Откровеніе Мефодія Патарскаго и Апокрифическія видѣнія Даніила - Истринъ В.М.

Автор: Истринъ В.М.

Теги: история

Год: 1897

Похожие

Апокрифическія сказанія о ветхозаветныхъ лицахъ и событіяхъ

Апокрифическія сказанія о новозаветныхъ лицахъ и событіяхъ

О книге святаго пророка Даніила

Апокрифическія молитвы, заклинанія и заговоры

Текст

ОТКРОВЕНІЕ
В, И с т р и н ъ.

ЕФОДІЯ ШАРСКАГО4
и
АПОКРИФИЧЕСКІЯ ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА
1 ВИЗАНТІЙСКОЙ И СЛАВЯНО-РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРАХЪ.
ИЗСЛѢДОВАНІЕ и ТЕКСТЫ.
БИБЛІОТЕКА
Пврысваго ѲтдѢлиній
' Иянератсрскаго
П^йТ^скаг^Унибсряітета.
МОСКВА.
Университетская типографія, Страстной бульваръ.
& 18 97.
'и
г

* Г

гД

Изъ Чтеній въ Императорскомъ Обществѣ Исторіи и Древностей
Россійскихъ при Московскомъ университетѣ за 1897 г.
ОГЛАВЛЕНІЕ.
Стр.
Предисловіе.......................................... I—II
А. Изслѣдованіе................................................ 5—329
I. Откровеніе Мефодія..................................... 5—250
I. Введеніе.......................................... 5— 24
II. Первая греческая редакція......................... 25— 69
III. Вторая греческая редакція......................... 70— 95
IV. Третья (96—105) и четвертая (105—108) греч. редакціи 96—108
V. Латинскій переводъ................................... 109—120
VI. Первый славянскій переводъ...................... 121—155
VII. Второй славянскій переводъ........................ 156—174
VIII. Интерполированная редакція....................... 175— 232
IX. Общіе выводы....................................... 233—250
II. Видѣнія Давіпла........................................ 253—329
Введеніе............................................. 253—255
I. Сой. ВагЬегіпиз III. 3............................ 256- 259
II. Сп. Хиландарскій 24............................... 260—268
II I. Послѣднее Видѣніе................................. 268—287
IV. Сой. Ваітосіапив 145............................... 287—294
V. Сой. Сапопісіапив 19.............................. 294—304
VI, Хрясѵюлогіонъ Спафарія............................. 304—312
.VII. Сп. Парпж. Нац. бпбл. 1295........................ 312—318
VII I. Мелкія пророчества.............................. 318—325
IX . Общіе выводы..................................... 325—329
В. Тексты.......................................................... 5—162
I. Откровеніе Мефодія..................................... 5—131
I. Первая и вторая греческія редакціи................. 5— 50
И. Третья греческая редакція.......................... 51— 66
III. Четвертая греческая редакція...................... 67— 74
IV. Краткая латинская редакція......................... 75— 83
V. Первый славянскій переводъ........................ 84—101
VI. Второй славянскій переводъ........................ 102—114
VII. Интерполированная редакція....................... 115—131
П. Видѣнія Даніила........................................ 135—162
I. Послѣднее Видѣніе—сп. Котломушскій 217............ 135—139
II. „ „ сой. Ваггосіаппв 145................. 140—142
III. Вид. Дан. монаха—срй. Ваітосіаппя 145............ 143—144
IV. Сой. Сапопісіапия 19.............................. 145—150
V. Парнж. Нац. библ. 1295 ........................... 151—155
VI. Хиландарскій сп. 24............................... 156— 158
ѴІІ.-Хрисмологіонъ..................................... 159—162
0. I. Греческо-славянскій словарь къ переводамъ Откровенія Мефодія 163—202
П. Указатель къ изслѣдованію................................... 203—208
Настоящее изслѣдованіе является однимъ изъ результатовъ
моихъ занятій въ западно-европейскихъ библіотекахъ въ 1894—6 гг.
Насколько возможно было получить свѣдѣнія о спискахъ Откро-
венія Мефодія, я старался воспользоваться ими. Я далекъ, конечно,
отъ утвержденія, что весь рукописный матеріалъ, относящійся къ
разбираемому вопросу, мною исчерпанъ. Несомнѣнно, что и послѣ
будутъ находиться новые списки какъ Откровенія Мефодія, такъ,
въ особенности, Видѣній Даніила, которые будутъ дополнять и,
можетъ быть, иногда видоизмѣнять сдѣланные мною выводы: но
я счелъ себя въ правѣ уже теперь обработать то, что имѣлъ подъ
руками. Бъ области византійской и старой славяно-русской лите-
ратуръ, основывающихся исключительно на рукописномъ матеріа-
лѣ, трудно положить предѣлъ поискамъ за возможно большимъ
количествомъ рукописей. До тѣхъ поръ пока не будутъ приведены
въ полную извѣстность всѣ хранилища рукописей, постоянно бу-
дутъ по каждому вопросу прибавляться новые матеріалы, и един-щ
ственнымъ мѣриломъ полноты матеріала’ въ такихъ случаяхъ
можетъ служить явившаяся возможность придти къ извѣстнымъ1
результатамъ. Съ этой стороны, думаю, можетъ быть оправдана/1
моя рѣшимость выпустить въ свѣтъ настоящее изслѣдованіе.
При собираніи матеріала и его обработкѣ имѣлось въ виду
главнымъ образомъ разсмотрѣть судьбу Откровенія Мефодія въ
славяно-русской письменности. Но хорошо извѣстно, что изслѣдо- <
ваніе каждаго переводнаго памятника славяно-русской письмен- (
ности должно начинаться съ изслѣдованія его оригинала. Въ дан- '
номъ же случаѣ оригиналъ былъ совершенно не изслѣдованъ.
Поэтому, половина настоящаго изслѣдованія и посвящена разбору
греческихъ текстовъ. Въ виду же того, что греческій оригиналъ
имѣлся до сихъ поръ только въ старомъ изданіи одного интер-
полированнаго текста, явилась необходимость прежде всего дать
въ руки читателю самый разбираемый памятникъ.
II
При изданіи греческаго текста возстановлялось обыкновенна
обычное написаніе, за исключеніемъ тѣхъ случаевъ, гдѣ можно
было наблюдать особое фонетическое явленіе, какъ напр. удвоенйэ
согласныхъ или написаніе р-~. Поэтому, варіанты, основанные на
смѣшеніи гласныхъ, не подводились. Всѣ же другія разночтенія
въ изданіи указаны. Причины, почему выбраны изъ рукописей
всѣ варіанты, слѣдующія. Во первыхъ, не нужно думать, какъ
сказано, что новыхъ текстовъ уже болѣе не найдется; если же
найдется еще какой нибудь текстъ Откровенія, то прежде всего
явится необходимость опредѣлить, къ какой группѣ онъ принад-
лежитъ и съ какими теперь извѣстными списками онъ сходится:
это же можно будетъ сдѣлать, если указаны по возможности всѣ
особенности каждаго списка. Во вторыхъ, имѣлось въ виду глав-
нымъ образомъ выяснить составъ славянскихъ переводовъ Откро-
венія, а это можно сдѣлать также только тогда, когда указаны
особенности греческихъ ‘списковъ: въ противномъ случаѣ остава-
лось бы неизвѣстнымъ, чему приписать ту или другую особенность
славянскаго перевода.
Что касается изданія славянскаго текста, то я не считалъ
необходимымъ передавать въ точности оригиналъ: знаки разстав-
лены по смыслу, а ошибки исправлены, причемъ указано и чтеніе
рукописи въ исправленномъ мѣстѣ.
Такъ какъ Откровеніе Мефодія было два раза переведено на
славянскій языкъ, то я счелъ нужнымъ приложить параллельный
словарь обоихъ переводовъ. Если каждое изданіе славянскаго пе-
реводнаго памятника будетъ снабжаться словаремъ, то это послу-
житъ на будущее время матеріаломъ для изслѣдованія славянской
лексилогіи.
Наконецъ, я счелъ не лишнимъ коснуться латинскаго пере-
вода Откровенія Мефодія и приложить текстъ доселѣ неизвѣст-
ной краткой латинской редакціи.
ИЗСЛѢДОВАНІЕ.
ОТКРОВЕНІЕ
I
МЕФОДІЯ КАТАРСКАГО.
I.
Въ изданномъ проф. Тихонравовымъ спискѣ ложныхъ и отре-
ченныхъ книгъ, употреблявшихся въ древней Руси, подъ № 62 чи-
тается *: „Слово Меѳодія епископа патаримъскаго отъ начатка и до
кончины въ немъ же писанъ Мунтъ сынъ Ноевъ и три лѣта земли
горѣти, что запечатани цари Александромъ царемъ Македонскимъ,
Гогъ и Магогъ“. Это и есть памятникъ, болѣе извѣстный подъ име-
немъ „Откровенія Мефодія Патарскаго". Обыкновенно это „Открове-
ніе" заносится въ разрядъ апокрифовъ, но само по себѣ „Слово Мефодія.
Патарскаго" не есть апокрифъ: оно не содержитъ въ себѣ изложенія не-
извѣстныхъ въ ветхомъ и новомъ завѣтѣ событій и не говоритъ ничего
особеннаго о лицахъ ветхозавѣтныхъ и новозавѣтныхъ. Если въ немъ
встрѣчается неизвѣстный изъ библіи Мунтъ, сынъ Ноя, то это не дѣла-
етъ Откровенія апокрифомъ, каковымъ было, конечно, само сказаніе о
Мунтѣ, сынѣ Ноя, существовавшее въ отдѣльномъ видѣ. Оно вне-
сено было въ'Откровеніе какъ историческій фактъ и является такой
незначительной частью ея, что вліять на все „слово" не могло. А чю
легенда о Мунтѣ существовала въ отдѣльномъ видѣ, указываетъ напр.
слѣдующій отрывокъ ея, сп. Погодин. 1287, л. 8.—ІЛоутъ оу Нод ро-
дней по потопъ снъ н іілвыуе премоудростн. единою ндкцюу сі.Щпоу-
темъ ^авлкдн в гора н в^ндс на гори высокоу Самгарю и видъ с неіа
вертепъ стоіаць нсъуенъ не каменн н въ на двермн вертпа написано:
а^ъ Снфъ сііъ Адамль в^ыдо на гороу сію помолится гвн и вдасть емк
грамотк. Или напр. Толст. 3, 92, л. 142 — „Отъ Монда внука Ноева
сына Симова острономія списася. Явися ему Михаилъ архангелъ,
глаголетъ ему: „гдѣ есть Михаилъ? угони". Мондъ же рече: „на
небеси нѣсть его, а въ преисподняя не сошелъ". Паки рече ему:
„ты еси Михаилъ". Онъ же удари его руки запястіемъ и вземъ отъ
него книгу Острономію и вверже ея въ море „да к тому, рече, не уга-
дывавши". Онъ же паки обумь состави отчасти сію книгу Остроно-
1 Памятники отреченной литературы, I.
6 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
мію '. Тотъ же разсказъ, что въ Погод. 1287, читается въ сп. Арх.
Мин. Ин. Д. № 341/721, л. 188. Подобная легенда существовала,
конечно, у грековъ, и редакторъ Откровенія внесъ ее въ свой трудъ
для того, чтобы подѣлить всю землю на четыре части: Мунту до-
стается г; у’4 ёыа?.—Приписанное Мефодію, патріарху Константи-
нопольскому конца III—начала IV в., произведенія котораго пользо-
вались уваженіемъ, такъ что помѣщались въ указателяхъ рекомендуе-
мыхъ книгъ, наше „слово" не заключало въ себѣ ничего апокрифич-
наго. Поэтому, его нѣтъ ни въ одномъ греческомъ индексѣ ложныхъ
книгъ, хотя тамъ находятся стоящія съ нимъ въ связи „Видѣнія Да-
ніила". Наоборотъ, оно считалось такой же истинной, священной
книгой, какъ напр. слово Ефрема объ антихристѣ, слово о томъ же
Ипполита, житіе Андрея Юродиваго. Доказательство этому мы нахо-
димъ въ различныхъ выпискахъ о концѣ міра, гдѣ рядомъ съ Ефре-
момъ, Ипполитомъ и другими стоитъ и Мефодій Патарскій; напр.
сказаніе о взятіи Константинополя въ сой. Ваггосіапиз Бодлеянской
библ. № 27, л. 15—25 подъ заглавіемъ Проррт^ск; той еѵ ауіоі? Ка>ѵ-
стаѵтіѵоѵ той МеуаХоѵ тсгрі тт^ тѵі<; рЕуаХ?]<; тСгѵ •гсоХеіоѵ
содержитъ въ себѣ такія сопоставленія: 1) л. 15—Ме{)6§іо<; ттері. тси-
тои урасрЕі б т&ѵ Патарсоѵ ёкіохопо? хаі ОеІос; ІЕрарартѵрос; Ме-9б5ю?
хаі ’Лѵ^рЁа? хаі оі Хогтсоі оті аѵаат^оЕтаі раоіХсй? а-гсб АіЭюпіас; и
т. д.; 2) л. 17—тіѵё? рёѵ обты? оиѵЕурйфаѵто. тіѵе? 5е ех. тйѵ соу-
урарратсоѵ тоО ІЕрорартироі; Ме’ЭоЙоо хаі тоб ^уіаарЁѵои ’Аѵ&ргои тоб
<5 іа Хріатбѵ ЕаХои еті 5е хаі хата тоѵ Хбуоѵ ѲЕоуѵФатби тіѵос; обтсос
&ауореиои<лѵ оті тгрб той аѵті^рістоо ЕуЕр-Э^аоѵтаі тгоХХоі феи^б^рютос
и т. д. Четвертая редакція Откровенія оканчивается: та 5е аХХа
паѵта кері той аѵті^ріатои і^теі ёѵ тф Еб^раір тф Хбрср еѵ ХЕфаХаіір
р—V с~Ѵ. Въ своей исторіи МеОо^іоо ётсіохблоо Патарсоѵ ътрб-
<рЭеур.а подвергалось объясненіямъ, таковъ напр., кромѣ указаннаго
сой. Ваггосіаппе, списокъ Пантелеймоновскаго монаст. № 639, гдѣ
въ началѣ приложена біографія Мефодія, который гр.расЕ хата то
260 сто;. О5ю^ б Осіос о крорарто?, говорится въ этой біографіи,
хат&гтсЕѵ т(рсѵ аоуураррата т7(^ аотоб іріХоітоѵіа<; тса<И]<; уѵсйоЕ(Г<; хаі
ЕоірЕ^ЕІа? уЁроѵта хаі тгЕрі тй>ѵ рЕХ^бѵтсоѵ оаірЁотата тгро^убрЕиоЕѴ
ЕихріѵЁ'атата тгЕрі расЛЁсоѵ ёѵаХХауа<; ретароХа<; хаі ЦЕТалоі^СЕіс
хаі е-9ѵйѵ Ёхорора? хаі уіоріоѵ хаі тбтгсоѵ Ёр^рсЬсЕк; хаі &<раѵіорои<;
хаі КЕрі бр-Эо&бІЕсоѵ хаі аірЕтіхйѵ РаоіХЁсоѵ ітЕрі оиѵтЕХЕіас хб^рои хаі
«Ері аѵті^ріатоо хаі т^ абтой /За<яЛЕіа<; хаі той а^аѵісгрой хаі тгаѵоХЕ-9-
4 Памятники др. русской литер. Ш, стр. 19.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 7
ріа? іта<57)<; парко? амОрытгіѵ/;?, л. 67. Все это, конечно, указываетъ,
что Откровеніе Мефодія Патарскаго не только не считалось книгой
ложной, но, наоборотъ, считалось книгой священной. Такой же она
^читалась и у славянъ и у русскихъ. Въ древнѣйшихъ славянскихъ ин-
дексахъ ложныхъ книгъ также пѣтъ „слова Мефодія о кончинѣ міра".
Какъ книга истинная она была извѣстна Нестору, цитующему ее два
раза. Поэтому, нѣтъ большого основанія считать Откровеніе Мефодія
книгой отреченной 'на основаніи одного поздняго индекса, каковъ Со- I
ловецкій индексъ, изъ котораго выписалъ Тихонравовъ вышеприведен
ное запрещеніе *. Сомнѣніе же въ истинности памятника, повидимому,
было. Тихонравовъ говоритъ, что „во многихъ индексахъ замѣчено:
Василій же Новый и Нифонтъ и Андрей Юродивый и Мефодій Па-
тарьскій и Странникъ—подобаетъ о сихъ вѣдущаго вопросити аще
истинна суть 2 въ индексѣ въ рук. Арх. Мин. Пн. Д. № 341/721,
XVII в. л. 446 читается: „а <в Мефодии Патарско(м) спрошати
вѣдущй; и о Василіи Новомъ и ® Ондрѣе Оуродивом есть истина".
Самая отсылка къ „вѣдущимъ* указываетъ, что у авторовъ индексовъ
и ихъ переписчиковъ не было твердыхъ основаній считать Открове-
ніе Мефодія книгой ложной, не было у нихъ старыхъ запрещеній.
Здѣсь интересно сопоставленіе Мефодія съ Андреемъ Юродивымъ и
Нифонтомъ и др., о чемъ скажу сейчасъ. Нужно обратить вниманіе
на слова запрещенія Тихонравовскаго индекса „и три лѣта земли
горѣти". Откуда взялъ эту особенность Откровенія редакторъ индекса?
Ни въ греческой ни въ славянской редакціяхъ нѣтъ этой особенности.
Но на этотъ вопросъ можно отвѣтить, если принять во вниманіе
полную русскую редакцію. Эта редакція сильно распространила кар-
тину второго пришествія и въ ней читаемъ: „и начнетъ земли горити
и згорить земли ф лако и згорж горы и древа и всакъ скотъ и звѣри
и птицы и гади и всж живоущаи на земли", сп. Толст. II, 229 л. 104.
Но эта редакція поздняя, спеціально русская, и ее то и имѣлъ въ
виду авторъ- Соловецкаго индекса, когда вносилъ Откровеніе въ свой
перечень. Очевидно, причиной, почему Откровеніе явилось въ его
глазахъ книгой ложной, подлежащей запрещенію, и былъ Мунтъ да, 1
пожалуй, сказаніе, что земля будетъ горѣть три дня, хотя въ извѣстныхъ ।
мнѣ спискахъ полной редакціи нѣтъ такого опредѣленія времени; но
возможно, что у автора индекса, списокъ котораго принадлежитъ къ
XVII в., была такая именно редакція съ опредѣленіемъ времени зем-
1 Такой же индексъ встрѣчается еще въ сп. Сииод. Библ. № 191.
8 Русскій Вѣсти. 1862 г. янв., 418.
8 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ного пожара. Тогда сопоставленіе Мефодія съ Андреемъ Юродивымъ
вполнѣ понятно: только полная редакція, интерполированная между
прочимъ изъ тѣхъ же источниковъ, которые вошли въ житіе Андрея,
имѣетъ съ послѣднимъ тѣсную связь: тамъ и тутъ передается цѣ-
лый рядъ царей, имѣющихъ царствовать предъ концомъ міра; первая
же редакція не можетъ сопоставляться съ житіемъ Андрея. На осно-
ваніи одиночнаго упоминанія поздняго индекса нѣтъ основанія при-
числять Откровеніе Мефодія Патарскаго къ книгамъ ложнымъ или
отреченнымъ, запрещаемымъ въ древней Руси: оно не считалось лож-
нымъ и не подвергалось вообще запрещенію пи въ византійской ни
въ славяно-русской литературахъ. Такъ какъ другія творенія Мефодія
Патарскаго рекомендовались для чтенія на ряду съ такими книгами
какъ Златая Чепь, Глубина, Бисеръ, Криница, Маргаритъ (см. напр.
Синод. библ. № 185, л. 11—17), то возможно, что подъ твореніями
Мефодія Патарскаго, рекомендуемыми для чтенія, разумѣлось и наше
Откровеніе. Оно не считалось книгой ложной, запрещенной и на
западѣ; наоборотъ, оно похвалялось отцами церкви: краткая, но поль-
зовавшаяся большимъ распространеніемъ латинская редакція „Слова"
такъ обыкновенно и надписывается: іпсіріі ІіЬег Мѳікойіі ерізсорі
ессіѳзіае Раіегепіе . . . диена іпіег іііивігов ѵігое Ъеаіпе Ніегону-
шиз ін 8иі8 ориесиііе соііосаѵіі (вар. соііаисіаѵіі)—сосі. Рагіеіепеіб
13700 л. 144®. Такимъ образомъ, Откровеніе Мефодія Патарскаго
слѣдуетъ изъять изъ разряда апокрифическихъ и отреченныхъ книгъ
и отнести въ разрядъ книгъ, предназначаемыхъ для чтенія вѣрую-
щимъ. Въ византійской литературѣ его эксплуатировали, больше, не-
жели въ славяне-русской; тамъ оно смѣшивалось съ „Видѣніями Да-
ніила", получало характеръ національнаго сказанія и вмѣстѣ съ
другими подобными сказаніями составило литературу предсказаній,
группирующихся около Византіи: имя Мефодія Патарскаго служило
только для внушенія большей убѣдительности; этимъ именемъ надпи-
сывались даже такія предсказанія, которыя съ дѣйствительнымъ От-
кровеніемъ Мефодія не имѣли общаго, напр. пророчество сосі. Сапо-
пісіаппв 19. Такой же характеръ оно пріобрѣтало и въ славяпо-
русской литературѣ. Въ сборникѣ попа Драголя оно помѣщено вмѣстѣ
съ другими подобными предсказаніями. Такъ какъ у насъ не было
большого интереса къ Византіи, а антихристомъ въ XVII в. занима-
лись очень усердно, то Откровеніемъ для послѣдней цѣли особенно
и пользовались. Объ этомъ еще будетъ рѣчь впереди, а теперь по-
вторяю, что нѣтъ основанія считать „Откровеніе Мефодія" отреченной
книгой, а тѣмъ болѣе апокрифомъ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 9
Откровеніе Мефодія Патарскаго, ’кьуос, от&оеіси;, ттрб<ь-9еур.а,
„слово" „оуказаніе" славянскихъ переводовъ, стало извѣстнымъ со вре-
мени перваго Базельскаго изданія XVI в. въ Мопптепіа раігиш
ОгіИодохо^гарЬа, гдѣ напечатанъ греческій текстъ и латинскій пере-
водъ. Послѣдній неоднократно переиздавался въ Парижскомъ изданіи
ВіЫіоІЬеса ртаеса. Изслѣдователи и пользовались этими изданіями,
но такъ какъ изданія были неудовлетворительны, то до сихъ поръ
и не появилось настоящаго изслѣдованія объ этомъ памятникѣ. Нужда
ъъ приведеніи въ извѣстность наличнаго состава списковъ Откровенія
сказывалась уже давно; особенно для изслѣдователей славянскихъ
переводовъ чувствительно было отсутствіе критически изданнаго текста.
Нынѣ впервые при настоящемъ изслѣдованіи издаются четыре греческія
редакціи памятника.
Разсматриваемый памятникъ ьъ рукописяхъ приписывается обык-
новенно Мефодію, епископу Патарскому. Извѣстны два Мефодія—
одинъ епископъ Патарскій III—IV в., а другой, бывшій послѣ па-
тріархомъ Константинопольскимъ—IX в. Но давно уже указано, что
ни тому ни другому памятникъ принадлежать не можетъ: съ одной
стороны, одинъ тотъ фактъ, что сохранились списки VIII в. латин-
скаго перевода, говоритъ противъ признанія авторомъ Мефодія, жив-
шаго въ IX в.; съ другой—тѣ историческія данныя, которыя встрѣ-
чаются въ Откровеніи, указываютъ на болѣе позднее время, чѣмъ
III—IV вв. Опізсйпііб указалъ какъ на годы составленія памятника
676—678, это же время за нимъ принимаютъ и другіе Въ послѣд-
нее время Откровенія Мефодія коснулся Камперсъ въ своей книгѣ
Каізегргорйеііеп гіпсі Каізегза^еп іт Міііеіаііег, МйпсЬеп, 1895 г.,
опредѣливъ его мѣсто въ ряду другихъ подобныхъ предсказаній2.
Откровеніе Мефодія о послѣднихъ временахъ имѣетъ за собой длин-
ную исторію. Существенныя части его—бѣдствія отъ Измаильтявъ,
1 Нівіогівсйе йеіівсЬгіЙ Ь. ѵоп 8уЪе1, В<1. 41, 145 и слѣд.
8 Эта книга въ 1896 г. вышла вторымъ изданіемъ подъ другимъ загла-
віемъ—<1іе беиівсііе Каівегібее іп РгорЬеііе ип<1 8а^е, съ нѣкоторыми до-
полненіями; такъ авторъ привлекъ къ изслѣдованію между прочимъ тексты
„Видѣнія Даніила“, изданные Васильевымъ въ Апесбоіа бтаесо-ВуиапІіпа.
Новымъ въ второмъ изданіи относительно пророчества Мефодія являются ука-
занія на связь пророчества съ сказаніемъ объ Александрѣ Македонскомъ. Что
же касается до самого пророчества, то совершенно напрасно проф. Крумбахеръ
въ библіографической замѣткѣ (Вугапі. 2еіівс1іг. В<1. V, стр. 621) сказалъ
что прорицаніе Псевдо-Мефодія ѵѵііб егпепі кгібівсЬ ипбегвисйк ничего по
добнаго въ книгѣ Катреге’а нѣтъ.
2
10 ЙТКГОВГНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
появленіе царя избавителя и царство міра, конецъ греческаго цар-
ства и пришествіе антихриста; тутъ уже много стараго, но видоизмѣ-
неннаго подъ вліяніемъ христіанскихъ понятій. У евреевъ жило ожи-
даніе Мессіи и вѣчнаго съ нимъ царства, которое должно было быть
еврейскимъ. Эти ожиданія проглядываютъ и въ другихъ памятникахъ,
ведущихъ начало отъ евреевъ, каковы напр. „Псалмы Соломона*,
„Книга Варуха* и т. п., не исчезли даже и послѣ разсѣянія евреевъ.
Персидское „Видѣніе Даніила", переведенное съ еврейскаго, подробно
говоритъ о Мессіи, который придетъ и избавитъ евреевъ отъ ига хри-
стіанскаго и образуетъ вѣчное царство. Въ Римѣ также существовали
прорицанія о золотомъ вѣкѣ и о вѣчной жизни и міровомъ значеніи
города Рима. Здѣсь было вліяніе со стороны еврейско-христіанскихъ
Сивиллъ. Легенды какъ о царѣ-устроителѣ царства міра существовали
объ Августѣ, Неронѣ, Траянѣ. Когда явилось христіанство, идея о
всемірномъ царствѣ не исчезла, но она видоизмѣнилась въ томъ
смыслѣ, что царство христіанское не претендовало на всемірное гос-
подство, но ограничивалось по отношенію къ другимъ народамъ за-
щитой. Съ такимъ характеромъ является VIII сивилла, переработан-
ная въ христіанскомъ духѣ послѣ паденія Іерусалима. Съ паденіемъ
Рима и возвышеніемъ Византіи идея о царствѣ міра перешла й въ
Византію. Подъ вліяніемъ.апокалипсиса и посланія Павла къ Солуня-
намъ съ царствомъ міра соединяется представленіе о копцѣ міра въ
христіанскомъ духѣ. Разбирая средневѣковую такъ называемую Ти-
буртинскую Сивиллу упомянутый, Камперсъ пришелъ къ выводу, что
она составлена въ царствованіе Константина II (337—40), а подъ
греческимъ царемъ, сщиб пошіпе еі анішо сонаіапз, устраивающимъ
царство мира, разумѣется Констансъ. Въ своемъ нравоучительномъ
остовѣ эта Сивилла византійскаго происхожденія и очень напоминаетъ
Откровеніе Мефодія въ его второй половинѣ: также оканчивается
появленіемъ Гога и Магога, пришествіемъ антихриста и страшнымъ
судомъ. Эта легенда въ первоначальной, византійской основѣ была
предшественницей нашего Откровенія, авторъ котораго воспользовался
ею въ примѣненіи къ современнымъ ему событіямъ; войны съ Пер-
сами легенды преобразовались въ войны съ Измаильтянами Открове-
нія. Но между тѣмъ и другимъ памятникомъ были и другіе. Такимъ
являются тѣ источники, которыми воспользовался монахъ Адсо, со-
ставившій сказаніе подъ именемъ „ЬіЪеІІив де апіісЬгіеіо". Онъ
воспользовался источниками Тибуртинской легенды и представилъ
апофеозу римскаго царства въ концѣ міра, обставивъ извѣстными
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 11
традиціонными представленіями объ антихристѣ *. Наконецъ, въ от-
крытомъ недавно памятникѣ „Слово Ефрема Сирина и Исидора
Севильскаго о послѣднемъ времени объ антихристѣ и концѣ міра“
можно видѣть также одинъ изъ источниковъ Откровенія Мефодія.
По розысканію Каспари 1 2 указанное слово Ефрема, или точнѣе
Псевдо-Ефрема, основывается на пророчествѣ, сохранившемся въ Ти-
буртинской сивиллѣ, и, съ другой стороны, находится въ связи съ
Откровеніемъ Мефодія. [Но авторъ Откровенія не заимствовалъ въ
свой трудъ непосредственно изъ Слова Псевдо-Ефрема, но то и дру-
гое восходятъ къ однимъ и тѣмъ же источникамъ. Въ Словѣ. Псевдо-
Ефрема проповѣдникъ начинаетъ съ указанія на предстоящій конецъ
міра: ]ат апіеа діхігапз, диіа типсіі Гіпіз іп ргохіто еяі еі соп-
зиттаііо зирегезі, конецъ міра^ связывается съ концомъ римскаго
царства: іп ехріеііопе епіт Вотапі тецпі песеззе езі заесиіиш соп-
зитпіагі—209; или: ]ат іасіа зипі Гатез еі резіііепііае сотто-
ііопез §епііит еі зі^на, диае а Ботіпо ргаедісіа зипі, ]ат сопзит-
таіа зипі, еі поп езі аііид, диод зирегезі, пізі адѵепіиз таіі іп
ехріеііопе ге§пі Вошапі—210. Признаки конца міра проповѣдникъ
видитъ въ совершающихся въ его время событіяхъ. Съ пятой главы
начинается собственно пророчество объ антихристѣ и описаніе свя-
занныхъ съ его временемъ бѣдствій. Къ Откровенію Мефодія имѣетъ
отношеніе именно начало пятой главы, хотя и четвертая по содер-
жанію сходна съ соотвѣтствующимъ мѣстомъ Откровенія. Какъ въ
Откровеніи по окончаніи всѣхъ золъ послѣдній царь отдаетъ цар-
ство Богу и затѣмъ является антихристъ, такъ и въ данномъ Словѣ:
Спшдпе сопріеіі Гпегіпі діез іетрогит депііит іііагиш розідиаш
іеггаш сопгитрегіпі, гедиіезсеі; еі ,]ат ге§пит Вотапогит іоПііиг
де тедіо еі СЬгізііапогит ітрегіит ігадііиг Оео еі Раігі; еі іипс
ѵепіі сопзиттаііо, сит соерегіі сопзиттагі Вотапогит ге§пит еі
ехріеіі іиегіпі отпез ргіпсіраіиз еі роіезіаз. Типс арратеЬіі іііе іпе-
диіззітиз еі аЬотіпаЬіІіз дгасо, іііе, диет арреіаѵіі Моузея іп Беи-
іегопотіо (іісепз: Оап саіиіиз Іеопіз ассиЬапз еі ехіііепз ех Вазап—
214; ср. Откров. хаі аргі' 6 (ЗааіХеис; тоіѵ Ріор.аіо)Ѵ то атгр.р.а аитоо...
хаі тгара&іотгі т?/> расіХеіаѵ аитои то) Огй хаі тгатрі... ’ хаі хатарут;-
{Цістас тсала ар)<^ хаі ё^оиаса, изд. стр. 45—46. На основаніи словъ—
1 Катрегз, 58.
3 Казрагі, ВгіеГе, АЫіапдІиЩгеп ипд Ргеді^іеп аиз деп хѵеі Іеігіеп
ДаЪгЪипдегіеп дез КігсЫісІіеп Аііегіитз ипд дет АпГап^е дез Міііеі-
аііегз, СЬгізііапіа, 1890, стр. 208—220 и 429—472.
12 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО
еі іи Ьіб отпіЬпе Ъеііа Регвагпт випі—Каспари заключаетъ, что Слово
не могло относиться ко времени послѣ борьбы Ираклія съ Хозроемъ II
т. е. 627—628 г. Но его можно, продолжаетъ Каспари, отодвинуть го-
раздо дальше, именно во’время Валентиніана и Валента—364—75, изъ
которыхъ первый былъ царемъ въ западной половинѣ царства, а
послѣдній—въ восточной. Это можно заключить изъ такого извѣстія:
іи І11І8 (ііеЬне ѵепіипі асі ге§пит Вотапит дно ігаігее. еі ипо дш-
дет апіто ргаевопі, вей диопіат ипив ргаесесііі аііит, ігеі іпіег ёо8
всідіит. боіѵйиг ііадие асіѵегеагіиз еі ехсііаЬіі осііит іпіег гецпа
Регвагит еі Вотапогит. Іп ііііе діеЬив тиііі сопвпг^ипі сопіга
гецпит Вотапит еі рориіиб Іидаеогпт адѵегеагіі е]ие египі (209—
210). Валентиніанъ былъ избранъ императоромъ 26 февр. 364 г., а его
братъ сначала былъ взятъ' въ соправители и сдѣлался императоромъ въ
Константинополѣ нѣсколько позднѣе—28 марта того же года. Затѣмъ
Валентиніанъ, сознавая, что одному невозможно защищать государ-
ство на западѣ и на востокѣ, раздѣлилъ царство между собой и бра-
томъ въ іюнѣ того же года. Подъ противникомъ разумѣются здѣсь
Персы, которые въ то время вели сильную войну съ Римлянами.
Наконецъ, Іудеи въ римско персидской войнѣ были враждебно на-
строены противъ римскаго царства, такъ какъ оно къ тому времени
сдѣлалось христіанскимъ. Каспари предлагаетъ читать (Зоіііогпт вмѣсто
Іисіаеоітіт, такъ какъ Готы во время Валента были врагами Рим-
лянъ. Съ своей стороны замѣчу, что въ римскихъ пророчествахъ упо-
минаются и Готы, о чемъ см. ниже. Но то обстоятельство, что въ при-
веденныхъ выше словахъ есть указаніе на время Валентиніана и Ва-
лента или точнѣе на 373 годъ, не заставляетъ еще, по мнѣнію Кас-
пари, признавать за этимъ годомъ время составленія Слова. Оно не
могло быть написано ни раньше времени царствованія братьевъ, такъ
какъ проповѣдникъ не выставляетъ себя въ своемъ Словѣ пророкомъ,
ни тотчасъ послѣ 373 г. „ех еѵепіи“, такъ какъ это противорѣчитъ
всему характеру Слова. Всего вѣрнѣе слѣдуетъ принимать, что ука-
занный отрывокъ не принадлежалъ первоначально Слову, но встав-
ленъ въ него позднѣе, какъ сивиллистическая глосса. Авторъ Слова
нашелъ это пророчество въ старыхъ книгахъ и воспользовался имъ
для своего Слова. Каспари указываетъ на большое сходство разсма-
триваемаго Слова съ истинными словами Ефрема Сирина и замѣчаетъ,
что пользованіе ими скорѣе можно ожидать отъ позднѣе жившаго
писателя, чѣмъ отъ современника его, что было бы, если бы Слово
было написано въ 373 г. Принимая во вниманіе указаніе на повсе-
мѣстныя войны съ Персами, можно заключить, что Слово составлено
»
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 13
въ V или въ VI или наконецъ въ первомъ десятилѣтіи VII в. Вопз-
веі въ своей книжкѣ не согласенъ съ этимъ и считаетъ 373 г. за
годъ составленія Слова, но я не стану входить въ обсужденіе того и
другого мнѣнія: въ данномъ случаѣ важно только то, что Слово въ
цѣломъ своемъ составѣ старше Откровенія Мефодія. Что касается
вопроса, есть ли Слово переводъ съ греческаго или оригинальное
латинское произведеніе, то Каспари стоитъ за первое. На греческой
оригиналъ, по его мнѣнію, указываетъ 1) родство съ Откровеніемъ
Мефодія, 2) исключительно восточный кругъ воззрѣній проповѣдника
и 3) особенности языка, напр. іоггепіез агііІеЬипІ, что есть не ла-
тинскій буквальный переводъ или
Къ тому же выводу склоняется Камперсъ относительно соотно-
шенія Откровенія Мефодія и Константинопольскаго прорицанія, вы-
сказывая, что источники того и другого были тождественны ‘. Резуль-
татъ изслѣдованія Камперса тотъ, что Откровеніе Мефодія Патарскаго
воспользовалось тѣми же источниками, что и другія подобныя про-
изведенія. Въ хронологическомъ ряду Откровеніе занимаетъ послѣднее
мѣсто: 1) Тибуртинская легенда, 2) оригиналъ Абзо, 3) пророчество,
изъ котораго вышли Слово Псевдо-Ефрема и Откровеніе Мефодія 1 2.
Гутшмидъ, какъ сказано, указываетъ, какъ на время составленія От-
кровенія эпоху паденія Омайядовъ; доказательство онъ видитъ въ упо-
минаніи пустыни "ЕЗр^оѵ, изъ которой вышли Измаильтяве; по его
словамъ, въ болѣе позднее время это имя едва ли было извѣстно въ
значеніи Медины; затѣмъ, Медіанитяне разсматриваются какъ Изма-
ильтяне, а ихъ вожди какъ Ііііі Нишеае (оі иіоі грѣтой), а послѣ
паденія Омайядовъ также объ этомъ едва ли была бы рѣчь 3.
Въ образѣ царя, пробудившагося какъ бы отъ сна и отдающаго
царство свое Богу на Голгофѣ, видятъ обыкновенно царя Ираклія.
Но образъ царя, отдающаго царство Богу, извѣстенъ былъ, какъ ука-
зано, и въ IV в. Но преданіе могло быть древнѣе. Различныя лич-
ности, дѣйствовавшія па фантазію народа, привлекали къ себѣ это
преданіе, отчего оно не умирало,г’но постоянно оживлялось вновь.
Разумѣется, личность Ираклія могла не остаться безъ того, чтобы
къ нему не было отнесено ходячее представленіе о пробуждающемся
царѣ. Личность царя въ сказаніяхъ раздваивалась: въ однихъ онъ
являлся сразу воинственнымъ, грознымъ, въ другихъ—кроткимъ, ти-
1 Катрегз, 221 (страницы указаны по первому изданію).
г іѣід., 218.
8 Нібі.-2еіі8сЬг. 41, стр. 151.
14 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
химъ, но одерживающимъ побѣду послѣ того, какъ совершается его
вѣнчаніе въ св. Софіи. Первому могъ соотвѣтствовать Ираклій, вто
рому—Михаилъ III славянскихъ сказаній. Откровеніе, какъ его имѣемъ,
отражаетъ въ себѣ первое впечатлѣніе ужаса отъ распространенія
Ислама, съ его поклонниками сражается послѣдній царь. Но здѣсь
уже наблюдается позднѣйшая замѣна. Въ словѣ Псевдо-Ефрема вра-
гами являются еще Персы, какъ въ армянскомъ „Видѣніи Даніила",
въ другихъ памятникахъ являются Гунны, впослѣдствіи обратившіеся
въ Аваровъ, въ Турокъ, въ Франковъ. Идея объ антихристѣ также
есть старая идея, существовавшая и отдѣльно отъ"’сказанія о послѣд-
немъ царѣ, по во многихъ пророчествахъ присоединявшихся къ нему.
Обо всемъ этомъ я говорю ниже.
і Въ виду того, что наше Откровеніе не принадлежитъ ни одному
Мефодію, правильнѣе было бы называть его „Откровеніемъ Псевдо-
Мёфодія": но имя „Мефодія" настолько уже обыкновенно въ данномъ
случаѣ, что для обихода можно его оставить. Нашъ памятникъ въ
греческихъ спискахъ носитъ названіе Хбуос, атгб^гі^к;, прбфЭгур-а, въ
I славянскихъ—„слово", „истое оу казаніе"въ латинскихъ—ІіЬег. Я упо-
требляю всюду уже извѣстный терминъ „Откровеніе", чтобы отличить
нашъ памятникъ изъ настоящихъ словъ Мефодія.
Пользовавшаяся въ средніе вѣка извѣстностью упомянутая выше
Тибуртинская легенда подробно разобрана въ послѣднее время Пам-
персомъ *. Она извѣстна по нѣсколькимъ рукописямъ, которыя отра-
жаютъ въ себѣ тѣ или другія національныя тенденціи. Само по себѣ
это пророчество поситъ греческій характеръ: послѣдній король вый-
детъ изъ Византіи, онъ называется гех Огаесогит еі Вотапогит.
Дюссельдорфская редакція называетъ его именемъ Сопвіапв. Париж-
ская редакція носитъ слѣдъ національнаго чувства: еі Ьипс аиг§е*
і^пів ех Сгаіііа гех Сггаесогит сиріе потіпе еі апіто Сопеіапз еі
ірее егіі гех Егапсогит еі Вотапогит. На распространенность ле-
генды о Констансѣ во Франціи указываетъ такъ наз. МігаЬіІів ЬіЬег,
въ которой прорицается царствованіе СопГеат-Копвіапз. У Псевдо-
Беды легенда принимаетъ нѣмецкій характеръ, когда о послѣднемъ
царѣ онъ говоритъ—гех потіпе Н (НеіпгісЬпб) апіто сопзіапв. Въ
своемъ изысканіи Памперсъ пришелъ къ выводу, что Мюнхенская
редакція, самая древняя изъ всѣхъ, составлена передъ 1047 г.
въ царствованіе Генриха IV, Парижская—относится къ половинѣ
XII в. Основаніе пророчества составляютъ византійскія сказанія, ко-
‘ Катрегв, 199—222 и 226—234.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
15
торыя здѣсь перемѣшаны съ средневѣковыми событіями. Послѣ боль-
шого предисловія, въ которомъ разсказывается о судьбѣ Сивиллы и
передается пророчество о девяти солнцахъ, пророчество переходитъ
къ царю Константину: зигцеі аііиз гех рег С. тюшіпе ргороіепв іп
ргоеііо диі ге§паЪіі XXX апніз еі аесІіНсаЬіі (етріиш (Іео еі 1е§ет
асІітрІеЬіі еі іасіеі ]и8ііііат ргоріег (Іотіпит іп іегга *. Вавилон-
скій царь есть Сапоръ II, который съ 310 года велъ войну съ Рим-
скимъ государствомъ. Въ Арменіи онъ поддерживалъ языческую пар-
тію, что въ пророчествѣ обозначено чрезъ оссівіо запсіогппі. Но
христіанская партія нашла поддержку въ Констанціи и. посадила на
престолъ изгнаннаго Хозроя, что выражено въ пророчествѣ: інпс ѵе-
піепіез Агтепі Регзісіет діврегсіепі. Персы послѣ одной стычки съ
Римлянами обратились въ бѣгство, но, остановившись въ укрѣплен-
номъ мѣстѣ, нанесли Римлянамъ жестокое пораженіе, что выражено:
еі осспггеніез Регеі ропепі іовеаіа ]пхіа огіепіет еі^ехри§паЪнпі;
Котапое еі оЪііпеЬппі расет аіідиапіізрег1 2. Далѣе идетъ рядъ
царей германскихъ, обозначаемыхъ начальными буквами, и затѣмъ
является послѣдній царь, гех Огаесогит стциз потіпе еі апіто Соп-
еіапз. Онъ отомститъ Измаилу за христіанъ и въ его царствѣ никто
не смѣетъ воевать съ христіанами. Настанетъ миръ и будетъ великое
плодородіе. Въ его царствованіе родится антихристъ изъ колѣна Да-
нова. Съ сѣвера поднимутся народы, запертые Александромъ. Тогда
царь придетъ въ Іерусалимъ и на Голгофѣ отдастъ свое царство
БогуиОгцу. Наступитъ царство антихриста и пришествіе^Христово.—
Связь съ Откровеніемъ Мефодія ясна, и вмѣстѣ съ Камперсомъ можно
принять, что оба пророчества произошли отъ одного источника. Яв-
ляется только вопросъ, было ли такое соединеніе послѣдняго царя,
отдавшаго свое царство Богу на Голгофѣ, съ антихристомъ и концомъ
міра—старымъ или нѣтъ. Половина дошедшихъ до пасъ редакцій
пророчествъ отдѣляетъ эти два событія другъ отъ друга. Настоя-
щая легенда, возникнувъ не раньше VII в, на основаніи раньше
уже существовавшихъ источниковъ, прошла цѣлый рядъ измѣне-
ній, прежде чѣмъ получить тотъ видъ, который является въ дошед-
шихъ до насъ спискахъ. Различныя редакція пророчествъ, обобщаемыя
подъ именемъ „Видѣній Даніила", находились во взаимномъ вліяніи
съ Откровеніемъ Мефодія. Возможно, что и здѣсь было вліяніе От-
кровенія въ присоединеніи антихриста ко времени царя, отдавшаго
1 іЬіа. 229.
3 ІЬІД, 212.
16 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
„свое царство па Голгофѣ. СгиіесЬтісІ, а за нимъ и Катрѳгв относятъ
возникновеніе легенды къ VII в., разумѣя подъ сопвіапв императора
Констапса II (642—668). Но Воивееі, кажется, правильно замѣча-
етъ, что правленіе и личность Копстанса II не покрывается совер-
шенно фантастическимъ изображеніемъ пророчества. Кромѣ того, въ
твореніи Адсо и Сивиллѣ Беды, восходящихъ къ тѣмъ же источни-
камъ, что и Тибуртинская легенда, нѣтъ рѣчи о побѣдѣ надъ Изма-
ильтянами ’. Отсюда Воибвеі заключаетъ, что игра съ именемъ царя
можетъ быть обязана Констанцію или даже самому Константину.
Изображеніе же являющагося императора такъ же можетъ соотвѣтство-
вать IV вѣку какъ и VII. Вполнѣ возможно, что сказаніе идетъ отъ
времени Константина, а въ VII в. оно могло получить опредѣленную
, форму.
Сказаніемъ о царѣ, си]и8 лошеп егіі С., Тибуртинской легенды
воспользовался въ X в. мопахъ Асізо въ своей книжкѣ объ антихри-
стѣ, написанной имъ въ 954 г. для королевы Герберги. Въ ней онъ
старается связать царство Франковъ съ римскимъ царствомъ. Говоря,
что по апостолу антихристъ придетъ не раньше, пізі ѵепегіі сіізсезеіо
ргішит, і(1 еві, піві отпіа гецпа типйі сііесеззегіпі а Встало ітре-
гіо, сиі ’ргійб еиМііа егапі,—Асіво добавляетъ, что это время еще не
пришло, ибо, хотя римское царство и пало, іатеп диапкііи ге§ев
Ргапсогит сішаѵегіпі, диі Воталит ітрегіит іепеге йеЬепі, (1щ-
пііае Вотапі ітрегіі ех іо іо поп регіЬіі, диіа зіаЬіі іп геціЬие 8иІ8.
Къ этому онъ приводитъ мнѣніе нѣкоторыхъ ученыхъ о послѣднемъ
царѣ Франковъ: ігасіипі патдие (Іосіогез лоеігі диод ипив ех геці-
Ьи8 Ргапсогит Вотапиш ітрегіит ех іпіе§го іепеЬіі, диі іп поѵів-
біто іетроге егіі; еі ірве егіі тахітиб отпіит ге§ит еі иііітиз,
диі роеідиат ге^пит виит йсіеіііег §иЪегпаѵегіі, ай иііітит Ніего-
еоіутат ѵепіеі, еі іп топіе Оііѵеіі зсерігит еі согопат еиат сіе-
ропеі. Ніс егіі Гіпіб еі сопеиттаііо Вотапогит еі СЬгібііапогит
ітрегіі *). Чрезъ нѣсколько строкъ авторъ- опять говоритъ о послѣд-
немъ царѣ, но называетъ при этомъ свой источникъ—сивиллы, въ
_ данномъ случаѣ упомянутую выше Тибуртинскую легенду. Говоря о
передачѣ послѣднимъ царемъ своего царства Богу, онъ ссылается
на сказанное выше—иі йісіит езі. Второе сказаніе очень близко къ
соотвѣтствующему Откровенія Мефодія: 8ісиі іп біЬуІІіпів ѵегбіЬив
ЬаЬетие, іетроге ргаесіісіі ге§І8, сище потеп егіі С. гех Вотапо-
13 Есиввеі, Бег АпіісЬгізі, Вбіііпдеп, 1895, стр. 30.
14 Мідпе, Раігоі. Іаііпа, 101, стр. 1295
Откровеніе мефодія плтлЬсклтд. 17
і-ийі (оііиіз ітрегіі... Типс ехзиг^епі аЬ Адиііопе зригсіббішае §епіез,
циаз Аіехашіег гех іпсіиеіі іп Оосѣ еі МадосЬ. Наес випі ѵідіпіі
(Іио ге§па, циогит пшпегиз еві еісиі агепа тагіз. Одой сит аийі-
егіі Вотапогит гех сопѵосаіо ехегсііи сІеЪоІІаЬіі еов, еі рговіегпеі
еое иецие ай іпіегпесіопет. Онъ креститъ всѣхъ невѣрныхъ и воз-
становитъ кресты на храмахъ. Чрезъ двѣнадцать лѣтъ своего цар-
ствованія онъ придетъ въ Іерусалимъ и передастъ тамъ Вео Раігі еі
Еіііо е]и» СЪгіеіо Іееп ге§ппга СЬгізІіапогпт *. Любопытно, что, хотя
ко времени Адсо латинскій переводъ Откровенія Мефодія былъ уже
извѣстенъ, послѣднее не оказало никакого вліянія на его произведеніе.
Что же остается на долю самого составителя Откровенія? Мы
видѣли, что нѣкоторые элементы его существовали гораздо раньше
составленія Откровенія. Идея о связи конца Римскаго царства съ
концомъ міра перешла въ идею о такой же связи конца Византійскаго
царства съ концомъ міра. Этой идеей воспользовался редакторъ От-
кровенія. Конецъ міра связывался задолго до Откровенія съ появле-
ніемъ антихриста—это соединеніе удержалось и у нашего редактора.
Картина передачи на Голгофѣ царства послѣднимъ царемъ также
могла быть старая. Явившись въ очень старое время, что видно изъ
Слова Псевдо-Ефрема, сказаніе о передачѣ послѣднимъ царемъ цар-
ства Богу и Отцу, развилось въ картину возложенія царемъ своей
короны на крестъ на Голгофѣ въ царствованіе Ираклія, отнявшаго
драгоцѣнную святыню христіанскую у Персовъ и торжественно пе-
ренесшаго ее въ Іерусалимъ. Вотъ все, что можно возвести къ ста-
рымъ источникамъ въ Откровеніи. Остальное принадлежитъ ему,
исключая, разумѣется, историческихъ свѣдѣній. Выкинувъ послѣднія,
какъ такія, которыя редакторъ заимствовалъ, конечно, изъ хроникъ,
получимъ подробное изображеніе ужасовъ и бѣдствій отъ только что
появившагося Ислама. Такимъ образомъ, на долю самого редактора
остается описаніе господства Измаильтянъ и группировка трехъ глав-
ныхъ частей памятника: 1) историческихъ свѣдѣній. 2) господства
Измаила, 3) конца Византійскаго царства и всего міра. Но мы мо-
жемъ пойти еще дальше. Разсматривая Откровеніе, мы можемъ усмо-
трѣть въ немъ нѣкоторыя части, которыя представляются соединен-
ными впослѣдствіи, отчего являются и повторенія. Историческая часть,
сказаніе о первыхъ шести вѣкахъ, существовала отдѣльно отъ совре-
менной—описанія седьмого вѣка. Та и другая части различны по
своей идеѣ: въ первой части настойчиво проводится мысль, что цар-
1 іЬій., 1296; ср. Катрег8, 233
3
18 ОТКРбвЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ство Византійское будетъ существовать вѣчно. Разсказавъ исторію
основанія Византіи, авторъ старается примѣнить къ ней слова про-
рока—Аё&ютгіа тгро<р8ас>гі у^еТра а'^т'Л? ТФ 8гф. Онъ говоритъ, что
ойх Ё'сга уар с8ѵо? 7) (ЗасіХеіа ото т&ѵ оораѵйѵ оиѵаріѵ/, хата^оѵа-
стейота тл(<; раотХеіа; т&ѵ уріб'паѵсоѵ (23 4—6) и далѣе—хаі тсаѵта та
г8ѵ/] та боухроооота р.ет айт^<; ачаХсоОтроѵтаі йп’ аот7(<; хаі хатахра-
т^Осі еы? оо кро^ііао-1 ёбуатт; сора хаі тоото ёбті „тгроф8аоті угіра
аот7і<; тй {)гф“ (24 10—13). Эта мысль доказывается историческимъ
обозрѣніемъ, перечнемъ царствъ существовавшихъ и исчезнувшихъ:
тысячи лѣтъ процвѣтали Евреи, и разрушено было царство ихъ, Егип-
тяне—три тысячи и также погибли, Вавилоняне—четыре тысячи и также
погибли, наконецъ, по разрушеніи Македонскаго царства, тйѵ рар-
/Зарсоѵ /Засі.?\еі<х тоотеат'. '4 обрхос хаі ’А^аргк; обтоі хатёхбтг^баѵ бтг’
абт^<; (26 1—2). Затѣмъ кратко сказано о выходѣ послѣ разрушенія
Персидскаго царства Измаильтянъ изъ пустыни, но уже въ пророче-
скомъ тонѣ: хаі бсѵтіта^етаі т?| /Заб^гіа тйѵ Рыр.аісоѵ арі8р.ш хох7оо-
ёр§ор.атіхоотй ё|3&6р.ср у^роусо, оібті ^ууіхеѵ 7] боѵтгХеіа хаі обх
ё'бтаі р.7;хо<; урбѵоо (26 5—7). Подробности господства Измаильтянъ
были даны раньше, когда послѣ разсказа, какъ Гедеонъ прогналъ въ
пустыню Ятрибъ потомковъ Измаила, въ пророческомъ тонѣ сдѣлано
отступленіе: р-ёХХообі .е^іёѵаі аХХо гті а~а^ хаі ірг^мааі тгасаѵ
~.'гу у^ѵ еі<;' то хатахратт(баі тт^ оіхоі>[леѵ7)<; хаі та<; уыра<; тоба<;
(15 1...). Здѣсь же говорится, что, хотя они и будутъ владѣть всѣмъ
міромъ аурі арі8р.оо урбѵсоѵ г|3&5р(.а&оѵ бгха ё~та, однако послѣ этого
они будутъ побѣждены греческимъ царствомъ хаі йтготау^аоѵтаі айтт(,
ибо царство греческое еуеі отгХоѵ, оо тоѵтг<; т(тп]8/;боѵтаі (15
14). Такимъ образомъ, эта часть является законченною сама по
себѣ. Если бы Откровеніе въ томъ видѣ, въ какомъ мы его имѣемъ,
вышло изъ подъ пера одного лица, то непонятно было бы употреб-
леніе пророческаго тона объ Измаильтянахъ въ сейчасъ указанномъ
мѣстѣ, ибо вторая часть вся состоитъ изъ описанія похода и жесто-
костей Измаильтянъ и о гибели ихъ. Это можно объяснить только
тѣмъ, что редактору Откровенія принадлежитъ собственно описаніе
господства Измаильтянъ; первую часть онъ нашелъ уже готовой. Она со-
ставлена была немногимъ раньше Откровенія, но во всякомъ случаѣ уже
вскорѣ послѣ появленія Ислама: въ ней Измаильтяне не представляются
еще такими страшными и свирѣпыми существами, какими они явля-
ются во второй; о нихъ сказано только: хаі іѵ ё'стаі о ‘(о-
уо<; айтйѵ гтгі той траут^оо тоѵтіоѵ тЛѵ ё-Эѵсоѵ; все дѣло здѣсь не въ
жестокости, но въ господствѣ, которое сокрушится впослѣдствіи си-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
19
лою греческою. Совершенно иными красками описывается господство
Измаильтянъ во второй части. Тамъ уже замѣтно болѣе сильное
впечатлѣніе, произведенное Измаильтянами; прошло слѣд. нѣкоторое
время, въ которое проявились всѣ ужасы нашествія Измаильтянъ.
Позднѣйшее прибавленіе второй части можно видѣть и изъ повторенія
извѣстія о выходѣ сыновей Измаила. Первая часть оканчивалась: еітю
аѵаХХсоЛеіа/;<; (ЗааЛгіа? тй>ѵ Перссбѵ Ёкаѵа<7Т/)с>оѵтаі аѵт’ айтг(<; оі
оіоі ’Іар.а^А Ёх "Ауар... хаі аѵтіта^гтаі тт) (ЗаспАеіа тшѵ Рсор.аісоѵ...
а вторая часть начинается тѣмъ же самымъ извѣстіемъ: ёѵ уар тт]
Есг^ат/] уіХіа&і ?,тоі грабило аіыѵі, Ёѵ таутг( Ёхріі^оитаі 7] тсоѵ Персіоѵ
распАгіа хаі ёѵ аутг, Ё^еХебоЕтаі то <7тгерр.а ’Ісгр.агД ёх Ёр^ріоо
’ЕОр^Зоѵ, 26 3—10. Эго повтореніе было бы излишнимъ для одного
редактора. Далѣе мы наблюдаемъ различіе въ перечисленіи странъ,
чрезъ которыя пройдутъ Измаильтяне: въ первомъ случаѣ ихъ путь
будетъ атсб той Аіубтстои хаі ріеурі АіЯютсіа? хаі алгб той Ейгрратоѵ
реурі ’1ѵ§іа<; хаі бНто той Тіурои гсо<; тѵ;<; еіоо^оо расгікЕіа<; Моѵ^тоѵос
иіой хаі ако Вар Ёы<; Рюрт)? хаі той ’іХХиріхой хаі ГгругоО хаі
Ѳео<7акоѵіх7]<; х.аі ’Орваѵіаі; хаі ею? т?)<; ОаХасот^ той Пбѵтои—15
3—7, во второмъ перечисляются Персія, Каппадокія, Сицилія, Ро-
мапія, Египетъ, Сирія, Киликія (стр. 29), а путь Измаильтянъ опре-
дѣляется въ общихъ чертахъ: ако Заказа/]<; Ёсв<; -ОаХаоаг^ хаі ако
аѵатоХ&ѵ еах; боор&ѵ хаі ако рорра Ёъу; т^<; Ёрг(роо ’Е$рір|Зоѵ—
31 7—9. Такимъ образомъ, позволительно заключать, что послѣдній
редакторъ Откровенія въ томъ его видѣ, въ которомъ мы имѣемъ его
въ первой редакціи (см. ниже), нашелъ уже готовыми всю истори-
ческую часть, оканчивающуюся извѣстіемъ о паденіи Персидскаго
царства и выступленіемъ на сцену послѣдователей Ислама, и сказаніе
о послѣднемъ царѣ, просыпающемся въ критическую минуту какъ бы
отъ спа и впослѣдствіи передающемъ свое царство въ Іерусалимѣ
Богу; послѣднее сказаніе связывалось съ антихристомъ. Воспользо-
вавшись тѣми чертами, которыя были намѣчены въ первой части
относительно судьбы Византіи, редакторъ разработалъ ихъ, соединивъ
то, чтд нашелъ въ другихъ источникахъ, и свое изображеніе господ-
ства и гибели Измаильтянъ въ стройное цѣлое.
Вся исторія,- начиная съ Адама и кончая вторымъ пришествіемъ
Христа, расположена въ Откровеній въ семи тысячахъ. Въ текстѣ каждая
тысяча отдѣлена отъ другой, только пятая и шестая тысячи не имѣютъ
точнаго подраздѣленія. Первая тысяча оканчивается извѣстіемъ бъ
отдѣленіи рода Сифова отъ рода Каина. Вторая тысяча повѣствуетъ
объ изобрѣтеніи искусства сыновьями Ламеха и о распространеніи без*
20
ОТаровеше мефодія патарскаго.
нравственности между потомками Каина; потомки Сифа смѣшались
съ потомками Каина, что привело къ потопу. Въ третьей тысячѣ
основано было новое поселеніе по имени Фамнонъ и у Ноя родился
четвертый сынъ Монитонъ. По смерти Ноя произошло смѣшеніе язы-
ковъ и Монитонъ ушелъ на востокъ. У Монитона учился Невродъ
искусству царствовать; этотъ же Невродъ, изъ племени Симова, осно-
валъ Вавилонъ, а сыновья Хама сдѣлали своимъ царемъ Понтиппа.
Невродъ послалъ къ Монитону знающихъ людей, которые и построили
послѣднему городъ, названный его именемъ. И былъ миръ между Не-
вродомъ и Монитономъ, а между Невродомъ и Понтиппомъ мира не
было. Въ четвертой тысячѣ царство Египетское было побѣждено
Невродомъ до Хозомузедея, по смерти котораго его сынъ Іезда же-
нился на своей матери. Ихъ сынъ, Іерездей, поработилъ и поплѣнилъ
сыновей Хама и пожегъ всѣ страны. Въ царствованіе Хозроя, сына
Іерездея, сыновья Хама вооружились и начали воевать съ нимъ.
Хозрой далъ имъ перейти черезъ Тигръ, затѣмъ напалъ на нихъ
и всѣхъ ихъ уничтожилъ, такъ что не осталось отъ нихъ ни одного.
Въ пятой тысячѣ пришелъ изъ царства Монитона Сампсіасъ, сынъ
Вара, и опустошилъ землю отъ Ефрата до Издратига, прошелъ чрезъ
Индію и въ пустынѣ Савской разбилъ сыновей Измаила, которые
убѣжали въ пустыню Етривъ. Они сражались съ царями, побѣдили
ихъ и завладѣли землей обѣтованной; ихъ было множество, питались
они конскимъ и верблюжьимъ мясомъ; сдѣлавъ себѣ корабли, они на
подобіе птицъ летали по волнамъ и доходили до Рима, Иллирика,
Гигита, Солуня и Сарданіи. Четыре ихъ вождя—Оривъ, Зивъ, Зевее
и Салмана—воевали съ Израильтянами, но были побѣждены Гедео-
номъ и убѣжали обратно въ пустыню Етривскую. Въ концѣ міра они
опять выйдутъ, покорятъ всѣ страны, но сами будутъ побѣждены
царствомъ греческимъ.—Отъ Неврода до Парудема, а отъ Парудема
до Иста владѣло царство гигантовъ Вавилономъ, а затѣмъ царство-
вали Персы до Сенерифа. Сенерифъ имѣлъ сыновей Андрамелеха и
Сарасу. Они убили своего отца и убѣжали въ землю Араратскую.
Въ Вавилонѣ же царствовалъ Сарадумъ и Навуходоносоръ, который
былъ поставленъ военачальникомъ Сенерифомъ, когда еще послѣдній
ходилъ воевать съ царемъ Индійскимъ. Навуходоносоръ взялъ жену
изъ Мидянъ по имени Іероудумею. Послѣ смерти Навуходоносора и
Валтасара царствовалъ Дарій Мидянинъ, который, женившись на Дорѣ
Персіянкѣ, имѣлъ отъ нея сына Хозроя. Дарій правилъ Индіей и
Ливіей, а Хозрой—-Фракіей. Онъ освободилъ сыновей Израиля и ото-
слалъ ихъ въ землю обѣтованную, дозволивъ ямъ возстановить храмъ,
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 21
разрушенный Навуходоносоромъ. Дарій былъ убитъ Александромъ,
рожденнымъ отъ Филиппа, царя Македонскаго, и Хузифы, дочери
Фола, царя Ефіопскаго. Этотъ Александръ заперъ между двумя горами
нечистые народы. По смерти Александра на Хузифѣ женился Визъ,
основавшій городъ Византію. Отъ этого брака родилась дочь Визан-
тія, на которой женился Армалей, царь Римскій. Отъ Византіи роди-
лись три сына, изъ которыхъ первый, Армалей, правилъ въ'Римѣ,
другой, Урванъ—въ Византіи и третій, Клавдій—въ Александріи. Такъ
семья Хузифи Ефіоплянки стало господствовать надъ Ефіопіей, Ма-
кедоніей, Римомъ и Византіей. Къ царству Византійскому и должны
быть отнесены слова пророка: „Ефіопія предваритъ руку свою Богу“.
Царство греческое отнынѣ не будетъ побѣждено. Много раньше было
царствъ, но всѣ они погибли; послѣднимъ было господство Персовъ,
но и оно рушилось.—Начинается седьмая тысяча, и повѣствованіе
переходитъ въ пророчество. Въ седьмую тысячу выйдутъ Измаильтяне
изъ пустыни Егривской и соберутся въ Гаваонѣ, гдѣ падутъ отъ
острія ихъ меча сильные грековъ. За нечестіе людское Богъ предастъ
греческое царство въ руки Измаила; а нечестіе достигло высокой
степени: одну жену имѣетъ отецъ, сынъ и братъ. Всѣ страны будутъ
порабощены, а жители или уведены въ плѣпъ или перебиты. Путь
Измаильтянъ будетъ отъ моря до моря, отъ востока до запада. Они же-
стоко будутъ обращаться съ побѣжденными: будутъ брать дань и съ
живыхъ и съ мертвыхъ, не будутъ имѣть жалости ни къ больнымъ
ни къ женщинамъ, и никто не будетъ имѣть’ силы противостоять
имъ. Осквернится земля кровью и опустѣютъ страны и города. Изъ
рукъ матерей они будутъ вырывать дѣтей и бросать звѣрямъ. Свя-
щенниковъ всѣхъ перебьютъ, въ храмахъ устроятъ себѣ спанье, а
одеждами священными покроютъ своихъ коней. Въ это время мало
найдется истинныхъ христіанъ, но будутъ люди горделивы, сребро-
любивы, непослушны родителямъ и т. п., боящіеся же Бога вмѣнятся
ни во что. Люди отчаятся даже въ жизни своей, отнимется честь отъ
іереевъ и престанетъ всякая служба. Настанетъ голодъ и будутъ люди
гибнуть. Въ бѣдствіи продадутъ свои земледѣльческія орудія и даже
дѣтей. Все это Богъ допуститъ, чтобы объявились вѣрные. Послѣ
всѣхъ бѣдствій Измаильтянъ, когда опустошится Персія, Романія,
Киликія, Сирія и др. и Измаильтяне въ гордости скажутъ: „не избу-
дутъ изъ рукъ нашихъ христіане!"—тогда внезапно возстанетъ царь
греческій какъ бы отъ сна, считавшійся какъ бы мертвымъ. Онъ ра-
зобьетъ Измаильтянъ и поработитъ ихъ всѣхъ; иго его будетъ въ
семь разъ тяжелѣе ига Измаильскаго, Постигнетъ Измаильтянъ го-
22 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
лодъ, и будутъ они рабами бывшихъ своихъ рабовъ. Умирится земля
и каждый возвратится въ свое мѣсто. Царь обратитъ гнѣвъ свой про-
тивъ отрекшихся отъ Христа; на землѣ же будетъ необыкновенное
плодородіе, люди всѣ заживутъ въ мирѣ, застроятся города и священ-
ники будутъ освобождены отъ стѣсненій. Но во время этого мира и
нападетъ на нихъ бѣдствіе: отворятся сѣверныя врата и выйдутъ от-
туда нечистые народы, запертые Александромъ, и наведутъ страхъ и
ужасъ на землю. Но когда они возьмутъ городъ Іоппь, тогда Гос-
подь пошлетъ архистратига своего, который погубитъ ихъ въ одно
мгновеніе. Тогда царь греческій придетъ въ Іерусалимъ и чрезъ 10'/2
лѣтъ послѣ его прихода родится антихристъ. Когда явится сынъ по-
гибельный, тогда царь греческій взойдетъ на Голгофу, возложитъ вѣ-
нецъ свой на крестъ и предастъ царство свое Богу и Отцу, и крестъ
съ вѣнцемъ вознесется на небо. Сынъ же погибельный прельститъ
всѣхъ ложными своими чудесами, войдетъ въ Іерусалимъ и сядетъ въ
храмѣ, приказывая считать себя за Бога. Господь пошлетъ на обли-
ченіе его’ Илію и Еноха, которые будутъ убиты антихристомъ. Тогда
послѣдуетъ второе пришествіе Христа и всеобщій судъ.
Откровеніе Мефодія Патарскаго стало рано переводиться на
другіе языки. Вскорѣ послѣ -появленія своего на греческомъ языкѣ
оно было переведено на латинскій. Съ появленіемъ письменности у
южныхъ славянъ, оно было переведено на славянскій языкъ и рас-
пространилось сначала у славянъ, а оттуда перешло и. къ намъ. Оно
существовало и у западныхъ славянъ. Къ сожалѣнію, исторія его
у послѣднихъ пока еще не изслѣдована. Извѣстны два изданія
въ ХУІ вѣкѣ чешскаго текста Откровенія — 1571 г. и 1578
подъ заглавіемъ 8. Мейюгііі кнікка о росаікп і о зсопапі зіѵеіа.
Несмотря на всѣ усилія, мнѣ не удалось найти ни одного экзем-
пляра какого либо изданія. Въ библіотекѣ Оссолинскихъ во Львовѣ
находится польскій текстъ Откровенія, опубликовать который обѣ-
щается г. Франко. Но едва ли оба послѣдніе переводы имѣютъ боль-
шое значеніе для исторіи Откровенія въ византійской И славянорус-
ской литературахъ. Несомнѣнно, они исходятъ изъ латинской редакціи,
и было бы только интересно прослѣдить, изъ полной или краткой.
Возможно, впрочемъ, что оба текста—чешскій и польскій—интересны
въ смыслѣ пріуроченія. Судя по объему, польскій текстъ сильно рас-
пространенъ и распространеніе, вѣроятно, сдѣлано на счетъ польской
исторіи.—Извѣстенъ переводъ Откровенія на армянскій языкъ. ОгЪе-
Ііап вставилъ часть его въ свою исторію. Переводъ приписывается
Тер. Стефанносу, епископу Сіунскому. Онф вполнѣ соотвѣтствуете
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 23
первой греческой редакціи и начинается съ Ѵ*ІІІ отдѣла: „Въ послѣд-
нее время царство Персидское разрушится", изд. стр. 26. Въ фран-
цузскомъ переводѣ армянское Откровеніе издано Вгоззеі *. Переводъ
существовалъ и на сирскомъ языкѣ. Одинъ епископъ Бассоры, мѣ-
стечка, на рѣкѣ Тигрѣ, по имени Саломонъ, въ своей книгѣ, которую
онъ назвалъ „Пчелою", вставилъ нѣсколько отрывковъ изъ Откровенія.
Саломонъ имѣлъ подъ руками полный текстъ Откровенія, такъ какъ
заимствованія изъ пего встрѣчаются изъ разныхъ мѣстъ. Въ латин-
скомъ переводѣ книга Саломона издана Шенфельдеромъ 2. Глава 53
озаглавливается—де йпе іетрогит еі тиіаііопе ге^погит е ІіЪго
МеіЬодіі Ерізсорі Вотапі. Такимъ образомъ, авторъ самъ указалъ
свой источникъ. Глава передаетъ ѴШ отдѣлъ Откровенія: Веріішо
Ьос тіііепагіо диод иііітит езі, ге^пит Регзагит дізігиеіиг. Ео-
дет Гіііі Ізтаеі е дезегіо ІаіЬгеЬ ргодіЪипі еі ѵепіепі еі соп§ге§а-
Ьипіиг отпез іп ОаЬаоіЬ-Вотіѣа—то же, что и въ армянскомъ пе-
реводѣ. Переводъ соотвѣтствуетъ первой греческой редакціи, хотя и
въ сокращенномъ изложеніи. Въ срединѣ есть небольшая вставка,
которая, хотя и содержитъ кое-какіе элементы изъ того же Откро-
венія, однако имѣетъ кое-что и лишнее; вставка такова: еі ехаііайі-
інг іугаппия, ііа ні еі ігіЬиіпт еі ѵесіі^аі а тогіиіз, догтіепііЬиз
іп риіѵеге, ехі^аі. Вігіріеі риріііоз еі деГгапдаЬіі ѵідиаз; пес тізе-
геЬипіиг раирегит пес рагсепі е§епіз пес зиЬѵепіепі орргеззіз; со-
ІарЬігаЬипі зепесіиіет, сопіетпепі заріепіез, зіиііоз ЬопогаЪипі,
іггідеЬипі та^ізігіз еі рагѵиіие зісиі та^ізіег со§ііаЪіі, еі ѵіііз зісиі
поЪіІіз. ѴегЪа еогит зісиі §1адіі саедепі пес егіі диі диоттиз
ѵегЬа еогит регзиадеапі ргоѣіЬеЬіі, стр. 87—88. Выставленіе на
сцену тирана обязано, вѣроятно, вліянію одной изъ редакцій „Видѣнія
Даніила", въ которой описывался рядъ царей. Глава оканчивается
сказаніемъ о выходѣ нечистыхъ народовъ. Слѣдующая глава—54—по-
мѣстила сказаніе о томъ, какъ Александръ заперъ нечистыхъ наро-
довъ, читаемое въ Откровеніи гораздо раньше. Глава 55 разсказы-
ваетъ о пришествіи антихриста. Въ разсказъ о передачѣ царемъ цар-
ства Богу редакторъ изъ другого мѣста Откровенія вставилъ: гех Ьіс,
диі ге^пит Бео Раігі ігадеі, де зетіпе СизсЬаіЬ, йііае РЬіІ, ге^із
СизсЪііатит, §епиз зиит дедисеі Агтеііиз епіт, гех Огаесогит,
* Ѣго88еі, НІБІоіге де Іа віоипіе раг 8і. ОгЪёііап, ігадиііе де Гаг-
тепіеп 1 ІіЬг., стр. 89—94, Спб. 1864.
3 8сЪдп/еІсІег, ваіототв Ерівсорі ВаввогеііБІБ ІіЬег Аріз ВатЬег^ае,
1866.
24 М’КРОВЬіІІЕ МЕФОДІЙ ПАТАЁСКАІО»
СивсЬаі ихогет дисеі еі соттівсеЬііиг ветеп АеіЬіорит сит ве-
тіпѳ Огаесогит (стр. 91).
Кромѣ указаннаго сплошнаго текста Саломономъ заимствованы
нѣкоторыя другія свѣдѣнія изъ Откровенія, именно: 1) глава 18
начинается словами Откровенія Мефодія: (^ишп Адат еі Еѵа <1е
Рагадіво ехігепі, атЪо ѵігдіпев егапі. Рові (гі^іпіа аппов Адат
Еѵат ихогет виат со§поѵіі, диае сопсеріі еі Саіп ина сит Саіта
е]ив вогоге, ререгіі. Тгі^іпіа аинів рові ііегит сопсеріі еі вітиі АЬеІ
еі вогогет е]ив АІЪидат ререгіі, стр. 20—21; 2) Въ главѣ 20 изъ
Откровенія взято названіе города, построеннаго сыновьями Ноя: Ни-
тегив Іютіпит диі де агса ехіегипі осіо апітае. Аедійсаѵегині
оррідит Тѣетаноп де потіпе ТЬетапе Ь. е. осіо апітагит діс-
іит; ср. греч.—игта то Ё^г?Эгіѵ Мсог тт;<; хфютой Ёхтюаѵ оі ѵіоі Л'йс
ѵгоѵ хтіор.а ёѵ т^ Ё^отера у-?| хаі Ёжоѵбріасгаѵ го 6’ѵор.а айт'і;< ©арѵоѵ
ек’ оѵбр.аті тоо іріЯріои т&ѵ бхтФ фоугйѵ Ё^еХ^-оисйѵ іѵ. тг(<; хфсотоо—
8, 11—14. Въ той же главѣ говорится о рожденіи четвертаго сына
у Ноя, Іонита: Иое аиіет рові дііиѵіит йііив паіив еві, диет Іопа-
іѣап ѵосаѵіі еі доиів аИесіит іп Огіепіет ад і§пет 8о1ів тівіі,
стр. 25=греч. тф §ё Ёттахосюстф етеі тсО Рчсое ср.абі ог т?)<; тріт/;:;
уСкиі.8ос; еугѵѵ-/;0'/; тф і\иг ор.ою<; айтф хаі Ё’ГСспѵбр.асЕ то бѵор.а айтой
Моѵ^тсоѵ. тф 5ё тріакоотф уроѵсо у ^іАіаооі; гбсохг Г^ыг ^аріората
тф оіф айтой Моѵ^ѵы хаі акестгЛсѴ айтсѵ ёѵ т/] у?] т^? Ё<рас, 9 1—5.
п.
Текстъ Откровенія Мефодія Патарскаго печатается по списку
Ватиканской библіотеки, отд. Ее§. Ріі II, № 11, л. 257—263, XVI в.
Варіанты подводятся по слѣдующимъ спискамъ:
А. Первой редакціи:
1. Туринской университетской библ. В. V. 27, листы 1—20,
XVI вѣка; обозн. Т.
2. Вѣнской Придворной библ. сой. шебісив № 23, листы 81 —
95, ХѴІ-ХѴІІ в.; обозн. В.
3. Неаполитанской Публ. библ. XVII. 11. АА. 17, листы 548—
561, XVI в.; обозн. Н.
4. Ватиканской—Огтобоніанской] библ. № 192, листы 71—85,
XVIII в.г обозн. О.
5. Водлеянской библ. сой. Ьаибіапив № 27, л. 8, XV в.: обозн. Б.
6. Венеціанской библ. Св. Марка Аррепбіх сіавв. 7, соб. 22.
„Откровеніе" представляетъ часть обширнаго предсказанія, состоящаго
кромѣ его еще изъ отрывковъ изъ евангелія, предсказаній Льва Муд-
раго, сказанія о взятіи Іерусалима крестоносцами и т. п., оканчи-
вается сказаніемъ о пришествіи антихриста и о страшномъ судѣ.
Отъ „Откровенія Мефодія" уцѣлѣла небольшая только часть, оканчи-
вающаяся на слѣдующемъ мѣстѣ: тыѵ Пгро&ѵ расгіХгіа<;
хаі аѵаХсо&гІ57]<; ёкаѵаст/]соѵтаі хата т&ѵ 1’сор.аіыѵ оі оіоі ’Іоріа?(Х
оі оіоі 'Ауар хаі аѵтітаЕоѵтаі т^ (Засі)<еіа<; тбѵ Рсор,аіюѵ арі&[лф хо-
х/ойриѵоі ёрооо.атіхф урбѵы, §ібті соѵтёХеіа хаі ойх
ё'стіѵ р.тчо<; урбѵоо. іѵ уар тг( ёсуатѵ) уіХігтгрі&і ^тоі тт;<; ё|3§6р.7]<; ёѵ
амт?і ёхрі^ойтаі хаі г, тйѵ Гкрсгйѵ (ЗаоіХеіа ха» іѵ абт? ё^еХгосгтаі то
окгріла тоо ’1ор.аг(Х ёх тт;<; ёрідріоѵ /;тоі той ’Ебрфоо (изд. 26,10). Спи-
сокъ переполненъ картинами, на каждой почти страницѣ по два’ри-
сунка. На л. 2 находится плачъ Адама изъ 17 стиховъ, начинаю-
щійся такъ: ёха\Ь]ОЕѴ ’А(?а[л тбтг хаі Ё'хХаоогѵ апёѵаѵті т^< троф^с той
тгара^еіаоо уероі тйктоѵ та? бфек; хаі еХеуеѵ ёХё^обѵ тгара-гсгоѵта.
’І&Ьѵ ’А^ар. тбѵ ауугХоѵ (Ь&гіоаѵта хаі х?.еісіаѵтх т^ѵ той бсіоо х^коо
•ббраѵ аѵестёра^е р.еуа хаі ёХеугѵ. ёХ...; сп. обозн. Л.
4
26
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
7. Афонскаго монастыря Котломуша № 251, л. 152—160;
обозн. К.
В. Второй редакціи:
1. Ватйканской—Оттобоніачской библ- № 418, листы 232—239,
XVI в., обозн. о.
2. Вѣнской Придворной библ. сосіех Йіеоіо^ісиз № 200, л. 119—
132, XVIII в. обозн. в.
3. Библіотеки 8. Магіа іп Ѵаііісеііа въ Римѣ Е. 68, XVI —
XVII в., л. 183—194; обозн. вл.
4. Печатнаго Базельскаго изданія Мопитепіа Раігшп Огйіо-
йохо^гарііа 1555 г.; обозн. б.
5. Афонскаго Иверскаго монастыря № 349, XIV в., л. 1—20;
обозн. и.
Въ тѣхъ случаяхъ, гдѣ списки четвертой ред. не представляютъ
круцныхъ особенностей редакціи, взяты разночтенія и изъ нихъ*.
„Откровеніе Мефодія® дошло до насъ въ спискахъ уже довольно
позднихъ: самый'старый полный списокъ пер. р., Бодлеянскій, принад-
лежитъ къ XV в., остальные же—къ болѣе позднему времени; къ XIV
в. принадлежитъ одинъ списокъ второй ред.—Иверскій. Разумѣется,
при такомъ состояніи списковъ мы находимъ довольно большое раз-
нообразіе въ варіантахъ. Въ такомъ случаѣ требуется опредѣлить по
возможности первоначальное чтеніе, что необходимо какъ для самого
греческаго текста, такъ въ особенности для славянскихъ его перево-
довъ. Возстановить первоначальный текстъ не всегда легко, а въ
иныхъ случаяхъ невозможно. Славянскій текстъ въ иныхъ случаяхъ
можетъ оказать помощь при возстановленіи греческаго текста. Так-
же, кромѣ списковъ первой редакціи, для той же цѣли нужно привлечь
списки и второй ред., такъ какъ за вычетомъ тѣхъ особенностей, ко-
* Слѣдующія копіи со списковъ были сдѣланы для меня чрезъ посредство
библіотекаря Афонскаго Пантелеймоновскаго мон., 0. Матвѣя, учениками Афип-
скаго профессора Ламброса: 1) Котломушскаго № 251, 2) Иверскаго" № 349,
3) Котломушскаго 217, 4) Пантелеймоновскаго № 639. Отъ того же 0. Матвѣя
я получилъ копіи со списковъ: I) Пантелеймоновскаго № 789, 2) Патмоссваго
№ 548, 3) Патмоссваго 303. Успѣшнымъ занятіемъ въ Оксфордѣ я обязанъ
любезности и предупредительности помощника библіотекаря проф. Нейбауера. Ру-
кописями изъ собранія гр. Уварова я могъ пользоваться, благодаря любезности
владѣлицы, гр. П. С. Уваровой, въ Москвѣ. Лесковскій сп. былъ переданъ мнѣ
г. Драгановымъ, а копія со сп. Хлудовской библ. № 108 была сдѣлана для меня
М. И. Звѣздинскимъ. Съ Бѣлградскаго сп. № 149 копія была сдѣлана чрезъ по-
средство проф. Люб. Стояновича г. Джорджевичемъ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
27
торыми отличается отъ первой вторая редакція, послѣдняя даетъ тотъ
же текстъ, что и первая. При разсмотрѣніи текста будутъ выясняться
и группы, на которыя можно раздѣлить списки первой редакціи.
5,5 *) Въ Т. приведены имена женъ Каина и Сифа: тоб К'аіѵ
т; ’А^обра хаі тоб ХіуЯ т;ѵ ~г\ ’Асобц; то же находится й въ сп. Н.
на поляхъ. Добавленіе взято изъ хроникъ; у Георгія Мниха напр.
читается: хаі 6 р.іѵ Каіѵ г'Харг уѵѵаіха т^ѵ 7іра)тт]ѵ а^Хф^ѵ айтоб
’Аі^оираѵ, §і тг(ѵ Ягѵтіраѵ ’Аооиар. *. Первоначально оно и яви-
лось,-очевидно, на поляхъ, а оттуда уже попало и въ текстъ* 1 2.
5,3 тоб каза^Еіаоо; въ В. К. о. б. ех тоб •пара^гіооо. Вѣрнѣе,
что предлогъ былъ въ оригиналѣ. Два славянскихъ перевода переда-
ютъ съ предлогами 1) „отъ“: © породы—Син. 591, © рлт—Хил. 24;
2) „изъ“: Син. 38—н? рліл 3.
5,4 КаХр.аѵаѵ въ спискахъ первой ред., во второй иначе —
КаХт^араѵ о. в., КаХт)рераѵ—б.; славянскіе тексты указываютъ на КаХ-
[хаѵаѵ: Кллмлнж—Спн. 38, Клломлноу—Хил. 24, съ небольшимъ измѣ-
неніемъ Син. 591—Клльдлмлноу.
5,4 гуЕѵѵ7]о-г, въ б. такое же колебаніе и выше: тето-
хаѵ, вар. етехоѵ, етохаѵ, въ Б. М. етохеѵ; слав. переводы также рас-
ходятся: Син. 591— роди, Хил. 24— роднстл; списки, очевидно, коле-
бались въ раннее время, и трудно сказать, какое чтеніе первоначаль-
ное: единств. число вполнѣ возможно, такъ какъ далѣе идетъ иногда
рѣчь объ одномъ только Адамѣ.
5,5 . <5іахоаіс<тгф. Въ числахъ почти всегда путаница; большин-
ство списковъ даетъ другое чтеніе: Ёхатоотф тріахоспчо—Б. В. вл. в.
б. о., чему соотвѣтствуетъ и слав. переводъ Син. 591—къ р и л лѣтъ.
*) Изъ двухъ рядомъ стоящихъ цифръ первая означаетъ страницу Изданія
текста, вторая (курсивомъ)—строку.
1 Муральтъ, 4,56.
8 Въ греческой рукописи X в., хранящейся въ библ. Московскаго универ-
ситета подъ Л1» 2 иа лист. 188—203 помѣщено Пётроо урютіаѵоб хаі брЭойб^оо
’АХеВ аѵйреаи; ехОеаі; уроѵсиѵ ёѵ аиѵтбр.ір ото ’АЗар. ѵбѵ. Особенность первыхъ
страницъ хроники Петра Алексавдрійскаго состоигъ между прочимъ въ томъ, что
приведевы имена женъ ветхозавѣтныхъ патріарховъ, между прочимъ ’АСоора т;,
аЗеХсрѵ) т] хаі уоѵт] Сиѳа. Сестра Каина въ Откровеніи называется Аер.рбра
вар. Аа^ора, Декора и т. д., въ хроникѣ же Петра Ал. Лемборой называется
жена Сима: Х?]р. 6 оіо<; К&е уеѵбр.еѵо? ётайѵ р абѵ Аерфора тэд уоѵаіхі аотоб
Ооуатрі ’Еотріт]Х о'іоо МаЬоиааХа ёуёѵѵцае тоѵ ’Ар(ра?а2.
3 Хиланд. 24 служитъ примѣромъ перваго перевода, а Синод. 38—вто-
рого; см. о нихъ ниже.
28. ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Что колебаніе было давнишнее, указываетъ Хил. 24—же мнноук-
шоу лѣть и дкѣнадесетмл.
<о,2 &ахоото<нф, въ нѣкоторыхъ спискахъ съ добавленіемъ: трі-
ахостй—в. вл. Б., тріахоѵта—М. и съ ошибкой тріахоаібтй—о. б.
За 230 лѣтъ стоятъ и слав. переводы: къ с н д— Син. 591, къ сто н
трндесетое же лѣто—Хил. 179; Хил. 24 вышелъ изъ того же источника:
мнноукшнш же с лѣ н ко.
<о,3 уг(ас=цшдокннъ—Син. 591,— исполинъ Син. 38, жндокннъ—
Хил. 24; такъ было и въ оригиналѣ, списки же мѣняли на р.гуа<; —
Б. М. о., а отсюда въ О—8? гр ріуас.
6,4 ѴГ& тгрсотт^ уікіа&ос; въ спискахъ О. В. Б. М. нѣтъ, но
за принадлежность оригиналу кромѣ текстовъ второй редакціи стоятъ
и славянскіе переводы: прькыіе тысоуціе—Хил. 24, исркып тысвірл—
Син. 591, пръкыл трТдеедтннцж—Син. 38.
6,5 хатготрюѵѵуоѵ, въ О. В. Б. Е. М. хатгпбрѵгооаѵ; къ пер-
вому чтевію примыкаютъ славян.—ріцьскерѣпѣше—Хил. 24, скѣрѣПѣ-
лхоусд Син. 591, нлсклкллхж— Син. 38, по какъ было въ оригиналѣ,
сказать трудно.
<о,7 тг,? тгрыт^с; уЛіаоос, въ В. Б. Е. тѵ)<; абтт,<; рХіа&х; тому
и другому есть соотвѣтствіе въ слав.: тоіеже тнсоуціе—Хил. 24, тоаже
тыскціа Син. 591, но ііръкыл» трідесдтнні|ж Син. 38. Въ виду того,
что только что упоминалась ѣрютт) уіХіа?, можно бы для оригинала
ожидать въ данномъ случаѣ ѵ?(с абт^с.
<о,9 хаі уіуоѵеѵ а)//}9й<; теройито? аіо^бѵт] тоц брйсі; въ О. В. Б.
добавлено хататгорѵсбоаоа? т?,ѵ аіой; въ Син. 591 здѣсь читается—
н соблюдши д ил поутн ское, что на греческ. было бы передано—хаі
хатг.'пбрѵеоааѵ т?,ѵ с8Ъѵ айтйѵ; Хил. 24 даетъ нѣсколько иное чтеніе:
вйжрьннше клбдомь жнтніе сбою. Такъ какъ Хил. 24 очень широко,
какъ увидимъ, пользовался способомъ свободной передачи, то можно
заключить, что греч. и два слав. перевода вышли изъ одного источ-
ника. Но отсутствіе такой подробности въ другихъ греческихъ спи-
скахъ, а также и Син. 38 даетъ основаніе предполагать, что въ ори-
гиналѣ этого добавленія не было, ибо оно является совершенно лиш-
нимъ. Славянскіе же тексты правильно возстановляютъ добавленіе,
испорченное въ греческихъ спискахъ.
6, 10 т?)с Сіот)<; той ’Аоар, отсутствуетъ въ О. В. В. К. о., но
засвидѣтельствовано славянскими переводами. Замѣтимъ часто повто-
ряющіеся случаи совпаденія списковъ О. В. Б. Е.
7, 5—6 етеі (ітсо той ’ІаргЗ' тй тріахостй оарахоаты тг^
тера^ уСкіаЗсіс;, въ Б—тй оі [I урбѵы той ’1арі<5 ^уоуѵ т7)<; р удХіа^ос;
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
29
близко къ послѣднему Син 38: въ ѵетнредесятое же лѣто вторыя ты-
ежфнні|ж при животѣ Іілредовт: Бѣлгр. 149 и Син. 591 ближе къ
Ватик.: Спи.—въ т—но н м лѣ Лрсдо' во вторвю тысяців, Бѣл.—вы
же т н м лѣ /в тнсоціе; тріахостф слѣд. изъ тріахоаюатй. Изъ чтенія
Ватик. вышло чтеніе О.—ты тріахооты тг(? ’1арі§ /роѵы. Какъ было
въ оригиналѣ—340 или только 40—неизвѣстно.
7, 7. аѵорііа?; въ оригиналѣ было аѵорііа;, что засвидѣ-
тельствовано остальными списками и слав. переводами
7, 8 хаі вмѣсто послѣдняго въ о. б. и.—
ѲооХоооіт;^, въ в. К.—ѲооХоохіѵ; слав. переводы передаютъ неодинако-
во: въ одномъ переводѣ Іоукнлъ н Ѳовнлъ (Снн. 38, Хил. 179), что со-
отвѣтствовало бы ’ки(ЗтД х«і Ѳо|3г(к, а въ другомъ переводѣ—Ноукннііъ
н Твннокъ (Син. 591, Хил. 24), въ Берл. и Бѣлгр. нѣтъ. Вѣроятно,
уже въ греческомъ оригиналѣ имена звучали нѣсколько иначе, чѣмъ
въ дошедшихъ до насъ спискахъ.
7, 8 тоб тисрХой тоо атгохтгіѵаѵто? тоѵ Каіѵ нѣтъ въ Б и спи-
скахъ второй редакціи. Хотя вторая редакція въ нѣкоторыхъ слу-
чаяхъ можетъ имѣть болѣе вѣрный текстъ, чѣмъ первая, но въ дан-
номъ случаѣ, въ виду другихъ списковъ и слав. переводовъ, для ори-
гинала должно оставить чтеніе Ватиканскаго.
7, 9 ыѵ 5а хпріебса?, въ О. вл.—&ѵ у., въ Син. 591, Хил.
24, Берл. и Бѣлгр.—ниже. Не слѣдуетъ думать, что нмже=оѵ:
нмже есть дат. п. мн. ч., а употребленіе о и ы одно вмѣсто другого—
обычное явленіе въ позднихъ спискахъ.
7, 9—10 аігаѵ р.оо<пхоѵ хатаохгоатос. Смыслъ здѣсь ясенъ:
„побѣдивъ ихъ, дьяволъ возобладалъ ими, устроивъ имъ всякій родъ
музыки". Но въ одномъ переводѣ читаемъ=<йкрдтн нхъ (стрытгбтато
абтобс) къ късѣкъ кндъ оусіроіл гжслънаго Син. 38, Хил. 179. Можно
бы думать, что отглагольная форма оустроа—хатаохсоаоа? принята за
родит. падежъ существительнаго и сообразно съ этимъ гжслънын обра-
тилось ВЪ ГЖСЛЪНЛГО и ИЗЪ КСѢКЪ кндъ сдѣлано КЪ КСѢКЪ кндъ—можно
бы такъ думать, если бы можно было оправдать это грамматически:
но изъ первоначальнаго оустроа въ болгарскомъ текстѣ не получи-
лось бы оустроід, но осталось бы или оустроіл или перешло бы въ
оустроіж; единственной возможностью объяснить этотъ переводъ является
предположеніе, что данный текстъ прошелъ чрезъ сербскія руки:
оустроге изъ оустрои подъ перомъ болгарина, принявшаго это слово
за сущест., обратилось въ оустроіа. Но сербскій Бѣлгр. сп. 179 имѣетъ
оустроія, съ другой стороны можно замѣтить, что въ спискахъ второц
ред. вмѣсто аг.аѵ гіссі; читается еі? па» еі$о?. Это наводитъ на пред-
30
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
положеніе, что переиначеніе текста могло быть уже въ греческомъ
оригиналѣ, Т. е. тамъ могло бы читаться ги; тгаѵ еі&о? рлиатхт;? хата-
охЕоасЕіо?, ср. латин.—отпеш зресіет пшзісат сотропепбі.
7, 11 ёкі тац аЭгр.ітсі? норѵЕіаі? списки передаютъ различно,
но всѣ въ единств. числѣ: ёіті т^ аОгосеііи тгорѵЕІа== О, ітА хг^ а9Ёс-
р.оо тгорѵЕіа?—В., ё~і т/) аОЁор.ір тгоѵ^ріа, въ единст. числѣ употреб-
лено и въ слав. переводахъ—на ве^аконны баюдь—Хил. 24, на кестоуд-
нын бдждъ—Син. 38. Въ един. числѣ стояло слѣд. и въ оригиналѣ.
»7, 12 ^Еіроѵ; слѣдуетъ читать ^ЕІроѵг? уЕѵбріЕѵоі, какъ въ В.
и Б. (уЕіроѵо?), съ чѣмъ сходятся и переводы: слирТн.. горшее—Син'
38, выше гормпн—Хил. 24.
8, 2—3 біхоісс; хаі сі Ёх т?;? той Каіѵ соууЕѴЕіа? той; аотой;
[лѵтарой; хаі ЁѵауЁсіѵ ЁхЁ/рт)ѵто тграур.а<лѵ; въ О. Б. В. нѣтъ этой
подробности; она, дѣйствительно, совершенно лишняя, такъ какъ и
впереди рѣчь шла о потомкахъ Каина. Славянскіе же переводы со-
хранили ее, наиболѣе близко—Хил. 24: такоже же н ю Каннѣ рода
тынже неутыніе н сккрьныіе блюднн натеше ткорнтн. Въ Син. 38 есть
добавленіе—а на женъскын мжжьскын, но далѣе короче и съ другимъ
смысломъ: такожде же н на нмѣніа къдаашесд Каиновъ родъ Особен-
ность этого перевода должно вмѣнить греческому оригиналу. Грече-
скіе списки, очевидно, расходились: одни имѣли эту подробность,
другіе—не имѣли. Если не считать ее позднѣйшимъ добавленіемъ,
то нужно сказать, что слав. переводъ Син. 38 даетъ болѣе осмыс-
ленное чтеніе.
8, 4 Ёѵеѵ7]хобтф нѣтъ въ Б. вл. в. б. и славянскихъ переводахъ,
не было и въ первоначальномъ текстѣ.
8, 4 /;тоі г?)? оЕотЁра; хотя нѣтъ въ сп. О. В. Б., но
въ оригиналѣ было, ибо удержалось и въ второй греч. редакціи и въ
славянскихъ переводахъ.
8, 5 ибкір.ы, правильнѣе пбХерлѵ отъ кроофауоаі, какъ въ О.
В. Б. о. вл. б. и славянскихъ переводахъ, състакнтн врань—38.
8, 6 тгрофайсаі отъ тгрзафайсо „толкать", въ О. В. Б. б. и. ~ро-
оафаі, въ о—-роаафасгЯаі; одинъ славян. переводъ передаетъ чрезъ
състакнтн, въ другомъ переведено свободно. Возможно то и другое,
хотя слав. „съставити" скорѣе бы соотвѣтствовало ітрос>а'|аі.
8, 7 той? уіуаѵта? еі? оХЕЯроѵ тг(? арцартіас. Болѣе вѣрный
текстъ сохранился въ В. Б.: той? уіуаѵта? той X//) ёѵ рбЗрсо ар.ар-
тіа?, что соотвѣтствуетъ Хил. 24: ірюды сны Снтокъі къ рокъ грѣ-
ховный; сны Ситокн—2/. тб>ѵ уі&ѵ Е/;і)—о. в. вл. б. Въ другомъ
славян. переводѣ короче- къкръже въ тншк гргхоііііліж Син. 38. Выло
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 3<1
бщ< проще ожидать для оригинала — арріфеѵ айтоб?, что, вѣроятно,
и было, такъ какъ говорить вторично о сыновьяхъ Сифа было бы
излишне.
В, 7 сруі7г)'/5=рй]?гн®вйс€ Хил. 24, бруісЭ>т] айтой;—б. м.=про-
іііѣкдсл на на Син. 38.
8, 9 тгаса г( ^рлоѵруіа, въ В. в. добавлено тгріот/;, что соот-
вѣтствуетъ слав.—пръвое съѣданіе Син. 38, гірі.кою ^дянше—Хил. 24.
8, 10 іѵ урбѵір ^ехатсо нѣтъ въ О. В. Б. К. б. и славян. пере-
водахъ. Въ виду дальнѣйшаго опредѣленія т^<; трітт;; /іХіабо;, можно
Думать, что это опредѣленіе времени было и въ оригиналѣ.
9, 1 Ёхтахоспостф соотвѣтствуетъ слав. переводамъ, тогда какъ
греческіе списки по обыкновенію путаютъ.
9, 1 той ІМйе бр.а^і <$е—нѣтъ въ О. В. Б. Е. б. и одномъ слав.
переводѣ, такъ что чтеніе таково: тф Ектахооюитф етеі т^с трітг^
/іХіа5о?=въ седмосътное же лѣто третій трідеслтііііірт. Син. 38; другой
переводъ, удерживая той Г\йг и выпуская Ьр.і8і 8 г, что соотвѣтству-
етъ сп. о, даетъ подробность, которой нѣтъ въ греческихъ спискахъ:
? же (седмнсотъ) лѣ Ноевын соуіроу кь прькоую р лі третнн тнсоуціе.
Это стоитъ въ связи съ выше упомянутымъ опредѣленіемъ времени —
еѵ хрбѵш огхаты и должно быть отнесено на счетъ греческаго ориги-
нала. Но какъ было въ первоначальномъ текстѣ, сказать трудно.
9, 2 оц.010? айтф, въ другихъ спискахъ съ добавленіемъ слова
і/іос, что соотвѣтствовало бы и слав. переводамъ; оріоюс айтф=подо-
венъ емоу Син. 38, тогда какъ иные списки передаютъ иначе: еѵ бр,оі-
Фр.аті аптой О. Б. Б., хата ор.оію<уіѵ айтой—о. вл. в. б.
9, 8 гтл грооФтсои паву; у^?=по лнцоу късеж ^емлл Син. 38;
е~і тгасаѵ хір у^ѵ—О=по всен ^еі.ын — Хил. 24; въ Б. екі ітаол^
тт)<; у/;;. Большинство списковъ стоитъ слѣд. за первое чтеніе. Для
первоначальнаго текста возможно то и другое.
9, 10. Въ Ватик. здѣсь пропускъ хаі хатфхт^гѵ гхгі— О. В. Б.
втор. ред. и перевод.: и въседнсл тамо Син. 38, н жити нате тоу—
Хил. 24.
9, 11 хартср-а <70<ріа?=даръ пръмждростн Син. 38, но чтеніе сп.
О. только '^аріор.а=Хадл. 24 ддрь
9, 12 хатгДЭе, въ оригиналѣ было хатеХЭФѵ, что сохранилось въ
В. Б. и переводахъ —еъшедъ, прнніь .
10,1—2 МЕ|ЗрФ(? аЗаХОо? тйѵ г;рфиѵ чтеніе правильное, въ пере-
водѣ Хил. 24 соотвѣтствуетъ Пскроть же сь врать ннрань, Син. 38—
Невродъ вратъ прооу (чит. нрооу) пѣніе. Въ О. В. Б позднѣйшее измѣ,-
неніе а^г^србс въ уіуа?. Р
32
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО
10, 8 с»о<рой<; тсаѵо=моудрын ^ѣло Хил. 84', оофойс 7.=іл<тдры
Син. 38.
10, 12—13 етсі 6е -?)<; расіХ.Е'.а? КЕ[ЗрФ<5 хаі Поѵтітлои оіоб Хар.
оЗх 7)ѵ Еірфг/]; Хил 24—по {Син. при) црткѣ же Некротокѣ сна Сн-
мока не кѣ мира. Немного выше Невродъ въ сп. В. Б. названъ также
сыномъ Сима, и потому особенность Хил. 24 нужно относить къ греч.
оригиналу. Въ опредѣленіи отца Невротова списки различались; въ Б.
добавлено хаі ’ІасрзЯ; въ другомъ переводѣ совсѣмъ иначе: междоу же
Спокъ Хамокѣхъ н Некродокѣ не ктлпе мира.
10, 16 іЕаХоі<р:іѵ, въ первоначальномъ текстѣ было добавлено
т^ѵ раоіЛгі'аѵ, какъ во всѣхъ остальныхъ спискахъ и слав. переводахъ.
11, 2 ѵлхл етеХ&уЭ/) 7] трітт; съкръшнсд третіе тысжіре—
Син. 38', въ О. В. К. и 2-й ред. нѣтъ, нѣтъ и въ другомъ славян-
скомъ переводѣ. Но, съ другой стороны, въ спискахъ второй ред. нѣтъ
дальнѣйшаго продолженія—р.Ета ойѵ раенХгіаѵ ІХеРрФ# теХео9еІ(П]<;
т;^/] у'/і/іадЪ? тф об 1~гі тоитесп, чему соотвѣтствуетъ и Син. 38,
продолжающійся такъ: въ седьмдесАТое же лѣто теткрътлаго тысжіра.
Пропускъ слѣд. надо возводить къ греческому оригиналу. Другой пе-
реводъ изъ даннаго мѣста удержалъ только первую половину: по црткѣ
же Невротокѣ н^ьшьшнмь тремь тнсоуцілмь лѣть—Хил 24.
11,4 тріахоотоѵ і(35ороѵ—списки по обыкновенію путаютъ; Син 38
къ седьмдеслтое же лѣто соотвѣтствуетъ тф ас етеі съ пропускомъ вы-
шеприведеннаго опредѣленія.
11, 5 ’арфогграі нѣтъ въ О, нѣтъ и въ обоихъ слав. переводахъ,
не было, вѣроятно, и въ первоначальномъ текстѣ.
11, 6 Ото Ме[3р<.о§; во второй ред. добавлено (ЗасіХгсс;, чему со-
отвѣтствуетъ Хил. 24 со Некрота цра, но въ виду соотвѣтствія Бѣл. 149
© Некрока цртка тоб ЛгіЗрмо ржяХгіас; въ спискахъ О. I. Б. В. К.,
трудно сказать, какъ читалось въ греческомъ оригиналѣ. Первона-
чальному тексту слѣдуетъ приписать и дальнѣйшее добавленіе сп.
О. 1. В. Б. К.—хаі Етсіхратг(? угуоѵг (ЗасіХгіа Ва0оХіоѵос гѵ тф
сигЕрраті гои МеРрФ§=н прѣіьто бы цртко Вакнлоне ® племене Некро-
тока—Хил. 24, н оукрѣпнсд цртко Вакѵлшпъское сѣменю Некродовоу—
Син. 38.
11, 6 есо<; т/}<; Хоѵа^рилісЕсо^, О. В. К. Б. ею? той Хоо^ірі^ог(=
до Хо^оумн^едека Син. 38, но рірЕы? едва ли можетъ соотвѣтствовать
слову ілклен’іа; съ другой стороны, едва ли это есть добавленіе славян.
перевода; вѣроятно, вмѣсто рДеы<; стояло другое соотвѣтствующее
слово. Въ первоначальномъ текстѣ было только одно собственное имя,
что и сохранилось въ О. В. Б. К. и другомъ слав. переводѣ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАЙО. 33
11, 12 тріахосгтф нѣтъ въ другихъ спискахъ и славян. перево-
дахъ.
12, 1 аѵ.ойг;а.і; тгЕрі тобтсоѵ=оуслышакъ же о нн Син. 38, ахоб-
оа?—О=сдышакь же Хил. 24.
12, 3 Ётсфаѵтсоѵ, рукописи передаютъ различно: Ёпі|3аѵта, Ёш/Заѵаі,
Ёкі|3аѵта?; славянскіе переводы указываютъ на форму кцдеціе
Хил. 24. късъше Син. 38. Для первоначальнаго текста годились бы
формы и Ёкфаѵтсоѵ и ЁтпЗаѵтЕ?. Съ формой ^і)3аѵтгс=късѣше—іаздеіре
связываются формы побншж Син. 38, н^кнше Хил. 24 въ противопо-
ложность греческ. анехтЕіѵЕѵ.
12, 8 Хар.фіа; б той Вар, Самьнанкарь Хил. 24 близко къ Еар.-
фшЁхар о. б. и.’, Ь той Вар—нѣтъ въ О. В. Б. А’.’Но Син. 38 Сапснсь се
каръскын соотвѣтствуетъ Ватик—у. Греч. оригиналы слѣд. расходи-
лись, но для первоначальнаго текста возможно то и другое.
12, 10 ’Ісорстіуеыс, Хил. 24 Щьндранга довольно близко къ вл.
’ Іс^рооіуа; Син. .38 Щрогеа стоитъ отдѣльно. Относительно собствен-
ныхъ именъ всегда трудно сказать, гдѣ произошла порча—на грече-
ской или на славянской почвѣ.
12, 11 Ёпі та? траі? ^.Хіаб'а?; въ О. В. Б. Б. 0. вл. б.—рааі-
Лаіа?, чему соотвѣтствуетъ одинъ славян. переводъ: Хил. 24 при де на
цртка, Бер. на г цртка; Син. 38 до трісхъ градовъ восходитъ къ
та? треі; коХеі?. Ватиканское чтеніе /Слабое;, очевидно, ошибка, но
было ли въ первоначальномъ текстѣ тгоХеі? или растХгіа?—-сказать
трудно.
12, 12 ЁхатЁхаиаг тсаѵта, въ остальныхъ спискахъ вмѣсто ігаѵта-
айта тторі, абта? Ёѵ т>рі, табта? тгырі, или только тсмрі какъ Б', по-
слѣднее соотвѣтствуетъ Хил. 24 ложеже «гнеыь. Но Ватик. чтеніе не
стоитъ одиноко: съ нимъ сходится другой переводъ—Син. 38 по-
гоувн нхъ, что восходитъ къ греч. хатёхофаѵ абта?. Такое же чередо-
ваніе хатахаѵбЕѵ-хатЕтгофсѵ встрѣчаемъ сейчасъ же далѣе.
13, 1 атгЕ&расгаѵ атг’ аѵтой, Хил. 24 ра^БѣГОШесе кснн=аггсрасаѵ
акаѵтг? О. В. Е. и- въ другомъ переводѣ нѣтъ.
13, 6. хрга хар.^Люѵ, въ О. В. Б. добавлено хатЕсхаиас>р.еѵсоѵ
ёѵ рафіоіс, что въ Хил. 24=ы> вокоу (кь бобъ—Бер., къ ковоу—Бѣл.)
варена, но нѣтъ ни тамъ ни тутъ ёх хсобісоѵ. Другой же переводъ
вполнѣ соотвѣтствуетъ Ватик-у: масо конъское н камндіе—Син. 38.
Первоначальному тексту можно приписать то и другое.
13, 12 Еар&хѵіа?. Къ первоначальному тексту относится добав-
леніе въ О. В. Б. К. и второй ред.—т-^? [лауаХт;? ЁтгЁхЕіѵа Рйр./;?.
Это же хорошо сохранилось въ Хил. 24‘. до Сарьдоннкъне келнкыіе
5
$4 ОТКРОВЕНІЕ МЕЛОДІЯ НАТАРСКАГО.
гаже шбоноѵ стрдноу Рима; въ другомъ переводѣ, повидимому, порча:
Син. 38—и Сѣра гаже сжть оісртъ Рима.
14, 2 I» тф бга&^ѵаі (ВеаоасОаі—О. В. Б.) айтой? хорибсаѵтаі;
а-аѵт'/с;. Въ Хил. 24 такъ: ілііо кндъкше сьдолѣкше ксшь и пртісшс
вса. Въ Ватич. здѣсь пропускъ, другіе списки соотвѣтствуютъ слав.
переводу, ближе другихъ чтеніе О. —хаі хатгхрат/]оаѵ та каѵта.
Син. 38 указываетъ на другой греческій оригиналъ—н късхотъшж
ОБЛЛДДТН късьМН=хаі -^ои)с/;'8'-/]Сіаѵ хатахрат^са'. каѵта. Въ первона-
чальномъ текстѣ, вѣроятно, было чтеніе Хил.-о, какъ наиболѣе оправ-
дываемое по смыслу рѣчи.
14, 3 ар^істрат7]уоі;' въ первоначальномъ текстѣ было тораѵѵоі
віру’.с>трат7]ѵоі, какъ въ О. В. Б. ІІ. о. б. и. и одномъ славянскомъ
переводѣ—Хил. 24 моуунтеле и коіекоды; другой переводъ сходится съ
Ватик. тегыре воеводы—Син. 38.
14, 3—4 иіоі оѵтеі; ойрота (оир.аіа<; тт)?—О. В. Б.) обты кар’
аитоіс 6ѵор.а^орАѵоі? нѣтъ въ О. вл. и., а въ в. б. нѣтъ—обтсо кар’
айт. бѵор.. Ни въ томъ ни въ другомъ переводѣ нѣтъ этой подроб-
ности. Надо думать, что ея не было и въ первоначальномъ текстѣ,
ибо она похожа на, глоссу.
14, 6 ёігоЦсаѵ, слѣдуетъ добавить о Вгос.
14, <9 хаі тбтг; ёѵ 8г тф хасрф екгіѵы вл. в. б. и.=н къ то крѣМА
Хил. 24; но тбѵ абтоѵ трбтгоѵ осталось безъ перевода, если только
не отсутствовало въ греческ. оригиналѣ; въ Син. 38, наоборотъ,^только—
тацшъ жде окрасомъ; послѣднее даетъ, очевидно, первоначальный
текстъ, ибо тогда сохраняется соотвѣтствіе между двумя частями пред-
ложенія: ха8’ оѵ трбкоѵ—тоѵ аотбѵ троттоѵ.
14, 11 хаі і^ѵеухЕѴ, повидимому, лишнее: нѣтъ въ о. и въ
славяя. переводахъ.
15, 2 ианам т^ѵ ут)ѵ==късА ^емА Син. 38; ут)ѵ О. Б. К. и
втор. ред.=Хгм. 24 ^смлю.
15, 6 ото Вар; правильно , ако ^орра.
15, 7 ’0р3аѵіа?=(йроканні€ Хил. 24, 'АХ|Заѵіа<;—о. б.=Ллканіж
Син. 38.
15, 10 ёрсор.а5соѵ оіу.7. акта; Хил. 24 седылн седмнць и Син. 38
седморнунынхъ «5=0. В. Б. К. в. б. м. безъ сЬ.?..
16, 3 тоб '<рфо?, въ Б. ісргсо^=іереа Син. 38, жрьтір Хил. 24.
Но въ первоначальномъ текстѣ, безъ сомнѣнія, стояло т^фос, такъ
какъ и выше Невродъ называется то героемъ то гигантомъ.
16, 8 тгр т) іѵ. МаЭ; Т.—тгр ’ІехѵаЯ, В. Б.—т/)ѵ‘Ігхѵаб'. Послѣд-
нія два чтенія, повидимому, и были въ первоначальномъ текстѣ, ибо

ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 35
чтеніе у іх Ма9- не имѣетъ смысла, а изъ ёх Ма& не вышло бы
’кх'ѵаѵк Син. 38 « Нана н ш Лрааоы восходитъ къ поправленному
греч. оригиналу: т?,ѵ ёх Ма9 хаі ёх ’АрараЯ.
17, 1 аХХ^лоц о&тоі, Хил. 24 смѣсншесе цртка сн
кькоупь=1>. ооѵ. (ЗасіХеіаі; Син. 38 цртк'Га междоу собож восходитъ
къ греч. аі {Засг.Хёіаі аХХт(Хаі5, что съ измѣненіемъ сохранилось въ
О—оі (ЗаоіХеі? оотсо? аХХт)Хоо?. Надо думать, что такъ было и въ
первоначальномъ текстѣ.
17, 2 оі ех ВароХй>ѵо<; удержалось изъ первоначальнаго текста;
въ переводахъ—Син. 38 Влкнлюнъское 'царство, Хил. 24 Вакулюнѣне;
чтеніе О. (леріхратёі; уеубѵасіѵ) ВароХйѵос; есть позднѣйшее.
17, 3 тйѵ рааіХёсоѵ тйѵ І^м&ѵ—Син. 38 црмн а^ыѵьскъімн; Хил.
24 црткн восходитъ къ тбіо раоіХгішѵ; списки въ данномъ случаѣ
разнообразились, такъ въ Т. т&ѵ раоіХіхсоѵ.
17, 5 тсоѵ ’Ара/Зсоѵ=Хг<л. 24 Правь дѣліа; т&ѵ ’А/Зарыѵ О. В.
і?.=Акармн Син. 38.
17, 6 Хосрб/;с; В. Б. К. Хсвр^—Хараасъ Хил. 24', въ Син. 38
Кнр, что правильно; также и далѣе—по повелѣнію Кира, а Хил. 24
повелѣніемъ Хора<всовомь=хата тх(ѵ &атау/-(ѵ Хоорбоо.
17, 11—12 ёотЕрЕ(оЯт,ааѵ аі раоіХеіа' въ первоначальномъ текстѣ
не было: нѣтъ въ О. В. Б. и славян. переводахъ.
17, 17 "ЕХ>7)ѵ=Хил. 24 Грілтшь; въ другихъ спискахъ * ЕХХт;-
ѵсоѵ, что правильнѣе рядомъ съ тбраѵѵое.
18, 5 Въ О. В. Б. М. читается тобтсоѵ тг,ѵ ахаЯарсіаѵ Эгаоа-
Р-еѵо? ёрнаау^Эт], что соотвѣтствуетъ Хил. 24 нхже неттотоу вндѣкь
поѵюднсе (Бер. днкнсд). Син. 38 гнжшахжСА нхъ нхже неунстотж ви-
дѣнъ ЛлеДандръ передаетъ ёр^еХбттоѵто (аотоб?) тобтыѵ т^ѵ ах..., но
безъ ёр.юа^97). Въ первоначальномъ текстѣ было чтеніе, повидимому,
соотвѣтствующее Хил—у списку, какъ наиболѣе правильное по
смыслу.
18, 5—6 т;с-9іоѵ уар тгаоаѵ хатароёі^гс;. Уже греческіе списки
даютъ исправленный нѣсколько видъ: такъ въ О. В. Б. вмѣсто тгаоаѵ
читается ака^ті? абт&ѵ. Син. 38 возстановляетъ первоначальное чте-
ніе: ілдѣхй» Б(О ВЪСѢКЪ неѵнстын кндъ=/;с>9іоѵ уар тгаѵ ахавартоѵ еі5о<;;
Хил. 24 ксакь жнкоть восходитъ къ каѵ ел^о^.
18, 8—9 хаі тайтт)ѵ хтідѵйѵ оі іх?,ѵ аХХа, вѣрнѣе читается въ
Син. 38 н не тъкмо же скотскыд нж, а изь греческ. списковъ—въ о.
вл. б. хсштл оо р.6ѵоѵ хт7]ѵюѵ. Другой переводъ въ данномъ случаѣ
стоитъ отдѣльно.
18, 10 т:Хгіоо; лишнее,
36.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
18, 11 ха~а8го)р^с>а<;=Х«л. 24 с'гледавь, і^соѵ—О. В. Б.—Син.
38 видѣвъ.
18, 11—12 тгХоорігѵа... ёѵ гд ауіа; во второй ред. пространнѣе—
уіѵ6р.ЕѴа (ЗоЕХоуріата Фор-/]'8-ЕІс р.7]ксо<; афіхюѵтаі Ёѵ г/; у?, что вполнѣ
соотвѣтствуетъ одному переводу—Хил. 24: Бынваюціеіе вь.ннхь скврь-
ііын вь^воіасе гліе геда ііяііо дондоуть до землю; лишнее только гліс.
Другой же переводъ ближе стоитъ къ списку Ватик. съ большимъ
прибавленіемъ: іо ннхъ пспоыгі; н мръ^і|т. дъема и оуБоавса да не
когда наладятъ на земд—Ск’ аѵтшѵ Ёѵау&<; хаі- р-отарю? ТЕХобр-Еѵа
асріхсоѵтаі ёѵ ту, утг Какое чтеніе было въ первона-
чальномъ текстѣ, сказать затруднительно.
19, 2 сиѵууаугѵ акаѵта<;=€ЪБра всѣхъ Син. 38', Хил. 24 повелѣ
скратіі все моуже близко къ чтенію О. В. Б.—хаі кроота^а? си-
ѴфруЕѴ.
19, 3 е'со?, должно читать ёх.
19, 5 ойх ёотіѵ еіооі5о;; въ О. Б. и во второй ред. добавлено
оьте ёсо^о?. Такое чтеніе, очевидно, было подъ руками переводчика
Хил. 24, ибо читаемъ: н нѣ коудоу вьлѣстн къ нимъ нн нзлѣстн <й
ннхь. Син. 38 вполнѣ соотвѣтствуетъ Ватик.—у: ниже нѣсть въхода
<о востока до запада. Если предположить, что въ первоначальномъ
текстѣ было и дальнѣйшее—і'ѵа р.т;ті<; тгЕраааі; крос аотс/х; еЛЯт„
что сохранилось въ Син. 38—3а еже не прінтн нѣкынмь (іі) нихъ и
чего нѣтъ въ Хил. 24, то оѵте е^о^ос будетъ позднѣйшимъ добав-
леніемъ.
19, 6 ЁХітсар7]с>Е; другіе списки даютъ глаголъ карахаЛеіѵ—тгарг-
хаЛЕСгЕѵ—О. о. вл. в. и, гарахаХЁсас;—В. Б., 'ісробУ.акгае.—б.‘, славян.
помолнсм, помолнше. Возможно, что чтеніе Ватик. есть позднѣйшее.
Къ глаголу слѣдуетъ добавить ’АЛЁ^аѵЙро?.
19, 12—13 Т) ёі (риаи; той ааоуі^ѵтоо оііте аі5т]рос исрісгтата: ~уѵ
хатахЛооіѵ оѵте тсйр туѵ б'іа/.исіѵ передано въ переводахъ отлично
отъ греческаго: Хил. 24—веірь бо іе такова асункнта да нн желѣзо
ісго стл’с нн югнь жеже, Син. 38—сстьстко же асннгнтово нн желѣз-
наго разсѣуеніа бонтса нн огньнаго растопленіа Увидимъ, что переводъ,
представленный спискомъ Хил. 24, очень далекъ въ способахъ выра-
женія отъ греческаго оригинала, но переводъ Син. 38 рѣдко отсту-
паетъ отъ послѣдняго, а потому можно думать, что въ данномъ случаѣ
особенность перевода восходитъ къ греческому оригиналу; греческіе
же списки представляютъ въ данномъ случаѣ разнообразіе и трудно
Сказать, какъ читалось въ первоначальномъ текстѣ.
19, 14—20, 1 хаі оьу- ^аррахгіа; МѵСЗД ката» тоу. а<7<л
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
37
у/)ѵтоо гіс, хаОаірЕсіѵ абтоо—нѣтъ въ О. В. Б. и въ одномъ пере-
водѣ; въ Хил. 24 есть добавленіе—и не оуспъють ннуесоже. Скорѣе
это есть передача греческ. хаі хгѵас, что читается въ О. В. Б., а
приведенная подробность есть добавленіе Ватик.—го.
20, 5 т, той аоиу^ѵтоо фоси;—добавленіе Ватик. списка.
20, 7—8 ёу тоіс ёауагоі^ хаіроц хата т/,ѵ тоо ’іе^ехіт(Л <рсо-
ѵ/,ѵ хаі -роугдеіаѵ тгу Хгуои<таѵ=вь ПОСЛТ.ДІІ нн же ДНИ ПО ПррУСТВОу
Н^екылевоу глцюу Хил 24] въ Син. 38 текстъ другой: слышн оув®
Іе^екінлево прруьство гл.М|іе,е,~7хоог тоіѵуѵ т/;> тоо ’Ігс. 7гро<рі]ТЕІаѵ.
Какой текстъ первоначальный, сказать затруднительно. Хил. 24 къ
ь + 2 ~ •» г < /
послъдннл днн=сѵ таі; еауатаіс г,[ЛЕраіс о. вл. в.; <р<оѵ7]ѵ—лишнее
добавленіе: его нѣтъ въ слав. переводахъ и въ О. о. в. вл. б.
20, 15 оитоі; должно добавить—еісіѵ еі'хосгі хаі 5бо=сід кв і|ртвн
Син. 38, въ Хил. 24 кд.
20, 18 об уар тгсототг хаі=не еѣ ео се женнль ннколнже
Хил. 24] въ другомъ переводѣ нѣтъ, нѣтъ также въ Б. о. вл. в. б.,
пропускъ перевода относится слѣд. къ греческ. оригиналу, Для пер-
воначальнаго текста возможно предполагать то и другое: можетъ быть
позднѣйшій писецъ, знакомый съ исторіею, выкинулъ эту неисториче-
скую подробность, а можетъ быть и, наоборотъ, несвѣдующій—доба-
вилъ отъ себя для поясненія, почему послѣ Александра царствовали
оі теасареі; тгаі<?-:с аутой.
20, 19 г] хаі ’ОХор.піас—иже и ОлнмбТддт Син. 38] въ другомъ
переводѣ и въ спискахъ О. В. Б. Е. и второй ред. нѣтъ.
20, 20 г'? тг/ѵ АіОібкиѵ усораѵ—въ ІЛнрьскоу ^емлю Хил. 24;
еіс ѵгу Аі8іо~іаѵ О. В. Б. К=(къ) беіопіж— Син. 38.
20, 20 Вб^аѵ=Вн^ъ грі Син. 38, но$ВіГ(аѵтюѵ О. В.=Ву^антіно
Хил. 24. То же и ниже.
21, 2 хаі еір7]ѵебаас; Хил. 24 мнрнтнсе=гір/;ѵгуааі Т., а Син. 38
и сыіірнсл съ ннмъ=хаі т;р7)ѴЕУСЕѵ О. В. К. в. вл. б.
21, 6 хаі абтбс, слѣдуетъ добавить аѵѵауаусаѵ, какъ видно изъ
О. В. Е о. б. и славян. переводовъ.
21, 13 Ь (ЗасіХЕб;, слѣдуетъ читать Вб^а; б (ЗасіХЕУі;.
21, 15 ’АрілаХеюс б ’Арр.а?<гУ5 испорчено; слѣдуетъ РюрііАос б
’А^вУѵэс=Син. 38 Ромнлъ Лрмдлен, или РсоруХоі; 'Арр-бХао,; 7?=Ро-
моуль Лрмсла Хил. 24.
21, 16 жрб&ра ЕутгрЕ-Еіаѵ; переводы даютъ другой текстъ, кото-
рому соотвѣтствіе находится въ О. В.—оіа -цѵ утсЕрРаХХоусгаѵ іораіб-
тѵ;та т;уа7Г7)<7ЕѴ абт?(ѵ с^б&ра^въ Син. 38—прѣинос» же ен К0А-
СОТ(К КЪ^ЛЮБН да ьш», въ Хил. 24 СЪ пропускомъ бт:Ер^аХХоѵахѵ=||
38
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
любнтн ю нате 7,ѣло довротн дѣли. Въ первоначальномъ текстѣ было
чтеніе О. В. к Син. 38.
22, 3 гра» хат’ айтоо=въ^исгодовдшж ішіь Син. 38, но
съ прибавкой л'иѵ въ О., получается чтеніе, соотвѣтствующее Хил. 24
гнѣвашесе нянь ^ѣло.
22, 5 ’АршхХеіоѵ=Лрілалсн Син. 38, ’АраеЛаоѵ 2?.=Армеланмь
Хил. 24. То же и ниже.
22, 7. ’Ариа>.гы; нѣтъ въ О. В. б. и славянскихъ переводахъ.
Вѣроятно, не было и въ первоначальномъ текстѣ, ибо сейчасъ же по-
добное—кбЛіѵ ту;; айтоо р.у]тр6<:.
22, 11 тгро<р9аоаоа; вѣрнѣе ітро<р9аахі В. К. о. вл. в.=прѣва-
рнтъ Син. 38.
22, 18 ѵог,оаѵтес, въ рукописи стоитъ ѵог(сааі.
23, 11. Послѣ 7гері§раЕаа9аі &бѵар.іѵ въ О. В. К. идетъ добав-
леніе—7] (ой—В) ты хратеі хаі сера<тр.аті т( тыѵ Рыр.аісоѵ тейіорахі-
стаі ^аоіЛеіа <$іа той еѵ айтф тгрос~ауЕѵто; ^еатготои г(р.й)ѵ ’І^аоо
Хрістоо. Соотвѣтствіе находится въ одномъ славянск. переводѣ—
Син. 38: егоже и тьталре гръуьскаа цртва недвижима прнгвождъшінмсл
на немъ влкож Ту хртмъ събдюдлйітса. Переводъ не вполнѣ точный, но
греческіе списки въ данномъ случаѣ, повидимому, расходились. Въ
другомъ переводѣ три слова—Хил. 24 ^ацінціенн бо соуть кртомь; а
что эту краткость нужно относить къ греческ. оригиналу, доказываютъ
всѣ списки первой и второй ред., за исключеніемъ О. В. К.
23, 16 етгі то айтб; правильно ітті тоѵ айтбѵ О. В. вл.=Син. 38
къ немоу.
24, 7 ті ойѵ ёоті=уто оув® есть Син. 38, тіс ойѵ еоті—В. Б.
К.=кго сь есть Хил. 24.
24, 12 іо/ате, ыра хаі тойтб еоті ігро<р9ааеі—нѣтъ" во второй
ред., нѣтъ и въ Син. 38, слЬд. пропускъ былъ уже въ спискахъ пер-
вой редакціи. Въ другомъ переводѣ иной текстъ.
24, 15—16 ой уар готіѵ у; еотаі (ЗаоіЛЕІа у; етера ^оѵаотеіа тай-
т?]<; йтггр/.фаѵготера. Греческіе списки и славян. переводы въ этомъ
мѣстѣ расходятся. Въ большинствѣ списковъ читается—ой уар ё'стсѵ
т] ёсгтаі расіАгіа етера биѵастеіа; [ті;; айтй'> ^ааіА:іа; хаі б'оѵа-
стеіа;—в.г.] йігерсраѵе'іоа [йтгер'раѵу;;—о, й~ерфаѵе<ггату; б. и., йтгерфа-'
ѵй;—вл. в.] Одинъ переводъ даетъ— мѣстъ б® ііртко повтори къ немоу
Син. 38~ой -'(ѵ? -пті (Зао^еіа'етера тайгу;;; въ другомъ переводѣ
ближе къ греч. текстамъ—нѣ~ бо цртва иного вышьша сего Хил. 24—
зй у'Ур Е'УТ'.ѵ ра.'ііАеіа. етера тайт/;; йтгерг^аѵестЕра. Цо смыслу послѣда-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 39
нее чтеніе наиболѣе правильное, а потому нужно думать, что оно и
было въ первоначальномъ текстѣ.
25 1 еі бе РобЛеі ахотг^а'. то ахрфес—АЩС ЛН ХОЩСШИ рд^оу
мѣтн извѣстное Син. 38; въ другомъ переводѣ короче: рл^оумѣи [смо
три— Бер. Біъл.) донрѣ Хил. 24, причемъ рл^оумѣіі=5хбтг:г|соѵ второй
редакціи. Возможно, что въ оригиналѣ и стояло—схбтс^ооѵ ахрі/Зй;.
25, 1 тбѵ ІЧыага Хабѵ, въ другихъ спискахъ тоѵ Мсосбш? Ха.6ѵ=
Моігсеовы люди Сил. 38; тбѵ Мысггх соотвѣтствовало бы другому пе-
реводу—Монсню Хил. 24, но дальнѣйшій текстъ расходится съ гре-
ческимъ; Хил. н^веде соотвѣтствовало бы ехтгіѵаѵта Т. б. и.
25, 3 іотатаі; правильно іата-о—В. и., славян. ста — Син. 38,
постои—Хил. 24.
25, 4 ’ЕХсор. нѣтъ въ О. В. Б. Е. о. в. б. и славян. переводахъ.
25, 5 а.тю.ѵ то тсоѵ ' Ерраіыѵ ёѵѵот)5Оѵ храто>; нѣтъ въ Б и въ
Син. 38, но смыслъ требуетъ эту подробность для первоначальнаго
текста.
25, 9 яХк’ оибгр.іаѵ сирг|сііо[лг'> Еигер ~г^ йХтдЯеіас ороѵтѵзсоілгѵ
въ переводахъ передано различно: Син. 38—нж нн едино Ліре о истинѣ
попсусмса, причемъ нн едино—йЛл’ оперла, какъ стоитъ въ текстѣ,
что при еор/)'5о>р.сѵ должно быть исправлено на ойбсрлаѵ. Хил. 24—
ннкоіе же аще и ^ѣло троуднмсе ищоуціе поистинѣ и не овреіремъ=
обоерла, гі'ттгр хаі ауаѵ ттоѵ/)(лор.гѵ т7]<; аЛ/;іІаіа<; фроѵті'^оѵтс,;, аХЛа
о'х/ Еорт;сгор.Еѵ. Какое было первоначальное чтеніе, сказать затрудни-
тельно.
25, 11 хаі атоілХпѵто, въ Т. В. О. Б. добавлено ай:оі=ти слав.
переводовъ
25, 12 тетрахбаіа, въ О. В. Б. Е. тгтрахіО)ЛХіа—д. ц тысоуціА
Хил. 24.
25, 13 7; уар; въ Ватик. здѣсь пропускъ; настоящій текстъ со-
храняется въ другихъ спискахъ: [хаі Т.. 7;тоі В. К] т&ѵ Аі-
•уоптісоѵ хаЯоттХ'^агаі ха{ктХі<5і)г)аЕтаі [хаО отсХісЯт;—I, ха9оттХіс;9ЕІС7;(;—
В. Б.} хата тыѵ Рсор.аісоѵ (ЗаоіХеіа;—О. Т. В. Б. Е., что гораздо
лучше передано въ Хил. 24— рд^орившомоу ко се Мдкедоньскомоу
цртвоу вогевАтн ндѵноуть Кгуптѣне на грьуьскоіе цртво; а это равнялось
бы на греческомъ—оХхоттеіс/;с тоіуарооѵ т^с та>/ ЛІахгбоѵшѵ РааіХгіа?
7Г9Лер./)ао'>таі оі Аіубтгтюі хата тсоѵ ІЧор.аісоѵ (Засі’Лгіа?. Въ данномъ
случаѣ греческіе списки и славян. переводы мѣшаютъ прошедшее
время съ будущимъ (ёххотт^сюѵтаі, но ёххбтг^ааѵ вл., хатстгб^ааѵ 2*. В.,
но оплъѵисд Син. 38); въ первоначальномъ текстѣ, надо думать, было
Ё~о)<гр.7]саѵ==опЛ'ЬУНСД.
40 откровеніе мефодія патарскаго
26, 4. Въ нѣкоторыхъ сп. добавлено хата т&ѵ Ро>р.аі<.оѵ=нЛ
Грькн Хил. 24-, въ другомъ переводѣ нѣтъ.
26, 6 хрбѵы пѣтъ въ Б; къ такому же оригиналу, должно
быть, восходитъ и свободный переводъ Хил. 24—вь време семорнтнын
Л®=аріЯрф хи-лЛоргѵір гр§ор.атг/.оотф (гроор.атіхф—Б. о).
26, 8 аійѵі—нѣтъ въ О. В. в. б., нѣтъ и въ одномъ слав. пе-
реводѣ—Син. 38 въ послѣндж во тысйл|інііі|ж сіірѣть въ седмлж, къ
такому -же оригиналу относится свободный переводъ Хил. 24—на кон-
уііиоу во ссділііп тысоуфе. Не было и въ оригиналѣ.
26, 13 крбтргфаі, въ рукописи ттротрефс; правильнѣе было бы
тгрбтрЕ'^оѵ, какъ въ В.
27, 1 еѵ стбраті ра/аіра, во второй ред. и К. Т. іѵ стораті
рауаірас, чему соотвѣтствуетъ Син. 38 остріемъ мета. Въ Хи.і. 24
только метемь=р.а/аіра. Въ первоначальномъ текстѣ и было, должно
быть, только ріа^аір?, дальнѣйшая ступень—іѵ стбрап рауаіра;, а ёѵ
стбр-аті рауаіра есть конгломератъ того и другого чтенія.
27 6ѵауро(?=ондгръ Син. 38, бѵо? йурю<; второй ред.=Хгм. 24
днвын юсель.
27, 5 ё-гсі лросгсотгои ка-у/]; ѵ7$ уй<;=нд днце въсеж ^емд Син. 38.
Вь Хил. 24 по веен ^емлн, что соотвѣтствовало бы е~і тгас^с т7}<;
у^с—б. Но въ виду того, что такое чтеніе представляется однимъ
только спискомъ, а Хил. 24 въ массѣ случаевъ даетъ свободный пе-
реводъ, нѣтъ особенныхъ основаній не признавать за первоначаль-
нымъ текстомъ чтенія большинства списковъ.
27, 8 екі уі)<; нѣтъ въ О. и въ Хил. 24.
27, 11 тоо хХ7]роѵор.7Іааі нѣтъ въ обоихъ переводахъ, что
должно отнести на счетъ греческихъ оригиналовъ. Но отсутствовало
ли въ первоначальномъ текстѣ, сказать затруднительно.
27, 10 оиу^ бті ауатга=не ^дне люкнтъ Син. 38, сіх ауа~ыѵ—
б. и.=не люве Хил. 24.
27, 14 &а тгѵ аѵй[ліаѵ, въ О. Б. Б. К. и второй ред. добав-
лено хаі аріартіаѵ, .что удержалось и въ переводахъ—грѣхи дьлд н ве-
^дконід—Бѣл. 149, ф ве^аконіе нхъ и грѣхы—Син. 38.
27, 14 тг,ѵ ик’ айтсоѵ угѵор.еѵ/зѵ, въ остальныхъ спискахъ только
ао-йѵ—нхъ Хил. 24 и Син. 38, что было и въ первонач. текстѣ.
27, 16 ту? уу? лишнее; нѣтъ въ В. Б. и славян. переводахъ.
28, 1 асіЦтсоѵ, должно читать биЭ-ута;, какъ въ В. Т. К. (въ Б.
і«59і7}Т'х).
28, 6 хаі гсаѵгі «зиууЕѵгі тгросгфайоѵта; точнѣе читается въ В. Б.
К.—ара тф иіф айтоб хаі а&еХсрф хаі тгаѵ-і ту? ооууеѵЕІа? тгросгфаиоѵ-
Откровеніе мефодія патарскаго. 41 -
тг. Син. 38 Сірс же и въсе съродство нхъ восходило бы къ, гр,еч.
хаі каста аиууёѵЕіа аотйѵ, что было бы лучшимъ чтеніемъ. Въ "дру-
томъ переводѣ этого нѣтъ, .
28, 8 6 9ес^, слѣдуетъ добавить айтобс. ’' о
28, 18—29, 5. Въ перечисленіи странъ, которыя настигнутъ бѣд-
ствія, въ греческихъ спискахъ наблюдается большое разнообразіе: см.
варіанты. Въ Ватик. перечислены: 1) у уі] Пгрстісс;, 2) Ка-кайохіа,
3) ЕіхеХіа, 4)'ЕХХа<;, 5) Рсор.аѵіа. Въ Б. К. прибавлено ’АррСеѵіахаі
хатоіхобѵтЕ<; ёѵ абтт] еі? аіур.аХюсіаѵ хаі р.а/аіра кара^о&^ооѵтаі, ЧТО
находимъ въ Син. 38: Арменія и жнвжціен нд нен въ расплъненіе н
закланіе вжджгъ. Въ Б. Т. В. К. упоминается Сирія: '< у 7; -Еоріа?
?<зтаі Ерт)р.о<; хаі &іе<р0ар|хёѵ7) хаі оі хатоіхооѵте<; ёѵ абѵд ако'Хойѵтаі
[у.а/аіра, что сохранилось въ обоихъ переводахъ. Въ Т. В. и обоихъ
переводахъ упоминается КіХіхіа. Но въ Бер. пропущена Гсор.аѵіа, въ
Бѣл. 149 сохранилась ЕіхеХіа, пропущенная въ Бер. Первоначальному
тексту скорѣе слѣдуетъ приписать краткость, какую наблюдаемъ
напр. въ Бер.-Бѣлл, послѣдующіе переписчики постепенно допол-
няли списокъ странъ: пропускать же имъ не было никакой необхо-
димости.
29, 8 бко &>уоѵ -9Хіфасо<;=п6 ідрмомъ скръвн Син. 38', "око ^оуоѵ
хаі <Шфіѵ О. В. Б. Б.—по ідрмомь н псталіпл Бер.
. 29, 8 а^^аоѵтаі, правильнѣе Еооѵтаі, какъ въ спискахъ 4-й ред.
и обоихъ славянскихъ переводахъ.
30, 4 бкахобоиоіѵ, слѣдуетъ йкахобаоѵоі—В. К=лътлнмь бжть—
Бер., повннжтса нмъ—Син. 38.
30, 5 ё&7]рг6Я7)оаѵ; въ О. ^^рьо^^аоѵтаі, въ II. 'Кі. ё^7)рЕ'и9т]оаѵ,
что болѣе подходитъ къ слав. переводамъ: овдовъвіііжа Син. 38, овдо-
въвшж Бер.=ут$гѵ$іѵ>ал или эдріоЗйоаі. Такъ, вѣроятно, и было въ
первоначальномъ текстѣ, въ виду дальнѣйшаго Ё'соѵтаі абтзй;.
30, 9 /; х7.7]роѵс[7.іа=іідслъді’с Син. 38, а Бер. домове передаетъ,
можетъ быть, хЪ]роѵб[лоіт—И. Кі. , ,
30, 16 хаі ёх\Ш^оосгі=н оскрЪБАТЪ Син. 38, съ прибавкой тоб<;
теѵт]та<; О. В. Б. соотвѣтствуетъ въ другомъ переводѣ стжжеіъ оукогоу
Др.,—оувогнмь—Бѣл.
. 31, 11 т&гфц ха? 5іф&ѵте<;, В. И. і?.2-—кеіѵшѵтес; хаі'&іфйѵтес;;
въ переводахъ сохраняется вѣрный текстъ: вогатн н оуво^н ллтАцте
жжжджіре Син. .38, богдтіі іі обо^ы даьѵіін н жжжнн Бер.
32, 8 ёфЭ'арр.ёѵоі еіаі, въ Т, В. П. К* добавлено—еі? ф&ораѵт
аттоотаА^ооѵтаі хаі ё^5екиурі.Еѵоі ЕІпі=Си«. 38 въ поустоШъ <*>снЛабМД
с-кврънин. Въ другомъ переводѣ два варіанта: Хил. 24=, Бѣл.—сііврнд.
б
42 ОТКРОВЕНІЕ МКФОДІЯ ПАТАРСКАГО
соуть пришли, Бер. тли <жть и на нелишне сжть посланіи- Послѣднее
чтеніе ближе къ сп. К.* И. Т. В., но предшествующее еі? ёр-?р.оісіѵ
г^оиаіѵ передано въ томъ же переводѣ—на опоуіренніс соуть пришли
что въ Син. 38 отсутствуетъ. Греческіе списки слѣд. одни имѣли
одно, другіе—другое, а третьи—то и другое вмѣстѣ. Относительно же
первоначальнаго чтенія сказать что-либо положительно—нѣтъ доста-
точныхъ основаній.
32, 11 хехт^ооѵтяі. Въ первоначальномъ текстѣ было продолже-
ніе—-хаі та РрсфТ] ёх т&ѵ р.атгріхйѵ АухаХ&ѵ артга^оѵте? тгата^іѵсі—
О. В. Б. Б.; сохранилось и въ славянскихъ переводахъ.
32, 13 ёѵ тоц септоі? хаі ироц тбтгоіс; Хил. 24 вь стыхь мѣ
стт.хь=ёѵ тоі? іероі? тбиоі? И. К.* и втор, ред., а Син. 38 къ утнынхъ
і|рккохъ=ёу т<?Т? сгектоі? ѵаоц; среднее между послѣдними двумя чте-
ніями находится въ б.—ёѵ тоі? кроі? ѵаоі? те хаі тбкоі?.
32, 14 ёт:ітеХЕІтаі=ткорнтсе Хил. 24', съвръшаашссд Син. 38=
ётеХеіто О.
32, 15 хаі оі ілоі айтйѵ нѣтъ во второй ред. и въ Син. 38‘, въ
послѣднемъ, впрочемъ, нѣтъ и дальнѣйшаго хаі аі Зиуатёре? аит&ѵ,
что читается, однако, во второй ред.
32, 16 айта, правильнѣе айта?, какъ въ В., ибо относится къ
та? кра? стоХй?.
33, 3 ёѴ кроѵсаХгір, въ переводахъ й Н^рл®=ёх ’Іара^Х—К. б. и.
33, 7 аіга? ’[сграгіХ=кесь І^рль—Син. 38, люіе Щльсі|нн Хил. 24=
ака? о Хаб? той ’Ісра^Х.
33, 8 хаі т?іс каіЙахт]?, въ О. В. К. вл. лаіі2гіа?=нака^анТа
Син.. 38, во второй ред. вмѣсто тшѵ ѵійѵ ’Іара^Х читается тйѵ урі-
стіаѵ&ѵ; въ Хил. 24 то и другое—на хртніанын сномь Н^манлевомь.
Въ первоначальномъ текстѣ, повидимому, было хаі тт;? каі^еіа? тйѵ
^рптпаѵйѵ.
33, 14 отарѵ/)<уоѵтаі тоѵ Хрісгтбѵ=йвръгжтсл й ха Син. 38, но
въ другомъ переводѣ и во второй ред. нѣтъ.
35, 8 й? 6 Хаб?; Хаіхоі второй ред.=простн ліос—Бер. и Син. 38.
35, 13 ёігі тгі? у>]с=по всей ^еіллн Хил. 24, ёті кросйкоѵ тгі?
у^?=по лнцоу късеж ^смла Син. 38.
35, 16 акаіроиѵта?; правильнѣе агаітоиѵта? И. Т. В. Б. О.=
проСАірі'нхъ Син. 38, тежоуірааго Хил. 24, просдціа Бер.
36, 5 карора=про^рнть Хил. 24, тшраусорёі Л. К. К.’=попоу-
стнтъ Син. 38.
1 Послѣ 9Хірб[лгѵоі въ первоначальномъ текстѣ слѣдовало
добавленіе, удержавшееся въ остальныхъ спискахъ и въ обоихъ пе-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 43
реводахъ' ё'уоѵтя еХтті&а оа>т7]ріа<;... см. варіанты. Въ переводахъ
Удержалась, впрочемъ, только половина добавленія: не іімлірс нодеждж
синія или н^БовленТа ржкоу Щмдіільтѣпъ. проженжт Бв> ихъ н оскръ-
батъ Син. 38; см. ниже.
39, 3 хаі та<; ѵѵ]<тоис нѣтъ въ О. и Хил. 24.
42, 4 уоѵаіхес аотсоѵ, въ В. Б. и второй ред. добавлено хаі та
тгхѵа айтйѵ=н дѣтн нхь Хил. 24, н тдда нхь Син. 38.
42, 7 еі<; т^ѵ хХтдроѵоріаѵ айтоо хаі тсоѵ- тгатерсоѵ аотоо соотвѣт-
ствуетъ чтенію обоихъ переводовъ—въ ;емлл свож н въ наслѣдіе ога
своего—Син. 38, на ^смлю свою н на села ®Іь свонхь—Хил. 24;
такъ было, повидимому, и въ первоначальномъ текстѣ. Въ В. Б. б.
короче: гі<; т'^ѵ хХ^роѵоріаѵ тйѵ тгатгрыѵ айтоо.
42, 10 «сеі ахрц; въ о. вл. в.'—ахрі&<;=прй№і обоихъ пере-
водовъ.
43, 7 ЕяскбОбГ, въ первоначальномъ текстѣ было аі^ѵіЙсос окі-
тасштаі, какъ передано въ Б, второй ред. и славян. переводахъ.
43, 8 той хатахХоороо т]тоі не передано въ славянскихъ пере-
водахъ: Син. 38 въ днн Ноевы=іѵ тай; ^рерак; тоб Кбг Б. и
втор. ред.
43, 10 еѵ тай ЕС^атаі? т)рЕрац=вь ПОСЛѢДИ! ДНН Хил. 24, Ь
т^. ео/аті) ^рерос Б. и.=въ послѣдній днь Син. 38.
44, 6 хаі ойх естіѵ 6 Яаятооѵ=н не вждетъ погрѣважціаго нхь
Син. 38: въ В. Б. в. и. і'стаі; Хил. 24 погревлюціаго тслссь—о Яатт-
тюѵ та пирата аотйѵ—Б. К. и втор. ред.
44, 12 хаі гф^оооаі та хреа аот&ѵ пѣтъ въ одномъ славянскомъ
переводѣ: н дадатъ пх материмъ н сънѣдатъ нхъ Син. 38, нѣтъ и въ
о. вл. в. съ слѣдующимъ хаі хатеооѵтаі айта.
45, 1 хата|?7)<тгтаі о раоіХгй? т&ѵ Рюраіьоѵ еі<;' ІЕроипаХ^р, сънн-
деть гръуьекыи іі'рь и въеелнтсд въ Ісрдмъ Син. 38—0. В. К. и втор,
ред. (хаі хатоіх/]СЕі). Къ тому же чтенію восходитъ и другой пе-
реводъ.
45, 14 то отерра аотоо—стемж свож Син. 38; Хил. 24—вѣнць
свон с главы своіее=сгтЕрра а~о т^; хЕфаХ^с аотоо—в. вл. в.
46, 1 т?|Ѵ РааіХЕіаѵ айтоо; въ о. вл. в. т^ѵ расіХгіаѵ тйѵ )<рі-
бгіа.ѵыѵ=^Хил. 24 і|ртво хртнкньско *).
46, 5 Въ спискахъ О. В. здѣсь читается дополненіе противъ
Ватик.—го текста, которому соотвѣтствіе находится въ одномъ славян.
переводѣ: Хил. 24—да се своудеть прруьство Двдво іеже гла=хаі яХ/;-
роотаі ’< 7грофі]тг(а Да/3і§ тд Л^уооса... Во второй редакціи въ данномъ
*) Въ изданіи варіантъ къ 46, 15 долженъ быть отнесенъ къ 46, 1.
44 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ - ПАТАРСКАГО.
мѣстѣ также читается небольшое добавленіе, которое есть сокращеніе
О. В. Въ первоначальномъ текстѣ было чтеніе, соотвѣтствующее чте-
нію О. В. (см. ниже). >
46, 8 -ігЕСЕітаі о ітсігги<;=пАДнетъ въсадннкъ Син. 38, кгаитаі
В.=сьріе конь Хил 24. 1
47, 6 хаі тграта, вь В. добавлено 'поК№=Уіодссы многд Хил. 24.
47, 10 лишнее.
47, 10 послѣ ёиЛехтоб; для первоначальнаго текста нужно до-
бавить—ха8<б<; 6 хбр'.о? 7грог(у6реоегеѵ, см. варіанты.
48, г? ех той Даѵ; въ В. Б. и второй редакціи добавленіе
объ Іудѣ, удержавшееся въ обоихъ переводахъ: хаі ’іоб^а? уар о ’іаха-
рі<Ьт>]<; б хаі -ігро^обс тбѵ хѵріоѵ ех хаі абтб? той Даѵ. Трудно
сказать, было ли это замѣчаніе въ первоначальномъ текстѣ.
48, 7—8 тбѵ ’Еѵю^ хаі ‘ Н^іаѵ=І6нохд Няню Хил. 24\ во второй
ред. добавлено хаі ’коаѵѵт;ѵ тбѵ Ѳео^буоѵ, что читается въ другомъ
славян. переводѣ: и Бгослока Син. 38. Слѣд. еще въ спискахъ первой ред.
была эта прибавка. Въ первоначальномъ текстѣ, конечно, ея не было.
—48, 10 екі -каѵтб? аѵбрб-поо; славянскіе переводы соотвѣтствуютъ
чтенію О ё-кі ~аѵта? аѵ-3ра)~ои<;—прѣ въсѣмн УЛКЫ.
ІВсѣ вЬсемь списковъ первой ред. распадаются на двѣ группы:
одну представляютъ снискй—Ватиканскій 11, Туринскій В V 27, Не-
аполитанскій XVII. 11. А А. 17 и Венеціанскій библ. св. Марка Арр.
сі. 7—22, а вторую группу представляютъ списки—Вѣнскій 23, Отто-
боніанскій 192, Бодлеянскій—сой, Ьаіпііапие 27 и Котломушскій 261.
Отличіе той и другой группы состоитъ въ томъ, что въ спискахъ
одной группы сравнительно съ списками другой находимъ не мало
пропусковъ, дополненій, перефразировокъ и т. п. Но всѣ эти отличія
не настолько существенны, чтобы можно было указанные восемь
списковъ раздѣлить на двѣ редакціи: они всѣ составляютъ одну ре-
дакцію и мы не можемъ замѣтить въ спискахъ второй группы какой-
либо преднамѣренной переработки. Иныя отличія сравнительно- съ
цервой группой находятся не во всѣхъ четырехъ спискахъ второй
группы,, но нѣкоторыя находятся или въ трехъ спискахъ или въ
двухъ. Точно также и три списка первой группы—Туринскій, Неа-
политанскій и Венеціанскій иногда составляютъ одну группу, отли-
чаясь отъ Ватиканскаго, или отличіе встрѣчается въ двухъ только
спискахъ. Наконецъ, каждый спискокъ ,имѣетъ свои особенности, ко-
торыя отличаютъ его отъ всѣхъ другихъ, особенно напр. списки
Котломушскій, Оттобоніанскій и Бодлеянскій. Сообразно указанному
подраздѣленію я и разсмотрю особенности списковъ,
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
I. 'сп. О. В. Б. К. Ватиканскій. .
т^с т:р(от7]<; уікіа^ос,
6, 5 хатгігбрѵгосаѵ хатЕотрсоѵѵоаѵ
6, ю „ •и); ’Абар.
7, 1 аѵтдѵгухЕ [^ѵгухе—О] Ег(8- Аѵ/;ѵйухе т^ѵ айтой аоуугѵ
тг(ѵ айтоо уеѵЕаѵ аѵіо [нѣтъ—О]
8, 5 пЬ'кгр.оѵ , коХЕркі) , ,
8, 6 той? оіои$ тоі? иіоіі;
8, 10 „ . іѵ урбѵір оехатір’
8, 12 то оѵоріа х°рі°о то бѵо(ла аотг^1
9, 1 той ІХійЕ б|ла$і 8е
9, 1 Ехатоотф Еігтахосюстф
9, 1 хрбѵф ЕТЕІ. 1
9, 2 айтбѵ то оѵоріа айтои
9, 8 ’1Фѵтуго<;; тоже и 9,4 10,9. Моѵідтсоѵ
10 10.
9, 10 хаі хат(рх7]<7ЕѴ ехеі ’ »
10, 8 ТЕХѴЫѴ оійѵ
11, 6 есо<; той Хоѵ&рл^от) тт]<; Хоікл][л|лі!;е(о<;
И, 11 ххтёбфа^е хаі
11, 12 хатЕфАе^Е [хатЕхаиоЕ— ЕѴ^ТСр7)ОЕ
-гсорі
П,12 ' „ , , трьахостф , (
12, 8 той' Вар
12, 11 рааі/гіа; Х^іа^ас
13, 3 ^у^аАФтЕѵааѵ < (, ЯХР-0^ • «йтоѵс
13, 6 ‘ ' „ , - " Іѵ. хір&коѵ, хаі
13, 12 ѣарЯа'Яаъ гг^. [ЛЕубсХг^ Еар&аѵіа,; _
ЕТЕХсіѵа РФр./^ (г- ( „
14, 2 хаі храт^оаѵуа? акаѵтас , акаѵта?. * . « «м. «> >
В., хаі хатехрат^саѵ та т;аѵта—
О., хаі хатехратГ|СаѵтЕ<; акаѵта<;— л* *
Б., храт^саі алаѵта^—К.
14, 3 тораѵѵоі арх^трат^уоі архютрат7]у&і .0 ' і
14, 12 ф уЕѵгаі.
15, 10 ' $гха
16, 6 кі* О. Б., Лері В.^ Ле0&ѵ
Деѵ) Б.
16, 7 Ѣіѵе^іу, ’Еѵёргѵ— 0, „ ’Вѵбрюѵ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
17, 1 оі 0а<яХЕі? аХХт;Хоу? 17, 10 ^іата^іѵ 20, 19 „ 20, 20 еі? тг,ѵ Аі-Эчоітѵ 23, 17 &рот;-&ЕѵтЕ? 24, 16 24, 16 ^УѵаотЕіа? 25, 5 уіѵЕтаі 25, 12 ТЕтрахіс^іХіа 26й 4 хата [ото—2>.] тйѵ Рсо- р.аісдѵ ѵіоу той ’Іаріа^Х уіоу 27, 6 хаі ё~і та? Хб/[ла? хаі б-і 28, 13 34, 15—16 аХХт]Хоѵ? §іатау/)ѵ у; хаі ’ОХорлгіа? еі? тг,ѵ Аі-Эеотсюѵ х&раѵ 9’рогісЯаі '&ѵѵастЕіа уЕуоѵбта ТЕтрахооіа оі ѵіоі ’Ісріа^Х. Я 7)Ѵ ЕОЕІ. іѵ тф хаірф ехеіѵіо аХХ’ аѵті тойтюѵ ^7|Т7}-&Г|С>оѵтаі.
36, 12 ойтсо? хаі Е^ісо^аѵ той? гсро^та? той? тгро йрлоѵ. 6 ѵтор.ЕІѵа? еі? теХо? оутсо? асоОт;- СЕтаі 36, 12 уЕѴО|Х^ѴГ|Ѵ 39, 5 бтЕ [тоте] ёХЕисЕтаі аі- фѵійоѵ ’ІсріаідЛ и т. д.; см. ниже. Замѣчу, что особенности Д ( » эт я 15. 9, 1. 11, 12. 12, 11. 13, 6.
13, 12. 20, 19. 24, 16. 36, 12. 39, 5 перешли и въ списки вто-
рой редакціи; слѣд. оригиналъ ея унаслѣдовалъ эти" особенности
отъ первой редакціи.—Указанныя особенности существовали въ томъ
спискѣ, отъ котораго пошли списки О. В. Б. Б., въ большинствѣ
случаевъ, сохранившіе чтеніе своего непосредственнаго оригинала.
Но иногда списки въ отдѣльномъ существованіи видоизмѣняли чтеніе
оригинала; таковы случаи 14, 2 (см. выше), 17,1—оі {ЗасиХЕі? ортсо?
аХХ/]Хоѵ?—О. Б., оі 0асяХ.Еі?—В., расікеіаі—Б. при Ватик. йХХ^-
Хоі?, и 30, 5—эдрсоО-^аоѵтаі—Б. О., оуѵрсп'З^ооѵтаі—Б., б^сороШ;-
саі—В. при Ватик.
II. О. В. Б.
6, 9 хататгорѵЕйааса? т^ѵ алй&
8, 2-3
»
•уЕѵо? бріоіы? хаі оі Іѵ. тг? той
Каім ооууЕѴЕіа? хоіс, айтоіс [лиса-
роі? хаі ^ѵауесіѵ іхгу,рт)ѵто тграу-
р.ааіѵ '
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
47
7, 7 ітасгт)? аѵоріа?
7, 12 хеіроѵе? уеѵбріеѵоі уеѵеа?
8, 4 „
8, 6 тгрооафаі
9, 2 оіо? іѵ бр.оіа>р.аті айтоо
9, 5 Ёб5а? у5)?
13, 1 я
13, 6 х«(Л7)Хсоѵ хатаохеоаоріёѵыѵ
іѵ {Зафіоі?
13, 7 отё ооѵ
14, 2 гкасасЭаі *)
14, 3 тоу^аѵоѵте?
14, 8 х& тоте хаірф
14, 13
15, 13 рііа? айтйѵ
17, 5 ’А^арсоѵ
17, 11 „
17, 11 „
17, 13 аотаі еіоіѵ оі теооаре?
18, 6 алаѵте? айтйѵ
18, 6 хбѵа?
18, 8 отартісЯеѵта
18, 8 таота
18, 11—19, 1 уіѵор.еѵа та р.о-
сара хаі аЗгриоѲа $е#ио? [лтдіготг
[ліаѵыоіѵ ігаоаѵ ттуѵ у^ѵ
19, 3 ёх
19, 6 6 ’ААё^аѵ^ро?
19, 6 ігарехаХёОёѵ [тгарахаТіё-
оа?—В. К]
19, 12 ёсті оті
19, 13—'14 та? т&ѵ баср.бѵсоѵ
ёшѵоіа?
19, 14 хаі хеѵа?
19, 14—20 1 „
аѵор.іа?
уеіроѵ уеѵеа?
' туѵоі т^? Зеѵтёра? ^іХіаоо?,
тгросфаиааі
ор.ою? айтф
гфа?
атг’ айтои
хар.г(Ха>ѵ
ТОТ6 _ 1
ОеаО^ѵаі
ОѴТс?
хаі тоте
ёО’ёѴТО
обмерла?
' ’Ара^соѵ
тгоХХ-^
ё<7тересо-9/]<7аѵ аі |ЗабіЛеіаі тгбсаі
оі тёооарё? ;
тсаоаѵ
хсоѵотса?
<І7гарт7]Яёѵта
тайтт)ѵ
ёѵаусо? хаі р.иоарсо? ТёХоиріеѵа
р.^ тгарёуёѵсоѵтаі ёѵ тт; т^ ауіа
хаі р.іаѵыоіѵ аит?,ѵ ёх тыѵ р,іа-
рйѵ абтсбѵ ётіітг^ео^ат^ѵ
айтоо? ёсо?
»
ёкітгар7]ое
ойте
Фѵтер еіоі даір.6ѵюѵ ётгіѵоіаі..'
хаі ойте фарр.ахёіа? ётгіѵоіа іс-
)^йеі хата той ааоуг(ѵтоо еі?і ха-
&аіре<7іѵ айтоо
*) въ изд. отнесено къ 14, 1.
46 ОТКѴОВЕПІЕ МЕФОДІЯ пафавскаво.
20, 5 20, 6 % тіѵі етера [ётерор—О. В.} 20, 15 ЕІпіѵ е'іхооі хаі 56о 24, 6 9е6ѵ хаі р.Ета Ррау^ёа 27, 14 айт&ѵ 30, 16 той? тгЕѵ^та? 31, 3 ^іатгрЕтгоиоі, ^іатгрЕКЕОта- тоі?—Б. 31, 6 Г, ХоуіС|ЛЕѴ7] [еІХт]У|ЛЕ- Ѵ7] 27.] ^ІОТІ Хоуі(7[ЛЕѴ7] [ЕІХіуріЕ- ц той аоиу^ѵтоо 9601? (Л7)ТЕ Оіа §/)7ГОТЕ п ОТІ 0е6? ёоті тшѵ йтг’ айтыѵ уіѵор.Еѵт;ѵ. п » я
ѴОІ О. Б.} ёІОІ 36, 9 тгрОЕІтгЕ уар г({ліѵ 6 хй- рю? обты? 39, 4 Хёуоиоіѵ оті 46, 7 т?ѵ Хёуоиоаѵ Даѵ 48, 7 49, 2 хаОіо? Е17ГЕ ёройоіѵ » ёѵ оиѵтбрлр тт(? тгароисіа?
Во вторую редакцію перешли изъ этихъ особенностей слѣдующія—
7, 7. 9, 2. 14, 8. 19, 3. 19, 6. 20, 5. 20, 15.
III. В. Б. К.
6, 6 тт;? айтт]?
10, 13 оіой Ет)[Л
12, 10 ё^хоѵта ёпта
15, 2 „
15, 2 хаі
15, 3^
17, 6 Хіор/]?
17, 8 хаі абтой?
23, 14 ёѵ г?] Потера
24, 3
24, 7 ті?
24, 16 бтиріраѵЕіса
26, 7
28, 8 айтои?
43, 13 хаі ойх ё'отаі ёѵ тд хар-
&а [ёѵ т?) яатр$і—-иК] айтыѵ <р4-
ро? у [лёріріѵа
Во второй редакціи изъ этихъ особенностей удержались—15, 2,
15, 2. 43, 13.
ігріотт;?
V
ётгта
ігаоаѵ
еі? то
тгаоа?
Хоорбт]?
р
»
ёѵ тй 1
ар.артіа? \
ті
6тир/;фаѵЕбтЕра
еті
»
о? ойх бѵто? ёѵ тг/'харб'іа ай-
тйѵ «рброи Т[ [ЛЕріріѵ/]?.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ . ПАТАРСКАГО. ДО
ІК О. в. к.
8, 13 ЦеХВоосйѵ
И, 2
И, 2
13, 1 аігаѵтЕ? ‘
15, 7 Оіѵіа?, ’Іоѵіа?—К.
16, 5 ЕоооО
16, 6 той
21, 1 т7| -ЗаХаост]
21, 2 7)р7)ѴЕѴ(7ЕѴ
21, 6 хаі сѵѵауауиѵ
21, 6
21, 8 т^ѵ Вб&хѵ
21,14 (Ьѵ6[ла<7ЕѴ,ЕГС(оѵ6[лааЕѵ—К.
21, 16 б ’Арр.аХёй<;
22, 1 [деуаХб&орос
22, 11 хатауЕтаі
23, 3 о5 ёхрЕріаоЗт] то хѵріа-
хоѵ хаі а^раѵтоѵ сйр.а &а та?
аріартьа? Ѵ)рійѵ
23,7
23, 7
23, 11 [о&—В.] тф хратеі хаі
аЕраор-аті V) тйѵ Рюріаісоѵ теВсо-
рахютаі РасіХёіа &іа той ёѵ
аытф гсроотгауЕѵтос ^естготоу ідр.йѵ
ь*]С70и ужатой
25, 8 еотаі
25, 13 „
26, 8 Іфйорф
30, 13 итгерарВ^оетаі
33, 4
34, 8 ттаі^еіа?
45, 2 хаі хатоіхт;(7Еі
Во вторую редакцію перешли отсюда—11, 2. 21, 6. 45, 2. По-
слѣднія три категоріи уклоненій отъ первой группы списковъ наблю-
даются каждый разъ только въ трехъ спискахъ изъ четырехъ, тогда
какъ четвертый списокъ сходится въ такихъ случаяхъ съ Ватик.
т. е. съ первой группой. Такимъ образомъ, перечисленныя уклоне-
7
Еаѵтоб^
хаі ^теХе^чЬ] 7] трітт] уіХіа?
Ор0аѵіа<;
’Іотоо
той Чагой
тт] АіВіоіг[(у
ЕІр7]ѴЕб(7а$
Л с и
хаі
тоѵ Вѵ^аѵтюѵ
ётгЕхаХёоато
я
(ЛЕуаХбфѵ^о?
<
Я ' '
» (
т^с ^йХоѵ ріаХХоѵ Ц Ер.-
гсау^ѵта
»
уЕуОѴЕѴ
ёххоіш<7Т|<;
Е^6р.ф аійѵі
ітгрифыіЦсгтаі
^рютіаѵоі
7Гаі^І(7Х7]5
$
бЬ ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
нія нельзя приписать тому оригиналу, который легъ въ основаніе
списковъ второй группы. Сходные случаи въ трехъ спискахъ даютъ
основаніе предполагать, по крайней мѣрѣ тогда, когда уклоненіе отъ
Ватик. довольно значительно, общій для нихъ оригиналъ, въ кото*
ромъ уже произошли тѣеили другія видоизмѣненія. Но такъ какъ
каждый списокъ попадается въ двухъ изъ разсмотрѣнныхъ трехъ ка-
тегорій, то приходится предполагать цѣлый рядъ посредствующихъ
списковъ, въ которыхъ происходили наблюдаемыя видоизмѣненія. То
же самое нужно сказать о случаяхъ такого уклоненія второй группы,
которое мы находимъ только въ двухъ спискахъ, а именно:
Г. Б. В.
5, 6 ехатоотф тріахоотф
8, 7 той? уіуаѵта? тоо ЕгД еѵ
рбтры аріартіа?
7, 10 ектахосіоотіо
9,5
9, 12 хатеХ’&соѵ
10, 12 оіа ой уёуоѵЕѵ а/рі г/]?
арті
17, 8
24, 8 6
26, 3 Етгаѵаат^оетаі
27, 16 „
28, 4 таота
35, 3
41, 6 хаі аотоі
42, 2
42, 11 7] тоо «Рраѵои? ёрід-
[ЛсоВтіоетаі
42, 13 ЕххаогЦоЕтаі йѵті тоо
ёх^оЯ^СЕТаі
42, 14 еір^ѵт] хаі уаХ^ѵт]
43,1 хагко? оті ёѵ тд ёс/атт) Тріе-
ра; хаЭбтЕ ёо^апд Тріера ёоті (В)
44, 6 еотаі
47, 3 тоотеотіѵ [Т|уооѵ—В.] ётгі
тт)? аХт^-Зоо?
48, 3 тоу^ѵшѵ. хаі ’Іоо&х? уар
^іахооюатю
той? уіуаѵта? еі? сХг'Эроѵ т7|?
аріарт'іа?
тгаѵтахооюбтф
хаі
хат^Х^Е
а/рі (Г^ріЕроѵ
аотоо?
то
Е7іаѵаот7)соѵтаі
т?і? уі]?
та айта
хаі
Я
ЕТгтатгХасюѵ оо б і^оуо? ай-
тйѵ ст’ айтоо?
»
я
•уаХт)ѵ7]
хаіЧбте Еб)<ат/] ёсті
ЕСТІѴ
Т7)? <І7^7)-ѲіѵТ)?

ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ' ПАТАРСКАГО.,
51
о ’Іохаріеотт]? б хаі кроной? тбѵ
хбрюѵ ёх іроХ?]? хаі айтб? тоб Даѵ
49, 3 тДеі ётгі тйѵ уе<реХ&ѵ т&ѵ
ойраѵ&ѵ [ойраѵой—Б\
49, 6 акаѵТЕ? оі Эеоѵ ^йѵта
ХатребоѵтЕ?
Во второй редакціи изъ этихъ
8, 7. 48, 3.
VI. В. К.
6, 2 тріахоотф
6, 8 ійіоі?
9, 9 ,
10-, 9 ёсраѵ у^ѵ
11, 9 [литера Еаѵтоб
24, 5 ОЕ/Заоріата
26, 5 Зіѵтіта^оѵтаі
27, 1 {ла^аіра?
28, 19 осрау^ѵ
28, 19 а^г^зоѵтаі. ’Аррлеѵіа хаі
хатоіхобѵтЕ? ёѵ айту ёѵ аіур.аХсо-
оіаѵ хаі [лауаіра кара^ОгЦсоѵтаі.
КаккаЗохіа еі? фВ’Ораѵ хаі еі? ёрт)-
р.со«7іѵ
30, 10—11 хрооб? хаѵ те ар-
уорб? хаѵ те ХіОо? тірііо?
43, 1 т&ѵ акоѵіоѵ
44, 6 та осоріата айт&ѵ
Во второй редакціи удержалось-
VII. О. К.
7, 8 „
9, 8 ёкі каоаѵ [еі? 6Хт}ѵ] хтр у^ѵ
16, 10 іѵ.ел
23, Ь я
26, 8 тсо ті]<; ёоуатт]?
31, 2
VIII. О. Б.
8, 1 ёпі §ё тб ОгДѵ той$ аррЕ- ё'
ѵа^ [то аррвѵ—Д]
Я
хаі тДгі р.Ета 56^? ойраѵіоѵ
ё^ оЪ рѵо'&Еі'ідр.Еѵ
особенностей наблюдаются 5, 6.
»
оіхеіоьс
ёттіАвуор/ѵѵ)*;
ёіраѵ
[Л7]ТЕра
аіраср.а.
аѵтіта^втаі
р.ахаіроі
роріераіа
тгара^оО^ооѵтаі. Катттга^охіа; еі;
«рОораѵ хаі б[лоі(о<7іѵ.
хаѵ те хроаа еі7] хаѵ те аруира
І] Хі&оі тір.юі
тоѵ аійѵо?
Я
-44, О.
тоб тіхрХоб
ёкі красотой каот^ т7}<; ут^
я
<1уап7]тоі
ёѵ уар ту іох.а'Р’й
хаі ^іаугХаосооі тоі? те
:і [леѵ той? арргѵа? то г^Хи
^2
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
13, 11 оиѵ ітХооі
1$, 3 » 19, 5 обте.. е\о8о$ хаі е?ера ^ш^фіа » <
25, 7 той Эеоо, хиріоо—Б. » і
48, 6 і5іо> ' оіхгіср Во вторую редакцію перешло—19, 5. 48, 6. IX. В. О. 10, І2 ілои „ г 17, 2 той Мід5оѵ<; Шр<г/]<; 5г той; М^5оц Мід5ои<; тѵ^ М)]5е(ас Перааі? Мт;- 5оі—В. 18, 7 ар.рХсор.ата - ёхтріоріата і с л
19, 5—6 ді тц лро? айтойс іѵа [Лідті? тгграоа? тгро^ айтои^
кграсгі хаі еісгХОеіѵ 19, 13 еХ-От] обте тшр тідѵ 5іаХо<7іѵ
20, 20 Ви^аѵтюѵ 21, 13 Вбйхс Вй&сѵ
21, 16 (Ьраібтідта ^уакідагѵ^аи- сфб5ра ешіргтша-ѵ
тгр) о<рб5ра 22, 14 АіОіотг^ас 24, 16 арЯдсетаі 31, 1 'ЛгХаууѵктО'дооѵтаі 32, 12 оиухоітасО&ос Я АрОдооѵтаі атіХаууѵісЗ&сі \
хоітац&ідооѵтаі г
33, 10 еХеуг Хеугі
46, 5 хаі ігХідройтаі у крофід- тгіа Да^і5 тд Х^уоиса... см. варі- анты. Во вторую редакцію перешло X. В. К. 6,^ 8 6, 5 абтой € 7, 4-6 Я 19, 5—6. Ъ айт&ѵ гтгХтдрійЯтд д тгрытід. ... оарахошф
9, 4. „ 10, 5 айт&ѵ Моѵтдтсо Я < ч.
10, 14 оіоі Харі хаі ’Іа<ргО 14, 11 ёх$і<Ы;ас [іЗЫ-ас—В.] 15, 2 т/;ѵ оіхоир-гѵ^ѵ 16, 4-5 я я ёйісо^г хаі~ тт)? оіхоирігѵ/]? РаоіХгіа тйѵ уіуаѵтсйѵ хата-'
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
53
-1 я хратеі т?|^ у^? Ва]ЗиХбѵо? хаі ако тоо Пароѵ&р. ѵ /
17, 3 тй»ѵ расіХіхыѵ тйѵ рааіХеыѵ <
21, 13 айтб? »
21, 15 РюрсоХо? ь.’АрріаХеіо?
22, 11 ігроф'&аоЕі гсрофгкиіася . - о <.
22, 16 ёѵо>у&7]5аѵ, ^іеѵо^-Э'/]- (^Эт]саѵ . „ < / -
саѵ—К. \>
24, 1 ітсхокшѵ сГСІбТоХ^? ( ѵ /
24, 3 рі^ті? - р.т}5еі? ч 2
29, 16 т&ѵ 6Хог)’рЕѴтыѵ тйѵ бХогІ’реѵбѵтаѵ
30, 4 итсахобооѵоі—оіосі—2Г. иігахобоікл ( - -> Л -
45, 3 т&ѵ &Ёха хаі ^р.іси у рбѵсоѵ тоб ^Ехатои ідрііаЕіо? /рбѵои
ѵ Г1 '
Кромѣ перечисленныхъ видоизмѣненій, списки второй группы
представляютъ не мало уклоненій отъ другихъ списковъ, каждый -от-
дѣльно. Наибольшее число особенностей представляютъ списки Отто-
боніанскій и Котломушскій, за ними уже слѣдуютъ Бодлеянскій^ я
Вѣнскій. XI. О.
6, 7 срЫТІ сріОТО? ' " ' “ -
9, И „ оофіа?
10, 12—13 хаі Моѵ^тоѵо? аурі <п)р.Ероѵ. ётгі
&е т?іс РаоіІЕІа? І^Еррый
10, 14—15 хат’ йХХ^Хсоѵ йгсХі^оѵто... ігрб?
ГІЕРрсЬ# обты? 1
10, 15 оі иіоі Хоер. РасіІЕІа 1 і ' '
И, 5 <1р.ф6тЕраі ' <
И, 8—9 я 6 тойтоѵ атгбуоѵо?’’Ггойа
т^ѵ тоитои' р,т,тера еі? -уийзйха -
15, 3 т?|? уѵ;? Аіуйтгтои топ Аіуйігтои
16, 9—10 Я хаі обтоі йтгЕХтгіѵаѵ... 'еі? уг(ѵ
’АрараЗ-
17, 4—5 я еті 8г хаі т^? рас^еіа? Ларі8
$іа тоо Ма|3ои)(о§оѵ6<5а)р
19, 3 » хаі тсаоа? та? гсарер.^оМ?
19, 3—4 я айтой? еіо? тт}? еыа? -у^? хаі
хатейы^сѵ бтаіо айтйѵ еы?
22, 3 Хіаѵ я
22, 10 „ І'аті $ё ѵиѵ $ @ааікгіа ѵ -
54
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
22, 13 ті]Ѵ кро<р7]теіаѵ *
22, 18
23, 3 ТІѴё? 00 V &ІёѴОГ)гЬ]<7аѴ ОТІ
$іа тідѵ т&ѵ АіЯібксоѵ раоіХеіаѵ
аіѵіттбр.ЕѴо? о Да/3і$ таота еіртд-
хеѵ. аХХ’ Ёі}»ейо'8'’/]оаѵ
23, 12 чтері т/}? кароосіа? хаі
24, 7
24,
25, 9 кб? т?)? |3асікеіа? фроѵ-
ТІо(0[ЛЕѴ
27, 3—4
И, 7
28, 2 і'атаѵтаі
28, з ;
28, 6 тф т^? уоѵаіхіа? крос-
фабоѵтаі
28, 13
28, 18
28, 10-29, 5 „ .
30, 8 „
30, 8 б&оі?
31, 1 »
34, 15 „
34, 17 ТЕТЕфХ6[ЛЕѴОІ
' 35, 5 „
41, 10—42, 13
43, 6 кроех^ро^е ХЁусоѵ _ бтаѵ
е’Іксооі оі аѵЯрилоі віѵаі ЕІр^ѵт]Ѵ
хаі йофаХеіаѵ екі ті]? у?]?
43, 7 хаЯсо?
43, 8
43, 11 і'ооѵтаі
43, 13 оіхо$ор.оиѵтЕ$ та? оіхіа?
айтбѵ
43, 13 аіа<рраіѵ6[ЛЕѵо?
т^ѵ кро<р7]Тіхг(ѵ. Ехфаѵторіаѵ
тідѵ аХ'^'&Еіаѵ оі тайта ѵо^оаѵтЕ?
»
хаі тоте акохаХо^тЦсетаі
крофО аоеі
ЕІ'тер тг|? аЛ7]-9Еіа? <рроѵті<ло|ЛЕѴ
еѵ от6р.аті (ла^аіра? акб той
5ПЕрр.ато?
айт&ѵ каі&еіа
і'стаѵто
еі? т/)Ѵ караіриоіѵ
аріа хаі иіб? хаі а^еХсро? хаі
каѵті оиууеѵёі крооірайоѵта
Ёѵ еаитоі?
хаі йксЬХЕіаѵ
кара^О'&^аоѵтаі Какка^охіа?.. .
Рыр.аѵіа еі? ФіасрЯораѵ
хаі оі ХіО-оі хаі тд ейсроріа ті]?
ѴК
гісб&ои;
хаі аоиѵатос?
хаі со<роі
рХао(р7][лоі
ЁѴ Т7) Каі5ёІ(? ЁХЕІѴ7]
-Ёѵ роріфаіа хаі аіур.а^сосіа . ..
Рыр.аіыѵ хаі бру^
ЯіеубрЕііоЕѵ оті бтаѵ еітийпіѵ еі_
р^ѵ>] хаі йофаХЕіа
хаі аи$с?
7)ТОІ той ІХ&Е
хаО'іаоиоіѵ
оіхо^орі^ооиоіѵ
4уаХХі(Ьр.Еѵоі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
55
43, 13—44, 1 СО? ООХ 7]Ѵ <рбро?
ёѵ тай; харйіаі? абтсоѵ. хаі ёѵ тф
би[ЛкХ-<]ройс8аі та уіХіа еѵ/; тт)?
той хоріоо афго^об? ётгаууЕХіа?
і8оі) ёусо [леВ’ б[лсоѵ ЕІрлі тгаоа? та?
і ^[лёра? есо? т7|? ооѵтеЛеіо? той
аісоѵо?
44, 4 фоР»)3^(іетаі абтоб? ка?
аѵВрсотго?
44, 7 хаВФ? йѵсотЕрсо ХёуЕі
44, 14 ёрлтгроо&ЕѴ
45, 2—3 ё^ібѵто? $е той рааі-
Хесо? ёх Ва0оХсоѵо? той ЕігтаХ6<роо
хаі бтіоѵто? ёѵ тбтсср артгауВЕі?
тгоѵтіс&^ОЕТаі каХі? т) ХЕуоріЕѵт]
ВароХсоѵ оѵ трбтсѵ б'рітс (?) ХіВоѵ.
хаі ебВб? ха’йХВт) еі?’'кросбХорла
б РаоіХЕо? хаі РооіХеоеі ёѵ абтт]
урбѵоо? і?. кХг(рсо[ЛЕѵсоѵ $ё тсоѵ
тЕтау[лгѵсоѵ урбѵсоѵ
45, 4—6 „
45, 8
45, 10 «раѵЕрсоВѵ)
45, 14 Ха0соѵ
46, 1 хаі абтт тт) Фра
46, 5
46, 5 тсоѵ лараѵ6[лсоѵ 'Е/Зраісоѵ
47, 3 4 ТОѴ 1717ГОѴ ТООТЕОТІѴ
ётгі т-^ѵ аХлдбчѵ^ѵ тіістіѵ хаі 8і8а%-
ткооіѵ
47, 16 ётгасатсо 7]{ла? той? Роб-
кой? ООО
48, 2—3 іъа. 8е6ѵ ёаотоѵ поійѵ
48, 6
48, 7 Робкой?
48, 8 аѵті^ріотоо
48, 9 т?|Ѵ акоотаоіаѵ абтоо т^ѵ
со? обх оѵто? ёѵ тд харйа аб-
ТСОѴ фброу (ЛЕрІ[ЛѴ7]?
Зро^ооѵтаі оі аѵЭрсокоі
»
ёѵаѵтіоѵ
хаі ёѵ тф пХ7]рсораті той ^Еха-
ТОО ^(ЛІОЕСО? урбѵоо
хаі ЕбірраѵгЦоЕтаі... ё(ЗаоіХЕООЕѵ
ёѵ абтГ|
ёх трітоо
<раѵт)
<ІрЕІ
хаі
ёѵ тт) тсароооіа абтоо
тсоѵ аттіотсоѵ
ёкі тф І7Г7гср йХ^’Эіѵ^? ёж/кр^*.
ХОТЕ? 7ГІ5ТЕСО? &Х/г^(70ѴТаі
ігХаѵ7|баі хаі той? ёх^Ехтоб?
і'оа -9еФ аѵбрсотго? бт:арусоѵ ёх
скЕр[лато? <іѵ$рб? хаі ёх р.^тра?
уоѵаіхб? ёх <роХ^? тоо Даѵ
ТОО уЕѴОО?
хаі уѵ/]оіоо? В’Ераітоѵта?
аѵтіхЕірііѵоо
т?|Ѵ 7іХгііѵ/;ѵ
с-
•56
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.

хахбтЕ/ѵоѵ хаі тгоѵт]ротат»]ѵ "хаі
ігХаѵ^т^Ѵ хаі о&еоѵ
48, 10—11
48, 10 ігаѵта? йѵ&раигоос
48, 11 аіауиѵбр.Еѵоѵ
48, 12
48, 12
48, 14 б §е Аѵті^рюто^ бр&ѵ
48» 44
49, 1 ^іхаіоо?
- 49, 1 хаі та сырспа. аотбѵ &7оѵ-
таі ёрріріЕѴа ёкі тт]; тргі;
<70 г(р.ера; хаі каХіѵ тгѵЕО[ла
еіоеЛФт) ёѵ аотой; хаі ЭДооѵтаі хаі
аѵёХгкоссѵ еі<; тбѵ ойраѵбѵ
49, 3 /Заота^бріЕѴОѵ окб йууё-
Хсоѵ... см. варіанты.
XII. К.
5, 1 йс оті
6, 1 хокетоѵ [лёуаѵ
6, 3 5іхаю<;
6, 9 угубѵасіѵ аХг/9й<; аіс/ѵѵт]
хаі бѵЕибо<;
6, 10 1, (ліара тсорѵЕіа
6, 14 акб тоте - 1
7, 8—10 б бкоТоі; атгЕхтЕіѵЕ -тбѵ
Даіѵ. аотоі Ц ёкі^роХ^і; тоо оіа-
/ЗбХсо аігаѵ еі&од (лоосіхйѵ хатЕ-
схгбасаѵ
7, 11 (ІхбріТ) ЛЕріОООТЕрОѴ -
7, 11—8, 3 &<7Те ё^бхіХаѵ хаі
ец та аЛоуа $оа ілёраі-
ѵоѵ, хаі ой {лбѵоѵ тойто аХХа хаі
йѵ&роріаѵіаѵ. екі р.гѵ та<; аррЕѵа?
тб тб §Е ті аррЕѵ
8, 5 Г^уЕірЕѴ
хаі оѵ^ёѵ б'ѵта хаі оті Зі’ атмЬ-
Хгіаѵ тоХХйѵ хаі лХаѵ^ѵ
каѵтб<; аѵЭ'ратои
аіс^оѵЗ ёѵта
т^ѵ те тгХаѵтдѵ айтой ёХЕ^-Э'Еісаѵ
ёаооиоіѵ айтбѵ
бр&ѵ
ёкЕу^бріЕѴОѴ &ЕІѴ&С
ауіоо<;
8те ,
тбѵ ХОКЕТОѴ
уіуа<;
уёуоѵЕѵ (ік"/]'&(о<; теройкто? аі-
о^йѵт]
тб р.Т(7О5 тт]<; корѵЕіар
тот^ѵіхаита
тоо то<рХоо тоо 4кохтеіѵаѵто<; тбѵ
Каіѵ, йѵ 5е хориоса^ 6 &аДоХо<;
ётроткбоато абтоо<; апаѵ еі^о? р.оо-
спхбѵ хата<7хгоа(7а<;
еТі [лгі‘(бѵа><;
еѵ ті) карф^о/7) тоо Каіѵ тг(<;
кротЕра<; ^ЕІроѵ уЕѴЕа? оі хаі йіхтдѵ
аХбуіоѵ ^(Ьсоѵ аХХіДок; ётгЕраіѵоѵ
ёпі [леѵ тоо<; арреѵаі; то 97|Хо уё-
ѵо<; бріоиоі; хаі оі ёх тт)<; тоо Каіѵ
(?иууЕѴЕІа<; той; аотой; р-осароіс;
.хаі ёѵауёоіѵ ёхё^рт;ѵто краур.а(7іѵ
7ірО(7ё$ЕТО
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
57
8, 5 „
8. 9 п '
8, 9 Т| крытт]
8, 13 еі? тбѵ аріЯр.6ѵ
9, 2
9, 5—7 хаі етеХе6т/]се Ріые тф
г^ахоаіоатф ёѵеѵідхоатф етеі тг(?
тріт/}? ^іУѵіабо? хаі тбте оіоі тоб
Кые ёхтюаѵ еі? то ріро? тг(? аѵа-
тэХгі? т^ѵ кѵруокоііаѵ еі? т?,ѵ у^ѵ
Ееѵаар
9, 7 ёсрЭарЭт^аѵ
9, 9 йѵатоХт(ѵ; то же 10, 9.
11, 14.
9, 11 б? р.6ѵо?
9, 13 о уіуа?
10, 2 тоотеоті тыѵ аѵ^реіыѵ
10, 10—11 іѵ бѵбр.аті айтоо
11, 1 Іуіѵгрѵ.')
11, 8 оіб?, то же 16, 20.
11, 10 ехар.е кбХеріоѵ р.Еуаѵ
р.ета ті)? раоіХеіа?
11, 15 хратыѵТЕ?
12, 5 іхок[).гісс(.ѵ
12, 5 гсарахіѵ/]і)7](уаѵ
12, 7 той Хообры
13, 11 гтгі тыѵ йбатыѵ
13, 8—9 хаі та? ѵ^тоц? б)а?
.13, 10
13, 12 АйХыѵо?
14, 2
14, '6 хаі ха9ы? ёАѵтрыоеѵ б
9е6?
14, 7—8 тоѵ айтбѵ трбкоѵ
*)' въ изд. отнесено къ 14, 1.
б коѵтдрб? хаі бХёЗрю?
тыѵ йбатыѵ
капа
ётг’ бѵбр.аті той аріОр.ой
б[лою? айтф
хаі [лета тг,ѵ той М&г теХсѴтт]ѵ
тф Цах. ёѵеѵ. етеі т?)? у у^іХіййо?
аѵтріЭоѵ оі ѵіоі Мые ёх т^? ё(Ьа?хаі
Ехтіоаѵ ёаѵтоТ? тейруоѵ ёѵ у?) 2еѵаар
ёфир07]оаѵ
ёыаѵ
Фоте крыто?
»
п
хаі ёкыѵбр.аоаѵ аѵт/,ѵ Моѵг^тоѵй
хата т^ѵ крос^уоріаѵ айтой
аѵЕб'ЕІуВ’^ааѵ
йкбуоѵо?
сцѵ^уауЕѵ ёацтф &оѵар.еі? коА-
Ха? хаі ёкаѵёоОт] хата т7)? РасіАеіа?
хате^оѵтг?
кроаёОтдхаѵ
кары^бѵЯ7]саѵ
тоб гі1р
кХооі
хаі 7]рг|[Лыоаѵ кбкеі? хаі ^-ыра?
аѵтыѵ хаі хата^иѵастЕѵсаѵ ёѵ бХаі?
таі? ѵт;соі?
хаі &іхт]ѵ кетеіѵыѵ таѵтаі? хе-
^рт)р.Еѵоі іктаѵто ётсі тыѵ й§атыѵ
’іАХѵріхой
ОеаЭѵіѵаі айтой? хѵріейоаѵта? *)
хаі хагР 8ѵ трбтсоѵ ёкоітдсеѵ ай-
тоі? Хйтрыоіѵ
оіа Мысёы? тоб Яеракоѵто? ай-
8

'откровеніе мефодія патарскаго.
16, 21 Хыр7]?; тоже 17, 10.
17, 2 оі Р«(лХеі<;
21, 12 коХХа? уаріта?
21, 14 хаі ЕуЕѵѵт]ПЕѵ
21, 15 еТл^еѵ еі? уоѵаіха
22, 1—2 хаі Ёуарюеѵ айтт] тг(ѵ
пбХіѴ ТООТЕОТІ Т?;Ѵ [ЛЕуаТ.7]Ѵ Р(Ь[Л7]Ѵ
25, 12 Ё~Ераут;ааѵ
28, 12 „
29, 7 хаі аотоі аіуілаХсоліаѵ хаі
сфау^ѵ окооттібоѵтаі
30, 2 хаі
30, 3 каѵта
31, 2—32, 8 . „
32, 9—10
33, 1 аі <рсоѵаі аотйѵ ^іЕФліар-
[ЛЕѵаі
33, 3 Чсрацк
34, 8 аеруоі
34, 9 аѴЕХЕ7)[Л0ѴЕ? [ЛЕ-&ОСОІ аОсХ-
убі?
34, 16—21 аркауе? кХЕОѵЁхтаі
акостатхі кро<?бтаі кбрѵоі [лоіуоі
хУѵЕКтаі феостаі аѵ^ракобіотаі
35, 3 „
35, 7
35, 8 о 'лоіѵЪ^ ~као$
35, 13—15 „
36, 1-2
. 36, 2 г.аѵга оса хЁхтт]Таі
36, 3
36, 5—6 угѵісдш таота і'ѵа оі
тоо тоѵ айтоѵ трбкоѵ хаі т,6те
екоіт]<7Еѵ еХео? [ЛЕт айт&ѵ хаі ёХо-
тріооато е^ айтйѵ
Хоорот)?
ОІ ЕХ
&ора [ЛЕуюта
е^ -^? ^тгуЯтз
ёут(|ЛЕѴ
8-9'Еѵ хаі еѵ тоі? кроіхіоі? ^<?со-
рт)оато айтт) т^ѵ Рыіл^ѵ
ЕХХОК7)<7ОѴТаі
тг^ѵ аІ5Х7(1ц.ообѵ7;ѵ хатЕруа‘(6іліѵоі
аіур.аХюоіа
Е(О?
паѵтЕ?
іѵ 7107.1X1X01?... ^<р-8арр.Еѵоі еіс
іѵ тт) архя тоо хаіроо... роіл-
сраіаі?
фОѴЕІ? §ІЕф0арр.ЕѴОІ
ІЕроооаХ^р.
»
»
(ріХаѵтоі фіХаруороі... 5оѵар.іѵ
аоті)? ^рѵ7][ЛЕѴ01
еѵсошоѵ тйѵ дфЯа7р.йѵ айт&ѵ
хаі еѵ атір.іа Ё'ооѵтаі
тоо чкоо хаі тгабсЕі 7} •Эооіа
каоа ако
Ааб?
хаЭ1’ Ехаотт)ѵ ^рираѵ . . . аѵ-
Яры~о?' т/] ЕсгпЕра
аухаргбоѵта? айтбѵ .... хаі
аруиріоо
касгаѵ т/)ѵ /рЕіаѵ айтои
бруаѵіха оіот] ра
"той? ккгіоо? окЕѴЕухЕіѵ ?а? Олі-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
$9
§бхір.оі фаѵт;аоѵтаі тгіатб? атгб
апіатоо
41, 2 АіЯюкіа?
41, 9 »
41, 10—42," 4 хаі ёаоѵтаі еі?
бТіѵо/шр’а [лгуаХ'о тгіѵа 5іфа.
43, 1 ѵс, тбѵ аійѵа
43, 2 ЕІфроабѵт] тгоХХт]
43, 2—5 іѵЕуёіроосіѵ ІЕргі? та
йоаіаоіЦріа хаі уЕѵ^СЕтаі гіосгіа
хаі •гсроафора Ёѵ ѵаф хѵріои хаі
кбХгі? оіхооор.т;аоѵта[
43, 8
43, 8—12
43, 13 іѵ таі? Еоіррообѵаі? аѵтйѵ
44, 6
44, 7 ЁХЕіѵа уар та І-Эѵт]
44, 14 ЁѵФтгюѵ
44, 13 а<раѵіаюаіѵ аотг(ѵ
45, 4 б аѵті^ріато? ХЁуыѵ
фЕі? табта?, іѵа ^Еі^'&йаіѵ оі ~і-
атоі те хаі ашатоі хаі афорібгкоаі
Аі&ютисоѵ
Ёѵ ті] у?] абтйѵ
Ёѵ рор.<раіа хаі’ аіур.аХсооіа...
ооиХЕбаааіѵ аитоі?
хаЭ'бтё Ёа^атт] Ёаті
ЕѴФрообѵт]
хатоіхоиоіѵ аѵ8р«коі Ёѵ ЕІрт;ѵ7]
хаі аѵоіхо$ор.7]аоио!ѵ та? т:6Хеі?
хаі Ё);Ео8т]рсоЭ^поѵтаі оі ІЕрЕІ? Ёх
т&ѵ аѵаухйѵ абтйѵ хаі аѵатгаб-
ооѵтаі оі аѵЯрюкоі іѵ тф хаірф
ёхеІѵсо ёх тоіѵ -Э'Хіфсіоѵ аѵтйѵ
ф7]ОІѵ обтю?
той хатахХѵор.оО і]то'. той Мше...
хаі Еифроабѵт]?
Я
хаі ѵЕхрсоЗ^ооѵтаі (рб^ы
та уар Ёр}(6р.Еѵа е6ѵт] атсо рорра
Ёѵаѵтіоѵ
<р(ІЕройбі тл,ѵ уг(ѵ
»
Сравнивая особенности списка Котломушскаго съ особенностями
списка Оттобоніанскаго, видимъ, что, тогда какъ послѣдній списокъ въ
большинствѣ случаевъ отличается пропусками и дополненіями, пер-
вый—большею частію перефразировкой текста и менѣе пропусками и
дополненіями.
XIII. Б.
6, 3 той ~атрб? абтой
7, 11
8, 1
8, 7 бртіаЭч?
8,- 9 Т) крФтт]
8, 13 хаі хатфхоиѵ ёхеі еѵ т'д
| ЁХЕІѴ7)
9, 5
9, 6
9, 8
Я
ЕТІ |ЛЕі‘(6ѵ(О?
*СФ(ОѴ
о ру іа йт]
я
ёт:’ бѵбр.аті той арі-Эр.ой т&ѵ
бхтф- фоуыѵ Ёх тг(? хфютой
р.Ета т?(ѵ той ІМсое теХеѵт7)ѵ
Ёаитоі?
йроаФкоо
60
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
10, 5 ё<" айтыѵ
10,13 „
10, 13 хаі ’Іа<реЯ
11, 1-3 „
12, 7
13, 8 айтт;;
14, 4
14, 6 ёЭѵ&ѵ
14, 9 еХитрсЬ-Э-т]
16, 5 М&е рааіХ.Е<о; ’іыѵітои
16, 11 т^; РааіХЕіа;
16, 1 «роРграѵ
16, 3 іерёац
16, 31 амисоѵ
19, 8 „
26, 8
26, 13 а<рісОтдті
27, 8
28, 4 я
28, 9 <рйаіѵ
29, 8 „
29, 15 „
31, 1 атцла^оцаі
33, 8 хатаатааіа;
33, 13 хбаріо
35, 3 „
35, 14 хоітас&тіаоѵтаі оі аѵ-
Орсотоі
35, 15 аѵа'зтгроѵхаі
36, 5 уріатіаѵой;
43, 1
43, 7 аісрѵі^ііо; ёш'КЕаЕітаі
43,8 „
46, 6 хаі ф&уоиві* хаі хбіроооі
каѵта та <"йХа... см. варіанты.
гаитоі';
ойх тр еірідѵт]. ёѵ уар таі; т)р.ё-
раі; КеРры#
хаі [лета таита . . . . ^ трітт]
^і).іа?
тоо г Ор тф е урбѵы
айт&ѵ
ЕІаі тайта
уЕір&ѵ
ёХеи-Эерсо-Эт)
Кые
каоа? та? РаоіХгіа;
«раѵераѵ
т]ріро<;
ахоие
оіс; гісі кроот)уоріа р.аі^‘(оі тоб
Рорра
т]тоі ёр^орсо аісоѵі
оѵѵаЯроіоО-/)тг
тгсоарЕі; о^ЕЯроі; хаі
оітеіоХЕіа
ІЕрос
ХР^СІѴ
ёооа те
«
7} хар<?іа тфѵ оХоЭрЕУбѵтсоѵ хаі
еі; бтер^фаѵіаѵ ар-Эт;<іоѵтаі
ёртаі^оиоі
т?і<; каі§і<іх7]і;
хаірф ёхЕіѵір
ёѵыкюѵ
хоітао-9'7;сЕтаі аѵ9ры~о<;
аѵа<5тг(оетаі
шатой;
хаі ёѵ тф теХеі
ёшКЕСЕІ
тоб хатахХ.оср.об т]тоі
»
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
61
46, 16 Хёусоѵ „
49? 5 ёѵ х бер со „
Какъ видимъ, особенности списка состоятъ въ незначительныхъ
пропускахъ и также незначительныхъ варіантахъ.
XIV. В.
6, 8 мд ате
7, 6 аѵОрсстоі 8, 9 т) тгрыт/] 11, 13 Хоосрсо 13, 2 ОІ/.ОИр.ЕѴ7]Ѵ 14, 1 каса? та<; ^асі^гіа; 16, 14 ёрт]р.со5а'. 18, 7 19, 4—5 „ аѵ5рг<; Я ’Іереоот] оіхоѵргѵоцѵ у^ѵ кара ^асіХеіас; •^р/ірсосе хаі бфеі? хаі ѵгхрыѵ сарха? ёѵ тоі? тераоі тоО ^орра хаі
20, 17 (ЗааОѵёсо? 24, 12 тбтг 28, 10 гід т?(ѵ кара<рооіѵ 30, 8—9 обх еотіѵ гІсоЗод п той то іаті я ёотаі ёѵ тоц еіоб^ок; абтсбѵ хаі
оі -гсб'ѵоі хаі оі і^рйтаі т&ѵ уе-
31, 10 тгресфОтаі 33, 9 34, 18 аѵбоюі 35, 7 39, 4 „ 44, 13 хаі а'раѵіасосі айт^ѵ 45, 2 о ёоті урбѵоі §ёха гуріею 45, 10 хата^се! 46, 8 ітѵпод 47, 16 кХаѵг(агі 49, 6 Таковы особенности списковъ соруйѵ креорбтероі Я капа аѵарриаіѵ я я хатЕѵгу-Зеіаа ішггѵ; “Хаѵ^сгаі хаі акоатра<рт)соѵтаі % второй группы первой редакціи.
Наибольшее значеніе изъ нихъ имѣетъ вставка объ осадѣ Византіи—
39, 5. Она встрѣчается во всѣхъ четырехъ спискахъ второй группы
и можетъ служить наиболѣе крупнымъ ея признакомъ. На основаніи
ея и другія редакціи легко поставить въ извѣстное отношеніе къ
первой. Такъ славянскіе переводы и третья съ четвертой греческія
ред. не имѣютъ ея, тогда какъ вторая греческая редакція ее удер-
62 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
жала. Этой вставки коснулся А. Н. Веселовскій въ изслѣдованіи о
развитіи христіанской легенды и указалъ какъ па ея источникъ на
„Видѣніе Даніила". Среди извѣстныхъ намъ текстовъ „Видѣнія Да-
ніила" нѣтъ пока такого, который вполнѣ бы совпадалъ съ даннымъ
отрывкомъ, но нужно имѣть въ виду, что „Видѣнія Даніила" были
очень разнообразны: они дополнялись, выпускались, такъ что только
одно „Видѣніе", которое озаглавливалось обыкновенно „послѣднее
Видѣніе", ті ісг/ахѵ] брасп?, оказалось наиболѣе устойчивымъ: такъ, по
крайней мѣрѣ, мы можемъ судить по дошедшимъ до насъ спискамъ.
Разсматриваемая вставка въ большей своей части близка именно къ
этому „послѣднему Видѣнію". Разсказывается о нападеніи Измаильтянъ
на Царьградъ: войско Измаильское раздѣлится на три части; одна
перезимуете въ Ефесѣ, другая въ Пергамѣ, третья въ Молангѣ; часть
нападетъ на Царьградъ и будетъ сѣча великая; Господь удовлетво-
рится этимъ отмщеніемъ и вложитъ храбрость Измаильтянъ въ сердце
Грековъ, а трусость Грековъ въ сердце Измаильтянъ. Измаильтяне
побѣгутъ и многіе падутъ въ бѣгствѣ. То же самое разсказывается,
между прочимъ, и въ „послѣднемъ
стами. Сопоставлю то и другое.
Сой. Наѵіедапиз 5734, л. 42—46.
(Брит. Музея).
...тара-уЭ^ооѵтаі хаі та ха9^|леѵа
29ѵ7] атіѵа еі'ііѵ ёкі та ^Збріа ребру]
хіѵ'^соосгі рита рнеуаХт;? /Зьссс; хаі
тоо 9орлоо хаі ^(орівѲг|<У5ѵтаі еі?
тёссара? аруа?. хаі аеѵ крытт;
/еіріадеі еі? т^ѵ "Ефеооѵ т) Рейтера
еі? тг;ѵ МаХауіѵа т; трітт) ёѵ’'Ахра-
хар/.~оо т;уооѵ еі? туѵ Пбруарлоѵ г,
тетартт; еі? тг(ѵ Ви9т;ѵіаѵ. хаі
оыребаысгіѵ ббХа коХХа хаі хата-
катідооисіѵ абт/;? та б'ріа. тбте та-
раухЦооѵтаі е-8ѵт] - ха9/}р.Еѵа ёкі
ѵытоо -роѵіа? хаі ёуер8/]СЕтаі б
ріёуа? ФіХігспо? [лета уХыоаыѵ бе-
хаохты хаі соухрот/іооосп кбХеріоѵ
оіо? оо уёуоѵе кы-оте. хаі Сра-
[лоооіѵ еі? та? еріроХа? хаі еі? та?
рирла? тг,? 'ЕктаХбооо. хаі то аііла
Видѣніи", но съ другими подробно-
Мефод. Патар.
тбте ёХебсЕтаі [а’крѵібюѵ—гй>. К\
’І<У|лаг,Х еѵ аро.асі хаі іккоі? [хорі-
окХаоіоі?, ё^ЕХебоетаі р/.еооѵ [кры-
тоѵ |леѵ т?;? ёѵатт;?—Б., тф крыты
[Х7]ѴІ-В. б. крыты [Х7]ѵІ Т7)? -еѵа-
Т7]?—К. гі.] ЁтгіѵерЦсЕы? у.аі ооХ-
Ха(3етаі та? коХа? (вар. кбХеі?)
тт;? аѵатоХт)? хатахХб'Сыѵ акаѵта?.
[херісЭ^сетаі ое еі? тріа (вар. ар-
уа? треТ?). хаі то р.еѵ еѵ [хёро?
уеі[хаоеі еі? "Еіреооѵ тб бё ётероѵ
еі? Пёруаріоѵ хаі то аХХоѵ еі? та
МаХауѵеіа. ...хаі ёѵ ѵабХаі? (вар.
ѵабхХаі?, оі ѵабтаі) абтыѵ ё(35о-
(Лідхоѵта уіХіа^г? еооѵтаі хаі ёрТ]-
ілыооосіѵ та? ѵ^соо? хаі тоо? т’^ѵ
караХюѵ оіхооѵта?. хаі акеХеб-
аоѵтаі еі? тб Во^аѵтюѵ хаі от^оеі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
63
т&ѵ аѵйрытссоѵ ю? тотар.6? хіѵ^огі
хаі йоХклЦсгтаі т; ЗаУкасаа ёх тоб
аТрато? ею? та $%{)?} т^? арбсаои.
тстг о (Зои? [Зогргі хаі о &)?6Ха.-
<ро$ т)рт]ѵ/]сгі хаі тбте отаЭюсіѵ оі
ітг-оі [чит. хаі то бтаЗюріѵ е’ітс/;]
хаі <рюѵг( ёЕ ойраѵои храЕег „отю-
рі.гѵ атюигѵ еёр'гІѵ7) йр.іѵ, архгі
ёх§іх_/]сі? аитт} ёкі той? акеіЯеі?..."
о тгрютэ? айтюѵ т^ѵ <гх7]ѵг(ѵ айтоб
хатёѵаѵті сои, Вб^аѵ, хаі ар^таі
тгоХгілеТѵ хаі аиѵтрі'фа? (вар. соѵ-
тріфеі) т/|Ѵ тіоХіѵ ЕирохЕркоо, хаі
еісеХгиоетаі ею? той Воб?. тбте
(Зои? (Зофтеі хаі Е^рбХафО? храѵуа-
сеі сиухоктбріеѵо? й~6 той ’І^иатрі.
тбте <рюѵ/} уеѵѵ)сетаі ёх той оира-
ѵоб Хёуооса" „археі р.оі т) ёхбіхт;-
сі? айтт;“.
При общемъ сходствѣ того и другого текста есть, какъ видимъ,
и отличія. Вѣрнѣе всего, авторъ второй группы первой ред. Откро-
венія Мефодія пе видоизмѣнялъ текста ‘„Видѣнія", а нашелъ его уже
въ такомъ видѣ готовымъ. Настоящее „Видѣніе" при всей своей срав-
нительной устойчивости все же терпѣло измѣненія; таковъ напр. спи-
сокъ Бодлеянской библ. собех Ваггосіаппе 145. Кромѣ того, ука-
занный отрывокъ встрѣчается и отдѣльно съ значительными видо-
измѣненіями. Его мы находимъ напр. въ славянскомъ переводѣ -въ
сборникѣ попа Драголя, гдѣ описываемыя событія пріурочены къ
первому крестовому походу. Это заставляетъ думать, что рядомъ
съ извѣстнымъ намъ во многихъ спискахъ „послѣднимъ Видѣні-
емъ Даніила" существовала или особая редакція всего „Видѣнія"
или только части его, откуда и взялъ его нашъ авторъ; подроб-
ности см. ниже.'
Два списка второй группы, Оттобоніанскій и Вѣнскій, имѣютъ
сравнительно съ другими дополненіе (см. изд. 46, 5), которому есть
соотвѣтствіе въ первомъ славян. переводѣ, а также и во второй греч.
редакціи. Сравнивая ихъ между собой, видимъ, что славянскій пере-
водъ ближе къ спискамъ О. В., чѣмъ ко второй редакціи (см. ниже).
Можно бы думать, что въ прототипѣ второй группы разсматриваемаго
дополненія не было: списокъ Котломушскій обрывается немного раньше,
и потому нельзя утверждать, что его тамъ не было; но въ спискѣ
Бодлеянскомъ этой вставки нѣтъ. Думать же, что здѣсь произошелъ
выпускъ, казалось бы едва ли можно на томъ основаніи, что въ та-
комъ случаѣ было бы странно, какимъ образомъ писецъ сумѣлъ вы-
пустить только то, что являлось посторонней вставкой. Оставляя въ сто-
ронѣ списокъ Котломушскій, приходилось бы заключать, что сп. Оттоб.
и Вѣн. восходятъ къ одному прототипу, въ которомъ была сдѣлана
разсматриваемая вставка. Но славянскій переводъ, называемый мною
первымъ, свидѣтельствуетъ противъ этого: переводъ имѣетъ почти всѣ
64
ОТКРОВЕНІЕ МЕЛОДІЙ ПАТАРСКАГО.
особенности второй группы, между прочимъ и разсматриваемую по*
дробность, но не имѣетъ прежде попавшейся большой вставки 39, 5.
Такимъ образомъ, славянскій переводъ восходитъ къ такому списку
второй группы, въ которомъ была разсматриваемая подробность, но не
было вставки объ осадѣ Царьграда (39, 5). Значитъ, онъ представляетъ
болѣе древній видъ второй группы, чѣмъ дошедшіе до насъ греческіе
списки. На основаніи его нужно вывести заключеніе, что въ перво-
начальномъ текстѣ первой ред. читалось то, чтб читается теперь въ
данномъ мѣстѣ въ сп. Оттоб. и Вѣн. Прототипъ первой группы вы-
пустилъ эти подробности, но второй славянскій переводъ, восходящій
къ списку первой группы, и тутъ оказывается полнѣе и древнѣе гре-
ческихъ, ибо удержалъ отъ всего пропущеннаго три слова—н нспдь-
ннтсе Дкдво пррѵьство, Хиланд. 179. Однимъ словомъ, можно пред-
ставить слѣдующую генеалогію списковъ:
X
X2—46 у
оригиналъ первая оригиналъ у-ь-39
славянскаго греческ. славянскаго 1
втор. пер. группа перв. пер. вторая греч. группа.
Въ списокъ Вѣнскій въ описаніе бѣдствій отъ Измаильтянъ со-
вершенно некстати попало разсужденіе о второмъ пришествіи Христа
(стр. 37—38), наполненное выписками изъ св. писанія. Ему было бы
лучше мѣсто далѣе, когда говорится о пришествіи антихриста и о на-
ступленіи за нимъ страшнаго суда. Оно представляетъ образчикъ
распространенныхъ и въ греческой и въ славянской литературахъ раз-
сужденій о второмъ пришествіи и свидѣтельствуетъ только о томъ,
что писавшій списокъ Вѣнскій или его предшественникъ обращали
особенное вниманіе на описаніе послѣдняго времени. Вѣроятнѣе всего,
что писецъ вставилъ это разсужденіе въ текстъ Откровенія уже
готовымъ.
Подобная вставка, какъ въ спискѣ Вѣнскомъ, читается въ спискѣ
Оттобоніанскомъ, но болѣе на своемъ мѣстѣ (изд. стр. 49): распростра-
нено описаніе пришествія Христа и суда его надъ антихристомъ
и всѣмъ міромъ. Описаніе—одно изъ обыкновенныхъ.
Списки первой группы первой ред. оказались болѣе консерва-
тивными, чѣмъ списки второй группы, и потому въ средѣ ихъ не замѣ-
чается такого разнообразія, какъ въ спискахъ второй группы. Если гдѣ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
65
и встрѣчаемъ уклоненія отъ Ватиканскаго, то въ этихъ случаяхъ
почти всегда списокъ сходится съ тѣмъ или другимъ спискомъ второй
группы. Притомъ, эти уклоненія въ большинствѣ случаевъ совер-
шенно единичныя, такъ что иногда затруднительно сказать, является ли
совпаденіе въ спискахъ обѣихъ группъ случайно, или оно идетъ отъ
болѣе раннихъ списковъ. Присоединивъ сюда [списки четвертой ре-
дакціи, укажу встрѣчающіяся уклоненія отъ Ватиканскаго въ различ-
ныхъ спискахъ:
I. В. К, т.
6, 13 [тдфоріабт]- ёуюріоЭ^сгаѵ
<уаѵ—Т].
23, 1 А'’-8іокіаа/;с Аібіоліас
28, 1 ео9?іта,: II. Т. В. Б. есг6Т|Тыѵ
35, 1 лраттбріеѵа &ататт6р.еѵа
46, 7 елі тр'фоѵ III. н. т. в. ёлі трі^ыѵ
29, 1 ерт]р.(осіѵ IV. и. к. к\ Ср.О«П(ПѴ
36, 5 ларауіореі IV. В. П. Б. ларора
36, 6 афоріаб^соѵтаі аФорюЯ&оі
V. т. и.
28, 19 ріауаіра VI. О. п. рорыраіа
33, 5 „ VII. В. И.
• 35, 1 VIII. Б. Е\ аотоі?
35, 13 ёл? [ало—_К2.] лроасолоэ елі -Т|<; уу)<;

