і перетинання госпо-
дарських і виробничих маршрутів з маршрутами проживаючих і відвідувачів.
Включаючи до складу готелю групи приміщень громадського призначення,
що працюють на поселення, де розміщається готель, для них необхідно передбачати
ізольовані входи з вулиці.
Поверховість готелю визначається із кількості його надземних поверхів,
разом із мансардним і технічними, а також цокольний поверх, якщо верх його
перекриття знаходиться вище від середньої планувальної оцінки землі не менш ніж
на 2 м. За різної кількості поверхів в окремих частинах будинку, а також зсування
рівнів поверхів і розміщення будинків готелів на ухилі поверховість приймається за
найбільшою кількістю поверхів.
Номери повинні бути розташовані у наземних поверхах. У підвальних
поверхах допускається розташовувати вбиральні, вмивальні, душові, приміщення
барів та їдалень обслуговуючого персоналу, гардеробні, пункти прокату, камери
зберігання та інші складські приміщення, фотолабораторії, вентиляційні камери та
технічні приміщення. Виробничі приміщення закладів громадського харчування,
комори овочів, приміщення машинних відділень та насосних, ремонтні майстерні,
шахти ліфтів, шахти та камери сміттєпроводів і централізованого пиловидалення,
глядацькі, спортивні та обідні зали, а також інші приміщення, робота яких може
супроводжуватися шумом та вібраціями, не допускається розташовувати безпосе-
редньо під житловими приміщеннями, а також суміжно з ними.
У нових готелях, як правило, повинні бути забезпечені умови доступу і про-
живання інвалідів, що пересуваються на кріслах-візках (згідно з ДБН В.2.2-17).
Необхідно передбачати резерв одно- і двомісних номерів з відповідним обладнан-
ням, шириною проходів і дверних прорізів, а також пристрої для безперешкодного
пересування інвалідів горизонтальними і вертикальними комунікаціями.
Якщо приміщення готелів розташовано у складі багатофункціональних бу-
динків, а також у випадку блокування приміщень готелів з іншими підприємствами
та установами готелі повинні бути планувально відокремлені, ізольовані та забез-
печені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).
Для готелів місткістю близько ЗО місць категорій * і ** допускаються суміщені з
іншими підприємствами та закладами входи і комунікації.
У готелях місткістю більше як 300 місць категорій *** і вище, а в готелях
меншого комфорту і місткості з організованим заїздом рекомендується передбачати
багажні входи та вестибюлі. Рекомендується обладнувати їх засобами механізації,
що забезпечують переміщення багажу від автомашини до ліфта або до будь-якої
іншої проміжної точки.
Без природного освітлення не допускається проектувати апартаменти, жит-
лові приміщення, службові та адміністративні приміщення з постійним режимом
роботи. Допускається розміщення службових та адміністративних приміщень у
підвальних і підземних поверхах за умови забезпечення природного висвітлення за
допомогою інженерних пристроїв.
519
18.5.1. Вимоги до проектування приміщень
приймально-вестибюльної групи
Основними функціями вестибюльно-приймальної групи є: приймання,
оформлення і розміщення приїжджих, розрахунок з ними, видача різноманітних
довідок стосовно готелю, зберігання і транспортування багажу.
У вестибюлі повинно зберігатися чітке зонування, яке зводить до мінімуму
перетин потоків гостей, які проживають, прибувають та вибувають, персоналу, епізо-
дичних відвідувачів і шляхів доставки багажу у номери та до автобусів. Ці вестибюлі
передбачають зону приймання, зону транзитного руху до ліфтів і сходів, зона відпо-
чинку і очікування, а також спеціальні місця для гардеробу, а також для встановлення
торговельних кіосків і телефонів-автоматів. Рекомендовані склад та площі приміщень
приймально-вестибюльної групи необхідно приймати за табл. 18.2.
У курортних та туристичних готелях категорій**** і ***** передбачають
бюро обслуговування проживаючих і магазини сувенірів. При вестибюлях слід
проектувати спеціальні приміщення для сортування багажу, звідки він спеціаль-
ними ліфтами доставляється до номерів. З приміщення сортування багажу повинен
бути передбачений безпосередній доступ до прибуваючих і відбуваючих автобусів
та автомобілів. Рекомендовані площі приміщень для сортування багажу, а також
банків по обміну валют подано у табл. 18.3.
Таблиця 18.2
Рекомендовані склад та площі приміщень
приймально-вестибюльної групи
Приміщення Площа, м2, за кількості місць
у готелях і мотелях кемпінгах
15 25 50 100 200 300 400 500 800 10000 200 500
Вестибюльна група приміщень, у тому числі: 35 45 70 90 160 220 280 340 480 580 72 100
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
1. Гардероб 3 розрахунку на 20 % кількості місць по 0,08 м2 на одне місце
2. Камера зберігання 5 10 15І І20І 25 40 ( 50 10 28
3. Приміщення для швейцара та носильника Не передбачено 10 8 Лише у готелях і мотелях категорій ***** і ***** Не передбачено
4. Відділення зв’язку Не передбачено 12 1 1 16 12
5. Ощадна каса (відділення ' банку) - у вестибюлі; - в окремому приміщенні Не передбачено 18 Лише у спорудах категорій **** । ***** Не перед- бачено 18
6. Приміщення адміністратора 8 12 8
520
Продовження табл, 18.2
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
7. Приміщення портьє Не передбачено 8 Не передба- чено
8. Приміщення для зберігання документів Не передбачено 8 6
9. Тераса-навіс Не передбачено 20 .25
10. Реєстраіура-паспортна Не передбачено 6 10
11. Спеціальні кімнати Не передбачено Дві кімнати по 8 Три кімнати по 8 Не передба- чено
12. Вбиральні (роздільні для чоловіків і жінок) з умивальниками у шлюзах На один унітаз 3 розрахунку на кожні 100 місць: - для чоловіків - один унітаз, один пісуар; - для жінок - два унітази
Примітка. Площу вестибюльної групи у готелях категорії* допускається зменшувати
на 20 - 30%.
Таблиця 18.3
Площі приміщень для сортування багажу і площі приміщень
банківських відділень
Приміщення Площа, м2, за кількості місць у готелі
300 400 500 800 1000
Приміщення для розвантажування та сортування багажу зо зо зо 30 зо
Бюро обслуговування 130 170 170 230 230
Приміщення відділення банку (каса і підсобна кімната) - 6+12 6+12 6+12 6+12
Разом 160 218 218 278 278
Деколи при вестибюлях влаштовують заклади громадського харчування
(кафе). Розташування приміщень у вестибулі повинно передбачати можливість
швидкої орієнтації прибуваючих, зорового контролю за відвідувачам і виключати
можливість накопичення груп туристів.
У великих готелях приймально-вестибюльна група деколи виділяється в
окремий блок або окрему споруду, де можуть бути зосереджені усі приміщення
торговельного і побутового призначення.
Велике значення має компонування ліфтів. Ліфти компонують групами по
кілька у кожній. Місця розташування груп ліфтів повинні забезпечувати найкорот-
ші шляхи потрапляння у номери.
На рис. 18.3 показано приклад планування приймально-вестибюльної групи у
готелі категорії *****.
521
Рис. 18.3. Організація вестибюльно-приймальної групи у готелі:
1 - головний вестибюль; 2 - гардероб; 3 - бар; 4 - портьє;
5 - вестибюль персоналу; 6 - кіоск; 7 - світловий двір; 8 - магазин;
9 - кафе; 10- вестибюль закладу харчування; 11 - гардероб; 12 - кафе;
13- виробниче приміщення закладу харчування; 14- магазин-кулінарія
18.5.2. Вимоги щодо проектування приміщень житлової групи
Приміщення цієї групи є найважливішою частиною готелю і у загальному
об’ємі споруди вони займають близько 50 %. У спорудах готелів на 200 місць та
більше на одному поверсі не можна розташовувати більше як 50 номерів.
Житлова група приміщень готелів, що розташовуються у багатофункціональ-
них будинках, а також приоб’єктних готелів повинна бути функціонально і плану-
вально відокремленою і мати ізольовані виходи
Житлова група складається із спальної групи, приміщень господарського
обслуговування, а також віталень-холів, які переважно об’єднуються з поповерхо-
вими холами. До складу приміщень господарського обслуговування належать
кімнати завідувачки поверхом, покоївок, прибиральниць, кімнати для зберігання
брудної і чистої білизни, інвентарні, комори, а також сортувальна-сервізна, яка
забезпечує доставку харчування безпосередньо у номер. Склад та площі приміщень
для персоналу подано у табл. 18.44. Якщо ключі від номерів розташовані на
поверхах та розрахунок проводять також на поверхах, то на цих поверхах необхідно
передбачити кімнати чергових по поверхах.
4 Склад та площі приміщень для персоналу подано відповідно до СНиП П-79-78
“ГостиницьГ. - С. 8.
522
Таблиця 18.4
Склад та площі приміщень для персоналу
Приміщення Площа, м2
у готелях і мотелях у кемпінгах
Кімната чергового персоналу з вбудованими шафами для чистої білизни 10 10
Комора для брудної білизни 6 2
Комора для інвентаря для прибирання, зберігання візків покоївок 8 4
Кімната для чищення і прасування одягу 8 6
Сервірувальна 8 —
Душова з умивальником і унітазом 3 —
Комора для чистої білизни — 6
Комора для інвентаря — 8
Пральна 0,05 на одне місце, але не менше шести і не більше як 25
Примітки: 1.У готелях вищого та першого розрядів кімнату чергового персоналу
допускається приймати близько 12-15 м2.
2. Комори для притирального інвентаря допускається не передбачати з кількістю
місць до 100.
3. Кімнати для чищення та прасування одягу у готелях вищого розряду не передбачати.
4. Сервірувальну передбачають лише у готелях вищого та першого розрядів.
5. Душові з умивальником та унітазом у спорудах, які мають на житлових поверхах
загальні душові та вбиральні, не передбачати.
6. Пральню передбачають залежно від кількості місць, які мають санітарне обладнання.
Склад, площі різних типів номерів та їх санітарно-технічне обладнання у
готелях потрібно приймати згідно з табл. 18.55.
Номери повинні розташовуватися у зоні мінімального впливу шуму, що
спричиняє транспорт та інженерне обладнання готелю, і бути ізольованими від шу-
мів і запахів з кухні.
Номери проектують у складі або однієї житлової кімнати, або доповнюватися
передпокоєм, санітарним вузлом, гардеробною. Допускається об’єднання двох і більше
суміжних номерів, а також улаштування при номерах кабінетів - представництв фірм.
Багатомісні номери допускається проектувати у складі лише житлової кімнати.
Номери підвищеної комфортності (апартаменти, президентські, люкс) потріб-
но проектувати у складі двох і більше житлових кімнат, а також не менше двох
санітарних вузлів. Склад інших додаткових приміщень і обладнання, включаючи
кухонне, визначається завданням на проектування. Рекомендується влаштування
барної стійки, що примикає до вітальні. Склад приміщень апартаментів квартир-
ного типу встановлюється завданням на проектування.
5 Цю таблицю подано відповідно до СНиП II - 79 - 78 “Гостиницьі”. - С. 6.
523
Таблиця 18.5
Склад, площі різних типів номерів
та їхнє санітарно-технічне обладнання у готелях
Будівельний розряд6 К-ть місць у номері К-ть кімнат у номері Житлова площа, м2 Кількість номерів % Санітарно- технічне обладнання номерів
у готелях загального типу У туристичних і курортних готелях у мотелях у кемпінгах
Вищий 1 1 11 Не менше 60 Не менше 20 Ванна, умивальник, унітаз-біде, рушнико- сушарка
2 1 14 Не менше 60
2 2 22 Не більше 5 Не більше 18
2 3 40 Не більше 2
І 1 1 9 Не менше 60 Не більше 30 Не більше 10 Ванна, умивальник, унітаз, рушнико- сушарка
2 1 14 Не менше 60 Не менше 85
2 2 22 Не більше 5 Не більше 10 Не більше 5
П 3 1 15 Не більше 35 Не більше 35 Не більше 10 Душ. умивальник, унітаз
1 1 9 Не менше 60 Не більше 20
2 1 12 Не більше 40 Не менше 88
2 2 22 Не більше 5 Не менше 5 Не більше 2
Ш 1 1 9 Не менше 60 Не більше 10 Не більше 5 - Душ, умивальник, унітаз
2 1 12 Не менше 50 Не менше 5
3 1 15 Не більше 40 Не більше 40 Не більше 40 Умивальник
IV 1 1 9 — — Не більше 10
2 1 12 Не більше 20 Не більше 20 Не менше 90
3 1 15 — Не менше 30
3 1 15 Не менше 80 Не менше 30
4 1 18 Не більше 20
Усі номери повинні мати вбудовані шафи для верхнього одягу, білизни,
багажу, розміщені у передпокої або житловій кімнаті - з мінімальним розрахунком
одна шафа (0,60x0,55 м) на одного проживаючого. Допускається заміна вбудованих
шаф корпусними меблями.
У номерах підвищеної комфортності з кількістю кімнат три і більше при спаль-
них приміщеннях необхідно передбачати гардеробні площею не менше як 6 м2.
Висота допоміжних приміщень номерів повинна бути не меншою за 2,1 м.
Ширина номерів готелів повинна бути не меншою за 2,4 м. Ширина передпокою
6 Будівельному розряду, який був прийнятий у класифікації готелів Радянського
Союзу, відповідають категорії: вищий розряд - категорія *****, І розряд - категорія ****,
II розряд - категорія ***, III розряд - категорія **, IV розряд - категорія *.
524
номерів - не меншою за 1,05 м. У номерах і вітальнях допускається влаштування
лоджій і балконів з висотою огородження не менше ніж 1,2 м. Ширина балконів
повинна бути не меншою за 1,2 м, лоджій - 1,4 м. Внутрішні сходи номерів повинні
відповідати вимогам ДБН В.2.2-15. Сходи допускається передбачати дерев’яними із
забіжними сходинками. Влаштування внутрішніх сходів, а також службово-
евакуаційних входів до дворівневих номерів повинно забезпечувати внесення
(винесення) великих меблів і заміну внутрішнього обладнання у разі ремонту.
Санвузол у номері повинен бути обладнаний умивальником, унітазом,
ванною або душем. За відсутності санвузла в номері засоби розміщування повинні
мати санітарні об’єкти загального користування (з розрахунку один унітаз, один
умивальник і один душ не більше ніж на 10 осіб, окремо для жінок та чоловіків).
Номер повинен мати планування, зручне для сну, відпочинку та занять, а
його площа умовно поділяється на три зони. У зоні для сну розміщають ліжка та
приліжкові тумбочки, у зоні відпочинку - кілька крісел, стільчиків та журнальний
столик. Обладнання місця для занять становить робочий стіл з кріслом і стільчиком.
На рис. 18.4 показано приклади планування номерів у готелях.
Планувальне вирішення житлової частини готелю, як правило, ґрунтується на
використанні коридорної планувальної системи. Довжина коридору і корпусу
визначається розмірами ділянки, а також протипожежними нормами (див. підрозділ
4.3 цього посібника). На рис. 18.5 показано найрозповсюдженіші схеми планування
житлових корпусів готелів.
Рис. 18.4. Приклади планування номерів у готелях:
а - однокімнатний номер на одну особу;
б - двокімнатний номер на дві особи;
в - трикімнатний номер на дві особи
Велику увагу приділяють створенню оптимальних умов природної освітле-
ності та провітрювання кімнат. Найкращою орієнтацією кімнат є південна та
південно-східна. Під час вибору орієнтації спальних кімнат потрібно враховувати їх
спрямованість на найпривабливіший ландшафт.
525
18.5.3. Вимоги щодо проектування приміщень
громадського харчування
Умовні позначення
□ - житло - вертикальні комунікації
ЕЗ - обслуговування ЕЗ - горизонтальні комунікації
Рис. 18.5. Найрозповсюдженіші схеми планування
житлових корпусів:
а - коридорна із забудовою з одного боку коридору;
б - галерейна; в - коридорна із забудовою з двох боків
коридору; г - коридорно-кільцева; д - вузлова;
ж - атріумна; з - баштова
Заклади громадського харчування проектують відповідно до вимог проекту-
вання цієої групи споруд (див. розділ 13 цього посібника). Нормативні вимоги щодо
цієї групи приміщень визначаються категорією готелю. В усіх готелях, окрім готелів
категорії*, необхідно передбачати ресторан, кафе, буфети; у готелях категорії * -
лише буфети та їдальні.
Загальна кількість місць у закладі громадського харчування визначається
залежно від категорії готелю та типу закладу громадського харчування, розрахун-
кова норма на одне місце у залі - 1,8 м2 на особу. У готелях вищих категорій
допускається збільшувати площу залів ресторанів на 15-20 %.
Обідні зали ресторанів та їдалень рекомендується проектувати місткістю не
більше як 250 місць, оскільки за більшої місткості створюються дискомфортні
умови. У групі харчування основні приміщення з приготування їжі повинні бути на
одному рівні з обіднім залом.
526
Підприємства харчування, розташовувані в готелях, необхідно поділяти на
відкриті (загальнодоступні, але з переважним обслуговуванням проживаючих у
готелі, що мають доступ як з готелю, так і з міста, де знаходиться готель) і закриті,
що обслуговують тільки проживаючих у ньому.
Якщо їдальня та ресторан містяться у головному корпусі, то їх, як правило,
розташовують на першому поверсі. У разі розташування закладів харчування на
верхніх поверхах ускладнюється розміщення кухні і доставка продуктів.
У складі підприємств харчування готелів, що влаштовують концертно-
естрадні програми, потрібно передбачати додаткові приміщення і майданчики,
склад і площі яких визначаються завданням на проектування або проектом.
Кількість посадкових місць у поповерхових буфетах визначається з роз-
рахунку 10 % від місткості готелю. їх раціонально розташовувати з добрим
вертикальним або іншим зв’язком з блоком харчування.
У табл. 18.6 подано розрахункові норми закладів громадського харчування у
різних типах готелів7.
Під час проектування двох або більше закладів громадського харчування
виробничі та інші приміщення (окрім приміщень для відвідувачів) потрібно об’єд-
нувати, скорочуючи їх площі не менше ніж на 5 % порівняно з нормами цих площ
для кожного закладу.
Таблиця 18.6
Розрахункові норми кількості місць закладів громадського харчування
у різних типах готелів
Будівельний розряд Кількість місць
ба] 3 їдальня для персо налу
Готелі К-ть місць ресторан кафе їдальня буфет денні нічні буфет для персоналу К-ть робочих міс магазинах-куліна
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1. Готелі 15 П, 111, IV — — — 15 — — — — —
загального 25 II, III, IV — — — 25 — — — — —
типу 50 П, III, IV — 50 — 8 — — — — —
100 II 100 — — 20 — — — — —
III, IV — — 50 — — — — — —
200 Вищий, 150 50 — 20 — — 20 — —
І,II 150 50 — 20 — — 20 — —
III, IV — — 100 — — — 20 — —
300 Вищий, 200 100 — зо 25 50 зо — 2
їді 200 100 — зо 25 50 зо — 2
III, IV — - 150 - - - зо - 2
Розрахункові норми приміщень для закладів громадського харчування подано
відповідно до СНиП 11-79-78 “ГостиницьГ. - С. 9.
527
Продовження табл. 18.6
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
400 Вищий, 300 100 — 40 50 75 40 — 2
І,II 300 100 — 40 50 75 40 — 2
ПІ, IV — — 200 — - — 40 - 2
500 Вищий, 400 100 — 50 50 і 25 100 — 50 3
І,П 400 100 — 50 50 і 25 100 — 50 3
ПІ, IV — — 250 — — — — 50 3
800 Вищий, 500 300 — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 3
І,П 500 300 — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 3
ПІ, IV — — 400 - - - - 80 3
1000 Вищий, 700 300 — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 4
І,П 700 300 — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 4
ПІ, IV — — 500 — — - — 100 4
2. Готелі 300 Вищий, 300 — — зо 25 50 зо — —
курортні І,П 300 - - зо 25 - зо - -
ПІ — — 300 — — — зо — —
500 Вищий, 500 — — 50 50 і 25 100 — 50 —
І,П 500 — — 50 50 і 25 100 — 50 —
ПІ - - 500 - - - - 50 -
800 Вищий, 800 — — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 —
І,П 800 — — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 —
III — - 800 - - - - 80 -
1000 Вищий, 1000 — — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 —
І,II 1000 — — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 —
ПІ — — 1000 — — — — 100 —
3. Готелі 300 Вищий, 300 — — зо 25 50 зо — —
туристичні І,П 300 - - зо 25 50 зо - -
III, IV — — 300 — — — зо — —
500 Вищий, 500 — — 50 50 і 25 100 — 50 —
І,П 500 — — 50 — 100 — 50 —
ПІ — — 500 — — — 50 —
800 Вищий, 800 — — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 —
І,П 800 — — 80 50 і 50 50 і 75 — 80 —
III — — 800 — — — — 80 —
1000 Вищий, 1000 — — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 —
І,П 1000 — — 100 50 і 75 100 і 75 — 100 —
ПІ — - 1000 - - - — 100 -
4. Мотелі 200 І,п 150 50 — 20 — — 20 — —
ПІ 150 50 — 20 — — 20 — —
— - 100 - - - 20 - -
300 І,П 200 100 — зо — — — зо —
ПІ 200 100 — зо — — — зо —
— - 150 - - - - зо -
5. Кемпінги 200 IV — — 100 40 — — — — 2
500 IV - - 250 100 - - - - 3
Примітка. Кількість місць у денних барах передбачається лише для готелів вищого
та першого розрядів, а нічних - тільки у готелях вищого розряду.
528
За розташування залів ресторанів і кафе на різних рівнях допускається для
залів кафе замість гарячого і холодного цехів передбачати приміщення для допи-
тування і розкладання страв. Склад і площі приміщень барів потрібно приймати
згідно з табл. 18.7.
Таблиця 18.7
Склад і площі приміщень барів
Приміщення Площа, м2, за кількості місць у барі
денний нічний
25 50 50 75 100
Зал 45 90 105 158 210
Артистичні — — 20 20 20
Приміщення для реквізиту — — — — 6
Підсобні приміщення 10 15 15 25 25
Мийка столового посуду 6 6 6 6 6
Приміщення для світлотехніка та звукооператора - - 6 6 8
Разом 61 111 152 210 275
У кемпінгах потрібно передбачати приміщення або навіс для приготування
їжі туристами площею з розрахунку 0,25 м2 на одне місце у кемпінгу.
