ХЛІБОРОБСЬКА
ПОДЯКА У. С. X. Д.
тим, хто спричинився до видання
V кн. «Хліборобської України*.
1.	СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
Микола ’М іх н о в сь к и її. По-
смертна згадка із портретом).
2.	УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ*
ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКО-
РОПАДСЬКОГО:
»Від початку 1918 р. до про-
голошеня Гетьманств а«.
3.	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Листи до Братів-Хліборобів.
IV. Про політику, як умілість вибору
такого методу здобування та органі-
зації влади і організації громадянства,
який-би уможливив будову і збереженя
окремої Держави на Українській Землі
і забезпечив істнування та розвиток
Української Нації.
4.	ПРОФ. О. ОЦАРЧЕНКО:
Основи номінальної валюти.
5.	ЇЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄССЬКИЙ:
Завдання розумного і чест-
ного Правительства на
Україні
6.	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
З приводу статті генерала
Залесського.
УКРЛЇНЛ
КНИЖКА ПЯТА
Рік 1924-1925
ВМІСТ:
7.	Д. Д-КО:
Єлисавета І в а н о в н а з
Скоропадських М и л о р а-
д о в и ч. До 35 х роковин її смерти
(з портретом).
8.	Гр. АДАМ МОНТРЕЗОР:
»Д у х нації* і »д у х з єні і«.
9.	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Покликав я «Варягів* чи
організація хліборобів?
Кілька уваг з приводу статті Є. X,
Чикаленка: »Де вихід?* (Закінченії).
10.	З МИНУЛОГО: ДОМЕТ
ОЛЯНЧИН:
Два листи Гетьманів Б о г-
данаХмельнииького і Івана
Виговського доКурфірста
Бранденбургського Ф р і д-
ріха Вільгельми (з фотогра-
фіями листів).
11.	ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ:
Адам Рокицький. Некролог
(з портретом).
12.	БІЖУЧІ ВІСТИ:
Комунікат Центральної Управи
Поєднаних Українських Хлібороб-
ських Організацій. — Від Редакції
«Хліборобської України*. — Смро-
стованя. — В справі правопису.
Видання Українського Союза Хліборобів Державників.
1.	»Д0 УКРАЇНСЬКИХ ХЛІБОРОБІВ». Стор. 16. Відень 1920.
2.	«ХЛІБОРОБСЬКА УКРАЇНА». Збірник І, стор. 124. Відень 1920.
Зміст: 1. Вступне слово. 2. В. Лииинський: Листи до Братів-Хліборобів.
І. Українська наддніпрянська інтелігенція й українська національна ідея. з. С.
Шеиет: До історії Української Демократично-Хліборобської Партії. 4. М. Ти-
М о ф і ї в: До наших економічних перспектив, б. М. З а б а р е в с ь к я й: Памяти
П. Я. Дорошенка. 6. В. П р а в о б е р е ж е ц ь: Як Гетьманець стає демократом,
республіканцем і членом упривілейованої національної меніпости. 7. М. Жуче н-
к о: Укр. видавничий рух в 1919 р. 8. Біжучі вісти 9. Посмертні згадки.
3.	«ХЛІБОРОБСЬКА УКРАЇНІ*. Книжка друга. Збірник II, ПІ і IV, стор. 276.
Відень 1920—1921. Друге стереотипне видання.
Зміст: 1. В. Липинськнй: Листи до Братів-Хліборобів. II. Наша орієнтація.
2. Д. Д о р о ш е н к о: Дещо про закордонну політику Української Держави в 1918 р.
3. М. Т и м о ф і ї в: До наших економічних перспектив. 4. М. К о ч у б е Й: Думки
Гетьманця, б. Д. Дорошенко: Ое ргоГшпІік. 6. Ґюстав Ле Бон: Француз-
ська революція та пспхольоГія революцій (уривок). 7 В. Правобережець:
Замітки на полях демократичної преси. 8. Біжучі вісти: Розмова Гетьмана
Павла Скоропадського. Заходи Гетьмана Павла Скоропадського про прийняття
України до ЛЇГи Націй. Лист У. С. Х.Д. до Старшин і Козаків Української Армії.
Чому У. С. X. Д. не війшов у Всеукр. Нац. Раду у Відні. 9. З минулого: Ол.
Скоропне-Йолтуховський: Мої «злочини». 10. Літературна хро-
ніка. 11. Посмертні згадки. 12. Додаток. Офідіяльний відділ
У. С. X. Д. Статут і регламент Українського Союза Хліборобів Державників.
4.	«ХЛІБОРОБСЬКА УКРАЇНА». Книжка третя, стор. 236. Відень 1921.
Зміст: 1. В. Лииинський: Листи до Братів-Хліборобів. Ш. Про національну
аристократію та про три основні методи її організації: класократіго, охлократію
і демократію. 2. Д. Дорошенко: Замітки до історії 1918 р. на Україні. 3. М.
Тимофіїв: До наших економічних перспектив. ПІ. Хліборобський банк. 4. С. Т о-
машівський: Історія і політика. 5. З життя хліборобських органі-
зацій: Сергій Шемет: Огляд Українського Хліборобського руху на еміграції в
першій половині 1921 р. ОрГанізацийні збори українських хліборобів в Букарешті.
6. Д. Дорошенко: «Исторія Русовгь». 7. Літературна хроніка. 8. По-
смертні згадки. 9. Спростованя.
5.	«ХЛІБОРОБСЬКА УКРАЇНА». Книжка четверта, ст. 372. Відень 1922-1923.
Зміст: Заглавне слово. І. Уривок зі «Споминів» Гетьмана Павла Ско-
ропадського: «1-ий Український Корпус». 2. В. Липинськиі: Листи до
Братів-Хліборобів. ПІ. Про національну аристократію (продовженя). 3. С. Шемет:
Полковник Петро Болбочан. 4. М. Тимофії в: Жиди і народне господарство
України. 5. З життя хліборобських організацій: Лист Пана Гетьмана
до українського вояцтва. Центральна Управа Обєднаних Українських Хлібороб-
ських Організацій. 6. С. Томашівськнй: Влада й культура. 7. В. Лииинський:
Покликаня «Варягів», чи організація хліборобів? (Кілька уваг з приводу статті
С. X. Чикаленка: «Де вихід?»). 8. З минулого: І. Борщ а к: «Огіікіапа*.
(Опись невиданих матеріялів про Гетьмана Орлика,його родину і оточеня).
6.	МИХАЙЛО ТИМОФІЇВ: «Хліборобський Банк». Відбитка з II і Ш книжки
«Хліборобської України», стор. 124. Відень 1922.
7.	СТАТУТ 1 РЕҐЛЯМЕНТ Українського Союза Хліборобів Державників.
Всі видання Українського Союза Хліборобів Державників можна
набувати в більших українських книгарнях.
В Америці «Хліборобську Україну» і инші відання У. С. X. Д. просимо
замовляти у нашого Представника п. Ореста Жеребка, адресуючи:
Мг. О. 2егеЬко, Наїіогсі, 8а§к. Сапаба.
ХЛІБОРОБСЬКА
УКРЛЇНЛ
КНИЖКА ПЯТА
Рік 1924-1925
ВІДЕНЬ
ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗА ХЛІБОРОБІВ
ДЕРЖАВНИКІВ
Сергій Шемет.
Микола Махновський.
(Посмертна згадка.)
Давно це було. Тридцята, а може й більше
минала. З дивовижною виразностю згадується цей
весна приходила і
травневий ранок,
Видати оцю У-у книжку «Хліборобської України* маємо
змогу завдяки нашим Землякам з Америки, переважно з Канади.
Розкупивши значне число попередніх книжок, вони уможливили друк
цієї книжки. Всім, хто в той спосіб спричинився до дальшого видавана
«Хліборобської України*, а особливо ВП. Оресту Жеребкові з Гафор-
ду в Канаді, який з великою жертвенностю і енергією зорїанізував
розповсюдженя наших виданнь, складаємо на цім місці нашу щиру
подяку.
У. С. X. Д.
Всі права застережені.
Передруки, перерібки і переклади без дозволу У. С. X. Д. заборонені.
СоругІ£Ьі 1925 Ьу »1ікг. 5о)из СНІіЬогоЬіу Оегіаупукіу®, Уіеппа.
Микола Іванович Міхновський.
Родився в прилуцькому повіті на Полтавщині 1873 р.
Помер у Київі 3 травня, 1924 р.
повний сонця, світла, тепла і пахощів. Ніби в цю хвилину відчуваєш
ніжний аромат яблуневого цвіту і бузку, і бачиш, що нігде на світі
немає такої чарівної весни, не пахнуть так сильно квіти, як у нас
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
4
на Україні. Студентом ще приїхав я одного разу на вакації на
батьківський хутір, на Полтавщині. Знахожу там ціле юнацьке
товариство: брата студента і його двох гостей, Гаврила та Миколу
Міхновських. Найбільше молодечого запалу, вогню і радости було у
цього чарівного хлопця — Миколи! Замерзший після петербургських
холодів і студій над технікою і математикою, я відогрівав себе в
палких проміннях українського сонця, повними грудьми вбірав в
себе і ці пахощі полтавської весни, і цю радість життя, і цю дивну,
ніжну мрію свіжо пробудженого українського патріотизму, яку
розпалював у всіх нас цей милий, чарівний юнак. Він всіх нас
зачарував: і моїх старих, і всю молодь, що зліталась з околиць до
нашого хутора на зов української пісні і українського слова, котрі
бреніли, як, відроджена надія нації. З того часу це зачарування
залишилося на все життя у мене і цілої нашої родини.
Він був сином священника на Прилуччині. Виріс, як і ми, на
селі, але відчував і любив село і селян якось инакше ніж ми —
так, як ми. з свого становища дідичів не могли села відчувати, бо
не могли так наблизитись до його внутрішнього, інтимного життя.
Він був тим, що допоміг мені, моїм близьким і товаришам пізнати
«красу і силу« селянської України, відчути нашу національну
гордість і усвідомити бажання України національно могутної,
незалежної.
Микола Міхновський студіював тоді право в Київськім Уні-
верситеті. Він знався зо всіма »старшими« і «молодими» тогочасними
представниками українського руху в Київі. В ті часи старі громадян©
мали на молодь вплив і багатьох повернули на шлях чисто куль-
турної, аполітичної праці. Цією культурною працею на початку
займався й Міхновський. Це було для нього закінченим національ-
ного усвідомлена і завершеним загальної освіти. Він користався при
цим поміччю і порадами особливо Олександра Кониського, що тоді
багато сил і часу уділяв виховуваню молоді. Швидко, одначе,.
Міхновський переріс свого наставника. Він хотів поглибити укра-
їнську ідею, з літературної зробити її політичною, і од наукових
студій перейти до реальної політичної акції. Він шукає нових
шляхів, хоче українську політичну думку звільнити від чужих
впливів і намагається самостійно знайти розвязаня українського
проблему. Він обурюється вічним українським мавпуванням москов-
ських взірців, хоче найти ріпіеня чергових завданнь українського
національного руху на підставі оцінки потреб і обставин самої
України і силами самих Українців. Він хоче обняти цілий укра-
їнський проблем, додумати його до кінця, піднятися до найвищого
пункту національної свідомосте, і він мав смілість, одинокий тоді,
до того найвищого пункту піднятися, кінцеву мету — «Самостійну
Україну® — побачити і про неї тодішньому українському свідомому
громадянству сказати.
За ним пішла і його підтримала невелика Групка молоді,
найблизчих його товаришів, що в «Братство Тарасовців® була зорга-
нізувалася. їх було чоловік 6. Я знав чотирьох з них. Це була
завязь українського самостійництва. Провідником був Микола
Міхновський. їх світогляд був такий. Своя самостійна Українська
Держава. Без своєї національної держави ніяка нація не може жити
й розвиватися. Настав час почати боротьбу за оцю свою національну
державність. Не досить культурницької праці старших поколіннь.
Треба перейти до праці активної політичної. Треба готуватися до
оружної боротьби. Ціль наша — визволеня цілої нації з московської
неволі, сотвореня Самостійної Української Держави. Наші методи і
засоби боротьби повинні відповідати поставленій цілі. Методи і
засоби революцийних російських партій для нас Українців —
непридатні. Наші умови і наші цілі инші. Вже тепер, в перших
фазах боротьби, ми — Українці — не можемо йти разом з мос-
ковськими революціонерами, бо московські революціонери, не менше
ніж московські оборонці істнуючого режиму, хотять нашого націо-
нального поневоленя, хотять українські інтереси підпорядкувати
інтересам московським. Україна для Українців. Отже всякий, хто
хоче її визискувати, є наш ворог. Українська нація тільки тоді стане
вільною, коли ми — українська інтелігенція — звільнимо насамперед
свою думку зпід впливу чужинців-експлуататорів нашої нації. Тоді
ми зможемо знайти вірні шляхи і способи для визволеня своєї вації.
Наше покоління мусить сотворити свою українську національну
ідеологію для боротьби за визволеня нації і для сотвореня своєї
держави. Отже ні проекти московських лібералів, ні соціялістичні
програми московських революцийних партій не можуть бути нами
прийняті як наші проекти, як наші програми. Хай ця висока
московська культура не приваблює і не дурить нас. Будемо жити
своїм розумом, хоч-би він був і неотесаний, мужичий, бо инакше ми
своєї нації ніколи не визволимо. В протилежність московському
революцийному інтернаціоналізму і соціалізму, наш шлях іде по
лінії індивідуалізму і революцийного націоналізму.
Такі думки роїлись тоді в головах «Тарасовців®. Проти них
було все: і старе — культурницьке, і молоде — соціалістичне
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
7
6
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
українство. Справа »Тарасовців« здавалася зовсім безнадійною.
Опріч як на свої сили, ні на кого і ні на що було рахувати. А своїх
сил всього кілька чоловік. І всетаки Микола Міхновський »дерзнув«,
зважився. Спіраючись на невелику Групку »Тарасовців«, він кинувся
зо всією силою свого темпераменту в боротьбу за поширеня своєї
віри, проти всіх і проти всього, що було проти неї. Перше всього
він проголосив війну «старим® — «українофілам® — що були тільки
за культурну працю, що ні про яку національну революцію пе хотіли
думати і виступали проти діяльносте революцийної, яка, мовляв,
накличе урядові репресії на всякий прояв українського національ-
ного руху, в тім числі і на чисто культурну працю лояльних елемен-
тів. Його різкі виступи декого -налякали і багатьох образили. Він був
різкий в дебатах і в писанні. Його різких статей в галицькій пресі
«старі® ніколи йому не вибачили. Ще різне нападав він на молодь
за її захопленя московськими соціалістичними ідеологіями. Виступи
маленького гуртка «Тарасовців® на велелюдних сходинах ріжно-
племенного київського студентства робили вражіння якогось дон-
кихотства. Це були виступи людей якогось иншого світогляду, зовсім
тоді не модного і масою студентства не визнаного. Загально визнані
були ідеї всесвітнього соціалізму і всеросійської революції, які мали
автоматично визволити і Україну. А тут раптом якийсь нечуваний
сепаратизм, чудернацьке якесь »самостійництво«, — і ще більше
чудне недовіри до загальноросійської революції і всесвітнього
соціялізму! Багатьом здавалося це все просто «желаніем’ь поориги-
нальничать«. Хіба можна про такі річі «серіозно говорити®? Словом
випростати українську інтелігентську думку зпід впливу інтер-
національних ілюзій було ділом не легким, настільки не легким, що
навіть страшна катастрофа наших днів далеко не всіх ще зпід цих
старих ілюзій випростала.
Пропаганда »Тарасовців« не мала замітного успіху. Гурт
»Таросовців« майже не збільшився, а як покінчали науку осново-
положники гуртка і розійшлись по світу, то й сама організація
перестала істнувати.
Кілька років по закінченій науки прийшлося Махновському
віддати своїм особистим справам, тяжкій боротьбі за істнування.
Він пробує робити адвокатську карієру в тому-ж таки Київі, а
незадовго потім переїздить до Харкова. Тут він швидко придбав
собі добру репутацію в ділових кругах, здобув широку адвокатську
практику і міцно осів на все. життя, поки всесвітня військова
завірюха не одірвала його од праці.
В Харкові Міхновський не довго залишався без громадської,
політичної роботи. Улаштувавши свої особисті справи, відновлює
він зносини з молодо і продовжує далі ііропаїанду самостійницьких
ідей. В Харкові під ті часи гурт свідомих Українців старшого віку
був ще зовсім малий, та й ті, здається, не були організовані і ніякої
української пропаганди не вели. Це до певної міри сприяє
самостійницькій пропаганді Міхновського, бо принаймні позбавляє
його опозиції старих — «культурників®. Число студентів-націо-
налістів було ще невелике і національна думка не була ще
викристалізована. Але успіх пропаганди серед молоді був оче-
видний. Після визнання конечної мети якою мала бути самостій-
ність України — думка молоді, природно, стала шукати шляхів для
її осягненя. Цей шлях — революція. Так народилася «Революційна
Українська Партія®, або в скорочених »Врупе«. Міхновський пише
для неї програмову статтю і її окремою брошурою »Р. У. П.« видає у
Львові як першу свою публікацію (Видання Р. У. П. — ч. І. «Само-
стійна Україна® —- Промова. Львів. 1900. Видає Е. Косевич). В цій
промові-брошурі була вперше публпчно- заявлена ціль українських
національних змаганнь: «одна, єдина, вільна, самостійна
Україна від гір карпатських аж по кав казенні®.
Тому саме годиться тут довше на ній зупинитися і переказати
її зміст.
Міхновський починає з думки, що кінець ХІХ-го віку єсть
добою визволеня націй. Державна самостійність єсть головна умова
істнування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом
в сфері міжнаціональних відносин. Для: нашої нації момент визво-
леня ще не прийшов, пятий акт драми ще не настав. Після злуки з
Московщиною нація наша знесилюється, гине, завмірає, але потім
знову відроджується. Зпід попілу загоряється ідея нової України,
ідея, що має перетворитися в плоть і кров, прибрати конкретні
форми. Далі автор досліджує правну природу злуки України з
Московщиною, каже, що Україна злучилася з Москвою, як рівний з
рівним і юридично опреділяє що злуку, як реальну унію. Автор
полемізує з тими, котрі твердять, що ідея української державносте
не має під собою історичних підстав і доводить, що ці підстави
істнують. Він каже: «... через увесь час свого історичного істнування
нація наша з найбільшим зусиллям пильнує вилитись у форму
держави самостійної і незалежної. Коли навіть поминути удільні
часи, де окремі галузи нашої нації складали окремі держави, то перед
нами виникає Литовсько-Руське Князівство, де Геній нашого народу
був культурним фактором, і найголовніше Галицько-Руське Королів-
8
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
9
ство, спробунок злучити до купи всі галузи, всі гілки нашого народу
в одній суцільній державі, спробунок, повторений далеко Пізніше
Богданом Хмельницьким і ще раз — Іваном Мазепою.®
Змалювавши темними фарбами картину бездержавного істну-
вання України, автор далі каже: «Над нами висить чорний стяг, а
па ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть
культурна для української нації!... І от посеред таких лихих
обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сімю,
перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть
наповнили народшо душу і, хай навпаки лойці подій, ми виписали
на свому прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна,
самостійна Україна від гір карпатських аж по
к а в к а з с ь к і.«
Далі Міхновський зупиняється на тих аргументах, які
виставляються, звичайно, проти ідеї самостійної Української Дер-
жави. Закид, ніби, ми не маємо державно-історичних традицій він
одкидає, покликаючись на історичні факти, вище наведені, і додає,
що: » ... хоч-би й не було у нас державно-історичної традиції, то це
не може мати значіння для дужої, бадьорої, нації, що відчула свою
силу і хоче скористатись своїм правом-силою...« Закид, що ми
некультурні, безсилі і інертні, Міхновський готовий, навіть, прийняти,
як. справедливий, але в цьому він знаходить тільки: «найліпший,
наймогутніщий, найінтензивніщий аргумент і підставу того, щоб
політичне визволеня нашої нації поставити своїм ідеалом!« — «Бо
хіба можливий для нашої нації поступ і освіта доти, доки нація не
матиме права розпоряжатись собою і доки темрява єсть спосіб дер-
жати нашу націю у неволі!?« «Розплющити очі у рабів® — «сю
задачу мусить узяти на себе національна наша інтелігенція. Се її
право і обовязок.«
Переходючи до оцінки історичної ролі нашої інтелігенції,
Міхновський стверджує, що «в історії української нації інтелігенція
її раз-у-раз грала ганебну й соромицьку ролю. Зраджувала, воро-
хобила, інтригувала, але ніколи не служила свому народові,« ніколи
не утотожнювала своїх інтересів з інтересами цілої нації. Далі
Міхновський зупиняється на такому факті, як одного разу в історії
України культурний керуючий верх одірвався од народньої основи і
пішов до Польщи, як по раз другий відновлений культурний
керуючий верх покинув народні низи і «прийняв російську націо-
нальність.® — «Се були такі страти, що годі знайти їм рівні в
історії якої небудь иншої нації. Але український народ здобув у
собі досить сили, щоби навіть посеред найгірших обставин... витво-
рити собі нову третю інтелігенцію.® Міхновський хоче вірити, що ця
третя Генерація інтелігенції буде здібна стерно національного корабля
в своїх руках тримати. Але його турбує те, що ця третя Генерація вож-
дів досі ще не виконує свого завдання, не веде націю до активної
визвольної боротьби; він обурюється цією пасивностю і кличе до
активности. Він каже: «коли Шевченко своїми стражданнями й
смертю освятив шлях боротьби за волю політичну, національну та
економічну українського народу, то поблизькі до нього покоління з
так званого українофільського табору на своїм прапорі написали:
«Робім так, щоб ніхто, нігде не бачив нашої роботи!® Сі покоління
«білих горлиць® своїм псевдо-патріотизмом деморалізували ціле
українське суспільство в протязі півстоліття. Налякані стражданнями
Шевченка, а почасти й прикростями, яких Зазнали його товариші, сі
покоління виплекали цілий культ страхополохства, виробили цілу
релігію лояльносте; сі покоління своїм нечуваним сервілізмом, своєю
безідейностю, своєю незвичайною інертностіо, відіпхнули від себе
молодіж, що стояла на українсько-національному Грунті. Сі поко-
ління зробили український рух чимсь ганебним, чимсь смішним,
чимсь обскурантним ! Сі покоління надали українофільству характер
недоношеної розумом етнографічної теорії . . .  Тактика і політика
українофілів довела до того, що ціла Україна з відразою від них
одсахнулася . . . Таким чином українофіли лишилися без потомства,
і сучасна молода Україна уважає себе безпосереднім спадкоємцем
Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького та Короля
Данила, минаючи українофілів. Між молодою Україною її україно-
філами немає ніяких звязків — крім однієї страшної і фатальної
звязі своєю кровю заплатити за помилки попередників.®
«Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи
вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби
за свій народ, до боротьби крівавої і безпощадної. Вона вірить у сили
свої і національні, і вона виповнить свій обовязок. Вона виписує на
свому прапорі сі слова : одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна
Україна від Карпатів аж по Кавказ.® Міхновський твердить, що
настав вже час для такої боротьби. «Потреба боротьби випливає
з факту нашого національного істнування. Нехай наша історія сумна
і иевідрадна, нехай ми некультурні, нехай ваші маси темні, подурені,
ми все-ж істнуємо і хочемо далі істнувати. І не тільки істнувати як
живі істоти, ми хочемо жити як люде, як громадяне, як члени вільної
нації. Нас багато — цілих ЗО міліонів. Нам належиться будуччина,
10
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
11
бо зовсім неможливо, щоб 1/30 насінна усієї людськости, ціла велика
нація могла зникнути, могла бути здушеною.»
Захоплений величавим образом самостійної України, розогрітий
і воодушевлений фактом заснування першої активної української
організації, автор починає далі надмірно ідеалізувати тих, хто, як
йому тоді здавалося, має дати нації провід і кого він називає »цвітом
нації», «третьою генерацією інтелігенції.» «Наша нація у свойому
історичному життю часто була несолідарною поміж окремими своїми
частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах
України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: одна,
єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по
Кавказ. Нині всі ми солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас
і Берестечки і Полтави.»
Надії ідеаліста-самостійника на цю третю генерацію української
інтелігенції, як ми всі вже тепер знаємо, не справдилися; видко це
не цвіт нації був, а пустоцвіт. Революцийна Українська Партія
в своїй більшости не пішла за Міхновським. Вона була спровокована
і розвожена соціалістичними впливами російськими, які, оперуючи
гаслами всесвітнього пролетарського обєднаня і соціяльної перебудови
цілого світу, відтягнули увагу кількох українських поколінні від
питаннь національно-державних і цим способом підготовили банкрот-
ство українських державних змаганнь на початку великої революції.
Розходженя »Р. У. П.« з Міхновським було настільки велике, що й
тепер ще деякі старі «ерупісти» твердять, ніби Міхновський до »Р.
У. П.« ніколи не належав. Хай буде так, хоч в умовах повної кон-
спірації факт приналежності! до організації документально доведений
чи спростований не може бути. Але факт остається фактом, що
»Р. У. П.« почала організовуватись во імя гасла «Самостійної
України», проголошеного під впливом власне Міхновського, і що
в цей принаймні підготовчий її період всі ми — тодішні самостійники
разом з Міхновським — вважали себе «ерупістами». Правда цей
період єднання всіх, можна сказати, молодих сил України під своїм
державним гаслом продовжувався дуже недовго і сліду по собі за-
лишив він хіба тільки одну цю промову-брошуру. Про дальший роз-
виток ідеології »ерупе« бувший ерупіст Ол. Скоропис-Йолтуховський
каже в передмові до другого видання «Самостійної України» (Ви-
дання Союза Визволеня України. Вецляр. 1917 р.) так: »Р. У. П.,
почавши свою видавничу діяльність оцією брошурою «Самостійна
Україна», в усіх своїх дальших численних виданнях ні одним словом
не згадує про своє основне гасло . . . Ціле видавництво Р. У. П.
носить пізніще вже цілком соціял-демократичний характер.» Коли
нагадаємо собі, що й старе, так зване «українофільське» громадян-
ство, зустріло гасло «Самостійної України» як щось фантастичне,
ефімерне, майже божевільне, то стане ясним наскільки самотними
залишалися на Україні Міхновський з невеликим гуртком своїх одно-
думців.
Одворот Революцийної Української Партії од національно-дер-
жавної ідеології і засвоєня нею інтернаціонального соціялістичного
Світогляду були для Міхновського більше ніж тяжким моральним
ударом. Це була повна катастрофа, бо він побачив, що це молоде
покоління для українського державного діла пропало. Він побачив,
що сили, придатні для національної революції на Україні, всі пішли
на службу соціалістичному Інтернаціоналові в його всеросійській
національній формі. А в те, щоб загальйоросійська соціалістична
революція визволила Україну, він ніколи повірити не міг. Я думаю,
що ця катастрофа повернула ціле життя Міхновського в инший бік,
з шляху активного революціонера-самостійника на шлях гюлулєґаль-
ної, полуреволюцийної національно-громадської діяльпости. Думаю
я так тому, що спостерігав не раз, як він, не жаліючи себе, кидався
з головою в активну боротьбу кожний раз, як тільки обставини да-
вали надію на розвій подій в бажаному напрямкові. Так було підчас
першого революцийного вибуху в 1905-м році, так було і на початку
останньої революції в 1917-м році. Хто знає, які форми прийняла-б
його діяльність, як-би Революцийна Українська Партія пішла за
ним . . .
Але обставини склалися инакше. Міхновський з невеликим
гуртком однодумців і з своїми національно-державними планами за-
лишився поза Революцийного Українською Партією, тоб-то поза
головною масою активного молодого українства. Одначе він не скла-
дає зброї. Разом з Олександром Макаренком він засновує нову орга-
нізацію : «Українську Народшо Партію». Головний пункт програми :
Самостійна Українська Національна Держава. Але позаяк це є нова
спроба залучити в свої ряди ці самі українські інтелігентські еле-
менти, то тепер робляться деякі уступки так популярному серед цієї
інтелігенції соціялізмові. Ця гра в соціялізм була досить несеріозною
демагогією, якою Міхновський, доведений до страшної розпуки невда-
лими спробами захопити українською національно-самостійницькою
ідеєю ширші кола активної молоді, намагається своєї мети під по-
кришкою соціялізму таки осягнути. Ця соціялістична демагогія ви-
явилась і в першому числі журналу «Самостійна Україна», що на
12
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
13
передодні революції 1905 р. було видане у Львові моїм покійним
братом Миколою (псевдонім Михайленко). Текст на, три чверті був
написаний Міхновським, при чім були намальовані там такі соціа-
лістичні проекти перебудови світу, до яких бувші »ерупісти«, тоді
висе »есдеки«, і до самої останньої революції ще не додумались. Але
ці найрадикальніщі соціалістичні реформи — це була — так-би мо-
вити — тільки окладника,, а весь зміст був в націоналізмі і само-
стійшщтві. Треба, зазначити, що сам Міхновський такою демагогією
грішив тільки в часи глибокої громадської летаргії, коли всякі надії
на політичні переміни вяли і засихали. Ця демаґогія бувала у нього
ознакою повного одчаю душі. Коли-ж громадська летаргія минала,
починався рух, розцвітали надії, зявлялася можливість реальної
праці, тоді кінчалось й всяке загравання з соціалізмом.
Основну свою націоналістично-самостійницьку тенденцію Міх-
новський ще з більшим завзяттям проводить і через »У. Н. П.«
Яскравим виразником цієї тенденції були »Десять Заповідів«, на-
писаних Міхновським і виданих у Львові «Українською Народньою
Партією» десь біля 1903 р.
Коли вибухла перша російська революція Міхновський з братом
моїм Миколою рішають перенести свою видавничу діяльність з за-
кордону на, саму Україну. В падолисті 1905 р. починає виходити в
Лубнах на Полтавщині, перший на наддніпрянській Україні україн-
ською мовою писаний, часопис «Хлібороб» при діяльній співпраці
Міхновського. Тут уже ні про які загравання з соціялізмом мови
нема. Часопис не кличе до поглиблювана революції, до анархії. Він
хоче організувати українські сили, закріпити за українською нацією
здобуті позиції. З сторінок цього першого українського часопису
Наддніпрянщини віє духом політичної весни, свіжостю пробудженого
в масах національного почуття, бажанням скерувати розбурхану
стихію в русло творчої діяльности, утримати її од руйнування. За
пятим числом видання «Хлібороба® в Лубнах прийшлось припинити.
Міхновський і мій брат Микола за поміччю українського патріота
Володимира Хреннікова переносять видання до Катеринослава. Там,
під офіціальною відповідальностю професора Еварницького, починає
виходити «Запоріжжя®, припинене губернатором на першому-ж
числі. Тоді робиться спроба почати видавати щоденний часопис в
Харкові під редагуванням Міхновського. Це був уже березень
1906-го р. Надрукувавши одне пробне число, рішили одначе од
видання одмовитись через фінансові труднощі. Пізніще Міхновський
при фінансовій допомозі покійного Михайла Біленького довший час
видавав в Харкові тижневик »Сніп«.
В квітні того-ж року Міхновський бере діяльну участь в виборах
до першої Російської Державної Думи і' головним чином завдяки
його впливові на селян-виборців в Полтаві, удається провести від
Полтавщини національно настроєних депутатів, які потім в Дер-
жавній Думі були ядром української посольської фракції.
Наслідком революції і погромів 1905-го року було велике число
судових розправ. Міхновський виступає оборонцем в ряді голосних
процесів, особливо в таких, в котрих уряд) порушуючи основи права
і справедливости, користувався судом, як знаряддям помсти. Це
була одна з великих хиб російського уряду надуживати совість
суддів і зловживати залежностю судових установ од уряду. Це, так
само як і використовуваня церкви в поліцийних цілях, руйнувало
авторитет і суда і церкви, виховувало в цароді' неповагу до того і
другого, і в значній мірі було причиною передреволюційного упадку
авторитету державности в масах. Міхновський був горячим оборонцем
принципів права, і незалежности судів. Він любив особливо брати
участь в політичних процесах селян і цим придбав собі велику серед
них прихильність. В цих процесах Міхновський завжди підкреслював
українські національні моменти, як тільки обставини давали до того
привід. Допити свідків на суді вів він звичайно тією мовою, якою
балакав свідок, тоб-то здебільшого українською.
Характерним для Міхновського було, що він робив те, що
вважав добрим, хоч-би громадська опінія вважала це поганий. Так
наприклад після 1905 р. було багато судових процесів проти тих,
що громили жидів. Серед російської адвокатури вважалось невідпо-
відним гідности адвоката виступати на суді оборонцем жидівських
погромщиків, і навпаки, кожен, особлйво ліберальний адвокат,
вважав за честь виступати оборонцем всіх ишпих погромщиків, а
найбільше тих, що громили панські маєтки. Міхновський не був сам
дідичем, він мав всього батьківської землі 17 десятин, але він
обурювався такими тенденціями адвокатури. Всупереч цим тен-
денціям, які підтримувала вся преса, Міхновський радо йшов
боронити також тих, що громили жидівські крамниці, як і тих, що
громили панські маєтки, доводячи на суді, що ті і другі однаково
суть жертви темноти і лихого виховувана народнії мас. Він не
боявся освітлювати на процесі випадки, коли жадність до наживи і
аморальні вчинки жидівських крамарів дйвали привід до особливої
до них зненависті! нежидівського населена:. Це обурювало адвокатів-
жидів і кадетствуючих, бо вони мали тенденцію представляти
14
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
15
жидівські погроми, як виключно наслідок злосливої агітації уряду.
Це дало теж привід обвинувачувати Міхновського в юдофобстві, але
це обвинувачуваня було цілком несправедливе. Він не проповідував
зненависти ні до кого, він тільки хотів, щоби всі негативні сторони
українського життя були ясно усвідомлені і навіть неприємні декому
речі були названі своїм власним імям. Ці бажання, так законні і
зрозумілі, реалізувати в наших дореволюційних обставинах можна
було, тільки ризикуючи своєю репутацією серед ліберальствуючого
суспільства. З глибокою вдячностю згадую я також велику працю
вложену Міхновським в оборону на військовім суді МОЇХ двох
братів в так званому «Лубенському процесі». Місяці безкористної,
нервовонапруженої праці віддав він обороні своїх найблизчпх прия-
телів і однодумців. Судова розправа ця відбувалася в військовому
суді двічі, кожен раз протягом цілого місяця.
Я вже згадав вище, ЩО' після революпії 1905 р. настав період
великих політичних процесів, при чім караюча десниця юстиції,
керована міністром Іваном Щегловітовим, тягла до відповідальности
не тільки революцийно-анархічні елементи, але й такі, що вже
санкціоновані свободи, як нову правну норму, прийняли і до життя
прикласти намагалися. Оці вічні хитання політичного курсу в старій
царській Росії і недодержувана правительством царського слова
страшно руйнували авторитет самодержавної монархії і анархізували
населеня. І тут юстиція змішала до купи в однім процесі і есерів,
що палили панські маєтки, і есдеків, що тільки займалися класовою
організацією робітників, і панів, що до організації місцевого
«земського» життя на Україні хотіли приступити. Ця робота
щегловітовських аґентів обурила проти себе не тільки ліві і лібе-
ральні кола, але також і такі в політичному розумінню лояльні
елементи, як лубенський повітовий маршалок І. М. Леонтович і
прокурор лубенського суду І. Ф. Калінін. Обидва вони одверто
виступали в оборону справедливості!. Останній, як залежний по
службі од Щегловітова, заплатив за честне виконали свого обовязку
своєю карієрою. Два роки працював Міхновський над процесом,
поки вдалося йому перемогти всі труднощі і провокацийну роботу
поліцийних аґентів та довести діло до повного виправданя військовим
судом його клієнтів.
Останні пять-шість років перед всесвітньою війною Міхновський
присвятив пропаганді української національно-самостійницької ідеї
серед тих кол, які доти цею пропагандою зовсім не були зачеплені,
•особливо в такій помосковленій частині України, як північний схід
її — Слобожанщина і Донецький басейн. Кола ці були хліборобські
і промислові. В цей період Міхновський вже став усвідомлювати собі
думку, що держави будуються не інтелігенцією тільки — а в першій
мірі продукуючими класами і тихої, хто в даній країні продукцію
організує. Він сам переймається творчими інстинктами цих класів,
старається зароблене адвокатською працею вкладати в продукцію, в
те чи инше предприємство. Разом з Михайлом Біленьким купують
вони маєток, а спільно з промисловцем Ілєнком приймає Міхновський
участь в організації соляного промислу в славянському районі. Під
впливом Махновського обидва спільники його становляться націо-
• кально свідомими і починають брати активну участь в українській
політичній прані. Так само наближається він до родини відомого
організатора вугляної промисловості! в Донецькому басейні Алчев-
ського, і син та донька Алчевського під його впливом починають
брати участь в національному русі, остання стає навіть одною з
видатніших українських поеток.
Почалась всесвітня війна. Покликаний до служби Міхновський
служить зпочатку в північній армії, а на передодні революції дістає,
як юрист, призначена до Київського Військового Суду. Коли вибухла
революція, то тут в Київі, з почину Міхповського зароджується
український національний рух в російських арміях. Доводилося
Міхновському починати національно-усвідомлюючу роботу в армії
самотужки без підготованої здавна організації. Орґанізацийний
^військовий комітет, далі військовий клюб іменп Гетьмана Полуботка,
врешті орїанізацийна комісія для скликаня «Першого Всеукраїн-
ського Військового З'їзду» — всі ці організації повстали пізніще.
Почин прихопилось робити самому. І він цей почин робив. Ішов до
казарм і там проповідував не бунт, не порушеня дисципліни, не
самовільство, а потребу творити дисципліновану військову силу
тільки в новій, національній формі. Він кликав служити своїй
національній державі, і служити краще,; з більшим завзяттям, з
більшою відданостю і при більш суворій дисципліні, якій, во імя
свого національного і державного обовязку, кожен повинен добро-
вільно себе підпорядкувати. І тепер здається декому, що така
пропаганда тоді серед солдатської маси була неможлива, бо все
штовхало цю масу до непослуху, до анархії. Одначе Міхновський
йшов проти загальної течії і, дивна річ, на початку він перемагав.
Українська солдатська маса в перших часах йшла за ним, а не за
тими, що нищили авторитет офіцерства, нищили дисципліну, кликали
робити все, що кому подобається.
16
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
17
Його тодішня діяльність розпадається на два періоди: перший
— це національно-усвідомлююца пропаганда серед військової маси;
другий — це спроба з національно вже розагітованої військової маси
організувати регулярні військові частини. Вже по кількох тижнях
національної пропаганди Міхновський міг сконстатувати, що сол-
датська маса жваво переймається національною ідеєю, що його
авторитет росте, а з другого боку показалося, що серед офіцерства
місцевого походженя український національний рух постільки має
успіх, поскільки він виявляє не анархічні, а державно-творчі тенден-
ції. І Міхновський прикладає всіх зусилль, щоби революційний
порив української солдатської маси і довіря офіцерства до україн-
ського руху для української державности використати. Він розуміє,
що- революція повернулася в 'повну катастрофу для Російської Дер-
жави і що перед вождями українського народу стають вже завдання
державно-орГанізацийного, а не тільки бунтарсько-революцийного
характеру. Організувати свою українську регулярну армію, проголо-
сити вслід за тим самостійність Української Держави, зробити
сепаратний мир з Центральними Державами — ось була програма
Міхновського вже в першій добі революції. Для наших не-державни-
ків соціялістів і такої-ж не-державницької націоналістичної інтелі-
генції ця програма здавалась чимсь абсурдним, як абсурдною і досі
єсть для них українська державницька ідеологія. В той час як
Міхновський з купкою молоденьких прапорщиків веде тисячні товпи
українського жовнірства проти «Кіевскаго СовгЬта Робочихь и Сол-
датских'ь Депутатові®, який тоді репрезентував на Україні державну
всеросійську владу, Винниченко організує на Дніпрі прогульки з
лідерами всеросійських соціялістичних партій, щоби спільний
всеросійський соціалістично-демократичний фронт зміцнити і вір-
ність української демократії цьому всеросійському фронту доказати.
Що мілітаристичні плани Міхновського зустріли сильний спро-
тив з боку російських і жидівських революцийних партій, з яких
складався »Кіевскій Совіть Робочихт, и Солдатскихь Депутатові, в
цьому немає нічого дивного:' — їхній спротив був логічним і зрозу-
мілим. Але справжньою нашою національною трагедією було те, що
діячі Центральної Ради, в руках котрих під ту пору опинився провід
нацією, зовсім не хотіли відроджена української військової сили,
боялися його і всіми своїми силами цьому відродженю противилися.
Це було наслідком і доказом того, що цілий український націо-
нальний рух, Центральною Радою репрезентований, був рухом недер-
жавним. В колах Центральної Ради панували такі думки, що Міх-
новський має партийні »реакцийні замисли®, що взагалі регулярні
армії непотрібні, бо революція проголосила принцип »самоозначеня
націй«, що на крайній випадок сам народ , звірятиметься в «народній
міліцію®, яка боронитиме край і т. д. . . . Тепер подібні думки і
самій нашій соціялістичній демократії видаються наївними, але тоді,
в березні-квітні 1917-го року, все це проголошувалось урочисто з
катедри Центральної Ради і пі «дурні дотепи® були основними
принципами політичної акції найбільш впливових українських партій.
Підозрювакя Міхновського з боку діячів Центральної Ради в
партийних цілях ні на чім не були оперті. ІІартийних цілей він не міг
мати просто через те, що у нього тоді ще не було партії. Як вище було
зазначено, він належав до невеликого гуртка самостійників, який
ніяк не міг стати справжньою партією, хоч після невдачі з оонуванням
Революцийної Української Партії Міхновський ціле життя робив
спроби нову національно-революцийну партію закласти. Не маючи
роками підготовленої політичної сили, Міхновський задовольнився
тим, що революція застала його при війську і він хотів зробити все,
що тільки був в силі зробити, з свого становища військової, а не
партийної людини. Він щиро хотів вжити твориму ним військову
силу тільки для того, щоби нею підперти державно-творчу роботу
тих. до рук котрих революція передала весь політичний вплив і про-
від. Він хотів вірити, що хто-б там не був на чолі Центральної Ради,
що до якої-б партії не приписався старий професор Михайло Гру-
шевський (як відомо, професор довго вагався і одверто не заявляв
про свою приналежність до есерів), що яка-б з українських партій не
взяла провід, діло самостійної Української Держави цими руками
ліпше, чи гірше робитиметься. І він робить рад спроб порозумітися
з лідерами пануючих в Центральній Раді соціялістичних партій, бо
він зо всією своєю військовою організацією мав одну тільки ціль:
служити Українській Державі, боронити її при всяких обставинах
і при всякій владі. Але спроби такого порозуміння відомого не при-
водили. Навпаки, недовіря проти Міхновського росло вмісті з роз-
воєм початого ним військового діла, а особливо в міру того, як до
українського руху у військах приставало все більше і більше офіце]>-
ства. »І па якого лиха цей Міхновський організує військо®, балакали
тоді в колах Центральної Ради. »Він до того доорґанізується, що
якогось Генерала над нами поставить. Ми вже, мовляв, з француз-
ської революції знаємо, до чого цей мілітаризм в часах революції до-
водить. Ми до цього ніколи не допустимо.® І чуючи навкруги це
шипіння і недовіри, усвідомлюючи собі всю малосильність невелич-
2
18
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
кого гуртка самостійників-державників серед бездонного моря полі-
тичної глуноти і дичі, він боїться незручним кроком, або' тактичною
помилкою зруйнувати хисткі печатки державної будови. Тому він
не хоче ставати на якийсь відповідальний пост, свідомо залишав себе
в тіні, при чорній орГанізацийній роботі, а для всяких командних
постів при війську старається вишукати і закликати кращих фахових
старшин, в надії, що до цих фахових, аполітичних людей соціалістич-
на українська демократія поставиться без підозріннь і не буде зі
страху за фіктивну свою владу руйнувати розкладовою агітацією
головну реальну підпору державности.
При таких тяжких обставинах кладе Міхновський початок від-
будові української збройної сили. Кульмінацийною точкою національ-
ної пропаганди і переходом і вже до військово-орґанізацийної праці
було уряджене Товариством Полуботківців в послідніх днях квітня
»Свято білої квітки». На величезному військовому полі біля Свято-
шина під Київом зібралось з київського Гарнізону з десяток тисяч
українського вояцтва. Свято відбувалося при великому підвищеиго
національного настрою. Організатори свята, члени Полуботківського
Товариства, користуються з цього підвищенного настрою солдатської
маси, щоби за її допомогою зломати опір »Кіевскаго Совіта Робочих’Ь
п Солдатских Депутатовь«. Цей » Совіть» впливав на військові
власні старої російської армії в тому напрямі, щоби ОрГанізацийний
Військовий Комітет Полуботківців не одержав легальних умов для
формування Першого Українського Полку імени Гетьмана Богдана
Хмельницького. Полуботківці стройними лавами ведуть всю масу
учасників свята до царського палацу, в котрому засідає »Совіть«.
Натовп демонстрантів облягає зо всіх боків палац. В »СовгЬт’і« пере-
ляк. Там не знають дійсних намірів Міхновського, носиться чутка,
що солдати озброєні і що вони звіряються розігнати »Совіть«.
Останній кличе собі на допомогу представників військової влади, за-
певняючи їх, що опір в справі організації окремих українських частин
він робить тільки в інтересах збережена боевої здатнооти армії на
фронті. До палацу входить делегація на чолі з Міхновським. Міх-
новський намагається перетягти на свій бік командуючого військовою
округою Генерала Ходоровича. Він умовляє Генерала вийти до де-
монстрантів і привітати їх по українськи, запевняючи, що це вплине
па натовп заспокоююче. Генерал приймає пораду, виходить на балкон
і кількома короткими фразами в українській мові вітає вояків-
Українців. Командуючому дружно й сердечно відповідають. Старий
Генерал вже одвик підчас революції од такого дружнього солдатського
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
1»
привітання і він ним до глибини душі зворушений. В »СовЬт’і« обу-
рена проти 'Генерала, який, мовляв, братається з Українцями і таким,
чином «підтримує бунт в армії«. На нього зо всіх боків на-
кидаються депутати з докорами, але він вже на них не зважає, бо
відчуває, що ця, хоч і підбунтована Українцями, але щира в своїх
національних почуттях, солдатська маса для нього миліща ніж брех-
лива зграя депутатів, що робить особисту карієру на народньому
нещасті. Так був зломаний активний спротив орґанізацийним планам
Полуботківського Організаційного Комітету з боку військової влади.
Комітет побачив, що хоч формального дозволу на формування окре-
мого українського полку він швидко не одержить, але й активної
перешкоди з боку військової -влади вже .не зустріне.
Тепер повстало питання, де взяти жовнірів для нового полку.
Воно розвязано було так: на київському етапному пункті завжди
перебувало по кілька тисяч жовнірів, що з відпусків, або з госпіталів
після лікування, повертались на фронт. Полуботківцям не трудно
було підбити частину цих жовнірів, аби вони заявили начальству,
що підуть на фронт тільки під тією умовою, коли з них буде зроблено
окремий український полк. Так. при більшій, чи меншій паспвности
з боку військової влади, і під шум грізних резолюцій з боку ворожого
до української військової акції київського »СовЬт’у«, почав Комітет
Полуботківців організувати в Київі перший український полк.
Те, що робилося в Київі, мало всеукраїнське значіння. бо всі
погляди звернені були на Київ і всюди, де-б не був активний україн-
ський елемент, він переймав методи акції і тактику я Кнїва. Таким
чином утворилась деяка однородність українського військового руху
і конкретних його форм на всій території України і навіть в Росії, де
були розкидані українські мобілізовані вояки. Цей процес розвитку
українського руху як на фронтах, так і в тилах, відбувався по при-
кладу Київа ще до скликаня «Першого Усеукраїнського Військового
Зїзду«. При цьому, як зазначив в своїх спогадах Юрко Тютюнник,
люде в провінції страшенно ідеалізували те, що робилось на верхах
українського життя, в Київі, придумуючи ріжпі мудрі причини для
поясненя того, що здавалося їм там незрозумілим, або хибним. Так
на провінцію доходили чутки про дивне поводжеяя лідерів Централь-
ної Ради в справі організації українського війська, — про те, що
Центральна Рада виступає проти такої організації — але в оеріозність
цих виступів і в самоубийчу політику української соці ялі стичної
демократії на провінції не вірили. Давали таке хитре поясненя : Міх-
2*
20
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
новський веде організацію війська на підставі таємної умови з ліде-
рами Центральної Ради, але ці, щоби приспати увагу петербургського
правительства, удають ніби між ними і Міхновським незгода.
Згідно виробленій тоді революційній практиці, український
військовий рух мав виявитись в обеднуючім цілий цей рух «Всеукраїн-
ськім Військовім Зїзді«. Зїзд цей мав служити також для поборювана
ворожих до української військової акції впливів як київського
»Сов'Ьта« так і центрального Тимчасового Всеросійського Правитель-
ства. Міхновський заздалегоди усвідомлював небезпеку такого з’їзду,
що мав відбутись під проводом діячів Центральної Ради. Бо це зна-
чило ставити організацію державної української мілітарної сили в
залежність від демагогії недержавницьких, керуючих Центральною
Радою, елементів. Але иншого виходу не було. Організація україн-
ського військового руху — за вийнятком 1-го Українського корпусу,
зорганізованого легально його тодішнім начальником, Генералом
Павлом Скоропадським — відбувалась революдийним шляхом, тоб-то
шляхом обеднуваня збунтованих військових елементів на ґрунті не-
послуху легальній військовій владі. Організовані при таких умовах
українські військові частини не можна було вважати за регулярне,
дисципліноване військо, і щоб з них таке військо зробити, треба було
як найшвидче витворити авторитетний орґанізацийний центр. Це
примусило Полуботківців скликати на початок травня «Перший Все-
український Військовий Зїзд«.
Зїзд цей відбувся дуже імпозантно. Його аґітацийне значіння
для національного українського руху було величезне. Він також
підняв в очах всеросійського петербургського правительства значіння
і удільну вагу української Центральної Ради. Але сама Цетральна
Рада цього значіння української військової сили не хотіла бачити,
її зусилля і далі були скеровані в напрямі гальмування і розкладання
української мілітарної акції. Хоч зїзд в ряді резолюцій визнав -за-
слуги Міхновського і Полуботківців, але, вибіраючи новий вищий
орґан для дальшої організації українського війська, він, під впливом
соціалістичних агітаторів з Центральної Ради, покликав в більшості!
до цього орґану власне цих агітаторів з Петлюрою на чолі. І хоч до
«Всеукраїнського Військового Комітету» був вибраний також Міхнов-
ський і ще кілька Полуботківців, але вони були в меншости і при тім
в меншости, весь час цькованій і очернювавій більшостях Ця мен-
шість завзято боронила ідею сильної, дисциплінованої Української
Армії, але не могла встояти проти напору демагогічної більшости, яка
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
21
мала сильну піддержку ще- й зовні: в зростаючій анархії, в недер-
жавшіцькім характері цілого українського руху і в діяльній під-
тримці проти «українських реакціонерів» з боку московської, поль-
ської і жидівської демократії. Два найгорячіщі і найбільше важні
місяці революційної доби проходять для Міхновського в безплодній
боротьбі з соціялістично - демагогічною більшостю Українського
Військового Комітету, з народженою тоді в лоні цього комітету
»Петлюрівщиною«. Міхновський пробує знайти для себе опору в ор-
ґанізації «Союзу Української Державпости«, але в цій добі розцвіту
української демократії така організація поважного впливу мати не
» могла.
Тим часом Організаційний Військовий Комітет при Товаристві
Полуботківців продовжував формування Богданівського полку, при-
значав йому офіцерів, навіть командора полку, і взагалі заряджував
цілою тією справою. Фролівський жіночий монастир вишив чудовий
прапор для Богданівців: шовкове полотнцще з одного боку мали-
нового коліру, з другого темно-зеленого, на ньому вишитий шовками
портрет Великого Богдана і вишитий золотом напис: «Перший імени
Гетьмана Богдана Хмельницького Козацький Полк«.
У Міхновського вже в червні 17-го року повстає план проголо-
сити держави}7 самостійність України, стараючись на сили Богданів-
ського полку. При тодішнім безвластї ця думка не була фантастич-
ною. Було вирішено повезти полк пароплавами на Шевченкову
могилу і там, на цій святій для всякого свідомого Українця'землі,
проголосити самостійність Української Держави. Для цього треба
було мати надійного командора полку. Думка призначити самого
Міхновського командіром Богданівців була залишена, бо Полуботківці
дивилися на цей акт проголошеня самостійності! і на Богданівський
полк тільки, як на початок великої роботи і боялися залишитись без
головного свого керовника.
За порадою Клима Павлюка був викликаний з Симбірську
кадровий офіцер Юрко Капкан. Він приїхав, на всіх Полуботківців
зробив добре вражіння. Втаємничений в самостійницькі плани Полу-
ботківців, Капкан на всі їхні пропозиції пристав. Міхновський взяв
від Капкана урочисту присягу на вірність самостійній Україні і на
виконаня цілого того плану проголошеня самостійности. Але Капкан,
увійшовши в той-же самий час в зносини з головою обібраного
Військовим Зїздом Військового Комітету Симоном Петлюрою і з
петлюрівською соціалістичною більшостю цього комітету, присягу
22
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
свою зломав. План проголошена державної самостійности України
таким чином упав. Верх взяв Петлюра, який вів політику піддержу-
вана Тимчасового Всеросійського Правительства і виконуваня всіх
наказів Корейського. Такою політикою він змарнував весь україн-
ський національний порив в військах, пропустив найзручніший
момент для сформування Української Армії і в той спосіб підготовив
всі будучі катастрофи наших державних змаганнь.
Кінчається діяльність Міхновського в цій добі на тому, що, за-
вдяки закулісним заходам петлюрівсько - соціялістичної більшості!
Українського Військового Комітету, з наказу всеросійського військо-
вого міністра Керенськогс, Міхновського всиляють на румунський
фронт. Там, при штабі якоїсь армії, перебуває він до розвалу фронту
і в глибоку осінню пору повертає на Полтавщину. Довший час пере-
буває він моїм дорогим гостем в Лубнях, а тяжкі місяці першого боль-
шовицького наскоку на Україну переживає в своїм ріднім селі на
Прилуччині. З великим інтересом ставиться він до нової класової
Партії Хліборобів-Демократів, в заснуванню якої я приймав участь.
Міхновський тоді стояв поза всякою партією, бо та «Українська На-
родня Партія*:, ініціатором якої він колись був і яка до революції
майже нічим себе не проявляла, підчас революції хоч і ожила, і числом
дуже збільшилась, але, на думку Міхновського, вона не подавала надій
на серіозний розвиток тому, що по характеру свойому могла черпати
сили тільки з тоненької і хисткої верстви української націоналістичної
інтелігенції. До того, па думку Міхновського, після зруйнування рево-
люцією старих форм державних, які звязували розвиток української
нації, настав вже час для позитивної, будуючої і творчої а не
руйнуючої праці і тому в виборі гасел треба берігтись демаґоґії і бути
щирим та обережним. Він вважав недопустимим грати на тимчасовім
захопленю вульгарним соціалізмом політично несвідомих і неграмот-
них мас і на цій підставі на початку революції цілком розійшовся
з своїми колишніми однопартийниками, що почали вже тепер звати
себе »соціялістами-самостійниками« і почали прикидатися ніби вони
теж вірять в соціялістичні ідеали. Класова і консервативна ідеологія
хліборобської партії була тим, що найбільш відповідало тодішньому
державницькому світоглядові Міхновського і він починає працювати
в цій партії. Після звільненя Київа від большовиків я, Міхновський,
Лишіпський і инші учасники організованого хліборобського руху,
зїздимось до Київа, радимось над новою політичною ситуацією і одно-
душно приймаємо тоді за основу дальшої політичної праці нашої,
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
23
пропоновані Липинським від самого початку революції: — класовий
принцип в організації громадській і принцип монархічний в органі-
зації державній. Через третіх осіб робиться розвідка для вияснена
намірів Німців і їхнього відношеня до нашого монархічного напрямку.
Виявилось, що Німці не знають, що їм робити з Центральною
Радою і самі ще шукають способу вийти з тяжкого становища, яке
виникло з несеріозного управління державою правительством україн-
ської соціялістичної демократії. Можна було тільки з певностю перед-
бачати що довго такого уряду Німці не потерплять і будуть шукати
якихсь нових політичних комбінацій. Ясно було також, що життєві
інтереси привели цілу німецьку армію на українську територію і що
Німці, коли не знайдуть на Україні таких організованих Груп, які
були-б здатні опанувати анархію і сотворити серіозну українську
владу, то просто підпорядкують своїй військовій владі управління
цілого краю, на основах звичайної окупації. Щоби запобігти такому
сумному і катастрофічному кінцю української державносте, було на
нашій нараді вирішено : всім роз’їхатись негайно по провінції і відно-
вити як найшвидче — припинену больпїовицьким наскоком — діяль-
ність місцевих організацій Хліборобсько-Демократичної Партії. Най-
швидче вдалося відновити нашу організацію в Лубнях.
Зорганізована в Лубнях при кінці березня численна хліборобська
делегація — своїм демонстративним появленям в Київі, своїм про-
тестом проти соціялістичних ексцесів правительства Центральної
Ради, і своєю виразно підкресленою вірностю державно-національним
українським змаганням — показала і своїм і чужим, що на Україні
єсть сили, які хочуть України, але для яких Україна не єсть сино-
німом анархії, розбишацтва, або безвідповідальної гри в ріжні
соціяльно-революцийш експерименти. В той спосіб ця делегація відо-
грала також велику ролю в ділі національного відродженя і політич-
ної організації місцевих консервативних елементів.
Частина консервативних елементів, яка обеднувалась біля буду-
чого Гетьмана Павла Скоропадського і яка шукала виходу з руїни
України не в поваленю української державносте:, а в реорганізації
її форми в дусі української історичної традиції і в напрямі зміцнепя
самої Української Держави — знайшла піддержку для своїх планів
власне в державницькій і протианархічній акції тих, що здавна
національний український рух репрезентували; Більшість імущих
і досі правлячих на Україні консервативних класів до всяких україн-
ських змаганнь ставилась вороже, бо вона в цих змаганнях бачила
24
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
саму тільки анархію і руїну. Тому становище тієї частини цих класів,
яка хотіла українські власно-державницькі змагання в їх консер-
вативній формі піддержати, було незвичайно тяжке. Приклад лубен-
ської делегації, складеної з дійсних людей землі — переважно1 козаків
і селян землевласників, яких нр можна було запідозрити в соціальній
революцийности, але які разом з тим себе гарячими прихильниками
української державно-національної ідеї заявляли, — зміцнив стано-
вище цієї українсько-державшщької частини серед загальної
маси місцевих консервативних елементів, збільшив її віру в
свої сили і дав їй останній імпульс та рішучість для актив-
ної участи в будові Української Держави і для здобуття в ній
влади.
В історичних днях київських хліборобських з'їздів, коли від-
роджена була традицийна Гетьманська Влада, Міхновського в Київі
не було. Він саме тоді перебував в ріднім селі на Прилучанні, при-
кований до ліжка тяжким приступом ревматизму. Але зараз по про-
голошеню Гетьманства політичні приятелі привезли автомобілем ще
хорого Міхновського до Київа. Хлібороби-Демократи вели переговори
з Гетьманом про передачу до рук Міхновського Міністерства Внутріш-
ніх Справ. Проти кандидатури Міхновського гостро виступили, як
представники національно-свідомих українських кол, запевняю™
Гетьмана, що при своїй різкій вдачі Міхновський розжене все Міні-
стерство, так і представники »Союзу Землевласників®, які в Міхнов-
ськім бачили людину, персонально звязану з багатьма діячами
українського революцийного руху, і тому, на їх думку, нездатну
виявити суворости, необхідної, аби покласти кінець розкладеній ре-
волюцийній роботі. При таких з ріжних боків ідучих протестах,
Гетьман не зважився віддати до рук Міхновського (якого персонально
зовсім до того часу не знав) внутрішньої політики в Державі. Нато-
мість Гетьман запропонував Міхновському пост Бунчужного Това-
риша, тоб-то становище свого постійного особистого радника. Довго
Гетьман умовляв Міхновського прийняти цю пропозицію. Міхнов-
ський вагався і просив дати строку для обдумана. Він радився в цій
справі зі мною і я дав настільки рішучу, наскільки і фатально по-
милкову пораду: одмовитись.' В своє оправдання можу тільки
сказати одне: я так дуже любив і цінив Миколу Міхновського, що
не міг погодитись з такою пасивно-дорадчою, а не активно-творчою,
як я думав, ролею і не міг зважитись паразити його — з одного боку
на неминучі конфлікти з міністрами — аз другого на ще більші кой-
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
25
флікти з т. зв. свідомим українським громадянством, яке за всі по-
милки міністрів робило-б тоді відповідальним Міхновського.
Таким чином Міхновський і цілий провід Хліборобсько-Демо-
кратичної Партії (за вийнятком .Липинського, що з дозволу партії
зайняв пост посла Української Держави і дуже докоряв за опозиційну
тактику мені і Міхновському), опинився в опозиції до першого Геть-
манського кабінету Лизогуба. Перу Міхнойського належить меморан-
дум, критикуючий перші кроки кабінету іЛизогуба і поданий Геть-
ману спільно чотирма опозицийними українськими політичними
Трупами.
В літі того року Міхновський бере діяльну участь в життю
Хліборобсько-Демократичної Партії і в дальшім теоретичнім розвитку
основ партії, який йшов в напрямку наближеня до тієї ідеології, що
остаточно вже викристалізувалася на еміграції, як ідеологія Хлібо-
робів-Державників. В осені 1918-го року бере Міхновський жваву
участь у Всеукраїнській конференції партії в Київі. Як делегат од
партийної конференції вів кілька разів одвідує Гетьмана і Гетьман
знов висловлює бажання покликати Міхновського до державної праці.
Мені довелося передати Пану Гетьману постанову нашої партії, що
ми — політичні однодумці Міхновського — цього дуже бажаємо, але
при умові введеня Міхновського в склад1 Правительства. Тоді Геть-
ман запропонував нам осягнути порозуміння між нашою партією
і головою кабінету, і, щоб такому зближеню допомогти, взяв на себе
ініціятиву в справі прийому головою кабінету делегації від нашої
партії. Але практичних наслідків од цього вже не могло бути. На-
ступали Критичні осінні дні . . .
До Київа на заклик «Національного Союзу« зїздилися члени
Всеукраїнського Національного Конгресу. Хоч Хліборобсько^Демо-
кратична партія до «Національного Союзу« не належала і до його
соціяльно-революцийної політики ставилась вороже, але в склика-
ному ним конгресі ми рішили взяти участь. Тому в делегаціях з про-
вінції були і члени місцевих відділів нашої партії. Ми ще не перед-
бачали тоді неминучої катастрофи і сподівалися удержати конгрес
в рямках легальної співпраці з Гетьманською Владою. Про по-
розуміння Винниченка і инших верховодів «Національного Союзу«
з большовиками ми, розуміється, не знали. Але знав про це Гетьман-
ський Уряд. У відповідь на революцийну1 тактику проводирів «Націо-
нального Ооюзу« появився акт про федерацію. Зібрання конгресу
рішучо заборонено. Ми, Хлібороби-Демократи, опиняємось між ви-
26
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
бухом споконвічної української анархії і вибухом такого-ж спокон-
вічного її наслідку: шукання порятунку у сусідів. Разом зо всіма
українськими державницькими елементами, в тім числі і з самим
Ваном Гетьманом, ми в цій боротьбі українських необузданних стихій
губимо ґрунт під ногами. Разом з Українською Державою перестав
істнувати і найбільше державницька Хліборобсько - Демократична
Партія. Своїх відносин до дальших подій вона вже не в стані була,
як організація, вирішити. Деякі члени партії на власну відповідаль-
ність взяли участь в повстанню; пнші навпаки, цю участь в по-
встанню як найгостріще осудили. Але оці розходжена були тільки
на верхах, бо загал партії — козаки і селяне хлібороби — в повстанню
проти Влади Гетьманської участи не брав.
Міхновський і я належали до тих, що дали себе захопити по-
дражненим національним почуванням. Нація одвернула в цей
мент наші думки од Де ржав п. І ми піддались тому самообману,
в якому десятиліттями виховувалась національно свідома частина
нашої інтелігенції: ніби тільки ця невеличка частинка інтелігенції
і єсть ціла українська нація. Цей міраж не дав нам бачити реальної
дійсносте. Він заслонив перед нашими очима грізне майбутнє і не
дозволив нам хоч-би так вірно оцінити політичну ситуацію, як оці-
нили її сини наших козаків і селян хліборобів, що в сердацьких
полках стали до боротьби за Гетьмана, як за Голову і як за Символ
Української Держави.
Нашвидко зібрана нарада перебуваючих тоді в Київі членів
Партії посилає мене і Любарського-Письмениого до Одеси, аби проти,
ділати там ворожим до України впливам на представників антанти.
Міхновський з першим потягом виїздить до Харкова, до Запорожсько-
го корпусу, який мав стати головним центром цілого повстання. Там
він тісно сходиться з командуваням цього корпусу і свій вплив
використовує для того, щоб вирівняти тертя між конкретно життєвими
тенденціями військового командуваня і революційною легковажності»
та загонистостю представників тріумфуючої української соціалістич-
ної демократії. Залишаючи себе навмисне в тіні, Міхновський допо-
магає виплисти на гору кращим елементам зпосеред повстанців.
Мабуть не без його впливу, вже в розгарі повстання, командуваня
Запорожським корпусом, щоб рятувати Державу од розвалу, робить
спробу примиреня повстанців з Гетьманською Владою. Але в щирість
цих заходів в Київі вже не могли повірити і сама ця спроба була
якась нерішуча, несміла.
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
27
Тим часом швидким кроком насувалась катастрофа. До Київа
вступила Директорія. її нездарність правити державою виявляється
півидче, ніж можна було сподіватися. Замість використати зали-
шений Гетьманом і вже налагоджений державний апарат, почалось
безумне руйнування його. Большовики, які тільки цього і ждали,
почали швидко просуватися на Україну. В послідшо хвилину перед
віддачею Харкова большовикам, Міхновський виїхав до Київа. Я
повернув тоді з Одеси і ми зустрілись з ним в Київі вже при
Директорії. Не хотілося вірити, що все. загублено. Міхновський
набірне Групу старшин Генерального штабу і з ними виїздить до
Кременчуга, аби допомогти полковнику Бблбочану. Він не міг бути
пасивним глядачем загибелі України. Приїздить до Кременчуга
Міхновський на день перед зробленим з наказу Петлюри арештом
командуючого фронтом полковника Болбочана. Цей арешт остаточно
дезорганізує оборону фронта. Війська Директорії починають розбі-
гатися. Запорожський корпус відходить в глибокий тил на пра-
вобережну Україну. Міхновський занедужує на плямистий тиф, його
кладуть в лікарню. Большовики захоплюють місто і Міхновський
попадає до вязниці. Заходами місцевої 'адвокатури і національно
настроєної місцевої української Групи большовивиків Міхновському
вдається визволитись з вязниці. Його інтернують на приватному
помешканю під доглядом чеки. Наближається рання весна 1919-го
року. Григорієв захоплює на кілька дній Кременчук і це дає Міх-
новському можливість виїхати зпід догляду чеки на село, па
Херсонщину. В той час в загонах Григорієва служило' кілька
старшин з кременчугських хліборобів, які особисто знали Міх-
новського. Ці старшини намовляють Григорієва закликати Міх-
новського до участи в організації його штабу і Григорієв робить таку
пропозицію Міхновському через сотника Прудкого. Міхновський цю
пропозицію одхилив, хоч, здається, він де в чому допомагав штабу
Григорієва. Принаймні випущені в той час Григорієвим ві-
дозви до населеня -— по своїй гарній, сочній українській мові
і по закликам до бідніщих і багатших обєднатися для
оборони України — нагадували нам своїм стилем і духом Міх-
новського.
Про дальші чотирі роки життя Міхновського я мав тільки
уривочні, розріжнені відомости. В часи евакуації Дєнікіна він був
в Новоросійську, хотів виїхати за кордон, але не міг одержати
потрібних віз від добровольчої влади і залишився на Кубані знову
під большовиками. Потім доходили чутки, що він дуже бідував,.
28
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
служив один час. в кооперації, і довший час працював як учитель,
чи завідуючий школою в якійсь козачій станиці. На початку 1924
року Міхновський повернув до Київа з наміром виїхати за кордон.
Він почував себе вкрай перетомленим і хотів тільки відпочинку. В
лютім місяці 1924-го року я одержав од нього коротеньку записку з
Київа. Він писав: »Ви цікавитесь становищем української церкви.
Я був на службі Божій у Софії. Це чудово! Можу тільки сказати,
як ті посли Володимирові, повернувшись з Царгороду: я не знав, де
я, чи на землі, чи на небі. В цих журливо-побожних співах, можна
сказати, виявляється душа цілої нації. Українська церква, само-
святна, в цім її слабість. Хто зна, що з неї вийде.« Далі він писав,
що хоче виїхати за кордон і потрібуватиме там заробітку. »Я хоч і
старий, шуткував він, а їсти хочу.« Він просив допомогти йому
порадою і подати інформації про життя на еміґрації. Я поспішив
виплати дозвіл на візу, подав свою думку про те, як можна було-б
за кордоном улаштуватися, а що до становища еміґрації взагалі, то
описав його так, як сам собі уявляв. Це була моя помилка. Картина
життя еміґрації вийшла досить похмура. Його надії на закордон
впали, сили його покинули. В останній коротенькій записці він
писав мені: »Ваш лист — цінний по свому основному мотиву. Не
бренить в ньому надія на краще. Оттак і в мене, і сюди круть і
туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка.
Перекажіть моє вітання усім, хто мене памятає. Ваш Микола.« Я
старався в дальших листах оживити надію на краще, але цього
осягнути мені не вдалося. Він остаточно вже загубив віру в життя,
в свої сили . . . Третього травня 1924 року його не стало. Він
позбавив себе життя . . .
Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любови до
України, що в другій країні він запалив би міліонп сердець бажанням
патріотичного подвигу, а в безкислородній атмосфері нашої інтелі-
генції запалилися цим вогнем тільки одиниці ... О, як мусіло
заболіти серце тих Українців, які святий вогонь любови до своєї
Батьківщини в собі мають, після звістки, що життя його згасло . . .
І згадуються мені останні хвилини, коли ми були разом. Це
було на початку січня 1919 р. в Київі. Він похапки збірався їхати з
десятком старшин, рятувати фронт під Кременчугом. Бадьорий,
енергійний, з виразом активної турботи за долю України в очах. Він
поспішав, прощався і твердою,, швидкою стопою, з жовнірським
клунком на плечах вийшов з дому. Я кинувся до вікна, щоби ще
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ.
29
раз поглянути на його милу постать. Падав густий, лапатий сніг,
він швидко окрив його обрис на обрію і замів його сліди на
подвірю . . .
Для оцінки праці Міхновського не настав ще час. І ці мої
рядки, складені на могилу Найдорожчого Друга, такою оцінкою не
мають бути. Але вже сьогодня, в цій ще близькій перспективі,
зарисовуються виразно і великі заслуги і —і неминучі в кожній праці
— помилки Покійного.
Найбільшою його заслугою було надання великого творчого
розмах}' українським національним почуванням. Малесеньку любов
до пісень, вишивок і соціялістичних брошурок він розпалив серед
Українці}) в полумя любови до Великої, Вільної, Самостійної Ук-
раїни. Оце захоплена національних почуваннь великим, достойним
великої нації, ідеалом — забезпечило Миколі Махновському почесне
місце в історії України навіки.
Але життя його увірвалося раніще, ніж він встиг показати шлях
для здійсненя оцього, його великим серцем породженого, національ-
ного ідеалу. Питання політичної тактики остались у нього нерозроб-
лені і в ціх питаннях були у нього помилки і хитання. Одначе і в
ціх помилках і хитаннях намічався вже виразний шлях, по якому
його розум йшов до здійсненя заповітів його серця.
Від соціяльно-революцийної націоналістичної демагогії з часів
молодости, Міхновський все більше схиляється до ідеології дер-
жавницької в другій половині свого життя. Разом з тим він вчиться
цінити більше, ніж »міцну своїми потугами® сліпої руйнуючої стихії
»чернь дніпровую® — і більше ніж »плодну матку« української емоціо-
нальної революцийної анархії — консервативні, здержуючі і органі-
зуючі сили нації. Він все ясніще усвідомлює собі, що як в життю
одиниці, так і в життю громади-нації, нінащо не здасться найбільший
порив серця, коли його не взяти під міцне керовництво волі і розуму.
Питання організації -здержуючих, консервативних українських сил
починає особливо інтересувати Міхновського в часах революції, по
упадку Петербургеької Держави. Бо тоді стає ясно видко, що самими
лише національними почуваннями не можна збудувати своєї власної
нової Української Держави на місці упавшої держави старої меі’і іо-
нолі, ної. Відтоді Держава в його світогляді починає переважати над
пануючою над ним досі неподільно Нацією. І хоч хвилинами його
зо
СЕРГІЙ ШЕМЕТ:
чуттєва революцийна вдача бере ще верх над наукою досвіду, і хоч
хвилинами націоналіст переборює ще в нім державника, але основний
напрям шляху, по якому він йде, остається незмінним. І на нас, його
приятелях, коли ми хочемо його палять на Україні зберігай, лежить
обовязок цей тернистий український державницький шлях
далі своєю працею продовжувати.
Берлін. Квітень 1925 року.
ВІД ПОЧАТКУ 1918-го Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЕ ГЕТЬМАНСТВА.31
Уривок зі „Споминів" Гетьмана Павла Скоропадського.
Цей розділ „Споминів“еоть продовженим
попереднього, гіоданого нами нашим читачам
в ІУ-ій кн. „Хліборобської України".
Редакція «Хліборобської України».
Від початку 1918-го року до проголошена Гетьманства.
Віддавши команду над 1-им Українським Корпусом Генералові
Гандзюкові, я оселився в Київі як приватна людина. А між тим
1918-ий рік почався при таких обставинах, при яких залишатися
байдужим глядачем подій було неможливо. Мені залишалась одна
тільки можливість так чи сяк впливати на події, а саме: працювати
далі в тій охотницькій військовій роботі, яка під прапорами Вільного
Козацтва намагалася мілітарно зорганізувати більш активні і мілі-
тарно настроєні українські елементи.
Я сподівався, що уряд Центральної Ради не буде, принаймні,
перешкоджати нашій роботі у Вільному Козацтві, з огляду хоч-би на
критичне становите перед очевидною вже тоді загрозою большовиць-
кого нападу і ще більш очевидною слабою боєздатносте військ Цен-
тральної Ради. Але швидко виявилось, що уряд нашій праці не
тільки не допомагає, а ще перешкоджає. Так, ми раз у раз натикалися
на розкладову діяльність урядових агентів, які просто анархізували
вільних козаків, агітували проти старшинства, проти всякої дисци-
пліни, намовляли козаків не слухати наказів Генеральної Козачої Ради
і потурали самим низьким інстинктам в козацьких низах, стараю-
чись цим притягти їхні симпатії на свій бік. Розвалюючи організацію
Вільного Козацтва, уряд разом з тим паралельно намагається створити
урядову козацьку організацію, для чого заводить при військовому
міністерстві Особливий Козачий Відділ з прапорщиком Певним на
чолі. Він робив тільки те, що роздавав зброю без пуття всякому зброду,
який звичайно ні про яке військове діло навіть і думати не хотів,
а творив безчинства та всяку шарпанину іменем Вільного Козацтва,
тільки .дискредитуючи останнє. Надаремне я вимагав од Певного при-
пинити це шкідливе озброєня непевного елементу, ввести систем
 поручительств, завести суворий постійний контроль над поведінкою
козаків, вести точи}? реГістрацію і організувати наперед кадр старшин-
інструкторів, який-би замістив собою самочинних, часто в моральному
і військовому відношеню непевних, отаманів. Тако-ж надаремне я
32 УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
старався, аби було призначено в Особливий Козачий Відділ старшин,
які вже довший час працювали в організаціях Вільного Козацтва, мали
певний досвід і вироблені погляди в змислі необхідності! заводити
порядок, а не анархію.
Коли неможливість працювати в контакті з урядом виявилась,
я рішив працювати на власну відповідальність. Перш за все ми
зробили вербовочне бюро старшин. В цій справі багато мені допо-
магав полковник Каракуца, Українець, Георгієвський кавалер.
Ми зорганізували інструкторську школу для старшин. Началь-
ником її я призначив капітана Секрета, те-ж національно настроєного.
Були розроблені досить повні інструкції. Наш перший набір старшин
негайно почався.
В той час справа організації Вільного Козацтва представлялася
так.
Найбільш численні організації були в Звенигородському і
сусідніх повітах Київщини. Вони підлягали обібраній на Чигиринсь-
кому з'їзді козацтва Генеральній Козачій Раді, яка перебувала в Білій
Церкві. Сепаратно почали організацію козацтва на Полтавщині пол-
ковник Олександр Сахно-Устимович і Милорадовичі. Тепер Сахно-
Устимович увійшов в склад Козачої Ради і таким чином полтавські
організації були приєднані. В самім Київі був полк Вільного Козацтва,
набраний з київського повіту Павлюком. Цей Павлюк був самостійни-
ком, але не вузько-фанатичного1 напрямку. Він мені подобався своєю
енергією і ентузіазмом. Він любив оповідати про дивовижні пригоди
свого полку, які траплялись в боротьбі з большовиками. Його люде
зовні виглядали, як військова частина, яка може воювати. Не вистар-
чало тільки одягу й зброї. Павлюк одного разу запрохав мене на засі-
дання самостійників. Я пішов. Засідання збіралося в помешканю
одного з Макаренків. Був там і той сухітний солдат Макаренко, що
колись в Меджибожі являвся до мене. Були опріч того: кілька укра-
їнських старшин з Сердюцької дивізії Капкана, Генерал Греків, Пав-
люк, Полтавець і ще якийсь Остапенко, здається адвокат. Ця органі-
зація самостійників була мені симпатична тим, що у неї соціяльна
програма була більше поміркована ніж в инших партіях, а головне
тим, що вона стояла за безумовний порядок у війську. Вони вважали,
що козача організація мусить іти разом з ними і тому, мабуть, було
і мене запрошено на це засідання. Особливо цікавого на засіданні
нічого не було. Головним чином обговорювали питання про необхід-
ність домагатися зміни військового міністра Перша. Висовували
ВІД ПОЧАТКУ 1918-го Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА. 33
самостійники кандидатуру, ще дуже на такий пост порівнюючи моло-
дого, кадрового старшини Болбочана, що також був присутний на цім
засіданні.
Був я на засіданнях самостійників тільки цей один раз. Вони,
при близчім пізнанні, здалися мені неурівноваженими фанатиками,
які зовсім не вміли рахуватися з реальними обставинами. Мабуть я
теж не дуже прийшовсь їм до вподоби.
В перших числах січня мені довелося познайомитись з фран-
цузською військовою делегацією в Київі. Ще на фронті, коли я
командував російським корпусом, у мене були льотчики Французи і
декого з них я знав особисто. Пізніще в Меджибожі, як я вже
командував українським корпусом, до мене навідувались фрап-
цузські старшини. Я також користався з того, що недалеко в Проску-
рові розташовані були французські анґарц, надсилаючи туди моло-
дих прапорщиків з свого українського корпусу. Ці екскурсії добре
впливали на наше, вже почасти здеморалізоване революцією, молоде
старшинство, бо вони бачили там зразковий порядок.
Мені відомо було, що у французькій місії я мав непогану репу-
тацію, що там цікавились моїми докладними записками до військового
міністра в справі реорганізації армії.
Тепер мені довелося увійти в безпосередні зносини з француз-
ькою місією й її начальником Генералом 'Габуї ось з якого приводу.
На Початку січня вже починався розклад в Центральній Раді. С’оціял-
демократи провалилися, брали гору соціял-революціонери. Анархія
все збільшувалась всюди. Перед загрозою большовицького наступу
всі загубили голову. Французів турбували неясні чутки про заклю-
ченя українським урядом сепаратного миру з Німцями. Ходили
чутки про дуже невигідні умови миру, про повну капітуляцію.
Ясно було, що небезпека большовицького завойованя примусить
всіх шукати миру з Німцями якою будь ціною. Між тим на Україні
тоді ще було досить військової сили, щоби одбитись од большовиків,
треба було тільки ці сили обєднати і прибрати до рук, а для цього
необхідно було опертися на якийсь ще не порушений революцією авто-
ритет. Таким авторитетом, після упадку російської державної влади,
залишались ще союзники-Фраицузи, принаймні в очах культурних
класів і особливо у офіцерства. Та і в масі Ще була не порушена повага
до Франції, як держави, яку й Німці досі не перемогли. В ті часи
збольшовичена маса «озброєного народу« ще дуже оглядалась на
34
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ® ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
союзників і не переставала побоюватись, що «Француз прийде на
усмирення«. Я гадав, що цим настроєм мас і цим авторитетом союзни-
ків можна було скористатися, щоб довести до ладу розпочаті фронто-
вим командуваням і українським урядом військові українські форму-
вання, щоб паралізувати чим раз більший розкладовий вплив серед
українського війська самого українського уряду і щоб мати реальну
допомогу з боку як польського корпусу — досить добре зорганізова-
ного — так і чехо-словацьких лєґіонів. Страшним нещастям було те,
що український уряд був здатний тільки поглиблювати революцію,
а не будувати й боронити державу. Він не тільки не допомагав нам,
що хотіли зброєю боронити свій край від анархії і большовиків, а на
кожнім місці був для нас перешкодою, намагався і перед своїми і
перед чужими дискредитувати нашу військову роботу. Серед війсь-
кових людей підтримував він свідомо найбільш нікчемні елементи,
думаючи, очевидячки, що для «революцийного уряду« військова
справа це остання справа, ні для чого не потрібна.
На чолі всіх українських військ було поставлено тоді полковника
Капкана, який зовсім не придатний був здійснити це завдання обєд-
наня всіх своїх і чужих, на українській території тоді перебуваючих,
сил. Я був переконаний, що рішучими заходами в напрямку обєднаня
всіх цих сил, при однодушній підтримці національно настроєних
українських елементів, тоді ще можна було врятувати і Київ і цілу
Україну. Поки що старався робити, що міг, в справі організації Віль-
ного Козацтва: послав зброю більш певним людям, надсилав в ріжні
місця інструкторів, але це було краплиною в тім морі заходів, які
належало зробити. Зпочатку мені здавалося, що всі ці ліві і праві,
соціялістичні і власницькі кола України зможуть обєднатися біля
уряду, ставши в одну лаву перед большовизмом; що вони зможуть
заімпонувати своєю однодушносте і місіям союзників, і польським та
чеським легіонам, і що таким чином сотвориться та відпорна сила,
яка зможе захистити край од большовицької стихії, поки встане на
свої ноги сама внутрішня стихія порядку, підрізана було першим
несподіваним поривом революції. Але такого обєднаня протианархіч-
них, лівих і правих українських сил не сталося. Залишився другий,
більш тяжкий, шлях: опертися на співчуття «союзницьких місій« і
при допомозі залежного од цих «місійж польського корпусу та чехо-
словацького легіону кинутись з кращими українськими частинами на
боротьбу з большовизмом і з внутрішньою анархією та успіхом своїм
потягти за собою й ліві соціялістичні елементи з їх Центральною Ра-
дою. Коли-ж би вона і тоді за нами всетаки не пішла, то створити
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
35
військову диктатуру, може навіть не розвязуючи Центральної Ради,
бо в самій Раді вже почався розклад революцийних елементів і помі-
чався початок протверезіння.
Коли я рішився приступити до діла, то за посередництвом
В. В. Кочубея улаштувалось моє побаченя з Генералом Табуї і комен-
дантом Суаньє. Перше побаченя було в канцелярії французької
військової місії десь біля Левапіовської вулиці, потім, днів через
два, наша нарада продовжилась при обіді в ресторані »Континен-
таль«. Табуї і Суаньє уважно мене вислухали, де-що записали,
згоджувались зі мною, але якось не йшли на зустріч, тоб-то увесь
час обмежувались загальними фразами, а я хотів перейти одразу до
діла. Це було 2-го, або 3-го січня. Час не ждав. Необхідно було
прийти до згоди з польским корпусом і Чрхо-Словаками, а це було
не легко. В наслідок такого поводженя Французів я почав думати,
що з цього нічого не вийде і вже кілька днів цим планом більше не
займався.
В ці дні до мене приходило багато всякого люду: старшини,
дідичі, громадські діячі . . . Багато зверталося з проханням оборо-
нити їх, врятувати їхнє майно . . . Приходив також Петлюра. Йому
хотілося зорганізувати окремий відділ з козаків, щоб виступити
з ними в напрямку на Полтаву. Це йому більше менше вдалося, і
через кілька днів він був призначений отаманом Слобідського Коша.
З частиною цього Коша він не без успіху приймав участь в бою біля
арсеналу в памятні січневі дні 1918 року. Опріч того заходили до
мене представники ріжних українських організацій. Тоді в Київі
вславився боротьбою з большовиками полк, набраний з робітників
київських заводів. Полк цей був різко антибольшовицький з не
менш різко виявленим українським націоналістичним настроєм.
Заправляв ним Ковенко. Це була енергійна і смілива людина. За
часів мого гетьманування цей Ковенко приходив до мене кілька разів
з ріжними проектами боротьби з большовизмом, але після даних роз-
відки він в той-же час сам підготовлював повстання проти мене.
Скільки тут правди, я не знаю. У всякім разі в січні місяці Ковенко
виявляв багато особистої відваги, енергії і організаторської ініціятиви,
а його полк з київських заводських робітників був одного з кращих
частин Вільного Козацтва. Подібна організація вільних козаків,
набрана виключно з заводських робітників, була в Єлисаветграді,
тільки ще більш численна. Голова її приїздив до мене в Київ. Судячи
по ньому, там теж були сильні українські національні тенденції, але
багато було ще й революцийного чаду. Мене зацікавила і вразила
з»
36
УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
проява національних тенденцій в робітничих масах України при дуже
поміркованих тенденціях соціяльних, і то в самий розгар революції.
Ці робітники були готові зі зброєю в руках поборювати большовицьке
завойованя свого краю. Поруч з цим яскраво виступала трухлявість
того, що репрезентувало «старий режим«. Ці шукали тільки посад,
безпечного місця, де-б заховатись, пересидіти завирюху революції, яка
на їх думку сама пройде, пронесеться, як якийсь ураган і прийде
знов ясний день тихого щастя, спокійного життя.
Приходило до мене теж багато літніх старшин в високих ранґах,
які до революції несли дуже відповідальну роботу в регулярній армії,
але не мали вже здоровля, щоб працювати в диких умовах партизан-
ської боротьби. Становище їх було тим більш страшне, що большо-
вики не довіряли їх невтральности і не знали для них пощади. Особ-
ливо боляче було для мене бачити головнокомандуючого західним
фронтом Валуєва. Приходило багато людей прохати охорони для
таких річей, руїна яких означала-б повну катастрофу для всього
народнього господарства: власники і керовники цукрових заводів,
кінних заводів, броварів, ріжних фабрик, найкультурніщих госпо-
дарств і т. д. Все це благало порятунку од безглуздого і нічим не-
оправданого нищеня. Я допомагав чим міг, але у мене тільки почи-
налася справа, треба було багато попрацювати раніш, ніж я з пев-
ностю міг-би вказати, що ті люде, яких я пішлю, дійсно будуть
користні. Тоді я мав ще віру в людей, пізніще на фактах пере-
конався, як швидко революція розхитувала моральні основи і то не
тільки серед низчих, некультурних шарів громадянства, а й серед
вищих, найкультурніщих.