оо, Я еі ті ара еуеі; еі_ті тірхеі хаі аѵ ёу/]—Е*. IX. К. Е*
35, 16 ее<; [ёлі—А?.] -Эбраѵ елі тт)5 фХоіаі; тт)<; Збра^
35, 16 ‘(т)тоОѵта<; X. И. Е. алаіроОѵтаі;, вар. алаітоиѵта<;
35, 16 хаі аруэріоі» »
9
66
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
XI. п. Б. В. К.
33,10
XII. в. и. к. кг.
35, 12
41, 1 ѴЕхрбѵ бѵта, Еіѵаі—П.
XIII. О. Б. К. №.
27, 10 йр.а<;
30, 9 доб. хаі Істаі—Б.
XIV. О. В. Б. Н.
33, 1 хаі (оті) тгир ^охір.аоіа^
XV. О. В. Б. М.
18, 5 ікаса'[ЛЕѵо<; Ёр-іоау-Эт)
18, Ю
XVI. Т. О. В. Б.
25, 11 хаі айтоі
XVII. Н. О. Т. В. Б.
34, 8 ахратгй;
35, 16 акаітоОѵта?
ХѴШ. Б. В. К. №.
28, 6 ар.а тй иіф айтоо хаі
а§аХ<рф хаі тгаѵті тту; ооууЕѵЕіа<;
кросфабоѵті
XIX. Б. Т. В. К.
29, 5 у/; Еѵріас естаі Ёрт}р.о<;
хаі.........еі<;' аіур.аХысіаѵ ?аоѵ-
таі, см. варіанты.
33. 6 о Лаб? той ’Ісрат]А
XX. О. В. Б. Е. К3.
30, 5 тгбХек;, хаі ~6Хі<; П. К3.
26, 11 Хе/Яёѵ
27, 14 хаі арнартіаѵ
XXI. О. П. К3.
29, 15 „
30, 1
XXII. О. И. Б. К. №.
28, 14 тгара^і^оі
крой;
хаі ркр-^ооѵтаі
ѵгхрбѵ
СЕ
»
ы<; тсир 5е&6хс[лоѵ
»
тЛеіООч
я
Ёу^ратЕй;
атгаіройѵта;
с
а[аа хаі оіб<; хаі а$Е?.<рб<; хаі
тгаѵті оиуугѵгТ тгросфайоѵта
я
’1сра/;Х ‘ •
Я
рт]9еѵ
хаі Хі[л6? Ёѵ айтоі;
Ёах; хаірой той тЕтаур-Ёѵоѵ ай-
той;
тгара&осЕі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
67
XXIII. И. Т. В.
32, 8 еі? ф&ораѵ атсоотаА'^ооѵ-
таі хаі ёроеХиуріЕѵоі еіоіѵ
XXIV. О. В. И. Б. К.
28, 15 аха&ароіаѵ
28, 19 еі? аіу.р.аХсосгіаѵ
32, 11 хаі та (ЗрЁср] ёх тйѵ
[латЕрсхйѵ аухаХйѵ артса^оѵтЕ? тга-
та^ысі (и К*)
XXV. в. и. к*.
39, 4 рХао<рт]р.ойѵтЕ?
XXVI. к. к.
27, 8 крокорЕбсоѵтаі
>»
йріартіа^
аіуріаХсосіа
п
(ЗХааф7]р.7)ааѵте?
тсроторейоѵтаі
Наибольшее число уклоненій изъ первой группы списковъ пред-
ставляетъ списокъ Туринскій; см. варіанты—6, 1. 8, 12. 9, 1. 10, 8.
13, 2. 13, 10. 14, 5. 16, 7. 16, 9. 17, 2. 19, 1. 23, 5. 26, 9. 27, 3.
28, 3. 34, 13. 35, 8. 35, 9. 47, 2.
Особенности списка, какъ видно изъ варіантовъ, состоятъ въ
пропускахъ.
„Откровеніе Мефодія Патарскаго" эксплуатировалось съ различ-
ными цѣлями. Оно смѣшивалось съ „Видѣніями Даніила", теряло
свою историческую часть, получая при этомъ только значеніе проро-
чества. Изъ него дѣлались выдержки для той или другой цѣли. Одна
изъ такихъ выдержекъ дошла до насъ отъ Х1П в.—сп. Парижской
Націон. библ. 4е Гопбв §гесз № 4, л. 227®—228. Точно такой же
текстъ въ спискѣ Бодлеянской библ. сосіех тіесеііапенз, № 80,
л. 303—304, въ послѣднемъ онъ носитъ заглавіе—МеО-о^іоо кЕрі сиѵ-
теХгіа;. Въ одномъ мѣстѣ есть небольшое добавленіе. Весь отрывокъ
слѣдующій (сой. Рагіеіепзіе):
.Ме^о^іоо Патарыѵ тсері ті}? ^абіАгіа?
~йѵ Рсоріаіыѵ р.Ета т&ѵ ’іар.а^ітйѵ.
’Екаѵаотідбоѵтаі хата т?)? Рюр.аісоѵ (8абіХЕіа? иіоі ЧаріагД иіоі
"Ауаэ тт(? Аіуитстіа?, ой? т; той Да-ѵггД а~оха?<гі Ррау^іоѵа
ѵбтои, хаі аѵтіта^оѵтаі т/] тйѵ Ры[лаіыѵ (ЗааіХЕіа, йѵ б арі&р.о? хи-
хХобріЕѴО? етсі Ёкта Ё|38ор.а8а? ^рбѵыѵ (23, 3—6). [ех т?)<; ЕІаб&оо
аитйѵ т^<; еѵ тѵ; тсзХеі той йзой ‘ ІероиааХ?і[л [леХХоос/;? уіѵЕоЭ’аі ёХа-
сеі [гіасеі—СОЙ. ВогП.] гк <?'.а<р!іораѵ хаі оі хатоіхойѵтЕ? аиг^ѵ еі?
аі/ир.аЛо^іаѵ хаі гі? і'> 31 тф Ёрі5ор.атіхф етеі г^тоі
68 ЬіКГОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Ёѵ тф іЛт)рсо[латі тоо урбѵоѵ тг,? &ѵѵас>ТЕІа<; айгсбѵ <?і’ хатехрат^баѵ
тг(ѵ у?)ѵ тсХт]б-іЦаетаі ласа ѵ; ут) •Ѳ'Хіфеіо<; (35, 9—11). [лета <?Ё т?(ѵ
ФХіфіѵ т^ѵ олб тсоѵ ’Іср.атр'.ітсоѵ уіѵор.Ёѵт]ѵ т'уоиѵ еѵ тф теХеі той гроо-
[латіхой аісоѵо<; тоте Ё^гХейсгетаі ігі айтоо? /ЗаіііХЕУ? ‘ЕХлт;ѵсоѵ т]тоі
Рсор.аісоѵ [лета [леуаАоо Фиріой хаі §іилѵіа9^аетаі ха9алер аѵ9рсоло;
ало йлѵои либѵ оіѵоѵ еі§ ейіррааіаѵ оѵ гХоуі^оѵто оі аѵВрсотсоі соаеі
ѵехрбѵ оѵта хаі еіі; ой<?еѵ у_р-/)Сір.ейоѵта. оито<; Ё^е7.еоаетаі Іх тт]^ •9а-
Хасс>7)<; АгѲіотсіа; Ёѵ <?иѵар.гі лоХХ?) хаі ісуѵі хаі уаріті хаі ^аЛеТ рор,-
сраіаѵ хаі Ёрт)р.собчѵ гі<; ѲерЁр [9грро-9бѵ—сой. Во41.] тг(ѵ латрі^а
айтыѵ хаі аіураХсотіггеі айтоо<; (36, 13—41, 3). хаі Ёотаі о ^иуб<; той
(Заб’.ХЁш^ Ёхеіѵои ёлі айтойі; ^арбтеро^ хаі б^иѵсотеро^ ЁхатоѵталАаоіоѵ
(49, 1—5). хаі еотаі еір7]ѵу) хаі уаЛ^ѵт; реуаЪ] ёлі тт)<; у/^ оіа ой уе-
уоѵеѵ ой#’ ой уеѵ^агтаі ха-9бтг Ёо/атт; ёоті. хаі ёѵ тф теХеі тсоѵ
аісоѵсоѵ естаі ейрросиѵт] Ёлі тг^ ут)<; хаі хатоіх^аоиаіѵ оі аѵ-9рсо~оі ёѵ
еір/(Ѵ7] хаі аѵалайсгоѵтаі ёѵ т7) гертуѵу) Ёхеіѵт). абтт] уар Ёатіѵ і)ѵ б
•З'Еіо; алботоЛо^ лротуубргисгеѵ еілсоѵ* „бтаѵ еілсосіѵ еір7)ѵт] хаі асфаХеіа
тбтг Ёлілгагі Ёл’ айтой? аіфѵі$ісо<; бХей^/. хаі б хйрюі; Ёѵ то!? ейау-
уеАіои;' „йагер уар Ёѵ тай; Т;[лераі5 той ІХйе ^ааѵ аѵсірсолоі трсоуоѵте?
хаі тсіѵоѵтеі; уарсойѵте^ хаі Ёууа[лі^оѵте<; хаі ^)<9еѵ б хатахХосрсб? хаі
•^реѵ а~аѵта<;, оотсо; естаі хаі ёѵ тт) Ёсу^атт] А[лгра (42, 14—43, 10).
Сравнивая съ полнымъ текстомъ Откровенія, видимъ, что въ
настоящій отрывокъ вошли нѣкоторыя отмѣны. Вѣроятнѣе всего, онѣ
принадіежатъ автору отрывка. Важна вставка, отмѣченная скобками [].
Рѣчь идетъ о взятіи Іерусалима и объ истребленіи его жителей. Такъ
какъ самъ текстъ относится къ XIII в., то это даетъ право относить
составленіе отрывка къ эпохѣ первыхъ крестовыхъ, походовъ.- Онъ
составленъ, повидимому, подъ впечатлѣніемъ взятія Іерусалима Сара-
цинами. Затруднительно только сказать, - есть ли этотъ отрывокъ
пророчество, какъ результатъ ожиданія и увѣренности, что царство
христіанское не можетъ погибнуть отъ невѣрныхъ, или же это есть
пророчество рові еѵепінт. Послѣдняго рода пророчество, относящееся
къ эпохѣ перваго крестоваго похода, сохранилось въ славянскомъ
переводѣ (Споменик, V, 12): н то къ^ыдс кблнкд ды;рь Клльдоукнн
іесыкь іп покорять рлтыиле... см. ниже. Непонятна передача обще-
употребительнаго ''ЕЭрі^оѵ чрезъ Ѳерер — сой. Рагіз., Ѳерр.от6ѵ—
сой. Восіі.
Можно сдѣлать нѣсколько 'заключеній относительно первой гре-
ческой редакціи на основаніи извѣстныхъ намъ восьми списковъ:
1) Первая редакція распадается на двѣ группы, различіе между
оіѢровеніе МЕФОДІЯ ПАТАрСКАГб. 69
которыми отразилось какъ въ дальнѣйшихъ редакціяхъ такъ и въ
славянскихъ переводахъ.
2) Первая группа списковъ въ своей исторіи отличалась большею
устойчивостью: списки представляютъ мало "разнообразія и наиболь-
шимъ уклоненіемъ отъ другихъ списковъ отличается списокъ Турин-
скій. Общимъ отличіемъ для всѣхъ списковъ есть пропускъ 46, 5.
3) Вторая группа списковъ въ своей исторіи подвергалась по-
стоянно видоизмѣненіямъ, хотя и не существеннымъ. Видоизмѣненія
происходили какъ въ оригиналѣ всей группы, такъ и въ оригиналахъ
трехъ или двухъ списковъ. Дошедшіе до насъ списки прошли чрезъ
много не сохранившихся до насъ ступеней, вносившихъ свои варіанты.
Въ отдѣльномъ существованіи списки второй группы продолжали
подвергаться варіаціи и наиболѣе въ этомъ отношеніи отличаются
списки Оттобоніанскій и Котломушскій.
4) Главной особенностью второй группы является вставка объ
осадѣ Византіи (39,5), источникомъ которой была одна изъ редакцій
„Видѣнія Даніила". Кромѣ этого, вторая группа отличается отъ пер-
вой незначительными пропусками, вставками и варіантами въ соб-
ственномъ смыслѣ.
5) Вторая группа образовалась не сразу изъ первоначальнаго
текста: между первоначальнымъ текстомъ и оригиналомъ второй груп-
пы былъ тотъ списокъ, къ которому восходятъ первый славянскій
переводъ, латинскій переводъ и третья греческая редакція и который
имѣлъ всѣ особенности второй группы кромѣ вставки изъ „Видѣнія
Даніила".
6) Вторая группа не явилась непосредственно изъ первой, но
обѣ независимо другъ отъ друга восходятъ къ первоначальному тексту.
7) Откровеніе въ томъ видѣ, въ какомъ мы его имѣемъ въ раз-
смотрѣнной первой редакціи,состоитъ изъ трехъ частей: 1) историческаго
повѣствованія, 2) описанія нашествія Измаила ѵ 3) легенды о воз-
вращающемся царѣ и объ антихристѣ. .Авторъ нашелъ первую и
третью часть уже готовыми, и ему принадлежатъ только вторая часть
и обработка всѣхъ трехъ частей въ одно цѣлое.
Вторая редакція Откровенія Мефодія, представляемая въ на-
стоящемъ изслѣдованіи пятью списками, отличается отъ первой, во
первыхъ, пропусками, во вторыхъ—перефразировкой и замѣной однихъ
словъ другими и въ третьихъ—вставками. Первая редакція постепенно
выливалась въ ту форму, которая является въ данныхъ спискахъ вто-
рой редакціей, такъ что отдѣльные списки первой редакціи заключали
въ себѣ кое-что такого, что стало характерной особенностью второй-
Теперь же я разсмотрю особенности второй редакціи.
Пропуски'.
6, 6—9 іѵ тф '^7'/9"Юбтф етеі т<(с трыт/;с уЛіа&о? о’істрсо
Ё'рсото<; лорѵЕіа<; аі тойтсоѵ уиѵаіхе^ хаі еі<; [лаѵіаѵ ётра-
тцааѵ хаі тоі? оіхеіоі^ аѵб'расіѵ атг уоѵаі^іѵ ёхгу^р7)ѵто хаі уёуоѵвѵ
аХт]Вй^ кройтсто? аіб’уиѵчд тоі<; браня.
6, 11 -пі.
6, 11 т&ѵ иіа>ѵ. Съ двумя послѣдними выпусками получается
смыслъ нѣсколько иной: „распространилась мерзость бчудная отъ бра-
тоубійца Каина", въ первой же ред. — „распространилась мерзость
блудная на землѣ отъ сыновъ братоубійца Каина".
7, 1. Вмѣсто чтенія первой ред. ёх той Каіѵ сѵууеѵЕІа<; во
второй—ёх той Каіѵ.
7, 3 •ЭеѵДатоѵ.
7, 10—8, 3 тф оё теѵтахоіяостф етеі т7]<; битера? уЛіа#о<;...
[лиаароі^ хаі ёѵауегяѵ ёхё^ртуѵто тграур.а'яѵ. Въ выпущенномъ отрывкѣ
разсказывается, что въ пятисотомъ году второй тысячи развращеніе
нравовъ увеличилось еще болѣе въ потомкахъ Каина—люди стали
предаваться мужеложству.
5, 1 тсорѵЕіа<;.
9, 3—8 тф <?ё тріахоатф у_р6ѵср т?)<; у’ ^іХіа^о? .. хаі &Ер.Еріс$^-
саѵ ёкі тсросс&тсоо каот;? т7(<; у?)?. Здѣсь разсказывается, что въ 300
году третьей тысячи даровалъ Ной милость сыну своему Мониту и
послалъ его на востокъ; послѣ же смерти Ноя, въ 690 г. той же
третьей тысячи, вышли сыновья Ноя съ востока и построили башню
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
71
на землѣ Сенааръ; тамъ смѣшались языки и разсѣялись по всей
землѣ.—Въ первой редакціи эпизодъ этотъ является лишнимъ и не
вполнѣ понятнымъ: рѣчь о четвертомъ сынѣ Ноя, Монитѣ, является
разорванной сказаніемъ о построеніи башни; съ другой стороны, не-
понятно, какимъ образомъ сыновья Ноя вышли съ востока, такъ какъ
только что было сказано, что востокъ достался Мониту. Это и
было, вѣроятно, причиной, почему редакторъ второй ред. выпустилъ
эпизодъ.
9, 12—10, 2 хаі каіоЕоОе'к; ~ар’ айтоо... ітйууаѵе тоѵ техѵіоѵ
той 5л)|л. Разсказывалось, что Невродъ получилъ отъ Монита совѣтъ
какъ царствовать; онъ'же былъ братъ героевъ, сыновей Сима.
10, 6—14 хаі то Еігтахоаюотф ^ѵЕѵтухостф Ёѵѵато етеі... хат’
о')~7а'(оѵто. Въ 599 г. третьей тысячи послалъ Невродъ искус-
ныхъ людей изъ сыновей Іафета, которые, придя къ Мониту на во-
стокъ, построили ему городъ, назвавъ его также Монитомъ; и былъ
миръ въ царствахъ Неврода и Монита, а въ царствѣ Понтиппа, сына
Ноя, не было мира.—Увидимъ, что авторъ второй ред. Монита пере-
дѣлалъ на Сима, выбросивъ такимъ образомъ небиблейскія добавленія;
въ такомъ случаѣ настоящій эпизодъ долженъ былъ быть выброшенъ
самъ собою.
10, 15 ой то?.
11, 2—4 хаі ётеХеоВт; т; трітт] ^іХіа?.„ тф о8~V Ётеі тоитЁоті.
Изъ двухъ опредѣленій времени редакторъ оставилъ только одно.
11, 6—12 то? т7)? Хооог/р-рНесо?... та? /сора? тт]? йато?. Вы-
пускъ не можетъ быть названъ удачнымъ, ;такъ какъ при немъ ста-
новится неизвѣстнымъ, кто такой ’ІЕрЕоо'ід, при сынѣ котораго, Хоз-
роѣ, сыновья Хама выступили на востокъ воевать съ Хозроемъ.
Выше видѣли, что въ данномъ случаѣ болѣе вѣрный текстъ сохра-
нился въ О. Т. В. Б.: Вавилонское царство стало господствующимъ
до Хузимизды, этотъ же взялъ себѣ жену изъ сыновей Хама. Послѣ
смерги Хузимизды его сынъ, Іезда, женился на своей матери, и отъ
этого брака родился ’ІЕрЕсг#/); этотъ послѣдній, собравъ большую силу,
выступилъ противъ сыновей Хама, взялъ ихъ плѣнъ и пожегъ всѣ
западныя страны.
12, 3 хат’ айтоб?.
12, 7 хаі тф теХеі т^? & )<іХіа&>? тф хе /роѵср той 41р. Уже
списки первой редакціи сокращали это лишнее опредѣленіе времени.
13, 5 хаі Ёх тт;? карЕр.ро)чт;? айтоѵ.
15, 13 е')<еі уар о~Хоѵ 8і ой -ігаѵтЕ? ^ттт;{Цаоѵтаі.
15, 75—17, 12 хаі айтг] аЛт^Еіа тыѵ тсраур.атоѵ... раоіХиаі
I
72 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і&Атріац; вторая ред. имѣетъ здѣсь добавленіе—р-аВе л<о<; и далѣе
продолжается—оиѵ7)<рб7)(7аѵ Аі&іотсе<;... Авторъ выпустилъ здѣсь исто-
рическія подробности о событіяхъ, непосредственно предшествовав-
шихъ Филиппу Македонскому. Первая половина выпуска для автора
второй ред., имѣвшаго свою цѣль, не давала ничего подходящаго для
того, а вторая, въ которой предлагалось послушать, какъ четыре
царства соединились воедино, являлась лишней, такъ какъ далѣе
шла рѣчь о томъ же, къ тому же гораздо опредѣленнѣе.
18, 8 хаі ЛЕріеѵ6от7]'іг т^ѵ у^ѵ.
19, 13—20, 3 тсаоа? уар ыѵтсЕр еіоі... хахотЕ^ѵіац ХЕуу^ѵтаі. При
выпускѣ рѣчь о свойствѣ асингита не прерывается.
20, 9 Еі? т?|Ѵ уцѵ ’ІаратД.
21, 10—11 ое&сохе &е хаі Ясорсата тсарЛсоХХа тоц оиѵоОсіѵ аотф.
21, 11—13 хаі &е6сохе фіХотір.іа<; ріеуаХа? хаі &ора р.Еуіста хата
тгу рааіХіх^ѵ [ЛЕуаХофо)сіаѵ.
21, 16—22, 3 5са т^ѵ бйгр^а^Лоистаѵ... ^уаѵахт7]оаѵ у.ат’ аотоѵ.
Здѣсь говорилось, что Армалей Римскій женился на Византіи за осо-
бенную ея красоту, онъ и самъ былъ простъ и великодушенъ и въ
вѣно далъ ей Римъ, за что римскіе вельможи разгнѣвались на него.
22, 8 т?)<; айтой р.ѵутрбс;.
22, 13—18 •гсроЭ'гіор7]аа<; уар б слахарю? Дарі^... оі таита ѵог(-
саѵтЕ;: Блаженный Давидъ провидя духовными очами, что Хузифа,
дочь Фола, возстановитъ царство Римское, сказалъ: „Ефіопія предва-
ритъ руку свою къ Богу". Иные думаютъ, что это сказано про Ефіоп-
ское царство, но ошибаются думающіе такъ.
23, 2 хаі ^соотгосой.
23, 6—11 Ф<; уар Ё'рзріЕѵ, йуатпдтоі... т/(ѵ той огаирои тгЕрі&ра-
^ао’Заі <?йѵарлѵ. Здѣсь рѣчь идетъ о томъ, что царство христіанское
укрѣплено животворящимъ крестомъ, а никакая сила не можетъ пре-
одолѣть силу креста.
24, 12 еоуатт) сора... тсросрЯаоЕі. Выпускъ, можетъ быть, слу-
чайный, объясняющійся двойнымъ употребленіемъ слова тсроф'Яаоеі.
24, 13 а?)0 хаі.
25, 4 Фабріата.
25, 5 тгй<;.
25, 9 ЕІКЕр ті]<; аЛ^ес'аі; <рроѵтсасор.ЕѴ.
26, 4 оѵ урафт; Ррау/оѵа ѵбтоо ёхаХЕОЕУлйуоиѵ Ааѵі^Х.
27, 1—3 тсаѵте? оі ^оѵаотас... ёѵ атбрсат^ чауаіра?. Съ выпу-
скомъ измѣняется нѣсколько смыслъ: въ первой ред. говорилось о
гибели только сильныхъ царства греческаго, во второй же говорится
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 73
уже о гибели всѣхъ. Для ясности приведу текстъ той и другой
редакціи:
Первая ред. іѵ табт/] [такъ Вторая ред. ёѵ табт/) тоіѵиѵ Га-
5.] Га$асоѵ тсЕСойѴтаі ёѵ «ибріаті райѵ тгесойѵтаі ёѵ отбр.аті [ла-
р.ауаіра -каѵте? оі ^оѵаотаі тйѵ Х.аи>а<; ако той <тгсёрр.ато? ’Іоріа7)Х.
'ЕХХ^ѵсоѵ тоотёаті тйѵ Рсор.аісоѵ.
хафсо? у.аі айтоі атгёхтЕіѵаѵ той?
<?ііѵаста? тйѵ 'Е^раіоіѵ хаі тйѵ
ІІЕрайѵ, обто хаі айтоі тіЕоойѵтаі
ё-ѵ аторіаті [лауаіра? ако той окёр-
ріато? 'Іб|лаг(й.
27, 9—12 Аеуеь уар о тіеос... той? иіой? ’1ор.агД. Выпущена
ссылка на Моисея, сказавшаго, что Господь вводитъ народъ свой
въ землю обѣтованную не потому, что Онъ возлюбилъ его, но по-
тому, что живущіе на землѣ обѣтованной согрѣшили предъ Нимъ.
27, 16—28, 13 тг? у^С... акоХарфаѵоѵге?.
29, 4—5 'ЕХХа? еі? ^іа<р-9оро.ѵ хаі оі хатосхоОѵте? ёѵ айті] Е'?
аіу[Ѵ.аЛы(7Іа хаі [аауа'ра есоѵтаі. Выпускъ, вѣроятно, объясняется тѣмъ,
что здѣсь говорилось объ Елладѣ.
29, 9 аууареіл'Цооѵтаі.
29, 10—15*) бкёр т/(ѵ ісуйѵ айтйѵ... хаі Хірло? ёѵ айтоі?. Опи-
сываются бѣдствія: будутъ жители Египта и Сиріи въ тѣснотѣ и
нуждѣ въ пять разъ сильнѣе плѣнныхъ; наполнится земля людьми
отъ четырехъ небесныхъ вѣтровъ и будутъ какъ акриды, собираемыя
вѣтромъ, и будетъ голодъ и моръ.
29, 16 аріЦсоѵтаі.
30, 4—31, 8 йпахсйоіклѵ айтйѵ... ёю? ОаХаоат]?. Описываются
ужасныя качества сыновъ Измаила: будутъ въ ихъ власти горы и
пустыни и рыбы и лѣса, земля и камни и все обиліе земельное,
труды земледѣльцевъ, участки богатыхъ и приношенія святымъ—
золото, серебро, драгоцѣнные камни, мѣдь, желѣзо, священныя одежды,
священная пища—все будетъ принадлежать имъ; и возгордится сердце
ихъ и будутъ требовать дань съ мертвыхъ какъ съ живыхъ, а также
со вдовъ и сиротъ; не пожалѣютъ бѣднаго, обезчестятъ всякаго старца,
оскорбятъ слабыхъ и немощныхъ, насмѣются надъ ходящими въ пре-
мудрости, и • побоятся всѣ обличить ихъ; будутъ всѣ живущіе на землѣ
въ изумленіи и вся мудрость и ученіе ихъ безъ- пользы и безъ силы
обличить слова ихъ, и будетъ путь ихъ отъ моря до моря.—Съ этимъ
*) въ изд. отнесено къ 29, 9.
10
7Ф ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
выпускомъ во второй ред. получается такое чтеніе: хаі ё'соѵтаі ъ&ѵ-
те? йтсо тоѵ і^оубѵ айтйѵ аѵ-Эрсотгоі хаі та хтуѵу хаі та тгЕТЕіѵа хаі та
й&ата ту? КаХаасу? атсо аѵатокйѵ Ёсо? <?ис;р.йѵ... Трудно усмотрѣть,
чтб имѣлъ въ виду авторъ, дѣлая такой значительный пропускъ:
часть Откровенія, трактующая о послѣднемъ времени, наоборотъ, у
него подверглась дополненіямъ.
31, 12—32, 11 у уар ѵтсо той акостоХоц Хеугкісга тсаіоеіа...
Есгоѵтас тоц тіуріоі? еі? рр&біѵ. Бѣдствія въ послѣднія времена отъ
Измаильтянъ: измрутъ всѣ звѣри, срубятъ всѣ деревьями красота горъ
потребится; опустѣютъ города и страны будутъ не населены; осквер-
нится земля кровью и удержитъ плодъ свой. Это будутъ не люди;
но варвары, дѣти пустыни; перебьютъ имѣющихъ во чревѣ и отда-
дутъ на пищу звѣрямъ.—По характеру своему этотъ выпускъ сходится
съ предшествующимъ.
32, 15 хаі оі иіоі айтйѵ.
32, 17 хаі та хтуѵу айтйѵ-Ёѵ таі? 7арѵа^і тйѵ ауісоѵ §Еб[луоои<л.
33, 5—7 оооі АЁуоѵтаі ^рютіаѵоі... айтйѵ ЁсыЗу: пять ты-
сячъ не поклонились колѣну Ваала и весь, Израиль спасся. За вы-
пускомъ этого, чтеніе получается такое: ой тсаѵтЕ? у^рістіаѵоі оооі
ЛЁуоѵтаі у_рібтіаѵоі. обты? хаі тсте ёѵ тіо хаірф ту? тбте атоотаоіа?...
бХіуоі ЕйрЕ-9/)<тоѵтаі урстіаѵоі.
33, 14 атсарѵуаоѵтаі тоѵ Хрютбѵ.
34, 1—35, 6 тгро^а^йѵ уар б чЭеіо? іерб? а-батоХо?... есо? аѵ
йотеХніососі ту? і^соу? айтйѵ. Выпущена выписка изъ свящ. писанія о
времени, предшествующемъ пришествію антихриста; будутъ только
люди съ дурными качествами и христіане только по имени.
35, 8—11. Изъ текста первой ред—хаі ёѵ тф хаірй ёхеіѵы утсс
тф Ё|3^ор.атіхф Ё|3<?6[х<р хрбѵсо уѵіха ігХуройтаі б аріЯр.6? той )<р6ѵои
ту? оііѵаотЕіа? айтйѵ... тЛу&ѵѵгЦсЕтаг у гШірі?—во второй ред. СЪ
выпускомъ читается такъ: хаі ёѵ тф хаірф ту? Яиѵастгіа? айтйѵ...
35, 11—36, 12 тсХу&ѵѵЯуаЕтаі у ЭХиріс... р.іа-86? йайѵ ~оХй?
ёѵ тоі? ойраѵоі?. Тѣ же бѣдствія послѣдняго времени: исчезнетъ вся-
кое богатство на землѣ и продадутъ люди всѣ орудія свои и даже
дѣтей. Все это Господь допуститъ для того, чтобы обнаружились вѣр-
ные и невѣрные; приводятся слова Христа; [лахарюі ёстё...
41, 2 Ётс* айтой?.
41, 5 іѵ роркраіа.
41, 10 хаі -Ѳаѵатср.
42, 14 Ётгі ту? уу?.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 75
43, 4—5 хаі аѵалайсоѵтаі оі аѵЭрютоі ёѵ тф хаірф ёхеіѵы ёх
тйѵ пЩфЕсоѵ айтсоѵ.
43, 7 ётс’ айтой?.
Д5, 4—5 хаі 6.ѵатра<р7)аетаі еі? хаі ^аасАейсеі еі? Ка-
тгерѵаойр. хаі ейірраѵ-іЦаетаі Хюра^іѵ.
47, 6 а&раѵ?) хаі ё^іт^а.
47, 11—16 атеѵіса? -уар о тсатріаруу}? ’ІахсоЙ... хаі той? ёхХех-
той?. Выпущена выписка изъ священнаго писанія.
49, 1 і^ёаа?. ♦
Всѣ перечисленные пропуски встрѣчаются только «въ спискахъ
второй редакціи, и потому представляютъ одну изъ характеристиче-
скихъ чертъ ея. Разсматривая ихъ, мы видимъ, что наибольшему со-
кращенію подверглась первая, историческая часть Откровенія. Изъ
пропусковъ наиболѣе важны по своему объему слѣдущіе: 7,10—8, 3;
9, 3—8; 10, 6—14; 11, 6—13; 15, 75—17, 13. Авторъ второй ре-
дакціи, очевидно, не дорожилъ исторической частью .Откровенія,
обративъ свое вниманіе на вторую часть, изображающую седьмую
тысячу. Если у автора первой редакціи была опредѣленная цѣль—
изобразить міръ въ семи тысячахъ лѣтъ, то у автора второй редакціи
такой цѣли не было, и, передавая историческія событія, онъ спѣшилъ
перейти къ главной цѣли своего повѣствованія—къ послѣдней ты-
сячѣ. Изображеніе послѣдней тысячи также потерпѣло нѣкоторыя
сокращенія, изъ которыхъ наибольшія суть: 30, 4—31, 8; 31, 13—
32, 11; 34, 1—35, 6; 35, 11—36, 13; 47, 11—16. Но три про-
пуска—31, 13—, 34, 1—, 47, 11— содержатъ главнымъ образомъ
выписки изъ священнаго ^писанія пророческаго характера, а авторъ
второй редакціи обращалъ больше вниманія на событія, современныя
ему и имѣющія явиться въ будущемъ, нежели на подтвержденіе его
мнѣній ссылками на священныя’ книги: это было нужно автору
оригинала.
Вторая редакція Откровенія Мефодія не сразу явилась въ томъ
видѣ, въ какомъ мы ее имѣемъ въ разсматриваемыхъ спискахъ. Многіе
напр. пропуски, которые наблюдаются въ спискахъ второй редакціи,
встрѣчаются и въ спискахъ первой редакціи. Правда, это касается
небольшихъ пропусковъ, сдѣланныхъ безъ опредѣленной цѣли и за-
у висящихъ, очевидно, или отъ списковъ, которые были подъ руками
у писцовъ, или отъ произвола послѣднихъ. При разсмотрѣніи пропу-
сковъ такого рода нужно отличить такіе пропуски, которые встрѣ-
чаются во всѣхъ спискахъ кромѣ основного Ватиканскаго: въ такихъ
случаяхъ нужно видѣть скорѣе распространеніе издаваемаго Вата-
76
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
канскаго текста, нежели сокращеніе всѣхъ остальныхъ. Въ общемъ,
всѣ эти пропуски, незначительныя для содержанія, важны для опре-
дѣленія генеалогіи разсматриваемыхъ списковъ Откровенія. Про-
пуски эти слѣдующіе, (я обозначаю списки только первой редакціи):
6, 1 Ёі? айтоѵ І7ГС—Л/.
7, 8 тоб то^Хоб тоб акохтЕІѵаѵто^ тоѵ Каіѵ—Б
11, 2 Ёаотоб<;—О. Б. К.
11, 12 тріахоотф—О. Б. Б.
13, 6 Чу. ум8іыѵ—0. Б. Б. К.
13, 13 ёѵ абтг,—О.
15, 2 тсаааѵ—Б. Б. К.
17, 16 оЪ-о^—Б.
20, 5 т] тоб абоу7)ѵтои србок;—О. Б. Б.
20, 7 <рюѵг(ѵ хаі—О.
20, 18 об уар гу/)р.г тссотсоте ѵ.аі—Б
20, 19 У) хаі ’ОХшгпіа?—О. В. Б К.
21, 6 хаі—О. Б. К.
22, 12 Ёѵ т^ Ёо/ат/) 7(р.Ёра—О.
24, 16 О. Б. Б. К..
25, 4 ’ЕХФ.и— О. Б. Б К.
40, 3 хаЗсо?—О. Б. Б.
43, 8 тэб хатахХооріоб 7(тоі—Б
41, 10 —О. Б. Б.
48, 4 ішб тоб оіоб т7(<; атгюЛЕіа?—О. -
Большинство изъ этихъ пропусковъ, особенно тѣ, которые отмѣ-
чены тремя или двумя списками первой ред., были уже въ спискѣ
первой ред., подвергшемся переработкѣ. Что касается тѣхъ пропу-
сковъ, которые отмѣчены только однимъ спискомъ первой ред., то
трудно сказать опредѣленно, случайное ли это совпаденіе, или идетъ
изъ древности.
Кромѣ тѣхъ случаевъ, гдѣ наблюдаются пропуски во всѣхъ
четырехъ спискахъ второй ред. совмѣстно съ нѣкоторыми списками
первой, есть нѣсколько случаевъ, гдѣ пропуски наблюдаются только
въ нѣкоторыхъ спискахъ второй ред., совпадая съАѣмъ или другимъ
спискомъ первой ред. 'Гакіе случаи слѣдующіе:
7, 4—6 ЁтсТлдроуЭ/] лрФт/] уікіас, т^оиу 6 лрйто<; аіыѵ. етеі
ало тоб ’іарЁЭ тф тріахостф оарахоотф—.В. К. б.; въ б. пропущено
еще предшествующее слово—тоб ’ІарЁ$, такъ что тамъ и тутъ чи-
тается такъ:
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. ‘77
В. тсо ТЕбоарахостір хр°Ѵ(9 б.- тір ОЁ ТЕюарахлотю хр°Ѵ(Р
тоо ’іарЁО тт]<; Потера*; т^; §ЕОТЁра; уіХіаоо<*.
8, 4 ЁѵЕѴ7]хоот(р—Б. б. в. вл.
9, 1 бріа^і ое О. В. К. о. б..
9, 9 хаі—В. Б. в. б.
13, 1 а-’ айтоо—О. В. Б. в. б. и', можно считать это вставкой
въ тѣхъ спискахъ, въ которыхъ читается.
15, 10 —О. В. Б. К. в. б. и.
18, 7 хатта;—О. о. вл. и.
18, 7—8 обтай тіХеІсо; атгарт/;{)Ёѵта т; тт); оіатгХаагю;—М. б. о. в.
18, 8 <яо&зѵтаі характера хаі тхот>]ѵ хтт)ѵиѵ—М. б.
21, 16 б ’Арр.аХей<;—О. К. В. и. ,
22, 7 ’Арр.аХЁа>;—О. В. б. ...
•33, 9 аУ/рІЕТ;—В. о. в. б. и.
33, 10 ІЕроі;—Б. И. В. К. в. б. и.
35, 6 Ёх—О. И. о. вл. в.
42, 17лАіуо-то;—В. Б. о. вл. в.
49, 2 т?,<; тгароосна; — О. В. Б. в. б. и..
Замѣтимъ, что изъ списковъ первой редакціи перечисляются
почти исключительно списки второй группы.
Укажу пропуски, которые встрѣчаются только въ трехъ спискахъ
изъ разсматриваемыхъ пяти. Наибольшее количество случаевъ падаетъ
на списки—о. в. вл., затѣмъ идутъ списки—о. в. б., затѣмъ осталь-
,ные; въ спискахъ же в. вл. б. и о. вл.- б. нѣтъ общихъ пропусковъ.
I. о. в. вл.
6, 3 & бріоіеоріаті тоо ’А<?ар.
6, 10 бхтахсоіоотф
10, 4—5 хаі Ё^аоіХЕОбЕѵ ёѵ аотт; КгррсЬб
11, 4 ТЕтарт/];
12, 13—14 тоо ’Іоріаг(Х оіоо ’’Ауар т?); Аіуотгтіа; •гсаіоіахт];
Еарра;
21, 6 ауаѵ трфраѵІЬ]. аѵЁсгтт] уооѵ хаі айтб;
24, 7 ті ооѵ Ёаті
24, 9 тоо хберіоо тойтоо
24, 11 аѵаХсогЦсгоѵтаі о-гс’^аотт;;
29, 1—3 хаі оі таотт)? оіхт)торЕ; аіхріаХсосгіа хаі спрауу) хатато-
Э^яоѵтаі. ЕгхеЛІя Ё'отаі еі<; Ёрг,р.исіѵ
42, 7 еі; т?,ѵ -у?)ѵ айтоо хаі
42, 11 ’Аіуолтоо
аН-
78 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
42, 12 мі тгараХіо? ЕІр>]ѴЕббЕі
44, 12 хаі та хреа ай.тібѵ хаі хатёЗбѵтаі аѵта
45, 12 ей; тбѵ тб'гсоѵ
47, 5—6 хаі ец та фЕи^отгоіа аитой а^рсеіа
47, 10 еі.
II. о. в. б.
5, 1 іотеоѵ
47, 7 хсо<роі алоибысп
48, 7 уѵ/)<уіоис.
III. о. в. й.
9, 10 оЪіОЧ б МоѴ7)ТО)Ѵ.
ІУ. о. вл. и.
14, 3—4 оіоі бѵте? ойр.Ета обта» хар’ айтой; дѵо(иа^О[ЛЕѵоі<;.
, V. в. б. и.
24, 16 7і Іатаі.
VI. вл. б. и.
12, 8 ёх т^ ёфа?.
Одинаковые пропуски наблюдаются дальше въ двухъ спискахъ,
что указываетъ, что до насъ не дошло не мало посредствующихъ спи-
сковъ, къ которымъ бы восходили попарно извѣстные намъ списки*
Болѣе другихъ замѣчается общихъ пропусковъ въ спискахъ б. и. и
о. в., затѣмъ по одинаковому количеству въ о. вл., въ в. вл. и въ
в. б.] въ спискахъ о. б. нѣтъ общихъ пропусковъ, въ сп. вл. б. только
одинъ случай.
I. 0. в.
7, 4—5 тф сі теббарахосгтф у^рбѵю той ’ІаріЯ ётгХ^рФЗт] т, ттрсотг]
^іХіа? 7]уоиѵ б тгрсото? аіюѵ. етеі оё ай-е той ’1аре& тф тріахостф
8, 10—12 хаі тф уС~V тг(<; той М&е ёѵ урбѵю бехатсо тг(<;
тріт/]С уіХіа&о<; р.ета то е^еХ’&е'іѵ ІХые тг(; хцЗоэтой
15, 6 хаі той ’іХХоріхой хаі Ггрдтой хаі ѲеосаХоѵіх/;?
43, 5—6 г,ѵ б Зеіоі; атгббТоХо? оіЕуореибЕѵ бті отаѵ еіткліоіѵ
ЕІр^ѴТ]
43, 12 хаі тгІѵоѵте? уар.ойѵтЕ(; ха! уаріі^оѵтсі;
48, 11 с'р&ѵта аитбѵ аіоуиѵІІЕѵта тідѵ те тгХаѵт^ѵ.
П. о. вл.
22, 7 кбХіѵ
24, 8 тб ёх ріЕсои
48, 13 хаі фЕб^оѵтаі атг’ айтой.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 79‘
III. в. вл.
7, 1 хаі аѵ^ѵе-ухе тгр/ айтоб аоууёѵеіаѵ
12, 4 хаі атгёхтеіѵеѵ акаѵта<;
13, 3 хаі ^р^рыоаѵ хаі ^эдлаАсотгисаѵ айтоік; хаі хатехоріеисаѵ
24, 3 хаі.
IV. в. б.
5, 1 о'те
14, 3—4 обтіо тгар’ айтоц оѵо(ла^О(лёѵоі(;
33, 7 оитіо*; хаі тбте
35, 8 хаі ёѵ.
V. б. и.
11, 15 ТГЕ&ЙѴ.
13, 10 хаі Йхт]ѵ хетеіѵіоѵ
14$ 8 ёі; айтйѵ
15, аХАо ёті
15, ІО хрсѵсоѵ
20, 7—8 ёѵ 8і тоіч ёс^атои; хаіроц хата т/;ѵ той ’Іе^ехігД <рю-
ѵт(ѵ хаі тгро<рт]теіаѵ т^ѵ Хёуоисгаѵ
25, 7 гх~ор-8 г^сгас;
25, 13—26, 2 тоіуаройѵ т/^ тйѵ Малеббѵозѵ расіХеіа? т) уар тйѵ
|3ар|3арсоѵ {ЗасгіХгіа тоитёаті Тойрхоі хаі ’А^арею. ойтоі хасехбтадааѵ
йтг’ айтг,<;
31, 10 ёѵ айт?!
43; 12' уаріойѵтгч хаі уаріі'^оѵте? сгхіртйѵте?
44, 12 хаі хатёооѵтаі айта
47, 6 <Л]р.еіа.
49, 6 ё^ ой рисгЭеІ7]р.еѵ
Списки второй редакціи, въ отдѣльномъ1 сбоемъ существованіи
также подвергались пропускамъ, дополненіямъ, хотя и незначитель-'
нымъ. Что касается: пропусковъ, то наибольшее ихъ число наблю-
дается въ спискѣ о.
I. СП. б.
7, 4 тоо ’Іарё-Э
10, 16 пр&таі
11, 5 аХА^Хюѵ
23, 2 тіріои
26, 4 ёх т'7|<; "Ауар •
27, 5 тгроаѣкои 4 .
80
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО»
33, 7 тоте.
41, 7 хаі та тЁхѵа айт&ѵ хаі аі ті&7]ѵоѵр.Еѵаі та РрЁ<р/; айтфѵ
44, 2 ЁгІѴ&Ѵ (
44, 8 та ахаЯарта
45, 6 оібті ЁуЕѵѵгрЬ] Ёѵ айт/)
II. СП. о.
7, 2 оѵті
11, 5 аі расіХЕІаі
11, 15 ХйТЁуОѴТЕ?
- 14, 6 хаі ха&’ 8ѵ трбтгоѵ ётгоІ/)<5еѵ айтоо; китрсощѵ
14, 9 т&ѵ тгхѵсоѵ '
14, 11 хаі Ё^ѴЕуХЕѴ - • •
18, 9 ахаОартюѵ
19, 10 а<5иуѵ;т7]Ѵ іѵа хаі 1і ройХыѵгаі аѵоіЕаі
24, 3—4 тгрйтоѵ хаі акохаки<р&7) б аѵЯ-рото? тт,? аріартіа? о
иіб? т-/]<; бсгсыХЕіа?
25, 6—7 ой Тіто? хаі ОйгскЕОіаѵб? хатгхофаѵ атгаѵта?
26, 13 ѵм тгротрЕ'^аі айта Хёусоѵ егиѵаЭроіс97]ТЕ
27, 4 атгб той отЁрріато?
30, 2 тцѵ е’ісоЗоѵ хаі
41, 2—3 хаі Ёр^рісосиѵ ею? ’ЕЯрірфоѵ /;тоі еі? т-.у> латрі^а
43, 6 хаі йсіраХЕіа
43, 12 тріоуоѵтЕ?
44, 11 оі аѵЗрсокоі и'
46, 4 айтб? [леХЛеі фаѵ/)ОЕсг9аі Ёрлгроо&ЕѴ айтой Ёѵ т$~тгріроѵоіа
аитои ' :
III СП. в.
15, 3 ттаоа? ёѵ ЕІо6(?{р Еір^ѵг?
* 20, 12 еі<; т^ѵ Аі&ібтгшѵ ^ыраѵ. Вй^а^ оиѵ о хтісга? Вб^аѵ атгс-
отеіХеѵ
29, 5 Рыріаѵіа еі? &іа<р9ораѵ хаі ^рэу^ѵ трак^ОЕтаі
33, 1 хаі Ё'соѵтаі сроѵЕі? ^іЕ<рОарр.Ёѵоі
46, 4 <раѵ^<5Есг9аЕ 7
48, 9 айтои т^ѵ тгАаѵтзѵ хаі аѵаие ^оиспѵ
48, 14 оиѵ Ёаитбѵ
IV. сп. вл.
5, 4 ЁтЕроѵ Ёто?
V. сп. и. ' р
8, 10 т?]? і/о-/]? той Л!йе Ёѵ Хрбѵсо ^Ехатоэ '
ЫѢройівіе мефодія пАтарЫаіЧ). 81
8, 10 —9, 8 р.ата то ё^еЛ-Эеіѵ ІХЛе... ёкі грооіотгоѵ каот}? тг;? у/)?.
14, 9 т>)<; ЯооХеІо?. .
18, 7—9 оитгю теХеісо; атсарттубгѵта т( т7(; ^іакХасгЕю? об^оѵтаі
уарахтт,ра хаі табт/уѵ хт^ѵсоѵ.
32, 16 абта.
45, 4—6 хаі аѵатра<рт)<тетаі Втуфота&х... аѵЕтрафТ] Ёѵ абт^.
48, 7 ійіои?.
Второе отличіе второй редакціи отъ первой состоитъ въ пере-
фразировкѣ отдѣльныхъ словъ и предложеній. Измѣняя то или другое,
редакторъ часто придавалъ извѣстному мѣсту другой смыслъ, нежели
какой имѣлся въ первой ред. Также и здѣсь нужно различать такія
измѣненія,' которыя замѣчаются только въ спискахъ второй редакціи,
отъ такихъ, которыя наблюдаются еще въ нѣкоторыхъ спискахъ пер-
вой. Я укажу сначала на измѣненія первой категоріи. Нужно отмѣ-
тить прежде всего замѣну апокрифическаго Мунта (Моѵ^ты^, “ііѵтутоѵ,
Ті<оѵт]тоѵ, ’1соѵт]тоѵ), сына Ноева, чрезъ Сима. Такая замѣна, наблю-
даемая во всѣхъ случаяхъ, указываетъ, что редакторъ старался при-
дать своему изложенію болѣе правдоподобное содержаніе. Въ связи
съ этимъ стоятъ, какъ видѣли, многіе пропуски неисторическихъ со-
бытій. Остальныя измѣненія слѣдующія:
6, 1 ётт) вмѣсто /рбѵоѵ?- Нужно, впрочемъ, сказать, что чере-
дованіе ?то? и урбѵо? встрѣчается очень часто во всѣхъ спискахъ.
6, 2 вмѣсто уСкііс, первой ред. во второй читается или уіХі-
Етерц, или уДіаотЕріа или уіХюѵтаЕТЕрі?.
7, 2 пер. р.: хаі хатсбхооѵ б те Каіѵ хаі... втор.: хаі хатфхооѵ
ёхеі аотб? хаі...
7, 9 Ётротгсоаато аотоо? атгаѵ еі<?о? рсоосіхбѵ хагаегхЕиааа?, во втор,
ред.—Ётр. абтоб? еі? тгаѵ гІВос, ріоѵсіхбѵ хатаахеиаоаѵта?, хатаохеиа-
ааѵта—в.
9, 11 уаріср.а сго^іа? шоте тгр&то?, во втор. ред. — уаріѵ со-
<ріа? хаі. *
10, 6 Пбѵтгптго?, во 2-й ред. Пбріпіоѵ.
11* , 14 р.Ета той. басіХесо? Хосгрбои, во 2-й ред. ріЕта тбѵ расгіХга
ХорооЗрб(ѵ),
12, 5 •гсробЕ#7]хаѵ, во 2-й ред.—тгросЁЭгѵто.
13, 9 хатЕ^оѵа'атЕоааѵ ёѵ бХаі? таі? ѵідаоі?, во^2-й ред.—хат. ла-
са? [оХа?—в.] та? ѵт;оои?.
13, 14—14, 2 р.Ета &ё Ё^§оріаЗа? бхтіЬ т,рііао ті)? абт&ѵ &иѵао
Тсіа? хатЕхрат^оаѵ -кара ті]? {ЗасгіХЕіа? тйѵ ёЯѵ&ѵ бкЕриффіЬ]
аогйѵ хао^іа Ёѵ тсо &Еа9?)ѵаі абтоб? хѵріЕбааѵта? атгаѵта?; во 2-й
11
89 бІКІ’ОВЕПІЕ ІИЕІОДІЯ ПАТАРСКАГО-
ред. значительно короче, начала нѣтъ: хаі итгЕро^йОт] [окёѵіЦ—-вл.]
аотйѵ 7] харЗіа хоріебоаѵтЕ<; тг^ вар. г.алт т?,ѵ уг(ѵ; сп. м.
пошелъ еще далѣе, сокративъ чтеніе 2-й ред.: хаі бкгрифсоіЦ аот&ѵ
хар&іа.
14, 3 уеубѵаснѵ ару>)отрат/;уоі, во 2-й ред.—ЁуЕѵѵг^^саѵ ару.
14, 12—15, 1 гі? т?/ѵ ер^ріоѵ "Етрір.роѵ Ц ^с, Ётбууаѵоѵ хаі оі
бпокЕкрОз'ѵтЕ? ф -уёѵеаі виѵ&гр.аъ "г&гѵто зір^ѵгр? Ёѵ той; оіоі<; ’Ійр.ат(Х
хаі ЁІ^ХЭоѵ ётсі т/(ѵ грг^оѵ т^ѵ ЁНопзраѵ іѵѵка. фоХаі; во 2-й ред. про-
изошелъ пропускъ и небольшое добавленіе, которое собственно отно-
сится къ послѣдующему: хаі йк^уауЕѵ (вар. Еіо^уауЕѵ) зк то ' Е-9рі-
(Зоѵ зѵЭа отгтіруоѵ тгрбтзроѵ, іѵ §ё таі? Ёсуатаі^ т;р.Ёраи; и слѣдуетъ
чтеніе первой ред.—[лёХХоѵсі Ё^ізѵаі; сп. и. и здѣсь сократилъ, вы-
пустивъ ЕѵѲа отг^руоѵ ЧГрбтзрОѴ.
15, 2 хатахрат^саі, во 2-й ред.—хатахѵріеѵсаі.
15, 8 етгі той траурной, во 2-й ред. Ёта тербаьжоѵ.
15, 11 око т?)<; РаоіХзіас; тйѵ Рсор.аісоѵ, во 2-й ред. око тоо ра-
<7іХзсо<; тйѵ Р.; соотвѣтственно этому и далѣе читается окотаут^оѵта'.
айтй вмѣсто аот?] первой ред.
17, 18 уроѵоо? Ёѵѵзахаі§зха~во 2-й ред. з'тт] [урбѵоо?—б.] бй^зха.
18, 3 хат^'угіт], во 2-й ред. йсѵгДчЯеѵ.
18, 4—6 хаі 5о<уеі5^. оі ое тйѵ оійѵ ’Іафзй атгбуоѵоі ЁрЗзЛот-
тоѵто тоотыѵ т^ѵ аха&ароіаѵ. 7]сг&іоѵ усір касаѵ хатарогіоі<; хаі Ё'тзра
ідо^іріа (хосгара те хаі хфотука, во 2-й ред. съ значительнымъ измѣ-
неніемъ: хаі еі&зѵ ехеі (ёх — в. вл. и.] тйѵ иісоѵ ’1а<рг8 акоубѵоѵ?
гс<Иоѵта<; ахаЭарта [хосгара хаі /ІозХиур.ата.
18, 11 хатаОзсор^оас, во 2-й ред. ооѵаброіса?.
18, 11— 12 ТЕкоор.Еѵа [л?; карауЁѵсоѵтаі, во 2-й ред, вѣрное
чтеніе—уіѵбрізѵа (3<?гХбур.ата <ро^>]&ЕІ<; р.^то_><; афіхыѵтаі; ср. славян.
переводъ: сгледавъ Александръ Бъінвлюіреге въ ннхъ скврънын въ^воідсе
гле ісгдд како дондоуть, изд. 89, 18—19.
19, 3 зоя; тт)<; зфа,; р;<;, во 2-й ред. «о<; т?)? у?,? аѵтйѵ.
20, 3 рокараѵ, во 2-й ред. ріооараѵ (рараѵ—о).
20, 4 хаТ7)рут]ОЕ уот)тзіаѵ,во 2-й ред.—хат. ооѵаотзіаѵ, о—еѵ §бѵар.іѵ.
20, 16 ёрирроорюі, во 2-й ред. іѵ ороора.
21, 9 сараѵта удкіаоас; АіЗібтаоѵ, во 2-й ред. сгар. у. Ё9ѵйѵ.
21, 9 е’|;а>дкѵ т/)<; ОаХасгс;/;?, во 2-й ред. е^соОеѵ т^<; коЛео)?.
21, 15 абт^ѵ 5з І'у7]р.з, во 2 й ред. таот^ѵ тт/ѵ Во^аѵтіаѵ Ёу.
22, 5 ’Арр.аХЕіоѵ во 2 й ред. Рсор.оХоѵ, также и далѣе вмѣсто
Арр.аХео<; съ его варіантами во 2-й ред. читается Рйр.оХо<; и вмѣсто
’Арр.акЁсос—РырліЛои.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 83
22, 7 Ойрраѵб; еі; Вб&хѵ т. е. г/Зяоікеооеѵ, во 2-й ред. Ойр.
тгарЁХаре Вй^аѵ.
23, 1 рашХгіа айт/; хЁхт/;таі, во 2-й ред. й тйѵ Р<ор,аісоѵ рааі-
Хгія хаі.
23, 3—4 той іѵ р.Е€»<р т^; у^; тгауЁѵто; отаѵ ЕІхбтсо; б айтб;
атгеф7]ѵато б Вготтатсор Даріо АКкотгіа кроф-ОасЕі уеіра айт^; тф Яеф;
во 2-й ред совершенно иное чтеніе: <риХа^ хаі теі^о? хаі тгаст;; [ха-
таотасп;—о) аѵтіхЕір,Ёѵт;; ^иѵаріЕсоі;.
2\ 12 йѵ.оѵы.пр.'.ѵ тоіѵиѵ ті ПайХо; 6 Оестесю; тгро^убрЕиое, во
2 й ред. терооеуетг оиѵ ті акбатоХо; 6 Вест. крОЕікЕѵ.
24, 1 /] тгароисіа той хиріои, во 2-й ред. ^р.Ёра той /_рютой.
25, 1 схок^саі во 2-Й ред. <5хбтг/;сгоѵ.
27, 6 хаі Ётті та аХот; хаі фота, во 2-й ред. та Ёѵ тоі; ст^Хаіоі;,
вар. оті/]Хаир,
27, 7 тгаі^гіа 6сѵт)Хей<;, во 2-й ред. Ёѵ ттЕ&ір таѵЕіо;.
33, 8—9 тйѵ иійѵ ’Іо|ла/;Х во 2-й ред. тйѵ /рштіаѵйѵ.
33, 13 хср аХ>у9іѵг;Ѵ тгіотіѵ во 2-й ред. тоѵ хйрюѵ ід[лйѵ іт]стойѵ
урютбѵ.
35, 8 Ф; б Хаб;, во 2-й ред. Ф; Ха’іхрі.
42, 2 Ётт’ айтой; хаі хатаХарЕі, во 2-Й ред. Ётсі тйѵ Рсоріаіыѵ
хаі хатаХг,фгта!.
42, 6* Ц йт? айтйѵ Ёр^р.со&Ейта во 2-й ред. замѣнено другимъ
чтеніемъ: тоте йтгосгтрЁфж; б раоіХей; [лета [леуаХт;; ѵіхт;; коцсеі ло-
тбѵ Ёѵ оофіаѵаіс.
42, 6 ЁтгаѵЁХФ/; во вторй ред.—ЁтгаѵЕХеиооѵтаі вар. ЁтгаѵЕХЕисетаі.
42, 8 бтоХитааЭгі; во 2 и ред. хатаХеі<р$ЕІ<; Хаб;.
42, 10 Ётгі тт]<; Ёр/]р.а>$ЕІс;7]<; во 2-й ред. ёпі т. у. ЁртзркЬоЕах;.
44, 5 Ёкі та б'рт; хаі та стЦХаіа хаі Ёѵ тоТ? ріѵ/([хасі, во 2-й
ред.—Ёѵ той; срьсіѵ хаі Ёѵ ст/;Хаіоі<; хаі Ёѵ тоц р.ѵ7]р.ЕІои;.
44, 6 <рбр<р во 2-й ред. апб той фброѵ.
45, 10 хатЕѴЕ^Еіоа во 2-й ред. хатарфас^ЕІс/; вар. хатарі-
раоЗЕіоа.
48, 2 сархгхб? во 2-й ред. сиоріатгхб?.
48, 8 еі; еХеу/.оѵ той аѵтгхЕір.Ёѵоѵ лароиоі^ оиѵ тгаѵтыѵ во 2-й
ред. оітіѵе; Ётгі тгаѵтсоѵ.
49,> 5 ой; фсоот^рЕ; во 2 й ред. Ф; 7]Хю<;.
Въ перечисленныхъ случаяхъ отличіе наблюдается только въ
•спискахъ второй редакціи. По на основаніи того, что чтеніе первой
* Въ изд. отнесено къ 42, 5,
84
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ред. въ данныхъ случаяхъ особое во всѣхъ извѣстныхъ намъ спи-
скахъ, нельзя однако всѣ случаи особаго чтенія относить только про-
тотипу второй редакціи. Возможно, что многіе случаи особаго чтенія
идутъ отъ списка первой ред., но нельзя сказать, какіе именно. Мы
видимъ, что каждый списокъ первой и второй ред. имѣетъ свой осо-
бенности въ чтеніи; такія особенности могли быть и въ томъ спискѣ,
который послужилъ оригиналомъ для второй ред. Слѣдующіе случаи
уклоненія второй ред. отъ Ватиканскаго списка восходятъ къ болѣе
старому времени, къ особенностямъ отдѣльныхъ списковъ первой ред.,
такъ какъ встрѣчаются "то въ томъ, то въ другомъ спискѣ'•первой
ред. Извѣстные намъ списки Откровенія, прежде чѣмъ дошли до насъ,
прошли цѣлый рядъ посредствующихъ ступеней и на каждой ступени,
несомнѣнно, происходили видоизмѣненія, хотя бы и незначительныя,
которыя оставили слѣдъ въ дошедшихъ до пасъ спискахъ. Поэтому,
затруднительно представить и точную хронологію списковъ. Но укажу
случаи соотвѣтствія второй ред. отдѣльнымъ спискамъ первой.
8, 5 тг6ле|лоѵ—О. В. Б. Б.
8, 6 тгросафао’&аі, вар. тгросга-
фаі—О. В. Б.
9, 2 иіо<; хата т^ѵ оріоиосіѵ ай-
тоО; О. В. Б.—оіі? і» б(лопор,аті
аотоб
11,4 тм тріахостф ірдорм
етеі—В.
12, 1 Хоробро?; В. Б.—Хо-
ссрФ
12, 11 РаоіХеіа?—О. В. Б. К
12, 12 айта [айтас, айтеиі;] тгирі,
О. В. Б. К. табтас [таита] тгирі
14, 8 еѵ Ьі тсо хаірф ЁхЕІѵср;
тй> тоте хаірф—О. В. Б.
15, 2 ТГіУ ОІХОѴ[ЛЕѴ7]Ѵ-В. К.
19, 3 ы—О. В. Б.
19, 5 8і’ &ѵѵ7)СЕтаі ті<; тсе-
расгаі еісгеХ&еіѵ; О. В.—
тц тгро<; айтои; тгЕрасгЕі хаі еі-
сеХ-Эеіѵ
19, 6 тгарЕхакЕсеѵ О. В, Б,
Ватиканскій сп.
"оХе^ло
•крооФаОсгаі
орюіос айтф
тріахостоѵ еР$О[лоѵ етос
Хосрбт]?
уіХіа^а?
тга'ѵта
хаі тоте
тті? оіхоир.Еѵ-/]^
айтойс еш<;
іѵа {лі]Тіс терала; тгро? айтои<;
еХі9т]
$кі~ар7)Сс
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
85
1% 13 ~^—Т.
21, 2 ^р^ѵеѵсеѵ—О. В. К.
21, 74 ЁтоіѵоріасгЕѵ—К.
21, 15 Р<О[Л'Ао<;—В. К.
22, 10 гю? тоо аійѵо; тоіѵѵѵ
у распЛгіа тйѵ ‘ЕХ) ^ѵшѵ ?]Ті<: іг>ті
тйѵ Ро>[лакоѵ—В. К.
22, 11 тгроірЗаааі—В. К.
23, 1 аоѵіататаі—О.
24, 16 оѵѵастЕІа?—О. В. Б. Е.
26, 5 аѵтіта^оѵтаі—К. Б.
27, 1 {ла^аірсц—Е. Т.
27, 4 оѵо; ауріо;—К1.
27, 14 айтйѵ—О. В. Б.
30, 2 хаі—Е.
30, 3 ігаѵта—К.
31, 10 ігрЕсгрйтаі—В.
33, 1 хаі тйр $охір.атіа$ (оті).
О. В. Б. Н.
33, 2 тф уёѵЕі—Н. В. Б. Е.
33, 12 тйѵ теХеіыѵ хаі—О. В.
Б. К.
41, 2 'АіОютаа?—Е.
43, 13—44, 1 хаі ойх г'стаі ёѵ
ті] хар&іа айтйѵ ср6)3ос рирір.-
ѵа—О. В. Б. К.
47, 4 оіог/'&7)соѵтаі—Б.
48, 6 1§іы—О. Б.
49, 3 хаі 7]^еі ётгі тйѵ ѵе^еХ&ѵ
той ойраѵой—В. Б.
Мы видимъ, что во всѣхъ указанныхъ случаяхъ чтеніе второй
ред. совпадаетъ съ чтеніемъ второй группы первой ред.—со всѣми
списками ели только съ нѣкоторыми. Въ настоящій перечень не вошли
случаи совпаденія съ тѣми или другими списками первой ред. только
нѣсколькихъ списковъ второй; таковы случаи—21, 6; 21, 11; 21,13;
24, 6; 43, 1; 49, 1.
Слѣдующую особенность второй редакціи составляютъ дополненія.
Кромѣ мелкихъ добавленій, ксторыя составляютъ черту собственно
второй редакціи, и здѣсь мы встрѣчаемся съ такими добавленіями,
которыя наблюдаются еще въ тѣхъ или другихъ спискахъ первой
ттир
гір-/]ѵгйсас
ЕКЕхаХеоато
’Арр.аХеіос
Ёаті ог ѵйѵ расіХгіа тйѵ Ра>-
ілаіюѵ т]уоиѵ ’ЕХк'^ѵюѵ
тсроір’&ааасга
соѵістаріЕѴ-/]
і'иѵастЕіа
йѵтіта^Етаі
[лауаіра
оѵауро;
т^ѵ йтг* айтйѵ уЕѴОр,ЕѴ7]ѵ
еіо<;
тгаѵтЕС
тгресрйтгроі
й? кйр ^Е^бхіріоѵ
уеѵо?
ТОТЕ ХЁуЕІ
АЙіотіісоѵ
со? ойх бѵто? Ёѵ ттд харбіа ай-
тйѵ <р6/3ои т] ріЕріріѵ7]<;
5аугЦооѵтаі
ОІХЕІф
хаі і]^Еі |летя ойраѵіои.
86 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ред. Перваго рода случаи слѣдующіе: 11, 6 ІХг/Зр<Ъ§ во 2-й—
(ЗасіЛоо;; 21, 16 о хаі тг(ѵ Рйрлгр хтіаа?; 43, 11 ^ара? во 2-й ред.
добавлено ри-уяХ-/;?: 44, 15 при тгбкіѵ добавлено Хеуор.еѵ7]ѵ; 48, 8 къ
Илію и Еноху 2-я ред. присоединила хаі ’1<оаѵѵт]ѵ тбѵ ѲеоХбуоѵ.
Большая вставка—41, 2. Рѣчь идетъ о царѣ освободителѣ, который
явится, какъ бы проснувшись отъ сна; онъ выйдетъ изъ моря Ефіоп-
скаго; затѣмъ слѣдуетъ добавленіе второй редакціи, причемъ море
Ефіопское объясняется какъ Византія: т;тоі той Ви^аѵтіоѵ. Онъ вый-
детъ съ небольшимъ войскомъ и устроитъ битву съ оставшимися
Израильтянами въ мѣстностяхъ Азіи на мѣстѣ называемомъ ГЕ<рѵра?,
нанесетъ большое пораженіе Измаилу въ Меардрѣ и устроитъ другую
битву въ Харторанѣ; устроитъ еще четыре битвы, послѣ чего при-
детъ въ Кесарію, станетъ тамъ надъ гробами святыхъ и скажетъ:
„куда обращу свой взоръ, Христе Іисусе? согрѣшилъ я предъ небомъ
твоимъ, беззаконія мои превзошли главу мою и заповѣдей твоихъ я
не сохранилъ". Тогда встанетъ и прогонитъ ихъ (враговъ?) изъ своихъ
предѣловъ. — Образъ царя-освободителя, внезапно являющагося на
помощь противъ враговъ, есть излюбленный въ памятникахъ подобнаго
рода. Легендъ объ этомъ царѣ, какъ увидимъ, существовало множество-
Образчикомъ одной изъ нихъ является и настоящее сказаніе. Стран-
нымъ здѣсь кажется только то, что парь вводитъ на себя обвиненія
въ беззаконіяхъ: „т:ой атгорХефы, хори ’Цсгой Хрісггг; ^р-артом еі? тбѵ
ойраѵбѵ хаі аѵорлаі р.ои итгЕрт^аѵ т^ѵ хЕ^аХтр р.оѵ, та? ёѵтоХа? ооѵ
ойх ё<р6Ха$а. Царь - освободитель является всегда какъ царь правед-
ный, и про него никахъ уже нельзя сказать, что онъ заповѣдей бо-
жіихъ не сохранилъ. Другихъ параллельныхъ текстовъ я не знаю.
Очевидно, здѣсь царю - освободителю приписана молитва, которую
произносятъ христіане, изнемогшіе подъ тяжестью ига Измаильскаго,
что встрѣчается въ нѣкоторыхъ пророчествахъ. Съ молитвой же, хотя
и не съ такой, царь обращается и въ другихъ пророчествахъ: такъ
въ четвертой ред. Откровенія и въ редакціи „Видѣнія Даніила"
въ сборникѣ Васильева 47—50; см. ниже четвертую ред. Нужно
обратить вниманіе на поправку — т]тоі той Ви&хѵтіои; царь освобо-
дитель обыкновенно является откуда нибудь въ Византію, чтобы по-
мочь своему народу, и поправка выходитъ странной — ёх т*;? •8 а-
каоат]? Аібютеіа? г^тоі той Ви^аѵтіои. Очевидно, подъ рукой автора
былъ такой текстъ, гдѣ царь освободитель представляется скрываю-
щимся въ Византіи. Съ такого рода особенностью тексты намъ из-
вѣстны, таково напр., „послѣднее Видѣніе Даніила": аттеХЗатЕ её? та
ОЕ?іа [ХЕрТ] ТУ)? ' ЕтГТаХбфОО хаі ЕѴр^СЕТЕ ЕШ $ѵо хібѵсоѵ аѵЯрютгоѵ
МѢровейіе меФодія патарскаго. 8?
і<тгар.гѵоѵ гѵ хат/]<реіа ко).л-?(— изд. 137, 9 —11; или напр., въ
„Видѣніи Исаіи“ (Спомепикъ V, 16): и тогда придетъ въ новы
І€рслмь ісже нарнѵетьсс Коньстантніюградь н тлькноукыню н-.ыоу юврь-
^оутьсе врата н досметьсе мъста нарнуаіемаго Тавора н тогда прндета
(і) стыіе пръмоудрьстн два моужа іаже парпѵстасе агысофніа, іедннь име-
немъ архангльскымь Михаилъ въ вгліьци. ввѣрить на не сь іаростню-
Такимъ образомъ, здѣсь произошло неудачное дополненіе Откро-
венія, повидимому, изъ одной редакціи „Видѣнія Даніила". Теперь
является только вопросъ, имѣется ли какое-либо историческое осно-
ваніе для такого дополненія, или редакторъ внесъ его, не имѣя въ
виду опредѣленныхъ фактовъ? Въ послѣднемъ случаѣ историческій
фактъ падалъ бы на долю той редакціи легенды о царѣ-освободителѣ,
изъ которой заимствовано разсматриваемое пророчество. Эготъ вопросъ
разсматривается далѣе.
Такимъ образомъ, характернымъ для второй редакціи является
дополненіе о царѣ-освободителѣ.
Теперь я укажу тѣ случаи, въ которыхъ вторая ред. сравнительно
съ Ватиканскимъ спискомъ имѣетъ дополненія, которымъ находятся
соотвѣтствія въ тѣхъ или другихъ спискахъ; таковы случаи: 10, 16—О.
Т. В. Б. Н.-, 13, 1- О. В. К.-, 13, 4—0. В. Б.\ 13, 12—0. В. Б. В.\
14, 3—0. В Б. К.-, 14, 6—В. Б.; 19, 1-0. В. Б.-, 19, 5-0. В. Б.
20, 15—0. В. 77.; 21, 6-0. В. В.- 21, 13—0. В.-, 27, 14—0. В.\
Б. К. В.*; 36, 12—0. В. Б. В.\ 37, 1-0. В. Б Т. П. В.1-, 39, 1-
0. Т. В. II. Б.- 39, 5-0. В. Б. Вг, 42, 4—В. Б: 42, 13—В.Б-,
44, 6-1',. Вл, 45, 2 - О. В. В.-, 46, 5—0. В.-, 46, 7 — О. В. Б.;
47, 10—0. В. &; 48, 3—В. Б.
Наиболѣе важно дополненіе 39, 5, о нападеніи Измаила на Ви-
антію. Объ этомъ я говорилъ выше. Эта вставка особенно свидѣ-
тельствуетъ за то, что въ основу второй редакціи летъ списокъ вто-
рой группы первой редакціи.
Въ настоящемъ изслѣдованіи принято во вниманіе пять спис-
ковъ второй редакціи. Они прошли черезъ рядъ посредствующихъ
ступеней, въ которыхъ чтеніе постоянно варіировалось, а отсюда уже
переходило и въ отдѣльные списки. Указаніе на йосредствующіе
списки находимъ въ варіантахъ отдѣльныхъ группъ нашихъ пяти
списковъ. Иные варіанты находятся въ трехъ, йные—въ двухъ спис-
кахъ. Ясно, что варіанты въ большей части такихъ случаевъ восходятъ
еще къ предшествующимъ общимъ для той или другой группы спискамъ.
Наибольшее число совпаденій въ варіантахъ падаетъ на долю спис-
ковъ—Вѣнскаго п Валличеллянскаго (в. вл.), Иверскаго и Базель-
88 бтйвовкнік Мізфодія пАтаРскагЬ.
скаго (и. б.); затѣмъ идутъ другіе группы списковъ. Не выписывай
самихъ варіантовъ, укажу только ихъ мѣста (варіанты см. въ изданіи):
1. и. б. 24, 16; 25, 1; 27, 15; 42, 10; 45, 15; 46, 4; 49, 6.
2. в. вл. 12, 4; 15, Р; 18, 5; 24, 5; 24, 5; 35, 7; 41, 3; 45, 6;
47, 8; 49, 6.
3. о. вл. 11, 15; 12, 10; 24, 4; 25, 5; 42, 5.
Выше уже было указано, что списки въ отдѣльномъ существо-
ваніи продолжали подвергаться варіаціи, состоявшей въ пропускахъ и
замѣнѣ однихъ словъ другими. Первые случаи указаны въ своемъ
мѣстѣ; перечислю послѣдніе, не выписывая самихъ варіантовъ. Наи-
большее число варіантовъ находится въ сп. о., по одинаковому коли-
честву—въ в. й вл., и менѣе—въ и. и въ б.
1. сп. о. 12, 15; 12, 13; 14/10; 15, 13; 17, 17; 18, 3; 18,11;
19, 6; 19, 13; 20, 3; 24, 3; 25, 10; 26, 5; 26, б; 27, 9; 33, 8; 42, 3;
45, 15; 47, 7; 48, 5.
2. сп. в. 13, 13; 19, 4; 46, 4; 47, 9; 48, 14.
3. сп. вл. 17, 13; 19, 11; 25, 11; 25, 15; 26, 8; 26, 15.
4. сп. и. 18, 9; 21, 15; 43, 4; 48, 14.
5. сп. б. 21, 5; 43, 4; 45, 15.
Въ Базельскомъ текстѣ передъ повѣствованіемъ о нападеніи
Измаильтянъ на Царьградъ, перешедшимъ ивъ первой редакціи и за-
имствованнымъ изъ „Видѣнія Даніила", читается другое добавленіе о
царяхъ (изд. стр. 40); явится царь, одѣтый въ саккосъ (саху.оѵ) не-
сущій продавать Эірр.оік;. Тогда Греки преслѣдуютъ Измаила до пу-
стыни Етривъ; успокоится земля и каждый уйдетъ въ свое имѣніе.
Вскорѣ послѣ этого выйдетъ царь въ поле Герсі&ѵ на битву съ Из-
маиломъ; послѣ этого пошлетъ пословъ ек та ^аѵ&а [лерт]; побѣдитъ
сыновей Агари. Послѣ него возстанетъ другой царь нечестивый, кото-
рый повелитъ брату совокупиться съ сестрой. Послѣ него царствуетъ
другой царь 32 года и успокоитъ всю землю и будутъ въ его царство-
ваніе всѣ богаты. Послѣ него царствуетъ нечестивый царь и въ его
царствованіе отверзутся двери и появятся нечистые народы, запертые
Александромъ. Это добавленіе болѣе позднее, чѣмъ другія, ибо оно при-
надлежитъ только Базельскому списку. Источникъ его—тѣ же „Видѣнія
Даніила". Въ извѣстныхъ мнѣ текстахъ „Видѣній" пе встрѣтился
пока образъ царя, одѣтаго въ саккосъ и идущаго съ рынка, но, не-
сомнѣнно, здѣсь тотъ же образъ, что въ славянскомъ текстѣ „Видѣнія
Даніила" въ сборникѣ Драголя(Спомен. V, 11): и ом;рѣі|іоуті> тоу нѣ-
кого ю пкасііііп кожніл по сръдт. того по се цы. к. мѣдѣннцѣ да г.іі при-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
89
іель оуіфоухы=з~і<р'рб[ЛіѴо; обо ТіЕКта йѵіѵяоЗаі •Яерр.оо; нашего до-
бавленія. Вь греческомъ текстѣ, соотвѣтствующемъ въ данномъ мѣстѣ
славянскому, нѣтъ указанной особенности, но въ виду сходства по-
слѣдняго съ нашей интерполяціей, нужно эту особенность славян-
скаго перевода возводить къ греческому оригиналу; см. ниже. Осталь-
нымъ же царямъ находимъ параллель, а мѣстами и буквальное сход-
ство напр. въ „Видѣніи Даніилаа, изданномъ въ сборникѣ Васильева,
стр. 38—43: хаі аѵаотг]ОЕтаі ЕТЕро? |ЗаоіЛебс... ^е6^еі а^еЛ^бѵ р.Ета
а^еЛф^? (40)... храт^аЕЕ Зг тб тх^тгтроѵ абтоо ет/] Хр... хаі еотаі
ЕІр^ѵт; е~і ті;? хаі Ё'соѵтаі оі {ЛЕуіатаѵЕ? абтой й? |Зааі)<ЕІ? хаі
оі ттоуоі й? теХобаіоі... хаі аѵаатГ|С7Етаі ое ЕТЕроѵ сгх^тгтроѵ хаі тоі-
р.аѵЕІ тбѵ Аабѵ аитои еѵ еір/;ѵг( (41) Ак. Веселовскій (Опыты, май,
1875, 53) указалъ какъ на источникъ на „Видѣнія Даніила" въ по-
дробной редакціи, въ какой оно интерполировано въ житіе Андрея
Юродиваго. Послѣдняя редакція „Видѣнія" и указанная въ сборникѣ
Васильева стоятъ, какъ увидимъ, въ тѣсной связи между собой, къ
нимъ слѣд. прибавляется еще и оригиналъ Базельскаго текста. Но
разсматривая отношеніе редакціи Васильева 5/з и интерполяціи въ
житіи Андрея, видимъ, что къ Базельскому тексту ближе стоитъ
первая редакція, напр.
Базельск. хаі ягаЛіѵ рит’ бАіуоѵ
сІсеАЭт; б |За(ЦЛЕб? еѵ -ке^ііо Гьр-
сійѵ соѵа'^аі т.Ь'кщоѵ ріЕта тйѵ
’Іоіла7]Лі~ыѵ іс/ирбѵ. хаі ргта
тала ЦатоатЕЛеі б (ЗаоіАЕб? та
^аѵ9а [лер/] хаі абтбѵ хаі
бій^оиоі тбѵ ’Ісгр.я/)Х ако коХесо?
еі? кбХіѵ хаі хаталт^Еі б рааілеб?
тоб? ѵіоб? ”Ауар еі? тх(ѵ уг(ѵ тт)?
ЕкаууЕЛІа? хаі ооухрот/)сггі коле-
[лаѵ іо/орбѵ—изд. стр. 40.
Васильев. е^ЕЛгбагтаі Ое хатб-
тгьсгЭеѵ тйѵ ’Ісуха^літ&ѵ еѵ ЯуУм
іхаѵй хаі аоѵафсосіѵ к6ле[ЛОѴ еѵ
тб~ы Парт/]ѵ?(? хаі р.Ета таота
бі'коХбоЕі тгрЕО|ЗЕі? еі? та ^аѵ9а
уеѵт] хаі бріоо ^ій^ооасѵ тбѵ ’Іс-
іхатД еі? та? /йра? айтйѵ... хаі
хатаЛЕіфа? б распЛЕО? тоб? ѵіоб?
’Ауар есо? тб «рреар той ’Іахйр
хаі ехеТсге аоухрот^аЕі коЛе[лоѵ
іа^орбѵ—стр. 39—40.
Въ житіи же Андрея Юродиваго говорится объ укрощеніи царемъ
тоо ^аѵ9об уеѵоо? (Вас. 51). Дальнѣйшій распорядокъ поддерживается
той же редакціей Вас. 5/з. За царемъ освободителемъ слѣдуетъ царь
нечестивый, узаконивающій кровосмѣшеніе; затѣмъ царь мирный, цар-
ствующій 32 года. Если въ редакціи Вас. 5/з оба царя соединены въ
одно, то это, ясно, ошибка писца, такъ какъ по своимъ качествамъ
оба царя несоединимы. Въ царствованіе второго царя въ обоихъ
текстахъ Еооѵтаі оі р.ЕуютаѵЕ? аѵтои й? раоіЛЕІ? хаі оі ктсоуоі й?
12
90 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. \
кХобоюі. Послѣ него тамъ и тутъ царствуетъ ё'тгроѵ (Зла?- |
срт][лоѵ хаі тсоірхѵеі тоѵ Лабѵ аитои ёѵ йаё^уеіа — въ Базельскомъ^
спискѣ, етероѵ о'л^ктроѵ хаі коіріаіѵеі тоѵ ^абѵ айтоо ёѵ еіргрлд — у
Вас. При немъ оаолеоО г(б(оѵтаі оі ріаі^оі хаі аѵоі^-З^ооѵтаі аі тгикаі,
выйдутъ нечистые народы и ойаі тбте таі<; еѵ уаотр'і ё/оиоаіі;; у Ва-
сильева— оі ѵесрроі Т7)<; оалеитЦсоѵтаі хаі аѵоі’/^'Гіг>оѵ~аі ’Лтшо-
~йлаі, выйдутъ^ нечистые народы и ойаі §1 таі; ёѵ уаатрі ё)<ойсаіі; хаі
87)Ла^оиоаі<; ёѵ ёхеіѵак; тал$ т;ріёраі<;—стр. 41—42. Въ „Видѣніи" же
житія Андрея распорядокъ другой. Слѣдовательно, интерполяція Ба-
зельскаго текста и редакція Вас. 5/з составляютъ одну группу. Вос-
пользовался ли авторъ перваго тѣмъ именно текстомъ, который мы
имѣемъ въ изданіи Васильева, или оба восходятъ къ одному, болѣе древ-
нему оригиналу—сказать, разумѣется, затруднительно. Да это и не
важно. Важно то, что Базельская интерполяція представляется отрыв-
комъ изъ цѣлаго сказанія, образцомъ котораго является списокъ Ва-
сильева. Это нужно имѣть въ виду въ вопросѣ о времени происхожденія
Базельской ред., о чемъ я говорю ниже.
О существованіи двухъ греческихъ редакцій Откровенія Мефодія
Патарскаго знали уже довольно давно. Со времени Базельскаго изданія въ
концѣ XV в. греческаго и латинскаго текстовъ можно было видѣть, что
греческій текстъ представляетъ одну редакцію, а оригиналъ латин-
іскаго—другую. Латинской редакціей и пользовались западные уче-
Іные, причемъ было извѣстно, что она восходитъ къ большой древности.
Такъ Гудшмитъ указалъ, что сойех ВагЪегіпиз 14,44 и сойех Рагізі-
епзіз 13348 принадлежатъ VIII в. Это уже давало возможность отно-
сить греческій оригиналъ по крайней мѣрѣ къ VII вѣку: тотъ же
Гудшмитъ указываетъ на годы составленія Откровенія 675 — 678, а
греческую редакцію, напечатанную въ Базельскомъ изданіи Мопшпепіа
Раігшп ОгіЬодохо^гарЬа относитъ къ XII в. Ученые составители Опи-
санія рукоп. Синод. библ. также опредѣлили существованіе на гре-
ческомъ языкѣ двухъ редакцій *)• По ихъ словамъ, кромѣ извѣстной
имъ печатной редакціи, „была другая редакція текста греческаго, съ
которой и сдѣланъ переводъ славянскій" 2) Они же указали нѣсколько (
отличій второй редакціи отъ первой. Наконецъ, Акад. А. Н. Веселов-
скій въ своемъ изслѣдованіи о развитіи христіанской легенды высказалъ,
что латинскій и славянскій переводы представляютъ древнюю редакцію,
а греческій текстъ ОгіЬойохо^гарЬа — болѣе новую. Западные
*) Описаніе II, 3, стр. 748—750.
’) іЬід, 748.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 91
ученые въ этомъ отношеніи оказались менѣе счастливы. Не зная сла-
вянскаго языка и потому не имѣя возможности привлечь къ изученію
славянскіе переводы, они не могли установить правильнаго отношенія
латинской и греческой редакцій между собой. Для иныхъ то, что_яв-
ляется въ латинской редакціи первоначальнымъ, представлялось позд-
нѣйшимъ. Примѣръ такого представленія даетъ КеквсЬхѵіік въ своей
книгѣ о средневѣковой драмѣ о концѣ римскаго царства ’) Въ то
самое время, когда Ак. Веселовскій точно различалъ первоначальную
редакцію, представляемую латинскимъ и славянскими переводами, и
новую—въ Базельскомъ изданіи ОгіЪойохо^гарЬа, Хегвсіілѵііи не могъ
съ увѣренностью смотрѣть на латинскій текстъ, какъ на передающій
первоначальное чтеніе, и называлъ его латинской парафразой. Говоря
о трудности подыскать историческія основанія для тѣхъ свѣдѣній, ко-
торыя даются въ ОгіЬо<Зохо§гар]та, онъ указываетъ на неудовлетво-
рительное состояніе текста и добавляетъ, что „латинская парафраза
труднѣйшія мѣста греческаго текста просто выбросила® 2). Но даже
и Акад. Веселовскій, оперируя съ однимъ только текстомъ Огйюйо-
хо^гарЬа, не могъ правильно смотрѣть на него, а пото.му его нѣко-
торыя соображенія нуждаются въ поправкахъ. Я имѣю въ виду вопросъ
о времени происхожденія второй греческой редакціи. Вопросъ этотъ
разбирался и Гудшмитомъ и Веселовскимъ и 2ех8скѵѵі(х’омъ, причемъ
они, особенно Веселовскій и йеазсііѵѵііг, въ своихъ заключеніяхъ осно-
вывались на тѣхъ добавленіяхъ сравнительно съ латинскомъ перево-
домъ, которыя читаются въ Базельскомъ изданіи ОгіЬобохо^гарІіа.
йегзсѣхѵііг грѣшитъ въ данномъ случаѣ болѣе: онъ разсматриваетъ
Базельскую редакцію какъ нѣчто цѣлое, стараясь всѣ интерполяціи
привести между собою въ связь, что, конечно, невозможно, такъ какъ
интерполяціи, какъ теперь видимъ, различнаго происхожденія. Одна
интерполяція—объ осадѣ Византіи (изд. стр. 39—40)—самая ранняя,
проникшая еще въ оригиналъ второй группы первоначальной редакціи;
вторая интерполяція — о царѣ-побѣдителѣ (изд. стр. 41)—есть болѣе
поздняя, представляющая особенность только второй редакціи; наконецъ,
третья интерполяція—рядъ царей (изд. стр. 40)—есть принадлежность
только Базельскаго списка. При такихъ условіяхъ невозможно соединять
всѣ интерполяціи въ одно цѣлое и стараться ихъ пріурочить къ од-
ному извѣстному событію. Можно постараться каждую интерполяцію
*) Вежскъѵііз, Бав шіНеІаІісгісЪе Бгата ѵош Енйе йев готівсЬеп
Каівегіатв, Ьеіриі^, 1877.
'а) іЫй, стр. 62.
92
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
отдѣльно пріурочить къ тѣмъ или другимъ историческимъ событіямъ,
но это будетъ еще далеко отъ опредѣленія времени появленія самой
редакціи Откровенія: Прежде всего уже должно соблюдать постепен-
ность: сначала должно опредѣлить, къ какому времени можеть отно-
ситься интерполяція, характеризующая вторую группу первой редакціи
и перешедшая изъ ней во вторую редакцію; затѣмъ должно опредѣлить
время, на которое указываетъ интерполяція только второй редакціи,
и наконецъ—время интерполяціи Базельскаго текста. Если даже и это
будетъ приблизительно опредѣлено, то отсюда нельзя еще выводить
заключеніе о времени составленія самой редакціи Откровенія, такъ
какъ редакторы могли пользоваться уже готовымъ матеріаломъ чисто
механически, сами не сознавая отчетливо, о какомъ времени говоритъ
тотъ или другой ихъ источникъ; если бы даже они и сознавали, то
это нисколько не измѣняетъ постановки дѣла. Въ настоящее время
ясна и ошибка Акад. Веселовскаго. Онъ раздѣлилъ всѣ интерполяціи
Базельскаго изданія на двѣ группы, причемъ первая группа, по его
мнѣнію, вставлена не у мѣста и, вѣроятно, позднѣйшаго происхожде-
нія, а вторая, наоборотъ, стоитъ въ близкой связи съ повѣстью Откро-
веній о пробуждающемся къ дѣятельности царѣ *). Теперь мы при-
нуждены смотрѣть на интерполяціи наоборотъ: вторая ихъ группа, къ
которой Акад. Веселовскій относилъ сказаніе о пробудившемся царѣ,
ведущемъ войну въ Азіи и приходящемъ въ Кесарію, гдѣ станетъ гнать
Измаильтянъ,—эта группа происхожденія позднѣйшаго, какъ принад-
лежащая только спискамъ второй редакціи. Первую же группу слѣ-
дуетъ, дѣйствительно, раздѣлить на двѣ части по содержанію—леген-
дарную и историческую, но послѣдняя часть, повѣствующая объ осадѣ
Константинополя, есть болѣе древняя, чѣмъ вторая группа интерполяцій,
такъ какъ она находится еще въ спискахъ первой редакціи. Позднѣй-
шаго происхожденія является только интерполяція легендарнаго Свой-
ства, повѣствующая о рядѣ царей — это интерполяція Базельскаго
изданія.
Я не буду останавливаться на стараніи ЕемсЬхѵііи’а пріурочить
Откровеніе къ IX в. и связать его съ находящимся у нѣкоторыхъ хро-
нистовъ извѣстіемъ, что императоръ Ѳеофилъ (829—842) нашелъ одну
книгу, которую никто не могъ объяснить кромѣ Мефодія, въ то время
сидѣвшаго въ тюрьмѣ за свою борьбу съ иконоборцами и впослѣдствіи
ставшаго патріархомъ Константинопольскимъ. Это извѣстіе не осталось
*) Оиыты, 1875, май, 50. Его же критика на книгу Цецшвица въ Ж. М.
Н. П., 1878 г. янв>, 173—186.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
93
безъ вліянія на прорицательную литературу: списокъ Вѣнской Придв.
библ. сой. ^нгій. §г. № 6 „послѣдняго Видѣнія Даніила0 такъ и озаглав-
ляется: г, теЛЕотаіа орат^ той [леуаЛои кро^т;тоо Даѵг/)Л, г/іи; той
еѵ ауіон; тгатро^ т^шѵ МеЯо^іоо Патарыѵ Е<раѵар.іпЬ] 7)р,Тѵ *. Но мысль
о IX вѣкѣ, какъ времени составленія Откровенія, оставлена съ тѣхъ
поръ, какъ стали извѣстны списки VIII в. латинскаго перевода.—Но
нельзя ли къ IX вѣку относить составленіе второй редакціи Откровенія?
На этотъ вопросъ нельзя дать положительнаго отвѣта. Ак. Веселовскій
видитъ въ образѣ царя, пробудившагося къ дѣятельности, Ираклія; его
же видятъ'и западные ученые. Ѳеофанъ разсказываетъ объ одной битвѣ
на мосту—р-Есоѵ Т7]і; -уваирас,—гдѣ Ираклій разбилъ Персовъ; „Не это
ли—-уесрбра второй интерполяціи?0—спрашиваетъ Веселовскій 2. 2ек-
есЫѵіІя также не находитъ нужнымъ видѣть здѣсь городъ съ такимъ
именемъ въ Сиріи, по склоняется къ тому, чтобы признать нарицатель-
ное имя взятое за собственное 3 4. Что касается Кесаріи, гдѣ царь сттг
(тгтаі гкаѵы Хеіфяѵшѵ ауісоѵ и произнесетъ покаянную молитву, то
йекзсЬіѵііи говоритъ, что вся передаваемая въ редакціи" сцена разыгра-
лась уже во время Ираклія, когда Сарацины въ первый разъ угрожали
Кесаріи *. Вообще, замѣчаетъ онъ, трудно что-нибудь вывести поло-
жительное изъ указаній мѣстностей, гдѣ происходили сраженія, такъ
какъ въ одномъ и томъ же мѣстѣ битвы происходили неоднократно.
Такія соображенія не даютъ права считать IX вѣкъ за время состав-
ленія редакціи. Гудшмитъ говоритъ, что, печатный, т. е. Базельскій
текстъ истекаетъ изъ XII вѣка 5. Такъ какъ доказательствъ онъ не
приводитъ, то нѣтъ возможности па немъ и остановиться; можно замѣ-
тить только, что точныхъ указаній на XII в. въ редакціи не находится.
Что касается интерполяціи второй группы первой редакціи объ осадѣ
Константинополя, но и Веселовскій и ИегзсЬіѵііг наиболѣе склонны .
віідѣтб въ ней описаніе осады Арабами въ 717 году при Львѣ III
Исавріанинѣ. На этомъ можно бы и успокоиться, если бы можно было
быть увѣреннымъ, что авторъ группы списковъ Откровенія имѣлъ въ
виду нѣчто опредѣленное, а не выписалъ механически изъ готоваго
источника. Я указалъ^на „послѣднее Видѣніе" какъ на представляющее
*) Кіовіегтапп въ 2еЙ8сЬгіЙ іііг йіе аІйевіатепіІісЬе АѴіввепвсЬай
ѣегаив§. ѵ. 8іайе, XV, 148.
г) Опыты, май, 50.
3) Вегзскъоіія, 69.
4) іЫй. 68.
5) НівІогівсЬе йеіІвсЬгіГі; ѵ. 8уЬе1. 41, стр. 148.
94 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
параллель интерполяціи, но отличія того и другого сказанія застав-
ляютъ относить ихъ къ одному общему оригиналу, но только въ.дан-
номъ мѣстѣ, ибо и само „послѣднее Видѣніе" нельзя считать первона-
чальнымъ. Наконецъ, если и можно будетъ видѣть въ интерполяціи
повѣствованіе объ осадѣ Константинополя въ началѣ VIII вѣка, то
остается неизвѣстнымъ, когда авторъ второй группы первой редакціи
Откровенія воспользовался ей въ своемъ трудѣ. То обстоятельство, что
славянскіе переводы не имѣютъ этой интерполяціи, пе даетъ основанія
заключать объ ея позднемъ появленіи—не раньше X в.—въ греческихъ
текстахъ, такъ какъ съ ранняго времени могли одновременно суще-
ствовать обѣ группы, хотя и нельзя обойти молчаніемъ тотъ фактъ,
что и латинскій переводъ и оба славянскіе представляютъ неинтерпо-
лированный еще текстъ.
Интерполяцію собственно Базельскаго списка—рядъ царей—2ег-
8сйѵѵіі2 старается пріурочить также къ началу VIII в. Подъ царемъ
маловременпымъ онъ хочетъ видѣть Филиппика Вардана (^711—713),
который былъ ненавидимъ за свою ересь, затѣмъ онъ пропускаетъ
Анастасія (713—716) и въ царѣ, царствовавшемъ 32 года, видитъ
Льва III Исавріанина, причемъ говоритъ, что если сложить годы
отъ смерти Филиппика до смерти Льва (743), то получится 30
лѣтъ,—число очень близкое къ базельскому опредѣленію. Подъ слѣ-
дующимъ царемъ должно разумѣть сына Льва, Константина Копронпма
(741—775), про котораго разсказывали, что онъ Венеру почиталъ какъ
богиню и въ душѣ своей былъ Сарациномъ '. Ясно, что самому автору
приходится дѣлать патяжки, чтобы оправдать свое предложеніе. Нельзя,
разумѣется, вполнѣ отрицать, что авторы редакцій пророчествъ могли
разумѣть тѣхъ же лицъ, что и ЕекзсЬѵѵіІи, но никакъ нельзя этого
сказать по отношенію къ какой либо опредѣленной редакціи. Вопросъ,
имѣлъ ли авторъ Базельскаго текста въ виду опредѣленныхъ лицъ,
когда дѣлалъ свое заимствованіе, остается нерѣшеннымъ.
Выводы, которые можно сдѣлать изъ сказаннаго о второй грече-
ской редакціи, будутъ слѣдующіе:
1. Вторая редакція Откровенія Мефодія образовалась непосред-
ственно изъ первой.
2. Въ основаніе второй редакціи легъ «списокъ второй группы
первой редакціи, но болѣе поздній, чѣмъ оригиналъ перваго славян-
скаго и латинскаго переводовъ, именно тотъ, въ которомъ уже было
заимствованіе изъ „Видѣнія Даніила".
*) ХеивсЬтѵііи, 66—67.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 95
3. Характерный признакъ второй редакціи—пропуски въ истори-
ческой части, хотя раздѣленіе по тысячелѣтіямъ сохранилось. Другимъ
характернымъ признакомъ является одно добавленіе—подробное ска-
заніе о царѣ-побѣдителѣ. Далѣе, характерной особенностью является
приспособленіе исторической части къ библіи: Мунтъ замѣненъ Си-
момъ. Наконецъ, оригиналъ второй редакціи имѣлъ другія мелкія
особенности.
4. Дошедшіе до насъ списки второй редакціи по группамъ восхо-
дятъ къ болѣе общимъ прототипамъ. Въ отдѣльномъ существованіи
списки продолжали подвергаться варіаціи, а списокъ Базельскій былъ
въ свою очередь дополненъ изъ одной изъ редакцій „Видѣнія Даніила".
5. Время составленія второй редакціи Откровенія не можетъ быть
опредѣлено съ достаточной точностью.
Обращусь теперь къ третьей редакціи Откровенія Мефодія. Она
извѣстна мпѣ въ шести спискахъ: 1) Афонскаго Пантелеймоновскаго
монаст. № 789, 2) Афон. Дохіарскаго монаст. № 197, 3) Парижской На-
ціональной библ. сіе ГопсІ8 §гесв № 947, 4) Афон. мон. Григоріата
№ 34, 5) Патмосской библ. № 548 и 6) Патмосской библ. № 303.
Первые /три списка составляютъ одну группу, послѣдніе—другую.
Различіе между тѣми и другими состоитъ въ томъ, что списки второй
группы короче списковъ первой; особенности же, отличающія третью
редакцію отъ первой и второй, у нихъ у всѣхъ общія, такъ что пер-
вую группу можно обозначить чрезъ ПІ“, а вторую чрезъ ІІІЬ. Сна-
чало я коснусь 111°.
Изъ изданнаго ниже текста третьей редакціи можно прежде
всего видѣть, что въ ней расположеніе нѣсколько иное, чѣмъ въ
первой редакціи. Такъ второй § разбитъ на двѣ половины: въ
средину его вставлена первая половина параграфа V и часть VI;
затѣмъ слѣдуетъ конецъ II, далѣе III и опять V; далѣе конецъ VI
и затѣмъ уже въ порядкѣ остальные. Главная же особенность ре-
дакціи состоитъ въ томъ, что текстъ передается въ довольно значи-
тельной перефразировкѣ и съ большими пропусками; добавленія же
незначительны.
I. Начало редакціи исправлено по библейскому тексту: тогда
какъ въ первой редакціи рѣчь тотчасъ же идетъ о рожденіи Каина
и Авеля съ ихъ сестрами, въ третьей разсказывается какъ въ библіи:
хаі ёха&дшхѵ еі? уг(ѵ Маоіар. атгёѵаѵті ті;? трофт;? той тсара&еіооо хаі
ётеѵ&7]<таѵ )<р6ѵоѵ? тріахоѵта &а тт(ѵ И-е^Хатоѵ орут;ѵ хгр еі? аитой?
угѵор.ёѵт;ѵ. р.і~а Ое у.р6ѵоо? тріахоѵта тгёѵте ё'уѵы о ’АОао. тх.ѵ уоѵаіха
айтой хаі аѵл/а|3ойса ётехе тсѵ Каіѵ хаі еітеѵ 6 ’А&ар.* ёхт>]<7ар.7]ѵ
аѵЯрыітоѵ ітара тоб Яеоб. Какъ примѣръ пропусковъ въ третьей ре-
дакціи можно видѣть изъ чтенія—ой? трокыоар.еѵо? 6 8іароло? тгаѵ
еі§о? тгоѵт;р6ѵ е&ето гѵ таі? хар&іаі? айтйѵ хаі тоі? р.оаароі? хаі ато-
•поі? ёхёурт]ѵто крауріаоіѵ, тогда какъ въ первой редакціи въ срединѣ
приведеннаго мѣста читаются еще другія подробности о развращеніи
сыновъ Каина, см. изд. 7, 9—8, 3.
оІ’КЬовенте мефодія патХрскаго. 97
II. Пропущено въ третьей редакціи извѣстіе о мирѣ въ царствѣ
Исврода и Мунта 10, 11—14—хаі ЕІр/;ѵ/) гсоХХ?,... хат’ аХХ/)Ха»ѵ ФкХі-
і^оѵто. Далѣе пропущено 10,16—11, 5: аотаі крыта,.... т^ѵ |ЗабіХгіаѵ ІѴе-
Рр6)2; вмѣсто этого въ третьей редакціи читается § V и половина VI.—
Въ первой редакціи разсказывается, что, когда было побѣждено цар-
ство Египетское Невродомъ, тогда Хо^ор.оо^ео^ взялъ себѣ жену изъ
сыновей Хамовыхъ. По смерти Хо^о|лоо^е5^ на его женѣ женился
его родной сынъ ’кайа, а отъ этого брака родился ’крЕао/;. Послѣд-
ній собралъ большую силу, напалъ на царство сыновей Хама и опу-
стошилъ и пожегъ ихъ землю. Въ 32-й годъ царства Хозроя сына
’крсооѴ) сыновья Хамовы собрались и выступили противъ Хозроя съ
огромнымъ войскомъ. Этихъ подробностей нѣтъ въ третьей редакціи:
послѣ того какъ сказано, что царства Перское и Египетское были
побѣждены, редакторъ добавилъ: хаі кЕріхратг(<; ЁугѵЕТо т; раа'ХЕІа.
Ва|ЗиХыѵо<; Ёѵ тф окгрр.аті тоб Гк|ЗрФ5 есо<; т^<; аіур.аХсоаіа<; ’Ира^Х
то лрФтоѵ; (изд. 54, 24—25): далѣе же вмѣсто всѣхъ подробностей
первой редакціи говорится только, что р.ета таота ЁіЗааіХгѵаЕѵ Мю&хіо<;,
который пожегъ многія страны и выступилъ противъ-Хозроя. Мю^аіо?
скорѣе есть испорченное ’ксоа, чѣмъ ’крЕоот;, хотя и при такомъ
предположеніи нужно признать большую фантазію редактора, сдѣлав-
шаго отца Хозроева врагомъ самого Хозроя; въ первой редакціи
смыслъ вполнѣ ясенъ.
Ш. Небольшія измѣненія находимъ въ началѣ: является Мт]беѵар
въ параллель первой ред. Еарфіа<; о тоб Вар съ его варіантами;
вмѣсто ’І<5^ротіуЁсо<; съ его варіантами читается ’Есгро^. Въ первой
ред. траѵ уар ысеі ахрюе?, въ третьей тр ое аріозо? аотыѵ <ос
ар.р.о<; т^і; кара то уеіХоі; т^<; ОаХасо/)!; (изд. 55, 1—2). Къ сказанію
первой редакціи, что сыны Измаила господствовали всею землею
обѣтованною, въ третьей добавлено: ^ѵ (т. е. ут;ѵ т;^с екауугліа;)
г^сохе хбрюі; 6 гко<; тф ’А|Зраар. хаі тф окЁрр-аті аотоб р.ет’ аотоо
Ёкі РасіХеіа<; Вб^а ‘ ПрахХгіоо оіоб ’Арр.еХаои тоб трітоо. (55, 5—7).
Вмѣсто Харйаѵіаі; первой ред. въ нашей читается ’ Арр.гѵіа<; тт^ р.Е-
уаХт)? и среди другихъ городовъ прибавленъ Критъ. Конечно, было бы
смѣло утверждать, что замѣна произошла потому, что редакторъ былъ
самъ изъ Крита или имѣлъ какое либо отношеніе къ Арменіи Вели-
кой, но въ нѣкоторыхъ случаяхъ подобная замѣна однихъ мѣстно-
стей на другія можетъ помогать пріуроченію къ извѣстному мѣсту
той или другой редакціи.—Дальнѣйшее повѣствованіе о господствѣ
Измаильтянъ, о четырехъ ихъ правителяхъ и объ избавленіи Израиля
чрезъ Гедеона—все это въ третьей редакціи выпущено и разсказъ
13
98 ' бТКРОВЁНІЁ МЁФО’ДІЯ ПЛтАРСІІАГб.
продолжается пророчествомъ, что Измаильтяне еще разъ выйдутъ изъ
пустыни. Отсюда начинаются списки второй группы третьей редакціи.
Очевидно, автору ея не нужна была историческая часть, онъ хотѣлъ
представить только картину послѣдняго времени, собственно судьбы
греческаго царства. Подобныя сокращенія встрѣчаются неоднократно,
какъ на почвѣ византійской такъ и славяно-русской.
IV* отдѣла въ третьей ред. нѣтъ.
V отдѣлъ въ третьей ред. слѣдуетъ непосредственно за первой
половиной отдѣла II съ прибавленіемъ для связи — ]\'грры5 5з б /За-
• сіХеп; хатгД'&еѵ гі; Вб^аѵ тг(ѵ тоХіѵ и далѣе продолжается—хаі еХа^ЕѴ
Вб^а; о ^асіХгп; т^ѵ Хоиоі..„. Исторія съ Xувитой - Олимпіадой раз-
сказана раньше исторіи Александра и притомъ безъ всякихъ подроб-
ностей, въ нѣсколькихъ словахъ. Фактъ убіенія Дарія Александромъ
перенесенъ на Армелая: о5то; б ’Арр.ЁХао; а~еХгіыѵ Акехтеѵе Дареюѵ
тбѵ Мт;5оѵ |ЗабіХга ГІЕрбюѵ хаі хатехпріепогѵ ёЭѵйѵ коХХбѵ хаі ха-
т^ХЯеѵ Ёіо; ^акасст^ тг^ хаХоир.еѵг(; 'ПХіооуыра; (изд. 53,
11—13). Далѣе слѣдуетъ исторія Александра, который Ёрас'іХЕпсгѵ' іѵ
ту; Воі^аѵтіа. Про «его добавлено, что опто; тоіѵпѵ ептгрЁк^оеѵ хпрісо
тф гкф хаі ё'&охеѵ аптф хбрю; о Яео; ѵіхт}ѵ хат’ Ё/гірыѵ хаі богріаѵ
топ спѵіеѵаі тапта. Въ послѣднемъ можно видѣть вліяніе разсказовъ
объ Александрѣ—различнаго рода Александріи. Эпизодъ о нечистыхъ
народахъ разсказанъ безъ измѣненія. Изъ V же отдѣла взято при-
глашеніе послушать, какъ четыре царства соединились воедино.
VI. Повторяется исторія Олимпіады, на этотъ разъ безъ боль-
шихъ сокращеній. Царь ФбХ переименованъ въ царя "Еірро;. Повѣ-
ствованіе о Хузитѣ оканчивается пріемомъ Фола въ Халкидонѣ; къ
этому добавлено-—хаі опто; ЁуЁѵето т, топ Вб^а хатаотасп;. Далѣе въ
редакціи слѣдуетъ вторая половина второго отдѣла, ПІ, IV и затѣмъ
продолжается VI, начинаясь такъ: Ёттро<р7)тгп<УЕ ХЁуыѵ бті р.еХгі Ёх
спЁрр-ато; Хоусі {кг.атрб; ФйХ расіХгы; АіЯюіхіа; аѵа|ЗаіѵЕгѵ О^ріоѵ
гх8-ар.(3оѵ. Въ текстѣ это связывается съ предъидущимъ отрывкомъ
V отдѣла, оканчивающагося—ой; Ё&Еааато Даѵі^Х б кро<рт,т7]; сп-
сгіоѵта; т^ѵ р.ЕуаХт]ѵ •&аХасоаѵ, а въ спискахъ—Г. п.а п.ъ добавлено
для связи хаі.
VII отдѣлъ сильно сокращенъ сравнительно съ первой редакціей.
Можно замѣтить здѣсь одну замѣну въ концѣ: уар тбѵ рар^арыѵ
/ЗаоіХеіа топтесті Топрхоі хаі ’А^аргі; въ третьей передано: оі -уар
рашХец тбѵ (За^арсоѵ топтгсті Топрхоі хаі ВобХуароі. Ясно, что
память, объ Аварахъ уже исчезла и на сцену выступили новые
враги—Болгары. Упоминаніе Болгаръ какъ враговъ можетъ указы-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
99
ватъ, что редакція составлена еще до паденія Болгарскаго царства,
ибо послѣ было бы совершенно излишнимъ упоминать Болгаръ какъ
враговъ. Но это не могло быть и раньше X в., когда образовалось
на Балканскомъ полуостровѣ первое Болгарское царство и когда
сынъ Бориса, Симеонъ, стѣснилъ Константинополь.
VIII. Въ самомъ началѣ въ первой ред. читается: ёттаѵастт^оѵтаі
аѵт’ оі иіоі ’ісрі.атр. ік ті]? ’ 'Ауар; въ третьей редакціи съ по-
ясненіемъ—аѵасг^аоѵтаг аѵт’ аотт]? хата тйѵ Рыр.аі<оѵ оі ѵіоі ’Іо-
[хагД оі Лгу6р.Еѵоі Барах^ѵоС Послѣдняя добавка такого же свойства
какъ и выше упоминаніе о Болгарахъ. Редакція составлена, повиди-
мому, когда Сарацины были у всѣхъ на виду, а это опредѣляетъ
время крестовыхъ походовъ, т. е. XI—ХШ в. Время крестовыхъ по-
ходовъ не могло остаться безъ вліянія на различнаго рода пророче-
ства, на что указываетъ пророчество, сохранившееся въ сборникѣ
попа Дрйголя (Споменикъ V, 12); см. ниже. — Говоря о томъ, что
Измаильтяне, выйдя изъ пустыни, соберутся въ Гаваонѣ, редакторъ
добавилъ: ё'ѵ-9а о тоо ІѴаит] ё&еааато тоѵ ар/ісгтраг^уоѵ ту;
оиѵа^сы? иоріоп.—Въ остальномъ содержаніе то же съ ничтожными
выпусками.
IX отдѣла содержаніе то же, что и въ первой ред., пропуски
незначительны; текстъ въ большинствѣ случаевъ перефразированъ.
X отдѣлъ передаетъ въ сокращеніи то же содержаніе, что и въ
первой ред.; только въ самомъ концѣ находится небольшое добав-
леніе: ХаХойѵтг<; Хбуоіх; рХа5Фг(р.ои<; хата той {кой хаі ссот^ро? т;р.йѵ
І7)оои Хрістой хаі хиріебооиаіѵ тсаааѵ тг(ѵ ут]ѵ тйѵ Р«ор.аиоѵ ётті /рб-
ѵои<; трец т-риаи т/уоиѵ [л^ѵа; рф. Едва ли нужно думать, что здѣсь
скрывается какой либо историческій фактъ; вѣрнѣе, что три съ по-
ловиной года перенесены съ антихриста на Измаильтянъ.
XI отдѣлъ важенъ по изображенію царя-освободителя, который
явится, какъ бы возставъ отъ сна. Первая редакція о моментѣ по-
явленія его говоритъ кратко: тбте аі(рѵи?'.со<; ёттаѵаот7]огтаі ёк’ аѵтоѵ<;
расі/.гѵі; 'ЕХХт;ѵсоѵ т;тоі Рсор.аісоѵ р.гта рхуАХоп Яоіхой хаі ё<;ѵітѵіс-9Г|-
сітаі хаѲаттгр аѵ9рсотго<; а~б йкѵоо ха9й<; іхійѵ оіѵоѵ сѵ еХо^і'^оѵто
оі аѵЭрылоі соаеі ѵехрбѵ хаі г’и; оѵ8іѵ у^г^шгбоѵха. оЬтос, ЦеХ&бсгтаі
ет:’ айтой? гх тт;<; НаХапат^ АіОюкісоѵ хаі /ЗаХХеі рорхраіаѵ хаі ер^-
(лыаіѵ гы? ‘Ейрірфоѵ. (изд. 40, 1—41, 1). Образъ царя-освободителя
въ различныхъ пророчествахъ описывается различно и самое появле-
ніе его въ иныхъ описано не безъ драматизма. Третья редакція Въ
данномъ случаѣ интересна той подробностью, что царь пройдетъ
чрезъ ворота, называемыя „золотыми", и будетъ молиться богу три дня:
' ІОО ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
/обто<; ^гХгбагтаі §іа та<; кбХа<; тт^ ^гуоріуту; уросіоо хаі кроохо-
ѵт(аеі хаі Хатргоогі хирію тф Ягф абтоб г([лгра<; у. гѵЯа гстіѵ 6 Х6уо<;
тоо Ягоб той (/оѵтор (изд. 62, 10—12). „Золотыя ворота" не встрѣ-
чались, въ извѣстныхъ доселѣ спискахъ Откровенія Мефодія и „Видѣнія
Даніила", но они встрѣчаются въ южно-русской былинѣ о Михайликѣ
и въ греческой парафразѣ стиховъ Льва Мудраго. Мы видимъ та-
кимъ образомъ, что „золотыя ворота", чрезъ которыя проходитъ царь-
избавитель, Михайликъ южно-русской легенды,' пришли къ намъ изъ
Византіи. Автору третьей редакціи была, очевидно, извѣстна особая
легенда о царѣ-освободителѣ, одна изъ тѣхъ, которыя встрѣчаются
въ различныхъ „Видѣніяхъ и пророчествахъ Даніила"; легенда, явно,
оборвалась на срединѣ, ибо за словами гѵЯа готіѵ 6 Хбуо? той Ягой
той <^бѵто<; должно было слѣдовать и самое слово, которое можйо
дополнить изъ „Видѣнія Даніила" напр. соб. Восіі.— Ваггос. 145,
(изд. 144, 2): Хбс/Зе хаі іѵ тсбты ѵіха той<; гуЯроб? сои, или въ томъ же
кодексѣ (изд. 141,15) аѵ§рі(^оо хаі ѵіха той<; іуЯроб<; сои. Самый образъ
молящагося царя взятъ изъ тѣхъ же „Видѣній"; подробности о царѣ-
избавителѣ см. ниже: Нужно замѣтить, что разсматриваемая подроб-
ность читается только въ спискахъ первой группы третьей редакціи.
XII. Въ сказаніи о послѣднемъ царѣ, царствующемъ въ Іеру-
салимѣ, есть одна подробность: &,ісѵхо<; 6г той расіХгы<; гх Вари-
Хб>ѵо<; тд<; 'ЕтстаХбсрои хаі гкібѵтос; гѵ т6~<о атга^Яг'к; 'гсоѵтісѵЦагтаі
ттоХк; 7) Хгуоо.гѵт] Ва|ЗуХФѵ оѵ трбкоѵ срр.-^р.аті ХіЯоъ; въ спискахъ
второй группы третьей редакціи читается то же съ небольшимъ видо-
измѣненіемъ: тр уар [лгуаХт; тоХк; тд хаХоиілгѵід Ва|ЗуХФѵ. р.гта уойѵ
то г^гХЯгіѵ тбѵ расіХга тйѵ Рыріаіыѵ г^ аутт;<; гір 'ігрообХоріа хата-
тгоѵтіаЭдогтаі т; тоХц оѵ трбігоѵ б'рр.-др.а тіѵо<; ХіЯои; царь слѣд.
живетъ въ Вавилонѣ, который погрузится въ море, когда царь .вый-
детъ изъ него. Подъ Вавилономъ разумѣется Царьградъ, который не-
однократно такъ называется, образъ же потонувшаго Царьграда встрѣ-
чается въ „Видѣніяхъ Даніила", напр. въ сой. Сапопісіаішз 19 Бодлеян.
биб. (изд. 148, 6—10) оуаі ооі, таХаікорг ВаЗоХбѵ, тд р.^тгр тгао&ѵ
тйѵ тібХгсоѵ, оті хХіѵгі хбрюр тдѵ брух,ѵ аотой гкір.ттгрлтоуса(ѵ) пирср.
хаі та бфтдХа та тгі/тд хататтгсгТтаі хаі оо акорьгѵгі еѵ 'ооі гі р,тд
атбХор тоб МгуаХоо Ксоѵбтаѵтіѵои іѵа ёхгТ Яр-дѵдсоус»іѵ оі лХгоѵ-
тг<; т?(ѵ ЯаХаосаѵ. Но здѣсь только неясный отзвукъ того, что по-
дробно развито въ полной русской редакціи Откровенія Мефодія:
„и послетъ бТъ аггла своего Михаила и подрѣже персть по градомъ
серпомъ и <й5ерне жерновб и оударн скѵпетро и тако погркзн его
со люми во глубину морейию и тако погибнетъ грд сеи. щстапёжесд
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
10Г1
столпъ единъ на торга, егоже пръ Констятинъ раднясж постваи, в
нсѵ же сагъ вложени чтнія гвозди гдня имиже пригвожденно бысть
тѣло гдне на кргѣ. тіи гвоздія запечатай и верхъ столпа во златѣмъ
болванѣ Константиномъ премъ блюдѣмо до втораго пришествія гдня.
приходяще же кораблъницы вязати начватъ ко столпа тома корабли
своя и плакатися начнвтъ глюще: „грл нашъ старіи пограженъ естъ
вонже приходяще каплю дѣяхб и обогатѣхо", рукоп. Франка,
л. 24—25, ср. изд. 128. Источникомъ въ томъ и другомъ случаѣ
была редакція „Видѣнія Даніила", вошедшая въ житіе Андрея Юро-
диваго.
Вставка списковъ—О. В. первой редакціи (46, 5) сохрани-
лась и въ третьей: хаі 7гХ'/]роутаі 7] 7іро<р/;тгіа т; Хеуоиоа... Приве-
денными словами оканчиваются списки второй группы третьей редак-
ціи,. тогда какъ въ спискахъ первой группы разсказъ продолжается
вполнѣ въ соотвѣтствіи съ первой редакціей. Авторъ второй группы
третьей редакціи не интересовался слѣд. концомъ міра, но исключи-
тельно судьбой греческаго царства; его обработка получаетъ чрезъ
это характеръ скорѣе свѣтскій, политическій, нежели церковный,
который виденъ въ другихъ обработкахъ. Картина второго при
шествія Христа въ первой группѣ сильно распространена общеиз-
вѣстными описаніями.
Третья редакція пошла отъ первой. Разсматривая ея отношеніе къ
двумъ группамъ первой редакціи, мы видѣли сейчасъ, что она имѣетъ
одну особенность второй группы первой греческой и перваго славян-
скаго перевода, но не имѣетъ ея второй особенности. Именно, въ ней
читается то, что удержалось изъ списковъ второй группы первой ред.
въ Огтоб. и Вѣнск. сп. и въ первомъ славянскомъ переводѣ, а именно:
хаі кХ/іройтаі ярофтрЕіа і) Хбуоиса „ік’ ёо^атсоѵ т&ѵ т(р.Ер&ѵ Аі9і-
окіа •кроср^ааЕі Х^Р7, аѵт/)<; тф гкф“, &бті ех бттерр.атоі; Кэуоі г)ууа-
трб? ФФХ РасіТ^их; АіЭюкіа^ абт/; 7} (ЗааіЛЕіа ЛіЗібкыѵ /)уоуѵ Рыр.аіФѵ
еѵ т?) Есуат/; 7,аЕра кро^ЭаоЕі 7] уелр абт?^ тф Эгіо хаі катрі. хаі
хатару/)\Ці7Етас гааа ару^ хаі е^оиота отаѵ Е(Л<раѵ?(<; убѵ/]таі б уібі;
т/]<; атгсоАсіас. ебтс & обто? ех тоу Даѵ,.стр. 64, 20—26. Выше
было указано, что эта подробность читалась и въ первоначальномъ
текстѣ (см. 63—64 стр.), откуда она перешла въ прототипъ второй группы
первой редакціи. Но третья редакція Откровенія не имѣетъ большой
вставки второй группы первой ред., стр. 39, 5, и въ этомъ случаѣ
вполнѣ совпадаетъ съ первымъ славянскимъ переводомъ, который, какъ
сказано выше, восходитъ къ такому списку второй группы первой
ред., который сказанія о нападеніи на Царьградъ Измаильтянъ еще
102 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
пе имѣлъ; къ этому же списку, обозначаемому мною чрезъ у. (см.
стр. 64) восходитъ и прототипъ третьей греческой редакціи.
Я сказалъ выше, что Парижскій списокъ принадлежитъ къ пер-
вой группѣ. Но онъ значительно короче Пантелеймоновскаго и До-
хіарскаго: онъ начинается съ отдѣла VIII (см. варіанты къ изданію)
и оканчивается на половинѣ XII; отсутствіе конца должно приписать
случайности, которую нельзя усматривать въ пропускѣ начала. Париж-
скій списокъ начинается съ рѣчи о Кипрѣ: ~Хт]рог'кігг7]<; тюѵ Пграйѵ
Ра<лХііа<; аѵаот/ісоѵтаі еѵ тобток; оіоі ’1<7{ла.г(Х хата Рашаісоѵ @а-
оЛеіа? ^уоиѵ Копрой т^с оок еотіѵ ткщімѵ хаі хЕхаор.ЕѴ/)
Кбтгроі; аАА’ Еѵа^0(р(Ь§7]<; хаі фоРерсир.гѵт] таороо атэіуЕіоѵ Хауоооа хаі
’А<рро§іт7;ѵ, тгоХХ^ пЕоооса ЯХі/Зеіоес. усорі<; уар еісіѵ корѵеіа? хаі
ааеХугіаі; Іт арг9р.оо урбѵыѵ Е^оріатютой §іоті ^ууіхЕѴ раоі)іЕІа...
(изд. стр. 57). Возможно, что списокъ имѣетъ мѣстное значеніе: его
авторъ былъ житель Кипра и примѣнилъ то, что онъ читалъ въ
спискѣ, къ своему острову, подобно тому, быть можетъ, какъ другіе
примѣняли къ Криту. Вѣрнѣе, впрочемъ, что редакторъ взялъ данное
мѣсто изъ готоваго пророчества, подобнаго тому, которое издано
Клостерманомъ (Апаіесіа..., 122—123) и которое существовало и въ
стихотворной обработкѣ (іЬій); сходство съ пашей вставкой доходитъ
до буквальности: аі аі ёоі пХт]р.о.Е)і7]о.ат<.оѵ хьхаорлЕѵ/] хаі простаАаіѵа
хаі |ЗЕрор^орсоо.гѵ7] ^о<рю§7)с;, таброо стоі^еісо Ха/обоа ’А(рро5ітт]<;...—
По своимъ же особенностямъ съ лексической стороны Парижскій спи-
сокъ принадлежитъ къ первой группѣ.
Дохіарскій списокъ также не имѣетъ начала: онъ сохранился
только съ половины IX, со словъ—хаѵ те хрооік; хаѵ те аруорос; оі
ЛѵЭоі тіріюі уаХхбс хаі спорое (изд. стр. 59). Здѣсь такз^е произошла
утрата начальныхъ листовъ: сборникъ начинается съ 10 листа.
Какъ на особенность второй группы третьей редакціи, я указалъ
выпускъ начала и конца; редакція получила видъ страницы изъ исто-
ріи Византіи. Но отличіе состоитъ еще и въ варіантахъ. Изъ издан-
наго ниже текста третьей редакціи видно, что всѣ почти варіанты,
за немногими исключеніями, приходятся на долю списковъ второй
группы—Григоріатскаго и двухъ Патмосскихъ. Разсматривая варі-
анты, мы можемъ видѣть, что чтеніе списковъ первой группы въ
громадномъ большинствѣ случаевъ соотвѣтствуетъ чтенію первой ре-
дакціи, тогда какъ чтеніе второй группы отъ него отступаетъ. Лишь
въ немногихъ случаяхъ вторая группа предлагаетъ первоначальное
чтеніе, соотвѣтствующее первой редакціи. Не выписывая всѣхъ слу-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДТЯ ПАТАРСКАГО.
чаевъ уклоненія списковъ второй
торыхъ вторая группа представляетъ первоначальное чтеніе.
Третья ред.
I груп. тоо тгореоЭ^ѵас 55, 14.
II гр. атго Аіубтттоо 55, 15.
I а~о Аіубтттоо
I ауатг^тоі 55, 28.
II т^уооѵ т; РасіЛеіа тйѵ Ры-
[лаісоѵ 56, 4—5
1 аѵаЗаіѵгіѵ От]ріоѵ ёхЗаріВоѵ т]
ое т^ѵ тйѵ Рсор.аісоѵ РаоіХгіаѵ
II хг^ тгрд<; ѲЕооаХоѵіхок; ё~і-
Хёусоѵ' іѵ тай; ёауатак;
7;р.Ёраі(; тзері хг^ тйѵ Рыр.аіюѵ
РаоіХеіа? кро7)у6рео<7Е тгросЕуетЕ
а^еХіроі
1ттро^убреосгЕ Лёусоѵ йі§гХ(роі
56, 13—14
II отто т^ тйѵ Рсор.аісоѵ раоі-
Хеіа<;
I Отто тйѵ Рирсаііоѵ 56, 23.
II хаі оіо<;
I обѵ оіф 58, 8.
II ароЕѴЕ<; ёѵ арсгЕОіѵ
I ароеѵ ёѵ ароеоіѵ 58, 11.
II уар оті ід.ѵ рц ШИ) т)
акостасіх тгрйтоѵ
I нѣтъ 59, 14
I 7]ХОО оѵ 60, 9
II т?) ВааХ
I тй ВдЛ 60, 10
- II аріЦбЕтаі ід ттрид
I артЦбЕтаі 61, 6
103
группы, я укажу тѣ мѣста, въ ко-
Первая ред.
нѣтъ
ото тоо Аіубтттоо
нѣтъ
т; РаоЛгіа тйѵ Рсор.аіиѵ -урооѵ
' І?Л7г(ѵыѵ
тгротрроргоог ттері т^<; ёсуагг^
•^рігра<; хаі тг^с; тйѵ Рсоріассоѵ ^аси-
ХЕіаі;, еѵ т7) тгрос; ѲеосаЛо-
ѵіхок; ётсіатоХѵ) обтіосі. ёрі.отйр.гѵ
§ё бр.а^ а^еХсроі
око т/]? тйѵ Рсор.аісоѵ ра<л^гіа<;
хаі оібі;
арб’ЕѴЕі; ёѵ ароесі
!р?3оі уар..
нѣтъ
т7] Ваак
артЦсггТаі 7) ТІ|Л7)
I 7]уооѵ та )(}Хіа еТ/] 61, 8 нѣтъ
Выше я коснулся легенды о возвращающемся царѣ и указалъ,
что въ спискахъ первой группы упоминаются „золотыя ворота" и мо-
литва царя въ продолженіе трехъ дней. Списки второй группы сво-
104’
ОТЙГОВЁНІГ. МК-І/ОДІЯ ПАТАРСКАГО.
бодпы отъ этой вставки и соотвѣтственно первой редакціи въ ПйХѣ
читается: Ё’?гХео(7Етаі расіХЕо? Ріор.аісоѵ Ёѵ ѵ&тоѵ р.Ета [ЛЕуа-
Хоо 9ор.ой хаі Ё^икѵіаіЦагтаі хаОатгЕр аѵОрсотто? тгіѵсоѵ оіѵоѵ оѵ ёХо-
уі^оѵто оі аѵЗрытоі со? ѵЕхрбі* Еіѵаі. сото? ЁХЕОСЕтаі (лета {ЛЕуаХоо Оо-
р.оо хата тйѵ ’Ауару;ѵйѵ хі/і ^аХХЕі т/(ѵ рорсфаіаѵ айтоо ёіс’ айтоо?,
сп. Григоргат. (изд. 62). 'І’очно также въ спискахъ второй группы
нѣтъ добавленія изъ евангелія—іоой Ёусо [леУ |р.йѵ Еір.і каста? та?
Гі[ляра$ Ёсо? тт)? стоѵтеХеіУ? той аійѵо? (63, 10—11}.
За исключеніемъ указанныхъ случаевъ, .во всѣхъ остальныхъ вто-
рая группа третьей редакціи удаляется отъ первой редакціи, тогда
какъ первая остается ей вѣрной. Для примѣра я укажу на нѣкото-
рые случаи:
1-я гр. ахобоатЕ аб9і? ёѵ ахрі-
^Еіа, ауак^тоі, тей? оі тестоарЕ? ра-
ссХеі? аХХ/]Хоі? ^оѵЕсгуЁ9'/]стаѵ оі
АіЭіоке? МахЕобсЁіѵ хаі оі Рсораіоі
оі Хеубргѵоі "ЕХХ^ѵе? ой? Ё&гаоато
ДаѵстД б про^тт)? сгооЕіоѵта? т/;ѵ
реуаХт-|Ѵ ЭаХаооаѵ. (55,58—56,5).
5-я гр. гіѵ.оиаалг хгу ахрфеіаѵ
айтт)? ~й? оі раоіХЕі? &ХХт;Хоі?
стиѴЕСГ/Ёіі^саѵ оі АіѲібксоѵ хаі оі
гтероі хаі оі Рсораіоі оі ХЕубр.Еѵоі
"ЕХХ7)ѵе? со? Ёбгаоато абтоо? Да-
ѴІ/Д б 7ТрОф7]Т7)? СОѴЕСІОѴТа? ЕІ? Г?|Ѵ
ріЕуаХ^ѵ •&аХаосаѵ—сгг. Гріігор.
Сравн. первую ред.: ахооЕ тоіѵоѵ ао&і? стиѵ ахрфЕіа тгоХХуі пй?
ЁстЕрЕсо9т]оаѵ аі |ЗаслХЕТаі кбоаі тЁооарЕ? (ЗасиХЕсаі аХХт]Хаі? сгоѵх(<р!Ц-
оаѵ АіЗіоіте? МахЕ^бс. хаі оі Рсорасоі "ЕХХ^оіѵ оі тЁссарЕ? аѵЕроі тх,?
бтт’ ойраѵйѵ оо? ЁЙЕаоато Даѵг^Х ооооЕІоѵта? т'^ѵ игуаХт]ѵ -ЭаХаосаѵ
(17, 11-15).
Выписывать всѣ подобные случаи нѣтъ необходимости, такъ какъ
ихъ можно видѣть изъ варіантовъ къ изданному ниже тексту третьей
редакціи. Замѣчу, что, кромѣ перефразировки, вторая группа отли-
чается отъ первой еще выпусками цѣлыхъ предложеній.
Такимъ образомъ, первая группа третьей редакціи, и главнымъ
образомъ единственный полный ея списокъ, Пантелеймоновскій 789,
стоитъ ближе къ первой редакціи. Большое количество уклоненій вто-
рой группы отъ первой, а вмѣстѣ съ ней и отъ первой редакціи, вы-
пуски въ началѣ и въ концѣ—все это даетъ право къ выводу, что
вторая группа вышла изъ первой: одинъ изъ списковъ третьей ред.
былъ подвергнутъ дальнѣйшей переработкѣ и въ результатѣ явился
прототипъ извѣстныхъ намъ списковъ второй группы. Но ни одинъ
изъ трехъ списковъ первой группы не былъ оригиналомъ для второй,
точно такъ же, какъ ни одинъ списокъ первой группы не представля-
етъ намъ третьей редакціи въ ея первоначальномъ видѣ. Совпаденіе
дтйрбвкнпз МЕЛОДІЙ ПАТАРСКАГб.
10&
Ьъ иныхъ случаяхъ чтенія второй группы съ первой редакціей при
уклоненіи въ тѣхъ же первой группы, особенно двѣ указанныхъ выше
вставки въ спискахъ первой группы—все это приводитъ къ выводу,
что и первая и вторая группы восходятъ къ одному оригиналу, который
и представлялъ собой первоначальный видъ третьей редакціи. Особен-
ность этого оригинала состояла, во первыхъ, въ сильномъ сокра-
щеніи текста, во вторыхъ,—въ перефразировкѣ и, въ третьихъ,—въ
очень рѣдкихъ незначительныхъ добавленіяхъ. Было ли въ немъ
добавлено описаніе пришествіе Христа и его суда—сказать затруд-
нительно, ибо авторъ второй группы конецъ отбросилъ. Точно также
нельзя сказать съ рѣшительностью что - либо относительно пере-
мѣны порядка въ началѣ редакціи. Тутъ даже затруднительно опре-
дѣлить, чему слѣдуетъ приписать такой распорядокъ—первой ли группѣ
вообще или только Пантелеймоновскому списку. Отъ предполагаемаго
общаго оригинала вышли два списка: одинъ принялъ небольшія добав-
ленія, но въ общемъ остался очень близокъ къ своему оригиналу: онъ
былъ прототипомъ первой группы; другой подвергся сильному сокра-
щенію и перефразировкѣ: отъ него пошли списки второй группы.
Выводы, такимъ образомъ, будутъ таковы:
1) Третья редакція Откровенія Мефодія образовалась изъ пер-
вой редакціи.
2) Въ основаніи третьей ред. лежитъ списокъ второй группы пер-
вой редакціи, но соотвѣтствующій оригиналу перваго славянскаго пе-
ревода.
3) Особенность третьей ред.—краткая передача текста и интер-
поляціи. Послѣднія заимствованы изъ одной изъ редакцій „Видѣній
Даніила15.
4) Третья редакція представляется въ двухъ видахъ—полномъ и
краткомъ.
5) Ни тотъ ни другой видъ не представляетъ третьей редакціи
въ чистомъ видѣ, но оба восходятъ къ одному оригиналу.
6) Приблизительнымъ временемъ появленія редакціи можно счи-
тать X—ХШ вв.
Четвертая редакція Откровенія Мефодія Патарскаго представ-
ляется у меня въ двухъ спискахъ—Афонскаго мон. Котломуша № 217
и Парижской Національной библ. йп зпррі. §г. № 467, XVI в. По
первому списку редакція издана въ приложеніи. Она характеризуется
прежде всего тѣмъ, что- представляетъ собой только вторую половину
Откровенія, въ которой рѣчь идетъ только о седьмомъ тысячелѣтіи,
съ момента выхода Измаильтяпъ изъ пустыни Етривъ и порабощенія
' 14
ш
ОТКРОВЕНІЙ МЕЛОДІЯ ПАТАГСКАГС».
царства греческаго. Въ этомъ случаѣ редакція сходится со второй
группой третьей редакціи, только въ послѣдней начало нѣсколько ра-
нѣе. Вторая особенность четвертой редакціи Откровенія состоитъ въ
дополненіи—о царствѣ нечестивой царицы и описаніи второго при-
шествія и страшнаго суда; и въ этомъ случаѣ редакція сходится съ
третьей ред. и съ нѣкоторыми списками иныхъ редакцій. Кромѣ того,
особенностью редакціи являетъ въ немногихъ случаяхъ передѣлка
первоначальнаго текста, въ большинствѣ случаевъ незначительная.
І=ѴШ первой ред. Начало нѣсколько видоизмѣнено соотвѣт-
ственно ходу разсказа: о порабощеніи Персовъ нѣтъ рѣчи, а прямо
говорится, что въ послѣдніе дни возстанетъ племя Измаила, при чемъ
тутъ же добавляется, что это тѣ племена, которыя были заперты Ге-
деономъ. Это случится въ послѣдней тысячѣ.—Остальной текстъ соот-
вѣтствуетъ первой редакціи вполнѣ.
П=ІХ первой ред. Земли, которыя будутъ опустошены Измаиль-
тянами, перечисляются тѣ же, что во второй группѣ первой ред.,
именно—Хѵріа, КіХіхіа, и къ нимъ присоединено еще ѲгсоаХоѵіхт;;
кромѣ ихъ, какъ и въ первой ред., Рсоілаѵіа и А’іуѵтгто;.
Ш=Х первой ред. Въ томъ мѣстѣ, гдѣ говорится, что Господь
допуститъ бѣдствіе для того, чтобы объявились праведники, въ чет-
вертой ред. противъ другихъ добавлено: хаі о Яго; б-ор-оѵ^ѵ
тоі; §іхаіоі; СттеѵгухеТѵ та; ЯХіфеі; і'ѵа Хароті ОТЕфаѵоо; еѵ
ойраѵоі; хаі і'ѵа ^іаХбсюпіѵ е~і та; ѲХііреі; айтйѵ. 71, 25—30 со-
отвѣтствуетъ чтенію большинства списковъ первой и второй ред. Въ
Ватиканскомъ спискѣ здѣсь наблюдается пропускъ, см. 37, 1.—
За окончаніемъ отдѣла въ настоящей редакціи слѣдуетъ добавле-
ніе: настанутъ всякія бѣдствія тогда, такъ что христіанскій родъ
подъ игомъ Агарянъ возопіетъ къ Богу въ сокрушеніи сердца: ядо
какихъ поръ будетъ это на насъ, Господи!1* Тогда послушаетъ ихъ
Богъ, такъ какъ они обратились къ нему со всѣмъ сердцемъ и каж-
дый отсталъ отъ своего беззаконія. Тогда восплачетъ царь христіан-
скій къ Богу: „Когда ты смилуешься надъ нами? когда посмотришь
на народъ свой? вотъ осквернили Измаильтяне все наслѣдіе твое!“ И
послушаетъ Господь голоса плача ихъ. Далѣе продолжается разсказъ
первой редакціи, какъ этотъ царь воспрянетъ, какъ бы пробудив-
шись отъ сна, и побѣдитъ враговъ. Обращеніе къ Богу христіанъ,
изнемогшихъ подъ тяжестію ига Измаильтянъ, встрѣчается и въ дру-
гихъ пророчествахъ: напр., въ пророчествѣ о судьбахъ Византіи, на-
печатанномъ въ сборникѣ Васильева, стр. 47—50, также царь гре-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
107
ческій послѣ побѣды Измаильтянъ въ кровопролитной битвѣ взываетъ:
хбріе, хори, ею; тготе ойх еХееі; то аір.а тюѵ '/рютіаѵюѵ, стр. 49.
Можно замѣтить, что и сопровождающія обстоятельства въ этомъ про-
рицаніи почти таковы же, что и въ Откровеніи, такъ какъ въ прори-
цаніи съ упомянутымъ моленіемъ обращается къ Богу именно царь
избавитель: ^ЗаХеі т^ѵ рор.<раіаѵ айтои еі; тбѵ "ЕЯрі^оѵ хаі йтгострёфа;
еісеХейаетаі еі; т^ѵ ауіаѵ теоХіѵ ксрі|ЗаХХ6р.гѵо; оаххоѵ хаі сто&бѵ тгро-
сео^оріЕѵо; етті Г|р,ера; екта. аѵаст^оетаі 8г ю; Ц йтгѵои хаі о’іѵоо храі-
тгаХіхб; (іЫсІ.). Съ этимъ слѣдуетъ сравнить интерполяцію второй ред.
Откровенія, гдѣ царь, прогнавъ Измаильтянъ, приходитъ въ Кесарію и
обращается къ Богу съ молитвой; см. изд. стр. 41. Тамъ и тутъ на-
блюдается одинаковая связь, хотя тамъ и тутъ мы имѣемъ дѣло съ
конгломератомъ нѣсколькихъ источниковъ: послѣ молитвы царь одер-
живаетъ побѣду надъ Измай льтянами. Очевидно, такая связь еще была
въ источникѣ нашихъ интерполяцій.
ІѴ=ХІ пер. ред. Въ настоящей редакціи встрѣчаемъ новыя по-
дробности. Еще въ . первой ред. говорилось, что царь-побѣдитель про-
гонитъ враговъ въ ихъ отечество, въ пустыню Етривъ; здѣсь же до-
бавляется, что сыновья царя обратятся противъ живущихъ въ землѣ
обѣтованной и прогонятъ ихъ оттуда, а Агаряне не будутъ имѣть
возможности ай~о<р9аХр.гТѵ, такъ какъ нападетъ на нихъ страхъ и тре-
петъ; жены и дѣти ихъ будутъ жалобно и горько плакать, но не
будетъ никого, кто бы пожалѣлъ ихъ. Далѣе слѣдуетъ то же содер-
жаніе, что и въ первой ред., только въ перефразированномъ видѣ и
съ добавленіемъ: тбте Хеуоѵстѵ оі ^рютіаѵоі оті оі аѵ<5ре; о&тоі хате-
уюѵеосаѵ ~аааѵ тгр у^ѵ т)[люѵ. ой уар еі^оѵ т°ѵ хйрюѵ ’Іідообѵ Хриутбѵ
тбѵ Э’сбѵ (ріХоѵ хаі <5готсбт-/;ѵ. ой уар юріоХбуоиѵ айтбѵ ттоі^т^ѵ ойраѵои
хаі у^; (изд. 72, 23—26). Опять сходно съ первой ред., но въ бо-
лѣе подробномъ видѣ. Конечно, нѣкоторыя прибавленія, и перефразц-
ровки нужно приписать редактору, хотя и кажется нѣсколько страннымъ,
почему редакторъ, передавая до сихъ поръ текстъ первой редакціи почти
безъ измѣненій, теперь, къ концу, сталъ его перефразировать. Но, быть
можетъ, причиной было распространеніе текста, хотя и нельзя отри-
цать того, что у редактора былъ въ данномъ случаѣ другой текстъ,
представляющій параллель Откровенію съ другими подробностями, и
этотъ-то текстъ замѣнилъ собою старый, несоотвѣтствующій цѣлямъ
или вкусу редактора.
Ѵ=ХІІ пер. ред. Здѣсь идетъ рѣчь объ антихристѣ. Текстъ
является другой, нежели въ предшествующихъ редакціяхъ. Особен-
ностью является то, что передъ антихристомъ будетъ царствовать
108
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
нечестивая царица, которая будетъ предтечею антихриста. Сказаніе
о нечестивой царицѣ, царствующей передъ антихристомъ, встрѣчается
во многихъ редакціяхъ „Видѣній Даніила". Въ однихъ нечестивая ца-
рица царствуетъ непосредственно передъ антихристомъ, въ другихъ—
между ею и имъ царствуютъ другіе цари. Описаніе дѣйствій анти-
христа подробнѣе, нежели въ первой ред. Откровенія, но во всѣхъ
описаніяхъ его дѣйствій наблюдаются черты очень однообразныя. Въ
данномъ случаѣ на редактора оказалъ сильное вліяніе Ефремъ Си-
ринъ, на котораго онъ и ссылается, отсылая читателей къ нему за
большими подробностями. Что касается вопроса, къ какой группѣ пер-
вой ред. принадлежитъ четвертая ред., то отвѣтить на него затрудни-
тельно. Характерныя особенности второй группы не сохранились въ
четвертой ред. по той причинѣ, что весь текстъ, въ которомъ встрѣ-
чаются особенности первой и второй группъ первой ред., какъ 39, 5
и 41, 2, въ четвертой ред. замѣненъ другимъ, и потому нельзя пред-
ставлять, какой былъ оригиналъ.
Изъ указанныхъ краткихъ особенностей редакціи можно вывести
слѣдующее:
1. Четвертая редакція Откровенія Мефодія образовалась изъ пер-
вой редакціи.
2. Какой списокъ первой ред.—первой или второй группы—легъ
въ основаніе редакціи—остается неизвѣстнымъ.
3. Особенность четвертой ред. состоитъ въ выпускѣ всей исто-
рической части и въ замѣнѣ стараго описанія пришествія антихрпсі а
новымъ; кромѣ того, во второй половинѣ редакціи вмѣстѣ съ неболь-
шими добавленіями встрѣчается перефразировка текста.
4. Источникомъ добавленій были редакціи „Видѣнія Даніила".
5. По нѣкоторымъ основаніямъ, вѣроятнымъ временемъ появле-
нія четвертой ред. можно считать эпоху крестовыхъ походовъ.
у.
Латинскій переводъ^ Откровенія Меѳодія Патарскаго сталъ из-
вѣстенъ съ конца XV в., со времени напечатанія его въ Мопнтепіа
Раігппі ОгіИосІохоцгарИа. Онъ неоднократно перепечатывался въ по-
слѣдующихъ изданіяхъ Мопишеніа и въ Парижскомъ изданіи ВіЫіо-
іііека шацпа Раігпіп, напр. въ изданіи 1654 г. т. XV. Латинской
редакціей обыкновенно и пользовались ученые въ своихъ изслѣдова-
ніяхъ объ Откровеніи, такъ какъ изданный греческій текстъ являлся
сильно интерполированнымъ. Русскіе ученые, какъ Горскій и Нево-
струевъ *), Веселовскій 2), сравнивая латинскій текстъ съ греческимъ
и славянскимъ, находили, что латинскій переводъ соотвѣтствуетъ сла-
вянскому и вмѣстѣ съ нимъ представляетъ древній видъ памятника.
Указаніе Гудшмита на два списка восьмого вѣка—сой. ВагЪегіпнз
№ 14,44 и сой. Рагізіепзіз № 13348—стало играть важную роль въ опре-
дѣленіи времени появленія Откровенія 3). Послѣ этого стало невоз-
можнымъ приписывать Откровеніе Ме'фодію, патріарху Константино-
польскому IX вѣка. До сихъ поръ была извѣстна только одна латин-
ская редакція Откровенія, изданная въ Мон. Р. Огііі. Но въ латин-
ской средневѣковой литературѣ существовала еще одна редакція,
краткая, впервые издаваемая ниже въ приложеніи. Она издается по
списку коллегіи Іоанна Крестителя въ Оксфордѣ XI в., а варі-
анты взяты изъ списковъ: 1) Париж. Нац. Б. № 13700, 2) Берлин-
ской Кор. Библ. сосі. РЬіІірріппб № 1904 и 3) коллегіи св. Троицы въ
Оксфордѣ № 3. Краткая редакція, судя по наличности списковъ, была
въ большемъ употребленіи, чѣмъ полная. Изъ 20 списковъ латинской
редакціи, разсмотрѣнныхъ мпою, только четыре представляютъ пол-
ную редакцію, именно—Париж. Націон. Библ. №№ 4871, 3796 и 13348
и Берл. Корол. Библ. сой. РЫІірр. 1672. Остальные 16 списковъ
даютъ краткую редакцію; кромѣ указанныхъ четырехъ списковъ,
остальные слѣдующіе: I. Париж. Націон. Библ. №№ 1655, 2622,
*) Описаніе рукоп. Синод. Библ. II, 3, стр. 748,
г) Опыты по ист. разв. хр. легенды.
8) Нівіог. йеііесЬ. ѵ. 8уЬе1 41, 145. .
110 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
4126, 4895”, 6755, 3768, 74003—пергамменные и № 1660—бумажн.
сп.; И. Оксфордскіе списки — колл. Іоанна Крестителя №№ 135 и
182, колл. Тѣла Христова № 370, колл. Магдалины № 13.
Я сказалъ, что изъ сравненія латинскаго перевода [съ славян-
скимъ выводили понятіе о первоначальной редакціи Откровенія, иначе—
приходили къ тому заключенію, что латинская редакція есть пере-
водъпсрвоначальнаго текстаОткровенія. Теперь можно говортъ ббъ
этомъ рѣшительнѣе,'когда уже имѣемъ и самый оригиналъ. Замѣчу,
что изданная въ _Моп. Р. Огііі. редакція заключаетъ въ себѣ одну
замѣну стараго текста, на которую обратилъ вниманіе еще Оші-
зсйтіі, а именно, старое перечисленіе странъ, которыми завладѣютъ
Измаильтяне, замѣнено новымъ. Въ указанныхъ выше спискахъ пол-
ной редакціи читается первоначальный текстъ, соотвѣтствующій гре-
ческому; именно:
Пар. Н. Б. 3796, л. 118. еі
тіііепі Гогіез Гйіі НузтайеІ впрег
Гйіоз еі йііаз еогпт еі ігайеіиг
іегга Регзагит іп соггирііопет
еі регсііііо'пет еі ііаЪііаіогее е]из
іп сарііѵііаіет еі оссізіопет аЬ-
бисепіиг. Агтепіа диодие еі еоз,
дііі ЪаЬііапі іп еа [ЬаЪііаіогез
е]из 4871] іп сарііѵііаіет еі §1а-
сііо соггиепі [іпсійипі 4871]. Сар-
радосіа іп соггирііопет еі йёзо-
Іаііопет еі е]из йаЬііаіогее іп
сарііѵііаіе еі |и§и!аііопет [оссі-
зіопет 4871] аЬзогЬепіиг. 8ісу-
Ііа егіі іп йезоіаііопе еі еоз диі
ЪаЬііапі іп еа іп оссіѳіопет еі
сарііѵііаіет дисипіиг. Тегга 8у-
гіае егіі іп зоіііибіпет соітиріа
[безегіа еі соітиріа 4871] еі сот-
тогапіез іп еа [ЪаЬііаіогез е]из
4871] іп §1асііо регіепі. Суіісіа
сІезоІаЪііиг еі дпі ЪаЬііапі іп еа
египі іп соггирііопет [еі диі
е]из ЪаЪііаіогев египі іи оссізі-
опет еі сарііѵііаіет 4871]. Огае-
сіа іп оссізіопе §1адіі еі регбі-
Откр. стр. 28, 18—29, 5
хаі 'ігара&лЦогтаі Пграі&х;
гі; фЯораѵ хаі атсіЬЛгіаѵ хаі оі
хатоіхоиѵте^ ёѵ аот^ аі^р-аЛыбіа
хаі роріфаіа тгараооіЦооѵта'. Кап-
каівхіа гі<; фѲораѵ хаі оі. таитт^
оіхгроргс, аІ^ріаХадоцс хаі офаут)
хатапо9т;соѵтаі. ХіхгХіа готаі гі$
ёр7]р.собіѵ хаі оі ёѵ айг/; хатосхоиѵ-
теі; гі? о<рау?(ѵ хаі аі^р.аХо)біаѵ.
у?} Еоріа? ё'отаі ер^рюі; хаі &е<р-
9арр.ёѵ75 хаі оі • хатоіхооѵтес ёѵ
аитт] аіто)юйѵтаі ріа^аіра. КіХіхіа
ёрг(р.ыЭ'7]бг"аі хаі оі хатоіхоиѵтеі;
ёѵ аит?) гі<; а'ур.аХыоіаѵ х.аі р.а-
уаіраѵ ёооѵтаі. 'ЕХХа? еі<; оіаірЭо-
раѵ хаі оі хатоіхоиѵтг<; ёѵ айтт]
еьс аіур.аХ(оі7іа хаі р.ауаіра гооѵ-
таі. Рсоааѵіа $іа<р9ораѵ хаі
фиуг(ѵ траттгІб'Етаі.
ОТКРОВЕНІЕ МРФОДІЯ ПАТЛВСКАГО.
111
ііопе еі соггирііопет еі диі зипі
еріз ІіаЬіІаіогез іи сарііѵйаіет
бисипіиг [Огаесіа іп соггирііопе
егіі еі диі ЬаЬііапі іп еа гит-
рЬеіі ’соггиепі 4781]. Котапіа
соггитреіиг еі іп оссізіопе егіі
еі сопѵегіаіиг іп йідат...
Въ редакціи же ОгіЬосІохоёгарІіа перечисляются слѣдующія земли
(я пользуюсь изданіемъ 1569 г.): іегга Регвагппі, Агтепіа, Сарайо-
сіа, Сііісіа, Іегга 8угіае, Ае^уріиз, Нізрапіа, Сгаесіа, Саіііа, Стег-
тапіа, АцаіЪопіа—стр. 108. Точно также въ указанныхъ спискахъ
полной редакціи нѣтъ начальныхъ двухъ главъ, которыя въ Огііюй.
предшествуютъ разсказу собственно Мефодія; нѣтъ и заголовокъ,
встрѣчающихся въ Огіііобохо^гарііа.
Сравнивая латинскій переводъ съ оригиналомъ, прежде всего
замѣчаемъ, что въ немъ нѣтъ той интерполяціи, которая находится
въ спискахъ второй группы первой греческой редакціи 39, 5, какъ
нѣтъ ея и въ славянскихъ переводахъ. Но съ другой стороны, то
дополненіе, которое замѣчается въ спискахъ Оттобоніанскомъ и Вѣн-
скомъ сравнительно съ другими списками (изд. 46, 5) и которое есть
въ первомъ славянскомъ переводѣ, находится и въ латинской редак-
ціи: еі сотрІеЬііиг ргорЬеііа Эаѵій йісепііз: іп поѵіззітіз ’ йіеЬиз
Аеііііоріа ргаеѵепіеі тапиз е]пз Эео ех ео диой ех зетіпе йііогит
СЬизеіЪ. Гіііае РЬооІ ге»із Аеііііоріае ірзе поѵіззіте ргаеѵепіеі ша-
пиз зиаз Рео. еі сшп ехаііаіа ‘іиегіі сгих іп соеіит еііат ігайеі
сопіінио эрігПит зиит Вотапогит гех. іипс йезігиеіиг отпіз ргіп-
сіраіиз еі роіезіаэ сит аррагиегіі Гіііиз регйіііопіз, стр. 112 — 113.
На основаніи вышесказаннаго (см. стр. 63—64) слѣдуетъ вывести, что
оригиналъ латинскаго текста, подобно оригиналу перваго славянскаго
перевода, былъ древнѣе дошедшихъ до насъ греческихъ текстовъ Откро-
венія. Переводъ восходитъ къ тому же списку, что и первый славянскій
переводъ, т.-е. къ такому, который, имѣя особенности второй группы
и еще удерживая указанное мѣсто, не имѣлъ еще вставки четырехъ
списковъ второй группы, вставки, перешедшей и во вторую редакцію.
Это тѣмъ болѣе попятно для латинской редакціи, что переводъ не-
немногимъ новѣе самого оригинала: послѣдній принадлежитъ VII
вѣку, а переводъ—VIII, если тоже не VII.
Укажу другія особенности латинскаго перевода, слѣдуя порядку
греческаго текста.
6, 5, аЬиіеЬапіиг ихогіЬиз Ггаігит зиогит іп іогпісаІіопіЬиз
112
ОТЙРОВЁНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
пішііе; послѣднихъ двухъ словъ нѣтъ въ греч. и славянскихъ пере-
водахъ: хатёотрФѵѵооѵ та<; уоѵаіхаі; тйѵ абгЛсрсбѵ аотюѵ; слѣдующія
слова греческаго текста уѵоѵ? ойѵ таота о ’Аоар. гЛи-тД/] сирб^ра—
пропущены.
6, 8—9. хаі тоі<; оіхеіок; аѵ^распѵ агг уоѵаі^сѵ ёхеур-дѵто пере-
дано въ латинскомъ переводѣ подробнѣе: паш зиіз ѵігіз іапдиатре-
сшіез тиііегез 8ирег§ге88ае иіеЬапіиг; затѣмъ слѣдуетъ добавленіе,
которому нѣтъ соотвѣтствія: еі іасіі зипі Ъотіпез іп ѵііа виа Гегае
иі сіагіив дісат іпѵегесипді аррагепіов отпіпо. Здѣсь видна рука
позднѣйшаго интерполятора.
7, 9. сопѵегііі еов розіеа іп отпет та^ісат агіет еі отпет
вресіет пшзісат сотропепсіі; въ греч. текстѣ и во второмъ слав.
переводѣ короче, причемъ л.атинскій ближе къ спискамъ второй ре-
дакціи—гтроліосато абтоѵі; гі? тгаі; еі&л; [лоѵ»яхбѵ; дальнѣйшее есть
добавленіе латин. перевода.
8, 6—7. Латинскій текстъ отступаетъ отъ греческаго: еі регіпві
аррагиегипі §у§апіев 8ирег іеггаш бе 8еі1і диі рессаіі іп і'оѵеаш
Іарві аігосівбіші Гасіі 8Шіі—ха» грріфе топ;; уіуаѵтаі; гц оЛе-
{Iроѵ т/]? аиартіа^; слав. переводы соотвѣтствуютъ греческому, пере-
давая еі? (Зарайроѵ тт)<; ар..
8, 10. въ переводѣ добавлено — еі дерѳгііі цепегаііо ргіті 1ю-
тіпів Гі§піепіі.
8, 13—14. Ёп сѵбр.аті той арійр.ои тйѵ бхтФ фиушѵ ёЕеХЗоосгйѵ
[О. Б. К]іх т7(<; хірютой == весишіиш пипсираііопет йііогит Мое
еі питегит іііогшп диі ехіегипі де агсЪа.
9, 3. Четвертый сынъ Ноя называется Іопіійив, что соотвѣт-
ствуетъ гр. ’Іюѵ-дто; второй группы первой ред.
9, 11. гЛа/Зе уаріои.ѵ. сосріаі; йасг прыто; аотроѵор.іаі; теуѵ/;ѵ
гфсйрг; въ латин. подробнѣе: ассеріі допит заріепііае ад ошпев
агіев диі поп 80Іиш Ііііегагит еі аіідиагит агііит ѵегит еііат
отпів авігопотіае ргітив Гиіі іпѵепіог, что въ греческомъ было бы
передано іоогг тгрсото? ой ибѵоѵ тйѵ урар.р.атыѵ аХХа хаі каот;^
аотроѵор.іа<; тіуѵ'дѵ есргирг; возможно, что нѣчто подобное и было въ
оригиналѣ, такъ какъ на это намекаетъ первый славянскій переводъ:
пііо не тьуню Астрономнньн хитрость н^юкристн—изд. 85, 29.
9, 12. Къ имени Неврода добавлено—диі егаі ѵіг ёу^ае; далѣе
ттаі^гоЗсі; тгар’ айтои передано чрезъ егибііив а Бео, а совѣтъ про-
тивъ греческаго текста данъ особенный: іп диіЬиб іпПиепііів азіго-
гиш іпсіріепдиш еззеі еі ге^паге зирег іеггаш; въ греч. только—
(ЗоиХ^ѵ ф (ЗасіЛгисаі аитбѵ.
МКРОВѢшЙ МЕЛОДІЯ ПАТАРСКАГО. 11’3
10, 1—2. обто? 6 а^гЛфб? тйѵ ѵ;рыыѵ ётбууаѵЕ тйѵ
техѵыѵ той Еті[у. въ переводѣ передается съ уклоненіемъ: йіс апіеш
Иетгоій паіиз Гиіі ех Гіііів Сіше сиі егаі раіег Сйат.
10, 12—14. Въ латин. передается такъ: ге§пит аиіет Иет-
гоій еі йііі 8ет еі Ропііріі йііі Сйат еі Іарйеі сопіга зэ іпѵісет
гейеііайаі. Въ сой Ьаийіапиз (Б) пропускъ соотвѣтствуетъ переводу,
въ которомъ не передается оох /}ѵ іѵ уар таі? ^[лерац ІХе-
рры5; лишнія имена должно приписать переводу.
11, 3—4. Подробное опредѣленіе времени передано кратко: аппо
і§ііпг осіаѵо диагіа сйіііайе.
11, 6. Латинскій переводъ соотвѣтствуетъ чтенію 2-й группы—
еі оЫіппіі роіепііат ВаЬуІопіз іп зетіпе Иетгоій—:хаі екіхрат^? уі-
уоѵе у; раоЛгіа ВаРоХйѵо? ёѵ тф окгрраті тоо Кгррыо.
11, 9. Про Іерездея добавлено: Еіізйет ѵего §етиіі Созйгоп.
13, 1. Послѣ еі? то "Ейрфоѵ читается продолженіе: сит аиіет
іп ргаейісіо йегето іп §епегаііопіЬи8 виіз тиіііріісаіі Гиегипі іп-
питегайііі тахіта еі тиИііийіпе аппія йисепііз еі веріиа^іпіа ех
Иотіпі Пеі регтівзіопе йііі Ізтаеі ехіегипі Агайісит Йевегіит.
Интересно, что въ полной русской ред. Откровенія также говорится
о размноженіи потомковъ Измаила, см. изд. стр. 119. Вѣроятно, и до-
бавленіе латинскаго текста основывается на подобной же легендѣ.
14, 3. добавлено — диі Гиегипі Гіііі Нитеае диі аЬ еіз зіе ѵо-
саЬапіиг.
16, 3—4. акб Мг|3рю$ уар той тореро? р.ё^рі то^ Пароийр. тд ]3а-
<яХг(а тйѵ уіуаѵтоѵ хатахратгТ т7(? ут(? ВариХйѵо? въ переводѣ и
подробнѣе и съ переиначеніемъ: а Иетгоій епіт диі Гиіі ^у^аз еі
ргітиз Гипйаіог ВаЬуІопіае еі а Мегайасй ге§е е]изйет издие ай
Ваііазаг йііит Иайисйойопозог диі еі Иеійег пипсираіиг зирег от-
піа ге^па §епііпт оЬіівиіі ге§пит ВаЬуІопіз ргітаіит, дпопіат
ргітит гецпит зирег іеггат. Въ дальнѣйшемъ изложеніи видно
вліяніе историческихъ свѣдѣній у латинскаго редактора.
23, 11. Переводъ соотвѣтствуетъ чтенію второй группы первой
ред.: аиі ипдиат запсіае сгисіз арргейѳпйеге роіепііат. зіе епіт'
оЫіпеі ѵепегаііопет Вотапі ітрегіі йі^пііаз роііепз рег еит диі
іп еа ререпйіі ГЗотіпит позігит Іезит Сйгізіит=О. В. К. — ^ тф
хратгі хаі <7г(3аор.аті тйѵ Рсораіыѵ тгйырахіетаі раоіХеіа 8іа той
еѵ айтф ~рос~ауёѵто? оеотсстоо '^р.йѵ Цоой уріетой; въ спискахъ пер-
вой группы этого мѣста нѣтъ.
29, 3. Къ перечисленію странъ, подпавшихъ власти Измаила,
присоединено—Нізрапіа §1айіо регійіі, сарііѵі йпсепіпг йайііаіогез
Г»
114 ОѢКЙОВІЗНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ерів... Оаіііа бегтапіа еі А^аійопіа ѵагііз ргаеіііз египі беѵогаіае.
Это добавленіе имѣетъ значеніе для опредѣленія происхожденія крат-
кой латинской латинской редакціи; см. ниже.
29, 8. добавлено: Нотіпездне іп ігіЬиІаііопез іттевбаз соаг-
іаЬипіиг егіідие ігіЬиІаііо зирег Сйгізііапое диаіів апіеа поп Гиіі.
32, 9. добавлено: еі осІіЪіІез зипі аідие аЪотіпаЬіІев отпіЬиз
ЬотіЬиз еі ібео обіит ірзіз сотріесіипіиг.
32, 11. Переводъ соотвѣтствуетъ спискамъ О. В. Б. Б. П. Б.*,
имѣющимъ дополненіе еі іпіапіев аЬ йптегіз пиігіспш таріппі еі
песапі== хаі -і ррёа>7) іу- т&ѵ р.атергхй>ѵ аухаЛ&ѵ арка^оѵтг<; ~атассос>’;
далѣе уже въ одномъ латинскомъ текстѣ: еі тиііа согрога рго]ісі-
ипіиг іп ріаіеіз во диоб поп віі диі зереііаі.
36, 12. Добавленіе латинскаго перевода соотвѣтствуетъ спискамъ
второй группы первой греч. ред.: еіс епіт регвесиіі зипі ргорЬеіов
диі іиегипі аиіе ѵоз. диі аиіет яизііпиегіі іп ііпет Ніс заіѵив егіі.
37, 1. Переводъ соотвѣтствуетъ большинству списковъ, имѣю-
щихъ дополненіе сравнительно съ Ватиканскимъ: поп НаЬепіез врет
заіиіія аиі гейешрііопів аіісиіиз бе іпапіЪиз еоітип регвесиіі еі ігі-
Ъиіаіі аЬ еіз айіісііздие Гиегіпі іп Гате вііі еі пибііаіе. ЪагЬагогиш
ѵего паііопев египі Ьаес сотебепіез ЫЬепіез еі ]осипбііапіея іп
ѵісіогііз еогит §1огіапіез.
39, 5. добавлено—ессе ѵісітиз іеггат іп Гогіііибіпе позіга еі
отпез диі ЪаЬііапі іп еа.
48, 3. Въ добавленіи объ Іудѣ переводъ сходится -съ сн. В. Б.,
второй греч. ред. и съ славянскими переводами: паш еі Іибаз Бсагіоііз
диі еі ігабііог Вотіиі ехііііі бе ігіЬи Сап безсепбіі. = хаі ’Іобба?
уар б ’Ісхаріыті]? б хаі кро^ойі; тбѵ хиріоѵ Хаі аитб<; ех сроХтус; ёаті
той Даѵ.
Вотъ всѣ случаи наибольшаго уклоненія перевода отъ извѣстныхъ
намъ греческихъ списковъ. Большею частію переводъ имѣетъ особен-
ности второй группы первой греческой ред., но, какъ видѣли, его
оригиналъ совпадаетъ съ оригиналомъ перваго славянскаго перевода:
оба вмѣстѣ древнѣе извѣстныхъ намъ греческихъ текстовъ. Переводъ
не отличается буквальностью, какъ и вообще латинскіе переводы, но
переводчикъ, за исключеніемъ двухъ — трехъ случаевъ, всегда вѣрно
передавалъ смыслъ подлинника. Судя по спискамъ, переводъ-сдѣланъ,
можетъ быть, даже въ VII в., вскорѣ послѣ~появлёнія оригинала. Ин-
I тересно то, что' латинскіё~списки полной и краткой редакцій гораздо
древнѣе списковъ греческихъ: они почти всѣ пергаменные и принад-
лежатъ времени не позже XVI в., въ большинствѣ случаевъ гораздо
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 115
болѣе раннему времени, списковъ же позднихъ попадается очень
ничтожное количество. Наоборотъ, греческіе списки, какъ видѣли,
не восходятъ далѣе XIV в. Повидимому, крестовые походы были осо-
беннымъ временемъ для распространенія Откровенія. Борьба запада
съ Сарацинами пробуждала интересъ къ дѣламъ востока, а съ Іеру-
салимомъ была связана и Византія, ибо въ Іерусалимѣ византій-
скій царь долженъ передать царство свое Богу. Фантазія западнаго
человѣка не остановилась, разумѣется, на этомъ и развила обширный
рядъ сказаній о своихъ императорахъ и короляхъ, заступившихъ мѣ-
сто послѣдняго византійскаго царя Откровенія; см. объ этомъ въ книгѣ
Кашрегв’а Сіе Каіеегргорііеііеп ипб Каізегаацеп іп Міііеіаііег,
1895. Замѣчу здѣсь, что, повидимому, по мѣрѣ разростанія сказанія
о національныхъ короляхъ и императорахъ падалъ интересъ и къ
латинской передачѣ, которая стала достояніемъ немногихъ любите-
лей старины. Прежде Измаильтяне наводили страхъ на народъ запада;
когда появились Турки, то подъ Измаильтянами Мефодія стали разу-
мѣть Турокъ, но съ исчезновеніемъ передъ ними страха сталъ про-
падать интересъ и къ Мефодію '); см. ниже.
Я сказалъ, что кромѣ полной ред. въ средніе вѣка пользовалась
распространенностью краткая латинская редакція. Въ иныхъ спи-
скахъ она соединяется съ именемъ Іеронима; напр, въ Парижск сп.
№ 13700, л. 144в такое заглавіе: Іп Сйгізй потіпе іпсіріі ііЬег
МеіЬобіі ерізсорі ессіезіае Раіегепіб тагіугіе СЬгіеіі ^иет сіе ЬеЬгео
еі §гаесо іп Іаііпит ігапбіиііі ібезі сіе ргіпсіріо заесиіі еі іпіегге^па
^евііит еі йпе запсіогит диет іпіег Шизігоз ѵігов Ъеаіиз Ніего-
путиб іп 8иІ8 оризсаііз соііосаѵіі, въ иныхъ спискахъ—соііашіаѵіі.
Памятнику придана форма поученія: бсіешішп езі патдпе, ігаігез
сагібзіті, поЪіб дпотобо іп ргіпсіріо сгеаѵіі сіеив соеі'ит еі (еітат.
Форма поученія дана была еще въ оригиналѣ, здѣсь же только она
яснѣе проводится. Личность поучающаго проявляется еще, когда онъ
прерываетъ свое повѣствованіе о нечестіи сыновей Каина: соеріі шпііа
шаііііа ре]ог ргіоге сгезсеге впрег іеггаш диае а поЪіб езі пе^П-
^епсіа біі еі пес сіісепсіа—изд. 76, 15—17. Особенно это видно изъ
отдѣла VIII; см. ниже.
I. Содержаніе въ общемъ не слишкомъ удаляется отъ полной ре-
дакціи, только распространено вставками изъ книги Бытія. Начало
повѣствуетъ о твореніи міра и о пребываніи первыхъ людей въ раю,
конечно, очень кратко: есіешіпш ееі патдпе поЬіе, дпотоііоіп ргіп-
Катрегз, 147.
116 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
сіріо сгеаѵіі бенз сосіит еі іеггат еі рег ірзит отніа сгеаіа зипі
еі дпотоДо іесіі котіпет еі асЦиіогет бітііет 8ІЬі еі розиіі еоз
іп рагасіузо еі ѵосаѵіі иотіпа еогит Асіат еі Еиат, диі.робіса
зсгрепііпо ііоіо сіесеріі е]есіі 8ині ѵіг&іпеб сіе рагабуео. Сказавъ о
Сифѣ, редакторъ добавляетъ: рсрегіі роеіеа Абат еі Еѵа йііоб еі
йііае (75, 12—13) Про Адама добавляется,, что онъ еериііиз іп Не-
Ъгоп 75, 17. Про Каина добавлено: еойет Іосо йеіісіагнт цЫ ргітив
ірзе Сйаіп сошіісііі сіѵііаіет сиідие ѵосаЬиІит ітроеиіі Ейгет 76,
5—6. Извѣстіе о сыновьяхъ Ламеха также находится подъ вліяніемъ
библіи: І8іі (т.-е. йііі Ьатесіі) іпѵспегппі ргіті орега Геггі еі аегіз еі
аигі еі аг^еиіі тоіііепді 76, 12—13. Разсказъ о потопѣ 76, 23- 32
замѣненъ другимъ, близкимъ къ библейскому разсказу.
II отдѣлъ также близокъ къ полной редакціи, но имѣетъ нѣсколько
добавленій, взятыхъ то изъ книги Бытія то изъ историческихъ хро-
никъ. Про Ноя добавляется, что сиш сотріеіі йлзвепі сііеб е]и8, Іи-
егппі алій попцепіі диіпдпа^іпіа (77, 4—б). О башнѣ на полѣ Со-
наръ добавляется: ссуиз саситеп регііп^егеі издие асі соеіит. Я
замѣтилъ выше, что повѣствованіе о дарахъ Мунта въ полной ред.
отличается отъ греческаго оригинала; отличается отъ того и другого
сказаніе и въ краткой ред.: еі асссріі а сіео баріепііаш еі отпет
азігопотіат еі зубега соеіі іііе іпѵепіі 77, 12—13. Раздѣленіе
земли между сыновьями Ноя не упоминается въ полной ред., грече-
скій текстъ говоритъ только—хаі оігрерісг)/]саѵ етп ироаіЬкоо •ка.пг^
т7,? изд. 9, 7—8' въ настоящей же редакціи земля раздѣлена
на основаніи другихъ источниковъ: 8еш йіше Кое ассеріі іеггаш
Авіае, Скат іеггаш тегіеііапат дпае езі раге аиеігаііб ивдпе ай
оссібепіет, Іарйеііі іпігоіѵіі сопіга адиііопет издие асі осеапит
таге. еі біѵізі еипі іп отпет іеггат 77, 13—16. Про Пон-
типпа, который здѣсь передается чрезъ РопііЬие, добавляется—диі
іепиіі Ропіиш еі ех ео ассеріі потеп—77, 21. Про Іерездея грече-
скій текстъ говоритъ, что онъ екаѵЁотд хата тд? расаЛгіа? тсоѵ тгх-
ѵсоѵ тоо Хар хаі д^р.аксотгосгіѵ аотоо? хаі хатеафа^Е хаі ЁѵЁтердте тга-
са? та? -/сора? тд? оооеы?.—-изд. 11, 10—12. Наша редакція сдѣлала
точное указаніе покоренныхъ народовъ: Негезсіез аиіет ірзе сопсге-
таѵіі ге^пит СЬаіп еі сарііѵаѵіі отпеб диі егапі йаЬііапіев ІеЬи-
заеоз еі Атоггеов Раіаезііпоз еі Ай’Об диі егапі асі оссібепіет
77, 33—35.
ІП. Здѣсь въ началѣ находится одна подробность о царѣ Сами-
сабѣ (Барріа? а тоо Вар): ровідиат <1е Іпсііа Гиіі геѵегвиб ѵепіі іп
ДгаЬіат еі ргаеіехіі іп бсеегіит 8аЬаа іп іеггат НіетаЬеІііагищ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 117
еі розиіі іЬі савіга іп іегга йііогпш НІ8іпа1іе1, іЬіцие сіеѵісіиз е8І
ёатійаЪ гех а багасепіз еі сесіііегипі тиііа тіііа еі Ги^египі
78, 11—15. Далѣе говорится согласно оригиналу о выходѣ Измаиль-
тянъ изъ пустыни, но не вполнѣ тождественно: еі іппс ргішііиз ехі-
египі йііі Нізшайеі бе Ііегсто Ъеііа сегіаге оі іпігоіѵегипі іп ге§па
цспііипі еесипйиіп диоб ргошіеіі беиз НізтаЬеІі диоб еі ге^іопе
і’гаігит еиогит іі^егеі іаЬегпасиІа 78, 15—17, ср. греч. 12,11—
13, 4.
IV—VI отдѣлы пропущены, отъ VII отдѣла остался только ко-
нецъ о господствѣ Римлянъ. Соединеніе вполнѣ удачное; редакторъ,
сказавъ, что егіі та^пійсит гедпит Вотапогит еирег сипсіа герца
репіітв, продолжаетъ:' поппе тіііе аппое герпаѵегппі НеЬгаеі еі а
Котапі8 йеѵісіі Гиегипі? Заканчивается перечисленіемъ западныхъ
странъ, покоренныхъ Римлянами: АГгое, Йрапоз СІаІІі (Саііоз) вет-
шаное 8иеѵі (Зиапоз) Вгііопее Ье1Іегісо8 аппІ8 абдиізіегииі 79,
7—8.
VIII отдѣлъ говоритъ о вторичномъ выходѣ Измаильтянъ изъ
пустыни іп П0ѴІ88ІШ0 вехіо шіИагіо 8аеспіі=4ѵ т/}
ёріорм аі&ѵі—изд. 26, 7—8', въ полной латинск. ред. согласно
греческому тексту: іп поѵіббіто тШепагіо 8еп 8ерііто. Все осталь-
ное содержаніе выпущено, кромѣ послѣднихъ словъ, которыя редак-
торъ перенесъ на свое время, прибавивъ кое-что и отъ себя: ііадие
ігайісііі по8 беиз іп тапиз ЬатЪатогит диоб оЫій еитиз ргаесеріа
(Іотіпі еі ргоріегеа ігабібіі поз роііиііз ЪагЬагІ8 79, 14—16. О зна-
ченіи этого добавленія см. ниже.
IX отдѣлъ, повѣствующій о жестокостяхъ Измаильтянъ, переда-
етъ то же, что и полная редакція, только сокращеннѣе и въ пере-
фразированномъ видѣ. Такъ же, какъ и въ полной, и здѣсь находится
добавленіе въ перечисленіи странъ: Врапіа ріабіо регіЬіі еі сарііѵі
(інсипіиг, СаПіа Оегтапіа Адиііапіа ѵагііз ргаеіііб сіеѵогаіа еі тиііі
ех еіз сарііѵі йисипіиг 79, 25—26. Издаваемый ниже списокъ Окс-
фордскій сравнительно съ Берлинскимъ имѣетъ лишнюю ссылку на
пророка, которой не было въ оригиналѣ, см. і зд. 80, 14.
Огъ X отдѣла сохранилась только послѣдняя часть. Нужно за-
мѣтить, что горделивыя слова Измаильтянъ совпадаютъ съ таковыми же
въ полной редакціи, которая, какъ видѣли, отличается отъ греческаго
оригинала: педиадиат 8е ро88Іпі егіреге сЬгізііапі бе тапіЬиз
П08ІП8... ессе ѵісітиз іеггат іп Гогіііпсііпе позіга еі диі ІіаЬііапі іп
еа 81, 2—5.
XI. Въ началѣ есть добавленіе: іипс гесогбаЪііит сіотіпиу беив
118
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
весипсіит тарнаго. шіеегісогсііаш еиат диае рготівіі біІі^епІіЬиз ее
еі диі іп СЬгізіо випі сгебііигі еі ІіЬегаѵй еоз <1е тапи Ваггасепо-
гит. Далѣе продолжаегся рѣчь о пробудившемся царѣ. Замѣтимъ
здѣсь, чго этотъ царь не называется царемъ греческимт, но просто—
христіанскимъ: еб еиг^еі аиі гех сЬгізІіапогиш 81, 8—9. Для редак-
тора, передѣлывавшаго пророчество, Византія, очевидно, имѣла мало
значенія; объ этомъ ниже.
XII отдѣлъ отличается подробнымъ распространеніемъ описанія
пришествія Христа и страшнаго суда.
Теперь является вопросъ объ отношеніи разсматриваемой редак-
ціи къ полной латинской: есть ли первая сокращеніе послѣдней, или
самостоятельный переводъ съ неизвѣстной намъ греческой редакціи?
Сопоставленіе особенностей обѣихъ редакцій съ греческой заставля-
етъ придти къ тому выводу, что разсматриваемая редакція есть сокра-
щеніе латинской же полной. Выше указаны случаи уклоненія полной
латинской ред. отъ греческаго оригинала. Большинство изъ этихъ осо-
бенностей встрѣчается и въ краткой редакціи, на что было, между
прочимъ, только сейчасъ указано. Въ краткой ред. встрѣчаются слѣ-
дующія особенности полной:
75, 13—/4—греч. 6, 5: соерегнні йііі СЬаіп аЬиіі ихогіЬиз
ігаігпш зиотшп іп іогшсаііопіЬиз пітіз.
Четвертый сынъ Ноя называется, какъ и въ полной ред., ІопііЬне.
77, 30=греч. 11, 2—4 краткое опредѣленіе времени: ашю
осіаѵо іп диагіо тіііагіо заесиіі.
Хоор6-/;<; греч. текста въ обѣихъ редакціяхъ передается одинаково:
Созбгоп—Сизбгот.
79, 25—26 = греч. 29, 3. Я указалъ выше, что дополненіе
странъ европейскихъ находится и въ краткой ред.
Точно также выше указано на особенность гордой рѣчи Из-
маильтянъ.
Кромѣ того, на передѣлку болѣе древняго оригинала указываетъ
объясненіе слова еосііаш = гфаѵ: обыкновенно къ нему прибав-
ляется—ібееі оііепіст, таковы—77, 3; 77, 11. Такое добавленіе не
нужно было дѣлать переводчику, который прямо могъ бы передать
чрезъ огіепіеш. Послѣдній же редакторъ, имѣя въ текстѣ еосііаш, отъ
себя добавлялъ—ібееі огіепіеш.
Всѣ эги случаи, въ которыхъ краткая ред., удаляясь отъ извѣ-
стныхъ греческихъ, совпадаетъ съ полной, доказываютъ происхожде-
ніе ея изъ послѣдней. Она была, судя по спискамъ, наиболѣе распро-
страненною. Вь эгомъ отношеніи Откровеніе испытывало ту же судьбу
•с
ОТКрОвЕніе мёФодія паТаГсКАгО.
Ц9
въ Латинскомъ мірѣ, что и въ византійскомъ. Если уже для грека
первоначальная тенденція—изображеніе міра въ семи тысячахъ лѣтъ—
стала мало-по-малу теряться, въ результатѣ чего стали являться ре-
дакціи съ выпускомъ исторической части, то въ латинскомъ мірѣ по-
добное видоизмѣненіе взгляда на Откровеніе было вполнѣ есте-
ственно. Откровеніе интересовало только той частью, которая повѣ-
ствовала о послѣднемъ времени, а первая половина, гдѣ наиболѣе
сильпо высказывалась византійская тенденція, подверглась сильному
сокращенію. Въ греческой редакціи дѣйствуютъ Рсор.аіоі ?(тоГЕаХ7)ѵе<;,
что сохранилось и въ полной латинской, въ краткой же въ боль-
шинствѣ случаевъ—сіігІ8Ііапі. йагасіпі или ііііі Нізшаѣеі являются
врагами не грековъ, а христіанъ. Если греческая редакція говоритъ:
тбте ётгаѵаст^аегаі ё~* айтоік; РасіЛгй<; ' ЕАХцѵыѵ г/тог Ры[/аіыѵ (изд.
40, 1—2).., ттасаі аі тгарер.р'АаІ айтйѵ аі ойсаі тйѵ тгатёроіѵ айтйѵ ёѵ
тд у/) айтйѵ еі<; та<; уеіра<; той ра<7і?іёсо<; тйѵ Роір.а«ѵѵ карабоіЦсоѵтаі
(изд. 41, 8—10).., хаі ёстаі б ^иуб<; той {ЗасіАгы? тйѵ Рор.аііоѵ іъ ай-
той? ёлтакХаспоѵ (изд. 42, 1)—то краткая латинская ред. во всѣхъ
этихъ случаяхъ знаетъ только христіанъ: знг^еі аніеш гех сЬгібііа-
погит (81, 8—9)... еі ігасіеі І11о8 (1еи8 іп тапиз сіігівііапогит (81,
13—14)... еі ітронені сіігівііаш ]и§ипі внрег еое (81, 15). Правда,
эта тенденція не проведена съ послѣдовательностью: далѣе царь на-
зывается гех Вошаногипі еі Сггаесогит (82, 12), но это уже надо
относить, можетъ быть, къ неумѣлости редактора. Въ латинской пе-
редачѣ гс§ппт Вотаногит могло разумѣться и какъ царство рим-
ское, что особенно и выражается въ отдѣлѣ VII. Въ греческой ред.
въ этомъ отдѣлѣ сводится дѣло къ тому, что, сколько ни было царствъ,
всѣ они разрушились, а греческое царство будетъ сіять вѣчно. Въ
нашей же редакціи въ концѣ третьяго отдѣла сказано, что Измаиль-
тяне будутъ побѣждены христіанами еі гецпо Вотаногит... еиЬісі-
иніиг (78, 34—79, 1) и далѣе изъ числа царствъ, указанныхъ въ
греческой ред., оставлены только царства—еврейское, вавилонское,
македонское, парфянское, скифское и индійское—большинство поко-
рено римлянами—и къ этому еще прибавлены—Африка, Испанія, Гал-
лія, Германія, Свевы, Британія—страны, покоренныя римлянами. Та-
кимъ образомъ, тотъ интересъ къ Византіи, который проявляется въ
греческихъ редакціяхъ, въ разсматриваемой редакціи замѣнился инте-
ресомъ къ царству христіанскому, борьба Измаильтянъ съ Греками
обратилась въ борьбу ихъ съ христіанами, а на мѣсто Византіи встало
гецпнш Вотапогшп. Изъ политическаго памятника,„какимъ является
Откровеніе въ греческой ред., оно обратилось въ назидательное слово,
120
0ТКЙОВЕНІГ МЕЛОДІЯ ПАТАГСЙАТО.
которымъ поучающій хочетъ подѣйствовать на слушателей и побудить
ихъ къ исправленію: ііадие ігасіісііі пое сісиз іп гпапив ЬагЬагогит
диосі оЫіІі нитие ргаесеріа сіотіпі—79, 74—15. Это указаніе чи-
тается во всѣхъ спискахъ, и является вопросъ, не можетъ ли оно
имѣть отношеніе къ какому-либо историческому факту, а этотъ вопросъ
[связывается съ вопросомъ о національности редактора. На основаніи
'римской тенденціи я видѣлъ бы скорѣе всего въ авторѣ итальянскаго
монаха. Время, къ которому относится сосіавлепіе редакціи, колеб-
лется между IX и X вѣками, такъ какъ въ VIII в. предположительно
былъ сдѣланъ латинскій переводъ, послужившій оригиналомъ для нашей
редакціи, а отъ XI дошли до насъ уже ея списки. Единственно, на
что могли бы указывать сейчасъ приведенныя слова, это—походы
Оттоновъ въ Италію: итальянцы и смотрѣли на германцевъ какъ на
варваровъ
Получивъ видъ краткаго поученія, Откровеніе распространилось
по всей Европѣ и вытѣснило старую полную редакцію, которая для
западнаго человѣка страдала излишними и неинтересными для него
подробностями. ,
Изъ всего сказаннаго можно сдѣлать нѣсколько выводовъ:
1) Первоначальная латинская редакція Откровенія Мефодія Па-
тарскаю есть переводъ съ первой греческой редакціи.
2) Переводъ сдѣланъ со списка второй группы первой ред. и
именно съ такого же, съ какого сдѣланъ и первый славянскій переводъ.
3) Временемъ перевода слѣдуетъ признать конецъ VII или на-
чало VIII вѣка.
4) Въ промежутокъ до XI в. латинская ред. подверглась пере-
работкѣ; въ результатѣ явилась краткая ред., носящая римскій оттѣнокъ.
5) Наибольшимъ временемъ распространенія латинской ред. От-
кровенія были XI—XIV вв.; послѣ этого времени интересъ къ От-
кровенію на западѣ постепенно пропадаетъ.
VI.
Откровеніе Мефодія Патарскаго было два раза переведено на
славянскій языкъ. Одинъ переводъ я буду называть первымъ, а дру-
гой-вторымъ. Къ первому переводу принадлежатъ извѣстные мнѣ
списки:
1. Афон. Хиландарскаго монастыря № 24, XII—ХШ вѣка; из-
дается въ приложеніи *.
2. Синодальной библ. № 591; изданъ Тихонравовымъ въ Памят-
никахъ отреченной литературы.
3. Берлинской Королевской библ. изъ собранія Бука Караджича
№ 48, XIII в.
4. Бѣлградской Народной Библ. № 149, XVII в.
5. Сборника попа Драголя (у проф. Сречковича) л. 266—281;
напечатанъ въ Споменикѣ V, 17—20.
6. Отрывокъ, объ. антихристѣ въ сп. Бѣлградской Нар. библ.
XIV в. (Гус. Филол. Вѣсти. 1882, кн. I, стр. 7).
Разборъ славянскаго перевода долженъ прежде всего коснуться
особенностей перевода по сравненію съ извѣстными намъ греческими
списками. Пи одинъ изъ послѣднихъ не былъ оригиналомъ перевода,
и какъ каждый греческій списокъ сходится и расходится съ другими,
такъ и славянскій переводъ представляетъ сходство то съ однимъ
спискомъ то съ другимъ. Поэтому, нужно прежде всего опредѣлить
приблизительно тотъ оригиналъ, съ котораго сдѣланъ переводъ. По-
слѣдній принадлежитъ къ первой греческой редакціи, но1 часто/ кдвъ
увидимъ, представляетъ такія особенности, которыя наблюдаются Только
во второй; слѣд. этимъ самымъ возстановляется особый списокъ «пер-
вой греческой редакціи съ особенностями, не наблюдаемыми въ из-
вѣстныхъ намъ спискахъ. Такое разсмотрѣніе удержитъ насъ отъ
поспѣшнаго приписанія той и другой особенности перевода самому
переводчику, такъ какъ окажется, что данное отличіе наблюдалось уже
* Недостающаяся въ немъ часть взята изъ списка попа Драголя (Среч-
ковичй).
16
&
122 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
въ греческихъ спискахъ. Съ другой сторопы, этимъ выясняется зна-
ченіе перевода, который въ нѣкоторыхъ случаяхъ, сходясь со спис-
ками второй редакціи, позволяетъ правильно смотрѣть на послѣднюю.
Нужно, впрочемъ, замѣтить относительно разсматриваемаго перевода,
что онъ принадлежитъ къ числу такихъ, которые не являются бук-
вальными: переводчикъ не переводилъ слово за словомъ, какъ это
обыкновенно дѣлалось и какъ это дѣлалъ другой переводчикъ того же
Откровенія, но старался передать только смыслъ, не придерживаясь
подлинника. Можно бы пожалуй думать, что у переводчика былъ осо-
бый греческій текстъ, сильно расходившійся съ извѣстными намъ спис-
ками, и что вина въ отличіи падаетъ не на переводчика, но на ори-
гиналъ: но довольно значительное количество греческихъ списковъ—
ихъ всѣхъ разсмотрѣно мною двадцать—не отличающихся собою такъ,
какъ отличался бы оригиналъ перевода, не позволяетъ приходить къ
такому заключенію. Да къ тому, нашъ переводъ представляетъ въ
этомъ случаѣ не единственный примѣръ: среди славянскихъ перево-
довъ находятся нерѣдко такіе, которые обличаютъ въ переводчикѣ
стремленіе передавать только смыслъ оригинала; конечно, это могли
дѣлать только хорошо знающіе тотъ и другой языки. Конечно, и тутъ
могутъ встрѣчаться такія особенности перевода, которыя восходятъ къ
греческому оригиналу, но нельзя строго требовать точнаго опредѣ-
ленія причины уклоненія славянскаго перевода.—Обращусь къ разсмо-
трѣнію перевода; выписки я дѣлаю изъ Хиландарскаго текста, а въ
мѣстѣ пропуска въ Хиландарскомъ—изъ Синодальнаго.
I. Въ противоположность второму переводу, въ первомъ очень
мало словъ осталось непереведенными въ своей греческой формѣ, да
и тѣ являются грецизмами общелитературными; таковы: 44, 9 сгхор-
-ісік—скорьфнн:; 44, 15 т&ѵ ар^істратт;уа)ѵ=® архистратигу 45, 10
а5оо=ддл; 46, 7 тоо ~атріаруоі>=патрідрха. Сюда же относится остав-
шееся непереведеннымъ 10, 2 т&ѵ ^рисоѵ: а§ек<ро<; т&ѵ т)рфсоѵ=
врать ннрюнь Хил. 24', остальные списки не удержали этого чтенія.
II. Сложныя слова обыкновенно передаются также однимъ сло-
вомъ, причемъ переводятся обѣ его части, таковы: 6, 11 тоб а&Л-
ірохт6ѵои=БрлтооуБНЦй; 7, 6 хахотЕ^ѵоі=^локь^нн; 20, 14 аѵЯрюкоіра-
уоі—тані>оіады|с; 20, 14 хоѵох^<ра^оі=цснгллвн; 22, 1 рігуаЛ6фи^ос=
доврооумь; 33, 13 Сю°коіоѵ==жнвотвореціллго; 34, 9 <ріЛ^5оѵоі=Блюдо-
ліобнвнн; 34, 9 фіАоОеоі = бголіобнвнн; 50, 1 ФіХаѵ9рютгіа = ЕлкоАіо-
Бніеіль. Но иногда сложное слово передается- и при помощи прилага-
тельнаго, напр. 23, 4 Яготгсітор==Божнн отьць; 47, 9 фео«$ос7](лаіоіс=
ЛЬЖНМН ^ІіаіІСІІІШ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 123
III. Къ числу особенностей перевода надо отнести обыкновенно
передачу двухъ существительныхъ чрезъ имя существительное съ при-
лагательнымъ. Этимъ переводъ отличается отъ другого перевода, оста-
ющагося вѣрнымъ оригиналу. Такая передача наблюдается въ слѣду-
ющихъ случаяхъ: 5, 6 той ’А<?ар.=жнвота Адамова; 6, 4 оі
иісі той Каіѵ = сновн Клнііокн; 6, 10 то иісос корѵЕіа;=скврьна
Блюднаіа; 6, 13 т, той угѵга=€нтово плсмс; 7, 7 Ёх тбѵ иібѵ той
Каѵ.—б> сновь Канновь; 8, 4 той ”арііЧ &>•?;$=Аредова жнтніа; 8,7 еі;
дХеѲроѵ тт(; аріартіа;=вь рОВЬ ГрѣХОВНЫН; 9, 4 іѵ т?) уѵ; хг,с,
на полкіінофнніе ^емаіе; 9, 9 гДіоѵ /бра;=слнте ;ешіе; 9, 9 аатро-
ѵор.іа; ’е/ѵ/;ѵ=астрономнньн хытрость, астрояомнноуіо х-—Син. 591‘,
11, 12 та;-убра? тт.; о6<тгсо;=^емлі€ ^ападніііін:; 13, 2—3 о.гта тбѵ
ВабіХЁсоѵ тсоѵ еВѵіоѵ—сь І|рн Ю^ЫУЬСКЫНМІГ, 13, 4 Ёѵ тт; ут тг,; Ёкаууе-
Хіа;—на ^емлн юбѣтнѣн; 13, 7 аула хтт;ѵбѵ==крьвн скотнге; 13,6 кріа
хар.7|Х<л>ѵ=месд вельБлюжа; 16, 4 тбѵ уіуаѵтсоѵ = ура цюу-
довьска; 22, 4 еі; т?(ѵ той иатрб; 7гроот)уоріаѵ=по ©тіо нменын; 25, 2
,рі»8ф 0аХас<7т;;=потокь морьскын; 26, 12 иіе аѵ9'рбтои=сну тлвць;
26, 12 та О-т^ріа той ауоой=^вѣрн поустынныіс; 26, 13 та кетеіѵа той
ойраѵой=птнце явные; 30, 2 тер І'&Ъо» той /Зорра—исхода сквернаго;
32, 1 ѵ.іос, <Црі<оѵ=родъ ^Вѣрннъ; 34, 3 &оасхаХіаі; §аір.бѵсоѵ — оу-
тсіііпа Бксовьскаа; 47, 11 тф т7(; §іаѵоіа; 6'р.р.асі = оумьннма ©тнма;
48, 3 &- скерр.ато; аѵ§рб; = ю мужьска скменн; 49, 5 Лбуоѵ
слово жнвотно.
IV. Всѣ греческіе тексты, какъ видѣли, имѣютъ тѣ или другіе
пропуски. Ихъ имѣлъ, конечно, и тотъ списокъ, съ котораго сдѣланъ
разсматриваемый переводъ. Разсматривая эти пропуски, нужно раз-
личать, во первыхъ, такіе, которымъ нѣтъ соотвѣтствія въ извѣстныхъ
намъ греческихъ спискахъ, и, во вторыхъ, такіе, которые встрѣ-
чаются въ тѣхъ или другихъ греческихъ спискахъ. Послѣдняго ро-
да пропуски, несомнѣнно, должны быть отнесены' на счетъ гре-
ческаго оригинала, тогда какъ относительно первыхъ затруднительно
сказать, принадлежали ли они еще греческому оригиналу,’ или виною
ихъ былъ самъ переводчикъ. Тѣмъ болѣе это затруднительно, что,
какъ я сказалъ, переводъ отличается извѣстною свободою.
Къ первой категоріи принадлежатъ слѣдующіе пропуски: 7, 12
атгаѵгг;; 7, 12 Ёѵ тт; тгарЕ[/{ЗоХ^ той Каіѵ; 8, 1 8, 4 т;тоі;
8, 6 хаі Ё^со&^саі;; 8, 10 те хаі §іатгХасі;; 8, 12 то бѵоріа айтѵ;;;
10, 6 7] р-еуаЛт;; 10, 13 хаі Поѵтітгтгои иіой Харц 10, 14 Ёѵ уар таі;
•^ріЁраі; МёРрійо; 10, 16 гйѵ техѵсоѵ; 11, 10 т^; ^ЗасіХеіа;; 11, 15 Ёѵ
таі; ХгР'71ѵ ^йтйѵ; 13, 5 ё^ айтбѵ хаі; 13, 8 тгаот;;; 13, 10 таитаі;
124 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
О
хе^рт;ріеѵоі; 13, 11 т^? р.еуаХ^?; 13, 12 хаі тоо ’іХХоріхой; 14, 9 хаі
Ши&ЕрсЫЬ] Чара^Х; 14, 11 хаі Ё^^ѵеухсѵ айтой? Ёх т?;? оіхооріЕѵіхт;?
у'?(?; 15, 11 тт)? ^асіХеіа?; 16, 4 хатахратеі; 16, 7 ЁрааіХеооѵ;
16, 14 хаі Ёсо? Еа^За; 17. 9 тбѵ ако КаРоо^о^оѵббыр хатакто-
беѵта; 18, 4 тйѵ оійѵ; 18, 9 каѵ еі5о?; 19, 5 іѵа [г/]ті? керааа?
лрб? айтой? еХЯт(; 21, 4 Ь іЗаоіЛеб?; 21, 5 сріХотірііа? хаі; 21, 12
хата хгр (Засікіх-^ѵ рігуаХофоуіаѵ; 21, 13 Хоис^Я; 21, 15 бѵбраті
т^? кбХесо?; 21, 16 6кер|ЗакХои<таѵ; 22, 14 Ёѵ тоі? тоо ~ѵейр.ато?
6’р.ріасі кроі&оѵ; 22, 17 аіѵіттбріеѵо?; 23, 3 ііѵ-Ьхіы^ 23, 15 хаі йрійѵ;
23, 16 епі тб айтб; 23, 16 хауіыс,\ 24, 4 ъ оіб? тг,? акюХеіа?; 24, 5
пе^асріа; 24, 8 еі ілт;; 24, 13—15 хаі хата тбѵ бскбстоХоѵ Хеуоѵтх
отаѵ хатару/;6^ кааа бср/т, хаі е^оосіа тбте хаі айтб? б оіб? ~ара-
<§йсеі т?|Ѵ іЗасгіХгіаѵ тф -Эеср хаі катрі; 24, 16 ^оѵаотеіа; 25, 1 еі 5е
іЗойХгі; 25, 6 Тіто? хаі; 26, 4 уросср-/); 26, 5 т;ус>иѵ; 26, 5 тг; {За-
«тіХеіа тйѵ Рсоріаісоѵ; 26, 6 хііхХоѵріЁѵы; 27, 1 Ёѵ стбріаті; 27, 6
каѵта; 27, 10 5іа Мсойсесос; 28, 1 есЯ^тсоѵ; 28, 6 хаі каѵті сиууеѵеі
кросфайоѵта; 28, 11 еѵ тт) брбЕеі айтйѵ; 29, 11 Ёѵ стеѵо^юріа; 29,12
тйѵ аѵл)рй~ыѵ; 30, 3 хаі ЯаХааот]?; 30, 12 та іератіха хаі еѵбо^а;
30, 16 хаі ~т<оубѵ; 30, 16 хаі ЁхІШфоиоі; 32, 1—2 атіріаабѵ те хаі
7}[лероѵ ХірійЕоиія хаі б/іуыѵЦ'тоѵтаі і§іа>уг)-/і<7оѵтаі; 32, 9 хаі еѵ т?(
ар/т] той хаірой ту;? Ё^б^ои -айтйѵ; 32, 11—12 хаі есоѵтаі тоі? Ят]-
ріоі? еі? (Зрйсіѵ. той? іереТ? еѵбоѵ еі? та ауіа рюХйѵаѵте? хатасфа-
«•оііаі; 33, 5 хабй? Фт]<ті /) урасрт,; 33, 8 хаі тг(? лаійсхт;?; 34, 1
Эеіо?; 34, 4 хехаит/;ріасріеѵа)ѵ тт,ѵ іі§іаѵ еі'^сіѵ; 34, 5 Ёѵ таі? еа^а-
таі? т([лераі?; 34, 19—21 аѵ^ріероі атіріасоі кроббтаі крокетеТ? тето-
фсоріеѵоі (ріА’^боѵоі иаХХоѵ <ріХ66еоі Ёкіорхоі ірейатаі аѵ^рако^істаі
ёуоѵте? р.бр<рсоаіѵ ейае/Зеіа? тг(ѵ те §йѵарііѵ айтг,? тдрѵт;ріЁѵоі; 35, 10
той ^рбѵои; 36, 8 ёкі таі? ОХіфеаі; 40, 1 аі'рѵі^іа)?; 40, 3 акб ѵкѵои
ха-Эй?; 41, 1 хаі еі? ой^еѵ урт;<ііріЕбоѵта; 41, 6 бскб т^? у>)?; 41, 10
хаі оЯора; 42, 11 ’Ара^Зіа Ёѵ кирі А’іуокто? хаѵгЦсетаі; 42, 14 хаі
еір7)ѴЕй<7еі тд у^; 43, 11—13 р-ета /ара? хаі ейФросгйѵ/;? трйуоѵте?
хаі кіѵоѵте? уар.ойѵте? хаі уарііі^оѵте? схіртйѵте? хаі ауаХЛійр.еѵоі хаі
оіхо5ор.т|<7оѵсіѵ оіхо^оріа?; 44, 10 хаі еркета та гркоѵта ёкі тѵ;? ут;?
та те хт7]ѵйі§7]; 45, 8 Ёѵ тоі? ейаууеХіоі?; 48, 2 йкаруыѵ.
Какъ видимъ, пропусковъ довольно значительное количество.
Несомнѣнно, что многіе существовали уже въ оригиналѣ, но, какъ
сказано, возможно предполагать, хотя и не всегда, вольность пере-
водчика.
Другому ряду пропусковъ соотвѣтствуютъ такіе же въ'нѣкоторыхъ
рзъ извѣстныхъ намт греческихъ списковъ. Такіе .пропуски также слѣ’
. ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 125
дуетъ вмѣнить греческому оригиналу, хотя, конечно, нельзя отрицать
того, что одинаковые пропуски въ двухъ спискахъ могли произойти
независимо другъ отъ друга. Также къ греческому оригиналу нужно
отнести такіе пропуски, которые встрѣчаются и во второмъ славян-
скомъ переводѣ; ниже указаны и таковые. Приведу пропуски, указы-
вая и тѣ списки, въ которыхъ они встрѣчаются.
8, 1 і/оыѵ—Б.', 8, 4 еѵеѵ^хостй—Б. вл. в. б.’, 8, 7 !Іѵр.со—
Б. В. Б., 2 ред.,* 2-й сл. пер,; 8, 9 тйѵ й&атыѵ—К.; 9, 1 бр.а&
8е—О. В. К. о. б., 2-й перев.; 9, 8 хросйтгои— О. Б. Б.’, 10, 15
обтсо?—2-я ред,; 11, 2 хаі етеХ6с-8т] т; трітт; у_і7іа?—О. В. Б.\ 11, 4
тоотесті тріахостбѵ іфйор.оѵ—2-й перев.; 11, 5 ар^бтероі—О.; 11, 11
хаі хатісфа^Е—О. В. Б Б.\ 11, 12 тріахостй—О. В. Б. К., 2-я ред.
2-й пер.; 12, 1 тгері тойтыѵ—О.; 12, 3 хат’ айтоо?—2-я ред.; 12, 8
ты е урбѵы—Б.’, 12, 10 тоотеолѵ—2-й перев.; 13, 3 хаі ^рт^ыоаѵ
хаі тіуріаХйтЕисаѵ айтоо? хаі хатЕхоріеосаѵ—в. вл.’, 14, 12 ф уі-
ѵЕаі—О. В. Б. К.’, 14,13 ефт^ѵ 2-й перев.; 15, каааѵ—В. Б. К.,
2-я ред.; 15, 3 та? уйра? тгаоа? еѵ ЕІаб&р Еірт;ѵг4?—в. (есть та? уы-
ра?); 15, 10 §еха—О. В. Б. К. в. б. и.’, 17, 4 еті <?е хаі тт^ расі-
_7Еіа? ДаіЗі§ 5іа той 1\ароѵуо<?оѵб'7ыр—О.; 17, 11 гсгтгргіоЗ^саѵ аі
расіАгТаі тоааі—О. В. Б.’, 18, 10 кХеіоо?—О. В. Б. 2И., 2-й перев.;
20, 7 фыѵ^ѵ хаі—О., 2-я ред.; 20,19 хаі ’ОХорлгіа?—О. В. Б. В.
2-я ред.; 21, 6 хаі 5Е^а[/гѵо?—2-й перев.; 24, 16 Ё'стаі—в. б. и.]
24, 16 т;—О. В. Б. К., 2-я ред.; 26, 14 Яосіаѵ—вл.’, 27, 5 тгро-
сй-оо—б.’ 27, 16 тт;с —В. Б., 2-й перев.; 28, 7 еіхотсо?, 2-й
перев.; 28, 13 еѵ баотоі?—О.; 30, 12 тгаѵта—2-й перев.; 32, 13
аЕігтоТ? хаі—П. Б.г, 2-я ред., 2-й перев.; 33, 1 ы? ттйр 6е(?6хі[хоѵ—
II. Б*.’, 33, 4 урютіаѵоі—О. В. К. вл. и., 2-й перев.; 33, 6 тйѵ
оійѵ ’ІарагД—2-й перев.; 33,10 ІЕроі?—Б. В. Б. П. в. б. и.; 33, 14
апарѵт^оѵтм тоѵ урютбѵ—2-я ред.; 41, 2 хаі ёрт;рхосіѵ—2-й перев.;
41, 7 хаі та техѵа айтйѵ хаі аі ті&т,ѵоор.гѵаі та ррбфѵ; айтйѵ—б.;
41, 10 хаі Заѵаты—2-я ред.; 42, 2 об г(ѵ б і^оуб? айтйѵ гтт’ айтоо?—
В. Б. и.’, 42, 7 айтой хаі—В. Б. б.’, 42, 12 т.&с,—2-Й перев.; 43, 8
той хатахХоаріой т;тоі—Б., 2-я ред., 2-Й перев.; 44, 12 та хрга ай-
тйѵ—В.-, 46, 7 2тті трфыѵ—О.; 47, 10 лХаѵт]?—О. В. Б., 2-я ред.,
2-й перев.; 49, 2 т^? тгарооаіа?—О. В. Б. в. б. и.
Замѣтимъ, что почти во всѣхъ случаяхъ переводъ соотвѣтству-
етъ спискамъ второй группы—или всѣмъ четыремъ или нѣкоторымъ
изъ нихъ.
* Въ изданіи ошибочно пропущено.
126 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
V. Перейду теперь къ перечисленію дополненій славянскаго пе-
ревода сравнительно съ греческимъ текстомъ. Точно также и здѣсь
нужно различать двоякаго рода дополненія—такія, которымъ нѣтъ
соотвѣтствія въ извѣстныхъ намъ греческихъ спискахъ, и такія, ко-
торымъ соотвѣтствіе находимъ въ тѣхъ или другихъ греч. спискахъ.
Точно такъ же, какъ и пропуски, послѣдняго рода дополненія должны
быть вмѣнены греческому оригиналу; относительно же дополненій первой
категоріи не всегда можпо сказать что либо утвердительное. Допол-
ненія первой категоріи слѣдующія (добавленіе напечатано разрядкой'):
84, 13 всѣмъ вндефнмь; 6, 9 той брбхлѵ.
85, 18 нарекоше тварь то у; 8, 12
85, 20 суфоу вь прькоую р дѣ.
85, 30—31 цртвова па ;емдн вь Вавудонѣ веднцѣмь; 10, 3
гРасіХгосгѵ етгі ут^.
86, 15 роди сііь Нреадню; 11, 9 і'{Е.ѵѵг}сеѵ хоѵ
87, 5—6 кѣхоу ко мно^ы іако проу^нн; 13, 5 т,<таѵ уар юогі
а/.ріб\<;.
87, 11 дондоше до Рима;. 13, 11 рі^рі Р^р7^-
87, 21 юставнн ® ннхь; 14, 12 оі бкоХеіфЭеѵтес.
89, 11 прнде воюіс; 18, 3 хат/;/3/}, вар. аѵ-7;Х(к.
89, 22 н веде іс.
89, 24 помолвите ка ^ѣдо страхомъ; 19, 6 ёХтар^ае тбѵ ()е6ѵ
89, 26—7 не стоупншесе.
90, 1 расѣфнн врата; 19, 10 аѵоіИаи
90, 16 прьвомоу црю.
91, 2 н вь^’веселнсе.
91, 3 женоу фнлнпа і|ра мтрь же Александровоу.
91, 7 коларе Румьсцнн; 22, 3 оі [лгутаѵг<;.
91, 11—12 пдеме Хоу^ннто Юоніопланнне; 22, 9 то ст.грра тг)<;
Хооа^-9.
92, 1—2 афе вн наткетъ кто оутнтн.
92, 3—4 попоуфеннте гнге; 24, 3 тд акостасіа.
92, 11 не прѣнметсе нн коли же; 24, 10 оѵх тустатаі.
92, 15 спроста рефн; 25, 5 акХйх;.
92, 17 іеже нніа грьтьска.
92, 25 н повоюютъ Перснн.
93, 1—2 контаннте мира; 26, 7 і\ соѵтеХеіа.
93, 7 прнндѣте да ідсте, 26, 14 фа-угте.
93, 7—8 крьвын снлны н коларьскын; 26, 15 афа т&ѵ уі-
а/тсоѵ.
ОТКГОВРШЕ МЕФОДГЯ ПАТАРСКАГО. 127
93, 19 нт? ко гтна нмъ при грискхь; 27, 15 бр.оіа уар айт/у;
ой <?с ёугѵгто.
93, 25 Пауль ирора^оумикь... рете; 28,7—8 ІІайХо»; аѵёхра!;е
93, 25 прѣже многими дѣты; 28, 7 тгрб урбѵыѵ.
94, 17—18 птнце нкеснын.; 30, 4 та кгтЕіѵа.
94, 25 нсмнлостнвн коудоуть
95, 5 ке^ь силы мрьтво.
95, 14 днвні (ослн прндоуть; 31, 17 аурюі бѵоі хаі &орха$Е<;.
96, 3 мно^н тогда (оврьгоутсс нстнісже кт.рыи.
96, 4 іегда прндеть на соудь; 33, 10 ёХЗйѵ.
96, 5 дхь кт>ры; 33, 12 тб тгѵейр.а.
96, 26—7 вь такоу кт.доу; 35, 5 ёѵ аѵауха’с.
97, 8 Т н^ндеть тто, вар. и ^аетсе ѵнсто, н ^аджтсд тнсто тлкірі.
97, 21 а сн ходити натноуть.
97, 27 и раснплетсе власть нмь.
98, 8—9 вратетсе кьжо; 42, 9 ётгаѵгХгбсггтаі.
98,' 18 пагоука и по г и кадь; 43, 7 бХе-9ро<;.
98, 27 неттаіа и г н о у с н о іе;
98, 30 своіа у еда іастн.
Теперь укажу тѣ дополненія,
греческому оригиналу, такъ какъ
греческихъ спискахъ.
84, 6 с Д’і; и ко; и д. — Бер.
Бѣл.
85, 2 вь^веде горъ
85, 5 к сака г о ке^аконнід
85, 14 ірюды сны Снтокы
85, 19 унсла и ; ып ь ш н х ь діпь
85, 21 роднсс снь вь нісго.
85,55 н жити нате тоу.
85, 33 поставите цра 6 свонхь.
- 86, 5 по цртв« же Нсвротовѣ
сна Снмова.
44, 8 та аха-Эарта.
которыя должны быть вмѣнены
встрѣчаются въ тѣхъ или другихъ
6, 2 <?іахоспостй тріахоотй —
Б. Е. М. в. вл.
7, 1 аѵы—О. В. Б. Е.
7, 7 тгас/)<; аѵор.іа<;—О. В. Б,
2-я ред.
8, 7 тоо<; уіуаѵта? ёх тйѵ оійѵ
(оіоо) —О. В. Б, 2-я ред.
8, 13 тоо йріЗріои ё^гХЗооойѵ
фѵуйѵ—О. В. Е.
9, 2 иіоі; ёѵ бр.оійр.аті
аЗтои О. В. Б., 2-я ред; *»Гз
9, 10 хаі хатс.рлт)сеѵ ёхгі О‘.Б.
Б. Е.у 2-я ред.
10, 5 ётгоі/)саѵ раоікга ай-
тйѵ—В. Е.
10, 13 ётгі т/)<; РасіХеіа? ТЧе{Зр<л§
ѵіои —В. Б. Е.
Л >>
..... > ' 'і‘^ШпГТ8іТГ~" ІЙГ"ЭДІГ >Мі
128
ОФКУОВЕПІЕ МЕФОДІЯ ПАФАРСЙАГО.
86, 57 пожеже (огнемъ.
87, 3 рд?кт.гопісес кепи.
87, 11—12 Сдрьдоннкъііе ве-
лнкъіе пжс (О к оно у стрдноу
Рима.
87, 14 н прт. іе ше вса.
87, 16 моуунтеле н воеводъі.
88, 23 смѣсншесе цртва сн.
89, 18 кь?коідсе.
90, 23 ськрав о ІРтмоннн..
91, 2 Ку? а црь.
91, 5 н люкнтн ю науе ?ѣ-
ло, вар. н люклаше ю.
92, 23— 24 воіеватн нау-
ноуть №гуг тѣнс н а грьуьск оіе
і| ртво.
92, 27 вьстаноуть на Гр не.
93, 18 грѣхъ дѣля ке?аконнід.
95, 3—4 оклнунтн у то се нлн
(ОНО.
95, 19 н на и стаѣ и не ежть
посланіи—Бер. Бѣл.
95, 29 ліон: ІІ?леі|іні.
96, 1 на хртнілнын.
97, 17 — 18 не имѣти нау-
11, 12 ёѵЕтгрт)СЕ [вар. хатефке^е,
хатЕхаисгг] тгѵрі—О. В. Б. Е.
13, 1 атеорасгаѵ атгаѵтЕ?—О.
В. Е. и.
13, 12 ^арсаѵіа? ті)? [леуаХт]?
т?)<; етгёхЕіѵа Рыр.т;?—О. В. Б. Е.у
2-я ред.
14, 2 хаі хатЕхрат^оаѵ та тгаѵ-
та—О. В. Б. Е.у см. выше.
14, 3 тбраѵѵоі ар^ютрат^уоі—
О. В. Б. Е.} 2-я ред.
17, 1 сиѵ/)<рі)'/)(7аѵ (ЗасгіХЕіаі (вар.
оі РааіХгц). О. В. Б. Е.
18, 11 Оеоіы? (вар. <РоРт;8еІ<;) О.
В. Б., 2-я ред.
21, 7 аоѵауауыѵ Аі8і07гіас О.
В. Е. о. б.
21, 13 Во^а? о |ЗасгіХЕй<; О. В.
0. в. б.
21, 16 7)уатп]с>Еѵ айт^ѵ скрбора—
О. в.
25, 13 уар тйѵ Аіуоктіыѵ ха-
ОопХ^отаі [вар. ха8отгХіс8г(оЕтаі,
ха9ол?>іо-87} ха8отгАіа8'ЕІ'57]<;] хата
тоу> Рыр.аіыѵ раоіЛгіа^—О. В. Б.
К т.
26, 4 Еігаѵаст^ооѵтаі хата тйѵ
Рыр-аіыѵ—2-я ред.
27, 14 т?,ѵ аѵор.іаѵ хаі ар.ар-
тіаѵ—О. В. Б. Е. Е*, 2-я ред.
31, 4 Е^Еу^аі ті ТОѴТО 7) ті ёхЕІ-
ѵо (вар. тойто ЕХЕІѴО)—О. В. Б.
32, 9 хаі еі? ФЯораѵ аттостаА’^-
соѵтаі И. Т. В. Е*
33, 7 о Хаб? той ’Іара^А—В.
Б. Е. Т. *)
33, 8 тйѵ урсгпаѵ&ѵ—2-я ред.
37, 1 р.’г( гуоѵтЕ? ЕЛ~іба сытт]-
*) Въ изд. отнесено къ 33,6.
е
ноуть спсенніл н н^какле ни іа
3 р о у ко у Н^манльтьскоу.
98, 4 н дѣти нхь.
98,77 кьне^апоу се нападетъ.
98, 25 погрекаюірааго телесь.
99, 1 н потрясетъ ю
99, 4 прнде жити.
99, 13—14 сьньмь кянць с гла-
кын своюю.
99, 18—24 се'скоудеть
пррѵъство Дкдко юж»: гла: „къ
послѣднею дни и... юга юклнѵнт-
се снь пагоукнын.
99,‘ 32 ѵюДеса многа.
100, 4 ілк,оже гъ пряже ре.
100, 10—11 & ѵрт.кл мтрьна
роженъ.
100,77—75’1юдд же нже кя
(іі Карывьсн нже пряда га та-
коже г.т. ю коляна Данона.
100, 22 прндеть ііаог,лаі|т. хъ
кннхъ.е
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 129
Г
ріа? акоХутрсбсЕіо? Ёх т&ѵ уеі-
рыѵ тйѵ ’Іар.аг|Хіт&ѵ—О. Т. В. И.
Б. 2-ред.
42, 4 хаі та техѵа абтіоѵ—В.
Б., 2-я ред.
43, 7, аІФѵі&іюс ЁкікеагТтаі—
17., 2-я ред.
44,6 Зактыѵ та сгібр.ата аитйѵ—
Б. К., 2-я ред.
44, 13 хаі а<раѵіасосіѵ аут/;ѵ—В.
45, 7 хатар^аетаі хаі хатоіхг,-
сі».—О. В. К., 2-я ред.
45, 14 ареі то атЁр.р.а ёх т7;<; хе-
<раХт}<; аотоу—о. вл. в.
46, 5 хаі кХтдроутаі г, крофт)-
теіа Да^іб V; ХЁуоуоа' ёк’ Ёо^атыѵ
т&ѵ т(р.Ер&ѵ... бтаѵ Ёркраѵ^ уЁѵтдтяі
6 уіо<; т/]<; атаоХеіа^.—О. В.
47, 6 терата коХХа—В.
47, 10 ха8ы; 6 хорю? тгрот)уб-
рЕУогѵ — О. В. Б.—2-я ред.
48, 3 Ёх рцтрас ууѵаіхб? тоу/а-
ѵыѵ В. Б., 2-я ред.
48, 3 хаі ’Іой^а? уар б’іахарісо-
/;; б хаі крооой<; (карабоу?) тбѵ
хбріоѵ Ёх хаі айтб? тоу Даѵ—
В. Б., 2-я ред.
49, 3 е^еі гтгі тйѵ ѵгсреХйѵ тоу
ойркѵоу—В. Б., 2-я ред.
И здѣсь, какъ и въ отдѣлѣ пропусковъ, видимъ, что переводъ въ
своихъ добавленіяхъ сходится со второй группой первой редакціи;
изъ списковъ же этой груйпы наиболѣе близки къ переводу списки
Оттобоніанскій и Вѣнскій.
VI. Кромѣ разсмотрѣнныхъ двухъ категорій уклоненія славян-
скаго перевода отъ издаваемаго Ватиканскаго текста и сходства съ
другими списками—пропусковъ и дополненій—кромѣ этого, мы встрѣ-
чаемъ ‘нѣсколько случаевъ, въ которыхъ наблюдается соотвѣтствіе
перевода тому или другому греческому списку. Греческіе списки,
какъ видѣли, были разнообразны и оригиналъ, съ котораго сдѣланъ
переводъ, сходился то съ однимъ то съ другимъ изъ извѣстныхъ
' 17
130
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
.намъ списковъ. Различіе въ варіантахъ отразилось
-» >
и въ переводѣ,
что и представлено ниже:
85, 9 н выше горьшн прьвааго.
85, 15 прьвоіе ранніе.
86, 1 (Онмінн вм. Пбнімінн.
86, 27 прнде на [г—Ые#.] цртва.
87, 1 опоустн и.
88, 8 й Неврота ко жрьтца.
89, 13 нхже нсттотоу кіідѣвь по-
тюднсе.
89, 16 не тотню же то іеднно.
89,18 кынваюіреіе въ ннхъ скврь-
нын.
89, 20 повелъ сврати.
90, 19 трись море.
90, 19—20 поустн мнрнтнсе.
91, 9 вьторомоу-третніемоу.
В. у^гіроѵе; уеѵбриѵоі уеѵеа;
Ват. т7); кротера; /еіроѵ
ѵгас.7, 12. , , ч .
К. В. в. 7] крйт/] §г,р.іоѵруіа 8,9.
Ват. г, каса Я/^оѵруіа.
2-я ред. І16р.кюѵ 10, 6.
Ват. Пбѵтікко;.
О. В. Б. К. 2-я ред. Іг.Ц-і^ е?;
та; треТ; (ЗаоіХеіа; 12, 11.
Ват. ёк. еі; та; тр. уікіа$а.$.
О. '^р. тайта;, Б.—таѵта, о.—
айта, и.— айтой;. 3
Ват. (^р^[ло)се) каѵта 12, 12.
г Б. — акб №Ррй§ уар іерею;
16, 3.
Ват. ако К. у. 7]рыо;.
О. В. Б. М. тойтыѵ т/;ѵ аха-
•Оаро'іаѵ •Оеаб'ар.еѵо; 18,5.
,Ват. ёр&еАбттоѵто тоотюѵ т?(ѵ
ахаЭ-арсіаѵ.
2-я ред. ой р.бѵоѵ тайта 18, 9.
Ват. ой [л/)ѵ.
2-я ред. йк’ айт&ѵ у.ѵор.еѵа |3^г-
Хйур.ата.
О. В. Б. ѵі? айтіоѵ уіѵор-еѵа та
[лѵсара хаі афериста.
Ват. йк’ айтюѵ ёѵаую; хаі р.ѵ-
аарю; теХойр.еѵа 18, 11.
О. В- Б. кроста^а; оѵѵ^уауе.
2-я ред. хаі кроот^еі айтои аѵ-
ѵг(уауеѵ.
Ват. хаі сѵѵ^уауеѵ 19, 1.
О. В. К. ёѵ ту, ОаХасст; 21, 1.
Ват. іѵ т^ АіЯюкіа.
Т. йтгёо-теіАе еір^ѵеѵсгаі 21, 2.
Ват. ак. еір7)ѵейоа;.
О. В. К в. вл. б. ак. ур^ѵеѵсеѵ.
о. б. и. Яеѵтероѵ-трітоѵ 22, 5.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
91, 22 і|рткоу греуьскомоу.
92, 28 коісклтн науноуть.
92, 12 ра^оумън вар. смотри.
93, 11 днвын юсель.
94, 9, по мрьмъмъ н пеудлню
всемѣрною воутъ Син. 591. '
95, 13 дикимъ юсломь про^кл
95, 26 воутъ ръуню прокатаны.
96, 11 коуть л%
97, 26—7 іеже іе іоуіінд имъ.
98, 16 пръже повода гліе.
98, 20 вь ты дни.
98, 25 не воудетъ погреБаюірааго.
99, 9 трнцін ре гліе
99, 15 цртво хртнмньско
131
*
Ват. ётгроѵ-й>Хоѵ.
гі. т?)С РасіХеіа<; тйѵ Рыріаіыѵ
23,6.
Ват. т7)С /3. тйѵ /рістіаѵйѵ.
Б. К. 0. вл. о. аѵтіта^оѵтаі 26, 5.
Ват. аѵтіта^етаі.
2-я ред. охб~тлоѵ 25, 1.
Ват. (еі &ё Ро6^.еі) схоп^саі.
К2, 2-я ред. оѵо? аурю? 27,4.
Ват. оѵауро<;.
п. К.* йтгб і^иубѵ хаі тШфіѵ ар.е-
троѵ гпоѵтаі.
О. В. Б. Е. йто 'С. х. З’Хіфіѵ
ар..а/гЦ<7оѵтаі.
Ват. око '(иубѵ ЭХіфеах; ар.етроѵ
ауЗ/;ооѵтаі 29, 8.
Е.* о'ѵоѵ аурюѵ акгхаХеаЕѵ.
Ват. сѵауроѵ аігех. 31, 16.
Е. хас Е5оѵтас фыѵас а-ітйѵ ^се-
<рЗарр.Еѵаі.
Ват. хаі ео. сроѵгй; &е<р9ар[ЛЕ-
ѵоі 33, 1.
П. Е* Ё'соѵтаі (гстаі) хаіроі.
Ват. Ёѵот?(соѵтаі хаіроі 34, 5.
В. Б. Л. Е* т]тк; еот'і тгатрі;
(ігатрі^а) айтйѵ 41, 3.
Ват. ^тоі еі<; т^ѵ тгатрі^а айтйѵ.
О. тгроЕх^ро^е АЁуюѵ 43, 6.
Ват. ^іеубреѵоЕѵ.
Б. и. гѵ тт) ёо/атт) ѵ)[лЁра 43,10.
Ват. Ёѵ табтт] т^ еірт)ѵт)-.
В. Б. е. и. ойх гстаі б З’атгтыѵ
44, 6.
Ват. ойх сотіѵ б Э'атгтыѵ.
2-я ред.ІУ. трітоо ёр.Ѵ7)р.6ѵЕиоЕ
45, 8.
Ват. Ёх трітоц ойаі гІтгсЬѵ.
0. вл. в. т?|Ѵ раоЛеіаѵ тйѵ ^рі-
атіаѵйѵ.
132 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Ват. т^ѵ расіХеіаѵ аитоо 46,1*
100,74—15 поустнть скот клнж- О. іЕакостеХЕТ’тбѵс ооъ-
ікшрт Хоѵ?.
о. в. б. Іі,. тоѵ<; і&. айтои гкра-
. тгоѵта?.
. Ват. Ц. той? $іоѵ? айтоо хаі
уѵ/;аіоис ткраиоѵта; 48, 7.
100, 16 пръ втін улккь О. ет тгаѵта? аѵЯрытоѵ? 48,10.
. Ват. ітд. каѵтб? аѵ&рсотгоѵ.
100, 23 ілко слнце 2-я ред. ю? ^Хю?.
Ват. <Ь? <рш<5т7|рЕ5 49, 5.
100, 24 вь тмоу 2-я ред. ѵс, то охото?.
Ват, г>? тоѵ ай^ѵ 49, 6.
Здѣсь такъ же, какъ и раньше, переводъ къ своихъ уклоненіяхъ
отъ Ватикан. сп. сходится то со списками второй группы то со спис-
ками- второй редакціи. Иногда- замѣчается сходство перевода со спис-
ками четвертой ред.
VII. Я сказалъ выше, что разсматриваемый переводъ Откровенія
принадлежитъ къ числу такихъ, которые не .являются буквально схо-
жими съ греческимъ оригиналомъ. Переводчикъ предоставлялъ себѣ
'большую свободу, имѣя въ виду передать смыслъ. Такіе переводы
(иногда встрѣчаются. Неоднократно было высказываемо мнѣніе, что такой
Способъ перевода говоритъ за древность. Возможно, что это и такъ,
ро у насъ еще недостаточно свѣдѣній о такихъ переводахъ. Было бы
любопытно знать, вообще ли въ болѣе древнее время переводили та-
кимъ образомъ, не гоняясь за буквой и передавая только смыслъ, или
была только особая школа переводчиковъ, которые руководствовались
такимъ правиломъ. Рѣшить теоретически, означаетъ ли вольный спо-
собъ перевода уже достаточную выработку языка или, наоборотъ, не-
достаточность языка, такъ- что приходится прибѣгать къ перефрази-
ровкѣ—рѣшить это теоретически нѣтъ достаточныхъ основаній. Было
бы полезно, если бы такіе переводы всякій разъ отмѣчались: при на-
копленіи матеріала можно бы было судить съ большею увѣренностью.
Что касается разсматриваемаго перевода Откровенія, то здѣсь можно
бы еще на первый взглядъ - вмѣнять кажущійся свободный переводъ
или, вообще, уклоняющійся отъ извЬстныхъ намъ греческихъ спис-
ковъ его греческому оригиналу: мы видѣли, что каждый списокъ имѣетъ
свои особенности. Но въ данномъ случаѣ такъ думать непозволительно.
* Въ изд. отнесено къ 45, 15.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 133
Конечно, въ нѣкоторыхъ случаяхъ уклоненіе перевода должно при-
писать греческому оригиналу, но, судя по аналогіи всѣхъ другихъ
списковъ, это можно дѣлать только въ незначительныхъ случаяхъ, какъ
напр. при замѣнѣ одного слова другимъ или въ пропускахъ; но когда
мы встрѣчаемъ рядъ случаевъ перефразировки .цѣлыхъ» предложеній и
ничего соотвѣтствующаго не находимъ ни въ одномъ греческомъ
спискѣ, то имѣемъ полное основаніе такой способъ приписать самому
славянскому переводчику. Такъ какъ трудно рѣшить съ точностью,
что принадлежитъ греческому оригиналу и что переводчику, то я укажу
всѣ случаи, въ которыхъ переводъ удаляется отъ греческихъ текстовъ.
84, 13 оукорь велнкь=тсройкто; аісг/йѵт] 6, 9.
85, 7 побѣдивъ І€ вьсѣми Дѣли 5ЛЫНМН=ітрокйоато айтой; акаѵ
еі(5о; ріоѵізіхсѵ хатаблгиаоа;, вар. хатаохгѵасаѵта; 7, 9—10.
85, 10 женн=то 8-^Аѵ ѵгѵо; 8, 2.
85, 12—13 приложи. . и іірѣдьстн—“рміОгто... тероіфаивае, вар.
тгрооафаі 8, 5—6.
85, 15 контавшнжесс вьторѣИ тысоуцін= Ёѵ тГ/.гі т?(; огитЁра;
ур.іа^о; 8, 8.
85, 27 юноудоу же слнце вьсходнть = Ё'ѵОа аѵатоХт] тоО гДіои
уіѵгтаі 9, 10.
85, 30 ^аконоу нлоууисе како іемоу цртвоватн ліодмн=7гаі§гиЯсі;
-ар’ айтОО еіХт;'рг рои>.т,ѵ Ё<р’ ф {ЗаоіХсйізаі айтбѵ 9, 12—10, 1.
86, 4 хитри Дѣлоу вссмоу="г/уіта<; хаі ір^ітгхтоѵа; 10, 8—9.
86, 9—10 син оуво Бнше прьвоіе црніе ня ^емлн = айтхі тгрытаі
(8а<пХгіаі аѵсОЕІ/Э7]ааѵ ётгі т/;; у/;; 10, 16—11, 1.
86, 10 оувѣше и нахеше ставити—хаОипаѵ 11, 1.
86, 16 сокрть севе=-аитф 11, 10.
86, 19 с палицами тьхню = рарооѵ; р.бѵоѵ хатбуоѵте; Ёѵ таі;
угроіѵ айтйѵ 11, 15.
86, 23 нахеше на се воіеватн цріе — иараЛ-6ѵ8ч;<т аі (Заа-г
Лгіаі 12, 5.
87, 4 вь ^енліо нже живоуть хедь=;і; тгу оіѵ.оѵ[).гѵѵ/.гу у/р; 13, 2.
87, 6—7 меса вельвлюжа вь вокоу (вар. вь бобѣ, вь вовоу), ва-
рена=/рга ёх хсрйшѵ хаі хар.гДыѵ 13, 6. Латинскій переводъ соот-
вѣтствуетъ славянскому: едеЬапі сагпее сатеіогпт сотроеііаз іп
иігіЬпз; другой славянскій переводъ даетъ чтеніе другое: іддѣхоу месо
конское и камнлніе.
87, 13 и жити нахеше на нен іакожс хотеіре — хаі Ёкоі^оаѵ ёѵ
айт?( оса фЭгЪ^аѵ 13, 13—14.
88, 4 и кцпсссісс паѵе всѣхь цртво іе?ыхьско=хаі уар айтг, иг-
134 ( ОТКРОВЕНІЕ, МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
уаХиѵгЦсггтас йкЁр каста? та? расіХгіа? тйѵ ёЯѵюѵ 15, 12. Здѣсь,
произошло искаженіе текста, ибо рѣчь идетъ, о томъ, что царство"
языческое будетъ покорено царствомъ греческимъ.
' 88, 4 не прънметь іегоже ннктоже=хаі ой о’ ой Ё?аАгі<рО^ йк’
ой§грла? 15, 13.
88, 6 лъ і|ртвь=хроѵыѵ тйѵ расгсУесиѵ 15, 15.
88, 6 н се і€ нстоіе оука^анніе бывшихъ твъ=хаі айт?} % йЦЭгіа
тйѵ крауратшѵ оеіхѵостіѵ гаѵт^ѵ (раѵграѵ 15, 15 —16, 1.
88, 8 до Пероу^ніе цра=р.Ё^рс той Пароойр. РвкяХеІа 16, 3.
88, 9 й Снса н Рогана црі Перскаа Бер.—іл т7(? ’к&рой гі уар
гРаоіХгооѵ Пгроаі іѵ- той ’іотой (вар.1 тг(? 2/7,?) гы? ПароооЁр. 16,5—б.
88, 10 вавулонсці црніе=зі гх Ва/ЗиХыѵо? 16, 4.
88, 11 роднса іо него=ЁуЕѵѵт]ОЕѵ айтф 16, 9.
88, 15 б црце ^ешіе Савьскын—гл расіХістот;? Іара 1Д, 12—13.
88, 17 мнеіроусе іемоу пко по неси, (вар. с нннь) нде|=&дХо-
ѵоті оиѵг?ауауоѵто? айтоѵ р.-:!)’ Ёаотой 16, 15.
88, 17—19 поставн свогего кон.кодоу старъіпцаго Ндвьхрдрііосорь
||рь въ Наоумъ по скоп и моудростн И СИЛЪ н нръіс і|ртко Влкулоііьско—
хатЁбтх,СЕѵ ойѵ айтоѵ аруютратцуоѵ айтой хаі &а тг,ѵ айтой орсріаѵ
хаі ^иѵаотгіаѵ ЁобО-т; айты і) (ЗаоіХгіа Ва|ЗѵЛыѵо? 16, 16—17.
88, 20—21 по оумртвн Навьхюносоровъ Валтасаръ снь ісго н по
Кллтаслрт. црткока Дарн=р.гта тг(ѵ тёХгитГ|Ѵ Маихо^оѵосыр хаі ВаАга-
оар той оіой айтой ЕраоіХЕѴог Дареіо? 16-, 18—20.
88, 22—23 іеціе нъкынхь=тоіѵѵѵ 16, 21.
89, 2 н повелк=проста^а? 17, 8.
89, 16 н всакоу твдрь жнвотнын гдді>==с тг(? оіалХасгы? аыі^оѵта1
^аракт^ра хаі таі»Т7)Ѵ хт’/;ѵйѵ 19, 8.
89, 20 все моуже=атгаѵта? айтой? 19, 2.
89, 23 н ніГ коудоу выгастн к ннш> пн н^лъстн 6 ннхь=хаі ойх
естіѵ еіао^о? ойтг е^о^о? 19, 5.
89, 25—6 н мьжють горы міцн съверьскыіе; Бер.— горн же съ-
верскыж множить мрл^ыи; Син. — ниже дъють гкцы горы слвсрныл—
оі? еспі тгрот^уоріа р.а^оі той (Зорра 18, 8.
90, 4 ксдкыи во се хынтростн дніяволе скратеть тоу н не оуспъють
ННУесоже=тсааа? уар ыѵтгер еіос §аір.6ѵсйѵ ётгіѵоіаі аіоХои? акгруа^етаі
хаі оуте фар|лахЕІа? ёкіѵоіа ісууы хата той Йоиѵ7)ѵтоѵ еі? хаЯаірЕОіѵ
айтой 19, 13—14.
90, 6—7 да тако (Син.—како) дюбо хитрость не оусііѣють нн-
тесоже томоу = хаі ЁѴ тойтоі? айтйѵ тг(ѵ ритгарчѵ хаі ^.паѵЗрытгоѵ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 135
ріаХХоѵ §Ё ХЁуЕіѵ рлсоЗгоѵ хатѵ)ру7)СЕ уот)ТЕіаѵ юотс рт, &6ѵа<т8аі
айтой; р.г,ТЕ пѵрі [лг/те сп&г]рю р.Т|Тс оіа ЯфнотЕ 20, 3—6
90, 9 І|рнёіс^ыѵі>сіріи=:8ѵ7; хаі рааіХЕі;' 20, 10.
90, 14—15 снн кд цртва іеже кьгнд и (вар. іако) вь югрлдоу Ллс-
лйндрь и 2*акдбкноу (О ннхь врата=э&тоі оі (Заси.}.іі; хав'Е'іт^хаоіѵ ги.фрсб-
рюі Ёѵооѵ тюѵ поЛюѵ соѵ ’А)чЁ^аѵ§ро; ето^е 20 15—16.
90, 24 и сръте и Куі5а=хаі ёоеЬс'иТ/; йпб Вб&х 21, 9.
91, 10 вснн трыб=4хат=роі 22, 6.
91, 12 і|ра вьстотнніе страны—на'7'-'/^‘)? А'Эюкіа; 22, 9.
91, 15—16' ілко ю Хоу^птип цртко грьѵьско хоіреть вьстатн = оті
Хооо?^ р.ілХеі Цаѵаот7|Саі т/)ѵ ^атіХеіаѵ тюѵ Рюріаіюѵ 22, 14—15.
91, 22—24 тшьнже и ^аврадо Нмь іссть на нгемже вса вселснаіа
до конца тврьдо написаютъ н ю вьсГока до Запада и ю пдадне по по-
ДОуНОЦіии=ю; уар г^/)(лгѵ, ауатцто', то Ёѵ рсЁсгю т7(; ^ю/;; ^6Хоѵ р.аХХоѵ
ттІ; уг(; ЁілпауЁѵта '(оэопоіф оуйрютаі отаорф й<р’ ой хаі та тт};
оіхоѵр.Ёѵ/;; пЁрата Хіаѵ паѵсбірю; -ттЕрьу ра^оѵтаі хата тг пкато; хаі
р./;хо; хаі йфо; хаі |ЗаЭо; 23, 6—9.
91, 24—25 каіа снда можетъ Грыш побудити ^ацініренн во соуть
кртомь—поіа ^оѵаотЕІа іоуйЕі гіо-оте т^ѵ той атаирой тгЕрі^ра^асОаі
§иѵар.іѵ 23 9 —11’, въ О. В. К. добавлено Т) (оо) тф хратЕі хаі сг-
Р&тріаті т&ѵ Рыріаісоѵ тгѲозрахістаі г( рааіАеіа &а той Ёѵ айтф кроа-
тгауіѵто? ^ескотоѵ т;р.&ѵ ’1/)оой Хрютой.
91, 26 посдоушанте=ахойсгсор.Еѵ 23, 12.
91, 27—8'вь н'аръѵнн ісжс къ" Солоунт>ноі.іь поустн=гѵ т^ про?
ѲгосаХоѵіхоі? ЁпизтоХт) 23, 14.
92, 2 ‘донеднже=оті Ёаѵ 24, 2.
92, б ткбрссс'кь=>.гу6р.іѵоѵ 8г6ѵ 24, 5.
92, 5—6 ттнсе всъмъ веле ідко Бь=хпо§Еіхѵѵѵта Ёаитоѵ оті 8е6;
ёоті 24, 6.
92, 10 стоіатн існ ‘ іссть до ссуднаго дне==<атахрат/)с;Еі ею; ой
про^ЭаоЕі Ёоуат/; юра 24, 11—12.
92, ІО н того і|ртва=хаі тоито еогі 24, 12.
92, 12—13 помысли ІЛонсню'тЬднка зШіённіа н ѵюдеса н потокъ
морьскын н^ъ ніегоже Мюсню (вар. Н^да) іцксдс=?а^Е рюі тоѵ Мю-
аЁю; Хайѵ тбѵ тособтоі; от)р.ЕІоі; хаі тЁраія хаі рѵ8ф ОаХа^о^; той;
Аіуиптіои; ЁхтсіХаѵта‘25, 1—2.
92, 15 тлвкь=Эа6р.ата уЕуоѵбта 25, 4—5.
92, 16 всего“ жндокьска ! рода власть == апаѵ тб тюѵ 'ЕВраіюѵ
храто; 25, 5.
4 92, 18—19' кою і|ртв6 нсііонн каре стоило лихо (Ьар. лише)
136 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
грьѵьскда—ті? оЬѵ ара угуоѵгѵ г, уЕѵдоатаі хат’ айт/(ѵ стара расі-
Хаіа 25, 8.
92, 19 аіре н ^ѣло троуднмсе нцюуціс по нстннѣ=:і~гр тд? аХг(-
Э-ЕІа? (рроѵтісюр.Еѵ 25, 9.
92, 20 не сто» лн тнсоуіроу лГ цртво жндокьско и рдснпасе=5и
/іХіа ет>] а^ааіХгисаѵ оі'ЕіЗраіоі хаі Цгхбіт/) т, ^аоіХгіа айт&ѵ 25,
10—11.
93, 2 на контнноу во седмніе тысоуціе=гѵ уар тд ^/«тг( уі-
Хіа&і 'дтоі ё|3^6|лср аіа>ѵс 26, 8.
93, 6—7 трскоу кн іесмь оуготокдлъ келнкоу=Яиоіаѵ риуаХідѵ
86с(о йр.іѵ 26, 14.
93, 13 ксако дрт.ко твореіреіе пло=~аѵ еі&о? харгсс(лоѵ 27, 11.
93, 18—19 нь грѣхь дѣля (н) ве^аконн» нхь то нмь творнть=
аХХа біа тдѵ аѵорііаѵ хаі ар.артіаѵ тдѵ йк’ аѵт&ѵ уеѵориѵдѵ 27, 14.
93, 21 ПО-стьгнамь хОдеціе=Іотаѵто еѵ таі? гХатгіас? 28, 2.
94, 1—2 Синод. 591: н ©скксрнсны поудить жены н © сккеркны
нхъ н воудоуть к нн мѣсто снке Н^манлевн=лаі раѵб&бтѵ айтйѵ аі
уиѵаіхе? й~о тйѵ р.ер.іаср.гѵсоѵ хаі ЕкіЭдаои і хХдрои? оі иіоі ЧарсадХ 28,
15—77.“Изданное мѣсто изъ списка попа Драголя (см. изд. 94 прим. 1)
представляетъ порчу первоначальнаго чтенія вмѣстѣ съ предше-
ствующими словами—вь грксѣхь н смрддт.хь; ср. Синод. © нихже пл-
доуть вь грѣСѣХЪ н во СМрДДѢХЬ=и<р <Ьѵ тгЕСойѵтас еі? ар.артіа? хаі оѵ"
(яобіа? 28, 15.
94, 3—7 Синод. 591: йрменіпд и жіікоуцісн на нен плспомъ
погнвноуть. Снкнлна опоуціена воуть н жнвоуціін на нен нсѣуснн. ^емлд
Соурьска опоустѣеть н жпвоуірі'н на нен нсѣѵснн воуть. тоже н Кн-
анкнід и €дада. Грырі въ пдененіе н къ бѣгъ въдѣ^оуть=Какті:а-
оохіа еі? фЭораѵ хаі 6[т.оісосгіѵ... Рсоріаѵса еі? осасрЗораѵ хаі сроудѵ тра
кдоЕтас 29, 1—5.
94, 13 ськероутьсе=соѵа8роі?Етаі 29, 14.
94, 27 всакого стараго—Тасаѵ уероиаіаѵ 30, 16.
95,7—2 нже бжнхь заповѣдей кьспрндрьжіктсд — Берл., ходя-
ірннмъ по кнн ^апокѣдн—Синод. Бѣлгр. Сречк.==т:6і^ Ь с>о<рі<5с ЕхХаіл-
тсоиос 31, 2.
95, 7—8 до горъі (€трнвд=Е<о? тт,? ар-др.си ’ЕОрі р.роѵ 31, 8—9.
95, 10 попоуціенніе во © вога іеже реѵе дпостоль=ѵ) уар 6~о
той акостоХои ХгуДЕіоа тгас^гіа -дтос ітгостаоіа айтд Еоті 31, 12—13-
95, 18 не ко соуть рдтьнн кон нь теда поустыне=ой уар еіссѵ аѵ-
Ярюкос оі тираѵѵіхсо? хратойѵтг? (Заррароі, аХХа тгхѵа ёрг;ріои 32,7—8‘
95, 20—21 іако ндкціе не поустрнніе ©роужніе евоіе класть кь
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 137
іфджлхь женлхь (вар. крѣжнихъ)—хаі ЁѴ т^ той хаіроо т7)<; ёЕбооѵ
айтйѵ т/і,; Ёрг(р.оѵ угѵорЁѵл^ рорхраіаіі; таі; Ёѵ уаотрі Ёуойоак; хгхтг,-
соѵтаі 32, 9—11.
95, 24 оутвореть имын кони скоге=І7гіг)7)соиоіѵ айта ё~> той?
?якоѵс 32, 16.
95, ,28 клико нхь крціено=осоі Лгуоѵтаі у рістаѵоі 3.3, 5.
95, 28 тысоуціь нхь шрфА==&ста ^іХіаб'гі; ісгФѲтраѵ 33, 5—6.
96, '6—7 по колн н нын моутнмни ннкышже нн ьыі€мы=/ырі<;
ріа? '<} ѵ.оХаскй*; г, аѴхіо|лйѵ 33, 14.
96, 9 прнсглпоуть кь нноуіріінь дхь льстнн=проог^оѵте<; тсѵёбцасі
п)аѵг^ 34, 3.
96, 10 кь лнцемѣроуюцінмь—гѵ йтеохрісггі 34, 4.
96, 25 іако по смбтнцілмь нлѵноуть ходити по нын=оѵ трбпоѵ
хаТа7ігаат/]р.гѵ7і хбкро; 35, 3—4.
96, 26 воуть во вьлдстсле ікь крѣме то» еноке Н^млнлевын =
угѵу-соѵтаі уар оі аѵѲрсогоі Ёѵ гд тахіоеіа ёхеіѵт} тйѵ ѵійѵ ’1ср.а/;Х
35, 4—5.
97, 2 кь вѣкь=тф ірйо|латіхф Ё^б[лы урбѵіо 35, 9.
97, 8 н воудеть недостлткь ^ліГ и среврл==хаі Ёх&хтсаѵ7)«Цсгтаі
пата йсороХ/іфіа ^рѵоіои хаі аруиріоѵ 36, 1—2.
97, 11—12 юдоутеть плѣвель о нынхь=і<рорі<т9й<п та ‘^іцаѵіа
а~б той сгітоѵ 36, 6~ 7.
97, 18—20 и ^дпоустънніемь ^дпоустшеть Нершідд Псрьскш
х.емліл и Грьѵьскд Кылнкнід и Ірроугынід н Сирнп и Селевкнід и жн-
воуцінн БАН^Ь Грькь ПОГНБНОуть=(€ѵ таіг; ѵіхаіс; айтйѵ) аі? ЁЬ)р^[х<о-
оаѵ Персіоа тг хаі 1’б>р.аѵіаѵ хаі Кі7іхіаѵ 'Еѵріаѵ хаі Катгпаб'охіаѵ
’Іоаѵріаѵ ’А<рріх?(ѵ хаі 2лхе)>іаѵ хаі той<; хатоіхоиѵта*; тг^сіоѵ Рйр.^<;
хаі *га<; ѵ/)соѵ<; 39, 1—3.
97, 21—22 и хвллнтнсе нлѵноуть гліоірс погивоше хртнілнге а>
роукоу ІІЛШеіО=хаі ^Ха<крт)[л/;саѵтг(; Ёроиоіѵ ойх Ёу^оѵпіѵ аѵарриоіѵ оі
урютіаѵог ёх тйѵ /сірйѵ ^ргйѵ '39, 4—5.
97, 24 нсплв'се <о віиід==тісЬѵ оіѵоѵ 40, 3.
91?, 25 гегоже илѵноуть і.ііімн—оѵ ЁХоуі^оѵто 40, 3.
98, 8 оутомленн ЛІОК вь ПЛѢНѢ—тга<; б атоЛі-асЯЁ'щ 'ёх а^р.а-
Хсотіа? 42, 8—9.
9В, 15 тьгіѵ=іѵ тф хаірф Ёхеіѵсо 43, 5.
99, 1 и не воудеть трьпеціллго на ніен=хаі ойогіі; Ёсгтаі о оиѵа-
[леѵо<; ст^ѵаі Ёѵаѵтіоѵ айтйѵ 44, 8—9.
99, 3 КДННОМЬ ѴЛСѢ—Іѵ рла харой ротгт] 44, 16.
18
138 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
99, 5 н ісТже искоііуают се к л^=хаі еѵ тф тгХ-/;рФр.аті той 8г-
хатоѵ Т|[лісесо(; урбѵоѵ 45, 2—3.
99, 27 на единую ногоу=гц та бтсіоа> 46, 8.
99, 27—28 ѵто іе конь истиннаго върА прАведннихь=б Ьѵгсейс
тоіѵоѵ естіѵ аХт^Еіа хаі ЕОСЕ^Еіа тбѵ &хаііоѵ 47, 1—2.
99, 28 32 дл нже воудеть тьгл стыи тлко (вар, гоко) нл конТ
СЪДСЦіе НА Вѣръ прНХОДНТН ІІЛѴІІОДІЪ НА СНА ПАГОуБНААГО Н ХАПАТИ НЛУ-
неть конь рекше бла^ннтын наунсть върныіе вь ііослѣдіііііс діііііі льжами
своими ^ьиАмеиыи н уюдотвореини вь юуию ш,ѵтомь=/аі ойтоі оі
ауюі еѵ тсо тоте урбѵш етгі тф ьтгттср тт^ а.ХуЭіѵг(<; екіРеР^хотеі; тіі-
отесо<; 8сс/ (Цооѵтаі йтгб той офЕіо? т;тоі той ѵіои тт)<; а~іо?<Еіа<; еѵ тт;
тгтЕрѵт] т;уоѵѵ г?; ЕС/атт] т(р.Ера еі; та; фаѵтаегіа; хаі еі? та ірЕѴ&отсоіа
аитои е»7]р.Еіа 47, 2-—6.
100, 1 ИАУИОуть хромы исцѣлити—/мХоі ггрітгат^ооисі 47, 7.
100, 7 м лица твоіего гн н улвую родоу спсеннго пожоу—ік кро-
сіотсоѵ той аѵЭрсотііѵои уёѵоѵ; т^ѵ фсоѵ^ѵ тог/;(>а(леѵо; тг,ѵ оіиТ7]ріаѵ
СГОѴ ТГЕрірЕѴСоб.ЕѴ хори 47, 14-15.
100, 10 а уръвл мтрьНА=ёх р.7)тра; уѵѵаіхб; 48, 3.
100, 13 сновь улвуь=тоС іеѵоос тйѵ аѵ'ірфкеоѵ 48, 6.
Къ сказанному можно присоединить еще нѣсколько замѣчаній.
Будущее время обыкновенно переводится описательно при помощи
глагола наѵнж; посредствомъ того же глагола переводится очень часто
, и прошедшее время; таковы случаи: 8, 1 Ё-Е8аіѵоѵ=нлѵеше вьсъдатіі;
8, 3 Ехе7р7(ѵто=нлѵеше творити; 8, 11 Ё'хтісгаѵ=творнтн ИАѵеіне; 9, 6
. Ехті5аѵ=створити НАтеше; 11, 5 гтео/гр/^аѵ^воіеватн наѵсста; 12, 5
"р5<7Ег)72хаѵ=см'Ьтн пАУСіпс; 12, 5 7гаро)^6ѵ{І725аѵ==нАѵеше воісватн;
13, 2 ЕтсоХЕрэааѵ=Бытисе НАѵеше; 13, 8 Гіртіріюсаѵ—нлѵеше плънготи;
13, 9 хатЕахЕйа'(оѵ=НАѵеше творити; 13, 10 і'птаѵто=нлѵеше ПАрнтн;
19, 1 г§Е7)Ят5=млнтнсе илѵе; 19, 10 /ЗоѵХа)ѵтаі=нлуиоуть хотѣти;
21, 16 ^уат.7]<7Еѵ=люБнти илѵе.
9, 2 ЕтсиѵбріасЕ то бѵор.а=створи име; не было ли въ оригиналѣ
гпоітрг то бѵоріа?
10, 2 р./хрі ^ар^ХЭоѵ тбѵ Тіур/;ѵ іготар.бѵ=доиелиже прълъ-
;оше третию ръкоу; возможно, что уже въ оригиналѣ была ощибка—
тбѵ трітоѵ 7готар,бѵ.
19, 3 Непонятенъ переводъ ех тт;<; ё<ра<; уг(<;=® гАДииіе ^еміле;
поэтому встрѣчаемъ варіантъ—ю ^ападииіс—Бер.
23, 14 Ерютир-Еѵ 8г йр.а;=повъдлю же вамь; должно быть, пе-
реводчикъ читалъ грыхы р.Еѵ йр.а<;.
25, 6 оі) Тіто<;=і€і€же; очевидно об принято за об.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 139
45, 4 уеѵѵатаі еі<; Хюра$ѵ=ражаіетс€ вь ^емдн ^іпги, и далѣе
1) еіЗфраѵЯ^сгтаі Хсора^іѵ=вЬ5В€С€Лнт се ^емла ^ннь, 2) ойаі оос Хи-
ра$ѵ=дюте тек® ^емліе ^нпс. Уже въ греческихъ спискахъ неодно-
кратно встрѣчается такое раздѣленіе слова—/юра
46, 7 Въ большинствѣ списковъ читается такъ: тоо тгатріар^оо
’Іахю/З Хгуоѵааѵ Даѵ ёср’&^оо Ёхха{Цаеѵо<;... Переводчикъ вмѣсто
Даѵ прочиталъ, повидимому, гіооѵ и соотвѣтственно этому передѣлалъ
все послѣдующее: вндъхь ^міил лежеща на пктіін.
Замѣтимъ, наконецъ, употребленіе въ иныхъ случаяхъ двойствен-
наго числа въ противоположность греческ. множественному, когда
этого требовалъ смыслъ, напр. 11, 5 ёпоЪІацсаѵ ар.Фбтграі
аі рас^Еіса—воюкати наѵеста на се і|ра; 14, 6—7 іу. тюѵ ^еірйѵ 7“ѵ
Аіуи-тіоѵ—роукоу гегупьтьскн.
Выше я уже коснулся двухъ особенностей второй группы первой
ред. и ихъ отношенія къ разсматриваемому славянскому переводу,
именно вставокъ 39, 5 и 46,5 (см. стр. 61—64). Послѣдняя, объ испол-
неніи Давидова пророчества, читаемая въ сп. Оттобовіан. и Вѣнск.,
читается и въ переводѣ (изд. 99, 18—21); первая же, находясь во
всѣхъ спискахъ второй группы, не читается въ переводѣ, слѣд. ея
не было и въ его оригиналѣ. Такъ какъ всѣ особенности перевода
сравнительно съ первой группой падаютъ на вторую, то это дало воз-
можность вывести заключеніе, что оригиналъ славянскаго перевода,
имѣя всѣ особенности второй группы, не имѣлъ еще вставки изъ
„Видѣнія Даніила", т. е. представлялъ болѣе древній видъ, чѣмъ до-
шедшіе до насъ греческіе списки второй группы первой ред.
ѴПІ. Разсматриваемый славянскій переводъ не испыталъ такихъ
измѣненій, какимъ подвергся греческій текстъ. Оставивъ пока въ сто-
ронѣ интерполированную редакцію, въ основаніе которой положенъ
разсматриваемый переводъ, видимъ, что всѣ списки представляютъ
намъ одну редакцію, если разумѣть въ данномъ случаѣ подъ редак-
ціей особую обработку. Только одинъ списокъ отличается отъ дру-
гихъ—это списокъ въ сборникѣ попа Драголя. Конецъ списка испор-
ченъ. Списокъ неполный, начинается съ средины и имѣетъ не мало
пропусковъ. Начинается съ изложенія слитія четырехъ царствъ въ
одно—послоушлн же вельмн Бывающаго како снндошесе ѵетыр® урьства
въ іеднно Кфнюпніа Македонніа н Рнмлане и Гры|н. Выпущена слѣд.
вся историческая часть; для редактора не было нужцо представить
исторію міра въ семи тысячахъ лѣтъ, какъ это было въ первой ре-
дакціи, но все его вниманіе было обращено на изображеніе послѣд-
ней тысячи. Такое желаніе—представить конецъ міра—'было вполнѣ
140
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
естественно; оно наблюдается какъ у славянъ такъ и у грековъ': по-
слѣдніе также пользовались Откровеніемъ только съ цѣлію изобразить
послѣднее время; таково, напр., „Видѣніе Даніила®, изданное въ сбор-
никѣ Васильева, стр. 33—38 (5а): алооооѵ оораѵе [летя ,аѵрфа<;
оі тЁосарЕ<; РаоіХеТг<; цет’ аХХтДозѵ сѵѵ/)уЗ/;оаѵ Аі8Іогсе<; Мохе§6ѵе^
"ЕХХг(ѵе<; хаі РшріаТоі... Замѣчу здѣсь, что начало тамъ и тутъ совпа-
даетъ: изложеніе начинается какъ разъ съ основанія царства грече-’
скаго. Аналогію представляютъ и греческія редакціи—четвертая и
третьей вторая группа.
Разсматриваемый списокъ, какъ сказано, есть извлеченіе изъ пол-
наго текста. Сравнительно съ послѣднимъ въ немь недостаетъ (счетъ
по изданному слав. тексту):
1) 90, 16—92, 26. Оумрьшоу же Ллсганкдроу пръвоиоу црю црткокл
къ шсго мѣсто д раки іего.. и потомъ ілко плѣнено воудеть цртво ІІер-
ско. Здѣсь разсказывалось объ основаніи Византіи, о крѣпости грече-
скаго царства, перечислялись случаи, изъ которыхъ видно, что цар-
ство греческое будетъ стоять до конца міра. Разсказъ въ данномъ
спискѣ прямо переходитъ ко времени господства Агарянъ: вьстаноуть
(въ) ихъ мѣсто сынове Щманлевн Нгореіін оупоуіці на Грькы геже Да-
ніль пророкъ мышьцею юга мѣннть.
2) 95, 22—№,-10: къ ннхже танната жртка стдта ткорнтсе... н
прнстаноуть къ нмоуірнмь дхь льстпн и оутенпта Бѣсокьската. Выпущен-
ный отрывокъ состоитъ главнымъ образомъ изъ выписокъ изъ священ-
наго текста.
3) 96, 20—25: но вь тѣхъ мѣсто кьведоуть нже натноуть ссбѣ
премнтнн... н тако сметнціемь натноуть ходити по нын. Пропускъ не-
значительный.
Въ срединѣ текста находится слѣдующее добавленіе (Споме-
никъ V, 18—19): н воудеть пагоува ;емлн велика и пойдетъ гедьнь то
Срѣдьуа й дроугн ю Солоунта н сьстлпстл се на Кетерн носеіра ;лато н
ретета дроугь дроугоу: врате, клика гамо къ Солоуноу нтн. юнъ моу ре-
теть: а тн камо сѣмо кь Сръдьцоу нтн. нмета ^лато сыпати на ^емлю
глйгѳлюіра. а> горе намъ вратіе, ;емлѣ метала поуста. нметь нматн йжы|й
волоую цѣноу а коль коньскоую і|ѣіюу. а конь, л литръ, а тловѣцн іе
нмоуТь самн продаватн по три любо ;а д златнце н годъ глада се сами
погоуветь дроугь дроуга. кьетанеть велика ненависть н мрь^ость и ве;а-
конніе, нспльннсе неправды вса ;емлѣ. ® горе намъ врате н лоутѣ намъ
нже довоудоуть дьнн тѣхъ. Тогда воудеть въ тльвцѣхъ вьздыхйнніс вели-
кою и неоутѣшнмоіе ті) всекоіе неправды и не оуставнтьсе ннколнже
1 Вставка указана Ж И. Соколовымъ—Свѣд. и зам. по стар. слав. лит. I, 20.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
141
Вставка эта заимствована, повидимому, изъ одного изъ „Видѣній Да-
ніила*. Соотвѣтствующаго текста мнѣ не встрѣтилось. Отрывокъ
этотъ намъ указываетъ, чго кромѣ намъ извѣстныхъ „Видѣній" и От-
кровенія существовали въ славянскихъ переводахъ еще и другія, пе-
реведенныя съ греческаго.
Большіе пропуски въ разсматриваемомъ текстѣ и указанная
вставка даютъ основаніе считать его за особую краткую редакцію
Откровенія Мефодія; редакція эта славянская, но было бы затрудни-
тельно опредѣлить, составлена ли она на сербской или на болгарской
почвѣ. Составитель сборника Драголя могъ найти ее уже готовой.
Такъ какъ историческихъ чертъ она въ себѣ не заключаетъ, то время
составленія ея опредѣлить нельзя: конечнымъ пунктомъ былъ, разу-
мѣется, XIII вѣкъ.
IX. Нѣсколько времени тому назадъ въ своемъ отчетѣ 1 я ука-
залъ па одно странное обстоятельство. Я сказалъ тогда, что Хиланд.
сп. 24 даетъ тотъ же переводъ, что и Синод. 591, изданный Тихо-
нравовымъ, но что начала текстовъ не совпадаютъ. Съ Хиланд. 24
сходится и Бѣлградскій 149 и Берлинскій 48. Отличіе идетъ вклю-
чительно до вьстАіііе ^локь^нн моужнн пронорнвын незаконны нспльнь
всакого гх^лкоііінл й спокь Каннокь (85, 5), далѣе же оба текста со-
вершенно совпадаютъ. Различіе, обнаруживаемое въ началѣ того и
другого текста, заставляетъ видѣть въ нихъ два особыхъ перевода: на-
столько оно значительно. Самое начало уже совершенно различно:
Хиланд. Вѣдомо да Боудеть іако
юнотою бѣ Лдамь н Кука іегд нх,-
ПІДНА БЫСТА Н^Ъ рЛІА. КЬ трндсссі-
ноге же лѣто іі^гнанніа юю й раіл
роднстА прькѣііі|ь н сестроу НТО
КАЛОМАНОу.
Синод. Вѣсто ёгдл н^ыдоста
Адамъ н Свга й рал къ дкствѣ бы-
стл. къ л-ное лѣто исхода тою й
породы роднсте первенѣі|ь н сестрк
ею Кальдаманоу-
Замѣтимъ здѣсь, какъ особенность—Хил. нагнана бысга=Снн.
н^ыдоста греч. оѵте?, Хил. й рліл=С//м. й породы- Далѣе на-
ходимъ: ёттоцсаѵ тсѵ хокетоѵ передано въ Син. чрезъ сътворнста желю,
а въ Хил. чрезъ пллкастлсе; ёѵ д[лоій[лат[ той ’А5а[А=Син. к пб°г>не
Адамово, Хил. по овра^оу Адамрвоу. Наиболѣе важно для признанія
двухъ переводовъ передача въ обоихъ текстахъ греческ. 'латеотрйѵ-
ѵѵоѵ та? уѵѵаіхас тоѵ а$гХ<рй>ѵ айтйѵ: въ Син. передается правильно—
свѣрѣпѣАхоусж на жены кратніА скогеіа, а-въ Хил. тйѵ ао-л&йѵ произ-
ведено отъ аоѴ/.ер/, и переведено—вьсхотѣіне жснамъ й сестрв свонхь.
‘ Ж. М. Н. П. 1897 г. апрѣль.
142
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Таковъ же еще случай—хаі тоі<; оіхеіоц аѵорасіѵ атг уоѵаі^іѵ ёхе-
н съ своими моужмн пко н съ женами кыклхоу, Хил. и
мо^жемь свонмь оупокніиесе; хататсорѵейаата*; т/ѵ а?<5&—О. В, Б.—
Син. и соклюдніііа на поутн скоё, Хгіл. юскврьннше вдодомъ жнтніе
скоіе.—Все это указываетъ на два несомнѣнныхъ перевода, причемъ
текстъ Синод. списка отличается большею буквальной точностью ори-
гиналу, нежели начало текста Хиланд., который, какъ видѣли, вообще
отличается свободой перевода. Остается признать, что въ какомъ-либо
текстѣ начало представляетъ позднѣйшій переводъ. Повидимому, ка-
кому-либо писцу попался подъ руки списокъ Откровенія безъ начала,
и писецъ дополнилъ его, самъ переведя вновь съ греческаго ориги-
нала. Поздні йшій переводъ надо видѣть въ Синод. текстѣ, такъ какъ
его начало, какъ сказано, отличается буквальной точностью греческому
оригиналу, чѣмъ онъ и расходится со всѣмъ остальнымъ текстомъ.
Хиландарскій же списокъ, съ которымъ сходятся и всѣ другіе, слѣ-
дуетъ признать за списокъ цѣльный. Такой списокъ легъ въ основа-
ніе полной русской редакціи Откровенія.
X. Извѣстно, что Откровеніе Мефодія Патарскаго упоминается въ
начальной Лѣтописи подъ 1096 г. Лѣтописецъ, говоря о Половцахъ,
приводитъ слова Откровенія о запертыхъ Александромъ нечистыхъ
народахъ. Говорится о нихъ- въ двухъ мѣстахъ:- разсказавъ о жесто-
костяхъ, произведенныхъ*"1'Іоловцами, лѣтописецъ говоритъ: „убиша бо
отъ братья нашея нѣсколько оружьемъ безбожьнии сынове Измаилеви
пущении на казнь хрестьяномъ. Аще ли бо си суть отъ пустыня
Етривьския межи въстокомъ и сѣверомъ; ищьло же есть ихъ колѣнъ 4:
Торкмене и Печенѣзи, Торци, Половьцѣ. Мефедий же свидѣтель-
ствуетъ о нихъ яко 8 колѣнъ пробѣглѣ суть егда исѣче я Гедеонъ,
осмь ихь бѣжа в пустыню а 4 исѣче“ (Ипат. Лѣт.). Затѣмъ, по поводу
разсказа Гуряты Роговича о дивныхъ людяхъ на „полунощныхъ сто-
ронахъц, лѣтописецъ говоритъ: „се суть людие заклѣпленѣ Олексанъ-
дромъ Макидоньскомъ царемъ. Якоже сказа о нихъ Мефедий Пата-
рийскъ глаголя: Олександръ царь Макидоньский вьзыде на въсточныя
страны до моря нарѣцаемое Солнце мѣсто, и відѣ человѣкы нечистыя
отъ племени Афетова; ихъ же нечистоту видѣвъ: ядяху скверну всяку
комары мухы коткы змѣя мертвеца не ‘погребати но ядаху и женскиѣ
изъвраѵы и скоты вся нечистыя. То видѣвъ Олександръ убояся еда
како умножаться осквернять землю (загна ихъ) на полунощныя страны
у горы высокыя; и Богу повелѣвшю соступишася о нихъ горы полу-
нощьныя, токмо не ступишася о нихъ горы 12 локътю, и створиша
врата мѣденая и помазаша суньклитомъ и аще хотятъ взяти и не
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
143
возьмогуть, ни огнемь могутъ ижьжещи его, ни желѣзо его пріиметь;
у послѣдняя же дни по сихъ осми колѣнъ иже изидуть отъ пустыня
Етривьския, изидуть си скверный языци, яже суть в горахъ полу-
нощныхъ по повелѣнью Божью".
„ Акад. Сухомлиновъ въ своемъ изслѣдованіи „О Лѣтописи какъ
памятникѣ литературномъ" разобралъ указанный отрывокъ, сопо-
ставивъ его съ греческимъ текстомъ по Базельскому изданію и Си-
нодальнымъ спискомъ №- 682 Откровенія Мефодія ‘. Такъ какъ Су-
хомлинову еще не было извѣстно существованіе двухъ переводовъ
Откровенія, то понятно, онъ и не задалъ вопроса, какимъ переводомъ
пользовался лѣтописецъ. Разрѣшить этотъ вопросъ было бы важно для
опредѣленія времени существованія *того перевода, которымъ пользо-
вался лѣтописецъ. Разрѣшеніе вопроса представляетъ нѣкоторыя за-
трудненія. Лѣтописный___разсказъ не представляетъ буквальнаго то-
ждества ни съ однимъ переводомъ, онъ есть сокращенное перело-
женіе, такъ что отъ первоначальнаго текста осталось немного, да
и то въ перефразированномъ видѣ. Сравнивая его съ соотвѣтству-
ющими мѣстами въ обоихъ переводахъ, мы замѣчаемъ сходство то
съ однимъ то съ другимъ переводомъ, хотя больше совпаденій нахо-
димъ съ первымъ. Особенно эго относится къ первому случаю, гдѣ
говорится объ осми племенахъ, оставшихся послѣ побѣды Гедеона.
Въ греческомъ текстѣ это мѣсто читается такъ (14, 12—5, 1): хаі
оі ѵкокьирЭгѵтк; ф угѵгаі сцѵѵЦхаі; г'Оіѵто еір/родѵ еѵ тоі<; ѵіоі? ’Іс-
рал(Х хаі і^Х-Зоѵ етсі тф ер^р-оѵ тф еНѵтераѵ еѵѵеа сриХаі, причемъ
въ спискахъ второй группы нѣтъ ф уеѵгаі. Этому вполнѣ соотвѣт-
ствуетъ чтеніе вгорого перевода: и юставшын кі колънь готы сьтво-
рнше къ ІсрдііліітФ и н^ыдоше въ пустыню кьнътрыГію колънь и»: тамъ
и тутъ девять колѣнъ. Но въ первомъ переводѣ .'читаются восемь
колѣнъ: н юсташп & ннхь дань даідтн науеше сномь Нулевомъ н
(ютндошж б ннхь—Берл.) вь вьнъшннн вь поустннын <всмь племенъ
(87, 21—22). Въ извѣстныхъ намъ греческихъ спискахъ вездѣ де-
вять племенъ, но особенность перевода нужно относить къ греческому
оригиналу.—Что касается второго отрывка, то тутъ видимъ близость то
къ тому то къ другому переводу:
1) „иуъ же нечистоту видѣвъ: ядяху скверну всяку“—второму
переводу—нхже неттотоу вндъвь Лдездндрь потюднсе. ндехоу во вьслкь
неУнсты вндь; въ первомъ переводѣ—нхже неттотоу вндъвь потюднсе.
«дохоу ко всдкь 89, 73; въ греческомъ текстѣ въ сп. О. В. Б. М.
1 Сухомлиновъ, стр. 106—114.
144 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
тоитіоѵ т/'Ѵ ахаі) ароіаѵ фюауЭѵ;, въ другихъ спискахъ
&еасга[леѵо; флоа/г)/] нѣтъ—18, 5.
2) „мухы“=Хш. 179 моухы, греч. рллас (18,7); въ первомъ перев-
мышнце, вар. мншкын, мыше 89, 14—15.
3) „коткы“=первому переводу коткын (89,15), греч. хатта; (18,7)
въ второмъ перев. пропущено.
4) „соступишася о нихъ горы полунощьныя токмо не ступишася
о нихъ горы 12 локътю“=первому переводу: горы І.ід^н сѣверьскык н
состоупншесе «о нын тьѵню кі дактьма не стоупншесе ш нынхь (89»
35—26); греч. хаі Е<Л/;с7Іа(7аѵ аХХ^Хоі? аурі тг^уыѵ 8ѵоу-а.іВгѵ.а (19,
8—9), чему вполнѣ соотвѣтствуетъ второй переводъ—н прнБднжнстѣсе
дру дрвгоу «ако дактй кі. Свободный переводъ слѣд. удержался и въ
Лѣтописи.
5) „и етвориша врата мѣдная “=второму переводу н сьтворн крата
мъдііа, ха» хатеохгиасі кбХа? уаХхас (19, 9); въ первомъ переводѣ
н «коканіе врати жслчпын (89, 37).
6) „вѣщъ бо суньклитова сица есть: ни огнь можемъ ижьжещи его
ни желѣзо его пріиметь". Въ обоихъ переводахъ нѣтъ буквальнаго
тождества, но текстъ перваго ближе къ лѣтописному, чѣмъ второго:
Хил. 34—кеірь ко іе такова асункнта да нн жеавдо іего ст.тс нн ®гнь
жеже (90, 3—3) оі обои; тоо аоиу^тоц обтг сі^роі; йсріотатаі
хатахХиоіѵ ойтг ~ир т?(ѵ §іаХѵс.ѵ (19, 12—13). Во второмъ переводѣ
читается очень близко къ греческому: гестко же асннгнтово нн желч-
наго 'ра^сѣтенТа не вонтсе нк югныіаго растопдіенТа—Хил. 179.
Такимъ образомъ, помимо перваго отрывка, во второмъ находимъ
'фи 'случая соотвѣтствія первому переводу и три случая второму.
Разсматривая ихъ, нужно будетъ вывести заключеніе, что лѣтопис-
ный разсказъ г гораздо ближе къ чтенію перваго перевода, нежели
къ чтенію второго. Такіе случаи, какъ 3 и 4, не могутъ быть объ-
яснены изъ второго перевода. Особенно за первый переводъ ^стоитъ
первый случай—объ осьми колѣцахъ. Но какъ объяснить'‘близость тсъ
вторымъ переводомъ? Трудно предполагать, чтобы лѣтописецъ изъ двухъ
текстовъ дѣлать выборку для своего отрывка. Затрудненіе увеличи-
вается еще тѣмъ, что нельзя рѣшить съ положительностью, какъ поль-
зовался лѣтописецъ Откровеніемъ—по памяти, или имѣлъ предъ гла-
’ зами текстъ. «Возможно и такое предположеніе, что лѣтописецъ имѣлъ
у себя не полный текстъ Откровенія, а только отрывокъ, .который
могъ быть особымъ переводомъ. Но противъ этого говоритъ .ссылка
на Мефодія въ разсказѣ о восьми колѣнахъ Измаильскихъ, а въ
текстѣ Откровенія рѣчь объ этомъ -йдСтъ 'совсѣмъ къ другомъ мѣстѣ,
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 145
а это указываетъ на полный текстъ Откровенія. Такимъ образомъ,
выводъ будетъ тотъ, что лѣтописецъ имѣлъ у себя текстъ перваго
перевода, но зависѣли ли его поправки и измѣненія отъ другихъ ис-
точниковъ, или же совпаденія были только случайны—остается неиз-
вѣстнымъ. То обстоятельство, что Откровеніе Мефодія было уже у
лѣтописца, приводитъ къ выводу, что первый переводъ въ началѣ
XII в. существовалъ уже у пасъ на Руси. Что касается кажущагося
пользованія вторымъ переводомъ, то тутъ еще затрудненіе является
въ томъ, что второй переводъ по нѣкоторымъ основаніямъ, какъ уви-
димъ далѣе, нельзя съ достовѣрностью возводить къ такому времени,
чтобы лѣтописецъ могъ имъ воспользоваться.
XI. Издаваемый ниже списокъ перваго перевода взятъ изъ руко-
писи Афонскаго монастыря Хиландаря № 24, XII—XIII в. Нѣкото-
рыя свѣдѣнія о сборникѣ даны мною нѣсколько раньше *. Весь
сборникъ, а потому и Откровеніе принадлежитъ къ сербской редак-
ціи. Но нѣкоторыя особенности текста указываютъ на болгарскій
оригиналъ, съ котораго былъ списанъ сербскій текстъ. Таковы слу-
чаи: 85, 10 ід Каннѣ род. п., гдѣ ѣ=д; 86, 15 ІІсоудіпо им. п., въ
Син. также; 90, 2 лце и лъ^а; 90, 21 женю въ выраженіи дд пой-
метъ ю женю секѣ=о,піо(; аѵ аѵтгд Хароі саѵтф ЕІ; уѵѵагла—21, 8.
Форма женю * образовалась изъ женоу съ вторичной мягкостью н, что,
какъ увидимъ, встрѣчается не разъ; женоу=женж, каковая форма и
удержалась въ Бер. сп., въ Син. же—да ю пойметъ женѣ; въ такомъ
сочетаніи почти одинаково употребительны и дат. пад. и винит.;
92, 5 сѣдеть при сядетъ въ Син.; 92, 12 Монсню винит. п., гдѣ
ю=іж=и; 95, 3 смѣіеціе при смѣюціс Син.; 96, 27 стгетсе при
ютАЮтъсе у Сречк.: іе—ід=га=іж; 97, 12 югнь нскоушенніе (лбр оо-
хіикіас), такъ и Сречк. и Бер., при нскоушеннп въ Синод.: первая
форма образовалась чрезъ посредствующія на— к=іж=іа; 97, 15
мъ^да вАше при ваша въ другихъ спискахъ: ваша чрезъ вашж перешло
въ ваша откуда и форма вдше; 98, 11 і|рю грътьскоу род. п., откуда
въ Син. Сречк. сдѣлано цріо грѵьскомоу и въ Бер. цроу грьі|комоу,
греч. 6 9ир.6; той раоіЛеыс, ср. во второмъ переводѣ прость црѣ
гръѵьскдго; форма Хил—о вышла изъ формы і|ры; грьѵьскж гдѣ ж
замѣнило собой первоначальное а; 98, 18 погибалъ: а—ѣ; 98, 26 сѣ-
вдрд при сѣвера въ другихъ спискахъ; 99, 6 Капернѣоумѣ при Кдперь-
ндоуілѣ въ др. спискахъ; 92, 4 соупротнвллкнсе: оу изъ ж-
Изъ другихъ особенностей списка можно отмѣтить слѣдующія:
1 Ж. М. Н. П. 1896, апрѣль.
19
146 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1) изчезновеніе мягкости въ однихъ случаяхъ и появленіе ея въ дру-
гихъ: 89, 12 мора, 89, 18 всд, всдкоу (Т5), 93, 8 волдрьскын, 99, 7
%емлд, 89, 14 комдре вип. п., глѣ е изъ ій, 90, 21 женю; 2) оу
вмѣсто о—91, 22 моугоуфл; 3) въ обширныхъ размѣрахъ смѣшеніе
н и ы: 85, 7 дѣли тв. мн., 85, 7 ксъмы твор. мн., 85, 8 вьторніе,
85, 8 тнсоуфе при тысоуфн въ другихъ случаяхъ, 85, 10 женн,
85, 17 Ноіевы, 85, 18 кыіѣшнын, 85, 23 оумрьткын, 85, 24 сііокн
при сновы, но напр. 81, 1 сііокс, 86, 18 вытнсе, 86, 21 н^выіпе,
87, 5 мно^ы, 87, 17 ты им. мн., 87, 19 н^вдвы 3-ед., 87, 20 поустн-
ноу, 88, 20 по оумрътвы, 89, 11 грддн вин. мн., 89, 16 скотн вин.
мн., 89, 27 врдтн вин. мн., 90, 22 кннгн вин. мн., 90 24 веди прич.
наст., 91, 1 ддрн вин. мн., 91, 5 довротн род. ед., 92, 1 кн вин.
мн., 93, 2 седмніе род. ед., 93, 5 вызовы повел. н., 93, 14 прншь-
ствынге, 93, 14 пръ ннмы, 93, 20 ры^нн и 95, 23] 93, 21 женн им.
мн., 93, 57 тривоклііынге, 95, 17 крьвыню, 95, 17 ;емлА„ 95, 29 по-
мыловднын им. мн., 97, 7 выіемъі, 97, 13 прдвдывынмь, 98, 24 се
крнтн, 98, 57 пытн, 99, 30 влл^ннты; особенно замѣтна вторичная
мягкость при л: 84, 11 блюда, 84, 14 блюдндіа, 85, 11 блюднн, 85,13
блюда при влоудъ напр. въ 84, 13] 85, 23 полюноцінніе при 86, 4
полоуноірь; замѣтимъ 99, 29 плгоувнАдго при 100, 6 плгоуБьндаго;
4) ь вмѣсто оу: 88, 1 сьгоувь; 5) ь вмѣсто д—96, 16 кцнн;
6) о вмѣсто е послѣ ш т. е. полное отвердѣніе ш—92, 23 рд^орнв-
. шомоувосе; 7) сохранившіяся въ большомъ количествѣ полныя формы
прилагательнаго склоненія; наиболѣе часто такія формы встрѣчаются
въ родит. ед., въ родит. мн. и дат. мн.—85, 9 прьвддго, 86, 55
вьстоѵнынхь 88, 1 поннтьскддго, 88, 9 стдрддго, 89, 15 мртвынхь,
89, 16 жнвотнынхь, 89, 19 скврьннынхь, 89, 55 сккерьскынмь, 90, 50
стдрыішддго, 91, 19 ттнддго, 91, 20 подроуженьнддго. 92, 28 семо-
рнтныіі, 93, 7 снлнын, 93, 8 волдрьскын, 93, 17 жнкнфннхь 96, 6
жнвотворефддго, 96, 6 стынхь, 96, 7 невърнынмь, 97, 7 тежоуфддго,
97, 13 прдвдывынмь, 97, 13 върнынм, 98, 25 погревдюфддго, 99, 1
трьпефддго, 99, 1 недълнынхь. 99, 17 невърнынмь, 99, 28 прдвед-
нынхь, 99, 30 пдгоувнддго, 100, 5 пръльстнвдАго, 100, 6 пдгоуві нддго?
100, 17 мнотынмь; сюда же относятся—твор. мн. 85, 7 ^лынмн,
87, 4 іе^ытьскынмн, прош. прех. 86, 7 вогевддхоу; 8) проясненіе ь
въ е—86, 27 пожеже; 9) н вмѣсто е—91, 17 прорнѵе; 10) переходъ
прилагательнаго склоненія въ именное—91, 14—15 дховномь рд^оу-
момь—твор. н. и, обратно, прилагательная (мѣстоименная) форма про-
никла въ именное склоненіе—87, 10 вь кордвлынхь.
1 въ изд. ошибочно жнввцінхь
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 147
Отъ племя въ одномъ случаѣ въ родит. п. встрѣчаемъ форму
племена 99, 20‘, повидимому, здѣсь произошло смѣшеніе именной
основы на ен и о. Неяснымъ остается окончаніе е въ вин. мн. отъ
дышн—85, 13 на дьфере Клише (гі; та; Эоуатгра; Каіѵ): не имѣемъ
ли и здѣсь случай вліянія прилагательнаго склоненія? если бы это
было такъ, то самый фактъ вліянія нужно относить къ болгарскому
оригиналу, къ формамъ на дъштерія Клнша. Переходъ прилаг. скло-
ненія въ именное находимъ далѣе въ формѣ горѵлншл сравн. ст.
женск. р. пм. п. Замѣчу форму пллдне. Замѣчательно выдержано
двойственное число, въ то время какъ въ греческихъ спискахъ стоитъ
множественное, причемъ къ третьемъ лицѣ является окончаніе тл,
какъ и въ нѣкоторыхъ старославянскихъ памятникахъ: 84, 3 роднстл
грсч. тетохаѵ вар. ітехоѵ, гтохаѵ, етехѵоѵ; 84, 6 палкастасс, греч.
гтгоі'^саѵ тоѵ хотгетоѵ, 86, 12 коісватіі НАУССТА НА се црл=гПоХЕр.7)оаѵ
аХХг|Хсоѵ аафбтграі аі ^ааікёіаі.
Такимъ образомъ, Хиландарскій списокъ, самъ принадлежа къ
XII—XIII в., восходитъ къ болѣе древнему, болгарскому оригиналу.
Синодальный списокъ № 591, XV—XVI в., изданный Тихонра-
вовымъ есть списокъ русской редакціи, но и въ немъ мы можемъ
найти нѣсколько примѣровъ, указывающихъ на его старый болгар-
скій оригиналъ: 1) встрѣчаемъ чередованіе такихъ написаній какъ
тысоуфА и тысяфл и тыежфл,, хотя послѣдняя форма, можетъ быть,
есть уже руссизмъ; 2) 3 мн. падать гдѣ д—ж; 3) слово етеръ; 4) род.
ед. скверъ гдѣ ѣ=а. Но такая форма какъ нынешнего указывала бы
па остатокъ сербизмовъ. При позднемъ состояніи списка, конечно,
трудно различить черты древнія отъ новыхъ, но вполнѣ возможно,
что онъ прошелъ предварительно черезъ болгарскія и сербскія руки.
Какъ на остатокъ древности можно указать на сохранившійся еще і
суффиксъ ьць—хытрьцн, вѣньць, а какъ на болгаризмъ на замѣну оу /
чрезъ ю—юннвьше. Растяжимыя формы склоненія и спряженія, встрѣ-'
чающіяся въ немногихъ случаяхъ, сами по себѣ въ такомъ позднемъ
спискѣ не могутъ служить указателемъ древности. Другія особенности
списка указываютъ на его новгородское происхожденіе, именно—че-
редованіе ѣ и н, і] и т. Первое встрѣчается въ слѣдующихъ слу-
чаяхъ; стр. 269—понндн, венмн, ѵакі|ѣ; стр. 270—оуішдншл, уавцѣ;
стр. 271—внднша, іліімъ, венхъ; стр. 272—переннннъ, переннынн, мн-
дннннъ при мідѣнТна, нстѣнно; стр. 273—СЪСТОуПНТѢСД, НСУТѢН, гноу-
снѣн; стр. 274—венмъ тв. ед., венмъ дат, мн.; 275—вноуцъ, мнннтъ;
277—златолюбцѣ, вслнулвѣ; 278—внднтн, смнренѣн, моудлнвѣн, моу-
дрън при такихъ формахъ, какъ въ другихъ случаяхъ стлрнншлго, ста-
148
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
рнншнііство; 280—нстт.ііл, внднвъ, внднвше; стр. 281—гр«ишні|«. Къ
случаямъ второго рода относятся: отлнцнпідсл, копірвшнжесА, іѵэііі|ЬСіііѴ\,
ѵлкі]ііпщ сконі|шюіре, влаірцін, ѵлвцѣскы, ѵлві|комоу, ѵлві|къ, ѵлвір,
0Г>ЛІІІ|СІІІІ
Неполный текстъ списка попа Драголя есть списокъ сербскій.
Два примѣра могутъ отчасти разсматриваемы какъ боагаризмы, но и
то одинъ можетъ быть объясненъ и иначе. Я разумѣю 1) оу въ род.
ед. м. р.—іісѣііс го хетростн то дніаволоу ськратъють: форма дшлколоу
можетъ быть объяснена и чрезъ дніаволж изъ дпыволд и какъ переходъ
въ склоненіе основъ на у; 2) іе въ причастіи не смшіре юкеірлтн:
посредствующая форма была бы шѣглщс изъ смѣшре.—Изъ -другихъ
особенностей можно замѣтить: 1) твор. п. ед. ч. прил. на омь—ве-
ликомъ; 2) е вмѣсто н—ы—хетростн; 3) предлогъ вь—оу въ глаголѣ
нлѵьноу—вьѵноуть—оуѵноуть; 4) оу вмѣсто о—рсцоуритьсе; 5) форму
прьснтн, очевидно, изъ пръснтн вмѣсто просити; 6) окончаніе огл въ
род. п. ед. ч. м. р. прилаг-о — сивернога; 7) обычное смѣшеніе ы
и и—синь, ^віфы; 8) ы вмѣсто ь—женыскыю; 9) ѣ вмѣсто а — вьспн-
тѣиь. На основаніи этихъ немногихъ особенностей трудно сказать что
либо опредѣленное относительно -того, чрезъ какія стадіи прошелъ
текстъ.
Объ языкѣ текста Берлинскаго говоритъ Акад. Ягичъ въ Біагіпасй
V, 43—55. Списокъ принадлежитъ къ такимъ, которые представляютъ
смѣшеніе элементовъ среднеболгарскихъ съ сербскими. Такого рода
памятники еще недостаточно изслѣдованы. Въ числѣ наиболѣе харак-
терныхъ особенностей Акад. Ягичъ указалъ окончаніе та въ втор. л.
мн. числа—послошантА, а также окончаніе д вмѣсто е въ 3 л. ед. ч.-—
ІІ/ДіІОГфТЛЙ.
ХП. Извѣстные пять списковъ перваго славянскаго перевода по сво-
имъ особенностямъ могутъ быть подѣлены по группамъ. Такъ прежде
всего можно замѣтить совпаденіе' текста Бѣлградскаго съ текстомъ
Сречковича; совпадая въ чтеніи въ нѣкоторыхъ случаяхъ между со-
бою, они удаляются отъ другихъ трехъ списковъ—Хиландарскаго,
Синодальнаго и Берлинскаго—дающихъ въ тѣхъ же случаяхъ другое
чтеніе. Случаи эти, состоящіе въ пропускахъ и перефразировкахъ, бу-
дутъ слѣдующіе (счетъ идетъ по Хил. т.):
89, 4. Ср. Послоушан же вельмн Бывающаго, Бѣл.—велмы нни
Еоущлго; оба чтенія суть разновидности одного и того же; въ Хйл.—
посдоушан ища оуже поянііпд соуцід ^т.ло; ни то ни другое чтеніе не
даетъ буквальнаго перевода—ахоое тоіѵѵѵ айЭц аоѵ ахрфгіа ісоХА-д
17, 11.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 149
89, 8 Ср. © неіе же роди Лле^айдра грьуння, Бѣл. съ позднѣй-
шимъ видоизмѣненіемъ—роди Длемандра цре цяра; другое чтеніе—Хил.
© неіе же роднсе Александръ грьуннъ—соотвѣтствуетъ греческому—
% сото? ’А^Цаѵ^ро? тіхтгтаі 17, 16—17.
89, 9. Ср. н создя градъ велнкні н нареуен Лле^ньдрь, въ Бѣл...
н наре іе Лле^йндрТл, греческое чтеніе сото? хті^еі ’АЛ^аѵ&реіаѵ -цѵ
р.еуал/;ѵ (17, 17—18) правильно передается въ Хил. и др.—ть ство-
рнвъ Алекандрню велнкоую.
89, 12. Ср. и ©връте ульвкы неуыстыніе н смрадъныіс; греч. і'ѵЭа
хаі корахгѵ ё'і)ѵт] ахаЗарта хаі 18, 4 не соотвѣтствуетъ ни
Ср. ни Хил.—нже (ндъже—Бер. Син.) видъ неутніе смраднн; пови-
димому, въ оригиналѣ читалось—ндъже видѣ ульккы неунстыніе н
смрядъныіе.
89, 13—14 Ср. ілдг.хоу во ульккы и всяко жнвотьноіс жюпѣлнуніс
твари, чему въ другихъ сп. соотвѣтствуетъ Хил. іадѣхоу ко всякъ жи-
вотъ жоупътоую твяръ; ни то ни другое не представляетъ буквальнаго
соотвѣтствія греческому—^сг&юѵ уар "асаѵ хатарогіог? хаі етера (діц-
<ріа 18, 5—6. О возстановленіи первоначальнаго греческаго чтенія
см. выше.
89, 21. Ср. (повелъ)... извести © гядъныіс страны (нѣтъ въ Бѣл.)
Зсылс н гна іе 3а сѣверъ, Хил. 113кг. іе й глдіііін; земле н веде іе; греч*
даетъ свое чтеніе—гЕ/ууауаѵ абтоо? гю<; тг(? кра? у/;? 19, 3.
89, 24. Ср. съ страхомъ помолнсе когоу гласомъ великомъ, Бѣл.—
веліко; послѣднихъ словъ нѣтъ въ другихъ сп. и вь греч., и потому
они могутъ считаться за добавленіе, хотя и безъ нихъ греческій текстъ
короче славянскаго; см. выше.
89, 27‘. Ср. н закокаше крата ихъ желѣзомъ; греч. хаі хатгсгхгоасгг
тгбАа? ^аЛха? 19 9, хотя и не вполнѣ, но все же ближе къ Хил.—
©кованіе врати желѣзный: здѣсь видимъ свободный переводъ.
90, 6—7. Ср. да какою оуво хытростню не пользоують пнуесоже, Бѣл.
съ позднѣйшимъ видоизмѣненіемъ—да како любо х’ітростію не іцндоуть;
въ Хил. № тако любо хитрость не оуспѣість ннуесбже томоу; греч.
текстъ въ данномъ случаѣ совершенно отличается отъ перевода;
см. выше.
95, 17—18. Ср. не дастъ же плода свогего, Хил. —оудрьжнть земля
плодъ свон; послѣднее ближе къ греческому—ілохратусіі топ? хар-
тгой? айт7(? 32, 6.
Ср. Бѣл. сп. представляютъ большое сокращеніе и перестановку
сравнительно съ Хил. и другими, а именно:
160
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Ср. ТН ко скероуть ВЬ ТО КрѢМС
прѣльстьннкы нжс иатноуть злато
г.рдтн и все ниі покелѣіюіс оудовь
СКОНЬТЛВДЮфЛ. Д БОКфИСС БОГД СІ.І1;-
ренн соуфн по истинѣ хртнілнн ско-
БОДНИ и моудрн ни кь тьто же воу-
доуть кь то връме прѣдь отш.ід нхь
іііі вь Бетьстню и кь ііоіірліііін: по-
ДОБЫІЫМЬ.
Хил. тын во сьвереть врѣме то
юже прѣльстьнні|н воуть. л смъре-
ІІЫН мльтллнкнн соуфн ПОИСТИНѢ
хртнідне свободный моудрын нзвраіі-
н ын и не воудеть на потрѣвоу
вь врѣме то- нь вь тѣхь мѣсто
вьведоуть иже натноуть ссбѣ пре-
мнтнн злато вратнн велнтавын прт.-
Зорнвын хоулници лнхонмы|н пеіід1
ТНВЫН БЛЮДІ1НЦН ПрѣЛЮБОДѢИЦИ та-
тніе Змѣтницын н дывыіады|нн не-
любовнні|нн клеветннцнн злпоннтн
льжеве. тын воуть слоугы днн тѣхь
и все велнмоіе оудовь сконьтлвлюфв.
а вогенсе вл нн вь ттоже воуть прѣ
сотнма нхь нь вь ветьстн воуть н
ідко по сметнфемь нлтноуть ходи-
ти по ныіі. 96, 17—25.
Хотя греческій оригиналъ 34, 13—35, 4 представляетъ не мало
отличій отъ Хил.—о, тѣмъ не менѣе должно признать первоначаль-
ное чтеніе за послѣднимъ и сходными съ нимъ списками.
96, 26 Ср. и прндеть на люди тдкд бѣдд, Хил. и прнндоут вьтд-
коу Бѣдоу=/.а'і ёХеёсгоѵта'. еѵ аѵаухаи; 35, 5.
Изъ мелкихъ варіантовъ, общихъ обоимъ спискамъ, можно отмѣ-
тить слѣдующіе: Хил. 90, 1 рдсѣфни, Ср. рдсѣі|дтн;—Хил. 93,15 пд-
гоувд, Ср. мрьзость=эт<Ьлгіа 27, 9;—Хил. 93, 20 прѣтнкаюфнн, Ср.
сьБААжіідюфНхь, греч. тсроютаріеѵсоѵ 28, 1 второе чтеніе, какъ болѣе
обыкновенное, должно считать позднѣйшимъ;—Хил. 93, 26 вь стрдть
везьтесгніл, Ср. вь похоти нсѵьстны; греч. еі? атір.іа<; 28, 8 — 9,
соотвѣтствуетъ первому чтенію;—Хил. 95, 20 класть вь кражахъ (Син.
въ врѣжннхъ, вь крѣжахь— Бер.) женахъ, Ср.—кь непрлзныхь жендхц
греческій текстъ не представляетъ буквальнаго сходства—рор.<раіаі<;
таі; еѵ уастрі ё/^оисаі? хЕѵт/)<7Оѵтаі 32, 10—11, опять надо счи-
тать чтеніе Хил.—о, въ виду его необычности, первоначальнымъ;—
Хил. 97, 5 и рлзпрдшетсе (ѵакціі) по кссн земли, Ср. и расыплоутьсс...
греч. ркр^соѵтаі 35, 12; затруднительно было бы указать въ данномъ
случаѣ первоначальное чтеніе;—Хил. 97, 21 оуткорншесс лкы зетніс,
Ср. оукрдснкьшссе лкы з-, греч., Ёѵоіоисх6р.Еѵоі хаЭаттгр ѵ6|л<рюі 39,
3—4; и здѣсь послѣднее чтеніе есть позднѣйшая замѣна стараго, менѣе
употребительнаго;—Хил. 97, 25 и наведетъ меть на не до поустыне
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
151
ЮтрНБА, Ср. Н ІІАІІСССТЬ МЬѴЬ НА У6ДЛ ПОуСТЫНІ І6трНЕЛ=греч. '/а.'. ра)х-
рор.фяіаѵ хаі гр^р.о.'Л.ѵ гео? ѵЕ8рір.роѵ 41, 1—2: опять Хш. даетъ
первоначальное чтеніе.
Оригиналъ сп. Сречковича и Бѣлградскаго имѣлъ нѣсколько об-
щихъ пропусковт, которые перешли и въ отдѣльные списки; пропуски
эти:1) Хил. 89, 25—26 н мьждють... ажын; 2) Хил. 90, 2 нлн нже-
цін... ль^л; 3) Хил. 93, 8 мьѵемь (гѵ аіор.аті р.а/аіра^ 27, 1); Хил.
93, 13 н на велко дръво твореіреіе пло; Хил. 93, 24 не знлють во сс;
одинъ пропускъ указалъ выше. Укажу и два общихъ добавленія: 1)
Хил. 89, 27—асьннктомь й> і|ыіль, греч. и 2) Хил. 96,26=
вь връме то рекьше вь седмы къкь, греч. Ь -каі^гіа ёхгЬ/) 35, 4—5.
Такимъ образомъ, изъ указанныхъ случаевъ видимъ, что оба спи-
ска взаимно дополняютъ другъ друга: сп. Сречковича указываетъ, что
всѣ отмѣченныя особенности относятся къ древнему времени, до
XIII в.; безъ него можно было бы ошибочно приписать ихъ позднему
состоянію списка Бѣлградскаго (XVII в.). Послѣдній же списокъ ука-
зываетъ, что редакторъ сп. Сречковича нашелъ уже въ своемъ ори-
гиналѣ указанныя особенности: иначе можно бы было приписать ихъ
ему же. Сравненіе съ греческимъ текстомъ заставляетъ признать въ
громадномъ большинствѣ случаевъ первоначальность за сп. Хиландар-
скимъ: оригиналъ сп. Сречковича и Бѣлградскаго допустилъ всѣ почти
уклоненія, изъ которыхъ многія указываютъ на стремленіе упростить
чтеніе, ставшее, очевидно, непонятнымъ. Если же мы примемъ во вни-
маніе, что такой оригиналъ существовалъ, по крайней мѣрѣ, въ на-
чалѣ ХШ в., то отсюда можемъ вывести одно изъ указаній древности
самого перевода, который уже въ ХШ в. становился иногда непонят-
нымъ. Что же касается тѣхъ случаевъ уклоненія Бѣлградскаго текста,
отмѣченныхъ въ изданіи въ варіантахъ, которымъ, за пропускомъ со-
отвѣтствующихъ мѣстъ, нѣтъ соотвѣтствія въ сп. Сречковича, то от-
носительно ихъ остается неизвѣстнымъ, принадлежатъ ли они только
Бѣлградскому тексту, или ведутъ свое происхожденіе отъ болѣе древ-
пяго времени.
Въ противоположность указаннымъ двумъ спискамъ,три остальныхъ
составляютъ также одну группу. Изъ нихъ нужно выдѣлить списокъ
Берлинскій, который, несмотря на свою'-древность—ХШ в.—представ-
ляетъ наибольшее число перефразировокъ и дополненій; всѣ они ука-
заны въ варіантахъ къ изданію текста. Въ этомъ отношеніи Берлин-
скій сп. хуже всѣхъ остальныхъ. Его редакторъ, видимо, старался
приспособить его къ вкусу простыхъ читателей, и потому сдѣлалъ
множество мелкихъ добавленій, подобныхъ напр. слѣдующимъ—Хил.
152 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
87, 2 СНА Лглрішл ІЕгуНТѢІППІС рОБНІ|е САрНИІІН ЖбІІЫН ДкрАМОВЫИ въ
Бер.—. СНА АгАрѣНННЫИ рлі;ы Лнрддмлс. ТА КТ, & СгупТД рОБЫЦА СлррИНА
женын Акрдмле; или Хил. 87, 13 н житы плѵсіпс на нен акоже
хотеіре въ Бер. добавлено—не вожфеед никого; или Хил. 89, 22 н
НДС вь СДѢДЬ нхь (хаі хатгоіюЕгѵ 6тг>см айтюѵ 19, 4) въ Бер. — Н
повіле коемь свонмь вести ж н нде сдмь сь ннмын; или Хил.
89, 24 помолнше ба, въ Бер. добавлено ставь на вьстокь лнцемь; или
напр. такое видоизмѣненіе—Хил. 89, 25 —26 н мьжають горы Мл^н
сѣверьскыіе (оі? ^"і т^ос той /З^ррі 19, 8) въ Бер. гори
же сѣкерскыж множджть мрлзын; или Хил. 91 18 льжоуть творещнн то
нстнноу (ёфгбсгй^саѵ аХ^Ягіаѵ оі таота ѵ'э/'(7аѵті? 22 18), въ Бер.
добавлено—не вѣдеть во истины- нж се есть истинно бкА^АНие- — Всѣ
подобные случаи дополненій и измѣненій, какъ позднѣйшіе, не могутъ
дать ничего для возстановленія текста, и интересны только въ томъ
отношеніи, что указываютъ на извѣстную цѣль автора—упростить и
осмыслить текстъ. Съ такимъ выводомъ вяжется и весь характеръ
сборника, который, какъ опредѣлилъ Акад. Ягичъ, представляетъ со-
бой типичный образецъ сборниковъ, назначавшихся для домашняго
обихода простыхъ читателей и потому содержавшихъ въ себѣ самое
необходимое для православнаго христіанина (біагіпе V, 46).
Какъ и слѣдовало ожидать, издаваемый Хпландар'скій списокъ
иногда представляетъ чтеніе, которое уклоняется отъ чтенія другихъ
списковъ и не всегда оправдывается греческимъ оригиналомъ; но и
здѣсь могутъ быть случаи, въ которыхъ Хиландарскій текстъ сохра-
няетъ первоначальное чтеніе: не всегда только можно быть въ этомъ
увѣреннымъ. Къ числу такихъ варіантовъ относится: 85, 12 бѣсь въ
др. сп. диіаволь, греч. ога^оло? 8, 5; 85, 26—7 кь кьстотныіе земли,
въ др. сп. на вьстотнжж землж {Бер.), греч. еі? тгр» гюаѵ 9, Р; 86, 22
не оуккже, Бер.— не оугонезнж, Син.—не оугонезе, Бѣл. не юдс. въ
греч. текстѣ обх б-гХгіФЙт; 12, 4; 87, 7 кь вокоу влренл, въ др. сп.
вь БОБѢ {Син. Біъл.—в БОБОу) кАренА, греч. (хрга) гх хы^іыу 13, 6,
по въ большинствѣ списковъ нѣтъ; 87, 8—9 нАселнше землю н «остро
кын, въ др. сп. нлс. кьсж ЮСТрокын {Бер.) — хатгооѵаотЕисаѵ іѵ оХаі?
таі? ѵг,ооі? 13, 8—9; 89, 4 повинна соуфА, въ Бер. Син. нстннА'
сжфАД=ао^ ахріреіа 17,11', относ. Бѣл. Ср. см. выше; 89,15 мртвын
телесл, въ др. сп. мр. пльтн, греч. ѵехрыѵ сарха? 18, 7; 92, 12 рд-
Зоумѣн, др. сп. смотри = б-хотг/ісоу въ спискахъ второй ред. 25, 1',
95, 19 скврнА соуть пришли, ВЪ др. СП. ТЛѢ СЖТЬ И НА НСТЛѢНИе сжть
посланн (_Бге^.)=Ц>’9арріѵоі еісі еі? <р9ораѵ аігоотаХѵ)соѵтаі въ сп. И.
Т. В. К1. 32, 9; 97, 8 і іі^ндсть уто, въ др. сп. н заджтсд хнсто, въ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 153
греч. 36, 1 нѣтъ; 97, 22 & роуноу нашею, въ др. сп. множ. ч. 3
роукь нашнхь=Ёх тсоѵ ^еірйѵ т(р.соѵ 39, 5; едва ли двойств. число не
есть первоначальное; 98, 6—7 прндоуть кьжо, въ др. сп. придете к =
ЁкаѵЁХЭт; Ёхасто; 42, 6.
Въ немногихъ случаяхъ Хиландарскій сп. сходится съ Бѣлгр. или
со сп. Сречковича въ противоположность другимъ; такъ—87,15 Хил.
Бѣл. вь^несесе і|рткыіію нхь, Син. Бер. — вь^. срце нхь — ѵтгери^й-Э'Т)
абтйѵ і\ хар^іа 14,1; 89,14 Хил. Сречк.—смрадною, Бер. Син. Бѣл.
сккрыюю, гр. хір^Ха 18, 6; 90, 10 Хил. Ср. Бѣл.—^лклоутн, Бер.
Син.—макова, греч. 20, 16; 97, 24 Хил. вь^ьнснретсс, Ср. Бѣл.
вьспренетьсе при Бер. Син. вь^ьвнё, греч. Циттсѵіідсгтаі 40, 2.
Греч. Ё^оѵте; ёХ'ігі&х ссот^ріа; у атіоХотрсосгзы; (вар, атгоХо-
траияѵ) ёх тйѵ угірйѵ тйѵ ’1ор.аід^ітйѵ 37, 1, прим., вѣрно передано
въ Бер. и Син. не имѣти нахнж надъжж нн (чит. на, въ Син. пропущ.)
сііссшіа н ни ^аввеннід {Син. н^вавленніа) & роукоу Н^млнлекоу; въ
Бѣл. Сречк. съ однимъ выпускомъ— не нметн натноу н^бавлюіГіа © р.
Н;., въ Хил. съ другимъ—не нм. нлхн. спеенніл и н^влвленніл й р. Н;.
Въ немногихъ случаяхъ Синодальный списокъ удержалъ вѣрное
чтеніе, тогда какъ другіе тексты даютъ видоизмѣненное; такъ 12, 1
Ёр.Еіі?іа«7е въ Син. осклабнса, откуда въ Бѣл. посмеасе, въ др. сп.
(йскрькнсе; 13, 6 Ёгсоргбоѵто уор(,ѵоі=Смн. на^н хождлхоу, въ Хил. на
Земдн хождалхоу, Бер. на тон ;емлн ходліре, Бѣл.—нѣтъ; 13, 8—9
хатЕ&иѵасггЕисаѵ Ёѵ бХаі; таі; ѵ^сок;=Сн-м. наснлнша всд островы, въ
Хил. Бер. населнше остр., въ Бѣл. — нѣтъ; 36, 9 і'ѵа «раѵйаіѵ оі
ЁхХгхтоі==Син.ДА ед слблнуать Н^БрАНННН, въ др. сп. дд се йлоутеть
Н^БрАННЫН.
Изъ немногихъ случаевъ, въ которыхъ всѣ сохранившіеся списки
даютъ различное чтеніе, можно отмѣтить слѣдующіе: 1) Хил. 85,
30—31 Невроть же сь врать ннрйнь й племене Снтова, Син. Невор же
того вратъ Бѣлше й таетн Моунтовы, Бер. семоу же Некротоу врать тон,
греч. 10, 1—2 оЪхо^ сё б ІМе/Зрсос? аогХфо; тйѵ іірохоѵ Ётбууаѵе тйѵ
техѵсоѵ тоѵ Хт(р.; 2) греч. 21, 11—12 хаі еіотДЭг ФйХ еі; Ви^аѵтюѵ
хаі &$о)хе фіХотііліа; хаі &ора р.Ёуіста хата т?|Ѵ расиХіх^ѵ рхуаХо^и-
•/.іаѵ всѣ списки передаютъ съ тѣми или другими особенностями и
ясно, что въ основаніе ихъ лежите одинъ и тотъ свободный переводъ:
'Хил. 91, 1—2 н вьлъ^е фоль вь Ку^антнн н дасть дари велнкын п
вцкесслнксе, Син.—н да дары велнкь въ^веселнвсл, Бер,— н вьлѣ^а фоль
вь Кн^антнк н вь^веселіісл, Бѣл.—и вьннде Ѳоловь вь Византію н
мно^н дарн н^авь н вь^въселнсе; повидимому, въ греческомъ оригиналѣ
не на своемъ мѣстѣ стояло то, что въ извѣстныхъ намъ текстахъ
20
154 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
читается нѣсколько выше—21, 5 — 6 та; тгар’ айтоо «ріХотіріа; 6г-
^ар.гѵо; ауаѵ 7)йфраѵ'&7},
Наконецъ, укажу на совпаденіе сп. Сречк. и Син. въ пропускѣ
отрицанія не, отчего измѣнился текстъ: віідііііін, люкс те кьвожю кь
Землю ан;еірАіпло\то нь грт>хі> ради жнкоуірнхь нл нен. н тлкожде и
сыномь Нзмлнлевомь люкс длють нмь снлоу. нь грт.хь ради нхь н кезл-
КОННІЛ тако НМЬ творить; ср. гр. 27,10 ойх оті ауатга се хорю; 6 Ого;-
еі; т^ѵ ут;ѵ ~7(; ётгаууаХіа; гісаугі сг той хХ7)роѵор.г(оаі айтоѵ и т. д.;
греческому вполнѣ соотвѣтствуетъ Хил. 93, 16—19.
Изъ приведенныхъ выше примѣровъ можно видѣть, что ни одинъ
изъ извѣстныхъ пяти списковъ не представляетъ оригинала въ чи-
стомъ видѣ: всѣ испытали тѣ или другія видоизмѣненія. Наиболѣе
уклоняются отъ оригинала сп. Бѣлградскій и Сречковича, восходящіе
къ одному прототипу. Такимъ же характеромъ отличается списокъ
Берлинскій, который, вслѣдствіе отсутствія особенностей, характери-
зующихъ упомянутые два списка, примыкаетъ къ Хиланд. и Синод.,
но отдѣляется отъ нихъ по своимъ особенностямъ. Однимъ словомъ,
можно представить ихъ въ такомъ видѣ:
X
а с
Ь е Бѣлгр. й
Хиланд. Синод. | , |
Берлин. Сречк.
Буквами а, Ъ, с, й, е обозначаются посредствующіе списки. Но не
нужно думать, что ихъ и было только пять. Дошедшіе до насъ
списки прошли чрезъ рядъ многихъ другихъ, въ которыхъ происхо-
дилъ постоянный процессъ варіаціи, отчего мы и замѣчаемъ сходство
въ различныхъ группахъ. Счастливая находка новыхъ текстовъ мо-
жетъ видоизмѣнить предложенную группировку, указавъ посредствующія
ступени, при настоящемъ же наличномъ составѣ мы принуждены ею
довольствоваться.
Такимъ образомъ, изъ разбора настоящаго перевода можно вы-
вести слѣдующее:
1) Славянскій переводъ, называемый мною первымъ, соотвѣт-
ствуетъ первой греческой редакціи.
2) Переводъ сдѣланъ со списка, принадлежащаго къ второй
группѣ первой редакціи, но оригиналъ его былъ древнѣе настоящихъ
?
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
155
списковъ второй группы: оригиналъ послѣдней вмѣстѣ съ оригина-
ломъ перевода восходитъ къ одному общему оригиналу, имѣвшему
всѣ особенности второй группы, кромѣ одной.
3) Изъ отдѣльныхъ списковъ ближе другихъ къ оригиналу сла-
вянскаго перевода стоятъ списки Оттобоніанскій и Вѣнскій.
4) Оригиналъ славянскаго перевода имѣлъ свои особенности,
которыми онъ отличался отъ всѣхъ извѣстныхъ намъ списковъ.
5) Переводъ сдѣланъ не съ буквальной точностью, но свободно:
переводчикъ обращалъ больше вниманія на передачу смысла, нежели
на точность слова.
6) Списокъ въ сборникѣ Сречковича представляетъ краткую сла-
вянскую редакцію.
7) Переводъ былъ сдѣланъ рано; у насъ на Руси онъ былъ из-
вѣстенъ автору начальной Лѣтописи т. е. въ началѣ XII в.
8) Старѣйшій сербскій текстъ восходитъ къ болгарскому ориги-
налу; на болгарскій же языкъ былъ сдѣланъ и самый переводъ.
9) Изъ сохранившихся списковъ точнѣе другихъ сохранили чтеніе-
оригинала списки Хиландарскій и Синодальный.
г
&
«
*
*
VII.
Откровеніе Мефодія Патарскаго, какъ сказано выше, было два
раза переведено на славянскій языкъ. Одинъ переводъ разсмотрѣнъ
выше; теперь обращусь къ второму переводу. Эготъ переводъ не до-
шелъ до насъ въ такихъ старыхъ спискахъ, какъ первый переводъ.
Я пользовался слѣдующими списками:
1) Синот. Библ. № 38, 1345 г., изданный Тихонравовымъ въ
Памятникахъ Отреч. литер. Эго—самый старый списокъ.
2) Синод. Библ. № 682, XV в., изданъ тамъ же.
3) Афон. Хиландарскаго монастыря № 179, XVI в.; издается ниже
3) Лесковскій списокъ, называемый мною такъ по мѣсту, гдѣ
онъ находится. Копія съ него передана мнѣ г. Драгановымъ, который
получилъ ее отъ своего ученика въ Кирилло-Мефодіевской гимназіи
въ Солуни. За окончаніемъ списка слѣдуетъ прибавленіе: „изъ руко-
писныхъ и старыхъ книгъ заячкихъ изобрѣтохомъ въ монастырѣ Лес-
ковскомъ". Какого вѣка списокъ—неизвѣстно.
5) Моск. Архива Мин. Иностр. Дѣлъ № 448/916 XVIII ь., л.
568—92.
6) Въ рукописи Церковно-Историческаго Музея при Кіевской
Духовной Академіи № 410, ХѴШ в., л. 118—123, находится отры-
вокъ изъ Откровенія съ заглавіемъ—© слова 5 го стго Мефодія Па-
тръскаго іі вѣкъ или о осі.іон тысяцін ѵто гллно. Начало: Къ посдѣд-
нѣн во тысАірнііі|е сіірьть въ седмию искоренится псрскос і|ртво н
потомъ іцыдѣ сѣмя Н^манлево сущее къ 6фрнвѣ=изд. 108, 29..., а
конецъ: и растлятъ землю н осквернятъ н ^атрТютъ ю и ннктоже Бу-
детъ нже возможетъ стати протнвоу нхъ=изд. 113, 13\ въ срединѣ
встрѣчается небольшой пропускъ.
7) Вь сборникѣ изъ собранія гр. Уварова, по описанію Арх.
Леонида № 2054, ХѴШ в., л. 116 и слѣд. читаются нѣсколько
отрывковъ изъ Откровенія, перемѣшанныхъ съ другими подобными
отрывками. Начало заимствованія—Къ сконтанін же ѵетвертыя ты-
свірнні|а въ ке лѣто Ороно въ пятое лѣто еннде Сапсннъ Севарскнн.
(о востока =я? изд. 104, 15-, изъ него взяты слѣдующіе отрывки:
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 157
1) изд. 104, 15 — 105, 12 кь сконтані'н же четвертые тнсоуір-
ннце... пкьсткьииоу ке; пръльстн нѣіі'іл; 2) изд. 106, 29—34 слышн
оуко Не;екінлево пророство... сіл кв цртв'іл ;лтворенн; 3) изд. 113,
3—23 ТОГДА ЙВрі^НТСѢ ВрАТА... Н ДО АДА НН^ЫНДСШН.
8) Троице-Сергіевой Лавры № 770, л. 67—-73, XVI в. © слова
стго ®і|а іпТіс МееоА егил ПлтАрьскА. Списокъ имѣетъ нѣсколько
пропусковъ, можетъ быть, умышленныхъ, какъ показываетъ заглавіе.
Пропуски эти слѣдующіе: 1) изд. 107, 35—108, 19 слышн же тто
н Плвель бгоглнвын... Андрілн же н ікиорА его; 2) изд. 108, .25—111, 6
погукленоу Ж6 бьвшв цлрствв— н вь'Ісрль спасссъ сице; 3) изд. 111,
28—35 н воудеть гладъ н гвентсльство... продлдьть тлцн тедд свон;
4) изд. 112, 3—113, 18 по скрьвн же Щшнлнтьтн гонный .. па
сконтанн десеть н ноль връмене іавнтсс.
9) Церковно-Историческаго Музея при Кіевской Духовной Ака-
деміи т. 329 (1426), л. 82—100, XVI в. Стго ©і|Д нашго Мефодпл
бПКПА ПдТАрЬСКАГО СЛОВО <0 цртвн ІА^Ы послѣнй връмень н н^вксто
скл^АННе (Ь первлго ѵлкл до сконътаниіа вѣкъ. Во всей рукописи замѣ-
чается частое смѣшеніе ъ и и, напр. въ нашемъ памятникѣ—побъша,
родъшА*, коли на, изытъ; въсхотиша, всн, единимъ, ннкиіа, пъсаніе,
погоубъша и т. п.
10) Средне-болгарскій списокъ въ сборникѣ XIV—XV вв., при-
надлежащемъ г. Яцимирскому. Кромѣ обычныхъ заголовокъ, въ этомъ
спискѣ читаются еще слѣдующіе: 1) ^ри вде тювестьвнъ (изд. 107,
22); 2) эд'н ^е опасно (108, 73); 3) внждъ аде се шіи естъ (110, 33);
4) сылотрн опасно <о възкнженТн грътькАго і|ртвл (112, 10); 5) ю бга
крыто даса цртвв грътькомв н БлвенТв. пкк е" ІАКО СрАЦИНЫ ДО КОНЦА
погаси (112, 27).
Въ разсматриваемомъ переводѣ также удержалось нѣсколько
словъ непереведенными. Помимо такихъ словъ какъ 8, 11 тт};
тоо—кивота ’ и 44,15 т&ѵ ару іатрагщ'юѵ=дрхнстрлтнгд—словъ, вошед-
шихъ во всеобщее употребленіе, можно указать слѣдующія: 10, 15
Ё7потоХ/]ѵ=епнстоліж; 12, 3 ікі ёХе<раѵтсоѵ=елсфАнтд; 13, 6 х«рц-
Хыѵ—ііАннліе; 22, 2 іѵ тоі; к(ооіхіоі;=въ прнкілхъ; 27, 4 оѵауро;=
ОНАГръ; 28, 14 |ЗарРарюѵ=влрВАрОМЪ; 35, 7 г, Хеітооруіа==днтоургТл;
44, 9 ахорпіоо;=скорпнж; 45, 10 а$ои=ддд; 45, 14 то атЕр.(ла==
стсмж.
Сравнительно съ первымъ переводомъ въ разсматриваемомъ го-
раздо болѣе случаевъ передачи сложныхъ словъ сложными же. Слова
1 Примѣры берутся изъ Синод. 38.
158 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
эти слѣдующія? 6, 11 той а^ЕХ<рохтбѵоо=ЕратоуБШі|у; 7, 3 6гтіХатоѵ—
Бгоненавнстное; 7, 3 тг(ѵ абсХірохтоѵіаѵ == кратно убійство; 7, 6 хахо-
ТЕуѵоі=^лохудожнн; 10, 9 аруітЁхтоѵа(;=пръвоД'ЬЛателА; 20, 3 халс, ха-
хогЕ/ѵіаи; = ;локъ;нъство; 20, 14 аѵ$рютсо<рсг'оі:=удкоіаді|н; 20, 14
хоѵохё<раХоі—псоглавцн; 21, 5 «ріХотіріа?—дроуголюБІе; 21, 13 реуа-
Хофо^іаѵ = великодушіе; 22, 1 реуаХофо^оі; = великодушный; 23, 4
Оеотгатюр = бгоотцъ; 33, 13 '^>о~глЬѵ — животворящаго; 34, 4 феибо-
Хбуюѵ=дъжеслові|емъ; 34, 14 талсіѵбфроѵЕ^ = смѣреномудрш; 36, 8
рахрабиргі — длъготръпнтъ; 47, 5 фЕо^отоіа = лъжетворныпхъ; 47, 9
<рЕи#о<я)[*Е(оі$ = лъже^наменнтынхъ; 50, 1 <ріХаѵ&рю7гіа= улколювіемъ;
50, 3 реуаХо-рб г-1?—великолѣпіе.
Укажу пропуски славянскаго перевода, раздѣливъ ихъ, какъ
и выше, на два разряда—такіе, которымъ нѣтъ соотвѣтствія въ из-
вѣстныхъ намъ спискахъ, и такіе, которымъ находимъ соотвѣтствіе
въ томъ или другомъ спискѣ. Перваго рода пропуски слѣдующіе:
5, 6—6, ,2 хг^ той’Абар сстгёхтеіѵе К«іѵ’А|ЗеХ тоѵ а^ЕХфсѵ айтоО
хаі Ётгоіт;таѵ тоѵ хогсетоѵ б те ’А^ар хаі ЕСа ётт* айтбѵ ^рбѵои<; р. тф
се ^іахосюотф; 6, 13 ат: аХХт]Хюѵ; 7, 5 тріахоотф; 8, 7 той<; уіуаѵ-
та<;; 8, 12 ѵеоѵ; 8, 12—13 то бѵора аітг(с; 10, 6—7 тф 6ё Ётгтахо-
сюотф ЁѴЕѴ7]хоотф Ёѵѵатш ётеі тг(с у уіХіа&ос; 10, 8 боѵатоб;; 10, 14
ёѵ уар тац т^рерак; АІЕррбіб; 11, 2—3 рета ойѵ т^ѵ ^аоіХеіаѵ ГЧе-
|3рюб Тс)ѵЕсЭгі<п]<; тч<; у у/Хіабо;;; 11, 10 хаі ЁкаѵЁстт;; 11, 14
той ^аоіХгюс; 12, 8 тт^ кЁрктт]і; уіХіабос; 13, 8—9 хаі уюра<; абтюѵ
хаі хаТЕ^иѵаоТЕОсаѵ Ёѵ бХап; тай; ѵтроіс, тотт]ѵіхайта; 14, 11 хаі
ёІ'ію^е; 15, 2 хт^ осхоиреѵт]<; хаі; 15, 5 оіой Кюе; 15, 9 '1$ѵо$; 15, 13
Еі? тбѵ аіюѵа; 16, 1 т; (І7гат7]<;; 16, 6 Ёх той ’іотой ёю<; Пароѵ&р
Ё^аоіХгйсаѵ; 17, 11 ай&і?; 17, 14 хг^ ѵт? ойра.ѵыѵ ой? Ё-Ясаоато Да-
ѵг^А; 17, 17 "ЕАЛт]ѵ ('ЕХХг(ѵ(йѵ) тбраѵѵоі; угуоѵо)?. ойто<;; 19, 4 оЪ
еі^^Т/баѵ; 20, 2 хаі хі/З^Ха; 20, 3 т^ѵ рипараѵ; 20, 9—11 і\6у
хаі Мауфу Еі? тг,ѵ у'/;у ’ Іораг(Х о’і еіоіѵ е-9-ѵт] хаі раоіХеі<; ой? хаб-ЕТр-
^еѵ ’ДХЁ^аѵоро<; Ёѵ той; кЁраоі той Ворра; 20, 14 оі ХсубрЕѵоі; 21, 13
тг,ѵ Хоисг(0; 23, 1 оиѵютарЁѵ*/; раоіХЕІа; 23, 5 ^аоіХЕіа; 23, 14
іѵ тт; ЁтпотоХт] ойтыоі; 24, 3 тгр&тоѵ; 24, 5 Яе6ѵ тд 24, 5 той Эеой;
24, 10 та ЁЯѵт]; 24, 16 ^иѵаотгіа тайтт]<; йкгр/]ФаѵЕбТЁоа; 25, 5 хаі
акХю? акаѵ то тюѵ 'Е/Зраіюѵ Ёѵѵб'^ооѵ храто?; 25, 9 ЕйрідоюрЕѵ; 25,
11—13 юсабтю? Ва^ЗиХюѵюі тетрахбоіа Ё'тт] ЁраоіХЕиоаѵ аХХа хаі
айтоі Ёххопт;ооѵта'.. ёххопеІ6т]С тоіуароиѵ; 26, 10 т^с Ёрт;р.ои; 26, 11
т^ѵ рЁуаХт;ѵ; 26, 12 оіё аѵбрюкои; 27, 5 хаі брут]; 28, 0\аі <х^еХ-
фб;; 28, 6 кроофайоѵта, 28, 8 уар «рт^сті; 28, 15 хаі ^иаюбіаі;; 29, 7
Аіуилтоі;; 30, 2 хаі тт^ гФас; 31, 1 аХХ’ Ёркаі^оисі; 31, 3 оіут;.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 159
31, 12—13 каі^Еіа т]тоі акоотаоіа; 31, 74 тт^ аѵорііаі;; 31, 17 тоѵ
катера айтйѵ; 32, 1 тт;<; ерт)[лоо хаі каѵ елоо$ 8-/]ріюѵ атір.ао6ѵ те хаі
7]р.ероѵ; 32, 2 оХіуіоіЦооѵтаі ^іы^^соѵтаі; 32, 11 хаі еооѵтаі тоц
Яазріоіс еі? Ррйоіѵ; 32, 12 р.о7йѵаѵтес; 32, 14 хаі аѵаір.ах.то;; 32,
15—16 хаі оі іііоі айтйѵ хаі аі чіііуатЕргс; айтйѵ хаі ЕттіЭароисіѵ
айта екі той? і'тгтгоік; айтйѵ; 35, 10 той урбѵоо; 35, 11 ту? уу?;
36, 8 хаі тйѵ кютйѵ; 40, 3 ако бкѵоо; 42, 12 хаі бруу; 44, 6
<рбр« хаі Фгіар'убоѵтаі; 46, 7 катріаруои; 46, 8 еі? та окісю; 47, 16
кХаѵі}оаі.
Этимъ пропускамъ нѣтъ соотвѣтствія въ греческихъ спискахъ,
поэтому нельзя сказать, гдѣ пропускъ долженъ объясняться свой-
ствомъ греческаго оригинала и гдѣ небрежностью переводчика.
Только въ нѣкоторыхъ случаяхъ пропускъ можно возводить къ гре-
ческому оригиналу, именно тамъ, гдѣ находится соотвѣтствіе въ пер-
вомъ славянскомъ переводѣ; таковы случаи—8, 12—13; 10, 14; 32,
1; 32, 2; 32, 11; 35,10; 40, 3. Къ этому слѣдуетъ добавить указан-
ные выше общіе въ обоихъ переводахъ пропуски (см. стр. 123—4), а
именно: 8, 12; 10, 14; 21, 13; 24, 16; 32, 11. Вообще, большую
часть пропусковъ слѣдуетъ относить греческому подлиннику.
Укажу теперь пропуски, которые находятся въ тѣхъ или дру-
гихъ нашихъ греческихъ спискахъ, а также и въ первомъ переводѣ.
Послѣдніе пропуски указаны выше (стр. 125)—именно 8, 7; 9, 1;
11, 4; 11, 12; 12, 10; 14, 13; 18, 10; 21, 6; 27, 16; 28, 7; 32, 13;
33, 4; 33, 6; 41, 2; 42, 7; 43, 8; 47, 10. Не выписывая ихъ вновь,
укажу другіе:
5, 1 ісхіоѵ—о. в. б.; 7, 8 той тиірХой—О. К.; 8, 4 —
Б. вл. в. б.; 8, 5 корѵЕіа?—2-я ред.; 8, 10 Ь /рбѵіо <?гхати—О. В.
Б. К. б.; 10, 8 каѵи—Т.; 10, 12 аурі оурЕроѵ—К.; 11, 2—3
[лета оѵѵ туѵ ^ЗасЛеіаѵ Ке^ріо# теХЕоЯасгус; ту? у' уіХіа^оу—2-я
ред.; 11, 5 аркрбтЕраі—О.; 13, 1 ап’ айтой—О. В. Б. в. б. и.; 13, 5
хаі ік ту? айтйѵ—2-я ред.; 13, 11 теХооі—В.; 16, 7
хаі т'у? Парои&ёр.— 21.; 17, 11—12 ЕОТЕрЕЙЭ-убаѵ аі раоіХааі 716-
саі—О. В. Б; 17, 12 а7)су7ак;—О.; 17, 16 ойто?—Б., 2-я ред.;
18, 7 хаттас—О. о. вл. и.; 18, 10 ттХеіоо?—О. В. Б. М; 19, 14—
20, 1 хаі ойте <рарр.ахЕіа<; Екіѵоіа іоуйЕі хата той аоиууѵтои еі<; ха-
ЗаірЕоіѵ айтой—О. В. Б.; 20, 4 р.а7Хоѵ §е Хёуеіѵ—2-я ред.; 20, 5
той аооууѵтои фбаі?— О. В. Б., 2-я ред.; 20, 18 ой уар еутур-Е
кіокоте—Б., 2-я ред.; 21, 6 —о. вл. в.; 22, 7 ’АррлаХесо^—О. В.
б.; 22, 13—16 кроіІЕіоруаа? уар... уеТра айтуу тф -ЗеФ—2-я ред.; 23,
2 тіріои—б.; 23, 2 хаі і/оотгоюй—2-я ред.; 24, 12 у ёсуагу Фра хаі
160
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
тоОтб ёсті тгрсхрбасЕі—2-я ред.; 24, 16 Ёотаі—в. б. и.‘ 25, 4
’Елйр,— О. В. Б. К. о. в. б.', 25, 5 угуоѵоъа хаі атгХй; атсаѵ то тйѵ
Ерраіюѵ Ёѵѵ6>]боѵ храто;—Б.’, 25, 5 тсй;—2-Я ред.; 26, 8 аі&ѵі—О.
В. К. в. б.', 27, 16 —В. Б.; 29, 4"'ЕХХа; еі; ^іасЭораѵ хаі
оі хатоіхоиѵтг; еѵ айтц еі; аі/р,а)лобіа хаі р,а/аіра Ёооѵтаі—2-я ред.;
29, 15 хаі Лір.6;—О. П. ГК8; 30, 2 х'г^ еіоо^оѵ хаі—о.; 32, 13 <7ет-
тоі; хаі'—II. К*., 2 я ред.; 35, 1 айтоі;—В. П.-, 42, 5 хаі ойііѵсо-
тЁра—П. К. К.*; 45, 12 еі; тбѵ тбтсоѵ—о. вл. в.', 49, 6 о& ри-
о8'ЕІ75(леѵ—б. гі.
Въ большинствѣ случаевъ, какъ видимъ, пропуски перевода, со-
впадаютъ съ таковыми въ спискахъ второй группы первой греческой
редакціи, при томъ въ большинствѣ случаевъ не со всѣми списками,
а или съ тремя, большею частію О. Б. Б., или съ двумя или, нако-
нецъ, съ однимъ. Затѣмъ, большинство случаевъ падаетъ на долю спи-
сковъ второй редакціи и менѣе всего на долю первой группы первой
редакціи; изъ послѣднихъ болѣе другихъ совпадаетъ со сп. Т.
Подобно первому переводу и второй переводъ сравнительно съ
изданнымъ Ватиканскимъ текстомъ представляетъ не мало дополненій.
И здѣсь дополненія двоякаго рода: одни не встрѣчаются ни въ одномъ
изъ извѣстныхъ намъ греческихъ текстовъ, другіе же попадаются то
въ томъ то въ другомъ спискѣ. Перваго рода дополненія слѣдующія
(славянскій текстъ взятъ изъ Синод. 38, причемъ указано соотвѣт-
ствующее мѣсто въ изданномъ ниже Хиланд. спискѣ № 179; добавленія
печатаны разрядкой):
7, 2 хаі хатюхооѵ 2 те Каіѵ.
7,12 гі;; тгротЁра; уЕТроѵ уеѵеа;.
9, 12 хаі ігаі&уб'ЕІ; тгар’ айтой.
10, 14—16 Ёурафеѵ... ойтсо;, оті
г, раоіХгіа той ’ Іа<ре-Я аитт) [леЛХеі
Ё^аЛЕІсрЕІѴ.
15, 2—3 хагахратг,саі... та; /со-
ра; тгаса; Ёѵ еіоо^со.
16, 8 ЁХа(Зв ЕеѵЕріір уѵѵаіха.
17, 13 тЁбоаре; аѵЕр.оі.
18, 2 7ГЕрІЕѵббТ7]ОЕ тг(ѵ у7)ѵ.
н проѵее о у ко жнвъше Ка-
ннъ—102, 15
горшее пръвААго родя нхъ—
103, 3.
Н НАКАЗАНЪ БЫВЪ Й НЕГО Н Н А 8-
уенъ—103, 23.
въспнса - сице. въсте іако цртво
сновъ Ілфсооктдъ снлно сетъ н
велико и можетъ потравити-—
103, 33—35.
прѣАтн же н страны въсл н
оудръжлтн въходомь.—105, 3.
къ^лть Сенернф жснл; крдснж
нъкжж-—105, 16.
&. вътрн Црлвн~106, 1.
овыде въса ^смла.—106, 5. .
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
161
19, 2—3 хаі тгаоа? та? тгарер,-
РоХа?.
21, 2— 3 урафа? айтф ттері.
Хоио^б.
21, 9 е^е^іФЯт) йкЬ Вб'^а.
21, 10 хаі &Ьр.ата.
21, 12 8і8оул... бора р.е'уіста.
21, 13 ёХа^Еѵ- б РаоіЛей? т?(ѵ
ХоОб7]Я.
24, 7—8 ті оиѵ ёсті то ік [лесоо.
27, 13 храт^оаі тг;; уі)?
27, 14 ор.оіа уар айт^? ойбі
^уеѵсто
28, 7—8 тсрб урбѵіоѵ... бсѵехра^е
30, 6 атгоурафоѵтаі та срт) Ёаи-
тоі?.
35, 1—2 біататтбр.еѵа ЕйуЕры?
іхтеХІсгоосіі
35, 12 хаі Ё'отаі Лоір.6? хаі Хір.6?
36, 1 хаі аухаребоѵта? айтоѵ.
36, 2 7ГоХт;бЕі... тгасаѵ тг,ѵ урЕі-
аѵ айтой
39, 3 Ёѵ5іоиох6р.Еѵоі хаОакЕр
ѵйркрюі
42, 10 хаі тО^Яоѵ&^ооѵтаі оі
аѵЭрытгоі
48, 3 ы [Л7}тра$ уоѵаіхб?
48, 8 тгароиоіа ойѵ паѵтіоѵ тйѵ
іЯѵйѵ
н спроста рефн въса плъкы—
106, 16.
папнсавъ емоу н епТстолТж со
Олнмбілдѣ—107, 2—3
придтъ быстъ ІЬцож цремъ.—
107, 8.
н дастъ емоу Кн^ъ дары... н—
107, 9
дастъ.. даровы многы н н^Аф ь-
иы —107, 10
н въ;дтъ Вн?а цръ.. въ женя
севъ—107, 11—12.
тто оукіо есть еже въ^метсд
й сръды.—108, 7.
одръжатн въса ^емлл—109, 7.
тътпа ко тшь скрЪБь не
быстъ—109, 8
пръгсде временъ многынхъ вцъ*
пн гла—109, 15
папншжтъ себѣ предѣлы ;ем-
II ыа — 110, 3
повелѣваемаа оусръднъ сьвръшжтъ
окаапнТн—111, 21
н ведетъ гладъ и гоувнтельстко
н тлѣ—111, 28—29
н поганѣжірнхъ его пара ботж—
111, 32
продастъ въса потрсвж свож на
^латѣ—111, 33
овлаѵАфесА н красАфесд акь
жены—112, 8
н наплънатса ѵлціі н оуипо
жжтса—112, 26
ІЦЪ АТрОБЫЖенЪСКЫА рожденъ—
114, 11
дръ^новепіемъ
а^ыкы—114, 16
прѣ
въсѣмн
Второго рода дополненія сравнительно съ Ватиканскимъ сп.,
которымъ есть соотвѣтствія въ другихъ спискахъ, суть слѣдующія:
21