18.5.4. Вимоги щодо проектування приміщень
побутового обслуговування
У складі готелів відповідно до їх місткості та категорії потрібно передбачати
приміщення побутового обслуговування. Склад і площі цих приміщень потрібно
приймати відповідно до табл. 18.88.
Таблиця 18.8
Склад і площі приміщень побутового обслуговування
Приміщення Будівельний розряд Площа, м2, за кількості місць у готелях, мотелях та кемпінгах
50 100 200 300 400 500 800 1000
Перукарня Вищий, І, П, ПІ, IV 12 25 25 36 50 61 97 122
Майстерня з ремонту одежі та прасування Вищий, І, П - - 11 11 22 22 22 33
Майстерня дрібного ремонту взуття та шкіргалантереї Те саме - - 13 13 28 28 28 37
Приймальний пункт хімчистки і пральні Те саме - - 22* 22 22 22 22 22
Пункт прокату предметів куль- турно-побутового призначення Те саме - - 15* 15* 15 25 25 25
Прийом замовлень на фоторобо- ти та фотолабораторія Те саме - — 10* 10* 10 10 20 25
* - у мотелях не передбачати.
Розрахункові норми приміщень побутового обслуговування і торгівлі подано відпо-
відно до СНиП П-79-78 “Гостиницьі”. - С. 9.
529
Приміщення побутового обслуговування належить, як правило, проектувати
відокремленими і розміщувати безпосередньо при вестибюлі готелю.
При торговельних кіосках різного призначення передбачають підсобні примі-
щення з розрахунку не більше як 3,0 м2 на кіоск, розташовувані поза громадськими
зонами готелю.
18.5.5. Вимоги щодо проектування приміщень
культурно-дозвіллєвого призначення
До структури готелів допускається включати культурно-видовищні та доз-
віллєві заклади різного типу. Набір приміщень культурно-видовищного та дозвіллє-
вого призначення у складі готелів визначається завданням на проектування з ураху-
ванням нормативних документів щодо проектування відповідних об’єктів.
Площі приміщень культурно-видовищного та дозвіллєвого призначення, а також
їх обладнання і технологічне забезпечення необхідно приймати за ДБН В.2.2-16.
Для готелів категорії***** у складі культурно-дозвіллєвої групи приміщень
допускається передбачати приміщення для обслуговування дітей.
Склад та площі приміщень культурно-дозвіллєвого призначення подано у
табл. 18.9. У курортних готелях відповідно до завдання на проектування можна
передбачати плавальні басейни, фінські бані, зимові спортивні зали. Під час розта-
шування споруд готелів вищого розряду на морському побережжі допускається
передбачати басейни (у пристрої для підігрівання морської води) площею дзеркала
води близько 250 м2.
До літніх споруд культурно-дозвіллєвого призначення належать літній кіно-
майданчик з естрадою, розрахований на 115 % проживаючих у готелі, а також тан-
цювальний майданчик з розрахунку на 20-30 % проживаючих за норми площі 2 м2
на особу. Склад і площі приміщень літніх споруд кемпінгів подано у табл. 18.10.
Таблиця 18.9
Склад та площі приміщень культурно-дозвіллєвого призначення
Приміщення Будівельний розряд Площа, м2, за кількості місць у готелі
200 300 400 500 800 1000
Конференц-зал Вищий, І 150 200 250 300 500 600
Кулуари при залі Те саме 50 80 100 120 200 250
Кімната для артистів та культорга- нізаторів Те саме 20 зо
Кіноапаратна Те саме 46
Кіноапаратна з кабінами для син- хронного перекладу Те саме 64
Кегельбан (без бару) з більярдною Те саме 36 36 64 64 92 125
Бібліотека з читальним залом І, П 24 36 42 50 80 100
Вітальні (кімнати для телевізорів) Те саме 60 90 120 150 240 300
Комори Вищий, І 8 8 10 12 15 18
530
Таблиця 18.10
Склад і площі приміщень літніх споруд
Приміщення і споруди Площа, м2, за кількості місць у кемпінгу
200 500
Літній кіномайданчик 120 (на 160 глядачів) 280 (на 400 глядачів)
Естрада - 54
Каса 2 3
Кінопроекційна 27 27
Приміщення для артистів - 24
Танцювальний майданчик 75 200
Радіовузол 10 10
Бібліотека 20 40
Гурткові та ігрові приміщення 50 70
Кімната інструктора 12 12
18.5.6. Вимоги щодо проектування
фізкультурно-оздоровчих приміщень
У готелях вищих категорій необхідно передбачати спортивно-оздоровчі цент-
ри зі спортивним і (або) тренажерним залами, у готелях категорії ***** - плаваль-
ний басейн із сауною, у готелях категорії **** - сауну (додаток Г7). Одночасна
місткість спортивного або тренажерного залів приймається не меншою за 10 % від
місткості готелю, сауни - не менш 1%. Площа дзеркала води плавального басейну
приймається 0,55 м2 на 1 місце в готелі.
Розширений склад приміщень і споруд фізкультурно-оздоровчого призначен-
ня для готелів категорій **** і ***** визначається завданням на проектування
або проектом.
Під час проектування сауни для готелю або мотелю потрібно користуватися
нормами, поданими у табл. 18.119.
Таблиця 18.11
Площі приміщень сауни
Приміщення Будівельний розряд Площа, м2, за кількості місць у готелі або мотелі
200 300 400 500 800 1000
Сауна (роздягалка, мийна кімната сухого жару, бар, басейн, кімната відпочинку) Вищий, І 60 70 80 90 110 130
Те саме, без бару і басейну II, III 20 зо 40 50 80 100
18.5.7. Вимоги щодо проектування пунктів прокату
Пукти прокату туристичного спорядження, інвентаря проектують у туристич-
них готелях, а також у мотелях і кемпінгах, які розташовані у курортних зонах і у
9 Розрахункові норми приміщень сауни подано відповідно до СНиП П-79-78
“Гостиницьі”. - С. 12.
531
зонах відпочинку. Склад і площі приміщень пунктів прокату необхідно приймати
відповідно до табл. 18.12.
Таблиця 18.12
Склад і площі пунктів прокату
Приміщення Площа, м2, за кількості місць у готелі, мотелі або кемпінгу
200 | 300 1 | 500 | | 800 | 1 1000
Пункт прокату туристичного спорядження та інвентаря
Приміщення для зберігання ЗО 48 80 125 160
Приміщення для видачі та прийому 20 зо 36 42 48
Сушильне приміщення 10 15 25 40 50
Майстерня ремонту 12 12 12 15 18
Разом 72 105 153 222 276
Пункт прокату лиж (рівнинних, гірських водних)
Приміщення для зберігання 40 60 128 200 255
Приміщення для видачі та приймання 35 50 100 160 200
Майстерня ремонту 14 14 20 25 28
Разом 89 124 248 35 483
Пункт прокату човнів
Кімната чергового 9 9 9 9 9
Майстерня ремонту 20 25 35 35 35
Комора (зберігання весел, інвентаря для спасіння, матеріалів для пофарбування) 10 15 15 25 25
Навіс для зберігання човнів 40 60 100 160 200
Видача та зберігання байдарок 15 15 15 20 25
Причал (завширшки не менше ніж 2 м) 3 розрахунку до 2,5 м обладнаної причальної смуги на один човен
Разом (окрім причалу) 94 | 1 124 | 1 174 | \249\ | 294
Пункт прокату велосипедів
Приміщення для зберігання 20 зо 45 70 90
Приміщення для видачі та приймання 15 20 20 зо зо
Майстерня ремонту 10 10 10 10 10
Разом 45 60 75 ПО 130
Пункти прокату ковзанів, санок, мотонартів, верхових коней Згідно з розрахунком
Методичний кабінет та інструкторська зо ] 1 50 ] 1 70 | 1 90 | | 120
18.5.8. Вимоги щодо проектування адміністративних,
службових та господарських приміщень
Групу цих приміщень розташовують, як правило, на першому або другому
поверсі споруди готелю. Приміщення адміністрації повинні мати зручний взаємо-
зв’язок з блоками житла, вестибюльною групою та групою харчування. До складу
адміністративних приміщень належать приміщення директора і його заступників,
головного інженера, кімнати відділу кадрів, відділу планування, відділу постачання,
бухгалтерії тощо. До групи службових та господарських приміщень належать
532
приміщення чергового персоналу, центральні білизняні, ремонтні майстерні тощо.
У табл. 18.13 подано склад та площі адміністративних, службових та технічних
• 10
приміщень готелів .
Таблиця 18.13
Склад та площі адміністративних, службових
та технічних приміщень готелів
Приміщення Площі, м2, за кількості місць
у готелях і мотелях у кемпінгах
15-25 50-100 200-500 800-1000 200 500
1 2 3 4 5 6 7
Кабінет директора 10 12 14 20 12 16
Приймальна — — 10 12 8 8
Кабінет заступника директора - 12 12 12 - —
Кабінет головного інженера — — 10 14 - —
Кімнати інженерно-технічного персоналу - 12 16 20 12 16
Кімнати комірника і завгоспа — — 10 12 8 8
Бухгалтерія і каса 10 10 16І8 30 і 8 20 зо
Кабінет головного бухгалтера — — 10 12 - -
Відділ кадрів — 10 12 14 — —
Кімнати громадських організацій 12 24 48 79 12 12
Медичний пункт — — 14 16 33 33
Архів — — 8 12 — —
Кімната старшої покоївки — — 12 12 - -
Диспетчерська інженерного обладнання: - апаратна - кімната чергового персоналу - кабінет начальника - вбиральня - - Згідно 3 проектом 16 3 Згідно 3 проектом 25 12 3 - -
Приміщення для встановлення обладнання з управління готелем і бронюванням номерів Згідно з завданням на проектування
Центральна білизняна (у складі відділення брудної білизни і чистої білизни з ремонтом) 6 16 ЗО 45 16 40
Приміщення вузла зв’язку — 8 18 35 - —
Ремонтні майстерні (столярні, слю- сарні, електрообладнання і слабко- струменевих приладів) — 25 40 70 — —
Склади меблів, інвентаря, запасних килимів, технічного обладнання, матеріалів 10 зо 40 85 15 20
10 Розрахункові норми адміністративних, службових і та технічних приміщень
подано відповідно до СНиП П-79-78 “Гостиницьі”. - С. 13-14.
533
Продовження табл. 18.13
1 2 3 4 5 6 7
Майстерні з ремонту ліфтів і тех- нічного обладнання, а також малярні і шпалерні — — — 36 — —
Приміщення для фонду спасіння (у туристичних готелях, які розташо- вують на туристичних маршрутах) — — 20 20 — —
Приміщення радіовузла — — 20 20 — —
Приміщення чергового технічного персоналу - — - - 12 12
Пральня (лише у готелях і мотелях вищого, І і 11 розрядів) 3 розрахунку 1 кг сухої білизни у зміну на 1 місце - -
Вбиральні По розрахунку, на 50% денної зміни технічного персоналу
Приміщення для двірника (житло- ва кімната, приміщення для інвен- таря, приміщення для сушіння одя- гу, санітарний вузол) у готелях більше 400 місць зо зо
18.5.9. Вимоги щодо проектування будівель і споруд
для обслуговування автомобілів
Під час проектування мотелів і кемпінгів обов’язковою умовою є наявність
будівель і споруд, які обслуговують автотранспорт. Склад і площі приміщень для
обслуговування автотранспорту подано у табл. 18.14.
Таблиця 18.14
Склад і площі приміщень для обслуговування автотранспорту
Приміщення Площа, м2, за кількості місць
у мотелі у кемпінгу
200 300 200 500
Пости обслуговування автомобілів 200 (чотири поста) 300 (шість постів) 50 (один пост) 100 (два поста)
Приміщення для миття автомобілів 60 90 — -
Приміщення шиномонтажних робіт 32 48 — —
Склад мастильних матеріалів 14 20 — —
Інструментальна 10 20 — —
Акумуляторна з витяжними шафами для заряджання 18 зо - -
Комора запасних частин 36 50 6 12
Приміщення для приймання клієнтів 45 60 — —
Контора — - 10 10
Прбутові приміщення (гардеробна, душова, вбиральня) 24 48 60 120
Відкриті майданчики для миття автомобілів 60 120 60 120
Заправна колонка з приміщенням для заправника 12 12 - -
534
Приміщення для обслуговування автомобілів формують окрему функціо-
нальну зону, яка повинна бути ізольована від житлової зони та групи харчування.
18.6. Особливості проектування мотелів
На відміну від готелів звичайного типу, мотелі, як правило, малоповерхові
споруди з ізольованими один від одного невеликими номерами, у безпосередній
близькості від яких розташовуються стоянки для автомобілів. Мотелі розраховані
передусім на нетривале перебування автотуристів. Житлові номери у мотелях
проектують здебільшого однокімнатними. Вони складаються з житлової кімнати і
санітарного вузла з ванною або душем. Нерідко у номерах влаштовують невелику
кухню або кухню-нішу у житловій кімнаті або у передпокої. Загальне планування
номера залежить від композиції плану усього готелю. На рис. 18.6 показано прик-
лади вирішення стоянок автомобілів і номерів мотелів.
б
Рис. 18.6. Варіанти вирішення стоянок автомобілів і номерів мотелів:
а - стоянки для автомобілів, розташовані перед житловими номерами
(одно- і двосторонні); б - стоянки автомобілів, розташовані поряд
із житловими номерами (одно- і двосторонні); в - стоянки для автомобілів,
розташовані під житловими номерами (одно- і двосторонні, центричні)
535
Площі номерів у готелях для автотуристів коливаються залежно від місткості
і категорії мотелю. Розмір і склад приміщень обслуговування залежать від контин-
генту проживаючих.
Контрольні запитання:
1. Які критерії класифікації готелів ?
2. Що таке категорія готелю і якими є вимоги до номерів певної категорії
готелю?
3. На що впливає місткість та категорія готелю?
4. Які вимоги до організації генпланів готелів?
5. Які основні функціональні групи приміщень готелів?
6. Якими є вимоги до проектування приймально-вестибюльноїгрупи?
7. Якими є вимоги до проектування житлової групи?
8. Якими є вимоги до проектування групи закладів громадського харчування ?
9. Якими є вимоги до проектування закладів побутового обслуговування?
10. Які вимоги до проектування адміністративних та службових приміщень ?
11. Які особливості проектування мотелів ?
Контрольні завдання:
1. Розробити генплан готелю загального типу на 100 місць.
2. Розробити генплан готелю туристичного типу на 200 місць.
3. Розробити планування приймально-вестибюльної групи приміщень готелю
категорії ***** на 300 місць.
4. Розробити планування приймально-вестибюльної групи приміщень готелю
категорії *** на 200 місць.
5. Розробити планування типового поверху на 40 місць готелю категорії ***.
6. Розробити планування типового поверху готелю на ЗО місць категорії *****
7. Розробити планування групи приміщень побутового обслуговування готелю
категорії **** розрахованого на 400 місць.
8. Розробити планування фізкультурно-оздоровчої групи приміщень готелю
категорії *****, розрахованого на 600 місць.
9. Розробити схему функціонального зонування мотелю категорії *** розра-
хованого на 400 місць.
10. Розробити планування номера мотелю категорії ****.
536
Розділ 19
ДОСТУПНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ
Проектування усіх типів громадських будівель і споруд повинно проводитися
з урахуванням вимог, викладених у ДБН В.2.2.-17-2007 “Будинки і споруди. Дос-
тупність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.
19.1. Передумови вирішення проблеми
безбар’єрного середовища
Сучасна політика щодо інвалідів є результатом поступу за останні 200 років.
Багато у чому вона відображає загальні умови життя, а також соціальну та економічну
політику. З плином часу політика щодо інвалідів розвинулася від елементарної опіки у
закладах і до надання освіти дітям-інвалідам та реабілітації осіб, які стали інвалідами у
дорослому віці. Наприкінці 1960-х років у деяких країнах організації інвалідів почали
формулювати нове розуміння поняття інвалідності. Це нове розуміння вказувало на
тісний взаємозв’язок між обмеженнями, які зазнають інваліди, і плануванням та струк-
турою довкілля, а також загальним ставленням до них населення.
Права інвалідів протягом тривалого часу є предметом уваги ООН та інших
міжнародних організацій. Починаючи з 1981 р. світова громадськість постійно
працює у напрям усунення усіх форм дискримінації інвалідів.
Однією із форм такої діяльності є робота над усуненням так званих архітек-
турних бар’єрів, тобто створення для інвалідів та інших маломобільних груп насе-
лення безперешкодного фізичного середовища.
До категорії маломобільних груп населення належать інваліди з ураженням
опорно-рухового апарату, вадами зору і дефектами слуху, а також особи похилого
віку і непрацездатні.
Проектуючи та реконструюючи громадські і житлові будинки, необхідно
передбачати для інвалідів і громадян інших маломобільних груп населення умови
життєдіяльності однакові з рештою категорій населення. Під час проектування
об’єктів, доступних для маломобільних груп населення, повинні бути забезпечені:
• доступність місць цільового відвідування і безперешкодність пересування
всередині будинків і споруд;
• безпека шляхів руху (зокрема евакуаційних), а також місць проживання,
обслуговування і прикладення праці;
• своєчасне отримання МГН повноцінної і якісної інформації, яка дає можли-
вість орієнтуватися в просторі, використовувати обладнання (у тому числі для самооб-
слуговування), отримувати послуги, брати участь у трудовому і навчальному процесах;
• зручність і комфорт середовища життєдіяльності.
537
Проектні вирішення об’єктів, доступних для інвалідів, не повинні обмежу-
вати умови життєдіяльності інших груп населення, а також ефективність експлуата-
ції будинків. З цією метою необхідно проектувати адаптовані до потреб інвалідів
універсальні елементи будинків і споруд, які використовуються усіма групами насе-
лення. Необхідність застосування спеціалізованих елементів, що враховують специ-
фічні потреби інвалідів, установлюється завданням на проектування.
19.2. Поняття інвалідності та необхідний простір
для руху інвалідів
Всесвітньою організацією охорони здоров’я подається таке визначення
поняття “інвалідність”: інвалідністю (зниженням працездатності) вважається будь-
яке обмеження або відсутність здатності здійснювати діяльність способами та в ме-
жах, які вважаються нормальними для людини. За наслідками як для індивіда, так і
для суспільства, найскладнішими фізичними ураженнями у зв’язку з необхідністю
збільшення параметрів для житлового середовища є ураження опорно-рухового
апарата, наслідком чого є обмеження рухової активності. Обмеження рухової актив-
ності може проявитися в інвалідів різною мірою складності.
Переважно при ураженні опорно-рухового апарата інвалід змушений корис-
туватися тими чи іншими допоміжними засобами, які можна розділити на такі
основні групи:
• пристосування, які використовують під час ходіння (тростини, палички,
чотириногі опори, стояки для ходіння тощо);
• крісла-візки різноманітних конструкцій;
• пристосування для пересування з одного приміщення в інше (лікарняні
носилки, пересувні ліжка тощо).
Використання інвалідом того чи іншого пристосування безпосередньо впли-
ває на організацію навколишнього середовища, де найважливішою умовою є надати
інвалідам можливість безперешкодного і безпечного руху. Для кожної категорії ін-
валідів залежно від їх фізичного стану і виду допоміжного пристосування необхід-
ний різний простір, так звана смуга руху, параметри якої показано на рис. 19.1.
60 75 80 90 90 95 90 85 80 80
Рис. 19.1. Параметри смуги руху - необхідного простору для інвалідів,
які користуються різними допоміжними засобами, см
538
Для інвалідів, які пересуваються у кріслах-візках, поряд із створенням
безпечної та безперешкодної смуги руху важливе значення мають місця вільного
маневрування. Площі для розворотів та поворотів, в’їзду та виїзду на кріслах-візках
повинні уможливлювати робити це за мінімальної кількості рухів вперед та назад.
При цьому необхідно враховувати загальну довжину візка з ручками для штовхання
з підніжками, які виходять за межі пальців ніг. У середньому площа, необхідна для
маневрування кріслом-візком, становить 1,5х 1,5 мм.
Під час пересування “лежачих” інвалідів на лікарняних ліжках або носилках
розміри їх смуги руху уможливлюють вільно пересуватися комунікаційними шля-
хами інвалідам на кріслах-візках. У цьому випадку головним фактором, який
визначає параметри безперешкодного в’їзду чи виїзду з різноманітних приміщень, є
довжина допоміжного засобу (близько 2,6 м).
Отже, прийняття відповідних параметрів простору у громадських спорудах
(наприклад, при визначенні ширини коридорів, проїздів і проходів) залежить від
таких чинників:
• ширина смуги руху для різних категорій інвалідів;
• можливість зустрічі інвалідів та інтенсивність руху;
• ширини дверного отвору і загальної довжини допоміжного засобу у разі
пересування “лежачих інвалідів”.
У додатку А6 наведено терміни, які використовують під час проектування
споруд для маломобільних груп населення.
19.3. Загальні вимоги щодо земельних ділянок
У проектах повинні бути передбачені умови безперешкодного і зручного
пересування маломобільних груп населення ділянкою до будинку або територією
підприємства, комплексу споруд, транспортної інфраструктури, зелених зон (парки,
сквери тощо). Система засобів орієнтації для людей з вадами зору та інформаційної
підтримки повинна бути забезпечена на усіх шляхах руху, доступних для маломо-
більних груп населення на весь час експлуатації.
Транспортні проїзди на ділянці і пішохідні доріжки на шляху до об’єктів, які
відвідують інваліди, допускається об’єднувати у разі дотримання містобудівних
вимог до параметрів шляхів руху та положень ДБН В.2.3-4, ДБН В.2.3-5.
Пішохідні доріжки, тротуари і пандуси, якими користуються інваліди на кріс-
лах-візках, повинні мати тверде шорстке покриття, яке в разі намокання не стає
слизьким. Ширина пішохідних доріжок повинна прийматися не меншою за 1,8 м.
Поздовжній їх ухил не повинен перевищувати 5 %, а поперечний - 1 %. У місцях
перепаду рівнів між горизонтальними ділянками пішохідних шляхів необхідно пе-
редбачати влаштування пандусів і сходів. Ухил кожного маршу пандуса не повинен
перевищувати 8 %, а його довжина повинна бути не більшою за 10 м. Ширина
пандуса повинна бути: за одностороннього руху - не меншою як 1,0 м; за двосто-
роннього руху - не меншою як 1,8 м. Якщо поздовжній ухил перевищує зазначені
539
межі для інвалідів, котрі користуються кріслами-візками, потрібно передбачати спе-
ціальні доріжки або пандуси.
По обидва боки сходів або пандуса, призначеного для пересування людей з
обмеженою рухливістю, повинні передбачатися огорожі з подвійними поручнями
на висоті 0,7 і 0,9 м. Довжина поручнів повинна бути більшою від довжини пандуса
або сходового маршу не менше ніж на 0,3 м.