В той час князь Віктор Сергієвич Кочубей прислав до мене
з рекомендаційною карткою Котова-Коношенка, який розповів мені,
що він Українець, дідич з Харківщини, організував там вільних
козаків, був десь українським комісаром. Пізніще я довідався, що
до революції він належав до якоїсь крайньої правої організації.
З Кетовим приходив його приятель, подільський дідич Ґіжицький.
Вони прохали у мене зброї для якихось козачих частин, ними зорга-
нізованих. Обидва вони потім брали участь в приготовлені перевороту
29-го квітня.
В українських залізничих колах грав тоді досить помітну ролю
0. К. Моркотун. Після революції він займав посаду начальника заліз-
ничої міліції, засідав в якомусь комітеті при управі південно-західних
залізниць і був добре поінформований во всіх питаннях, які тоді
хвилювали не тільки Київ, але й цілу Україну. Моркотун заявляв
себе Українцем поміркованих поглядів. Віл організовував тоді з мо-
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
37
лодих інтелігентних людей українську національну організацію під
назвою »Молода Україна». Моркотун був досить заможною людиною,
його мати мала чудову садибу з великим садом на Володимирській
вулиці. Він був близький до французської військової місії. Я мав
деяке довіри до нього тому, що знав його батька, що був лікарем при
Великому Князеві Георгію Олександровичу і, яко такий, був прий-
нятий в домі мого дядька графа Олександра Олсуфьєва.
В ці неспокійні дні з початку січня Моркотун вчащав до нашої
козачої організації. Віл, яко представник залізничників, приймав участь
в нарадах і очевидячки був втаємничений і в наші плани притягнути
до спільної акції проти большовиків польський корпус і Чехо-
Словаків. Одного разу він явився з дорученим від французської місії
запросити мене на нараду з представниками польського корпусу.
Нарада ця відбулася в конспіративнім місці, бо в Київ! починали вже
•стежити за мною і Французами. Мені відомо стало, що мої, напри-
клад, побаченя з Генералом Табуї в »Континенталі« викликали за-
непокоєна в Генеральнім Секретаріаті. В нараді на цей раз приймав
участь Суаньє, який зустрів мене дуже привітно і взагалі тон розмови
вже цим разом був инший, в дусі рішимості! почати щось робити.
Але тут виявилось, що Поляки не настільки готові слухатись Фран-
цузів, як я думав. Річ в тім, що я вимагав од них, щоб корпус їхній
розташувався між. Минськом і Гомелем, спустившись на початку в
район Ворожби, Конотопа, Бахмача. Польське-ж командувала хотіло
йти на правий берег Дніпра, а це нашій справі зовсім не допомагало,
бо, по перше, зі сходу для большовиків залишалися відчиненими всі
підступи, по друге, прибуття польського корпусу на Правобережну
Україну зробило-би скрізь як найгірше вражіння. Я готовий був
послати для охорони маєтків наших правобережних дідичів кілька
невеличких військових українських відділів, але вводити польський
корпус на Правобережну Україну вважав за річ абсолютно небажану.
Опріч розходжена з представниками польського корпусу, не
налагоджувались відносини і з Чехо-Словаками, представники яких
навіть не зявилися на організовану французською місією нараду.
Таким чином ця нарада конкретних наслідків не дала. За кілька днів
з ініціативи Французів відбулося нове побачена, але конкретного
нічого і це побаченя не дало.
Було вже 15—17 січня. Новини надходили одна другої гірші.
Українці відступали під натиском большовиків по всій лінії. Попу-
лярний командор Богданівського полку Ластовченко був убитий в
Полтаві большовиком-терористом. За кілька днів після того Полтава
38
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ* ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
була захоплена большовиками; така сама доля спіткала Миргород,
потім Ромодан, Лубні ... В Київі стрілянина на вулицях не пере-
пинялась, велася безупинна агітація на користь большовикам, полки
тодішньої Сердюцької дивізії воювати не хотіли, селянські розрухи
починалися всюди. В Центральній Раді йшли страшні сварки. Міні-
стерство Винниченка впало. Настало есерівське міністерство Голубо-
вича. Під цей саме час була проголошена самостійність України. Це,
між иншим, дуже не подобалось Французам.
Нерішучість Французів в справі притягненя польського корпусу
і чехо-словацьких легіонів до спільного з Українцями протибольшо-
вицького фронту, і взагалі небажання і неуміння союзників дати
правдиву оцінку внутрішньому становищу на Україні і підтримати
тероризовані революцією та позбавлені досвіду в справах самооргані-
зації благонадійні і нереволюцийні елементи населеня, мали фатальні
наслідки. Вже тоді, на початку січня 1918-го року, Центральна Рада
не відбивала в собі суми настроїв і стремліннь населеня України.
В народній масі, як і в ріжних війскових формаціях, було два еле-
менти : елементи порядку, спокійної праці і елемента руїнницькі,
революцийні. Я був завжди того погляду, що на Україні перших
значно більше, ніж других, що вони і числом і моральною силою
більші і сильніщі од других. Але з початком революції руїнницькі
елементи все мали сильну підтримку зовні, з боку російських боль-
шовиків, і тільки при допомозі цієї зовнішньої сили вони перемогли.
Я думаю, що коли-б в той момент перших днів 1918-го року, коли
большовицька військова сила була ще дуже слаба, союзницькі
війскові місії всіми засобами, які були в їх розпорядженю — техніч-
ними і організованими війсковими — підтримали на Україні еле-
мента, що були за порядок і проти революції, то на Україні з рево-
люцією вже тоді було-би скінчено і правовий порядок та безпечність
зовні були-би забезпечені самими внутрішніми силами краю. Але,
цього не сталося. Елементи порядку на Україні не мали ні сторонньої
підтримки, ні — підготовленої в дореволюцийний період — своєї ор-
ганізації, тому у них опустилися руки, тому не могла зявитися у них
віра в свої сили, в свою перемогу, тому елементи порядку були по-
биті і тому прийшла німецька окупація, бо анархія на Україні од-
няла-б у Німців останню надію поповнити свою недостачу в харчових
продуктах.
Чи могли, хоч і як численні елементи порядку на Україні, при-
голомшені першими успіхами революції, незвиклі за часів «старого-
режиму® до якої будь самоорганізації, — чи могли вони хоч трохи
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО В. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
39
підвести голову, коли з західного фронту і з півночі насувались
зреволюціонізовані військові банди, коли, чуючи в них підтримку,
місцеві руїнники сміліли, коли йшла шалена, ніким і нічим не стри-
мувана большовицька агітація, коли революцію робили ті, що ціле
життя своє готовили себе до того, а їм нікого було протиставити, бо
всяка самодіяльність у контрреволюційної більшости була цілком
паралізована політикою старого уряду, що все хотів робити сам,
а благонадійні елементи привчав тільки підлягати та виконувати
»предложенія« уряду. Так ми, котрі не хотіли большовизму, на
, Україні без сумніву були в більшости, але ми не зуміли подолати
цього самого большовизму, бо не готувались до того, щоб самим,
з власної ініціативи свої інтереси і своє життя захищати.
Між тим ось що тоді робилося на Україні. В самім Київі,
в осередку скупченя українскої національно свідомої інтелігенції,
большовицька московська агітація розкладала одну військову націо-
нальну частину за другою, виривала в українського уряду одну
опору за другою. Сердюцька дивізія полковника Капкана розпалася.
В козацькому полку Павлюка теж почався розклад, і в той мент,
коли Павлюкові хотіли дати наказ виступити, він почав доводити,
що потрібно те, та друге, а нарешті заявив, що у нього в полку не
добре.
Наша інструкторська школа вже працювала і старшин вже
почали висилати Групами до Білої Церкви, але відтіль теж надходили
недобрі вісти. Центральна Козача Рада зовсім вже не мала грошей.
Я вислав їм сто тисяч карбованців. Ці гроші одержані були од Різни-
ченка і Капкана. Одного разу Капкан і Різниченко зявилися до
мене, несучи якийсь великий пакет. »Ось ми прийшли до Вас, Пане
Отамане, щоб Україну рятувати, а то всі; загине!» »В чім річ?«
Виявилось, що вони були у тодішнього міністра хліборобства Кова-
левського і той їм одсипав враз 200.000 карбованців. Вони хотіли
на ці гроші набрати людей для боротьби з большовиками і' тепер
прийшли просити допомогти їм в організації цього діла. Я згодився,
але поставив умову, щоб за ці гроші відповідальність на мене не
падала, запропонувавши їм ту частину, яку визнають самі потрібного,
віддати на організацію Вільного Козацтва і передати присутньому
ТУТ Д'РУ Луценкові. Луценкові було передано 100.000 карбованців,
які він доставив до Білої Церкви і передав Козачій Раді.
40
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ* ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Між тим в Київі ставало все гірше і гірше. Робилися якісь без-
підставні труси українською владою, при чому, як завжди буває
в таких випадках, зникали дорогоцінні речі обшуканих. По вулицях
стрілянина зростала все більше та більше. По ночах греміли чомусь
гармати. Я хотів їхати до Білої Церкви, побачивши, іцо тут однаково
нічого не зробиш, але потяги з 19-го числа перестали ходити. Всі
українські частини поспішно одходили на Київ, деякі полки ще до
приходу большовиків висловлювали їм своє співчуття. В полках
взагалі залишалося зовсім мало людей, решта розійшлася. В цьому
теж можна бачити доказ того, що активних прихильників серед
української маси большовизм мав дуже мало, бо при повній дезорга-
нізації української влади, при повній її беззахистности на місці,
на самій Україні не знаходилось большовиків навіть стільки, щоби
зайняти покинуті українською владою місця.
Уряд засідав і радився безперестанно, але це ніякого практич-
ного значіння не мало.
Що робив під той критичний час призначений Центральною
Радою головнокомандуючий української армії Капкан, я не знаю, бо
єдиний раз, коли мені довелося його бачити і чути, це, коли він разом
з Різниченком принесли до мене гроші. В самім Київі командуючим
військами був відомий потім організатор Звенигородського повстання
Шинкарь. Він здавався мені зо всіх революцийних діячів того часу
самим порядним і здібним. Мені здавалося, що з ним більше ніж
з другими можна було займатися серіозним ділом. Начальником
його штабу був Генерал Греков — людина безпринципна, але з великим
бажанням відогравати ролю, хоч для того не мав потрібних волєвих
якостей. Підчас мого гетьманування він загравав на обидва боки.
Зпочатку не пішов зі мною і залишився без всякої посади, але за
кілька день почав домагатися призначеня, використовуючи всякі
протекції. Коли в осені вже організувалося міністерство з більше
лівих і націоналістично настроєних українських кругів, я спро-
бував призначити Грекова начальником головного штабу. Він за-
певняв мене, що поділяє в усьому мої погляди, що він честно виконає
свої обовязки супроти мене, але це не перешкодило йому, коли вже
виявився успіх повстання, перейти на бік Директорії і зайняти там
пост головнокомандуючого. Я не маю злоби проти цієї частини солдат-
ської маси, котра пішла проти мене, ні проти хиткого молодшого
старшинства, яке пішло з Петлюрою, ні проти самого Петлюри.
Першим обіцяли золоті гори, для других загальне політичне стано-
вище було зовсім незрозуміле. Та й ігравда, становище було таке,
що розібратися в ньому було зовсім не легко. Але коли Генерал
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНІЇ ГЕТЬМАНСТВА.
41
зраджує свойому слову, вільно даному, це для мене незрозуміле . . .
Був у нас, наприклад, холмський староста Скоропис-Йолтуховський,
переконаний самостійник. Коли обставини склалися так, що я по-
бачив себе приневоленим проголостити Грамотою з дня 14-го падо-
листа федерацію з Росією, то другого дня міністр внутрішніх справ
отримав телєґраму, де Скоропис його повідомляв, що будучи само-
стійником, він не може продовжувати своєю служби і прохає знайти
йому заступника, до приїзду якого нестиме свої обовязки. Я гадаю,
що Скоропис повівся честно. Так само чеотно, па мою думку, по-
ступили і ці урядовці та старшини, що остались мені особисто вір-
йими, але пішли служити Україні та рятувати державність і при
повім уряді, після того, як я їм дав на Це вільну руку. Але не
можу те саме сказати про вчинок Генерала Трекова, що зрадив мені
потайки після того, як стільки присягався, що поділяє у всьому мої
погляди і буде вірно при мені служити. . .
Вертаюся до особи Шинкаря. Памятаю, що він зробив на мене
вражіння людини далеко не лівих переконань. Він був націоналістом
і вважав, що для осягненя національних^ завданнь можна посту-
питися хоч тимчасово своїми лівими ідеями і в цьому відношеню
він часто йшов в супереч з своїми однопартийниками есерами —
фанатиками і доктринерами. Мені довелося зустрічатися з пим кільки
разів. Молодий, енергійний, добре вихований, він робив гарне вра-
жіння, але звичайно не придатний був займати становище головно-
командуючого військової округи, бо не мав ні потрібної військової
освіти, ні військового досвіду, що й довів своєю нікчемною органі-
зацією оборони Київа. З ранку 19-го січря по вулицях почали
зявлятися барикади. Українські частини громили арсенал, де засіли
большовики, а ці палили з гармат по місту. Під вечір стрілянина
звичайно збільшувалась. Залишатися в »Універсалі« було небез-
печно і я переселився до приватного помешканя, навідуючись в день
до «Універсалу», який все більше спорожнявся од мешканців.
20-го числа я рішив, щоб там не було пробратися до Білої Церкви.
В той день прийшов до мене з Білої Церкви пішки посланець, один
дуже симпатичний Галичанин-архитект на прізвище Мартинович.
Його дійсне ймення було Стракон. Підчас большовицької навали
мені довелося пережити разом з ним багато важкого.
Мартинович оповів, що Олександрія (палац Бравицьких в Білій
Церкві) спалена і що наша козача організація підпадає впливу ва-
га,явної анархії. Я рішився того-ж дня виїхати до Білої Церкви.
У мене був шофер, але бракувало автомобіля. У Шинкаря був служ-
42
УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
бовий автомобіль, але бракувало шофера. Я довідався, що ІПинкарь
хоче їхати до Звенигородки, щоб там зорганізувати сили для акції
проти большовиків. Я послав до нього сказати, що дам шофера, коли
він мене довезе до Білої Церкви. Скінчилось тим, що Шинкарь,
забравши мого шофера, одурив і шофера і мене, сам виїхав, а мене
покинув у Київі. Хоч це й дрібниця, але при тих обставинах, в яких
всі ми тоді перебували, така дрібниця свідчить, що це людина не
дуже совістна.
21-го у вечері я зібрав кількох старшин, що були при мені,
і сказав їм, що вони вільні, хай про мене не думають і самі себе
рятують. Сам я з Мартиновичем пішов з Київа пішки. Безперечно
вже був час мені покинути Київ. Пізніще я довідався, що зараз як
я пішов, большовики обшукали 'цілий готель і розшукували мене
також по цілому місту.
Коли ми проходили вулицями, місто робило огидливе вражіння.
Повна темрява, стрілянина по всіх напрямках. Важко було зорієнту-
ватись, де свої і де большовики. Ми йшли, перебігаючи од одного
захисту до другого. Прорізною і Великою Володимирською дійшли
до Львівської, а відтіль до церкви Св. Феодора. Недалеко од неї була
казарма, де проживали полонені Галичане. Ми рішили там заночу-
вати. Галичане поставились до мене дуже привітно, відступили свої
ліжка, напоїли чаєм і цілу ніч мене оберігали. Перед світом мене
збудив один з них і оповів, що вночі ходив на розвідку, при чім до-
відався, що большовики посуваються на Київ з боку Житомирського
шосе, що всі огороди і передмістя обсажені ними. Галичане радили
мені швидче йти, бо инакше буде пізно. Я одягся і вийшов. Було
темно. Я став прислухатися. В ріжних напрямках чути було стріля-
нину, десь здалеку чулися самітні вистріли. Вулиця, якою я йшов,
була зовсім порожня., Я пішов вздовж вулиці, стараючись добратися
до огородів. Я знав, що за огородами місцевість була порита кана-
вами, в яких можна було знайти захист. Прийшлося пройти з верству,
поки нарешті вдалося вибратись на огороди. На той час стрілянина
стала значно сильніщою. Я зустрів ріденькі лави Українців. Коли
я звернувся до них з запитаннями, щоб як небудь зорієнтуватися,
я одержував непевні відповіді, які мені нічого не розяснювали. Тоді
я рішив йти навпростець, що буде, те буде. За пів години я вже був
в безпечному місці. Стріли чулися далеко ззаду. Я дійшов до шосе,
воно було вільне. Зрідка зустрічалися селяне, які вказували мені
охоче місця, обсажені больпіовикамп. Ці місця я обминав і так
дійшов до Жулян, а там вже пішов вздовж залізниці. Над вечір
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
43
прийшов у Васильків. Од Київа до Василькова, здається 36 верстов.
Я був дуже перетомлений. Заночував у одного жида, а другого дня
найняв пару шкап і над вечір був вже в Білій Церкві. Зразу зайшов
до штабу корпусу, знайшов там лиш останки штабу під командою
капітана Андерсона, Сам командір корпусу з штабом виїхали в на-
прямку до Київа.
Большовики, обсадивши Хвастів, посувалися на Київ. У бід-
ного Андерсона настрій був пригнічений. Найбільше його турбувало
те, що у нього були скарбові гроші і він не знав, що з ними робити.
•Андерсон мені оповів, що Козача Рада розігнана, що Олександрія
спалена селянами і пограбована, в чому брали участь і наші частини;
що родини Браницьких і Радзівіллів одначе врятовані і живуть у
Білій Церкві по ріжних хатах, так що ніхто напевно не знає, де вони
перебувають. Мені було дуже шкода будинку Браницьких і чудової
Олександрії з її художніми скарбами, які всі марно загинули. Я знаю
наскільки важкі подібні втрати, бо саме тоді-ж особисто пережив
подібну втрату, коли довідався, що мій Тростянець зо всіма збірками
рідкостей і малюнками спалений. Браницькі обвинувачували в не-
дбальстві Сафонова і Полтавця. Полтавець доводив, що навпаки,
він був героєм і рятував, скільки міг. Я думаю, що загальні умови
склалися так, що нещастя неминуче мусіло слинитися. Місцеві
селяне, сотня Полтавця і навіть найблизчі служащі графіні приймали
участь в цих огидливих подіях.
Андерсон мені переказав, що з хвилини на хвилину ждуть
приходу большовиків до Білої Церкви і радив мені виїхати, бо в
Білій Церкві є багато місцевих большовйків, що мене вже роз-
шукують. Од Андерсона я також довідався, що всі старшини Козачої
Ради поїхали до Звенигородки, де сподівалися знайти козаків, охочих
йти битися з большовиками. Я мусів перечекати ніч у Білій Церкві.
Кімнату знайшов у милій і сердечній родині одного гарматного пол-
ковника. Ніколи не забуду тих сердечних відносин, які ця родина,
виявила до мене.
Я не зумів уникнути зустрічі з знайомими, тому чутка про мій
приїзд швидко розійшлася по місту, і до мене почало приходите
багато ріжних людей, між ними одвідав мене й полковник Лось, що
організував оборону. За кілька день пізніще він був вбитий. При-
ходило й кілька підозрілих типів, очевидячки з метою розвідати
і повідомити большовицьку організацію, на чолі якої стояла якась
жидівка.
44
УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ< ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Всі находили, що тут я вже нічого зорганізувати не зможу і
радили швидче виїздити. Після деякої внутрішньої боротьби я рішив
їхати до Звенигородки. Хитання мої походили з того, що Звепиго-
родка була далеко, а я думав, що зможу ще щось зробити в україн-
ськім корпусі. Потім я рішив, що здавши корпус, мені було незручно
втручатися в розпорядженя Гандзюка і тому я зупинився на першому
рішеню. Можливо, що краще було-б залишитись при корпусі, бо
і Гандзюк, і Сафонов зовсім не орієнтувалися в тодішніх обставинах
і, мабуть, тільки через це й загинули.
22-го, чи 23-го січня Гандзюк і Сафонов з своїм штабом опи-
нилися вже під самим Київом. Тут вони обидва рішили їхати до
Генерального Секретаріату за інструкціями. їхали автомобілем. Коли
їх перестріли десь большовики, вони не спробували навіть одбріху-
ватись, а просто сказали хто вони, куди і чого їдуть. їх витягли
з автомобіля, знущалися, а днів через два розстріляли і тіл не по-
ховали. Вже як я був Гетьманом, приїздили нещастні жінки їхні
до мене, і я допоміг їм, чим міг. Вони розшукали тіла своїх чоловіків
страшенно покалічені. Про цю подію є посвідчена самовидця, одного
старшини Генерального штабу Краєвського, акого разом з Гандзюком
і Сафоповим ставили до стінки на розстріл, але тільки поранили
і він втік. Коли мені довелося з ним бачитись, то психічний стан його
був такий, що важко було одержати більш точні відомости про по-
слідні хвилини цих двох найкращих офіцерів української служби.
Як я вже сказав, треба було мені виїздити як найшвидче з Білої
Церкви до Звенигородки. Я дуже зрадів, коли довідався, що мої
верхові коні зберігайся в конюшнях штабу корпусу. Другого дня
я зробив всі приготовлена до від’їзду. Тим часом одержані були
відомости, що большовики вже просунули невеличкий свій відділ
в напрямку Білої Церкви і що їхні комісари вже вештаються по місту.
Позаяк мене в Білій Церкві всі знали, то було вирішено, що я пройду
пішки до сусіднього села, а пізніще туди иадїде старшина 1-го кор-
пусу прапорщик Убійський і з ним два моїх вістових з кіньми
і возом. Прийшлося знову пройти пішки верст з двадцять. В селі
я зайшов до хати одного селянина дожидати своїх. Чудно і сумно
було слухати спокійне і ділове оповідання цього селянина про те,
як він грабував сусіднього дідича. Ніяких сумнівів що до законносте
свого вчинку. При чому виявилось, що йому дістався самий низ
якогось великого столу, та кілька листів заліза. Я запитав, чому він
так мало взяв. »Та -— каже він — все більше палили та нищили,
потім вже хопились брати, так було пізно«. — »А ви що-ж, дуже
ВІД ПОЧАТКУ 1Є18-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
45
злі були на дідича, мабуть дуже тіснив вас«? — «Ні, пан був
добрячий і ми з ним по доброму жили, та так вже якось воно
вийшло.« Більш ясного поясненя причини руйнування доброго,
видко, господарства я од цього селянина отримати не міг . . .
В полудень надійшли коні. Підгодувавши їх, ми поїхали далі.
Я був одягнений, як робітник. Ґеоргіевський хрест і вінчальну
каблучку прийшлося зашити в рукав кожуха.
Дорога була тяжка. Було вогко і холодно. Ми часто зупинялися
по селах, заходили до хат, щоб погрітися і випити чаю. Мали нагоду
зустрічати багато людей, розмовляти з ними, чути їхні балачки між
собою. Настрій селян був зовсім спокійний, большовикам скоріще
співчували, але чисто платонично. Активно ні допомагати, ні боро-
тися з ними ніхто не збірався. Над вечір зупинилися ми в якомусь
маленькому хуторі. Я пестувався до одної хати. Селянська дівчина
неохоче відчинила і ні за що не згоджувалась пустити нас підночу-
вати. Після невдачі моїх переговорів пішов розмовляти один з вісто-
вих — Мазанка, унтер-офіцер Кінного полку, родом з Полтавщини,
писаний красунь. Він умовив дівчину і нас пустили до хати. Коли
я потім її запитав, чому зпочатку не хотіла нас пускати до своєї
хати, то почув відповідь: »Та я думала, що всі такі старі, як Ви«.
Другого дня вдосвіта ми виїхали далі. В полудень одпочили в якімсь
селі у батюшки. Батюшка, видко, був «політик». Прийняв нас
привітно, але почав висловлювати якісь большовицькі ідеї, коли-ж
примітив наше здивування, то враз обявив, що він монархіст, старо-
режимний і т. п. Він нас добре нагодував., По обіді поїхали .далі.
Над вечір були вже в Листвянці. Тут ми зупинились у жида, який
розповів нам, що всі маєтки навкруги спалені, що большовицький
режим без сумніву настане. Мене гнітила свідомість, що підняти
народ на боротьбу з большовиками при тодішніх обставинах було
неможливо. Протибольшовицького елементу, елементу порядку і тут на
Правобережній Україні було в'сути діла досить, не було тільки зовсім
в народніх низах, як почасти й серед вищих класів, ясної свідомости
того, що кожен мусить активно, з ризиком життя приймати участь
в обороні потрібного йому соціяльного порядку, і що цьому соціяль-
ному порядкові, якого в дійсности українські маси хотіли, смертельно
загрожує большовизм. Одначе для того, щоб зорганізувати пі маси
для боротьби з большовиками, потрібна була підготовча праця.
Час для підготовки було упущено . . .
Дорога становилася все тяжчою, розтавало. Приходилось їхати
по грязюці, майже весь час шагом. Ми доїхали до Звенигородки
тільки 26-го січня, ледве на третю годину по обіді. Дорогою при-
46
УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ходилось весь час обминати цілі обози з ріжним добром, пограбо-
ваним у дідичів. В Звенигородці ми швидко відшукали наших
старшин з Вільного Козацтва в невеличкому готелі »Анґлія«. Там-же
мешкав і Шинкарь з своїми помічниками.
Від своїх старшин я довідався, що Шинкарь присвоїв собі
владу, заарештував голову місцевої організації Вільного Козацтва
Гризлу, ніби за якісь негарні вчинки, і взагалі утруднює їм роботу.
Я побачився з Шинкарем, стараючись направити відносини між ним
і нашою організацією. На мій докір за його поводженя відносно мене
в справі з автомобілем, Шинкарь виправдувався тим, що не міг
ждати, бо мусів рятувати пораненого старшину; що він ніби вислав
но мене другого автомобіля, якого я даремно не дочекався і т. и.
Він також оповів мені, що збірає тут людей і формує частини, щоби
йти визволяти Київ. Я вже знав, з ким маю діло і віднісся до нього
з обережностю.
Підчас цієї своєї подорожі я на власні очі переконався, на-
скільки козача наша організація хибно поставлена і наскільки вона
знаходиться ще в зачаточному стані. Я бачив, що успішно боротися
з большовиками вона ще не могла і розумів, що Шинкарь, який він
там ні є, всетаки тим цінний, що він не загубив ще віри в свої сили.
Тому я рішив йому не перешкоджати, а навпаки допомогти, бо я
бачив, що він щиро хоче боротись з большовиками. Решту грошей, яка
ще була у Козачої Ради, я наказав передати Шинкареві на формування
частин. Сам Шинкарь був цінний своїм національним настроєм, але
при ньому безотлучно перебував і погано на нього впливав прапор-
щик Демерлий. Цей Демерлий весь час нахиляв Шинкаря в бік
крайнього лівого соціялізму і Шинкарь піддавався його впливу. Це
для мене особливо стало ясно, коли ми з Шинкарем одного разу об-
говорювали справу формування сил для боротьби з большовиками.
Шинкарь обмірковував справу цілком розумно і реально, але зявився
Демерлий, почав перечити, поклйкаючись на приписи свого ліво-
соціялістичного катехізису і збив Шинкаря з його реальної позиції.
Тоді я побачив, що наші шляхи на далі мусять розійтись.
Тоді-ж я мав з Шинкарем розмову, яку він пізніще хотів ви-
користати, щоб настроїти проти мене Німців. Річ в тому, що людям
близьким до урядових кругів вже було, очевидячки, відомо про
мирні перемови з Німцями. З цим всім досить добре таїлися, бо я,
наприклад, певного про це нічого ще не знав. Я був тоді настроєний
проти Німців, бо нещодавно воював з ними,був розлючений їх полі-
тикою з большовиками, і тому не міг з ними примиритись. Памятаю,
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНІ ГЕТЬМАНСТВА.	17
що коли Шинкарь якось-то зазначив, що нам необхідно йти разом
з Німцями, зробивши з ними мир, я не погоджувався з ним, доводячи
йому, що в решті решт вони мусять бути побиті. Про цю розмову
я зовсім забув. Пройшло місяців з девять. Я' був Гетьманом. Як раз
в той час Великороси, щоб мені пошкодити, кричали в Ясах про
моє Германофільство. В цей саме час зявилось в Київі нелегальне
видання есерів »Боротьба«, в якому Шинкарь вмістив одвертай лист
до мене. Після звичайних докорів, що я крбвопийця, що хочу оді-
брати у народа всю землю і віддати її панам (саме в той час я вів
тяжку боротьбу з панською опозицією за проведеня єдино можли-
вого при тодішніх обставинах земельного закону) і т. и., він звертається
до мене з запитом: »Та хто-ж Ви такий. Пане Гетьмане? Тепер ніби
Ви германофіл, а коли я розмовляв з Вами в Звенигородці, в готелі
»А.нГлія«, памятаете, що Ви говорили тоді . . .«
Ці люде не хотіли зрозуміти, що я ні Германофіл, ні франкофіл,
ні англофіл, а просто люблю свою Батьківщину, бажаю їй добра,
вважаю себе зобовязаним використати всяку можливість для її по-
рятунку і з усяким, хто честно готовий допомогти моїй Батьківщині,
я готовий працювати.
З Звенигородки, бажаючи особисто переконатися, чи не вда-
лося-б підняти вільних козаків села Ольховці, я проїхав до одного
з діячів Козацької Ради, але, перебалакавши з ним, побачив, що
нічого зробити не вдасться і повернувся назад. До Звенигородки
з Київа надходили самі непевні відомости. Одні оповідали, що
в Житомирі збіраются українські частини, які хотять битись з боль-
пювиками ; другі, що ігід Київом йдуть бої. Побачивши, що в Звени-
городці нічого не вдається зорганізувати з козаками, я рішив послати
деяких старшин на Кубань, щоб довідатись, чи не можна там зібрати
яку небудь силу. Сам я хотів їхати до Житомира і взяти участь
в боях, або проїхати до Київа і там довідатись точно про стан річей.
29-го січня я залишив на хуторі одного старшину з кіньми
і вістовими, забезпечивши їх грішми. З собою взяв лише Мартин о-
вича. Шинкарь прохав мене підвезти ще якогось Галичанина ; опріч
того, до мене приєднався ще один солдат, що служив у головно-
командуючого румунським фронтом і їхав тепер одшукувати для
чогось д-ра Луценка. Ми всі рушили в дорогу возом, який я взяв
з штабу корпусу. Ми не хотіли сідати в потяг в Звенигородці, тому
було вирішено їхати до Тального, а там вже залізницею прямувати
далі.
48
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Сумні думки снувались в моїй голові, коли я з Мартиновичем
сиділи вночі в маленькій, порожній хатині і дивились, як бувший
начальник поліції з якогось сібірського містечка фальшує для мене
пашпорт і ловко підробляє печатки поміччю сажі з напаленого цукру.
Чи міг-би я себе уявити при подібнім ділі кілька місяців перед тим?
ЗО-го ще вдосвіта ми виїхали. В Тальному я мав нагоду пере-
конатися, що пашпорти сфальшовані добре, бо при ревізії їх місце-
вим начальством, чи то большовипьким, чи дуже близьким до
нього, нас без затримки перепустили. Ми сіли до потягу. їхали
полонені Австрійці. Я прислухався до їхньої розмови; вони чудесно
розмовляли по російському, і були зовсім по большовицьки настроєні
їх улюбленою забавкою було підвішувати за шию якусь ляльку,
похваляючись, що так саме вони зроблять свойому Цісареві Карлові.
Пізніще я перенісся до другого вагону, де сиділи Мадяри. Ці були
таких саме переконань. Другого дня ми приїхали до Козятина,
а над вечір я вже дістався до Бердичева. Зупинилися в невеличкому
жидівському готелі. Я послав Мартиновича і того солдата, що това-
ришував нам в дорозі, на розвідку. Цей останній здавався мені
якимсь дивним типом. Він висловлював різко-самостійницькі думки,
коли розмова торкалася українських справ. Розмовляли ми в дорозі
про все. Видко він багато читав, був добре вихований і охайний.
Я ніяк не міг вгадати, що у нього за професія. На моє запитання,
він мені відповів : »Ви здивуєтесь^ але це так — я офіціянт по вдачі;
мені це діло подобається. Я бачу в реставрації багато людей, роз-
мовляю з ними і почуваю себе чудесно. Адже-ж нічого ганебного
немає бути офщіянтом?« — »Ні, звичайно, але одначе є-ж більш
цікаві професії для людини так розвиненої, як Ви.« — »Може й є,
але це мені по душі.« Зрештою цей «офіціант по вдачі« став мені
у великій пригоді. Хоч я зпочатку намагався триматись на зовсім
рівних правах, одначе якось так сталося, що він взяв до своїх рук
все моє господарство і все у мене було в порядку. Він знав Шевченка
на память і, видко, надзвичайно любив все українське щирою любовю.
Мої розвідники повернули дуже засмучені. Виявилось, що коли
ми вїздили до міста з одного боку, з другого входили большовицькі
частини. Вже в штабі головнокомандуючого зявився якийсь комісар
Гусарський, що прибірав все до своїх рук. Жидочки в готелі гляділи
на нас підозріло. Побачивши, що тут нас можуть зрадити, я послав
Мартиновича довідатись, чи не тут ще полковник Петін. Через
короткий час прийшов сам Петін і з великою обережносте» перевів
мене до свого мешкання. Я у нього підночував. Жив він дуже бідно,
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШВНЯ ГЕТЬМАНСТВА.49
в одній кімнаті разом з жінкою, але був такий до мене уважний, що
улаштував жінку десь инде, а мені дав можливість переспати у нього.
Я хотів їхати на Житомир, але Мартинович розвідав, що большовики
захопили шосе і нікого не перепускають. Тоді я рішив спробувати
проїхати на Київ і там, вияснивши загальне становище, обміркувати,
що далі робити. Мартинович залишився в Бердичеві, аби дочекатись
можливости пробратися на Житомир, а я з офініянтом пішов на
двірець.
Тут мені знову прийшлоея пережити неприємні хвилини. На
двірці було повно всякого зброду большовиків, між ними багато
жавалєрґардів із кінної гвардії, з тих саме ескадронів, які були мною
розформовані в грудні місяці. Багато з них добре знали мене осо-
бисто, бо я все своє життя прослужив в цій бригаді, пізніще коман-
дував їхньою дивізією, але моє убрання і небрита довший час борода
мене врятували. Я сидів між ними години зо дві, розмовляв з ними,
вони мені оповідали про свої пригоди; я себе видавав за майстра-
елєктротехніка, що їде до Київа шукати праці. Хвилини здавалися
мені без краю довгими, але все обійшлося щасливо. Прийшов потяг
і я, залізши в якийсь вагон з дровами, спокійно виїхав з Бердичева.
В Козятині ціла ніч таких самих турбот, як і в Бердичеві. Всі мене
там знали ще з часів боротьби українського корпусу в осені проти
большовиків. З обережности я помістився серед гуртка Німців поло-
нених, які вертались до Німеччини. Німці запевняли, що у них
ніякий больпіовизм не можливий. Прибув потяг на Київ, але він був
такий переповнений, що ніякими зусиллями до вагону не можна
було протиснутись. Нарешті, десь в хвості потягу, у одного з вагонів,
де стояв менший натовп »товаришів«, я рішив спробувати дістатись
до вагону. По великих зусиллях дістався я до дверей товарового
вагону, підняв руки, аби покласти свої речі, запаковані в сухарних
солдатських мішках і в цей час почув, що з обох боків з кешень моїх
рейтуз хтось вибірає, що там було. Я вихопив назад з вагону свої
речі, поклав їх на платформі і схопив за комір малесенького мирша-
вого солдата, що стояв біля мене. Він почав вириватись і лаятись.
Я обшукав його, але нічого не знайшов. Безперечно, це була шайка
і він покрадені речі передав другому, а той втік. Позаяк річей у нього
не знайшлося, то ватовп став обурюватись проти мене, деякі кричали :
»Чого ти на солдата напав? Він кров свою; проливав, а ти па пічні
сидів!« Побачивши, що правди тут не добєшся, я одійшов.
Таким чином у мене було покрадено все коштовне майно разом
з пашпортом. Я почував себе дуже зле. У мене було три тисячі
рублів отриманої платні, револьвер, годинник і пашпорт. Більш за
4
50
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
все я жалкував за пашпортом. На моє щастя у офіціянта було трохи
грошей. Я повернув знову до буфету і дочекався на ранок другого
потягу. Таке-ж переповненя; влізти неможливо. Тоді ми сіли на
буфера і поїхали. Стужа була страшенна. Сидячи на буферах,
я думав про змінливість людської долі. Справді становище було
непевне: без грошей, без зброї та ще за відсутностю пашпорта ризику-
єш, що кожний може тебе затримати. їхали так кілька перегонів,
нарешті становилось зовсім неможливо витримати: руки замерзали,
рукавиць теж не було, їх вкрали;, приходилось триматися за якесь
залізо . . . Ми примостились врешті на якійсь одкритій платформі,
переповненій солдатами. Серед них їхала якась молода, видно замож-
ня, жінка, в селянському вбранні. їхали ми страшенно довго, зупи-
няючись годинами навіть на кожнім полустанку. У вечері холод
становився нестерпимий. Тоді відкілясь добули залізний лист, по-
клали на платформі і розвели на ньому вогонь. Всі по черзі сідали
біля вогню і так грілися.
Я прислухувався до розмов. Хоч більшість солдат засвоїла
вже большовицьку фразеологію, але були й такі, що з ними не по-
годжувалися. Цікаво буде зазначити, що всі солдати з запілля були
вже цілком натаскані на большойизм; вони то, головним чином,
обвинувачували офіцерство в ріжних звірствах, розповідали про сол-
датські страждання, хоч самі були гарно вбрані, мали годований
і викоханий вигляд. Окопники в більшости випадків не погоджу-
вались з ними, або мовчали; перші збивали їх по всіх пунктах.
Бажаючи підтримати окопників, я почав ставити ріжні болючі
питання. Памятаю, що одного унтер-офіцера, справжнього прово-
катора, мені вдалося підняти на сміх. Коли-ж той розлючений,
звернувся до мене з запитанням: »А ти чого тут, борода, серед нас
солдатів?» — я згадав про своє становище безпашпортного і покинув
сперечатись, тим більше, що кондуктори на станціях все обходили
потяг, вимагали, аби цивільні з цим потягом не їхали і я побоювався,
щоб мене в випадку якого скандалу не висадили і не запитали доку-
менту. Нарешті біля 12-ої години вночі ми підїздили до Жулян.
Я стояв з краю платформи, бо боявся дуже розігрітись полумям
вогні!) на платформі і остудитись. Паротяг засвистів і враз дуже
сіпнув, потяг раптово рушив. Біля мене стояв якийсь жид-солдат,
він з переляку схопив мене за плече, я загубив рівновагу, хитнувся,
з розмаху злетів на бік насипу на якесь каміння і втратив притом-
ність. Коли за якийсь час одійшов, побачив, що біля мене метушаться
люде і почув сильну біль в руці. Ось тут то, вперше, я відчув себе
сильно приголомшеним. Думаю собі: без пашпорту, рука зломана,
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
51
одвезуть до Київа, там пізнають. Потім,,. почав трохи ворушити
пальцями, бачу пальці працюють, рука теж, ну, слава Богові,
рука ціла.
Хоч і буяла навкруги большовицька лютість, але людська маса
ще була людяна: моє стаповище викликало загальне співчуття.
Коли я впав з платформи, пасажири стали гукати, поки не почув
машиніст паротягу; платформа наша була недалеко від нього, потяг
зупинився і мене винесли назад на платформу. Жінка, що їхала
з нами, проявила велику сердечність, вона підійшла до мене і стала
мені допомагати. В руці дуже боліло, як потім виявилось, я мав
сильне розтягнена жил. Годині о третій вночі ми приїхали до Київа.
Жінка мене спитала, де я маю намір ночувати. Я відповів, що де
небудь в готелі. »Ай, ні. Туди пе ходіть, там тепер погано!« —
»А куди-ж?« — »Та переночуйте у мене.« — »Але-ж чоловік Ваш
за це Вам не подякує, подумає Бог зна що!« — »Ні, чоловік у мене
добрий. Ходім.« Пішли. Мені довелося нести ще деякі речі цієї
жінки ; вона їхала з села і везла продукти, була мала і слаба і не зду-
жала нести всього. Йшли довго. Рука страшенно боліла. Нарешті прий-
шли; в Златоустовськім проулку вони мешкали. Чоловік зустрів нас
дуже мило. Він страшенно зрадів жінці. Це був швець, свідомий Украї-
нець. У нього було двоє помічників, які мешкали тут-же. Всі вони були
баптисти. Цілими днями працюють, у вечері читають Євангеліє,
жиють по приятельськи, чисто і гарно. Мені пощастило; зовсім ви-
падково я знайшов найліпший захист при тодішніх небезпечних
умовах. Мене зворушили відносини між чоловіком і жінкою. Я рідко
бачив таке зворушуюче виявленя любови між чоловіком і жінкою.
Після тих обставин, в яких доводилось мені жити в останні часи,
було приємно попасти в таку теплу, сердечну атмосферу.
Хазяїн зробив мені зараз якийсь лубок на руку, жінка пере-
низала і напоїла чаєм. Підчас вечері хазяїн придивлявся до мене,
а коли робітники пішли до своєї хатинки, сказав мені, підкреслюючи
кожне слово: »Ви бережіть себе; тут в Київі тепер винищують
офіцерів і Генералів. Ви краще поживіть у мене«. Багато часу
пізніше, коли большовиків вже не було, цей баптист-швець якось
мене одвідав; я пригадав йому про цю пересторогу мені і запитав,
"через що він знайшов тоді потрібним про це мені сказати. »Та я,
коли Ви почали їсти, зразу зрозумів, що Ви не мастеровий, як казали,
а офіцер, або дідич« — відповів він мені. Весь другий день я за-
лишався в гостинній родині баптистів, на вулицю не виходив, а свого
добровільного джуру офіціянта послав до пані М. довідатись, чи не
міг-би я з нею побачитись. Одержав відповідь, щоб прийшов на
4*
52
УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
другий день. В цей день трапилась велика неприємність: мій вірний
джура занедужав. Виявилось, що у нього сильне запалена легенів.
Він цілу ніч був в бреду, губив притомність. Хазяїн і я доглядали
за ним, як могли.
Мені потрібні були гроші і другого дня, як стемніло, я пішов
до пані М. Яке-ж сумне вражіння робив тепер вигляд її будиночка,
що ще так недавно, коли я у них мешкав, був такий затишний. На-
вкруги пустка, вікна повибивані, сад зруйнований. Виявилось, що
большовики зробили у них трус і все це поруйнували. Стара по-
коївка одчинила мені двері і назвала дім і вулицю, де я мав зустрі-
нути її господиню. Я поїхав туди. Сердобольна пані М. з власної
ініціативи вже пришукала для мене схованку і негайно мене туди
повела. Прийшлось пішки перейти майже через все місто; вона
йшла попереду, а я за нею на деякому віддалей©. Мені було ніяково,
що така поважна пані зза мене мусіла пішки йти таку далечінь. На-
решті добралися до Л., якого шзніще, в часи Гетьманства, я при-
значив своїм секретарем. У нього я й оселився. Л. — молода людина,
з вищою освітою, добре вихована. Ще при Центральній Раді він
займав посаду комісара залізничної міліції, залишився на посаді
і при большовиках і, завдяки цьому, мав можливість врятувати масу
людей в цей страшний, особливо для нашого брата-офіцера, час. Такі
люде приносили тоді велику користь. Під цей час в одному Київі
було замордовано коло трьох тисяч офіцерів. Багатьох мучили. Це
було справжнє пекло. Вже за часів Гетьманства я хотів точно устано-
вити число розстріляних офіцерів і цивільних, але зробити це було не-
можливо. Во всякім разі їх кількість треба обчислювати тисячами.
Особливо багато загинуло офіцерів, які ліберальничали і думали, що
зможуть порозумітись з большовиками по людськії. Мені переказали
тоді, що мене шукають і що тому обшукували готель »Універсаль«
з гори до низу. Хтось пустив чутку, що мене розстріляно. Я жив
у Л. так, що опріч самих близьких і вірних людей ніхто про це не знав
і не бачив мене. Дружина Л., дуже мила пані, добувала для мене все,
що було потрібно, а потрібно було багато дечого, бо опріч того, що
було на мені, я нічого не мав.
Так пережив я днів з десять, нарешті вияснилось, що самому
Л. залишатись у свойому помешканю було небезпечно. В цей час
большовики під напором Німців почали вже готуватись до відступу
і зі злости творили всякі нечувайі злочинства. Л. залишив свою
посаду, вона вже була для нього морально дуже тяжка; видобув
собі і мені документи і через знайомих вишукав десь на краю міста
підходяще приміщеня.
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНІЙ ГЕТЬМАНСТВА.53
Біля 6-го лютого я разом з Л., обидва одягнені робітниками,
перейшли на нове помешканя, при чому нам було сказано, іцо нас
там не знають і називати свої справжні прізвища нам не слід. Коли
ми позвонили, двері одчинила стара пані. Вона познайомила нас
з своєю донькою, дорослою вже дівчиною. Ніякої покоївки, не ди-
влячись на велике помешканя і очевидну заможність, не було. Все,
в тім числі і приготовленя страви, робила пані Д. з донькою. Я про-
був у них кілька днів. Обидві пані були дуже уважні до нас. Працю-
вали вони з ранку до вечера. Під такі часи, । як тоді були, обходитись
без прислуги — це майже єдиний спосіб бути більш менш спокійним за
своє істнування. Більшість розгромів, убивств і насильств в приват-
них помешканях було наслідком зради прислуги. Так ми улашту-
вались на новому помешканю дуже вигідно, дякуючи надзвичайно
милим і уважним турботам пані Д. з донькою, але швидко я був не-
приємно вражений таким випадком. Коли ми сиділи за чаєм, входить
якийсь молодий чоловік, — вигляд непевний — підходить до мене
і здоровкається: »3дравствуйте, Ваше Превосходительство!« Мене
це стурбувало, тим більше, що я тільки що перед тим мусів, як було
умовлено, оповідати хазяйкам про свою електротехнічну діяльність. Я
зробив вигляд, що не звернув на сказане уваги, а сам рішив швидче
зясувати собі, що це за людина і в разі потреби після чаю покинути
це помешканя. Але за кілька хвилин зясувалось, що цей молодий
чоловік офіцер, який приймав участь в боротьбі з большовиками,
і тепер ховається так само, як і я. Потім він мені сказав, що служив
в 125-ій пішій дивізії в той час, коли вона входила в склад івардей-
ського кінного корпусу, а я тимчасово командував ним. Тепер він
зразу пізнав мене. З фаху це був музика.
Цілими днями я читав, з хати не виходив. Ми одержували
лише неясні відомости про те, що робилося в місті, головним чином
через хазяйську дочку, яка добувала ці відомости на базарі при за-
купні провізії. Нарешті якось то дійшла до нас звістка, що Українці
наближаються до міста і з ними Чехо-Словаки. Останні спішно тікали
од Німців, Українці-ж йшли на Київ. Тут зясувалося, що коли
Німці почали наступ, все українське підбадьорилося і почало теж
наступати. Большовики похапцем тікали. Ніжні українські частини,
конкуруючи між собою, старалися першими увійти в місто, щоб за-
служити собі овації. За українськими частинами, в безпосереднім
контакті, йшли Німці. Памятаю те радісне почування, яке мене
охопило, коли я побачив першого українського кінного козака. Я по-
вернувся до дому, негайно взяв свій маленький багаж, подякував
господиню і вийшов на вулицю. На дворі була вже весна, було тепло,
54
УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ясно і весело. Після мого сидіння в маленькій кімнатці Київ здався
мені раєм. Я взяв візника і наказав їхати в »Кане«, де сподівався
дізнатися щось про 3. На вулицях ще було далеко до спокою. Чутно
ще було де-не-де стрілянину. Я бйчив по дорозі кілька трупів. На
Львівській вулиці на моїх очах український козак забив когось, за-
певняючи публику, що то переодягнений большовик. Бог їх розбере.
Але на наш сором багато з Українців підчас больпювицької навали
перейшли на бік большовиків й не менше злодійствували, ніж боль-
шовики-Великороси; пе не перешкодило їм за деякий час знову
запевняти, що у них одна свята мета на думці — боронити Україну.
Я приїхав до готелю »Кане«. 3. теж тільки що перед тим там
оселився і дудлив вже якийсь алкоголь. Я надзвичайно зрадів
зустрічі з ним, бо довідався од нього про свою родину. Я оселився
в »Кане«. Ми разом зайняли три кімнати. Таким чином, кожний
з нас мав по опочивальні, хата для гостей була спільна. Першою
думкою моєю було більше менше відповідно зодягтись і причепу-
ритись. Всі мої речі, які я залишив в »Кане«, були большовиками
пограбовані. У мене нічого не залишилося, приходилося заново все
заводити.
Другого дня ранком Німці входили до міста. На мене це зробило
подвійне вражіння. Я думав про те, щоб я відчував, коли-б пів року
назад мені сказали, що Німці, з якими ми стільки билися, входять до
Київа. Я-би тоді не міг цьому повірити і не міг-би цього спокійно
перенести. До такого сорому ми тепер дійшли, що ця звістка тепер
нас не тільки не обурює, а потайки навіть викликає радість, бо це-ж
звільняє нас од огидливого гніту большовиків. З огляду на прихід
Німців, я рішив убратися в цивільну одіж. Хоч я вдавав з себе, що
дивуюся, чому це всі цікавляться Німцями і подробіщями їхнього
приходу, признаюся, мене це теж цікавило. Я хотів швидче дові-
датись, в якому стані їх військо, озброєня, дисципліна і мав тверде
переконаня, що все це вже в страшному занепаді. Дивлючись на
проход війська всіх родів зброї, я був вражений виправкою людей,
збереженям навіть дрібниць снаряження, загальним порядком. Все
це виглядало у них, ніби вони вчора оголосили війну. Памятаю, якось
то глядячи з вікна на гусарський полк, що в блискучому порядку
входив до Київа, я згадував наші полки Кінної Гвардії, Кавалєрїардів,
в яких я провів майже ціле своє життя. Згадав я, в якому блиску-
чому порядку Кінна Гвардія була на війні, які чудесні були люде,
красуні і молодці, не то що ці худосочні Німці! І чим тепер це все
скінчилося? Все повернулося в бандитів. Мене обхопило почуття
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШВНЯ ГЕТЬМАНСТВА.55
одчаю і безсилля. Це мене гнітило, я зачинив вікно, ліг в ліжко і про-
лежав до самісенького вечера. Хто-би скйзав, що ця блискуча ні-
мецька армія, під кермом прекрасних вождів, що з такою методич-
носте) і швидкосте) розгорталась по Україні, через 8 місяців повер-
неться в отару якихсь балакунів, яких кожний більшовик мав мож-
ливість обеззброювати.
Почався зовсім новий період в мойому життю. Я був вільний.
Зі справою організації Вільного Козацтва, після повного розчаро-
ваная, яке вона в останніх часах мені дала, я рішив тимчасово здер-
жатися. Я думав тепер, що козацтво можливе тільки як цілком
планомірна і урядова робота, а як приватна організація вона не
можлива. Тепер, коли стали звертатись до мене мої бувші помічники
по козачій організації і стали намовляти мене знову взятись за це
діло, я одмовився повторювати невдалу спробу, рішив вичекати, роз-
дивитися і обдумати: що і як можна буде робити. Одначе біля мене
почала збіратися знов невелика Група близьких мені людей.
Перші дні я нічого не робив, радів,: що большовицького гніту
більше вже нема. Я згадав про того сердобольного шевця-баптиста,,
у котрого знайшов захист в часи большовизму, запросив його до себе,
частував, замовив йому чоботи. Він був не мало здивований. Потім,
в часи Гетьманства, він часто мене одвідував.
Я одвідував багатьох людей з ріжних шарів суспільства. При
цьому я зробив дивний для мене винахід, що між »свідомими«
Українцями, яких я досі пізнав, істнують тільки одні соціалістичні
партії. Всі російські партії нічого не робили, а коли й робили, то
щось таке, що ніякого відношена до істнувавших тоді обставин не
могло мати. Кадети наприклад все співали своєї, а життя уносило
їх зовсім в инший бік. Вислухуючи ріжні міркування, спостерігаючи
ту повну розгубленість, яка істнувала тоді! між всіма Групами більше
менше заможних класів, можна було подумати, що з політичних
організацій у нас істнували одні тільки' українські соц.-демократи
і соц.-революціонери, а решта це була неорганізована і політично не-
означена маса.
Німців я тоді зовсім не знав, але чув, що вони висловлювали
своє здивована, не знаходючи ніяких ознак роботи несоціялістичних
партій. Ця повна пасивність несоціялістичних елементів приводила
Німців до невірного висновку, ніби соціалістичні партії виявляють
волю і настрої цілої України і що з ними необхідно і можливо
упорядкувати державну організацію і урядування краєм. Я-ж думав
66 УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
инакше. Протягом десяти місяців мав я постійно діло з діячами цих
партій і переконався наскільки, при всій щирости і бажанню щось
творити у багатьох із них, вони безсилі були вивести країну на
творчий шлях. Опріч того, для мене було ясно, що головною пере-
шкодою для участи в державному будівництві більш культурної
частини місцевого суспільства був український шовінізм, якому на-
родні маси далеко не так співчували, як то здавалося тогочасним
українським проводирям. Всі ці думки привели мене до свідомосте,
що необхідно створити народню партію (бо кожний Українець мусить
бути народником), але не соціялістичну. Ця партія мусіла-б ставити
на першім місці справу державну та ісповідувати українську націо-
нальну ідею, але без крайнього шовінізму, без виховувана зненависте
до всього російського, твердо стоючи на завданнях розвитку україн-
ської культури. Я думав, що в такій партії зможуть обеднатися всі
власницькі елементи, без ріжниці відтінків, для боротьби з руйнуючи-
ми соціалістичними гаслами, за які одні, па жаль, тільки й велась доти
організована пропаганда. Я був переконаний, що тільки міцна органі-
зація великих, середніх і дрібних власницьких елементів зможе поста-
вити нашу Державу на правдивий шлях розвитку, а всякий уряд у нас,
опертий на соціалістичні партії, неминуче в короткий час докотиться
до большовизму. Наша демократична і соціалістична інтелігенція
не розуміла завданнь державності! і не тямила в організації влади;
не менш анархістичні поняття панували в народніх масах. Потрібні
були довгі роки, політичного вихованя раніш, ніж ці елементи без
явної шкоди могли-б управляти державою.
Пригадується мені один випадок. Ще в 1905 році, одного разу
в Харбині у начальника Заамурської залізниці, Генерала Хорвата,
довелося мені чути, як Михайло Стахович говорив, що нашому
селянинові потрібен або Цар, або анархія. Я думаю, що він казав
правду, шо селянинові нашому більш зрозуміла монархія, або боль-
шовизм, ніж наприклад програма соціялістів-революціонерів і їм по-
дібних. В роки великої війни мені багато довелося прожити по селян-
ських хатах, багато розмовляти з селянами і я переконався, що це
так. Мало того, я думаю, що тільки сильна державна влада в стані
була примусити наші вищі маючі класи, наприклад дідичів^ піти на
необхідні уступки. Наша-ж неімуща інтелігенція, або проповідувала
маниловщину, перейняту сентиментальною наївностю, або проти-
державні, анархістичні ідеї і, що надзвичайно характерно, була
перейнята такою лютою заздростю до всіх маючих, якої у немаючого
європейського інтелігента рідко можна зустріти. В цій заздрости,
може, головний секрет соціалістичних настроїв нашої інтелігенції'
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА. 57
яка на практиці, за часи революції, виключаючи нечисленні ідейні
одиниці, соціалізм розуміла, як просте привлабненя чи то державного,
чи »соціялізованого« добра.
Я думав про організацію такої партії, яка в основу своєї
діяльносте поклала-б: 1. компроміс в соціальних питаннях; 2. демо-
кратизацію державного устрою в розумінню притягненя до участи в
правлінні державою нових, вийшовших з народу, сил, але в межах
нешкідливих для розвитку самої держави; 3. українізацію зросій-
птаних культурніщих верств, яка була-б можлива тільки шляхом
повільного втягнена їх в державну і культурну роботу, уникаючи
всяких ексцесів шовінізму. Програма,, зложена мною, потім кілька
разів перероблялась, поки була установлена остаточна редакція.
В той час в кругах Центральної Ради був повний розбрід
і нерозуміння, що треба робити далі. Уряд намагався переводити
в життя універсали Центральної Ради, на місцях-же просто грабу
вали і влади Центральної Ради не визнавали. Німці і Австрійці
були новим елементом, що збільшував плутанину. В той час як
Австрійці в своїй зоні на півдні України Зразу взялися наводити
проядок страшно суворими мірами, Німці у внутрішнє життя
майже не втручалися, а тільки брали у населеня те, що їм потрібно,
не питаючись уряду.
В центральних державних інституціях був повний хаос і не
було жадної надії, щоби правильна робота могла налагодитись, бо
це були швидче не державні інституції, а партийні »ячейки«,
зложені з людей здебільшого мало освічених і зовсім не досвід-
чених в тих справах, які їм були доручені; Разом з тим для рево-
люцийних спроб і вишколеня цього «апарату« не було часу, бо
в зносинах з Німцями треба було зразу практично вирішате дер-
жавні справи. Всі ці невдалі спроби революцийним методом на-
лагодити державні фінанси, організувати весняний обробіток поля,
міліцію для охорони порядку і т. д. — тільки дискредитували
справу української державносте в очах Німців. В військовому ділі
зовні справа виглядала ніби трохи краще, бо біля неї почало тоді
працювати кілька старшин Генерального штабу. Проектувалося
організувати вісім корпусів і була заснована офіцерська школа,
хоч в ній, правда, вся увага звернена була на національне вихо-
ваня, а військовій справі і вихованю офіцера, як такого, не відда-
валося потрібної уваги. Опріч того її шосдитижневий курс був-би
58
УРИВОК ЗІ „СПОМИНІВ* ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
закороткий, щоби виробити майбутніх основоположників україн-
ської армії. До того вся ця організація вісьмох корпусів робилась
тільки на папері, теоретично, і зовсім: не брався в рахунок той факт,
що Німці на Україні і що вони зовсім не хочуть цих корпусів.
Відносини між Німцями і українським урядом Центральної
Ради були цілком; ненормальні: Німці просто не рахувалися з
урядом, а уряд, який сам покликав Німців і про це розголосив, не
знав тепер, як викрутитись перед народом, якого сам він же привчив
нікого не слухатись і нічим для держави не жертвувати. Зпочатку
уряд запевняв всіх і себе, що Німці прийшли тільки помогти
вигнати большовиків і зараз-же підуть геть з України, як тільки
український уряд того вимагатиме. Коли-ж для німецької армії
селяне мусіли поставляти продукти, то уряд почав ширити серед
населеня поголоску, ніби Німців покликали дідичі. Коли-ж Німці
стали вимагати виконана умови і населеня зрозуміло, що треба дава-
ти хліба ще й для одсилки до Німеччини, то почало ширитись
пезадоволеня супроти уряду, і він став хитрувати з Німцями, стара-
тися щось урвати з договора і всякими способами відтягати його
виконаня. Почались тертя між Німцями і урядом, який зі страху
на словах у всім уступав Німцям, а на ділі наказував своїм
підлеглим свої-ж накази гальмувати. Німці обурювались, брали силою,
своєвільно, а престіж уряду падав все низче. Взаглі господарська
розруха збільшувалась, положбня сільського господарства було
заірожене, цукрова промисловість — ця гордість України — мала
всі шанси залишитись без буряків, значить і без жадної продукції.
Тим часом уряд господарські справи цілком легковажив, думаючи
тільки про те, щоби далі поглиблювати революцію слідом за большо-
виками. Готовились нові »великі реформи*, наприклад про соціалі-
зацію будинків і т. и. В культурних справах провадилась тільки
поверхова українізація, наспіх, і такими заходами, які тільки
одштовхували од української ідеї більш культурні верстви краю
замість того, щоби притягати їх. Мимоволі вставало питання: що-ж
буде далі? Німці все міпніще і планомірніще прибірали до своїх рук
фактичну владу в краю. Робили пе вони педантично і планомірно.
Я бачив, що Україна швидко попаде просто в становище колонії, як
що не ободнаїоться ті державницькі культурні крупі, яких немало-
було на Україні, але вони були розпорошені. Вже можна було
помітити й небезпечні ознаки, бо, не дивлячись на універсали, які
касували приватну власність на землю, ходили чутки, що Німці'
скуповують землі.
ВІД ПОЧАТКУ ІЯ18-ГО Р. ДО ПРОГОЛОІПЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
50
З готовою вже програмою вищезгаданої організації я пішов в
«Союз Землевласників», бачився там з правителем діл — Вишнев-
ським, з Вас. Лет. Кочубеєм і Мих. Вас. Кочубеєм і розповів їм про
свої сумніви, а також про проект організацій Вони видко цим заці-
кавились і було вирішено, що за кілька днів збереться невеличкий
гурток, перед яким я мав-би зясувати справу більш детально.
Я ніколи не відчував такого розчарованя в політичних здіб-
ностях наших вищих класів, як в той раз, коли за кілька днів в
маленькій вибраній компанії, в помешканю «Союза Землевласників»,
я почав викладати свої думки. Я хотів окреслити становище, потім
перейти до того, що треба робити, зясувати необхідність організації
з певного широкою програмою через те, що, коли ми залишимось на
вузькій позиції, занятій «Союзом», то життя обмине нас. Я хотів
зясувати, що український національний рух не е вигадкою Німців,
що він живе в народі, і хоч це, може, багатьом з присутніх неприєм-
но, але це треба мати на увазі; що Німці рахуватимуться тільки
з силою, а силою ми будемо тільки тоді, коли уявлятимем з себе
добру організацію; що пропонована мною організація ясно стоїть за
реформи, але і за збереженя принципи власности. Опріч політичних
свобод, прийнятих в культурних державах, програма організації
намічає сильний здвиг в аграрному питанню. . . .
Я ще й десятої частини не сказав того, що мав намір сказати,
а вже побачив, що тут успіху моя програма не матиме. Коли я
натякнув на необхідність аграрної реформи, проти мене виступили
майже всі присутні. Памятаю, який я був лютий на покійного тепер
гр, Мусін-Пушкіна. Він сидів мовчки, але видко було, що все, що
я говорив, йому не подобалось. Нарешті він почав різко спростову-
вати мої доводи, весь час виставляючи свою вищість, покликаючись
на те, що у нас, мовляв, в «Государственном'ь СовгЬтЬ« на аграрну
реформу дивилися так-то. При чім тут «Государотвенньїй Совіть»
— думав я —. коли з вашим »Государственньімгь Совітом'Ьж докоти-
лися ми до такої революції і такого розгардіяшу, яких ще світ не
бачив! Помітивши настрій товариства, я свій доклад скоротив, яко
міг, і пішов з зібрання.
У більшости членів «Союза Землевласників» чомусь було пере-
конаня, що увесь світ буде за них; що Німці, як тільки прийдуть,
негайно відновлять все старе; що все, що тоді переживалося, було
лише тимчасове; що хтось обовязково мусить повернути все до
старого і для чого — мовляв — робити устулки, коли можна одержати
60 УРИВОК 81 »СП0МИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОДОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.61
все своє назад. Так зрештою думали не тільки дідичі, а й селяне;
тому останні самі почали вертати все, як тільки почули, що на
Україну йдуть Німці. Як-би там не було, а все-ж »Союз Землевласни-
ків« рішуче не одкинув моїх доводів і пізніще, коли наша організація
почала вже функціонувати, дехто з його членів записався до неї.
Як вище вже було зазначено, я оселився в готелі »Кане«. Зовні
життя моє виглядало ніби досить безжурним, одначе до мене при-
ходило багато всякого люду і весь час було багато діла. Знову виви-
лись Коношенко і Ґіжицький. Вони були завжди на диво добре
поінформовані. Заходили також великі правобережні землевласники:
Степан Подгорський і гр. Здзіслав Ґрохольський. Вони приходили
досить часто, інтересуючись тим, що у нас робиться. Я пропонував
їм вступити до нашої організації, але вони вагались. Думаю, що й
наші правобережні пани в той час також мало уясняли собі загальне
становище. Тоді-ж заходив до мене Микола Міхновський. Ось про
нього хочу розповісти детальніще.
Ще з самого початку революції, здається ще в березні 17-го
року, Міхновський виступив в Київі, як організатор українського
національного руху7 в військах: організував військове товариство
імени Гетьмана Полуботка, яке при перших спробах організації
українських військових частин відогравало ролю імпровізованого
штабу. Міхновський був ініціатором організації першого україн-
ського полку імени Гетьмана Богдана Хмельницького і ініціятором
скликаня «Першого Всеукраїнського Військового Зїзду«. В своїй
політичній програмі Міхновський на перший план видвигав інте-
реси національної української державности і боровся за те, щоби
всі инпгі інтереси підпорядкувати завданню української національно-
державної самостійности. Проти Міхновського зєднались обидві
українські соціялістичні партії: есдеки і есери. Винниченко, Пет-
люра і Грушевський спільними силами старалися вирвати з його
рук провід над національним рухом в війську, але це їм
удалося зробити тільки за поміччю Корейського, який, як я чув,
на просьбу Петлюри заслав Міхновського (що був, як адво-
кат, прикомандірований до київського військового суду) в дальній
кут румунського фронту. Після цього Міхновський довгий час не
міг приймати участи в політичному життю в Київі. В Київі він
знову зявися тільки після приходу Німців. Він був родом з Пол-
тавщини, син священника, мав, невеличкий родовий клаптик землі
в Прилуччині, значить, був одного зо мною повіті7. Був він ядво-
катом в Харкові, але мав значну популярність серед селян на
Полтавщині, бо раз-у-раз виступав оборонцем їхнім в політичних
процесах. Може за це саме, а особливо за крайній націоналізм
і різку та неуживчиву вдачу, полтавське панство, так само як
і українська соціалістична інтелігенція, його дуже не любили. Ті
і другі за часів Гетьманства агітували проти нього, упереджаючи
мене, що коли я покличу його в уряд, то він, мовляв, весь уряд
розжене. Особисто-ж на мене Міхновський1 робив гарне вражіння,
не похваляв я тільки в ньому крайностів шовінізму, який багато
йому шкодив. Соціяльна-ж програма його і тієї партії, до якої
♦він належав, була мені завжди по душі. Ця партія, на жаль
нечисленна, одкидала крайности в питаннях соціальних, обстою-
вала принцип приватної власности і взагалі, уникаючи всякої
демаїоґії і теоретичности, дбала про цілком реальну постановку
справи. Ще будучи в корпусі в Меджибожі я чув про Міхнов-
ського і замітив, що його політична робота зоставляла в людях
добрий слід.
Одного разу в Меджибожі до мене ярилося двох офіцерів од
Богданівського полку, організованого з ініціативи Міхновського:
Павелко і Лукянів. Обидва з вищою освітою, добре виховані молоді
люде, зробили на мене добре вражіння. У них був якийсь папір,
в котрому висловлювалось побажання, аби я прийняв команду над
всіми українськими частинами. В той час до мене часто звертались
з подібними пропозиціями і тому я особливого значіння цьому не
надав. Мою увагу звернуло те, що ці молоді люде не були соціалі-
стами і тому Петлюра і центральні українські власти ставились
до них вороже. На мене-ж вони через те саме робили добре вра-
жіння. Обидва, як виявилось, були помічниками Міхновського по
його праці в Київі, боготворили Міхновського і були переконані,
що він має бути українським Бісмарком. Я не певний, одначе,
чи це не є переоцінкою талантів Міхновського, за які7 молодим
людям можна й вибачити. Павелка і Лукянова я забрав до свого
корпусу, приділивши їх до 163-ої дивізії; Иноді з ними бачився
і розмовляв. Лукянів робив на мене вражіння людини прямої і
щирої, Павелко-ж здавався підозрілим що до тісніщих звязків з
крайніми елементами, які зовсім не співчуваючи ставились до того
напрямку, якого я тримався і тому я до нього ставився з обереж-
ностю. Через якийсь час він прохав його перевести і зник. Тепер,
коли я вже почав дещо підготовлювати в Київі, Павелко знову
зявився і привів до- мене Міхновського. Тут я з ним вперше
особисто познайомився і він зробив на мене добре вражіння.
62 УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.63
Цю партію, до якої належав Міхновський, особливо ненави-
дів «Союз Землевласників». В яких тільки злочинах він її не
обвинувачував, —• але завжди після перевірки все це виявлялось
вигадкою. Партія ця звалася «Українською Демократично-Хлібо-
робською», мала головним чином успіх на Полтавщині, була не-
численна, але сильна своєю орґанізованостю і однодушностю. Во-
на відограла велику ролю в справі поваленя Центральної Ради,
завдавши їй перший тяжкий удар.
У нас праця закипіла. Стали прибувати члени до нашої
організації, ми остаточно виробили програму. Луценко, страшний
пронира, оселився теж в готелі »Кане« і, користуючись тим, що
він колись був в Генеральній Козачій Раді, намагався розвідати
тепер про нашу роботу. Ми не зовсім втаємничували його в наші
справи, бо гадали, що він, хоч-би і без злого умислу, все оповідає
потім в Центральній Раді. В 'цей самий час я зазнайомився з
одним українським емігрантом Донцовим, який спочатку зробив
на мене добре вражіння тим, що, бувши національно настроєним,
відкидав соціялістичні крайности. Він записався також до партії
Хліборобів-Демократів, але все підкреслював в розмовах зі мною
свої окремі, і не такі як у всіх в партії, індивідуальні переконаня.
Містив він в українській пресі бойкі статті, які мені подобались.
Потім, в часи Гетьманства, я призначив його начальником україн-
ського пресбюро, але він не показав себе добрим організатором
цієї дуже важної справи; все жалівся на всіх, а сам сотворити
нічого не зумів. Пізніще в роботі я також помітив, що духове
обличчя цієї людини зовсім не було таке, яке він намагався
показувати при першому знайомстві. Його відношеня до ідей і
фактів було чисто революційне, необачне і за його націоналістичним
фразьорством ховалась часто проста демаґоґія. Одначе до самого
кінця, власне за його націоналізм, я боронив його од його-ж
безпосереднього начальства. На другий день після упадку Геть-
манства, Донцов надрукував статтю повну самих різких і неспра-
ведливих проти мене випадів, але я, пізнавши вже його, не був цим
ні огірчений, ні здивований.
Як видко з вищесказаного, у, мене не було великого числа людей
для вибору співробітників, та 'й ті, що були більш підходящі, не
могли ще тоді, в так швидкім часі, злитися в однородну політичну
організацію. Я всетаки не губив надії покласти підвалини для бу-
дучої державної праці і намагався обєднати тих, хто готовий вже
був йти разом зі мною, сподіваючись, що решта прийде сама пізніще.
Перші установчі збори нашої організації ми улаштували у Миколи
Миколаєвича Устимовича. Це був чудесний тип старого Українця,
що дійсно любив Україну не за якісь вигоди, а як добрий син любить
свою матір. В ідеалізмі і благородстві цієї людини я мав нагоду не
раз переконатися. Тепер тут пройшла чутка, ніби його розстріляли
Українці-республиканці за те, що він був за мене і бився в Дарниці
в грудневі дні. Поки я не хочу цьому вірити. Коли-ж цьому правда,
то хай найтяжчою ганьбою це злодійське убивство ляже на тих, що
його вдіяли!
Перше наше зібрання не пройшло зовсім гладко; видко, за-
прошені були особи без належного вибору. Коли я перечитав про-
граму, то трапилась деяка замішка, почулися заяви, які зовсім не
відповідали нашим планам ні нашому світогляду. Виявилось, що
хтось привів на зібрання кількох членів крайніх правих російських
партій. На наступних зборах їх вже не було.
Наша «Українська Громада» — так ми назвали нашу органі-
зацію — збільшувалась швидко, але все це були люде до політичної
організації не призвичаєні, а в справах партийних і зовсім недосвідні.
Власне справою організації «Громади» займалися зпочатку мало,
а потім і зовсім нею займатися покинули, бо всі скупчили всю свою
увагу і енергію на одній конкретній, черговій цілі: позбутися соція-
лізуючого всіх і все і анархізуючого країну уряду Центральної Ради.
Таким чином якось вже так само собою вийшло, що справа органі-
зації сталого політичного обєднаня повернулася в справу осягненя
чергової політичної цілі. Тому, коли ціль ця пізніще, дякуючи
ініціативі і праці членів «Української» Громади», була осягнута,
сама «Українська Громада» вже фактично не істнувала.
Німці все більше й більше становилися господарями в Київі.
В початку березня нас сповістили, що Німці реквірують наш готель.
Тоді мені довелось вперше розмовляти з Німцями. Я поїхав з 3.
в Ґранд-Отель і розмовляв з якимсь німецьким майором. Той мило
нас прийняв і дав дозвіл залишитися в готелі ще на 10 днів, після
чого весь готель мав бути зайнятий Німцями. Київ був тоді пере-
повнений приїзжими з сіл, де панувала анархія. Найти якесь при-
становище було не легко. Прийшлось поїхати з моїм осавулом до
київського коменданта, Генерала Цицовича. Поки я з ним розмовляв,
мій осавул познайомився з якимсь молодецьким офіцером. Комен-
дант одвів нам дві погашощі кімнати в «Петербургськім Готелі».
64
УРИВОК 81 «СПОМИНІВ* ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОДОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
65
Осавул доложив мені, що розмовляв у коменданта з адютантом
австрійського посла, що адютант питав про мою адресу, бо посол
хоче у мене бути. Справді, другого дня приїхав до мене австрій-
ський майор Флейшман, який зовсім не був послом, а тільки військо-
вим аґентом. Це був блискучий офіцер, пробувши!! два роки при
штабі Гінденбурґа, дуже ловкий і не дурний. Він наговорив мені
тисячу компліментів. Про політику ми не розмовляли, але тоді
вперше з окремих виразів я зрозумів, що між Німцями і Австрійцями
далеко не такі лагідні відносини, як це зовні уявляється.
Флейшман робив вигляд, ніби дуже цікавиться нашою козачою
організацією. Взагалі з козачою організацією було багато куріозів.
Деякі мої помічники, особливо Полтавець, страшенно блєфірували,
стараючись показати, ніби вони стоять біля величезної і сильної
організації. Здається і сам уряд'вважав вільних козаків небезпечною
контрреволюцийною силою. Славу сильної організації особливо
ствердив за Вільним Козацтвом один випадок.
В грудні 17-го року, коли большовики вже наступали на Київ,
Капкан, що командував тоді військами на лівім березі і в Київі, і мав
у себе дуже мало сили, прохав Козачу Раду про присипку помочі.
Несподівано для Капкана Козача Рада вислала кілька тисяч, для
яких не було приготоване приміщеня. Пе викликало багато непо-
розуміннь, але в Київі залишилось прибільшене уявленя про органі-
зацію козацтва. На ділі це було зовсім инакше і це було джерелом
великого огірченя для мене, бо до козачого питання я ставився
серіозно і на Вільне Козацтво покладав великі надії. Не дивлячись
на це, як вияснилось з розмови з Флейшманом, моя робота в 1-му
корпусі і в Вільному Козацтві зробили моє імя в Австрії відомим і це
було причиною його візита до мене. Пізніще цей самий Флейшман,
прикриваючись зовні наймилішими відносинами, співчуттям і добро-
зичливосте, вів проти мене найсильніщу підпольну агітацію так, що
вже бувши Гетьманом, я змушений був вжити заходів, аби він був
з України відкликаний.
Мої вороги все обвинувачують мене в безмежному честолюбстві,
якого ради тільки, ніби, й пішов я на Гетьманство. Кажуть, що я
керувався не ідейними мотивами — принести користь свому народові
і своїй Батьківщині, а жадобою почоту, слави . . . Слава Богу, що
других обвинувачень навіть вороги не вигадали. Я люблю людей
честолюбних, бо вони вміють бажати і осягати мети своєї. Може це
й є одна з наших хиб, що у нас замало людей з великим честолюб-
ством. Зрештою, яке нам діло до того, яке особисте почуття дає
люпині імпульс., аби вона робила добре діло. Ми терпіли через брак
людей, які-б намагалися осягнути чогось більшого. Все якась дріб-
нота. Головне її бажання, щоби ніхто не турбував її спокою, а коли
й турбуватись, то тільки для того, щоби як набудь спекульнути: ради
свого дрібного міщанського благоденствія.
Я хотів-би точно установити, коли саме іприйшло мені на думку
захопити владу на Україні, стати Гетьманом, і коли зародились у
мене широкі плани про майбутнє, звязані з цим кроком. Мушу од-
верто сказати, що ще в початку березня я про Гетьманство не думав.
Коли в зимі, перед приходом большовиків на Україну, я думав про
спільну акцію 1-го корпусу і Вільного Козацтва при піддержці чехо-
словацького і польського легіонів, то я тоді зовсім не думав про
відновленя на Україні Гетьманства, а тільки про дуже коротку дикта-
туру на час, поки вдасться сформувати инщу, більше помірковану
владу.
Біля мене були розмови ще в 1-му корпусі між старшинством,
що треба відновити Гетьманство і, що-я мав-би бути Гетьманом, але
серіозно над цим я тоді не думав. Навіть в першій половині березня
18-го року я ще не мріяв про відновленя Гетьманства, як не думав
і про те, щоби взяти владу в свої руки. Я томився через те, що нічого
не робив, обурювався неробством других. Бачив навкруги повну роз-
губленість, або якийсь зовсім безпідставний оптимізм: ось, мовляв,
Німці прийшли, налагодять порядок і все буде добре. Обурювався
тим, що Україна все більше і більше наближалася до становища
колонії і то головним чином через невміння самого її населеня собі
самому дати раду. Я не уявляв собі добре психології наших влас-
ницьких класів, як великих так і дрібніщих. Я думав, що треба тільки
енергійно взятися за справу і все це зєднається в одну організовану
силу, до голосу якої будуть прислухатися і Німці і всі соціялістичні
партії. В національному питанню вважав потрібним найсильніще
підтримувати українські національні змагання, але не культивувати
в Українцях особливої зненависти до Росії,, і не накидати силоміць
української культури, знаючи, що для розвою всякої культури
далеко більше користний її повільний  орґанічний зріст, ніж
поверхове і примусове прищепшованя. Засвоєня Українцями
шовіністично-націоналістичних тенденцій я вважав з держав-
ного боку шкідливим, бажаючи натомість розвитку територіяльпо-
державницького патріотизму. При умові підпорядкування україн-
ського націоналізму територіяльно-державницьким інтересам, я го-
5
66 УРИВОК ЗІ »СТІОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
товий був всіма силами підгримувати національний рух і тому
старався надати національного українського характеру організації
власницьких елементів. В цих своїх змаганнях я зустрів сильну
опозицію великого числа людей великоросійської культури і світо-
гляду, які дивились на Україну так само, як на якусь тульську губер-
нію і не хотіли в органічному українському національному рухові ба-
чити нічого иншого, як »німєцьку інтриїу«. Заїлість цих україно-
ненавистників була, на мою думку, одною з головних причин, яка
перешкодила власницьким елементам зеднатися в обєднану органі-
зовану силу, яка дала лівим антидержавницьким уГрупованям моно-
поль над українським національним рухом і яка мусить бути пере-
борена в наших культурно вищих верствах, або вони більше вже до
свого краю, як впливова верства, ніколи не повернуться.
В той час, як вище було зазначено, в Центральній Раді був
повний розгардіяш. Висовувались ріжні комбінації. Німці теж робили
заходи, аби досягнути переміни міністерства. По місту ходили ріжні
списки нових міністрів, в деяких фігурував і я, як військовий міністр,
але моя кандидатура виставлялася без мого відому. При такім хаосі
в політичних відносинах проста зміна мінінстрів зарадити державній
справі не могла. Вся моя увага була звернена на організацію еле-
ментів, яких революція позбавила була всякого впливу в державі
і без участи яких державне діло не могло нормально розвиватися.
В цей час я жив в тісному гурті офіцерів, що були найблизчими
моїми помічниками при організації 1-го корпусу і Вільного Козацтва.
По заведеному ще при службі звичаю ми вставали рано і всі разом
пили чай. В штабі корпусу був у мене капітан Богданович; він
тепер теж мешкав з нами в тім самім готелі. Ми жартували, що його
обовязком було добувати добрі вершки до чаю і довідуватись про
всі мійські новини. Одного разу він приніс нам журнал Українського
Правничого Товариства, в якому була стаття з сильною критикою
уряду, оглядом внутрішнього політичного становища і вимогами, аби
влада була передана одній особі з повновластями диктатора, що один
тільки, на думку автора статті, міг-би врятувати край з критичного
становища. Памятаю, що стаття ця зробила на мене сильне вражіння.
Написана вона була Парчевським. і я з ним в швидкім часі познайо-
мився. Це був переконаний і гарячий Українець консерватор, що
мріяв про відновленя старих часів Гетьманщини. Він записався
в нашу організацію, не погано міг промовляти і був одним з тих, ще
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
67
все сильніще пропагували у нас ідею возстановленя Гетьманства.
Це було в початку другої половини березня Місяця.
Мені теж здавалося, що тільки сильна і доброзичлива, для
народу влада може тепер принести користь; що і Німці, і Австрійці
з такою владою будуть рахуватись. Коли я став думати про те, хто-би
міг взяти на себе обовязки такого диктатора, то прийшов до висновку,
що з числа діячів ріжних національно активних українських Груп ні
один не міг-би ним бути, бо всі вони для так численних на Україні
кол російського напряму були занадто крайні або в своїх соціаль-
них, або в національних стремліннях. Так само всякий кандидат
російського напряму викликав-би найгостріщу опозицію українських
національно свідомих кол всіх категорій. В решті решт я прийшов
до думки, що я сам мушу взяти на себе цей обовязок заспокоєна і
організації краю. Я відчував, що зо всіх можливих кандидатів я
мав найбільше шансів знайти підтримку, як з боку українських
націоналістів, так і з боку наших українських людей, прихильних
до Росії. Так само сподівався я і на прихильне відношена земле-
власників-католиків Правобережної України. Я ще тоді не обмір-
ковував одначе конкретного плану захоплена влади; я гадав, що
події самі складуться так, що це зробиться, бо иншого виходу не було.
В »Петербургському Готелі« було дуже, погано. Я послав Бог-
дановича до Генерала Цицовича попрохати перевести нас в краще
мешкання. Не знаю, яким побитом — думаю, що закон не був на на-
шому боці — в наслідок заходів Богдановича, ми одержали чудове
маленьке помешканя на Хрещатику. З переїздом туди ми могли
працювати більше вільно. Тіш часом програма організації була над-
рукована, стали записуватись нові члени, відбувалися часті періо-
дичні засідання. Звичайно збіралися у д-ра Любинського на Володи-
мирській вулиці, бо він був одним з діяльніщих членів організації.
Я гадав, що організація розівється, зміцниться, що голос її буде чути
во всім краю, а потім поволі ідея возстановленя Гетьманства завоює
загальне визнання і реалізується. Ніякого перевороту в той час я не
хотів і не підготовлював. В засіданнях організації, рядом з такими
національно активними Українцями, як Шемет (приходив од Хлібо-
робів-Демократів, членом нашої організації не був), Парчевський,
Полтавець і другі, брали участь і наші українські общероси. Всіх
їх вязали між собою загальні державні принципи, положені в основу
нашої програми. Мене це заспокоювало і я думав, що це ознака того,
що шлях вибрано вірно. На початку багато попрацював для органі-
зації Ґіжицький. Цей чоловік, мало здатний до постійної буденної
5»
68
УРИВОК ЗІ »ОПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
праці, був дуже користний в той гострий момент, який переживало
українське суспільство. Я не знав, коли він встигав одпочивати. Він
був надзвичайно поінформований про всі події, які для нашої праці
тоді мали значіня.
Моя родина ще в жовтні місяці 17-го року, після недовгого по-
буту в Меджибожі, оселилася в Орлі. Потім, з часів большовицького
перевороту, я про неї не мав жадних відомостей. Я не знав навіть,
де моя дружина і діти: в Орлі, в Москві чи в Петербурзі. А вісти
з Росії надходили одна сумніще другої. Це мене страшенно гнітило,
я посилав людей, але довгий час не міг одержати ніяких відомостей.
Підчас побуту большовиків в Кийві 3. з власної ініціативи пробрався
до Орла і умовив мою дружину виїхати звідти. Це було цілком
своєчасно, бо вже за кілька днів по відДзді моєї сім'ї в Орлі почались
большовицькі безчинства. За це я почуваю велику вдячність 3., що
з власної ініціативи допоміг мені в настільки дорогому дла мене ділі.
З часу повороту 3. з Орла а більше жадних відомостей про мою
дружину, ні про дітей не мав. А між тим всі дані були за те, що
становище їх могло тільки погіршати. Думаючи весь час про те, ак-би
допомогти сімї, я прийшов до думки, що може Німці, які швидким
маршем перейшли через Україну, вже наблизились, або наблизяться
до Орла. Я рішив розвідати в подробицях все, що до цієї справи
стосується, і пішов, як мені радили, до полковника фрайгера фон
ПІтольценберГа. Це було перше моє знайомство з Німцями. Прийняв
мене полковник дуже ласкаво і відповів, що в напрямку Орла Німці
не посуваються. Розмова якось сама собою перейшла на політику,
при чім Штольценберґ, розмахуючи одною рукою — другу він втратив
на війні — сказав мені, що Німці тут тільки тимчасово, що вони
тільки гості, що ніякого наміру втручатися у внутрішні справи
України у них немає, що на Україні опріч соціялістів других партій
немає, але, що-ж робити, вони, Німці, в цьому не винні, і т. и.
Я вийшов з німецького штабу з переконаним, що при таких
умовах треба рахувати тільки на себе, бо може бути, що анархія
в краю, яка швидко збільшувалась в той час, на руку Німцям. Не
прийшли-ж вони —думав я — витрачати і гроші і людське життя
ради чарівних очей наших соціялістів, або для того, щоби допомагати
їм гратися і в соціялізм і в революцію ...
В початку квітня, або при кінці березня, точно не памятаю,
відбулася подія, яка завдала з одного боку сильний удар тодіш-
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО В. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
69
ньому українському урядові, а з другого ясно вказала той напрямок,
которим необхідно було нам повести нашу організацію.
З Полтавщини від кількох повітів прибуло кількасот хлібо-
робів що належали до Української Демократично-Хліборобської
Партії, на чолі з 0. Шеметом і рішучо вимагали відкликаня третього
універсалу, яким, як відомо, власність на землю була скасована.
Поява цих дійсних селян — людей дійсно од плуга, які були до
крайности обурені заведеними Центральною, Радою земельними не-
порядками і які одверто та в дуже різкій формі оце своє невдоволеня
урядові висловили, — зробила в Кийві на всіх дуже сильне вражіння.
З одного боку — всі противники Ради осміліли і зараз-же почали
навязувати з прибувшою селянською опозицією контакт; з другого
— в колах Ради це викликало велике заміпїаня. Вже не можна було
казати, ніби увесь народ задоволений цим третім універсалом; вияви-
лось, що частина дійсного народу — працьовника біля землі — зовсім
не поділяє поглядів Центральної Ради. Не можна було також
цю селянську опозицію звати каверзою місцевих »Росіян«, бо вона
складалася з самих найбільш переконаних Українців-самостійників
школи Міхновського. Ріжні члени Центральної Ради стали піддобрю-
ватись до полтавців, намагаючись перетягти їх на свій бік. Одначе
ці підходи ніякого вражіння не справляли. Полтавці непохитно
стояли на свойому. З другого боку насідали на них ріжні праві ор-
ганізації до »Союза Русскаго Народу« включно, але їм також була
дана рішуча одсіч. Зміцненя Української Держави і забезнеченя
дрібної та середньої земельної власності! — були їх девізом; всю
решту питаннь вони тим часом одхиляли. Поява цих людей та їх
рішучі вимоги були настільки несподівані,: що на них ходили ди-
витись, як ходять до театру, або на якесь дивовисько. Для мене стало
ясно, що іменно в цім класі заложені здорові підвалини української
державности. Я постарався побачитись з Міхновським, Шеметом та
иншими членами цієї партії. »Союзть Земельньїхть Собетвенниковть»
був зпочатку захоплений цими хліборобами і хотів з ними обєднатися,
але вперті полтавці не пішли на це обєднаня: через той напрям в полі-
тиці »Союза«, який тоді провадила його головна краєва київська
управа, складена з елементів дуже вже непримиримих що до уступок
.як в аграрному, так і в культурно-національному питаннях.