162
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
8, 1 ёгі 5ё ті той? арре-
ѵа? вар. то арргѵ—О. Б. К.
8, 7 бруіоЗ’/) аотоц б. и.
8, 13 тоо аріЯцоО тйѵ охтй
ё^еХЗоі-'ойѵ—О. В. К.
9, 2 ёуеѵѵ^Э'/; тф Мйе ѵіс<;—
О. В. Б. 2-я ред.
9, 10 хаі хатірхт)СЕѵ ёхЕі—О.
В. Б. К. 2-я ред.
11, 6 хаі ёітіхратг,<; уёуоѵе ра-
оіАеіа Ва]?иЛйѵоі; ёѵ тф акёрріаті
той ИеррсЬЯ— Т. О. Е. Б. Б.
13, 12 [Еар&аѵіаі;] Т'?^ [леуаХт]!;
-.7$ ёкёхеіѵа РФр]<;—О. В. Б. К.
2-я ред.
18, б 'Эеаоар.Еѵоі;—О. В. Б. М.
18, 11 сроР^гки; 2-я ред., &&.-
<!><;—О. В. Б.
20, 15 е’іхооі хаі &6с—О. В. Б,,
2-я ред.
24, 6 хаі [лета Ррауёа, вар.
Ррауу—О. В. Б. О.
25, 11 хаі айтоі атгФХЛоѵто—
Т. О. В. Б.
25, 13 у уар тйѵ Аіуилтіаіѵ ха-
ЯотгХіоЭ/] (Т) хата тйѵ Рю[лакоѵ
РаоіХеіаі;—О. Т. В. Б. Е.
29, 3 % -у?] Еиріа<; гсгаі ер-г,р.о<;
хаі &Е<рЭар[лёѵ7] хаі оі хатоіхоОѵ-
Гсі; ёѵ айтт; атгоАоиѵтаі [лахаіра —
I. В. Б. Е.
32, 11 хаі та РрёФт; ёх тйѵ [ла-
теріхйѵ аухаЛйѵ арка^оѵте? тгата-
2<ооі— О. В. Б. К. И. Е*
35, 13 ёкі крооатоо ті]с у?)<;—'
Б. К.*
37, 1 [л/^ёуоѵге<; ёХтгі^а бсот^ріа,;
у; атоЛитрйоеы^ ёх тйѵ ^еірйѵ
тйѵ ’1ср.ат)Хітйѵ ^іоохс[Лсѵоі-8)лро-
[леѵоі—Т, О. В. Б. П. Е.\ 2-я ред.
а на женъскын мжжьскын—
103, 4—5
прогнѣвасА на на.—103, 8—9
противъ нменю уисла іцъшс-
шТнхъ—103, 12—13
роднсл Нюеви сііъ.—103, 14
н въсслнса тамо—103, 21
н оукрт.іін са і|ртко кавѵ-
люнъское сѣменю Некродо-
коу.—104, 2—3
[Сира] іаже сжтъ окртъ Ри-
ма.—104, 28
видѣвъ—106, 8
оувоавсА.—106,13
кв.—106, 34
и по малъ—108, 6
и прѣсташж и тн—108, 22
египетское (цртво) оплъун-
са на Гръкы—108, 22—23
^емлѣ Спрскаа вждетъ пк
ста н ра^невытена.—109, 28
и младенцА о/, матерніінхъ
ржкоу похытатъ н оувнжтъ—
110, 34—35
по лнцоу всеж ^смла.—111,29
гоннмн оскръвлѣемы н но
нмАціе надежда сіиидндн н;-
вакленіа н; ржкоу Н^манль-
тѣнъ—112, 4—5.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
163
- -42, 4 хаі та тгхѵа айтйѵ В.
Б, 2-я ред.
43, 11 [лета '/ара? ілЕуаХ^с;—
2-я ред.
44, 13 хаі бсфаѵіоыоі аот^ѵ—В.
45, 1 хаі хатоіхт;оеі—О. В. К.,
2-я ред.
46, 7 хата тт)ѵ тгрофтдтеіаѵ т^ѵ
ЛЁуоисаѵ—О. В. Б., 2-я ред.
47, 10 хабіо? б хорю? теротдуб-
рАікгеѵ—О. В. Б., 2-я ред.
48, 3 хаі ’1об&а<; уар б ’Іохарко-
т/]<; б хаі пробой? тбѵ хбріоѵ ёх
сриХ?|<; хаі айтб<; тоб Даѵ—В. Б.,
2-я ред.
48, 8 хаі ’1соаѵѵ7]ѵ тбѵ ѲеоЛо-
н тдда нхъ—112, 21
съ радостнж вслннож—112,37
н ^атрыдтъ ж—113, 12
н въсслнтса.—113, 16
но прртьствоу глщнмъ —
113, 32
іако же гъ ре—114, 5.
н Іоудд б® преддвын га й
племене Дамова естъ—114,
11—12.
н б'гословл—114, 15.
•уоѵ 2-я ред.
Изъ указанныхъ случаевъ дополненій мы видимъ, что переводъ
въ громадномъ большинствѣ случаевъ сходится съ списками второй
группы первой редакціи. Эго важно имѣть въ виду. особенно при
опредѣленіи взаимнаго отношенія греческихъ списковъ.
Выясняя тотъ кодексъ, съ котораго сдѣланъ переводъ, нужно,
какъ и при анализѣ перваго перевода, разсмотрѣть такіе случаи, въ
которыхъ переводъ, уклоняясь отъ Ватиканскаго, соотвѣтствуетъ чте-
нію одного или нѣсколькихъ изъ другихъ списковъ.
5, 5 тй <?ё біахссіссты ётеі, въ сто н трндесдтое лѣто 102, 4; въ
Б. В. и 2-й ред.—Ёиатоатй тріахоотй.
7, 9 атгаѵ еі^ос, во 2-й ред. ЕІ? каѵ еі§ос=еъ ВЪСѢКЪ видъ 102, 21.
8, 4 7)тоі т^с ^еотЁра? уіХіа&ос; въ вторън тііі(Жі|Піні|Н 103, 6—
іѵ т?) Яеѵтбра уіХіеТЕрі&—2-я ред.
8, 5—6 тоХгілср кроофабоаі; Брань състакнтн 103, 7=тс6Хе[лоѵ ~рос...
О. В. Б. К., 2-я ред.
8, 9 тгаоа <$т][ліооруіа; пръвое създанне 103,10=^ тсріотт] йтдл...
В. Б. К. 2-я ред.
10, 16 ё^«Хеі<реіѵ тйѵ тгхѵыѵ; потрѣвнтн цртво сновъ 103, 35=
і^аХ. тг)ѵ РааіХЕіаѵ тйѵ техѵюѵ—Т. Н. О. В. Б-, 2-я ред.
11, 6 т^ Хооо7][лр.іЕЕыс; до Хо^оумн^едека 104, 3=’1ы<; тоб
Хоѵ^1[лі$7) О. В. Б. К.
12, 12 ЁхатехаооЕ каѵта; іюгоувн нхъ 104, 18=іу.. аота, аотоо<;?
айта<;, тайта—Б. В. К. 2-я ред.
164 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
15, 2 еі? то хатахрат^оаі; прѣАТН же 105,’3=хаі хатахратт(саі—
В. Б. Е., 2-я ред.
15, 7 ’ОрРаѵі'а?; Швлніж 105, 5=’А\Заѵі'а?—о. б.
15, 9 бкб тйѵ .ойраѵйѵ; на ^емн 105, 7=ёкі хтр р)ѵ—вл. в.
16, 3 отЬ МгРршЗ той т)рірос: й Невродд іереа 105, 13=ако И.
той іерею?—Б.
16, 4 латахратеТ; дръжлшс 105, 73=хатехратеі—О.
16, 5 ею? Четой; до Снол 105, 74 д. б. Снсл=еы? Хгсои О.В.Е.
20, 20 еі? т^ѵ ЛІІІілкыѵ къ бѳіогііж 106, 37=еі? тг(ѵ
Аібюкіаѵ—-О. Б. Б. К.
21, 1 ёѵ ту; Аі&юкіа; по морю 107, 1=еѵ тд ОаЛаоо/;—О. В. К.
21, 75 ’Арр.аЛею?; Ромнлъ 107, 73=РюриХо?—В. Б., 2-я ред.
24, 10—11 хаі каѵта та ёОѵтд та аиухробоѵта рет айтг(? аѵа-
Хыбгроѵтаі бк’ айт7)с; н въен прнрд^АТСА съ иннъ нж погоуклеіін кж-
джтъ й него 108, 9—10=7о1 п. та е$ѵ/; хатахроит/)оеі...
26, 7 ойх ё'отаі рт;хо?; нѣ длъготы 108,57—ойх еатіѵ р... Н. Т. в. б.
21, 1 ёѵ отбраті ра^аірчі; остріемъ мета 108, 35; ёѵ ст. рауаі-
ра? Т. К. Е2, 2-я ред.
27, 74 § іа т^ѵ аѵоріаѵ т?(ѵ бк айтйѵ )іѵор.гѵт;ѵ; ^д ке^ДКОнТе НХЪ
109, &=§іа т. біѵ. айтйѵ О. В. Б., 2-я ред.
30, 13—14 4каіт/)<іысі хаі айтой? той? ѵехрой? ха&іабтт]та тйѵ
*(юѵтюѵ; въепроедтъ н й мрътвынхъ дани іакоже н й жнвынхъ 110,
8—9—йх/}боиоі хаі ех тйѵ ѵехрйѵ ар^бріа хаі ёх тйѵ ілоѵтозѵ йеаб-
тсо?-Л. К2.
31, 6 р.< <?иѵарёѵ-/}; не кждетъ ко могжцідго 110, 75=хаі ойх ёс-
тіѵ б б'иѵар.еѵо?—П.
31, 11 кеѵт^те?; длТАфе 110, 57=кеіѵйѵте? В. II. Е.2
32, 73 ёѵ тоі? іЕроТ? тбкоі?; къ ттнынхъ і|рквахъ 110, 36—ёѵ т.
іЕр. ѵаоі?—б.
35, 16 ёкі гі;? срХоіа? т^? йбра? айтой; прѣ врдты сконмн 111;
37=гпі [еі?] т?)Ѵ Ябраѵ—Е. Е.2.
40, 1 каЭапср аѵОрситго? ако йпѵои хаОсо? кіыѵ оіѵоѵ; ідко ѵлкъ Й
вина 112, 12=7.0.$. аѵ{)'р. ако оі’ѵоіі—И.
43, 10 іѵ таі? ёо^атаі? г,р.ёраі?; вь ПОСЛѢДНІЙ дііь 112, 36=ёѵ
тт) еауатг] ^р-ёра—Б. и.
44, 6 ойх еотіѵ; не кждеть 113, 7=ойх естаі—Б. В. в. и. .
45, 3 той ^ехсётои ^р.ісеы?; десять н полъ 113, 77=йха хаі
Гірііои—В. Е.
45, 8 йеёюхг ті ойаі еікйѵ; рете 113, 57=ер.ѵ7)р6ѵЕиое—2-я ред.
45, 75 хаі ехкетаоа?; н въадежде 113, ^7=хаі ёхкгтаоеі—^в.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 165
48, 10 етп каѵтб? аѵЯрикоо; пръ въсъмн удкы 114, 17—Іъі тгаѵ-
та? йѵЯрйтоо?~О.
49, 3 (лета <?6<-т)? обраѵіоо; нд овлаі|«хъ нвнынхь 114, 23—24=
Іпі тйѵ ѵефЕХйѵ тйѵ оораѵйѵ—В. Б.
Въ уклоненіяхъ отъ Ватиканскаго списка переводъ въ боль-
шинствѣ сходится со списками второй группы, иногда со списками
второй редакціи и въ нѣсколькихъ случаяхъ — съ текстомъ чет-
вертой ред.
Теперь я разсмотрю тѣ случаи, въ которыхъ переводъ удаляется
отъ всѣхъ извѣстныхъ намъ списковъ. Такъ же, какъ и относительно
перваго перевода, и здѣсь нужно сказать, что должно бы различать
два рода случаевъ уклоненія: въ однихъ причиной могъ быть свобод-
ный переводъ, въ другихъ—особенность греческаго оригинала. Разу-
мѣется, различить тѣ и другіе случаи—нѣтъ возможности.
5, 4—б ’ ЁуЁѵѵу]<те тбѵ "А|ЗеЛ оѵѵ ту] Декора ту) б$ЕХ<ру] аотоо=
роднсе Авель н Декора сестра его 102, 3—4.
6, 4 тіо 8і тгЕѵтахоаюотф, вар. тріахоотф, Етгтахосюотф, въ пе-
реводѣ—въ теткертосотное 102, б. Сейчасъ же далѣе еѵ тф Ца-
хоаюотф передано чрезъ—въ ѵётвертосотное же и педесетое. Выше
было уже сказано, что въ хронологіи списки представляютъ большое
разнообразіе.
6, 7 о’іатрср Еріото? торѵгіа?—рожденіемъ похоти н влнда 102, 8.
7, 5 Къ переводу нѣсколько ближе другихъ списокъ Б.—тф оі
р Хрбѵср тоб ’іарЕ^ т)уоѵѵ г?)? 0 у;іХіа5о?=въ тетырндесетоіе лѣто вто-
рое тнснціинце прн животъ Наредовъ 102, 18.
8, 2—3 бр.оіы? хаі оі іѵ. т?)? той Каіѵ соууеѵЕіа? тоі’? аотоі?
[лооароі? хаі гѵауеаіѵ Ёхе^ру)ѵто тграур.асіѵ въ переводѣ съ большимъ
сокращеніемъ: такоже же и на нмън'іа въдаашесе Каиновъ родъ 103, 5.
9, 3 тф &е тріахоотф 'Хрбѵсо т/)? у ^іХіа&о? = въ тоже лъта
103, 15.
9, 8—9 еісг/іХЯеѵ еі? ту)ѵ Ё(раѵ=юко въ^вратнсе на вьстокь 103,20\
быть можетъ, причиной такого перевода было то обстоятельство, что
немного раньше говорилось о посылкѣ Монита на востокъ.
10, 1—2 оЪхоі^ оі о МеррФ^ а^еХфб? тйѵ У)рсосоѵ ЕТоу/аѵЕ тйѵ
техѵсоѵ тоб Еу)[л=сьи Иевро врать про» въше 103, 24\ въ Лесковскомъ
спискѣ уже съ поправкой вслѣдствіе невразумительности—сен же Не-
вродъ отъ вратыіі провъже*, далѣе въ славян. читается — сынъ же
• Счётъ слѣдуетъ греческому тексту; славян. текстъ приводится по
Хиланд. списку.
166 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Снмовь н тьн прькы-.; очевидно, вмѣсто тйѵ тёхѵюѵ прочитано то
техѵоѵ.
10, 8 гтгсілфЕѴ аѵ&ра; оиѵатой; &. тйѵ оійѵ ’1а<рЕ'8=іюслаша КЬ
немоу сыпюкс Дфетовы поуже 103, 28—29.
10, 13 Ёкі ті]; РасіАгіа; Ме[3рй8 хаі Поѵтітгтсоо оіоО Хар.
ойх ^ѵ ЕІрт;ѵ>)=межу же сыновъ Хдмовѣхь н НевродовІ не бѣшс мира
103, 32.
10, 14—15 Іурафгѵ ойѵ Моѵ^тіоѵ ётгіатоЛ^ѵ крі; Г\Е/Зрсо&=
въспнша же нмь епнстолТіоі Невро 103, 33.
10, 15 т) {ЗаоіЛеіа той ’1йфе5=цртво сыновъ Іафе«овѣхъ 103, 34.
10, 16—11, 1 абтаі тсрйтаі /ЗаоіЛеіаі аѵсЙЕІугЦоаѵ ікі тг(;
*у^;г=понё н пръвѣе царствова на ^емлн 103, 35.
12, 11 Е-пі таі; трЕі; /ГЛіаоа;=въ^ыде до трТехь градовъ
104, 18’, въ другихъ спискахъ раоіЛеіа;, что, вѣроятно, и стояло въ
оригиналѣ перевода.
13, 10 хаі &х>)ѵ кетеіѵйѵ табтаі; ХЕурт)рЕѵоі=н іако птица вьсе-
даюіре на нге 104, 26. Здѣсь слѣдуетъ видѣть свободный переводъ,
вызванный предшествующимъ хатеохеоа^оѵ Еаѵтоі; ѵай;,
14, 6 ёкоі-^бЕѵ айтоі; кйтріоотѵ; въ оригиналѣ перевода стояло,
повидимому, ётсоІ7]<5еѵ айтоі; хаі ёХйтрыоЕѵ, такъ какъ въ послѣднемъ
читается—сьтворн вь н н;вавн 104, 33.
15, 13—14 е/еі уар окХоѵ о& каѵтЕ; ^ттт]'8^ооѵтаі=нма во
орвжіе нмже всѣхъ побѣди 105, 10—11.
16, 4 хатахратЕі т^; р}; Ва0иХйѵо;=дръжааше Вавѵлонь 105,13.
16, 21 Любопытна замѣна имени Хоорбщ; именемъ Кнра 105, 26.
Замѣна наблюдается еще въ двухъ сосѣднихъ случаяхъ—17, 6 и
17, 10. Замѣтимъ, что въ спискѣ К. во всѣхъ трехъ случаяхъ вмѣсто
Хострбт;; читается Хфрт];; такъ же читается и въ сп В. Б К.—17, 6.
На основаніи атого можно думать, что уже въ греческомъ ориги-
налѣ читалось Кйро;. Причиной замѣны было, очевидно, желаніе со-
гласовать разсказъ съ исторіей.
19, 5—6 'іѵа р.7)ті; тиража; тгро; айтой; ё'ХЯѵ], греческіе списки
здѣсь разнообразятся, см. варіанты. Переводъ также не представ-
ляетъ буквальнаго тождества—;а еже не прѣнтн нѣкын <а нн 106,
17=іѵа ріл^ті; айтйѵ тсЕраот]*
19, 12—13 ойтЕ оі^ро; йфіататаі тідѵ хатахЛііоіѵ ооте’ тгир пдѵ
^іаХиоіѵ; греческіе списки здѣсь представляютъ не мало варіантовъ,
но ни въ одномъ не находимъ чтенія, соотвѣтствующаго переводу—
нн желѣзнаго ра^сѣтеніа не вонтсе нн огньнаго растоплгеніа 106, 23—24.
Надо думать, что здѣсь переводчикъ допустилъ свободную передачу.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
167
20, 7—8 іѵ той; Ёс^атоц хаіроіі; хата тт,ѵ той ’ІЕ&хцк <ры-
ѵ^ѵ хаі лро^тгіаѵ тлѵ ХЁуоиааѵ въ переводѣ иначе: слыпін оуко Ие-
^екінлево пророство глюціес 106, 39. Измѣненіе, конечно, въ грече-
скомъ еще оригиналѣ, произошло, безъ сомнѣнія, подъ вліяніемъ
двухъ подобныхъ же возгласовъ нѣсколько раньше; на греч. было бы—•
йхоуе то-ѵоѵ т^ѵ тоѵ ’іе^ехі^А крофт]тгіаѵ т^ѵ ХЁуооааѵ.
21, 5 хаі Еырахіоі; та<; лар’ аотоо <ріАотір.і'аі;=н НІІДТЖЬ еже и
Кн^ы цара дрнголюкіе 107, 4—5.
21, 6—7 ауѵауауйѵ (О. В. К. о. б.) Ц оХсоѵ тйѵ ’1ѵ§йѵ=іц-
ведь вса нарбтнтыд Індідны 107, 5—6.
23, 7—8 то Ёѵ [лесы ті% ^уАоѵ [лаХХоѵ бЁ ттр; ут<; Ёріла-
убѵта ^іоолоій буорйтаі отаорй, въ сп. О. В. Е. короче—хЬ Ёѵ [леош
тт]<; уі;<; ^юолоій бу. атаорй; переводъ нѣсколько ближе къ послѣд-
нему чтенію, хотя все таки удаляется отъ него: еже посръ кодрк^енаа
крѣпость кртнАА 107, 30—31 т, Ёѵ [леою Ёр.лауеіса боѵар.ц тоу стаи-
рой. Разумѣется, нельзя быть увѣреннымъ, что такъ именно читалось
въ оригиналѣ.
23, 13 ахойбіор.Еѵ, во второй ред.—-лрббЕ^ЕТЕ ооѵ, что нѣсколько
ближе къ переводу—сльііпн же 107, 35.
26, 1—3 хатех6л7]ааѵ й~’ айтт]<;=поглырено Будетъ нмь 108,34;
будущее время могло стоять и въ оригиналѣ.
26, 4—5 бѵ і] урафг( {Зраукѵа ѵытоо ЁхаАЕбЕѵ грруѵ Даѵг/]Х=
писаніемъ мыпіі|В южную наре нхь Даніилъ 108, 36; здѣсь своеобраз-
ный переводъ греческаго оригинала.
26, 3—4 Ёлаѵаотт^аоѵтаі аѵт’ аутт;с=вьстаноу АБІ’е 108, 33~
аобк;.
27, 4 ало тоо олЁрр.ато<; ’Іор.а^Х=® сьншвь Щманлевь 108, 37.
28, 5 боѵеуіѵоѵто уооѵ [ліа уоѵаіхі переведено свободно: ськи-
раувосе на едіною женою 109, 13.
28, 6 хаі ігаѵті аоууеѵЕТ лрос4абоѵта=н вьсе сьрбство н 109,
14: слав. передаетъ лучшее чтеніе.
28, 19 лара§огЦ<7оѵтаі—Будутъ 109, 34. Такой же способъ пе-
редачи встрѣчается 29, 7 алоХоуѵта и 29, 8 аудЦсоѵтаі.
30, 6 алоурафоѵтаі та орт; Ёаотоі<;=нАпніиу секъ пръдѣды ’^епль-
ныд ПО, 3; въ оригиналѣ читалось—та бріа ту;<; ут;<;.
30, 13 та тіріа Лаѵта=сьНѣДН ѵтн'ін ПО, 7—8.
30, 16 лаааѵ уЕроиоіаѵ передано чрезъ вьсдкого стара ПО,
10 — 11, какъ будто бы.читалось лаѵта уброѵтау- въ первомъ переводѣ
сходство наблюдается, цотя и не полное, съ настоящимъ переводомъ:
н въ Бесуестне вьврьгжть стараго—Берл.

168 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
31, .? хаі хатаоуоѵЗ^соѵтаі йкаѵтЕ? <тіуу) хаі «ро^су въ переводѣ—-
(ОБНмет же 7,емлт. н суі|Гін на ніен страхомъ НО, 13; здѣсь неправильно
переведено аіуі} какъ уі; и сообразно съ этимъ акаѵтЕ? передано—
суф'ін на нген.
31, 15 ако<гса.сІа. каі^Еіа ёсті = соступліенТе наказаніе парите
НО, 31.
32, 5 Ё'ооѵтаі аі /ыраі а/Затоі передано довольно своеобразно—
н гдть іако сслнціа НО, 35.
32, 6 хаі рлаѵ9і]бетаі уг| Ёѵ аі[лаоі=н тогда ^еМАѢ крьвТю
нспдьннтсе НО, 30—31.
32," 7 ой уар еісіѵ аѵйрюкоі оі тираѵѵіхй? хратойѵте? ^ар^ароі,
въ переводѣ иной смйслъ—не гддоу бо колъре н вдадъюфе тогда бго-
любнвн нъ варварн НО, 31—33; если особенность перевода должна
относиться къ греческому оригиналу, то въ послѣднемъ слѣд. чита-
лось—ой уар Ё'соѵтаі т6те оі тйраѵѵоі хаі хратоОѵтЕ? Э'сбсріХоі аХХа
оі |3вір|3ароі.
32, 9—10 Ц6&)і» айтйѵ—исхода іс^ыкь юнъхь .110, 33.
32, 17 ёѵ таі? ХарѵаЬ тйѵ ауііоѵ передано свободно—вь храмъхь
стынхь мннкь 111, 1.
33, 1—3 ю? кир #Е#6хір.оѵ тб уЁѵо? тйѵ ^рютіаѵйѵ; греческіе
списки представляютъ разнообразіе, см. варіанты; славянскій переводъ
даетъ другое, осмысленное чтеніе: іако искушено же ^лато хртіаньскы
нскуснтсс рб 1Н, 3—3.
34, 1 ахоХоо-Э^сйсгі тоі? <ікосгтатаі?=посдііДоуМ)ТЬ прт>льстн 111,
13=1^ кХаѵт;.
34, 15—30 перечисленіе злыхъ качествъ послѣднихъ людей въ
переводѣ оканчивается на |ЗХас<р?р.оі=сі.іт>хоткорі|н, а вмѣсто осталь-
ныхъ обобщеніе— н проѵее сьсдовТе тлковыхь жде именъ 111,15—19.
35, 4—5 ёѵ тті каі^Еіа ёхеіѵт; тйѵ иійѵ ’Іор.а7)Х=нл ПОЛИ СЫШОВЬ
Н^мандіевь 111, 33: вмѣсто каі^Еіа прочитано ке^ісо.
35, 7—8 хаі кай^еі •Эооіа каоа акб тйѵ ЁххІ7]сійѵ=н не Бу-
Дбть жрьтвы въ всъхь црквахь 111, 35.
40, 3 хадоспер аѵйрютго? ако йкѵоо ха&й^ тсійѵ оіѵоѵ=іако улкь
й вина дрь^остьнь сы 112, 13; въ сп. И. читается ако о’іѵоо, но да-
лѣе соотвѣтствія нѣтъ.
42, 3 хаі хатаХареі айтоі? отЕѵоуіоріа... = н БОудоу вь тоу^ѣ...
112, 30...
42, 5 Ёатаі у $оѵ)\Еіа айтаіѵ=кудеть поу нхь 112, 33=о8Ъ<; айтйѵ.
44, 16 хаі ката^Еі айтой? ёѵ риф харой року)=покібТЬ нхь едн-
нъмь тасо вьсъ 113, 14—15—свободный переводъ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. „ 169
45, 4 уеѵѵатаі еі; Хсора^іѵ = ратсе кь селъ Хо^НОТ. 113, 18] къ
селъ соотвѣтствуетъ, конечно, ёѵ укіра, что встрѣчается и въ другихъ
греческихъ спискахъ, ср. напр. первый переводъ—вь ^емлн ^ннъ; сей-
часъ же далѣе—ебфраѵгЦо-Етас Хсора^ѵ=вь^кслнтжсс€ кс" Хк^Н'ОЛ. Что
касается $ѵ==3инь, переданнаго чрезъ Хузиѳа, то съ этимъ можно
сравнить имя мѣстечка Гои^Э, гдѣ родится антихристъ, въ со<1. Са-
пошсіапив 19 („Видѣніе Даніила"): ё'руетаі (аЛан;) еі; /іоріоѵ Хоуо-
реѵоѵ Гоо^Э—изд. стр. 148,33—34. Слѣд. имя Хоузиѳа—Гоо^б въ
настоящемъ переводѣ восходитъ къ греческому оригиналу.
45, 11—13 еѵба Етгаут)ѵ то ^бХоѵ=ндежѣ іе врьхоу дрт.ко 113,54.
47', 3—3 хаі ойтоі оі ауюі=н тогдашній стін 113, 35.
Изъ другихъ особенностей перевода нужно замѣтить постоянную
передачу двухъ существительныхъ чрезъ имя существительное съ при-
лагательнымъ, таковы случаи: 6, 10 —11 то рісо; тг;; торѵеіа; =
і.іръ^ость Блжднаа *; 8, 7 еі; ©ХеЗроѵ т^; арартіа; = къ тннж гръхов-
но\то; 8, 9 хатахАоарб; тйѵ й^атсоѵ=потопъ коднын; 9, 9—10 /Ліоо
/йра;=слнуіідл страна; 9, 10 ѵ) аѵатоХт; той т,Хіоо — исходъ слнѵнын;
9, 11—13 астроѵоріа; теуѵ7)ѵ = ^кедоуьтнжж хитрость; 11, 13 та;
уыра; ТІ;; 5б'>еш;=стрлны ^ападныл; 13,1—3 [лета тйѵ расіАесоѵ тйѵ
Ё&ѵйѵ = съ црмн а^ыуьскымн; 13, 6 хрЁа ёх хюоіюѵ хаі харгІХыѵ=
мясо коньскос н камиліе; 13, 7 аіра хт/)ѵйѵ = кръкь скотіж; 15, 3 ёѵ
еіоо&р еірт)ѵ/;;=къходомъ мирнымъ; 22, 4—5 еі; тг(ѵ той патрб; ~ро-
с/;уоріаѵ=отТнмъ именемъ; 22, 7—8 тгбХіѵ тг;; айтой рт;тр6;=къ ма-
тернимъ градъ; 23, 3 ЕбХоѵ той бтаирой=дръво кртнос; 24, 4 б иіб;
т7); алыАеіа;—снъ ПОГЫБЪЛЬНЫИ; 25, 3 ОаХаосг);=гЛйіБННЪ моръ-
ствн; 26, 5 (Зрауіоѵа ѵйтои — МЫШЦЖ ЮЖНЖЖ; 26, 13 та Я^ріа той
аурой = ^върд селныл; 26, 13 та татеіѵа той ойраѵой = птица нбныа;
28, 3 еѵ ауораі; тйѵ тб).г«ѵ=по тръгохъ градскынхъ; ’ 29, 6 аі ѵ^аос
т?,; ІІаАаос/-; = острокн моръстін; 30, 7~8 б /ой; т/Ѵ /^с =^‘цръсть
^емнаа; 34, 3 'ігѵебра'л тг^аѵ/;; = дхо льстьѵнн; 44, 11 та гМстр’й^аса
тйѵ уиѵаіхсоѵ=н?врагь женекыа. п-гг;
Затѣмъ еще способъ перевода: 15, 7 ёѵ йі7гХ6т7)ті =Лжгжкъ;
23, 5 5иѵар.Ёѵ7;=нже въ^можетъ и 44,14, описательная передача .при-
частія; 44, 10 та ѵехра сйрата=мрътькца; 10, 10 йхоЗбр7;саѵ^аѵтф
тгбХіѵ хаі Ётсыѵбраоаѵ абт^ѵ въ переводѣ передано чрезъ' мЩйеЙ®
единств. число: сьздаше емо^1 градь и нареѵе іемоу нме 103, 30. Въ
греческихъ текстахъ, не слишкомъ древнихъ, довольно часто встрѣ-
чается чередованіе единств. числа съ множественнымъ, иногда безъ
'----------------- I
* Славян. текстъ цитуется по Синод. 38.
22

170
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
всякаго къ тому основанія. Не было ли и въ данномъ случаѣ такое
чередованіе уже въ греческомъ оригиналѣ?
14, 6—7ѵ.а$’ оѵ тролоѵ елоіу]оеѵ аотоі? Хбтріоагѵ ех тмѵ уеір&ѵ
тйѵ' Аіуилтіыѵ 5іа Мсооесоі; той Яера-гсоѵтоі; абтой=нмже овра^о сьтворн
въ н н^вавн нхь н’4 рнкн егіптт.ііь и о гу бл еніем ь оугодннка своего
104, 33—34. Чему приписать передачу <?іа Міооёюі; чрезъ погоуклс
ніемь? Очевидно, переводчикъ не понялъ смысла и прочиталъ какъ
нибудь иначе, но какъ—трудно найти подходящее чтеніе, которое па-
леографически вытекало бы изъ 5іа Мюсёю?. Видно, что оригиналъ
былъ пс особенно исправенъ.
16, 4—6 хаі ало той Пароц<?ер. еоъ; ’істоо уероѵто<; іу. ті)<; ’ісг-
5ро0. еі уар е|ЗаоіХеиоѵ Перса», въ переводѣ передается иначе: н б
Перса даже до Сі’фл не кисть. даже до бероа бо і|ртвовааху Персн 105,
14—15, т. е. ало той Пароо&ёр. (ПЁрооо?) ею? (О. В.) об
уЁуоѵЕѴ. е<о<; т?)<; ’1сі?ро0 ерао. Шрааі.
17, 13—14 оі ТЕбсарзі; аѵгріоі тт)? бл’ обраѵсоѵ оо<; ё^Еапато Да-
ѵцХ соссЕіоѵтас т?(ѵ р.Еуа’Лтр ЭаАасоаѵ; въ переводѣ вмѣстѣ съ про-
пускомъ замѣчается измѣненіе смысла: н бъх» д кт.трн І^рлевн колъб-
Лѣіре келнкыіі море 106, 1=оі тесг. аѵгріоі тоо ’Ісгра^Л ооосгеіоѵте<; т^ѵ
р.еу. Эа>. Возможно, что такъ было уже въ оригиналѣ, гдѣ ’Ісра^Х
ошибочно вмѣсто ДаѵіГ)А.
18, 5—6 ^<т9іоѵ уар ласаѵ хатароеі5Ё<;: славянскій переводъ да-
еза вѣрное чтеніе, не сохранившееся ни въ греческихъ спискахъ ни
въ первомъ переводѣ: іадехоу бо вьсакь неѵнсты видь 106, 8 = }]б{)іоѵ
уар лаѵ бехабартоѵ еі8о<;.
24, 6—7 [лоѵоѵ б хатЁ^юѵ еы? $рті ёх ріЕооо уіѵ/)таі въ переводѣ
читается съ уклоненіемъ: н попалъ глеть дондеже пршдрьжан нііъ б
ср®ды вудеть 108, 6.
32, 1—34, 13. Здѣсь наблюдается перестановка въ порядкѣ,
идущая изъ греческаго оригинала, такъ какъ она наблюдается во
всѣхъ спискахъ=изд. 110, 21—111, 15.
33, 11 —12 дТііуыд^ооѵГаі. Зе іѵ тф хаірй ехеіѵіо то лѵгйріа.
тоте, Аеуеі, лоХАоі аларѵт^оѵтаі. Въ переводѣ, благодаря другой раз-
становкѣ, получается другой смыслъ: оумалнтБоее въ кртллс оно © удкь
іакоже дхь глеть ^ане мно^н ©рекоутсе... 111,9—10.
Въ своемъ мѣстѣ уже было обращено вниманіе на дополненіе
второй группы первой греческой редакціи 46, 5. Я сказалъ тогда,
что вторая группа въ данномъ случаѣ представляетъ первоначальное
чтеніе, а первая группа выпустила находящіяся въ этомъ отрывкѣ
подробности. Первый славянскій переводъ въ эгомъ случаѣ вполнѣ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 171
совпадаетъ со второй группой, а разсматриваемый — съ первой. Но
переводъ еще сохраняетъ маленькій остатокъ упомянутаго отрывка,
тогда какъ греческіе тексты выкинули и его. Въ соотвѣтствіе грече-
скому чтенію первой группы абто<; [леЛХеі фаѵ/)с;ЕбЯаі ’ір.кро&дьѵ аотоб
еѵ тсароосіа аитоб еі<; еХе^оѵ тйѵ ботістоѵ. 6 8е иіо? аігсоХЕіа<;
уЕѵѵатаі ёх тоб Даѵ (46, 4.—6) въ переводѣ читается: ть хо-
ірсть іакнтнсе пръ нн вь прниіьстві'е іего на юбануснТс невѣрный, и
нспльннтсе Двдво прруьство іако ідвнтсе сынь погыбѣлнын нжс юсть б
колѣна Дамова 113, 29—32. Во второй группѣ первой греческой ре-
дакціи послѣ тйѵ аліотшѵ продолженіе начинается словами: хаі е’Л^-
робтаі ігро<р7]ТЕіа Да0і$ у ХЁуоиаа’ „і-п? Ёоуатыѵ тйѵ Г/рирйѵ АіОі-
отгіа и т. д. Очевидно, что сначала произошелъ пропускъ начиная сло
вами самаго пророчества. Отсюда получилось безсмысленное чтеніе:
хаі -пХ^робтаі -гсроср^тЕІа Дарі8 АЁуоооа оті 6 оіо<; тт^ апіоХЕІа<;
угѵѵатаі Ёх ті]? <рі»Хт)<; тоб Даѵ хата т^ѵ тгрофт^ТЕіаѵ тоб ’іахіі)|3 и та-
кое чтеніе удержалось въ переводѣ. Въ другихъ спискахъ указаніе на
Давида было выпущено, какъ излишнее. Данный случай свидѣтель-
ствуетъ слѣд. за то, что оригинаюмъ второго перевода былъ списокъ
первой группы первой греческой редакціи. Вмѣстѣ съ тѣмъ мы видимъ
подтвержденіе той генеалогіи первой греческой ред., которая пред-
ставлена выше (стр. 64). Настоящій переводъ ясно свидѣтельствуетъ,
что первая группа списковъ не представляетъ первоначальной редак-
ціи въ чистомъ видѣ, какъ не представляетъ ея и вторая группа. Но
вмѣстѣ съ тѣмъ мы видѣли, что настоящій переводъ, принадлежа на
основаніи только что сказаннаго къ первой группѣ, во многихъ слу-
чаяхъ сходится съ чтеніемъ второй группы. Отсюда можно вывести
то заключеніе, что въ тѣхъ случаяхъ, гдѣ оба перевода совпадаютъ
съ чтеніемъ второй группы списковъ, послѣднее было и въ первона-
чальномъ текстѣ. Этотъ текстъ въ очень раннее время терпѣлъ мел-
кія измѣненія, прежде чѣмъ подвергнуться крупнымъ, но и послѣ нихъ
варіація текста продолжалась. Въ результатѣ получилось то, что
славянскій переводъ представляетъ первую группу списковъ въ болѣе
первоначальномъ видѣ, чѣмъ всѣ дошедшіе до насъ греческіе списки,
что отчасти можетъ объясняться тѣмъ, что переводъ древнѣе по-
слѣднихъ.
Издаваемый ниже Хиландарскій списокъ № 179 принадлежитъ
къ сербскому изводу, но нѣкоторыя его особенности указываютъ на
болгарскій оригиналъ. Таковы: 105, 18 бъ ^сі.іліо ЛрАрлскна: окон-
чаніе вин. п. жіл чрезъ посредство жіа обратилось въ на, ср. Син. 38
въ лрлрлтъскжж; 105, 26 іцъ нетже, гдѣ и изъ іж, а іж изъ и.
172
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ср. Син. 38 н? нежже; 105, 27 сьмѣсніііасс п 105, 36 съсдншшідсе,
гдѣ д изъ а чрезъ ж, ср. Син. 38 съмѣсншжса и съсдіініііііжсл; 106,
11 нмсірнхъ, гдѣ е изъ ж чрезъ д, ср. Син. 38 нмдцінхъ; 107, 12
иже нарсѵе, гдѣ и чрезъ іж; 109, 7—8 ксд ?смлѣ хрѴііиіьсщд (тг; у/?
тйѵ -/рістіаѵ&ѵ), тотъ же случай, что и выше, ср. Син. 38 късд ?емдд
хрістТлііъскжж: 110, 10 имѣть изъ пусть—нмдть—нмжть, ср.' Син. 38
нмдтъ; 110, 30 нмеціе то же; 111, 35 продлдтль то же; 112, 9 не
имѣть—то же.
Списки—Синод. 682 и Архив. 448/916—списки русскіе. Списокъ
XIV—XV вв. г. Яцимирскаго интересенъ по указаннымъ выше заго-
ловкамъ, указывающимъ на желаніе писца примѣнить содержаніе па-
мятника къ современности; особенно это выражается въ заголовкѣ
при описаніи ужасовъ отъ жестокости Измаильтянъ при 110, 33—
кнждъ здё се ниѣ есть. Очевидно, списокъ писанъ подъ непосредствен-
нымъ впечатлѣніемъ нашествія Измаильтянъ. Съ этимъ можно сопо-
ставитъ описаніе монахомъ Исаіемъ картины нашествія турокъ па
Македонію *. Не былъ ли оригиналъ списка писанъ на мѣстѣ самихъ
ужасовъ т. е. въ Македоніи?
Изъ разбора нѣкоторыхъ случаевъ было видно, что оригиналъ
перевода былъ не всегда исправенъ, и потому въ переводѣ попадаются
невразумительныя мѣста. Что здѣсь вина лежитъ въ оригиналѣ, даетъ
основаніе къ тому способъ перевода. Переводъ нашъ, въ противопо-
ложность первому цереводу, въ общемъ отличается буквальностью:
переводчикъ переводилъ слово за словомъ и, конечно, въ тѣхъ слу-
чаяхъ, когда оригиналъ’ былъ неисправенъ, эти неисправности пере-
ходили и въ переводъ. А такое состояніе текста едва ли свидѣтель-
ствуетъ о его древности. Время перевода можетъ быть приблизительно
опредѣлено слѣдующими,, соображеніями. Въ дошедшихъ до насъ тек-
стахъ, 26,1 читается—уар т&ѵ раррарюѵ рапі/еіа тоотсСті'ГоОрхоі хаі
1 Иречекъ Исторія Болгаръ (переводъ Вруна и Палаузова), стр. 431, со
ссылкою на Миклогиича Сіігееіотаііа раіаеовіоѵепіса, 72—76. II. А. Лав-
ровъ обратилъ мое вниманіе на то, что въ рукописи Перемышльскаго Троицкаго
Лютикова монастыря (Калужской губ.), содержащей между прочимъ „Книгу Діо-
нисія Ареопагита", читается послѣсловіе этого монаха Исаіи, гдѣ онъ описыва-
етъ бѣдствія отъ Турокъ (во 2-й полов. ХІУ в.):... „просыпашася Измаильтяне
п полѣтѣша по всей земли, якоже птицы по воздуху, и овѣхъ убо отъ христіанъ
мечемъ закалаху, овѣхъ же въ заплѣненіе отвождаху, а оставшихъ смерть без-
годно пожже, отъ смерти же вставшія гладомъ погублени быша... Ч. 0. И. Д.
Р. 1865, кн. 4, Арх. Леонидъ—Обозрѣніе рукоп. и старопечатн. книгъ въ кни-
грхран, моп. Калужской епархіи, стр. 27.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 173
’А^аргіс, что въ настоящемъ переводѣ передано чрезъ—ибо цртво влрь-
влрское нже соу Турцн н Лклрн 108, 33, а въ первомъ переводѣ такъ: н
нже то соуть ііііа і|ртва поглннхь странъ н (Овьрско н Оугорьско 92,
34—35. Въ болѣе старое время подъ Турками могли разумѣться и Турки
прикаспійскіе, по ко времени перваго перевода подъ ними разумѣлись,
какъ обыкновенно и въ другихъ случаяхъ, Мадьяры, что передано
чрезъ Оугорьско. Ясно, что еще Турки не выступали на сцену. Съ
этимъ связывается и переводъ ’А^аргк; чрезъ (двьрько: память объ
Обрахъ еще сохранялась. Второй же переводъ, сдѣланный, какъ можно
думать, въ той же Болгаріи, свидѣтельствуетъ, во первыхъ, что память
объ Обрахъ уже исчезла, а потому ’А^арец передаются просто чрезъ
„Авары", а во вторыхъ—чго на сцену явились уже Турки и названіе
Тоорхоі перестало примѣняться къ Мадьярамъ. Старѣйшій списокъ пере-
вода принадлежитъ къ 1345 г. и находится въ сборникѣ, писанномъ для
Болгарскаго царя Іоанна-Александра. Издаваемый ниже сербскій спи-
сокъ указываетъ на болгарскій оригиналъ; оригиналъ Лесковскаго сп.
былъ списокъ болгарскій. Второй по старшинству списокъ даннаго
перевода—въ сборникѣ г. Яцимирскаго—есть списокъ среднеболгар-
ской редакціи. Это все указываетъ, что и переводъ сдѣланъ на бол-
гарскій языкъ. Въ виду отсутствія древности перевода и въ виду ука-
занной выше особенности, можно думать, что переводъ сдѣланъ не
рано и, можетъ быть, даже спеціально для царя Александра. Самый
переводъ можно поставить- въ связь съ новыми событіями ХШ—ХіѴ вв.
Въ первой четверти ХШ в. изъ общей массы туркменскихъ племенъ отдѣ-
лились Турки-Османы и начали свои нападенія на владѣнія Византіи, со-
провождавшіяся страшными жестокостями. Въ первой половинѣ ХІѴ в.
въ рукахъ Турокъ было уже много византійскихъ областей. Несом-
нѣнно, слухъ о новыхъ завоевателяхъ скоро проникъ и въ Болгарію,
что должно было вызвать нѣкоторый интересъ къ пророческой ли-
тературѣ. Такъ какъ стараго перевода Откровенія Мефодія въ то
время, очевидно, не оказалось въ Болгаріи, то былъ сдѣланъ новый.
И если нѣтъ пока твердыхъ данныхъ на то, чтобы новый переводъ
Откровенія пріурочивать къ одному времени съ переводомъ хроники
Манассіи, то можно остановиться на времени приблизительномъ къ
нему. Съ переводомъ Откровенія можно сопоставить переводы по-
слѣдняго „Видѣнія Даніила", относящіеся, къ тому же приблизи-
тельно времени. Какъ въ Византіи, такъ у славянъ, появленіе но-
выхъ враговъ, наводившихъ ужасъ своими жестокостями, могло вы-
звать нѣкоторый интересъ къ соотвѣтствующей литературѣ. Въ сбор-
никахъ новый переводъ Откровенія Мефодія былъ перенесенъ и къ
174
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
намъ. Нужно замѣтить, что во всѣхъ спискахъ, кромѣ Лесковскаго,
читается въ концѣ нѣсколько заголовокъ въ текстѣ (см. изд. стр.
112—113) и среди нихъ—о ^Атнореші) Тартарохь, подъ которыми
разумѣются нечистые народы, запертые Александромъ. Идутъ ли эти
заголовки изъ греческаго оригинала, или принадлежатъ переводчику—
въ томъ и другомъ случаѣ это указываетъ на ХШ в.; ср. съ етимъ
упоминаніе о Татарахъ въ „послѣднемъ Видѣніи Даніила". Въ виду,
впрочемъ, формы „тартарохь" возможно и другое предположеніе, что
славянское заглавіе есть переводъ греческаго кЕрі тйѵ хатахЕхХеіс-
рЛѵыѵ іѵ тартары, хотя при такомъ предположеніи и должно казаться
страннымъ, что ни въ одномъ спискѣ нѣтъ выраженія „въ тартарѣ",
если „Тартарохь" есть видоизмѣненіе послѣдняго.
Можно сдѣлать теперь нѣсколько выводовъ изъ сказаннаго:
1. Разсмотрѣнный переводъ Откровенія Мефодія, называемый
мною вторымъ, сдѣланъ съ первой греческой редакціи.
2. Въ основаніе перевода легъ списокъ первой группы первой
греческой ред.
3. Оригиналъ перевода былъ болѣе-близокъ къ первоначальному
тексту, чѣмъ извѣстные намъ греческіе списки первой группы.
4. Хотя оригиналъ и принадлежалъ къ первой группѣ, однако
во многихъ случаяхъ онъ сходился со списками второй.
5. -Переводчикъ переводилъ греческій текстъ буквально, слѣдуя
слово- за“ словомъ, и неправильности оригинала переходили въ переводъ.
' 6. Переводъ не отличается древностью: ХШ—XIV вв. могутъ
служить вѣроятнымъ временемъ его происхожденія.
- 7. Переводъ былъ сдѣланъ въ Болгаріи.
ѵш.
Акад. А. Н. Веселовскій въ своемъ изслѣдованіи о развитіи
христіанской легенды подвергъ подробному разбору полный текстъ
Откровенія Мефодія, напечатанный Тихонравовымъ по списку гр. Ува-
рова № 66, XIX в. Онъ указалъ, что въ него вошла часть „Видѣнія
Даніила" и часть „Видѣнія Андрея Юродиваго". Хотя А. Н. Веселов-
скій рѣшительно нигдѣ не высказывалъ, но легко можно было видѣть,
что разбираемую редакцію онъ считаетъ возникшей на византійской
почвѣ и переведенной на русскій (славянскій?) языкъ. Твердо устано-
вить, есть ли разбираемая редакція Откровенія византійская или рус-
ская, очень важно, такъ какъ съ тѣмъ или другимъ рѣшеніемъ свя-
зывается вопросъ о значеніи Откровенія въ исторіи византійской или
русской литературъ. Къ сожалѣнію, А. Н. Веселовскій пользовался
при своемъ разборѣ плохимъ позднимъ спискомъ, почти совершенно
стершимъ первоначальный видъ текста и внесшимъ кое-что своего но-
ваго, и, поэтому, трудно было замѣтить сходство текста съ тѣмъ или
другимъ старымъ переводомъ. Между тѣмъ сходство его съ текстомъ
одного изъ двухъ разобранныхъ переводовъ несомнѣнно и нужно имѣть
прежде всего въ виду, что разбираемая полная редакція Откровенія не
есть переводъ съ таковой же греческой, а составлена уже на русской
почвѣ и въ основаніе ея положенъ текстъ перваго перевода. Списокъ,
напечатанный Тихонравовымъ, представляетъ поздній, распространен-
ный видъ редакціи; въ приложеніи издается полная редакція по списку
Моск. Арх. Мин. Ин. Д. № 341—721, XVI—XVII в. Въ немъ ближе къ
оригиналу удержался текстъ, хотя, конечно, мѣстами не безъ значитель-
ныхъ измѣненій. Нужно замѣтить, что въ основаніе редакціи легъ текстъ,
у котораго начало соотвѣтствуетъ сп. Хиланд. № 24, а не Синод. 591.
Это видно уже изъ начальныхъ словъ: „вѣдомо же боуди ідко двою бѣ
Адамъ і Евва егда изгонима быста из рал. въ л-е лѣто по изгнаніи
его родиста сна Каина и сестрн его Каламаноу.=Хмл. 24 вѣдомо да
коудеть пко юнотою бѣ Лдамь н Ібукл кгл изгнана быста н% рлід. вь
трндесетиоіе же лѣто н^гнанніа юю б) рділ роднстл прьвѣііі|ь н сестроу
ісго Клломаноу. Еще яснѣе эго видно изъ перефразированнаго непра-
176
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
вильнаго перевода, на который я указалъ выше—вьсхотѣше женлмь й
сестрь своихъ: въ полной редакціи передано „и начата й сестръ по-
ймати себѣ женами". Или еще примѣръ:
Поли. ред. нже діідво преодо-
левъ всѣми дѣлы безакоными. въ
ф-е лѣто вторые тысяща болѣ за-
блвдишА ч.івцы и начата скотцкы
жити жены на моужеи—Публ.
Биб. $. XVI, 82.
Хиллнд. ниже дѣіаводь одолѣвь
ПОБѢДИВЪ № ВІ.СѢМЫ ДѢЛИ ^ЛЫНГ.ІІІ. ВЬ
петнсьтноіс же (лито) вьторне тн-
соуіре пдуе того разгорѣніе на ве-
ЧАконны вліодь улві|ы н выше
горьшн прьвдАго н наусшс скотьскы
н нл се вьсѣдатн н жени на моуже
85, 1—10.
Тождество текстовъ интерполированной редакціи и перваго пе-
ревода также особенно ясно изъ слѣдующаго мѣста: „слышав же Хо-
роздіи и юзлаб бысть небреженіе и допдеже прслезоша г-ю рѣкоу (Пуб.
Б. (). I. 129) — Хилаид. слышавъ же Хо^рон н юскрьБнее н непрѣже
нхь донёлнже прѣлѣчошс третню рѣкоу 86, 20 — 21; я указалъ въ
своемъ мѣстѣ, что въ греческихъ спискахъ стоитъ въ данномъ случаѣ
тбѵ 1 іурт]ѵ тгота(л6ѵ. Также и во многихъ другихъ мѣстахъ можно ви-
дать тождество обоихъ текстовъ.
Я приведу нѣсколько сопоставленій:
Основной текстъ.
. I.- Н НАІІЛЫІНТСА чемъ юбѣтнаіл й
ДК вѣтрь НБСНЫХЬ II ІйУТЬ ІАКО н
Ир.Т.^І.І МНОЖЕСТВО СЬГіСрЖТС.Л Й Д
вѣтрь НБССЬНЫХЬ Н БЖДСТЬ ГЛА н
сьмрьтн. вьчнееетее ерце обываж-
іріІ.ХЪ Н ВЬ ПрѣЧОрьСТВО ВЬЛѢЧЖТЬ н
БѢССДОВАТИ НАУІІЖТЬ ВЫСОУС до връ-
мене оставнаго нмь н плати ііау-
нжть до вьхода н до исхода сѣ-
вернаго н до вьстока Н ДО Ч^ПА. н
і;,уті> вен улвцн по властнж нхь н
СКОТН Н ПТІіЦЖ ПБСПЫЖ Н ІІОКОІА
МОрСКА ЛѢТА НМЬ БЖТЬ Н ПОуСТННЖ
(ОБДОВѢВШЖ й житель ТѢ БЖТЬ. н
влатн и наунжть горами и поустн-
пѣміі н рыБлмн морскими и дрѣвесн
Полная редакція.
„Наполнится земля юэидная й
д вѣтръ нбны и буду Измаиловичи,
іако пругове мнози и бесѣдовати
начнутъ высоце на бѴа до времени
суставнаго н и до цр’гва и до чи-
сла лѣтъ и до 4-ми игъ; владѣти
начну до исхода сѣверьскаго и до
запада, и буду вси властію н ч.івцы
и скоти и птица нвішя и повод-
ная морьская, владѣти начну го-
рами поустынями и звѣрми луж-
ными и древы польскими и каме-
ніемъ и перьстію земною и все
юбилие земное оу нн бу де и до-
мове богаты и приношение вся-
коеа—изд 122.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
177
ЛЖЖНЫМН II укрыли II прьстнл. ^€1.1-
пол. и камсіінемь и гоіаілш; уемное
къ домокъ ііуі. и троудп н потоке
дълм'слі: ^емнымь и домоке ега-
тыхь и прііпоіііеііііп кі. ітііііі..-
Берл. библ., собр. В. Карадж.
48 л. 110, ср. изд. 94, 12—23.
II. и пръстАііеті. слоужкА кааііл и
юстднсть кслкл іи; і|рквпАіА...доііслнже
коііУАістсе ѵіісло і|рткл нхь ниже
пръдрьжАіпе всеіе ^смле и сконуаіст-
СС. ПСУАЛЬ КІ> УЛКІ|ЪХЬ Н НА СІІОТТ.ХІ.
н коудеть ГЛЛ н смрть. ІЦМЬЖАЮТЬ
ѵлкціі и рд^ирАшетсе .по кссн^емлн
акы н ирі.сть—изд 97, 1—5.
„и престапе служба бжіа в црквд
сты и пѣніе дондеже скончается
число царство н ниже предата
всю землю, скончается печд в
чёдце и буду глады и смерти і
пзможжаю чвды разыплютсд по
всей земли іако перьсть"—ивд. 123.
Первоначальный текстъ Откровенія подвергся въ разсматриваемой
редакціи значительной переработкѣ. Помимо того, что самый текстъ
испыталъ видоизмѣненія, онъ подвергся большимъ пропускамъ и еще
большимъ вставкамъ. Я представляю _ далѣе схему содержанія, принявъ
въ основаніе списокъ Публ. Биб. XVII, 82, довольно значительно
отличающійся отъ изданнаго Тихонравовымъ. Въ схемѣ заимствованное
не изъ Откровенія Мефодія передается курсивомъ.
1) Изгнаніе Адама и Евы изъ рая, убіеніе Авеля, Сифъ.
2) Развращеніе сыновей Сифа и Капна; смерть Адама и раздѣ-
леніе потомства Сифа и Каина; развращеніе сыновей Каина; смѣше-
ніе потомковъ Сифа съ потомками Каина.
3) Потопъ: построеніе ковчега, козни дьявола; Ной проговари-
вается женѣ, дьяволъ разрушаетъ ковчегъ, вторичное построеніе
ковчега; проповѣдь Ноя; хитрость дьявола; потопъ; выходъ изъ ков-
чега; исторія съ виноградникомъ; проклятіе Хама.
4) Мунть, раздѣленіе земли; столпотвореніе; мудрость Мунта.
5) Мунтъ и Нреоръ избивагогпъ сыновей Измаила; исторія Авра-
ама и Измаггла; выходъ Авраама изъ отцовской земли; Сарра у
Навуходоносора-, исторія Измаила; потомство отъ Измаила и Агари.
6) Преоръ избиваетъ Измаильтянъ; Оривъ, Зевъ, Зевее и Сал-
монъ; взятіе Рима, избіеніе Израильтянъ.
7) Гедеонъ: библейская исторія Гедеона; Измаильтяне прогнаны
въ пустыню.
8) Въ концѣ седьмой тысячи Измаильтяне возьмутъ Римъ и дой-
23
178 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
дутъ до Говата. Будетъ сѣча на Говатѣ; пойдутъ предъ ними четыре
язвы; Богъ попуститъ все это за грѣхи людскіе; все будетъ подъ вла-
стію Измаильтянъ; будутъ они совершать жестокости; исполнятся слова
апостола о развращеніи послѣднихъ людей; все это будетъ попущено,
чтобы обнаружились вѣрные.
9) Измаильтяне соберутся на овчьемъ полѣ, станутъ хвалиться;
пойдутъ къ золотымъ воротамъ и дойдутъ до святой Софіи.
10) Архангелъ Михаилъ принесетъ изъ Рима царя (Михаила) .
и поставитъ его въ олтарѣ св. Софіи: всѣ сбгъгутся къ нему, и онъ
поплгънитъ Измаильтянъ.
11) Измаильтяне будутъ подъ игомъ Грековъ; настанетъ царство
мира; всѣ будутъ богаты и праведны; это будетъ продолжаться
тридцать три года. ”
12) Настанегпъ опятъ время развращенія; Михаилъ по повелгъ-
нію Бога скроется; откроются горы западныя и выйдутъ народы, за-
ключенные Александромъ; исторія Александра; народы дойдутъ до
Іерусалима, но будутъ здѣсь посѣчены арханг. Михаиломъ.
13) Возстанетъ нечестивый царь отъ сыновъ Рахилиныхъ и
принудитъ народъ къ кровосмѣшенію.
14) Другой нечестивый царь будетъ принуждать къ идоло-
поклонству.
15) Возстанутъ три юноши; въ царствованіе гіхъ будетъ сѣча
великая.
16) Царствуетъ нечестивая жена Мондана; будутъ междоусоб-
ныя брани; сдѣлаетъ она себя богомъ и пожжетъ церкви и всѣ свя-
щенныя вещи; въ гордости похулитъ Бога гі по повелгънію его арханг.
Михаилъ погубитъ горсдъ, такъ что останется только столпъ на
•теургу.
17) Объявятся три города; рожденіе антихриста.
18) Царь Михаилъ придетъ въ Іерусалимъ; антихристъ послу-
житъ Михагілу; чрезъ 12 лѣгпъ явится Симонъ волхвъ.
19) Царь Михаилъ на Голгофѣ предаетъ царство Богу; явится
антихристъ изъ племени Данова; придетъ въ Іерусалимъ; описаніе
вида антихриста; Илья и Енохъ; подробное описаніе пришествія
Христа и страшнаго суда.
Нѣсколько иной порядокъ напр. въ спискѣ Публ. Библ. О. I,
129: эпизода съ Хамомъ нѣтъ; далѣе нѣтъ эпизода съ Авраамомъ
до Измаила, но вмѣсто этого отрывокъ изъ Откровенія 86, 2—87, 1;
въ § 8 послѣ перечисленія странъ, пришедшихъ въ запустѣніе, до
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
179 ,
эпизода съ запертыми народами читается отрывокъ изъ Откровенія 94,
6—95, 26.
Списокъ Галицкаго ученаго Франка, предоставившаго его мнѣ
для пользованія, принадлежитъ къ тому же типу. Въ иныхъ случаяхъ
текстъ Откровенія передается въ немъ лучше и вѣрнѣе, напр.
„Невро же братъ Невротовъ бѣ а племени Симова и той пер-
вое цртвова на земли въ Вавилонѣ велицѣмъ градѣ и потомъ поста-
виша себѣ цря Хамъви сііове емоуже имя Неьопіи"; ср. изд. 85,30...
Замѣчу, что въ распредѣленіи земель между сыновьями Ноя только
одинъ списокъ Толст. И, 229 остается вѣренъ оригиналу; „снве
Ноеви раздѣлиша собѣ землю, іа Симови восточная страна землю а
Хамови полудена* страна земли, Афетоу запана* страна земли, а
Манту полунощна* страна земли". Въ другихъ спискахъ братья не
даютъ Мунту части и тогда отецъ посылаетъ его „на полунощную
страну земли".—Въ редакціи является царь ІІреоръ, неизвѣстный въ
первой редакціи; это имя явилось по нсдоразумѣнію изъ первоначаль-
наго прнн тоб 12р: вь к ной: лѣ н кь е ною е—іс тнсоуще прнн
б)рѣ прнде Сшьконкдрь <о вьстоуііын ^емь (86, 23—,25)=тф хё урбѵср
тзо ’Ор тгер.тгт»]<; уікіаёос; Еар.фіа<; 6 тоо Вар (вар. Еар.-
фюЕхар, ’Ар.фіс^хар, ^ар.фісаѵсо) ёх тгк ёфас (12, 7—0). Это мѣсто
сравнительно лучше сохранилось въ спискѣ Франка: „в скончаніи
четвертой тысячи Преюръ царъ пріиде самъ и окорнилъ восточнихь
земль". (л. 90).—Въ описаніи бѣдствій отъ Измаильтянъ списокъ
Франка стоитъ гораздо ближе къ оригиналу по точности передачи
текста, нежели нѣкоторые другіе списки, напр.: „того ради премудріи
Павелъ прозрѣвъ дхомъ прежде мнозѣми лѣты рече ю нихъ... сего
ради бгъ предастъ * въ стро безчестія: жены ихъ премѣниша тре-
бованіе чрез естство, такожде и мужіе юставивше требованіе вещей
женскихъ и разгорбшас* сами на себе с мужи беззаконіе твор*ще;
сего ради бгъ предо' ихъ въ руки беззаконныко и ю ныхъ вопадутъ
во грѣхъ и юскверненни будутъ жены ихъ и во ихъ мѣсто будутъ
сііове Измаилове и предана будетъ земля Перска* во тлю и во па-
губу и живущій на неи во плѣнъ ведоми будутъ. Армени шѣ-
неніемъ и мече погибнутъ, землд русская «опустѣетъ, живущій на
неи изсѣчени будутъ, «острови поморстіи пустѣй будутъ и живущій на
ны во плѣнъ и в посѣченіе будутъ" ср. изд. 93, 25—94, 7 и стр. 121.
Въ разсматриваемую редакцію помимо апокрифическаго мате-
ріала вошли слѣдующіе элементы: 1) легенда о царѣ Михаилѣ, 2)
сказаніе о рядѣ царей передъ концомъ міра и 3) сказаніе объ анти-
христѣ. Въ такомъ порядкѣ я и разсмотрю.
180
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Легенда о царѣ Михаилѣ служила не разъ предметомъ изслѣ-
дованія Акад. Веселовскаго, указавшаго связь этого Михаила съ
Михайликомъ южно-русскихъ былинъ Что касается этого послѣд-
няго пункта, то я здѣсь коснусь только „златыхъ воротъ". Извѣстно,
что Михайликъ, уѣзжая изъ Кіева, поднимаетъ копьемъ „золотыя во-
рота"; чрезъ „золотыя же ворота" проходятъ въ полной русской ре-
дакціи Откровенія Мефодія Измаильтяне. Изъ греческихъ списковъ,
передающихъ легенду о царѣ-побѣдителѣ, упоминаются „золотыя во-
рота" въ третьей греческой редакціи Откровенія: о&тос ^ЕХебсгтаі
та<; тшХа<; тт]? простои... (62, 10), и въ парафразѣ
хризмы Льва Мудраго: Е^Ер^ор.Еѵоц ех ^рц<УЕа<; хаі
’^оХохЕрхоо... 1 2.
Что касается имени царя-побѣдителя, то здѣсь славянскіе спи-
ски отличаются отъ греческихъ. Вь славянскихъ текстахъ онъ назы-
вается обыкновенно Михаиломъ. Такъ онъ называется въ полной
русской редакціи Откровенія Мефодія, такъ называется и въ другихъ
текстахъ, именно: 1) въ текстѣ „Видѣнія Даніила" въ сборникѣ попа
Драголяі г.іі|а акгоуста настоюіраго пондеть іірі.кы днь ІЛнханль цртко
вь^ьмь (Спом. V, 11); 2) въ другомъ текстѣ „Видѣнія" въ томъ же
сборникѣ, подъ заглавіемъ а се тлькоканніе Данилова: и оумреть т;
лі. по кжню покелънню и кьстанеть н? грока іако спакь ...нме іемоу
ІЛнханль (іЬід. 12); 3) въ спискѣ „Видѣнія" въ томъ же сборникѣ
подъ именемъ Видѣнія Исаіи: н тогда н^ндета о» стыіе пршоудростн
два моужа... іедннъ нменемь архангльскымь ІЛнханль кь вънцн (іЬісІ. 16);
4) въ рукописи Синод. библ. № 316 на листахъ 261—264 находятся
пасхальныя таблицы и среди нихъ киноварныя замѣтки о нѣкоторыхъ
царяхъ послѣдняго времени, между прочимъ: хіцг. н^нде ІЛнхан
црь къ юстрокы морскна н прсгФІ тамо е ль. •.•лзі|т»: посе встане
неркын црь ІЛнхаг 3; 5) въ „Словѣ объ антихристѣ" въ спискЬ
Публ. Библ. О. I. 108, л. 121... въ описаніи восьмой тысячи
говорится, что послѣ немногихъ плодородныхъ лѣтъ „пріидетъ время
царя Михаила вь граде Риме и во Іерусалими Цареграде царство-
вати будетъ и во всей вселенной"... и далѣе: „повелѣніемъ божіемъ
посланъ будетъ царь Михаилъ во Іерусалимъ царствовати"; 6) Михаи-
ломъ онъ называется въ Паньдеховомъ пророчествѣ въ томъ же
сборникѣ Драголя (Спом. V, 14—15): ІЛнхо н ІЛнханль нѣ ІЛнханль
1 Веселовскій, Южно-русскія былины, I,
2 Мідпе, Раігоі. §г., 107, 1145.
8 См. Опис. рукоп. Синод, Б. II, 3, стр. 583.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСааі ѵ.
синь Мнхлнлы|ь мало кь^несетьсе н пдкь кь^несетьсе. Такимъ обра-
зомъ, вездѣ мы видимъ Михаила. Не то въ греческихъ редакціяхъ^
Въ большинствѣ случаевъ онъ не называется, и лишь въ нѣкоторыхъ
читается его имя. Въ спискѣ „Видѣнія" Бодлеян. библ. сой. Вагго
сіаппе, № 145, онъ называется Іоанномъ: тбте огюрб? уеѵт^гтаі хаі
б Леюѵ птю^бс ёр,фаѵіа8-«]аетаі оѵбр.аті _’1юаѵѵ7]<;. хаі айтб? іѵ. тйѵ
ѵгхрбѵ Ер.<раѵі(5іЦ(5етаі хаі уеуираіб<; йѵ <о$ алто Ё^ор^хостой гтои;
(изд. 143, 28—29). Замѣчу здѣсь кстати, что въ изданныхъ ниже
спискахъ „послѣдняго Видѣнія Даніила" царь, котораго вѣнча-
ютъ по повелѣнію Божію, также названъ Іоанномъ: когда ангелы
вѣнчаютъ его на царство и дадутъ мечъ, то скажутъ: аѵ^рі^ои ’іы-
йѵѵт] хаі хратаюй (изд. 137, 17), тогда какъ въ другихъ спискахъ,
напр. во всѣхъ, которыми пользовался Клостерманъ, имени совсѣмъ
нѣтъ: йѵ^рі^ои хаі ’ісуѵг хаі ѵіха той<; е^-8роб<; сои *. Повидимому,
это тотъ же Іоаннъ, что и въ сой. Ваггосіанпй, изъ котораго или
ему подобнаго онъ и попалъ въ редакцію „послѣдняго Видѣнія".—
Іоанномъ онъ называется въ пророчествѣ Льва Мудраго 1 2 * 4 и его серб-
скомъ переводѣ, извѣстномъ обыкновенно подъ именемъ пророчества
Стефана Лазаревича3. Въ иллюстрированныхъ отрывкахъ „Видѣнія
Даніила", принадлежащихъ графу Уварову, царь-побѣдитель назы-
вается Аргиромъ: еіѵаі т; пргоритгра Рібр.^, опои реЛЛе: б |3а-
сіХгй? ’Аруирб<; ѵа хар.гі ё'ѵыоіѵ ё-ххХідсіа^ тт,< битг/.і^ р.8 тг,ѵ
аѵатоХіх^ѵ. ібй ’ѵаі о Эаѵато? той |?а<яА«ос той ’Аруирои пои тбѵ
Еѵта<ріа(оиаіѵ еі? Рйрідѵ р.гта р.еуаХк)С у-аі тір.^ 4. Въ другихъ
текстахъ, наконецъ, царь пе называется именемъ, но послѣднее
скрыто въ буквахъ алфавита, такъ въ сой. Сапопісіаііпе 19: тоито
оѵор.а айтой ец тб V) стоі^еТоѵ той аЛ<ра|3/;тои, изд. 146, 26—27', въ
редакціи „Видѣнія", изданной Васильевымъ изъ сой. ВагЪегіпив III,
3—тб бѵора айтой естаі тб тріахоотбѵ отог/гіоѵ 5. Въ проро-
чествѣ же о гибели Византіи въ Париж. спискѣ йе Гонйз §г. № 1295
1 А?. Кіоьіегтапп, Апаіесіа яиг 8еріиар;шІа, Нехаріа ипй Раігійіік,
Ьеіргщ, 1895, стр. 113— 120; ею же, яиг Арокаіурве Рапіеів въ 2еіі-
вскгіГі Гйг йіе аШевіатепіІісІіе УѴіееепвсЬай Ііегаивц. ѵ. 8(айе, Вй. XV,
1895, стр. 147—150,
2 Ъедгапй, Ьез огасіев йи Ьеоп 8а^е (Соііесі. йе шопипі.. поиѵ.
вег № 5).
8 См. Зіагіпе, IV, 85.
* Труды Моск. Археол. Общ. т. ХІѴ, Дсстунисъ—Рукописный греческій
лицевой сборникъ прореченій, стр. 96—68.
5 Васильевъ, Апесйоіа, 39.
182 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
царь называется просто жалостливымъ: хаі то 6'ѵор.а айтоо еХе7)[лоѵ«ѵ
хоХесеі (изд. 153, 35). Въ одномъ слав. текстѣ „Видѣнія®—іемоу же
нме іесть столкефалеоу (Спом. V, 13). Въ парафразѣ хризмы Льва Му-
драго —то оѵоіха тоо ^абіХгсоі; хгхрѵр.р.гѵоѵ іѵ тоі<; еЗ-ѵеоі. ор.оюТ
&ё тт) ёа^атѵ] чдрігра г?) е/Зо6[ЛУ}. 'ураіретаі хаі апо тоо тгрытоо урар.-
р.атоі; іѵ ты схтыхаі^гхаты, т)тоі ёѵ ты тріахооюсты -крыты *—имя,
объяснить которое Ак. Веселовскій отказывается 2.
Такимъ образомъ, наиболѣе распространеннымъ именемъ царя-
побѣдителя, являющагося въ иныхъ текстахъ послѣднимъ царемъ,
является имя Михаила. Акад. Веселовскій, которому имя Михаила
было извѣстно только лишь въ интерполированномъ пересказѣ
Откровенія, говоритъ, что „не трудно предположить, что оно
стояло и въ его византійскомъ подлинникѣ * * 8. Въ одномъ ста-
роитальянскомъ романѣ Акад. Веселовскій нашелъ отзвукъ имени
Михаила въ А§по1о Місѣеіе, который становится царемъ. Те-
перь, когда имя Михаила встрѣчается въ рядѣ текстовъ, не нужно
искать подтвержденія его византійскаго происхожденія въ запад-
ныхъ легендахъ: славянскіе тексты, независимые другъ отъ друга, ясно
свидѣтельствуютъ, что оно попало въ нихъ изъ греческихъ оригина-
ловъ. Имя Михаила идетъ отъ каноническихъ „Видѣній Даніила0--,
давшихъ и схему и не мало частныхъ подробностей „Видѣніямъ0 апо-
крифическимъ. Въ 10-й главѣ книги Даніила два раза упоминается
ймя Михаила: въ 13 стихѣ Михаилъ является какъ старѣйшина: н
се Михаилъ единъ & старшішннъ первыхъ прінде помощи мнѣ н того
остікнхъ тдг.ио съ кидаемъ царства Перснаго; въ 21 ст. говорится: и
нъсть ни единаго помогающаго со мною ® снхъ но тоѵію Міхандъ ііна^ь
вашъ. Далѣе въ 12 главѣ говорится о князѣ Михаилѣ, который, какъ
видно изъ текста, знаменуетъ кончину міра: во время оно востанетъ
Михаилъ кня^ь велнкіи сто,ли ы сынѣхъ людей твоихъ... и въ то время
сгіасется люд'іе твои всн (оврѣтшТнся вписаніи въ кнн^ъ. н мно^н & спя-
щихъ въ імхіпѣн персти возстанетъ сін въ жн^нь вѣѵнкю а опіи во уко-
ризна н въ стцдѣніе къѵное, ст. 1—2. Имя Михаила, слѣдовательно,
перешло въ Византію изъ еврейскихъ книгъ. Но конечно, чтобы рас-
пространиться въ редакціяхъ апокрифическихъ „Видѣній", оно должно
было найти поддержку въ историческихъ основаніяхъ. Здѣсь дѣло ка-
салось различныхъ пріуроченій, по крайней мѣрѣ, первоначальныхъ
1 Мідпе, 107, 1144.
а ѣеселовскій, Опыты. Ж. М. .Н. П. 1875, май, 60.
8 іыа. 79.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 183
оригиналовъ. Можно бы думать, что имя царя Михаила явилось изъ
смѣшенія послѣдняго съ архангеломъ Михаиломъ: въ различныхъ ре-
дакціяхъ Михаила приносятъ или отыскиваютъ ангелы, а въ полной
русской редакціи Откровенія Мефодія дѣлаетъ это архангелъ “Миха-
илъ: „іакоже прркъ рече: востанетъ на нихъ (Измаильтянъ) пръ й ни-
щи. агглъ бо Михаилъ возметъ его отъ Рима и приспоможетъ его во
стой Софіи во олтари0 (сп. Франка, ср. изд. 123). Хотя имя архан-
гела Михаила могло и не остаться безъ вліянія, но развѣ въ томъ
смыслѣ, что оно, совпавъ съ именемъ царя Михаила, идущимъ изъ
другихъ источниковъ, еще болѣе укрѣпило его. Мы не имѣемъ пока
греческихъ текстовъ съ такимъ именемъ, а переводы указываютъ,
на относительно позднее время. Изслѣдователи указываютъ, что подъ
царемъ-побѣдителемъ Откровенія Мефодія долженъ разумѣться царь
Ираклій, но это нисколько не вредитъ легендѣ о царѣ Миха-
илѣ. Представленіе о царѣ-побѣдителѣ существовало гораздо раньше
сложенія Откровенія; оно было извѣстно еще въ еврейской исто-
ріи и впослѣдствіи только локализовалось при извѣстныхъ обсто-
ятельствахъ. Въ сущности, Откровеніе Мефодія и „Видѣнія Даніила0
представляютъ одну легенду въ различныхъ направленіяхъ, и вполнѣ
возможно, что въ болѣе древнее время въ апокрифическихъ „Видѣні-
яхъ® имени Михаила не было, какъ нѣтъ въ нѣкоторыхъ изъ дошед-
шихъ до насъ никакого имени. Его распространеніе могло быть обя-
зано какому-либо историческому факту, а исторія Византіи могла дать
для этого основанія. Я склоненъ видѣть первый толчокъ къ популяр- I і/
ности имени Михаила въ императорѣ Михаилѣ Ш, при которомъ было :
нападеніе Аскольда и Дира на Царьградъ. Такое событіе, какъ осада
Русскими Царьграда, оставившее слѣдъ въ письменной литературѣ,
безъ сомнѣнія не могло не отразиться и въ представленіи народномъ.
Рѣчь Фотія служитъ яркимъ свидѣтельствомъ важности событія. Можно
усмотрѣть нѣсколько общихъ чертъ въ этомъ царѣ Михаилѣ съ ле-
гендарнымъ Михаиломъ. Не говоря уже о томъ, что при императорѣ
Михаилѣ Ш окончилось владычество Арабовъ, въ данномъ случаѣ можно
усмотрѣть нѣсколько общихъ частностей. По легендѣ царь-побѣдитель
во время нападенія враговъ гдѣ-то скрывается—въ различныхъ ре-
дакціяхъ различно; императора Михаила во время нападенія Аскольда
и Дира не было въ городѣ: онъ былъ въ походѣ противъ Арабовъ въ
Каппадокіи, и въ греческихъ текстахъ царь придетъ съ востока: о&-
то<; Е^ЕХейсетаі ёх тт;<; г)аХааб7)<; АФгО'гсіа^ 41, 1—2\ тобтоѵ (роХас-
агі о хорюс е^ гіоуыраѵ Шрайос (изд. 146, 25—26). Въ Ви-
дѣніи Андрея Юродиваго царь, который предастъ въ Іерусалимѣ цар-
184
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ство свое Богу, выходитъ атЪ ’Ара^іас *. Хотя этотъ царь не яв-
ляется царемъ-побѣдителемъ, но въ другихъ редакціяхъ и въ Откро-
веніи Мефодія царь-побѣдитель и царь, предающій царство свое Богу,
одно й то же лицо. Возможно, что въ первоначальномъ текстѣ онъ и
выходилъ ото ’Аоаріаі;.—Императоръ Михаилъ, прибывъ во дворецъ,
тотчасъ оставилъ его и въ одеждѣ частнаго человѣка прибылъ въ
Іерусалимскую церковь Богородицы у Золотыхъ воротъ. Здѣсь его уже
дожидался Фотій и весь народъ !. Слѣд. онъ явился народу въ про-
стомъ одѣяніи въ церкви у Золотыхъ воротъ. То же видимъ и въ ле-
гендѣ. Относительно одежды говорится, что онъ <рорйѵ тсЕѵг/ра—сп.
Котлом., онъ ё&Хейоетаі іу. тюХкои скорой 8бо Хетта... ос
Еѵгййоато сакхоѵ—сп. ОгіЪодохо^гарЪа (изд. 40), онъ—„царь отъ ни-
щихъ" русской ред. Откровенія (изд. 123); такими же чертами онъ опи-
сывается въ парафразѣ предсказанія Льва Мудраго ’. Къ „Золотымъ
воротамъ® даетъ параллель русская полная ред. Откровенія, гдѣ . го-
ворится, что Измаильтяне дойдутъ до „Златыхъ воротъ", которыя теперь
по божьему повелѣнію отверзутся; сюда же относится упоминаніе „зо-
лотыхъ воротъ" въ третьей греческой ред. Откровенія (изд. 62, 10) и
парафразѣ хризмы Льва Мудраго. Отличіе было бы только въ даль-
нѣйшемъ опредѣленіи мѣста, гдѣ находятъ явившагося царя. Въ нѣ-
которыхъ текстахъ легенды его находятъ въ храмѣ Софіи, въ другихъ
же текстахъ его находятъ гдѣ-то ец та йеѣЛ р.Ерт] т^'ЕдтаХ6<роо—
'„послѣд. Вид." (изд. 137, 10) или ріе'соѵ тгаѵтсоѵ еѵ тф -тгоХерио—Париж.
си. 1295 (изд. 153, 34); въ иныхъ же спискахъ нѣтъ точнаго опре-
дѣленія. Но вездѣ почти ангелы или народъ приносятъ его во Святую
Софію, гдѣ и вѣнчаютъ па царство. Понятно, чтѳ_Св. Софія должна
была вытѣснить въ представленіи народномъ незначительную церковь
Богородицы. Память о томъ, что царь явился народу гдѣ-то не въ
храмѣ Софіи, смутно сохранялась въ народномъ сознаніи, и это смут-
ное сознаніе выразилось въ неопредѣленности мѣста его появленія.
Замѣтимъ, что въ первоначальной ред. Откровенія Мефодія нѣтъ и
намека на опредѣленіе мѣста появленія послѣдняго царя Михаила
„Видѣній". Причина, видимо, та, что различныя пріуроченія дѣлались
уже позднѣе. Нѣтъ нужды, что дѣйствительность не соотвѣтствовала
легендѣ: въ фантазіи народа Михаилъ, заключившій миръ, хотя и не
1 Васильевъ Апесйоіа, 53.
® Ср. Лопарева, церковн. слово о русск. походѣ на Византію —Визант.
Вреи. т. 11, 625.
3 Мі^пе, 107, 1144.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 185'
вполнѣ почетный, съ непріятелями, являлся побѣдителемъ, избавив-
шимъ городъ отъ варваровъ. Тѣмъ болѣе такая фантазія могла под-
держиваться и народъ могъ смотрѣть на Михаила какъ па посланника
Бога, что освобожденіе Царьграда отъ враговъ происходило при тор-
жественной церковной церемоніи: патріархъ обносилъ по стѣнамъ
столицы порфиру Богородицы. Мало по малу память о Михаилѣ, из-
бавившемъ городъ отъ случайнаго нашествія сѣверныхъ варваровъ,
стала исчезать подъ вліяніемъ именъ другихъ лицъ, постоянно вое-
вавшихъ съ разнообразными врагами Византіи. Въ этомъ можно ви-
дѣть причину, почему въ греческихъ текстахъ легенды нѣтъ имени
Михаила, сохранившагося только въ славянскихъ. Старыхъ греческихъ
текстовъ легенды мы не имѣемъ, другіе же переводы, кромѣ славян-
скихъ, принадлежатъ къ болѣе раннему времени; если бы до насъ
дошли болѣе ранніе списки легенды, то, можетъ быть, мы и встрѣ-
тили бы имя Михаила. Для славянскихъ же переводовъ приблизитель-
нымъ временемъ можно считать XII—ХШ вѣка, по крайней мѣрѣ
для тѣхъ, которые находятся въ спискѣ Драголя. Такъ какъ славян-
скимъ читателямъ не было никакой нужды замѣнять или выкидывать
имя Михаила, какъ чужого для нихъ, то оно и сохранилось тамъ,
гдѣ первоначально стояло; дчя грека же подобныя произведенія быти
живымъ дѣломъ, фантазія постоянно- соприкасалась съ дѣйствитель-
ностью, и отсюда мы видимъ такое разнообразіе редакцій сказанія о
судьбѣ Византіи. Имя Михаила еще разъ блеснуло въ умѣ византійца
въ лицѣ Михаила Палеолога, освободившаго Царьградъ отъ господства
крестоносцевъ, но затѣмъ и исчезло. Извѣстно, какое значеніе получи іо
имя Константина у византійцевъ и вообще на Балканскомъ полуостровѣ
(ср. выше стр. 15—16). Правда, имя Константина не попадается въ на-
шихъ текстахъ, но я привожу его потому, что для византійца имя Миха-
ила значило впослѣдствіи немного: иные, мож.етъ быть, пріурочивали, ле-
генду къ своей мѣстности, ставя то Іоанна то Аргира, но большинство
облекало его имя для большей таинственности въ загадку. Въ упомяну-
томъ итальянскомъ романѣ, въ иныхъ пересказахъ Михаилъ смѣши-
вается съ Константиномъ. Замѣчу еще здѣсь относительно храма Бого-
родицы, въ которомъ явился Михаилъ народу. Храмъ этотъ называл-
ся Іерусалимомъ. Послѣдній царь приходитъ въ Іерусалимъ, чтобы
передать царство Богу; послѣдній царь по первоначальной легендѣ есть
царь-побѣдитель, Михаилъ Откровенія Мефодія, приходящій также въ
Іерусалимъ; императоръ Михаилъ, избавившій городъ отъ варваровъ,
является въ Іерусалимѣ. Все это могло сопоставляться въ народномъ
24
186 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
представленія и давать поводъ разумѣть подъ легендарнымъ царемъ
именно императора Михаила.
Въ Откровеніи Мефодія царь-побѣдитель, проснувшійся какъ бы
отъ сна, является послѣднимъ царемъ. Процарствовавъ двѣнадцать
лѣтъ, онъ идетъ въ Іерусалимъ и предаетъ царство свое Богу. Постѣ
него царствуетъ антихристъ и затѣмъ наступаетъ копецъ міра. Эго—
старый, первоначальный типъ легенды о послѣднемъ царѣ. Царь этотъ
является обыкновенно только одинъ разъ, лишь въ полной русской
ред. Откровенія два раза. Въ первый разъ ангелъ приноситъ его изъ
Рима, когда Измаильтяне „досѣкутся до святыя Софіи®. Михаилъ про-
гонитъ Измаильтянъ, и тогда настанетъ царство тишины и доволь-
ства. Но люди опять впадутъ въ беззаконія, и Господь, разгнѣвавшись
на нихъ, повелитъ Михаилу скрыться въ одномъ изъ острововъ. Въ его
отсутствіе царствуетъ рядъ царей до рожденія антихриста. Тогда
опять явится Михаилъ съ своего острова, приметъ къ себѣ па службу
антихриста и чрезъ двѣнадцать лѣтъ отдастъ въ Іерусалимѣ на Гол
гофѣ царство свое Богу. Полная редакція Откровенія, какъ сказано
уже, составилась на русской почвѣ и состоитъ изъ трехъ частей: изъ
Откровенія Мефодія, легенды о Михаилѣ и сказанія о рядѣ царей,
представляющаго, какъ уже указалъ А. Н. Веселовскій, параллель та-
кому же сказанію въ житіи Андрея Юродиваго. Ясно, что сказаніе
о царѣ-побѣдителѣ, явившемся на помощь противъ Измаильтянъ и
заканчивающемъ собой существованіе міра, должно быть отдѣляемо
отъ сказанія о рядѣ царей, вошедшаго въ Откровеніе и въ житіе
Андрея Юродиваго. Соединеніе произошло позднѣе, а въ первоначаль-
номъ видѣ сказаніе о царѣ-освободителѣ существовало отдѣльно. За-
тѣмъ оно вошло въ краткомъ видѣ въ рядъ царей, что мы видимъ въ
„послѣднемъ Видѣніи® Даніила, но продолжало развиваться и отдѣльно,
причемъ въ такихъ случаяхъ оно тѣснѣе соединялось съ представле-
ніемъ о пришествіи антихриста и концѣ міра. Въ житіи Андрія царь,
побѣдившій враговъ и доставившій миръ и благоденствіе народу, отли-
чается отъ царя, предавшаго царство свое Богу: послѣдній придетъ
изъ Аравіи и будетъ царствовать въ промежутокъ времени между ца-
ремъ изъ Ефіопіи и тремя царями, впослѣдствіи воздвигшими междо-
усобную брань. Если въ полной редакціи Откровенія тотъ же Ми-
хаилъ предаетъ царство свое Богу, то эго, какъ извѣстно, объясняется
неискусностью компилятора, старавшагося новый источникъ придѣлать
къ сказанію Откровенія. То, что разсказывается въ русской редакціи
Откровенія о царѣ Михаилѣ какъ побѣдителѣ, разсказывается, только
въ болѣе сокращенномъ видѣ, и въ житіи Андрея Юродиваго. Въ по-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 187
слѣднемъ за этимъ царемъ слѣдуетъ тц 6 иіо<; ѵ?)<; аѵорлас;
хаі рааікгОсгі гѵ т») тсбТ^еі таот/; ет/) тріа тэдлиіо... соуілатіоеі тоіаОта
оттю? [аіуѵотаі ттат^р гіиуатрі хаі іло<; р.7]трі хаі а<?гХ<ро<; а&Хф?)
Если мы выкинемъ изъ русской редакціи Откровенія то, что говорится
о нечистыхъ народахъ и что принадлежитъ старой редакціи Открове-
нія, то найдемъ точно такую же послѣдовательность, что и въ житіи
Андрея: послѣ Михаила „сядетъ въ Царѣградѣ инъ царь отъ сыновъ
рахилиныхъ на три лѣта и сотворитъ беззаконіе великое: повелитъ
отцу съ дщерію совокупитися а брату съ сестрою а чернцу съ черни-
цею11, ср. стр. 126. Затѣмъ все идетъ соотвѣтственно другъ другу 2:
слѣдуетъ рожденіе антихриста и второе царствованіе Михаила. На
основаніи этого я скорѣе бы думалъ, что на островъ морской упрятаіъ
Михаила русскій редакторъ полнаго Откровенія. Въ первоначальной
редакціи Откровенія онъ читалъ про царя, явившагося какъ бы изъ
мертвыхъ. Образъ его совпадалъ съ образомъ перваго царя въ сказа-
ніи, вошедшемъ въ житіе Андрея, и потому редакторъ вполнѣ могъ
первоначальное описаніе замѣнить новымъ. Далѣе приходилось ему
прилаживать новый источникъ къ старому. Въ Откровеніи говорилось,
что, когда люди успокоятся отъ бѣдъ своихъ, тогда выйдутъ нечистые
народы, запертые Александромъ. Редакторъ не нашелъ возможнымъ
выкинуть этотъ эпизодъ, и, дописавъ повѣствованіе о царѣ, вставилъ
старое сказаніе о народахъ, соединивъ въ одно то, что разсказывалось
въ Откровеніи въ двухъ мѣстахъ. Далѣе онъ продолжалъ выписку изъ
новаго источника о рядѣ царей. Кончивъ выписку, онъ долженъ былъ
обратиться снова къ Откровенію и здѣсь онъ опять встрѣтился съ
тѣмъ же царемъ, о которомъ онъ разсказывалъ раньше. Такъ какъ
онъ вписалъ цѣлый рядъ царей, то, чтобы оправдать вторичное появле-
ніе царя Михаила, онъ долженъ былъ его спрятать. Это было тѣмъ
необходимѣе и тѣмъ легче, что этимъ достигалось сходство съ перво-
начальной редакціей Откровенія: кьстлнеть і|рь н’.лііньскъ... іміожг. ѵлккь
ІІСПЛіІСС ІО КИПА НГОЖГ. ПЛУШЦТЬ ѴЛВІ|Н І1ПТ.ТН мрткл шкшл. ть н^лъ^еть
н? морл НіОШпьсіід (стр. 97, 23—26). Такъ и въ полной редакціи
царь нѣкоторое время все-таки скрывался и именно гдѣ-то на морѣ, на
одномъ островѣ. Что касается именно острова, то нельзя отрицать, что
редактору была извѣстна и другая легенда, въ которой царь скры-
вался до времени на островѣ: для византійца, какъ приморскаго жи-
теля, было это вполнѣ естественно. Подобное находимъ у Португаль-
1 Васильевъ, Апесб., 51—52.
8 Си. сопоставленіе А. Н. Веселовскаго въ „Опытахъ", стр. 64—67,
188
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
цевъ, живущихъ въ тѣхъ же условіяхъ. Португалія процвѣтала въ
XV в., по послѣ битвы въ- 1578 наступило Испанское владычество;
но Португальцы утѣшались, что король ихъ не умеръ, но въ настоящій
моментъ явится и сброситъ испанское иго, а живетъ онъ на одномъ
далекомъ островѣ *. На островѣ морскомъ скрывается царь въ пара-
фразѣ хризмы Льва Мудраго: гіаахооагтаі хорю<; агтремс, аит&ѵ...
хаі аійОбТсАеТ тоѵ ар^аууг)<0'> аотой хаі а’ЛіблЦсгтаі гѵ таі<; Ѵ7)ооі$
хаі тоѵ ауюѵ аотои... кара [лт^еѵсх; уѵыріцбр-Еѵоѵ... Мі§пе, 107,
1144. Въ предсказаніяхъ при пасхальной таблицѣ въ Синод. Библ.
рук. № 316 иіпідс Михаилъ царь въ юстрокы ыорьскі н прсшсть тіо
пять лѣтъ Несомнѣнно также, что у грековъ существовала легенда о
царѣ, который удаляется изъ города вслѣдствіе нечестія жителей: от-
звукъ ея сохранился въ „Видѣніи Даніила" въ сой. Ваггосіапиз—
„горе тебѣ, Седмихолмный! прекрасныя стѣны твои падутъ, придетъ
къ тебѣ юноша и поставитъ скипетръ свой въ тебѣ, но не останется
въ тебѣ вслѣдствіе людского нечестія", см. изд. 143, 1—3. То же
и въ „послѣднемъ Видѣніи Даніила"—изд. 136, 10—11. На двойное
царствованіе царя Михаила указываетъ Паньдехово пророчество—
Мнхо и Михаилъ нѣ Михаилъ синь. ІЛихаилнцъ мало вь^несетсе и пакъ
въ^иесетсе (Спом. V—15).
Слѣдовательно, представленіе о царѣ Михаилѣ какъ о послѣд-
немъ царѣ въ русской редакціи Откровенія есть представленіе искус-
ственное, обязанное своимъ происхожденіемъ соображенію редактора.
Непосредственной причиной было само Откровеніе въ первоначальной
редакціи. Но этимъ ограничиваться не слѣдуетъ. Мы, конечно, нахо-
димся въ зависимости отъ наличности текстовъ въ данный моментъ,
но они даютъ право на предположеніе, что редактору могли быть
извѣстны и другіе тексты, не извѣстные пока намъ. Въ той редакціи
„Видѣнія Даніила", которая вошла въ житіе Андрея и въ интерполи-
рованную редакцію Откровенія, царь, соотвѣтствующій царю Михаилу,
не являлся послѣднимъ царемъ. Послѣднее царство было царство не-
честивой жены; такъ и въ нѣкоторыхъ иныхъ редакціяхъ, какъ уви-
димъ. Наоборотъ, въ Откровеніи царь-побѣдитель есть въ то же время
послѣдній царь. Эта легенда, существовавшая издавна, со времени
появленія и распространенія Откровенія Мефодія окрѣпла въ умахъ
в, подвергаясь вліянію со стороны „Видѣній Даніила", сама стала
оказывать на послѣднихъ вліяніе. Въ результатѣ получилось смѣшеніе
1 І)б11іпдет, І)іе ХѴеіева^ип^Б^ІаиЪе ипй йаз Ргорйеіепішп іп йег
сЬг. 2еіІ въ Кіеіпеге іЗсІігіЙеп ѵор Кепвсіі, 463 и слѣд.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
189
того и другого въ самыхъ разнообразныхъ формахъ. Подъ вліяніемъ
Откровенія царь, въ критическую минуту спасшій народъ, сталъ во
многихъ редакціяхъ послѣднимъ царемъ, къ которому подъ тѣмъ же
вліяніемъ присоединился антихристъ. Разумѣется, вліяніе Откровенія
я понимаю въ томъ смыслѣ, что легенда, существовавшая гораздо
раньше составленія - его, здѣсь являлась закрѣпощенной въ письмен-
номъ, опредѣленномъ видѣ. Такъ образовались пророчества, обобщае-
мыя обыкновенно подъ именемъ „Видѣній Даніила", но въ рукописяхъ
приписывающіяся различнымъ лицамъ—то Мефодію, то пророку Исаіи,
а иногда и безъ имени, въ видѣ толкованій пророчества Даніилова.
Къ такого рода „Видѣніямъ Даніила", гдѣ царь-побѣдитель связывается
съ антихристомъ, принадлежатъ слѣдующія: 1) славянское „Видѣніе" въ
сборникѣ попа Драголя, носящее заглавіе л се тлыіоканніе Даннло-
во *. Здѣсь сказаніе объ антихристѣ заимствовано изъ Откровенія
Мефодія, а описаніе конца царя сохранило только отзвукъ подробнаго
описанія смерти царя въ Іерусалимѣ: н повѣсить вѣпьць и реуеть: текъ
господи прядаю цартво ^емльпоген поуність с миромъ; 2) славянское
„Видѣніе" въ томъ же сборникѣ, носящее заглавіе вндѣинге Нсаніе про-
рока о послѣднемъ времени2; 3) греческое „Видѣніе", изданное Василье-
вымъ 3 (стр. 33—36) по сой. ВагЬегіішз III, 3; 4) сюда бы я отнесъ
пророчество нѣкоего старца, записанное при императорѣ Мануилѣ
(см. изд. стр. 155): тѣ два царя, которые царствуютъ передъ антихри-
стомъ, повидимому, являются позднѣйшей вставкой, 5) греческое.„Ви-
дѣніе Даніилаа, изданное ниже по сой. Ваггосіаппз 145, см. изд*
стр. 144. Въ этомъ „Видѣніи" царь Іоаннъ, процарствовавъ двѣнад-
цать лѣтъ въ тишинѣ и довольствѣ, идетъ на Голгофу, гдѣ и уми-
раеті; тогда являются Илія и Энохъ, возвѣщающіе пришествіе анти-
христа; 6) наконецъ, сюда же можно отнести славянское „Видѣніе
Даніила", помѣщенное подъ этимъ именемъ въ сборникѣ Драголя, Его
конецъ представляетъ передѣлку Откровенія Мефодія, только неумѣло:
царь, предающій царство въ Іерусалимѣ, отдѣленъ отъ царя Михаила,
водворившаго тишину въ своемъ царствѣ. Оригиналъ могъ быть вѣр-
нѣе.—Въ другихъ извѣстныхъ намъ текстахъ „Видѣній" царь-побѣди-
тель и устроитель тишины отодвинутъ отъ времени антихриста къ
началу ряда царей, царствующихъ, передъ концомъ міра, или же встав-
ленъ въ средину его. Къ числу первыхъ принадлежитъ та редакція,
* Спомевикъ, V, 13.
8 ІЪій., 15—16.
3 Апесдоіа 33—36.
190 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
которая вошла въ житіе Андрея Юродиваго и въ полную русскую
редакцію Откровенія Мефодія; сюда же принадлежитъ „послѣднее Ви-
дѣніе Даніила", въ которомъ царь, какъ побѣдитель, описывается по-
дробнѣе, чѣмъ въ житіи Андрея, и въ которомъ царь-побѣдитель
предаетъ царство свое Богу въ Іерусалимѣ, тогда какъ въ житіи,
какъ видѣли, это два различныхъ царя. Далѣе, первымъ въ ряду ца-
рей является разсматриваемый царь въ греческомъ „Видѣніи Даніила",
изданномъ у Васильева на стр. 38—43 подъ заглавіемъ—6ря<п<; тоо
ДаѵцХ тсгрі тоо ёсг/атоо хаіроб хаі ттері т^с, боѵтеХЕІас тоб аіыѵо<; и,
наконецъ, въ сой. Санопісіапиз 19. Въ срединѣ ряда царей нашъ царь
встрѣчается въ Хрисмологіонѣ.
По первоначальной редакціи Откровенія Мефодія царь, пробу-
дившійся отъ сна, царствуетъ въ мирѣ и довольствѣ; тогда выходятъ
нечистые пароды; царь отправляется на Голгофу и предаетъ свое
царство Богу; является антихристъ и наступаетъ конецъ міра. Таковъ
первоначальный, вполнѣ естественный остовъ легенды. Мы видѣли, что
связь этого царя съ антихристомъ удержалась не вездѣ. Не вездѣ удер-
жалось и сказаніе объ его смерти на ГолгофЬ. Обыкновенно это
удерживалось въ тѣхъ редакціяхъ легенды, на которыхъ можно замѣ-
тить вліяніе Откровенія Мефодія. Въ другихъ же мы находимъ часто
путаницу, а иногда объ его смерти совсѣмъ умалчивается. Путаница
видна тамъ, -гдѣ, какъ уже было указываемо, царь-побѣдитель отдѣ-
ляется отъ царя, кончающаго свою жизнь въ Іерусалимѣ; таково ска-
заніе въ житіи Андрея; также отдѣлены другъ отъ друга цари въ
только что упомянутомъ „Видѣніи Даніила", хотя послѣдній царь
присоединенъ, повидимому, изъ другого источника; также и въ „по-
слѣднемъ Видѣніи Даніила", въ которомъ въ Іерусалимѣ предаетъ
царство Богу царь, непосредственно слѣдующій за царемъ-побѣдите-
лемъ. Но нужно замѣтить, что здѣсь несомнѣнно позднее видоизмѣ-
неніе: царь-побѣдитель царствуетъ 36 лѣтъ; послѣ него другой 12 лѣтъ,
онъ предастъ царство свое Богу въ Іерусалимѣ; послѣ него царству-
ютъ четыре сына его, поднимающіе междоусобную войну. Но нужно
имѣть въ виду, что въ редакціи „Видѣнія" въ сой. Ваггосіаппв 145
(изд. 144, 22...) четыре сына принадлежатъ царю-побѣдителю, а не
тому, который по „послѣднему Видѣнію" царствуетъ послѣ него 12 лѣтъ:
послѣдній царь является лишнимъ.
Мѣсто, откуда является царь Михаилъ, въ различныхъ редакці-
яхъ опредѣляется различно. Въ русской редакціи Откровенія его при-
носятъ ангелы изъ Рима во св. Софію, въ первоначальной же ред.
мѣсто его пребыванія опредѣляется какъ море Ефіопское. Здѣсь можно
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
191
вообще замѣтить, что царь является съ востока. Почему именно изъ-за
моря Эфіопскаго, я затрудняюсь сказать, разумѣлась ли здѣсь точно
опредѣленная мѣстность: возможно, что оно обозначало здѣсь вообще
море Средиземное, хотя и могло возникнутъ на основаніи старанія
примѣнить къ Византіи слова пророка, сказанныя объ Ефіопіи: ёѵ
ісгуатаі? 7)[лераі? АіѲютгіа тгро<рЯас>гі уеіра аотг(? тіо Яеф. Впослѣдствіи
подъ Эфіопіей могла разумѣться и Индія, а подъ царемъ-побѣдителемъ
Индійскій царь Іоаннъ, который въ глазахъ европейцевъ представлялся
защитникомъ гроба Господня. Не вліялъ ли этотъ Іоаннъ па имя
Іоанна въ указанныхъ выше редакціяхъ „Видѣнія"? Съ Ефіопіей, какъ
мѣстомъ, гдѣ скрывается царь, можно сопоставить восточную страну Пер-
сіи въ согі. Сапопісіапиз 19 и „солнечный градъ" одной ред. „Видѣнія" \
Съ Римомъ т. е. съ западомъ сходится „Впдѣпіе" въ Хрисмологіонѣ,
въ которомъ царь „востапетъ Щ запада слнца" (іх ^оаесо? тоб -^Хіоѵ);
ср. аѵаст/]с>Етаі іх сиар-ібѵ т^Хіоо въ Уваровскихъ отрывкахъ *. Въ
большинствѣ же текстовъ мѣсто не опредѣляется: царя находятъ въ
Царьградѣ, но гдѣ-нибудь въ уединенномъ мѣстѣ и уже оттуда ан-
гелы приносятъ его во святую Софію; такъ въ „послѣднемъ Видѣніи":
акеХ-Яате ітгі та ^Е^іа р.ер/; тг(? ' Еті:таХ6<рои хаі ейр^ое-сг аѵЯрытоѵ;
слышится голосъ съ неба и далѣе: хаі ЛаріѵтЕ$ аитЬѵ тёбааре^ аууе-
Хоі ечгЕѴІухоооіѵ абтоѵ еі? т?|Ѵ Ауіаѵ ‘Ескріаѵ хаі стефооаіѵ аитбѵ ра-
сіХіа, изд. 137, 10—16, Очень въ сходныхъ выраженіяхъ съ полной
ред. Откровенія, но безъ опредѣленія мѣста, откуда явится царь, раз-
сказывается въ упомянутомъ выше „Видѣніи Исаиіи": какъ въ Откровеніи
Измаильтяне „досѣкутся" до св. Софіи и тамъ наткнутся на царя Михаила,
такъ и здѣсь нодкпгпстьсс кестоудьны ?мы тьн сі, ажѵд пола-. н тогда прн-
деть кь новы Нірслмь іеже нлрні|лісты:с Коньстантннь градь н тлькно^кьшю
ісмоу Зкрыгоутьсе врата н досѣѵстьсс мѣста нарніргемаго Такора. н тогда
н^ндета й стын: прпмоудростн два моужа пжс нарнѵетасе агысофніл, ісднпь
нмсіісііь архангльскымь Мнханаь кь вѣнціі, вьзднть на нь сь іаростню 3:
царь Михаилъ находится уже въ Софіи; ясно, чго здѣсь имѣемъ дѣло
съ сокращеннымъ текстомъ. Въ пророчествѣ старца (сой. Рагіа.
1295), какъ видѣли, царь до времени находится среди воюющихъ—
о? хаі аіто? іьесоѵ каѵтыѵ істаі іѵ тф тоХе(л<о 153, 34; въ Видѣніи
Д. со<1. Ваггос. 145 нѣтъ никакого опредѣленія: тоте агіср.^ уеѵ^-
оетаі хаі о Хеыѵ ~тсоу_6? ішраѵісЭтііЕтаі оѵбр.аті ’іюаѵѵ/;?. хаі айтд?
’ Споменикъ, V, 12.
® Труды Моск. Археол. Общ. ХІѴ, 66.
3 Споменикъ, V, 16.
192 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
іѵ. тйѵ ѵЕхрйѵ Ё[л<раѵкт&7)<тЕТ,аі хаі уЕуораіб? &ѵ й? ако Ё|3&ор.7)хо<тто0
Ё'тои?. тойтоѵ йууеЛоі 8ѵо храт/;тошіѵ &. тйѵ уеірйѵ хаі еі? [лЁаоѵ той
ѵаой керауоисі хаі хѵ)рйЕысіѵ айтоѵ РааіХеаѵ,—изд. 143, 27—31: царь
находится, очевидно, въ самомъ городѣ. Изъ текстовъ мы видимъ, что
легенда о царѣ-побѣдителѣ, пріурочивавшаяся первоначально къ Царь-
граду, стала эксплуатироваться въ мѣстныхъ интересахъ. Соотвѣт-
ственно этому и опредѣленія мѣста появленія его получались раз-
личны. Таковы двѣ славянскихъ редакціи въ сборникѣ Драголя и
одна греческая въ сборникѣ Васильева, стр. 47—50. Здѣсь укажу
ихъ топографію: въ первой славянской редакціи—ііспокѣДАіоірс се тан
н^ѵцеть 117,11 гр того іілріпріспдго Тоурпндл... и юкрт.іроуті. тоу НѢКОГО
(О ІАВАСПНІА БОЖНІА ПО среди ТОГО... Н ксдоуп. КЪ Лкродоунь Н АБН№ же
тоу Н ПОМАЖЮТЬ НА црТКО НТО же НМѢХОу ѴАКЦН ІАКО мрТВА. ТЬ ІП'ІІДСТЬ
на Н^іланаьты... стр. 11. Оригиналъ этого мѣста читается въ „Ви-
дѣніи Даніила" у Васильева, стр. 36: тоте аіфѵійіо? ЦеЛ»)ш<7іу оі тт}<;
коАеы? ёхеІѵт;? ту? хаХои[аеѵ7)? Тираѵѵі&о? хаі ейроиаіѵ 8і’ ахохаЛй-
феы? ткой (лесоѵ ту? айтйѵ аѵЯрмкбѵ тіѵа... хаі тойтоѵ хра-
тГ|(таѵтг<; акаЕоисіѵ айтоѵ р.Ё/рі &іѵу? хахЕі урісоиаіѵ айтоѵ еі? |3а-
сі^Ёа 8ѵ гіуоѵ оі аѵ&рожоі йсеі ѵехрбѵ. Во второмъ текстѣ Ми-
хаилъ выходитъ хотя изъ солнечнаго города, но изъ Венгріи. Въ
упомянутой греческой редакціи царь идетъ изъ Скифіи—тоте тарау-
•ЗусгЕтаі ЕхиЭіа хаі ЁЕаѵаотусЕтаі а’крѵі&ю? хаі кросха^Ё-
сЕтаі т/]ѵ ’Іѵйіаѵ... хаі ЁЕ^ЕосіЕтаі 5іа т?і? баХасгсгу? ту? риуаХу?
АіНіокіа? сѵр.ітара)<арЕі &Ё Аі'уиктоѵ хаі ’Афріхуѵ хаі ЁЕеХЕйоЕтаі еі?
та ору ту? Еоріас... хаі КЕраоЕі тоѵ ’Іор^аѵуѵ; далѣе приходитъ къ
„кладезю клятвенному", затѣмъ проходитъ между Тиромъ и Адовомъ,
гдЬ сражался Іисусъ Навинъ и на мѣстѣ называемомъ Гоуй&у?
устроитъ съ Измаильтянами великую сѣчу. Въ эгомъ пророчествѣ
рѣчь идетъ объ ИсавріГіской династіи и къ одному изъ царей ея
и отнесена легенда о царѣ-побѣдителѣ.
Чго же должно считать за первоначальное во всѣхъ этихъ
опредѣленіяхъ мѣста? На этотъ вопросъ можно отвѣтить только
общими соображеніями. Городъ спасаетъ царь, котораго счита-
ютъ уже умершимъ; слѣдовательно, такой царь долженъ нахо-
диться тамъ, гдѣ онъ жилъ и умеръ т. е. въ Царьградѣ: такъ
и опредѣляется, какъ видѣли, во многихъ текстахъ. Въ Тибур-
тинской легендѣ, какъ видѣли, передъ концомъ міра возстанетъ гех
Стгаесогиш си]*ия нотіпе еі апіто Сонзіапз *. Это имя близко зву-
1 Катрв'8, КаівегргорЬеііеп... 211.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
193
чало къ имени Константина, который былъ любимѣйшимъ и знаме-
нитѣйшимъ героемъ всего Балканскаго полуострова. Если и теперь
еще народная фантазія не считаетъ его умершимъ, то весьма воз-
можно, что легенда о томъ, что онъ не умеръ, но въ нужную
минуту явится, образовалась тотчасъ послѣ его смерти. Такая ле-
генда привязывала царя къ Царьграду. Послѣдующее развитіе ея
совершалось подъ вліяніемъ историческихъ событій, и образъ Кон-
стантина, почивающаго въ Царьградѣ, сталъ мѣшаться съ образомъ
царей, ведшихъ постоянныя войны съ различными врагами и часто
удалявшимися на востокъ. Въ ихъ отсутствіе враги нападали на
городъ, цари являлись на освобожденіе, разумѣется,—съ востока. Мало
по малу образовалось представленіе, что царь придетъ съ востока.
Распространившаяся легенда о могущественномъ царѣ восточномъ
Іоаннѣ могла еще болѣе содѣйствовать укрѣпленію въ умахъ визан-
тійцевъ такого представленія. Въ сербскомъ пророчествѣ, извѣст-
номъ подъ именемъ пророчества Стефана Лазаревича, но представ-
ляющемъ переводъ пророчества Льва Мудраго (см. выше), про
царя Іоанна говорится такъ, что нельзя не видѣть вліянія сказа-
нія объ Индійскомъ царѣ Іоаннѣ: згдн Іюлнпь некто попь не іюнь
н пдкы попь *. Въ извѣстномъ греческомъ текстѣ даннаго мѣста
нѣтъ, по несомнѣнно, оно восходитъ къ -оригиналу греческому. Раз-
личныя событія воскрешали по временамъ съ большею или мень-
шею силою легенду о царѣ-освободителѣ и въ разное время являлись
разныя пріуроченія. Такъ явились Михаилъ, Іоаннъ, Аргиръ. Отно-
сительно послѣдняго Дестунисъ отозвался невѣдѣніемъ. Нужно имѣть
въ виду, что въ этомъ пророчествѣ, изданномъ и объясненномъ Де-
стунисомъ, освободитель Византіи отъ Турокъ и царь - побѣдитель
легенды, въ данномъ случаѣ совпадающей съ парафразой прори-
цанія Льва Мудраго, совершенно два отдѣльныхъ лица. Редак-
торъ компиляціи, повидимому, не придавалъ реальнаго значенія ле-
гендарному царю, внезапно пробудившемуся, и какъ освободителя
имѣлъ въ виду кого-то другого. Не было ли здѣсь чисто мѣстное
пріуроченіе? Можетъ быть въ той мѣстности былъ прославившійся въ
то время или раньше какой либо полководецъ, по имени ’Лруорб?, на
котораго и были возложены чаянія побѣжденныхъ, если только не
разумѣется импер. Романъ Ш?
Скажу нѣсколько словъ о возрастѣ царя-побѣдителя. Въ Откро-
веніи Мефодія возрастъ его не опредѣляется, въ различныхъ же ре-
1 Біагіпе IV, 83.
25
194 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
«акціяхъ „Видѣнія Даніила" возрастъ его различенъ. Въ „послѣднемъ
Видѣніи" онъ средняго возраста—и.ёао<; тг г/ехія, въ сой. Ваггос.
145 онъ со? апб Е.р8ор.7}т.осгсой етоо?; царствуетъ онъ то 32 года, то
16, то 12 лѣтъ. Тридцать шесть лѣтъ онъ царствуетъ въ пророче-
ствѣ Льва Мудраго—тД’&а ѵа ста,; а~сб7г~ы тріахоѵта хаі ІЕт)
ѵоо; 1 и въ сой. Сапоп. 19—изд. 147, 55; въ большинствѣ же
случаевъ его царство продолжается тридцать два года: такъ въ житіи
Андрея Юродиваго, въ интерполяціи Базельскаго списка второй ред.
Откровенія Мефодія (изд. стр. 40); въ пророчествѣ старца царю Ма-
вуилу царствуетъ онъ 23 іода: ёѵ угрбѵок; <5ё треі<; Ё'отаі 6 6асЛеи<;
ётгі тг(ѵ бпоіЕіѵ тыѵ еѲѵйѵ, еітгіта етсі "цѵ тгбХіѵ еічеХЭт] хаі аѵакао-
&т;оЕтаі еѵ уара хаі ауаЛХіасгЕі р.ЕуаХт; урбѵоис; х (изд. 155, 5—8).
Въ полной русской ред. Откровенія царь Михаилъ, послѣ того какъ
ангелы принесутъ его съ острововъ морскихъ въ Іерусалимъ—надо
понимать въ „новый Іерусалимъ" т. е. въ Царьградъ,—будетъ цар-
ствовать 12 лѣтъ; въ предсказаніяхъ же, помѣщенныхъ при пасхаль-
ной таблицѣ въ рукоп. Синод. библ. № 316 первый царь Михаилъ и
царствовати нмать лѣто сді'но; съ Откровеніемъ сходится, повидимому,
сказаніе о царѣ Михаилѣ въ сп. Публ. Библ. О. I. № 108, XIX в.,
хотя, кажется, текстъ немного попорченъ: „пойдетъ тотъ царь прежде
на Асирское царство и двападесетъ летъ и вси царства пріиметъ и
не постоитъ ни единъ царь". Здѣсь можно видѣть вліяніе полной
редакціи Откровенія, такъ какъ далѣе идетъ разсказъ, вполнѣ соот-
вѣтствующій послѣднему. Эта легенда любопытна соединеніемъ нѣ-
сколькихъ легендъ въ одно цѣлое и особеннымъ пріуроченіемъ царя
Михаила. Вся легенда, озаглавленная „Слово объ антихристѣ", слѣ-
дующая (л. 108—121): „Во время оно взыде гдѣ на гороу Галеон-
скую со ученики своими, рече имъ гдѣ: „азъ <5 васъ юхожду на небо
и Адама воздвигну съ собою", и глаголя ему Петръ апостолъ: „гдѣ,
повеждъ намъ когда будеть кончина миру сему ни пришествии твоемъ
на землю п воскресенія всѣхь умершихъ и века". и рече ему гдѣ:
„тогда будеть кончина сего вѣка и пришествіе на землю, когда на
земли будетъ мерзость и запустѣніе на человѣцехъ и ненависть въ
роде сему". Далѣе описывается порча нравовъ и бѣдствія народныя:
„все запустѣетъ... и тогда соберутся людіе изъ десяти градовъ въ
единъ градъ жити и то неисполненъ будетъ". Потомъ умилосердится
Богъ и въ 8-й тысячѣ будетъ плодородіе и миръ и хорошіе нравы...
тутъ слѣдуетъ легенда о Михаилѣ: „и не многи лета та человѣци
‘ Ъедгамй, ст. 40—41.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
195
будутъ жити на земли и пріидеть время царя Михаила во граде
Римѳ и во Іерусалимѣ Цареграде царствовати будетъ и во всей все-
леннеи. той же царь святый безгрѣшенъ и праведенъ, а востанетъ
царь отрокъ отроковъ Маковицкихъ идеже близъ рая живяху, Адамови
внуци. безгрѣшніи же соуть всіи человѣцы а (не) посятъ одеаніе но
яко родишися тако и хождаху, не укрывашеся наготу свою, а пищу
принимаху іа дрѣвесъ виноградныхъ оныхъ, а сымаху плодъ на вса-
кои годъ по четыре краты... в то же время и тотъ царь Михаилъ
родитца в мести томъ <о колена царя Иосія Маковицкаго. егда пове-
лѣніемъ божіемъ посланъ будетъ царь Михаилъ во Іерусалимъ цар-
ствовати и Римомъ обладати, и тогда пойдетъ тотъ царь прежде на
Асирское царьство и дванадесетъ летъ и вси царства пріиметъ и не
постоитъ ни единъ царь“... слѣдуетъ обыкновенный разсказъ о Ми-
хаилѣ; явится антихристъ и настанетъ страшный судъ. „Тогда по-
ставленъ будетъ святый градъ новый Иерусалимъ, стена будетъ 6
драгихъ каменьевъ, высота его дванадесятъ локтей и широта его
дванадесятъ поприщъ, и будетъ в немъ сени златыя и мостъ и стены
п каменья драгоценнаго и зъ жемчугомъ, и в томъ граде возрастутъ
древеса понеже умъ человѣческій повѣдать не можетъ, но яко вси
суть духовьны будутъ жити; а в немъ будетъ вратъ 12 по числу 12
колепъ Израилевыхъ..." *.
Въ этомъ сказаніи царь Михаилъ выводится изъ рода „наго-
мудрецовъ", о которыхъ разсказывается въ апокрифѣ „путешествіе
Зосимы къ раю" и въ сербской Александріи. Пріуроченіе, несомнѣнно,
позднее, на что указываетъ и вычурное описаніе новаго Іерусалима,
понятаго реально. На описаніе, повидимому, оказало вліяніе Посланіе
пресвитера Іоанна къ царю Мануилу. Но кому принадлежитъ соеди-
неніе двухъ легендъ, о Михаилѣ и о нагомудрецахъ,—русскому ли
редактору, или пришло къ намъ изъчужи—на это нельзя дать положи-
тельнаго отвѣта. Здѣсь любопытно то, что царь именуется отрокомъ,
тогда какъ въ другихъ редакціяхъ онъ является то въ среднемъ воз-
растѣ то въ старомъ. Въ этомъ отношеніи легенда стоитъ ближе
другихъ къ малорусской легендѣ о Михайликѣ, которому дается то
12 то 7 лѣтъ. Совпаденіе опредѣленія времени въ полной ред. От-
кровенія съ таковымъ же двѣнадцатилѣтнимъ опредѣленіемъ возраста
Михайлика, героя однихъ южно-русскихъ былинъ, между прочимъ
1 Такое же сказаніе 0 царѣ Михаилѣ читается въ сборникѣ, принадлежа-
щемъ М. И. Соколову; сборникъ содержитъ компиляцію изъ различныхъ источ-
никовъ о концѣ міра и пришествіи антихриста.
196 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
повело Ак. Веселовскаго видѣть въ легендѣ о Михайликѣ пріурочен-
ный къ Кіеву пересказъ эпизода, находящагося въ полной ред. От-
кровенія Но впослѣдстіи онъ видоизмѣнилъ свой взглядъ, а именно
онъ пришелъ къ заключенію, „что въ кіевскомъ богатырскомъ эпосѣ
дѣйствительно существовалъ разсказъ о малолѣтнемъ богатырѣ Ми-
хаилѣ, что онъ сохранился въ великорусскихъ былинахъ о Михаилѣ
Даниловичѣ, тогда какъ одна изъ редакцій подпала вліянію эсхато-
логическаго сказанія о послѣднемъ императорѣ и обернулась—мало-
русской легендой о Михайликѣ" * 2. Съ послѣднимъ слѣдуетъ согла-
ситься. Замѣчу, что въ „Видѣніи Даніила" сой. Ваггос. 145 читается,
какъ уже было указано, отзвукъ сказанія объ юношѣ, удаляющемся
изъ города изъ-за людского нечестія—изд. 143, 1—3: хаі театра -со
[лгірахюѵ хаі то сх^птроѵ {Цсеі хаі ёѵ ай ты ой [леѵеі Віа. т^ѵ
Віаѵ тсоѵ аѵ&рытпоѵ. То же и въ „послѣднемъ Видѣніи Даніила"—
изд. 136, 10—11.
Въ сп. XV—XVI в. Синод. библ. № 316, л. 261—264 помѣ-
щены пасхальныя таблицы съ 1460 до 1492 г. включительно. При
послѣднихъ годахъ седьмой тысячи находятся нѣсколько предсказаній,
которыя описатели рукоп. Синод. библ. напечатали вь 11,3 стр. 583,
сказавъ, что они, кажется, заимствованы изъ бесѣдъ блаженнаго
Андрея съ Епифаніемъ. Акад. Веселовскій считаетъ ихъ заимствован-
ными изъ какой-нибудь интерполированной редакціи Откровенія, на
что указываетъ имя Михаила 3. Если бы интерполированная редакція
была простымъ переводомъ съ греческаго оригинала, то мнѣніе Акад.
Веселовскаго имѣло бы долю правды. Теперь же мы знаемъ, что имя
Михаила не можетъ обязывать насъ смотрѣть на Откровеніе какъ на
источникъ упоминаемыхъ предсказаній. Невоструевъ правъ, но отчасти.
Предсказанія вышли изъ того же источника, изъ котораго вышла
редакція „Видѣнія Даніила" въ житіи Андрея Юродиваго, но нѣтъ
нужды настаивать, что они взяты непремѣнно изъ бесѣдъ Андрея съ
Епифаніемъ. Скорѣе предсказанія вышли непосредственно изъ одной
изъ редакцій ,,Видѣнія Даніила", причемъ всѣ особенности ихъ должны
быть отнесены на счетъ греческаго оригинала. Я указалъ на то, что
редакторъ полной русской ред. Откровенія упряталъ Михаила на остро-
ва самъ, но на основаніи извѣстнаго ему сказанія. Такимъ сказаніемъ
и могло быть то, отъ котораго сохранились отрывки въ нашей пас-
* Опыты, 62—63.
2 Южно-рус. былины. I.
= Опыты, 73
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
197
хальной таблицѣ. Царь Михаилъ не является здѣсь послѣднимъ ца-
ремъ, какъ и въ другихъ текстахъ, какъ и въ житіи Андрея: передъ
антихристомъ царствуетъ непосредственно нечестивая царица. Я ука-
залъ на основаніи другихъ соображеній, что самъ редакторъ Откро-
венія сдѣлалъ царя Михаила послѣднимъ царемъ: это же подтвер-
ждается и теперь. Нѣкоторыя особенности предсказанія указываютъ
на особо существовавшую редакцію прорицаній, обобщаемыхъ обыкно-
венно подъ именемъ „Видѣнія Даніила". Михаилъ настоящаго сказа-
нія—это первый царь житія Андрея. Послѣ него царствуетъ Андрдліі
црь, въ греческой ред. АіуХт)уо<; тіс; уже въ греческомъ текстѣ стояло,
очевидно, ’АѵороАту/о?; это имя путалось въ спискахъ. Въ полной редак-
ціи Откровенія читаемъ „Рахилинъ сынъ"—изд. стр. 126, съ подобными
же видоизмѣненіями въ другихъ спискахъ, напр. въ спискѣ Франка—
„востанетъ нѣкто Рахильиныхъ сновъ бе^аконны; въ спискѣ, изданномъ
Ковачевичемъ въ біагіпасіі X (стр. 286) читается Лньрлигьмь=’Аѵ-
(3)ра(Х)7]ур.б<;. Всѣ подобныя передачи указываютъ на особые переводы
одного и того же имени, но уже варіировавшагося въ греческихъ ори-
гиналахъ. Нужно обратить вниманіе на первое предсказаніе подъ
?ш|Оіі (1470) годомъ: натало і|ртка антнхтока емоу нма го н іірткоклтн
НМД съ нмагого пермьски црмъ II С 1111 ПНѢ б 1|рСВЪ. Н рА^ГНѢВАСТСА НА
НА Н ГЬ хулы II ДѢЛА. ДА СС рАДИ ЦрА ГрССКА Михаила ПОШСТрІі НА НА Н
КЪСТАКИ СГО. Н ТЪ (ОБратІГ лице СКОС НА КЪСТО Н ПОГЬ’БН сііы АГАрАНЫ къ
ді лѣто црткл свое. н ты потреви а н тада и сюгнс іюгзнй. Соединеніе
антихриста съ Гогомъ и Магогомъ и съ Персіею было извѣстно давно;
въ Погодин. сп. 1917, XV в, Ипполитова толкованія на книгу Да-
ніила читается, л. 24: Тдъкъ со Го^ѣ н Маговъ н антихристъ. Л Гогъ й
костокъ сь ПрьсАіінномъ н Магогомъ и^ыидеть Антихристъ акы ііііы стрд-
ііы н црке съ ннмъ, іако б полоутныхь н б костотны и^ыидетъ акы н
рогъ цре соуть Н С ННМЪ НСХОДАЦІСМЪ СТрАНАМЪ ІА ко б АНТНХрНСТА ра^-
крлтитсА Константинъ градъ, ілко по сконтанТи г лѣтъ и полътсткерталго
НО СТЫИ ГрАДЪ кън'ідеть ІАКО БЪ Антихристъ А МагОГЪ ПрЪСАНІНЪ іесть.
Соединеніе же царя Михаила съ Гогомъ и Магогомъ произошло по
ошибкѣ, по смѣшенію съ архангеломъ Михаиломъ: въ Откровеніи
Мефодія передъ концомъ міра выйдутъ нечистые народы и, когда они
возьмутъ городъ Іоппь—атгостёХЕі хорю? 6 -9-го<; Ёѵа тсоѵ ару ютрат^уыѵ
айтоо хаі тгата^еі айтой? Ёѵ [Ліа карой ротт-^—изд. стр. 44, 15—16.
Подъ /8і|тс (1487) годомъ опять царствуетъ царь Михаилъ и
ЦрТКОКАТИ НмГ ЛѢТО едино. И пр'і ЦрТКѢ е СБСрНТЬ* ст'іи ДОБрТн жнкотко-
рАціе дрека кь едино покелѣе" бікнн вдастьса цркн томи нтн къ Іермъ.
прнше на мѣсто ндѣ стоіаста ііо^ѣ гѴ нашего ісъ х'іъ Этотъ отрывокъ
198
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
есть буквальный переводъ пророчества о^царѣ, вышедшемъ изъ Аравіи,
въ житіи Андрея. Перенесеніе имени Михаила совершилось позднѣе
и, возможно, на славянской почвѣ подъ вліяніемъ легендъ о царѣ Ми-
хаилѣ. Текстъ огкрывка ближе къ чтенію Макарьевскихъ Чети-Миней,
чѣмъ къ изданному Ковачевичемъ, въ которомъ напр. тр./(р.7т-х пере-
дано чрезъ томыьш. Замѣчу здѣсь кстати, что упомянутое Слово Епи-
фанія, изданное Ковачевичемъ въ йіагіпасЬ X, 284—293, есіь редак-
ція „Видѣнія Даніила", вошедшая въ житіе Андрея Юродиваго, чего
Ковачевичъ пе замѣтилъ. Но Слово не есть первоначальная редакція,
а отрывокъ изъ житія,' повидимому, ходившій въ отдѣльномъ видѣ уже
въ греческихъ спискахъ. Одинъ п./ь такихъ списковъ и былъ переведенъ
на славянскій языкъ подъ именемь вопроса Ечифапія къ Андрею.
Въ 1884 г. д-ръ Калитовскій во Львовѣ издалъ брошюрку „Ма-
теріалы до русской литературы апокрифичной", въ которой напеча-
тано нѣсколько апокрифовъ изъ рукописнаго сборника, находящагося
въ библіотекѣ Оссолинскихъ во Львовѣ, подъ № 2189. Апокрифы
писаны на малорусскомъ языкѣ XVII в. На стр. 35 — 46 помѣщепо
четыре отрывка пзъ сказанія о послѣднихъ дняхъ: 1) Историа о женѣ
Мапдопѣ царици безбожной и бестиаіьнои, 2) Повѣсть о трехъ юно-
шахъ царех, братиах роднихъ, 3) Рацѣд ® цари Михаилѣ како б«-
дсгь царемъ тритнат лѣвъ и 4) (О царствѣ антихристовѣ и д'пехъ
послѣднихъ.—Уже изъ этихъ заглавій видно, что вся исторія стоитъ
въ связи съ нашей полной редакціей Откровенія и съ редакціей „Ви-
дѣнія Даніила", вошедшей въ житіе Андрея. Является вопросъ, какое
отношеніе малорусскаго сказанія къ тому и другому. Замѣтимъ, что
по своему порядку оно отличается отъ нихъ, въ когорыхъ порядокъ
таковъ: 1) іри брата, 2) царица Мондана и затѣмъ въ Откровеніи—
рожденіе антихриста и вторичное появленіе Михаила, въ житіи—послѣ
нѣкотораго разсужденія сказаніе объ антихристѣ. Разсматривая ска-
заніе о царицѣ Монданѣ, видимъ, что и здѣсь Откровеніе сходится
съ житіемъ. Оставляя въ сторонѣ огличіе въ самомъ изложеніи, ибо
оно можетъ быть приписано свободному пересказу каждаго редактора,
нужно имѣть въ виду отличіе въ концѣ сказанія. Въ Откровеніи сказа-
ніе это сложное, но болѣе первоначальное, нежели въ „Видѣніи" жи-
тія. Въ первомъ за нечестіе и высокомѣріе царицы Богъ погрузитъ
городъ въ море, останется только столпъ Константина царя съ чест-
ными гвоздями; приплывающіе на корабляхъ будутъ плакать: „о пре-
великій и гордый Царьградъ! колико лѣта къ тебѣ приходимъ куплю
дѣюще и обогатихомся, а ныне тебѣ и вся драгая зданія во единъ
часъ пучина морская покры и безъ вѣсти сотвори". Сказаніе о погру-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
199
женіи Царьграда въ пучину морскую, идущее отъ Откровенія Іоанна
гл. 18, вездѣ связывается съ нечестивой царицей; такъ напр. въ сой.
Сапон. 19 (изд. стр 147—8), въ „Видѣніи Даніила0 въ Хрисмоло-
гіонѣ, въ сказаніи Псевдо-Ипполита объ антихристѣ *. Въ житіи же
Андрея то и другое разорвано посторонней вставкой: послѣ разсуж-
деній и ссылокъ на Ипполита и ап. Павла, Епифаній спрашиваетъ,
правда ли, какъ нѣкоторые говорятъ, св. Софія не потонетъ, но оста-
нется висячей въ воздухѣ; Андрей на это отвѣчаетъ, что и св. Софія
потонетъ, а останется только столбъ съ честными гвоздями. У автора
полной ред. Откровенія была редакція „Видѣнія" не въ интерполиро-
ванномъ видѣ. Упоминаніе о царѣ Константинѣ, поставившемъ столбъ,
отсутствующее въ житіи, могло быть еще въ греческомъ оригиналѣ
„Видѣнія0, куда оно могло быть взято также изъ житія Андрея; ср.
напр. огрывокъ изъ Новгородскаго пролога XIV в. подъ 16 окт.:
„Ходящю оубо нѣкогда стомоу Андрѣю посрѣдѣ люди и въ търгоу
близъ стълпа. іегоже стыи црь Костянтинъ гърдяся поставилъ, вь немь
же чтьныіа гвозды ими же пригвождено бы прчистоіе тѣло хко на
сгоіащимъ вьрхоу бълванѣ вложены соуть въ славоу бню п въ нокло-
нениіе и вь покровъ и въ съблюдениіе2. Возможно, конечно, что
внесеніе этой подробности принадлежитъ и автору полной ред. От-
кровенія.
Возвращаюсь къ малорусскому сказанію. Въ немъ нѣтъ ни слова
о погруженіи въ воду Царьграда и о столбахъ Константина, но по-
гружается въ воду сама царица, а плачутъ граждане, видящіе гибель
ея: Тогда сватии Нихаил нришедши со небсе порвет еи за волосы
пред оусѣми людми из столца царского и поднесет еи над морем
високо оу горя, всѣм людем виддще, и поднесши еи високо подрѣжет
еи серпом люто п оударит еи скипетром и цогрвзит еи з великим
шимом оу море аж до самого пропастного аду до некелного царства
и тамо поиде на вѣчние мики. И то оувидѣвши людие такаю строгаю
и страшнию погибелъ своей кролевои, восплачигсд горко и возридают
и нападет на них страх великии и начниг молитиса небесномв боги
и почвиг кадтиса злостей своих, рекичп оу горести своей великои:
о горе намъ братие, горе, тепер погибаемъ0, стр. 38. Такимъ обра-
зомъ видимъ, что малорусское сказаніе имѣетъ свое, независимое про-
исхожденіе, а не проистекло изъ полной редакціи Откровенія или
изъ его непосредственнаго источника. На это же указываютъ и нѣ-
1 Срезневстй, Сказанія объ антихристѣ, 16—17.
® Ею же, Свѣд. и зам. о малоизв. намяти., ѢХХХѴІІ, 164.
200
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
которыя частности: царица происходитъ „сот поколѣнд Асарова“, въ
Откровеніи же „возстанетъ отъ Понта (ех той Пбѵтоо) жена Монда-
на“; она будетъ царствовать 30 лѣтъ, о чецъ не говорится ни въ
Откровеніи ни въ житіи. Особенно это видно изъ тѣхъ словъ, съ
которыми она обращается къ Богу:
Сказ. Н«ж боже, котории жи-
вет на небѣ, котораго іа анѣ сама
тебе, бвівчи велика» и моцнадбо-
гинд тебе не видаю, анѣ тежмои
люде. Щож тепер оуспѣеш и щож
ми оучиниш? А тоем церкви твои
спвстошила, ириказане твое роз-
порошила, вѣра викореніла, свою
ем великвю моц и власт розши-
рила оустави твои погноила. Такъ
емъ оучинила икъ сама хотѣла:
щож еси мѣнѣ оучинилъ своим
божеством? Против моей силѣ и
моци не могъ еси и волоса еди-
ном» прикоснвтисе глави моей.
Естем моцнад богинд, мод бо си-
ла великад одолѣла и твою слава
(йпвстошила—стр. 37—38.
Откр. (О нарицаемыи хрте, чи
облѣнила ты сд есмъ погнои па-
мд твою о землд. се бо еси ви-
дѣлъ маломощне, что есмо тебѣ
сотворила и не моглъ еси ни поне
власв главы моед косннгисд—сп.
Франка.=изд. 128.
Съ другой стороны, малорусское сказаніе сходится съ Открове-
ніемъ въ томъ, что тамъ и тутъ Господь посылаетъ наказать царицу
архангела Михаила, а въ житіи—онъ дѣлаетъ это самъ. Слѣд. вы-
водъ будетъ тотъ, что и сказаніе Откровенія и малорусское представ-
ляютъ двѣ независимыхъ другъ отъ друга редакціи, восходящихъ къ
двумъ таковымъ же греческимъ и въ свою очередь стоящимъ въ связи
съ сказаніемъ житія Андрея.
Кт тому же заключенію приводитъ и слѣдующее сказаніе о трехъ
царяхъ. По Откровенію три брата царствуютъ въ Римѣ и разгнѣва-
ются два брата на третьяго. Одинъ призоветъ себѣ на помощь Полу-
нинъ, другой—отъ Клавдія острова и до Александріи, а третій—отъ
Галатіи, Арменіи и Аравіи, они сойдутся и устроятъ междоусобную сѣчу.
Замѣчу, что другіе списки въ данномъ случаѣ ближе къ своему ори-
гиналу, нежели изданный Тихонравовымъ.—Въ житіи Андрея три брата ,
царствуютъ ёѵ ~т] тгбХеі табтід и бруіа8еѵгг< гаѵгоос &Ьсоѵ<яѵ
Хои<; к6ке|хоѵ. Въ дальнѣйшемъ обѣ редакціи сходятся, только ред.
житія подробнѣе. Въ малорусскомъ сказаніи „единъ 'сддет дарем во
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
501
Ервсалимѣ, дрвгии середнии сдаетъ царемъ оу славномъ мѣстѣ Римѣ
и приимет власт свою, третий меншии сддет царем оу Литвѣ на си-
верних то ест полввощних сторонах оу Ризѣ великомъ мѣстѣ Литов-
скомъ и приимет власть свою"—стр. 39. Послѣднее есть, конечно, мѣст-
ное пріуроченіе, замѣнившее, повидимому, Византію. Указаніе мѣстъ
царствованія въ данномъ случаѣ видоизмѣнилось подъ вліяніемъ сказанія
о четырехъ братьяхъ, которые напр. въ „послѣднемъ Видѣніи" сядутъ
6 ттрыто? Ёѵ Р(Ьр.7) 6 ^Еотеро^ Ёѵ ’АХе^аѵ&рЕіа о трітог ёѵ 'ЕітгаХбфср
6 тетартоі; еѵ ѲгссаАоѵіх^—изд. 137, 26—138, 2. Они воздвигнутъ
между собой войну, возьмутъ съ собой священниковъ и монаховъ и
всѣ четверо погибнутъ. Смѣшеніе двухъ сказаній можно наблюдать
въ „Видѣніи" Хрисмологіона Спаѳарія, гдѣ царствуютъ только три
скипетра, изъ коихъ „первый воцрится в Седмихолміи и к воцрится
въ Римѣ и г воцротся въ Силеи—изд. 161, 1—2\ послѣднее имя—
ёѵ ЕуАаіш въ житіи Андрея. Одинъ братъ возьметъ полуденныя и вос-
точныя страны, другой—западныя, третій—полунощныя. Средній братъ
затворится въ Римѣ, два другихъ осадятъ его тамъ. Въ обращеніи
одного брата къ Риму можно видѣть сходство съ житіемъ и Откро-
веніемъ: „радуисд Риме, мѣсто славное и великое, три оулицѣ оу
собѣ имаешъ моцнихъ, твердпх и желѣзныхъ и стрѣлы твод части
(»гъ и кто в тобѣ господар бнцетъ?" (стр. 39—40)—греч.—уаіроіс,
Рю|Л7] трірор.г, ріауаіра ооо сіггіа, та ооѵ тгох.ѵа, Ёѵтір.05 гі <з6.
хратгі т?(ѵ кічтіѵ ооо [л^ еуліеот; ёх ооо. р.ахарюі оі хатоіхооѵтг<; Ёѵ
ооі *. Но далѣе идетъ отличіе. Два брата говорятъ третьему: „выходи,
выходи, братъ! мы готовы на войну". Тогда выступитъ изъ Рима вой-
ско безчисленное какъ саранча. И скажетъ старшій братъ: „зачѣмъ
намъ подвергать смерти столькихъ людей? Лучше намъ самимъ сра-
зиться! Который изъ насъ останется, тотъ и будетъ царемъ всему
свѣту". И три брата сразятся между собой и поразятъ другъ друга.
Воины же ихъ, увидя смерть своихъ господарей, ударятся другъ на дру-
га и произойдетъ сильная сѣча. Эгихъ подробностей нѣтъ въ двухъ дру-
гихъ редакціяхъ, но описаніе битвы имѣетъ кое-что общаго: „и тогда море
и с кровию тоею за к милъ измѣшаетсд... и вигиннт чловеци и тогда сѣм
жен искати едного мвжа и незнаидвт"—стр. 40—41. Но тутъ уже яв-
ляется временное пріуроченіе: въ житіи Андрея читается—акоосаѵтЕ^
т^ошіѵ хаі оі ѵеаѵічхоі оі хатаХгкр9еѵте<; аѵтДіхоі аѵ5роѵ9г(<тоѵтаі хаі
гооѵтаі <Ь<; уоіроі сто тсо7\Хѵ); ааопіа? рц аіо9’аѵор.гѵоі ®=въ Откровеніи
1 Васильевъ, Апессіоіа, I, 54.
8 ІЬіс!., 55, вар. 5.
26
«^нАк-4- ч-ѵ-ідті-
202 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
„и слишавше 3 инож землѣ йіроци ®ніи пріидвтъ к пн и начнвтъ блатъ
творити ідкоже свиніж не смишлжще"—сп. Франка; ср. изд. стр. 127.
Въ малорусскомъ же сказаніи такими отроками являются Турки: „тогда
почавши то из за морж Измаильтжне Тирци прииднг и возприим«тъ
землю всю греческвю и поимвт жепи тпд и воцардтсж па м лѣт и
побидвют божницю своего Махомета и «сввянѣе тогда вѣра христижн-
скаж“—стр. 41. Соотвѣтственно этому и царь Михаилъ „поламает бож-
ніцѣ всѣ Махометови". Такое пріуроченіе указываетъ намъ на время
составленія оригинала и перевода—не ранѣе половины XV вѣка.
Кромѣ того, здѣсь можно найти объяспеніе той части „Видѣнія"
Хрисмологіона, гдѣ говорится о тѣхъ же трехъ братьяхъ и гдѣ
послѣдовательность сама по себѣ не понятна, а именно: 1) царству-
ютъ три брата, 2) входитъ Измаилъ въ Седмихолміе, 3) битва, въ
которой Измаильтяне погибаютъ, 4) междоусобная битва братьевъ;
за симъ—царство 'Нечестивой царицы, какъ въ житіи Андрея. Ясно,
что здѣсь произошла путаница, которая разъясняется при помощи ма-
лорусскаго сказанія: Измаильтяне попали не па свое мѣсто и смѣ-
шались съ войскомъ трехъ царей. Послѣдовательность должпа быть
такова: 1) царство трехъ братьевъ, 2) ихъ междоусобіе, 3) гибель
всѣхъ мужчинъ, 4) появленіе Измаила. При такой послѣдовательности
мы имѣли бы редакцію болѣе древнюю, нежели послужившую ориги-
наломъ для малорусскаго сказанія: Измаильтяне не являлись бы еще
Турками, взявшими землю греческую.—Все сказанное, повторяю, до-
казываетъ существованіе особаго греческаго оригинала и его славян-
скаго (русскаго?) перевода.
Точно также авторъ полной русской ред. Откровенія восполь-
зовался сказаніемъ о рядѣ -царей, имѣющихъ царствовать передъ
послѣднимъ временемъ. На это указалъ Ак. Веселовскій и теперь
приходится только сдѣлать ту поправку, что соединеніе старой ред.
Откровенія съ такимъ сказаніемъ совершилось на русской почвѣ.
Разобранное малорусское сказаніе о царицѣ Монданѣ и о трехъ
братьяхъ и вошедшее въ составъ Откровенія представляютъ два пе-
ревода, независимыхъ другъ отъ друга. Различныя редакціи той же
самой легенды существовали въ византійской литературѣ, существо-
вали онѣ и въ славянскихъ. Также и та редакція, которая вошла
въ составъ житія Андрея, существовала отдѣльно, доказательствомъ
чего служитъ текстъ, изданный Васильевымъ (50—58) по Вѣнскому
списку (сой. рІііІозорЬ. 211), и славянскій переводъ, изданный Ко-
вачевичемъ. Житіе Андрея Юродиваго извѣстно въ двухъ славянскихъ
переводахъ. Къ одному, довольно распространенному, принадлежитъ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
203
тотъ переводъ, который вошелъ въ Макарьевскія Чети-Минеи, откуда
и изданъ Археографической коммисіей. Другой переводъ представляетъ
списокъ въ сборникѣ Севастьянова № 38 (Моск. Публ. Музея 1469),
безъ начала. Что касается самаго текста интерполированной ре-
дакціи, то онъ взятъ изъ готоваго перевода житія Андрея, того
самаго перевода, который вошелъ въ Макарьевскія Чети • Минеи.
Въ издаваемомъ ниже текстѣ Откровенія текстуальная связь наблю-
дается яснѣе между источникомъ и заимствованіемъ, нежели въ издан-
номъ Тихонравовымъ Уваровскомъ спискѣ, который въ этомъ от-
дѣлѣ потерпѣлъ значительныя сокращенія. Самое начало уже можетъ
указывать на тождество, если не считать имени Рахили, о чемъ я го-
ворилъ выше:
Откр. Тогда востанё нѣкто Ра-
хилинъ сынъ злой беззаконникъ
и будё царемъ во граде сё на г
лѣта и сотвори беззаконие велико
кікоже нѣсть (д начала миру было и
до кончины не будё—изд. стр. 126.
Житіе. Ч. М., 211. Тогда же
въстанетъ Анраилихъ нѣкто сынъ
беззаконный и будетъ цремъ въ
градѣ семъ три лѣта и сътворить
безаконіе якоже есть не было отъ
начала міру до конца не будеть.
Далѣе это можно видѣть изъ слѣдующихъ случаевъ: 1) Откр.—
„и чтнаго крга наречетъ ладилище“ (стр. 126)=Жшіе—„честнаго
креста наречетъ осладище“, греч. тбѵ толюѵ отаирбѵ «роорхаѵ бѵэ[ла-
сгіі, ср. у Ковачевича—уьстнін крсть ккшмо плрететь (8іаг. X, 287)'
2) Откр. „и тогда соберё вса люди и черныя роды и вниде
межу дила и надѣла (вар. надила)“ изд. стр. 121==Жит. „тогца
събереть чрьмныя роды и внидеть межю дила и адила“, греч. тстг
отратгоогі та ^аѵйа уеѵ/} хаі ттоі^агі ѵаохАас хаі гіагЛгбаетае аѵа-
іѵ.гсоѵ ѵ.-х.! а&г^'лг, ср. у Ковачевича—тюгдл вьороужнть фроуш-
ііі.ін; е^ыкы н сьтворнть корлвліг. н кьнндеть посреди въдомынх н пс-
къдомынхь (288).
3) Откр. Ті(д нарицаемыи бже, чн юбленилд есмь погубити твою
пама ю земла, се бо еси видъ вмале, что сс сотворила и не моглъ
са еси ни ко власу моему прикоснути“, изд. стр. 128=1Жг<яг.—„о
нарицаемыи Боже, ци облѣнила ти са есмь погубити памать твою
отъ земла. се бо еси видѣлъ, что ти есмь сътворила и не моглъ еси
нонѣ къ власу моему прикоснутиса"; на греч. нѣсколько иначе:
хатФхѵт}оа, ш Т\Еубр.гѵа Вге, атгаХеіфаі соо тб 'крбасоттсѵ акб тг,? уу;.
і§ой ті аоі Ехар.оѵ аобѵатоѵ хаі ойх '^оѵті-Зт}? хаѵ тріубс; р.ои афаоЯаі,
ср. у Ковачевича—не шъннхь се, ю глдголіемын воже отнлн пшеть
204 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
твою оть лні|А 7,сг.!Лі(’.. се оук© ѵто тн сьтворнхь нсс'Глнс н тоу не
вь^може пи клдсоу главы моіее косноутнсе (289).
Заимствуя сказаніе о рядѣ царей изъ готоваго перевода, авторъ
разсматриваемой редакціи не переписывалъ буквально своего источ-
ника, но мѣстами сокращалъ его, мѣстами—перефразировалъ. Въ этомъ
отношеніи эта часть Откровенія испытала ту же судьбу, что и
другія: редакторъ вообще свободно обращался съ своими источни-
ками, и даже основной текстъ Откровенія передается сравнительно
въ свободной перефразѣ. Въ общемъ, текстъ полной редакціи не
слишкомъ, впрочемъ, удаленъ отъ текста житія, только наблюдается
одинъ существенный пропускъ—сказанія о царѣ Ефіопскомъ; былъ ли
пропускъ въ текстѣ житія, которымъ пользовался авторъ разсматри-
ваемой редакціи, или пропускъ принадлежитъ лично ему—сказать
ничего нельзя за неимѣніемъ данныхъ. Что же касается до сказанія
о царѣ „отъ Аравіа", отсутствующаго въ издаваемомъ ниже Архив-
скомъ спискѣ, то онъ встрѣчается въ другихъ спискахъ, какъ напр.
въ изданномъ Тихонравовымъ.
Возвращаясь къ сказанію о царѣ Михаилѣ, замѣтимъ, что ма-
лорусское сказаніе, даетъ въ цѣломъ то, чтб въ Откровеніи разъ-
единено. Въ послѣднемъ Михаилъ является въ первый разъ изъ Рима,
порабощаетъ Измаильтянъ и усгрояетъ царство тишины и богатства.
Но по причинѣ нечестія людского скрывается на одномъ изъ остро-
вовъ, а послѣ извѣстнаго времени опять является. Въ малорусской
легендѣ послѣдній царь Михаилъ является одинъ разъ: „потом царь
Михаилъ приидетъ Божимъ повелѣніемъ ®т восточной стороны из
морских (острововъ и садет царем во брисалимѣ над лѣть"—стр. 41.
Здѣсь же описываются его качества, говорится, что онъ поламаетъ всѣ
божницы Магомета и настроитъ святыхъ церквей. Царство его бу-
детъ мирное, откроются всѣ сокровища—„и тогда гроши бздитъ ло-
патами таскати и ©богатѣютъ всѣ людве. бздитъ бо тогда богатіе
гако царѣ, паны ідко королѣ, шлдхта ідко кнжжата, оубогие кіко пани,
сироти, оудовицѣ, слиги и слижници и калѣки вшитки баштъ ідко
монархи"... стр. 42. Въ 12-е лѣто царствованія его родится антихристъ
и послужитъ Михаилу. Дальнѣйшій разсказъ сходится съ Открове-
ніемъ, но гораздо подробнѣе: Михаилъ на Голгофѣ увѣщеваетъ всѣхъ
стоять за вѣру христіанскую. Картина передачи царства Богу пере-
дана очень подробно: „И тогда царь Михаилъ изндвши из себе ко-
рой» и вѣнецъ золотой царский и положит на крестъ и падши по-
клонитса три крот и поцалуіет крестъ Христов со слезами, и поидет
крест с короною и з вѣвцем в небо, всімъ людем видащим. А потом
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
205
знову обернетсж ко людей и поклонитса до земля и сотворит про-
щеніе со слезама и начнет цѣловати священниковъ и воеводъ своихъ
порядкомъ и обернется на востокъ и поклонится три кроть и под-
несетъ руки свои в гору и туг его возхитит невидимо сі’ла господня
®т очии людскихъ и занесет его знов тамо, ®ткол бил пришелъ, а
царство свое предастъ в руцѣ Боіу и тако скончается царство Ми-
хаилово“—стр. 43—44. Здѣсь царь Михаилъ является съ чертами,
наблюдаемыми и въ другихъ подобныхъ памятникахъ. Авторъ Откро-
венія пользовался подобной же легендой, но, приспособляя къ ста-
рой редакціи Откровенія, видоизмѣнилъ ее, а обычное сказаніе о мѣстѣ
рожденія и воспитанія антихриста замѣнилъ другимъ: антихристъ
рождается отъ черницы, которая зачнетъ отъ удара птицы. Бъ упо-
мянутомъ выше спискѣ Публ. Библ. О. I. 108 послѣдовательность
та же, что и въ малорусской легендѣ. Конецъ разсказа въ ней о
Михаилѣ тотъ же, что и въ Откровеніи и въ малорусской легендѣ.
Такимъ образомъ, мы имѣемъ три редакціи одной и той же легенды
о царѣ Михаилѣ. Всѣ онѣ независимо другъ отъ друга восходятъ къ
греческимъ оригиналамъ, хотя, въ виду ихъ поздняго состоянія,
нельзя ручаться за то, что все въ нихъ принадлежитъ оригиналами;
разумѣется, я имѣю въ впду только риторическія украшенія. Грече-
скіе оригиналы представляли собой три видоизмѣненія одной и той
легенды, составныя части которой были: 1) господство враговъ, 2)
появленіе царя-освободителя, 3) миръ и довольство, 4) рожденіе анти-
христа, 5) передача царства Богу. Авторъ полной русской редакціи
Откровенія Мефодія воспользовался одной изъ такихъ легендъ.
Такимъ образомъ, изъ всего сказаннаго относительно легенды
о царѣ-побѣдителѣ можно сдѣлать нѣсколько слѣдующихъ общихъ
замѣчаній. Вѣра въ царя-освободителя въ Византіи сдѣлалась націо-
нальной вѣрой. Это и понятно. До тѣхъ поръ, пока Византія будетъ
подъ чужимъ владычествомъ, эта вѣра всегда будетъ живой и искрен-
ней въ массѣ народа. Исторія же Византіи давала полную пищу вѣ-
рованію въ царя, который придетъ и возстановитъ поблекшую славу
и честь.—Такой же національный характеръ приняла легенда и на
западѣ, особенно въ Германіи: въ послѣдней, быть можетъ, потому,
что сама идея императорской власти въ ней сильнѣе развита, чѣмъ
гдѣ-то ни было. Что же касается до славянъ и до Русскихъ въ част-
ности, то здѣсь видимъ нѣкоторыя особенности. Оставивъ въ сторонѣ
сказаніе о Маркѣ Кралевичѣ, мы должны признать, что легенда о
царѣ Михаилѣ пришла къ славянамъ исключительно книжнымъ путемъ>
путемъ переводовъ съ греческихъ оригиналовъ. Конечно, при такомъ
206
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
положеніи она стала прежде всего достояніемъ книжныхъ, грамот-
ныхъ людей, главнымъ образомъ духовенства. Повидимому, она не
проникла въ народъ и дальніе старыхъ сборниковъ не пошла. До
паденія балканскихъ государствъ, легенда не имѣла причинъ разви-
ваться. На всемірное славянское царство не было притязанія ни у
кого изъ славянъ, а съ этимъ именно стремленіемъ и связывалась
легенда о возвращающемся царѣ. Съ паденіемъ самостоятельности сла-
вяне мало питали интереса къ царю Михаилу, какъ устрояющему цар-
ство греческое и строго привязывающемуся ко Св. Софіи. Къ тому же
въ Сербіи развились сказанія о Маркѣ Кралевичѣ. Такимъ образомъ,
легенда о Михаилѣ у славянъ исчезла.—Чуждою и письменнымъ пу-
темъ пришла легенда о царѣ Михаилѣ и къ намъ, на этотъ разъ отъ
южныхъ славянъ. Но здѣсь она столкнулась съ существовавшимъ раньше
разсказомъ русскаго богатырскаго эпоса о Михаилѣ Даніиловичѣ. Подъ
вліяніемъ византійской легенды малолѣтній Михаилъ явился послѣд-
нимъ царемъ. Соединеніе обѣихъ легендъ произошло еще въ домон-
гольское время. Въ дальнѣйшемъ же своемъ существованіи легенда
о царѣ Михаилѣ не выходила изъ предѣловъ письменности. Съ XV
вѣка начинается ея оживленіе. Вѣра въ близкій конецъ міра дала новую
пищу легендѣ. Но царь Михаилъ не явился съ чертами національными,
что и понятно, такъ какъ исторія не давала для этого ничего под-
ходящаго. Царь Михаилъ въ вѣрованіи въ предстоящій конецъ міра
являлся только аксессуаромъ. Въ то время какъ византіецъ не
могъ удовлетвориться именемъ Михаила, но или подыскивалъ для него
другое имя, или облекалъ въ загадку, стараясь связать его съ чѣмъ
нибудь дѣйствительнымъ, русскій читатель видѣлъ въ немъ совер-
шенно чужое имя, и, не имѣя возможности внести въ легенду что-
нибудь свое, переписывалъ старое имя безъ колебаній. XVII и ХѴШ
вѣка, времена раскола, распространили, какъ увидимъ, старый памят-
никъ „Откр. М. П.“, а вмѣстѣ съ тѣмъ и сказаніе о царѣ Михаилѣ.
Такъ какъ этотъ памятникъ сдѣлался достояніемъ главнымъ обра-
зомъ простого народа, то естественно предполагать, что изъ старыхъ
тетрадокъ сказаніе о царѣ Михаилѣ вторично проникло въ народъ.
На этомъ пути оно теряетъ уже характеръ письменнаго сказанія и
получаетъ характеръ народнаго вѣрованія. И если бы мы дали себѣ
трудъ хорошенько поискать, то, вѣроятно, услыхали бы сказаніе о
царѣ Михаилѣ, грядущемъ спасти міръ, и изъ устъ народа.
Обращаюсь къ сказанію объ антихристѣ. Изслѣдовать происхож-
^--.депіе и исторію саги объ антихристѣ не входитъ въ мою задачу. Бо-
гатый матеріалъ по этому вопросу указанъ и частію объясненъ въ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
207
цитуемой неоднократно книжкѣ Воивзеі—<1ег Апіісйгіві, Я ограни-
чусь только присоединеніемъ того матеріала, который заключается въ
изданныхъ ниже редакціяхъ „Видѣній Даніила*, присоединивъ еще
тѣ тексты, которые извѣстны намъ въ славянскихъ и русскихъ спис-
кахъ. Я слѣдую при этомъ порядку изложенія Вопезеі.
Рожденіе антихриста въ извѣстныхъ доселѣ греческихъ источни-
кахъ не обставлено какими либо особенными обстоятельствами. Раз-
ногласіе между христіанскими писателями состоитъ только прежде
всего въ томъ, что, по однимъ, антихристъ будетъ обыкновеннымъ че-
ловѣкомъ, въ котораго войдетъ сатана, по другимъ—антихристъ будетъ
самъ сатана. Первое мнѣніе высказываютъ напр. Іеронимъ въ объясненіи
Дан. 7, 8 в Іоаннъ Златоустъ въ толкованіи посланія къ Солунянамъ
II, 2; другое находимъ напр. въ словѣ Псевдо-Ипполита. Первое мнѣ-
ніе, есть самое распространенное. У позднѣйшихъ писателей анти-
христъ придетъ въ міръ естественнымъ образомъ отъ отца съ матерью.
Это находимъ напр. въ Откровеніи Мефодія: аѵб ротка; йкар^ыѵ сар-
хіхбс ёх скерріато? аѵорс? хаі ёх р.т;тра<; уиѵаіхб? — изд. 48, 3.; въ
словѣ Псевдо-Ефрема—ех зетіпе ѵігі еі ех іттипііа ѵеі іигріззіта
ѵіг^іпе таіо зрігііи ѵеі педиіззіпіо тіхіо сопсірііиг ’ и др. Но об-
щее мнѣніе то, что антихристъ родится отъ блудницы Славянскіе
источники даютъ нѣсколько новыхъ подробностей. Въ сказаніи объ
антихристѣ, правда, поздняго происхожденія (см. ниже) говорится, что
антихристъ родится отъ кровосмѣшенія: „Здѣ седн анътихристовъ «Гь
и бесѣдуетъ о нѣчистотѣ своеж плотскыж любимы» дщери... зде будетъ
антихристъ зачатъ в матерне утробе силою диіаволею... и оць соблу-
дилъ со своею дщерью и той самъ бысть антихристовъ оіць0 — сп.
Публ. Библ. (). I. 1007, л. 96. Это есть, конечно, дальнѣйшее рас-
пространеніе сказанія о рожденіи антихриста отъ блуда. Легенда о про
исхожденіи антихриста отъ самого сатаны не остановилась на голомъ
сказаніи, какое находимъ напр. у Псевдо-Ипполита: ё-кеі&Г| 6 сыт^р
топ х6сгр.оо... іа тф; а^раѵтои хаі кар-Эёѵоѵ Маріа? ётёуІЦ... тбѵ айтоѵ
тро-коѵ хаі о ЗіароУ'.ос; ік рларас уиѵасхб? ёЕеТіейсгетаі ёкі тг(<;
тіхтетаі ёѵ іЛаѵ'/) ёх кар^ёѵои. Эта легенда получила дальнѣйшее
распространеніе, рожденіе антихриста отъ дѣвицы было обставлено
новыми подробностями, остатки которыхъ дошли до насъ въ двухъ
славянскихъ текстахъ и въ одномъ греческомъ. Интересно то, что
мать антихриста въ этихъ сказаніяхъ не является блудницею: она
является неповинною въ рожденіи антихриста и въ славянскихъ ска-
1 Кй8раті, ВгіеГе шій АЬЪапдІіпщеп,.. 215.
208
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
заніяхъ она знатнаго происхожденія (въ одномъ она царица). Въ
полной ред. Откровенія читается одна редакція такой легенды: „и в
томъ Хоразинѣ бвіетъ черница двою (въ другихъ сп. добавлено „дщи
нѣкоего болярина") и бидетъ сиддщи в келіи своей и оуслышитъ птахи
ноющ8 во оградѣ своемъ таковіи пѣсни, іако ни оумъ члвукыи смислити
не может. ©на же ©поткавши окно схощетъ посмотрити на ню и птица
возлетѣвши оударнся в лице черницѣ тод. и в то часѣ зачнёсд в неи
сііъ нагибѣ и родитсд антихристъ"—сп. П. В. XVIII, 82; ср. изд. стр.
128. Эта легенда стоитъ въ связи съ другой подобной, изданной Новако-
вичемъ въ Віягіпасіі XVI, стр. 82—85, изъ рукоп. Бѣлградской Народ.
библ. К" 273: II девнца нахннѣть царствовати .е. дѣть по земли и тогда
пр'індѣть птица красна, іако ннхтоже кидеть краснъншс іе на скита сѣмь.
и нахинѣть пѣти вьсакынмн іс/длаі, гласи скотьскымн и уловѣѵьскымн. и
тогда реуеть дѣвица: нѣсть нн довра ѵловѣка хитра нже бы орнтнль
іітнци сію краснию, дала быхь іеми велнкь дарь. и тогда многы хловѣкь
сьвла^ннтн нмать и не могить ю ихкатити, и тогда птица лѣтнть на
кратн града и натнѣть пѣти пѣсни красн'іе, и потѣкить пѣніи н^ь пусть
іего птнѵнхь. и реуеть Дѣвица: принесете ми блюдо злато. и нака-
павшимъ пѣнамь и нахнить цьвтетн пѣніи іако и цвѣтцн. и рехе декнца:
принесете мн блюдо злато, да ©бьвоніаю цвѣтцн и цѣлию. да егда же
приклони гьсе девнца целоватн* іего и авТе въселнтьсе вь нѣн антнхрість.
и носить іего -г. лѣтл къ итровѣ своей, и разсѣдетьсе девнца н нзыдѣть
нз шс аньтнхрість" и видеть іако седмолѣтнь юноша. Въ обѣихъ леген-
дахъ фигурируетъ птица, но подробности различныя: по одной—анти-
христъ зачинается отъ удара крыла, по другой—его рожденіе чудес-
нѣе: пѣніе птицы будетъ капать на блюдо, капли зацвѣтутъ и отъ
запаха этихъ цвѣтовъ зачнется антихристъ. Основа той и другой ле-
генды одна и та же: антихристъ зачинается чудеснымъ образомъ,
дѣйствіемъ сатаны, вошедшаго въ птицу. Съ такой же основной идеей
разсказывается о его рожденіи въ со<1. Сапопісіаппз 19. „Въ цар-
ствованіе Дана выйдетъ антихристъ изъ глубины ада и- войдетъ въ
рыбу рака (уаріоюѵ), и будетъ плавать по широкому морю, и будетъ
пойманъ двѣнадцатью рыбаками. Рыбаки разъярятся другъ на друга,
но одинъ изъ нихъ, по имени Іуда, одолѣетъ другихъ. Рыбу онъ
возьметъ себѣ и придетъ въ мѣстечко называемое Гузифъ (Гоо^З) и
тамъ продастъ ее за 30 сребрениковъ. Ее купитъ дѣвица по имени
„несправедливость" (а&іхіа), а по прозванію „гибель" (а-ыХеіа); она
названа ,такъ потому, что отъ нея родится а&іхіа? оіо;. Съѣвши го-
лову рыбы, она зачнетъ антихриста. Черезъ три мѣсяца родится
антихристъ и мать будетъ кормить его четыре мѣсяца" — изд*
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
209
148. Во всѣхъ трехъ видахъ легенды мы имѣемъ чисто на-
родный характеръ. Всѣ описанія патристической литературы не
имѣютъ ничего подобнаго. Въ народной же поэзіи мы имѣемъ не
мало примѣровъ чудеснаго рожденія героевъ. Замѣтимъ, что въ гре-
ческомъ сказаніи антихристъ представляется какъ сказочный герой:
его носитъ мать только три мѣсяца и кормитъ—четыре. Эго также
черта народная. Соотвѣтственно этому и на три года сербскаго ска-
занія нужно смотрѣть, повидимому, какъ на ошибку вмѣсто трехъ
мѣсяцевъ, тѣмъ болѣе, что онъ родится іако седмолѣтпь юноша.
По общепринятому признанію, антихристъ произойдетъ изъ рода
еврейскаго, изъ колѣна Данова. Если его происхожденіе и отдѣляется
отъ еврейскаго рода, то онъ производился вообще съ востока. У Ком-
модіана—ехиг^еі ііегипі... гех аЪ огіеніет, у Лактанція—аііег гех
огіеіиг ех бугіа ‘. Но представленіе объ еврейскомъ происхожденіи
антихриста очень древнее, засвидѣтельствованное писаніемъ апостола
Павла. Въ представленіи антихриста потомкомъ Дана слѣдуетъ видѣть
вліяніе еще іудейскихъ воззрѣній, основанныхъ на нѣкоторыхъ мѣ-
стахъ библіи, какъ второз. 33, 22, Быт. 49, 17, и Іерем. 8, 16. У
множества толкователей встрѣчаемъ эго представленіе. Относительно
только мѣста рожденія антихриста показанія колеблются. По откро-
венію Мефодія антихристъ родится въ Хоразинѣ, вскормленъ будетъ
въ Вифсаидѣ и воспитается въ Капернаумѣ. По другимъ источникамъ
онъ выйдетъ изъ Вавилона; напр. Іеронимъ говоритъ: ііозігі аиіет...
іпіегргеіапіиг отта йе апіісініеіо., диі пазсііиг езі йе рориіо Іи-
йаеогит еі йе ВаЪуІопе ѵепіигиз 1 2. Та же традиція среди многихъ
другихъ писателей наблюдается папр. у Лйзо. Она стоитъ въ связи
съ представленіемъ, что кслѣно Даново находится гдѣ-то на востокѣ,
папр. въ комментаріи Андрея на апокалипсисъ 16, 12 читается: гіхо?
&ё хаі ~6ѵ аѵтіу<ріотэѵ ёх тйѵ аѵатоХіхйѵ р.ерйѵ т/]і; 11гр
ё'ѵЯа 7] той Даѵ, ёх ріфд<; 'Е|3раііоѵ ё^р^брлѵоѵ 3. Хотя напр. у
Ефрема Сирина и въ зависящихъ отъ него памятникахъ ничего не
говорится о происхожденіи антихриста изъ колѣна Данова, и потому
можно бы думать, что такое представленіе не отличается древностью—
однако уже изъ завѣта XII патріарховъ видно, что сыновья Дана стоятъ
въ близкой связи съ Веліаромъ—антихристомъ новозавѣтнаго времени.
Обращаясь къ нашимъ источникамъ, нужно прежде всего отмѣ-
тить особенность, наблюдаемую въ „Видѣніи Даніила" въ Хрисмоло-
1 Воиззеі, АпіісЬгіеі, 34.
а іЬій. 113.
3 іЬій.
27
210 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
гіонѣ и сой. Сапопісіапнб 19. Въ послѣднемъ разсказывается подроб-
* нѣе, чѣмъ въ Хрисмологіонѣ. Къ повѣствованію о царствѣ нечестивой
царицы привязывается царство еврейскаго царя: хаі аѵаг>Т7]с>етаі ете-
роѵ сх^-троѵ ріуаѵ ех ’Іоѵ&аіаі; оѵор.а айтоѵ Дар.. Въ его царство-
ваніе соберутся Евреи, разсѣянные по городамъ и странамъ, въ Іе-
русалимъ къ своему царю и угнетутъ родъ христіанскій; |За<уЛгѵѵто<;
сё айтоѵ ё^еХЕѵоетаі о аѵті^рюто,; атго хахоу-Йоѵісо'ѵ хаі (ЗараЗрыѵ
тоѵ а§оѵ... (изд. 148, 18...). Сказаніе Христологіона стоитъ въ непосред-
ственной связи съ даннымъ и указываетъ на общій источникъ (см.
объ этомъ ниже): послѣ нечестивой царицы „возмется скиптръ и
дастъся Иадеомъ во Іердмѣ и повадятся обитающій на окрестныхъ
островѣхъ. црьствающв Дана изидетъ антихристъ из дкцы скверныя и
бадетъ ідко отрокъ"—изд. 161, 34—37. Въ томъ и другомъ случаѣ
мы имѣемъ нѣчто другое, какъ дальнѣйшее своеобразное развитіе ска-
занія о происхожденіи антихриста изъ колѣна Данова. Въ сп. Публ.
Библ. (^. I, 1007 антихристъ будетъ рожденъ „въ нѣкоемъ градѣ
гдемомъ велика* Вавилони*", но затѣмъ упоминаются всѣ три города:
1) здѣ будетъ антихристъ и собрати нечистоты и бещипи* любы жень-
скиа, и то имя' быти во градѣ Виѳсаиде, 2) антихристъ иметь у себя
магистровъ иже учатъ его злато нарджати и ипе волъхвованид и
прелести, и сие бадетъ во граде Хоразине, 3) здѣ идетъ антихристъ
отъ Капернаума во [Іерусалимъ". Въ сп. Публ. Библ. (^. I, 476
(XVIII в.), л. 68—70, читается, что антихристъ родится на Евфратѣ
рѣкѣ, гдѣ Едомъ и Моавъ, и будетъ у нихъ судьею двадцать лѣтъ.
Отсюда онъ пойдетъ на Тиръ и Сидонъ. Изсякнетъ рѣка Евфратъ и
выйдутъ Гогъ и Магогъ. Съ ними антихристъ пойдетъ на Царьградъ
и раздѣлитъ его на десять частей, а потомъ пойдутъ къ Риму и воз-
мутъ „любодѣйцу ветхій Римъ"; отсюда пойдетъ на Іерусалимъ: „егда
пойдетъ по морю, побѣгнетъ море отъ парусовъ корабленныхъ аки
по земли, почернетъ земля отъ щитовъ, отъ оружія ихъ, а егда кони
заржутъ, потрясется земля коня его". Съ сказаніемъ объ Едомѣ и
Моавѣ можно сравнить сказаніе Слова Псевдо-Ефрема: 8ей спт сое-
регіі айргоріпдпаге іетрне аЬотіпайопіз йезоІаНопіз е]н8, Гасіпз
1е§ійтн8, 8птѳі ітрѳгіпт, еі, еіспі йісіінг іп рзаіто: „Гасіі 8іті іп
8Н8серйопет йііів Ьоііі", осснгепі еі ргіті МоаЪііае еі Аттопііае
іатдиат зио ге§і. Сит ег§о ге§пит ассерегіі, )иЬеі еіЬі геаебііі-
сагі іетріит Беі ’, или напр. Слово Ипполита: „глеть бо Данилъ и
си спсжтс* й ржкъ его, Едомъ и Моавъ и начало снвъ Амомоновъ.
* Каз&агі, 316.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 211
си бо сжть и пристающии к немж рюда дѣла, и прд его свое сътво-
рать. Едомъ оубо сжть снови Исавови а Амонъ и Моавь иже &
двою дщерію Лотовж родивъшюсд й неюже родъ и по селд пребы-
ваетъ0 *. Сказаніе исходитъ изъ книги Даніила II, 41. Связь Гога и
Магога съ антихристомъ истекаетъ изъ Іоаннова апокалипсиса XX,
7. Обыкновенно, впрочемъ, появленіе Гога и Магога предшествуетъ
времени антихриста, какъ напр. въ Откровеніи Мефодія, но отсюда
уже не далеко до представленія одновременности тѣхъ и другого. Въ
томъ же сп. Погод. 1917, изъ котораго выше приведенъ отрывокъ и ко-
торый озаглавливается „Книга Даніила пррка провидѣніа врѣменъ по-
слѣдпн како пророчествова въ плѣни въ Вавилонѣ како црю со ска-
за", съ 24 читается другой отрывокъ о той же связи антихриста съ
Персіей и Гогомъ съ Магогомъ, а именно: Вси оубо стии пррци й
Прьсиды гііеть приходдщи квпно съ прьськы срачініномъ и подвиг-
Н8іъ странъ гаже на д-хъ оуг.'іт. земли, егда прельстить всь миръ до
до скончаніа повелѣнаго ёмоу времѣни, еже полъчетверта времѣни,
въ стіи гра вніти емоу глаголетъ странами, и тоу раздроушеноу емоу
быти й га" нашего іса хск егда же оузритъ Прьсднина, съ црмь грѣ-
ческимъ исходдщь и раширдются на грѣчьскыіА, разоумѣемъ безблазна
іако то есть иже съ Переданномъ исходить антихристъ, абіе же деедтъ
рогъ въстаноуть и Црьгря развратите*".
Гогъ и Магогъ, какъ видѣли, въ нѣкоторыхъ сказаніяхъ явля-
ются какъ народъ, подвластный антихристу, что можно объяснить
соединеніемъ двухъ эпизодовъ въ одинъ—появленія Гога и Магога
передъ антихристомъ и самого антихриста. Послѣдній является не
только какъ царь Іудеевъ, но онъ соберетъ вокругъ себя народы изъ
всѣхъ странъ. Объ этомъ говорятъ напр. Ефремъ, Псевдо-Ефремъ,
Ипполитъ. Выше было указано, что по одному нашему сказанію ан-
тихристъ возьметъ „любодѣйцу ветхій Римъ". Эго сказаніе не стоитъ
одиноко: въ малорусскомъ сказаніи антихристъ беретъ Римъ и соби-
раетъ около себя народы: „И пришед до Рима антихрест и тамо
замордкетъ папѣжа Римского, намѣстника евдтого ап. Петра и сам
еддетъ на престолѣ во церкви апостолскои со плотию своею іако
Богъ и многих до себе потдгнет и зголдвет подъ свою моцъ. Многое
множество безчисленное поклондтсд еми: Тнрки, Татарове, Жидове
Нѣмци и прочад народи" 1 2. Это представленіе основано па вто-
рой главѣ книги пр. Даніила и особенно на 17-й апокалипсиса
1 Срезневскій, Сказанія объ антпхр., 22.
2 Калитовскій, Матеріалы до русо, литер. апокриф., Львовъ, 1884, стр. 45.
212
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Іоанна. Его знаютъ Ириней, Ипполитъ. Въ первое время довольно
сильно было распространено, мнѣніе, что съ концомъ римскаго цар-
ства связывается конецъ міра и пришествіе антихриста. Въ апока-
липсисѣ Іоанна римское царство представляется какъ послѣднее ан-
тихристіанское царство; та же идея наблюдается въ Откровеніи Ме-
фодія, въ Тибуртинской легендѣ, у Ацсо. Тертуліанъ и Лактанцій
предлагаютъ молиться за римское царство и его императоровъ, такъ
какъ иначе съ его паденіемъ наступитъ конецъ міра ‘. Съ этимъ
представленіемъ связывалось и другое, именно что, такъ какъ царство
римское погибнуть не должно, то послѣдній царь римскій передастъ
царство свое Богу—вѣрованіе, впослѣдствіи перенесенное на грече-
скаго царя. Отсюда, конечно, было уже недалеко до представленія,
что антихристъ возьметъ Римъ. Если позднѣе подъ вліяніемъ различ-
ныхъ причинъ на западѣ видѣли въ папахъ антихриста, то съ другой
стороны, при отсутствіи таковыхъ причинъ могли видѣть въ анти-
христѣ насильника римской церкви. Его царство будетъ собственно
въ Іерусалимѣ, но раньше онъ разоритъ Римъ, что находимъ напр.
въ слѣдующемъ еще сказаніи—сп. Публ. Библ. С^. I. 629, ХѴШ в.,
собраніе пророчествъ объ антихристѣ: „Соберетъ себе великое вой-
ско изъ всѣхъ народовъ поганыхъ и зловерныхъ еретиковъ слугъ
своихъ, и призоветъ себѣ на помощь севернаго Гога и Магога,
той есть Хама великаго цря Китайскаго и с темъ войскомъ пойдетъ
первое антихристъ до римской . стой апостольской церкви и тамо
убіетъ пастыря наивышняго овчарне христове папежа отца и епис-
коповъ убіетъ. тогда сядетъ въ цркви стго апостола Петра яко богъ
ложный, лстецъ, показующе себе богомъ надъ богами, прелщающи
народомъ и знакъ свои антихристовъ наложитъ на чела ихъ и на
раки. и въ Риме правоверныхъ христіанъ тако покоритъ, тогда нач-
нетъ власть свою простирати в цркви стго и верховнаго агла Хри-
стова Петра, на олтарь поставитъ свою бладнкю оферу сиречь жертва
бесовсккю службу управляти и тогда станетъ грабость сиречь мер-
зость на месте стемъ, а по семъ антихристъ поидет во Иерусалимъ
и тамо христіанъ правоверныхъ помучитъ которыя не примутъ печати
его, а поганыя- народы, орды бусорманскія турецкія и жидове неот-
ложно пріимутъ его за бТа своегок.
Разсмотрю теперь нѣкоторыя другія особенности указанныхъ
выше текстовъ легенды объ антихристѣ. Исторія антихриста въ „Ви-
дѣніи Даніила", находящемся въ Хрисмологіонѣ, состоитъ изъ слѣду-
* См. выписки у Воиззеі, 78.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
213
ющаго: 1) описаніе вида антихриста, 2) голодъ, 3) нечистые духи,
мучащіе родъ людской, 4) Іудеи дѣлаютъ антихриста царемъ, 5) плодо-
родіе въ первое время и послѣдующій голодъ, 6) попытка антихриста
превратитъ камень въ хлѣбъ, 7) появленіе обличителей антихриста. На
этомъ прекращается „Видѣніе", очевидно не оконченное. Объ отношеніи
этого сказанія къ соб. Сапопісіаппв 19 я говорю далѣе, а теперь только
буду указывать точки соприкосновенія. Въ сказаніи антихристъ изобра-
жается какъ чудовище: „лакотъ ві, власъ главѣ его по ногами возвле-
чется, триверхны будетъ и зубы во вышней части имѣли желѣзныя,
десная рука его мѣдная бадетъ и ногти его и шанца его два лакотъ
в долготу, долгоносъ, очи его іако звѣзда іаже въ оутро сіяетъ",—
изд. стр. 161—2. Подобное изображеніе встрѣчается во многихъ леген-
дахъ объ антихристѣ, но замѣчательно, что въ святоотеческихъ пи-
саніяхъ оно не попадается. Очевидно, толкователи хорошо понимали
его чисто народный, эпическій характеръ, и не рѣшались вносить въ
свои толкованія. Наоборотъ, апокрифическія сказанія въ большинствѣ
случаевъ предлагаютъ описаніе вида антихриста, которое Воиззеі
считаетъ ведущимъ свое происхожденіе изъ іудейскихъ преданій. Оно
встрѣчается напр.: 1) въ апокалипсисѣ Ездры—то еі«$о? той -росло-оо
айтой ахтгі аурой. 6 б<р{)а)ѵр.б? айтой б ое^іо? и? аст/]р то крсоі аѵа-
тгХ)чоѵ "хаі б гтгро? аааХгото?, то стоила айтой к/^и? р.іа, оі о^оѵтг^
аУгой <77іі{)ар.іаТоі, оі §ах.тиЛоі айтой со? ^репаоа, то і/ѵо? тсбо -о^соо
айтой с~ гОар.йѵ обо хаі гі? то р.гтіо—оо айтой т( ураср/} аотіуріето?
2) въ апокрифическомъ апокалипсисѣ Іоанна—„власы главы іего «остри
ідко и стрѣлы, «ко десное и ко и дньница вьсходащик на закгрик а
дроугоіе іако мѣдница, «ста емоу іако лакь. зоуби юмоу пади, прьсти
іемоу іако сьрпи. стопа ногоу іего іако в-ю пади, а на лицы іего пи-
шетсд антихріГ" 2; 3) въ армянскомъ „Видѣніи Даніила", хотя и въ
краткомъ видѣ—„колѣни его незгибающіяся, съ больными глазами,
съ гладкими бровями, съ кривыми пальцами, съ острой головой"3.
Въ связи съ указанными описаніями находятся и читаемыя въ раз-
сматриваемыхъ видахъ легенды объ антихристѣ. Въ сой. Сапоп. 19
описаніе болѣе подробно, чѣмъ въ другихъ источникахъ: то бфо? тт;?
гДгліа? айтой тг/]уесоѵ Г хаі аі тріу,г? т^? т/Агхіа? айтой ріурі т&ѵ то-
5соѵ айтой, р.гуа? ог хаі трглбр’лро?, хаі то ’іу.ѵо? тйѵ ~о$соѵ айтой
1 Тіяскепсіог^, Аросаі. аросг. 29.
г Срезневскій, Памятники юсоваго письма, 407
5 Каіеткіат, Віе віеЬепіе Ѵівіоп Бапіеів въ ѴѴіепег ИейвсЪгіП іііг
йіе Кшкіе йев Мог^епіэпбев, VI Впб , 239, 11—13.
214 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ріуа, оі 6ф9:аХр.оі аотоб со? 6 аот^р б -гсрсо’і аѵатек)чоѵ. оі о^оѵте?
аитоб оі хаты сгіотро? хаі то іяаубѵіоѵ айтоб абар.аѵті'ѵа. хаі б ррауіыѵ
аѵтой о §г^іб? сі^ро? хаі Еиыѵир.0? абтоб уаХхб?. ?] се уЕір а-’поб ’?
оЕ^іа т'?/еым у-, [лахрбфт]? ріахрораЗт]?, ЕооіаЙЕто?,—изд. 148, 30—37.
По подробности ближе другихъ къ этому описанію стоитъ описаніе
въ сказаніи объ антихристѣ въ сп. Бодлеянской библ. 'сой. §г.
Ьанйіапиз 27, лист. 18 — 19' «раоіѵ уар, то р-іѵ еіоо? ~об ~ро-
сытгоо аитоб і^осрыоЕ? госоОаі. аі тріус? тт;? хЕфаХт;? абтоб рхуа-
Хаі, аі бсфОЕ? абтоб ыоеі ауріоо. б &е?іо? б<р9аХр.б? аитоб аіраті
хЕХЕраорЕѵо?, б ое Еиыѵир.о? со? асгтт;р Харлтрб?. оі 6§6ѵте? аитоб со?
уаХхоі тоб хатсоЭеѵ рсгрои?. то ое аѵыЙЕѵ р.Еро? б5бѵтх? ойх е/еі.
ХЕір аитоб 7) Еиыѵиіло? кг^гі? Е/оиоа тоеі?, т; <?Е?іа аитоб /Еір
5ахт6Хоо? Еуоиса еЕ. еоті йрг'ітаѵооахтиХо?. аубѵато? ое Естаі,
б ~Об? б аріОТЕрб? Ё’усо.ѵ ТТф(ЕІ? 3(10 7]р,150, б (5е §еВІО? К'^НѴ
рлаѵ. Изъ тѣхъ же источниковъ вышло описаніе въ полной русской
ред. Откровенія Мефодія. „Въ первое оубо лѣта царства своего бу-
детъ сановитъ аки человѣкъ, а во второе лѣта власы его у брады
будутъ остры яко стрѣлы, десное же око будетъ аки звѣзда свѣтозар-
ная. а въ третіе лѣто око его будетъ аки львово и зубы и ногти аки
серпы, стопы же ногъ его дву пядей", ср. изд. 129. Особенность
здѣсь та, что его описаніе "распредѣлено по годамъ. Не нужно ду-
мать, что такъ видоизмѣнилъ редакторъ Откровенія: въ такомъ видѣ
сказаніе существовало уже на греческомъ языкѣ. Въ малорусскомъ
сказаніи, возникшемъ независимо отъ редакціи Откровенія, читается
точно такъ же: „Ткг им писмо свдтое даетъ перестороів, іаков бвдет
антихрестъ першого лѣта своего царства: бвдет борзо краснии, а на
дрвгое лѣто (йгрибѣет, а на третее лѣто бвдвгъ волоси голови и бо-
роди его імсо стрѣли, а <око правое бвдет іасное іако зорница, а дроу-
гое аки о угла, а па нозѣ правой палец его сокращенъ и звѣрообра-
зенъ бвдет и сверѣпъ, лют, золъ, страшен ‘. Изображеніе антихриста
съ страшными чертами, повидимому, находится въ связи съ исторіей
возникновенія о немъ легенды. Если правда, что въ основѣ легенды
лежитъ старый мифъ о враждебномъ Богу зломъ существѣ, у евреевъ
перешедшемъ въ врага Мессіи, а у христіанъ—въ врага Христа:
то надѣленіе антихриста чертами, выдѣляющими его изъ разряда
обыкновенныхъ людей и приближающими его къ образу дракона, ста-
нетъ понятно. Это былъ бы въ такомъ случаѣ остатокъ стараго ска-
занія о чудовищѣ, смутно сохранявшагося въ народной фантазіи и
* Ка.штовскій, 46.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 215
нашедшаго себѣ закрѣпощеніе въ какомъ либо одномъ письменномъ
памятникѣ, откуда оно и разошлось, слегка видоизмѣняясь.
Послѣдующіе эпизоды сказанія въ Хрисмологіонѣ—голодъ, не-
чистые духи, воцареніе, плодородіе и голодъ—очень обычны въ ска-
заніяхъ объ антихристѣ, а потому я не буду на нихъ останавливаться.
Разнообразнѣе сказаніе объ неудавшейся попыткѣ антихриста сотво-
рить чудо. Обыкновенно про антихриста говорится, что онъ будетъ
совершать различныя чудеса, по однимъ—дѣйствительныя, по дру-
гимъ—мнимыя. Но въ нѣкоторыхъ сказаніяхъ упоминается о неудав-
шемся чудѣ. Въ Хрисмологіонѣ читается: „тогда антихристъ краесѣч-
пому камени речетъ: азъ сотворихъ нбо и землю, тебе глю, крае-
сѣчныи камень,—буди хлѣбъ! и будетъ камень зміи и возглютъ
аптихристови: „всякаго беззаконія исполнене! егда не можеши того
сотворити, почто предложилъ еси тебе?"—изд. стр. 162. Здѣсь эпизодъ
этотъ вставленъ безъ всякой связи съ общимъ разсказомъ, но въ сой.
Санопіс. 19 тотъ же эпизодъ связывается, повидимому, съ описаніемъ
голода: антихристъ хочетъ сотворить чудо, чтобы утвердить колеблю-
щуюся въ него вѣру; впереди говорится: хаі угѵг(сетаі У] ут} ібатггр
хаі ^7]раѵ8т;сЕтаі тгаоа ротаѵ/;ѵ хаі тгаѵ еѵОос гтгі уг(<;
ёхХеіфе'.. хаі ^раѵ#?(<79ѵтаг аі Х![лѵе<; хаі оі ~отар.оі хаі та срргата
хаі оі ехр.аоЕ<; тйѵ и§атыѵ атго^раѵіЦсоѵтаі—изд. 149 , 30 —34.
Тогда антихристъ беретъ камень и говоритъ: „Вѣруйте въ меня, и
я этотъ камень превращу въ хлѣбъ“. Тогда Іудеи поклонятся ему и
скажутъ: „ты—Христосъ, котораго мы ожидаемъ, и изъ-за тебя при-
чинилъ намъ много скорби родъ христіанскій"; антихристъ тогда ска-
жетъ: „не печальтесь! скоро родъ христіанскій увидитъ, кто такой
я!“ и тогда скажетъ антихристъ тгро; тбѵ ахрбторіоѵ тгетраѵ (=крае-
угольному камню): „будь хлѣбомъ въ глазахъ Евреевъ!" и камень
обратится въ дракона, который скажетъ антихристу: „о, всякаго без-
законія и несправедливости исполненный! если не можешь, зачѣмъ
дѣлаешь? и посрамитъ его драконъ передъ Іудеями"—изд. 149—150.
Изъ того же источника проистекло сказаніе, вошедшее въ Уваровскій
списокъ полной ред. Откровенія Мефодія. Въ другихъ спискахъ его
нѣтъ, не было и въ первоначальномъ видѣ полной редакціи. Я говорю
о томъ эпизодѣ, что, когда люди, получившіе отъ антихриста печать,
не найдутъ ни пищи ни воды и станутъ требовать отъ антихриста,
чтобы онъ повелѣлъ небу дать имъ дожіь—„сопротивникъ къ нимъ
отвѣщаетъ съ великою яростію: О безумніи человѣци! откуду имамъ
вамъ дати ясти и пити? Небо не хощетъ дати дождя, а земля паки
а
216 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
не хощетъ дати жита ея. Откуду азъ вамъ дамъ снѣди?" *. Въ спи-
сокъ Откровенія эта подробность перешла изъ переведеннаго слова
Ефрема объ антихристѣ; тѣмъ же самымъ словомъ въ данномъ слу-
чаѣ воспользовался авторъ Псевдо - Ипполитова сказанія объ анти-
христѣ 2- Въ сербской притчѣ объ антихристѣ роль дракона выпол-
няетъ еванг. Іоаннъ, а самый разсказъ представляетъ состязаніе
Іоанна съ антихристомъ: Тогда Іюаннь богословь сміндѣть сь не
весь н рететь іемн* <> діаволе, толика ли тн высть класть на ^емлн
даііна да Бла^нншн рюдь хрнстТаньскы. н реѵеть іг.ыз діаволь: тон не
самь ли іа Богь. тон не сьткор» лн ѵюдеса іакоже хоштв? н реѵеть
Іюаннь діаколн: аште сьтворншь да каменіе живо бвдсть, то н л/д. вѣ-
рзю вь тѣ. н тогда не можеть сьткорнтн. н тогда рететь іемк аньтн-
Хрнсть: Іюаннѣ, а тын можешь лн сьткорнтн, іеже мн гын велншн, (окате
а/д. вѣдсх, поніеже ті іе даль Богь сьтворнтн н сьврьшнтн. н рете
Іюаннь: не могн а^ь сьткорнтн, нь глась господнь прн^овв н тьн сьтко-
рнть. тогда рететь Іюаннь: Господи Іусоусе Хрнсте, пошли глась свонхь,'
да врагь внднть іако ты іесн Богь іедннь вьседрьжитель, н тогда аггелы
вь^ішіють: слава тсбѣ, Господи н тогда каменіе живо ввдеть н поте-
Тсть вьсе каменіе. Богословь же ЮБратнтьсе горѣ на невеса н видѣвь
тон тогда антнхрнсть пондеть вьслѣдь іего. н рете Іюаннь богословь кь
Боги: владыко, како можеши трьпѣтн, іако хоштеті діаволь кь^лѣстн к 1
тевѣ- и рете Богъ: не врѣ^н іего, да вк;лѣ^еть толикой н пакы
на ^еіллю спаднеть... 3 Данный видъ легенды слѣдуетъ признать бо-
лѣе позднимъ: Іоаннъ является не въ обычное время; обыкновенно
онъ являлся, да и то не всегда, съ Енохомъ и Иліею. Съ подоб-
нымъ характеромъ испытанія антихриста встрѣчаемся въ персидской
исторіи Даніила. Незадолго передъ концомъ міра явится одинъ чело:
вѣкъ изъ колѣна Ефрема и скажетъ собравшимся къ нему іудеямъ:
„я есмь Мессія, вашъ царь, ваше богатство". Израилиты же скажутъ
ему: „мы требуемъ отъ тебя трехъ признаковъ, которые должны насъ
убѣдить: 1) ты долженъ съ посохомъ, который Моисей передъ Фара-
ономъ обратилъ въ змѣя, сдѣлать то же самое; 2) жезлъ Аарона, ко-
торый сталъ сухимъ, долженъ тотчасъ дать свѣжіе листья и плоды;
3) ты долженъ представить намъ сосудъ съ манной, который сохра-
нялся у Аарона. Покажи намъ эти три знаменія, и мы повѣримъ, что
‘ Памяти, отреч. литер. II, 266
8 Сахаровъ, Эсхатологическія сочиненія и сказанія въ древне русской
письменности, 212 и слѣд.
3 8іагіпе XVI, 83—4.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 217
ты говоришь правду11. Но злодѣй тотъ не будетъ, въ состояніи сдѣлать
даже одного *.—Всѣ сказанія представляютъ видоизмѣненіе одной ле-
генды—о неудавшейся попыткѣ антихриста совершить чудо.
„Видѣніе Даніила" въ сой. Сапопісіапив 19, приписанное Ме-
фодію, въ концѣ содержитъ, какъ видѣли, сказаніе объ антихристѣ.
Изъ сказаннаго уже видно его отношеніе къ Хрисмологіону, подроб-
ности объ этомъ ниже. Здѣсь я укажу на особенность наименованія
антихриста. Въ нѣкоторыхъ сказаніяхъ, какъ напр. въ апокриф. апо-
калипсисѣ Ездры, въ апокриф. Откровеніи Іоанна, говорится, что на
лицѣ антихриста будетъ написано его имя „антихристъ". Въ сой.
Ьаийіапиз 27—іи тф р.гты~ы аѵтоѵ гушѵ стоі/еіа тріа. Въ сой.
Сапоп. 19 разъясняется, какія это отоі^еіа тріа: хаі еі<; то ріетожоѵ
айтой урардлата тріа а х т. хаі то а йдХоі „арѵоиріаі", то х „хаі
ё^арѵой|лаі“, то т „тоѵ р.ерііарор.Еѵоѵ срахоѵта—изд. 148, 37—38. Въ
связи съ такимъ начертаніемъ стоитъ изображеніе антихристо-
вой печати. Сказаніе объ антихристовой печати, идущее изъ глубо-
кой древности и примѣненное въ апокалипсисѣ Іоанна къ одному
звѣрю (гл. XIII), причемъ подъ печатью можно разумѣть римскія мо-
неты 2, заимствовано авторомъ слова Псевдо-Ипполита, откуда оно
переходило и въ другіе памятники. Такъ въ словѣ о скончаніи міра
и антихристѣ, приписанномъ Дамаскину монаху, читается: „Надписаніе
печати так® глетъ: йрицаюся творца вксе и земли, йрицаюся стаго
крщенія, івгрицаюся сложити хрін и бываю твои рабъ, ©рицаюся
цргва нкнаго и люблю мака, ©рицаюся крга и пріемлю печать твою" ’.
Далѣе, въ томъ же сой. Санопіс. 19 антихристъ называется Самуиломъ:
хаі тоХХоі тйѵ ^рістіаѵйѵ хро|?7]0г,ооѵтаі еѵ ореаіѵ хаі отЦХесіѵ хаі
тай; (Нав; ашЗ^ооѵтаі, і'ѵа ре, аитойс хатаХа^Зт] б <$оХю<; 2а-
|лоит)Х—изд. 150, 14—16. Эго имя, какъ и другое—Веліаръ,' идетъ
изъ іудейскихъ сказаній: въ восхожденіи Исаіи оно встрѣчается: еі іЬі
ѵійі баштаеіет е^иедпе роіеяіаіез еі егаі та§па ри^па іп ео еі
яегтопея баіапісі *.
Я упомянулъ о сой. Ьаийіапия 27 Бодлеян.библ.; сборникъ состоитъ
изъ нѣсколькихъ тетрадей и третья тетрадь содержитъ—Прбрр/іск; тоѵ
Іѵ ауіок; Кыѵстаѵтіѵои тоѵ ІѴІгуаХоо тері тд? аХсосеох; т^с |лауаХт)<; тйѵ
1 ЯоіепЪзгд, (теесііісіііе Вапіеіз въ АгсЬіѵ Гйг ѵѵібвепесІіаШісІіе
ЕгСог8с1іип§ йез аііеп Тевіатепіез ѵоп Мегх, I Впй. 1870, стр. 471.
8 Воиззеі, 133.
3 Срезневскій, Сказ. объ ант. 83.
4 См. указ. у> Воиззеі, 100. ,
28
218 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
-бХгыѵ. Листы 15—25 занимаютъ пророчества, перемѣшанныя съ
Откровеніемъ Мефодія и съ толкованіями; тѣ же пророчества чита-
ются въ сой. Ваггосіапиз 145, л. 43—52, по другой нумераціи 70—
79. Листъ 17 содержитъ сказаніе объ антихристѣ—тсері т7)<; ёХгйсгсо;
тое аѵті^рістои. Въ началѣ идутъ общія фразы, говорится, что анти-
христъ произойдетъ ёх уёѵоо<; тйѵ ‘ Е(3раіыѵ ёх <роХ^<; &ё той Даѵ
уеѵѵт)8гіс ёѵ т/) ГаХіХаіа, съ чѣмъ можно сопоставить 109 вопросъ къ
Антіоху—ёх т^<; ГаХіХаіас, о8еѵ о Хріотб? ё^Х-Эгѵ, г^ёруетаі. Послѣ
того какъ сказано о господствѣ антихриста надъ Іудеями и что онъ
ёшраХеТ пбХер.оѵ ісуороѵ ё~і та<; хѵхХс$а<; тйѵ ѵ^ссоѵ хаі -9-Хіфеі абта<;
ітерРоХіхй;—чрезъ небольшое объясненіе рѣчь продолжается такъ:
тіѵёс; обтю<; ^іауоргиоиоіѵ, оті тгрб той аѵтіурістои ёугр8т)соѵтаі тгоХлоі
фео^бурістоі хаі фаи&обібаохаХоі хаі фео^опроср^таі хаі тгратокоюі
"рауріатсоѵ тоХХйѵ аѵосіюѵ хаі •йоѵ^рйѵ, йотг п^аѵ^ооосі тголХоб?.
сгйѵ тобтоц бё ёуерО^сетаі йѵг(р ёх тір; шот/(то<; той ’АХгЕаѵброо хаі
тгрохбфеі хата тгоХХйѵ ёѵ ЧгроосаЛтір.. ойто? б'ё ёстіѵ, й<; 7ёуоосіѵ, б
гсробро|ло<; той аѵтг/рістои хаі тоі^агі бібау-^ѵ ібіаѵ ^гѵ/;ѵ Ягой хаі
аѵЗрйтіыѵ хаі тсаст]^ ура<р^<; а~/ДХотрісорёѵ/;ѵ. хаі ті[лг(огі то уйѵаіоѵ
тт|<; ауорас; ги<р7)[ліаі<; хаі атг^огі той<; тйѵ’ ’Іоибаіыѵ ѵор.обібасхаХои<;
ёѵ таи; ауораТ?, рігуаХ6ѵоѵта<; то оѵо|ла той феобокро<р/;тоо біа^о^ои.
хаі сиѵа^гі то хатаХтоѵ той Ісра^Х еі<; е8ѵо? ріуа хаі ойѵ тоц гір/)-
риѵ.ои; феобоігро<рт)тац ар^еі ёѵіаотой<; тріахоѵта. ёѵтайЯа іоторгітаі т)
ДаХібаі; той аѵтіурістои тгоѵідра тоха<; бкграѵю8гѵ стрюриѵ^і; тгоіхіХ-/)<;
ётіаѵатгаторіёѵт], хаі стгіо8еѵ айт^с; ёстй<; 6 біа^оХос; ёѵ с^раті сати-
рой. хахгіѵос; бё о сатаѵа бтоЭсѴ ай~т)<; ё'Тйаруаѵбр.гѵос; ібсітер ѵтртюѵ,
ёуыѵ бё й~ераѵыЭгѵ т^? х€<раХ^С айтой стоіуеіа тріа. хахеіѵт] 8г-
<орйѵ то аѵаі&ёс; айт^с крбосотсоѵ тбѵ діароХоѵ тбѵ сатироѵ хаі хатгу_соѵ
ёѵ тт) хеіР‘ «бтф; с>іѵі?6ѵа... Здѣсь интересны двѣ подробности: 1) опи-
саніе дѣйствій предтечи антихриста и 2) указаніе на мать антихриста.
Послѣднее стоитъ, очевидно, въ связи съ разсмотрѣнными выше сказані.
ями о сверхъестественномъ рожденіи антихриста; прибавляется только
имя матери—Далида. Что же касается предтечи антихриста, то онъ
истекаетъ, несомнѣнно, изъ общаго мѣста о ложныхъ пророкахъ, отъ
которыхъ предостереженіе находится еще въ евангеліи. Фантазія сдѣ-
лала въ этомъ направленіи еще шагъ: если у Христа былъ предтеча,
то таковой долженъ быть и у антихриста, который, по слову напр.
Псевдо-Ипполита, во всемъ будетъ подражать Христу. Какъ древне
сказаніе объ антихристовомъ предтечи и что означаетъ его происхож-
деніе ёх шбт>)то<; той ’Алг^аѵ^рои—сказать не умѣю.—Изъ другихъ
особенностей разсматриваемаго текста укажу на появленіе особой
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 219
звѣзды въ царствованіе антихриста: тбтг Е^гХгб'тетаі аотроѵ атЪ аѵа-
тоХйѵ хаі Ларіфгі еи? <?оа[лйѵ, хХ^г^огтаі оѵора. тоб йотроо ёхеіѵоо
„афіѵ&Ю(;“. хаі гй!)гы<; р.етар).-/;8"/)сгоѵтаі та '(со^ра йбата &і<; „афіѵОюѵ"
хаі ѵгхрюЭ'^ооѵта' га осЬріата тйѵ аѵ&рйтаоѵ хаі ойх ё'атіѵ б Эатгтыѵ
айтой?, л. 20-й.
Я упоминалъ неоднократно сказаніе объ антихристѣ въ спискѣ
Публ. Библ. (^. I. 1007, XVI в. Въ сп. Софійской библ. при
С.-Петербург. Духовной Академіи № 1506, л. 193—211 оно таково:
© книги глемыя Тефологіи сіи совокупленіе
вкратцѣ избрано о антихристѣ.
„Данъ будетъ зміи колуберъ на пути керастъ на стези хапаяи
пяту коньску, да падетъ всадникъ его вспять. Сія словеса протолко-
вана в книзе глаголемой совокупленіе теѳологіи сице. Оудобнѣ упо-
добляя антихриста змію глемому керасту, понеже той зміи сицево
естество имать, еже стрежетъ кздящн людіи, і имать четыре рогй
гако овни, 'единем же рогом уязвляетъ животна и человѣка, другими
же (194) роги творитъ иныя пакости ихже много написовати.
„Такожде уподобляетъ антихриста змію колыберу сего ради, по-
неже той любитъ со уроженія быти по сѣнію, сего антихриста дѣла
попущенія такоже всюду по темнетѣ и по неправдѣ прострутся.
„И гакоже зміи керастъ своими четырми роги пакости творитъ,
тако і антихристъ пакости начнетъ творити на четыре путѣхъ. при-
зоветъ и губп люди четырми чинми—добрымъ ученіемъ вѣщаніе и
многими великими знаменіи и дары и великимъ богатествомъ, чет-
вертое же великими муками, иже возложитъ на нехотящая ему вѣ-
ровати, икоже пишетъ Матфеи во еѵліи: такова бѣда и нужа будетъ
во время то гакова же преж не бѣ. аще (195) не бы прекратилися
дніе тіи не бы вси члвцы спаслися“.
„Антихристъ зачатъ будё во утробе матерни силою діаволею,,
иже исполненъ всякого беззаконія и лукавства, сего оі*ъ соблудитъ
с своею дщерію и будетъ антихристомъ обременена.
„О рожденіи антихристовѣ. Рожденъ будетъ антихристъ в
нѣкоемъ граде глаголемомъ великая Вавилонія и будетъ всякихъ злы
сн и лукавства исполненъ, понеже діаволъ дѣйствуетъ вся его мо-
женія в томъ, сіе пишетъ в книзѣ совокупленія теѳологіи в седмой
главѣ, антихристъ во градѣ Вифсаиде изоюбрѣсти имать нечистоты и
безчинныя любы женскія, якоже пишетъ в книзѣ совокупленія те-
фологіи. и гдь нашъ во еѵліи прокля грд (196) той гля: „горе тебе
Вифсаида"!
220
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
„Во Иердимѣ повелитъ антихристъ обрѣзати себе (по) ветхому
закону и речетъ ко Іудеомъ, иже онъ есть Месія имъ обѣтованный,
пишетъ о семъ в сокращеніи тефологіи.
„I гако онъ бжтвеная воспріятъ, тогда (вступитъ бдгіи агглъ <о
него, и сіе повѣдаетъ толкованіе во апокалипсіи.
„Іудеи начнутъ црковь Соломоню во Иерлимѣ паки созидати,
ккоже бо разорена бѣ ю римскихъ кесарей ® Тита Еуспасіянова, и
нарекутъ его Іудеи бга быти пришедша. сіе стоитъ в совокупленіи
тефологіи во ©смой книгѣ в седмой главѣ.
„Антихристъ во градѣ Хоразинѣ у магистра учитися (197) имать
злато сотворити и прочая волхвованія и прелести, и сіе пишетъ в
совокупленіи тефологіи. и гдь рече во еѵліи: „горе тебѣ Хоразинъ".
„Антихристъ с> Капернаума во Іерлимъ идетъ и повѣдая пре
собою гако стъ есть онъ. пишетъ о семъ в книзѣ совокупленія тефо-
логіи. и гдь рече во еѵліи: „горе тебѣ Капернауме".
„Между же антихристова тайнаго пришествія і его явленія сице
пріидетъ Исаіа и Енохъ из рая и будутъ три лѣта противн анти-
христа проповѣдати, сіе писано в совокупленіи тефологіи в седмой
книзѣ в первой на десеть главѣ.
„Здѣ проповѣдаетъ Иліа порокъ пре антихристомъ стое хртіян-
ство, сам же одѣянъ вретищемъ в знаменіе (198) великаго устру-
жевія. сіе повѣдаетъ книга силъ.
„Здѣ проповѣдаетъ вторый пророкъ Енохъ хртіанство и возвѣ-
ститъ хранитися антихристова лукавствія, сам же одѣянъ во вретище,
и сіе писано такоже в книзѣ силъ.
„Здѣ начнетъ антихристъ новое ученіе проповѣдати и новое
уставленіе и прелститъ миръ хитрыми своими вѣщаніи, и сіе пишетъ
преждеименованное совокупленіе тефологіи в седмой главѣ.
„Здѣ начинаетъ антихристъ вторую кознь, еюже есть великими
знаменіи миръ оболсти, иже поставитъ вѣтры и сотворитъ морю на
высоту вознестися и паки долу пустити вся. и сіе повѣдаетъ книга
совокупленіе тефологіи в седмой книзѣ (199) в девятой главѣ, тако-
же толкованіе и апокалипсіи.
„Антихристъ паки сотворитъ знаменіе сухимъ древесемъ про-
цвѣтати и вскорѣ паки посыхати и пременити воздуху естество, і
ино сотворитъ знаменіе еже гиганта силна из ідица выколупити и
градъ нитію повѣсити и елена ис камени выскочити.
„Антихристъ повелитъ Иудеи знаменати вѣрующихъ в него на
тѣмени и на челѣ и на деснѣи руцѣ. о семъ писано во апокалипсіи
Іоаннове и в совокупленіи в седмой главѣ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
221
„И послетъ своя проповѣдники проповѣдати всему миру, ико
онъ истинный бгъ Месія, на землю пришедыи, и сіе вѣдомо всему
миру сотворитъ (200).
„I инъ проповѣдникъ антихристовъ проповѣдаетъ црю Египет-
скому и всей земли его. сего бо первіе к себѣ приведетъ, сіе писано
в глозѣ сирѣчь в толкованіи на Даніилово пророчество, и паки инъ
проповѣднн антихристовъ проповѣсть црю Ливійскому и всѣмъ су-
щимъ его о своемъ б^ѣ Месіи, да вѣруютъ в него, другій проповѣ-
даетъ проповѣдникъ антихристовъ царю Меренскому і Индійскому,
ико Месия и б’гъ на землю пришелъ есть, он же воста вѣровати имя.
„ А инъ антихрістовъ проповѣдникъ проповѣсть црицѣ Амазонской
и черныхъ Индѣомъ, иже в гора Каиспиискихъ. сіи изыдутъ во ан-
тихрістово время, икоже стыи Еронимъ повѣдаетъ.
„Сіи чермниі Іудеи именуются Гогъ и Магогъ и сотворятъ (201)
миру нужу велику и прица Амазонска пріидетъ ко антихристу.
„Такоже и прь Левіискыі и прь Моренскія земли с веселіемъ
пріидутъ со множествомъ людей ко антихристу, он же дастъ имъ и
всѣмъ вѣрующимъ ему злато и сребро и симъ многія люди к себѣ
привлечетъ.
„I повелитъ антихристъ цря Египетскаго и пря Аморейского
того Ефиопскія земли и всѣхъ сущихъ в прьствІА ихъ знаменати на
тѣмени или на челѣ и на деснѣи руцѣ.
„Црь Ливійскій не восхотѣ повелѣвъ быти (еіс) во антихріста
вѣровати, аще не воставитъ ему отца и матерь его со мертвыхъ, и
сіе антихристъ ему сотворитъ и симъ миръ обратитъ и прочили лож-
ными знаменми. сіе писано в совокупленіе тефологіи (202) в девя-
той главѣ.
„Антихристъ паки сотворитъ хитростію волшебною, повелитъ
столпу глати и йвѣщевати всъ вопрошающимъ его. сіе писано в со-
вокупленіи тефологіи и во апокалипсіи в седмой главѣ.
„ІАкоже црь Ливійскій и люди его вѣровати имутъ антихрісту,
он же повелитъ цря и люди его знаменати на челѣ и на деснѣи руцѣ.
„Антихристовы слуги приведутъ ко антихристу патріархи і иноки
мужи и жены и вся члкки хотящая вѣровати ему.
„Посемъ приведутъ пред антихріста вся нехотящая в него вѣ-
ровати. он же многоразличными тяжкими муками тѣхъ обложитъ,
иже не суть прё (203) видѣны, сіе писано в совокупленіи тефологіи.
„И скрыватись имутъ человѣпы ю страха мученія и ради глада,
занеже возбранено будетъ имъ купленіе, ижб назнаменаны антихри-
222
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТДРСКАГО.
стовымъ знаменіемъ, кко да повѣдаетъ другъ другу, сіе писано есть
во еѵліи.
„Посемъ сядетъ антихристъ в своей превышіпеи славе и возвы-
сится нд всѣми бги и над всякимъ бікін чтилищемъ и похулитъ бга.
и сіе писано в совокупленіи тефологіи и во апокалипсіи.
„И повелитъ антихристъ стыя пррки Илію и Еноха во Иерлме
убити и лежа непогребены полчетверта дни. погрести ихъ никтоже
не смѣетъ, сіе писано во апокалипсіи (204).
„Тогда убо учители буду безчестни и ктому же проповѣдаютъ,
посемъ убо стіи прроцы бікіимъ аиломъ ы мертвыхъ воставлены бу-
дутъ Иліа і Енохъ.
„Антихрістъ падетъ на землю іако мертвъ бысть, уснетъ бо коз-
нію волхвованія, князи его и вси людіе чтятъ его умерша и начнутъ
плакати о немъ.
„Посемъ антихрістъ паки ю мертвыхъ востанетъ и речетъ кнземъ
своимъ и велможамъ: „видите ідко азъ есмь истинныя бгъ и члкъ!
они же преклонше колѣне поклонятся ему.
„Посемъ антихристъ сотворитъ силою диаволею и волхвованіемъ,
да огиь снидё с небеси на его ученики и тѣмъ возвысится и глетъ:
„лучше іако уже и учнцы гда ншего Іиса Хрга бѣяху (205) стыи
дхъ воспріимше.
„Таже призоветъ антихрістъ вся кіізя и велможа хртіаны і языч-
ники Іудея и всѣхъ вѣрующихъ вонь и речетъ имъ, іако хощетъ онъ
вознестися на небо.
„И повелитъ себе діаволу вознести горѣ и тако убіетъ сего гдь
нашъ дхомъ устъ своихъ, в толкованіи во апокалипсіи в п главѣ
глетъ, еже Михаилъ убіетъ его в совокупленіи тефологіи.
„И вверженъ будетъ антихристъ во адъ. слуги же его рекутъ
в себѣ: „уже не имѣемъ бга и живемъ согрѣшающе в похотехъ тѣ-
лесныхъ. но і еще будетъ имъ попущено ке дніи, аще они восхотятъ
в покаяніе пріити. сіе писано в совокупленіи тефологіи (206).
„И егда антихрістъ свои животъ лукавствѣ исполнитъ и золъ
конецъ воспріятъ, тогда убо паки пріидутъ по изволенію бжію стіи
нррцы Іліа и Енохъ и проповѣдаютъ х'ртіанскую вѣру в земли той
идѣже лежитъ антихристъ и обратятъ вся кнзи ’и велможи и вся
члкки и будутъ вси хргіане и ктому не будетъ токмо едина вѣра
ідкоже писаніе содержи, будетъ единъ пастырь і едино стадо овчее,
но тогда убо никтоже извѣстенъ, когда судный дііь пріидетъ, обаче
убоятся на всякъ дііь пришествія его еже селянинъ оряи свои плугъ
и свои скотъ и своя ризы на полѣ забудетъ и в до свои притечетъ,
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
223
убоятся юностѣства суднаго дни на поле, ідкоже писаніе проповѣдаетъ
еже гдь вшъ скратитъ дніе тіи ради блгихъ свой избранныхъ, дабы
великія ради нужи и страха в злое невѣріе не впали, в совокупленіе
кратко тефологіи.
О пятинацесяти знаменіихъ грядущихъ пред
суднымъ днемъ.
* „Иже всемогущій бгъ всѣмъ члкомъ имѣя устроеніе пко да сія
пятнадесять знаменіи увидѣтися должны пред суднымъ днемъ, ыкоже
учители написуютъ сице ежё составы и твари ю огорченія и тѣсноты
и пришествіе юностнаго суда и грознаго судіи пришествія всѣмъ
члкомъ в то время живымъ сущи соблюденіе, еже они сему сообра-
зенъ страхъ имѣти должны и о своихъ согрѣшеніяхъ каятися и по-
каяніе о таковыхъ пріимати.
„Сего ради стыи Бронямъ сія ёі знаменіи взятъ из греческихъ
книгъ і изъ (207) еллинскихъ и на латинской превративъ, ідко убо
писано обрящется в началѣ книги сея, ыже именуется чтенія стаго
Никова брата гдня сочина проповѣдникомъ или паки именуется історія
Лумбардіиская.
„Се есть первое знаменіе еже море протягнется и возвысится
выше всѣхъ горъ и встати и воздымется стояти аки стѣна.
„Второе знаменіе и снидеть паки море долу толь глубоко, іако
узрѣти его возможетъ и земля будетъ суха.
„Третіе знаменіе. Рыбы морскія и дивеса морскія на мори во-
зопіютъ и возрятъ бѣднѣ на ибо, о сихже вопли и взиреніи не увѣсть
никтоже токъмо бгъ единъ.
„Четвертое знаменіе (209). Море и прочая виды вкупе великія
и малыя огнемъ згорятъ.
„Пятое знаменіе. Вся быліе и древеса иму кровію потѣти и
птицы вкупѣ соберутся на поле и не имутъ ни пити ни ысти, понеже
убоятся пришествія праведнаго судіи.
„Шестое знаменіе. Земля потрясется тако, пко члкцы и скоти не
возмогутъ стояти но вси имутъ падати.
„Седмое знаменіе. Зданіе и древеса на землю падутъ, понеже
громъ породитъ по всему миру ю востока солнца даже до запада.
„Осмое знаменіе. Всяко камень воздымется на воздухъ и сра
жаяся на малыя части сокрушится и <Ь того будетъ вопль (210) ве-
ликъ, его же никтоже вѣсть токмо бгъ единъ, чліщы же побѣжат в
пещеры крыющеся.
224
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
„Девятое знаменіе. Изшедше члцы паки из горъ і ис пещеръ
и буду ходяще ико изумлены, не могуще другъ ко другу глати. ду-
бравніи же звѣри будутъ кротцы и смирени ико и члкомъ пріидутъ.
„Десятое знаменіе. Всѣ гробы ©верзутся ю востока слнца даже
до запада и мертвіи востанутъ из гробовъ, а живіи видятъ.
„Первоенадесятъ знаменіе. Звѣзды спадутъ с нксе і испустятъ
огнены блистанія ю себе и тѣмъ очистятся и станутъ паки свѣтлы
и чисты, члкцы же тогда восплачются ю великія тѣсноты ни ядуще
ни пиюще.
„Второенадесятъ знаменіе. Живи члкцы умрутъ (211), по апо-
столу измѣнятся,“да паки со другими мертвыми востанутъ и вся птица
и скоты и звѣри помрутъ.
„Третъенадесятъ знаменіе. Иже твердь пиная и вся земля нач-
нетъ горѣти.
„Четвертоенадесятъ знаменіе. Иже вся земля и горы и удолія
и холми вся равны будутъ.
„Пятоенадесятъ знаменіе послѣднее. Иже нбо и земля паки
станутъ и всѣ члкцы востанутъ вкупѣ по гласу трубы гласящія ю
стыхъ агглъ: пріидите блгословеніи «вца моего, наслѣдуйте уготован-
ное вамъ пртвіе ю сложенія мира, ©идите © мене проклятіи во ©гнь
вѣчный уготованный діаволу и аггло его.
„Многи книги о сихъ повѣдаютъ и наипаче книга совокупленіе
вкратце тефологіи в седмой главѣ како небо и земля има горѣти.
„Сія в книзѣ сеи ради сокращенія не суть тако по чину обіем-
лемо ико потребно есть, обаче в совокупленіи тефологіи вкратцѣ и
во иныхъ в книгахъ писано доволнѣ распространено обрящется тре-
бующимъ. здѣ же имать сія книга конецъ, мы же молимся да млгивыи
бгъ праведный судія свою млгь намъ послеть, аминь.
Кромѣ указанныхъ выше особенностей сказанія можно замѣтить
еще немногое. Обыкновенно антихристу приписывается желаніе возоб-
новить разрушенный храмъ Соломоновъ, въ настоящемъ же сказаніи
иниціатива возстановленія принадлежитъ самимъ іудеямъ, которые со-
чтутъ антихриста за истиннаго Бога. По упоминанію трехъ городовъ—
Хоразина, Вифсаиды и Капернаума—сказаніе сходится съ Открове-
ніемъ Мефодія, но то, что у Мефодія передано кратко, въ видѣ простого
упоминанія, здѣсь цѣлая картина.—Между тайнымъ и явнымъ анти-
христовымъ явленіемъ придутъ Енохъ и Илія и будутъ проповѣдывать
три года; оба одѣты во вретище. Отличіе отъ другихъ извѣстій о появле-
ніи ихъ состоитъ въ томъ, что здѣсь они являются не какъ обличи*
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 225
тели антихриста, а какъ предостерегатели отъ предстоящаго соблазна.
Чудеса, которыя сотворитъ антихристъ, также отличаются отъ чудесъ
другихъ сказаніи. Въ повѣствованіи о царяхъ соединено собственно
два сказанія: 1) сказаніе о трехъ царяхъ, которыхъ убьетъ антихристъ,
идущее изъ каноническихъ Видѣній Даніила, и 2) сказанія о слугахъ-де-
монахъ антихриста. Въ разсматриваемомъ сказаніи можно видѣть, какъ
изъ нѣсколькихъ элементовъ, попадающихся въ другихъ редакціяхъ
въ отдѣльномъ видѣ, составляется одно цѣлое. Антихристъ посылаетъ
своихъ пословъ къ царю Ливійскому, царю Египетскому, царю Мо-
ренской земли, царицѣ Амазонской и къ чернымъ Іудеямъ, называю-
щимся Гогомъ и Магогомъ. Всѣ они придутъ къ нему и увѣруютъ
въ него; Ливійскій царь потребуетъ для доказательства его истинности
воскресить его отца и мать, что антихристъ и исполнитъ. Извѣстіе о
трехъ царяхъ, побѣжденныхъ антихристомъ, идетъ отъ первыхъ тол-
кователей сказанія о немъ; у Ефрема напр. хаі тгатаЫ ёѵ -8ѵрф тргі;
расіХгі; [лгуаЛоо; *; отсюда оно перешло въ слово Псевдо-Ипполита *;
о томъ же говоритъ Ипполитъ, § 52. Сказаніе идетъ изъ книги Да-
ніила И гл. 43 ст. Въ нашемъ сказаніи Ефіопы обратились въ чер-
ныхъ Іудеевъ, называющихся Гогъ и Магогъ. Остальныя подробности
принадлежатъ фантазіи автора.
Что касается происхожденія сказанія, то, несомнѣнно, оно идетъ
изъ западнаго источника. На латинскій его оригиналъ указываютъ: 1)
ссылка на Іеронима, 2) сохранившіяся латинскія слова—а) „въ ком-
пендии сиреь в совокупленіи“=іп сотрепбіо, въ сп. Публ. Библ. (^.
I. 1007, Ъ) „магистровъ" = та^іЩгое, с) такое выраженіе какъ
юностный днь“=поѵІ88Ітп8 біев, въ сп. Публ. Библ. Но составляетъ
ли сказаніе уже русскую компиляцію или только одинъ переводъ—
остается неизвѣстнымъ; скорѣе, впрочемъ, можно думать, что на ла-
тинскомъ языкѣ существовалъ, а можетъ быть, существуетъ и теперь
подобный памятникъ со ссылками на „книгу силъ" и на книгу „сово-
купленіе тефеологии", относительно которыхъ сказать ничего не умѣю.
Совершенно въ томъ же видѣ, какъ въ Софійскомъ спискѣ, ска-
заніе читается въ рукописи собранія Гр. Уварова № 1904, входя въ
особую компиляцію объ антихристѣ, л. 78—114 (см. ниже). Списокъ
Публ. Библ. <3. I. 1007 немногимъ отличается отъ нихъ, но сохра-
нилъ лучше ихъ, какъ вйдѣли, указаніе на латинскій источникъ. Что
касается названія книги, то она въ сп. Публ. Библ. называется „со-
1 Воиваеі, 103.
2 Невструевъ, Слово Ипполита, 204, 325.
29