Для забезпечення орієнтації інвалідів із дефектами зору краї доріжок повинні
виділятися смугами з чіткою фактурою і контрастним кольором. Бордюрні камені
в місцях перетину з пішохідними шляхами необхідно передбачати зниженими,
тобто заввишки 0,03 - 0,04 м. Застосування каменів із скошеною верхньою гранню
не допускається.
У сходовому марші повинно бути не менше трьох сходинок. Сходинки по-
винні бути глухими і рівними, без виступів, а по краях ширини маршів повинні
мати бортики заввишки 0,05 м для запобігання зісковзуванню ноги, палиці, милиці.
Ширина проступів відкритих зовнішніх сходів повинна бути не меншою за 0,4 м, а
висота підйому - не більшою за 0,12 м.
Ширина шляху руху на ділянці при зустрічному русі інвалідів на кріслах-
візках повинна бути не меншою за 1,8 м з урахуванням габаритних розмірів крісел-
візків відповідно до чинних нормативних документів.
Поздовжній ухил шляху руху, яким можливий проїзд інвалідів на кріслах-
візках, не повинен перевищувати 5 % (рис. 19.2). Під час влаштування з’їздів із
тротуару біля будинку та в затінених місцях допускається збільшувати поздовжній
ухил до 10 % за протилежності не більше ніж 10 м. Поперечний ухил шляху руху
необхідно приймати у межах 1-2 %.
Рис. 19.2. Габарити доріжок для пересування інвалідів на кріслах-візках
Поперечний ухил не повинен
перевищувати 5%
За наявності на ділянці підземних і надземних переходів їх потрібно облад-
нувати пандусами або піднімальними пристроями, якщо не можна організувати для
маломобільних груп населення надземний прохід.
Для відкритих сходів на перепадах рельєфу рекомендується приймати шири-
ну проступів не менше ніж 0,4 м, висоту підйомів сходинок - не більше ніж 0,12 м.
Усі сходинки у зовнішніх сходах у межах одного маршу повинні бути однаковими
540
за формою в плані, за розмірами ширини проступу і висоти підйому сходинок.
Поперечний ухил зовнішніх сходинок повинен бути в межах 1-2 %.
Сходи повинні дублюватися пандусами, а за необхідності - іншими засобами
піднімання та відповідати вимогам ДБН В.2.3-5.
Пристрої й обладнання (поштові скриньки, укриття таксофонів, банкомати, ін-
формаційні щити тощо), розташовані на стінах будинків, споруд або на окремих конст-
рукціях, і елементи та частини будинків і споруд, що виступають, не повинні скоро-
чувати нормований простір для проходу, а також проїзду і маневрування крісла-візка.
Вхід на територію або ділянку потрібно обладнувати доступними для інва-
лідів елементами інформації про об’єкт.
На відкритих індивідуальних автостоянках біля закладів обслуговування пот-
рібно виділяти не менше як 10 % місць (але не менше одного місця) для транспорту
інвалідів. Ці місця повинні позначатися знаками, прийнятими в міжнародній прак-
тиці. Місця для особистого автотранспорту інвалідів бажано розміщувати поблизу
входу у споруду, доступного для інвалідів, але не далі ніж 50 м. Ширина зони для
паркування автомобіля інваліда повинна бути не меншою за 3,5м.
Майданчики для зупинки спеціалізованих засобів громадського транспорту,
що перевозять лише інвалідів, потрібно передбачати на відстані не далі ніж 100 м
від входів до громадських будинків, доступних для маломобільних груп населення.
19.4. Загальні вимоги щодо проектування будинків та споруд
19.4.1. Входи і шляхи руху до будинків
У громадській споруді повинен бути як мінімум один вхід, пристосований
для маломобільних груп населення, з поверхні землі із кожного доступного для
інваліда підземного або надземного переходу, з’єднаного з цим будинком.
Зовнішні сходи і пандус» повинні мати поручні з урахуванням технічних ви-
мог щодо опорних стаціонарних пристроїв згідно з чинними нормативними доку-
ментами. За ширини сходів на основних підходах до будинку 2,5 м і більше необ-
хідно додатково передбачати розділові поручні.
Вхідний майданчик при входах, доступних маломобільним групам населення,
повинен мати: навіс, водовідведення, а залежно від місцевих кліматичних умов -
підігрів, що встановлюється завданням на проектування.
Поверхні покриття вхідних майданчиків і тамбурів повинні бути твердими,
не допускати ковзання під час намокання і мати поперечний ухил у межах 1-2 %.
Глибина тамбурів і тамбурів-шлюзів повинна бути не меншою за 1,8 м.
Дверні прорізи повинні розташовуватися на одній осі і відкриватися в одному
напрямі (рис. 19.3).
Приміщення, де можуть перебувати інваліди на кріслах-візках, потрібно роз-
міщувати на рівні входу, найближчого до поверхні землі. За іншого розміщення
приміщень по висоті будинку, крім сходів, необхідно передбачати пандуси, ліфти,
піднімальні платформи, вертикальні підйомники згідно з вимогами або інші прист-
рої для переміщення інвалідів.
541
Рис. 19.3. Приклади неправильних планувальних вирішень тамбурів
Шляхи руху маломобільних груп населення усередині будинку потрібно
проектувати згідно з нормативними вимогами до шляхів евакуації людей з будинку.
Ширина шляху руху в коридорах, приміщеннях, галереях тощо у чистоті повинна
бути не меншою при русі крісла-візка:
• в одному напрямку - 1,5 м;
• при зустрічному русі - 1,8 м, (рис. 19.4).
Ширину проходу в приміщенні з обладнанням і меблями необхідно приймати
не менше як 1,2 м. Ширина балконів і лоджій повинна бути не меншою за 1,5 м у
просвіті. Ширину коридору або переходу в інший будинок необхідно приймати не
менше як 2,0 м.
Підходи до різного обладнання і меблів повинні бути не меншими ніж 0,9 м,
а за необхідності повороту крісла-візка на 90° - не менше ніж 1,2 м.
, Діаметр зони для самостійного розвороту на 90 - 180° інваліда на кріслі-візку
необхідно приймати не меншим, ніж 1,5 м.
Біля столів, прилавків і інших місць обслуговування, біля настінних приладів,
апаратів і пристроїв для інвалідів необхідно передбачати вільний простір розмірами
в плані не менше ніж 0,9x1,5 м.
542
Глибина простору для маневрування крісла-візка перед дверима під час
відчинення “від себе” повинна бути не меншою за 1,2 м, а під час відчинення “до
себе” - не меншою за 1,5 м за ширини, не меншій ніж 1,5 м.
Рис. 19.4. Параметри коридорів у громадських спорудах
Ширина дверних і відкритих прорізів у стіні, а також виходів із приміщень і з
коридорів у сходову клітку повинна бути не меншою, ніж 0,9 м. За глибини косяка
відкритого прорізу більшою за 1,0 м ширину прорізу необхідно приймати за
шириною комунікаційного проходу, але не меншою, ніж 1,2 м.
Дверні прорізи не повинні мати порогів і перепадів висот підлоги. За необхіднос-
ті влаштування порогів їх висота або перепад висот не повинні перевищувати 0,025 м.
На шляхах руху маломобільних груп населення у будинках та спорудах не
допускається застосовувати обертові двері та турнікети завширшки менше ніж 0,85 м.
19.4.2. Вимоги щодо сходіе і пандусів
Ширина маршу сходів, доступних маломобільним групам населення, повинна
бути не меншою, ніж 1,35 м. За розрахункової ширини маршу сходів 2,5 м і більше
необхідно передбачати додаткові розділові поручні.
543
Усі сходинки у межах маршу повинні бути однакової геометрії і розмірів по
ширині проступу і висоті підйому сходинок. Допускається змінювати малюнок
проступів нижніх сходинок першого маршу відкритих сходів.
Ширина проступів сходів, крім внутрішньоквартирних, повинна бути не
меншою за 0,3 м, а висота підйому сходинок - не більшою за 0,15 м. Ухили сходів
повинні бути не більше 1:2. Сходи не повинні мати виступів, але повинні бути
заокруглені на краях (рис. 19.5).
Максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не повинна перевищу-
вати 0,8 м за ухилу, не більшого за 8 %. При перепаді висот підлоги на шляхах руху
0,2 м і менше допускається збільшувати ухил пандуса до 10 %. У виняткових ви-
падках допускається передбачати гвинтові пандуси.
НЕ ПРИПУСТИМО
Рис. 19.5. Вимоги до геометрії сходинок.
Неправильні варіанти влаштування сходинок
Ширина пандуса за виключно однобічного руху повинна бути не меншою,
ніж 1,0 м. Майданчик на горизонтальній ділянці пандуса під час прямого шляху
руху або на повороті повинен бути завбільшки не менше ніж 1,5 м.
Потрібно передбачати бортики заввишки не менше ніж 0,05 м по поздовжніх
краях маршів пандусів, а також уздовж крайки горизонтальних поверхонь за пере-
паду висот більше ніж 0,45 м для запобігання зісковзуванню тростини або ноги.
Уздовж обох боків усіх сходів і пандусів, а також біля усіх перепадів висот
більше ніж 0,45 м необхідно встановлювати огорожу з поручнями. Поручні пан-
дусів потрібно розташовувати на висоті 0,7 і 0,9 м, сходів - на висоті 0,9 м, а в
дошкільних закладах, парках, дитячих майданчиках - також і на висоті 0,5 м.
544
Поручень перил з внутрішнього боку сходів повинен бути безперервним по
усій їх висоті. Завершальні частини поручня повинні бути довші від маршу або
похилої частини пандуса на 0,3 м.
На верхній або бічній, зовнішній щодо маршу поверхні поручнів перил повинні
передбачатися рельєфні позначення поверхів. Розміри цифр повинні бути не меншими,
м: ширина - 0,01, висота - 0,015, висота рельєфу цифри - не менше 0,002 м.
19.4.3. Вимоги щодо влаштування ліфтів і підйомників
Будинки та споруди потрібно обладнувати пасажирськими ліфтами та підйом-
никами (нахиленими або вертикальними піднімальними платформами тощо) у разі
розміщення приміщень, які відвідують інваліди на кріслах-візках, на поверхах вище або
нижче поверху основного входу до будинку. Вибір способу підняття інвалідів і можли-
вість дублювання цих способів підйому встановлюються у завданні на проектування.
Кабіна ліфта, призначеного для користування інвалідом на кріслі-візку, по-
винна мати внутрішні розміри не менші, ніж м: ширина - 1,1; глибина - 1,4. Для
нового будівництва громадських та виробничих будинків рекомендується застосо-
вувати ліфти із шириною дверного прорізу не менше ніж 0,9 м. У решта випадків
розмір дверного прорізу встановлюється у завданні на проектування за чинними
нормативними документами.
Виходи з підйомника необхідно передбачати лише на рівні поверхів, що
мають приміщення для проживання або цільового відвідування інвалідами.
19.4.4. Вимоги щодо шляхів евакуації
Проектні рішення будинків і споруд повинні забезпечувати безпеку маломо-
більним групам населення відповідно до вимог ДБН В. 1.1-7 з урахуванням мобіль-
ності інвалідів різних категорій, їхньої чисельності і місця перебування (роботи,
обслуговування, відпочинку) у будинку або споруді.
Місця обслуговування і (або) постійного перебування маломобільних груп
населення повинні розташовуватися на мінімально можливих відстанях від евакуа-
ційних виходів із приміщень, з поверхів і з будинків назовні. При цьому відстань
від дверей приміщення з перебуванням інвалідів, що виходить у тупиковий кори-
дор, до евакуаційного виходу з поверху або назовні не повинна перевищувати 15 м,
в інших випадках - 30 м.
Місця для інвалідів у залах для глядачів повинні розташовуватися в окремих
рядах, які виходять на самостійний шлях евакуації, що не перетинається зі шляхами
евакуації іншої частини глядачів.
Місця для глядачів з ураженням опорно-рухового апарата на трибунах спор-
тивних споруд і спортивно-видовищних будинків необхідно передбачати у зоні, що
безпосередньо примикає до виходу на трибуну.
Посадкові місця (столи) для інвалідів у залах підприємств громадського харчу-
вання потрібно розташовувати поблизу евакуаційного виходу, але в непрохідній зоні.
545
Ширина (у просвіті) ділянок евакуаційних шляхів, які використовуються
маломобільними групами населення, повинна бути не меншою, ніж м:
• дверей із приміщень, у яких перебуває не більше 15 осіб, 0,9;
• прорізів і дверей в інших випадках, проходів усередині приміщень 1,2;
• перехідних лоджій і балконів 1,5;
• коридорів, пандусів, що використовуються для евакуації 1,8
Не допускається передбачати шляхи евакуації маломобільних груп населення
сходами типу С-3 (зовнішніх відкритих).
Пандус, який слугує шляхом евакуації з вищерозташованих поверхів у будин-
ку або споруді, які реконструюються, повинен бути безпосередньо пов’язаний через
тамбур з виходом назовні.
Якщо за проектом неможливо забезпечити необхідний (розрахунковий) час
евакуації, то для порятунку маломобільних груп населення на шляхах евакуації
необхідно передбачати пожежобезпечну зону, з якої вони можуть евакуюватися
триваліший час або перебувати у ній до прибуття рятувальних підрозділів.
Гранично допустима відстань від найвіддаленішої точки приміщення з
перебуванням маломобільних груп населення до дверей у пожежобезпечну зону
повинна бути у межах досяжності за необхідний час евакуації.
Площа пожежобезпечної зони повинна бути розрахована на усіх інвалідів, що
залишилися на поверсі, враховуючи питому площу, що припадає на одну людину,
яка рятується, за умови можливості її маневрування, м2/люд.:
• інвалід у кріслі-візку 2,40;
• інвалід у кріслі-візку із супровідним 2,65;
• інвалід, що переміщається самостійно 0,75;
• інвалід, що переміщається із супровідним 1,00.
До складу пожежобезпечної зони може включатися площа прилеглої лоджії або
балкона, відокремлених протипожежними перешкодами від решти приміщень поверху.
Пожежобезпечні зони необхідно передбачати поблизу вертикальних комуні-
кацій або проектувати їх як єдиний вузол з виходом на незадимлювану сходову
клітку типу Н1.
19.4.5. Вимоги щодо санітарно-гігієнічних приміщень
У громадських туалетах, зокрема розташованих у громадських будинках
(крім зазначених у ДБН В.2.2-9), необхідно передбачати не менше однієї універ-
сальної кабіни, доступної для усіх категорій громадян.
У будь-яких громадських будинках за розрахункової чисельності відвідувачів
50 осіб і більше або розрахункової тривалості перебування відвідувача у будинку 60
хв і більше необхідно передбачати туалет з універсальною кабіною.
Туалети у будинках, де працюють інваліди, повинні бути на кожному повер-
сі, незалежно від кількості працюючих, при цьому не менше ніж одна із загальної
кількості кабін у туалетах повинна бути універсальною. Один з пісуарів у туалеті
(туалетах) повинен розміщуватись на висоті 0,4 м від підлоги.
546
Туалети для людей з вадами зору й інвалідів, що користуються кріслом-
візком, повинні розміщуватися не далі ніж 60 м від робочого місця. Не можливе
суміжне розміщення чоловічих і жіночих туалетів для інвалідів по зору.
У приміщеннях громадських душових необхідно передбачати не менше
однієї кабіни, обладнаної для інваліда на кріслі-візку, перед якою потрібно перед-
бачати простір для маневрування крісла-візка.
У санітарно-гігієнічних приміщеннях кількість кабін і пристроїв, необхідних для
працюючих на підприємстві або у закладі інвалідів з порушенням опорно-рухового
апарата і вадами зору, потрібно визначати з розрахунку: не менше однієї універсальної
душової кабіни на трьох інвалідів, не менше однієї раковини умивальника на сім
інвалідів, незалежно від санітарної характеристики виробничих процесів.
Потрібно передбачати закриті душові кабіни з відчиненням дверей назовні і
входом безпосередньо з гардеробної.
Умивальні для зазначених категорій інвалідів необхідно розміщувати безпо-
середньо в гардеробному блоці або суміжно з ним. При цьому 40 % від розрахун-
кової кількості умивальників доцільно розміщувати поблизу робочих місць.
За кількості працюючих жінок понад 14 і до 75 включно необхідно перед-
бачати одну кабіну з гігієнічним душем, яка повинна розміщуватись при жіночому
туалеті та мати вхід з умивальної. Кількість приміщень або кабін особистої гігієни
жінок потрібно приймати з розрахунку: один гігієнічний душ на 75 жінок, які
працюють у найчисленнішій зміні. У вказаних приміщеннях повинні бути передба-
чені місця для роздягання та умивальник.
Універсальна кабіна туалету загального користування повинна мати розміри
в плані не менші, ніж м: ширина - 1,65, глибина - 1,8. У кабіні поряд з унітазом
потрібно передбачати простір для розміщення крісла-візка, а також гачки для одягу,
милиць та іншого приладдя.
На рис. 19.6 показано приклад планування туалету для інваліда, який пере-
сувається на кріслі-візку.
600 450
Рис. 19.6. Приклад планування
туалету для інваліда,
що пересувається на кріслі-візку
547
В універсальній кабіні й інших санітарно-гігієнічних приміщеннях, призна-
чених для користування усіма категоріями громадян, зокрема інвалідів, необхідно
передбачати можливість встановлення у разі потреби поручнів, штанг, поворотних
або відкидних сидінь.
Геометричні параметри зон, які використовуються інвалідами, у тому числі
на кріслах-візках, у санітарно-побутових приміщеннях громадських і виробничих
будинків необхідно приймати за табл. 19.1.
Індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, які користуються кріс-
лом-візком, у роздягальнях спортзалів потрібно розташовувати у нижньому ярусі
заввишки не більше як 1,3 м від підлоги. За відкритого способу зберігання домаш-
нього одягу гачки у роздягальнях повинні встановлюватися на тій самій висоті.
Індивідуальні шафи у побутових приміщеннях підприємств і закладів повинні бути
суміщеними (для зберігання вуличного, домашнього і робочого одягу).
Таблиця 19.1
Параметри зон, які використовуються інвалідами,
у тому числі на кріслах-візках, у санітарно-побутових приміщеннях
громадських і виробничих будинків
Назва санітарно-побутових приміщень громадських і виробничих будинків Розміри в плані (у чистоті) не менше, м
Кабіни душових: закриті відкриті і з наскрізним проходом; кабіни напівдушів 1,8x1,8 1,2x0,9
Кабіни особистої гігієни жінок 1,8x2,6
Кабіни туалетів 1,8x1,65
Лави у гардеробних 0,6x0,8
Шафи у гардеробних для вуличного і домашнього одягу 0,4x0,5
Ширину проходів між рядами приймати не менше, ніж м:
• для кабін душових закритих і відкритих, умивальників групових
і одиночних, туалетів, пісуарів 1,8;
• для шаф гардеробних з лавами (з урахуванням лав) 2,4;
• те саме без лав 1,8.
19.5. Зони обслуговування відвідувачів
у громадських будинках
У зоні обслуговування відвідувачів громадських будинків і споруд різного
призначення необхідно передбачати місця для інвалідів та інших маломобільних
груп населення із розрахунку не менше 5 % від загальної місткості закладу або
розрахункової кількості відвідувачів, зокрема і при виділенні зон спеціалізованого
обслуговування маломобільних груп населення у будинку.
548
За наявності декількох ідентичних місць (приладів, пристроїв тощо) обслуго-
вування відвідувачів 5 % від їхньої загальної кількості, але не менше одного,
повинні бути запроектовані так, щоб інвалід міг ними скористатися.
На кожному поверсі, доступному для маломобільних груп населення, пот-
рібно передбачати зони відпочинку на два-три місця, у тому числі і для інвалідів на
кріслах-візках.
Під час проектування інтер’єрів, підбирання та розміщення приладів і прист-
роїв, технологічного й іншого обладнання потрібно виходити з того, що зона до-
сяжності для відвідувача у кріслі-візку повинна бути у межах:
• при розташуванні збоку від відвідувача - не вище як 1,4 м і не нижче як
0,3 м від підлоги;
• при фронтальному підході - не вище як 1,2 м і не нижче як 0,4 м від підлоги.
Поверхня столів індивідуального користування, прилавків та інших місць
обслуговування, що використовуються відвідувачами на кріслах-візках, повинна
бути на висоті, не більшій, ніж 0,8 м, над рівнем підлоги.
Місця для інвалідів у зальних приміщеннях потрібно розташовувати у дос-
тупній для них зоні залу, що забезпечує:
• повноцінне сприйняття демонстраційних, видовищних, інформаційних,
музичних програм і матеріалів;
• зручне приймання їжі (в обідніх залах або кулуарах при залах);
• оптимальні умови для роботи (у читальних залах бібліотек), відпочинку (у
залі очікування). У зальних приміщеннях не менше двох роззосереджених виходів
повинні бути пристосовані для проходу маломобільних груп населення.
Місця для інвалідів у залах для глядачів краще розташовувати в окремих
рядах, що мають самостійний шлях евакуації, який не перетинається зі шляхами
евакуації іншої частини глядачів (рис. 19.7).
У залах для глядачів з кількістю місць 800 і більше місця для інвалідів у кріслах-
візках потрібно розосереджувати у різних зонах, розміщаючи їх у безпосередній
близькості від евакуаційних виходів, але в одному місці не більше трьох.
Відстань від будь-якого місця перебування інваліда у зальному приміщенні
до евакуаційного виходу в коридор, фойє, назовні або до евакуаційного люка
трибун спортивно-видовищних залів не повинна перевищувати 40 м. Ширину
проходів необхідно збільшувати на ширину вільного проїзду крісла-візка (0,9 м).
Перед естрадою або у кінці залу поблизу прорізу-виїзду потрібно перед-
бачати вільні майданчики завширшки у просвіті не менше ніж 1,8 м для глядачів на
кріслах-візках.
Біля місць або зон для глядачів на кріслах-візках в аудиторіях з амфітеатром,
залах для глядачів і лекційних залах потрібно передбачати заходи безпеки
(огорожу, буферну смугу, поребрик тощо).
В аудиторіях, залах для глядачів і лекційних залах місткістю більше як 50 осіб,
обладнаних фіксованими сидячими місцями, необхідно передбачати не менше 4 % від
крісел із вмонтованими системами індивідуального прослуховування.