Полтавці, головним чином, боялися того, іцоби »Ооюзгь Земель-
ньіхт> Собственниковт>«, грошовитий і численний, не позбавив їх після
злуки всякого впливу. Тоді, на жаль, багато впливових членів
«Союза Земельних!, Собственниковь« зайняли рішуче ворожу по-
70
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
зицію супроти «Хліборобів-Демократів», обвинувачуючи їх »в край-
ньому соціалізмі» і в тому, що Шемет і Міхновський — «пособники
Німців та уніатського Митрополита графа Шептицького». Я вважав,
що все це нісенитниця і що «Союзи», не йдучи за прикладом Хлібо-
родів-Демократів, робить велику і нічим невиправдану помилку.
«Союзи Земельньїх'ь Собственпиков'ь» головним чином дратувало те,
що вони були за парцеляцію велико-земельної екстензивної
власности. Я-ж цілком погоджувався з цим пунктом програми Хлібо-
робів-Демократів, тим більше, що вони визнавали тільки цілком за-
конні шляхи до парцеляції латифундій. Я був теж сторонником
подроблена сільских господарств на Україні і не один раз зазначав,
що мій конечний ідеал був: бачити Україну, вкриту невеликими
власницькими високопродуктивними господарствами, достачаючими
буряки до цукроварень, які повинні стати акцийними; при тому
заводи мусіли-б мати частину капіталу в дрібних акціях, аби дрібні
хлібороби мали можливість їх купувати. Зрозуміло, що такого по-
рядку важко було осягнути зразу і що він не міг бути заведений
одним розчерком пера, але я вважав, що це той ідеал, до якого треба
було йти, вживаючи, звичайно, самі тільки законні міри і зберігаючи,
наскільки можливо, ту високу сільсько-господарську культуру, якої
осягли деякі великовласницькі господарства, особливо у панів като-
ликів Правобережної України. Одначе і »Союзи Земельньїх’ь
Собственников'ьж, і така-ж організація правобережних хліборобів-ка-
толиків: «Рада. Земян«, були проти такого напряму політики в земель-
ній справі. Але опозиція цих двох організацій виявилась далеко
пізніще, вже за часів Гетьманства, коли був відновлений спокій
і порядок. За часів-же Центральної Ради, — коли універсалами
власність на землю була скасована, коли господарства нищились,
коли наближалася весна і було видко, що як тепер не зупинити ан-
архії, то непорядки, заведені Центральною Радою, все збільшувати-
муть руїну господарства, і коли Німці, на яких дідичі зпочатку так
рахували, зовсім не виявляли охоти втручатися в земельні справи
України, — в ті часи дідичі були куди більше здатні піти на згоду.
»Аби викуп хоч який небудь одержати» — ось лейт-мотив мрій їхньої
більшості! того часу.
Полтавські хлібороби, полаявши добре уряд і зробивши великий
ефект, поїхали, але думки, ними кинуті, залишилися.
Памятаю, якось-то приходе до Мене К. і каже, що на 12-е травня,
аби протиділати вражінню, зробленому полтавською делегацією, за-
думав уряд скликати Українські Установчі Збори. Для кожного
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНІ ГЕТЬМАНСТВА.
71
було ясно, що це були-б за Установчі Збори і наскільки при тодішніх
умовах це зібрання виявляло-б погляди населеня. Разом з тим одна
назва «Установчих Зборів» так чи инакше імпонувала-би і нада-
вала-би рішеням цієї скороспілої інституції видимість законності!,
освяченої в очах профанів ніби свідомою волею народу. Відкіля К.
про це довідався, я не памятаю. Він взагалі мав звязки во всіх
партіях і урядових інституціях.
Делегація полтавських хліборобів не здобула від уряду Цен-
тральної Ради ніяких уступок. Виїздючи з Київа, полтавці рішили
покликати до Київа представників хліборобів з цілої України. Наша
організація, яка тоді вже назвала себе «Українською Народньою
Громадою», рішила підтримати ініціятиву полтавців всіми силами.
Я делегував Кочубея до «Союзу Земельньїхь Собственниковт>« про-
пагувати ідею всеукраїнського хліборобського зїзду. Вишневський
і другі рішуче пішли на зустріч цій справі. Було вирішено скликати
зїзд обовязково до 12-го травня, аби упередити скликаня Українських
Установчих Зборів. В цей час зявилася друкована відозва полтавців,
що днем скликаня загального хліборобського зїзду призначала
29-е квітня. З цього видко вже було, що потрібного обєднаня між
Хліборобами-Демократами і Союзом Землевласників не було. Наша
Громада між цими двома хліборобськими організаціями зайняла
середню позицію, намагаючись всіма силами наблизити одну до
другої. Але зробити цього перед зїздом на жаль не вдалося. Я більше
був по стороні Хліборобів-Демократів, але мусів в той час рахуватись
з далеко сильніщим »Союзом«. Тому і «Українська Народня Гро-
мада» приймала участь в зїзді, скликаному > Союзом Землевласників.
Більш діяльними членами Громади в трй час бу.пи: Мик. Мик.
Устимович, Ґіжицький і Мацько, останній людина дуже працьо-
вита, але дуже вже якихсь дореформенних переконань. Ми збірались,
як і раніш у Любинського. Офіціяльно в Громаді нічого не говорилось
ні про Гетьманство, ні про мою кандидатуру на Гетьмана, але думка
ця, очевидячки, роїлась вже в головах багатьох. Я також нікому
своїх поглядів на це не висловлював. Тоді офіціяльно говорилося
тільки про переміну міністерства та про необхідність замінити тодіш-
ніх політичних діячів більш культурними і роботоздібними. Списки
нових міністрів складалися ріжними Групами і партіями, пред-
кладалися, очевидячки, Центральній Раді і, мабуть, Німцям. Для
багатьох ставало ясним, що в той період Німці вже зрозуміли, що
дальша праця з урядом Центральної Ради ні до чого доброго не до-
веде і вони, бажаючи вияснити дійсне старовище місцевих громад-
72:
УРИВОК ЗІ »СПОМИШВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
ських сил, звертались до ріжних осіб і Груп. Про реорганізацію міні-
стерства зі мною радився Вас. Пет. Кочубей; здається з його-ж
ініціативи це питання обговорювалось і в Союзі Землевласників.
Бачив я список правого крила української соціялістичної інтелігенції:
соціялістів-федералістів. Це був,' здається, єдиний український
список, до якого Німці поставились серіозно. М. М. Устимович все
старався скласти міністерський список «Української Громади«.
Кожна Група, звичайно, і не думала порозуміватися з иншою. Кожна
складала свій власний список виключно з своїх членів. І в нашій
Громаді обговорювались кандидатури тільки своїх членів: Мик. Мик.
Устимовича призначали головою ради міністрів. Любинського міні-
стром здоровля. Дуже хотів бути міністром Іїжицький, але завдяки
його вдачі його кандидатура не проходила. Виставляли мою канди-
датуру на військового міністра, але я одмовлявся, зазначивши, що
волію командний пост у війську, ніж міністерський. Пропонувалась
кандидатура Б. А. Бутенка на посаду міністра шляхів. Яким чином
і хто гфовів до нашої Громади Бутенка, я не памятаю. Він часто
навідувався до мене, ми близче познайомилися, робив він на мене
добре вражіння, на инших членів Громади теж. Таким чином він став
нашим кандидатом на міністра шляхів.
В моїм правлінню були помилки. Головні з них походили з того,
що події розвинулися занадто швидко і тому не було досить часу,
аби відповідною організацією державно-думаючої частини суспільства
підвести готові підвалини під Гетьманську владу. Через те, беручи
владу до своїх рук, я не мав біля себе людей, котрих-би давно і добре
знав. Ці люде, що були біля мене, не знали добре ні мене, ні моїх
переконань. Я не був з ними звязаний ні ідейно, ні орґанізацийно.
Не кажу, щоби я не передбачав, що на Україні в будуччині може бути
Гетьманство. Навпаки, я був переконаний, що Гетьманство буде, але
я міркував, що наперед утвориться сильна і розповсюджена органі-
зація, яка буде бачити в сильній владі порятунок Батьківщини і по-
ставить собі мету: таку владу утворити. Що ця організація наперед
підготує відповідною пропагандою широкі кола населеня, що вона
добере, зорганізує та ідейно обєднає, значне число відповідних людей,
які й візьмуться за установленя сильної влади в краю. І мені здава-
валося, що ця сильна влада найшвидче зреалізується в історичній
формі Гетьманства. Одначе підготовити все так, як думалося, на ділі
не вдалося. Наша Громада тільки починала жити і розвиватися, ми
один другого ще мало знали. Ідея сильної одноособової влади цілою
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОДОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА. 73
нашою організацією офіціально не проголошувалась, а тільки від-
чувалася. Здавалося, що час на це ще не прийшов, а тут вже треба
було складати список міністрів . . .
»Союз’ь Земельньїх’ь Собственников’ьж, який був тоді найбіль-
шою організованою силою з нереволюцийного табору, і який був не-
обхідним як для скликаня Всеукраїнського Хліборобського Зїзду
так і для організації на місцях надійної адміністрації, зразу на-
магався все прибрати до своїх рук. Я користався з його помочі, але
з застереженими.
, Важно тепер було довідатись, що думають Німці, а вони цього
виявити не хотіли і мовчки старалися розпізнати обставини та гро-
мадські відносини в краю.
В цей час, приблизно біля 10-го квітня, я якось-то зустрів князя
Карла Радзівілла на вулиці. Ми з ним розбалакались. Між иншим
я сказав йому, що тепер служити у війську не можна, що мені сумно
без діла. На це він мені загадково відповів: „Уопіег Уопз рагіег
цие Уопз аііег іоиег ші егапд гбіе еп ІІкгаіпе?“*) Я йому відповів,
що не знаю, яким чином це може здійснитись. Того-ж дня, не па-
мятаю хто саме, мені, переказав, ніби німецьке командуваня ціка-
виться мною і бажає зі мною познайомитись. Я згадав тоді, що
Радзівілл бачиться з Німцями в домі своєї матері, у якої збіралось
тодішнє київське товариство, і поставивши поруч ці дані, подумав,
що може ця звістка, не є вигадана. Дійсно через 1—2 дня до мене
приїхав офіцер в російському уніформі, заявився як служащий
в якімсь відділі Оберкоманди і повідомив, що начальник розвідоч-
ного відділу Оберкоманди, майор Гассе, прохає дозволу приїхати до
мене в дуже важній справі. Того-ж дня у вечері я бачився з Гассе.
Він виявив до мене надзвичайну прихильність. Розмова йшла,
головним чином, про нашу організацію. Я висловив свій погляд на
політичні відносини і на політичні ґрупіровки на Україні. Памятаю,
що він чомусь дуже уважно розпитував про Імператора і про по-
передню мою військову службу. Більше ці про віщо ми не роз-
мовляли, але я всетаки мав вражіння, що відносини Оберкоманди до
моєї особи прихильні і що при потребі з Німцями можна буде по-
розумітися. Це побаченя дало мені одначе відчути, що чекати далі
нічого; що обставини складаються так, що необхідно рішуче йти
наперед і що, коли чекати, поки виросте наша організація, то буде
*) «Хочете об заклад, що Ви будете відогравати велику ролю яа Україні?«
74 УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
вже запізно. До того всіх моїх прихильників турбували скликані
Радою на 12-е травня Українські'Установчі Вбори і вони ждали вже
від мене рішучих кроків.
Офіцерства та цивільних людей, співчуваючих і рішучих, в той
час зібралось вже біля мене досить. Треба було тільки, щоби Німці
не стали на перешкоді. Після побачена з Гассе, я вже мав надію,
що вони заховувались-би невтрально в разі мого активного виступу.
Я цілу ніч не спав, обдумуючи це все, а на ранок я вже був готовий
приступити до діла рішучо і негайно. Зараз-же покликав я до себе
полковника Сахна-Устимовича і полковника Каракуца і доручив їм
негайно набірати офіцерів, не розяснюючи цим офіцерам поки що
конкретної цілі наших заходів, бо необхідно було зберігти наш план
в повній тайні, аби уникнути арештів і провалу цілої справи. Ґіжиць-
кому також було доручено вербувати офіцерів і зібрати відомости
про всіх тодішніх видатніщих громадських діячів. Парчевський
взявся перебалакати зі школою прапорщиків. Вишневський, що
енергійно працював в Союзі Землевласників, взявся зробити потрібні
приготовленя до зїзду хліборобів, який був скликаний на 29-е квітня.
13-го та 15-го я знову бачився з Німцями. Ці рази розмовляв
з майорами: Гассе і Ярошем. Я їм одверто накреслив свій план,
при чім зазначив, що не потребую од них ніякої допомоги, тільки
нейтралітету; коли-ж вони настільки співчувають мойому планові,
що хотять допомагати і своїми силами, то я був-би дуже вдячний,
коли-б ця допомога обмежилась тільки тим, щоби зробити непотріб-
ним даремне пролиття крови, на випадок коли-б галицькі Січові
Стрільці, що оберігали тоді Центральну Раду і були єдиною певного
військовою силою, якою розпоряжав уряд, схотіли цей уряд обо-
роняти. Німці нічого певного мені не сказали, хоч досить одверто
виявляли своє співчуття. Один з них замітив, що начальник штабу
Генерал Ґренер, мабуть, запропонує мені з ним переговорити. Я ви-
словив свою згоду на ці переговори.
Після того я далі вів свої приготовленя. В мойому помешкані
постійно товклася маса народу. Я мешкав разом з кількома своїми
офіцерами. 8 ранку до вечера до мене приходили всякі люде: офі-
цери, члени партій, ріжні журналісти, члени Союзу Землевласників.
Прихопилось з цими людьми вести балачки, конкретно виясняти
справу тільки тим і настільки, наскільки це було необхідно; біль-
шости конкретно справа зовсім не була відома, а од багатьох при-
ходилось її старанно ховати. В цілях конспірації приходилося всю
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНІ ГЕТЬМАНСТВА.75
працю будувати на персональному довірю. Всетаки я дивуюся, яким
чином ми тоді не звернули на себе уваги уряду. Видко ніякої роз-
відки у нього не було. Один тільки австрійський аі'ент майор Флейш-
ман щось пронюхав; в саму гарячу хвилю,, цілком для мене не-
сподівано, зявився до мене його осавул, довго у мене без потреби
сидів і зрештою переказав мені тільки, що майор, мені передає поклін
і хоче довідатись про моє здоровля. ПозаяК я ніколи в життю не
хворів, то мене цей візит дуже здивував. Я мав найменше довіря до
цього майора і хотів, щоб він знав як найменше про нашу справу.
Перше ніж оповідати далі, я хочу згадати про деякі заходи, які
я робив, аби звязатись з українськими національно свідомими але
поміркованими кругами і знайти серед них солідних та авторитет-
них помічників для своєї справи.
Трохи раніще ніж приступити до задуманого діла, я, шукаючи
людей, рішив звернутись до Петра Яковлевича Дорошенка, який
постійно жив в. Чернігові, займаючи посаду, директора дворянського
пансіону.
Петра Яковлевича я любив і поважав, як я уже згадував на
початку моїх записок. Він мав на мене великий вплив, коли я був
молодим, в напрямі розвитку любови до історичного минулого нашого
краю. Дуже розумний, добре освічений, знавець нашої історії і старо-
вини, власник гарної книгозбірні, він ще був зовсім молодим мійським
лікарем Глухова, коли я постійно зустрічався з ним за часи моїх
приїздів до нашого маєтку Полошки, що були, в пяти верстах од
міста. Наші бесіди про минуле України продовжувались цілими
годинами. Він зовсім не схожий був до типу сучасних наших рево-
люцийних українських діячів, дуже низько їх розцінював, але до
минувшини нашої відносився з величезною любовію. В його опо-
віданнях кожний момент з історії нашої ставав яскравим і цікавим,
а особливо цікаво оповідав він біографії діячів минулих часів Геть-
манщини. Я дуже любив бувати у нього, а з часом наше знайомство
перетворилося в міцне приятельство, що за ці 25 років нічим не було
порушене. Де-б я не був, поскільки це було можливе, підгримував
я з ним тісний звязок. Не раз гостював він у мене, в мойому полтав-
ському маєтку Тростянці, в Царському Селі і Петербурзі, коли я там
проживав. Мені завжди здавалося, що ця людина, невідповідно
свойому розумові і здібностям, занадто скромна. Скільки бачиш
людей без всяких здібностей, які роблять карієру. А це була людина
76
УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
дійсно видатна, яка ціле життя працювала по закутках громадської
арени виключно через свою скромність, хоч часами він ніс на своїх
плечах відповідальні обовязки, хоч-би підчас своєї праці в земстві.
Тепер, коли обставини складались для мене так, що приходп-
лось, не відкладаючи, приймати відповідальні постанови, я рішив
його викликати. В загальних рисах я зясував Петру Яковлевичу
становище і свої міркування про можливий вихід з нього. Петро
Яковлевич, звикши до сільського, провінціяльного життя, де рішеня
всяких питань визріває мало не роками, був дуже схвильований
і ясно свого погляду не висловив.' Одначе, виїздючи він мені сказав:
»Ну, дай Вам Бог успіху!« Рішучі кроки не відповідали його вдачі.
Для мене, одначе, особливо в такий мент, думка Петра Яковлевича
була дуже цінна, бо він займав авторитетне соціяльне становище
і погляди наші в головних питаннях сходились. Відносно національ-
ного питання ми були цілком солідарні. Його відносини до задуманої
мною справи були тим більше важні, що він користався повагою і в
українських і в місцевих російських колах. Після балачки з ним
я одначе переконався, що в політичних справах, які вимагають
рішучости, годі шукати активної підтримки у старого покоління
Українців ...
Час йшов. Підготовка до зїзду хліборобів посувалась далі, всі
взагалі приготовленя велись далі енергійно. В той-же час відбулася
подія, яка не мала ніякого звязку з нашими приготовленими, але
кинула на них згодом небажану тінь. Це був ввод німецької частини
в «Центральну Раду« підчас засідання і арешт там членів уряду.
Причиною такого поступованя Німців були заміри уряду Централь-
ної Ради підняти проти Німців селянське повстання з метою при-
мусити Німців піти геть з України. Цьому повстанню мав допомагати
польський корпус, розташований тоді біля Черкас. Члени Централь-
ної Ради почали одверто з катедри вести агітацію проти Німців.
Ніби для того, щоби одночасно налякати »буржуїв«, уряд почав
арештовувати деякі особи, що були в ділових зносинах з німецьким
командуваням, обставляючи ці арешти якоюсь таємницею, і якимись
чудними, нігде в законах не передбаченими порядками. Одного дня
було заарештовано, ніби в імени орґанізації, доти в Київі невідомої,
«Союза спасенння України®, багатого київського банкіра Доброго,
якого вивезено потім невідомо куди. Оповідали, що він був один
з видатніщих фінансових діячів, що працювали з Німцями, і тому
він обурив проти себе цей Союз. Думаю, що Добрий такого особливого
значіння у Німців не мав, він просто обробляв свої комерцийні
ВІД ПОЧАТКУ 1Є18-Г0 Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
77
справи. Все це примусило Німців перейти до активої оборони. Вони
взялись за справу Доброго, почали її розсліджувати, виявили при-
четність до неї урядових осіб і заарештували, найбільш по їх даним
винуватих: премієра Голубовича, військового міністра Жуковського,
і хотіли ще заарештувати міністра внутрішніх справ Ткаченка, той
одначе утік.
Але неприємно було те, що Жуковського заарештовано в самій
Центральній Раді підчас засідання. Підійшла озброєна німецька
рота до Педаґоґічного музею, караулами обсадила всі виходи, а офіцер
з кількома жовнірами зайшов до зали засідання і заарештував мі-
ністра. Цей арешт зовсім не був звязаний з планами нашого пере-
вороту, але тому що самий переворот відбувся через кілька днів після
арешту, то обидві ці події і публика, і преса сполучили між собою,
яко дві части одної і тої самої справи. Вийшло так, ніби Німці
арештували міністрів, щоб хлібороби могли зробити потім переворот.
Пізніще Німці спростовували цю поголоску, але в таких випадках
спростовуваня рідко осягають мету.
В мені все більше і більше зміцнилася думка, що коли я не
зроблю перевороту тепер, то у мене залишиться на завжди гнітюча
свідомість, що я несмілива і слабодуха людина і що я ради власного
спокою пропустив можливість врятувати край. Я не мав сумнівів,
що переворот потрібний і користний, навіть в тому випадку, коли-б
нова влада не змогла довго утриматись. Я вважав, що владу я по-
долаю взяти в свої руки і що те, що удасться мені зробити, у всякім
разі дасть відпочинок, відновить в краю порядок, а в населені силу
для нової боротьби. Але у мене були і сумніви, хитання в думках ...
Я думав: навіщо мені йти в це болото злости, зненависти й заздрости.
Тепер-же тільки той зможе добути популярність, хто візьме лівий на-
прям, вживатиме демаґоґії, а мені для того, щоб зробити дійсне добро
для краю, прийдеться йти самому проти течії і других перекону-
вати . . . переконувати без кінця про потребу взаємних уступок.
Треба було шукати дюдей, що могли-би провадити діло в тому на-
прямку, в якому треба було його провадити. Треба було відшукати
людей однаково зі мною думаючих, а цих людей через технічні умови
перевороту, який вимагав пильної конспірації, за короткий час від-
шукати було неможливо. В питаннях, як соціяльпих, так і національ-
них, треба було шукати компромісних рішень; завдання тим' більш
важке, що все поділилося тоді на різко протилежні уГруповапя:
одне — українське, різко шовіністичне, друге — рішучо не хотіло
знати ніякого українства; одне — зо всіма крайностями і утопіями
78 УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
соціалізму, друге — без всякого політичного чуття необхідности де-
яких соціальних реформ. Була, правда, одна партія на чолі з В. П.
Науменком, партія поміркованого націоналізму, але була вона мало-
людна, мягкотіла і неактивна, — до помітного впливу, до провідної
ролі, особливо в таку добу загострених відносин, нездібна. Пізніще,
за добу Гетьманства, українська національна ідея стала захоплю-
вати чим раз ширші кола людей, які поважно трактували національ-
ний рух, готові були працювати для нього без галасу і тієї шові-
ністично-злобної піни, яка тільки збільшувала число ворогів україн-
ства серед свого-ж українського населеня. Але до кінця Гетьманства
ні українські націоналісти, ні місцеві общероси до моєї тактики в
масі не прилучилися.
Особливо тяжкими уявлялись мені тоді відносини з Німцями.
Я почував, що ці відносини вимагатимуть від мене великого такту,
колосального напруженя і саможертви. До того часу я Німців не знав
в обставинах мирного життя. Коли я подорожував перед війною по
АнГлії, Франції, Німеччині, то як раз серед Німців мав найменше
знайомих. Пізніще була розповсюджена брехлива чутка, ніби фельд-
маршал Ейхгорн був одружений' з родичкою моєї дружини і таким
чином доводився й мені родичем. Це була брехня. Ніяких родинних
звязків ні з мого боку, ні з боку моєї дружини з фельдмаршалом
Ейхгорном, або з якимсь иншим Німцем не було. Я не знав нікого,
ні серед німецьких політиків, ні серед військових чи бюрократичних
верхів. Це надзвичайно утрудняло тепер моє становище, особливо
при перших кроках мого виступу. Мушу признатися, що я не без
хитаннь рішився вийти на політичну боротьбу. Егоїстичні міркування
все тягнули мене в инший бік. Перспектива зненависті! зо всіх сторін,
яку я усвідомлював собі заздалегоди, не могла на мене не впливати.
Важко було мені пристосувати себе до цілком нових умов життя і не-
звичайного для мене оточеня. Вихований в тепличних умовах, від-
давши ціле життя праці виключно військовій, я мало знав всі ці
дрібниці буденного політичного життя, ідеалізував людей більше,
ніж в моїм віці і в моїм становищі це було допустимо. Я відчував
всі ці труднощі і небезпеки, але мене приваблювала Грандіозність
завдання; мене захопило пробуджене революцією в масі солдат
і молодих старшин українське національне почуття. Я повірив, що
оце молоде національне почуття допоможе Україні швидче позбутися
анархії і стати на ноги. Моя програма була проста : створити здібний
до державної праці сильний уряд; відбудувати армію і адміні-
страцийний апарат, яких в той час фактично не істнувало і за їх
поміччю відбудувати порядок, опертий на праві; провести необхідні
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
79
політичні і соціяльні реформи. Політичну реформу я уявляв собі
так: -— ні диктатура вищого класу, ні диктатура пролетаріату, а
рівномірна участь всіх класів суспільства в політичному життю краю.
Соціяльні реформи я хотів проводити в напрямку збільшеня числа
самостійних господарств коштом зменшеня обширу найбільших
маєтків. Я бачив, що соціалістичні ідеї чужі народній масі, що їх
держиться тільки невелика купка одірваної від народу інтелігенції.
Я ясно собі усвідомлював, що соціялістичні Експерименти привели-би
неминуче до большовизму, до знищеня духової і матеріяльної
культури, повернули-би наш чудовий край' в висохшу пустиню, на
цкій з часом усівся-би знову капіталізм. Але який!... Не той кволий,
мягкотілий, що животів у нас досі, а всемогучий всесвітній золотий
телець, в ногах якого буде повзати наш-же нещасний, соціалістичними
провідниками обдурений, »революцийний народ« ...
Швидко одначе мої сумніви і хитання зникли. Перші-ж кроки
показали, що досить людей іде мені на зустріч. Після 10-го квітня
події вже розвивалися самі собою, чипляючись одна за другу.
Йшли енергійні приготовленя до зїзду хліборобів. Працювали
паралельно дві хліборобські організації: більш права і сильніща —
«Областной Союзт> Земельньїхь Собственникокь«, організований
задовго до революції, і більш радикальнаі як в земельному так і
національному питанню, але молодша і сдабіща «Українська Хлі-
боробсько-Демократична Партія», яка зорганізувалася вже підчас
самої революції.
Провадилась організація серед війська. Як я згадував вище,
з Німцями я вже бачився кілька разів. Я був повідомлений, що зі
мною хоче мати розмову начальник штабу німецької Оберкоманди
Генерал Ґренер. В той час моя зовнішня політика мусіла виходити
з двох фактів: пімецько-австрійські армії зайняли весь край; на
півночі були большовики, які ждали відповідної хвилини, щоб
кинутись на Україну. Відносно Німців я мав складні почування.
З одного боку вони врятували Україну од повної руїни та анархії,
і вони були потрібні Україні доти, поки вона не привчиться стояти
на своїх власних ногах. Як відомо, народносте, що не мають своєї
держави довгий час, гублять здібність до організації себе власними
силами і повертають собі знову це уміння поволі, при щасливому
збігу обставин. Такий щасливий збіг обставин для України як раз і
наступив тоді, коли німецька армія оборонила край од зовнішніх і
внутрішніх руїнницьких сил за дуже дешеву, порівнюючи, ціну:
80 УРИВОК ЗІ »СПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
експорт кількох десятків міліонів пудів хліба в обмін на потрібні
краєві фабричні вироби. Але з другого боку роки жорстокої боротьби
привчили всіх нас дивитися на Німців, як на ворогів. Безрезульта-
тність німецьких змаганнь на їх західному фронті вказувала на
неможливість їх остаточної перемоги і примушувала оглядатися на
те, як кінець війни одібється на долі краю, коли настане мент для
підрахунку остаточних ітогів. Значить треба було, користуючись
поміччю Німців в так критичних обставинах, берегти позицію
невтральну. Треба було зразу відокремити дрібниці од важних річей
і, уступаючи в справах, які особливої шкоди краєві не приносили,
міцно боронити більше поважні інтереси. Я усвідомлював собі з
самого початку, наскільки це буде важко. Не маючи ні серіозних
збройних сил, ні однодушної підтримки з боку тих, що тоді
репрезентували національну свідомість і національну активність
України, я мусів покладатися тільки на свій такт.
Біля 27-го квітня у мене зявився капітан Альвенслєбен. Він
прийшов, здається, з власного почину. Мабуть в німецькому штабі
були розмови про мене. Альвенслєбен їх чув і прийшов до мене
познайомитись. Він належав до аристократичної пруської родини,
грав деяку ролю в »Оберкоманді« (де офіцерство було здебільшого
не родовите) і зайняв визначне становище в київськім вийдім колі
суспільства. Він одверто висловлював свої погляди, які нашим
великим земельним власникам дуже подобалися, але вони далекі
були од поглядів німецької »Оберкоманди« і її шефа Генерала Ґренера.
Він прийшов до мене гарний, стрункий, рішучий і заявив, що душею
і тілом стоїть за переворот і враз мов-би зайняв становище
приділеного до мене аташе. Зпочатку я до нього ставився з недовірям,
потім упевнився, що він тип щирого і доброго німецького юнкра.
Незадовго до назначеного для перевороту дня, Альвенслєбен
повідомив мене, що в урядових колах помічається деякий неспокій;
можливо, що там дещо довідались і можуть мене заарештувати. Тоді
я переселився в мешкання свого старого товариша по полку Б., який
мешкав в окремому будинку, ні в яких політичних справах участи не
приймав і був поза всякими підозріннями. Тепер я жалкую, що
скористався гостинностю свого старого однополчанина, бо тепер, після
повалена Гетьманства, нова влада мститься за мене на Б., його
заарештовано і замкнено до вязниці. Чув я, що його обвинувачують
в участи в перевороті і в політиці мого уряду, але в цьому немає й тіні
правди, бо за часи моєї влади Б. ніякого політичного значіння не мав;
вязали мене з ним тільки старі товариські відносини. В питаннях-же
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.81
політичних у мене з ним було дуже мало спільного. Він належав до
людей крайнього правого світогляду. Ми з ним взагалі дуже мало
розмовляли про державні справи. Але, що мене дивувало, так це те,
що, не дивлячись на свої крайні праві переконаня, він стояв за
досить радикальну земельну реформу.
24-го квітня у вечері відбулося моє побаченя з Генералом
Ґренером. В спільному засіданні приймали участь: Ґренер, Ярош,
Гассе з одного боку, я з другого, і тому що я невправно розмовляю по
німецькому, то були присутні перекладники. Ґренер почав з заяви,
що Німці не втручаються до наших внутрішніх справ, одначе, з огляду
на істнуючі відносини в краю і повну непрацездатність уряду Цент-
ральної Ради, вони тим намірам, які я збіраюся реалізувати,
співчувають, але перше ніж остаточно срої відносини до них
зясувати, прохають мене ознайомити їх точніще з програмою мого
майбутнього уряду. Я устно в кількох пунктах представив свій
політичний план. Представники німецького і командуваня внесли од
себе деякі додатки. Після цього вони представили мені проект умови
зі мною.
Цей проект складався з десяти пунктів. Я рішучо одхилив і
власноручно повикреслював з представленого мені тексту слідуючі
місця:
1.	Додаток до пункту 6-го, який встановлював тільки для
Німеччини і Австро-Угорщини монопольне право користання віль-
ною торговлею харчовими продуктами.
2.	Пункт 9-й, який зобовязував прийняти до викопаия вже
вироблені з Центральною Радою умови по фінансовим і валютним
питанням. Я побоювався взяти на плечі Гетьманського Уряду
зобовязаня недосвідченого фінансового відомства Центральної Ради.
3.	Останній абзац, який зобовязував віддати па кілька років
Німеччині і Австро-Угорщині всю остачу харчового продукту і
сировців і дати для тих держав виключні митні льготи.
По деякій словесній боротьбі Німці уступили і од згаданих
пунктів відмовилися. Після цього проект умови зі мною виглядав так:
Першим пунктом підтверджувалось визнання пактів Берестей-
ської Умови. Другий пункт говорив про те, що Центральна Рада роз-
пускається, Установчі Збори не скликаються, нові вибори до Законо-
давчих Установ відбудуться не раніш повного заспокоєня краю і
срок їх скликаня встановлятиметься по згоді з Німецьким Комаиду-
ваням. Третій пункт установляв, що розміри українських військо-
6
82
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
вих формуваннь і способи їх використовувана мають бути установ-
лені по згоді з Німецьким Командуваням. Четвертий пункт говорив
про негайну відбудову правильного судового апарату і обмежував
компетенцію німецьких військових судів тільки тими злочинами, що
були поповнені проти німецького війська. Пятий пункт зобовязував
привести до порядку весь адміністративний апарат, очистити його від
невідповідних по культурному і моральному рівню елементів, також
розпустити земельні і инші революцийного походженя комітети.
Шостий пункт установлював зобовязаня що до задоволеня потреб
німецького війська. Сьомий говорив про відновлена вільної для всіх
торговлі харчовими припасами і підкреслював збережена для Союз-
них Держав льгот, встановлених Берестейською Умовою. Восьмий
пункт заявляв про відновлена власносте, збережена до певної норми
великих господарств в цілях забезпечена експортної здатносте хлібо-
робства, парцеляцію великих, вище встановленої майбутнім земель-
ним законом норми, маєтків, передачу землі селянам за викуп.
Останній пункт декларував принципову згоду повернути Німеччині
видатки на військову допомогу Україні.
Я прохав перекласти всі ці пункти і прислати переклад мені до
дому на остаточне вирішена. Ґренер погодився.
На мене цей Генерал зробив дуже гарне вражіння. Спокійний,
урівноважений, прямий, без бажання безсовістно експлуатувати
наше скрутне становище і урвати все, що вдумається. На прикінці
Ґренер підкреслив, що я можу рахувати на їх допомогу по відбудові
порядку і на їх підтримку тільки після того, як своїми власними
засобами захоплю владу. До того-ж моменту німецьке військо буде
нейтральне, але значних вуличних розрухів не допустить. Тому радив
він мені як найкраще обдумати всі мої заходи що до захоплена
урядових ійституцій. Він весь час повторював, що вони до наших
внутрішніх справ не втручаються. На цьому наші переговори
закінчилися.
Після розмови з Генералом Ґренером пізно вночі я повернувся
до дому і став в думках перевіряти степінь підготовлености своєї
справи. Мене турбувала відсутність біля мене досвідчених людей,
здібних обняти міністерські посади. Намічений на посаду голови
ради міністрів — Микола Миколаєвич Устимович був відданий нашій
справі і був мені особисто симпатичною людиною, але я бачив, що для
цієї ролі він не підходив. Підходящої людини я в Київі не бачив.
Рішив взяти Устимовича на короткий час з тим, щоби знайти иншого,
коли можна буде вже лєїально працювати і вибірати людей не з
ВЩ ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
83
вузького кола конспіративної організації. Опріч того далеко не всі
портфелі були розпреділені навіть тимчасово. Це мене дуже непокої-
ло. Не мав я ще начальника дня свого штабу. Не було також ні
військового міністра, ні міністра хліборобства. Події йшли дуже
швидким ходом, за кілька днів я мав обняти владу, а людей для
веденя головніщих справ урядових я ще не мав. Я пригадав собі
Генерал - майора Дашкевича - Горбатського, що командував 24-ю
дивізією в 1-му армейському корпусі. Особисто я його знав мало, але
в корпусі, памятаю, його хвалили, як видатного і рішучого
командіра полку. Він був офіцером Генерального штабу. Я запросив
його до себе і призначив начальником свого штабу.
Того-ж дня я познайомився з Олександром Олександровичем
Палтовим. Обдумуючи свою першу відозву до населеня, яку необхідно
буде випустити в день перевороту, я хотів порадитись з юристом і про
це сказав Ґіжицькому. Він привів до мене Палтова. Я розповів
Палтову про наші плани і про ті цілі, які майбутній уряд собі ставить.
Палтов з моїх слів записав головні точки відозви, а через півтори
години приніс вже готову Грамоту, яка після кількох редакцийних
виправок і була оповіщена в- день проголошеня Гетьманства. Палтов
зробив на мене вражіння дуже освіченої і здібної людини, яких як
раз тоді мені було потрібно. Він виявив повну охоту працювати далі,
не ставлячи при тім ніяких своїх політичних умов. Вже після
перевороту він був призначений товаришем міністра закордонних
справ і на цій посаді працював весь час Гетьманства, вийшовши до
димісії за місяць перед перемогою повстання.
Потім я часто чув докори за те, що наблизив до себе Палтова.
Оповідали, що у нього були якісь грошеві непорозуміння за часів
його дореволюцийної служби, що він ніби був під судом. Може цьому
й правда, але по справедливости мушу, сказати, що за часів
Гетьманства Палтов честно і енергійно працював для добра
Української Держави. Це була людина видатна по розуму, по
здатности до праці і по всебічній своїй освіті. Звичайно до пізньої
ночі він бував на засіданнях ради міністрів, що відбувалися в
Гетьманському Двірці, а о восьмій рано він вже приходив з
приготованими до підпису паперами. Він дійсно працював над
утвореням Української Держави не страха ради, а по совісти. Ніякої
затаєної думки у нього не було, він брав питання завжди сміливо і
широко, не звужував його і не боявся новаторства, коли це було
доцільно. У нього був широкий, але при тім державний розмах, якого
на жаль багатьом нашим діячам бракувало;

84
УРИВОК ЗІ »ОПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Вся та толкучка, яка зпочатку була в моному мешканню на
Хрещатику перенеслася тепер до мешкання Б. З ранку до вечера
повно там було військових, ріжних діячів, що одержували якесь
призначеня, або чекали на нього. Все це здебільшого була молодь,
або люде, які ніякими инпіими достоїнствами не відзначалися опріч
одного: моторности. В переходові моменти революції такі люде
завжди являються першими, поспішаючи захопити пости, яких в
нормальних умовах вони ніколи осягнути не могли-би. Я був в
страшенно тяжкому становищі, шукаючи підходящих людей для
відповідних постів в майбутньому уряді, бо до перевороту і аж
поки нова влада сяк так не підобрала віжки в свої руки, всі старі
значніщі організації і видатніщі особи сиділи по своїх норах і не
хотіли заанГажовувати себе в непевне діло. Особливо-ж важко було
підшукати міністра хліборобства, бо всі пропоновані кандидати або
не підходили зовсім для наміченої мною аграрної політики, або-ж,
як по своїм поглядам здавалися вони мені підходящими, то не хотіли
ризикувати, хотіли вичекати і подивитись, що ще з цього всього
вийде.
Я вже згадав, що милий господар теперішнього мого притулку
Б. в наші справи зовсім не втручався. Одначе одного разу, після
того як всі мої заходи розшукати підходящого міністра хліборобства
не дали бажаних наслідків, я запитав Б., чи не міг-би він кого-небудь
мені порадити. Він відповів, що подумає і через якийсь час запро-
понував кандидатуру Значко-Боровського. Мене познайомили з ним.
Як людина він справив на мене цілком добре вражіння, але по своїм
поглядам на аграрне питання виявився для нас цілком непідходящим.
У вечері того-ж дня в моїм новім помешкаиі відбулося останнє
підготовче засідання, на яке були покликані люде, без котрих обій-
тися не можна було і з котрих більшість з конспіративних причин
до того моменту в конкретну ціль всіх наших заходів втаємничена
не була. Навіть сам Микола Миколаєвйч Устимович не знав, що
справа йде про проголошена Гетьманства і розпуск Центральної Ради..
Він все ще думав, що справа йде'Тільки про новий склад міністерства.
Більшість присутніх також не догадувалась, що їх покликано до
участи в рішучих кроках. Коли наша конкретна ціль була вияснена,
дехто в першій хвилині виявив нерішучість, хитання, але швидко
хитання відпадали і присутні становились прихильниками наміче-
ного плану.
Все вже було готове для перевороту. Було сформовано охотни-
цький полк переважно з офіцерів; у всі українські частини було-
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.
85
послано агітаторів. Полковники: Глинський, Олександр Сахно-
Устимович і підполковник Бєнєцький керували окремими відділами
для захопленії інституцій. Зброї було досить. Я прохав Альвенс-
лебена довідатись, яке в останній хвилині буде становище Німців.
Німці обіцяли підтримувати дружній нейтралітет. Цього вистачало,
тим більше, що в обороні уряду ніхто не Думав виступати.
Головою хліборобського в’їзду було намічено Вороновича. Хлі-
бороби масами зїздились до Київа на зїзд1 з усіх місць. На жаль
повної єдности між ними не було. З загальної маси виділилась
найбільш національно настроєна частина полтавців — »Партія
Хліборобів-Демократів*, яка з національних і тактичних мотивів все
ще шукала компромісу з Центральною Радою,. Цю їхню компромісову
тактику я вважав хибною і тому мусів в своїй акції опертися
виключно на переіменований в »Союз Хліборобів*, »Союз Землевлас-
ників*, хоч я й симпатизував більше національним і соціальним
ідеям »Хліборобів-Демократів*.
Загальне число делегатів обох зїздів обчислялося в 6 до 7 тисяч;
переважаюча більшість — селяне. »Хлібороби-Демократи« складали
шосту, або сьому частину. Якогось розходженя між. дрібними і вели-
кими землевласниками не помітно було, Всі були обєднані ідеєю
•оборони права власности і порятунку краю від анархії. Мені довелося
розмовляти з селянами, які мали по півтори, дві десятини і всі
вони свідомо йшли проти Центральної Ради, в оборну своїх прав
власности. Ця повна однодушність великих панів з малоземельним
-селянином була результатом 3-го універсалу з його соціялізацією.
26-го або 27-го квітня я поїхав у вечері в »Союз Хліборобів*
на засідання. Ціла вулиця перед будинком, де містився Союз, була
повна селян — представників хліборобських організацій — що прибу-
вали з потягів, реєструвались в Союзі і відсіль розпреділялись по
приготованих мешканнях. Те, що потім писалося і говорилося людь-
ми вороже настроєними до хліборобського руху, ніби весь цей зїзд
був штучною інсценіровкою, було неправдою. Треба було тільки
бачити цей натовп. дядьків в сіряках, уважно поставитись до їх
настрою, прислухатись до їх розмов, щоби зрозуміти, що це був
природний щирий протест дрібного земельного власника проти того
наглого порушеня його права власности, яке вчинила йому рево-
люція. Дрібний і великий власник обєднались спільностю недолі,
яка їх однаково спіткала.
86 УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ» ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Тоді в »Союзі« було намічено, що зїзд продовжиться два дні
і що проголошеня гетьманської влади відбудеться при кінці другого
дня. В дійсности вийшло инакше, як про це буде мова далі.
В той-же час мав зібратися окремий зїзд »Хліборобів-Демо-
кратів«. Я вже згадував, що »Союз Хліборобів Власників» зпочатку
був захоплений виступом »Хліборобів-Демократів« проти Централь-
ної Ради, але пізніщі переговори про злуку цих двох організацій
не дали позитивних наслідків. Через хибну політику »Союза Хлібо-
робів Власників» два хліборобські зїзди не злилися в один. Але
загалом на обох цих зїздах були заступлені міліони наших хліборобів,
що творять той хребет національного організму, який один тільки
й може надати безформенній етнографічній масі форми державної
організації. В цій частині населеня — вся міпь нації і вона власне
була представлена на цих зїздах.
З 28-го квітня моя особиста робота обірвалась. Все вже було
намічено, завдання розпреділені, потрібні на перший мент розпоря-
дженя зроблені. Приходилося тільки спокійно чекати вислідів хлі-
боробських нарад Я далі мешкав в родині Б. Дружина Б. Єлена
Миколаївна була завзятою прихильницею старого режиму. Мабуть
я з своїми осавулами і близчими помічниками, з котрих дехто
мусів безотлучно залишатись при мені, не був дуже приємним
гостем для господині там більше, що разом з нами в цей ста-
росвітський дім вривалася відновлена українська стихія. Молоді,
гарячі голови з мого оточеня не завжди вміли стримувати себе і
рахуватись з настроєм господині, починали з нею спори і часом
дратували нашу милу господиню всякими дотепами на зразок того,
наприклад, що Володимир Святий, як Українець, голив бороду,
яку йому пізніще на іконах було прироблено в угоду великору-
ським впливам . . . Бідна наша господиня тільки кривилася, але
нас терпіла і свою увагу до наших потреб ще збільшувала.
28-го квітня після обіду я замінив свою звичайну військову
черкеску на цивільне вбрання, упередив ординарця, що повернуся
години через півтори, щоб мене не шукали, вийшов з дому і
візником поїхав до скверу, де стоїть памятник Святому Воло-
димирові. Мені хотілося на самоті обдумати те велике діло, що
я звалював тепер на свої плечі; мені хотілося розібратися в своїх
власних думках і намірах. Я почував, що переживаю дуже важні
моменти свого життя; усвідомлював собі, що поки це все схоже
ВІД ПОЧАТКУ 1018-ГО В. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА.87
на якийсь кавалерійський рейд і я переживаю тільки цікаві по-
чуття риску, але потім мусить початись зовсім пише, инша праця
і инші переживання. Колосальна відповідальність ляже на мене
і я вже змушений буду забути про особисте життя і особисті
інтереси. Я наблизився до памятника і сів на лавку близько від
нього. Народу майже не було. Тихий світлий весняний день нага-
дував про народженя нового життя. Переді мною чудово вима-
льовувався наш Дніпро, свідок не таких ще переворотів! Поза
Дніпром розгорталася безмірна далечінь рідної мені Чернігівщини.
Я довго, довго сидів, милувався краєвидом, образи минулого мого
краю один за другим виникали перед моїми очима; я намагався
уявити собі його будуччину. Я відчував, що починаю якусь нову
сторінку в історії мого народу і хотілося усвідомити собі всі об-
ставини цього початку. »Хай буде, що буде, а йти на це діло
я мушу. Потраплю врятувати мій край ;— буду щастливий, не
здолаю цього зробити — буду мати чисту совість, бо не маю я
особистих цілей«. Особистих цілей я не мав, або, краще сказати,
я усвідомлював собі ясно, що почуття дрібного самолюбного задо-
волена не окупило-би тих жертв і тих трудів, які од мене буде
вимагати моє нове становище.
Коли я повернув до дому, Б. сказав мені, що заступник
убитого большовиками Митрополита Володимира, архієпископ Ни-
кодим, приїде у вечері. У вечері приїхав Никодим. Я його раніще
зовсім не знав, довго з ним розмовляв і втаємничив в план
перевороту. Піп мене благословив. Пізніще, на початку Гетьман-
ства, я мав нагоду часто з ним бачитись і жалкую, що на
Україні на чолі церкви був цей архипастйр, хоч він може й мав
всі високі монашеські чесноти. Можливо,, що коли-б був инший
архипастйр, більш здібний зрозуміти ту тяжку драму, яка в нашім
державнім і церковнім життю тоді відбувалася, то ми-б уникнули
багатьох помилок.
Весь вечір в мешканні Б. йшла напружена праця. Господарі
в наших справах ніякої участи не приймали, не виходили з зад-
ніх кімнат і в душі може вже й жалкували, що прийняли до себе
таких неспокійних гостей.
Дашкевич-Горбатський робив останні розпорядженя началь-
никам відділів, робилась остання коректа »Грамоти« до громадян
і козаків України. Обдумувалось питання про склад кабінету міні-
стрів. Закінчити цієї справи до моменту7 проголошеня Гетьманства
88
УРИВОК ЗІ «СПОМИНІВ* ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
так і не вдалося. Думали, думали і рішили, що буде призначений
тільки голова ради міністрів Мик. Мик. Устимович, а весь склад
міністрів буде оголошений пізніще. Пізно вночі було принесено
перші відбитки »Грамоти«. Я підписався »Павло Скоропадський
і ліг спати.
Настало 29-е квітня. Мене стомив водоворот людський, що
за останні дні все крутився біля мене. Мені хотілося довше за-
лишитися самому відпочити від людей, аби набратися сили; я
відчував, що пізніще вже не матиму часу на відпочинок, тому я
довше звичайного задержався в, своїй кімнаті.
Зїзд »Союза Хліборобів-Власниківв одчинився біля одинад-
цятої ранку. Було намічено, що 29-го квітня я ще не поїду на
зїзд, бо хотіли вияснити протягом першого дня наскільки всі ці
люде, що вперше зібралися на спільну нараду з ріжних закут-
ків України, дійсно готові до участи в перевороті. Він міг-би
відбутися і не так успішно, як на ділі це вийшло. Треба було
мати людей, на котрих можна було з певностю опертися.
Головою зборів був Воронович. Я залишався в помешкані Б.
раз-у-раз отримуючи точні інформації через своїх осавулів. Мені
доносили що велика саля київського цирку переповнена до краю.
Переважають прості селяне, дуже мало людей, одягнених в піджаки,
все більше в свитах. З початку вислухані доклади з місць, які
змальовували розпучливу картину повного хаосу, безправносте і
безвладности на місцях. Настрій все підвищується й підвищується,
критика поводженя уряду становиться все жорстокіща й жорстокіща.
Після докладів з місць починаються дебати. Всі промовці надзви-
чайно однодушно говорять про те, що далі так жити неможна, що
необхідно передати владу одній особі, яка мусить оборонити принцип
власносте і відновити правний лад. Зовсім не чути яких будь
дисонансових нот.
Тоді я рішив, що нема чого відкладати на завтра те, що можна
зробити сьогодня. До того-ж погляду пристав і Воронович. Я наказав
всім військовим організаціям, яких в сумі було кількасот люду, не
чекати ночі, як це було раніш намічено, а негайно приступити до
викопаня своїх завданнь, сам-же поїхав на зїзд з двома осавулами.
Ми увійшли через бічні двері до коридору. Всюди були розставлені
паші караули. Стаючи в коридорі я чув, як якийсь промовець казав:
«Нам потрібна для порятунку краю сильна влада, нам потрібний
диктатор, нам потрібний по старому звичаю Гетьмане. Загальним
співчуттям були зустрінуті ті слова... Я увійшов до салі і сів у
ВІД ПОЧАТКУ 1918-ГО Р. ДО ПРОГОЛОШЕНЯ ГЕТЬМАНСТВА. 89
маленьку бічну ложу. Наступний промовець говорив те саме, що й
попередній. Коли він назвав моє прізвище і сказав, що пропонує
мене проголосити Гетьманом, вся маса людська, що була на зборах,
як один підвелась і голосним криком почала Виявляти своє співчуття.
Такого однодушного підйому я не сподівався. Ця зустріч мене
глибоко зворушила. Я не належу до людей, котрих легко зворушити,
не почуваю в собі багато сентименталізму, але я бачив сльози на очах
простих людей, яких доля привчила не виявляти своїх почуваннь і
терпеливо переносити лихо. їх погляди, звернені до мене з надією, го-
ворили, що вони бачать в мені оборонця своїх прав і спаоителя од того
зла, яке принесла їм соціялістична революція. Я ніколи не забуду
цього менту.
Коли зібрання трохи заспокоїлось і настала тиша., я піднявся
на якесь вище місце і сказав кілька слів. Що саме я тоді сказав,
пригадати дословно не можу. Що заздалегоди я знав, що мені
доведеться промовляти і я готовив промову, але я не сподівався, що
проголошеня мене Гетьманом відбудеться саме цим способом, як це
відбулося В ДІЙСНОСТІ!. Я уявляв собі, що настрій буде більш діловито-
спокійний, що відбудеться .голосування, що перед тим доведеться
виступати з програмовою промовою. На ділі все відбулося при такому
підвищеному настрою, при якому всі умовноСти щезають. Я казав, що
владу' приймаю, що мені дорога Україна, що влад}' беру для того,
піоби допомогти змученому народові. На закінченя підкреслив, що в
хліборобах бачу головну силу України і що у них шукатиму я опертя
во всіх потрібних випадках. Після цього знов овації. Нарешті -хтось
крикнув: »Молебен на Софійській площі!« Пропозиція була зустрінута
голосними окликами згоди. Вирішено було йти всім зїздом на
Софійський майдан.
Перед молебнем я заїхав на своє помешканя. Тут зустріла мене
Влена Миколаївна Б., зворушуюче поблагословила і дала каблучку
од раки Великомучениці Варвари. Видко було, що воскресша в
Гетьманстві стара українська традиція порушила її обшеруський
консерватизм і недовірливе відношеня до сучасного українства. Після
того я поїхав до Софійського Собору, де мене зустріло духовенство.
Преосвященний Никодим поблагословив мене, а потім разом з
хрестним ходом я вийшов на майдан. Тут одправили молебен.
Преосвященний Никодим сказав дуже чуле слово. Хор співав: »Многая
літа Гетьману Всієї України*. Дзвони Святої Софії відгукувались
голосно на це торжество. Це були хвилини, яких забути не можна.
Скільки світлих, чистих надій, скільки бажання працювати! Я
•старався зовні не виявити тих сильних хвилювання, які в дійсности
і
»0
УРИВОК ЗІ >ОПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
переживав. Але я бачив задоволена в обличчях не тільки членів
хліборобського зїзду, але й у всіх, кого зустрічав на вулиці. Я мав
вражіння, що переміна влади, зроблена мною, зустрінута загалом з
задоволеним. Віра моя в успіх мого діла росла, я надіявся зробити
свойому краєві добро. Після молебну я повернув до дому.
Тим часом наші військові відділи виступили і почали займати
інституції згідно виробленому планові. Вони мали відзнаку: біла
перевязь на лівій руці і малинова на правій. Всі відомости збірались
у мене в помешканю. Роботою військових організацій керував їенерал
Дашкевич-Горбатський, в це діло я не мішався» Біля Центральної
Ради охорона Ради, яку несли Галичане-Січовики, убила трьох моїх
офіцерів. Це були одинокі жертви перевороту. В других пунктах
ніде опору не було зроблено. Мені здавалося, що військові відділи
працюють не досить енерїійно. Надходив вечір, а ще далеко не все було
в наших руках. Німці трималися нейтрально, але очевидно готові
були-б вмішатися, коли-б на вулицях виникли більші розрухи. Це,
мабуть, також до певної міри паралізувало прихильників старого
уряду, бо який не був анемічний і осоружний уряд Центральної
Ради, а всетаки трудно якось уявити собі, щоби ці люде абсолютно
таки не мали охоти за свою владу поборотись. Центральна Рада ще
засідала в той час, коли ми служили біля Святої Софії молебен, од-
наче з наближеним нашого військового відділу члени її самі ро-
зійшлися.
До вечера були захоплені тільки другорядні урядові установи,
головні-ж залишались ще в руках аїентів старої влади. Пізніще діло
пішло більш швидким темпом. Я був заклопотаний иншими справами
і не простежив всіх дрібніщих подій цього дня. Памятаю, що у вечері,
години біля 8-ої, прийшов до мене начальник Січовиків, що охороняли
Центральну Раду, Коновалець. Я його прийняв. Він хотів знати, чи
я будуватиму Українську Державу. Я відповів, що для того самого й
беру владу на себе і поставив йому вимогу, або перейти на мій бік,
або роззброїтись. Коновалець відповів, що нічого не має проти того,
щоби служити Гетьману, але за своїх Січовиків може відповісти
тільки переговоривши з ними. Він пішов од мене, а потім я довідався,
що люде його частиною розійшлися, частиною замкнулися в казармі.
Одначе того дня і пізніще вони вже більше не виступали проти мене.
Мені шкода, що з цим військовим відділом, при однаковосте наших
тодішніх цілей, мені не вдалось, ізза метушні, дійти до повного по-
розуміння. Треба одначе зазначити, що руїнницькі елементе весь
час намагалися нас роз'єднувати.
ВІД ПОЧАТКУ 1018-ГО В. ДО ПРОГОЛОШЕВЯ ГЕТЬМАНСТВА.
91
Вже у вечері першого-ж дня проголошеня Гетьманства почалась
моя напружена горячкова праця, почався ряд подій, що швидким
темпом приходили одна за другою. Кількість люду, що хотіла
працювати зі мною швидко збільшувалась. Багато прийшло в перший-
же вечір таких, що ще за день перед тим обминали нас десятою
вулицею. Настала ніч. В наших руках не було ще важніщих урядових
інституцій. Альвенслєбен переказав мені, що німецьке командуваня
починає якось більш песимістично задивлятися на нашу справу і
буде рахувати справу програною, коли ми не захопимо до ранку
головніших міністерств і державного банку. Я дав наказ, зібрати все,
що можна, і захопити обовязково участок в Липках, військове
міністертво, міністертво внутрішніх справ і державний банк. Біля
другої години вночі це було зроблено. В той-же час було одержано
відомости, що виконувавший обовязки військового міністра Генерал
Греков кудись зник, а що начальник Генерального штабу полковник
Сливинський заявив, що переходе на мій бік. Кінний відділ
Центральної Ради з полковником Аркасом на чолі також заявив, що
переходить на мій бік.
Як тільки була одержана звістка, що бувший будинок Генерал-
губернатора захоплено, я рішив туди негайно переїхати. За кілька
хвилин повний віри і охоти до праці я входив в дім, в якому провів
потім вісім місяців тяжкої муки. Зі мною було ЧОЛОВІК 10—15, вся
решта була розіслана на зміцненя відділів, що обсаджували ріжні
інституції. Я оглядав частину будинку, щоби рішити, як наМ всім
розташуватись на першу ніч, коли до мене зявився Демченко з
кількома членами Протофіса, пропонувати мені прийняти зложений
ними кабінет міністрів. Я прийняв од них заяву на папері, але був
такий перетомлений, що, не роздивляючись її, ліг в якійсь хаті і
заснув. За яку небудь годину мене збудив 3., докладаючи, що чутно
часту стрілянину на Банковській вулиці, що у нас всього залишилося
пять чоловік охорони і що оставатись тут небезпечно, бо нас можуть
захопити; Я не хотів поквдади цього дому, рахуючи, що це було-б
ознакою невдачі; відповів 3., що нікуди звідци не піду, наказав
приймати міри, які знайде потрібними і мене більше не будити.
Трівога показалася даремною. Я заснув і що далі було в точности не
знаю. Памятаю, що потім мені було доложено, що Василь Устимович
зібрав кількох офіцерів і заарештував караул при державному
банкові і таким чином ліквідував останню позицію старого уряду
в Липках.
02
УРИВОК ЗІ »ОПОМИНІВ« ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО:
Я прокинувся другого дня пізно, біля 9-ої години ранку, одягся
і вийшов до їдальні. Я не вірив своїм очам. За ніч все було приведено
до повного порядку. Все прибрано, вичищено, набраний повний штат
людей, люде розставлені по своїх місцях. Чайний стіл був гарно
сервірований. До мене підійшов полковник Богданович і доложив,
що все готове і чи не маю я яких наказів по господарчій частині. За
ніч, як я довідався, всі посади по гетьманському двору вже були
розпреділепі участниками перевороту, так що мені залишалось тільки
їх передивитись і затвердити.
В великій прийомній салі Гетьманського будинку було вже
повно всяких депутацій і ріжних прохачів. Духовенство, селяне
хлібороби, громадські діячі, Генерали, офіцери і инпгі чекали на
прийом.
Так почався перший день мого гетьманування.
Багато людей критикують мій крок і злим оком дивляться на
возстановленя Гетьманства. Зовсім зрозуміло, чому так відносяться
до цього факту вороги української державносте. Оправдувати
возстановленя і зміцненя державної української традиції не можуть
ці, що хочуть, аби не було української держави. Відповідати їм на
роблені мені закиди — безцільно. Але тим, що звуть себе Українцями,
мені хочеться поки що сказати лиш одно: памятайте, що коли-б не
було мого виступу, Німці, кілька тижнів пізніще, завели-б на Україні
звичайне Генерал-губернаторство. Воно було-б оперте на загальних
основах окупації і нічого спільного з українством воно, розуміється,
не мало-б. Тим самим не було-б Української Держави, яка реально
появилась на світовій арені хоч в цьому короткому періоді
Гетьманства. А це значить, що ідея української державносте в очах
чужих і своїх здавалась-би й досі нездійснимою утопією. Від часів
Гетьманства 1918 р. державність українська стала фактом, з яким
світ вже рахувався і буде рахуватись. Тепер тільки від нас самих,
Українців, залежать докази, що факт цей здатний до життя.
Писано ІП-У 1919 року в Лозанні.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
93
Вячеслав Липинський.
ЛИСТИ ДО БРМТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
IV.
Про політику,
як умілість вибору такого методу здобування та організації влади і
організації громадянства, який-би уможливив будову і збережена
окремої Держави на Українській Землі і забезпечив істнування та
розвиток Української Нації.
ЗапаЬіІез іесіі Бенз паііопез.
Ця частина моїх «Листів» єсть продовженим і закінченим попередньої. Пер-
вісно я мав намір дати тут нарис «динаміки иації«, розуміючи під динамікою
науку про порушуючі сили і про форми руху. Але ця тема сказалась заширокою
і мій нарис розрісся так, що прийшлось-би виділити його в окрему працю. І об-
ставини мого особистого життя, і дорожнеча друку, не дають мені змоги викінчити
та видати цю працю. Тому я вибрав з неї тільки те, що має звязок з практичними
питаннями нашої державно-національної політики. Иншими словами, з мого чисто
теоретичного нарису «динаміки нації» я вибрав і подав тут в скороченю лише ці
частини, що стоять в звязку з динамікою нації недержавної і що можуть інтересу-
вати політиків-практиків такої нації.
Політика, як умілість (штука) використовувана порушуючих громадських
сил'і вибору тих чи инших методів руху, стоїть в найтісніщім .звязку з динамікою,
як наукою про порушуючі сили і про форми руху. Взаємовідносини між ними
можиа-б означити так, як відносини наук прикладних до наук загальних. Власне
в такому вузчому розумінню, приложеному до практичних завдаинь нашої україн-
ської політики, представлені тут чисто теоретичні питання. В оцій моїй спробі
представлена цих теоретичних питаннь довелось мені, ще більше ніж в попередніх
«Листах», розбивати цілість і жертвувати інтересами слова (стилю, архітектоніки,
літературности) для інтересів думки. Співпраці уважного читача залишаю по-
вязаня цих окремих розділів в одну цілість.
29. В попередніх »Листах« я поділився з читачем своїми
спостереженими над ріжними методами проводу і організації
громадського життя в його вже завершених (відомих нам з минувшини
і сучасності!) формах. Але дати навіть вірний діяґноз — ще не
значить вилічити. Навіть наближене до правди розуміння явищ
громадського життя — не рівнозначне громадській творчости. Инша
річ: аналізувати минуле та сучасне — инша річ: творити будуче.
94
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
На цій ріжшщі основано звістне окресленя політики не тільки як
науки, а як і умілости, як штуки: як науки про те, що вже було, або
те, що вже єсть, — і як умілости творити те, що має бути; иншими
словами: як умілости здійснювати в будуччині зусиллям свідомої волі
певні хотіння стихийні і осягати певні цілі на певнім данім ґрунті.
Ми свідомо хочемо здійснити наше спільне українське під-
свідоме національно-державницьке хотіння. Ми шукаємо раціональ-
ного, лоґічно найкращого, методу для здійснена ваших хотіннь
ірраціональних, тоб-то хотіннь стихийних, нами одідичених, виплива-
ючих з почуття та вродженого інстинкту, а не з лойчних, розумових
доказів. Власне оце шукання раціональних методів здійснена
хотіннь ірраціональних, не дозволяє нам обмежитись одною лише
політичною наукою, а вимагає від нас ще й знання політичної
умілости, політичної штуки.
Два основні питання зустрічаємо ми на її порозі. Перше: чи вже
єсть, чи вже історично витворились, такі активні Українці, які
цілим своїм єством (своїм інстинктом і своїми життєвими потребами)
хочуть здобути собі на своїй Землі серед свого громадянства таку
владу, таку силу політичну, щоб при її помочі збудувати свою власну
окрему Українську Державу і тим забезпечити істнування та розвиток
своєї нації? Коли-б таких Українців не було, всі українські
теоретичні праці з обсягу політичної умілости (отже в тім числі і ці
мої »Листи«) були-б практично безвартістні, бо даремно шукати
методів здійсненя того, чого ніхто не хоче. Сотворити-ж стихийні
вроджені хотіння словом і лоґікою — намагатись творити історію
взад, а не вперед — розуміється неможливо. Я вірю, що такі Українці
єсть і що з часом їх буде чим раз більше.
Про це питання буде ширше мова в шипім місці. Але й тут, і найчастіше,
треба усвідомлювати це, що неусвідомлене, викликає тільки безцільну полеміку
Українців між собою. Ненавидіти місцевих »Москалів«, чи »Ляхів«, чи »панів«,
чи їх всіх вмісті, зовсім не значить хотіти мати на своїй землі свою власну Україн-
ську Державу. Українські ненавистники своїх »Москалів« вкінці завжди допо-
магали до будови па Україні Польщи. Ненавистники своїх »Поляків« — завжди
опинялись у Все-Росії. Ненавистники своїх »нанів« в протязі цілої нашої історії
були по своїм стихійним хотінням найбільше придатним матеріялом для всіх,
хто хотів нищити Українську Державу. Врешті ненавистники у відношеню до
всіх, крім своєї особи, завжди репрезентували на Україні найбільше дику полі-
тичну анархію, яка підрізувала в корінні всі українські державницькі змагання.
Неґативні стихийні хотіння історично присущі (завдяки нашому недержав-
ному колоніальному істнуванню) більшости тих, що звуть себе »Українцями«,
не мають абсолютно нічого спільного а українськими стихийпими хотіннями
позитивними, опертими на любови до своєї землі і потребі знайти одну
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
95
спільну політичну та національну мову зо всіма її мешканцями. Тільки на таких
позитивних хотіннях може бути збудована Українська Держава і тільки люде,
посідаючі такі позитивні хотіння, можуть що до вибору методів її будови між собою
порозумітись.
Зачатки своєї державности ми оце знов втратили тому, що провід в су-
часнім іс,відомім українстві» належав власне ненавистникам. Вони України, як
цілости, зо всіми її мешканцями, не любили; спільної політичної мови між
собою не шукали, і державу українську приймали постільки, поскільки вона
випадково йшла по лінії котроїсь з їхніх зненавистей до своїх-же власних земляків.
Держава, якої завданням було-б допомагати мешканцям даної землі вирізувати
себе взаємно — розуміється неможлива. Отже як найвірніще опреділеня характеру
стихийних хотіннь ріжних українських громадських типів, а якими мав діло
українська політика, єсть першою умовою її успішності!.
Друге: в якій мірі політична діяльність людей залежить од їх
свобідної волі, і в якій мірі вона єсть результатом предопреділених і
фатальних соціяльних законів, сильніщих ніж свобідна воля? Ясно,
що про свідомий вибір того чи иишого методу політичної творчости
можна говорити тільки тоді, коли прийняти факт істнування свідомої
і свобідної волі поруч хотіннь вроджених, предопреділених, сти-
хийних. Бо коли признати, що на політичну діяльність людей не має
ніякого впливу їх свобідна воля, то питання вибору, а з ним і всі
проблеми політичної умілости, одпадають самі собою.
Розуміється ’ мова тут йде не про метафізичне розвязуваня
неможливого до розвязаня проблему вільної волі. У відноіпеню до
політичної умілости вистане усвідомити собі з цього проблему тільки
два доступні обсервації факти.
Перший: — кожна людина в кожнім положеню, вимагаючім
рішеня, має завжди вибір рііпеня і при тім вибір цей залежить
вповні од її свідомої волі: залежить од того, якому з борючихся
внутрі при такому вирішуваню стихийних, імпульсивних хотіннь
людина силою своєї свідомої волі забезпечить перемогу. Очевидно, що
чим свобідна свідома воля слабша, тим роля імпульсивних стихийних
хотіннь (а з ними і »предопреділених соціяльних законів») в життю
даної людини (чи нації) сильніща, і навпаки.
Другий факт: найвищі форми людської духової і матеріальної
культури були сотворені людьми (і націями), які вірили в істнування
свобідної волі і які свідомо вивірили між тим, що вони вважали злом,
і тим, що в їх розумінню було добром.
Політики, які хочуть творити кращі в їх розумінню форми
політичного життя для своєї нації, мусять бути волюнтаристами:
мусять визнавати і здійснювати в своїх ділах принцип свобідної волі.
Є6
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Всякий соціяльний фаталізм єсть тільки проявом слабости волі. Крім
того — раз прийнятий — він ще й сам по собі ослаблює волю, а з нею
нищить в корінні і саму політичну творчість.
Це здавалось-би чисто теоретичне питання має для нас Українців величезну
практичну вагу. Бо иамятаймо що браком волюнтаризму і поширеним соціального
фаталізму в політичнім думаню української провідної верстви пояснюється в ве-
ликій мірі її нездатність до самовиховуваня, до самодосконаленя, до свідомого
вибору методів політичної творчости і в результаті її нездатність до проводу і
організації своєї нації, а значить і нездатність нації до окремого індивідуального
життя.
Навіщо має ця провідна верства зусиллям свобідної волі поборювати в собі
свою недисциплінованість, свій егоцентризм, свою зненависть до собі подібних, своє
руїнництво, свою брехливість, своє інтриганство, свою демагогію, своє зрадництво
— навіщо має вона сушити собі голову над ріжницями напр. між республикою
і монархією, над демократією і педемократією — коли «український народ має
прекрасну мову, чудову пісню, багату територію і сорок міліонів®, які, при не-
минучій перемозі світової демократії, автоматично витворять українську
націю і дадуть їй власну державу. Навіщо в початках російської революції було
робити свідоме і тяжке зусилля в напрямі наприклад сотвореня власної україн-
ської армії, і по що було притягати до державної праці здатних до цього діла
людей, коли «упадок царської влади« і «перемога російської демократій мали
автоматично принести «визволеня всім поневоленим націям®. Навіщо за
часів Гетьманства було думати про те, чи втягнена (в початках хоч-би і часткове)
в сферу українського життя представників місцевої державної історичної традиції,
місцевої економічної продукції і місцевої державної фаховости (тоб-то як раз
всього того, що найбільше «демократичній® Україні бракувало) користне для
України чи ні; — по що зусиллям свідомої і свобідної волі було обмежити хоч
трохи своє зажерливе бажання влади і задовольнятись посадою головного редактора
замість головнокомандуючого армією — коли, по фатальним законам соціалістичної
науки, мала тепер настати скрізь влада «трудового народу® і тому можна було
сміло дати повну свободу своїй стихийній заздрости та зпенависти до багатших
і до більше в державних справах досвідних «дворян, Генералів, поміщиків і фабри-
кантів®. Навіщо тепер рятувати рештки конаючої України і робити зусилля в
напрямі перевірки дотеперішніх політичних методів, що привели до катастрофи;
по що хоч тепер почати відноситись поважно і свідомо до кожного свого вчинку
в письмі, в слові і в ділі — памятаючи що кожний з цих вчинків має свої наслідки
для буття цілої нації — коли большовики однаково «мусять упасти® і треба тільки
хитро та тайком од инших вгадати, хто «мусить прийти® на їх місце — а «вга-
давши®, далі «своєму нраву не препятствовать® . . .
Не тільки сучасна демократична інтелігенція українська, але й всі инші
(в тім числі і найбільше державно здатні) верстви українські хворі на брак
волюнтаризму, заражені Ганґреною — ослаблючого і так вже слабу од природи
українську волю — соціяльного фаталізму. Навіщо самому ставати — думають вони
— українським державником ; по що самому, своєю свобідною волею і своєю
власного силою, робити тяжке зусилля в боротьбі з деструктивним і анти-державним
українським руїнником; навіщо стягати на себе всю його зненависть і всі його
обвинуваченя в «кровопийствів, «карательстві®, «поміщицтві®, «куркульстві®, «не-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
97
україпськости», »чужинстві«; по що самому лізти в це кодло, що кишить зне-
навистю, продажиостю, рабською заздростю та зрадництвом і самому власними
руками вичищати віками політично загажену українську хату. — коли, на основі
простого фатального соціального закону більшої фізичної сили, можна покликати
до цієї неприємної державної роботи па Україні Москву або Польщу і себе, без
всякого зусилля, до їх перемоги і до автоматичного винищуваня української
анархії пристосувати.*) Розум, совість і свобідна, керуюча свідомим вибором, воля
кажуть: не робіть цього, бо це безчестно і безцільно; беріться самі до тяжкої
державної праці, творіть самі свою власну державу на Україні, бо це ваш
обовязок, бо, не виконуючи його, в неробстві і лінивстві зогниєте, і як не дітей то
внуків ваших знов виріже українська анархія, яку Москва і Польща можуть
силою на час приборкати, але якої винищити з корінням вони не в силі. Власне
слабість волі і гниле сковзання без всякого зусилля по лінії найменшого
опору, за стихийним імпульсивним хотінням якого-б то не було, аби тільки
»ладу«, не дає послухати нашим державно-творчим верствам цього голосу
совісти, чести і розуму. Так само, як така-ж слабість волі не дає послухати
такого самого голосу і українській демократичній інтелігенції, не дає їй обмежити
свого розперезаного бажання влади і дозволяє їй, як тому зґедзившомуся бикові,
гасати по лінії своїх стихийних імпульсивних хотіннь зненависти, страху і
заздростн, по лінії найменшого опору.
Коли Україна і на далі матиме таку безвольну провідну верству; — коли
одна, консервативна, частина цієї верстви не зуміє своєю свобідною волею свої
стихийні, здержуючі і організаторські, інстинкти в собі в українськім напрямі
розвинути, а друга — поступова і революцийна — не зуміє такою-ж свобідною
волею свої рухові і руїнницькі стихнйні хотіння обмежити — то можна з певностю
сказати, що ані держави, ані нації української ніколи не буде. Будуть, як і досі,
міліони співаючих, плачучих та взаємно себе вирізуючих пристрастних і
безвольних українських тубольців, якими правитимуть нації волеві, тоб-то
посідаючі провідні верстви з сильно розвиненим волюнтаризмом, з умінням ор-
ганізувати себе і керувати своїми хотіннями, почуттями та пристрастями.
Але людина не може вибірати собі місця і часу свого уродженя.
Приходячи на світ, ми вже застаєм в тому місці і часі, в яких ми
уродились, таку чи иншу мову, територію, державно-політичний
систем, таку чи иншу степінь розвитку духової і матеріяльної
культури, таке чи инше перемішаня ріжних рас, і врешті одідичуєм по
своїх предках такі чи инші вроджені нам прикмети, в тім числі такі
чи инші стихийні імпульсивні хотіння. Коротко кажучи: ми застаєм
таку чи иншу статику громадського життя. І всі ці вже сотворені,
вже стабілізовані факти громадського життя — з хвилиною, коли ми
*) Москва + українські москвофіли, або Польща + українські полонофіли
будуть завжди сильніщі від самих «свідомих Українців», як що останні будуть в
своїй більшости репрезентувати місцеву політичну та соціяльну анархію і будуть
уміти тільки ненавидіти своїх «москвофільських» і «полонофільських» земляків, не
бажаючи і не уміючи політично порозумітись з ними во імя любови до спільної
Землі і спільної оборони її потреб.
7
8Є
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
починаємо самі на одідиченому нами ґрунті творити — можуть улег-
чувати або утрудняти нам нашу власну, керовану нашою свобідною
волею, громадську творчість.
Силою інерції статика громадського життя — тоб-то абсо-
лютно справедлива сума результатів попередньої свобідної творчости
предків наших, їх добрих та їх злих діл — впливає на динаміку
громадського життя, отже на нашу творчість, на те, що в даний момент
нашим власним зусиллям здійснюється. І не рахуватись в політичній
творчости, в динаміці громадського життя, з його статикою, з
результатом творчости предків наших, з тим, що прийнято звати
^законом мертвих», — иншими словами: закривати очі на ті реально
істнуючі перепони, які стоять на нашім шляху і не консервувати тих
вже витворених розгонових сил, які сприяють нам — це значить
творити політичні утопії, або епізодичні політичні авантюри.
Статику і динаміку громадського життя студіює політична
наука. Прикладуваня до політичної творчости даних політичної
науки входить в сферу політичної умілости, політичної штуки. Така
чи инша рівновага між першою і другою — таке чи инше уміння
використовувати для творчости дані науки — лежить в основі того, що
прийнято звати політичною культурою. Вона тим більша
в даній нації:
1.	чим нація має більше нагромадженого досвіду,
тоб-то чим більше спостережень вона в політичнім життю поробила і
чим більше науки з тих спостережень вона для потреб дальшої своєї
політичної творчости в своїй збірнійпамяти, тоб-то в с в о ї й
власній традиції, заховала;
2.	чим більше розвинений в даній нації волюнтаризм, чим
сильніща серед її активної провідної верстви свідома свобідна воля,
яка рішає про вибір найкращих методів здійснена хотіннь стихийних
і про уміння або неуміння цими стихійними хотіннями на підставі
даних науки, досвіду і традиції керувати;
3.	і врешті, чим більша (випливаюча з двох попередніх прикмет)
інтелігентність даної нації, тоб-то чим більше розвинена серед
її провідної верстви здатність спокійно і правдиво обсервувати
громадські явища, знаходити між ними найбільше наближений до
правди причиновий звязок, і уявляти собі наслідки акції, побудованої
на такій логічній обервації.
ЛИСТИ ДО ВРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ. 99
Коли провідна верства даної надії має слабу память, *) слабу
свідому волю і слабу інтелігентність, при дуже сильній емоціональ-
ности, і коли вона памяти, волі та інтеліГентносги в собі не хоче
розвивати, то нація з такою провідною верствою не може мати ані
політичної культури, ані побудованого на пій власного державного
життя. Така надія може тільки вічно «відроджуватись», перебувати
в стадії вічного політичного булькотання і стихийного примітивізму,
в стадії недорозвиненої, незреалізованої, недержавної нації ...**)
Своєю скромною письменницькою працею — в тім числі і оцими
«Листами» — я хотів-би по мірі сил спричинитись до збільшеня нашої
української політичної культури. Очевидно розуміючи під словом
«українська» — не якусь екстериторіяльну літературно-віроісповідну
секту, ані якусь одну політичну партію чи Групу, а всіх мешканців
нашої Української Землі, які на ній жили, живуть та будуть жити, і
які для уможливлена спільного громадського життя мусять творити
такі чи инші його політичні форми, мусять займатись політичною
штукою, використовуючи для неї дані політичного досвіду, політичної
традиції і науки.
ЗО.	Щоб праця над збільшеним політичної культури даної нації
могла дати позитивні наслідки, мусить бути взаємне розуміння себе
між обсерваторами громадського життя і тими політиками практиками,
які з пороблених обсервацій захочуть користати. Таке розуміння
можливе лише тоді, коли обсервацийний пункт — становище, з якого
робиться обсервація — у теоретиків і практиків (можна теж сказати:
у письменників і читачів) буде однаковий і коли одні і другі будуть
вкладати однаковий зміст в слова, яких вони для означеня своїх об-
сервацій вживають.
Правда громадського життя, як і всяка правда, одна і однакова. Але пізнати
її можна з ріжних боків і в ріжних її проявах; в залежности від того, з якого
становища на неї дивитись і який — відповідно до цього становища — реальний
*) Головними видимими ознаками слабої памяти в нації єсть: 1. малий
розвиток рідної історії, як в історіографічній, так і в історіозофічній (синтетичній)
частині; 2. брак історичних лєїенд; 3. брак пошани до діл, могил та імен предків;
4. великий нахил до денаціоналізації і всякого рода »зміновіховства« серед
провідної верстви; 5. велика восприїмчивість на найбільше абсурдні для реальних
умов істнування нації, чужонаціональні поступові і ревблюцийні доктрини;
6. врешті слабість консерватизму, яка єсть наслідком слабої памяти і безтрадиций--
ности в минувшині Та причиною такої самої слабої памяти і безтрадицийности в
будуччині. Иншими словами: без зміцненя консерватизму не може бути зміцненя
памяти і традиції в даній нації, про що буде мова дальше.
**) Про ріжницю понятть: нація державна і нація недержавна; нація
зреалізована і народність, або нація перебуваюча в стадії незреалізованих
національних аспірацій — буде мова дальше.
7*
100
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ужиток з пізнаної правди робити. Світ остається все в своїй правді однаковим,
чи дивиться на нього бджола, собака, дикун, чи цивілізована людина. Але уявленя
про світ у всіх цих живих сотворіннь зовсім инпгі, тоб-то одна і та сама правда
приймає для кожного з них инпгі образи. Кожне з них шукає правди з зовсім
инших внутрішніх мотивів; кожне з них робить инший ужиток з пізнаної правди
і для кожного з них істнують нпші умови досвіду, при помочі якого вони
справджують правдивість чи неправдивість своїх образів, своїх уявлень про
правду.
Тому політична культура одної нації не може бути механічно перей-
нята нацією иншою. Напр. паїшаментарнзм, який ліг в основу могутности англій-
ської держави, доводить до руїни держави ті, куди він був перенесений людьми
зовсім инших хотїннь, иншого типу (значить восприймаючих його з инших мотивів
та з иншого становища) і поставлений тому в зовсім ипші умови досвіду, умови
стверджуваня його правди. Парламентаризм в Англії був сотворений англійськими
продуцентами-войовниками для контролю над діяльностю монархічної держави,
яку вони самі-ж своєю власного кровю і своїми власними податками творили та
піддержували, і яку цей контроль весь час зміцняв та організував. В більшости-ж
держав на континенті парламентаризм, перейнятий продуцентамн-невойовникамн
і ріжнимн »народніми« представниками зпосеред непродукуючої і невоюючої
інтелігенції, став в їхніх руках знаряддям нищеня держав. Континентальні
«вибранці народні» не тільки самі своєю власною кровю і податками держав не
творили і не піддержували, але навпаки: власне на підставі свого янароднього
вибранства» з ними боролись і хотіли їх яко мога ослабити, і такий напр. комітет
Сегігіея’а.'що складався з найвндатніщих англійських промисловців і що в р. 1921,
засідаючи в шотландськім замку лорда Іпсіїсаре, допоміг англійській державі
перевести потрібні ощадности та оздоровити фінанси, був-би неможливий на
континенті. Бо в континентальних демократичних республиках промисловець
належить до зовсім иншого типу ніж в Англії. Він виріс в боротьбі з державою,
і громадянство в таких республиках, коли-б там був скликаний для таких цілей
подібний комітет, мало-б повне право підозрівати, що він хоче придумувати
способи не на оздоровленя, а на ошукуваня держави: на те, щоб найсвобідніще
спекулювати і як найменше податків платити. Отже на континенті ніхто санації
фінансів не доручає організаторам продукції, а її переводять там, відповідно
до япарламентарних звичаїв», політики адвокати, редактори і бюрократи. Те саме
що про парламентаризм можна сказати і про большовицьку прнмітивно-кочов-
ннчу карикатуру західно-європейського соціялізму, якого помічена були роблені
людьми зовсім иншого типу, в зовсім инших умовах високого промислового розвит-
ку західно-європейської культури.
Як що мова йде про обсервацію руху і про динаміку громад-
ського життя на те, щоб з цих обсервацій зачерпнути вказівки для
політичної акції, то в справі однаковости чи неоднаковости обсер-
вацийного пункту рішає (крім зазначеної вище однаковости чи не-
однаковости стихийних і свідомих хотіннь, з яких така обсервація
та її використовуваня родяться) ще й однаковість чи неоднаковість
загального уявленя про саму суть руху.
ЛИСТИ ДО ВРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
101
Представити рух в слові не менше тяжко, ніж представити його напр. в
малярстві. Для цього треба рух розбивати на його окремі, в слові нерухомі, точки.
Щоби повягатп ці окремі точки так, щоб вони дійсно представляли рух, потрібна
праця уму і уяви не тільки з боку письменника, але й з боку читача (обсерватора
і нориетаючого з обсервації). Як всяка праця, вона вимагав зусилля. Останнє
неможливе, коли хотіння, з яких всяке зусилля черпає свою побуджуючу
енергію, у обсерватора і користаючого з обсервації будуть ріжпі.
Істнують три основні уявленя про суть руху, про динаміку
нації.
Одні люде уявляють собі націю в формі вже готової, природою
зробленої, однородної маси, що котиться сама силою своєї тяжести
тим швидче і краще, чим менше той рух обмежений, чим більше він
має свободи і чим свобідніще ділають «закони природи», керуючі
рухом цієї маси.
Таке уявленя про динаміку громадського життя лежить в основі сучасного,
таї: страшно тепер поширеного, демократичного мишленя і то однаково, як серед
індивідуалістичної «правої» («буржуазної»), так і серед соціялістичної »лівої«
(»соціял-демократичної«) відміни цього мишленя. «Поворот до природи» заініці-
окований духовим батьком демократії Ж. Ж. Руссо, прийняв сьогоцня ріжнородні
форми, про які — у відношеню до політики — буде мова дальше.
Для других нація єсть тільки тіню певних ідей, які пору-
шуються в сфері абсолютної правди по своїм сталим і незмінним
діялєктичним законам словесної логіки. «Залізна логіка» цих за-
конів од живих реальних людей і од їх реальної природи розуміється
сильніща: вона керує ними як маріонетками.
Прикладом оттакого способу мншленя певними готовими ідеями-формулами
єсть сучасний марксизм; особливо в його, доведеній до останніх «логічних
висновків», формі російського «ленінізму». Походженя оцього способу мишленя
в загальних рисах таке. Для означеня певних явищ реального життя обсерватор
приймає певну назву, скажім: капіталізм, соціялізм. В дальшім діалектичнім
розвитку (тоб-то в дальшім розвитку розумованя над цими явищами при помочі
законів логіки) назва ця стає чим раз більше абстрактною: вона, коли можна
так сказати, скидав з себе свої первісні реальні тілесні ознаки, перестає означати
ту реальну дійсність, для якої вона була придумана і перетворюється в свого
рода алгебраїчний знак. Цей знак діалектично сполучається з иишими подібними
знакамн-ідеями і творить в цім звязку певні формули, побудовані на «залізних
законах» логіки і посідаючі завдяки цьому силу логічного перекопуваня при помочі
слова. Небезпечний цей спосіб мншленя тому, що, в приложені до реального
життя (яке завжди далеке від абсолюту), в ці алгебраїчні знаки, в ці ідеї, повязапі
в більше або менше логічно вірні (але завжди абсолютні) формули, вкладаються
зовсім инпгі реальні величини. В той спосіб родяться такі трагічні життєві кари-
катури, як напр. соціялізм Маркса в сучасній Росії.
102
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Тут до речі зазначу, що сучасний соціалізм, як спосіб мишленя, не єсть
однородний. Його (західно-європейська — виключаючи англійський робітничий
рух — і російська «меншовицька») «опортуністичная, соціял-демократична частина,
належить до способу мишленя першого типу. Частина »революцийна«, кому-
ністична — до другого. Ці два способи мишленя, прикриті одною спільною назвою
соціалізму (зайвий доказ, як уважно і критично прн пізнаванню дійсностн треба
ставитись до слів!), собі діяметрально протилежні Вони відповідають двом зовсім
иншим громадським типам людей і двом иншнм методам організації (перший —
демократії, другий — охлократії). Ця внутрішня протилежність знайшла вираз
в сучасній непримиримій боротьбі двох »соціялістичних« інтераціоналів.
Для третіх врешті, нація єсть вічно змінливим і непредопреді-
леним сполученим духа і матерії, складеним з елементів активних та
пасивних. Рух цього сполучена залежить від взаємовідносин між
його силами активними (порушуючими) і силами пасивними (восприй-
маючими рух) та міряється духовою (ідейною) і матеріяльною якостю
цих сил.
Ясно, що оці три представленя собі протилежні і що для людей
думаючих (свідомо, або частіше несвідомо) одним з цих образів буде
дуже трудно (а при великій імпульсивносте, і слабій — керуючій
імпульсивносте) — свідомій волі та інтелігентносте, навіть зовсім
неможливо) зрозуміти людей, думаючих иншими образами.