226 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
вокупленіе тефеологіи", а въ Софійскомъ и Уваровскомъ сп.—„сово-
купленіе тефологіи“. Повидимому, это есть переводъ латир. сошреибіит
іЬеоІо^іае.
Своими особенностями отличается и упоминаемое выше сербское
сказаніе объ антихристѣ ‘. Оно носитъ на себѣ слѣды поздней пе-
редѣлки и представляетъ собственно одну изъ редакцій „Видѣнія Да-
ніила^ особенность которыхъ состояла въ перечисленіи ряда царей
послѣдняго времени. Но редакторъ сказанія отъ подробнаго описанія
каждаго царствованія, какъ мы имѣемъ напр. въ житіи Андрея, удер-
жалъ только голое перечисленіе царей— царствуютъ царіе. е. дѣть, іедннь
царьствшеть е. дѣть н дрнгы і|ары:ті«И!:ті.о. дѣть и т. д. Вниманіе редак-
тора было обращено на сказаніе объ антихристѣ, на что указываетъ
и заглавіе—Слово о послѣдніемь вѣцѣ како роднтьсе антихристъ. Осо-
бенность сказанія состоитъ между прочимъ въ роли, которую играетъ
Іоаннъ Богословъ. Исторія съ неудавшимся чудомъ, попадавшаяся
раньше, здѣсь обращена въ единоборство антихриста съ Іоанномъ
.Богословомъ; см. выше, стр. 216. Не сотворивъ чуда, антихристъ предла-
гаетъ Іоанну попробовать, па что тотъ отвѣчаетъ: не могу а^ь сотворити
но гласъ господиь призову н тьн сотворить. И дѣйствительно, Іоаннъ обра-
щается съ молитвой къ Богу—и тогда каменіе живо гддеіь н потететь вьсе
каменіе. Тогда Іоаннъ обратится на небеса, но антихристъ пойдетъ вслѣдъ
его. Іоаннъ спрашиваетъ Бога, какъ онъ можетъ терпѣть, что дьяволъ хо-
четъ влѣзть къ нему, но Богъ приказываетъ оставить его въ покоѣ:
и пде духъ діаволовъ до врать некеснынхь. н срѣштуть аггелы і н со-
крытъ іего на землю и сдѣтнть н пдднѣ прт.дь сльньтнынмь градомъ.
Градь же тьн вьсь х/іѵіь, нже іесть градъ тьн псплыпепі. вьсего гада
/д.іТиид. н зі.іі’н іедннь (йблѣжнть весь градь н апашъ .'же дрьжнть вь
оустѣхъ оу вратѣхь града, іеже н ы.іі'и вьсталь то тун н лѣжнть противъ
іцьврало тн а градь тьн іесть въ ширину /д попрншть дльжинѣ н ширинъ
толи ко. Здѣсь видимъ сказаніе о попыткѣ антихриста вознестись на
небо и объ его убіеніи, съ той только разницей противъ другихъ ска-
заній, что антихристъ здѣсь поражается ангелами: въ этомъ отноше-
ніи сказаніе сходится съ такими, какъ слово Ефрема Сирина, апокр.
апокалипсисъ Іоанна, Адсо и др.; см. Воиззеі, 162. Въ повѣствованіи
о зміи отразилось, повидимому, сказаніе о Вавилонскомъ царствѣ.
Особенностью является далѣе единоборство Иліи съ зміемъ: тогда Ідіа
грани, поустнть ііапі. н поразить іего на два пдатца; единъ платы)ь
оумръть а дроугы жить, н тогда іедннь платаць скоѵнть на Илію. Ндіа же
1 біагіпе XVI.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
227
ПОГНБІІѢТЬ II БѢЖИТЪ КЬ ІЮрОСаЛНМЬ II ІНГГЛТІ ІСГО КЪ ІІСрОСДДіН.ІС II КТ.ДТЛЬ
іего гдс Лдамова гадка погрекена кисть, н тв іего закодмъ. іако кровь
іего нетеѵе на землю, тако земліа разгорнтсе на кьсе странъ. Слѣдуетъ
описаніе пришествія Христова и страшнаго суда. На судѣ рядомъ съ
Христомъ стоятъ Іоаннъ Креститель и Богородица, какъ это изобра-
жается на картинѣ страшнаго суда. Іоаннъ Креститель и Богородица
являются заступниками за грѣшныхъ, въ чемъ нельзя не видѣть влія-
ніе такого памятника, какъ „Хожденіе Богородицы по мукамъ". Оканчи-
вается сказаніе увѣщаніемъ молиться Іоанну Крестителю и приносить
покаяніе.—Изъ всего этого видно, что первоначальная редакція „Ви-
дѣнія Даніила" испытала на себѣ наслоеніе нѣсколькихъ другихъ па-
мятниковъ и обратилась исключительно въ слово о страшномъ судѣ и
антихристѣ. Такое превращеніе могло совершиться и на греческой
почвѣ.
Обращаясь къ повѣствованію объ антихристѣ въ полной русской
редакціи, нужно имѣть въ виду не текстъ, изданный Тихонравовымъ,
а издаваемый ниже: текстъ Тихонравовскій представляетъ дальнѣйшую
ступень, осложненную новыми вставками. Что касается первоначаль-
наго вида сказанія, то уже Сахаровъ, основываясь главнымъ образомъ' ?
на изслѣдованіи Невоструева о Словѣ Ипполита, опредѣлилъ его источ-
ники *. Таковыми, кромѣ уцѣлѣвшаго мѣстами стараго текста Откро- ’
венія, являются: 1) слово Ефрема объ антихристѣ, 2) Вопросы Іоанна
Богослова Господу на горѣ Ѳаворской, и 3) Вопросы Іоанна Бого-
слова Аврааму на Елеонской горѣ. Источникомъ же интерполяціи
Тихонравовскаго текста были, по указанію того же Сахарова и Не-
воструева, то же слово Ефрема и слово Псевдо-Ипполита. Перечисляя
эти памятники, Сахаровъ говоритъ: „Нѣтъ сомнѣнія, что всѣ эти со-
чиненія послужили источникомъ для Откровеній, а не наоборотъ. Былъ
ли соотвѣтствующій славянской редакціи этихъ Откровеній греческій
подлинникъ—на этотъ вопросъ нельзя отвѣтить рѣшительно за не-
имѣніемъ данныхъ"2. Сахаровъ при этомъ ссылается на Веселовскаго,
думавшаго, что былъ греческій подлинникъ, и предполагавшаго, что
подлинникъ интерполированной славянской редакціи Откровенія былъ
подробнѣе, нежели текстъ Огіііобохо^гарЬа. Но на основаніи всего
разбора видимъ, что наша редакція не есть переводъ съ греческаго,
а самостоятельная русская редакція.
Полная русская редакція встрѣчается въ довольно большомъ
1 Сахаровъ, Эсхат. сочин. 138—146.
а іЬіб., 146.
228
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
количествѣ списковъ, начиная съ XVI в. и доходя почти до XIX.
Я имѣлъ возможность просмотрѣть двадцать два списка этой редак-
ціи. Списки раздѣляются на полные и неполные, причемъ изъ по-
слѣднихъ иные не носятъ на себѣ никакого болѣе или менѣе опре-
дѣленнаго намѣренія сократить полный текстъ. Въ большинствѣ
случаевъ это суть различной величины выписки изъ полной редакціи,
однѣ длиннѣе, другія короче. Къ числу такихъ списковъ принад-
лежатъ:
1) Моск. Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ, отд. I,
№ 211, л. 1—13, ХѴШ в.
2) Москов. Публичнаго Музея, изъ собранія Бѣляева, № 1572
(Бѣл.;63), XVII в., начинается съ явленія трехъ городовъ=язд. 128.
3) Ундольскаго № 643, XVII в., л. 529... „Сказаніе о послѣднихъ
лѣтсх осмыя тысущи о плененіи Измаиловичи. Тии же снть пнѣ
Измаиловичи расплодися и быти им еще единою' на послѣднихъ лѣ-
техь осмыа тысящи и попленятъ всю землю и дойдутъ до Рима и
нобѣждени будутъ дважды от Рима...=изд. 121.
4) Москов. Публичнаго Музея, изъ собранія Пискарева, № 548,
л. 122—128; начало: „и запустѣетъ Персида и поморскад страна и
греческад, и Киликиа и Сурид Патрики а и Селевкид живущій близъ
н станё.-.=изд. 123.
5) Публичной Библ. О- I. XVII, 76=Толст. отд. И, № 393, не-
большой отрывокъ.
6) Публичной Библ.-Г. I. 261, также отрывокъ.
7) Ундольскаго № 565, л. 128... „Слово ® послѣднем времени
и ю Михайловѣ царствіи®. Начало съ небольшимъ добавленіемъ:
„Егда же боудё в послѣднее времд <о исходѣ седми тысащнн л®, тогда
умножитсд безаконие в людё и станё егкпь на егпа. бъ же не тернѣ
зрѣти преступленид ради чача и попусти иновѣрныд пзыки на рб
хръАньскыи. буду рѣчи проказиви искушающе рб хртьлньскыи ккоже
рече аплъ Паве: не соу вси хртидне елико н на земли, смртию из-
мираю члвци и разсыплдтсА по всей земли кко персть, іна казнь
будё. легъ теръ заутра въстати не можё. велика казнь будё ® бга. а
прьны бъ пожить иже ре: блжни есте ега... изд. 122. Конецъ также
не' сохранился.
8) Изъ собранія Тихонравова № 300, XIX в., л. 107 —116,
„Выписано ис книги Мефодід епископа Патрьскаго из настолщеи
старописменнои“. Начало: „Будутъ царства Михайлова лг лѣта, лѣта
же будутъ его ілко и Ноеви. и оуснетъ землл на лг лѣта и не бу-
детъ рати по всей земли..., изд. 124.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 229
Къ полнымъ спискамъ, кромѣ изданнаго ниже сп. Моск. Арх.
Мин. Иностр. Д. № 341/721, принадлежатъ:
1) Троице - Сергіевой Лавры № 769, л. 18—34, „Слово стго
епкпа Мефедьк Паторомскд ю перво роду и й вослѣДне". Конца не
хватаетъ, списокъ оканчивается словами—„такожде Іюда продави 'га
(Ь колѣна Данова. 6) горе будё тогда рождающнсд въ та дни и в
вѣки, аміь
2) Публ. Библ. (ф ХѴП, 82=Толст. отд. II, 229, л. 86—115,
„Слово стго (йца ншего Мефедиіх егіпа і о созданіи Адамліл и о вто-
ромъ прішествіе и ю Михайловѣ цртвѣ и о антихристѣ“.
3) Публ. Библ. I. 1040, списокъ вполнѣ соотвѣтствующій
предшествующему.
4) Малорусскій списокъ, принадлежащій галицкому ученому
Франку *.
5) Другой малорусскій списокъ того же Франка; списокъ окан-
чивается сказаніемъ о нечистыхъ народахъ. Исторія Ноя отличается
отъ предшествующаго списка; она представляетъ какъ бы отдѣльную
исторію и оканчивается хронологіей.
6) Московской Синодальной Типографіи № 394, ХѴП в., л.
142 — 162, „Сказание Мефодип патриарха Цркграда сказание
Адаме и ю потопѣ и о разделенн язы і ® Михаилѣ прѣ и ® анътц-
хрнговѣ і второмъ хвѣ пришествіи егда придетъ судити живымъ і
мертвымъ и воздати комуждо по дѣломъ его“ 2.
7) Изъ собранія Тихонравова, № 250, ХѴП в., л. 1—67.
Поименованные выше краткіе списки объясняются въ большин-
ствѣ случаевъ простой случайностью—выпиской для извѣстныхъ цѣ-
лей, потерей листовъ. Но среди неполныхъ списковъ можно усмотрѣть
такіе, которые указываютъ на извѣстную преднамѣренность редактора.
Такихъ списковъ можно намѣтить двѣ группы: къ одной принадлежатъ
списки, начинающіеся съ пророчества апост. Павла, къ другой—
начинающіеся съ исторіи Филиппа и Александра. Къ первой при-
надлежатъ:
1 Отрывки изъ этого списка—объ Адамѣ, Ноѣ, Измаилѣ и Гедеонѣ—на-
печатаны г. Франко въ недавно вышедшей книіѣ—„Памятки украінсько-руськоі
мови і літератури“, т. I, „Аповрифи и легенда з украінськвх рукописів",
Львовъ, стр. 26—28, 34—35, 68—71, 74—77, 106—107, 268—270.
® Ср. Библіотека Московской Синодальной Типографіи, часть первая—ру-
кописи, выпускъ нервый—Сбірряакн, описалъ Ал. Орловъ, Москва, 1896 г.,
стр. 117.

230 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1) Моск. Общ. Ист. и Древн. Росс. I, 208, л. 206, „Се бо ра-
зумѣхъ аплъ Павелъ проповѣдуя гдя, и ко (отступятъ нѣцыи <о вѣры
і послушающе духовъ льстивыхъ и будутъ пмъ лѣта зла, начнутъ
другъ друга не любити...= изд. 122. :
> 2) Моск. Арх. Мин. Ин. Дѣлъ № 475—955, ХѴШ в., л.
29—35.
3) Моск. Арх. Мин. Ин. Дѣлъ № 749—1287, XVII в., л.
331—340.
Вторую группу представляютъ списки:
1) Изъ собранія гр. Уварова, по описанію Арх. Леонида № 1894,
ХѴШ в., л. 464—480, „Сказаніе стого отца нашего Мефедия епи-
скопа Иерусалимско о Александре пре Макидонско и о послѣднн дне
и о цре како на кончину стану прьствовати". Начало: „Егда бѣ Фи-
липъ црь Макидонскіи оць Александровъ, той бо Филипъ поя жену
Алимпіаду дщерь Фолову=изд. 124.
2) Изъ собранія гр. Уварова, по описанію Арх. Леонида № 1906,
XVII в., л. 52—66, Сказаніе иже во сты ®ца нашего Мефодід па-
тріарха Цареградскаго". Передъ текстомъ помѣщено подробное огла-
вленіе.
Послѣднія двѣ группы сходятся между собой въ томъ отноше-
ніи, что редакторы обѣихъ съ одинаковой цѣлью воспользовались
Откровеніемъ: въ той и другой недостаетъ исторической части, что
указываетъ на то, что редакторы ихъ желали представить только
восьмую тысячу; старая идея—изображеніе существованіе міра въ
семи тысячахъ — изчезла и замѣнилась другой— идеей изображенія
конца міра т. е. восьмой тысячи. Это не является новостью: то же
самое мы наблюдали на нѣкоторыхъ греческихъ и славянскихъ ре-
дакціяхъ памятника.
Полные списки разсматриваемой редакціи не представляютъ боль-
шихъ различій между собой; различіе сводится къ незначительнымъ
варіантамъ. Болѣе другихъ списковъ удаляется отъ обычныхъ сп.
Публ. Библ. (^. XVII. 82. Первое отличіе его состоитъ въ сильномъ
сокращеніи перечня царей, имѣющихъ царствовать передъ концомъ
міра: онъ переданъ Веселовскимъ въ его изслѣдованіи *. Второе же
отличіе состоитъ въ двухъ вставныхъ эпизодахъ—о Хамѣ и объ Ав-
раамѣ. Первый эпизодъ слѣдующій: послѣ того какъ сказано, что
Ной, вышедъ изъ ковчега, сталъ жить на землѣ съ дѣтьми своими
(изд. 118), сказаніе продолжается—„и помолисд Нои бг« глд: „гн,
1 Опыты... 1875, май, 73.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
2’31
насаж» ли виногра?" рече ем« бгъ: „насади, да пе упеисд ® него,
еще бо Адамлд преступленій в не коре е“. и насади Нои виногрл
и оупн со него и оусне на постеле своей нагъ. Хам же видѣ на-
гота ®і}а своего и сказа братіе своей и посмѣй наготѣ ®>і^а своего.
Нон протрезви" и проразумѣ дхомъ стымъ и ре Хамоу: „биди ты рабъ
братіи своей? и ©толѣ начата рабы быти". Этотъ эпизодъ встрѣчается,
впрочемъ, и въ сп. Публ. Библ. (^, XVII. 76.—Второй эпизодъ объ
Авраамѣ вставленъ передъ обычнымъ сказаніемъ полной ред. объ
Авраамѣ и Измаилѣ, а именно—„Сего Измаила пркныи Аврамъ добы
<о Агары, егда Аврамъ взыска бга нкнаго творца всѣ и идолы юца
своего поже и бы моліаще' емоу бгоу’на полѣ, воздѣ рвці> свои па
нко, и бы емоу <й б’га гло: „Авраме, изыдѣ ю рода своего і иди в
землю (обѣтованнаго и оумножаіа оумножа тд и бадеть семд твое кко
песокъ морекып и бдгословитсд <о тебѣ все племд члвческое". Авра
же з женою своею Саррою и з домочады своими изыде в землю обѣ-
тованноую мимо Вавило гра. и нртвова 18 Новохоносоръ пръ и взитъ
<о Аврама Сарроу женоу его красоты дѣліа лица ед и не можаше с
нею сотворити блоуда въ ’г лѣта, и тако бы дргво его все неплодно
и глано. црь оубод" бга и пусти Сарру ко Аврааму непорочну и по
неи дастъ дщерь свою Аврамоу, дабы цртво его не опустело гладомъ,
того ради рабою зоветъ и Рахилы". Къ числу особенностей списка
принадлежитъ то, что въ дѣлежѣ земли Мунтъ получаетъ „полунощ-
ную страну", какъ въ оригиналѣ; см. выше, стр. 179.—Наконецъ, нужно
упомянуть о сказаніи о Ноѣ въ сп. Ундольскаго № 542, л. 263—266.
Сказаніе то самое, что въ обычныхъ спискахъ полной ред. Открове-
нія. Начин.—„Посла бгъ англа своего к Ною блговити ему о потопѣ"
и оканч.—„и но' Нои жити з дѣтми своими на своей земли=изд.
116—118. Нельзя сказать, взятъ ли этотъ отрывокъ въ данномъ слу-
чаѣ изъ редакціи Откровенія, или представляетъ образчикъ отдѣль-
наго существованія сказанія, которымъ воспользовался авторъ полной
русской редакціи.
Такимъ образомъ, выводы^отноептельно интерполированной редак-
ціи Откровенія Мефодія будутъ слѣдующіе:
1) Интерполированная редакція Откровенія Мефодія не есть
особый переводъ съ греческаго оригинала, но самостоятельная рус-
ская редакція по готовымъ источникамъ.
2) Въ основаніи интерполированной редакціи лежитъ первый сла-
вянскій переводъ.
3) Источниками интерполяцій были: 1) библейское повѣствованіе
о Гедеонѣ, 2) апокрифъ о потопѣ, 3) сказаніе о царѣ Михаилѣ, 4)
232
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
сказаніе о рядѣ царей передъ концомъ міра и 5) сказанія объ анти-
христѣ—а) Слово Ефрема объ антихристѣ, Ь) Вопросы Іоанна Бого-
слова Господу на горѣ Ѳаворской, с) Вопросы Іоанна Богослова
Аврааму на горѣ Елеонской.
4) Сказаніе о рядѣ царей взято изъ готоваго перевода житія
Андрея Юродиваго, того перевода, который вошелъ въ Макарьевскія
Чети-Минеи.
5) Своими источниками редакторъ пользовался свободно: дѣлалъ
перестановки и пропуски.
6) Въ виду отсутствія прямыхъ указаній, съ нѣкоторой вѣроят-
ностью составленіе редакціи можно относить къ XV вѣку; но распро-
страненіе редакція получила въ XVII в., со времени появленія рас-
кола (см. далѣе); тогда же она стала попадать въ списки запрещен-
ныхъ книгъ.
7) Въ своей исторіи интерполированная редакція, будучи самой
распространенной, терпѣла различныя видоизмѣненія: она подверга-
лась удлиненіямъ и сокращеніямъ, изъ нея дѣлали отдѣльныя выписки.
Изъ сокращенныхъ списковъ можно выдѣлить въ особую группу списки,
начинающіеся съ пророчества ап. Павла, и въ особую—списки, начи-
нающіеся съ исторіи Александра Македонскаго.
IX.
Разобравъ греческія, латинскія и славянорусскія редакціи Откро-
венія Мефодія, можно сдѣлать нѣсколько общихъ соображеній о той
роли, которую игралъ разобранный памятникъ въ Византіи, на западѣ,
у славянъ и у насъ на Руси. Я уже имѣлъ случай замѣтить, что всѣ
перечисленные въ своемъ мѣстѣ греческіе списки относятся къ до-
вольно позднему времени: самый старый греческій списокъ, сп. второй
ред., принадлежитъ къ XIV вѣку, остальные—къ болѣе позднему вре-
мени. Къ тому же времени относятся и списки „Видѣній Даніила".
Наоборотъ, латинскіе тексты въ главной массѣ принадлежатъ X—XIV
вѣкамъ, хотя начинаются еще съ VIII в.; къ XV в. количество спис-
ковъ принадлежитъ въ меньшемъ объемѣ, а отъ позднѣйшаго времени
дошло до насъ ничтожное количество. Точно также югославянскіе
списки Откровенія почти всѣ старые: они начинаются съ XII—XIII в.
и тянутся до XVII; то же нужно сказать и о спискахъ „Видѣній Да-
ніила". Русскіе же списки, наоборотъ, принадлежатъ къ позднему
времени: старѣйшіе изъ нихъ не восходятъ далѣе XVI в. или конца
XV, главная же ихъ масса ладаетъ на XVII и ХѴШ вв. Конечно,
сохранность списка есть дѣло отчасти случайное, но если мы имѣ-
емъ цѣлый рядъ списковъ, относящихся къ одному промежутку вре-
мени, то совершенно игнорировать время ихъ возникновенія мы не
должны, особенно если отсутствіе ихъ въ то или другое время нельзя
объяснять какими либо внутренними переворотами. Отъ времени до
паденія Византіи до насъ дошелъ только одинъ списокъ Откровенія
Мефодія и не дошло ни одного списка„Видѣнія Даніила", хотя и дошла цѣ-
лая масса разнообразныхъ сборниковъ. Съ другой стороны, мы видѣли,
что самая исторія прорицаній а вмѣстѣ съ тѣмъ и передѣлокъ Откро-
венія принадлежитъ къ раннему времени и очень немногое можно
относить ко времени XIII—XIV вв. Разсѣянныя въ дошедшихъ до насъ
различныхъ компиляціяхъ прорицанія намекаютъ—иногда болѣе, ино-
гда менѣе ясно—на событія еще съ IV в. и доходятъ до ХШ. Если
обратимъ вниманіе на наличность списковъ, то должны признать, что
Откровеніе Мефодія въ фактѣ паденія Византіи получило сильный
30
234
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
толчекъ къ распространенію. Оно и понятно. Такой же фактъ на-
блюдаемъ въ исторіи южныхъ славянъ: потеря самостоятельности за-
ставила обратиться къ прошлому, къ исторіи — своей и чужой—и въ
ней искать себѣ утѣшенія въ постигшемъ несчастій. Еще большее
значеніе должна была имѣть гибель Византійскаго царства для визан-
тійца. Византія, второй Римъ, краса и гордость міра, хранилище мно-
жества святынь, пала подъ ударами дикихъ полчищъ. Для византійца
надолго, если не на всегда, исчезла возможность избавиться отъ по-
рабощенія. Но патріотизмъ не могъ на этомъ успокоиться; онъ не
могъ примириться съ существующимъ фактомъ, по такъ какъ реально
проявиться онъ не могъ, то и сталъ искать себѣ моральнаго утѣшенія.
Тогда выступили на сцену старыя пророчества, говорившія о царствѣ
мира, тишины и благодепсівія Византіи: „Византія будетъ существо-
вать вѣчно, покореніе ея временное, а когда же наступитъ конецъ
міра, то царь византійскій передастъ самъ свое царство Богу"—вотъ
идея, которая единственно могла утѣшить византійца въ его скорби
по лучшему прошедшему. Его взоръ обращался къ бу пущему, а фан-
тазія старалась пользоваться старыми ожиданіями въ примѣненіи къ
ожидаемому. Несомнѣнно, что всякій фактъ, намекающій на попытку
возвратить потерянное, долженъ былъ дѣйствовать возбуждающая ь
образомъ и вызывать въ памяти отжившія пророчества. Въ этомъ
отношеніи византійцы не стоятъ одиноко. Такое настроеніе и было
причиной новаго оживленія пророчественной литературы, выразивша-
гося въ старательной перепискѣ прежнихъ пророчествъ. Но это уже
не были летучіе листки съ характеромъ живого впечатлѣнія отъ со-
вершавшихся на глазахъ современниковъ событій, какими они явля-
лись въ пору своего возникновенія. Ближайшія причины — непосред-
ственность фактовъ борьбы съ врагами — уже исчезли; новая жизнь
мало давала новаго матеріала. Результатомъ этого явилось простое
переписываніе старыхъ сказаній. Если только послѣднія попадали въ
руки духовнаго лица, то подвергалась распространенію—часть, гово-
рящая о концѣ міра и объ антихристѣ. Лишь изрѣдка, въ видѣ оди-
ночныхъ явленій, встрѣчаемъ эксплуатацію нашего памятника въ при-
мѣненіи къ современнымъ событіямъ.
Такимъ образомъ, Откровеніе Мефодія Патарскаго и ему подоб-
ные памятники для византійца временъ турецкаго господства служи-
ли книгой утѣшенія. Но самыя пророчества, служившія для него утѣ-
шепіем^возникли задолго до турецкаго владычества. Разборъ дошед-
шей до насъ литературы прорицаній указываетъ, что, если не всегда
можно относить всю редакцію того или другого прорицанія къ извѣст-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
235
ному времени на основаніи отдѣльныхъ частей его, то все-таки
каждая составная часть его въ свое время являлась подъ вліяніемъ
совершающихся или только что совершившихся фактовъ. Временемъ
же, особенно благопріятнымъ дляразвитія прорицательной литературы,
были VII—ХП_в., хотя ХІІ в. представлялъ уже менѣе матеріала.
Отдѣльные случаи прорицаній, вызываемые совершающимися собы-
тіями, были, конечно, и раньше и позже указаннаго времени, но во-
обще время до кресговыхь походовъ для Византіи было самымъ тя-
желымъ, требующимъ постояннаго напряженія силъ. Съ началомъ
крестовыхъ походовъ дѣло борьбы съ „Измаиломъ11 измѣнилось. На
сцену борьбы выступилъ Западъ Европы, и Византія отошла на вто-
рой планъ. При томъ же европейскій, христіанскій народъ выступалъ
какъ нападающая сторона. Надо думать, что ХІІ—ХШ вѣка были
наименѣе благопріятны для появленія новыхъ прорицаній. Съ посте-
пеннымъ распространеніемъ турецкихъ завоеваній литература про-
рицаній должна была оживиться, но, къ сожалѣнію, у насъ нѣтъ на
это прямыхъ свидѣтельствъ, за исключеніемъ нѣсколькихъ одиночныхъ
случаевъ. Оно, впрочемъ, и понятно, такъ какъ въ теченіе долгаго
періода едва ли можетъ продолжаться одно и то же направленіе ли-
тературы: мысль уставала дѣйствовать на почвѣ стараго матеріала.
Другая идея, которая па западѣ а также и у насъ на Руси была
одной изъ причинъ распространенія Откровенія,—мысль о концѣ міра
въ седмой тысячѣ—въ Византіи, повидимому, не особенно занимала
умы, не наполняла ужасомъ сердца византійца. Все это вмѣстѣ взя-
тое отчасти объясняетъ, почему до насъ не дош іп старые тексты От-
кровенія Мефодія и „Видѣній Даніила." Ихъ цѣнѵ почувствовали
только тогда, когда увидали, что исполнилось то, что предсказывали
Мефодій, Даніилъ и другіе. Подъ непосредственнымъ ужасомъ паде-
нія Византіи патріоту не оставалось ничего иного, какъ воскликнуть:
„Сіе же бысть за вша, грѣхи бікіе попущеніе и кко да збудетеж пре-
жереченнаж ® градѣ сем прі Константинѣ велицѣм црѣ и Льве Пры-
ром и Мефоем егшо Патрікіким® (Ундольск. № 632, л. 31, Сказаніе
о взятіи Константинополя).
Латинскіе тексты Откровенія Мефодія, какъ сказано, въ проти-
тивоположность греческимъ, указываютъ на распространеніе его въ
средніе вѣка. Одной изъ причинъ такого распространенія нужно счи-
тать борьбу запада съ исламомъ изъ-за гроба господня. Параллель-
ный фактъ можно указать въ исторіи Сказанія о Пресвитерѣ Іоаннѣ.
Тогда какъ въ греческой литературѣ нѣтъ никакихъ слѣдовъ о немъ
легенды, на западѣ послѣдняя пустила глубокіе корни. Помимо до-
336
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
шедшихъ до насъ множества латинскихъ списковъ Сказанія и все-
возможныхъ его переводовъ, французскихъ, нѣмецкихъ, англійскихъ, мы
имѣемъ достаточное количество указаній, какъ видоизмѣнялась легенда о
пресвитерѣ Іоаннѣ въ зависимости отъ тѣхъ или другихъ историческихъ
фактовъ, и всѣ таковые факты являются эпизодами изъ эпохи кресто-
выхъ походовъ. То же самое наблюдаемъ и въ данномъ случаѣ. Въ
XII, ХШ и XIV вѣкахъ западъ сильно интересовался востокомъ, за-
нятый своею борьбой съ мусульманами. Турки въ началѣ своего по-
явленія и перваго распространенія своего господства навели страхъ на
Европу. Неудававшіеся походы противъ нихъ еще болѣе увеличивали
этотъ страхъ. Но онъ постепенно проходилъ, и къ концу среднихъ
вѣковъ турки не внушали уже суевѣрнаго ужаса. Сообразно съ этимъ
и наше Откровеніе, много говорившее о жестокости и господствѣ
Измаила, особенно интересовало западнаго человѣка на пространствѣ
XI—XIV в., заходя и въ первую половину XV. Возможно, что въ
извѣстные моменты царь-пббѣдитель Откровенія сливался въ вообра"
женіи читателя съ образомъ Пресвитера Іоанна.
Указанная причина распространенія въ средніе вѣка Откровенія
была не единственная. Выли и другія причины. Одной изъ такихъ
было сильно распространенное мнѣніе въ средніе вѣка о близости
конца міра и пришествія антихриста. Въ этомъ отношеніи западная
Европа^ сиаьно отличалась отъ Византіи и напоминаетъ наше настрое-
ніе XV в. и далѣе временъ раскола. Со времени Августина, провоз-
гласившаго „]ат Ііпів заесніі іпзіаС, въ продолженіе тысячи лѣтъ
господствовало это убѣжденіе въ близкой кончинѣ міра. Въ началѣ
среднихъ вѣковъ этому способствовали страшныя явленія природы и
постоянныя политическія неустройства, зависящія отъ передвиженія
народностей и нападеній на южную Италію Сарацинъ. Хроники этого
времени, отмѣчая тѣ или другія явленія природы, видятъ въ
нихъ предвѣстіе кончины міра '. Движеніе Іоахамитовъ было
однимъ изъ симптомовъ указаннаго настроенія. Напряженное настрое-
ніе въ виду близкой кончины міра проникло п въ искусство. Въ эпо-
ху Каролинговъ, говоритъ ѴѴаІіЫеш, нужно искать начало изображе-
ній страшнаго суда 2. Живопись и пластика пользовались идеей
страшнаго суда какъ сюжетомъ. Наконецъ, идея близкой кончины міра
1 ЛѴаЫьІеіп, Віе ебсЬаіоІо^ійсІіе .Тбееп^гпрре іт МШеІаНег въ 2еіі-
всЬгіЙ Гйг ѵтібеепбсЬаЯІісЬе ТЬеоІо^іе, т. 38 тр. 4 и т. 39 тр. 1-я, стр.
546—7.
? ІЬІй., 581.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
337
проникла и въ драму. Такова напр. драма „послѣдній день", опубли-
кованная Моне по рукоп. 1467. Эпическая и лирическая поэзія также
принесла дань общему настроенію. Весь матеріалъ, относящійся сюда,
собранъ въ упомянутомъ изслѣдованіи УѴМзіеігі’а, поэтому^ я и не
привожу подробныхъ указаній.—Другая идея, связанная съ идеей о
кончинѣ міра, была идея объ антихристѣ. На всемъ пространствѣ
среднихъ вѣковъ тянутся извѣстія, что антихристъ или уже пришелъ,
или скоро долженъ придти. Напр. Реігпз бе ВогеіЬ возвѣщаетъ, что
антихристъ „въ мартѣ 1227 г. будетъ уже десяти лѣтъ." Появленіе
великаго раскола въ половинѣ ХІѴ в. и испорченность церкви давали
матеріалъ проповѣдникамъ для увѣренія слушателей въ пришествіи
антихриста. Особенно обильный матеріалъ въ этомъ отношеніи доста-
вляла ангипапская оппозиція, также тянувшаяся на всемъ про-
странствѣ среднихъ вѣковъ. Въ глазахъ оппозиціи папа являлся на-
стоящимъ антихристомъ. Напр. Бернардъ Клервосскій по поводу
схизмы между Аналектомъ II и Иннокентіемъ II говоритъ: „Апока-
липсическій звѣрь (Аналектъ), которому дано вести войну противъ
святыхъ, занимаетъ теперь стулъ Петра, готовый, какъ левъ, къ гра-
бежу *. Представленіе объ антихристѣ, являющееся у многихъ
духовныхъ лицъ какъ увѣренность въ его близкомъ пришесівін
или даже въ его существованіи, проникло, какъ и представленіе о
кончинѣ міра, и въ мистерію и въ искусство. Въ общемъ, эти эсха-
тологическія ожиданія и опасенія среднихъ вѣковъ, поблекнувшія, по
выраженію Гарнака, на востокѣ, на западѣ, наоборотъ, доставили вѣ-
рующимъ много безпокойства 2. Это и было другой причиной распро-
страненія Откровенія Мефодія въ средніе вѣка. Параллель этому пред-
ставляетъ идея о скрывающемся царѣ, которая, входя какъ часть въ
Откровеніе Мефодія, пышно развилась въ средневѣковой поэзіи; см.
объ этомъ у Камперса. Когда же окончились и страхъ передъ восточ-
нымъ завоевателемъ и опасенія предстоящей кончины міра—XV вѣкъ,—
тогда интересъ къ такимъ произведеніямъ начиналъ пропадать, хотя
народное вѣрованіе въ появленіе антихриста и послѣдняго царя не
исчезло и до сихъ поръ-
Будучи переведено въ раннее довольно время на славянскій языкъ,
Откровеніе Мефодія пользовалось, повидимому, вниманіемъ со сторо-
ны читателей. При довольной въ общемъ скудости старыхъ югославян-
скихъ памятниковъ, Откровеніе встрѣчается, какъ видѣли, довольно * •*
1 іЬій., 39 т., стр. 104.
•* Нагпак, ОебсЬіесЫе б. Боцша II, (іб.
238 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ патарскаго.
часто въ болгарскихъ и сербскихъ спискахъ. Большинство списковъ
принадлежитъ къ очень древнему времени—XII-XIV в. Изъ того же
времени мы имѣемъ даже попытку приспособить Откровеніе къ бол-
гарской исторіи. Въ связи съ этимъ находится наличность старыхъ
текстовъ „Видѣній Даніила" и притомъ также съ попыткой примѣнить
чужое содержаніе къ своей жизни. Это указываетъ на интересъ къ
подобнаго рода памятникамъ. Откровеніе Мефодія такъ интересовало
славянина, что потребовался даже второй переводъ. О причинахъ осо-
беннаго интереса у южныхъ славянъ къ Откровенію и ему подобнымъ
памятникамъ можно высказывать только общія соображенія. Повиди-
мому, близость славянъ къ Византіи, постоянныя соприкосновенія
съ ней, борьба сербскихъ и болгарскихъ властителей съ византій-
скими императорами — все это побуждало знакомиться съ такими па-
мятниками, гдѣ говорилось о вѣчномъ царствѣ Византіи. Можетъ
быть, съ другой стороны, этому способствовали общіе враги, отъ
которыхъ приходилось отбиваться и славянамъ, каковы Венгры, а
затѣмъ и Турки. Конечно, къ Византіи собственно славяне не пи-
тали особенной любви, но при часто обнаруживавшемся стремленіи
болгарскихъ царей завладѣть Византіей понятіе о вѣчномъ царствѣ
переносилось отъ Византіи вообще на царство христіанское. Имя же
Михаила было знаменито и у славянъ. Во всякомъ случаѣ, попу-
лярность Откровенія у славянъ можно объяснять какъ причинамп
политическаго свойства такъ напр. и страхомъ передъ издавна ожи-
даемымъ концомъ міра или интересомъ къ легендамъ объ антихристѣ.
Сказаніе о событіяхъ послѣдняго времени не могло не привлекать и
славянина, поэтому мы видимъ напр. свой особый переводъ какъ всего
житія Андрея Юродиваго такъ и той его части, которая изображаетъ
событія послѣдняго времени. Съ паденіемъ самостоятельности балкан-
скихъ государствъ интересъ къ подобнаго рода памятникамъ долженъ
былъ пропадать. Помимо того, что съ паденіемъ самостоятельностиЦпало
въ общемъ и литературное движеніе, у южнаго славянина новаго вре-
мени не было тѣхъ причинъ, которыя заставляли византійца съ любовію
останавливаться надъ Откровеніемъ и искать въ немъ себѣ утѣшенія.
Славянинъ не могъ находить утѣшенія тамъ, гдѣ постоянно говори-
лось о Византіи, примѣнить же пророчества къ себѣ было невозможно.
Попытку, правда, мы видимъ въ присвоеніи пророчества Льва Мудраго
Стефану Лазаревичу, но это такое пророчество, которое не имѣетъ въ
себѣ яркихъ національныхъ чертъ. Спасенія и возстановленія прежней
свободы славянинъ ждалъ уже съ сѣвера.
} Съ юга Откровеніе Мефодія было принесено и на Русь. Когда
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
239
оно появилось у пасъ, въ точности, конечно, неизвѣстно, по во вся-
комъ случаѣ до ХПвфка. Къ намъ принесены были оба перевода,
причемъ, надо думать, ранѣе былъ принесенъ къ намъ переводъ, на-
зываемый мною первымъ. Онъ, повидимому, и былъ распространенъ
въ древнее время. Такъ по крайней мѣрѣ можно судить по тѣмъ
остаткамъ, которые мы отъ него имѣемъ въ различныхъ древнерус-
скихъ памятникахъ. Помимо того, что первый переводъ легъ въ осно-
ваніе интерполированной редакціи, литературная исторія Откровенія
въ древнее время связывается вообще съ этимъ именно переводомъ.
Литературная же исторія нашего памятника въ отдаленное время
была^еваликаГТіі'кровёніемъ Мефодія воспользовался, какъ мы знаемъ,
Несторъ. Далѣе, во вторую редакцію Еллинскаго и Римскаго Лѣтописца
вошелъ отрывокъ изъ перваго перевода Откровенія, именно разсказъ
о Визѣ во вторую ред. Александріи вошелъ изъ того же перевода
разсказъ о Визѣ и нечистыхъ народахъ, запертыхъ Александромъ 1 2 3.
Вотъ и все, что можно найти въ доступныхъ намъ старыхъ памятни-
кахъ. Списковъ же старыхъ Откровенія до насъ совсѣмъ не дошло.
Это наводитъ на нѣкоторыя соображенія. Разсматривая немногія за-
имствованія изъ Откровенія, видимъ, что заимствовались мѣста исклю-
чительно историческія—о началѣ Византіи, объ Александрѣ ’. Эта
часть, очевидно, была популярнѣе, чѣмъ часть пророческая, повѣствую-
щая о послѣднемъ времени. Съ этой стороны Откровеніе въ древней/
Руси не пользовалось особенною любовію. Въ пророчественной части
Откровенія можно различать двѣ стороны—пророчество о послѣднихъ
временахъ и пророчество объ антихристѣ. Интересъ къ послѣдней,!
несомнѣнно, существовалъ и въ древней Руси, но онъ съ избыткомъ
вознаграждался такими сказаніями какъ Слова Ипполита и Псевдо-
Ипполита, апокалипсисъ Іоанна Богослова и др.,гдѣ картины пришествія
антихриста нарисованы гораздо ярче и подробнѣе, чѣмъ въ Открове-
ніи. Первая же сторона, носящая чисто національно-византійскій ха-
рактеръ, уже тѣмъ самымъ не интересовала древнерусскаго человѣка,
1 Поповъ, Обзоръ хронографовъ русской ред. I. 83.
~ См. мое изслѣдов. „Александрія русскихъ хронографовъ", стр. 160,
189, 204, 235.
3 Эта часть Откровенія какъ историческій матеріалъ разсматривалась и
византійцами. Такъ она вошла въ оригиналъ нашего Христологіона, начиная
словами (Румянц. Музея № 465, л. 231—233) „Собрашася же царства четыре
Еѳіони Македоняне Римляне и Еллини“=изд. 17, 13 и оканчивая—„Внимайте
убо что Павелъ бжественный а«лъ пререче о послѣднт. дни и о римскомъ
црствіи“=изд. 23, 13. . . -
240
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
стоявшаго далеко отъ политической жизни Византіи. Въ крайнемъ
случаѣ знакомство съ изображеніемъ послѣдняго времени древнерус-
скій человѣкъ могъ найти въ томъ же житіи Анрея Юродиваго, съ
XII в., если не ранѣе, ставшемъ извѣстнымъ у насъ. Ожиданіе кон-
чины міра съ концомъ седмой тысячи до XV в. мало еще могло пу-
тать воображеніе, именно въ силу своей отдаленности. Но положеніе
дѣла должно было измѣниться съ наступленіемъ XV в., или скорѣе
второй его половины. Въ половинѣ XV вѣка пало Византійское
царство и ея значеніе, какъ второго" Рима, было перенесено на Рус-
ское царство, на Москву, какъ третій Римъ. Если грекъ, описывая па-
деніе Византіи, въ горести восклицалъ: „сбылось все сказанное о градѣ
нашемъ Мефодіемъ и Львомъ", то русскій писецъ придѣлывалъ къ этому
описанію свое, основанное на національной гордости заключеніе: „Но
оубо разоумѣваеши, (окаянный, аще вся преждереченная © градѣ семъ
реченіе Мефодиемъ Патриниским и Лвом Прмдрымъ знаменія во градѣ
сем совершися. той послѣдній пріидетъ но такожде совершитися имоут.
пишетъ, роусійскіи же род с прежде создательными все бо Измаилтеля
побѣдят и Седмохолмаго пріимоут с прежде законными и в немъ воца-
рятся" 1—сп. Ундольскаго № 632 л. 73. Паденіе Византіи должно было
выдвинуть и тотъ памятникъ, который предсказывалъ это паденіе. Съ од-
ной'стброны, этовыразилось въ распространеніи пророчества Льва Муд-
раго, истолкованнаго Генадіемъ патріархомъ, съ примѣненіемъ его къ
русскому царству: мы имѣемъ три перевода этого пророчества. Съ
другой стороны, мы видимъ, что имя Мефодія Патарскаго начинаетъ
эксплуатироваться съ цѣлію перенесенія его пророчества на національ-
ную, русскую почву, а это указываетъ, что имя Мефодія стало ста-
новиться настолько извѣстнымъ, что на него можно уже стало ссы-
латься. Въ этомъ отношеніи любопытна выдержка изъ извѣстнаго
посланія старца Филофея къ царю Василію Ивановичу въ сборникѣ
•изъ собранія гр. Уварова № 2054 (по описанію арх. Леонида), при-
крытое авторитетомъ Мефодія Патарскаго 2. „Іс книги стго Мефо-
дия Патръскаго <в посланія к великому кіІзю Василію Московскому.—
Стараго оубо Рима цркви падеся невѣріемъ, Аполинаріевыми ереси,
втораго же Рима Констянтина града цркви агарянскими внкцы се-
кирами и оскордоми разсѣкоша двери, сія же ннѣ третіяго новаго
Рима державнаго твоего цртвія стая соборная агілъекад цркви иже
1 См. Яковлевъ, Сказан я о Царѣградѣ, 1868.
8 0 посланіяхъ старца Филофея указанія см. у Дьяконова —Власть мо-
сковскихъ государей, ст. 67, прим. 1.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 241
въ ковцыхъ вселенный въ православнѣи хрні'істѣи вѣре во всей подъ-
нкі’неи паче сліі щ свѣтите* и да вѣсть твож держава, благочестивый
царю, ідко веж царства православный хр'сіжпекіж вѣры снидошасж въ
твое едино царство, единъ ты по всей поднекнѣи хргіжчомъ црь. и
нынѣ молю тж и паки премолю еже выше писахь, внимаи 'гда ради
ілко всд хр'гідская цргва снидошасж въ твое пріво. посемъ чаемъ
цргва, емц.ке нѣсть конца, и внемли блгочестивыи црю, іа:о хрі’іжн-
скаж цргва снидошасж во твое едино, імо два Рима падоша а третіи
стоитъ а четвертому не быти, оуже твое хргіжчекое цріво инѣмъ не
останетсж по великому Бгослову, а хрііжпекои цркви исполнисж
бдженнаго Дкщ глъ „се покои мри въ вѣкъ вѣка, здѣ вселюсж ико
изволихъ его“. стыи Ипполитъ рече: егда оузримъ обстоимъ Римъ
Перскими вой и Перскіж на Скифены сходжщесж на брань, тогда
неблазнепно познаваемъ есть антихристъ".—Подобные взгляды на вѣч-
ность и непоколебимость Москвы высказываются неоднократно. Напр.
въ рукоп. Публ. Библ. (^. I. № 410, л. 34 читается: п3де и не вимъ,
како іест мислил Іеремиж патріжрхъ, когда іестъ Москву третіим
Римомъ назвал. тимъ бо числомъ послѣдовно бщет, дабы Московско
царство имило быти іеіна из тих трих орлових проклетю и погибели
преданих глав, а мы пок и иіечъ лучше надѣдііе. да како естъ все-
могущыи створитель Московско царство послидны на земли устроилъ
и прославилъ, тако іе хощет цѣло и непоколебно и до скончанж вѣка
милостиво сохранити10. Подобныя замѣчанія являются естественнымъ
продолженіемъ предсказанія Мефодія. Исполненіе его пророчества и
связь Византіи съ Московскимъ царствомъ должны были быть одно^ изъ
причинъ оживленія интереса къ нашему памятнику. Мы подходимъ,
такимъ образомъ, къ особенно распространенной интерполированной
редакціи Откровенія. Въ то время какъ неинтерполированная редакція
и въ позднихъ спискахъ встрѣчается сравнительно рѣдко, интерполиро-
ванная, наоборотъ, въ цѣломъ и сокращенномъ видахъ попадается почти
въ каждомъ собраніи рукописей и даже не одинъ разъ. Интересъ къ
ней, значитъ, былъ. Было бы затруднительно въ точности опредѣлить
къ какому времени относится ея составленіе. Ея источники сущест-
вовали на Руси издавпа, древнѣйшіе же ея списки принадлежатъ
XVI в. Но если выбирать то или другое время, то я остановился
бы на томъ же XV вѣкѣ. XVI вѣкъ не представляетъ ничего такого,
что могло бы оказать вліяніе на возникновеніе особой передѣлки ста-
раго памятника. Объяснять простой случайностью было бы слишкомъ
просто. Относить же далеко въ старину, мнѣ казалось бы, служитъ
прежде всего препятствіемъ самый тонъ и способъ обработки, не нд-
31
242
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
поминающій старину, а по своей свободѣ указывающій скорѣе на бо-
лѣе новое время. Такимъ временемъ могла быть вторая половина XV в.
Кромѣ указанной причины, была еще одна, которая побуждала инте-
ресоваться подобнаго рода памятниками — это ожиданіе конца міра
съ концомъ седьмой тысячи. Хорошо извѣстно, какъ это ожиданіе дѣй-
ствовало на умы русскихъ людей XV вѣка. Нѣтъ ничего, поэтому,
невѣроятнаго предполагать связь съ подобнаго рода настроеніемъ та-
кого именно памятника, который такъ ясно говорилъ о концѣ міра. От-
кровеніе Мефодія стало пріобрѣтать другой смыслъ и на него стали
смотрѣть иначе. Если въ древнее время при маломъ сравнительно
интересѣ къ эсхатологическимъ сказаніямъ, удовлетворявшемся къ тому
же другими памятниками и помимо Откровенія, послѣднимъ пользовались
какъ исторической статьей—теперь начинаетъ интересовать сообразно
съ общимъ теченіемъ мысли именно эта эсхатологическая сторона па-
мятника. Она, поэтому, и подверглась наибольшему распространенію,
тогда какъ историческая часть сократилась. Самая замѣна историче-
ской части библейско-апокрифическими сказаніями можетъ указывать
на духовную среду, изъ которой вышла интерполированная редакція.
На пробужденіе эсхатологическихъ сказаній, пріурочивавшихъ конецъ
міра къ концу XV в., ясно указываютъ замѣчанія о послѣднихъ ца-
ряхъ и царѣ Михаилѣ, распредѣленныя по годамъ второй половины
XV в., кончая 1492 г., 4» чемъ говорилось выше. Все это составля-
лось, очевидно, подъ непосредственнымъ возбужденіемъ страха предъ
грядущимъ концомъ міра.
Но XV вѣкъ миновалъ благополучно: конецъ міра не наступилъ
и опасенія разсѣялись. Соотвѣтственно этому и Откровеніе Мефодія
должно было утратить свой животрепещущій интересъ, особенно въ
своей интерполированной редакціи. Поэтому, отъ ХѴІвѣкамы и имѣемъ
такъ мало списковъ ея, и если попадается Откровеніе, то скорѣе въ
первоначальной, неинтерполировапной редакціи. Дѣло совершенно из-
мѣняется съ наступленіемъ ХѴП вѣка. Съ этого времени мы замѣ-
чаемъ сильное пользованіе Откровеніемъ Мефодія, какъ въ цѣломъ
видѣ такъ и въ частяхъ. Его часто переписываютъ, дополняютъ, сокра-
щаютъ, дѣлаютъ изъ него выписки, подвергаютъ толкованіямъ; Мефо-
діемъ пользуются какъ авторитетомъ для своихъ цѣлей, приписывая ему
даже то, что раньше не связывалось съ его именемъ. Съ этого періода
мы встрѣчаемъ и старыя неинтерполированныя редакціи, въ цѣломъ видѣ
и въ выпискахъ, и новую интерполированную редакцію. Разсматривая
тѣ статьи, въ которыхъ встрѣчаются выдержки изъ Откровенія, мы
видимъ, что онѣ носятъ полемическій характеръ. Начавшаяся въ ХѴП
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
243
вѣкѣ въ южной Россіи борьба съ католичествомъ вызвала, между
прочимъ, составленіе такихъ компиляцій, которыя изображали папу
какъ антихриста—явленіе, наблюдаемое и на западѣ со стороны пап-
ской оппозиціи въ средніе вѣка. Въ такихъ компиляціяхъ, изображав-
шихъ папу какъ антихриста, встрѣчаются выдержки изъ Откровенія
Мефодія наряду съ пророчествами Даніила, со словами Ипполита,
апокалипсиса и т. п. Въ распространіи уніи видѣли знаменіе послѣд-
няго времени. Такого характера напр. сборникъ Публ. Библ. <^. I.
•V 629 носящій заглавіе: „Сказаніе па осми векъ о скончаніи и о
антихристѣ й стго екглія и о апостолъ и 6 пророческихъ книгъ и
о отеческихъ писаніихъ". Здѣсь на ряду съ выписками изъ священ-
ныхъ книгъ идутъ выходки противъ папы: ...„и потомъ всіи церков-
ные уставы и правила и каноны седми вселенскихъ соборовъ препи-
сующе и свои указы начаша уставляти и всемъ своимъ западнымъ
церквамъ предавали предтечи антихристовы говорящіе, яко вамъ единъ
есть имать быти отецъ папа... такожде пынешнимъ мнозимъ лже-
христомъ единъ есть наивышній папа, иже оному послѣднему анти-
христу предотеча иже не бы на престоле быти въ древнемъ Вави-
лонѣ". Послѣ сказанія о знаменіи антихриста слѣдуетъ выписка изъ
полной редакціи Откровенія о бѣдствіяхъ во время его господства.
Далѣе идетъ выписка изъ „книги о вѣрѣ": „яко по тысягци лѣтъ от
воплощенія божія слова Римъ отпадетъ со всѣми западными странами
от восточныя церкви, а в пятьсотъ девяносто пятое лѣто по тысящи
жители въ Малой Россіи к римскому костелу приступали и на всей
воіи Римскаго папы заручную грамоту дали ему..." Конецъ статьи го-
воритъ о пришествіи Христа. Вь мою задачу не входитъ изслѣдова-
ніе полемическихъ сочиненій противъ папъ п католицизма, и я до-
вольствуюсь только указаніемъ, что въ XVII в. стали пользоваться
Откровеніемъ Мефодія на ряду съ другими подобными сочиненіями
для доказательства, что папа есть или самъ антихристъ или егб
предтеча
1 Откровеніемъ Мефодія воспользовался Захарія Копыстенскій въ своей
Палинодіи для доказательства вѣчнаго существованія греческаго царства. Но онъ
имѣлъ подъ руками не тотъ или другой славянскій переводъ, а греческій ори-
гиналъ, и именно вторую редакцію. Возможно, что онъ воспользовался и Ба-
зельскимъ изданіемъ. Измаильтянъ онъ переводитъ какъ Турокъ. Весь отры-
вокъ слѣдующій: „Туркове, мовитъ, гды онануютъ римское то есть грецкое
панство, блюзнячи будутъ мовпти: о то естесмо, который звятижилисмо землю
въ мужествѣ нашомь и всѣ, который живутъ па неи, и жаднымъ способомъ не
будутъ віѣти христіане зъ рукъ нашихъ вызволенья. На той часъ знагла по-
244 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Но XVII в. былъ въ другомъ еще отношеніи наиболѣе благо-
пріятенъ для распространенія Откровенія. Раскольническое движеніе
было самой обширной средой, гдѣ Откровеніе пользовалось особен-
ною популярностью. Въ этомъ отношеніи съ XVII в. связывается и
XVIII. Большинство списковъ Откровенія относится къ этому вре-
мени и большинство встрѣчается именно въ раскольничьихъ сборни-
кахъ. Выдержками или цѣликомъ оно помѣщается на ряду съ такими
произведеніями, какъ Посланіе Аввакума; таковъ напр. раскольничій
сборникъ Публ. Библ. (^. I. № 1081. Читателямъ-раскольникамъ прп-
шлась по вкусу новая интерполированная редакція, чѣмъ и объясняется
ея большое распространеніе. Причинами, по которымъ раскольники
особенно полюбили Откровеніе, было, во первыхъ, подробное описаніе
испорченности нравовъ послѣдняго времени, что, по мнѣнію расколь-
никовъ, совершалось на ихъ глазахъ, а это было знаменемъ близкаго
пришествія антихриста *. Распространенность же раскольничьяго уче-
пія объ антихристѣ • достаточно извѣстна; это было второй причиной
популярности Откровенія 2. Нужно, впрочемъ, сказать, что Откровс-
встанетъ на нихъ царъ грецкій або римскій въ запалчивости великое, и обу-
дится яко чловѣкъ отъ сна, пиючіи вино, которого разумѣли люде якобы мер-
твого быти и нѣ въ чомъ непожитечного. той выйдетъ на ныхъ отъ моря Еѳі-
опского то есть Византіи зъ малымъ войскомъ и сточитъ воину съ Измаилитами
па мѣстцахъ Ассіи на мѣсци названомъ Гефира, и поразитъ ихъ и знову пора-
зитъ ихъ въ Менандрѣ и въ Хартокоранѣ и землю всю христіанскую освободитъ и
очиститъ, Турки выбьетъ и покои великіи будетъ. Потомъ христіани урадовани
будучи зъ такъ великого звитяжства, забудутъ такъ великого добродѣиства Во-
жого, зачимъ заразъ повстанутъ на ныхъ Гогъ и Магогъ и утиснутъ ихъ борзо.
Наконецъ царъ грецкій и римскій на горѣ Елеонской діадиму те естъ корону и
царство Богови отдастъ и тамъ умретъ. Потомъ антихристъ приидетъ а затіямъ
второе Христово пришьстіе и судъ онъ ожиданій страшный".—Гусск. историч.
Библ. т. IV, стр. 867—8, ср. греч. изд. 41, прим. 2.
1 Эта причина была указана М. II. Соколовымъ при обсужденіи моего
реферата въ Общ. Ист. и Др. Росс.
~ Какъ живуча въ народѣ легенда объ антихристѣ и какъ народъ при-
мѣняетъ свои письменные источники кь современпымъ событіямъ, показываетъ
слѣдующій народный толкъ, записанный въ 1895 г. въ Богучарскомъ уѣздѣ: „А оце,
шо царь выдававъ хлпбъ, це такъ було пысано у кнызи у ти, піо про Анцыхриста:
шо буды парыдъ страшнымъ судомъ Царь мылостывыи, буды хлибъ давать и жа-
лигь бидныхъ. Потомъ той Царь умре, настапы другыи.Тугъ Богъ пошле голодны
и годы. Нашнутъ людыхлиба просыть. Царь скажы: Де я вамъ його возьму? То
явытьця такыи панъ, шо скажы: у мены богато хлиба: буду я царемъ, давать буду
улибъ. Люды собыруть його царемъ. Винъ буде давать хлибъ людямъ. Тоди хто
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
245
ніемъ пользовались въ примѣненіи къ современности и не одни рас-
кольники. ХѴП и ХѴІП вѣка своимъ новымъ духомъ давали пищу
къ размышленіямъ о близкой кончинѣ міра и не однимъ только рас-
кольникамъ. Замѣтки объ исполненіи пророчества Мефодія встрѣ-
чаются и въ сборникахъ, носящихъ даже противораскольничій ха-
рактеръ. Напр. въ сборникѣ Церковно-историч. Музея при Кіевской
Духовной Акад. № 410, ХѴІП в., на л. 118—123 читается „(5 слова
5-го стго Мефод’ж Патръскаго іі вѣкъ или о ©смой тысащи что
псано". Здѣсь имѣемъ отрывокъ изъ второго перевода4, начинающійся
изображеніемъ послѣдняго времени—„В послѣднѣи бо тысдщнице си-
рѣчь в седмкю искоренитсд перское царство" и т. д. Въ мѣстѣ изо-
браженія испорченныхъ нравовъ въ текстѣ вставлена замѣтка—„зри
нонѣшндго народа видъ", а на поляхъ—другая: „внимаи что внѣ ка-
ковы дѣлы в мирѣ".—Помимо переписыванія въ цѣломъ видѣ или по
частямъ, Откровеніе стало входить въ составъ компиляцій на ряду съ
другими источниками, причемъ нужно замѣтить, что эти компиляціи
являются собственно статьями объ антихристѣ; поэтому и изъ Откро-
венія входили въ нихъ лишь соотвѣствующія мѣста. Для примѣра я
могу указать компиляцію въ томъ же сборникѣ Церк. Истор. Музея
при Кіев. Дух. Акад., № 410, л. 1—53. Она носитъ заглавіе—„Сіа
книга недовѣдомыхъ тайнъ іако свитокъ развивающійсд во ©смой ты-
сдщи". Послѣ разсужденій о предтечахъ и помощникахъ антихриста
слѣдуетъ краткое замѣчаніе о папѣ со ссылкою на св. Кирила:
„мѣсто готоратъ кразю мира сего послѣднее» глюще, іако нашъ
единъ имать быти отецъ папа и всѣхъ по своей воли во всемъ мирѣ
соберѣтъ. егоже и жидовѣ имутъ воспрідти, понеже онъ возмѣтъ власть
величайшую мерзость работы египѣтскід и соннымъ гТомоліемъ и цер-
ковь Соломоню древѣндго закона прелѣсти ради создати поккситса,
но не мню іако верхи покрыты будутъ". Послѣ сказанія о печати
антихристовой, л. 35-й, говорится о явленіи антихриста: „и пнѣ объ-
авилса проклжтыи зміи скверный звѣрь антихристъ и бгомѣрска
наберетьця богато, винъ скажи: Тонеръ треба пычати прикладать на лоби або
на прави рутци—такъ ще дамъ хлпба: такъ низья буди отказаться хто довжынъ.
Усимъ лоіірыкладаютъ пычати... (Здѣсь идетъ рѣчь о земскихъ начальникахъ).
И оцеи царь, шо дававъ, такъ богато людей ни брали хлиба: казалы-це Анцы-
хрыстъ выдайе, а тоди буди пычати прикладать. И воно посли и буди такъ
скоро. Росказують, шо уже пародывся, уже и здоровии. Оцьому Царю, роска-
зують, що ныдовго царювать, а то настаны Аіщыхрыстъ. Оце задовжылысь за
подать—нашнуть печати прикладать, хто ны росплатнться". Этногр. Обозр. кп«
ХХѴШ, стр. 144—Дикаревъ, Толки народа въ 1895 г.
246 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
скверна» проплата» слкжба его антихристова преданна» возрастаетъ".
На поляхъ противъ этого мѣста замѣчено: „нынѣ всд преле сід ис-
полнисд и вс» совершис» в конѣцъ". Затѣмъ слѣдуетъ большое по-
ученіе объ антихристѣ, направленное противъ папы п замѣтка: „зри—
единогласно вси стіи оі*ы рекутъ іако чернѣцъ антихристъ будетъ",
а въ концѣ—другая замѣтка: „разумѣй, возлюбленніи, единогласно
вси стіи оцы гдютъ іако антихристъ чернѣцъ будѣтъ в новомъ Іеру-
салиме в нослѣднѣмъ третіемъ Римѣ имать царствовати"—а на по-
ляхъ замѣчено—„в Москвѣ". Затѣмъ слѣдуетъ другое поученіе объ
антихристѣ, направленное противъ раскольниковъ, которые говорятъ:
„вѣра дѣ будетъ по старому а Никона бывшаго патріарха называютъ
щитомъ антихристовымъ и предотечею". Противъ этого вооружается
авторъ: „Но что они гдютъ тджескосердіи, ідко есть в нашихъ стра-
нахъ и ыѣстѣхъ быти ему? будетъ онъ во странахъ Іерусалимскихъ,
идеже господь нашъ и богъ пребывалъ, и свидетельства своего не-
костоАнпаго разима приводятъ епкпа Тавромѣискаго, еже о немъ
топ Мефодіи пишетъ: родите» в Хоразинѣ и воспитатис» имать в
Капернаумѣ и родится й жены скверны й Іюдеи сущей". Идетъ тол-
кованіе полной редакціи Откровенія: „Въ томъ бо Хоразинѣ анти-
христу родитисе рѣкше во обѣтованіи мнишескаго пребыванія, жена
же дѣвою суще во граде томъ евреинывд дѣвою суще во градѣ томъ,
дѣвица прообразуетъ дѣвственныхъ житія... клѣтца же девиче не-
исходпмое и молчаливое пребываніе твердаго образа иноческаго... і
услышавши дѣвица нѣкую краснопѣснивую птицу во оградѣ своемъ
и восклоньшесж хотяше видѣти и слышати краснопѣсьниваго ед
гласа. То. краснопѣснивую птицу сказуетъ самого прелѣстника са-
тану, виноградъ миръ сеи суетный, красны» же пѣсни всякіе пре-
лѣсти, восклоненіе же дѣвицы сиречь поползновеніе иноческое на
ведку вѣщь беззаконпу" и т. д. —Въ двухъ сборникахъ графа Ува-
рова, № 2054, ХѴІП в., л. 116-122 и № 1904, ХѴ11І в., л. 78 —
114 читается по компиляціи, вышедшихъ изъ одного источника и
содержащихъ въ себѣ между прочимъ выдержки изъ Откровенія Ме-
фодія. Въ сп. 2054 компиляція носитъ заглавіе—„Иже во стй (оца
вшего Меѳодід Па(та)рскаго“. Выдержки взяты изъ второго перевода —
„въ скончаніи же четвертыя тысущница въ ке лѣто Орово в пятое
лѣто сниде Сапсипъ Севарскій отъ востока (изд. 104, 15 ) и
и оканчивается—изд. 105, 12. Далѣе идутъ двѣ другія выписки—
1) 106, 29-34 и 2) 113, 3—23 и затѣмъ—„ю антихристѣ іноа
мѣры. Вси оубо стіи пррци й Персиды гдють“=ГІогодин. № 1917.
Слѣдуетъ небольшой отрывокъ изъ Ипполита и толкованіе пророче-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
247
ства Мефодія о происхожденіи антихриста изъ колѣна Данова; за-
тѣмъ опять выдержки изъ Ипполита и, наконецъ, упоминаемое выше
сказаніе объ антихристѣ изъ книги „совокупленіе тефологіи". Въ
настоящемъ сборникѣ отъ послѣдняго источника удержалась неболь-
шая только часть, въ сборникѣ же 1904 онъ читается вполнѣ (см.
выше, стр. 225). Съ послѣдней компиляціей вполнѣ сходится компиля-
ція въ сборникѣ Софійской библ. при С.-Петерб. Духовной Акад. №1506.
Я указалъ на эти компиляціи, чтобы дать примѣръ того, какъ
въ XVII—ХѴШ вв. стали пользоваться Откровеніемъ. Оно стало
интересовать своей послѣдней частью—сказаніемъ объ антихристѣ.
Въ связи съ этимъ находится распространеніе этой именно части въ
нѣкоторыхъ спискахъ интерполированной редакціи, какъ напр. въ
изданномъ Тихонравовымъ, и сокращеніе сказанія о рядѣ послѣднихъ
царей, какъ напр. въ Толстовскомъ спискѣ. Хотя Откровеніе ходило
и не только въ раскольничьей средѣ, однако наибольшее распростра-
неніе его, какъ сказано, было именно среди раскольниковъ. Кромѣ
того, что большинство списковъ интерполированной редакціи попа-
дается въ раскольничьихъ сборникахъ, за это говоритъ тотъ фактъ, что
имя Мефодія пріобрѣло у раскольниковъ такой авторитетъ, что имъ
стали они пользоваться въ своей полемикѣ съ православіемъ. Этого не
было бы, если бы само Откровеніе не было популярно у нихъ. Такія
ссылки мы находимъ напр. въ рукоп. Публ. Библ. (). I. 489, гдѣ на
л. 55 читается: „Въ книзѣ стаго -сірепномчіІка Мефодія епкпа Патрь-
скаго въ славѣ ?г между прочимъ напечатано: въ послѣднее время
людіе будутъ молится троицею сирѣчь тремя перстами без воплощенія
сна бікія и за то осуждены будутъ въ муку вѣчную, ибо де насъ спасе
хртосъ бжетвомъ и человѣчествомъ®. Гораздо яснѣе слѣдующая рас-
кольничья ссылка на Мефодія въ рук. Церковно - истор. Музея при
Кіевской Духовной Акад. № 261, л 28: „Из книги Мефодія патріарха
Патрска «о слова ? о послѣднн временехь и днехь. Въ послѣднее
время воспросит црь і со мертвыя дани, в то убо время людіе отре-
кутся стыя истинныя православныя христіянскія вѣры и истиннаго
крещенія и чтнаго и животворящаго крта гдня без мук и без ран и
без біенія, а не хотящій же тогда отрещися с'тыа истинныя право-
славныя христіянскія вѣры і стго крещенія и чтнаго и животворя-
щаго крта гдня сочи сами себе в домѣхь своихъ сожигающе і иніи
же в рекахъ и во сзерах утопающе, иніи же съ храмины рыющеся
і убйвающеся. и сихъ убо вменитъ богъ въ мчнки. а пастыріе же в
то время будутъ блудницы и чародѣи, и нища и сиры и никтоже не
помилуетъ".
248 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
Наконецъ, Откровеніе Мефодія въ интерполированной редакціи
оказало вліяніе на установленіе второй ред. повѣсти „о двѣнадцати
снахъ Шахаиши", редакціи, извѣстной по рукописямъ подъ именемъ
сновъ Мамера царя. Акад. А. Н. Веселовскій обратилъ вниманіе на
это заимствованіе второй редакціи повѣсти о снахъ Шахаиши, нося-
щей характеръ эсхатологическій *. Дѣйствительно, сонъ Мамера царя
весь состоитъ изъ выписокъ изъ интерполированной ред. Откровенія.
Въ примѣчаніи онъ сообщается по списку Ундольскаго № 632 ®.
’ Веселовскій, Слово о двѣнадцати снахъ Шахаиши, 13—14, Сборникъ
отд. русс. яз. и слов. Акад. Наукъ, т. XX.
2 Послоу(ша)и црю. Повѣдаю скопьчаніе всего иира, да не оужаснисд црю
страстей иже впредь идущихъ лѣтех. был пррйъ именем Гедеонъ и побѣди
Измаильтескид люди иже бѣша злыд ч’дцы и нечистыя діііе. и щуще бо всд1 гад
и ведко мертвечиноу. и остави их пррйъ Гедеонъ повелѣнномъ бікіимъ восмь
племѣиъ и загна их в поустыню еже имъ разплодитисд. и выдоут в послѣднди
времена и доидоут до Рима великаго и побѣждени боудоу дважды и в третіи
Рии возмоу и допдоут же до Гавата великаго и до Еѳранта. а в то бо Гаватѣ
будоутъ все болдре еллинскіп і Измаиловичі же их поплендт и поеддт и нровь
их возпиют. и падоут все о ороужид их Измаилтескаго плененид и боудетъ сечь
велми злад щко вол третьипъ (314) в крови члукоп оутонетъ, и понеже нарече
бгъ Измаиловичи дивіим ьозлием, и послѣт тді> со гневом и сь дрости ю но
всей земли на члкцы и на скоты и иа ведкоу тварь твордд блоуд и боудет
иришествие и казнь божид бѣз милости, и предидоут пред ними четырд дзвы
иагоуба и погибель и опастение. рече гдь: „люби Израіле живот емоу есть а
грѣх ради вщѵ предаю во' сыново Измаиловы", м ввиддт послѣдняя, ико не любд
их гдь силы им пода и власть, такоже и члком не любд гдь чдка подастъ емоу
власть, и сии Измаиловичи пріимоут землю кртьдпьскоую и бѣззаконие м обла-
чатся моужие во блоуднад ризы щко и жены оукрасишасд и по оулицам поидоу
и оучноут прииешатисд къ единой жене отецъ (315) м сы и братъ, и того ради
аптлъ Павел презре духом за много лѣта: сих ради б'іъ престави въ стрд и в
бѣсчестие м»жеи и женъ и дѣтей, народдтед сани на блоу слвжимі беззаконный,
сего ради б'іъ предастъ в роуцѣ беззаконный, и предана будет землд Перьскад
во тьмоу и в пагоубв а живвщии на пей исчечені боудоу и владоміи, Грѣцы все
во тлѣнь впади м поморьстии острови поусты боуду-, Египі и Ассоурид печали
мсполндтсд и запоустеет. без идти мучпми буду и просити начноу на едино члкче
семь мер злата да не обрдіце. и не боудет живоущаго во Египте и во Ассуріи
и в поморьстеи и в восточной, и седмерицею в пагоубв впадвт и миози
грады ко тлѣн и в пагоубв впадвт м вознесо'у оубивающих чдкъ. и сии Изма-
иловичи бѣседовати (316)' начноут на богатаго своею гордостию до времени мхъ.
цртво оуставлено им не на много числа лет до седми месецъ. писано бо есть
„гдь гордый противится и смиренный б дгодать даст“. такоже и сии чдцы Из-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО- 249
Такова въ общемъ литературная исторія разсмотрѣннаго произведе-
нія. Въ своей длинной исторіи—съVII в. по XIX включительно—оно от-
ражаетъ различныя движенія въпо лити ческой и умственной жизни раз-
личныхъ народовъ—византійцевъ, западпо-свропейцевъ и славянъ. Каж-
дый народъ въ разное время различно смотрѣлъ на него и то проявлялъ
къ нему интересъ, то опять равнодушно проходилъ мимо его. Но
маиловичи доидоі до восточной страны и до запада і до севера и боуд«т по
области» иже чдцы все о востока и до запада и скоты и птицы нкными и
подольпад ,и поморская, владѣти начпоут гора(ми) и лнами древесами и доубро-
вами м пистынеми и ложными дверми и камением и ярости» земною и обли-
чием земным и домове богатых и приношеніе всдкаго злата или сребра или
камение многоцѣнное и ризы прекрасные то всем тѣм начнут владѣти, и возве-
селится срце их и просити начноут сирот оу вдовн и оу черницъ и « всдких
людей всдкй страхом страшить начноут. а оубогид и нищил и все люди бѣгати
начпоу и бвіцт все во «жасти и в почали великои. живоущй на земли боудеть
страсть великая и лютая наказанид ни во чтоже будет, и казнь бйіию приимоу
все живущей на земли, и осквернится земли кровию. а сии Измаиловичи будоі
послани на онустение земли.' скверны бо с«ть скверны цѣлующе, ичо идоуще
ис пустыни оружиемъ бо своим колмху во чрево женъ а мужы начноут натре-
бовати мтреи своих и начноут розбивати и блоу творити в црвах и стыхъ мѣс-
тахъ и стых иконъ пелѣнами лошади имоу покрывати. и всд буду речи про-
казныл искоушающе ро кріьдііски. м рече аплъ Павел: „того раді не все суть
кртілне (318) и елико их избраній вѣры Израильтескил до седмп тысд л®. и те
кои не поклоиишасл идолоу и те Израилтескил люди помиловани быіпа“. ико
р’і' гдь во еѵ.ііи: многая тогда члци овергутца о вѣры кртьдчскіл и чнаго ради
крта и о стыхъ прутныхъ таин хрых и некій гонімі боуду а гнево бжіим моу-
чими с«ть. и потом познается коньчание мироу и пре очима их боудоут Изма-
ильтескіи ро злый з<‘ло и престанет божія слоужба в церьквах дондеже
скончается радость в ч^це. и боуоу глады частыя и смерти злые, изнемогоу ч’аци
и лдгу в вечере на одре здрави а встаноу завтра немощии. тогда бо велика
казнь боудет 6 б*іа, потребит гдь да облачатся избраніи его. „б'дженніи егда
поносдт вд (319) и имени моего ради, возрадуитесд и веселитися ідко мзда ваша
многа есть на нксех“. и о роук Измаилтеских запустеетъ земля и оучн«т гдати.
„слакен біъ на невси а мы славны на земли, есть море Еѳиоиское а на то
море есть грд нарецаемыи Ееиоп, а в то граде рече гдь пророко Езикеилѣм
„Еѳиоііѣ вари роука ед к боу“ рекше м*дтва крестьдиьскад ідко труба возопиет
на вво к боу. и тіо град избиенъ буде о рукъ наших и поидем и возмем его°.
и воставше поидоу ко златы врато иже заключени боуд«т издавна бжиим пове-
лѣнием, сим же овергжутца и внидо'у и дорекоутсд до стыд Софеи. и тогда Брть-
дііе все избѣгнут во святую Соѳѣю и вопиюще: „горѣ намъ братіе иі:о поги-
баемъ а Измаиловичъ сих“. м встапет (320) некто стыи от сна возбоудитца и
32
250
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
стоило лишь измѣниться обстоятельствамъ, какъ опять имя Мефодія
выступало на сцену и носящее его имя произведеніе читалось и пе-
реписывалось, одного утѣшая въ скорби, другого утверждая въ увѣ-
ренности близкаго конца міра. Немногія изъ произведеній византійско-
славянской литературы имѣютъ такую длинную исторію, какъ наше
Откровеніе Мефодія, и въ настоящее время нельзя еще утверждать,
что исторія эта уже окончена. Для византійца она не окончится до
тѣхъ поръ, пока чужое господство будетъ тяготѣть надъ нимъ. Въ недав-
нее еще время, при проблескѣ надежды на освобожденіе, византіецъ пи-
тался если не самимъ Откровеніемъ, то ему подобными произведеніями.
И въ настоящее время греки еще вѣрятъ въ сказаніе, что патріархъ
Сергій со всѣмъ клиромъ скрытъ въ храмѣ.св. Софіи и во время осво-
божденія явится вновь вживѣ, и теперь еще разсказываютъ легенду
о покоющемся царѣ Константинѣ. Откровеніе Мефодія приходитъ въ
этомъ случаѣ на помощь народной фантазіи.—На западѣ исторія
Откровенія, конечно, кончилась, но оно оставило глубокій слѣдъ въ
искусственной поэзіи и въ народномъ вѣрованіи, отзвуки котораго
дошли до самыхъ послѣднихъ временъ.—У насъ на Руси, покуда бу-
детъ существовать идея объ антихристѣ, будетъ привлекать съ себѣ
и Откровеніе Мефодія наряду съ такими произведеніями, какъ житіе
Андрея Юродиваго, слово Ипполита и т. п. Идея же объ антихристѣ
очень живуча въ русскомъ народѣ. Если въ самое послѣднее время
въ народномъ представленіи антихристъ воплощался въ образѣ тѣхъ
или другихъ лицъ, то это указываетъ на то, что чрезъ нѣкоторое
время онъ воплотится опять въ кого-либо. Нельзя, поэтому, будетъ
удивляться, если случайно найдутся тетрадки новѣйшаго времени,
заключающія въ себѣ наше произведеніе.

возмѣт мечь свои и ре: „дайте ми борзой конь“. и поидет противоу ихъ с ве
лихою иростию и нанесе на них мечь свои с великим бжіим гнево. англъ гдііь
оучнет ходити и размѣте ико и тела их разтае іако воскъ, и боудет сила и
множество ихъ ни вочтоже. о страха то погибноут и не могоуще зрѣти противу
силы бікіід. ©віи избиени боуду а иные разнани боуд«т ико скот о страха ба;ід.
и предастъ гдь цртво Михаилоу щю и пришед Измаильтяне и поклонятся Ми-
хаилоу црю и тля: „а Црю Михаиле все мы нленницы есми на крѣсьтьянѣ“.‘
аминь.
ВИДЪНТЯ ДАНІИЛА.
Съ „Откровеніемъ Мефодія Патарскаго" стоятъ въ связи апокри-
фическія „Видѣнія Даніила". Причиной ихъ связи былъ, конечно, про-
роческій характеръ того и другого памятника. Связь ихъ была обо-
юдная: съ одной стороны, Откровеніе въ извѣстныхъ редакціяхъ, какъ
видѣли, пользовалось „Видѣніями" для распространенія пророче-
ской части; съ другой стороны—въ „Видѣнія" вставлялись части изъ
Откровенія. Славянскія „Видѣнія" являются переводомъ съ греческаго^
и лишь относительно нѣкоторыхъ можно предполагать, что кое-какія]
подробности вставлены въ нихъ на славянской почвѣ. Съ разборомъ
„Видѣній" такъ же, какъ и Откровенія Мефодія, связывается вопросъ о
времени и мѣстѣ пріуроченія каждаго „Видѣнія" отдѣльно, разрѣше-
ніе котораго не всегда можетъ удасться.
Подъ именемъ „Видѣній Даніила" обобщаются многіе памятники
предсказаній. Прежде всего сюда относятся тѣ, которые въ рукопи-
сяхъ носятъ имя Даніила. Изъ такихъ особеннымъ распространеніемъ
пользовалось въ византійской и славянской литер. такъ называемое
„послѣднее Видѣніе^. Но существовали пророчества, которыя или при-
писывались кому-либо другому, или были безъименныя. Напр. одно
пророчество, извѣстное въ славянскомъ переводѣ, приписывается про-
року Исаіи, другое, греческое — Мефодію Патарскому. Всѣ по-
добныя пророчества слѣдуетъ обобщать подъ однимъ именемъ
„Видѣній Даніила". Но не вся, конечно, пророческая литература—
я говорю объ апокрифической—должна подойти подъ это наименова-
ніе. Эсхатологическая литература была очень обширна, по такіе па-
мятники, какъ Откровеніе Авраама, книга Эпоха, Видѣніе Павла,
апокалипсисъ Іоанна,‘носятъ другой характеръ,'нежели обобщаемые
подъ именемъ „Видѣній Даніила". Послѣднія возникли, конечно, въ
подражаніе канонической книгѣ Даніила, въ которой политическій
элементъ заключается въ довольно сильной степени. Этотъ политиче-
скій элементъ и характеризуетъ вообще всю литературу „Видѣній
Даніила". Другіе памятники откровеній удовлетворяли пытливую фан-
тазію человѣка, желающаго узнать, что будетъ въ загробной жизни, и
254
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
если они и касаются изображенія самого конца міра, то не связыва-
ютъ при этомъ судьбы чьего-либо царства. Напротивъ, „Видѣнія Да-
ніила" получили у византійцевъ характеръ сильно политическій. Еврей-
ское представленіе о появленіи Мессіи и связанномъ съ нимъ концѣ
міра было перенесено въ Римъ, гдѣ, видоизмѣняясь подъ вліяніемъ
христіанскаго ученія, породило свою литературу предсказаній. Проро-
чества накоплялись сами собой: умиралъ одинъ императоръ, на кото-
раго смотрѣли какъ на устроителя царства мира, и на его наслѣд-
ника переходило ожиданіе, сопровождавшее его отца до могилы. То же
происходило впослѣдствіи и въ Византіи. Каждое новое царствованіе
прибавляло кое-что къ литературѣ предсказаній, причемъ, конечно,
цари добрые, благочестивые и въ пророчествахъ являлись съ такими
качествами; наоборотъ, при изображеніи царей нечестивыхъ, ерети-
ковъ не жалѣли красокъ порицанія. Все это расписывалось въ проро-
ческомъ тонѣ рові еѵепіит. Такого рода пророчества почти были не-
разлучны съ чаяніемъ лучшаго времени, съ ожиданіемъ царя благо-
честиваго, который упокоитъ весь міръ и будетъ послѣднимъ царемъ.
Событія содѣйствовали тому, что этотъ царь являлся въ представле-
ніи и какъ побѣдитель: безпрерывныя войны, иногда сильно поражав-
шія Византію, возбуждали патріотическое чувство, и византіецъ въ
минуту горести старался увѣрить себя, что придетъ время, когда
враги будутъ побѣждены. Это продолжается и до сихъ поръ. Какъ
въ дѣйствительности враги у Византіи мѣнялись — персы, авары,
арабы, франки, русскіе, турки — такъ мѣнялись они и въ пророче-
ствахъ. Ручей пророчествъ разливался широко. Каждый авторъ, при-
способляя пророчество къ современнымъ ему событіямъ, наполнялъ
предшествующее ему время выдержками изъ другихъ подобныхъ па-
мятниковъ, значеніе которыхъ могло для него быть уже потеряннымъ.
Поэтому-то и мы далеко не всегда можемъ отличить, чтд въ данной
редакціи „Видѣнія" первоначальнаго и чтд вторичнаго.
; Такимъ образомъ, къ „Видѣніямъ Даніила" должно относить тѣ
пророчества, въ которыхъ идетъ рѣчь о судьбѣ .Византіи, будетъ'ли
пророчество оканчиваться сказаніемъ объ антихристѣ и концѣ міра,
или нѣтъ. При такомъ условіи и Откровеніе Мефодія должно бы по-
дойти подъ это названіе, но этотъ памятникъ былъ слишкомъ извѣ-
стенъ вездѣ подъ своимъ именемъ, чтобы измѣнять послѣднее на
другое.
Древнихъ греческихъ списковъ „Видѣній Даніила" до насъ не дошло—
фактъ, указывающій на то, что они постоянно передѣлывались. Ьіиіргапсі
(X в.) говоритъ: ЬаЬепі СІгаесі еі йагасені ІіЪгоз, дпоз орасец віѵе
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
255
ѵізіопез ІЭапіеІіз ѵосапі, е§о аніеш ЗіЬуІІіпоз іп дпіЬпз зсгіріиш
герегііиг, цпоі аппов ітрегаіог диіздие ѵіѵаі, диае випі Гиіига ео
ітрегапіе іетрога, рах ап зітиИаз, еесипсіае Йагасепогит гез ап
адѵегзае *. Но существованіе у византійцевъ „Видѣній Даніила" для
болѣе ранняго времени свидѣтельствуется напр. армянскимъ перево-
домъ, относящимся къ VII вѣку. Несомнѣнно, они существовали во
время гораздо болѣе раннее.
Изъ Византіи „Видѣнія Даніила" проникли и въ другія литера-
туры. Переводы ихъ существуютъ, кромѣ армянъ, еще у славянъ, у
грузинъ, у сирійцевъ. У евреевъ также существуетъ апокалипсисъ
Даніила, передѣланный изъ византійскаго и приспособленный къ ихъ
вѣрованіямъ: Мессія, сынъ Іосифа, будетъ умерщвленъ, а Мессія,
сынъ Давида, взойдетъ на гору Оливную и тамъ послѣдуетъ воскре-
сеніе мертвыхъ. Тысячу триста лѣтъ евреи будутъ наслаждаться
счастьемъ и довольствомъ, а затѣмъ всѣ будутъ осуждены на мученіе,
кромѣ еврейскаго народа *.
Въ одной сирской рукописи (УѴгі§йі Саі. оГ. Зугіас. шзз.
I 19, ХІІ в.) указываются фрагменты изъ „малаго Даніила". Цанъ
думаетъ, что Ипполитъ, по свидѣтельству ЕЬед Іезп, комментировалъ
именно этого „малаго Даніила", но Бонвечъ полагаетъ, что подъ этимъ
именемъ надо разумѣть исторію Даніила и Сусанны, которая сначала
не вносилась въ каноническую книгу Даніила; см. объ этомъ Воиззеі—
дег Апіісйгізі, 44.
„Видѣнія Даніила" принадлежали къ числу апокрифическихъ^
книгъ. Въ стихометріи Никифора напр. запрещаются ’Е&хггД хас
Даѵг/.Х феооетгіурафа. Запрещенія перешли и къ намъ. Но далеко не
всѣхъ индексахъ, какъ греческихъ такъ и славянскихъ, попадается
Даніилъ. Причиной, должно быть, было то, что памятникъ, подобно
Откровенію Мефодія, носилъ не столько церковный характеръ, сколько
характеръ политическаго листка. Что разумѣлось въ индексахъ подъ
именемъ Дяѵі^)< — остается неизвѣстнымъ. Я указываю
ниже остатки возможной первоначальной редакціи „Видѣнія Даніила",
имѣвшей сходство съ апокалипсисомъ .Іоанпа: возможно, что къ такой
именно редакціи и относилось запрещеніе.
1 Ъедгамсі, Ьев огасіев де Ьеоп ди 8а^е 19.
2 ЕоіегіЬе.гд, Певсіі. Паи. Агсй. Г. \ѵівв. ЕгГ. д. аіі. Тевіат. I.
256
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
I.
Въ сборникѣ Васильева „Апесбоіа Сггаесо-Вуиапііпа** издано между
прочимъ одно „Видѣніе Даніила10 по рукописи Барберинской б. ІП, 3
подъ заглавіемъ—Той іѵ ауіоіс тгатрб; ѵ(р.&ѵ ’Ісоаѵѵои той Хроооотбр-оо
Хбуос; ех брасіѵ тоо ДаѵггД (стр. 33 — 38). „Видѣніе“ состоитъ
изъ собственно „Видѣнія*4 и изъ Откровенія Мефодія. Трудно ска-
зать, кому слѣдуетъ приписать приведенное заглавіе: можетъ быть,
авторъ или, точнѣе, редакторъ, сдѣлавъ изъ обоихъ памятниковъ кон-
гломератъ, выставилъ надъ нимъ имя Іоанна Златоуста для приданія,
какъ обыкновенно дѣлалось, большей важности; но возможно, что
заглавіе принадлежитъ и позднѣйшему писцу. Начало и до конца
стр. 35, оканчивая словами ттоіаѵ {ЗасяЛЕІаѵ; о'/)Аоѵбті тюѵ урістіаѵ&ѵ.
ой(5г уар Ё'аті рааі^зіа соѵатсотгра а йт'7}<;,—взято изъ Откровенія Ме-
фодія 17,11—24,16. Аналогію представляетъ славянская ред. Откро-
венія Мефодія въ сборникѣ попа Драголя: тамъ и тутъ начинается
рѣчь про возникновеніе греческаго царства. Ясно, что оба редактора
имѣли одну цѣль—представить судьбу греческаго царства.—Въ этомъ
отрывкѣ говорится, что царство греческое будетъ стоять до конца,
пѣтъ царства сильнѣе его. Затѣмъ слѣдуетъ нѣсколько строкъ о по-
сланныхъ въ наказаніе испортившимся людямъ Измаильтянъ: оіа
то гІ.грЧо; тйѵ ар.артибѵ айтйѵ Оор.іоіЦбЕтаі б 9гб<; а~’ айтг(<; хаі
йроаха/.гагта! тб> і)т)ргііт/)ѵ ’іар.а/)Х хаі хсѵх(агі со? 7) ар.ро? т^; $а-
Ла'ас>/;<; аѵаріі)р.7]ТОі; хаі тсгтатЯ-^соѵтаі со? іерахе? Ёлі та брт] та бфт)-
7. а, оі ог іітітоі айтйѵ ёЕаЛАоф/таі й<; агтітбр.Еѵоі хаі оісггЛебаоѵтаі Ёѵ
ті; ттбЛег. т?( Ё~та7.б-р<р Ёѵ арріася хаі іттпок; хаі Ёѵгхаѵ тойтюѵ по)\)іт;<;
аір.атгуѵаіа<; ойх бХіуоѵ 7іог/;ааѵтЕ<; хаі схй7<а. Ті урт) 7<еуеіѵ; хаі
еісг/]Х{Нѵ ’іар.а/;Л есо? ’АттаХйѵ. Уже издатель текста замѣтилъ, что
въ этомъ отрывкѣ послѣ слова аір.атсуос>іа<;, должно быть, есть про-
пускъ. Выписывалъ ли редакторъ откуда-нибудь изображеніе нападе-
нія Измаильтянъ, или самъ нарисовалъ? Возможно и послѣднее: опи-
саніе не имѣетъ индивидуальныхъ особенностей. Дальнѣйшее воскли-
цаніе „зачѣмъ дальше говорить? Дошелъ Измаилъ до А ѵ галы**— вос-
клицаніе это какъ бы указываетъ, что „Видѣніе** составлялось вскорѣ
послѣ событія, когда описывать способъ нападенія было излишне. Ре-
дактору нужно было эго только для того, чтобы сдѣлать переходъ
къ дальнѣйшему изложенію, которое начинается словами: хаі еггсоѵ
Ёуй ДаѵіГ|А тф аууеАог хйріе р.ои, діа ті ЁіГЕід^Зоѵ аі тШфгіс; айтаі
тэц урісгпаѵоц; Изложеніе простирается до половины 37 страницы,
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
257
кончая словами—е»? то ёѵ^отероѵ рсеро? т^? іѵатоісг^ ѵтЛ ікокслтш
хахй?. Вся эта часть составляетъ одно цѣлое и является оригиналомъ
части „Видѣнія", изданнаго проф. Сречковичемъ изъ сборника Драголя въ
Сноменикѣ V, 10—12 и находящагося кромѣ того въ изданномъ
ниже Хпландарскомъ сборникѣ № 24. Соотвѣтствіе начинается: н рете
Даппль кь англоу: рьцн мн господи г.юн. уесо ради скрыш сніе вьннднть
кь вьсь і.інрь—и оканчиваемся—и оуслышавь двъсьтыіаіа глава .с. лю-
тость іего ймжкнть со седмоврьха кь выюутрьнеіе страны кьстотныіе
страны ігемле н погнвнеть ѵлкѣ, стр. 11, ср. изд. 157, 10— 158, 4.
Въ славянскомъ текстѣ вопросъ является съ большимъ основаніемъ,
ибо впереди, дѣйствительно, описывались бѣдствія. Въ немъ рѣчь
идетъ отъ третьяго лица, отъ Даніила, ибо „Видѣніе" и начинается
такъ: прнніь англъ Гакрнль къ Даннлоу прркоу рете гле тако. Въ грече-
скомъ текстѣ говоритъ самъ Даніилъ: ѵш еітгоѵ еусо Даѵц)і.. хаі еітгеѵ
р.оі 6 ауугкоі;. Возможно, что редакторъ .перемѣнилъ третье лицо па
первое, то также возможно, что такъ стояло въ томъ спискѣ, изъ ко-
тораго заимствовалъ нашъ редакторъ, а таковымъ спискомъ могъ быть
оригиналъ текста Драголя. Въ этомъ отрывкѣ въ самомъ началѣ мы
встрѣчаемъ заимствованіе изъ Откровенія Мефодія, изъ двухъ мѣстъ:
1) обх оті ауатга хорю? о Эеб? тбѵ Чар-алД оіосооеі абтф т/(ѵ ёЕоооіаѵ
тоо хратт(*уаі тт;? у^с, т&ѵ Рсор.аісоѵ, аХ/.а ^іа та? ао.артіа? хатоіхооѵ-
т<оѵ еѵ абтт|—27, 10—12. Какъ эта вставка такъ и двѣ дальнѣйшія
взяты не редакторомъ нашего „Видѣнія а, но его предшественникомъ,
авторомъ того оригинала, изъ котораго уже черпалъ нашъ редакторъ,
т.-е. авторомъ оригинала „Видѣнія" сборника пока Драголя, такъ
какъ всѣ эти мѣста читаются и въ послѣднемъ: понеже (не) люкнть
господь г.огь Н^млнла да дають іемоу сылоу ©вьдрьжатн х/.г.іліо роумь-
скоую, нь грт.хь ради жнвоуірнхь на нен, ср. изд. 157, 11—13; 2) хаі
ар9т)с<стаі 7) ті[Л7) т&ѵ іерёсоѵ хаі ёхХеіфеі 7] -8ѵсіа атб тйѵ гхх?с/]<лйѵ...
хаі ёооѵтаі іере!? со? о хоіѵб? Хао?=35, 6—8; на мѣстѣ точекъ одна
подробность, не читаемая въ текстѣ Откровенія: хаі пТи^собт^етаі
7] хахіа е~і тоо? аѵйрсблоо? хаі угѵт)аоѵтаі о ’Ааб? со? ауріа &т)ріа.
Это есть вставка редактора даннаго текста, ибо въ славянскомъ тек-
стѣ ея нѣтъ: кь^метсе уть ніерънска н йскоудъіеть жрьтка <о цркьвь н
воуть іш.ріапе акы н людіе, изд. 157, 13— 14; ср. изд. 97, 1 — 2;
3) непосредственно слѣдуетъ отрывокъ, соотвѣтствующій Откровенію
36, 75—39, 5:
ёѵ то. хаірф ёхеіѵсо ?)тоі тф ёр- Хил. 24. вь врше (вно вь
^орсатг/ср уріѵор іѵ сЬ ітА^роотаі б кккь кыісіа сконуатнсе ѵнсло М^ь-
33

§58
Видѣнія Даніила.
арі-Эр.6с тбѵ ’Іб[ла/-Дітбѵ хаі т^с
&уѵас>ТЕІа<; аутюѵ у.атг.у.рат^ааѵ,
хаі 7;рЛ|р.<ѵоаѵ 1’іор.аѵіаѵ те хаі Пі-
сі^іаѵ хаі та<; Лонга? ѵ^соу? Еурі-
схорЛѵоу? 7іХт;оіоѵ Рюріт;? Ка)<а0рі-
аѵ хаі Ег/гХіаѵ т^ѵ ха?.оур.ЕѴт;ѵ
Тураѵѵі^а кбЛіѵ. тоте р’Х'>о^>гІр.'^-
саѵтЕ? оі ’ІсиаѵДітаі ёроуаіѵ, оті
оух Еусѵсіѵ аѵаррпсіѵ ех тсйѵ угі-
рйѵ гр.шѵ оі Рсоріаіоі.
манльтомь скокх ши, власть гоже
дрьжаше н «впоустшть же Перьсн-
дл Ромлнніл и нроѵи астровый
АОЯІІ!і!||ііі вліі^ь ІІісрлмл Н ЛлИрІІІА
же н Сіінлніл и хоулнвшен ре-
коуть нсходеть Рнмлілне б роукь
наши.—изд. 157, 14—18.
Текстъ Откровенія переданъ здѣсь въ перефразировкѣ, которая
принадлежитъ предшествующему редактору; редактору же нашего „Ви-
дѣнія’' принадлежитъ дополненіе—тг(ѵ хаХооріѵ^ѵ Тураѵѵі^а ітбХіѵ.
Наконецъ, съ половины 37 страницы до конца, со словъ—гіта
аѵаст^сгтаі ѵгаѵіа? ех фуХ^с тоу Даѵ хата ~іу ~ро<рт]~гіаѵ тоу ’Іахсо^З
до конца также взято изъ Откровенія 46, 5...
Что касается текста, взятаго изъ Откровенія Мефодія, то онъ
представляетъ иногда легкое видоизмѣненіе извѣстнаго намъ текста
Откровенія. Измѣненія не важны: есть небольшіе пропуски, перефра-
зировки, но ничего лишняго. Относительно перваго заимствованія изъ
Откровенія можно замѣтить слѣдующія особенности:
‘ Видѣніе. Откровеніе.
1. ахоусоѵ оураѵЕ р.Ета ахрфа? О. В. Б. о'хоуе тоіѵоѵ ауЗі?
~а>? оі тЕссарЕ?. суѵ ахрі|3сіа тгю? ТЕСоарг?...
Въ другихъ спискахъ текстъ подробнѣе.
2. тоутоі еісгі оі тгссароі аѵь-
р.оГ.
3. ёх тбѵ ц-іарбѵ ёпіт/^ЕУр.атсоѵ
ё&Е^гіТ) тоу хуріоу.
4. хаі оух естіѵ Еісобо? апб
аѵатоЛбѵ.
5. хатт]ру'/)с>Еѵ 7] <рущ<; тоу аоуу-
У_7)ТОУ.
О. В. 1>.аутаі еісгі оі тЕсгсарЕг;
аѴЕріоі.
Ват. оі ТЕпегарЕі; аѵЕріоі.
Ват. іу. тбѵ [ліарюѵ айтбѵ
Еітіт/]&ЕУи.атсоѵ еое/)9/] тоу Эеоу.
О. В. Б. иное чтеніе, см. изд.
18,11.
Ват. хаі оух естіѵ еісо5о<; алго
аѵато)ібѵ.
О. Б. о. вл. в. б. хаі оух естіѵ
еі'со^о? обтЕ е^о^оі; остто аѵ.
Ват. хатг(ру7)СЕ тоу асууідѵ-
тоу <рбсі<;.
О. В. Б. и 2-я ред. только ха-
Т^рр]СЕ.
.ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
259
6. ЕІрт)ѴЕисаі р.Ет’ айтой.
Т.—ЕіртуѵЕисгаи
Ват. гі^ѵ^аа^.
О. В. в. вл. б. 7]р7]ѴЕІ)С>гѴ.
Отсюда видно, что у редактора былъ особый текстъ Откровенія,
который сходился то съ тѣмъ то съ другимъ изъ извѣстныхъ намъ
списковъ. Въ нѣкоторыхъ случаяхъ текстъ удаляется отъ извѣстныхъ
списковъ, напр.
1. ёѵ оі? ёйрахЕѵ ДхѵцХ б про- Откр. ой? ёЗгасато Даѵі^Х ооо-
<р/]Т7]<; оиогіоѵга т^ѵ р.гуаХт)ѵ •Эа- агЕІоѵта; т^ѵ [лгуаХ^ѵ ЭаХаотгаѵ.
Хаооаѵ.
2. хаЯгсгцхаспѵ еѵооѵ тйѵ Као- Откр. ІѵЗоѵ тйѵ поХйѵ.
тсісоѵ поХйѵ.
Гораздо больше пропусковъ. Они слѣдующіе: 1) 18, 1 о&то? ха-
ѵгХОхоѵ—М^оѵ; 2) 18, 2 хаі тггріЕѵ6ст/}<7і хср у/р; 3) 19, 6—20, 1
хаі Еп/]хоос>г т/]<; сенсею:—ец хаЭаіргоіѵ аітой; вмѣсто этого только
нѣско іько словъ: (ІПохХеіОсѴ айтаос ёхеТсгг (летх /аХх&ѵ пѵХйѵ ёпі^рі-
ох<; аа/]7уу)тоѵ; 4) 20, 5 — 7 ілт рц ойѵаоЭа'—апоЯраоаі. 5) 20,
9—11 Гйу—Ворра; 6) 20, 17—20 тгХгит^оаѵто;— у.йраѵ; 7) 22,
10—17 готі 8е ѵоѵ—тг(ѵ тйѵ АіѲібпюѵ раоіХгіаѵ. Едва ли эти про-
пуски были въ текстѣ Откровенія. Выше уже видѣли, что редакторъ
„Видѣнія® допускалъ уклоненія отъ своего оригинала, и надо думать,
что въ данномъ случаѣ пропуски зависѣли отъ его желанія.—Второй
отрывокъ изъ „Откровенія® имѣетъ одинъ пропускъ 47, 11-^16 атг-
ѵіоа<; уар—хаі той? ёхХгхтой?. Замѣна ЕІсёрЕіа тйѵ ^іхаісоѵ чрезъ
ёйсгргіа тйѵ брВо^б^юѵ /рютіаѵйѵ, можетъ быть, указываетъ на время
появленія „Видѣнія®—послѣ раздѣленія церквей. Замѣчу, что напеча-
танное у Васильева стр. 35 ой /бтатаі должно быть измѣнено въ
оѵу г(ттатаі.
Такимъ образомъ, обозначивъ чрезъ х часть славянскаго „Видѣ-
нія®, не заимствованную изъ Откровенія, и чрезъ а разсматриваемый
греческій текстъ, получимъ такую схему:
Откр. Меф.
Слав. Видѣн.
260
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
П.
„Видѣніе Даніила", напечатанное въ сборникѣ Васильева подъ
5а, находится, какъ видѣли, въ связи съ „Видѣніемъ11, находящемся
въ сборникѣ попа Драголя и изданномъ въ Споменикѣ V, 10—11.
Мы видѣли, что часть греческаго текста является оригиналомъ части
славянскаго и что редакторъ греческаго текста Вас. 5а заимствовалъ
или изъ оригинала славянскаго „Видѣнія", или, что менѣе вѣроятно,
изъ того источника, изъ котораго бралъ авторъ оригинала славян-
скаго. То же „Видѣніе" находится въ сборникѣ Хиланд. 24, л. 68“—
691'; начало его не сохранилось, начинается такъ: скннетрь <о ѵрисдь
іего. іпк: ісі.юу пншетсе іелнньскомь пнсменемь вь прьвоую грдмотоу.
Списокъ издается ниже, стр. 156—158. Что это два списка одного и
того же перевода, можетъ доказать
Драл. и бнфѣціютъ тоу нѣкого
6 іаилсіііііа глжіііа посрѣдѣ того
носеціе и мкдкннцѣ да гл прніель
оукроухы :і сего оудрьждкше іемоу
же іиіс іесть столкофллеоу н ке-
доугь н кь Лкродоунь н лише же
тоу н помажють на цртво іегоже
НМѢДОу УЛКЦН ІАКО І.ІрТНД. ТЬ 117,11-
деть па Щмдндьты с веднкою про-
стою н множествомъ ЛЮДИН срѣ
щеть Н^ьманділы на мѣстѣ плрн-
цдѣмѣмь Пертонь.
хотя бы слѣдующее сопоставленіе:
Хи мнд. н шкреіроуть нѣкого ®
ІАИЛСІІПІА БЖНІА ІІОСрТ. ТОГО НОССЦІА
к мѣдіінцн да гл прніель оукроухын.
н сего оудрьжавпіе іемоуже нме іс
столкефддеоу н кедоуть н вь Лсиро-
доунь. н дгли: же тоу н помджоуть
па і|ртво іегоже нмѣіддоу улицѣ
ІАКО мртва. ТЬ II7,IIДСТЬ НА ИЗМАИЛЪ-
тнн сь кеднкою простню н множ-
сткмь ліодіііі. срѣціеть Н^млльтрн
на мѣстѣ НАрнцАіемѣмь Пертонь —
изд. 157, 19—24.
Текстъ „Видѣнія" Драголя отличается отъ Хиландарскаго нѣко-
торыми добавленіями, особенно прибавленіемъ славянскихъ собствен-
ныхъ именъ. Добавленія эти слѣдующія:
Сп. Драюля.
1. дроугы скипетръ вьстднеть го
сѣмене іего синь моу Глирпль ма-
ловрѣмень.
2. дроугн скнптерь вьстднеть нмы
нме кь еалА нмы прѣстоль нлѵело.
3. ндрнцдіемАго Тоурипиды грдд
СрѣДЬЦА.
Хиландарскій.
дроугы рогь кьетднеть ю сѣмене
іего мдловрѣменнь, изд. 156, 14.
дроугын рогь кьетднеть нмн іірѣ-
столь плѵело... изд. 156, 19—20.
нлрнцаіемАго Тынндрндн гріл —
изд. 156, 28.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
261
4. а дроугы © запада © Глак-
ннце и срѣщоутьсе.
5. стоіа кі> дни юпы знаменнге
оу ІІсрі.ннііа н кндѣкыіін.
6. на кранноу того ©строка Доу-
наіа н сткореть.
7. до мѣста нарнцаісмаго І€нь-
нсн Кельвлоуда и посітньствоують.
8. іг/р. града того нарнцаішаго
Тоурапиды Срѣдца н ©крѣщють.
9. на мѣстѣ нарнцаѣмѣмь Пор-
то пк -к ісста хльма ©коноу стра-
ноу Срѣдѣца н сьразетьсе.
• 10. н потрѣкнтьсе десеты рогь
© цра Ииміюпьска. мі|а акгоуста
настающаго пондеть прьвы дни Ми-
хаилъ цртко кцьиь и къѵноуть го
ры растоупатнсе рывн н^мирати къ
рѣкахъ н господъ коудеть с нимъ
въ всегда, и кънндетъ въ Солоунъ
м Запада
11. и сконѵаістсе с миромъ ски-
петръ и покоитъ іего господь богъ.
и по снхь вьстанеть.
12. неѵнсгыіс тн страны нсхо
деще іо горы іастн натноуть пактъ
ѵлкѵскоую н пити крьвъ зкѣрнню
н іадетъ неунстнн...
13. іакнтъсе вь всн Хоузѣ къ
Строумнцѣ н кьспнтаістьсе...
дроугын © запада и срещоутсе.—
изд. 156, 32.
стоіа къ дни ®нн знаменніе н
кндѣкшн... изд. 157, 3.
на кранноу того ©строка и стко-
реть—изд. 157, 5—6.
до мѣста нарнцаіемаго ІСпіікіі
поспѣшьсткоютъ... изд. 157, 8.
нзъ гра того нарнцаіемааго Тоу-
рннаднн н шкрещоуть .. изд. 157,19.
на мѣстѣ нарнцаісмѣмь Мертонъ
н съразеть . изд. 157, 24—25.
н потрвентсе дссетнрогь © цра
Івтнюпъска н книдеть къ з врьхь .
изд. 158, 6'—-7.
и сконѵаістсе скунстрь с миромъ,
по сихъ вьстанеть.. изд. 158, 17.
нсттіге тнн страны нсходеіре й
горьн ілдеть неттыніе... изд 158,51.
ражаіетсе вь Снхоузь н вьспн-
таіетсе... изд. 158, 26.
Что касается вопроса о томъ, смотрѣть ли на текстъ Драголя
какъ на первоначальный, а на текстъ Хиланд. какъ на сокращен-
ный, или наоборотъ, то, помимо того соображенія, что славянское соб-
ственное имя при греческомъ само по себѣ кажется глоссой, на то
же заключеніе вызываетъ сравненіе съ греческимъ соотвѣтствующимъ
текстомъ, именно §§ 8 и 9; соотвѣтствующее § 8 читается: тбтг
аіфѵій©? ё^ёЛЯюагіѵ оі т'7]<; ябкеоэс ехгі'ѵт]? г?)? хаХоѵріеѵ>]<; І’ораѵѵі^о?
хаі еброоаіѵ... (Вас. 36), а соотвѣтствующее § 9—сото?
тоо<; ’І5р.а7іЛіта<; ёѵ тб~и тіѵі Леуоріёѵср Петріѵср хаі ооухротг^оѵ-
262 видѣнія Даніила.
сю... іЪій. Отсюда слѣдуетъ вывести, что и другія собственныя имена
славянскія суть добавленія текста Драголя—Перникъ, Дунай, Вель-
блудъ, Срѣдецъ, Струмица. Большее значеніе имѣетъ добавленіе
§10 о Михаилѣ царѣ. Это извѣстная легенда о Михаилѣ царѣ.
Замѣчу, что царь въ сп. Драголя кышдеть кь Содоунь, а въ Хиланд.
кьнндеть кь крьхь. Первенство остается за спискомъ Хиланд., ибо
вездѣ имя Михаила связывается съ Царьградомъ и со св. Софіей.
Для грека не было никакой необходимости замѣнять Царьградъ Со-
лунемъ, тогда какъ славянинъ, очевидно, пріурочивая пророчества къ
болгарскому царству, могъ замѣнить Царьградъ болѣе близкимъ ему
городомъ Солунемъ, который неоднократно бывалъ въ рукахъ бол-
гаръ. — Добавленіе § 12 можно считать первоначальнымъ, ибо въ
Откровеніи Мефодія, откуда это мѣсто заимствовано, читается подоб-
ное же: та уар ерубр.гѵа ебѵт; атго рорра ёсгѲіоѵсі. аарха? аѵ&ріотссоѵ
хаі тгіѵооаіѵ аІр.а ііт)рііоѵ хаі есгОІоооі та ахаЯарта—44, 7—8. Изъ
другихъ особенностей обоихъ текстовъ замѣтимъ: 1) Драг. н іесть
црткоуіен сь штерню скоіею касндніею н с ннмь вьсіірѣіненнід творить
Хиланд. — н іесть црткоуіе с мтерню скоіею мрткімь кьскръшенніа тко
рнть—изд. 156, 3—4; Драг. касндніею можно объяснить только греческ*
т/) расі7гіа=царицею, что выпущено въ Хиланд. Что касается даль-
нѣйшаго, то здѣсь нужно видѣть порчу греческаго оригинала, въ ко-
торомъ читалось: хаі еоті раоіАейюѵ ойѵ [лт)трі айтоо тт] рааіХеіа хаі
ілет’ айтой т^ѵ аѵаотасіа^ еру^етаі (тсоиі), гдѣ аѵастасгіаѵ испорчено
изъ апостааіаѵ. Что измѣненіе произошло уже въ греческомъ ори-
гиналѣ, доказываетъ соотвѣтствующее выраженіе въ Уваровскихъ
листкахъ: хаі аѵаатасіѵ тйѵ аѵЭрашсоѵ тлліуугі *. Очевидно, еще въ
греч. спискахъ происходило чередованіе между аѵаатааіа (аѵаатааіс)
и аттоатасіа (атіосгтасіс). .Хиланд. текстъ въ тагомъ случаѣ представ-
лялъ бы дальнѣйшую поправку— мрткінмь кьскрѣшеніа. 2) вмѣсто Драг.
скнпетрь въ Хиланд.—рогь. 3) Драг. седмохльме, Хил. седмокрыне
4) Драг. петы же рогь пркндсть кримепь Хил.—е же рогь кьстанеть
н прыідеть крмень изд. 156, 15—16] 5) Драг. н поустнть слы кь
страны ^анадныіе нарнцаіемаго Тоурнннды Хил.—н поустнть кь силы
(чит. слы) кь странн ^ападнніе пбкнн кърнын сенъ н дошьшеіе странын
^ападьнніе тн нарнцаіемаго Тыннарндн, изд. 156, 27—28] въ спискѣ
Драголя, очевидно, пропускъ, обусловленный двойнымъ употребленіемъ
слова ^ападнніе. 6) Драг. кндѣкьшТн скоіею крата матерню соуіре, Хил.
правильно—мртка соуіра. изд. 157, 4; 7) Драг. н «экыеть ю синь на
1 Труды Моск. Арх. Общ. XIV, 66.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
263
кремѣ много, Хил. правильно—н «обнмсть ю скрькь нд крѣмс много,
изд. 157, 5.
Укажу теперь па отношеніе части славянскаго текста къ со-
отвѣтствующему греческому у Васильева 5а. Два добавленія грече-
скаго текста я указалъ выше, добавлю еще одно—оЬтіѵо? то бѵор.а
т]ѵ еХаттоѵ еѵ тф хбнию; съ другой стороны, въ греческомъ текстѣ
нѣтъ соотвѣтствія слѣдующимъ мѣстамъ славянскаго: 1) носеціе к
мѣдннцн дл кн прніель оуііроууыи, изд. 157, 20—добавленіе
идетъ изъ греч. оригинала; 2) сь великою ідростню н множствомь
люднн срѣціеть Щьмдльтнн, изд. 157, 23 — 4-, 3) іемоу же іе нме
кь тредь стѣдь глд .т. вь всъдь н вь вседь, изд. 158, 1—2\ 4) Дѣйствит.
оборотъ греческ. текста отвѣчаетъ страдат—у славянскаго: хаі
рдооаѵ Рсор.аѵіаѵ те хаі Пілоіаѵ хаі та? Хота? ѵх)соѵ? еѵр«тхор.еѵои?
кА?аіоѵ Рсор.т;с, КаХабріаѵ хаі ЕіхеЛіаѵ=н «опоустѣіеть же Перьсндд и
Ромдннід н проун шстровын жнвоуцін блн^ь Ніерлмд н Лдврнід же н Сн-
кнлнп, изд. 157, 16—17‘, Ла^ріаѵ изъ Код&Зріт. Греческ. ойх
Іуоѵыѵ аѵарригпѵ ех то» угірмѵ гцімуі оі РыршТоі передано чрезъ—
нсдодеть Рнмлілне о) роукь плііпТ—изд. 157, 18. Греческ. '7-е/р{
йіѵт]? при помощи перевода Лкродоунь возстановляется въ ’Лурі—
5йѵц?. Отличіе находимъ еще въ слѣдующемъ мѣстѣ: еѵ 5е тб~о>
ехеіѵсо еопѵ <рреар <5і<ттоо.оѵ хахеі оиухбфоѵтаі аХХѵ)Хоѵ? Фоте ех
тйѵ аір.атыѵ тйѵ Р<ои.аі«ѵ хаі тйѵ ’іоріагДітйѵ рготоѵ угѵеоЭаі то
Фреар (стр. 36)=н іесть на мѣстѣ томь кддде^ь дкоіеоусть ілко крьвын
рнмьсцѣн (н) н^ьмднльтьсцѣн сьмѣсь бытіін-—157,55—6. Наконецъ, въ
греч. еібеХ-9'Еі еі? тбтсоѵ Хеу6[леѵоѵ Лоууфар^іа? хаі аѵтіта^оѵтаі аитбѵ
оі тоо тбтгоо ёхеіѵоо (стр. 37), а въ славянскомъ разъединено—и
прндеть нд мѣсто ндрнцдіемоіе Нвдрднід н соупротнветсе Лоіігн соуцін вь
мѣстѣ томь; изд. 157, 31—2. Въ послѣднемъ случаѣ греческій тексгъ
вѣрнѣе, передавая Лонгобардію; въ другихъ же случаяхъ трудно ска-
зать, какое чтеніе болѣе вѣрное, исключая тѣхъ, въ которыхъ за то
или другое чтеніе стоитъ смыслъ рѣчи. Ни тотъ ни другой текстъ
не вышелъ непосредственно одинъ изъ другого, но оба вмѣстѣ вышли
изъ одного, причемъ то одинъ то другой передавалъ вѣрно чтеніе
оригинала.
Разсматриваемое „Видѣніе", какъ уже замѣтилъ я выше, пред-
ставляетъ также соединеніе собственно „Видѣнія Даніила" съ отрыв-
ками изъ Откровенія Мефодія. Три отрывка въ срединѣ „Видѣнія"
я указалъ, разсматривая предшествующее греческое „Видѣніе"—Ва-
сильева 5а. Кромѣ этого, связь съ Откровеніемъ наблюдается и въ
концѣ, въ описаніи царства Михаила (по списку Драголя). По Откро-
264
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
венію передъ концомъ міра наступитъ счастливое время при царѣ
греческомъ: онъ побѣдитъ Измаильтянъ и завоюетъ множество зе-
мель—ха'- тга? б і%р.б? той рааіХг'оэ? тйѵ Рсор.аі'соѵ хаі брут) Ёпі той?
арѵ7]оарЁѵоо? тбѵ хбрюѵ Т/рмѵ ’І7)аойѵ Хрютбѵ. хаі ЕІрт}ѴЕйоЕС ут; хаі
Ёотаі уаХг|Ѵ7; риуйЪ] Ётсі т/;? ут;? оіа ой уЁуоѵеѵ ойое уЕѴ7)0Етаі—
42, 12—43, 1. Такими же чертами описывается царство Михаила и
въ славянскомъ текстѣ. Но редакторъ оригинала славянскаго текста
не прямо заимствовалъ указанныя черты изъ Откровенія. Ближе къ
славянскому тексту въ данномъ случаѣ стоитъ отрывокъ изъ другого
греческаго „Видѣнія", изданнаго въ томъ же сборникѣ Васильева подъ
№ 5(3. Тамъ и тутъ читается продолженіе мѣста, взятаго изъ Откро-
венія, указывающее, что въ основѣ того и другого лежалъ въ дан-
номъ случаѣ одинъ источникъ. Привожу это мѣсто:
Хиланд. н і|ртвоуість скупетрь
А-і? лв н коудеть кса трость кго
н гііѣвь іего на шетАВшеіссе га.
н оуілпрптсе ^ег.ілы н коудеть ве-
лпііА радость на трлллп іакоже не
кк пн кынтн ііі.іать. н коудеть вель-
може іакоже цріе н оуілнрі іакоже
когатнн. н поустнть НА уетнри ОѴГАЫ
всего ілирА н скероуть моуже клго-
Кі.рішн: БОЮфе БА Ш|ІС ЫІ.ІЬфЫІІІІА
крьве неповниныіе н пороуганніа
ЦркОВЫІААГО. Н сло" ВЬ СБОрНИЦН
мно^н воудоуть. н сьдеть црь с
ІІІІШІ Н СЬВЬПрАІІІАЮТСС ВЬКОуПѢ Н
(ОБНОВСТЬ цркве СТЫНХЬ Н ВЬ (ОБрА-
хдііі. н сь/п;і;доуть стреніініе ®ль-
тдре. н не коудеть <окндецшго н
не (ОБыдемААго вь крыла іа та, н
скопуліет'се скупетрь с мнромь, изд.
158, 8-17.
Васильев., 41. хратт;сгЕі бг то
охт^тгтроѵ айтой еѵ/) хр хаі Ёотаі
б Яор.с? айтой еі? тоѵ? ааг|3ойѵта?
Ётгі хбрюѵ тбѵ 8е6ѵ. хаі Ё’атаі еі-
р’/)ѵт; етгі хг^ ут;? о'іа ой угуоѵеѵ
а~б хатароХт;? хбсгрои ой б’ ой
угѵ7)<7Етаі рг/рі теХо?. [хаі тсросг-
І^огі і] у/] той? хартгой? айті)?
хаі срауоѵтаі оі аѵ&рожоі тйѵ рг-
Лйѵ т?(? у?;? хаі Ёройоіѵ ібой,
ЁігеіОЕѴ тбѵ Лабѵ айтоѵ]. хаі 5боѵ-
таі оі реуіатаѵЕ? айтой со? раоі-
Хеі? ха’, оі “Тсоуоі со? тзЛоиоіои
тоте оіпоотеХеі б расиХей? апаѵта-
уой 7.аі оиѵаЯроіоЕі •каѵта? той?
ауіоѵ? хаі ёхогх7)<теі аіра аіісесоѵ
хаі й(3ріѵ Ёхх?с/]<пйѵ, [п’.праохгі ое
аруоѵта? Ёѵ &5<тіѵ аруоріоі?] хаі
йѵоіхо^сои^СЕі той? ѵаой? тсоѵ ауісоѵ
хаі та 8иоіаст'/)ріа хаі ойх Ёстаі
т; абіхсоѵ у; аоіхойреѵо? Ёѵ тоі?
хаіроі? ёхеіѵоі? ётгі ТГ(? ^аоЛгіа?
айтой. хаі теЛеот^суеі то сх7)тгтроѵ
айтой ёѵ ЕІрт)ѵт].
За нѣкоторыми исключеніями, какъ видимъ, тексты сходятся;
начало ихъ взято изъ Откровенія, причемъ можно замѣтить, что
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
265
въ данномъ случаѣ ни одинъ текстъ йе вышелъ изъ другого, см.
ниже. Разсказъ о появленіи нечистыхъ народовъ также взятъ изъ
Откровенія, въ которомъ разсказывается въ той же послѣдовательности;
разница только въ томъ, что въ Откровеніи появленіе нечистыхъ
народовъ пріурочивается ко времени господства царя - побѣдителя,
Михаила по списку Драготя, а въ „Видѣніи" послѣ Михаила—вьста-
псть дроуги скнпетрь н кь врѣменл іего кьстапетл кі црл оі аспндокь
врать. (158, 17—18). Весь отрывокъ переданъ въ сильномъ сокра-
щеніи, хотя и удержались буквальныя заимствованія: горе тевѣ. Хоу-
^ііпс іако роднсе кь текъ, н ты Кнтьсаіідо іако кьспнтасе кь текъ н ты
Капсрпаоуме іако црткоуіеть кь текъ. Замѣчу, что сі? Хсорабѵ пере-
дано чрезь—вь всн Хоі^ѣ и датЬе—Хоу^нне. Съ такой передачей
можно сопоставить переводъ въ Откровеніи Син. 38 въ селъ Хоу^ноѣ
и далѣе—Хорное; слѣд. эту особенность нужно отнести къ грече-
скому оригиналу. Можно сравнить названіе мѣстечка Гоо^Э въ сой,
Санон. 19; см. изд. 148, 34.
Обозначивъ чрезъ X оригиналъ, кь которому восходятъ славян-
скій и указанный греческій тексты „Видѣнія" въ заимствованной изъ
Откровенія части, получимъ схему:
Вид. Дан. Меф. Пат.
X
Славян. Видѣн. Вас. 5р.
Разсматриваемое „Видѣніе" можно раздѣлить по содержанію на
три части: въ первой описываются бѣдствія царства греческаго, сна-
чала отъ своихъ же царей, а затѣмъ отъ Измаильтянъ, которые
прншь ДО МѢСТА ІІАрнЦАКМАГО Ніінііс и поспѣшьствоують ТОѴ И ПС КІ.7,-
могоуть ісмоу—изд. 157, 8; во второй части описываются подвиги
двухъ царей побѣдителей—одного, найденнаго ю іаваспніа бжніа... ішоу-
же нме іе столкефллеоу, и другого—Михаила; въ третьей—появленіе
нечистыхъ народовъ и пришествіе антихриста.—Въ первой части рѣчь
идетъ объ Исаврійской династіи. Конечно, о Львѣ Исавріанинѣ идетъ
рѣчь, когда говорится, что прьвы же х.кт.рь іегоже видѣ іако лькь то
іесть црьство Саврово; далѣе царь Фирноноумь=Ѳ/;рѵоѵир.ос==Ко-
~роѵй[і.о<;.
„Видѣніе Даніила" Вас. 5р. (ора^і? тоО Даѵі/р...) можетъ быть
раздѣлено на двѣ части. Первая разсказываетъ о событіяхъ, имѣющихъ
совершиться въ Италіи, вторая даетъ часто встрѣчающееся содер-
34
Ч У
266
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
жаніе—рядъ царей, выходъ нечистыхъ народовъ, явленіе антихриста
и конецъ міра. Не слѣдуетъ смотрѣть на обѣ части, какъ на нѣчто
цѣлое. Вторая часть существовала гораздо раньше первой и, повто-
ряясь во многихъ подобнаго рода пророчествахъ, сдѣлалась стерео-
типной. Не слѣдуетъ думать, что царь второй части, возвращающійся
въ Византію, есть тотъ же царь, который сражается въ первой части
съ Измаильтянами. Первая часть есть историческая, вторая—исклю-
чительно легендарная. Въ первой части идетъ рѣчь о нападеніи ара
бовъ на южную Италію и отчасти Испанію, когда говорится, что
Етгаѵіа ’Ар(Згѵіа Ёр/;рло{Ц(;Етаі (стр. 39), что происходило въ началѣ
VIII вѣка. Изъ дальнѣйшихъ словъ пророчества Аоууі|3арйа тара/-
йг^Етаі Воиззеі хочетъ видѣть предѣлъ предсказываемаго времени—
паденіе Лонгобардскаго королевства въ послѣдней четверти VIII в. *.
Далѣе идетъ рѣчь о вторичномъ нападеніи Измаила на землю Еіі-
ѵіа? (т. е. ЕХХ^ѵіа?), что можетъ относиться къ вторичному напа-
денію арабовъ на Византію при Львѣ IV (775—780), которое послѣ
битвы при Гермапикеѣ въ 778 г. кончилось счастливо для грековъ \
Если бы это было такъ, то мы имѣли бы еще разъ случай убѣдиться,
насколько каждое пророчество отличается конгдомеративнымъ харак-
теромъ. Пророчество повѣствуетъ далѣе о появленіи царя-побѣдителя,
носящаго на себѣ уже извѣстныя вамъ черты. Онъ одерживаетъ по-
бѣду надъ Измаиломъ. Это тотъ же царь, который во второй части
царствуетъ 32 года и устраиваетъ царство мира. Такъ какъ проро-
чество составилось изъ различныхъ источниковъ, то и видимъ, что
дѣйствіе переносится съ одного мѣста на другое, одно лицо замѣ-
няется другимъ. Несомнѣнно, что въ дальнѣйшемъ описаніи дѣйствія
захватываютъ и время Константина VI, царствовавшаго съ матерью
своей Ириной. Народная фантазія видоизмѣняла дѣйствительность въ
угоду себѣ. Военныя дѣйствія Византіи противъ арабовъ были не-
благопріятны для первой, но здѣсь имѣлся въ виду еще царь Левъ,
когда говорилось, что тг?с/]рсоІ)т)ОЕТаі оті Хесоѵ хаі охбрьѵо? 6р.ой оіи-
^оооіѵ. Но съ другой стороны, борьба съ сѣвёрными народами, съ
славянами, въ правленіе Константина и Ирипы была удачна, что вы-
разилось въ пророчествѣ: хаі ахооса? о расіХЕо? той (Зорра тбѵ (Зои-
Хір.оѵ той расіХЁю? Етгта?<6<роо хаі ооеоеі бббѵ аі/р-аХсосіа? еі? та
Ёѵ^отгра тт)? аѵатоХт)? хаі іган?аріоѵ йХЛбфѵХоѵ ёѵ рокаХср -Хг^гі аб-
тбѵ хаі атоУ.еТтаі хахй? (стр. 40).—Слѣд. пророчество въ отдѣльныхъ
1 Боиззеі, 175.
8 іЬій.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
267
частяхъ будетъ принадлежать VIII вѣку, но когда оно получило
окончательную редакцію—остается неизвѣстнымъ. Къ тому же слѣд.
времени будетъ относиться и оригиналъ разсмотрѣннаго славянскаго
пророчества, состоящаго, какъ сказано, изъ повѣствованія о царяхъ
Исаврійской династіи и о томъ же нападеніи арабовъ на южную
Италію. Сь тѣни -же чертами является и предшествующее греческое
пророчество. Однимъ словомъ, обѣ греческихъ редакціи и славянская
своими отдѣльными частями вышли изъ однихъ источниковъ, изъ ко-
торыхъ одни принадлежатъ къ VIII в., другіе идутъ изъ болѣе отда-
леннаго времени и для редакторовъ имѣли уже только легендарное
значеніе.
Но славянская редакція имѣетъ свои отличія, которыя указы-
ваютъ на позднѣйшую обработку ея оригинала. Отличіе прежде всего
является въ томъ, что по греческой редакціи царь греческій является
союзникомъ „русаго рода": онъ посылаетъ къ нимъ пословъ и вмѣстѣ
съ ними преслѣдуетъ Измаила, какъ это читается въ интерполяціи
Базельскаго списка Откровенія (изд. стр. 40); въ славянской же ред.
царь является врагомъ „русыхъ бородъ": н поустнть силы (слы въ сп.
Др.) скоіс кь кнютрыіыю стрлнн Рнмскынге н оукротнть роусыи: крадын
н «ЖАКО проакенеть И/Ділплл (157, 28—30)—ѵм ^акоотАгі тоис; крёс-
рііс айтоо есс та ёѵобтгра р.ёр/; тйѵ Ршр.айоѵ ха.і г([лгрсобті та ^аѵ8а
уёѵ?]. Намекъ на враждебность царя „русому роду" можетъ вызывать
предположеніе, что авторъ въ данномъ случаѣ разумѣетъ изгнаніе
латинянъ изъ Константинополя. Но этимъ намекомъ на позднее время
редакціи и ограничивается дѣло. Далѣе мы видимъ нѣкоторую спутан-
ность въ оригиналѣ славянской ред. Сказаніе о царѣ, пробудившемся
отъ сна, должно здѣсь быть отдѣлено отъ послѣдняго царя, царствую-
щаго 32 года (изд. 158, 8 и слѣд.). Между тѣмъ и другимъ помѣ-
щено краткое сказаніе о царѣ маловременномъ (158, 4—6), которое
заимствовано пзъ другого сказанія: авторъ не сумѣлъ соединить взя-
тое изъ различныхъ источниковъ, и потому у него десстнрогь ілддо-
врѣменнн іедіпіоіль дътоу (158, 4) царствуетъ дт.дк (158, 8). Въ гре-
ческой ред. лучше отдѣленъ царь-побѣдитель отъ царя-устроителя
царства мира; авторъ оригинала славянской ред. хотѣлъ, повидимому,
соединить того и другого вмѣстѣ, но сдѣлалъ это не вполнѣ удачно.
Въ остатокъ сказанія о царѣ маловременпомъ и попала интерполяція
сп. Драголя о царѣ Михаилѣ, причемъ его имя связано съ измѣне-
ніемъ Седмоверха на Солунь; Хиландарскій списокъ и тутъ оказы-
вается болѣе древнимъ. Такимъ образомъ, у насъ нѣтъ основаній
думать, что подъ царемъ Михаиломъ здѣсь разумѣется Михаилъ VIII
268
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
Палеологъ, такъ какъ это славянская интерполяція. Если же мы
примемъ во вниманіе, что сп. Драголя относится къ ХШ в., то должны
заключать, что та легенда, изъ которой славянскій авторъ взялъ имя Ми-
хаила, должна быть переведена не позднѣе первой половины ХІП в.,1
а слѣд. подъ Михаиломъ въ ней долженъ разумѣется царь предше-
ствующій этому времени, и во всякомъ случаѣ не царь Михаилъ ѴШ,
хотя авторъ греческаго оригинала подъ царемъ, укрощающимъ „русыя
брады" и могъ разумѣть Михаила Палеолога. Съ этой стороны можно
согласиться съ проф. М. И. Соколовымъ, высказавшимъ, что во второй
части пророчества имѣются въ виду событія конца XII и начала
ХШ вѣка2 3.
III.
Большею распространенностью, нежели всѣ другія, пользовалось
такъ называемое „послѣднее Видѣніе Даніила", т) ораш<; той
По крайней мѣрѣ, среди всѣхъ другихъ пророчествъ, извѣст-
ныхъ подъ именемъ „Видѣній Даніила", упомянутое „Видѣніе" дошло
до насъ въ гораздо большемъ числѣ списковъ. Въ сіавянскомъ мірѣ
оно также пользовалось любовью, что указываетъ фактъ тройного пе-
ревода „Видѣнія". Въ настоящее время извѣстно двѣнадцать грече-
скихъ списковъ эгого „Видѣнія". По двумъ спискамъ—Вѣнской Придв.
библ. сой. рЪП. 162 и 211 оно издано въ сборникѣ Васильева Апес-
йоіа ёт.-Ьуз., по четыремъ спискамъ — Венеціан. библ. св. Марка
і*г. сіазз. II, 125 и Ѵ*П, 38 и Парижской Націон. Библ. §г- 947
и .2180 — издалъ „Видѣніе" Кіозіегшапп вь своей книгѣ Апаіесіа
гпг 8ерІна§;іп(а Нехаріа иші Раігізіік, Ьеіриі^ 1895 г. Тотъ же
Кіозіегтапп немного послѣ привелъ разночтенія къ изданному тексту
изъ сп. Вѣнской Придв. Библ. ^игій. §г. № 6 въ АгсЬіѵ Гиг ѵѵіззеп-
зсЬаШісЬе Ег&гзскип^ йез аііеп Тезіаш. I. Въ приложеніи къ на-
стоящему изслѣдованію издаются два текста: 1) по списку Афон-
скаго монастыря Котломуша № 217 съ разночтеніями — а) изъ сп.
Британскаго Музея сой. Натіеіапиз № 5734 и Ь) изъ сп. Патмосской
библ. № 529; 2) по списку Бодлеянской библ. сой. Ваітосіапиз 145.
1 Интерполяція была переведена на болгарскій языкъ, какъ можетъ ука-
зывать форма настоюіряго, гдѣ ю изъ ы чрезъ посредство і®.
3 Ж Соколовъ, Свѣд. и замѣтки по стар. славян. литер., 18. При обсу-
жденіи моего реферата въ Этнограф. отдѣлѣ Общ. Ест. Антр. Этн. и Геогр. М. И.
Соколовъ высказался въ данномъ случаѣ именно за Михаила Палеолога.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
269
Не во всѣхъ спискахъ уцѣлѣло наименованіе „Видѣнія" послѣднимъ.
Такое заглавіе сохранилось только въ сп. 11. г, есг/ат/] срасп.<; той
Даѵі/;Х и въ сіав. Унд. послѣднее видѣніе етго прркл Длнннла сюда
же относится заглавіе сп. п.—I/. тйѵ Есг/атоѵ брапгыѵ той тгрз^тоо
Даѵі/р<; то же наименованіе удержалось въ сильно распространен-
номъ видѣ въ лг. и в.: г) сстуат/] срасти; той ігросрг/гои ДаѵігД хаі ттгрі
тф; Кыѵстаѵтіѵоо~67.гы; хаі тсері той гір/)ѵіхой расгіХеы; хаі тсері тг);
оиѵтгХЕ’.аі;—лг., тгХгитаіа срасти, той рсгуаХои тгроірфгоѵ Даѵц?< тутк;
оіа той еѵ «''{оі; 7гатрб<; т;р,й)ѵ МсЭо§іоо Патарсоѵ Е<раѵгр<ЬЭ/] т([ліѵ—в.
Здѣсь видимъ первый шагъ къ смѣшенію „Видѣнія Даніила" съ От-
кровеніемъ Мефодія. Выше видѣли, что между обоими памятниками,
благодаря ихъ извѣстному сходству, происходило взаимное смѣшеніе:
изъ отрывковъ того и другого составлялись компиляціи, носившія имя
Даніила, а редакціи „Видѣнія" носили имя Мефодія, напр. сой. Са-
нопісіаппз 19. Въ данномъ случаѣ сдѣланъ первый только шагъ: па-
мятникъ приписывается все еще Даніилу, а Мефодій является только
объяснителемъ. Но далѣе на этомъ пути сдѣланъ былъ еще шагъ и
пророчество стало уже приписываться Мефодію, таковы сп. П. и Б.
(см. изданіе) и сп. Румян. Муз. 388.
„Видѣніе Даніила" начинается съ словъ Бога: „Горе тебѣ, земчи,
когда ангельскій скипетръ будетъ царствовать въ тебѣ"! Тогда Гос-
подь велитъ одному изъ ангеловъ взять истину и миръ на земли и
сдѣлать, чтобы люди поѣдали* другъ друга. Затѣмъ пошлетъ трехъ
ангеловъ—на сѣверъ, на западъ п въ. рядъ странъ — запечатать въ
1 Для удобства я обозначаю всѣ списки слѣдующимъ образомъ:
М. Библ. Марка въ Венеціи §т. сіавв. И, 125
лі. » » „ „ ІП, 38.
И. Парижской Націон. Библ. бе Гопбв §геяев --947.
и. „ „я я 2180.
В. Вѣнской Придв. библ. соб. рЫІ.—162.
в. я я » соб. уигіб.—6.
б. „ „ „ соб. рѣіі.—211.
Б. Британ. Музея соб. Натіеуапив 5734.
17“ Патмосской библ. 529.
К. Котломувіской биб. 217.
Ваг. Бодлеянской биб. соб Ваітосіаппв 145.
Славянскіе же тексты обозначаются:
Унд. Ундольскаго № 1.
Эуб. Чудова монаст. 62/264.
Бѣл. Бѣлградской Нар. биб.
270
ВИДМІЯ ДАНІИЛА.
каждомъ мѣстѣ по нѣскольку тысячъ, изъ которыхъ оставить только
по третьей части. Горе будетъ тогда землѣ и живущіе позавидуютъ
умершимъ. Пошлетъ Господь огонь изъ моря, земля покроется водою,
а Седмихолмный будетъ окруженъ большимъ войскомъ и побѣжденъ-
Стѣны его падутъ, а въ немъ будетъ царствовать юноша, который на-
ложитъ свои руки на священныя жертвы. Тогда возстанетъ спящій
змѣй и убьетъ юношу и вознесется его имя; будетъ царствовать пять
или шесть лѣтъ. Послѣ него царствуетъ абтбѵор,о<;> а послѣ него
„дикій волкъ", который разорветъ (оеіреі) Измаильтянъ. Тогда подни-
мутся народы, сидящіе на сѣверной сторонѣ, и дойдутъ до великой
рѣки, гдѣ раздѣлятся на четыре части. Затѣмъ поднимутся города,
сидящіе ёігі ѵбтоо усоѵіа,;, и возстанетъ „великій Филиппъ" съ 18 язы-
ками. Онъ устремится на Седмихолмный и произойдетъ такая крово-
пролитная сѣча, что кровь проникнетъ до преисподней. Тогда голосъ
съ неба прекратитъ битву и укажетъ человѣка, стоящаго ёкі та Вг'Еіі
игр-іг] т/;; с ЕктаАбфоо. Ангелы возьмутъ его во святую Софію, вѣнча-
ютъ его царемъ, дадутъ мечъ и скажутъ: „Ободрись (Іоаннъ) и по-
бѣждай враговъ"! Враги будутъ побѣждены и на землѣ настанетъ
обиліе и миръ. Онъ царствуетъ 32 года, по другимъ—35 или 12, и
передастъ свое царство въ Іерусалимѣ Богу. Послѣ него царствуютъ
четыре его сына, которые затѣятъ междоусобную войну и падутъ въ
ней всѣ. Послѣ нихъ царствуетъ нечестивая жена, которая въ гор-
дости будетъ отрицать самого Бога. Тогда Седмихолмный покроется
водой и останется только б ^роХа-рос;, и приходящіе корабли будутъ
оплакивать Седмихолмный. Погибнутъ отъ воды Солунь, Смирна и
Кипръ и воцарится антихристъ. Тогда настанетъ судъ божій.
Оставляя въ сторонѣ начало „Видѣнія", какъ составленное явно
въ подражаніе каноническому „Видѣнію" пли скорѣе апокалипсису
Іоанна, можно намѣтить слѣдующія существенныя подробности: 1)
Седмихолмный побѣжденъ; 2) царствуетъ юноша; 3) „змѣи спящій"
убиваетъ юношу, царствуетъ 5 — 6 лѣтъ; 4) ай~бѵор.ос; 5) „дикій
волкъ"; народы сѣвера раздѣлятся на части; 6) народы ёпі ѵбтоп
уіоѵіас, Филиппъ, битва; 7) царь-побѣдитель; 8) четыре царя-братья;
9) нечестивая царица, наводненіе; 10) антихристъ.
Изъ извѣстныхъ намъ двѣнадцати списковъ одиннадцать даютъ
тождественный текстъ, а одинъ—сой. Ваггосіаппз 145—нѣсколько
удаляется отъ нихъ. Но это удаленіе состоитъ пе въ новыхъ по-
дробностяхъ,- а въ варіантахъ. Правда, въ срединѣ его встрѣчается
большой пропускъ, но, кажется, едва ли его можно не считать слу-
чайнымъ: на послѣднее указываетъ чтеніе (хаі гробаі) ѵогітг у ѵоеТтг
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
271
есть, очевидно, • поправка первоначальнаго ѵот]таі изъ полнаго тгро-
ѵот]таі. Остальные пропуски несущественны. Различіе состоитъ, какъ
сказано, въ варіантахъ. Главнѣйшіе изъ нихъ слѣдующіе (беру спи-
сокъ Патмосскій 529).
Баггосіазшз.
1. хаі тоі? аХХоі? трісгіѵ аууе-
\оіс; Ёреі 140, 4—5.
2. тбте тарауЗ/]сетаі та Ёігі-
іЗорра [лірт] хаі хаЭт][леѵа ё'Яѵт] ат.ѵа
ойх Ёуейоато артои еі рц хреа? хаі
^о>р.бѵ. хаі аоѵхіѵ/;аооа'.ѵ еі? ар^а?
тЁооара? хаі ^соооиоі та тсросолта
айтйѵ еы? &оо[ла? [лета Пророй
9ирои хаі хатарГ|Оетаі гео? тбѵ р.г-
уаѵ —отарбѵ хаі ёѵтоілт) ~аѵте?
тесгсооіѵ. 7] ргѵ рауірійѵ еі?
ооѵ 7] се беѵтЁра еі? ДараХіѵ
Зі трс'тт] еі? ЗууоХауаѵоѵ т, те-
тартт] еѵ ’Ахротйріо окоо ерр'/;-
ѵейета’ Перуаро?, пзд. 140,15—21.
3. хаі [лета таита етт] Хр |3а<я-
Хейоеі аХХо? Ётт; ф—141, 22.
Латмосскій.
ЁНакбсгтеіХоѵ хаі аХХои? аууе-
Хои?, 135, пр. 7.
тбте тарауч)т(сіоѵтаі хаі та ха-
9г(ргѵа ё'9ѵ/[ атіѵа еіеіѵ етті та
рбргіа рерт; та аіроЙбра хаі хіѵг,-
соиоі ргта ороротатоо ікірои хаі
хата(3'/[ооѵтаі есо? еі? тбѵ рЁуаѵ
тготарбѵ хаі ^ырісЯ^сгоѵтаі еі? тге-
оара? ар/а?. хаі т, рёѵ ігрйтт;
^Еіраогі еі? т?(ѵ "Еоесоѵ тд <?ё би-
тера еі? та ПІеХаутдѵа <5г трітг,
Ёѵ ахра-хар~ои ѵроі еі? т^ѵ Пер-
уароѵ т; тетарт/; еі? ВіЯиѵіаѵ—
изд. 136, 55—137, 1.
хаі ѵ; ут( атгобеосЕі тбѵ харкбѵ
айт?і? ЁхатоѵтатгЛаоіоѵа хаі та тге-
ЛЕриха б~7.а угѵ-^сгоѵтаі еі? срЁ~аѵа
хаі распХгйсЕі етт] тріахоѵта §6о.
хаі р.ет’ айтбѵ ІЗасіІгиагі гтгро?
гт/] §со^еха=137, 23—25^ пр. 19.
Есть нѣсколько ипыхъ пропусковъ сой. Ваітосіаппз, но какъ
объ особенностяхъ списка можно говорить только о такихъ, которыя
наблюдаются лишь въ немъ одномъ; многіе же пропуски раздѣляются
и другими списками. • Къ первому роду должно отнести: 135, 3 -гу
аЛ^Еіаѵ; 135, 10 ^иріаѵ... Катстіабохіаѵ; 135, 11—12 хаі с<ррауісгсѵ
[лоі ^Ліаоа? т^. тб [лёѵ сі[лоіроѵ рііроѵ хаі тб у-оѵ еасоѵ; 136, 1 біа
та? коХЛа? айтйѵ аѵор.іа? хаі абіхіа?; 138, 13 хата~оѵті<ті),^огтаі хаі
•/; Ерйрѵт] бр.ой хаі 6 Кйігро? йттб аѵерои отро^З'^Хои. Съ другой сто-
роны, есть нѣсколько добавленій, которыхъ нѣтъ въ другихъ спис-
кахъ; таковы: 141,55—23 еіта каХіѵ (ЗаоіХЕйсеі аХХо? етт; Г; 141,55
Ёх т^? Рбоои еі? т?гѵ ' ІѵтттаЛсхрэѵ хаі етера аігб аХХауоо; 141, 36—7
оѵал '^[ліѵ оті коХХа тгХоТа еіоЕр)г6[ЛЕѵа хаі ігріоо[леѵ крау|латеіа?; 142, 3
хаі й&сор ой^ Ейрт)осисіѵ оі аѵЭрсокоі ійіеіѵ.
272
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
Остальные списки болѣе близки между собой, кромѣ сой. Наг-
іе] апив. Издаваемый списокъ Котломушскій имѣетъ въ концѣ большое
распространеніе: подробно описано второе пришествіе Христа. Выше
видѣли, что той же участи подвергались и списки Откровенія Ме-
фодія. Новаго эти описанія ничего не давали. Особенный видъ пред-
ставляетъ списокъ Брит. Музея сой. Нагіе] анне 5734; онъ короче
другихъ, хотя это можно сказать только относительно начала, такъ
какъ конца списка не сохранилось. Онъ начинается такъ; ёѵ тац
ёа/атак; г,[лграі<; тоо ёрборіоп аійѵо<; ёітаѵаот^соѵтаі оі ’Ауар^ѵоІ хаі
7ггріхих7.й>соѵоі та тгі/т; тгбХесоі; Вѵ'^аѵтіои хаі ггиѵа^Ѳ-ТіСОѵтаі ~аѵта
та ёЯѵт] ёѵ айтт; хаі ѵ; 'ЕктаХофо; отргфёі то проосо-оѵ аитт]<; ё~і 5ѵ<пѵ
тоо тДіоѵ... Съ нимъ сходится сп. Москов. Румяпцевскаго Музея,
иностр. рукоп. № 388 (изъ собранія Норова) *. Выкинуто все то, что
имѣетъ характеръ пророчествъ Даніила. Приблизительно такимъ же
образомъ начинаются краткіе списки третьей греческой ред. Откровенія
Мефодія, напр. сп. Григоріатскій № 34 (581): грйор.атіхы у^рбѵіо т^?
р.гс7ои<г/]<; ^іХіаоо? ріёКЛеі оиѵгЬігѵаі хаі хатахиріеітаі тои^ тйѵ Е7СХт;-
ѵсоѵ [лгтаѵаотас; аігб Аіуйктоѵ, изд. 55, 13. Въ связи съ измѣненіемъ
начала находится и приписаніе пророчества Мефодію, по сой. Нагі.
будто бы пророчествовавшему по требованію Льва Мудраго (см. изд.
135). Но одному ли лицу принадлежитъ измѣненіе заглавія и про-
пускъ начала или разнымъ—сказать трудно. Я сказалъ, что сой.
Нагіе]апиз не конченъ, но все таки видно, что конецъ первоначаль-
наго текста замѣненъ другимъ. Обыкновенный текстъ въ этомъ спискѣ
оканчивается: хаі тоте ]ЗасікгисЕі о аѵті^ріато,; хаі тгра^аі хата<раѵсіаѵ
<ро]3гра хаі ёЕаітіа -траумата (изд. 138, 15); далѣе слѣдовало, пови-
димому, большое сказаніе объ антихристѣ, отъ котораго сохранился
только слѣдующій отрывокъ: лостг гі ^иѵатоѵ хаі тои<; ёхХгхтойі; ігХа-
ѵ^сгі, ха&а ірі^сіѵ о хорю?. р.г7.7<гі уар угѵѵ7]Э'г,ѵаі ё^ 'Ерраіыѵ ёх <рѵХг(<;
Даѵ гх [Ііара? ігарЭёѵои аѵ9рсоко<; ёѵ^Е^ирігѵос; хаЭака^ тоѵ ^іароХоѵ.
хаі то ілёѵ “р&тоѵ ^гі^гі ітрабт^та хаі такеіѵсооіѵ хаі икбхріаіѵ ^гі^гі
гі? тоік; аѵЯрсокоо^. хаі тотг р.г?Лгі (иго тоо кХ’/]9оѵ; ауакт;Я^ѵаі хаі
аѵауорго9’гі<; раоЛебі;. ітоі^ооиті 5г аіоіа еі<; тоѵ '9г6.ѵ оті аптг)<;...
1 На этотъ списокъ обратилъ мое вниманіе проф. К. Ерумбахеръ въ быт-
ность свою въ Москвѣ. Списокъ принадлежитъ къ XVII вѣку и заглавляется:
Тоб ёѵ ауіоі; катро; т;р.іоѵ Ме&оВіоо ар/іе-юиолои Патаршѵ Хбуо; тері тйѵ ріеХ-
Хоѵтшѵ. Въ своихъ особенностяхъ списокъ сходится съ сп. Патмосскимъ 529 и
сой. Нагіе]апиз 5734, изъ которыхъ приведены разночтенія* въ изданіи .Ви-
дѣнія® (стр. 135—139). Въ -той же рукоп. находится пророчество Агафангела.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
273
Что касается времени появленія „Видѣнія", то тутъ можно только
говорить о томъ его видѣ, въ которомъ оно дошло до насъ. Но не-
сомнѣнно, этотъ видъ не первоначальный. Для хронологіи нужно
обратить вниманіе на славянскій текстъ „Видѣнія" въ сборникѣ попа
Драголя (Споменикъ V, 12). Ниже увидимъ, что оригиналъ его есть
выдержка изъ разсматриваемаго „послѣдняго Видѣнія" съ пріуроче-
ніемъ къ Балдуину. Слѣдовательно, оригиналъ составленъ во время
перваго крестоваго похода т. е. въ самомъ началѣ ХІІ г., а слѣдов.
йаше „послѣднее Видѣніе" къ .тому времени уже было въ ходу. Но
въ дошедшихъ до насъ текстахъ врагами царя-побѣдигеля являются
франки и татары: хаі айтб; ара; т/)ѵ роілміаѵ іу. тйѵ аууеХыѵ брао-
<7сі той; ’Іа(ла/;Хіта; Асвіопа; Фраухоо; Татароѵ; хаі ітаааѵ айтйѵ уг-
ѵеіѵ —137, пр. 14. Кромѣ того, говорится, что /рат^сгі ёкі т?(ѵ
ЕптаХоуоѵ то ^аѵ5бѵ уеѵо;. Очевидно, это къ первому крестовому
походу относиться уже не можетъ, а скорѣе указываетъ на время
четвертаго крестоваго похода т. е. на XIII в., съ чѣмъ совпадетъ
и упоминаніе о татарахъ. Что ефіопы, франки и татары присоеди-
нены позднѣе къ Измаильтявамъ, указываетъ то обстоятельство, что
сейчасъ же идетъ рѣчь только объ Измаильтянахъ, которыхъ царь
рсеріаЕі еі; тріа. то тгрйтоѵ р.іро; тгатаЕеі еѵ рор/раіа, то §Еотгроѵ
раптіпЕі хаі то трітоѵ §ійЕз!. Отдѣльныя же части „Видѣнія" суще-
ствовали гораздо ранѣе ХІІ в., такъ какъ въ VII в. явился армян-
скій переводъ „Видѣнія", восходящій къ особой греческой редакціи.
Отъ VII вѣка — а „Видѣніе" существовало, конечно, еще рань-
ше—до ХШ текстъ могъ испытать разнообразныя измѣненія. Каждое
враждебное нападеніе на Византію могло давать поводъ къ обработкѣ,
причемъ пріуроченія дѣлались соотвѣтственно обстоятельствамъ. Такъ
относительно того же выраженія—храт^огі етті т?,ѵ' ЕтгтаХо<роѵ то Еаѵ-
ІІоѵ уёѵо; етт) ё^ т) тгеѵте (изд. 136, 18—19) можетъ возникнуть во-
просъ, къ кому относилось оно въ болѣе древнее время. Подъ Еаѵббѵ
уёѵо; въ Византіи кромѣ народовъ запада разумѣлись еще и русскіе;
напр. въ рукописи Афонскаго Иверскаго монастыря № 167 на листѣ
580 есть запись: хата тй /і^рХа еѵ р.т;ѵі іоѵХХіц) еі; т?,ѵ іі т;Х8оѵ ех
той <-аѵ(Іой уёѵоо; 7]уооѵ ха^ахоі ХЕубр.Еѵоі есо; р р.оѵбИоХа тйѵ арі9-
[хйѵ оѵта Еіо; ёН оі 73X10$!; Ройаоі... А извѣстно, что русскіе причи-
нили не мало безпокойствъ Византіи, а походы Аскольда и Дира
оставили слѣдъ и въ жизни и литературѣ; объ этомъ я гово-
рилъ выше. Если и въ болѣе древней редакціи о господствѣ
той Еаѵ8ой уёѵоо; надъ Седмихолмнымъ говорилось, то это могло
относиться и къ русскимъ. Но и примѣненіе къ русскимъ мог-
35
274 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
гло быть пе первоначальнымъ. Оно могло имѣть мѣсто и по отноше-
нію къ болѣе древнему времени —Гуннамъ (V в.) и Вестготамъ (VI в.),
какъ впослѣдствіи къ крестоносцамъ, захватившимъ Константинополь.
Конечно, впослѣдствіи первоначальное значеніе того или другого част-
наго прорицанія терялось и замѣнялось другимъ. Однимъ словомъ,
нужно вывести то заключеніе, что „послѣднее Видѣніе Даніила" въ
томъ видѣ, въ которомъ оно дошло до насъ, сформировалось въ пер-
вой половинѣ XIII в., а отсюда уже опредѣляется и время славян-
скихъ переводовъ. У славянъ оно не. было особенно распространено:
славянъ, очевидно, интересовалъ ^больше конецъ міра, чѣмъ судьба
Византіи, а этой потребности удовлетворяло гораздо болѣе Открове-
ніе Мефодія, чѣмъ „Видѣніе Даніила". Лишь со времени появленія
татаръ и „Видѣніе" могло пріобрѣтать интересъ, а потому стало пе-
реводиться. Фактъ тройного перевода одного и того же „Видѣнія" мо-
жетъ отчасти указывать на то, что въ древнее время оно не перево-
дилось, а какъ только явился къ нему интересъ, такъ оно и было
переведено въ различныхъ мѣстахъ, т.-е. XIII—XIV вв.
КеявсЬхѵііг, а за нимъ Воивзеі * разумѣютъ подъ царемъ побѣ-
дителемъ „послѣдняго Видѣнія" Льва Исавріанина (717—741), а подъ
осадой Константинопотя, описываемой въ немъ, осаду его арабами во
время вступленія на престолъ Льва. Описаніе, конечно, можетъ под-
ходить къ Льву, который происходилъ изъ незнатнаго рода. Левъ III
вполнѣ соотвѣтствовалъ представленію царя, явившагося изъ бѣдно-
сти— акс, -теѵіа?—спасти городъ въ критическую минуту отъ варва-
ровъ. Его образъ оставилъ въ умахъ народа сильное впечатлѣніе и
отразился въ народныхъ памятникахъ. Мы имѣемъ одинъ отрывокъ,
гдѣ царь — побѣдитель прямо называется Кбѵыс т.-е. Левъ, именно
въ рукописи Венеціанской библ. св. Марка Арр. Сіазз. 7 соб. '22
л. 165*' читается: хатгХ9т)с>Етаі айтф Кбѵах; рхірахюѵ аѵтіХт(іттсор ай-
той хаі то охгрттроѵ айтой р.еуаХоѵ 9т]ріоѵ (т.-е. левъ) йрдоѵ хаі оі
ар^оѵтг^ ті]? /ЗасіХгіа.; айтой грриѵ той ігатрбс той Іѵ еотаі хаі
уаХт)ѵт) [леуаХт]. хаі ітбХгр.оі тгсоаог? ^соѵоіѵ айтоѵ хаі ой хиріЕо9/)с>е-
таі йттб /Еірсоѵ ріЕрбтгсоѵ. хаі уеьр тйѵ ріеуістаѵсоѵ айтой ой и7, а§(-
хт)(70ос>іѵ айтоѵ. аѵауѵой? ітоХХаі; ура<ра<; хаі сгоѵіеі аіргссі(<;)
ттоХХаі; ётшттрефгі той 5б^ас9аі то 6'ѵор.а айтой. хаі ойх Ё'стаі ёѵ тоіі;
хаіроіі; ёхеіѵок; Хір.6<; артои ойте оіѵоо аХХ аХг^сос; той ахойсаі тбѵ
9ебѵ. Въ ниже изданной редакціи „Видѣнія Даніила" по соб. ВаггО'
сіалпз 145 читается: хаі б Хесоѵ ттты^бі; ёркраѵісЛ^ОЕТаі бѵбріаті ’ію-
1 Воиззеі, 31.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
275
аѵѵ?]<; (изд. 143, 38). Имя „Іоаннъ" есть позднѣйшая прибавка
къ ставшему вполнѣ нарицательнымъ имени Хгсоѵ ктіоу^о?. Догадку
упомянутыхъ ученыхъ можно принять, но въ томъ только смыслѣ,
что та часть пророчества, которая говоритъ о появленіи царя-побѣ-
дителя, въ первоначальномъ своемъ видѣ составлена дѣйствительно
про Льва III. Все же остальное указываетъ на болѣе позднее состав-
леніе редакціи.
Что касается до „великаго Филиппа", то Буссе видитъ въ немъ
Филиппа Вардана * (711—713), хотя нужно сказать, что, кромѣ имени,
сходнаго между тѣмъ и другимъ Филиппомъ нѣтъ ничего. Подъ слѣ-
дующимъ царемъ, царствующимъ 12 лѣтъ и предающимъ царство
Богу, Буссе хочетъ видѣть время болѣе раннее, чѣмъ правленіе на-
слѣдника Льва III—ненавистнаго Константина Копронима. Отсюда
слѣдуетъ, что здѣсь надо видѣть рядъ наслоеній. Я выше говорилъ
по поводу второй греческой редакціи Откровенія (см. стр. 90—94),
что составленіе отдѣльныхъ частей компилятивныхъ пророчествъ нужно
отличать отъ времени составленія самой компиляціи. То же нужно
сказать и въ данномъ случаѣ. Разсматриваемое „Видѣніе" находится
въ связи съ. „Видѣніемъ" сой. Ваггосіанив 145, изданнымъ ниже
подъ № III (стр. 143—4), и оба пророчества въ нѣкоторыхъ случа-
яхъ вышли изъ одного источника. Различіе между ними то, что въ
„послѣднемъ Видѣніи" порядокъ таковъ: 1) царь-побѣдитель, 2) царь
отдающій царство Богу, 3) четыре сына его, въ сой. же Ваггосіапив
царь-побѣдитель есть въ то же время послѣдній царь; сыновья его
заводятъ междоусобную войну въ то время, когда ихъ отецъ идетъ
въ Іерусалимъ. Послѣдовательность въ сосі. Ваггосіаппв есть пер-
воначальная, ибо, какъ знаемъ, побѣдоносный царь-устроитель есть во-
обще послѣдній царь. Первоначальный видъ легенды слѣд. удержался
въ сой. Ваггосіаппв, въ „послѣднемъ же Видѣніи" онъ видоизмѣнился,
очевидно, подъ вліяніемъ другихъ редакцій „Видѣній", гдѣ послѣд-
нимъ царствомъ было царство нечестивой царицы. Что же касается
до сказанія о четырехъ его сыновьяхъ, то источникъ его находится
въ Откровеніи Мефодія, гдѣ говорится, что еігі 81 той? хатоіхооѵта?
т/;ѵ у?ѵ т?? етаууеАіа? хатеХткоагѵ оі ілоі той рабіМщ Іѵ рор.сраіа
хаі гххбфоѵшѵ айтой? ако т'^? уг,? (изд. 41, 4—6). Въ дальнѣйшемъ
развитіи сыновья его явились враждующими въ то время, какъ отецъ
ихъ идетъ въ землю т^? гтгауугХіас, а далѣе—они становятся уже
1 іыа.
276
ВИДЪ НІЯ ДАНІИЛА.
царями. На основаніи всего этого я нахожу возможнымъ изъ „по-
слѣдняго Видѣнія“ выдѣлить прежде всего ту часть пророчества, ко-
торая говоритъ о царѣ, найденномъ еі? та §еЬ.а р.грт) тТ^'ЕтстаХбфои
(изд. 137, 10), который, есть въ то же время >.га>ѵ тстю/бс; (изд. 143,
38), и смотрѣть на нее какъ на пророчество спеціально о Львѣ III,
сохранившееся въ болѣе первоначальномъ видѣ въ сой. Ваггосіапиз,
гдѣ только имя ’Ісоаѵѵт;? является позднѣйшимъ. Разумѣется, не слѣ-
дуетъ приписывать времени Льва III первоначальное составленіе про-
рочества: редакторъ воспользовался старымъ пророчествомъ, которое,
какъ выше было указано, могло развиться подъ вліяніемъ событій въ
царствованіе Ираклія, но своими основными частями восходило къ
болѣе отдаленному времени. При такомъ взглядѣ на пророчество, б
ріуа; ФіХік-о? не можетъ быть Филиппомъ Варданомъ, съ которымъ,
какъ сказано, у него только общее имя; да къ тому же ясно, что
здѣсь долженъ разумѣться не греческій царь, а непріятельскій, съ
которымъ сражаются греки въ Седмихолмномъ, послѣ чего Господь,
удовлетворившись отмщеніемъ, ставитъ имъ царя. Это безъ порчи
передается въ интерполяціи второй греческой редакціи, см. изд. 39.
Для объясненія этого мѣста я предложу попытку исправить текстъ
такимъ образомъ. Въ извѣстіи о выходящихъ народахъ можно видѣть
соединеніе двухъ сказаній, восходящихъ къ одному источнику. Что
разумѣется подъ пророчествомъ — лбтг тара/тЦооѵтас гііѵт; та ха-
{Цр-гл/а екі ѵбтоо уюѵіас;? Навѣрное, тѣ же нечистые народы, о кото-
рыхъ говорилось выше, но которые здѣсь являются Измаильтянами.
Если выкинемъ слова — хаі Еуер&^сгтаі хаі б р.гуа<; ФіХіттто<; р.гта
уАолтйѵ сгхаохты—то получилъ плавное чтепіе—тбтг таъа^т^оѵгаі
еЯѵт] та хаЯг,р.Еѵа егсі ѵбтоо уюѵіас хаі соѵауЯг(аоѵтаі іѵ тт] 'Еттта-
?<6<рср хаі соухрот^аоиас кбл?р.оѵ—изд. 137, 3—5’, извѣстіе о Фгмыін-
пѣ является вставочнымъ." Но если представимъ, что здѣсь разумѣются
народы, запертые Александромъ, сыномъ Филиппа, то можно рекон-
струировать текстъ такимъ образомъ—тбтг тара/бт^оѵтаі ё-5ѵт] та ха-
Я’.|(хгѵа ётгі ѵбгон усоѵіа^ а хаЯ-гір^ЕѴ б ’А/б^аѵбро<; б Меуас б той Фс-
літгпои ѵіо<;, огхаохты ё'Эѵт; (уХсосаас). Раньше сложенія „послѣдняго
Видѣнія" произошла порча текста, быть можетъ, не безъ вліянія на-
мѣренія писца отличить отъ другихъ та ха9т;рЕѵа атіѵа еісіѵ
ёкі та (Збріа рлр/;, которые также тара/гЦоаѵ-аі—изд. 136, 33. Такъ
изъ Филиппа, отца великаго Александра, явился великій Филиппъ
съ 18 языками. О другихъ случаяхъ совпаденія съ сой. Ваггосіаппз
145 см. далѣе.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
277
Общій выводъ будетъ тотъ, что „послѣднее Видѣніе“, подобно
другимъ, представляетъ компиляцію изъ ранѣе существовавшихъ про-
рочествъ, исторія которыхъ тянется на пространст іѣ IV—ХШ вв.
Разсматриваемое „Видѣніе Даніила" дошло до насъ въ трехъ сла-
вянскихъ переводахъ. Въ нашихъ сборникахъ „Видѣніе" попадается
не часто. Одинъ списокъ напечатанъ Макушевымъ по сербско-болт
гарской рукой. Бѣлгр. Нар. библ. *, два русскихъ списка изданы
Сперанскимъ въ библіограф. матеріалахъ А. Попова 1 2 3. Уже издатель
относительно списковъ Чудовского и Бѣлградскаго замѣтилъ, „что
различіе ихъ между собой настолько значительно, что возможно пред-
положеніе о двухъ различныхъ переводахъ" 8. Нужно прибавить,
что и текстъ Ундольскаго даетъ особый переводъ.
Переводъ, представляемый текстомъ Ундольскаго № 1, мало от-
личается отъ греческихъ списковъ. Его заглавіе „Послѣднее віідѣіііс
стго пррока Данннла'1 соотвѣтствуетъ сп. II. [3. Сравнительно съ гре-
ческимъ текстомъ переводъ имѣетъ два пропуска въ срединѣ и, кромѣ
того, онъ не конченъ: 1) 136, 3 оті ооу. етіугтг, такъ что читается—
клжемн есте къ дни сіл 2) пропущено сказаніе о царицѣ нечестивой
138, 4—11 къ еже не быти моуж« потревноу н сице къі/рнтсд нпъ къ
Селоунн, что на греч. было бы — оіа тб.р./] еіѵосі аѵора ^р^сіріоѵ хоі
обтол; раоЛеотсі етгрос еѵ Ѳеос.аАоѵЬ'.т;. Во всѣхъ греческихъ спис-
кахъ между обоими предложеніями идетъ рѣчь о нечестивой царицѣ.
Гдѣ произошелъ пропускъ — въ греческомъ оригиналѣ или въ пере-
водѣ? За неимѣніемъ другихъ славянскихъ списковъ трудно съ 'поло-
жительностью отвѣтить на этотъ вопросъ, хотя, кажется, переводчику
не было основаній дѣлать такой пропускъ, на греческомъ же языкѣ
„Видѣніе" было очень распространено и мы видѣли, чго попадаются
списки съ пропусками. Если бы пропускъ совершился еще па гре-
ческой почвѣ, то въ остальномъ переводъ соотвѣтствовалъ бы чтенію
большинства списковъ, тогда какъ напр. въ в. добавлено іѵа уеѵ^таі
(ЗааіАгб? ёігі у7(с. Конецъ же короче греческихъ списковъ: послѣ
словъ—н дОжы на ^,емдю не дастьсА=/.аі оетб; оо^ар.оо ооѲт^гтаі (138,
16—17), слѣдуютъ еще нѣкоторыя подробности объ антихристѣ и
второмъ пришествіи Христа, въ однихъ спискахъ пространнѣе, въ
другихъ—короче; въ переводѣ же читается только: тогда икса съвъютса
н аіглы бжТн въстроувлть н 6> вѣка мртвін въстаноуть (тотг оі оораѵоі
1 Русскій Филолог. Вѣсти. 1882 г., кн. I.
® Чтенія въ 0. И. Д. Р. 1889 г., кн. III.
3 ІЫд, стр. 192.
278 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
й? @ф~ЛІоѵ аѵгог/тЦсоѵтаі хаі оі аууелоі та<; саХкіууас ^іосоооі хаі
оі атс’ аісоѵо^ ѵгхроі ёугр-З^соосіі 139, 4.—5), и затѣмъ конецъ гь" же
напрасно пріидетъ ссудити жівымъ н мртвы. Такое окончаніе также
можно приписать греческому подлиннику.
Лишнее сравнительно съ греческимъ читается только однажды:
имать поустнтн на та н казней; на греч. это относится къ предъиду-
щему: хаі ойаі соі уг, ёх тйѵ раааѵшѵ <Ьѵ [лёХХсі ~ёр.~Еіѵ ё~і се—
135', 12—73. Греческіе списки въ этомъ случаѣ различаются: въ П.
М. В. м. п. в. [і. ёх тйѵ расаѵсоѵ йѵ [хёЛХеі ё^атсоотЕіХаі [кёрлгіѵ]
хорю? -аѵтохратевр ё~і се; въ 1В съ выпускомъ хбр. ігаѵт. добавлено
ахріоа? Ауріа<; аѵаір.атоо; ~ёр.фгі [иёУ.Хсі тсгріфсіѵ — В. лп] ётгі се,
чему соотвѣтствуетъ въ переводѣ: іакоже нмать поустнтн гь вседръжн •
гель на та проугы дикіе іі вескрокньна нмать поустнтн на та іі ка^неіг,
двоякое употребленіе нмать поустнтн и вызвало добавленіе іі казней,
къ чему, конечно, можно было отнести и эпитетъ ксскрокныіа. Такъ
понялъ и издатель.
Изъ другихъ особенностей замѣтимъ (указ. на греч. ориг.):
135, 1—2 аггдкое скнпетро в текъ цртвоуетъ — Ваг. аууёХыѵ ~Ь
схГ|-п:троѵ (ЗасіАебес ёѵ соі; въ другихъ спискахъ расіХебсеі.
136, 2 оставшнн, во всѣхъ спискахъ атгеХ-86ѵтг<;; возможно, что
въ оригиналѣ было а~оГееу8гѵте<;.
136, 4—6 н 7зшліо жива съ^нжеть море н найдетъ на седмо-
ХЛЪІЛДГО = хаі ѵ] у/; ‘(йса аѵоіхобордагі ггд Яа/.аосаѵ хаі ёпф^сетаі
ёігі тг/ѵ' ЕктаХоіроѵ (Я): винит. пад. ^емдю жнвн есть, очевидно, позд-
нѣйшее исправленіе изъ ^емдіа жива, такъ какъ первоначальное чтеніе
было невразумительно.
136, 21 н по сихъ въздвнгнетсА само^аконы н с оный н ннъ ве-
ликъ; слово н сонын было непонятно издателю, который поставилъ
послѣ него вопросъ, но это есть невѣрный переводъ хаі рігт’ айтоѵ;
слѣдовало бы перевести и по немъ.
136, 21 ннъ веднкъ дивіе индішъ—ётгрос А6хо< ауриоо^с; великъ
порча изъ влъкъ=' йлос, а внднпъ остается безъ соотвѣтствія въ греч.
текстѣ.
137, 1—2 и СХОДАТЬ самню Снрню = хаі хататгат^соисіѵ айтоіе
ор'.а, въ другихъ спискахъ хаі хат. айтгѵ бріа, айт^; та бріа; пе-
реводчикъ прочиталъ айтгд соріаѵ, если такъ не было въ оригиналѣ.
135, 5 посла н дроугыа а'іглы въ К. нѣтъ, въ другихъ сп. ё^а-
тгбстеіХоѵ хаі тоо<; аХХоо? аууёХоо?, Далѣе слѣдуетъ и оуво еднномоу
ре —хаі тйѵ [лёѵ ёѵі гітггѵ. Греческіе списки съ этого мѣста разли-
чаются между собой въ смѣнѣ перваго лица на повелит. н. Тогда
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА. 279
какъ въ однихъ спискахъ дальнѣйшая рѣчь представляется какъ рѣчь
Бога ангеламъ, въ другихъ—какъ слова, которыя первый ангелъ дол-
женъ передать по приказанію Бога другимъ ангеламъ. Къ перваго
рода спискамъ принадлежитъ издаваемый Котломушскій, къ второму
роду принадлежатъ остальные списки. Переводъ Ундольскаго сходится
съ Котломушскимъ; въ соотвѣтствующемъ мѣстѣ въ одномъ изъ его
предшественниковъ, очевидно, читалось—ЦаігЕстгіХг хаі тоо? аХХсл;
ау-уеХокс;.
135, 6 Число /а. р. м д соотвѣтствуетъ арр»?—М. И. м. п.
135, 8 Число Л и с соотвѣт. ас ^іХіа&хі; нѣкоторыхъ списковъ.
135, 10 снндн на Асію=въ всѣхъ сп. е—і ’Асіаѵ, но въ К. замѣ-
нено чрезъ Мгсо~отаріаѵ.
135, 14 ниже древо іпіоуть оставити на не покаавіпнхъсд = о5тг
5еѵ5роѵ {леХАгі соѵа-|/ас9ас, а далѣе списки разнообразятся—гі рг, тоб?
ргтаѵооѵтас;—/{., еі рт; тоѵ? рЕтаѵот,саѵта<;—Ват., гі р'^ тыѵ р?] рг-
таѵот;саѵтыѵ — Л2, гі р/( етгі той? рт; ргтаѵо^оаѵта? — остальные сп.
Переводъ не соотвѣтствуетъ ни одному списку. Если только это не
испорченное мѣсто, то въ оригиналѣ должно было читаться: ойте с.
реХ, сѵѵаф. етгІ тоо? рт; ргтаѵот)саѵта;.
136, 6—7н овратнть лні|С свое = хаі стргѣЕі то кросытгоѵ айтт;?
И1 Б. и др., въ К. хаі стргфаѵтг? ^ысоосі та. ттрбсыіга айтыѵ.
Нужно замѣтить, что въ позднихъ греческихъ текстахъ часто встрѣ-
чается смѣшеніе единств. числа съ множественнымъ.
136, 10 н внндсть отроуд в та, въ К. хаі (ЗассХгосЕі ргірахюѵ
г~і с>с, въ другихъ же—хаі ~ат-/)сгі ргір... Дальнѣйшій текстъ разно-
образно передается въ греческихъ и славянскихъ спискахъ: н оуын-
дена скипетра поставить н к немь не прекоѵдсть,, что соотвѣтствуетъ—
хаі еХееіѵт, [Хт;ѵытбѵ—Л.] сх^ктроѵ -9т]сгі хаі гѵ айты ой реѵеі [ргѵгл]
большинства списковъ; текстъ Бѣлградскій ёХееіѵті относитъ къ предъ-
идущему г~і се; сп. К. представляетъ видоизмѣненное чтеніе—хаі то
схт;ктроѵ -Эхрсег. еѵ тоі? Хт]ѵоі? хаі гісгХгйсгтаі хаі ой рЕіѵгі.
136, 18 ддса должно поправить въ дасть—оысгі.
136, 20 на ^ападъ же нѣкто промышдАіа востотнвю въ Е. про-
пущено, въ другихъ сп. гѵ <?йсгі 6 ^гіѵа ттроѵо^тгйыѵ еѵ тт) аѵатоХт;.
Также въ К. пропущено н поженоуть нхъ ’до кодоніа.
136, 23 н всн сѣвернТн въ греч. спискахъ нѣтъ соотвѣтствія:
хаі тгаѵта ^оргіа; въ спискахъ обыкновенно та аірорбра — Бѣлград.
кръвоіддцн.
, 136, 26 на край ПОДА=гі<; ’'Ахра-харігои Б. Л2.
280
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
137, 7—8 до тссплго оусгіія передаетъ бы? та атгѵа тг^ а^бооѵ
[арбааоо].
137, 9—10 стлннте миръ влмъ н юмціеніе на непослушныхъ—это
на греч. было бы передано: стар.а гір^ѵт; йрлѵ хаі Ехбіх7)<яс ёкі тоис
аѵГ|Хбоог. Возможно, что такъ и было въ оригиналѣ; близко къ этому
М. П. В. м. п. в.—стаи, а гіртрг/] бр.іѵ ц аитт; б~і т&ѵ аѵг,-
хбыѵ; въ другихъ спискахъ къ ех$хт;<л; добавлено архаі р.оі, что пра-
вильнѣе: такъ читается напр. во второй редакціи Откровенія Мефо-
• дія. Первая же часть въ Б. в. измѣнена такъ: хаі тбте ста5&сіѵ
гтгтгоі хаі <рыѵ^ іс, ойраѵэу хра^гг стыр.гѵ отбигѵ; такое чтеніе удер-
жалось въ Чудовскомъ текстѣ.
137, 19 іі портитъ Н^млдты Сфнопы фро\ти Тлтаре н всдкъ
родъ есть соотвѣтствіе въ большинствѣ списковъ — хаі катасЕі той?
’1ср.аг)Хіта<; А'тНо~а? Фраухои? Татарэѵ? хаі тгаоаѵ айтйѵ угѵЕаѵ.
138, 2 рдтеюціесл ввонНАТЬ=аХЪ]Ло[аау ;с;аѵтЕ<; бтратотге^ейсои-
оіѵ—Б. П~.
138, 12 хататгоѵтібгЗ^'агтаі хаі айт/] еѵ нѣтъ въ переводѣ
и въ Б.
Изъ указанныхъ замѣчаній видно, что переводъ соотвѣтствуетъ
большинству греческихъ списковъ,] отличавшихся, какъ уже сказано,
сравнительно съ другими „Видѣніями Даніила* большею устойчивостью.
Изданный Котломушскій текстъ нѣсколько далѣе отстоитъ отъ пере-
вода, чѣмъ напр. списокъ Патмосскій. Относительно перевода нужно
замѣтить, что, въ противоположность другимъ, въ немъ мало словъ,
оставшихся безъ перевода, а именно: ділднмк — въоусъ =
роѵс, скерелафъ=Е7/рскагрос, стафорннь='ітаЯыріѵ, послѣднія три по-
няты правильно, какъ собственныя имена. 'ЕктаАофо? всегда перево-
дится седмохолмный; сложныя слова передаются сложными же: само-
^аконын=айтбѵор.о;, л;нкоіи>спі.і=^С’^ србрі і, едннод8Внаго=р.оѵоі?Еѵороѵ.
Что касается списка, то онъ совершенно русскій и по употребленію
и вмѣсто ч и щ—вець, іілцллн—можетъ быть причисленъ къ новгород-
скимъ памятникамъ. Но былъ ли переводъ сдѣланъ на русскій языкъ
или на какой-либо изъ южнославянскихъ, рѣшить нѣтъ достаточныхъ
основаній. Одно можно сказать, что въ спискѣ ни сербизмовъ ни
болгаризмовъ пѣтъ: одинъ примѣръ какъ ^смлю жнв8 (см. выше) едва
ли можетъ быть достаточнымъ. Въ противоположность другимъ, пере-
водъ отличается буквальностью, слѣдуя слово за словомъ подлиннику.
Второй переводъ „послѣдняго Видѣнія Даніила" изданъ въ Чт.
Общ. Ист. и Др. Р. 1889 г. 111 кн. по списку Чудова монастыря
№ 62/264 XVI в. Заглавіе текста „видѣніе пррка Даніила в послѣднел
ВИДѢНЫ ДАНІИЛА.
281
діін во сконьѵапнл вѣка егд ѵто іждс—не соотвѣтствуетъ ни одному
греческому. Вь противоположность предыдущему переводу, настоящій
во многомъ отличается отъ греческихъ текстовъ: онъ имѣетъ не мало
дополненій и передѣлокъ, хотя на основаніи всѣхъ этихъ особенно-
стей и нельзя считать его оригиналъ особой редакціей. Меньше всего
встрѣчается пропусковъ. Пропуски перевода сравнительно съ грече-
скимъ текстомъ слѣдующіе: 137, 22 хаі паѵтЕ<; ігХоотг(со'ліѵ; 137, 25
хаі раиХЕоагі Іт/] ф; 138, 9 ооо.фиуо<;; 136, 6—7 хаі атрЕфаѵтё:;
§ысоооі та тгрбаы-а аотсоѵ ётгі т?,ѵ §6<тіѵ той тДіоо. Дополненія же
слѣдующія:
135, 3 хаі ароѵ т?,ѵ аХ'^Еіаѵ хаі ЕІр/)ѵт)Ѵ=гонмн іетнііж го
ПСА мн I прАКДЖ=хаі §іуаіоооѵг(ѵ.
135, 7 Т госылад нньі лгавъ на всд страны кседенжю і гм
едннбмж; ближе др}гихъ читается въ сп. Патм. 529 — Ё^атсбатеіХоѵ хаі
аХХоо<; АуусХоо? хаі тйѵ р.ёѵ ёѵі еікеѵ.
135, 11 еі; абт^ѵ тг(ѵ р.7)тгра тсоѵ тгбХёсоѵ==на тжю на ма грамь
К*н\_ *йѵ А
оньстетн гра.
. 135, 12 Передъ возгласомъ хаі ооаі аоі въ переводѣ стоитъ
РЧ' н.
136, 1 §іа та:; каХХа; аотсоѵ аѵор.іа; хаі аогхіас=^а МНОСТВО
і'ртдю н н юбн і неправдъ, слѣд. добавить хаі ар.артіа;.
136, 2 гы; об а-ёХйоѵтё; иахарісои<л=даколе прнідж на грокы
да БЖДЖ БЛЖНТІІ.
136, 13 хаі осооеі—Пат. въ перев. вбметь н да;
136, 20—21 іуерЭ^іітаі аѵт6ѵар.о;—костанс н Тма емж аотонб
ко с такжссд само^аконенъ. Глосса, конечно, принадлежитъ пе-
реводчику, который въ переводѣ допустилъ ошибку, принявъ аотбѵс-
р.о; за собственное имя. Глосса попадается и далѣе—137, 8 послѣ
0оо<; |Зо7(іЕі=т6іа во^рнун во поясняется: колъ тон у'лкъ с- мрамо-
рѣ лежи к Костатнні; гръ; а послѣ хаі і^рбХасро; 6р/зѵ^агі=тд
сжхон алень возопис поясняется: а голень с столпъ мраморѣ Т
тон стой во 1|рнгрт.. Надо думать, что глоссы принадлежатъ пе-
реводчику, который, хотя и перевелъ ^рбХафо; чрезъ сжхон алень,
однако зналъ, чтд подъ этимъ именемъ должно разумѣть. Читателю
же сжхон алень не говорилъ ничего. Также и дальнѣйшая глосса—а
стопори е аглъ мъде' по^лаірё стай4 во 1|'рнгръ на верхж
столпа ж 11рквн апльскои.
137, 14-15 большая вставка: Т пондоша уетыре послы
искати с Т юБрътоша е межю стапома іакб аглъ ре г. да
кбі.іх его уетыре послы ^окжціе и г'лціе: понднве во Црь-
36
282 ВИДѢНІЯ ДАЙ1ИЛА.
гра. Въ греческ. текстѣ только—хаі Аарбѵта<; айтоѵ ТЕсоарг? ауугА&і
^ыт]<рброі гісгѵгухоосіѵ айтоѵ гі<; т-/(ѵ 'Ауіаѵ Ео<ріаѵ, чему соотвѣт-
ствуетъ въ переводѣ—Т поксджть е ко стжю Со-онТ. Эгу вставку также
нужно относить къ переводчику, если не къ позднѣйшему передѣлы-
вателю; въ переводѣ правильно выдерживается будущее время, какъ
и въ оригиналѣ; здѣсь же читаемъ—і ішндоіш Т юБрѣтоша.. далѣе
же да ко^ілж Т поксджть—Ха(3бѵтгі; гіогугухообі. Да потомъ, добавленіе
является па столько излишнимъ, что едва ли можно относить къ ори-
гиналу.—Сейчасъ же слѣдуетъ еще добавленіе—Т дадж емж <йдѣи-
н не цр ко.
137, 20—21. Съ указанными выше глоссами сходится еще одна
при объясненіи—гы; р.оѵосгѵороѵ = до едина дрека: е е мжж сн'і н
Вавилона.
137, 24 Уже издателемъ отмѣчено, что словамъ перевода—ко е
дѣлати хлѣбъ серпы нѣтъ соотвѣтствія въ греческомъ оригиналѣ.
Имъ же отмѣчено и другое добавленіе—стлпж на то стллпѣ Т при-
кажжскоа кора бла южн сталпж тамж. Такое добавленіе могло
стоять уже въ греческомъ текстѣ. Оно встрѣчается и въ другихъ
текстахъ, какъ напр. въ полной русской ред. Откровенія (см. изд.
стр. 128) или въ „Видѣніи Даніила* сой. Сапошсіаппе 19—аі р.г(
с~6Хо; тоб МеуаХоо Кыѵстаѵгіѵоц і'ѵа гхгі Дрт;ѵ7]быбіѵ оі кЛгоѵтг; т^ѵ
ЯаХаооаѵ—изд. 148, 9—10.
Изъ другихъ особенностей перевода можно замѣтить слѣдующія:
135, 8—9 тоѵто р.гѵ то оіріоіроѵ ріфоѵ хаі то у-оѵ г'аооѵ пере-
дается чрезъ уеткертжю уасть погжбн а трн юстакн, хотя нѣсколько
выше правильно—дкѣ уастн погжбн л трстню юстакн, но съ первой
передачей согласуется рѣчь третьему ангелу.
135, 13 ыѵ р.гХХгі г^а'тгосгтгіХаі гтгі а ахрі5а; йуріа; хаі аѵаі-
ріатооі; ттгр.фгі ооі аітіѵг;—П. въ переводѣ—ё хоціеть гь* послати на
та акриды днкна н ке^аконы потрскА. Въ оригиналѣ могло быть—хаі
тоо; аѵор.іоо; оіа^йеройсп или что нибудь въ этомъ родѣ. Въ этомъ
текстѣ переводъ не представляетъ буквальности, хотя онъ, какъ и въ
большинствѣ случаевъ, ближе стоитъ къ Патмосскому тексту, нежели
къ Котломушскому: аі'тіѵе; ойтг і^ыоѵ ойтг 5гѵ5роѵ афоѵтаі гі р-т, тыѵ
р; р.гтаѵот;(7аѵтыѵ=да пн древа ни Тнсі ннуто не поунжть жстн токма
на непоклАіік падж мтнё. Тамъ и тутъ смыслъ одинъ и тотъ же,"но
въ переводѣ добавленіе; афоѵтаі==ндунжть астн не прочитано ли было
какъ гфоѵтаі?
136, 8—-9 отаѵ хихЛы&і;; Ь7г6 отратотггоыѵ тіоХХыѵ хаі хоріго-
передано чрезъ дѣйствительный оборотъ—егл (йбоіііж теке вон
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
283
мпоство да гдьствжю. Возможно, что переводчикъ перевелъ такимъ
образомъ.
136, 17 хаі ою'тоіклѵ та грбсм-а айтюѵ=ждард ЛНІ|Н своими.
Не было ли въ оригиналѣ бгірооаі вмѣсто биаоооі?
136, 19 то угѵо; саѵЭбѵ передается чрезъ рб орміін. Было ли
въ оригиналѣ тб уЕѵэ? тыѵ Фра-ухюѵ или переводчикъ такъ свободно
перевелъ? Скорѣе можно склониться на сторону перваго, а въ такомъ
случаѣ этимъ бы опредѣлилось время перевода, такъ какъ замѣна тб
•уеѵо<; ^аѵб-бѵ чрезъ тб уеѵо? тйѵ Фра-ухсоѵ, конечно, могла произойти
только въ XIII в., а потому и переводъ было бы нельзя возводить
ко времени болѣе раннему, чѣмъ XIII вѣкъ.
136, 20, пр. Съ свободнымъ переводомъ или съ особымъ ори-
гиналомъ имѣемъ дѣло въ передачѣ хаі еѵ боагі б <5гіѵас б кроѵот;-
теѵсоѵ чрезъ да едн к> ни вольшннз воме; въ сой. Ваггосіаппз нѣ-
сколько ближе—хаі іѵ боѵариі а 7троѵот]~госоѵ 140, 14.
137, 2 хаі хататгат^ооиаіѵ а)тоі? бріа, хаі татт^еі айт?(ѵ еі?
бріа—Б. въ переводѣ нѣтъ соотвѣтствія: і раделіа море і ^емлю=хаі
/соріс-глп тідѵ (ІаХассаѵ хаі т^ѵ уъѵ. На такой текстъ напоминаетъ
чтеніе сп. Ваггос. хаі ха-а-ат/]<7ои<7і т/(ѵ 'ЕтетаХофэѵ хаі ріоірасоисиѵ
айт?(ѵ гі? гкта бріа 140, 22—23.
137, 9. пр. 7 Голосъ съ неба передается различно въ грече-
скихъ текстахъ и въ переводѣ, но можно замѣтить, что у переводчика
былъ текстъ, близкій къ списку Британскаго Музея: тамж войска,
стоите по са мѣста, па же христидиб ретъ: міі ва. Трудно на основаніи
одного списка сказать что либо опредѣленное: можетъ быть, славян-
скій текстъ представленъ въ испорченномъ видѣ; ему соотвѣтствующій
греческій текстъ былъ бы .такой: схаі оі іккоі, стт)те еы? тойтыѵ тбѵ
тбтгсоѵ. р.а)СЛоѵ бг тоі? ^рютіаѵоі? Ереі; не есть ли, впрочемъ тамж
переводъ греч. сгтааа, что встрѣчается въ нѣкоторыхъ спискахъ?
Такимъ образомъ, видимъ, что переводъ, соотвѣтствуя обычной,
греческой редакціи, представляетъ не мало уклоненій отъ извѣстнаго
греческаго текста. Не всегда возможно опредѣлить, отъ чего зависятъ
уклоненія: былъ ли подъ руками у переводчика такой особый грече-
ческій оригиналъ, который уклонялся отъ извѣстныхъ намъ текстовъ,
или переводчикъ не придерживался буквальности, или, наконецъ, уже
славянскіе (русскіе?) писцы произвели пе мало перемѣнъ. Изъ осо-
бенностей перевода можно замѣтить передачу 'ЕіггаХофос чрезъ Царь-
градъ или Константинъ градъ. Грецизмовъ нѣтъ, за исключеніемъ та-
кихъ, какъ дна>днмж=біаб7][лоѵ. Сложныя слова обыкновенно перево-
дятся двумя словами — Е^рбЛа-ро?— сжхон алень?/р.оѵобЕѵброи=едина древа.
28.4
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
„Видѣніе Даніила", изданное Макушевымъ по списку Бѣлград-
ской Народ. библ. XVI в. подъ заглавіемъ „Пророка Данила послѣд-
нее зреніе чюдно и ужасно" представляетъ собой третій переводъ.
Онъ также сдѣланъ съ обычной греческой редакціи и изъ изданныхъ
мною ниже списковъ ближе стоитъ къ списку Патмосскому и Британ-
скому, нежели къ Котломушскому. Это можно видѣть изъ слѣдующихъ
случаевъ:
136, 4. „землід жива“=і| у?) ‘(ыса—Д., въ К. уТ).
136, 6. „обратитъ“=стрёіреі—П. Б., въ Е. стрёфаѵтгс бсоооосп.
136, 10. „наступитъ“=катт;сгі П. Б.^ въ К. РаоіХгйсгі.
136, 16. „в малѣ“=крб рлхроо—Б., хата рлхроѵ—Д; въ К. кро
уроѵоо рлхроо.
137, 25. „и царствуетъ лѣтъ лк и по немъ царствоусть дроугы
лѣтъ в7“=хаі расі/гйогі ё'тт; тріахоѵта &6о хаі р.гт’ айтоѵ раоАгбагі
етгръс; гтг, 6«§еха—П. Б., въ Е. только—хаі рааЛгоагі ё'тт] ф.
138, 2. „дрвгъ на дроуга ратоующесе въстапоутъ“=аХХ^Хо[л.ау^-
сгаѵтг<; стратотабгйсоиоіѵ, въ К.—йлЛ^Хоріау^соо^іѵ.
138, 4. „ възцаръствоуеть жена“=Расі7\Еиогі уоѵаюѵ—Д. Б., въ
Е. атЕфоѵ'яѵ у.
138, 6. „станетъ посрѣдъ града и возопіетъ глаголющи кто богъ
велей паче мене“=ѵта{кі(7а (отаііёѵ) ёѵ рісы т?(<;' ІітітаХбсрои хт)ри-
(хра^еі) <рсоѵг(ѵ р.гуаХ/)Ѵ Абуоиоа* ті<; 6-го; тД^ѵ ёр.ой; въ Е. хаі
срыѵ7|Ѵ сюсіі Хёуооса тг( угу іт)^ѵ ёр.оО (Ігб<; ойх ёсті.
138, 10—11- аѵы тоо оСато; тт)ѵ аксоЛгіаѵ айт^с и 138, 12 ѵа-
татгоѵтю-ЗтіСЕтаі хаі айтг, ёѵ 0о{іф—нѣтъ въ Д. Б. и въ переводѣ.
138, 14. „въ мори“=сѵ т?) ОаХаоо^ Д. Д, въ Е. -іІа’Лаіля^.
Пропуски и дополненія сравнительно съ извѣстными греческими -
текстами незначительны. Я отмѣчу только отличія:
135, 1—2. т&ѵ аууё?чсоѵ то сгх^тгтроѵ |ЗасиХгй<7еі ёѵ сос—„аггел-
ская скуптра и жьзли въцарствоуютъ вь тебѣ".
134, 13 пр. 16. ахрі^ас ауріа<; хаі аѵаір.атоос тгёр.фг.і соі=
„ахриди дивіе и крьвопитніе пчелы послгетъ на те“.
136, 11. хаі то Х^ѵытбѵ—Д, ёХегіѵт,—П., бх’?|іггроѵ Э'/)сгіі=„и
царскы жьзль поставитъ".
136, 18. -Эаѵатоѵ осюѵ=мподобнню сьмръть: не есть ли порча
изъ „преподобнаго"?
136, 21. хаі о.ЕТ айтоѵ гтероі; Лихо; аурісо§-/і<;=„и сь нимъ дроу-
гы ілко влькъ дивіи зракомъ".
136, 20. хаі іѵ доссі о бсіѵаі; о лроѵо^теоіѵѵ, въ друг. сп. ДО-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
бавлсно & т?) аѵа-оАт;, переведено съ болѣе точнымъ смысломъ: „и й
нихъ пръвыи хытропромысльникъ нріиметъ западнюю страноу".
136, 22. та ІВ'ѵт) та ха9т(ргѵа ётгі та. рбріа р.ерт) въ переводѣ
относятся къ предшествующему '/.аі тоѵ? ’Іс>р.агДітас: „и сьра-
зетсе сь Измаильтены и сь іезыкы сѣдещіими на севернѣи странѣ
кръвоидци"-
137, 9—10. Голосъ стафорина передается такъ: „прѣдстани,
миръ намъ, вьзданіе бо сіе за непослоушныихъ бысть"; въ оригиналѣ,
очевидно, читалось: итар.а, Цотдѵт; 7}рлѵ (вм. ъіхТѵ), т, ёх5іх7)<л<; уар абтід
ёх тйѵ аѵт)х6соѵ ёст.'ѵ.
138, 9. аор.фѵуо<; въ переводѣ передано „сь дапами“=аиѵ фѵ-
уац; къ тому же, очевидно, восходитъ и въ Чудовскомъ спискѣ со
ВСНМН ДІОМІІ
Въ разсматриваемомъ переводѣ' ЕлтаХоіроі; передано: 1) чрезъ
„Ссдмохльмъ", 2) „Седмовръхъ", 3) „бчталофскъ" (137, 6 еі; та; рірсѵа;
та;? ' ЕтгтаХбФ9У=„клисоурь епталофскыхъ") и 4) Константинъ градъ".
Замѣтимъ одну глоссу: 136, 18 — 19 пр. хаі храт^огі ёпі
ЕтгтаХоФоѵ то угѵо; то ^аѵЯ6ѵ=27. Б.—„н обдрьжиыь боудеть Сед-
мохльмъ & рода роусаго рекше & Фроугъ". Неизвѣстно, была ли глосса
уже въ греческомъ оригиналѣ — т]тоі то тйѵ Фраухсоѵ, пли добавилъ
ес переводчикъ; ср. то же во второмъ переводѣ.
137, 6. еі; та; рір.ѵа; (рѵр.а;) передано чрезъ „к.іисоурь“=-і;
та; хХеісюиря;. На основаніи этого новогреческаго слова можно за-
ключать, что переводъ относится къ новому времени.
Любопытно, что Ь)рбХа<ро; въ одномъ мѣстѣ передается чрезъ
Діролафъ", въ другомъ же переведено чрезъ „івхы врьхь", т.-е. какъ
&г;р6; Хбфос. Осталось не переведеннымъ сѵхбАато; (136, 10) съ его
варіантами въ видѣ „исікілатъ".
Списокъ перевода чисто сербскій. Нѣтъ основаній рѣшать въ
пользу сербскаго или болгарскаго оригинала. Временемъ же перевода
должно считать не ранѣе какъ XIII в., хотя я скорѣе относилъ бы къ
XIV, и именно ко второй половинѣ—времени турецкихъ ужасовъ на
Балканскомъ полуостровѣ.
Въ сборникѣ попа Драголя л. 249е—250” читается еще одно „Ви-
дѣніе" подъ заглавіемъ „Кндгнніе Данила пророка". Оно содержитъ въ
себѣ собственно два отрывка изъ двухъ „Видѣній", не раздѣленныхъ
между собой ничѣмъ кромѣ слова „аминь". Первый отрывокъ окан-
чивается: и тогда кьетанеть трндесетнок хнедо законное н,іііс помада
когь амнпнь Въ немъ рѣчь идетъ о первомъ крестовомъ походѣ: н
коудеть Црградь Румн и Румь Црграда; возстанутъ нечистые языки,
286
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
раздѣлятся на четыре части и пойдутъ къ Седмихолмному; выступитъ
Кальдоувнн съ 18 языками западными и устроитъ кровопролитную
сѣчу, такъ что помутится море отъ крови человѣческой. Тогда волъ
возопіетъ, юнецъ возгласитъ и будетъ слышанъ голосъ съ неба: „до-
вольно этого отмщенія!“ Тогда сойдетъ ангелъ съ неба, благословитъ
Седмихолмный и возстанетъ законное „тридесетное число".— Черты
уже знакомыя: онѣ встрѣчаются въ „послѣднемъ Видѣніи Дані-
ила^. Если перевести наше „Видѣніе® на греческій языкъ, то оно
почти вполнѣ совпадетъ съ извѣстнымъ намъ „послѣднимъ Видѣ-
ніемъ"; только вмѣсто Филиппа здѣсь встрѣчается Балдуинъ, кото-
рый является здѣсь врагомъ Византіи. Авторъ „Видѣнія" восполь-
зовался уже существовавшимъ раньше текстомъ и приспособилъ его
къ событіямъ своего времени. „Видѣніе", повидимому, не кончено,
ибо второй отрывокъ его приставленъ совершенно механически и,
надо думать, уже на славянской почвѣ. Но возможно, что въ грече-
скомъ оригиналѣ было и продолженіе, не сохранившееся въ переводѣ.
Чтобы показать, что разсматриваемое „Видѣніе" есть переводъ части
„послѣдняго Видѣнія", я сопоставляю ихъ между собой:
Кдадалы|н нхь на кьстоуныхь стра-
нахъ раедроушеть Щманла кельмн кь
КоленнТ. тако потрссоутьсе іе^ыцн
ст.дсірен ю сѣвера нже ннколнже
хлѣка не кькоусншс тьуню меса н
юхы. н подкнгноутьсе кь уетырн
науела н дадеть лні|а своіа кь х,а-
падоу н седмохльмоу сь великою
шростню н снндоуть до кслнкніе
ръкы, по нен же не нмоуть нтн.
падоуть. прькоіе же со^нмѣіоть кь
Ібфесѣ кьтороіе вь Магннъхь тре-
тніе к Дамалнн ѵеткрьтоіе вь оуглъ
ртлпт. н край пола ндеже тлькоу-
іетьсе Нфегамь н ськероуть дръкеса
многа н сткореть мость н падоуть
кь Седмохльмь н ра/ьдслетьсе на
тести, н тако подкнгыюутьсе іс/днрі
нже соуть на ^ападнъ н южі нѣ оу-
глн. н то вь^ыде велнка дверь Каль-
доукнн іесыкь ііі покореть ратыіыіс
Сп. Ііатмосскій 529: хаі 5гі-
робоі тоо; ’Іар.ат)Хіта; хаі 5і<оЕоо-
очѵ аотоб; гео; КоХсоѵіа;. тбтг та-
раугЦаочтаі хаі та хагЦагѵа г5ѵ7(
атіѵа гіаіѵ гтсі та 86ргіа р.грт; та
аір-о^бра хаі хіѵ/)<;оосі р.гта 5ро-
[лотатоо гіѵр.00 хаі хатар^аоѵтаі
гео; гі; ~оѵ р.еуаѵ -отаілоѵ хаі -/ы-
ріаО/;соѵтаі г>; тгтеара; ар/а;. хаі
/( ргѵ ~осот/] /гіілаогі гі; тг(ѵ мЕ<рг-
<тоѵ г, 5г оьитгра г»; та Мг)ѵа-
уіѵа 7| 5г тріт/] гѵ ахра-хар.коо
/'тоі г;; ~гу Пгруар.оѵ г( 5г тг-
тарт/; гі; ВіОиѵіаѵ хаі <норго<7оъ<7і
^бХа тоХла хаі кат^огіѵ айт/(ѵ
гі; оріа. тбтг тара^Яг(<7оѵтаі гЯѵ/]
та хаѲ/;р.гѵа гтсі ѵбтои уіоѵіа; хаі
гугріЦсггтаі хаі о р.гуа; ФіХітспо;
р.гта уЛюааіоѵ 5гхаохт<о. хаі ао-
ѵау«Цг;оѵтаі гѵ т/) 'ЕтттаХбірір хаі
аѵухрот^аоосгі тго^'.гр.оѵ оіо; об уг-
ВИДЪШЯ ДАНІИЛА.
287
н оудрьжнть кьжб дроугаго. н коу-
деть рать келнкаіа шока же ннкьга
же не ш н падетъ тнсоуірь^ ѵьсть-
ііыхь лні|ь скі; не простыхъ н съ-
уетьсе ясака пльть содомьска н по-
теките кь градъ н кь стьгнахь седь-
мохльмаго крькы іако ръкы. н по
мвтнті.се море й крьке тлкѵьскыіе.
тогда коль кыгоупніеть н юны|ь
кыггласнтн* н глась слышанъ коудеть
сь невсь глюціь’ одолѣть вамъ мыре-
нніе сніе. мьстнхь ко се й непо
уоѵг тйтотс хаі орассоибіѵ гц
тоо<; ёрсроХоос хаі еі<; та<; р6[лаі
тт)<; ’ЕтгтаХбфоѵ й<; оі тсотар-оі та
аір.ата тйѵ аѵОрсоксоѵ хаі 9о7.ы-
Я/-(агтаі ОаХаасга гы<; тоѵ атг-
ѵбѵ т?|С арб-?оо ёх тоо аі'рсато?.
тбтг ^оѵс; 'Зог/с>гі хаі Е^рбЛо^ос
хаі то отаѲйріѵ а’бтт-^* ота-
[ла, гіртрг/) йіліѵ. архгі т( ёх^іхт(-
аіс аотт] ёх тйѵ аѵгр/біоѵ—іізд.
136, 27—137, 10.
сло ушлнкыхь.
Нѣкоторыя отличія славянскаго текста отъ греческаго зависѣли
отъ отличія греческихъ оригиналовъ. Другіе списки даютъ чтеніе, со-
отвѣтствующее славянскому; такъ—к Длмллнн=Н<; ДарсаХіѵ с. Ваггос.
145, (140, 30); ндъже тлькоуіетьсе Нфегамь, чит. Пергамь=б'коо ёр-
[лтраибстаі Пёр^ар-о; (140, 31); н раеделетсе на уестн—хаі р.оіра-
ооіхяѵ аот-^ѵ зі<; ёігта оріа (140, 33); тогда воль вю'оупнють н ЮНЫ|Ь
кьіггласнть=тбті ро^і хаі Ет)рбХа<ро<; Ор^ѵл^еі (144, 3—4), въ
другихъ спискахъ есть продолженіе.—Начало „Видѣнія" также состав-
лено подъ вліяніемъ упомянутаго „послѣдняго Видѣнія": тамъ и тутъ
идетъ рѣчь о столкновеніи западныхъ народовъ съ Византіей: хратт;-
сш ётсі т^ѵ 'ЕктаХофоѵ то ЕаѵЭбѵ уёѵо<; ё'тт; ёѵ^еха, вар. гЕ хаі тсёѵтг
(136, 18—19), въ переводѣ—и црткоуіет роусмо на текъ седмохльме
шестню ноутн нхь; не есть ли шестню поугн испорченная передача
Ц хаі тгЕѵтг=поутн изъ пжтн=патн? далЬе—н сн оудржеть патела на
кьстоуныхь странахъ трн=храт/)аооаі 8ё ёѵ тт) аѵатоЛ-д тсроѵо-^таі трец
(136, 19—30).
Къ разсматриваемому „Видѣнію" механически присоединенъ еще
отрывокъ изъ какого-то пророчества, въ которомъ, какъ указалъ
М. М. Соколовъ, говорится объ удаленіи латинъ изъ Константинополя *.
IV.
Клостерманъ въ своихъ Апаіесіа ипг 8еріпа§шіа... стр. 121 при-
водитъ начало одного пророчества изъ сой. Ѵеп. Магс. ^г. сіаз. VII,
3, заес. XV ПОДЪ заглавіемъ: Хрт]ср.б<; ДаѵцЛ а' тирі т?(<; 'ЕтгтаЛофѵо
1 М. Соколовъ, матер. и зам... 18.
288
ВЙДѢН1Я ДАНІИЛА.
хаі тсгрі т^<; ѵх(<70о Кр/р/;<; хаі гтгрсоѵ хаі ті еоті то р.е)Лоѵ аитйѵ.
Пророчество въ рукописи не копчено, закапчивается оно удаленіемъ Из-
маильтянъ въ Азію, іѵа <7со97), а затѣмъ писецъ оборвалъ, добавивъ
хаі та Бодлеян. библ. со<1. Ваггосіапиз 145, л. 47^—50, со-
держитъ то же пророчество, доведенное до конца. Оно издается ниже,
стр. 143 — 144. Въ послѣднемъ оно озаглавливается—ДаѵігД р.оѵа/оо
кгрі т^с 'Екта?<б<роо хаі та<; ті і'ата! то р.гААоѵ айт&ѵ *. Въ
изданномъ Клостерманомъ отрывкѣ нѣтъ особенныхъ уклоненій отъ.
со(і. Ватгосіаппе; важно только одно — пропускъ указанія на время
изгнанія Измаильтянъ изъ Константинополя: хаі еі<; тгаѵ етъс оі ’Іа-
р.аг(Л іх т?і<; ' ЕтстаХбфоо <хрЛ7]9г(сетаі -^тоі той ё'тоо^ /т^~а', т. е.
1473 г. (142, 17—75); какъ на варіантъ можно указать: обаі ооі хб-
Фіѵа хаі ахро<ріа вмѣсто Ваггос. обаі ооі хо®ѵа хаі ахофіаѵ 141, 9
Содержаніе пророчества слѣдующее. „Горе Седмихолмном)! прекрасныя
стѣны его падутъ и поставитъ престолъ свой въ немъ юноша, во пе
останется въ немъ вслѣдствіе нечестія жителей*1. Но затѣмъ онъ по-
селится въ немъ на три недѣли и опустошитъ окрестныя его страны;
путь его будетъ до Милеи (ао; ѵеу М^Хаіаѵ). Острова будутъ опу-
стошены, а особенно Критъ; съ сѣверной части онъ будетъ осажденъ
(аѵа<рраут)огтаі сой. Ѵепеі.) и войдетъ въ него народъ. Далѣе гово-
рится, что гщ тріа р.ссіпЗгіат; и изъ слѣдующаго видно, что здѣсь
разумѣются жители, такъ какъ далѣе читается, что одна часть мечемъ
погибнетъ (въ текстѣ только &а Еі'<ро<;), другая будетъ отведена въ
плѣнъ (только еі? аі/р.аХыоіаѵ), а третья останется, кромѣ спасшихся
въ горахъ и пещерахъ. Будетъ сильное кровопролитіе, церкви будутъ
пусты до трехъ (/о_><; тріа, трісоѵ—со<1. Ѵеп, д. б. <ттг2тыѵ). Въ
срединѣ бѣдствій возстанетъ спящій змій, поразитъ Измаила и ото-
мститъ за Рим.іянъ. Здѣсь въ сой. Ваггосіапие приводится упомяну-
тое пророчество объ изгнаніи Измаила изъ Царьграда, а затѣмъ про-
должается: большая сила выступитъ со стороны грековъ, и на Измаила
нападетъ великій страхъ и онъ побѣжитъ въ Азію, чтобы спастись.
Произойдетъ сильная битва въ Седмихолмномъ и будетъ такое ‘обиліе
пролитой крови, что она просочится до преисподней. Тогда б ^рб-
Хасрос; храоуаогі хаі то атафбріѵ Еггс'/р „стойте, миръ вамъ“. Въ про-
литой крови утонетъ трехлѣтній мулъ. Будетъ землетрясеніе и по-
* Алляцій въ Сгео§. Асгор. еЬ Иасае Ыбі. Вухапі. говоритъ, что имъ
приготовлено къ изданію между прочимъ Ѵаіісіпіит Иапіеііз Мопасйі (см.
Веселовскій, Опыты, 1875, май, 57). Не настоящая ли редакція ^Видѣнія*1
имѣлась въ виду Алляціемъ?
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
2В»
явится левъ бѣдный (б Агыѵ тстюуб;), по имени Іоаннъ; онъ возстанетъ
изъ мертвыхъ въ возрастѣ семидесяти лѣтъ. Два ангела принесутъ
его въ храмъ, объявятъ его царемъ, дадутъ въ руки посохъ божій и
мечъ и скажутъ: „Возьми и этимъ побѣждай враговъ своихъ“! Сила его
будетъ такъ велика, что земля сама убоится; онъ поставитъ четырехъ
сыновей своихъ править городомъ. Тридцать лѣтъ царство его будетъ
владыкой, и не только въ городѣ совершитъ онъ, что нужно, но и
въ Іерусалимѣ, какъ бы предугадывая, что близокъ конецъ міра. Из-
маильтяне будутъ преслѣдуемы христіанами. Тогда откроются сокро-
вища земли и всѣ будутъ богаты; и будетъ миръ и тишина во всей
землѣ. Царь же этотъ будетъ привѣтствовать христіанъ какъ братьевъ
своихъ и обнимать ихъ и отдастъ имъ богатства свои. Чрезъ двѣнад-
цать лѣтъ царствованія придетъ въ Іерусалимъ, чтобы отдать царство
Богу. Въ его отсутствіе четыре сына его раздѣлятъ царство, воору-
жатся на христіанъ и затѣятъ междоусобную войну. Многіе христіане
съ царемъ уйдутъ въ Іерусалимъ, чтобы пострадать за имя Христово.
На Голгофѣ царь положитъ на крестъ свою'корону, и ангелы возь-
мутъ ее съ крестомъ на небо. Самъ же онъ позднѣе пострадаетъ
([лартѵр7)сеі) и многіе съ нимъ христіане. Тогда выйдутъ запертые
Александромъ 22 нечистыхъ народа. Илія и Енохъ возвѣстятъ при-
шествіе антихриста; вскорѣ явится сынъ погибельный и наступитъ при-
шествіе Господне.
Такъ разсказывается въ пророчествѣ. Какъ видимъ, элементы
здѣсь старые. Рѣчь идетъ только о послѣднемъ царѣ, который побѣ-
дитъ Измаильтянъ и передастъ царство Богу. Пророчество представ-
ляетъ въ болѣе развитомъ видѣ ту легенду, которая вошла въ перво-
начальную редакцію Откровенія Мефодія, но восприняла въ себя нѣ-
сколько новыхъ чертъ, изъ которыхъ однѣ встрѣчаются въ другихъ
пророчествахъ, иныя же наблюдаются только тутъ. Начало нѣсколько
запутано. Говорится, что поставитъ юноша скипетръ свой въ Седми-
холмномъ, но не останется въ немъ за нечестіе людское, а послѣ
вселится, опустошитъ окрестности и дойдетъ до Милеи, острова опус-
тошатся и т. д. Какой царь тутъ разумѣется? Если разумѣть здѣсь
царя Измаильскаго, то непонятно, почему онъ не остается въ городѣ
т&ѵ аѵВритсоѵ. Если же разумѣть царя греческаго,
то останется непонятнымъ дальнѣйшее. Я вижу здѣсь неумѣлую обра-
ботку легенды о возвращающемся царѣ. Въ самомъ началѣ разумѣлся
византійскій царь, который вслѣдствіе нечестія людей удаляется изъ
города; затѣмъ наступаетъ господство Измаильтянъ и тогда-то вновь
появляется царь, воскресшій изъ мертвыхъ и названный здѣсь Іоан-
37
290
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
номъ. Однимъ словомъ здѣсь сохранился отзвукъ той легенды, ко-
торая въ переработанномъ видѣ вошла въ полную русскую ред.
Откровенія. Только здѣсь благодаря позднѣйшимъ компиляціямъ это
выражено неясно. Вообще, въ греческихъ текстахъ до сихъ поръ
не встрѣчалось яснаго указанія на то, что царь, являющійся въ
критическую минуту, когда-то удалился изъ-за нечестія своихъ лю-
дей. Но это сказаніе, какъ извѣстно, не составляетъ собственности
только разсматриваемаго пророчества. Въ „послѣднемъ Видѣніи Да-
ніила“ говорится объ юношѣ, который войдетъ въ Седмихолмный, но
не останется въ немъ: при этомъ передается то же самое чтеніе: хаі
обаі «тоі' ЕктаЛофе... хаі та ор) аоо тгесгобѵтаі й<; сохбХатоі; хаі ра-
аіХгиаеі р.еірахюѵ гтгі <те, хаі то ах^іітроѵ ёѵ тоіс Хт]ѵоТ<; хаі
гісеХгб<7Етаі хаі ёѵ абтй оо [леіѵеі—изд. 136, 7—11. Какое пророче-
ство воспользовалось какимъ, сказать трудно; вѣрнѣе, что оба вос-
пользовались однимъ и тѣмъ же источникомъ. На общій источникъ
указываетъ и дальнѣйшее упоминаніе о спящемъ зміи; сказанія о
немъ отличаются другъ отъ друга тѣмъ, что, тогда какъ по „послѣд-
нему Видѣнію" змій убиваетъ юношу и царствуетъ вмѣсто него, въ
нашемъ пророчествѣ онъ убиваетъ Измаила, именно:
Посл. Вид. ёуер&^агтаі б б'фк;
б хоі[ліО(леѵо(; хаі тгата^еі тб р.еі-
рахюѵ хаі тб §іа5т;[лоѵ абтоѵ аѵа-
хоХт:ы<7ар.сѴо<; хаі [леуаХи'ѵб/о&таі
тб 6'ѵор.а аитоо ~рб угрбѵоѵ рцхроо,
изд. 136, 14—16.
Ваггос. хаі іх [лесіоѵ хаіроо тйѵ
бгіѵйѵ хаі іттбхгіѵа б хоір.йр.еѵо<;
офі? ёуерѵі^аЕтаі хаі тбѵ ’ІаріагД
ттата^гі хаі еѵЛ'ікгріѵ ъоХ/мѵ тсоі-
тйѵ Рсоіааіыѵ, изд. 143,15—17.
Стараться пріурочить тотъ и другой случай къ историческимъ
событіямъ было бы излишнимъ трудомъ. Можно замѣтить, что образъ
змія попадается и въ другихъ текстахъ: такъ зміемъ называется врагъ
грековъ и запада, слѣд. Измаильтяне въ славянскомъ пророчествѣ
Исаіи въ сборникѣ Драголя: н могли се внпіе проги вити ^мніевн ве-
стоудномоу... подвигнетъ во се ^мы ть и пойметъ келъможніе свою и
вьсѣдсть въ дрт.всниі|оу .. лірс си сѣдѣлъ ^лплдъиы то не вн се дрьжлль
съ змнюмъ (Спом. V, 16). Въ Хрисмологіонѣ (изд. 160, 4—7) тоже
читается о спящемъ зміѣ, который возстанетъ на юношу: „и возста-
нетъ зміи спящій на юношу иже толкуется арто и воздастъ юноша
лице свое в народъ неразумный, гдѣ цри мнози и обладаетъ ради
малыя вещи". Слѣдуетъ далѣе бѣгство Измаильтянъ въ Азію, чтобы
спастись. Здѣсь оканчивается собственно первая часть пророчества,
далѣе идетъ рѣчь о царѣ-побѣдителѣ. Здѣсь же оканчивается, какъ
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
291
видѣли и Венеціанскій списокъ. Первая половина пророчества не свя-
зывается ничѣмъ со второй, даже противорѣчитъ ей: если Измаиль-
тяне бѣгутъ въ Азію, то нѣтъ нужды являться царю-освободителю.
На этомъ основаніи я думаю, что разсматриваемое пророчество есть ме-
ханическое соединеніе двухъ отрывковъ: перваго, сохранившагося въ
Венеціанскомъ спискѣ, и второго—извѣстнаго сказанія о царѣ-побѣ-
дителѣ. Его редакторъ, соединяя два отрывка въ одно, добавилъ кое-
что себя. Такъ онъ сдѣлалъ указаніе на то, что Измаильтяне будутъ
изгнаны въ 1473 году, кромѣ того, онъ сдѣлалъ еще другое указаніе
на современность: въ Венец. спискѣ читается: хаі арр.а§а тоте тоТЛт)
хаі 5йѵар.і? тыѵ Рыр.аісоѵ ёатаі состе айтоѵ тоѵ ’Іора/іХ ехЯрот(оеі. хаі
6 фбро? тйѵ Рыр.аісоѵ ётіі той? ’Ісра^Хі'та? хатоіх/діеі (25—27); нашъ
же редакторъ добавленіемъ слова ѵѵѵ приписываетъ пророчество сво-
ему времени: хаі арр.а<§7] тоте тсоХХ^ хаі ^бѵари? ёх тыѵ Рсораісоѵ
еаетаі йсте айтоѵ тоѵ ’Гора'^Х ёхр&ро^аеі хаі «рб^о? тоХй? ёті’ айтоѵ
ётгаѵеХ-Э1^ хаі б ѵоѵ <рбро; тсоѵ Рсорсаісоѵ ёлі той? ’1орі.аг(7.1та? хатоі-
х^аеі, изд. 148, 18—31. Ясно, что пророчество составлено подъ
свѣжимъ впечатлѣніемъ паденія Византіи. Патріотизмъ не могъ при-
мириться съ гибелью своей страны, и надежда на освобожденіе обра-
тилась въ пророчество. Новаго нѣтъ ничего въ пророчествѣ, и оно
служитъ только однимъ изъ многихъ примѣровъ того, какъ идея,
глубоко засѣвшая въ представленіи народа, снова выплывала на по-
верхность при особенныхъ обстоятельствахъ. На основаніи того, что
про Критъ говорится, что онъ обратится въ бѣгство, Вопэзеі хочетъ
видѣть здѣсь намекъ на завоеваніе Крита арабами въ концѣ VII в.
Вторая часть пророчества—сказаніе о царѣ Іоаннѣ—началомъ
своимъ напоминаетъ все то же „послѣднее Видѣніе Даніила" и интер-
поляцію второй группы первой греческой редакціи Откровенія Ме-
фодія: б <;7]рбХаФО? храѵуааеі хаі то сгта&бріѵ г’ітст;. стара хаі еір'^ѵт]
йр.іѵ. Въ дальнѣйшемъ наше пророчество отличается отъ „послѣдняго
Видѣнія" краткостью: въ „послѣднемъ Видѣніи" голосъ продолжаетъ
описывать качества новоявленнаго царя, въ нашемъ же „Видѣніи" опи-
санія его качествъ нѣтъ, но зато дается его имя—Хеюѵ ттоуб? ёрсра-
ѵіс9-т)агтаі бѵбр.аті ’коаѵѵт)?. Обозначеніе его какъ лтсоуб? соотвѣт-
ствуетъ вообще представленію о царѣ, который явится срорйѵ леѵі^ра.
Кто былъ этотъ Іоаннъ? Выше было указано, что то же имя читается
въ нѣкоторыхъ спискахъ „послѣдняго Видѣнія". Кто же у кого заим-
ствовалъ? или оба независимо даютъ о/що и то же имя? Соприкосно-
веніе разсматриваемаго „Видѣнія" съ „послѣднимъ В." можетъ давать
право предполагать въ данномъ случаѣ вліяніе „послѣдняго Видѣнія",
292
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
по крайней мѣрѣ списка съ именемъ Іоаннъ, на наше. Но возможно
и обратно, тѣмъ болѣе что въ нашемъ „Видѣніи" текстъ производитъ
впечатлѣніе большей правильности, нежели въ „послѣднемъ Видѣніи".
Какъ бы то ни было, имя это должно идти изъ болѣе стараго вре-
мени. Я сказалъ выше, что сказаніе объ Индійскомъ царѣ Іоаннѣ
могло не остаться безъ вліянія' на сказаніе о возвращающемся съ
востока царѣ и что это вліяніе можно видѣть и въ имени Іоаннъ.
Но подобно тому, какъ имя Михаила поддерживалось самой исторіей
Византіи, такъ то же должно ожидать и при имени Іоаннъ, хотя и не
легко сказать, какой Іоаннъ здѣсь разумѣется. Императоровъ съ име-
немъ Іоаннъ было цѣлыхъ восемь, для болѣе стараго времени наи-
болѣе подходилъ бы Іоаннъ Цимисхій (967—976). Но здѣсь возможно
и другое соображеніе. Большинство греческихъ текстовъ и всѣ три
славянскихъ перевода „послѣдняго Видѣнія" не имѣютъ имени Іоанна,
а всѣ они не старше XIII в. Далѣе, выше видѣли, что въ настоя-
щемъ „Видѣніи" имя Іоаннъ можетъ считаться позднѣйшей вставкой,
когда уже первоначальное имя Агсоѵ ктю^б? (Левъ III) стало нари-
цательнымъ. Далѣе, редакція „Видѣнія" принадлежитъ времени, не-
посредственно слѣдовавшему за паденіемъ Византіи. Поэтому, естест-
веннѣе всего здѣсь разумѣть Іоанна VIII- (1423—1428), который
положилъ такъ много усилій, чтобы спасти погибавшее государство и
о которомъ память могла еще сохраняться въ живомъ представленіи
народа и нѣкоторое время послѣ паденія. Это же обстоятельство
могло остаться не безъ вліянія и на нѣкоторые списки „послѣдняго
Видѣція".—Это же имя Іоаннъ встрѣчается въ прорицаніи Льва Му-
драго о принесенномъ ангелами царѣ:
хаі ріотоОаіѵ тоо? тсака&г?*
„коо ёатіѵ б рыуоХбуос;
„гі? то арлггХіѵ ё'ѵаі акгасо".
"Нхооааѵ то та оАафіа
х’ ё'орар.оѵ ѵа карооѵ «роХХоѵ,
х’ ёфауоѵ бр.ой хаі гкюѵ-
хаі тоѵ х7.^роѵбр.оѵ Хеуооѵ
„кй? ахооеі т’ бѵоріа стой;
„ б ктсоу^бс б ПтсоуоХаоѵ
„оѵ т’ бѵор.а сои ’Ісоаѵѵт].
хаі тйѵ каѵтсоѵ б орауатід?,
гД&а ѵа ста? акорХексо
тріахоѵта хаі урбѵоо?" *.
' Ъедгапд, Ьез огасіев Ьеоп 1е 8а|іе, 44—45.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
293
' Отрывокъ представляетъ стихотворную передѣлку части разсма-
триваемаго пророчества.
Далѣе исторія царя-побѣдителя описывается тѣми же красками,
что и въ другихъ пророчествахъ. Отступленія отъ обычнаго разсказа
Откровенія замѣчаются и здѣсь. Въ исторію царя Іоанна введены
четыре сына его, которымъ онъ поручитъ городъ. Эти сыновья во
время его пребыванія въ Іерусалимѣ угнетутъ народъ и затѣять меж-
доусобную брань. Въ этомъ извѣстіи слѣдуетъ видѣть вліяніе легенды,
въ которой подробно говорится о четырехъ царяхъ, враждующихъ
между собой и которая ведетъ свое начало отъ Откровенія, Мефодія;
объ этомъ сказано выше. Связь обѣихъ редакцій „Видѣнія" можно
видѣть и изъ того, что какь тамъ такъ и тутъ четыре сына цар-
ствуютъ именно тогда, когда отецъ ихъ уходитъ въ Іерусалимъ пе-
редать царство Богу. Редакторъ нашего „Видѣнія" на основаніи этой
легенды упомянулъ ихъ еще раньше. Конецъ же, представляющій
спайку двухъ сказаній, опять спутанъ: царь, пришедшій въ Іеруса-
лимъ, является мученикомъ вмѣстѣ съ многими христіанами. Такой
подробности мы нигдѣ не встрѣчаемъ, да она и неумѣстна. При-
чина же ея та, что редакторъ не сумѣлъ опредѣлить отношеніе че-
тырехъ сыновей, которые являются ы[хоі хаі акаѵііратсіі хаі аруі-
^6(хеѵоі хата тыѵ урістіаѵыѵ (изд. 144, 25) и которые заимствованы
изъ одного сказанія, къ ихъ отцу, конецъ котораго взятъ изъ дру-
гого. Кромѣ письменныхъ источниковъ, редакторъ, вѣроятно, восполь-
зовался и устными преданіями, но не сумѣлъ разобраться въ тѣхъ и
другихъ. Нельзя отрицать, что и другія извѣстныя намъ редакціи
пророчествъ представляютъ не мало слѣдовъ народныхъ представленій,
но въ нихъ замѣчается больше искусственности, чѣмъ въ настоящей.
Настоящая редакція „Видѣнія" имѣетъ ту особенность, что, хотя
царь-побѣдитель и связывается по времени съ антихристомъ, однако
о послѣднемъ ничего не повѣствуется. Главный интересъ слѣд. ле-
жалъ не въ представленіи о концѣ міра, а въ изображеніи царство-
ванія царя Іоанна. Этимъ самымъ редакція скорѣе указываетъ на
свѣтскаго человѣка, нежели на духовнаго: она получила только по-
литическое значеніе. На это же пожалуй указываетъ и то обстоя-
тельство, что Илія и Енохъ являются не во время господства анти-
христа, чтобы обличить его, а передъ нимъ: гіта гр/оѵга '1Шас хаі
’Еѵю/ Х7;ри^оэсі еЛеосіѵ той аѵті/ріатои, ы<; 7) Фзсахеі—изд.
144, 37—38. Не указываетъ ли это, впрочемъ, на отзвукъ распро-
страненнаго въ свое время мнѣнія, что антихристъ не сразу явится
людямъ, но сначала будеіъ его тайное явленіе? Въ сказаніи, вошед-
294
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
шемъ въ полную русскую ред. Откровенія, антихристъ сначала слу-
житъ тайно Михаилу, невѣдомый никѣмъ, кромѣ самого Михаила, а
потомъ уже явится въявѣ. Въ сказаніи объ антихристѣ въ спискѣ
Публ. Библ. (^. I. 1007 между прочимъ говорится объ этомъ такъ:
„промежю антихристова таинова пришествид и его ивленид придё
Иль* и Енохъ из рай и будутъ три лѣта супротиву антихриста про-
проновѣдати"; см. выше, стр. 220. То же читается въ пророчествѣ
старца, записанномъ Іоанномъ: тбтг 5г хаі хаі с гбау-
угМстт]5 ’1соаѵѵт]<; о ѲгоХоуо? гХгоаоѵтаі кааіѵ х-/)риттоѵтгс тоі^ урі-
стіаѵоі^ оті тгХаѵо^ ті? гругтаі—изд. 155, 11—13.
Такимъ образомъ, можно свести сказанное къ слѣдующему. Про-
рочество состоитъ изъ двухъ частей: первая часть въ отдѣльномъ
видѣ удержалась въ Венеціанскомъ спискѣ. Вторая часть составлена
главнымъ образомъ на основаніи элементовъ, вошедшихъ въ составъ
„послѣдняго Видѣнія Даніила" и Откровенія Мефодія; вѣроятно, она
существовала раньше соединенія обѣихъ частей, имя „Іоаннъ" въ ней
уже было. Послѣдній редакторъ, соединивъ обѣ части, сдѣлалъ нѣ-
которыя измѣненія, вставилъ указаніе на время ожидаемаго изгнанія
турокъ и отбросилъ сказаніе объ антихристѣ, которымъ оканчивалась
первоначально вторая часть. На отдѣльное существованіе второй
части сначала безъ имена Іоанна, а затѣмъ съ именемъ его косвен-
нымъ образомъ можетъ указывать еще то обстоятельство, что въ про-
рочество Льва Мудраго вошла именно эта часть съ именемъ Іоанна,
на что сейчасъ было указано.
V.
Греческій кодексъ Бодлеянской библ. сой. Сапопісіаппз № 19,
XV в., на листахъ 145—152 содержитъ пророчесгво, носящее имя Мефо-
дія Патарскаго: Тоо гх ауіок; катрб<; г,р.&ѵ Мгікоіои гкіахбкои Хбуо?
кгрі т&ѵ га/атыѵ ^р.грйѵ хаі кгрі тоо аѵтс/ріатоо. Оно издается ниже,
стр. 145 — 150. На самомъ дѣлѣ это слово не имѣетъ ничего общаго съ
Откровеніемъ Мефодія, кромѣ нѣсколькихъ мѣстъ, и должно быть при-
числено къ тѣмъ пророчествамъ, которыя обобщаются подъ именемъ „Ви-
дѣній Даніила". Уже было говорено о тѣсномъ соприкосновеніи „Видѣній
Даніила" и Откровенія Мефодія и о замѣнѣ одного имени другимъ.
Такъ и здѣсь пророчество пріурочено, подобно другимъ, къ послѣд-
нему времени существованія Византіи, а съ нею и всего міра, а если
и встрѣчаются въ немъ точки соприкосновенія съ Откровеніемъ, то
не настолько, чтобы считать его за особую редакцію послѣдняго. Кромѣ
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
295
Откровенія Мефодія съ настоящимъ прочествомъ находятся въ связи
и другія редакціи подобныхъ пророчествъ и между прочимъ „Видѣніе
Даніила", помѣщенное въ нашемъ Хрисмологіонѣ.—Содержаніе проро-
чества слѣдующее:
„По божественнымъ словамъ, когда услышите крикъ войны, тогда
возстанетъ народъ на народъ, будетъ трусъ, голодъ и паденіе звѣздъ.
Тогда разверзется глубина, содержащая въ себѣ сыновей Агари и
три сына послѣдней выйдутъ въ великій Вавилонъ. Имя одному
Ооа^т]<;, другому ’А^іаоар, третьему Мор<рбоар. Измаилъ же встанетъ
въ Халкидонѣ, противъ Византіи. Одинъ изъ трехъ сыновей высту-
питъ противъ Антіохіи, Киликіи, Анатоліи, Иверіи, Фракіи и Смирны,
другой пойдетъ въ Персію, Галилею, Арменію, Трапезунтъ, придетъ
въ предѣлы страны Ефіопской (тыѵ Мгролыѵ) и совершитъ избіеніе
всѣхъ дѣтей мужского пола, начиная отъ двухъ лѣтъ и выше; третій
придетъ въ страны сѣверныя хаі МгоіаакбХк; хаі ЕоѵбкоЛі? хаі 2аХі-
хо<; та [лгрт] т^<; ХроаіакЕтра<; хаі бХссрытоѵ хоіХаоаѵ хаі Вобаѵіаѵ хаі
Дасрѵоосіаі; Хросіоокб^еы^ хаі Дар.ооХіоо. Всѣ они изобьютъ множе-
ство Римлянъ начиная отъ двухъ лѣтъ и выше. Соберутся на морѣ
въ лодкахъ тысячи тысячъ и кромѣ этого будетъ безчисленное мно-
жество другихъ. Въ этомъ мѣстѣ (въ это время? въ рук. ёѵ ты тбкы
ехеіѵы) многіе отрекутся отъ Христа и послѣдуютъ за невѣрными.
Тогда прекратится всякая служба церковная, а священники будутъ
какъ простые люди. И воскликнетъ великимъ голосомъ Измаилъ: „Гдѣ
богъ греческій? нѣтъ у нихъ защитника! Поистинѣ мы побѣдили ихъ!
11 дѣйствительно, три сына Агарины разъярятся противъ грековъ и
дойдутъ до Византіи и скажутъ: „Сдѣлаемъ мость изъ кораблей и пе-
реведемъ себя и коней своихъ въ Седмихолмный". Архонты же и вое-
начальники греческіе убѣгутъ въ ущелія горъ и будетъ страхъ и бѣд-
ствіе, а жители будутъ преслѣдуемы оружіемъ. Горе тогда! Но за
нечестіе ихъ (враговъ?) отступитъ отъ нихъ господь и первый (?)
поставитъ свое ложе противъ Византіи, ударитъ (войпой) и будетъ
побитъ. Тогда архонты греческіе въ гордости скажутъ: „Увы! не имѣ-
емъ бога ни на небѣ ни на землѣ". Послѣ этого преклонитъ господь
жалость свою къ грекамъ и воздастъ ихъ врагамъ отмщеніе. И будетъ
шумъ съ неба, трусъ сильный и голосъ, ангела. И наклонитъ господь
главу свою противъ сыновей Агари и вложитъ трусость грековъ въ
сердце Измаила, а храбрость Измаила въ сердца грековъ и возбудитъ
господь царя греческаго, котораго уже считали мертвымъ, но его со-
хранялъ господь въ восточной странѣ Персіи. Имя его еі? то стоі-
уеіоѵ тоо <іЛ<ра|37;тоо. Онъ придетъ къ Седмихолмному вечеромъ и
296
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
изготовится противъ враговъ; въ субботу же утромъ, при восходѣ
солнца, ударитъ противъ сыновей Агари самъ и съ нимъ два юноши.
Архонты соберутся въ городъ, а всѣ находящіеся на лицо іереи и
епископы возьмутся за оружіе. Тотъ же царь, собравъ съ двумя юно-
шами всѣхъ, устроитъ сильную битву съ сыновьями Агари и уничто-
житъ ихъ, какъ огонь уничтожаетъ тростниковое поле, и отъ крови
ихъ захлебнется волъ трехгодовалый, и будутъ побиты Измаилъ и сы-
новья Агари совершенно. Разольется кровь по морю на двѣнадцать
стадій и на улицахъ Седмихолмія кони захлебнутся въ крови. И
останется отъ народа того и отъ Измаила только три палатки и бу-
дутъ въ рабствѣ у властей Седмихолмнаго въ продолженіе тридцати
лѣтъ. Послѣ этого царь покоритъ всякаго врага и въ его царствѣ
настанетъ миръ и тишина; всякая война прекратится и оружіе рас-
куютъ на плугъ. Будетъ царствовать онъ тридцать шесть лѣтъ. ІГ
прославитъ царь Бога за то, что даровалъ его царству всѣ блага,
которыя не давалъ никому отъ начала міра. И скончается въ мирѣ.
Послѣ него возстанетъ царь нечестивый, который введетъ кровосмѣ-
шеніе, осквернитъ монастыри и прекратитъ богослуженіе. По пове-
лѣнію божію сойдетъ огонь съ неба и попалитъ нечестивыхъ. Послѣ
него царствуетъ чужеземная нечестивая жена. Горе тогда роду хри-
стіанскому! Обратитъ господь гнѣвъ свой, и высокія стѣны падутъ и
останется одинъ столпъ Константина Великаго, у котораго будутъ
плакаться приплывающіе мореходцы. Послѣ нея возстанетъ другой царь
изъ Іудеи, по имени Данъ. Тогда соберутся всѣ іудеи въ города и
страны и пойдутъ въ Іерусалимъ къ царю тому и угнетутъ родъ
христіанскій по всей землѣ. Въ его царствованіе явится антихристъ".
Таково содержаніе первой половины прорицанія. Почти все уже
знакомо изъ другихъ такихъ же памятниковъ. Первый царь есть царь-
побѣдитель, образъ котораго давъ въ краткихъ чертахъ въ Откровеніи
Мефодія и который развитъ подробно въ другихъ редакціяхъ „Видѣнія
Даніила". Это—царь Михаилъ русскихъ текстовъ. Нечестивый царь
тоже извѣстенъ изъ тѣхъ же источниковъ, также и нечестивая жена.
Въ отличіе отъ другихъ, въ настоящемъ прорицаніи предъ антихри-
стомъ царствуютъ только четыре царя, собственно три и одна царица.
Первый царь—еірусора; Персі^ос, второй—ако Р°р?а, Царица—
изъ чужой земли и, наконецъ, четвертый—изъ Іудеи. Со многими из-
вѣстными намъ редакціями настоящее прорицаніе соприкасается, какъ
сказано, и потому нужно вывести заключеніе, что оно составлено изъ
готоваго матеріала.
Что касается Откровенія Мефодія, то здѣсь замѣчается скорѣе
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
общее сходство, нежели дословное. Описаніе господства Измаильтянъ
напоминаетъ таковое же въ первой ред., но въ ней оно короче, чѣмъ
въ нашемъ пророчествѣ:
Откр. уеѵт]соѵгаі уар оі аѵ-9р<о-
коі еѵ тт) каі§еіа іхеіѵт) т&ѵ оі&ѵ
’іс[ла'Г|Х хаі ЁХебсоѵтаі еѵ аѵаухаі?
е<о? аѵ акеХкісыегс т7;с айт&ѵ.
хаі аріЦсгетаі тд тір.т; іѵ. т&ѵ іереыѵ
хаі '/][ли^еі т) Хеітоѵруіа тоб -Зеоб
хаі кайсеі % -&исіа каста акб т&ѵ
ёххХ^оі&ѵ хаі есгоѵтаі оі іереі? ы;
б Хаб? (вар. Хаіхоі)—изд. 35, 4—8.
Сосі, Сапоп. хаі кайсеі каста
•Эіісіа ако т&ѵ ёххХ^сі&ѵ хаі бко-
р.&^еі у Хеітооруіа тоо 8еоО хаі
есгоѵтаі оі іергі? й? Хаіхоі — изд.
145, 23—25.
Далѣе, хвастовство Измаильтянъ въ пророчествѣ 145, 26—146,1
напоминаетъ такое же хвастовство въ Откровеніи 39, 4—5: хаі рХаст-
<рт]р.7;сгаѵтг<; еробог „ойх е^оисіѵ йѵаррисіѵ оі /рютіаѵоі іх тйѵ
т)р.&ѵ; въ пророч.: кои ёсгіѵ 6 Феб? т&ѵ Ршріаіыѵ; ойх еотіѵ о |Зо7]Я&ѵ
айтой?. Ближе къ нему такое же хвастовство въ полной русской ре-
дакціи Откровенія: „Измаиловичи похвалится глюще: „гдѣ, соуть глими
хртьжне? іако оуже погибоша й р« ншн. бгь есть на неси а мы на
землн“—Толст. И, 229=изд. 123. Ближе сходство въ сказаніи о по-
явленіи царя-побѣдителя 146, 23—25: хаі еуеіреі хйрю? ВаспХеа т&ѵ
Рсорсаіыѵ оѵкер Хеуоисіѵ оі аѵгірсокоі ѵехрбѵ б’ѵта хаі еі? ой5еѵ рт^сті-
р.ейоѵта, оѵкер йѵор.а^оисті оі аѵ&рсокоі крб ^рбѵсоѵ колАйѵ акоЯаѵбѵта,
ср. текстъ Откровенія 40, 2... ЁЕикѵісггІ^сетаі хаЗакер аѵ-Эрыко? ако
Скѵои хаѵко? кі&ѵ оіѵоѵ оѵ Ёкоуі^оѵто оі аѵЦ’рьокоі йсеі ѵехрбѵ хаі
еі? ой§еѵ )ср/;сіріЕиоѵта. Остальное сходство ограничивается общностью
содержанія; такъ, сходно описывается побѣда надъ врагами и насту-
пившій затѣмъ миръ. Едва ли на основаніи указанныхъ точекъ со-
прикосновенія можно говорить о непосредственной связи пророчества
съ Откровеніемъ: вышеприведенное буквальное сходство можетъ объ-
ясняться чрезъ посредство другихъ текстовъ, на что указываютъ и
другія соображенія.
Кромѣ первой редакціи, наше пророчество совпадаетъ въ нѣко-
торыхъ случаяхъ со второй. Начало пророчества во многомъ напоми-
наетъ вставку второй редакціи и второй группы первой ред. Выше
было сказано, что источникомъ ея была одна изъ редакцій „Видѣнія
Даніила", хотя мнѣ и неизвѣстенъ такой текстъ, который бы съ ней
вполнѣ совпадалъ. Нѣкоторое сходство находимъ въ настоящемъ про-
рочествѣ. Въ послѣднемъ постоянно различаются Измаилъ и три сына
38
29В
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
Агари. Толчкомъ къ точному различенію ихъ могли послужить такіе
тексты, гдѣ говорилось о раздѣленіи Измаильтянъ то на три то на
четыре части. На четыре части раздѣляется Измаилъ напр. въ „по-
слѣднемъ Видѣніи Даніила0, см. изд. 136, ,24—137, 1. Во вставкѣ же
Откровенія Измаилъ раздѣляется на три части—[/.ерісдтретаі ог гі?
тріа (вар. аруа? тргі?). хаі то р.еѵ ёѵ р.гро? угіріасгі гі? "Есргсоѵ то
гтгроѵ гі? Пгруарюѵ ха? то а7СЛоѵ (вар. ётероѵ, трітоѵ) гі? ті Ма-
Хауѵгса. Но далѣе продолжается: ойаі соі уйра Фриуіа хаі Парри7.іа
хаі Войаѵіа. отаѵ уар ~ауѵт’сггі ’Іср-агД тгараХаріраѵсоѵ сг—изд. стр.
39. Выходитъ какъ будто, что упомянутыя три части сами по себѣ,
а Измаилъ самъ по себѣ. Отсюда уже недалеко до представленія, что
кромѣ Измаила на Византію нападаютъ еще три сына Агари. Далѣе,
въ пророчествѣ говорится, что ’Ісріа^Т. аг^огі то іроиоатоѵ аѵтои еі?
т^ѵ Хархт;<?6ѵаѵ акгѵаѵті тоО Вц^аѵгіои 145, 6 — 8, и во второй ре-
дакціи—хаі от^сгі 6 тгрйто? айтйѵ тг(ѵ схт]ѵт,ѵ айтоо хатгѵаѵті сои,
Вй^аѵ. Какъ въ томъ такъ и въ другомъ случаѣ говорится о морской
осадѣ Византіи. Но всего болѣе сходство обнаруживается въ слѣдую-
щемъ сопоставленіи:
Откр. хаі аргі хйрю? тоте т?ѵ
огіТлаѵ тйѵ Рсор.аіыѵ хаі гр-ра/гі
еі? та? хар5іа? тйѵ ’Іср.ат]Хітйѵ
хаі т7(ѵ аѵ5ргіаѵ тйѵ ’Ісріатрагйѵ
ё[лра7.7.гі гі? та? харйіа? тйѵ Ры-
р.аішѵ—изд. 40.
Сосі. Сапоп. хаі аргі хйрю? т7,ѵ
5гіЛіаѵ тйѵ Рыр.а(ыѵ хаі (ЗаХХгі
е;? та? хароіа? тоо ’ІсріагД хаі
г/.ѵ аѵоргіаѵ тйѵ ’Ісрат^Тлтйѵ гі?
та? хароіа? тйѵ Рсор.аіыѵ — изд.
146, 31—33.
Далѣе сходство замѣчается въ указаніи на исполненіе словъ
пророка—7гй? оій^гтаі гі? уі7/юи? хаі 5йо рігтахіѵ ^соисі р.иріа5а?—
изд. стр. 40. То же и въ настоящемъ пророчествѣ, только въ немъ
гораздо осмысленнѣе, чѣмъ въ Откровеніи: въ послѣднемъ рѣчь идетъ
вообще о пораженіи Измаильтянъ, тогда какъ въ пророчествѣ под-
виги совершаютъ дѣйствительно царь съ двумя юношами и про нихъ
говорится: хаі оій^гі о іЗасйгй? р.6ѵо? уіХіои? хаі та 5йо [хгюахіа
р.иріа5а? 146, 37. Поэтому, къ нимъ могутъ быть относимы слова
пророка—~&? 5ій^ггаі... 147,8—9. Связь между обоими текстами несо-
мнѣнна, хотя и нельзя утверждать, чтобы она была непосредственная:
какъ авторъ второй группы первой ред. Откровенія такъ и авторъ
расматриваемаго пророчества заимствовали каждый самъ по себѣ то,
что казалось имъ нужнымъ, но заимствуя, они, повидимому, нѣсколько
видоизмѣняли текстъ. Я склоненъ думать, что текстъ разсматривае-
маго пророчества носитъ болѣе поздній характеръ, нежели текстъ
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА. 299
Откровенія. Царь-побѣдитель вездѣ является одинъ; если онъ и яв-
ляется вдвоемъ въ текстѣ „Видѣнія", приписываемаго пророку Исаіи
въ спискѣ Драголя (Спомен. V, 16)—н тогда н^ндета <5 стыіс пръмоу-
дрости два моужа іж нарнтасе агысофніа ісдіііп. ш.іеисі.іь архангдь-
скымь ІЛнханль вь кѣііьцн—если здѣсь и идетъ рѣчь о двоихъ, то второй
не играетъ никакой роли и о немъ болѣе не говорится. Въ разсма-
триваемомъ же пророчествѣ видна искусственность въ приспособленіи
разсказа къ словамъ пророческимъ. Если бы и въ первоначальномъ
текстѣ упоминались два юноши рядомъ съ царемъ-побѣдителемъ, то
другіе тексты, навѣрно, удерживали бы ихъ какъ такихъ, на кото-
рыхъ исполнилось вполнѣ древнее пророчество. Образъ двухъ юно-
шей могъ быть заимствованъ изъ библейскаго образа двухъ ангеловъ,
встрѣчающихся спутниками.
Такимъ образомъ, выводъ будетъ тотъ, что настоящее пророче-
ство не пользовалось ни первой ни второй редакціей Откровенія
непосредственно, но или одними и тѣми же источниками или чрезъ
посредство другихъ списковъ.
Съ пророчествомъ обнаруживаетъ въ нѣкоторыхъ случаяхъ близкое
сходство „Видѣніе пророка Даніила", помѣщенное въ Хрисмологіонѣ
Николая Спафарія; оно издается ниже, стр. 159—162. Наибольшее
сходство наблюдается во второй части, въ пророчествѣ объ антихри-
стѣ, въ первой же совпаденіе незначительное. Оно касается прежде
всего описанія царства царя-побѣдителя, и именно наступившаго мира:
Хрисм. „и умножится вино и
масло и престанетъ скиптръ оный
всякія брани на земли и оражія
воинственныя в серпы будутъ и
мечи остріи. и возжелаютъ чдци со-
держати брань и не будё брань
во дни оны. и прибѣгнетъ и прите-
четъ црь онъ ко бгоу вкномоу,
ідко в немъ воздаде всд бдгая его
иже не быша во время иное, вокі
лѣто цртвія его даней не воздадагъ
чдци, не будетъ обидяи и обицимыи
и радость в дйь его и скончается
с миромъ—изд. 160, 18—35.
Сосі. Сапоп. ѵ.ат:атіаобгі тгаоа
тсбХгр.оѵ. хаі еотаі еіртрг/) [лгуаХт]
хаі о'.хо5ор.ѵ]соѵтаі ~аса тсбТѵк; хаі
хастра хаі угѵ^сгоѵтаі •Эислаот/іріа
~о)-.Ла 5гхта тф Эеф ёѵ бХт) т?]
оіхоц|леѵт). хаі оіхісЭ/і<тоѵтаі пасаі
аі ѵгроі хаі та брт). хаі кХаѵЗс|-
СЕтаі б сіто<; хаі б оіѵо<; хаі то
ЁХаюѵ хаі б )^риоб<; хаі то аруороѵ
іѵ рлтасгг) тт) уѵ). хаі хатакабсеі
б РасіХго? Ехеіѵоі; тгаѵтх коХгр.юѵ
спі тт)<; ут)<; хаі когг(с<осіѵ та ар-
р.ата аотйѵ гі<; 5рЁкаѵа. хаі с'отаі
т] аитоб етт^ Хс. хаі Ётп-
0ор.ысоисіѵ оі аруоѵтес; тйѵ Ріорхі-
ы» той соѵхротт;саі пбЛер.оѵ хаі
ийймііжА
800
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
ой р.ід ебрысіѵ. хаі Фо^т/Э^сгоѵтаі ай-
той^ атга; б уоро<; т^<; -уг^. хаі
оо^асгс б ^асіАеоі; ёхеіѵо? тбѵ -<кбѵ
оті еѵ тт) рааіХеіа айтой е5ыхеѵ
айтй б чкб? та ауа-8а т^<; у^с, а
ойх еі§ожеѵ акб хатароХг^ хборюи.
хаі аѵѵхоіт7]-8^сетаі б РаоіАейі;
еѵ еір"/)ѵт] акб гтйѵ /уѵ—изд. 147,
15—27 '
При различіи, которое наблюдается въ обоихъ текстахъ, нельзя
не замѣтить сходства. Ясно, что источникъ того и другого текста
былъ одинъ и тотъ же, но оба редактора видоизмѣняли его по своему.
Несмотря на наибольшую полноту сказанія объ антихристѣ въ
сой. Сапопісіапие сравнительно съ Хрисмологіономъ, можно было изъ
предыдущаго (стр. 212—218) видѣть, что то и другое сказаніе стоятъ
въ тѣсной связи между собой. Прежде всего, тамъ и тутъ антихристъ
является въ царствованіе Дана, царя іудейскаго; въ Хрисмологіонѣ,
впрочемъ это представлено яснѣе. Въ разсматриваемомъ пророчествѣ
даются новыя подробности объ его рожденіи, которыхъ нѣтъ въ Хри-
смологіонѣ, но затѣмъ очень сходно описывается внѣшній видъ ан-
тихриста (изд. 148, 30—37 и 161, 37—162, 4). Далѣе, въ нашемъ
пророчествѣ подробнѣе, чѣмъ въ Хрисмологіонѣ, говорится о над-
писи на челѣ антихриста, хотя то и другое проистекаетъ изъ
одного источника. Различіе обнаруживается въ дальнѣйшемъ рас-
порядкѣ матеріала. По Хрисмологіону порядокъ такой: 1) смерть
Дана, 2) голодъ и другія бѣдствія, 3) іудеи ставятъ антихриста ца-
ремъ, 4) плодородіе, 5) опять голодъ, 6) антихристъ похваляется
сдѣлать чудо. Въ нашемъ же пророчествѣ порядокъ нѣсколько
иной: 1) плодородіе, 2) іудеи дѣлаютъ антихриста царемъ, 3) голодъ
и бѣдствія, 4) антихристъ обѣщается сдѣлать чудо, 5) іудеи называ-
ютъ антихриста Христомъ. Далѣе слѣдуетъ тамъ и тутъ совпаденіе.
Видимъ, что въ пророчествѣ ничего не говорится о смерти царя Дана,
послѣ котораго іудеи дѣлаютъ царемъ антихриста, въ остальномъ же
сходство на столько близко, что текстъ пророчества, за вычетомъ
лишнихъ мѣстъ, можно считать оригиналомъ славянскаго Хрисмологі-
она. Что касается того, гдѣ первоначальный распорядокъ сохранился
лучше—въ „Видѣніи“ ли Хрисмологіона или въ нашемъ пророчествѣ,
то тутъ могутъ быть одни теоретическія соображенія. Мнѣ кажется,
что порядокъ болѣе правдоподобенъ въ сой. Сапопісіапие, чѣмъ въ
ВИДЪШЯ ДАНІИЛА.
301
„Видѣніи" Хрисмологіона. Въ послѣднемъ іудеи дѣлаютъ антихриста
своимъ царемъ безъ всякаго основанія; предварительно шла рѣчь о
бѣдствіяхъ, постигшихъ землю по смерти Дана и затѣмъ продолжается:
„и тогда възглютъ во Іудеи: да сотворимъ имущаго писмена хХ8
цря". Въ пророчествѣ же описывается сначала необыкновенное пло-
родіе и тогда-то іудеи и дѣлаютъ между собой совѣтъ: 5еОтг, тгоіт^ы-
ріеѵ тойтоѵ тоѵ тггрірАгтгтоѵ аѵ$ра ^аоілёаѵ—149, 9—10. Плодородіе
приписывается какъ бы дѣйствію этого необыкновеннаго человѣка.
Я сдѣлаю нѣсколько постановленій греческаго и славянскаго
текстовъ въ порядкѣ послѣдняго, выбравъ изъ греческаго соотвѣт-
ствующія мѣста.
I. „И скончается Данови и бу-
детъ гладъ, іаковъ не бысть ни-
когда & вѣка и сокрушится земля
3 будущаго глада и будутъ умер-
щвена лица члвковъ. и изыдутъ
скверніи бѣсове во всю вселен-
ную. увы имущимъ млнцы во чре-
вѣ своемъ во дни оны! пріидетъ
бо нужда члко и праваныи едва
спасется, изыдутъ бо нечистіи ду-
си іако песокъ морскій и будутъ
мучити члковъ, млнцевъ женамъ
©имутъ ссущіи они млеко жен-
ское и убіютъ члковъ и буду члвци
призывати смерть и ©верзающіи
гробы мертвыхъ ублажающіе ихъ
и гдюще: „блжени и треблажени,
іако не достигоша послѣднихъ
дней", и будутъ просяще горамъ и
морю поглотити ихъ. увы ссу-
щимъ и во чревѣ имущымъ во дни
оны! тогда возрыдаетъ всякая
плоть"—изд. 162, 5—16.
хаі уеѵт(оетаі... Хоіро; ріуа; о?
ойх г-уеѵето латотг гоя; той аісо-
ѵо; гхгіѵоо. хаі гсоѵтаі оі аѵгірсо-
поі апоѵгхрыргѵоі. 6 5іхаю<; р.6-
Хі; сы'ф-таі... хаі тотг ЦгХейсоѵ-
таі та ахаЯарта пѵгйр.ата хаі та
і5аір.бѵіа'та гѵ т^ а^йосоя.. оя; і)
арллог; т^; -Эа-Хасог^. хаі хоХХт;-
тЦсоѵтаі хаі айтоі пгіра^оѵте; той;
^рістіаѵой; хаі аѵаіройѵтаі тбѵ
уоѵаіхйѵ та Рресрт) хаі айтоі
Хастоисіѵ айтаі;. хаі тоте гооѵтаі
оі аѵброжоі гтіха/ойр.гѵоі тоѵ -8 а-
ѵатоѵ хаі аѵасхатгтоѵтг; та рѵт;-
рата хаі Хгуоѵтг;* „рахаріоі хаі
тріср.ахаріоі гстг ёсгі; оі •протгреи-
т/)саѵтг; оті ойх г^Вааатг та;
ідрсгра; тайта;... хаі тотг 9р/;ѵ^огі
паста сар; тйѵ Рюріайоѵ. изд. 149,
15—28.
Затѣмъ въ пророчествѣ продолжается описаніе отчаянія людей
отъ бѣдствій и перечисляются новыя бѣдствія, а въ „Видѣніи"
Хрисмологіона идетъ рѣчь объ избраніи антихриста царемъ, о чемъ
въ пророчествѣ говорится ранѣе.
302
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
II. „И тогда возъглютъ во Іу-
деи: да сотворимъ имущаго писмена
Х58 цря. и црьствиющу антихри-
сту во время оно плодоносная бу-
детъ земля и лоза лакотрая со-
творитъ гроздовъ а жатва (^)
власовъ, и въ будущее время не
обрящется кромѣ мѣры пшеницы
во всемъ мирѣ, возколеблется бо
и възмутится и сокрушится земля
& будущаго глада и вбо яко мѣдь
будетъ, и возсушатся воды земли
и суха будутъ пристанища и рѣ-
ки и будетъ нужда великая елика
не бысть никогда и умертвятся
лица члковт й будущаго глада“—
изд. 162, 16—24.
хаі оор.(ЗооХоѵ пощсоѵы тйѵ ’Ісѵ-
$аісоѵ ё9ѵо? хаі оі 'кросоХорлтаі
Хіуоѵте?’ „5еите тгоі7]оюр.еѵ тобтоѵ
тоѵ ітгрірЛетгтоѵ аѵ5ра ратікеаѵ®
149, 8 — 10. ёѵ тф хаірф) ёхеіѵіо
уёѵт^аетаі ебфоріа аітоіі хаі о’іѵоо хаі
ёХаіои... ёѵ оё тоі? хаіроі? ёхеіѵоі? о
стадіи; ёхуег». т]р.ісіі фоіѵіхо? хаі б
асхо? тоо хАт)р.ато? ёхраХеі ^бтриа?
р хаі б рбтро? уеѵѵт(сетаі ршріб-
роуо? хаі ёхуееі [лётра р 149,5—
6. хаі ёѵ тф прытсо етеі айтой
ёхХеіфгі ~аса уорто? ётгі тт)? у/)?
хаі ой {л/; ебрг'8'7) еі? б)іоѵ тбѵ
хбсріоѵ тірлсіоѵ тгіѵахюѵ оітоіі
7]р.іс>иѵ сгар-ѵо? о’іѵоо ойте аХХо?
харпб? 149 11—14. хаі у^ѵ^оетаі
7) уі) іостгер уаХхб? хаі Ірдраѵбт]-
сетаі ласта |Зотат7]Ѵ... хаі ^раѵФт)-
соѵтаі аі АІр.ѵе? хаі оі лотароі хаі
та фреата хаі оі ёхр.а5г? тйѵ ѵ8а-
тыѵаіто^раѵй^соѵтаі 149, 30—34.
Отсюда видимъ, что въ соб. Сапошсіаопв голодное время отдѣ-
лено отъ плодороднаго временемъ избранія, тогда какъ въ Хрисмо-
логіонѣ то и другое соединено. Эго, конечно, не существенно и ука-
зываетъ только на различные способы пользованія однимъ и тѣмъ же
матеріаломъ. Послѣдній эпизодъ—посрамленіе антихриста дракономъ—
представляетъ больше сходства въ обоихъ случаяхъ:
ІП. „И тогда антихристъ воз-
метъ в руцѣ свои каменія вопіяи
и гляи: вѣруйте в мя и аз ка-
меніе ' хлѣбы сотворю", и покло-
нятся ему Иудеи во Іердимѣ гдюще:
„ты еси хртосъ егоже мы ожида-
хомъ и тебе ради оскорби насъ
родъ Римскій", тогда антихристъ
краесѣчному камени речетъ: „азъ
сотворилъ ибо и землю, тебе гдю
краесѣчныи камень, буди хлѣбъ"»
хаі тоте о аѵтіургсгто? аргі ХіЭоѵ
ёѵ таі? уерсіѵ айтой хаі Лёуег „ліс-
тейсатё роі хаі ёуй той? ХІ9оо? той-
тоіі?. колесо артоі;?". хаі тбтг трое-
хиѵтроиаіѵ оі Іоиоаюі оі Лгуоѵте^*
„сй еі )<рштб? сѵ 7)р.еТ? ё?;еиубр.е-&а
хаі $іа се коХХа ёХХйк^огѵ т^ра?
то уёѵо? тйѵ /рютіаѵйѵ". хаі тоте
[леуаХ.аи^т]<теі б аѵті^рсото? Хеуыѵ
тоі? ’1ои5аіоі?’ „р.7, обты? Хітеі-
оЯе. бфеі рлхрбѵ хаі еі&траі то
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
и будетъ камень зміи и возглютъ
антихристови: „всякаго беззаконія
исполнено! егда не можеши того
сотворити, почто предложилъ еси
тебе?" и тогда изъидутъ два члка
изъ облаковъ и третіи & земли и
изъидутъ пре самаго антихриста
уничижающе его и многая глюще:
„увы тебе беззаконно0! и убіетъ
Еноха и Илію и того иже 6 зем-
ли0—изд. 162, 35—37.
363
уеѵо<; т&ѵ урютіаѵйѵ то ті? аір.і
Еуй“. хаі а’ірЕі (рсоѵ^ѵ б аѵтіуріа-
то? тѵрос тбѵ ахрбтор.оѵ тетраѵ Хе-
уоѵта* „убѵоо арто? ^ѵйтгюѵ тйѵ
’ Іоибаісоѵ". хаі тгарахаХойба ѵ; те-
тра уіѵетаі брахо?. хаі ХеуЕі б
брахо? тгрб? тбѵ аѵтіурютоѵ „&
тѵаат;? аѵор.іа? хаі абсхіа? тетгЛтд-
рсоріЕѴЕ, а ой бйѵаоаі ті тгоіеі$“;
хаі хатаіауиѵЕі айтбѵ б брбіхсоѵ
ёѵйтеоѵ тйѵ ’Іообаісоѵ. хаі тбтЕ
ЦеХЕибоѵтаі аѵбре? у хаі е^еЛеу-
^оиаіѵ айтбѵ ірЕбс>т/)ѵ хаі тгХаѵоѵ.
хаі оі аѵбрЕ? ойтоі у оі бйо ех
тоо ойраѵой хаі б еі? ех т^? у^?—
149, 34—150, 7.
Вслѣдъ за этимъ „Видѣніе* въ Хрисмологіонѣ оканчивается, тогда
какъ въ сой. Сапопісіапие слѣдуютъ другія подробности. Такимъ
образомъ, связь обоихъ текстовъ несомнѣнна, и мы можемъ сказать,
что однимъ изъ источниковъ разсматриваемаго пророчества былъ текстъ,
послужившій оригиналомъ для Хрисмологіона. Сказаніе объ антихристѣ
могло существовать и отдѣльно, хотя въ данномъ случаѣ я скорѣе
склоненъ думать, что существовалъ особый текстъ „Видѣнія Даніила0,
въ которомъ читалось и разсмотрѣнное сказаніе объ антихристѣ;
основаніе этого я вижу въ томъ, что сходство между греческимъ и
русскимъ текстомъ наблюдается, какъ видѣли, еще въ одномъ случаѣ,
именно въ первой части, а это указываетъ на цѣльный текстъ, быв-
шій подъ руками у того и другого редактора.
Я указалъ выше, (см. стр. 217—219) на особую компиляцію
пророчествъ, находящуюся въ спискѣ Бодлеянской библ. сой. Баийіа-
пие 27 подъ заглавіемъ: Прбрртдоі? той бѵ ауі'оі? Кюѵотаѵтіѵоо той
ВкуаХои тері т^? аХйаесо? т7}<; [ЛЕуаХт;? тйѵ тгоЛесоѵ. Я указалъ, что
въ ней встрѣчаются отдѣльныя мѣста, правда незначительныя, кото-
рыя сходятся съ разсматриваемымъ пророчествомъ. Кромѣ указан-
ныхъ въ своемъ мѣстѣ, сюда относятся еще слѣдующія: во первыхъ,
обращеніе іудеевъ къ антихристу—-каста <риХ/; 'Ерраіх^ кроохоѵ^сап-
аіѵ айтй &? Дей Лгуоѵта?’ „ой еі б ^ріотб? оѵ ур.еі? Етгрообох&ріЕѴ
хаі біа се тб уаѵо? тйѵ ^рютіаѵйѵ ел6кт}Оеѵ хаі ЕхахсобЕѴ цр.&$
оф6ора=сой. Сапоп. 149, 36—38. Описаніе плодородія и послѣдую-
304 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
щаго за нимъ голода въ пророчествѣ Константина сходствуетъ съ
таковымъ же въ нашемъ пророчествѣ и въ Хрисмологіонѣ, но ближе
стоитъ къ послѣднему, такъ какъ тамъ и тутъ точнѣе разграничены—
первый годъ плодородный и второй—голодный: ёѵ р.Ёѵ тф крытсо /роѵы
г*)? раоіХгіа<; айтой иарко(рорг(ОЕі г, уі) тгаѵтоііоѵ еіо&ѵ, ёѵ ёе тф ЁтЁрір
Ёѵіаитф ойх ебргЭ/) Ёѵ оХаэ тф хосрсіо аі ілід ^оіѵі; оітоѵ хаі трец
[аі;?] }(оТѵі^ хрі&оо хаі о’іѵоо артара; р.іа. хаі акохтаѵЭ'-/]боѵтаі оі
аѵѲрыкоі хаі та хтт)ѵ/] атгб тоо ЁооріЁѵои Лір.ой хаі ^7]раѵЭѵ)г;атаі "/) у?)
хаі тгаса уХбт). хаі аі тгт^уаі ЁхХеіфоѵоі хаі оі тготацоі ^7)раѵЭ'Г(ооѵтаі
хаі то ЯаХаооюѵ б&ор окаѵі^атаі—л. 20; ср. Хрисмологіонъ 162,
17'. „во время оно плодоносная будетъ земля и лоза локотная сотво-
ритъ а гроздовъ а жатва (а) класовъ. и въ будущее время не обря-
щется кромѣ мѣры пшеницы во всемъ мирѣ" и т. д. Слѣдовательно,
сказаніе объ антихристѣ воспользовалось между прочимъ тѣми же источ-
никами, какими и прорицаніе Константина. Что же касается первой
части, то тутъ не мало, какъ видѣли, уже ставшаго стереотипнымъ:
таково сказаніе о нечестивомъ царѣ, вводящемъ кровосмѣшеніе, и о
нечестивой царицѣ. Подобныя сказанія, варіируясь въ незначительныхъ
подробностяхъ, въ болѣе полномъ и болѣе краткомъ видахъ, попа-
даются чуть ли не во всѣхъ подобныхъ пророчествахъ. Конечно, для
редакторовъ различныхъ „Видѣній" и пророчествъ подобныя сказанія
не имѣли уже никакого значенія, за исключеніемъ нѣкоторыхъ случаевъ,
и конечно, было бы совершенно напрасно доискиваться, кого изъ дѣй-
ствительныхъ лицъ имѣлъ въ виду тотъ или другой редакторъ. Иное
дѣло, если редакторъ подъ стереотипную форму сумѣлъ вставить кое-
какія индивидуальныя черты тѣхъ лицъ, которыхъ онъ имѣлъ въ виду:
тогда еще возможно говорить объ исторической или тенденціозной
подкладкѣ пророчества. Въ противномъ случаѣ такое исканіе будетъ
безполезнымъ.
VI.
Въ предыдущей главѣ было указано соотвѣтствіе между „Ви-
дѣніемъ Даніила" въ Хрисмологіонѣ и сой. Сапопісіаппв 19. Теперь
я разсмотрю другія части его. Проф. Ѳ. Е. Коршъ указалъ на связь
„Видѣнія" Хрисм. съ отрывками пророчества, сохранившагося въ гре-
ческомъ лицевомъ сборникѣ изъ собранія гр. Уварова *, сказавъ, что
„дословный переводъ тѣхъ самыхъ текстовъ, которыми занятъ оборотъ
* Труды Моск. Археол. Общ. т. XIV, 73.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА..
30&
(одного) листа въ Уваровскомъ сборникѣ, помѣщенъ въ церковно-
славянскомъ Хрисмологіонѣ Николая Спаѳарія вмѣстѣ съ другими
предсказаніями пророка Даніила и толкованіями на нихъ, прямо ука-
зывающими на отношеніе этихъ пророчествъ къ византійской исторіи11.
Дѣйствительно, въ Хрисмологіонѣ небольшая часть „Видѣнія" соотвѣт-
ствуетъ греческому тексту, находящемуся на одномъ изъ Уваровск.
листиковъ, именно часть изд. 160, 12—25. Я указалъ выше на
соотвѣтствіе этого мѣста съ параллельнымъ въ соб. Сапоп. 19,
при чемъ соотвѣтствіе начиналось съ половины описанія царствованія
царя-побѣдителя и греческій текстъ отличался большею подробностью.
Уваровскій же текстъ, какъ сказано, дословно сходится съ текстомъ
Хрисмологіона. Въ отрывкѣ этомъ идетъ рѣчь о царѣ-побѣдителѣ и
Уваровскій текстъ начинается такъ: хаі аѵасгт^сетаі ёх ірбоѵ
хаі тг-^ёі -цѵ рор.фаіаѵ абтой ё~і аѵатоАіоѵ хаі ^г^іаѵ айтой еі<;
та кТіоора той ^орра (стр. 66). Въ славянскомъ переводѣ онъ является
по счету пятымъ царемъ и является съ чертами, извѣстными изъ
Откровенія Мефодія: „и по немъ востанетъ скиптръ ыко © сонія
многа, кко мнѣти умершаго"—и далѣе уже продолжается сходство съ
греческимъ текстомъ: „и востанетъ © запада слііца и вонзетъ мечь
его па востокъ и десница его к востоку и десница его на-кости сѣ-
верныя". Конечно, текстъ Хрисмологіона является въ данномъ случаѣ
первоначальнымъ.
„Видѣніе Даніила" въ Хрисмологіонѣ начинается съ предисло-
вія: въ царствованіе Кира былъ посланъ къ Даніилу ангелъ Гавріилъ,
который велѣлъ ему выслушать то, что онъ будетъ говорить. Затѣмъ
онъ перечисляетъ рядъ странъ, которымъ онъ будетъ говорить про-
рочества, но сказавъ только о Никомидіи, начинаетъ перечислять рядъ
царей, которые будутъ царствовать въ седмихолмномъ Вавилонѣ.
Соотвѣтствующаго греческаго текста „Видѣнія" пока неизвѣстно, но
мы находимъ очень близкое сходство съ армянскимъ такъ называемымъ
„седьмымъ Видѣніемъ Даніила", изданномъ Каіешкіаг’омъ въ ори-
гиналѣ и въ нѣмецкомъ переводѣ въ АѴіепег 2еіІ8сЪгій Гііг біе Кипбе
беа Мог^епіапбеа, VI Вапб, стр. 109—136 и 227—240. Въ индексѣ
апокрифическихъ книгъ, находящемся въ хроникѣ 1290 г. Мехитара
Аириванетци, читается въ числѣ ветхозавѣтныхъ апокрифовъ „седьмое
Видѣніе Даніила". Въ армянской библіи книга Даніила раздѣляется
на шесть „Видѣній", такъ что для составителя индекса апокрифиче-
ское „Видѣніе" по справедливости могло считаться седьмымъ. Такъ
какъ на греческомъ языкѣ извѣстно было одно „послѣднее Видѣніе
Даніила", то на основаніи названій—седьмое иначе послѣднее—оба
306 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
текста обыкновенно сопоставлялись между собой, хотя и приходилось
замѣчать, что сходства между ними мало. Въ армянскомъ „Видѣніи"
идетъ рѣчь о судьбѣ римскаго царства. Пророчества начинаются съ
Константина, нѣкоторые цари названы по имени, какъ Феодосій,
Марціанъ. Говорится о концѣ западно-римскаго царства, когда идетъ
рѣчь о правленіи Орлогія=Олибрія (472). На основаніи того, что
въ немъ говорится въ одномъ мѣстѣ о господствѣ царя другой ре-
лигіи, аріанина (238,15), чему соотвѣтствуетъ І-аѵЭоѵ уеѵо? „послѣд-
няго Видѣнія", заключаютъ, что въ пророчествѣ въ данномъ случаѣ
идетъ рѣчь о паденіи западно-римскаго царства и о нашествіи готовъ.
Замѣтимъ, что объ Измаильтянахъ въ пророчествѣ нѣтъ рѣчи; врагами
являются пли народъ варваровъ (238, 20) или персы (234, 13; 231,
10); слѣд. оно составлено во всякомъ случаѣ до выступленія на сцену
Ислама. Въ немъ соединены два пророчества: одно о Римѣ, папр.
231, 15—18: „и третій царь будетъ въ Римѣ седмихолмномъ, и ты
названъ седмохолмнымъ, такъ какъ весь народъ персидскій проник-
нулъ въ тебя, о Римъ!" Мѣсто, повидимому, испорчено; съ нимъ
можно сопоставить слова поученія Псевдо-Ефрема, опубликованнаго
г. Каспари (см. выше)—іп Ъіз отпіЬпз Ъеііа Регеагпт вппі, стр.
209. Во второй половинѣ говорится, между прочимъ, о седмихолм-
номъ Вавилонѣ, въ которомъ будетъ царствовать вдова и драконъ,
преслѣдующій чужестранца; о царствующей женѣ говорится и въ
„послѣднемъ Видѣніи" и въ иныхъ редакціяхъ. На основаніи этой
частности и еще одной—упоминается объ юношѣ—мало основаній дѣ-
лать сближеніе между армянскимъ и „послѣднимъ" греческимъ „Ви-
дѣніемъ", какъ дѣлали это изслѣдователи—2айи, Каіешкіаг и ьъ по-
слѣднее время Вопеееі. Несомнѣнно, что у нихъ есть кое-что общее,
но ни одна редакція „Видѣнія" не стоитъ одиноко: ручей прорицаній
растекался очень широко и изъ него черпали всѣ, кому было нужно.
Поэтому неудивительно, если находятся параллельныя мѣста въ ар-
мянскомъ и греческомъ „Видѣніяхъ". Но армянское „Видѣніе" говоритъ
въ первоначальномъ своемъ видѣ о гибели западнаго царства, гре-
ческое же—восточнаго.
Съ армянскимъ „Видѣніемъ Даніила" наше сходится въ самомъ
началѣ. Какъ въ томъ такъ и другомъ является Даніилу ангелъ Гав-
ріилъ и приказываетъ ему слушать, что онъ будетъ говорить. Сход-
ство въ изложеніи простирается до буквальности:
Хрисмол. Въ лѣто третіе Киру Армян. Еид. Въ третіи годъ,
цргвующу Персомъ посланъ бысть послѣ всѣхъ видѣній, которыя да-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
ЗУ/
агглъ Гавріилъ ко пррку Даніилу
гліэш ему: муже желаніи, вразуми
и приклони ухо твое и приложи
срце твое и йкрываю тебѣ иже
будутъ совершатися в послѣдняя
времена вь дііь онъ 159,1—4.
ны были пророку Даніилу, по-
сланъ былъ Богомъ ангелъ Гав-
ріилъ, который посылался къ нему
раньше, и сказалъ ему: „Даніилъ,
мужъ желаній! Я посланъ къ тебѣ
Богомъ, чтобы сказать тебѣ слова
и показать конецъ дней, которые
придутъ по исполненію слова, воз-
вѣщаемому мною.
Послѣ этого слѣдуетъ отличіе въ томъ и другомъ, но такое,
которое позволяетъ возводить оба чтенія къ одному источнику. Въ
Хрисм. ангелъ Гавріилъ говоритъ: „и азъ Гавріилъ блговѣствуя
отроковицѣ паче ума тайну пресущественное слово" (159,5 — 6);
въ армянскомъ Вид. такъ: „Будетъ въ Израилѣ дѣвица, и она
приметъ слово отъ слова, и это слово сдѣлается человѣкомъ". По-
нятно, что оригиналъ славянскаго текста былъ испорченъ, армянскій
же текстъ передаетъ вѣрное чтеніе.—Дальше идетъ опять соотвѣт-
ствіе: Хрисм.—„спасет же самъ бгъ и гдь многихъ во Івди. приложи
срце твое и услыши ідже будутъ совершатися надъ всякимъ градомъ
и страною" (159, 6 — 8); армян. Вид.'. „и слово многихъ изъ
среды Израиля оживитъ; замѣть и выслушай о предстоящихъ собы-
тіяхъ въ концѣ дней въ городахъ и земляхъ вслѣдствіе мерзости че-
ловѣческой". Наибольшее сходство слѣдуетъ усматривать въ перечи-
сленіи странъ, о которыхъ хочетъ пророчествовать апгелъ Гавріилъ;
страны въ обоихъ текстахъ одни и тѣ же, а именно—Азія, Понтъ,
Фригія, Галатія, Каппадокія, Карпафія, Смирна, Антіохія, Алексан-
дрія, Египетъ, Никея, Никомидія, Карфагенъ, Византія, Вавилонъ,
Римъ. До сихъ поръ слѣд. источникъ былъ одинъ. Въ дальнѣйшемъ
изложеніи оба текста расходятся, но такъ, что можно усматривать
въ оригиналѣ славянскаго „Видѣнія" позднѣйшее сокращеніе первона-
чальнаго текста, удержавшагося въ полномъ видѣ въ армянскомъ. Въ
послѣднемъ согласно перечисленію странъ и идутъ пророчества о
каждой странѣ и о каждомъ городѣ, тогда какъ въ славянскомъ отъ
этого сохранилось только нѣсколько строкъ. Чго армянскій текстъ
представляетъ въ этомъ случаѣ первоначальный текстъ, должно за-
ключать изъ того, что помимо того обстоятельства, что въ славянскомъ т.
дальнѣйшее пророчество не соотвѣтствуетъ обѣщанію пророчествовать о
каждой странѣ и о каждомъ городѣ отдѣльно—помимо этого, о сокраще-
ніи оригинала славянскаго текста можно заключать изъ того, что послѣд-
308
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
ній даетъ отрывки изъ нѣсколькихъ прорицаній, чтд открывается при
сравненіи его съ армянскимъ. Послѣ перечисленія городовъ въ сла-
вянскомъ текстѣ продолжается: „плачь и нашествіе глада, хлѣбъ про-
сяще, жатва бо вся и Нилъ рѣка возтрепета и дщери ея восплачютъ0
(159, 11—12). Начало, повидимому, относится къ пророчеству объ
Азіи—въ армян.: „слезы сыновей и возрастаніе голода испцртятъ
плодоносную землю*1.—Нилъ рѣка указываетъ на пророчество объ
Египтѣ—-въ армян. „рѣка Нилъ высохнетъ**; пророчество о дочеряхъ
взято изъ пророчества о Никеѣ—въ армян. „дочери Никеи будутъ
въ печали и скорби**. Только пророчество о Никомидіи удержалось
въ болѣе соотвѣтственномъ армянскому тексту видѣ, хотя и не до-
словно.—Затѣмъ въ славян. начинается перечисленіе ряда царей и
сходство съ армянскимъ тектомъ прекращается.
Изъ сказаннаго видно, что оригиналъ того и другого текста былъ
одинъ и тотъ же. Армянскій передаетъ его въ первоначальномъ видѣ,
что отчасти и понятно, такъ какъ оригиналъ славянскаго принадлежитъ
уже довольно позднему времени. Изъ всѣхъ извѣстныхъ доселѣ тек-
стовъ „Видѣній Даніила** разсматриваемое наиболѣе другихъ можетъ
быть названо „Видѣніемъ Даніила**, такъ какъ оно въ разсмотрѣнной
части составлено вполнѣ по образцу каноническихъ Видѣній и осо-
бенно апокалипсиса Іоанна. Такъ какъ сходство между обоими тек-
стами прекращается на вышеуказанномъ мѣстѣ, то это даетъ право
предположить, что оба оригинала представляли собой уже позднѣйшія
наслоенія, первоначальный же текстъ апокрифа, извѣстнаго подъ
именемъ „Видѣнія Даніила**, не заключалъ въ себѣ перечисленія ряда
царей, имѣющихъ царствовать передъ концомъ міра, и сказанія объ
антихристѣ, но заключалъ только краткія пророчества большинству
городовъ и болѣе полное—Риму. Пророчества о послѣднихъ царяхъ
стали присоединяться послѣ по мѣрѣ хода историческихъ событій.
Въ дальнѣйшей своей исторіи „Видѣнія Даніила**, какъ уже не разъ
замѣчено, подвергались постояннымъ переработкамъ, отъ чего и полу-
чилось то, что почти каждая редакція имѣетъ что нибудь общее съ
другими.
Рядъ царей, имѣющихъ царствовать передъ концомъ міра, въ
Хрисмологіонѣ состоитъ изъ десяти 'царей: 1) скипетръ благочести-
вый, 2) два скипетра мирныхъ, 3) „востануть десять роги**, 4) царь
долговременный, 5) царь, пробудившійся отъ сна, 6) скипетръ Ефіоп-
скій, 7) скипетръ отъ запада, 8) царь отъ Каппадокіи, 9) три ски-
петра, 10) нечестивая царица. Послѣ этого царство отдается іудеямъ
и въ царствованіе Дана родится антихристъ. Относительно общаго
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
309
характера пророчества нужно замѣтить, что здѣсь нѣтъ руководящей
идеи, проходящей въ другихъ редакціяхъ и въ Откровеніи Мефодія—
идеи связать конецъ міра съ появленіемъ царя-побѣдителя, отдающаго
свое т. е. византійское царство Богу. Антихристъ не связывается съ
временемъ появленія царя, пробудившагося какъ бы отъ сна. Онъ
родится послѣ царствованія нечестивой царицы. Въ этомъ отношеніи
разсматриваемое „Видѣніе" стоитъ въ связи съ такими, какъ вошед-
шее въ составъ житія Андрея Юродиваго, гдѣ послѣднимъ царство-
ваніемъ является царствованіе нечестивой царицы. Точно также царь,
возставшій „ідко ш сонія многа іако мнѣти умершаго" (5-е царст.),
не играетъ никакой роли и даже не передаетъ своего царства въ
Іерусалимѣ, но „скончается съ миромъ". Слѣдовательно, это „Видѣніе"
принадлежитъ къ числу такихъ, которыя, будучи составлены изъ ста-
рыхъ источниковъ подъ вліяніемъ особыхъ событій, не имѣютъ опре-
дѣленной идеи—связать конецъ міра съ концомъ Византіи. Они со-
ставляютъ одну группу. Разсматривая описаніе ряда цар§й, мы за-
мѣчаемъ не мало подробностей, знакомыхъ изъ другихъ источниковъ.
Такъ,- конецъ описанія перваго царя сильно сходится съ „послѣднимъ
Видѣніемъ" и притомъ въ двухъ мѣстахъ:
I. и возстанетъ зміи спящій на
юношу иже толкуется арто* и
воздастъ юноша лице свое в на-
родъ неразумный, гдѣ при мнози
и обладаетъ ради малыя вещи, и
юноша поборитъ зміе" и попретъ
скимнв—изд. 160, 4—8.
П. тогда возгдется аилу мира
ш гда: „сниди и ©ими миръ ©
земли, да другъ друга закаляютъ
чдци"—изд. 160, 8—9.
хаі ёуерО г,ОЕтаі о ссрк; 6 хоірі©-
цеѵо? хаі -ката^Еі то [ЛЕірахюѵ хаі
то ^іа^цоу айтоо аѵахо).~ыаар.е-
ѵо? хаі р.еуаЛоѵО'і)бЕтаі то 6ѵор.а
абтоо тгрб )гр6ѵоѵ рлхроо —• изд.
136, 14—16.
ТОТЕ ЕрЕІ б хорюс; ЕѴІ Т&Ѵ ОІууЕ-
Хсоѵ айтоо* „хатЕ^ІІЕ хаі ароѵ тг/ѵ
бсХ/;ЭЕіаѵ хаі т?,ѵ Еір/уѵтуѵ етгі тт)<;
•ут^ хаі -коІеі х^іха [тгоі^ооѵ іѵа]
хатафауиоіѵ оі аѵЯріотоі та<; сар-
ха<; абтйѵ аХХѵріои?—изд. 135,
2—5.
Описанію царствованія трехъ царей представляетъ параллель
такое же описаніе въ Видѣніи Андрея Юродиваго и въ полной рус-
ской редакціи Откровенія. Разница въ томъ, что въ пророчество о
трехъ царяхъ вставлено предсказаніе о нашествіи Измаила. Мнѣ
кажется, что здѣсь слѣдуетъ видѣть позднѣйшее видоизмѣненіе, по-
томучто здѣсь объ Измаилѣ говорится какъ - то эпизодически,
310 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
между тѣмъ какъ о немъ говорится очень сходно съ греческимъ
разсказомъ объ одномъ изъ царей, вошедшемъ въ Римъ: Измаилъ
входитъ въ Седмихолміе на корабляхъ, какъ царь въ Римъ. Нужно
замѣтить только разницу въ опредѣленіи мѣстъ царствованія трехъ
братьевъ въ трехъ редакціяхъ: въ Откровеніи одинъ идетъ въ Со-
лунь, другой—„соберетъ себе такожде воя много отъ Клавдія острова
и до Александріи", третій „устроитъ вой отъ Галатія и Арменія и отъ
Аравіи"; въ нашемъ „Видѣніи" одинъ воцарится въ Седмохолміи, дру-
гой—въ Римѣ, третій—въ Силеи. Послѣднему параллель находится
въ Видѣніи Андрея Юродиваго (Васильева, Апесй., I. 54). Въ осталь-
номъ нашъ текстъ соотвѣтствуетъ греческому по содержанію: въ
обоихъ рѣчь идетъ о междоусобной войнѣ, о страшномъ пролитіи
крови; источникъ слѣд. былъ одинъ и тотъ же. По отношенію къ раз-
сказу о междоусобной брани редакціи „Видѣній", какъ можно было
замѣтить, распадаются на два отдѣла: въ однихъ война идетъ между
четырьмя дарями, въ другихъ — между тремя: къ первымъ относятся
напр. „послѣднее Видѣніе" сой. Ваггос. 145, славян. „Видѣніе "въ Спо-
меникѣ V, 10.
Послѣднимъ царствованіемъ будетъ царствованіе нечестивой ца-
рицы. Въ общемъ содержаніе то же, что и во всѣхъ подобныхъ о ней
разсказахъ. Всѣ разсказы о ней вышли изъ одного источника. Глав-
нѣйшее содержаніе пророчества о ней состоитъ 1) изъ описанія нече-
стія ея, 2) похвальбы передъ Богомъ и 3) наводненія. Эги три основ-
ные элемента варіировались въ своемъ изложеніи подъ перомъ редак-
торовъ, но такъ, что сохраняются остатки одинаковаго чтенія въ нѣ-
сколькихъ разсказахъ. Напр. „увы тебѣ тогда седмохолміе Вавилоне и
окаянне, егда наклонитъ бгъ свыше чашу исполнену огня и знаме-
нія (161, 28 - 30)=сой. Сапопісіапнз 19 — хаі Хоікбѵ обаі ооі, та-
7.аітсорё Ва^ЗиХоѵ, у; р.7)Т7ір тгаейѵ тйѵ тгбХгсоѵ, оті х7.іѵгі хорю? т^ѵ
брут,ѵ айтоо Е-пір.-ер.-оооаѵ кѵр6$—148, 6—8.
Въ описаніи шестого царя „Видѣніе" опять однимъ эпизодомъ
сходится съ армянскимъ „седьмымъ Видѣніемъ". Въ послѣднемъ идетъ
рѣчь о нападеніи гунновъ на Византію, причемъ Аттила является
подъ образомъ собаки, дикій же звѣрь есть Левъ I. Послѣ подроб-
наго описанія, какъ дикій звѣрь будетъ терпѣть насилія отъ собаки,
редакторъ добавляетъ: „и каждый человѣкъ увидитъ, что собака пре-
слѣдуетъ льва" '. Въ нашемъ „Видѣніи" въ царствованіе скиптра изъ
Ефіопіи „возстанетъ скиптръ © запада и возглютъ члци: поистинѣ
1 Каіеткіаг, 232, 30—31.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
311
песъ л’іа изгоняетъ" (160, 29—30). Безъ армянскаго текста это мѣ-
сто было бы непонятно. Но то, что имѣло значеніе въ оригиналѣ
армянскаго, не имѣетъ значенія въ оригиналѣ славянскаго и свидѣ-
тельствуетъ вмѣстѣ съ другими фактами о механической спайкѣ ста-
рыхъ текстовъ. На эту механическую спайку указываетъ то, что ски-
петръ западный является однимъ изъ царей, тогда какъ въ армянскомъ
„Видѣніи" опъ—непріятель. Въ самомъ текстѣ видно, что сказаніе о за-
падномъ насильственно разорвало сказаніе о царѣ изъ Ефіопіи, дѣй-
ствія котораго обращены противъ острововъ: „и по немъ востанетъ
скиптръ Еѳіопіи и возцаргвуетъ надъ цргвомъ крѣпкимъ, и убоятся
его обйтающіи на земляхъ великихъ и граждане возненавидятъ его?и
возтрепещутъ его живущій на окрестныхъ островѣхъ... и воздастъ
Еѳіопсъ лице его во окрестный островъ и понудитъ ихъ и посмиритъ
даже до послѣдняго издыханія и убіется й рукъ члкческихъ—160,
25—32. На греческомъ это было бы приблизительно такъ: хаі р.ет’
айтбѵ аѵабт/)бетаі то ахт-гтроѵ а~б ті)? АіЭіоігіа? хаі ^асіАгосеі отгер
т^? іб/ѵрас /ЗасіХеіа?. хаі фо/37]тЦбоѵтаі айтбѵ оі хатоіхооѵте? ёѵ таі?
рхуаХаі? уібраі? хаі оі тгокітаі |лібГ|СОпаі айтбѵ хаі трер.ои<л оі хатоі-
хоОѵте? ёѵ таі? тгёра^ ѵ^ооіс... хаі йсоогі б АіОіюф то тгрбосотоѵ айтой
еі? тт)ѵ тгера^ ѵт(ооѵ хаі аѵаѵхаогі хаі хратт)с>Еі есо? т^? ёа^атт;? аѵа-
тгѵот)? хаі іроѵеиО^бЕТаі йтгб т&ѵ аѵ-8 рютгіѵюѵ у^еірсбѵ.
Въ сказаніи о десяти рогахъ и о слѣдующемъ царѣ, который
усмиритъ трехъ царей, слѣдуетъ видѣть отзвукъ седьмой главы кано-
нической книги пр. Даніила ст. 24. Наибольшій интересъ представ-
ляетъ описаніе царствованія юноши. Это будетъ царь еретикъ: „про-
читана многая писанія пе уразумѣетъ, ереси многи обратитъ еже сла-
вити имя его... и содѣлаетъ со ересію вѣры и стдище зѣло уничи-
житъ и храмы іако вдовыя понуждены буду..." 159, 25—29. Будутъ
тогда трусъ и знаменія. Тогда возстанетъ змій, но юноша поборетъ
змія. Пошлетъ господь ангела своего и „слнце помрачится и знаменія
на нкси будутъ до лѣтъ и уклонитъ бгъ вседержитель ярость
его—160, 9—11. О спящемъ зміи говорилось выше; это позднѣйшая
прибавка. Какой царь разумѣется подъ юношею? Замѣтимъ, что пред-
ставленіе объ юношѣ не есть нѣчто новое. Меірахіоѵ читается во
многихъ пророчествахъ, какъ въ „послѣднемъ Видѣніи" (136,10), въ
армянскомъ (237, 31), причемъ царствованіе юноши будетъ нечести-
вое, затѣмъ слѣдуетъ нечестивый царь и страшный и за нимъ слѣду-
дуетъ аріанинъ. Въ его царствованіе нападетъ варварскій народъ и
будутъ великія и страшныя знаменія (238). Сравнивая это армянское
сказаніе съ нашимъ, не можемъ не видѣть, что тамъ и тутъ говорится*
312
Видѣнія ДАНІИЛА.
почти одно и то же; только то, что въ армянскомъ распредѣлено между
тремя царями, въ славянскомъ перенесено на одного и центръ ска-
занія тотъ, что царь этотъ еретикъ. Въ армянскомъ „Видѣніи" ра-
зумѣется царь готовъ, то уеѵо? „послѣдняго Видѣнія"; ср.
Вогіяёеі, Дег Апіісіігіеі, 42. Въ нашемъ „Видѣніи" изображеніе дол-
жно относить къ императору византійскому, па котораго перенесена
такимъ образомъ черта изъ стараго сказанія. Въ пророчествѣ указанъ
. 1092 годъ какъ предѣлъ, до котораго будутъ происходить небес-
ныя явленія. Годъ этотъ падаетъ на царствованіе Алексѣя Комнина,
къ'которому очень бы подходило изображеніе пророчества какъ царя
побѣдоноснаго: „четыре брани пріидутъ на него и не возъобладается
но руками чдческими"—159, 23—24\ здѣсь могли бы разумѣться четыре
врага, съ которыми пришлось Алексѣю Комнину вести борьбу: 1) нор-
манны, 2) печенѣги, 3) половцы и 4) русскіе. Подъ зміемъ спящимъ,
напавшимъ на юношу и убитымъ отъ него, могли бы разумѣться тур-
ки. Трудно соединимо съ Алексѣемъ Комниномъ представленіе какъ
объ еретикѣ. Но я уже сказалъ, что пророчество въ своемъ ориги-
налѣ представляло механическую спайку изъ различныхъ источниковъ,
поэтому нѣтъ ничего невозможнаго, если и здѣсь мы имѣемъ дѣло съ
позднѣйшимъ наслоеніемъ. Кто разумѣлся первоначально подъ ерети-
комъ—тотъ ли аріанинъ, о которомъ говорится въ армянскомъ „Видѣ-
ніи", или одинъ изъ иконоборцевъ, о которыхъ говорится въ сербскомъ
текстѣ нопа Драголя (Спом. V, 10),—рѣшить нѣтъ основаній.
Такимъ образомъ, изъ всего сказаннаго видимъ, что разсмотрѣн-
ное „Видѣніе Даніила" состоитъ изъ нѣсколькихъ частей, которыя
встрѣчаются въ другихъ соединеніяхъ въ иныхъ редакціяхъ. Общими
съ нимъ являются: 1) армянское „Видѣніе", 2) „послѣднее Видѣніе",
3) сой. Сапопісіанпз 19. Ни одна изъ трехъ послѣднихъ редакцій не
служила оригиналомъ для него, также и наоборотъ, но всѣ они поль-
зовались одними и тѣми же источниками. Раньше ХІІ вѣка наша ре-
дакція явиться не могла.
ѴП,
Легенда о скрывающемся и имѣющемъ возвратиться царѣ-побѣ-
дителѣ продолжала существовать въ Византіи безъ перерыва до по-
слѣднихъ дней. Различныя событія, волновавшія, византійца, давали
пищу фантазіи, и то тамъ то тутъ появлялись различныя пріуроченія.
Новаго, какъ уже знаемъ, легенды давали мало, въ большинствѣ слу-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
318
чаевъ нововведеніе ограничивалось распространеніемъ подробностей
или видоизмѣненіемъ частностей. Главное ядро легенды—угнетеніе
врагами, появленіе царя-побѣдителя и наступающій затѣмъ миръ—
оставалось во всѣхъ видахъ легенды безъ измѣненія. Варіируется только
имя царя; объ этомъ уже было говорено. Выше разобранныя редакціи -
легенды обыкновенно приписываются то Даніилу, то Мефодію Патар- '
скому, то пророку Исаіи— во всѣхъ случаяхъ тому или другому извѣстному
лицу, уже прославившемуся своими пророчествами. Но среди такихъ "
легендъ есть подобная же, которая приписывается неизвѣстному старцу,
разсказавшему свое пророчество при царѣ Мануилѣ Палеологѣ. Я
разумѣю ту редакцію легенды, которая издана далѣе стр. 151—155.
Она извѣстна мнѣ въ двухъ спискахъ: одинъ—съ большимъ введеніемъ,
- другой—съ краткимъ. Первый списокъ находится въ сборникѣ Париж-
ской Націон. библ. йе Гогкіа ^гесз № 1295, XVI в. и носитъ заглавіе:
©Ер.атюѵ тсері т/;<; Кыѵсгтаѵтіѵоѵ'ітбХесоі; хаі тсері т^г; аХсозесо? абт^
ото тйѵ ’/бр.ат;Хітйѵ, а второй—въ рукописи Патмосской библ. № 548
подъ заглавіемъ—ІІЕрі той теХоік; той х6ср.ои хаі тсЕрі т>;<; аХысгсо?
тг^ Ксоѵста’ѵтіѵоітбХЕсос хаі тггрі той рлХХоѵто? &<; иттѵоо ЁуЕр-Э^ѵаі
ауіытатои ра<лХЁю?. Послѣднее заглавіе, какъ точнѣе передающее со-
держаніе памятника, можетъ .считаться позднѣйшимъ. Событіе происхо-
дитъ въ царствованіе Мануила Палеолога (1391—1425), слѣд. неза-
долго до взятія Константинополя турками. Парижскій списокъ имѣетъ
большое введеніе, въ которомъ разсказчикъ передаетъ, какъ и когда
онъ слышалъ настоящее пророчество. Въ царствованіе Мануила Па-
леолога, разсказываетъ онъ, жила одна женщина, у которой былъ сынъ,
по имени Іоаннъ, впослѣдствіи названный въ монашествѣ Іосифомъ.
Она была златохранительницею царской матери. Однажды царица
спросила женщину, почему ея старшій сынъ не входитъ, какъ обычно,
въ царскій дворецъ. Та отвѣчала, что онъ усердно занимается день
и ночь и не имѣетъ времени придти во дворецъ. На вопросъ же
царя, чѣмъ занимается ея сынъ, та отвѣчала,, что не знаетъ. Тогда
царь велѣлъ придти ей съ сыномъ на другой день къ нему. Когда
тотъ пришелъ, то на вопросъ царя] отвѣчалъ, что онъ занимается
Гомеромъ. У царя же былъ сынъ, тоже по имени Іоаннъ, впо-
слѣдствіи ставшій царемъ. Царь велѣлъ Іоанну испытать его сына
въ своемъ присуствіи, послѣ чего сдѣлалъ Іоанна учителемъ своего
сына. Чрезъ нѣсколько времени отецъ вновь назначеннаго учителя
испросилъ у царя дозволеніе своему сыну присутствовать на собраніи
учителей, когда послѣдніе соберутся. Вскорѣ послѣ этого царь поже-
лалъ узнать о седьмомъ вѣкѣ. Тогда собрались тридцать мудрецовъ
40