549
Рис. 19.7. Влаштування місць для інвалідів у залах для глядачів
У приміщеннях роздягалень при спортивних спорудах для інвалідів, що
займаються, необхідно передбачати:
• місця для зберігання крісел-візків;
• індивідуальні кабіни (площею кожна не менше ніж 4 м ) з розрахунку по
одній кабіні на трьох осіб, які одночасно займаються і користуються кріслами-візками;
• індивідуальні шафи для одягу (не менше ніж дві) заввишки не більше як
1,7 м, у тому числі для зберігання милиць і протезів;
, • лави завдовжки не менше якЗ м, завширшки - не менше як 0,7 м і зав-
вишки - не більше як 0,5 м, (рис. 19.8).
Навколо лави повинен бути забезпечений вільний простір для під’їзду крісла-
візка. За неможливості влаштування острівної лави потрібно передбачати уздовж
однієї зі стін встановлення лави розміром не менше як 0,6x2,5 м.
550
|-900^*
Рис. 19.8. Приклади планування роздягалень, де передбачені місця
для спортсменів-інвалідів
У кімнаті відпочинку при роздягальнях необхідно передбачати додаткову
площу із розрахунку не менше як 0,4 м на кожного з інвалідів на кріслах-візках, які
одночасно займаються, а кімната відпочинку при сауні повинна бути площею, не
меншою за 20 м.
551
На трибунах спортивних закладів також потрібно передбачати місця для
інвалідів-глядачів. Параметри необхідного простору для крісел-візків показано на
рис. 19. 9 і 19.10.
Рис. 19.9. Вирішення місць для глядачів на кріслах-візках
на трибунах спортивних споруд (перетин)
552
Рис. 19.10. Вирішення місць
для глядачів на кріслах-візках
на трибунах спортивних споруд (план)
На рис. 19.11 показано пристосування для інвалідів-спортсменів, які викорис-
товують у басейнах.
553
Рис. 19.11. Пристосування для спортсменів-інвалідів,
які використовують у басейнах
554
У залах підприємств харчування посадкові місця (столи) для інвалідів пот-
рібно розташовувати поблизу від входу, але у не прохідній зоні. Параметри прос-
торів для інвалідів, що пересуваються на кріслах-візках, у закладах громадського
харчування показано на рис. 19.12.
Рис. 19.12. Параметри просторів для інвалідів, які пересуваються
у кріслах - візках, у закладах громадського харчування
555
19.6. Організація робочих місць інвалідів
Під час проектування закладів і підприємств потрібно передбачати робочі
місця для інвалідів відповідно до програм професійної реабілітації інвалідів, які
розробляють місцеві органи соціального захисту населення.
Кількість і види робочих місць для інвалідів (спеціалізовані або звичайні), їх
розміщення в об’ємно-планувальній структурі будинку (розосереджене або в спе-
ціалізованих цехах, виробничих дільницях і спеціальних приміщеннях), а також
необхідні додаткові приміщення встановлюють у завданні на проектування.
На підприємствах (у цехах і на дільницях), у яких передбачається можливість
використання праці інвалідів, повинні виконуватися вимоги СанПиН 42-121-4719,
СанПиН 42-123-5777, СанПиН 2152, СанПиН 5781 до санітарно-побутових та
спеціальних приміщень, організації режиму праці та відпочинку, медичного
обслуговування, а також вимоги цих норм залежно від виду інвалідності.
Не допускається влаштовувати виробничі дільниці для маломобільних груп
населення у підвальних поверхах.
У робочій зоні (просторі робочого місця) або у приміщенні повинно бути
забезпечене виконання комплексу санітарно-гігієнічних вимог щодо мікроклімату
відповідно до чинних нормативних документів, а також додаткових вимог, встанов-
люваних залежно від виду захворювання інвалідів.
Площу службових приміщень потрібно приймати із розрахунку виділення на
2
кожного працюючого інваліда, що користується кріслом-візком, не меншу, ніж м :
• у конторських, адміністративних і офісних приміщеннях 5,65;
• у конструкторських бюро 7,65.
Відстань до туалетів, приміщень для куріння, приміщень для обігрівання або
охолодження, напівдушів і пристроїв питного водопостачання від робочих місць,
призначених для інвалідів з ураженням опорно-рухового апарата і дефектами зору,
повинна бути не більшою, ніж м:
• у межах будинків 50;
• у межах території закладу, установи, підприємства 100.
У разі утруднення доступу інвалідів на кріслах-візках до місць громадського
харчування на підприємствах і в закладах потрібно додатково передбачати кімнату
для приймання їжі площею із розрахунку 1,65 м2 на кожного інваліда, але не
меншу, ніж 12 м2.
Контрольні запитання:
/. Які параметри простору, необхідного інвалідам, що пересуваються за до-
помогою різних допоміжних засобів?
2. Якими є вимоги до проектування доріжок, якими пересуваються інваліди
на кріслах-візках, на земельних ділянках?
3. Які особливості організації входу, пристосованого під використання інва-
лідом на кріслі-візку, у громадську споруду?
556
4. Якими є вимоги до проектування сходів та ліфтів, пристосованих під
потреби інвалідів, у громадських спорудах?
5. Які особливості проектування шляхів евакуації для інвалідів у громадських
спорудах?
6. Які габарити санітарних вузлів, пристосованих під потреби інвалідів?
7. Якими є вимоги до проектування місць інвалідів у спортивних спорудах?
8. Якими є вимоги проектування місць інвалідів у видовищних спорудах?
9. Які параметри простору для інвалідів у закладах громадського харчування ?
10. Якими є вимог до організації робочих місць інвалідів ?
Контрольні завдання:
1. Запроектувати вхід у громадську споруду, пристосований під потреби
інваліда (перепад висот становить 1 м).
2. Запроектувати санвузол і душову кабіну, пристосовану під потреби інва-
ліда, що пересувається на кріслі-візку?
3. Запроектувати роздягальню у спортивній споруді на 20 осіб, де п’ять
місць повинні бути пристосовані під потреби інвалідів, які пересуваються
на кріслі-візку?
4. Запроектувати обідній зал на 20 посадкових місць, з них 10 місць повинні
бути пристосовані для інвалідів, що пересуваються на кріслі-візку.
5. Запроектувати глядацький зал кінотеатру на 100 місць, з них 10 повинні
бути передбачені для інвалідів, які пересуваються на кріслі-візку.
557
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Словник архітектурних термінів
ДОДАТОК А1
ВИТЯГ З ДБН В.2.2-9-99
‘Будинки і споруди. Громадські споруди. Основні положення'
Атріум - частина об’єму будинку у вигляді багатосвітлового прос- тору, як правило, розвиненого по вертикалі з галереями по поверхах, на які виходять приміщення різного призначення. Атріум, розвинутий по горизонталі у вигляді багатосвітло- вого проходу, може називатися пасажем.
Балкон - відкритий майданчик, який виступає у вигляді консолі на фасаді будинку чи в інтер’єрі, огороджений перилами.
Відсік підвального цокольного поверхів і - простір, обмежений протипожежними перешкодами (стінами, перегородками, перекриттям); у межах відсіку приміщення можуть бути відокремлені перегородками.
Відсік пожежний - частина будинку, відокремлена від інших частин будів- лі протипожежними стінами і перекриттями з межею вогнестійкості не менше як 2,5 год.
Галерея - комунікаційний простір у вигляді критого переходу, арка- ди, колонади, антресолі або протяжного балкона, що з’єд- нує приміщення чи частини будинку; може бути глухою, заскленою чи не бути огородженою (крім перил).
Горище - простір між конструкціями покрівлі (зовнішніх стін) та перекриттям верхнього поверху.
Лоджія - перекрите та огороджене в плані з трьох боків примі- щення, відкрите у зовнішній простір.
Пандус -похила полога площина, яку влаштовують для підйому (входу і в’їзду) у будинку чи споруду (наприклад, у гаражах).
Поверх мансардний - поверх, у якому приміщення розташовані в об’ємі горища, при цьому площа горизонтальної частини стелі приміщень має бути не меншою за половину площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі - не меншою за 1,6 м.
Поверх надземний - поверх, позначка підлоги приміщень якого не нижча планувальної позначки землі.
Поверх підвальний - поверх, позначка підлоги приміщень якого нижча від пла- нувальної позначки землі більше ніж на половину висоти приміщень.
559
Поверх підземний - поверху, позначка стелі якого знаходиться нижче від рівня планувальної позначки землі.
Поверх технічний - поверх для розміщення інженерного обладнання та про- кладання комунікацій; може бути розташований у нижній (зокрема технічний підпідлоговий простір), верхній (зокре- ма технічне горище) або у середній частині будинку.
Поверх цокольний - поверх, позначка підлоги приміщень якого нижча пла- нувальної позначки землі на висоту, не більшу за поло- вину висоти приміщень, що в ньому розташовані.
Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання тепловузлів, бойлерних, щитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо.
Розрахункова категорія відвідувачів - кількісний та якісний показники відвідувачів закладу, що встановлюються у завданні на проектування, на які необхідно розраховувати усі споживчі та експлуатаційні характеристики громадського будинку.
Стилобат - розширена основа будинку, споруди групи споруд.
Сходово-ліфтовий вузол - приміщення для розміщення вертикальних комуніка- цій сходової клітки і ліфтів.
Тамбур - прохідний простір між дверима, що слугує для захис- ту від проникнення холодного повітря, атмосферних опадів, пилу, диму і запахів, при вході до будинку, у сходову клітку чи інші приміщення.
Трибуна - споруда з рядами місць, що підвищуються, для глядачів.
Умовна одиниця зберігання архівних документів -є умовною справою з розмірами 210x297x17 мм в архівосховищах з горизонтальною системою архівного зберігання при встановленні на 1 м стелажів полиці двох по висоті рядів первинних засобів зберігання з розмірами 245x350x180 мм (в кожному 10 справ)
Умовна одиниця зберігання бібліотечних фондів - є умовною книгою розміром 203x260x18 мм у книго- сховищах масових бібліотек з систематичним розташу- ванням фондів на стаціонарних стелажах при встанов- ленні на 1 м стелажів полиці 45 одиниць зберігання.
Хол ліфтовий - приміщення перед входами у ліфти.
Шдяхи евакуації - коридори, сходи, сходові клітки, тамбури, шлюзи та інші проходи, що забезпечують евакуацію людей, які знаходяться у будинку.
560
ДОДАТОК А2
ВИТЯГ З ДБН В.2.2-10-01
‘Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я^
Адаптація - процес пристосування організму до нових умов існування.
Акушерська допомога - сукупність лікувально-профілактичних заходів з цоло- гів і нагляду за вагітними жінками, породіллями та ново- народженими.
Амбулаторія - лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання позалікарняної допомоги і яке має до п’яти лі- карських посад.
Анестезіологія - область клінічної медицини, яка вивчає питання обезбо- лювання і керуванням життєво важливими функціями під час хірургічного втручання.
Аптека - заклад, у якому зберігаються, приготовляються та про- даються медичним закладам і населенню лікувальні за- соби, перев’язочні матеріали, предмети санітарії та дог- ляду за хворими.
Аптека лікарняна - входить до складу лікарні і забезпечує її лікарськими засобами та іншими предметами аптечного асортименту.
Аптека міжлікарняна - аптека, яка забезпечує лікарськими засобами та іншими предметами аптечного асортименту кілька лікарень.
Аптечний кіоск - структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здо- ров’я), яке здійснює роздрібну реалізацію готових лі- карських засобів, дозволених до реалізації без рецептів.
Аптечний кіоск - структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здо- ров’я), який здійснює роздрібну торгівлю готових лікар- ських засобів, дозволених до реалізації без рецепту і за рецептом, а також засобів медичного призначення.
Аптечний склад - заклад аптечного управляння, яке здійснює прийом, зберігання та реалізацію аптечним та лікувально-профі- лактичним закладам лікарських засобів, перев’язочних матеріалів, предметів гігієни і санітарії, медичного облад- нання, інструментарію та інших медичних товарів.
Барозал - приміщення для установки барокамер.
Барокамера - апарат, що герметично закривається, у якому може бути створено підвищений або знижений тиск повітря (газів, зокрема і кисню).
561
Біопсія - забір із живого організму невеликого шматочка ткани- ни для мікроскопічного (гістологічного) дослідження 3 діагностичною метою.
Бокс -1) спеціальне приміщення з виходом назовні, яке призна- чене для ізоляції інфекційних хворих або осіб, у яких є підоз- ра на інфекційне захворювання. До складу боксу належать: палата, санітарний вузол (вбиральня і ванна), шлюз між пала- тою та коридором і шлюз з виходом назовні. Розташовуючи бокс на другому поверсі, необхідно передбачити пандус для ввезення хворих у бокс; - 2) приміщення для проведення лабораторних досліджень, які вимагають особливих умов середовища, або для роботи з небезпечними для оточуючого середовища матеріалами.
Бокс ізоляційно- діагностичний - див. Бокс 1.
Бокс реанімаційний - окрема група приміщень, яку організовують у зв’язку з відсутністю відділення реанімації та інтенсивної терапії, і яка призначена для проведення комплексу лікувальних заходів, направлених на відновлення згасаючих або щой- но згаслих життєво важливих функцій організму.
Бокс пологовий - окрема група приміщень, яка організовується для прий- няття пологів у вагітних, які являють епідеміологічну не- безпеку для інших пацієнтів стаціонару, а також за від- сутності акушерського відділення у стаціонарі.
Бокс оглядовий - бокс у приймальному відділенні лікувально-профілактич- ного закладу, яке має роздільний вхід і вихід, приміщення для огляду хворого та його санітарного оброблення.
Бюро судово-медичної експертизи -заклад, що проводить судово-медичну експертизу, при- значену судово-слідчими органами для вивчення питань, які виникають під час розслідування кримінальних та цивіль- них справ, і які вимагають спеціальних медичних знань.
Віварій - приміщення для утримання та розведення лабораторних тварин, яких використовують для наукових і біологічних потреб.
Відділення акушерське - підрозділ стаціонару, призначений для надання медич- ної допомоги жінкам та їх лікування під час вагітності, пологів та у післяпологовий період.
Відділення акушерсько- гінекологічне - підрозділ стаціонару, призначений для надання медич- ної допомоги жінкам та їх лікування під час вагітності, пологів та у післяпологовий період, а також для ліку- вання гінекологічних захворювань.
562
Відділення відновного лікування - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для лікувальної дії на хворого фізичними чинниками, а також масажем та лікувальною фізкультурою.
Відділення гінекологічне - підрозділ стаціонару, призначений для лікування жінок, які страждають захворюваннями та аномаліями жіночої статевої сфери.
Відділення гіпербаричної оксигекн акції - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для проведення спеціального методу ліку- вання киснем з використанням кисневих барокамер.
Відділення обсерваційне - підрозділ акушерського стаціонару, призначений для вагітних, породіль, які являють епідеміологічну небез- пеку для здорових пацієнтів закладу.
Відділення палатні - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для розміщення, постійного перебування та лікування хворих.
Відділення патології вагітних -підрозділ акушерського стаціонару, призначений для жінок з відхиленнями від нормальної вагітності.
Відділення патолого- анатомічне - підрозділ лікувально-профілактичного закладу, призна- чений для проведення розтинів трупів, морфологічного дослідження їх органів та тканин, а також для морфо- логічного дослідження тканин, які були отримані під час операцій та біопсій.
Відділення переливання крові - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для збору, консервування та часткового пе- рероблення донорської крові, зберігання крові і кровоза- мінників. А також для проведення гемотерапії.
Відділення психосоматинче - структурний підрозділ стаціонару, призначений для розміщення, перебування та лікування хворих з погра- ничними станами.
Відділення рентгенофлюорографічне - структурний підрозділ поліклініки, призначений для масових рентгенологічних досліджень.
Відділення пологове - підрозділ стаціонару, призначений для надання медич- ної допомоги жінкам та їх лікування під час вагітності, пологів та у післяпологовий період.
Відділення пологове фізіологічне - підрозділ акушерського стаціонару, призначений для практично здорових вагітних та породіль.
Відділення септичної (гнійної) хірургії - структурний підрозділ стаціонару, призначений для розташування і перебування хірургічних хворих.
Відділення стоматологічне -структурний підрозділ поліклініки, призначений для лікування захворювань зубів.
563
Відділення урологічне - структурний підрозділ стаціонару, призначений для розташування, перебування та лікування хворих з пато- логією сечовивідних шляхів.
Відділення функціональної діагностики - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для дослідження органів і систем людсь- кого тіла з метою отримання необхідних даних для діаг- ностики та лікування.
Відділення хірургічне - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для розташування, перебування та ліку- вання хірургічних хворих.
Відділення (кабіни) ендоскопічне -структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для візуального дослідження без пошко- дження тканин шлунково-кишкового тракту, верхніх дихаль- них шляхів та бронхолегеневого апарата, статевих та сечови- відних шляхів за допомогою спеціальної апаратури (ендос- копів) з метою отримання необхідних даних для діагностики та лікування захворювань вищевказаних органів і систем.
Гігієнічні вимоги - комплекс вимоги та заходів, скерованих на профілак- тику несприятливого впливу фізичних, хімічних, мікро- кліматичних та інших чинників на здоров’я людини.
Дезинсекція -знищення членистоногих, які є переносниками інфек- ційних та інвазійних захворювань.
Дезинфекційна станція -санітарно-епідеміологічний заклад, який здійснює де- зинсекцію, дезинфекцію, дератизацію, а також методичне керівництво цими роботами.
Дезинфекція - знищення збудників інфекційних хвороб в оточуючому середовищі.
Дератизація -знищення гризунів, які є небезпечні в епідемічному відношенні.
Діаліз - метод виділення низькомолекулярних з’єднань 3 ко- лоїдних систем і розчинів за допомогою дифузії крізь напівпроникну мембрану.
Диспансер -спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, який здійснює медичне обслуговування, використовуючи метод який поєднує попереджувальні і лікувальні методи.
Жіноча консультація - структурний підрозділ пологового будинку, поліклініки або самостійний амбулаторно-поліклінічний заклад призначений для здійснення акушерсько-гінекологічної допомоги та дис- пансеризації’ жінок під час вагітності, після пологів, а також із захворюваннями та аномаліями жіночої статевої сфери.
564
Заклад охорони материнства і дитинства - група лікувально-профілактичних закладів, до яких належать дитячі стаціонари та амбулаторно-поліклінічні заклади, пологові будинки, акушерські стаціонари і жі- ночі консультації.
Кабінет - одиниця структурного підрозділу лікувально-профілак- тичного закладу (приміщення), у якому здійснюється пев- ний вид медичної допомоги.
Карантин - комплекс адміністративних і медично-санітарних захо- дів, спрямованих на попередження розповсюдження ка- рантинних інфекцій на певній території і за межі епіде- міологічного джерела.
Лабораторія - медичний заклад або структурний підрозділ медичного зак- ладу, який виконує наукові і (або) прикладні (клініко-діаг- ностичні, стаціонарно-епідеміологічні тощо) дослідження.
Лабораторія зубопротезна - спеціально обладнані приміщення лікувально-профілак- тичного закладу, призначені для проведення робіт з ви- готовлення зубів.
Лабораторія клініко-діагностична - лабораторія у складі лікувально-профілактичного закла- ду, призначена для проведення загальноклінічних, гема- тологічних, біохімічних, мікробіологічних та інших дос- ліджень з метою уточнення діагнозу і спостереження за протіканням захворювання і контролю лікування.
Лабораторія радіоізотопна - спеціально обладнані приміщення лікувально-профілак- тичного закладу, призначені для проведення радіоізо- топних досліджень.
Лабораторні тварини - різні види тварин, яких розводять (утримують) у лабо- раторіях, віваріях для подальшого використання в експе- риментальній, клініко-діагностичній діяльності.
Ліжко (лікарняне, пологове) -умовна розрахункова одинця, яка відображає можли- вості стаціонару лікувально-профілактичного закладу з розміщення та лікування одного хворого.
Лікарня -лікувально-профілактичний заклад, який надає насе- ленню медичну допомогу.
Лікарня відновного лікування - спеціалізована лікарня, призначена для лікування хво- рих переважно методами фізіотерапії, лікувальної фіз- культури, механо- і працетерапії.
Лікарня дитяча - лікарня для дітей у віці до 14 років включно.
Лікарня інфекційна - спеціалізована лікарня для лікування інфекційних хворих із виконанням суворого протиепідеміологічного режиму.
Лікарня клінічна - лікарня, на базі якої виконують свою діяльність клінічні кафедри медичних вищих навчальних закладів, інститутів вдосконалення лікарів або науково-дослідних закладів.
565
Лікарні багатопрофільна - лікарня, яка має у своєму складі різнопрофільні від- ділення, призначені для лікування хворих з визначеними групами хвороб.
Лікарня психіатрична - спеціалізована лікарня для лікування психіатричних хворих.
Лікарня швидкої медичної допомоги -лікарня, призначена винятково для надання екстреної стаціонарної медичної допомоги; для надання позалікар- няної допомоги може мати у своїй структурі станцію швидкої медичної допомоги.
Лікарня туберкульозна - спеціалізована лікарня, призначена для лікування хво- рих туберкульозом.
Лікувально- профілактичний заклад - загальна назва медичних закладів, призначених для надання лікувально-профілактичної допомоги населенню.
Лікувальна фізкультура - комплекс фізичних вправ, які виконують з лікувальною метою.
Механотерапія - комплекс фізичних вправ, які виконують з лікувальною метою на тренажерах.
Молочна кухня -самостійний лікувально-профілактичний заклад або під- розділ дитячої лікарні (поліклініки), призначений для пос- тачання молочними сумішами і прикормом дітей раннього віку, які проживають на території, що обслуговується, а також тих, які знаходяться у стаціонарах лікарнях, у до- шкільних дитячих закладах і санаторіях.
Напівбокси -спеціальні приміщення без виходу назовні у лікувально- профілактичному закладі, призначені для ізоляції інфекцій- них хворих або осіб, у яких підозрюють інфекційне захво- рювання. До складу напівбоксу належать: санітарний вузол (туалет і ванна), палата, шлюз між палатою і коридором.
Операційна - приміщення, призначене і спеціально обладнане для проведення хірургічних операцій.
Операційний блок - комплекс приміщень лікувально-профілактичного зак- ладу, спеціально обладнаних для проведення хірургічних втручань.
Операційний стіл -пристрій для надання тілу хворого положення, необхід- ного для проведення хірургічної операції. Являє собою стіл, забезпечений пристроями для надання цього положення.
Палата боксована - палата, до складу якої входить санітарний вузол (туалет і душ), палата, шлюз між палатою та коридором.
Палата лікарняна - приміщення у складі стаціонару лікувально-профілак- тичного закладу, спеціально обладнане для розташування і перебування хворих та породіль.
566
Палата інтенсивної терапії - приміщення у складі палатного відділення, призначене для догляду та лікування важкохворих.