Тим пояснюється, чому у націй дуже пристрасних, але безвольних і мало-
інтелігентних, тоб-то таких, у яких свідома воля та інтелігенція пропорціонально
до їх імпульсивносте замала (в порівнапі з иншими націями вони можуть бути
навіть дуже інтелігентні), всі політичні спори мусять вирішуватись кулаком, а
не логічними переконуваними, і то в тим. більшій мірі, чим більша політична
свобода більше їх імпульсивність визволяє. Розуміється, що республикансько-
демократичний устрій «народніх республик« не можна назвати найбільше відповід-
ним для такого типу націй, хоч вони й мають завжди велику вроджену до нього
охоту.
Коли для перших джерело руху, якого силу треба в своїй
політичній діяльносте використовувати, лежить »в реальнім«, »в при-
роді^ »в матерії», »в масі» (наприклад »в народі»), то для других
воно знаходиться в діялєктечнім розвитку ідей (наприклад »соціялізм
мусить прийти за капіталізмом», чи якийсь «народе того хоче, чи не
хоче), для третіх врешті воно лежить в духовій (ідейній) і мате-
ріяльній якосте елементів активних і в такім чи иншім взаємовід-
ношеню активної сили провідників до пасивної сили мас.
Перший з цих способів мишлеия можна-б назвати опортуністичним, або
примітивно-емпіричним реалізмом. Другий — раціоналістичним або діалектичним
ідеалізмом (його ідеї можуть бути і матеріалістичні, як наир. в комунізмі, або
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
103
спіритуалістичні, як напр. в деяких релігійних раціоналістичних доктринах).
Третій врешті — ідеалістичним реалізмом, або прагматизмом, од слова праГма, яке
значить: ділапня*), тоб-то роблена зусилля свідомої розумної, раціональної волі
в напрямі здійснена хотіннь стихийних, ірраціональних. Цей третій спосіб мишле-
ня підходить до життя зі своєю власно», з ірраціональних стихийних хотіннь
випливаючою ідеєю. Тим він ріжниться від опортуністичного реалізму, який
своїх ідей шукає в реальнім життю (напр. по ввістній у нас формулі: »йти за
народом®). Але свою ідею ідеалістичний реалізм здійснює весь час шляхом реаль-
ного досвіду, робленого зорганізованими на підставі цієї ідеї людьми, в реальних
умовах їх істнування. В той спосіб ідея весь час реальними ділами реальних
людей в реальних умовах їх істнування стверджується, верифікується, і шляхом
ідейного, але при тім реального ділання, своїх визпавців до пізнання правди і
до знайденя найкращих методів її реалізації веде. Тим ідеалістичний реалізм
ріжниться від раціоналістичного ідеалізму, який весь час намагається пристосову-
вати дійсність до ідеї, життя до діялєктики.
Два перші способи мишленя, незважаючи на свою повну протилежність,
обидва фаталістичні та моністичні: вони бачать абсолют та досконалість або в
реальнім (матеріяльнім), або в ідеї і мають нахил до приймання всіх крайностей,
сильніщого од людської волі і керуючого людьми, фаталістичного монізму. Третій
— волюнтаристичний і плюралістичний: він узалежнює од людської волі здійсню-
ваня ідеї; він вірить в можливість досконаленя (але не досконалости) людей;
він шукає гармонії між ідеєю та матеріальною дійсностю.
Всі ці назви, яких я вжив для означепя трьох основних способів мишленя
про громадське життя, розуміється умовні. Не ввожу їх, бо при нахилі людей до
уникання думаня і до вживання слів без думки про те, що ці слова означають,
подібного рода назви стають скоро якимись добрими або злими істотами (в роді
«пролетаріату® та «буржуазії»), починають жити своїм окремим словесним життям
і вкінці перестають означати ту реальну дійсність, для висловленя якої вони
були придумані.
Перші, уявляючи собі націю в образі, скажім, ріки, що сама по
собі рве вперед »до добра і поступу®, будуть всю свою політичну
діяльність пристосовувати до пізнання і використовуваня природних
і матеріяльних («статистичних®, »ґеоґрафічних«, економічних®, «між-
народніх® і т. п.) властивостей цієї ріки і будуть думати, що в цій
постійній, позбавленій всякої провідної ідеї, погоні за перебуваючою
поза ними, а не в них самих, «правдою реального життя® полягає
розумна і реальна національна політика.
В сучаснім українськім життю цей напрям, породивши зпочатку масу ріж-
них партій, з яких кожна вважала себе очевидно найрозумніщою, починає остан-
німи часами прибирати модну назву «безпартийностн« і політики «без доктрин®.
Забувається прн тім, що хиби більшостн дотеперішніх українських політичних
організацій і доктрин зовсім не означають того, що можна успішно займатись
політикою без всяких взагалі організацій і без всяких доктрин.
*) Прошу не змішувати і не утотожнювати зі звістною під іменем прагмати-
зму філософічною школою.
104
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Другі навпаки, уявляють собі, що весь світ порушується в сфері
пими тільки правдиво пізнаних, обсолютниХ, сформулованих в слові,
раціоналістичних ідей. Тому всю свою політичну діяльність вони
будуть пристосовувати до «неминучої перемоги« цих ідей і будуть
думати, що їх національна політика доведе до цілі тільки тоді, коли
реальне, матеріальне тіло своєї нації вони зможуть прикроїти до
своїх ідей, до словесних форм своїх діалектичних концепцій.
Прикроїти наприклад до соціалізму, комунізму, націоналізму, або взагалі
до якоїсь такої ідеї, яка — на їх думку — абсолютно правдива сама в собі,
без огляду на те, хто її здійснює і до кого її прикладає.
Обидва ці способи мишленя в реальних умовах нашого життя ведуть до
катастрофи. Опортуністичний та примітивно-емпіричний реалізм, путаючись без-
надійно в нашій сумній і тяжкій дійсиости, мусить кінчитися завжди повною
зневірою в »реальпу можливість» істнування України. До того самого веде вкінці
і раціоналістичний ідеалізм тому, що всі його концепції побудовані на зниіценю
живих реальних Українців — Українців таких, яких мн одержали від нашої
природи і нашої дотеперішньої історії — та на заміні їх якимись ідеальними
«комуністами», «фашистами», »ункістами« і. т. п. творами літературних фантазій.
Тільки прагматичний спосіб мишлеия (в розумінню ідеалістичного реалізму), по-
сідаючи свою сталу та незмінну ідею і беручи людей такими, якими вони єсть,
може знайти врешті метод здійсненя української державно-
національної ідеї при помочі дійсних і реальних Українців.
Треті врешті уявляють собі націю в формі неоднородного і 8МІН-
ливого сполученя духових та матеріальних, і активних та пасивних
сил — сполученя, яке може жити, але може й умерти. Тому свою
політичну діяльність вони скерують в напрямі організації тих актив-
них сил, що мають хотіння до буття нацією, і в напрямі пізнання
реальної природи того осередку, серед якого цим активним силам для
здійсненя своїх хотіннь доводиться ділати. Найбільше наближене
до правди окресленя степені і характеру ділаючих серед даної нації
духових та матеріальних сил, і окресленя форм взаємовідношеня
активної (порушуючої) меншости та пасивної (восприймаючої рух)
більшости нації — буде ціллю такого пізнання. Добра і розумна
національна політика повинна — на їх думку — мати ясну провідну
ідею, випливаючу з усвідомлених, керованих свобідною волею, стихий-
пих хотіннь. Вона повинна весь час цю ідею в реальнім досвіді
зорганізованих на її основі людей справджувати, стверджувати і своїх
визнавців шляхом такої організованої, ідейної, але реальної акції,
до реалізації їх ідеї наближати. В той спосіб активна меншість —
своєю внутрішньою, як духовою так і матеріяльною, силою — буде
мати змогу тягнути за собою пасивну більшість, иншими сло-
вами : порушуючи, творити життя цілої нації.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
105
Поняття нації як «твору природи», що розвивається автоматично сам по собі
— одкидається очевидно цим світоглядом. Всі нації творились провідними актив-
ними меншостями, при восприїмчивости на їх провід пасивних більшостей, і умі-
рали від духового та матеріяльного безсилля цих меншостей та иевосприїмчивости
на їх провід пасивних більшостей. Коли можна вжити такого порівнаня, нація
єсть таким самим продуктом людської творчости, як культурні раси худоби. Ці раси,
коли їх перестати культивувати, вироджуються: виміряють, або повертають до
примітивного стану. Ріжниця в тому, що худобу культивує стороння сила: людина,
а нації мусять культивуватись самі. Природа дає для людської національної твор-
чости тільки сирий матеріял в формі тієї чи иншої, кращої чи гіршої, мішанинв
рас при кращім чи гіршім Географічнім попоженю — подібно, як дає вона кращий
або гірший матеріял і місце для будинків. Але нація, подібно як будинок, це
твір людей,, який власне природою весь час нищиться. Щоб її
зберігти і розвивати, треба весь час робити зусилля, треба боротись з при-
родою. Можна навести багато історичних прикладів, як з одного і того самого
етнічного матеріялу, в одніх і тих самих Географічних умовах, могли під впливом
ріжної творчости і ріжної вартости тієї чи иншої провідної верстви повставати
ріжні нації.
«Нація не може істнувати без моря» — писав до мене один мій знайомий.
«Посадіть над океаном папуасів і вони з нього зроблять калюжу» — відповів я
йому. Провансальці мали море і не стали нацією. Мадяре не мали моря і стали
нацією. Ірландці та Англійці сиділи однаково над морем, але не стали однаковими
націями. Для нації, посідаючої ідейних, розумних і сильновольних провідників,
море єсть великим позитивним матеріяльним чинником, сприяючим її духовому
та матеріяльному розвиткові, і навпаки : брак моря цей розвиток утрудняє. Але
ідейність, розум та_ воля провідників ие предопреділеиі фатально ані морем, ані
числом населеня, ані природними багатствами, ані ишпими «реальними» матеріаль-
ними даними.
І реальна матерія (число населеня, ґеоґрафічне положена, при-
родні багатства і т. д.) і дух (ідеологія) — думають представники цього
світогляду — відограють разом в життю, в рухові нації рішаючу ролю.
Але ані матерія, ані ідеологія (ані реальне, ані бажане) не грають
такої ролі кожна сама по собі, взяті окремо. Найкращі матеріяльні
дані мертві, коли їх не оживить ідея, і вони можуть бути змарновані
•зробленим з них злим ідейним ужитком. Теоретично найкращі ідеї
мертві без їх реалізації, і вони можуть повернутись в «бичі Божїї«
в руках людей замало інтеліґентних, щоб бачити реальну матеріальну
дійсність і заслабовольних, щоб уміти свої почуття та пристрасти
здержувати, собою керувати і в той спосіб свої ідеї в реальнім досвіді
стверджувати та реалізувати. Од якости провідників, якости їх
організації, од їх ідейної та матеріяльної сили, од методу приложеня
цієї сили до порушуваня пасивних мас, і од степені восприїмчивости
цих мас на порушуючу їх в даних реальних умовах активну силу
провідників, залежить рух вгору, або рух вниз — життя або смерть
нації.
106
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНОЬКИЙ:
Зі становища оцього останнього загального уявленя про рух
громадського життя обсервую окремі явища цього руху. І тільки
прийнявши оце загальне уявленя, можна мої обсервації зрозуміти
і з них вірні політичні практичні висновки зробити.
Зі.	Обсервувати і представляти в слові рух громадського життя
незвичайно тяжко тому, що в цьому рухові весь час борються і пере-
хрещуються дві сили: порушуюча сила активної меншости і сила
спротиву пасивної більшости. І напрям руху — підйом вгору, або
упадок вниз —єсть завжди результатом складного взаємовідношеня
обох цих сил.
Дуже часто хотіння і діла активної меншости, спрямовані в її уяві вгору —
до вищих і кращих форм гормадського життя — кінчаються рухом вниз — руїною
духової і матеріальної культури — власне під впливом неприйпятої під увагу такою
активною меншостю сили спротиву пасивної більшости. Наслідки як раз проти-
лежні політичним хотінням і ділам порушуючих активних меншостей — це один
з найбільше звичайних проявів громадського життя, випливаючий з оцього вічного
перехрепіуваня в ньому двох протилежних і вічно себе поборюючих сил.
Сила активніщих і сильніщих все йде в напрямі як найбільшої
свободи, як найбільшого поширеня себе: своїх хотіннь і свого
духового (ідейного) та матеріального стану посідання. Сила пасив-
ніщих і слабших все йде в напрямі як найбільшої рівности, як
найбільшого обмежена хотіннь і стану посідання активніщих та
сильніщих меншостей до рівня хотіннь і стану посідання пасивніщих
та слабших по одинці — але тяжких своєю масою — більшостей.
Чим більше свободи мають в поширеню себе сильніщі, тим
більша буде урівнююча реакція в напрямі їх задержаня та обмежена
з боку слабших. Чим більше непогамовані хотіння панування і ба-
гатств, »поступу« і «перебудови світу« з боку сильніщої активної
меншости, тим сильніща наростає проти неї зненависть і невосприїм
чивість на її рух з боку слабшої пасивної більшости. Чим більше,
хоч-би в найкращих намірах руху і розвитку, використовується про-
відниками оця зненависть і невосприїмчивість пасивної більшосте,
тим більший застій і упадок, замість руху вгору, бачимо ми в на-
слідках діл таких провідників. Иншими словами: всякий рух, ви-
творюваний сильніщою активною меншостю при силі спротиву пасив-
ної більшости, єсть завжди рухом не однородним. Напрями і форми
його бувають ріжні в залежносте од взаємовідношеня впливаючих
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
107
на нього оцих протилежних сил. І оця його неоднородність — оця
його, коли можна так сказати, випадковість (в порівнані на-
приклад з однородностю і математичною предопреділеностю руху не-
бесних тіл), хоч і дає широке поле для нашої — на розумнім виборі
і свобідній" волі опертої — громадської творчости, але незвичайно
утруднює нам його пізнання. Крім цього обсервація наша утруднена
ще й тим, що ми не стоїмо десь з боку руху, який ми обсер-вуємо,
а самі знаходимось в ньому. Звідци так часте у всіх політичних
питаннях перемішуваня причин і наслідків і так частий при розгляді
цих питаннь брак обєктивности — тим більші, чим більша емоціональ-
ність політиків даної нації і чим слабша їх політична культура.
В ріжнородности форм руху і ріжнородности взаємовідношеня
активних та пасивних громадських сил, остається завжди незмінним
змагання порушуючої активної меншости здобути собі восприїм-
чивість на свій рух — на свої ідейні та матеріяльні хотіння — з боку
пасивної більшости. Оце змагання і шукання найкращих способів
його здійсненя — було, єсть і буде суттю політичної умілости всіх
часів і всіх націй. Субєктивно це змагання характеризується завжди
бажанням добра: — розвитку і руху вгору; обєктивно воно дуже
часто кінчається злом: — упадком і рухом вниз.
Який иебудь парламентський посол в сучасній демократичній республиці буде
розуміється переконаний, що демократичний метод, при помочі якого він здобув
собі для своєї влади (в формі посольського мандату) восприїмчивість пасивних мас,
єсть найкращим методом здобування та організації влади, організації громадянства,
вберігання держави і руху вгору та розвитку нації. Те саме про свій метод скаже,
запанувавший сьогодня над голодною і зруйнованою Україною при помочі дикого
солдатського бунту, який небудь большовицький комісар; він думає, що його
діяльність одчиняє для людськосте ворота до земного раю («вищої ніж капіталі-
стична*) комуністичної доби. У всіх цих поняттях субєктивних треба уміти від-
ріжняти словесну «димову завісу* від реальних хотіннь та вчинків, які ця завіса
має прикривати, і від реальних обєктивних наслідків, які ці хотіння та вчинки
викликають. Ці-ж хотіння та вчинки залежать — як побачимо далі — од того чи
иншого типу людей, якому вони присущі, а їх обєктивна вартість міряється на-
слідками тих ріжиих методів здобування собі восприїмчивости пасивних мас, яких
ці типи при реалізації своїх хотіннь, в своїй боротьбі за владу вживають.
Щоб в цьому змаганню — в його субєктивних методах і обєктив-
них наслідках цих методів — зорієнтуватись, попробуєм зпочатку
розглянути зокрема в загальних рисах основні складові частини руху.
Почнем з пізнання того, що витворює і збільшує рух.
108
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
32.	Основною прикметою руху, яка відріжняє в політичнім гро-
мадськім життю провідників від тих, кому дають провід, єсть
більше вроджене хотіння потиреня і влади, більший
— як ми його назвали — імперіялізм (або ще можна инакше'
сказати: більший політичний темперамент). Як історично витво-
рюється оцей більший імперіялізм серед певної провідної меншости
в нації — про це була мова в попередніх »Листах«.
Див. »Листи« 7, 21, 25, 26 і 27. ІП-ої частини. Читачам, вихованим в су-
часнім демократичнім способі думаня, важко зрозуміти, чому це провідниками
скрізь і завжди єсть сильніща меншість, коли власне всі сучасні демократичні
теорії говорять про правління, тоб-то про провід, більшости. Крім сказаного вже
з цього приводу в попередніх »Листах«, згадаймо ще як приклад демократичну
Францію. При виборах до парламенту в Маї 1914 р. було управнених до голосу-
ьанння 11,266.098 виборців. З них голосувало тільки 4,844.206 і вони вибрали кіль-
касот послів, які знов виділили з себе частину, звану «правлячою більшостю«.
Звачить: 1. з цілої маси виборців тільки у 40,25%, тоб-то у меншости, вистало
хотіння влади і політичного темпераменту настільки, щоб дати себе, прн помочі
всіх засобів демократичної виборчої механіки, потягнути до виборчої урии; 2. що
з цієї меншости тільки більше ніж половина формально через своїх послів
виконує владу ; 3. що ф а к т и ч н а влада — дійсний провід, опертий на дійснім
імперіалізмі — знаходиться в демократичній республиці в руках горстки партийних
лідерів (які призначають послів, ведуть агітацію, з великим зусиллям розворушують
масу і оцим своїм демократичним способом проводу здобувають серед неї восприїм-
чивість на свої хотіння) і другої горстки, схованих за цими «представниками
народу» анонімних представників капіталу, які цю демократичну політику послів
фінансують, тоб-то дають їй реальну матеріальну силу; 4. що все це зусилля в
стані розворушити в середньому тільки біля 40% виборців, а решта, тоб-то
більшість, абсолютно пасивно відноситься до оцього «правління більшости» і
терпить його доти, доки дійсно правляча демократична меншість не стратить свого
авторитету і своєї матеріальної сили. З цією хвилиною вибухає революція,, яка
знов таки ніколи і нігде не дає влади більшости, а тільки якійсь новій провідній
меншости, що оцю революцію викликала, зорґанізувала і для свого хотіння влади
восприїмчивість більшости здобути в той чи инший спосіб потрафила.
Імперіялізм лежить в основі всякого громадського руху. І коли
мова йде тільки про витворювана і збільшуваня руху (що, підкреслюю,
не рівнозначне з якостю цього руху), то йому сприяють такі при-
кмети, які цей вроджений, стихийний імперіялізм провідників
скріпляють і побільшують.
Між ними перше місце займає вір ав правди вість, за-
конність і необхідність своїх хотіннь та своїх
вчинків. Віра ця приймає, як побачимо далі, ріжні форми, що
рішають про саму якість руху. Тут зазначимо тільки те, що єсть
спільне між всіми формами такої віри, що єсть її суттю з погляду
проблему руху, який ми тут розглядаємо.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
109
Само примітивне стихийне хотіння поширеня (духового, мате-
ріяльного, чи обох вмісті), і нерозривно звиване з ним хотіння влади,
служить тільки першим імпульсом до політичної акції, до витворю-
ваня громадського руху. Без нього не можна помислити собі такої
акції. По що людина має робити прикре і тяжке зусилля, необхідне
для витворюваня і виконуваня руху, коли вона не має ніяких — за-
лежних од успіху цього руху — ні духових ні матеріяльних хотіннь,
або має ці хотіння дуже малесенькі? Але розвивається і набірає чим
раз більшого розгону ця акція допіру тоді, коли в свідомости людини
запанує віра, що її стихийні хотіння, які її женуть до акції, правдиві,
законні, необхідні. Иншими словами: рух збільшується в міру того,
як люде, витворюючі той рух, починають вірити, що їхня творчість
не єсть випливом тільки їх особистого, субєктивного хотіння, але єсть
проявом якоїсь вищої од таких субєктивних хотіннь, о б є к т и в н о ї,
законної і необхідної правди. Почуття союзу з отою
обєктивною правдою, в яку люде вірять, скріпляє безмірно їх стихийні
субєктивні хотіння, а тим самим скріпляє і збільшує витворюваний
цими хотіннями рух.
На оцій властивости всякої живої і глибокої віри, — властивости,
яку прийнято звати містицизмом (він єсть у всіх вірах, навіть
в найбільше раціоналістичних, тоб-то вірах в обєктивну правду за-
конів, одкритих і сформулованих людським умом) побудовані всі
шипі прикмети, що сприяють скріпленю і побільшеню руху.
З оцього містицизму віри випливає завзяття, витрива-
лість і непохитність, без яких активна, витворююча рух,
провідна верства ніколи не могла-б здійснити своїх хотіннь. Провід-
ники, що кожного року «міняють віхи«, тоб-то не мають своєї власної
глибокої віри, не єсть провідниками, і нація, що має нещастя мати
таких провідників, нацією ніколи не стане, бо ніколи своїх національ-
них хотіннь не зреалізує, не доведе до кінця.
Державно і національно-творчі завдання провідної верстви ніколи не об-
межуються тільки одним поколінням. Коли у неї нема завзяття, витривалости і не-
похитности в переведеню сврїх ідей і коли нема вірности цим ідеям аж до загину,
аж до вмерти, то ці ідеї не можуть передаватись дальшим поколінням і не може
витворитись державно-національна традиція, без якої не буває розвинених дер-
жавних націй. Сотвореня наприклад Франції трівало кілька столітть. Увільнена
Іспанії від »окупації« Маврів твівало два століття. Зєднаня Італії, якого способи —
горіючи хотінням цього зєднаня і з вірою в це зєднаня — намагався пізнати
Маккіявель, здійснилось більш ніж в триста літ по його смерти. Чи могли-б .
статися всі ці факти без провідної верстви, віруючої в законність, правдивість та
необхідність своїх вчинків і з цієї своєї віри черпаючої вікове завзяття, витривалість
110
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
та непохитність в здійснюваню своїх хотіннь? Що сталося-б наприклад з Іспанією,
коли-б її католицька і віриа своїй королівській династії провідна верства, зневіри-
лась в своїй релігії та своїй вірности і стала роздумувати над тим, чи може влада
магометанських Маврів не була-б »краща« для «іспанського народу® і «чи не
краще® було-б їй — іспанській провідній верстві — самій примоститись і пристосу-
ватись до цієї «народньої® мавританської влади . . .
Без містицизму віри не може бути здатности до жертв,
яких всяке здійснюваня хотіннь та ідей, всяка поважна політична
акція вимагає. Чи можна добувати з себе максимум напружена (для
провідників і орґанізаторів нема 8-ми годинного робочого дня!), і в
цьому умовому чи фізичному (оружному) напруженю жертвувати
своїм здоровлям і життям, без віри, що ця жертва потрібна для
перемоги правди, що вона законна, необхідна?
Патріотизм, на якому будуються держави і нації, це віра, це
спокій душі, а не бізнес з надією на »добрі проценти««, і не акторство
з надією на оплески і дарунки юрби. Політичними творцями можуть
бути тільки ці, що жертвують собою за те правдиве, добре, законне,
необхідне, в яке вони всею душею вірять. Бо за дійсну жертву, по-
трібну для творчости, не в стані нагородити ані монарх, ані »при-
знання народне®; вона не оцінюється ані похвалою, ані зисками.
Тільки в глибокій вірі вона знаходить своє оправданя і свою вну-
трішню радість. Тільки вірою можна перемогти змученя од жертв
і з віри можна черпати енерґію на нові жертви. Тільки віра рятує
од гіркого несмаку, рятує од повної нездатности до дальшого зусилля,
яке єсть завжди наслідком безвіря і випливаючого з нього почуття
безцільности та непотрібности жертв.
«Биісе еі гіесогшп екі рго раігіа тогі« — казали старі Римляне. Солодко
і почестно було їм умірати за батьківщину, бо вони знали, що складають жертви
«за друзі своя®. За друзі — тоб-то за тих, що однаково, як вони вірили, того
самого, що й вони хотіли, і жертву їхню — потрібну для здійсненя заповітів
спільної віри — уміли цінити тому, бо і далі буде істнувати ця сама спільна віра
і далі за здійсненя її'заповітів мусять складатись все нові і нові жертви. І чи не
знищать в корінні між собою всяку здатність до жертв такі «національні® про-
відники типу політичних спекулянтів, яких вїра залежить «од орієнтації®; які напр..
сьогодня співають славу «мученикам за ідею держави®, а завтра проголошують
гасло, що нація може прекрасно істнувати,і без власної держави. Чи може дер-
жавно істнувати така «демократична®, па множество «народніх партій® поділена
нація, яка не витворить в собі одної спільної, всіх обєднуючої, політичної віри ;
нація, серед якої немислимою стає жертва для батьківщини, для нації, для
держави, для своїх, бо цей «свій® це пайлютіщий ворог, що не жертв і не по-
святи для спільної віри, а якоїсь підлости та нікчемних вчинків од земляка свого
(щоб тільки могти його скомпромітувати) жде і в них свою найбільшу радість
має . . .
ЛИСТИ ДО ВРАТІВ-ХЛІБОРОВІВ.
Ш
Містицизмом віри опреділяється степінь і характер необхідної
для всякої провідної верстви сміливости і здатности на
риск. Нема потреби доказувати, що не можуть бути добрими про-
відниками і вести за собою націю в її тяжкій боротьбі за істнування
ці, що бояться і уникають боротьби. Але коли стихийна, примітивна
сміливість войовників — тоб-то тих, що боротьби не бояться і її
бажають — не має виродитись в глупий індивідуальний авантюризм,
або звичайний бандитизм і розбишацтво, вона мусить випливати
з віри, мусить бути ублагороднена і оправдана вірою.
Чи таке було-б сьогодня становище України коли-б численні наші сміливі
і рисковиті отамани, крім свого примітивного войовничого хотіння поширена і
влади, мали ще й політичну ідеологію, і мали єдиновладну (монархічну) державно-
національну українську організацію, яка-б оці їхні хотіння та їхню ідеологію
здержувала, обеднувала та. дисциплінувала. Рідко яка країна має так сміливих
людей як Україна. Але теж ні в одній країні ця сміливість, через безвіря,
безідейність і неорганізованість, так по пустому, так безглуздо не марнується.
Містицизмом віри міряється також рішучість і певність
себе, без яких — особливо в переломових моментах — провідна
верства обійтись не може.
Одною з головних причин перемоги больїповиків було те, що в цьому хаосі,
який запанував по упадку самодержавної петербургської влади, вони зважились
йти рішучо і самоуїіевнено до своєї цілі, не прикриваючи — як всякі демократи —
своєї власної непевности і своїх власних ваганнь ріжними «учредительннми
собраніями« і побрехеньками про «иародню суверенність». Але могли вони це
робити' тільки тому, що вони мали свою віру і що, при всій її ДИКОСТІ! і
безглуздости, це була одинока сильна і організована віра серед всеросійського
гнилого, безвольного, плаксивого і тільки балакаючого безвіря. Запанувавши,
раціоналістичний і побудований на зненавнсти, містицизм комунісйв підрізує в
корінні сам свої основи; віра їхня валиться од внутрішнього розкладу. Але не
невіруючими скептиками зможуть бути ці, що захочуть бути творцями та
провідниками на оставленій большовиками руїні.
Врешті без віри в правдивість, законність і необхідність своїх
вчинків не може бути необхідної дая провідної верстви поваги до
самої себе. Нація з провідною верствою, яка головним своїм завданням
вважала-б саморозкладання і опльовуваня самої себе, може бути
обєктом, а не субєктом історії. Вона буде відганяти до чужих націй
і винищувати у себе все здатне до руху, все активне, — все, що
потрібує для своєї акції віри та поваги до своєї віри — і буде вкінці
постачати в національних формах, або зовсім одірваних од реального
життя ідеалістів літераторів, або шпигів, провокаторів і платних
аґентів для провідних верств чужих націй.
112
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ЛИСТИ ДО ВРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
113
Оце почуття поваги до себе даної провідної верстви в дальшім розвитку
приймає дуже часто форми ідеї національного посланництва.. Суть цієї ідеї лежить
в тому, що дана провідна верства, а за нею і ціла нація, вважають себе поклика-
ними тими вищими Силами, в які вони вірять, до виконали наказів цих снл. Яко
така, ідея посланництва відограла величезну ролю в повстанню і розвитку всіх
державних націй, тоб-то націй, які потрафили свої національні хотіння зреалізувати.
Деякі наші публіцисти, здеморалізовані власним безвірям або постійними
змінами своїх вір, висміюють ідею посланництва, як специфічно московську чи
польську прикмету. Вони не знають, що проявів месіанізму маємо в історії
стільки, скільки було і єсть на світі великих державних націй. Чи це буде
найбільше, завдяки Біблії, відомий месіанізм колишнього народу Ізраїля, чи
месіянізм старинних Греків і Римлян; чн новітніх англійських пуритан, які себе
за «націю святих» вважали, чи месіянізм французький, що в ріжних добах
приймав ріжні форми; чи месіянізм Германський, італійський, московський, або
польський — скрізь ми бачимо в ньому ріжні прояви одного і того самого почуття
національної самоповаги, національної чести, національної гордости, виявленого
в великім творчім пориві даної провідної верстви до здобуття для своєї нації
окремого, Богом і людьми оправданого, місця на світі.
Зачатки нашого месіянізму мали і ми всякий раз, як поривались до буття
реальною, державною нацією. Отже в князівській державі, що дала початок ідеї
«Святої Русн«. Потім в козаччині, в цьому — як вона себе називала — «племені
яфетовімв; цих лицарях Хреста Святого, що себе за аванґард християнства в
боротьбі з невірними вважаліг. Врешті, в часах відродженя, наш месіянізм
зароджувався в ідеях Кирило-Методієвського братства, але згодом пропав,
затоптаний в болото тими, що не горіли вірою і не мали хотіння виконати
достойно і як найкраще велику ролю, яка на світі судилась Україні, а тільки
спекулятивно оглядались за таким «потягом поступу і революції», який-бн
підчепив при нагоді Україну, автоматично вивіз її на поверхню життя і дав
можливість її провідникам, крім рідних галушок, вкушати ще й «плодн світової
цивілізації».
Сучасні соціалістичні інтелігенти українські, в руках яких опинився
провід нації, заражені гниллю розкладу Росії, почали, по прикладу своїх
«інтернаціональних» російських учителів, дивитись на Україну, як на «необхідне
зло», а на державно-національні змагання українські, як на «змагання реакцийні»,
для яких в грядучім соціялістичнім раю місця вже не буде. Такою своєю
«національною ідеологією» вони зннщили в корінні повагу Українців до самих
•себе і тим власними руками підготовили Грунт для большовицької і польської
•окупації України.
Розуміється не треба забувати, що ідея національного посланництва —
коли вона не обмежена релігією і політичною культурою — перетворюється, як і
всі инші нічим не обмежені рухові прикмети (про що буде мова дальше), в
руйнуючу держави і нації, національну мегаломанію та націоналістичну
«свистопляску».
Отже віра — з творячим її основу містицизмом єдности субєктив-
них хотіннь і обєктивної правди — єсть, як бачимо, джерелом всіх
тих прикмет провідної верстви, що збільшують її активність, а тим
самим сприяють збільшеню громадського політичного руху цілої нації.
Знищити державно-національну віру серед провідної верстви — це
найкращий спосіб політично приспати, а потім поневолити дану
націю. І мірилом політичної сили даної нації єсть відпорність її про-
відної верстви на чужесторонні впливи, єсть її вірність своїй полі-
тичній вірі. Провідна верства, що не знайшла, або загубила свою
політичну віру, не може виконувати політичних провідних завданнь
серед нації. В безвірю, і випливаючім з нього гнилім почуттю не-
увіренности в законности свого проводу і своєї влади, лежить головна
причина розкладу і упадку всіх провідних верств, а з ними розкладу
та упадку всіх держав і всіх націй у всіх часах. Від Пилатового
умивання рук і неувіренности в правді (»що єсть істина?«)
починається завжди такий упадок.
33.	Уявім собі, що якась нація має провідну верству з як
найбільше розвиненими прикметами, потрібними для політичної
активности, для витворювана руху. Отже ця верства буде мати дуже
сильні стихийні хотіння поширеня і влади, скріплені сильним
містицизмом віри в законність та правдивість цих хотіннь, зо всіма
наслідками, випливаючими з такого містицизму: завзяттям, витрива-
лостю, непохитностю, жертвенностю, сміливостю, рішучостю і самопо-
вагою. Чи така нація має тим самим вже всі необхідні дані для доброї
національної політики, забезпечуючої її істнування шляхом доброї
організації своєї власної влади і будови власної держави?
Розуміється ні! Бо для доброї організації влади і будови власної
держави, крім здатности провідної верстви до руху та активности ще
треба, щоб ця верства порушувала та вела націю в
однім напрямі, і щоб її активність відповідала
степені восприїмчивости на рух з боку порушу-
ваних нею пасивних мас.
Коли провідна верства не потрафить обмежити свого
імперіялізму якоюсь одною дисциплінуючою, обмежуючою
формою політичної організації, і не потрафить обмежити свого
містицизму якимись спільними для цілої нації дисциплінуючими
і здержуючими доґмами громадської моралі, то вся її активність
розпорошиться і обернеться на руїну, а не на будування. Така
провідна верства буде тягнути за собою свою націю не в однім
напрямі, а в напрямах ріжних, часто собі діяметральпо протилежних.
Нічим не обмежений імперіялізм і містицизм неминуче поділять її
на множество нічим між собою не звязаних і собі ворожих Груп.
Поділена на Групи, необмежено бажаючі влади і необмежено
8
114
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
переконані в правдивости своїх бажаннь, така провідна верства
буде винищувати сама себе і свою надію з тим більшим завзяттям,
витривалостю, непохитності», жертвенностю, сміливосте і рішучосте,
чим більший її вроджений імпульсивний імперіалізм, чим' менша її
свідома воля та її інтеліґентність, і чим більше фанатичні її Групові
(напр. »партийні«) містицизми, які в ній вроджене імпульсивне
хотіння влади в величезній мірі збільшують, а свідому волю та
інтеліґентність в такій самій мірі зменшують. В результаті нація з
такою провідною верствою, якої прикмети необхідні для політичної
активности, для витворюваня руху, нічим не обмежені, буде мати
замість організації — дезорганізацію, замість держави — анархію і
замість свобідного національного розвитку — поневолена чужими,
краще зорганізованими націями.
В основі сучасного демократичного способу думаня лежить віра в природну
доброту людини. Рішуче перестерігаю перед перенесеним цієї неправдивої і
пагубної віри з демократичного виборця (який в необмеженій свободі своїм
вільним голосуванням має виявити свою природню доброту і сотворити найкращий
«народоправнийв лад) на активного провідника, який тому, мовляв, що він
природний провідник і має всі прикмети активности, може по самій своїй природі
сотворити найкращий «аристократичний® лад. Сильніще розвинені рухові
прикмети можуть бути вжиті як на добро, так і па зло. При чім з певностю можна
сказати, що найкраще природою обдаровані провідники натворять тим більше зла,
чим більша буде віра в їх природну доброту і чим менше вони будуть обмежені
такими організованими формами примусу, які допомагатимуть їм уникати зла.
Від аристократизму (в розумінню більшої активности і сили) до хамства тільки
один крок. Бо хам — це не та пасивна людина, що уступає, пристосовується, над
якою панують, а це власне людина активна, рухлива, в своїм імперіялізмі і
містицизмі нічим не обмежена. Хам — це аристократ, який свою вроджену більшу
силу і активність, свою стихийпу жадобу влади і поширеня, не обмежує наказами
громадської моралі і здержуючими формами політичної організації. Свої вроджені
аристократичні прикмети він повертав тільки на своє власне вивисшеия і
поширеня, а не обмежує їх громадським обовязком виконувана проводу і
організації пасивних мас. Хам — це анархічний, не визнаючий над собою ні
закону ні влади, аристократ. Це наприклад отой запанувавший тепер в Евроігі
«новий багач« — той сильний, активний, посідаючий всі рухові прикмети тип —
який вибився сьогодня на верх при пануванню свободолюбивої і віруючої в
природну доброту людини демократії, і який своїх аристократичних провідних
прикмет не обмежив ані релігією, якою вій погорджує, ані монархією, яку він
ненавидить і якої боїться як вогня. Він, а ие пасивний народ, править сьогодня
в республиканській »народоправній« Евроігі. І характерно, що прихильники все
урівнюючої і все руйнуючої стадности піддержують завжди оцього республикансь-
кого і вільнодумного «буржуазного® індивідуалістичного хама в його боротьбі зі
здержуючими силами релігії і монархії. Ці стадно-кочовничі руїнники (сьогодня
вони звуться комуністами, колись звались инакше) інстиктивио відчувають, що в
знищеню установ, які здержують, обмежують і організують індивідуалістичний лад
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
116
захована загибель цього ладу. Проти організованих організаторів вони безсилі;
але їм легко змести цих, що самі заводять анархію в організації держави,
продукції та ідеології. Революцийні (охлократичні) соціалісти піддержували
завжди буржуазію в її боротьбі з монархіями на те, щоб потім їм легче було
руйнувати «буржуазний лад«. Тому теж й большовики так радо піддержували
нашу нову українську аристократію — нашу демократичну інтелігенцію українську
— в її повстанню проти здержуючої і обмежуючої Гетьманської влади. Бони були
певні, що по знищеню цієї влади, нова наша аристократія своїм примітивним
хамством, своїм нічим необмеженим імперіалізмом і партийнлм
містицизмом роздратує і занархізує народні маси, що вона сама собі поперегризає
горла, і Грунт для большовицької реакції як не можна краще сама своєю розпе-
резаносте підготує.
Без відповідного обмежена основних прикмет руху: імперіалізму
і містицизму провідної верстви, не може бути серед неї є д н о с т и,
послуху і внутрішньої дисципліни, які рішають про
її здатність до проводу та організації і тим самим рішають про буття
або небуття держави та нації.
Чи можлива така єдність і внутрішня дисципліна всякої
провідної верстви (навіть найбільше «демократичної*:, навіть такої,
що себе за найправдивіщих репрезентантів »народу« вважає), коли
в цій верстві не виховайо прикладом відповідної
організації поняття чести, яке здержує поодиноких
членів цієї верстви від нечестних, тоб-то для ИНШИХ шкідливих,
вчинків навіть тоді, коли-б ці вчинки були для одиниці дуже
користні?
Чи можуть організувати инших і вимагати для себе од инших
поваги і послуху ці, що самі ніколи нікого не поважали і не слухали,
що не бачили навіть таких людей, які когось поважають та слухають,
і що оцим придбаним послухом не навчились здержувати свого
власного імперіалізму і своєї віри в абсолютну правдивість та
непомильність своїх особистих хотіннь і своїх особистих вчинків?
Чи можуть вимагати од инших вірности для себе і для
своїх ідей ці, що самі весь час зраджують: що не уміють обмежити
свого кожночасного бажання влади і поширеня себе (прикритого
кожночасно все новими »віхами« якогось нового містицизму) вірностю
вже раз установленій владі і вірностю вже раз прийнятим догмам
та ідеям?
Чи врешті можуть довго і добре правити тими слабшими і
пасивніщими, з яких складається всякий »народ«, ці, що своєї
більшої сили, яка їх винесла »на чоло народу«, не уміють
8*
116
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
обмежити великодушносте), правдолюбиостю і
почуттям відповідальности за свої вчинки перед слабшими, без яких
і сильніщі істнувати-б не могли?
Коли візьмемо наприклад західно-європейську політично активну і провідну
верству в середніх віках, то побачимо, що її первісне руїнницьке анархічне
розбишацтво зменшувалось, а одночасно її політично-орґанізаторська здатність
збільшувалась в міру того, як її рухові прикмети (випливаючі з її буйного
примітивного імперіялізму, скріпленого придбаним в християнській вірі
містицизмом) обмежувались здержуючими поняттями чести, вірности, послуху,
правдолюбності!, відповідальности, милосердя і великодушносте — поняттями,
які цій верстві прищеплювала релігійна (церковна) і політична (монархічна) форма
тодішніх здержуючих консервативних організацій. І тільки під впливом цих
здержуючих сил тодішні феодальні »отамани« і репрезентанти кулачного права
перетворились в обєдиану і дисципліновану державно-творчу лицарську верству.
Одна з найбільших трагедій України полягає власне в тім, що кон-
сервативні організації (зокрема їх найкращі форми: церква і законом обмежена
монархія, а наближалось до неї наше історичне Гетьманство), які скрізь і завжди
витворюють та прищеплюють провідній верстві1 оці здержуючі, дисциплінуючі,
обеднуючі і організуючі поняття, були у нас дуже, дуже слабі. Не від старих
»панів« гинули у нас наші нові »пани«, що в боротьбі зі старими на чоло народу
вибивались. Побивала їх завжди їх власна внутрішня анархія, їх нічим
необмежений імперіялізм та містицизм. Гинули вони через слабість ста-
рих панів, які були безсилі оцих кандидатів на нову провідну верству
здержати, дисциплінувати, обєднати та зорганізувати. І сьогодия істнуванню
панів Вииниченків, Петлюр і М. Шаловалів (імен цих провідників уживаю для
означена репрезентованої ними верстви) не погрожують »Гетьманці«, проти яких
вони всю свою зненависть звертають. Знищать їх такі-ж точнісенько як і вони
нові Винниченки, Петлюри, Шановали.*) Знищать тому, що цим новим, таким-же
розперезаним і анархічним як і старі, старі не зможуть противоставити сили своєї
обєднаної і дисциплінованої організації, якої вони без консервативного прикладу,
впливу і примусу, самі при своїм необмеженім імперіалізмі і містицизмі сотворити
не можуть. Розуміється за цими новими прийдуть ще новіші. І так буде Україна
викидати з себе безплодно одну' за другою свої найактивніші, найбільше здатні до
*) Як ілюстрація. Редактор журналу «Червоний Шлях® п. Гринько, полемі-
зуючи з п. Винниченком і п. М. Шаповалом в ч. 233 київського »Більшовикам
(р. 1023), називає їх хбілоГвардійцями - еміГрантами«, «білоручками», «слугами
капіталу», «політичними трупами», «контрреволюцийними дурнями», «барчуками,
які до трудової інтелігенції української ставляться як до бидла«, і т. д. і т. д. Всі
епітети взяті з безмірно багатшого лексикону п. Винниченка, виробленого ним
в боротьбі з «контрреволюціонерами». Як бачимо «культура» передається з по-
коління в покоління української революцийної інтелігенції. Але не передається
авторитет її провідників. І помиляється п. Гринько, коли він думає, що за якийсь
час і він не опиниться серед «ворогів народу» і »барчуків-білоГвардійців«. Хай
тільки поростуть в піря молодші »Гриньки«, а вони ростуть швидко на україн-
ськім чорноземі. Ще більше помиляється ця Групка, викинутих з України новими
«Гринькамив, старих «Гриньківв, що в Празі святкує «річниці повстання проти
Гетьмана»: такими «святкуваннями» вона себе од нових «Гриньків» не оборонить.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
117
руху та розвитку  сили доти, доки нарешті одна з них в своїм руху не задержиться.
Доти, доки не буде вона заплоднена перейнятими від старих панів здержуючими
та обмежуючими формами політичної орґанізації і доки, заплоднена ними, ие
стане вона здатною до проводу, до орґанізації української влади, до здійснеия і
втілена своїх рухових українських поривів та хотіинь.
Форми і способи обмежувана рухових прикмет провідної верстви
бувають, як побачимо далі, ріжні. Але суть їх всіх зводиться до того,
що восприїмчивість пасивної більшости на рух провідної активної
меншости має свої межі і що цими межами мусить обмежувати себе
провідна верства, коли вона хоче дійсно масу за собою повести і для
цього восприїмчивість на свій рух серед неї знайти.
Як-би в 1818 р. представники «українського національного руху« змогли
були бути обмежені здержуючою силою Гетьманства, яке уявляло із себе
максимум того, що наша національна несвідома і пасивна маса — перейшовша
через сотні літ всеросійського державного ^життя — могла з «українського руху«
восприйняти, то всі ми — і ці, що репрезентували »рух«, і ці, що його намагались
здержати та зорганізувати —сиділи-б і досі на Україні. І на Україні не перемогла-б
— викликана н е о б ме ж ним українським національним рухом і врешті зни-
щивша цілковито цей рух — всеросійсько-комуністична реакція.
Одначе необмежене обмеженя рухових прикмет провідної
верстви так само шкідливе і руйнуюче для нації, як і їх повне
необмежена. Як останнє веде до хаотичного руху, до конвуль-
сивних киданнь в ріжні сторони, до національного самовирізуваня
і повної політичної анархії, так перше кінчиться припиненим всякого
руху і розвитку, повним мертвим застоєм. Бо для тяжкого руху нації
вгору, для її духового і матеріяльного розвитку, необхідний
повсякчасний новий політичний досвід, необхідне все нове шукання
і вибір дальших шляхів. Такого політичного досвіду не можна
помислити без знання фактів минувшини, без логічного установлена
між ними причинового звязку і без активної інтуїтивної праці, яка з
цих фактів минувшини і причинового звязку між ними робить
висновки і програми для будуччини. Більша чи менша — в
залежності од степені розвитку і характеру даної нації -— політична
свобода необхідна як для такої праці, так і для того, щоб
випробувати на ділі правдивість чи фантастичність цих висновків з
минувшини та програм будуччини і, використавши правду для
дальшого розвитку нації, одкинути шкідливі для цього розвитку
фантазії.
118
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Необмежене обмежена рухових прикмет провідної верстви,
тоб-то обмежена їх такою примусовою і непорушною догматичною і
політичною єдностю, яка пристосована до степені восприїмчивости
найбільше пасивних та інертних мас, одкидає потребу знання фактів
минувшини (напр. нищена большовиками «буржуазної науки«); не
визнає ніякої иншої, поза пануючими доґмами, лойчної
причиновости (напр. обовязковий у большовиків для провідної вер-
стви «комуністичний світогляд»), не дозволяє мати та намагатись
здійснювати якихось инших, крім пануючих, політичних програм, і
в результаті загальмовує весь духовий і матеріальний розвиток нації.
Одним власне з найважніщих завданнь політичної умілости
єсть знайти необхідну рівновагу між людськими правами (тим, чого
я хочу, і що мені вільно) і людськими обовязками (тим, що я мушу і
чого мені не вільно); иншими словами: між тим, що сприяє рухові
в нації і тим,-що цей рух для збережена національної гармонії та
єдности, для забезпечена національного розвитку і для усунена
руїнницької анархії в активности провідної верстви, відповідно до
степені восприїмчивости пасивних мас, обмежує. І вартість тих чи
инших методів будови та зберігання держав, і тих чи инших методів
політичної організації громадянства, залежить від того, в якій мірі
ці методи своїми організуючими та дисциплінуючими формами
знайденю такої рівноваги сприяють.
У нас часто доводиться чути нарікання, що «політика це брудне діло« і що
«КОЛИ: хто порядний, то він політично не активний; коли-ж активний, то не
порядний». Причина цієї трагедії (істнуючої під теперішній час не тільки у нас)
лежить в цьому, що прийняті тепер в т. зв. демократичних суспільствах методи
політичної організації убивають рухові прикмети порядних, даючи одночасно цим
прикметам повну волю у непорядних. Візьмім напр. одну із основних рис порад-
ности: честність. Коли рухові прикмети — імперіалізм та містицизм — про-
відної верстви нічим не здержані і не обмежені, то честність, як не протеіована
і необовязкова при такім методі організації прикмета здержуюча, робить
посідаючі що прикмету елементи нездатними до боротьби за владу і видержана
політичної конкуренції з иншпми активними елементами, позбавленими цієї при-
кмети. В результаті честні активні елементи, обезсилені такими методами органі-
зації, тратять поволі те, що їх побуджує до акції: імперіалізм та містицизм.
Вони все більше упасицнюються та зневірюються і, власне завдяки своїй честности,
позбавленій піддержки сили відповідної оріанізацїї, уступають свої позиції еле-
ментам активним нечестним. Перемозі останніх сприяє завжди такий метод орга-
нізації, який не ставить виразних та конкретних меж імперіалізмові та містициз-
мові сильніщих. Коли напр. в основі організації нації лежить фікція «волі народа«,
то кожному — кого стихийний імперіалізм пре до поширена і влади — вільно
одкидати всякі здержуючі принципи, в тім числі і честність, та робити все, що
йому хочеться, кажучи і віруючи, що він своїми нічим необмеженими хотіннями
та ділами виявляє вчасне оцю «народню волю«.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
119
На прикінці підкреслимо, що при виборі політичних методів
найбільше шкідливими в політичній практиці єсть дві утопії. Перша:
що людську природу 8 її стихийним нахилом до нерівности, до
поширеня, до влади, до імперіялізму, до руху, до свободи — можна
зовсім «для добра людськости« при помочі розуму і свідомої волі
обмежити, переробити, урівняти і вовків в ягнят перемінити. Друга:
що «для добра людськости« треба власне «повернути до природи»,
дати людям повну свободу і увільнити від всяких «політичних та
релігійних, кайданів» заложені в людській природі чуття, нахили та
інстинкти....
В тумані власне цих двох утопій блукає сьогоднішнє повоєнне людство.
Перемога в війні світових демократій і тріюмфальний хід демократичного методу
організації націй, опертого на скиданню «політичних та релігійних кайданів» і на
визволюваню людської природи, дали в дійсиости необмежену свободу імперіаліз-
мові найгірших зпосеред сильних та активних, — імперіалізмові, здержуваному
давніще релігією і монархіями, обмежуючими свободу. Цей нічим вже тепер не-
обмежений і скріплений ще демократичним містицизмом (вірою в однаковість своїх
зажерливих субєктивних хотіннь з обєктивно правдивою «волею народа«) імперіа-
лізм ріжних капіталістичних і політичних розбишак та «буржуазних» злодіїв
світової війни і повоєнних революцій викликав проти їх сучасного панування
урівнюючу реакцію з боку, страшно подражнених оцею безмежною демократично-
республиканською свободою нової правлячої верстви, пасивних народніх мас.
Чим більше основно в даній нації визволена людська природа, чим більше знищені
в ній здержуючі, релігійні та політичні авторитети і чим більше політичного
спустошеня наробила в ній утопія необмеженої свободи, тим більше даних для
перемоги в ній має, оперта иа подражнених егалітарних інстинктах пасивних
народніх мас, комуністична реакція. Але і вона нічого не може принести змученому
людству, бо — побудована так само на утопії рівности та однаковости людей
і можливости переробити їх всіх в ангелів комуністичного раю при помочі при-
мусово прищепленої їм раціоналістичної комуністичної доктрини — вона нічого
иншого, крім винищеня всякої свободи, здержаня всякого руху і повної руїни
духової та матеріальної культури, дати не може.
34.	Досі ми говорили про ці порушуючі динамічні сили, які
творять найглибший психічний підклад всякої політичної акції.
Таке чи инше керування ними лежить в основі політики, як умілости,
як штуки. Але ціллю політики не єсть сам рух, а реалізація,
здійсненя політичних хотіннь, викликуючих рух. Ця реалізація
робиться не тільки силою духовою, але й силою матеріяльною.
Влада, як змога вживати матеріяльну силу для здійснюваня своїх
хотіннь і своїх ідей єсть ціллю всякої поважної політичної акції. Без
влади навіть найкращі хотіння і найкращі ідеї остаються утопіями,
літературою. Можна чогось дуже хотіти, можна розумним керуванням
своїх духових рухових прикмет вести енергійну акцію в напрямі
120
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
реалізації своїх хотіннь і можна їх ніколи не зреалізувати, коли —
крім сил духових — не уміти розріжняти і використовувати ті сили
матеріальні, які лежать в основі політичної влади. Політичні твори:
держави і державні нації — подібно як і діти — не родяться від
самих тільки палких хотіннь та виключно духового виявлюваня і
скріплювана оцих хотіннь....
Влада здобувається людьми для здійснена своїх хотіннь, на
окресленій території, серед живучого на цій території окресле-
ного громадянства*), при помочі такого чи иніпого методу
орїанізації, од якого залежить та чи инша форма держави і
закону і така чи инша форма істнування нації. З оцими
поняттями: територія, громадянство, держава, закон — і врешті з
найбільше загальним, а тому і найменше ясним поняттям: нація —
має весь час діло всяка політика як умілість здобування та орїанізації
влади. І коли розмови про політику, та й сама політична акція,
мають довести до якогось позитивного результату, то всі ці поняття
мусять бути ясно окреслені і зрозумілі принаймні ДЛЯ тих, що
спільно якусь політичну акцію хочуть вести.
Особливо таке окреслена і розуміння потрібне нам, Українцям, в тих часах,
які переживаємо. Бо політичні приклади, які ми бачимо на нашій території,
в великій мірі спричиняються до витворювана повного хаосу в цих поняттях.
Комуністи, наприклад, проповідують, що вони єсть найбільші вороги держави, що
держава це твір «класового насильства буржуазії» 1 що по перемозі пролєтаріяту та
знищеню класів «держава буде здана до музек>«; її місце має зайняти тоді гро-
мадянство, яке буде само собою, без ніякої держави, управлятись. На ділі-ж,
своїм методом організації влади при її здобуванню для здіїсненя своїх стадно-
кочоввичих і егалітарних комуністичних хотіннь, вони сотворили таку сильну
державу, таке повне поневолена державним кнутом підлеглого їм громадянства,
якого нема ні в одній з сучасних ослаблених і ліберальних «буржуазних» держав.
Знов-же, пануюча в наших західних землях польська демократична провідна
верства громовим гласом на всі лади проповідує потребу сотвореня сильної дер-
жави. На ділі-ж, своїм методом здобування та організації влади для здійсиеня
своїх анархічно-індивідуалістичних демократичних хотіннь, — своїм вічним під-
бунтовуваням громадянства проти держави і його анархізованям ріжними своїми
націоналістичними, соціялістичними, право і ліво революцийними партіями, вона
весь час нищить оцю свою — антантським завойованим їй подаровану — державу.**)
*) Вживаю цього слова замість несимпатичного мені своєю штучності»
«суспільства» і не в значінню «народа«, окресленя якого буде дано низче.
*♦) Коли-б не було оцього завойована, тоб-то оружної перемоги антанти
в світовій війні і наслідків цієї перемоги: зиищеня старої Росії, Австрії і
Німеччини — то розуміється не було-б польскої, чеської і їм подібних демо-
кратично-республиканських держав. Ця примітка для тих, хто думає, що держави
творяться «волею народа« і «установчими зборами» і що демократично-республи-
канський політичний метод прекрасно надається для будови держав, «як це
доказує приклад Чехів, Поляків і т. д.« . . .
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
121
Наша демократична провідна, верства цей останній метод «будування держав*
перевела ще більш блискуче й радикально. Проповідуючи ріжнопартийні гасла
націоналістичної і соціалістичної «вільної України*, вона на ділі, прн помочі
«народнього повстання* (тоб-то анархічним бунтом, позбавленого всякої органі-
зації і всяких здержуючих установ, темного та розпорошеного українського гро-
мадянства) знищила разом з Гетьманством зародки окремої Української Держави,
довела Україну до гіршої ніж татарська, большовицької неволі, і своїм демократич-
ним протидержавним націоналізмом загнала назад в літературне підземелля
буйні реальні зародки Української Нації. Отже, можливо точне і ясне розмежу-
вання в українській мові всіх цих політичних понятті, необхідне, як для зменшеня
нашого політичного хаосу, так і для того, щоб політики наші відали принаймні
що вони творять.
Всі ці поняття я стараюсь окреслити для потреб політичної умілости і полі-
тичної акції. Коли в цауці про те що було або єсть, можна говорити про «державу*,
«націю*, «територію* і т. д., зовсім абстрактно, то в політиці, як умілости творити
те, що має бути, треба завжди бачити за цими абстракціями діла і рух реальних
живих людей. Кожний уявляє собі більш менш що таке держава, коли мова йде
про вже відомий, вже сотворений факт. Але кожний з нас буде думати про щось
инше, коли мова про будову, про твореня ще неістнуючої держави. Щоб порозу-
мітись і установити єдність образів в цих поняттях рухових, динамічних, треба
в наукові, статичні — коли можна так сказати : «алгебраїчні* — формули держави,
нації, території вставити живий, реальний зміст і треба можливо точно та ясно
означити яка жива реальна дійсність криється за тими мертвими абстракціями.
Так само треба відноситись і до вживаної деякими політиками-практиками маґічно-
заклннательської термінології. Коли нам кажуть: «ми, представники нарада*,
або «ми, диктатура пролєтаріяту*, то ці самоокреслеия треба розглядати не з по-
гляду того, за кого ці люде хочуть щоб їх вважали, а того, чим вони в дійсности
єсть, і треба уміти відріжняти у всіх цих поняттях — як було вже вище сказано
— словесну димову завісу від того, що в дійсносте оця завіса має собою при-
кривати,
Почнем з найпростішого поняття: територія. Територія
єсть одним а основних матеріяльних чинників політики державної.
Але щоб уміти ним користуватись, треба з цієї пасивної нерухомої
сили зробити силу порушуючу, активну. Сама по собі територія
в динамічно-політичнім розумінню цього слова єсть ніщо. Можна
мати прекрасну територію і ніколи не здобути на ній влади, не мати
на ній своєї держави та не стати з нею ніколи нацією. Допіру
свідомість своєї території і хотіння мати на ній
свою окрему владу, свою окрему державу, пере-
творюють її в активну порушуючу політичну силу. З цієї свідомости
і цього хотіння робиться патріотизм: любов до своєї землі, до
своєї Батьківщини і до всіх, без виїмку, її мешканців. Патріо-
тизм — свідомість своєї території, а не сама тери-
торія — лежить в основі буття і могутності!
держав.
122
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
В протилежність до патріотизму, сучасний демократичний націоналізм
і сучасний соціалізм єсть поняттями і хотіннями нетериторіяльними.
В їх основі лежить свідомість громади а не території, почуття спільноти
з людьми одної віри і одного стану хоч-би і на чужій території, і ненависти до
людей чужої віри і чужого стану, хоч-би і на своїй території.*)
Яскравий приклад патріотизму в історії дали нам Римляне, які при помочі
цього патріотизму — привязаности до свого »поля« і своїх «співгорожан» («СГУІ8
готапи8«) — сотворили наймогутніщу в світі державу. Яскравий приклад націо-
налізму, в сучаснім демократичнім розумінню цього слова, дали жиди, позбавлені
зовсім почуття патріотизму, але посідаючі найсильніще мабуть між всіми націями
почуття екстериторіальної віроісповідної громадської солідарности: нація най-
більше націоналістична, найменше патріотична і найменше здатна до політичного
державного життя.**)
Практичний політичний висновок з вищесказаного для нас такий, що коли
хочемо мати державу, підставою якої єсть територія, то мусимо розвивати в собі
патріотизм замість, як це ми робимо, всі сили скеровувати на розвиток соціалізму,
або куаьтурно-віроісповідпого націоналізму. Иншими словами: при виборі полі-
тичних мотодів організації нашої боротьби за владу і за державу, ми мусимо
головно уважати на те, які з цих методів сприяють розвиткові патріотизму і які,
оперуючи націоналізмом або соціялізмом, патріотизм навпаки винищують. Мусимо
тим більше, що власне патріотизм серед мешканців України єсть і був завжди від
віків незвичайно слабий, натомість ріжні націоналізми і- соціялізми єсть і були
завжди страшно сильні.
Наші предки — за нечисленними винятками — так само як і ми, не мали
свідомости своєї території. Вони всею душею ненавиділи своїх співгорожан, спів-
мешканців одної землі, во імя своїх екстериторіяльних, віроісповідних чи стано-
вих, прикмет.***) Кожна з численних «націй», чи кожний з численних станів на
Україні кликали завжди, в завзятій боротьбі проти своїх співгорожан, людей одної
віри чи одного стану з чужих сусідніх територій. Україна завжди була гніздом,
яке постачало фанатиків екстериторіяльної віроісповідности, однаково чи ця
віроісповідність буде зватись православям, чи католіцизмом, чи буде вона
*) Сучасний соціалістичний Інтернаціонал і «національні меншости», по
свому відношеню до держави і патріотизму, подібні до церковних інтернаціоналів
і «релігійних меншостей? в часах великих європейських війн, викликаних ре-
формацією.
**) Цею прикметою жидів пояснюється, думаю, між ііншими причинами,
їх масова участь в сучаснім соціалізмі, позбавленім так само почуття патріотизму
(«пролетарі']' не мають батьківщини?) і опертім так само на екстериторіальній віро-
ісповідиій і становій (тільки робітничій а не купецькій, як у жидів) СПІЛЬНОСТІ!.
***) Не треба змішувати станових прикмет з прикметами класовими, у нас
майже зовсім нерозвиненими. Класова свідомість, в розумінню почуття єдности
І СПІЛЬНОСТІ! всіх хто працює при однім способі продукції (напр. всіх хліборобів
— великих і малих, всіх промисловців — патронів і робітників і т. д.), тільки
останіми часами почала була прокидатись на Україні. В протилежність до свідо-
мости станової (дворянської, селянської, буржуазної, пролетарської), свідомість
класова обєднує організаторів з організованими і сприяє розвиткові почуття гро-
мадської ешльности між «панами? та «народом». 8 такого почуття родиться
патріотизм — привязаність до спільної батьківщини — а на патріотизмі будуються
держави і нації. Про це ширше буде мова при розгляді політичних методів та
їх відношена до сіаиовости і класовости.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
123
ідеологією комуністичною або соціалістичною, істиннорусскою або вшехпольською,
чи, так само як і ці, екстериторіальною і віроісповідпою націоналістичною
ідеологією українською (остання, як відомо, особливо піклувалась про ріжні емі-
грантські колонії поза Україною, і головним своїм завданням вважала ширити
зненависть до мешканців України »не-Українців«). Так само постачала Україна
і фанатиків екстериторіальної становости. У нас мали своїх найактивніших
визнавців: «всероссійское об'ьединенное дворянство» і «шляхта польської
Річпосполитої од моря до моря«; «русская демократическая интелигенція« і
польські »пепесовці«; «всероссійскій крестьинскій союзи» і «польські людовці»;
«пролетарі всіх країн», визнавці III «Інтернаціоналу» — і врешті, як реакція
проти того всього — так само станова, козацька або селянська, і так само
позбавлена чуття території — т. вв. «свідома Україна». Патріотів
українських і патріотизму українського, історія наша,
за винятком одиниць і епізодів, не знає. Не маючи-ж патріотизму,
— не маючи свідомости своєї території і почуття спільности всіх її мешканців
— ми не могли мати на ній і своєї власної держава
Україна може служити класичним прикладом того, як всякі е к с т е-
риторіяльні — однаково «націоналістичні» чи «інтернаціональні» —
ідеології служать могутнім політичним знаряддям в руках націй метропольних
— посідаючих вже свої власні держави — для удержуваня під своєю владою
націй колоніяльиих, не посідаючих власної держави. Такими екстері&оріяльними
ідеологіями нації метропольні розлагають провідну верству націй
колоніяльних. Вони не допускають до розвитку серед цієї верстви патріо-
тизму, який-би її почуттям спільної території о б є д н а в, породив-би серед неї
територіяльний сепаратизм, і в результаті довів до державного, а за ним і до
національного відокремленя колонії.
Громад я.н с тв ом -— коли мова йде про динаміку громад-
ського життя і політичну акцію — треба назвати всіх тих людей на
даній території, які не живуть з виконувана державних функцій
і які не мають безпосередньої змоги для здійснюваня своїх хотіннь
вживати сили фізичного примусу держави. До громадянства на-
лежать однаково і багаті і бідні, і орґанізатори і орґанізовані, і »пани«
і »народ«, а відріжняе їх всіх, від тих людей, що в данім часі по-
сідають в своїх руках і виконують державну владу, більша слабість
і пасивність політична: менше хотіння влади, або неможливість це
хотіння здійснити. Коли державу творять скрізь і завжди політично
активніщі та сильніщі — ці, що правлять — то громадянство скла-
дається скрізь і завжди з політично слабших —• з тих, ким правлять
— будь вони багаті чи бідні, темні чи освічені.
Наприклад багатий купець, що зі страхом кланявся колись в ноги гу-
бернатору, або якийсь непман, що дріжить тепер перед комуністичною
чрезвичайкою — належать (незважаючи на своє більше чи менше багатство,
освіту і хотіння влади) до громадянства, тоді коли губернатор і чекіст
репрезентують державний примус фізичний і живуть з сили меча, яка скрізь і
завжди творить суть держави.
124
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Так само якийсь виборець в сучасній демократичній республіці, що,
вибравши посла, думає, що він суверен і що він посідає в своїх руках
«повноту державної влад», в дійсносте належить до громадянства, яке справді
в данім випадку' ослабило державу, але не могло і ие може ніколи безпосереднє
в свої руки державну владу перебрати. Ані суверен-виборець, наприклад
продавець, який хоче піднести ціну на товари, ані такий самий суверен-виборець
покупець, який хоче цю ціну зменшити, не можуть для здійсненя СВОЇХ
діаметрально протилежних хотіннь вжити супроти своїх антагоністів примусу
державної влади. Вони можуть зі своїми хотіннями і скаргами тільки звернутись
до держави: в данім випадку, скажім, до парламенту, так само, як колись вони
з цими самими хотіннями і скаргами звертались до монарха. І в однім і другім
випадку — чи на чолі держави стоїть одна голова, чи парусот голів; чи суд і
розправа відбуваються скоро та по змозі (коли суверен ані од продавця, ані од
покупця не залежить) обєктивно, чи тягнуться вони роками і залежать од
«парламентарної ситуаціїв; чи громадянин сильну державу шанує, чи він (коли
вона слаба, труслива, облеслива і його киародньою сувереиностюв дурить) на неї
плює — держава єсть державою, а громадянство громадянством. Вся ріжииця
полягає тільки в иншім взаємовідношеня) держави і громадянства, про яке буде
мова тоді, коли ми ріжні політичні методи здобування влади, будови держави і
організації громадянства будем розглядати.
Громадянство ніколи не буває однородне. В ньому перш за все
істнуе поділ вертикальний, по способу продукції і праці: на к л а с и.
Отже в теперішніх часах, наприклад, маємо: клас промисловий,
який обіймає всіх громадян, що продукують товари — властителів
фабрик, інженерів, робітників; далі клас хліборобський,
який обіймає всіх, що продукують хліб — поміщиків, селян, сіль-
ських робітників; клас фінансовий і купецький, який
живе не з продукції, а з обміну вже випродукованих цінностей;
врешті в останніх часах все більше викристалізовується окремий
клас, що теж живе не з продукції, а з праці при комунікації
— отже залізничники, шофери, почтовці, телеграфісти і т. д. Окремо
треба поставити клас інтеліґенції, тому, що вона виконує
в громадянстві дуже важні функції, звязані з його ідеолоґією:
духовим і умовим життям. До цього класу належать: духовенство,
учителі, письменники, журналісти, адвокати, лікарі і т. д.
В примітивних громадянствах всі ці інтелігентські функції сполучаються
звичайно в руках одного духовенства, яке тоді буває одночасно і священниками,
і лікарями, і учителями, і письменниками, і толкувателями та кодифікаторами
законів. Спеціялізація і розділ цих функцій в останніх часах не міняє основного
характеру цілого інтелігентського класу: його духовности — і його основ-
ного завдання, як творців ідеології для цілого громадянства.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
125
Крім цього вертикального поділу істнує у всякому громадянстві
поділ горизонтальний: на с т а н и. В кожному класі єсть організатори
і орґанізовані, які творять окремі стани. Напр. в класі промисловому
єсть стан патронів — власників і орґанізаторів предприємств і стан
робітників, які виконують приписану працю. В класі хліборобському
до недавня станом організаторів була шляхта, станом організованих
селяне. В класі інтелігентському7 організаторську ролю давніще ви-
конувала церква з її становою єрархією, тепер цю функцію на-
магаються захопити в свої руки світські університети з їх науковими
авторитетами і відповідною єрархією. По прийнятому у нас звичаю
можна всі 'стани організаторів в данім громадянстві називати
»п а н а м и«, всі стани організованих — »н а р о д о м«. Перших —
як сказано вище -— характеризує більший імперіялізм, більша
активність і більша сила індивідуальна. Другі репрезентують силу
більшости, силу числа і силу спротиву пасивної маси.
Поділене на класи і стани громадянство знаходиться в стані
вічної внутрішньої боротьби, вічної внутрішньої нерівноваги. Боряться
між собою як поодинокі класи, так ще в більшій мірі стани органі-
заторів і організованих — пани і народ — в кожнім: класі. Дві сили
грають головну7 ролю в цьому рухові, в цій вічній боротьбі: сила
продукції та випливаюча з неї матеріяльна сила багатства,
і сила ідеології з випливаючою з неї силою сугестії і органі-
зованого морального авторитету.
Більше сили і значіння в громадянстві буде мати завжди той,
хто краще уміє організувати продукцію і посідає більше випродуко-
ваних цінностей, або той, хто репрезентує найкраще зорганізовану
і тому найбільше авторитетну серед даного громадянства ідеологію:
ті поняття, які в данім часі і місці люде признають в громадському
життю правдивими та законними. Здобуття більшої сили матеріальної,
або здобуття більшого впливу духового, ідеологічного єсть ціллю оцієї
вічної громадської боротьби.
Але ані найбільше багатство і здатність до організації продукції,
ані найкраща ідеологія і здатність до прищеплюваня своїх ідей гро-
мадянству, не можуть самі по собі не тільки перемогти, але навіть
забезпечити життя тих, хто їх посідає. Всі ми знаємо, як виглядали
старі російські багачі і російські інтелігенти в момент упадку старої
російської державної влади, яка їх багатству та ідеології давала
захист державного меча і опертої на ньому7 сили державного, хоч
і однобокого, але все-ж таки закону. Можемо також собі уявити,
як-би виглядали напр. американські міліярдери, коли-б раптом упав
126
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
в масах авторитет державної влади пануючої там демократії і коли-б
маси перестали вірити в законність примусу, виконуваного цею
державною владою для оборони і забезпеченя принципів та законів
демократії. Знаємо також, що варта ідеологія без реалізуючої і по-
ширюючої її сили меча.
Без сили меча, без сили фізичного примусу, яка од початку
і до кінця світа була, єсть і буде прерогативою, монополем, ознакою
і суттю держав и, ніяка сила громадська не може ані забезпечити
себе, ані зреалізувати своїх остаточних бажаннь. Тому всяка сила
громадська, залежна од більшої здатиости до орґанізації продукції
чи ідеології, має все нахил до захопленя в більшій або меншій мірі
державної влади, бо тільки держава силою меча здатна зреалізувати
або забезпечити ті чи инші громадські тенденції. Навіть анархісти,
які засадничо поборюють державу, для своєї остаточної перемоги
мусіли-б здобути політичну владу, мусіли-б зорґанізувати свою
державу хоч-би на те, щоб недопустити до возстановленя тієї держави,
яку вони перед тим повалили.
Так могутній сучасний громадський рух, яким являється соціялізм,
єсть в суті (подібно, як аналогічна йому колишня боротьба духовенства з
живучими тоді по кулачному праву, анархічними феодалами) боротіЛою з а
державну владу між інтелігенцією (станом організаторів ідеології) і т. зв.
буржуазією (станом організаторів сучасної капіталістичної продукції). Боротьба
ця ведеться при помочі витвореної бажаючою влади інтелігенцією соціялістичної
ідеології, якою інтелігенція здобуває собі вплив серед незадоволеної зі своїх панів-
патронів народньої робітничої маси і, підіймаючи цю масу проти її дотеперішніх
(здеморалізованих своїми «демократичними республиками*) буржуазних органі-
заторів, хоче останніх усунути і самій зайняти їх місце в майбутній удержавленій
формі (в «соціалістичній організацій) продукції.
Боротьбу, яка ведеться серед самого громадянства між його поодинокими
класами і між станом організаторів і станом організованих в межах самих класів
— тепер в політичній науці прийнято зачисляти до явищ політики
соціяльної, відріжняючп її тим від політики державної, тоб-то
політики в старому, класичному розумінню цього слова. Цей поділ постільки
невірний, поскільки всяка громадська сила «соціальна* в своїй політичній акції
прямує завжди до опановаия держави і до накиненя, при помочі опанованої
держави, своїх хотіннь иншим силам «соціальним*. Инакше кажучи: всяка сила
«соціальна* має нахил до перетворена себе в силу державну і таким чином всяка
політика соціальна єсть тільки початковою стадією, яка реалізується (або не
реалізується і тоді гине) в політиці державній. Але з другого боку цей поділ єсть
раціональний, бо підкреслює ріжницю між державою і громадянством і допомагає
не змішувати цих двох зовсім ріжних чинників політичного життя. Старі
класичні автори не розріжнювали політики соціяльної від державної тому, що
пасивні, завойовані державою, маси, які сьогодня входять в склад громадянства,
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
127
тоді були зовсім позбавлені політичних прав. При невільництві воші не належали
до громадянства і тодішнє громадянство було само державою. Воно сполучало в
своїх руках відносно величезної пасивної невільничої більшости не тільки
громадську »соціяльну«, але й державну «політичну» силу. Тому тодішні
обсерватори громадського життя цих двох сил не розділяли.
Сьогодня, коли політичної безправносте вже нема, і коли люде пасивні,
позбавлені позитивних політичних хотіннь і здібностей, можуть до схочу займатись
«політикою», цей поділ на політику соціяльну і державну зарисовується дуже
виразно. Наприклад, єсть багато українських політиків, які кажуть, що Україна
може прекрасно істнувати без власної держави, тоб-то без реалізуючого українську
національну ідеологію і без оберігаючого продукцію нації — українського
державного меча. «Хіба — кажуть і пишуть вони — українському народові буде
лучше від того, що на Україні поліція, армія, суди, тюрми і т. д. будуть-
українські?» Нічого дивного, що «народ» з такими «політичними» провідниками
не може здобути своєї держави, не може стати нацією і що ці провідники не
можуть бути нічим иншим, як тільки аґентами чужих держав, або «вічними
революціонерами», тоб-то такими революціонерами, які мають хотіння стільки
неіативні і які цих своїх хотіннь ніколи не здійснюють, бо навіть не мають
найменшого наміру їх здійснювати. Коли-б ці люде дійсно хотіли здійсненя своїх
політичних хотіннь — які вони вважають однаковими з хотіннями народніми —
то вони мусіли-б боротись за політичну реалізацію цих хотіннь. Иншими
словами: вони мусіли-б боротись за свою власну українську, хоч-би і «народньою»
названу, політичну владу і за можність виконувана цієї своєї «народньої» влади
при помочі своєї власної армії, поліції, тюрем, тоб-то при помочі реальної сили
своєї власної української держави. Але у цих істот, які привикли жити в чужій
хаті, покусуючи час од часу її господаря, таких, вимагаючих зусилля і жертв,
хотіннь власної хати, власної держави немає. Тому такі «революцийні»
представники «українського народу» приймуть напр. всеросійський комунізм,
який своєю кровю завоював собі на Україні реальну політичну владу, але ніколи
не будуть во імя свого власного українського комунізму боротись зі своїми
всеросійськими комуністичними правителями за свою власну українську
комуністичну політичну владу. Оцю свою політичну імпотенцію вони прикрива-
тимуть дуже гарною ідеологією: — мовляв, в комуністичній російській державі
їхні «соціяльні і національні» українські хотіння вповні заспокоєні — або будуть
в найкращім разі робити проти пануючих російських комуністів словесно-літера-
турну опозицію во імя «чистоти комуністичних принципів» — опозицію, од якої
пануючим комуністам не буде навіть свербіти.
«Можна бути великим народом без держави і, навпаки, можна мати дер-
жаву і бути зовсім иезамітним народом» — так колись писала «самостійницькая
львівська «Земля і Воля« (9. VII. 1922). Але оцей поворот українських «революціо-
нерів» до ідей старого українського аполітичного «культурництва» (з поминеням
тільки всіх його творчих і добрих сторін: — культурники дійсно творили культуру
і політиці не шкодили, бо нею зовсім не займались) не врятував «Землі і Волів
від закриття в польській демократичній державі і не дав їй ходу до держави
російської большовицької. Отже показалось, що навіть такий невеликий прояв,
«великосте народу», як названа газета, без власної держави істнувати не може.
Де її редактори бачили «великі народи без держави» — це останеться очевидно-
їх секретом. Бо коли вони як ідеал і приклад для України хотіли поставити жидів,
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
128
то навіть ці останні свою «великість» завдячують своїй колишній державі. Крім того
дуже сумнівно виглядала-б »великість« такого «українського народу», який-би
задовольнився «культурною автономією» для забезпеченя своєї некультурносте
і якого вся суть істнування полягала-б в газетах, піснях, галушках та »народній«
лайці цієї української москвофільської і полонофільскої більшости на Україн-
ській Землі, що такою «бездержавною великостю« не дала-б себе розуміється до
культури української прихилити.
Державши: и українські — коли у них буде сила — не повинні всіми цими
проявами українського пасивного анархізму турбуватись. Люде, що бажали-б
«покушати влади« без потрібного для такого «кушаня« риску і боротьби, не страшні
для ніякої влади. Для сильної української держави всі ці українські «анти-держав-
иики« так само не будуть страшні, як не страшні вони і для чужих держав на
Україні. Траґедія починається допіру тоді, коли такого типу «політики» в стані
підняти проти слабосилих українських державників «народне повстання»,
і коли вони, після такого «удачного повстання», самі потім до «державного будів-
ництва» беруться. Результати такого будівнилтва держави людьми, які вважають,
що можна обійтись і без своєї держави, ми вже бачили. Рабська залежність україн-
ських народніх мас від чужих держав — ось наслідок поширювапя серед цих мас
українськими інтелігентами противовласнодержавної пропаганди.
Завойована лежить в основі всякої держави. Чи
зовнішнє, чи внутрішнє*) — воно єсть завжди тим кульмінацийним
пунктом політичної боротьби за владу, веденої серед даного громадян-
ства па даній території, від якого починається всяка нова держава,
збудована на руїнах держави старої. Без завойованя не можна по-
мислити собі початку держави. І коли ми цього факту завойованя,
який лежить в основі держави, не бачимо зразу в істнуючих вже
державних націях, то це пояснюється тим:
1.	що держава завжди покриває собою ціле громадянство на
даній території і в міру того, як її функції з часом все більше по-
ширюються, вона в деяких випадках входить в контакт зо всіма ко-
мірчинами (класами та станами) громадянства і тому одріжнити її в
нації од громадянства буває иноді так само трудно, як наприклад
одріжнити в дитині (= нація) те, що походить од батька (= держава),
від того що походить од матері (= громадянство);
*) Про ріжницю між ними була мова в попередніх «Листах». Тут маємо
па думці завойованя внутрішнє, тоб-то завойованя зроблене під проводом’ місцевих
(а не свіжо, з чужої землі, в цілях завойованя прибувших) більше активних і силь-
них людей, бо тільки про таке внутрішнє завойованя можна говорити з погляду
-свідомої політичної акції і політичної умілости. Всяке «покли-
каня Варягів», тоб-то переданя даною нацією політичної творчости в руки завойов-
ників зовнішніх, єсть доказом політичного безсилля її провідників і випливаючого
-звідци політичного фаталізму : надії не на себе, свою свідому акцію і свою умілість,
а на чужі сили і на долю.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
129
2.	що люде, які правлять, змагають завжди, в інтересах збіль-
шена свого авторитету, до того, щоб факт завойованя, від якого по-
чалась їхня державна влада, як найшвидче забувся серед даного
громадянства ;*)
3.	що в постійній боротьбі з новими, бажаючими опанувати дер-
жаву, місцевими громадськими силами, деякі держави (тоб-то орга-
нізації старих завойовників) допускають ці нові громадські сили до
участи у владі, приймають їх в свої ряди і в той спосіб декому з ба-
жаючих влади в часах вже далеко посуненої подібної еволюції може
здаватись, що й само народженя держав відбулось подібним «мирним
способом», шляхом «парламентарним», на підставі мирного «соціаль-
ного договору», і що взагалі держава це мирна філантропійна уста-
нова, «збудована самим громадянством для своїх потреб»;
4.	що зокрема сучасні демократії, в яких правлять невойовничі
меншости при помочі золота, фікції «народньої суверенности» і репре-
зентації цифрової «більшости», спеціально заінтересовані в неїації та
в умиснім затушованю факту завойована, як початку держави.
Опанувавши (з тих чи инших причин, про які була мова в иншім
місці), під гаслами виявлена «волі народа« і репрезентації його
«більшости», істнуючу вже на даній території і вже
сотворену колишніми завойовниками державу (з її в ж е г о т о в о ю
армією, поліцією; судами, законами, фортецями, тюрмами і з її, вже
прищепленим масам, поважаним до держави), вони і на саме поход-
женя держави мусять переносити цю фікцію «більшости» і «народньої
суверенности». Бо їм треба, щоб «народ» вірив, що вони правлять
ним «з його волі і по його дорученю«, а не тому, що вони можуть для
здійснюваня свого власного хотіння влади користуватись реальною
фізичною силою вже істнуючого старого, завойованим колишнім
сотвореного, державного апарату.
По свідоцтву напр. РаиІ Де Роизіегз, правляча демократія в Північно-амер.
Штатах дуже не любить, коли кажуть, що в Америці істнують «правлячі класи»
(Ба уіе атегісаіпе, р. 121). А звістний автор вереальського договору президент
Більсон дає навіть в цім напрямі дуже цікаві поради. Сконстатувавши, що в націях
єсть завжди правителі і ці ким правлять, він радить першим маскувати
*) Напр. сучасні російські комуністи, що шляхом завойованя сотворили
свою державу на території старої Росії, не допускають унаочненя факту цього
завойованя, а стараються його прикрити ідеологією «рабоче-крестьянської влади».
За часів абсолютизму у Франції був посажеинй в тюрму учений, який в своїх
історичних творах перший документально вказав на завойованя Галлії Герман-
ськими Франками і на походженя від цих Франків правлячої державою верстви.
Офіціально визнавалась тоді троянська легенда, яка всю французську націю ви-
водила від синів Пріяма.
»
130
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
прояви своєї більшої сили умілими заходами біля публич-
иої опінії. Сила більшости це новий винахід модерних суспільств і політична
штука сучасного державного мужа полягає сьогоддя в будженю, підштовхуваній
і керуванню цією новою силою (цитую за Я ІоЬаппеі: Ье ргіпсіре «Тез паііопаШбз,
р. 387). Розуміється в цій штущ правління сучасного демократичного державного
мужа при помочі опінії більшости, всякі факти, що могли-б його зробити не-
симпатичним цій більшости, мусять старанно закриватись. Не буде-ж справді
такий демократичний президент і «представник волі народу» оповідати своїм ви-
борцям про походженя своєї політичної влади. Він не казатиме: правити вами
я можу тільки тому, що міцні як сталь своєю войовничою і пуританською єдностю
англійські виходці, по яких я одідичив державу, завоювали колись індійський
народ; відобрали йому його землю ; спровадили на цю землю залежних од себе
Неірів та колоністів, і в дальших поколіннях стали багачами, які сотворили оцю
«иародню демократичну республикув ; сотворили республику, а не монархію тому,
бо винищений ними індійський народ не мав сили обмежити монархією, потрібну
цим багачам для їх спекуляцій, необмежену свободу. Замість того оповідається
про «свободу і волю народу», завдяки якій повстала держава ; про перемогу «ідеї
справедливосте (репрезентованої республіканськими американськими банкірами)
над ідеєю «грубої сили« (репрезентованої монархічними пруськими юнкрами)
і т. д. і т. д.
Подібними політичними байками не повинні одначе давати дурити себе
політики такої нації, яка ще не мала і не має на своїй території
окремої, тим чи иншим завойованям сотвореної, держави. Коли такі політики
дійсно хочуть «будувати державу», то вони мусять готовитись до завойованя, а не
до виборів. Політичні-ж методи завойованя, необхідного для твореня нових
держав, діаметрально протилежні політичним методам мирного прони-
кання при помочі «репрезентації народньої більшости» в уже істнуючі держави.
Політика людей, які хочуть мати на Українській Землі свою власну Українську
Державу, мусить бути зовсім инша, иіж політика людей, які хочуть бути тільки
українськими »народніми« послами до Варшавського сейму, або тільки репрезен-
тантами «українського пролетаріату» у всеросійській чрезвичайці. З вищесказаного
одначе не випливає, що українська політика державна має полягати в розмахуваню
паперовими шабельками і кричанню «слава», або в підготовці якоїсь «різні» і »за-
веденю кріпацтва», як можуть подумати і толкувати це наші панове з демократич-
них більшостей, що свій спосіб думаня придбали під впливом «умілих заходів біля
публичної опінії» правлячих сьогодня демократичних меншостей.
Форми завойованя і випливаючі з нього форми держави бувають
ріжні, в залежності! од того хто і як завойовує і від того, серед
якого громадянства оце завойованя відбувається. Про
ріжниці в політичних методах твореня держав і організації
громадянства будем говорити тоді, коли розглядатимем самі ці
методи. Тут, де мова йде тільки про означеня і розмежування
понятть з точки погляду динаміки громадського життя і політичної
акції, підкреслимо ще раз:
1.	що під поняттям держава — ми розуміємо людей, які
правлять, які вже завоювали, вже здобули собі політичну владу;
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
131
2.	що г р о м а д я н с т в о складається з людей, ще не здобувших
собі політичної влади, людей, якими правлять;
3.	що коли громадянство, як резервуар сил, бажаючих влади,
знаходиться в стані вічної внутрішньої боротьби, вічного кипіння,
вічного руху вперед, вічної нерівноваги в боротьбі за владу, то
держава, як організація людей, що вже здобули собі владу, має все
нахил до здержуваня руху, бо твореня вже твердих, скристалізованих,
непорушних форм;
4.	що взаємовідношеня між здержуючою силою держави і рухом
вперед громадянства опреділяється кращрю або гіршою організацією
держави і кращою або гіршою (у відношеню до продукції та ідеології)
організацією громадянства. Воно може вилитись: а) в нічим
необмежений хаотичний та анархічний рух вперед і врешті в
самовирізаня тоді, коли громадянство знищить здержуючу силу зле
зорганізованої держави; в) в нічим необмежений мертвий застій і
пршіиненя всякого розвитку тоді, - коли держава поневолить слабе,,
нездатне до організації своєї продукції та ідеології громадянство;
с) в гармонійний розвиток тоді, коли сила добре, зорганізованої
держави і сила добре зорґанізованого громадянства себе взаємно
рівноважать і доповнюють.
Наприклад громадянство, якого продукція зорганізована на основах, від-
порної супроти держави, приватної власпости, і якого ідеологія репрезен-
тована такою організацією інтелігенції, яка не поневолена державою, буде
У відношеню до держави завжди сильніще від громадянства з удержавле-
ними засобами продукції і з ідеологією репрезентованою дер-
жавою. Б випадку першім участь громадянства в державній владі і. залежна
од цієї участи, політична свобода та рух вперед будуть великі. В випадку другім
участи громадянства в державній владі, політичної свободи і руху вперед зовсім
не буде.
Взаємовідношеням держави і громадянства опреділяється
закон, розуміючи під цим словом обовязуючі поняття про громад-
ську правду і неправду, про громадське добро і громадське зло, які
серед даного громадянства і в даній державі істнують. В основі за-
кону лежить взаємне обмеженя права сильніщих правом слабших
і права слабших правом сильніщих: права тих, хто править, правом
тих, ким правлять, і навпаки.
Коли держава поневолює громадянство, нищиться закон, бо
право сильніщих тоді не обмежено правом слабших і в такій державі
панує беззаконня: самодержавство грубої, нічим не обмеженої сили.