ЙИДѢнІЯ ДАНІИЛА.
ІЙ4
и среди нихъ былъ и новый наставникъ царскаго сына. Одни ска*
зали, что если люди будутъ хороши, то продолжится еще вѣкъ; дру-
гіе говорили, что если люди будутъ дурны, то времена прекратятся;
иные указывали на седьмой вѣкъ какъ на конецъ. Близъ царя стоялъ
его духовный отецъ, старецъ 98 лѣтъ, не говоря ни одного слова.
Царь спросилъ его: „Отчего ты ничего не говоришь относительно мо-
его запроса?“ Тотъ отвѣчалъ: „Царь! люди нынѣшняго времени гово-
рятъ не отъ искусства, но отъ магіи; мы же побесѣдуемъ наединѣ**.
Тогда царь всталъ съ трона и, взявъ старца, вошелъ въ свою кладо-
вую, куда послѣдовалъ и молодой наставникъ. Тамъ старецъ передалъ
царю, чтб будетъ въ седьмомъ вѣкѣ.
Такъ разсказываетъ Парижскій списокъ. Патмосскій сп. значи-
тельно короче. Начинается прямо съ желанія царя узнать о седьмомъ
вѣкѣ: б РаоікЕй? ’Е[лр.аѵоигД 6 ПаХаюХоуо? -^Э-ёХт]ое ттоте Ё^Ета^аі
тсері той Ёр<5ор.оѵ аі&ѵо?, еі [лЁХХеі хаірбѵ тсроотЕ-Э^ѵаі ?ЁХо<; угѵЁбЯаі.
Далѣе разсказывается сходно съ Парижскимъ, только отвѣтъ старца
царю нѣсколько отличенъ: въ Париж. — йеокотА р.ои, тоб ѵбѵ хаіроб
оі аѵО'рыттоі ои ХЁуоѵаіѵ р.Ёѵ Еіѵаі атго тЁ^ѵт;?, ХЁуооаі <5е Еіѵаі аг.'о
"р.ауіа?. хаі еі р.Ёѵ Еі7га>р.Ёѵ ті коХХои^ &у> а7іоХЁбсор.Еѵ. аХХотг &Ё оі
бъ о 6р.об 6р.іХг|і7ор.Еѵ; въ Патмосскомъ же — ОЁспота, хаіро? ойх ёсті
хата то тгарбѵ еіттеіѵ ті. аХХотЕ Ё>Ё ібіа 6р.іХ^бор.Еѵ. Про себя авторъ
говоритъ въ началѣ: істар.ЕѴ05 5ё хауоб б аиуурафар.Еѵо<; таота ттЛтдбіоѵ
тоб (ЗасіХЁыб, а въ концѣ введенія согласно съ Париж. — Ёуы 5ё
'Іыаѵѵт^ о<; &<5абхаХо<; ЁуЕѵбр.т,ѵ тоб ѵЁоч ^ІабіХЁіо<; хѵроо ’іыаѵѵоъ
иіоб тоб рабіХЁсо? ^хоХойЯооѵ ар.а ёхеіѵосс, ёттеі ЕІуоѵ Ѳарроі; тгрог; тбѵ
|За<пХЁа.
Нѣтъ основанія не вѣрить тому, что разсказывается во введеніи.
Оно не имѣетъ прямого отношенія къ легендѣ, переданной царю
старцемъ. Послѣдняя составляетъ одну изъ обычныхъ редакцій съ
нѣкоторыми частностями, указывающими дѣйствительно на начали XV
вѣка. Нѣтъ ничего невѣроятнаго, что царь Мануилъ пожелалъ узнать
что либо о концѣ міра, и ему на его желаніе разсказали обычную ви-
зантійскую легенду о послѣднемъ царѣ и концѣ міра.
Старецъ начинаетъ свою легенду съ предсказанія знаменія:
„Чрезъ 16 лѣтъ—по Патм. чрезъ 15—отъ нынѣшняго дня въ мартѣ
мѣсяцѣ, 4 числа, въ девять часовъ будетъ знаменіе на небѣ; если бу-
детъ такъ, то будетъ конецъ міру; если же не будетъ знаменія, то
продлитъ Богъ еще тысячу лѣтъ, но я утверждаю, что знаменіе бу-
детъ, добавляетъ онъ. Далѣе онъ указываетъ на семь вѣковъ: еі 6е
бр-Ец ігХаѵ7]9гібЕо6’Е хаі ЁтЁраѵ оіхоо|леѵіх^ѵ лог^оете ббѵо^бѵ хаі
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
<315
айтт] аітіа уеѵг,сіЕТаі іѵа тйѵ ’Іор.а-/]Хіт&ѵ е'Оѵо? ёѵо^кт;-9^ хаі Хоір.6?
ріуа? уеѵт^етаі егі урбѵоо? тргі? 153,5—7. Здѣсь уже виденъ отзвукъ
разговоровъ о восьмомъ вселенскомъ соборѣ, который вскорѣ состоялся.
Очевидно, что уже тогда, во время описываемаго событія, шла рѣчь
о сближеніи съ западомъ въ церковномъ отношеніи, что вызвало про-
тестъ въ настоящемъ памятникѣ. Вражда востока съ западомъ и проры-
вавшееся временами, особенно въ послѣднее время передъ паденіемъ
Византіи, стремленіе кончить непріязнь должны были, конечно, отра-
жаться на такихт памятникахъ, какъ наши пророчества. Кромѣ на-
стоящаго указанія мы имѣемъ и другое пророчество, сохранившееся
въ славянскомъ переводѣ и относящееся къ болѣе раннему времени.
„Если не будетъ голода, продолжается пророчество, то Измаилъ
построитъ городъ близъ Константинополя и будетъ изъ него угрожать
послѣднему*. Съ этимъ пришлось уже встрѣтиться, только вмѣсто го-
рода построенъ былъ лагерь: б ’ Ісріа^Х... от^ееі то фоосатоѵ айтой
еі? тг±ѵ Харх^^бѵаѵ атггѵаѵгі той Во‘(аѵтіоѵ (145, 6—8). То и другое
указываетъ на время близкое къ паденію Византіи—Измаильтяне по-
корятъ окрестные города и острова. Въ Византіи же соберется огром-
ное множество народа, такое огромное, что однихъ начальствующихъ
будетъ около семидесяти тысячъ. Здѣсь оба списка одно и тоже имя
передаютъ различно: въ Паты, бтаѵ $ё б Яеотготт]? КсоѵотаѵтТѵо?
ооухатаѵгйоѵ) тбте ко)лорх7]{)^0гт«і г, КюѵотаѵтіѵоѵтоХі? -кара тйѵ
’1ср.аг|>.іт&ѵ, въ Парною. — бтаѵ б ^готтотт)? б Драуаогі? соухатейсгі
(153, 11. Греки соберутъ большое войско и отправятся въ мѣсто,
называемое КоѵтоохаХіѵ. Услыхавъ объ этотъ, Измаилъ убѣжитъ
въ Азію, а оставшіеся военачальники поднимутъ споръ изъ-за власти.
Поднимется междоусобная брань, такъ что въ крови утонетъ трехго-
довалый мулъ и кровь разольется въ морѣ на 18 стадій. Междоусоб-
ная война встрѣчается въ различныхъ редакціяхъ „Видѣнія Даніила".
Въ славянскомъ текстѣ въ сборникѣ Драголя говорится о четырехъ
царяхъ, воюющихъ другъ противъ друга: въ дни же іего кьетдноуть
д цре два (7> 7,дпддд... и сьріцеть во се крміню връпьвою н сьсъвоуть
дроугь дроуга іакоже трдвоу польскоу (Сноменикъ V, 10). Три царя
ведутъ междоусобную брань въ „послѣднемъ Видѣніи Даніила: о&тоі
аХХ^Хор.а)(7]Сіоисі хаі отратотге^ейсоосн хаі той? іереі? хаі той? [4-оѵа-
уоѵ? хаі соухрот^ооисгі ітбЛЕ[Лоѵ аХЛ/Хоі? хаі ой<5еі? айт&ѵ осоЯг^-
егтаі, ср. изд. 138, 2—4. Болѣе подробно описывается* брань царей
въ Видѣніи Андрея Юродиваго: р.Ета оѵѵ то оѵѵа^Отіѵаі айтой? ѵ.аті-
ѵаѵті оіХ7-/;Хиѵ тбте хрот^ооооі кокер.оѵ ріуаѵ хаі <ро^ербѵ хагР ёаитой?
хаі соухбфоиоіѵ аХХ'/)Хоѵ? р.еЛ7]&<Ьѵ ббоъер ёѵ [лахеХХю та проката хаі
316
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
йтохтаѵгЦаоѵтаі оі трец раа^Еі?. хаі уЕѵор.гѵ'/;? хоти]? /оіЦсЕтаі аііла
Роіілаіозѵ о'зсгі а©6р7]то<; рроу;?; хаі ё^ айт&ѵ ой хатаЛеігрѲ/^Етаі ой§Ё еі?.
тбте «тиухерасгЭ^сіЕтаі -ЭаХаскта ёѵ тф тотісо ёхеіѵсо Ёх той аір.ато<; ай-
т&ѵ стаб’іоѵ? ф. (Васильева Апѳсб. 54—55). Здѣсь, какъ видимъ, на-
ходимъ и образное представленіе количества пролитой крови, что
встрѣчаемъ и въ другихъ редакціяхъ, напр. сосі. Сапопісіаппз 146,
36 хаі ёх той аір.ато<; айт&ѵ ттѵіуі'Сетаі тайрос; тріетт]?. Въ нашемъ
пророчествѣ три царя, ведущіе междоусобную войну, превращены въ
враждующихъ полководцевъ; царя какъ будто нѣтъ. Въ другихъ ре-
дакціяхъ такой особенности нѣтъ, но она вполнѣ понятна. Вездѣ го-
ворится, что послѣднимъ царемъ будетъ царь, дотолѣ скрывавшійся:
въ различныхъ редакціяхъ различно разсказывается, какъ его вѣнча-
ютъ на царство; но нигдѣ не говорится, куда дѣнется ему предше-
ствующій царь, хотя обыкновенно рѣчь идетъ о рядѣ царей. Разсма-
триваемое пророчество представляется въ этомъ отношеніи болѣе
осмысленнымъ: изображаемое въ немъ время есть время безгосудар-
ное: правятъ оі ар^оѵтгс. Безгосударное время имѣетъ свое истори-
ческое основаніе: таково было время, когда царь Ираклій не нахо-
дился въ Византіи, между тѣмъ какъ враги осаждали городъ.
Когда междоусобная брань достигнетъ высшаго напряженія, тогда
ангелъ поставитъ царя, о? хаі айтб? [леооѵ тгаѵтыѵ Ёотаі ёѵ тфкоЛЁрім
(153, 34). Это и есть царь-побѣдитель, послѣдній царь міра, который
прекратитъ всякую войну. Подробности, которыми изображается его
вѣнчаніе и царствованіе, разсмотрѣны выше. Отличіе отъ другихъ
редакцій „Видѣній" здѣсь то, что царь-побѣдитель не есть послѣдній
царь: послѣ него царствуютъ еще два царя: ёѵ /рбѵоѵ? 5ё треі? Ёотаі
б /За'лХЕік; Ётгі т^ѵ оію^іѵ тйѵ ё-Эѵ&ѵ. Ёкеітѵ. Ётгі "цѵ тбХіѵ еіоеЛ-Эт)
хаі аѵатгаѵ-іЦсгЕтаі Ёѵ /ара хаі ауаХХіаоЕі рлуаХт; /рбѵоо<; х. цЕта 6е
тайта б ѵіб? айтой (ЗаоіХЕйбЕі хаХб? Ёѵ /рбѵои? -у ёѵ /ара хаі ауаХ-
Х-.іаеі р,ЕуаХт]. ботЕроѵ 5г хаі ЁтЕро? ^ааіХЕйоЕі о<; акб той -уЁѵооі; ай-
т&ѵ Ёотаі Ё/ыѵ &р.бтт)та хаі р.юаѵѵірытгіаѵ ттоХ^^ѵ. хаі т; ^аоі^Еіа
айтой -Ёотаі ёкі р.т;ѵа<; & (155, 5—11). Тогда являются Илія, Енохъ
и еванг. Іоаннъ, возвѣщающіе близкое пришествіе антихриста. Все
это довольно необычно и обличаетъ въ авторѣ неискуснаго компиля-
тора. Правда, трудно здѣсь доискаться, что принадлежитъ оригиналу
и что передѣлывателямъ, которые могли быть. Если бы историческая
обстановка пророчества была вѣрна, то едва ли можно допустить,
чтобы мудрецъ, опытный въ пророческой литературѣ, такъ необычно
измѣнилъ конецъ. Замѣтимъ, что рука позднѣйшаго передѣлывателя
во всякомъ случаѣ видна изъ имени царя, при которомъ должно со-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
317
вершиться знаменіе—Ксоѵстаѵтіѵос или Драуаст;?: имена вставлены въ
пророчество позднѣе. Надо думать, что авторъ не могъ помириться съ
совершившимся фактомъ паденія Византіи, но не сумѣлъ воспользо-
ваться обычною легендой, удовлетворявшей патріотическое чувство
византійца, и царей, предшествовавшихъ царю-побѣдителю, помѣстилъ
послѣ него.
Въ заключеніе авторъ пророчества говоритъ о себѣ, что прибли-
женные царя возненавидѣли его и хотѣли погубить его. Тогда онъ
ушелъ изъ Константинополя и послѣ разныхъ скитаній прибылъ на
островъ Хіосъ, гдѣ нашелъ трехъ греческихъ начальниковъ, изъ ко-
торыхъ одному было имя Рэѵсос, [Патм. Р&оо?], другому —Міар.сХаѵГ|<;,
третьему—ТЕ-рауоѵт)ті<;. Здѣсь въ назначенный день утромъ онъ уви-
дѣлъ предсказанное знаменіе: еотіѵ оро? ^Е'('6р.Еѵоѵ “Екос. ьсгоѵ 5е той
брэік; ехЕіѵоѵ г<раѵт} то а/)р.гіоѵ гѵ тф ойраѵф. тр 8г то с^[хеіоѵ %1<ро;
(Ь? хаі ауіеотато? ёхЕіѵо? угрсоѵ тгроЕіігЕѴ. ако тойтои 8г хатЕмб/]са хаі
біЕОтеисга оті ако -Зеоо ^сгаѵ каѵта акЕр б ауюс уерсоѵ іХа'ХтдсіЕѵ 156,
33—36.—Точное опредѣленіе времени, когда составлено настоящее
пророчество, вообще затруднительно. Можно бы думать, что этотъ
Іоаннъ—Іосифъ, слышавшій въ молодыхъ годахъ изъ устъ старца ле-
генду о послѣднемъ царѣ, впослѣдствіи, при послѣднемъ царѣ Кон-
стантинѣ, подъ вліяніемъ небеснаго явленія записалъ то, что слышалъ
когда-то, видя въ явленіи исполненіе пророчества. Но тутъ являются
нѣкоторыя недоумѣнія. По словамъ старца, знаменіе должно произойти
чрезъ 16 лѣтъ, но только отъ царя Мануила до царя Константина
протекло 28 лѣтъ; кромѣ того, авторъ говоритъ, что онъ ѵеоі; ?,ѵ тоте,
и такъ какъ его сдѣлали царскимъ учителемъ, то, очевидно, за это и
хотѣли его погубить. Знаменіе же онъ видѣлъ въ то время, когда
находился на островѣ Хіосѣ, дожидаясь корабля, чтобы плыть во Свя-
тую Гору. Едва ли можно считать въ такомъ случаѣ прошедшими
даже 16 лѣтъ. Во всякомъ случаѣ можно сказать, что пророчество
составлено во время, близкое къ паденію Константинополя и главное
его значеніе состоитъ въ томъ, что оно даетъ нѣсколько новыхъ по-
дробностей о послѣднемъ царѣ-побѣдителѣ.
Образъ „мудраго старца" въ настоящемъ прорицаніи не является
новымъ: онъ извѣстенъ изъ византійской легенды о Птохолеонѣ (Ье-
^гапй, СоПесйоп де шоп.... 1 зѳг. № 19), а еще болѣе онъ на-
поминаетъ старца Мамера, толкующаго сны царю Шахаишѣ, въ
сказаніи о двѣнадцати снахъ Шахаиши, сохранившемся въ славян-
скихъ спискахъ; см. выше, стр. 248. Интересно, что во второй ре-
дакціи „Сновъ" (—В у Веселовскаго) наблюдаемъ случайное совпа-
318
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
деніе въ обстановкѣ. Двѣнадцатый сонъ Мамера царя содержитъ
вопросъ о послѣднихъ дняхъ и подробное описаніе бѣдствій, заим-
ствованное изъ полной русской ред. Откровенія Мефодія.
ѴШ.
Разсмотрѣнными текстами пророчествъ съ именемъ „Видѣній
Даніила® дѣло, конечно, не исчерпывается. Въ греческихъ спискахъ
разсѣяно не мало мелкихъ выдержекъ изъ пророчествъ, которыя еще
ждутъ своего издателя. Вполнѣ возможно, что будутъ встрѣчаться и
славянскіе тексты пророчествъ *) Примѣромъ такихъ выдержекъ мо-
гутъ служить отрывки пророчествъ въ сой. Ваггосіапиз (Бодлеян. библ.)
№ 145, листы 43—52, подругой нумераціи 70—79, и тождественные
съ ними въ сой. Ьаийіапиз (той же библ.) 27. Я выпишу изъ нихъ
то, что связано съ именемъ Даніила».
’Ех тбѵ браоесоѵ той ауіоіі простои ДаѵЦХ хаі ёх
оіафбрыѵ ауіыѵ оіѵ&рбѵ.
1. ’Аѵаат^сетаі [леірахюѵ ё<* бо<р6о<; хбѵы-о<; хаі а~б Афб^с [лета
баѵЯой уёѵоо;, іѵ тр ‘ Етста76<ры еІоеХебоетаі хаі йкотау^оетаі аит/;
пар’ айтой. хаі ёѵ таі<; ^[лерак; ёхеіѵак; ё^атоотеЛеТ хбрю^ т/(ѵ ору?|Ѵ
айтой ётіі крбосотсоѵ ті)? ' ЕтітаХбфои хаі тгйр хатахайаес айтг,ѵ хаі й<;
(о)их’/]Хатоѵ атгеруасетаі, хаі еіоеХейоетаі то Еаѵ-Эоѵ уёѵос ёѵ тд’ Ента-
Хб<рш хаі ёѵ айт?] тсоі^беі т,ріёра<; тріахобіас;. хаі тоте аѵаот^аеі хйрюі;
о Фе о $ тоѵ аѵгірсокоѵ айтой тбѵ б'іхаюѵ хаі аѵоіхоборі^оетаі ёххаѵчкіоас;
ёххЛт]біа? хаі аѵауеіреі айта?.
2. Пере[лр6Хаюѵ айѵ -Зеф ауію ёх тйѵ брааеооѵ той ауіои тсрофт,-
тоѵ Даѵі^Х хаі ёх 5іа<рбрюѵ ауіюѵ аѵбрйѵ <Ьѵ б ^аоіХейі; фЛоаофіЬта-
то<; Лёооѵ аиѵ^^еѵ.
3. Чотёоѵ ёе тбѵ іеро<рйѵт7)ѵ тбѵ ёѵ тф тетракЛейрш [ларрСарср о<;
а^етаі [лёѵ еіѵаі тбѵ 'ІрахХёа ітт6г/]ѵ. хаі ёѵ тф ерлхрооЯеѵ §е^іф тсобі
той і'-тіоѵ айтой ёѵ<?оѵ той бѵиуо<; еіѵаі то С7]р.еіоѵ то р.ёЛЛоѵ тт(ѵ по-
Хіѵ (одно СЛОВО не разобрано), ё^іітореітаі 5е ойт<о<; ха$й<; ёурйфт}.
4. ’Еѵтайта ё^іатореітаі архто<; )<аАх^ хаі ёкі тбѵ ѵбтоѵ айтгд
фс&Лт} хаі ёѵо <тхйр.ѵоі йтгохаты-Эеѵ айг7)<; ое^іа хаі ёѵо хйоѵес ^-іеі<
•&7]Ла^ой<н<; айтд.
’) Во время печатанія своей работы я узналъ, что П. А. Лавровъ вриг<
товляетъ къ печати въ другомъ изданіи, а частію уже и напечаталъ изданнк
мною славянскіе тексты Откровенія Меф. и Видѣнія Дан.
ЁЙДѣНІЯ ДАНІИЛА. 319
5. Еѵтайта історЕітаі трзі? т:ЕртХ.Еу[ЛЕѵоі брахоѵтЕ? хаі трЕі? ѵеоі
ЕйкрЕТГЕі? іп-бтаі хратоиѵтг? ббро ёѵ таі? )<ераіѵ аотыѵ хаі у ^асі-
ХЕООоса тсбХі? хаі ігротторЕбоѵтаі ёѵ ты іттсо§рбр.ы еі? той? Ерыга?.
6. ’Еѵтайта іоторіітаі (ЗаслХсй? Е’іігрЕку? хаі р.ЕТ* айтой р.Еірахюѵ
Ёуыѵ бТО'.^ЕІОѴ.
7. Каі тбте аѵаогуоЕТаі аѵур ёх той б'Е^юй айтой ріЕроо? ^Умѵ
ойууѵ (?) еі? ті 5е^і6ѵ ілЕро? той тірооыттоо хаі ѵаой? Рыр.аіыѵ таішѵысгЕі
хаі ті ІЕратіхбѵ тауріа атірлос;і. тойто хЕітаі еі? тттыаіѵ тгоХХыѵ хаі
т?(ѵ ' ЕктаХоіроѵ ттоіуоЕі ы? б кро^иХахюѵ хаі Хбуоо? рХао<рур.оо? ХаЛЕі
-хата Оеой.
8. ’Еѵтайта ібторЕітаі б<рі? хоір.ыр.Еѵо? хаі ёкаѵы айтой хбрахЕ?
обо еоЭІоѵте? айтоѵ.
Пророчество представляетъ смѣсь разнообразныхъ сказаній. §§ 4,
& и 6 представляются скорѣе краткими объясненіями къ иллюстра-
ціямъ, которыя, можетъ быть, и были въ оригиналѣ. Собственно про-
рочествами являются §§ 1 и 7. Въ первомъ § говорится, что то Паѵ-
Збѵ уёѵо? войдетъ въ Седмихолмный и пробудетъ въ немъ тридцать
дней. Кто разумѣется здѣсь—сказать трудно. Также трудно что-либо
сказать относительно царя въ § 7, который уничижитъ храмы рим-
скіе и ни во что поставитъ священныя постановленія. Повидимому, это
тотъ же царь, о которомъ говорится въ житіи Андрея Юродиваго—
по счету второй царь. •
Къ числу предсказаній, возникавшихъ подъ вліяніемъ тѣхъ или
другихъ событій, относится извѣстное въ рукописяхъ подъ именемъ
хризмы Феофила пресвитера Римскаго ‘. Оно мнѣ извѣстно въ двухъ
спискахъ—въ сп. Мюнхенской библ. № 154, л. 343”... и въ сп. Отто-
боніанскомъ № 260, л. 12, XVI в. По Мюнхенскому списку оно
читается такъ:
"Етгро? у<рт}с>[л6? ѲЕОіріХои тгрЕоРотЕроо Рыріаіыѵ хаі хХурі-
хой ту? [ЛЕуаХу? ёххХуоіа? ту? ігаХаіа? Рыр.у? [ЛЕтарХуЭЕѵ-
те? ото рыріаіха еі? туѵ ёХХа&а ФіаХЕхтоѵ ттарА ѵотаріоо
хорой ’іыбіѵѵои той Ро^аѵой.
’АѵаотусЕтаі о^іоріа ёѵ ту ёххХуоіа той -Оеой, оті тоте Ёооѵтаі
обо ѵйр.!ріоі, б еі? ѵбршло? хаі б ЕТЕро? ріоі)гб?. 6 бе р.оіу.6? РаоіХЕйсЕі.
хаі тбте у^арусгЕтаі то риеро? то біаРоХіхбѵ. о ёххХусіаотіхб? ойх
бѵор.аачЦ'УЕтаі хаі аѵбр.ір.о? ѵйриріо? «рЕО^Етаі хаі ойу^ ЕирЕгіусЕтаі тбте.
’іб'ой аЕТо? [лёуа? атсб той ^ора тауа р.т]&Еѵб? ауѵыхбто? ёѵ ту Діуои-
1 КгитЬаскег, Певсііісіііе. йег Вухапі. Ьііег, 2-е изд. стр. 629, 6. <.
320 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
ріф т]'тоі дстгд г?|Ѵ Лоѵілпарб'іаѵ хаі аѵа^т^оЕі тэй? фсоХеой? • айтой
б^ѵтёроѵ? тай; ктёри^і. хаі тбте естаі ЭХіфеіо? хаі поХёр.ои хаі
ёооѵтаі пХеістоі пбХер.оі ёѵ у?) хаі ёѵ &аХаттт; (344). хаі тоте уеѵтр
оетаі р.еуаХ<] хата-тысі? хаі убсгеі? аір.атоѵ тоюитоѵ оі'а ой уёуоѵеѵ
а<р’ ой оі уіуаѵте? йп^р^оѵ. хаі храи-уас-О^сетаі еір^ѵт] хаі ойх ай^е-
Э^сгетаі. хаі то 6'ѵор.а хиріои рХаоф^р^гЦсетаі поХХа, хаі па? ті?
поі^сеі хата т^ѵ ойѵарлѵ айтой. ойаі, ойаі ооі, ті] пбХеі т^ пері^ерХт}-
|лёѵт] тоі? ёЯѵесі хаі ті) ігХоиаібт7]ті, ойаі ооі, т?) пбХеі т&ѵ (ріХообсрыѵ,
ойаі «тоі, тб ёЯѵо? гг;? Лоиилгарбіа?, оті оі тгрі-ухі-оі сои апо^аѵойѵтаі
(344’). ’іб'ой Хёсоѵ ГаХіхб? апаѵт’^оеі тф аетф хаі патаЛеі тг(ѵ хесраХ^ѵ
айтой прбтероѵ (върук. протерои), &6ті есгоѵтаі п6Хер.оі ттоХХоі хаі Хоір.оі
(хаі) Хцлоі хата тб ейаууёХюѵ. о еі? ^ттурЗ^сіетаі хаі ёхеі Я^сеі тбѵ -&рб-
ѵоѵ айтой -аХаюй. хаі тоте ёѵ тг, ёххХт;(7іа той ткой естаі еі? папа?
хаі еі? ^асгіХей? ёѵ тѵ] <іпоХй(7Еі тріахоатф ётеі ѵёа паѵта. хаі тбте
та б'іхаіФр.ата т^? ёххХ^сіа? ^оО^аетаі ёѵі расіХеі, оѵтіѵо? ёруоѵ уе-
ѵ^сгетаі оѵр.рфа<лх&? у ёѵсосгі? у проХеуо[лёѵ>]. хаі р.Ета8т)(70ѵтаі паѵ-
те? оі тйраѵѵоі ёѵ таі? уёаі? ті]? ёххХ^оіа? хаі ёпі тф оѵбр.аті той
РаоіХёсо? хи^ерѵ7]Я7]<7оѵтаі та паѵта хаі ойх Ё'сттаі пХёоѵ о^ісгр.а ёѵ тх;
ёххХт)(7Іа той Оеой еы? тбѵ хаірбѵ той аѵті/ріотои. хаі о Хеубр.еѵо?
РаоіХей? поі/](7еі пёрата еуыѵ р.ет’ айтой паѵта та ёЯѵт] т&ѵ арр]Ха-
тшѵ. хаі тбте уеѵиретаі ёпютрофід уеѵіх^ прб? тт]ѵ піотіѵ той Хрютой.
р.ѵ7]<т8^(7оѵтаі хаі ёпібтра(рт|(7оѵтаі прб? хйрюѵ пйѵта та пёрата тг,?
у?]? ^уоиѵ оі пссѵте? тйѵ апістсоѵ.
Въ данномъ отрывкѣ идетъ рѣчь объ итальянскихъ событіяхъ.
На папу поднимается орелъ изъ Ломбардіи; описываются ужасы его
нашествія, подобно тому какъ въ другихъ памятникахъ описываются
ужасы Измаильтянъ. Но на защиту папы поднимается Гальскій левъ,
который отрубитъ голову орлу. Тогда будетъ одинъ папа и одинъ
царь. Прекратится схизма на землѣ до временъ антихриста. Ясно,
что здѣсь идетъ дѣло о борьбѣ папы съ Лангобардами въ половинѣ
VIII вѣка. Лангобардскіе короли, Айстульфъ и Ліутпрандъ, стали
стремиться къ распространенію своей власти надъ всей Италіей. Папы,
не имѣя возможности сами защищаться и не ожидая помощи отъ
Византіи, присуждены были обратиться за помощью къ франкскимъ
королямъ. Въ 764 г. папа Стефанъ II просилъ помощи у Пипина.
Послѣдній два раза ходилъ въ Италію, освободилъ Римъ и отнялъ у
Лангобардовъ Равенскій экзархатъ. Свои пріобрѣтенія онъ подарилъ
папѣ, который сдѣлался поэтому свѣтскимъ государемъ—еі? паха?
хаі еі? расіХей? пророчества Феофила.—Что касается заявленія за-
главія, что пророчество переведено съ латйнскаго на греческій, то
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
321
этому можно не придавать никакого значенія. Такія слова какъ оі
7зріухіттоі=ргіпсіре8 не обязываютъ насъ видѣть непремѣнно латин-
скій оригиналъ.
Выше было указано, что въ такъ называемомъ „послѣднемъ Ви-
дѣніи Даніила" и „седьмомъ Вид.“ армянскомъ можно видѣть черты,
указывающія на гибель римскаго царства и подъ ггаѵіібѵ ',еѵо<; должно
видѣть въ такомъ случаѣ готовъ (Вопбзѳі, 41 и сл., Кашрегз, 26,
2-е изд.). Имя готовъ встрѣчается въ одной хризмѣ въ той же Мюн-
хепской рукописи № 154, л. 345, но оно соединяется съ нападе-
ніемъ той ЕаѵЗой уЕѵои<; на Византію, а не на Римъ:
Ді<; трі<; арійр-йѵ у іАюѵта^о? ѵбгі,
бтаѵ тгрра «ргроиоі сйѵ аійѵа,
Еаѵ-Эоѵ уЕѵси; брр.7]таі Во^аѵтіы
ГбтЭсоѵ гйрі5р.о<; иійѵ "Ауар, <рей р.оі.
ауЕ трюа-9-Хісрато? б&ато? той аАсрекя;
ы тйѵ оѵр'ворйѵ т7,<; ѵ^сгои т?^ ‘
р.аХАоѵ <5і та крытіата ттасгт] тт; хтіиеі.
Въ сборникѣ изъ собранія Севастьянова № 43 (Моск. Публ.
Музея 1472), л. 72”—80г’, содержится пророчество безъ особаго за-
главія, начинающееся такъ—Диша бнюцінма се трьтн прьвн; затѣмъ
слѣдуетъ пустое мѣсто, очевидно, назначавшееся для иллюстраціи,-
такое же пустое мѣсто находится еще разъ на л. 73. Уже описа-
тель рукописей Севастьянова замѣтилъ что пророчество это соот-
вѣтствуетъ по началу нѣкоторымъ стихамъ пророчества Льва Муд-
раго, изданнаго у Миня въ Патрологіи, т. 107. Пророчество состоитъ
собственно изъ двухъ частей; вторая часть, самая значительная, та,
про которую Викторовъ замѣтилъ, что она не соотвѣтствуетъ оракулу
Льва Мудраго—эта часть есть переводъ такъ называемой парафразы
хризмы Льва—сказанія о нищемъ-царѣ, изданнаго въ томъ же томѣ
Патрологіи вслѣдъ за стихами Льва. Въ извѣстной рукописи изъ
собранія Ундольскаго № 1-й на листѣ 423 читаются стнсн Лъка
- Пръмоудрлго", представляющіе мѣстами соотвѣтствіе Севастьяновскому
списку. Сравнивая тотъ и другой текстъ, видимъ, что оба текста, съ
одной стороны, имѣютъ кое-что между собой общее, съ другой—
кое въ чемъ и отличаются, причемъ на греческомъ языкѣ однимъ
частямъ находимъ сооотвѣтствіе, другимъ—нѣтъ. Сопоставляя оба
текста какъ между собой такъ и съ греческимъ оригиналомъ,
должны придти къ заключенію, что ни тотъ ни другой не про-
41
322
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
исходятъ одинъ изъ другого. Оба восходятъ къ одному и тому
прототипу, тотъ и другой представляютъ свободную перестановку
текста. Въ виду того, что при сравненіи съ греческимъ текстомъ оба
славянскіе обнаруживаютъ совершенно различный порядокъ въ изло-
женіи какъ съ нимъ такъ и между собой, нельзя такой порядокъ
возводить къ оригиналу: спутанность происходила уже на славян-
ской почвѣ. Когда появился переводъ, сказать затруднительно; такъ
какъ оба текста—русскій (Унд.) и сербскій (Севаст.)—даютъ одинъ
и тотъ же переводъ, а уже русскій текстъ по списку самому отно-
сится къ XV вѣку, то переводъ, сдѣланный, вѣроятно, па сербскій
языкъ, долженъ былъ существовать до XV вѣка. Сохранившійся отры-
вокъ Ундольскаго лучше въ общемъ передаетъ чтеніе своего ориги-
нала. Что касается нѣкоторыхъ добавленій въ спискѣ Унд—о, ко-
торымъ нѣтъ соотвѣтствія въ греческомъ текстѣ, то одно, въ виду
того что оно читается и въ сп. Сев—а, должно считаться принадле-
жащимъ оригиналу, который слѣд. отличался нѣсколько отъ изданнаго
у Миня. Возможно, что и другое добавленіе идетъ изъ оригинала,
но, въ виду его одинокаго пока существованія, утверждать это нѣтъ
основаній. Что греческій оригиналъ нѣсколько отличался отъ издан-
наго у Миня, указываетъ напр. лишнее противъ него въ сп. Сев—а:
Елгокт.ііі'е, ог.лѵс ськрьшсіпю натело дкоюірнілсе слііі|е кидніпн камень
Былъ ли полный переводъ хризмъ Льва Мудраго (16 ораку-
ловъ), или издавна только и было въ переводѣ то, что сохранилось въ
сп. Севастьянова, т.-е. съ послѣдней строки IX оракула (т&ѵ обо огрѵбѵ-
тсоѵ о тріто? крЛтбі=двѣма биющима се трѣти прьви)? Замѣтимъ,
что въ Севастьяновскомъ спискѣ хризмы тѣсно соединены съ пара-
фразой, подробно разсказывающей о нищемъ царѣ, такъ что по-
слѣдняя вмѣстѣ съ уцѣлѣвшими хризмами составляетъ одно цѣлое—
пророчество о послѣднемъ царѣ. Соединеніе могло произойти и на
греческой почвѣ, гдѣ также пророчество могло составиться изъ по-
слѣднихъ хризмъ и парафразы. Своимъ началомъ—сиаі соі, ттбХц
'ЕктаХоФе, отаѵ то еѵ-оотоу атоіуеіоѵ еб(р/]р.і^Етаі та тгѵ/т; <7011—оно
подходило бы ко многимъ другимъ пророчествамъ; ср. напр. сой.
Ваггос. 145—ойаі соі, ЕтстаХофС, р.гХХеі та сораіа стой тгіуѵ,
кеоеТѵ. Греч. еіхоотоѵ отоі^гіоѵ въ сп. Унд. передается чрезъ Іши-
стжнтннъ, что въ сп. Сев—а не удержалось; очевидно, въ оригиналѣ
стояло или К, или Кео, какъ въ оракулѣ XI, или даже Ксоѵотаѵтіѵо?.
Можно бы думать, что мы здѣсь имѣемъ дѣло съ позднѣйшимъ обо-
значеніемъ имени послѣдняго византійскаго императора, и въ такомъ
случаѣ переводъ относился бы ко времени послѣ паденія Византіи
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА. 323
т. е. ко второй половинѣ XV в.: но этому препятствуетъ то, что уже
русскій СПИСОКЪ ОТНОСИТСЯ къ XV в.
Въ сербскихъ текстахъ встрѣчается пророчество, приписываемое
обыкновенно Стефану Лазаревичу. По Бѣлградской рукоп. оно
издано въ Гласнпкѣ кн. XI Даничичемъ, издавшемъ послѣ еще въ
ЗіагіпасЬ IV по рукоп. Гоповскаго мон. съ варіантами изъ той
же Бѣлградской и Годошской. Въ БіасіпасЬ 24 Поливкою указаны
варіанты изъ Московскаго списка изъ собранія Севастьянова № 43.
Севастьяновскій списокъ относится къ XV вѣку. Шафарикъ въ Стезей,
йег зшізіаѵ. Ьііегаі. III, 221—4 говоритъ о немъ какъ о пророчествѣ
греческаго царя Льва Мудраго, но замѣчаетъ, что оно отличается отъ
того, которое извѣстно обыкновенно подъ именемъ пророчества Льва
Мудраго. Онъ указалъ на списокъ 1390 г., въ которомъ читается это
пророчество (см. йіагіпе IV, 81). Даничичъ считалъ пророчество ори-
гинальнымъ. Въ Гоповскомъ сп. и Бѣлградскомъ оно приписывается
Стефану Лазаревичу: Гопов.—Сіе проровдеткіе келпи іюкрвспііо сыін-
едто деспотомъ Стефдіюмь Лд^дрекнЬеыь, Бѣмр. Моудрюсть н нроро-
тасткпе скетдго Стефдпд Лд^дровнЬд, но въ Годошской оно приписы-
вается Льву Мудрому: ® коудоуштіихь нрг.поудрдго Льва. Послѣднее и
есть истинное заглавіе. Бе^гапс! издалъ въ 1875 г. пророчество Льва
Мудраго, которое и есть оригиналъ указаннаго сербскаго (Без огасіез
сіе Ьёоп 1е 8а§е въ СоПесйоп сіе шопптепів ропг зегѵіг а І’ѳінсіе
сіе Іа іап^пе пе'о-ііеііёпідие, № 5, поиѵеііе зегіе). Въ рукописи Па-
рижской Націон. библ. № 929 читается пять отрывковъ пророческаго
характера подъ общимъ заглавіемъ—Ѵі'ѵіур.а Мстос, тоо Ео-
Фсотатоо. То же пророчество находится еще въ рукоп. 970 и 426 той
же библіотеки, но отличается отъ перваго краткостью. Пророчество
929 сильно интерполировано, тогда какъ другіе списки не имѣютъ
интерполяцій. Сравнивая пророчество Стефана Лазаревича съ указан-
нымъ пророчествомъ Льва Мудраго, видимъ, что оба составляютъ одно
и то же пророчество, причемъ сербскій текстъ представляетъ перво-
начальную редакцію, неинтерполированную: въ этомъ оно сходится
съ сп. 970, который очень близокъ къ славянскому тексту, какъ
можно судить по небольшимъ отрывкамъ, помѣщеннымъ у Леграна на
стр. 17—18. Интерполяціи греческаго текста 929 выдѣляются сами
собой, но пользуясь сербскимъ текстомъ, ихъ выдѣлить гораздо легче.
Къ первоначальной редакціи по изданію Леграна будетъ относиться:.
I, 1—6, 19—25, 37—42, 51—53, 79—88, 104—113, 120—124,
180—186, 198—212, 221—224, 261—271, 295—298; II, 16—41;

324
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
IV, 11—15, 31—31. Изслѣдованіе этого пророчества и предыдущаго
ожидается отъ проф. М. И. Соколова.
Наконецъ, въ греческой и русской литер. извѣстно было проро-
чество, найденное на гробѣ Константина и истолкованное Геннадіемъ
патріархомъ (см. указ. у Веселов. Опыты, май 56, прим. I), въ кото-
ромъ шла рѣчь объ изгнаніи Измаила. Это пророчество неоднократно
переводилось у насъ—не менѣе трехъ разъ—и было довольно попу-
лярно. Въ сборн. Публ. Библ. (^. I. 1081 собраны три текста про-
рочества, принадлежащіе различнымъ переводамъ. При двухъ изъ
нихъ есть указаніе на происхожденіе пророчества, третье озаглавли-
вается „Изъ книгъ Льва Премудраго“. Въ переводѣ русскій народъ
является прогоняющимъ турокъ изъ Константинополя, причемъ въ
одномъ текстѣ имени „русскихъ" нѣтъ. Помимо заглавій, на распро-
страненность этого пророчества указываютъ дошедшія до насъ сви-
дѣтельства византійцевъ. Къ нимъ я присоединю еще слѣдующее изъ
рукоп. Мюнхенской Публ. Библ, № 154, л. 147:
’Еѵ тф ’ КіоѵотаѵтіѵоѵтсбХеі ейріохетаі хібѵа?
хаі ёѵ тф р.ісы іотатаі айт?;? те та? ай-Хіа?
йттаруеі [ларріароѵ уХіттбѵ Хеихбѵ Фраютато(ѵ)
хаі еуеі ттаѵта? той? ^р^сріой? ой? гхаріеѵ ехеТое.
Тоб Рас.Хеіои б иіб?, <рт]|лі, той Махе^йѵо?
б Аеюѵ б сосрФтато? б [лёуа? раоіХей? те
Хёуеі уар, ітгѵте бааіХеі? ёхуоѵоі ті тт;? ’'Ауар
параусор^сеі той Ягой хиріои той бесгбтои
айтді <5е РасіХейасосіѵ т^ѵ ттбХіѵ т^ѵ [леуаХ?]ѵ,
[лета тгХеіот^? оиѵарігы? айт^ѵ тсеріхрата^оиѵ
т^ѵ Кюѵатаѵтіѵои те, <р][лі, 'ЕлтаХо<ро? хаХеітаі
б[лоіы? хаі Во^аѵтюѵ хаі -Эрбѵо? |За<7іХгсо?.
’Еуеі айтой? той? {ЗаенХеТ? уХѵтгтой? гѵ тф хібѵі
хаі ёѵ т?) уеіра еусосі Ейро? уеуи[лѵсо[лёѵоѵ.
тсері. той пёрілгтои те, ф^бі, ейЯесо? тёХо? Ха^т)
хаі (ЗаоіХей? /ріатіаѵб? айт^ѵ ттаХіѵ бріат].
іо? хаі б ётеро? /рт]С[лб? тайта уар біаХёуе'.,
о? ёѵ тф тир.рш аѵсоЛеѵ ейрейт; уеура[Л[лёѵо?
Той [лёуа Ксоѵстаѵтіѵои те хаі т;баѵ [леѵ стоіуеіа.
атіѵа ё^7]ут]'Э’7]хгѵ б -9-еТо? гатріар/т;?
ЕуоХарю? б аую? Геѵѵа&ю? б [леуа?.
„Мсоа[ле-Э’ то атгбуоѵоѵ бХіуоѵ расіХейаеі
хаі еххХт;сіаі атгасаі тбѵ стоХі<7[лбѵ оѵ еіу_оѵ
Ха^ысіѵ ібсттер хат’ ар/а? хаі Хардроиѵ Ф? б 7}Хю?...
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
325
Когда было переведено пророчество, въ точности остается не-
извѣстнымъ. Вѣроятнѣе всего—не ранѣе XVII в., когда греки стали
внушать русскимъ людямъ о правѣ наслѣдства надъ Византіей. Про-
паганду нужно было подкрѣпить документальными данными, и вотъ
то ЕаѵЯоѵ -уеѵо; обращается изъ „русаго" народа въ „русскаго".
Къ числу подобныхъ пророчествъ относится еще одно, встрѣча-
ющееся въ нашихъ рукописяхъ. Въ сп. Публ., Биб. ф. I. 1081, л. 195”
оно называется „изъ гранографа древняго Сѵвиллипо пророчество о
садномъ дни", а въ сп. Ундольскаго № 593, XVII в., л. 10, оно при-
писывается „нѣкоему мудрому". Унд. списокъ нѣсколько длиннѣе сп.
Публ. Библ. Въ началѣ пророчества читается описаніе порчи нра-
вовъ послѣдняго времени и затѣмъ идетъ рѣчь о царѣ: „Осядутъ
свѣтъ десять мужей сильныхъ и востанетъ из нихъ единъ злой сер-
дитой, которой Асію и Африку осядетъ и иныя земли подъ себе воз-
метъ и разделитъ вѣры и свои закопы уставитъ, государство свое
пременитъ съ одной стороны на другую сторону сведетъ, и потомъ
горчае того будетъ, своихъ людей тѣснити и бити начнетъ и не бу-
детъ сна и покою во дни и в нощи, и страхъ будетъ во всѣмъ свѣіѣ
и гласъ плачевный к богу от всѣхъ людей будетъ от великія нужды
и бѣды и печали". Затѣмъ наступаетъ царство антихриста, который,
впрочемъ, называется здѣсь только „лживымъ пророкомъ". Это про-
рочество, не смотря на свое заглавіе въ сп. Публ. Библ., не есть
выдержка изъ т. н. Сивиллъ, ведущихъ у насъ свое начало изъ за-
паднаго источника. Пророчество принадлежитъ, вѣроятно’, болѣе древ-
нему времени и идетъ, вѣроятно, изъ греческаго оригинала. Десять
мужей и царь нечестивый — все этоххорошо извѣстно. Здѣсь любо-
пытно преобразованіе антихриста въ того преслѣдователя христіанъ,
которымъ являюіся въ другихъ пророчествахъ Измаильтяне. Это слѣ-
дуетъ изъ того, что, когда люди обратятся съ молитвой къ Богу из-
бавить ихъ отъ такой скорби, то Богъ „пошлетъ к нимъ ангела сво-
его, который умирить всю землю и сниметъ тягости со всѣхъ людей
и сердца ихъ охладитъ". Это—царь-побѣдитель, царь Михаилъ сла-
вянскихъ и русскихъ легендъ.
IX.
Изъ всего сказаннаго относительно различныхъ редакцій „Ви-
дѣній Даніила" видимъ прежде всего ихъ тфсвую связь съ редакціями
Откровенія Мефодія. Элементы „Видѣній" существовали гораздо раньше
составленія Откровенія. Съ великимъ трудомъ и далеко не всегда
326
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
можно прослѣдить исторію наслоеній каждой редакціи. Это доступно
только историку-византинисту. Для историко-литературныхъ цѣлей до-
статочно указать самый процессъ составленія пророчествъ, приводя,
гдѣ возможно, въ связь съ историческими фактами. Предложенный
выше разборъ нѣкоторыхъ „Видѣній" указываетъ на довольно широ-
кую свободу въ пользованіи со стороны редакторовъ старыми матеріа-
лами. Здѣсь нужно отличать народный элементъ легендъ и письменную
обработку ихъ. Народное вѣрованіе въ лучшее будущее тѣсно сплеталось
съ стремленіемъ дать письменную форму этому вѣрованію. Различныя
событія—внутреннія и внѣшнія—-возбуждали какъ народную фантазію
такъ и умствованіе книжника, надо добавить—книжника изъ народа,
ибо едва ли такіе лица, какъ Фотій, придавали серьезное значеніе
подобнаго рода пророчествамъ. Если Откровеніе Мефодія обличаетъ
въ редакторѣ ясно сознаваемую цѣль и имѣетъ характеръ чисто ке-
лейной работы, то редакціи „Видѣнія Даніила" свидѣтельствуютъ о
сильной хаотичности представленій ихъ редакторовъ. Нужно, впро-
чемъ, имѣть въ виду, что такъ говорить можно на основаніи имѣю-
щихся пока въ нашемъ распоряженіи списковъ. Они далеко не пред-
ставляютъ собой нѣчто цѣльное, но являются составленными изъ
различныхъ кусочковъ различныхъ предшествовавшихъ пророчествъ.
Я сказалъ, что внутреннія и внѣшнія событія способствовали ожив-
ленію пророчествъ. Изъ внутреннихъ—наибольшее значеніе имѣла
। эпоха иконоборства, эпоха Исаврійской династіи. Сказаніе о рядѣ
царей, слѣдовавшихъ другъ за другомъ, то благочестивыхъ то нече-
стивыхъ, если въ зачаткахъ существовало и въ болѣе раннее время,
то во всякомъ случаѣ, несомнѣнно, получило большую историчность
и опредѣленность въ эпоху Исаврійской династіи. Внѣшнія событія
давали пищу для пророчествъ о борьбѣ съ Измаильтяпами съ счаст-
ливыми и несчастливыми исходами на всемъ пространствѣ отъ V до
XV в. включительно. Всякій сколько нибудь выдающійся фактъ обще-
ственной жизни, сопряженный вдобавокъ съ внѣшними осложненіями,
вызывалъ къ жизни старое пророчество, снабжая его намеками на
современность. Но опредѣленіе послѣдняго, повторяю, очень затруд-
нительно. Изобрѣтательность византійца въ этомъ отношеніи шла не-
далеко: она ограничивалась въ главной массѣ случаевъ новымъ со-
единеніемъ старыхъ элементовъ. А такъ какъ такая переработка
совершалась на большомъ пространствѣ времени и при томъ неодно-
кратно, то въ результатѣ и получилось то, что каждый списокъ про-
рочества представляетъ особую редакцію, разумѣя подъ редакціею
особую обработку. Исключеніе составляетъ „послѣднее Видѣніе Да-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
327
ніила", сохранявшееся въ рукахъ писцовъ почему-то безъ измѣ-
ненія въ дошедшей до насъ формѣ, хотя послѣдняя и окрѣпла не
раньше XIII вѣка. При этомъ нельзя ручаться, что та или дру-
гая редакція „Видѣнія" составилась непремѣнно подъ впечатлѣніемъ
какого либо историческаго факта. Вполнѣ возможно, что окон-;
чательная редакція есть ничто иное, какъ чисто литературное_про^
изведенье, сдѣланное любителемъ - грекомъ и не вызванное не-*,
посредственно никакимъ событіемъ. Это могло быть своего рода^
упражненіемъ. Далѣе, нужно имѣть въ виду, что „Видѣнія Да-
ніила" раздѣляли вь Византіи судьбу Откровенія Мефодія, и сказан-
ное выше о послѣднемъ относится и къ нимъ. А выше было сказано,
что пророческая литература въ своемъ развитіи оканчивается нача-
ломъ ХШ в. и вновь воскресаетъ во второй половинѣ XV в. Въ
частности это относится и къ „Видѣніямъ Даніила", дошедшимъ до насъ
въ спискахъ не старѣе XV в. Когда со времени паденія Византіи
снова вспомнили о пророчествахъ уже совершившагося событія, то
стали ихъ переписывать. Но мы не можемъ ручаться, что дѣло огра-
ничивалось всегда только простой перепиской: въ иныхъ случаяхъ
переписчики вносили, какъ видѣли, и свой элементъ; иначе говоря,
не всегда можно быть увѣреннымъ въ древности той или другой ре-
дакціи „Видѣнія". По мѣрѣ нахожденія новаго матеріала въ видѣ
другихъ списковъ будетъ открываться большая свизь между редак-
ціями „Видѣній", но на основаніи извѣстныхъ теперь едва ли можно
ожидать чего-либо новаго: новымъ будетъ способъ компиляціи.
Пророчества возникали не только въ Византіи: иныя составля-
лись, какъ видѣли, и въ Италіи подъ вліяніемъ нападенія то на юж-
ную часть то на сѣверную. Было бы интересно опредѣлить мѣстность,
гдѣ составлялось пророчество, но въ виду вышесказанныхъ условій
это едва ли возможно, такъ какъ отъ автора первоначальнаго вида
пророчества до послѣдняго переписчика многія руки наложили свою
печать на всякую редакцію, и разобрать діалектическія особенности
едва ли возможно, тѣмъ болѣе, что пока нѣтъ у насъ достаточно
выработанныхъ свѣдѣній о діалектахъ византійскаго языка.
Апокрифическія „Видѣнія Даніила" составились, разумѣется, въ
подражаніе и по схемѣ канонической книги Даніила, которая также въ
греческихъ и славянскихъ кодексахъ раздѣлялась на двѣнадцать „ви-
дѣній", и апокалипсиса Іоанна. Поэтому, мы въ правѣ ожидать на
первыхъ порахъ старую форму „Видѣній", которая, дѣйствительно,
дошла до насъ въ остаткахъ: арх. Гавріилъ въ такомъ „Видѣніи" яв-
ляется дѣйствующимъ лицомъ, пересказывающимъ Даніилу будущую
328
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
судьбу міра. На первыхъ порахъ дѣло ограничивалось, надо думать,
перечисленіемъ предсказаній о судьбѣ различныхъ городовъ, подобно
тому какъ это находимъ въ каноническомъ апокалипсисѣ Іоанна. Съ
, возвышеніемъ Византіи какъ политическаго и религіознаго центра на
востокѣ и пророчества стали суживаться въ своемъ объемѣ, перенося
сферу будущихъ событій почти исключительно въ Византію. На са-
мыхъ раннихъ порахъ „Видѣнія" столкнулись съ народной легендой
о скрывающемся и возвращающемся царѣ, такъ что изъ двухъ сказа-
ній стало развиваться одно. Когда этотъ процессъ сталъ развиваться,
мы сказать не можемъ, но во всякомъ случаѣ довольно рано. Даль-
нѣйшій процессъ развитія первоначальной редакціи „Видѣній" не мо-
жетъ быть представленъ съ полной ясностью. Можно только указать
два исходныхъ пункта наслоеній—во первыхъ, распространеніе „Видѣній"
выразилось въ присоединеніи сказанія о рядѣ царей, сказанія, кото-
рое могло существовать и отдѣльно; во вторыхъ, съ установленіемъ
окончательной редакціи Откровенія Мефодія, послѣднее стало вліять
какъ было уже говорено, на редакціи „Видѣнія Даніила", именно въ
томъ смыслѣ, что появленіе царя-побѣдителя связывалось съ пред-
ставленіемъ о предстоящемъ концѣ міра и о приходѣ антихриста. Въ
то же время редакціи „Видѣнія" стали терять свою старую форму
діалога Даніила въ арх. Гавріиломъ и обращаться въ простыя проро-
чества, которыя или по традиціи носили имя Даніила, или приписы-
вались другимъ лицамъ, или не носили никакого имени. Подобно От-
кровенію Мефодія и для „Видѣній Даніила" самымъ широкимъ време-
немъ развитія было время до первой половины ХШ в., а затѣмъ ин-
- тересъ къ нимъ пробудился со второй половины XV в., но какъ тамъ
такъ и тутъ продуктивность уже изсякла, и пока мы имѣемъ одинъ
примѣръ попытки пріурочить дѣйствіе къ самому времени паденія
Византіи.
„Видѣнія Даніила" стали рано переводиться на другіе языки и
въ томъ числѣ на славянскій. Древнѣйшіе списки нѣкоторыхъ редак-
цій „Видѣній", какъ знаемъ, принадлежатъ XIII в. Повидимому, „Ви-
дѣнія Даніила" у южныхъ славянъ было менѣе распространены, чѣмъ
Откровеніе Мефодія, что можетъ объясняться тѣмъ, что Откровеніе
отличалось столько же политическимъ сколько и религіознымъ харак-
теромъ, тогда какъ „Видѣнія" носили исключительно политическій ха-
рактеръ, а послѣдній могъ имѣть значеніе „для Византіи, но не для
славянъ. Сохранившіеся древнѣйшіе—и, надо сказать, единственные—
списки „Видѣній" указываютъ на попытку привязать содержаніе „Ви-
дѣній" къ славянской исторіи и топографіи, но едва ли это можетъ
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
329
имѣть большое значеніе. Въ томъ же самомъ сборникѣ (п. Драголя),
какъ видѣли, находится и славянская передѣлка Откровенія Мефодія,
и потому можетъ явиться вопросъ, пе есть ли то и другое работа
составителя сборника, собравшаго всѣ пророчества, которыя онъ могъ
найти, и снабдившаго ихъ своими дополненіями. Это было бы въ такомъ
случаѣ своего рода ншспш. Что во время составленія сборника, по-
видимому, не было другихъ пророчествъ, можетъ отчасти указывать
то обстоятельство, что другихъ пророчествъ, кромѣ не идущаго въ
счетъ „послѣдняго Видѣнія", до сихъ поръ не попадалось, хотя я, ра-
зумѣется, и не настаиваю на такомъ утвержденіи. Что же касается
„послѣдняго Видѣнія", то его переводы, какъ сказано, надо относить къ
ХШ—XIV вв. Переводы могли дѣлаться и у насъ. Упоминаніе татаръ
могло быть одной изъ причинъ перевода какъ у славянъ такъ и у
насъ на Руси. Троякій переводъ одного и того же пророчества ука-
зываетъ на вспыхнувшій сразу интересъ къ подобнаго рода про-
изведеніямъ въ различныхъ мѣстахъ. Въ то же время это указываетъ,
что стараго ничего подходящаго въ этомъ родѣ не нашлось.
42
•ТЕКСТЫ.