Палата передпологова - приміщення у складі акушерського стаціонару, спе- ціально обладнане для розташування і перебування вагіт- них жінок перед пологами.
Палата післяопераційна - приміщення у складі операційного блоку, розташоване поза ним і призначене для догляду і лікування хворих після операції.
Палата індивідуальна пологова з туалетом для новонародженого -приміщення у складі акушерського стаціонару (пологове відділення), спеціально обладнане для розташування та пе- ребування вагітних жінок перед пологами і під час пологів.
Підстанція швидкої медичної допомоги -філіал станції швидкої медичної допомоги, який виконує усі її функції за винятком адміністративних та методичних.
Поліклініка - багатопрофільний або спеціалізований лікувально-про- філактичний заклад, який надає медичну допомогу хво- рим, які приходять, або на дому.
Пологова - спеціалізоване приміщення пологового відділення аку- шерського стаціонару, призначене для проведення пологів.
Пологовий будинок -лікувально-профілактичний заклад, призначений для на- дання медичної допомоги жінкам та їх лікування під час вагітності, пологів та у післяпологовий період. До складу пологового будинку належить стаціонар акушерського та гінекологічного відділення і жіноча консультація.
Працетеранія - комплекс вправ, які виконують з лікувальною метою, в основі яких лежить випрацювання або відновлення пев- них навиків.
Протиепідемічні вимоги - комплекс вимог і заходів, спрямованих на профілактику і боротьбу з інфекційними захворюваннями різної етнології.
Профілакторій -лікувально-профілактичний заклад санаторного типу.
Процедурна -спеціалізоване приміщення, призначене для проведення лікувальних маніпуляцій.
Реанімація - комплекс лікувальних заходів, спрямованих на віднов- лення згасаючих або щойно згаслих життєво важливих функцій організму.
Роздавальні пункти молочних кухонь -лікувально-профілактичний заклад, який спеціалізується на постачанні молочними сумішами і прикормом, що отри- мують з молочних кухонь, дітей раннього віку, які прожива- ють на території, що обслуговується; філіал молочної кухні.
567
Рентгенодіагностика - діагностика хвороб з використанням даних рентгеноло- гічного дослідження, за якого отримують вигляд об’єкта, що досліджується, за допомогою рентгенівського випро- мінювання.
Санаторій - лікувально-профілактичний заклад, призначений для лікування переважно природними чинниками (клімат, лі- кувальні грязі, мінеральні води) у поєднанні з дієтотера- пією, лікувальною фізкультурою, фізико- і фармакотера- пією за раціонального режиму лікування та відпочинку.
Санаторно-курортні заклади - лікувально-профілактичні заклади для лікування і від- починку. Найчастіше розташовані у курортній місцевості з природними лікувальними властивостями, пристосова- ними для життя і відпочинку.
Санітарно- епідеміологічна станція - заклад, який виконує попереджувальний і поточний са- нітарний нагляд, а також організовує проведення санітарно- профілактичних і протиепідеміологічних заходів на відпо- відній території або у відповідних відомствах.
Санпропускник - приміщення для проведення санітарного оброблення хворих та персоналу.
Секція палатна - функціонально-планувальна частина палатного відді- лення, у якій розташовані палати, а також приміщення, безпосередньо з ними пов’язані.
Солярій - майданчик, пристосований для прийняття сонячних ванн.
Стаціонар - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для обстежування і лікування хворих в умовах цілодобового їх перебування у цьому закладі під наглядом медичного персоналу.
Стаціонар акушерський - структурний підрозділ лікарні (акушерське відділення), призначений для надання медичної допомоги вагітним, породіллям та новонародженим.
Стаціонар денний - структурний підрозділ лікувально-профілактичного зак- ладу, призначений для обстеження та лікування хворих в умовах їх перебування у цьому закладі під наглядом медичного персоналу у денний час.
Станція переливання крові -лікувально-профілактичний заклад, призначений для забо- ру, консервування, зберігання та перероблення донорської крові, а також для її розподілення по лікувально-профілак- тичних закладах.
Станція швидкої медичної допомоги - лікувально-профілактичний заклад, призначений для екст- реного надання допомоги населенню під час раптових зах- ворювань і нещасних випадків, а також для термінового транспортування хворих та породіль до стаціонару.
568
Стерилізаційна централізована (центральне стерилізаційне відділення) - підрозділ лікувально-профілактичного закладу, який здійснює стерилізацію перев’язочного матеріалу, білиз- ни, хірургічних інструментів тощо.
Стерилізація - повне звільнення будь-якої речовини або предмета від мікроорганізмів шляхом дії на них фізичними або хіміч- ними чинниками.
Томографія - отримання зображення певного шару об’єкта дослідження
Томографія комп’ютерна -томографія шляхом сканування шару об’єкта тонким пучком рентгенівського випромінювання з подальшою побудовою зображення цього шару за допомогою ЕВМ.
Травматологічний пункт - підрозділ поліклініки або стаціонару, призначений для цілодобового надання медичної допомоги особам, що отримали травму.
Фельдшерсько- акушерський пункт -лікувально-профілактичний заклад, який входить до скла- ду медичних закладів сільської лікувальної дільниці, приз- начений для надання силами фельдшера і акушерок долі- карняної медичної допомоги і допомоги під час пологів, здійснення нагляду за вагітними, дітьми, проведення сані- тарно-профілактичних та протиепідемічних заходів.
Фізіотерапія - область клінічної медицини, яка вивчає лікувальні влас- тивості природних і штучних створюваних фізичних чинників і яка розробляє способи їх використання для лікування та профілактики хвороб.
Флюорографія - метод рентгенологічного дослідження, який полягає у фотографуванні рентгенівського зображення об’єкта, що досліджується з екрана.
Харчоблок - структурний підрозділ лікувально-профілактичного закла- ду, призначений для приготування їжі; входить до складу служби приготування їжі.
Хвороби інфекційні - хвороби, які викликані мікроорганізмами та їх токсинами.
Хвороби інвазійні - хвороби, які викликані паразитами з числа найпростіших, членистоногих та червів.
Центрифугування - розділення неоднорідних сумішей (суспензій, емульсій) на складові частини під дією відцентрової сили. Здійсню- ється в апаратах-центрифугах.
Шлюз - спеціальне приміщення у медичних закладах, яке роз- діляє групу приміщень для підтримання у них санітарно- епідеміологічного режиму.
569
ДОДАТОК АЗ
ВИТЯГ З ДБН В. 2.2-13-2003
“Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди”
Блок місць для глядачів - група місць, із яких глядачі евакуюються загальним проходом в одному напрямку і з однаковим впродовж проходу видом шляху (горизонтальний, пандус, сходи вниз або вверх).
Допоміжні приміщення (будинки) - приміщення (будинки), призначені для обслугову- вання осіб, які займаються, глядачів, а також необхідні для забезпечення експлуатації споруди.
Елінг -споруда (приміщення) для зберігання човнів, весел і оснащення човнів.
Люк - проріз у гребені трибуни, призначений для входу гля- дачів на трибуну і виходу з неї, а також для зв’язку допоміжних приміщень, розміщуваних у підтрибупному просторі, з трибуною та ареною.
Навчально-тренувальні споруди - споруди, призначені для навчання початківців і тре- нування некваліфікованих спортсменів.
Основні приміщення - приміщення, призначені для безпосереднього проведен- ня в них навчально-тренувальних занять або змагань.
Поле для гри - частина підлоги залу (арени, майданчика) для того чи іншого виду спортивної гри, обмежена зовнішніми лі- ніями розмітки.
Спортивне ядро - площинна спортивна споруда, що складається з поля для футболу, оточеного легкоатлетичною доріжкою для бігу по колу, місць для штовхання ядра, легко- атлетичних стрибків, метання диска, молота і списа.
Спортивна арена - частина підлоги залу (ковзанки) або майданчик на відкритому повітрі, які відведені для проведення зма- гань, що включають місця для суддів, запасних учас- ників, офіційних осіб, необхідні обходи і проходи, які проглядаються з прилеглої до неї трибуни.
Спортивний корпус - будинок, у якому розміщується один або декілька спор- тивних залів із допоміжними приміщеннями. У спортив- них корпусах з двома і більше зальними приміщеннями; одним із них може бути також зал з ванною або ковзанка зі штучним льодом або зал критої ванни басейну.
Спортивний комплекс - група спортивних корпусів (можливо разом із відкритими площинними спорудами), об'єднаних спільністю території.
570
Спортивно- демонстраційна споруда - споруда, призначена для тренування спортсменів ви- сокої кваліфікації і проведення змагань у присутності глядачів, чисельність місць для глядачів на трибунах якої становить не менше: - 5000 - у відкритих спортивних ядрах із футбольним полем і легкоатлетичною доріжкою для бігу по колу завдовжки 400 м; - 3000 - у критих спортивних спорудах для футболу; - 1100 - у критих ковзанках, не враховуючи місць у партері; - 1000 - у критих спорудах для легкої атлетики і від- критих басейнів; - 800 - у відкритих аренах для спортивних ігор; - 600 - у критих ваннах басейнів, а також в решта кри- тих спортивних спорудах (крім тирів), не враховуючи місць у партері.
Спортивно-видовищна споруда - спортивно-демонстраційна споруда, призначена для демонстрації спортивних змагань і для проведення культурно-видовищних та громадських заходів.
Стадіон - комплекс споруд, призначених для проведення нав- чальної, тренувальної роботи та демонстрації спортив- них змагань з одного чи різних видів спорту. До складу його можуть входити: спортивне ядро чи арена з міс- цями для глядачів, комплекс приміщень для глядачів, поле та майданчики для тренувально-навчальної робо- ти, а також інші відкриті та криті спортивні споруди з допоміжними приміщеннями та територіями.
Створ фінішу - вертикальна площина, що проходить по лінії фінішу і її продовженню.
Стрільбище - комплекс тирів різних типів, об’єднаних на одній території.
Стежка здоров’я - доріжка для оздоровчого бігу і ходьби із замкнутим контуром довільної конфігурації з розміщеними на ній снарядами для загальнорозвивальних вправ.
Тир критий - тир, у якому стеля і стіни вогневої зони повинні бути куленепробивними.
Тир напіввідкритий - тир, у якому вогнева зона обгороджена куленепробив- ними поздовжніми стінами (або системою бічних пере- хоплень), системою поперечних перехоплень поверху, а у кінці - поперечною стіною.
Тир відкритий - тир, у якому вогнева зона відгороджується кулеприй- мальними і бічними валами, а за їхніми межами перед- бачаються зони безпеки (“вилітні поля”).
Фізкультурно-оздоровчі споруди - споруди, призначені для загальнофізичної підготовки та активного відпочинку населення різних вікових груп.
571
ДОДАТОК А4
ВИТЯГ 3 ДБН В.2.2 - 16 - 2005
“Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади”
Авансцена - передня частина сценічного майданчика (між рампою та завісою).
Арена - ігровий майданчик, який знаходиться у загальному об’ємі гля- дацького залу, де допускається розташування глядачів з усіх боків.
Ар’єрсцена - задня частина сцени, розташована за основним планшегом сцени.
Багатозальний кінотеатр - багатофункціональна споруда (комплекс), до складу якого вхо- дять кілька (три або більше) залів для кінопоказу з об’єднаним або роздільним глядацьким і кінопроекційним залом.
Відеозал - зал, призначений для демонстрації програм, кіно і відеофіль- мів, записаних на відеоносії: диски, касети тощо.
Відеокомплекс - багатофункціональна споруда або група споруд, до складу якої входять зали з кінопроекційною, зали з моніторами і відеока- бінами, відеотеки, відеокафе, пункт кабельного відеопрокату. До їх складу можуть бути включені різні приміщення для прове- дення активного дозвілля.
Відеотека - споруда або група споруд, призначених для прийому і видачі касет із записом відеопрограм.
Дозвіллєвий клуб - багатофункціональна споруда або група споруд, призначених для проведення дозвілля у житловій групі, кварталі (мікро- районі) міста, селища, сільського поселення тощо.
Естрада - частина глядацького залу, призначена для естрадних та кон- центртних виступів. Естрада може бути відділена від глядаць- кого залу портальною сценою з відкритим прорізом або знахо- дитися у загальному об’ємі з глядацьким залом.
Колосниковий настил - перекриття над ігровим майданчиком з ар’єрсценою, виготов- лене у вигляді спеціальних дерев’яних решіток.
Надколосниковий настил - простір, який знаходиться над колосниковим настилом.
Планшет сцени - спеціальна підлога ігрового майданчика основної частини сцени.
Постановочне освітлення - освітлення, призначене для світлового оформлення театраль- них постановок, концертів, естрадних і циркових вистав.
Рампа - невеликий бар’єр на передній частині сцени, який приховує від публіки освітлювальну апаратуру.
572
Сейф скочених декорацій - склад скочених м’яких декорацій, призначених для зберігання живописних фонових декорацій - панорам, горизонтів, задників тощо, звернутих у сувої. Сейф розташовують над сценою або ар’єрсценою. Касетний сейф - різновид сейфу скочених декорацій, який являє собою металеву просторову конструкцію з поличками, яку піднімають за допомогою лебідки із шахти сейфу.
Спеціалізований кінотеатр - кінотеатр з нетрадиційними видами кінопроекції: широкофор- матна, систами ІМАХ, кінопанорами, циркопанорама, сферична, стерео, з неперервним кінопоказом, а також дитячий.
Спеціалізований театр -театр з нетрадиційним демонстраційним або глядацьким комп- лексом. До цього типу належать театри багатожанрові, гастрольні, ляльок, пантоміми, звірів, акватеатри, а також дитячі і молодіжні.
Сцена - спеціально обладнана частина споруди, призначена для показу вистав різних жанрів. Залежно від розташування ігрового прос- тору і обладнання сцени поділяють на такі типи: глибинна колосникова, панорамна, три портальна, кільцева, центральна, дисперсна, трансформована, а також різні поєднання цих різно- видів. До складу традиційної глибинної колосникової сцени на- лежать: основна ігрова частина (планшет сцени), яка з’єднується з глядацьким залом, портальним прорізом, авансцена, ар’єр- сцена, бокові кишені, об’єднані прорізами у стінах з основною ігровою частиною сцени, а також трюм, колосниковий і надко- лосниковий настил.
Сценічний підйом - механізм, призначений для піднімання і спускання декорацій, софітів, завіс та іншого сценічного обладнання.
Технічні апаратні - приміщення, у яких розміщуються освітлювальні і проекційні прилади, пристрої управління постановочним освітленням і зв'язком, електроакустичні і кінотехнологічні пристрої та інші механізми.
Трюм - приміщення для нижньої механізації сцени, яке знаходиться під її планшетом. Трюм може бути одноярусним і багатоярусним.
Центр дозвілля -багатофункціональна споруда, призначена для проведення доз- вілля усіх соціальних груп населення з наданням їм різноманітних можливостей активної творчої участі без спеціальної підготовки і відбору, а також театрально-концертної діяльності у спеціально обладнаних залах з комплексом приміщень обслуговування.
573
ДОДАТОК А5
ВИТЯГ З ДБН В.2.З.- 4.2007
“Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів"
Автомагістраль - автомобільна дорога, яка має чотири і більше смуг руху, огорожі на узбіччях і розділювальній смузі, перетинає в різних рівнях інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин та обгороджена сіткою.
Відстань видимості предмета - відстань, що забезпечує видимість з місця водія на висоті 1,2 м будь-якого предмета заввишки 0,20 м, який знахо- диться на середині смуги руху.
Віраж - односхилий поперечний профіль проїзної частини, що влаш- товується в межах кривої у плані з похилом до її центру.
Габарити транспортного засобу - найбільші зовнішні розміри транспортного засобу за ши- риною, висотою і довжиною.
Ґрунт укріплений - ґрунт, оброблений різними в’яжучими речовинами або покра- щаний добавками з метою підвищення його міцності і стійкості.
Динамічне навантаження - навантаження на проїзну частину дороги від транспорт- ного засобу, який рухається.
Додаткові шари основи - шари між основою та робочим шаром ґрунту на ділянках з несприятливими погодно-кліматичними і грунтово-гідро- логічними умовами.
Дорожній одяг - одно- або багатошарова конструкція проїзної частини авто- мобільної дороги, яка сприймає навантаження від транспорт- них засобів і передає його на ґрунт земляного полотна.
Транспортний засіб - механічний транспортний засіб, призначений для переве- зення на автомобільних дорогах вантажів, пасажирів та устаткування, розташованого на ньому.
Жорсткий дорожній одяг -дорожньо-будівельна конструкція, що містить шари, спро- можні працювати на розтягування, жорсткість і міцність яких практично не залежать від температури, вологості, тривалості дії навантаження і які зберігають суцільність протягом нормативного терміну служби.
Зона транспортної розв’язки у різних рівнях - територія у межах смуги відведення доріг, які перети- наються, та з’їздів розв’язки, що обмежується початком і кінцем перехідно-швидкісних смуг на основній та друго- рядній дорозі.
Зупинкова смуга - укріплена частина узбіччя, призначена для тимчасової зупинки транспортних засобів.
574
Мостові споруди - мости, шляхопроводи, віадуки, естакади, акведуки.
Навколишнє природне середовище - середовище, в якому функціонує автомобільна дорога, включаючи повітря, воду, ґрунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв’язки між ними.
Нежорсткий дорожній одяг -дорожньо-будівельна конструкція, що містить шари, міц- ність яких залежить від температури, вологості та терміну дії навантаження.
Основа - частина дорожнього одягу, що разом з покриттям пере- розподіляє і знижує тиск на додаткові шари та грунт земляного полотна.
Перехідна крива - крива змінного радіуса, яка влаштовується на початку та в кінці колової кривої у плані.
Перехідно-швидкісна смуга - смуга руху, призначена для розгону або гальмування дорожніх транспортних засобів при виїзді із загального транспортного потоку або в'їзді до нього.
Покриття - верхня частина дорожнього одягу, що безпосередньо сприймає на себе дію коліс транспортних засобів та ат- мосферних чинників.
Поверхнева обробка -захисний шар, який влаштовують на поверхні проїзної час- тини для підвищення шорсткості та зносостійкості покритгя.
Проїзна частина - основний елемент дороги, призначений для безпосеред- нього руху транспортних засобів. Залежно від інтенсив- ності руху транспортних засобів проїзна частина може бути одно-, дво-, три- або багатосмуговою.
Проміле - одна тисячна частина числа, десята частина відсотка, що позначається знаком 7с с .
Розрахункова швидкість руху - гранична безпечна швидкість руху легкового одиночного автомобіля, що допускається для дороги певної категорії, за умов забезпечення його стійкості на сухому або зволоженому чистому покритті та достатньої відстані видимості.
Серпантин - вид кривої у плані, яка описується із зовнішньої сторони гострого кута, між двома напрямками дороги.
Статичне навантаження - навантаження від нерухомого транспортного засобу.
Узбіччя - смуга земляного полотна, розташована між крайкою проїзної частини та брівкою земляного полотна з кожного боку дороги, яка може використовуватись для вимушеної зупинки транспортних засобів та проїзду спеціального транспорту під час виникнення надзвичайних ситуацій на автомобільній дорозі.
575
ДОДАТОК А6
ВИТЯГ З ДБН В.2.2-17:2006
“Будинки і споруди.
Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”
Адаптація - пристосування до нових умов, тут: пристосування середовища життєдіяльності, будинків і споруд до потреб маломобільних груп населення.
Візуальні засоби інформації - тут: носії інформації у вигляді помітних зором текстів, знаків, символів, світлових сигналів тощо, переданих зокрема людям із порушенням функцій органів слуху.
Доступні для МГН будинки і споруди - будинки і споруди, у яких реалізований комплекс архітектурно-планувальних, інженерно-технічних, ерго- номічних, конструкційних і організаційних заходів, що відповідають нормативним вимогам щодо забезпечення доступності і безпеки МГН.
Елемент - складова частина будь-чого, тут: архітектурний, тех- нічний або механічний компонент ділянки, будинку або приміщення, наприклад, робоче місце, місце відпо- чинку, душ, телефонна кабіна, двері, керуючий прист- рій, ручка, поручень тощо.
Інвалід -людина, яка має порушення здоров’я зі стійким роз- ладом функцій організму, зокрема з ураженням опорно- рухового апарата, вадами зору і дефектами слуху, що призводять до обмеження життєдіяльності і викликають необхідність її соціального захисту.
Ліфтовий хол - спеціальне приміщення, розташоване біля входу до ліфта.
Маломобільні групи населення (МГН) - люди, що відчувають труднощі під час самостійного пересування, одержання послуги, необхідної інформації або під час орієнтування в просторі. До мало-мобільних груп населення належать інваліди, люди з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, люди старшого (похилого) віку, люди з дитячими візками тощо.
Пожежобезпечна зона - частина будинку, споруди, протипожежного відсіку, виділена протипожежними перешкодами для захисту людей від небезпечних чинників пожежі протягом зада- ного часу (від моменту виникнення пожежі до завер- шення рятувальних робіт), забезпечена комплексом заходів для проведення евакуації і рятування.
576
Смуга руху - частина пішохідного шляху, призначена для руху в один ряд в одному напрямку.
Система засобів інформації (інформаційні засоби) - тут: сукупність носіїв інформації, що забезпечують для МГН своєчасне орієнтування у просторі, сприяють безпеці і зручності пересування, а також інформують про властивості середовища життєдіяльності.
Спеціалізований елемент - тут: елемент, до якого (як до об’єкта нормування) став- ляться специфічні вимоги щодо адаптації з урахуванням конкретного або сукупного дефектів здоров’я людини.
Тактильні засоби інформації - носії інформації, що передаються інвалідам по зору і сприймаються шляхом дотику.
Текстофон - апарат для передавання, приймання і ведення діалогу телефоном інвалідами з порушеннями слуху у текс- товому режимі. Апарат забезпечений клавіатурою і дисплеєм для відображення текстової інформації.
Тифлотехнічні засоби - засоби, що полегшують людям з вадами зору роботу і засвоєння інформації (магнітофони, диктофони, пись- мові прилади, клавіатура зі шрифтом Брайля).
Універсальний елемент - тут: елемент, що проектується з урахуванням можли- вого використання усіма категоріями населення, у тому числі МГН.
Шлях руху - тут: пішохідний шлях, який використовується МГН, зокрема інвалідами на кріслах-візках, для переміщення ділянкою (доріжки, тротуари, пандуси тощо), а також на вході до будинку або споруди та всередині будинків і споруд (горизонтальні і вертикальні комунікації).