Але так само нищиться закон, коли громадянство поневолює державу:
е*
132
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
коли сила сильніщих розкладається слабостю слабших і коли слабше
громадянство, знищивши та опанувавши державу, не має сили свої
закони реалізувати, дати їм опору матеріальної сили держави. Як
при деспотизмі держави (будь це деспотизм якогось охлократичного
монарха, чи якоїсь «комуністичної партії»), так і при деспотизмі
громадянства і анархії (будь це якась демократична — тоб-то на
принципі суверенносте громадянства оперта — »народня«, «панська»
чи «отаманська» республика) однаково нищиться закон. Він істнує
тільки при гармонійнім взаємовідношеню держави і громадянства.
Повстає-ж він так, що матеріяльна сила правлячих : сила держав-
ного меча — обмежується ідеологічною та продуктивною силою, ви-
творюваною громадянством: тими, ким правлять. Значить, щоб
істнував закон на даній території, в даній державі і серед даного
громадянства:
1.	мусить істнувати серед тих, хто творить для громадянства
ідеологію, тоб-то серед його інтелігенції, настільки сильна організація
(вона в історії приймає ріжні — кращі, або гірші — форми: церкви,
університетів, наукових корпорацій, преси і т. д.), щоб репрезентована
нею ідеологія мала дійсний, а не фіктивний, моральний авторитет
серед громадянства;
2.	мусять істнувати серед даного громадянства такі сильні ор-
ганізації організаторів продукції (організації класові), що здатні до
виконуваня своїх завданнь без підмоги держави (без «Інгушів»,
«казьонних пособій», «карательних експедицій» і т. п.);
3.	мусить істнувати на даній території сильна влада світська,
влада державного меча, і ця влада державна мусить визнати авто-
ритет істнуючої серед громадянства влади духовної, влади ідеології,
мусить своє право більшої матеріяльної сили оцим моральним правом
слабших обмежити та в своїх ділах державних оцим одним вже і для
сильніщих і для слабших законом керуватись;
4.	мусить влада державна визнати продуктивну здатність орга-
нізаторів продукції серед даного громадянства і дати їм для викону-
ваня їх продуктивних завданнь необхідну політичну свободу, межі
якої конкретно опреділяє істнуючий закон.
Держиться закон силою оцієї узаконеної державної влади, цього
узаконеного авторитету духовного і цієї узаконеної організаторської
здатносте організаторів продукції, які (влада меча, ідеологія та про-
дукція) своїм взаємовідношеням серед даного громадянства на даній
території і в даній державі, всі три разом, закон цей сотворили. Ті,
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
133
що правлять (держава), і ті організатори продукції та ідеології серед
громадянства, які цю владу визнають законною і з неї задоволені,
творять консервативну — як державну, так і громадську — опору
закону. Ті, що серед громадянства рвуться до влади — творять його
силу поступову, яка бажає установити инші взаємовідношеня між
державою і громадянством, або точніщр кажучи: між державою, про-
дукцією та ідеологією, а тим самим бажає зміни даного закону. Як
побачимо далі, од форм, які ця боротьба за владу і за зміну закону
приймає, залежить серед даного громадянства і в даній державі
упадок або розвиток закону.
Од взаємовідношеня держави і громадянства залежить теж і степінь
відповідальности держави перед громадянством.
£
Цієї відповідальности не може бути, коли абсолютистична (чн монархічна,
тоб-то з дідичкою формою влади, чн республиканська, тоб-то з формою влади не-
дідичною, але завжди необмежена, диктаторська, по моїй термінології:
охлократична) держава поневолює здезорґанізоване і нікчемне громадянство. Не
може її бути і тоді, коли громадянство поневолює ослаблену і здеґенеровану дер-
жаву : коли суверенність переходить на »весь народе, на »всіх громадян» (демо-
кратія) і коли влада державна виконується іменем фікції самодержавного, в своїх
правах необмеженого, народу; фактичні (але слабосилі і зле зорганізовані) ви-
конавці державної влади прикриваються тоді завжди фіктивною волею суверенного
народу, і ніякої відповідальности правлячих демократичними республиками
^парламентів» та схованих за ними рїжних клік бути, розуміється, не може. Від-
повідальність держави перед громадянством може істнувати тільки при гармо-
нійнім взаємовідношеню держави і громадянства: коли сильна держава (тоб-то
добра організація тих, що правлять) буває репрезентована і керована не фіктивним,
а реальним (династією персоніфікованим) сувереном, і коли держава, в лиці ви-
конавців влади цього реального суверена, відповідає за свої діла перед сильним
(тоб-то посідаючим добру організацію ідеології та продукції) громадянством (класо-
кратія, по моїй термінології).
Врешті нацією я називаю продукт оцього складного
взаємовідношеня держави і громадянства. Нація — це реалізація
хотіння до буття нацією. Коли нема хотіння, виявленого в формі ідеї
— нема нації. Але так само нема нації, коли це хотіння і ідея єсть,
але воно не реалізується в матеріяльних формах держави. Всі-ж
держави — як сказано вище — повстають з завойованя, тоб-то зі
здійсненя хотіння шляхом організованої боротьби.
Отже нацією не єсть само громадянство, а' тим менше розуміється
якась одна його частина (»селяне«, «інтелігенція»). Наприклад гро-
мадянство, і українські національні аспірації в ньому, завжди спо-
конвіку істнували в Україні. Але нація українська бувала лиш тоді,
134
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
коли громадські національні аспірації реалізувались в той спосіб,
що їх приймали за свої ті люде, які хотіли і могли завоювати
собі на Українській Землі політичну владу і сотворити державу. Як
ще національні аспірації репрезентовані на даній території тільки
такими громадськими силами, які не в стані самі завоювати собі на
своїй території політичну владу і сотворити на ній власну державу,
або не здатні оцими своїми аспіраціями до такого завойваня иншій,
політично дужчій, місцевій силі допомогти, то така нація перебува-
тиме в стадії недорозвиненій, в стадії виключно ідеологічній, яку
треба назвати народи остю, а не нацією.
Так само нацією не єсть тільки сама держава. Наприклад дер-
жава завжди була, єсть і буде в Україні. Але тільки в деяких коротких
історичних добах держава на Україні приймала за свою ідеологію —
національну ідеологію місцевого громадянства, одмежовувалась тери-
торіально од инших держав і в той спосіб ставала Державою Україн-
ською : ставала матеріальною реалізацією і втіленям українських
національних хотіннь та в сполученю з місцевим громадянством тво-
рила Українську Націю. В більшій частині нашої історії держава на
Україні не була українською. Центр державної влади не лежав на
українській території. Серед людей, які творили на Україні державу,
не було українського патріотизму, тоб-то свідомости своєї української
території. Ці люде в правлінню Україною легковажили громадські
національні українські аспірації, тому, що ці аспірації (при пере-
важаючій в нашій історії анархічносте і незорґанізованости україн-
ського громадянства і його неумінню організувати самому, без по-
мочі держави, свою продукцію та ідеологію) для завойованя полі-
тичної влади, для сотвореня держави, ніякої орґанізуючої політичної
вартосте і сили з себе не уявляли і навпаки, дуже часто, при здобу-
ванню влади, при твореню держави, вони шкодили і заважали.
Гетьманству 1918 р., і репрезентованій ним єдине реально можливій формі
істнування Української Національної Держави, однаково повікодили, як кара-
тельні експедиції нікчемної і до нічого нездатної частини організаторів місцевої
хліборобської продукції, так і «національне повстанцям викликане нікчемною і до
нічого нездатною частиною організаторів місцевої української ідеології.
Коли признати, що головну ролю в життю громадянства грає
продукція та ідеологія, і що про силу та вартість громадянства рішає
його здатність організувати цю продукцію та ідеологію, то від відно-
шеня держави до цих двох чинників (відношеня влади світської до
влади духовної та відношеня меча до продукції), і від степені їх ор-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
13Б
танізованости в данім громадянстві, залежить відношеня держави до
громадянства і в остаточнім результаті залежить буття або небуття
нації. При яких формах цього взаємовідношеня між державою і гро-
мадянством, тоб-то при яких методах здобуваня влади (політики дер-
жавної) і орґанізацїї громадянства (політики соціяльної), творяться
нації і при яких вони нищаться, про це мова буде дальше. Тут ска-
жемо тільки загально, що необхідними передумовами повстання
і розвитку нації єсть:
1.	істнування на даній території такої політично активної
верстви, яка має сильно розвинене стихийне хотіння влади (імперія-
лізм), скріплене вірою в законність своїх хотіннь (містицизм) ;*)
2.	залежна од свідомої волі та інтеліґентности здатність цієї
верстви до такого обмеженя свого імперіалізму і містицизму, яке-б
її обєднало та дисциплінувало, і тим дало їй можливість зорганізу-
вати завойованя політичної влади і сотворити державу;
3.	здатність цієї верстви, яка хоче і може правити, до роз-
витку в собі почуття патріотизму — здатність, залежна від того, яке
відношеня цієї верстви до продукції та ідеолойї (наприклад у не-
продуцентів кочовників, які не звязані з продукцією та землею, ця
здатність буде мінімальна, у продуцентів осілих, які звязані з про-
дукцією та землею, вона буде максимальна);
4.	врешті істнування або не істнування серед місцевого гро-
мадянства добрих організаторів ідеології і добрих організаторів про-
дукції, які своїм громадським авторитетом можуть примусити дану
державну владу з собою рахуватись, а одночасно — коли вона буде
з ними рахуватись -— можуть її своїм авторитетом серед громадян-
ства піддержати.
Коли такі взаємовідносини між державою і громадянством на
даній території істнують, громадські ідеологічні і матеріальні хотіння
до буття нацією, допомагаючи завойованю на даній території політич-
ної влади верстві, яка по своїм прикметам таку владу хоче і може
завоювати, знаходять в цьому завойованю свою реалізацію, задер-
жуються та консервуються в державі і перетворюють недорозвинену,
недержавну, живучу тільки літературними мріями, народність
-— в розвинену, реально істнуючу, державну націю.
*) Як зявляється і розвивається на даній території така верства — про це
5ула мова в ПІ частині цих »Листів«.
136
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
35. «Народ, який єсть силою революцийною, все рветься вперед
до поступу, і в цьому рухові вперед він мусить весь час боротись
зі здержуючими його поступові змагання консервативними
панами, репрезентуючими у відношеню до світлих сил революції
темні сили реакції®.
Попробуєм — знов таки в інтересі ясности понятть, необхідної
для успішного веденя всякої політичної акції — розглянути оцю
основу сучасного демократичного політичного думаня (чи точніше :
говореня, яке не завжди рівнозначне з думаням) в її відношеню до
дійсности, і по можливости в згоді з цею дійсностю означити поняття :
консерватизму, поступу, революції і реакції.
Не затемнена ріжними неногамованими почуттями (зненависти,
заздрости, необмеженого бажання влади і багатств) здатність до прав-
дивого спостерігання явищ реального життя дозволяє нам легко за-
примітити, що »народ«, тоб-то та пасивніща і та індивідуально слабша
більшість громадянства, яку орґанізують ріжні активні та інди-
відуально сильніщі »пани«, нігде і ніколи не робить революцій для
того, що він хоче більше іитензивно працювати, творити більше
духових і матеріяльних цінностей, з яких складається те, що зветься
поступом. Ні один мітинґ перемігшого «революцийного народу® не
збагатив людської думки і ні одна побідна «народня революція® не
збудувала нової машини. Там, де наслідком революції — як на-
приклад у Франції в XVIII. ст. — почався дійсно великий і непо-
гамований рух вперед на ідеологічнім і матеріяльнім полі — там народ
був обдурений своїми провідниками, там він був використаний для
цілей йому чужих і ворожих (в данім прикладі: для цілей збагаче-
ного французського міщанства, яке потрібувало необмеженої мон-
архією свободи для .своїх економічних та ідеологічних спекуляцій).
Натомість скрізь, де дійсно перемагав своєю масою народ, тоб-то де
перемагали ці його провідники, які на інертности і пасивности на-
родній свою владу опірали — там бачимо повне припиненя всякого
поступу, всякого руху вперед, повний упадок духової і матеріяльної
культури. Так було наприклад в часах упадку Римської Імперії, так
єсть в тім комуністичнім епізоді, який переживає сучасна Росія,
а під її владою і велика частина України.
Одна в найбільших брехень, одідичених по брехливім XIX ст., та, що сучасна
капіталістична «буржуазія» це елемент «реакцийний», а «народ» — це елемент
«поступовий». І брехня ця, раз прийнята, мститься сьогодня на цілому світі.
В дійсиости революцийна буржуазія, зорганізувавшись по демократичному,
тоб-то скинувши в своїх республиках всі, гальмуючі її революцийність, орґані-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
137
зовані форми здержуючого примусу (релігію і монархію), дала підлеглим їй
народам такий перманентно революцийний, анархічний і нічим необмежений
порив до матеріяльної і духової творчости, якого ці народні маси вже видержати
не в силі і проти якого, не можучи за ним поспіти, вони починають чим раз
гостріще бунтуватись. Найбільшим наприклад революціонером Росії був Вітає,
який, не оглядаючись на степінь восприїмчивости темних і бідних пасивних
народніх мас, дав Росії завеликий розгон; розгои, якого не зміг згармонізувати
зі степеню восприїмчивости цих мас гнилий і слабий (завдяки самодержавію)
російський консерватизм. Найбільшим реакціонером Росії став Ленін, під
проводом якого ці маси весь розгон російської капіталістичної буржуазії —
політехнічні інститути, фабрики, залізні дороги — попалили та поруйнували.
Большовики, які сотворили найбільше абсолютистичну в теперішніх часах
державну владу, оперли цю владу власне на іиертности «народній* і
знищили в підлеглій їм країні всякий поступ: всякий рух вперед у
відношеню до того, що дозволено диктаторською владою, дрібнесенької в
порівнянні з иародніми масами, комуністичної партії. ^Одначе вони можуть бути
певні, що проти них за це знищеня поступу не підійметься ніяка иародня
революція. Не підійметься доти, доки одна частина пануючих большовиків
не збунтується проти другої і ие почне (по прикладу ліберальної та поступової
частини старої російської провідної верстви) вимагати свободи, «конституції®.
Революцію буде робити частина большовицьких »панів« для здійснена своїх
власних — «панських* а ие «народніх*, тоб-то виходячих від правлячої
верстви, а не від народу — поступових, свободолюбивих та реформаторських ідей,
— ідей, випливаючих з їх власних хотіннь, а не з хотіннь народніх, хоч
і прикритих, як завжди в таких випадках буває, гаслами «волі народу*.
Оці спостережена вповні відповідають реальній природі річей.
На поверхню громадського життя, серед його порушуючі поступові
сили, не вибиваються і не можуть ніколи вибитись індивідуально
найслабші та найпасивніщі. Вони скрізь і завжди остаються серед
тих, ким правлять, кого організують, кого порушують, кого ведуть —
серед тієї пасивної маси, яку прийнято звати народом. І коли народ
робить революції, коли він підіймається проти своїх дотеперішніх
організаторів і правителів, то не тому, що він сам хоче більшого руху,
більшого поступу, а тому, що він даного способу руху, даного
методу правління і організації вже не восприймає. Причини всякого
незадоволеня народнього завжди лежать в панах- в нездатности і
нікчемносте тих старих панів, які його досі організували, і в
революцийнім бажанню влади у тих панів нових, які хочуть
тепер самі запанувати і народ своїми новими, поступовими та
революцийними, способами організувати. Всяка революція означає
лише те, що під владою старих правителів витворились серед даного
громадянства нові, бажаючі влади, провідні сили. Ці кандидати на
нових правителів для здійсненя своїх імперіалістичних хотіннь
підіймають народ проти його правителів старих тоді, коли останні,
138
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
через зужиття та ослаблена свого методу 'орґанізації (який колись їх
привів до влади), самі вже зужились і ослабли.
Тому то для всякої правлячої верстви гохрориіі.уох Беї—«голос
народу, голос Божий«. Всяке незадоволеня народне єсть ознакою
внутрішньої моральної та матеріальної слабости даної правлячої
верстви; ознакою того, що вона втратила вже необхідні для проводу
та орґанізації або рухові (динамічні), або здержуючі (організуючі)
прикмети. Иншими словами: що вона втратила, або хотіння влади
і віру в законність цього хотіння, або уміння оце хотіння та оцю
віру здержувати і орґанізовувати, і що серед тих, ким вона править,
вже почалась революціонізуюча робота її конкурентів до влади.
Але тому також народ, яко такий, ніколи не користає і не може
скористати з революцій, зроблених силою його більшого числа і силою
його тяжести. Навіть в випадку його повної перемоги, повного
винищеня даної правлячої верстви і тієї ступені поступу, яку ця
верства собою репрезентувала, влада і провід не дістаються ніколи в
його руки, а в руки тих, що своїм умінням використати оцю
зненависть народню до старих правителів, показали себе од цих
старих правителів сильніщими. І як сильніщі, вони беруть народ в
свої нові державні клещі, тим цупкіщі, чим більше їх влада єсть
дійсно народня, чим більше вона обмежує всякий рух вперед, всякий
поступ і всяку свободу.
Коли-б маси могли керуватись логічним розумованям, а не
почуттями та пристрастями, то вони певно ніколи-б ніяких революцій
не робили. Бо вони-б знали, що всяка революція готує для народу
тільки нову владу, і що всяка стара провідна верства, сама вже
своєю попередньою активностю і тяжкою порушуючою працею
зужита, обезсилена і упасивнена, більше подібна і більше близька
до народу, більше в своїм імперіялізмі поміркована (бо більше вже
досвідом влади умудрена) і тому менше для народу небезпечна, ніж
перемігша своєю більшою активностю і більшим імперіялізмом,
сильніща верства нова. Але тоді людство напевно в нерухомости
завмерло-б. І тому повну нездатність мас до думаня та предвиджуваня
— нездатність яку скрізь і завжди використовують всі поступовці і
революціонери — треба мабуть зарахувати до найбільше сприяючих
рухові сил природи.
Одначе, як-би в громадськім життю піддаватись сліпо силам
природи, то треба-би признати, що найкращим був-би такий ритм
р у х у: кандидати на нових провідників, піднявши своїм зусиллям
пасивний народ проти провідників старих, поголовно їх вирізують;
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.	139
нищать всю ними сотворену ступінь духової та матеріяльної
культури; після довгих зусилль доходять до того самого місця
розвитку; знов на тім самім місці вирізуються народом під проводом
нових кандидатів До влади, і т. д. в безконечність. Розуміється
ніякого поступу при оттакім «природнім розвитку» не було-б. Не
було-б тому, що поступу не можна помислити без досконаленя
і розвитку вже істнуючого, яке, щоб могти досконалитись
і розвиватись, мусить бути задержуване, мусить
бути консервоване.
Не могло-б бути також при такім «природнім розвитку» і нації.
Бо нація, в розумінню витвореної цілим рядом ПОКОЛІННІ
певної суми, инпіої ніж у других націй, духової та матеріяльної
культури, для самого свого буття вимагає задержуваня і консерво-
ваня (а не повсякчасного винищуванні) цієї вже витвореної
національної культури. Коли кожна нова верства провідників
вирізувала-б поголовно (чи, що рівнозначне, усувала-б зовсім од
влади) попередніх, і разом з ними винищувала-б всю вже витворену
нацією культуру та традицію (вже здобутий досвід і вже усві-
домлені спільні потреби та аспірації), то при такім ритмі руху
ніякої нації на даній території не було-б. Кожні нові кандидати на
провідників починали-б таку »націю« від себе, инакше-б її розуміли,
навіть инакше називали, і в результаті на такій території був би
вічний рух до буття нацією, але нації ніколи-б не було і бути не могло.
Що нація твориться в боротьбі з природою: — по лінії здержувана
природних імпульсів, а не розперезаного гасання під їх впливом*) — по лінії
найбільшого, а не найменшого опору — це розуміють здатні до розвитку, навіть
дикі племена. У таких племен істнуе звичай, що старих людей не убивають всіх,
хоч цього дуже хочуть ті сильніщі та молодші, які мають безмірний апетит на
призначену для старих мягчу та делікатніщу страву і які кормленя старих
«паразитів» вважають «кровопийством, реакцією і противним законам природи
визиском народу». Щоб погодити оці природні поступові змагання молодих з
необхідності,) для племени збереженя досвіду старих.**) останніх в певний час
*) Ріжні «відродженя нації» з «лівого» боку і писання деяких наших
«фашистів» та націоналістів з «правого» — можуть служити яскравими при-
кладами такого гасання. Воно чим раз більше поширюється в нашій публіцистиці,
позбавляючи її тим самим всякого національно творчого і організуючого впливу
та значіння.
**) В міру розвитку цивілізації і поділу громадських функцій (розвиток
йде завжди в парі з поділом і спеціялізаціею функцій), «старість» виявляється
не тільки в віці, а і в приналежності! до тих Труп серед даного громадянства иа
даній території, що вже довго, з покоління в покоління, правили та організовували
і тому придбали вже в цілій своїй Групі прикмети старости: досвід, традицію,
політичну культуру і здержуючі, орґалізуючі чесноти.
140
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
приводять до дерев, кидаються на них, але убивають тільки цих, що не подужали
вже на дерева влізти, та на них, підчас струсу, удержатись. Цих-же, що на
дерева ще повлазили і на них цупко сиділи, заховують при життю, оточують і
иа далі пошаною і продовжують слухати їх рад та наказів. Такі звичаї істнують
одначе не у всіх племен. Тому і не всі племена перетворюються в нації. Навіть
ті, які «національно відроджуються* в Европі в XX століттю, але яких
»інтеліґенція« не може зрозуміти цих простих — для деяких навіть папуасів
зрозумілих — політичних істин.
Істнування та розвиток нації залежать від такого чи иншого
взаємовіднопіеня консерватизму і поступу; від взаемовідношеня між
тим, що вже зроблено, вже сотворено, і тим, що хочеться робити і тво-
рити. Инпіими словами: буття або небуття нації залежить від взаємо-
віднопіеня між людьми, які досі організували та правили, і людьми,
які тепер хочуть правити та орґанізувати.
Для зрозуміння і окресленя оцього взаємовіднопіеня візьмім
якийсь один момент руху, прийнявши його за момент вихідний,
перший. Вживаючи єдине можливого в політичних науках методу
виділюваня і окремого розглядання явищ громадського життя, не
будем тут говорити про всі ті обставини, серед яких цей момент
народився. Констатуймо тільки факт (який зрештою в кожнім часі
і місці все повторюється), що серед даного громадянства, на даній
території, певна ґрупа людей, завдяки своїй більшій силі, посіла
державну владу, тоб-то можливість вживати матеріальну силу
примусу для здійснюваня своїх хотіннь. В процесі здійснюваня
своїх хотіннь при помочі державної влади ці люде мусять весь час
боротись з двома, впливаючими на них, але собі взаємно проти-
лежними силами.
Перша з них — найбільше для правлячої верстви небезпечна
— це активна, порушуюча, поступова або революцийна
сила нових провідників, нових кандидатів до влади. Вони весь час
виділяються зпосеред громадянства, і, скріплюючи свій примітивний,
молодий, загонистий імперіялізм містицизмом ріжних нових посту-
пових або революцийних ідеологій, хочуть усунути дотеперішніх
правителів і самі — для здійсненя своїх поступових або революцийних
хотіннь — захопити державну владу.
Друга — це пасивна, задержуюча, або реакцийна сила
народніх мас. Вони силою своєї інертности і тяжкостю маси ставлять
завжди опір хотінням правлячої верстви і ця верства мусить їх по
шляху здійснюваня своїх хотіннь за собою тягнути, обмежуючи весь
час свої хотіння і свою силу примусу (свою владу державну, вживану
для здійснюваня хотіннь) — степеню восприїмчивости цих мас. З
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
141
хвилиною, коли ця восприїмчивість слабне, коли авторитет держави
падає, маси — під впливом нових кандидатів до державної влади,
чигаючих на момент слабости дотеперішніх правителів — починають
проявляти своє незадоволеня, або роблять революцію, як що сила
старих правителів вже зовсім ослабла.
Таким чином, в процесі руху нації, держава, як матеріяльне
знаряддя примусу, єсть реґулятором цього руху. Коли вжити образ-
ного порівнання, вона, у відношеніо до внутрішніх, собі протилежних,
сил підлеглого їй громадянства, єсть уздою на панів, а
двигачем для народу. І нормальний гармонійний рух та
розвиток цілої нації може відбуватись тільки тоді, коли »пани«
(організатори продукції та ідеології громадянства) в своїх змаганнях
вперед, до поширеня свого впливу і захопленя влади, сильною
державою добре загнуздані, і коли «народ« (пасивна маса.громадян-
ства, яку порушують і революціонізують ріжні активніщі пани) цею
самою державою весь час поволі підважується за поступовими
змаганнями панів, відповідно до його восприїмчивости на рух.
Міряється-ж ця восприїмчивість народня тою степеню духової та
матеріяльної (тоб-то звязаної з ідеологією та продукцією) культури,
яку маси вже в попереднім розвитку собі присвоїли і в своїх
поняттях узаконили.
Ця проста політична істина в політичній практиці: в твореию і реґульованю
РУХУ — дуже часто забувається. Часто поступові пани, піднявши проти держави
народ, ослаблюють державу і дають в рухові нації перевагу громадянству. Тоді
рознуздуються пани і, позбавлений сильного державного гальма, національний
віз летить чим раз швидче вперед, тягнутий рознузданими панами в ріжні боки.
Це продовжується доти, доки під напором народньої тяжести (якої вже не
підважує тепер поволі за загнузданими панами організована і авторитетна сила
державна) не лусне розтарахканий своєю рознузданностю панський поступовий
мотор. В цей момент винищуються народом (під проводом крайніх, найбільше
революцийних, провідників) захопивші та ослабивші було державну владу перші
поступові пани. Замість держави заслабої, твориться тоді держава засильпа, і
задержаний нею національний віз починає котитися назад. Бо по зншценю
поступових панів і поневоленю державою громадянства, нема вже кому
порушувати народ. Він силою своєї інертности тягне націю вниз, хоч його, як
це бачимо наприклад у большовиків, батожить всіми силами абсолютистична
держава, шукаючи »єдиненія«, чи то пак «смички* з народом, примушуючи його
брати участь в «державнім будівництві*, творити ріжні «совіти* і робити «рабоче-
крестьянскій* рух під примусом нагайки, бо ці, що цей рух самі з власної волі
колись робили, опинились вже всі в чрезвичайці. «Амністія і свобода* для
«панів* напевно розбурхали-б цей «народній* рух. Але їх не може дати
абсолютистична комуністична держава, коли хоче істнувати. Істнуючи-ж, вона
не може примусити народ творити рух, необхідний хоча-би для розвитку
142
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
продукції, бо цей рух неможливий без деякої політичної свободи для »панів«,
для організаторів продукції. В цім джерело неминучої загибелі большовицької
(як і всякої инпіої охлократичної) влади.
Схема нормального руху і розвитку нації представляється так.
Виконує в життю нації здержуючі і консервуючі функції ця частина
»панів« — орґанізаторів продукції та ідеології громадянства — яка,
завдяки своїй більшій силі, вже зреалізувала свої хотіння при
помочі завойованя на даній території серед даного громадянства
державної влади. Ця частина »панів«, яка допіру хоче свої хотіння
зреалізувати і тому бореться зі старими »панами« за державну владу,
виконує в життю нації функції порушуючі, поступові. Найбільше
численна частина нації — пасивні народні маси — восприймають
рух вперед і розвиток нації тільки тоді, коли порушуюча сила посту-
пової частини »панів« обмежена здержуючою силою »панів« консер-
вативних, відповідно до рівня восприїмчивости цих народніх мас.
Значить, щоб рух і розвиток нації міг відбуватися нормально,
треба:
1.	щоб необхідна для цього руху боротьба поступовців з консер-
ватистами відбувалась в рамах одної, признаної обома сторонами,
державної орґанізації, тоб-то щоб ці обидві сторони боролись —
одна за удержаня, друга за здобуття влади — в одній, їм однаково
дорогій і потрібній, державі; цього не може бути, коли одна або
друга сторона старається на силу чужої, сторонньої держави;
2.	щоб ця боротьба велась на ґрунті одного — спільного і
консерватистам і поступовцям — основного закону, за його реформу
або задержаня, але не за повне знищеня, бо тоді одні і другі тратять
спільну державну та національну мову і боротьба між ними може
бути вирішена лише фізичним винищеням одної з борючихся сторон;
3.	щоб консерватисти, — тоб-то ці, які творять державу та
захищають істнуючий закон і ці члени громадянства, яких хотіння
даний державний лад і даний закон вповні задовольняє, були дійсно
такою орґанізованою силою, що здатна здержувати завелику
загонистість поступовців і підважувати тягар пасивних мас:
4.	щоб ця сила консервативна, власне тому, що вона єсть дійсна
сила, не лякалась поступовців, не винищувала їх, не обертала внівець
потрібної їм свободи і тим самим не винищувала в нації єдиної сили,
здатної творити поступ і сприяючої розвиткові нації. Иншими сло-
вами : ці дві сили — консервативна і поступова — від яких залежить
нормальне життя нації, можуть істнувати тільки поруч себе і одну
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІВОРОБІВ.
143
без другої помислити не можна, бо як-бп молодість »знала«, а старість
»могла«, то цілий світ, в якому ми живем, був-би зовсім инпіий.
Тільки при таких нормальних умовах руху, свобода, необхідна для
всякого поступу, буде мати за собою Гарантію авторитетної консервативної
державної сили. Тільки тоді придбання порушуючої сили поступовців («здобутки
революції*) будуть здержуючою силою консерватистів закріплені так, щоб ці
придбання, під гаслами і во імя цієї-же самої свободи («поглиблена революції*),
не змогли нищити нові революціонери. Коли такого консервативного закріплена
здобутків поступу не буде, то в цій необмеженій свободі поступовці самі себе
винищать разом зі свободою. В результаті запанує повна реакція під впливом
перемігшого тоді тягару пасивних мас і тих, що при помочі цього тягару собі
вкінці владу завоюють.
Сильний, єдиний і добре зорганізований поступ може істнувати тільки ігри
сильнім, єдинім і добре зорганізованім консерватизмі. Приклад: англійський
двопартийний систем, якого ие можна помислити без такого сильного консер-
ватизму. Бо коли нема сили, єдиости і організації в обороні істнуючого, то не
може бути сили, єдности та організації в змаганнях до зреформоваия цього
істнуючого. Нація ділиться тоді на миожество «правих* і «лівих* партій, які
анархічно і ие знати за що борються між собою та руйнують націю. В такій,
позбавленій сильного консерватизму, нації не може бути ясних — репрезентованих
завжди консерватизмом — поиятть про те, що істнує реально; а тому не може
бути і ясиих поиятть про те, як це реально істнуюче зміняти, чого для здійснена
реального поступу домагатись, і иа що в цьому здійснювана реально опіратись.
В такій нації можна з повним успіхом (яким єсть завжди руїна) пропагувати все,
що кому подобається, включно до комуністичного земного раю, або есерівського
систему хліборобства під згуки веселих пісень.
Силу консерватистів творять, більше у них ніж у поступовців
розвинені, здержуючі та орґанізуючі прикмети, здобуті в процесі
завойованя, зберігання в своїх руках і виконувана влади: — при-
кмети чести, послуху, вірности і відповідальности, сприяючі — як
було вище сказано — скріпленю необхідних для всякої орґанізації :
єдности, дисципліни і солідарности.
Коисерватисти, не здатні обмежити свого імперіялізму і містицизму
монархією і релігією, иншими словами коисерватисти республиканці і вільно-
думці, своїх здержуючих та організуючих завданнь в нації — як про це буде
мова дальше — добре виконати не можуть.
Дехто вказує на Злучені Держави півн. Америки, як на приклад, що
консерватизм може істнувати добре і в республиці. Дозволю собі з цього приводу
повторити сказане вже в попередніх «Листах*. Демократичне республикаиство,
яке з погляду політичної організації нації єсть завжди хворобою, бо завжди
нищить консерватизм, шкодить нації більше або менше в залежносте од тих умов
часу і місця, в яких воно розвивається. В Злуч. Державах воно не проявляє
144
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
покищо всіх своїх деструктивних наслідків тому: 1. що правляча цією
республикою верства англійських виходців має ще в своїй традиції
осмики вікової класократично-монархічної культури
старої Англії; 2. що вона єсть ще дуже реліґїйна, значить посідає сильні
здержуючі ідеологічні чинники, якими надолужує брак здержуючих чинників
політичних (монархії); 3. що брак монархії вона надолужує ще таким зміцненим
політичної влади президента (а з нею і держави), про яке й мови бути не може
у націй з провідними верствами, ие посідаючими старої монархічної класократи-
чної культури; 4. що вона расово дуже суцільна, бо ие перемішалась з
підвладними американській демократії Індійцями та Неґрами. Коли-б вона була
вихована (як напр. мексиканські креоли) в культурі монархії охлократичної
(диктаторської і абсолютистичної), яка нищить консерватизм; колн-б вона була
вільнодумна, і поборювала церкву; коли-б вона весь час змагала до зменшеия
влади держави і поширена влади »иароду«; коли-б вона складалась з расово
себе взаємно ненавидячих і нерозуміючих метисів, — то консерватизм в Злуч.
Державах виглядав-би так, як консерватизм в мексиканській республиці. Але
навіть при цих сприяючих умовах він швидко, завдяки республиці, розкладається.
Голосний Ку-Клакс-Клен єсть характерною ознакою цього розкладу: диким
галасуванням вій хоче замінити, добивану республикою, стару англійську
монархічну консервативну традицію. Оживити цю традицію при демократично-
республикаиськім методі орґанізації нації — розуміється неможливо.
Силу поступовців творять більше ніж у консерватистів при-
мітивні, а тому посідаючі більший розгон молодости: імперіялізм та
містицизм, зо всіми тими руховими (збільшуючими рух) прикметами,
що — як знаємо — з сильного імперіялізму та містицизму ви-
пливають.
Коли прикметою сильного та здатного консерватиста єсть уміння обме-
жувати силою волі і розуму свої пристрасти і почуття, свій
імперіялізм та містицизм, то прикметою сильного та здатного
поступовця єсть велике чуттєве, стихийие хотіння поширеня
та влади і дуже велика віра в законність та правдивість
цього хотіння. »Нація«, в якій всякий »правий« хотів-би бути національним
Наполеоном, а всякий »лівий« сумнївався-б в законности хотіння власної
національної держави, була-б карикатурою і могла-б істнувати тільки в літературі.
Нормальне і гармонійне взаємовідношеня цих сил полягає
в тому:
1.	що поступовці в своїй боротьбі за владу дисциплінуються
і організуються здержуючою їхні занадто загонисті змагання органі-
зованою силою консерватистів;
2.	що в цьому процесі боротьби вони, в своїй найсильніщій
і найбільше здатній до влади частині, поволі абсорбуються консер-
ватистами, які цю найсильніщу та найкращу частішу поступовців
допускають до державної влади і приймають в свої ряди;
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
145
3.	що, допущені до влади і прийняті в ряди консерватистів, вони
відновлюють в цих рядах ослаблені рухові прикмети: імперіялізм
та містицизм;
4.	що силою цих, принесених з собою в консервативні ряди,
рухових прикмет вони порушують пасивну народию масу при помочі
державної орїанізації, витвореної консерватистами і обмежившої їх
(поступовців) занадто для восприїмчивости народу поступові зма-
гання.
Иншими словами: найкращі і найсильніщі поступовці, при
такому гармонійному взаємовідношеню цих двох сил, самі стають
консерватистами і проти них з глибин громадянства підіймається
знов нова хвиля поступовців.
Такий гармонійний і нормальний рух та розвиток нації при-
пиняється тоді, коли слабнуть її консервативні сили і коли поступ,
позбавлений здержуючої і абсорбуючої його сильної консервативної
орґанізації, перетворюється в більше або менше тривалу, в скоротечну
або хронічну революцію. Тоді до влади, стратившої силу і авто-
ритет, дориваються невишколені і невимуштрувані консерватистами
в рамах орґанізованої законної боротьби, найсильніщі і найкращі
поступовці, а ріжне неперебродивше революцийне шумовиння, яке
ніякими засобами не бридиться, щоб оцю безавторитетну і осмішену
владу захопити. Воно до решти розвалює державу, донищує її авто-
ритет в очах народніх пасивних мас, і разом з авторитетом донищує
і всю, здержуючу поступовців та порушуючу народні маси, силу дер-
жави.
Знищивши державу, революція викликує серед народніх
мас супроти себе реакцію. І як революція єсть, завдяки слабости
знікчемнілого консерватизму, звироднілим поступом, так реакція
єсть звироднілим консерватизмом, викликаним наслід-
ками нікчемного і розперезаного поступу. Вона виявляється, як вже
було сказано, в гіпертрофії держави: в сотвореню такої
влади державної, яка. — ігри внутрішній слабости сотворивших її
контрреволюцийних елементів — внутрішню силу, присущу право-
вому, творчому консерватизмові — заміняє безправною диктатурою,
терором і використовуваням для своїх політичних цілей сили пасив-
ности та інертности, озлоблених революцією, народніх мас.
10
146
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Трагедія всіх недержавних колоніальних націй лежить головним
чином в слабости національного консерватизму і всіх тих руйнуючих
наслідках, які така слабість викликає. Без відродженя консерватизму
не можна помислити політичного відродженя такої недержавної ко-
лоніальної нації. Щоб стати нацією, вона мусить сотворити на своїй
території свою нову власну державу на місці істнуючої старої дер-
жави метропольної. Це значить, що її порушуючі, поступові сили
мусять бути місцевими консерватистами (їх державним досвідом
та їх більшою організаторською здатностю) зорганізовані так, щоб
вони здатні були державну владу завоювати і в руках своїх удержати.
Але-ж місцевими консерватистами єсть у всіх таких колоніяльних не-
державних націях власне ті, що в цій старій метропольній владі або
участь брали, або яких політичні хотіння були цею владою задоволені.
І власне на знищеня в першій мірі цих місцевих консерватистів'
скеровані всі потуги місцевих поступовців.
Трагічна трудність політичного відродженя такої нації лежить
в тому, що відродитись вона може тільки при помочі, зненавиджених
місцевими революціонерами, місцевих консерватистів в момент, коли
останніх метропольна державна влада з тих чи инших причин вже
не задовольняє. Такий момент найчастіще буває в хвилинах якогось
кризису чи реформ метропольної влади. І ось в такий, сприяючий
її відродженю момент, недержавна нація мусить пройти в страшно
ускоренім темпі процес включеня в місцеві консервативні ряди
місцевих найбільше активних (поступових і революцийних) елементів.
— процес, що у націй державних продовжується довгими, на поко-
ління обчисленими, періодами. Таке прискореня темпу вимагає, розу-
міється, страшного напруженя сил: творчого під-
йому по лінії найбільшого а не найменшого опору,
по лінії захопленя за собою пасивних народніх мас спільними, як
консервативними так і поступовими, силами. Отже не по лінії роман-
тичного емоціонального буяння в сфері революцийних, чи то націо-
налістичних чи соціалістичних мрій, ані по лінії демагогічного при-
стосовуваня себе до тягнучої вниз пасивної сили мас (»йти за на-
родом») може відбуватись політичне відродженя такої недержавної
нації.
Місцеві консерватисти мусять відродити в собі молодече хотіння
своєї влади на своїй території і молодечу віру в законність цього
хотіння, що може статися тільки шляхом прийняття в свої рядщ
посідаючих такий молодечий імперіялізм і містицизм, найкращих
місцевих поступових елементів. Місцеві найкращі, найбільше патріо-
тичні поступовці мусять обмежити свій імперіялізм та містицизм
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ И7
прийняттям державного досвіду та державних орґанізацийних форм
місцевих консерватистів, що може статися тільки шляхом їх вступленя
в місцеві консервативні ряди і визнання сотвореної консерватистами
влади. Иншими словами: коли в цей сприяючий історичний момент
місцеві консерватисти не зуміють скоро відмолодитись, а
місцеві поступовці скоро постаріти — то така нація не може від-
родитись і сотворити власної держави.
Опинившись між молотом старої метропольної держави (супроти
якої вони стали революціонерами) і наковалом місцевої революції
(супроти якої вони залишились консерватистами), місцеві консер-
ватисти гинуть, а разом з ними гине для такої нації можливість здо-
буття власної держави. Бо місцеві поступовці, знищивши своєю не-
погамованою революцією місцевих консерватистів, мусять, по вічному
і незмінному закону руху націй, використовувати потім, для здій-
сненя своїх хотіннь влади, державну організацію консерватистів
чужих: метропольних. Замість послухати своїх місцевих »панів«,
вони мусять послухати »панів« чужих, не місцевих: мусять поволі
абсорбуватись їх державною організацією. І увійшовши в решті решт
самі в цей чужий метропольний державний апарат,, вони стають
предками нового покоління місцевих консерватистів, яких, під
їхнім-же колишнім гаслом непощадної боротьби з місцевими »чужими
панамия, знов .винищать колись нові місцеві революціонери, і т. д.
в безконечність . . .
Гетьманство 1918 р. було власне такою героїчною спробою відмолодженя
і скріплена місцевого консерватизму. Воно мало сотворити одну •— спільну і
для консерватистів і для поступовців — місцеву територіяльну дер-
жавну владу, і возстановитн на Україні, разом з такою владою, нормальні
взаємовідносини між консерватизмом і поступом. Значить було воно такою спро-
бою політичного відродженя Української Нації, яка єдина тільки могла до цього
відродженя довести Сотворене консервативними вже нащадками тих
колишніх козацьких революціонерів (що, знищивши в XVII ст. своїх місцевих
консерватистів, були забсорбовані потім петербургською метропольною державою),
воно мало основні дані вилічити Українську Націю з її хронічної недуги браку
власного консерватизму, колоніяльности та недержавности. Але знищене, за-
вдяки своїй внутрішній слабости, місцевими отуманілими і розкудкудаканимн ре-
волюціонерами, які, зараз-же на другий день після свого «вдалого повстання® проти
своєї місцевої тернторіяльної і консервативної Гетьманської влади, були поглинуті
метропольнимн (російською комуністичною і польською демократичною) держа-
вами, воно в 1918 р. цього завдання виконати не змогло. Це завдання знов, і
то в такій самісенькій формі, стане перед Українською Нацією в момент неминучого
нового кризису на Україні метропольних влад. Чи виставо на той новий трагічний
момент у наших консерватистів хотіння ї віри, а у наших революціонерів розуму
і здержуючої волі?
10»
148
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
36. Коли-б всі люде були од природи однакові та ще й од при-
роди добрі, життя громадське було-б раєм на землі. Всякий полі-
тичний устрій і всяка форма влади — до анархії включно — були-б
тоді ідеальні, і політика, як умілість, звелась-би виключно до умілости
переконуваня та агітації. Вона була-б тоді найбільше легким і приєм-
ним зайняттям і була-б подібна до музики або до акторства, які од
инших умілостей відріжняються тим, що мають найменше діла з від-
порною силою матерії і тому дають змогу найлегче осягнути гармо-
нію . . . але гармонію тільки в нематеріяльних, безтілесних тонах,
або творах уяви, фантазії, і то гармонію тільки на хвилину, щезаючу
безслідно без матеріяльного втіленя, без реалізації . . .
На жаль політика має діло не з абстрактною, безтілесною, аб-
солютно одна до другої подібною і тому однаково все восприймаючою
»людиною«. Така »людина« істнує тільки в уяві і фантазії літера-
торів. Політика мусить укладати взаємовідносини і шукати гармонії
між реальними, тілесними людьми, які в дійсности зовсім до себе
не подібні і які для «політичної гармоніїв можуть видавати з себе
тони або грати ролі не такі, які хотілося-б політикові-музиці чи полі-
тикові-режисерові, а такі, які вони по своїй реальній природі можуть
грати, або з себе видавати. Наприклад ніякий, навіть найбільше
їеніяльний, білий політик не в стані загітувати і переконати Неґра,
щоб той став білим. І коли-б він за таке, в його переконаню для
Неґрів дуже добре і пожиточне, «неґролюбне і неїрократичне«, діло
взявся, то тільки сам-би зневірився, набрався-б до Неґрів безмірної
погорди і викликав-би серед них страшне озлобленя тому, бо він-би
вимагав од них в добрій вірі того, чого вони по своїй з ним неод-
наковій природі не можуть з себе дати. Відомо також, що чим більше
якась політична діяльність збудована на вірі в природну доброту
людей, тим більше зла вона їм приносить, бо, не бачучи зла, вона
з ним не бореться і його не обмежує.
Політика, як умілість, більше подібна до різьбарства або до
архитектури, ніж до музики або акторства. Ці дві перші умілости
гармонію в виконуваню своїх планів і своїх ідей осягають тільки тоді,
коли від глини не вимагають властивостей каміння, а від каміння
властивостей глини; і коли памятають, що ані камінь не єсть мате-
ріалом більше, ані глина менше благородним, а що вони обидва єсть
для діла потрібні і благородні тоді, коли кожне з них стоїть на своїм
місці і виконує для гармонії в цілости таке завдання, яке воно по
своїй природі виконати може. Отже і для вищезгаданих Неґрів можна
найти відповідний метод політичної орґанізацїї, поставивши їх,
ЛИСТИ ДО БРАИВ-ХЛІБОРОВІВ.
149
такими якими вони єсть, в умови сприяючі збільшуванні їх прикмет
добрих і зменшуванні прикмет злих.
Иншими словами: політична умілість складається, як вже
вище було сказано, зі стихийного ірраціонального хотіння, свідомої
свобідної волі до творчости, і можливо докладного пізнання при по-
мочі розуму реальної природи того матеріялу, з якого мається тво-
рити. Без ідеалу, без напруженя волі для здійсненя цього ідеалу і без
розумного керування людськими реально істнуючими хотіннями — так,
щоб цей ідеал міг бути здійснений — не можна помислити собі політич-
ної умілости. Але політична умілість не в стані творити хотіння. Вона,
в постійній боротьбі з природою, будує свої твори: — держави і нації
— з матеріялу, який їй дає природа. Політичною утопією, а не полі-
тичною умілостю, єсть — як вже вище було зазначено — і змагання
до фальсифікації, до »поправлюваня« природи, і опортуністична
надія, що природа »своїми законами» сама все зробить за нас.
Наприклад вроджене хотіння держави (розуміючи під цим, одержаний від
природи в сильніщій степені, войовничий імперіялізм), яке єсть у певного типу
українських людей, може бути скероване в українські, російські або польські
політичні форми, і на цьому вродженому стихийному хотінню певного типу людей
на Україні може бути, в залежности од більшого чи меншого напруженя ідейности,
розуму та свідомої волі даних провідників, збудована на Україні та чи инша
держава. Завданням українских політиків буде: виявити своє власне держав-
ницьке стихийне хотіння в такім сильнім ідейнім пориві, вибрати такий метод
політичний і так напружити розум та волю для його здійсненя, щоб оце стихийне
державницьке хотіння певного типу місцевих українських людей повернулось на
будову української, а не російської чи польської держави. Політичною утопією
буде (на тій, мовляв, підставі, що всі люде однакові) змагати до сотвореня цього
стихийного хотіння держави у Українців иншого типу, — Українців, які по своїй
природі не можуть його мати, або надія, що оце стихийне хотіння, без ніякого
ідейного пориву, і без напруженя розуму та свобідної творчої волі, само »по за-
конам природи» мусить сотворити українську державу.
Які людські типи треба вважати основними для політичної
акції? Иншими словами: при пізнаванню реальної природи того
матеріялу, з якого мається творити, які типи у відношеню до громад-
ського життя треба признати за такі, що грають рішаючу ролю
в політичній творчости? Уміння розріжняти ці типи і можливо точне
окресленя реальної природи їх стихийних хотіннь обовязкове для
політика, який не в стані цих ріжних стихийних хотіннь сотворити,
але може, при помочі відповідного методу організації, керувати ними
так, щоб з цієї творчої та свідомої організації ріжнородних природ-
них хотіннь повстала та держалась держава, істнувала та розвивалась
нація.
150
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Дві сили, як сказано вище, грають головну порушуючу ролю
в життю, в рухові людських громад: продукція і ідеолоґія.
Політично колена з цих сил, для здійсненя своїх хотіннь, хоче в той
чи инший спосіб опанувати державу, хоче мати в своїх руках силу
примусу, силу меча. Отже перш за все відношена до меча
мусить інтересувати політика, в якого умілости меч грає реалізуючу
і рішаючу ролю.
У відношеню стихийних людських хотіннь до діл меча бачимо
два основні типи цих хотіннь: тип войовника і не-войов-
н ика.
Одну із характерних між ними ріжииць висловив образово в звістному
чотировірші російський поет: «Все моє — сказало злато; Все моє — сказала
булата; Все куплю — сказало злато; Все возьму — сказаль булата». До
цього треба ще додати: »все моє — сказало слово«, яке для здійсненя свого
хотіния має силу суґестії і діалектики.
Войовник це той, який хоче і може для здійсненя своїх хотіннь
ризикувати своїм власним життям і взяти меч сам персонально в свої
руки. Не-войовник — це той, який для здійсненя своїх хотіннь хоче
силою примусу, силою меча, в той чи инший спосіб — чи при помочі
золота, чи при помочі слова — заволодіти, але не хоче ризикувати
своїм життям і брати цього меча в свої власні руки. З цієї основної
ріжниці стихийних хотіннь цих двох людських типів випливають
ріжниці в їх способах політичної акції і ріжниці в наслідках, які ці
ріжні способи акції за собою ведуть.
Коли наприклад двоє людей цього ріжного типу кажуть і роблять щось одне,
то воно зовсім не єсть одне, а у всякому разі в своїх результатах воно єсть ріжне;
зі екю Гасінні ідеш, поп єні ідеш — як каже звістпа латинська приказка. Як що
наприклад серед якоїсь недержавної нації ці двоє людей кажіть обидва, що вони
самостійники, то перший, маючи вроджений нахил до ризикована власним життям
для здійсненя своїх хотіннь, буде найбільшу увагу присвячувати справам внутріш-
ньої політичної орґанізації, організування себе і своєї нації, бо тільки добра орга-
нізація може забезпечити його життя в процесі боротьби і ризикована життям.
Другий натомість, не маючи вродженого нахилу до ризикована своїм життям, буде
найбільшу увагу присвячувати шуканню такої «доброї орієнтації», яка-б дозволила
йому чиюсь чужу (в тім числі, наприклад — »народию«) силу примусу для здій-
сиеня своїх самостійницьких хотіннь використати і, пристосувавшись до неї, без
ризика собою, самостійність одержати. Розуміється наслідки цієї державницької
акції і форми держави, які вона дасть, будуть в обох цих випадках зовсім ріжні,
як про це буде мова в дальшому викладі.
Не треба — що найважніще —- забувати, що рухові прикмети, присущі в
більшій чи меншій мірі кожній людині, будь вона войовничого чи невойовничого
типу, дають ріжні форми руху в залежности власне од того типу, якому вони при-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
151
сущі. Наприклад імперіялізм у Цигана виявився, як каже відома поговірка, так,
що він хотів мати свою власну державу і бути в ній царем тільки на те, щоб
вхопити великий кусень сала та чим швидче пятами накивати. Не треба думати,
що оттаке циганське бажання влади істиує тільки в аиегдотах: в дійсности воно
дуже поширене на світі. Розуміється такі форми імперіялізму войовників, як
дідична політична влада: монархія і родова аристократія ; — такі поняття, як
»поЬ1Є88е оЬ1і£Є«, як традиція, нація, патріотизм (любов до своєю кровю завойованої
землі) і т. д. і т. д. — будуть формами і поняттями для імперіялізму типу оцього
Цигана абсолютно чужими і незрозумілими. Так само проявів містицизму наприклад
людини, що свої хотіння влади в якійсь республиці скріпляє вірою в правду
і святість виборів і в те, що вона своєю демаґоґією вволю суверенного народу«
виявляє, не можна розуміється утотожнювати з проявами містицизму наприклад
Гетьмана Мазепи. Останній в своїй боротьбі за владу заризикував власним життям
і пожертвував всіми,своїми достатками з вірою, що він виконує свій лицарський
обовязок чести і що ввічна була слава, же през шаблю (ие вибори!) маєм
права® . . .
Не всі войовники і не всі невойовнвки між собою однакові. Свою
основну рису, яка спільна кожному з цих типів, вони можуть обертати
на зло і на добро; можуть використовувати її з розумом і без розуму;
можуть виявляти її в боротьбі за якусь ідею і виявляти її без всякої
ідеї; можуть по тому становищу, яке вони в данім часі і місці в гро-
мадському життю займають, бути консерватистами, або поступов-
цями і т. д. і т. д. Завдання політичної умілости полягає власне
в тому, щоб ці.основні спільні риси уміти розріжняти ; їх на добро,
а не на зло, використовувати; з розумом, а не без розуму, і з ідеєю,
а не без ідеї, ними керувати.
Основну рису войовничости має наприклад і бандит-криміналіст, і людина
рятуюча дитину з пожару, або віддаюча своє життя за свою ідею. Позбавлений
«пуття, чести та поваги® якийсь сміливий, але анархічний отаман від шаблі, чи
такий самий — отже не анонімний, але руїнницько-індивідуалістіипий — отаман
від пера, мають ту саму основну- рису войовничости, що й жовнір, віддаючий своє
життя за честь цілого полка і аскет монах чи світський подвіясник, які жертвують
своїм життям за правду цілого свого закону, своєї організованої ідеї. Відріжняє
їх тільки степінь ідейности, розуму, волі та орГанізованости. Так само тільки инше
відношена до істиуючого ладу і инша ідеологія відріжняють революціонера, кидаю-
чого по наказу своєї організації бомбу, від вірного свому монархові лицаря, від-
даючого своє життя за свою батьківщину і її законну владу.
Подібні Градації істиують і серед невойовників. Поруч цілої маси честних
і гарних людей, позбавлених зовсім войовничости, а проте виконуючих прекрасно,
необхідні для громадського життя, функції матеріально-продуктивні (наприклад
селянство з тієї категорії, що воліла найтяжчі повинності! иіж військову службу),
обмінні (честні купці і фінансисти), та ідеологічні (дисциплінована і розумна
інтелігенція), бачимо ми, не ризикуючих так само своїм життям: кешенників,
біржевих і політичних спекулянтів, банкірів, купуючих за своє золото якісь оружні
колоніальні експедиції, анонімних писак і шептунів тихолазів, розкладаючих до
152
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ґрунту своєю трусливою гадючою люттю, зажерливостю і заздростю ціле громадське
життя і т. д. і т. д. Врешті войовником не єсть завжди той, хто одягнений в
яскравий костюм і обвішаний зброєю. Такі типи часто бувають дуже мало войов-
ничі. І навпаки, лицарське серце бється часто під скромним піджаком. Не зовніш-
ність, а внутрішні психологічні прикмети і з них випливаючі діла служать
одиноким мірилом для відріжнюваня основних громадських типів. Добрий політик
мусить бути добрим психологом — каже давно відомий й дуже правдивий афоризм.
Далі, крім войовників і невойовників, треба з погляду політич-
ної акції відріжняти між людьми продуцентів і непроду-
центів. Продуцент єсть той, хто в боротьбі з природою сам власно-
ручно, або організуючи сам особисто (підкреслюю: особисто)
ручну працю других, добуває сирові матеріали та перероблює їх на
потрібні для людей предмети. Непродуцент єсть той, хто сам ані до-
буванням, ані перерібкою, ані особистою організацією добування та
перерібки потрібних для людського життя матеріялів не займається,
а виконує натомість инші функції, необхідні для людського громад-
ського життя чи то в сфері праці державної, чи інтелектуальної, чи
в сфері обміну вже випродукованими предметами.
Так само до непродуцентів треба зарахувати ті примітивні людські типи,
які кормляться з готових вже дарів природи тоді, коли цих природних багатств
багато і коли добування їх сполучене з як найменшим і пайкоротшим зусиллям
та не вимагає, характеризуючої всякого продуцента, тяжкої
і систематичної праці в постійній боротьбі з природою.
Перша, основна з погляду політичного, ріжниця між проду-
центом і непродуцентом лежить в їх иншому відношеню до ідео-
логії. Продуцент не живе з ідеології. Коли він по своїй природі не
тільки продуцент, а ще й до того войовник, то при реалізації силою
меча своїх стихийних політичних хотіннь, він, не живучи з ідеології
і ошраючись на своїй власній матеріяльній силі продукції, необхідної
для людського життя, може поруч своєї влади державної,- своєї влади
меча, признати окрему владу ідеологічну, духовну (тоді, коли ця
влада його політичні змагання скріпляє та організує). Непродуцент,
захопивши владу, буде завжди змагати до сполученя в своїх руках
влади меча і влади ідеології, влади світської (державної) і влади
духовної. Не посідаючи власної сили продукції, він свої стихийні
хотіння влади може здійснити тільки при сполученю їх з сугестивною
силою ідеології.
Наприклад непродуцент-войовник типу російських большовиків, сполучаючих
свою державну силу меча з сугестивною силою комуністичної доктрини, виявляє
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
153-
яскраво оце основне стихийне змагання непродуцента. Воно приймає инші форми,,
коли цей непродуцент не єсть войовником. Живучи тоді в політиці з дезорганізації,,
а не організації, останній нищить всякі, заважаючі свободі його «мирних® спеку-
ляцій, загально обовязуючі ідеології. Але і при «свободі вір«, яку він завжди
проповідує, змагання його скеровані до того, щоб захопити в свої руки ту »віру«,
що, на його думку, може найкраще допомогти при захоплювашо влади. Західно-
європейські і американські банкіри, фінансуючі тепер ріжні демократичні і соціа-
лістичні газети з їх ідеологічною пропагандою, можуть служити прикладом стихий-
них хотіннь в цьому напрямі непродуцента-невойовника. Політичну вагу ріжниці
цих стихийних хотіннь і змаганнь зрозуміємо, коли пригадаємо, яку величезну
ролю в твореню держави, закону і нації грає відношеня тих, що правлять, до тих,
ким правлять, -— відношеня розуміється ріжие, в залежности від того, чи правлять,
продуценти чи непродуценти.
Прекрасну, взяту із нашого селянського життя, ілюстрацію для уявлепя
собі типу продуцента-войовника і непродуцента-невойовника та їх відношеня до
ідеології, дає в одному зі своїх оповіданнь (»Давнина«, друковано в 1824 р. в
перемиськім «Українськім Голосів, ч. 34) найглибший сучасний український
письменник Василь Стефаник. Дід Дмитро, старий добрий господар, якого «верства
иа войнах погиблав і він вже »ие має з ким говоритив, це той войовник-продуцент,
що репрезентує всю камінну консервативну міць Галицького підгірського села.
Дяк Вазьо, що при мовчазній згоді діда Дмитра, і повний пошани до нього, читає
в його хаті такі книжки, які мають одвертати огонь і гром, і за це одержує од
баби Дмитрйхи пятаки на своє убоге, але повне віри в чудодійність оцих книжок
життя, це приклад другого типу, в його позитивній, творчій формі. «Сам початок
читальні заходить ще від дяка Базяв — кінчає своє оповідання Стефаник. Од
себе додаймо : тому, що дід Дмитро не мав змоги ще досі себе на Україні проявити,
і що »войнам« — державним змаганням — нашим, замість нього, почали провід
давати (забувши про своє ишпе, великоважне призначеия і діда Дмитра од його*
діла усунувши) сучасні наші дяки Базі (невойовиичі та непродукуючі інтелігенти).
— ми не маємо власної держави.
Друга основна ріжниця між продуцентами і непродуцентами та,
що перші, стикаючись в своїй праці з відпорною силою матерії, мають,
більше розвинене чуття реальносте, дійсносте, а другі більший нахил
до абстракцій і в звязку з тим більше розвинену силу уяви, але-
й більший нахил до твореня фантастичних утопій, не згідних з дійс-
НОСТІО і шкідливих для неї.
Врешті третя основна ріжниця між продуцентом і непродуцен-
том виявляється в більшім стихийнім нахилі першого до о с і л о с т и,
другого до к о ч о в н и ц т в а. Оця більша привязаність продуцента
до місця осідку, з яким звязана його продуктивна праця, має вели-
чезне значіння для розвитку патріотизму (почуття своєї території)
серед даної нації і в звязку з цим (в залежносте од того, яке місце
в її проводі і організації займають продуценти-войовники) ріпіає часто-
про національно-державне буття або небуття даної нації.
154
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Комбінації оцих ріжних стихийних хотіннь у відношеню до
меча, продукції та ідеології дають три основних для полі-
тичної акції типи людей: войовник-продуцент, войовник-
непродуцент і невойовник-продуцент та непроду-
ц е нт.
Ці дві останні відміни сполучаємо в один тип тому, то при всіх психо-
логічних ріжницях, які остаються між продуцентом і непродуцентом, спільна їм
при цьому типі невойовничість політично їх обєднуе. Метод здобування
влади і організації влади у них однаковий, хоч при реалізації цього методу про-
дуцент невойовник буде проявляти більше присущого йому, як продуцентові,
реалізму, але реалізму опортуністичного, невойовничого. Непродуцент-невойовник
буде вкладати в цей невойовничий опортунізм ще и велику дозу романтичної
фантазії.
Про ріжниці політичні, які реалізація відмінних стихийних
хотіннь цих трьох типів за собою веде, буде мова тоді, коли розгляда-
тиму основні — відповідаючі цим трьом типам — методи політичної
організації. Тут ще тільки кілька слів поясненя, чому при пізнанню
того матеріялу, з якого мається політично творити, я беру за основу
тип стихийних хотіннь, а не, як це прийнято тепер в полі-
тичній практиці, маєткові чи станові ріжниці людей (напр. багаті чи
бідні, «буржуазія» чи »пролетаріят«), або ту чи иншу форму ідеології
(напр. «соціалісте чи «націоналісте і. т. п.).
»Пролєтарієм«, з погляду соціалістичного, буде однаково робіт-
ник російський і англійський. Одначе форми політичні, в які при-
брали свої стихийні хотіння ці «однакові» пролєтарії, абсолютно
ріжні. Значить, прийняття в політичній теорії такого систему класи-
фікації привело-б до помилок в політичній практиці і тому з погляду
цієї практики, якій присвячена моя праця, воно єсть безвартістне.
Прийнятий мною метод пояснює фактичні ріжниці, істнуючі між полі-
тикою сучасного англійського і російського робітника тим, що в ро-
бітничім руху російськім політичну перевагу (підкреслюю : перевагу,
бо між російськими робітниками єсть і тип инший, але без політичної
влади) має тип войовника-непродуцента (кочовий, неосілий, нена-
видячий продуктивну працю російський полугородський, полусіль-
ський робітник і такий самий інтелігент, чи точніще кажучи, полу-
інтеліГент), а в робітничім руху англійськім політичну перевагу має
тип войовника-продуцента (робітник осілий, привязаний до свого
верстату праці і посідаючий разом з тим войовничий дух, сприяючий
його політичній активности і організації). Коли провід англійського
робітничого руху буде опанований войовниками-непродуцентами, то
можна з певностю сказати, що він прийме політичні форми, істнуючі
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
155
серед теперішнього робітничого руху російського. 1 навпаки: перехід
проводу робітничого руху російського в руки войовників-продуцентів
наблизить його до політичних форм робітничого руху англійського.
Нема потреби говорити про те, що есерівський «СОЦІЯЛІЗМ»
такого типічного продуцента-певойовпика, яким єсть в масі наш
селянин, і такого непродуцента-невойовника, яким єсть в своїй масі
— ідеолог цього соціалізму — наш інтелігент, немає нічого спільного
з соціалізмом войовшіка-продуцента, яким єсть в своїй більшости
соціаліст англійський, ані з комуністичним соціалізмом войовника-
непродуцента, характеризуючого соціалістів російських. Так само
і між несоціалістами (яких деякі соціалісти, для звільнена себе од
потреби думана, . окреслюють одним словом: «буржуазія») істпує
та сама пропасть, що і в соціалізмі одділає од себе ріжні громадські
типи. З того, що несоціялістичну ідеологію мають: — напр. спеку-
лянт-банкір, землевласник типу мадярського шляхтича і промисло-
вець типу цих «лицарів промислу» (не в насмішкуватому цього слова
значінню), що, жертвуючи своїм особистим життям, без хвилини від-
починку всю могутність і розмах сучасної техніки сотворили — не
можна зробити висновку, що всі ці люде належать до одного типу
«буржуазії», бо їх політичні хотіння, політичні методи здійснювана
цих хотіннь і образи та поняття політичного думана — зовсім ріжні.
Одна і та сама ідеологічна теорія приймає абсолютно ріжні реальні
політичні форми в залежности від того, який тип її реалізує і які,
зовсім ріжні, свої стихийні хотіння і на них побудовані образи він
в її однакові словесні формули вкладає.
8 так частою, особливо тепер, переміною ідеології не міняється тип, який
її міняє. Звичайно він всяку ідеологію намагається пристосувати до своїх
стихийних хотіннь, як що на ці хотіння не мають керуючого (керувати хотіннями
не значить творити хотіння) впливу сильний розум і свідома воля. Сучасний боль-
шовицький »непман« сьогодня спекулює на ідеології комуністичній так само, як
за старої Росії він спекулював на ідеології «старорежимній», і можна з абсолютною
певностю сказати, що будучи сьогодня комуністом, він не віддаси, свого життя за
поширеня комуністичної ідеї так само, як ні один з цих самих типів, перебуваючи
наприклад в рядах колишніх «земіусарівв, не віддав свого життя «за матушку
Россію н за обожаемого монарха». Так само треба сумніватись, чи перемінився
тип українського інтелігента від того, що перед війною він був соціалістом в межах
«децентралізованої Росії» і завзятим ворогом націоналізму та української само-
стійностн; що потім він став націоналістом, самостійником і ненавистником
«Москвинівв та «москвофілів», і що врешті з атеїста він стає тепер) «церковником»,
готовим лаяти своїх іпаковіруючих земляків з такою самою нездержаною, глупою
і безсилою зненавистю, з якою лаяв він їх за «неправильне толкування Маркса»
тоді, коли вій свою, типову для невойовника-непродуцента політичну спекуляцію,
проявляв ще в формі «марксівській» а не націоналістичній або теологічній.
156
ВЯЧЕСЛАВ Л И П И Н С Ь К И Й:
Чи Нормани, яких завойована поклало основи сучасній англійській нації
і державі були «англійськими націоналістами» і мали ідеологію «будувати Англію»?
Чи збірались «будувати Україну» ці зібрані з цілого світа головорізи, з яких
пізніще, врісши в землю, витворилась, сотворивша Україну, городова козаччина?
і що вийшло з національно-державного будівництва нашої демократичної інтелі-
генції, якої вся суть полягала власне в «ідеології»? Що це значить? — Значить,
що тип войовника-продуцента, до якого належали оці завойовники Нормани,
зустрівшись на англійській території з доброю церковною організацією тодішньої
місцевої інтелігенції, прийняв, відповідно до своїх стихийних хотіннь, керованих
розумом і волею, цю місцеву ідеологію, задержавши одночасно свою добру войов-
ничу державну організацію. Сполученя матеріяльної державної сили оцих
войовпиків-продуцентів з нематеріальною силою ідеологічною місцевих добре
зорганізованих непродуцентів дало в результаті англійську націю і державу.
Так само сотворило Україну сполученя такої самої матеріяльної сили козаччини
з нематеріяльною ідеологічною сплою тодішньої інтелігенції української, зоргані-
зованої Могилою у відродженій ним церкві православній. І не могла тепер по-
встати Україна з самих тільки ідеологічних змаганнь сучасних зле зорганізованих,
безвольних і неінтелігентних, демократичних інтелігентів українських, які, за-
сліплені утопією про однаковість людей, захотіли раптом грати ролю організаторів
війни (головні отамани) і організаторів продукції (соціялізація землі), будучи по
свому типу всі непродуцентами і в переважній частині невойовниками. Така
сама демократична утопія про однаковість людей привела в минулій світовій
війні до божевільної доктрини загальної мобілізації. Остання мусіла довести до
світової катастрофи, бо не могли творчих завданнь війни виконати маси, що
в більшости складались з певойовників, стихийно і органічно ворожих ідеї війни
і оружної боротьби’').
Отже не слова і не маєтковий стан, а громадський тип, до якого
дані люде належать, і взаємовідношеня цих типів серед даної нації* **),
мусять перш за все інтересувати практичного політика при пізнанню
того матеріалу, з якого він звіряється політично творити. Коли-б хтось
’) Шкідливої доктрини загальної воєнної мобілізації не слід утотожнювати з
користною доктриною загального військового вихованя нації. Останнє улегчує
потрібну селекцію і збільшує серед нації число та якість елементу войовничого,
необхідного для будови, збереженя і оборони держави. По досвіді останньої війни
мабуть жадне, навіть найбільше демократичне, правительство не зважиться на
загальну мобілізацію, яка неминуче веде до затяжної окопної війни «на ізмор«,
і до революції. Поступ військової техніки, і чим раз складліще володіння нею,
теж сприятимуть тому, що в будучих війнах рішаюче значіння матиме якість,
а не скількість бойців. Уміння володіти сучасним танком вимагатиме таких самих
войовничих лицарських прикмет, як колись війна в залізних панцирях. Рівно-
біжно і в науках політичних воскреснуть знов поняття войовників і невойовників
— поняття так ясні для старинного (напр. Платон) та середньовічного світу, і так
незрозумілі та смішні для XIX віку, отуманеного утопією про однаковість людей.
*•) Ріжне числове взаємовідношеня цих трьох Типів, дає в загальній націо-
нальній масі ріжні середні результати. Цим пояснюється ріжниця між «націо-
нальними типами», як прийнято оці ріжні результати називати. «Національний
типе, відповідно до постійної зміни цих взаємовідносин, весь час міняється. Напр.
«національний типе Француза з часів панування охлократії (войовників-непроду-
центів) дуже мало має спільного з «національним типом» того самого Француза за
часів панування демократії (невойовників).
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
157
державницькі змагання якоїсь недержавної нації — змагання ви-
магаючі типу войовника для своєї реалізації — опер наприклад на
селянстві тоді, коли це селянство в масі належить ще до типу не-
войовника, то його політика напевно скінчиться повним крахом.
Розуміється великі труднощі зустрічаються при цим окреслюваню.
У відношеню до минулого часто натикаємось на брак відповідних
матеріялів. Наприклад питання, чи творці нашої першої держави —
Варяги — були войовниками-продуцентами чи непродуцентами, на-
тикається на брак історичних даних про їх відношеня до головної
тоді форми продукції: до хліборобства і землеволодіння. І тільки
а рояіегіогі (судячи про причини по наслідкам), по їх політичному
методу орґанізації,- ми можемо судити, що продукцією вони самі не
керували і що в першім періоді (до часу, поки їх нащадки не
»сіли в землю®) вони були войовниками-купцями (непродуцентами),
а не войовниками-землевласниками (продуцентами).
Легче окреслити відношеня до продукції людей сучасних. Генрі
Форд, чи робітник працюючий на його фабриці, поміщик хазя-
юючий сам і його сусіда селянин — без сумніву всі продуценти.
Тяжче окреслити їх відношеня до меча, до здатности ризикувати
в боротьбі за свої ідеали власним життям, бо войовничість або не-
войовничість виявляється в моменти напруженя і будні дні не завжди
дають матеріял для її окресленя. Але певні вказівки може тут дати
політична тактика, людей, тоб-то способи реалізації їхніх хотіннь, —
способи зовсім ріжні у войовників-продуцентів, у войовників-не-
продуцентів і у невойовників. Сучасний «комнезам®, що пограбовану
у поміщика землю віддав в оренду «кулакові®, а сам пішов »в партію®
або в червону армію, ясно виявляє тип войовника-непродуцента.
Такий-же ніби як і він, і разом з ним змобілізований сусіда, що підчас
бунту російської армії, уникаючи місць де стріляють, клав в свій
мішок що попало («придасться у хозяйстві«), а потім на казьонному
коневі втік, до свого поля, припав до нього, і вже ніяким мобілізаціям
не давався, виявляє тип продуцента-невойовника. У всякому разі
окресленя громадських типів по їх стихийно ріжному відношеню до
меча, продукції та ідеології, та прийняття в політиці засади вільної
волі в керуванню цими вродженими хотіннями, значно більше реальне
і наближене до правди, ніж окресленя, оперті на утопії про природну
однаковість людей і на класифікації їх по випадковому станові ки-
шені (яка ніби має предрішати їх хотіння), чи по словам, які більшість
людей найчастіще несвідомо повторяє і завжди инший зміст (від-
повідно до своїх стихийних хотіннь) в них вкладає. Як більше на-
158
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ближений до правди, такий метод політичної теорії може врятувати
нашу політичну практику од шкідливих сучасних фантазій, що,
мовляв, вся політика полягає в зручній агітації і популярній пропа-
ґанді, або що природа і час самі все зроблять за нас.
Всі ці типи у ріжних націй не бувають між собою однакові. Наприклад
войовник-продуцент одної нації не буде ніколи зовсім подібний до войовника-
продуцента другої напії. Так само внутрі кожного типу одної нації істнує поділ
на відміни. Між жакобинцем і большовиком, між дворянином войовником-не-
продуцентом Людовника XIV. і таким самим дворянином петербургської імператор-
ської Росії, істнує вся величезна ріжниця степені розвитку французської і росій-
ської цивілізації. Якийсь дрібний спекулянт одної нації, від фінансового діяча
світового масштабу тієї самої нації, ріжниться так, як молюск від поліпа. Відміни
бувають ріжні, але типи і їх засадничі властивости скрізь і завжди остаються ці
самі і результати їх політичної діяльности, при всій ріжнородности її форм, мають
завжди однакові засадничі риси. Аракчеївські «воєнні поселення®, єзуїтські «дер-
жави® казармово-монастирського типу серед деяких диких племен, і сучасна
стадна організація російських народніх мас комуністичною партією — ріжняться
між собою що до розмірів і форм, але основи їх методів організації і основні
наслідки цих методів однакові тому, що всі вони єсть твором людей одного і того
самого типу войовників-непродуцеитів.
Коли часто говориться, що в політиці треба берегтись аналогій, то це означає
власне небезпеку від неумінпя розріжняти реальні відміни одного і того самого,
теоретично однакового, типу. Англійський лорд, сам організуючий продукцію
і державну оборону своєї батьківщини, належить до того самого типу войовника-
продуцента, що й наприклад наш полтавський козак-землевласник. Було-б одначе
великою наївностю ідентифікувати ці дві відміни того самого типу; казати, що
»ми і Англійці це одно«, та сподіватися, що наш полтавський козак, не посідаючий
ще вікової культури і виховапя лорда, може робити все зовсім так само, як і лорд.
Але з другого боку політик, який хоче українську державу оперти на типі цього
козака-землевласника, мусить політичних взірців шукати власне в організації
лордів (класократія), а не в організації американських банкірів (демократія), чи
в диктатурі войовничих, непродукуючих і кочовничих Монголів (охлократія). Отже
було-б не розумно, на підставі аналогій, сподіватись від нашої майбутньої
правлячої верстви манер англійських лордів (та іритуватись, що вона цих манер
зразу не матиме), але й не розумно теж думати, що вона не може правити
Україною методом організації англійських лордів, тому, що вона не має манер
лордів. Дві відміни одного і того самого типу, як що вони правлять в двох циві-
лізацийно ріжних націях, витворюють дві відміни одного і того самого методу
організації, яві ріжняться між собою формою а не суттю, кількостю а не якостю,
степеню розвитку руху а не його напрямом і динамікою.
Врешті мушу тут ще раз підкреслити, що для теорії політичної умілости
остається все обовязковим поділ на активніщі і пасивніщі елементи. Провідну
ролю в політиці грають завжди активніщі а не пасивніщі одиниці даного типу.
Наприклад, коли ми візьмемо тип невойовника (продуцента і непродуцента), то
методи політичної акції цього типу опреділяються його активною а не пасивною
частиною. Сучасні демократії єсть твором не пасивної а активної, імперіялістич-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
169
ної, частини цього тішу. Активний імперіаліст невойовник в своїх змаганнях до
захоплена політичної влади вживає методу иншого, ніж метод активних
імперіалістів войовників, і, відповідно до цього свого иншого методу, инакше свої
відносини до пасивних мас, свій провід над ними, укладає.
Звідки беруться, тоб-то як в процесі історії повстають ці три
основні громадські типи —про це була мова в попередній частині
моїх »Листів«. Дідичність і виховапя: — те, що вже сотворено по-
переднім життям, і те, що твориться нашим власним зусиллям на
будуччину — ось підстави істнування цих окремих типів. Наприклад
прикмети типу войовничого можна одідичити, але їх невідповідним
методом виховапя (розуміючи під вихованям і весь систем орґанізації
даної нації) зовсім знищити. Так само, як відповідним вихованям
можна ті чи инші одідичені прикмети розвинути і зміцнити.
Загально можна сказати, що войовничість чи невойовинчість залежать
більше од дідичности (раси), а відносини до продукції (продуцент чи непродуцент)
од способу життя і виховапя даного ідивідуума. Иншими словами легче в даній
нації виховати тип продуцента, ніж тип войовника, як що вона цього останнього
типу вже по попередніх поколіннях не одідичпла. Тому, наприклад, легчий
перехід охлократії (методу орґанізації войовників-непродуцентів) в класократію
(метод організації войовників-продуцентів), ніж демократії (метод орґанізації
невойовників) в класократію. Наші войовники Баряги, які в Галицько-Волинській
Державі перетворились з кочових купців в осілих продуцентів землевласників;
наші войовники козаки, які, після періоду степового і морського розбишацтва,
«сіли в землю« по своїм хуторам, можуть служити нашими власними історичними
прикладами такого переходу. Практичний політичний висновок на будуччину з
цих теоретичних заложень такий, що нам легче здобути національну державу
(класократичну) після панування на нашій землі войовничої охлократії (напр.
большовиків), ніж після панування невойовничої демократії (напр., як-би ми
опинились у всеросійській демократичній республиці і дали їй час нашу
войовничу верству здеморалізувати та розпорошити, а решту »пації« в становищі,
посідаючих суверенне право виборче, галушкожерів «Провансальців® закріпити).
Кожному з нас, вже з самої одідиченої нами природи, один з пих
типів може бути близчий або дальший, більше або менше симпа-
тичний. Кожний з нас, по своїм вродженим хотінням, буде стихийно
намагатись в своїй політичній практиці до виховаия, поширеня
і перемоги свого типу. Але політик-державник, при пізна-
ванню того матеріялу, з якого він береться політично творити, по-
винен своїм розумом і волею панувати над своїми особистими сим-
патіями та антипатіями. Можна і слід поборювати той метод органі-
зації, який, даючи перевагу одному з цих типів, веде цілу націю в
даних реальних умовах її істнування, зо всіми її типами, до загибелі.
160
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
161
Але іюборюваня даного політичного методу організації не повинно
бути сполучено зі зненавистю до даного політичного типу, як такого,
і воно не повинно бути рівнозначне з поборюваним самого цього типу.
Політик-державник повинен памятати, що всі ці три громадські типи
реально істнують, значить вони в громадському життю всі потрібні.
Людство мабуть швидко себе винищило-б, коли-б воно складалось
з самих войовників; воно-б зогнило, коли-б його творили самі не-
войовники, По законам контрасту і взаємного доповшованя роз-
виваються в людських громадах всі ці типи і одного без инших по-
мислити собі в життю нормальних громадських політичних творів
— держав і націй — не можливо.
Отже завданням політика-державника не має бути змагання до
винищеня якогось типу. Таке змагання принесе даній нації тільки
руїну. Політик-державник повинен знати, які політичні наслідки
веде за собою для держави і нації політична перемога, політичне
панування, кожного з цих типів. І, відповідно до того, які завдання
він ставить перед цілою своєю нацією і перед самим собою, як членом
нації, він може напруженим свого розуму і волі в той чи инший
спосіб допомагати перемозі того типу, якого панування сприяє власне
цим завданням. Але така перемога не повинна бути рівнозначна
з винищеням инших типів. Як побачимо далі найкращий метод
здобування та організації влади єсть той, що забезпечує всім цим
типам гармонійне співжиття в державі.
Перемога на Україні типу войовника, без якої не може бути держави, не
буде ніколи ціллю змаганнь Українців невойовників, які не хочуть Української
Держави, або не вірять в її істнування. Натомість вона мусить бути ціллю
змагань українських політиків-державників. Але це не значить, що політики-
державникн тим самим повинні змагати до винищеня наприклад Українців
«культурників®. Навпаки, цей тип вони мусять берігти, бо і він необхідний для
будови держави, тоб-то для організації завойованя під проводом типу войовничого.
Діло йде тільки про місце даного типу в данім методі організації.
Метод здобування та організації влади, який веде до політичної
перемоги типу войовнпків-продуцентів я назва-в класократією;
метод, .який веде до перемоги типу войовників-непродуцентів —
охлократією; врешті метод, при якому влада опиняється в
руках невойовників продуцентів і непродуцентів — демократією.
Розуміється назви ці умовні: це єсть слова (може й не вповні
вдатні — про це не беруся судити), які я взяв для означеня певної
реальної дійсності!, а не якісь майчні заклинання, які мають
переіначувати дійсність. Хто, прочитавши мої »Листи«, скаже:
«Україна буде, як що переможе класократія«, зробить ту саму
помилку, як і той, хто, начитавшись соціялістичної чи демократичної
літератури, каже: «Україна буде, як що переможе соціялізм, чи демо-
кратія®. З такою модною тепер майєю і чорнокнижництвом мої
»Листи« не мають нічого спільного. Буття України не залежить, на
мою думку, од частого повторюваня і суГерованя тих чи инших слів.
Зрештою на Україні переміг і соціялізм (і то під найбільше крайніми
та послідовними соціялістами — большовиками) і демократія (під
Польщею, посідаючою зо всіх нових держав найбільше демократичну
конституцїіо), проте ані там, ані там Україна від того не повстала.
Я кажу: Україна буде, як що істнуючі в ній реальні люде, що
належать до того чи иншого, реально істнуючого, громадського типу,
покажуть себе на ділі здатними її сотворити. Під оцим — «покажуть
себе здатними® — треба розуміти: 1. те, що ці люде вже на Україні
мають, тоб-то те, що вони по попередніх поколіннях вже в викін-
ченій формі одідичили; 2. — те, що вони своїм ідейним поривом,
своєю свідомою волею і своїм розумом самі з того одідиченого
зроблять. Певні одідичені, стихийні хотіння, відповідно до того типу,
до якого кожний з них належить, вони вже мають, але форми
виявленя цих хотіннь і керування цими хотіннями залежать вповні
од їх розуму та їх свобідної волі, і не можна наперед сказати, чи
виявлять вони їх .і покерують вони ними добре чи зле, чи сотворять
вони чи не сотворять Україну.
Напевно можна сказати тільки одної як не всі люде на Україні
можуть стати демократами, так і не всі можуть стати охлократами чи
класократами. Вимагати од невойовників, щоб вони воювали за
Україну — це абсурд, який завжди буде кінчатись катастрофами.
Але од цих невойовників, чи точніще кажучи їх провідників, можна
вимагати, щоб вони за не своє діло принаймні ие бралися, а натомість
цим, до чого вони здатні, допомагали войовникам воювати за Україну.
Розуміється таке можна вимагати тільки тоді, коли припустити, що
як войовшікп так і невойовники дійсно хочуть України і що у одних
і других єсть розум і воля, потрібні для здійсненя цього хотіння.
На вірі в істнування хотіння України, і в істнування розуму та
волі у провідних українських людей побудована — як вже було
сказано — моя праця. По мірі сил свого власного розуму я хочу
розумові инших, що так само як і я хочуть України, показати, які
політичні наслідки може мати для цілої нації політична перемога і
метод здобування та організації влади кожного з цих трьох реально
істнуючих громадських типів, і які бувають при тім відносини
перемігшого типу до инших типів. Мені присвічує надія, що, во імя
11
162
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
хотіння України, українські люде ріжних типів виберуть своїм
розумом той метод, який може привести до сотвореня України, і що
вони своєю свобідною волею покерують кожний своїми вродженими
стихийними хотіннями так, щоб цей, раціонально найкращий, метод
орґанізації міг спільними силами українських класократів, охлократів
і демократів бути здійснений. Від активного демократа чи охлократа
не можна вимагати, щоб вони поставали класократами. Але можна
надіятись, що вони захочуть прийняти класократичний метод
орґанізації, як що зрозуміють, що цей метод їм — їх типові, їх
вродженій природі — не загрожує фізичним винищеним, а навпаки
забезпечує їх істнування разом з істнуванням України. В цій надії
перехожу до огляду того реально істнуючого, одержаного нами од
природи і одідиченого по нашій історії, українського політичного
матеріялу, з якого — хотіннями, ідейним поривом, розумом і волею
українських людей — може бути збудована завтрішня, майбутня
Україна ...
37. Що і як мусить досліджувати на Україні політик, який хоче
здобути та зберігай Українську Державу і забезпечити державою
істнування та розвиток Української Нації?
Досліджувати мусить він все, що має відношеня до держави,
памятаючи, що тільки в державі здійснюються національні аспірації:
реалізується нація. Иншими словами: він мусить пізнати на Україні
взаємовідношеня держави і громадянства; мусить окреслити форму
цього взаємовідношеня, і мусить можливо точно означити причини,
які заважали або помагали місцевому громадянству перейти зі стану
аморфної (не посідаючої виразної постаті, не скристалізованої) маси
в стан окресленої, виразно означеної, скристалізованої нації, тоб-то
в стан такого громадянства, яке скристалізувалось і прибрало реальні,,
матеріальні форми своєї власної окремої держави.
Держава скрізь і завжди обіймає все громадянство: всіх без
винятку людей, що живуть на даній території. Ця проста істина —•
з ряду наприклад тих, що земля кругла — була довго, та єсть і. па
сьогоднішній день, для більшости політиків українських абсолютно
невідома. Політик-державник мусить її собі усвідомити дуже ясно.
Доки він цього не зробить, вся його політична діяльність, хоч-би і
найбільше «націоналістичная і «самостійницькая, може бути всім,
але не політикою державною, і не політикою національною (націо-
нальною, в розумінню твореня, а не руйнування нації). Памятаючи,
що держава мусить окреслити своє відношеня до кожної людини,
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
163
яка живе на даній території, і що доля держави залежить від того,
як окреслить своє відношеня до держави кожна людина на даній
території, він не має права при досліджувані) України обминати, як
в минувшині так і в сучасности, ні одної Групи місцевих людей, на
цій підставі, що вони, мовляв, не ці, яких йому треба.
Українського державника не треба, повторяю, утотожпювати з пропо-
відниками комуністичного чи есерівського раю; ані з борцями за права народньої
чи не народньої мови; ані зі спеціалістами по ноборюваню «панського»,
«буржуазного», «соціалістичного», «російського», «польського», «українського», чи
ще якогось ипшого «сатани» на Україні. Для них всіх: своїм, близьким, спів-
горожанином, людиною одної нації — може бути «тільки соціаліст» або тільки
не-соціяліст; «тільки народ», або «тільки культурні верстви»; тільки ці, що
говорять «мовою Гоголя», тільки ці, що говорять «мовою Шевченка», або тільки
ці, що говорять «мовою Сенкевича»; «тільки малороси (Русскіе)«, «тільки
малополяне (Поляки)», або «тільки не одні і не другів; тільки нащадки »Русів«,
тільки сини «Полян», або тільки ці, що в собі «кров козацьку» почувають;
«тільки православні», «тільки католики» або «тільки уніати» і т. д. і т. д. Для
українського державника: Українцем, своїм, близьким, людиною одної нації —
єсть кожна людина, що органічно (місцем осідку і праці)
звязана з Україною; не-Українцем, чужим, людиною чужої нації (що не
значить конче: ворогом), ость кожний мешканець иншої землі, хоч-би він
визнавав ту саму віру, належав до того самого стану чи класу, говорив тою
самою мовою, і хоч-бн в його жилах текла та сама кров одних і тих самих предків.