ОТКРОВЕНІЕ
МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ВАРІАНТЫ:
1) Первой редакціи: '
Т.—Туринской университетской библіот. В. V. 27.
В.—Вѣнской Придворной библ. сосіех тесіісие № 23.
Н.—Неаполитанской Публичной библ. ХѴП. II. АА. 17.
О.—Ватиканской-Оттобоніанскрй библ. № 192.
Б.—Бодлеянской библ. сосіех Ьаийіапиз № 27.
М.—Венеціанской библ. св. Марка арренд. сіазѳ. 7—22.
К.—Афонскаго монастыря Котломуша № 251.
2) Второй редакціи:
о.—Ватиканской-Оттобоніанской. библ. № 418.,
в.—Вѣнской Придворной библ. сосіех іЬеоІо^іспе № 200.
вл.—библіотеки 9. Магіа іп Паііісеііа (въ Римѣ) Е. 68.
б.—Базельскаго изданія Мопитепіа Раігшп ОгіЬо4охо§гарЪа.
и.—Афонскаго Иверскаго монастыря № 349.
3) Четвертой редакціи:
77.—Парижской Національной библ. <1а зпррі. §гес. № 467.
7Г*.—Афонскаго монастыря Котломуша № 217.
ПЕРВАЯ ГРЕЧЕСКАЯ РЕДАКЦІЯ.
Ватиканской библіотеки, отд. Вед. Ріі II, № 11, л. 257ѵ—263.
Той ёѵ ауіок; латрб? г^лйѵ МеФойоу ёліохблоо
Патарсоѵ кері т^<; РаоіХеіа; тйѵ ё'Эѵйѵ хаі еі? той?
ёс/атоу^ хаіройі; ахрфт^ ако^еі^.
I. ’Іотёоѵ бте Е^еХО-бутев; б те ’А^арі хаі Ейа ёх той кара- і
^еістоо карОёѵоі ётйууаѵоѵ. ёѵ бё тф тріахоотф урбѵсо т^<; ё^б^оо
айтйѵ той кара^еіооо тётохаѵ Каіѵ тбѵ крсотбтохоѵ хаі т?(ѵ а&Хср^ѵ
айтой КаХрсаѵаѵ. хаі [лета тріахоатбѵ ётероѵ с'то$ ёуёѵѵтдое тбѵ
"А^еХ ейѵ т?) Лер-Рбріу тт; а^еХсрт; айтой. тф 8е Зіахосісгф ётеі 5
т?^ ^соі)<; той ’А&ар. бікёхтеіѵе Каіѵ ’А./ЗеХ тбѵ абеХфбѵ айтой хаі
Заглавіе. СП. В. М.—Той ёѵ ауіоі? катрб$ ідрійѵ МеОо&іоо
схбкоо Патарсоѵ той ріартуро? Х6уо<; т;хрі^со[лёѵоі; кері тт;? /ЗаоіХгіа?...
К.—Той ёѵ... Патарсоѵ хаі рларторо? Хбуо<; <?іаХа[л|Заѵсоѵ кері ту;?
^ааіХеіа? тсоѵ ё-9-ѵсоѵ хаі еі? той? ёауатоо? хаірой? |3е/3аіа акб(5еі^і?.
Т.—на поляхъ приписано—ар/бр.еѵоѵ акб хтіаесо? хбарсоу хаі
теХеос [лё^рі тт;? ^еотёра? кароусіа?.
О. вл. в.—Тоу ёѵ ауіоі? катрб? ^(лсоѵ МеЯобіоу ётасхбкоу Патарсоѵ
хаі [лартурес [в.—[лартуро?, нѣтъ—вл.] тгері ті;? тсоѵ Еарахіѵйѵ хата
[хаі тйѵ—вл.] Рсоріаісоѵ екаѵастасесо? [карастасесо?—вл.] хаі тт)? той
•йеой Рот]Яеіа<; хаі аѵтіХт;іресо? хаі т^<; каѵтеХой? ёх^ісб^еок; хсці асра-
ѵі<7[лой тсоѵ Еарахіѵсоѵ хаі кері тт]$ той хб<Т[лоо ооѵтеХеіаі;.
1- іс>тёоѵ] нѣтъ о. в. б.\ б'те] нѣтъ в. б., со? бті—К.\ ё^еХчібѵте?]
ёХг)ойѵте<;—вл.; Ейа] Ейа г\ уоѵ^ айтой—о. б.
2. ётйу^аѵоѵ] доб. той Каіѵ ууѵ/) ^ѵ ід ’Аі^оора хаі той ^ѵ
’Асоур.—Т; тоже на поляхъ въ И.
3. тоу лара^еіооу] ёх той кар.—В. К. 0. б.', тётохаѵ] етехоѵ—
О. вл. б., етохаѵ—в., тётохеѵ—Б. Л., тоте ё'техѵоѵ—К.', крсотбтохоѵ]
доб. тбѵ (нт.—вл. в.) уіоѵ айтсоѵ—вл. в. б.
КаХрсаѵаѵ] КаХХі[лараѵ—о, КаХт)[лараѵ—в., КаХ>](лёраѵ—б.; ёте-
роѵ ето^] нѣтъ—вл., та ё'тт]—о., етт; тріахоѵта—б.; ёуёѵѵт;<Тс] ёуёѵѵ^саѵ—б.
5- "АреХ] тбѵ б$еЛ<рбѵ айтой ѵА|ЗеХ—о. вл. в. б.; Леи|3бра] Ла-
рйраѵ — о, Ае^бра О. б., Де|3^бр^—В.} Дфбрроі.—в.; Оіахооюотф]
ёкі-'
6
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 ёкоЦсаѵ тбѵ хокетбѵ 6 те ’А&ар. хаі Еѵа іп:’ айтбѵ ёіті урбѵоѵ?
р. тф <5ё ^іахооюатф ё'теі тт;? крйт/]? уіХіа^о?, т; ёатіѵ б крйто?
аісоѵ, ёуеѵѵід'&т] б аѵт)р уіуа? ёѵ бр.оійр.аті тоо ’А^йр.. тф 8ё
«еѵтахоаюатф урбѵы т^? крытт;? уікі<і8о^ оі ѵіоі той Каіѵ ха-
5 театрйѵѵѵоѵ та? уѵѵаіха? тйѵ й&еХсрйѵ айтйѵ. уѵой? оѵѵ тайга
б ’А&ар. ёХитадЯт) офб^ра. ёѵ 5ё тй еИахооюотф ё'теі т»]? крсотт;?
уіХіа'&о? оісгтрср ё'рсото? корѵеіа? аі тойтсоѵ уѵѵаіхе? хатеауёЯ^саѵ
хаі еі? ріаѵіаѵ бтрак^саѵ хаі тоі? оіхеіоі? аѵбрасіѵ ате уѵѵаі^іѵ
ёхёурт]ѵто. хаі уёуоѵеѵ аХт;Яй? кройкто? аіауѵѵт; тоі? брйаі. тф
Ю 8г бхтахобіоотй урбѵср тт;? &07)? той ’А&ар. хатекХатѵѵе тб ріао?
тт;? корѵеіа? (258) ёѵ тт; уд йкб тйѵ ѵійѵ той а&Хфохтбѵоѵ К<4іѵ.
ётеЛейтдое 8г ’і\8а[і. тф урбѵір тд? крсбтт;? уіХіа&о? хаі
тотдѵіхайта ёусоріаЯ-доаѵ ак’ аХХдХсоѵ той уеѵеа ёх тд? той
ёхатоотй тріахоатф (тріахосюотй—о.)—Б. В. о'вл. в. б., тріахоотф—2* 1,.
ёхатоатф—К.', ё'теі] урбѵсо—В. Б.
1- тбѵ хокетбѵ] тб хок. Т., хокетбѵ р,еуаѵ— Е.’, ёк’ айтбѵ ёкі]
нѣтъ—вл. в. о. б. М., ё-к’ айтф—Т.‘, Ейа] уѵѵт; айтой—о.; уроѵоѵ?]
ё'тт;—о. вл. б. в.
2- Яіахосюстй] доб. тріахооюотй—о. б., тріахоотф—в. вл. Б. Е.,
трійхоѵта — ДА; уіХіа&о;] уіХіетгрі&э? — в. б., уіХіетаруіа? — вл.', 'гД
о—В. К.
3- уіуа?] рёуа? — Б. М. О., 8? дѵ р.ёуа?—О, оіхаю?—Е.', іѵ
ор.оій[латі той ’А&хр] нѣтъ—0. в. вл., доб. той катрб? айтой—Б.
кеѵтахоаюотф] ёктахойіоотф—в., тгеѵтахоаюатф тріахоотф—о;
урбѵы] ё'тгі—о; тт;? крйтт]? уіЛіоЙо?] нѣтъ—О. В. Б. К., т. кр. уі-
Аіетері&о?—о. в. б., уіЛіаотеріа?—вл.
б- хатесгтрйѵѵиоѵ] хатебтрыѵйоѵто—о., хатекбрѵёѵоаѵ — О. В. Б.
М. К.‘, та? уиѵаіха?] еі? т. уѵѵ.—о. вл. в.; айтйѵ] айтой—В. К.
6—9. тф ё^ахосюотй — аіауйѵ/] тоі? брййі] нѣтъ — о.
в. вл. б.
6* ё'теі] урбѵы—В. Б.', т^? крйт>]?] тт]? айт?]?—В. Б. И.
7« ё'рсото?] ё'рыті—О.
8- оіхеіоі?] ібіоі?—Б. Іі.’, ате] о>?—В.
9- ёхёурт]ѵто] ёхёуроѵто — Б.’, тоі? брйоі] доб. хатакорѵейоаоа?
т^ѵ аі8ш— о. В. Б.; уёуоѵеѵ—аіауйѵід] уЕуоѵааіѵ АХт^й? аіауйѵт] хаі
ОѴЕІ^О?--Е.
Ю. бхтахооюсітй] нѣтъ—0. в. вл., ёктахосгюотй—В. Б. Е.', т^?
^сот)? той ’А&ар.] нѣтъ—0. О. В. Б. Ег, тб р.іао? т^? корѵеі'а?] 7] рііара
корѵеіа—Е.
П. іѵ тт; у/;] нѣтъ—о. в. вл. б.', йкб] Акб—вл.’, тйѵ ѵійѵ] нѣтъ—
о. в. вл. б.
12. уіХіа^О?] уіХіЕТЕрІ^О?— о. вл. в. б.
13. тотт]ѵіхайта] тдѵіхайта—о., тт;Хіхайта—вл., акб тбте—Е.', ёусо-
ріс{І7]оаѵ] ^<роріоЯ/)оаѵ—Т., афоріС'9гісаѵ—В. К.’, той Х'^... Каіѵ] аі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
<
Каіѵ вѵууЕѵеіа?. хаі оіѵ/іѵЕухЕ тцѵ айтоѵ аѵууёѵЕіаѵ ёѵ брЕі тіѵі і
оѵті іскфАоч тоѵ ттара^еіаоѵ хаі хатфхоѵѵ б те Каіѵ хаі тоѵтоѵ
аѵууеѵЕіа ёѵ тф тге&іы ёѵ Ф тг(ѵ гктіХатоѵ а^ЕХ^охтоѵіаѵ еіруааато.
тф се тЕосарахоотф хрбѵср тоѵ ’ІарёЭ' ётсХ^рФЯт] т, тгр&п) у_іХіа?
7)уоѵѵ б ттр&то? аіФѵ. етеі 8г атгб тоѵ ’Іаре-Э- тф тріахостф оа- б
рахоотф тт)? (?еѵтёра? уікі&8о<; ётгаѵЕОТ7)баѵ хахбтеуѵоі аѵ&ре?
поѵ^роі хаі караѵор.оі тгХ^рЕі? &ѵ'орла$ ёх тыѵ ѵі&ѵ тоѵ Каіѵ
’Іоѵ^Х хаі ѲоѵбіхтД техѵа тоѵ Лар.е^ тоѵ тѵсрХоѵ тоѵ аттохтеіѵаѵто?
тоѵ Каіѵ, Фѵ §ё хѵріЕйоа? б 8іа$бко<; ётротсФоато айтоѵ?, атгаѵ гі8о$
[лоѵоіхбѵ хатаохЕѵаса?. тф 8г тгЕѵтахоаюатф етеі тт)? ^Еѵтёра? ю
%іХіа8о$ еті ріЕі^бѵсо? ё?ехаѵ'9'7;ааѵ ётгі таі? й-Эер.ітоі? торѵЕі'аі?
атгаѵте? оі аѵ&рожоі ёѵ тт) 7гарЕр.роХт; тоѵ Каіѵ т>)? тгротёра? уеіроѵ
те уеѵеаі тоѵ хаі тоѵ Каіѵ—о., т>) тоѵ Е^-Э уЕѵеа хаі Каіѵ бѵууе-
ѴЕіа—вл.г у т. Ё. у. хаі тоѵ Каіѵ—б.
!• оѵууеѵЕІа?] нѣтъ—о. б. в. вл.’ хаі аѵ^ѵеухЕ т^ѵ айтоѵ оѵууе-
ѵеіаѵ] нѣтъ—в. вл., аѵт)ѴЕухе Каіѵ т^ѵ ёаѵтоѵ аѵууЕѵеіаѵ—о., аѵ. (т)ѵеу-
хе—О.) Ет/і Т'^ѵ айтоѵ уЕѵеаѵ аѵсо (нт. О)—О. В. Б. Е.
2» бѵп] нѣтъ о.; хатфхоѵѵ] хатфху)ОЕѵ — о., хатоіхес—б.; б те
Каіѵ] ехеі айтб?—о. вл. в. 6.
8. тггбісо] доб. КаЭД—о. б., А'і8—вл. в.; ЯггДатоѵ] нѣтъ—о. в. вл. б.
тф 8г ТЕОсарахоатф... 5. тріахоотф] нѣтъ—О. в.; уобѵці] етеі—б.;
тоѵ ’1арё8] нѣтъ—б.; ётсХу)р&гЬ;... 6. оарахоотф] нѣтъ1—В. Е. б.
б- етеі 8г а.т.Ь... 6. учХіабо?] тф бё тріахоотф т?)? ’1арё§ ^рб-
ѵ,ы—О, тф 8г р. /рбѵір тоѵ ’ІарЕ^ 7)уоѵѵ ту;? р уіХіа^о?—Б.
6- аарау.оотф] ёѵ 5ё тф тесоарахоотф — о, доб. т)'уоѵѵ—в.; уі-
Хіа^о?] у/Хіеѵтгрібо?—в. б. отсюда начинается списокъ иверскій.
Е7гаѵёотт;оаѵ] карёат^саѵ—в.; аѵ#рЕ<;] аѵврсотгоі—В.
7* аѵор.іа$] тсаот^ аѵорла<;—О. В. Б. О. вл. в. б. и.
8. Ѳоѵ&хг;Х] Ѳо(ѵ )Хоѵс>і7]Х—о. б. іі., ѲоѵХоѵхіѵ—в. Е.\ ’ІоѵР^Х...
тоѵ Лар.Еу] нѣтъ—Б.; тоѵ тѵсрХоѵ] нѣтъ—О. Е.', тоѵ тѵ<рХоѵ... Каіѵ]
нѣтъ—О. в. вл. б. гі. Б.} 6 бтгоіо; атіЕхтеіѵЕ тоѵ Каіѵ—Е.
9- Фѵ] оѵ—вл. О.’, хѵріЕѵааі;] хатахѵріеѵоаі; — вл. и.\ Фѵ 8г...
10 хатаохеѵааа?] айтоі г% г-пфоуХт^ тоѵ ^іарбкоѵ аттаѵ еі^ос рюѵаіх&ѵ
хатЕохеѵаоаѵ—Е.‘, айтой?] еі? айтоѵ?—О., айт&ѵ—В.', акаѵ Еі&б?] еі?
тсаѵ еі^о?—о. в. вл. б. и.
Ю. хатаахеѵаоа?] хатаохеѵаоаѵта?—вл., хатаохгѵабаѵта—в-; кеѵ-
тахобіоотф] ёлтахосіоатф—В. Б.; стеі] /рбѵы В. Б. Е.; тф 8г тгеѵта-
хооюотф... 83 ёхе^рт]ѵто гсраур.аоіѵ] нѣтъ—0. вл. в. б. и.
11- еті [леі^оѵы?] нѣтъ—Б., оікбр] тгЕріоабтероѵ—Е.‘, ётгітаі? аФе-
[ЛІТОІ? яорѵеіаі?] Е7СІ Т7] а&ЕООЕІср тторѵеіос—О., ётгі Т7)? а&Ебр.оѵ'’ тор-
ѵеіа?—В., ётгі тт] аіИсркр поѵ^ріді.—Б., еі? т^ѵ тгорѵеіаѵ—Е.
12- ёѵ гі) •гсарЕр.роХ'?)... 8 з ттрауріаоіѵ] Фоте ё^бхікаѵ хаі еі? та
аХоуа і^&а аХХ/]Хоі? ёттёраіѵоѵ хаі ой рібѵоѵ тоѵто, аХХа хаі аѵ^роріаѵіаѵ.
8 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 ута;, оі хаі 5іхт]ѵ АХоусоѵ і/осоѵ аХХі;Хоі; ёкёраіѵоѵ ёкі р.гѵ той?
арреѵа; тб 9^Хѵ уёѵо;. бріоісо; хаі оі ёх т>); той Каіѵ оѵууеѵЕіа;
тоі; аѵтоі; [лѵаароі; хаі ёѵаувсіѵ ёхёур^ѵто крау[ласіѵ. тф 8і ёкта-
хосгюстф ёѵЕѴідхоотф етеі тоб ’1арв-& (со^; т]тоі т?); ^Еѵтёрад уіХіаФо;.
5 кросЕгкто б коѵідро; хаі бХбѲрю; ^іароХо; коХеріср (258”) корѵвіа;
кроофаѵоаі тоі; ѵіоі; Ег/& еі; та; •&ѵуатера; Каіѵ хаі ё;со9т;са;
Ё'рріфЕ той; уіуаѵта; еі; сХЕ-йроѵ ті); аріартіа;. хаі соруіо'9’/) -Эѵріф
хорю; 6. •Э’Ео;. хаі ёѵ тф теХеі тт); ^ЕѵтЕра; у і7ѵіа.(5о; ёуёѵЕТО ха-
тахХѵор.6; тйѵ ѵ&хтсоѵ хаі ^сраѵіагЬ] капа ^р-іоѵруіа те хаі
10 <?іак7а<п;. хаі тф уі~Ч> 6теі т^; тоіі Рійе еѵ урбѵы б'ехатш
т^; трітт]; /іХіа^о; рюта то ё^ХЯвіѵ Мйе т^; хі/Зсотоѵ Ехтісаѵ о
• ѵіоі ІХйЕ ѵеоѵ хтісгріа ёѵ тт) ё^сотера уі) хаі ёксоѵбрсаоаѵ то бѵор.а
аѵт'^; Ѳаріѵоѵ ёк’ 6ѵ6р.аті тоѵ арі9’рюи тйѵ охтй фѵуйѵ ёх т^;
Хі/ЗійТОО.
ёкі р.ёѵ та; аррвѵа; то 9'і)Хѵ тй 8е. •9і]Хѵ то аррЕѴ—К.', ’угіроѵ уЕѴЕа;]
/. оі уеѵбр-Еѵоі увѵЕа;—О., уеіроѵЕ; увѵбріЕѴОі у.—В., увіроѵо; уЕѴ.
Ѵ^-—Б. "
і. і^сЬсоѵ] нѣтъ Б.; ёкі |леѵ... то 9т;Хѵ] ёкі ое то 9і]Хѵ той; аррЕ-
ѵа; (то аррЕѴ—Б.) О. Б.
2. -угѵо;... краурасіѵ] нѣтъ—Б. О. В.
Ектахооюотф] ё^ахосгюстф— вл. в., оитаиосюотф—б.; ёѵЕѵѵ;-
хоатф] нѣтъ—вл. в. б. Б.; т]тоі т^; о. уіХіабб;] нѣтъ—О. В. Б.. ёѵ
ту) ЗеитЁра уіХіЕтарій'а (—і&і—б.)—вл. в. б. и., ёѵ ті) 8. %іХій&—о.
ь- кросЕ-Эвто] т)уеіргѵ—Е.; о коѵтіро; хаі бХё9рю;] нѣтъ К; ко-
Хёр.ы] к6Хгр.оѵ—О. В. Б. К. о. вл. б. и:, корѵгіа;] нѣтъ—о. вл. в. б. и,
6- кроафаѵоаі] крооафасОаі—о., крооафаі—О. В. Б. б. и., нѣтъ—
К; тоі; ѵіоі;] той; ѵіой;—О. В. Б. Е.\ѵ.м ё^соЯтіоа;... ёХЕ&роѵ] окоѵ
ёХёуоѵто ёхЕІѵоі оі уіуаѵтЕ; ѵіоі {Іеоѵ х.аі ё'кеооѵ ёѵ рбОрсо—К.
7- той; уіуаѵта;... аріартіа;] той; у. ёх тйѵ ѵійѵ [тоѵ ѵіоіі—вл.]
ёѵ (ЗараЯрсо [ёх рара-Эрсѵѵ—о.]—о. вл. в. б. и.^ той; уіу. тоѵ
Х^'8’ ёѵ /Зо-йрсо ар.артіа;—В. Б., той; у. тоѵ еі; 6Х. т. ар..—О.’,
йруіо-Эѵ]] бруіа-Эсі;—Б., доб. айтоі;—б. и. _____
8- у^іХіа^о;] ^іХіЕТЕрі^о;—вл. в. и., доб. р.Ета ёт'^ ср.3—и.
9. тйѵ ѵйтсоѵ] тоѵ ѵ^ато; — вл. б. и., нѣтъ Іі.' каста] нѣтъ—
Б. и., крйтт]—Ег, ^р.юѵруіа] доб. крсот-^—В в., ѵ) крйт>] тйѵ
АѵЯратсоѵ [атсбХХѵтаі—б.]—вл. б., нѣтъ—Іі.
Іо- 5іакХаоі;] аѵакХаоі;—Б., кХаоі; тоѵ Яеоіі—К.; хаі тф ^і~“
етеі... І2 ёхтѵ); хі^ютоѵ] нѣтъ—0. в.; хаітф /і—V етеі... 9 іа. кас>]; тг|;
у^;] ёѵ ое тй етеі ті); трітт); уіХіЕТврі^о;—гі.; ёѵ хрбѵсо ^гхатср] нѣтъ—
О. В. Б. К. б.
12- ёкыѵбріасаѵ... Ѳарѵоѵ] нѣтъ—Т.
18- айті);] тоѵ уіоріоѵ—О. В. Б. К.’, ётс, бѵбріаті... хфытоѵ] хаі
хатфхоѵѵ ехеі ёѵ т^ уі) ёхЕіѵт)—Б.', бхтсо] доб. ё^ЕХЯоѵсйѵ—О. В. К.‘,
ёк’ -6ѵбрі.аті тоѵ арі'Эр.оѵ] еі; тоѵ &рі-8’[лбѵ—К.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАІ>СКАГб. 9
П. Тф <5ё ётттахосгіоотф Ё'теі тоу ГѴйе ора8і трітт]$ і
уікѵіЗо^ ёуеѵѵт]іЬ] тф Мйе ор,ою$ айтф хаі ётгыѵбр.аае то бѵор.а
айтой Моѵг(тыѵ. тф <5ё тріахо<;тф /рбѵа) т?)<; у' уіХіабо^ Ё'&охе Мйе
уаріо^лата тф оіф айтой Моѵг(тіо хаі оітеоте'Хеѵ айтбѵ ёѵ т^ ут} т^<;
ёірас;. хаі р.ета т^ѵ той МФе теХеит^ѵ тф е^ахооіоотф ёѵеѵт^хоотф ё'теі б
у' %ікиі8о(; аѵ^ХЯоѵ оі иіоі Рійе ёх тг^ еФа<; хаі Ё'хтіааѵ баутоц
тгйруоѵ ёѵ ут( Ееѵаар, хахеі е<рйр'9г(оаѵ аі уХйооаі хаі <?іЕ[леріа&т;(уаѵ
еіті тгрооФтгоу ті&ат](; т?)<; '(?}$. Моѵідтсоѵ &ё б той ГМсое иіб? еіс7)ХЭ-еѵ
еі? т/)ѵ еіраѵ хаі [леурі т/)$ ФаХасот)? тт]$ е7гіХеуо|леѵ7]<; т^Хіоо
'/Фра$, ЁѵЗа 7) аѵатоХ^ той гДіоу уіѵетаі. ойто<; 8і о Моѵ^тсоѵ ю
ЁХа^е тара той '9еой уарісріа аоФіа<;, со ате тгрйтос; а<утроѵор.іа<;
тё/ѵ^ѵ ёсрейре. тгрб$ тойтоѵ хатгрик Ме^рФо хаі таі&еи&еіі; тгар’
1- еттахооюстф] ё^ахоаіостф — о., ^іахооюотф—вл., ехатоотф
Е. О. В. Б., ^іахостф—в., бхтаховюотф—б.', Ё'теі] /рбѵір—о. вл. в. б.
О. Б. Б. Е., еіха^і—7’.; той Мйе] нѣтъ—О. В. Б. К. б.‘, бр.аоі бе]
нѣтъ—О. В. Е. о. б.', Т7}<; тріт'/]<; уіХіаооі;] еѵ тт) тріт/) ^іХитеріоі—о.;
бріа^і... еуеѵѵт;^] нѣтъ—в.
2- о[лою<; айтф] иіб? Ёѵ бр.оіФр,аті айтой—О. В. Б., иіб<; хата
т/\\і бріоіыаіѵ айтой—о. вл. в. б.. нѣтъ—Е.', тб 6'ѵор.а айтой] айтбѵ—
О. Б. Б. Е.
3- Моѵ^тсоѵ] ’ 1ІѴ7]ТОѴ О., ТІФѵ7]ТОѴ В., ’іФѵ^ТОѴ Б. Е., ХГ|[Л—-
0. вл. в. б.’, тф 8е тріахоотф... та<г/]<; тт^ ут(<;] нѣтъ—о. в. вл. б.‘, ты
§е тріахоотф... Моѵт)тир] нѣтъ—В. Е.
5> хаі [лета т^ѵ Мйе теХеот^ѵ] нѣтъ—Б.; ёѵеѵ-^хоатф] нѣтъ—
О, Б.; етеі] хрбѵір—Б.
6- еФа<;] доб. у^<;—О. В Б.; ёаутоц] нѣтъ—Б.
7- Ееѵаар] хаі етеХейт7]ое Т\'&е тф е^ахооюотф еѵеѵ7)хоотф Ё'теі
т‘^<; трітт]<; }гіХіабоі; хаі тбте иіоі той М&е Ё'хтіааѵ еі<;. тб [леро; тт^
аѵатоХт)<; т^ѵ тгѵруотоіаѵ еі<; тѵ)ѵ у^ѵ Ееѵаар.—/{.; есррѲ^ваѵ] еірЯар-
{Цааѵ—Е.
8. трооФтои] нѣтъ—Б., іті тасаѵ тгіѵ ут)Ѵ—О., еі<; оХ>]ѵ тт(ѵ
у-^ѵ—Е.‘, касф тг(<; ух^] ёѵ і?е тф Ф етеі тт]<; тріт>]<; уіХіетерібо<;—и.
Моѵт)тсоѵ] Ті6іѵт]то<;—В., ’іФѵт]ТО<;—Б. Е., —о. вл. в. б. и.
9. Ёсоаѵ] аѵатоХт;ѵ—Е.\ хаі] нѣтъ—В. Б. в. б.; ётіХеуор.Ёѵт)<;]
нѣтъ—Б. Е.
10. Ё'ѵЭ-а] ёѵ —б.‘, уіѵетаі] доб. хаі хатФхт;огѵ ёхгі—О. В. Б. Е.
о. вл. в. б. и.; оѵтоі; б Моѵт;тсоѵ] нѣтъ о. в. и., хаі—вл.
11- уарюріа] )(аріѵ—о. в. вл. б. и.', аофіа?] нѣтъ—О.; Фотг тсрй-
то<;] хаі—вл. в. б. и., 6$ ілбѵо?—Е.
12. оіатроѵоіліаі; 'Гс/Ѵ7]ѵ] аотроѵорііаѵ—Е.‘, ёфейре] ёсрейрато—В.
хат^Х^'] хатеХ'ЗФѵ—В. Б.', ТѴе^рФб] доб. б уіуа<;—Е,- -каі^еуЭеі;;...
10 8 той Е^р.] нѣтъ—о. в. вл. б. гі.
2
ІО ОТКРОВЕНІЙ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 айтоо еіАідфЕ рооХ'^ѵ Ёф’ й расі^Ебсаі айтоѵ. сотое &Ё о МвРрй^
аі?ЕХфб? тйѵ ^рФюѵ Ётоууаѵг тйѵ техѵсоѵ тоо Х^р. хаі айто? тгрй-
то? ё^ааі'ХЕООЕѵ Ётгі т^? у?!?, тй ОЁ Ётгтахосіоотф ёѵеѵ^хсогй етеі
тѵ)е трітт)? уіХіа^о? Ёхтіо8/] ВароХйѵ т; реуаЛт] хаі ЁрасГХЕООЕѵ
5 іѵ айтт) МЕррйй. хаі рЕта таота ЁтгоЬ]саѵ Ёаотоі? оіоі Хар расі-
ЛЁаѵ ой то бѵора Пбѵтітттго?. хаі тй Ётгтахосюсгтй ёѵеѵ^хоотй
Ёѵѵати) етеі т^? ул уіХіа^о? етеі <?ё тріто) т?^ РаоіХЕіае Меррой’
ЁтсЕрірЕѴ аѵйрае Зоѵатой? Ёх тйѵ оійѵ ’1афЕ-8- софой? тгаѵо тгу ѵіта?
хаі аруітЁхтоѵа?. хаі хатгД-Эоѵ ётгі т^ѵ Ёсоаѵ тгрб? Моѵт;тоѵа оібѵ
Ю Мйе хаі фхо^ср^ааѵ айтй тгбХіѵ хаі Ётгсоѵбрасаѵ абт^ѵ Моѵ^тоѵа
хата Т7|Ѵ тгрос>]уоріаѵ айтоо. хаі ^ір^ѵт; тгоХХ^ уЁуоѵЕѴ Ётгі т^?
расГЛЕіа? МЕррй^ хаі Моѵтроѵо? аурі т?^ о^рЕроѵ. ётгі сё тт,?
РаоіХсіа? РІЕРрй^ хаі Поѵтітгтгоо оіоб Хар ойх г;ѵ еЁртдѵт]. Ёѵ уар
таТ? -^рЁраі? МЕ0рй5 хат аЛХт;Хсоѵ йтгХі^оѵто. гурафЕѵ ооѵ Моѵ^тмѵ
15 Ётгіото7г.ѵ тгрб? МЕ^рй# обтео?, "оті расіХеіа тоо ’1афЕ-& абтт;
рЁХ^Еі Ё^аХеіфЕіѵ тйѵ техѵсоѵ тоб Хйр. аотаі тгрйтаі раоіХЕіаі
2- аОЕХфб?] б у.іуа?—О. В. Б., нѣтъ—Е’, <ро'ыѵ] доб. тоотЁоті
тйѵ аѵд’рЕйоѵ—Е.
3- Ётгтахосюстй] ЁЕахоаю'ттй ёѵеѵ. тгЁртгты—о., Ё^ахооио Ёѵѵа-
хосіи—о., Ё^ахосіср—бхтахосюстй—б.
4- уіХіабо?] уіХіетЕрі&э?—е. б. и.’, хаі Ёрас^'.ооЕѵ ёѵ айтѵ; Ме-
ррйё] нѣтъ—о. вл. в.
б- ЁаотсТ?] Ё^ айтйѵ—Б.; расЛЁаѵ] нѣтъ—О., доб. тгЁртгтоѵ
айтйѵ—о., доб. Ё<; айтйѵ—В. К.
6- Нбѵтітгтго?] Пбртгіоѵ—о. вл' в.'б. и.', хаі тй Ётттахосгіоотй...
14 хат’ аХХ/)Лсоѵ йтг7і^оѵто] нѣтъ—о. в. вл. б. и.
етеі] Хрбѵы—В.
8. оійѵ] ТЁХѴЫѴ—О. В. Б. Е.-, тгаѵо] нѣтъ Т.
9» Ёіраѵ] доб. у^ѵ—В. Б.., аѵатокі^—Е.\ Моѵтдтоѵа] ’11ѵ7;тоѵ—О.,
Тійѵідтоѵ—В., ’ійѵцта—Б., ’коѵ^тоѵ—Е.
Ю. хаі Ётгсоѵбрасаѵ... айтоо] Ёѵ бѵбраті айтоо—К.’, Моѵ^тоѵа]
’](ОѴ7]Т7)Ѵ—О., ТІСОѴ7)ТОѴ—В., ’1йѵ>]тоѵ-—Б.
12. хаі Моѵ^тоѵо?... №врй^] нѣтъ—О.; Кзррй^] доб. оіоб ІЦрі—
О. В. ; хаі Моѵ^тоѵо?] нѣтъ—В., Ісоѵ/;тоо—Б. Е.; аурі тт)? <77)р.зроѵ]
оіа ой уЁуоѵЕѵ ау^рі тт]? арті—В. Б., нѣтъ—
13- ЛГЕіЗрЫ&] доб. 0100 Ет;р.-Б. В. Е.‘, ойх "^Ѵ ЕІр-^ѴТ]... Ме-
ррйб] нѣтъ—Б; Хар] доб. хаі ЧафЕг)—Б.
14. Мерры^] доб. оіоі Хар хаі ’1афг8—В. Е.', хат’ аХЛтДсоѵ...
15 обтере] нѣтъ—О.; МоѵГ|Тсоѵ] ’Ійѵ^то?—Б. Е», Х^р.—о. в. вл. б. и.
16- обты?] нѣтъ—о. в.вл. б, доб. ХЁуюѵ—Ь1.; раоіХЕіа] оі оіоі
Хар хаі—О.
16- Ё^а)чЕІфгіѵ] доб. т^ѵ РасіХЕіаѵ—О. Т. В. Б. Н. 0. ел. б. и.,
тоѵ ратіХЁа—6.; тгрйтаі] нѣтъ—б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
11
аѵебеіугі/^аѵ етеі т/); у^;. [лета таѵта ёра8оѵ тгаѵта та ёт)ѵт] ха-
8іатаѵ еаѵтоу; раоіХеі;. хаі ё~гХёа8т; тріт/] уікіа$. рета оѵѵ
тл(ѵ раоіХеіаѵ ІѴгррсоо, теХгавеібг^ тб? Т /іХіа5о;, тф оо—V
етеі тоѵтёоті тріахоатбѵ ё'р5ороѵ сто; т^; тетарт^; ^сХіа5о; 1~о-
Херідоаѵ аХХѵ)Х<оѵ арербтераі аі РааіХеіаі хаі Г|ТТ^'9т] г, тсоѵ Аі-
уѵптісоѵ /ЗасгіЛеіа ѵто Ме|ЗрФ5 (244®) ею; т^; Хоѵа>]ррі^гсо;.
о>то; еі'Хтдіреѵ гаѵтф уѵѵаіха ёх тсоѵ тгхѵсоѵ тоѵ Хар. теХеѵ-
т^ааѵто; 5ё Хо^ороѵ^е#"'; еХа^еѵ 6 тоѵтоѵ агсбуоѵо; ’1го5а т^ѵ
тоѵтоѵ рейтера е»; уѵѵаіха хаі ёуёѵѵ/}агѵ айтф тоѵ ’1грго5г(. оѵто;
аѵѵт^уауеѵ ёаѵтф 5ѵѵаргі; коХХа; хаі ёкаѵест'/) хата т^; рааіХеіа;
тсоѵ тёхѵсоѵ тоѵ Хар хаі ^у_раХсот=ѵсгѵ аѵтоѵ; хаі хатёспра^е хаі
ёѵгтр^сг паса; та; усора; тт(; 5ѵагсо;. тріахоотф 5еѵтёрср етеі т^;
РасіХгіа; Хоарбоѵ ѵіоѵ ’Ігрет&д аѵѵт]8роіа8>]оаѵ ѵіоі Хар хаі хатгД-
8оѵ ётсі т^ѵ гсохѵ тоХер^саі рета тоѵ рааіХёсо; Хоарбоѵ. ’^ааѵ
оё тх уСКіа^гс, тггідоѵ рарйоѵ; роѵоѵ хатё^оѵте; ёѵ тай; ^ерегіѵ
1
5
10
15
1* аѵг^еіу&^ааѵ] іЗгу^^баѵ—Б., ёсраѵ^а^ѵ —/{.] рета таѵта...
тріт/] утХіас] нѣтъ—Б.
2- ёаѵтоѵс] нѣтъ—О. В. К. о. в. вл. б. и.\ хаі ётгХёсВ/] у; тр.
^іХіа;] нѣтъ—О. В. К", хаі ётгХёойт}... 4 тоѵтёоті] нѣтъ—о. в. вл. б. и.
4- тріахоатбѵ 6^0. гтос] тф ог тріахоатф ёробрсо етеі—и. вл. в.
б В., тсо 5ё тріахоатф гр5ора5і—о., тф 5ё тріахоатф етеі—7?.; те-
тарт/;;] нѣтъ—о. вл. в.; уіХіа5о;] у_ГЛіетгрі5о;—о. вл. в. б. и., доб.
агі—Б.
б. <іХХѵ)Хсоѵ] нѣтъ—б., рет’ аХХхДсоѵ—вл.] арербтграі] нѣтъ—О.]
аі рааіХааі] нѣтъ—о.
6. Меррсоб] доб. РаоіХёсо;—о. вл. в. б. и., доб. РааіХгіа; хаі
ётпхрату; уёуоѵе рааіХгіа Ва^’Л&ѵо; ёѵ тсо стсёрраті тоѵ МгЗрсо5—О.
Т. В. Б. К.’, т>5<; Хоѵа^р ріЫос] гео; тоѵ Хоѵ&рі^5т)—О. В. Б. К.;
гео; тт); Хоѵа^р... 12 тт); 5ѵагсос] нѣтъ 0. вл. в. б. и.
оѵто; 5ё еіХтдіргѵ] хаі еХа^гѵ—О.
8. Хо'Сороѵ^го'іД Хоѵ«7/)рі^5?і—Б., Хоѵі^рі^бт)—В., Хоѵ^ртдоі—
О.; гХаргѵ... 9 уѵѵаіха] нѣтъ—О.; агсбуоѵо;] ѵіб; К.
9* ртрёра] доб. ёаѵтоѵ—Б. К.
10. <тѵѵ/]уаугѵ... рааіХгіа;] гхарг хбХгроѵ ргуаѵ рета т^; ра~
оіХгіа;—Е. *
И. хатгофа^е] нѣтъ—О. В. Б. К.
12. ёѵгтір/іое] хатёерХг^е хѵрі—О. В. Б., хатёхаѵсг тсѵрі—К.\ тріа-
хоатф] нѣтъ— О. В. Б. о. вл. в. б.‘, оеѵтгрср] ёѵ 5гѵтёрср—о. вл.
13- Чгресбт)] Хоаара—о. вл. в. б. и., Хоа5рй—В.
ёсраѵ] аѵатоХт]ѵ—Іі.] тоѵ РаоіХёсо;] тбѵ рааіХга—о. вл. в. б. и.]
Хоорбоѵ] Хороо5рб;—о., Хороо5рбѵ—вл. в., Хороаорб—-б. и.] ^оаѵ]
ѵя^руоѵ—о. вл. б. и., ѵтгі^ругѵ—в.
15. тх /іХіа5е;] тсоѵ у^іХіа5соѵ со; х—о.; тге^соѵ] нѣтъ—б, и., гтаі^
;оѵ—о.; хатёхрѵтге] нѣтъ—0., хратсбѵтг;—К.
12
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 айтйѵ. ахойоа? 8і 6 Хоорбт)? тгЕрі тоѵтсоѵ Ёр.Еі&а'ТЕ хаі тгарЁааеѵ
айтой? ри^рі аѵ ітар^Л'З'Оѵ тбѵ Тіур^ѵ тготарлбѵ. хаі ёхеі Ё^акЁотгіХЕ
хат’ айтой? тоѵ і8іоѵ 'Лра.тхлі Ётгіраѵтсоѵ ётті ЁХасраѵтйѵ хаі атех-
теіѵеѵ атгаѵта? хаі ойх йтгеХЕіф-Эт] ак’ айтйѵ ой&е еі?. хаі ой тгро-
5 ОЕіЪ)хаѵ еті ігоХЕрі7]оаі иіоі Харл. ехтоте карсо^йѵч)т)саѵ аі ра-
ріХЕіаі хат’ аХл^Хюѵ.
III. Каі ТЙ ТЁХсІ ТТ)? 8 )<іХіа&0? ТЙ ХЕ уроѵср ТОО Чір тй
Ё урбѵір тт)? пЁрлктт)? уіХіа&о? хат^Агк Хартія? 6 той Вар Ёх т^?
Ёйа?, о? Ёатіѵ Ёх тт)? оѵууЕѴЕІа? МоѵіГ|ТОи той ѵіой Мйе хаі ^рт,-
ю [лысгеѵ атгб той Ейсрратоѵ есо? той ’Іо&ротіуЁсо? тоѵтёстіѵ Ёкта
тоХеі? хаі //>ра? айтйѵ. хаі ётсе/Зті Ёпі та? трЕІ? ^іХіа&а? тйѵ
’іѵсйѵ хаі ЁхатЁхаиоЕ каѵта хаі т)р^рш)с>а хаі еЕ^ХѲсѵ Ётгі Ёр'^ріоѵ
Ха^а хаі хатЁхофЕ (245) т7)ѵ тгаргрлроЛ^ѵ тйѵ техѵсоѵ той ’Ісгрла^А
ѵіой ”Ауар тт)? Ліуѵтгтіа? каі^іохт)? Харра? уѵѵаілб? ’Арраар.. хаі
1- Хоорот)?] Хороой'рб?—о. вл. в. б., Хесгорй—В. Б., Хороа-
брй—и.; ттЕрі тоѵтыѵ] нѣтъ—О., тгері айтйѵ—м.; г.аргасЕѵ] тгераоа?—
в. вл., Ётгаріасггѵ—О., тгарЕІасЕѵ—Б.
3- хат’ айтой?] нѣтъ—0. в. вл. б., хат’ айтйѵ—Т. В,; Ётгфаѵ-
та>ѵ] нѣтъ—Б., Ёкіраѵта—о. вл. в. гі., Ётгфаѵаі—б., Ёкі.раѵіа?—В.,
гт:фаѵте<;—Я; ЁХаіраѵтйѵ] ЁХЁсраѵтэ?—о., ЁХЁ<раѵта?—вл. и., ЁЛгсраѵ-
тібѵтсоѵ—В.
4- хаі атгЁхтЕіѵЕѵ атгаѵта?] нѣтъ—в. вл., доб. хаі тгоХгрлті'іа?—
б. о. и.
5- тгро(7Ё$7)хаѵ] “росЁчіеѵто—0. вл. б. и., ЁтбХ|лт;<7аѵ—К; еті] той—
0.; тгарсо^йѵВт)<7аѵ] тгарахіѵт)Ят;саѵ—К.
тф 8і тёЛее... той тОр] нѣтъ—о. в. вл. б. и.’, /Ліа&о?] доб.
т)тоі—Б.; той ’Ор] нѣтъ—О., той Хосб’рй—А.; той ’ІІр тй ё Хрбѵы]
нѣтъ—Б.
8. ^іХіаоо?] уіАіЕТЕріоо?—б. гі., ^іХюѵтаатерібо?—вл. 6.; Харіфіа?
б той Вар] ХаріфюЁхар—о. б. гі., ’ЛрфсгЁхар—вл., Харифісаѵй—К\
той Вар] нѣтъ—О. В. Б. К. и.\ ёх тт;? Ёсоа?] пѣтъ—вл. б. гі.
9- о? Ёотіѵ] нѣтъ—о. вл. б. и.‘, Моѵ/)тоѵ] Хгір.—о. вл. в. б. гі.,
’коѵт]тоѵ РасгіХЁсо?—К.
Ю. ’Ій^ротіуЁы?] ’1сг$ро&7)ататоѵ—о., ’іоороѵгуа—вл., ’Іс^роѵуіуа—
и., ’Е^ро7)уаѵ—0. В. К.’, Ётгта] —о., Ё^ахоатй ЁВ§6ѵ.«—вл., ё^хоѵта
Ётгта—В. Б. К.
11- тгоХеі?] тгоХіТЕіа?—о. вл. в. б.‘, уЛіаоа?] РасіХЕІа?—О. В. Б.
Я. о. вл.'б. и.
12- тгаѵта] айта тгѵрі — о., айта? ёѵ тгѵрі—вл. б., айтой? тгѵрі—и.,
тайта? тшрі—О., тгѵрс—В. Я., тгѵрі тайта—Б.
13- Ха^а] ’Аратоѵ—о.; хатЁхофеѵ] х.атахаѵоаѵ—о.; т?(ѵ тгарЕрфо-
Хт)ѵ] ЕТГІ Т'^Ѵ ТГЕрфоХ^Ѵ ’АР«ТОѴ—о.; тйѵ тЁхѵыѵ] нѣтъ—Б.’, той ’Ісгрла^Л...
Ііарра?] нѣтъ—0. вл. в.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 13
біпеорасгаѵ остг’ айтоо хаі ё'срѵуоѵ ёх тт;; Ёрт)[лоѵ еі; то "ЕЯрфоѵ хаі . і
еі<77)Х&оѵ еі; тг(ѵ оіхоо[лг-ѵіхт)ѵ у?|Ѵ хаі Ёт.оХер.г(саѵ рлта тйѵ ^а-
сгіХесоѵ тйѵ Ечіѵйѵ хаі ^рг(|лс«)(7аѵ хаі г(у[лаХйтгѵсгаѵ айтой; хаі
хатехѵріеѵсгаѵ тйѵ іѵ тт). ут; т^; ЁтгаууеХіа;. хаі ётгХ^сіВт] }[ ут;
ё<; айтйѵ хаі ёх тт;; 7гаре[л^оХт(; айтйѵ. ^оа-ѵ уар йсеі біхрі^е; >..5
хаі ётгорейоѵто уѵ[лѵоі, хаі /-аікоѵ хреа Ёх хыЙсоѵ хаі хар.7]Хсоѵ
хаі етгюѵ аі[ла хтт;ѵйѵ хаі уаХа. тбте хат?хратт;с>аѵ оі оіоі ’ 1С[лат;Х
ігаот;; Т'^; ут(; хаі ^рт)(лсосаѵ кбХеі; хаі уйра; айтйѵ хаі хатеоѵѵастеѵ-
сгаѵ Ёѵ бХаі; таі; ѵтроі;. тотт;ѵіхайта хатесхейа^оѵ ёаѵтоі; ѵаи; хаі
оіхт]ѵ тгетеіѵйѵ таѵтаі; хгур^ілёѵоі І'птаѵто ётгі тйѵ ѵбатсоѵ хаі аѵ'^Х-Эоѵ ю
тгХооі Ёкі та; уйра; т?;; ^ѵсеіо; [лёурі т^; рсеуаХт;; Гйріт;; хаі тоѵ
’іХХѵріхои хаі ту;; Гіуідтоу хаі ѲессаХоѵіхт;; хаі Еароаѵіа; хаі хатг-
хѵріеѵсаѵ тт)5 ут;; ётгі урбѵоѵ; ё^хоѵта хаі Ётгоіт;оаѵ Ёѵ айтт; оаа
г4-9еХт]5аѵ. [лета бё ёр§оѵ.а§а; охтй ^р.ісѵ т^; айтйѵ ^ѵѵастеіа; 8і’
1- ате<?рас>аѵ] доб. атгаѵте;—О. В. Е. и., апаѵ—вл. в.; атг’
айтоѵ] нѣтъ—О. В. Б. в. б. и.', "ЕгІрііЗоѵ] доб. хаі а~6 тг(ѵ “Е'Эріроѵ—
0. б. гі.
2- хаі еІ07]ХгІОѴ... ут}ѵ] нѣтъ ---- Т.‘, О’ХОѴ[ЛЕѴІХГ(Ѵ ут;ѵ] оіхоѵр.е-
Ѵ7)Ѵ--В. в.
3. хаі ^рт)р.сооаѵ... хатехѵрігѵоаѵ] нѣтъ—в. вл., хаі 7;у[лаХйтеѵ-
сгаѵ та; раоіХеіа;—Е.‘ айтоѵ;] нѣтъ-—О. В. Б. Е. б.
4. хатехѵріеѵсаѵ] доб. та; РасіХгіа; (тт;; раоіХеіа;—В) т&ѵ
ёЯѵйѵ—О. В. Б. 0. б. и.‘, хаі ЁтсХ^сг)'/; ут; і'Е, айтйѵ] нѣтъ—О.
5- хаі Ёх тт;; харс[л(ЗоХт;; айтйѵ] нѣтъ—0. в. вл. б. и.
6. ёх хы&соѵ хаі] нѣтъ—О. В. Б. Е. о. вл. в. б. и.‘, ха[лт;Хсоѵ]
доб. хатеохгѵасулеѵсоѵ (—оѵ—О) Ёѵ /Зафіоіс—О. В. Б.
7« хаі Ётюѵ... 8 уйра; айтйѵ] нѣтъ—Т.’, тоте] бте оѵѵ—О. В. Б.
8- хаі ^рХ/рлосгаѵ... 9 ѵ^ссі;] хаі та; ѵ^аоѵ; сХа;—Е.’, айтйѵ]
аѵтт);—Б.
9- ёѵ бХаі; таІ; ѵг(йоі;] с'Ха; та; ѵ^сгоѵ;—в., паса; та; ѵт(-
ооѵ;—0. б. и.‘, тот>]ѵіхаѵта] тотг—Б.
Ю. хаі 5іхт)ѵ кетеіѵйѵ] нѣтъ—б". ги; хеурт;р.гѵоі] хеурісулгѵсоѵ—О.
хаі біх^ѵ... йоатюѵ] нѣтъ—Е.‘, Ітгтаѵто] іктоѵто—Б‘, тйѵ йбатсоѵ... 11 та;
уйра;] нѣтъ—Т.
11- кХооі] въ рукоп. 7гХй, тгХёоѵтг;—0. и., кХооі—вл. в., оѵѵ—
О. Б., ётгі тйѵ йі?атсоѵ—Е., нѣтъ—В.
12. Ггуідтоѵ] Гѵои—о., Гіуіоѵ—В. б.', ’іХХѵріхоѵ] АйХйѵо;—Е.
Еар<5аѵіа;] доб. тт;; [леуаХт;; т/;; Ётгехеіѵа Рсоріт);—О. В. Б. Е. о.
вл. в. б- гі.
13- ё^хоѵта] оіахооіоѵ; ё^хоѵта—в.', еѵ айтг(] тсаѵта—о., нѣтъ—
О. вл. в. б. и.
14- т;9еХт;йаѵ]-^оѵХті-Э^паѵ—в. б. и.\ [лета 5е ё^оріа^а;... 14 2 аігаѵ-
та;] хаі утгерѵфйМт; (йтгёѵВт; — ел.) айтйѵ хар^іа хѵріеѵсгаѵте; "аст;;
14
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
-1 хатЕхрат^саѵ кара тт;? (ЗасгіХЕіа? тйѵ ё-Э-ѵйѵ ѵкерѵфсбЭ’Т] айтсоѵ т; хар-
<?іа ёѵ тф 9’ЕаЯг(ѵаі айтой? хѵріЕйоаѵта? йпаѵта?. еѵ &е тф хаірф
ёхЕіѵсо уЕубѵасгіѵ аѵтоі? 6сруі'7тратт;уоі тёосгарЕ? ѵіоі б'ѵте? обрита оѵтсо
кар’ айтой; бѵорса^орсёѵоі?, соѵ та бѵбрлата еісгі таѵта ’Ор^р хаі /т;р
5 хаі Хе^ее хаі ЕаХрѵаѵа. ойтоі ітсо7.ги.тІоаѵ рсета тйѵ ’І<7рат;Хітйѵ хае
(245е) хаЯ’ оѵ трбкоѵ ёкоі^оеѵ айтоі? Хбтрсооіѵ ёх тйѵ уеірйѵ тйѵ
Аіуѵктісоѵ &іа Мсосёсо? тоѵ -Эсракоѵто? айтоѵ, тбѵ айтоѵ трбкоѵ хаі
тоте Етгоі^оеѵ е'Хео? рит’ айпоѵ хаі ёХѵтрсосгато айтоѵ? ё<; айтйѵ
§ іа тоѵ Ге^есоѵ. хаі ёХеѴ'ЭерФЯт] ’Іора^Х ёх тт;? ^оѵХеіа? т&ѵ тёхѵсоѵ
10 тоѵ ’Істрса^Х. обто? уар б Ге&есоѵ хатёхофг та? карзрфоЛа? айтсоѵ
хаі ё^іео^е хаі ё^ѵЕухеѵ айтоѵ? ёх тѵ;? оіхоѵрсЕѴіх^? ут;? еі? тт^ѵ
ерт^рлоѵ "Етрірс^оѵ ё^ ^? ётйууаѵоѵ. хаі оі ѵпоХекр-9-ёѵте? ф уеѵеаі
оѵѵчЦха? і-'&еѵто гірт;ѵт;ѵ ёѵ тоі? ѵіоТ? “Ісгра^Х хаі ёЕтрѵ&оѵ ётті тт;ѵ
тт;? ут;?— б". в. вл., — тгасаѵ тт;ѵ ут;ѵ—о., хаі ѵкЕрѵфсб&т; аѵтйѵ т;
хар&іа—и.
і- кара ті)? ^асіХЕіа?] капа? та? басгіЛеіа?—В.', Яеа-Э^ѵаі] Яеа-
сасчіаі—О. В. Б.', чка!)і]ѵаі айтоѵ? хѵріеѵсгаѵта?] нѣтъ—Е.
2- атгаѵтас] хаі храт/]саѵта? акаѵта?—В., хаі хатехратт;сгаѵ та
•тсаѵта—О., хаі хатахраті;сгаѵтс? акаѵта?—Б., хратіртаі акаѵта?—Е.
3. уЕубѵаспѵ] ёуеѵѵт;Ят]Сгаѵ—о. вл. в. б. и.', аруісгтратт]уоі] тѵ-
раѵѵоі ару.— О. В. Б. Е. о. б. и., тѵраѵѵоі арут;уоі—вл. в.\ ѵіоі бѵте?...
бѵорса^орсёѵоі?] нѣтъ—о. вл. и.', сѵте?] тѵууаѵоѵте?—О. В. Б.-, обрита]
ой рлаіа? тт;? — О. В. Б.; оѵтсо... бѵорисі^ориѵоі?] нѣтъ—в. б.
еісі таѵта] нѣтъ—Б.
б- оѵтоі... ’ісгратріітйѵ] нѣтъ—Т.
6" хаі ха-8’’ оѵ... Хѵтрсоснѵ] нѣтъ—о., хаі ха-Эй? ёХѵтрсооеѵ б
9е6?— Е.-, Хѵтрсосгіѵ] доб. б чіёо? — вл. в. и. В. Б., доб. б &еб? тоѵ?
’/орла^Літа?—б.; /еірйѵ] ёФѵйѵ—Б., нѣтъ—и.
7- Аіуѵтгтйоѵ] доб. бѵѵарисо?—Е.\ ^іа Мсоаёсо?... ё<? айтсоѵ] тбѵ
айтоѵ трзкоѵ—Е.
8- хаі тоте] еѵ тф хаірф ехеіѵсо — вл. в. б. и., тф тоте
хаірсо — О. В. Б.', ёН айтйѵ] нѣтъ—б. и.
9- ёХеѵЯерсбЯт]] ёХѵтрсогИ]—Б.-, тт;? ооѵХеіа?] нѣтъ—и.‘, тсоѵ тёх-
ѵсоѵ] нѣтъ—о.
10 хатёхофе] хатёхарсфеѵ—о.
И’ ёоісо^е хаі] ёоісо^а?—В. в., ёхоісбЕа?—б. и. Е.\ хаі ё^ѵеухеѵ]
нѣтъ—о.
12- еі? т^ѵ с'рт;рсоѵ... 15, срѵХаі] хаі ак^уауЕѵ (еісг^уауЕѴ—вл. в.б.)
еі? то ’'Е8рфоѵ ёѵ-8-а бтг^руоѵ крбтероѵ. ёѵ таі? ёсгуатаі? т;ріёраі?—
о. вл. в. б., хаі ЕІсг^уауеѵ айтоѵ? гі? тб ”Е-9-рі|Зоѵ. ёѵ 5ё таі? ёсгуатаі?
тдрсёраі?—и.-, ф уеѵеаі] нѣтъ—О. В. Б. Е.
13. ё&еѵто] нѣтъ—О. В. Б., бё&сохаѵ—Е.', ёѵ] нѣтъ—б. и.
ЬІКРОВЁНІЕ МЕЛОДІЯ ЙАТАРСЙЛМ.
16
Ерт)р.оѵ т^ѵ ё^сотёраѵ іѵѵёа «роХаі. рёХХоосі &ё ё^іеѵаі аХХо еті і
ака^ хаі ёрт)рйсаі тсаоаѵ т^ѵ у^ѵ еі? то хатахрат^саі тг(? оіхои-
реѵт;? хаі та? у<ор<х<; каста? еѵ еістб&ы еір^ѵт;? ако тоо Аіубктоо
хаі реурі Аі-8юкіа? хаі ако тоо Ейсрратои ріурі ’Іѵ^іа? хаі ако
тоо Тіуроо ё'со? тт)? еіобооо раоіХеіа? йТоѵт(тоѵо? оіой Л'йе хаі ако 5
Вар есо? Рь)|Л7)? хаі тоо ’іХХоріхой хаі Гіу^той хаі ѲеоааХоѵіхт;?
хаі ’Ор^Заѵіа? хаі ёю? т^? 'ОаХастстг,? тоо Пбѵтоо. хаі ёѵ <?іклбт/(ті
Ебтаі б цоуб? айтйѵ ёкі тоо тра^стДоо каѵтсоѵ тйѵ ё-Эѵйѵ. ойх
еатаі е9ѵо? т) ^астіХеіа йкб тйѵ ойрхѵйѵ /; іоуйоиста коХерт(ааі
айтой? аурі арі9рой урбѵюѵ ё]3сораі5соѵ &еха ёкта. хаі рета тайта ю
7)ттт)-87)сгоѵтаі йко тт;? растіХеіа? тйѵ Рсораіыѵ хаі йкотаут-аоѵтаі
айтт). хаі уар айт^ реуаХиѵѵЦстЕтаі йкёр каста? та? ^аспХеіа? тйѵ
ё&ѵйѵ хаі ой#’ ой р.г( ё^аХеіфЗ^ йк’ ой&еріа? еі? тоѵ а<йѵа. еуеі уар
окХоѵ Зі’ ой каѵте? '^тттрЗ^стоѵтаі. ак’ ёѵтейб’ЕѴ ойѵ хатаѵо^оатг (246)
ако тйѵ хихХіхйѵ урбѵыѵ тйѵ ^ааіХёсоѵ хаі абтт) а^^деіа 15
1- аХ7о еті] нѣтъ—б. гі.
2- кастаѵ] нѣтъ—Б. Б. К. о. вл. в. б. и.-, еі? то] хаі—Б. Б. Е.
0. вл. в. б. «.; хатахратт;ааі] хатахирийсаі—о. вл. в. б. и.', тѵ)? оіхои-
рёѵ/)?] П)ѵ оіхоир.ёѵ/)ѵ—о. вл. й. в. б. Б. Е.
3- хаі усора?... 6 ако Вар] хаі та? /йра? айтт)? АІуѵктоѵ
(нѣтъ—б.) ре/рі АіЗюкіа? (доб. хаі Аіуйктои—б. и.) хаі той Ейтрратои
хаі ’Іѵ^іа? хаі ТіурЕсо? (доб. хаі—б.) тт)? (ЗасяХеіа? Еідр. иіой ІМйе ако
0орра.—о. вл. б. и.; каста?] нѣтъ—-В. Б. К.; каста? ёѵ еістб&ср ЕІр?)ѵ7)?]
нѣтъ—в.; той Аіуйктоо] тг)? у?]? Аіуйктои—О.
б- Тіурои] Тіурі&о?—О. Б., Пріуі&о?—Б.‘ Моѵт)тоѵо?] Еѵ(р.—в.,
’ісоѵт)тои—Е.', 1\йг] доб. /ЗасіХёсо? ’Іыѵітои—Б.
6. Вар] 0орра—Н. О. Т. Б. Б. Е. в.; хаі той ’іХХиріхои х. Г.
хаі ѲЕСтсаХоѵіхт)?] нѣтъ—о. в.; хаі Гіут)той] нѣтъ—б. и.
’ОрРаѵіа?] ЦХраѵіа?—о. б., ’АХраѵеіа?—вл., Оіѵіа?—О. Б.,
’ісоѵіа?'—Е.
8- ёкі той тра^Хои] ёкі (хата—вл.) крбосокоѵ—о. вл. в. гі.
ё-Э'ѵйѵ] доб. ако аѵатоЛйѵ есо? <>иорйѵ—Б.
9- йко тйѵ ойраѵйѵ] ёкі тт)ѵ у>)ѵ—вл. в.
10- айтой?] р.ет’ айтйѵ—вл. и.’, )<рбѵюѵ] нѣтъ—б. и., урбѵои—Б.
^еха] пѣтъ—О. Б. Б. Е. в. б. и.
И. !>)<; растіХгіа?] той ^астіХёсо?—о. б. в. вл. «.; айг?]] айтф—о.
вл. в. б. н,- айтг(] айто?—о. б. и.', каста? та?] тт)?—Б.
13. ой ё^аХгкр'&т)] ойх ёххаоИ^аетаі—о., ойх ё^аХекрхЦсте-
таі—вл. в. б., ойберла ё?.—Е.’, ой^ерла?] рла?—о., р.іа? айтйѵ— О. Б. Б.‘,
Іугі уар... г(тт7)97|0оѵтаі.] пѣтъ—о. вл. в. б. и.
13- ако тйѵ хихХіхйѵ урбѵсоѵ] тйѵ у >рйѵ—о., тоѵ хйхХоѵ усо-
рйѵ—вл.в.б., тйѵ хихХоуйрсоѵ—м.; хаі айт/] т; аХт)-9еіа... 17 (2. аі ра-
аіХеТаі кбаас тёастаре?] нѣтъ—о. в. вл. б. и.
16 бТКІ?ОВЁНІЙ меФодтя ПАТАРСКАГО.
1 тйѵ ттраурлатсоѵ ^ЕІхѵоаіѵ ёаот^ѵ «раѵераѵ оіѵео ттУ.аѵ^о атта-
тт)<; тіѵб?.
IV. ’Аттб Ме^рй^ уар тоо т]рыо<; риурі тоо Парооберл т; /За-
сіХеіа тйѵ уіуаѵтсоѵ хатахратеі т/)? уѵ]<; ВароХйѵо,; хаі ато тоо
5 Пароо&ёрл ео»с ’Ісгтоо уёроѵтос ёх т^ ’1с>& роб. еі уар ё^ЗаоіХеооѵ
Пёрсаі ёх тоо ’Істоб ёю? Пароо^ёрі ё^ааіЛеооаѵ ёх тт(с Ле^Зйѵ хаі
тт)$ Фооѵ хаі тт)? Пароо&ёрі. еы? ’Еѵбрюѵ оі ёх ВаРоХйѵо? ёрааі-
Хеооѵ. хаі е/аре Хеѵерир уоѵаіха т'гу ёх IX аЭ1 ёх т?)с ’АрараЯ
хаі ёуЕѵѵ7]оеѵ аотй ’Аѵ§рар/.ёХеу хаі Харасга. хаі обтоі атсёхтеіѵаѵ
ю тоѵ ёаотйѵ тсатёра хаі еооуоѵ еі<; у^ѵ ’Лрара&. хаі ёрааіХеосе
Хара&оорл еі,; ВароХйѵа аѵті тоо тгатр6<; айтйѵ Хеѵері® хаі ІМа^Зоо-
уо&оѵбіиор б ёх тсатро? угѵбріеѵоі; Лоті^іа хаі ёх ріт]трб<;
Хара. т(ѵіха еіс^Х'9'Е Хеѵері тоо тсоТіерл^ааі рита тоо раоіХёіос;
’іѵоіас хаі есо<; Ха^За хаі ідр^ріыае тгоХХа,; уйра,; хаі соѵе^-^Веѵ
15 аотй Марооуоооѵбссор, ёхгіѵоо 5т)Лоѵбті аиѵг^ауаубѵтос аотбѵ риЭ’
ёаотоб, хатёат^оеѵ обѵ аотбѵ аруютраттр'оѵ айтоо хаі &іа тт(ѵ
айтоо аосріаѵ хаі <?оѵа<отгіаѵ ёббО^ аотй ВароУ.йѵо^. хаі еХа^еѵ
гаотй уоѵаіха ёх тйѵ Мг)б'соѵ тт;ѵ ’ Іероо^ооріё. хаі рлета тг(ѵ те-
ХеотГ|Ѵ Марооуо^оѵбасор хаі ВаХтасар тоо оіоб аотоо ёрасіХгосг
20 Дареі'о? б М^оо? акбуоѵо? тт)<; ’кросйорі, Даргіо,; 8і еу>)р/.Е тг(ѵ
Д«роо Пгрсіаѵ ё^ тіхтЕтаі Хосгрбт;^ б Пёрст]с. ахоог тоіѵоѵ, тгй<;
1. «раѵераѵ] (ро^Еріхѵ—Б.
3- >]ра>ос] іересоі;—Б.', Пароо^ері] Пароооёѵ—Б[., Перас&Ех—О.,
Парооа(?гх—Б.
^ЗаспХЕІа... тоо Пароооёр/.] нѣтъ—В. Б.', хатахратеі] хатг-
хратеі—О.
5- Пароо&Ері] Перас^ех—О.; ’іотоо] Хоаоо—В. О. К.
6- тоо Іотоо] тту; Х^с—О. В. Б.-, Ле/Зйѵ] Аех—О. Б., М[і—В^
Лет;—Б.
7- Фооѵ]. Фоѵй—В., Фоой—Б., Фрй—Б.\ хаі тг); Пароо^ёрл...
Ва^ЗоХйѵоі;] нѣтъ—Т.; ’Еѵбрюѵ] Хеѵерг(ѵ хаі—В. Б. Б., ’Еѵгр^ѵ хаі—
О., ’Еѵёреоѵ—Н.
8- тг(ѵ у; ёх Кай] ТГ|Ѵ ’ІехѵаЗ—Т., т^ѵ 'Іехѵао—В, Б.
9- хаі ёуЕѵѵ7(агѵ... Харааа] нѣтъ—Б. О.', х. X. хаі
обтоі] нѣтъ—Т.', хаі обтоі... ’АрараЯ] нѣтъ—О.; Хараоа] 1 і^аѵаті^ар—Б
10- ё^ЗасіХЕоаг] доб. ёхгі—О. Б.
14- ^р^ріійіуг] ёрт)(лахгаі—В.
I* 3 * 5 6 * 8 * 10- ’ІЕросг&ооріЕ] ’Ерооа^обрі.—В. Б., ’Ероо^арі—О., атгбуоѵос] б
оіб;—Б.
2Ь Дсороо] Дороорі.—В. Б. Пграіаѵ] ГІЕра/-(ѵ—О., ГІЕроюаѵ—В.,
Перааѵ—Б.', Хоорбт)<;] Хсор-^с—Б.’, ахоое] ахооооѵ—Б.
6Ш>0ВѢніЕ МЕЛОДІЯ патар^каЬо. 1'7
бОѵгіф&дааѵ аХХ/],Хоі? ойтоі оі т^? Ва|ЗіДыѵіа? (246*’) р.іѵ тоі<; 1
Мт;$оі? хаі 'КЕріхратЕ'і? уЕубѵасгіѵ оі бх Ва^ЗіАйѵо? т'^с, те Аібіо-
кіа? хаі Еа^За хаі тйѵ ^аоіХЕсоѵ тйѵ еЗѵйѵ хаі акб 9аХасгсг7]? есо?
той Ейфратои тсотаілой, еті бе хаі тт]? ^ЗаспХЕіа? Да^іб біа той
]\а^ои/_о&оѵбсг(ѵр, еті бе хаі тйѵ*Арсфсоѵ хаі тйѵ Аіуитстіыѵ. Дареіо? 5-
5е б Мт$о? хаТЕхиріЕОСЕ ті)? расіХеіа? т^? ’іѵбйѵ хаі Лирісоѵ, Хобр6т(?
о Пера/;? хатЕхраТ7]ОЕ Ѳрахт;; хаі аѵЕХиЯрйсато той,; иіой? ’Ісрат)Х
хаі акЕОТЕіЛЕѴ еі? т^ѵ ут)ѵ т^? ЕкаууеХіа?, тсроота^а? айтой? аѵоі-
хо^оіл^сгаі тбѵ ѵабѵ той (кой тбѵ Атіб Ма^ои^о^оѵбосор хататгтоіІЕѵта.
хаі 8і тойто убуоѵе хата т?]ѵ біатау^ѵ той ^аглХесо? Хосгрбои. ю
V. "Ахоііе тоіѵиѵ айЭт? соѵ біхрфЕіа тгоХХт], кй? бсгтЕрЕй9'7]оаѵ
аі раоіХЕіаі, ттбстаі тЕсгоарЕ? /ЗаслХеТа'. аХХгДаі? сгиѵ^фЯ^сгаѵ ’Аі-
біотсЕС Махеббоі хаі оі Рсоріаіоі "ЕХХ>)сгіѵ, оі тбооарЕ? аѵЕр-оі тт;?
йтс. ойраѵйѵ, ой? ІЯЕасгато Даѵі^Х сгоосгЕІоѵта? тт]ѵ р.ЕуаХт;ѵ 9а-
Хаооаѵ. ФіХітсхо? уар б ’АХЕ?аѵ$рои катг;р Мах.Е<?йѵ 7]Ѵ хаі еут;р.Е 15
тт]ѵ Хоисгт/І 9иуатбра той ФйХ ^ЗаоіХЕы? Аіб'іотсіа?, ^? оито?
’АХДаѵ&ро? тіхтЕтаі "ЕХХт;ѵ тйраѵѵо? уЕуаѵй?. ойто? хті^еі ’АХе-
^аѵ^рЕіаѵ тт)ѵ [ЛЕуаХт;ѵ хаі (ЗасгіХЕиЕі іѵ айт^ ;србѵои? ЕѴѴЕахаі^Еха.
1- аХХт;Хоі?] оі (ЗасгіХЕТ? ойтю? аХХт;Хои?—О- Б., оі (ЗаоіХЕІ?—В.,
РаоіХЕіаі—Б.‘, оі тт;?] оі р.еѵ тт;?—Б.
2- тоі? Мт)<5оі?] той Мт)$ои? (т^? ЙЬ]$ЕІа?—В.), Пброт]? 81 (Шр-
оаі?—В) Мт;5оі? (Мт]§оі—В.)—О. В.\ хаі КЕріхратгТ?... хаі Еа^За]
нѣтъ—Т.\ оі ех] нѣтъ—О., оі расгіХ.ЕТ?—Б.
3. тйѵ ^ЗаоіХ&оѵ] тйѵ ^Засгікіхйѵ—В. Б.
еті <5е хаі... 5 №а^ои)(о<?оѵбс>сор] нѣтъ—О.
5- ’Ара^Зюѵ] ’А/Зарыѵ—О. В. Б.
6. Хоорбт]?] Хйр-»]?—В. Б. Б.
8- огсеотеіХеѵ] доб. айтой?— В. Б. Б.’, айтой?] нѣтъ—В. Б.
Ю- хаі §е тойто] біа тойто—О. Б.-, біатау/]ѵ] біатабіѵ—О. В. Б.
Б’, Хосгрбои] Хйрои—Б.
11- ТСоЛХт]] нѣтъ —О. В. Б.] ЕСГТЕрЕйгЦоаѵ... тсбсгаі] нѣтъ—О. В. Б.
12. алХгДаіс] нѣтъ—О.; отсюда начинается прерванный текстъ
второй редакціи (см. 15іе): р.а9е тгй? сгиѵ7]<р9'7]сгаѵ..., [ло&ете—и.
13- АібіотіЕ?... "ЕХХ’/;сгіѵ] оі Ва|ЗоХйѵюі тоі? Мт]§аі? оі тбсоарЕ?
расп^Еі? оиѵ/)ф9т]сгаѵ аХХт;Хоі? оі е? АіЭютсіа? МахЕ&бсиѵ РиріаТоі хаі
’ Е)Дт]ѵе?—в. и.', оі ТЕсаарз?] айтаі еісгіѵ оі ТЕСгоаре?—О. В. Б.‘ аѵерлі
Т7]? йтг’ ойраѵйѵ] нѣтъ—О., аѵ. тт)? йк’ ойраѵоі?— вл.
14. Даѵіт]Х] доб. ТЕСгоара? аѵЕріоѵ? той? йтс’ ойраѵйѵ—О.
16. Хоос>7;9] на поляхъ кинов. т/)ѵ Хоис>7)9 кЕуор.Еѵт)ѵ ритоѵо-
р.аоЭ'Еісгаѵ тсар’ "ЕХ?с/)оіѵ ’ОХиртіаба—В.\ ой то?] нѣтъ—Б. о. вл. в. б.
17.’ЕХА/]ѵ] 'ЕХХ^ѵсоѵ—вл. в. б: и. О. В. Б. М. Б.; уЕуоѵй?]
уЕуОѴЕѴ — О.
18. урбѵоо? ёѵѵЕахаі^Еха] етт; 5й^Еха—о. вл. в. и., ф—б.
3
18
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ІІАТАРСКАІ’О.
1 ойто? хатеХОбѵ еі? т^ѵ еыаѵ атехтеіѵе Дареіоѵ тоѵ Мг^оѵ хаі ха*
техиріеосге ^ырбѵ хбсі тоХесоѵ тгоХХбѵ. хаі тсеріеѵбот^СЕ т^ѵ у?)Ѵ
хаі хатг^'&ід есо? ЗаХааотд? тт(? ёігоѵо}ла^о[лёѵг)? тДіои убрас, гѵЯа
хаі ёбрахеѵ е8ѵ>) аха-Эарта хаі ^исгеій). оі т&ѵ иі&ѵ ’1а<ре9
5 апбуоѵоі ё/3<?еАйттоѵто тойтсоѵ (247) т^ѵ аха-Зароіаѵ. т}с>8іоѵ уар
тсасгаѵ хатароеійе? хаі етера і/от)<ріа [лѵсгара те хаі хі^7]Ха хбѵотга?
рсоіа? ха'тта? хаі бсреі? хаі ѵехрбѵ оарха? ёхтрбрсата ерфроа ойтссо
теХе'мо? атгарТ7)8ёѵта •}) ^іакХаоесо? об^оѵта уарахт^ра хаі тайтт)ѵ
хт>)ѵбѵ, ой (лл^ѵ біХХа хаі тсаѵ гі8о<; &7)ріюѵ аха8артсоѵ. той? ѵе-
10 хрой? ойх еЯатстоѵ аХХа тѵХеіоо? Т]о8іоѵ айтой?. тайта •гсаѵта ха-
та8есор^са? ’АХе'^аѵ^ро? йтс’ айтбѵ ёѵауб? хаі [либарб? теХой[ЛЕѴа,
р./] тсарауеѵсоѵтаі еѵ т^ у?) ті} ауіа хаі [ліаѵсосіѵ айт^ѵ ех тбѵ
1- хатеХ8бѵ] хаттрЛеѵ—о. вл. в. б.’, атгехтеіѵе] хаі ап.—о. вл. в. б.
2- хаі тгеріеѵ6с>Т7]5е т^ѵ у/}ѵ] нѣтъ — о. вл. в. б. и.ь тсерсбрісге
т. у.—Б.
8. хатг)у8т}] оіѵ?|Х8еѵ—о. вл. в. б. и., т)Хіои убра?] ѵ]Хіоо тсб-
Хесо?—о., Т}Хіуб—вл. в.
4. хаі оисеій}... хір5т]Ха] хаі еі&еѵ ехеі (ёх—вл. в. и.) тбѵ иібѵ
’ІафеЯ атсоубѵои? ёсЯіоѵта? аха8арта (ехеі—ахаЗарта нѣтъ—0.) [липара
хаі р#еХйур.ата—о. вл. в. б. и.', хаі <?осеі^] нѣтъ—ЛГ.; отсюда ДО
2016 нѣтъ—К.
Б- ёр^еХйттоѵто] нѣтъ—В. М. О.\ ахаЭараіаѵ] доб. 8еасга[леѵо?
ёр.кга/87]—О. В. Б. №.
6- тсасаѵ] атсаѵте? айтбѵ—О. В. Б.; хаі етера <^со7)фіа] нѣтъ—О. Б* 1.;
хбѵотга?] хйѵа?—О. В. Б.
1- хатта?] нѣтъ—О. о. вл. и.\ хаі офеі? сгарха?] нѣтъ—В.\ ёхтрб-
рсата] арлрХбр.ата—О. В. вл.’, ойтгсо... ^іакХаоесо?] нѣтъ—0. в._ б. М.\
ойтгсо... 9 хтт)ѵбѵ] нѣтъ—и.
8- апарпуЭеѵта] атгартісЯёѵта—О. В. Б., доб. хт/)ѵа—О.; і}] нѣтъ—
О., 7)тіѵа—В. Б.’} сг&^оѵта] аѵасг&^оѵта—о., (въ рук. о&^оѵтаі), атгоаб-
^оѵта—Б.; /аралт^ра] )рарахт^ра?—о. Б., )рарахт7}ро?—в.; аб^оѵта...
хт/)ѵсоѵ] нѣтъ—б. М.', тайтт)ѵ хт/)ѵбѵ ойр.т}ѵ] тайта ой [лбѵоѵ х.г(ѵбѵ —
0. 'вл. в., хаі ой [лбѵоѵ тайта—б.; тайт>)ѵ] тайта— О. В. Б.
9- ой р./}ѵ] ой [лбѵоѵ тайта—и.', ахаЗартсоѵ] нѣтъ—о., 8/)ріоо
ахаЗартоо—и.
10- тсАеіои?] нѣтъ—О. В. Б. ЛІ • тайта тсаѵта] тойтои?—М.
и- хата8г<орт]оа?] ійбѵ—О. В. Б., сиѵаЭ’роіоа?—о. вл. в. б. и.’,
йт? айтбѵ] <?іа та йп’ айтбѵ—о.; ТЕ?^ойр(.еѵа рл/} тахрауёѵсоѵтаі] уіѵб-
[леѵа р&елйур.ата <ро/3еі? [лт)псо? афіхюѵтаі—о. вл. в. б. и.у ёѵауб?...
19, Е7гіт7)&еи[лат<оѵ] уіѵбріеѵа та [лѵаара хаі а8ёр.іата &е#іб? рцтсоте
[лійѵюснѵ тгаоаѵ тг,ѵ уі]ѵ—О. В. Б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
19
рларйѵ айтйѵ ёкіт^^Еоріатюѵ, ё^ет^'Т] той Оеоо ёхтгѵй? хаі сгоѵт;- і
уауЕѴ акаѵта? айтоо? хаі та? уоѵаіха? хаі та тёхѵа хаі каста?
та? к ар г р.р ока.? айтйѵ. хаі ё^уауеѵ айтой? ею? т?)? гора? у/]? хаі
хатгйю^гѵ окісгю айтйѵ ею? ой еіат^-Эу^аѵ ёѵ тоі? кёрасті тоо
(Зорра. хаі ойх гсттіѵ еісто&о? ако аѵатокйѵ р.еурі гЗистрійѵ, і'ѵа р.т(ті? 5
кераста? крб? аотоо? еХЯѵ). ао$і? ойѵ ёкікар^стг тоѵ 8-гоѵ хаі ёкт]-
хооог ті)? 5еѵ]оею? айтоо. хаі кртсёта^е хйрю? 6 -Эео? ойо бргсгіѵ,
оі? ёоті кростт)уоріа Маі^оі тоо Ворра, хаі ЕкХт;стіаоаѵ акк'^коі?
а)(рі кт^уюѵ ^оохаі^Еха. хаі хатЕахгбаоЕ кйка? уакха? хаі ёке-
’/рюгѵ айта? аооут)Т7)ѵ, іѵа хаі еі Роокюѵтаі аѵоі^аі еѵ с>ій)рю р.і) ю
соѵюѵтаі т] ^іакосгаі ёѵ корі р.-^ ісгуоюсгіѵ, акк’ айтіха тй кйр ок’
айтоѵ ор-ѵѵотаі. §ё <рйп/? тоо Асоу^ѵтоо ооте оі^ро? й<ріотатаі
т^ѵ хатахкосіѵ ойтг кор тт,ѵ осакоаіѵ. каста? уар юѵкер оаірюѵюѵ
ёкіѵоіаі аібкоо? бікЕруа^ЕТаі хаі (2471 2 *) ооте <рарр.ахЕіа? ёкіѵоіа
і- ёхтгѵй?... айтоо? ею?] нѣтъ — Т.; ёхтгѵю? хаі] кгрі айтйѵ
(айтой—В.) хаі кростта^а?— О. В. Б., хаі кроота^гі айтой—и. о. вл. б.,
кр. аотбѵ—в.
2- поѵт;уауеѵ] ѵ^уауЕѴ—о. вл. в. б. и.
3. хаі каста? та? карЕрфока?] нѣтъ—О.', амтоѵс, ею?] ёх—О. В.
Б. о. вл. в. б. и.\ ё^уауеѵ] ё^ѵгухеѵ—вл. в. б.', тѵ)? ёфа? уі)?] т^?
уі;? айтйѵ—о. вл. в. б. и.', айтоо? ею?... 4 айтйѵ ею?] нѣтъ—О.
4- ЕЮ7)7гІ'7]баѵ] Еютрс&оааѵ—в.; ёѵ тоі? кёрасті... гюо§о?] нѣтъ—В.
б» хаі] ёѵ ф—О.‘ еісто^о?] доб. ооте е^о^о?—О. Б. о. вл. в. б. и.\
іѵа р.7)ті?... еТлЬ)] оі’ т)? (Зоѵ^огтаі ті? кграстаі і) еістеХЗеіѵ—о. в.
вл. б. и., <?і’ ^? ті? крб? айтой? кграстеі хаі еістеХ'&еіѵ—О. В.
6- айОі? ооѵ] ёѵ айтт] <?ібті—о.; ёкікарт)СЕ] каргхакгетсѴ—О. о.
вл. в. и., карахакёста?—В. Б’., кросхакгсте—б.’, тоѵ Вгоѵ] доб. 6 'Акё-
^аѵ^ро?—О. В. Б. о. в. б. и.
8- оі? гісті кр. р.. той рорра] нѣтъ—Б.', хаі ёккт]стіастаѵ... §оохаі-
&Еха] нѣтъ—о.
1°- астоут;т7)ѵ] ааоухгітоѵ—вл., асггухріто?—О., аооух^т—Б.; аоо-
у^т7)Ѵ... аѵоі^аі] нѣтъ—о.; ройкюѵтаі] роокоіѵто—В.‘, біѵоі^аі] доб.
айта?—В. б.
И- ^оѵюѵтаі] Йіѵаѵтаі—Б.; ЙіаХйстаі] доб. айта?—вл.', іст^оюоіѵ]
іо/ооооаіѵ—Б.; аЛк’ айтіха .. стрёѵѵотаі] нѣтъ—0. вл. в. б. и.
12- йтг’ айтоѵ] ок’ айтой—Б.; т; бё] тоіаоттд уар—б.; обте] ёоті
оті-—Б. Б. О.; оі5т)ро?... кор нѣтъ—Т.; стіот^ро?] стют]роо—вл.
13- хатахкосіѵ] хатаХоспѵ—О.', ойтг кор т/;ѵ оіакосіѵ] нѣтъ—
О. В., ойтг 5іаХоаі? ёѵ тоотоі?—о.; кор] корб?—Т. вл. в. б. и.,
корі—Б.; каста? уар... 20 3 хг^р^ѵтаі] нѣтъ—о.вл. в. б. и.‘ с5ѵкгр...
ёкіѵоіаі] та? тйѵ &аір.6ѵюѵ ёкіѵоіа?—О. В. Б.
I4 * 6 * * * * * 12 13- аіокоо?] доб. хаі хеѵа?—О. В. Б.', хаі ооте.., 201 хаЯаірЕспѵ
айтой] нѣтъ—О. В. Б.
20 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 Іо^беі хата тоѵ ааѵу/)ѵтоѵ еі; хайаірЕбіѵ аѵтоѵ. таѵта тоіѵѵѵ та
ёѵаут; хаі хі/Зот]Ха хаі рѵаара еЯѵ/] ттаоаі; таі; р.ауіхаі; хахо-
ТЕ^ѵіаі; хё/р^ѵтаі хаі ёѵ тоѵтоі; айтсоѵ , тт;ѵ рѵтсараѵ хаі атаѵ-
•Эрсотоѵ раХХоѵ <?е ХёуЕіѵ р.іоб-9гоѵ хатт,ру/]<7Е уот]ТЕІаѵ т( тоѵ
5 асѵу7)ѵтоѵ (рбсі;, сооте р.^ §ѵѵас9аі айтой? ц-^тг тсѵрі р.7]ТЕ сі^рсо
р.7]те о'іа §ѵ)тсоте ётгіѵоі^ та? тоіабта; аѵар.о^ХЕѵоаі тгѵХа; хаі атсо-
ораааі. ёѵ 8і тоі; ёб)(_атоі; хаіроі; хата тх(ѵ той ’к^Ехіт,Х Фсоѵ^ѵ
хаі тсро<рт;тЕІаѵ тт)ѵ ХЕуоѵааѵ „ёѵ тт} го/атт] йр-ёра тт;; сѵѵТЕХЕіа;
тоѵ хбор.оѵ ё^ЕХЕѵоЕтаі Гсоу хаі Маусоу еі; тгу ут;ѵ '1ораѵ)Х“, о,
10 еісгіѵ еФѵт; хаі ^аоіХЕТ;, ой; хаЯЕір;еѵ ’АХё^аѵ^ро; ёѵ тоі; пёрасі
тоѵ Ворра, Гебу хаі Маусоу 'Аѵ^уіареТ; ’А^сеѵа^ Діаф^р Фсотіаѵсі
хаі' ’АХ^іаѵоі Оѵѵѵоі хаі Фарі^юі ДзхХт;р.оі хаі 2арр.атаі хаі Ѳе-
хХёоі хаі 2арр.атіаѵоі хаі Ха^бѵюі хаі ’Ара^арёЯ хаі Гарр.абоі
хаі аѵйрсотсоірауоі оі ХЕубрЕѵоі хѵѵохЕФаХоі хаі’А-8ар(Зюі хаі’'АХа-
15 ѵе; хаі ФаооХоѵіхаіоі ’Арѵѵрюі хаі ВаХтарЕ;. ойтоі оі ^аоіХЕТ;
хачксгт7)хо«пѵ ёр.фробрюі ё'ѵ<?оѵ тсоѵ тгѵХсоѵ соѵ ’АХ^аѵ^ро; етст^е.
VI. 'ГеХЕѴт^баѵто; тоіуароѵѵ тоѵ ’АХе^аѵ^роѵ ёрасгіХЕѴоаѵ
аѵт’ айтоѵ оі ТЕсаарЕ; тсаі&Е; айтоѵ. ой уар Еут;р.Е тссототе. . хаі
Хоѵ<у4& &е у р.т;т/)р айтоѵ хаі ’ОХѵрлсіа; "аѵёХѵоЕ тт; оІХЕіа
20 тсатрі^і еі; т^ѵ Аі&ібтссоѵ усбраѵ. Вѵі^а; оѵѵ о хтіса; Вб^аѵ (хтсестеіХеѵ
8- айтсоѵ] айт?)ѵ—о.; рѵчгараѵ] рлараѵ—о., р.ѵоараѵ—вл. в. б. и.
4- р.аХХоѵ §ё ХёуЕіѵ] хаі—о. вл. в. б. и., Хёусо—О.; уот;ТЕІаѵ] ёѵ
оѵѵарііѵ—о., ^ѵѵаатеіаѵ—вл. в. б. и.
5- ?і тоѵ аоѵу^ѵтоѵ ірисіс] нѣтъ — О. В. Б. о. вл. в. б. и.',
р.^ТЕ тѵрі] нѣтъ—О.
6- рс^ТЕ оі'а ^поте] 7] тіѵі Ітірс^—Б., •/; тіѵі ётЕрсо—О. В.
7-‘ ёѵ §е тоі; ёо^атоі;... 8 Хёуоѵсаѵ] нѣтъ—б. и.'^ ёоуатоі;
хаіроі;] таі; ёау атаі; ^ріЕраі;—о. вл. в.’, фсоѵ-^ѵ хаі] нѣтъ—О. о. в. вл. б.
9- ’ еі; тг(ѵ у^ѵ ’1срат)Х] нѣтъ—0. вл. в. б.
1б- ойтоі] доб. еісіѵ еі’хооі хаі обо—О. В. Б. о. вл. в. б.
16- ёр.<рробрюі] ёѵ «рроѵра—о. вл. в. б.’, въ и. въ данномъ мѣстѣ
недостаетъ листа, ’^осраХіоато—вл. в. б.
17- тгХЕѵт7)оаѵтоі;] продолжается прерванный текстъ К.\ тоіуароѵѵ
тоѵ ’АХЕ^аѵ<?роѵ] ое— о. вл. О., доб. раоіХЕіо;—В.
18- ой уар ёут)р.Е тссототе хаі] нѣтъ—Б. 0. вл. в. б., ой уар
ёХа^ЕѴ ётёраѵ ууѵаіхаѵ о ’АХе'^аѵ^ро;—К.
19- 7) хаі ’0Хѵр.7гіа;] нѣтъ—О. В.Б. К. о. в. вл. б.; ОІХЕіа] і<?і(х—
вл. в. б.
20- тсатріоі] доб. айт^с—вл.' еі; тх(ѵ АЮібтссоѵ усораѵ] еі; тт,ѵ
'АіНютсіаѵ—О. В. Б. Е.’, еі; т?(ѵ АіЭіотссоѵ... апёотЕіХсѵ] нѣтъ — в.’,
Вбі^а; оѵѵ... 23 и ^бѵарлѵ] нѣтъ—~Б.'7 Вбі^аѵ] Вѵ^аѵтюѵ—О. В.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. .21
Ёѵ ту Аі&ючгіа про? тоѵ ФФХ рааіХЁа АіЯіокішѵ Гер|лаѵіхЬѵ тоѵ і
айтой аруісгтратт)уоѵ хаі (248) ЕІр-/)ѴЕиоа? р.Ет’ айтой, урафа? айтіо
тсері ХоистуО- ту? р.утрб? 'АХо^аѵ^роо, отгсо? &ѵ айтуѵ ХА^оі еаитф
еі? уоѵаіха хаі ^асяХЕйсгаі айтуѵ. ^Е^аілеѵо? ойѵ ФюХ 6 (Заш^ейі;
та ураррата тіара І’Ерраѵіхой хаі Ёюрахіо? та? тсар’ айтой фіХс- 5
тіріа? хаі ^Е^арЕѵо?, ауаѵ уй<рраѵ8у. аѵЁст/) уойѵ хаі айтб? Ё<;
бХіоѵ тйѵ ’1ѵ$&ѵ хаі ’Аі’Эчоігіа?, Харыѵ хаі туѵ 8иуатЁра айтой
ХоиоуЭ, ЁпорЕоВу^ЕІ? туѵ Ви^аѵтюѵ, Ёуіоѵ реЯ’ гаитои оараѵта
урХіаса? АіЯібкыѵ. хаі е^е^нЬЭт] йтто Вй^а ё^соЯеѵ ту? 8аХаасгу?
Ёѵ ХаХху&бѵі ргта пХу8ои? Яору^іа?. ^е^сохе хаі Айрата пар- до
поХХа тоі? аоѵойспѵ айтф. хаі еіс>уХ8е ФФХ еі? Во^аѵтюѵ хаі
йоіохг сріХотіріа? хаі бйра реуісгта хата туѵ ^ааіХіхуѵ реуа-
Хофууіаѵ. хаі ЁХа^еѵ б раоіХей? туѵ Хоо?у8 8иуатера ФсоХ хаі
раоіХёы? ту? Аі-8топіа?, ёЕ ^? ЁтеуВу айтф -Э-иуатур, уѵ ЁігехаХЁсато
Ёх бѵбраті ту? поХесо? Во^аѵтіаѵ. хаі айтуѵ ЙЁ Ёууроѵ ’АрраХЕіо? 15
б ’АрраХЕй? раслХой? РФру? &а туѵ йпЕр^аХХоооаѵ айту? спрб^ра
1- ту АгЭіоти'а] ту в-аХаоау—О. В. Е.\ ГЕрраѵіхбѵ] Горрбѵ—О.,
отратуубѵ—В., ГЕрраѵбѵ—б.
2- ЕІр7]ѴЕбса?] уруѴЕООЕѴ-О.В.Е. 6. вЛ. б., Е'.руѴЕООаі-Т.
4* РаасХойстаі] раоіХЕйоЕі—Н.
5. ГЕрраѵіхой] Ггрраѵой—б.
6. ауаѵ уй<рраѵ8у.„ хаі айтб?] нѣтъ—о. вл. в.’, хаі айтбс] доб.
хаі сиѵауауфѵ—О. В. К. о. б.', хаі] нѣтъ—О. В. Е. о. вл. в. б.
8. Хоиа^8] доб. р.Ет’ айтой—-в.; тбѵ Ви^аѵтюѵ] т?(ѵ Вй^аѵ—О. В.
К. О. вл.\ оараѵта] оарахоѵта—о., тріахоѵта—В. К., ТЕСоарахоѵта^в.,
тгссарахоѵта бйо—б.
9- АЬЪблшѵ] Ёвѵ&ѵ—о. вл. в. б.‘, тт)? ЭаХас'тт)?] тѵ)? тгбХесо?-—
0. вл. в. б.
10- р.Ета тгХт)8оо?] тгХт)о8еі? ооѵ—о. вл. б., р.Ё та? тгХЕіста?—О.,
ккгігтѵгі'—В.‘ <?Ёосохе б'Ё... 11 айтф хаі] нѣтъ—о. вл. в. б.
И. Во^аѵтюѵ] Вй^аѵ—ѳ. вл. К.", хаі Яе&іохе... 13 р.гуаХофоуіаѵ]
нѣтъ—о. вл. в. б. и.
12. 6ё&охе] доб. айтб?—В. К.', 8ыра рЁуіота] быреа? рлуюта?—В.,
тсоХХа? у^аріта?—К.
13. ЁХа^Еѵ] доб. Вй^а?—О. В. 0. в. б.
14- Ё^ ^? Ётгу$т)] хаі ЁуЁѵѵт^Еѵ—К.\ ЁтгЕхаХЁсато] ЁтготѵбріааЕѴ—
К о. вл. б. и., —О. В.
16. айт?(ѵ ^Ё] тайтт)ѵ т?(ѵ Во^аѵтіаѵ—о. вл. б. м.; Ёут;р.Еѵ] ЁХа^еѵ
еі? уоѵаіха—Е., ЁХа^еѵ—гі.', ’АрріаХеіо?] РФроХо?—о. вл. в. б. и. В. К.
16. о ’АрріаХай?] нѣтъ—О. Е. В.и., ’Арр-еХхоі;—В.; ‘Ра>|Л7;с] доб.
о? хаі тг(ѵ РсЬи.т)ѵ ехтісеѵ—о., б хаі т?)ѵ Рсор.7)ѵ хтіоа?—в. вл. б.'и.,;
Зіа т?;ѵ йтар^аХХоиоаѵ... 22 3 7)уаѵахтт)оаѵ хат’ айтой] нѣтъ—о. в.
вл. б. и.', ъуЬѣра. ЕйтгретсЕіаѵ] ыраібтт;та ^уаігт;с>ЕѴ айт'^ѵ офб&ра—О. В.
22
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 гйтсретшаѵ. тр 8г хаі айтб? ауаѵ апХоо? хаі риуаХофоуо?, оЯеѵ хаі
ёѵ тоі? ітроіхіоіс ё^сор^оато айта; тх(ѵ Рырцѵ. йхоооаѵтЕ? &ё оі р.Е-
уютаѵе? айтоо ^уаѵахтт;оаѵ хат* айтоо. тетохеѵ ойѵ т; Во^аѵтіа
трей; оіоб?, йѵ тоѵ р.ёѵ Іѵа ётаоѵбр.аоЕѴ еі? тт;ѵ тоо тсатрб? ігро-
б <77)уоріаѵ ’АрріаХЕіоѵ, тоѵ 8г 'ітероѵ Ойрраѵбѵ, тоѵ §е аХХоѵ КХао-
оюѵ. ё^аоіХЕоааѵ ооѵ ёхатЕроі 6 р.ёѵ ’АрріаХЕО? ёѵ Рыр.7| аѵті ’Ар-
р.аХёсо? тоо $іоо тгатрб?, Ойр^аѵб? (248й) оё еі? Во&хѵ тгоХіѵ тх(?
айтоо р.т)тр6с, КХай^ю? &ё ёѵ ’АХЕ^аѵ<?рЕІа. хатЕхрат>)СЕѴ ооѵ то
сптЕрр.а тт}? Хооо^-Э’ Фоуатрб? ФйХ раоіХёы? АіЭчотсіа^ тт;? те
10 МахЕ&бѵсоѵ хаі Ра)р.аіозѵ хаі 1ЕХХг,ѵсоѵ. есті §ё ѵоѵ т; расгіХеіа тйѵ
Рсоілаісоѵ ^уооѵ 'ЕХХ^ѵо^ ёх сгпг'рр.ато? тйѵ АіЯібтгюѵ абтт; тгро-
фЭаоаоа /еТра айт^? тф 8гф ёѵ тт; ёа/Фгд і)р.Ер<х ѵма т?(ѵ тгрс-
фт]тіхтд ёхФаѵторіаѵ. тгро^Еир^са? уар б ріахарю? Да^і^ ёѵ тоТ?
тоо тгѵЕор.ато; бр.іласгі, тгроі^йѵ, оті Хоот^ 9оуатт;р Ф(ЬХ [леХХеі
1б Е^аѵаатГіОаі тт^ѵ (ЗааіХЕіаѵ тйѵ Рыріаісоѵ, троЕфйтгооЕ Хёусоѵ
„АгЗютгіа ттрофФасгЕі уёіра. айті?? тй ВеФ*. тіѵе? ооѵ фт^саѵ, оті
&а тт]Ѵ тйѵ АІ-&107ГЮѴ ^асіХЕіаѵ аіѵіттбріЕѴо? б аую? Да^ЗІ# таота
Еірт)хеѵ. а)іХ’ ёфЕооЭ^ааѵ т^ѵ аХт;-&Еіаѵ. оі таота ѵо^саѵтЕ?. т; уар
1- ауаѵ—нѣтъ— О.; рігуаХбфиуо?] [ЛЕуаХб^юро?—О. В. К.\ б'О’ЕѴ...
Рй[лт]ѵ] хаі ё/аріагѵ айтт; тг;ѵ гсбХіѵ тоотесті тг;Ѵ р.еуаХт;ѵ Рйр.т;ѵ—К.
3- хат’ аотоо] доб. Хіаѵ—О.
йѵ тоѵ р.ёѵ Еѵа] хаі тйѵ рсёѵ тгрйтоѵ—о. в. вл. б. и.
5- ’АрріаХЕіоѵ] Рйр.оХоѵ—о. вл. в. б. и., ’Арр.ЕЛаоѵ—В., ’Арр.а-
Хеоѵ—Н. К., Етероѵ] ^Еотероѵ—о. б. и.; аХХоѵ] трітоѵ—о. б: и.
6. ЁхатЕроі] біркрбтгроі—вл. в. О.; ’АрілаХеос] Рйр.оХо<;—о. вл. в.
б. и., ’Арр.ёХао(;—В., ’Арр.а)ео<;—К.
7- ’Ар(лаХЕіо<;] нѣтъ—О. В. б., Рюр.оХоо—о. вл. в. ’и.\ 81 еі?]
„тгареХа/ЗЕ—о. вл- в. б. гі.; тгбХіѵ] нѣтъ—о вл.
8- т?;? айтоо (лцтрб?] нѣтъ—о.вл. в. б. гі.; еѵ ’АХЕІ;аѵ&рЕЦі] ’АХе-
^аѵ^рЕіаѵ—о. вл. и.
Ю. е<7ті &е ѵоѵ... ‘ ЕХХ^ѵшѵ] еіо? тоо аійѵо; тоіѵоѵ 7] ^аспХЕіа тйѵ
' ЕХХт|Ѵшѵ ѵ]ті<; еоті тйѵ Рыр-аіыѵ—о. б. в. вл. и. В. К.; еоті &ё ѵоѵ т(
^аілХЕІа] нѣтъ—О.
11. >5уооѵ ‘ ЕХХт(ѵаіѵ ёх] нѣтъ—О.; Аг&ібтссоѵ] доб. хатауЕтаі—
О. В. К.\ тгрофЯасаоа] тгроірЯасгеі—В. К. 0. вл. в. и.
12. та; Еоуат/) ^(лёроі] нѣтъ—О. о. вл. в. б. и..
13. -тсроЯЕіортіса? уар... 18 таота ѵог(оаѵтс?] нѣтъ—о. вл. в. б и.;
тг(ѵ тгроф7)тіхг(ѵ ёх^аѵторіаѵ] т^ѵ 7сро<рт;тЕІаѵ—О.
14. б[лр.ааі] доб. хаі—В.; ФйХ] доб. раоіХеіо? Аі&ютгіа?—О. В.;
(леХХеі ё^аѵасгцсаі] ё?аѵаст/іогтаі—В.
, 16. ф А|'&/'(с>аѵ] ёѵо-^-Э^ааѵ—В.; 8іеѵот^т^ѵ—К.
18. т/|Ѵ ‘аХт)гІЕіаѵ оі таота ѵо/)оаѵтЕ?] нѣтъ—О.
МѢрЬвёшё мелодія патаёСйаёо. 23
ех Той отгЕррато<; тт)? Аі-ЭчотсСас аоѵісгтарёѵт) ^ааіХЕіа айтт) хехт^таі і
то рёуа хаі ог^асгріоѵ ^йХоѵ той тіріои хаі '(ыопоюй отаирой той
іѵ рЁсгы тг^ уг(<; тгауёѵтос;. оЗаѵ еіхбто)? б айтб? йіГЕ<рт;ѵато б
•Ѳеогсатіор Да^іЯ „АЮютсіа тсроірВабеі у^елра айтт)<; тф гкфи. ойх
еоті уар е&ѵо; т; раоіХеіа йтгб тйѵ ойраѵйѵ ^иѵареѵт) хатайи- 5
ѵаатейсгаі т.т)? іЗаоіХеіа? тйѵ урютіаѵйѵ. й<; уао ?<рт)реѵ, осуатпдтоі,
тб ёѵ рёоір тт)? <;йХоѵ раХХоѵ йе тт)<; у/)<; ёр-ігауёѵта іроотсоіф оуу-
рйтас стаирф, ѵср’ оЪ хаі та т^с оіхоирёѵт)? ігерата Хіаѵ тсаѵсбфы<;
7геріура<р.оѵтаі хата те тсХато; хаі рт)хо<; хаі бфо<; хаі раѲо<;. тсоіа
уар іоуйс йиѵасгтеіа Івуусгі тсФтготе тідѵ той стаирой тсерійрб- іа
^асг-Оаі (249) йбѵариѵ.
VII. ’АхойоюрЕѵ тоіѵиѵ, ті ПайХо,; б Феотгесюі; трот)убреи<7Е
тсері тт]с соуатт)<; Тріера? хаі тт)<; тйѵ Рсораііоѵ ^аілХеіа<;. <рт)ОІ ёѵ
тт) тсрос; ѲеооаЛоѵіхоіі; ётсютоХт] обтсості* „ёрютйрЕѴ йе йра$, айеЛ-
<роі, йтсёр тт)$ тсароѵоіаі; той хиріои ?)рйѵ ’1т)сой Хрютой хаі йрйѵ і5
ётсі оаѵаусоут(<; ётсі тб айтб еі<; тб тауёсо? <7аХеиі)т)ѵаі йра<; акб
той ѵоб? рт)те ЭроеТсг'&аі рт;тЕ йіа ттирато,; рт)те йіа Хбуои р^те
г- АіВтотсіаі;] АьЭ-ютсіастт]^—Т. В. К.', оиѵістарёѵт)] сгиѵібтатаі—
О. вл. в. б. и. О.', расіХеіа айтт)] т, тйѵ Ріораиоѵ раоіАеіа хаі—о. вл.
в. б. и.
2- тіріоѵ... пѣта—б-.; хаі і/ооігоюй] пѣта—о. вл. в.б.
3- той ёѵ рёаір... 4 айт^<; тф -Эеф] <рѵХа; хаі теіур? хаі ітаот)?
(хатастаок;—о.) аѵтіхеіреѵт)? йиѵаресос;—о. вл. в. б. и.‘, тсауе'ѵтоі;] доб.
ой ёхрерааЭт) тб хиріахбѵ хаі аураѵтоѵ айра йіа та? арартіа? ^рйѵ—
О. в. к.
4« тф Яеф] доб. тіѵё? ойѵ йиѵот)'97)'7аѵ оті йіа т^ѵ тйѵ Аі&ібтсаіѵ
РасіХеіаѵ аіѵіттбреѵ.ос б Да^ій тайта е?р»)хеѵ. йХХ’ ёфейаЭ^оаѵ—О.
йтсб тйѵ ойраѵйѵ оиѵарёѵт)] нѣтъ—Т.
6- у рютіаѵйѵ] Рсораіыѵ—и., отсюда до 24 и проаускъ въ и.; ох; уар
ЕЧрзреѵ... 11 ййѵаріѵ] нѣтъ—о. вл. в. б.\ ауатст)тоі] нѣтъ—О. К.
Ч- ті)<; ^сот)і; ^йХоѵ иаХХоѵ йё] нѣтъ—О.В. К.', ёртгауёѵта] нѣтъ—
О. В. К.
11. йбѵаріѵ] іоуйѵ—О., доб. ?) (ой—В.) тф хратеі хаі ограораті
7) тйѵ Рсораіюѵ те'&аірахіотаі ѵ; распХеіа Оіа той ёѵ айтф ттроотгауёѵто^
<5еаігбтои т;рйѵ іт]с>ой урістой—О. В. К.
12- ахоиссореѵ тоіѵиѵ] тсрооёуете ойѵ—о. вл. в. б; ПайХос;] атсб-
стоХо<;—о. вл. в. б.; кротзубреиое] тсроЕІтгеѵ—о. вл. в. б., доб. тгЕрі т/)<;
•ігароиоіа<; хаі— О.
13- Т7)с Ёсг/агт),; т;рёрас] тай; ёауатаі? г(рЕраіс—Б.
I4 * *- ёѵ тт)] ёѵ ті) ^ЕѵтЁріх—В. Б. К. б., ^готёраі; етгютоХ^і;—о.
16. елті тб айтб] йк’ айтйѵ—о., ётс’ айтбѵ—вл. О. В., ётг айтйѵ—
Б., рЕТ айтфѵ—б.
I7" 'Э’роЕТоЭаі] Ярот)Яёѵте<;—О. В. Б. К.
§4 №ЁРОВЁНІЁ МЁ&ОДІЙ ЙДѣАРОКАЁО.
1 ёлісгтоХ^? Ф? ^рйѵ, Ф? оті аѵісѵф&ѵ т) лароисіа той хоріои.
р7]&ЕІ? йра? ё^алататсо хата ртд^ёѵа трблоѵ. оті еаѵ [Щ еХтЬ; /]
алоатасіа лрйтоѵ, хаі алохаХиш-Э/- б аѵЯрсоло? тт)? арартіа? о
иіб? т7(? алыХеіа? б біѵтіХЕІреѵо? хаі йлераірбрЕѵо? ёлі л&ѵта Ае-
5 убреѵоѵ Э’Еоѵ /краера, йоте айтоѵ еі? тбѵ ѵабѵ той Феой хаЯ^оаі
алобеіхѵйѵта ёаитбѵ оті {ко? ёоті, рбѵоѵ б хатгусоѵ ёсо? арті ёх
рёоои уіѵ7)таі. хаі тоте алохаХисріЦсгетаі о аѵоро?“. ті ойѵ ёоті
то ёх рёсои еі ртд тйѵ Рюраісоѵ раоіХеіа; ласта уар біру/; хаі
ё^оиоіа той хборои тоитои хатарутз-Эаретаі аѵеи тайтт)?. хаі уар
іо айті) лоХерЕітаі хаі ойх ’^ттатаі. хаі лаѵта та еОѵ^ та сиухройоѵта
рет’ айт'^? аѵаХса-&7)с>оѵтас йл’ айтт)? хаі хатахрат^СЕі ёсо? ой
лросрЗаоЕі Г| ёсуат/) йра. хаі тойто ёсгті „лроср-йасгі уеіра айтт)? тф
{кф“. хаі хата тбѵ білбстоХоѵ ?.ёуоѵта „отаѵ хатаруг;^'/} ласта ару/)
хаі ё^оиоіа, тоте хаі айтб? б иіб? лара^йсгЕі тг(ѵ растіХеіаѵ Тф чкф
16 хаі латрі“. лоіаѵ расті/ЕІам; бхр.оѵбті тйѵ урістіаѵйѵ. ой у<2р естіѵ 7]
ё'сттаі расі^ЕІа 3) етера (249е) ЯиѵасгЕіа тайтт)? йпЕр^сраѵеотёра. еі бё
1- ёлісттоХі)?] ёлісгтоХйѵ—В. К.\ лароиоіа той хиріои] тдрёра той
уріатой—о. вл. в. б.
2- р/)§еі?] рт)ті<;—В. К., р'/)ТЕ—вл.; ё;алатато>] ё^алат7)стгі—вл в.
3- алоотасіа] алФХеіа—о.; лрйтоѵ... 4 алыкеіа?] нѣтъ—о.; хаі]
нѣтъ—вл. в.; арартіа?] аѵоріа?—В. Б. К.
4- б иіб? т. алсиХеіа?] б иіб? б/^.абг, т^? аѵоріа?—В.', ёлі лаѵта...
4кбѵ] йлёр лаѵта? ^ЕубрЕѵо? 9еб?—о., ёлі лбіѵта ёліХеубрЕѴо? гко?—вл.
б- стЕ^Застра] стЕ^Заората—Б. К.‘, Фсте айтоѵ... 6 (ко? ёоті] Фоте
айтоѵ б'ті ёстіѵ (ко? хаі ргтаРрауЕі—вл. в.
6- бті З’Еб? ёсті] (кбѵ хаі рЕТа (Зрауёа (|3рауй—о.) — О.В.Б о.,
доб. хаі рета ^Зрауёа—7?.; ёю? арті] нѣтъ—О.
7. хаі тоте алохаХѵ<р{Цс»Етаі] нѣтъ—О.’, ті ойѵ ёсгті] нѣтъ—в.
о. вл.; ті] ті?—Б. Б. К.
8. то] б—В. Б.-, то ёх рёсои] нѣтъ—о. вл.
9- тэй хбароо тойтои] нѣтъ—о. вл. в.
Ю- айт?]] айтт]—б.; оиухробоѵта] оиухріѵоѵта—В., ѵ-аі хатахрои-
ттісгсі—б., хаі хатахрат7)сгаі—вл.
11- аѵаХо>9т(аоѵтаі йл’ айт/)?] нѣтъ—о. вл. в.
12. лросрЯаоеі нѣтъ—О.; тд ёоуатт)... лрофЯааеі] нѣтъ—о. вл. в.
б.; тойто ёсгті] тоте—В.
13- хатарутд&т]] хатару>)Яѵ)(7стаі ~В.\ ару^ хаі] нѣтъ—о. вл. в. б.
14- /ЗасгіХЕІаѵ] доб. ЛЕуеі—и.
16. ой] лой—О. В. Б.
Ю- готаі] нѣтъ—в. б. и.-, т; нѣтъ—о. В. Б. К. о. вл. в. б. и.\
§иѵаотЕіа] Яиѵаотеіа?]—О. В. В. К. в. б. и., Т7)? айтйѵ |ЗаспЛЕІа? хаі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. ^5
ройХеі охотг^ааі то ахрі^Ёс, Харк р.оі тоѵ МіосгЁа Хабѵ тоѵ тооойток; і
ег/эдлЕІоі^ хаі тбрааі хаі {Зѵ9ф 9аХао57](; той? Ліуошіои^ ехтЕІХаѵта.
,’і8е [лоі Чх]5обѵ тоѵ Маиі], и^>’ о& хаі 6 гДю<; хат-і Гарайѵ іотатаі
хаі ъ оеХ^ѵ/) хата Фарѵууа ’ЕХйр., хаі аХХа тіѵа Ё^аіоіа -9айр.ата
уеуоѵбта хаі анХй? акаѵ то тйѵ ' ЕРраіыѵ Ёѵѵ6т)с;оѵ хратоі;, тсй<; 5
йттб -цс, тйѵ Гсор.аісоѵ (ЗабіХеіаі; е^Хеттаі. ой Тітоі; хаі Ойготг-
смѵ'ос, хатгхофаѵ акаѵтаі;; ойх арбтры тоѵ ѵабѵ ёхтгор'9т]ба<; ’А^рі-
аѵб<; ^рютріаоЕ; ті? ойѵ ара уЁуоѵеѵ уЕѵг(аетаі хат’ айт^ѵ етЁра
рааіХеіа; аХХ’ ойоер.іа(ѵ) Еѵр.'оыр.еѵ Егттер т^<; йХт^ЕІа? срроѵті-
осоріеѵ. ой у}Хіа ^ТУІ гро'біХЕѵааѵ оі 'Е/Зраіоі хаі ё^ехото] ра- Ю
оіХгіа айтйѵ; Аіуйктюі трісуіХіа ха* акыХХѵѵто йоайтсо?, Варѵ-
Хйѵюі ТЕтрахбаіа Ётт) ёраоіХЕиоаѵ аХХа хаі айтоі Ёххотг/]С>оѵтаі.
Ёлхотггіа/-^ тоіуаройѵ т^ тйѵ Махебоѵыѵ {ЗаоіХЕіа? 7)- уар тйѵ
т?і<; оѵѵаатеіа<;—вл.; тайт7]<;] айт?;—о., айтой—вл. в., айт^і;—б.; й«Е-
р7]<раѵЕОТЕра] йкЕріраѵЕІба—В. Б. Е., йіГЕр^аѵй?—вл. в., йкер<раѵг(<;—
0., йкЕріраѵЕСітатт)—б. и.
і- ахотг^саі] ахбтадооѵ—о. вл. в. б. и.; ті йхрфеі;] ттЕрі ті аХ>]-
9ё<;—б., тб аХт;9Ё<;—и.; тоѵ Міосгеа] ЛІыоесо?—о. вл. в. б. и. О. Т. В. К.
2- ёхтеіХаѵта] ехтеіѵаѵта—Т., ЁхтЕіѵоѵта—б., хтЕіѵаѵта—и.
3- і'отатаі] іхгтато—~В. и.
4- Фарѵууа] Фараууо;—о , Фараууа—В.; ’ЕХйр,] нѣтъ—О. В.
Б. Е. о. в. б., ’ЕХйѵ—и.; ёЕаіаіа] нѣтъ—О.; -9айр.ата] нѣтъ—в. вл.
в. б. ѵ,.
5. уеуоѵбта] ёуеѵето—о., ЁуЁѵоѵто—в. б. и., уіѵетаі—О. В. Б. Е.;
акаѵ тб... хратоі;] нѣтъ—Б.; аъаѵ то] тгаѵтыѵ—о., па.ѵ?6<;^~вл.; 7гй<;]
нѣтъ—о. вл. в. б.; хратос] тгб-іоѵ хратос—вл.
6. ой Тіто<;... атгаѵта^] нѣтъ—о.
Ч- тоѵ ѵабѵ] доб. той чіоой—О., хиріоѵ — Б.; ёхкор9т]Сіа<;]
нѣтъ—б. и.
8. уеуоѵЕѵ] Ёатаі—О- В. Е.
9- ЕтЕр т?)<; аХ. срроѵтіаозріЕѵ] нѣтъ—о. вл. в. б. и.^ кй<; тѵц
рабіХгіа<; срроѵт.—О.
10. ой уіХіа. . 26 4 оіоі ’Ібр.а/]Х] короче: ой ВаРо-
Хйѵі оі тЁбоарЕі; рабіХЕйоѵаіѵ етт) хаі айтоі атгйХХоѵто; ёххокеіат)? т^<;
тйѵ Перойѵ раоіХЕІас хаі аѵаХсо9Еіб7)<; ётгаѵас~г;аоѵтаі хата Рыр.аіыѵ
оіоі ’1ор.а/]Х—О.
11. трю/іХіа] доб. хаі айтоі—Т. В. О. Б., тгеѵт^хоѵта аХХа хаі
айтоі—и.; хаі акйХХѵѵто... 12 ёраоіХЕоааѵ] аХХа хатаРаоіХЕйоѵіпѵ—вл.
12. тЕтрахбаіа] тетрахіауіХіа—О. В. Б. Е.; Ётт)] нѣтъ—Б.; іѵ.ѵ.о-
кг(<7оѵтаі] еххбк^саѵ—вл., ёкерау7]баѵ—Е.
13- ёххокЕІот]с] нѣтъ—О. В. Е.; тоіуаройѵ... 26 8 йк айт^] нѣтъ—
б. и.; уар] т;тіс (хаі т,—Т., Т[ГОі—В. Б.) тыѵ Аіуиктісоѵ ха9отгХ/;отаі
ха9олХіо9г|бЕтаі (ха9окХіс9'/]—Т., ха9огХіа9ЕІт/)і;—В. Б.) '/.ата тйѵ
1’ыр.аійѵ расіХгіа;—О. Т. В. Б. Е., ДОб —Б.
§6 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і Рар/Зарсоѵ расіХгіа тоѵтесгті Тоѵрхоі хаі ’А^арсі^ оѵтоі хатехоитдооп
ит аот7]5.
VIII. Еіта <іѵаХХсоік«57)С т'б? РаоіХЕіа? тйѵ ТІЕрсйѵ Ётгаѵаотгр
аоѵтаі аѵт аѵт?і<; оі ѵіоі ’ Іоріа^Х Ёх т-^ "Ауар, сѵ 7) ураф'б Рра-
5 уіоѵа ѵ сотой ёхоіХесеѵ т]уоѵѵ Даѵі7]Х. хаі йѵтіта^етаі ^асіХЕіа
тйѵ Рсораіыѵ аріЯрій хихХооргѵсо, Ё(8&ор.атіхсстй Ёробуло урбѵсо,
оібті ^ууіхеѵ т) сиѵтЁХеіа хаі ойх Ё'стаі |Л^хо<; у_рбѵсоѵ еті. ёѵ уар
тт] Ёсуатт) уіХіа&і т;тоі аійѵі, ёѵ табтт) Ёхріі^ойтаі тйѵ
(260) Персйѵ (ЗаоіХгіа хаі Ёѵ айтт) Ё^еХебсгЕтаі тЪ атерріа ’Ісрла^Х
10 Ёх Т7]<; грт)р.оѵ ’Е-9-ріроѵ хаі ё^іоѵте^ аѵѵаугЦсіоѵтаі 6р.о9ѵр.аодѵ
Ёѵ Га^айѵ т?(ѵ [ЛЕуаХ^ѵ. хахеі кХ^рыіЦоетаі тб ртрЭгѵ б'іа тгро-
(рт;тои ’іе^ехіт)Х то* „иіЁ аѵйрйтгоѵ, хаХеооѵ та яЦріа той аурой хаі
та ігЕТЕіѵа той оѵраѵой хаі тгрбтрЕіраі айта ХЁусоѵ" соѵавроісЭ^ТЕ
хаі &ЕйтЕ, ѣіоті •9’ооіаѵ [леуаХцѵ 9бссо бр.іѵ. фйугтЕ сархаі; ^ѵѵастйѵ
16 хаі тгІете аІр.а уіуаѵтсоѵ". Ёѵ таотс; тоіѵъѵ гд Гараюѵ тіеоой^таі ёѵ
1- раррарыѵ рааіХеіа] нѣтъ—О. Вг, оѵгоі] нѣтъ—О., а—В.',
хатех6тг/)саѵ] хатЕко-9/)с>аѵ—Т. В.
2- бтг’ аитт^] Ёк’ аотоі?-—В.
3. Ё7гаѵаот7;соѵтаі] Ётсаѵаст7;сіЕтаі—В. Б.
4. аѵт аитт)?] хат’ аотг;?—Б; хата тйѵ Рсораіыѵ—вл. в. б. и.', оі
ѵіоі ’1ср.а7)Х Ёх] хата (бтгб—Б.) тйѵ Рыріа'иоѵ иіой той ’Іоріа^Х ѵіой—
В. Б. К., хата тйѵ Рсор.аісоѵ ъіой—О.; Ёх ті)<;’ Ауар] нѣтъ—б.; оѵ г)
ура<р/і.,. Даѵіт(Х] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
б- аѵтіта^гтаі] аѵтіта^оѵтаі—о. вл. б. Б. К.', тт] раоіХсіа] тг^
РаоіХеіаі;—0.
6- хихХоир.Ёѵа>] хихХобр.еѵо<;—о.; Ёр&ор.атіхооты] е|3^ор.атіхй—о.
Б.; Ёр§6р.<о хрбѵы] нѣтъ—Б., і[3. етеі—В.
7- оиу. Ё'отаі] оих ё'стіѵ—Н. Т. в. б.] еті] нѣтъ—В. Б. Е.
8- Ёѵ уар ѵ?) Ёоу. у_іХіа^і] тй т^<; Ёауатт;? ^іХіа^о;—О. К.', -/\,-
Хіойі] у^іХіЕТЕрі^і—о. б. и., уЛюѵтаЕТЕріоа— вл. в.' ’^тоі Ёр. аійѵі]
нѣтъ—Б.; Ёр<?6р.ср] тіус; і^о^с,—о. б. и. О. В. Е., т^<; Ёр§6р.ои—вл.,
Ёр§6р.г(—Е2; аійѵі] нѣтъ—О. В. Е.3 в. б., Ёѵіаѵтой—вл.’, Ёхріі^ойтаі...
расгіХёіа] нѣтъ—0. Е2.
9. Ё^ЕХебаЕтаі... ёх т^<;] нѣтъ—Т.
п« р7)-Эеѵ] ХЕуВеѵ—О. В. Б. Е. Е2.
12> ’1е(^ехгг(Х] доб. 7Ёуоѵто<;—Е2.
13« хаітгрбтрефаі... (7ѵѵаг)роі(7Т7)ТЕ]нѣтъ—о.‘, тгротрЕ^аі] тгрбтрЕфоѵ—
В.\ сиѵа0‘роіст7)тг] а<ріа9т)тг—Б.
14. бейте] доб. ’і^ете—о. вл. в. б., ’і^гте оті—и.’, Яооіаѵ р-суаХ^ѵ]
нѣтъ—вл.’, Обоы бр.іѵ] 9бсор.аі хаі—о. и., {Ібзор-аі—б., Эбсор.аі
ѵрлѵ—вл.; ірауете] «рауЕсггк—В.
16. уіуаѵтсоѵ] каѵтыѵ—вл.; Ёѵ таит/; тоіѵиѵ тт)] оті Ёѵ айтд—о.,
Ёѵ табтт) т/,—В. и., іѵ аѵті) тоіуароѵѵ—Е2.
ОТКРОВЕНІЕ Ы6ФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
27
бтбр.агі р.ауаіроі тгаѵте? оі бѵѵаотаі т&ѵ *ЕХХ/)ѵсоѵ тоѵтёбті т&ѵ і
Рыріаііѵѵ. хаЗю? хаі аѵтоі атгехтеіѵаѵ тоѵ? бѵѵаіта? т&ѵ ’Еррашѵ
хаі тйѵ Гкрбйѵ, обты хаі аѵтоі тгеооѵѵтаі ёѵ бтбріаті ріа/аіра?
ако тоѵ огерріато? ’1ар.а?Д -о? ЁтпхехХт]таі бѵауро?, <§і6ть ёѵ Вѵріф
хаі бруд апобтаХ’^боѵтаі етсі тгроаьотоѵ каб?? тг^ у?)? етсі те той? б
аѵЯр&тоѵ? хаі та хт/)ѵ/) хаі тгаѵта та Э/)ріа хаі ётгі та аХб/) хаі та <рѵта
хаі паѵ еібо? хартар.оѵ. хаі ебтаі тгароѵбіа айтйѵ каібеіа аѵт)Хей?
хаі гротореѵоѵтаі айтйѵ Ёкі тт)? у/)? теббаре? тгХт)уаі бХеВро? хаі
а-&Хеіа <р9ора хаі Ёрт)р.ыбі?. Хёуеі уар б Зсб; тй ’Іорат(Х біа
Мсойбесо?' „ой^ оті ауатга се хйрю? б Яеб? еі? -гр у7)ѵ гѵ;? ЁтгаууеХіа? ю
еібауеі бе той хХ^роѵорі^оаі айтѵ]ѵ, аХХа біа та? аріартіа? т&ѵ
оіхойѵтсоѵ еѵ айт?)“. оѵтсо? хаі той? ѵіой? ’Іаріаг(Х ой/ бті ауапа
айтой? хйрю? б -Э-ео? бібыоіѵ аѵтоі? бѵѵабГсіаѵ храт?баі тг(? у7(?
т&ѵ /рібтіаѵйѵ, аХХа біа т?ѵ (250”) аѵорлаѵ т/,ѵ ѵк’ айтйѵ уіѵо-
[леѵ/]ѵ. брюіа уар айтт;? ойбб еуёѵето ойбе ріг> уеѵтуаі ёѵ б'Хаі? 65
таі? уеѵеаі? тг(? ух(?. ті уар Ёбібѵохоѵто оі аѵбре? тйѵ р.ог/аХібыѵ
1- р.а/аіра] ріа/аіра?—К. К2 вл. в. б. и. Т.', каѵте?... 3 р.а-
уаіра?] нѣтъ—О. вл. в. б. и. Е2; р.а/аір<?і] ріа/аіра?—Б.’, паѵте?]
нѣтъ—О.
8- таі тйѵ Пербйѵ... тгеооѵѵтаі] нѣтъ—Т.’, Ёѵ бтбріаті... скер-
ріато?] нѣтъ—О.
4. атгб той сттерр.ато?] нѣтъ—о.; ЁтгіхехХтуаі] еррі^ѵейетаі—о ;
бѵауро?] бѵо? бсурю?—о. вл. в. б. и. К2.
в- кроо&тгоѵ] нѣтъ----б.
6- 9т;ріа] доб. тт)? ут)?—Е2', хаі Ёпі та аХбТ) хаі ©ѵта] та Ёѵ
тоі? бтст)Хаіоі?—вл. б. в. и.', та Ёѵ отгт;Хаіср—0.; доб. хаі Ётгі та? Х6/-
[ла? хаі ётсі—О. В. Б. К.
7- айтйѵ тгаібеіа] нѣтъ—О.; каісеіа аѵт)Хей?] Ёѵ (нѣтъ — и.)
•гсебііо таѵесо?—о. вл. в. б. и., аѵтДет;? •гсаібеѵаі?—К2.
8- •гсротгорейоѵтаі] кроігорейаоѵтаі — Е. К2', айт&ѵ] айтоі?—о.,
нѣтъ—К2; Ёпі тт)? у/)?] нѣтъ—О.; теосаре?... атг&Хеіа] нѣтъ— Б.
9« Ёрг(рісобі?] доб. хаі оѵх еаті йуатг/)—о.; Хеуеі уар б 9еб?..',
12 ѵіой? ’1аріат]Х] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
Ю. Се] ѵр.а?— О. Б. К. Е2.
11- бё] ѵріа?—О. Е.
12. ауатга] ауатсйѵ—б. и.
18. хйрю?] доб. айтб?—-вл.; хратт)баі] тоѵ хатахраттуаі—о. и.
14. аѵорііаѵ] доб. хаі аріартіаѵ—О. В. Б. Е. Е2. о. вл. в. б. и.’,
тг(ѵ ѵп’ айт&ѵ уіѵорсеѵт)ѵ] айтйѵ—О. В. Б. о. вл. в. б. и.
16- сйбе ріг( уеѵ?)таі] ойбе уеѵт)бетаі—о. вл. в. б. В. Е2, ойоё
ЭеХеі уеѵ/) еі? тбѵ аій/а—Е.
!в. тг(? у?|?] нѣтъ—В. Б.‘, тт)? уі)? ті уар... 28р атю^.ар.раѵоѵте?]
Нѣтъ—(?• в- вл б. и.‘, ті уар] бібті—Ел.
28 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 уоѵаіхйѵ 'хаі тгроіотаріЁѵсоѵ іоѲ^тыѵ хаі хаЗакЕО уоѵаТхЕ? Ёаѵтой?
Ё^ораі^оѵ хаі іатаѵто іѵ таі? ітХатЕіаі? хаі ауораі? тйѵ гоХешѵ
(раѵЕрй? хаі ріЕТ7)ХХа<;аѵ т^ѵ фооіх^ѵ ^гр^сгьѵ еі? Т7)ѵ тгара<рооіѵ,
хаЯй? <рт)аіѵ 6 ігрб? акбатоХо?. йаайтсо? хаі аі уѵѵаіхЕ? та айта
5 атіЕр хаі оі аѵбре? Ёпраттоѵ. аиѵЕ'-( іѵоѵто уоиѵ рла уоѵаіхі тгат/р
ар.а хаі оіо? хаі абеХіро? хаі ~аѵті оѵууЕѵЕІ тгросфайоѵта. ^уѵоои.то
уар й~о тйѵ Ётаірібіѵѵ. біо 6 ао<рйтато? ПайХо? тро )<р6ѵсоѵ еіхс-
тсо? аѵЕхраЕй’ „&іа тоОто уар, <рг,аі, тгарЁбіѵхеѵ 6 Яео? е1’? тгаЯт;
атірііа?. аі те {ЦХЕіаі айтйѵ ріЕТ7)ХХаі;аѵ т?,ѵ <роаіхг,ѵ ^р^оіѵ еі?
10 т^ѵ тгарафооіѵ, бр.оісо? оё хаі оі арреѵг? аірЁѵтЕ? т^ѵ <рѵсіхг(ѵ урт- ,
слѵ тт)? Ят]Хеіа? Ё^ЕхайЯараѵ Ёѵ т?( орЁ^гі айтйѵ еі? аХХ^Хоо?
арсЕѴЕ? ёѵ арбЕОі, тт,ѵ аіоу7]р.оа6ѵ7;ѵ хатЕруа^бриѵоі хаі т?,ѵ аѵті-
[лісггНаѵ ѵ]ѵ ёоеі г?]? тгХаѵ/]? айтйѵ Ёѵ Ёаотоі? атгоХарі8аѵоѵтЕ?“. сіа
тоОто тоіѵѵѵ тгара^йбЕі айтой? 6 {ко? еі? уЁіра? рарра.рыѵ, йір’
15 йѵ •ГСЕбойѵтаі еі? аріартіа? хаі биаыі?іа?. хаі рііаѵЯйбіѵ айтйѵ а1
уиѵаіхЕ? йттд тйѵ ріЕриаоріЁѵіоѵ хаі ЁтгіЭ'^аоѵаі хХ^роѵ? оі оіоі
’Іаріа^Х.
IX. Каі тарабОчИ'бЕтаі т; ут) т; ГІЕроіоо? еі? $9ораѵ хаі а~й-
ХЕіаѵ хаі оі хатоіхоиѵтЕ? Ёѵ айтд аіуріаХіооіа хаі рорараіа тгараО':-
!• тгроіотаріЁѵсоѵ Ёб{Цтсоѵ] ЁуЁѵоѵто айтоі—7Г2 * * * * 7 8 * * * * * 14 * 1; ЁбіЦтсоѵ] ЁсгЭ^та—
Б., ЁбЯтрх?—Т. Б. К.
2- Іатаѵто] Іатаѵтаі—О:
3- (раѵЕрй?] ©аѵЕрйѵ—21.; еі? ~гу парасрѵаіѵ] пѣтъ—О.
ІЕрб?] нѣтъ—Б.’, та айта] тайта—В. Б.
6. аіаа хаі иіб?... кробфабоѵта] тй тг(? уѵѵаіхіа? кроо^айоѵтаі—
О., &и.а тй ѵій айтой хаі оі6еХфй хаі таѵті тт;? соууЕѴЕіа? •гсросіфайоѵті—
В. Б. К.
7- Ётаірі&соѵ] ЁТЕріа&юѵ—Н.
8- 6 Яео?] доб. айтой?—В. Б. К.
9- ХР’йОІѴ] —Б., доб. тг(? ЯгДѵіа?—
10, Х.?йСІѴ] Д°б. еі? Т7|Ѵ тгарафѵоіѵ—В.
12- т^ѵ аіб)г/;[лоб6ѵ7)ѵ хатеруа'(сріЕѵоі] нѣтъ—К.
13- '^ѵ Ёбеі] нѣтъ—О. В. Б. К.', тгХаѵт]?] ттХа.ѵЕы?—О.; §іа тойто]
продолжается прерванный текстъ второй ред., см. 2716; ёѵ Ёаотоі?]
нѣтъ—О.
14- тгараойбЕі] атгооіс/сосіі—о. в. б. и., пара^ыбі—О. П.Б. К.
[ЗарРарсоѵ] Ё/^Ярйѵ—о.
1б* КЕбоСіѵтаі] •ЕЕббѵтЕ?—П. Е‘2’, ар.артіа?] ахаЯароіаѵ—О. В.
П. Б. К.
18. хаі акйХгіаѵ] нѣтъ— О.
• 19- аіур.аХыбіа] еі? аі^ркхЛыаіаѵ—О. В. П. Б. К.', рорыраіа] ріа-
уаіра—о. в. вл. б. Т- И-, ріауаіраѵ — О., а<рауГ|Ѵ—Б. К., осрау?(—и.]
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
29
•Э^аоѵтаі. Калтеа^охіа (251) гі? срЭ’Ораѵ хаі оілоішасѵ хаі оі таѵту]? 1
оіхг/горе? аіуааХыоіа хаі спрауТ] хататта8т]боѵтаі. ЕіхгХіа гатаі гі?
ёр^ыаіѵ хаі оі іѵ айтт) хатоіхоОѵтг? гі? бфау^ѵ хаі аі}<|лаХыбіаѵ.
'ЕХХа? гі? оіаір-9'Ораѵ хаі оі хатоіхоОѵтг? гѵ айта) гі? аіу^.аХыбіа
хаі ріауаіра гооѵтаі. Рсоріаѵіа гі? оіаір&ораѵ хаі <риу7,ѵ тратг^агтаі. 5
хаі аі ѵх((7оі та)? •ЗаХаоа-/]? гі? гр?р.(иаіѵ гаоѵтаі хаі оі хатоі-
хоОѵтг? гѵ айтаі? атгоХоОѵтаі ріауаіра хаі а іу ріаХіобіа. Аіуотто?
гсра тг хаі Еѵріа йтго і^ѵуоѵ -ЭХіфесо? ар.гтроѵ аутЦсоѵтаі. аууа-
ргѵО^аоѵтаі асргі^й? хаі атгаіт^ГЦооѵтаі йтггр тйѵ ірѵуйѵ айтйѵ
урѵсіоѵ оХхт]ѵ йкгр тт(ѵ іауйѵ айтйѵ. хаі гаоѵтаі оі хатоіхоОѵтг? ю
Ліуиктоѵ хаі Хѵріаѵ гѵ атгѵоуыріа хаі ЗХіфгі гктатгХааіоѵа
тйѵ гѵ аіур.аХысіа. хаі ттХтзогЦагтаі т; у/] тт)? гтгауугХіа? тйѵ
аѵ&рйясоѵ ёх тйѵ тгааарсоѵ аѵгрхоѵ тйѵ йко тйѵ ойраѵйѵ хаі
гаоѵтаі йагі ахрі? гі? тгХ^-Зо? т)ті? аѵѵа-Эроі^гтаі йио аѵёріоѵ. хаі
г а таі Хоіріо? хаі Хір.о? -ёѵ айтоі?. хаі йфотЗ^огтаі т( харй'іа тйѵ 15
бХо&ргѵоѵтшѵ хаі гі? йтггрт;<раѵіаѵ арчЦаоѵтаі хаі ХаХ^аоѵоіѵ * 3
тгара5оЯг)аоѵтаі... 5 гі? §іаср-&ораѵ] нѣтъ—О.; ттара^о^аоѵтаі... оріоі-
сооіѵ] ау0'7]ооѵтаі. ’Аррігѵіа хаі хатоіхоОѵтг? ёѵ айтт) ёѵ аіуріаХійоіаѵ
хаі р.ауаіра тгара^о9'т)аоѵтаі. Катгка^охіа гі? Фгіораѵ хаі гі? ёр^ріо;*
61Ѵ--Б. К.
1- бріоісоаіѵ] грт)[лы<7іѵ—Н. Т. Б. вл. в. б.', хаі оі тайтт]?...
3 ёр^рішоіѵ] нѣтъ—о. вл. в.
3- аіуріаХссбіаѵ] доб. кара^оО^соѵтаі (нѣтъ—Т. Б.} '<} у?) Еи-
, ріа? гатаі ёрт;ріо? хаі &ігср$арр.гѵ7) хаі оі хатоіхоОѵтг? гѵ аОтт; сто-
Лоиѵтаі ріауаіра хаі Лфіа (КіХіхіа—Т. Б.) ёрт]р;со{)-7)бгтаі хаі оі
хатоіхойѵтг? гѵ айтт] атсоХойѵтаі (нѣтъ—Т. Б.) ёѵ ріауаіра (гі? р.а-
у^аіраѵ—Т. В.) хаі гі? аіураХсосіаѵ гаоѵтаі—Б. Т. В. К.
4- "ЕХХа? гі?... 5 гаоѵтаі] нѣтъ—о. вл. б. в.
5- Рсоріаѵіа... тратт^огтаі] нѣтъ—в.
?• аіу|лаХыоіа] доб. у/] Еѵріа? гатаі &іг<рЯар|лгѵт) хаі оі хатоі-
хойѵтг? ёѵ айт'/) аколойѵтаі ілауаіра—о. вл. в. б. и., хаі айтоі аіуріа-
Хюоіаѵ хаі осраутіѵ йтобт?боѵтаі—К.
8- ^йа тг] нѣтъ—Б.\ гіХііргю?] хаі Зйіфіѵ—О. В. П. Б. К.
арігтроѵ] аріартійѵ—о. вл. в. б. и.’, йу9т]боѵтаі] гооѵтаі—П. Е*.
9- іууаргоЭ^аоѵтаі] нѣтъ—о. вл. в. б. и.г тираѵѵ^ѵЦооѵтаі— К.\
а<ргі§й? хаі атіа>.т/;йГ|боѵтаі] нѣтъ—О.; йтггр т^ѵ іауйѵ.. 15 гу айтоі?]
пѣтъ—о. вл. в. б. и.
Ю т?ѵ іоуйѵ] тйѵ иійѵ—-2Г2.
11> хаі іШфгі гтгт. т. гѵ аі/раХыаіа] нѣтъ—Т.
12- гѵ аіуріаЛсооіа] тйѵ аіуріаХйтсоѵ—П. Е*.
15 • хаі Хі[хб? гѵ айтоі?] нѣтъ—О. П Е2', а) хар^іа... ардЦаоѵтаі]
нѣтъ—Б.
16. Т17)ѵ оАоіІргибѵтсоѵ] тйѵ оХоЗрготйѵ—о. к. В. Е, тй/ Чб[ла.-
/)Хітйѵ—7/. Е2', йкгрѵ/ірхѵи/ арО^аоѵѵаі] йкгр-^аѵ9-/;аоѵтаі хаі
30
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 отероууа ею? хаіроо тоо тетаурігѵоо айтоі?. хаі хатахратг(ноѵсі
т/>ѵ еіао^оѵ хаі т^ѵ е^оооѵ той Ворра хаі гшѵ.<; Ёы? 8ѵс>рЛѵ
хаі '9а7.ассх(?. хаі Ёсоѵтаі таѵте? ото тоѵ і^оубѵ айтйѵ йѵЭ’рытоі
хаі та хттрт] хаі та тетеіѵа хаі та йбата ту)? {іаХаост]? йтахоиоѵ-
5 сіѵ айтйѵ, хаі аі Ё'р/)р.оі Ё9'/]рг69т]<іаѵ око тйѵ оІХ7)т6риѵ айтйѵ,
ё'ооѵтаі айтоі?. бтоурафоѵтаі (25Ѵ) та брт] Ёаѵтоі? хаі та? ер’^ріоо?
хаі оі іу9ое? т^? 9аХаоот)? хаі та Еи/а той ороріой хаі б уоо?.
тт)? уі]? хаі оі Хі9оі хаі /) ео^оріа т^? ут;? естаі еѵ таі? еіс6і?оі?
айтйѵ, хаі оі тбѵоі хаі оі іорйтаі тйѵ уеыруйѵ хаі хТ.7]роѵоо.іа
10 тйѵ тХоосісоѵ хаі та тросгрЕроо.еѵа тоі? ауіоі? хаѵ те урона еі/]
хаѵ те аруора 7л9оі тіріюі уаЛхо? 7) сіот;ро? та те еѵбйріата та
іератгла хаі Ёѵі?о^а хаі та ррйр.ата таѵта хаі та тірііа таѵта ай-
тоі? Еноѵтаі. хаі отерофсо9/;<7етаі т( хароіа айтйѵ есо? аѵ атаітт,-
сысіі хаі айтоѵ? тоѵ? ѵзхрой? ха9ісг6т7}та тйѵ ‘(йѵтыѵ йоаоты? Ёх
15 тйѵ уу)рйѵ хаі орсраѵйѵ хаі Ёх тйѵ ауіыѵ. ойх еХе^ссосі теѵтуа
хаі ттыубѵ, атіріаооосс тасаѵ уероосіаѵ хаі Ёх-9-Хіфоо'Л хаі ой
йфсо9-7;ооѵтаі—Л.; арО^ооѵтаі] нѣтъ—0. вл. в. б. и.-, арЭтдсетаі—О. В.,
Ёооѵтаі хаі йфсо9т;соѵтаі—Л2.
!• еы? хаіроо т. т. айтоі?] нѣтъ — О. И. К2.
2* * тѵ;ѵ е’ісобоѵ хаі] нѣтъ—о.; есо?] хаі—о. вл. и. б. К.
3- хаі] нѣтъ—В., т?? — Б.; таѵтгс] нѣтъ—Л, таѵта—о. в.
вл. б. К.
4- отахоооосі... 318 гео? 9аХаосг1?] нѣтъ—0. вл. в. б. «.; ота-
хоѵоѵні] йтахойооѵні—В., отахоосысіѵ—К.
5- Ёрт][лоі] доб. тоХеі?—О. В. Б. К., хаі •? тбХіс—Л. Л2; ё9 г-
рЕѵО^ааѵ] у7)рсо07)ооѵтаі—О. К., Ёу^рейЯ^саѵ—Л. К2, оуорсогЦооѵ-
таі—Б., і^ро&фал—В.; ото] нѣтъ—О. В. Б.
•6- айтоі?] доб. хаі—Л. Б. В. К.
Ч- оі іу9ое?] хаі таѵта айтйѵ еооѵтаі аХ’Аа хаі іуОйг?—Л. К\
8- хаі оі Хі9оі... т^? у>)?] нѣтъ—О.‘, гстаі ёѵ... тйѵ угюруйѵ]
нѣтъ—В.; Еісб^оі?] б^оТ?—О.
9- уесорусоѵ] доб. т?)? уг)?. хаі Ё'стаі—Б, т^? ут)?—О. К. К2’,'
?! хХт^роѵоіліа] хХтдроѵоріоі—Л. В2.
10. уриая... тірііоі] /рисб? хаѵ те аруѵрб? хаѵ те ХіЭо? тірію?—
Б. Б.; г’ігі хаѵ] нѣтъ—В. И.
12> та ІЕратіха... (?р. таѵта] нѣтъ—Л. Л2; иратіха] іера—В. Б.
К.г ігрЁіоѵ ігра те—О.‘, таѵта айтоі?] хаі т.аѵ оті тіріюѵ—В. Б. К.,
атаѵта хаі тгаѵтірііоѵ айтйѵ—Л2.
13- йтЕрифсо9г(сгтаі] ѵтерар9'7)<7гтаі — О. В. К.; апаітцгіои'Л...
15 ауіюѵ] аіт^соѵсі хаі Ёх тйѵ ѵгхрйѵ аруѵріа хаі ех тйѵ і^йѵтіоѵ
бр.оію? хаі ех тйѵ ѵайѵ тйѵ ауіыѵ хаі—Л. Б2.
16. ттіоубѵ] ттіо/ой? хаі 117.000100?—Л. Л, тт. хаі брфаѵбѵ—
Л; атір.асоо<7і] атіріаЕоооі—Л.; уероѵціаѵ] іероейѵ^ѵ рюхт^рінооаі хаі
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
31
[лг, бкХауууібЯ&оіѵ г~і той? аоОоѵгі? хаі а&иѵатои?, аХХ’ Ёц.т.аі^оѵбі 1
хаі б'іауеХабюоі тоі? те Ёѵ ооіріа ЁхХарітгоѵбі хаі Ёѵ ттоХітгхоТ?
хаі ^рюаіоі? ттрауріабі. ха5 хатаауоѵЭтроѵтаі атгаѵтг? біу^ хаі
<р6р<о рц іоуйоѵте? ЁХЁуЕаі т) акооѲіу^абЯаі ті. хаі І'боѵтаі Ёх8ар]3ос
таѵте? оі хатоглойѵтг? т?(ѵ у?(ѵ хаі г'бтаі у вотіъ айт&ѵ хаі 7) 5
'«таі^ЕОбі? хахофит)? р.^ ^иѵаріЁѵт) айтоі? аѵтір.Ёр.фаоЭаі аХХоійбаі
айт&ѵ Хбуіа. хаі г'бтаі г( б&б? айтйѵ атгб -ЯаХаббТ]? ё'со? ЭаХабб??
хаі а~6 аѵатоХйѵ Ёсо? сибрійѵ хаі атб ]3орра Ёю? т^? Ёр'^ріоѵ
’Е&рір.роѵ. хаі хХг/Цоетаі т; обо? айтйѵ боб? бтгѵоусоріа?, хаі
обгйбіобіѵ Ёѵ айтд ттребрйтероі (259) хаі тгрго^йтібг? тгтюуоі ю
те хаі ттЛоибіоі -еѵ^те? хаі опрсоѵтЕ? хаі оебрііоі, хаі р.ахарюыбі
той? ѵгхрой?. Т| уар й~б той аітоатбХои ХгуЗеТаа ‘паібзіа 73Т01
атсобтабіа айтт] Ёбті. ф/]«ті уар- „оті Ёаѵ р.г} ЁХ9/) х( акобтаоіа
тгрйтоѵ хаі атохаХѵ<р07) 6 аѵЭрсоко? тг,? аѵо[л(а? б иіб? тт)? атга-
Х'_іа?“. "і] уар акоатабіа иаібеіа Ёбті ха’' ттаібгихЦаоѵтаі тгаѵте? 15
о'. хатоіхойѵтг? т^ѵ у^ѵ. хаі ЁтгЕіб/; б'ѵауроѵ атсехаХгагѵ б 9 го? тоѵ
’1бр.а?Х тбѵ тгатЁра айтйѵ, біа тойто оі аурюі бѵоі хаі борхабг?
Ё?оиоеѵйбоибі (тйфооаі—2Г2)—Л. К2\ Ёх9^ііроибі] доб. той? пЁѵ^та?—
О. В. Б.
1- стгХаууѵібЯ&оі] окХаѵуѵіаіЦаоѵтаі—О. В.’, хаі абиѵатои?]
нѣтъ—О.; ЁрітгаіЕоиаі] атіріаЕообі—Б.
2. хаі біауеХабыбі тоі? те] нѣтъ—О. Б.‘, хаі ёѵ коХітіхоТ?...
32, Ё!р8'арріЁѵоі гібі] нѣтъ—К.
3. ттрауріабі] доб. ^іатгрЁ-оооі—О. В.} оіатгргтгсбтатоі?—Б.
4- ті] тойто гі &.Е.ІѴО—О., ті тойто ті ёхеіѵо—В.Б.
6* г, каі^еѵбі?] доб. ’г, ХоуюріЁѵт) (еіХтріуЁѵт]—Б.) &іоті Хоую-
ріЁѵ/} (еіХт}у(леѵоі—О. Б.) гіаі—О. В. Б‘, хахофѵ/;? [л?]... 32 8 Ё<р9ар-
(лёѵоі еібі] нѣтъ—О. Б.
8» хаі атго аѵатоХйѵ] возобновляется прерванный текстъ второй
редакціи, см. 30 4; аѵатоХйѵ] доб. хаі атгб тйѵ тіотац-йѵ—о.
10- Ёѵ айтг(] нѣтъ—б. и., рлт' аотой—П. Б2', тгргарйтероі] тгргб-
бйтаі—В. о. вл. в.б. и.
И. ттХойбіоі] тгаоа /)/іхіа—П. К?-, ттЁѵт]Ті?] нѣтъ—О., тгеіѵ&ѵте? —
В. Л. К*', ^Ёорііоі] доб. х/іра? хаі ттб^а? р.?та спорой хаі а~б то?
ЗХіфгі? айтйѵ—П. В2', [лахаріасосі] ріахаріаооаі—0. вл. в. б. Л. В.
12- той? ѵехрой?] доб. оті ойх гсрЭ’аааѵ еі? та? ^[лЁра? айтйѵ—
Л. К2; •/) убр йкб той йттоотбХоо... 32п тоі? іЦріоі? гі? ррйаіѵ] нѣтъ—
о. в. вл. б. и.
13. айтт; Ёаті... 15 ттаі^еіа] нѣтъ—Л.’, айтт] еаті... аттоотабіа]
нѣтъ—2Г2.
15- ттаіогіа] Ёѵ бтгѵоуыріа—К2.
16- бѵауроѵ] бѵоѵ аурюѵ—В2.
17. бѵоі хаі] нѣтъ—Л. К2,
ОТЙРОВЕНІЁ МЕФОДІЯ ПДТАРСКАГО.
1 тт]$ Ёр7)ріоу хаі тгаѵ еіі?о<; О^ріыѵ аЭіріа'ббѵ те хаі 7,[лгроѵ Лір.й-
^оѵоіѵ хаі оХіуіой ^ооѵтаі. оісоур^ооѵтаі оі аѵ9рсокоі хаі та йт^ріа
аѵа/ы8т)боѵтаі, хаі хбфоѵтаі каѵта та &ѵХа тоѵ ^рѵріоѵ, хаі то
ха/Ло; т&ѵ ореыѵ а®аѵіб9т)бстаі. Ёрт^ілсоВ^боѵтаі аі ттбЛгк;, Ёаоѵ-
5 таі аі уйраі аратоі &іа то йХіую9тіѵаі тг(ѵ аѵЛрсокбт^та, хаі
рііаѵЯ^бсТаі т) у?) гѵ аіріаоі хаі анохратг(огі тоѵ<; харкоѵ? айт?,?.
ой уар Еібіѵ аѵЯратоі оі тѵрхѵѵглы? хратоѵѵтес раррароі, аХХа
ТЕхѵа Ёр'^ріоѵ Еооѵтас еі< Ёр/(р.ыаіѵ Т)Еоѵбіѵ, Ёір-Эарріѵоі гіоі хаі
то рсіооі; аока'(оѵтаі. хаі ёѵ тт) арут; тоѵ хаіроѵ т/)<; Ё^обоѵ
Ю айтйѵ т7|<; Ёрѵ^ілоѵ уеѵср.гѵ7)<; роркраіап; таі<; Ёѵ уаотрі Ёуоѵоак;
хехт/)(7оѵтаі хаі Ёаоѵтаі тоіс 9т)ріоп; еі<; Ррйоіѵ. тоѵ<; іереі?
Ёѵооѵ еі<; та ауіа р.оХ6ѵаѵтЕ<; хатао<ра^оѵбі хаі хоітаоіЦбоѵтаі тай;
уѵѵаі^іѵ айтйѵ Ёѵ той; бЕтттой; хаі ІЕрой; тоток;, Ёѵ оіс, тд ріѵбтіх^
хаі аѵаі^ахтоі; Ёкіте’ЛЕітаі тіѵаіа. хаі та<; ігра; Ёѵ^ѵооѵтаі аі уѵ-
15 ѵаіхеі; аѵтйѵ хаі оі ѵіоі айтйѵ хаі аі 8ѵуатЁрЕ<; айтйѵ (259”) хаі
ЁтгііЦбоѵбіѵ айта Ётсі тоѵ<; гптгоѵі; айтйѵ хаі Ёѵ тай; хХіѵак; айтйѵ
йтаттХ&бОѵаіѵ хаі та хттдѵт) айтйѵ Ёѵ тай; Харѵа^і тйѵ ауіыѵ
!• атіріабоѵ... 3 біѵаХсогЦбоѵтаі] хатт)ѵтт;боѵтаі хаі тг1р.Ер&ооѵ(7і хаі
йХіую^аоѵтаі—П. К 2; т^ріЕроѵ] аѵ7]р.Ероѵ— В.
6. р.іаѵ{Ц(7Етаі т; утД аѵойбіѵ (аѵЯ&біѵ—К2) ітаѵтгі; оі оіхт)торг<;
т7|? уй<;—П. К2', аттохрат^беі] доб. г( у7(—И. В2.
1’ оі тѵраѵѵіхй;] нѣтъ—П. В2.
8. Ёрт(іѵ-оѵ] доб. ЕІСІ хаі—Л. Е2.
9. хаі то рііоо<; аотга^оѵтаі] продолжается прерванный текстъ—
О. Б.-, Ёф9аригѵоі ііаі] доб. еі<; <р9ораѵ алобтаХ7(аоѵтаі хаі ЁрогХѵу»
рігѵоі еіоіѵ—Л. Т. В. Е2; аотсаСоѵтаі] аока^оѵтеі;—Лі; Ёѵ ті; арут]...
рор.<ра!.%іс] нѣтъ—К.\ тоѵ хаіроѵ] нѣтъ—К2.
10- тай; Ёѵ уаотрі Ёуоѵоак;] тас Ёѵ уаотрі Ёуэѵоа?— В.
11* хеѵтт(ооѵтаі] доб. хаі та /ЗрЁ^р/; Ёх тыѵ р.атеріхсоѵ ауха/.йѵ
аріта^оѵтЕі; -пата^о.оі—О. В. П. Б. Е. Е2\ ~оѵс, іергіс] продолжается
прерванный текстъ второй редакціи, см. 31 12; ррйоіѵ] бр&ріа—Л.
12. Ёѵ^оѵ еіс та ауіа] Ёх тоѵ 9ѵоіаотт]ріоѵ—Л. Е2] хоітаоіЦ-
ооѵтаі] биухоітао9'г(ооѵтаі—вл. и., оѵухоітаоЭысі—О. В.
13. оетттоТі; хаі] нѣтъ—Л. Е2. О. вл в. б. и.', іероі?] доб. ѵаоі;
те хаі—бі; р-ѵотіх?) хаі] нѣтъ—П. Е2.,
14- ЁігіТЕХеітаі] ётеХеіто—О.
16- хаі оі ѵіоі. айтйѵ] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
16 аѵта] айтас;— В., нѣтъ—и.
17- ѵсратгХ&ооѵог] ётіі'Цооѵсі—О., Ётг^рсооіѵ хаі та іріатіа айтйѵ
ЁіраттЛіоооѵоі хаі ха9а)ссооі айтоѵ<; Ёкаѵсо айтйѵ—П. Е2', хаі та хг^ѵт]...
Оесгшдсіоѵоі] нѣтъ—0. в. вл. б. и.] Ёѵ тай; ЛарѵаЕі] хаі та<; Ларѵа-
ха;—Л. Е2.
ОІ'КРОЁЁШЕ' МЕФОДІЙ ПАТАрСКАІО. 33
ОЕбр^бОЪбі. хаі Ёооѵтаі фоѵЕІ; &іЕфт)арр.Ёѵоі &; тгир ^еобхіроѵ тб і
уЁѵо; тйѵ уріотіаѵйѵ.
X. Ф^бі уар б ІЕрб; атгботоХо;: „обуі тгаѵтЕ; ёЕ 'ІЕрооваХ^р
оитоі еіоіѵ ’іора^Хітаі8. ойхооѵ ой тгаѵте; /рютіаѵоі ^рютіаѵоі
тиууаѵоиоіѵ бооі ХЁуоѵтаі уріотіаѵоі. Ётгта, ха^й; ф’^біѵ урафУ], Ь
у^іХіа^е; ёбсоЭ^оаѵ тйѵ иійѵ ’Іора^Х оі'тіѵе; ойх %'харфаѵ убѵи
г?) ВааХ хаі ака; ’ісра^Х айтйѵ ёбйчИ;. ойты; хаі т6те
ёѵ тф хаірф тт); тбтЕ йтюбтааіа; хаі т?); тсаі&ібхт;; тйѵ иійѵ
’ІорагД бХіуоі ЕирЕІЦсгоѵтаі урют'аѵоі аХ^-Э'ЕІ;, хаОакер айтб;
6 оыт^р еѵ тоі; іероі; ЕйаууЕХюі; ХЁуЕі* „ара ёХ-ЭсЪѵ б иіб; ю
тоѵ аѵ&рйтои Ейрг(бЕі тѵ;ѵ іиотіѵ етті ту); оХіусоЗтібоѵтаі 5е ёѵ
тф хаірф ёхеіѵіо тб тгѵЕира. тоте, ХЁуеі, гсоХХо! атгарѵ^ооѵтаі т?(ѵ
аХт^іѵтр кібтіѵ тбѵ те ^иокоібѵ отаирбѵ хаі та ауіа риат^ріа,
хаі-уырі; /Зіа;. 7] хоХабЕоз; аіхіорй; атгарѵ^боѵтаі тбѵ Хрібтбѵ
1* &Ебр.7]боибі] оібрійбоибі—В., б’сбройоі—X.; хаі Ебоѵтаі ф.
біЕфЗаррЕѵоі] нѣтъ—в.; фоѵЕІ;] афаѵЕІ;—о., аі фсоѵаі айтйѵ—Е.‘, ^іЕфЯар-
рёѵоі] біЕф-ОаррЁѵаі—Е.', й; кйр ^Е^бхірюѵ] хаі тсир &эхіраоіа;—Й.
О. в. б. и., оті тгйр б'охір.аоіа;—О. В. Б., ётг’ айтой; хаі біа ттр
бру^ѵ хаі а&охіраоіаѵ—Й. Е*.
2. то уЁѵо;] тф уЁѵЕі-—в. б. и. И. В. Б. Е., уЁѵои;—И. Е\
уЁѴЕі тйѵ аѵгірйкозѵ—о.
8- 'іероибаХ^р] ’Ібра^Х—б. и. Е.
4. ЕІбіѵ] доб. оі аѵ&ре;—И. Е2’, уріотіаѵоі] нѣтъ—О. В. Е. вл.
и., обоі уріотіаѵоі ХЁуоѵтаі—о. в. б. (въ б. и. ХЁуоѵтаі нѣтъ), ойтсо;
хаі оі ХЕубрЕѵоі урібтіаѵоі іб&Е тиууаѵоиоіѵ—И. Еі.
б* обоі ХЁуоѵтаі... 7 оі’ айтйѵ ёбФФт)] нѣтъ—о. вл. в. б. и.’}
урафт)] нѣтъ—О. И.
6. оітіѵе;... ЕбФОт)] нѣтъ—П. ЕЛ- ’ІбраГ|Х] 6 Хаб; той ’Ігра^Х—
Т. В. Б. Е.
?• оітас, хаі тоте] нѣтъ—в. б.‘, тоте] нѣтъ—б.
8. т^; хаібібх^;] каіоЕіа;—О. В. Е. вл., хатаатабіа;—Б., йтсіо-
Хгіа<;—о.; иібііѵ ’Ібра^Х] уріотіаѵйѵ—о. вл. в. б. и.
9- аХт;{кТ;] нѣтъ—В. о. в. б. и.
10. ігроі;] нѣтъ—Б. П. В. Е. в. б. и.", ХЁуЕі] ЁХЕуЕ—О. В.
И- бХсуае&^боѵТаі] оХіуол'І^б.таі уар—Б.
’ 12- хаірф ёхЕіѵіо] хббрір—Б.г "хЬіг ХЁуЕі] тйѵ теХеііоѵ хаі—О. Б.
Е. о. вл. б., тб тёХеюѵ—В., нѣтъ—И., хаі—Е*, то теХеюоѵ—и.
18« т/|Ѵ <іХт)'&іѵ^ѵ хіотіѵ] тбѵ хбрюѵ Г|рйѵ і^оойѵ у^рютбѵ—о. вл. в.
б.- і^ыотоібѵ] тірюѵ—о., доб. тбѵ хбрюѵ ^рйѵ іт)бооѵ у_рютбѵ—и., доб.
тірлоѵ—Е2.
14- апарѵ^ооѵтаі тбѵ -/ріотбѵ] нѣтъ—о. вл. в. б. и.; йтгарѵтдорѵтаі...
344 тоі; аіюбГатоі;] 8'бооибіѵ той; акобтата;—УГ. Е2. ‘
5
34 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ .ПАТАРСКАІ'б.
1 хаі ахоХоо&^ссооі тоі? атсоотатаі?. тгроХараіѵ уйр б лкіо? крб?
атго'отоХо? ёх^рі/’^ЕѴ еЕтгсоѵ оті „ёѵ йотЕроі? хаіроі? &тстгІвоѵгаІ
тіѵе? ті]? ттістЕЫ?, тгросЕхоѵтЕ? тгѵЕиріасі тгХаѵУ)? хаі Оі&аохаХіаі?
&аір.6ѵсоѵ ёѵ сшохріоЕі ірЕи^оХбуыѵ иЕхаоту]ріаор.Еѵыѵ тіу і&іаѵ
б е’і$у)Оіѵ“. хаі аИі? 6 айтб?" „ёѵ таі? ёсуатаі? у^лграі? ёѵст7)соѵтаі
хаіроі ^аХеігоі. ёооѵтаі уАр оі аѵ-Эрсот-оі ФІХаѵтоі «ріХаруороі аХа-
^оѵе? йтгер^фаѵог рХаагру^оі (260) уоѵЕйоіѵ аттгігкі? ауарютоі
йѵбоіоі аоторуоі аотоѵ&оі бісфо/оі ёутіратЕІ? <іѵу)р.Ероі афіХауа-Зоі
тгро&бтаі тгролЕТЕІ? тгти<розр.ёѵоі <ріХу$оѵоі рнаХХоѵ іріХб'&ЕОі,
10 .еуоѵтг? [лоріріобіѵ Ейог^Еіа? т^ѵ &ё ойѵариѵ айтт)? ^рѵу;р.ёѵоі. хаі
тгаѵтЕ? оі бсО’ЭеѵЕіс ту) ліотеі ёѵ ту) ттаі&ЕІа ёхЕіѵу; сраѵЕрсогЦаоѵтаі.
хаі айтоі ёѵ Ёаитоі? йірорісоиоіѵ тйѵ ауіыѵ ёххХу;бійѵ іоіа тгроаірЕ-
бЕі. айтб? 8е б хаірб? хаі ттросхаХеітаі айтой? ётгі тг,ѵ тгХаѵ^ѵ.
таттЕіѵбфроѵЕ? уар хаі ^обуюі оі хрютіаѵоі хаі йХу^іѵоі ёХЕй&Ероі
16 хаі со<роі хаі ёхХвхтоі ой ^у]Ту]{Цооѵтаі ёѵ тй хаірф ехеІѵіо. аХХ’
аѵті тойтыѵ ^тгД^ооѵтаі оітіѵе? еіоі фіХаѵтоі фіХаруироі аХаі^бѵг?
йтгЕр^фаѵоі рХасг<ру){лоі біртсауЕ? ттХЕоѵ'хтаі йѵеХеу;ріоѵе? р.Е'&иооі тгбр-
ѵос [лоіуоі агсостатаі астоѵ&оі атторуоі ауаріттоі оіа^оХоі ахратЕі?
аѵ7)р.Ероі атір.аооі тгро&бтаі тгроігЕтеТ? тЕТи<рыр.Еѵоі сріХг^оѵоі ріаХХоѵ т)
20 <ріХ68еоі ётгіорхоі '^Еѵотаі аѵ&рато^іотаі, Ё'уоѵтЕ? р.6р<рыоіѵ ейбЕ^ЕІа?
т^ѵ 5е ^йѵарлѵ айтт)? ^рѵтзріѵоі. ойтоі Ё'аоѵтаі йк^рЕтаі тйѵ ідр.Е-
1- -ро'ЛарФѵ уар... 35 е 4ке7~Іссо6і тт;? ^сот)? айтйѵ] нѣтъ—о*
ел. в. б. и.; іоро;] нѣтъ—К НС1 * 3 * * * * * 9 * * * * * * * 17.
2> атгоат7)ооѵтаі] а~соуг]боѵтаі—О.
8* ттѵЕйріабі] тй тгѵЕоріаті—О. Б., то хѵейр.а—В.
4. феи^оЛбуыѵ... еі'^7]6іѵ] ірЕиооХоуоі хЕхаоат7)ріабр.ЕѴОі т?) си-
ѴЕІ^ОЕІ---К3.
б’ ЕІ'<і'у]біѵ] 6ѵѵеІ^у]Оіѵ—Н. Т. В.\ айтб?] доб. 9^01—71., доб. ёѵ
йотёроі? хаіроі? хаі—К3\ ёѵот^ооѵтаі] гаоѵтаі—П., ё'стаі—К3.
?• рХаб<ру)р.оі... 21 ^рѵу)р.ёѵоі] нѣтъ—И.', Ссуухрісттоі] аурютоі—В.
8. аотсоѵ&эі] доб. аЕруоі—К.‘, ёуу)ратсі?] ахратЕІ?—Н. О. Т. В. Б.
9- <рі7.6гкоі] доб. аѵЕАЕ7ір(,0ѴЕ? р.ёі)ѵаоі абЕХуЕІ?—.К., доб. тторѵоі
р.оіуоі ріаХахоі арбЕѵохоітаі хЛЕтгтаі феОотаі аѵ^рапоб'іотаі—Б3.
П. хаі гсаѵтЕ? оі... 21 ^рѵу^ріЕѵоі] нѣтъ-—К2.
13. айто? б'ё о хаірб?] нѣтъ—Т.
15- хаі со^оі] нѣтъ—О.; ёхХехтоі] ётгіЛЕХтоі—В.\ ёѵ тй хаірй...
‘йдтгДИібоѵтаі] нѣтъ—О. В. Б. Е.
16. фіХаѵтоі... 21 і^рѵу)р(.Еѵоі] артгауЕ? ттХгоѵЕхтаі аттостатаі хро-
#бтаі, тгбрѵоі [лоіуо'і хХотстаі ётгіорхоі ірЕйотаі бсѵ^ратто^ібтаі—Е.
17- рХас>9У)р(.0і] тгтЕ(рХ6р.ЕѴ0і—О.
18. бсуарісгтоі] доб. бсѵбоюі—В.
20. аѵ(?рагсоб'ібтаі] доб. хХЕіттаі—Б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 35
рйѵ ёхЕіѵюѵ хаі каѵта ті йк’ айтйѵ ‘ айтоі? &ататтбріЕѵа Ей^Ерй? 1
ёхтвЛЕСюсі. хаі оі фо/Зобрюѵоі тбѵ хбрюѵ еі? ой&ёѵ ХоуюхЦаоѵтаі
ёѵйкюѵ тйѵ бірОаХрійѵ айтйѵ хаі ёѵ атірііа ё'ооѵтаі §ѵ- трбкоѵ
хатакЕкат/]р.Еѵт] хбкро?. уЕѴ^ооѵтаі уар оі аѵ-Эрюкоі ёѵ тт) каі-
&Еіа ёхеіѵт] тйѵ нійѵ ’Іоріаг,Х хаі ёХебаоѵтаі ёѵ аѵаухаі? ею? &ѵ 5
аксХкюыоі ті]? ^иі]? айтйѵ. хаі ар&діТЕтаі (260®) тірі>] ёх тйѵ
ІЕрёиѵ хаі і;р.й^Еі і] Хёітоируіа той ОеоС хаі кайсЕі і; Осипа каоа
ако тйѵ ёххХг(оійѵ хаі Еітоѵтаі оі ІЕрЕІ? й? б Хаб?. хаі ёѵ тф
хаірф ёхЕіѵір т]тоі тф Ер(?о(латіхф г[38орлі> у^рбѵю, г(ѵіха к)ч7]робтаі
б аріОрсб? той ^рбѵоо тт;? і?оѵаотЕіа? айтйѵ ^? хатгхратт]оаѵ ті]? ю
ут;?, к)к7]9оѵ0^7Етаі ? ОХіфі? ёкі той? аѵ&рйкоо? хаі ёкі та хт^ѵт]
хаі ё'отаі Хоір.б? хаі Хірсб?. хаі <рОарг(ооѵтаі оі аѵОрюкоі хаі ркрт;-
«тоѵтаі ёкі тгі? ут? йокер ^ой? ха9* гха<5тт;ѵ і^р.Ераѵ. ёѵ тф хаірф
ёхгіѵи еті р.іа кХт;у'/] кроотЕ-О^огтаі тоі? аѵОрюкоі?. хаі хоітаоО^-
огтаі аѵОрюко? ту; Ескёра хаі аѵаот^СЕтаі тф край хаі Еир^оЕі 15
ёкі ті]? (рХоіа? тт;? 96ра? айтой той? акаіройѵта? айтф ^росіоо * 2 3 * * 6 7 * * * * * 13
1- айтоі?] нѣтъ—В. П.\ ФіататтбріЕѵа] краттбр.Еѵа—Т. В. Б.
2- ёхтеХЕСоисп] ё^ЕХгйооснп—И.
3- еѵикіоѵ] нѣтъ!», доб. <яут]оои<я—И. 2Г8; ёѵйкюѵ... Ё'доѵтаі]
нѣтъ—К.', хаі] аХХ’—В Б.\ тйѵ б<рОаХр.йѵ айтйѵ] тйѵ <роРоир.Еѵюѵ—
и. е\
* 4- хбкро?] доб. ойтю?—И.-
5- ёѵ г?) какМа ёхЕіѵт;] нѣтъ—О.; ’Ісиа^Х] доб. той бѵауроо—
ш к2.
6* хаі аргЦсггтаі ? тірсб] продолжается прерванный текстъ вто-
рой ред., см. 34,; хаі] тоте—о. в. б. и.^ хаі тоте—ел.; ёх] нѣтъ—
о. вл. в. О. И.
7- ^(ли^гі] нѣтъ—О., йкоілт]?Еі—о. и. б., 6ко[лсоЕеі—вл. в., Хі-
р.6^Еі—ЛІ. Б2, ХгіфЕі—Б, тоб ОеоС... каоа акб] нѣтъ—К.; каса]
нѣтъ—В.
8. хаі Ё'ооѵтаі... хаі еѵ тф] нѣтъ—Т.; )чаб?] Хаіхоі—о. вл. в. б. к.,
б хоіѵб? Хаб?—хаі ёѵ] нѣтъ—в. б.
9. ёхЕіѵю... 10 тоѵ '/рбѵоѵ] нѣтъ—в. о. б. вл. и.-, ^тоі тф
аріОрю?] нѣтъ—Т.; )<р6ѵ(й... арі&ріб?] нѣтъ—Т.
Ю- б аріЯр.б?] нѣтъ—П. К2‘, тоб ^рбѵои] тйѵ ётйѵ—О. В. И.
Б. К. К2-, 7)?] доб. хатЕОХіфаѵ хаі—О.
. И. кХ7]0оѵ0і;оЕтаі... 36,2 то^ сираѵоі?] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
і2. хаі Хіріб?] нѣтъ—О. Пг, хаі ркрі;соѵтаі] нѣтъ—В. И. К. К*.
13* ёкі] ёкі крооюкоо—Б., акб кроссбкоо—К2', хай’ ёхастт]Ѵ...
т^ гскЕра] нѣтъ—К.
14- хоітаоО^СЕтаі аѵ&рсоко?] хоітао-&^ооѵтаі оі аѵОрикоі—Б.
16- аѵаотт]<5Етаі] аѵаотт;ооѵтаі—Б.
16. екі ті]? <рХоіа? ті]? Ойра?] гі? Т^ѵ ййраѵ— Ц., екі т^ѵ Ойраѵ-^
36 - ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 бХхт^ѵ хаі аухарейоѵта? айтбѵ. хаі ёх^алаѵ'ідЯ^сетаі ласа 5шроХѵ;фіа
%рівюѵ хаі іруиріои хаі лсоХ^сеі аѵЭраіло? лаааѵ т^ѵ уреіаѵ айтой
хаі та бруаѵіха сі5т;ра хаі та ёѵтафіа айтой. хаі ёѵ айтф тф грбо-
[латіхф хрбѵы люХтдсюсіѵ оі аѵВрсолоі та тёхѵа айтйѵ. тіѵо? ойѵ
5 /аріѵ тгарордс б гкб? той? лютой? йлеѵеухеіѵ та? Э'Хіфеь? тайта?;
і'ѵа <5еіу-9йсгіѵ оі лістоі те хаі алістоі хаі афорісЯйсі та ЗДаѵіа
ало тоѵ сітоѵ, Фібті ттир бохі[ласіа? ёстіѵ 6 хаірб? ёхеіѵо?. хаі (ла-
хро’&иреі б гкб? ётеі таі? іІХіфгсі тйѵ біхаіыѵ хаі тйѵ лістйѵ, і'ѵа
іраѵйоіѵ оі ёхХехтоі, хаЗФ? іьтте* „[лахарюі ёстё бтаѵ бѵеібісозсіѵ
10 й[ла? хаі &й!;<осі хаі еі'лшаі лаѵ лоѵт;рбѵ рх^ла хай’ йрйѵ фео&б-
реѵоі еѵехеѵ ёроб. уафетс хаі ауаХХіасЯе, бті б рістб? й[лйѵ лоХй?
ёѵ тоі? ойраѵоі?®. (261) хаі [лета т^ѵ йХіфіѵ тйѵ ’ІС[лат;Хітйѵ, т^ѵіха
2?®; тт;? ййра?] нѣтъ—О., тйѵ йирйѵ—2>.; айтой] айтйѵ—2>., доб.
ларестбта?—Л. 2?*; алаіройѵта?] алаітойѵта?—Л. Т. В. Б. О.} ^т;-
тойѵта?—Е. Е2', айтф ^риоіои бХх^ѵ] айтбѵ бХхбѵ уриоіои—О., айтой?
хаі ойх т^ѵ хрцсіоѵ -і; аруиріои—Б., доб. хаі бсруоріои—И. К2.
1. аухарейоѵта? айтбѵ] і; йёХоѵта? аухарейсаі—И. 2Г2., аух.
айтой?—Б.', аухарейоѵта?... аруиріои] нѣтъ—Е.’} хаі ёх&хлаѵ^іЦсетаі
ласа (?ыроХт;фіа] хаі ёх&алаѵ^сйтісоѵтаі оі аѵ&р<олоі ёѵ тф хаірф
ёхеіѵіо ласаѵ бсосоХт;фіаѵ—27. 2?®; передъ этимъ доб. сихосраѵтіа?
Хбуои? ёуеіроисіѵ хаі хратойѵте? айтбѵ—Е2.
2. аѵЯрыко?] доб. еі ті ара Е/еі—Б., доб. еі ті т)рхеі хаі сіѵ
е/7]—®'2> ™-са.ѵ Т7Р/ хреіаѵ айтой] лайта оса хёхттдтаі—2?.
3- бруаѵіха сіот;ра] нѣтъ—2?.; айтйѵ] доб. хаі’ (лоіуейсоѵсі—
П. Е2; ёѵ айтф—В., оі аѵйратоі] нѣтъ—2Г.
6- ттарор^с] ларауыреі—27. 2?. 2Р; тсіѵтой?] урістіаѵой?— Б.\
•платой?... а<роріС'9‘йсі] тайта і’ѵа оі Ябхіріоі <раѵт;ооѵтаі люто? ало
аліатоѵ—В.; йлеѵеухеіѵ] нѣтъ—27., еі?—К2.
6. 'іѵа] аБ)' іѵа—В.’} а<роріс8йсі] асроріс-Э^соѵтаі—В. И. Б.,
ахфрі<г$,>)соѵтаі—К2.
8. рахрО'&иреі] рахроЗор^сеі—О. В. Б. К.', ётті таі? ЭХіфкті]
та? Э’Хіфеі?—27.
9. «раѵйсі] (раѵерйсі—27., (раѵерсоЯйсіѵ—К2; хагісо? еіле] лроеіле
•уар т;іліѵ (нѣтъ—О.) б хйрю? ойто?—О. В. Б.’, въ '27. К2 другое
чтеніе.
10- хаі еілысі... 12 тоі? ойраѵоі?] хаі та е^?—27. 2?®.
12- тоі? ойраѵоі?] доб. ойты? уар ёі?ісо^аѵ той? лрб йр.йѵ. б 5ё
й'то[леіѵа? еі? теХо? обты? саЯМ)СЕтаі—О. В. Б. Кг, хаі [лета тг(ѵ
гіХіфіѵ] продолжается прерванный текстъ второй редакцій, см. 35 п;
*І&(ла7;Хітйѵ] доб. ёхеіѵт;ѵ (нѣтъ—О. В. Б. К.) т^ѵ -уеѵорёѵ^ѵ—О. В.
Б. К. о. вл. б. тйѵ ^{лерйѵ ёхеіѵыѵ тбѵ йлб тйѵ ’ІсілагХітйѵ ѵе-
ѴО(ЛЕѴ7}Ѵ—27. Е*.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 37'
/•
хіѵ^оѵейасооіѵ оі аѵЯрсйпоі ЗХірбреѵоі хахоуойреѵоі еѵ таі? ѵіхаі?
!• 9Хі06реѵоі] доб. р^ е'](Оѵте? ёХпіба <тсотт]ріа? атюХитрйоеы?
(аѵыХйтрсоспѵ—о. в. вл. б., нѣтъ—И. Б.) ёх тйѵ /еірйѵ тйѵ ’1сра7]Хітйѵ
бішхбреѵоі ЭХірбреѵоі (нѣтъ—о. вл. в.) хехаиуойреѵоі (ех тйѵ... хехао^г.
нѣтъ—Б., хахоуойреѵоі-—о.) еѵ піѵт; хаі 5іфт) хаі фй^еі (нѣтъ—в. б. и.
И. Б.) хаі уирѵ6тт)ті. оі бе ^ар^ароі (’Ауарт]ѵоі К. ІІ.) обтоі еооѵтаі (ойт.
ес. нѣтъ—о. II.') трйуоѵте? хаі "іѵоѵтее—О..Т. В. И. Б. К\ о. вл. в.
б. а.‘ хахо^ойреѵоі... 39 5 т)рйѵ] р^ ё^оѵте? ёХпіба ошттдріа? ёх тйѵ уеі-
рйѵ тйѵ ’Іора^Хітйѵ, тбте -ѲеХеі уеѵ'^оетаі Рейтера пароиоіа тоо хи-
ріоо Г|р.йѵ іт]сой фриттой ѵа хатару^от; ігасаѵ Ару^ѵ хаі ё^оѵоіаѵ, йоте
Хоіпбѵ, ауапт)тоі а&еХооі, оті айтб уёѵо? той ЧарагД ёѵаі прб^роро?
тоб <іѵті)(рістои хаі хаѵуйѵтаі хаі Хёуоѵоі, оті ойх еуоѵоіѵ ёХеигкріаѵ
тоте оі ^рютіаѵоі ёх тйѵ ^еірйѵ ідрйѵ—2?.; ёѵ таі? ѵіхаі? айтйѵ] въ
В. слѣдующая вставка: ооѵіраѵгіоаѵ й? ётгі пбхоѵ, хаі Рейтера у] ёпі-
Фаѵеіоа -т; реХХоооа. ёѵ тт) протёра пароисіа ёсптаруаѵйгЬ] ёпісраѵтт)?,
ёѵ 81 тт] оеѵтёра йѵаХар|?аѵетаі то <рй? й? іратюѵ. ёѵ тг) протера
бтсеелеіѵе отаорбѵ аісуйѵт)? хатафроѵ^оа?, ёѵ ті] беѵтёра ё’р/етаі йто
отратіа? аууёХшѵ &о?а^бреѵо?. ой^ юЯаре'&а тоіѵоѵ ётгі тт) прйтх) па-
роосісх рбѵоѵ, аХХа хаі т"^ѵ б'еитераѵ тгросбохйреѵ. хаі ёѵ тт) протера
рёѵ еітоѵте? „ейХоу/]реѵо? о ёр^бреѵо? ёѵ бѵбраті хоріоо“, хаі ёѵ тт
оеитёрдс каХіѵ (91) ёройѵте? то айтб іѵа рета аууеХсоѵ сиѵаотідоаѵтг?
тф Фестотт) проохиѵойѵте? еіікореѵ „ейХоут;рёѵо? б ёрубреѵо? ёѵ бѵб-
рап хиріоо0. ёр/етаі б оіот^р ой біхао^ѵаі тгаХіѵ, аХХа біхасаі той?
бг/.асгаѵта?. б прбтероѵ ёѵ тф хріѵеоЗаі сішпт)оа? йторірѵ/рхеіѵ Хёуеі
та тоХрт;ра ётгі отаороб петоііулй?. табта ётоіт)батг хаі ё<тіут]са 8і*
оіхоѵоріаѵ. тбте ^Х^е ѵйѵ тгіЯеіѵ би?аохеі аѵ&рсотои?. тбте хаі аѵаухт]
РаоіХеи&^ооѵтаі хаѵ ЗёХшоіѵ. хаі тері тйѵ 8бо тойтыѵ кароиоійѵ
Хёуеі хаі МаХа^іа? б тгроср^тт]? „хаі ё?аі<рѵт)?' 7]^еі еі? тоѵ ёаитоб б
хйрю? оѵ йреі? ^г,теіте“. і-?ой ріа ттароисіа. хаі паХіѵ тері т^? Рейтера?
тсароооіа? <рт]<я‘ „хаі ссууеХо? т?]? ФіаіЦхт;? §ѵ йреі? ФеХете і&ой ёр^етаі“.
Хеуеі хйрю? тгаѵтохратыр* хаі ті? йтореѵеі т^рёраѵ еі<т6і?ои айтоб і] ті?
йтоотх)оетаі ёѵ тт) бктасіа айтой, &юті айтб? еісгторейетаі й? тор уо-
ѵеит>]ріои хаі й? тоа тгХиѵбѵтыѵ хаі ха-Зіеітаі уо'ѵгѵыѵ хаі хаЯарі^юѵ“
хаі ё^т)?. ейЗй? б ссотт^р ёхеі айтб? ф7)сг „хаі крооа^со тгрб? йра? ёѵ
хріаеі хаі еоораі рарти? та^й? ётгі той? фаррахои? хаі ёпі та? роіуа-
Хі&а? хаі ёпі той? брѵйоѵта? тй бѵбраті рои ёпіфео5й?“ хаі та ё?^?.
оіа тойто прооіраХі^бргѵо? г^ра? ПайХб? фт;<п. „е’і ті? ётгіхооорі) ёпі
тоѵ ЗерёХіоѵ тойтоѵ урооіоѵ аруиріоѵ хаі ХіЯоо? тіріои? ^йХа %6ртоѵ
хаХароѵ ёхасгтоѵ тб ё'руоѵ (раѵербѵ уеѵ^тетаі“ 7] уар ’^рера ^Хйоеі бті
ёѵ торі апохаХйптетаі 7)&7) та? і?йо пароисгіа? тайта?. хаі б ПайХо?
урбареі про? Тірбгіеоѵ хаі Хеуыѵ „ёпефаѵт] /а?1*» Хі с<отт]ріа
паоіѵ аѵіірйтюі? паі&ейоѵоа і^ра? і’ѵа арѵт](тареѵоі т^ѵ асё|3гіаѵ хаі та?
хооріха? ёпігіѵріа? оыфрбѵы? хаі біхаіы? хаі ейсе/Зй? ^уссореѵ ёѵ тф
ѵйѵ аійѵі просбе'/бреѵоі тт^ѵ (91”) рахаріаѵ ёХпі&а хаі ёпкраѵеіаѵ т?)?
56^7]? той реуаХои Зеой хаі ссот^ро? ^рйѵ іт]сой ^рютой“. рХёпеі? пй?
гиге- „прйттдѵ рёѵ, ёфт)ѵ, ейуарютгіѵ беитёраѵ §ё '$]Ѵ просбохйреѵ®. §іа
38
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
тойто хаі та тг& тістесо? т^? йтаууеХорёѵт]? йрсоѵ обты? тістейеіѵ
таребб&т] еі? тоѵ аѵеХ-Збѵта еі? той? ойраѵой? хаі хаЭісаѵта ёх бе^ійѵ
тоѵ татрб? хаі' ёруореѵоѵ ёѵ «З'бЕтд хріѵаі ^йѵта? хаі ѵехрой? ой тт(?
|ЗасіХеіа? ойх ё'отаі теХо?. ёруетаі тоіѵиѵ 6 хорю? 7]рйѵ ітроб? урістб?
ё$ ойраѵоб, ёруетаі бё ёті тг(ѵ сиѵтёХеіаѵ той хбсрои. тойтои сиѵтё-
Хеіа хаі 6 уеѵѵт;тбс сото? хбсро? таХіѵ аѵахаіѵотоеітаі, ётеіб^ ср&ора
хаі хХоттд хаі роіуеіа хаі таѵ еібо? арартійѵ гХ9т) ёті т^? -р)? хаі
аіра ёср* а'ірасі ёрріут] ёѵ хбср.ы, Іѵа р.'^ реіѵт) тб Оаирастбѵ тойто
оіх^тгіріоѵ аѵоріа? тетАт;рсорёѵоѵ. тарёруетаі ойто? б хбсро?, іѵа б
хаХХісоѵ аѵабгіу-Эт; хаі -ЭёХеі Ха^еіѵ бітббеі^іѵ атб тйѵ рт;ратсоѵ ‘ Нсаіои
Хёуоѵто? тоб троу^тоѵ Ихаі ёХіу^сетаі ы? (ЗфХіоѵ б ойраѵб? хаі таѵта
та астра тесеітаі со? фйХХа ё^ артёХсоѵ хаі со? тіттеі срйХХоѵ сохт];“.
хаі тб ейаууёХібѵ фі)сг „б г(Хю? схотісіЦсетаі хаі /) сгХ^ѵт] ой бсосеі тб
фёууо? айтт)? хаі астёре? тесобѵтаі атб тоб ойраѵоб“, р?) Хит>у9йреѵ <Ь?
теХеитыѵтс? хаі астёре? теХгѵтГ|Саѵте? ’іссо? таХіѵ ёуеіроѵтаі. ^Хігйеі
бё той? ойраѵой? б хйрю? ойу іѵа атоХёс/] тбтои? аХХ іѵа таХіѵ айтой?
хаХХіоѵа? ёуеіртр ахоѵе тоб троср^тои Дар'б Хёуоѵто? обтсо?’ „хат ар-
уа? сй, хйріе, т^ѵ у^ѵ ё&ереХісоса? хаі ёруа тсоѵ уеірйѵ стой гісіѵ оі
ойраѵой айтоі атоХобѵтаі, сй біарёѵеі?, хаі ёргі ті? еі )чёуеі са<рй?
атоХобѵтаі ,бё“ хаі та ё^?. хаі таѵте? со? іратюѵ таХаісоіЦсоѵтаі хаі
йсеі тгеріРбХаіоѵ ёХг^еі? айтой? хаі а)чХау^соѵтаі (92) іостгр уар атібХгіа
аѵФрытой, Хёуете хата тб еірт;рёѵоѵ, ’ібете со? б оіхаю? атсбХгто хаі
ойбеі? ёхбёуетаі тг( харбіа хаі табта тт;? аѵастасесо? тросбохорёѵод?
ойтсо? аѵастасіѵ йстгр трообохсоргѵ хаі тсоѵ ойраѵйѵ. б ^Хю? [лета-
атрафтретаі еі? схбто? хаі . сеХ^ѵт} еі? аір,а. таі<?еиёсЯсооаѵ оі ёх
Маѵіуаісоѵ ётістрёфаѵте? хаі той? Фсост^ра? р-^хеті Эеотоі^тсосаѵ р.т;5ё
тбѵ схотісбр.гѵоѵ тобтоѵ ’^Хюѵ тсѵ урістбѵ сиссе|3й? еіѵаі ѵор,і^ётсосаѵ.
хаі таХіѵ ахоие тоб хиріои Хёуоѵто?’ вб ойраѵб? хаі у?) тареХейсоѵтаі
оі 5ё Хбуоі р.ои ой рц тарёХгкосіѵ“. ой уар ісбтіра та тсосг)|лата тоі?
Хоуіоі? тоб бестбтоо; таргругтаі тоіѵиѵ та <раіѵбр.гѵа' хаі еруоѵтаі та
троа^оха)р.гѵа аХХа тбѵ хаірбѵ р.т;беі? тоХотраур.оѵгітсо. ой уар іг(р,йѵ
уѵйѵаі ѵрбѵои? хаірой? об? б тат^р е&гто ёѵ тт] ібідс ё^оосі? хаі
|лт;те тоХр.^са? ато^ѵас&аі тб тоте табта уіѵоѵтаі [лт^те таХіѵ йттю?
хоір.ід'&еі?. ауритѵеітг уар, <р7)Сі, оті бора ой бохеітаі т?}? ооѵтеХгіа?
та <т/}р.еіа. хаі ётгіо^ урістбѵ тро<7;?охіор.гѵ іѵа оітоЗ'аѵсореѵ ататт]-
Яёѵте? хаі йтб тоб феоооб? аѵтіурістои тХаѵ7]гкореѵ. Феса троаірёсеі
хіѵт)Яеѵте? хат оіхоѵоріаѵ оі атбстоХоі троагруоѵтаі тй аХт^еі 5іба-
схаХы фасіѵ „еітё ^ріѵ, ёѵ тоио хаірф хаі тоте ёсгтаі табта хаі ті тб
ст;р.еіоѵ Ц? тароисгіа? хаі т^? сиѵтеХеіа? тэб аісоѵо?; трообохйргѵ се
таХіѵ ёруореѵоѵ, аХХ’ б сатаѵа? ретасу_т)раті^етаі еі? аууеХоѵ <рсотб?.
аосраХіааі ойѵ т^ра? іѵа р.-^ сіХХоѵ аѵті сои тросхиѵ^ссоргѵ®. б бё Яеісоѵ
рахарісрйѵ аѵоі^а? тб стора айтоб Хёуег „рХётете рт; ті? йра? тХа-
ѵ^сеі хаі йреі? оі ахроатаі ѵбѵ т?)? біаѵоіа? офгіаХрой? (92”), <о? ёхеіѵо
брйѵте? та айта хаі трб? бра?, ахойете Хёуоѵто?" „рХётетг р?) ті?
йра? тХаѵУ)сгі“. хаі тарахаХеі таѵта? йра? б Хбуо? тросёуеіѵ тоі?
Хг^9т],сор.ёѵоі?^ ой уар іфріа тареХгібѵтсоѵ траур.атсоѵ; ёсті хаі таѵтсо?
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 39
айтйѵ, аі? ЁВерт]р.іосаѵ Пероі&х те хаі Рюр.аѵіаѵ хаі КіХіхіаѵ Еиріаѵ і
хаі Катгтгабохіаѵ ’Ісаоріаѵ ’Афріх^ѵ хаі ЕіхеХіаѵ хаі той? хатоі-
хойѵта? тгХт]Сіоѵ РФр.?;? хаі та? ѵтдсои?, ЁѴ(?к?оох6р.ЕѴоі хаОатер
ѵйр,(рюі хаі рХас<р7;р.7)саѵТЕ? Ёробаіѵ „ойх еуоисіѵ аѵаррѵсіѵ оі урі-
стіаѵоі ёх тйѵ увірйѵ т)р.йѵ“. 5
^ібѵтыѵ ойу, йр.йѵ кроф7]ТЕо6ѵтыѵ. йѵа^юі уар аХХа тйѵ уЕурар.р.Ёѵыѵ
ЕІ? р.ЁСОѴ ГСрОбфЕрОр.ЕѴЫѴ ТЙѴ О7;р,ЕІшѴ. /ЗХЁТГЕТЕ р.7] ТІ? бр.а? ТтХаѴГ|С7).
тсоАЛоі уар ЁХейооѵтаі ётті тф бѵбр.аті р.оѵ ХЁуоѵтЕ?’ „Ёусо еір.і б Пріето?"
хаі тгоХХой? ттХаѵ^аоиаіѵ. тайта 8г уеуоѵЕѵ ех р.Ёроо?. уар тобто
Еірт]ХЕѴ 2лр.соѵ 6 р.ауо? хаі МЕѵаѵоро? хаі аХХоі тіѵё? тйѵ йОеыѵ. хаі
еѵ тоі? Ер7)р,Ф<ТЕСіѵ аі? Ёр-^рсесаѵ...
айтйѵ] доб. хаі ёѵ таі? ёртг]іла>ОЕСіѵ] О. Т. Б. Б. Б. о. вл.
в. б. Персіб'а] усораі? ГІЕрог&е?—Б.
3’ та? Ѵ7)ООѴ?] нѣтъ-----О.; ЕѴ&#Ѵбх6р.ЕѴОі] Ёѵ$Е&иріѵоі------вл. О. и.
П., ЁѴ§Е§Ер.ЕѴОІ---б., Ёѵ8ѵр.ЕѴОІ---О.
4. ѵйріфюі] т, ѵйріфт) 7} хаф’ ЁхабТ7]ѵ—Б. Б*', /ЗХааф7;р,^саѵтЕ?]
рХасфт;р.оиѵтЕ?—о. вл. в. б. Б. П. Б*', Ёройсіѵ] ХЁуоисіѵ оті—О. Б. Б.
О. вл. в. б. и., ХЁуоиоі тгро? той? уріотіаѵоѵ? оті—Б. Б2’, е/оосіѵ]
еуор.ЕѴ—Б., Ёугтг—Б.‘, аѵарросіѵ] нѣтъ—Б.', оі урютіаѵоі] нѣтъ—Б.
б- тйѵ '/еірйѵ т;ілйѵ] вставка: оте (тоте—Б.. Б. вл. б. и.) ЁХей-
сетаі (аіфѵі&сѵ—Б. Б.) ’Ісріа^Х Ёѵ арр.асі хаі іптеоі? р.оріотгХасю?.
Ё^ЕХЕѴСЕТаі р.ЕСОѴ (Г|[ЛІѴ--О., тф лрытср р-'^ѴІ----Б. б., грйтоѵ р.ЕѴ ТТ;?
Ёѵатт]?--Б., ттрйтір р.7|ѴІ ТТ]? Ёѵат/|?--Б. «•) ЁТТІѴЕр.^СЕСО? (ЁіГІТ|Л7)(ТЕ(0?-
О.) о? (нѣтъ—Б. о. вл. в. б. гі.) хаі сѵХХарЕтаі та? т.йХа? (коХеі?—О.
Б. Б. Б. вл. в. б. гі.). т7(? аѵатоХт;? хатахХйі/лѵ (теріеХіЬѵ—Б) атгаѵ-
та? (пата?—и.). р.Еріс-9т)СЕтаі (хатаот^СЕТаі—Б.) 8г еі? тріа (аруа?
ТрЕІ?---Б. Б. Б. вл.). хаі ТО р,ЁѴ ЕѴ [ЛЁрО? ^Еір.аСЕІ ({Цсёі--------Б.) Еі?
^ЁфЕООѵ, то <$Ё ЁтЕроѵ еі? ІІЁруар.оѵ хаі тй аХХоѵ (Ётгроѵ—О. о. в.,
трітоѵ—Б. Б. Б.) еі? та МаХауѵЕіа. ойаі соі уыра Фриуіа хаі ПарФиХіа
хаі ВиЭаѵіа. Ёѵ айт^ (отаѵ—О. В. Б. о. вл. в. б. и.) уар ттауѵ^СЕі (тіауу-
ѵтдсЕі— О. вл., нѣтъ—Б.) ’1ор.а/іХ ттараХар.раѵЕі (ѵіоѵ—и.) аг (Ёѵ айтд...
се нѣтъ—Б.) ЁттеХЕибЕтаі уар хатЕсЯіоѵо? оттер (хатесЭісоѵ ФстгЕр—
О. В. вл. в., Фотгер тсСр хатЕОгНсоѵ—Б., Фатер хатаірХЁусоѵ— б. и.)
Йттаѵта?. хаі ёѵ таі? ѵайХаі? (ѵаихХаі?—вл. б. и., оі ѵаитаі—О. Б.
В. Б.) айтйѵ Ё|3і?ор.7)хоѵта уіХіа<?е? Ёсоѵтаі (нѣтъ—Б. Б.) хаі Ёрт,-
р.сЬітои<лѵ та? ѵідсои? хаі той? (оі—вл. в., нѣтъ—Б.) т^ѵ параХюѵ
оіхоиѵта? (хатоіхоиѵте?—Б. вл. в.) хаі (нѣтъ—в.) атгёХЕйооѵтаі еі? то
Ви^аѵтюѵ (доб. ойаі <тоі Вйі^а оті о ’1ср,а^Х тгараХар.раѵгі се. красгЕі уар
тіа? іитго? ’1ср.а^Х—О. Б. Б., ~Ьтг тгераса? [терасеі—и.] тіа? Чор-а^Х
хаі айтоі тгоХюрхтдсоосіѵ тоѵ Ви^аѵтюѵ—вл. в. б.) хаі от7)сеі б тгрй-
то? айтйѵ т^ѵ вх^ѵ^ѵ айтой хатЁѵаѵті сои, Вй^аѵ, хаі сір^таі ттоХе-
р.ЕІѵ (хаі апЕХЕисоѵтаі... тго)ер.Еіѵ нѣтъ—Б.) хаі оиѵтріфаі (соѵтріірЕі—
Б. О. В. Б. вл. в. б. и.) т?,ѵ кбХіѵ ^орохЁртоѵ (^ирохЁрхоѵ—Б. В. Б.
б. и., ^ирохЕрхіаѵ—вл. в.) хаі ЕІСЕХЕйсетаі еіо? той роб?. тбте /Зой?
ротдоЁі (доб. соб&ра—Б.) хаі ^иро'рб? (^рбХафо?—Б. О. В. Б. вл. в.
40 01’КЁОВЕНІЁ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 XI. Тбте аіфѵібісо? ёкаѵаот^оетаі ётг* айтоо? {ЗасяХео? ’ЕХХ^-
ѵсоѵ т;тоі Риріаіиѵ [лета [леуаХоо &ѵр.ой хаі ё^ояѵіоФ^оетаі ѵ.а.$а-
тіер аѵ9рсото? а.~а отгѵоо ха9ю? тгійѵ оіѵоѵ, оѵ ёХоуі^оѵто оі аѵФрю-
б. и.) храоуасеі ооухоктб[леѵо? йто той ’ ІС[ла^Х (тйѵ ’ІО[лат;Хітйѵ—Б.
О. В. Е. вл. в. б. и.), тбте фюЦ (фсоѵтдоеі—вл.) уеѵідоетаі (ёХлеі—
вл., ёХ9т;—В. Б. Е., роГ|Оеі—б. и.) ёх тоо ойраѵоо (тйѵ оіхіоѵ—б.)
Хёуоооа" „археі [лоі Т) ёхбіх7[бі? аотт)“. хаі ареі хйрю? тбте т^ѵ беіХі-
аѵ тйѵ Рсо[лаііоѵ хаі ё[л|ЗаХеТ еі? та? харбіа? тйѵ ’Іб[лаідХіт&ѵ (доб.
хаі ТГ|Ѵ йѵбреіаѵ тйѵ ’Іс>(7.а7]Хіт&ѵ [доб. ёофаХХеі—б., раХХеі—Б] еі? та?
харбіа? тйѵ Ріо[ла«оѵ—Б. О. вл. в. б. и.), хаі страфёѵте? (отрафг(аоѵ-
таі хаі—вл. в.) ёхбко^оооіѵ айтой? (айтбѵ-—б.) ёх тйѵ ібііоѵ аѵ9рйітозѵ
(нѣтъ—Б. О, В. Е. вл. в. и.) ооухбятоѵте? айтой? (афеібй?—В. Б.
К., ёх тйѵ... айтой? нѣтъ—б. и.), тбте тХ-^ролЦсетаі то еір>]{леѵоѵ (уе-
*ура|л[леѵоѵ—Б. О. В. Е. вл. в. б. и.) в~й? бпЫ;етаі еі? у/Хіоо? хаі боо
[летахіѵ^аоооі [лоріаба?“. хаі ооѵтеХес9/;ооѵтаі аі яХыт^ре? айтйѵ хаі
еі? а<раѵіс[лбѵ уеѵ^соѵтаі (езоѵтаі—вл. в., доб. аіфѵ^бюѵ уар ётоХейооѵ-
таі ёк’ айтой? ОХісреі? хаі ртеѵоусоріа—В. Е.)—Б. О. В. Е. вл. в. б. и.',
въ б. передъ этой вставкой читается еще слѣдующая: аХХт; ёр|лт]ѵеіа
'Хёуеі- отаѵ хаоу^соѵтаі оі |3ар|3ароі Хёуоооі" „ойх ё^оооіѵ аѵаррооіѵ
оі РворіаТбі ёх ’тйѵ уеір&ѵ т)р.йѵв, ё^еХейоетаі аѵ9розто? ёх тоХХоо
’ форой ёто<рерб[леѵо? 8ѵо ХеігтА бѵіоасЭаі Фёрілоо?, 5? ёѵебйоато оаххоѵ.
тбте, ф7}<зі, бі&^оооі тбѵ ’ІС[лаг|Х оі Рсо[лаіоі еі? тбѵ ’7Е9ро|Зоѵ хаі бт)-
Х&ооѵоіѵ айтоѵ. хаі еір7)ѵейогі 7; уч, хаі ёХѵЭѵ] ё'хаото? еі? тт,ѵ хХ^ро-
ѵо[ліаѵ айт&ѵ. хаі тсаХіѵ [лет’ бХіуоѵ еіоёХФт} б ^асіХей? ёѵ тобіір Гер-
(Ткйѵ аоѵафаі тоХерюѵ [лета т&ѵ ’І0[ла7]Хп&ѵ іауороѵ. хаі [лета таота
ё^атоотеХеі б /ЗаспХео? тгреоРеі? (еі?) та ^аѵ9а [лёрт; хаі ^[леріооеі айтоѵ
^аі бію^оооі тоѵ ’Іаріа^Х а~б тгбХею? еі? тоХіѵ. хаі хатаХт^еі б [За-
(пХ’ей? тоо? оіоо? "Ауар еі? тг(ѵ ут(ѵ т?і? ёкаууеХіа? хаі аоухрот^сеі
ігбХеріоѵ іо^орбѵ. хаі [лет’ бХіуоѵ аѵаотг(с>етаі ётеро? тгараѵо|ло? $аш-
Хей? оХіуо^рбѵю? о? ^ей^еі Аі?еХфой? [лет’ й^еХфа?. хаі [лета тоото
ёуерЭ^оетаі ётеро? РасіХей?, хратідоеі §ё то ох^тгтроѵ айтоо ётід Х0 хаі
еір^ѵеооеі тг[ѵ ут)ѵ [лета еооереіа?. тбте еооѵтаі оі [леуютаѵе? &? ^а-
оіХеі? хаі оі ттог/оі е&? иХоооюі. [лета $ё тоото ёуер9т)оетаі ётероѵ
ох^птроѵ рХааф7[[лоѵ хаі тоі|лаѵеі тоѵ Хабѵ айтоо ёѵ аоеХуеіа. хаі біа
т?|Ѵ аѵо[ліаѵ саХеогЦсоѵтаі оі [ла^оі хаі 4ѵоі)(гЦбоѵтаі аі тсоХаі а?
ёкоі^сеѵ ’АХёЕаѵбро? хаі ё^еХейооѵтаі та хехХею[лёѵа ох^тттра хаі аха~
Фарта, тбте ойаі тоі? ёѵ уаотрі ё^ойваі?. хаі ібоѵ тгбХі? Вй^а ооѵете-
ХёоЗт} ёѵ тй {ЗоОф.
!• ёттаѵаоті^сетаі ёт? айтоѵ? раоіХей?] нѣтъ—21.; ётт’ айтойс]
нѣтъ—о. вл. в. б. и.\ ёкаѵаот^оетаі] слѣдуетъ вставка въ П„ см. въ
нзд. 4-й ред.'
3- аѵЭрыто?] нѣтъ—О.; ха9&?] нѣтъ—О. Б. В. И. Е*. в. $.
О. и.’, оттѵоо] о’іѵоо—2Г., доб. (леуаХоо—О.; тоюѵ оіѵоѵ] нѣтъ—Д. /Г2,
бтсо тоѵ оіѵоѵ—вл.; ёХоуі^оѵто] ёХосіоаѵто—о. вл. и.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 41
гсос Лоеі ѴЕхрбѵ хаі еі? ой&Ёѵ ^рт;оі[ЛЕйоѵта. ойто? Ё^еХЕисетаі ётг’ і
айтой? ех тт)? Э'аХаоот;? Аі-Эютисѵѵ хаі ^ЗоіХХеі роркраіаѵ хаі ірурмыѵ
Ёсо? Е'&рііл^оѵ т)тоі еі? т'^ѵ татріба айтйѵ хаі аіур.аксотгйсгі та?
уѵѵаіха? айтйѵ хаі та тЁхѵа. Ёкі йе той? хатоіхобѵта? т^ѵ ут)Ѵ тт)?
ЁкаууЕХіа? хатЁХ'&юоіѵ оі ѵіоі той Рао'ЛЁы? ёѵ рор.<раіа хаі Ёххбфоѵ- 5
сіѵ айтой? акб ті)? ут)?. хаі ёкікеоеі Ёх’ айтой? <р6(3о? хаѵтоЯеѵ.
хаі аі уѵѵаіхе? айтйѵ хаі та тЁхѵа айтйѵ хаі аі тігЬуѵойриѵаі та
РрефТ) айтйѵ хаі касаі аі карЕ[л|ЗоХаІ айтйѵ аі ойоаі тйѵ хатерыѵ
айтйѵ ёѵ тт) ут) айтйѵ еі? тас ~^лра^ той ]ЗаоіХЁа)? тйѵ Риріаіиѵ
караі?о9^ооѵтаі Ёѵ роріфацс хаі аіур.а),сосіа хаі 9аѵат<ѵ хаі (р9ора. Ю
!• ѵехрбѵ] доб. оѵта—о. вл. в. В. К., еіѵаі—И., рлхрбѵ б'ѵта—
2Р; /р»)оі[лейоѵта] урт)[латі‘(оѵта—О., у&т^іѵоупа.—о.
2- ётс’ айтой?] нѣтъ—о. вл. в. б. и.\ АіЯюттісоѵ] Аі-9'іокіа?—К.
о. вл. в. б. и., слѣдуетъ въ спискахъ второй ред. вставка: т)тоі той Ви-
^аѵтіоѵ Ёѵ оХіуср отратей[латі хаі оѵѵафеі тгоХеілоѵ [лета тоѵ хатаХЕі<р9Ё-
ѵта ’І0[лагД (’1о(лат;Літйѵ—в.) еі? тоі? тоттоі? тт)? ’Аоіа? Ёѵ токсо ХЕуо-
[лЁѵср (тт;? Хеуо^лЁѵт;?—в.) ГЕ<рйра? хаі тсХ^еі? (ттХ^еі—вл. и., нѣтъ—
б.} доб. хаі—и.) 7ѵХт)у^оетаі. хаі страіреі? 6 РасіХей? оиѵа^Еі Хаоѵ ёЯѵйѵ
хаі траиріатіОЕі тбѵ ’1с(ла^)ч траиріатіа [леуаХт) (трао(латіаѵ (ЛЕуаХт)ѵ—
в. и.) еі? та [лЁрт; тоб Меаророи (Миріаѵ&рои—вл., Меаѵ&рои—в. и.,
Меѵаѵ&роѵ—б.). хаі ттаХіѵ оѵѵафеі т:6Хе[лоѵ {лета айтой еі? Хортораѵбѵ
(Хартохбраѵ—вл. в., Хартохбраѵоѵ—61 и.) хаі оиѵтріфеі айтбѵ хахеі
хаі етероо? теооароо? коХер.ои? ігоі^сеі (лет айтой, Ёреі (лбѵоѵ (Ёрт)-
|лбыѵ—б.) айтбѵ хаі оіраттоѵта (хаі о<роі^гі—вл. в., осра&оѵ—б. и). €КеЬ-
озтаі і?Ё еі? тбтгоѵ Хеу6|леѵоѵ Каюоареіаѵ хаі ст>)СЕтаі етгаѵсо Хеіфаѵшѵ
ауісоѵ хаі ЁрЕІ* пт.ой акорХефсо, хйріе Іт)соб /.рюте; т)|лартоѵ еі? тбѵ
ойраѵбѵ (хаі Ёѵйкібѵ вой—вл. в.) хаі аѵоріаі [лоѵ йкер^раѵ т^ѵ хе-
<раХт]ѵ [лоѵ, та? ЁѵтоХа? сои ойх ЁфйХа^а". тоте аѵаст^аетаі хаі §іы^еі
айтой? (айтбѵ—вл. в.) Ёх тйѵ і&ісоѵ айтйѵ—о. вл. в. б. и.', роілсраіаѵ]
§іа т'^ѵ рор.фаіаѵ—в.; хаі Ёрт;іла)<яѵ... 3 татріба] нѣтъ—О., хаі Ёрт;-
[лйоеі—б. в. и, К*.
3- еш? “Е&рір./Зоѵ] т^ѵ яЕ9ро|Зоѵ—вл. в. и. П.’} 7)тоі еі? катріб'а]
хаі тт)ѵ татріба—вл. в., і)ті? Ёсгті тгатрі?—В. И. Б., т)ті? Ё'отаі
гсатрі&а—К*.
тЁхѵа] доб. айтйѵ — в. К, доб. Ёѵ 'фбѵы р.ауаіра тгата^Еі
айтой?—Н. К2', Ётеі і5е] ёті бі хаі—о. вл. в. и.
ёѵ рор.саіа] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
6. у?)?] доб. ёхеіѵт;?—вл. в. б. и., доб. ёхеіѵт)? [л^ ^иѵаріЕѵоі оі
’Ауарт)ѵоі аѵтоф'&аХр.еіѵ &6ті—И.'г <ро/3о?] доб. хаі трбр.о?—ІЬ. Ж*;
лаѵтоЯеѵ] доб. хаі айтоі—В. Б.
?• хаі аі ті9-/)ѵой|леѵаі... 42 4 йоѵХейоаоіѵ айтоі?] читается въ
П.КІ иначе; хаі та ТЁхѵа... Р?ц*?) айтйѵ] нѣтъ—б.’, ті9‘Т)ѵой|леѵаі] ті-
&т)ѵоѵоаі—вл.
9- Ёѵ тт] ут) айтйѵ] нѣтъ—К.', тоб /ЗаоіХЁсо?] нѣтъ—б.
, % 10. ёѵ ро[л<раіа... 42, хаі оруй] нѣтъ—О.; Ёѵ роррамр... 42, хаі
42 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 хаі еатаі б і^оуб; тоо Р'абіХеы; тбѵ Рыр.аіыѵ іт:’ айтой; (261®) Ё'кта-
тгХйаюѵ ой 6 і^иуб; айтйѵ ётс’ айтой;. хаі хатаХофеі "айтоі; ате-
ѵоуыріа [леуаХт] -тсіѵа хаі $іфа хаі ЯХіфі; ‘хаі еаоѵтаі &ойХоі айтоі
хаі аі уиѵаіхе; айтйѵ хаі ^оиХейаоосі тоі; ^ооХейоасіѵ айтоі;. хаі
5 еотаі ті ^ооХеіа айтйѵ тихротера хаі б&иѵсотЁра ехатоѵтаігХааіоѵа. хаі
Еір^ѴейоЕі т] у>] 7} іт ахт/лѵ ертзр.югкіаа хаі" ЁтгаѵеХВт] ехасто; еі; тт(ѵ
у^ѵ айтой хаі еі; т?,ѵ хХт;роѵо[ліаѵ айтой хаі тйѵ' тгатерсоѵ айтой. ’Ар-
|леѵ'іа КіХгхіа ’Ісарріа Асрріх^'ЕХХа; ЕіхеХіа хаі тга; б а-гсоХікаб&еі;
ех ТУ;? аі^ріаХіосіа; ЁтгаѵеХебоЕТас еі; та і’^іа хаі еі; та тгатріа айтой.
10 хаі ттХ'/;{)сіѵг)^с7оѵтаі оі аѵ-Эрсотсос ётті т^; у^; ёртзр.со&ЕІат]; йсгеі <іхрі;
Аіуйктоо. хаі ёр^р-соЯ^сетаі ’Ара^іа Ёѵ тторі, АД'уоттто; хаигЦсетас хаі
ті гсараХю; ЕІрт;ѵей<тгі. хаі тіа; 6 -Э-ир.6; той рааіХей; тйѵ Рыілаібоѵ хаі
бру'ід еті той; арѵ^саріЕѴоѵ; тбѵ хйріоѵ т^ыѵ ’ІідсоОѵ Хрістбѵ. хаі еірт;-
ѴЕйоеі ті уі] хаі Ё'стаі уаХ^ѵтд ріеуаХ^ еті т?і; ут}; оіа -ой уеуоѵеѵ
Ёаоѵтаі еі; стеѵоуыріа р.еуаХт] тгіѵа біфа—А; хаі Эаѵатср] нѣтъ—О.
вл. в. б. и.
2- ЁігтакХаоіоѵ] ЁтттатсХасіоѵа—о. вл.; гктакХааюѵ... іті* айтой;]
нѣтъ—В. Б. и.’ Ё7? айтой; хаі хатаХа^еі] ётсі тйѵ Рыріаііоѵ хаі ха-
таХ^фетаі (хатаХт^гі—б.)—о. вл. в. б. и.
8. айтоі] айтой—о.
4- уиѵаіхе; айтйѵ] доб. хаі та тгхѵа айтйѵ—В. Б. о. вл. в. б. и.
б. б(?иѵштера] нѣтъ—П.Б К\ с&иѵідротера—В.', ехатоѵтатгХасіоѵа]
доб. тйѵ урютіаѵйѵ той; йоиХейоаѵта; айтой; ха$<Ь; хаі айтоі Ётгоіоиѵ
ёѵ таі; 7)р.Ёраі; айтйѵ—Б*; 19 йтг* айтйѵ ер^р.иб’еіаа] тоте йттоотрЁфа;
б расіХгй; р.ета ріеуаХт]; ѵіхт;; топ)<теі (ттоіеі—вл. в.) тотбѵ ёѵ со-
фіаѵаі;—в. вл. в. б. и.
6- Ёртллк&сіаа] ёѵ аТ; Ёр^р.сос>аѵ—Б.\ атгаѵЁХВт;] ЁкаѵеХейсоѵтаі—
вл. в., епаѵгХгйсетаі—о. б. и.
7- гі; т?(Ѵ уг;ѵ айтой хаі] нѣтъ—о. вл. в.; айтой хаі] нѣтъ—
В. Б. б,
8- -па;... ЁтгаѵгХейсгтаі] ~аѵ уеѵо; еХЯт}—К.\ апоХіпас-Эеі;] ха-
таХеіфЯеі; Хаб;—о. вл. в. б- йтсоХеггсат^;—Б.
9- хаі еі; та тгатріа] нѣтъ—б. и. К.\ ттатріа] катЁріхя—В. Б.
Ю. ёр^рхойеісг/);] ер/ір-сйсгіо;—о. вл. в. б. иг, йаеі ахріс... 12 ЕІрт)-
ѵійагі] ерт][ло; (нѣтъ—«.) Ёр-/]р.о^г;сетаі—б. и.', біхрі;] іхрі&е;—о. вл. в
П« Аіуйтітои хаі ер^р.со9т]бЕтаі... и до конца П. Кі даютъ дру-
гое чтеніе; Аіуйтстоо] нѣтъ—о. вл. в.; Ёр7](лыЯ^аетаі] ертзріо; ер^р..-^
0. вл., Ертдр.0; Ёрт)р«огЦг;оѵтаі—в.; Ліуокто;] нѣтъ—В. Б. о. вл. в.
хаиО^оетаі] доб. ут] тоо а^раѵой; Ёр^рісо&і^Етаі—В. Б.
12- хаі ті тсар. еір^ѵейаЕі] нѣтъ—-О. вл. в.
18‘ ХРІСТ°Ѵ] Д°б- ЕУ-хаилЦаетаі (у«р—вл. в.)—о. вл. в. б. и., Д0(
ЁххаоЯі^аетаі аѵті Той Ёхуиб^аетаі—В. Б.
И- уаХтрг?] еір^ѵ?}—о. вл. в. б, и., ЕІрідѵ^ хаі ^у-аХ^ѵ^—В, Б
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
4з
ой$ё р.7; уеѵ^СЕтаі, хаЭбге ёс/атт; ёсті. хаі ёѵ тф -тёХеі тоѵ аійѵо? 1
ё'стаі 5е ейфрообѵ/] ётгі т?)? ут)? хаі хатоіхідооиоіѵ аѵтірсоттоі ёѵ
еір^ѵт) хаі аѵоіхо5ор,^соѵоіѵ та? тгбХеі? хаі ёХеъгкрыіЦсоѵтаі оі
іерей? ёх тйѵ аѵаухйѵ айтйѵ хаі аѵанабооѵтаі оі аѵ&рытсоі ёѵ тф
хаірф ёхеіѵср ёх тйѵ •ЭХі^еыѵ айтйѵ. хаі абтт] ёотіѵ ЕІріуѵт), т^ѵ б б
9-гьо<; акботоХо? ^іеубреисггѵ, оті стаѵ еіпсооіѵ „еір^ѵт} хаі йофаХеіа"
тбте ётгітгеаеі ётс’ айтой? бХеОро?. хаі айбі? 6 хйріб? ёѵ тф ЕйаууеХісо
фт]оіѵ обты?’ „ыатер ёѵ таі? ідріраіс той хатахХиар.ой ?}тоі (262)
той Мые ^саѵ оі ссѵйрсотоі трыуоѵте? хаі тгіѵоѵте? уар,ойѵте? хаі
ёхуар(‘(оѵтг?, обты? ё'стаі ёѵ таі? ёс/атаі? ^р.ёраі?“. ёѵ тайтт) ір
тоіуаройѵ тд еір^ѵ/] ха{к'<тоѵ<яѵ оі аѵЭрсокоі ётгі т^? ут;? (лета /ара?
хаі ейфросйѵт;? трыуоѵте? хаі піѵоѵте? уар,ойѵте? хаі уаріі^оѵте?
охіртйѵтг? хаі ауаХХіыр.еѵоі хаі оіхо^орі^соисіѵ оіхо^ор,а? ы? ойх * *•
ётгі т^? ут;?] нѣтъ—о. вл. в. б. и., ёѵ бХт; т^ ут;—О.; ой уёуоѵеѵ] доб.
атт арХ'<5 хбср.ои—О.
1* ха&бте ёо/атт; ёсті] хаЯы? оті ёѵ тт] ёо/^атд т(р.ёра—Б., ха-
Ябте ёо/. т^р-ера ёаті—Б.; еі? тбѵ аіыѵа—Б.; хаі ёѵ тф теХеі] нѣтъ—
Б.', той аіыѵо?] тйѵ аіыѵсоѵ—о. б. и. Б. К.
2- ейфросйѵт)] доб. ттоХХт]—Б.; хатоіх^ооисіѵ... б ЭХЬрЕыѵ айтйѵ]
аѵеуЕІроѵоіѵ іерей? та ФисіасгЭ^ріа хдсі уеѵтдсетаі 8исіа хаі ттроссрора
ёѵ ѵаф хиріоо х«і тгбХеі? оіхо-?ор,^соѵтаі—Б.
*• аѵаухйѵ] ауісоѵ—б., б'есрыѵ—и.; хаі аѵатгабсоѵтаі... 5 ВХі-
іргыѵ айтйѵ] нѣтъ—о. вл. в. б. и.
б- еірт)ѵт]] доб. хаі ассраХеіа—вл.', т;ѵ б Эеіо?... ЕІрт^ѵт;] нѣтъ—о.в.
6- оіЕубреооеѵ... аосраХеіа] ігроЕХідріДе Хеуыѵ б'таѵ е’тсосі оі
аѵЭрожоі Еіѵаі Еірт)ѵт;ѵ хаі ас<раХеіаѵ ётгі тт;? ут;?—О.; хаі асфаХеіа]
нѣтъ—о.
7- ёттіттЕСЕі] аі<рѵк?іы? ёттіттЕСеітаі (ётсер/гтаі—б., ёр/етаі—о. вл.
в.)—Б. о. вл. в. б., айрѵі&ю? <раѵѵ](7Етаі—и.', ёп’ айтой?] нѣтъ—о.
'вл. в. б. и.', хаі ай.Яі?] хаОы?—О.
8. <р7]оіѵ обты?] нѣтъ—о. в. и. б. Б.', той хатахХоор.ой т)'тоі]
нѣтъ—Б. о. вл. в. б. и.', той хатахХоор-ой... 10 ^ріграі?] нѣтъ—В.,—
12 ейсрросйѵт;?] нѣтъ—Б.', т^тоі той Мйг] нѣтъ—О.
1 М>- ё'отаі] Ебті—в.', таі? ёс/атаі?... Ц еірГ|Ѵ7)] г( ёс/атт; еірт]-
ѵ/]—о. в., ёѵ ті) ёа/атт) еір-^ѵх]—вл.; ёѵ таі? ёа^. 7)[лграі?] ёѵ т?) ёс^атт;
^[лера—В. и.
Н« хаШсоистіѵ] ёсоѵтаі—О.; /ара?] доб. (леуаХт)?—о. вл. в. б. и.
12« трыуоѵтг?] нѣтъ—о.; хаі ттІѵоѵте? уар,. хаі уарі^оѵтЕ?] нѣть—
О. в.; уаройѵтЕ? хаі уар. охіртйѵте?] нѣтъ—б, и.
13. біуаХХійр.Еѵоі] аЬ(рраіѵ6р.Еѵоі—О., доб. ёѵ таі? ей(рросиѵаі?
айтйѵ—Б.; оіхо#ор,7)<тоѵ<яѵ] оіхо(?оройѵте?—о. в. и., оіхойоройѵтг? та?
оіхіа? айтйѵ—О.; ы? ойх б'ѵто?... р.ерір.ѵт)?] хаі ойх ёотаі ёѵ т?) харбіа
(ёѵ тд ~атг і&і—Б.) айтіыѵ <рбро? і) рерірѵа—-В. Б. Б. о. вл. в. б. и.г
44
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 б'ѵто? ёѵ 'тт; хар&іа ай'і&ѵ фб^оѵ р.Ерір.ѵт;?. тоте аѵоіугЦаоѵтаі
аі тсѵХаі той |3орра хаі Ё^ЕХЕѴСгоѵтаі аі ^ѵѵаріеі? тйѵ ёЯѵйѵ, о?
т^аѵ ''хаЯгірур.еѵоі Ёѵ&оЯеѵ. хаі саХЕѵЯ^ОЕтаі тгаоа ут; &гсЬ тгро-
ойттоѵ айтйѵ хаі Яро^ооѵтаі оі аѵЯрсоттоі хаі ЁхфЕѵ^оѵтаі хаі хрѵ-
фоѵоіѵ Ёаѵтоѵ? Ё~і та орт] хаі та «пгі)Хаіа хаі ёѵ тоі? рсѵт;р.а<7і. хаі
ѵЕхричЦооѵтаі <рорь) хаі фЯарт](тоѵтаі лоХХоІ хаі ойх’ Ёстіѵ 6 Я4я-
тиѵ. та уар ЁрубріЕѵа ЁЯѵт; остро (Зорра ЁсЯібѵоі оарха? аѵЯрйтгсоѵ
хаі иіѵоѵсіѵ аІр.а Ятзриоѵ й? ѵ&ыр хаі Ёс&іоѵоі та ахаЯарта хаі
б'фЕі? хаі «тхортгіоѵ? хаі лаѵта та ріѵсара хаі |3&еХѵхта 8т)ріа хаі
10 еркетй та Ёрлоѵта ётсі тт;? ут;? та те хт^ѵй&д хаі та ѵсхра сйр.ата
хаі та Ёхтрйріата тйѵ уѵѵаіхйѵ. хаі сфа^оѵоіѵ ѵтргга хаі ітараоуоѵбі
таі? р,т]тра<лѵ айтйѵ хаі Ёф^ооосгі та хрЁа айтйѵ хаі хате^оѵтаі
айта. хаі фЯЕроѵсгі т^ѵ у'^ѵ хаі рлаѵоѵіяѵ айтг(ѵ хаі ой&ЕІ? Ё'отаі о
^ѵѵаріЕѵо? от^ѵаі еѵаѵтіоѵ айтйѵ. [лета оѵѵ ірЗош&ыѵ уроѵиѵ т)ѵсха
15 хатаХармсі лбХіѵ ’16ттт;ѵ атгостеХеі хйрю? 6 Яео? гѵа тйѵ аруістра-
тт)уа)ѵ айтоѵ хаі лата^еі айтоѵ? еѵ рисс хароѵ ролт;.
Й? ойх ?)Ѵ фб|3о? ёѵ таі? хар&іаі? айтйѵ. хаі еѵ тф оѵр.пХт;роѵсЯаі та
улХіа Ётт; т?)? тоѵ хѵріоѵ йфЕѴ&оѵа ЁтсауусХіа?. (бой Ёуй р.еЯ’ ѵр.йѵ
еір.1 ласа? та? г(р.Ёра? е<о? т^? сѵѵтЕХЕіа? тоѵ аійѵо?—О.
2. тоѵ рорра] доб. а? хатЁхХЕЮЕѴ б ’АХЁ^аѵбро?—о.; тйѵ ёЯѵйѵ]
нѣтъ—б.; Ёѵб'оВ’Еѵ] еою-Эеѵ—о. в. и. В.
*• Ярот;ооѵтаі] 9рот]л)^соѵтаі—о. и., ЁхЯро^гЦаоѵтаі—Б., Ярот^-
сЯг(соѵтаі—К.', оі аѵЯратоі] нѣтъ—0.; Яро^ооѵтаі оі аѵЯршлоі]
Ят^Етаі айтоѵ? тга? аѵЯрытто?—О.
6. хаі хрйфоѵсіѵ Ёаѵтоѵ?] нѣтъ—Б.; ёгсі та б'рт]... р,ѵт;р.а<л] ёѵ
тоі? брЕоіѵ хаі ёѵ той; сто]Хаіоі? хаі ёѵ тоі? р.ѵт;ріЕІоі? (таріЕіоі?—вл.
в.)—о. вл. в. -и.
6. хаі ѵЕхрыЯ^ооѵтаі фбрір] нѣтъ—К.‘, фб)3ш1 атгб тоѵ фб^оѵ—
о. вл. в. б. иг, Ёатіѵ] Ё'отаі—Б. В. в. и.', Яатгтыѵ] доб. та айріата
аѵтйѵ—Б. К. о. вл. в. б. и.
(Зорра] доб. хаЯй? аѵытЁрсо ХЁуЕі—О.; таубір... рорра] ЁхЕІѵа
уйр та ЁЯѵт]—К.
8. й? ѵ&ор] нѣтъ—о. в. б. ‘и.‘, та ахаЯарта] нѣтъ—б., таѵ
ахаЯартоѵ—о. и.
9- Ят]ріа] доб. хаі та аХХа—Б.; далѣе (хаі ёрттЕТа...) до 46 е
атгыХЕІа? уЕѵѵатаі включительно нѣтъ въ Б.
I , 12« хаі Е'І^ооѵоі... айтоі] нѣтъ—о. вл. в.; та хрЁа айтйѵ] нѣтъ—
> В., айта—Б.‘, хаі хатеі5оѵтаі айта] нѣтъ—б. и., хоітЕоЯіоѵсп—Б.
18- т’?]ѵ у^ѵ] доб. хаі афаѵіосооі айт^ѵ—-В.\ фЯ'Ероѵсі т?;ѵ; у^ѵ]
афаѵ'ктійіУіѵ айт^ѵ—Б.
I4- Ёѵаѵтіоѵ] ЁироаЯЕѵ— О., ёѵытлоѵ—Б.; ёрЗораѣхѵ у^рбѵйѵ] І^о-
рдтіхбѵ урбѵоѵ—<0., Ё[3§ор.^а урбѵзѵ—- и.
16- тгбХіѵ] доб. ХеуоріЁѵ^ѵ—о. вл. в. б'. и.
ОТКРОВЕНІЙ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 46
XII. Каі (262”) р.ста тайта хатар^сетаі б РаоіХей? тйѵ х
РсоріаГсоѵ еі? *крооааХг(р, ір§ор.а8а урбѵсоѵ хаі т]р.іои. хаі іѵ тй
іт7.7]рйр.аті тОй йехатои ^р.іоЕсо? урбѵоо сраѵ^оЕтаі б ѵіб? тт)?
атгсоХеіа?. ’оито? уеѵѵатаі еі? Хшра^іѵ хаі аѵатраф'/;(7Етаі еі? В?]<р-
саі<?а хаі расіХгйсЕі еі? Каігерѵаойр. хаі ейірраѵЭ^огтаі Хсораі^іѵ, 6
5ібті ёуЕѵЦЯт] ёѵ айтт;, Вт)<р<іаі§а оті аѵЕтрасрт] ёѵ айт/], Кагер-
ѵаойр. оті ^авіХЕосіЕѴ іѵ айтт). тойтоо уаріѵ ° хорю? ёѵ тоі?
ейаууЕХіоі? ёх трітои <5е'&охё тб ойаі еіпсоѵ „ойаі соі Хоіра^і, ойаі
ооі В?]фоаі5а хаі ооі Каігерѵаойр., $ есо? той ойраѵой йфсогкіоа
есо? а^ои хатгѵЕ/гкюа“. хаі ётсаѵ фаѵт; б иіб? т^? атгсоХеіа?, аѵа- ю
Р^ОЕтаі б РлиХео? тйѵ Рсо^лайоѵ аѵсо еі? ГоХуофа, ё'ѵ-9а ёкаут]Ѵ
тб ^йХоѵ той стаирой, еі? тбѵ тбтгоѵ, стой тгроотрк&Ь] б хйрю?
^р.бѵ .’Іт^ой? Хрютб? хаі (ко? тцімѵ хаі тбѵ ёхойспоѵ йтгёр ^|лйѵ
йіхёріЕіѵЕ Оаѵатоѵ. хаі арЕІ б РаоіХео? тбѵ Рсоріаісоѵ тб оТЕр.[ла айтой
хаі етгіЯ^оеі айтб ёѵ тб отаирй хаі ёхтгётаоа? та? ХЕ^ра? айтой іб
2- Рсораісоѵ] доб. хаі хатоіх^аеі—О. В. В. о. вл. в. б. и.; т;[л.юи]
доб. б ёпті урбѵоі т]рчоп—В.; хаі ёѵ тй... 3 урбѵои] ё^ібѵто? 6е
Той (ЗабіХёсо? ёх. Ва^ѵХйѵо? той ётгтаХбсрои хаі ётсюѵто? ёѵ тбисо
арках&ЕІ? коѵтісгЗ^оатаі тгбХі? г, ХЕуор.Еѵт) ВариХйѵ бѵ трбтгоѵ бріті (?)
ХіВоѵ. хаі ЕйЯй?'‘хатЁХ'Эт] еі? 'кроооХирса' б раоіХей? хаі рааіХЕйаеі ёѵ
айтТ; ^рбѵои? і^..і*Хт]рсор.Еѵсоѵ оё тйѵ ТЕтаурёѵсоѵ урбѵсоѵ—О.
3» Той ^ЕЙатои т([л. ^рбѵои] той ёѵб? 7]р.юи урбѵои—в., тбѵ іт]оой
Хрбѵсоѵ-^о., тбѵ $Еха хаі Арскій урбѵсоѵ—IX &
*• аксоХеіа?] дйб. б йѵтіурюто? Хёуыѵ—К.; Хыра^іѵ] доб. Фібті
оіЕТрЕіреѵ ёѵ айтоі? б хйрю?—^-б. «.; хаі аѵатра<рт;оЕтаі... 5 Хыра^іѵ]
нѣтъ—О. вл. в. б.; хаі аѵатрафт'сетаі... В ёѵ айт?(] нѣтъ—О. и.
" ”. 6 * * 9* бібті ёуеѵѵіуіЬ] ёѵ айт/;] 'нѣтъ—б., 0. ётрЕфеѵ ёѵ айтт] хй-
рю?—е. вл.
7* Катерѵаойрі оті ёр. ёѵ айт^] нѣтъ—О. о. вл. в. б. и.; здѣсь
оканчпваётся'ЧК'.
8« ёх трітои] нѣтъ—О.; ^еОыхе тб ойаі еітгйѵ] ёр,ѵт)|л6ѵЕиаг —
о. вл. в. б. и.] Хшра^і] тгбХі? Хіор;—в.
9- хаі] хаі ойаі—В.
Ю. хатЕѴЕ^Эеіоа] хата^іРаоЗе'ітт]—о. б., хатарі^аоВгіоа—вл. 6. и.,
хатаЙт^СЕі—В.', фаѵд] <раѵ?сгета>—о., фаѵерыВг—О.
11. аѵсо] доб. еі? тб Хеуб'рЕѵбѵ—О., еі? тбпоѵ ХеубріЕѵоѵ—в.
12. той стайрой] той тсріоЬ стаорой—о.; ёі? тбѵ тбтоѵ] нѣтъ—
о. вл. е.; еі? тбѵ тбтгоѵ... 13 (ко? г(р.бѵ] нѣтъ—и. б.; слои] <ѵ сЬ—
о. вл. в.', ігро<5/)Хй&Г(] нѣтъ—В.\ аіГЕСтт]—б., бтгёот/]—и.
г ѵ I2 * 4 *- 6тге{Аеіѵе] ёХареѵ—вл.; ареі] -Харсоѵ—О.; стёрла] доб. атгб
(ёх— вл. в.) т^? хЕфаХт)? айтой—о. вл. ,в.
іб. т& стаорсо] ётгі тбѵ отратбѵ—б.; ёхтсетаса?] ёхтгетаагі—в.;
айтой] тбѵ урсотіаѵсоѵ—о. вл. в.
46 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ііаТарСйаГО.
1 гі? тоѵ ойраѵбѵ хаі тхраРсбсеі т^ѵ /ЗаоіЛгіаѵ айтой тф гкф хаі тгатрі4
хаі аѵаЪ]<р$/;с;етаі б атаирб? еі? тоѵ ойраѵбѵ ара тф стерр.аті той
(Зааікёы?, &бті б отаирб?, ёѵ ф гхрер.аоЗт] б хйрю? *Ь]оой? Хріотб?
оіа т^ѵ хоіѵ?)Ѵ тгаѵтыѵ аыт/]ріаѵ, айтб? [лёХХеі (раѵ^беа-Эаі ёрлгросг&еѵ
б айтоо ёѵ тг( ~ароисіа айтой еі? ёХеууоѵ тйѵ атгіотыѵ. б 5ё иіб?
т^? атгыХе іа? уеѵѵатас ёх ФиХ?;? той Даѵ хата т^ѵ тгро^тгіаѵ той
гатріаруои ’іахсор" яо<рі? ё®’ боой ёхха&^ріеѵо? ётгі трі^ыѵ хаі §ахѵыѵ
тгтерѵаѵ і'тгтои, хаі тосеітаі б ітгтгей? (263) еі? та бтгіаы т<ѵ аы-
і« хаі] хаі айтг; ті] Фра—О.
4- айтб?... айтой] нѣтъ — о.; [лёкХес фаѵ^аеа^аі] нѣтъ — вл.;
фаѵѵ(отб9аі] нѣтъ—а., тгаХіѵ <раіѵес9аі—О., сраіѵесВаі—б. и.
б- ёѵ тд тгароиоіа айтой] нѣтъ—О.; тйѵ аніотыѵ] тйѵ тгараѵб-
ріоѵ 'Е0раіыѵ—О.; ррб. Чои^а’мѵ—и.; слѣдуетъ вставка въ О. В.: хаі
тгЪ)ройтаі т; тгрофідтеіа Даріі? $ Хёуоиаа- яётг’ ёауатыѵ тыѵ ^[лерыѵ
АіУсотііа 7гро<р9асеі /Еіра айт^? тф &еф“. бібті ёх бяёрріато? айтой
сгрм^ (ай. о. нѣтъ—В.) оійѵ ХоисцЗ Зиуатрб? ФыХ раоО.ёы? АІЗі-
отгіа? аіітт] т; расіХеіа АіЯібтгыѵ -}]уоиѵ Рыцаіыѵ ёѵ ті] ёстуатт; ѵ;р.гра
фЭаоті у^еера айт^? тф Яеф. хаі бф&^аетаі (айтг( ёсг^атсо? тгрізф^асеі
/еіра айтыѵ тф Зеф хаі схит?] йфыЗ^бетаі—В.) о отаирб? еі? тоѵ
оіраѵбѵ хаі 5ыоеі т/;ѵ раоіХьіаѵ тф Зеф хаі тгатрі хаі (кара^ыоеі тб
"ѵейр.а б тыѵ Рыріаіыѵ рааіХей? оте—В.) хатару^-Э^суетаі тгаоа арХ'О
хаі еЕоисіа, бтаѵ ёріфаѵ/]? уёѵт)таі б иіб? тг/? атгыАеіа?. Істі 8і оуто?
ёх тг(? <риХг(?... (айтофѵеі? айтой? р.? ай^атар.еѵ/; [а^тз хатгшбыоттаі
айтоі? -проотіЗёріеѵоі. хаі ойх ёотаі б оиѵйріаѵо? акЛоіысгаі і] ё-ггір-ёр,-
фааЭаі айтыѵ той? Хбуои?. хаі бте ёр.фаѵы? уёѵт]таі б иіб? т^? атгыХеі-
ас. еоті ^ё ойто? ёх т^? ..—Вг, въ о. вл. в. б. и. вставка слѣ-
дующая: хаі тсАідройтаі ігроф7]теіа Да^і^ г; Хёуоиаа' „АіЭютаа тгрс<р94“
сгі ’/гіоа айт^? тф 5еф“. хаі карабыагі тб ~ѵгйр.а айтой б тфу Рыріаіыѵ
/ЗаоіЛей? хаі хатару7]3 ?агтаі тгаса ар/’^ хаі ё^оиоіа: тбте фаѵеі? (ёрира-
ѵ/;?—вл. в. б. и.) уеѵѵ^сгтаі о иіб? т^? аттыХеіа?. еоті уар,ой,то? ёх
т/)? <риХ?;? той Дау...
6- ёх Фи/.?? той Даѵ] продолжается прерванный текстъ Б.
(см. 44 9) со вставкой: хаі фаусиаі хаі хб|іои<л тгаѵта та ѣѵка той
орир.ой хаі тб тгейоѵ тыѵ брёыѵ аФа.ѵіоЗ^аетаі хаі ёр/][лы8ѵ,аоѵтаі аі
тгбЛгі? хаі ёаоѵтаі аі /ыраі а^атоі оіа тб бХіуыб^ѵаі тг,ѵ ауЭрыкот^та.
хаі р.саѵг)/(<угтаі у? ёѵ аіілаті хаі атгохр^тт^еі харкой? айт^с. ой уар
еіоіѵ оі аѵЯрытое тираѵѵсхы? хратойѵте? ^Іаррароі хаі та тёхѵа ёрт(р.ои
еіеі хаі еі? ёр^іліеаіѵ хДоисіѵ. ёйЯарілёѵоі еіеіѵ хаі еі? <рЭ;ораѵ рітобта-
Лг(аоѵтаі. хаі оте ёріфаѵФ? уёѵ7)таі б иіб? т^? атсыХеіа?. ёотаі уар
ойто? ёх т^? фиХт)? той Даѵ...
7- ’1ахы(3] доб. т^ѵ Хёуоиоаѵ угѵѵи]9іГ|Ты (нѣтъ—О. Б. Вг 9,
б. и.) Даѵ—О. В. Б. о.в. б. «.; ётгі трірыѵ] ёттс трі|3о(и—вл. Т. Е. Б.,
нѣтъ— О.
8. іптой?] і'итго?—В.", тг(ѵ бытідріаѵ] еі? бытт]ріаѵ—вл., оті т^ѵ
сыт/]ріаѵ—О.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
47
Г'<]ріаѵ ЛЕрірЕѴСОѴ ТОО Х0ріоѵ“. б ІЛЛЕО? ТОІѴОѴ ЕбтІѴ т( (ікг^гіа хаі 1
т; ембЕ^Еіа тбѵ ^іхаісоѵ, лтёрѵа г, і.туа.пг) ^рёра. хаі ойтоі оі
‘йуіоі еѵ тф тоте урбѵсо ёлі тб і'лла) т^? аХтд^іѵ^? ёлірертрбтЕ?
піатЕіо? #«з(5^<уоѵтаі йтто той бфЕіо? т;тоі той ѵіой ті]<; алсоХЕіа?, ёѵ т^
лтёрѵ?) ѵдуооѵт^ ёоу ат/і т.ілгрО, еі? та? «ра^таоіа?. хаі еі? та фЕѴ§олоіа 5
айтой спдрЕІа. лоіг^еі -уар (ЯдрЕіа хаі тёрата ёлі тт)? ут;? а^раѵт;
хаі ё^іт/дХа. тѵф’Лоі уар аѵарХёфоиоі, уоэХоі ЛЕрілаттдооиоі, хохроі
йхойасосі ха» ^аіроѵюйѵтЕ? іа9т;сюѵтаі. рЕТаггтрЁфеі тбѵ т]Хіоѵ еі?
ахото? хаі т^ѵ сгкт^т^ еі? аіра. ёѵ тойтоі? ойѵ тоі? фЕѵ^оотдрЕІоі?
хаі фхѵтааіыі?Е<5і ТЕрасі лХбіѵт)? лХаѵт;бЕі, еі ^оѵатбѵ, хаі той? ехХех- ю
той?. атЕѵіса? уар б латріару?]? ’Іахбр тб т^? б'іаѵоіа? орраті ха-
тіѵо7]Ое тт;ѵ рёХХоиааѵ йлб той аХгЗчдріои тойтоѵ бфЕси? тдтоі той
иіой тт;? йлыХсіа? уЕѵЕоваі ёлі той? аѵЯрылоо?-9Хіфіѵ хаі стеѵо-
уыріаѵ, ТІрО^убрЕОіТЕѴ ойтсо?" „ЕХ ЛрОбФлОѴ той ЙѵЯрСйЛІѴОѴ уЕѴОи?
тг4ѵ фюѵтдѵ лоі7]аарЕѵо? т^ѵ оюттдріаѵ сои ЛЕрірёѵсорЕѵ хиріЕ“. б 5ё 15
хйрю?, айЯі?. лроаалЕірідѵато‘ „еі 5иѵатбѵ лХаѵ^ггаі хаі той? ехХехто6?“. * *•
!• аХтуЭЕіа] ёххХтдсіа—и. , ' '' '
2« 7) ЕйСЕрЕіа... ТГТЕрѴа бЁ] пѣтъ—Т.
3. ёлі тф іллір... ЯаугЦсоѵтаі] тбѵ іллоѵ тоитёопѵ ёлі т?(ѵ аХ/]-
{кѵг,ѵ лютіѵ хаі 8і8ау$бсіѵ—О.; т^? аХтдВіѵ/]?] тоотестіѵ (тдуоъѵ—В.)
ёлі т^? аХтдФой?—В. Б.. вл.
*• &ау'9т](7оѵтаі] ЙіыугЦооѵтаі—Б. о. вл. в., бтдХоѵбті оішу-9/;-
•хоѵтаі—б. и.
б» хаі еі? та... стдглЕІа] нѣтъ—о. в. вл.; феоболоіа] <рги^?(—О.
в« <т/][ЛЕіа] нѣтѣ—б. и.', ат][ЛЕіа хаі... ё^іттдХа] нѣтъ—-О.\ тёрата]
доб. лоХХа—В'^ а&раѵ-^ хаі ё^іттдХа] нѣтъ—0. вл. в. б. и.
‘ тифХоі] тѵрХой?—О.; аѵарХЕ^оиоі] аѵарХёлоѵоіѵ—о., аѵа^ЗХё-
фаі-г-О.; ЛЕрілаттдооѵсі] ЛЕрілатойсіѵ—о.; уыіоі... р ЕтастрёфЕі] усокой?
лЕрслаттдсаі хсофой? ахэйааі 5аір.оѵбѵта? іаЭ^ѵаі хаі ретастрЁ^аі—О.;
холроі йхойёысі] нѣтъ—О. в. б.
8. ^аіроѵюйѵтЕ?] ^аіроѵібѵтЕ?—Н. Т. В.\ іавідсоѵтаі] алоХо{)іГ|-
соѵтаі—вл. в.
ёѵ тойтоі? оиѵ л. ^Еі>$осядр.ЕІоі?] хаі тоі? айтбѵ ірЕОі?оуг(-
раі?—в.
ю- лХаѵтд?] нѣтъ—О. В. Б. о. вл. в. б. и.', еі] нѣтъ—о. вл. в.;
ЕхХехтой?] доб. хОЭы? б хйрю? лро7]убрЕОСЕѵ—О. В. Б. о. вл. в. б. и.
1Г» аТЕѴіаа? уар... 16-хаі той? ёхХЕхтой?] нѣтъ—о. вл. в. б. г*.;
тф тѵ)? 8. брраті] той? тт]? 8. бср^аХрой? хаі—О.
12. тойтои] нѣтъ—Д;‘ г^оі той о. т. алсо^Еіа?] нѣтъ—О.
18. уЕѴЕсВаі] уіѵЕсѲ'аі—В. 1
Г4. лроаблоѵ] нѣтъ—Б.
16. лросалЕф/іѵато] доб. Хёуіиѵ—-Б.’, лЛаѵт/іаі] лЛаѵтдвЕі—В^ ~'іл-
ѵ7|0аі,„- ёхЛЕхтой?] ёлааата» ’^ра? той? сойХои? аоѵ—О.
48 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 ЕІсгХейсЕтаі уар ойто; б ѵіб; т^; атгсоХЕіа; еі; 'ІЕрообХѵріа хаі ха-
ѲчЕітаі еі; тбѵ ѵабѵ тоо Яеой ’іаа Вей, аѵВріопо; ѵтгарусоѵ оархіхб;
ёх С7ГЕрр.ато; йѵ^рб; хаі ёх рл^тра; уѵѵаіхб; ёх (рѵХ^с тоо Даѵ.
лХ7]Зѵѵор.Ёѵт); ойѵ т/;; ОХі^еш; тіиѵ г(р.Ербѵ ехеіѵсоѵ ѵлб той ѵіой
б т^; атгсоХЕіа;, ой <рерЕі тб гкТоѵ (263”) хаОораѵ т^ѵ йтг&Хеіаѵ той
уЁѵоѵ; т&ѵ йѵВр&таоѵ йѵ ё^уорааато тсо оіхеІсо аіріаті, ё^алоотЕХЕІ
ойѵ ёѵ сѵѵтбр.<р той; іі?іоѵ; айтой хаі уѵт]біоѵ; гІЕратоѵта; тбѵ ’Еѵ&у
хаі ‘ НХіаѵ еі; еХеу/оѵ той аѵтіхЕір.Ёѵоѵ. кароѵсіа ойѵ тгаѵтыѵ т&ѵ
ЁОѵ&ѵ ёХёу^оѵсіѵ айтой тг,ѵ тгХаѵі^ѵ хаі йѵаі?ЕІ^оѵоіѵ айтбѵ фЕѵстдѵ
Ю ётгі тгаѵтб; йѵЯр&тгоѵ хаі ойі?Ёѵ бѵта хаі оті йтг&Хгіаѵ тгоХХ&ѵ
хаі •пгХаѵ^ѵ ёі^Х&Е. та ойѵ с-Эѵт; бр&ѵта айтбѵ а’цэдоѵіИѵта т^ѵ те
тсХаѵт]ѵ айтой ёХЕу/гкібаѵ йтгб т&ѵ той Яеоѵ ікратго'ѵтсоѵ ёааоѵоіѵ
айтбѵ хаі фЕѵ^оѵтаі йтг’ айтой хаі тгроаиоХХ^-Э^аоѵтаі тоі; ^іхаіоі;
ёхЕіѵоі;. бр&ѵ ойѵ ёаѵтбѵ ёХЕу^о'ріЕѴОѵ оеіѵй; хаі Ото тгаѵтсоѵ тиркрро-
2. ’іоа $е$... 3 той Даѵ] ’іоа Эгбѵ ёаѵтбѵ тгоі&ѵ—О.; ’іоа Оей]
’іаа Яе6ѵ хаХ&ѵ Ёаѵтбѵ—о.; оархіхб;] оархіѵо;—В. Б., сторіатіхб;—о.
вл. в. б. и.
8. той Даѵ] доб. тѵууаѵсоѵ (нѣтъ—о.) хаі ’іой^а; уар б ’Ібха-
рі&тт); б хаі тгро^оѵ; (тгараооѵ;—о. б. «.) тбѵ хйрюѵ ёх фѵк^; хаі
айтб; той Даѵ—В. Б. о. вл. в. б. и.
4. йтгб той ѵіой т7|; а~ш7.гіа;] нѣтъ—О. о. вл. в. б. и.
5- т?|Ѵ ак&ІЕіаѵ] нѣтъ—о. вл. в.
6. той уёѵоѵ;] нѣтъ—О.', оіхеіш] і5іи—Б. О. о. вл. в.б. и.
ёѵ оѵѵтбр.ір] нѣтъ—О. В. Б.’, і5іоѵ;] нѣтъ—и.; уѵідоіоѵ;]
нѣтъ—о. в. б.’, хаі уѵідбіоѵ; гкратгоѵта;] ^оѵХоѵ;—О.
8. еі; Е?.Еууоѵ... лаѵтсйѵ] хаі ’коаѵѵ^ѵ тбѵ ѲЕоХбуоѵ (хаі тбѵ
ѵібѵ т^; /Зроѵтт;; ’Іыаѵѵ^ѵ—б. и.) оі'тіѵе; ^тгі тгаѵтсоѵ—о. вл. в. б. и.’,
аѵтіхеіріёѵоѵ] аѵтіу^рістоѵ—-О.
9- айтой т^ѵ тгХаѵ^ѵ хаі аѵа^еі^оѵаі] нѣтъ—е.; тг,ѵ тгХаѵцѵ] т^ѵ
йлоатааіаѵ айтой тг(ѵ хахо'тЕ'/ѵоѵ хаі тсоѵт;ротат7]ѵ хаі «Хаѵ^пдѵ хаі
осЯеоѵ—О.
Ю- тгаѵтб; аѵ-Зр&тгоѵ] тгаѵта; йѵбр&тгоѵ; — О.; хаі ой^ёѵ б'ѵта]
нѣтъ—б. М., хаі [ліі^еѵ оѵты;—вл.’, хаі ой^ёѵ... 11 ё^Хгк] нѣтъ—О.
Н. ё^трігк] ёХѵріѵгІЕѵ—о., ё^ЕХ^Хѵ^Еѵ—в. и.’, брйѵта айтбѵ... тгХа-
ѵг4ѵ] нѣтъ—о. 6.; аіо/ѵѵѲЁѵта] аіо/ѵѵбід.еѵоѵ—О.
12. т/;ѵ те тгХаѵ/]ѵ айт. ёХЕу^ЕІааѵ] нѣтъ—0.’,^ ёааоѵоіѵ айтбѵ]
нѣтъ—О.; ёааоѵаіѵ... 14 ёхеіѵоі;] ёаооѵоіѵ аг’ айтой хаі лроахоХХт]-
Я^ооѵтаі хаі фгѵ^оѵтаі тоі; і?іхаіоі; ёхеіѵоі;—в.
13« хаі фЕѵ^оѵтаі ап’ айтой] нѣтъ—о. вл., сіра^оѵтаі атг’ айтой—
и.', тгроохоХХтз^^ооѵтаі] тгроаахоХоѵб^ооѵтаі—вл.
14- бр&ѵ] і&бѵ—о, б ОЁ і&бѵ в., б §ё йѵті^рюто; брйѵ—-О.’, ойѵ
Еаѵтбѵ] ойѵ айтб;—В., нѣтъ—в.', браг?... 7ГЕріфроѵойр.Еѵоѵ] б йё ѵтг’
айт&ѵ §Еіѵй; ёХеу/бр.сѴо; хаі ѵтгб тсаѵтфѵ тгЕріороѵоѵр.ЕѴо;—и.’} ёХЕу-
ОТКРОВЕНІЯ МСФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 49
ѵобрлеѵоѵ, гЬрлф хаі брут) І^еса?, аѵаіреі той? ауіоу? ёхеіѵои?. тбте і
фаѵ^оетаі то С7Э[леіоѵ Т7)? тгароисгіа? тоб уіой той ’аѵ&рытгоу хаі
г^еі [лета ойраѵіоу хаі йѵеХеі айтоѵ хйрю? тф тгѵейрлаті ,тоб
отб[лато? айтой хата т^ѵ атгостокіх^ѵ ёх<раѵторіаѵ. тоте ёхХ'арлфоѵсяѵ
оі біхаіоі ы? фыаттіре? Хбуоѵ &от;? йтге/оуге?, оі і?е аае^еі? 5іы^Ятг в
ооѵтаі хаі атгоатрафтіооѵтаі еі? тйѵ а&цѵ, ё^ ой русЯеіт[[ЛЕѴ уаріті
2(б[леѵоѵ беіѵы?] нѣтъ—О., оті ёХеу^етаі айтой та ёруа—в.; ттеркрро-
ѵойрлеѵоѵ] еХееіѵо? хаі тгеріфроѵойрлеѵо?—в.
!• Йса?] нѣтъ—о. вл. в. б. и.; аѵаіреі] аѵеХеі—вл. б. и. О.;
ауіоу?] ^іхаіоу?—О.; ёхеіѵоъ?] доб. хаі та оы[лата айтыѵ есоѵтаі ёррі-
[лёѵа Ётгі -г7)? у?(? треі? 7][люу ^[лера? хаі тгаЛіѵ тгѵей[ла І^ыт)? ЕІтеЛ'З^
Ёѵ айтоі? хаі ^сгоѵтаі хаі аѵёХЗыоіѵ еі? тоѵ ойраѵбѵ—О.
2> т7)? тгароусгіа?] нѣтъ—О. В. Б. в. б. и.
з. хаі т^еі [лета 5б^т]?... до конца] въ О. читается такъ: раста-
^6[леѵоѵ йтгб аууеЛыѵ «ркоуерыѵ фаіѵоѵ йтгЁр т^ѵ фаі^рбт/)та той гДіоу
хаі отгісЯеѵ айтой б хйрю? Ёрубриѵо? ётгі ѵефеХыѵ [лета $уѵа[леы? хаі
56^7]? тгокл^? ы? асгтратгт; астратгтоиоа ёх той ойраѵой, хаі тгота[лб?
тгйріѵо? ЁЛхыѵ ё[лтгросЯеѵ айтой хаі ^ерои^ір. хаі серафірл ё^ыѵ тф
рХе[л[латі хаты ёх той форой (лета фріхт]? ^оыѵте? „аую? аую? аую?
хйріЕ ЕаРаы9“. хаі т^? <рыѵт[? тт;? оаХтгіууо? хт^уттойст,? [лета фріхт;ѵ
хаі Хеуойо^? „ёуеіресі'&е оі ха'Эеъйоѵте? хаі Йѵаотт)те ёх тыѵ ѵехрыѵ.
і^ой т^ХОе о §іхаю? хрітт;? той атго^ойѵаі ехасты ха-Эы? етгра?Еѵ“. хаі
ейЯеы? тй [лѵт)[лата оеібілеѵа аѵоіугЦаоѵтаі хаі 7) ут; троіла^асга аѵарра-
оеі той? ёѵ айтт; хеХоірлеѵоъ? ѵехрой?. хаі атгаѵте? ы? ёѵ рітгт; бф^аХрюй
ехЕІ оуѵаугЦооѵтаі хаі тгаѵте? ёх тыѵ іоіюѵ ёруыѵ т; бо^асЯ^ооѵтаі
у (85) аіо^иѵ^ооѵтаі. еИ’ ойты? б тйраѵѵо? ауетаі йтгб аууЁАыѵ <ро-
Рерыѵ <?е§Е[лЁѵо? ойѵ тоі? ахагіартоі? оаірювіѵ айтой ёѵытгюѵ той фо-
^ерой рт][лато? айтой той фриттой, ауоѵтаі ое арга хаі оі айтф тш-йар-
ут;оаѵте? хаі тф хиріы іт;оой ^рістф арѵт^саиеѵоі, хаі тгаѵте? оі Ха06ѵ-
те? ТГ|Ѵ айтой офрауіоа хаі тгіатЕйоаѵте? еі? айтоѵ. быоеі б раоіЛей?
т^ѵ хат’ айтыѵ атгбфасіѵ Хеуыѵ „аргЦты б аоерт;? Іѵа [Л7)-ібт] т^ѵ
об^аѵ хиоіои“. хаі аттеХейооѵтаі оитоі еі? хбЛасіѵ аіыѵіоѵ ёѵ тф аорёатір
тгирі еі? аіыѵа? хоХа^о'|леѵоі. оі і?ё хрйфаѵте? еаитой? ёѵ б'рЕСЯѵ хаі
атг7)Хаіоі? 8ій ттіѵ той аѵті^рі<ттои тгароиоіаѵ хаі тт(ѵ [лосараѵ айтой хаі
а&Е<т[лоѵ уѵы|Л7]Ѵ еі<7Ёр)<оѵтаі ёѵ т?) аѵы сІероиоаХ^[л [лета фаійрыѵ Хаіл-
тгаоыѵ ут)Я6[леѵоі хаі ёхХа[лфысіѵ ы? б гДю? уаіроѵте? хаі ауаЛХб[леѵоі,
й[лѵойѵте? хаі ейХоуойѵте? ^рістбѵ тоѵ &ебѵ г,[лыѵ оті айтф тгрётг?і тгаоа
об^а ті[лт) хаі тгроохиѵт]<5і? аіла тф тгатрі хаі тф оіф хаі тф ауіір
тгѵейілаті ѵйѵ хаі аеі хаі еі? той? аіыѵа? тыѵ аіыѵыѵ а[лт)Ѵ—О.; хаі 7]^еі
[лета о6В>]5 ойраѵіои] [лета 5б^т[? ойраѵыѵ (аіыѵіои—вл. в., тгоХХт]?—
б. и.) хаі т]^еі етгі тыѵ ѵефеХыѵ той ойраѵой—О. вл. в. б. и., ^гі ётгі
тыѵ ѵефеХыѵ тыѵ ойраѵыѵ (ойраѵрй—Б)—В. Б.
5. фыот^ре?] гДю?—о. вл. в. б. -и., доб. ёѵ хбсріф—Б.; ^бусѵ
(ыт;? й~Ё/оѵте?] нѣтъ—о. вл. в. и.\ <5іы^т]5оѵтаі хаі] нѣтъ—о. вл. б:и.
6. х<ХІ атгоотраф7)соѵтаі] нѣтъ—В.\ еі? тоѵ а&дѵ] еі? то ахбто?—
7
$50
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
; 1 хаі ФіХаѵЯрсопіа той хоріоѵ хаі Ягой хаі соэтт^роо г(р.соѵ ’Цсгой
Хріатой ілгЯ’ оо т?( патрі а[и.а тф ауісо хаі (доопоіф пѵгй[/аті тір.г,
^бНа храто<; р.гуаЛшс6ѵц тг хаі (лгуакотгрепгіа ѵйѵ хаі агі хаі гі<;
той? аісоѵаі; тсоѵ аісоѵсоѵ, бфцѵ.
С. и., гі? тб охотой тб г^сбтероѵ опои б хХаи&р.б<; хаі б ]3ръурсб; тсоѵ
б^бѵтсоѵ—в. вл; Ц ой роо&еі/)[леѵ] нѣтъ—б. и.^а.ѵт:е.^ оі Ягбѵ ‘(соѵта
Хатргйоѵтгі;—В. В.
II.
ТРЕТЬЯ ГРЕЧЕСКАЯ РЕДАКЦІЯ.
6 и - *
< * Ь
Афонскаго Пантелеймоновскаго монаст. Л? 789.
Варіанты: • •
IIIй Д.—Афонскаго монастыря Дохіара № 197.
И.—Парижской Національной библ. 4е Гопсів ^сесе, № 947.
IIIъ Г.—Афонскаго монастыря Григоріата № 34.
па—Патмосской библіотеки № 548.
пь—Патмосской библіотеки № 303. « :
МеОойоо ётгісхбтгоѵ Патарсоѵ Хбуо? тгері тбѵ <ра-
„ оіХёсоѵ тбѵ ёОѵбѵ хаі тгері тбѵ ёсуатсоѵ г(р.ербѵ •
оса отд ріеХеі уеѵёсЯаі. * 1
I. гНѵ те ’А§ар. хаі Ейа, оте ё^Х&оѵ тоѵ пара8гісоѵ}/карріѵоі і
тб сбріап хаі ёхаЯ^ааѵ еі? у^ѵ Мабіарі атгёѵаѵті тт;? трѵот;? тоѵ
тгарадеіооѵ хаі &пёѵ$7]оаѵ ^рбѵоу? тріахоѵта 8іа тг(ѵ &ет;Хатоѵ брут;ѵ
хф> еі? айтой<; уеѵор.ёѵт;ѵ. [лета оё урбѵоѵ? тріахоѵта тгёѵте еуѵсо $
’Аб'ар. т^ѵ уѵѵаіха айтоѵ хаі сѵХХаРойса етехе тоѵ Каіѵ. хаі еітгеѵ б
6 ’Абаѵ/ яехтт]ста[лг(ѵ аѵ&рсотгоѵ тіара той Ягой0, хаі р.ета &ёха тгеутг
^рбѵоѵ? етехе тоѵ а^еХфбѵ айтой тоѵ "А/ЗеХ. [лета оѵѵ /рбѵоѵ? г’іхооі ‘
теѵте аѵестт; Каіѵ ёпі ’'АреХ тбѵ а^еХ<роѵ айтоѵ хаі атгёхтеіѵеѵ айтбѵ.
хаі ётгёѵЭ'7]саѵ о те ’Аі?арі хаі Ейа ётгі аѵаірёоеі той ’АреХ той ѵіой
айтйѵ /рбѵоѵ? .рХ. т^ 8г тгрсотт;? уікіа8о$ ёуеѵѵ7)гЬ] о ѵіо? іо
’А&хрі хаі Ейа? аѵт;р уіуа? ёѵ брюиоріатс той тгатрб? айтой. хаі тір,
<р' етеі т/;? тгрбт/;? ^іХіа^о? хатетгбрѵеѵоѵ ос ѵіоі Каіѵ та? уѵѵаіха? ‘
1 Заглавіе. П.-~^оуо<; ёх той стбріато? той ауіоѵ. МеЯоОірѵ ілі-
схбтгоѵ Патарсоѵ ттері тт)? расіХеіа? тбѵ ёУѵбѵ хаі ттері тйѵ ёсуатсоѵ
^(лербѵ. Г. пь—МеЭ’оЙоѵ ётгісхбттоѵ Патарсоѵ тгрбфО'гу^а ттері тйѵ
ёс^атсоѵ ^[дерйѵ (оттер—?гг’) аѵтгурасрЭѵ; сто (аттб—тіѵо? тгіхХаІой
угіроурасроѵ. па—Ме9ч ёті. Пат. тгері тйѵ ёсуатсоѵ Гіідерйѵ.,
№ ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
I т&ѵ і^ЕХфбѵ айтйѵ хаі Ерііаѵаѵ т/^ѵ у7;ѵ ёѵ тоі? ёкіт4^Ейр/.аоі айтйѵ.
уѵой? сі тайта ’А&арі ёХик^гк; осрб^ра ёкі т/; аѵорліа тайтд. ёѵ <5е
тф у' /рбѵа> каѵтЕ? Хіаѵ ёЕгтратдааѵ еі? оіхоѵ корѵЕіа? хаі оі аѵ^ре?
тоі? оіхеіоі? Йѵ^расіѵ а>? уиѵаі^іѵ ёхё/_р4ѵто, ы? ойтсо? хаі аі уиѵаіхЕ?
б хатЕтгбрѴЕѴОѵ тт] аѵаи?Еіа. ётЕХЕйт^се 5ё ’Аоарі ётбѵ ёѵѴЕахооіюѵ трі-
ахоѵтахаі ^іЕрігріаЭ^саѵ ак’ аХХ^Хсоѵ 4 той уЕѴЕа ёх Т4? той Каіѵ
аиууЕѴЕіа? ёѵ тоі? ріёрЕСГіѵ тгХ^сіоѵ той кара^ЕІоои. 6 і?е Каіѵ хаі 4
тойтои аиууёѵЕіа Хатфхоиѵ ёѵ тф кеі?іы ёѵ ф т^ѵ ЭЕТ'Хатоѵ аоеХірохто-
ѵіаѵ ЕІруаоато. кХ^рыгІЕІсг/]? оё а ^ріХіа^о? 4уоиѵ б крбто? аісбѵ хаі
Ю тф р/ ё'теі тг4? а' /іХіа<?о? ёугѵѵг/Эт; ’ІарЕ^ хаі ёкаѵёсгт^баѵ хахотЕ/ѵоі
аѵ&рЕ? кбрѵоі хаі караѵоріоі кХг4реі? кас/]? аѵорііа? ёх тбѵ иібѵ хаі
’Іои^гД хаі Доих^Х, тёхѵа Лари/ той тиірХой той акохтеіѵаѵто? Каіѵ, ои?
трокыоаріЕѵо? б біароХо? каѵ еібо? коѵ4рбѵ еФето ёѵ таі? харбіаі? айтбѵ
хаі тбі? ріиоароі? хаі атбкоі? ёхг/р4ѵто краурнаоіѵ. тф се <р' ^рбѵір
16 Т4? &04? ’ІйрЕ^ кроа^уЕто б коѵ4рб? хаі тоі? иіоі? 2?49 хаі та? Яиуа-
тёра? той Каіѵ ё?афа? Ё'рріфЕѴ той? уіуаѵта? той? иірй? Х?4-& ёѵ тф
рбЯрср Т4? аріартіа?. ха' соруіаЭ/) хйрю? б-Эео? ётс* сбитой? хаі тфои~
Х4О4 ё^аХЕіфаі то аѵастт;р.а 8 ёітоі^аЕ. ігк^рю&сіе/]? 5ё т?4? Вг /і-
Хіабо? ёѵ с хаі рфл ё'теі ётг^уауЕѴ б Эео? хатахХиорібх хаі 4<раѵю$4
20 4 тгр&тт; ^рлюируіа хаі біакХасгі?. хаі рита -/ф' тг4? той Л6е ^<04?
р.Ета то ёІ"ЕХ&ЕІѵ лхйтой? ёх той хірытой Ё'хтюаѵ оі иіоі АІ6е хтіорлата
ёѵ Т4 ё^опёра утр хаі ётгіоѵ6[лас7Е той айтой /ыріои Ѳарлѵсоѵ ёк’ бѵб-
ріаті той аріЯр.ой тбѵ ё^ЕХ&оиобѵ фи/бѵ ёх Т4? хірсотой.
П.° ’КуеѵЕТО <?ё р.Ета /рбѵои? уу' т/]? той 1М6е ‘(104? УЕѴѴ4-
гбг^ѵаі айтф иібѵ хаі ётгсоѵбрлаоЕ тб бѵорла айтой Моѵ/]тыѵ. хатфх4<?Е
5е б Моѵ^тсоѵ ёѵ Т4 у^ Т4? ёфа? о ёстіѵ аѵатоХг, 4X100. рита тб
ТЕХЕОт^саі тбѵ Мйе фхо§бр.4<іаѵ ёаитоі? торуоѵ ёѵ т?4 Хеѵар хоіхеі
оиѵё^ЕЕѵ хйрю? б Веб? та? уХсѵоса? айтбѵ хаі ^іЕ^ыріс^оаѵ ако
•прооытюи тга<54? Т4?_у4?. М0Ѵ4ТЫѴ §е б той І\бе иіб? ею^Х&еѵ еі?
30 тт.ѵ Е<раѵ у4у [лё/рі Т4? ЯаХааа^? ёѵЭа ХёуЕТаі аѵатоХ^ 4X100 хаі
хатфх4<?Еѵ ёхЕІ. Ё'Ха^Е тоіѵиѵ Моѵ^тсоѵ /аріѵ кара хиріои той Оеой,
сбатЕ црбто? ёфЕирато оіа соуіаѵ тг4ѵ ті{? аатроѵорііа? ёкютід^ѵ.
’крб? тойтоѵ .&кеХ‘9с6ѵ б ЛЕррыб1 хаі каі^ЕиЭгі? йк’ айтой ЕіХ4фз
роиЭщѵ кар’ айтой, оті о&то? цеХеі РаоіХЕйоаі тбѵ ёЭѵбѵ. ойто?
Зб б Ме’РршЙ той иіб? бктір/Е иіой ІѴ6е хаі айтб? крбто? ёраоіХЕи-
, оеѵ ёкі Т4? у4?. к)с4рсоЯЕѵтсоѵ &е урбѵсоѵ т7|? у' уіХіаі?о? ёхтю84
4. ВариХ&ѵ 4 (леуаХ4 хаі ё^аоіХЕиоЕѵ ёѵ айтт( б ЛІЕРрсЬі?. хаі рита
тайта ё7ЮІ4<гаѵ оі иіоі Хари раоіХёа? гаитбѵ. хаі кХ4рсо{ІЕѵтсоѵ ётбѵ
' і' Т4? рааіХЕіа? МЕ/Зрыо ЁкЕрифаѵ аѵора? оиѵатой? ёх Т4? ^0X4?
40’ІарЕ^ каѵО тгуѵіта? хаі аруітёхтоѵа? хаі ха~ЕХгкбѵ еі? ёфаѵ крб?
откровеніе мефодій патарскаго. БЗ
тоѵ Моѵ^тоѵа сЬхоі'бр.т^аѵ аантой? пбкіѵ хаі ётпоѵбрсаоаѵ тб оѵоіла і
т^? поХесо? Моѵ^тсоѵ. гурафг ёпіатоХт(ѵ с Моѵ^тсоѵ про? Т^еРры§
обтсо?, бтс г, рааіХвіа той ’ІасргЯ (ЛеХеі ЦаХебрЕіѵ т^ѵ рааЛгіаѵ
тйѵ ёЯѵйѵ. -
Ѵ*.“ ТУк^рый 8е 6 распей? хат^ХЯЕѴ еі? Вй^аѵ т?(ѵ пбХіѵ. хаі б
і'ка^ЕѴ Вйі^а?. б ^ааіХгй? тт(ѵ Хоисі Яиуатёра ФсбХ (ЗаоіХгсо? Аі9ю-
піа?. айтт] <5ё ѵ; Хоиаі Ётехе Яиуатёра ' ёх той Вй^а хаі ёпоѵорсаоа?
айт^ѵ Ви^аѵтіал хаі тайтідѵ гхгѵ гут][ЛЕѵ РсЬріуХо? б ’Арр.ёХао? [Заоі-
Хей? Рсбр.7]?. &а Зе т/(ѵ йпер^аХоисгаѵ айт?(? сбраібтт]та ^уапг,оеѵ
айт^ѵ осрб&ра со? хаі ёѵ тф айтт)? проіхісо аир.рбХір ёуарісгато айт'^ѵ ю
т^ѵ Рсбр-^ѵ. ойто? б ’Арр.гХао? айсХЯсбѵ апехтЕіѵгѵ Даргіоѵ тбѵ М^-
ооѵ /За’оіХёа ПерсёЗѵ хаі хатгхѵрІЕиагѵ ё&ѵйѵ поХХйѵ хаі хат^ХЯгѵ
ёсо? тт)? ЯаХаоот]? тт;? хаХсир.ЕѴ7)?,'НХіоиу<.бра?. пХ^рсоЯЕіат;? 8ё тт;?
& уікіа^о^ ё$а<тіХЕиагѵ ёѵ тт; Ви^аѵтіа ’АХг^аѵі?ро? б тюѵ Махг&эѵсоѵ.
ойто?тоіѵиѵ ейтгргп^оЕѴ хирісо тф Ягф хаі ё'&охеѵ айтф хйрю? б Яе6?-*і6
ѵіхт]ѵ хат* ёуЯрйѵ хаі сосріаѵ'тойсиѵіЁѵаі паѵта. ойто? тоіѵиѵ апгХЯсбѵ
Ёѵ9а тб тбй тДіои фгууо? ё^аѵатёХЕі хаі ЯгасаріЕѵо? еЯѵт; р.исгара хаі
йхаЯарта ёсгЯіоѵта паѵ ^іооѵ [лисарбѵ хаі ахаЯартоѵ хаі б'фЕсдѵ хі^т)-
Хси<; хиѵас [лиіа<; уата; ѵЕхрыѵ те оарха^ а'іілата ёхтрФілата Ёілрриа
ойтао теХеІсо? апотс^Еѵта хаі [лбѵоѵ ^іатгХааЕш? уарахтт)ра лХт]ройѵ-20
та, той? уар ѵЕхрой? ойх ЁЯатгтоѵ аЛЛ’ ^сгЯіоѵ айтой?. хаі тайта Ягаоа-
р.ЕѴО? б ’АЛе^аѵ^ро? хаі еі? Ёѵѵоіаѵ ёкЯФѵ, оті рцтіотЕ афіхюѵтаі еѵ
т^ у?) ті] ауіа хаі [ліаѵсооіѵ айт^ѵ ёх тйѵ р.уоарйѵ айтсоѵ ётгіті]-
^Еирсатсоѵ, ё§Е'/і$7] хиріои той Ягой ёхтгѵсо? хаі ётг^хоисгѵ хйрю? б
Яе6? т^? 5еГ|Оесо? айтой хаі ё^^уауг тайта та рсисара е&ѵ/} ёх т7|? 25
той ідХіои • аѵатоХт]? хаі ^у’аугѵ айта арса тас? уиѵаі^іѵ айтйѵ хаі тоі?
тёхѵос? ёѵ тоі? р.ёрЕСК той ^орра; гот.і і?е ёѵ тоі? ріЕргсіѵ ёхгіѵоі? б'рт]'
тіЕтрсб^ 5йо атгс аѵатоХйѵ р.гу рі оиорсйѵ хаі ойх естіѵ е’ісо^о? ойтг
Е^оЗо? Іѵа ті? ирб? айтой? ЕІОЕХгйсЕтаі. ёЛітіар^сг 8ё тбѵ Ягбѵ б
’АХг^аѵ^рб?. хаі ётг^хоъое тт(? 5ег(аго;? айтой хаі тгрооета^Е хйрю? б зо
Ягб? тоі? бйо бргсіѵ хаі ёкХт)<5сасаѵ ’АХХтДоі? а/рі т.т;/йѵ 5іб&гха.
хаі хатЕСхгйазЕ тгйХа? уаХха? б ^асіХгй? хаі ёѵЕурюгѵ айта? асіу-
уітт]Ѵ т;уоуѵ р.ауѵітт]ѵ, і’ѵа’ЕІ ройХоіѵто тайта? аѵоі^аі [л(| <?йѵаѵтас,
7) біакйааі ёѵ гирі рц ю/йасобіѵ. тоіайтт] уар ёсті срйся? той рсауѵі-
тоо, ойтг уар аю^рои йфютатаі хататгтсооіѵ ойтЕ про? тгр ЯіаХисіѵ. 35
тайта уар та [лиаарытата. еЯѵт] <?йѵ таі? ёѵауаі? айтйѵ хахотгуѵіаі?
хаі таі? тйѵ &аір.бѵсоѵ ётѵоіаі? хгуртртаі хаі ёѵ тойтоі? т?(ѵ рипараѵ
айтйи хаі апаѵЯрсопоѵ хаі рсюбгкоѵ хатг)ру^сг хахотг^ѵіаѵ той рт)
та? тоіайта? пйХа? аѵар.оуХгйоаі хаі апоі?расаі. ёѵ <?г тоі? ёсуа-
тоі? хаіроі? хата т^ѵ -просрт]ТЕіаѵ той ’іе^ехцХ т^ѵ Хёуоусаѵ „ёѵ трю
54;
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПДТАРОКДГО.
ьёсгуатг) г(р.ерх г% сиѵтЕХсіа? той аіыѵо? ЦгАейсгетаі б Гыу хаі Ма-
уыу еі? т?(ѵ ' Іероиоак^рі, ой? суѵе'хХеюеѵ ‘АХЦаѵ^ро? 6 рааіХЕй? ёѵ
тоі? [лёреаі той рорра, хр/ рааіХеІ? ех тыѵ [ліарыѵ ёЭѵыѵ Гыу хаі
Мауыу ’Ау^у Ау^т ’Е^у^ыт’Е^артаі ДіаФар Хбѵоі’Окріаѵоі Фарѵоі
бХгхаѵоі ХеХ[лбітаі ѲеХ/ЗаТоі Хар[лётаі Хауатоі ’А[ла^ар&аі 1 аХ[лёѵоі
аѵ-&рыто<рауоі оі ЛЕу6р.Еѵоі хиѵохё^аХоі ФкЕуріаѵоі ѲарРоі ’АХаѵоі
’ Аріаѵоі хаі Хактароі. обтоі оі хр' /ЗаоіХеі? ха8есгт/)хас;а.ѵ ё[л<рройріоі
еѵбоѵ тыѵ ттуХыѵ <Ьѵ ’АкЦаѵ^ро? еп/^еѵ.
VI. “ ТЕХеут^саѵто? <?ё ’АХгЫѵ^роу тоб ра<7іХеы? ё^ааіЛЕисаѵ
10 аѵт’ айтоо оі тгссаре? каіб.? айтоѵ. Хоусі бе т( р./]т/]р айтыѵ акЕ-
стгіХсѵ айтой? гі? т/,ѵ АіВюкіаѵ уіЬраѵ про? "-Есрроѵ тоѵ ёаут7|? ка-
тера. Вй^а? ое б хтісга? то Вѵ^аѵтюѵ а'гсёатгіХгѵ крб? ФыХ расіХёа
АіЭюкіа? ГЕрріаѵг/бѵ тоѵ айтой ар^ютрат/]уоѵ, урафа? айтой ттЕрі
Хоѵоі т7(? [лутрб? ’АХеЕаѵброу, слы? ЛарУ] айт^ѵ ’еі? ууѵаіха хаі
15 (ЗаоіХгбсг] ёѵ тт] Ву^аѵтіа. бе^а[леѵо? ойѵ б ФыЛ б расі^ЕУ? та урар<
[лата хаі Ёырахы? та? атЕрі айтой ФіХотіріа? а-(аѵ гй^раѵВ^, оті
біттХоі? РасгіХей? [лгХгі угѵЕсЗаі. аѵёстт/] ФыХ б ]ЗаоіХгй? хаі оиѵа-
уауыѵ аѵбра? боѵатой? АіЭіблыѵ уіХіаба? ТЕСоарахоѵта карыѵ хаі
т?ѵ Эууатгра айтой Хсусгі ётторебЭт; еі? тб Ву'(аѵтюѵ хаі ёоЕІ;і<ЬіЦ
20 йтгб Ву^а е^ы&еѵ ту;? ЯаХаас/]? ёѵ КаХ/^б'бѵі [ЛЕТа ттаст;? т^? •Яи-
[л/ібіа? айтой. хаі еойты? гуЕѵето той Вйі^а хатаотаоі?.
II.ь ПХ/)Ры9еі<т/|? ое т7]? е урііаоо? ёЕаѵЕст/]саѵ хат’ аХХт;Хыѵ
аі ЗаоіХгіаі тыѵ ёЭѵыѵ хаі ^ттг^т] тыѵ ІІЕрсыѵ ^асіАгіа хаі тыѵ
Аіуіштіыѵ хаі ттгріхратг? Еугѵето (ЗаоіХгіа Ва(ЗѵХыѵо? ёѵ ты стсер-
25 р-аті той ІМгРрый ёы<; тт]? аі^ріаХыаіа? ’Іара/;Х тб тгрытоѵ. хаі [ЛЕта
тайта ёрасій^ист.ѵ Мі^аіо?. ойто? ётгаѵЕСТТ] каста? тб? расяХЕіа?
т^? у<]? хаі коХеі? тгоХЛа? ёѵЕкрт)сгЕ. хатлДЭв 5ё ттрб? тоѵ расіХёа
Хотрб/]ѵ е/ыѵ [лет’ айтой тх ^іХіа<5а? ке^ыѵ ра^оѵ^ хаі [лбѵа? е/оѵ-
та? ёѵ таі? хгроіѵ айтыѵ хаі т’ уіХіаба? ікттеыѵ. ахобоа? 6е тайта
30 Хосрб/]? ё[лЕібіааг уаі каргааа? еы? той ттота[лой Ііурт] хаі хатг-
біысЕѴ бттіоы айтыѵ хаі ой хаТЕ^гі^Ѳт; ё^ айтыѵ ой§Е еі?. хаі тбте
ттары^иѵЭ/іоаѵ аі /5а<7іХ.гТаі т/]? ут]? [лет’ аХХ/]Хыѵ.'
„ III. ’Еѵ Зг тоі? урбѵоі? той М^сгѵар т^? е^ уіХіа&?? ё?ЕХг)бѵто?
айтой ёх т7)? ёыа? у^? гкбріЦоЕ кЛгіста? -ттбХеі? йкб той котаріоб
35 той Е-йфратои 2ы? тоб ’Еоро^ хаі ёкі тг(ѵ грт;[лоѵ Хара хаі
хатёхофг т?|Ѵ кареріроХ^ѵ айтыѵ хаі ^р^[лы<тг. хаі ёХЭыѵ етгі ТГ;Ѵ
ё'рт][лоѵ Ха^а хатЕхофг т^ѵ ттаре^рок^ѵ той ’іеріа^к иіой *'Ауар тг4?
Л’-Эюітіа? т/]? ттаібіохт;? Харра? ту;? уиѵагхб? ’А]Зраа[л. хаі еіриуоѵ
оі ѵіоі Чо[ла^Х еі? т/;ѵ "Е8р/]3оѵ хаі ЁттоАё[Л/]'7аѵ [лета тыѵ ёВѵыѵ хаі
40»аіу[лаЛытЕи<таѵ хаі хатехиріеѵсаѵ еы? т?,? у7)? ёттаууЕХіа?. хаі ёпХ^с-9»]
- ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 55
» у./] та$ карерроХа? тйѵ ѵійѵ ’1ора/]Х. ^ѵ Зі аріЯрб? айтйѵ со; г{ і
арро; тт;<; кара то уііко^ т^<; -ЭлАабШ)?. хаі ёкореѵоѵто уѵрѵоі хаі
- т)сі9іоѵ хрёа ёх хсобі'соѵ хаі хйр'^Хсоѵ хаі ё'кюѵ аі’рата хт'^ѵйѵ. теХе-
аО'еѵтсоѵ бё урбѵсоѵ с' хатехратт)<оаѵ оі ѵіоі ’іара/;Х каааѵ т^ѵ ут]ѵ т^;
ёкаууеХіас, Г;Ѵ е&охе хйрю; б 9еб; тй ’Арраар хаі тф окёрраті 5
айтой рет’ айтой ёкі раоіХеіа; Вй^а ‘ НрахХеіоѵ ѵіой ’АрреХаоѵ той
- трітоѵ. хаі хате^ѵѵастеѵтаѵ ёѵ бХаі; тай; ѵг4ооі; хаі хатеохейа^оѵ
ёаѵтоі; кХоіа хаі -^Х9оѵ кХооі ёкі та; уюра; хаі та; ѵ/іооѵ; т^;
бѵаесо; р.еурі тг,; реуаХт;; Рйр/]; Кр/]тту; хаі ВарѵХ&ѵо; хаі
’іХѵріхой хаі Гіуѵтоѵ хаі ѲЕоааХоѵіхт); хаі ’Арреѵіа; тт); реуа- до
Хт); Т'О; ёкёхеіѵа Рйрт]; хаі етера; ѵт;<7оѵ; кХеіога; хаі ёкоіт]оаѵ
ёк айтаі; боа 7]9еХт](7аѵ хаі ёхратт]оаѵ айтйѵ есо; аѵркЛт]рйоесо;
урбѵсоѵ. ёѵ 4 бе тф 4 ёрборатір 2 урбѵсо тт]; ё/Зббр/]; ® реаойат}; уі-
Хіабо; реХоѵаіѵ * г^иѵаі ® той 6 кореѵЭ^ѵаі 6 хаі хатахѵргейоаі
т^ѵ 7 тйѵ сЕХХт]ѵ<оѵ ретаѵаатейоѵааѵ у^ѵ ’ акб ут]; 8 Аіуѵктоѵ есо»; 15
АіЗсбкіа; хаі акб Ейфратоѵ 8 есо; ’Іѵбіа; хаі акб /Зора ёы$ да-
Хаооі]; 10 ѲеегоаХбѵіхт]; хаі акб 44 аѵатоХ&ѵ есо; бѵорйѵ ёѵ ё^§о-
раоіѵ 4? арі-Ярой *’ ёкта т]рюѵ 44. хаі ёѵ бікХбт«]Ті 18 * еётаі б.^ѵ^б;
айтйѵ ёкі траут]Хоѵ каѵтб; аѵЯрйкоѵ хаі ойх ёотіѵ ёЯѵо; рааі-
Хеіа ѵкб тбѵ ойраѵрѵ т; 46 ісуѵоѵба 48 коХерт]таі рет’ айтйѵ. хаі-20
рета тайта 7]ТТ7]Ят)соѵтаі ѵкб той (ЗабіХёсо; т&ѵ Рсораісоѵ хаі ѵко-
таут)боѵтаі айтф. хаі уар 17 айтт] 47 реуаХѵѵВ ^аетаі йкер капа; 18
та; раоіХеіа; тй ёЯѵйѵ хаі ой р/] хатаХеіф8?| ё^ айтйѵ ойберіа
еі; тбѵ йиоѵа. еуеі уар бккоѵ 18 &ѵѵаресо<; 8і’ ой 18 каѵте? ^ттт]#-/;-
ооѵтаі 8і’ айтой. акеѵтей-Зеѵ 80 рёѵ ^ра? о<реЛеі, ауактрн, ёх т&ѵ 25
ёухѵхХісоѵ урбѵыѵ тйѵ рааіЛёыѵ.20 * хаі айтт] у АХ^еіа тйѵ'краура-
тсоѵ ^еіхѵѵаіѵ 24 еаѵт^ѵ фаѵераѵ.
V. ’Ахойоате айбн; ёѵ ахріреі^2*, ауакт]тоі22, кй<; оі теоааре?2’
РатХеТс аХХт]Хок; оѵѵеауё9т)ааѵ, оі Аі&іоке<;24 Махе&бспѵ 24 хаі оі
1 нѣтъ—Г. па. пъ.—2 ёрборатгхсо—Г. па. пь.-, отсюда начина-
ются списки Р» па. п.ъ—8 нѣтъ—Г. п.а пь:—4 рёХХеі—Р. п.а пъ.—
8 оѵѵе^іёѵаі—Р. п.а пъ.—8 нѣтъ Р. па. пъ.—’ той? т&ѵ 'ЕХХт;ѵсоѵ ре-
таѵаата<;—Р. п.а пъ.—8 нѣтъ—Г. п.а Пъ.—8 Аі8юке'а<;—Р. п.ь, нѣтъ—
Па.—м ВѵВ-аѵіа<; хаі есо<; Пбѵтоѵ хаі Рюрт]$ хаі ’Арргѵіа<; хаі акб 9а-
Хаооѵ;<; рорра есо<;'-і-Р. п.а пь.—“ акб ё|3§бр7]<;—Р. и.“ пь.—* 12 * ёрб'о-
ра&—Р.—18 т&ѵ арг&рыѵ—Р. п.а пь.—14 * крб<; тшѵ бхтсо—Р. п.а п6.—
18 акХ6тт]Ті—I. п.а пь.—46 каааѵ—Р. и.° пь.—17 кара каоі—Г. п.а
Пъ.—48 нѣтъ—Р. П.а пь.—48 акб 9еой коХХ^ѵ ^йѵаріѵ ёсо<; Оѵ—Г.
п.а пь.—20 нѣтъ—Г. П.а &<; хаі фаѵераѵ т]хоѵаате т^ѵ ахрі-
Реіаѵ айт^<;—Р. п.а пъ.—22 нѣтъ—Г. п.а Пь,— 23 нѣтъ—Р- П-а Пь.—~
24 Ді9 юксоѵ х«і оі етероі—Р. п,а
56 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 Рьораіоі оі ХеубрЕѵоі 'ЕлХ/]ѵг$, 4 ЁЭеасато * ДаѵцХ б 7с^о<рѵ)Т<]С
аисгіоѵта^ 3 р,ЕуаХ7)ѵ .ЗаХааааѵ 8 *.
VI. 4 ’ЕкрофідтЕиаг АЁусоѵ, оті р,ЁХеі ёх акерріаго^ Хоѵаі 5 Зи-
уатрбі; ФыХ 6 расіХгах;’7 АіЗіоніа; аѵа^аіѵЕіѵ 8 Зт)ріоѵ ЕХ'&ар.Зоѵ Ц
5 ог тгр/ тбѵ Рыріаісоѵ раоіХеіаѵ 8 Ёх оперр.ато<; АіЗібпыѵ Ёстіѵ хаі абт>]
крофЯасЕі тф гкф Ёѵ таі; Ёсуатаі; і]рЁраі;, хаЗФ; хаі 6 проірг,т»];
Да^іо [лартѵрЕі Хбусоѵ „Аі&іокіа проФ&ааеі '/гіра. айт^; тф ікф“.
тіѵе; ое тбѵ а^рбѵиѵ Ёѵбрііоаѵ оті &а т;ѵ Аігкбпыѵ расгіХгіаѵ *
Еірт^ХЕ тайта б Даріо, аХХ’ Ёфейоаѵто т?4ѵ аХ^гкіаѵ р.^ оуѵіеѵте;.
10 ой уар Ёатаі 10 * ё&ѵо; 44 % “ рааіХеіа йпб тйѵ ойраѵбѵ ^иѵарЁѵт] ха-
та^иѵаотЕйоаі т;ѵ тйѵ уріатіаѵйѵ расіХгіаѵ. те-Эырахютаі уар ѵпб
той еѵ отаѵрф пауеѵто; оганбтои 12 * * Хріотой 42.
VII. ’АхобаыріЕѵ т/ ПайАо; б г)ебпгаіо; про^убрЕУаг 18 Хеуыѵ.
„аЗеХсроі ,8, й; 48 ар$?) то Ёх рлаои хаі 15 * * тбте акохаХи«рЯт;аетаі б
15 аѵор.о;“. ті ойѵ Ёсті тб Ёх рЁаои 48; тоутеотіѵ тйѵ Рсораіыѵ 45 расгі-
Хеіа. пааа уар арх^ хаі Ё^оиоіа той хбарои тойтоо хатару7]гЦсгЕтаІ
оіѵеу тайт^; хаі уар абт?) поХеріЕТтаі 47 хаі 18 паѵта та е-Зѵ; та
буууиѵойѵта 19 иет’ айг;; аѵаХылЦсоѵтаі йн’ айт^; 19 хаі хатахра-
тт;<ш есо; ой ирофЗабЕі т; угір айтт); тф -9еф хата т^ѵ той 29 апо-
20 отоХоу 20 фсоѵт)ѵ 21 „бтаѵ хатарутдЗі) паба арх^ хаі Ё^оиаіа, тоте
хаі айтоі; пара^Фогі 22 т;ѵ раоіХеіаѵ тф Згф хаі патрі“. поіаѵ ра-
аіХеіаѵ ХеуЕі; 25 ^/ріоѵбті 28 тйѵ хр1ятіЙѴ&ѵ- °й *а' гт; ЁрааіХЕиааѵ
оі ‘Ерраіоі хаі ё^ехопт] Ц рааіХЕіа айтйѵ йпб тйѵ 28 Рыраіыѵ; 28
йоайтійі; 25 хаі оі Аіуиктіоі хаі айтоі аиоХойѵтаі. 2® йаайтыі; оі Ва-
25 РиХйѵюі оі июі 28 хаі айтоі хатетбЗ^саѵ йкб тт]<; тйѵ Рьораісоѵ |3а-
оіХеіа?. ёххокею^і; *’ уар т^ѵ тбѵ Махе&бѵсоѵ рааЛеіаі; хаі тйѵ
Аіуитгтіыѵ хата тбѵ Рсоріаіыѵ 27 оі уар рааіХеіі; тбѵ Р«Р“
‘ «<;—Г. п.а •гс4.—-2 доб. айтойі;—Г. п.а Пъ.—8 еі? т^ѵ—I. п.а
пъ.—8 доб. хаі—Г. п.а пъ.—5 нѣтъ—Л п.а пь.—8 —Г. п.а пь.
7 РаоіХЁыѵ—Г. п.а пь.—8 т)уоиѵ ті) расіАеіа тйѵ Рыраіыѵ—Л П.а пь.—
9 раоіХіооаѵ—Л п.а пь.—10 ёсгті—Л п.а пь.—“ нѣтъ—Л п.а Пь.—
12 хиріои той гкой ^ріыѵ—Л П.а пь.—18 т^і; тгрбі; ©ЕоааХоѵіхок; ёіи-
бтоХт]<; АЁуыѵ ёѵ таи; еоуатаі; ^р,Ёраі<; ттгрі т^і; тйѵ Рсораіыѵ раоіХгіа;
крооЕ/гтЕ а^ЕЛфоі— Л п.а Пь.—48 Ёсо<;—Г. п.а я4.—85—46 нѣтъ—Л п.л
Пъ.—48 ЁЗѵйѵ—Л п.“ Пъ.—47 аѵтіігоАЕрі^агі—Л, тгоХе^сеі—п.а пь
48 нѣтъ Л. П.а пъ.—49— 49 оиухробоѵта [лЁіоѵ айт^і; хаі аѵаХйоіі
айта—Г. п.а пъ.—29 аігоатоХіх^ѵ—Г. п.а Пъ.—24 доб. ХЁуоисаѵ оті—
Л я.“ пъ.—22 ігара§ф—Л п.а пъ.—28—28 ЛЁуи> —28 т^<; тбѵ Ры-
[хаішѵ РаоіХЕіаі;—Л п.а пь.—26 нѣтъ—Г. па пъ.—28 доб. ’Іара^Х—Л
Я.“ Пь.—27—27 нѣтъ—Г. п.а Пъ,
Откровеніе мефодія патарскаго. 57
рарсоѵ тоѵтЁбТі Тобрхоі хаі ВоѵАуароі хаі оѵтоі хатеттсоО^оаѵ йтб і
г/]? тйѵ Рсоріаісоѵ рааі)<ЕІа?.
VIII. I Ік^рса&гіоід? * оё тт.? тйѵ Гкра&ѵ р абсХеіа? 1 аѵаотг/юѵ-
таі2 аѵт’ аѵт’^? хата т?)? тйѵ Рсорсаісоѵ оі ѵіоі ’Іб[лат(Х 2 оі ^Еубрюѵоі
Еарахтрюі, ой? б ДаѵцХ ррауюѵа ёхссХесе, хаі аѵтіта^оѵтаі т^ѵ Рсо- б
р.аісоѵ расіХгіаѵ ёт’ 3 арѵ9’[лф гроорсатіхф у^рбѵср, Йюті 7}уухЕѵ 7) ра-
аіАгіа 8 хаі ойх Ёаті (л'^хо? урбѵоѵ. ёѵ уар * тф бѵрстХ7)ройо9аі та 5
<р' етт; т?}С 5 уЛіа&о? Ёхріі^ойтаі у тйѵ Пгрбйѵ {ЗаоіХЕіа еі-Э- ’ 6
оѵтсо? Ё^ЕХеибетаі то отЁррса той ’1ор.а?р. 9 * * Ёх тт;? Ёрг(ілоѵ хаі ё^юѵ-
те? бѵѵау9т;боѵтаі брсоЭ-ѵрса^бѵ 7 еі? Гарасо'і т^ѵ рюуаЪ]ѵ ёті '^[ле- іо
ра? іул, 8 Ёѵ9а Чурой? о той Мао?) Ё&Еаоато тбѵ бсруібтраттзуоѵ тт;?
&ѵѵар.Есо? хѵріоѵ. хахЕі т7,т]рсо'9'7]бЕтаі то рт]-9Ёѵ 8іа ’іе'Сехг^Т. той
троф^тоѵ’ вѵіЁ аѵЭрсотоѵ, хаХЕбОѴ та 9/)ріа той аурой хаі 9 та те-
ТЕіѵа той ойраѵой 9 хаі трбтргфаі‘^ айта ”. ХЁуЕі хйрю? таѵтохра-
тсор, оті Зѵаіаѵ р.Еуа)<т;ѵ 9ѵасо йрсіѵ от;[ЛЕроѵ, 'іѵа <раут)ТЕ оарха? <?ѵ- іб
ѵаотйѵ хаі тіете аірса уіуаѵтсоѵ". Ёѵ айтт; ГарасоО’ тЕбойѵтаі Ёѵ отб-
[латі ріау аіра? таѵТЕ? оі бѵѵаотаі тйѵ ' ЕЛХт;ѵсоѵ тоѵтЁбТіѵ Рсоріаісоѵ
сосгеі уіХіа^Е? т' 12 т;рііоѵ. 12 ха9со? айтоі атЁхтЕіѵаѵ той? оѵѵаста?
тйѵ ' Ерраіыѵ хаі тйѵ ПЕрбйѵ обтсо?1;’3 хаі айтоі тЕбойѵтаі ёѵ оі? <3
ЁтіхЁхХ^таі оѵо? аурю?, 5ібті Ёѵ -9'ѵр.ф хаі брут; атобтаЛт;боѵтаі 14 20
Ёті тробсотоѵ таат;? тт;? у?)? Ёті 15 той? хатоіхойѵта? Ё<р ’ бАт;ѵ т^ѵ
уг(ѵ. хаі Ёбтаі. т; тароѵоіа айтйѵ таі^ЕІа аѵтріЕсо? хаі троторЕѴбоѵ-
таі 16 Ёті тт;? ут;? 15 тЛт]уаі 8„' бХЕчіро? атсоЛЕіа срЭора хаі Ёртдриобт?.
ХЁугі 17 хйрю? ’8 тсо ЧараГ|Л &іа ВІсойаЁсо?' яоійу б'тс ауата ” хйрю?
1 нѣтъ—Г. п.а Пъ.—я—2 аѵтюттіооѵтаі хаі айтоі оі ’іор.ат)ХТтаі
Гсор.аісоѵ—п.а пь.—3—3 нѣтъ—Г. п.а пь.\ отсюда совпадаетъ Париж-
скій списокъ 947, начало котораго слѣдующее: тХ^ри^ЕІот]? тйѵ Шр-
ойѵ РаоіЛЕІа? аѵаотт)ооѵтаі Ёѵ тайтоі? ѵіоі ’ІоріагД хата Рюрсаісоѵ ^а-
аіАЕІа? •фроѵѵ Кйтроѵ ті]? ёХееіѵгІ?. ойх естіѵ тХ>][лсоѵ хаі хЕхаѵрсЁѵт]
Кѵтро? аХХ’ Ёѵаі^отсб^т]? хаі Фо|ЗЕрсо[лЁѵ7] таѵроѵ отоіуЕіоѵ Аауойсга хаі
’ А<рро^ітт)ѵ, тоЛЛ^ тгоойаа -ЭХіРеіоі?. усорі? уар еіоіѵ торѵЕіа? хаі
а^ЕІуіа? ёті арійкой /рбѵсоѵ Ёр<5орсатюрюй, 5юті ’^ууіхЕѴ 7) РаоіЛЕіа
ха9сб? аѵсоО'Еѵ хаі ойх Ёатаі [Л7)хос.—4 нѣтъ—Г. п.а пъ.—5—8 та
Еттахооса гР^ор.-фхоѵта ё'тт] т^? Ётта—Г. п.а пь.—6—6 нѣтъ—Г. п.а
пь.—7 нѣтъ—Г. п.а пь.—8 трЕІ?—Г. п.а пъ.—9—9 нѣтъ Г. п.а пъ.—
,0 трбтргфоѵ—Г. Пь"—** доб. ^Ёусоѵ- оѵѵау^тЕ та тгтгіѵа той ойраѵой
хаі та 9'^ріа т^? у^? таѵта—Г. п.а пь.—12 бу<?от]хоѵта—Г. п.а пь.—
‘з—сз птЁррсато? ’іорса^Х о?—Г. п.а пь.; доб. ёѵ атбрсаті [лауаіра?—
Л.—14 атобтаХ-^ОЕТаі—II.—18—15 нѣтъ—Т. п.а пь.—>—’6 тротЕоойѵ-
таі--П.---17 СОбТЕр ХЁуЕі—Г. п.а пь.—18—18 нѣтъ—Г. па пь.
8
&8 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 б -9-гдс й[ла? ауаут] 1 гі? тт^ѵ у^ѵ т/]? ёкаууеХіа? той хХт]роѵоіи.?1саі
айт?]ѵ, аХХа біа та? ар.артіа? тйѵ хатоіхойѵтсоѵ ёѵ айттг ойтсо? хаі
той? иіой? ’Іор.а^Х ой/ оті ауаксоѵ айтой? хйрю? 6 -Эго? бібсосгіѵ
айтоі? * * сйѵар.іѵ 8 той храт^саі 3 тт;ѵ ут]ѵ тйѵ /рютіаѵ&ѵ, аХХа 8іа
< 5 та? аріартіа? хаі та? аѵориа? та? йф’ т;р.йѵ уіѵор.Еѵа;. ор.оіаі уар
айтйѵ ойх ёугѵоѵто ойб’ ой р.^ угѵідсоѵтаі * ёѵ бХаі? таі? угѵгаі?,
хаЭсо? ф7]сіѵ 6 акботоХо?, оті р.гтт)ХХаЕаѵ т?(ѵ філуіх'^ѵ /ртулѵ 5 гі?
т^ѵ карбіфѵоіѵ, оъууіѵбріЕѵоі [ліа уоѵаіхі катх,р ар.а ойѵ 6 иій, 6 «сай-
ты? хаі оі аогХфоі крб? та? гаотйѵ а&гХфа? ойѵ ’ каст] т7 соууЕ-
іоѵгіа айтйѵ кросфайоѵтё?, хаі ё^гхайіЦсаѵ тт) орг^Еі айтйѵ гі? аХХт,-
Хои? арсеѵ 8 ёѵ арсгстіѵ т?,ѵ аіо/'/)рюойѵт)ѵ хатгруа^6р.гѵоі 9. о іа тойто
карёбсохгѵ хйрю? 6 Яго? айтой? гі? угіра? тйѵ раррарсоѵ йф’ <Ьѵ
кгсойѵтаі гі? ахаЗарсіаѵ хаі риаѵЭйсіѵ айтйѵ аі уоѵаіхе? йко тйѵ
ц.г[ліаср.гѵсоѵ 10 ’Ауар^ѵйѵ.
16 IX. Каі кара§оЭт)с:Етаі у?] ’Арр.гѵіа? хаі Каккаоохіа? гі? аі/р.а-
Хсосіаѵ хаі гі? сфау/;ѵ а/Эт]<70ѵтаі 12 2іхіХіа? 13 хаі 9аХасот]<; 44
ёѵ р.ауаіра акоХойѵтаі 15 Розріаѵіа сфауг)сгтаі хаі гі? <рѵу?(ѵ тракт)-
сгтаі 18 хаі ѵт)<тоі т/]? ЯаХасот]? хаі аі караО-аХассаі 1кара^оЭ-т;-
соѵтаі, Ѳрахт] хаі Пбѵто? и.а/аіра акоХойѵтаі, ВиЗаѵіа 18 хаі Фриуіа
20 еѵ цауаіра теЯѵ^оѵтаі 18 йко аѵё[лои 19. хаі йфсоЯг(сгтаі і) харбіа
тйѵ бХоЯргибѵтсоѵ 20 хаі ёф’ йкгрт]фаѵіаѵ аргЦсоѵтаі 21 хаі ХаХт;-
ооиоіѵ йкгроуха гео? той хаірой той ТЕТаур.гѵои айтйѵ 22. хаі хата-
храт7)соисіѵ каоаѵ т?(ѵ ут^ѵ ако ^Зораѵ хаі -ЗаХасот]? хаі ако аѵато-
Х&ѵ гео? 23 боеріеоѵ Зі. хаі /еросочЦсоѵтаі 25 аі /йраі т&ѵ оіх7]тбрыѵ
25 хаі акоурафгтаі ё'хасто? та бріа айтйѵ хаі та ^йХа той брорюй хаі
б /ой? ті]? ут)? хаі 26 оі ХіЭоі хаі 7) гйфоріа тт)? у/]? 28 гстаі коХХт,27
ёѵ таі? еісо^оі? айтсоѵ хаі та кросфгрбрігѵа бсора тоі? 28 ауіоі? 28 ар-
* ауаугТѵ—Г. п.а пъ.—2 нѣтъ—Г. п.а пь.—3 пѣтъ—Г. п.а пъ.—
* уёѵоѵтаі—Г. П.а п\ — 5 урЕіаѵ—И. — 8 хаі иіб?—Г. п.а пь.—’ хаі
ёѵ—Г. п.а пь.—8 арсгѵЕ?—Г. № пь.—9 хатгруаор.Еѵоі—Г., хатгруа-
сар.Еѵоі—п.а пъ.—1(1 акютсоѵ—Г.—11 фі»ут;ѵ—Г. ѣ.а пъ.\ нѣтъ—П.—
12—сфауюЯ'^соѵтаі—И.—13 ЕіхгХіа уар хаі Аоіа—77".; 2ихгХа—Г.
п.а пь.—14 пѣтъ—П.', 14Хасосоѵ—Г. п." —18 ако&аѵойѵтаі—I7. П.
п.а пъ.—16 доб. Кйкро?—Г. п.а пъ.—11 доб. [лауаіраі? хаі аі/р.аХсо-
сіаі?—Г. П. п.а пь.—18—18 хаі есоѵтаі соогі ахрі&Е? гі? кХт)9о? бтаѵ
сѵѵаЯроі^гтаі—Г. п.а п1. — 19 хаі оііто? ЯеХеі йко&еіѵ хаі тб окгр-
р.а—И. —20 оХоіІргот&ѵ—Г. п.а пъ.—21 арЯт^гтаі—Г. п.а ай-
тоТ?—Г. п.а пь.—23 хаі—Г. п.а пъ.—24 доб. хаі акохтаѵЗйсіѵ оі аѵ-
Зрсокоі ёѵ (іа/аіра айтйѵ—Г. п.а пь. — 25 акохтаѵіЦооѵтаі — И.—
26—26 нѣтъ — Г. п.а пь.—27 коХй?—Г. п.а пъ.—88 тыѵ ауіеоѵ—Г.
п.п пъ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 59
гЦяоѵтаі йк’ айтйѵ хаѵ те )грѵбб? 1 хаѵ те аруѵро? ?) Хі-Эоі тір.юі * і
уа/хб? 2 хаі сгіо7]ро? 2 хаі та ігра гѵбйр.ата хаі3 ѵі. ррбр.ата атаѵта
хаі тгаѵта та тірла айтйѵ Ёаоѵтаі 3. хаі 4 * ѵкЕрѵфсо^бЕтаі 7] харйа
тбѵ ЁуДрбѵ 4 гіо? аѵа^7]ТГ|00исіѵ хаі айтой? 8 той? 8 ѵгхрой?. хаі ой
сргіооѵтаі тіѵб? Ёх 6 тбѵ ауііоѵ ойтг //(раѵ 6 ойте орфаѵбѵ ёХе^ооѵсіѵ, 5
атір.аооѵсгіѵ у/;раіой? хаі ойх гйолХау'/ѵісгОббіѵ Ёті абчкѵЕІ? хаі а&ѵ-
ѵатоѵ?. хаі Ёрлтаі^оисгіѵ ігроі? хаі [ліаѵсѳбіѵ ѵаой? 7 хаі 7 та ауіа тбѵ
ауісоѵ. хаі ойх еотіѵ б рѵбріЕѴО?. хаі готаі о 6§о? айтбѵ атб !)«-
Хаос’/)? Ёсо? 8 •ЭаХаобТ]? 8 хаі ато (Зораѵ есо? т7(? Ёр/)[лоѵ ’Е9рт)|Зоѵ,
хаі хА7]Э^бЕтаі ооб? айтбѵ сгтгѵо/соріа. хаі атохтаѵЭбоіѵ 9 трое- ю
|3йтаі 10 хаі трЕбрйтіоЕ? йт айтбѵ 11 хаі тстсо/оі хаі тХойаюі аѵаірЕ-
{Цсіоѵтаі ,2. хаі р.ахаріойаіѵ оі і^бѵтг? той? Ёѵ 13 хиріео13 тгЭѵ^аѵ-
та? ,4, 7) уар йтб тоб атоотбХои ХгуД-гІега 15 таі^гіа т;тоі 16 атоата-
аіа 16 трбтт] 17. хаі атохаХифЯ^агтаі 18 б аѵЯрыто? 19 т/]? лтсоХЕіа?.
тароосса хѵріоѵ ойх гругтаі аАХа тга'огѵіЦегоѵтаі 19 оі аѵФрсотоі 15
трбтгроѵ хаі Хір.со?оѵсгіѵ 20 хаі бХіуюЭбоіѵ 21 оі аѵЭрсотоі22 хаі уеѵ?-
сгоѵтаі аі убраі аратоі хаі Ёр7]р.со{И)ООѴта>. 23 тоЛеі? 23 хаі тб хаАХо?
тбѵ бргсоѵ афаѵктіЦсЕтаі. хаі 24 &іа то бХіусо9^ѵаі т'^ѵ аѵ9рсот6тт]та
р,іаѵ9т]огтаі 7] у?) 28 Ёх той аір.ато? тбѵ урютіаѵбѵ хаі28 хратг^Еі
той? хартой? айтт]?. еіоІ уар оі аѵ9розтоі оі хрхтобѵтг? 211 тѵраѵѵоі 21
хаі еі? Ёрт)р.со5іѵ т^оѵілѵ. ЁфОариЁѵоі уар еісіѵ хаі еі? <р9ораѵ ато-
Хойѵтаі.27 ёѵ §ё ту] ар/.УІ тт)? Ё?б§оѵ айтбѵ ті]ѵ Ёх т^? Ёр/][лоѵ уг-
ѵо[лЁѵ7]? хата тг(ѵ той 28 Хсот^ро? 38 фсоѵ^ѵ „ойаі таі? Ёѵ уаотрі Ё^ой-
оаі? хаі таі? чкДа^ойоаі? Ёѵ Ёхгіѵаі? таі? ^[лераі?". роркраіа уар
айта? аѵаХбооѵсгіѵ хаі та /Зрёсрт] айтбѵ артгасгаѵтсоѵ 29 -Ёх тбѵ р]ТЁ-25
1—1 ^рибіоѵ хаѵ тг аруѵріоѵ хаі Хі-9оѵ тір.іоѵ— Г. п.а пъ.—
2—2 нѣтъ — Г. п.а пь.-, отсюда начинается списокъ Дохіарскій.—
3—3 нѣтъ—Г. п.а пь. — 4—4 нѣтъ—Д. — Б — 8 той? тбѵ ауісоѵ—
Г. п.а пь.—6— 6 пѣтъ—Д Г. п-а да6. — 7—7 пѣтъ—Д. 11. Г. п.а
пь. — 8 хаі аттб аѵатоХбѵ Ёсо? §ѵо[лбѵ — Г. п.а пъ. — 9 атгохтхѵ-
іЦаоѵтаі—И.— 40 тгрЕСіЗѵтЕроі — Г. п.а п.ъ\ тгатЁрЕ?—II.— 11 тбѵ
’1бр.ат)Хітсоѵ — II. — 12 аі[латЕ&ѵт]^оѵтаі—Д. ‘3 нѣтъ — Д. — 14 доб.
ѵгхрой? — Г. п.и п1'. — 48 р7]-9сіоа-—И.— ІС—іе нѣтъ — Д. Г.—
17 айтт] есгті—Д Г. II. п.а п».; доб. срг(сгі уар оті Ёаѵ р.7] гХ9т] г,
атгоотаоіа тгрбто;—Г. п.а пь. — 18 ат:охаХѵф9бсгіѵ—Г. п.а пъ.—
»».—•» пѣтъ—Г. п.а п.ь.—20 доб. хаі ТЕ'9ѵ7]^оѵтаі—Д. Г. И. п.а пъ.—
21 бХіу<о9-т)бОѵтаі—Г. п.а пь.—22 пѣтъ—Г. п.а пь.—гэ—23 Ёр7)|лсо9гг
бгтаі ітбХі?—Д—24 нѣтъ—Г. да."да6.—28—28 нѣтъ—Г. п.а пь.—2е доб.
хаі асрЕѵтгроѵтЕ? т/|Ѵ уг(ѵ Ёсгоѵтаі—II. — 27 атсо'ТтаХ^ооѵтаі—Д. П.—
асоттіріоѵ—Д. Г. п.а пъ.—29 арлаі^оѵтЕ?—Д Г. п.” п.ь\ артгаааѵ-
Тс?--11.
60
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 рыѵ хатао<ра?;оѵбіѵ * хаі та ауіа р.оХѵѵоѵаіѵ хаі аѵухоітааоѵаі таі;
уѵѵаі^іѵ айтыѵ ёѵва (лѵатіх^ гкаіа2 ётгітеХеТтаі ёѵ тоі; іероі; тб-
тоі; 3 хаі та; іера; отоХа; атгеѵоѵооѵбіѵ та; уоѵаіха; айтыѵ оі * ѵіоі
айтыѵ хаі Зѵуатёрг; ётгіЭтроѵсіѵ айта ётгі той; і’тгтгоѵ; айтыѵ 4 хаі
5 еі; та; хХіѵа; айтыѵ 5 ёіратгХыаоѵбіѵ та іера тыѵ ёххХт^оіыѵ 6 хаі та
хтг4ѵГ| айтыѵ ёѵ тай; ХаріДіѵ ’ тыѵ ауіыѵ ^ооѵсіѵ 8 хаі 9 еооѵтаі <ро-
ѵеі; біЕ<р$арріёѵоі 9.
X. Ка-Эы; <рт;<7і б іерб; 10 акботоХо;* „ойу,і тгаѵте; оі ё^ ЧарагД
’1брат]ХТтаі ту/.оѵоѵ *\ аХХ’ ё^ айтыѵ ёаыО^баѵ у^іХіаЙе; тыѵ ѵіыѵ
Ю ’іара;Х. ой уар тгаѵте; ёхарлраѵ убѵѵ ты 12 В^Х 12 хаі 13 па; 6 Хаб;
оіеоы&т)" *3. оѵты; уеѵт7бетаі хаі тф тбте хаіры. тгаѵте;14 уар урі-
атіаѵоі хаХооѵтаі оХіуоі бё гйреО'^боѵтаі 15 ^рютіаѵоі, ха-9ы; 6 хо-
рю; ёфТ]’ пара ё>Яыѵ 6 ѵіб; той аѵО-рыпоѵ ётгі10 тті; уту; 16 ейр/ухеі
тгютіѵ“ 6Хіуы9т)оетаі уар тбте т; пісті; тыѵ у^рютіаѵыѵ хаі атар-
15 ѵг(боѵтаі 18 уырі; ріа; хаі хоХаоеы; 19 тбѵ тіриоѵ 20 атаѵрбѵ хаі та
ауіа [лоот/)ріа хаі ахоХоѵб^аыоіѵ тоі; ѵіоі; ’1бр.ат;Х. оіа тоѵто б
'Э’Еіо; апбатоХо; ПайХо; 21 проех^рѵ^е 22 Хеуыѵ „оті ёѵ йотёроі;
хаіроі; аттоотГ|боѵтаі тіѵе; т7); 23 тгіатеы;, тгросіЕуоѵТЕ;83 тгѵейр.а 24
тгХаѵт]; хаі25 бібаахаХіх; 86 баі[лбѵыѵ 26 ёѵ 27 йтгохрюеі феѵооХбуыѵ 88
20 хехаиатт;рЮ[ЛЕѵыѵ т^ѵ ісіаѵ аѵѵеібт)аіѵ“ хаі тгаХіѵ б айтб;* „ёаоѵ-
таі29 ёѵ таі; ёауатаі; ^[лераі; хаіроі 30 уаХетгоі. еооѵтаі уар оі аѵ-
Фрыпоі 30 фіХаѵтоі3' сріХаруѵроі аХа*(6ѵе; йперт]<раѵоі ^Хаб^<7][лоі 32,
уоѵейаіѵ Жпеі&еТ; біуарютоі аѵбоюі а<пгоѵбоі 33 аоторуоі біа^оХоі
ахратеТ; 33 аѵ^ріероі асіХауаЯоі тросбтаі 3‘ тротетеі; тетѵсрыріѵоі36
1 хатао<раттоѵбі—Г. п.а п.ъ\ доб. той; іерой; еѵбоѵ еі; та ауіа
тыѵ ауіыѵ ёттеХойаіѵ—Д—2 теХеіа—II.—3 нѣтъ—Д—4—4 хаі той;
ѵіой; хаі Э'ѵуатера; айтыѵ хаі отрыооѵсіѵ—Г. П.а пъ.—5 доб. ёто8т(-
оааіѵ хаі—И.—6 доб. тгётгХа—Г. п.а п\—7 Харѵа^іѵ—Г. Д. П. п.а
пъ.—8 доб. хаі тютюоѵаі—Г. п.а пь.—9—9 ахоѵсоѵтаі бё ірыѵ^; 5іе-
<рЯар[леѵ^;—Г. п.а пь.—40 {кіо;—И. Г. п.а пъ.—“ нѣтъ—Г. п.а пъ.—
12 тт) ВааХ—Г. п.а пъ.—13— *3 нѣтъ—Г. п.а пъ.— ХІ пропускъ въ
Дохіар. сп. до ой уар ю^йаоѵоіѵ,6117_18, включительно.—15 ейріохоѵтаі—
И.—16—18 нѣтъ—Г. п.а Пъ.—17 доб. тыѵ у рютіаѵыѵ—П.—18 атарѵт]гЦ-
аоѵтаі тбѵ урютбѵ—Г. п.а пк.—19 хаі хоХаооиаі—Г. п.а пь.—20 доб. хаі
^ыокоібѵ—II.—21 нѣтъ—II. Г. п.а п1.— ** ттротууореѵое—Г. п.апь.—
23—23 нѣтъ— И. — 24 ттѵгйи.ааі—Г. п.а п;‘. — 25 доб. 8і8аахоѵте;—Г.
п.а'пь.—26—26 ^юаохаХе; оаірюѵе;—И. — 27—27 ёѵ йтгохріоесі і|»еѵоо-
Хбуоі хехаобТ72ріаб[ЛЕѵоі хаі і^іа аиѵеі^аеі—Г. п.а пъ.— 28 ФеѵооХо-
уіа;—И.—29 доб. тіѵё; тѵ;; ттіотеы;—I. п.а пь.—39—30 нѣтъ—Г. п.а
пь.—31 нѣтъ—И.— 32 нѣтъ — Г. п.а пъ. — 33—33 нѣтъ—Г. п.а п.ь;
а^рютіаѵоі аігооіааторуеі; ^іа^бХоѵ ахратеі;—II. — 34 нѣтъ—II. Г.
п.а пъ.—35 нѣтъ—Г. п.а пъ.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. .61
фікт]ооѵоі [лаХХоѵ у) <рЛ6і)еоі гуоѵпгс, ррсроюіѵ еиае/Зеіас; 'сгу 81 ой- 1
ѵарѵ айтт]? ^рѵт]рѵоі“. хаі айтоі Ёаитой? аіроріосооіѵ тйѵ ауіыѵ
ЕххХт)бійѵ * хаі тгаѵте? 1 2 та йтг’ айтйѵ 7гробтаоббр.Еѵа ёх 3 * угірб?
айтйѵ 3 ехтеХоооіѵ. хаі оі сроройрѵоі' тбѵ хйрюѵ еі? оѵ8гѵ ЛоуібЭт(-
ооѵтаі аХХ’ ёѵ атірніа еаоѵтаі ибурі? аѵк акеХтгіооѵбіѵ т^ѵ гаѵтйѵ 5
'(<от;ѵ. хаі арО'^СЕТаі * ёх тйѵ ігрйѵ 5 /) ЛЕітооруіа тоб -Згой 6 хаі 7
Лі[лй^7] хаі тгайбт] 8 Зобіа тйѵ ёххХ/)бійѵ, 7 7]ѵіха иХ^роитаі б аріЗ-
р.6? тт}? тйѵ у^ріатіаѵйѵ (ЗаоіХеіа? т^уооѵ 8 та урча етт]. 9 хаі тлт]-
ЗиѵіЦбЕтаі Т} ЗХіфі? ёкі той? аѵЭрйтюи? хаі 10 еотаі Хір.6? хаі оло-
киур.6? ,0. хаі срЗар^бОѵтаі оі аѵЭрсотсоі хаі 11 ріф^боѵтаі 11 атгб про-до
бйтгоо тгабт]? тт;? ут)? йбттгр уой? хаЗ’ Ехаотт]ѵ т;рраѵ. хаі хоіта-
бЗ/]бетаі аѵЗ-рсотто? ёѵ тт; бопера хаі аѵаот/;огтаі.тф тгрсоі хаі гир^огі
етгі тт)? фХоіа? тт]с Эйра? айтой той? аігаітойѵта? айтбѵ бХх^ѵ уро-
біоо хаі аууаргйоооіѵ айтбѵ. хаі ёхоаттаѵаот'/]огтаі тгаоа ^<ороХт]^іа
урооіоо хаі 12 аруоріоо хаі тгыХ^бЕі аѵЭрсотто? т:абаѵ ургіаѵ хаі та 15
бруаѵіха біот]ра хаі та ар.<ріа айтой *2. хаі 13 ёѵ айтф тф 13 г@8о-
ілатіхф урбѵсо ттсок^соѵаіѵ оі аѵ&рсоітоі та техѵа айтйѵ. ой уар ібуй-
осооіѵ йтгеѵёухаі и та? ЗХіфеі? айтйѵ18. тіѵо? 10 ойѵ уаріѵ тгарора
хйрю? б З'сб? /][лйѵ шатой? йтгсѵеухаі та? З'Хиреі? ёхеіѵоо? 16; 7]уоѵѵ 17
іѵа 17 іраѵерсоЭйбіѵ оі тсіотоі те хаі атистоі хаі асрорюЗ-^аоѵтаі та.20
і^аѵіа атгб той сітоо, &6ті тгйр оохцчабіа? Ебтаі б хаірб? ехеіѵо?.
хаі [лахроЭиррбЕі хйрю? б Зеб? ёкі та? З-Хіфеі? тйѵ аѵЭрйкьоѵ, оксо?
(раѵйсіѵ оі ёхХехтоі той З'Еой, хаЗФ? б хйрю? е<р7]ОЕѵ, „оті [лахарюі
ёстё бтаѵ бѵеіЙбообіѵ йр.а? 18 хаі оісо^сооіѵ® 18 хаі та ё^с. „обта,?
уар ёйсо^аѵ той? ттрб йр.йѵ кроср^та?. б оё йкоріѵа? еі; тёЛо? ойто? 25
біоЗтібста'Л (лета28 оё 20 т^ѵ ЗХіфіѵ тйѵ ’ібршт)Хітйѵ тт;ѵ уЕѵорі-
ѵт]ѵ 2< хіѵ&ѵѵейбоиоіѵ оі сФЭрьмго! ЗХірбрюѵоі22 ёѵ ігіѵт; хаі §іфт] хаі
уо[лѵбѵ7]Ті йтгаруоѵтЕ?. оі 8г рар^ароі ойтоі еооѵтаі трФуоѵтг? хаі
1 доб. той? 8г та ауіа тйѵ ауісоѵ ётгстеХ^те (? д. б. ётгітЕАойѵта;)
хатао^а^ообіѵ хаі та ауіа рюХйѵюбіѵ—Ц. — 2 тгаѵта—Г. п.а пь.—
3—3 таі? і§іаі? уербіѵ—Г. п.а иъ.— доб. пр)—Г. па.— 5 і-ресоѵ
хаі Хір-а^еі—Г. п.а пь.—6 шріои—Р. п.а пь.——7 нѣтъ—Г. п.а пь.—
8 тгаоа—И.— 8—8 нѣтъ — Г. п.а пъ. — 18—10 нѣтъ — Г. п.а пь.—
11 пѣтъ—II.—12—12 нѣтъ—П., доб. хаі ёѵйтіа—Г. па.пъ.—*3—13 нѣтъ—
Г. пь.—** ёкЕѵеухЕіѵ—Г. п.а п.\ отсюда продолжается прерванный
Дохіар. сп.—15 ёхЕІѵа?—И.—16—16 нѣтъ—Д. П. Г. п.апь.—17—47 тбте
уар—Д.—18 доб. оі аѵЗрсотгоі—Г.—18 доб. хаі еі’ксобі тгаѵ 7?оѵ7)рбѵ р^р.а—
Г. п.а пъ.—28 нѣтъ—Г.^ п.а пь.—21 доб. ті? йтюбтт,бЕтаі—Г. п.а пь.—
2г доб. р) еуоѵТЕ? ёкттіба бсѵТ7](оіа? атгоЛитрсббеоо? тйѵ ’1бр.ат]Хітйѵ
&сохбрѵоі хаі хахоуойрѵоі—Д И.
62 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ітіѵоѵте? оті1 ^оооіѵ аѵаррооіѵ той Хоітой оі урютіаѵоі ёх тйѵ /еірйѵ
айтйѵ *, ёѵййсхбреѵоі 8 сгтоХа? ха-Затер ѵйрфіо?, /.аЛойѵте? Хоуои?
рХао^рои? 3 хата той -Оеой 4 хаі * 2иотт;ро? ’^рйѵ Т/рой 5 Хрютой 5.
хаі хиріЕйбоиоіѵ таоаѵ 6 т?(ѵ ут)ѵ 6 тйѵ Рсораіюѵ етті }<р6ѵоѵ? треі^
б 7)ріОО т;уоѵѵ ’ р^ѵа? р^' 7.
XI. Каі тоте ё^аісрѵ/]? ётаѵаот7]агтаі айтоі? 8 у; і)с7]Хато?г ору/,
ЗХісрі?9 хаі стеѵо^соріа хаі ё^ЕХейаетаі расі/еіа Рсораиоѵ ёх 10 г)а-
Хаос/]? 10 ѵбтоо 11 [лета 12 [леуаХои тіорой 12 хаі ё?;іжѵіс»етаі хаЗатер
аѵЗрсото? тіѵсоѵ оіѵоѵ оѵ ёХоуіі^оѵто оі аѵ&ратоі й? ѵехрбѵ еіѵаі.
10 ойто? ё^еХейоетаі 5іа13 тт)? тйХт;? 14 г?]? ХеуорЕѵт;? уриціои13 хаі
лроахоѵ^бЕі хаі *6'Хатрейоеі 19 хоріы тй Яей айтой т^рера? у, еѵ-9а
ёатіѵ 6 Абуо? той Яеой той цйѵтос. хаі ёХ-Зйѵ ёѵ тгХоіір ріхрй ёі*г-
Хейаетаі 13 хата 47 тйѵ ’Ауарт;ѵйѵ 17 рета реуаЛои -Зирой хаі раХт)
ттѵ рорсраіаѵ айтой ё~’ айтой? хаі ёхоіад^еі айтой? ею? тт;? ёрт)роо
15 ’Еі9р^|Эои, хаЗй? еѵ тф йитероѵоркр уеураттаі „тй? ^ій^етаі еі?
уіАіоѵ? хаі йо ретахіѵтрооаіѵ риріаба?“. хаі аі/раЛозтебаеі та? уо-
ѵаіха? айтйѵ хаі та техѵа хаі б <рб^3о? айтой хаі б трбро? ёіитесгеі
ёк’ айтой? ёттатХасіы? *8. хаі хата/ареі айтой? 18 отеѵо)< соріа ре-
уаЛт) тіѵа біфа хаі19 ЗХіфі? 19. хаі есгоѵтаі оойХоі айтоі40 хаі 21
20 аі уѵѵаіхе? 8 * хаі та техѵа айтйѵ хаі22 бооХейсозсі той? йоХейоаѵта?
айтой?, хаі23 еотаі йиХёіа айтйѵ тіхротёра х.аі обоѵіот^.ра 23 ёха-
тоѵтатХаоіоѵа. хаі еір^ѵейсггі 7) у?) йт 34 айтйѵ 24 ёр^рсѵЭ-ЕЮа. хаі о1
хатаХекріНѵтЕ? Рсораіоі ёігаѵёлЗыоі ёхаото? еі? т?у у/)ѵ айтйѵ хаі 25
еі? х7?]роѵоріаѵ айтйѵ 25. ’Арреѵіа Каттаоохіа Пбѵто? Вт;г)иѵіа Фри-
26 уіа ’Аоіа 26 хаі акЛй? тгаоа тбХі? хаі уйра й~’ айтйѵ Ёр^рсоЗеТаа 27і
хаі кАт;Яиі>8^аЕтаі таЛіѵ тб тйѵ Рсораиоѵ уёѵо? етеі т^? уу? хаі
еір^Ѵсйбеі каста ? оіхоиреѵт] хаі та? б Зѵрб? хаі у ору/; той |3а-
спкесо? тйѵ Рсораісоѵ еатаі еті той? йрѵ'іоарЕѴОо? тбѵ хбрюѵ г(рйѵ
’Р^бойѵ Хрютоѵ. хаі ё'атаі еірт)ѵ<] реуаХт] ёѵ оХт] т?) у/] оіа ой уёуоѵеѵ
1—1 пѣтъ—Г. п.а п.ъ‘, тб Хоітбѵ оі ууютіаѵоі—П. — 2 ёѵое-
йреѵоі—Г. и." пъ.—3 ^Хаоф'/]ріа?—Д.— 4 нѣтъ—Д. И. Г. п.а пь.—
5—5 Хёуоѵте? оті ойх е)<оибі той Лоікой аѵарробіѵ ёх тйѵ уеірйѵ т;рсоѵ—
Д. И. Г. п.а пь. — 6—6 нѣтъ—Г. п.а п'‘. — 7—7 нѣтъ—Д. — 8 тоі?
’Іора^Хітаі?—И.— 9 нѣтъ—Г. п.а пь. — 10 ёѵ $аХасібг1—Г. п.а пь.—
“—ѵотіоѵ реро?—II. —12—12—нѣтъ—И.— 13—13 нѣтъ—Г. п.а пъ.—
“ доб. хехХеюреѵт]?—Д.—15 уриаіа?—И. —16 пѣтъ—И.—17—17 пѣтъ—
П.—18—18 нѣтъ—Д.—19 нѣтъ—II.—80 айтйѵ—Г. п.а п6.—21 нѣтъ—
Г. п.а пь.—28 нѣтъ—Г. п.а пъ~—23—83 йоАеіаѵ тіхротёраѵ хаі бйѵіо-
тераѵ—Г. п.а пь. — 24—24 атаса—Г. п.а пъ.—25—25 пѣтъ—И.' дрб.
Ір7]рсог)-/]оетаі уар—Д. Г. п.а пк. — 26 доб. Тароіа—Д; Тарао? хаі
Кйтро?—И.—27 нѣтъ—Г. п.а пь.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 63
ат? арухббрлоо 1 ой&’ ой рі^ уеѵг(бЕтаі, хаЯбті ёауатт) а ёбтіѵ а г?- 1
р'^ѵт), -?(ѵ 6 -Я-еіо; атботоХо; ПайХо; 3 крогх^ри^Е Хёушѵ „отаѵ еітгсо-
скѵ оі аѵдриптоі гір^ѵт) еіѵаі * ха; аафаХеіа ётгі ту; утд;, тотг ё~і-
тгЕбеі айтоі; б'ХгЯро;“, ха9и; 6 хйрю; ёѵ ейаууеХ'юі; ё<р7]‘ „ббатсгр
уар 7)баѵ 4 5 ттрб той хатахХобрюй оі аѵОрылоі трйуоѵте; хаі тгіѵоѵте; 5
уарлойѵте; 6 хаі ёхуарліі^оѵтЕ; 6 ойтю; ё'бтаі хаі еѵ тай; ёбуатаі; ^рле-
раі;“. ёѵ ’ тайт/] уар т7) ЕІрг(ѵг( ’ еооѵтаі оі аѵ{)рсоттоі еофраіѵбріЕѴОі
хаі ауаХХіб[леѵоі бхіртйѵте; 8 хаі оіхо^о[лойѵте; оіхіа; оі>$ оиу. гсттаі
<рбро; 'Ягой еѵ тай; хар^іаі; айтйѵ. хаі еѵ тй борлтХ7]ройб9аі та уі-
Хіа етт] тт); той 9 хоріои 9 афеи&ой; ёттауугХіа; і^ой 10 еусо р.г9-’ йрійѵ ю
гірлі паба; та; Тріера; ёсо; тт;; тоѵтеХЕіа; той аійѵо; 4о. тбте аѵоіутЭт,-
соѵтаі аі тгйХаі той |Эора хаі ё^еХейбоѵтаі 11 аі ^оѵаріЕі; тйѵ ё&ѵйѵ
аі еібіѵ ха-Э'Еірурлеѵаі ё'біоЯгѵ 12 хаі оаХеоЭт;аетаі ут; аттб тгросйтои
а-йтйѵ хаі сроР^гіідбгтаі айтой; 44 т.а;13 аѵЯріотго; 13 хаі «рей^оѵтаі хаі
ріфооаіѵ 14 айтой; 14 ётгі та орт) хаі ётгі та біг/)Хаіа хаі 45 ёѵ тоТ; ріѵтГ іб
[лаоіѵ 15 хаі ѵгхрсоЭ^соѵтаі тй фо^ю хаі ф9-арт;аоѵтаі тюХХоі хаі ойх
Ебтаі 6 -баттсоѵ та бйріата айтйѵ. та уар ё?;Еруо[ЛЕѵа г-З-ѵт] аттб /Зора,
хаЭй; аѵытгры гір^ха[леѵ 16, ёб9іообіѵ аарха; аѵЯрйттюѵ хаі 9т;рісоѵ
хаі аХбусоѵ 17 хаі той; б<ргі; хаі бхорттіоо; хаі ттаѵ ёртгетбѵ еркоѵ
ётгі тт(; у^; хаі тгіѵообіѵ айтйѵ то48, аірла хаі та18 хт7]ѵйб\] хаі 20
ѵехра бйріата49 хаі та ёхтрйріата тйѵ уѵѵаіхйѵ хаі бФа^оѵбі та
ѵ^тгіа хаі тгареуообі 20 таТ; [лтрераі; айтйѵ хаі еф^аоисі -та хрет;
тйѵ 84 р.7]тгрооѵ 34 хаі хагёбоѵтаі83 айта хаі ©Яеірообі т/(ѵ ут]ѵ хаі
рііаѵоиоіѵ айт^ѵ хаі ойбеі; ё'бтаі б оѵѵариѵо; ст^ѵаі23 ёрітгробЭеѵ
айтйѵ. [лета ойѵ Е^орлатіхой у,рбѵоо тг^ѵ'ха хатаХарыаіѵ 34 ’Ібтгтг^ѵ 26
атгоотеХеі хйрю; б Я-еб; еѵа тбѵ йруготрат^уюѵ айтой хаі ттата^еі
айтой; ёѵ риа хаірой ротг^.
XII. Каі ріета тайта хатарѵретаі б (ЗаснХей; тйѵ Рсоріаіыѵ хаі
хатоіхт^еі ёѵ ' ІерообаХ^рі, ё^оорла&о; 38 )<р6ѵыѵ 25 хаі Г|[лібо. ё^ібѵто; ав
4 рлёурі той ѵйѵ—Д. И. Г. п.а пь. — 2—8 ёоуатбѵ ёбті хаі айтт]
ёоті Г;— Д'ІІ. Г. п.а пь.—3 пѣтъ— Г. п.а пъ.—4 т]ѵ—Г. п.а и6.—5 доб. ёѵ
таі; -;ріёраі;—Д. Л.; аі т;ріёраі—Г. П.а пь.—8 хаі та ё^; —Т7. пь.—
7 ёѵ табтаі; уар—Г.п.апь.—8 нѣтъ — Г. п.а пь.—9 нѣтъ—Г. п.а пь.—
40—10 нѣтъ—Г. п.а и1’. — 11—41 хаі боХХ^<рЭг(бетаі—П.—42 доб. й~б
той ’ЛХе'Еаѵ^роо—Г. П.а Пь.—13—43 нѣтъ—Д—и—14 хрітгтообі—П.',
нѣтъ—Г. п.а пъ.—45 нѣтъ—Д.—46 е’ір-^таі—I1. п.а пь.—47 ДОб. $><оѵ—
Г. п.а пь.—48 аІрлата—Г. Па пь.—19 доб. уобатоатара—Г. п.а пь.—
20 <?йаообі — Г. п.а пь.— 2.—21 айтйѵ — Д. Л. Л., пѣгъ—п.а пъ.—
22 хатебОіообі—Г. п.а пъ.—43 нѣтъ—Д. Л. Г. п.п пь.—34 доб. тгбХіѵ—
Д.Л.Г.п.апь—25—25 ёрооріа^а урбѵсоѵ—Д. П., уріѵоѵ$ 8гѵ.а—Г. п.а
—26—64з ( 1ероббХѵ[ла) 7)ѵ уар р/еуаХѵ] тгбХі; тр чХоѵрлёѵт) ВароХйѵ.
64 ОТЙРОВЁПІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 6е тоб расЛгсос * * ёх Вари?чоѵо<; т^<; ётгтаХбсроо хаі ёшбѵтос; Ёѵ тбтгср
акауЯгі<; 3 тгоѵтіаіЦогта'. 7] тіокіс, 2 '/} ХеуорсЁѵу) 3 ВароХсоѵ 3 бѵ трб-
тсоѵ бррстзрсаті * ХіЭ'ОО хаі гйіКк; хатгХЯ^ 5 б раоіХей<; гі<;5кроб6Хо[ла
хаі басіЛеѵоеі ёѵ айтт] 6 у_рбѵоо<; / хаі тарной. тсХтзроорсеѵсоѵ ’ 64
5 тйѵ тгтаурсеѵсоѵ урбѵсоѵ ’ фхѵт^Етаі 6 оіб<; тг(с атгсоХеіа?. о&то? угѵѵа-
таі 8 гѵ 9 Хсораі^р. хаі іѵатра<рГ|бетаі ёѵ Вт)г)баі&а хаі гѵ Катггр”
ѵаойрс ^асіЛгистЕі. тойтоѵ уіріѵ хйрю? гѵ гйауугХіоі? бгбсохЕѴ 10 то
ойаі та<; лбХгк; гхгіѵаі; 7Чусоѵ „ойаі ооі Хсора^р., ойаі ооі В^Ооаіба,
ойаі ооі Калгрѵаойр., Ёах; той ойраѵой йфсоЯгТаа гех; аооѵ ха-
10тгѵг)Г9гІ57]“ ”. хаі гтеаѵ фаѵЕрсоЭт)18 б иіб<; т?і<; атссЧгіар, аѵа|?Г|Ог-
таі13 б раоіХгй<; тйѵ Рырсаіыѵ гі<; тбттоѵ 14 ГоХуоба гѵ со гттар] то
<;й?.оѵ той 15 стаирой, гѵ9а б хбрюі; хаі г)гб<; т(р.йѵ тбѵ гхойаіоѵ
йтгг'р фійѵ йттг'рігіѴЕ16 Эаѵатоѵ, хаі Ха^соѵ б ^аоіХгйі; тб стгрсріа
айтой -Я^сгі айтб гѵ тй отаорф хаі гхтггтаогі та<; угТра<; айтой гі?
15 тбѵ ойраѵбѵ хаі ларабсоогі хгр РаоіХгіаѵ тйѵ урютіаѵйѵ тер Вей
хаі тгатрі. хаі айтт] тт] йра аѵаЛт)©'іЦ<5Етаі б отаорб? гі<; тбѵ ойра-
ѵбѵ арла ойѵ тй отЁрсрсаті той рагуі^іыі;, йібті б атаорбі; ёѵ ф ёхрг-
рсаоОт] 17 б хйрю<; ^рейѵ ’1>?сгой<; Хрютбс біа т?(ѵ ттаѵтыѵ осот^ріаѵ
айтб? теаТмѵ рігХгі аѵасргргоЭаі18 гргтгробікѵ айтой гк ёХгууоѵ тйѵ
20 •гсараѵбр.соѵ 'Е|3раісоѵ *9. хаі тЛ7]ройтаі б тгро<р/]тгіа „ётг’ гоуатсоѵ тйѵ
г1р.грйѵ АіЭтокіа тгроірЭаогі угіра айтт^ тй гк.й“20, бібті ёх окгр-
р.ато<;21 Хоиаі і)иуатрб<; ФйХ (ЗаоіХгех; АіЭіоігіа<; айт/р 7) ^ааЛгіа
АіВібтгсоѵ т]уооѵ Г(л>р.аіиѵ ёѵ т^ гауатт; Тріера тгросрЭаагі /Еір ай-
тт]С тй і^ей хаі ттатрі. хаі хатаррз-ІЦагтаі ттаоа 4ру^ хаі Цоиоіа
26 бтаѵ г[лсраѵ^<; угѵт^таі б шо? т^<; атгсоХЕІа<;. готі &е ойто<; ех сриХт^
той Даѵ хатй т^ѵ тгрофідтгіаѵ той катріаруои ’1ахсо|3 тг(ѵ Хеуоооаѵ
„Еотсо 22 Даѵ оФіс Ёф б&ой ёуха$7)[лгѵос оахѵсоѵ тгтбрѵаѵ ітгкоо хаі
тггбЕітаі б іттгсгіх; гі<; ті бтгбтео, оті т^ѵ осотт;ріаѵ хоріоѵ тері[лЁѵоріЕѵ“.
[лгта уоиѵ тб ёЕеХ-ЗеТѵ тбѵ ^абіХЁа тйѵ Рсор.аісоѵ ёі; айта)? еі<; ' ІЕрообкиріа
хататтоѵтібсЦбЕтаі у ибАк; оѵ трбттоѵ оррсузрса тіѵо<; ХіЭоѵ—Г. п.а пъ.—
* доб. Рсорсаісоѵ——2—2 нѣтъ—Д. Л.—3—3 ХгуорсЁѵср ВароХсоѵо;—
Д- П. * орсоісорсаті. — 3 хатаХсфт]—Д. — 6 ‘ ІЕроиоаХтзрс—Г. п.а пъ.—
‘—7 кХідрсоріЕѴОо ^е той урбѵои тойтои—Г.—8 доб. ёх т’^ ’Іой^а фо-
Хт]<;—Д—9 ЕІС хсоріоѵ— Г.—10 еЪе—п.а п.ь, Ё<рт;—Г.—11 хатаРфа-
біІЕІот]—Г. п.а пъ. — 12 Фаѵ?і—Г. п.а пь.—13 аоаРфабЭ^оЕтаі—Г. п.а
’14 Д°б. ТігубріЕѵоѵ—Д—15 доб. тір.іоо—Г. п.а пь.—16—айЁ-Яаѵг—
Г.. п.а пь.—17 Ётгауг(—Г. п.а пъ.—18 аѵа<раіѵгб9аі—Г.п.апь.—19 ’іои-
баіеоѵ— Г. п.° пъ.—20 здѣсь оканчиваются списки Г. п.а.п.ь съ при-
бавленіемъ—ёѵ )<ріотй Цсой тф хѵріер ^рейѵ ф &бі;а хаі тб храто?
^гк; тои^ аійѵа<; арлт]ѵ.—21 доб. тйѵ оійѵ—Д. П.—22 нѣтъ—Д. Л.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 65
6 іппо? ёстіѵ у; ак/ркіа хаі т, гиофгіа тйѵ 8іхаісоѵ, птЁрѵа 8і ѵ; і
Ёо/атт] т;рсЁра. хаі1 оі ауюі Ёѵ тф тбтг /обѵы со? ЁпірЕртрютЕ? Ёпі
тйѵ сппоѵ г(саѵ тоотеоті Ётгі т?(ѵ акт;&іѵ^ѵ пютіѵ хаі бауфйсіѵ 2 Сто
той б'фЕіо? -^уооѵ той спои т/;? апсоксіа? Ёѵ тг( Ёсг/атт; Тріера1 еі?
"та? (раѵтасіа? хаі еі? та |»Ео5ост)рі.ЕТа айтой. пог^сеі уар тэте то- 5
фкой? аѵаркбфаі усокой? ПЕртат^ааі хы<рой? ахойоаі баірсоѵюйѵта?
іагЦѵаі хаі ріЕтастрЁфаі тоѵ т]кюѵ еі? схбто? хаі ттуѵ <ТЕкѵ)ѵт)ѵ еі?
аірса. хаі ёѵ тойтоі? айтой тоі? фЕі)8о<т>д[Лё(оі? хаі фаѵтасісб^Еі? ті-
расіѵ тгЛаѵ^Еі еі ооѵатбѵ хаі той? Ёхкёхтой? той ткой хаЯсо? б хй-
рю? біѵзх^ри^Е 3 кЁусоѵ „оітеѵіоа? б патріар/т]? ’Іахсор той? т?]? <?іа- ю
ѵоіа? бфЯакр.ой? хатеѵбгі т^ѵ ркккооааѵ й~б той акт;г/;ріоо б'фЕсо?
уіѵгсііаі * -Экіфіѵ хаі аѵаухт]ѵ прот]у6рЕОбЕ кЁусоѵ „Ёх проойпоо той
аѵЯрсопіѵоо уЁѵоо? т^ѵ уыѵгу прот;у6рЕООЕ 5 т^ѵ осотт]ріаѵ, хйріЕ, пе-
рірсЕіѵарсЕѵ хаі ті охЕпасатсо той? бойкой? ооо“. ЕІСЕкЕйоЕтаі •уар б
оіб? тт;? апсокЕіа? ёѵ ' ІЕросбкорса хаі ха&т;<7Еі еі? тбѵ ѵабѵ той гкой 15
і'соѵ 6 Ёаотбѵ поійѵ той гкой ’. пкт)гкѵоріЁѴ7]? ойѵ т^? {ікіфЕсо? тйѵ
г(рлЕрйѵ Ёхгіѵсоѵ ой <ргрЕі хаВораѵ хйрю? т^ѵ апсбкёіаѵ тйѵ аѵ&рсопсоѵ
ой? тф ібііо аі'ілаті Ё^уораоато акк’ ЁЕапостЕІка? 7 той? ібіоо? бой-
кой? айтой тбѵ те ’Еѵсб^ 'Нкіаѵ хаі ’1соаѵѵ/;ѵ тбѵ Ѳёокбуоѵ еі? 8
Ё'кеу^оѵ той аѵтіурістоо 8. хаі пароіюіа паѵтсоѵ тйѵ Ё&ѵйѵ ЁкЁу^оосіѵ 20
айтой т'^ѵ хахбтЕ/ѵоѵ 9 пкаѵт;ѵ хаі агкоѵ уѵсор^ѵ, аѵа^Еі^оиоіѵ айтбѵ
хаі фЕйот/;ѵ ёпі тгаѵта? аѵОрсопоо?. та 6ё е&ѵт; брйѵта айтбѵ аіс^и-
ѵбрсЕѵоѵ тгара тйѵ тоб Ягой Ё^атгостакЁѵтсоѵ 10 ауісоѵ 10 фёй^оѵтаі ап’
айтой хаі просхоккт;{)^соѵтаі тоі? бсхаіоі? ёхеіѵоі?. б аѵті/рюто?
брйѵ ёаитбѵ йпб паѵтсоѵ хатафроѵойріЕѵоѵ Ёѵ -Эиріф хаі бруд $оа? 11 25
аѵЕкёі18 той? ауіоц? ёхеіѵоц? хаі та осорсата айтйѵ Ёооѵтаі Ёрріриѵа
Ёпі тт;? у^? трЕі? т]ри<ти т;ріЁра? хаі пакіѵ пѵЕйрса (^сот;? ЕІаЁХ&т; сѵ
айтоі? хаі ?/;5оѵтаі13 хаі біѵЁкгісосіѵ еі? тбѵ ойраѵбѵ. хаі тбтг сраѵг,-
ОЕтаі тб от]р.Еіоѵ той иіой той аѵ-Эрйпои Раста?6р.Еѵоѵ йпб аууЁксоѵ
сркоуЕрйѵ (раіѵоѵ йпЁр тбѵ тукюѵ хаі бпіеЭсѴ айтой б хйрю? Ёр)/6
р/..ЕѴО? Ёпі ѵЕфЕкйѵ ріЕта биѵарст]? хаі 5б^т]? '^•гсоккт;? со? астрап^
аотраптоистаѵ ЁЕ ойраѵой. хаі потарсб? пиро? скхсоѵ Ёр.проФ&ЕѴ айтой
хаі ^Ероирірн. хаі СЕраФІрс І'/ыѵ тб ркбрірла хаты ёх той форой рита
фріх/;? ройѵта сіхатапаибѵтсо? хаі ХЁуоѵта: „аую? аую? йую? хйрю?
‘‘ нѣтъ—Л.', здѣсь оканчивается Дохіарсчій списокъ.—2 доб.
йпгртіфаѵоі—Д,—3 проЕхт)рц?Е—П.—4 доб. Ёпі той? сіѵОребтюо?—П.—
5 пог/;сар.Еѵо?—И.—ісб-Эеоѵ еаѵтбѵ поіыѵ—П.—7 еЕкпостеХеТ—И.—
8 пѣтъ—77.—9 доб. х-аі поѵт]ротатт]ѵ—II. — 10—10 гкрапбѵтіоѵ—И.—
11—11 ?т]тт;сга? аѵЕкёТѵ—И.—12 здѣсь оканчивается Парижскій списокъ.
66 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 сараы9-“ хаі т^? срсоѵ^с; т7(? сактууо^ х^риттойст;? р.ета фріхт]? хаі
Хеуойст]? „ауЕлресгѲе оі хаОейооѵТЕ?, аѵаст^те ёх тыѵ ѵехрыѵ, і&ой
т]ХЯеѵ б хрітг,? той атго^обѵаі ехастср хачкб? І'тграЕеѵ". хаі ей9ёы? та
р.ѵт)р.ата сеібр.сѵа аѵоіу-8г(аоѵтаі хаі т) у?) трор.аЕаса еіѵаррасЕі той?
5 еѵ айт/] хехоір.еѵои? ѵехройс, хаі тгаѵте? ёѵ рітед б<р9аХр.об ёхеі си-
ѵаучЦсоѵтаі хаі тгаѵте? ёх тыѵ оіхеіыѵ еруыѵ ^оЕасЯ^соѵтаі
аіб^оѵ6’Г|боѵтаі. хаі еі9’ обты? ауетаі б тбраѵѵо? г,уооѵ б аѵтіурісто?
йтгб аууекыѵ фХоуерыѵ 5еоер.еѵо? сбѵ тгасі тоі? ахаЭартоі? айтоб
пѵейрасіѵ тоб О/О^ерои рт;р.ато? тоб Хрістоб. ауоѵтаі 8г ар.а хаі оі
10 аотй 7ГЕі9арут(со.ѵТЕ? хаі Хрістбѵ арѵт)оар.еѵоі хаі таѵтЕ? оі Харбѵте?
т'?|Ѵ еаитоб ікррауі^а хаі тгісгтейоаѵгЕ? е’?? айтоѵ. хаі <5(Ьоеі б Раоі-
Хеѵ? Т’/(ѵ хат’ айтыѵ атбфааіѵ )<буыѵ „йртЦты 6 аогД/(?, Іѵа [лг, і'^т]
т/|Ѵ 5бЕаѵ хцріоіА хаі алеХсОООѵтаі обтоі еі? хбХаоіѵ аіыѵіоѵ еѵ тф
асбесты ттирі еі? аіыѵа? хоХа^6р.еѵоі. оі 5е хрбфаѵте? ёаитои; ёѵ
15 брЕСі хаі отдХаіоі? 5іа т^ѵ тоб аѵті^рістои кароисіаѵ хаі рлараѵ
хаі аЯеоѵ айтоб уѵырлдѵ ЕІоеруоѵтаі еі? тг^ѵ аѵы ‘ІЕроиоаХ^р. [лета
<раі$рыѵ тыѵ Харшаб’ыѵ уѴ|'&6|ЛЕѴСі хаі ёхХарлроиоіѵ ы? б 7]Хю?
/аіроѵте? хаі ауаХХібр.еѵоі бр.ѵобѵте? хаі ЕиХоуобѵте? Хрістбѵ тбѵ
Яебѵ т]р.ыѵ оті айтф тгрЕтгЕі коса ^бЕа тірц хаі тгроохйѵт]сі? ар.а тф
20 тгаѵауіы хаі ауаЯф хаі ^ыотгоіф айтоб тгѵейр.аті ѵбѵ хаі йсеі хаі еі?
той? аіыѵа? тыѵ аіыѵыѵ, ар-^ѵ.
III.
ЧЕТВЕРТАЯ ГРЕЧЕСКАЯ РЕДАКЦІЯ.
Афонскаго монастыря Еотломуша 217.
Варіанты—Парижской Національной библіотеки би виррі. ^гес,
№ 467, л. 217.
Той Ёѵ ауіоі; патрб; і^р.йѵ Ме&о^іоц Ёпктхбпои
Патарыѵ той $аир.атоцруой прбуѵсосі; ПЕрі тоо
Ёр^бр.оо аійѵо; хаі ПЕрі т^; РаоіХЕІа; то ті уеѵг(-
ОЕтаі ёѵ таі; ІоуАхшс, ^ріраі; *.
I. (ѴШ). "ГотЕроѵ 1 &а та? аріартіа; г^р.йѵ Ёпаѵаотг^Етаі тб і
'тЁрр.а той ’Ісріа^Х апб ’Е-Эріроо хаі оті б Ге^еіЬѵ той; апЁх/сіоЕѴ *,
Ёпаѵаст?) хата тйѵ Га>|лаісоѵ о ’Іора^Х ёхеіѵо; хт^ ”Ауа.? хаі аѵті-
та^етаі то уЁѵо; айтой хаі т^ѵ рашХЕіаѵ тйѵ Роэр.аіюѵ (177) ёп’
арівріой хих7<оѵр.Ёѵои г/Зборатіхой Ё/35ор.ои аійѵо; хаі урбѵоо еті, 5
Йібті т)ууг/.ЕѴ ѵ) соѵтЁХЕіа хаі ойх Ё'сгті рлухо; урбѵоѵ Ёті. Ёѵ уар тт)
Ёа^атт] /ікі&оі г/гоі тд ёрбор.т; ёѵ айт?) ё^ХЯе тб опЁрр.а той ’іс|ла9)Х
ёх т?;; Ертзрооо ХТ& ’ЕВрфои хаі ёНеХ66ѵте; Ёсііѵа)($7]саѵ ЕІ? тт,ѵ
Га|3айѵ т^ѵ рлуаХѵ;ѵ хахЕі тгк/іра>&/]СЕтаі тб Т.е^'&ёѵ йтгб той ігро-
<рт)тои ‘іе^ехігД ХЁуоѵтоі;* „иіЁ аѵЭрйтсои, хакЕсоѵ та 6/]ріа той аурой ю
хаі та тгЕТЕіѵа той ойраѵой хаі тгрбтрефаі айта ХЁусоѵ* аиѵауіЦ'іоѵтаі
хаі 5еСте оті р.Еуакт;ѵ Яооіаѵ чійссо йрлѵ. фаугтг сарха^ ^оѵаотйѵ
хаі тгІете а!р.а уіуаѵтыѵ". ёѵ айтд тоіуаройѵ Ёѵ тт) Гарайѵ тЕОсітаі ёѵ
бторіаті ріауаіра;; йтгб той <тгЁрріато<; той ’1ор.а^Х о? ЁчгіхЁхХ^таі бѵов;
аурю?. §іо Ёѵ бор-й хаі брут] апостаХт]<7оѵтаі атгб тгросйтгои тга<г/;с хг^ 15
ут)<; Ётсі те той; аѵЯрйтгои; хаі та хтг(ѵт] хаі Ёкі паѵта та {Цріа
тт;; ут;; хаі Ёпі та аХс^ хаі Ёпі та <рота хаі ёпі паѵ бХохарпі|лоѵ.
* Той Ёѵ ауіоі; патрб; *^р.йѵ Мё'ЭоЙоо Ёпюхбпоо тйѵ ГІатараіѵ
Хр^бріоі ПЕрі тйѵ ріЕХХбѵтсоѵ.—2—2 Ёѵ таі; Ёо^атаі; г;р.Ёраі;.—’ доб.
айтой;.
68 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 хаі Ёотаі 7] кароиоіа айтйѵ Аѵ^Хе^; тшіоЕибі; хаі тгротторЕйооѵтаі
Ётгі ті); у/]; тЁаоарЕ; тгХт]уаі оХе-8ро; атссбХЕіа фОорс хаі Ёр^рсооі;.
ХЁуЕі б гкб; тй ’1ораГ|Х 5іа МсосЁсо;’ „ойуі ауатга йра; б гко; хаі
гЬауЕі йра; еі; тт)ѵ у?)ѵ тайтт)ѵ г?;; ЁтгаууЕХіа; той хХт)роѵор7)саі
5 айтт;;, аХХа 5іа та; арартіа; тйѵ хатоіхойѵтсоѵ Ёѵ айтт)“. оитсо; хаі
той; иіой; ’1араг;Х ой/_ оті ауатга айтой; б Эео; сі&оаіѵ айтоі; ой-
ѵаоЯаі храт^оаі т^; у?); тйѵ ^ркгааѵйѵ, аХХа §іа тцѵ арартіаѵ хаі
т?|Ѵ аѵоріаѵ хгр йтг’ айтйѵ уЕѵорЁѵ/)Ѵ ороіаѵ айтоі; ой уЁуоѵЕѴ ой§’
ой рт) уЕѵѵ)СЕтаі Ёѵ оХаі; таі; уЕѴЕаі;. 5ібті ЁѵЕ&Зй'іхоѵто оі аѵ§рЕ;
10 Ёх тйѵ роі)(аХі&оѵ уиѵаіхйѵ хаі ЁуЁѵоѵто айтоі ха&апЕр уиѵаіхЕ;
айтой;, Ё^сорауіі^оѵто хаі 'істаѵто Ёѵ таі; тгХатЕіа; хаі ауораі; тйѵ
лоХесмѵ «раѵЕрй;. Ёті &ё рЕТ/)Хаттоѵ т/)ѵ <ри<лхт)Ѵ урГ|біѵ еі; т/,ѵ тга-
расриоіѵ хаЯад; фт)(лѵ б ІЕрб; бстгботоХо; ПайХо;. сосайтсо; хаі аі
уиѵаіхЕ; та айта атггр оі аѵ&рЕ; еттраттоѵ. сиѵЕуіѵоѵто броіаі уи-
15 ѵаіхЕ; тгат^р ара хаі иій айтой хаі а^ЕХсрф тгаѵті те оиууЕѴЕіа;.
тайта тгроХЁусоѵ б оорхотато; атгботоХо; тгрб /рбѵсоѵ аѵахЁхра^Е Оі’
айтой; ХЁуюѵ „5іа тойто тгарЁ&охЕѴ айтой; б 8-ео; еі; тг49т) атіріа;,
аі те уар Эт)ХЕіаі айтйѵ рЕТ/)Ха^аѵ т^ѵ Фи<лхт)ѵ (177ѵ) уртіслѵ
ттд 9т;ХЕІа; еі; ті)ѵ тгараіриоіѵ. броісо; хаі оі аррЕѴЕ; афЁѵтЕ; т/)ѵ
20 фиоіх'^ѵ /р;сіѵ ті); '97)Хеіа; Ё$Ехай-Я-/)баѵ ёѵ тТ) брЁ^Еі айтйѵ еі; аХХ'^-
Хоц; ароЕѴЕ; Ёѵ оіроЕСі тг(ѵ аіс^роойѵ^ѵ хатЕруаі^брЕѵоі хаі т^ѵ
аѵтірі'З'8'іаѵ ?|Ѵ ё$еі т^; тгХаѵт;; айтйѵ ёѵ айтоі; атгоХарраѵоѵтЕ;. 5іа
тойто тараоіоыаіѵ айтоі; еі; /ЕІра; рар(3ариѵ ёѵ «рбѵір тгеооѵте; еі;
ахаОароіаѵ хаі 5иосо§іаѵ. хаі ріаѵЭйпіѵ айтйѵ аі ууѵаіхЕ; ато тйѵ
25 рЕріаорЁѵыѵ хаі {Цооисі хХ^рои; хаі еі; иіой; ’ Ісрат]Літйѵ.
II. (IX). Пара#ОгІ7;боѵтаі хаі оі иіоі ПЕрпі^о; еі; (рЯораѵ хаі атгй-
Хоіаѵ хаі оі хатоіхойѵто; Ёѵ айт^ еі; аі^раХсосіаѵ хаі рауаіра; атгоХойѵ-
таі. хаі 7] ут; 2иріа; Ёптаі Ёр^ро; хаі оІЕ<р$аррЁѴ7] хаі оі хатоіхойѵтЕ;
Ёѵ айтт; атгоХойѵтаі ра^аіра;. КіХіхіа Ёр^рсоОтдаЕтаі хаі оі хатоіхойѵ-
30 те; ёѵ айтт] еі; аі^раХсосіаѵ хаі рау аіра; Ёсгоѵтаі. ѲЕоааХоѵіхт] еі;
хатаотро<р'Г|Ѵ хаі рауаіраѵ, Рыраѵіа еі; <р8ораѵ хаі сриу^ѵ тратг^соѵтаі,
хаі ѵ^ооі ту;; ЗаХаасП); еі; Ёр7)рысгіѵ хаі оі хатоіхойѵтЕ; Ёѵ айтоі; атго-
Хойѵтаі рауаіра; хаі аіураХолпа;. ут; А’іуитгто; хаі Еиріа йтгб ^и-
убѵ хаі -ОХіфіѵ арЕтроѵ Ёооѵтаі. аухарЕичЦооѵтаі асрЕіой; хаі аттаітт)-
35 У /)соѵтаі йтгЁр тйѵ ірц^йѵ айтйѵ /риоіыѵ бХх7)ѵ йтгЁр тйѵ иійѵ айтйѵ.
хаі Ёооѵтаі оі хатоіхойѵтЕ; А’іуитгтсѵ хаі Ецріаѵ ёѵ бТЕѵо)рорі()с хаі
ЭХіфеі ЁтгтаттХаоіоѵа тйѵ аі/раХйтыѵ. хаі тгХт^ІЦсЕтаі тд у?) т^;
ЁтгаууЕХіа; аѵЭрйтгсоѵ Ёх тйѵ ТЕоаарюѵ аѵЁрлоѵ тйѵ йтгб тбѵ ойраѵбѵ
хаі Ёооѵтаі со; ахрі; ттХт]8о; -?)ті; оиѵауора^Етаі. йтгб аѵЁрсоѵ. хаі
40 Ёстаі Хірб; хаі йфсогЦсЕтаі хар&іа тйѵ ’І<трат)Хітйѵ хаі еі; йтгЕрт]-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 69
іраѵіаѵ * асоѵтаі 1 хаі бф(о8ѵ')ооѵтаі хаі ХаХтіСООбіѵ бпЁроууа. хаі ха- і
тахрат^соцсі т^ѵ еі’со^оѵ хаі ЁЕо&оѵ есо? хаіроо тгтаур/.еѵоо айтоі? тоѵ
^Зораѵ хаі т^ѵ баХассаѵ хаі та? рба? хаі ^осрійѵ хаі чіа^-.асо^?. хаі
асоѵтаі бпо ‘(цубѵ айтйѵ оі аѵбрыпоі, хт^ѵт; петЕіѵа хаі й^ата т/]? 8а-
Хасст;? бпахобоосіѵ айтйѵ, хаі ?рт)ріо? хаі г( пэХі? Ёу'^рсобесаѵ тйѵ оіхг(- 5
торыѵ асоѵтаі айтоі?. хаі апоурафоѵтаі та оріа ёаотоі? хаі та? ерт;-
р.оо? хаі паѵта айтйѵ Ёсоѵтаі аХХа хаі іубйс? тт)? баХасот]? хаі та
^йХа той Яровой хаі б уоѵ? тт)? у?]? хаі оі ЛіЭоі хаі ай^оріа т?(?
у^? хаі ё'стаі ід еі'со^о? айтйѵ хаі оі пбѵоі хаі оі і^рйтЕ? тйѵ уе-
соруйѵ т/)? у'/]? хаі хХт)роѵбрі.оі тйѵ пХоисісоѵ хаі та 7тро<7<рербрлеѵа тоі? ю
ауіоі? хаѵ те хрѵаоѵ хаѵ те аруороѵ ХіЭоі тііліоі уа/хоі сі-
5/;роі та те ЕѵЯбріата атгаѵта хаі паѵ тіриоѵ айтйѵ Ёстаі. хаі бпгро-
фыЭ^СЕтас айтйѵ харбіа, аіт^соосі хаі ел тшѵ ѵехрйѵ арубріа хаі
Іѵ. тйѵ ‘(йѵтоѵ іосабты? хаі ех той? ѵаой? тйѵ ауіюѵ, хаі ойх еХет;-
оооі пеѵт^та хаі птсоуой? хаі пХоосіоо?. хаі пасаѵ ІЕрообѵт^ѵ атіріа- іб
соосіѵ рюхт^рісоосіѵ хаі тбфоисіѵ хаі поХка ЗХіфоосіѵ хаі ой /л?
спХауууіо8т;соѵтаі ооте йсОеѵ^ѵ ооте уароѵта ойтг а^бѵатоѵ ойте
тофХбѵ ооте уюХбѵ, аХХ’ ірлпаі^оосі хаі ріастіуйсоосіѵ хаі біауЕЛа-
соосіѵ айтоб?. бріоісо? хаі той? еѵ сосріа §іаХар.поѵтх? харпоХіта?
т^ѵ тірдуѵ прЕпоѵта? еѵ §7]р.0(йа хатасуоѵ8/;соѵтаі паѵтЕС, хаі оі оіоі 20
айтйѵ еісіѵ аѵ фб/Зи іс^боѵтЕ? ХаХ?|5аі 7] АтгофбЕу^аобаі ті зріттрообЕѵ
айтйѵ /] тобтюѵ 7] ехеіѵшѵ. хаі есоѵтаі ЕхЭар.роі таѵтЕ? оі хатоіхойѵтг?
т^ѵ у7]ѵ. хаі Ё'отаі сгосріа аітйѵ ^оуа? ап’ айтйѵ §іа та? [ластіуа?
хаі паі^ЕбоЕі? хаі ойх гстіѵ о ^оѵаріЕѴО? аХХоійоаі айтой? т] ёпс-
р.Ер.фт(сЭаі айтой? той? Лбуоо?. хаі Ёстаі бй'о? айтйѵ апо баХасс/;? 2Б
<аі апо аѵато)ійѵ ёи? ^оорійѵ хаі апо (Зораѵ ё'и? Ёрт;р.оо ’ЕОрфоо.
хаі хЪ]8т]5Етаі тд б^о; айтйѵ боо? сгтЕѵоусоріа? хаі о^еосоосі [лет
айтоо прЕО^бтЕроі хаі прЕорбті^Е? птсоуоі хаі паса тДгхіа пеіѵйѵ-
те? хаі біфйѵтЕ? ^Ёсрііоі /гіра? хаі п62а? рита аі5?роо. хаі бпо та?
бХіфеі? айтйѵ [лахарі-зоосі той? ѵЕхрой? оті оох Ё'србасаѵ та? ^рира? зо
айтйѵ. хаі уар бпо тоб апостоХои ХЕуѲгТса паі^Еіа апостасіа
прйтоѵ хаі апохаХХофгЦсітаі б аѵбрсопо? тір? йѵорііа? б оіб? т/)?
апюХеіа?. уар апостасіа Ёстіѵ іѵ стЕѵоусоріа хаі паі^ЕоЭ^соѵтаі
паѵтЕ? оі хатоіхобѵтЕ? еі? т?(ѵ у^ѵ. хаі паі^іоѵ б'ѵоѵ аурюѵ ыѵор».асЕ
6 8 ео? тбѵ патіра айтйѵ тоѵ ’Іср.а7)Х. 5іа тойто аі ауріаі 5орха5е? зб
т?;? Ёр^рпоо хаі паѵ ес<?о? 8т]ріоо хатаѵтассоѵтхі (178”) хаі ^рира>
аоосіѵ хаі бХіуыіЦсоѵтаі хаі хбфоѵтаі паѵта та <;бХа тоб йрорхои
хаі тб хаХХо? тйѵ брЁсоѵ. хаі аі>аст/)соѵтаі поХеі? хаі Ёсоѵтаі аі
*—* бпЕріі]<раѵ(Цсоѵтаі,
70
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
*і х&раі й|3атоі 5іа тб бХіуюВ'ііѵаі т^ѵ оіѵ^рсопбт^та. хаі [Ліаѵ&йоіѵ
пйсѵте; оіхт^торЕ; тт]; ут^; гѵ а'іріаті хаі йпохрат^аЕі ») уѵ) той; хар-
пой; айтт;;. ой уар еісіѵ аѵЯрсопоі еі хратоиѵтЕ; рар]3ароі, &ХХа
тіхѵа Ёрт;р.ои еісіѵ хаі еі; Ёрт;[лоѵ г^оисіѵ, Ё<р9арр.Ёѵоі еісіѵ хаі еі;
5 ФЙораѵ апо-гаХ^ооѵтаі, хаі г^8г'кѵуц.гѵоі еісіѵ хаі то [ліоо; аотга^оѵтЕ;.
хаі гѵ тТ; аруѵ; т^; Ё^б^ои айтйѵ тт;; грг^оѵ уЕѵоиЁѵт;; роркраіа;
таі; еѵ уаотрі Ёуойсаі; ЁхТЕхт7)<7ои<лѵ хаі та /Зресрт] айтйѵ ех тйѵ
р.'/]тгрсоѵ аухаХйѵ арпа^оѵтг; патаЕоиоі хаі Ёоті тоі; •9т;ріоі; еі;
{Зрй|ла. той; 8і ІЕрЕі; гѵ тоі; ѵаоі; ёх тоо 8>ѵаіасг/;ріои [хоХиѵоѵтг;
1 хатасіра^оиоіѵ. хаі аиѵхоітасЯ^сіОѵтаі уиѵаі^і ойѵ айтаі; хаі ігроі;
тбпоі;, еѵ оі; 1] аѵаір.ахто; -Оисіа ЁпітгХЕітаі. хаі ІЕра; атоХа; ёпеѵ-
«5исоѵтаі аі уиѵаіхЕ; айтйѵ хаі оі иіоі айтйѵ хаі аі чіиуатгрг; хаі
Ёпі-Эідооиоіѵ айтой; епі той; іппои; айтйѵ хаі епі та; хХіѵа; айтйѵ
Ёпарожіѵ хаі та іріатіа айтйѵ ЁфапХйсоиаіѵ хаі хаВТ|Сю<7іѵ айтой;
15 Ёпаѵы айтйѵ хаі та хт/^ѵт; айтйѵ е>; та; Харѵаха; тйѵ ауісоѵ 8г-
с[ЛЕ<7оиоі хаі гсоѵтаі іроѵЕі; 5іЕ<р0арр.Еѵоі Ёп’ айтой; хаі &іа т^ѵ ору^ѵ
хаі а^охіріаоіаѵ той уеѵои; тйѵ ^рютіаѵйѵ.
III. (X). Ф/]сі уар б Оеіо; хаі ігро; апботоХо; ПаиХо;’ „ой)гі п^ѵте;
оі Ё; 'кроиоаХ^р. ойтос иіоі аѵ^рЕ; ’1срат;Хітаі“. ойтсо; хаі оі ХЕу6[ЛЕѴоі
20 хрютіаѵоі тиу/аѵоислѵ. Ёпта уар ^іХіаіЕ; ёой9а)саѵ тйѵ иійѵ ’кра;Х
ойты; хаі 5іа тоѵ хаіроѵ т^; апоотаоЕы; тйѵ ’ІорлцХ бХіуоі )<рібтіаѵоі
ЕйрЕІЦсгоѵтаі аХт)8'ЕІ;, ха-ЭапЕр хаі б Ешт^р 7]р.йѵ гѵ тоі; ЕйаууЕХіоі;
Хіугг „ара ЁХ8йѵ б иіо; той аѵОрйпои ЕйрѵутЕі т?(ѵ піотіѵ Ёпі т^; у/)?“.
бХіуыЭ'^аоѵтаі уар Ёѵ тй хаірй Ёхгіѵы хаі поХХоі арѵѵ;<5оѵтаі т\ѵ
25 аХтз&іѵ^ѵ піотіѵ хаі тоѵ тірііоѵ хаі ^ыопоіоѵ стаироѵ хаі та ауіа
[лоот^ріа х&>рі; /Зіа; Ц хоХабЕы; 7] Ёууіог|лоѵ Ойооиоі той; апостата;.
проХа(Зйѵ уар б Оеіо; апботоХо; Ё'.^ри^г хаі проХЁуЕі ой,то»; оті „Ёѵ
йотЕ'роі; хаіроі; апоот^аоѵтаі тіѵз; т^; піотгы;, прооЁр^оѵтаі пѵЕир.а-
сгі пХаѵт};, хаі 5і5асхаХіа; оаір.бѵа>ѵ ёѵ йпохріСЕі фЕи&оХбуоі (179)
30 хЕхаиот7]ріао|лЁѵоі т^ оиѵЕі^<5Еі“. хаі паХіѵ б айтб;* ёѵ йотероі;
хаіроі; хаі Ёсг/атаі; ^р.Ёраі; Ё'отаі хаіроі ^аХопоі' Ёсгоѵтаі уар оі аѵ-
ІІрыпоі фіХаитоі «риХаруироі аХа^бѵЕ; йпЕр'^фаѵоі рХа<7<рѵ)|лоі уоѵейсіѵ
апсгЭгТ; а^ариттоі аѵбоюі аопоѵ^оі 5іа(ЗоХоі аѵт)р.Ероі саріХауатоі про&б-
таі пропЕТЕі; ТЕТиФыріЁѵоі (ріХ’^оѵоі ріаХХоѵ ^іХбЯесі пбрѵоі р.оі^оі
35 ріаХахоі арозѵохоітаі хХЁптаі фЕйотаі аѵ^рапо^ютаі, Ё'уоѵті? ибрфысіѵ
Ей(7Е|ЗЕІа; т^ѵ &Ё »$йѵар.іѵ айт^; арѵойр.зѵоі. ойтоі Ёооѵтаі оі йпт^рЁтаі
тйѵ ^ілерйѵ ёхеіѵюѵ хаі піѵта та йп’ айтсоѵ айтоі; праттор.Еѵа
Ейхаірсо; Ё'ЕХЕиооисіѵ. хаі оі <роройр.Еѵоі тбѵ хйрюѵ (7іут)Ооисіѵ, ой&Ёѵ
ХоуібгЦооѵтаі Ёѵйпюѵ тйѵ 'ро^ои(лЁѵсоѵ айтйѵ аХХ’ Ёѵ атірііа Ёсоѵтаі.
40 оѵ трбпоѵ хатапатойрлѵо; хбпро; ойты; Іооѵтаі оі. аѵ&ріопоі гѵ т^
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
71
ттаі&еіа ёхеіѵ/; тбѵ оійѵ Чор-а^Х тоо бѵауроо. ёХейаоѵтаі ёѵ аѵаухаі? і
еы? ой аттеХтгіаоиіп тт(ѵ ^ыт(ѵ айтйѵ. хаі арЯ^оетаі т, тірі^ тйѵ іереыѵ
хаі Хір.ы?еі 'Гі ткіа ХЕітоируіа той' 9еой хаі тгайсеі ттаоа Яисіа аттб
тбѵ ёххЛтдбійѵ хаі ёооѵтаі оі ігргі? іо? б Хаб?. хаі еі? ёхЕІѵоѵ тбѵ
хаірбѵ туоі еѵ ЁЙбор.атіхы /рбѵы, т;ѵіха ттХтдройтаі тйѵ ётйѵ 5
т'^? боѵастііа? айтйѵ ^? ёхратідоаѵ тг(ѵ у^ѵ, хаі 7гХ7]9ис8^<зетаі
8Х6|с? етгі той? аѵіірыттои? хаі ётгі та хт/]Ѵ7] еатаі Хіріб? хаі Хоір.6?.
хаі <рЭар7)'70ѵтаі йѵ&рыітоі аттб ттросыттоо тТ)? 7^ ысттер ^оО? хаі
ха&’ Ехаотт]ѵ і^р.Ераѵ. ёѵ тф хаірй ёхеіѵы еті р.іа ттХт;у'г( тростЕ-Эѵ;-
сгтаі тоі? аѵЭ-рсЬттск; хаі хоітасЭТ] б аѵЯрытто? <тг(ѵ ётттераѵ хаі аѵа-ю
ст/і<7Етаі тй ттрыі хаі Еирт) ётгі ттѵ Яйраѵ айтой ттареатбта? і^тойѵ-
та? бХхх,ѵ /риаіои хаі аруоріои ЯеХоѵта? аухаргйсаі айтт(ѵ т) оо-
хофаѵтіа? Хбуои? ёуеіроиоіѵ ха' хратойѵте? айтоѵ" хаі ёхбаттаѵючЦгтоѵтаі
оі аѵ&рытюі ёѵ тф хаірф ёхеіѵы ттасаѵ бочоХ^фіач )<рисіои хаі ар-
уоріои. 6 ттыХ^оа? аѵ8рытто? е’і ті т^рхт] хаі аѵ ттасаѵ т^ѵ ^реіаѵ 15
айтой хаі бруаѵіха отбора б)? хаі та ёѵтаіріа айтой. хаі ёѵ тф ёр^оріа-
тіхф /рбѵсо тгыХг,быоі хаі р.оіуейсоисіѵ оі аѵЭрыттоі та тёхѵа айтйѵ.
тіѵо? уаріѵ ттара^ыреі б йго? той? ттістои? еі? та? ЯХіфеі? тайта?;
і'ѵа ^еі^Яйаі ттютоі тг хаі аттютоі (179®) хаі а^сорю&^ооѵтаі та і^і-
і^аѵіа аттб той оітоц, 5ібті ттйр 5охір.аоіа? ёатіѵ а хаірб? ёхЕІѵо?. хаі 20
р.ахро8ир.ёі б ткб? ётгі та? •ЭХіфеі? тйѵ 5іхаіыу хаі ттютйѵ Іѵа <ра-
ѵерыВйсіѵ оі ёхХгхтоі. хаі $і§оі б 8еб? йтгор.оѵг(ѵ тоі? біхаіоі? йкг-
ѵгухЕІѵ та? ѲХіфЕі? Іѵа Харозсі атЕсраѵои? ёѵ ойраѵоі? хаі Іѵа р.^
&аХй<тсо(Яѵ ётті та? -Э'Аіфеі? айтйѵ. Хеугі б ЕйаууеАі'ТТ)??. „ріахарюг
ёатё стаѵ бѵЕі^ісыоіѵ йр.а? хаі §ій>^охті“ хаі та Цт;?. хаі р.ета тг(ѵ 25
&кі^іѵ тйѵ ^(/.ерйѵ ёхгіѵыѵ йто Чбр.ат]Хстйѵ т^ѵ угѵоріЁѵідѵ Іѵа хіѵ&о-
ѵгйосоітіѵ оі аѵ^ратоі ЯХірбріЕѵоі р.'^ гуоѵте? ёХтгіба сытг]ріа? ёх тйѵ
уЕірйѵ ‘тйѵ ’1ср.ат]кітйѵ ёѵ тгіѵт; хаі 5іфт] хаі уоріѵбтт)ті. оі §ё ’Ауа-
р>]ѵоі еооѵтаі трсбуоѵтЕ? хаі тгіѵоѵте? хаи^бріЕѴОі ётті та? ѵіха? айтйѵ
хаі таі? ёѵйсесіѵ оті ёртдріюааѵ Переса хаі Рсор.аѵіаѵ Катта5охіаѵ зо
хаі Еоріаѵ ’Асрріхіаѵ хаі ХіхгХіаѵ хаі той? хатоіхойѵта? 7гХт;сгіоѵ Рй-
р.7]? хаі та? ѵ-^аОЕ»? ёѵ#Е5ир.ёѵоі хаОаттЕр ѵйр.<рт] Г| хагР ёхЙ5П)Ѵ. хаі
рХасф-^рітібаѵтЕ? Хеуошті тгрб? той? )<рі5Тіаѵой? оті ойх г'/ЕТЕ аѵари-
.аіѵ ёх тйѵ ^Еірйѵ т(рлоѵ. тоте аі<рѵі$ісо? ётгаѵаат7(<тетаі айтой?
ЯХіфі? хаі отЕѵо^юріа хаі тгаоа хахіоаі?, 5ібті тб уёѵо? тйѵ урютіа- зв
ѵйѵ йтгб тгоХХйѵ ЯХіірЕсоѵ тыѵ ’Ауарт;ѵыѵ хАайооооі хаі ро^соисі
ттрб? хйрюѵ ёѵ б5йѵт) харйіа?" геы?‘ тготе, хйріе, еХЯт] ё<р* г(р.а?, хйріЕ,
.хйри“; ‘ хаі ёттахойсетаі айтой? &бті ёттютрёфоуоі ттрб? хйрюѵ ёѵ бХт;
‘—4 зы? тготе, хйрю, ётгіХ^от; іг;р.йѵ; еы? тготе, хйри, с'ХЯт]? ё^’
7)р.а?; хйри, хйріе, ёттахоиооѵ т^рійѵ.
72 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і хароіа хаі ехасто? акост?; акб тсоѵ аріартісоѵ хаі аѵоріійѵ хаі ті)?
караѵорла? айтой. хаі тбте хайсеі хаі стеѵа’беі б расіАей? тйѵ у^рі-
стіаѵйѵ крб? тбѵ ейскХаууѵоѵ хаі ЁХет]р.оѵа -Огоѵ Хеусоѵ* „гео? кбтг,
хиріг, ЁХЭт] Ёу’ г(р.а? тб еХгб? сои; ё'со? кбте Ёкі|ЗХгкеі? той Хаой
5 стой; іоой гхахсосаѵ хаі Ёрлаѵаѵ оі ’Іср.ат]Літаі касаѵ т/]ѵ хЪ;роѵо-
рііаѵ сои“. хаі Ёкахойсгтаі хйрю? б &еб? та? ірсоѵа? хаі тйѵ хХаи-
'9р.йѵ айтйѵ.
IV (XI). Каі ЁЕеХейсгтаі б {ЗасіХей? Ёк’ а)той? Ёхеіѵо? р.ета
{к)ріэй р.еуаХои хаі Ё^икѵісО^сетаі хаОакер аѵіірсоко? акб о’іѵои оѵ
Ю ЁХоуі'(оѵто оі аѵ!)рсокоі рііхрбѵ Еіѵаі хаі еі? ой§Ёѵ ур'/]пір.гбоѵта. обто?
ЁЕеХеисгтаі Ёк’ айтой? Ёх тг(? ЭаХасст]?, |ЗаХт) рор.<раіа? хаі Ёрт;р.сосеі
еі? тбѵ "ЕЯріроѵ і]Ті? Ёстаі ? катрі^а айтйѵ. хаі аіур.аХсотеисгі та?
уиѵаіха? (180) хаі та тЁхѵа айтйѵ Ёѵ србѵср р.ауаіра? хаі айтой?
ката^еі. Ёкі 5ё той? хатоіхойѵта? т?ѵ ут]ѵ тг(? ЁкаууеХіа? хатЁХ-
15 •Эсосіѵ оі иіоі той {ЗасіХіео? ёѵ рор.сраіа хаі Ёхбфоисіѵ айтой? акб тг(?
у?!? ёхеіѵт]?, §иѵар,Еѵоі оі 'Ауарт]ѵоі айто<рг)'аХр.еіѵ §ібті, ёкёкесеѵ
ёк’ айтой? ірб^о? хаі трбр.о? каѵтоЗеѵ. хаі аі уиѵаіхЕ? хас та тЁхѵа
айтсоѵ хХайсоисіѵ хаі 9’рт]ѵтдсоисіѵ кіхрй? хаі ёХееіѵсо? хаі 6 ЁХЁсоѵ
айтой? ойх естаі, ха$со? Ёкоіоиѵ хаі айтоі Ёкі той? )<рістіаѵои?. тоте
20 касаі аі карер.^оХаі хаі аі биѵастЕТаі айтйѵ такеіѵсогЦсоѵтаі бкб
той хиріои хаі кара5о9а]соѵтаі уеіроЗЁсрііоі крб? та? уеіра? той ;3а-
'сіХёю? Рсоріаісоѵ, ха!) со? Ёкоіоиѵ хаі айтоі тб крбтЕроѵ. хаі уеѵг(сетаі
каса 7; уиХ^ тйѵ ’Ауарѵ]ѵйѵ сосеі хбкро? катоир.Ёѵт]. тоте ХЁуоисіѵ
оі уріетіаѵоі оті оі аѵ^ре? обтоі хатеуйѵеисаѵ касаѵ тт)ѵ у^ѵ т;рійѵ.
25 ой уар Еіуоѵ тбѵ хбрюѵ ’1/]сойѵ Хрістбѵ тбѵ -Эебѵ, сріХоѵ хаі 5ескб-
'т?ѵ. ой уар сбр.оХбуоиѵ айтбѵ коіідт^ѵ ойраѵой хаі у^?. хаі тоте б
/ЗасіХей? тйѵ Рсоріаісоѵ ті&еі тбѵ і^иубѵ айтой Ёк’ айтой? хаі оі йко-
ХеіФгИѵте? хатаХвс^Зт] айтой? стеѵоусоріа ріеуаХт] кіѵа 5іфа хаі х)Хіфі?.
хаі уеѵт;соѵтаі бойХоі ЁІ'ои-Эеѵобр.еѵоі хаі хатафроѵобріЕѵоі. хаі аі
30 уиѵаіхЕ? хаі та техѵа айтйѵ йоиХоі есоѵтаі той? ^оиХебсаѵта? айтой?
хаі естаі т; §оиТ,ЕІа айтйѵ кіхротера ехатоѵтакХасісоѵ тйѵ уріетіаѵйѵ
той? ^оиХебсаѵта? айтой? хаЭй? хаі айтоі Ёкоіоиѵ Ёѵ таі? т]р.Ёраі? айтйѵ.
тоте еір‘/]ѵеисеі у у/] хаі у у?) аѵ'ірсокыѵ Ёр^р-соЯ^сетаі хаі ЁкаѵЁХ-Эт]
ехасто? еі? Т'^ѵ у^ѵ айтой хаи еі? т^ѵ хХт]роѵор.іаѵ айтой хаі тйѵ ка-
35 тЁрюѵ айтйѵ ’Арриѵіаѵ хаі КіХіхіаѵ ’ісаиріаѵ ’Асрріх^ѵ ‘ЕХаѵ, 2л-
хеХіаѵ. хаі ка? б акоХекр&еі? ёх ті]? аіуріаХсосіа? ЁкеХебсетаі еі? та
'і8іа /аі еі? т?(ѵ ссот/]'ріаѵ айтой. хаі каХіѵ кХ^ЯиѵгЦсоѵтаі оі аѵЯрсокоі
Ёкі ті]? у^? Ёр^рісоЭ'Еіст]? со? Г; ахрі?. хаі ка? б Нирю? хаі ору/; тй^
Рсоріаісоѵ Ёстаі Ёкі той? ’Ауарт]ѵои?. тбте уеѵт)соѵтаі тайта а ХЁуоріеѵ
'40ха8бті сора хаі ^рсЁре? Ёсуате? Ёстіѵ. та? кбХеі? хаі тсс? Ёхх).7]сіа?
О'ГЙРОВРШЕ мелодія ПАТАРСКАГО.
4$
а? ха&гікоѵ оі ’1ср.ат]кітаі, хаі хатабтаЯг|боѵтаі та тк^Я/) тйѵ Рсор.аісоѵ і
8о%е.іѵ 1 Ейірраіѵбигѵоі хаі тір.йѵтаі * оі іереьс ^ббогі у?) тоо?
хартой? айт^? хаі та ^йка тоо тгбіои хаі Іаоѵтаі оі аѵ-Эрютоі тоо
хаірой ёхеіѵоі) ёѵ • 5бЕт) хаі тіілт] * 8 хаі тгаѵтЕ? оі хатоіхойѵте? тг(ѵ
у^ѵ. хаі хата тайта ё^еХебсгтаі ті) убѵо? той ’ІафгЯ хаі атостак/)- 5
сгтаі ёѵ ору?) гтгі т?)? уг^ гЯѵо? аѵаі^Ё? хаі тгрбеяота ахаЯарта ёо-
Яіоѵте? гі * ті ара ^ѵ * гйрыоіѵ хаі тгаѵ ‘(йоѵ ахаЯартоѵ біргі? йрюй?
хаі 5 гі’ ті аХХо тй//; гі? та? айтйѵ 5, той? &Ё ѵгхрой? айтйѵ
хаі тгаѵ аЛко -Эѵ^тбѵ ойр.а ой Яатгтоиоіѵ аХЛ’ іа^'іоьсіѵ айтб. хаі
тоюйтоѵ рцарбѵ гЯѵо? йттаругі хаі атгютоѵ сбсаѵ ® айтой? ойх гстсо іб
акХо 6 гѵ оксо тй хбарло, §ібті гѵ таі? г^граі? ’Акг^аѵ^рои той ра- •
оікгсо? гйргѵ айтой? ёѵ т?; аѵатокі) гі? Ёѵ р.Ёро? айт?,?. хаі ібйѵ ай-
той? тоаойтоѵ р-іарой? хаі Ёр5гкиур.Ёѵои? Ё<рор/)Ят) р./) Ё~ібрар.собіѵ
гѵ г?; у?) хаі [ліаѵоіклѵ тбѵ хборюѵ, оті р.гуа ’ г9ѵо? йтгаругі, й? гі-
хосі хаі 5йо срикаі, ^тоі г’іхосі 8бо ^аоікгіаі, хаі й? Ёроі <?охгі, &а ю
троотаурато? Ягой ат₽хкгюг тойтоо? тгаѵта? Ёѵ тд ^сотгра ут), ако-
хкгіса? аоіракй? гѵ й йтар/оисіѵ Ёхгі «рроироі хаі ой ^йѵаѵтаі г^гк-
ЯгІѵ Цсо ті)? оіррауібо? ’Акг^аѵЗрои. хаі Ёѵ тй тгкгі тйѵ аійѵсоѵ Ё$г-
кгйооѵтаі г^ы ёѵ токкт] хахіа хаі а^іхіа хаі атіріа еі? б’кгЯроѵ тса-
<?/)? т7)? у?;? хаі ріаѵоисі тбѵ хбороѵ ёх тйѵ ттоѵ/)рйѵ 8 хаі 8 ахаЯар-20
тйѵ айтйѵ тгрсі^Еыѵ. хаі бтсои аѵ атгЁХЯсосіѵ хаі іобѵтг? айтой? <рс-
рУ)8/)0Етаі ласа расікЕіа хаі Ёхот^аоѵтаі тгаѵтЕ?. хаі тооойтоѵ йтгар-
)^еі тб угѵо? ёхеіѵо тгокй й? ахрі? аѵарі&р)то? хаі ойх гатіѵ 6 8ѵѵа-
[лгѵо? •7іокгр.7]саі айтой? хаі тгаса Ё?оиоіа т?,? ут)? фброі ДакЛбрігѵоі
йітостак/)боѵтаі. хаі айтоі груор.Еѵоі еі? тбѵ хборіоѵ тгоі^ооисіѵ оса 25
ройкоѵтаі. акк’ ойх Ёотаі ёѵ айтоі? тгокй? урбѵо?, оті хйрю? 6 -Эеб?
^[лйѵ атюстгкгі тбѵ ауувкоѵ айтой хаі ЁЕокоЭрЕйоЕі айтой?. хаі уЕ-
ѵ/)<тоѵтаі та хбхака айтйѵ Ёѵ 9 хотріа 8 гѵ [лгоср тйѵ б$йѵ хаі Рро-
р./)огі ті у?) г^ айтйѵ.
V (XII). Каі такіѵ гір7)ѵгйсгі уг( хаі аѵапайсоѵтаі оі аѵ- до
Яратоі гео? тбѵ хаіроѵ той аѵті^рітсои Ёѵ й р.Ёккгі Ётті оиѵтЕкгіа?
тйѵ аійѵеоѵ гр^го^аі. хаі тгріѵ той ЁкЯгіѵ тбѵ аѵтіурютоѵ аѵастг)сг-
таі іліа Рапікгіа тгоѵт)ра хаі аатаѵіхт;, 7]ті? йтгберугі тгр6і5ро[ло? той
аѵтіурютоц. ойто? тсасаѵ гккт)ѵгх/]ѵ хаі сатаѵіх^ѵ тгкаѵтдѵ аѵаута хаі
аруі^гі ^ііоурюй? тгіхротЁроо? тара тйѵ трсоіѵ тираѵѵюѵ. ойто? <5бу-35
ріа-ра ЁтігЦсгі той р.г( "росхиѵгіѵ тбѵ стаирбѵ ртД оѵоріа^гіѵ тб
‘нѣтъ — 2 тір./)9т]боѵтаі.— 8—3 гѵ^о^оі хаі тір.101—4—4 гі ті
аѵ.—8—8 тоійта.—6—6 бсоѵ ойх гстіѵ гтгроѵ.—1 тоЛй,-—8 нѣтъ.
9—со? хотгріа.
. 10
74
Откровеніе мефодія патарскаго.
бѵор.а айтоо. тотг угѵг(ооѵтаі 5іюур.оі осрауоі сръХахаі хаі полка |3а-
саѵа хахй? гтеіт^Еиб.агѵа * хаі поккоі ріартирг? уЕѴ'^соѵтаі хаі
про? хйрюѵ отЕ(раѵ7](р6роі біѵа5ра[лойѵтаі. 6 5г аурю? (Цр Ёхгіѵо? хаі
Рааікгй? паѵта? тгросР’Лглыѵ 2 тгатгіѵ тоѵ отаирбѵ хаі х/;рйттгі Ё'р-
1 угоііаі тбѵ аѵтіуоютоѵ хаі Тіёуеі оті гр/гтаі б рігуа? т7)? а7<7(9гіа?
<рюстг(р хаі Эго? таѵтсоѵ хаі тюккой? атат^ееі хаі тюккаі фиуа'1
тггюЭ^ооѵтаі гі? айтоѵ тбѵ тгкаѵоѵ хаі р/.юб'/рютоѵ хаі ~о7<Лйѵ асг*
Р&ѵ грлгХт)<?гі т?;ѵ оіхоі»|ЛЁѵт)ѵ 3 хаі еі? ёхеіѵоѵ тбѵ хаірбѵ тгоХХоі
5 егюроі хаі хграоѵоі угѵтутоѵтаі хаі <т/](ЛЕіа еѵ гДіы хаі тайта тгаѵта
ар^аі б5йѵюѵ хаі паса отгѵоуыріа уЕѵ^егтаі хаі па? аѵВрыпо? іѵ
Эліфеі Ёстаі еѵ кіріф хаг 5іфѵ; хаі ѵбоір, хаі ё^ ойраѵой Рроѵтаі
[леуаХаі хаі аотрапаі гі? тбѵ х6ср.оѵ хаі паса 4 хароіа 4 «рб^о? хаі
шхріа г'атаі. 5 тоте угѵ^огтаі 9кіфі? (ЛеуаХ^ хаі отгѵо)га>ріа оі’а ой
Ю угуоѵЕѵ тпопоте. тотг осоі ѵуоѵбі тбѵ <рб]3оѵ той -9 гой хаі оі грлггі-
роі тт;? -9 г іа? ураірт;? 9гыройѵтг? тайта та <Л][лгіа уіѵшохооаіѵ оті
ЕірЭаог тб тгХо? т&ѵ аііъѵюѵ хаі сиѵтгХгіа той хо'бр.ои хаі бсоі
7гаррт]бчаа9&аі хаі Е^гу^оооі тбѵ тйраѵѵоѵ ехеіѵоѵ хаі аогр^ ха» 5і-
5аохоисі хаі параууЁХХоосі той? аѵЯрштеои? той тгУ.аѵ^О^ѵаі.
тойтои? тгаѵта? -ЭёХеі 4 царторг^У] 4 б тйраѵѵо? Ёхгіѵо? Ёѵ Ёхгіѵаі?
15 таі? ^р.граі? 5іа то 5і5асхгіѵ той? аѵЯріЬпоо?, аХХоі оі «ргйуоѵтг?
гѵ бргсі хаі стгт]Ха'юі? аХ7.оі 5г 5гарюйрігѵоі хаі тгро5фгрбр.гѵоі грі-
гсросЭгѵ той тораѵѵои 5г<зр.а оіа ой угубѵаоіѵ гі? аХХоо? тораѵѵоо?
атг’ арх^? хборюо іооаѵ гі? та? ^ріЁра? тай аѵтіхріотоо. хаі ойты?
5іатгкгі паѵ хахбѵ. та оё аХХа тсаѵта тггрі той аѵтіхрізтоц
20 ёѵ тф ’Ерраірі тф Ейрір Ёѵ хгір. р.»].
1 Ёпітт]5гйооѵтаі.—2 тгротргпюѵ.—Й т^ѵ оіхоѵорлаѵ хоікіт]Ѵ.—4—
4 пас/] хар5іа.—5 доб. р.граХтг—6 тораѵѵ^огі.
IV.
КРАТНАЯ ЛАТИНСКАЯ РЕДАКЦІЯ.
Сп. коллегіи Іоанна Крестителя въ Оксфордѣ, 128, XI в.
Варіанты:
П— Парижской Націон. библ. № 13700.
Б—Берлинской Королевской библ., соб. РЬіІірр. 1904, л. 146.
Т—Коллегіи св. Троицы въ Оксфордѣ № 3, л. 246.
Іпсіріі ІіЪег МеіЬобіі ерізсорі ессіезіае РаіЬа-
гепіз еі шагіугіз СЬгізіі бе ргіпсіріо заесиіі
еі іпіегге^па ^епііит еі бе Гіпе заесиіогит.
I. бсіепбит езі патдиѳ, Ггаігез сагіззіті, поЬіз, диотобо і
іп ргіпсіріо сгеаѵіі беи а соеіит еі іеггат еі рег ірзит отпіа
сгеаіа зипі еі диотобо Гесіі Ьотіпет еі аб]иіогѳт еітііет еіЬі
еі розиіі еоз іп рагабузо еі ѵосаѵіі потіпа еогит Абат еі Еиат,
диі розіеа, зегрепііпо боіо бесеріі, едесіі зипі ѵіг^іпез бе рагабузо. 5
аппо аиіет ігісезіто роаідиат е]есіі зипі бе’рагабузо ^епиѳгипі
СЬаіп ргіто^епііит еі зогогет е]из СЬаІтапат. еі роэі ігісезіто
зехіо аппо ^епиегипі АЬеІ еі зогогет е]из НеЬогат. (218) аппо
аиіет сепіезіто ігесезіто ѵііае Абаѳ оссібіі СЬаіп ігаігет зиит
АЬеІ еі розиіі тапит зиат зирег ѳшт аппо аиіет ігісепіезіто ю
еі ігісезіто ѵііае Абаѳ ‘ паіиз езі еі Гіііиз потіпе 8еіЬ аб еріз
зітііііибіпет ѵіг ^і§аз еі та^пиз. ререгіі2 розіеа Абат еі Епа
Гіііоз оі Гіііаз. аппо аиіет зехсепіезіто ѵііае Абае соерегипі Шіі
СЬаіп аЬиіі хіхогіЬиз Ггаігшп зиогит іп іогпісаііопіЬиз пітіз. осііп-
§епіезіто аиіет аппо ѵііае Абаѳ бііаіаіае зипі зирег іеггат 15
Гогпісаііопез пітіз еі іптипбіііае а Гііііз СЬаіп. аппо аиіет поп-
^епіезіто еі ігідезіто тогіииз езі Абат еі зериНиз іп НеЬгоп іп
* доб. ргіто тіііагіо заесиіі—Б. — 2 §епиіі -Б.
76 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ- ПАТАРСКАГО.
1 ргіто тіііагіо заесиіі. іипс сПзршеіаѳ зипі ^епегаііопез * 8еіЬ а
§епегаііопіЬиз 2 СЬаіп еі аЬзіиІіі 8еіЬ §епега(іопет 3 зиат сопіга
огіепіет іп топіѳт диепбат, диі егаі ргітиз 4 рагайузо. ЬаЬііа-
ѵіі диодие СЬаіп еі е^из со^паііо 5 иЬі пеіапВит Ггаігісідіит рег-
б реігаѵіі ідезі іпѵісііа 6, ео 7 Іосо сіеіісіагит иЬі ргітиз ірзе СЬаіп
сопдідіі сіѵііаіет, сиідие ѵосаЬиІиш ітрозиіі ЕЙтет. еі Ііаес-8
ргіта сіѵііаз 9 Гасіа езі апіе деіиѵіит. срадгадезіто аиіет аппо
іетроге ЛагеіЬ ігапзіѵіі *° ргітит тіііагіит заесиіі. ігісепіезіто
еі диасіга^езіто аппо аиіет .ТагеіЬ *° іп зесипйо тіііагіо заесиіі
іо йіѳгипі ѵігі таіейсі еі агііз реззітаѳ іпѵепіогез сіе йіііз СЬаіп еі
отпіз іптипйісіае еі зригіісіае ідезі ОЬаІ еі ТоЬаІ і'іііі ЬатесЬ
сезі диі іігіі ргітиз сѳсиз диі іпіегіесіі СЬаіп. ізіі іпѵепегппі ргі-
ті орега Геггі еі аегіз еі аигі еі аг^епіі тоіііепбі еі ірзі ргітііиз
абіпѵепѳгипі отпез агіез тизісаз. розі аппоз аиіет зеріиа^епіо8
15 ѵііае ЗагеіЬ зесипсіо тіііагіо заесиіі " соеріі тиііатаііііа рѳ]ог 12
ргіогѳ 12 сгезсеге зирег іеггат (218”) диае а поЬіз езі пе^іі^епсіа
зіі еі пѳс сіісешіа. іипс сопсиріегипі Гіііі деі йііаз Ьотіпит. ігаіиз-
дие езі йотіпиз (іеиз еі йоіоге согсііз іасіиз сііхіі: «роепііеі те
диосі Ьотіпет Гесі зирег іеггат; поп рѳгтапеЪіі зрігііиз теиз іп
гоЬотіпе ізіо 13 рго ео диосі саго езі». розі Ііаес іп^геззі зипі йііі
сіеі аб Шіаз Ьотіпит цепиегипідие ех еіз ^і^апіѳз зирег іеггат
еі Гасіі зипі аігосіззіті зирег сипсіоз Ьотіпез диі ЬаЪііапі 14 іег-
гат. еі іипс ргесѳріі (Іеиз Мое иі Гасегеі зіЬі агсЬат еі іпсіисе-
геі ихогет е]из еі ігез йііоз сит ихогіЬиз еогит диоз гезегѵаѵіі
25 іп агсЬа іп ІВ ипйаііопѳ йѳіиѵіі, еі іасіит езі йііиѵіит зирег от-
пет іеггат. еі іиііі Мое ех отпі апіта ѵіѵепіе іат де ѵоіаіііі-
Ьиз’диат еі Ьезіііз еі отпіа диае егапі зирег іеггат диае іп
агсЬа гезѳгѵаіа і’иегапі. аппо зехсепіезіто ргіто е^геззиз езі Мое
сіе агсЬа сит отпіЬиз диі Гиегапі сит ео. іипс оГГегеЬаі Мое
зоЬоІосаизіа 16 сіотіпо еі Ьепебіхіі (іеиз Мое еі йіііз е)из. зехсепіѳ-
зіто еі сіиосезіто аппо ѵііае Мое іп іегйо тіііагіо заесиіі геейі-
йсагѳ соеріі 17 Мое еі йііі о] из поѵет роззеззіопет іп іегга еі
арреііаѵегипі ге^іопез іііаз Татпоп зесипсіит пипсираііопет пи-
тегі диі ѳхіѳгипі сіе агсЬа ійезі осіо.
1 со^паііопез—Б. Т.—8 ^епегаііопе—II.—3 со^паііопет—Т.—4ргохі-
тиз—Б.~5 еепегаііо—Б.—в іп Іпйіа—въ рук. и Б.—7 еодет—Б. П.
8 ірва—И.—” нѣтъ—21—10—10 нѣтъ—Б.—“—нѣтъ—Т. Б.—18—18 Ьоті-
пит— Б.—13 нѣтъ—Т,—14 ЬаЫіаЪапі зирег—П. Б.~ІЪ ех—Б.—™ Ьоіосаи-
зіит—Б. П.—17 соеріі— И. Б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 77
II. Тгісепіевіто аиіет аішо іп іегііо тіііагіо заесиіі §епиіі і
Мое ііііит еі ѵосаѵіі потеп е^ие Іопііит. аппо ігісепіезіто еі
диіпдиарезіто рс»8і сіііиѵіит йѳбіі Мое еосЬат * ійезі огіепіет іп
йотіпаііопет ііііі зиі Іопііі. еі тогіииз езі Мое. (219) сит сот-
ріеіі Гиіззепі йіез едиз, Гиегииі ашіі попрепіі диіпдиа§тіа. розі оЬі- 5
іит Мое ѵепѳгипі Ііііі едиз іп іегііо тіііагіо аппогит 2 заесиіі еі
йезсепдѳгипі іп іеггат Вепааг еі серегипі аейійсаге зіЬі іиггіт
еціиз саситѳп реіііп^егеі издие а<1 соеіит. еі ііііс йіѵізіі сіеиз іга
зиа диосі3 Гасѳгѳ соерегапі еі йізрегзі зипі зирег Гасіепі іоііиз
іеггае еі сііѵізі зипі зирег отпет іеггат. Допііиз аиіет йііиз Мое ю
іпігоіѵіі іп іеггат еосЬат ісіезі огіепіет ипйе зоі огіеіиг еі Ьа-
Ьііаѵіі іЬі еі ассеріі а сіео заріепііат еі отпет азігопотіат еі
зуйега соеіі іііе * іпѵепіі. 8ет йііиз Мое ассеріі іеггат Азіаѳ,
Сііат іеггат тегійіапат диае езі рагз аизігаііз издие асі. оссійеп-
іет, ІарЬеіІі іпігоіѵіі сопіга адиііопет издие асі осеапит таге, 15
еі сііѵізі зипі іп отпет іеггат. Допііиз йііиз Мое ірзе егисііѵіі5 Ме-
ЬгоіЬ ѵігит ^і^апіет еі гоЬизіит ѵепаіогет. еі ірзе МеЬгоіЬ розі
йііиѵіит аейійсаѵіі іиггіт 6 диае пипсираіа езі ВаЬуІопіа. аппо
зерііп^езіто іп іегііо тіііагіо аейійсаіа езі ВаЬуІопіа та^па.
розі Ііаес аиіет іѳеегипі зіЬі ге^ет йііі СЬаіп сиі потеп іиіі 20
РопііЬиз диі іепиіі Ропіит еі ех ео ассеріі потеп. розіеа тізе-
гипі йііі ІарЬеіЬ асі Лопііит ѵігоз оі агіійсез агсЫіесіопіае соп- '
зсгисіогез еі ѵепегипі іп еосЬат асі Лопііит еі аейійсаѵегипі
іПг сіѵііаіет диае пипсираіа езі Лопііа. еі егаі рах іпіег ге§пшп
МеЬгоіЬ еі ге^пит РопііЪит йііі СЬаіп диі 7 сопіга зе іпѵісет 26
геЬеІІаге соерегипі. аисіііо Лопііиз зсіірзіі ерізіоіат асі МеЬгоіЬ
диі іепеЬаі ВаЬуІопіат. Ьос егаі зегіріит, диой гецпит йііогит
ІарЬеіЬ Ьіпс іпсіріі йеіеге ге^пит (219”) Йііогит СЬаіп. Ьаес
ргітит сегіатіпа аррагиегипі іпіег ге^па еі ге^па зирег іеггат.
аппо осіаѵо іп диагіо тіііагіо заесиіі зетрег ри^паЪапі иігіиздие 8 зо
ри^па еі ѵісіит езі ге^пит СЬаіп 9 айѵегзиз 10 ге^пит 10 МеЬгоіЬ
еі 11 оЫіпиіі ге^пит МеЬгоіЬ “ ргіпсіраіит издие ай Сисізііегез-
<1ет 12 еі 13 репиіі Негезсіет ,3. Негезйез аиіет ірзе сопсгетаѵіі
ге^пит СЬаіп еі сарііѵаѵіі отпез диі егапі ЬаЬііапіез ІеЬизаеоз
еі Атоггеоз Раіаезііпоз еі Айоз диі егапі асі оссійепіет. розіеа 35
* іеггат еосЬат—Б. П.—~ нѣтъ—Б.—3 еоз диі—Б.—4 ірзе—П.—
5 §епиіі—Т. — 9 сіѵііаіет—Б. — 7 йеЬіпс—Б. — 8 ѵігііі—Б.—9 въ рук.
пропугц.—10 я ге^по—Б.—11 взято изъ И. Б.—12 ге§ет—П, сЬузузЬегез-
йет—Т.—13—13 нѣт ъ—Б.
78 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 Негезсіез §епиіі Сизйгош герепі. соп^ге§аѵегипі аиіет зе йіі
СЬаіп ігесепіі XX іпіііа рейііит еі ’ ѵѳпегипі іп ге^пит диой Гиіі
Іопііі, иі йеЬеІІагепі ірзит еі ргбеііагепіиг сит ге^е Сизйго ’•
аийіепз аиіет Сизйго йітізіі еоз издие йигп ігапзігепі Ниѵіит
5 Ту^гет.2 тізіі Сизйго гех зиит ехегсііит сит- еІерІіапііЪиз еі
іпіегГесіі еоз отпѳз еі поп гетапзіі ех еіз диіздиат. еі іипс ата-
гісаіа Гиіі3 іегга 3 сопіга зе іпѵісѳт.
III. Ѵісезіто диіпіо аппо іп диіпіо тіііагіо заесиіі йезсепйіі
батізаЬ 4 гех йе еосііат сит ехегсііи та^по еі йерориіаѵіі тиі-
ю іаз сіѵііаіез зеріиа^іпіа еі VIII ге§пі 5 ііііиз еі регігапзіѵіі іп 8
іегііо ге^по 8 Іпйогит. розідиат бе Іпйіа Гиіі геѵегзиз, ѵепіі іп
АгаЬіат еі ргаеіѳхіі іп йезегіит 8аЬаа іп іеггат НізтаЬеІііа-
гит еі розиіі іЬі сазіга іп іегга Гіііогит НізтаЬеІ, іЪідие йеѵіс-
іиз езі ЗатізаЬ гех а баггасепіз еі сесійегипі ’ тиііа тіііа еі
іб Ги^египі. еі іипс ргітііиз ехіегипі Йііі НізтаЬеІ йе Ьегето Ьѳііа 8
сегіаге еі іпігоіѵѳгипі іп ге^па §епііит зесипйит дпой рготізіі
йеиз НізтаЬеІі ди ой еі геріопе Ггаігит зиогит йдегеі іаЬегпа-
сиіа. егапі (220) сазіга еогит тиііііийо пітіа соерегипідие ри-
{*паге сопіга іеггат огіепіаіет еі тегійіапат соерегипідие йезоіаге
20 игЬез еі Гесегипі зіЬі паѵі^іаеі ѵепегипі издие іп ге^іопез оссійеп-
іаіез ргоре Котат еі йотіпаіі зипі іеггіз ео іетрогѳ, ипйе 9 сог-
рога ейеЪапі еі сагпез сатеіогит еі ЬіЬеЬапі зап^иіпет ]итепіо-
гит тіхіо Іасіе, Геггипідие зіЬі йе ірзіз диаіиог ргіпсірѳз ОгеЬ еі
2еЬ еі 2сЬее еі 8а1тапа. сипдие іпігоіззепі зирег Гіііоз Ізгаеі,
2б регсизьіі еоз йотіпиз іЬійѳт еі ігайійіі еоз іп тапиз Сгейеоп
НеЬгаеі йііі .Іо аз Гиегипі аиіет сепіит ХЬ тіііа еі сесійегииі іЬі
ргіпсірез еогит еі регзѳдиепз еоз Сейеоп издпе іп еогит раі-
гіат. 10 еіІіЬегаѵіі йеиз Гіііоз Ізгаеі а зегѵііиіе Шіогат ІзтаЬеІ.
Гиіигі аиіет зипі иі зсіапі “ аііий зетеі 11 еі йезіііиіат Гасіапі іег-
зо гат еі оЪііпеге 12 огЬез іеггае еі ге§іопез 15 а зоііз 14 огіи издие ай
оссійепіѳт а тегійіе издие ай адиііопет еі издие ай Котат. еі
егіі ]и§ит еогит §гаѵе зирег сегѵісез §епііит еі поп егіі ^епз
аиі ге§пит диой еоз роззіі ехририаге издие ай питегит іетро-
гит іііогшп. еі розіеа йеѵіпсепіиг а сЬгізііапіз еі ге§по Еота-
1—1 11 нѣтъ Б.—3 доб. іипс—Б.—3 въ рук. зипі іегга, П— зипі ге^па.
4 затуІаЪ—Т. — 5 ге^іопез—Б. II. — "—е издие ай іегііит ге^пит—Б.
7 доб. іЬі— Б. — 8 Ьеіііз— Б. —9 іттипйа—П. —10 доб. ѵепіі—Б.—11 —
11 иі ехеапі айЬис зетеі—Т; Гасіапі аі. зітііе — П, Гасіапі аі. 8,-Іоан.
Б. 182.—18 оЪііпеапі—Т. Б.—13 доб. аііаз—Б.—14 нѣтъ—Б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 79
ііогит йііі ІзтаЪеІ зиЬісіипіиг. 1 еі егіі та§пі(ісит ге^пит Во- і
тапогит зирег сипсіа ге^па ^епііит сит сопігііа Гиегіпі а Кота-
погит ітрегіо.
VII. Хоппе тіііе 2 аітое ге§паѵегипі НеЬгаеі еі а Котапіз
бѳѵісіі Гиегшіі? ВаЬуІопіі ІШ тіііа аппогит ге^паѵегипі, 2 Масе- 5
бопіі еі гердіит Рагіііогит аШіхегииі агтіз 8сііІіі еі Лпсіі зирріі-
сез ад еоз і'есе>'ипі, АГгоз 8рапоз СгаВі 4 (220ѵ) Сегтапое 8иеѵі5
Вгііопез Ьеііегісое агтіз абдиіеіѳгипі.
VIII. Типс ііегит зиг^епі йііі Іетакеі бе Ііегето еі гезі-
зіепі сопіга 6 ге^пит 6 Вотапогит ’. іп поѵіззіто аиіет зехіо 16
тіііагіо заесиіі ехіепі йііі ІзтаЪе] бе Ііегето еі егіі абѵепіиз
еогиіп сазіі^аііо зіпе тепзига еі зіпе тізегісогбіа. еі ігабібіі 8 беиз
іп тапиз еогиіп сипсіа гедпа §епііит ргоріег рессаіа еі9 зсеіе-
га 9 диае орегаіі еитиз сопіга беі ргаесеріа. ііадие ігабібіі поз
беиз іп тапиз ЬагЬагогшп, диоб оЫііі зитиз ргаесеріа ботіпі 15
еі 10 ргоріегеа Ігабібіі поз роііиііз ЬагЬагіе.19 іасіипі аиіет сЬгі-
зііапі тиііа іііісііа диае тасиіапі зете! ірзоз диоб іпгріззітит
езі бісепбит. ргоріегеа ігабібіі іііоз іп тапиз 8аггасепогит.
IX. Регзіба аиіет егіі іп сарііѵііаіе еі оссізіопе Саррабо-
сіа іп оссізіопе 11 еі іп сарііѵііаіе егіі, ЗусіПа егіі іп ѵіЬПаііопе, 20
іегга 8угіаѳ егіі іп еоіііибіпе еі ІіаЬііаіогее е]из сарііѵі бисипіиг,*2
Сусіііа зітііііег еі ЪаЬііаіогее е|ие ^Іабіо регіЬипі, бгаесіа іп
оссізіопе еі сарііѵііаіе егіі, АГгіса егіі зітііііег, Е^урііі еі огіеп-
іез 13 Азіае египі и зиЬ ігіЬиіо §гаѵі іп аг^епіо еі аиго ропбегіз 15
іттепзі *®, 8рапіа ^Іабіо регіЬіі еі сарііѵі бисипіиг **, Оаіііа (Зег- 25
тапіа Адиііапіа ѵагііз ргоеіііэ бѳѵогаіа еі тиііі ех еіз сарііѵі би-
сипіиг ,7, Вотапі іп оссізіопе египі еі сопѵегеі іп Ги^ат, іпзиіае
тагіз египі іп біззоіиііопѳ. еі оЬііпеЬипі ііііі Ізтаііеі іпігоііит аЬ
адиііопе еі огіепіе еі тегібіе еі оссібепіе еі герІеЫіиг Ніегозо-
]ута бе сипсііз ^епііЬиз диае сарііѵае (221) бпсепіиг. 17 еі геріе- зо
Ьііиг іегга гергетіззіопіЬиз бе отпіЬие. 18 егіі ^и§ит еогит ^га-
ѵе зирег отпез ^епіез еі египі отпіа зиЬ ]’и§о еогит еі египі
іп 19 ігіЬиіа 29 еогит 21 еі отпіа огпатепіа біѵііит еогит египі
1 виЬісіепіиг— Б. — 3 тиііов—Б. —8 доб. еі ірві а Вотапів аГЯісіі
випі—Б. — 4 Сгаііов—Б. — 5 Бѵапов—Б.—9 ге^по—Б. —7 доб. иі всгір-
іига соттетогаі, аивігаііа ЬгасЫа Бапіеіе Ьос ргибепіе еі сопігабісепі
ге^пит—Б.—8 ігабеі—Б. — 9 нѣтъ—Б.—10 нѣтъ—Б. —11 оссавіопе—П.
13 бпсепіиг—Б.—18 огіепіаіев—И.—14 въ рук.егіі.—15 нѣтъ—Б.—19 бпсепіиг
ЬаЬііаіогев е]ив—Б.—17 бпсепіиг—Б.—18 доб. ^епііЬиб—Б.—19 нѣтъ—Б.
П.—80 ігіЬиіо—Б.—81 нѣтъ----Б.
80 ОТКІРОВЕПІЙ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 аідие іиегипі іп ессіевіів вапсіогшп віѵе аигит аиі аг§епіит віѵе
Іарійев ргеііові еі отпіа огпатепіа ѳссіевіагит еогит египі. еі
йівігіЬиѳгииі ’ тіпіѳіегіа йеі еі васегйоіев віс рориіив 2 диіа ессіе-
віае іпсепйіо сопсгетаЬипіиг. еі егіі ІгіЬиІаііо тиііа еі ргоісіепі
5 согрога еогит іп ріаіеів еодие поп віпі диі вереііапі. еі егіі іег-
га 3 йаггасепогит а тагі ивдие ай таге еі египі геціопев віпе
ѵіа еі ѵосаіа * ѵіа еогит ѵіа ап^ивііае еі §аийіапіиг 5 вітиі вег-
ѵіепіев еі вепіогев йіѵііев еі раирегев сит аШісііопе еі §етііи йі-
сѳпі: 6 «Ьеаіі іііі випі диі йе Ъас Іисе пов ргаесеввегипі. > Ьос
іоЬеаіив Раиіив атрііив ’ ргаейіхіі: «сит ѵепегіі йівсеввіо ргітшп
еі геѵеіаіив іиегіі Ьото рессаіі йііив регйіііопів.» диій еві аііий
піві 8 йівсеввіо еі 9 йівсірііпа, диа соггіріепіиг ипіѵегві ЪаЬііаіогев
іѳггае а йііів Івтайеіів? ргоріегеа опа^гит Йеив арреііаѵіі Івта-
Ьеіет раігет Шогиш йісепіе 10 ргорЬеіа: «опа^гі еі сарге еі йе-
15 вегіит всііісеі еі отпет вресіет Ьевііагит вирег §ге§ет еві га-
ріепз.» ,ч ргоріѳг Ьос іп йіввоіиііопет Сгайепі отпет іеггат. еі
египі игЬев тиііае йевісисіае. “ поп випі12 Ьотіпев вісиі 13 аііае
§епіев, вей випі йііі йе йегето ѵепіигі випі, йотіпіЬив ойійііев
Іийі тиіаііопет ірвогит. диапйо йе йегето ехііигі Гиегіпі, ти-
20Ііегев йайепіев іп иіегів рагіив вітиі іпіерйсіепі ^Іайіо, васегйоіев
іп Іосів вапсіогпт іпіегйсіепі, іп ессіевіів (221”) вапсіогит соп-
сийепі сит тиІіегіЬив еі васгаіа ессіевіагит ѵевіітепіа іпйиепі
ірві еі ихогев еогит. |итепіа еогит Іі^аЬипі 14 ай вѳриісйга ва-
сгогит 15 египі 15 іапдиат ай ргаеверіа. еі егіі ІгіЬиІаііо піа^па
25 вирег сйгізііапов диі ЪаЬііапі вирег іеггат.
X. Еі Ьипс 16 аррагеЬипі" ййеіев диі18 випі іп Сйгівіо сгейііигі.
поп ргоріегеа тівіі йеив Ьав ігіЬиІаііопев вирег сйгівііапов иі зивіі
Йеіѳапіиг диі іп Сйгівіо випі сгейііигі, вей иі тапіГевіепіиг диі іп
ірво египі, ййеііввіті 19 сгейііигі вей вісиі ірва ѵегііав йісіі: «Ьеаіі
зо евіів сит регвесиіі ѵов Гиегіпі ргоріег потеп теит» еігеіідиа. «віс
епіт регвесиіі Гиегипі ргорйеіае диі Гиегапі апіе ѵов. вей диі рег-
веѵегаѵегіі ивдие іп йпет йіс ваіѵив егіі.» еі рові ігіЬиіаііопет
йіегит диае Гасіа египі 29 а йііів Дзтайеі еі йіввоіиіа егіі отпів
1 йівігіЬиепі—Б. —2 доб. егіі—Т, египі—Б. — 3 ііег—Б.— 4 ѵосаЬі-
Іиг—Б.—8 ^аийіепіиг—П. Б.—8 йісепіев—Б.—7 пѣтъ Б.—8 нѣтъ—Б.—
9 піві—Б. — 10—10 нѣтъ Б. — 11 йевегіае—Б. — 12 доб. іііі I. івіі—Б.—
13 доб. еі—Б. —14 взято изъ Т; Іі^аіига випі — Б; нѣтъ въ рук. и И.—
18 нѣтъ—П.—18 іипс—Б.—17 аррагеЬіі диі—Б.—18 нѣтъ—-Б.—19 іійеіів-
віше—Б.—20 егіі—Б.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
81
іегга аЪ еіз еі Гиегіпі атісіі огпатепіів аиго еі ригрига еі вріеп- і
йійіз ѵѳвіітепіів іапдиат вропзі йісеніев: «педиадиат 8е роввіпі
егіреге скгівііапі йе іпапіЬив повігіз» еі ^Іогіаиіев 1 іп виів ѵісіо-
гіЬив еі йісепіев: 2 <ессе ѵісітив іеггат іп іогіііийіпе позіга еі 3
диі йаЬііапі іп еа». б
XI. Типс гесогйаЪііиг йотіпиз Йеив весипйит та^пат тівегі-
согйіат виат диае рготівіі йіІі^епііЬив ве еі диі іп СЬгівіо зипі
сгейііигі еі ІіЬегаѵіі еоз йе тапи Заггасепогит, виг^еі аиіет гех *
сіігівііапогит еі ргоеІіаЬіі сит еіз еі оссійеі еов §1айіо еі саріі-
ѵав йисеі тиііегез еогит еі іпГапіев еогит іпіегіЬіі. ® еі Йевсеп- іо
йепі йііі ЙзтаЬеІ іп ^Іайіит еі ігіЬиІаііопет еі айіісііопет еі
геййеі іПів йеив таіа диае ірві аііів Гесегипі еі іггиеі вирег еов
таііііа верііев іапіит диапіит іп аііів ^евеегипі. еі ігайеі іііов
йеиз іп тапи8 сЬгівііапогит еі егіі ге§пит сЪгівііапогит ехаііа-
іит вирег отпіа ге^па еі ітропепі сінівііапі ]и^ит вирег еов іб
§гаѵе еі египі эегѵі ірві диі гетапепі8 (222”). еі іипс расійсаЬі-
іиг іегга диае аЬ еів Гиегаі йевігисіа. еі диі сарііѵаіі Гиегипі аЬ
еів геѵегіепіиг іп іеггат виат. еі тиІіірІісаЬипіиг Ьотіпее ви-
рег іеггат еі егіі іпйі^паііо та§па ге§і Вотапогит вирег еов
диі СЬгівіит пе^аѵегипі, Ае^уріі 7 еі АгаЬев СЬгівіит пе^аѵегипі. 7 20
еі егіі рах еі ігапдиіііііав та§па вирег іеггат диаіів поп Гиіі ап-
іеа пес егіі вітііів рові Шат, рго ео диой іп поѵіввіто 8 йпе вае-
сиіогит егіі. еі егіі Іаѳіісіа еі рах вирег отпет іеггат еі гедиіѳв-
сеі а ігіЬиІаііопіЬив виів. сит 9 Гиегіі рах еі ігапдиіііііав аідие
весигііав, іипс 10 герепііпив іпіегііиа. еі египі котіпев іп йіеЬив 25
іііів, вісиі егапііп ЙіеЬив Кое, ейепіев ЪіЬепіев Іаеіапіев “ пиЪеп-
іев 41 еі пирііав ігайепіев еі поп егіі іп согйе еогит іітог. ііа 42
егіі айѵепіив Сго§ еі Ма§о§.42 еі сит Гиегіі ііа рах, геГегаЬипіиг 13
рогіае Савріае іп ІаіегіЬив адиііопів 14 еі §епіѳв іВае сит Ск>§ еі
Ма§о§ ѵепіепі 15 еі сопсиііеіиг отпів іегга рго 16 іітоге еогит до
еі ехраѵевсѳпі отпее Ііотіпев 47 диі ІіаЪііапі 17 вирег 48 Гасіѳт 19
іоііиз 19 іеггае 29 еі аЬвсопйепі ве іп топііЬив еі іп вреіипсів а
сопвресіи еегит. ех рго§епіе епіт випі ІаркеіЬ еі ехеииіез 21 Йе 22
ІгапвиЪега 22 адиііопів іаіев 23 і§ііиг, иі 24 сагпев котіпит соте-
1 ^ІогіаЬипіиг—Б. — 8 йісепіиг—Б.—3 доб. отпее—А1. — 4 §епе—
Б.—’ іпіегСесіі—Б.—6 гетапеЬипі—Б.—7—7 нѣтъ— Т.—8 нѣтъ — Б. —>
9 Ііаес—Б.—10 доб.ѵепіеі—Б.—"—41 нѣтъ—Б.—12—12 нѣтъ—Б.—13 йееоіа-
Ьипіпг—Б.—44 доб. ііа егіі айѵепіие (Іо^—Б.—45 въ рук. пропущ.—48 а
і'асіе—Б.—47 ИаЬііапіее — Б.—18 іп—Б. — 19 нѣть—Б. — 20 іеггат—В. —
84 ехіеі—Б. —83 ріа^а—Б.—83 нѣтъ Б.—84 сотейепі—Б.
11
'80 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і йапі * еі зегрепіез еі іптепіа тиііегіз сит рагѵиііз тапйисеиі2
еі пиііііб езі3 диі роззіі ехрп§паге іііов. еі роеі VII аппоз іетро-
гит іііогит сига сотргеііепйегіпі сіѵііаіет ІозерЬеп, Іипс ітгаіі-
Іеі беиз ипит йе ргіпсіріЬиз зиіэ еі рсгсиііеі еов сит Йі1§оге еі
в ірпе зиЬ ипо тотепіо.
ХІІ. Еі ѵепіѳі ітрсгаіог Ѳгаесогит еі зейекіі іп Ніегизаіет
VII аппіэ. еі (222ѵ) іипс аррагеЪіі йііиз рѳгйіііопіз диі йісеіиг
апііскгізіиз. пазсеіиг аиіет іп Оогокаіп пиігіеіиг іи Веікзаійа еі
ге&паЪіі іп СарЬагпаит. ргоріегеа йіхіі йотіпиз іп еѵап^еііо: <ѵе
10 іе Ѳогобаіт, ѵе ііЬі Веііізаійа, ѵе ііЬі СарЬагпаит.4 издие ай сое-
Іит ехаІІаЬегіз издие іп іпіегпит йетег^егіз.» розіеа азсепйеі
гех Котапогпт еі Огаесогпт іп воІ^оіЬа іп дио Іосо йеиз рго
поЬіз тогіѳт еі сгисіз раііЬиІшп зизііпеге йі§паіиз Гиіі. іоііеі гех
Вотапогит йе сарііе 8ио согопат еі ропеі еат зирег ссгѵісет 5
ів зиат еі ехрапйеі тапиз зиаз ай соеіит еі ігайсі зрігііит зиит
йео гех 6 Вотапогит/ еі іипс аррагеЪіі еіцпит сгисіб іп сое!о.
розі Ііаес ѵепіѳі Гіііиз регйіііопія еі риіаЬіі зе диазі иі зіі йеиз еі
Гасіеі 8І§па 7 ргойі^іа тиііа зирег іеггат, иі сезі ѵійеапі сіаийі
атЪиІепі зигйі аийіапі тогіиі’ диазі гевигцапі, еііатзі Гіегі ро-
20 іезі иі 8 еіесіі іи 9 еггогет йейисапіиг. 4 іпртейіеіиг аиіет іп Ніе-
гизаіет еі зейеЬіі іп іетріо йеі, рпіаі 10 зе диазі иі йеиз зіі. еі 11
егіі ехаііаіит сог едиз пітіз сит зіі кото ех ѵігі зетіпѳ Гіііиз
тиііегіз Йе ігіЬи Юап." еі егіі Гаііах еі тепйах еі Ггаийиіспііа
зейисеі тиііов. розі Ьаес тіііеі йотіпиз Йио8 Гатиіоз зіпсегіззі-
2б тоз Епосіі еі ЕІуат, диі іп еріз іезіітопіо гезегѵаіі Гиегапі ай
агриепйит ірзит іпітісит. еі Іипс египі поѵіззіті ргіті еі египі
Сгейііигі Іийѳі. Неіуаз аиіет еі Епосіі аг&иепі еит согат отпі
рориіо (223) еі озіепйепі еит тѳпйасет аідие ІаПасет еі соп-
Гизит. ѵійепіез 12 аиіет сипсіаѳ репіез тепйасіит ірзит ргоіегеп-
80 іет а запсііз Йеі сопіизит 52 еі Ііипс Іийаѳі сгейііигі египі еі ех
отпі ігіЬи 13 ІзгаеІ египі іпіегіесіі рго СЬгізіо С.ХЬ.ШІ тіііа іп
йіѳЪиз ііііз. іипс апіісіпізіиз Гигоге геріеіиз іиЪеі запсіов йеі іп-
іегйсеге еі диі еіз Гиегіпі сгейііигі. еі іипс ѵепіѳі йотіпиз повіег
Лезиз Скгізіиз йііиз йеі 3 іи пиЫЬиз соеіі сига а^тіпіЬиз ап§е!о-
35 гит еі §1огіа соеіезіі. зіаііт іпіегіесіо 14 апіісіігізіо Ьезііа еі іпі-
’ <?отейепі — 8 топйисаЪипі—Б.—3 егіі—Б.—4 доб. еі—Б.—5 сги-
’сет— Б.—в ге§і скгіеііапоіиіп—Б.—7 доб. еі—Б.—8 еі—Б.—9—9 йесірі-
епіиг—Б.—10 риіапз -Б—и—11 нѣтъ Т. Іоан. Б. 135.—нѣтъ—К—
доб. йііогит—Б.—14 доб. ѵіѵі—Б. —15—15 іпіегйсіеі апіісіігізіит Ье-
вііат еі іпітісит еі зейисіогет—В.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 83
тісо весіисіоге 1 ^Іайіо огів виі еі диі іііі сопвепвегипі, еі егіі і
сопвитаііо вапсіі еі егіі зшіісіит, иЬі египі тіііа тіііит апцеіо-
гит еі (Іесіев сепіега тіііа агс1іап§е1огит скогиЬіп еі вегаріііп,
іЬі вапсіогшп а§тіпа ргоркеіагит раігіагскагит ароэіоіогит шаг-
іуіипі сопЕеввогит 2 ѵіг§іпшп. іЬі аиіет з«8іі еі рессаіогев гескіѳпі б
гаііопет апіе сопвресіиш сіотіиі ргопі §еэвіі ипивдиівдие, ^ивіі
аиіет верагаЬипіиг аЬ іпріів. ^ивіі іиІдеЬипі вісиі воі ведиепіев
адпшп ѵііае еі ге§ет соеіі, ѵйіепісв вегарег сіагііаіет сіеі іи сое-
іів, еі сит апцеіів восіаЬипіиг іп регреіиит. ітріі аиіет йевсеп-
ііепі сит Ьевііа іп іпГегпит. Зиеіі аиіет іи регреіиит ѵіѵепі еі ю
сит ге&е соеіі віпе Гіпе &1огіаЪипІиг еі ітріі віпе Гте роепат
раііепіиг, ишіе пов «Іотіпив егірсге Ш&пеіпг диі сит (Іогаіпо раіге
еі врігііи вапсіо ѵіѵіі еі ге^паі сіеив рег іпііпііа вапсіа вапсіогит,
атеп.
1 доб. еі египі—Б.—’ доб. еі отпіит вапсіогит—Б
ПЕРВЫЙ СЛАВЯНСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Афонскаго монастыря Хиландаря 24, л. 70а—77е.
Варіанты:
Бѣл.—Бѣлградской Народной библ. № 149.
Бер.—Берлинской Королевской библ., изъ собранія Бука Карад-
жича, № 48.
Отго ища нашего іеппа Патарьскааго ТИеюодига оука-
заниЕ ИСТОЕ ш црии^ь и ш послѣдни^ь лѣіѣ^ь.
і I. Вѣдомо да коудеть іако юнотою вѣ Ддамь и Ібува кга из-
гнана (7О“) Быста из рага. вь тридесетнОЕ же лѣто изгнанига ею ш
рага родиста прьвѣиць и сестроу его Каломаноу. по тре^ьдете^ь лѣтѣ^ь
родиста Явела и Девероу сестрб его. р. же мнноувшоу лѣть и двѣма-
5 десетма живота Ддадаова оуви Каинь Двела врГ своего вь л. ное лъ~
и плакастасе ёго Лдамь и Кува до р лк. л\иноувніил\а же с лтГ и к-Ѳ’
прьвыЕ тисоуіре Еже прьви вѣкь родисе Бить вь л. • ное ліТ моужь
жидовинь по швразоу Идамовоу. вь петисьтною же лѣто прьвыЕ ты-
соуще енве Каинови разьсверѣпѣше и вьс^отѣше женамь ш сестрь сво-
ю и^ь. разоулѵіів же Ддамь и вьпечалисе зѣло, вь шестісьтноЕ же лѣто
тоЕже тисоуіце горшею по^отию влюда жены и ражени выше на ве-
закониЕ швратишесе и ліоужеліь своимь оупбвишесе. и поистинѣ вьТ оу-
корь великь всѣдаь видеіцимь. шскврьнише влбдомь житне свое, вь
шслаосьтное же лѣто житига Ддадмова оумножисе на земли скврьна блюд-
15 нага ш сновь Братооувица Каина, и оумрѣ же Ддамь деведесеть лъ-
1 н^ндостд—Бѣл.—1 2 іцшьіинмь нмь — Бѣл.—5 прькенць Канна—Бѣл.—
родиста Сі«.а—Бѣл.—10 кь пЕѵадн бы—Бѣл.—14 бдіодь н скврьна—Бѣл.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
85
живь (7О6) и л прьвык тысоуціе. и штоли штлоучисе Ситово племе ш
Клина и вьзведе родь свои горѣ на гороу нѣкою близь соуціоу раіа
Каинь, жити начссь родомь на полоу на немже вгогнѣвною оувикник
вра своюго створи, чстирн же десети же соуціоу Иаредб т л€ м вьсташе
злокьзни моужии проноривыи незаконны испльнь всакого незаконна ш
сновь Каиновь ІІоунвннь и Тоуиновь чеда Замела слѣпаго ©увившаго
Каина, имже дѣіаволь шдолѣвь повѣдивь ю вьсѣмы дѣли злыими. вь
і
петисьтноіе же лѣто вьториіе тисоуціе паче того разгорѣше на неза-
конны нліодь члвци и выше горьши прьвааго и начеше скотьскыи на се
вьсѣдати и жени на моуже. такоже же и ш Каинѣ рода тыиже неч"- ю
тыніе н скврьныіе влюдни начеше творитин. вь 3. люсктнок же лѣто
Дрсдова житніа вьторыию тнеоуціе приложи пронорьливии лоукави вѣсь
рать Блюда и прѣльсти сны Титовы на дьціере Каиніе и вьриноу Цію-
ды сны Ситовн вь ровь грѣховныя, и (70') рагнѣвасе гь вь. кончав-
шижесе вьторѣн тысоуціи вы" потопь и потрѣвитсе прьвою заниіе. и вь 15
шестісьтною же лѣто Ноіевь лѣть тни вь третий тнеоуціе по нзьшь-
ствии іего изь ковьчега творити начеше сиовы Поіевы иовоу тварь
вьнѣшныи зелали и нарекоше тварь тоу Еьстамь и по имени числа
изьшьши^ь изь ковьчега. и. дшь.
II. з же лъ" Ноювыи соуціоу вь прьвоую р лъ третиіе тнеоуціе 20
родисе снь вь ніего и створи иліе іемоу Діоуноуть. вь третиіесьтыюіе
же лъ" створи блпь Ноіе сноу своіемоу /Иоунтоу и шпоусти ю па по-
-ліоноціник землю. по оуллрьтвыи
тнеоуціе л€ снови Ноіевын ш вь
ти начеше стльпь на земли сѣве
разѣлениіе по всей земли. ЛІоун
ныіе земли до моріа до нарицак
висходить и жити наче тоу. ть
тьчию астрономиньй ^ытрость изше
законоу наоучисе како іемоу цр
ниршнь ш племене Титова і ть
нѣ велицѣлаь. створен же вы Еа
третию тнеоуціе и цртвова Невро
оювѣ вь |. ною ти вь л третиіе
ыиіе страныіе придоше и створи-
оу же и сметени выше юзыцн и-25
;е снь Ноюіі вьселисе вь вьсточ-
елнче землю шноудоуже слііце
Моунть прию ш ва дарь іако не
. (70гі) и кь семоу прншь Невроть
ги людми. Невроть же сь Брать зо
>ва прьвою на земли вь Еавуло-
ь вь седмьсьтною ти ноіе лъ'
нюмь. и потомь поставите севѣ-
13 діаколь—Бер. Бѣя.— до( не тысхцін—Бер.—85 на ?смлн Сннн-
варь—Бер.- къ ^емлн Сенаре да кі^ндо,....... нбо—Бѣл.—89 йко н ^к^оклюсидннж
хнтросты н;ь<онрѣТА—Б”р.—30—31 * семоу же Іккротоу врать тон нмвос цртвова —
Бер.—33 доб. еі мг—Бер.
86 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 цра Ф споить Хамовыи сііове моужа юмоуже пліе Фныіии. вь де-
ветьсьтьноіе же и 4. ною и вь ф. тоіе лѣто третию тисоуціе вь л€г.
ю цртпа Невротова поусти Невроть иже Ф племене Ишафетова моужи
силны и моудрыи зѣло ^ытри дѣлоу всемоу. и идоше на полоуноціь
б кь Жоунтоу сноу Поювоу и створише юмоу гра й наре4 и по своюмоу
имени /Иоунть. и мирь вѣ вь цртво ЛІоунтопо и Невротово .даже и
доселѣ, по цртвѣ же Певротовѣ спа Симона не вѣ мира нь воюва-
ДХ°У Дроугь на дроуга. написа жеЛІоунть парѣчиіе кь Невротоу «цртво
Дфетово то ^оіреть ѵлюустити цртво Хамово.» спи оуво више припою
ю црню на земли, и Фтолѣ оувъіне члвци и начеше ставити (71 “) севѣ
црю. по цртвѣ же Невротовѣ изьшьшнмь тремь тисоуірамь лѣть вою-
вати начеста на се цра и понѣжено вьі Югуптьско цртво Ф Певрота цра
н прѣюто вы цртво На вило не Ф племене Ыевротова даже и до Хоузита.
сь же пою женоу (у племене Хамова, оумрьшоу же Хоузитоу пою
15 вьнбкь юго Исоудшо мтре своюе женѣ и роди юмоу спь Ирсздню. сии
свравь силоу многоу Фкрть севе иде на племе Халюво н плѣни ю и
пожеже все землю западниию. пь второю же лѣто цртпа Хозроюва сна
Ирезинна сьврашесе снове Хамовы и идоша на вьстокь вытисе сь
црюмь Хозроюмь. вѣ же т тпсоціь к пѣііць с палицами тьчию. слы-
20 шапь же Хозрой и шскрьписе и непрѣже и^ь донелиже прѣлѣзоше тре-
тию рѣкоу. тоу же поусти свою вою на слонѣ^ь іаздеціе, извыше все
и не оувѣже ни юдннь Ф ни^ь. н ктолаоу не смѣти начеше поювати
снове Хамоке. Фтолѣ начеше на се поювати црю.
III. Вь кончайте же четвртию тысоуіце вь ною лт? и вь с.
25 ною е. ю тисоуіце прии Шрѣ ириде Самыіаикарь Ф вьсточныи^ь земь
(7Р) юже ю Ф рода ЛІоуіітова сна Ноюва н поплѣнии з гра до
Изьидраига па землю и^ь и приде па цртпа Иньдииска и пожеже шг-
3—4 мжжа сими ?мо дытростнж и мждра дѣло всемоу.—Бер.,—4 па подоу-
ноірь нѣтъ—Бер.—5 * ііаре’ имя емоу—Бер.—8 * 10 * *—7 даже и досслі: .. не бѣ мира
нѣтъ—Бер.—7 и потомъ наѵаіие воевати—Бер.—8 написа же Невродъ къ Моно-
тоу—Бер.—“ проиіьіинмь—Бѣл.—доб.: въ трнсътиое же по ид лътстврьте
тыежціе— Бер. Бѣл.—13 * *—дроугъ па дроуга— Бер.', © Невроім цртва - Бѣл.—
10 силы ынОгы—Бер.—17 ксж ^емаж ^дпддпжж—Бер.—70 посмеасе—Бѣл,- прѣпдоше
—Бер. Бѣл.—трін рткі.і—Бер. Бѣл.;иа піе воеводъ—Бѣл.; © иіі все—Бѣл.',
ндь Бер. — 38 и бгопефіж—Бер., не ©(тн)де—Бѣл.’, не смъдж воевати—Бер.,
наѵеше воевати на иіс—Бѣі.—85 © кьстоѵнііж х/мм—Бер.—88 © племе4— Бѣл.—
37 до Щрдгаид и ?емле идъ—Бер., до Порога ^емлыік—Бѣл.', на ’г і|ртва Нюде-
нскд—Бер., на с™дм і|ртка іоудеиска—Бѣл.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
87
пемь и Фпоусти іл. н при и де вь поустиноу Слвыи и сѣче роди чедь Из- і
маилевь сна /Ігаринл іегуіітѣішпе ровице Сариіінн жсныи Лврамовыи.
и рлзвѣгошесе всни и вѣжапіс сь поустине вь Ібвьіьрывь и выш-
доше вь землю иже жпвоуть чсдь и вытисс начеше сь при кдычь-
скыими на земли швѣтнѣи. исплыіисе земли племснс ндь. вѣ^оу но мно- 5
зы ико ироузии па земли уожауоу и идѣ^оу мсса вельвлюжа вь
вокоу варена и пии^оу криви скотшс и млѣко. Фтолѣ прѣіеше землю
снове Пзьмаплевыи и начеше плѣнити землю и гради и насслнше зелѵ
лю н метровый и Фтолѣ начеше си творити си коравлк и акы птице
начеше парити по кодами, и поидоше кь коравлыид'ь па земли злпад- ю
ііию и доидоше до Рима и до Гигита Солоунн н до Слрьдоникыіе ве-
ликык иже шБОноу страноу Рима, іі прѣіешеземлю шестиюдессть (71е)
лъ" іі жити начеше иа неи икоже ^отеціе. по Фсми же нель и поль-
нелю по сьшделѣни томь юже прѣіеше вса цртка іезычьскаи вьзне-
сссе црткыиіе нуь іако видѣвше сьдолѣвше всѣми и прѣіеше вса. вь 15
врѣме то выше вь ныи^ь моучителе и коіеводы иужс имена си соуть
Шривь и Зивь и Зевеіе и Салмона, ты коіекаше Изльтии. ико нѣ
ни избавили из роукоу іегупьтьск^ ТИоисешмь рдБомь своими, такоже
и вь то врѣме створи млі и имь, извакы іе Ф ны Гедешномь Ф равотпи
снокь Измаилевь. иже Гедешпь исѣче воіе и^ь и пргна ю кь поусти- 20
ноу Иѣорикь Фиоудоуже нѣ^оу изьшли и шставыи Ф ниуь дань
длити начеше спомь Излсвомь и вь выіѣшнии кь поустиныи шемь
племени, есть же имь гіріштп іедипою и плѣнити землю и прѣкти
землоу ІвгуІіта до Ююіішпніе и Ф Ібфрать и до Пньдиіе и Ф 1 игра
до мѣста ЛІоуптокл цртва спа Поіевл и Ф сѣвера до, Римл и до Лу- 25
рика и Гигита и Солоуна и ІРроклніпе даже (7Г') и до мори 11о-
1—3 тадд роди іізмлнлевд—Бер., родь іісмлііле — Бѣл.—3 сіід АгЛрѢНІІНЫІІ
расы ЛкрддмлЕ. та г.т © Сцтіта роі.і.пр Слррнна жеііыіі Лкрлмле—Бер.—" и метавши
рлЗНѣгоіііЕса—Бѣл ; н вкжаше сь полетите—пѣтъ Бѣл.—4 кь ^сіллн мг.етнкіо —
Бѣі.—* и нл земли доашдоу нѣтъ Бѣл.7— кь конъ — Бер,, къ г.окоу :—Бѣл.-,
іако іі млъко—Б р. Бѣл.—г' п/шіоклтн—Бер. Бѣл.—я—9 * * * * * іілсслііше землю іі ®с-
трокыи—нѢіь Бѣі., ндс. кьеж метровый—Бер.—(3 мсопьполь—Б~р.—доб.: не
БожірЕса никого—Бр.—15 срі|Е идъ—Бер. Бѣл.; видѣніе са юдолѣвше всемь
жзыкомь — Бр; и пршіііЕ ксл — пѣтъ—Бер.—16 17 кь та но връмЕіід — Бер.—
17 воевати нлтешЕ Бѣл.—18 МшісЕЮкоіо робкою рл’ своісго—-Бѣл.—г" и мтіідоіпе
ванѣшнеіі щ'стіінѣ—Бѣл.—51 и ютндошж © нндь—Бер, и юставшне н — Бѣл.—
25 до моіюта—Бер
88
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 нитьскааго. и воудеть сьгоувь іармь на выи всѣмь странамь. И Н'іТ
юзыка или цртвл подь несемъ иже могоуть противоустлтн имь до числа
лъ’ ссдьми седмнць. и потомъ повѣжени воуть (и Грькь и покоретсе нмь.
и вьзнесетсе паче всѣуь цргво юзычьско и не прѣиметь югоже никтоже.
5 имать во шроужию имже вси повѣжени воуть. шсоу во разоумѣите
ш кроужны^ь лъ" цртвь. и се ю~ истою оуказанию вившись везь свла(з)-
на гавѣ и вез вледи ннѣ^ь.
IV. СО Неврота во жрьтца до Пероузию цра іроудовьска землю
Вавулоиьскыю и (и Пероупа до Снса старааго, ш Оиса же до Иероустега
ю цртвоваше ш Лека и Фоуна и Псроустега до Нерита вавулоньсці црию.
и пою Неривь женоу ш Пата ш Драратьта и родисе ш него
Дрьдиме^о Зарази, ти (оу)г,,вше своюго ища вѣжаше вь зем-
лю Лрарать. и цртвова вь Вулонѣ Сарьдшнь вь ища своюго мѣсто
Сенерида и Навь^одоносори же ш ища (72°) Лозию рожень и и) мтре
15 црце рожень землю Оавьскыи. юга же излѣзь Снеридь вой на Ии-
диска цра и шпоустѣ многыю земле, тьга и Навь^одоносорь с нгмь
излѣзе мнецюусе юмоу гако по немь идет, с нимь постави своюго
воюводоу старѣйшаго Навь^одоносорь црь вь Наоумѣ по своюи моу-
дростии и силѣ, и прѣю цртво Вавулоньско и пою женоу ш ЛІидь Июрось-
20 доумь. и по оумртвы Навь^шносоровѣ Валтасаръ снь юго и по Валта-
сарѣ цртвова Дари ЛІидѣимнь вьноукь ГОросьдоумль. Дари же вѣ поюль
Дороу Перьсѣниноу и> неюже родисе Хорось Перьсинь. послоушаи юціе
нѣкыи^ь како смѣсишесе цртва си вькоупь, Вавылонско сь ЛІндии а
Иерьско сь Вавулоньскыимь и влати начеше Вавулонѣне Жеишпиіо
25 и Савоу цртви іезыч'ьекыимии ш морга до Шфрата рѣкын и юще же
щртвомь Дввомь Навь^одшносора дѣли юціе же Яравь дѣлю и ІВгуГі-
тѣнь. Дари во ЛІидѣнинь прѣдрьжа цугво Индииско и Лоувийскаа, Хш-
1 на быіі—пѣтъ Бер. Бѣл.'—2 можетъ ііротнвіітнсд Бер., могоуть стати про*
тивк нмь н" не НМ8Т се войти Бѣл.—4 кцкелпѵстсд — Б~р. Бѣл.- грьѵкою—
Бѣл.-, пикто кь къкм—Б р. Бѣл.—8 жкдокьека—Бер. въ Бѣл. попорчено.—
8 Передне—Бр. Бѣл.-, д0 Сіса стали Порога а а Сісд Рдгдіінъ і|рь перекпі — Бѣл.,
цо Снса старааго а а Снса н Рогаиа црк Перскда- и а Снс же до Псроустега и а
Дл ка же п фона идо ІІерпга і|ртковаше Кавилоньсі|п і/рпіе—Бер.—* * * 12 нже разити
ю—Бер, ра^нтіі юже нмь—Бѣл.—13 * Подоркдань-Бер,—15 16 * * Ракнішскіге- Бѣл.—
16 сь вон своими— Бер.—19 и силъ пѣтъ Бѣл. далѣе—дрь^ле пріеты—51 нмс-
ііем ІЕсорьдоума — Бер.-, і|ртвока Валтасаръ—Бер. Бѣл.—23 и всакы ідотсыіі
вдытьекыми —Бер.
ОТКГОВЕПІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 89
рікѵсь Цсрсиііь прѣдрьжд Трдкь и прости сны Излевыи на землю (72'') і
шбѢцідпии, юже вѣ Ндвь^одоносшрь плѣниль, и повелѣ имь цркве
створити воу. ТО БИ повелѣііиюмь Хордшсовомь.
V. Послоушди ннга оуже повніінд соуірд зѣло, кддко се д цртвд
снидоше вькоупь, ТИдкедонига и Івтиѵѵпиіа и Римланс и Грьции, нжс 5
соуть д вѣтри подь нбсыи юже видѣ Ддниль смоуцідіоціею великою мо-
ре. Филипь же Длекедндровь цщь ЛІдкедонѣнинь вѣ, пою женоу Хоу-
знтоу дырерь Полд црд 18-е.нижьскд ш неюже родисе Ялекедндрь Грь-
чинь иже- бѢ и ^рдкрь. ть створивь Длекдндрию великоую и црьствовд
пь пси л’ІГ юі. ть прі’шь нд вьстокь оуви Ддрин ЛПдѣнинд И прѣю 10
землю мпогы грдди и вь юдино створи землю, и приде воюю ддже и
до морл иже ндрнчетсе елнчд земли, иже видѣ нечтию смрддни иже соуть
/Іфетовн вьноуци, н^же нечтотоу видѣвь почюднсе. гадѣ^оу во ведкь
животь жоупьчоую твдрь гноусною и смрддною комдре (72е) мышице
коткыи и змию мртвый телесд слѣпню изврдги юже не ношьше роже- 15
но и ведкоу твдрь животный гадь, не тьчию же то юдино нь и скоти
нечтыю и звѣри нечтыию. мрьтвьце же не погрѣнддюу нь іадѣ^оу. спи
же всд сгледдвь Длсксдндрь Быивдюірсю вь ни^ь скврьныи вьзбонсс
глю, юдд кдко доидоуть до земле стыю и ѵѵскврьнеть ю (ѵ скврьннын
споить іадыи, н млі.тисе ндче воу зѣло, и повелѣ еврдти все моуже 20
и жены и дѣти и^ь и спростд реірни и все племе и^ь и изве ю в) гддннк
земле и веде ю и нде вьелѣдь и^ь донслѣже вьниде мимо сѣверь. и
нъ коудоу вьлѣсти к нимь ни излѣсти и) ниуь и) вьстокд до запддд.
и тоу ДБИЮ ІІОМОЛИПіе БД зѣло стрд^омь и послоуіид БЬ млтвь и^ь и
повелѣ гь вь сѣверьскынмь гордмь стоупнтисе ѵз ни^ь. и мьждють горы 25
Лідзи сѣверьскыю и сьстоупишесе и? нын, тьчию Ііі лдктьмд не стоу-
пишесе и? ныи^ь. и нзковдше врдти желѣзнын и здмдздшесе синкытомь.
1 ОБѣіртшсю Бпл., юБЪТоваіііид—1>ер.—'—’ и тоу новеле имъ Хьросперъ
сьтвори' црквь к» Бѣл.—4 истина сяі|іаа Бер., послушай же н келмы или вуціаго —
Бѣл.~3 къ едіио—Бѣл.—® видъ древлЕ Бер.—* * 7 * * ООлімві Хб?’іФоу—Бѣл.—" и сь%а
грдь іеепіікі. и нлрЕ" іе ЛлЕгДіірід——10 * 2 лт—Бпл.—1;—и юврете ѵішны ііеѵтіе
н смрлднй—Бѣл.—13 діікпел—-Б’ер.—13—14 * вдедо во тлвкм и все животно жопелііѵіе
тарін—Бпл.—17 и ^върп нсѵтынге нѣтъ Бпл.—20 новт.ле гь вь—Бер.—и
спроста рЕфп нѣтъ Бѣл.; и попід—Бер., повести—Бпл.; Ж ^аплднііж——
і2 II ІІОВТ.ЛЕ ВОЕМЬ СВОІІМЬ ВЕСТИ Ж II ІІДЕ СЛМЬ СЬ ІШМЫІІ Бер. || гнд ндь ?д
СЕВЕрЬ II ПОІІДЕ ВЬ СЛЕДЬ н-—тоу ДБЫЕ СТАВЬ ИЛ ВЬСТОКЬ ЛІІІ|ЕІЛЬ И ПОІЛЛІІСЖ воу
страхомъ и сь ельмами—Бер.—гз—88 гори же съвсрскъіж множажть мрд^ын—Бер ,
пѣтъ Бпл.—87 деннькііто © і|діілл—Бѣл.
90 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і да (72';) аціе и начноуть ^отѣти расѣціии врата желѣзомь, то но воу-
де пли. льзе. или нжеціии шгнюмь, то ни тѣмь имь коудеть льза. веціь
ко ю такова асупкита, да ни желѣзо юго сѣче ни ѵѵгнь жеже, нь тоу
авию оугасне. всакыи во се х'ыитрости дигаволе скратеть тоу и не оуспѣ-
б ють ничюсоже. си оуво нечистии скврьнныи нечты юзыци и гноуснии
вльшьбыііімн злокьзнипмни дѣлын тако оутврьдпше, да тако любо хи-
трость не оуспѣють ничесоже томоу. вь послѣднн же дни по пррч-
ствоу ТОзекылевоу глціоу «вь послѣднию дни вь скончанию мира излѣ-
зеть Гогь и Жогогь на зелаліо Излевоу юже соуть црию -юзычьсции,
ю кже заклоучи Ялексаньдрь швоноу страноу сѣвера, Гога и ЛІогога Яноу-
га н Янога и Я^елаза и Дифа и Фотннаіе и ѴІвлинии Ювыіыи и Фарь-
зни Деклимы и Зьармати и Зьрматиианы и Ха^они ’Ѳ'евлею и Ярмазатии
и Гармаиди и члвкогадьце и наремию псиглави и Тарный и Яланыи
и Ифнлосоницн и Ярнии и Оальтарыи. сии (73й) кд цртвига, юже вьгна
іб акы и вь шградоу Яле^андрь и заклбклоу ш ни^ь врата.
VI. Оумрывоу же Яле^аіідроу прьволаоу црю цртвова вь нюго
мѣсто 4 раки юго. не вѣ во се жениль ннколиже. Хоузить же мти
юго ѵѵтиде вь свою шчиноу вь Жирьскоу землю. Вуза оуво творивь
Кузантню поусти чрѣсь морю кь Фолоу црю ЯІирскоу Германнка сво-
20 юго старѣншааго воюводоу мирнтнее с нимь, нлписавь юмоу и? Хоузи-
тѣ мтри Ялександровѣ да понметь ю женю севѣ и црь воудеть с
нею. ирню же Фоль книги ш Германіжа и впдѣвь юже ш не-
го дарь зѣло радь бьь сьврав же ш всею І&тишпню Ин-
дию Жирь ^д и иде вьставь веди сь совою дціерь. и срѣте и Вуза
2б вьнѣ на мори Халкыидона сь великою лювовию и дарьми многими
3 * ь АЕінеоугасне пѣтъ—Бѣл.—5—8 сш во нсѵнстн скврьннын ж;ыі|іі
тако бтврьжеіін выше* Бер. й—7 да кдко любо ді'тростііо не іцыдбть—Бпл.—7 вь
послъдіінге дни нѣтъ Бер. Бпл. — 8 рекше — Бѣл,- іцыдеть—Бер., іцн-
дв Готы н ІЛдгопі и далѣе нѣтъ до (Унсугн—Бѣл.—10 юбоньполь съверд—
Бер.—** * * 5 * 17 ико вь огрддж—Бѣл. Бер.—Ів грьі|комоу—Бер., і(роу і|ре—Бѣл,—
17 не во въ сж жешіль ни плода створнль—Бер., не ііма бо ѵед.й Лде^еіірь—Бѣл.',
ФлімвТи Хс^Тфа Бѣл.—18 вь свое рожьство—Бер., вь свое ютьство—Бѣл.—
‘!0 ® ОліімбІі Ху^иде«е—Бѣл.—''ико да ю поішТдд воуде емоу жена—Бѣл.—
22 то слішідвь Ѳоловь іі книги пріе—Бпл.—аз—г4 ськрдвь же всл Соитішж и
еііднж н поемь вон д тыежціе ІІ ііде Бер., ськрі же О) все (йиыпіе Ооденскіе
ерліртньі т т'іебфь нде — Бѣл.—34—33 и ерт.те вь Вн^ліітніі на мори н вь Хдлкыдо-
нт,—Бер., и срете ІІ Всу^днтд. г.е во вь моріи вь ХдлТдоне— Бѣл.—гв и ддрі
многы даіоціе—Бер.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 91
Зѣло пришішимь с нимь. и вьлѣзе Фоль вь Пузантии и длсть дари і
великыи. и вьзвеселивсе и пою Вуза црь дьціерь Фоловоу цра ІѲюи-
шпьска женоу Филина цра мтрь же Длександровоу и роди Ф нею дціерь,
юиже наре нме юи Нузантиіа. и пою Роумоуль Лрллела (739 прь Вулль-
екыи и любити ю наче зѣло довроти дѣлга. вѣше во и самь прость 5
зѣло и доврьоумь. тѣмже и вь въно да юи Римь. да того дѣлга бо-
ларе Румьсции гнѣвашесе напь зѣло слышавь то. роди же Еузантиіа
три сныи, Ф ныи^же прьваго прозва йрмелдимь по ѵѵчю нмении, а
пьторомоу име створи Оурьвань а третиюмоу Клавдиии. и цртвоваше
же пени трью Дрмелаи вь Римѣ пь шца мѣсто, Оурваіі же вь Вузан- ю
тии градѣ латре своке и Клавди вь Длексаіідрии. прѣдрьжаше плеласХоу-
зинто Ю-Ѳ’Ишпланине дырере Фола цра вьсточнию страны н ЛІакедонии
Римланини и Іблиныи. црьство же ІВлнньско рекше Грьчьско Ф племене
Шврьскл того цртвл варить кь воу. вь іаослѣднвв днь д^овномь
разоумомь, гако Ф Хоузнтпи и Ф дірере Фоловий цртво Грьчь- 15
ско ^оціеть вьстатн, проповѣда глю «Ю-Ѳ’іішпига варить роука
ке кь воу. дроузи же мнѣніе Ф Ібтншпьсцѣ цртвѣ прорнче стын Двдь
ре. нь льжоуть творецши то (73е) истиноу. кже ко Ф племене того
д *с\. . 'сѴ . +-
ВЬЗВИ?К€С€ цртво то. то шврѣте ВСЛИКОіС и чтноіе дрѣво СТГО II чтьнд-
аго крта подроуженьнааго- поеръ всек зелале. тѣмь же ре бжии Фць 20
Двдь «ЮЮ’іішпига варить роука к кь воу». нъ юзыка і;ли цртва
по нвеемь моугоуціа шдолѣтн цргвоу грьчь'скомоу. тѣмьиже и заорало имь
іесть, на нюмже пса нселенаіа до копца тврьдо написають и Ф высо-
ка до запада и Ф пладне по полоуноціии. кага ко моціь и ката сила
можеть Грькы побѢдитии. заціиціени бо соу кртомь. 25
VII. Послоушаите что вжьствьныи Пауль глю Ф послѣдними дни
и ш грьчьсцѣ цртвѣ. ре ко нѣге вь нарѣчиии кже кь Солоунѣномь
поусти: «повѣдаю же вамь вратик Ф прншьстві га нашего іс ^л пръ
народомь, гако да не стоупптеси своюго оума ни смоутитесе ни д^омь
4 Ріімланнпь Срілом ~ Бер., Бѣл. только Лрмелін — 3 и ліоклдпіе іо дс
кродетеліи ради—Бѣл. — * 8 9 * * * * и кі.ккдошс ю вь іРнмь—Бѣл. — 8 брілолп — Бер.—
9 Клавдіи нже кь Лле^лнрін—Бер.—14 варить ржа — Бер. Бѣл. —14—15 по пррѵі|ен
прсра^вмекше клжоііііі Двь— Бѣл., по ііррѵсі|т.и рѣѵп ® послѣднихъ дііьдь ра^мѣвь
во то бляііін Давидъ ддоіль стілінль—Б‘р.—1,1 и (Оліілкп Хо^^іі-он—Бѣл.—18 ентіі—
Бѣл.—18 ііоткорсціс ІІСТНІИІ8—йъл.; доб.—не вѣдсть бо ІІСТШІІІ, ііж се есть истіііі-
ііо бка^аиііе—Бер.—73 вса кьсѣлісііііілл тва датоііть до кошр—Бѣл.
92 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 ни словомь ни оучениіемь, іако се мы оучимь ВЫИ. ДЦІС ВИ НАЧИСТЬ
кто оучитн индко донелнже не придеть пришьствію гню, дд вдсь не
прѣльстнть (73'г) никтоже никакоже, донелѣже не придеть гіоноуціенню
гню прьвою и шьлнчитсе члвкь вездконии соуиротнвлиіенсе и вьзносенсе
б нддь всѣми і творесе вь и сѣдеть нд мѣстѣ бжнн чтнее всѣліь веле
ико вь, донелѣже влддын нни ш срѣды не придеть. тогд ивитсе снь
пдгоувныи.» кто сьи ю срѣдд. Грьчьско црьствию. вьед во влдсть и дрь-
ждвд мира сего рдздроушитсе развѣ тою. тд во рать прииметь, нь не
прѣиметсе ннколиже. и все стрдныи юже на ню покоушаютсе ш нею
ю повѣженыи воуть. н стоити юн юсть до ссуднаго днс. и того цртвд
роукд варить кь воу и шцоу. коюго цртвд. уртииньска. нъ во цртвд
иного вышіішд сего, рдзоумѣи доврѣ, помысли /Ноі.сию толикд зндме-
нни и чюдесд н потокь морьекын, из нюгоже Жшсию изведе. и смо-
три ми Гсд Ндугі'инд, іемоуже елнце нд Гдвдшнѣ постои и лѣ’нд нд Фд-
15 рагнии, юлико же инѣ^ь нѣкыиуь і.зредни^ь члвкь и спроста реціии все-
го жндовьскд родд влдсть помислы, кдко (74й) ти Римскою влдстню
юже нни грьчьскд, повѣженыи выше, ююже Оуеспснині. и исѣче все,
скрозѣ гра и цркве Дндрнипь плѣнівь ю. кою цртво искони веціе
стоило лнуо грьчьскдд. никою же. аціе и зѣло троудимсе ицюуціе по-
20 истинѣ и не швреіуемь. не стой ли тнеоуцюу л'Г цртво жндовьско г
рдсипасе. ІВгуитьско тдкоже г тысоуціе не стой ли и ты иогывоше.
Вдвулонѣномь тдкожде д. и тыисоуцід цртво дрьжеіуе, нь н тѣ^ь
рдзорнтсе. рдзорившомоувосе Дѣдкедоньскомоу цртвоу воювдіи ндчноуть
НгуГітѣне нд Грьчьскою цртво и юже то соуть ина цртвд поганить ттрань
25 и Фвьрско и ОугОрьско погиБыюуть ш Грькь I! повоюють Ікрсни.
VIII. 11 потомь ико плѣнено воудеть цртво Перско, вьстаноуть
вь нын мѣсто сновыи Ягдриини вьноуци на Грке юже Ддниль прркь
мышьцю югд мѣннть. тын воювлтн ндчноуть вь врѣме семорнчнын лъ
1 словомь] доб. ни книгами—Бер. — 4 доб. снь ііогісѣліі.—Бер.—5 іі
сѣдеть на мѣстѣ ваяін нѣтъ— Бер. *—в донелѣже—пріідЕТь нѣтъ—Бер.—7 по-
гыбѣлніі—Бер. Бѣл.; и то око есть—Бер.—" покоусЕтсв—Бер, — 13 смотри—
Бер. Бѣл.—1"‘ ||^дд п^ке—Берч ІІсдіа н?ве—Бѣл.—14 сльнце на ?анадк постоіа н
лона на вьстоі|ѣ—Бер. — 18 н посрамнль же ско^ѣ града—Бер.—19 аипіЕ—Бер.,
веціе—Бѣл.—31 и ра^орнсЕ — Бер.—23 Вавилоііско—Бер. Бѣл.——гг д-втыи-
соуціа—ра^оритсе] /д и ты иогывоше—Бер. Бѣл.—34 юже то соуть нѣтъ Бер. еціе
соу^ то—Бѣл.—35 (Овьрско и Оуглрьско пѣтъ—Бер.—37 снове ІІ^мандЕви—Бер.
Бѣл.—37—38 ісяіе—міііііть] прркь Даинль ® ныдъ пррЕѴЕ.—38 і; тісві|іе пъ—Бѣл.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 93'
и не коудеть продльжеиига лѣтмь к томоу, га ко приспѣ кончая и іе> Г-
(74і) мира. нл кончнноу бо седмию тысоуціе разоритсе црі’во Перьско.
тьга изйть племе и Израилево ш поустыню Йтрипд. изшьше но поу-
стине свероутсе вси вькоупь вь Гдвдтѣ вслицѣмь и тоу се своудеть
ренноіе прркомь Июзекывлемь «сноу члвць вьзовы звѣри поустынньпе 5
и птнце нвньпе, призовы гл«е: сьверетесе г пріидѣте трѣвоу пн юсмь
оуготопал пеликоу, приидѣте дл гасте пльтн силный и пніете крьвыи
снлньі н волдрьскын.» вь томь во Гдвдтѣ пддоуть мьчемь вси волгаре
юлиньсции рекше грьчьсцин. гакоже шни вѣ^ исѣкли волѣре жндовь-
скьпе и перьскыи, такоже и сами пддоуть шроужиюмь и) племене Пзма- ю
плевѣ, іже наричетсе дивыи шсель, понеже інѣвомь и гаростию поу-
ціень ю по всей землии нд члвкы и нд скотыи и нд звѣри и нд лѣ-
сыи и нд товоцінга и нд дври и нд всдко дрѣво твореціею пло. и ноу-
деть приіпьствыню юго кдзнь везмлтьнд и поидоуть (74е) пръ пимы
д гавизвн и погыбѢль и плгоува тлга и шпоустѣнию. рече по пь 15
Излю: «видиши, не ліове те вьвожоу на землю ѵѵьѣціанига ні. грѣ^ь дѣла
жив^фи^ь нл нен». такоже и сномь Пзмаилевомь не люве ддють имь
енлоу да прѣимоуть землю ^гиганьскоу, нь грѣ^ь дѣла незаконна н^ь
тако имь творить, нъ во тчна имь при грѣсѣ^ь пь псъ родѣ^ь нн вило
ны быти что. во швллчетсе моужи вь люводѣнць жень рызин прѣтикаіоцпі 20
и акы жени красоуютсе по стьгнажь гра дюдеціе и по трьжиціемь пръ
всѣми и прѣмѣнише веціьною трѣвованию вь чрѣсьнсвсфноіе. гакоже
ре" стын агіль, такогке же и жены и^ь акы моужи твореть. примѣсивосе
Юдиной женѣ (ѵць и снь и Бра? не знаютьвосе (ѵ множьствл спле-
тенига. того дѣла прѣмоудри Пауль проразоумѣпь прѣже мнозѣмн лѣ- 25
ты рече ш нын: «сего дѣлга прѣдасть іе вь вь стрть везьчестига.
женыи во и^ь прѣмѣнѣше веірьною трѣвованыиіе вь (74гі) чрѣсьвеціною.
такоже же и моужи и^ь шставише трѣвовлнига пецпіи женьскьпе раз-
горашесе сами на се, моужи с моужи везаконию твореіре и мьзоу гаже
доить прѣльсти п^'ь принмоуть». сего рлдн оуво вь прѣдасть к вь зо
5 снъ ѵлѵь ш^оветь—1>пл.к прнвдвм гмв Ѣер. Бѣл.—5 * 7 * * * кровь нх Бер.,
крьвні колдрскьідь—Бѣл. — 11 —13 піхвемь нростп ііоуі|іеиТіі ежть—Бер.—11 и и»
дврн—ило] н па доуг.рдкін—Бѣл. — 15 мрь^ють тла—Бѣл.—16 не люкгі твоя
ради—Бер ; юсѣі|іаіііііа] ювЕТОваноѵю—Бѣл., доб. пръсти ж—Бер.—17 на нен] доб,
тако имь створж- Бер.—и ве^акоііеіі многыдь—І5ф.,ьсеі:аконіа—Біьл.—г" сьврд-
тііаюфн—Бѣл.—35 прора^оумт.ііь ддомь—Бер.—вь похоти нГѵтіа—Бѣл —зв ве-
цінаа трѣвованніа вь вецт жеискыж—Бер.
94 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1, роукы БСЗДКОННЬірЬ поганий, ибо вь грѣсѣрь и смрддѣрь шскврьцены
воудоуть жены ирь ѵ? скврьньнырь сыновь Изьмдилевь.
IX. И прѣддна воудеть землѣ Ферьска вь тлю и пдгоувоу и жи-
воуцпі нл нен плѣнениіемь и мьчемь погывьноуть. Оикилиіа ѵиі^ціе-
ь нл воудеть и живоуіри нд нен исѣчени воудоуть. землѣ Сирьска ѵиюу-
стѣіеть и живоуціи нд нен' исѣчени воудоуть. тдкожде и Клада. Грьци
вь плененню и вѣгднию воудоуть и шстрови морьсци вь злпоустѣнію Боу-
доуть, живоуцпі Вь плѣніению и вь сѣчениіе воудоуть. вьсточндіа же бгу-
пьть и Оириіа подь іарьмомь рлвоты и скрьвию немѣрьною воудоуть,
ю влачимы воудоуть везь молитвп и прьсити ндчьноуть вь нирь нд доушю
мѣры зллтд зд силоу ирь и Боудоуть живоуціе вь Вгувьтѣ и Сирии и
седмерицею вь печдли пдче плѣньныкь. ндплыіитьсе землѣ швѣтовдндга
(О четырерь вѣтрь невеснырь и воудеть прѵгь множьство. и сьвероуть-
се ш вѣтрь и воудеть нд нен глддь в смрьть. и вьзнесетьсе царство
15 увпвдіоцпірь и вь прѣзорьство вьлѣзоуть и Бесѣдовати вьчноуть высе-
че до врѣмене оустдвлендго имь, и влдддти оучноуть- до вьродд исродд
сѣверьногд и воудоуть вси подь влдстию ирь чльвѣци и скоти и птице
невесньпе и поводндіа морьскд-л прѣіетд ими воудоуть. н поустыне шгЛ;-
довѣвьшею (0 житель свонрь тѣрь воудоуть и влдддти вьчноуть горл-
20 ми и поустындмн и рыками морьскыми и звѣрьми лоужными и дрѣ-
вомь и прьстню зсмльною и кдмениюмь и шеиаик земльною воудеть
вь доліорь ирь и троудь и поть делдтель земьнырь и домове бога-
тырь и прииошениіакь стымь любо злато любо сревро любо кдмениіе чьсть-
нок любо мѣдь любо желѣзо любо рызы чьстьныіе ЛЮБО рлѣви тѣмь
25 лѣть воудоуть. и вьзнесетьсе царство ирь и толико немилостиви воудоуть,
іако И ЗД мрьтвыю ддни вьзимдти вьчноуть и оудовиць и сироть и
чрьньць и всдкдго стараго вь Безочство вьврьгноуть и стоужеть оу-
’ балконныхъ—нѣтъ— Бер. Бѣл. со слова Иибо“ до 95 15 печатается по сп.
п. Драголя.—4 нлт.ііені'яіь н мѵемь ногіівнѵтъ пѣтъ. — Бѣл.—5 Снкнпніл—
Боудоуть пѣтъ—Бер., доб. и Кііліікпіл—Бѣл —’—7 Грьци ксн вь въгь кьлъ^жть—
Бер.—8 кь нпхь нсъѵыііі вжть—Бер.-, кьстоѵнліл — отсюда до 22 (кь доілохь)
пѣтъ въ Бѣл.—’ по ідрмомь и пеѵллніл вжть—Бер.—10 г, а матіі— Бер.—
*’—14 н вжть іако и прж^ъі множьство ськержтсл б> д кт.трь іібесііыдь—Бер.—
14 срір—Бер.—17 доб. и до згдпд—Бер.—18 дт.тд нмь [вжть—Бер.—20 и дръкесн
джжнымн н зкт.рылн—Бер.— ** и троуди и потове — Бер., и троудь ноддт^ землю—
Бѣл.—48 срір—Бер. Бѣл.—27 урыюрн^ыі|Ь—Бер.
откровеніе мефодія патарскаго. Й5
вогимь. не разоумѣють болсі|іилаь нь роугатисе вьчиоуть ^одеціимь і
по злповѣді ножики и оуродивими и іЛ'илпі Бесѣдами шдрьжимі воу-
доуть н мльчлипюмь и стра^омь не смѣіецю Фтвсціатн или швлнчнтн
что се или «шо. и воудоуть вь ^'жлсѣ вси жнвоучи на земли, н моу-
дрость и наказаниіе и^ь ни в что же и везь силы мрьтво, и не воу- 5
деть иже ви могль Фвѣірати или по^оулитн нмь слово, и воудеть поу-
ти нмь Ф мора и до мора и (и вьстока до запада и ф сѣвера до горы
Ктрнва, сказактьсе поуть и^ь скрьвь. и пойдетъ по немь старци и ста-
ріце ницш и вогатні альчнн и жедни нзвсзанп, и Блажити вьчиоуть
- ларьтвыю. попоуірению во Ф вога, іеже рече апостоль «аціе ганитьсс ю
прьвою попоуціениіе, то не іавитьсе чловкь незаконна и синь поги-
вѣли». и попоуірснию же казнь юсть и казнь примоуть вси живоуціе
на земли, понеже вогь прозва дьвимь шсломь Изьмаила Фца н^ь. то-
го ради днвиі мели придоуть и ерьни Ф поустыне и всѣкь родь з'вѣ-
ринь потрѣветьсе. и сѣчена Ф ньГ воуть дрѣвеса лоужнаіа и доврота 15
“ горь погывнеть. гради шпоустѣють и воуть земле непро^однню шпоу-
стѣниемь члвкь. и шскврьиитсе земліа крьвыию и оудрьжнть земла
плодь свои, не во соуть рать ни вой нь чеда поустыне и на опоу-
ціению соуть пришли, скврна соуть пришли, скврьна соуть и скврьноу
цѣлоують. іако идѣ’ціе не поустыпню шроужию свою калеть вь вража^ь 20
жена^ь и младѣнце из роукь мтремь изьтрьжоуціе развивати начноуть и
I лѣгатн начноут сь свонми жеиамии вь стьгуь мѣстѣ^ь. вь иігуже
I таинаіа жртва стага творнтсе. вь стыю рызн оутваріаютсе начноуть же-
ч ны іі^'ь и снове н^ь и дьціері и^ь оутвореть имыи коню свою (75°)
и шдри свою покриють нмы и скоти начноуть на стын ковчегыи вс- 25
к затин и воуть рѣчию проказавы искоушаюціе родь ^ртйіаньекыи.
X. ІЙкоже ре сты апль «не вси Изль иже Ф Изліа, ни соуть вси
Хртшанын юлико и^ь крціено нь з тисоуціьиыи^ь извра иже не прѣ-
клонише колѣноу своюю Ёалоу и тѣ^ь радин ліодю Изльсцин помилованью
1—3 и ііе разумна соаацюу ни немоціноу нж ржгатнеа наѵпжть и синити
и ііме саихі. заповѣдей вьпрндрьжжтеа жродиѵьекымн и еоиѵьскыміі г>еседжтьын—
Бер.—6 нже бы бкгціалъ паи похоуаііаь—Бер.—8 и наретса нжть ндь пять не-
уааь—Бер.—,0—“ аціе не придеть попоуціенш прніюс — Бер. Бѣл.—,5сосд. бны
продолжается прерванный Хиландарсвій сп.; доб. ненаодпемь—Бер.—17—18 ѵлкцн
воуть непрододнѣ и юскврьпеть ю крькіюн не датьпаода свсего—Бѣл.—стмеиа
свои - Бер.—*’ скврна соуть прншдн] та® ежть н на кста«нне ежть посланіи—
Бер. Бѣл.—Яі доб. ю каменне.
96 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і выше» тдко и тьгд воудсть вь 'вр'Г.мс попоуіренит нд д'ртиідныи сномъ
Измлнлсвомь мало се тврсціе иуъ нже воуть поистинѣ д'ртиіане, гако-
же ре спсь ндшь вь юули «мнози тьгдд йврьгоутсе истнюже вѣрыии
дл вы и шрѣль снь члвчь .вѣроу нд земли югдд придеть нд соудь.
б шскоудѣють во рс д^ь вѣры вь врѣме то и мнози ре тьгд (нврьгоутсе
истыю вѣры и животворсціддго кртл и стыи^ь тдинь по воли и ныи
моучимии никыимже ни выіемы и пристдиоуть кь невѣрныимь. про-
рдзоумѣв же стыи днль то проповѣдд гле гако «вь послѣднею днии
шстоупеть (ѵ вѣрыи дроузив и пристдиоуть кь имоуціимь д^ь льстии
ю и оученіш вѣсовьскдд (75‘) кь лицемѣроуюціимь и льжоуціимь». и
тоу ДБИЮ «воуть ИМЬ ЛЪ ЗЛЛ. БОутЬ БО ЧЛВЦИ ССВѣ Г0ДСЦ1С ЗЛДТОЛІОБЦИ
величдвии прѣзоривы родителсмь противеціесе нечисти вездконныи диви-
гаци не ^отсіре видѣти дроугь дроугд неврѣгоуціе севе дигаволи неоукро-
тимыи не твореніе влгти прѣддтсле дрьзни вліодоліовивиии пдче неже
15 БГОЛІОБИВИИ, ЛѴБрдЗЬ НМОуіЦС БЛГОЧТИІД Д СИЛИИ ЮГО ШМСірОуЦІССС. тѢмЖС
и немоціыіии вѣрою гавегее вь врѣме кьзни тою и сдми (йлоучетсе
стыіТ црквь по своюн волии. тыи во сьвереть врѣме то юже прѣль-
стьници воуть. л смѣреныи мльчдливии соуніи поистинѣ ^ртиіане сво-
бодный моудрыи изврлііныии не воудеть нд потрѣвоу вь врѣме то.
20 нъ ВЬ тЦь мѣсто вьвсдоуть нже ндчноуть ССБ.Ѣ премитии ЗЛДТОБрЛТИИ
велнчлвыи прѣзоривыи ^оулннци лн^оимьци немлтивыи влюдници прѣ-
любодѢици тдтню шмѣтниции и дивыгадьции нелюБовниции клеветннци
здпоничи льжеве. тыи воуть слоугы (75е) дни тѣуъ и все велимою судовъ
сконьчдвдюціе. д воюисе вд ни вь ётоже воуть прѣ ѵічимд и^ь нь вь
25 вечьсти воуть. н гако по сметиціемь ндчноуть родити по ныіь воуть
во вьлдстсле вь врѣме тш снове Измлилевыи и приидоуі вь тдкоу
вѣдоу ддже до ѵдчдктсе едмы ш жнвотд своюго. и вітиметсе чть ѵ)
3 ВкрЬГОШЖСА—йм.—0—іі) ИСТИННЫЙ ВѢріІ -Бер.—3 * * * * * * 10 * II льжоуірпмь нѣтъ
Бѣл.—12 велнѵлкн пръ^орнвы нѣтъ—Бер.—14 дрь^ни] ндклднні|іі—Бер., нлглін—
Бѣл.—*’—14 неврт.гоуіре—НЕукротіімын] НЕКроцы доуліиіі|ы а и донмі|’іп пеіллтнвы тлті'е
клеветнііі|н г>Е;акоііііі|н—Бѣл.—15 БілътлжфЕсл—Бер. Бѣл.] въ Бѣл. добавл.: ти
воуть слуги ДНИ ТЕ. *7—18 ТЦ ВО СЬЕЕрОу ІІЬ ТО КрЕ ІІрТ.ЛІ.СТИН' ИЖЕ ІІАѴНОу ?ЛАТО
врлтіі II ВСЕ ПОВЕЛѢНОЕ ОуДОЕЬ СІІ0І1ТЛЕТСЕ. Л БОЕфЕІІСЕ ІІЛ СІЛЕрЕІІІІ СОуфЕ ІІОІІСТНІІІІЕ
ХрТІ'АІІЕ СВОБОДНЫ II ІЛуДріИ НИ ВЬ ѴТО БОуТЬ ВЪ ТО ВрЕ ПрЕ ЮѴІІМЛ ІІ ПЪ БЕСѴІХТНЫ II
нопрлніі пнніліі ввть—Бѣл.—90себе прЕілнтніі] сь прнлтнЕіль - Бер.—83 льжеве] доб.
тоу бо ро йкрьпіЕтсд рода—Бр.—88 доб. рЕкніЕ вь вевь—Бѣл.—'г' 27 || прнть
НА МО ТАКА БЕДА БѣЛ.—27 ДАЖЕ ЙрНІ|АТІІСЛ—Бер.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
97
ііповь и прѣстаиеть слоуггБЛ вжиіл. и шстлнеть вслкл пъ* црквнлга и і
воуть піюве вь врѣме то лкы людик рекше вь з вѣкь, донелиже кон-
члктсе число цртва и^ь имже прѣдрьждше всек землк. и скончлктсе
печаль вь члвцѣ^ь и нл скотѣ^ь и воудеть гла и смрть. измьжлють
члвци и рдзпрашетсе по всей земли лкы и прьсть по все дни вь врѣме 5
то. н кір? же дроуга газва прнвоудеть члвкомь. легь верь н вставь
злѵрл швреіцеть пръ прагомь свои^ь дври тежоуцілаго мѣри зла'' и вла-
чеціа и і изидеть что и воудеть недостатки зла' и сревра. и разпрода-
сть члвкь все имѣник свок на зллтк и погревьник рызн и кіце же и
дѣти (75й) свок. чесо радии прозрить Ъь вѣрник подькти печалии ю
толикыіе. не да ли се швличеть вѣрны и невѣрный и йлоучеть плѣвель
й нын^ь, занкже ѵлнь искоушеник іесть врѣме то. и трьпнть 7ь
прдвдывынмь и вѣрныим, да се йлоучеть іізврлііііыи, гакоже ре «влже-
нни ксте іега поносеть вамь і пженоуть вып н вьзглють на вы рѣчи
льжоуціе мене дѣлга. рлуктесе и веселитсе гако мьза ваше к многа на 15
несись.» «и по печали вывши подь Изманльтии гако мьсть прнимоуть
члвци не иллѣтн начноуть сГісеіінга и нзвавліенига й роукоу Измл-
пльтьскоу, гонпми сьстоганін повѣдоу н^ь. и здпоустѣннкмь запоу-
стѣіеть ІІерьсндл Перьсклга землга и Грьчьскаа Кыилукнга и Фроу-
гыі га и Онрнга и Селевкпга. и жіівоуфііи близь Грькь погивноуть, 20
а си родити начноуть оутворишесе акы зетик и ^вллитисе начноуть глю-
ціе «погнбошс ^ртнганк й роукоу нашею».
XI. Тьгда вьстлнеть нл нк црь Ібльньскь рекше Грьчьскыи (76й)
п сь великою гаростию вьзьнепретсе, гакоже члвкь псплвсе й винл,
кгоже начноуть члвци лінѣтн мртвл вывша. ть нзлѣзепь 113 мора „ 25
Ш-е-ішпскл нл пк и нлведеть мьчь нл не до поустыне Югривл кже іе
шчина имь. и расиплетсе власть имь и плѣнить жены н^ь н дѣти и^ь
д нл живоущеи нл землі швѣтпѣии приидоуть снове црі сь шроужи-
кмь и сѣкоуть к. и нлплдеть на нк стрл йвсоу и нл жены н^ь и нл
л 'гЧ, ж —*«. йі*'~ "
и іфѣстлнаті. пѣ і|рковіш—пер., и прѣстлне слоуед г.іііід іі пѣііь і|рккид
-^—Бѣл.—3 іако и прости люе—Бер., йко и проѵіі м«— Бѣл.—5 » рдеіплютсе—
Бѣл.—7 просАірл 6 него—Бер.—* и іцдетсе ѵнсто — Бѣл., и ^аджтед ѵисто
ѴДКІ|И — —9 ?ллтѣ] доб. послидіібб и юрадна желѣза—Бер. 11 кѣрііыді. людеіі
—Бр. кѣрньі—Бѣл.-, подмети нѣтъ — Бѣл. 17 ііадеждж ни спасенніа и нн ?аг>-
нбііііп—Бер, въ Бѣл. только н^Баваспіа- — 18 сьстоіаннемь и побѣдой—Бер.—
31 оукрасікшТ— Бѣл —54 ві^ьвііе'— Бер., кі^нртліетсе—Бѣл —нанесе «ллѵь на
ѴЕда нраьстіів — Бѣл. и пропускъ до 98 25.—
13
98
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і дѣти иуь и кьсь родь нуь иже на земли шць иуь. кь роуцѣ цра
грьчьскл прѣдани воуть шроужпюмь и прпмоучениюмь и воудеть гарьмь
грьчьскыи сторицею на ны н швиметь к вѣда велика ллчьвл и жежа и
скрьвь. и воуть рови слмии и жени иуь и дѣти иуь начноуть раво-
5 таатии работавшими имь. и воудеть работа во пуь горчлшиа и Болѣзнь-
нѣ'ншиига сторицею, и сверетсе зелллга шпоущенага ими и придоуть
кьждо нл землю свою и на села ічць свои^ь. Лрмѣнига Кплукыга Су-
рига Дфрикыига Юлада Сукыилнга оутомлеіш люю вь плѣнѣ вратетсе
(766) кьжо вь свою шчиноу, и оумножетсе люю на земли нл шпоу-
ю стѣвшеи гако проузии. Югыпьть шпоустѣкть а поморию шмиритсе. и
воудеть гнѣвь и ненависть црю грьчьскоу на шмѣтлвшексе га нашего
іса уа. и воудеть на землии тиуость велика гака же нъ' выила ни воу-
деть, гако послѣднею іесть година, и нл конць вѣка и воудеть вссе-
лиіе нл земли и жити начноуть члвѣции миромь и начноуть грлди
15 творити, и оупрлзнетсе попово ш вѣдь своиуь и почиють тьга члвци
ш печали своиуь. и то ю мирь нже сты лпль прѣже понѣдл глю:
«юга рекоуть мпрь и тврьдь, тьга вьнезапоу се наплдеть нл ню па-
гоувл и погиваль гакоже ре вь юулии «акы вь дни Ноквыии вѣше
члвци гадоуціе и пиюціе и женеціесе и вьдаюціс, такоже же воудеть вь
20 послѣдни дни.» вь ты дни оуво сѣдсіре воуть члвці нл земли мирно и
не воудеть на срци иуь стр! и печалии. тьга шврьзоутсе врата север-
нага и изидоуть силыи іезыкь, кже вѣуоу заклоучепии вьноутрь, и по-
движитсе (76е) всл землга ш лица иуь и сметоутсе члвци и повѣгноуть
и нлчноут се крити вь гора и вь пеціерауь и вь гровъ, измроуть й
25 страуа, истлѣють мнози и не воудеть погреваюціааго телесь. пзьшьши
бо юзыиции тыи ш сѣвера и гасти начноуть пльтн члвче и крьвп ско-
тию пыти гако водоу и вса* нечтага и гноусною гасти начноуть змию
и скорьфиіе и иныи гадыи земльнию и звѣри нечтиіс и мрьцинын и
изврагы женьекыи. и закалатп начьноуть млнцс и пекоуціе начноуть
зо гасти и мтремь дагати свога чеда гасти и изьтлеть землю и шскврьнегь
1 нже на ;еміш юі|ь иль—нѣтъ Бер.—3 съ прнмоуѵеіпііемі. —нѣтъ Бер. -
6 нмь првже - Бер. — 1 и кі.жо іи ютьство свое—Бер. — 8 плънеіін—Бер.— “ «а
свое Зѵьстко—Бер.— 10 юпо^стошавшен н вжть нко н прж^ы множьствомь уішкь—
Бер.—13 ні бнлй пнколнже пн кждсть нотой—Бер.—15—•1,;—и поуіііоть—псѵдпн
свопхь—нѣтъ Бер. и поедгажціе—Бер. жнвжціе—Бер.—33 н прндеть сила
ж;ынь—-Бер.'^ вь внжтрыіеіі ноуетынн —Бер. —вь грокъ] кь проімсто — Бер.
г" ^днадджі|іе—Бер.
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
99
и потрѣветь ю и не воудеть трьпеціддго нд но. и по нсдѣлныи^ь же і
лѣтѣ^ь иже прѣимоуть грд Ишпь и поусти гь вь нд ню юдиного ш
др^истрдтигь споить и погоувить К ЮДИНОМЬ идеѣ.
XII. И потомь приде црь Грьчьскыи жити вь Июрлмѣ нелю лі и
поль и юіже искончдютсс іі. лъ и іавитсе снь пдгоувни. рдждютсе вь б
ЗСлали Зинѣ н вьскрьмлень Будеть вь йнюьедидѣ и цртвоують (76гі)
вь Кдпернѣоумѣ. и вьзвеселитсе землд Зинь гако родисе вь неи и
йи-О'Ьсдидд гако вьскрьмлень вьГ вь неи и Кдперьндоумь гако цртвоу-
югь вь нюмь. сего рдди гь трищн ре глю «лютѣ теве землю Зине,
лютѣ тевѣ Гіііюетьсдіідо, горе тевѣ Кдперндоуме. вьзнесесы до нвсь до ддд ю
имдшии снитии.» и юга гавитсе снь пагоувнын, вьзидеть црь Грьчьскы
нд Гольго^оу идѣже подроужено вѣ дрѣво крьстд и нд томь мѣстѣ
идѣже прнгвожень вѣ гь вь ндшь прию смрть волноую зд ныи, сьньмь
вѣнць свои с глдвыи своюе вьзьложить нд крть и вьздвигнеть роуцѣ
СВОИ НД ИБО И прѣддсть цртво ^ртиганьско воу И ШЦЮ. И вьзидетьгіб
крть сь вѣнцемь нд ибо. томоу во іГ кртоу іавити прѣ ныимь вь
пришествню іего нд шбліічснию невѣрныимь нд немже повешень вы гь
вь ндшь за шнірею всъ сІісениіе. да се своудеть пррчьство Двдво юже
глд «вь послѣднею днии ІВютішпиіа вдрить роукд ю кь воу». тѣмже и
Кташпыи каре Грькы, юлмл ш племена (77“) соуть сна Хоузиинд 20
ІВ-е-ишпліанине дьціере Пола цра ІВфицшскд. того дѣлд ре «ІВю-иш-
піпа вдрить роукд ю кь воу вь іюслѣднию днии». юга вьзидеть крть
НД ИБО с вѣнцемь и двию тоу прѣддсть д^ь свои црь Грьчьскыи. и
тога рдзидетьсе ведкд влдсть и стлрѣишиньство. югд швличитсе снь па-
гоувныи, рдждютсе (іі племене Ддповд по пррчствоу Игаковд патриар^а 25
юже ре «видѣть змига лежеціа нд гЛ'тии имоуціа конь зд петоу. и
сѣде конь нд зддноую ногоу жьды извдвлюииі (іі га». что ю конь,
истиннліа вѣрд прдведнии^ь. петд же что. послѣдни днь. дд иже воу-
деть тьга стыи тдко нд коні сѣдеціе нд вѣрѣ при^одити ндчноуть нд
сна пдгоувнддго и цапати нлчнеть конь рекше влдзиитыи начисть вѣр- 30
ныю вь послѣднию днии льжлмн своими зьндменыи и чюдотворении
вь шчию мьчтомь. творити бо нлчнеть тьга зндменига и чюдесд многд
3 й идѵелны дггль—Бѣл.—1 вь;несетсе—Би>л.]—18 доб. тоі а ни дыіе тоу
і|рь—Бѣл.—*я сь кт:ііі|емі. іррекымь—Бер.—і0 (йммбн Хо^кмпд—Бѣл.—84 прв-
стАіібті.—Берг, н стдреіішіпістко кедко рдсыпетсд — Бер. — г<! подати копія—
Бѣл. — 89 ідііо нд і(онн—Бер. Бѣл. — 30 втрд нхь — Бер.—88 нрнкпдеііТець—-
Бѣл,
100
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і по земли чюдпл. слѣпы презирати ндчноуть ^ромы исцѣлѣти и глоуси
слышати вѣсны исцѣлити, -прѣвратить елнце вь тмоу (77ь) и мць
вь крьвь. и тѣмии ЛЬЖИМИ ЗНЛМСНИИ ЧІОДССИИ ЛЦ1С БИ іемоу ЛЬЗЛ н
извранныю прѣлстйи и прѣвратитии, іакоже гь прѣже ре. видѣвь во
б патриарь^ь Иіаковь оумьнима шчима разоумѣ ^отеціею выти ш прѣль-
стивадго змиіа рекьше ш сна пагоуБьпааго печаль и вѣдоу члвкомь
сице гла «ш лица тгюіего гни члвчю родоу спсениіа пожоу». гь же
авию тоу юмоу швѣціа «и авию іемоу льза извранньію прѣльстиль
быи». вьлѣзеть во снь пагоувьнии вь Иіерлмь и сѣдеть вь црквии
іо бжи акы н іж и члвкь с пльтию члвкь ш моужьска сѣмене н (іі чрѣва
мтрьна рожень и ш колѣна Данова. і Июда же иже бѢ ѵ) Карывьси
иже прѣда Та такоже бѢ (іі колѣна Данова. оумножившисе печаль вь дни
тыи (іі сна пагоувнааго не стрьпить гь видѣти погивѣлиии сновь члвчь,
юже изькоупи свокю крьвию, и тоу авию поустить скоро своіа влижнага
15 рана ІѲноуа Илию на швличению противномоу. и швличита льсть юго пръ
всѣми юзыкыи и іавита и льжа пръ всѣми чвкы ни вь что же соуціь
нь тьчию на (77е) прѣльсть и на пагоуноу многыимь пришьша. лю-
дню же видѣвьше и срамленаи и швличена ш прѣльстии (ѵ вжию
равоу вставившей повѣгноуть (у нюго и швѣситсе стоую сею. видѣвь се
20 самь велми швличень и оуже (ѵ всѣуі, неврѣгомь и іаростию и гнѣвомі.
разгнѣввьсе оусѣкнеть іа. тьга оуже гавитсе знамению сна члвча и
придетъ на швлацѣдъ нвниуь сь славою йеною и оувиють н гь дуомь
оусть свои^ь по аплецѣи рѣчии. тьга вьсиіають праведници іако слпц€
слово животною нриюмлюціе, а грѣшници швлнченііи швратеіее вь тмоу
25 и юже да бн^омь гонезноулии блтию г члвколюбикмь +га нашего іса ^а
юмоуже сла вь вкы, амнь.
—1 хромн ходити — Бер. Бѣл. — 4 пр-мстн — нѣтъ Бер.^ прѣвртнтіііі
— нѣтъ—Бѣл.—8 дців ны іемоу—Бер.— 14 коудеть Бпл,—81 рй^горъксд—Бер,
рджеціетсе—Бѣл.
Въ изданіи допущены слѣдующія исправленія оригинала.
Въ рукописи: Въ изданіи:
ѵліоустити 86, 9 шпоустити
повторено 86, 10 севѣ
Нова 86, 26 Ноква
Гита 87, 26 Гигита
пропущено 90, 8 дни
воквоквоу 90, 20 вокводоу
НС 91, 18 нь
плене п плежне
пропущено 92, 11 варить
Саваннѣ 92, и Гавашнѣ
3 тыисоуіра 92, 26 »
поусты к 93, 3 поусты НК
СЛАЬ 93, 6 іеслль
нѣ лѣсни 93, 12 на лѣсыи
повторено 93, 25 проразоумѣвь
пропущено 95, 29 лібдк (=Бѣлгр.)
вь крѣ 97, 2 вь врѣме
воуть 98, 18 вѣше
ильки 98, 26 крьви
Каперна 99, 10 Капернаоуж
цівѣціанию 99, 18 швціеге (=Бѣлгр.)
(о плене 99, 25 іѵ пледаене
летеіра 99, 26 лежеща
ш колѣ 100,77 іѵ колѣна
VI.
ВТОРОЙ СЛАВЯНСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Сп. Афонскаго монаст. Хиландаря № 179, XVI в., л. ІО1—21ѵ.
Стого йца наше Дк-е-одід епшіа Натаска слово о
цартви юзыкь послѣдній врѣмень н извѣстно сказаніе
й прьваго члка до скончанія вѣкі.
і I. Сгда изыдбета из рагаИдамьи Сва двьствьнна вѣста. вл тридесе-
тою же лѣто исхода ею из рага родііета прьвороднаго Каина и сестрѣ7
юго Каллланоу, по дроугын же тридесетй лѣтё родйсе Двель и Девора
сестра его. вл сто и тридесетое же лѣто прьвые тысѢіунице еже ю прьвыи
5 вѣкь роди Сиюк члкь нсполйнь по новію Ддал^овоу. вл четвертоебтное
же лѣто прьвое тридесетницѣ сынсве Каиновы иаскакаа^Ѣ на жены вра-
тіи свой, оувѣдев же сіа Лдамь шскрыш зѣло, вл четвертосотноё же
(11) и педесетое лѣто прьвые тридесетпице ражденіслАь полоти й влѢда
сй жёны йвьгашесю и вь неповнаа оуклбнишесе и своимь моужемь
іо га женамь примѣша^оу^ и выша поистиннѣ видѣніе стѢдно зрѣціимь га.
вл шемоебтноё же лѣто живота Ддамова распростирааше по земли мрь-
зость влоуднаа й сыновь вратоѢвіица Каина, скочлжесе Идамь вл девѣ-
тосотное и тридесетое лѣто прьвые тысоуцінице. тогда же йлоучіТ и
Си-Ѳ'Швь рбдь й Каинова и влзведоша слрбство свое на горѣ нѣкоую
іб сѢціоую прѣмо раю. и прочие оуво живѣше Каинь и сьродници его на
поли нл и юже вгбненавйстное вратооувіиство елдѣла. вл четыридесетое же
же лѣто Иаредово сьврыіій" прьваа тысѢціа юже ю прьвыи вѣкь. вл
четыридесетою лѣто второе тнсѢцінице ’ при животѣ Иаредовѣ
влеташе зло^Ѣдожни мѢжие лоукавіі и грѣшни и пльни злобы
2о й сынйвь Кайновѣ^ь Иоувиль йменемь и 'Ѳ’овиль сынйве Длмё^а
©увившаго Кёина? имшве йвладдць діавшли йврлти и вл всакь видц
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
103
оустрод гоусльндго. вл петосотнок~ лѣто вторыя тис^цінице еціе і
вѣціше рджегошссе вьси члци нд вестоудныи влоу с^цііи (ѵ илька Кд-
иновд горшее прьвадго рбдд іі^ь, иже іако несловесные скоти др^гь нд
дрѣ7гд вйзсѢддд^, нд люужд оуво женьскыи родь и нд женьскыи люу-
скыи, тдкоже Гі нд нліѣніа влддлшесе Кдвновь родь. вл седлюсьтное же 5
лѣто Иредовд живота вл второй тис^ціници приложи лоукавыи и оувіи-
ствьныи дідволь (1Г) слстлвити враиь сыншволаь Си-О’Оволн. нд дьціере
Кдиновы и оуклопивь й^ь влврьже вл тиню грѣ^овноую. II прогнѣва гь"
г,7 нд ніе и па конць вторддго тііс^ціа высть иотшпь водный й потрѣвнсе
прьвое сьзддиіе и твдрь. д вл шестосьтное и двднддесетбе лѣто житід ю
Ноева вь третей тнсуіри по изьшьствіи Ноевѣ ис кѵвотд сьздше сынш-
ве іего зданіе нд вьнѣшнеи зелші и нлрекоша е’ ’Ѳалнюсь рротиву
иліеню числд изьшьшыи^ь шсліеро дшь не ковчега.
II. Ил седлгосьтное же лѣто третіе тридесетнице роди се Ноеви сыпь
пбвень ел\оу и нлрече ил\е кго Ліонитбнь. вь та же лѣта ддсть сыновп 15
своелЛ’ Ліонитоу ддры и шп^сти его нд вьстокь. тд же по Ноевѣ скон-
чаніи вл шестосьтно и деведесетое лѣто третій тридесетнице влзврдтишё
сишве Ноевы ѵ; вьстокд и сьздше стллпь вь зеллли венддрь н ту раз-
ліѣсишесе іазыци и рдздѣлише* по лиц$ вееіе зелдлк. /Ноііірг же Ноевь
снь пакы влзврдтіісе на вьстокл даже до лаорід ндрицаелАДГо елнчида 20
страна иде к исходъ сличный и вьселйсе тдлао. ели же ДІонитонь прі-
ять (іі вл длрь прѣлгрсти изьшврѣте прьвѣе звѣздочьтную д’итрость. кл
селлоу елшь Невро и накдзань вывь (іі него іі наоучень оуллысли слвѣтл
ісже влцрнтні сьн Невро Брать Про$ вѣше, сынь же Оилаовь и ть и
прьвы царствова на зелші. вл седмосьтноіе же и деведесетое лѣто тре- гв
тиаго тысѣ7іуд елздднь высть Нлв’ѵлшнь всликыи и цртвовд Невро вл
вл нй. тдкоже и сыншве (12) Хдлаовы слтворйше севѣ цдрд идаене Пон-
тііпд. вл третие же лѣто цртвд Невродовд поелдшд кь пеліоу сынове
Дфетовы ліоуже ліры и ^ытрьце и прьводѣлдтелѣ й пріидоше нд вьстокь
кл ДІонитоу Ноеву сыноу и сьздше ел\оу градь и ндрече кдау илде по зо
своелЛ7 иліеню Жонитшнь. и лшрь велйкь высть вь цртво ДІонитоншво
и Невродбво. лежу же сыншвь Халювѣуь и Невродовѣ не вѣше лаира
иь дрѣ7гь нд дрѣѴа вьор^жаа^оусе. влепишд же илль епистолію Невро
сице, вѣете, гако цртво сыншвь ІдАе-О'Овѣуь силно к" и велико и ліб-
жеть потрѣвити цртво сыновь Хамовѣ^ь, поніе и прьвѣе царствова на 35
зелглй. штолѣ оуво ндвыкоше и прочыи іезыци поставлѣти сенѣ цдрд. .
и сьврьшіісе третѣа тис^ціа. вл седліьдесетое же лѣто четвертое тисоу-
104 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і ціе врань сьстдвише межоу собою царстві’а и нобѢждсііо бысть царь-
ство Сгѵптьское Невродомь и оукрѣписе цлрьство Навйлоньское сѣменю
Невродов^ даже до Хоз^мизедева гавлен'іа. сьи же вьзеть жен$ й чедь
Хамоігіуь. оумрьшоу Хоз^ліизедю пой сыпь его Издинь мате свою вй
5 женоу сенѣ и роди сына Іареда. сьи сьвра сенѣ сйлоу мншг$ нд царь-
ство сынйвь Хамовѣуь й поплѣнн и и пекла и гюпаліі вьса страны за-
пдны?. вй второю же лѣто царства Хозрол сна Іаредова сьнрашесе сы-
нове Хамовы и сыіидоше нд вьстбкь врати сй Хозроемь. вѣше же
н триста и двадесе тисоуціь пѣшьць жьзлы тьчию ймеше вь рѣ7кд свой.
ю оуслышдв же ш ни^ь Хозрое и оувоасгл и шстдві и дондеже прѣидоше
Тигрь рѣкоу, (12й) и посемь посла на ни воа свое. вйсѢшс же імни
на елефлнты повнше всѣуь Гі не шста ни едіі" й нГ. тѣмь и не при-
ложйше ктомоу врати" сынове Хамовы, йтоле же оуво разыарйшеса
царьствіа дру на др^га.
іб ч Ш. Нь скончаніи же четвертые тисоуцінице вь ке лѣто Шрово вь
истое лѣто сьниде Оапсись Оеварьскыи й вьстока иже вѣ й рода ЛІо-
ннтова сна Ноева н погуби й бфрата до Нзрогеа седмь грлдшвь и села
Гі и вйзыдс до тріе^ь градовь Индіискы и погоуві й н присть и изыде
до поустынѣ„ Саву н сьсѣче плькь чедь Измаиловъ сына Ягары Сгѵп-
20 тѣнииы равы Саррины жены Двраамлѣ и йвѣгоше й поустыню и вь-
нйдоше вь С-ѳривь и посе ванндоше вь вселюную зелллю и врашесс сь
цармн юзыскыми и повйше и поплѣнііше нуь и шнладаше ими ва зем-
ліі швѣтованнѣи и напльнн землга й нн. вѣауоу во гако нр$зи и уо-
ждаау^ нази и гадѣуоу месо конское и камиліе и піауоу крьвь скотію и
25 млѣко, тогда поюше сынове Измаилевы вьсю землю и йпустѣше гра-
ды, и тверда^ севѣ кораблю и гако птица 'вьседаюіуе па ню лѣталуЪ7
по вшда и вьзыдоше на страны западные до великааго Рима и до Дра-
ча и Гнгита и до Солоунга и Сѣра гаже соуть шкрьстй Рима и Обладаніе
землюю лѣть и сьтвориша нд неи елйка вьсуотѣше. по седмерица же
во осмь и половиноу Ѵсиліа й ймже пріеша вьса царьствіа юзыкь прѣвь-
знесе срце и^ь и вьс^отѣше обладати вьсѣми. вь то же врѣме роди-
те имь четырн воеводы и^же имена соу сіи Оривь Зивь Зевее (13)
і Самана, иже и краше сй Ісрлюмь. и имже окразо сывори вь и из-
бдви ід'ь из рѣ7кн вгѵптѣнь погоувленіемь оугоднпка своего, тацѣм же
зб овразомь сьтвори млть сь ними и извави а й ни Гедейномь и свово-
ди" Ісрмь й ранеты сыншвь Измлнлевѣ^ь. сьи но Гедішнь слсѣче плйкы
й г йгна й й вселюныа вь поустыню 6-е-ривьскоую из нѣеже вѣл^
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАІАРСКАгОі 'ІОб
іі шстлвіііыи кі колѣни швѣты сьтворише кг Ісранлитш н изыдоше вг і
пустыню кыіѣтрьнію колѣни •©'. ^ОТС ЖС КДИНОЮ НЗЫТІІ и шпоустѣтн
ксю землю прнетн и страны киса и оудрьжати вь^одо мирными іі)
Сгѵпта до Се-іоніи и іі) Сфрата до Индіи н іі) Тигра до влуода цртва
/Иопнтова н сѣвера до Рима и до Драча и Гигита и Солоны и Длва- &
нѣн да до Понтьскаго морѣ. и сугуви воудсти гаремь и на вын всѣ^ь
газы кк. не воудё же цртво на земліі еже вьзможе повѣдііті ііуь даже до
числа врѣмень седморичны оД н поселій понѣжденн іЛ'доу цртвомь грьчь-
екы и повинутсе емоу. сіе во цртво возвеличнтсе па всѣ^ь цртвін
іезыекы и не потрѣвитсе ни ёдипѣмь цртвомь. има во шрѣ’жіе имже ю
всѣуь повѣдй. іі) самѣ^' же сьмотрите кроу врѣмень цркый и самаа
истинна вёірсмь покажсть сёве іавьствьнноу вез прѣлисти нѣкіа.
IV. СЭ Невродд іерёа до Перса цртво нсполинкское дрьжааше На-
вѵлонь и ш Перса даже до Сі^д не высть. даже до Серба во цртвова-
а;уу Цёрси, а <й Левона до Фоуна даже до Снеріа Павѵлонѣне цртвова- 15
а^у. и вьзеть Сеиериф жеиоу красну нѣкоую й) На-еа и ш Лраафы и
роди елЛ? Явимеле^а и Сарасу. сіа же (13®) оувиста <ѵцд своего и вѣ-
жаста вь землю Драраскѣ’а и цртвова Сар^доумь вь Ііанѵлопѣ вь мѣ-
сто шца своего Снсрива, Навоу^одонор же нже изь іѵцд Доузіа роди-
выисе а іі) мтре црце Савы, егда вьниде СенериФь вратнее сг цремь 20
Иньдіискымь и даже до Савы іііпоустн страны мнѵігы, нзыде сь ни и
Навѣ^одоносорь гавѣ гако нзведш^ емоу и того сь собою и постдви его
воеводоу севѣ и прѣлірости ради суціиа вь піеліь и силы дастьсе іемоу
цртво Яавѵлоньское. пою же женоу іѵ Жндѣнь Дезроз^иоу/и по ис-
кончаніи Нав^удоносори и Валтасара сна его цртвова Даріе ІИііскыи 25
сынь Іерулш Даріе же водѣше Д^роперсію нз неіаже роди Кѵрь Перь-
екын. слышн же, како сьліѣсишасе цртвіа л\еждѣ7 собою, Навѵлшньское сь
вО’Ішпьскы Ііе'рьскоё же сь ЛІнскыліь, и ижладаіоціе высть Вавѵлонь-
ское цртво 6-емшпіею и Савою и црмн іезычьекылмі іі) морѣ до рѣкы
Сѵфратьскыа еіре же и цртвомь Двдовѣмь по Навоу^одоносорѣ н зо
Дварми и Сгѵптѣиы. Даріе оуво ДІІіскын цжлада царствіемь Индій-
скими и Лівіискы, Кѵр же Пёрскыи пріеть Оракію и своводи сны
Ісрлевы и посла и;ун вь зелілю швѣтованную заповѣдавь іімь екзати
црквь вжііо разореноую Навѣ^одоносоромь. тѣмже н высть по повелѣ-
нію цра Еѵра. - . »• вб
V. Слыінн оуво сь извѣіреніемь мншгымь како четйры жди-
иншасе цртва, СЫшплѣне - ДІакедонѣншмь а Грьци Сллнпиімь, и бѢ^Ѣ7
11
106 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і д вѣтри Ізрліеви колѣнлѣіре великый море. Филіпь во Дле^апдровь
ДІакедбньскыи црь водѣше ХѢи^оу дырсрь (14) Фола цра &оіиніь-
скаго, из неаже Дле^андрь родисѣ созавын Дле^андрію всликоую, иже
цртвова вь но лѣть -еч. сьн сыпь на вьстокь оувн Даріа Лійскаго и
б ѵѵклада градовы и странами мшѵгами и швыдс всю землю и сьннде до
мора нарицасл\аго слнчнаа страна идё и видѣ нечистые Узь'ікы н скврь-
ны, сыншве же сыншвь Іафетовѣ^ь и вноуци его, гпоушл^оу' нуь, иу-
.же нечистотоу вндѣпь Дле^андрь. гадеуоу во вьсакь нечисты видь н про-
ча жнвотна мрьскаа же и скврьнна комаре моуу'ы и зміи и мрьтвыа
ю пльти извергь младый единаче не до конца сьврьшеныи^ь или швраз^
своёмоу имеірн заврьшено знаменіе, и не тькмо же скбскыа нь и вьсакь
видь звѣрей нечисты, мрьтвьца же не погриваа^. сіа вьса видѣвь
Дле^андрь ѵ) ниуь неподбвнѣ и мрьзцѣ дѣёма н оувоавса, да нѣ
когда нападоу на землю стоую н шскврьнга ю мрьскнмн своими начи-
15 найми, гюмолнее воу прилѣжно и сьвра вьсъ иуь и жены и чеда н^ь
и спроста рецін вьса пльки иуь н изведе й ѵ) вьстока и погна вьелъ
и^ь до прѣдель сѣверный, имже нѣсть вьуода ш вьстока до запада, за
еже не прѣити нѣкый ш ни. пеню вѣ Дле^андрь помолисе воу и оу-
слыша его и повелѣ гь на двѣма горама Гімаже Гіме ЛІази Вора, н
20 привлнжистѣсе дру дрѣоу гако лактй ві н сьтворіі врата мѣдна и
помаза й асингйтомь, гако да аіре помыслѣть шврѣсти желѣзомь не
вьзмогоуть, аіре дн растопити шгнемь то и тако не возмогу, нь да
авіешнГі шгнь (14) оугаснеть. іество же асингитово ни желѣзнаго раз-
сѣчены ке войтсе нн огнь наго растоплюніа. вьса бо вѣешвекна оумыці-
25 люніа елика соу тырстна творить, сицевла оуво мрьсціи ѵгнн и гнюсніи
езыцни вьсако чародѣиствьное злокозньство ^'мышлѣуоу. сего ради и
симь везьчлное иуь разрѣшити чародѣйство, гако не моірн имь нн же-
лѣзомь нн огнемь ниже каковыимь либо оумышлюніемь йнѣмь разрѣ-
шити врата шна и извѣгноути. слышн оуво Иезекіилево пророство глю-
зо >Ре€ «вь послѣдніе днн и врѣмена нуь нзыдоу на землю Ізрлювоу (ѵ
странь сѣвернын^ь Гогь и ДІагогь» н Яннгь Дв^еназь и Дифар Фо-
тіане и Фарзен Деклими и Зармате Флеве н Зарматѣне Хауоне н Дліар-
зарь-о-е Кармиаде и члкогадци псоглавцн и Д<е-арде Длане и Фазнилйкн
Дркне<- и Салтарс. сін кв цртвіа затворенн веше вьнутрь врать гаже
зе постави Дле^андрь црь.
VI. Оумрьшоу же Дле^андрѣ7 цртвоваше чстыри бтроцн его. Хоусіі-ѳа
же мати его гаже и Оліівіада (ѵиде и вь свое (ѵчьство бЫопію. Низь
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
107
оуво СЬЗаВЫИ ЯиЗЬ ГраДЬ ПОСЛА ПО МОрѢ КЬ Фолоу ЦрѢ С^ШПЬСКОМОу 1
Германнка воеводѣ и смири сь нимь, написавь емоу И СПИСТОЛІЮ ш
Олимпіадѣ матери Яле^андронѣ, гако да пойметь ю вь женоу севѣ и
цртвоуеть. пріемши же царь Фоль ш Германика писаніе и нидѣнь еже
$ Визы цара дрѢголіові’е ньзвелисе. вьстав же и самь Фоль н изведь в
вса нарочитыа Індіаны и (ѵ бфішпі'е, вьзел\ь и дыцерь свою Хоусиеу,
(ѵнде.в'л Визь градь, (15) имѣа сь совою л тысоуціь &емшплѣнь. и
пріл нь'іеть Визою цремь ононьполь мора вь Халкндонѣ сь лншгою
радостію, и дасть емоу Визь дари мншгы и сущіимь сь ниль и вьнй-
де Фоль вь Визь гра и дасть почьети великы и дарови мншгы и изец.1- ю
ны по швычаю црьскаго нелнкодѢшіа. н вьзе Виза црь дьірерь Фола
цара 6.Ыияіьскаго вь женоу севѣ, из негаже роди елоу дьщи гаже
нарТ по иленю града своего Византіа сюже шженнсе Роли Ярмалеи
црь Рймскыи, за прѣмншгую же ке красотоу вьзлюви ю зѣло, вѣше
во и саль заизли^а прость и нелйкодоушень, тѣмь и вь прикіа си да- 15
рока еи Римь гра. оуслышанше же волѣре юго вьзнегодоваше наиь.
роди же юмоу Византіа трі сыншны, еднного Ѣво нарече шчыимь иле-
немь Ярмалеи а дрѢгаго Оурвань а третіего Клавдіи цртвоваше же сіи
вей Ярмалеи оуво вь Рилѣ на мѣсто шца своего, Оурван же вь Визѣ
матрьне сй градѣ, Кландіе же на Яле^андрін. оукрѣпйжесе сѣме ХѢсн-оы 2о
дырере Фола цара Сомшпьска н поеть ДІакедоньское и бллиньское и
Рнмьское цртво. цартно же Сллнньское ейре Грьское е^е юсть сѣмене
ё-Ыопьскаго сіе прънарнть рѣкоу свою кь ійу вь послѣдній днь по
пррчьстѣмь прореченіи, нѣціи же оуво вьзнепц.іенаше, гакО- з& &о=і-
шпьскаго царства вьспомѣноу стыи прркь Двдь ре сіа, нь салгаин1 выше 2б
(ѵ истинны сіа оумыслившеи. иже во ш сѣмени б^іопьскаго сіи иметь
великое и чьстное дрѣво кртное надрѢзеиное поеръ землю, тѣмже и
прилежно тьи нгоіѵць Двдь глааше (15й) «6-е-іопіа прънарй рѣка еа
кь воу.» нѣсть во юзыка но невесель иже вьзможеть шдолѣти цар-
ствоу ^ртіаньскому, гако во рѣ^ѵ, лювимицн, е^е поеръ вьдрѢзенаа зо
крѣпость кртнаа ііже и вселеньстіи конци зѣло прѣмрѣ написуютсе по
широтѣ и дльготѣ и высотѣ и гльвинѣ. каа во крѣпость н сила вьз-
можеть когда крьстиую шписати силоу, сго же и чтуіре грьскаа цртва
недвижима прнгвожьшінмсе на нюмь влкою Хмь сьвлюдаютсе.
VII. Слышн же что н Панель вгогливыи ш послѣдніимь дни проре н 35
ш царствіи грьстѣмь кь Солоунѣнш глю: «моліі же ва^ вратіе, ш пришьстні*
га нашего і? ѵа иш сьврапін нащемь нь ніемоу, юже нескоро поднизати
108
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 ВАШСМОу ПОМЫСЛОу НИЖС СІ.ЛМіѢтЙ' ИЛИ дѣ^'ОМЬ іли словомь или епистоліею’
клко нлшсю, гаконлстонть пришьствіе гнк. никтбже вд'дл не льстить никынм
же шврлзомь. ліре во не пріидеть (отступленіе и (ѵкрыетсе члкь везлкбніл
и сынь погынѣлныи, сьпротивѣесе и прѣвазносеисѣ нл вьсл нлрицлсмлл
5 чтнд, гако сѣсти ему вь Црквн и поклзѢюірл севе га ко к вь.» и
по тиллѣ гліеть: «дондеже прѣшдрьжли ни га (ѵ срѣды вудеть, н тогда
(ѵкрыетсѣ везлконнын». и что оуво к еже вьзметсѣ (о срѣды. нь
тькл\о грьское цртко. вьсдко во нлчело и вллсть мирл сего рлзоритсс
кромѣ сего, ибо сіе коримо вудс и неповѣждено и вьси прнрлзѣтсе сь нимь
ю нь погукленн вудоу (о него, и шдрьжд дондё пръвлрить рѣ7кл кто кь
вбу, ПО лплу глюіроу «€<ДЛ 'Оупрлзннтсѣ вслко (16) нлчело и вллсть,
тогдл и сдмь снь прѣдл цртво вбу и (ѵцѣ7.» кое о^вб цртво. гавѣ гако
^ртилньско$/нѣсть бо цртво повторо кь нкмоу. ліре ли ^біреши рл-
зѣмѣти извѣстное, то помысли ЛІшѵсеѵтвы люди толикими знлменми и
15 чюдесы И В'Л гльвинѣ мбрстѣи ёгѵптѣны погѢвльшлго. виждь мн и
Ісд Нлввѵйнл, при нкмже елнце нл ГдвдфнѢны ста и лѣ7нл вь Флрлн-
зѣ, и дрѢгдл нѣкдл днвнлл чюдесл, сь ними же грьекымь цртво по-
трѣвліени выше, не Тнт ли й бсплсілнь сьсѣкостл всѣ^ь, не орлломли
црквь и^ь рдзорйстл, Дндрілн же и пбшрл его. кое оуво высть или ву-
20 легь тдкбво иио цртво, нь ни едино, лціе о нстиннѣ попечемсе. не ты-
суірл ли лѣть цртвовдше бврен и (ѵсѣчесе цртво и^ь, бгѵптѣне же
три тисуіре и прѣстлше и тін, /Илкедоньское во цртво н вгѵптьское
шнличй нл Грьки, ибо цртво влрвлрьское, иже соу Тѣ7рци и Двлри, по-
гльціено вудеть имь.
25 VIII. Погувленоу же нывшѣ7 цлретвѣ7 Ііерскомѣ7 вьстлноу лвіе сы-
нове Измлнлевы и Йглрѣне, пислніемь мышцѣ7 южную нлре и^ь Дані-
илъ, н сьпротивѣтсе цртвоу гркскомоу числомь крѢгл седморнчнлго и
седморично врѣме, зднс привлнжйсе кончина и нѣсть дльготы лѣтш кто-
моу. в/. послѣднію бо тнеоуірницу ейрѣчь вь седмую искореннтсе Пер-
во ское цлретво и потб изыидеть сѣме Измлилево сѣ7ірее вь б-Ѳ'рівѣ и
нс^одѣіре сьверѣ7тсе вь Глвлшнѣ вккупѣ. испльннтсѣ реное ёзекінле
прркомь: «призови звѣре селныл и птица нбныл и повели нм (16й)
гліе «сьверѣте н пріидѣте, іюню жрьтвоу великоу закллдю влмь. гадіі-
те плати силныи^ь н піите крьви нсполинь.» вг томь оуво Глвлшнѣ
35 плдоу шстрие мьчл вьси силнін блиньстіи сі’іръ Грьстін. гакоже и тіи
погувише ейлннкы бвреискые и Перьскые, сице н сл'ми плдоу ос-
тріе мьчд (у сьншвь ИзмАНлевь, юже нлрицлетсе шндгрь, зднс гаростіЮ'
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
10»
послани вудуть нл лнце вьсел землѣ нд члкы же и скоты и на- всл і
звѣре ецю же и нд ^льдаовы и нл сддовіл и нл вслкь ві. плшдныи. и
иудеть пришествіе и^ь покдзлніе немилостивно. пръпоидоу же прѣ
нил\и нл землю газвы д плгувл гонительство тлѣ и запустеніс. глють бо
бь кь Ізрлю Лкйсешлль: «не злне люби те гь бъ дает ти наслѣдити 5
землю сію, нь" зл грѣ^и живущінуь нд нен». сице и сыншво Измл-
нлевол\ь не злне любить и гь бъ дасть іі сіілО шдрьжлти всл зел\лѣ
Хртілньскул нь ЗА всздконіе й и грѣуы. тьчнл но тѣмь скрьвь не
бь'ість нйже нл\а быти въ всъ родѣуь. нбо швллчд^у' мОжіе вь люво-
дѣивы^ь жень и нлуднын ризы и гако жены сице' оукрлшлл^О и сто- ю
по дрОмово и трьгш грддьскый гавьствьнѣ, прѣмѣнивше юствьныи
швразь въ чрѣзьюствьѣыи и гако ре стыи аилъ тдкоже глю и жены тлже
дѣють гаже и мужіе. сьнирлувосе на едіною женою ѵ5ць вькупѣ и сна еще же
и вьсе сьрбство й, не вѣдол\и во вѣ^О влОдницлмн. тѣмже прѣмрыи
дила прѣже врѣмень ллншгіііуь вьзпи глю: «сего ради прѣдлде й бъ вь 15
искушены бсзьчьстіл, ибо жены й прѣлбжише женскыи (17) свои
онразь въ ллоускын, тлкбде же и мужі'е свою юство въ женьское и
рлжегоше вь поуоте свойуь дръ нд дрОгл, мужіе вь мОже весту-
ствл дѣюще и вазмьздіе донное прѣльсті йуь вь сенѣ вьспріюмлюще.»
сего рлди оуво ва прѣдасть іі вь рОцѣ вдрвлршмь, ш ниуже выілдоуть 20
вь грѣуь и шскврьнѣтсе жены й скврьнными и нлложл нд ню иго свое
сынове Изллдилювы.
IX. И прѣддстьсе зелллѣ Персйсклд вь тлѣніе и погивель и живущій
нд нюи вь рдсплѣнюніе и злклдніе воудоуть. Ярменід и- живущій ил
нюи вь рдсплѣненіе и злклдніе прѣдддѣтсе, Кдпплдокід вь тлѣніе и 25
злпустѣніе нудеть д жители & плѣноу и злклднію прѣдддѣтсе, Сикелід
ва запустѣніе воудеть л живущій нл нюи вь рдсплѣнюніе и здкллні?,
землѣ Сйрсклл нудеть пустд й рдзневытена а живущій нлнеи. по мьчедаь
вудоу. Ромлнід ва тлѣніе и вѣгьство вадлсе, тлкоже и бстрови морстіи
вь запустѣніе вОдоу л живуіреи нд ниуь погувлени воудоу весчисльныд з0
н порлнотѣть иуь немйлостивано. и васпросе оу ниуь ш дшлуь йуь
злдтл мѣрО выше силы иуь и воудеть живущей вь вгѵптѣ н Се-
ріи вь тѣснотѣ седмь седллицею и нлпльнитсе землѣ швѣтовдннлл члкь
іѵ четыре^ь вѣтрь нбны^ь и Бѣ7доу гако пр$зи мншетволль', іже сьни-
рлютсе (ѵ вѣтра, и нудеть вь ни гладь й вазнесетсе ерце гувителе и 35
ва грьдость вьзвысетсе и вазглють непбвнда до врѣллени овѣщднндго
’имь. и прѣимоу ш- исхода сѣвернаго до запа й ллорѣ и коудъ вси
110?
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
1 по гармомь Й чдцн же(17')и скотн и птнце и вшды мшрскые поки-
нутое нмь, и поустынѣ швдовѣвшаа и) жителей свои^ь в^ду тѣ^ь и
напишу севѣ прѣдѣлы зелільныа и п&тынѣ іі рьівы морскые и дрѣ-
веса лужнаа н прьсть зелілыіаа іі каменіе и плодове зслтльнін ноуд^ть
5 іи уод^' иуь и тр^ди и потове дѣлатслніи и наслѣдіе вогатыи и при-
носимаа стымь йлн злато илн сревро или каменіе чтнос или мѣдь или
желѣзо $іре же и шдежы стльскые славныа и врашна вьса и сьнѣди
чтніи тѣмь нудоуть. н вьзнетсе срце иуь дондеже выіросга и ш ллрь-
твы дани гако н іѵ живыуь, такожс и (ѵ вьдовиць и сироть и (ѵ
іо стыук. не имѣть помиловати ні іра и оувога, овесчестѣт же вьсакого
стара н шскрветь, не оумилосрьдѣтсе на нед^жныа и немоірьныа, пб-
смѣютжесе и сіаюірнмь вь прѣмудрости, н вь граекый и народный оуро-
цѣуь гЛ'доу. швымет же землѣ и сущій на но стрлуомь гако немоціи
проплати илн (увѣщати кь нимь. и вудуть оужасш шдрьжими вси жи-
15 вущіи на земли и Будеть мудрость й наказаніе люто, не вудет во мо-
гучаго измѣнити или (ѵметнути словеса и^ь и Будеть поуть и (ѵ морѣ
до морѣ и (у вьстока до запада и сѣвера до пустынѣ бюрівьскые и
иаречетсе' поу и^ь тѣснота и поидоу по не старци и старице и вога-
тіи и оунози алчющс и жеждущс и свезани, н влажнти і;моу мрьтвыа
го кже во аііломь ‘реченое се й. ре во «аіре не пріиде (ѵступлоіе прѣж-
дс іі (іікрыетсѣ члкь сыпь гюгывіелныи»; ибо (ѵступлоіе наказаніе на-
риче и поьлжутсе (18) вьсн жнвущін на земли и понё оуво шнагра
нарече нь Измаилѣ, сего ради онагри н срьны погладоують н всѣуь
звѣрь и члци погывнуть и ськр^ша всако дрѣво лужное и доврота
25 горамь потрѣвйтсе и шпустѣють грады и вуть гако селища, зане шма-
лѣеть члчьство. глкть во тьже лила: «вь послѣднгаа дТи настаноу врѣ-
мена люта, воудгі члци самолювци сревроліовцн сварлнви горды роди-
тели: непокорнвн невлагодѣтны мьстелнви ненавйстни разьвратницн невгз-
дрьжлнвн некротци невлаголювцн дрьзи сластолювци паче нежели вго*
зо ліонцн имеірс швразь влговѣріа а (у силы его1 шрнцаюірс и тогда зем-
лѣ крьвію испльнитсе и оудрьжати плѵі свои, не вудоу во волѣре
и владѣюіре тогда вголіовивн нь варвари чада пустоши и вь пустошь
(усылаема скврьнын и мрьзость лювеіре. вь начётовъ же исхода юзыкь
шнѣ^ь не пустынѣ іеже вь чревѣ иліуіріа извоудоу н мланце из ма-
35 тернй р&ь но^игё и оувиюгь, йереа же ванетрь ва стыуь заколю и
сь женами іі швлегоуть вь чтныіі' црква^ь, ігл ниже таинаа саврьшааше
жрьтва и віі сі|іенныен шдеіііё швлѣкоутсе ?кены> и^,ь и нд лож СВОЙ
ОТКРОВЕНІЙ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
111
ІІрОарОтЬ II Н СКОТЫ СВОа БСЗАКОННІИ вь ^рдліѣ^ь СТЫІІ^Ь ЛАНИКЬ при- 1
вежоу и воудоуть крьвави и растлѣнны, гако искушено же злато урті-
аоьекы искуситсе рб.
X. Ре во сціенны лила: «не вси иже (ѵ Ісрліа сіи Ісрлнте», іакоже
ни вьси воуду ^ртідне. гліе во писаніе: «седмь тисОціь шсташе иже не 5
поклонйше колѣну Ваалѣ іі вь ІСрль спасесѣ». сице и тьгда вь врѣме
штступленіа и наказаніа (18”) сыновь Измлилевь млли шкреціутсе
Хртіане истіннін, іакоже и самь егіеь нашь вь стомь (-ѵаліи гліеть:
«оуво пришь снь члчьекын шврѣціе ли вѣрО нл земли.» оумллнтносе ва
врѣме шно ш члкь, гакоже д^ь гліеть. злне мншзи шрекоутсе истинные ю
вѣры и ш животвораціего крта и стыуь тлйнь вез поуже и мученіл н
рань шврьгоутжесе ІО ул н послѣдоують прѣльстн, гакоже лгіла гліеть,
«вьнимаюціе доу^ш льстьчій и оученіемь вѣешвьекы вь лицемѣрьстиѣ
льжесловцемь и прѣльціеный своею сьвѣстію». самое во врѣме призы-
ваеть и вь прѣльсть. смѣреномудрін во аріане лальчаливіи своводніи 15
прѣпростін прѣмудріи нзвранніи ни вь что воудоу вь врѣме шно,
нь вь мѣсто и^ь вудоу чтоми едлаолібвци сревролювци «.варливіи грь-
делнвіи ^ѣ’лници ^ыціннци ли^оимце смѣ^отворци и прочее сьсловіе тл-
ковы^ьжде имень, гакоже и апла ре, имеціе швразь влаговѣріл и ш
силы его шмѣтаюфесе. сіи коудеть слоужителіе дніи шнѣ^ь и вьса гаже 20
ш ни^ь повелѣвлелаал оуерьднѣ сьврьшл шкалнніи, а воаціеисе га ни вь
чтоже вьмѣнетсе прѣ очима іі, нь вь весчьстіе вудоу. акы гнои во
попраны вудОть члци на поли сынсСвь Измайліепь й поидоуть1 в’ь-'вѣ-
дать, гакоже шчллтн’ своего живота, и шиметсе тючть череш1 -н ‘іі'рѣстдйётй '
лѵргіл бжіл и не вудеть жрьтвы на всѣ^ь цркв'а^ь-. ;йь' ‘в^д^’Ѵбпб'вё 2'5
іако простіи люді'е. ва врѣмѣ же оно сже іе седморнчное 'сеЖовр'ііЛА’ё'
іегда скоичеватй (19) начнё число оусиліа й кже оудрьжаше, оумнмЛ
житсе скрьвь нл ч'лцѣуь и нл скотл^ь и коудеть гладь и гонительство
и тлѣ и растлѣнн нудоуть члци по лицО вьсее зелалѣ іако ирьсть на
вьелкь днь. ва врѣме же шно еще едина газвл приложитсе члшмь. зо
легнё во члкь с вечера и вьставь заоутрл шкрѣціеть прѣ врлты своими
просеіріи^ь емоу мѣрѣ7 злата и поглнѣюцгй его на рлвотоу. и потрѣ-
Битсе велкь швра злата й продлсть члкь вьел потрѣвнлл свол на’ златѣ
и желѣза свое рлвотнаа и яогрнналнал своДі бЦіе же вь то врѣме седморично
йродадѣть члци чедл свои, чьсо ради же попОстнть вь вѣрныл понести скрьви 35
сіл. іако дл гавѣтсе вѣрніи же и невѣрніи и шлоучитсе плѣве (ѵ пшенице,
Злне шгнь нскушепіа юсть врѣме оно. и дльготрьпн вь ш скркн праведными,
І.1‘2 ОТкѴОВЁПІЁ МЁ&ОДІЯ ГІАТАРСКАЁб.
і гако да гавстсе изврлнніи, гако речс: «влжни есте, егда поносе вамк И
йжденоут вы и рскоуть вьслкь зль гм на вы лжоуціе мспс ради', рлу-
итесе и веселитесе гако мьзл ваша мншгл на нвсе^ь.» по скриви же
Іізмаіілнтьсіѣигоиими шскрьвлѣеми и не имѣіре надежду спсеніа или
б извлвлкніл из р'ь’ку Измлилтѣнь, проженоу во ид'ь н шскриьеть ^валѣ-
ціе ш повѣдать свой, ил\иже шпустѣшл Персидоу и Ромднію Килікѵю
же и фурію Дфрдкію и Фикелію Клплдокію и Ислврию еще же и живоуіри
влизь Римл и островы, швллчеірСсе и красеіуісе дакы женней и по^-
лившерекоу: «не имѣть извавленіа из рѣ7ку иашею ^ртілис.»
ю XI. Ш выведеніи грьскаго црьствіл. Тогда (19*) вьне-
зааноу вьстлнеть нл нк царь елйскьі еврѣчь грьекы сь гаростію вели-
кою. провудйвосе гако члкь ш вина, ' дрьзостьнь сы, кгоже вьмѣнѣ^7
члци гако лартвл суща и ничнже потрѣвна. ть оуво изыде кь нимь ш
морѣ Ф-оішпьсклго и> вьздвигнеть шръжіе нл нк вь Фюріівѣ штьчьствѣ
15 и^ь и поплѣнить жены и чедл нуь л нл живуцілл вь земли швѣтовлннѣи
с'лнидоу сыншве цлревы сь шр^жіемь и потрѣне и^ь ш землѣ, и нлплде
нл ни^ь странъ ѵівьеюд^7 и жены й и чеда и^ь и докціеи младенца н и вьсіі
пльци и^ь соуцГіи нл земли и вь р^цѣ грьскаго цард прѣдддѣтсе оружіемь
и плѣнш и пагувою и смрьтию. и вудс иго цард грьскаго нл ни седмь
20 седмицею па кже вѣ иго и^ь нд Грьцѣ^ь. и вудоу вь тоузѣ велицѣ и
глади и жежи и скриви и вкдоу рлви сами и жены и чедл й и іюрл-
вотѣть рлвотлвьшімь й. н вудеть поу иуь грьчдишыи стокрдтйцею й
смѣритсе землѣ шпустѣннлл ими и вьзврлтитсе кьждо вь землю
свою и вь наслѣдіе шцл своего, Дрменід Килікѵл Дфрикіл Ислвріл Флада
25 Фикеліл, и вь" шстдвыи ш плѣна вьзврдтитсе вь сволси н вь шчьство
си, *и нлпльнѣтсе чловеци и оумншжлтсе нл- земли - шпустѣвшои гако
пр&и егѵптьсціи. опоустѣнл же воуде Дрлвіл огнемь д Фгѵпть поже-
жень воуде, -поморіе же мирно, н. воудеть гарость цра грьскаго нл
шврьгшіісе гл нлшего Ту и оумііритсе землѣ и вуде-тишина нл
во земли, гаковл же не высть ни (20) имл выти, понк послѣдила к. и
нл коньць вѣка вудеть велие нд земліі іі вьселѣтсе члци сь“ миромь и
и швновѣть грады и свонодстсе сіренінщи ш бт свон^ь и почиють
члци вь врѣме шно ш скрьніи свои^ь. ре но: «кгдл рекоу мнрь. и
оутврьженіе, тогл нлплде нл ни плгоувл», гакоже и гь вь еѵліи глл^
35 лше: «гакоже вѣ^ члци вь дни Ншевы гадуціе и піюціе женеціе и
поелглюіре,сице вудеть и вь послѣдній дни.» вх то.во мирѣ сѣдоуть
чілци нл земли сь радостію великою и веліемь гадоуіре и пиюіре женѣ-
113
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
* I
Ціссс и посагающе лнкуіоціе и веселѣщесе и сьзиждоу зашд, здне не і
вудсть вл срци іі тьлга н Печаль.
Ф затвореній тлртлро^ь. Тогда шврьз^ісѣ врача сѣвернда и
изыдоуть силы газыскыа, гаже вѣ^ затворени вьнѣірыодоу, и подви-
житсс вса землѣ (ѵ лнца пуі> и оустрашатжссе члци н повѣгноуть и 5
вьврьгоуть севе вь горы и вь пещеры и вь гровы и оумр^гь мншзп
и не вуде погрѣшающаго іі. іезыцн во ис^одѣще іі) сѣвера сьнѣдеіь
пллги члчьскые и піюгь крви явЕреліь гакы водоу и сьнѣде нсчіісгаа и
зл\іа и скорпіа и вса лдрьсклд и гнюсііыд звЕрѣ и гады пльзаюцне по
зеллли, скогскла же мрьтвьца и пзврьгы женьскые іі здколѣть млддньце и ю
дадъ н^ь матере и^ь и сьнѣдеть іі и растлѣть зелілю и шскврыіѣ'і ь и
затриіо ій н никтоже воудеть иже вьзлложе стати сьпротнвь й.
Ф скончаній. По седморнчнѣлі же врѣлдени, егдл^постигноуть
гра Попь, послеть гь вл архистратига своего (20') н побить и^'ь сди-
нѣл\ь часо вьсъ. іб
XII. Ф антихристѣ. И потосьнидеть грьскыи царь н вьселнісе
вь Іерлилл седлюриц^ врѣмснн іі іюль, а на скончаніи десеть и ноль
врѣмене гавіпсе сынь іюгыбіілныи. сы ротсе вь селЕ Хоузиюѣ и вьскбр-
ліьтсе в'А Ііѵюсаидѣ и вьцаріітсе вь КапернлоуліЕ. возвелижесс ве Ху-
Зн-Ѳ'Д гако родисе вь но, н Пііесанда гако вкспита вь неи, а Кдпер- 20
наоулль гако вьцрисе вь ніепь. сего ради гь вь сѵліп рече по трищн:
«горе .евѣ Хйсн-е-е, горе тевЕ Нн.ѳсандо, горе тевѣ Каііерн^6|ліе,' д'о‘
нксь вьзнесыисе и до ада низь’іидеиіп.» ода же гавит'бе^сынь Ію»
нын, вьзыде црь грьчьекыи горѣ на Голготоу,’ Іідеже 'і€ в^оу ДІ^Евб
крьстное, на ніеліже пригвозднсе гь ндшь й волною на' ради притрьпѣ 25
смрть. и возлае црь грьскыи стему свою и вьзложй нд врь^ь крі’д и
вьзеждеть р^цѣ свои на нво и прѣддсть цргво воу и ші$. и вьзыдеіь
крть на нево купно сь стслюю цревою, понеже кргь, нд ніеже’повѣ-
шень высть гь ндшь іѵ ур зл швціее вьс^ь синіе, ть х^щегь гави-
тисе пръ пн вь пришьстві'е юго нд швличеніе невѣрный н испльнитсе з0
Двдво пррчьство, гако гавитсе сынь погывѣлнын, иже іесть йі колѣна
Далюва по пррчьству Ідкшвли глюцінліь «зл\іи при пути сѣдеи на
стьзъ, х^плѣ пету коню и паднеть вьсадникь синіе шжидае гне.» кбн-
никь оуво к истинна и влговѣріе прдведны, лета же послѣдній днь. и
тогдашній стіи вь врѣл\е шно на коніе истинѣ вьсѣдшеи вѣрЕ оух^п- 35
лени воуду іѵ зл\іа енръ іі) сына погывѣлн, вь петоу енрѣчь вь по-
15
114 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
і слѣдніи днь, вй лпі'ітанін^ь (21) и льжетворны кго знлменіи^ь н чю-
десе нл земли, сьтвбрить во странна и дивна, слѣпіи прозреть хромій
вьс^одѣть глусіи оуслышеть и вкніи нсцѣлѣють. прѣврлтіі слице вь тьмоу
и лоун*Й вь крьвь. в/> лжезнамеиіи^ же свои^ь и мьчтлнын чюдесѣ^ь
б прѣльстить аіре вхзможе извранныа, гакоже гь рече. вйзріівл во пат-
тріар^ь Іакшвь рдумными шчима проразѣ’мѣ ^отеціую іѵ іѣ'вителк сего
зміа сиръ (ѵ сына погывелнаго выти на чловЬце^ь скрьвь же и тоуг^
проре сице: «гако (ѵ лица члчьсклго рода гла сьтворь спсеніе твое чаю,
ги.» гь же плкы прогла: «аціе мбірно и извраныа.» вьниде во сынь
ю погыеѢлныи вь Іерліімь и седеть вь црквн вжін равно воу, члкь сьш
пльтѣнь и из оугровы женьскыа рожень и (іі племени Данова. и Іоуда
во прѣдавыи 7а ш племени Дамова есть, множаціижесе скрьви дніи
шнѣ^ь (ѵ сна погывелнаго не сьтрышть вь зрѣти погывель рода члчь-
скаго, кгоже нскоупіі своею крьвію, нь послеть вьскорѣ своа прис-
15 ныа оугодники Сно^а и Ілию и Бгбсловл на швличеніе сьгюстату. дрьз-
иовеніемь пръ всѣми кзь'кы и швличать прѣльсть кго и покажоу кго
льжа пръ всѣми члкы и ничьсожс суціа и гако иа погь'івсль и прѣльсть
многымь изыде. видеціе же кго кзыци посрамлена и прѣльсть кго
швличена вывши (іі оугодникь ейкін^ь, шстлвѣть кгон новѣгноу (іі него
20 и прилепѣтсе кь прлведникшмь шнѣмь. видъ севе лютѣ «сличаема и
йі всѣ^ь презираема гаростію и гнѣвомь раждегее оувнеть стыа оны(21”)и
тогда гавитсе знаменіе прншьстві сна члчьска и пріидеть на овлацѣ^ь
нвный и оувиеть кго вь д^омь оусть свои^ь по апльскомоу глоу.
тогда просвѣтетсе праведннцн гако светь слово жіівотно нмеціе, не*)ь-
25 стивіи же поженутсе вь адъ изгнани вывше. влитію и члколювіемь га
нашего Тѵ ^а" сь нимже (ѵцѴ> купно сь стымь д^омь чть и слава и
дрьжава величіе же и великолѣпіе ннга и лрно н вь вѣкы вѣкомь,
аминь.
ѴІЬ
ИНТЕРПОЛИРОВАННАЯ РЕДАКЦІЯ.
См. Моск. Арх. Минист. Иностр. Дѣлъ, Л? 341—721, XVI—XVIIв.
л. 393—426.
Слово стго іона нашего Мефодия» Таганьскаго
ш послѣдніі лѣте.
I. Вѣдомо же б^’ди всѣмъ гако двою бѣ Адамъ и Евва егда
изгонпма быста из рая». въ л-е лѣто йгнаста из рая» и родиста
' сна Каина п сестрѣ его Каламаноу. и паки по л лете родиівта^сн^
Авеля» и сестроу его Деверю, мпнувшоу р лъ и к живота Адамова
тогда же нача завидитц сотона злый дия»во разжигати Каина на
брата своего Авеля». Каинъ же послушТ прелести дижволи вомя»
каменъ и оуби брата своего Авеля» и сіи Авель первый мертве
на земли, тогда же оувидѣ Адамъ и Евва сметь своего Авеля» и
плакастася» іо гбко. миноувшу же тф лѣтъ іі первь си вѣкь,
въ л-е лѣто родися» сіи по шбразу Адамлю. въ у-тное лѣто снови
Каинови рдсвирѣпиша и со страхомъ іі) жены пріимати я», разу-
мѣй же Адамъ воспечаловася» зѣло, въ л-тное же лѣто а тыся»щи
большюю похотию жены на безаконіе превратишася» и бысть ти
ннѣ оурокъ всѣмъ видяіщимъ и юсквернишася» [блудомъ своимъ,
во юсмосотное лѣто живота Адамля» оумножишд скверная» блудная»
іі) сно' братоуоубиица Каина, оумрё Ада въ ф-е (394) ч лѣто ^а^8
л-е лѣто. Спфово же племя» ііідучися» іі) Каина^і изведѣ Сифъ родъ
свон горѣ на гору некоіо блн сущи раіо,2а Каинъ нача жити с
родомъ своимъ на мѣстѣ на немже гнѣвное оубиеніе братоу сво-
емоу сотвори, м лъ сущу Аредоу тл лъ восташа злокони . людие
пронырливы Оувень и Тувень чада ЛамехаТслепаго оубившаго
Каина, ниже дия»воль преюдолѣ в сёмыи ’днь злоконеными. въ ф-
116
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
тное же лѣто ^.в тысжщи болъ радгорѣшасж на блудъ члцы быша
горшее перваго и начата скоскіи на сж вседати жены на моужи
тако и мужи іі т Каинова рода, тіи же нечистые скверны блуд-
ные начата творити, въ л^-тное лѣто Аридова живота в-е тысжщи
приложи лукавый дижволъ пронырливый рать блуда прости бо
сыны Сііфовы в рб греховныи и рагнѣвасж гь бгъ гнѣвомъ вели-
кимъ за злое безаконіе іі, й осквениша зевілю бсзаконіемъ своимъ.
II. Сконьчавшоу же второй тысжщи, посла бгъ аггла своего
к Ноеви блТовестити емоу о потопе глж: „хощу поустити пото на
землю, запеже псполнишасж бозакопиж; гли людемъ, да покаіосж ш
грѣхъ свон, (ода имъ гнъ свои, а ты начни созидати ковчегъ (395),
подобаетъ бо тебѣ внити в ковчегъ и женѣ твоей и сновіъ твои
и жена сновъ твоіі“. Изыде Нои на гороу Аравііцькоую и нача
созидати ковчегъ, гакоже повелѣ евюу аггль гіІь. искони же не-
навистникъ дижволъ роду члчскомоу прикоснувсж к женѣ Ноево
рече еи: „испытай, гдѣ ходитъ мужъ твои". юна рече ему: „крѣ-
по мужъ мои, не могоу испытати его". и рече еи дижволъ: „е
трава надъ рекою, вьетсж школо древа, ты вземши травы тож
ц’вѣтоу и оукваси с мукою и тѣмъ напои его и повѣдай ти все".
И сниде’Ной з горы пища ради, исхожаше бо въ г мсь во всю
з-мь Л’ сше же с горы и рече женѣ своей: „да ми квасу пити
гакоже вжадасж Со дѣла своего"; она же наливши чашѴ квасЪ’ и
дастъ'емЙ испй Ной рече: „есть ли еще?" испн же 7 чаши воз-
леже опочити хотж, іажо веселъ сотворисж, она же нача ласкати
словесы глж: „ти гдне, повѣждь ми, гдѣ ходити"; о же не повѣда >
ничтоже еи. Она же нача болши дижвольскимъ наоученіе ласка-
тисж школо его льстивы" словесы, ы же рече еи: „гако чтш мо-
вити? посла бгъ аггла свое ко мнѣ и рече ми, хоще бгъ поустити
потопъ на землю, и повелѣ ми сотворити ковчегъ внити (396)
мнѣ с тобою и сно мой и жена іі, се оуже созда его з-ю лѣтъ".
И рекъ иде на гороу и вше на гороу и виде ковчегъ разорё гако
прахъ, и плакапіасж Нои м дни и гавн’ ему аггль гнь глж: „а ти
реко не исповѣдати, почто еси исповѣда женѣ своей дѣла свож?
того ради паки посла бгъ знаменіе свое, а ннѣ шдастъ ти бгъ
гръ твои, начни созидати вторый ковчегъ"; и показа емоу древо
негнеющее килитноръ и рече: „в сем древе созижди". Нои же
юболкіи во власжниці? и не прилеппсж женѣ своей и главы своеж
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
117
не чесаше, въ л-е лѣто соверши Нои ковчегъ в долготу т лако а
в ширину іі а в высоту л и сшё з горы велыпе людемъ каьтись
ш беззаконіи свой, шни же не послушахѴ словесъ его. И рече агглъ
гйь Ное": „пояди в ковчегъ свои ты и жена твоь и сііове твои и
и жены сно твой, поими с собою по двое вськаго животна ш чет-
вероноги скб и ш гадъ и ш птй". Нои рече: „како могу созвати
ш вська животна"? агглк гнь принесе ему билце с нбси и рече
ему: „біи стТ прьмо к ковчегу". Нои же сотвори тако, гакоже
повелѣ ему агглъ гнь сице, ю зваше всь газыки и всько живот-
ное в ковчегъ и (397) созва со воздуха птицы нвныь. Диьволг,
не хоть добра члческомоу родоу но хота погубити ве" члчкіи родъ,
и прикоснусь к сносѣ Ноевѣ и рече еи: „не ходи бё моего пове-
лѣніе в ковчегъ". Тогда повелѣ бгъ дождеви пти съ несъ пра-
прудомъ бё крапе и повелѣ бгъ л-ти китомъ шити ш мѣстъ свой,
залежахоу л юконецъ москй, и поиде вода всѣми шконоцы мо-
скими на зёлю и бы туга велика п пла горе' в людё и превратись
радость й'в плачъ и веселие и в рыданіе, и тако бё милости по -
жре и вода всь сущи на земли и поиде вода на горы высокіе. И
тогда не иде сноха Ноева в ковче п > диьволю паоученію, Нои же
нача звати ю в ковчегъ гль: „пойди"; юна же не идете, но жданіе
слова еиже рече бѣсъ; Нои же рече еи: „попди, шкаьпніце, по-
йди прелестпице"! юна же стоеше ждуще и егда же рече Нои:
„поиди діьволе в ковчегъ", юпа же поиде и діьвол с нею вни
в ковчегъ. Иде же дождь лі дііп и лл нощи и біТ вода на горами
Аравитьскими еі саженъ; тогда же шкаьнныи дііьво хотыне по-
топити вё родъ, превратись мышью, нача грысти дно ковчегу.
Нои же помолись бгу и прысноу лютый звѣрь, воскочиста из
ноздри его котъ і кока (398) и скопивши оудависта диьвола
мышью и не сбыстсь диьволе влохптръство. Стоыне вода на земли
гі мць, тода же Нои нача пытати, оуже суша есть, и пусти Пои
голубь из ковчега; голу же лета много не шбрѣте земли, вовра-
тись в кочегъ; и посемъ пусти Нои врана, вра же лета шбрѣте
землю и не вбвратись в ковчегъ; Нои же прокль его, и гако не
послуша его повелѣніь, и пото еще поусти голубь; голубь лета
шбръ землю и сучець масліінъ оуломп и принесе во оусть свои
к Ноеви в ковчегъ; тогда Нои ворадовась и похвали 67а пь: „гн
бже мои, гако сподобіі мь еси видѣти землю свою, въ гі мць по-
118
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ста" мл гм на земли своей. И повелѣ бгъ вѣтромъ прогнати ков-
чегъ на горы Аравмскил, идеже бѣ сода’ бьц и тоу юслче на
горѣ Аравнстеи. Тогда Нои помолись бгоу, изыде ис ковчега и
жена его и снове его и жены сновъ его, испусти все животное
ис ковчега на землю и крылатое на возду, и нача жити Нои з
дѣтьми своими на земли своей.
Ш. В первое же р лъ Т тыслщи родись оу Нол сііъ и на-
рече имл Моунтъ и расплодишасл снове Ноеви Симъ Хамъ Іаѳе;
въ т-е же лѣто раздѣлиша себѣ землю снове Ноеви и дасл (399)
Симовй восточная страна, а Хамови полудепнал, Аѳетови западная»,
Мутови же братил части не дапіа, шіи, посла его на полунощную
страну земли; и бѣ живота Ноева лѣ лини престависл к бгу.
По оумертвіТі Ноеве в плсотное лѣто Т тыслщи внуцы Ноеви вто-
рый ро начата себѣ столпъ ставити глаголюще: „аще сотвори
бгъ потопъ второе, то "на столпъ вшеше Гібуде“; третіи на Т ро не
приступи к нимъ рекше: „аще сотвори бгъ второе потопъ, буди
волл его пли жити или оумрети намъ, буди волл его“; шии же
создаша столпъ ліь о и сотвориіиа его выше шблакъ. бгу же не
оугодно дѣло и и, егда же легоша на столпѣ, и бьі рано, вос-
таша, хотл дѣлати, п начата глати инѣми газыкп; радѣли бо и
бТъ на ві газика и нападе на ни стра и трепе и оужасъ и по-
скочиша столпа на зелго, поидопіа на іи страны землл кождо
и с свон родомъ; и іѵвсзе бгъ д вѣтры великил восто запа
сѣвс югъ и всю вТ вѣтра и рамета столпъ до землл. Сйъ же
Ноевъ Мунтъ и го живл на полунощной странѣ земли и
прил дары многп ш бга и премудрость шстромѣину хитрое,тъ
изошбрѣтъ; к нему же прише Невро законоу иаоучпел, како ему (400)
цртвовати людьми. Невро же, бра Невроновъ, и бѣ іѵ племени Си-,
мова и топ бѣ первое цртвова в Вавплопе велицс градѣ и потомъ
поставиша себѣ црл ш свон Хамови снове, ему же бѣ пмл ІѴпіи.
Въ ф-е же лѣто о-е и ф-с третил в лѣто г-тие цртва Невро-
това посла Невро иже ш племени Афетова мужи сплпып и мудры
зѣло и хитры по всему, пдлше на пол^нощь к Монтоу сі$ Ноеву
и сотвориша емЪ градъ и нарече ’ем^ М^птъ во свое имл; мирно
же бы зѣло цртво М^птово и Невротово, паки же при цртвѣ сна
Невротова не бѣ мира но воевах&л другъ друга. Написа же Мунтъ
к Невротоу цртво Ахамово; се бо бы первый цри на земли и
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
119
(ѵтолѣ оувѣдаша члцы, начата ставити себѣ цря»; по цртвѣ же
Невротове въ ф-тное же д-е лѣто воевд начастася» и повержено
бы египетьское цртво (ѵ Неврота цря», прилто бы цртво Вавилонь-
ско (ѵ племени Невротова даже и до Хозита. се же поя» жен^’ себе
(ѵ племени Хамова; оумершу же Хозиту и поя» внукъ его Исоудея»
матерь его жену себѣ и ро емоу сына Ахорозию; сіи же собра
силу многоу школо себѣ и поиде на племя» Хамово и (401) по-
плени и пожже всю землю запаную; во к-е лѣто цртва Хозидиева
сына Хорозидина, собравшеся» сынове Хамове идоша на восточ-
ную страну земли бііся» со царемъ Хородиземъ; бѣ же оу ни к
г тысящи к пѣпк с палицавш точию; слышаша же Хородия» юсла-
биша и небрежаше й, дондеже прелѣзоша реку ’А-ю; ту же Хоро-
дизя» цд пусти воя» своя» на ни на слонѣхъ ездя»ща і избивающа
вся» і не оубеже ни единъ ш ни и ктому ити воевати и сынове
Хамови и потомъ начата воевати цари. И в скончаніе ^д-е лъ прі-
иде Приб цд самъ на Коникарониръ восточны земель, и поплени
3 градовъ і изорва всю землю и, і иде на г царьства индѣйская»,
и (опусти воя» и пожже я» югнемъ, и пріиде в пустыню Савы и
сече ро чадъ Измаиловъ. Сего Измаила Аврал приживе (о рабы своея»
Агары, а Исака (о Сары; Измаилъ же юбидя»ще Ісака злобою своею;
пріиде же агглъ гнь ко Аврааму и рече емоу: „изгони рабоу свою
и сынъ ея» в пустыню Савы“. Аврал же, всадивъ Агароу на вель-
будъ и сына Измаила, и пусти я»; вебу же повелѣніемъ бжіимъ
несе я» в пустыню Савы; Измай же лребываше с матерью своею
и расплодишася». (402) И Пршѵ цд йби я», а иніи рдбегошася» и
бежа (ѵтолѣ в пустыню Стрива и паки расплодишася» і исполниша
пустыню ту (ѵ племени своего, бя»ху мно аки прузи, нази хо-
жаху и я»дя»ху мя»са вельбужія» в боку варена и пия»ху кровъ
скою и млеко; (ѵтолѣ прия»ша землю сынове Измаиловы Шривъ и
Зивъ и Зевея» и Сдмонъ и начата воевати и доидоша до $>ф-
ранта и (ѵ вфрдта до Тигра (ѵ Тигра до Сддукия» велпкия» даиже
и до Рима и взеше Римъ царьствоваше з лѣтъ и начата строити
себѣ корабли и начата гако птица парити по морю; (ѵтудуже
стдше поидоша на Іиля».
IV. И Ильтяіне, слышавши Измаиловичи, вси рдбегошася»въ пу-
стыни и в горы и в пропасти земныя»; Гедею же еще на тоце сво-
емъ вѣя»ше пшеницу і пріиде к нему агглъ гнь гля»: „отраженіи
120
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ли?" ш же рече: „хощоу скрытисл © лица Измаиловичь"; и рече
ему агглъ: „не скрыисж, но стани протйвоу н и здолѣеши й.ты";
и се рекъ невидн бы" © него; ш же рече в себѣ: „искушу Та бга
моего, или привидѣніе ми буде се ли правда, и положу руно на
тоце своемъ, гй, аще буде правы еже ми рече агглъ, да буде мп
на рунѣ (403) семъ роса а по всей земли суша"; и бьГ тако, и
пусти бгъ на руно росу а по всей земли, сушу; и рече Гедео:
„еще, ги, искушу ть, да буде на рунѣ соуша, а по всей земли
роса"; и бьТ тако. И рече Гедеш: „гй, како взовоу Иильтжнъ? вси
разыдопіл"; и снесе моу агглъ рога Авраамлж швнж и рече емоу:
„воструби в сіи ро1*; ш же нача трубити, на стопѣ стож; глд же
трубный бы іако громъ, гдѣ бы хто ни бы или в пустыни или
в гора земны или в пещера и тогда ©сюдоу зовжше и снидесж
мужей; и рече к немоу агглъ гнь: „не дай имъ воды пити за
Т дни и въ Т днь повели іі воду пити бё сосудъ; который начне
воду нити, почерпай пригорьшнжми, то с тѣми иди на оружіе и
на мужа м'с кое" фонарь трубу"; и се рекъ агглъ гнь ©иде (о него’.
10и же не да іі воды пити за г дни; егда же быстьТ—тіи, испу-
сти ж на брегъ к водѣ и падоша ницы пити пруг© а иніи ру-
ками; ш же тъ ©бираше и собраніе тъ т мужей, а ины распусти
в веси, и повелѣ имъ имати с собою шружіе мечи кож фонари
трубы и поиде с ни'' противу имъ; егда же срѣтесж, тогда покры
бгъ Измаилетескъ искъ темнымъ шблако, а Гедео (404) сотвори
бгъ дііь свѣте; Геде© же рече: „еще оувѣдаю бга, аще дано ми
ё" бго сн победитп, сіи повѣдаю себѣ сврю побѣду"; вомж м”е по-
доко поимъ слугу с собою, і иде в покъ Измаилетескъ пріиде к
вежи и рекши емоу из вежи: „кто есть тамо?" ш же рече: „стад-
никъ есмь, © .стада хожу"; лежа же в вежи два Измаиловичи на
рундуцѣ, единъ млд а другій старъ, и рТ млады и старомоу: „видъ
со’ в сию нощь, с полуденные страны с высоки горы оуторжесе
груда пшенична тѣста и гачны кру слое и с масломъ смѣшена
и довалисе легомищь нашіі царіи и легомища й царь исотрь и царе
наша"; и рече старый младомоу: „то сего не вѣси, гако с полуден-
ные страны выидё порокъ Гедешнъ именемъ и оубиетъ нГи царж
наша". Гедео же, слыша то, и рече в себѣ: „воистинноу повѣдд
ми 'е бгъ побѣдити сГ“; и вышсдъ Гедеонъ ис полку Измаилова,
повелѣ воемъ своимъ фонари со свещами вознести на копиж и
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 121
шстоупиша «/коло покоу Измаиловъ по единому дру ш друга и вос-
трубиша вси т троу во единъ чл; юни же вскочиша и видѣша
шгнь около себл і глд" троубъ много «5 страха того побежаіна, и
оубм" Гедео" наступивъ (405) Шрива и Зива и оугнд Зива и Са-
мана, и оуби всю силу в и шста н Гі племенъ и тг. рдгнавъ в
ту же пустыню и Етрива, шкоуду прмли суть; су тамо нмѣ рас-
плодишасл.
V. И выити й еще единою на послѣнй лѣте ^з тыслщи и
попленити іі всл землл, и доиду до Рима и побежени буду дважды
ю Римлл а въ Т рл Римъ возму, а ины не возму і иду до Гавата
великаго і есть за Римо; о то бо Говате велицемъ да збудетсл
реченое гіррко Іезекеиле: „сыноу чловеческъ, зови звѣри пустын-
ныл и привабі л глл: „збересл и приведе ко мнѣ, оуготовд ее вамъ
велику гадь, і пріиду І/лдл плоть силны испніро боллскую". в том
же Говате велицемъ падоу вси силніи еллинстіи рекше гречести
и тако паду вси шружиемъ плененіи ш Измаиловы; велика же сѣча
буде велми, гако во оутонетъ в крови, понеже бо і бгъ нарече Из-
маила дивыи юсе, га с гнѣво и гаростию посла есть на члки и на
звѣри и на вслко древо творлщее пло; и буде пришествие его
казнь бжіга бе милости и пойду пред ними д газвы погибели па-
губа тлл опустѣніе; рече гь бгъ Іилю: „любл ввожу тл в землю
обетованную но гръ ради нашй“; видй, гако не любл вГсыно Из-
маиловы (406) да ва' на вами силу да пріиму зелю хртілньскую,
гръ же ради безаконіл и тако іі твори; си бо творл, облачасл мужи
в блудницыны ризы, аки жены красуютсл, ходлще по оулица гра-
ны, пременііше вещное требованіе в невещное, гакоже Паве вели-
кій аилъ ре; тако и жены й гако'и мужи й творл; примешаютбосл
единой женѣ шць и сынъ и бра; того ради премрыи Паве рече
прозръ д^омъ стьш преже мнозими лѣты и рече о ни: „сего ради
бгъ предастъ л в страсть бесчестил, жены бо й премениша в тре-
бованіи чре естество, такоже и мужи, оставльше требованіл вещей
женьскй, и рагорѣшасл на сл с мужи безаконіе творлще; сего ради
бгъ предастъ л в руцѣ беззаконны поганы и ш ни впаду в гръ,
сами осквернени будоу жены н ю скверны тъ; и будутъ в ніі
мѣста сіи Измаилови. Предана буде землл Пескал опустѣе и жи-
воущеи на неи посечени будоу, Елада и Грецы в бѣду и плѣнъ
впадоша, острови помостіи пусты буду а живущій на неи в плѣ-
16
І22 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
но у исечени буду, Египе на Сурья по ярмомъ буду и влачими буду
бе милости и просити начну оубо на единомъ $ сипы и 3 мѣръ
злата; и буду- живущій во Египте и в Суріи (407) и седмерицею
паче плѣнни1 печали наполнится земля обидная © д вѣтръ нбны
и буду Измаиловичи гако пругове мнози, и бесѣдовати начнутъ вы-
соце на бга до времени оуставнаго и и до цртва и до числа лѣтъ
и до з-ми мцъ; владѣти начну до исхода сѣверьскаго и до запада
и буду вси властію й члвцы и скоти и птица нбны и поводная
морьекая, владѣти начну горами поустынями и звъми лужными
и древы польскими и каменіемъ и перьстію земною, и все обилие
земное оу ни буде и домове богаты и приношение всякое злато
сребро и камение многоцѣнное и ризы свѣтлыя и хлѣбы и все
тъ принесено буде; и вовеселй срце оубивающй й, томи бе милости
буду, просити иму дани оу сиро и оу вдовицъ и оу черньце^ и
всякаго стрд стужаетъ оубогй; ругатися начну ходящм по закону
бжію и буду оужасти и в скорби живущій на земли; буде путь и
ѵ) моря и до моря ю востока и до запада ю сѣвера и до Ефрдта
и буде путь м пути и печали, и пойду по нему старцы и старицы
оубозіи и богатіи и нищи алчніи и жадніи связаніи, блажити нач-
нутъ мертвыя га же рече Паве великіи аплъ: „аще не (408) прі-
иде первое попущеніе, то не яви члкъ безаконія и сынъ пагоубѣ;
попущеніе казнь Г и казнь пріиму вси живущей на неи; и осквер-
нится вся земля кровию и оудержй земля пло свои, послані бо
суть па опустѣніе земли скверни бо су сквёну целуіо; и кождо
изыду ис пустыни, оружія своя каля в чрева и млнцы иму рдби-
вати истёгати из рукъ материн а с своими женами начну блудъ
творити во сты мѣсте рекше в црквахъ а пеленами сты иконъ кони
покрывати, кони же и скоти начну в црквд затворяти; и буду рѣ-
чию проказиви, искушающе ро хртіянескъ гакоже рече Паве: „не
суть вси хртіяне елико й Д избрася иже не поклониша коле" свой
Вилу, тѣмъ людіе Іильтестіи, помилованіи быша“, такоже в то
время Измаилетескъ мало ся обрящё хртия поистиннѣ, гакоже во
еѵаліи гь рече: „мнози тогда (ѵвергутся вѣры сты и чтнаго крта
и причастия сты тапнъ, никимже мучими но по своей воли“; и
си вся разумъ Паве1 великіи аплъ проповѣдая гля: „гако в послѣд-
няя дни (иступити имутъ (и вѣры, послушающе духо' льстивы и
оученіи бесоски; и будё имъ туга зла, дру друга (409) ненави-
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 123;
дыце златолюцы величавіи Хуницы на га родителемъ досадители
бецаконницы дияволи неоукротими не творяще блгодати предатели
и дерзи блудолюбцы паче а не бголюбцы, обра имущи бжій а силы его
Фмещущеся", тѣмъ немощніи гавятся времена казни; начну бо себѣ
гонити и злато брати, резойцы тати (пметницы душегуцы и тіи
буду слуги дніи тб, боящеижеся бга ни во чтоже Т буду пре очица;
буду бо сынове Измаиловичи зли зѣло и престане служба бжія в
цуква сты и пѣніе, дондеже скончается число цаство й, имже пре-
дати всю землю; скочается печа в челце и буду глади и смерти
і изможжаю члцы, разсыплются по всей земли гако перьсть; и ина
казнь ю б’га буде, праведны и вѣрны потерпи гь да ся обличаетъ
избраніе его, гако рече гь: „блжени есте егда понося ва изждену
вы и реку вся золъ глаго на вы лжуще мене ради, радуйтесь и
веселитесь гако мзда ваша много на нбси“.
VI. ш Измаильтянъ же печали то бывшій и гако чть пріиму вси
члцы. не имѣти начноу споенія бжія і избавленія его ш руку Из-
маильтя; и запустѣе Персида и помбская земля и греческая ц Ки-
лйкѣя и Асирія и живущій блй (410) й стану пленй" вс Гова ве- ч
линіи и пойду ко овчию полю и ста на овчій полѣ оукрасяся в
порты бецъныя и похвалясь глаголюще: „гдѣ су парицаемыя хуті-
яне? гако погибоща ю рукъ наши; они же рекоша на погибнути, и
неподобно бо рекоша слово; ты, бже, на неси, а мы на земли и
Н'Б’ пнѣ противу на по нвсе на земли; се Г моръ Ефиопскъ, на
неже грА нарицаемыи Ефиопия, о томъ бо градѣ гь рече прркомъ
Іезекеиле „Ефиопія вари к бгу“ рекше молитва хртімікая гако трубы
вопиіб к бгу; и реку еще: „е" на мори Ефишстемъ грК нарицаемый
Ефиопія, толико нбы ру нашй; поиде вбме его“. Воста же и пойду
к тъ врато, гаже суть заключена из давны лъ, никомуже не швсзо-
шася; сй бжій повелѣніемъ шверзутся и еха1 досѣкуся до стыя
София, гакоже прркъ рече: „востанс на ня црь нищй“; агглъ бо
ВДихан, и вбмя его из Рима, прине положи его во стой Софѣи и во
штари; тогда же хртіяне сбежася во стую Софию вопиюще: „горе
намъ, братіе, гако оуже погибаемъ вси ш Измаиловичъ сй“; же
воскочи^ га о сна и возме мс" свои и рече борзоконы противу й, с
великою гаростию и нанесе ме свои на ни; агглк гнь ходи с ними
обратится по Михаиле (411) на ни, и растлѣется ерце й га" вода и
тѣ^о й растае гако воскъ и моужество й буде ни во что же> и $
124
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.»
страха того погибну не могуще возрѣти на силу бжію, и тогда
избиени буду ш Михаила ц'рА множество бесчисленное, а иніи ра-
гнани буду аки скотъ; ю страха 6жіа приноужени же. газыцы Из-
маильтестіи, пришё поклонатса Михаилу црю: „мь* твои плѣнницы
есмы а не хртІАне“; & же начне . поущати й кождо во своаси.
Тогда Измаиловичи йгнани совокуііАТСА на овчій поли и, восташе
на конни стременъ свой, начну б'гу дэати луки своа и стрѣлы и
оружиА своа, глюще: „бже, да еси бь4 си оружіемъ попленити
всю землю, а пнѣ шалъ еси ш і-га цртво; то оуже оружие свое
всми о на“; тогда же, вземше злато и сребро много и пришёше,
поклонатса на колѣнё свой глюще: „о великій црю Михаиле, на
бь бгъ поручи цртво сие, а ннѣ шимѣ ш на; тебѣ да цртво сіе,
и се пріидохо поклонитиса тебѣ; что ны велиши рабомъ твои тво-
рити, гако оуже в руку твою есмы“; тода же Михаи црь порабо-г
ти людемъ своі-.
ѴП. И буде гаремъ греческъ сторицею оу ни и юбымё а скорбь
и беда велика алчба и жада, и буду рабы сами и жены Г и дѣти
и (412) начну работати оу работающй оу ни и буде работа й
горшее первы; буде же цртва Михайлова л лъ і г лѣта, аки в.о
дни Ноевы; и ©уснетъ землА на л лъ и на г лѣта и не буде ра<
таи по всей земли; и оустроА грады, и созижду цркви и оустроА
до Іерлма и до Индѣя и до Снопа, гакоже было при первы цре; и
ващи того буде, и оустроА патриахи и митрополиты и егіпы и
попы и гавдтсА кладове в цртво й гаже соу ш Адама сокровенніи;
они начну дэати люде сие и обогатѣіо. вси, и буду нищіи га бо-
ЛАре а боЛАре аки цари; и не буде тода оу ни ни тэта ни ра-
боиника, ни резоимца, ни завидАщаго, ни свиръника, ни ча-
родѣйства,. ни всАкаго злодѣйства диавола, все престанё. И бу
де радость велика и веселіе, и начну гасти и пити гакоже при
Нои во всю л лъ, а въ г лѣта забудусл и начну гасти и пити
бе мѣры и не знати начну ни ища ни матери, впаду в блудъ с
родо свой и рдгнѣваетсА гь бгъ на ни гнѣвомъ велики за злое
бёзаконіе й и повели гь Михаилу скрытисА во остро москіи; Ми-
хаилъ же вниде в корабль и внесе его бгъ вѣтро во еди остро
москіи и пребудё тоу до реченнаго дйи; и шверзё бТъ горы за-
падныА, гаже заключи Аледандръ Макидоньскій (413); и егда бѣ'
Филг в Макидоніи царь Алехандро ѵщь, той бо Фили Алимпію
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
125-
дщерь Фоловоу цард Ефиопскаго, © недже родисд Аледандръ гре-
ческій, иже бѣ храбръ велми; и сотвори Аледандръ Аледандрию
великоую и цртвова в неи -е-Т лъ; сеи бѣ Аледандръ ше на вос-
токъ и оуби Дария» Мѣдганина царя» Перскаго и ©толѣ ше оуби
царя» Пора Индѣиска и поплени многи земли грады и поиде воюя»
до земля» и еже нарицается» слйчная», идѣже видѣ нечистыя» чело-
вѣки, иже есть Афетовы внуцы; и видѣ Аледнръ нечистоту й и
чюдиса, гаддху бо вся»ко животно жупеличеи твари гнусно
бо есть и скаредно, комары мыши кошки и змеи и меды плоти
скоты нечистыя» йвоги жеския» и дѣти своя» мертвыя» и вся»ку тварь
живоны гадъ; и се все видѣвъ Аледадръ бывающая» в нй скверны
и нечистота й, и оубодся» гля»: „и егда когда дойдутъ сіи мѣста
Стаго и земли стыя» и оскверня» ю © сквернъ свой гадиЛ и нача
молитися» бгоу зѣло, и повелѣ собрати вся» мужи и жены и дѣти
й и погони й а са поидѣ во слѣдъ й, дондеже внидоша мимо
сѣверъ; и не бѣ лзѣ внити к нй нй паки излѣсти © нй; тогда
же Аледадръ помолися» бгу со страхо (414) великимъ и повелѣ
гь бТъ горамъ сѣверьским-ъ ступитпся» об нй, повелѣніемъ бжіимъ-
ступишася» о" нй горы и не ступишася» вТ лако; Аледадръ же за-
кова желѣзными враты несоступйшее мѣсто и замазаша сунькли-
томъ; и егда хотя» расѣщи секирами своими врата то не боуде имъ
лзѣ, или огнемъ хота жещи то ни тѣм лзѣ будетъ; вещь бо (
такова соуньклито замазано, то ни желѣзо его иметъ, ни огнь
жже, но ту абие оугасне; въ послѣдня»га же дни на сконьчаніе
мира Гогогъ и Могогъ выидета на землю Изрантескую, и еже су
цари газычестіи, гаже запечата црь Аледадръ шбону страну сѣ-
вера, ре же суть имена имъ Гогъ и Могогъ а Оунога Аногъ
Ахѣна, Дифаи, Фотинъ, Гертикъ и бвоунъ, Фарзъ, Девкй, Зар-
фатанъ, Гардиадъ, Фарфь, Алаи, Сартири и все чдкоя»дцы, нари-
цасми песьи главы имуще, сй же царевъ к и д црь же Аледадръ
загнавъ и затвори; Гогъ же бѣ крыла и держа его на д страны
д-ми чепми желѣзными к мужъ, что оу нй иезалетъ, а оу юного
буде з кры, а оу юного буде скотя»чины, а инь\буде песьи главы,
сіи бо су юхлотовы. И по Михаилове цртвіи за безаконіе людіи
тъ (415) ©везетъ бгъ горы западные и выскочиста из нй Гогъ,
Мого и Анегъ, а инъ царей и подвижатся» по'земли и © лица!
й .смятутся» человѣцы и начну бѣгати и крытися» в гора и в не-:
126
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
щеря, и во гробъ измиратн начну Ф страха ѵ и не буде ктому
погребал й тодесъ грѣшны; и шеше бо члцы $ сѣвера гасти начну
пЛо челческую и кровь пити аки воду и вса гасти начну нечиста
и гнуснал змиа и скорпил и иныа гады и звѣри всякиа и мер-
твечину всакоу, и заклати имутъ младёцы и пекуще гасти і истла
землю и осквернА ю и не буде терпАщаго на неи; протеку вси
людіе въ г лѣта да й и до Іерлима и после гь бгъ архистратига
своего Михаила и посечё й нощию на оудоди Асафатове.
ѴШ. Тогда востане нѣкто Рахилинъ сынъ злой бёзаконяикъ
и буде царемъ во граде се на г лѣта, и сотвори безаконие велико,
гакоже нѣсть Ф начала миру было и до кончины не буде; повели
бо совокупитисА <ѵцу со дщерью, а брату с сестрою; аще ли кто
тако не твори, то смерти предд’ буде; и повели совокупити черньцу
с черницею и попо такоже; и буде безаконие смѣшено пуще оубии-
ства многа; а сд совокупйсА с матерью (416) и с сестрою и со,
дщерью. И рдгнѣваетСА .гь бгъ гаростию великою на ни и повелю
беспрестани громоу и молниамъ страшны сходити на землю и
мнози гради тогда пожжени буду; и члцы в то времл ѵѵто оура-
жениА страшнаго грома того оужастию великою раслабѣютъ и
оумирати начну, мнози и б) молниа мзгорати; горе же тогда всъ
буде и се безаконное царьство погублено буде; Ф дніи тъ блжени
бо живуще в Римъстемъ градѣ; в сіи грады иже са кто всели
любо в Арелніи или в Перилѣ, а любо во ІѴстрове или в Ка-
луре градѣ, да почиетъ; а индѣ всюдѣ брани и смущенил и
голка велика буде, гакоже рече гь: „слышати имате брани и
смущенпА,_’но не ту абие конецъ". И посе оубо востане инъ царь
во градѣ семъ’и той буде золъ Фметникъ ісъ хвъ и превратйсА
на еллпньскую вѣроу и сотвори во , сты мѣсто идолы, а црквй
пожже; и чтнаго крта наречетъ ладилищо и ереискіи чинъ воне-
навидй и сотвори велию сѣчю в люд*; тогда предастъ другъ друга
на смерть и бра брата и Фцъ сына а сынъ Фца; да мнози же
не поклонаса злобѣ его, то ти чествовати иму со Хлѵь; тогда бу-
ду острови (417) дѣмономъ гнѣзда и селища; буду же в то времл
звони и трусы на несъ велицы, востане царь на царл и буде
тогда печаль велика. И гавитсл шгнь с неси гако молниа, борзо-
стию шсѣНАЮще все лице зели, да вси се оувидА, гако се есть
начало болѣзненъ. Скончавшу же са сему царству и пото цар-
/ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
127
ствова" 7 юноши бестудны и пребудут в миру р дши и н; и по-
томъ рагнѣвашесА межу собою, единъ поиде в Селунь и рече:
„Селуню, ты одолѣвши врагомъ своіі“. Тогда изгони людие з лъ
мужи на бра" иду и дастъ шружие попо и черцемъ и сотвори
корабль великіи и прише по врата Риму и рече: „рауисА Риме,
7 оулицы имѢа; ме бо твои ѵѵстръ и стрѣлы твоа часты су;
блжени живущей в тебѣ“. И тогда собере вса люди и чернйА
роды и вниде межу Дила и Надѣла, ждуще противны свой. А дру-
гій братъ собере себѣ'во а Ф Мосопотэмиа и $ Калуды острова
и пожсне вса люди на воину и попы и черньцы со гнѣвомъ ве-
ликимъ і иде во Аледадрѣю и ту найду противны свой сій хоще
быти. А третіи бра оустрой себѣ воа $ ФругІА и КаругиА и Ф
ГалатиА и Ф Арменил и Ф Аравил и ввиду в Селунь гла: „Селуне
не раграблена буде и не погибне (418) во веки“; и стану про-
тивоу себѣ и сотворА сѣчу великоу промежу собою и ссѣкутсА
на части и оубиени буду; и въ 7-е царьствіе и пролиеСА кровь
греческаА гако туча велика и попловоу людие сѣченіи с кровию
в море и не шстанесл ни едн" же й и смѢситса море с кровию й
за вГ поприщъ; тогда буде всакэ жена вдова и начнутъ искати
з женъ единаго мужа и не мбрАіцутъ; и слыша" Ф ины странъ
ютроцы юІіныа пріиду к нимъ и начнутъ блу творити с ними
гако свйа, не имущи смысла; тогда же буду блжени й на гора
и в пещера служа бгу и всего того не сотворА зла, но ш
себѣ пекущесА буду чающе Ф бга великил млти, добрый агньцы
хотатъ закланіи быти за Ха Ф лукава антихриста. И пото во-
стане нѣкал жена Ф Понта именемъ Модонна и цаствовати имать
во градѣ Алеаандрѣистемъ, и буде потворница диавола дщи; во
дни са буду рати и оубииства многа по всѣмъ оулицамъ и во
дворе, и оубие другъ друга и бра брата и сынъ Фца п Фць сына,
и буде злоба многа в люде во градѣ семъ; и во сты црква буду
блуди творити, гусли И ПЛАСЭНИА и пѣсни сотонины и поруга-
пиа (419) бѣсовскаА, кои же члкъ не вида николиже ни видѣти
можетъ до тоа годины; та бо нечистаА царица бого себл тво-
рити начне и свои срамъ омыіпи сквернити начне люди гре-
ческиА и Стэа сты нечтити начнетъ и раграбн сады црквнъіА и
цобе,ре чтныа образы и стэа сты сѵліа и вса книги црковныА и
сотворіі громаду велику изожжетъ ѵѵгнемъ и црки рарушй; иска-
128 ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
ти же начнетъ мощей стыхъ и не юбря»ще, бгъ бо сохрани и.
И тогда рече шкая»нная» та девнца: „ю нарицаемыи бже, чи
юбленилд" есмь погубити твою памя» ю земля»; се бо еси видъ
вмале, что ее сотворила, и не моглъ ся» еси ни ко власу моему
прикоснути“. се рече слово шкая»ная» болши сего слова рече, его-
же срамъ е повѣдати горшая» дѣла ея». И рд гнѣвается на нея» гь
бі'ъ гаростию великою и простре гь роуку свою на градъ сеи и
прслетъ гь архистратига своего Михаила, да порѣже его серпомъ
и юбернё имъ и оударй его скипетрол»; и тако погрузи его с люми
и самую жерново шбернё во глубину морьскую; и ту погибнетъ
гра сіи и юстанёся» столпъ едн на торгу, в неже су вложены (420)
чтныя» гвозди гни, иже пригвождено было тѣло гне на кртѣ; ти же
гвозди запечатани су в вёхоу столпа во златомъ бованѣ Конь-
стлтино цремъ, блудоми су до втораго пришествия» гня» на юби-
чение жидомъ; приходя»щё корабленицы вя»зати начнутъ корабли
своя» и плакатися» пану глюще: „градъ нашъ старый и погруже
есть, воньже приходя»ще куплю дѣлхомъ и юбогатѣхо“; буде же
іш оу столпа того за л» дніи.
IX. Тогда же и гавя/гся» 7 грады, гаже пнѣ сокровеніи суть в
гора,. Вифсаида Харазй Капёнаоумъ. Въ Харазинѣ буде черница, дѣ-
тЙло''седя»щи в кѣльи-своей и оу слышитъ птицу поюще в виноградѣ
своемъ, таковы пѣсней оумъ члческіи не смысли; юна же, оукрьіши
юконца, восхоще возрѣти ея» и птица волетѣвше зашибется» в лице’
черницѣ той и в той чд зачнёся» сынъ пагубе и родится» антихристъ
сотона, и воскормле' буде в Вифсаидѣ а царствовати начне в Капер-
наоумѣ. Сего ради гь рече трижды гля»: „люте тебѣ Харазинъ, и зло
тебѣ Виѳсаида, горе тебѣ Капёнаоумѣ, вознесешися» до нб7ъ и до
ада снидеши“. Тогда повелѣниемъ бжТимъ пріиде Михай4 (421) иза
юстрово морьскй и ся»дё во Іердиме цремъ на вТ лъ цртвуя»; и тогда
прише сынъ пагубѣ и Капернаоума послужи Михаилу црю во Іер—
лимѣ и будё волюблё Михаилу и буде оу него в первы слугд. Михаилъ
же не знаё его кто есть, а ш' Михаила знаё й служи ему бжіимъ
повелѣниемъ; и егдд пріиде ему ді лъ Михаилу црьствуя» во Іер-
лимѣ, тогда сынъ пагубе начне ходити по своей воли, пр‘оя»вля»яі
свое царьствие; егдд пріиде въ в7 лѣто, тогда пріиде црь Михаилъ
на мѣсто Гогофы, идѣже распя»ся» гь ншъ, и на томъ мѣсте
неси прише кртъ станетъ на воздусѣ.(предъ) Михаиломъ; и снемъ'
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО. 129
Михаилъ с сс6а венець и воложн на кртъ, всъ люде видлщй, и
воздъ руцѣ свои горѣ на ибо и дастъ цртво бгу и ищу; и тода
збудесА пррчество Двдово глюще: „в послѣднаа дни Ефииліил ва-
ри рука ед к бгу“; того ради бфиѵліпю нарече греческій, гако ш
племени $>фиюпиА АлимтІАііа сына Ефиюпил ннѣ дщери Фола царА
ефпшпскаго, того ради реченно есть: „бфиюпиА вари рука са к
бгу в послѣ днаа дни“. И взыде людемъ видащн и црь Михай
предастъ д^ъ свои в руцѣ гви (422) и оусне ено вѣчны; и тогда
воскрича вси людие горце вопиюще: „горе намъ братие, гако оуже
погибохо; дне заиде полудное слнце“.
X. И тогда рдрушитсл велка власть и старѣшишзтво, тогда
шблнчйсА сынъ родивыисА ш племени Данова по пророчеству
ІЙкова патридха и еже рече: „видѣ змиа лежаща на пути и ма-
юща кона за плтоу, и падесл конь на ногу заднюю, жы избав-
лепиА (ѵ бга“. что Г конь, что с- послѣдній? да и буду тогда стіи
то гако на коне сѢдащэ на вѣре приходити начну на сына па-
губѣ, ш же начне хапати, рекше блазнити, своими злыми по-
мышленіи и знаменіи чю творенІА во ючию мечто творит чюде
много на земли, гора повелі с мѣста сходити, а елнце во тму
преложитсА и луна в кро" пременйсА; тѣми лживыми словесы и
знамёми и мечтами блазнити начне, аще бы ему было мощно из-
браны’ прельстит, гакоже рече гь; видѣ оубо патридхъ гако оум-
ныма шчима и разумѣ хотлщее бы ю прельстиваго змиа сего рс-
ша и) сына пагубы печаль и бедоу сице члкомъ гла: „и) лица
твое гм члчю роду спсенил пождоу;“ гь же тоу абие ювеща сего
ради, есть, се: „аще бы ему мощно ГібрлныА (423) моа прель-
стити". Иде бо сынъ пагубы во Иерлимъ и садс в цркви гако
богъ, чѴкъ с плотию и) чрева матернл роже4, а не ю члческа сѣ-
мени роженъ, но плотию колѣна Данова; такоже і Июда, прода-
вып гд, ш колѣна того же. Дано буде цаетво ему на г лѣта, а
три лѣта аки Т мца, а 1 мца аки три нли, а г нли аки три дни,
а Т дни аки г часа, а три чса аки юко мгнуть; д-е же лѣто буде
сановіі гако члкъ, а в-е лето буде власи его гако стрѣлие, а юко
его буде гако звѣзда зднал гако лву, нокти его оу рукъ и но
гако серпы, и стопа ногу е двѣ пади, и оумножитсА злоба е,
многи- престй к себѣ вѣровати, а не вѣрующимъ в него цртвовати
иму со Хтомъ во веки, а вѣрующй в него шгнь негасимый; гь же
17
301
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
бгъ, не терпА погибающй видѣти людіи свой, нже искупи своею
кровию, того ради повелѣ Ілье и бноху обличити его. ВъТ-е лѣто
цаства его выиде Пльа и 6но іТ пустыни на юбличение супротив-
ному обличити лесть его предо всѣми члки, и людие видъше его
посрамлена ю раба 6жіа, тогда оузрл вси люе на челѣ его напи-
сано грамотою „се антихристъ, не вѣруйте в него“ и побежа (424)
ш него; антихристъ же са себѣ оувѣда' обличена ю всъ небрегома
и рдгнѣвасА гнѣво велики и гаростию, оусекне Илью и бноха в
цркви на жертвенице; гакоже нѣцыи глютъ, гако ю Ильины крови
загорйсА зсмла, не Т тако, но агглъ гнь повелѣние бжіимъ снесе
с НБсе и зажже землю; антихристъ же вознесесА на шблаце на
воздусѣ пре бга. Тогда после бгъ аггла своего на землю и воме
чтиое древо, еѵлиА, сосуды црконыА и гвозди, руку и ногу его
вонесе на ибо; тогда вознесутсл вси правеницы и оубіени ш
антихриста на юблаце и начне землл горѣти и згорй зсмла
& лако во глубину и згорл горы великиА и горя древа великие
и есакъ скотъ и всакъ гадъ и всакэ птица; тогда шверзе бгъ
д въры великиА, восто’ западъ сѣверъ югъ, рдвѣіо всакоу скверну
ю зсмла и вса пра, и не буде на неи горни каменй ни вертепа
но буде оубо гако харатиА. Тогда после бгъ Михаила и Гаврила
и вому рога швна на юблаце и снидета на землю и вострубита
в рога она в полунощи и (ѵ гласа того потрясется зсмла и тогда
телеса члча юснуютсл во гробъ гако паоучина; и паки востру-
бита (425) в куры и телеса созиждутсл; и егда же вострубита
пре зарею, тогда востане всакн пло члческа ш востока и до за-
пада, буде вса члкъ во единъ Адамъ и жены во единоу Евву;
тогда сниде с нбси великіи чтныи кртъ с тысащл" агглъ, идущй
пред нй, тогда агглъ возопие гла гласо велики: „слыши земля и
креписА, глетъ гь бгъ: „дне бо схожу на та“. тако гле, оуслы-
шитса гла той ю востока до запада. Тогда дтихристъ с слугами
своими и воскречетъ -зубы своими, хотяще бежати; тогда не-
видимою силою держіі буде и не вомогоу бежати. Тогда звѣзды
спаду и луны не буде и елнце затворится, нвса и море преелкне,
тогда бгъ сниде на землю судити всъ; преже всъ шеудіі анти-
христа и силы его и после а во тму кромѣшную, и пото шеуді'і
ро еврѣискіи и после во адъ преисподній, и пото вопропі^ буде
родъ члческіи, иже приАіпа сіое крщеніе; тогда повелг гь аггломъ
ОТКРОВЕНІЕ МЕФОДІЯ ПАТАРСКАГО.
151
свой избраны»?» изобрати, праведныя» $ грѣшнікъ, и стану вси пра-
веницы одесную бга и просветдся» лица й гако слнце, а грѣшніи
помрачени буду; и рече гь нравны: „дне" со мною есте“, а грѣш-
нь рече гь: „шдете ы мене прокля»' во огнь въныи (426) мучи-
тися», оуготованныи дидволу и аггеломъ его, гако не сотвористе
воля» моед“. Тогда погнани буду в муку гако ско и радѣлдсд по
дѣломъ свой, шіи во огненную реку, а иніи в червь неоусы-
пающіи, а иніи в седмоустныи кладезъ, а шіи во тму а иніи во
мра, а иніи в смолу, тако й во веки мучитися»; тогда рече гь
шдесиую нравны: „пріидѣте бл'гословеніи ища мое, наслѣдуйте оуго-
тованное ва цртвіе явное, гако сотвористе волю мою и терпѣсте
водку стра на земли имени моего ра, и ннѣ пріидѣте и пріимѣте,
оуготова ва іѵць мои цртво ннное", того жалающе, братие, потщйся»
и потрудимся» и к бгу приступи посто и мдтынею, да не гли спо-
доблени буде то цртво придти со ѵЭцемъ и с сномъ и со стымъ
д^омъ 'в бесконечныя» вѣки, амь
ВИДЪНІЯ ДАНІИЛА.
I.
Афонскаго монастыря Котломуша № 21?.
"Орасі? тоу простои ДаѵітдХ *!
" Табе А^уеь хйрю? тсаѵтохратсор* „ойаі аоі р) 2 бтаѵ тйѵ аууёХсоѵ і
то ах7(тгтроѵ РаслХебсЕі іѵ ооіи *. тбте ёреі б хйрюс еѵі тйѵ аууё-
Хюѵ айтой* 8 „хатеХгІе хаі ароѵ т^ѵ аХг^Еіаѵ хаі т^ѵ ЕІр'^ѵір ётсі,8~'
т^ У СС хаі тсоіеі 6 трпха 6 хатафаусооіѵ оі Йѵ&рыйоі та? аарха?
айтйѵ аХХгДоу;". 7 хаі тбѵ р.ёѵ Ёѵі еітгеѵ* 8 „хостеХВе атсб Та р.ерід в
та рбрреіа 8 хаі етгі та<; ѵт]аоѵс хаі офрауісоѵ * уЛіабас;, ар^. *° то
[2.іѵ бірт)роѵ ріфоѵ “ хаі то трітоѵ еааоѵ“.п‘ хаі тбѵ бейтЕроѵ еЬге. *’
„хатгЛЯс *3 ётгі та биаіха рёрід хаі сіррауібоѵ 9 уфкіа.8а.<; /. хаі тойтол'
реѵ тб бір/;роѵ ріфоѵ 11 хаі то у-оѵ Ё'ааоѵ®.*® хаі тбѵ* трітоѵ- ауувХоѵ
еітгеѵ*13 „хатеХВе 13 ётсі Т'^ѵ Еиріаѵ ** Фрѵуіаѵ ГаХатіаѵ хаі МесотоТа- ю
р.іаѵ Катстсабохіаѵ хаі еі? айт^ѵт^ѵ рейтера тйѵ тгоХешѵ хаі очррауісбѵ 9
р.оі уіХіаба? т^. тб раѵ 5ір>;роѵ ріфоѵ 11 хаі тбѵ у-оѵ Ё'ас;оѵ“." хаі ойаі
соі ут; ёх тйѵ раааѵыѵ <Ьѵ рЁХХеі тирлшѵ 15 ёгсі ое. хаі ** оите і^йоѵг
Оуте беѵброѵ ряХХЕі 17 сиѵа’бас&аі *’ еі рт; тоу<; 18 ретаѵойѵта<; 48
Варіанты взяты: 1) сп. Патмосской библ. 529, обоза ІК, 2) сп.
Британскаго Музея сой. Нагіе^апиз 5734 л. 42—46,, обозн. Б.
1 Той ауіоу ЛІЕгІобіоу ёпісхбтгоу Патарсоѵ-ТсЕрі .аХйбЕсо? тт^ Кюѵ-
отаѵтіѵоикбХЕы? хаі тсЕрі той ивХХоѵто? &ѵЕуЕр8'7,ѵаі ш? йтсѵоу ауісо-
татои РасіХЁсо? хаі тсЕрі той аѵті^рістои — П:* ТЬй ёѵ» ауіоц тгатрб?
^рі&ѵ МеФо&іои ар^іЕтпахбтсои Патарсоѵ тгроф^ТЕіа ттЕрі тйѵ [леХХбѵтіяѵ
уеѵЕ<т8аі еі<; та теХѵ] той ёр^бріоѵ аиоѵоі; &а аіт^СЕійі;. тоу ЕйсЕ^ой ^а-
сіХёю? хир Аіоѵто<; тоу МЕуаХоу—Б.—2 доб»‘ЕтстаХофЕ—П.—3добавь
скобкахъ—ёѵѵоеі бе тб тйѵ ПаХаюХбусоѵ—П.—( доб. Хёусоѵ—Ліг-
8 аттб—П.—8—6 тгоі^аоѵ і'ѵа—П.—1 ё^акбстЕіХоѵ хаі аХХоис; аууе-
Хои<;—И.—8—8 еЕтте хатЕХЯвіѵ гкі та ттёрфоХаіа—Д.—10 уіХіс^ ёхатбѵ
'ТЕОсарахоѵта теасара — И, — 9 афрауісатсо—тіі. — “ ріф’ато* — П.
12 ёааатю—П.—*3—~’3 еітге хатЕХЭеіѵ—П.—14 ’Лсіаѵ—Д— ,Б- ё^ако-
отЕІЛаі—П.—’6»ахрі$а? аур{а<; хаі аѵаір.атой<; тсЁрдрЕі аоі аітіѵе<;—-Д.е—
87—17 аіроѵтаі—Д.—18—’8 тйѵ рЕтаѵ07}саѵта>ѵ—Д,
136
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
1 &іа та? коХХа? айтйѵ аѵорла? хаі а&іхіа?. хаі [ластіусоооиоіѵ айтой?
игра? іт] есо? ой акеХОбѵте? [лахарібоѵаі той? те-9ѵейта? хаі ЕІксооі’
„[лахарюі есте бте ойх ётй^ете ^тсі та? ^[лёра? тайта?“. хаі кростау-
р.аті * -Эеой йѵа|?7)СЕтаі кир Іж. т?? ЯаХааот]? хаі Д у?) 9 оіхо&о-
б р.7]Эт;бЕтаі 9'аХаооаѵ хаі ёкі^^бетаі ёкі 9 ФаХаасп]? хаі т) ут] ёкі
тгр ЭаХааааѵ 7]тоі * ёкі ттр ’ ЕктаХофоѵ, хаі стрёфаѵте? * ^соаоиоі *
та 1 крбссока айтйѵ 6 ёкі т?р 8б<яѵ той гДіои. хаі ойаі <уоі, Екта-
Ао<ре, ёх т?і? тосайт/;? брут]? бтаѵ хихХсоЯ?]? йко отратокё&оѵ * коХ-
Хйѵ 6 хаі хиріеиот)? со? б'іа рііхроб Крауріато?. хбсі та б'рт) 8 сои
юкесоиѵтаі со? сихйХато? 9 хаі {ЗасіХейоеі 10 [лесрахюѵ ёкі ое . хаі
то “ схт)ктроѵ гЦоеі ёѵ 42 тоі? Хт]ѵоі? хаі ЕІсеХейсетас хаі ой [леіѵеі.49
хаі 0аХХеі Та? /еіра? айтой еі? Та ауіа той Ягой Яисіастуріа хаі
г та18 Йуіа-аі^о)(_р7]соисі?3 хаі ^сЬсоисі 14 оі 4Б иіоі 15 т?]? аксоХеіа?,
Лті 49 гуерЯДсетаі .6 б'фі? б хоір.со[леѵо? хаі ката^еі то [леірахюѵ хаі
16 тб ДіаДг;[лоѵ .айтой ауахоХксосар.еѵо? хаі (леуаХиѵЯ^сетаі тй бѵоріа
•айтой. кр’б." ХрДуои [ліхрой ”. хаі. оі иіоі тт]? аксоХеіа? отідрі^оисі 18
- хаі- Дйсоиоіѵ то крбссока. айтйѵ ёкі т^ѵ Дйоіѵ той тДІои. хаі ойтсо?
б'сосес У о<рі<? р Ѵхоі|лйр.еѵо? •Яаѵатоѵ бсюѵ 19 хаі хратт)<5оиоіѵ. 90 екі т^ѵ
’ЕктаХо^рѵ91 Цакеѵте 99 еі? іДлкгріѵ тй ауісоѵ хаі храт^соисіѵ ёкі
20’Т’гр ДуауоХі^ѵ кроѵот]таі треі? ". хаі ёѵ 94 айтф.84 ёуерЯ^сетаі айто-
уор.о?. хаі длет’ айтбѵ .етеро? Хйхо? аурссб&т]? хаі ^еірреі95 той?
еѵ ’1ср.а7]ХІта? тбте гара^^ооѵтаі га еЯѵт] та хагЦрсеѵа ёк5 та {Збріа
р.еру Х-ірсоДбра8'’ гЯутд ". хаі хіѵ^соигі.ріета" б'рир.итатои Яирсой хаі *’
хатаД^а&ѵтаі &й)?.тбѵ котаріоѵ тйѵ ріеуаХоѵ99. хаі ушрісЯ^аоѵтаі еі? 30
25 ’дтоі 90 ёі?_ теоаара? Йр^а?. хаі рЯѵ крйтт] у^еіріаагі еі? "Ефеаоѵ п
!Дё Деитёра, еі? Та МаХаутра ід 5ё ;трітт] еі? "Еѵахарікоѵ 3‘ ^ті? ёатіѵ
.гг '!?9 ёх крооТауріаТо?*—’П. -А-^доб. Ічйаа—гЦ,8—3 нѣтъ—П.—
4—4 .стрЕфеі—Л Б.-т-ъч—5 То 'крѳевдкбѵ айт-^?-*Д. Б.—е<—6 отрата-
'КЕ<$ои коХХой-—П. Б.—въ рукип. есо?.—8 сораі’а сои теІ/т]—И. Б.—
-9 оихиіХата—П.г оих^ хДато^—Д—<0 катг(оеі—И. Б.— “ Хтрсотбѵ—
Б., ёХЕЕіѵ^—П>—19—12 ёѵ айтй ой р.еѵеі—ІІ. Б.—13—13 рііаѵеі айта—
П.—14 &ООЕІТ—•Д.—19 тоі?.иіоі?—Д, той? иіой?—Б.—18 хаі-—77., хаі
-[летА тайта—Д—” крб ріІхройг—Б., ѵ.ахя. [діхрбѵ—Д.—48 отт]рі^аѵте?—
Л. Б.-^-10 нѣть—К—80 Храт7)оеі—Д. Б.— 1 доб. то уёѵо? тб ^аѵ-Эбѵ—
К" Д.—99 доб. хаі' фитеигЦаоѵтаі ёѵ :айт7] Хауаоа хаі фауоѵтаі (<раг
усооі—Д.) ё^ .айтйѵ коХХоі—Б, Д. — 93 доб. хаі ей^йоеі о- ^еіѵа? 6
кроѵо7]те6соѵ-—Д. Б. — 84—-24 [лета тойто—П., ёѵтайЯа—Б. — 26 &еі-
.роиоі—Б.і ОЕройоі—-77.— добі хаі §ко^оис>іѵ айтой? есо? КоХсоѵіа?—
~Б. Д.—й9Т—г*? нѣтъ-^-іѵ—8,Ѵ доб. реуаХт)? ріа? х4І—К^9!,=^-8 - нѣтъ-*
Ба'Дг-—30—98 нѣтъ—Б. Д.—8‘ѵАхра-харікди—К Д. , .. .
ЙЙДѢНІЯ ДАЙІИЛА. 137
Пёруаро?. Т} 8е. 8 еі? Вігкмаѵ. хаі сырейсоосі ^йХа ~оХХа хаі хата- 1
катт)соиаіѵ 1 айтоі? б'ріа хаі тара^Я^соѵтаі та е-Ѳѵт; та хав^реѵа ёкі
ѵбтои уоѵіа?, хаі ёуергЦсетаі 6 рёуа? ФіХікко? [лета уХсоссйѵ бе-
хаохтй хаі 2 * тараухЦсоѵтаі * ёѵ тт) ЕктаХбфф 2 хаі сиѵхроту;соисі
кбХероѵ оіо? ой уёуоѵёѵ коте тоюбто?. хаі брарсосіѵ еі? та? ёр.ріо- 5
Ха? хаі рірѵа? 4 * г?)?'ЕктаХбсрои та а'ірата 8 тйѵ аѵ8-рйк<оѵ Фсеі ко-
тароі.® хаі ЯоХсоО^сетаі т; ФаХасса ёх той а'ірато? айтйѵ ёы? еі? *
та стеѵа 6 т^? арйссои. хаі тоте /Зоб? (Зоусеі хаі ^рбХофо? Ярт)ѵ^сеі
хаі тб 7 стаЯбрюѵ еікгу 7 „еір'^ѵт) йріѵ, археі [лоі 7) ёхбіх-/]Сі? айтт;
ёх 8 тйѵ аѵт)х6соѵ.8 тб Хоікбѵ акёХ-Эате ёкі та бе^іа рёрт] тт)? ' Екта- ю
Хо'<роѵ хаі ейр^сете аѵЯрсокоѵ ёкі бйо хібѵсоѵ істареѵоѵ ёѵ хап)<реіа
коХХт), рестб? 9 тт}? ^Хіхіа? ёХе^рыѵ 9 «рорйѵ кеѵіу^ра тт) бфеі айстт;-
рб? тт) 8е уѵсорт; край?, ёуоѵта ёкі тбѵ бе^ібѵ кбба рёсоѵ тоб ха-
Харои г/Лоѵ.1’ Ха/Зете айтбѵ хаі стелете расіХёа". хаі Ха^бѵте? айтбѵ
теасаре? а'ууеХоі ^ыт)(ророі 11 еіаеѵёухоисіѵ айтбѵ еі? т?ѵ 1 Ауіаѵ 2о-15
<ріаѵ хаі стёфоисіѵ айтбѵ расіХёа хаі 8і8ыыѵ 12 айтбѵ ёѵ т?) бе^іа
угірі рорфаіаѵ Хёуоѵте? айтбѵ „аѵбріі^ои, ’ісоаѵѵт), хаі хратаюб '! хаі
ѵіха той? ёуЯрой?.“ хаі айтб? ара? т^ѵ роркраіаѵ ёх тйѵ аууёХыѵ
ката^еі той? ,’Ісрат;Хіта?.14 реріаеі тріа рёрт)" тб ёѵа ттата^егёѵ ,
рорсраіа тб бейтероѵ рактісеі хаі тб трітоѵ хатабио^еі 18 ёы? [ло- 20
ѵобёѵброи 18 [лета 16 реуаХои Форой.18 хаі ёѵ тф \йкострёсреіѵ айтбѵ
аѵоіуВт)соѵтаі оі -Э^саороі тт)? у^? хаі каѵте? кХоот^соиСіѵ хаі
ойбеі? ёстаі кёѵт)?. хаі т) ут; бйсеі той? харкой? айтт)? ектакХа-
сіоѵа 17 хаі та бкХа та коХеріха уеѵѵ^соѵтаі й? брёкаѵа 18 хаі /За-
сіХейсеі ётѵ) ф.’9 хаі айтб? кроібйѵ 20 тбѵ Эаѵатоѵ айтоб 20 корей-26
&еі? 21 еі? та 'іеросбХѵра 'іѵа карабйст) т^ѵ расіХеіаѵ тф Фей. хаі
рет’ айтоб РааіХейсоосіѵ оі тёссаре? оіоі айтоб, б крйто? ёѵ Рйрт)
1—‘ кат^аеі айт^ѵ еі? оріа—Б.—2—*—• нѣтъ—Б.—8 аиѵауЯт;-
аоѵтаі—П.—* рй(ла?—Б. И.—8—8 тб аІ[ла тйѵ аѵЯрйкіоѵ й? котарб?
хіѵѵ)оеі—Б. — 6—6 ёю? та /ЗачЬ)—Б., ёсо? тйѵ атеѵйѵ—П.—'—7 тоте
атаЯйаіѵ оі Іккоі хаі <ршѵ^ ё^ ойраѵой хра^ег <ттй[леѵ стйреѵ—Б, доб.
отара—П.—8—8 ёкі той? акеі'&е'і? хаі аѵт)хбои?—Б.—9—9 ёстаі бё
Харкрб? тб еібо? біхаю? "ЕХХт)ѵ йѵ—Б., біхаюѵ крайѵ ёХет]роѵа—Л,—
19 доб. хаі срсоѵ’б 6кб ауубХои хт)риу{Цбетаі—Б.—“ нѣтъ—Б.—12 біо-
сои сі—Б. П.—18 іс^ѵе—Б. И.—и доб. АіЭ’іока? Фраухои? Татарои?
хаі касаѵ айтйѵ уеѵеаѵ (доб. акістоѵ—Б.) хаі той? ’1с[лат)Хіта?—И.
Б. — 13—15 хатабоиХйсетаі ёѵ тт) аѵатоЛт)—Б. — ,в—16 нѣтъ—Б.—
*7 ёхатоѵтакХасіоѵа—Б. П.—88 доб. хаі арсотра—Б.—тріахоѵта хаі
КсѴТс—тБ., тріахоѵта бйо—П., доб. хаі [лет айтбѵ (рета тіоѵ теХеит^ѵ
айтоб—Б.) расіХейсеі ётеро? ётѵ) бйбеха (р.—Л.)—Б. П.—20 нѣтъ—
Л—31 корейсетаі—Л, кореиІЦсетаі оікб тт;? ЕктаХбсроѵ—Л
18
138
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
16 бЕѴТеро? ёѵ ’АХе^аѵб'рецс б тріто? ёѵ 'ЕтгтаХбфср 6 тетарто? еѵ
ѲессаХо'ѵіу.-/). хаі обты? аХХтіХорла^ооиіуіѵ *' хаі тоб? іерей; хаі тоб?
ріоѵауоб? р.ет’ * абтоб? ётахрыасѵ еі? тсѵ "6Хер.оѵ * хаі оббеі? Ц абтыѵ
аыіЦбетаі. хаі біа то рц еіѵаі аѵбра %рт)б’.р.оѵ отё^оѵаіѵ * рлары-
5 татоѵ * убѵаюѵ ^ааіііа 5 еѵ ЕптаХбфЫ хаі рііаѵеТ та ауіа тоб Яеоб
•8ѵоіабТ7)ріа..хаі * срыѵ^ѵ быбеі Хеуоѵоа тт) у?)’ „ттХ^ѵ ёріоб 9ео? обх
ёоті, ті? ббѵатаі аѵтіаттіѵаі т^ѵ ёрі^ѵ рааіХеіаѵ8.6 хаі абЯі? ’
бсртЦяЕтаі 1 7] 'ЕтстаХофо? атгоХиріЕѵті 8 ?]Тоі хататсоѵтіб^аетаі іѵ
ри-9ы абрлриуо? хаі естаі рсбѵоѵ 6 ^рбХа^о? фаіѵбріеѵо?. хаі та ттХоіа
10 біа/ЗаіѵЕіѵ/ [леХХоиаіѵ 9рт]ѵеіѵ тг(ѵ ЕтгтаХосроѵ аѵы 10 тоб ббато? тт|ѵ
атсыкеіаѵ абтѵ;?.10 хаі обты? раотХеѵаеі етеро? ёѵ ѲеббаХоѵіхт] про
^рбѵыѵ рАіхрыѵ. еіта хататгоѵтіо-Э^'тетаі “ хаі абт/; ёѵ ріиОы.11 хата-
коѵтіо"9^СЕтаі хаі '/} Еріѵрѵт) орлоб хаі о Кбтгро? блб аѵёріои ** атро-
(ЗідХои *® -ЗаХаоа»]?.13 хаі обты? рааіХебоеі о аѵті^ріатб? хаі тгра^еі
15 -Заиріаота хаі е^аіоіа хаі рнеуаХиѵеі 34 тоб? ’іоибаіоо? (183) хаі 18
ёаоѵтаі Ліріоі хаі аеюр.оі хата тгаааѵ тгбХіѵ хаі /ыраѵ хаі бетб? об-
барноб бо-З^оетаі. хаі 7) ут; об бсосеі - тоб? хартгоб? абтт;? хаі тбѵ
ёохаріёѵоѵ ѵабѵ тыѵ ІероооХбрАыѵ оіхоборг/рег хаі раоіХебсгеі б тріаха-
тарато? баіріыѵ ^рбѵои? треі? тарной. хаі б р.еѵ )(р6ѵо? 6? рі^ѵ Зіофг,-
20 оетаі хаі б рцѵ ы? е]3боріа? біа^тоб? ёхХехтоб? тоб Зео6 ха-Зы? Лё~
уеі хаі б ебаууеХіотт]? МатЗаіо?’ „Еатаі уар тбте ЗХіірі? риуаХт] оі’а
об уёуоѵеѵ &тс’ ар^? хборіоо еы? тоб ѵбѵ обб’ об уеѵѵ^ОЕтаі. хаі
Еі рс'4 ёхоХорыЗ^ааѵ аі ^[лёраі ёхеіѵаі обх аѵ ёбыЯт] "аса аар^“.
хоАо/Зы-Зіртоѵтаі аі ^р.граі ёхеіѵаі.18 хаі р.ета т^ѵ сирт^/ірыаіѵ тыѵ
1 аХЛ^)кОр.ау7)баѵтё? атратотгебебсгошіѵ—Б. И. — 2—2 нѣтъ—Б.,
хаі оиухрот^аоиоі тг6Хер.оѵ йХХ^Хоі?—П. — 3 РааіХеѵаеі — Б. П.—
* [ліарбѵ—Б. И. — 8 нѣтъ—П., хаі бѵаіа^оѵтоѵ—Б. — 6—6 хаі абт/]
(нѣтъ—П.) атаЗ'еіоа (бтаЯёѵ—Б.) ёѵ рівы т^? 'ЕтгтаХбфои хг^рб^еі
(хра^еі—П.) фыѵ^ѵ р.еуаЛ/]ѵ Хёуоиоа- „ті? тко? лХт^ѵ ёр.об хаі ті? б
аѵтютариѵо? тд ёр.т) (ЗасіХеі^—Б. Д. — ’—1 ебЯб? сеіоіЦоетаі—Б.,
обты? еі'ітбѵ то тгарр.іароѵ хаі аѵаіоЯ^тоѵ срХиаробѵ хаі (реіббреѵоѵ ара.
тф 7>6уы абтоб сеі(7г)'/;сгтаі—П.—8 нѣтъ—Б. И. — 9 біа^а/ѵоѵта—Б.
ІД—10—10 нѣтъ—Б. Б.—11—“ нѣтъ—Б.—12 12 6ІѴЕр.О(7ТрОрбХоО—
Б. Д., до'б. [леуйХои—Д.—13 ёѵ тд чіаХасат;—Б. Д.—14 р-еуаХиѵЯ^-
оетаі хаі [леуаХиѵеТ хаі ^о^аоеі—Д. — 14—15 хаі тбѵ хатеахар.р.ёѵоѵ
ѵабѵ аѵеуереі хаі уеѵ/соѵтаі Хоіріоі хаі хата—оѵтіб[лоі ётсі тгасаѵ уыраѵ
хаі "67іѵ хаі та ббата аттофр.иоі^оѵіп хаі б бетб? об быогі тѵ]ѵ ^рбаоѵ
абтоб ак’ обраѵоб ётсі тг(ѵ ут;ѵ хаі ётгіхрат^аеі б тріахатарато? оаір.ыѵ ётт;
тріа 7]р.і(ти. тбте о ы? [лт(ѵ ^іа/З^бета! о р.^ѵ ы? &роор.оі? т}
5ё ёрб'оріа? ы? чеддера т) Тріера ы? ыра 7] &ё йра ы? стаури). §іа{3г,-
ооѵтаі бё обты та^іата біа тоб? ёх^Ехтоб? хаі боб7оѵ? тоб $ео6—Д.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
139
^[ЛЕрйѴ ЁХЕІѴСОѴ У^уООѴ Тйѵ ТОІСОѴ 7][ЛІСН ^рОѴСОѴ (рХЁ^ЕІ 1 хйрю? ТОѴ- 1
тохратсор "йр ёкі ту;? ут;? хаі хатахау)сетаі то^уа? іу'.2 * * тоте ^о^сеі
<0 ТЧ хбрюѵ Хвуоиса* „тор-Эёѵо? еір.і, хйріе, ёѵынібѵ сои“. *
тоте оі ойраѵоі со? (ЗірХіоѵ аѵЕср^чІ^соѵтаі хаі оі ауувХоі та? сак-
тсіууа? бсосоосі хаі * оі атс’ аійѵо? ѵвхроі ёуврЯ^соѵтаі хаі іѵа рц 5
тоѵ Хбуоѵ еі? [Л7)хо? ірВасу; Еітоориѵ. Хвуві тб ауюѵ вйаууЁХюѵ ей-
Весо? [лета т^ѵ ЭХііріѵ тйѵ т^лЕрйѵ ёхЕіѵсоѵ б г/Лю? схотіс^свтаі хаі
сеХ-^ѵу; ой бсосЕі тб ірЕууо? айтт)? хаі оі астёре? тсесойѵтаі ато
.той ойраѵой. [лета т^ѵ той аѵтіурістои, (рудсіѵ, еХеосіѵ у;тоі та/й Хи-
{ЦсЕТаі тойто. біа тойто уар Ей-Эёсо? ёбгХсосЕ, б у]Хю? охотісЗ^СЕтаі ю
аѵті той [лаирсо^СЕтаі ойх асраѵі^бриѵо? аХХа ѵіхыріЕѵо? тф ту;? той
Хрістой тсароисіа? срсоті, состсер хаі та астра хаі ѵ; оеХ^ѵу;. хаі тоте
<раѵу;сЕтаі тб су)[леіоѵ той иіой той Аѵ&рсбтои ёѵ тф ойраѵф хаі тоте
б'фоѵтаі тбѵ иібѵ той аѵ&рсотгои [лета биѵарлЕіо? хаі бб^у;? тоХХу)?. хаі
апоатекеі той? ауугХои? айтой рлгта сйсХтууо? хаі фсоѵу;? рсеуаХі]? іб
хаі ётсісоѵа^оисі той? ёхХвхтой? айтой ёх тйѵ твссарсоѵ аѵерісоѵ ап’
ахрсоѵ ойраѵой еы? ахрсоѵ айтйѵ. тоте б^'Э^сетаі б стаирб? ёѵ тф
ойраѵф ітёр тбѵ у^Хюѵ Харлтюиса грб? гХвууоѵ тйѵ ’Іоибаісоѵ. тоте
еХ’Эу] хаі о Хрістб? еѵ ту; бб^у; айтой хаі тгаѵте? оі аууеХоі ;лет’
айтой. тоте хаЯцсеі ёта Эрбѵои бб?у;? айтой ёкі той? о’іхои? Да|3іб 20
ха&сЬ? ХЁуеі хаі б кроф^тід? Даріб хаі о аую? ’Ісоаѵѵт;? б Дарсас-
ху]ѵб? „ётсі оіхоѵ Да^іб сро/3о<? (леуа?“. ехеі уоср 9'рбѵыѵ ёхтейёѵтсоѵ
хрі’Эгсоѵтаі атсасаі аі фиХХаі т^? уу)? хаі уХйссаі хаі аоѵа/'Э^соѵ-
таі ер.'йросгкѵ айтой та е&ѵу]. хаі асроріеТ айтой? атс’ аХХ^Хсоѵ ёх
бві-ійѵ хаі е? Ейыѵй[лсоѵ хаі той? [леѵ біхаіои^ от^сеі ёх бе^ійѵ айтой 2
той? бё аріартсоХой? ё^ ейсоѵйріооѵ. тоте б расіХвй?' ёреі тоі? ёх Зе-
!-ійѵ „бейТЕ оі ейХоуу][ЛЕѵоі той тотрб? [лои, хХу]роѵО[лтрате т^ѵ ^тоі-
[лас[ЛЕѴУ]ѵ й[ліѵ ^аоіХеіаѵ а~б хатароХ^? хбо[лои“. тоте ёреі хаі тоі?
ёі- ейсоѵирісоѵ „"ОрЕйЕсЭг ё[лой оі хату^раріѵоі еі? тб тгйр тб аіФ-
ѵюѵ тб і^тоіріаорлЕѵоѵ тф біарбХір хаі тоі? аууеХоі? айтой*. хаі оі зо
[лёѵ біхаюі ЕІоЕХейсіоѵтаі еі? ^ы^ѵ аійѵюѵ оі бё а[лартсоХоі еі? хб-
Хаоіѵ аійѵюѵ. ёхві ёстаі б хХаи^ілб? хаі б Рриу[лб? тйѵ бббѵтсоѵ
хаі та Ё^?. -------------------
1 Ррё^Еі—И.—2 тріахоѵта—И. — * доб< хаі ойх естіѵ ёѵ ё[лоІ
аріартіа—П.—* ёстгб ту)? фсоѵу)? ту;? саХтсіууо?—И.—5 конецъ ВЪ И.
слѣдующій: хаі оі ріёѵ біхаюі стаИ^соѵтаі ёх бв^ійѵ той йфістои оі бё
аріартсоХоі ё^ Ейсоѵйрісоѵ хаі оі ріёѵ біхаюі хХ^роѵоріууюѵсі тбѵ тора-
бвісоѵ оі бё аріартсоХоІ т^ѵ аійѵюѵ хбХасіѵ. хаі тбѵ асЕ^ хаі [Зи&іоѵ
брахоѵта тгаратерс^Еі ёѵ ^иЯф тартарір арса сйѵ тоі? йтюоруоі? айтой
тоі? айтбѵ кросхиѵ^сасі хаі РасіХёа еаитйѵ тоіу;сасі хоХа?ЕСг)аі аіы-
ѵісо? ой рисЯеіу]ріЕѴ ту;? рбвХира? хаі сШсрюи тойтоо ёруасіа? хаі
тсра^ЕЫ? хаі ту;? аісоѵіри хоХаСЕсо?...
II.
Ь'одлеянской библ. соЛ. Ваггосіапив, № 145, л. 31—32.
"Ораоі? тоо лро^тоѵ ДаѵітіХ ало т^? лЕѵтЕхаі-
^Ехатт]? т;[лЁра? т^? аіу[лаХсобіа? есо? тт]? Хрютоо
хатсфасгЕсо? хаі ало т^? Хріатой хата^ааЕсо? есо?
ту)? аоѵтЕХЕіа? тоо аісоѵо?.
1 Та&Е ХЁуеі хйрю?’ „ойаі ооі, у?), блотаѵ аууЁХсоѵ то ах^лтроѵ
(ЗаоіХЕОЕі Ёѵ боі“. тоте ЁрЕі хѵрю? лаѵтохратс«р ЕѴІ тйѵ аууЁХсоѵ ЁХ
тйѵ ТЕоаарсоѵ „хостеХЭе ароѵ т/;ѵ ЕІрт^ѵ^ѵ сстсб т^? ут)? хаі лоіт]соѵ
іѵа сраусоаіѵ оі аѵЭрсолоі &ХХ^коо?“. хаі тоі? аХХоі? тріаіѵ аууЁХоі?
б ЁрЕі* тер [лёѵ Ёѵі ЁрЕі* „хостеХ-Эе ёлі та трфоЛа хаі ёлі та? ѵт)бои? хаі
сфраушбѵ [лоі уіХіайа? р[л, то бірюіроѵ рироѵ хаі то трітоѵ Ёааоѵ."
хаі тер §ЕѴТЁрср - аууЁХсо Ёраг „хатеХ&Е ёлі та §о<лха [лЁрт; хаі офра-
уіаоѴ [лоі уіХіаі5а? а, то §і[лоіроѵ ріфоѵ хаі т© трітоѵ Ё'ааоѵ". хаі тф
трітср аууЁХсо ЁрЕі" „хатеХ^'Е Ёлі ’Аоіаѵ Фроуіаѵ ГаХатіаѵ хаі айт^ѵ
Ю т^ѵ рдтЁра тсоѵ лоХесоѵ. хаі ойаі тт) у?) ёх той? раоаѵои? ой? [лЁХХсо
Ё^алоатЕіХас Ёл’ айтідѵ. ахрі^а? тріа? аѵаі[лахтои? лЁркрсо хаі ооте
^Ёѵ^рсоѵ афоѵтаі ойте ^сосоѵ еі той? [ЛЕТаѵо^оаѵта? хаі [лаоті-
усіосюиспѵ айтг^ѵ [лі)ѵа? іт] есо? ой ЁЛ’Эсоѵ [лахаріооиоі той? ТЕ'&арчлЁ-
ѵои? хаі Ёроиоі. ѵоеіте у хаі Ёѵ &оѵсЁ[леі' а лроѵоѵ;тЕйсоѵ ёѵ т>) аѵа-
16 тоХт] айтоѵо[ло?. хаі $ЕІрЕі той? ’Іб[лат]Хіта? есо? КоХсоѵіа?. тоте та-
рау^т/сгЕтаі та Ёлі|3орра [ЛЕр^ хаі ха-Эт;[ЛЕѵа ё'Эѵт] атіѵа (ойх) ЁуЕйоато
артои еі [л?; хрЁа? хаі ^со[л6ѵ. хаі оиухіѵ^ооиаіѵ еі? аруа? тЁосара? хаі
^соооиоі та лрбсяола айтйѵ ёлі §ио[ла? [ЛЕта §ри[лои Форсои хаі ха-
тар-^ОЕтаі есо? тйѵ [лЁуаѵ лота[лоѵ хаі Ёѵто[лт; лаѵтЕ? лессосгіѵ тд [лёѵ
20 |лауі[лсоѵ еі? ’ЕфЕооѵ 8е ^ЕитЁра еі? ДаріаХіѵ 5е трітт] еі? Еиуо-
Хауаѵоѵ у| &Ё ТЕТарт»] Ёѵ ’Ахротй[лср олои Ёр[Л7]ѴЕйЕтаі Шруаріо?. хаі
оиѵа^оисп ^йХа лоХХа хаі хаталат^аоъсі "т^ѵ 'ЕлтаХофоѵ хаі [лоіра-
аоѵсяѵ айт^ѵ еі? Ёлта бріа. тоте тарау-Э^сгоѵтаі (32) е$ѵ<і ёлі ѵсотоѵ
атіѵа Ё&ѵт] ойх ЁоаХЕисгаѵ лфлотЕ еі? л6Хе(лоѵ ёХЯеіѵ ^Хоѵ хіѵт;-
^Я^ѵац тараугЦегст^і $Ё Хаі б [лЁуа? ФіХілло? [ЛЕта уХсоабфѵ г/} хаі
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
141
боѵауіЦооѵтаі еѵ ті) ' ЕтгтаХбірср хаі оиуу.ро.т^аюсіі тгбХеріоѵ оіо? ой сгй- г і
тоте уёуоѵеѵ хаі <?рар.оиаіѵ аі рйріаі ті)?'Е~та7.6<рои т<і аіріоста 6с ~ота-
ріоі хаі ЯоХсо-З^бетаі у ЗаХаоба ёсо? та отеѵа ті)? аа~ібо?. тоте рой?
@О7]сеі хаі ^рбХасро? Фр^ѵ^сеі хаі фіоѵт) ё<; ойраѵой ахоиб^бетаі Хё-
уоина- яеірт]ѵт] йр.іѵ“. аууеХо? бё хата^бетаі ё? ойраѵой хаі біррауібеі ’5
та [леЗбріа ті)? ' ЕтстаХбфои еѵтст)* „археі р.оі 7) ёхбіхт)бі? айтт) оті ёхбі-
х’^Э^ѵ йтсо тйѵ й~т)хбіоѵ“. хаі тоі? хатаХіѵоі? еТтст)* „апеХЗ’ате &і? та
<?е^іа [лёрт] ті)? 'Е~таХ6срои хаі ейр^сете ёті бйо хіоѵа? аѵЭрсопоѵ
істаріеѵоѵ ёѵ хат/]<реіа ттоХХ^ біхаюѵ ёХет)[лоѵа хаі тоѵ Зебѵ <?сфоѵ-
ілеѵоѵ, ірорйѵ теѵіура тт) біреі айбтт;рб? ті) бё уѵыріт) крайс, ріеуаХт)ѵ іо
тг(ѵ ^Хіхіаѵ ё'уиіѵ, еуыѵ ёѵ тф бе^іф тсобі ріеооѵ той хаХаріои. Ха-
р’ідте айтбѵ хаі тоіт)баТе раоіХёа". х.аі Харбѵте? б аууеХоі ^кроірброі.
хаі еіоеѵёухате айтбѵ еі? тбѵ ѵабѵ ТІ)? 'Ауіа? Еосріа?. хаі ойтсо? тоіі)'-
оыбі хаі стеХХыбіѵ айтбѵ хаі бібіоаіѵ еі? ті)ѵ бе^іаѵ ^еіра роріфаіаѵ
Хеуоѵте? айтй‘ „аѵбрііСоо хаі ѵіха той? ёуЗ’рой? ^бои“. хаі оито? йреі т^ѵ 15
роріфаіаѵ ёх ті)? ^еірб? то^ аууеХои, ёѵ ёхеіѵт; ті) рорараіоі тата^еі той?
ё^Зрой? т)уоиѵ той? ’Ауарт)ѵой? хаі ’Аратсіои? хаі той? Фраухоо?. хаі
той? [лёѵ Тойрхои? ріоірадеі еі? тріа хаі т7;ѵ ріёѵ рііаѵ [лоіраѵ тата^еі ёѵ
роііфаіа, т^ѵ бё ётераѵ ратстібеі хаі тг^ѵ йХХт^ѵ ёх§ио^еі [лета. р.еуа-
Хоі) 9'ир.ой еіо? тй [лоѵобёѵ^реі. хаі ёѵ тй ітобтрёфеаЗаі айтбѵ аѵоі- 20
у&гроѵтаі оі 9т]баироі тг(? ух? хаі паѵте? "Хоит‘/]бсоаіѵ хаі ойбеі?
езті тгеѵт]?. хаі «лета тайта етт] Хр рааіХейаеі аХХо? етт] ір. еіта тіаХіѵ
ВааіХейаеі аХХо? ётт; Г. оЬто? &ё тсроеіі5сі)? тбѵ Фаѵатоѵ айтой т:о-
реиг)^ еі?'ІерообХиріа тсара&бсга? тб атері[ла айтой тй $еф. хаі ріета
тайта раоіХейооиаіѵ оі иіоі айтой оі 5, б р.ёѵ -рыто? ёѵ Рирл] о 25
ое Яейтеро? ёѵ ’АХеЕаѵ^реііх б тріто? ёѵ 'ЕтітаХбфір б тетарто? ёѵ
ѲеаааХоѵіхт]. хаі ойтоі аХХгіХор,а/^оаѵте? атратотсе^ейбоибі хаі той?
ріоѵауой? хаі той? іереі? хаі аиухрот^аоиаі кбХер.оѵ аХХ?]Хоі? хаі
ой^еі? айтйѵ асоВ^петаі. хаі ёѵ тф р.т] еіѵаі аѵ&ра ^ру}іяріоѵ
РаоіХейеіѵ ёѵ т») ЕктаХ6<ры уйѵаюѵ трюхатаратоѵ хаі рііаѵеі та зо
йуіа Эиаіаат^ріа той Згой хаі атагЦаетаі 'ёѵ ріесы тт[? 'ЕптаХбфои
хаі ро^аеі фійѵі) риу&Хѵ) Хёуоияа’ пті? З-еб? аХХо? -гсХ^ѵ ёріой; ті?
Йѵатаі &ѵтіат7]ѵаі тт) ёріт] раоіХеі(?с“; хаі оеют^бетаі 7} Елт^Хофо?
хаі айріфиуо? хататсоѵтюЗ^ ёѵ тф |3и3ф хаі р.6ѵо? б ^рбХасро? ёстаі
«раіѵбріеѵо? хаі аѵа^аіѵбр-еѵа та т:Хоіа ёх ті)? Рб&ои еі? т^ѵ ' Етста- 35
Хосроѵ хаі етера &пЪ аХХауой хХайооѵбіѵ т^ѵ ЕтгтаХоіроѵ яойаі т;р.Іѵ
оті ігоХХа кХоіа еібер^бріеѵа хаі ~оюОр.еѵ 7срау[латеіа?“. хаі тоте
РааіХейбЕі т, ѲеабаХоѵіхт) урбѵоѵ рііхрбѵ хаі айт^ хатаігоѵтібЗ^оетаі.
хаі ойты? РааіХейаеі б аѵті^рюто? хаі та •тсараѵор.а тіра^еі. той?
’Іои&аіои? р.еуаХйѵеі хаі тбѵ аѵебха[лр.ёѵрѵ ѵабѵ аѵоіхобор-^аіосіѵ хаі 40
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
142
-1 уЕѴѴ^сгоѵтаі Хі[лоі ха^ аеісгр.оі хата тбпон? хаі хата тга'таѵ ттбХіѵ хаі
убраѵ. хаі та б§ата апосррй^оисп хаі 6ет6? ётсі тт;? у*)<; ой ббосатаі
хаі босор ойу, Ейртдаоиоіѵ оі аѵ-Эрытсі псеТѵ. хаі рааіХЕйсеі б тріоха-
тарато? §аір.соѵ Іт?} у. тоте б }(р6ѵо? р^ѵ Ёттаі б р-^ѵ ю? Ёрібораба
5 хаі тд Ё^^ора? бсгаѵ т^рЁра хаі 7)рбра со? бра хаі 7) бра б? отіурт^.
хаі оитсо? хоХсрісогЦаоѵтаі аі т^рерас ЁХЕІѵас &а тоііс; іхкЕхтой? той
Эеой. рЕТа 5ё тт)Ѵ бирпХ^рсоотѵ тйѵ трійѵ пйр (ЗрЁ^Еі б -&е6? ётгі
ласгаѵ т?]Ѵ у^ѵ л^е? т^е. тоте у^ (Зот^еі про? ойраѵбѵ ХЁуоиаа'
„пар&Ёѵо? еі[лі Ёѵсбпібѵ соц, хйріЕв. тоте б ойраѵб? юсеі -/артт]ѵ аѵа-
ІО Хи-Э^СЕтас хаі оі аууЕХоі той ЯеоО та? оаХпіууа? бюсгюся хаі оі ап’
аійѵо? ѵЕхроі ЁуЕрхЦбоѵтаі, хаі оі р.Ёѵ ^іхаібі ёх ое^ійѵ той ѵир.<рй-
ѵо? ата^аоѵтаі оі 5ё арарт-соХоі ейсоѵйр.соѵ хаі апо&бсгЕі Ёхаатср
Та Ёруа айтой.
III.
Бодлеянской библ. сой. Ваггосіапиз Л? 145, л. 47ѵ—50.
Даѵі^Х р,оѵауои кері т?)? ЕктаХбфоу хаі гсере та?
йідооу? ті ёотаі то [лёХХоѵ айтйѵ.
Ойаі ооі, кбХі? ЕктаХофе, ріёХХеі та сораіа сои теіут] кеоеіѵ. і
хаі кат^оеі то [леірахюѵ хаі то ох^ктроѵ ^сеі хаі еѵ айтф ой [леѵеі
біа т^ѵ битсобіаѵ тсоѵ аѵЗрсоксоѵ. хаі ёкгіта хатоіх^оеі айтт; со?
е^оріа^а? треі? хаі ёрглслсбс7еі хаі хиріейоеі (48) еіта та? кёрі^ уы-
ра? айтт;?. хаі 6 §рб[ло? айтоу храт^оеі есо? т?(ѵ ЛІ^Хаіаѵ. хаі аі 5
ѵт]ооі ёр^р.солЦсгоѵтаі хаі т) ѵ^оо? Кр/рд?. т^ѵ раэдѵ айтт,? йко&еі-
хѵуоі тоитёбті еі? фиу^ѵ тратп)ооѵтаі. хаі айт/) ёх ѵотіоу р.ерои?
аѵа<рраѵ-8т]оетаі хаі то еЯѵо? керікат^оеі. хаі кро тойтои караХіа
айтт;? ойаі. еіта е'оо^ейоеі тб ё'Яѵо?. хаі ойаі ооі хбфѵа хаі ахофіаѵ.
хага^росл^ѵ хйхХсо хаі ёкіброрі^ѵ [лёооѵ хаі еі? тріа [леріО'Э'ЕІот]. то го
ёѵ [лёро? біа ^іфоу? то ётероѵ еі? аіур.аХсосіаѵ хаі то аХХоѵ ёѵ айтд
[леіѵеі кХт(ѵ &е [лоХі? то тиубріеѵоѵ хехруріёѵоѵ ёѵ бреоі хаі акт]Хаіоі?
хаі таі? бкаі? тг(? ут)? айт/]?. хаі аіріатоуиоіаі коХХаі уеѵ^аоѵтаі
ёкі той /аѵбахо?. хаі ойаі той? рсеуютаѵоѵ? айт/;?. хаі аі ёххХ'/]ОІаі
айтг(? аруаі есо? тріа. хаі ёх [лёооу хаірой тсоѵ беіѵсоѵ хаі ёкёхеіѵа ів
о хоі[лсор.еѵо? б'фі? ёуерІЦсетаі хаі тбѵ ’1аріаг(Х катаі-еі хаі ёхбіхт)сгіѵ
коХХсоѵ ког/;аеі тсоѵ Рсор.аісоѵ, хаі еі? тгаѵ ёто? оі ’Іоріа^Х ёх тт)?
'ЕтстаХ6<роу ёх^Хт^оетаі ?]тоі тоу етоу? ^?^ха'. хаі арр.аб^ тбте
тсоХХ'^ хаі бйѵаріі? ёх тсоѵ Рсоріаісоѵ ёоетаі, <ооте айтбѵ тбѵ ’Іоріа^Х
ёхЯро^оеі хаі фб^о? —оХй? ётс* айтбѵ ё"аѵгХ{Ь] хаі б ѵоѵ <ро]3о? тсоѵ Рсо- 20
р.аісоѵ ёті той? ’1о[лат]Хіта? хйтоіхѵ;оеі. хаі оі Чоца^Х «ррі^'хаі фей^т]
хаі ётгі тт;ѵ ’Аоіаѵ ибХіѵ хатастраф^ іѵа осоЯ/). хаі т6Хер,о? [лёуа?
суухрсо-8'т;оетаі ёѵ тт; ЕігтаХбфсо йк’ біХХгДсоѵ тсоѵ Рсоріаісоѵ тбте ёѵ
ёѵеат^ѵ ётгіѵёр.7;оіѵ, хаі аЦла —оХй уеѵ^оетаі оіоѵ ой уеуоѵе тссбтоте,
іботе хаі ууЯ^'сетаі ёкі т^? а]3убоу. хаі Ь ^рбХафо? храоуаоеі хаі зв
тб отаЭбріѵ еітл]’ „отаріа хаі еір^ѵт} й[ліѵ“. хаі йкб тоу аіріато?
тойтои трісоѵ )грбѵсоѵ [лооуарюѵ ёкі той аір.ато? кѵіу^оетаі. тбте
оеюр.6? уеѵт;оетаі хаі б Хёсоѵ ктсо^б? ёілфаѵіо^оетаі бѵбр.аті ’Ісо-
аѵѵ?]?. хаі айтб? ёх тсоѵ ѵехрсоѵ ё[Лфаѵіо-8^оетаі хаі уеуураіб? соѵ сі)?
йко ё^о[Л7]хоотои ётои?. тоутоѵ аууеХоі §й.о храт^ооуоіѵ ёх т&ѵ ^еі- во
рсоѵ хаі еі? [лёооѵ (48”) той ѵаои керауоисі хаі х^рй^сосіѵ айтбѵ
144
ЁИДѣПІЯ ДАНІИЛА.
1 расгіАгаѵ хаі тг(ѵ рар^оѵ той хкоб хаі [лауаіраѵ бысгоосіѵ айтй хаі
Еітсыаг „Харе хаі ёѵ тойтсо ѵіха той? е^Ярой? аои“. еіта [лета тайта
б Хбуо? айтой іа^ирб? «гсрб^ра хаі т; §йѵар,і? айтой сооте хаі т^ѵ уу]ѵ
ёхфоР^ПЕі хаі отсЕрр.а айт^? тсоіі]ігеі у]тоі оіой? ТЕоаара? Ёатйта? т^ѵ тсб-
5 Хіѵ ^юрЯйааі хаі та? ёххХу]оіа?. хаі тріахоѵта ё'п] у) Рапі^ЕІа айтой
храту)<УЕі хаі ойу_ атсаѵта ёѵ ту] тс6Хеі, аХХа хаі ётсі т^ѵ ІЕроиоаХ^р. та
ётсікоітса ёхтекесеі <Ь? тсроо&эхйѵта, еті то тёХо? ёууй? &ѵ той хосгр-ои'
тоіуаройѵ тй хаірй ёхЕіѵы ту)? рааіХеіа? айтой Хар-/] Хабѵ іхаѵоѵ хаі біы-
^еі атсаѵ Ё'&ѵо? хахбѵ. хаі §о?аоЕі атсаѵ уеѵо? тйѵ )/рісгтіаѵйѵ хаі біысоисі
10 той? ’іоріаурііта?. хаі тсХ^ріоб^сгЕтаі тсрофУ]теіа г; ХЕуоиоа. „ьі? §ій-
^стаі ^іЛіои? хаі бйо [ЛЕтахіѵ^аоооі рюріаба?“. хаі тоте аѵоі^тЦооѵ-
таі оі -З^саироі ту)? у/;? 6 уршб? хаі б аруоро? 8і* айэдлой ту)? уу)?
хаі тсаѵтЕ? уЕѴУ)00ѵтаі тсХойсюі хаі ой^ЕІ? Ё'птаі тсеѵу;?. хаі сгіто? тсо-
Хй? хаі оіѵо? ёѵ тд уі) хаі тсоХй іуаОоѵ оіоѵ ой уеуоѵе тссотсоте. хаі
15 тсаѵтауоб Ёстаі Еір/)ѵу] хаі уаХѵрУ] ёѵ б'Хы тй хоирло хаі ойбеі? ёсгтаі
б а&іхйѵ у] б а&хой[ЛЕѴо?. хаі б РааіХЕй? Ёсгтаі ЕІру]ѵіхб? йѵ хаі
атсаѵта? той? )/рютіаѵой? ТСЕрітсХехбрЕѵо? хаі аатса^6[ЛЕѵо? айтой? й?
4&ЕХ<рой? айтой уѵу]оіоо?, .ойуі 81 [лета йтсЕру]<раѵіа? аХХа таі? ауха-
Хаі?> ’і'/ыѵ аѵоіхтаі?, хаі тсроохаХйѵ хаі тір.йѵ, 8і8ыѵ хаі уру;р.ата
20 айтйѵ хаі тбтсои? хаі йѵатсаѵоіѵ ёѵ гі] тсоХеі. хаі р.Ета ^рбѵоц? 5й-
<?Еха еі? та кросбХоріа б ^аоіХЕй? еісеХ'Эу], сѵа тсараойоу] т^ѵ ра-
аіХЕіаѵ тй Фей. хаі обты? б'таѵ айтб? етсі та ' ІЕроа6Хор.а тсорЕиФу],
тоте оі оіоі айтоб оі тёооарЕ? т^ѵ (ЗасііХЕІаѵ той тсатрб? айтйѵ &іа-
р.гріо&й<лѵ хаі увѵ^ооѵтаі ё^ооіпаотаі ётсі тт,ѵ РааіХЕіаѵ айтой. хаі
25 обтоі йріоі хаі атсаѵЯрытсоі хаі бруі‘(6р.Еѵоі хата тйѵ /рібтіаѵйѵ хаі
аХХ^Хоо? айтоі тсоХЕр.у)'9’^аоѵтаі. хаі тсоХХоі урістіаѵсі р.Ета тоб ]3а-
оіХеы? той ауіои ёХЕйаоѵтаі ёѵ ті] (49) ' ІЕроиаак^рі хаі [лартор^аои-
біѵ еі? то бѵо[ла тоб Хрістой, ха9ы? б аую? (ЗаспАЕй? хаХёбЕі
[лёХХоѵта еіЭѵу], і'ѵа р.артирт)бУ) 8іа То 6'ѵор.а той Хріатои, й? уіѵй-
80 ахсоѵ То тёХо? той хбарюи, оті ёууй? ёаті. хаі ёѵ тоиты тй тбтссо тоб
ГоХуо‘<ра ст/)оеі тбѵ атаорбѵ хаі т^ѵ хорйѵаѵ бтсои хйрю? ёотаоры’Эа).
хахЕі еХЯсооіѵ аууоХоі [ЛЕта тсроаЕоу^? тоб РааіХЕЫ? хаі ауіоаі ту]ѵ
хорйѵаѵ еі? той? ойраѵой?. хаі айтб? ойѵ т6те ботЕроѵ р.артору;бЕі
хаі р.$т’ айтой ^рютіаѵоі тсоХХоі р.артѵр^'аоѵаі хаі Ёаоѵтаі йтсЕрауюі.
35 тбте ё^ЕХеиаоѵтаі рааіХеі? х]3 ёх та р.Ёр/} та (Збреіа, ой? ЁхХеюеѵ б
]ЗаоіХЕй? б МахЕ&йѵ [лета тсйХу]? аі5у;ра?, оітіѵё? еіоіѵ <ЁѵЭрытсо<рауоі,
і’ѵа хатасрауіобі хаі ёаЭійхп та? парка?, тйѵ )(рістіаѵйѵ. хаі ойаі тіо
хаірй ёхЕ'іѵср, Еіта Ё’руоѵта ‘ НХіа? хаі *Еѵы)( ху;рй^ыаі т^ѵ ЁХеопіѵ
тоб аѵтіурісгтоц, й? ура<?'^ сраахЕі. етсеіта атсохаТіофгЦсгЕтаі б иіб?
40 ту]? атсіоХеіа?, Еіта тд тсароооіа тоб хоріои.
' IV.
Бодлеянской библ. соЛех Сапопісіалив, Л? 19, XV в., л. 145—152.
Той іѵ ауіоі? ~атрб? 7)[лсоѵ Метіо^юѵ Ётгюхбкоѵ
Хбуо? тсЕрі тйѵ Ёо/атсоѵ т)[ЛЕрсоѵ хаі тгерь той аѵті-
Хріатои.
I. Ката тг(ѵ ЭеоХехтоѵ фсоѵт(ѵ т?(ѵ ХЁуоиоаѵ, „бтаѵ ахобсатЕ тсо- і
ХЁріоо? хаі йхоа? тюХЁрюѵ ЁуЕр'іЦітЕтаі Ёбѵо? ёті еОѵо? хаі расіЛЕіа
етеі (ЗасгіХЕІаѵ сгюр-оі Хоірюі хаі астрсоѵ Ёкітротгаі", тоте ^раѵЭгг
ОЕтаі у ^ато? г; хратобоа тоб? т?)? "Ауар ѵіой? хаі Ё^гХебсіОѵтаі еі?
тл(ѵ [ЛЕуа'Лт;ѵ Ва|?иХсоѵіаѵ т^? ’'Ауар трні? ѵіоі, то бѵор.а Ойау/]с хаі б
б Ё'тгро? ’А^іаірар б оё тріто? Морфбоар. хаі б р.Ёѵ ’І<тр.а^Х ха(та) то «
ріЁро? т?)? у?;? той б^Ёо? 5рб[лои хаі от/)Ссі то сроиоатоѵ айтоб еі?
тт(ѵ Харх/)56ѵаѵ атсЁѵаѵті тоѵ Вѵ^аѵтіоѵ. хаі б ЁТЕро? &ХЯт] ёкі ’Аѵ-
тюу/аѵ КіХіхіаѵ хаі ’АѵатоХіаѵ ’І^рсоѵ тг(ѵ усбраѵ Ѳрахѵоаѵ хаі
Ер.ірѵг(ѵ хаі Ёсо? т^ѵ'Епта)ю^оѵ хаі ЁхуЁЕі аір.аѵ тйѵ Рсоріаісоѵ. хаі ю
Етгро? еХ8т] етгі тб ріЁро? т/;? Пгроі&э? хаі т^ѵ усораѵ т?(ѵ ГаХіХаіаѵ
хаі ’АрріЕѵіаѵ тб ахроѵ хаі тгбЛіѵ тоб 'Іратсг^бѵта хаі еХтЦ (145г>)
Е~і тб ілЕро? т/]? у^? тсоѵ ЛІЕрб—соѵ хаі хатахб’-рЕі арргѵа? тгаіЗа? атгб
ЯѵЕТой? хаі тріЕТОѵ? аѵсоЗёѵ хаі Ёѵ ріауаіра іѵаХсбсЕі айтоб?. хаі б
тріто? хатвХ{)7] та р.Ёр/] тоб роріоѵ хаі МесіаотгоХі? хаі ЕѵѵбтоХі? 15
хаі ХаХі/о? та ріЁр^ т% ХросіатЁтра? хаі бХбаиотоѵ хоіХа§аѵ хаі
Ви&аѵіаѵ хаі Дасрѵоооіа? ХрѵсюѵтгбХзсо? хаі Дар.оѵХіоѵ хаі ёсо? т^ѵ
'ЕтстаХо<роѵ. хаі Хопгбѵ обтоі тгаѵтЕ? хатао<раттоѵоіѵ кХ7;&о?‘тсоѵ Рсо-
ріаісоѵ а-Еіроѵ акб богтой? хаі троЕТой? хаі аѵсоОгѵ. хаі сиѵау{ІгГ
ооѵтаі тгрб? т^ѵ ЭаХаооаѵ хаі Ёѵ таі? ѵайхХаі? айтсоѵ рійріаі рлі-20
ріа^Е?, гсгоѵтаі хаі ЁТЕра теХг^?) атсгіра хаі аѵаріврцта. хаі тоХХоі
арѵ/|іоѵтаі Ёѵ тсо тбтгсо ёхеіѵсо тбѵ хбрюѵ ^рісоѵ ’І7]<юбѵ Хрютбѵ хаі
та ауіа §сора хаі ахоХоѵ{Цосо(>7і) тоі; акоотатаі?. хаі тсабоЁі тсаоа
Яѵсіа ото тсоѵ ЁххХт;сісоѵ хаі бтюрісо^Еі г] ХЕітоѵруіа тоб Эеоѵ хаі
Ёооѵтаі оі ІЕргі? со? Хаіхоі. хаі хра^Еі (146) риуаХт] тт; ірсоѵт] б ’Іо- 25
ріа^Х ЁѵхаиуоріЕѵо? ха1 ХЁусоѵ „~ой Ёотіѵ б 8гб? тйѵ Рсор.аісоѵ; ойх
146
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА..
1 Ё'атіѵ б Ро7]гкоѵ айтой?. Ёѵіх?]оа[ЛЕѴ уар айтой? хата ахрірЕіаѵ".
йХт^й? уар оі треі? иіоі т7;? ’'Ауар [Зр6&иы.ѵ хата тсоѵ Рсоріаісоѵ хаі
ПЕраасосіѵ Ёпі тг(ѵ 'ЕптаХоіроѵ прб? тб Ви'Саѵтюѵ хаі аир.роиХЕиоа-
[леѵоі 81 еі’псооіѵ Ёаитой?4 „Яейте хаі поіт]осор.Еѵ [ЛЕта харарісоѵ
буЕысрираѵ ёѵ тт] -&аХабот) хаі ПЕраасор.Еѵ Ёаитоі? іппои? еі? тб Ви-
&ХѴТЮѴ г?;? 'ЕптаХбфои®. оі 8е аруоѵтг? тйѵ Рсоріаісоѵ хаі оі [хе-
уісгтаѵЕ? т^? 'ЕптаХбсрои (рЕи^оѵтаі ётсі та? ѵапа? тйѵ брЁсоѵ. хаі
уЕѵтретаі фб^о? хаі ЗХіфі? хаі аѵаухт] тйѵ брЁсоѵ поХХ^ уЕѵі^оЕтаі
хаі оі аѵ&рсопоі тт)? 'ЕптаХбсрои Ёаоѵтаі 6'ХіРбр.Еѵоі ёѵ [хауаірйс.
10 о’ірюі о’ірюі тоте. пй? хйріЕиб’^ОЕтаі т) бргі6§о!-о? піаті? тйѵ урісхі-
аѵсоѵ хаі 7) а-/]ттт]то? §йѵа[хі? той ті[хіои хаі і^соспоюй отаирой; аХХа
ахойаатг, а^ЕХ<роі, оті б'іа т^ѵ аѵорііаѵ айтйѵ параусорЕІ б гко? хаі
5Т7]5Еі б прйто? т^ѵ хХіѵт)ѵ айтой Ёѵаѵті Ви^аѵтіои хаі пХг^еі хаі
пХ^у^аоѵтаі. хаі тоте оі ар^оѵте? тйѵ Рсо[хаісоѵ (146г) рХаа<р7][хои<яѵ
15 ХЁуоѵтЕ?* „оі'р-оі оі’рюі, ойтЕ Ёѵ ойраѵср Ё/ор.гѵ раоіХЁаѵ ойтЕ Ёѵ ті]
ут)“. хаі [ЛЕта тайт»]? т7;? (рсоѵ^? хХіѵеі хйрю? тб ёХео? айтой Ёпі
той? Рсоріаіои? хаі ёпі т^ѵ ёх5іхт]0іѵ айтйѵ хаі аѵттатобсосгЕі §іхт;ѵ
тоі? Ё^-Эроі? айтой. хаі узѵ^аЕтаі т,уо? [лЁуа? ёх той ойраѵой хаі
ОЕюр.б? «рорЕрб? хаі «рсоѵ^ ёх той аууЁХои ё? ойраѵои. хаі хХіѵеі хй-
20 різ? т^ѵ хЕфаХ^ѵ айтой Ётті той? иіой? ”Ауар хаі Ёпі тйѵ по^йѵ той
’1о[лас;Х хаі ареі хйрю? т/^ѵ ^Еіліаѵ тйѵ Рсорсаісоѵ хаі раХХеі еі? та?
харбіа? той ’Іоіла^Х хаі т/,ѵ аѵорЕіаѵ тйѵ ’1о[лат]Хітйѵ еі? та? хар-
&іа? тйѵ Рсор,аісеѵ. хаі ЁуеірЕі хйрю? РаоіХЁа тйѵ Рсо[лаіыѵ, оѵпЕр
ЛЁубиаіѵ оі аѵЯрсопоі ѵЕхрбѵ бѵта хаі еі? ой^Ёѵ ^рт]<лр.Ейоѵта, оѵпЕр
26 бѵо[ла^оиоіѵ оі аѵ&рсопоі прб поХХйѵ ^ро'ѵсоѵ апо&аѵбѵта. тойтоѵ <ри-
ХаооЕі б хйрю? ё^ Ёсоуйраѵ т?)? ГІЕроі^о?. тойто 6'ѵор.а айтой тб еі? і)
отоі^ЕІбѵ той аХсра^тои. хаі ойто? Ё’р^Етаі прб? т/,ѵ 'ЕптаХоіроѵ поХіѵ
прб? ЁсгпЁраѵ хаі параохЕиа5'9,'/)<ТЕтаі Ёпі той? ЁуФрой? айтой. хаі Ёѵ
бархаты прсоі аѵатЕіХаѵто? той т]Хіои оиѵафЕі (147) поХе[лоѵ р.Ёуаѵ
30 [ХЕта той Ё'б'ѵои? хаі тйѵ иійѵ т7)? ИАуар хаі айтб? (хаі) т^, 5йо
[ЛЕірахіа. хаі оі аруоѵтЕ? тйѵ Рсоріаіыѵ аиѵа^б’^аоѵтаі еі? тб Ви‘(аѵтюѵ.
то'те хаі оі ІЕрЕі? тйѵ Рсоілаісиѵ арр.ата срорЁаоиаіѵ поХЕ[ліха хаі оі
Ёпіахопоі хаі і^уойілЕѵоі оі Еирюхбр.Еѵоі. хаі тайта б Ра&іХей? ёхеіѵо?
аиѵа^а? [ЛЕта §йо [ЛЕірахіа хаі оиухротг^Еі п6Хе[лоѵ іауирбѵ [ЛЕта
35той Ёлкой? хаі хатахбфЕі айтой? й? уортоѵ хаХарюи йіТо пирб? хаі-
о[лЁѵои. хаі ёх той аі'|лато? айтйѵ пѵіуі‘(Етаі Тайро? трютт]?. хаі
^ісо^еі б рааіХсй? ілбѵо? ^іХіои? хаі та §йо ілЕірахіа рюріа^а?. хаі
аиѵхоп^бЕтаі б ’Іо[лаі]Х хаі иіоі т9)? "Ауар есо? тЁХои?. хаі уЕѵ^бЕтаі
п6Хе[ло? хаі аі[лато^иаіа [ЛЕуаХт], оіа ой уЁуоѵЕѵ апб хата/ЗоХт)?
40 У-бсгр.ои. хаі рао-Э^бЕТаі тб аіріаѵ ёѵ ту, ЗаХааот] ота&іои? ср хаі ёѵ
видѣнія ддніилд. 147
"аі? рй[лаі? ті]? ЕктаХбсрои іккоі ха<рт;соѵтаі ёѵ тф аі'[латі акокѵі- і
у6р.еѵоі. хаі ой [л^ {леѵёі ёх той ё-9ѵои? ёхеіѵоо хаі той ’Ісгріа^Х еі
р.'/] ахт]ѵаі аѵ-Зрйкыѵ у. хаі оооХейооооіѵ оіоі той ’Іс[лаг(Х тйѵ Ра>-
ілаісуѵ е’со? тёХ.ои? (147®) хаі ^оиХгйооиоіѵ таі? аруоХійтаі? т^?'Ек-
таХбфоо етт] А. хаі еоті 7] фйоі? той ’ісгріа^Х ёѵ [лауаіра хаі аіура- б
Хсооіа кохротера хаі б^уѵытера кері тйѵ Рыріаіыѵ. хаі іт8ѵр.’г\-
оеі то уёѵо? тйѵ Рыілаіыѵ еі б’аѵ і’уѵо? той ’Іо[лат;Х хаі ой
рг(І ейрт]. хаі тбте кХт]рсо-{Цсгетаі б Хбуо? б крофідтіхб? вкй? б'ій-
^етаі б еі? )сіХіои? хаі аі 8ио [Лстахіѵ^оыоіѵ [лиріа^а?". оі[лоі.
акфоато айтой? хйрю? б •9-еб? хаі б хйрю? ёкарЁбыхеѵ айтой?. хаі ю
укота^еі б раоіХей? тйѵ Ры[лаісоѵ каѵта ёуЯрбѵ хаі коХё[люѵ йтгб
той? коса? айтой хаі тб охТ|Ктроѵ той раоіХёю? айтой ёотіѵ [лахрбѵ
тІріЕрероѵтсі (?) б [люо? хаі тйѵ <?йо [лгірахіыѵ. хаі ё^еХгйоетаі г( <рт]’[Л7)
айтой акб аѵатоХйѵ хаі <?ис>[лйѵ хаі еотаі [ліа рюѵохраторіа * хаі ой-
$еі? аѵтютті<7етаі айтй, оті хатакайогі ттаоа к6Хе[лоѵ. хаі есгтаі із
еірт)ѵ/] [леуаХт; хаі оіхо§0|лідооѵтаі каста кбХі? хаі хасгтра хаі уеѵт]-
сюѵтаі Яооіаоттдріа коХХа бгхта тй Эей ёѵ бХт] ті] оіхоі)[леѵ7]. хаі
оіу.іоЭ?ооѵтаі каста». аі ѵ^стоі хаі та бри], хаі кХаѵОг(аетаі б оіто? хаі
б оіѵо? хаі тб ёХаюѵ хаі б просто? хаі тб аруороѵ ёѵ [лкастт; т§ уд.
хаі хагакайаЕі (148) б растіХей? ёхгіѵо? каѵта коХё[люѵ ёкі Т7)? у/]? 20
хаі коіг(оіостіѵ та арр.ата айтйѵ еі? <?ргкаѵа. хаі. ёсттаі т; растіХеіа
айтой гт>] X?. хаі ёкі9і)[лыооостіѵ оі ару_оѵте? тйѵ Рю[лаіыѵ той ооѵ-
хрот/]оаі кбХерюѵ хаі ой рі? Ебрыстіѵ, хаі фор-/]{Цсгоѵтаі айтой? ака?
б уйро? ту;? у^?. хаі ^оі-асгі б ^аслХей? е’хеіѵо? тбѵ •Зеоѵ, оті ёѵ тт;
раоіХеіа айтой е&охеѵ айтй б гіеб? та ауа-9а ті]? у?(?? а ойх е&о-25
хеѵ акб хдста/ЗоХ/і? хборюи. хаі ооѵхоіттзгЦоетаі б Р'аоіХей,? ёѵ ЕІр7)ѵт)
акб ётйу Хуѵ.
Пг Каі бкіосо айтбу аѵаат^стЕтаі Етеро? (ЗаоіХей? акб (Зорра хаі
коійѵ ахаЭароіа? [леуаХа? хаі аоіхіа? коХХа? хаі коіт]сгеі аѵорла?
рюуаХа? хаі стоѵ^еб^гі рі7]тёраѵ хаі оібѵ хаі а^еХтрбѵ {лета а^еХф^ѵ, зо
хаі’ «рёрес §е хаі той? рюѵа)сой?’акб та? ауіа? рюѵа?, хаі ооѵхоіт^стеі
та? [лоѵ7]ог/]ріа? [лета той ё'Эѵоо? айтой хаі кос^аеі караѵорііа?
[леуаХа?. оцлоі, о’і[лоі тбте тб уёѵо? тйѵ /рютіаѵ&ѵ. ойаі таі? ёѵ
уаотрі ёуойоаі?. хатакайсоюіѵ &е хаі й[лѵоХоуіе? той Феой. хаі тбте
хеХеусеі хйрю? б Яеб? (148®) кйр е^ ойраѵой хаі аѵаХыоеі айтой?. 35
хаі бкіосо айтой рааіХейаеі уиѵ(| ёкі т^ѵ ’ЕктаХофоѵ [ліара хаі аХХб-
фиХо? хаі оиухаЁЦосТаі ёкі тб кХеѵрбѵ той ѵйтои т^? ‘ЕктаХбфои.
хаі Хоікбѵ оуаі то тйѵ урютіаѵйѵ хаі ойаі соі, ёктаХо^е В«-
* въ рук. [лоѵохЕтсоріа
148
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
^ЗоХбѵ, оті то Во^аѵтюѵ той Ягой -атгб сои фЕО^етаі хаі т; ауюбйѵт]
ооо хаі оі ѵааі ооо атгб <тоо фЕО^оѵтаі хаі 7} бб^а сои кеоЕітаі. хаі
ойаі соі, етгтаХо^е Ва^ЗоХбѵ, тб ѵеоѵ Во^аѵтюѵ, хаі ойаі <тоі, тб уё-
ѵо? тйѵ у^рютіаѵбѵ. тгаХіѵ ёЯѵбѵ ётсс^роргт}, тгаХіѵ Рю[лаіыѵ <рбро?,
б тгаХіѵ офауаі хаі тарауаі. ёххХт;(7Іаі ооѵтрфт;ооѵтаі г; тгіоті?* ёхатаХйЯт]
уоѵаіхг? ооѵХаріраѵоооіѵ /Зрёсрт] тбѵ хахобб^соѵ. ха> Хоітгбѵ ойаі ооі,
таХаітгорЕ ВароХбѵ, 7] [лГ|Тг(р тгаабѵ тйѵ тгоХесоѵ, оті хХіѵеі хйрю?
т^ѵ бру^ѵ айтой ётгірітггрітгооса(ѵ) тгорб?. хаі та оф?Ха та тгіу^ хата-
тггітгТтаі хаі ой [лт( атгО[лёѵЕі ёѵ соі, еі р.г( отоХо? той МгуаХоо Ксоѵ-
10 отаѵтіѵоо, і'ѵа ехеі Ярт;ѵ7)<тсо<7іѵ йі тгХеоѵте? тг(ѵ ЯаХасоаѵ. (149)
аттарЯ^сгтаі бё хаі |ЗааіХгіа атг’ айтой хаі боЯ^сгтаі ёѵ тт; Рб-
хаі аѵаст/)огтаі гтгроѵ гтх^тттроѵ р.ёуаѵ ёх тт)? ’іообаіа?, б'ѵо[ла
айтой Дх[л, хаі тоте ооѵауЯ^соѵтаі ’Іообаіоі оі ёсхортгюріЕѴОі еі? тгб-
Хеі? хаі убра? тб уёѵо? тйѵ 'Ерраіюѵ тб аотгобоѵ. хаі аоѵауЯт)ооѵ-
16 таі ехеі хаі еХЯюоіѵ еі? ' кро<тбХо[ла тгрб? тбѵ расіХга айтбѵ хаі
ЯХііроогтіѵ тб уёѵо? тбѵ урпттіаѵбѵ ёѵ ттао^ тт) ут(. ойаі ур^атоі
аѵЯрсотгоі.
III. ВаоіХгооѵто? бё айтой ё^гХгосгтаі б аѵтіуріото? апб тбѵ
хахоуЯоѵісоѵ хаі рараЯрсоѵ той абоо хаі ёХгоогтаі еі? іуЯооѵ уа-
20 рібюѵ рлхрбѵ хаі ер/Етаі ёѵ тт) гороубрю ЯаХасоуі, хаі аХХіЕоЯт;-
СЕтаі око аХисоѵ ф. хаі Ёур.аѵЕі? угѵ^соѵтаі оі ф аХиі? “рб? аХХт;-
Хоо?. хатахорігйогі айтой? б еі?, ой тб бѵо[ла ’іойба? хаі ёпаіргі
айтбѵ тбѵ іу^Яйѵ еі? хХ?]роѵО[ліаѵ айтой, хаі груЕтаі еі? уюріоѵ Хгуб”
(леѵоѵ Гоо^Я хаі ЁхгТ “соХХгі тбѵ іу&йѵ X аруйріа. хаі тб бфарюѵ
25 бѵ-^оЕтаі хбр?] ттар&гѵо?, тб 6’ѵои.а айт^? „’Асіхіа", бібті бібіхіа? оіб?
[аеХХёі (149е) уЕѴ7зЯг(ѵаі ё^ айт^?, тб бё ёттбѵоріаѵ айтт;? „’Атгб-
ХЕіа“. айт^ уар хЕфаХі]? той іуЯбо? ёфо[лёѵід Ё'ууоѵо? уЕѴтутаі хаі
ооХтдфЕтаі айтбѵ тбѵ аѵтіурютоѵ хаі ё^ айт?і? уЕѴ^огтаі трір.7)ѵіто?
хаі ро^аогі айт?ѵ [л’^ѵа? ^б\ Ё'руЕтаі еі? 'крообХоілаѵ хаі уіѵЕтаі тта*-
30 рабасхаХо? хаі фаѵ^егтаі ^соуо? хаі тграофоХ'^? хаі ахахо?. то бфо?
т’^? ?]Хіхіа? айтой к^уЁсоѵ Г хаі аі тріуЕ? тт}? г(Хіхіа? айтой р-ёурі
тбѵ тгоббѵ айтой, [ляуа? бё хаі тріхброфо?, хаі тб і’/уо? тбѵ тгоббѵ
айтой р.ёуа, оі 6фЯаХ[лоі айтой б? б аот^р о крсоі аѵатёХХюѵ. оі
оббѵтЕ? айтой оі хатсо оіб^ро? хаі тб хатю оіаубѵюѵ 'айтой аба-
36 [лаѵтіѵа. хаі б Ррауісоѵ айтой о бг^іб? оібтдро? хаі Ейбѵо[ло? айтой
уаХхб?. у; бё угір айтой г, 6е^кі 7:7]угсоѵ у, [лахро^тд? (лахрораб»]?
гйбіаЯЕТо?. Ё'уЕі бё хаі еі? тб [лётсотгоѵ айтой урар.[лата тріа а х т,
хаі тб а бт]Хоі „арѵобріа.і“, тб х „хаі ё?арѵойр.аі“, тб т „тбѵ [лгр-іа-
* ВЪ рукоп. аі коі7]отоі?
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
149
оорігѵоѵ брахоѵта“. хаі Ёбтаі 6 аѵті^ріото? §і5асхыѵ хаі бібасхб- і
рігѵо?. & тй хаірй Ёхеіѵсо угѵг(бгтаі гйфоріа 'сітоо хаі оіѵои хаі
Ёкаіои, оіа ой угуоѵгѵ ало хгатарокт]? хбсріои. Ёѵ бе той; хаіроі;
Ёхеіѵоі; б стауо; гхуееі т-рлси фоіѵіхо; хаі б асхб; той хкг(р.ато<;
гх|3акеі (Збтриа; р, хаі б рбтро; угѵѵ^сгтаі ріирібриуо; хаі ЁхуЁеі ‘б
ріетра р, хаі б хбххо; той Ёкаіоо естаі бк6хк'/]ро;, хаі Ёстаі лаѵтоіа
харлобосіа локк^. хаі гстаі харлофбро; у/; хаі той? харлой; айтт;<;
лоі?]сгі ехатоѵталкаоіоѵа. хаі сйрфоѵкоѵ лоітрсосі тйѵ ’іоибайоѵ
гЯѵо; хаі оі ’ Іеросокорлтаі кеуоѵте?’ „бейте, лопріоріеѵ тойтоѵ тбѵ
лгріркелтоѵ аѵбра ^Засікеаѵ". хаі лоюйсіѵ айтбѵ расікеа хаі стефОи- іо
оіѵ айтбѵ Тріера; хаі (Зааікейсеі етт] "уіг. хаі ёѵ тй лріотоі етеі
айтой Ёхкеіфеі ласа убрто; Ёлі тг(; у^; хаі сй р.т; ейреЗт] гі; бкоѵ
тбѵ хбсрібѵ т]ілісі>ѵ ліѵахюѵ сітоо т] т(рлсі>ѵ старіѵс; о’іѵои ойте акко;
харлб;. тбте угѵ^сетаі коірдо; ісуорб; хаі оі ёѵ ті] стереа у^ фей-
’^оѵтаі Ёѵ таі? ѵт;соі; хаі оі ёѵ таі; ѵхроі; Ёѵ тд стереа, хаі угѵг(-15
сетаі ѵбсо; Ёф’ бк>]ѵ т^ѵ у;ѵ хата сліЗарі7(ѵ хаі блт;аѵ хаі Хоірлос р-ё-
уа; о; ойх Ёугѵето лсолсте есо; (150®) той аійѵо; Ёхеіѵои. хаі есоѵтаі
оі аѵЗрсолоі алоѵгхрюрігѵоі. б сіхаю; рібкі; ссоиетаі б аріаотокб;
лой фаѵгТтаі; хаі тбтг ё^гкейсоѵтаі та ахаЗарта лѵгйріата хаі та
’баірібѵіа та Ёѵ т'у) аіЗйссір хаі та ёѵ той; хріріѵоі; хаі фараууаі; ю? 20
а[хр.О5 т^с Закаос'/]<;. хаі хсккгрЗ^ооѵтаі хаі айтоі лгіра^оѵтг<; той<;
^рестсаѵрйс хаі аѵаіройѵтаі тйѵ уоѵаіхйѵ та рреф'/] хаі айтоі Зтр.а-
ооооіѵ айтаір. хаі тоте Ёсоѵтаі оі аѵЯрылоі Ёліхакойріаѵоі тбѵ За--
ѵатоѵ хаі аѵасхалтоѵтеі; та ріѵт;р(,ата хаі АЁуоѵтеі;' „ріахаріоі хаі
тріор.ахарюі Ёстг ёсгіс оі лротЕргот^ааѵтес, бтг ойх Ёф&асатс “га? 25
ѵІрлЁросс тайта<;“. хаі оі хатерубрігѵоі ёѵ тд Закааст] хаі ХЁуоѵТЕф*
„хаталіЁты г(р.а<; 6 Зор.б<; тйѵ хир.атыѵ сои хаі ауіа Закасса". хаі
тбте 3’р'/)Ѵ^бЕі ласа сар^ тйѵ Рыр.аісоѵ. хаі тйѵ ріѵ ’Іои&аіюѵ естаі
лрбохарт] хара хаі ауаккіаок;, ёх тйѵ Рсор(.аісйѵ (&Ё) Зкіфк; хаі сте-
ѵоусоріа білб ласт]<; аѵаух’/]С тйѵ лоѵ'/]рйѵ ^аірібѵсоѵ. хаі угѵт)сгтаі зо
уѵ; йолгр уакхб; хаі ?7]раѵЗ’7)СЕтаі ласа ротаѵтр (151) хаі лаѵ §Ёѵ-
^роѵ хаі лаѵ аѵЗо<; елі т^с ут)<; ЁхкеіфЕі. хаі ^раѵЗтроѵтаі аі кір.-
ѵес хаі оі лстар.оі хаі та фргата хаі оі Ёхр.а§г<; тйѵ й&атсоѵ біло-
^раѵ&дсоѵтаі. хаі тбте б аѵтіуріото<; ареі кіЗ'Оѵ Ёѵ тай; уЕроіѵ айтой
хаі кгуег „лістебоатЁ ріоі хаі Ёуй той<; кіЗооі; тойтои? лососи бср-35
тоо?“. хаі тбтг лросхуѵ^ооооіѵ оі Іои&аіоі оі Агуоѵтгр* всй гі уріотб?
оѵ г^рігіс Ё^гоубрігЗа хаі 8іа сг локка Ёккйлтргѵ Т|ріа? тб убѵо? тйѵ
^рістіаѵйѵ“. хаі тбтг ріеуакаиу^ОЕі б аѵтіурютор кгусоѵ^ той; ’іои-
^аіоір* я(Гі] ойтю? килгісЗг* б<ргі рмхрбѵ хаІ_г!^таі тб' уеѵо? тйѵ
^рютіаѵйѵ тб ті? ЕІр.і ЁусЬ**. хаі аі’ргі фіоѵ^ѵ б.аѵтіурюто? лрб? тбѵад
150
ВИД^ВІД ДАНІИЛА.
л ахрбтороѵ кётраѵ Хауоѵта- „^еѵоо арто; ёѵсбкюѵ тсоѵ ’1ои&сіо)ѵ“. хаі
карахаХойоа тетра уіѵЕтаі 5рахо;. хаі Хеугі б &рахо; крб; тбѵ
аѵтіу.рютоѵ „со кааг(; іѵорлаъ хаі аЗіхіа; текХ/зрсорЕѴЕ, а ой ^йѵасаі
ті коіеі;“; хаі хатаюуоѵеі айтоѵ б йрахсоѵ ёѵсбкюѵ тсоѵ ’ІоиоаіыѵЛхаі
5 тоте Ё^еХёйаоѵтаі аѵ5рг^ у хаі ^гХЁу'^оѵоіѵ айтоѵ фгйотт)ѵ хаі кХа-
ѵоѵ. хаі оі аѵ^ре? ойтоі оі у оі <$йо ёх той ойраѵой хаі б еі; ёх тт,;
у7)<;, хаі (151е) терікатойспѵ гркрооЭаѵ той аѵті^рісгтои хаі Хёуоѵ-
те;' „ойаі ооі, ёруата т?,; абг/.іа; хаі хХт(рсоѵбрЕ той аісоѵіоо корб;“.
хаі терікат^оооаіѵ ёѵ 8Хт) тг; ут} хра^оѵта; хаі Хёуоѵта; крб; той?
|0 таВХір.рЕѵои; урютіаѵой;- „ахойоЕТЕ, оіоі тсоѵ аѵ9рсбксоѵ, хаі р<]
ттро<7хі>ѵт)сатг айтоѵ, оті -обх ёатіѵ б урютб; аХХа ой ЯеооеР?,; аѵ-
Ярс^ко;, еі айто; ёотіѵ б аѵтіурюто;“. хаі коХХоі урістіаѵоі бра-
рсоаіѵ крб; тоѵ; ко§а; тсоѵ ауісоѵ хаі Хёуоѵтеі;" „ті тгоі/;осорЕѵ, ауюі$
т;р.ЕЦ оі ^ріатіаѵоі. кой хрир/}<7сорЕ{)а‘‘; хаі коХХоі тсоѵ ^ріатіаѵсоѵ
16хрѵр/]9-7]5оѵтаі ёѵ орЕоіѵ хаі октДааіѵ хаі тай; окай; т?(<; ^св-
9'Г1соѵтаі, і’ѵа рс; айто'л; хатаХаЗ^ б &6Хю<; Еар.оиТ|Х. х.аі Ейрсоѵ
б аѵтіу^рі(7то<; тойтои; тойс у аѵ&ра; аѵаХсоааі айтой? ёѵ рауаіра.
хаі кХ^рсоіЦтетаі тб р’/)9ёѵ йкб той кро<рг(тои Даріі?" „тоте $ѵ/;(ло-
оіѵ ёкі тб 9иоіаот/;рі6ѵ сои (лбсуои?". хаі той аѵп^ріотоѵ ра^іХейоѵ-
20 то; хаі тсоѵ ^аірбѵсоѵ ёХаиѵорЕѵсоѵ тсоѵ ’іой^аісоѵ хаі ѵареХЕ (?)
тойтоѵ хата тсоѵ уріатіаѵсоѵ, ёууі^Еі ?рЕра хоріоѵ рхуаХт} хаі
уеѵѵ^оатаі хр!сі; хаі (152) аѵтакбсооі;. хаі кХаѵт] той ^са^сХои
теаЕІтаі хаі аѵ9^теі тб фсб; той хбсрои б Хрістб? б хйрю;’^ріоѵ хаі
РаоіХай; ТІ5; <?бс/;;, & крекгі каса <5с^а хаі тір^ хаі храто; еі;
25 той; а;йѵас, ар.^'ѵ.
Парижской Націон. Библ. йе (опдя дгесв Л? 1295.
Ѳгр.атюѵ кері т^<; КыѵотаѵтіѵоѵпбХЕіо<; хаі ітері тт]с
аХФоЕЮ? айт^е ѵтто тйѵ ’Іор.а7)Х'.т&ѵ.
I. Ката тф хаірф раоіХеііх; той тйѵ Рыр,аісоѵ ах^лтра хатЁуоѵ- і
то? хйр Маѵоѵг.Х той ПаХаюХбуоѵ г;ѵ ті? уѵѵ/, х*і тіѵа иібѵ Ёуоѵоа
т’ойѵор.а ’коаѵѵг^, ѵатероѵ 6ё хата т?(ѵ тйѵ у.оѵау&ѵ та^іѵ хаі ’Ісо-
о^ф {ЛЕТоѵор.ао9Ёѵта. ‘^тц хаі ^рѵоохХаВаркот/]? ^еслоіѵ»з<; т^<; той
рааіХЁы<; р^тро? тр. той раоіХЁах; бе уда т/) г(р.Ёра пкгріоѵ у.а.^г'С.о- 5
ріЁѵоѵ т^<; §Еблоіѵ7]<; тт]? айтой [хитрое; ц беалоіѵа лрб? т?(ѵ уѵѵаіха
Ёхеіѵідѵ тг,ѵ урѵоохХараріаѵ &?/]’ „біа ті б ѵіб; соѵ лХбсоѵ хата то
еіы96<; айтой е\> тф лаХатіы ойх еіоеруатаі, іѵа хаі г(р.а<; -9ЕЫрг“;
у; 6ё р.т]г>]р айтой тд ^еакоіѵт] алехріЭ/]’ „ауіа р.оѵ бёолоіѵа®, Хеуоѵоа
оті, „іѵ тф [ла9т)р.аті айтой уртдуореТ хаі б тоѵтоѵ ха97]угр.ыѵ і'аоѵ ю
той і^іХЕроѵѵхтіоѵ біб&аіѵ айтф хаі біа тойто ойх аохоХеі' тоѵ
ёХ9е'іѵ Ёѵтай’Эа ёѵ тф лаХатио". б бе раоіХЕѴ? тТ; уѵѵаіхі Еф-/]'
„хаі ёѵ лоіа /-И/ЗХср ауоХа(еіи; 6ё уѵѵг/ „ой уіѵйахю*. б расіХгѵ<;
8 г т.росгтяѣг 'И) уѵѵаіхі і'ѵа тф ѵій айт^<; е’ітгт] хата то айрюѵ
аофаХйс ёХ9еіѵ ёѵ тф ттаХатіы. тгростЕта-ллЁ^оѵ §і той (ЗаоіХЁю? іб
^ХЯеѵ ёѵ тф згаХатію. хаі ХеуЕі айтф б (ЗаізіХЕй?’ „ёѵ тгоіи) р.аЯг([латі,
’1юаѵѵт(, с/оХа^Еі<;“; б алЕхріѵато’ „ёѵ Ор.т[рю тф ког^ті], ауіе
[лоѵ &Ё'7гсота“. тгаіііоѵ 5ё т^ѵ тоте тф расіХЕі ѵ^теюѵ тойѵоріа ’коаѵ-
Ѵ7)$ б хаі ѵотЕроѵ растХайі; уЕѵбріЕѴо?. ттроогта^Е 8г о ^абіХеѵс; тф
ЁтЁрір ’Ісоаѵѵт] і'ѵа ЁууФр.юѵи коі7)07) айтф тф ѵіф той раоіХсоэ? хаі 20
Ётті тт)ѵ айрюѵ ЕІбфЁрт; айтф хаі аѵауѵ&ѵаі Ёрлтроо9гѵ тоѵ РаоіХЁіо?.
ёііеі§г) Ёхоіт)бгѵ х«і ЕІбЁфЕреѵ, ха9Ф? б (ЗаоіХей^ айтф ігрооЁта'ЕѴ, і’ѵа
ТіХато айтф іѵа хюхѵ/] тб тгаі&оѵ тб р-ЁХХоѵті уЕѵгоЭаі рааіХЁа хаі
аѵауѵ&ѵаі тб Ёууіорііоѵ олЕр айтб? ёпоіг(6еѵ. ёзтеІ 8г аѵгуѵю хаі
7)Х0Ѵсеѵ айтб б {ЗаоіХЕѴ<; офб&ра ?;ргбЕѴ айтф хаі ЁфТ] тгрб? т^ѵ 8га- 26
поіѵаѵ „рХетіЕк; тссЬс та Ёууйр.еѵа оі ѴЕаѵіахотгоі (302) тгрбъ тбѵ ѵеаѵіітх-сѵ
ауыѵі^оѵ(бі) ёѵ тф р.а9ѵ;р.аті, оті ало т^ѵ а-»,)р.гроѵ -8ЁХы той Еіѵаі аг
152
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА..
1 Ві^авкаХоѵ той рраірои? тоо [лЁХХоѵто? у&ѵІс8а.і /ЗасіХЁа“. (лета <5е
іхаѵа? ^р-Ёра? Ёпеі&д хаі йі&йсхаХо? той расіХЁсо; ЁхХт)гЬ) 6 ѵео?,
ёЭДтеі то ^асіХаіоѵ б пат^р тойтои тоо ѵЁои, оті „ёпеі г, ауіа рааі-
ХЕіа просг'та^гѵ угѵЁсЗаі тбѵ иіоѵ Ёр.бѵ бібасхаХоѵ той расіХЁсо?, іхе-
б тейсо, бтаѵ сйѵа^і? уЁѵг(таі тйѵ 5і§асхаХсоѵ, Еіѵаі хаі тбѵ Ёрібѵ ѵібѵ
еі? тг,ѵ сѵѵа^&Ёѵтсоѵ". б расіХей? І'сриу я-9еХсо Еіѵаі ооі тойто“. Хошбѵ
бфЁпотг б расіХей? * т/НХідсЕѴ Ё^ета^аі пері той і[38бр.оѵ аійѵо? еі
[леХХеі хаірбѵ протс&і]ѵаі тЁХо? угѵЁс&аі. просЁтаЕгѵ б расіХей?
хаі сиѵт,/-8г,ааѵ паѵте? оі софоі * тт,? поХесо? тріахоѵта. у 8 ойѵт^і?
Ю 5ё ёѵ тф паХатісо Ёуаѵато.8 іотаріЕѵо? хаі ойто? * б ѵео? * пХт]оіоѵ
тоо (ЗасіХЁсо?. тіѵе? §1 тйѵ оофйѵ 5і^аохаХсоѵ Ёхгіѵсоѵ еіпоѵ про? тбѵ
раоіХЁа, оті „гі р.Ёѵ Ёсб|лаѵоі аѵВрсопоі хаХо'і гсоѵтаі, хаі етеро? Б аѵ
про&еІ7]“. аХХоі 8ё оті „еі ілеѵ хахоі аѵврсопоі гсоѵтаі хаі урбѵоі аѵ
ЁхХе(<]>С0Сіѵ“' ЕТЕрОІ б'Ё ЕІТГОѴ „ЕСО? 6 тйѵ гпта у_іХіабсоѵ урбѵсоѵ ЕСОѴ-
16 таі ’ г,рійѵ [лбѵоѵ".’ пХт^сіоѵ §ё той расіХЁсо? патт,р ті? пѵеиріатіхб?
айтой т;ѵ, уЁрсоѵ ріѵ со? Ётйѵ х^т, <рроѵт,[лбтато? Хоуісбѵато? зофсбта-
ѵо? ауісотато?-8 т,хоие оё той? Х.буои? тйѵ софйѵ хаі ойх (хтгхріѵато
ойбеѵ. Ёха-ЭЁ^ЕТО і?Ё хХіт^ѵ гусоѵ тт,ѵ уеіраѵ Ёпі тг,ѵ <?Е^іаѵ асаубѵа.
хаі отрасргі? б расіХгй? прб? айтбѵ тбѵ ауісотатоѵ аѵбра ХЁуЕі айтф.
20„§іа ті, 7) ог, [лауіотѵ; ауісобйѵт,, ой ХЁуеі? тіѵаѵ Хбуоѵ пЕрі той Ёр.ой
Ѵ/ртірихто?*; хаі апохрі-9гі? тіо расіХгі хрифісо? есрт]* „Ропота р.ои,
дои 8 ѵйѵ хаірой оі аѵЭрсотгоі ой ХЁуоооіѵ [лЁѵ еіѵаі а~б ті/ѵ^?, Хё-
уооаі 8ё еіѵаі атгб ріауіа?. хаі еі р.Ёѵ Еітгсоріаѵ ті, тгоХХой? 5ѵ атгоХЁсю-
|леѵ.® аХХоте йоі1® 8бо бріой 10 6[ліХ^сО[ЛЕѵ“. Ётгеіог, б (ЗаоіХей? тайга
2б-7]хоиі7Е, аѵаста? а~б той Эрбѵои айтой хаі Харсоѵ тбѵ ауісотатоѵ тгѵеи-
(латіхбѵ ЕісЁр^етас Ёѵ тф тарііср айтой тф раоіХіхф. Ёусб &Ё ’ісоаѵѵѵ;?,
о? &$а<гхаХо? ЁуЕѵ6рі7]ѵ той “ раоіХЁсо?,“ ^хоХоиЗоѵѵ аріа ёхеіѵоі?,
Ёкаі аі^оѵ тб •Ѳароо? про? тбѵ раоіХЁа. б ауссотато? 5ё ойто? пѵео-
[латіхб? Ёуѵ] прб? тбѵ |За<тіХЁа.
30 Н. „Гіѵсозхе, ауіЁ [лои деспота, бті апб той ѵйѵ есо? аѵ пареХ-
Эсоаі' хр°ѵ01 ** р.«ртісо еі? та? Ёѵѵага? Тріера? ёѵ ^[лЁр? 8
пері Фраѵ Ёѵатцѵ т7)? т,р.Ёра? сн)р.еіоѵ уеѵ^иетаі Ёѵ тф ойраѵф. хаі
еі (лёѵ уеѵг,<іЕтаі ойтсо? ёѵ тойтоі? тоі? Ёпта аійоі хаі тёХо? уеѵг,сетаі
* Отсюда начинается Патмосскій списокъ № 548 такимъ образомъ:
О РасіХей? *Е|лрі.аѵои?Х б ПаХаюХбуо? т,'&ЁХ?]сЁ пота Ё^ета^аі пері той
Ё|3§6иоо аісоѵо?.—* <?і^асхаХоі. —‘ 8—ёѵ Тф паХатісо. —. *—4 Ёусо б
соуураіра[ЛЕѴ0? тайта. — в доб. хаірб?.—* есо? тт;? сі>[ЛпХт]рсоСЕСо?.—
’ Ёсетаі.—8 доб. хаі то о\ р.Ёуа пасйѵ тйѵ аретсоѵ пгпХт;р<ор.еѵо?.—
9 хаірб? ойх Ёоті хата тб парбѵ еіпеіѵ ті.—40—40 ійіа.—44—44 той ѵеой
РасіХесо? хорой ’Ісоаѵѵоо оіой той расіХЁсо?.—4 пеѵте хаі §Ёха.
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА. 153
тоѵ хбор.оо. гі бг ой угѵт;огтаі то <Л]р.гіоѵ, крос9т;бгі аѵ б Ого? хаі открой? '1
урбѵоо?^. гусо 5г Хгую хаі (Зграім тойто, оті аѵаухт; Іѵауеѵт;таі то т^-
р.гіоѵ.1 Хгусо 5г ооі, оті 2 * угѵтроѵтаі хаі гтста оіхоирігѵіхаі сйѵо5оі хата
той? гкта аібѵа?. гі §і йр-гі? пХаѵт)9'’г;ого9'г хаі гтграѵ оіхои[лгѵіхх(ѵ коі- 5
% /;сгтг ойѵо5оѵч2 хаі аит/; аітіа угѵ^огтаі і’ѵа тсоѵ ’Ісраѵ;Літсоѵ г'9ѵо?
Ёѵо^Х'/]9т; хаі Хоір.6? ріуа? угѵт;огтаі етті урбѵои? тргі?. гі 5г Хоір.6? ой
угѵГ|бгтаі, б ’Іор.агД гѵ аотй хтісгі кХт^оіоѵ тт;? КсоѵотаѵтіѵоокбХгы?.
тб аотѵ 5г гхгіѵоѵ р.'/;ѵйагі ті]? кбХгсо? кбХгрюѵ. Ёкгі5г; айтб? б
’[<і[лаг,Х ахойгі оті оі уріатіаѵоі хата тойтоѵ рсбХоѵтаі ЁХ9гіѵ, бтаѵ ю
5г б 5гокбт/;? б Драуаогі? 8 соухатгйагі, тотг коХіорхіо9г(агтаі г( г
КсоѵотаѵтіѵоокбХі? йкб тсоѵ ’іср.агДітсоѵ. коХХаі 5г ѵ7)аоі тбѵ 'Іорса^Х
айтоѵ лроохѵѵТ|бОѵоіѵ. а<р’ стой т; кбХі? й~б тбѵ ’Іор.ат(Хітбѵ хрои-
оги9г(огтаі етті4 урбѵоос оѵоулаі т;рііои 4 апбхгітаі -поітраі оі урютіаѵоі
стбХоѵ [лгуаѵ. іереі? 5г хаі рсоѵауоі хаі каоа г( тсоѵ аѵйрбксоѵ фйсі? ® 15-
ахоѵтг? хаі и./] (ЗооХбрсгѵос Ёх 9гіа? ѵгйогсо? гістгЛгйсггтаі гѵ Кюѵотаѵ '
тіѵоѵкбХгі, гі [а/; гѵ тбкоі? 5е тюі тіѵг? ЁхХгхтоі оѵ? [щ -йеХсоѵ б
хйрю? коргоЭт;ѵаі ЁхгІѵоі акоХгі^гЦооѵтаі. (320е) тооойто? 5г б атб-
Хо? угѵт]і7гтаі оті аѵ хгфаХаі 9 оі аруоѵтг? той отоЛои ’іооѵтаі сбог)
/іХіа5г? гр5орі)]хоѵта. ка? 5г ті? тойтсоѵ Іуоі аѵ йітоха.тсо айтой 20
аѵорг? уіХіа5г? 5гха. ѵаѵато)сг(ооѵтаі гтті тх(? 9аХасіг(? хаі тюрей!)/;-
аоѵтаі гі? тб~оѵ Хгубрігѵоѵ КоѵтоохаХіѵ. тойтсоѵ ог гхгі стѵѵауор.еѵсоѵ
б ’іор.ат;Х іосбѵ хаі аергі? т^ѵ тіоХіѵ тіоргѵ9т;<7гтаі глті т?(ѵ ’Лсіаѵ Іѵа
<7со9'7). айтоі 5г Хоіпоі-оі ар]/оѵтг? той стратой’ гріѵ раХойоіѵ ауа-
[лгооѵ айтбѵ, ті? аѵ ар^'/) “?;? ттбЛгсо?. ётсі т/,ѵ гріѵ ог тайт/]ѵ ^і- 25
<рэ? гХі'оѵ'тіѵ хаі хатахбтттго9аі 9гХ'г;ооѵоіѵ ёѵ аХ).г^Лоі? оі урютіа-
ѵоі. етгі тооойтоѵ хокг, угѵ/іагтаі аѵ9р(отссоѵ, сботг каѵта- та хоіХ<Ь|лата
хаі каса у/)' тт;? кбХгсо? аір.ато? тгХ-/;с>97Іагтаі сботг хаі р.бауо?
трігт/;? тб аІр.аті-кѵіуіогтаі хаі орарегітаі гѵ тб-кгХаугі тб аір.а
сбогі ота5іоѵ? іт;. р.гта 5г т/;ѵ хокг(ѵ 8 хаі 8 т/(ѵ оѵр.срораѵ тайт/;ѵ гѵ 30
г; каѵтг? оі аріартсоХоі хатахотт/іооѵтаі хаі гі? г? айтбѵ ой осо-Этр
огтаі, тотг ауугХо? атс’ ойраѵой хатар^огтаі 5іа ѵгйогсо? Фгой, еусоѵ
Ёѵ '/гірі ах7]7гтроѵ хаі ^ііро? той аукотатоѵ Ксоѵотаѵтіѵоѵ хаі тбѵ
гір/;ѵіхбѵ 9 отгфгі (ЗаоіХга, о? хаі айтб? р.гооѵ каѵтсоѵ готаі гѵ тб
коХерло. осбогі 5г айтб то ^іфо? хаі тб оѵорса айтой гЛет;[лоѵаѵ ха- §5
Хгогі. Ёргі 5г айтб’ „аѵ5рі(^оѵ хаі іоуѵг“. гй9й? 5е г( ері? хаі б ко---'.
Хги.о? Ёхгіѵо? ігаіі8г,с7гтаі. тргі? 5г ауугХоі тбѵ ^аоіЛга аройоіѵ хаі
1 ДОб. гогтаі 5г тб гг^іхгІоѵ ?Іфо?.—2—2 оті угѵт)огтаі оіхоѵр.гѵіхт;
айѵо5о? хаі йрегі? к?.аѵ/;')-/;ого9г. — 8 Ксоѵсттаѵтіѵо?. — *—4 нѣтъ:—
5 та^і?.—'доб. хаі. — ’ доб. тбѵ ^рютіаѵбѵ.8—8 нѣтъ.—9 доб. хаі^йуіоѵ.
20 '
І54 ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
1 етеі 1 тту ‘ Ауіаѵ Еоеріаѵ тгорейоооаіѵ айтбѵ хаі 1 отёфооаіѵ айтоѵ |3а-
оіХеа. ітаѵте? 8г оі аттоХекрЭ'ёѵте? той 7гоХер.оі> аѵ&ріогсоі оі * хаі оі-
хаюі бѵте?2 Т| хрб? аХХт(Хоі>? хаи-З^сетаі есо? оѵ хаѵте? оі
ар.арт<оХоі фОарбсіѵ. ёхеі 8г хорги9г1ооѵтаі 'іѵа тгросхиѵ^сійсіѵ ай-
5 тбѵ. еѵ б'Хы тф х6а[лср сиѵаутіусоѵтаі оі аѵОрыкоі Іѵа тгро'глиѵ^сыоіѵ
айтбѵ. і5ібѵ 8г б рааіХей? ёру_ор.Еѵоі>? 3 р.ахр69еѵ тгросаѵаот^аетаі
айтой? 4 хаі тгеріуары? хаі аотгасіы? Б ^ё^етаі айтой?. 6 ёр(отг(<7еі <?ё
б 0аоіХей? айтой?. 8 „~б9еѵ ё<ттё“; айтоі &ё атохріОгѵте? 6 баті? естаі
хаі тбѵ тблоѵ оЯеѵ ёсті. ёреі б расіХей? іё 7 той? ёр^орлёѵои? ёхеі
10 ХР'ІР’®™ Ейгрует^сгі. ёхеіѵоі 8г ёрсот^со.оіѵ айтбѵ пті еіоіѵ тайта
та 7р7)[латав; б оё ахохрі-Эеі? ёреі айтой? „б'ті тайта хаі ттХеіоѵа
еьегіѵ оі’ йр.а? хаі боті? ЭеХеі ёХЭгіѵ ёѵ тг( ттбХгі, ёуіо сысео айтоі?
арѵгсеХ&ѵа? 8 хаі оіхіа?, хаі еі' ті ^ЗойХетаі хаі ёусо г'аор.аі ы? еі?
тй> аоеХф&ѵ айтйѵ". ы? ётл урѵісѵ оё ётота оі аѵВрыттоі сиѵаууЦ-
іВооѵтаі ёѵ ту; ттбХеі хаі ттастаі бё аі ѵуееі? ёр^ркоОідбоѵтаі тб 9 рс/;
еіѵаі ёѵ айтаі? аѵ'ірсотгои?. ёѵ 8г тоі? % урбѵоі? г, 40 тгбХі? аѵ&ры-
ксоѵ урютіаѵібѵ тгаѵтыѵ ар.а уѵѵаіхі хаі тоі? техѵоі? айтуѵ 41 тсХт]-
сЭт^гтаі тоте б (ЗасіХей? ёреі хасіѵ ёхеіѵоі? тгатёраі? хаі а§еХ<роі?
т1р.Етгроі?‘ „хаХбѵ &ѵ гіт] хата тйѵ ёѵаѵтііоѵ ёХЭ'ЕІѵ '^рш? 'іѵа тбѵ ті-
20 [люѵ отаирбѵ хаі тыѵ т;[ЛЕТЕріоѵ тб аііла ёх§іхг(осо[лгѵ“. тоте ттаѵтг?
рліа срсоѵт) ёройсіѵ „тб абѵ ѵ)гХт][ла уеѵёоОсо, вестгота р.оо бсуіг, ха^
оті Фюѵ?) -Зеой ёѵ тф оф атбр.аті ёЛаХ^З^. хаі &іа тойто тб обѵ
тгрбстауріа уЕѵгсгЯіо". тоте б /іаслХей? айтб? аѵаота? хаі тга? б Хаб?
різт’ айтоб хата тйѵ ’ІоріатзХітйѵ гсоргиіЦсоѵтаі, тоте б Хбуо? б
26 угура[хр.ЕѴО? ~Хг;рсо-8^оЕтаі б Хгуюѵ „еі? (?иб?гтаі уіХіоѵ? хаі §йо
[ЛЕтахіѵт)<70і>біѵ [лиріа&х?". гы? 8і тыѵ Фраіыѵ тгиХ&ѵ, а? б РасіХгй?
МахЕбоѵсоѵ ехХеісеѵ, хата&ііоі-оілуіѵ айтой? ею? ёѵтаиОа, тбтеа ёреі б
расіЛЕй? оті оі ’Ісріа'/іХітаі тгХеоѵ ^аѵахХтдоіѵ 42 ойх ё'уоисіѵ хаі ой
рібѵоѵ Тойрхоі йХХа хаі 2арахг;ѵоі хаі Ехй9аі. тоте 8е
30 5трафѴ)і7Етаі ёХЯЕІѵ ёѵ т$ ибХгі. ЕібЕруор.ЕѴОі> оі {Цсаироі тт)?
ут;? аѵоіуіЦооѵтаі хаі отто&гѵ естаі уросб? аруиро? ёхеі у у/}
хаиѵбѵ ёх^аХеі. б ауайб? оё хаі ёХе?р.іоѵ расіХей? ёреі' „еіоеХВетс
хаі ’Іоете ті б хатгѵб? ойтб? ёстіѵ“. хата то тгрботаурла 8г той ^асі-
Хесо? ЕісггХЕйооѵтаі хаі Ейр-/)боѵс;іѵ {Цсаирбѵ урѵоіои. уаріое!41 8г
35 айтоі? тгаѵ тб урооіоѵ айтб 43. рита 8г тайта хаі етера аХХа-ейр^-
4—4 еі? тбѵ [леуаѵ ѵабѵ т^? ауіа? сосріа? атгауаубѵтг?.—2—2 оіті-
ѵе? хаі біхаюі гооѵтаі б'ті.—3 ёрубр.еѵоѵ.—4 айтф.—5—5 атгаоі 8і%г-
таі айтбѵ.—6—6 айтбѵ тгбЯгѵ ёотіѵ; айтб? 8г атгохріЯеі?.—7 доб. айтбѵ
хаі тгаѵта?. —8 Хѵ/іа.—9 ібате той.— 40 тгаса т;.— 4 4—44 айтйѵ. —42
йѵаррисіѵ.— 43—43 нѣтъ. *
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
155
ооооіѵ хрЕІттоѵа тойтсоѵ хаі Ётгра. тооойтоѵ <5ё Ёотаі то кХті&о? тоо 1
дцсаироу, сосгте ріктЕіѵ хаі Ёѵ ту) у# ргрос; &.гіуоѵ аурт;<утіа? еѵехеѵ.
уар а 8г р.ЕуаХтз хаі ауаХХіаоі? ёѵ тф хоор.<р Ёотаі. хаі ой^ЕІ? о
а^іхйѵ г( б а§іхойи.Еѵо? *. бйоеі бе хаі г, у?) харкбѵ уеѵт][лата>ѵ коХ-
Хйѵ хаі, хата т^ѵ кароір.іаѵ, ілёХі хаі уаХа рейсЕтаі. Ёѵ урбѵоі? 8г б
тргі? ё'отаі б раснХей? Ётгі т/;ѵ бію^іѵ тйѵ ё&ѵйѵ, Ёкеіта 8г Ёкі т?(ѵ
кбХіѵ 4 еісеХ-Эѵ, хаі аѵакао8г(оетаі Ёѵ /ара хаі ауаХХіаоеі р-еуаХу]
урбѵоо? х. [ЛЕта 8г тайта б оіб? айтой раоіХейсгЕі хаХб? ёѵ урбѵоо?
у Ёѵ уара хаі ауаХХіаоеі ріЕуаХт). йсгтероѵ §ё хаі ЁТЕро? /ЗасьХеѵіо'Еі
о? акб той уеѵои? айтйѵ Ёотаі Ёусоѵ й[лбтѵ;та хаі [лісаѵ8рсокіаѵ 1°
коХХу;ѵ, хаі т; РааіХсіа айтой Ёотаі Ёкі ріт^ѵа? (3. тоте бе ’Еѵйу хаі
НХіа? хаі б ейаууеХіот^? ’Іыаѵѵѵ;? б ѲЕоХбуо? ЁХЕйооѵтаі каоіѵ
ху)рйттоѵтЕ? тоі? урютіаѵоі? оті кХаѵос ті? Ёруетаі. (ЗХёкете 8г [л?)
кХаѵу]8^тг й? тб ауюѵ ейаууеХюѵ тойто бт;ХоІ“.
ІП. ’Еуй 8г ѵзос; уѵ тоте хаі ёкеі&г( бібаохаХо? ЁхХА^ѵ той 316
РаоіХЁсо; Ёу8раѵ ЁраХоѵ еі? ЁріЁѵа оі той каХатіоо аруоѵтЕ?, ^8еХоѵ
§Ё хриф&о? акоХЁоаі р.г. Ёуй 5ё аѵауыртуа? соріФЁрЕіѵ тоот’ ^ут)оа-
ріеѵо? еісеХ'&еіѵ * уткХоѵ 5 ёкі тіѵо? кХоіоо ёѵ ту) той'Ауіои "Ороо?
[лоѵт] е. той хаірой бЁ Ёѵаѵтіоо бѵто? Ёѵ тд угрю тд Хіы еі<тг1Х8’ОѴ ,
Ёѵ тй ѵаф ое тг(? йкерауіа? Ѳеотохоо т7(? ПаосоХокт]? Хгуо[лЁѵт]; 20
хатф<г(оа гю? ой сиры кХоіоѵ ёХ-Эеіѵ ёѵ тф ‘ Ауісо ”Оргі. Еіу оѵ ое
каѵтЕ? 7 Ёѵ тф ѵоі тбѵ Хбуоѵ ёхеіѵоѵ той ауіоо уЁроѵто?, оті Ёѵ тф
хо8г хаірф акЁхгіто тб е>7][лгіоѵ уаѵзітЭаі ёѵ тф ойраѵф. ЁуФ &Ё Еіуоѵ
уЕурарі[лгѵоѵ тбѵ хаіроѵ хаі тбѵ ріііѵаѵ хаі т^ѵ т^ріЁраѵ 8. хаі ^Хгіоѵ
ёѵ т7; ауора т^? Хіоо хаі Е&рбѵ тіѵ“; ару оѵта? Рсѵ[лаіоо? у <5ѵ та 25
бѵб[лата б [леѵ еі? Ройоо? 9 б 5ё ете?0С Міо[ліХаѵт)? б §Ё аХХо? Тг-
трауоѵт)тіс. еікоѵ 8г крб? айтой?, оті ог^гроу Ёкі тг(ѵ Ёѵатт^ѵ Фарѵ
акбхЕітаі уЕѵЁоЯаі отллеіоѵ ёѵ тф ойраѵф. ЁхагЦсаѵ 8г ЁхеТ Ёѵ тт)
4уора хаі ооте Ёфауоѵ ойте Ёкюѵ ею? ЁфЗаогѵ Я-т; сора. ха8*
бХ’/;ѵ тру т(ц.Ёраѵ офо&рй? |ЗорЁа? екѵееѵ хаі ѵЁ^7] ^ѵ коХХа. Ёѵаттд30
(5е Фра хатЁкаѵогѵ б аѵгр.0? хаі б ойраѵб? хаЯарб? ЁуЁѵгто. хаі каѵ-
те? б[лой еЙоілеѵ тб (цриіоѵ. ёѵ тф [лгргі &ё тф /Зоэгхсо ёѵ т^ ѵ/)ои
Хіо? Ёотіѵ’ эро? ХЕубр.Еѵоѵ "Еко?. І’ооѵ оё той брои? ёхеіѵоо Ёіраѵт] ті
о^рігіоѵ Ёѵ тф обраѵф. ^ѵ оё тб гг^р.еТоѵ ^і<ро? й? хаі ауійтато?
Ёхгіѵо? уЁрсоѵ крОЕікгѵ. акб тойтоѵ оё хатгѵб^оа х.аі ЁкЁотЕооа оті35
акб &гой тра.у каѵта акЕр б аую? уЁрыѵ ЁХаХ7]0ЕѴ.
‘ доб. ёкеі^ оі а^іхойѵтЕ? ЁЕоХо8рги8т;ооѵтаі крй/)Ѵ акб тг(?
у?!?.—2 раоіХіба кбХіѵ.—3 той ѵеоѵ.—4 акЕХ{)Еіѵ.— 5 т(Х8оѵ.—6 доб. ако-
кХгйааі.—7 каѵтбтЕ.—8 доб. отаѵ &ё ЁФ&а'іЕѵ ’і;ріра ёхеіѵт].—9 Рйсо?.
VI.
Афонскаго монаст. Хиландаря № 24, л. 68а—69а.
і I. ... .скипетрь ш чрѣсль іего, иліе іедіоу нишетсе іелиньсколль ппс-
ліенеліь вь привоую граліатоу алфавитии а рилльскы нлчьньшоу ш
шедшіе граллати. и іесть цртвоу(іе) с лѵгерию свогею, лѵртвілш вьскрѣ-
шениіа творить, и селлоу сьцртвоуюіроу льстню лші кто нднь же вьз-
5 дожить роуцѣ свои, кгоже реко^ь азь Ддниль вь ангелоу: ги ліои
кнсже аиглолш, и роговь еже видѣуь, цртвига соуть рилшска. та вьстд-
ноуть вь послѣднею дни. прьвое іс вьзношенига на сна свокго роукоу.
цртвбіеіь же потомь лѣть е. горе теіЛГсед.иоврьше Вавулонѣ, іако вь
тевѣ гединосьсица цртвоуіеть. дроугыи же рогь вьстлнеть инь црь ІО
ю рода Гофина, илтѣіе число (і) 7. в. л и к цртво іего крѣпко и силно.
вь дни же іего изидеть іезы'к крѣіікь и поворетсе с нилль, и шнѣжить
кзыкь ть ѵ) лица іего и потоліь вьзвратитсе іезыкь ть. ибо ре про-
чею шславѣіеть црь и. нелюціию злѣ, прѣддсть дшоу свою, тьга дроу-
гы рогь вьстанеть іі) сѣллене іего ліаловрѣліеннь паче всъ. дроугыи же
15 рогь вьстанеть (684) пліе англово нллѣю, престоль іего. е же рогь
вьстднеіь и прѣндеть врліень з. и потолм» вьстанеть дрогни рогь (О
прьвыіс гралідтии цркышс. и толюу (илюу)іроу прѣстоль дроугыи рогь
и вьзглють уоули па вышшаго и доули іего ради злѣ погнвноуть и
ведоуть и кь ловцоу. и поселіь дроугыи рогь вьстанеть илли прѣстоль,
2с начело лоуто вселлоу ллнроу на зелілн цртва юго. вь дни же іего вьста-
ноуть д цри, два ш вьстока два же ш запада, иліже швразоліь видѣ д
вѣтри исуодеціе іі слюуцідюціе ллорс, си соучь и сьразетсе враныю
крѣ(п)кою и сѣкоуть дроугь дроуга іако травоу польскоую. и воудеть
неоустрогениіе ллиого на зсліли. и вьстднеіь црь іі) слньчл гра и нзвы-
25 ють іе и створить іе повѣдоу великоу и внидет вь Селюврь^ь и ство-
рить люделіь ллнрь. и поселль сѣчениГе и влженныи вь вѣрѣ почив-
шей. и поустить вь силы и вь стрдни западниіе пбвни вѣрныя севѣ и
дошйшею страны и злпддьниіе ти нарицдіелілаго Тыинариди гра, люу-
чеціе изидоуть и (68е) ндчноуть творитии швии. и посиуь вьстаноуть
во соуцш вь ллѣсіѣ толіь и сиіе погоуветь ліьчелль. и вьстанеть дроугь
нд дроуга и створеть враны вь севѣ. и вьсіднетлдвд лічтелга, прьвыи же
Іі) вьстока іі) тога град дроугыи (і) запада, и срецюутсе дроугь с дроуголіь
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
157
нд .мѣстѣ ндрицдіемѣмь Дкродоунии и сѣкоутсе дроугь сь дроугомь, 1
гакоже $ крьве и^ь рдзьчрьпдтисе мороу. и придеть женд врѣнд соу-
ціии м стрдныи того грд, идѣже стога вь дни мни зндменше и видѣвши
своегм врдтд мртвл соуціл и бывши прьсыи своіе и млддѣнцд свокго и
мвиметь ю скрьвь нд врѣме много, и вьппше Измдильтии НД крди- 5
ноу того мстровд. и створеть плѣнь многь, гакоже приити имь нд
мѣсто ндрицдіемо /ТІлриганнии и поставить и мтль на томь мѣстѣ, и
пришь до мѣста нарицдіемаго ІѲнніеи поспѣшьствбють тоу и не вьз-
могоуть іемоу.
. II. И ре Ддниль кь днглоу: «рци ми, Ти мои, чего рдди вьии- ю
доуть скрки (68') сиіе кь всь мирь.» и ре ми днгль: «поніеже
не любить гь вь Измлилга да ддіеть іемоу силоу мврьжатн зелтаю римі-
скоу, нь грѣууь рдди живоуціи^ь нд ніеи. вьзметсе чть иіерѣнскд и
мскоудѣють жрьтвд м цркьвь и воуть йіерѣиіе дкы и лібіе. вь врѣме
мно вь з вѣкь выіега скончдтисе число Пзьмдильтомь свога имь 15
влдсть юже дрьждше, и миоустѣіеть же Нерьсида и Ромапига и ирочи
метровый живоуціи близь Піерлмд и Ддврига же и Скилига, и ^су-
лившей рскоуть «пс^одеть Рнлілгане м роукь паши.» и не повѣдлю-
іресе таи и пзлдзеть изь грд того ндрицаіемааго Туринддни и МБреціоуіь
нѣкого м гавленнга бжиід поеръ того носеціе в мѣдницн да вн прнюль 20
оукроууыи. и сего оудрьжакше іемоуже име іе Столксфалсоу и ведоуть
и вь /Іскродоунь н дБііе же тоу и помджоуіь на цртво, іегоже имѣга-
уоу члвцѣ гако мртвл. ті. изидсть па Нзмальтпи (691) сь великою
гаростию и мно?кствмь людпи, срѣціеіь Нзмальтпи па мѣстѣ нарицдіе-
мѣмь Нертонь н сьрдзеть врань крѣпкоу. и іесть на мѣстѣ томь клд- 25
дезь двоіеоусть, гако крьвыи Римьсцѣи Пзьмаильтьсцѣи сьмѣсь бы-
тип. и прѣдлсть$ь бь вь роуцѣ цріевѣ Нзмдильти. и восемь поустить
вь вси своіе и створить мроужига кордвльнага и поустить силы своіе
вь внютрьныіе стрдпи Римскыше и ©укротить роусыіе врддыи и мелко
проженеть Изьмдилл. и тьга скончдіетсе ренноіе «гако гіеь и скумень зо
вькоупѣ поженетасе нд село.» идоуіцоу црю вь Римь и прпдеть нд мѣ-
сто ндрицаіемоіе Ивдрдига и соуп'ротиветсе УГоііги соуціи ві. мѣстѣ томь.
и тыи прѣюмь вьпидеть кь Римь и придеть нл мѣсто, вь иемже
іесть скрьвень сьсоудь, и оуддривь ^дрьздномь своимь вь кдпиціе мѣд-
ною, вь ніемже іесть сьсудь скрьвень, повелѣиііемь вжиіемь и мврь- 35
зетсе.-и. створить ддни люмь м злдта того и изпдеть м Рима смиожь-
ствомь людни и идеть нь СсдьмовріГ (69'') тѣмже поутемь соууыиліь
по зсліли. и не коудеть противлгаіеисе іемоу нпктоже, имже гь бь
158
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
і кст с нимь. и оуслышитсе стрд цра кмоуже име вь тре^ь стѣ^ь глТ.
і. вь всѣ^ь и вь все^ь оуслышд вь двѣсьтнага тла с. лютость кго
(ѵвѣжнть (ѵ Седмовр^а вьнютрьннк стрднн вьсточник землю и погиб-
неть злѣ. и вьстанеть десетнрогн мдловрѣмении кдиномь лѣтоу и бо-
б ретсе сь цремь Й-оішяіьсколдь и мнози $ вельможь кго оувѣжеть к
нсмоу. и потрѣвнтсе десетпрогь (ѵ цра Втніѵпьска и вьнидсть вь з.
врь^ь ш запада и дрьжгть цртво свок всею силою и смѣрить враги
свок под нозѣ свои, іі црвоукть скупетрь лъ лв и воудеть вса гарость
кго и гнѣвь кго нл (ѵметавшексе 7л. и оумиритсе землга и воудеть
ю великл радость пл з слали, іакоже не вѣ ни выити имлть. и воудеть
вельможе гакоже црк и оувози гакоже вгдтии. и поустить нл четири
оуглы всего мира и свероуть моуже влговѣрник воіеціе (69ь) вл,
ицге шмырениіа крьве нсповиннык и пороугднига црковьиддго. и
сло вь сворници мнози воудоуть. и сѣдеть црь с ними и сьвьпрд-
15 шдютсе вькоупѣ и ѵивноветь цркве стыи^ь и вьѵиврдзии и сьзижоуть
стренник шльтлре. и не воудеть гѵбидсцідлго и не гѵвыдемддго вь врѣ-
менл та, и скончаіетсе скупетрь с миромь. по си^ь вьстанеть дроугы
екыпетр'л, вь врѣмена кго вьстанетл 7н црд (ѵ аспидовь врать и по-
тресетсе землга ш лнцл чуь, и оувоктсе члвци и вѣжеть вь горы и
20 вь врьтьпыи и погнвноуть МНОЗІ и и не воуде(ть) кто погрѣвдк тѣ-
лѣсь. не во нь нечтік тии страны ис^одецге (ѵ горь и іадеть нечтьшк
ты лірьтна телесд. и гѵскврьнетсе ш ный землга и не вьзможсть про-
тивоу нмь стагпи никтоже до врмене повелѣнпалго имь. и кончлвшоусе
врѣменны п^ь поустить гь кдиного (ѵ др^нстрдтигь гі погоувить к. и
2б вьстанеть црь риліьекыіі .и вьселитсе вь Ікрлм лъ’ ві и носись гавнтсе-
снь погывѣлны. тако рдждктсе (69“) вь Си^оузѣ и вьспптлктсе вь
йитьсаіідѣ и црюкть вь Клперьнлоумѣ. горе тонѣ Хоузине, іако ро-
дитсе вь тевѣ, и тын Нитьслі до, гако вьспытасе вь тевѣ, и тыи Капер-
нлоуме, гако цртвоують вь тевѣ. вьнегл гавитсе снь погывѣлныи, вьзнде
зо црь римьск на мѣсто краннкво и вьзложить црь вѣнць свои на крть
и помолитсе всу И ВЬЗДВИГЬ роуцѣ сви нд нво прѣддсть цртво ^ри-
стигапьско воу и гѵцю. іі по си^ь начнеть снь погыбѢдныи и стврить
знаменага и чюдесл. и псточницн ис^ноуть и елнце кгупьтьскок вь крьвь
гивратитьсе. и гавнетдее в моужд, гаже нѣстд смрти вькоусила, Ібно^ь
зб Илиіа, и поБоретсе с нимд снь погивѣлныи и оувикть га нд дрѣвѣ
рдСПЫІЬ' С ісь вь нлшь и вьзметь имд дшоу й) оусть кіо. воу же нд-
шемоу слава вь вкы, дм.
ѵп.
Си. библ. Толстого I. 56 (Хркслюлогго^а).
Видѣніе и шкровеніе
Даніила пророка.
Въ лѣто третіе Киру цртвующу Персомъ, посланъ бысть і
агглъ Гавріилъ ко пррку Даніилу, глгаи ему: „муже желаніи
вразуми и приклони ухо твое и приложи срце твое и шкрываю
тебѣ гаже будутъ совершатися въ послѣдняя времена в дііь опъ.
и азъ Гавріилъ блговѣствуя отроковицѣ паче ума тайну пресу- 5
щественное слово, спасет же самъ бгъ и гдь многихъ во Іили.
приложи срце твое и услыши гаже будутъ совершатисж на вся-
ки.чъ градомъ и страною". По исполненіи сихъ глаше пррчески
Асіѣ Понту Фригіѣ, Галату Каппадокіѣ Камбаніе Смирнѣ Ап-
тіохіѣ Александріѣ Египту Никомидиѣ Халкидону Визу и Ри- 10
му. плачь и нашествіе глада, хлѣбъ просяще, жатва бо вся
и Нилъ рѣка возтрепета и дщери ея возплачютъ. Никомидіа
изліетъ кровь прГны мужей и запустошитъ и изгонитъ послѣд-
ній перваго и будетъ гако в похуленіе имя (151) гдне и низ-
пэдутъ 6 славы, и после его возстанетъ скиптръ блгочестія 15
бывшій во крѣпости и во цртвиі его возвеселится, п по немъ
возстанетъ скиптра два и возцртвуютъ лѣта многа в мирѣ и
соединеніи и созидающа грады и жертвенники мпоги. и по нихъ
востанутъ десять роги и возцртвуютъ в тебѣ, Семихолмніи Ва-
вилойе. и по нихъ востані рогъ и буде долгота дней и трехъ 20
цреи усмиритъ и породится ему понносъ юноша заступникъ его
и скиптръ великозвѣр.оименитыи и кнзп цртва его в мирѣ бу-
дутъ и тишина великая и брани четыре пріидутъ на него и
не возъобладается подъ руками члческимп и рука вельможь его
не возъобидитъ его. и прочитали многая писанія не уразумѣ- 25
етъ, ереси многи обратитъ еже славити имя его. и не будетъ
в тая времена гла хлѣба ниже вина, но истинно во еже по-
слушати слово бжіе. и содѣлаетъ со ересію вѣры и стлище
зѣло уничижитъ и храмы гако вдовыя понуждени буду и бу-
детъ скиптръ той любобранный и хртолюбивыи. в та же вре-зо
мена труси будутъ и знаменія на мори и брани и слышанія
160
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
1 с воинствомъ и укаряяи будетъ укоренный ю велможъ его и
не возвладѣтельствуется ш рукъ члческихъ. знаменуетъ же о
юношѣ: во дни оны жертвенницы бжіи будутъ гако въдовицы
понуждены и снве непослушанія возпоругаются ему. и воз-
6 станетъ зміи спящій на юношу иже толкуется арта и воздастъ
юноша лице свое в народъ неразумный, гдѣ цри мнози и обла-
даетъ ради малыя вещи и юноша поборитъ змк и попретъ
скимну. тогда возглется агглу мира ш гда: „сниди и юимй миръ
ю земли, да другъ друга закалаютъ члвци“. слнце помрачится
10 и знаменія на неси будутъ до лѣтъ и уклонитъ бгъ все-
держитель гарость его. и по немъ ввстанетъ скиптръ гако ш
сонія многа, гако мнѣти умершаго и востанетъ ш запада слнца
и вонзетъ мечь его на востокъ и десница его к востоку и дес-
ница его на кости сѣверныя и будеть долгоденьствуяи и ра-
15 дость велія во дни оны и воскресеніе члкъ сотворитъ и со-
зиждетъ жертвенники многи во всю вселенную, и будетъ зла-
томъ и сребромъ исполнити всю вселенную и плодоносная земля
воздастъ пло свои седмерицею и десятерицею и умножится вино
и масло, и престанетъ скиптръ оный всякія брани на земли и
20 оружія воинственныя в серпы будутъ и мечи остріи. и возже-
лаютъ члци содержати брань и не буде брань во дни (152)
оны. и прибѣгнетъ и притечетъ црь онъ ко бгоу шшому, гако
в немъ воздаде вся блгая его гаже не быша во время иное, во
вТ лѣто цртвія его даней не воздадутъ члци, не будетъ обидяи
25 и обидимыи и радость в днь его и скончается с миромъ, и по
немъ востанетъ скиптръ Еѳіопіи и возцртвуетъ па цртвомъ
крѣпкимъ, и убоятся его обитающій на земляхъ великихъ и
граждане возненавидятъ его и возтрепещутъ его живущій на
окрестныхъ островѣхъ. и востанетъ скиптръ ш запада и возъ-
30 глютъ члци: „поистинѣ песъ лѵа изгоняетъ“. и воздастъ Еѳі-
опсъ лице его во окрестный островъ и понудитъ ихъ и посми-
ритъ даже до послѣдняго издыханія и убіется ш рукъ члвче-
скихъ. и скончается западный и по немъ востанетъ инъ ш
Каппадокіи и изліетъ кровь иереевъ и мудрыхъ многихъ и
35 обезчеститъ стлище великое и будутъ знаменія на неси, слнце
во тмѣ и луна в крови и плодоносная земля не воздастъ плода
своего и будутъ внезапныя смерти члкомъ и паденія многа и
болѣзни многи на трапезахъ, и востанутъ скиптри три и дер-
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
161
выи воцрится в Седмихолміи и в воцрится въ Римѣ и Т во- 1
црптся в Силеи. и внидетъ Исмаилъ в Седмихолміс и островъ
окрестныхъ не погубитъ и будетъ число кораблей его ^о. п
внидетъ третіи во грд и изліетъ кровь многую и возъглютъ гла-
сомъ глющимъ: „гдѣ помощникъ Седмихолмія?“ и тогда будетъ 5
шумъ на неси и трусъ на земли и согласіе с ніісе и тогда
исполнится гласъ гдіо „гако изгонитъ единъ тысящу и два двиг-
нета тмы“. и воздастъ имъ брань крѣпкую и не останется іѵ
газыка того кромѣ жилищъ члковъ и дуъ снѣстъ члки Исмаи-
ловъ и поработаютъ в баняхъ Седмихолмскихъ в лѣтѣхъ и запу- 10
стѣетъ Исмаилъ и возжелаетъ греческій родъ зрѣти Исмаилова
слѣда, тогда три скиптра будутъ между себе в брани велицѣп
и раздѣлятъ члковъ іереовъ и епповъ и ігумновъ и стлище воі-
оружатъ и в ратное облекутся и буде междусобная брань и .
будетъ кровопролитіе великое елико не бысть никогдаже. и 15
сразтворится кровь с моремъ на ві поприщь и востане газыкъ
неиспытанный и оставльшіпся на сушѣ побѣгутъ во окрестныя
островы и раздѣлятся островы пядію, и госпожа угорская и
созиждется гако в началѣ, и будутъ знаменія на неси и на
земли глади и труси и потомъ и внезапныя смерти, и воста- 20
нетъ иноплеменная и скверная жена изъ ребръ юга и во-
црится во (153) Седмохолміи, горе тебѣ, Седмохолміе и Вавилоне.
егда воцрится во ребрѣхъ твой, тогда юимется свѣтлость твоя
и ювержется сгое. увы тебѣ, Ссдмихолміе Вавилоне и окаянне,
гако богатство твое и похвала твоя, еже возъглалъ еси, „гако об- 26
леченъ есмь одеждою терновною вишневою и багряницею и одеж-
дою царскою и нѣсть во мнѣ ничтоже хуждьшее, понеже мнѣ
цріе работаютъ и кнуи живутъ и чада вся блгороднаяй. увы
тебѣ тогда, Седмохолміе Вавилоне и окаянне, егда наклонитъ
бТъ свыше чашу исполнену огня и знаменія и вода потопитъ 30
высокія стѣны твоя и не останется в тебѣ столпа единаго, да
возрыдаютъ тебе плавающій моремъ цри, да побѣгнутъ нищіи
и купци и всякъ градъ и страна и острови возплачютъ и за-
пустѣетъ цртво Римское, и возмется скиптръ и дастъся Иуде-
омъ во Іермімѣ и понудятся обитающій на окрестныхъ остро- 35
вѣхъ, црьствующу Дану изидетъ антихристъ из двцы скверныя
и будетъ гако отрокъ учаи безаконію и будетъ превозлюблТ и
незлобивъ, лакотъ вГ, власъ главѣ его по ногами возвлечется,
21
ВИДѢНІЯ ДАНІИЛА.
162
1 триверхвы будетъ, и зубы во вышней части вмѣни желѣзныя,
десная рука его мѣдная будетъ и ногти его и шуйца его дву
лакотъ в долготу, долгоносъ, очи его гако звѣзда гаже во утро
сіяетъ и на челѣ его пишетъ три стихи сія шрицаяися и
6 скончается Данови и будетъ гладъ, гаковъ не бысть никогда ш вѣка
и сокрушится земля ш будущаго глада и будутъ умерщвенна лица
члвковъ. и изыдутъ скверніи бѣсове во всю вселенную, увы иму-
щимъ млнцы во чревѣ своемъ во дни оны! пріидетъ бо нужда члко
и правдныи едва спасется, изыдутъ бо нечистіи дуси гако песокъ
10 морскій и будутъ мучити члковъ, и млнцевъ женамъ шимутъ
ссущіи они млеко женское, и убіютъ члковъ и буду члвци при-
зыва,ти смерть и шверзающіи гробы мертвыхъ ублажающе ихъ
и глюще: „блжени и треблажени гако не достигоша послѣднихъ
дней". и будутъ просяще горамъ и морю поглотити ихъ. увы
15 ссущымъ и во чревѣ имущымъ во дни оны! тогда возрыдаетъ
всякая плоть, и тогда возъглютъ во Іудеи: „да сотворимъ иму-
щаго писмена цря". и црьствующу антихристу во время
оно плодоносиага будетъ земля и лоза лакотпага сотворитъ
гроздовъ а жатва (л) класовъ и в будущее время не обря-
20 щется (154) кромѣ мѣры пшеницы во всемъ мирѣ, возколеб-
летъся бо и возмутится и сокрушится земля ш будущаго глада
и нво гако мѣдь будетъ и возсушатся воды земли и суха бу-
дутъ пристанища и рѣки и будетъ нужда великая елика не
бысть никогда и умертвятся лица члковъ о будущаго глада, и
26 тогда антихристъ возметъ в руцѣ свои каменія вопіяи и гляи:
„вѣруйте в мя и аз каменіе хлѣбы сотворю“. и поклонятся ему
Иудеи во Іерлимѣ глюще: „ты еси хртосъ, егоже мы ожида-
хомъ и тебе ради оскорби насъ родъ Римскій". тогда анти-
христъ краесѣчному камени речетъ: „азъ сотворихъ нво и землю,
30 тебѣ глю, краесѣчныи камень—буди хлѣбъ". и будетъ камень
зміи и возглютъ антихристови: „всякаго беззаконія псполнене
егда не можеши того сотворити, почто предложилъ еси тебе?"
и тогда изъидутъ два члка изъ облаковъ и третіи ш земли и
изъидутъ пре самаго антихриста уничижающе его и многая
36 глюще: „увы тебѣ беззаконне". и убіетъ Еноха и Илію и того
иже ш земли, и прекратятся лѣта и мцы, гако да спасутся из-
бранніи. всякая плоть тогда исповѣсться гдви.
СЛОВАРЬ КЪ ДВУМЪ ПЕРЕВОДАМЪ ОТКРОВЕНІЯ МЕФОДІЯ.
Изъ двухъ цифръ, отдѣленныхъ другъ отъ друга запятой, первая означаетъ
страницу изданія, а вторая (курсивная)—строку. Цифры при греческихъ словахъ озна-
чаютъ что въ данполъ мѣстѣ въ иныхъ спискахъ другое чтеніе.—Звѣздочка передъ
славянскимъ словомъ означаетъ, что это слово не находится въ словарѣ Миклошича—
Ьех, раіаео- віоѵ. Іаі. Звѣздочка при цифрѣ у славянскихъ словъ означаетъ, что
въ данномъ мѣстѣ въ другихъ спискахъ иное чтеніе.
яратос
ауа'ХкіасЭаі 43,13
ауаѵ
ауаѵахтеіѵ
ауатсаѵ
пенроходкпъ 95, 16
всссднтііса 97, 15.
^ѢЛО 90, 23', 91, 5.
гниклтнса 91, 7.
діоіінгн 91, 5; 93,16, 17.
ауатгт]тбч
аууаргйёіѵ
ау г іѵ
аую?
аукаАт;
аухаргбсіѵ
ауѵоЕіа&аі
ау эра
аурю;
[аурб;] б той аурой
аогА<р7]
аог^тохтоѵіа
»
аоёТкро'лтбѵо?
аоГЛ®6;
—оі а§с)іСроі
кллунтн 94, 10.
скатъ 89, 19-, 9І, 17-, 94,
23-, 95, 25.
тръпі>і|і> 94, 27.
ржка 95, 21.
клдтптп 97, 7.
не ^натнсА 93, 24.
тръжнціе 91, 21.
днвын 93, 11; 95, 13, 14.
поустыпыіъ 93, 5.
сестра 84, 3, 4.
вратсоуБница 84, 15.
врать 84, 5; 85, 3(7; 93,24.
Братина 91, 27.
вссслнтнса 112, 3; 113, 1.
^аіцлнха 107, 15.
въ^негодокатн ?07, 16.
къ^любнтн 107, 10.
дюбнтн 109, 5, 7.
любнмнкъ 107, 30-
поравотнтн 109, 31.
сватъ 106,14; 107,25 и др.
та ауіа СВАТЫА 110, 35.
ря>ка 110, 35.
поганАТн 111, 32.
невѣдомо^ быти 109, 14.
тръгъ 109, 11.
еелыіъ 108, 32.
сестра 102, 2.
Братооувннство 102, 16.
кратооуБннііа 102, 12.
вратъ 103, 24.
вратніе 107, 36.
164
СЛОВАРЬ.
а&раѵ^с;
а&бѵагос;
аОгріітос 7, 11.
аіхіср.о<;
аіріа
аіѵіт~ссг&аі
аі'ргіѵ
—аі'реоОаі
аі<у^75ріоайѵ7]
аіо^бѵгіѵ
аіо^оѵт]
аІФѵі8'мс,
аі^р.аХа>(ла
а'.уріаЛсотгіииѵ
аіур.аХіото<; 29, 12
шоко<; 19, 14.
аіыѵ
ахаОароіа
ахаЗарто^
ахоХоііЭбіѵ
ахобііѵ
адъ 99, 10.
немоціьнъ 95, 1.
Бе^аконьнъ 85, 8.
кръвь 87, 7; 93, 7 и др.
сънатн 99, 13.
вълѣстн 94, 15.
ОТЪНАТНСА 96, 27.
Бе^аконніе 93, 29.
срамити 100, 18.
оукоръ 84, 12.
ахраѵ/]<;
ахрфеіа
ахрфгс 25, 1.
ахріс,
аХа^шѵ
аХгДкіа
аЪ)тЦ<;
аХтдЯіѵб?
аХт)ч)й^
аХтупіріо<;
плѣненніс 94, 4*, 7.
ііріімоуѵсіінн; 98, 2.
плъннтн 97, 27.
плѣньннкъ 94, 12.
вѣкъ 84, 7 и др.
неѵнстота 89, 13.
неѵнстъ 89, 12,17] 98, 27.
пристати 96, 7.
послоушаін 88, 22] 89, 4;
91, 26.
слышати 86, 20] 91, 7;
100, 2.
псоукротнмъ 96, 13*.
истина 89, 4*.
доврѣ 92, 12.
пржгъ87,6; 94, 13; 98,10.
велитавъ 96, 12, 21.
истина 91, 18] 92, 20.
истъ 96, 6.
поистинѣ 84, 12.
прѣльстивъ 100, 6.
щъ 113, 23; 114, 25.
страньнъ 114, 2.
немощенъ 110, 11.
вестоудьнь 103, 2.
рана 111, 12.
кръвь 104, 24] 108, 34 и др.
въспоманжтн 107, 25.
къдогн ПЗ, 26.
ВЪ^ВЫСНТНСА 109, 36.
отъниматисА 111, 24.
кестоудьство 109, 18.
посрамити 114, 18.
стоудьнъ (какъ прилаі .)102,
10.
внс^аіап» 112, 10.
*рлсплѣненніс 109, 25, 27.
плѣнъ 109, 26] 112, 19, 25.
поплѣіінтн 104, 6, 22] 112,
15.
тъщстьнъ 106, 12.
вѣкъ 102, 5 и др.
нечистота 106, 8.
неѵнстъ 106, 6, 12] ) 13,5.
послѣдовати 111, 12.
оуслышатн 104,10, 114, 3.
слышати 105,27, 36] 107,
35.
невъздръгкнвъ 110, '28.
іцвѣціенніе 105, 36.
іцвѣстыюе 108, 14.
пржгъ 104, 23] 109, 34]
112, 27.
сварьлнвъ 110, 27] 111,17.
нсгнна 105, 12 и др.
нстнпьнъ 111, 8.
истиненъ 111, 10.
прѣгіростъ 111, 16.
поистинѣ 102, 10.
гоуБнтель 114, 6.
СЛОВАРЬ.
165
аХХідХыѵ дроугъ дроугл 86, 8. сй 86, 12, 23; 93, 29. въкоупь 88, 23; 89, 5. дроугъ дроугл 103, 3, 33; 104,74; 106,55; 109,18. междоу совой, 104, 7; 105, 27.
аХХоіоуаОаі отъкѣціати 95, 3*. ИЗМѢНИТИ 110, 16.
аХ^о; инъ 92, 75. дроугъ 108, 17.
аХоуо; оосцѵ аХбуюѵ скотьскы 85,9. весловесьнъ 103, 3.
аАоо<; лѣсъ 93, 12. хлъмъ 109, 2.
аца — въкоупѣ 109, 13. коупно 113, 28; 114, 26.
а|лартіа 24,3’; 27,74. кс^лкоіініс 92, 4. грѣхъ 93, 16, 18; 94, 7. Бб^аконніе 108, 3. грѣхъ 109, 6, 8, 21.
—о т?і<; грѣхокьнъ 85, 74. грѣховьнъ 103, 8.
ар.гл'іо^ исмѣрьнъ 94, 9*. Бестнсльнъ 109, 30.
аѵа/Заіѵеіѵ въ^нтн 99, 77. къ^нтн 113, 24.
аѵа^ЗХгтеіѵ презирати 100, 7. прогрѣти 114, 2.
аѵаухт) 43, 4. бѣдл 96, 27; 98, 75. бѣдл 111, 23; 112, 32.
аѵа^гіхѵбѵаі 11, 7. явити 100, 16. аѵа^гіхѵѵсіііаі быти 86, 9. покл^атн 114, 16.
аѵаір.ахтоі; сватъ 95, 22. —
аѵасргіѵ оукитн 100, 22. оусѣкий>тн 100, 21 оуБіітн 114, 21, 22.
бсѵахра^гіѵ рецін 93, 26. въ^опнтн 109, 15.
аѵаХар.|ЗаѵгоЗа' въ^нтн 99, 15. къ^нтн 113, 27.
аѵаХіслгіѵ плѣнити 92, 26. погоуБнтн 108, 10, 25.
— го$аі быти повѣждеиоу 92, 10. потревнтнсд 95, 75. погыбііжтн 110, 24.
аѵаХиЭройѵ простити 89, 7. свободнтн 105, 32..
сЬакбгіѵ отнти 90, 18. отнти 106, 37.
аѵарЮугАгйгіѵ — рлздоушнтн 106, 28.
аѵатгайгсОаі поѵнтн 98, 75. гюѵнтн 112, 32.
аѵарро<7^ — Н^БАВЛСННЮ 112, 9.
іѵатоХт) — исходъ 103, 21.
— Хаі въстокъ 89, 23; 95, 7. въстокъ 106, 16; 110, 17.
аѵатрг^гіѵ въскръмнтн 99, 6, 8. въскръмнтн 113, 18. въепнтатн 113, 20.
аѵасргргіѵ къ^вестн 85, 2. вывести 102, 74.
аѵгХе*^р.соѵ немилостивъ, 96, 21. —
аѵгр.о? вьтръ 89, 7; 94, 73, 74. Вѣтръ 106, 7; 109, 34, 35.
аѵір^гб&аг 'іірннтн 85, 24. въ^вратитнед 103, 17.
166
СЛОВАРЬ.
понтн 87, 10.
аѵгѵ вс^ъ 88, 6. рл^вѣ 92, 8.
Бб^мнлостьнь 93, 14.
аѵт(іи.еро? —
аѵг(р мййкъ 84, 7, 12^ и др.
6 тое аѵорбс мжиіьскъ 100.
10.
аѵЭрсітіѵо? ѵловѣѵьскъ 100, 7.
аѵ Эрото? тловѣкъ 85, 9 и др.
-о тоѵ аѵ-ои, тйѵ аѵ- .оѵ уловѣуь 93, 5; 96, 4.
аѵЭротбт?]? тловѣкы 95, 17.
аѵ9рото<рауо? ѵлокт,ііоілді>і|ь 90, 13.
аѵодт?іѵбсі въстати 90, 24; 97, 6-
— аѵгат/і'хг
аѵоіугіѵ рАСѣфн 90 1.
отъврѣстн 98, 21.
аѵоіхооор.еіѵ творити 89, 3; 98, 15.
аѵор.іа бс^аконніс 85, 5; 93, 18;
95, 11.
яѵор.0? ПАГоувьнъ 92, 7.
а.ѵ6піо$ БС^АКОІІМІЪ 96, 12.
аѵті къмѣсто 88,13; 90,17 и др.
аѵтіхеір,еѵо? СЪІірОТНВЛІААНСА 92, 4
протнвыіъ 100, 15.
йѵті{лер.фЕ<7г)аі похоулнтн 95, 6.
аѵтірцо-Эіа мьздл 93, 29.
а'гтітаттгг&аі воісвАТн 92, 28.
аѵш горѣ 85, 2.
аттаіргіѵ 35, 16. тажатн 97, 7.
атгаітёісгЭ «і-теіѵ просити 94, 10.
вь^иматн 94, 26.
атгаѵ Эрато? —
атга^ ніднн ій; 87, 23.
атгарѵЕІаЭаі ОКЪВрЪГАТНСА 96, 5*, 5.
въ^нтн 104, 27.
сънитн 106, 5.
ке^ъ 105, 12.
кромъ 108, 9.
немнлостшыіъ 109.
нскротькъ 110, 29.
улокѣкъ 102, 5.
мжжъ 102, 9, 19; 103, 29
И др.
тловѣѵьскъ 114, 8.
тловѣкъ 103,2; 108, <’> и др.
тловѣѵьскъ 111, 9; 113,8-,
114, 13, 22.
тловѣтьство 110, 26.
ѵл(НіТ.іі(іілды|і, 106," 33.
къстатн 107, 5; 111, 31.
настоитъ 108, 2.
отврѣстн 106, 21; 113, 3.
обновити 112, 32.
съвдатн 105, 33.
^лоба 103, 19.
Б€^АКОНН№ 109, 8.
бс^аконыіъ 108, 7.
мьстьливъ 110, 28.
въмѣсто 105, 18; 107, 19,
111, 17.
СЪІіроТНВЛІААНСА 108, 4.
СЪПОСТАТЪ 114, 15.
ОТЪМ€ТІІЙ>ТН 110, 16.
вь?ме’4дніс 109, 19.
съпротнвнтнсА 108, 27.
горъ 113, 24.
въ(с)просити 109,31; 110,5’.
просити 111, 32.
і;с7>ъѵлокілі>иъ 106, 27.
гедннож 105, 2.
отрештнсА 111, 10.
ОТЪВрЪГНй.ТИСА 111, 12.
СЛОВАРЬ.
167
атго(рт7)Огі<; рождьнъ 89, 15.
йтга? весь 86, 21-, 87, 3 п др., 92, 75*
аітат/; блддь 88, 7.
(ЫеіѵЦс ПрОТІІВАЦІННСА 96, 12.
аттгХттіСгаОаі ОТЪТАІАТНСА 96, 27.
—
апістос невѣренъ 97, 77; 99, 77.
атг’Лоис; простъ 91, 5. спрос.ТА 92, 75.
атгоуоѵоі; въноуьъ 86, 75; 88, 2Т, 89, 73.
Апоурафеіѵ влАДАТи 94, 76*
атсоІЕіхѵбѵаі —
<ХП001браі7ХЕІѴ рА^К-ККЛТНСА 87, 3.
йигохаХггѵ про^вАтн 95, 73.
атсохаХбтстЕі'ѵ ОБЛІІѴИТНСА 92, 4. іАвнтнСА 92, 6‘; 95, 77.
аттохратгіѵ оудрьгьАтн 95, 77.
аТСОХТЕІѴЕІѴ оувнти 84 5; 85, 6; 88, 12-, 89, 10. побити 86, 21. іісѣцін 93, 9.
атгоЛар.раѵЕіѵ придти 93, 30.
акоЛітшсЗІЕі.; 42, 8. —
АтгоХХисОаі ііогыбіілітн 92, 21.
а~о).бтрысі<; н^кАВлснніе 97, 77.
а'йостаоіа ' поііоутрениіс 92, 3; 95, ІО, 11, 12.
акоотгХХеіѵ отъпоустнтн 85, 22. поустити 90, 12-, 93, 7^; 99, 7. послати 95, 19.
аисстатг^ . невѣрьиь 96, 7. отъметьннкъ 96, 22.
апостоАіхб? апостольскъ 100, 23.
ОТООТрЁсрЕІѴ ОБрдтитн 100, 24.
атоіраіѵЕСі9аі рецін 91, 20.
съвръшьнъ 106, 10.
въсіакъ 102, 21.
весь 103, 2\ 104,12 и др.
непокорнвъ 110, 28.
отъѵаіатнса 111, 23.
творити 106, 25.
невѣрьиъ 111,36; 113,36.
простъ 107, 15.
сынъ 104, 4; 105, 26.
въноукъ 106, 7.
написати 110, 3.
побаловати 108, 5.
отъбѣгнктн 104, 20.
избѣгнути 106, 29.
нАреірн, ПО, 23.
отъкрытнсд 108,3.7; П0 21.
оудрьжлтн ПО, 31.
оувнтн 102, 21 \ 105, 77;
106, 4.
повити 104, 12.
погоувнтн 108, 36.
въспрндтн 109, 19.
оставыіі 112, 25.
прѣстдтн 108, 23.
выти погоувленоу 109, 30.
н^кАкленніе 112, 5.
отъстоупленніе 108, 3; ПО,
21, 22-, 111, 6.
отъпоустнтн 103, 16.
послати 105, 33; 107, 7;
109, 7; 113, 14.
апостольскъ 114, 23.
изгнати 114, 2'>.
глаголати 107, 28.
168
СЛОВАРЬ.
атго<рбЕууЕо0аі отъ ііѣці йііі 95, 3. отъвѣцілти 110, 14.
а~ы7,еіа погывель 92, 4; 95, 77; 100, 13. гонительство 109, 4.
ііагоувл 93, 75; 94, 3; погывсль 109, 23; 114,73,
100, 17. 17.
— 6 оібі; атт-а? сынъ погыбѣлыіыи 108, 4; 1І0, 21 и др.
ара оуво 111, 9.
арубрюѵ дань 94, 26. дань НО, 9.
аруцра сревро 94, 23. сревро 110, 6.
аріЯр.бс ѵнсло 85, 75; 88, 5; 97, 3. умело 103, 73; 105, 8;
врѣмд 92, 28* 108, 27; 111, 27.
йратроѵ. орало 92, 18* орало 108, 18.
арѵешбаі отъметатнсл 96, 75; 98, 77. отърнцатнсд 110, 30.
— отъметатнсА 111, 20.
аротріа^еіѵ — отъврыитисй 112, 29.
плѣнити 92, 18. *подоратн 108,19.
артта^Еіѵ истръгатн 95, 21. похитити 110, 35.
ар-па^ лнхонмьі|ь 96, 21. хыціннкъ Ш, 18.
аррт;ѵ шукъ 85, 10; 93, 28. шукъ 103, 4; 109, 17.
арстуѵ і.ілукъ 93, 29. і.ілукъ 109, 18.
арті — нынѣ 108, 6.
ару?) власть 92, 7: 99, 24. наѵало 108, 8,11; 110,33* воіекодд 104, 32; 105, 23; 107, 2.
ар^іатрат7)уо5 воісвода 87, 16.
воювода старѣншь 88, 18; архистратигъ 113, 14.
ар^ітЕхтсоѵ 90, 20. архистратигъ 99, 3.
— прьводѣлатель 103, 29.
ааг^Г|<; грѣшыінкъ 100, 24. нетьстнвъ 114, 24.
ас&гѵг^ болаціиіі 95, 7. немоціьнъ 96, 16. нсджгкьнъ 110, 77.
аоіта^ЕоОаі цѣловати 95, 20. любити ПО, 33.
асторуоі; днкніакъ 96, 12, 22. —
«атроѵорлас (те^ѵт;) астрономннаіа (хитрость) ккѣ^доуьтьтнаіа (хитрость*
85, 29. 103, 22.
аасуу7)Т7]<; аовраХгіа асынгнтъ 89, 27; 90, 3. асннгнтъ 106, 21, 23.
тврьдь 98, 17. оутврътденніс 112, 34.
ате — іако 102, 70*.
аТЕѴІ^ЕІѴ видѣти 100, 4. въ^рѣтн 114, 5.
С Л О Й А Р Ё.
169
йтір.а^Еіѵ атір.іа ай-Яп; въкръгііяктн ВЪ БС^ОУЬСТВО 94, 27. Бесуьстніе 93, 26; 96, 25. акніс 100, 8. ОБССУЬСТНТН 110, 10. кесѵьстнгс 109,16; 111,22. павы 114, 9.
айтіха акніс 90, 4. авніе 106, 23.
айтб? тън 85, 31. тън 103, 24; 107, 28, 113, 29
самъ 98, 4 самъ 107, 5, 15; 108,12, 36; 111, 8; 112, 21. 6 айто? самый 105, 71, 111, 14. — тън же 110, 26.
а<раѵі'^Еіѵ потръвнтн 99, 1. Затрытн 113, 12.
— еоОаі погывнктн 95, 16. потръБнтнса 103, 9; ПО,
потрт.кнтнсА 85, 15. 25.
афЕі&о<; ье^ъ милости 94, 10*. немнлостнвьно 109, 37.
афіЕѵаі оставити 93, 28 —
афіХауаОо? не творАфнн Благодати 96, 14. —
ЛфістатЯаі отъстоупитіі 96, 9.
а<рорі(^Еіѵ отълоуунтн 96,76; 97,17. ОТЪЛО\'ТНТЭІ 111, 36.
а^арісто? неунстъ 96, 12. невлагодѣтьнъ ПО, 28
а/рі до 88, 2. тъѵшж не 89, 26. даже до 105, 7. іако 106, 20.
радос; — глжвнна 107, 32.
РоХХеіѵ навести 97, 26. въ^двнгнятн 112, 14.
р-аратроѵ_ ровъ 85, 14. —
@арраро<; поганъ 92, 24, 94, 7. варваръ 109, 20; ПО, 32.
расЛеіа власть 92,16. царство 86, 3, 6 и др царствніе 104,14, 30; 10.5, 9, 37; 107, 36. царство 103, 28,- 31 и др
РатХейЕіУ царствовати 85,30, 31, 33 въцарнтнсд 103, 24, 113,
и др. 19, 21.
г царство дрьжатн 92, 22. царемъ быти 90, 21. царствовати 103,25,26 и др.
^ааіЛебс царь 86. 7, 77 и др. царь 103, 27, 36 и др. б тыѵ р-ыѵ царьскъ 105, 77. «— царекъ 112,16; 113,28.
6а<тіАіхб<; •* — царьскъ 107, 77. - . 22
170 словамъ.
РасіХісса іррнір 88, 15. царица 105, 20.
З^еХцуріа^ скврыіа 89, 18. сквръноіе 106, 9.
Р&кѵхтбс нетнстъ 98, 28. гноусыіъ 113, 9.
Р&ХйттЕсгОаі — ГІІОуіІІАТІІСА 106, 7.
Ріа уюріс р>.а; по воли 96, 6 иоужда 111, 11.
|ЗХа5<р7;(леі ѵ хвалитися 97, 21. похоулнтн 112, 8.
рХасір-^ріо? хоульннкъ 96. 13, 21. хоульннкъ 111, 18.
рорра сѣверъ 89, 22; 90,10; 95, сѣверъ ПО, 17; 113, 7. 7; 98, 26.
— б той рорра сѣверыіъ 94, 17. сѣверыіъ 106,17; 109, 37; 113, 3.
РобЛес&аі хотѣти 90, 1. помыслити 106, 21, хотѣти 108, 13.
РоѵХт; — Съвѣтъ 103, 23.
Ррауіыѵ мышьца 92, 28. мышьца 108, 26.
Ррах6? — [ЛЕтаррауи? по малѣ108,5.
РрбфО? младенецъ 95, 21. ідладеньць ПО, 34; 112,17.
Рршр.а хлѣбъ 94, 24. врашьно ПО, 7.
рѵВ’бі; потокъ 92, 13. глжвнна 108, 15
уаХа млѣко 87,7. млѣко 104, 25.
уаХ^ѵѵ) тихость 98, 12. тишина 112, 29.
уаріеТѵ поіатн 88, 21; 89, 7; 91, 4. водити 105, 26, 106, 2. женнтнсд 90, 17; 98, 19 женнтнся 112, 35, 37. оженитися 107, 13.
уар^еіѵ — посягати 112, 36.
уасттір — урѣво ПО, 34.
Уеѵеи родъ 93, 19. родъ 102,74; 103,3; 109,9. племя 85, 1. колѣно 105, 1.
усѵѵ&ѵ родити 84,3; 86,15;88, 77. р0ДНТН 104, 5; 105, 17.
— ао'Эаі родіітнсд 84,7; 85,57; 99,7. родитися 103, 74; 113 18, — раждатнся 99, 5; 25. 20.
убѵо; родъ 95, 26; 100, 7. родъ 103, 5; 111, 3; 114, 73.
(уероисіа) ѣ$оаѵ у -іѵвьсакаго стара 94,. 27. вьсакаго стара ПО, ІО—11.
убршѵ старъ 88, 9. —
уЕШруб? дѣлатель уемный 94, 22. б тбѵ у - бѵ дѣлатслыіъ ПО, 5.
Рі %емліл 84, 74; 85,18 и др. ^емліа 102, 71; 103,12а др.
— О уу)с ^емьнъ 94, 21 (Ьів.) ^емьнъ ПО, 4.
СЛОВАРЬ.
171
7) у/; т<5с е(ра<; еьстоііъ 103,
16.
Ііуас фоудовинъ 84, 8*. исполинъ 102, 5; 108, 34.
фоудъ 85, 13.
снлыіъ 93, 7.
— 6 тбѵ у-іоѵ фоудовъскъ 88, 8. исполни ьскъ 105, 13.
7Іуѵг<7&аі быти 84,12 и др. быти 108, 5 и др.
бывати 89, 18.
— угубѵаоі родишжсА 104,31.
— угѵ6р.еѵос рожденъ 88, 14. роднвынсА 105, 19.
уіѵбехеіѵ разумѣти 84, 10. оувѣДѣтн 102, 7.
уХбоса л^ыкъ 85, 25. а^ыкъ 103, 19.
у ѵ/5010с БЛНЖЬНЬ 100, 14. прнсьнъ 114, 14.
уо^теіа 20, 4 —- ѵлродѣнство 106, 27.
уоѵгб<; родитель 96, 12. родитель 110, 27.
убѵи колъно 95, 29. КОЛѢНО 111, 6.
уойѵ же 90, 23. же 107, 5.
ур<4[л[ла (у-та) къннгы 90, 22. пнсАние 107, 4.
ур«<реіѵ написати 86, 8; 90, 20. НАПИСАТИ 107, 2.
ВЪСПНСАТН 103, 33.
ура?/) —_ пиСАіініе 111, 5.
уиріѵбс ндгь 87, 6 (Син.) нагъ 104, 24.
уі>ѵ^ женл 84, .9, 11 и др. женл 102, 6, 9 и др.
—— 6 тб> уиѵ-бѵ женьскъ 113,
10.
б т^ у-6<; женьскъ 114,11.
<?аі[лыѵ дніаволъ 90, 4. -—
б ТЙѴ О-СОѴ БѢСОВЬСКЪ 96, 10. бѣсовьскъ 106,24\ 111,13.
5аі|лоѵібѵ бѣсьнъ 100, 2. БѢСЫІЪ 114, 3.
Яахѵгіѵ — ХАПАТИ 113, 33.
ОуХАПНТН 113, 35.
ёйпВаі молитиса 89, 20. ПОМОЛНТНСА 106, 15.
ЗЦоц молитва 89, 24. —
5еі достоитъ 93, 30. —
Яеіхѵбѵаі — ПОКАЗАТИ 105, 12.
^гіхѵиоЯаі ОБЛНТИТНСА 97, 11. ІАВНТНСА 111, 36.
&еіѵбс велми 100, 20. лютѣ 114, 20.
^Е&оисгОаі —— пріАтоу быти 107, 8.
б'еоріеіѵ БАХАТИ 96, 26. ПРИКАЗАТИ 111, 2.
172
СЛОВАРЬ.
извязанъ 95, 9. съва^лнъ ПО, 19.
Згитг пріидите 93, 6. прТндъте 108, 33.
^ебтероі; вторый 85, 8, 12, 15. вторый, 102, 18-, 103, 1,
6, 9- 104, 7.
придти 90, 22. придти 107, 4.
^тДоѵстс — гавъ 105, 22-, 108, 12. —
^[люѵруіа ЗДАнніе 85, 15. създАііиіе 103, 10.
&г([л6оіо<; $іароЛо<; воун 95, 2. діаволъ 85, 7 и др. народміъ 110, 12. діаволъ 102, 21\ 103, 7.
&ауе'Хаѵ ненйвнстьнъ 110, 28.
смніатнса 95,1. посмъгатнсА 110, 13.
Зіауоргбыѵ 43, 6. &«Х6еіѵ ^гакооіі; біар.гріі^’Ѵ (^іаѵоіа)-б Т7)<; о-а<; ^і«тгХаоі<; сіатауг; нждеірн 90, 2. рецін 112, 33*. растопити 106, 22.
рл/ді.ліпіі 85, 26. оумьнъ 100, 5. растопліенніе • 106, 24. раздѣлити 103, 19. ріѵ/оуі.іі,ігь 114, 6. твдрь 103, 10.
повелѣнніе 89, 3. повелѣннге 105, 34.
біататт6р.Еѵос повелънъ 96, 17*. повелѣвшемъ 111, 21.
^іа^Оора — тлънніе 109, 29.
§і5аакаХіа л л / оутеник: 96, 10. оутенніе 111, 13.
діооѵаі дати 90, 25*-, 91, 7; 93,17. дати 103, 75; 105, 23-,
^1<5о(7ХЕ<7$0(С 5'.е<р0арр.іѵо<; сътворнти 85, 22. 107, 10-, 109, 7.
облдуатнса 93, 20. ОБЛАУДТІІСА 109, 9.
нскоушлюціь 95, 26. рдзневытыіъ 109, 28. растлъныіъ 111, 2.
йіхаюі;
прдвьдьнъ 99, 28. прдвьдьнъ 111,57; 113, 34.
сватъ 100, 19. прлвьдьннкъ 100, 23. правьдыінкъ 114, 20,24
І?ІХ7]Ѵ правьднвъ 97, 13. акы 87, 9. гако 103, 5; 104, 26.
— &\Ьуыѵ скотьскы 85, 9.
$10 Зіоть того дълга 93, 25. тъмже 109, 14.
понеже 93, 11. Зане 108, 28, 37; 111,^7.
ЗАнеже 97, 12. понеже 108, 33; 113, 28.
а іелмл 99, 20. гако 113, 20.
(<5іітА6т7}0 ЕѴ <Ѵ біфК §іфаѵ &10ХЕІѴ соугоукь 88, 1. соугоуБЬ 105, 6.
•яікхі^х 98, 3. жажда 112, 21.
&|йѵ жлждьнъ 95, 9. ЖАЖДАТИ ПО, 19.
прогнати 87, 20. нжденжтн 112, 2.
СЛОВАРЬ.