577
ДОДАТОК Б
Перелік видів спортивних і фізкультурно-оздоровчих
будинків та споруд та параметри пристроїв
для стрибків у воду
ДОДАТОК Б1
Перелік видів спортивних і фізкультурно-оздоровчих будинків та споруд
ВИТЯГ З ДБН В. 2.2-13-2003
“Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди”
Види будинків і споруд Призначення будинків і споруд
спортивні фізкультурно- оздоровчі
1 2 3
ВІДКРИТІ СПОРТИВНІ СПОРУДИ
ЛІТНІ
1. Спеціалізовані спортивні і фізкультурно-оздоровчі поля та майданчики для:
- волейболу + +
- баскетболу + +
- бадмінтону + +
- гандболу + +
- регбі + +
- футболу + +
- міні-футболу + +
- хокею на траві + +
- гольфу + +
- тенісу + +
- настільного тенісу + +
- городків + +
- спеціальної та загальної фізичної підготовки (ЗФП) + +
- гімнастики + +
- легкої атлетики (стрибки, метання, штовхання ядра) + +
- кінного спорту + +
- катання на роликових ковзанах + +
- скейтборду + +
2. Доріжки та траси для:
- бігу + +
- ходьби + +
- кінного спорту + +
- велоспорту + +
- легкоатлетичних кросів + +
- велокросів + +
578
Продовження дод. БІ
1 2 3
3. Обладнані маршрути для туризму:
- пішохідного + +
- кінного + +
- вело + +
- водного + +
4. Штучні траси:
- стрільби з пневматичної зброї + +
- поле для стрільби з лука + +
- спортивне ядро з біговою доріжкою + +
- майданчик для тренувань із техніки туризму + +
- смуга перешкод + +
- шафболу + +
- альпіністські стінки + +
- структура для лазіння + +
5. Універсальні майданчики:
- для спортивних ігор і легкої атлетики + +
- для фізкультурно-рекреаційних ігор + +
- універсально-демонстраційний майданчик, комбінова- ний для баскетболу і волейболу + +
6. Відкриті басейни з ваннами для:
- спортивного плавання + -
- навчання плаванню + +
- оздоровчого плавання - +
- рекреаційного плавання - +
- стрибків у воду + +
- водного поло + +
- веслувального спорту + +
ЗИМОВІ
7. Поля та майданчики з природним та штучним льодом для:
- масового та фігурного катання + +
- хокею + +
- хокею з м’ячем + +
- доріжки для швидкісного бігу на ковзанах + +
8. Траси:
- для гірськолижного спорту + +
- лижного спорту + +
- санного спорту + +
- біатлону + +
- стрибків на лижах + +
- фрістайлу + +
- бобслею + +
- обладнані ділянки акваторій для буєрного спорту + +
- обладнані маршрути для лижного туризму + +
579
Продовження дод. Б1
1 2 1 3
КРИТІ СПОРТИВНІ СПОРУДИ
9. Спортивні зали:
- універсальні + +
- для спортивних ігор + +
- спортивної, ритмічної, художньої гімнастики + +
- хореографії + +
-ЗФП + +
- легкої та важкої атлетики + +
- боротьби та боксу + +
- тренажерів + +
- спеціалізовані + +
- тири для кульової стрільби + +
- велотреки + +
- манежі для кінного спорту + +
10. Басейни (ванни з підігріванням) для:
- спортивного плавання + +
- оздоровчого плавання + +
- стрибків у воду + +
- водного поло + +
- веслувального спорту + +
11. Поля та доріжки зі штучним льодом для:
- масового катання на ковзанах + +
- хокею + +
- хокею з м’ячем + +
- швидкісного бігу на ковзанах + +
- керлінгу + +
12. Фізкультурно-рекреаційні споруди:
- сауна + +
- кегельбан + +
13. Кооперовані споруди:
- культурно-спортивні центри (об’єднання фізкультурно- спортивних споруд з закладами масового призначення) + +
СТАДІОНИ
14. Спеціалізовані за окремими видами спорту:
- футбольні + +
- легкоатлетичні + +
водні + +
- лижні + +
- льодові + +
15. Комплексні + +
580
Закінчення дод. Б1
1 . .1 3
СПОРУДИ ДЛЯ ЗАНЯТЬ ВИДАМИ СПОРТУ, ЩО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРИРОДНО-ЛАНДШАФТНИХ УМОВ
СПОРУДИ ДЛЯ ВОДНИХ ВИДІВ СПОРТУ
16. Веслувальні бази:
- яхт-клуб + +
- водноспортивний клуб + 4-
- човнова станція + 4-
- підвісна канатна дорога для воднолижників 4- 4-
- пристрої для розваг на воді (юбогани, схили тощо) + +
- елінги 4- 4-
- причали + 4-
17. Майданчики для:
- пляжного гандболу 4- 4-
- пляжного волейболу + +
- бейсболу + +
- софтболу 4- 4-
18. Обладнані місця:
- рибного лову + +
- підводного плавання 4- 4-
- стрибків у воду + +
СПОРУДИ ДЛЯ ЗИМОВИХ ВИДІВ СПОРТУ
19. Лижні: + 4-
- бази 4- 4-
- стадіони + 4-
- комплекси трамплінів для стрибків на лижах з трампліна і фрістайлу 4- 4-
- біатлонні стрільбища 4- 4-
- сховища для лиж + 4-
- лижні траси + 4-
- гірськолижні траси + 4-
20. Ковзанки зі штучним льодом:
- санно-бобслейні граси 4- 4-
- фігурного катання + -
- масового катання - 4-
- льодові стадіони 4- 4-
- керлінгу 4- 4-
581
ДОДАТОК Б.2
Параметри пристроїв для стрибків у воду
ВИТЯГ З ДБН В. 2.2-13-2003
“Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди”
Літерні позначення, показані на рис. 8.15, і розміри Параметри пристроїв для стрибків у воду (розміри, м)1*
Висота2* дошки т рамплінів платфо рми вишок
1 3 1 3 5 7,5 10
Довжина 5 5 43 5 6 6 6
Ширина3* 03 оз 0,6 03 із 13 2
А - від осі4) назад до стінки ванни Умовні позначення А-1 А-3 А-Іпл А-Зпл А-5 А-73 А-10
Розмір 1,5-1,8 13-1,8 0,75 1,25 1,25-13 13 13
А-А - від осі назад до краю платформи, що розташована нижче Умовні позначення - - - - А-А5/1 А-А73.3(1) А-А10/5(3;1)
Розмір - - - - 0,75 0,73-13 0,75-1,5
Б - від осі до бічної стінки ванни Умовні позначення Б-1 Б-3 Б-Іпл Б-Зпл Б-5 Б-73 Б-10
Розмір 23-3 33 2,3 2,9 4,25 43 5,25
В-між осями сусідніх пристроїв Умовні позначення В-1 В-3;В-3/1 - - В-5/3(1) В-73/5(3;1) В-10/73(5;3;1)
Розмір 1,9-2,4 1,9-2,4 — — 2,1 23 2,75
Г - від осі уперед до стінки ванни Умовні позначення Г-1 Г-3 Г-Іпл Г-Зпл Г-5 Г-73 Г-10
Розмір 9,0 10,25 8,0 93 10,25 11,0 133
Д - висота від по- верхні платформи (дошки трампліна) до виступних кон- струкцій стелі або платформи, що роз- ташована вище, роз- міщеної на одній з нею вертикальній осі Умовні позначення Д-1 д-з Д-Іпл Д-Зпл Д-5 Д-73 Д-10
Розмір 5,0 5,0 3,0 3,0 3,0-3,4 3,2-3,4 3,4
Е - від осі назад і у боки, на яких повин- на бути витримана висотаД Умовні позначення Е-1 Е-3 Е-Іпл Е-Зпл Е-5 Е-73 Е-10
Розмір 23 23 2,75 2,75 2,75 2,75 2,75
Ж - від осі вперед, на якій повинна бути витримана висота Д Умовні позначення Ж-1 Ж-3 Ж-Іпл Ж-Зпл Ж-5 Ж-73 Ж-10
Розмір 5,0 5,0 5,0 5,0 5,0 5,0 6,0
И - глибина води по осі пристрою для стрибків Умовні позначення И-1 И-3 И-Іпл И-Зпл И-5 И-73 И-10
Розмір 3,4-3,8 3,8-4,0 3,4 3,8 3,8-4,2 4,2-5,0 43-53
К/Л - відстань упе- ред від осі і глибина води на ційвідстані Умовні позначення К/Л-1 К/Л-3 К/Л-Іпл К/Л-Зпл К/Л-5 К/Л-73 К/Л-10
Розмір 6/3,3-3,7 6/3,7-3,9 6/3,3 6/3,3-3,7 6/3,7-3,9 8/4,0-4,4 12/4,25-4,75
М/Н - відстань у боки від осі і глибина води на цій відстані Умовні позначення М/Н-1 М/Н-3 М/Н-Іпл М/Н-Зпл М/Н-5 М/Н-73 М/Н-10
Розмір 23/33-3,7 3,25/3,7-3,9 2,05/33 2,65/33-3,7 435/3,7-3,9 43/4,0-4,4 5,25/435-4,75
’* У ваннах, спеціалізованих для стрибків у воду, і в універсальних ваннах завдовжки 50 м, призначених для
змагань національного і вищого масштабу із стрибків у воду, необхідно приймати найбільші розміри з наведених у
цій таблиці.
2* Допустимі відхилення висоти пристроїв для стрибків від поверхні води: ± 0,1 м для трамплінів: ± 0,1 - для
платформи вишки.
3) За ширини платформи вишок, яка перевищує мінімальну (зазначену у цій таблиці), необхідні відстані В
потрібно збільшувати на половину додаткової ширини платформи (платформ).
4* За вісь, від якої ведеться відлік, приймається вертикаль, що проходить через передній край цього пристрою
для стрибків, по його поздовжній осі.
582
ДОДАТОК В
Вимоги до проектування
закладів ресторанного господарства
ДОДАТОК В1
Рекомендовані відмінні вимоги до закладів громадського харчування
Витяг з ДСТУ4281:2004
Показники, що характеризують заклади громадського харчування Тип закладу
Ресторан Бар кафе кафетерій закусочна їдальня буфет
люкс вищий перший люкс вищий перший
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
1. Місце розташування закладу і стан прилеглої території
Самостійна будівля або будівля, яка входить до складу торговель- ного центру, готелю тощо, побу- дована чи реконструйована за ін- дивідуальним проектом X X X
Будівля, побудована чи реконст- руйована за індивідуальним проектом X X X X X X X
Під’їздні шляхи, підходи до входу у заклад зручні, забезпечені довід- ково-інформаційними покажчи- ками, уся прилегла територія впо- рядкована, декоративно оформле- на, озеленена, добре обладнана, ввечері штучно освітлена X X X X X X
Крита охоронна стоянка для лег- кових автомобілів відвідувачів із зоною обслуговування поряд із закладом X X
Стоянка для легкових автомобі- лів відвідувачів із зоною обслу- говування, розташована поряд із закладом X X
Паркування легкових автомобілів відвідувачів поряд із закладом X X X X X
Можливості паркування автомо- білів на незначній відстані від закладу X X
2. Вид, тип та особливості будівлі
Капітальна будівля X X X X X X X X X X
Капітальна або некапітальна бу- дівля X
Будівля має унікальне сучасне або оригінальне архітектурно- планувальне рішення X X X X
583
Продовження дод. В1
1 2 ЗІ І_4І Ш 16І 7 І8І Ш 10 11 12
3. Комфортність внутрішнього та зовнішнього дизайну приміщень
Над входом вивіска з оригіналь- ними декоративними елемента- ми оформлення, з емблемою зак- ладу, вказівкою типу та назвою закладу X X X X
Центральний вхід забезпечує од- ночасний рух зустрічних потоків відвідувачів і має повітряно-теп- ловий захист X X X X X X X X
Кондиціювання повітря з автома- тичним підтримуванням опти- мальних режимів температури і вологості X X X X X
Система вентилювання X X X X X X X
Архітектурно-художнє оформ- лення приміщень закладу X X X X X X X X X
Унікальний внутрішній і зовніш- ній дизайн приміщення X X
Високофункціональні торговель- ні та виробничі приміщення X X X X
Створення затишку та зручнос- тей на основі виділення окремих зон за допомогою архітектурно- конструкторських і декоратив- них елементів інтер’єру X X X X
Створення атмосфери, сприят- ливої для дозвілля і відпочинку за допомогою декоративного озел- нення, художніх композицій, кольорової гами, освітлення тощо X X X X X X X
Наявність естрадного і (або) тан- цювального майданчика X X X X
Декоративне озеленення X X
4. Оснащеність закладу устаткуванням, меблями, посудом, столовими приборами, білизною
Автоматизована система керу- вання закладом X X
Сучасне технологічне устатку- вання X X X X
Меблі з вишуканим дизайном X X
Меблі підвищеної комфортності, відповідають інтер’єру при- міщень X X X X
Меблі стандартні та зручні, відпо- відають інтер’єру приміщень X X X X X X X
Високоякісний столовий посуд і прибори X X X X
Столова білизна (скатертинки і серветки) виготовлені за інди- відуальним замовленням X X X X
584
Закінчення дод. В1
1 2 3 1 І4І І_5І 6 1 І8І І9І 10 1111 12
5. Процес обсл уговування
Обслуговування офіціантами X X X X X X X X
Самообслуговування X X X X X X X
Накривання столів за попереднім замовленням X X X X X
Чітке дотримання стильової єд- ності сервірування столів X X X
Впровадження дисконтних, пе- редплатних пластикових карт, Інтернет-технологій X X X X
Рівень сервісу: - відмінний - вищий від доброго - добрий X X X X X X X X X X X X
Наявність живої музики X X
7. Асортимент продукції та вимог до оформлення меню, прейскуранта і карти вин
Асортимент широкий, різно- манітний X X
Асортимент обмежений, специ- фічний X X
Меню і карта вин або меню і прейскурант художньо оформлені X X X X X X
Меню складено: - українською та декількома іноземними мовами - українською та англійською мовами - українською або українською та російською мовами X X X X X X X X X X X X
Наявність карти вин X X X X
8. Освітньо-кваліфікаційний рівень персоналу
Досконале володіння правилами і технікою обслуговування X X X X
Знання порядку обслуговування за кредитними картками та іно- земною валютою X X
Знання і дотримування правил міжнародного етикету, техніки і специфіки обслуговування іно- земних споживачів, володіння кількома іноземними мовами в обсягах, необхідних для вико- нання своїх обов’язків X X
Знання особливостей технології готування, оформлення та пода- вання національних, фірмових і замовних страв іноземних кухонь X X X X
585
ДОДАТОК В2
Номенклатура додаткових послуг,
що їх надають заклади ресторанного господарства
Витяг з ДСТУ4281:2004
Додаткові послуги Тип закладу
ресторан Он СС ю кафе кафетерій закусочна їдальня буфет
Бронювання місць X X X
Банкомати X X
Пункт обміну валют X X
Розрахунок за кредитними картками X X
Дисконтні картки X X
Міські телефони-автомати X X X X X X
Міжміські телефони-автомати X X
Супутникове телебачення X X X
Інтернет X X X
Факс X
Продаж сувенірів, преси, аудіокасет тощо X
Продаж живих і штучних квітів X X
Комплектування і пакування сувенірів, квітів тощо X
Виклик таксі і (або) транспортні послуги зак- ладу (автопостачання) X X
Чищення одягу X X
Лагодження взуття X
Камера схову X
Сейф X X
Медичні послуги (медичний пункт) X X
Фотопослуги X
Ігрові автомати, азартні ігри X X
Більярд, дартс, боулінг, міні-гольф тощо X X X
Організація видовищ X X
Дискотека X X X
Музика X X X
Доглядання дітей X X
Доглядання домашніх тварин X
Обслуговування в автомобілях X X
Організація проведення конференцій, семінарів тощо (конференц-зал) X
Організація бізнес-ланчів X X
Постачання їжі, напоїв з обслуговуванням X X X
Організація бенкетів X X X X
Продаж продукції на винос X X X X X X X
Організація відкритого майданчика для хар- чування X X X X X
586
ДОДАТОК ВЗ
Загальні вимоги до складу приміщень для споживачів у закладах
громадського харчування основних типів і класів
Витяг з ДСТУ4281:2004
Приміщення для споживачів Типи закладів
ресторан | бар кафе їдальня закусочна' кафетерій
Клас
люкс вищий перший ЛЮКС вищий перший
Вестибюль 0 0 0 0 0 НО НО* 0 НО
Гардероб 0 0 но 0 НО НО но* НО НО
Облаштоване місце для зберігання верхнього одягу - - 0 - 0 0 0 0
Зала 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Бенкетна зала 0 но но НО - - но - -
Чоловіча туалетна кімната з при- міщенням для миття рук 0 0 0 0 0 НО но* 0 НО
Жіноча туалетна кімната з при- міщенням для миття рук 0 0 0 0 0 но но* 0 но
Туалетна кімната з приміщенням для миття рук - - - - - 0 0 - 0
Примітки:
О - наявність приміщення обов’язкова.
НО - наявність приміщення необов’язкова.
— згідно з нормами наявність цього приміщення не передбачена, але незаборонена.
* - у закладах типу “кафе”, де застосовано метод обслуговування офіціантами, наявність
приміщення обов’язкова.