З територіальної: — політичної і патріотичної — форми національної свідомосте
може вирости Українська Держава і Українська Нація. З форми національної
свідомости екстериторіяльної: — віроісповідної, культурної, станової, племінно-
расової — можуть виростати на Українській Землі, як гриби по дощу, ріжні
численні взаємно себе вирізуючі секти, але з ними не може бути апі Української
Держави, ані Української Нації. Популярне гасло — «Україна для Українців» —
український державних мусить розуміти так: «Україна для всіх, що живуть на
Українській Землі». Коли «Українцями» стане тільки одна Група мешканців
України, то инші місцеві Групи сполучаться з мешканцями чужих земель і
спільними силами побють, як завжди досі побивали, цю Групу, що схоче
вмононолізувати для себе Україну.
Досліджувати Україну можна з точки погляду лєґенди або
дійсносте: так, як хочеться щоб було, або так, як в дійсносте єсть.
Обидва ці способи добрі, але кожний на своїм місці і в своїм часі.
Наприклад людина, хвора на таку форму сухіт, яку можна вилічити,
напевно помре з одчаю, коли весь час буде думати про смертельну
небезпеку від своєї хвороби і не буде підбадьорувати себе споминами
про своє колишнє здоровля та надією на його возстановленя. Але
так само помре вона передчасно і тоді, коли уперто не буде хотіти
бачити своєї хвороби та окреслити її степінь і форму. Те саме можна
сказати і про хронічно хворі нації. Без лєґеид вони не можуть
и*
164
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
видужати, але, щоб видужати, вони побіч лє'ґенди мусять мати
суворий, нещадний і можливо вірний діяґноз. Він тим більше
потрібний, чим менша воля та інтеліґентність і більша емоціональ-
ність даної нації, і чим більше тому має вона нахилу до романтичних
фантазій, після яких, під ударами дійсносте, приходить повна
зневіра і апатія.
Розуміється такий діяґноз не призначений для зґанґренованої
і мертвої вже частини нації, ані для її пасивних мас, восприймаючих
завжди готові вже рецепти. Викликав-би тільки страшний хаос той,
хто хотів-би з цілої нації поробити лікарів або соціологів. Не
призначений він і для тих історичних моментів, коли треба
оптимістичними образами своїх хотіннь захопити і потягнути за
собою цілу націю.
Викликані великим болем від сучасного гострого приступу нашої хронічної
національної недуги, оці мої »Листи« не єсть матеріалом ані для виборчої агітації,
ані потішаючою і заспокоючою лектурою для тих, що стратили віру в Україну.
Вони призначені для тих, сильних своїм хотінням України, своєю вірою, волею та
іителіґентностю, активних українських людей, які — в момент сучасної страшної
національної руїни — мусять пізнати хворобу своєї нації. Пізнати — не на те,
щоб безнадійно плакати, а щоб хворобу побороти і зі збільшеним досвідом та
умінням далі Велике Діло українське творити.
Моральне право для такого діяґнозу дає мені, ділами стверджена, любов до
моєї хворої Батьківщини; досвід, здобутий знанням нашої минувшини і власними
спостереженими з останніх десятків так повчаючих літ; почуття, що я єсть
оріанічною частиною українського громадянства; свідомість, що з Україною я
звязав свою особисту долю не тільки на часи щастя, але й на часи нещастя; віра
в нашу перемогу та видужаня од хвороби — і через це все певність, що мій
суворий діяґноз — випливаючий з позитивних хотіннь, а не з неґації, і вказуючий
вихід з - хвороби, а не лише саму хворобу — не викличе руйнуючих наслідків
злого умислу та злої волі, а може, дасть Бог, моїй хворій Батьківщині поможе...
*
Не державність — так зветься наша хвороба. Ця хвороба
зовсім йшла ніж — подібна до неї по своїм зовнішнім ознакам —
поневоленість. Ми — всі мешканці України — не єсть
громадянством поневоленим; ми — громадянство недержавне. Це
значить, що ми держави, як реального втіленя нашої окремішности,
не маємо не тому, що ми всі хочемо її мати, але нам якась зовнішня
чужоземна сила в цьому заважає. Держави ми не маємо тому, що ми
не уміємо самі в собі хотіння своєї власної держави розвинути, його
в цілім нашім громадянстві розбудити і це хотіння, відповідним
методом його орґанізації, своїми власними місцевими силами
здійснити.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
165
Нація поневолена єсть завжди нацією державною, яку придушує
і позбавляє держави на якийсь час своєю більшою силою чужоземна
нація державна. Тому нація поневолена випростовується і відбудовує
свою державу зразу, як тільки цей зовнішній чужоземний натиск
ослабне. Вона не звязана орґанічно з чужоземною владою, вона вся
відчуває поневоленя цією владою і вона має в собі хоч і в
поневоленому, придушеному стані, але всі елементи потрібні
для будови держави.
На територію громадянства недержавного чужоземна влада
приходить завжди покликана частиною цього громадянства. Але, не
знаходячи ніколи для себе піддержки инших його частин, тоб-тс
однодушної піддержки цілого місцевого громадянства, чужоземна
влада спірається при будові держави на свої метропольні сили і
править таким громадянством, як колонією, зі своїх метропольних
центрів. Тому нація недержавна, по упадку своєї метропольної
влади, ніколи не може випростуватись і будувати свою державу так,
як нація поневолена. Вона своєю, покликавшою чужоземну владу,
частиною орґанічно звязана з метропольною владою; вона не вся
відчуває державне поневоленя; вона не має в готовій вже формі
всіх елементів, потрібних для будови держави.
Отже, при. абсолютній неоднаковости цих хвороб, і ліченя їх
мусить бути абсолютно ріжне. Коли нація поневолена може всю
свою увагу і енерґію зосереджувати наприклад на політиці зовнішній
— на знайденю десь з боку такого союзника (такої «орієнтації»),
який-би їй допоміг позбутися гнету чужоземної держави, то нація
недержавна мусить всю свою енергію і увагу зосереджувати на
питаннях політики внутрішньої. Хвороба недержавности має своє
джерело не в причинах зовнішніх — вона не травматичного поход-
женя, як хвороба поневолености — а викликана вона причинами
внутрішніми, орґанічними, без усунена яких ніякі найбільше
сприяючі зовнішні умови, ніякі найвірніщі союзники, ніякі, навіть
найкращі, зовнішні «орієнтації», абсолютно нічого не поможуть.
Для ілюстрації кілька практичних політичних висновків з вищесказаного.
1.	Все, що сприяє розвиткові почуття єдности між всіми мешканцями
України, будує Україну, і руйнує П все, що їх розєднує. Напр. розвиток спільного
всім почуття спільної території — почавши від якоїсь найбільше »куцої«
територіальної автономії (хоч-би навіть такої, як колишні земства в Росії), до
найвищого сучасного нашого, державного вже, прояву цієї територіяльности:
Гетьманства 1918 р. — сприяє нашому виліченю з хвороби недержавности.
Побільшують натомість цю хворобу до смертельности всякі екстериторіальні
160
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
віроісповідні (тоб-то на культурно-ідеологічних, а не на політнчно-територіяльних
ріжницях оперті) націоналізми (в тім числі перший: український) та всякі
інтернаціоналізми, які неминуче вели, ведуть і будуть вести до перемоги на
Україні якоїсь чужоземної влади (коли-б Ірландці свою вікову боротьбу вели під
гаслами не територіальної автономії, а під гаслами »мови«, »віри« чи якоїсь
»соціялізації«, вони-б напевно, того що мають, не здобули). Виходючи з того
самого становища, добре єсть зміцнювати органічні сполученя людей на
Україні, наприклад по класам, і зле єсть культивувати сполученя механічні, напр.
по партіям. Перші, своїми орГанічно-обєднуючями впливами, мають змогу
усувати вроджений нам нахил до розєдиуваня; другі, своєю иесталостю,
випадковосте і неорганічносте, оцей наш вроджений нахил тільки збільшують.
2.	По упадку большовицької чи польської влади на Україні буде у нас не
«всенародна радість*, як це буває звичайно у визволених націй поневолених, а
— характерна для всіх недержавних націй — анархія і внутрішня різня між
українськими людьми. Хто з політиків українських, запаморочений брехнею про
поневоленість України, зайнявся-б в цей момент способами «виявлена волі
визволеного суверенного народу« — ріжними українськими «установчими зборами*
та «законодавчими сеймами* — замість творити шляхом перш за все власної
організації матеріяльно і морально сильну українську Владу Державну, той
тільки збільшить цю різню та анархію і найкоротшим шляхом доведе до нового
покликаня самими-ж українськими людьми якоїсь чужоземної державної влади.
Політик-державник мусить памятати, що при хворобі недержавности «воля
суверенного народу* виявляється завжди в повстаннях проти своєї власної
слабої влади і в рабській покірности супроти сильної влади чужоземної. Доки
місцева влада не дасть доказів, що вона забезпечує місцевих людей од анархії
і взаємної різні краіце, ніж влади метропольні, ніякі українські «установчі збори*
не виявлять «волі народу* мати свою власну державу. Такий доказ може дати
тільки організована сила тих, що хотять мати Українську Державу. Розуміється
не демократично-республиканський метод може їм оцю силу дати.
3.	Ставити Українцям, як приклад до наслідувана, політичні методи націй
поневолених але державних, як напр. Поляки, Чехи, Італійці — значить
збільшувати нашу політичну темноту, припізиювати процес нашого самопізнання,
а тим самим робити нас зовсім нездатними до виліченя з нашої недуги.
Наприклад хто каже, що нас, як Чехів або Поляків, може визволити якась
«антанта*, той готує руїну Україні. Процес сотвореня влади, процес
завойованя, через який ие пройшла, а мусить пройти, всяка
недержавна нація, не може бути замінений для неї так, як для нації поневоленої,
процесом зовнішнього визволеня зпід чужої влади колишніх
місцевих завойовників. Таких завойовників недержавна нація ще не
має і, щоб стати нацією державною, вона їх мусить сама иа місці (а не десь «в
Версалі*) мати. Без цього перемога сторонніх сил над місцевою чужоземною
владою визволить тільки нашу внутрішню анархію.
%
4.	Так само, хто в момент ослаблена иа нашій землі метропольної держав-
ної влади, буде — по прикладу Італійців, Поляків чи инших націй поневолених
— закликати до винищеня місцевих, з цією метропольною державою
звязаних, консервативних державницьких сил, замість заохочувати ці сили до
твореня на Українській Землі своєї власної держави і в цьому твореню їм
допомагати, той в самім корінні знищить можливість повстання Української
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
167
Держави і реального істнування Української Нації. Нації поневолені, маючи в
собі свої власні державницькі консервативні елементи, можуть собі позволити на
винищувана »чужинців«. Нації недержавні, яких вся організуюча
державно-творча здатність захована власне в оцих місцевих
«чужинця х«, нищать разом з ними в самім зародку свою власну націю і
державу. Повстання проти Гетьманської Влади в 1918 р„ яке орґанічні зародки
Держави і Нації Української в момент їх відроджена прибило, було підготовлене
власне такою ідеологією української інтелігенції, зачерпнутою зі шкідливих для
нас взірців поневолених націй.
*
Щоб недержавність нашу зрозуміти і могти з неї вилічитись,
мусимо пізнати її причини, а далі наслідки оцих причин. В той спосіб
одержимо можливо повний образ цієї нашої недуги, яку хочемо ви-
лічити. Иншими словами: зможемо пізнати характер того реально
істнуючого політичного матеріялу, з якого державники українські
можуть Державу і Націю Українську творити.
Причини нашої недержавности діляться на дві ґрупи. Перша:
причини статичні, тоб-то ті умови істнуваня, які ми маємо
од природи, і яких по сути змінити не можемо. Друга: причини
д и н а м і ч н і, тоб-то способи нашого ділання в даних нам
од природи умовах — способи, які в нашій історії бували кращі
і гірші, і які ми розумом і волею, відповідно до наших хотіннь та ідей,
можемо змінити.
. *
Між статичними причинами нашої недержавности перше місце
займає наше Географічне положеня:
1.	на битім шляху між Азією і Ввропою,
2.	на ґеоґрафічно несталім погряниччю двох ріжних куль-
тур: Візантийської і Римської,
3.	без захищених природою гряниць од сусідніх держав.
З погляду політичного наше ґеоґрафічне положепя — найгірше в Европі.
Навіть Московщина в положена безмірно .кращім, бо, захищена горами, лісами та
болотами, вона ніколи ие була тим битим степовим шляхом, через який
перевалювались з Азії в Европу, і уступали під натиском Европи на Азію, ріжні
кочовничі орди, починаючи від колишніх і нинішньою большовицькою кінчаючи.
Крім того Московщина прилягає до моря, яке на другім боці мав вже Европу:
колишню вітчину Варягів, Фінляндію, Швецію, Германію. Ми маємо море, другий
бік якого — по знищеню Візантії, джерела нашої колишньої культури — став
одною з найменше культурних частин Азії. Врешті Московщина, вся без виїмку,
знаходиться в ґеоґрафічно неподільнім впливі культури східної так, як напр.
Чехія знаходиться в ґеоґрафічно неподільнім впливі культури західної. Ми-ж цю
гряиицю між Сходом і Заходом маємо в ґеоґрафічно неозначенім стані на своїй
землі, і по нашому живому тілі відбувається весь час пересування цієї рухомої
гряпиці то дальше на Схід, то дальше на Захід.
168
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Наслідком оцих постійних вівісекцій виробились у нас значні культурні
ріжниці між поодинокими нашими краями. Ріжниці між Східною (Візантийсько-
Московською) і Західною (Римсько-Польською) Україною, далі ріжниці між
лівобережною Гетьманщиною і Слобожанщиною, Правобережжям, Запорожськими
землями, Кубаню, Галичиною, Буковиною, Закарпатською Русю і Кримом  —
настільки великі, що з ними всякий український політик-державник мусить дуже
поважно рахуватись. Ріжні модні тепер у нас спроби механічного обедну-
ваня України при помочі 5>соборних« словесних декламацій тільки підкреслюють
ці ріжниці і кінчаться збільшеним взаємного недовіри і взаємного нерозуміння.
Ще більшою катастрофою може скінчитись культурна централізація України
поліцпйними засобами, в роді ^українізації® Галичанами в 1919 р. вивісок
київського Балабухи (відома стара київська фірма). Соборність може бути
осягнена тільки гармонійним взаємним перехрещуваням двох сил: доосередкової
сили — матеріально і морально авторитетної, єдиної і всенаціональної —
центральної державної Влади, і відосередкової сили як иайширших автономій
поодиноких українських країв, спаяних в одну цілість цею сильною державною
Владою. Тільки при істнуванню цих двох сил — коли всіх українських людей
буде притягати одна спільна столиця маєстатичностю і силою державної
української Влади, і коли вони туди будуть привозити свої провінціяльні
культурні окремішности, плекані в поодиноких краях, а звідтам вивозити
знайомість українських людей инших провінціяльних культур — може насту-
пити взаємне пізнання Українців, без якого всі .»соборности« будуть
лише порожнім звуком. Тому соборність неможлива у нас при демократичній
республиці. Позбавлена такого, по віковій державній монархічній минувшині
оділиченого, воєнно-бюрократичного державного апарату, який єсть напр. у Франції,
вона мала-би у нас завжди слабу, безавторитетну і нікого не притягаючу
центральну державну владу, з дуже натомість яскравими і крикливими, але
безсилими і руйнуючими, централістичними і уніфікацийними національно-
культурними тенденціями.
Другою статичною причиною нашої недержавности єсть най-
більше в Европі родюча земля і добре підсоння.
Політично руйнуючий вплив цих чинників виявляється:
1. в невпиннім притяганню на нашу землю все нових, ласих на
українські багатства, активних завойовників, або — що було гірше,
і відбувалось в значно більших розмірах: — в притяганню утікаючих
од більше інтензивної праці та шукаючих легкого хліба невойовничих,
пасивних елементів;
2. в надзвичайно швидкій дегенерації громадських інстинктів
у одних і других під впливом власне цих чинників.
Легкість боротьби з дуже сприяючою людині природою розвивала в людях,
які від кількох поколіннь пожили на Україні-, лінивство і нездатність до
постійного, довгого і методичного зусилля. В наслідок цього вироджувались і не
могли розвиватись такі політично творчі організаторські прикмети, як дисципліна,
послух, громадська солідарність, здатність до жертв і самопосвяти. Коли Україна
ЛИСТИ ДО ВРАТІВ-ХЛІВОРОВІВ.
160
мала і мав таку непропорціонально велику кількість ріжних «кресовнх оригі-
налів®, «гегелівських типів®, і ріжних політичних самодурів громадськи-
руйнуючого, анархістично-інднвідуалістичного ґатунку, то причини цього факту
треба шукати перш аа все в даній нам од природи великій легкости життя.
Випливаюча з родючої землі легкість збагачуваня розвивала в українських
людях погорду до труда і нахил до всякого роду найбільше фантастичних
спекуляцій, яких яскравий вираз иа ґрунті ідеологічному бачили ми наприклад
недавно в ідеї соціалізації землі. На Україні нема таких верстатів хліборобської
праці, що по тисячі літ (як це бачимо в північній Евроігі) перебували-б стало в
однім роді, сприяючи повстанню і розвитку осілої державної нації. У нас земле-
робство вироджувалось в земле-хапство: громадськи організуюча боротьба людей
з природою вироджувалась в громадськи-руйнуючу боротьбу людей між собою за
легко доступні подарунки природи.
Чим більше сприяючі природні умови, в яких живе дана нація, тим менше
спільного, громадського зусилля мусить робити вона для опанування
природи. Чим менша потреба в спільнім громадськім зусиллі, тим менша
стихпйна потреба в політичній орґанізованостн і політичнім проводі, тим більший
натомість стихийний нахил до всякого індивідуалістичного анархізму і ріжної
«отаманщини®. Чим більший нахил до анархії, тим тяжче завдання провідної
верстви, яка проблеми власне політичної орґанізованиостн і політичного проводу
мусить розвязувати. Коли кандидати на провідну верству у народів голодних
легко знаходять восприїмчивість пасивних мас на їх політичну організаторську
акцію, і тому можуть мати слабшу внутрішню організацію, то такіж кандидати у
народів ситих, без дуже сильної морально і матеріяльно своєї
власної орґанізації, не переможуть ніколи анархічних інстинктів тих,
кого вони беруться .політично організувати.
Наскільки ця політична аксіома у иас легковажиться, хай доказом
послужить оце (в одній з українських газет мною вичитане, а серед інтелігенції
нашої дуже поширене) міркування. «В Московщині народ пасивний; він не
бунтуеться проти большовиків, отже еміграція московська може політично
організуватись во імя своїх власних ідей з надією, що по упадку большовиків
московський народ прийме той лад, який вона йому дасть. Але на Україні народ
проявляє велику активність, він бунтуеться проти большовиків, отже він прийме
тільки такий лад, таку ідею і форму держави, який йому буде по мисли®.
Висновок: не формулуйте ясно, українські емігранти, своїх політичних ідей, не
творіть власних політичних організацій, а пристосовуйтесь до «активного
українського народу® — він вас сам доведе до держави. Коли-б в ідеологічній
пропаганді істнувала категорія кримінальних злочинів, то до цієї категорії мусять
бути зараховані подібні політичні теорії. Бонн в корінні підрізують всяку
можливість Української Держави. Во Українська Держава може бути сотворена
власною внутрішньою залізною організацією провідної верстви тоді, коли ця
верства своєю українською державною ідеєю і своєю власною політичною
організацією потрафить опанувати вроджені анархічні інстинкти українського
громадянства. Тому ця організація не може бути демократично-республиканська,
бо демократично-республиканський метод дезорганізує, а не організує провідну
верству, якої ядро, ідейні кадри, творить власне сучасна еміграція. Коли хтось
боїться мати свою ідею і не хоче вступати до політичних організацій, щоб
бува »не помилитись®, то хай своєї трусливости і свого політичного спеку-
170
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ляитства принаймні ие прикриває руїнницькими «політичними теоріями*.
Наслідок їх буде такий: московська еміграція, виторивши ідеологію та
організацію для тих активних протибольшовицьких сил, які єсть в Московщині,
легко зорганізує свої голодні — і посідаючі тому сильні державницькі інстинкти
— пасивні маси. При їх помочі вона займе Україну і приборкав українську
анархію в момент, коли українська провідна верства, позбавлена власної
державної ідеї і власної політичної організації, буде питати у ріжних, не
бажаючих ніякої держави, «отаманів* та »отаманчиків«, якої форми держави —
тоб-то якої ідеї і якої організації —вони хочуть...
Великі труднощі в будові власної держави, які випливають з нашої
«обильної землі*, були відомі вже давнім поколінням українських державииків
не-романтиків. Для прикладу наведу слова, сказані в 1590 р. єпископом київським
Йосифом Верещинським. Цей нащадок одного з найстарших місцевих родів
(з Верещипа на Холмщині*); »біскуп-лицар«, як зве його сучасний його біограф
А. В. Стороженко; римо-католнцький священник, що разом зі своїми приятелями,
запорожськими козаками, зі зброєю в руках обороняв рідну землю від степових
руїнників; один з найбільше талановитих цивілізаторів України; оснуватель
Хвастова (Ново-Верещина) під Київом і друкарні в ньому; автор численних праць,
які подавали проекти потрібних для тогочасної України реформ. — заслуговує того,
щоб його авторитетну думку з перед 334 літ тепер, в часах нової руїни, пригадати.
«Хто України закоштує — пише він («Пгоха решіа«, видана А. В. Сторо-
жеиком в »Сбориику« київськ. археогр. комісії, віш. І, Київ 1011) — той вже остатися
в ній мусить, бо тягне вона кожного народу людину, як маГнес залізо. Причиною
тому щепіїв Іосі: що У країна іюложеня своє має під веселим небом, в повітрі
добрім, в землі так родючій, що кличе вона і всіх приваблює до себе. І сміло можу
до України пристосувати слова Павла святого, взяті від Ісаї: ані око не бачило,
ані ухо не чуло, ані в серце чоловіче не увійшло те, що Господь наготовив там
в Україні тим, що Його люблять ... І оця то прекрасна Україна покарана тепер
за гріхи свої, і в пусті поля обернена через оспалість та недбальство наше . . .
Причина того така сама, як в Содомі і Гоморі: велика обильність хліба, в якій
плавали і тучились люде українські, а нажерті, стали противитись Господу. За
що Бог,- порушений гнівом на них за їх незносні і мерзкн поступки, знищив їх
державу, і роскоші їх, а самих в неволю до рук поганських віддавши, обернув
Україну на пару сот літ до щенту в пустиню . . .«
Третя статична причина нашої недержавности, випливаюча з
двох попередніх: неусталеність раси.
Споконвічний брак расової єдностн серед тієї людської громади, що жнве
на Українській Землі, сполучений з невиховуваням її в напрямі розвитку єдностн
політичної, спричинився до того, що основною прикметою українських
людей єсть повний брак патріотизму і зненависть до своїх
власних земляків. Оця основна прикмета приймала в історії ріжні форми:
*) Про цей Верещин єсть згадка вже під 1204 р. в Іп. списку Гал.-Вол. літо-
писи : «Данилу же возвратившуся к-ь домови и 'ї>ха с-ь братом-ь, и прия Берестий,
и Угровескь, и Верещин-ь, и Столпье, Комовь н всю Украйну* (цитую за А. В.
Стороженком).
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
171
князівської, магнатської, шляхетської, козацької, і врешті сучасної отаманської
та інтелігентської »партийної« гризні та анархії серед українських верхів, і такої
самої анархії — боротьби села з селом, кутка з кутком, і взаємної ворожнечі та
взаємного иедовіря — серед українських низів.
Вже в самих початках нашої сучасної історії, і самих зародках нашого су-
часного громадянства, ми бачимо на Україні життя окремими дворищами, а не
родами- — життя, звязаними тільки спільиостю території а не спільностю крови,
племенами. Расової єдностн (за вийнятком може найбільше глухих кутів пів-
нічно-західної лісово болотистої полоси) вже тоді не було иа нашій землі між
Полянами, Сіверянами, Деревлянами, Дулібами, Тиверцями; все це були назви,
тернторіяльні а не родові: назви, випливаючі з місця осідку людей, а не з їх
кровного спорідненя та спільного походженя. Що-ж допіру казати про часи
пізніші, коли всі ці племена були залиті страшною лавіиою кочових орд зі сходу
і все новими хвилями рсілої колонізації з північного заходу. Для найбільшої
частини України остається типовою характеристика німецького літописця, дана
в початку XI століття київській землі, як країні »біглнх рабів і метких Данцівв.
Пасивні маси, втікаючі »иа свобду« від економічного і державного примусу на
більше родючі і менше цьому примусові підлеглі, «окраїнні», українські землі —
і ріжні, між собою не обєдиані, войовничі і авантюристичні елементи (»Данці«)
з цілого сусіднього європейського та азійського світу — це предки тих, що сьогодня
живуть иа Україні.*)
Єдностн расової не було у нас ані між нашими завойовниками, ані між
тими масами, які вони завойовували і якими правили. Звідци расова неодноціль-
ність на Україні трьох основних політичних типів: — войовника-продуцента,
войовнпка-иепродуцеита і невойовника •— та стихийиий пахил цілого нашого
громадянства до розєднаности і взаємної ворожнечі. Звідци теж катастрофічні
наслідки ріжнородности цього гетерогенного громадянства, які особливо про-
являються в момент заколотів соціяльних. Чим більше якась громада ріжиородна
по свому походженю, тим тяжче вона себе взаємно розуміє і тим низчий загальинй
рівень її здатности до організованої акції. Легко собі уявити, як буде заховуватись
в момент, скажім, пожару товпа в якомусь інтернаціональному готелі, або як
можуть виглядати «парламентарні дискусії» між людьми, що розуміють себе так,
як той анекдотичний Француз і російський солдат. Великого напруженя і орґа-
нізованости провідної верстви вимагає сотвореня загальио-зрозумілих ідей для
такої громади.
Але памятаймо, що в такім самім положеню були наприклад і Англійці.
Проте, завдяки відповідному методові політичної організації і громадського само-
*) Нема мабуть більше безглуздого, і більше позбавленого всякого змісту,
виразу, як: «чистокровний Українець» — в противоставленю до инших місцевих
людей — «нечистокровних». Хто знає історичну та Географічну етимологію наших
прізвищ, той з гірким тільки сміхом міг дивитись, як наприклад «чистокровний
Українець» п. Петлюра поборював п. Лнзогуба за українську «нечистокровність»
(російський, мовляв, поміщик). Бо всі наші Петлюри, Падури, Стахури, Мадури
і т. д. — це, судячи по прізвищам, нащадки польських селян, і всі ці «чисто-
кровні українські» прізвища можна знайти в найбільшому числі - там де вони
повстали: по. селах цієї частини корінної Польщи, де живуть Мазури. Розуміється
з цього ие виходить, що п. Петлюра не Українець. Він Українець тому, що виріс
і живе на Українській Землі. Але смішне і національно руїнницьке єсть моно-
полізована неістнуючої «української чистокровности» якимись поодинокими Групами
місцевих — найріжнорідніщих по свому походженю — українських людей.
172
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
виховувана, вони стали наймогутніщою в світі нацією. Тількн-ж вони не ділили
себе на «справжніх» і «не справжніх», на «свідомих» і «не свідомих»; не казали,
що хто не »енко«, чи не »юк«, не православний, не уніят, чи не соціаліст — той
не Англієць, а казали : «Анґлійці, Данці, Нормани — це мн ! *) 1 не будували
вони ніколи реслублик, а задержали й досі необхідну для їх єдности монархію.
Отже коли і ми усвідомимо собі, що основною причиною нашої взаємної антипатії
не єсть самі тільки «ріжниці програм», а одідичена нами по предках наших
ріжнородність рас, то нам легче буде цю орґанічну хибу нашу, во імя такої
самої орґанічної нашої спільної потреби людського а не звірячого життя на
спільній землі, видповідннм методом організації і вихованя нейтралізувати.
Коли-ж цієї нашої орґанічної хибн ми собі не усвідомимо, і її відповідними
методами лічити не будемо, то, ставши навіть всі до одного комуністами чи не
комуністами, православними чн католиками, «Українцями», «Русскими», чи
«Поляками», ми знов поділимось зараз в поглядах, наприклад на правопись або
на астрономію, і будем між собою битися тим завзятіще, чим більше будем пере-
конані, що одинока причина наших непорозуміннь лежить власне в правописи,
або астрономії.
Врешті четвертою і останньою статичною причиною нашої не-
державности єсть, випливаюча зо всіх попередніх, перевага в нашому
характері емоціональности (чутливості!) над волею та
і н т е л і ї е н т и о с т ю.
Нещасливе Географічне положена, сприяючі дані природи і хаотична
мішанина ріжних рас витворили в мешканцях України надмірну, часто при-
страству чутливість, якої не здержують, ослаблені легкою боротьбою за фізичне
істнування і причинами політичного характеру, воля та інтелігентність. Розу-
міється прикмета ця (як і всі зрештою прикмети, про які тут мова) присуща не
тільки «свідомим Українцям». Її в такій самій мірі посідають наші «общероси»
та «вшехполяки». І чим з більшою зажерливостю і меншим розумом такий »об-
щерос« чи «вшехполякв з України свою «рускість» та «польскістья виявляють,
тим більший вони дають доказ свого чисто українського незагнузданого темпера-
менту, яким вони знаменито до руїни своїх »Росій« та »Польщ« допомагають.
Панове з колишнього напр. »Кіевлянина«, сучасних «Слов Польських» і большо-
вицьких газет на Україні, в такій самій мірі, як і ріжні «баскі» публіцисти
з табору «відродженя нації», налеяіать всі до людей однаковісенького типу: всі
вони наділені в однаковій мірі темпераментом Неґрів і відповідно мінімальною
дозою волі та інтеліґентности.**)
*) Сучасна гомогенність (рднородність) англійської нації витворилась і удер-
жалась завдяки патріотизмові, що став свого роду релігією нації — так пише
один із знавців Анґлії (Н. ВеПос). Цей патріотизм в своїх основах не мав нічого
спільного з руйнуючими нації сучасними націоналізмами. Він виріс з ідеології
територіальної, а не ідеології культурно - національної: зі свідомосте
спільної Землі-Ватьківщинн, а не зі свідомосте спільної мови, віри
і т. п. екстериторіяльних культурно-віроісповідних ознак.
♦*) Очевидно під інтеліґентностю треба розуміти здатність спокійно і витри-
вало, а тому по можливосте і вірно, обсервувати явища та знаходити між ними
причиновий звязок, а не талановитість, яка у людей цього типу, в деяких чисто
емоціональних спеціальностях (напр. в порнографічній белетристиці або публі-
цистичній лайці), може межувати навіть з ґеніяпьностю.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
173
Беру свіжий приклад. Якийсь «польський націоналісте в «Газети Львов-
ської« тішиться з того, що український парламентарний клюб в Варшаві розбився,
і що частина його вступила до комуністичної партії. Хіба-ж це не ріднісенький
брат тих «свідомих Українців®, що кликали большовиків проти Гетьмана, тішучись,
що хоч і згорить, мовляв, наша хата, але в ній погорять і ті, хто з нами живе
і кого ми ненавидим. Або сучасна «большовицька орієнтація® Галичан небольшо-
виків —хіба це не політика емоціональна, позбавлена геть чисто розуму і волі ?
Хіба ці люде, як-би хотіли спокійно подумати, не зрозуміли-б, що коли вони без-
силі вдержатись супроти глупо-задиркуватої і дратуючої, але по сути безсилої,
польської демократії, то їх, разом з цілим галицьким українством, зітре в порох,
в разі здійсненя їх «орієнтації®, жорстоко-нещадна і сильна всеросійська охло-
кратія. Замість напруженям розуму і волі творити самим організовану відпорну
силу проти Попьщи (силу, яка-б придалась і на случай большовицької окупації),
вони, хвилевим емоціональним подражненим опановані, розвивають в масах
вроджене політичне лінивство, бо ширять зневіру у власні сипи, вчать покладати
всі надії на большовиків, і таким чином зменшують тільки відпорність цих
мас супроти Польщи. А як опиняться такі «політики® під большовицьким пану-
ванням, то напевно будуть, під впливом нового подражненя, робити разом
з Поляками протиросійські повстання (таке вже бувало не раз на Україні!).
Надмірною чутливосте, при пропорціонально заслабій волі та інтелііентности,
пояснюється наша легка запальність і скоре охолоджувана; пояснюється теж
дражливість на дрібниці і байдужість до дійсно важних річей, яких розріжняти
від дрібниць ми не уміємо. Всі наші одушевленя зі слізьми, молитвами і «все-
народніми® співами проходять так само скоро і несподівано, як скоро і несподівано
вони появляються. Виявити наше хотіння в ясній і тривалій ідеї та закріпити
його витривалою, здержаною, довгою, організованою, послідовною і розумною
працею нам трудно тому, що увага наша, не керована віжками волі і розуму, весь
час розпорошується під впливом нових емоціональних подражнень, які нищать
попередні. Досить напр. подражнити чиюсь дрібну амбіцію, або дрібне хотіння,
щоб він під впливом цього дрібного подражненя забув про ідеали та хотіння,
рішаючі иноді для буття цілої нації. При таких умовах, політика, як умілість
організувати і здійснювати розумом та волею певні сталі хотіння та ідеї, єсть на
Україні найбільше тяжкою та невдячною працею. Успішно вести її можна тільки
тоді, коли прийняти метод організації, розвиваючий волю та розум, усталюючий
хотіння та ідеї і обмежуючий надмірну чутливість та випливаючу з неї романтичну
.Гасконаду.
Нації ситі, з перевагою емоціональности в своїм характері, мають більший
нахил до романтизму ніж до ідеалізму. Між тим держава може бути сотворена
тільки поривом ідеалістичним, а не романтичним: поривом, в якому
стихийне чуттєве хотіння скристалізувалось в ясно окреслену ідею, і в якому на
здійсненя цієї ідеї скеровані всі сили розуму та волі. Поривами романтичними,
тоб-то поривами виключно емоціональними, яких ідеї туманні («дуже хочемо,
але не можемо сказати, чого хочемо® — мовляли деякі наші «фашисти») і яких
здійснюваня відбувається шляхом постійного дражненя емоцій («грою на серцях®)
— не будуються держави. Від ріжних труб єрихонських можуть падати державні
стіни, але не бувало такого випадку, щоб ці стіни в той спосіб будувались. На
виховуваня ідеалізму (в його, як було вище сказано, прагматичній а не діалектичній
формі) і на поборювана емоціонального романтизму, мусить бути скерована увага
174
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
політиків-державників такої нації. Серед неї буває завжди забагато фразерів та
позерів, які здобувають собі оплески «народні» грою на почуттях і пристрастях
юрби. Щоб така нація могла здобути власну державу, неподільне в ній панування
такого типу провідників мусить бути усунене силою орґанізації, яка матиме свою
сталу і ясну державницьку ідею і цю ідею потрафить довготривалим напруженим
розуму і волі реалізувати. Розуміється не вічно змінливий, од емоцій і хвилевих
пристрастей «народніх» залежний, демократично-республикапський метод може
таку державницьку орґанізацію дати.
Політично-руйнуючий вплив оцих статичних причин нашої не-
державности зростає в напрямі з північного заходу на південний
схід — в міру того, як зростає степовість, отвертість, родючість і
расова хаотична мішанина на Українській Землі. Найбільше поражені
хворобою недержавности наші степові чорноземні краї; найменше:
лісово-болотисто-гориста полоса, де зародились і розвинулись Га-
лицько-Волинська Держава, Литовсько-Руське Князівство і лівобічна,
чернігівська і північно-полтавська, Гетьманщина.
*
Від причин нашої недержавности статичних, які дані нам
од природи і яких ми по сути змінити не можемо, переходимо до при-
чин динамічних, яких зміна залежить від нас. Бо від нас за-
лежить вибір способу діланняв даних нам од природи умовах.
Добрий спосіб ділання, руху, життя може в великій мірі усу-
нути злі наслідки умов, в яких нам доводиться ділати, порушуватись,
жити.
Наприклад шкідливі політичні наслідки нашого ґеоґрафічного
положеня, на битім азійсько-європейськім шляху і без природних
границь, ми можемо надолужити доброю орґанізацією
нашої в і д п о р н о ї сили збройної, м а т ер і я л ь н о ї,
державної. Поставивши український меч в залізно зорґанізо-
ванйх українських руках там, де мали бути ріки або гори, ми зможемо
використати для нашого розвитку наше природне положеня між
Азією і Европою. Використати так, як його використала колись
Русь Князівська, що, власне на добрій державній орґанізації цього
ґеоґрафічноїо положеня, все своє багатство, всю могутність своєї дер-
жави і всю культурну красу князівського Київа, Галича і Львова по-
будувала.
Шкідливі наслідки родючости нашої землі і сприятливости
нашого підсоння ми зможемо надолужити інтензифікацією
праці, яка привчить нас до витривалости, відучить од лінивства,
матеріяльної заздрости, зненависти та землехапства і дасть величезну
матеріальну силу нашій державі.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
175
Шкідливі політичні наслідки нашої расової неоднородности
і гетороґенности (ріжного походженя) усунемо, коли вроджену нам
недостачу расової стихийної єдности надолужимо свідомості»
необхідної нам для нашого спільного життя на
спільній землі єдности політичної, територіяль-
ної. І ця наша расова неоднородніоть, це величезне багатство на
ріжнородні яскраві індивідуальности, спричиниться до сотвореня
нами нової оригінальної і прекрасної української культури тоді, коли
всі ці наші індивідуальности будуть здержувані од анархічного
»виродженя нації® уздою сильної та авторитетної місцевої політичної
влади і визнаним авторитетом, збудованої на принципах територія-
лізму та патріотизму, державно-національної ідеології. Привчивши
все наше громадянство, шляхом витривалої, послідовної і орґанізо-
ваної ідеологічної праці, до однакового, політично-територіяльного,
способу реаґованя на ріжні прояви громадського життя, ми сотворимо
між всіми Українцями -— всіми мешканцями нашої землі — ту для
всіх зрозумілу (і з часом, для дальших поколіннь, вже вроджену,
одідичену) спільну мову, якої ще ми не одідичили по наших предках.
Врешті наша емоціональність, наш політично руїнницький,
занадто чуттєвий, темперамент, може стати неоцінимою творчою
силою, коли ми його шкідливі політичні наслідки надолужимо о р ґ а-
нізованим і сталим виховуваням в наших людях
від ранньої молодости, бракуючих їм в потрібній
м і р і, р о з у м у т а в о л і. Бо ця наша емоціональність (якої набути
не можна в жадній школі), при розумі, логіці, намяти і волі, які від-
повідною школою збільшити і виховати можна, дозволить нам,
нашою легкою занальностю, буйною творчою імагінацією і великою
пристрастностю зробити в короткий час те, на що ишпі нації, з хо-
лодним і не чутливим темпераментом, потрібували-б багато більших
зусилль і багато більшого часу.
*
Залежні од нас динамічні причини нашої недержавности
зводяться всі разом до одної: неуміння українських
людей, без огляду на те, за кого вони себе вважають
і як вони себе національно називають, здобути та
зорганізувати на своїй землі свою власну владу
і цю владу своїми власними силами удержати.
Це єсть — коли можна вжити такого порівпаня, — бацил нащої хвороби,
яка зветься недержавностю, і від його знищеня залежить наше видужапя, або*
дальше хронічне і невилічиме слабування.
176
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Своя власна влада на такій землі і серед такого громадянства,
які не мали досі своєї власної держави, здобувається скрізь і завжди
завойованям. Завойованя єсть акцією, залежною од стихийних
хотіннь і од орґанізації, яку творять і якою керують: ідея,
воля та інтеліґентність. Неуміння українських людей здобути та
зорґанізувати свою власну владу залежало од слабости на Україні
того войовничого типу, який має стихийні хотіння до завойованя
влади, і міг-би її завоювати, як що мав-би потрібні для цього: ідею,
волю, інтеліґентність та організацію.
Щоб цю динамічну причину нашої недержавности ясніще собі
усвідомити, попробуєм її розбити на складові — як що можна так
сказати — частини, зазначивши тільки найголовніщі.
1.	Слабість людей войовничого типу на Україні виявлялась
в політично некористнім поділі на нашій землі двох основних войов-
ничих типів : типу войовника-продуцента і типу войовника-непроду-
цента. Владу звязану з даною територією, владу місцеву, може
сотворити тільки войовник-продуцент, войовник осілий; але при
умові, що йому буде в цьому помагати войовник-непродуцент, войов-
ник неосілий ; бо останній, не продукуючи, може себе цілком справам
державним присвятити. Иншими словами: щоб могла повстати
окрема державна влада на даній землі серед даного недержавного,
підлеглого чужоземній метропольній владі, громадянства, треба, щоб
на цій землі тип войовника-продуцента був силь-
ні щ й й від типу войовника-непродуцента і щоб він
міг своєю більшою силою заохотити останнього до помочі йому в
здійснено його стихийних власно-державницьких хотіннь.
В нашій історії найчастіше бувало навпаки: тип кочового войовника-
непродуцента (приклади: «татарські люде«, запорожська чернь, сучасні »отамани«
і революцийна — иа ділі, а не на словах — інтелігенція) бував сильніщий од
типу осілого войовника-продуцента (приклади: галицько-волинська князівсько-
боярська верства, шляхта і городове козацтво, а в останніх часах «куркулі-
новстанці«, висловлюючись большовицькою термінологією).
В неминучій і дуже гострій (як звичайно між войовникамн) боротьбі, за
владу, кочовий войовник-непродуцент винищував осілого войовника-продуцента.
А що стихийних хотіннь до сотвореня місцевої влади самому власними
силами (без проводу войовника-продуцента) у нього не було, нема і бути не може,
то перемога на Україні войовнигав-непродуцентів виявлялась, виявляється і буде
виявлятись в цьому, що вони — як каже пісня — »не знають, якому служить
царю«. Иншими словами: вони тільки шукають, в якім-би чужім державнім апараті
знайти вихід для свого стихнйно войовничого, але разом з тим кочовничого
і з Українською Землею не звязаного, хотіння влади. Від
«болоховців« починаючи, і на сучасних Григорієвих, Тютюнниках, Буденних,
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
177
Юрках Коцюбинських і т. п. кінчаючи, цей тип українського войовника-иепро-
дуцента, при всій своїй величезній політичній вартости і необхідности для будови
держави, показав, що, при слабости типу войовника-продуцента,
він сам збудувати держави на Україні не може, а може
бути тільки знаряддям в чужоземних, метропольних державних руках.
2.	Слабість людей войовничого типу на Україні виявлялась
в негармонійнім взаємовідношеню між їх консервативною (посідаючою
владу) і поступовою (бажаючою влади) частиною. Консерватисти
місцеві були заслабі, щоб здержати поступовців і дати їм свій орґа-
нізацийний досвід та свої державно-орґанізацийні форми. Місцеві-ж
поступовці посідали замало політичної культури (про значіння цього
поняття див. вище,-лист 29), щоб прийняттям для своїх імперіалістич-
них змаганнь (бажання влади) орґапізацийного досвіду (проводу)
місцевих консерватистів сотворити разом з ними власну місцеву
державу. Через це поступ на Україні вироджувався завжди в рево-
люцію, яка зверталась проти свого власного місцевого консерватизму
і тому реалізувалась вкінці в формах чужоземної метропольної
держави.
Коли-б перші в нашій історії революціонери, що покликали Варягів, були
задержали місцеву київську династію і ці місцеві консервативні сили, на яких
ця династія спіралась, Київська Русь стала-б державою українською (півдепно-
руською), незалежною політично од півночі і Новгороду. Зі знищеним місцевого
слабого консерватизму, політична доля Київської Руси стала вирішатись завжди
на півночі, і влада київських Князів не змогла вже ніколи опертись виключно
на місцеві, південні, українські сили.
Коли-б галицьке революцийне боярство, замість убитн представника своєї
місцевої династії, Князя Юрія Болєслава, було-б біля нього обедналось і в той
спосіб використало для зміцненя держави велику силу консервативної державної
традиції, яку посідала в очах своїх і чужих ця династія, то польський напір на
Галицьку Русь був-би здержений і це галицьке революцийне боярство, а з ним
і галицька державність, не були-б поглинуті вкінці польською метропольною
державою.
Коли-б революцийна козаччина прийняла була в поч. 1649 р. державні плани
місцевої консервативної православної шляхти і вищого консервативного православ-
ного духовенства, та проголосила була воєводу Адама Кисіля Королем Руси,
пе було-б кількалітньої пізніщої руїнницької різні між українськими консерва-
тистами і революціонерами; — Богдан Хмельницький не потрібував-би потім
робити розпучливих зусилль, щоб недорізані останки цієї консервативної шляхти
до українського державного будівництва назад притягнути і не потрібував-би для
зміцненя авторитету своєї влади садовити в Київі московського воєводу. Держава
наша не держалась-би тоді тільки Генієм Великого Гетьмана, і династію Святол-
дичів-Кисілів, що спіралась-би на місцеві консервативні сили, легче було-б удер-
жати прн владі ніж династію  Хмельницьких. Самі революціонери без консер-
12
178
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ватистів, по своїй революційній природі, не мають вірности навіть для
своєї власної революцийної влади, і тому Наполеони та Кромвелі ніколи не були
і не можуть бути оснувателями нових династій . . .
Коли-б наші революцийні отамани та інтелігенти в 1918 р. визнали-б і
піддержали місцеву консервативну владу Гетьмана Павла Скоропадського, то по
цей день істнувала-б Українська Держава. Місцеві консервативні хліборобські,
промислові і військово-бюрократичні елементи не оглядались-би тоді, рятуючи себе
від українських революціонерів, на поміч общерусских »добровольців»: вони сполу-
чили-б свій досвід влади і організації держави з молодим загонистим українським
імперіялізмом та вірою в Україну місцевих українських революціонерів, і дали-б
спільними силами одсіч большовикам. Бо слабесейький напір большовиків в 1918
р. на Україну вдався (як і всі взагалі чужоземні напори на нашу землю) тільки
завдяки внутрішній різні українських революціонерів і
українських консерватистів між собою.*)
3.	Слабість єдине здатного до сотвореня місцевої влади
типу войовника виявлялась, не тільки в політично некористнім
взаємовідношеню войовників продуцентів до непродуцентів і войов-
ників консерватистів до революціонерів, але і в загальній замалій
скількости типу войовничого, пропорціонально до скількости не-
войбвничих пасивних мас, і в його загальній злій я кости, про-
порціонально до завданнь, які цей тип мусів на Україні виконувати,
В рідких досі в нашій історії випадках цей тип виявляв стільки силь-
ного хотіння влади, стільки віри в законність цього хотіння, і стільки-
ідейности, волі та інтеліґентности, скільки йому треба, щоб внутріш-
ньою силою власної організації свою замалу скількість надолужити,
себе скріпити і, при всіх неоприяючих статичних даних, безмірно
важке діло будови Держави Української завершити.
Політично-деструктивний вплив статичних, даних нам од природи, причин
нашої, недержавности особливо погибельно відбивався на нашій місцевій, політично
провідній і державно творчій верстві, на її динаміці: на методах її політичної
акції. Щоб провідна верства могла виконати своє завдання вона мусить бути
відповідно численна, і мусить мати — як вище було сказано — сильне хотіння
влади (імперіялізм), сильну віру в законність своїх хотіннь (містицизм), ясну
*) Наші республіканці часто з жалем вказують на приклад Латвії, Естонії
і т. п. маленьких держав, що потрафили і без »40 міліонівв здержати напір
большовицьких банд. Над причинами цього факту розуміється не думають. Ось
вони: «главную і рїшительную роль вт> борьбі сч> большевиками сьіграло не
правительство Ульманса (подібне до урядів нашої Центральної Ради. В. Л.), а надо
отдать в.’ь даином'ь случаі полную справедливость — курляндское и
лифляндское баронство», пише самовидець цих подій в Латвії
(Историкт, и Современник'ьс ки. IV. 1923, ст. 247). Там демократія явсенаціо-
нальних« повстаннь проти своїх »баронів-чужинців« — проти місцевого консер-
вативного державного елементу — не робила і тому державність свою од
большовиків урятувала.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
179
ідею, висловлюючу в зрозумілих словесних поняттях і образах ці сгихийні хотіння,
і врешті волю та інтелігентність, при помочі яких реалізується ідея і висловлені
в ній стихийні хотіння.
Вже од природи (через те, як було сказано, що родюча земля притягає
пропорціоиально більше пасивних, ніж активних елементів), а ще більше через
злі методи політичної акції (про наслідки яких буде мова дальше), число нашої
активної войовничої провідної верстви було пропорціоиально замале. Що гірше,
якість її була зла. Життя сите і дозвільне (в сприяючих умовах природи), з
політично непевним завтрашнім днем (в нещасливім Географічнім положеню),
ослабляли її імперіялізм та містицизм. Нігде, з такою легкостю як у нас, провідна
верства не «складає булав«, не одмовляється од влади. При слабих хотіннях,
ще слабша була її віра в законність цих хотіннь. Нікого, так легко як Українця,
не можна переконати в «непотрібносте України», в непотрібности його власної
влади на власній землі. Ці слабі хотіння, зі ще слабшою вірою, не могли випитись
в ясні і виразні політичні ідеї. Довідатись, чого в дійсности хотіла, і які полі-
тичні ідеї мала більшість українських політичних діячів — мабуть тяжче ніж
розвивати історичну загадку якоїсь Атлантиди . . . Випливаючий з ситости та
емоціональиости нахил до романтизму та до керування себе в політиці почуттями
а не волею і розумом, ще більше бабрав та замазував ці, і так вже од природи
туманні, ідеї. Наші політичні провідники більше співали або поетизували, кричали
або плакали, ніж висловлювались членороздільною, логічною і ясною прозою. Коли
додати, що для здійснюваия всіх цих слабеньких емоціональних хотіннь і роман-
тичних фантазій (приклад: «українська народня республика, без влади і з
соціалізованою землею, якою мають порядкувати самі свобідні громадяне«) при-
рода не дала ще українським провідникам відповідної волі та інтелігентностн, то
будем мати один -з важніщих причинків для зрозуміння динамічної причини
нашої недержавности.
Англійський провідник індивідуаліст має стільки імперіалізму, містицизму,
ідейности, волі та розуму, що він свій — даний йому, як і Українцеві, од природи
— індивідуалізм та анархізм потрафить обмежити суверенною верховною владою
одного (монархією) і обовязком супроти своїх підвладних. Звідци англійська вір-
ність монарха підвладним і підданих монархові; звідци вірність поодиноких
вождів своїм підвладним і їх відповідальність перед ними; звідци вірність під-
владних вождям; звідци брак ще й в сучасній, вже здеморалізованій, АнГлії мрій
про республику, тоб-то про невідповідальний і зрадливий провід «з волі народу»,
і про »народ«, невірний, неслухняний та вічно зраджуючий своїх провідників.
Українському провідникові таке обмеженя вродженого йому індивідуалізму
та анархізму дається дуже трудно. Не маючи сильного хотіння влади, не маючи
віри в законність цього хотіння, не маючи дорожчої ніж життя ідеї і досить волі
та інтеліґентности для здійснюваия цієї ідеї, він не хоче ані сам когось слухати,
ані робити зусилль, щоб його слухали. Почуття відповідальности за провід і за
впаду і почуття чести, звязане з виконуваним влади, йому, при таких умовах, чуже.
Він стихийний демократ-республиканець. Він маже нечистотами голови тих
своїх, що мають владу, кладе їм в руки тростинку, а не меч, і думає, що тільки
при помочі нечистот і при помочі тростинки здобувається і удержується влада.*)
*) Звичай мазати виборним отаманам голову болотом і вкладати їм в руки
тростинку, істнував, як відомо, на нашім »свободолюбивім« і республиканськім
12«
180
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
Щоб збудувати державу, щоб завоювати владу, провідна верства мусить
скупчити, сконцентрувати свої зусилля. Розпорошеними силами
завойована ніде і ніколи не відбувається. Цей необхідний для завойованя влади
і будови держави процес концентрації зусилль приймає скрізь і завжди форму
їх персоніфікації. Коли провідна верства має сильне хотіння влади
(імперіялізм), сильну віру в законність цього хотіння (містицизм) і коли вона
здатна своїм розумом та волею обмежити та упорядкувати свій імперіялізм і свій
містицизм так, щоб він прийняв форму одної, для всіх спільної і всіх обовязуючої,
ідеології, то тоді, в хвилинах завойовували влади, вона завжди персоніфікує свої
хотіння і свою ідеологію в одній Особі. В цій Особі, яка хотіння власної держави
та ідеологію даної провідної верстви репрезентує, вона — ця провідна верства —
бачить втіленя того всього, що їй самій найдорожче. Тому вона
добровільно віддає себе иа службу цій Особі і цею службою, цим послухом, цею
дисципліною вона обєднує себе і свої зусилля в одну слухняну, сильну і
дисципліновану організацію. Робить вона це, розуміється, не зі страху, не з
нідлнзництва, не з жадоби грошей, а з того свого власного внутріш-
нього пориву, який тим більший, чим більший її імперіялізм, містицизм і
чим ясніща та сильніща її ідеологія. В цім вся суть монархізму, яким
(чи в його формі кращій: дідичній і класократичній, — чи в формі гіршій:
диктаторській і охлократичній) будувались в історії всі нові держави. І вартість
монархізму залежить завжди: 1° од внутрішньої вартости монархістів,
яку вони в свому Монархові персоніфікують, і 2° од вірности Монарха
ідеї своїх вірних монархістів, яку він репрезентує і персоніфікує.
Все це для більшости українських провідників «китайська, азбука». Для
них монархія — це «лакейство». Розуміється, тільки монархія своя. Бо перед
чужою владою вони повзають рачки, як тільки вона їх добре вибатожить.
Наприклад, сучасний український інтелігент «не міг« стати добровільно
честним слугою свого Українського Гетьмана: слугою української державної ідеї,
персоніфікованої нащадком Гетьманського Роду, тоб-то особою, персоніфі-
куючою це, що наша власна державна історія, наша власна
державна традиція сотворила. Але добре побитий, він може стати
холопом, шпигом, дрібним агентом і слухняним рабом большовицьких зайдів. Може
теж лизати лапи польської, або пншої, демократії, коли вона зводить з ним десь в
своїх міністерських передпокоях говорити. Причина оцієї своєрідної «свободолюбп-
вости«, «демократнчности» і «республиканства» та сама, що й вище: брак мужського
— сильного і сталого, а не істеричного та хвилевого — хотіння влади, брак віри в
законність цього хотіння, і повне неуміння та нехотіння оцей свій істеричний
імперіялізм та містицизм дисциплінувати ясною та організованою, иа пошані до
авторитетів опертою, ідеологією.
Запорожжі. Московському бояринові тих самих часів щось подібного у відношеню
до Царя навіть у сні привидітися ие могло. В цім одна з ріжниць нації державної
від нації недержавної; нації, що під свою владу зайняла Чв частину земної кулі,
і нації, якої одиноким спадком осталося власне це... болото, і замість тростинки
— «слово».
З вищесказаного не виходить, що взірцем для нас я ставлю політичні
методи московської охлократії. Але повчитись у Великоросів поважаня до своєї
влади Українцям заздалегідь треба, бо инакше за цю науку доведеться платити
знов політичною незалежностю Української Землі.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
181
Як українські провідники можуть бачити себе персоніфікованими в одній
Особі, — як вони можуть в цій Особі шанувати маєстатичність своїх хотіннь і
своєї ідеї — коли в них саміх нічогісенько — ні хотіння, ні ідеї — нема; коли
вони, порожнісенькі, як той молюск, можуть тільки щось в себе смоктати, але
з себе нічого не можуть і не хочуть дати. Що такий тип може побачити перед
очима свого »духа«, коли йому сказати: «Гетьман України®. — Ніщо! або щось,
над чим можна тільки глупо реготатись. «Хіба будеш ситий оцим Гетьманом® —
подумає кожний з них в глибині душі. Увесь час вискакуючі в нашій нещасній
історії: «свободолюбивість®, »сам-собі-панство«, «демократичність® і «республи-
канствов української провідної верстви — все це тільки словесні димові завіси,
якими вона свою злу якість, свою внутрішню нікчемність і пустопорожність
прикривала. Все це — щезаючі безслідно від московської або польської нагайки
— слова, якими прикривали свою пустопорожність люде «сильні тілом, але
слабі духом®, — люде з зажерливими тілесними, матеріалістичними апетитами,
але зовсім позбавлені здатиости чимсь ідейно захопитись: щось більше
ніж життя полюбити, чогось сильно і непохитно хотіти, для чогось собою жертву-
вати і перед чимсь своїм анархічним поганим егоїзмом поступитись...
Звідци наші вожді, які «самі собі не вірять®; вожді з капризами замість
хотіннь; в магією і амулетами замість віри та релігії; в містицизмом анархічним
і розперезаним, замість містицизму організованого і догмами упорядкованого; з
романтичними спекуляціями замість ідей; з авантюризмом (на хвилину) замість
волі (иа довгі літа); з хитростю замість розуму; вожді з орієнтацією, замість з
організацією. Звідци ці так численні в нашій історії вожді, що в критичний
момент «на бистрих конях® кидають иа призволяще своїх підвладних; звідци
наші підвладні, що в критичний момент завжди кидають своїх вождів і видають
їх ворогам під старим гаслом козацької черні: «нехай твоя голова за всі наші
голови, прощай отамане!®
Нація, в якій вожді завжди готові зрадити своїх підвладних, а підвладні
готові завжди зрадити своїх вождів, мусить бути нацією недержавною. Вона
завжди за свої голови проміняє свою державу, свою владу. Такій нації політично
не вірять і ці, що над иею панують. Напр. чисто українських полків — з
українськими жовнірами та офіцерами — ие творила ніколи ні одна чужоземна
влада на Україні, бо була певна, що при такім сполученю хтось комусь, а значить
і цій владі, зрадить. Мешканці «окраїн®, чи «кресовці®, спаювались завжди
відповідним процентом чужого, вірного, надійного, державного елементу. Так
спаяні, вони були прекрасним державним матеріялом, одною з найкращих опор
метропольних влад. І доки такої вірної, надійної, державної спайки не зуміють
витворити із себе самі Українці, про Державу Українську не може бути мови.
Спайка ця залежить од відповідного вихованя державно-творчої, войовничої
верстви. Все, що цю верству скріпляє, помагає нам вилічитись з недержавности;
все, що її ослаблює, иедержавність нашу збільшує.
Щоб зміцнити нашу державно-творчу верству, здатну до завойованя влади,
виховувати в ній треба вірність самій собі, тоб-то своїм хотінням і своїм ідеям.
Виховувати в ній треба випливаючу звідци вірність одній сталій і незмінній, а
тому монархічній владі, в якій ці хотіння та ідеї знаходять свою персоніфікацію
і без якої вони не можуть бути організованою силою та сконцентрованим зусиллям
здійснені. Врешті виховувати треба вірність влади, вождів, своїм підвладним, без
182
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
якої підвладні ніколи ие будуть вірні своїй владі, ніколи не поможуть їй завою-
вати і удержати державу. Розуміється, відповідаючий всім вроджепим гріхам і
хибам української провідної верстви, метод демократично-республиканський не
може бути цим методом, що її виховає, скріпить та зорганізує, що вилічить нас
з хвороби недержавности і доведе Українців до створена на своїй землі своєї
власної влади.
4.	Щоб сотворити шляхом завойованя місцеву державну владу
серед недержавного громадянства, войовнича державно-творча вер-
ства, яка здобуває владу, мусить мати піддержку цього громадян-
ства. Ця піддержка виявляється: 1. в піддержці матеріяльній, яку
повинні давати своїй місцевій владі організатори продукції; 2. в під-
держці моральній, яку повинні давати своїй місцевій владі органі-
затори ідеології громадянства. В більшій частині нашої історії ні
одного ні другого на Україні не бувало. Тому місцева влада не могла
придбати серед місцевого громадянства, необхідного для її істнування,
авторитету законпости.
Тільки не місцева чужоземна влада, покликана завжди якоюсь частинкою
недержавного громадянства, може бути сотворена чужоземними силами при
пасивній жвакоті, або навіть при «повстаннях® решти цього громадянства. Так
само тільки сильні метропольні влади можуть до схочу Україну грабувати, і
зовсім не рахуватись з тим, що про иих собі пишуть «українські газет». Місцева
влада мусить опіратись не на грабіжі, а на законних податках, і мати прихиль-
ність, а не ворожнечу творців місцевої громадської опінії. Для цього перш за все
треба, щоб і орґанізатори продукції і організатори ідеології були самі зорганізовані
і щоб вони себе взаємно піддержували. Коли орґанізатори продукції піддержують
матеріально організаторів ідеології, а організатори ідеології піддержують морально
організаторів продукції, серед місцевого громадянства витворюються свої поняття
законности, на яких може опертись, і ними силу свого меча узаконити, місцева
державна влада.
Організованість організаторів продукції (класові орґанізації) і органі-
зованість організаторів ідеології (церква, університети, преса) здебільшого на
Україні були дуже слабі і дуже невисокої вартости. Ще рідше вони себе взаємно
піддержували. Колн ми все-ж таки бачимо в нашій історії жертви українських
продуцентів на церкви, монастирі, школи, наукові товариства, пресу, то майже
не бачимо щоб ці, що ці жертви одержували, своїм моральним авторитетом
жертводавців піддержували. Найчастіше орґанізатори української ідеології
займались цькуванням організованих (»народу«) на організаторів продукції
(»панів«). В той спосіб вони рубали вітку, на якій самі сиділи. Дехто називає
це «славними демократичними традиціями українства®. 8 погляду державного,
політичного, ці «славні традиції® єсть одною з основних причин нашої ґанґрени,
що зветься недержавностю. Коли українська «національна® ідеологія зверталась
проти місцевих організаторів продукції (»панів«) і цькувала проти иих органі-
зованих («народ®), то ці орґанізатори продукції звертались тоді просто за поміччю
до чужоземних, не місцевих ідеологій. Иншими словами: »паии« наші денаціона-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
183
лізувались 1 будуть завжди, при таких умовах, денаціоналізуватись. Місцеві-ж
войовничі політично провідні елементи, в хвилинах здобування і орґанізації
місцевої влади, мали і матимуть при таких умовах завжди до вибору: або опертись
на національній ідеології і тоді остатись без податків, або опертись на »ианах« і
мати податки, але тоді остатись без ідеології. Прикладом, до чого така політична
дилема доводила, може служити: руїна козацької держави в XVIII ст. і упадок
Гетьманства 1918 р.
Коли ми хочемо мати державу, «славні демократичні традиції українства®
мусять бути призабуті. Основа цих «традицій® така: »пани« і влада на Україні
часто міняються, а «народ®, мовляв, завжди остається; отже будем бурчати на всі
влади і на всіх «панів® та будем звати себе представниками «народу®, тоді при
всіх «панах® і при всіх владах останемось. Творці української національної
ідеології — як що має бути українська влада і держава — мусять позбутися оцієї
трусливости і жадности до жерування тільки в безпечних місцях. Замість
держатись на оцім найнизчім рівні, де єсть найменша небезпека,
найменший риск, і найменша відповідальність, вони мусять
зважитись на риск, на боротьбу. Замість плентатись, як досі, «за народом®, вони
повинні попробувати повести народ за собою. Тоді вони перш за все зоргані-
зуються самі. Бо, щоб повести маси, треба мати свою власну силу, тоді коли
бігти за масою можна дуже добре й поодинці, в характері ріжних «самостійних
редакторів® і «представників незалежної політичної думки®. Далі, замість
дотеперішніх партийннх спекуляцій і постійної зміни орієнтацій, вони муситимуть
вибрати вже нарешті якусь одну ясну ідеологію, бо без такої ідеології самим зор-
ганізуватись і потягнути «народ® за собою неможливо. А маючи вже свою власну
організацію і свою ясну ідеологію, вони будуть морально піддержувати «панів®,
які цю ідеологію будуть визнавати і які на організацію їхню будуть жертвувати.
В той спосіб витвориться нарешті ця спільність між організаторами продукції та
організаторами ідеології громадянства, яка лежить в основі почуття законності!
і публпчної опінії даного громадянства. І тоді тільки, опершись на це почуття
законності! та на публичну опінію, завойовники місцевої влади і будівничі
Української Держави матимуть піддержку місцевого громадянства: матимуть
податки, і не матимуть «національних повстаннь®.
*
Огляд наслідків оцих статичних і динамічних причин нашої
недержавности дасть нам її можливо повний образ: всі ті численні,
шкідливі для нашого громадського життя, прояви, в яких недержав-
ність наша виявляється — прояви, що визначають, дану нам од при-
роди та історії для нашої політичної творчости, реальну якість нашого
громадянства.
І. Найбільше активна, і єдине здатна до державного будівництва
і державного проводу, войовнича верства на Україні, не витворивши,
в моменти державного унезалежненя Українскої Землі, своєї власної
сильної і авторитетної влади, винищує сама себе в к р і-
вавих усобицях.
184
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Історичні приклади: »Вони не мають влади і живуть в ворожнечі між
собою...« — так характеризував вже в VI віці нашої ери мешканців Української
Землі візантийський письменник, т. зв. Маврикій (цитований і Проф. М. Гру-
шевським: Історія України-Руси, І, с. 366). Далі: княжі усобиці і самоослабленя
княжо-варяжської держави на Україні за часів київських, завдяки хисткости
і слабости верховної влади, яка не могла знайти собі підпори в місцевій україн-
ській анархічній провідній верстві і кипіла та розкладалась в котлі української
анархії.*) Боярська сваволя в державі Галицько-Волинській по тій-же самій причині
і з такими самими наслідками. Магнатські і шляхетські бійки та наїзди на
Україні за часів безвладної і свобідної »Річпоеполитої« польської, закінчені україн-
ськими повстаннями і політичним занепадом цієї верстви. Самовирізаня Хмель-
ничан, цвіту’ козацької України, завдяки знищеню верховної влади, поваленої
ними самими разом з династичними і монархічними планами Великого Богдана.
Оце самовирізаня провідної верстви мусіло довести до упадку козацьку державу,
так само, як таке-ж і по тій-же самій причині (слабість поборюваної шляхетськими
анархістами королівської влади) самовирізаня цвіту польської правлячої верстви
майже в тім самім часі (1666 р.) в битві під Монтвами, за рокошу Любомирського,
лягло в основу упадку держави польської. Врешті останнє самозапльованя і само-
знищеня найбільше активних процідних українських сил, завдяки їхньому по-
встанню проти заслабо піддержуваної Гетьманської Влади і завдяки наставшій
після нього «отаманської» та інтеліїентської анархії, наслідки якої ми всі тепер
переживаємо . . .
Україну — йдучи за нашим поетом Олізаровським — можна порівняти до
дерева, яке не в стані витворити твердої кори і цією корою захистити себе.
8 нутра нації весь час виділяються нові войовничі, здатні до захисту нації собою,
елементи. Але всю свою вроджену їм енергію, активність, сміливість, самопосвяту7
вони зуживають на зло:' на поборювана влади і на боротьбу між собою, замість
на організацію самих себе при помочі єдиної, сильної, сталої і незмінної (монар-
хічної) влади. Вони гинуть в цій боротьбі і оставляють тіло нації непокритим.
З нього виливається без пуття, без користи і без цілі найкраща, найцінніща кров,
і знов остається анемічна, безсила, зґанґренована, не оточена і не захищена
твердою власно-державною »корою«, а тому вічно гниюча, пасивна і аморфна
«етнографічна» маса . . .
II. Недобиті останки цієї верстви, рятуючи від своєї власної
анархії істнування самих себе і свого громадянства, кличуть на
Українську Землю чужоземні влади. Ці влади опановують таким
*) Наші демократично-республиканські історики та політики лають Андрія
Боголюбського за те, що вій знищив Київ. Але вони не кажуть, що Київ був
гніздом анархії серед тодішньої руської провідної верстви і що Андрій
Боголюбський тому поклав основи могутности держави московської, що зміцнив
князівську владу, оперши її виключно на дисципліновану північно-руську, а не
анархічну південно-руську, частину цієї верстви. Вони не кажуть теж своїм
українським слухачам, що анархісти нігде і ніколи ие можуть правити державами.
Вони не кажуть врешті, що хай українська провідна верства, до якої власне
належать вони — історики, політики і публіцисти — перестане бути анархічною,
коли хоче мати власну державу і коли не хоче, щоб її нищили чужі державники;
або хай має принаймні стільки пуття чести та поваги, щоб не скиглити, коли її
бють за її нікчемність.
 ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ. 185
чином Україну її-ж власними провідними силами і тому винищують
в українських людях рішаюче для буття нації почуття єдности і спіль-
ности супроти чужоземців — почуття, яке витворюється тільки
в спільній війні за свою владу проти влади чужоземної.
»У них багато начальників, які ие живуть в згоді, так що добре притягати
декотрих з них на свій бік намовами або дарунками і тоді на инших нападати,
аби спільна війна не злучила їх до купи та не звела під одну владу»
— пише про перебуваючих иа Україні перед чотирнадцятьма віками наших по-
передників вищезгаданий Маврикій. Від першого покликаня Варягів якимись
воюючими між собою місцевими українськими політичними провідниками і до
сьогоднішнього дня нищиться в той спосіб можливість «злучити до купи« та дер-
жавно унезалежнити Україну.
Сторонники Володимира Великого, воюючи зі сторонниками популярного
в Київі, його брата Ярополка, покликали на Україну нову чужоземну варяжську
силу, од насильств якої потім ледве їм вдалось врятувати Київ. Так само, тільки
завдяки покликаним з півночі новим варяжсько-новгородським дружинам, пере-
могли сторонники Ярослава Мудрого сторонників його брата Святополка Окаян-
ного, що в своїй боротьбі за упезалежненя від півночі князівського київського
стола кликали на Україну Поляків. Галицько-волинські бояре, бючись між собою,
кликали Угрів, Поляків і Татар і, убивши врешті свого Князя, довели до упадку
Галицько-Волинську Державу. Князь Глинський кликав проти инших руських
Князів в Литовсько-Руській державі Москву, а ці проти нього шукали опіки
у Польщи. Про загально відоме блукання козацької старшини в трекутнику:
Москва, Польща і Турко-Татари, та про використовуваня цими сторонніми силами,
кликавшої їх, української анархії — нема що згадувати. Так само нема що
згадувати і про всім відомі події останніх літ.
Державну незалежність може мати тільки така нація, якої провідна войовнича
верства настільки хоче своєї власної влади (наскільки імперіалістична), що вона
супроти чужоземного напору вся, без ріжниці переконань, солідарна. Де провіднії
верства сама кличе чужоземні влади на поміч в боротьбі поміж собою, і де вона
в той спосіб сама свому громадянству прищеплює почуття необхідности цих чужо-
земних влад, там чужоземна влада ніколи поважного опору серед місцевого гро-
мадянства не зустріне і нація з такою провідною верствою не може мати своєї
власної держави. Оцей первородний політичний гріх української провідної верстви
мусить бути — як вище сказано — відповідним методом її організації знищений,
як що ця верства дійсно хоче мати свою власну державу.
Ш. Завдяки Географічному положеню, тими чужоземними метро-
польними владами, які використовують анархію української провід-
ної верстви і її нехотіння організувати свою власну владу, єсть Москва
та Польща, представниці двох ріжних культур і двох діаметрально
протилежних методів організації влади (охлократії і демократії).
Наслідком їх одночасного і паралельного впливу на розбиту внутріш-
ньою боротьбою українську провідну верству єсть найстрашнпций
прояв нашої недержавности: поділ цієї верстви на дві
186
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
взаємно собі ворожі, себе взаємно навіть не ро-
зуміючі і себе взаємно, не тільки політично, але
й національно, винищуючі части нни: москвофіль-
ську та полонофільську. В боротьбі Москви і Польщи,
веденій на Українській Землі силами місцевої розбитої провідної
верстви, Україна обезличується, перетворюється з субєкту в обєкт,
і стає безвладним мячем, яким кидають в себе Москва та Польща.
Коли-б вся Україна була в колоніальній залежиости тільки від Москви,
або тільки від Польщи, то внутрішня боротьба місцевої провідної верстви велась-би
за, або проти України, і за, або проти Москви чи Польщи. Так як в дійс-
ности єсть, місцева провідна верства бореться за Москву або за Польщу, а Україна
в цій боротьбі єсть тільки додатком, який в мірі потреби використовується одною
або другою стороною в характері політичної «інтриґи*. Трагічно помилялись,
помиляються і будуть помилятись ці українські політики, які свої надії будують
на польсько-російськім суперництві на нашій землі.
Місцеву державно-творчу провідну верству цей поділ вів завжди до загибелі
і то однаково в обох її — як москвофільській так і полонофільській — частинах.
Бо коли на Українській Землі перемагала Москва, то вона винищувала тих
місцевих «панів*, які в її очах були явними або окритими »Поляками«. Коли
перемагала Польща, то вона (як напр. тепер на Волині) винищувала тих місце-
вих «панів*, які в її очах були явними або окритими «Москалям». В результаті
слабла од того не Москва і не Польща, а місцеві »п а н и«, місцева державно-
творча провідна верства.
Коли ми на Україні мали перед революцією непропорціонально мале число
«панів* у відношеню до »народніх« мас (наприклад всього тільки 1.31 % дворян-
ства, яке до того в великій частині своє дворянство зовсім ие за воєнні і державні
заслуги одержало), то це єсть власне наслідок оцієї московсько-польської боротьби,
веденої на нашій землі силами місцевої войовничої державно-творчої верстви.
І коли з приходом якоїсь революції, збунтовані революціонерами маси завжди
легко винищували на Україні своїх, однаково як «московських* так і «польських®,
внутрішньою боротьбою обезсилених панів, то це прямий наслідок москвофільської
і полонофільської попередньої політики оцих «панів*. З цього можуть, розуміється,
дуже тішитись українські революціонери, але мусить всіма силами боротись з цим
явищем той український політик-державник, який знає, що без тих чи инших
своїх власних місцевих »паиів« не може бути ні Української Держави, ні Україн-
ської Нації.
Дехто з наших комуністів чи уенеровців може тут сказати, що все це від-
носиться до старих «панів*, а ми, мовляв, «ииші*. Не думаю, щоб нащадки цих
сучасних «провідників революцийного українського народу*, які, після спільного
польсько-українського київського походу, остануться під пануванням Польщи,
і нащадки тих його провідників, які, після спільного московсько-українського
зиищеня «жовто-блакітної* України, остануться під пануванням Москви, розуміли
себе колись краще, ніж колишні панове з «Кіевлянина* і панове з >Сгіеппік’а
Кііоїгек’ого* Адже ці старі пани теж були нащадками напевно не гірших Українців
і не гірших «провідників революцийного народу* з часів козацьких, ніж теперішні.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
187
Тому думаю, що при такій самій солідарности сучасних предків нашої майбутньої
української провідної верстви, їх нащадків змете з Української Землі якась
будуча народна революція під проводом будучих «революцийних провідників®
так само, як остання змела читачів «Кіевлянина® і «Бгіеппік’а КДои-нк’ого*. Змете,
як що сучасні предки будучої місцевої провідної верстви ие захочуть поки ще
час звивати і зміцнити себе організацією одної, непорушної і сталої, а тому мон-
архічної, своєї власної місцевої української влади.
Свідомість цієї, досі легковаженої, політичної істини починає иа
щастя прокидатись серед українського громадянства. Ці, що бачать той процес
розкладу та упадку (поруч зі зростом ріжної «української літератури®), який
погрожує остаточною загибелю українським державно-національним змаганням,
починають звертати увагу на рішаючий для нашого істнування проблем своєї
власної влади. Одним з таких добрих вістунів нашого видужувапя єсть
аїітацийиа та орґаиізацийна праця наших американських земляків в Січових
організаціях та в їх органі — »Січі«. Визнавши ідею єдиної, сталої, традицийної.
Верховної Державної Української Влади, персоніфікованої в Гетьманськім Роді
Скоропадських, «Січі® стали на державио-творчий український шлях. Проти цього
державницького ідеалістичного пориву людей, які хочуть, щоб Українці були
державною нацією, і які переконались в повній непридатности дотеперішніх
республіканських методів будування Української Держави, піднявся однодушний
крик всієї анархічної більшости української інтелігенції. Кодло, яке живе з
недержавного гниття українського громадянства, стрівожилось, заворушилось. Це
доказ, що надавлено власне на болюче місце і що порушено само огнище хвороби.
Од дальшої послідовної, невпинної, розумної і організованої боротьби з цією
хворобою та від щирости і глибини пориву цих, що цю боротьбу почали —
залежатиме процес видужувапя.
IV.	Входячи в дві чужоземні держави, місцева державно-творча
верства тратить ідеологічну і орґанізацийну консервативну єдність,
необхідну для її істнування. Репрезентований нею місцевий консер-
ватизм не може удержатись навіть в польських чи російських формах
тому, бо він нищиться, погибельними для України, методами дер-
жавної орґанізації російської та польської держави. Напіі консер-
ватисти русофіли розкладаються в московськім охлократичнім само-
державно, яке поневолює державою громадянство. Наші консерватисти
полонофіли розкладаються в польській демократичній анархії, яка
поневолює державу громадянством. Крім цього і Москва і Польща
не дуже цінять своїх вірних »малоросів« і своїх вірних »кресовців«.
В хвилини небезпеки ці метропольні влади ніколи своїх прихильників
на Україні не піддержують так, як-би вони самі себе могли під-
держати, коли-б мали свою власну Державу. Андрусівський і Риж-
ський мири, поминаючи безліч инших історичних фактів, можуть
служити до цього ілюстрацією. В результаті місцеві українські кон-
сервативні елементи ідеологічно і орїанізацийно так слабіють, що не
в стані виконувати своєї здержуючої і організуючої ролі серед місце-
188
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
вого громадянства, і гинуть під найслабшим навіть натиском місцевих
руїнницьких революцийних сил.
Зневіра в себе саму нашої старої місцевої провідної верстви, і — як на-
слідок цієї вневіри — російськість та нольськість цієї верстви, мали розуміється
свої глибокі історичні причини, ідентичні з перечисленими вище, статичними
і динамічними, причинами нашої недержавности. Нечисленність цієї верстви;
її завелика расова та культурна гетерогенність (занадто ріжнородне походженя);
завелика емоціональність при заслабій волі, інтеліГентности і замалій здатностн
до організованосте; безмірно тяжка боротьба на три фронти — з Москвою,
Польщею і внутрішніми руїнниками, які завжди допомагали Москві та Польщі
нищити оцю місцеву українську провідну верству — пояснюють, але не оправ-
дують її зневіру. Утеча старих українських панів від безмірно тяжких, але обо-
вязуючих всіх панів на цілім світі, обовязків твореня власної дер-
жави на своїй землі і серед свого, живучого на цій землі,
громадянства, не може бути оправдана тому, бо вона нриносила руїну
Україні і руїну їм самім.
Зробити з української колонії інтегральну частину московської чи польської
метрополії — иншими словами: з мешканців України поробити людей однакових
з мешканцями Московщини і Польщн — було річю, розуміється, неможливою.
Метрополії могли називати Українців своїми державно-національними іменами,
могли давати тим з них, що себе за Росіян або Поляків вважали, повну формальну
рівноправність, але фактично ані московська ані польська провідна верства не
могли з Росіян або Поляків з України — тоб-то з місцевої української провідної
верстви — зробити частину себе і політично вірити їм так, як самим собі. Щоб
злитись з російською або польською провідною верствою і придбати її держав-
ницькі прикмети, мешканець України мусів виеміґруватн з України до метро-
полії : до Варшави або до Петербурга. Той, що оставався в Україні, або приходив
на Україну, — оселявся в ній, з нею місцем своєї праці з покоління в по-
коління органічно звязувався, і що разом з тим на державну залежність України
від метрополії погоджувався — приймав на себе — спільне всім меш-
канцям України — прокляття недержавности, прокляття колонії.
Російськість та нольськість — не зважаючи на часто »самоотвержену«
службу наших панів російській та польській державній ідеї — в оцих умовах
колоніального істнування тільки ще більше розкладала та ослабляла їх. Бо на
дні їх свідомосте лежало, деморалізуюче їх та ослабляюче їх життєву відпорність,
почуття невиконаня своїх панських обовязків супроти свого
народу і своєї землі, почуття незавойованого собі власною
вартостю права на владу. Звідци брак скріпляючої, спокійної і сміливої
віри в себе, в потрібність свого буття, в законність своєї влади, в громадську
оправданість свого »панства«, своєї більшої сили культурної і матеріяльної. Без
такої віри, яку дає свідомість виконаних обовязків супроти своєї землі і свого
народу, вони не могли мати цієї моральної сили, що рятує в хвилини катастроф
і що свідомостю законносте і потрібности свого істнування само це істнування
береже.
Наші »кресові польські пани«, вигнані большовицького ордою з України
і погибаючі иа вулицях Варшави та в закамарках Польщи, і наші «пани мало-
російські», яких прихильність до «єдиной і неділимой« теж ие врятувала від цієї
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
189
самої орди, хай будуть наукою для всіх будучих українських панів, що ні Москва
ні Польща захистом для них служити не можуть. Невласнодержавна — москво-
фільська чи полонофільська — політика »панськнх« консервативних елементів, —
тоб-то тих елементів, що в данім часі посідатимуть владу і більшу культурну та ма-
теріальну силу йа Україні — в найкращому разі може довести тільки до того, що
замість них самих будуть вирізані їх діти або внуки. Москва і Польща займають
українську колонію не на те, щоб оберігати тих, що в ній своєї держави самі
сотворити не уміють і що своєю проказою недержавности ще самі московську та
польську державу каляють.
V.	Слабість місцевого консерватизму не дає йому стати серед
місцевого громадянства школою здержуючих і організуючих громад-
ських прикмет: чести, вірности, послуху, дисципліни, обмежена ім-
періалізму послухом владі (монархії) і містицизму послухом органі-
зованій ідеології (релігії), — школою ідейносте, волі та інтелігент-
носте. Завдяки цьому розвиваються без ніякого протиділання в цьому
громадянстві: розперезане хамство, зрадництво, політична прости-
туція, »отоманія«, слабодухість, взаємно себе пожираюче релігійне,
політичне, філологічне і всяке инше сектанство, безідейність, безволь-
ність, глупота і врешті отой »імперіялізм« та »містицизм« дикунів,
який, крім хвилевих революцийних вибухів, нічого сильного та трива-
лого сотворити не в силі.
Всі болючі крики — як наприклад Кулішевий: «народе без пуття без чести
і поваги« — остануться криками в пустині, доки не відродиться місцевий
консерватизм. Бо не досить пуття, чести і поваги від громадянства вимагати, але
ще треба йому приклад оцих чеснотна живій громадській
орґані зації показати Такими громадськими організаціями у всіх
здорових націй цілого світа були, єсть і будуть орґанізації консервативні. Без
доброго консерватизму, як вже вище сказано, не може бути в нації і доброго
поступу. Тим пояснюється, що при всій зненависти наших місцевих поступовців
і революціонерів до своїх місцевих консервативних »панів«, вони від них ані на
крихітку не кращі. Мало того, вони звязані з ними таким нерозривним вузлом,
що смерть консерватистів тягне за собою смерть революціонерів. За знищеням
консервативного Гетьманства прийшла загибель і революцийній Директорії.
Має глибше значіння оце трагічне видовище, яке ми бачимо сьогодня в
краю і на еміграції: розворушити 1 оживити наших революціонерів не може ні
виміряння України, ні їх власне вимірання, а тільки привід знищених ними
»панів«, ознаки життя українського консерватизму. Злоба, з якою вони кидаються
напр. на нас, Гетьманців, єсть нічим иншим, як їх стихийним, підсвідомим
бажанням випробувати силу цих Гетьманців: чи здатні справді консерватисти
українські стати здержуючою опорою для них — революціонерів, чи своєю
слабостю вони знов улегчать їм деструктивну роботу і знов убють їх своєю власною
смертю. Без видержаня цієї злоби, цього природного революцийного напору,
консерватизм український не зможе відродитись. А без його відродженя, не може
бути і відродженя українського поступу. Хто хоче щоб на Україні були честні,
іео
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
вірні, послушні, дисципліновані, ідейні, сильновольні і розумні поступовці, той
мусить перш за все подбати, щоб такими стали українські консерватистп. Шлях
до реальної, а не тільки літературної, — шлях до повної, а не однобокої —
Української Нації веде через відроджена українського консерватизму. Зміцняюча
консерватизм монархічна форма організації і поповненя ріденьких старих консер-
вативних рядів свіжими силами зпосеред найбільше патріотичних, честних і
розумних поступовців — це основа цього відроджена.
VI.	Слабість консерватизму лежить в основі слабости памяти
серед місцевого громадянства: політичної та культурної безтрадиций-
ности людей, що живуть на Україні, і неусвідомленя місцевим
українським громадянством свого власного історичного досвіду.
Коли ми хочемо, щоб оце позитивне, що ціною таких безмірно тяжких
зусилль і жертв як не як сотворило наше покоління в Україні, осталось, як вже
придбане національне добро, для будучих поколіниь, і коли ми хочемо, щоб оці
будучі покоління знали «чиї вони сини, яких батьків« — то мусимо подбати, щоб
оцей крівавий досвід наш був збережений в сильній консервативній організації,
обєднаній біля одної, сталої, непорушної, і тому в однім Роді, з покоління в
покоління персоніфікованої, Української традпцийної Гетьманської Влади.
Самими книжками і легендами не творяться держави і нації: треба, щоб
була ще організація живнх людей, яка ці книжки і легенди з покоління
в покоління передасть. Коли ми такої консервативної організації української не
сотворимо, з сучасним українством буде те саме, що й з козаччиною, якої досвід
і традицію треба було століттям одшукувати по архівам, або з колишніми нашими
попередниками, оцими легендарними »Антами«, про яких ніхто й досі не знає,
хто вони були, чого хотіли, звідки взялись і куди щезли.
Без зміцненя українського консерватизму Україна буде все подібна до
помешканя, в якому весь час міняються численні, квартиранти. Вони про себе
взаємно — про те, як жили в цьому помешканю їх попередники — нічогісенько
не знають, бо завжди революцийно винищують оцих своїх попередників, які —
коли-б були міцніші і не дали себе знищити — могли-б їм свій досвід передати.
Тому всі невигоди свого помешкаия українські революцийні квартиранти
одкривають, та способи на їх усуненя знаходять допіру тоді, коли їх вже нові,
знов такі-ж революцийні і такі-ж бездосвідні і такі-ж недовговічні, квартиранти
з України вигоняють.
VII.	Місцеві державно-творчі войовничі елементи проявляють,
як в своїй консервативній, так і поступово-революцийній частині,
велике ослаблена державно-творчих здатностей під впливом не тільки
причин характеру статичного але й за для браку вправи в виконуваній
влади власними силами в своїй власній державі. їх волю та інтелі-
гентність — необхідні для організації завойованя та удержуваня влади
— ослаблює з покоління в покоління однаково: як московський
режим державного кнута, винищуючий потрібну для розвитку волі
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
191
та інтеліґентности політичну свободу, так і польський режим дер-
жавної анархії, винищуючий так само необхідні для розвитку цих
прикмет, здержаність і дисципліну.
Наші місцеві державно-творчі елементи в своїй консервативній частині
нагадують — хай вибачать мені таке порівнаня — арабських, або англійських
коней, які від кількох поколіннь постояли без роботи в злих і негігієнічних
стайнях. Тому вони здатні при нагоді показати всі цінні прикмети своєї старої
крови, але тільки иа дуже коротеньку віддаль. Знов-же елементи поступові і
революцийні нагадують коней диких степових, які при всім своїм буйнім і ціннім
темпераменті, але не втягнуті в роботу, здатні проявляти свою загонистість теж
тільки на коротку віддаль. В результаті епізодичність і скоро-
минучість більшости політичних українських починаинь.