^охір.аоіа
йо^а.
<?орх«(-
^оиХеіа
^оиЛебеіѵ
нжденжгн 97, 14.
гнати 97, 18.
обднтнти 100, 24
нскоушеннге 97, 12.
слава 100, 22.
срьна 95, 14.
* работа 87, 19; 98, 5.
работати 98, 5.
ЯоОХос 48, 7 расъ 98, 4; 100, 15.
(§рѵріб<;) б тоіі лжжыіъ 94, 20; 95, 15.
§уѵари<; сила 86, 16; 96,15; 98,23.
§йѵа<?9аі
мофн 91, 22; 95, 6.
быти ль^д 90, 2.
съодолъннге 87, 14.
ФѵѵастЕіа
сила 88,19; 91,24; 93,18.
царство 97, 3.
снлыіъ 93, 7. боліарннъ 93, <§, 9.
йиѵатбс снльнъ 86, 4.
— Яиѵатбѵ ль^ж 100, 3; 100, 8.
смрадьнъ 89, 12*.
(<5йоц) б т^<; /лпадыіъ 86, 17; 87, 10.
(?ио[лаі западъ 89, 23; 94, 17; 95, 7.
смрадъ 94, 1.
даръ 90, 25.
&соргі\ датн 91, 6.
§юр оХтдфіа —•
&&роѵ даръ 91, 1.
ёаѵ оставити 100, 19.
г.рйор.а; । недѣли 87, 13; 99, 4 седьмнца 88, 3. недълыіъ 99, 1.
прожсцятн 112, 5. •'
поженити 114, 25
нскоушеннге 111, 37.
слава 114, 26.
срьна 110, 23.
работа 104, 36.
поработити 112, 21.
работати 112, 22.
расъ 112, 21.
лібжыіъ 110, 4, 24.
сила 104, 5; 107,33; 110,
30; 111, 20; 113, 4.
къ/дюфн 106, 22; 107,29;
113, 12.
мофн 106, 27.
о ^бѵарЕѵо; могжфъ ПО,
15.
оуснлнге 104, 30; ІЛІ.,27.
сила 105, 23; 107, 32,
109, 7.
снльнъ 108, 34, 35.
сильникъ 108, 36. - -
мофію 114, 9.
скврьньнъ 106, 6.
Западыіъ 104, 7, 27.
Западъ 106, 17; 109, 37;
ПО, 17.
даръ 107, 9.
даровати 107, 16.
образъ 111, 33.
даръ 107, 10.
оставити 114, 19.
седморнца 104,29; 113,17.
седморнтыіъ 105, 8; 413,
13.
174
СЛОВАРЬ.
г/3(5о[латіхб<; — седморнтьнъ 111, 26, 34.
Е^оріатглоотоЧ седморнѵьнъ 92, 38. седморнтыіъ 108, 27.
еР§ор.о<; седморнѵыіъ 108, 28.
— седмын 108, 29; 111, 26.
Іууі&ІѴ прнспътн 93, 1. прнклижнтнсА 108, 28.
е&ѵос а^ыкъ 88, 5; 90, 5; 91, а^ыкъ 103, 36; 104, 50
21; 98, 22, 26 та ё'Оѵід ЛЮДИЮ 100, 18. — тловъцн 86, 10. - страны 88, 1; 92, 9. и др.
— 6 т&ѵ і-Ѳѵ&ѵ ж^ыѵьскъ 87, 4,14; 88, 4, А^ытьскъ 105, Юі 29;
25. 113, 4.
ЕІ’&даіс — съвъсть 111, 14.
гі^о? родъ 95, 14. видъ 102, 21; 106, 12,
109, 2.
гіхбтсос прніежно 107, 28.
гір^ѵгиг-іѵ мнрнтнсА 90, 20. съмнрнтнсАІ07,2; 112, 23.
съвратнсА 98, 6. оумнрнтнсА 112, 29.
омнрнтнсА 98, 10. быти мирнымъ 112, 28.
еір^ѵѵ] миръ 86, 5, 7; 98,16, 17. миръ 103, 31, 32; 112,
31, 33, 36.
ёѵ е'р^ѵ/) миромъ 98, 14 съмнренню 112,55 (Син.) 6 гірт)ѴГ|<; мнрьнъ 105,5-
гі? единъ 86, 22; 99, 1 юдннъ 104, 12; 107, 17;
111, 30.
еіаауеіѵ гі<тауе<т$а». 19, 4. въкестн 93, 16.
къннтн 89, 22.
ііаер^&а&яі въселнтнсА 85, 26. къннтн 104, 21; 105, 20;
107, 9; 114, 9.
къннтн 87, 3. іцлъстн 88,15. вълъстн 91, 1; 100, 9.
а’іво8о<; 30, <9. мѣсто 87, 25. въходъ 94, 16. домъ 94, 22. къходъ 105, 3, 4; 106, 17.
гхаатос кесь 97, 5. въсакъ 111, 30.
къждо 98, 7. къждо 112, 23.
гхатоѵтатгХащоѵа сторицею 98, 6. стократнцею 112, 22.
іхуарц^егѵ посаглтн 98,19*. поСАгатн 113, 1.
СЛОВАРЬ.
175
Ех&а'гсатасЭаі — ПОТрѣБИТИСА 111, 32.
$хеі тоу 85, 25; 86, 21; 93, 4. тоу 103, 18.
— тамо 103, 21.
^ХЕІѴО? онъ 95, 4. тотъ же 104, 31.
тън 87, 16; 96, 5, 16. онъ-ынЮ5,55; 111,26іі др.
•сьн 100, 19.
ЕхЯар.рос Ё'хОарфоѵ Еіѵа- быти къ оужАсомъ одръжнмъ 'НО,
оужлсѣ 95, 4. 14.
ёхЯХіРЕІѴ — оскръвнтн 110, 11.
ЁххаЗ^сг&аі сѣдѣти 113, 32.
ёххаіЕаЯаі рд^горѣтнсА 85, 8; 93, 29. рАждештнсА 103,2; 109,18.
ёххЪ]аіа ііръкъвь 96, 17. цръкъвь 111, 25.
ёхХОЛТЕІѴ исѣцін 97, 29. отъсѣцін 108, 21.
рлсыпАтн 92, 21. потрѣБнін 112, 16.
разорити 92, 23 (Ъів).
ёхХарітшѵ въснілтн 100, 23. СНІАТН 110, 12.
— просвѣТнтнсА 114, 24.
2хХехтос И7,і;ьрлііъ 96. 19; 97, 13; н^Бьрлнъ 111, 16; 112, 1;
100, 4, 8. 114, 5, 9.
ёхобсгюс воленъ 99, 13. воавнъ 113, 25.
ёх'ГСЕТКѵѵбѵаі въедкііпіхти 99, 14. въвдѣтн 113, 27.
ёхтгоргкіѵ — рд^орнтн 108, 19
ёхрі^оисЭш разоритиса 93, 2. нскореннінсА 108, 29.
ёхТЕІѴЕІѴ 85, ‘2. — погоувн н 108, 15.
і.ѵ.-гкііѵ СЪКОНѴАВАТИ 96, 24. съвръшнтн 111, 21.
ІХТЕѴСО? ?ѣао 89, 20. ПрНАѢЖАНО 106, 15,
сХТОТс отътолѣ 86, 23. отътоаѣ 104, 13.
2хтріо[ла н^врлгъ 89, 15; 98, 29. н^врАгъ 106, 10; 113,10.
ёхфаѵторіа рА^оумъ 91, 15. проретенніе 107, 24.
ръѵь 100, 23. глаголъ 114, 23.
ех^ерЕіѵ — отъгнатн 104, 37.
іхфсбуеіѵ побѣгнжти 98, 23. ПОБѢГНЖТН 113, 5.
іХеліѵеіѵ — ПОМИЛОВАТИ 110, 10.
Шу/ЕІѴ обличити 95, 3; 100, 15; ОБлнтдтн 114, 20.
18, 20. ОБлнтнтн 114, 16, 19.
ІІЕууо; ОБЛнтеннге 89,17; 100, 15. ОБЛНтениіе 113,30; 11'4,15.
^Хееіѵ ойх еХееТ, стоужнтн 94,57. —
еХео? милость 87, 19 милость 104, 35.
І7б > і) л о<в к # к
ЕХеѵ-ЗероОѵ — СВОБОДНТН 104, 3§.
^ЛгиЯерооо&аі оупріл^дннтік.А 98, 15. СВОБОДИТНСА 112, 32.
&€игкрос . > свободыіъ 96, 19. СВОБОДЬНЪ 111, 15.
слонъ 86, 21. елефантъ 104, 12.
еітгіс надежда 97, 17. надежда 112, 4.
фРрио? слъпъ 89, 15. младъ 106, 10.
^рлгаі^гіѵ роугатнсд 95, 1.
ёрігсіртраѵас пожецін 86, 17. попалити 104, 6.
Ё'рітгрогЭ’гѵ предъ 99, 16. предъ 113, 30
ё|л<рроирю<; — ^атворьнъ 106, 34.
&ѵаут)$ снврыіьнъ 90, 5. мрцъкъ 106, 25. ’
іѵауы^ неподовнѣ 106, 13.
^ѵаѵтіоѵ — съпротнвъ 113, 12.
1ѵ§і§йакеа^і оутворнтнсд 97, 21. ОБлаѵатнсА 112, 8.
і'ѵ&огкѵ вънжтрь 98, 22. вънжтрыедоу 113, 4.
еѵ&оі-ос славьнъ ПО, 7.
?ѵ$оѵ — въніктрь 106, 34\ 110, 35.
іѵ&ігс&аі оутваріатнсд 95, 23. овлѣштнсд ПО, 37.
ьѵ#ѵр.а рн^а 94, 24. одежда ПО, 7.
ЕѴЕХЕѴ дъліа 97, 15. ради 112, 2.
ЕѵОа *отъііо\до\;і;е 85, 27. ндеже 103, 21\ 106, 6^
ёѵѴОЕІѴ помыслити 92, 16. 113, 24.
ёѵсгт]ѵаі настати ПО, 26.
^ѵтафіоѵ пагривальнаіа рн^д 97, 9. 'гаЕѵ-іа погривальнаіа Ш, 34.
(^ѵВ’ЕиЯэѵ) &п Іѵ-гѵ отъсоудоу 88, 5. отъ самедъ 105, 11,
Еѵьтюѵ предъ 96, 24. предъ 111, 22.
^аугіѵ іг/кестн 89, 21. навести 106, 16.
^ауора^ЕаЗаі нскоупнтн 100, Іі. нскоупнтн 114 14.
н^редьнъ 92, 15. днвыіъ 108, 17.
&-аЛЕІ<рЕіѵ опоустнтн 86, 9. придти 88, 4. потръвнтн 103, 35; 105,10’, 108, 18. . .
^Е-о!Іаі ПОБѢЖДСИОу БЫТИ 92, 17.
^аѵаст^ѵаі въстатн 91, 16.
і^атсатаѵ прельстити 92, 3 льстити 108, 2.
ЦатхпЕХЛЕіѵ поустнтн 86, 21; 100, 14. послати 104, 11\ 114, 14.
ЁІ’Ер'ір.ойѵ опоуститн 112, 6.
Ё^р)<Еа&аі и^лъстн 90, 8; 97, 25. н^нти 103, 11; 104, 18;
СЛОВАРЬ.
177
е^о^о;
Ё^ораі^Еіѵ
Цоиоіа
ёЗ'ітѵі^'і'Эаі
Й'ЬУ&ЕІѴ
е^іоЯеѵ
Е^<отеро<;
ЕкаууеХіа
— Л ‘И
Ёкахобііѵ
Етгаѵаат^ѵаі 1
ётсаѵгруЕоЯаі
Ё7Ш<5^
гтгфаіѵеіѵ
ЁтгіхЕхХ^оОаі
ЕтохаХиѵ 21,
гтсЁхеіѵа
ётгіхрат/]?
ётиТ<еу6р.ЕѴО<;
етсіѵоіа
ёішшѵсеіѵ
ЁтотоХт;
1141П11 85, 16, 19; 93, 3; 106, 30] 108, 30] 112,
98, 22. 13: 113, 4; 114, 18.
. прннтн<86, 27] 100, 17. отнтн 87, 22*
ѵоудьнъ 100, 1. днвьнъ 114, 2.
принти 87, 23. іг^итіі 105, 2.
н^нтн 93, 3. исходити 108, 31.
исходъ 94, 16. исходъ 102, 2; 109, 37]
н^гнанни 84, 2. 110, 33.
—гаотоѵ красоватися 93,21. оукрашатн 109, 10.
дрьжава 92, 7. старъниінньство 99, 24. впасть 108, 11.
къ/гл.и.т.ти 97, 24* ПрОБОѴДНТНСА 112, 12.
— отклонити 103, 8.
выть 90, 25. обонъполъ 107, 8.
вънъшьнъ 85, 18] 87, 22. вънъшьнъ 103, 12. въижтрьнь 105, 2.
окъфаніе 89, 2; 93, 16. —-
Ек-ас ^емліл обътнаіа 87, 5; 94, ^емпіа ОБътованнаіа 104,23;
12*; 97, 28. 105,23; 109,33; 112,15.
послоушатн 89, 24. оѵспыніатн 106, 19.
, Л къстатн 85, 4; 92, 26] 97, въстатн 102, 19; 108, 13;
23. нти 86, 16. 112; 11.
принти 98, 6. вратитнсл 98, 8. во^вратнтнсА 112, 23, 25.
понеже 95, 13*. понеже 110, 22.
къст.дати 85, 10. въ^съдатн 103, 4.
принти 86, 27. въсъстн 104, 11] 113, 35.
Етгфа? кцДАфЬ 86, 21. къ^итн 104, 18.
— парнцатнсА 108, 37.
14. нарефн имя 91, 4. нарефн 107, 13.
овоноу страноу 87, 12. —
ЕТГ Т]С уІуѴЕО'&а'. ІІрѢНѴГОу —
БЫТИ 86, 13. ♦
нарнцаемын 85, 27*. нарнцаемын 103, 20.
хитрость 90, 4. оумышленніе 106, 24; 28.
напасти 97, 29] 98., 17. напасти 112, 16; 34.
ііарѣѵніе 86, 8] 91, 27. оууенміе 92, 1*. епнстолніа 103, 33; 108,1.
23
178
СЛОВАРЬ.
ё'ГСітеХЕіС'Эаі
Е7ПТ7)^Еи[Ла
іітіті-ОЁѵаі
етсі^ріеьѵ
Еітоѵо[ла'(гіѵ
гтгтакХааіоѵа
Ёруа^Ет&аі
Ерт)[ло<;
ір7)(лоиѵ
ёр>)[лобг&аі
ЕрТГЕІѴ
срТСЕТОѴ
Ер^рісооті;
Ё'р^сС-Заі
Ерсо?
Ёрытаѵ
ЁсОІеІѴ
(Ёгтара) тт; Ёс-а
Ёо/_ато<;
ЁТЕріі;
ЁТЕрО?
творнтнсл 95, 23.
гадь 89, 20.
въ^ложнтн 99, 14.
^амшртн 89, 27.
нареірн 85, 18; 86, 5.
прорвати 91, 8.
Ёігоѵоріа^сагкі і1дрііі|ѴіН(.А
89, 12.
седморнцега; 94, 12.
сътворнгн 85, 4.
поусты и га 87, 1, 3 и др.
* опоустнтн 87, 1; 88, 16;
98, 6.
поплѣіпгпі 86, 26.
плѣнгатн-ннтн 87, 8, 23.
опоустмн 95,16; 98,9,10.
оноустт.пнн 93,15; 95,18
^дііоустт.іініс 94, 7.
ііріінтн 92, 2; 95, 10*; 96,
4, 26.
н^нтн 98, 25.
похоть 84, 11.
повѣдати 91, 28.
ѣсти 87, 5; 89, 73, 17;
. 93, 7; 98, 26.
ветеръ 97, 6.
послѣдьнъ 90, 7, 8 и др.
сыілетеннге 93, 24.
ннъ 92, 12.
съвершатнсл 110, 36.
іідтнішіінн 106, 14.
въ^ложнтн 113, 26.
положити 109, 21.
помакати 106, 21.
, нареірн 103,12,30; 101,17.
Ётгоѵор.аибр.гѵо<; нарнірсмын
106, 6.
седылъ седмицей 112,19.
съдѣлдтн 102, 16.
по^стынга 104,19, 20 и др.
по^стошь 110, 32 (ЬІ8).
— о;-г(-оѵ поустъ 109, 28.
погоѵбнтн 104, 17.
прнютн 104, 18.
повити 104, 22.
. *опоустнтн 104, 25; 105,
2, 21; 112, 23.
опоустѣтн НО, 25; 112, 26.
плъ^атн 113, 9.
гадъ 113, 9.
^дпоустѣіінн 109, 4, 26,
27, 30.
прннтн 108, 3; 110, 20;
111, 9.
поити 111, 23.
исходити 113, 7.
похоть 102, 8.
молити 107, 36.
рн^а 109,10.
ѣсти 104. 24; 106, 8, 12-г
108, 33.
сънѣстн 113, 7, 8.
с ветера 111, 31.
послѣдьнъ 107,23, 35 и др.
влждьннір 109, 14.
дроугь 102, 3; 107, 18.
ннъ 108, 2.
проунн 106, 8. і
СЛОВАРЬ.
179
* повторыи 108, 13.
еті ісірс 88, 25; 97, 6. іарс 103,1; 105,30; 111,
30.
къ томоу 86, 22; 93, 1. къ томоу 104,13; 108,28.
ЕТО? лѣто 84, 3, 4 и др. лѣто 102, 5, 8 и др.
ейтгреіша 21, 16— доброта 91, 5. красота 107, 14.
22—1.
ейрісхеіѵ Обрѣсти 92, 20; 96, 5, 3; ОБрѢСТН 111, 7, 9, 31.
97, 7.
ейоеРеія влаготестніе 96, 15. Благовѣрніе 110, 30; 111,
19; 113, 34.
ейіроріа обнлніс 94, 21. плодове ПО, 4.
ей<рраіѵес>9ас къ^веселнтнсд 99, 7. въ^веселнтнсА 107, 5; 113,
радоу быти 90, 6. 19.
ейфроайѵт] кеселніе 98, 13. веселніе 112, 31.
гС7Л?б? оудоБь 96, 23. оусръдьнѣ 111, 21.
ёсреоршхеіѵ изобрѣсти 85, 29. изобрѣсти 103, 22.
нматн 88, 5; 96, 15. имѣти 107, 7; 112, 4, 9.
имѣти 97, 17. нматн 105, 10; ПО, 30,
34; 111, 19.
ефЯарріеѵо? — сквръньыъ ПО, 33.
ефаѵ пари 98, 29. —
кра въстокъ 86, 18; 89, 10; 94, 16. въстоѵнаіа страна 85, 24. въстоѵнаіа ^емліа 85, 26; 86, 25; 94, 8. полоуноціъ 86, 4. въстокъ 103, 18, 29 идр.
— у/} т^? ёсря? полоуноірнаіа ^емліа 85,23. въстокъ 103, 16.
есо? до 86, 26 и др. до 105, 4, 5 и др. даже до 105, 14, 21. дондеже ПО, 8. акоже 111, 24.
есо? ои, арті доііісаѣжс 89, 22; 92, 6. дондеже 108 6, 10.
Сееіѵ рах/орѣТнсА 100, 21*. раждеірнсА 114, 21.
(Стр) Сбѵ живъ 94, 26. живъ ПО, 9.
С^теісЯа!. быти на потрѣвоу 96, 19. быти ттомоу 111, 17. ой—НН ВО ѴГО БЫТИ 111,16.
Сі'Саѵюѵ плѣвелъ 97, 11. плѣвелъ 111, 36.
18.0 СЛОВАРЬ.
іарьмъ 88, 1; 94, 9; 98,& іарьмъ 105, 6; 110, 1.
власть 94, 17. нго 112, 19, 20.
жнтнге 84, 14; 85, 12*. животъ 102, 11; 103, 6;
111, 24.
животъ 84, 5; 96, 27. жнтніе 103, 10.
лѣто 85, 16.
—б ту<; жнвотьнъ 100, 24. жнвотьнъ 114, 24.
&ілд<ріоѵ — жнвотноге 106, 9.
‘(&ОѴ — скотъ 103, 3.
^шопоі6<; скатъ 91, 19. ЖНВОТВОрАфЬ 96, 6. ЖНВОТВОрАфЬ 111, 11.
^уоиѵ рекше 91, 13. іеже іесть 102,17.
снръуь 107, 22; 113, 36-
7}хеіѵ прннтн 95, 19; 100, 22. прннтн 114, 22.
т}Аю<; слънце 85, 27 и др. слънце 108, 16; 114, 3.
—6 тоб гДіои слъньуьнъ 85, 27; 89, 12. слъньуьнъ 103, 20, 21;
7|р.ера 106, 6.
дьнь 90, 8 и др. дьнь 107, 23 и др.
т;р.іои ?]ѵіха поль 99, 5. половина 104, 30. поль 113, 17 (Ьіе).
іегда 88, 15. іегда 105, 20; 111, 27;
донелнже 97, 2. 113, 13.
три/іос; іако 97, 16. млъуалнвъ 96, 18. млъуалнвъ 111, 15.
тугоі рекъше 97, 2, 23; 100, 6. снръуь 108, 29; 112, 11;
113, 36; Ц4, 7.
’^ттао'&аі прШАТнсА 92, 9. быти побѣжденнымъ 104,
быти поБѣждепоу 86, 12; 1; 105, 8; 108, 3.
88, 3, 5. •
ОаХасса
— 6 ТГ|<; д-щ
Яаѵато?
&аітіѵ
Яабр.а
гкасг&аі
&г71Хато<;
Яеіоѵ
•9'сТсі<;
море 85, 27 и др.
морьскъ 92, 13; 94, 7,18.
смръть 99, 13.
потрепати 89, 17; 98, 25.
видѣти 87, 15; 89, 6, 13.
богогнѣвьнъ 85, 3.
господь 100, 13.
сватъ 98, 16.
море 103, 20 и др.
морьскъ 109, 29; 110,7,3.
смръть 112, 19; 113, 26.
погрнватн 106, 12; 113, 7.
уоудо 108, 15.
* вотоненавнстьнъ 102, 16.
богъ 114, 13.
божьствьнъ 112,33 (Син.}.
СЛОВАРЬ.
181
хотѣти 87, 13 въсхотѣтн 104, 29.
•Ѳеотгатыр божнн отьцъ 91, 20. богоотьцъ 107, 28.
Яебс богъ 85, 14 и др. богъ 103,9 и др.
б ТОб О'ЕОб божнн 92, 5. божнн 105, 34; 111, 25; 114, 10, 19.
гкрапаіѵ равъ 87, 18; 100, 19. оугодьннкъ 104, 34; 114, 15, 19.
бгатгесю? БОЖЬСТВЬНЪ, 91, 26. вогоглаголнвъ 107, 35.
женьскъ 93, 28. женьскъ 103, 4; 109, 17.
— {ИДеіа жена 93, 57. то уеѵос жены 85,10. жены 109, 16.
$т)ргигіѵ овдовѣти 94, 19. овдовѣти 110, 2.
Ят^ріоѵ скотъ 89, 16. ^вѣрь 106, 12; 108, 32;
^Вѣрь 93, 5, 12; 98, 28. о тсоѵ -Этдрісоѵ скотнн 98,26. — ^Вѣрннъ 95, 14. 109, 2; 110,24; 113,8,9.
9’Хфгіѵ — ОСКрЪБЛАТН 112, 4.
ЭХіфі^ скръвь 94, 9*; 98, 4. петаль 97, 4, 10, 16; 98, 16; 100, 6. скръвь 111, 28 и др.
ЯроеТсЯаі смутнтнсл 91, 29. смастнса 98, 23. СЪМЬНѢТНСА 108, 1. оустранінтисА 113, 5.
•Эиуат^р дъцін 85, 13 и др. дъірн 103, 7 и др.
Э’ОЕІѴ оутотоватн (Оисіаѵ) 93, 7. ^акалатн 108, 33.
{к)|лт]&іа любовь 90, 25. —
Яѵрібі; гнѣвъ 93,11; 98,71; 100,50. прость 97, 24. прость 108, 37; 112, 11, 28; 114, 21.
Вора дверь 97, 7. I
Яосіа треба 93, 6. жрьтва 95, 23. пѣснь 97, 1. жрьтва 108, 33; 110, 37; 111, 25.
іасЭаі • нсцѣлнтн 100, 2. исцѣлѣтн 114, 3.
Йю<; свон 86, 21; 96, 17; 98, свон 104, 11 и др.
9; 100, 14. та і<$іа своасн 112, 25.
і&рш? — потъ 110, 5.
іератіхб? — свлтнтельскъ 110, 7.
креС? жры|ь 88, 8. Терен 110, 35; 111, 24.
попъ 97, 1, 2; 98, 15. попъ 111, 25.
свдіренннкъ 112, 32.
182 СЛОВАРЬ. -
(ерб? сватъ 93, 23’, 95, 22, 23. сватъ 109, 12- 111, 8.
уьстыіъ 110, 36.
*свАфсньнъ 110, 37; 111,4.
іѵа — 3а ісже 106, 18.
- іако 106,21; 111,36; 112,1.
ітгтсей? 46, 8. конь 99, 27 (Ьіе). въслдьннкъ 113, 33.
коньникъ 113, 34.
іетго? конь 95, 24’, 99, 26. конь 113, 33, 35.
/іктапОлі иарнтн 87, 10. летати 104, 26.
іса лкы 100, 10. равно 114, ІО.
ІотасОаі постоіатн 92, 14. стати 108, 16.
стоити 109, 10.
ІіТТЕОѴ вѣдомо 84, 1. —
іа^иеіѵ моцін 88, 2-, 91, 25. въ^моцін 105, 7; 106, 22;
107, 32.
БЫТИ ЛЬ^А 90, 2. мофн 110, 13.
смѣти 95, 3.
іаХ6? моціь 91, 24. сила 107, 32; 109, 32.
сила 94, 11.
рыва 94, 20. рыва 108, 3.
хаОапгр лкы 93, 21\ 97, 21.' іако 109, 10; 112, 12.
іакоже 96, 2. іакоже 111, 8.
акы 112, 8.
хаЯсіруеоОаі ЗАКлюуіітн 90, ІО*’, 98,22. ^творити 113, 4.
хатЕсйіеіѵ іастн 98, 30. —
ха^с&аі сѣсти 92, 5. —-
ха-Эіі^іѵ сѣдлтн 98, 20. сѣсти 108, 5.
хаЭі^Ес-Эаі сѣсти 100, 9. сѣсти 114, ІО.
ха-Эістаѵаі ставити 86, 1О-, 88, 17. поставліатн 103, 36.
поставити 105, 22.
ха8гот/;хеѵаі выти 106, 34.
хаОотгХі^гіѵ — оплѣѵутнсл 108, 23.
хат) ораѵ видѣти 100, 13. Зрѣти 114, 13.
хаОбте іако 98, 13. понеже 112, 30.
хаЯы? іакоже 93, 9, 22. іакоже 108, 35 и др.
хаісіѵ — пожецін 112, 27.
хаірб? крѣмд 87, 16; 94, 16; 96, врѣМА 104, 31 и др.
1, 5.
лѣто 96, 11.
хаіроі (20, 7) дыін 90, 8.
СЛОВАРЬ.
183
хахоте^ѵіа Злокъ^ньноіс дело 90, 6.
хахбте^ѵос; Злокъ^ньнъ 85, 5.
хахосри^с; ни во тто (же)’95, 5.
хахо^ЕіаЯаі —
хаХеіѵ пыііітн 92, 28*. въ-съ-прн-;ыватн 93, 5. нареірн 95, 8*.
хаАХос доврота 95, 15.
(ха|лт]Хо<;) 6 т&ѵ х-юѵ вельБлоѵждь 87, 6.
харѵгстЕ іѵ прѣклоннтн 95, 29.
хароіа еръдце 87, 15*, 94, 14*;
94, 25*; 98, 21.
хартгі[ло<; —
харітб? плодъ 95, 18.
хата(?аіѵЕіѵ прннтн 99, 4.
хатарііЗа^гсЯаі съннтн 99, 11.
хатауесЭаі 18,5. прннтн 89, 11.
хатабібхЕіѵ нтн 89, 22.
хата^оѵястібеіѵ наенлнти 87, 8*. одолѣти 91, 22.
хата 9-е ырЕІѵ съглАдатн 89, 18.
хатаігтуиѵЕС'&аі одръжнмоѵ быти 95, 2.
хатахаІЕіѵ пожеірн 86, 27.
хатахХу<7[л6<; потопъ 85, 15.
хатахбттіѵ нсѣірн 87, 1, 20; 92, 17. хат-9аі погнБНОути 92, 25.
хатахратеіѵ 15, 2. прніАтн 87, 7, 14, 23.
прѣдръжатн 88, 27; 91,11; 97, 3. стоіатн 92, 10. кладатн 94, 16*.
прт.ілти 87, 12; 89, 10.
прѣдръжатн 88, 57.
хатахѵрибЕіѵ
хатахАисі?
ха~аХар.раѵЕіѵ
хатаѵоеіѵ
объіати 98, 3.
іірніАтн 9 9, 2.
разумѣти 88, 5; 100, 5.
^локъ^ньство 106, 26.
^лохудожьнъ 102, 19.
лютъ 110, 15.
Хвллнтиса 112, 5.
пдрсфн 108, 26; 110, 18.
пріцъкатн 108, 32,
доврота ПО, 24.
камнль 104, 24.
поклоннтн 111, 6.
сръдце 104, 31; 109, 35;
ПО, 8; 113, 2.
плодьнъ 109, 2.
плодъ 110, 31.
съннтн 113, 16.
нн^нти 113, 23.
погнати 106, 16.
одолѣти 107, 29.
видѣти 106, 12,
объіатиса ПО, 13.
погоувнтн 104, 18.
потопъ 103, 9.
съсѣцін 104,19.36; 108,18.
поглотити 108, 24.
поіати 104, 25.
прѣідтн 104, 30; 105, 3;
109, 37.
дръжатн 105, 13.
одръжатн 108, 10.
оудръжатн 111, 27.
оукрѣпнтнсА 107, 20.
обладати 104, 22, 28; 105,
31; 106, 5.
расѣтенТе 106, 24.
постигнути 113, 13.
прора^оумѣтн 114, 6,
съмотрѣтн 105, 11.
184
СЛОВАРЬ.
хатаітагеіѵ
хататгАатбѵаі
хататоЯ'Еіо-Ѳаі
хататшьттгіѵ
хатаругіѵ
хатаругісЗш
хатасхЕііа^Еіѵ
хатаатрюѵѵиѵаі 6, 5
хатасфаттЕіѵ
хатаоуеаЭаі
хате&есг&аі
хатеруа^ЕоЯаі
хатеругеоЭаі •
хате'/Еіѵ
— гаЯаі
хатоіхгіѵ
хаго'.хоиѵтг?
хаот^ріа^еіѵ
хеѵтеТѵ
хефиХ^
х^рѵтшѵ
хф§т)Хо<;
хі^сйгоі;
хіѵйиѵЕоеіѵ
хАт;роѵо[леіѵ
хХѵ;роѵо[лі*
хХтірос;
хХіѵт;
хоіѵо<;
хоіта^есЯаі 32, 12.
ходити 96, 25.
о^множнтиса 84, 14.
разроушнтнсА 92, 8.
разитися 99, 24.
творити 87, 9.
оковати 89, 27.
разсверѣпѣтн 84, 9.
разБнватн 95, 21.
творити 93, 29.
прннтн 85, 29; 86,25; 89,
10; 97, 28.
нтн 86, 4, 18.
власти 92, 6.
ражденоѵ быти 84, 11.
жити 85, 3; 98, 14; 99, 4.
жнвжірен 94, 5, 8, 11.
глава 99, 14.
проповѣдати 96, 8.
смрадьнъ'89, 14.
гно^сьнъ 90, 5*.
коктегъ 85, 17, 19.
при ГАТИ месть 97, 16.
пригни 93, 16 [Син.)
домове 94, 22.
село 98, 7.
одръ 95, 25.
ОБырь 99, 18.
лѣгатн 95, 22.
попрати 111, 23.
*распростнратнсд 102, 11.
прѣдатнсд 109, 26.
разорити 105, 34.
разроушнтн 106, 27.
ра^орнтнсА 108, 8.
о^пра^дьинтнсА 108, 11.
творити 104, 26.
сътворнтн 106, 20.
наскакати 102, 6.
нсклатн 104, 6.
Заклати 110, 35.
объідтнса 102, 9.
сънѣстн 113, 11.
дъіатн 109, 19.
прннтн 103, 29.
съннтн 103, 23; 103, 8,
16; 112, 16.
имѣти 104, 9.
прѣодръжатн 108, 6.
жити 102, 15.
въселнтнсА 103, 21; 112,
31; 113, 16.
жнвжірен 109, 22 и др.
прѣльстнтн 111, 14.
н^ъбостн НО, 34*.
сквръньнъ 106, 9.
кнвотъ 103, 11.
ковтегъ 103, 13.
наслѣдити 109, 5.
наслѣдніе 110, 5; 112, 24.
иго 109, 21.
ложе 110, 37.
ОБырь 113, 29.
легн^тн 111, 31.
СЛОВАРЬ.
185
хбАасц лецін 97, 6. ОБлецін 110, 36.
— мжтеынге 111, 11.
хотет6<; х-оѵ коіеіѵ плакатисл 84, 6. —
хотгрос; съметиіре 96, 25. гнои 111, 55.
ХОПТЕІѴ сѣцін 95, 15. съкроушнтн ПО, 24.
хбс>[ло<; миръ 90, 8; 92, 8. миръ 108, 8.
хратгіѵ 27, 13. прѣшті 93, 18. одръжатн 109, 7. владѣти ПО, 35*.
хратос; власть 92, 16. дръжава 114, 57.
хрЁар мясо 87, 6. млсо 104, 24.
хреріаѵѵиѵаі повѣсити 99, 17. повѣсити 113, 28.
хриігтгг>8аі крытися 98, 24. ВЪВрЪГНЖТНСА 113, 6.
хтаспЯаі оврѣстн 91, 19. имѣти 107, 26.
хт^ѵсс; скотъ 93,12; 94,17; 97, 4. скотъ 109, 7; ПО, 7; 111,
7, 28.
— о тйѵ х-йѵ хТ7]ѵй$х;<; скотнн 87, 7. скотнн 104, 24. скотьскъ 106, 77.
— скотьскъ 113, 10.
ХТІ^ЕІѴ творити 85, 77; 90, 18. създатн 103, 77, 18; 106,
хтіоріа сьткорнтн 85,54, 35; 89, 9. 3; 107, 1.
тварь 85, 17. Зданніе 103, 75.
хихАіхб; кржжьнъ 88, 6. —
хихАоиріЕѴОс; — кржгъ 108, 57.
хихАо? хоѵохЁ<раАо<; * пснглавъ 90, 13. кржгъ 105, 77. * псоглавьць 106, 33.
хирииеіѵ 7, 9. одолѣти 85, 7. овладатн 102, 57; 104,37.
хбріо; господь 85, 14 и др. господь 103, 8 и др.
богъ 96, 24. о той хиріои господьнь 108,
5; 113, 33.-
ХСр&ІОѴ — ёх х-соѵ коньскъ 104, 24.
хйѵсо'І 1 комаръ 89, 14. комаръ 106, 9.
ХСОфб? глоухъ 100, 1. глоухъ 114, 3.
Хаіхоі. — простТн людніе 111, 26.
ХосХеіѵ Бесѣдовати 94, 15. въ^глаголатн 109, 36.
Ааілраѵеіѵ прими 85, 28. Ириши 103, 57.
иокѵпі 86, 14; 88, 77,19; оумыслнтн 103, 53.
90, 57; 91, 5. вести 90, 24. въі?атн 104, 3, 16; 107, 6,
помыслити 92, 75. 11.
24
186
словарь.
поштн 104, 4; 105, 24',
107, 3.
Хаб<; людніс 97, 2. люди 108, 74.
Харѵа^ ковѵегъ 95, 25. —
Хгугіѵ глаголати 90, 8\ 91, 73; 93, 6'; 99, 19. глаголати 106, 29 и др.
реірн 93,15', 96,3,5‘, 99,21. рецні 110, 20, 112, 33.
ХеубріЕѵос наретемъ 90, 13. нлрііі|лісмъ 108, 4.
Шестой ру іа слоужва 97, 1. лнтоургіа 111, 25.
Хіаѵ твръдо 91, 23. Зъло 107, 31.
(кі9о<;) оі ліЛоі клменніе 94, 21, 23. каменніе 110, 4, 6.
Хг[лб<; смръть 94, 74; 97, 4. ГОуБНТСЛЬСТВО 111, 28.
Хоуі^сВаі мыши 97, 25 (стр. ф.).’ ВЪМѢННТИСА 111, 22.
гі? ой§Еѵ Хоу-сОаі нн въ ѵто выти 96, 24. въмъніатн 112, 12.
Хбуісѵ слово 95, 6. слово 110, 1'6.
лбуоі; слово 92, 7; 100, 24. слово 108, 7; 114, 24.
Хоі[л6^еѵѵ — погладатн 110, 23.
Хоі|лб<; гладъ 94, 74; 97, 4. гладъ 109, 35: 111, 28.
Х6Хр.а дьврь 93, 13. —
Хитггіс&аі оскръБНТНсл 102, 7.
Хотройѵ наклеити 87, 19. избавити 104, 35.
(Аитріоаіс)Х-іѵ тсоіеіѵ избавити 87, 18. ~~—
[лауіхбс влъшьбыіъ 90, 5. *ѵародыіствьнъ 106, 26.
[лахарі^гіѵ блажити 95, 9. блажнтн 110, 19.
[лахаріо? влаженъ 91, 74; 97, 73. бдажьнъ 112, 7.
р.ахроЯири'І'; тръпътн 97, 12. длъготрънътн Ш, 37.
[лаХЛоѵ плѵе 96, 74. нате 110, 29.
[лаѵйаѵЕіѵ оувъдътн 86, ІО. навыкнжти 103, 36.
|лаѵіа Бвдаконнге 84, 12. неподобное 102, 9.
[лвтеріхбі; млтерьнь, 95, 21*. матерьнь 110, 35.
рсауаіра 28, 19. метъ 93, 8. меѵъ 108, 35, 37; 109,28.
оро^жніе 93, 10. ^акланніе 109, 24.
[леуаХоітрЕтеіа — велнколъпніе 114, 27.
[лсуаХофиуіа — велнкодоушне 107, 77.
[лгуа)чбфиуо<; доБрооумь 91, 6. великодоушьнъ 107, 75.
ріеуаХиѵесЭаі въ^нестнед 88, 4*. въ^велнунтнсА 105, 9.
[ЛЕуакысбѵт] —— велнтніе 114, 57.
р.еуа<; велнкъ 87, 12 и др. велнкъ 103, 26.
словарь'.
187
|лгуютаѵт]<; . болідрннъ 91, 7. волѣрннъ 107, 16.
р.гуісто< велнкъ 91, 2. многъ 107, 10.
[леі&іаѵ осклдкнтнса 86, 20* ОуБОІАТНСА 104, 10.
ріеі^бѵсоі; пдуе 85, 8. клціе 103, 2.
ріХХеіѵ хоцін 86, 9; 91,16-, 100, 5. моірн 103, 34.
хоцін 105,5; 113,5Р; 114,&
рлр.іаар.іѵо<; сквръньнъ 94, 2. та р.-а скврънд 109, 21.
ілгрірѵа пеудль 98, 21. пеудль 113, 2.
ргсоѵ среда 92, 6, 7. срѣдд 108, 6, 7.
—еѵ ревы посръдѣ 91, 20. посрѣДѣ, 107, 26, 30.
аетоАХаттЕіѵ пръмѣннтн 93, 22, 27. прѣмѣннтн 109, 11.
прѣложнтн 109, 16.
р.гта<5трг<ргіѵ прѣврдтнтн 100, 2. прѣврдтнтн 114, 3.
Р^рі до 85, 27 и др. до 103, 20 и др.
донелѣже 86, 20. дондеже 104, 10.
р./]5сі!; ннкъто 92, 3. ннкъто 108, 2.
ннкнн 108, 2..
ат(хо<; продлъженніе 93, 1. длъготд 107, 35; 108, 28.
[л^ттзр мдтн 86, 15 и др. мдтн 105, 20 и др.
Ь той рі^трбс мдтерьньі 07,50.
р.т)тра урѣво 100, 10. жтровд 114, 11.
іліаіѵсіѵ осквръннтн 89, 19-, 94, 7; осквръннтн 106,74; 113,71.
№,30.
—аОас осквръннтнсд 95, 17. осквръннтнсд 109, 57.
рларс? скврьньнъ 89, 19. мръскъ 106, 74.
— ідвленнк, 104, 3.
р.іс96; 97, 15. мъадд 112, 3.
рлао? скврьнд 84, 14\ 95, 19. мръ^ость 102, 77; 110,33.
[лѵт-ріа грокъ 89, 24. гровъ 113, 6.
р.ѵ'^р.оѵгбЕіѵ — рецін 113, 57.
р-оі^аЛЬ; любодѣнцд 93, 20. любодѣнвъ 109, 9.
р-ог/о; іірѣліокодѣнцд 96, 22. —
ілбѵоѵ ттлніж 86, 19\ 89, 16. тътніж 104, 9.
р.бр<рыс[<; оврд^ъ 96, 15. оврд^ъ 110,30; 111, 79.
роѵаіхб? гжсльнъ 103, 7.
рлла мынінцд 89, 14. моухд 106, 9.
р.ѵоар6<; неунстъ 85, 10\ 90, 5. мръскъ 106, 9; 113, 9.
гноусьнъ 89, 14. гноусьнъ Ю6, 25.
р.иаароѵ гддъ 98, 28. [аиоаріо!; мръздѣ 106, 73.
рѵоаттео-Оаі ноуоуднтнсА 89, 13. —
188
С Л О В А Р Ь.
[лиат^ріа |лиатіхо<; тайна 96, 6. тлннъ 95, 23. ТАИНА 111, 77. ТАННЪ 110, 36.
ѵаб<; цръковь 89,5; 92,78; 100,.9. цръковь 105, 34.
— ТОО Огой МѢСТО БОЖИК
92, 5.
ѵао<; • корлвль 87, 9. корлкль 104, 26.
ѵехрб<; мрътвъ 89, 75; 94, 26] мрътвъ 106, 9] 110, 8]
95, 10] 97, 25. 110, 19] 112, 13.
мрътвьць 89, 77. мрътвьць 106, 12.
—- та -у-а (пожата мръі|ннА 98, 27*. мрътвьци 113, 10.
ѵехрооаОаі ні'ъмрѣтн 98, 24. оумрѣти ИЗ, 6.
ѵёо<; новъ 85, 77. —
ѵёФеЛт] облако 100, 22. облако 114, 22.
ѴфГЮѴ младьньць 98, 29. МЛАДЬНЫ|Ь 113, 10.
ѵ^аос; островъ 89, 9] 94, 7. островъ 109, 29] 112, 8.
Х7] ПОБѢДА 97, 18. побѣда 112, 6.
ООсІѴ .—- оумыслитн 107, 26.
ѵои<; оумъ 91, 29. помыслъ 108, 7.
ѵотоі; югъ 92, 28. б той ѵбтои южьнъ 108,
26.
'ѵбр.^юс ?умь 97, 21. женихъ 112, 8.
^бХоѵ дрѣво 91, 19] 94, 20] 95, дрѣво 107, 27 и др.
'75; 99, 12.
бб'ебсіѵ поити 95, 8. поити 110, 18.
бсб<; пять 95, 6, 8; 99, 26. пжть ПО, 75, 18] 113, 32.
ходъ ПО, 5.
боОѵб^ болѣ^ньнъ 98, 5. —
о'Оеѵ тѣмже 91, 6, 20. тѣмъ 107, 75.
тѣілже 107, 27.
оІЕа&аі мьнѣти 91, 77. въ^непыревАТн 107, 24.
оіхеіѵ жити 93, 77. жити 109, 6.
оіхеіоі; 6, 8] 20, 19] свои 84, 9] 90, 18. свои 102, 9] 106, 37] 114,
48, 6. 14.
ОІХ7)ТСОр житель 94, 19. житель 109, 26.
ОІХО$О[ЛсІѴ сътворнтн 86, 5. съ^ьдати 103, 30.
съ^надлтн 113, 7.
ОСХО&ОрІТ] — удлиню 113, 7.
СЛОВАРЬ.
189
01Х00|ЛЕѴ^
осхоор.Еѵіхб?
’^смлп 87, 23.
оіѵо?
оіо?
Оіптроі;
б^Е&рю?
бХеВрое
бХіуос
бХіуойоЭ аі
67>хт)
б^оЯрЕОсІУ
оХо?
6'р.р.а
оао0ир.а5бѵ
бр.ою?
б[ЛОІС0?
б|лоііор.а
б'ѵауро?
бѵЕкй^еіѵ
оѵо[ла
ОѴО?
бтсіасо
бкХіі^еаОаі
бтгХоѵ
бтсои
браѵ
бруаѵіхб?
б руг; 27, 4—.
(•&о{лб?)
вино 97, 24.
акъ 98, 13.
лоукавъ 85, 12.
погывель 93, 15.
пагоува 98, 18*.
малъ 96, 2.
оскоудѣтн 96. 5.
мъра 94, 11; 97, 7.
оувиватн 94, 15.
весь 87, 5; 90, 23; 93,19.
око 100, 5.
въкоупь 93, 4.
тъуьнъ 93, 19.
такожде 85, 10; 93, 28.
оврагъ 84, 8.
покосити 97, 14.
НМД 85, 18, 21; 86,1; 87,
16.
осьлъ 93, 11; 95, 13, 14.
въслѣдъ 89, 22.
воіеватн 86, 7.
оржжиіе 88, 5.
ндеже 99, 12.
видѣти 84, 13; 89, 12; 90,
22; 100, 18, 19.
смотрѣти 92, 13.
оральнъ 97, 9.
49,1 ілрость (гнѣвъ) 93,11; 100,
20.
б т^с оіх-7]с въселеньскъ
107, 31.
7)-ут) въселеннаіл ^емліл 104,
21.
въселеннаіл 104, 37.
вино 112, 12.
іаковъ 112, 30.
оіо? &г,тоте каковъ либо
106, 28.
раждеженніе 102, 8.
оувниствыіъ 103, 6.
тина 103 8.
пагоука 109, 4; 112, 34.
малъ 111, 7.
омалѣтн 110, 25.
оумалнтнсд 111, 9.
Мѣра 109, 32; 111, 32.
о б7<-соѵ гоукитель 109, 35
весь 107, 6; 109, 7.
око 114, 6.
въкоупѣ 108, 31.
подобыіъ 103, 15.
тъѵьнъ 109, 8.
такожде 103, 5.
подоБніе 102, 5.
онагръ 108, 37; 110, 22.
поносити 112, 1.
НМД 103, 15, 27; 104, 32;
107, 13.
сѵо? аурю? онагръ 110,22.
въслѣдъ 106, 16.
въоржжатнсд 103, 33.
оржжніе 105, 10.
ндеже
эдѣтн 102, 10.
видѣти 106, 6; 107, 4; 108,
15; 114, 18; 111, 20.
равотьнъ 111, 33.
гнѣвъ 114, 21.
190
С Л О В А Р Ь.
оруіі^а-Заі ро^ъгнѣвлтнса 85, 14. гнѣвлтнса 103, 8.
оре^і? — похоть 109, 18.
оро; гора 85, 2; 89, 25; 94,19; гора 102,14; \№,19; 110,
6р<раѵ6; 95, 16; 98, 24. 25; 113, 6. прѣдѣлъ ПО, 3.
сирота 94, 26. сирота ПО, 9.
стаѵ-бте гегда 84, 1; 98, 17. іегда 102, 1; 108,41; 112, 1; 112, 33.
си іако 96, 8. іако 103, 34 и др. ?ане 108, 37; 109, 7.
ойаі лютѣ 99, 9. горе 99, 10*. горе 113, 22.
ой#гі<; ннкын 92, 19. нніедннъ 105, /О; 108,20. инкъто 113, 12.
сйссѵ ннтто 96, 19; 100, 16. ннтто 111, 16; 114, 17. интимъ 112, 13.
сйхсттіѵ нѣсть 91, 21. нѣсть 107, 29.
ойхсйѵ — гакоже 111 4.
ойѵ ко 88, 5. оуво 90, 18. —
ойтссо не 89, 15. іедннате не 106, 10.
ойраѵоі; неко 88, 2; 89, 6‘; 91, 22; 99, 10. неко 107, 29 п др. >
— о той (т&ѵ) ой- •оо некьсьнъ 93, 6; 94,13. некьсьнъ 108, 32; 114, 23.
сйто<; тън 85, 28 п др. сън 103, 21 и др.
сен 85, 29 и др. снцевъ 106, 25.
толнкъ 97, 11. тън 108, 34; 112, 13,36.
— сита. тайта потомъ 85,33; 88,3; 99,4. отътолѣ 103, 36.
• отътолѣ 86, 10. посемъ 105, 8. потомъ 113, 16.
ойтоХ -сице 100, 7. такожде 93, 10,17; 98,19. тако 96, 1. сице 103, 34 и др.
6<р9аХр!.б<; око 96, 24. око 111, 22.
бфі; ^мніа 89, 15. ^мнн 106, 9; 113, 9, 32,
?мнн 98,27; №,26; 100,0. 36; 114, 7.
~а-0о<; страсть 93, 26. нскоушенніе 109, 16.
7іаі&Еіа 33, 8 ка^нь 93,14; 95,12; 96,16.. пока^анніе 109, 3.
СЛОВАРЬ. 191
каі^ебеіѵ к-Есг&аі прншті ка^нь 95, нака^анню 110, 21; 111,7. наказати 103, 23;
тгаіі?еисі^ 12. показати 110, 22.
нака^анню 95, 5. ' накгцанніе 110, 15.
гсаійахт} ровнца 87, 2. равл 104, 20.
кай; расъ 90, 17. отрокъ 106, 36.
кар.коХ7о<; многъ 90, 25. многъ 107, 9.
паѵобфьх; — пръмоудръ 107, 31.
каѵтоО'іѵ отьвьсждоу 97, 29. отьвьсждоу 112, 17.
каѵи ^ѣло 86, 4. —
карауіуѵгсОаі доити 89, 19. наплстн 106, 14.
кара^Еісо? рай 84, 2, 3; 85, 2. рлн 102, 1, 2, 15.
кара&&6ѵаі придати 93, 26, 30; 94, 3; придати 108, 12 и др.
карахаХеТѵ 98, 2; 99, 15. помолитися 89, 24. помолитися 106, 18.
тгараХіоі; поморнге 98, 10. номорнге 112, 28.
~араѵоіго< ке^аконьнъ 85, 5*. гръшьнъ 102, 19.
ларафиак; (кк. прил.) трѣсъвеірноіс 93, 22, 27. тръ^ъкстьствьнъ 109, 12.
кареаѵ неБрещн 86, 20. оставити 104, 10.
карнілроХ-/} родъ 87, 1; 98, 1. нлъкъ 103, 2; 104,19, 36;
пдеілл 87, 5; 89, 21. 106, 15; 112, 18.
кар-аі воіа 87, 20.
карер^ЕпЯаі пршстн 86, 20. прънтн 104, 10.
карехеіѵ даідтн 98, 30. дата 113, 11.
карОгѵоі; юнота 84, 1. дъвьствьнъ 102, 1.
каро^бѵЕсОаі ВОІСВаТН 86, 23. ра^ъіарнтнсА 104, 18.
карораѵ пробрити 97, 10. попо^ститн 111, 35.
лароисііа прншествніе 91, 28; 93,14; прнпіествнге 107, 36 и др.
— карапоіа 99, 17. предъ 100, 15. прѣдъ 114, 16.
ка<; кесь 85, 26 и др. весь 104, 25 и др.
' вьсакъ 89, 13; 90, 4; 97.1. вьсакъ 106, 8 и др.
катагтгіѵ погоувнтн 99, 3. оувнтн 110, 35.
ра^внватн 95, 21. ПОБИТИ 113, 14.
катгр отьцъ 88, 12 и др. отьцъ 105, 19 и др.
катріа та б той катрб; отъунн91,8. отунна 98, 9. отьуьство 112, 25.
тгатрі отунна 90, 18; 97, 27. отьуьство 106,37; 112,14
каиЕС-&аіч остлтн 97, 1. не быти 111, 25.
ке&іоѵ поле 85, 3. поле 102, 16.
192
СЛОВАРЬ.
•КЕІ^б? ' пѣшьі|ь 86, 19.
тшѵаѵ теіѵйѵ алуьнъ 95, 9.
терлѵЕіѵ поустити 86, 3.
кеѵѵ)? оувогъ 95, 1.
тера? ёѵ тоі? ттЕрапі мимо 89,22.
— ОБОНОу страноу 90, 10
теріураФЕоЯаі НАПНСАТНСА 91, 23А'.
пгрі^раттЕбЗаі побѣдити 91, 25.
теріхратг(? уіуѵЕсОаі владѣти 88, 24.
терір.ЕѴЕіѵ жьдатн 99, 27.
пожьдатн 110, 7.
КЕріѴООТЕІѴ 18, 2. въ ісднно сътворнтн 89,17.
терітгатЕТѵ —
ІГЕрКррОѴЕІѴ НбБрѣЦіи 100, \20.
ТГЕТЕІѵбѵ пътні|А 87, 9; 93, 6; 94,
17.
7Г7),уѵиѵаі ^Аклюѵнтн 90, 15*.
къ-подр.ѵ.і'нтн 91,20; 99,12.
тйщк; лакоть 89, 26.
тавро? горькъ 98, 5.
ігі[ліЛао8аі нсплъннтнсА 87, 5.
НАПЛЪННТНСА 94, 12.
кіѵа алтьБА 98, 3.
7ГІѴЕІѴ пити 87, 7; 93, 7; 98, 19,
98, 27.
ѣСѣТЕІѴ ’ плети 93,8,10,94,1 (Син.).
сѣсти 99, 27.
кіоті? вѣра 96, 5, 6, 9, 16.
КІОТО? вѣрьнъ 97, 10, 11, 13.
•пХатЕіѵ прѣлстнтн 100, 4, 8.
кХаѵт] събла^нь 88, 6,
прѣльсть 93, 30; 100, 17,
18.
льсть 96, 9; 100, 15.
кХаТЕіа стьгио 93, 21.
тЛато? " 1
кАеоѵіхтд? —
іЛ?]у7] іаі'ка 93, 15; 97, 6.
7гТ.^0о? множество 94, 13.
пѣпіЫ)ь 104, 9.
алъкатн 110, 19.
послати 103, 28.
ннірь 110, ІО.
предѣлъ 106, 17.
коны|ь 107, 31.
напнсатнса 107, 31.
описати 107, 33.
оукрѣіінтнсА 104, 2.
ожидати 113, 33.
ѴАІЛТН 114, 8.
ОБИТИ 106, 5.
късходитн 114, 3.
презирати 114, 21..
пътнца 104, 26; 108, 32;
110, 1.
поставити 106, 35.
въдрж^нтн 107 , 27, 30.
лакоть 106, 20.
горькъ 112, 22.
наіілъннтнса104,53;109,33.
гладъ 112, 21.
пити 104, 24; 108, 34
и др.
пасти 108, 35, 36.
ПАДНЖГН 113, 33.
къпастн 109, 20.
вѣра, 111, 9,11; 113, 35.
вѣрьнъ 111, 35, 36.
прѣльсть 105,51; 109,1.9;
111,15; 114, 16,17,18.
о т^? пХаѵт}сльстьѵь 111,13.
дроумъ 109, 11.
широта 107, 32-
ЛНХОНМЫ|Ь 111, 18.
ІА?ВА 109, 4; 111, 30.
множество 109, 34.
С 1 О В А г 4. ш
7гХт)ѵ)иѴЕСі) VI ОѴНііолштнса 98, 9; 100, оуміюжнтнсА 111, 27; 112,
12. 26.
съконултнса 97, 3. МНОЖНТНСА 114, 12.
тгЛ^ртіС нсплъиь 85, 5*. плънъ 102,- 19.
~Х7)роиоЯаі сбытнса 93, 4; 99, 18 съвръшнтнсА 102, 17.
конултнса 97, 2. НСПЛЪИНТНСА 108, 31. съкоиуаватнсА 111, 27.
7гХт]р(ор.а — съконьуанніе 113, 17.
тгХтзсіаі^еіѵ състоупнтнсА 89, 26. ПрНБЛН^НТНСА 106, 20.
ъХтріоѵ бан^ъ 85, 2. пръмо 102, 15. блн^ъ 112, 8.
лХоб; тй.о'А в вораБАНхь 87, 10. —
тгХобаюс богатъ 94, 22; 95, 9. Богатъ 110, 5, 18.
'ігѵгѵр.а двухъ 91, 29; 96, 5, 9; двухъ 108, 1; 111,10,13;
100, 22. 114, 23, 26.
коіеТѵ сътворитн 87, 19. сътворнтн 103, 27; 104,
поставити 85, 33 творити 91, 18; 99, 32. 29, 33, 3^; 114, 2, 8.
коТэ<; кън 91, 24; 92, 11. кън 107, 32; 108, 12.
тго).ер.гТѵ кокватн 86,11,22: 87, 17. врань съставнтн 104, 1.
бнтнса 86, 18; 87, 6. вратнсА 104, 8, 13, 21, 33;
и роти воу стати 88, 2. 105, 20.
* побѣдити 105, 7.
тгоХер.Еіа9аі рать прніАтн 92, 8. БОрНМОу БЫТИ 108, 9.
тгбХер.0; рать 85, 13. ьрань 103, 7.
тгбХі; градъ 86, 5 и др. градъ 104, 17 и др. о тйѵ -й-иѵ градьскъ 109,11.
~оХітіхб<; уродивъ (?) 95, 2. градьскъ ПО, 12.
тгоХб<; ілиогъ 86, 16; 88. 16; 89, 11; 96, 3. великъ 103, 31.
7,ѣло 89, 4. многъ 104, 5 и др
' КОѴ'^рб? проиорьлнвъ 85, 5, 12. лжкавъ 102, 19; 103, 6. ^ълъ 112, 2.
ітбѵо'. троудъ 94, 22. троудъ 110, 5
~ореиЕсЯа'. ходити, 87, 6. ходити 104, 24.
нтн 90, 24. отнтн 107. 7.
•порѵгіа клждъ 85, 9, 13. влждъ 102, 8; 103, 2. б тг-х; блждьнъ 102,12.
тгсрѵо^ БЛКДЪННКЪ 96, 21. —
тготарсбі; рѣка 86, 21; 88, 25. рѣка 104, 11; 105, 29
24
194
словарь.
тграуиа см. 85, 11 (клюднн). кссѣдл 95, 2.
тгратТЕіѵ творити 93, 23.
ігрЕа{36т7]<; 31, 10. старьць 95, 8.
тгрга/Зитк; старица 95, 9.
тгро’ауорЕОЕіѵ 23, 12. глаголати 91, 26; 100, 7.
ітроалргск; воліа 96, 17.
тгрообтт};; предатель 96, 14.
тгроЯгсореЬ прора^оумѣтн 91, 14.
тгроіотаиЕѵоі; прѣтыкал>цінн(сд) 93, 20.
•Ероша та. вѣно 91, 6.
~рох.'/;риттЕіѵ пръжде повѣдати 98, 16.
тгроХар.|Заѵеіѵ прора^оумѣтн 98, 8.
~рО7ГЕТ'Г|<;' дръзд 96, 14.
тгро'ігорсбссО'аі поити прѣдъ 93,. 14.
тгроаатсофа^ѵЕаОаі отъкѣціатн 100, 8.
-росатгтЕіѵ 8, 6. прѣльстнтн 85, 13.
ТСрОСЕуЕІѴ пристати 96, 9.
-роо7)усріа нма 86, 6; 91, 8.
прос'^Хоиѵ пригвоздити 96, 13.
тгросхаЛеТсО аі съвратн 96, 17.
тсргахоЛАасЯа». 48,73, . обѣснтнса 100, 19.
тгростаттЕіѵ 19, 1. повелѣти 89, 2, 20, 25.
т.ростіЯгсНаі 12, 5. приложити 85, 12.
привити 97, 6. смѣти 86, 22.
кроа<рЕрбр.Еѵа та прнношенніа 94, 23.
тгротЕро? —-
кротрекЕіѵ призвати 93, 7.
тгрбОтттог; —_
тгрбсгожоѵ лице 98, 23; 100, 7.
КрОФ7}ТЕіа пророѵьство 90, 7; 99, 18, 25.
крофтргѵЕіѵ проповѣдати 91, 16.
7грофГ|Т/]<; пророкъ 93, 5.
тгроф^тіхбс доуховьиъ 91, 14.
нмѣиніс 103, 5.
ксціь 105, 12.
оурокъ ПО, 12.
дѣілтн 109, 13.
стармц> ПО, 18.
старица ПО, 18.
прореірн 107, 35; 114, 8.
рецін 114, 5.
клждыіъ 109, 10.
прнкна 107, 15.
ирѣдъпонтн 109, 3.
проглаголати 114, .9.
съставнтн 103, 7.
въинматн 111, 13.
нма 103,30; 106,79;107,17.
пригвоздити 113, 25.
присыпати 111, 14.
прнлѣпнтнсА 114, 20.
здповѣдлтн 105, 33.
приложити 103, 6; 104,
13; 111, 30.
прнноснмаа ПО, 6.
пръвын 103, 3.
повелѣти 108, 32.
вндѣнніе 102, 10.
лице 103, 19; 109,1; 111,
29; 113, 5; 114, 8.
пророѵьство 106, 29; 113,
32.
пророкъ 108, 32.
проротьскъ 107, 24.
СЛОВАРЬ.
195
варити 91, 14,-16, 21; 92, прѣдъварнтн 107. 23, 28;
11; 99, 19. 108, 10.
тгрсоі ?аоутрд 97, 7. ^аоутра 111, 31.
тсріото; пръвын 84, 7; 85,1; 86, 9. пръвын 102, 4 и др.
иръіюн; 85, 31. пръвѣк 103, 22.
— ~рй>тоѵ пръвоіс 92, 4; 95, 11. прѣжде 110, 20.
крсотбтохо? пръвьньць 84, 3. пръкородьнъ 102, 2.
лтгрѵа пята 99, 26, 28. пята 113, 33, 34, 36.
тгооуос 31, 10. ннірь 95, 9*. оувогъ 110, 10, 19.
лбХаі врата 89,27; 90,15; 98,21. врата 106, 20, 34; 113, 3.
тгСір огнь 90, 2, 3; 97, 12. огнь 106, 22 и др.
тгбруо; стлъпъ 85, 25. стлъпъ 103, 18.
тгоАеіѵ распродати, 97, 8. продати Ш, 33, 35.
ТГСОТГОТс ой— ннколнже 90, 17. когда 107, 33.
како 88, 23; 89, 4; 92,16. како 105, 27, 36.
ра^о? ' палица 86, 19. же^лъ 104, 9.
р/)р.а рѣуь 97, 14. глаголъ 112, 2.
рііітгіѵ върннжтн 85, 13. распрашнтн 97, 5. въвръгижтн 103, 8.
роркраіа 28, 19. мсуь 94, 4; 97, 26. ^акланнге 109, 24.
рбі^еа-Эаі оржжніс 97, 28; 98, 2. оржжніе 112, 14, 16, 18.
гоне^нжтн 100, 25. —
ааХгбЕа&аі стоупнтн 91, 29*. подвнжнтнся 98, 23. подвигатися 107, 37; 113,4.
аархіхб? съ плътню 100, 10. плътьиъ 114, 11.
оарі- тѣло 89, 15. плъть 106, 10; 108, .34;
плъть 93, 7; 98, 26. 113, 8.
а/Зеѵѵѵп&аі оугаснжтн 90, 4. оугасижтн 106, 23.
аг(іаср.а (-та) — ѵьстьна 108, 5.
сеРао[люс уьстьнъ 91, 19. уьстьнъ 107, 27.
оеХідѵт} лоуна 92, 14. мѣсяцъ 100, 2. лоуиа 108, 16; 114, 4.
ат^гТоѵ ^наменик 92, 12; 99» 32; ^наменне 108,14; 114, 1,
100, 21. 22.
(ог^гроѵ) аХрЕ тт}? о-досслѣ 86, 7. : —.
10, 12. 1
аіѴ‘ млъѵанніс 95, 3.
°ІО7}рО? желѣзо 90, 7, 3; 94, 24. желѣзо 106, 21,28; 110,7.
19&
СЛОВАРЬ.
— сі^/]ра та желтое 97, .9 (Син.). желѣзо 111, 34.
оіто; — пшеница 111, 36.
ак'.ртаѵ — лнковатн 113, 1.
охопгіѵ смотрѣти 92, 15*. разумѣти 108, 14.
схото; тьма 100, 5; 100, 24. тьма 114, 2.
оофіа мудрость 88, 18; 95, 4. іірнглждрость 103, 22; 105,
23; ПО, 12.
мудрость ПО, 15.
ново; * мждръ 86, 4; 96, 19. мждръ 103, 29.
нрѣмждръ 111,16.
софсотатоі; ирим&дръ 93, 25. иръмждръ 109, 14.
отерра племл 86, 14; 91, 11, 13, сима 104, 2 и др.
18; 93, 3, 10. сыны 108, 37.
СѢМА 100, 10.
ок7;Хаіоѵ пеціера 98, 24. неціера 113, 6.
олХау^ѵі^еаО’аі разумѣти 95, 1. оумнлосръднтнса ПО, 11.
стаорб? кръстъ 91, 20 и др. кръстъ 111, 11.
о той отаирой кръстьнъ
107, 27, 33; 113, 25.
атгр.аа вѣнецъ 99, 14, 16. стема 113, 26, 28.
атгѵоушріа леталъ 95, 8*. тиснота 109, 33; ПО, 18.
Бѣда 98, 3; 100, 6. тжга 112, 20; 114, 7.
стцѵас -— стати 113, 12.
сгготЦ рн/а 95, 23. одежда ПО, 37.
стоила оуста 100, 23. острніе 108, 35, 37.
оуста 114, 23.
сгтратб? вой 86, 21. вон 104, 11.
сиуугѵгіа родъ 85, 5, 3; 86, 26. съродьство 102,14; 109,14.
съродьннцн 102, 15.
родъ 103, 4; 104, 16.
5оууіуѵгс9аі прнмѣснтнСА 93, 23. съвнратнсА 109, 13.
аѵухроиеіѵ покоушатнсА 92, 9. прнра^нтнсА 108, 9.
ауѵауЕіѵ съБратн 86, 16; 89, 20; съвратн 104, 5; 106, 15.
90, 23. навести 107, 5.
оѵѵауг<7#а». съсратисл 93, 4. сънратнсА 108, 31.
аѵѵаусоут] народъ 91, 29. съвранніе 107, 37.
ооѵаѲроі^еаЭаі сънратнсА 86, 18; 93, 6; съвратнсА 104, 7; 108, 33.
94, 13. съБнратнсА 109, 34.
<7оѵалтео9,аі съмѣситиса 88, 23. съмисіітнса 105, 27.
съннтн 89, 5. сыеднннтнсА 105, 36
С Л.О В А'Р Ь.
197
оиѵЕіѵаі
оиѵг^аугіѵ
сиѵс'еруг.-У хі
СѴѵЗ^Х/]
аиѵггХеіа
оиѵістасО^і
(сбѵторіос) еѵ
оисоііс’.ѵ
ізфау'/)
а<раттгіѵ
отбора
ой^еіѵ
сгы^есОаі
сыт'^р
ссо-цріа
тятшѵбфроэѵ
тауесо;
техѵоѵ
— техѵа
теХею; 33, 12.
ТсХеісо^
тгХеісЭас
теХгитаѵ
теХеотг,
тіХс?
тера?
тетауріЕѵсс
тгтофЫ[лгѵо5
прііііі съ к. 91, 1.
іцлѣстн съ к 88, 17.
О-7]Ѵ тіЯгоЗаі дань даілтн
87, 26.
съкоіііл’ліінн: 90, 8.
копіл’ліііін; 93, 1.
къздкнзатнсА 91, 19.
скоро 100, 14.
съмжціатн 89, 6.
Закалатн 98, 29.
Зѣло 84, 10] 91, 5.
помнлоканоу быти 95, 29.
спасъ 96, 3.
сіілссіініс 97, 17] 99, 18]
100, 7.
нзБаклгеннге 99, 27.
смѣрьнъ 96, 18.
у.йдо 85, 6] 87, 1] 95,18.
іілемд 85, 31] 86, 14, 16.
дѣти 89, 21] 97, 10, 27.
сыноке 87, 20.
н^нтн 86, 11.
оумрѣтн 84, 15] 86, 14]
90, 16.
оумръткнге 85, 23] 88, 20.
коііулпнн; 86, 24.
коньцб 98, 13.
уоудо92,13] 99,32] 100,3.
оустакльнъ 94, 16*.
ІІСБрСГМірі, ссбс 96, 13.
быти съ к. 107, 9.
нзъвсстн 105, 22.
нзытн съ к. 105, 21.
обѣтъ 105, 1.
іюіііл’ііііл 108, 28.
къскорѣ 114, 14.
колѣватн 106, 1.
закланнге 109, 25.
Заклатн 113, 10.
Зѣло 102, 7] 107, 14.
нмѣтн 106, 11.
остотнса 111, 5.
спастнсА Ш, 6.
спасъ Ш, 8.
спасашге 112, 4; 113,29,
33] 114, 8.
съмѣргеном&дръ 111, 15.
скоро 107, 37.
сынъ 103, 24.
уддо 104, 3, 19] 106,75;
110, 32] 112,15,17,21.
сынокс 102, 20] 104, 6, 36.
улокѣкъ 111, 10.
до конца 106, 10.
съвръшнтнсА 103, 37.
теХоб[леѵо; ДѢІСІЛЪ 106,13.
съконьуатнсд 102, 12.
оумрѣтн 104, 4; 106, 36.
сконѵаннге 103,75; 105,55.
коііьць 103, 9] 112, 31.
сконѵанню 104, 75.
уоудо 108, 75; 114, 7, 4.
ОБѢіранъ 109, 36.
198
СЛОВАРЬ,
тг^ѵт) хитрость 85, 29. хитрость 103, 22.
•кууіѵг^ — хытрьі|ь 103, 29.
т'лко&аі оиѵО /)ха? т. дань даілтн 87, сьткорнтн 105, 1.
22.
ті9'7]ѵгісг)аі — донтн 112, 17.
тіхтгіѵ родити 84, 3; 91, 3, 7. роднтн 102, 2; 107, 17.
тіхтгсОаі роднтнсл 88, 22’, 89, 8. роднтнед 105, 26’, 106, 3;
107, 12.
ТІ[ЛТ; ѵьсть 96, 27. ноѵьсть 111, 24. ѵьсть 114, 26.
тіию; тьстьнъ 91, 19\ 94, 23; тьстьнъ 110, 6‘, 8.
24 (Син.).
тц-тіс ііѣкын 85, 2; 92, 15. ііѣкын 102, 74; 105, 72;
107, 24; 108, 17.
дроу^ін 91, 17’, 96, 9. кън 92, 18. ті уьто 97, 10. кын 108, 19.
тоіуароОѵ оуво 98, 20. во 112, 36.
тоіѵоѵ нынъ 89, 4. жё 105, 27; 107, 35.
оуво 90, 5; 93, 30. оуво 105, 36 и др.
тоюйто; — онъ 106, 29.
тбто; 32, 13. мѣсто 95, 22; 99, 12. —
ТОООУТОС толнкъ 92, 12. толнкъ 108, 74.
тбтг 14, 8. отътолѣ 87, 7. к то кремл 87, 19. тогда 92, 6’, 96, 1-. 97, тогда 104, 25 и др.
23; 98, 17’, 100, 21.
тотідѵіхайта 6, 13. отътолѣ 85, 7; 87, 9. тогда 102, 73.
тоотгсті рскше 93, 9. енрѣть 108, 35.
тра/‘/;Ло; кыіл 88, 1. кыіл 105, 6.
тэггсгст&аі • овратнтнсл 84, 12. оуклоннтнел 102, 9.
-кълѣстн 94, 7*. къдатнед 109, 29.
трі^Зо? — сть^а 113, 32.
трбпос хаО’’ бѵ трбпоѵ-тбѵ ай’.сѵ тр. іако—такожде 87,17—18. хата [Л7]<5гѵа трбтгоѵ ника- окрасъ 104,33, 35; 108,3.
коже 92, 3.
— оѵ трбпоѵ акы 96, 25. акы Ш, 22.
тропойѵ — .отъкратнтн 102, 27.
трыугіѵ гтетн 98, 19, ілстн 112, 35. 37.
СЛОВАРЬ.
199
тиу^аѵгіѵ 14, 12. тбраѵѵо; тофХб? кытн 84, 7; 85, 33; 95, 27. моуунтсль 87, 16. хрлкръ 89, 9. единъ 85, 3; 100. 1. кытн 105, 7; 103,54; 104, 37; 111, 5. слѣпъ 114, 5.
б&ор кода 87, 10‘, 98, 57. кода 104,57; 110,7; 113,3.
і&хта покодніе 94, 18*. отыѵ боатаіѵ кодыіъ 103,3.
<ло<; сынъ 84, 15 и др. сынъ 102, 6 и др.
оі (Лоі пасма 86, 3.
йтгахоѵЕіѵ дѣтню кытн 94,17* (Син.). ПОВННЖТНСА 110, 7.
йтгаруыѵ — еын 114, 10.
« _ г ѵкгр нате 88, 4. пате 105, 9.
7эа 99, 13. выше 109, 32.
ради 113, 25.
йітграірг<7-&э(і въ^носнтнса 92, 4 прѣвъ^ноентнед 108, 4.
6~Ер^аААюѵ — прѣмногъ 107, 74.
6т:/;рет7]<; слоуга 96, 23. слоужнтсліі 111, 20.
6іТЕр7]<раѵ^<; кысокъ 92, 12. —
й~гр?)фаѵіа прѣ^оркстко 94, 15. гръдость 109, 36.
йкЕрг(<раѵо; прѣ^орнкъ 96, 12, 21. гръдъ 110, 27.
гръдѣлнвъ 111, 18.
йтероруо<; — -у* высоко 94, 15"'. неподошіъ 109, 36.
бтгерофоиоЯаі въ^нсстнса 87, 14\ 94, 25. прѣкъ^нсстнсА 104, 30.
къ^нсстнсл 110, 8.
ІГЕ/ЕІѴ припѵгіі 100, 24. нмѣтн 114, 54.
бпбхріаі? — лиі|емѣрьстко 111, 73.
ѵтгоХЕілЕсЯа» оукъжатн 86, 22*. остатн 104, 75, 105,7.
остатн 87, 21.
6кор.ЕѴЕіѵ 45, 14 прннѵтн 99, 13. прнтръпѣтн 113, 25.
□котаттЕСчЯаі покорнтнед 88, 3. ііокііпмтііСА 105, 9.
йтгофЕрЕіѵ подъшн 97, 10. понести 111, 35.
йятЕроі; послѣдьнь 96, 8. ——
й<ратг7о5ѵ 32, 17. покрыти 95, 25. прострѣтн 111, 7.
бфо<; — высота 107, 35.
• ифойаЯаі къ^нсстнса 94, 74; 99,10. къ^нестнсА 109,35; 113,53.
сра>.ѵЕ<7«Яаі 36, 9. оклнѵнтнса 97, 76*; 99, 24. ілкнтнсА 112, 7; 113, 78,
ілвнтнса 99, 5; 100, 21. 53, 29.
<раѵаі (еікеіѵ - ЕІр/;х Е-прорецін 91, 17.
ѵаі) рецін 91, 57; 98, 18. слаголатн 107, 36; 112,34.
СЛОВАРЬ.
200
глаголати 96, 8. въ^гдаголатн 97, 14. рецін 107 , 25, 30 и др.
«раѵгройсйаі ІЛКНТИСА 96, 16.
<раѵгрб<; ’— іавьствьнъ 105, 12.
іркѵерй^ прт.дъ всы.іи 93, 21. іавьствьнѣ 109, 11.
іраѵтасіа — мъѵьтанніс 114, 1.
Фаутабій^і; мъѵьтьнъ 100, 3. мъуьтьнъ 114, 4.
(ререіѵ сътръпътн 100, 13. сътръпътн 114, 13.
Фгбугіѵ Бѣжати 87, 5; 88, 12. къннтн 104, 21.
ііо-отъбѣгнжтіі 100, 19 Бѣжати 105, 17. ПОБПГНЖТН 114, 19.
<р8 гірсіѵ нстлнтн 98, 30. растлити 113, 11.
— Ф-Эгіресиіа! н^мьждатн 97, 4. нстлнтн 98, 25. растлити 111, 29.
— ЕірЯарріЕѵоі; сквръньнъ 95, 19. сккръиьнъ 110, 33-
<рЯора тліл 93, 15; 94, 3. тліа 109, 4.
нстлѣиіііс 95, 19 (Син.). тлннніс 109, 23, 25. пагоува 112, 19.
а>'7іаѵ8рюгіа ѵловѣколюбиіс 100, 25. ТЛОВНКОЛЮБИІС 114, 25.
сріХйруѵрос '4ЛаТОЛІОБЫ|Ь 96, 11 срсвролюБьць 110, 27; 111,
- 17.
«ріХаитос *ссбѣ годаціь 96,11. самолюБі>і|ь 111, 17.
фіХт^'оух БЛЮДОЛЮБНВЪ 96, 14. сластолювы|ь 110, 29.
(р'.ЛсЭеос БОГОЛЮБИВЪ 96, 15. клаголюБЫ|ь 110, 29.
^'.^отірііа даръ 90, 23. дроуголюБніс 107, 5.
потьсть 107, 10.
<рХбіа прагъ 97, 7. врата Ш, 31.
<?о(8гѴ>0аі 18, 11. въ^боіатііса 89, 18. боіатиса 96, 24. боілтнса 106, 13; 111,21.
^эро<; страхъ 97, 29; 98, 21, 25 страхъ ПО, 13; 112, 17. тьма 113, 2.
фоѵ-б? 33, 1. —* кровавъ 111, 2.
^рсѵті^еіѵ искати 92, 19. ііопсірнсА 108, 20.
ірроира ограда 90, 15. —
?иЙ бѣгъ 94, 7*. бѣгъство 109, 29.
<рѵЛ7] плсма 87, 23; 99, 20. кшіино 105, 1; 113, 31.
колъно 100, 11 племА 114, 12.
(рбрЕбйаі смлтеноу кытн 85, 25. ра^мѣснтнсд 103, 19.
фѵспх^; вецгьнъ 93, 22, 27. гестсствьнъ 109, 11.
<рѵ<яс вещь 90, 2. ісстьство 106, 23.