587
ДОДАТОК Г
Вимоги до проектування готелів
ДОДАТОК Г1
Вимоги до готелів різних категорій
Витяг з ДСТУ 4269-2003
№ ч/ч Вимога Категорія готелю
♦ ♦♦ *** **** *****
1 2 3 4 5 6 7
І. Облаштування території, зовнішні елементи благоустрою
1 Вивіска:
1) із зовнішнім освітленням або що світиться о о
2) що світиться з емблемою о 0 о
2 Вхід до готелю:
1) безпосередньо до вестибюля, де міститься служба приймання, захищений від потрапляння холодного повітря 0 0 0 0 о
2) окремий службовий вхід 0 0 0
3) вхід для гостей із дашком над дверима або з подвій- ними дверима, що відкриваються автоматично 0
5) вхід для гостей з повітряно-тепловою завісою та дашком на шляху від автомобіля 0 0
3 Вхід до ресторану (кафе, бару):
1) з готелю 0 0 0 0
2) окремий вхід з вулиці до об’єкта громадського харчування (не стосується закладів громадського харчування, розташованих на поверхах, вище другого) 0 0 0
4 Автостоянка:
1) автостоянка біля готелю або на відстані не більшій за 400 м від нього з урахуванням особливостей забу- дови району. Кількість місць не менша ніж 20 %, від кількості номерів, для мотелів - 100 % 0 0 0
2) автостоянка з охороною або гараж з основними ви- дами технічного обслуговування автомобілів. Кіль- кість місць не менша ніж 25 %, від кількості номерів, для мотелів - 100 % 0 0
5 Декоративне та /або огороджувальне озеленення тери- торії (крім готелів, розташованих у суцільній міській забудові) 0 0 0 0 0
11. Громадські приміщення
Устаткування, обладнання та меблі відповідають функціональному призначенню приміщення 0 0 0 0 0
7 Зона приймання (рецепція):
1) з мінімальною площею, м2, якщо кількість номерів менша ніж 50 10 20 20 зо 50
2) додаткова площа м2 на кожний номер понад 50 0,2 0,3 0,5 0,8 1,0
8 Служба приймання та зона відпочинку:
1) меблі (крісла, дивани, стільці, столи, журнальні столики); спеціальне покриття підлоги: граніт, мозаїка, оздоблювальна плитка 0 0 о о 0
588
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
2) меблі гарнітурні для відпочинку; оздоблення підлоги та стін зі штучних або натуральних матеріалів; декоративне озеленення; оформлення інтер’єру приміщення декоратив- ними елементами, картинами або іншими художніми тво- рами, які гармонують з обстановкою; освітлювальні при- лади, які гармонують з загальним стилем приміщення та забезпечують достатнє освітлення (не менше ніж 10 Вт/м2) 0 0
3) меблі гарнітурні для відпочинку виготовлені на замов- лення, виняткового дизайну; оздоблення підлоги та стін з натуральних матеріалів найвищої якості; живі квіти та де- коративні рослини; декоративні елементи оформлення ін- тер’єру та картини в авторському виконанні, що відпові- дають загальному стилю приміщення; освітлювальні при- лади виняткового дизайну на індивідуальне замовлення, які гармонують з загальним стилем приміщення та забез- печують достатнє освітлення (не менше ніж 10 Вт/м2) 0
9 Килими або килимове покриття у зонах відпочинку та коридорах 0 0 0 0 0
10 Сейф для зберігання цінностей туристів у зоні прий- мання 0 0 0 0 0
11 Інформаційні та рекламні матеріали, зокрема на іноземних мовах, у зоні приймання або у холах на поверхах 0 0 0
12 Реєстрація з використанням сучасного технічного облад- нання (якщо кількість номерів більша, ніж ЗО) 0 0
13 Холи (салони) на поверхах 0 0 0
14 Приміщення/частина приміщення для перегляду теле- передач 0 0
III. Загальне технічне обладнання
15 Аварійне освітлення (ліхтарі, акумулятори) або цент- ралізоване аварійне енергопостачання 0 0
16 Стаціонарний генератор, який забезпечує освітлення гро- мадських та житлових приміщень і роботу ліфтів протягом не менше як 24 год (в місцевостях* де неможливо забезпе- чити централізоване аварійне енергопостачання) або централізоване аварійне енергопостачання 0
17 Стаціонарний генератор, який забезпечує освітлення громадських та житлових приміщень і роботу ліфтів, холодильних установок, кухонного обладнання, оброб- лення та подачу води протягом не менше як 24 год (в місцевостях, де неможливо забезпечити централізоване аварійне енергопостачання) або централізоване аварійне енергопостачання 0 0
18 Резервуар для запасу води щонайменше на добу у райо- нах з можливими перебоями у водопостачанні 0 0 0 0 0
19 Резервна система гарячого водопостачання на час аварії чи профілактичних робіт 0 0 0
20 Кондиціонування приміщень спільного використання (вестибюль, приміщення для культурних/ділових заходів):
1) кондиціонування або інші системи чи обладнання, які забезпечують заміну повітря та дотримання температури 18-22С ° і вологості 45-60 % 0
2) кондиціонування 0 0
21 Кондиціонування житлових приміщень:
589
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
1) кондиціонування або інші системи чи обладнання, які забезпечують заміну повітря та дотримання температури 18-22С ° і вологості 45-60 % 0
2) кондиціонування о
22 Вентиляція санвузлів 0 о о 0 0
23 Опалення:
1) опалювання громадських і житлових приміщень окре- мими приладами або центральне опалення 0 0
2) центральне опалення 0 0 0
3) з термостатом для індивідуального регулювання тем- ператури (у нових та реконструйованих будинках) 0 0
4) підігрівання підлоги у ванній кімнаті 0
24 Пасажирський ліфт або ескалатор у будинках (вимога не обов’язкова за наявності документального підтверджен- ня щодо неможливості встановлення ліфту з технічних причин. У такому разі повинно бути забезпечене без- платна доставка багажу в номери):
1) більше ніж чотири поверхи 0 0
2) більше ніж три поверхи о
3) більше ніж два поверхи 0
4) більше ніж один поверх 0
5) час очікування
-30 с 0 о
-45 с 0
6) цілодобова робота ліфту або ескалатора 0
25 Вантажний ліфт (якщо кількість номерів більше від ЗО) 0 0
26 Не менше одного ліфта на кожні 60 номерів (у нових та реконструйованих готелях) 0 0
27 Телефонний зв’язок:
1) телефон у рецепції, доступний для гостей 0 0 0 0 0
2) міський телефон на поверсі за відсутності телефонів у номерах 0 0
3) міський телефон в усіх номерах 0
4) прямий телефон з міською, міжміською, міжнародною мережею в усіх номерах 0 0
5) у багатокімнатних номерах - у кожній кімнаті 0 0
6) у багатокімнатних номерах - у санвузлах 0
7) телефони колективного користування у вестибюлі у кабіні або під акустичним ковпаком - міський, міжмісь- кий, міжнародний 0 0 0 0 0
IV. Номерний фонд
28 Місць в одно - двомісних номерах не менше: 60% 80% 100% 100% 100%
29 Житлова площа однокімнатних номерів (без площі сан- вузла, коридору та балкону) в м2:
1) одномісні 8 9 10 12 14
2) двомісні 10 12 14 15 16
3) тримісні 14 16
4) чотиримісні 16 18
5) для номерів, в яких кількість ліжок більша, ніж чоти- ри, до площі чотиримісного номера додається на кожно- го наступного гостя 4,5 м2 0 о
590
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
6) допускається відхилення не більше ніж на 10% житло- вої площі номерів, за умови збільшеної площі інших час- тин номера (лоджія, коридор тощо) та /або підвищеної функціональності меблів 0 0 0
зо Багатокімнатні номери 0
31 Багатокімнатні номери, які повинні мати як мінімум: вітальню площею не менше ніж 16 м2, спальню з санвуз- лом (ванна, душ, умивальник, унітаз), коридор з додат- ковим туалетом. Кількість - не менше ніж 5 % від загаль- ної кількості номерів 0 0
32 Звукоізоляція номерів на рівні 35 дБА 0 0 0
33 Усі номери з підвищеною звукоізоляцією дверей та ві- кон, яка забезпечує захист від вуличного шуму. 0
34 Усі номери з особливою звукоізоляцією стін, дверей та вікон, яка повністю виключає проникнення стороннього шуму з вулиці та готельних приміщень. 0
V. Технічне оснащення номерів
35 Двері та замки:
1) замок 0 0 0 0 0
2) з внутрішнім запобіжником 0 0 0 0 0
3) замок підвищеної секретності 0 0
3) вічко у дверях 0
36 Охоронна сигналізація чи електронні засоби контролю за безпекою номера 0
37 Освітлення :
1) загальне освітлення кімнати 0 0 0 0 о
2) світильник біля кожного ліжка 0 0 о о 0
3) лампа, яка забезпечує освітлення робочого місця (стола) 0 0 о
4) вимикач дистанційного керування загального освіт- лення біля узголів’я ліжка (у нових та?реконструйованих готелях) 0 0
38 Електричні розетки:
1) із зазначенням напруги 0 0 0 0 0
2) не менше ніж два на кімнату 0 0 0 0 0
3) у санвузлі 0 0 0 0 0
4) для підключення до Інтернету 0 0
5) різнопазові 0 0
39 Телевізор:
1) на прохання гостя 0 0
2) кольоровий у кожному номері 0 0 0
3) з прийманням програм основних телекомпаній світу і готельного відеоканалу, з дистанційним керуванням 0 0
40 Радіоприймачі або інша можливість приймання радіо- програм в усіх номерах 0 0 0 0 0
41 Холодильник у багатокімнатних та одномісних номерах 0
42 Міні-бар або холодильник в усіх номерах 0
43 Міні-бар 0
44 Міні-сейф у кожному номері або сейф із індивідуальни- ми відділеннями у службі приймання о
45 Міні-сейф у кожному номері 0
591
Продовження дод. Г1
1 2 1 3 1 4 | 1 5 1 6 1 7
VI. Оснащення номерів меблями та інвентарем
46 Ліжко (мінімальні розміри):
1) односпальне 80x190 см 0 О
2) односпальне 90x200 см О 0 О
3) двоспальне 140x190 см 0 0 0
4) двоспальне 160x200 см 0 0
5) дитяче або розкладне ліжко (на прохання) 0 0 0 0 0
47 Комплект постільних речей і білизни: - матрац з наматрацником - дві подушки - ковдра, додаткова ковдра, покривало на ліжко - простирадло, підковдра, наволоки о о 0 0 0
48 Килимок біля кожного ліжка за відсутності килима або килимового покриття на підлогу 0 0 0
49 Килим або килимове покриття підлоги 0 0
50 Тумбочка (столик) біля кожного спального місця 0 о 0 0 о
51 Вішалка для верхнього одягу і головних уборів 0 0 о 0 0
52 Шафа, вбудована шафа або ніша для одягу з поличками і плічками (не менше ніж 3 штУмісце) 0 0
53 Шафа з поличками, вішалкою та плічками (не менше ніж 5 штУмісце) 0 0 0
54 Стільці або інші меблі для сидіння (один предмет на кожного гостя, але не менше ніж два на номер) 0 0 о
55 Крісло для відпочинку (мінімум два на номер) або м'який диван 0 0
56 Стіл/письмовий стіл 0 о 0
57 Письмовий стіл зі стільцем/ робочим кріслом 0 0
58 Журнальний столик 0 0
59 Поличка (підставка) для багажу 0 0 0 0 0
60 Цупкі завіси (або жалюзі), що забезпечують затемнення приміщення 0 0 0 0 0
61 Прозорі завіси (або жалюзі) 0 0 0 0 0
62 Дзеркало:
1) у кімнаті, додатково до дзеркала у ванній кімнаті/над умивальником 0 0 0 0 0
2) мінімум одне великого розміру або у повний зріст 0 0
63 Швацький набір (голка, нитки) 0 0 0
64 Щітки: для одягу, для взуття 0 0 0 0 0
65 Склянки на кожного гостя 0 0 0
66 Набір посуду для питної води, чаю та міні-бару 0 0
67 Вода мінеральна або столова, 0,2 л на гостя щоденно 0 0
68 Попільничка 0 0 0 0 0
69 Ключ комбінований (для відкривання пляшок) 0 0 0 0 0
70 Інформаційні матеріали у номері:
1) перелік послуг та прейскуранти цін на них 0 0 0 0 0
2) рекламні матеріали (буклети, брошури тощо) з турис- тичною та іншою інформацією 0 0 0 0
3) телефонний довідник 0 0 0 0
4) на іноземних мовах о 0 0
5) у папці з емблемою готелю 0 0 0
592
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
71 Набір письмового приладдя (конверти, поштовий папір, ручка, олівець) 0 0 0
72 Ярлики: “Прошу не заважати”, “Можна прибирати” 0 0 0 0 0
73 Пакети для пральні та хімчистки 0 0 0
74 Протипожежна інструкція та інструкція щодо дій в екстремальних умовах 0 0 0 0 0
VII. Санітарне обладнання номеру
75 Кількість номерів з повним санвузлом (умивальник, уні- таз, ванна або душ) У нових готелях - 100 % незалежно від категорії 25% 50% 100% 100% 100%
76 Площа санвузла повинна бути достатньою для вільного переміщення по ньому та унеможливлювати безпечне та комфортабельне використання усього обладнання 0 о 0 0 0
77 Кожний номер без санвузла повинен бути обладнаний умивальником з холодною і гарячою водою 0 о
78 На кожному поверсі, де знаходяться номери без санвуз- лів, повинні бути один туалет та одна ванна/душова на кожні п’ять номерів без санвузлів, але не менше ніж два туалети та дві ванни/душові на поверх окремо для жінок та чоловіків 0 0
79 Інвентар та предмети санітарно-гігієнічного оснащення санвузла:
1) дзеркало над умивальником з бічним або верхнім освітленням: 0 0 0 0 0
2) поличка для туалетних речей 0 0 0 0 0
3) завіси для ванни чи душу 0 0 0
4) килимок на підлозі 0 0 0 0 0
5) фен для сушіння волосся 0 0
6) тримач для рушників, гачки для одягу 0 0 0 0 0
7)склянка 0 0 0 0 0
8) рушники на кожного гостя не менше: 2 2 3 4 4
9) у тому числі банний рушник 0 0 0 0 0
10) халат банний (на кожного гостя) 0
11) шапочка банна (на кожного гостя) 0 0 0
12) тапочки банні (на кожного гостя) 0
13) туалетні речі на кожного гостя (заміна у міру вико- ристання):
а) туалетне мило 0 0 0
б) туалетне мило або дозатор рідкого мила, шампунь, піна (сіль) для ванни в упакуванні з емблемою готелю 0 0
14) туалетний папір 0 0 0 0 0
15) тримач для туалетного паперу 0 0 0 0 0
16) щітка для унітаза (у футлярі) 0 0 0 0 0
17) кошик для сміття з вогнетривкого матеріалу 0 0 0 0 0
18) пакети для предметів гігієни 0 0
VIII. Обладнання санітарних об’єктів загального користування
80 Туалети: туалетні кабіни, умивальник з дзеркалом, елект- рична розетка, туалетний папір, мило або дозатор для рід- кого мила, паперові серветки або електрорушники, гачки для одягу, кошики для сміття із вогнетривкого матеріалу 0 0 0 0 0
593
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
81 Ванні кімнати/душові: ванни/душові кабіни, туалетна кабіна, умивальник з дзеркалом та поличкою для туалет- них речей, гачки для одягу, кошики для сміття з вогне- тривкого матеріалу 0 0
IX. Приміщення для надання послуг харчування
82 Ресторан, бар. кафе. їдальня, закусочна - мінімум один об'єкт з вищеперерахованих 0
83 Ресторан або кафе: кількість сидячих місць не менша ніж 75 % від кількості місць у готелі 0
84 Ресторан, декілька залів, окремі кабінети: кількість сто- лів, не менша, ніж 75 % від кількості номерів; клас об- слуговування - не нижчий за “вищий" 0 0
85 Банкетний зал (зали), можливо такий, що трансформу- ється у конференц-зал 0 0
86 Бар 0 0
87 Додатковий бар у зоні приймання 0
88 Окреме приміщення для харчування персоналу 0 0
X. Додаткові приміщення для надання інших послуг
89 Зал універсальний для проведення культурних /ділових заходів з аудіо - та відеоапаратурою (для мотелів необов'язково) 0 0 0
90 Бізнес-центр з телефаксом, копіювальною технікою, комп’ютерами, підключеними до Інтернету 0 0
91 Приміщення для біологічного відновлення організму та занять спортом
1) плавальний басейн, сауна, тренажерний зал, солярій, масажна, спортивний зал - мінімум два об’єкти з вище- названого (обов'язково для готелів ***, що розташовані у курортно-рекреаційній зоні) 0 0 0
2) плавальний басейн 0
92 Медичний кабінет 0
93 Перукарня першої чи другої категорії відповідно до ви- мог ДСТУ 4094 (якщо кількість номерів більша, ніж 50) 0
94 Перукарня вищої категорії відповідно до вимог ДСТУ 4094 0 0
95 Кімната побутового обслуговування 0 0 0 0
96 Камера схову (цілодобово) 0 0 0 0 0
97 Магазини та торгові кіоски (з продажу сувенірів, парфю- мерно-косметичної, тютюнової продукції, газет, журна- лів та іншої поліграфічної продукції) 0 0 0
XI. Послуги
98 Служба приймання: цілодобово 0 0 0 0 0
99 Швейцар 0 0
100 Піднесення багажу (з машини в номер і з номера у маши- ну) цілодобово:
4) на прохання 0 0
2) обов’язкове 0 0
101 Прибирання номера покоївкою:
1) щоденне 0 0 0 0 0
2) з контролем за його станом протягом дня 0 0
102 Заправляння ліжок покоївкою 0 0 0 0 0
594
Продовження дод. Г1
1 2 3 4 5 6 7
103 Зміна постільної білизни:
1) один раз на три дні або за бажанням гостя 0 0 0
2) щоденно або за бажанням гостя 0 0
104 Зміна рушників:
1) один раз на три дні або за бажанням гостя 0 0
2) щоденно або за бажанням гостя 0 0 0
105 Прання:
1) повернення білизни протягом 24 год 0 0 0
2) повернення білизни протягом 12 год 0 0
106 Прасування:
1) надання праски, прасувальної дошки 0 0 0
2) виконання протягом 1 год, у т. ч. у вихідні дні 0 0
107 Чищення одягу (хімчистка) 0 0 0
108 Дрібний ремонт одягу 0 0 0 0 0
109 Чищення взуття:
1) персоналом готелю або автоматом 0
2) персоналом готелю 0 0
110 Послуги секретаря, стенографіста, перекладача, посильного 0 0
111 Надання в користування (самостійне або за участі обслуговуючого персоналу) комп'ютерів, електронних засобів зв’язку, відео-, аудіообладнання 0 0 0
112 Зберігання цінностей у сейфі адміністрації 0 0 о 0 0
113 Зберігання багажу 0 0 0 0 0
114 1) обмін валюти (для готелів категорії *** допускається наявність пункту обміну валюти або банкомата на відс- тані до 100 м) 0 0 0
2) цілодобовий 0 0
Ч 15 Приймання кредитних карток 0 0 0
116 Організація зустрічей та проводів (в аеропорту, на вокза- лі тощо) 0 0
117 Виклик таксі 0 0 0 0 0
_1 18_ 1 14 Оренда (прокат) автомобіля 0 0
і Іаркування автомобіля персоналом готелю та подання з гаражу (зі стоянки) до під’їзду автомобіля гостя 0
Тзо Бронювання квитків на різні види транспорту о 0 0
121 Бронювання га /або продаж квитків до театру га на інші розважальні заходи 0 о 0 0
122 Туристичні послуги (туристична інформація, екскурсії, гіди-перекладачі тощо) 0 0 0
123 Прокат спортивного та відпочинкового інвентаря для готелів, розташованих у курортно-рекреаційній зоні 0 0 0
124 Виклик швидкої допомоги, користування аптечкою пер- шої допомоги 0 0 0 0 0
XII. Послуги харчування
125 Надання сніданків 0 0 0
126 Робота принаймні одного бару в будь-який час доби 0 0
127 Обслуговування в номері:
1)з 7.00 до 24.00 0
2) цілодобово 0 0
595
Закінчення дод. Г1
1 2 1 3 4 5 1 6 1 7
XIII. Вимоги до персоналу та його підготовки
128 Посадові інструкції для персоналу, що фіксують функціональні обов’язки і встановлені правила роботи 0 0 0 0 0
129 Кваліфікація: керівники та персонал повинні пройти підготовку:
1) що відповідає виконуваній роботі 0 0 0 0 0
2) щодо забезпечення безпеки в готелі 0 0 0 0 0
130 Знання мов
1) добре володіння персоналом служби приймання однією іноземною мовою 0 0
2) вільне володіння персоналом служби приймання анг- лійською та ще однією іноземною мовою, підтверджене документом про відповідну освіту (як мінімум закінчен- ня спеціальних курсів) 0 0 0
3) достатні знання англійської мови покоївками, швей- царами та іншим обслуговуючим персоналом 0 0
131 Персонал повинен бути здатним створювати в готелі атмосферу гостинності, у стосунках з гостями виявляти доброзичливість 0 0 0
132 Персонал повинен бути добре підготовленим та люб’яз- ним, готовим швидко та ефективно виконувати прохання гостей 0 0
133 Персонал повинен проходити періодичний медичний огляд 0 0 0 0 0
134 Зовнішній вигляд персоналу:
1) формений одяг, диференційований за службами, служ- бові позначки 0 0 0 0 0
2) уніформа персоналу з характерними для готелю особ- ливостями 0 0
о - виконання вимоги обов’язкове.
596
ЛІТЕРАТУРА
1. ВБН В.2.2.-00032106-1-95 “Проектування банків та банківських сховищ”. - К.:
Дежбуд України, 1995.
2. ВБН В.2.2-ЦЗН-02 “Центри зайнятості населення базового рівня. Заклади со-
ціального призначення”. - К.: Міністерство праці і соціальної політики, 2002.
3. ВСН 54-87 “Предприятия розничной торговли”. - М.: Государственньїй комитет по
гражданскому строительству и архитектуре при Госстрое СССР, 1988.
4. ВСН ЦЛ-86 / МПС СРСР “Ведомственньїе строительньїе нормьі. Железнодорож-
ньіе вокзальї. Нормьі проектирования”. - М.: Государственньїй комитет по граж-
данскому строительству и архитектуре при Госстрое СССР, 1986.
5. ВСН ЦЛ-87 / МПС СРСР “Ведомственньїе строительньїе нормьі. Пригородньїе
вокзальї. Нормьі проектирования”. - М.: Государственньїй комитет по граж-
данскому строительству и архитектуре при Госстрое СССР, 1987.
6. ДБН 360-92** “Планування та забудова міських і сільських поселень”. - К.:
Держбуд України, 2002.
7. ДБН А.2.2-1-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє сере-
довище (овне) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд”. -
К.: Держбуд України, 2004.
8. ДБН А.2.2-3-2004 “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження
проектної документації для будівництва”. - К.: Держбуд України, 2004.
9. ДБН Б.2.4.-1-94 “Планування і забудова сільських поселень”. - К.: Держбуд
України, 1994.
10. ДБН В. 1.1.7-2002 “Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва”. - К.:
Держбуд України, 2003.
11. ДБН В.2.2-3-97 “Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів”. - К.:
Держбуд України, 1997.
12. ДБН В.2.2-4-97 “Будинки і споруди. Будинки дошкільних закладів”. - К.: Держбуд
України, 1997.
13. ДБН В.2.2.-9-99 “Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні
положення”. - К.: Держбуд України, 1999.
14. ДБН В.2.2-10-2001 “Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я”. - К.: Держбуд
України, 2001.
15. ДБН В.2.2-11-2002 “Будинки і споруди. Заклади побутового обслуговування”. - К.:
Держбуд України, 2002.
16. ДБН В.2.2-13-2003 “Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі
споруди”. - К.: Держбуд України, 2003.
17. ДБН В.2.2-15-2005 “Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення”. -
К.: Держбуд України, 2005.
18. ДБН В.2.2-16-2005 “Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві
заклади”. - К.: Держбуд України, 2005.
19. ДБН В.2.2-17-2007 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для
маломобільних груп населення”. - К.: Мінбуд України, 2007.
597
20. ДБН В.2.2-18-2007 “Будинки і споруди. Будинки соціального захисту населення”. -
К.: Мінбуд України, 2007.
21. ДБН В.2.3.-5-2001 “Вулиці та дороги населених пунктів”. - К.: Держбуд України, 2001.
22. ДБН В.2.З.-15-2007 “Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових
автомобілів”. - К.: Мінбуд України, 2007.
23. ДБН Д.2.3-29-99 “Ресурсние злементние сметньїе нормьі на монтаж оборудования:
Сборник 29. “Оборудование теагрально-зрелищньїх предприятий”. - К.: Минстрой
Украиньї, 2000.
24. Держ СанПіН 172-96 “Державні санітарні правила розміщення, улаштування та
експлуатації оздоровчих закладів”.
25. Держ СанПіН 173-96 “Державні санітарні правила планування та забудови насе-
лених пунктів”.
26. ДК 018-2000 “Державний класифікатор будівель та споруд”. - К.: Держстандарт
України, 2000.
27. ДСТУ 3862-99 “Ресторанне господарство. Терміни та визначення”.
28. ДСТУ 4094-2002 “Послуги перукарень. Загальні вимоги”.
29. ДСТУ 4268-2003 “Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги”.
30. ДСТУ 4269-2003 “Послуги туристичні. Класифікація готелів”.
31. ДСТУ 4281-2004 “Заклади ресторанного господарства. Класифікація”.
32. ДСТУ 4527-2006 “Послуги туристичні. Засоби розміщування. Терміни та визначення”.
33. Культові будинки та споруди різних конфесій: Посібник з проектування / Українська
Академія архітектури, Український зональний науково-дослідний і проектний інститут
цивільного будівництва (ВАТ КиїівЗНДІЕП). - К.: КиївЗНДЕП, 2002. - 115 с.
34. Нормали планировочньїх злементов жильїх и общественньїх зданий. Библиотеки.
Вьш. МП 5.4.1.-74. - М.: Стройиздат, 1974. - 44 с.
35. Нормали архитекгурно-планировочньїх злементов жильїх и общественньїх зданий с
учетом использования их инвалидами: Пособие по проектированию / Под ред.
В.В. Куцевича. - К.: КиевЗНИИЗП, 1999 (Нормалі архітектурно-планувальних елемен-
тів житлових та громадських будинків з розрахунку їхнього використання інвалідами:
Посібник з проектування / За ред. В.В. Куцевича)
36. Постанова Кабінету міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 “Порядок прова-
дження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення”.
37. Рекомендации по проектированию музеев. - М.: Стройиздат, 1988. - 40 с.
38. Рекомендации по проектированию вокзалов. - М.: ГУП ЦПП, 1997. - 60 с.
39. СанПиН 42-123-4117-86 “Санитарньїе правила. Условия, сроки хранения особо
скоропортящихся продуктов”.
40. СанПиН 42-123-5777-91 “Санитарньїе правила для предприятий общественного
питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вьграбатьівающие мягкое
мороженое”.
41. СниП П-Л. 7-70 “Магазини. Норми проектирования”. - М.: Стройиздат, 1970.
42. СниП П-Л. 8-71 “Предприялия общественного питания. Норми проектирования”. -
М.: Стройиздат, 1972
43. СНиП П-79-78 Часть 11 Глава 79 “Гостиници”. - М.: Стройиздат, 1978.
44. СНиП II 85-80 “Строизельпие норми и правила. Вокзали”. - М.: Изд-во Госстроя
СРСР, 1980.
45. СНиП 2.09.04-87 “Строительние норми и правила. Административнме и битовие
здания”. - М.: Изд-во Госстроя СРСР, 1987.