Вилічити оцю, політично шкідливу, прикмету короткого дихання
наших, єдине здатних до завойованя влади і будови держави, войовничих
елементів можна тільки таким методом їх організації, який-би вимагав од них
довгого і постійного зусилля. Метод республикансько-демократичний
уможливить нашим революцпйним «отаманам® вічні зміни коротких влад по
мексиканським взірцям. З другого боку він дасть змогу нашим консерватистам
виконувати владу не особисто, а через куплених «народніх вибранців« і фінансо-
вані виборчі махінації. Тому цей метод, для втягнена в постійну роботу і виліченя,
як наших застоявшихся консерватистів, так і наших невиїзженпх революпіонерів
— иншими словами: для вихованя та організації нашої державно-творчої верстви,
а значить і для будови нашої Держави — не надається.
VIII.	Загальна неорганізованість місцевого громадянства ви-
являється в оцих найбільше характерних ознаках:
1.	Істнування на Україні споконвіку трьох мов: двох
«панських® (церковно-словянської і латинської, потім російської
і польської) і одної «народньок; иншими словами: взаємне не-
розуміння себе між. організаторами та організованими, і органі-
заторів проміж собою.
М. Драгоманов наводить, як одну з історичних причин факту нашої
трпязичности, брак у нас релігійної реформації, під впливом якої — на його
думку — на заході «панська® латинь була замінена скрізь «народнімив мовами.
Думаю, що глибшою і постійно ділаючою причиною єсть вищезазначене неуміння
українських людей зорганізувати свою власну владу. Коли-б були на Україні
такі люде, які-б хотіли і уміли самі без чужої допомоги народніми масами
українськими правити, то вони мусілп-б прийняти за свою мову — мову
найбільше цим масам зрозумілу: українську мову народню. Без цього вони не
здобули-б потрібного для своєї місцевої влади авторитету серед мас. Так (в
боротьбі за свою власну, місцеву владу) повстали всі національні мови; так
тільки може витворитись і національна мова українська. Без власної держави,
тоб-то без людей, здатних на Українській Землі серед українського народу здобути
192
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
і зорганізувати свою власну владу, українська мова, при всім її багатстві,
останеться на завжди говіркою селян, діалектом «Провансальців», мовою літера-
турних оригіналів, або, що гірше, нездар та руїнників, прикриваючих формою
«національної мовив національно безвартістний або руйнуючий зміст своїх
иисаннь. І ніякі «релігійні реформації«, ніякі «національні церквив, ніякі »преси«
і «наукові установив нічого нам в цій справі без власної держави не поможуть.
Вищесказане не означає того, що український селянин чи робітник нічого
не розуміє, коли до нього говорять по польськи, або по російськії. Воно значить,
що і ці що говорять на Україні по російськи, і ці що говорять на Україні по
польськи, не стараються говорити так, щоб народ бачив, що вони говорять його
мовою, що вони його «пание, що вони його організатори. Не
стараються-ж вони говорити так тому, що — спіраючись на метропольні сили
російської чи польської держави — вони такого власне розуміння себе і такої
національної восприїмчивости на свій провід з боку місцевого народу не
потрібують і не хотять. Між тим тільки з такої потреби і з такого хотіння органі-
заторів —звязатнсь з місцевими організованими так, щоб могти здобути собі серед
ннх на своїй землі моральний авторитет і законну владу — може вирости
спільна для одних і других національна мова.
Блеф і страшна для українства небезпека большовицької українізації
України лежить в тому, що правляча тепер Україною московсько-інтернаціональна
верства намагається вживати української мови не для того, щоб самій злитись з
українським народом в одну національну цілість і сотворити на Україні свою
місцеву владу (свою українську державу), а для того, щоб під покришкою
«народньоїв української мови прищеплювати народові свої не місцеві, московсько-
інтернаціональні політичні змагання. І Петро І-нй в боротьбі з Мазепою теж
вживав тодішньої української мови (вона продержалась на Україні до скасованя
Гетьманства, тоб-то до упадку власно-державннцькнх тенденцій
місцевої української правлячої верстви), одначе українська Інтелігенція тоді ще не
була настільки глупа, щоб Петра вважати «будівничим України», і тодішні
українські «зміновіховців знаходили для себе багато більш логічні оправданя.
«Але-ж большовики українізують Україну під натиском українських народ-
ніх мас» — скажуть на це наші інтелігенти, потішаючі себе, що «само життя»
поправить це, що вони своїм «повстанням» проти Української Держави зруйну-
вали. Не думаю, щоб народні маси, які бачать на Україні велику частину своїх
колишніх революцийних провідників інтелігентів навколішках перед большовн-
ками, мали стільки почуття національної чести і гордостн, щоб вимагати від
большовицької влади вживання їхньої, національної, української мови. Хто мав
серед цнх мас оце почуття національної чести і гордости виховати? — Думаю
натомість, що «натиск знизу» в напрямі «українізації» має ті самі причини, що
й такий самий натиск знизу в напрямі знищеня в російській правопис! букви
«'В«. Ця полуграмотна верства сучасних «вірних малоросівв, яка преться всіми
силами до комуністичної влади, думає, що «українська мова« прикриє її примі-
тивну некультурність і що, не розуміючи книжок російських, (через їх зміст, а не
мову, як їй помилково здається), вона в українській мові легче постигне всі
«чудеса науки» та стане такими самими «образованими комуністами», як і ці, що
прнїзжають з Москви і мають за свою образованість велике жалуваня.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
193
Не треба хіба казати, скільки наївних ілюзій криється в оцих сподіванках.
Вони розвіються дуже скоро, і коли-б большовики удержались, то правляча
Московщиною, Україною і Білорусю з московського центру одна провідиа
верства витворила-б дуже скоро нову одну общеруску комуністичну літера-
турну мову, так само, як такаж стара общеруска мова повстала з такої самої
.державної єдности верстви, що правила петербургською Імперією. Але що
правляча большовицька верства не удержиться, і упаде мабуть ще в примітивнім
періоді «українізації*, то наслідок оцієї большовицької українізації України буде
такий: коли большовики упадуть, українська мова стане для мас зненавидженою
мовою скинутих »панів«; місцеві представники «революцийного народу*
(забалакавши в Марті 1917 р. всі зразу по українськи) тепер забалакають всі
зразу по російськії і, коли в 1918 р. вони робили повстання проти своєї місцевої
української влади Гетьмана за те, що вона «занадто права« і «говорить по
московський то тепер — як ця влада знов настане — вони робитимуть
повстання за те, що вона «занадто ліва« і «говорить по українськи* ....
Під большовицькою владою Україна могла-б дійсно зукрашізуватись тільки
тоді, коли-б місцеві, правлячі Україною, комуністи розпочали боротьбу з кому-
ністами метропольними за свою владу на Україні, за сотворена окремої україн-
ської «комуністичної* держави. Боротьба ця довела-б до дійсної українізації
навіть тоді, коли-б вона велась в початках і в мові російській. Так само, як до-
вело-б до дійсної українізації і до сотворена української національної мови Геть-
манство 1918 р., не зважаючи на це, що правляча тоді місцева верства, вихована
в російській мові, цієї мови, в боротьбі за свою владу иа Україні, в перших стадіях
цієї боротьби, мусіла вживати.
2.	Слабість орґанічних: родових, класових, професіональ-
них і т. п. звязків, особливо потрібних для організованосте гро-
мадянства там, де, як у нас, переважає ріжнородність поход-
женя, расова неодноцільність і вроджена взаємна ворожнеча.
Розпорошувана родів на позбавлені між собою всякого звязку окремі родини;
розпорошуваня класів на необєднаних нічим між собою організаторів і організо-
ваних і т. д. — єсть постійним явищем на Україні. Хто хоче, щоб у нас істнувало
громадянство — в розумінню не механічно, а’ органічно обєднаних людей — той
мусить всіма силами з оцим явищем боротись. Родові союзи, запобігаючі
деструктивному відосередковому егоїзмові поодиноких родин (що особливо про-
являється при прийнятому у нас звичаї рівного поділу землі і майна між всіми
синами і дочками), далі класові і професийні організації — це
наймогутніщі засоби для такої боротьби.
Тут при нагоді зазначу, що у нас починає бути модним поборюваня «класо-
вости« після того, як політично зужилась найсильніща українська соціял-демо-
кратична партія, в програмах якої що два слова стрічався термін «класе. «Націо-
налістичні* і «праві* українські публіцисти, які по українському звичаю мало
думають, багато почувають і голосно кричать, підняли Гвалт, що нас погубила
«класовість*. Між тим ніякої класовости, за нечисленними винятками, у україн-
ських есдеків не було. Вони не сотворили ні одної класової робітничої організації
на взірець подібних організацій французських чи англійських, і були в масі звн-
13
194
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
чайною демократичною партією інтеліґентів, таких самих, як і їх демократичні
противники: »шовіністи«, «націоналісти® і »анти-соціялісти«. І одні і другі зай-
мались однаковісеньким, не маючим нічого спільного з класами, підбунтовуваням
»народу« проти »панів«, «бідних® проти »багатих«, «Українців® проти »не Україн-
ців» — з тою тільки ріжницею, що есдеки робили це принаймні по членорозділь-
ним (посідаючим якусь логічну думку) демократичним західно-європейським
зразкам, а наші «націоналісти®, при всіх своїх сильних почуваннях і милім
«національнім романтизмі®, обовязку логічно думати і говорити зовсім не почували.
Коли-б вони почуття такого обовязку мали, то легко-б зрозуміли, що наприклад
класові англійські тредуніони єсть для робітників англійських найкращою
школою англійського патріотизму і найбільшим обєктом зненавистп та поборювана
для ріжних інтернаціональних комуністів. Вони-б знали також, що з класового
обєднаня хліборобів і з класового обєдпаня робітників на Україні може вирости
патріотизм і організованість місцевого громадянства, а ріжні партийні «націо-
налізми® тільки збільшать розпорошеність цього громадянства ще й на ріжні
«нації®. Гарно виглядав-би український республіканський демократичний пар-
ламент (коли-б він був можливий), в якому українські націоналісти зустрілись-би
з иншими націоналістами, вибраними «суверенним народом® ріжних, потворених
тепер большовиками на Україні, «національних республік®.
3.	Занепад серед місцевого громадянства почуття закон-
ности, яке не витворюється там, де нема власної місцевої
влади і де відносини між державою і громадянством не носять
гармонійного і органічного характеру.
Страх тільки перед кнутом, повагу тільки для фізичної сили і повну по-
горду для людини як обєкту і субєкту права — виховала в нашім громадянстві,
поневоленім державою, охлократична Росія. «Правом і лівом« — цей характерний
історичний вираз, малюючий повне беззаконня, сваволю і анархію неопанованого
безсилою державою громадянства — повстав у нас під пануванням демократичної
і свободолюбввої Польщи. Споконвічне перемішуваня на нашій землі цих двох
історичних впливів — в їх проявах найгірших, як це завжди буває на «окраїнах®
і »кресах« —витворило серед місцевого громадянства, без огляду на те, як воно
себе в своїх ріжних Групах називає, сполученя рабства і хамства. 8 оцим полі-
тично руйнуючим сполученим двох собі протилежних прикмет доводиться і до-
ведеться перш за все боротись кожному, кому лежить на серці організація нашого
громадянства і усуненя основних причин його неорганізованості! та нездатностн
до окремого, незалежного, державно-національного буття. При чім памятаймо,
шо коли відповідним виховуваним громадянства і відповідним методом його полі-
тичної організації, хамство обмежити сильною дисциплінуючою державною владою
і послухом законам, а рабство ублагороднити допущеним законної політичної
свободи і любовю до неї в межах закону, то при таких формах цього сполученя ми
можемо стати нацією державною, сильніщою навіть і політично культурницею
ніж сусідні нації.
4.	Піскуватість структури місцевого громадянства, яка
виявляється у взаємнім себе незнанню українських людей і в
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОВІВ.
195
надмірнім обособленю та індивідуалізмі одиниць. Українські
люде, не звязані між собою ні в просторі (сполученими органіч-
ними) ні в часі (спільно усвідомленою традицією), посідають
сталу тенденцію до диференціації (поділу) при великій нездат-
ности до інтеграції (сполученя).
Наші демократи вживають понятть »народ« і »пани« в розумінню організо-
ваних і організовано борючихся між собою громадських Груп. Вони забувають,
що ні «народу® ні »панів«, як зорганізованих громадських Груп, на Україні нема.
При цій иеорГанізованости громадянства, яку ми досі маємо, »народ«, колн-б він
раптом остався сам «без окупантів®, почав-би себе взаємно вирізувати так само,
як вирізували себе взаємно його »пани«, в першій мірі пани-демократи. Наші
демократичні інтелігенти, які не можуть істнувати, щоб не поділитись на взаємно
себе пожираючі політичні, коифесийні, філологічні і т. п. Групи, та ще кожну
з цих Груп не здиференціювати до мінімальних сполучень по кілька одиниць, —
помиляються, коли щиро думають, що »народ« посідає ті прикмети суцільности
та орГанізованости, яких їм бракує, і які тільки від них він міг-би перейняти.
Що-ж до взаємного незнання себе українських людей, то воно у нас дійсно
надзвичайне. Полтавець про Галичанина, Херсонець про Холмщака, Черніговець
про Подолянина, «свідомий® інтелігент про правобережного «польського®, або ліво-
бережного «російського® пана, обидві ці частини українських панів взаємно про
себе і про «свідомого® інтелігента, священник про них всіх, а вони всі про свя-
щенника, офіцер і урядовець про громадянство, а громадянство про офіцера
і урядовця і т. д. і т. д. — знають у нас напевно менше, ніж пересічний західний
європеєць не тільки про своїх земляків, а й про всі західно-європейські нації.
Що всі «польські® правобережні пани «єзуїти®, «бунтовщикнв і »сноби« — в цьому
переконані пани лівобережні «російські®. Що всі лівобережні пани подібні до
Собакевичів, уміють тільки красти один у другого хортів або служити в поліції
і рачкувати перед петербургським начальством — таке уявленя про своїх зросій-
щених родичів мають українські «польські® пани. Що кожний «свідомий® інтелі-
гент витирає ніс в кулак, гасить цигарки об скатертини і при нагоді витягає у
сусіда гаманець з кешені — так думають пани; а що всі українські пани од
ранку до вечера тільки пють і їдять, мають гареми і власноручно січуть розгами
нещасних українських селян — так думають інтелігенти. Що Галичаие між собою
говорять по польськи і вдають з себе «Українців® або «Русскихд® тільки тоді,
коли хочуть субсидій, так думає не читаюча українських газет, отже величезна
більшість Наддніпрянців. Що Наддніпрянців більше обходить уфімська губернія
ніж Галичина, і що вони готові при кожній нагоді продати Галичину Полякам,
так думають про Наддніпрянців Галичаие, і т. д. і т. д.
Людей, які-би особисто, тоб-то в приватнім життю, на підставі так-бй
сказати автопсії (а не з вагону, чи вулиці, чи словесних літературних пере-
казів, або архівних матеріялів) знали більш-менш всі краї українські і всі
верстви українського громадянства, я бачив між своїми ровесниками серед
«свідомих Українців®, в часі від 1900 р. до вибуху революції, тільки двох, дословно
— двох. Згадую цей факт, щоб будучі історики України відали, в яких
умовах будувалась в огні революції наша держава і розуміли звідки могли по-
встати в умах провідних українських людей такі дикі і фантастичні лєГендн, як
із»
196
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
напр. «Відроджена нації« п. Винниченка. Глибоке, варварське, примітивне не-
знання своїх земляків і свого краю лежало — крім иншнх причин — в основі
цієї чисто звірячої взаємної антипатії, якою українські люде, в хвилинах коли
треба було за всяку ціну єднатись, взаємно, неначе пружинами, одштовхували себе.
Як могло бути обєднане на ділі те, що було не обєднане в думках, мисленних
образах і намірах ? Як могли напр. будувати основу держави —армію — люде,
що до того часу з офіцером балакали хіба тільки тоді, коли він приходив їх
арештовувати ? Як могли вони здобути для цієї держави податки, коли панів
українських, організаторів продукції, вони зиали тільки по історичним документам
з XVI—XVIII віків ? Як могли офіцери і пани придбати необхідні для їхньої
державної української праці симпатії місцевої української публичної опінії, коли
вони зовсім не знали українських інтелігентів — творців цієї опінії ? Чи можуть
врешті звати себе українськими «націоналістами!! і »соборниками« ці інтелігенти
українські, які, крім дрібних зненавистей якихось своїх дрібненьких Групочок,
нічого і нікого більше на Україні не знають і не хочуть знати?
Війна і революція, перемішавши залізним макогоном українських людей,
збільшила, наперекір їх волі, їх взаємне пізнання. Одночасно збільшилась і сві-
домість національна. Але вона знов розпорошиться і загубиться, коли цього взаєм-
ного пізнання — обєднуючим а не розєднуючим методом організації громадянства
— не закріпляти і не піддержувати.
Прн виборі цього методу памятаймо : що через двірець Гетьманський в
1918 р. перейшло, і взаємно там себе пізнало, значно більше українських людей
з найбільше ріжнородних місцевих верств і груп, ніж через сварливі, і розгошоючі
всіх в ріжні сторони, республиканські кулуари Центральної Ради . . .
IX.	Неорганізованість продукції знаходить собі вираз: а) в по-
гляді організаторів на організованих, як на людей низчого сорту —
»мужиків«, або ябідний поневолений народе — яких до праці можна
загнати тільки чужоземною поліцією, комуністичними чрезвичайками,
або завідомо брехливими обітницями »земельки« і есерівського раю;
в) в погляді організованих на організаторів, як на «панів-крово-
пийців«, або непотрібних дурисвітів, які всі однаково живуть з тем-
ноти і визиску народу.
Організованої Продукції не може бути там: 1. де самі організатори продукції
пезорГанізовані і де кожний з них «сам собі пан« ; 2. де вони не звязані з орга-
нізованими спільною місцевою державою і спільною національною культурою,
яка у організаторів виховує почуття громадського обовязку супроти організо-
ваних, у організованих почуття потрібности організаторів, а у одних і других
взаємну пошану, оперту на пошані спільного і для одних і других закону;
3. де продукція і власність на засоби продукції (землі і фабрики) для орГанізаторів-
власників не єсть найкращим способом виконувана їх необхідної організаторської
громадської функції, а тільки способом особистого збогачуваня шляхом особистих
спекуляцій; і де для організованих продукція єсть не працею для них самих
необхідною — а ненавистною працею «иа панів«, і власність — не методом
організації цієї продуктивної праці — а »награбленим«, яке і собі можна
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
197
й треба пограбувати; і 4. де місце неорганізованих організаторів продукції,
шляхом підбунтовуваня проти них організованих (народу), намагаються зайняти
люде, що з продукцією не мають нічогісенько спільного (інтелігенти, войовничі,
але не продукуючі »отамани« і т. д.).
Всі ці чотирі чинники од віків ділали на Україні. Організатори продукції
всі иадії покладали на чужоземні влади і — під їх охороною — на свої інди-
відуалістичні спекуляції. Проти них підбунтовували організованих ці, яких
стихийним і вродженим хотінням (прикритим найчастіще чудовими народолюбними
фразами) було «китайку драти і в онучах топтати». В результаті в очах органі-
зованих (народу) перші ставали «проклятими паиами« а другі дурисвітами і роз-
бійниками, яких можна справді переховувати для залякувана панів, але яких
провід в характері організаторів громадянства був-би чимсь смішним і глибоко
непристойним. Доки Україна матиме таких організаторів своєї продукції, вона
нічим иншим, як колонією, бути не може. Ні метод демократично-республикан-
ський, ні охлократично-диктаторський, для зорганізована і оздоровлеия наших
організаторів продукції — як про це буде мова дальше — не надаються.
X.	Неорганізованість ідеології громадянства дає в своїх на-
слідках такі найбільше характерні ознаки нашого громадського
життя.
1.	Організатори продукції войовничого типу (войовники-
продуценти), в добах змаганнь до сотворена своєї власної місце-
вої влади, шукають ідеологічного звязку з організованими
(народом): Тому звертаються вони до української, репрезен-
туючої місцевий народ, інтелігенції, що єдина таку спільну —
і для »панів« і для »народу« — державно-національну ідеологію
могла-б витворити. Разом з тим дають вони цій інтелігенції
матеріальну піддержку, без якої інтелігенція і творена нею
культура національна^ істнувати не можуть. Але, через свою
внутрішню слабість (ознаки якої подані вище), вони цю під-
держку дають в розмірах замалих, в порівнанні з завеликими
матеріальними апетитами інтелігенції*). Не знаходячи тому (за
*) Повторяю, що інтелігенцією називаю клас людей, посідаючих ту
чи иншу освіту, не зайнятих матеріяльпо-продуктивною працею, здобуваючих собі
прожиток виключно взамін за твори свого ума і духа, і не володіючих ні мечем,
ні засобами продукції (землею і фабриками). Освічений хлібороб, робітник,
землевласник, фабрикант, реитіє, банкір і т. д. не єсть інтелігентами, бо вони не
живуть виключно з твореня умових, ідеологічних, нематеріальних цінностей. Тому
також інтелігентом не єсть ні офіцер, ні інженер. Інтелігенція сучасна, як було
вище (в Листі 34) сказано, обіймає ці фахи, що в початкових стадіях розвитку
людських громад зосередковуються всі в руках духовенства: громадська проповідь
(тепер преса), наука, письменство, толкування законів, лікування і т. д.
Розуміється мова тут йде скрізь про більшість української інтелігенції,
про її тип. Незначна меншість, що відзначається иншими прикметами, і що
своєю внутрішньою красою різко відріжняється від загалу, тільки стверджує, як
виняток, основний характер цього загалу.
198
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
винятком рідких випадків в нашій історії) ідейної та моральної
піддержки для своїх політичних змаганнь серед місцевої україн-
ської інтеліґенції, вони цих змаганнь зреалізувати не можуть,
одвертаються тому од української, політично безвар-
т і с т н о ї, національної ідеології, приймають ідеології чужо-
земні, і в звязку з цим політично і культурно од України від-
ходять (денаціоналізуються).
Найбільший розцвіт місцевої української культури припадає на ці часи
князівської Руської Держави, коли тодішня правляча верства намагалась центри
державного життя закріпити на українскій території і владу державну оперти на
місцевім, південно-руськім, елементі. Фундації на місцеві церкви, школи і мона-
стирі, україньска земельна шляхта і козацька осіла старшина робила щедро тільки
тоді, коли проявляла українську політичну активність і змагала до державного
унезалежнеия України. В часах т. зв. відроджена, фінансували українську націо-
нальну пресу і українські культурні установи дворяне землевласники (»поміщики«),
при чім тільки ці зпосеред них, що мріяли про таке чи инше унезалежнеия України.
В останніх часах найбуйніщий розцвіт української культури і преси (ідеології)
звязаний з періодом Гетьманства (1818 р.), в якому знайшла собі вираз початкова
стадія змаганнь місцевих організаторів продукції (хліборобів і промисловців) до
сотвореня своєї власної влади (держави).
Всі ці змагання кінчались бунтом інтеліґенції проти своєї місцевої влади
і проти творивших цю владу місцевих войовників продуцентів. В південно-руській
анархії, яка примусила Князів перенести центр державного життя з України на
північ, в Великоросів, найбільшу ролю відограли тодішні інтелігенти типу Митуси:
вороги своїх Князів і співці татарських людей. Православних панів лаяли в своїх
писаннях уніятські письменники-інтеліґенти і палили до спілки з козацькою черню
тодішні полу-інтеліґенти православні (недоучені попи, дяки, бурсаки і т. п. люде
типу сучасних есерів). Політичні змаганя козаччини були розбиті Москвою головним
чином при помочі тодішньої української інтеліґенції, яка служила посередником
між Москвою і українськими козацькими бунтівниками проти своєї місцевої влади.
Поміщикам українським з часів відродженя, підгодована ними, інтелігенція віддячи-
лась сотвореним ідеології: »бий панів«; а проти Гетьманських »куркулів« —
єдиних людей, що могли не писати, але читати українську пресу і літературу —
заключила вона союз з російськими большовиками. При таких умовах тільки
виїмково сильні та ідейні одиниці зпосеред місцевої державно-творчої верстви
давали себе во імя України до останку живцем пожерти представникам україн-
ської національної ідеології, замість втікти під крила ідеології польскої та москов-
ської. На жаль не одиницями, а організованими Групами однородних одиниць
творяться держави.
Пояснює (але не оправдує) оттаке поводженя української інтеліґенції у всіх
добах нашої історії — зазначена вище, велика внутрішня слабість нашої державно-
творчої верстви. При своїй слабости і неорґанізованостн ця верства тільки дуже
скромно могла матеріяльно піддержувати українську інтелігенцію. Особливо часи
боротьби за свою місцеву владу, часи боротьби за Українську Державу, вимагаючи
од цієї верстви надлюдських зусилль, не давали їй змоги догоджати українській
інтелігенції так, як цього оця інтелігенція хотіла. Хоч будова держав не єсть —
як думають наші національні романтики — ділом виключно серця та уяви, і хоч
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
199
питання жолудка ві'дограють в ній рішаючу ролю, але питанням цим інтелігенція
українська присвячує уваги більше, ніж інтелігенція державних націй, і
більше, ніж це личить творцям ідеології, духовим провідникам громадянства. »0чі
завидющі і руки загребущі?. —така характеристика дана представникові нашої
інтелігенції (Альоші Поповичу) ще в княжому епосі — осталась незмінною і до
сьогоднішнього дня. І сьогодня її перше відрухове слово у відношеню наприклад
до своїх братів інтелігентів, прихильників своєї влади Гетьманської, єсть: «Вас
перекупили ?*) В цім слові сказано все. Коли-б дійсно Гетьман, і ця державно-
творча верства на якій старалося Гетьманство — і взагалі всі бувші і будучі по-
дібні верстви на Україні — могли «купити? українську інтелігенцію, тоб-то коли-б
у них в добу завойовувана влади було досить «грошей?, досить сили матеріальної
— не було-б «народніх повстаннь« проти своєї влади і була-б Українська Держава.
«Купити? — це слово, якого вживає сама про себо українська інтелігенція.
Ми, зненавиджені нею «бувші поміщики?, що шануємо інтелігенцію,
бо це мізок і творці «духа? нації — кажемо инакше. По нашому, державно-творча,
володіюча мечем і засобами продукції, верства має обовязок матеріально піддержу-
вати інтелігенцію тому, бо люде, що всі свої снли віддають тяжкій і необхідній
для громадського життя ідеологічній праці, не можуть одночасно ані продукувати
для свого прожитку хліба і товарів, і не можуть цього прожитку мечем собі
здобувати. Прожиток повинні інтелігенції давати ці, що потрібують для свого
громадського істнування тієї ідеології, тієї моралі громадського життя, яку творить
інтелігенція. Отже в першій мірі цей прожиток обовязані давати інтелігенції
організатори держави і продукції, люде меча і матеріальної продуктивної праці.
Все питання тільки в цьому, як великий має бути цей прожиток і яке місце в
громадянстві і державі повинна займати інтелігенція.
В часах коли творились європейські держави (в инших формах було те
саме і в державах не європейських), істнував звичай, що обовязував лицарів
опікуватись жінками, безборонними і клерками. Клерком звався тодішній інтелі-
гент, який в часах твореня держав бував завжди в більшости подвижником, таким
чи иншим монахом. Цей монах своїм подвигом, своєю ідеологічною працею в
чернечім убожестві, і своїм ідейним поривом аскета — помагав фізичному і
матеріальному подвигові войовника-продуцента, який творив владу, будував
державу, а свого ідейного учителя-інтеліГента захищав і ним опікувався.
Республиканськими президентами і державними міністрами поставали оці, колись
скромні, клеркн-інтеліГепти допіру тоді, коли нації вже побудували свої міцні
хатн-держави, коли войовники-продуценти в неробстві стратили свої державно-
*) «Перекупили? . . . мабуть за ці маєтки гетьманські, які офіціяльним
наказом сконфіскувала революцийно-іптеліГентська Директорія. При чім це був
одинокий український наказ про персональну конфіскату панського
маєтку. Ні одному з панів, що з погордою та зненавистю ставились до українства
і тому в життю українськім ніякої участи не брали (всі свої надії на Москву та
Польщу покладаючи), інтелігенція українська маєтків не конфіскувала. Скон-
фіскувала тільки маєтки Скоропадських і самого Гетьмана — що віддав всі свої
сили будові Української Держави — «поза законом? поставила. Це може мала
бути наука для всіх будучих українських панів, які захотіли-б коли небудь
українізуватись? Невже інтелігенція українська покликана стверджувати своїми
ділами, найстрашніщу для буття України і поставлену найзапеклііцими ворогами
України, тезу: українізація всякої правлячої верстви на Україні
єсть для цієї верстви самогубством.
200
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
творчі прикмети і коли правити вже готового, завойованою і збудованою державою
міг інтелігент так само, як жінка, наприклад може вести вже налажене. і готове
сільське господарство.
Трагічним в нашій історії єсть те, що ми звичайно пориваємось до
державного життя і до твореня своєї місцевої влади тоді, коли сусідні- влади,
розкладаються. Інтелігенція наша (інтелігенція єсть завжди найбільше чуткою-
на чужосторониі впливи верствою в кожній нації) переймає методи політичні од.
цих сусідніх влад і думає, що влада українська може народитись тим самим
способом, яким инші, старіючі вже, влади умірають. Тепер наприклад, інтелі-
генція думає, що Україна може бути тільки «демократичною республикою«, в якій
народом правитиме вона — «представниця народу». Як повстали ці республики
— про це вона думати не хоче. Так само ие хоче вона боротись, ризикувати,,
творити подвиг, дати ідейний порив, необхідний в боротьбі за державу, в
завойовуваню влади. Вона хоче зразу такого забезпеченого життя, яке мають,
інтелігенти инших, колись старими подвигами, кровю і жертвами вже сотворених
держав.
Матеріалістична психіка української інтелігенції розвязує багато наших
історичних загадок. Вона пояснює нам споконвічне »зміновіховство« української
інтелігенції: факт, чому покірними рабами грубих і безпардонних метропольних
влад ставали за шмат, хоч гнилої, але певної ковбаси ці, що не могли простити
найменшого гріха своїй власній владі, яка такого забезпеченого і певного істну-
вання не могла, не може і не могтиме зараз на початку українського державного
життя інтелігенції дати. Вона пояснює нам, чому люде, які діставали і дістають,
нападів політичної скаженини (гаЬіеє роїіііса) на згадку про Українське Геть-
манство, поводяться як овечки супроти большовицьких комісарів, польських
поліцаїв, або виплачуючих щомісячні емігрантські субсидії урядовців чеської
влади.*) Вона врешті пояснює нам, чому ми не маємо Української Держави.
Український інтелігент не вдовольняється посадою низче президента,
головнокомандуючого чи міністра в «самостійній Україні». Він робить народні
повстання проти місцевої слабої влади, коли вона благає його з оцею посадою-
підождати, поки мечем та продукцією збудується та окріпне держава. Але,
зруйнувавши свою українську державу, він зразу-ж на другий день стає в
«Малоросії» або «Малопольщі» тихим (найчастіще псевдонімним) літератором, тим
смирніщим. чим більше тверда ця метропольна влада, що окуповала дану частину
України, і чим сильніще вона його одною рукою бє, а другою тиче «щомісячне
жалуваня«. Хто-ж має при таких умовах творити українську державницьку
ідеологію і будити приспане хотіння власної влади, власної Української Держави?
«Освічений» такою інтелігенцією український народ проклинає память своїх
*) Маленька ілюстрація: пражська «Нова Україна», редагована п. Вин-
ниченком і п. Шаповалом, кидається на нас з лайкою за те, що ми Спомини
нашого Українського Гетьмана, перебуваючого разом з нами в тяжкім вигнанню,
помістили в «Хліборобській Україні» з приміткою: «друкуємо з ласкавого дозволу
Пана Гетьмана». В цім-же самім числі ця сама «Нова Україна» друкує статтю-
Президента Масарика з такою приміткою: «Редакція Нової України містить з а
ласкавим дозволом шановного автора, Президента чехо-
словацької Республики.» Розуміється, не можна нічого мати проти
вислову пошани для Президента Масарика, але в сполученю з вищезгаданою
лайкою цей вислов пошани набірає символічного значіння. Мабуть розуміє це і
Президент Масарик, який сам бував на вигнанню і сам бачив ріжні типи від-
ношеня людей до своєї влади, коли вона слаба, і до чужої, коли вона сильна . . ..
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
201
Гетьманів і молиться: не дай нам Боже свого власного пана, своєї власної влади-
Метропольні влади, задоволені з оцих народнії бажають, легко (з захоплених ними
українських багатств) покривають кошти удержаня місцевих ідеологічних творців,
оцих народніх бажань. Місцеві войовники-продуценти, стративши в боротьбі за
свою владу свої найкращі і найбільше активні сили, загубивши свій «сепаратизме
і перетворившись в верству »самоотверженну«, безмірно задоволені, що метро-
польна влада зняла з них клопіт удержували української інтелігенції і огиду
читання в творах її »ума« лайок на себе. Інтелігенція задоволена, що вона, не-
ризикуючи ні життям ні жолудком, може спокійно «вислужувати пенсії®, бути
«єдиною представницею українського народу« та ще здобувати собі безсмертність,
в бібліографічних показниках української літератури. Кому-ж при таких умовах
може бути потрібна на Україні Українська Держава?
Розуміється, як-би українська інтелігенція була інтелігентна, то вона
зрозуміла-б, що Українська Держава, окріпши, могла-б забезпечити її істнування
краще і почестніще ніж метропольні влади. Коли-б вона дійсно, інстинктом а не
завидющими очима, хотіла Української Держави, то зрозуміла-б,. що сама «з наро-
дом», без войовника і без продуцента, вона цієї держави не збудує і не може збуду-
вати. А зрозумівши це, вона може-б зважилась на риск ідейного та морального під-
держувана своїх місцевих войовників і войовників-продуцентів в добі їх тяжкого
подвигу завойовувана влади, творена держави. І може змогла-б вона тоді
перенести ці великі жертви, яких од неї така піддержка місцевих державно-
творчих елементів, при початковій слабости цих елементів, вимагає. Ці рідкі
хвилини, коли власне інтеліґентність і дійсне хотіння держави, а з ними ідейність,
та здатність на риск і на жертви, серед української інтелігенції появлялись, були:
в нашій історії хвилинами народжувана на Українській Землі Української Держави..
2.	Викликана українською інтелігенцією матеріальна руїна,
і денаціоналізація місцевої войовничої і продукуючої державно-
творчої верстви веде за собою руїну української національної
культури. Не завжди, після удачних повстаннь проти своєї'
влади, і проти своїх »панів« та »куркулів«, інтелігенція україн-
ська знаходить гостинне прийняття наприклад в Празі. Зви-
чайно вона опиняється тоді без матеріяльної піддержки за свою-
українську культурну працю і мусить переходити на службу
культурам метропольним. Місце зруйнованої ідеології україн-
ської, якої вже нема кому матеріяльно піддержувати, ні кому
творити, займають національні ідеології чужоземні^ принесені
на Україну зпочатку ідеологами не місцевими, до яких вкінці
прилучається і більшість «змінивших віхи«, після зруйнування
власної держави, ідеологів місцевих. Але й ці чужоземні ідео-
логії, матеріяльно піддержувані силою метропольних держав,
не можуть органічно врости в місцеве громадянство і не можуть
придбати на Україні потрібного авторитету. Тому й вони не
в стані виконувати серед місцевого українського громадянства
своїх ідеолоґічно-орГанізуїочих завданнь.
202
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
Як вище було вияснено, всякий поступ, всякий рух вперед, може гармонійно
і орґанічно реалізуватись тільки тоді, коли вів абсорбується (вбірається в себе)
місцевим консерватизмом. Завдяки політичній (державній) та громадській орґаиі-
зованостн місцевого консерватизму, він знаходить собі поволі восприїмчивість
пасивних народніх мас, і може таким чином їх порушувати, тягнути їх поволі за
собою. На Україні цей динамічний процес ие міг відбуватись в його нормальних,
органічних формах. Місцева національна культура, яку, при нашій недержавности,
ідеологічно творять місцеві поступовці інтеліґенти, ие може, абсорбуватись
місцевим консерватизмом, бо місцевий консерватизм винищується цими інтелі-
гентами. Натомість українська національна культура абсорбується консер-
ватизмами немісцевими, метропольними: йде на збогачуваня культур російської
та польської. Там в метрополіях вона приймає, зовсім чужі місцевим українським
пасивним народнім масам, тамошні політичні і громадські! форми. В цих чужих
формах вона накидається силоміць українському народові при помочі політичних
(державних) і громадських організацій метропольних націй. В результаті
українські народні маси не можуть воспрнйнятн ані культури української, яка
не має змоги в своїм — нею самою нищенім — місцевім консерватизмі
зреалізуватись, ані культур метропольних, які орґанічно чужі цим народнім
масам, бо не відповідають їх степені восприїмчивости і виростають не з орґа-
нічного розвитку, а з розкладу місцевого громадянства.*)
3.	Розклад місцевого громадянства, позбавленого своєї
обєднуючої місцевої, органічної і авторитетної, ідеології, під-
держують, як представники української ідеології національної,
так і представники ідеологій метропольних націй. Одні і другі
тому, що тільки гниття і хаос може забезпечити їх істнування
на Україні в таких формах, в яких ці ідеології при нашій не-
державности у нас проявляються.
Українська »свідома« інтелігенція, як представниця української національ-
ної ідеології, знищивши свою державу, а з нею і консервативну половину своєї
нації, може далі істнувати па Україні постільки, поскільки вона використовує
безавторитетність чужоземних метропольних ідеологій: поскільки бунтує вона
парод проти місцевих »панів«, які, по страті своєї держави, ці ідеології мусіли
прийняти. Представники чужоземних метропольних ідеологій можуть істнувати
постільки, поскільки місцеві панн не сполучаться з місцевим народом і з
українською інтелігенцією та своєю силою матеріяльною і орґанізацийною не
дадуть цій інтелігенції змоги зреалізувати українську національну ідеологію та
вигнати з України ідеології метропольиі. В результаті: ліцитація в со-
ціяльній (громадській) революцнйиости єсть найбільше харак-
терною ознакою того ідеологічного гниття і хаосу, які панують в Україні.
*) Прикладом культурного вовкулацтва (перемішана чужого духа з чужим
тілом), як характерного прояву нашої недержавностн в сфері ідеологічній, може
служити: український Ярема Вишневецький, одуховлений і прославлений метро-
польним польським інтелігентом Сенкевичем, і український інтелігент Феофан Про-
копович, одуховляючнй та прославляючий метропольното Петра Великого.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
203
З цькування «народу» проти місцевих »панів« живе українська «иаціо-
иальио-свідома« інтелігенція. Щоб місцеві »панн«, »народ« та інтелігенція не
сполучились в одну органічну національну цілість, щоб вони між собою вічно
гризлися і в цій гризні всі на поміч метропольної влади оглядались, цього хочуть
— отже в цім самім напрямі, що й «свідомі Українці» — «працюють» і
представники ідеологій метропольних.
В оцій ліцитації в соціальній революцийности — в цім ідеологічнім
руйнуванню місцевого громадського життя — верх беруть розуміється завжди
представники ідеологій метропольних. Беруть верх тому, що для реалізації своїх
революцийних змаганнь вони вкінці знаходять завжди піддержку матеріяльної
і орГапізацнйної сили консервативного метропольного державного меча. З місцевої
української соціяльної революції Москва та Польща беруть для себе те, що їх
державне і громадське становище на Україні скріпляє. Найбільше навіть крайні,
як російські так і польські революціонери на Україні, працюють завжди в
результаті на користь Росії та Польщи тому, що вони мають за собою консер-
вативні організації цих двох державних націй, і що ці консервативні організації
вкіпці всі дійсні «завойованя революції» в Україні на користь метропольних
націй абсорбують.
Українські «національно - свідомі» ідеологи могли-б побороти ідеологів
метропольних тільки тоді, коли-б вони силі чужоземного консервативного дер-
жавного меча змогли протнвоставитн силу консервативного державного меча
місцевого, українського. Але для цього їм треба-б було ідеологічно піддержувати
державні змагання тих, що цей місцевий державний меч хотіли-б і могли взяти
в свої руки. Иншими словами: вони мусілн-б всім своїм ідеологічним впливом
на народні маси піддержувати місцеві консервативні, посідаючі матеріальну силу
і політичний досвід, войовничі та продукуючі елементи в добах, коли ці елементи
завойовують собі владу на своїй Землі. Доки інтелігенція українська буде
виключно соціяльно-революцнйяа (однаково: під соусом соціалістичним, націона-
лістичним, чн віроісповідним), вона конкуренції з революціонерами інтелігентами
метропольннми не зможе видержати, і доля її: бути завжди битою.
4.	Коли інтелігенція (творці ідеології) живе з піддержу-
ваня серед місцевого громадянства ідеологічного хаосу, соціяль-
ної розеднаности і громадської анархії, то таке громадянство
не може мата організованої публичної о п і н і ї, на
якій міг-би опертися моральний авторитет матеріяльної сили
місцевої влади. Держатися купи і взаємно себе не вирізувати
— таке, весь час інтелігенцією розпорошуване — громадянство
може тільки тоді, коли воно взяте в сильні обручі якоїсь чужо-
земної метропольної державної влади.
Будова власної держави і істнування нації неможливі, доки продовжується
такий стан. При такому стані: 1. кожна окрема інтелігентська Група буде нищити
авторитети, піддержувані иншою Групою, і в результаті всі авторитети
серед такого громадянства будуть здискредитовані та затоптані в
болото; 2. затирається гряниця між громадськн нікчемними і громадськи
204
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
цінними людьми, бо	серед громадянства, позбавленого організованої	опінії, перші
можуть дуже легко	вибиватись, а другі	ще легче можуть	бути	осмішені	та
онлюгавлені; всі-ж	разом не можуть	мати мірила	трівкости	та
стійкости, необхідного для випробуваня дійсної громадської варгости людини:
вони, в творимому	інтелігенцією хаосі	опінії, міняються	так	швидко,	що
громадянство не тільки не має часу їх оцінити, але навіть зорієнтуватись, хто
властиво стояв, стоїть, чи хоче стояти на його чолі; 3. громадянство, яке не має
організованої опінії (тоб-то зорганізованої інтелігенції, яка-б жила з
обєднуваня а не з розєдиуваня громадянства), не може мати найменшої в і д п ор-
н о с т и н а сторонні чужоземні впливи і нема такої ворожої провокації,
яка не могла-б удатись серед такого громадянства, збільшуючи в ньому хаос,
анархію і взаємну ворожнечу; 4. при неорганізованій опінії нищиться весь час
чужими, а ще більше власними руками маєстатичність ідеї державної
і національної окремішности громадянства, — маєстатичність, без якої ні одно
громадянство (позбавлене тоді почуття власної вартости, чести і самоповаги) не
може навіть претендувати на окреме державне і національне істнування ; 5. врешті
пасивні народні маси — розворушувані і дражнені неорганізованою і руїнницькою
місцевою інтелігенцією, яка весь час народ проти когось бунтує, але не має ні
сили ні хотіння свої «ідеології® реалізувати — тратять довіря до всіх цих ідеологій,
впадають в апатію і пасивно піддаються врешті цій чужоземній ідеології, яку їм
накине силою чужа, не місцева влада.
Всі ці явища бачимо споконвіку на Україні. Всі українські політичні автори-
тети, всі найкращі місцеві державно-творчі люде, опоганювались в опінії україн-
ського громадянства. Коли наприклад Хмельницького роблено у нас пяницею і пор-
третовано з ослячими вухами; коли про Виговського оповідалось, що він для
українського діла куплений за стару кобилу, а про Кричевського, що йому за
участь в козацькім повстанню обіцяно маєтки на Литві; коли Мазепа у нас став
проклятим і зводителем жінок, і т. д. і т. д. — то все це не доказ, що ці наші
державні мужі були такими, або що вони були гірші, ніж подібні мужі у инших
націй. Це тільки доказ повної нікчемности місцевої інтелігенції (і в наслідок
цього повної неорГанізованости місцевої опінії), яка, при своїх прикметах, не хотіла
і не могла дати творами свого духа і слова потрібний моральний авторитет людям
діла, меча і матеріяльної продуктивної праці.
Рівнобіжно з принижуваним наших найбільше політично вартних, честних
і благородних одиниць, нігде не роблено стільки національних героїв з типів чисто
кримінальних і злодійсько-авантюристичних, як на сторінках української історії,
ФіГурування з ними в Цій історії, на рівних так-би сказати правах, може злякати
навіть найсміливіщих, але честних і поважаючих себе українських людей.
Як нехибно вдавались всі ворожі провокації на Україні, про це знає кожний
сумлінний історик і кожний уважний дослідувач сучасного нашого життя. Не
бувало у нас такого випадку, щоб кількох куплених чужоземними владами україн-
ських інтелігентів не потрафили скомпромітувати в очах цілого українського гро-
мадянства найцінніщих, а тому найбільше для цих влад небезпечних, українських
людей. Починаючи від інтелігентських складачів »народніх« пісень в роді: «бодай
тебе, Хмельниченку, перша куля не минула® — і до сьогоднішніх «редакторів®
ріжних провокаторських українських газет — всяка меіропольна влада могла до
схочу знайти серед української інтелігенції людей готових плюгавити і морально
нищити тих, кого їм ця влада вказувала, з певностю, що, при неорГашвовдности
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
205
місцевої опінії, така тактика завжди удасться. Роля наприклад большовицьких та
польських впливів в організації повстання проти місцевої української Гетьманської
влади в 1018 р. буде, думаю, колись в подробицях вияснена істориками України.
Про маєстатичність, при таких умовах, української ідеї державно-національ-
ної — краще не згадувати. Звістна московська поговірка — ихахлу и такой богь
сбряде« — висловлює тільки спостережена ріжниці, як до своїх »богів« (загально
кажучи, авторитетів: персоніфікаюрів того, в що вірять, що шанують, чого слу-
хають) ставиться державна нація московська і як ставиться недержавна нація
українська. Врешті, з такого типу інтелігенцією, і при таких її «творчих та орга-
нізаторських® прикметах, нещасні наші, на чорноземі вибуявші, народні маси
опиняються в трагічнім становищі здоровезної і силенної дівчини, до якої з писком
і вереском, кусаючи і штовхаючи один другого, залицяється кумпанія імпотентів.
Доведена до розпуки подібними залицяннями, вона віддається врешті в безсиллі
першому ліпшому сильному Гвалтовцикові, будь це большовицький червоноармеєць,
чи польський республикапський кондотієр . . .
Демократичний метод організації, руйнуючи навіть найсильніщі авторитети
старих державних громадянств, власне як найбільше сприяє ідеологічному хаосові,
дезорганізації інтелігенції, а з нею і дезорганізації публичної опінії громадянства
недержавного, не посідаючого ще своїх авторитетів. Тому він на Україні може
бути бажаний для всіх, крім тих, що хочуть, аби була Україна. Прийняття цього
методу організації »національно-свідомою« українською інтелігенцією, і її уперте
зловживання ним, єсть тільки ще одним зайвим доказом, що вона свідомо при-
стосовує себе до нашого недержавного розкладу і використовує, цей розклад для
свого істнування, для свого прожитку.
б. Пристосовуваня себе до процесу недержавного розкладу
місцевого громадянства і піддержувана цього розкладу своєю
громадськи деструктивною ідеологічною діяльносте) робить з
української »національно-свідомої« інтеліґенції найслабшу гро-
мадську Групу на Україні. Позбавившись сама цієї культурної,
орґанізацийної і матеріяльної сили, яку міг-би їй дати місцевий
консерватизм (коли-б вона його в моменти державного унеза-
лежненя своїми повстаннями не нищила, а потім весь час не
цькувала), і не посідаючи цієї сили, яку всім иншим »не-україн-
ським« місцевим Групам дає або їх краще матеріяльне становище,
або піддержка з боку консерватизмів метропольних, вона стає
серед місцевого громадянства Іосиз шіпогіз гезізіепііае (місцем
найменшої відпорности) на нашу хворобу недержавности.
Всяка хвороба поражує, як відомо, не найсильніщі, а най-
слабші, місця в організмі. Таким найслабшим місцем єсть в
громадянстві України »національтго-свідома« українська інтелі-
генція. Тому вона стає у нас найбільше небезпечним огнищем
нашої хвороби і найбільше шкідливим її розсадником. Коли не-
уміння українських людей здобути і зорганізувати на своїй
206
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
землі свою власну владу назвати бацилом хвороби недержав-
ности, то українська »свідома« інтеліґенція єсть місцем, де цей
бацил множиться з найбільшою силою і звідки, ’з продуктами
її ума, розходиться по всьому організму. баражує він, розу-
міється, найбільше ці частини, що найбільше восприймають
продукти творчости »свідомої« інтеліґенцїї.
Перш за все звідки береться «свідома», в своїй більшости демократична
і революцийна, інтелігенція ? — По знищеню, як вище було представлено, власно-
державницьких змаганнь місцевих войовників-продуцентів, Україна з дійсносте
перетворюється в літературу. Все, що иа Україні єсть активного, мужського, ба-
жаючого не тільки словесної, а й реальної творчости, відходить од цієї літератури,
денаціоналізується. Дві катеґорії людей притягаються після цього до ідеї України.
Перша — це ріжного ґатунку «кающіїся дворяне», деінде їх місце займають
«кающіїся поповичп», тепер може будуть ще «кающіїся комуністи», загалом кажучи,
«кающіїся пани» : представники верхніх в даній історичній добі і пануючих верств.
Основною їх прикметою єсть сильно розвинена чутливість. Завдяки ній вони
усвідомлюють собі своє громадськи ненормальне положеня на Україні і бажають
спокутувати гріхи своєї верстви перед народом. Але ця гарна прикмета має у
«кающихся панів» другий, вже негарний, бік. Рівнобіжно з каяттям, у них роз-
вивається трусливість: страх перед оцим апотеозованим народом, і звідци ба-
жання як найбільше відокремитись од свого, »на погибель засудженого», класу
(декласуватись) і як найбільше уподобнитись до народу (мімікрії), замість народ
уподобнити до себе.
Друга категорія людей, що по руїиі держави притягається до ідеї України,
виходить в самого народу. Українство для цих людей не єсть чимсь, до чого воші
«додумались», як перші, а єсть просто вродженою ознакою примітивности. Коли
перші до українства з верніх пануючих класів опускаються, то другі від українства
до верхніх пануючих класів починають підійматись. Обидві ці категорії в цьому
протилежному рухові зустрічаються. При цій зустрічі українську «національно;
свідому» і демократичну ідеологію, яку витворює перша катеґорія, приймають
зпосеред катеґорії другої тільки ці, що не мають сили промостити собі шляху до
верхніх класів, од яких одірвалась і одріклась катеґорія перша. В ідеології плаксивій,
романтичній і переповненій зненавистю та погордою до грішних панів — ідеології,
сотвореній «кающимися панами» — ці, що панами хочуть, але не мають ніяких
даних стати, знаходять потіху і оправдана для своєї злоби, незадоволених апе-
титів, пасивности і слабості!. В результаті «свідома» іителіґепція, при нашій не-
державности, добірається по прикметам завеликої чутливосте, озлоблености, пасив-
ности і трусливости. Вона витворює оце «свідоме демократичне українство», в
якому задихаються всі мужські активні елементи як зверху, так і знизу: — зверху
ці »пани«, що хочуть України, але без каяття, без трусливого самопринижуваня,
без самодекласованя, без ренеґатської зненависти до свого класу і купування собі
цією зненавистю «народньої» любови»; — знизу ці, шо почувають в собі досить сил
і внутрішньої вартости, щоб вибитись иа верх не за те тільки, що вони «з народу
і говорять змалку українською мовою». Коли серед «свідомої» інтеліґенції ми
зустрічаємо так мало дійсних жінок (по вислову одного з письменииків-інтеліґентів),
то цс мабуть тому, що більшість мужчин серед цієї інтеліґенції женоподібна і що
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
207
дійсні жінки до таких типів звичайно не мають симпатії. Від цієї загальної ха-
рактеристики перейдім до важніщих деталів.
Візьмім наприклад вроджену всім мешканцям України прикмету завеликої
емоціональності!, при пропорціонально заслабій волі та інтелігентності!. У місцевих
продуцентів вона обмежується хоч невеликою дисципліною, необхідною навіть
в так легкій, як на Україні, боротьбі з природою за здобування від неї потрібних
для життя матеріяльних дібр. У місцевих непродуцентів інтелігентів, які не по-
чувають себе «Українцями®, вона обмежується хоч трохи впливом метропольних
консервативних організацій, що своєю здержуючою силою і виховуваним волі та
інтеліїептности хоч трохи (чому трохи, а не зовсім — про це була мова вище)
дисциплінують руйнуючі пристрасти своїх — »южно-русскихь« і »кресових« —
»щирнх«. «Свідома® українська інтелігенція цих двох здержуючих чинників не
посідає і вона свою надмірну емоціональність, сполучену з безхарактерностю та
пеінтеліГентностю, проявляє в необмеженім виді.
Візьмім далі вроджену всім мешканцям України взаємну злобу і зненависть.
У більше менше матеріяльно забезпечених продуцентів вона обмежується хоч
трохи матеріяльним достатком: мовляв — «як ковбаса та чарка, то минеться
й сварка.® Місцеві інтелігенти »не-Українці« хоч трохи освіжають і очищають свою
душу позитивними, на любоци і патріотизмі опертими, частинами державних
метропольних культур. «Свідомий® інтелігент позбавлений і першого і другого.
Він матеріяльно не забезпечений так, як змінивший своєчасно віхи, інтелігент
»не свідомий®. Він кормиться тільки продуктами демократичної і революцийної
«свідомої® української преси та літератури, тоб-то продуктами свого власного
розкладу. Він відчуває своє приниженя і покривдженя, чого инші мешканці
України, »не-Українці«, не відчувають. Він. ненавидить їх і вони ненавидять його,
але вони мають змогу свою зненависть при помочі метропольних влад реалізувати,
а він цієї змоги не має і, при своїх прикметах, не може її мати. В результаті він
весь насичений отрутою безсилої злоби. Чим більше він її в себе вбірає, тіш більше
її потрібує. Врешті вона обертається проти нього самого і він стає подібним до
того нещастного, від злости ошалілого пса, який кусає або сам себе, або руки тих,
що хотіли-б і могли з ланцюга мук його визволити . . .
Візьмім ще, присущу нам всім, ознаку нашої хвороби : нахил до романтизму.
Цей нахил у наших продуцентів обмежується хоч трохи тим, що вони в своїй
матеріяльно продуктивній праці зустрічають силу спротиву реальних сил природи
і це улегчує їм зрозуміння ріжниці між бажаним і можливим, між уявою і дійс-
постю. У інтелігентів »не-Українців« цей нахил обмежується хоч трохи тим, що
через впливаючі на них метропольні консервативні організації, вони входять
в контакт з силою спротиву пасивних мас і тому хоч трохи привчаються обмежу-
вати свої емоціональні бажання та мрії степеню реальної восприїмчивости цих
мас. Інтелігенти «Українці® зовсім позбавлені оцього чуття природної та громад-
ської дійсности. Зло романтизму проявляється у них в повній і необмеженій силі.
Відріжняти бажаного від можливого вони не уміють. Тому живуть вони найбільше
фантастичними утопіями якихось «Україн без влади і без підвладних®, якихось
соціялістичних чи націоналістичних українських ельдорадо. Здійснятися ці
ельдорада мають самі і автоматично мають вони зайняти місце тієї живої, реальної,
дійсної України, яку «свідомі® інтелігенти зо всією своєю безсилою злобою не-
навидять.
208
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Відчуваючи одначе в глибині душі, що всі ці «щастя» недосяжні, і ие маючи
сил ані бути, ані щезнути, . інтелігенція українська животів романтично. Це
вначить, що вона вважав за правду тільки свої, з незагнузданої емоціоиальностн,
безвольиости та .неінтеліґеитиости виросші, фантастичні утопії, і скрегоче зубами
на ту реальну дійсність, яка виключав можливість здійсненя всіх цих утопій.
Лому «свідомі», інтелігенти українські й самі нічого ие роблять і другим не дають
робити. Всякі реальні політичні українські починання, роблені во імя якоїсь
ясної і виразної політичної ідеї, для них ненавистні тому, що здійсненя цих
починаний виказало-б повну непотрібність людей, живучих з українського роман-
тичного скигління. Отже вони мріють, скиглять і лають. Лають нещадно всіх
і вся, що щось робили, хотіли робити чн пориваються щось робити в Україні.
Коли взяти останні часи, то українського «свідомого» інтелігента не задовольняв
ні Центральна Рада, ні Гетьманство, иі Директорія, ні большовики: все це погань,
крім нього, який лав. В дійсиости, в нім самім, в «свідомім» інтелігенті україн-
ськім, в його романтичній імпотентиости до творчого ідеалістичного пориву, і до
здійснювана цього пориву силою віри, волі, розуму та орґанізації — заховано
•огнище хвороби і розкладу України.
Коли брак ідеалізму — тоб-то брак сильних сталих хотіннь, і брак вірн,
волі та інтеліґеитностн для їх здійснювана — єсть ознакою більшости, вічно
хитаючихся, українських людей, то у української свідомої інтелігенції ця ознака
виявляється з найбільшою силою. Замість давати свому громадянству ясні образи
(ідеї) спільних хотіннь, вказувати ясні способи для їх здійсню ваня і піддержувати
силою свого духа (слова) тих людей діла (меча і продукції), що ці ідеї беруться
здійснювати, українська свідома інтелігенція став головним «продуцентом» орієн-
тацій*) і, прибраних в партийні програми, ріжних маґічиих заклинаннь. «Перемога
світової революції», міфічна «воля народу», «побідиий хід демократії», «грядучий
соціалістичний лад« і т. п. чудеса, мають, на думку цієї інтелігенції, принести
«волю Україні» і без жертв, без посвяти, без зусилля, без орґанізації, самі
автоматично «збудувати українську державу». Розуміється тільки цим маґам-
чудодіям повинна належати влада в такій державі. По що здались якісь
«войовники» і «продуценти», коли інтелігент посідає в своїх руках чудотворну
політичну палочку. Своїми заклинаннями (газетами і книжками) він збудує
Україну і в цій Україні буде розуміється тільки народ та інтелігенція, бо хто-ж
зрештою ще міг-бн в оцім »раю« бути? Врешті характерною ознакою цієї інтелі-
гентської маґії не єсть ідеалістичне хотіиия творити добро, а страх перед злом і
бажання робити зло другому. Не стільки для добра самих Українців препаруються
в чудодійних інтелігентських котлах всі ці ріжні «України», скільки для того,
щоб допекти ними «Ляхам», «Москалям», «панам», «буржуям» і т. п., страшним
для української інтелігенції, злим та поганим істотам . . .
До цих ознак нашої хвороби, які «свідома» інтелігенція посідає в степені
більшій, ніж инші верстви місцевого громадянства, треба ще додати кілька її
специфічних прикмет. Перша — це брак відповідної освіти і школи. Щоб бути
звичайним ремісником, треба пройти якусь науку і пройти означене термінування,
яке виховує уміння слухати і уміння наказувати, дає дисципліну, корпоративний
дух і звичку до орґанізованости. Але щоб стати, при демократичнім методі
») «Прімат зовнішньої політики над внутрішньою» — таку формулу для
оправдана оцієї манії орієнтацій знайшов один з найбільше галасливих пред-
ставників українського інтелігентського націоналізму.
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
209
орґанізації, творцем ідеології нації — «редактором» чн літератором — для цього
не треба ні освіти ні термінування. *) Легко собі уявити, які наслідки для «духа
нації® може мати такий натуральний добір, при якому в творці цього духа йде
все, що до відповідальних фахів, вимагаючих освіти і стажу, не здатне.
Друга специфічна прикмета «свідомої® інтелігенції — це повна відсутність
почуття відповідальности за витвори свого ума і серця. Цього почуття не може
бути у «вічних революціонерів®, що в глибині душі не мають навіть надії бути
колись не в опозиції. Писати і говорити можна все, як що не мати надії це
писане і говорене колись власним зусиллям реалізувати. Тому такий вічний
революціонер має ще третю прикмету, випливаючу з попередніх. Він прикривав
свою пустопорожність, свій повний брак внутрішнього творчого змісту, як
найбільше трескучою «соціалістичною® чи «націоналістичною® фразеологією. Брак
почуття міри в політиці української «свідомої® інтелігенції в цім має одну
з первопрнчин.
Цього почуття міри не треба, розуміється, утотожнювати з опурту-
нізмом (політикою пристосовувана). Політик з почуттям міри .уміє ризикувати і
знав, де треба ставити безкомпромісові вимоги і де треба в тактиці поступатись,
щоб осягнути здійсненя своєї ідеї. Тактику йому завжди підскаже почуття
відповідальности за свою ідею і хотіння цю ідею реалізувати — тоб-то власне це,
чого у «свідомої® інтелігенції немає. Наприклад, українські «свідомі® наддні-
прянські інтелігенти, які свою політичну діяльність перед російською революцією
виявляли в завзятім поборюваню української самостійности,
і які державно-творчі здатностн репрезентованого ними українства виявляли
тільки в тім, що вічно в своїх інтелігентських гуртках лаялись, взаємно себе
топтали в болото і диференціювались — підняли в 1918 р. «народне повстання®
проти місцевої Української Гетьманської Влади тому , . . що, на їх думку, вона
була «замало самостійницька® і »не-українська«. Як-бн вони мали хоч дрібку
почуття міри, то розуміли-б, що ця влада — прн тогочасному культурно-націо-
нальному стані України (3000 передплатників українських газет на «40 міліонів®
Українців в періоді 1905—1914 р.**), прн цій ідеологічній підготовці, яку дали
Україні вони, «свідомі® інтелігенти, і при державно-творчих здатностях репре-
зентованого ннмн українства — виявляла те маскнмум самостійннцтва
і українства, що при таких умовах могли зреалізуватись.
Врешті від своїх духовних батьків — «кающихся панів® — «свідома® інте-
лігенція взяла не те, що в них було вартне і добре, а те, що в них було
руїнницьке і зле. Вона не перейняла від них любовн до України, знання її
історії, глибокого відчування її трагічного становища, а взяла тільки декла-
сованість і нахил до «мімікрив: взяла брак самопошани і нахил до підроблюваня
себе під колір юрбн. В сполученю з браком культури (її мали ще «кающіїся
панн«), ці прикмети витворили серед «свідомої® інтелігенції погорду до
самої себе, а в дальшім логічнім розвитку і до цілого українства, яке вона
•) Чим більше світ демократизується, тим строжче карають за безпатентне
лікування тіла, і тим свобідніще дозволяють всякому займатись лікуванням духа.
В зачатках великих культур і при твореню держав звичайно буває навпаки.
**) Зі слів одного з видатніщнх співробітників тодішньої української преси
(амер. «Свобода® р. 1924 №281). Про стан національного руху на наддніпрянській
Україні перед війною і революцією цікавий читач може довідатись з найавторитет-
ніщих для цього періоду і дуже цінних «Спогадів® Є. X. Чикаленка.
14
210
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
репрезентувала та монополізувала. Що святого в політичнім життю оставила ця
інтелігенція з українства? Вона заплювала все: і свої власні і, хоч не її, але
українські, політичні твори. І всяка політична акція українська, яка шукає
виходу з цієї руїни, може тільки на таке відношеня до себе з боку «свідомих» і
демократичних творців «української національної ідеології» рахувати.
При таких прикметах української «свідомої» інтелігенції тратить свої
великі творчі Можливосте все те, що вона мав в собі доброго і позитивнго: її
культурно - національна спільність з народніми масами та її ідеологічне
виявлюваня поступових, — тоб-то не відповідаючих вже даному укладові
громадських взаємовідносин — соціальних та культурних потреб цих мас. Коли-б
ця спільність і це «народолюбство» випливало з творчого сміливого ідеалізму —
а не з трусливої утечі від відповідальності! за здійснюваия ідеї ї не з
руїнницького бажання використовувати «народолюбство» для свого власного
Животіння — то свідома українська інтелігенція, як. представниця національної
ідеології, намагалась-би притягнути до здійсненя цієї ідеології всі місцеві дер-
жавно-творчі не-інтеліГентські елементи. Замість цього вона — своєю злобою,
зненавистю, безхарактерностю, неінтеліГентностю, анархізмом, утопійностю, трусли-
востю і браком творчого ідеалізму — всі ці елементи від української національної
ідеології відштовхує. В той спосіб українська «свідома» інтелігенція оцю — нею
репрезентовану українську національну ідеологію — позбавляє можливосте
зреалізуватись, здійснитись в формах своєї власної місцевої Української Держави.
6. Коли найслабша і найбільше поражена хворобою не-
державности Група місцевого громадянства (якою єсть «сві-
дома» українська інтелігенція) не тільки репрезентує, але ще
й монополізує для себе Україну, то виникає таке трагічне
становище: дійсна, реальна, державна Україна може повстати
тоді, коли вдасться побороти анархічні та руйнуючі ідеологічні
впливи тих, що серед місцевого Громадянства власне Україну
репрезентують.
Як вище було сказано, держави не може бути без завойованя влади.
Завойованя влади не може бути без ідеалістичного пориву, який морально
піддержує войовників в їх боротьбі за владу, дає їм ублагороднююче почуття
твореня великого і справедливого діла, і морально оправдує їх боротьбу за владу
в очах тих народніх мас, серед яких оце завойованя, оце здобування собі держави,
відбувається. Такого ідеалістичного пориву не може бути, коли серед місцевого
громадянства не має сильної, організованої і високовартної інтелігенції. Бо тільки
така інтелігенція може творити ідеологію, може морально піддержувати тих, що
своєю матеріальною силою меча та продукції за здійсненя цієї ідеології боряться,
і може своїм впливом на народні маси викликати серед цих мас любов та
пошану до тих войовників-продуцентів, які здійснюють дану ідеологію, які своїм
мечем і податками творять, будують — оперту на цій ідеології, на цім «законів
— державу.
Такого ідеалістичного пориву, необхідного для завойованя влади і збуду-
вання держави, не може бути серед громадянства України доти:
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІБ.
211
1.	доки українську національну ідеологію репрезентує інтеліїенція, яка
(як і всяка інтеліїенція) сама не має матеріяльної сили, щоб свою ідеологію
зреалізувати, але яка разом з тим не хоче, щоб її реалізували ці ие інтелі-
їентські Групи місцевого громадянства, що потрібну для цього матеріальну силу
меча і продукції посідають;
2.	доки українська »свїдома« інтеліїенція буде вся демократична (демо-
кратична, розуміється, в значінню політичного світогляду і методу організації, а
не в значінню походженя), і революцийна, тоб-то доки буде вона вся кормитися
з української недержавности: буде жити з того, що вічно бунтуватиме »народ«
проти «панів®, вічно кусатиме словесно метропольні влади, але так, щоб ці укуси
ие були смертельні, щоб місцеве громадянство тільки вічно крівавилося, щоб в
ньому не прокинулось бажання своєї власної влади, і щоб з цього розкладу могла
жити вона, як єдина і монопольна представниця «вічно революцийних*; ніколи
не здійснюваних, »народніх« і »національних« змаганнь;
3.	доки ця інтеліїенція робитме вражіння товариства, твердо і уперто
переконаного, що з його «українства* нічого реального вийти ніколи не може, але
постановившого неначе тайну між собою умову нікому про це не говорити, зі свого
українства жити, за ріжні його політичні утопії між собою гризтися, і тільки
однодушно, єдиним «національним фронтом«, виступати проти кожного, хто
справді поважно хотів-би українство здійснювати і хто має хоч деякі дані для
такого здійснюваия;
4.	доки всякий, хто в Україні на реальне здійснюваия української державно-
національної ідеї пориватиметься, буде одержувати епітети «окаянного*,
«проклятого*, «пяниці*, «злодія*, «чужинця*, «кровопийці*, »дурня«, — епітети,
які йому оця «свідома* інтеліїенція в творах свого ума і серця надаватиме і цими
творами відповідну для нього опінію в очах «народу* вироблятиме;
5.	доки всяка метропольна влада, користуючись таким дискреднтованям
найбільше здатних до зреалізованя України українських людей, зможе їх безкарно
і при задоволеню всього українського народу фізично і морально нищити, а
одночасно давати потрібну долю «свободи слова* українській інтеліїенції, щоб
вона могла діло розкладання і руйнування України в межах, нешкідливих для
цих влад, далі робити;
6.	доки така «свідома* інтеліїенція в Україні не переведеться, доти
українська ідея, як ідея політично -національна, може бути тільки блефом.
Блефом з якого житиме горстка третьорядних літераторів і дрібних розбійників
пера. Блефом, яким иноді будуть користуватись для своїх скороминучих
політичних цілей якісь чужоземні держави. Блефом врешті, яким в добрій вірі
зможуть в хвилинах революцій гратись тільки примітивні і полудикі анархічні
«отаманчнки*, здіймаючи собі з такою «національною ідеологією* взаємно голови
доти, доки їм якісь сильні метропольні влади оцієї забави, на щастя місцевого
громадянства, не припинять.
Який-же вихід з цього дійсно трагічного становища? — Відповіді на це
питання присвячена вся моя праця, отже тут підкреслю тільки найголовніще, що
стосується до української інтеліїенції.
Перш за все треба ясно усвідомити собі оцю страшну хворобу, треба
розкрити оцю гниючу рану. Зробити це треба для двох причин. Перша — щоб,
пізнавши, цю хворобу вилічити. Друга — щоб знати її наслідки, коли вона не
14*
212
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
буде вилічена. Кожний честний інтелігентний Українець мусить знати, що коли
він приймав участь в політичнім українськім життю, тоб-то піддержує віру в
можливість істнування України, а разом з тим не поборює оцього розкладу, який
ширить українська »свідома« інтелігенція, то він бере на себе моральну
відповідальність перед «малими сими« за діла цієї інтелігенції. Він бере
відповідальність за ширеня такої української національної ідеології, яка з такою
інтелігенцією не може бути ніколи здійснена, а для якої »малі сі«, приймаючи
її безкритично на віру, готові чим можуть жертвувати. Отже, будучи честним,
треба «малим сим« сказати: Україна це тільки література; тому по українськи
можете співати, танцювати, читати, писати, старину згадувати, поетів величати,
але нічим реальним — ані життям, ані майном — для України не жертвуйте і не
ризикуйте, бо при такій інтелігенції, яку ми маємо, жертва ваша безцільна і
пропаде вона даремнісінько. Або — бажаючи не Провансу, без непотрібних
народнії жертв, а України, з необхідними для її реалізації жертвами — треба
вийти з »невтральности« і треба енергійно, не гаючи ні хвилини часу, братися за
ліченя Гангрени.
Основний лік — як вище вже було сказано — це відродженя та зміцненя
українського консерватизму, в розумінню сильного зорГанізованя — честних,
сильновольних, розумних, посідаючих традицію та досвід влади і політично
здержуючі та організуючі громадські прикмети — українських людей. В данім
випадку мова йде про інтелігенцію, тоб-то про відродженя та зміцненя української
консервативної державницької ідеології і організацію цієї інтелігенції, яка таку
ідеологію буде ширити і розвивати. Щоб організація консервативної інтелігенції
могла зародитись і розвинутись, мусить бути підготовлена восприїмчивість на
таку організацію і на її ідеологію серед цієї української інтелігенції, яка вже єсть.
Без цього будуть паралельно, без ніякого на себе впливу, істнувати дві — себе
взаємно не розуміючі і собі зовсім чужі — українські інтелігенції: одна, з
одиниць складена та на безпотомну загибель засуджена, консервативна, і
друга, більше численна та більше довговічна, бо до безконечної української руїни
і до процесу розкладу, який не вимагає ніякого зусилля, пристосована —
революцийна.
Щоб не було такого смертельного для України роздвоєня, треба щоб
здоровіща частина сучасної української інтелігенції — тоб-то ця частина, яка ще
в стані усвідомити собі свою хворобу і яка ще може хотіти з цієї хвороби
вилічитись — відділилась від частини безнадійно хворої, нездатної вже до
вйліченя. Цю здоровіщу частину жде дуже тяжка праця перевиховуваня
себе — виховуваня в собі волі, розуму, витривалости, здержуючих громадських
прикмет, ідейности, здатности до орГанізованости та до спільної праці — і ширеня
ясної державницької ідеології української, при страшних нападах фурії з боку
хворої більшости української інтелігенції. Проти цих нападів, проти цієї зарази,
вона мусить себе імунізувати, тоб-то виробити в собі на них відпорність. Вона
мусить себе імунізувати, але не ізолювати. Во хоч нечитания українських газет
і української політичної літератури єсть одним з найпевніщих способів, щоб не
стратити віри в Україну, але воно не може зарадити лихові: вилічити хворобу.
Щоб хворобу вилічити, треба бути з хворими в контакті, але, будучи в контакті,
не треба ні в якім разі їхньою хворобою заражатись.
Дві річі потрібні для такої імунізації: любов і спокій. Любов до
України та до своїх хворих братів-інтеліГентів, і спокій при обсервації хвороби
— дадуть змогу здоровіщїй частині української інтелігенції зрозуміти своє стано-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
213
вище і усвідомити свої завдання. Вона зрозумів, що люде, які на неї будуть весь
час грязюкою і каміннями кидати, це люде, які самі по собі сотворити, зробити
щось — навіть зло — абсолютно не здатні. Вона зрозуміє, що ці люде страшно
небезпечні тільки своєю хворобою, тоб-то тільки тоді, коли мати в самому собі
восприїмчивість на їх заразу. Отже вони тим більше небезпечні і тим більше вони
до робленя зла здатні, чим більше їх безсилі і плюгаві лайки до свого серця
брати, чим більше їхній фурії самому піддаватись. І навпаки, любов і спокій
радикально обезсилюють оцих людей і роблять нешкідливою ширену ними за-
разу. Небезпека від затровних стріл зникає, коли їх отрута зустрічав в організмі
протиотруту. До отруйливих політичних писаннь та говорень більшости україн-
ської інтеліґенції, бажаюча бути здоровою, її частина повинна ставитись так, як
лікар до маячіння хворого, якого він любить і хоче вилічити.
Оттава зовсім -окрема — але не одірвана од реального життя — самоорга-
нізація здоровіщої частини української інтеліґенції, сполучена з її імунізацією
на заразливі впливи частини хворої, зроблять найважніще для нашого вилічеия
діло: вони притягнуть до української державно-національної ідеологічної праці
елементи зпосеред більше здорових, і менше поражених хворобою недержавности,
»не-українських« верств місцевого громадянства. Оцим напливом в ряди україн-
ської інтеліґенції місцевих »не-Українців«, — тоб-то людей не так ще сильно, як
вена, заражених злобою, зненавистю, заздростю, злом романтизму і безідейності!,
— інтелігенція наша буде відроджена і переорганізована. Замість дотеперішньої
— по формальним, зовнішнім гаслам, ніби однородно-революцийної, а в
дійсності! взаємно себе пожираючої ріжнородної юрби — народиться
сильна однородна організація інтеліґенції консервативної, а тоді, по її
образу і подобію .(як це вище було вияснено), повстане така-ж сильна і одно-
родна організація поступова. Б той спосіб відбудеться процес повільного »роз-
ссання« огнища нашої хвороби — розссання »свідомої« інтеліґенції української
цілим нашим українським громадським організмом, і наша хвороба недержавности
щезне разом з цим огнищем.
Часи коли у нас Бояни (інтелігенція) Князям (людям меча і продукції, які
реалізували ідеології інтеліґенції) »славу рокотаху«, а Князі опікувались Боянами ;
часи козаччини, коли — зорганізована і ублагороднена ділом Петра Могили —
інтелігенція піддержувала в народі авторитет козаків, а козаки своїми «фун-
даціями» на школи та монастирі піддержували інтелігенцію і ставились уважно
до формулованих нею потреб народніх — показують, що на Україні можлива
перемога ідейності!, волі, організованості! та інтеліґентности серед інтеліґенції,
тоб-то, що інтелігенція наша може бути вилічена. А раз інтелігенція — мізок
нації — може бути вилічена, то може вона дати і той ідейний порив, який робить
державними недержавні нації: — порив, що людей меча і продукції на діла
підіймає і ділами їхніми ідеології реалізує та будує держави . . .
*
Такий єсть в основних зарисах образ нашої недержавности :
огляд цих реальних, одідичених нами по історії і витворених нашою
природою, прикмет нашого громадянства, до якого належимо і серед
якого політична творчість наша може проявлятися.
214
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
З цього огляду ми бачимо, як тяжке завдання жде тих, що
хочуть оце громадянство, яке живе на Українській Землі, зорґанізу-
вати політично і культурно в реальну окрему державну націю, —
що хочуть будувати Українську Державу. Вони мусять знати, що
працювати доведеться їм серед людей, позбавлених, основного для
будови держав, почуття патріотизму: людей, які від віків були
приучувані і призвичаювані себе взаємно’ ненавидіти, боротись між
собою за свою землю і кликати в цій боротьбі між собою на. поміч
чужоземців, але які не мали ні науки ні звички-традиції боронити
спільними силами свою землю від чужоземців. Вони мусять знати,
як тяжко зорґанізувати завойованя влади, без якого- не може бути
держави, серед громадянства, що не мало ні доброї орґанізації меча,
ні доброї орґанізації продукції, ні доброї орґанізації ідеології; тоб-то
мало заслабих войовників-продуцентів, замало вартних войовників-
непродуцентів, міліони безсилих, бо позбавлених проводу, продуцен-
тів-невойовників, і ще слабшу та меншу вартну від них всіх інтеліген-
цію; иншими словами: серед громадянства, що витворювало заслабий
ідейний порив, необхідний для зорґанізованя боротьби за державу,
і мало заслабу силу матеріальну, необхідну для реалізації цього ідей-
ного пориву. Знати-ж це все вони мусять тому, бо, не знаючи всієї
трудности свого завдання, вони не мають навіть чого братись до його
виконаня. Неусвідомлюваня собі всієї трудности будови Української
Держави було одною з основних причин невдачі всіх сучасних
українських політичних починаннь.
Завдання будови Української Держави і перетворювана нашого
громадянства в реальну а не літературну Українську Націю, хоч без-
мірно трудне, але разом з тим і безмірно велике — власне цією
своєю трудностто і цими можливостями, які відкриває його здійсненя
і нобореня цих труднощів. Крім того воно має за собою силу правди
і справедливості!.
Збудована на нашому непочатому і буйному »дикому полі«,
сильна Держава Українська має дані перейняти від старіючої За-
хідної Европи — може так, як колись Візантія від упадаючого Риму
— весь її многовіковий досвід, всі здорові зерна її великої культури
і ці зерна на свому родючому ґрунті до ще більшої височини ви-
ростити. Тільки Держава Українська мешканцям нашої нещасної
Землі — яка досі була »окраїнами« Азії і Европи і полем герців для
цих двох світів — має дані забезпечити нарешті людське громадське
істнування, не »при битій дорозі», а в свому власному гнізді. Свідо-
мість величі цього завдання, і його правди та справедли-
ЛИСТИ ДО БРАТІВ-ХЛІБОРОБІВ.
215
в ост її, може захопити людей сміливих та честних — людей, які
люблять велике і шанують справедливе . . .
Три тільки способи, три тільки політичні методи здобування
та орґанізації влади і орґанізації громадянства, матимуть до вибору
ці люде для виконаня свого трудного, але великого і справедливого
завдання. Крім демократії, охлократії і класократії людство не має
і не знає инших політичних методів орґанізації громадського життя.
При виборі одного з цих методів будівничі Держави Української
муситимуть керуватись доступними для нашого пізнання основами
динаміки нації, — основами, однаковими для всіх націй у всіх часах
і на кожнім місці. Тільки вибравши метод, відповідаючий державним
завданням при динаміці нації недержавної, вони можуть мати надію
збудувати Українську Державу. І в тяжкій державницькій україн-
ській праці муситимуть вони памятати, що навіть найтрудніще за-
вдання може бути виконано, коли єсть: стихийне, вроджене х о-
тіння; — ясна ідея, усвідомлююча хотіння; воля та
розум, потрібні для здійсненя ідеї; — віра в Бога і в те,
що дана ідея згідна з Божїми законами; — і любов до людей
та до землі, серед яких і на якій має здійснюватись дана ідея.
Вже часто в попередніх »Листах« я перестерігав перед місти-
цизмом раціоналізму і перед містицизмом маґії. Людина не єсть
»богом«, але не єсть і малпого. Ми не в силі творити світа, але той
світ, який од Бога Творця маємо, ми можемо досконалити. Політичні
методи орґанізації — це не чудотворство і не маґічні заклинання —
а тільки засоби для такого досконаленя. І при їх виборі та їх
здійснюваню найбільше нам поможе віра в Бога і любов до наших
українських людей такими, якими вони єсть, а не такими,
якими ми хотїли-б, щоб вони були.
Коли кожний сталий мешканець Української Землі — кожний,
хто орґанічно, своєю працею на ній і любовю до неї, з нею звязаний
— буде нам близький і любий тому, що ми живем з ним з роду в рід
на одній землі, що всі щастя та нещастя цієї землі на всіх нас від-
биваються і на всіх нас спільне — навіть при нашій внутрішній
боротьбі — пятно по собі оставляють, то тоді легче нам буде себе
взаємно пізнати, найти ключ до взаємного розуміння себе, промовити
собі взаємно до серця, розуму та волі, і розбудити в душах наших
одне спільне хотіння України та сотворити одну спільну ідею України
— хотіння та ідею, без яких зреалізувати, збудувати Україну не-
можливо.
216
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
І працю над нашим спільним досконаленям, над наближеним
себе і земляків наших до нашого спільного ідеалу, уможливить нам
і улегчить власне глибока віра в Бога. Не надія на ту чи иншу
нагороду в цім земнім життю поможе нашому поколінню викопувати
безмірно тяжкий та гіркий обовязок громадян України і доробляти
те, чого не встигли зробити покоління попередні. Поможе нам в цьому
тільки віра, що праця наша єсть виповнюваним нашого життя серед
цих людей і на цім місці, де Бог судив нам уродитись, і що вона
єсть виконуваним обовязку, покладеного на нас Божїми законами.
Поможе нам в цьому врешті віра, що Бог дав людям для викопуваня
добра та уникання зла розум та свобідну волю, і що сотворив Він
нації здатними до оздоровленя, що «запаЬііез Сесії Веиз паїіопез.»*)
Закінчено в зимі 1924 р.
*) Закінченя «Листів до Братів-Хліборобів« буде в їх окремому виданню,
яке вийде з друку незабаром по виході У-ої книжкн «Хліборобської України».
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
Професор Олексій Одарченко.
Основи номінальної валюти.
Бажаючи освітити важні для нашої будуччини еко-
номічні питання з ріжних точок погляду, містимо оцю
працю Професора Ол. П. Одарченко, визначного україн-
ського економіста, теоретика і практика, бувшого ординар-
ного Професора рос. Варшавського Університету, тепер
Професора Українського Університету в Празі і бувшого
Директора банку. Свого становища У. С. X. Д. супроти
цих иитаннь не передрішае і Редакція «Хліборобської
Україниж застерігає собі право дати на цю тему ряд
дпскусийних станів, в числі яких маємо надію бачити
розвиток оригінальних і цінних поглядів Високошанов-
ного Автора цієї праці.
Редакція «Хліборобської Українвж.
І.
§ 1.	Зміни в економічному і політичному життю сьогочасних
цивілізованих держав, звязані з подіями світової війни 1914—1918
років, поставили на чергу питання про утвореня такої грошевої
системи, яка одповідала-б сьогочасним обставинам життя і була-б
такою-ж правильною, держкою і здорового, якою була попередня
золота грошева система. Питання це виникло, правда, ще за деякий
час до війни, але післявоєнні обставини поставили його, як актуальну
справу, як річ цілком необхідну, неминучу, неухильну.
До світової війни, як усім відомо, у всіх цивілізованих країнах
панувала так звана золота валюта. При цій валюті, хоч вона і зветься
»золотою«, головна частина усього грошевого обороту, себ-то усіх
грошей, складається звичайно не в золота, але з ріжних паперових
суроґатів грошей. Оці паперові суроґати золотих грошей з ріжними
назвами складають головну- масу грошевих знаків. А золото, в
головній своїй масі, лежить в підвалах банків на случай розміну.
Такий порядок установлюється тому, що перш за все золота взагалі
на світі дуже мало і одними золотими грішми не можна було-б
обійтись, а тому потрібні ще паперові суроґати золотих грошей. А
друге те, що золото вживати дуже незручно. Головною характерною
ознакою цієї системи являється такий порядок, при якому всякий
кредитор (чи окрема особа, чи навіть держава) має право вимагати
і одержати від свого дебітора золоті гроші, а не які инпгі. А тому і
валютне право при такій системі вимагає, щоб ті установи, що
випускають паперові суроґати грошей, вииускали-б або золоті гроші,
або хоч і паперові знаки, але неодмінно розмінні на золото по
першому вимаганню предявника (держателя) таких паперових
грошевих суроґатів. Коротко кажучи, ця система («золотої валютна)
передбачає так звану розмінність усяких кредитних паперових
знаків на золоту монету.
218
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
§ 2.	Щоб задовольнити таке вимагання цієї системи, ті уста-
нови, що випускають такі розмінні паперові грошеві знаки (сурогати),
повинні і приневолені були держати в своїх касах (»погрібах« —
»підвалах«) величезну кількість так званого золотого запасу. Ця
кількість золотого запасу иноді призначалась законом, а иноді
здавалась на волю емісийної установи, що випускала такі паперові
знаки (банкноти, кредитові білети, скарбничпі знаки, то-що). Але
практика таких емісийних установ встановила скрізь той факт, що
за для правильного виконання розміну на золото треба, щоб
кількість випущених паперових знаків не перевищувала кількости
золотого запасу більш, як в три рази. А тому до світової війни всі
емісийні установи так і налагодили і спорудували свої грошеві
операції, що ніколи не перевищували цієї норми. Після війни
1914—1918 років це відношеня цілком змінилось і порушилось. За
час війни у всіх воюючих державах було випущено таку велику
кількість паперових грошевих знаків, що деякі з цих держав зовсім
потонули в цьому морі інфляції (Австрія, Германія, Росія і деякі
дрібніщі держави), а инші держави (побідники!) хоч деякі і
припинили цю інфляцію, одначе зовсім порушили те відношеня між
золотим запасом і контингентом випущених в оборот банкнот, яке
по вказівкам практики грошевого обороту потрібно для того, щоб
удержувати розмін паперових знаків на золото. Так, коли ми
візьмемо дві найбагатіщі на золото держави Францію і Анґлію, то
побачимо ось яку картину: в кінці 1913 року. — 1. у французькому
емісийному банку золотого запасу було (в круглих числах) 3500 міл.
франків, а банкнот в обороті — 5700 міл. франків, а після війни:
золотого запасу (в 1921 р.) — 3550 міл. фр., а банкнот в обороті —
40.000 міл. фр.; 2. в англійському банку золотого запасу в кінці
1913 р. було 35 міл. фунтів стерлінгів, а банкнот в обороті на ЗО міл.
фунтів стерлінгів, а після війни, в 1921 р. золотого запасу 152 міл.
ф. ст., а паперових знаків на 430 міл. ф. ст. (Ьапс-поіез і сиггепсу
поісз). Таким чином воюючі держави, і побіджені і побідники, цілком
розладили свій грошевий оборот в тому розумінню, що вони вже
зовсім не можуть удержувати розміну своїх паперових грошевих
знаків на золото.
§ 3.	У цьому процесі розлада грошевого обороту цікаво от що.
Кількість золотого запасу в емісийних установах усіх воювавших
держав взагалі не зменшилась, а навіть збільшилась на 1921 рік
(я виключаю Росію, котра завдяки комунізмові цілком вийшла з
світового господарського обороту). Так, коли ми візьмемо шість
значніщих воювавших держав (АнГлію, Францію, Германію, Австро-
Венгрію, Бельгію і Італію), то виявиться, що золотий запас їх
емісийних банків цінувався до війни у 1730 міл. доларів, а після
війни у 1921 році — безмаль у 2000 міл. доларів. І тому причина
розладу грошевого обороту полягає не так в тім, що зменшився
золотий запас в емісийних банках, але ось у чому. Перш за все, як
сказано, збільшилась над міру емісія грошевих паперових знаків.