СЛОВАРЬ.
201
<рита та (овоірніе 93, 13. садовню 109, 2.
<рсоѵг — гласъ 114, 8.
(рсосттр — свѣтъ 114, 24.
уаіреіѵ радоватися 97, 15. радоватися 112, 2.
уаХетго^ ^ЪЛЪ 96, 11. лютъ 110, 27.
/аХхб<; мѣдь 94, 24. мѣдь 110, 6.
уаХхои? — мѣдьнъ 106, 20.
/ара — радость 112, 37.
•уаріѵ ради 97, 10; 99, 9. ради 111, 35; 113, 21.
Благодать 100, 25. Благодать 114, 25.
уаріб[ла Благодать 85, 22. даръ 103, 16, 22.
V даръ 85, 28.
Х“Р ржка 87, 18 и др. ржка 104, 9 и др.
уеіроѵ горше 85, 9. горше 103, 2.
7ЛРа въдовнца 94, 26. въдовнца 110, 9.
уіХіа — тысжіра 104, 15; 108, 29.
уЛіас; тысжціа 84, 7 и др. тысжцшнца 102, 4, 8, 18;
103,1,6; 104,15; 108,29.
трндесжтнні|а 102,6,8; 103,
14, 17.
тысжціа 103, 9,11,26,37;
104, 9; 107, 7; 111, 5.
уоос прьсть 94, 21; 97, 5. прьсть 110, 4; 111, 29,
/расОаі творнтн 85, 11. прнмѣшатнся 102, 10.
оутвръднтнся 90, 6. о^мышлятн 106, 26.
въдатнся 103, 5.
Хреіа ііііт.іінн; 97, 9. ПОТрѢБА 111, 35*.
ур^оірігиЕіѵ 41, 1. — ПОТрѣБНЫМЪ БЫТИ 112, 13’
ХР^аі? тревованню 93, 22, 27,28. оврагъ 109, 17.
іестьство 109, 17.
хрбѵо<; лѣто 84, 2 и др. лѣто 102, 2 и др.
время 105, 8.
Хриса та ’^лато 94, 23. ;лато 110, 6.
уроаіоѵ х/ато 94, 11; 97, 8. ?лато 109,31; 111,32, 33.
уюХбс хромъ 100, 1. Хромъ 114, 2.
усора ^емліа 85, 27 и др. страна 103, 21 и др.
село 104, 17.
уіорі^ес&аі отължуіітнс.й 85, 1. отължтнтнся 102, 13.
учорі; — ке^ъ 111, 11. ’
26
СЛОВАРЬ.
202
іргб^гсг&аі
феі^оХбуос
феѵ<$отсоіос
фЕибостдриіоѵ
^Е0(т]<;
Ф°Х’^
о)раіотт]<;
6;
сосабто^
(Ьсгеі
ботггр
бсте
ліглтіі 91, 18; 97, 15.
лъжжцінн 96, 10.
лъжьноге ^наменніе 100, 3.
лъжь 100, 16.
доуиіа 85, 19; 94, 10.
іако 98, 27; 100, 23.
такожде 92, 21; 93, 23.
акы 94, 26 (Син.).
іако 87, 6.
акы 97, 5; 98, 18.
іако 85, 28.
сълъгатн 107, 25.
лъгатн 112, 2.
лъжесловы|ь 111, 14.
лъжетворьнъ 114, 1.
лъжс^іілі.ісіініс 114, 17.
лъжь 114, 17.
доуша 103, 13; 109, 31.
красота 107, 14.
іакоже 107, 30.
іако 108, 2; 113, 8; 114,24.
Такожде 109, 17; 110, 9.
гако 109, 34; 112, 13,26.
іако 111, 29.
іакоже 112, 35.
іако 106, 27; 108, 5.
45
УКАЗАТЕЛЬ КЪ ИЗСЛѢДОВАНІЮ.
Ааронъ 216.
Авары 14. 18. 35. 98. 173.
Аввакумъ 244.
Августинъ 236.
Авель 96. 177.
Авраамъ 97. 177. 178. 230. 231.
— Откровеніе А. 253.
Агарь 67. 88. 89. 99. 177. 231.295.
298.
Агаряне-’ Ауар^ѵоі 104. 106. 107.
А^аіііопіа 111. 114.
Адамъ 25. 27. 28. 45. 96. 116. 175.
177. 194.
— А. глава 227.
А—ы внуки 195.
Аденъ 192.
Адсо 10. 13. 16. 17. 209. 212. 226.
Азія 307. 308. 315.
Аириванкъ Мехитаръ 305.
Айстульфъ 320.
Аквитанія 117.
Акродунь 192. 263.
’АЁіасрар 295.
Алванія—Орованія 34.
Александрія (городъ) 200. 307.
Александрія (истор.) 195. 239.
Александръ Македон. 5. 15. 21. 22.
23. 35. 98. 142. 143. 174. 187.
239. 276.
Алексѣй Комнинъ 312.
Амонъ 211.
Атоггеі 116.
Аналектъ II 237.
Анастасій импер. 94.
Анатолія 295.
Андралихъ царь 197. 203.
Андрамелехъ 20.
Андрея Юродиваго житіе 6. 7. 8. 89.
90. 175. 183. 186. 187. 188. 190.
194. 196 —203. 209.226.238.240.
309. 310. 315.
Антіохія 295. 307.
Антіохъ (вонр. к. А.) 218.
Антихристъ 8. 10. 11. 14.15.22.64.
107. 108. 178. 186.187. 189.197.
204. 207—227. 237. 238. 270. 272.
309. 321.
Аполинаріева ересь 240.
Арабы 35. 183. 266. 291.
Аравія 184. 198. 200.
Араратская земля 20.
Аргиръ 181. 185. 193.
Армалей-елай 21. 23. 37. 38. 72. 98.
Арменія 97. 200. 295.
Асирское царство 194. 195.
Аскольдъ и Диръ 183. 273.
Астрономія (книга) 5.
Аттила 310.
Аттала 256.
АГгі 116. 117.
Африка 119.
Афродита 102.
Балдуинъ 68. 273. 286.
Беда (Псевдо-Б.) 14. 16.
Бернардъ Клервосскій 237.
204
УКАЗАТЕЛЬ.
Богородицы церковь 184. 185.
Болгарія 173. 174.
Болгары 98. 99.
Британія 119.
Британцы (Вгііопев) 117.
Бытія книга 115. 116.
Ваалъ 74.
Вавилонъ 20. 100. 209. 210. 305.
306. 307.
Валентиніанъ 12.
Валентъ 12.
Валтасаръ 20.
Варуха книга 10.
Василій Ивановичъ царь 240.
Василій Новый 7.
Веліаръ 217.
Вельблудъ 262.
Венгрія 192.
Венгры 238.
Вестготы 274.
Ветерь 140.
Византія, дочь Виза 21. 72.
Визъ 21. 97. 98. 239.
Вифанія 62.
Вифсаида 75. 209.
Гаваонъ 21. 73. 99.
Гавріилъ арх. 257. 305. 307. 327. 328.
Галатія 200. 307.
Галилея 218. 295.
Галлія 111. 114. 117. 119.
Галлы 117,
Гедеонъ 20. 97. 106. 143. 177.
Геннадій патр. 240. 324.
Генрихъ IV 14.
Георгій Мнихъ 27.
Гербер га королева 16.
Германикея 266.
Германія 111. 114. 117. 119. 205.
Германцы 117.
Герсіонъ поле 88. 89.
Гефира 68.
Говатъ 178,
Гогъ и Магогъ 5. 10. 17. 197. 210.
211. 212. 225.
Гомеръ 314.
Голгофа 13. 15. 16. 17. 22.178.186
189. 190. 204. 289.
Готы 12. 312. 321.
Гузифъ-ГооС^З 169. 208.
Нишеа 113.
Гунны 14. 274. 310.
Давидъ 43. 64.
Далида 218.
Дамаліи 287.
Дамаскинъ монахъ 217.
Данъ 11. 15. 178. 208. 209. 210.
Данъ царь 296. ЗОО. 301.
Дарій 20. 98.
Дора Персіянка 20.
Драуаат;? 317.
Дунай 262.
ЕЬей Іеви 255.
Ева 116. 175. 177.
Евфратъ 19. 20. 210.
Египетскій царь 225.
Египетъ 19. 41. 307.
Едомъ 210.
Ездры апокал. 213. 217. *
Елеонская гора 194.
Елла-да 73.
Еллинскій и Римскій лѣтописецъ 239.
Енохъ 22. 44. 178. 189. 216. 224.
289. 293. 294.
— Е. книга 253.
Епифанія слово 198.
Етривъ пуст. 13. 18. 20. 88. 105.
107. 142.
Ефесъ 62.
Ефіопія 18, 21. 37.
Ефремово колѣно 216.
Ефремъ (Псевдо-Ефр.) Сиринъ, слова
его 6. 11.12. 13. 14. 17. 108.207-
209. 210. 211. 216. 226. 227.306.
УКАЗАТЕЛЬ.
205
ЕПгеш городъ 116.
“Есрроі; царь 98.
Зевее 20. 177.
Зивъ 20. 177.
Золотыя ворота 99. 100. 180. 184.
Зосимы путешествіе къ Рахманамъ 195.
Іаковъ 89.
Іаредъ-’Іарёі) 28. 29.
Іафетъ 32. 71.
Иверія 295.
ІеЬиеаеі 116.
Іезда-’Іеоба 20. 97.
Іезекіиль 37.
Іерездей-20. 71. 97. 116.
Іеремія патр. 241.
Іероздумея 20.
Іеронимъ - Ніегопутив 8. 115. 207.
209. 225.
Іерусалимъ 15. 17. 19. 22. 43. 67.
68. 100 115. 178. 180. 183. 185.
186. 189. 190. 194.195. 204. 210.
212. 227. 275. 289. 293. 296.
Илдраигъ-Изрогей-’Іо2ротіуе6<; 33.
Измаилъ, сынъ Агари 177. 178. 23'.
Израиль 42. 74. 97.
Іисусъ Навинъ 99. 192
Илія 22. 44. 178. 189. 216. 224. 226.
289. 293. 294.
Индексъ ист. и ложи. кн. 5. 6. 7. 305
Иннокентій П 237.
Іоаннъ-Александръ ц. Болг. 173.
Іоаннъ Богословъ 44. 216.
— Откровеніе его 199. 211. 212.
213. 217. 226. 227. 249.253.327.
—- Вопросы I. Б. Авр—у на Елеон.
горѣ 227.
— Вопросы I. Б. Господу на Ѳавор.
горѣ 227.
Іоаннъ Златоустъ 207. 256.
Іоаннъ-Іосифъ 313.
Іоаннъ Креститель 227.
Іоаннъ ѴШ Палеологъ 292.
Іоаннъ Пресвитеръ 191. 193. 195. 235.
236. 292.
Іоаннъ царь 181. 185. 189. 191. 193.
275. 289. 291. 292. 294.
Іоаннъ Цимисхій 292.
Іоахимиты 236.
Іонитъ (см. Мунтъ) 24. 45. 112. 118.
Іоппь 22.
Іосія Маковицкій 195.
Ипполита, Псевдо - Ипполита слова 6.
197. 199. 207. 210.211.212.216.
217. 227. 239.
Ираклій 12. 13. 14. 17.93.183.276.
Ирина- и Константинъ 266.
Ириней 212.
Исаврійская династія 192. 326.
Исавъ 211.
Исаія прор. 189. 253.
— И. видѣніе 87. 189. 191. 217.
Исаія монахъ 172.
Исидоръ Севильскій 11.
Исламъ 14. 17. 18. 306.
Испанія 111. 113. 117. 119. 266.
Испанцы—8рапі 117.
Истъ 20.
Италія 266. 320. 327.
Іувилъ 29.
Іуда рыбакъ 208.
Іуда Искаріотъ 44. 114.
Іудеи 12. 213. 215. 218. 225. 300.
Казаки 273.
Каинъ 19. 20. 27. 30. 70. 96. 116.
175. 177.
Калмана 27. 175.
Капернаумъ 75. 209.
Каппадокія 19. 41. 183. 307.
Карпафія 307.
Карфагенъ 307.
Кесарія 86. 92. 93.
Кіевъ 180. 196.
Киликія 19. 41. 295.
Кипръ 102. 270.
206
УКАЗАТЕЛЬ.
Киръ 35. 305.
Китайскій царь 212.
Клавдій островъ 200.
Клавдій, сынъ Арма лея, 21.
Коммодіанъ 209.
Констансъ-цій 10. 14. 15. 16. 192.
Константинополь-градъ (Царьградъ) 6.
62. 64. 87. 88. 100.101. 180. 183..
185. 187. 192. 193. 194.197. 199.
210. 262. 267. 288.
Константинъ Великій 15. 16. 100. 101.
184. 193. 198. 199. 250. 296. 306.
324.
— К. пророчество 303. 304.
Константинъ II 10.
Константинъ Копронпмъ 94. 275.
Константинъ и Ирипа 26>і.
Константинъ VIII 317.
Коѵтоохаііѵ 315.
Крестовые походы 68. 115. 273.
Критъ 97. 288. 291.
Лактанцій 209. 212.
Ламехъ 19. 116.
Лангобардія 263. 266.
Латиняне 267.
Левъ I 310.
Левъ Ш Исавріанинъ 93. 94. 265. 274.
275. 292.
Левъ IV Исавр. 266.
Левъ Мудрый (хризмы его) 100. 180.
181. 182. 184. 188. 193. 194. 238
240. 272. 292. 321. 322.
Ливійскій царь 225.
Литва 201.
Ьшіргадй 254.
Ліутпрандъ кор. Лангоб. 320.
Ломбардія 320.
Лѣтописецъ (Несторъ) 142. 143. 144.
145.
Лѣтопись (рус. нач.) 142. 143.
Магометъ 202. 204.
Мадіамъ 96.
Мадьяры 173.
Македонія 172.
Маковицкіе отроки 195.
Маланга 62.
Манассіи хроника 173.
Мануилъ импер. 189. 195.
Мамера царя сонъ 248. 317. 318.
Мануилъ Палеологъ 313. 317.
Марко Кралевичъ 205. 206.
Марціанъ 306.
Меардръ 86.
Медина 13.
Мегайасіі 113.
Мессія 10. 214. 216. 254. 255.
Мефодій патр. 6. 9.
Милея 288.
МігаЫІів ІіЬег 14.
Мирьская земля 37.
Міор.іХаѵѵ)<; 317.
Михайликъ 100. 180. 195. 196.
Михаилъ арханг. 5. 100. 178. 183.
197. 199. 200.
Михаилъ Даниловичъ 196. 206.
Михаилъ ІП импер 183. 184. 185. 186.
Михаилъ ѴШ Палеологъ 185. 267. 268.
Михаилъ царь 14. 87. 178.180—198.
202. 204. 205. 206.238.262.263.
264. 265. 267. 268. 294. 325.
Моавъ 210. 211.
Моисей 11. 39. 73. 216.
Мондана-Маидона 178. 198. 200. 202.
Моренскій царь 225.
Мордабоар 295.
Москва 240. 241. 246.
Мунтъ-Монитонъ 5. 6. 7. 20. 45. 70.
71; 81. 97. 116. 177.231.
Навуходоносоръ 20. 21. 177. 230.
Нагомудрецы 195.
Невродъ 20. 31. 32. 34. 71. 97. 98.
179.
Несторъ 7. 239.
Никея 307. ,308.
УКАЗАТЕЛЬ.
207
^Никифора стихометрія 255.
Никомидія 307. 308.
Никонъ патр. 246.
Нилъ І08.
Нифонтъ 7.
Ной 5. 20. 24. 31. 43. 45. 70. 71.
81. 116. 176. 230. 231.
Обры 173.
Олибрій-Орлогій 306.
Оливная гора (ш. Оііѵеіів) 16. 255.
Олимпіада 37. 98.
Омайяды 13.
ОгЬеІіап 22.
Оривъ 20. 177.
Оръ 71. 179.
Оттоны 120.
Павелъ апост. 179. 209.
— П. видѣніе 253.
Раіаевііпі 116.
Паньдехово прор. 180. 188.
Парудемъ 20.
Пергамъ 287.
Перникъ 262.
Персія 19. 41. 211. 295.
Персы 10. 12. 14. 15. 20. 21.
Реігия йе ВогеіЬ 237.
Петръ апост. 194. 211. 212.
Печенѣгм 142.
Пипинъ 320.
Половцы 142.
Понтиппъ 20. 71. 116.
Понтъ 116. 200. 307.
Португалія 188.
Португальцы 188.
Преоръ 177. 179.
Псалмы Соломона 10.
Птохолеонъ 317.
Пчела 23.
Равенскій экзархатъ 320.
Рс-хиль 231.
Риза 201.
Римъ 34. 45. 72. 177.178. 180. 186.
195. 201. 204. 211.212.243.254.
306. 307.
Романія 19. 41.
Романъ ІП импер. 193.
Ромулъ 37.
Робаос 317.
Савская (8аЬаа) пуст. 116.
Салманъ 20. 177.
Саломонъ еп. Бассоры 23. 24.
Самгаря гора 5.
Самисабъ (см. Сампсіасъ) 116. 117.
Сампсіасъ 20. 33. 116.
Самуилъ-ваішпаеі 217.
Сапоръ П 15.
Сарадумъ 20.
Сараса 20.
Сарацйны 68. 99. 115.118.119.236.
Сардинія-Сардоникія 33. 45.
Сарра 177. 231.
Свевы 117. 119.
Сенааръ поле 116.
Сенерифъ 20.
Сергій патр. 250.
Сивиллы 10. 15. 16. 325.
Сидонъ 210.
Сйлеи 201.
Симеонъ 99.
Симонъ волхвъ 178.
Симъ 71. 81. 116.
Сирія 19. 41. 93.
Сифъ 5. 19. 20. 27. 30.31.116.177.
Сицилія 19. 41.
Сказаніе о Вавилонскомъ царствѣ 226.
Скифія 192.
Смирна 270. 295. 307.
Соломоновъ храмъ 224. 245.
Солунь 140. 262. 270.
Софія (храмъ) 14. 178.184.186. 191.
199. 262. 270.
Срѣдецъ 140. 262.
208
УКАЗАТЕЛЬ.
Стефанносъ еписк. 22.
Стефанъ Лазаревичъ 181. 193. 238.323.
Стефанъ II папа 320.
Струмица 262.
Сусаины исторія 255.
Тавора 87.
Татары 174. 211. 273. 329.
Тертуліанъ 212.
Тетрауоѵ^ті^ 317.
Тибуртииская легенда 10. 11. 13. 14.
16. 192. 212.
Тигръ 20.
Тиръ 192. 210.
Трапезунтъ 295.
Туранида 192.
Турки 14. 18. 98. 115. 142. 173. 202.
211. 236. 238.
Туркмены 142.
Оиаут]? 295.
Угорьско 173.
Урнанъ 21.
Фамнонъ-ТЬетапоп 20. 24.
Фараонъ 216.
Филиппинъ Варданъ 94. 275. 276.
Филиппъ „Великій“ 270. 275.
Филиппъ Македонскій 72.
Филофей (посл. его) 240.
Фолъ 21. 23. 72. 98.
Фотій 183. 184. 326.
Фракія 295.
Франки 14. 16. 273.
Фрнгія 307.
Халкидоиъ 98. 295.
Хамъ 20. 32. 71. 97. 177. 178.212.
230. 231.
Харторанъ 86.
Хіосъ 317.
Хожденіе Богородицы по мукамъ 227.
Хозомузедей 20. 32. 45. 71-. 97.
Хозрой-Хориось 12. 15. 20. 35. 71.
97. 176.
Хоразинъ 75. 208. 209.
Хузифа 21. 23. 24. 72. 98.
Царьградъ, см. Константинополь.
Чети-Минеи Мак. 198. 203.
Шахаиши 12 сновъ 248.
Ѳеодосій 306.
Ѳеофанъ 93.
Ѳеофилъ историкъ 92.
Ѳеофилъ рим. (его пророч.) 319.
Ѳессалоники 106.
Ѳовилъ-ѲооЗіх^Х 29.
ПОПРАВКИ И'ОПЕЧАТКИ.
Въ изслѣдованіи.
Отрои. Строка. Напечатано. Должно исправитъ.
5 16 СВ. е.я его
10 1 „ міра мира
14 11 „ присоединявшихся —вшаяся
— 20 „ изъ отъ
20 5 сн. Іероудумею Іероздумею
31 4 „ аВеіЖс. аЗекірб?
89 1 сн. р.еуіатаѵе; р.еуіатаѵе^
Соотв. , исправленіе д. б. сдѣлано въ текстѣ 146, 7.
106 7 св. являетъ является
127 11 сн. оіоо ОІОО
129 13 сн. ёЕеі
143 21 св. оси и осьми
145 7 » у пасъ у насъ
195 23- —4 св. Пут. Зосимы къ раю П. 3. къ Рахманамъ
235 (и 240) 23 „ седмой седьмой
236 6 сн. Іоахамитовъ Іоахимитовъ
255 ю „ запрещаются запрещаются
Въ текстѣ.
5 5 біахооіэтф біахооюотф
6 3
8 10 нрим. 9, 12 9, 8
9 7 „ лоруотгоіаѵ лоруотойаѵ
15 13 ёЁакекрОтд
18 5 прим. ёр.іаауОт] ёроаау&ѵ;
Соотв. испр. д. б. сдѣлано въ изслѣд. 35.
19 9 уакха? уаЛхок
— 14 ётѵоіаі ёітіѵоіа?
II
25 1 Ларе каре
30 9 ібрйітаі ійр&та;
— 13 прии. аруоріа ар^бріа
32 11 хеит^ооѵгаі хеѵттдаоѵтаі
Соотв. испр. д. б. сдѣлано въ изслѣд. 42 и 137.
33 6 прии. ’Іоріа^Х ’Іара^Х
— 14 аіхівріфс аіхіарлоѵ
37 3 прии. аѵсоЛбтраіаіѵ атокбтрсооіѵ
41 ю „ 42, 3 42, 13
47 12 аХі(И]ріоо аЛітт]ріоо
57 3 прии. абеЛуіа^ аоек'уеіа?
64 20 6
72 2 хабаеі хкабаеі
74 1 асрауоі асра^аі
135 7, 9, 12 6і|і^роѵ йір.оіроѵ
136 3 оте оті
145 1 аиобоате ахоооѵ]те
147 6 тгохротера тхротёра
148 1 ау іооб ѵт] аукоабѵт]
— 32 Х^ѵо.; Туѵо?
168 при сл. ару_іотрат7]"р? вмѣсто вогекодл стлръншь должно читать и- старѣй.