598
46. Архітектура: Короткий словник-довідник / А.П. Мардер, Ю.М. Євреїнов, О.А. Пла-
меницька та ін.; За заг. ред. А.П. Мардера. - К.: Будівельник, 1995. - 335 с.
47. Архитектурное проектирование общественньїх зданий и сооружений: Учебник для
вузов / В.В. Адамовим, В.А. Варежкин и др..; Под обіц. ред. И.Е. Рожина,
А.И. Урбаха. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Стройиздат, 1984. - 543 с.
48. Водотика О. Архітектура православних храмів України: історія та сучасність:
Монографія. - К.: СПД Коляда О.П., 2006. - 160 с.
49. Гельфонд А.Л. Архитектурное проектирование общественньїх зданий и сооруже-
ний: Учеб. пособие. - М.: Архитектура - С, 2006. - 280 с.
50. Гнідець Р. Архітектура українських церков. Конструкція і форма: Навч. посібник. -
Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. - 140 с.
51. Данчак І.О., Лінда С.М. Проектування житлового середовища для потреб людей з
обмеженими фізичними можливостями: Навч. посібник. - Львів: Видавництво
Національного університету “Львівська політехніка”. - 2002. - 132 с.
52. Ежов В. И., Ежов С.В., Ежов Д.В. Архитектура общественньїх зданий и комплексов /
Под общ. ред. д-ра архит., проф. В.И. Ежова. - К.: Вистка, 2006. - 380 с.
53. Заклади відпочинку в ландшафтному середовищі: Методичні вказівки до архі-
тектурного проектування із курсу “Архітектурне проектування” для студентів
базового напряму 1201 “Архітектура” спеціальностей 7.120101, 8.120101, 7.120102
“Архітектура будівель і споруд” / Укл.: Л.С. Грицюк, В.Б. Якубовський. - Львів:
Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. -60 с.
54. Змеул С.Г., Маханько Б.А. Архитектурная типология зданий и сооружений - М.:
Стройиздат, 1999. -240 с.
55. Иконников А.В. Архитектура XX века. Утопии и реальность: Издание в двух томах.
Том II / Под. ред. А.Д. Кудрявцевой. - М.: Прогресс-Традиция, 2002. - 672 с.
56. Кликс Р.Р. Художественное проектирование зкспозиций / Р.Р. Кликс. - М.: Вьісшая
школа, 1978. - 368 с.
57. Коваленко Ю.Н., Шевченко В.П., Михайленко И.Д. Краткий справочник архитек-
тора. - К.: Будівельник, 1975. - 704 с.
58. Никуленкова Т.Т., Ястина Г.М. Проектирование предприятий общественного пита-
ння. - М.: Колосе, 2007. - 247 с.
59. Проектування сакральної архітектури: Частина II: Сакральні споруди християнства:
Методичні вказівки до архітектурного проектування із курсу “Архітектурне проекту-
вання” для студентів базового напряму 1201 “Архітектура” спеціальності “Архітектура
будівель і споруд”, 120102 “Містобудування”, 120103 “Дизайн архітектурного
середовища” / Укл.: М.М. Обідняк, І.П. Гнесь. - Львів: Видавництво Національного
університету “Львівська політехніка”, 2001. -44 с.
60. Проектування фізкультурно-оздоровчих комплексів: Методичні вказівки до архі-
тектурного проектування із курсу “Архітектурне проектування” для студентів базового
напряму 1201 “Архітектура” спеціальності 120101 “Архітектура будівель і споруд” /
Укл.: Н.М. Олійник, В.А. Шуляр, В.Б. Якубовський. - Львів: Видавництво Національ-
ного університету “Львівська політехніка”, 2006. - 52 с.
61. Проскуряков В.І. Архітектура українського театру: простір і дія. - Львів: Видав-
ництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. - 584 с.
62. Тимофієнко В. Енциклопедія архітектурної спадщини України: Тематичний слов-
ник багатотомного видання. - К.: Будівельник, 1989. - 160 с.
63. Уренев В.П. Предприятия общественного питання. - М.: Стройиздат, 1986. - 176 с.
599
ЗМІСТ
Вступ.......................................................................З
Розділ 1. Класифікація громадських будівель та споруд.......................5
1.1. Класифікація за функціональним призначенням........................5
1.2. Класифікація за місткістю.........................................16
1.3. Класифікація за розташуванням у забудові..........................17
1.4. Класифікація за капітальністю.....................................18
Контрольні запитання................................................19
Розділ 2. Містобудівельні основи проектування громадських будівель і споруд ....20
2.1. Функціональна організація території населених пунктів і розташування
громадських будівель і споруд у їх планувальній структурі..............20
2.2. Санітарні вимоги до розташування громадських будівель і споруд....23
Контрольні запитання................................................26
Розділ 3. Загальні принципи проектування громадських будівель і споруд.........27
3.1. Функціональні процеси у громадських будівлях і спорудах
та функціональний взаємозв’язок приміщень...............................27
3.2. Типи об’ємно-планувальних структур громадських будівель і споруд......28
3.3. Типи архітектурно -планувальних схем..................................28
3.4. Структурні вузли громадських будівель і споруд та їх характеристика...ЗО
3.5. Габарити приміщень та техніко-економічні показники громадських
будівель і споруд......................................................47
3.6. Перелік приміщень громадських будівель і споруд, які допускається
розміщувати в підвальному і цокольному поверхах........................50
3.7. Особливості проектування атріумів.................................51
Конт рольні запитання і завдання......................................52
Розділ 4. Протипожежні заходи та безпека експлуатації
громадських будівель і споруд..............................................53
4.1. Пожежно-технічна класифікація будівельних матеріалів та конструкцій
громадських споруд.....................................................53
4.2. Протипожежні перешкоди та обмеження поширення пожежі..............55
4.3. Шляхи евакуації у громадських будівлях і спорудах.................58
4.4. Евакуація по сходах та сходових клітках...........................63
Контрольні запитання................................................67
Розділ 5. Будівлі дитячих дошкільних закладів..............................68
5.1. Виникнення і розвиток типологічної групи..........................68
5.2. Класифікація дитячих дошкільних закладів..........................€9
5.3. Вимоги до земельних ділянок...........................................71
5.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.77
5.5. Функціональні групи приміщень дитячих дошкільних закладів та вимоги
до їх проектування.....................................................81
5.6. Устаткування дитячих дошкільних закладів..........................95
Контрольні запитання і завдання................................... 98
600
Розділ 6. Будівлі навчальних закладів.......................................99
6.1. Виникнення та розвиток типологічної групи споруд...................99
6.2. Класифікація навчальних закладів......................................99
6.3. Вимоги до земельних ділянок...........................................101
6.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.108
6.5. Функціональні групи приміщень навчальних закладів та вимоги
до їх проектування......................................................112
6.6. Загальна характеристика навчальних комплексів.....................135
Контрольні запитання та завдання....................................137
Розділ 7. Будівлі для охорони здоров’я.....................................139
7.1. Виникнення і розвиток типологічної групи..........................139
7.2. Класифікація закладів охорони здоров’я............................139
7.3. Вимоги до земельних ділянок.......................................140
7.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.145
7.5. Вимоги до проектування стаціонарних лікувальних закладів..........150
7.5.1. Характеристика функціональних блоків стаціонарів та диспансерів.151
7.5.2. Характеристика лікувально-діагностичних і допоміжних підрозділів
стаціонарних та амбулаторно-поліклінічних відділень.................171
7.6. Вимоги до проектування амбулаторно-поліклінічних закладів.........177
7.7. Вимоги до проектування станцій та підстанцій швидкої допомоги.....180
7.8. Вимоги до проектування санаторно-курортних закладів...............180
7.8.1. Вимоги до генпланів санаторно-курортних закладів.............180
7.8.2. Функціональні групи приміщень та їх характеристика...........181
7.9. Вимоги до проектування санітарно-профілактичних закладів..........183
7.10. Вимоги до проектування аптечних закладів.........................184
Контрольні запитання і завдання.....................................185
Розділ 8. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди............187
8.1. Виникнення та розвиток типологічної групи.........................187
8.2. Класифікація спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд і будівель..188
8.3. Вимоги до земельних ділянок.......................................191
8.4. Загальні вимоги до проектування відкритих площинних спортивних споруд.192
8.5. Загальні вимоги до проектування критих спортивних будівель........194
8.5.1. Спортивні зали і басейни.....................................194
8.5.2. Будівлі для фізкультурно-оздоровчих занять...................195
8.6. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.195
8.6.1. Основні приміщення...........................................195
8.6.2. Відкриті площинні спортивні споруди..........................197
8.6.3. Криті спортивні споруди......................................203
8.6.4. Фізкультурно-оздоровчі комплекси.............................218
8.6.5. Приміщення глядацького комплексу.............................223
8.7. Параметри зон, просторів і елементів будинків, споруд і приміщень
для інвалідів та маломобільних груп населення...........................243
8.8. Вимоги протипожежної безпеки..........................................246
Контрольні запитання і завдання.........................................247
601
Розділ 9. Будівлі культурно-видовищних та дозвіллєвих закладів.............248
9.1. Виникнення і розвиток типологічної групи..........................248
9.2. Загальна класифікація будинків культурно-видовищних закладів
та закладів дозвілля...............................................249
9.3. Вимоги до земельних ділянок.......................................249
9.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень..251
9.5. Вимоги до проектування кінотеатрів................................259
9.5.1. Класифікація кінотеатрів.....................................259
9.5.2. Об’ємно-планувальні вирішення кінотеатрів....................261
9.6. Вимоги до проектування театрів....................................265
9.6.1. Класифікація театрів.........................................265
9.6.2. Об’ємно-планувальні вирішення театрів......................267
9.7. Вимоги до проектування цирків..........................................280
9.7.1. Структура глядацького залу........................................280
9.7.2. Розташування та планування робочих місць.....................280
Контрольні запитання і завдання.....................................282
Розділ 10. Будівлі музеїв та виставок, бібліотек...........................283
10.1. Будинки музеїв та виставок.......................................283
10.1.1. Виникнення та розвиток типологічної групи.................283
10.1.2. Класифікація музеїв.......................................283
10.1.3. Вимоги до земельних ділянок...............................285
10.1.4. Функціональний зв’язок приміщень музею та види
музейної діяльності...............................................288
10.1.5. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків
і приміщень.......................................................291
10.1.6. Організація виставок......................................300
10.2. Будівлі бібліотек................................................300
10.2.1. Виникнення та розвиток типологічної групи будівель........300
10.2.2. Класифікація бібліотек....................................301
10.2.3. Вимоги до земельних ділянок...............................302
10.2.4. Основні технологічні процеси та функціональні зони бібліотек...303
Контрольні запитання і завдання...................................312
Розділ 11. Будівлі культових закладів......................................313
11.1. Виникнення та розвиток типологічної групи........................313
11.2. Класифікація культових закладів..................................315
11.3. Вимоги до земельних ділянок......................................318
11.4. Вимоги до проектування храмів та храмових комплексів.............319
11.4.1. Православні та греко-католицькі храми..........................319
11.4.2. Особливості проектування католицьких та протестантських храмів.336
11.5. Вимоги до проектування монастирських комплексів..................341
11.5.1. Символіка монастирського комплексу.............................341
11.5.2. Класифікація монастирських комплексів..........................341
11.5.3. Містобудівельна організація споруд монастирського комплексу....343
11.5.4. 06’ємно-планувальні вирішення споруд монастирського комплексу..345
Контрольні запитання і завдання...................................350
602
Розділ 12. Будівлі закладів роздрібної торгівлі...............................351
12.1. Виникнення та розвиток типологічної групи...........................351
12.2. Класифікація закладів роздрібної торгівлі...........................352
12.3. Вимоги до земельних ділянок.........................................354
12.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.356
12.5. Функціональна структура закладів роздрібної торгівлі................358
12.5.1. Група торговельних приміщень.................................360
12.5.2. Група неторговельних приміщень...............................364
12.6. Особливості проектування багатофункціональних центрів...............369
12.7. Особливості проектування критих ринків..............................372
Контрольні запитання і завдання........................................373
Розділ 13. Будівлі громадського харчування......................................374
13.1. Виникнення та розвиток типологічної групи...........................374
13.2. Основні терміни та визначення, класифікація закладів
громадського харчування................................................374
13.3. Вимоги до земельних ділянок.........................................379
13.4. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і приміщень.383
13.4.1. Приміщення торговельної групи................................388
13.4.2. Приміщення неторговельної групи..............................400
13.5. Норми проектування закладів закритого типу..........................410
Контрольні запитання і завдання......................................411
Розділ 14. Будівлі закладів побутового обслуговування.........................412
14.1. Виникнення га розвиток типологічної групи...........................412
14.2. Класифікація закладів побутового обслуговування.....................412
14.3. Вимоги до земельних ділянок.........................................415
14.4. Вимоги до планувальних вирішень комплексних закладів
побутового обслуговування..............................................417
14.5. Вимоги до планувальних вирішень закладів
лазнево-оздоровчого призначення........................................423
14.6. Вимоги до планувальних вирішень пралень та закладів хімічної чистки.427
14.7. Об’ємно-просторові вирішення закладів побутового обслуговування.....431
Контрольні запитання та завдання.....................................432
Розділ 15. Будівлі банків.....................................................433
15.1. Виникнення та розвиток типологічної групи...........................433
15.2. Класифікація банків.................................................435
15.3. Вимоги до земельних ділянок.........................................435
15.4. Структура, функціональні блоки та склад приміщень банку.............436
15.5. Загальні вимоги до планувальних вирішень............................450
Контрольні запитання і завдання......................................451
Розділ 16. Споруди автостоянок та гаражів для легкових автомобілів............452
16.1. Виникнення і розвиток типологічної групи............................452
16.2. Класифікація споруд автостоянок та гаражів для легкових автомобілів...452
16.3. Містобудівні передумови проектування споруд автостоянок та гаражів
для легкових автомобілів...............................................453
603
16.4. Загальні вимоги до проектування автостоянок і гаражів
для легкових автомобілів...............................................457
16.5. Планування автостоянок.............................................462
16.6. Вимоги до об’ємно-планувальних вирішень гаражів....................467
16.6.1. Загальні вимоги.............................................467
16.6.2. Наземні гаражі закритого типу...............................473
16.6.3. Наземні гаражі відкритого типу..............................474
16.6.4. Підземні гаражі.............................................474
16.6.5. Гаражі з механізованими пристроями розміщення автомобілів..477
16.6. Планувальні параметри постів миття, технічного огляду
і ремонту автомобілів..............................................477
Контрольні запитання і завдання.....................................478
Розділ 17. Будівлі і споруди вокзалів........................................480
17.1. Виникнення і розвиток типологічної групи...........................480
17.2. Класифікація споруд вокзалів.......................................480
17.3. Вимоги до земельних ділянок........................................483
17.3.1. Загальні вимоги.............................................483
17.3.2. Вимоги до проектування привокзальних площ...................488
17.3.3. Вимоги до проектування перонів..............................489
17.4. Розрахунок пропускної здатності вокзалів...........................497
17.5. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень будинків і споруд.500
17.5.1. Групи пасажирських приміщень основного призначення..........501
17.5.2. Приміщення додаткового супутнього обслуговування пасажирів.502
17.5.3. Службові і допоміжні приміщення.............................503
Контрольні запитання і завдання.....................................504
Розділ 18. Будівлі готелів...................................................505
18.1. Виникнення і розвиток типологічної групи...........................505
18.2. Класифікація будівель готелів......................................505
18.3. Вимоги до проектування готелів.....................................513
18.4. Вимоги до земельних ділянок.......................................515
18.5. Загальні вимоги до об’ємно-планувальних вирішень...................517
18.5.1. Вимоги до проектування приміщень
приймально-вестибульної групи.....................................520
18.5.2. Вимоги до проектування приміщень житлової групи.............522
18.5.3. Вимоги до проектування приміщень громадського харчування....526
18.5.4. Вимоги до проектування приміщень побутового обслуговування..529
18.5.5. Вимоги до проектування приміщень
культурно-дозвіллєвого призначення..................................530
18.5.6. Вимоги до проектування фізкультурно-оздоровчих приміщень...531
18.5.7. Вимоги до проектування пунктів прокату.....................531
18.5.8. Вимоги до проектування адміністративних, службових
та господарських приміщень........................................532
18.5.9. Вимоги до проектування будівель і споруд
для обслуговування автомобілів.......................................534
18.6. Особливості проектування мотелів...................................535
Контрольні запитання та завдання....................................536
604
Розділ 19. Доступність громадських будівель і споруд
для маломобільних груп населення............................................537
19.1. Передумови вирішення проблеми безбар’єрного середовища............537
19.2. Поняття інвалідності та необхідний простір для руху інвалідів.....538
19.3. Загальні вимоги до земельних ділянок..............................539
19.4. Загальні вимоги до проектування будинків і споруд.................541
19.4.1. Входи і шляхи руху до будинків.............................541
19.4.2. Вимоги до сходів і пандусів................................543
19.4.3. Вимоги до влаштування ліфтів і підйомників.................545
19.4.4. Вимоги до шляхів евакуації..................................545
19.4.5. Вимоги до санітарно-гігієнічних приміщень...................546
19.5. Зони обслуговування відвідувачів у громадських будинках...........548
19.6. Організація робочих місць інвалідів................................556
Контрольні запитання та завдання....................................556
Додаток А. Словник архітектурних термінів...................................559
Додаток Б. Перелік видів спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд
та парамегри пристроїв для стрибків у воду...................................578
Додаток В. Вимоги до проектування закладів ресторанного господарства........583
Додаток Г. Вимоги до проектування готелів....................................588
Література...................................................................597
605
Книги для навчання і роботи!
ІринжДида
ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ТРАДИЦІЙНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ
АРХІТЕКТУРИ
ІСГОРИЧНІ’
АРХПЕЮ^РНО МІСТОБУШВНІ?
КОМПЛЕКСИ'
мснчм* .кктн/джі. »*♦•>*
Дида І. А.
ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРАДИЦІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
АРХІТЕКТУРИ
Монографія. - 2009. - 332 с.
ЯВИ: 978-966-553-847-9
Визначено екологічні основи мистецьких вирішень у традиційній
українській архітектурі. Подано теоретичний розгляд питання,
викладено характеристики традиційної української архітектури
в аспекті її пов’язань з природою. Проведено аналіз інших
архітектурних вирішень. Стверджено, що стосунок до природи має
в українській архітектурі ключове значення. Методика формування
архітектурного простору на екологічних засадах є важливим внеском
української архітектури у світову культуру.
Монографія буде корисною для архітекторів, мистецтвознавців і
всіх, кого цікавить архітектура та містобудування.
Петришин Г. П. та ін.
ІСТОРИЧНІ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНІ
КОМПЛЕКСИ: НАУКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Навчальний посібник. - 2006. -212 с.
І8ВИ 966-553-556-0
Рекомендувало Міністерство освіти і науки України
У посібнику розкрито основи методології наукового дослідження
в галузі містобудування та архітектури. У першій частині
систематизовано та охарактеризовано методи наукових досліджень,
які рекомендовано використовувати в галузі містобудування,
історичного містоутворення, історії архітектури та суміжних
дисциплінах. У другій частині подано логічну послідовність
застосування різних методів для дослідження об’єкта.
Для наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів та
усіх, хто спеціалізується в галузях архітектури, містобудування,
містознавства, історії та суміжних з ними дисциплінах.
Для студентів (бакалаврів та магістрів) базового напряму 1201
- Архітектура та аспірантів зі спеціальності 18.00.01 - Теорія
архітектури, реставрація пам’яток архітектури, 18.00.04 -
Містобудування та ландшафтна архітектура.
Черкес Б. С.
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ
В АРХІТЕКТУРІ МІСТА
Монографія - 2008. - 268 с.
№N978-966-553-703-8
У монографії розглянуто архітектурно-планувальні закономірності у
пошуках національної ідентичності під час формування громадських
центрів столичних міст. Розглянуто різні архітектурні засоби
утвердження ідентичності на прикладах архітектури Києва, Москви,
Берліна і Варшави.
Для архітекторів, мистецтвознавців, істориків, політологів, а також
для всіх, хто цікавиться архітектурою і містобудуванням.
Криворучко О. Ю.
СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА
Термінологічний словник - 2008. - 136 с.
№N978-966-553-686-4
Рекомендувало Міністерство освіти і науки України
Термінологічний словник побудований за принципом архітектурного
лексикону. Об’єктом зацікавлення є світові архітектурні процеси
XX століття, а також явища попередніх епох, що мали вплив на
формування архітектури XX століття. Особливо уважно розглянуло
актуальний відтинок сучасної архітектури - злам XX і XXI століть.
Словник тлумачить передусім архітекгурні поняття, але також
терміни суміжних дисциплін: культурології, мистецтвознавства,
літератури й театру. Він проілюстрований рисунками й кресленнями
знакових архі іектурних об’єктів, містить коротку історію архітектури
XX століття, алфавітний покажчик авторів, бібліографію.
Словник сприятиме глибшому й точнішому розумінню явищ і
процесів архітектури XX століття, орієнтації в складних поняттях та
термінах чужомовного походження.
Для викладачів і студентів архітектурних, будівельних та мистецьких
спеціальностей, для практикуючих архітекторів, а також усіх, хто
цікавиться сучасною світовою архітектурою.
ьогдиі ЧЕРКЕС
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ
В АРХІТЕКТУРІ МІСТА
Видавництво Львівської політехніки
вул. Ф. Колесси, 2, корп. 23А, м. Львів, 79000
тел. +380 32 2582146, факс +380 32 2582136, уір.согп.иа, уппг@у|р.соптиа
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Лінда Світлана Миколаївна
АРХІТЕКТУРНЕ
ПРОЕКТУВАННЯ
ГРОМАДСЬКИХ
БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
Редактор Ольга Грабовська
Коректор Олена Губарєва
Технічний редактор Лілія Саламін
Коми ’ютерне верстання Ірини Жировецької
Художник-дизайнер Уляна Келеман
Рисунки виконали Ярослав Щепанський, Дмитро Павленко
Здано у видавництво 27.05.2009. Підписано до друку 12.01.2010.
Формат 70x100/16. Папір офсетний. Друк офсетний.
Умови, друк. арк. 49,0. Обл.-вид. арк. 35,5.
Дод. наклад 300 прим. Зам. 100151.
Видавництво Національного університету “Львівська політехніка’’
Реєстраційне свідоцтво серіїДК№ 751 від 27.12.2001 р.
Поліграфічний центр Видавництва
Національного університету “Львівська політехніка”
вул. Ф. Колесси, 2, Львів, 79000
тел. +380 32 2582146, факс +380 32 2582136
уір.сот.иа, ел. пошта: утг@у1р.сот.иа
І5ВИ 978-966-553-878-3