Друге найголовніще те, що самий характер цих грошевих знаків, як
буде розглянуто низче, цілком змінився. До війни всі такі паперові
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
219
грошеві знаки, підлягаючі розміну, мали характер короткосрочних
кредитових документів, витікавших з торгово-промислових (точніще
кажучи, товарних) відношень, мали, мовляв, банкнотний характер.
По силі цього свого банкнотного характеру (короткосрочности і
товарности) та,кі грошеві знаки прудко кінчали своє істнування і
хутко зникали з грошевого обороту, не переповнюючи і не роздуваючи
його (куди вони зникали побачимо зараз низче). А тому вони не
могли і обезцінюватися в обороті. За час війни державні уряди часто
не маючи можливости покривати воєнні втрати ладом позичок і
податків, кинулись випускати паперові грошеві знаки, котрі, не
маючи ніякого звязку ні з промисловосте), ні з торговлею, не підля-
гали вже ніякому обмежеию ні що до сроку свого істнування, ні що
до своєї кількости. Це вже були безсрочні грошеві знаки, що мають
зоставатись у грошевому обороті неозначено довгий час і обезціню-
ватись, переповнюючи цей оборот і учиняючи інфляцію. Такі грошеві
знаки втрачують свій банкнотний характер і одержують характер
фінансовий, себ-то витікаючий з фінансових потреб держави, а не
з потреб громадського господарства. Паперові грошеві знаки при
золотій валюті, як вказано вище, вимагають розміну на золото. І
коли ці знаки мають банкнотний характер, то вдовольнити це
вимагання значно легче, ніж тоді, коли такі папірці втрачують цей
характер і повертаються на державні кредитові білети. І це ось чому.
Перш за все банкноти, як це буде розглянуто низче, відріжняються
від державних кредитових білетів тим, що вони мають властивість
(як загальне правило) без усякого розміну, мовляв, автоматично,
вертати до каси того емісийного банку, який їх випустив в оборот.
Вертаючись в такий банк, вони там згашаються, не вимагаючи роз-
міну. Це так званий в політичній економії закон Фуллартона. Такий
порядок влаштовується тим чином, що емісийний банк, випускаючи
банкноти, видає їх на борг, у позичку, на срок, і щоб забезпечити
зворот цих банкнот до себе в касу, він за кожну випущену кількість
банкнот бере від свого клієнта (дебітора) обовязаня на відповідну
суму грошей (або тих-же самих банкнот). Усі такі обовязаня банк
складає до себе в касу, мовляв, у портфель. І от цей то портфель
обовязань тягне, мовляв, до себе у касу в певний срок усі ті
банкноти, що гуляють по всьому громадському господарству. Бо як
що клієнт не зверне у срок певної суми банкнот, то банк виправить
їх, мовляв, чином екзекуції (судом), і тому ухилятися від звороту
банкнот у касу емісийного банку клієнт ніяк не може (як звичайне
правило). Попавши в касу банку, банкнота знищується. Такім
ладом банкноти регулярно зникають з грошевного обороту і тому не
можуть переповнити грошевого обороту і обезцінитись. Між тим
державні кредитові білети, раз попавши в оборот, зостаються там і
переповняють його.
§ 4.	Друге, що полегчує розмін сурогатів на золото, це є те, що
емісийний банк, випускаючий банкноти, може повсякий час зменшити
їх кількість, бо це цілком залежить від нього (банку). Так, коли
держателі банкнот притьмом вимагають розміну їх на золото, то
емісийний банк може або просто припинити їх дальший випуск, або
220
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
може навкосно його зменшити тим, що стане підвищувати учітний
процент за видачу своїх банкнот на борг. Бо емісийпий банк
випускає свої банкноти тільки виключно на борг під обовязаня
клієнтів (під товари, під учіт векселів, то-що) і безумовно за
проценти. Коли банк стягує з клієнтів невеликі проценти, тоді є
багато охочих брати з банку банкноти на борг, коли-ж банк побірає
високі проценти, тоді і число охочих брати з банку позички (банкно-
тами) зменшується, а тому і кількість банкнот, випускаємих банком,
зменшується. Значить, коли паперові грошеві суроґати (грошеві
знаки) випускаються по банкнотному принципу (під векселі, товари,
то-що, одним словом на борг) тоді еміоийний банк має певну можли-
вість, мовляв, регулювати банкнотний оборот, себ-то він має можли-
вість повсякий час чи зменшити, чи збільшити їх кількість. Нічого
цього не може зробити емісийний банк в тім випадку, коли, замість
банкнот, він почне випускати кредитові білети для завдоволеня
потреб держави, себ-то не по банкнотному, а по фінансовому
принципу. Тут вже він не може по своїй волі ні зменшити, ні
збільшити кількість таких паперових грошевих знаків. А тому такі
грошеві знаки зостаються в грошевому обороті, і коли держателі
таких (не банкнотних!) грошевих знаків притьмом почнуть вимагати
їх розміну на золото, то емісийний банк, вже не маючи можливості!
зменшити їх кількість, підлягаючу розміну, повинен розміняти на
золото всю їх масу, що знаходиться в обороті. І справді, банк може
припинити дальший випуск таких не банкнотних грошевих суроґатів,
але для того, щоб звернути в свою касу всю ту кількість папірців,
що знаходиться в обороті, він не має ні способу, ані знаряддя, себ-то
не має у себе в касі портфеля тих обовязань, що тягнуть правдиві
банкноти у певний срок назад до нього у касу. Адже-ж банк випускав
їх під обовязаня держави, а не окремих осіб громадського госпо-
дарства, а з держави нічого не стягнеш, як вона не схоче платити
золотом, або не має його цілком; держава не окрема особа, щоб її
можна було екзекутувати судом. Далі, банк не може зменшити
кількість своїх не банкнотних папірців і иншим ладом; він не може
тут чинити і підвищеням учітного проценту, бо знов таки свої папірці
він видавав не окремим особам, а державному уряду. А цьому
останньому підвищеням проценту нічого не вдієш; перш за все чи
ще й має право банк підвищувати процент проти держави; а хоч-би
й мав таке право, то підвищеням проценту він не примусить державу
заплатити своє обовязаня золотом, або звернута назад папірці, коли
вона їх вже давно зужила і вже не має їх в своїх руках.
§ 5.	Оттак банк, що випускає паперові грошеві суроґати не
банкнотного характеру, не має ніякої можливости зменшити їх
кількість, і тому не має можливости й розміняти їх на золото. Він
може тільки ппипинити розмін, себ-то припинити, знищити, саму
золоту валюту. Замість неї у громадському господарстві повстають
паперові грошеві суроґати, вже не розмінні на золото; утворюється,
мовляв, паперова валюта. Оттак паперова валюта виникає головним
чином тому, що паперові грошеві суроґати, з яких складається
грошевий оборот у даній державі, втрачують свій банкнотний
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
221
характер. І, я гадаю, усякий вдумливий читач розуміє, що це
виникає не тому, що у банку малий золотий забезпечуючий роз-
мінний фонд, але головним чином тому, що банк в цім випадку не
має портфеля обовязань окремих осіб, з котрих можна вимагати й
виправляти назад чи банкноти, чи золото і що замість того він має у
своєму портфелі обовязаня держави, з якої не можна ні вимагати, ні
виправляти ні того, ні другого.
Оттакий то порядок учинився і закріпився в усіх емісійних
установах воювавших держав. Так: Франція тепер має у грошевому
обороті безмаль 40 міліярдів франків, і з них безмаль три четвертини
(себ-то безмаль ЗО міліярдів) не мають банкнотного характеру. Як-би
ці ЗО міліярдів фр. паперових суроґатів забезпечені були портфелем
торгово-промислових обовязань окремих осіб, з котрих французський
банк зміг-би стягнути і повернути назад свої банкноти, то йому треба
було-б розміняти лише 10 міліярдів, що він легко міг-би зробити.
Але на жаль ті ЗО міліярдів фр. забезпечені головним чином дер-
жавними обовязанями (а частинно цінними паперами), по яким не
можна ні повернути з грошевого обороту назад у касу банку ні тих
ЗО міліярдів фр. папірців, що іуляють в обороті, ні виправити на від-
повідну суму золота. Тут вже одна альтернатива: або оплачуй зо-
лотом цілком усю кількість папірців, або припиняй розмін, себ-то
золоту валюту. Цілком зрозуміло, що банк припинив розмін, а тим
самим і золоту валюту. Так саме поводиться і анґлійський банк.
Там до війни було випущено в оборот правдивих банкнот на ЗО міліо-
нів фунтів стерлінгів а при кінці війни, в 1918 р., в обороті було без-
маль на 400 міліонів ф. ст. паперових суроґатів, з котрих тільки на
70 міл. ф. ст. банкнот, а на 323 міл. ф. ст. так званих сиггепсу поіез
цілком не банкнотного характеру (тепер число банкнот збільшилось
до 126 міл. ф. ст., а число сиггепсу поіез зменшилося до 280 міл.
ф. ст., а все-ж їх у двічі більше ніж банкнот).
Оце друга причина, чому сьогочасні європейські держави, що
брали участь в світовій війні, не можуть знов спорудувати розмін
своїх паперових грошевих суроґатів на золото, себ-то відновити у себе
золоту валюту.
§ 6.	Третя причина, що діє в цьому-ж напрямі, є та, що в євро-
пейських країнах взагалі зменшилась кількість золота, і що величезна
його кількість перемандрувала з Европи головним чином в Америку
(Північні Штати, Арґентина і ин.), а частинно і в Азію (Японія і ин.).
Так, напр., до світової війни, в 1913 р., в Спол. Шг. Півн. Америки
золотий резерв всіх федеративних банків був 691,5 міліонів доларів,
а в початку цього 1924 р. він вже був понад 3 міліярда дол. А як
до цього додати ще й те золото що пішло в народній оборот, то спе-
ціялісти числять, що тепер запас золота в Амер. С. Піт. дійшов до
8 міліярдів доларів!! Те-ж в Японії до війни, в 1913 р., золотий
резерв банків був 65 міліонів дол., а в 1921 р. — безмаль 560 міліонів
дол. В Арґентині до війни, в 1913 р. — 225 міліонів дол., а після
війни, в 1921 р. — 450 міліонів дол. Ці цифри стануть значно більш
зрозумілими, як ми їх зрівняємо з загальним запасом золота у всьому
222
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
світі. До відкриття Америки (1492 р.) загальний запас золота і що-
річна здобич його у всьому світі були цілком малесенькі, хоч певної
відомости про кількість того і другого ми й не маємо. Певна ста-
тистика здобичі золота у всьому світі почалась тільки з часу від-
криття Америки, коли здобич золота зразу збільшилась. Ця ста-
тистика каже нам от що. До часу війни (на 1 січня 1914 р.) всього
у всім світі, починаючи з моменту відкриття Америки, здобуто
(подаю круглі цифри) 24 міліони кілограмів чистого золота, на суму
15.350,000.000 дол. З цього числа у всьому світі знаходилось у монеті
і у золотих злитках, що лежать в банках за для грошевого обороту,
всього на 9 міліярдів і 100 міліонів дол., себ-то 60% усього світового
золота, а останні 40% золотого світового запасу були очевидячки
у золотих виробах, у скарбах, то-що. Цю останню цифру (40%) треба
збільшити, бо чимала частина грошей, що в обороті, розтоплюється
і обертається в золоті вироби, мовляв, демонетизується, а тому по-
передню цифру 60% золота, що в грошах, треба зменшити. Певніщ
буде сказати, що тільки трохи більша половина всього світового
золотого запасу знаходиться в грошевому обороті, а друга трохи
менша половина — в золотих виробах, скарбах, то-що.
§ 7.	З того золота, що було в грошевому обороті (9100 міл. дол.)
до війни (в 1913 р.), більша половина, безмаль на суму 5,5 міліярдів
доларів, знаходилась в Европі, а остання частина на суму 4600 міл.
дол. у всьому останньому світі. За час війни і декілька літ після
війни золото з Европи поступінно, хоч і помалу, перемандрувало
в инші країни світа, головним чином у Спол. Штати Америки, і пере-
мандрувало його з Европи по обчисленим спеціалістів більше як на
З міліярди дол. Коли-б здобич золота припинилася зовсім після війни,
то грошеве положеня Европи було-б цілком лихе, бо в ній зосталось-
би тільки менша половина золотого запасу що був до війни, себ-то
всього коло 2 міліярдів доларів. Але за час війни від 1914 до
кінця 1918 р. здобуто було золота ще 3% міліони кілограмів, на суму
більш як на 2 міліярди дол. Ця здобич, звістно, допомогла Европі
поповнити свої золоті запаси в емісийних банках, але-ж золото не
переставало плисти і більша половина, як цієї здобичі, так і тієї,
що добувалась після 1918 р., плила в инші країни поза Европу.
А тому хоч в емісийних банках золоті запаси і поповнились, але-ж
далеко не поповнились ті запаси золота, що були в народньому
обороті і у скарбах. Треба замітити, що це останнє джерело
(скарби) завжди мало вагу в грошевому обороті, бо
і грошевий оборот і емісийні банки завжди підчас
нужди витягали з нього золото (як це було напр. в 1871 р.
у Франції, коли вона платила Прусії контрибуцію за війну) і таке
іменно золото регулювало підчас нужди в значній
мірі весь грошевий оборот. За довгі роки воєнні і після-
воєнні оце золото з народнього обороту і з скарбів, то-що, було ви-
тягнуто і поки що туди не вернулося. Оця обставина також дуже
обтяжує грошевий стан Европи і дуже зупиняє поворот до золотого
розміну паперових грошевих сурогатів, а значить і до золотої валюти.
Це третя перепона для повороту Европи до золотої валюти.
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
22»
§ 8.	Ця остання перепона стане більше зрозумілою, як ми звер-
немо увагу ще на одну причину, що в грошевому обороті Европи дів
в тім-же напрямі, а саме от на яку.
Після світової війни в Европі, поруч зі звуженим приливом в
грошевий оборот золота і зі зменшеною його кількосте, виникла од-
разу значно більша потреба в грошах. І це виникло тому, що одним з
важких наслідків світової війни явилися у всіх воювавших державах
великі державні довги. Ці довги утворилися завдяки тим воєнним
боргам, що поступінно годували війну, боргам, яві кінець кінцем
треба-ж було платити. А після війни до цього приєднались, як напр.
у Франції, ще й потреби відновленя зруйнованих країн. Це відно-
вленя вимагало теж великих боргів, які знов таки-ж треба було якось
ліквідувати. От завдяки цим величезним боргам на потреби, звязаиі
з війною і її наслідками, і утворилися ті неуявливі державні довги,
які обтяжили без усякої міри державні бюджети. Воєнні і після-
воєнні борги повернулися на довгосрокові і короткосрокові державні
довги, по яким треба сплачувати і відсотки, і частинне погашення.
Ці довгові зобовязаня і обтяжили бюджети воювавших держав, а тим
самим викликали значно більшу потребу в грошах, ніж яка була
до війни. Так до війни державний довг Франції був 32 міліярди
франків, а після війни він зріс безмаль до 300 міліярдів франків.
Теж саме і в Анґлії, державний довг до війни був 754 міліонів фунт,
от., а після війни він зріс до 7770 міліонів ф. от. (себ-то в 10 разів!).
Крім втрат на виплату відсотків і частинного погашеня довгів,
державам приходиться ще робити великі втрати, звязані з ліквідацією
війни (пенсії, то-що). В наслідок цього бюджети воювавших держав
роздулися над усяку міру, яку можна було собі уявити до війни.
Так, розхідний бюджет у Франції зріс до ЗО міліярдів фр., а в Анґлії
ДО 820 міл. ф. от., між тим як до війни щорічний розхідний бюджет
Франції був 3900 міліонів фр., а Анґлії 154,650.000 ф. ст. (правда, що
всі післявоєнні суми для Франції треба зменшити втричі завдяки
упадку цінности франка, а все-ж таки бюджет її роздувся більш
ніж вдвічі.)
Само собою зрозуміло, що як-би золота в Европі зосталася
навіть та сама кількість, що була до війни, то й тоді з такою кіль-
костю не можна було-б ворочатись, бо потреба в грошах (а значить
в золоті) дуже зросла. Але позаяк до того ще підвищилась потреба
в грошах, а значить і потреба в золоті (для розміну), завдяки роз-
дутим розхідним бюджетам, то виявилось, що вдовольнити таку
потребу золотими грішми, або хоч паперовими, але розмінними на
золото, себ-то взагалі золотою валютою, цілком неможливо. Прий-
шлось, як зясовано вище, цю потребу в грошах вдовольняти вже
не золотими грішми, а паперовими сурогатами. І як ми бачили, кіль-
кість цих сурогатів значно зросла. Тоді вийшло от що. Того золотого
запасу, що вистачав на розмін попередньої кількости паперових суро-
гатів, яка була до війни, вже не могло і не може вистачити на розмін
збільшеної кількости паперових сурогатів, себ-то на удержувана
золотої валюти. А тому всі воювавші держави припинили її у. себе"
(розмін), а деякі навіть, як Германія і Австрія, збанкрутували.
224
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО;
II.
§ 9.	Золоту валюту після війни можна було-б спасти і забез-
печити лиш з тою умовою, щоб збільшити приміром вдвічі або
й втричі кількість золота і в емісийних банках, і в народньому обо-
роті. Але-ж цього зробити за короткий час цілком не можна. Історія
згромаджена того золотого запасу, що лежав до війни в емісийних
банках усієї Европи, показує, що запас цей згромаджувався не од-
разу, а на протязі декількох десятилітть, і тому було-б дуже легко-
душно сподіватись, щоб запас цей можна було-б швидко збільшити
вдвічі, або навіть втричі, як того вимагає сьогочасна роздута потреба
в грошах. Як показує історія згромадженя запасів (розмінних фондів)
золота в емісийних банках Европи, за для того, щоб збільшити ці
запаси на яких 4445 міліонів золотих франків, себ-то на 900 міл. дол.,
треба було 15 літ сроку (від 1896 до 1910 р.). Це була приблизно
тільки одна третина золотого запасу всіх емісийних банків Европи
в кінці 1913 р. А весь золотий запас цих емісийних банків Европи
збірався на протязі декількох десятилітть ХІХ-го століття. Тепер-же,
позаяк потреба в грошах збільшилась завдяки роздутим державним
довгам і бюджетам, то, щоб збільшити в Евроігі кількість золота до
того ступіня, коли можна було-б знов утворити розмін, треба було-б
збірати його не один десяток літ. Але-ж виконати це дуже важко,
і ось чому.
§ 10.	Золото, як то зясовує ґеолоґія — дуже рідкий метал.
В 70-х роках минулого століття відомий віденський ґеолоґ Зюс видав
свої досліди по цьому предмету і дуже вразив увесь вчений світ
політико-економів і фінансистів. З його дослідів виявляється от що.
Золото належить до числа дуже рідких металів (і взагалі хімічних
елементів), бо воно є дуже важкий метал, себ-то має дуже велику
удільну вагу. А чим більше у хімічного елемента удільна вага, каже
Зюс, тим рідше він трапляється на поверхні землі (або не так глибоко
від поверхні). Оце останнє положеня Зюс зясовує особливою
таблицею, яку він склав. Ця таблиця дійсно показує, що чим важче
елемент, тим менш його трапляється в земляній поверхні. Але-ж,
як-би вся земля від поверхні до самого осереддя складалася з тих
гірних пород, з яких взагалі складається земляна поверхня, то земля
була-б більш як вдвічі легча, ніж вона є в дійсности. Чому-ж вона
в такім разі, питає Зюс, вдвічі важча в дійсности, ніж це можна
було-б теоретично уявити собі, як-би її вагу вичислити по вазі тих
пород, з яких звичайно і переважно складається поверхня ? Це тому,
одповідає Зюс, що вся внутрішня частина землі складається з хіміч-
них елементів далеко важчих, ніж ті, що переважно складають
земляну поверхню. Такими найважчими елементами являються
напр. платина, золото, рубідій, осьмій і т. и. Оці то метали і скла-
дають усю середину землі. Коли-ж вони в невеликій кількости по-
пали на земляну поверхню, або на невелику глибину від поверхні,
то це тому, що їх викинуло з середини, з глибини землі вулканичною
силою в ґеолоґічні стародавні часи. Це останнє своє положеня Зюс
теж ігідпірає тим доводом, що сама структура всіх золотоносних руд
являє собою ніби бризки з розтопленого металу. Коли-б чоловік
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
225
зміг глибоко проникнути в земляну масу, то там-би він дістав не-
вичерпану силу цих так званих благородних металів (себ-то золота,
платини, то-що). Але-ж углибитися далеко в земляну кору чоловік не
може, бо цьому на перешкоді стає перш за все висока температура
глибини землі, і чим глибше, тим ця температура все вище й вище.
А тому то чоловік приневолений задовольнятися тільки тим золотом,
що є на поверхні землі, або неглибоко від поверхні, а такого золота
дуже й дуже мало, як вказує нам історія його здобичі. Коли-ж чоло-
вік вичерпав той запас, що є поблизу поверхні землі, то здобич золота
припиниться і настане золотий голод. Розвиток і збільшена здобичі
золота по Зюсу залежить головним чином лише від того, чи трап-
ляється, чи ні, людям знайти якийсь багатий залеж золота, але така
знаходка має завжди чисто випадковий характер. Значить і
сама здобич золота має такий-же випадковий
характер, в залежности, мовляв, від »ситости« на
золото тієї площі землі, де воно здобувається,
себ-то від щедрости або від убогости природи; а чоловік в цій справі
нічого рішучого зробити не може; людська творчість тут має дуже
обмежене значіння. Сама-ж природа на золото скупа.
§ 11.	Такі песимістичні передбачаня і віщування дуже вразили
і схвилювали у свій час всіх вчених політико-економів і практиків
державних діячів. І справді історія здобичі золота ніби цілком
стверджує основне положеня Зюса, що здобич золота стоїть цілком
в залежности від знаходу ситих на золото площів землі. Так, здобич
золота до відкриття Америки була зовсім малесенька, і тільки після
того, як були знайдені багаті на золото площі в Америці, стали його
здобувати в значних (для того часу) кількостях. Але все-ж таки
до 50-х років XIX століття (певніщ до 1849 р.) кількість всесвітньої
здобичі золота не перевищувала якихсь 20.000 кілоґр. щорічно.
В 1849-50 роках випадково були знайдені в Каліфорнії дуже золото-
носні площі, а 1850-51 роках теж багаті на золото землі в Австралії,
і завдяки такій знаходці всесвітня здобич золота зразу збільшилась
у десять раз, себ-то з 20.000 кілоґр. щорічно вона піднялась до
200.000 кілоґр. щорічно. Але-ж як тільки люде використали щасливі
знаходки за якихсь 20 літ, то всесвітня здобич зразу впала на 12%,
себ-то знизилась в початку 70-х років до 174.000 кілоґр. щорічно,
а ще через 15 літ, себ-то в середині 80-х років, вона впала на 25%,
себ-то знизилась в 1885 р. до 150.000 кілоґр., а в 1886 р. дала навіть
трохи менш ніж 150.000 кілоґр. (149.338 кіл.). Таким чином всесвітня
здобич золота за перші 20 років після знайденя золотоносних земель
у Каліфорнії і Австралії (1850—1870) була 8,660.000 кілоґр., а за
дальші 20 років (1871—1890) вона знизилась до ,3,300.000 кілоґр.,
себ-то впала в 2% рази. Тим часом грошевий оборот усього світа
приладнався до тієї кількости здобичі золота (біля 200.000 кілоґр.),
що здобувалась щорічно* в попередні два десятиліття (1850—1870 р.).
Це зниженя здобичі золота загрожувало громадському господарству
всього світа дуже важкими наслідками. Виник тоді важкий грошевий
і економічний кризис 80-х років в Евроігі, що одбився по всьому світу.
Як-же побачили, що здобич золота поступінно знижується, оче-
іб
226
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
видячки завдяки тому, що поверхні золотоносних земель в Каліфорнії
і Австралії що далі то все більш вичерпуються, тоді вчені політико-
економи і державні діячі переполохались і згадали Зюса. Тоді ви-
никло всім відоме Бісмаркове уподобленя золотого запасу вузькому
покривалу, що не може вкрити і зогріти всіх людей, які лежать під
ним, і тому кожний з лежачих силкується його перетягти з сусіда
на себе. Бо й справді, всі держави силкувались витягти одна з одної
якусь частину золотого запасу.
§ 12.	Тим часом поступінно знайшлись нові дуже багаті залежі
золота в південній Африці, а до того вигадано ще й новий спосіб ви-
робки золота з твердих пород, а саме хімічний спосіб ціанозу (до
того часу тверді породи, завдяки невмілості!, безмаль що й не роз-
роблялись, а добували золото з розсипнії золотого піску). І знов
здобич золота почала збільшуватись: в 1886 р. здобуто було золота
у всьому світі (подаю круглі числа) 150.000 кілоґр., а через 10 літ
в 1896 р. — 300.000 кіл., а ще через 10 літ в 1906 р. — 600.000 кіл.
Таким чином щорічна всесвітня здобич золота за 20 років (1886—1906)
збільшилась вчетверо. Вчені економісти почали знов сумніватися
в віщуваннях Зюса і балакати на ту тему, що, мовляв, »не плачте,
православні, бо може воно ще й брехня! . . .« Але розвиток громад-
ського господарства і грошевого обороту дуже швидко поглинув цю
збільшену кількість здобичі золота. Всесвітнє економічне життя,
що розвинулось і розкорінилось за той час, приладналося до цієї
збільшеної вчетверо щорічної здобичі золота, і знов таки виявилось,
що потреба цього життя в грошах, а теж і в золоті за для розміну
грошей, росте й росте. Темп здобичі золота тим часом став поступінно
загаюватись, порівнюючи з потребою на золото (себ-то на розмін
грошей). Як-би темп здобичі золота (себ-то його проґресія) зостався
попередній, як був за 20 років (1886—1906), то треба було сподіватись,
що в 1916 році золота буде здобуто 1,200.000 кіл., а в дійсности його
здобуто було 683.400 кіл., а в 1918 р. здобуто 568.250 кіл. Поодинокі-ж
роки дали таку здобич :
1912	701.400 КІЛ.	1916	683.400 кіл.	1920	504.000 кіл.
1913	768.250 „	1917	637.300 „	1921	453.000 „
1914	660.650 „	1918	568.250 „	1922	427.000 „
1915	708.000 „	1919	501.000 „	1923	487.000 „
Правда, що цій здобичі трохи пошкодила й війна, але-ж усякий
безсторонній глядач скаже, що й до війни темп здобичі золота вже
загаювався, порівнюючи з попередніми 20 роками (1886—1906), бо
за сім літ до війни він зріс ледве на 25 %. А тут як на те ще виникла
світова війна і перемапдрованя золота з Ввропи в Америку і Азію.
От тут то знов приходиться згадати старого Зюса . . .
§ 13.	Оттак ми справді бачимо, що світова щорічна
здобич золота йшла весь час ск’оками. Так, від часу
відкриття Америки й до кінця 1840-х років, себ-то за 350 літ, ця
здобич не перевищувала 20.000 кіл. З кінця 40-х років і до початку
60-х років вона підіймається до 200.000 кіл. З початку 60-х років вона
спадає до середини 80-х років до 150.000 кіл. Потім знов починає
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
227
підійматися й збільшується в середині 90-х років вдвічі, а до 1906 р.
ще вдвічі, а вчетверо проти 1886 р. Слідуюче десятиліття щорічна
здобич золота хоч і росте, але вже не тим темпом, як у попередніх
десятиліттях, вона йде вже темпом затаєним. Зясуємо цей темп аб-
солютними цифрами.
Від	1492	Р- ДО	1850	Р-	(350 літ)		здобуто	4,752.000	кіл.
	1851	99	99	1855	99	5	99		996.940	„ *)
>5	1856	99	59	1865	99	10	99	99	1,975.000	у,
93	1866	99	99	1875		10	99	99	1,845.000	..
9)	1876	99	99	1885	99	10	2,	99	1,595.000	99
59	1886	99	99	1895	99	10	99	99	2,075.000	99
99	1896	99	99	1905	99	10	59	99	4,359.000	99
99	1906	99	99	1915	99	10	99	99	6,809.000	95
Всього: . . . 24,406.940 кіл.
Цікаво тут, окрім самого темпу щорічної здобичі золота, ще й
те, що за 35 літ від 1851 до 1885 р. здобуто золота всього 6,412.000 кіл.,
себ-то безмаль в півтора рази більш, ніж в попередні 358 літ
(4,752.000 кіл.); а ще й те, що з усієї маси золота, здобутої з 1492
до 1915 р. в сумі 24,400.000 кіл., більша половина його — 13,300.000
кіл. — здобута в останні ЗО літ (1886—1915).
§ 14.	Треба вважати ще й на те, що золото є справді такий,
ніби Богом проклятий, товар, що скільки-б його не було здобуто,
воно все вбгається в ненажерливу пельку народпього господарства.
Так нас навчає історія його здобичі. І справді, за 35 літ, від 1851
до 1885 р., його здобуто безмаль у півтора рази більш, ніж у
попередні 358 літ. І що-ж? Все воно було поглинуто громадським
господарством усього світа, не вчинивши ніякої значної інфлації,
або небажаних наслідків. Навпаки, громадське господарство всього,
світа найбільш з усіх часів розвивалося як раз у це время, сите
золотом. Ще дивніща дальша доба в сфері здобуття і вживання
золота — це період з 1886 до 1915 р., коли здобуто було золота
більш, ніж за всі попередні часи, безмаль 400 літ. І всю оцю
кількість золота також поглинуло світове господарство! І до того-ж
кажучи, ніщо не вказує па те, щоб ця кількість якось пошкодила
йому, або сказалась лишньою. Мовляв: »скілько дідько не брав, а
все не надсівся®. Не треба тут забувати ще й того, що золото такий
ласий товар в народньому господарстві, що як тільки його витягнуто
з землі, то зараз цілу третину його поглитає індустрія (промисловість
усякого роду). Крім того, значний відсоток того золота, що
знаходиться в грошах, розтоплюється і знов таки поглитається
індустрією. І чим дальше багатіє населеня якої будь країни, чим
більш його добробут, тим золото стає більш ласим і бажанним добром
для населеня. Тому то треба завжди памятати, що з усієї маси
здобутого золота не менш як 45% знаходиться в виробах індустрії.
Цілком певної статистики золота, що поглитає індустрія, встановити
") Це за 5 літ, а за 10 літ темп був-би 2,000.000 кіл.
15*
228
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
не можна, але з певностю можна сказати, що з усієї здобичі золота
на задоволена потреби в грошах вживається тільки трохи більше
половини.
Навпаки: як тільки щорічна кількість здобичі золота зменшу-
ється, або навіть тільки забарюється її темп, то виявляються дуже
шкідливі і небезпечні наслідки. Політична економія з певностю
встановила ті факти, що коли кількість грошей збільшується, то
вони (звичайно) дешевіють, а тому всі ціни товарів, послуг, майна,
то-що, словом усі ціни підвищуються, роздуваються, наступає те
явище, що зветься інфляцією; коли-ж кількість грошей в даному
народньому господарстві зменшується, то вони дорожчають (зви-
чайно), і тоді наступає противне явище дефляції грошей і, як наслі-
док його, зниженя всіх цін, тяк звяня депресія цін, пригніченя цін.
В золотому грошевому (розмінному) обороті ' дуже рідко коли
трапляється інфлація, бо, як ми бачили, потреба на золото (себ-то
на золоті гроші і золоті вироби) така пильна, що скільки-б його не
здобувалось, воно швидко все поглитається, не утворюючи навіть
підвищена цін. Але-ж як тільки здобич його не то що припиняється,
а тільки забарюється проти попередньої здобичі, то зараз починається
упадок цін, себ-то депресія. Депресія цін, хоч здається вона й
вигідна для споживачів, є дуже небезпечне і шкідливе явище, бо
вона пригнітає витворців, підприємців, а тим нівечить усю індустрію,
торговлю, то-що, пригнітає все економічне життя і викликує кризис.
Точно помічено, що забарювана темпу здобичі золота швидко
відбивається на всіх цінах і учиняє, мовляв, їх депресію.
§ 15.	Щоб показати, як впливає загаювана здобичі золота на
ціни, я приведу такий приклад. Візьмемо рівень цін з початку 70-х
років XIX ст. — у 1873 р., після періоду дуже високої здобичі золота
(в 50-х і в початку 60-х років біля 2 міл. кіл.), і означимо цей рівень
цін (1873 р.) 100%. За цим періодом почався період постуиінного
спаду здобичі золота аж до 1886 року (до іУг міл. кіл.). Вказується,
що після цього періоду рівень цін почав спадати і спав у 1887 р. до
66%, себ-то на цілу третину. Хоч слідуюче десятиліття (1886—1895)
було вже періодом всилена здобичі золота до розміру попереднього
періоду (2 міл. кіл.), але ціни не змогли піднатися до рівня цін
попереднього періоду і були низькими на протязі ЗО літ, від КІНЦЯ
70-х років аж до 1906 р., колихавшись в крайницях: 58% (1897 р.)
ДО 69,5 (1889 р.) і до 70,5 в 1906 р. І тільки після того, як здобич
золота вчетверилась, то в останньому періоді перед війною цей рівень
цін стояв уже вище і колихався між 70,5% (1906 р.) до 76,2 (1912 р.).
А всетаки цей рівень не дійшов до рівня цін 60-х і початку 70-х років.
Таким чином ми бачимо, що золотий грошевий оборот (себ-то
розмінний) був увесь час за три десятиліття звязаний з депресією
цін (порівнюючи з попередніми двома десятиліттями), не вважаючи
на те, що здобич золота помітно загаялась тільки в тім десятиліттю
(1877—1886), а далі стала підвищуватись.
§ 16.	З вище поданих статистичних даних ми можемо встано-
вити такі виводи. Перше, що грошевий золотий оборот до цього часу
поглитав усю здобич золота цілком, хоч-би вона збільшувалась в
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
229
декілька разів (напр. у чотирі рази), не відповідаючи на це ніякими
небажаними і шкідливими наслідками, не підпадаючи ніякій
інфляції, і що взагалі це підвищсня здобичі золота мало впливає на
підвищена рівня цін. Друге, що усяке зниженя здобичі золота
відбивається на рівні цін, знижуючи їх і утворюючи дуже шкідливу
їх депресію. Чому-ж це так? Тому, що сьогочасне громадське
господарство цивілізованих народів є господарство ростюче: воно
росте й розвивається. А всяке господарство, чим більше росте, тим
більш і грошей вимагає. Бо чим більш розвивається народне
господарство, тим більш в ньому і обмінів, мінових відношень; а чим
більш обмінів, тим більш треба й грошей, щоб ці обміни оцінювались
однаково в грошах. Коли-ж кількість обмінів в ростючому госпо-
дарстві збільшується, а кількість грошей зостається та-ж сама, то
за кожний обмін дають вже менше грошей, себ-то ціни падають.
Значить сьогочасне ростюче народне господарство цивілізованих
країн вимагає все дальшого і дальшого збільшеня кількости грошей.
Коли-ж цими грішми являється золото, або коли воно необхідне за
для розміну грошей, то народне господарство вимагає все дальшого
й дальшого збільшеня здобичі золота. Коли-б народне господарство
Европи й инших цивілізованих країн було, мовляв, стаціонарним,
то воно-б могло вдовольнитися однаковою здобичею золота, але
позаяк воно росте й розвивається, то воно вже не може вдовольнитися
стаціонарною здобичею золота, а вимагає постійного і прогресивного
її підвищеня. Як-же тільки ця здобич не то що припиняється, не то
що зменшується, а коли вона й збільшується, але меншим темпом
(себ-то показателем проґресїі), то навіть на цю зміну темпу здобичі
золота світове громадське господарство реаґує депресією цін.
§ 17.	Згадаймо, що за пять років війни (1914—1918) було
здобуто’ в цілому світі більш як на 2 міліярди доларів золота, але
перемандрувало його в Америку і инші країни більш як на ЗУй мілі-
ярди дол. Задаймо тепер собі питання, яке значіння має цей факт
для народнього господарства головних воювавших європейських
держав? Не треба довго міркувати, щоб сказати, що цей факт
рівнозначить тому, як-би для цих європейських держав здобич золота
за сім або вісім років цілком припинилась. Бо хоч вона справді й
була, але все, що вони використовували з цієї здобичі, було перемо-
жено й знищено, чи паралізовано перемандруванням золота з Европи
в Америку та инші країни. Що-ж мали робити ці європейські (вою-
вавші) держави зі своєю золотою валютою? У них було дві альтер-
нативи. Перша: як-би вони схотіли зберегти золоту валюту і удержу-
вати її, то перш за все повинні-б вони були зменшити і скоротити
кількість своїх паперових грошевих знаків до тієї крайииці, щоб їх
можна було розмінювати на золото. Це останнє міроириймання,
себ-то скороченя грошевих знаків, викликало-б таку дешевину всіх
цінностей, таку депресію, таке пригніченя всіх цін, що виник-би
якийсь небувалий, неуявимий кризис і банкротство всього народ-
нього господарства. Цілком зрозуміло, що зробити цього не зважилась
ні одна з воювавших держав. А тому вибрали вони' друту альтер-
нативу і... одкинули золоту валюту, себ-то розмін паперових знаків
230
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
на золото. І в грошевому господарстві всіх європейських головних
держав утворилась нерозмінна номінальна валюта.
§ 18.	Що-ж мали-б тепер учинити всі європейські держави, що
воювались в 1914—1918 роках, як-би вони схотіли відновити золоту
валюту, себ-то удержувати розмін паперових грошевих суроґатів на
золото? Ясно, що вони повинні були-б збільшити свої розмінні
фонди в емісийних установах деякі вдвічі, а деякі й втричі, а деякі
зібрати цілком новий золотий фонд, бо в них його вже цілком бігма
(напр. усі країни бувшої Росії). Так, наприклад, у Франції тепер
коло 40 міліярдів франків паперових суроґатів. Правда ці паперові
франки безмаль у 3% рази дешевші золотих, але все-ж таки
виходить, що по золотій ціні (паритету) у неї тепер трохи не на
12 міліярдів франків паперових суроґатів і тільки на 3500 міліонів
фр. золотого розмінного фонду. В Анґлії паперових суроґатів безмаль
на 375 міліонів фунт, стерл., і золотого запасу майже на таку-ж суму.
В Італії паперових суроґатів трохи не на 20 міліярдів лір (а по
золотій ціні, мовляв по паритету, на 5 міліярдів лір), а золотого
розмінного фонду майже на 1200 міл. золотих лір. В Германії справа
стоїть далеко гірш, в країнах бувшої Австро-Венгрії ще гірше, а в
країнах бувшої Росії найгірше. От-же, як би оті, вищезазначені,
паперові суроґати мали банкнотний характер, то їх легко було-б
розмінювати на золото, але я казав, що більша частина отих
паперових суроґатів цілком не має банкнотного характеру. Тому ні
кількости їх не можна зменшити стягуваним назад у касу емісийного
банку, ні цінности їх не можна підняти підвищеним учітного
проценту по боргам і позичкам, і прийшлось-би розмінювати цілком
усі оті папірці: франки, ліри, фунти то - що. А для цього
міроприймання при таких паперових суроґатах треба мати значно
більшу кількість золотого розмінного фонду, ніж для розміну
паперових знаків банкнотного характеру. Скільки потребувалось-би
розмінного фонду при сьогочасних обставинах, певно сказати не'
можна, але й теорія й практика грошевого обороту дуже добре
знають, що для розміну небанкнотних папірців розмінного фонду
треба вже не одну третину, а може вдвічі, а иноді й втричі більш.
Анґлія зібрала золотий розмінний фонд в рівень з кількосте)
континґента своїх паперових знаків, але-ж почати розмін бережеться
бо боїться, ЩО як тільки вона його почне, то все те золото витягнуть
з емісийного банку.
§ 19.	Значить, для того, щоб відновити золоту валюту (розмін),
Европі треба: або 1. здобути золота на декілька міліярдів доларів,
або 2. цілком змінити характер своїх паперових грошевих знаків,
себ-то повернути їх на правдиві банкноти, а до того ще додати теж
збільшеня золотого розмінного фонду, хоч у значно меншому розмірі.
Обидва міроприймання вимагають не одне десятиліття сроку,
але перше з них потребує значно більшого часу, ніж друге. І це тому,
що збільшити золотий запас на декілька міліярдів доларів при
сьогочасних обставинах дуже важко, бо перш за все здобич золота
тепер йде забареним темпом, а друге те, що Европа повинна платити
Америці (Спол. Шт. Півн. Ам.) дуже великі суми в золоті за воєнні
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
231
позички, і все золото, що вона здобула-би, пішло-б в Америку на
виплату цих позичок і відсотків по ним. Тому зостається другий
спосіб, значно коротший і певніший, себ-то змінити цілком увесь
характер головної частини своїх паперових грошевих знаків,
замінити їх правдивими банкнотами, а до того придбати тим часом
золото на збільшеня золотого фонду. Це останнє завдання хоча теж
вимагає довгого часу, але на крайність воно коротше і здоровіще
першого, бо воно є тільки поверненя до того порядку, що панував в
грошевому обороті у всіх цивілізованих, економічно розвинених
країнах до всесвітньої війни, коли всі паперові грошеві знаки, як
вчить історія і практика грошевого обороту, були правдивими
банкнотами; тоді й розмінного золотого фонду потрібно значно
менше, а збільшити золотий фонд, я-ж кажу, трудніще й довше
всього.
§ 20.	Чи так, чи онак, а Евроігі доведеться ще довгий час ко-
ристуватись лише номінальними грішми, себ-то нерозмінними на
золото паперовими грішми. Оттака перспектива знов вимагає від
учених політико-економів дати правильну і певну теорію номіналь-
ного грошевого обороту, дати для практиків певні вказівки, як його
треба спорудувати, і чому так, а не инакше. Я кажу »знов вимагає«.
Це тому, що питання про номінальні гроші, номінальний грошевий
оборот, мовляв, номіналізм, не є питання виключно нове, сьогочасне.
Це питання дуже старе, давнє, і тільки тепер наслідки світової війни
відновили його, поставили на чергу, і вимагають його рішеня.
III.
§ 21.	Питання про гроші цікавило політико-економів уже де-
кілька столітть. Можна з певностю сказати, що в науці політичної
економії з давніх давен боролися дві течії, два погляди на гроші.
Ці два погляди одбились і в теорії і в практиці грошевого обороту
в двох напрямках, мовляв, металізма і номіналізма. Металізм 'вважає
грішми тільки такі предмети або обєкти, котрих матеріял • (з якого
вони складаються) має свою власну, самостійну цінність, незалежну
від того, якою платіжною силою наділяє їх держава, себ-то закон
(певніщ, мовляв, право). А позаяк найкращим таким обєктом
являються так звані благородні метали, а з благородних металів най-
кращим золото, то металізм і каже, що в сьогочаснім громадськім
господарстві найліпшими грішми однісінько можливими можуть бути
тільки золоті гроші. Що-ж торкається т. зв. паперових грошей, яких
матеріял нічого не вартий, то вони, мовляв, не можуть бути правди-
вими грішми, вони можуть бути лише сурогатами грошей, себ-то
кредитними документами, яких сила і мінова цінність залежить лише
від того, що іменно можна по ним виправити з довжника (гезресіАе :
з каси, яка їх випустила). А позаяк ці суроґати бувають завжди
написані на металеві гроші, то значить і мінова цінність їх залежить,
мовляв, виключно від тієї кількости металу, що можна по таким
сурогатам получити з каси, що їх випустила. Ні більшої, ні меншої
цінности, мовляв, вони не можуть мати, ніж та кількість металу, яку
по ним можна получити. А тому всі такі суроґати повинні бути за-
вжди розмінними на метал, який на них зазначується; тепер таким
232
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
металом являється золото. Значить грішми, мовляв, можуть бути
тільки золоті гроші, а сурогатами їх тільки кредитові папери розмінні
на золото.
§ 22.	Вихідна точка погляду, на яку спірається металізм, стоїть
в тім, що грішми може бути тільки те мінове благо, яке може бути
мірилом цінности, а мирилом цінности може бути тільки таке благо,
якого мінова цінність не зміняється, себ-то не колихається зовсім,
або зміняється так незначно, що колихання її не має ніякого прак-
тичного значіння. Золото, кажуть металісти, одно тільки має таку
властивість, що його мінова цінність не колихається, певніщ, що воно
в міновому обороті, мовляв, автоматично, само собою, зберігає держ-
кість своєї мінової цінности. Перш було, кажуть вони, й срібло мало
таку-ж саму держкість своєї мінової цінности, а коли воно її втратило,
то його вже більш не можна вживати як гроші.*) Тепер вже, кажуть
металісти, тільки одно золото зберігає держкість своєї мінової цін-
ности, себ-то може бути грішми.
Металізм панував і в наукових теоріях грошевого обороту і в
практичному життю, себ-то в грошевих системах сьогочасних циві-
лізованих держав (емісийних установах, фінансових і грошевих за-
конах, банках, міжнародньому боргуванню і позичках, то-що) увесь
XIX вік, не кажучи вже про те, що в попередні століття він був
основою всієї народньо-господарської політики так званого меркан-
тилізму. Особливої сили набрав він у другій половині XIX століття,
коли всі цивілізовані держави перейшли від срібної, або мішаної
валюти, на золоту валюту. При кінці XIX віку грошеві системи всіх
цивілізованих держав сказались спорудованими на основах, мета-
лізму. В наукових економічних теоріях металізм мав таку вагу, що
навряд якийсь професор одважився-б з катедри висловлювати по-
гляди супроти цього напряму. Одна тільки Росія з кінця XVIII сто-
ліття (1778 р. — указ Цариці Катерини II про паперові асигнації)
і до кінця XIX століття (1897 р. — реформа Вітте), себ-то більш як
сто літ, держалася номінальних нерозмінних грошей (з короткою
перервою срібної металевої валюти 1840—1855 р. по реформі Кан-
кріна), та й то тому, що ніколи не мала можливости придбати метале-
вого фонду.
§ 23.	В протилежність металізмові номіналістичний напрям,
номіналізм, не мав в XIX століттю (минаючи Росію) ніякого ні прак-
тичного, ні теоретичного значіння. Та і в попередні віки, хоч часто
й траплялося, що держави і державні міроприймання в грошевих
справах підпадали принципам номіналізму, але-ж такі міроприймання
носили скоріще характер зловживання з боку держав своєю властю
в області! твореня грошей (грошева регалія), ніж характер правомір-
них реформ в цій области. Оттак иноді траплялося, що держава,
поруч з повноцінною монетою, випускала монету з меншим змістом
металу, але з тою назвою і з тою-ж платіжною силою.
*) Срібло втратило держкість своєї мінової цінности, бо дуже подешевшало
і дешевшає й досі проти золота, тому що його можна здобувати до схочу, бо залеж
його в Америці певичерпаємий.
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
233-
Історія господарства вказує нам, що уряди всіх держав, підчас
злиденности, зловживаючи своїм правом випускати гроші, випускали
оттаку знівечену монету за для вдовольпеня своїх фінансових потреб.
Згадаймо, в московській державі так званий «мідний бунт« при Царі
Олексії Михайловичу, коли держава випустила нарівні з срібними
копійками мідяні копійки і наділила їх однаковою платіжною силою.
Такими зловживаннями, незрозуміннями і похибками грошевої
політики пересипана вся історія грошевого обороту стародавніх,
середніх і нових віків Европи і Азії. Одна тільки либонь Росія в цій
справі призвела до системи організацію номінальних грошей кори-
стуючись нею на протязі ста літ, і тим дала дуже важні вказівки і для
практики, і для науки.
» Тільки в початку XX століття, під впливом збільшеної потреби
в грошах і в звязку зі стисненям грошевого золотого обороту, виникли
нові ідеї, нові погляди в грошевій теорії, явилися нові наукові праці,
котрі стали трактувати грошеве питання в номіналістичної точки
погляду. Ці погляди і праці зпочатку були зустрінуті з великою здер-
жаностю і навіть з неймовірям. Поглянули на ці праці, як на дещо
дуже цікаве з теоретичного боку, але-ж не маюче ніякого практичного
значіння. Так запевнені були й державні й наукові діячі в тім, що
золотий грошевий оборот є найкращий, необхідний, одиноко мож-
ливий, держкий і ніколи вже непорушимий оборот . . . Світова війна,
за час якої весь металізм, всі металеві грошеві системи воювавших
держав полетіли шкереберть, а замість них утворилися номінальні
нерозмінні гроші, — оця світова війна змінила металістичний настрій
деяких вчених і поколихала навіть у деяких державних діячів віру
в безумовну необхідність золотої валюти. От тоді то і почали розви-
ватися в науці номіналістичні грошеві теорії, мовляв, номіналізм;
почала розвиватися і наукова література номіналізму, особливо
в Германії, і тепер вона там дуже розкорінилася. Але річ об тім буде
далі.
§ 24.	Що-ж таке грошевий номіналізм і які його головні прин-
ципи і основи ? Номіналізм це є такий напрям в теорії грошевого
обороту, котрий одкидає твердженя металістів, буцім то правдивими,
правильними грішми може бути тільки золото, і стверджує, що грішми
може бути всякий обєкт, цілком незалежно від цінности його мате-
ріялу ; що матеріял цих грошей може й нічого не бути вартий, може
бути простим папірцем, нерозмінним на золото; що кінець кінцем цін-
ність і сила таких паперових грошей залежить цілком від тієї правової
властивосте, якою наділяє держава такі гроші в області! обовязкових
відношень. Ця властивість номінальних грошей засновується на тім,
що держава наділяє такі гроші правом погашати всі обовязаня. Це
право, присуще всяким грошам, а значить і номінйльним-паперовим,
зветься п р а в!о м евентуальности.
Що-ж це за право евентуальности (по обовязаням) і який його
зміст? І з чого складається та правова особливість грошей, яка зветься
правом евентуальности? Юристам ця правова особливість грошей давно
була відома, а політико-економи, хоч і знали про неї але ясного уявле-
ня про суть її не мали. Політико-економи думали, що ця особливість
234
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧВНКО:
грошей по сути є та їх функція, що вони просто являються платіж-
ним способом, себ-то способом погашеня, »розрішеня«, мовляв, обо-
вязань і тільки. Однак політична економія до самого останнього часу
не зробила з цієї правової властивости грошей ніякого виводу, який
мав-би значіння за для мінової цінности грошей. Тільки в початку
XX століття, а саме в 1905 р., явилась книжка німецького економіста
Г. Кнашіа, ЗіааПісЬе ТЬеогіе сіез Оеійев, в якій Кнапп вперше по-
ставив в політичній економії питання: відкіля виникає мінова цін-
ність номінальних грошей? І справді, номінальні гроші являються
простими папірцями, яких матеріял не має ніякої мінової цінности;
відкіля-ж в такім разі самі паперові нерозмінні гроші одержують
мінову цінність ? Кнапп розвязує це питання так. Він каже, що
»кожна особа в цивільному обороті займає »амфітропічне« положеня,
являючись в багатьох напрямах дебітором, а в багатьох напрямах
кредитором®, а тому кожний держатель (ІпЬаЬег) таких номінальних
грошей »направляє їх по путі циркуляції тоді, коли він знаходиться
в положеню платника їх« і далі пояснює: язадоволеня держателя
(цих номінальних грошей) спочиває не на володінню ними самими по
собі, але на володінню ними в передбаченю майбутнього
їх вживання для платежів®. Розглядаючи-ж питання, за
для яких саме платежів вживаються ці номінальні гроші, Кнапп
поясшоє, що він під назвою платежів розуміє тільки платежі по
обовязаням кожної особи на заплату певної грошевої суми, себ-то
чисто грошеві обовязаня (напр. позички то-що), або як він їх називає
»літричні« обовязаня. Значить Кнапп думав, що номінальні гроші
тому лише матимуть мінову цінність, що держава наділила їх правом
погашати чисто грошеві (»літиичні«) обовязаня.
§ 25.	Розуміючи в такому вузькому значінню правову особливість
і силу номінальних грошей, Кнапп тим самим обмежив на шкоду
своїх'дослідів сферу тих обовязань, що погашаються грішми, і тим
самим дуже послабив свою теорію виникання мінової цінности номі-
нальних грошей, а по сути кажучи, допустив логічну помилку, мовляв,
ісіет рег ідеш. І справді, йому треба було зясувати, відкіля і як
виникає мінова цінність номінальних грошей, номінальної валюти.
Це питання передумислює такий стан, коли номінальні гроші не мають
ще ніякої мінової цінности, бо, кажу, попереду треба зясувати відкіля
і як вона виникає. Між тим Кнапп нам каже, що вона виникла за-
вдяки істнуванню »літрпчних« обовязань, себ-то умов складених на
номінальні гроші. Але-ж умови і обовязаня на гроші складаються
тільки тоді, коли такі номінальні гроші вже мають якусь мінову цін-
ність. І справді, кому і яка хіть, або потреба, складати обовязаня на
такі гроші, які в грошевому обороті ще не мають ніякої мінової сили.
Значить Кнапп, проводючи свою теорію, передугадує, передумислює
вже істнування того (мінової цінности номінальних грошей), що ще
треба доказати. Наприклад, якомусь сахарозаводчику треба продати
1000 пуд. сахару, який він може продати купцеві за 5000 золотих
карбованців, себ-то по 5 золотих карбованців за пуд. В той самий
час держава випускає паперові карбованці і наділяє їх правом ва-
лютности, правом платіжного способу по »літричним« обовязаням,
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
235
себ-то таким обовязаням, що написані на паперових карбованцях.
Невже-ж сахарозаводчик замість золотих карбованців візьме за свій
сахар паперові карбованці ? Навіщо це він зробить і на що вони йому
здались ? По думці Кнаппа виходить, що сахарозаводчик візьме за-
мість золотих грошей паперові »в передбаченю майбутніх платежів,
як дебітор по своїм обовязаням« які він видав своїм кредиторам,
склавши їх в паперових грошах. Але кому-ж з його кредиторів і на-
віщо було брати від сахарозаводчика такі обовязаня, раз самі паперові
гроші ще не мають ніякої мінової цінности. Себ-то так напр., сахаро-
заводчик купив заздалегідь у плантаторів сахарний буряк по 2 карб,
за берковець. Навіщо-ж було плантаторам брати від сахарозаводчика
ці обовязаня в таких непевних паперових карбованцях ? Кнапп не
углубився в це питання і не довів до кінця своїх дослідів про вини-
кання мінової цінности номінальної валюти.
§ 26.	В дійсносте, щоб розвязати це питання про виникання
мінової цінносте номінальної валюти, не можна обмежитись однією
вказівкою на те, що номінальні паперові гроші наділені державою
правом приневільного погашення обовязань, а там більш обмежувати
круг цих обовязань, як це зробив Кнапп, одними літричними довгами.
Треба до цього дещо додати і поширити дослід цього питання. Але
Кнапп зупинився на цьому ступні досліду і, я-ж кажу, не встиг зясу-
вати виникання мінової цінности номінальних грошей, номінальної
валюти. Однак-же заслуга Кнаппа дуже велика тим, що він сміливо
намітив цілком правдиву й вірну тезу, що сила номінальних грошей
в народньому господарстві залежить від признання їх державою при-
невільним платіжним способом і прибрав низку фактів для потверд-
женя цієї тези. Далі він серіозно заколихав в умах політико-економів,
і навіть у широких громадських колах, певність того, що тільки один
метал золото може грати ролю правдивих грошей; він зібрав низку
фактів, які вказують, що номінальна валюта може мати цілком особ-
ливу, незалежну від метала, цінність яка иноді перевищує ціну
метала, в якому вона визначена. Заслуга Кнаппа тим велика, що він
перший насмілився стати в грошевій теорії на ту точку погляду, на
яку до нього ніхто не становився.
Після Кнаппа теорія номіналізму стала ширитись і розвиватись,
особливо в Германії, та й в инших країнах, і тепер ми маємо перед
собою дуже велику літературу по цьому предмету.
§ 27.	Розглянемо-ж поставлене вище питання: відкіля і чому
виникає мінова цінність паперових номінальних грошей, яких ма-
теріял без сумніву її цілком не має ? Ставлючи це питання, ми по-
винні твердо памятати, що нам треба не тільки зясувати чому, й від-
кіля виникає мінова цінність нерозмінних паперових грошей, але
треба, ще зясувати ті обставини, при яких мінова цінність таких па-
перових грошей зберігатиме певну постійність і держкість, бо тільки
при таких умовах нерозмінні гроші (номінальні) можуть бути таки-
ми-ж правильними і, мовляв, здоровими грішми, якими вважаються
ще й досі металістами золоті гроші. Але-ж до того ще треба додати,
що з погляду номіналістів номінальні гроші являються далеко більш
правильними і здоровими грішми, ніж металеві золоті. І ось чому.
236
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
§ 28.	І теорія і практика грошевого обороту для правильних
і здорових грошей ставлять такі вимоги. Перш за все треба, щоб
гроші володіли т. зв. еластичностю, себ-то щоб їх можна було збіль-
шувати, коли на них являється більша потреба, і зменшувати, коли
ця потреба зменшується. Друга вимога, ще далеко важніща, щоб
гроші не знижувались і не звищувались у своїй цінности, але щоб
вони цілком зберігали свою цінність постійною і держкою, щоб їх
мінова ціннність була, мовляв, стабілізованою ціпностю. Оттак,
еластичність і стабільність грошей —головні вимоги теорії і практики
грошевого обороту. Поглянемо попереду на еластичність номінальних
грошей.
З попереднього викладу, я гадаю, кожний уважний читач, що
пильно зважив всі факти здобичі і потреби на золото, перевірився
в тім, що коли-б навіть і можна було сподіватися па поширеня і збіль-
шеня здобичі золота, то вже ніяк не можна бути певним у тім, що ця
здобич може завжди відповідати потребі на золото, і що цю здобич
можна поширювати в рівень з потребою народнього господарства
всього світа. Ипакше кажучи, золото, як гроші, як валюта, має таку
велику недостачу, що його далеко не можна числити ідеальними
грішми: воно не може бути еластичними грішми, себ-то золотий
грошевий оборот не можна поширювати, коли в народьому господар-
стві зростає потреба в грошах; не можна його й звузити, коли по-
треба на гроші спадає, бо лишнє золото в такім разі прийдеться
скласти в підвалах і цей капітал лежатиме там без усякої користи.
Поповнити золотий оборот, при збільшеній потребі в грошах,
паперовими сурогатами теж не можна, бо треба, як то сказано вище,
поширювати поруч з тим і золотий розмінний фонд, щоб він був не
менш як 1/8 кількости всіх випущених • сурогатів. Значить, при
золотій валюті поширепя грошевого обороту звязапо з поширеним
золотого запасу, а звужуваня грошевого обороту (що лучається дуже
й дуже рідко!) звязано з невигідним складанням золота в підвали.
Але-ж з попереднього викладу видно, як важко взагалі збільшити
золотий розмінний фонд. По обчисленню спеціалістів до світової
війни такі фонди всіх емісийних установ збільшу-
вались щорічно менш ніж на чотирі відсотки. Ці
обставини обумовлюють при золотій валюті постійне стисненя
грошевого обороту, а це стисненя завжди буває звязано з нуждою
в грошах (Стекіпоі). з депресією цін, з кризисами, і подібними лихими
наслідками недостачі грошей. В протилежність цьому номінальний
оборот можна очевидячки поширювати і звужувати без усякої
перепони, в залежности лише від потреби в грошах, від її збільшеня
і зменшеня. В еластичности лежить велика зручність, велика
незамінна достойність номінальної валюти. Треба тільки, як кажу,
урядити її так правильно, щоб вона вдовольняла і другій вимозі
сьогочасної теорії і практики грошевого обороту, щоб вона була
стабільною цінностю. Що номінальна валюта по еластичности стоїть
значно вище, ніж золота, цього не можуть заперечувати навіть самі
завзяті металісти, але що торкається стабільности номінальної
валюти, то вони цілком одкидають можливість стабілізувати її без
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
237
участи в такій стабілізації золота, себ-то без розміну иа золото. Вони
вбачають в золоті якусь трохи не містичну силу, або здібність
зберігати автоматично стабілізацію своєї мінової цінности. Чи це
останнє твердженя металістів правдиве чи ні, побачимо далі, а тепер
треба вказати на значіння і вагу стабілізації мінової цінпости грошей.
§ 29.	Само собою зрозуміло, що при звищеню цінности грошей
їх купувальнна сила збільшується, і значить на ту-ж саму суму
грошей можна купити збільшену кількість тих самих товарів, услуг,
майна то-що. І тому наслідком звищеня цінности грошей являється
пониженя всіх істнуючих цін: товарів, услуг, майна і т. и., являється,
мовляв, депресія, пригніченя всіх цін, загальна дешевила. Звичайно
це явище буває тоді, коли в народньому господарстві зменшується
чомусь кількість грошей. В широкій публиці дуже розповсюджений
хибний погляд, що пониженя цін дуже сприятливе явище в
народньому господарстві. Дійсно, для вживачів товарів воно
зпочатку буває вигідним, але чим далі продовжується депресія цін,
тим вона більше одбивається і на вживачах. Адже-ж всі ціни
поступінно знижуються: знижуються заробітки робітників, слу-
жачих, і тому вони, як вживані, вже нічого не виграють, бо хоч
товари й подешевшали, але-ж поступінно й заробітна плата їх
зменшилась; знижуються ціни на товари і тому знижуються
прибутки підприємців, а тому вони зменшують витворюваня товарів
(які, навіть трапляється, від того й дорожчають); витворюваня
товарів припиняється, витворці їх і взагалі підприємці масово
банкрутують; позаяк проценти на позичені капітали, на борги,
знижуються і спадають, то й число охочих боргувати зменшується,
зменшуються і припиняються борги; виникає борговий кризис; цей
фактор ще більш спричиняється до зменшеня, а далі й до
банкротства витворців; позаяк витворюваня товарів скорочується,
то робітники вже не знаходять собі роботи, викидаються з під-
приємств, наступає злиденне безробіття і т. и. і т. и, Не можна, та
й не треба перечислювати всі лихі наслідки підвищена цінности
грошей, а треба лише схарактеризувати ці наслідки одним словом:
кризис. Одні тільки борговвики (кредитори) користають: вони
повертають собі ті-ж самі суми грошей, але зо збільшеною купуваль-
пою силою, зато страждають довжники, що повинні сплачувати хоч
ту-ж саму умовлену борговану суму грошей, але збільшеної купу-
вальної сили. Оттак наслідком збільшеня цінности грошей являється
грошевий, а далі й економічний кризис.
§ ЗО.	Такий-же кризис виникає і при знижепю мінової цінности
грошей (що звичайно буває, коли в народньому господарстві чомусь
кількість грошей збільшується), тільки зворотним, протилежним
ладом. При знижепю цінпости грошей їх купувальна сила зменшу-
ється і тому за ту-ж саму кількість грошей можна купити, чи
придбати, вже меншу кількість тих самих товарів, послуг, майна,
то-що, себ-то всі ціни в такому народньому господарстві підвищу-
ються, дорожчають, наступає, мовляв, загальна дорожнеча. Позаяк
ціни всіх товарів підіймаються вгору, то від цього зпочатку всі
238
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
витворці виграють, одержуючи більш підприємного прибутку і
тому пориваються збільшити витворювана товарів. До цього
спричиняється і боргування, бо завдяки підвищеним відсоткам від
боргованих капіталів прибуток борговників збільшується і являється
багато охочих боргувати підприємців-витворців. Завдяки всьому
оцьому витворюваня росте і навіть зпочатку інфляції народне
господарство неначе розвивається. Але-ж коли інфляція, понижепя
цінности грошей, і загальна дорожнеча продовжується, тоді зараз
неодмінно виникають лихі наслідки. Позаяк (як то спостерігається)
не всі ціни ростуть в однаковій проґресії, то робітники, служники
й всякі инші трудящі, що зпочатку виграють завдяки підвищеню їх
заробітків, чим далі, тим більше теряють як вживані, завдяки підви-
щеню цін вживальних продуктів, товарів, то-що. їх купувальна сила
падає, бо підвищена цін на товари і продукти попереджає завжди
підвищена заробітної плати, і тому вони приневолені обмежувати і
зменшувати своє вживання.
Усі грошеві рентієри, що мають получати на довгий срок
однакові доходи (прибутки), відсотки, ренти, то-що, теж теряють, бо
получають ту-ж суму грошей, але зменшеної купувальної сили, і
тому теж обмежують і зменшують своє вживання, завдяки такому
зменшеню своїх доходів.
Усі кредитори, що давали на борг гроші, теж теряють, бо також
получають назад ту-ж борговану суму, але зменшеної цінности, і
тому теж зменшують своє вживання. Завдяки такому обмеженю
вживання збуток усіх товарів знижується, припиняється, настає
кризис витворюваня; підприємці приневолені бувають скорочувати
витворюваня. Значить кризис поширюється і на витворюваня. Далі,
всі борговники, що зпочатку, спокусившись підвищеням відсотків,
радниці були боргувати підприємців і добре заробляли на підвищеню
відсотків, тепер побачивши, що замість боргованої суми грошей
більшої купувальної сили їм довжники сплачують ту-ж борговану
суму, але меншої купувалної сили, і що від того вони теряють свій
капітал, тепер скорочують і цілком припиняють боргування; ця
припинка боргування веде за собою кредитний кризис, а тим
посилює і кризис витворюваня і підприємств. І знов таки нема чого
перечислювати всіх лихих наслідків зниженя мінової цінности
грошей, і треба тільки сказати, що й зниженя, також як і підвищеня
цінности грошей, тягне за собою грошевий і економічний кризис,
тільки зворотним иорядом.
§ 31.	Наукові твердженя й спостереженя, викладені в двох
попередніх параґрафах, повинні бути відомими кожному освіченому
економістові. Але-ж за часи європейської інфляції після війни,
дивуючись можна було бачити, що не тільки широкі круги інтелі-
ґентної публики, і взагалі думки громадянства цивілізованих дер-
жав, а навіть і преса на всякі лади повторювала про необхідність
підвищеня цінности грошевих паперових знаків, а держави прибі-
рали ріжновидні міри для такого їх підвищеня. Оце все дає вказівку
на те, що в широких громадських масах далеко ще не вкорінилася
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
239
та проста економічна істина, що цінности грошей не можна ні
підвищувати, або підіймати до якогось золотого паритету, ні знижу-
вати, бо і інфлація і дефляція грошей це є дуже небезпечні і лихі
міри для народнього господарства, і що все дбання держави повинно
бути у змаганню установити стабілізацію цінности грошей. Тому то
я й дозволив собі зупинитися на цих відомих питаннях, щоб раз на
завжди відмежуватись від усяких інфлаторів і дефлаторів в науці,
і щоб постерегти читачів від звичайної помилки в цій области.
Зробивши це постережена, переходьмо до питання: чому і як
утворюється мінова цінність номінальної валюти, і як її можна
стабілізувати?
IV.
§ 32.	Поява і вживання грошей необхідно передгадує істну-
вання того порядку в економічному життю, що зветься ринком.
Ринок це е такий порядок взаємовідношень в народньому госпо-
дарстві, коли в ньому складається постійний, більш менш правиль-
ний, обмін господарських благ і коли серед усіх благ, що обмінюються
на ринку, складається більш менш трівка й цупка
постійність взаємовідношень їх цінностей, себ-
то постійність мінових взаємовідношень благ.
Тільки в такому громадянстві можливе істнування грошей. Адже-ж
гроші вживаються, як мірило цінности, себ-то мірило мінових
взаємовідношень благ; і хто їх побірає, в обмін за якесь благо, той
приймає їх тільки в передбаченю і для забезиеченя якогось иншого
потрібного йому обміну, себ-то якогось иншого взаємовідношеня благ.
А щоб бути забезпеченим в тім, що таке саме взаємовідношеня благ
знов буде повторюватись, він повинен мати певність, що всі
взаємовідношеня благ, які він бачив і наглядав, взагалі
повторюються правильно в даному громадянстві більш менш дрвгий
час, себ-то, мовляв, що в даному громадянстві є ринок, є трівка і
цупка постійність мінових взаємовідношень благ.
Щоб зясувати цю мою теорему, я візьму наочний приклад.
Перш за все від сьогочасних господарських обставин обернімся до
якогось первобутного стану господарства, де фігурують і діять не
сьогочасні гроші, а якісь натуральні, скажемо хутра куни. Дехто
має хліб, непотрібний йому, себ-то лишній, 100 пудів, і за цей хліб
він хоче виміняти коня. Але ніхто йому за хліб не хоче дати коня,
а за коня кожний хоче взяти гроші-куни. Він хоче придбати коня, а
куни йому зовсім непотрібні, але позаяк виміняти коня на хліб він
не може, то йому треба якось обхідним ШЛЯХОМ ВИМІНЯТИ, коня. Тому
попереду він міняє хліб на гроші, на 25 кун, а тоді вже міняє куни
на коня. За для чого і чому він міняє хліб на куни? Тому, що він
передбачає майбутній инший обмін кун на коня і забезпечує собі
цей майбутній обмін. Яким міркуванням і яким чином він забезпечує
собі цей майбутній обмін кун на коня? Він дуже добре знає, що в
даному народньому господарстві склався такий трівкий і цупкий
порядок обмінів, що за 25 кун дають коня, і завдяки такому
переконаню в трівкости і постійности такого взаємовідношеня він і
240
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
бере гроші-куни за хліб, продає хліб за гроші-куни. Бо побі раючи
25 кун за 100 пудів хліба, він одержує в свої руки власть обміняти
ці 25 кун на коня.
§ 33.	Оттак значить, на ринку складається певна постійність
взаємовідношень мінової цінности всяких благ. Всякому зрозуміло,
що ця постійність мінових взаємовідношень благ утворює деяку
рівновагу цін (первістно натуральних цін) ріжних благ. Звичайно
ця рівновага цін ніколи не буває абсолютною, бо всі ціни (і нату-
ральні і грошеві) завжди колихаються у певній мірі. Але-ж ми берем
на увагу тут не абсолютну постійність і рівновагу цін мінових благ,
а тільки відносну постійність, відносну рівновагу, яка допускає
можливість господарського обчисленя і планомірности в господарстві.
Кожне з таких мінових благ, що стоїть на ринку в рівновазі, звязане
зо всіми иншими благами на ринку твердим, держким міновим
взаємовідношеням. Кожне з таких мінових благ уявляє собою в
руках його володільця мінову цінність, себ-то мінову власть, з якою
можна на ринку придбати (себ-то виміняти) до вподоби благо з
загальної системи всіх благ, що обертаються на ринку. Значить
кожне благо на ринку уявляє собою мінову цінність, мінову власть
і кожна така цінність, себ-то мінова власть, колихнеться в певних
межах, коло деякої постійної величини.
§ 34.	П ерв істні гроші, звичайно товарні (напр. хутра
куни), уявляють собою теж мінову цінність, мінову
власть, але таку, що колихається менш, ніж инші
блага, що зберігає найбільшу дер ж кість, постій-
ність. У всякого блага єсть своя амплітуда (крайниці) колихання;
у грошей, себ-то у того блага, що грає ролю грошей, ця амплітуда
колихання цінности менша, ніж у всякого иншого блага. В цьому
вся ріжниця, вся одміна первістних грошей від усіх иіппих благ, що
обмінюються на ринку. Оттак первістні товарні гроші (напр.
куни) уявляють собою мінову власть (право) на
одерж аня шляхом вільного обміну всякого блага
з загальної-системи мінових благ, згідно з уста-
новленим на ринку міновим взаємовідношеням
цих благ. На що спірається ця мінова власть первістних товарних
грошей (скажім кун)? Вона спірається па тому, що такі гроші
уявляють собою предмет, благо, потрібне комусь з господарюючих
субєктів для вживання, або споживання. Инакіпе кажучи, мінова
сила (власть, право) таких грошей спірається на тім, що вони
уявляють собою, мовляв, благо вживальне, що вони мають, мовляв,
пожиточну користиість. Як-би у кун не було цієї пожиточної
користности, то вони-б не мали ніякої мінової власти, бо вони нікому
не були-б потрібнні. Але куни мають таку пожиточність, бо з них
можна, напр., справити шубу, або ипшу одежу і т. и. Тому, хоч вони
багатьом людям, що мають їх у руках, і непотрібні, але завжди
знайдуться й такі субєкти, яким вони дуже пожиточні й потрібні.
Цьому, хто мав хліб, в нашому прикладі, вони теж були непотрібні,
але він узяв їх, виміняв їх на хліб, бо знав що є той третій, хто
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
241
має коня, і для кого куни пожиточні й потрібні. Значить, мінова
сила первістних грошей основана на тім, що вони уявляють собою
пожиточне, вживальне благо, мають пожиточну користність. Але-ж
далеко не всі субєкти беруть їх за для того, щоб їх вживати, як
пожиточне благо. В нашому прикладі ми бачили, що ні той, хто
мав хліб, ні той, хто мав куни, не брали й не держали їх на спожи-
вання, на те, щоб справити шуби, але брали їх тільки за для того,
щоб мати їх в своїх руках, як купувальну, мінову власть (силу,
право); брали їх, як спосіб, як знаряддя обміну. Бо вони знали,
що неодмінно є хтось третій, кому вони потрібні на шубу.
§ 35.	Дальша еволюція грошей виявляється в тім,
що чим дальше, тим поступінно більше такі гроші втрачають
характер пожиточного блага, і стають лише зна-
ряддям обміну, себ-то, чим дальше, тим менше їх беруть, як
пожиточне благо, тим менше вживають їх на задоволеня конкретних
потреб (напр. шиють шуби, одежу), і тим більш побіраютьїх,
одержують і оддають, лише як чисту мінову власть,
або, мовляв, як абстрактну мінову власть, аб-
страктну мінову цінність. Таким чином натуральні гроші
•поступінно стають абстрактними грішми. Абстрактна мінова
цінність це така цінність, що не має ніякої пожиточної
конкретної користности, а маєлишеміновукорист-
ність, як мінова власть. Це є чиста, гола мінова власть, від
якої відняті (абстраговані) всі конкретні ознаки. Розуміється, кон-
кретні, реальні гроші ніколи не можуть бути чистими абстрактними
грішми, бо все-ж таки вони можуть мати для когось пожиточну
користність, але зо всього контингенту таких конкретних реальних
грошей (напр. кун), що ходять в грошевому обороті, деяка часть
ніколи не виходить з грошевого обороту і завжди вживається.тільки
як гроші. Значить всю таку часть конкретних реальних грошей треба
вважати абстрактною міновою цінностю, абстрактними грішми. Особ-
ливо це стає наочним, коли такими грішми бувають благородні метали,
напр. золото в монетах. Золото, як пожиточне благо, вживається на
золоті вироби за для оздоби й окраси, але ми бачили, що при золотому
грошевому обороті головна маса монет перебуває довгий час в обороті,
і очевидячки не повертається на вироби, а зостається тільки аб-
страктною цінностю, тільки грішми.
§ 36.	От тоді то настає новий етап еволюції реальних (конкрет-
них) грошей. Тоді всю таку кількість реальних грошей, що не пере-
стають перебувати абстрактною цінностю, якась громадська установа,
напр. держава, або хоч і акцийний емісийпий банк, може зібрати на
борг до купи, скласти до себе в підвали, а замість золотих монет ви-
пустити в оборот свої боргові обовязаня, себ-то паперові грошеві
знаки, розмінні на золото по першому вимаганню держателя таких
папірців. Чи то буде акпийний банк, чи яка державна установа
(державний банк, скарбниця, то-що), всі такі установи, утворюючи
таке кредитове підприємство, роблять це для своєї користи: вони
добре знають, що таких кредитових папірців можна випустити значно
їв
242
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
більш, ніж розмінний золотий фонд, що лежить у них в підвалах,,
і користуються відсотками, пускаючи на борг свої кредитові папірці,
банкноти. Ці банкноти вони видають на борг своїм клієнтам під
учіт векселів, під заставлені товари і т. и.; видають їх на при-
значений короткий срок (не більш 3—6 місяців) з обовязком клієнтів
звернути ці банкноти в срок. Такі банкноти ходять скрізь як гроші,
бо клієнти, взявши банкноти на борг, вживають їх, як гроші: купують
на них, що їм потрібно, платять свої довги і т. д. Чому-ж такі банк-
ноти ходять як гроші, чому вони мають таку мінову власть, купу-
вальну силу, що на них все купують і продають ? Це питання роз-
вязується дуже просто, коли ми згадаємо, що вони-ж розмінні на
золото, що по ним можна всякий час одержати золоті гроші. Оче-
видячки мінова сила, мінова власть, мінова цінність цих банкнотних
грошевих знаків спочиває на тому, що їх усякий час можна повер-
нути на конкретне благо, на золото. Значить такі розмінні банкнотні
гроші ще не стають чистими абстрактними грішми, бо їх сила спі-
рається не на чистій абстрактности, але звязана з можливостю повер-
нути їх на пожиточне благо, на золото.
§ 37.	А чи не можна було-б, щоб держава випустила замість
банкнот грошеві паперові нерозмінні знаки, міркуючи так: »Адже-ж
люде брали банкноти замість грошей, і вживали їх як гроші, і рідко,
рідко, тільки деколи, розмінювали їх на золото. Тому можна зовсім
одмінюй розмін, а замість банкнот випустити державні грошеві
паперові знаки. Навіщо цьому золоту лежати дурно в ігідвалах?«
Оттак міркуючи, держава випустила-б такі нерозмінні і небанкнотні
паперові грошеві знаки і наказала-б усім, хто хоче що купити, або
продати, який готовий товар на готові гроші, або майно, або що инше,
щоб вживали тільки ці папірці замість грошей. Але, не вважаючи
на такі міркування і накази держави, ніхто тих папірців за гроші не
числив-би, не уважав-би і не брав. Бо держава не може ні-
кому накинути примусом в готових обмінах таких
грошей, навіть хоч-би вона вживала большовицькі способи й кари.
Щоб такі паперові гроші мали силу правдивих грошей, до них треба
додати ще дещо. їх треба наділити так званою приневіль-
ною платіжною силою по обовязаням, мовляв, правом
валютности, правом евентуальностипо всім умо-
вам і обовязаням. Тоді такі паперові нерозмінні гроші стають
чистими абстрактними грішми, і тим видом абстрактних грошей, що
зветься номінальними грішми.
§ 38.	Що-ж воно таке номінальні гроші, в чім їх сила і їх
мінова власть, мінова цінність ? Щоб одповісти на це питання, треба
перш за все пильно розглядіти, яким правовим ладом укладаються
обміни і яким ладом утворюються мінові цінности, мінова власть
в кожнім випадку. Тут кожному, хто хоче добре зрозуміти суть номі-
нальних грошей, треба позбутися того наївного погляду, що обміном
слід вважати тільки готовий обмін, себ-то обмін готових реальних
благ на готові гроші. Такі обміни уявляють собою лише один вид
обмінів, менш значний, ніж другий вид, про який зараз буде річ.
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
243
Цей другий вид обмінів, більш значний, ніж готові обміни, є обмін
по обовязаням. Позаяк з обовязань родяться вимагав н’я (а це
слово по латині треба перекласти словом »пошіиа«), то й ті об-
міни, що утворюються ладом обовязань і родять
вимагання, я іменую словами: номінальні обміни;
аміновіцінности, яків иникаютьзтаких номіналь-
них обмінів, я іменую номінальними цінами. А ті
обміни, що складаються з готових благ на готові
гроші, і ціни, що виникають з таких обмінів, я іме-
ную готовими обмінами і готовими цінами (те, що
в російській мові зветься: »наличньіми«). Коли в громадському
господарстві завязуються обміни й мінові цінности, то зпочатку вони
.бувають тільки готовими. Але коли господарство розвивається
і ускладняється, то виникають і утворюються обовязкові відношеня
й обовязаня, а з них виходять номінальні обміни й номінальні ціни.
Ріжниця між цими двома видами обмінів така.
§ 39.	Готовий обмін, готова ціна, складається так, що обидва
контрагенти, учасники обміну, одразу передають один одному екві-
валенти обміна, себ-то мінові блага, про які вони умовились. Тому
в такому готовому обміні нема ніякої потреби в тім, щоб на поміч
комусь з контрагентів приходила державна власть, щоб вона регулю-
вала такий обмін, щоб вона втручалась, вмішувалась, в їх мінові
відношеня. При такім готовім обміні сторони не мають наміру зверта-
тись за правовою поміччю до державної власти, вони самі захищають
свої права, свої інтереси. Та й сама держава не має можливосте
втручатись в такі готові обміни й регулювати їх, вона на це й не
претендує. А тому держава не має й сили накидати примусом сто-
ронам обміну якихсь грошей; вони самі умовляються, якими грішми
розплатитись. В готовому обміні кожний з контрагентів виконує од-
разу те, що вимагає другий, кожний з контрагентів сам забезпечує
собі передачу від другого контрагента того блага, про яке віл умо-
вився. І тому тут не зостається місця для реГульованя такого обміну,
такої передачі благ, державною властю. Наприклад А продає В коня
за гроші. А оддає коня, а разом В оддає гроші. Тут передача двох
обмінних благ вже учинилася. Державі тут нічого забезпечувати
передачу благ. Воля держави в таких готових обмінах зводиться до
того, що вона лише обороняє ті блага, які контрагенти вже передали
один одному, себ-то ті права, які вже цілком встановили між собою
сторони А і В; вони помінялись: А передав В право власности на коня,
а В передав А. право власности на гроші. Обмін закінчили самі сто-
рони А і В, вони самі установили права власности; а держава тільки
оборонятиме ці вже передані блага (встановлені права) кожного.
§ 40.	Зовсім инше діло буває при номінальних обмінах і номі-
нальних цінах. Усякий обмін, як я казав, є передачею одним другому
якихсь благ (точніще, мовляв, прав на якісь блага). В го-
тових обмінах ця передача одним другому утворюється зразу, права
на блага встановлюються одразу. В номінальних обмінах така пере-
дача сторонами не встановлюється одразу: иноді одна сторона пере-
їв*
244
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
дає другій своє благо, передає ділком своє право, а друга сторона
тільки зобовязується колись передати умовлене благо; иноді-ж сто-
рони тільки умовляються передати одна другій блага, але благ ще
не передають. Наприклад А продав і передав В коня, а В повинен
передати А гроші, але грошей ще не передав, а тільки зобовязався
заплатити їх у певний срок. Або ще: А і В умовились, щоб А пере-
дав В коня, а В щоб заплатив гроші, але ні грошей, ні коня ще не
передано. Сторони можуть виконати свої обовязки, можуть передати
одна другій належні права, тоді ніяке вмішуваня в їх уклад держав-
ної власти не потрібно, і справа кінчиться так, як і всякий готовий об-
мін. Але-ж вони можуть і не виконати своїх обовязків. Що тоді робити
з несправною стороною? Тут вже без помочі держави не обійтись,
тут вже справна сторона повинна звернутися до державної власти
і виправляти з несправної сторони свій інтерес, свої вбитки,*) себ-то
те, що вона втратила від несправності! другої сторони. Так от право
всіх цивілізованих народів і передбачає, що цей інтерес, або
вбитки, які справна сторона має виправити з не-
справної, можуть бути виправлені тільки в формі
грошей. Вбитки з несправної сторони по обовязаню можна ви-
правляти тільки грішми. Це є загальне правило цивиль-
і! ого права всіх цивілізованих народів.
§ 41.	По сьогочасному праву відповідника вже не можна при-
неволити справити своє обовязаня ніякими иншими мірами, ні карами
(як то було в стародавніх правових системах — татів ігуесііо при
пехив’і у Римлян, або рабство, холопство при покруті у нас), з нього
можна виправляти тільки гроші. Хоч-би такий несправний відпо-
відник давав деякий инший товар, або майно, то позивач-кредитор
має право зріктись прийняти все те в заплату по обовязаню, але
кредитор не має права зріктись тільки від уплати по обовязаню
грішми. Оттаким то правом наділяє держава гроші. І коли вона
наділить цим правом які-б то не були гроші, чи товарні, чи золоті,
чи розмінні банкноти, чи нерозмінні банкноти, чи небанкнотні папірці,
— всі такі гроші стають і звуться валютними
грішми, мовляв, валютою, а саме оце право, яким
наділяються гроші, зветься валюти остю, або евен-
туальностю. Тому то й кажуть, що всі сьогочасні гроші
цивілізованих держав є гроші валютні, валюта, і що вони явля-
ються приневільним, або евентуальним (кінцевим)
платіжним способом по обовязаням. »Приневільним«
способом їх звуть тому, що їх приневільно виправляють з несправного
дебітора, бо приневільно повертають його майно на
гроші для заплати кредитору; а кредитору теж приневіль-
по платять грішми, бо він не має права зріктись
від задовольнена за вбитки грішми. Кінцевим евентуальним способом
 *) Вживаю тут слова »вбитки« (як напр. в поговірці: «сниток не вбиток«),
а не «втратив тому, що слово »втрата« не характеризує юридичного поняття
»вбитку« (латин, юридич. »сЬтішт«): вбиток може бути і без усякої втрати
(Ііісгит севзапє).
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
245
гроші іменуються тому, що це є останній, кінцевий, евен-
туальний (егепіиз = вихід) спосіб правлена обовязань
(більш нічого не можна зробити, як тільки випра-
вити гроші).
§ 42.	В готових обмінах держава не може накинути нікому не-
розмінних номінальних (себ-то валютних) грошей, бо тут сторони
вільні вживати які схочуть гроші, позаяк учиняють готові обміни
без усякої участи держави і не мають ні наміру, пі потреби зверта-
тися за поміччю до неї. Але в номінальних обмінах держава може
наказати і завжди наказує вживати такі номінальні гроші. Цей
наказ виявляється в тім, що перш за все держава наказує складати
всі нові майбутні обовязаня в номінальних грошах, а друге, що вона
в істнуючих обовязапях, які вже складені, прирівнює номінальні
гроші до істнуючої валюти (металевої, або всякої иншої) звичайно
з тією самою назвою. Наприклад, істнує золота валюта з назвою
«карбованець», в якій написані всі умови й обовязаня (себ-то в золо-
тих карбованцях), а держава впроваджує в оборот нерозмінну
паперову номінальну валюту теж з назвою карбованець і на-
казує : 1. що по складеним уже, істнуючим умовам замість золо-
того карбованця можна платити карбованцем паперовим, нероз-
мінним ; 2. що всі майбутні умови сторони повинні складати в не-
розмінних карбованцях, а коли-б хто склав умову в золотих карбо-
ванцях, то це не вважатиметься законним, і по таким обовязаням
можна платити номінальними карбованцями. Що коли дебітор не
виконає свого обовязаня, то з нього належить правити за вбитки
номінальні паперові карбованці. От тут очевидячки діють два право-
вих фактора: право валютности номінальних грошей, себ-то право
бути припевільним евентуальним платіжним способом по обовязаням,
і прирівняння законом в обовязанях цінности
номінальних грошей до цінности істнуючої' ва-
люти. Цю останню норму я іменую традицією цін-
ности валюти.
§ 43.	Тепер поглянемо, чому такі номінальні паперові гроші
матимуть на ринку цілком самостійну мінову цінність, незалежну
від розміну на золото, і відкіля і як вона виникне ? Кнаппу здава-
лося, що номінальна валюта одержить на ринку мінову цінність лише
тому, що істнують умови, обовязаня, складені в таких номінальних
грошах (»літричні«). Але в дійсности таких обовязань ще зовсім
нема, а є лише обовязаня, складені в попередній валюті, і держава
законом прирівнює нові номінальні гроші в істнуючих обовязанях
до попередньої істнуючої валюти, до істнуючих грошей: учиняє тра-
дицію валюти. Далі, держава наказує вживати в майбутніх обовязках
лише номінальну валюту, під загрозою, що вживання в обовязанях
попереднної золотої валюти не матиме законної сили. Кінець кінцем
усякий дебітор, який не хоче, або не може, справити свого обовязаня,
повинен заплатити кредиторові цю-ж таки номінальну валюту. І тому
всі обовязаня, що не справлені, обертаються в обо-
вязаня платити номінальні гроші, себ-то у »літ-
ричні« обовязаня по термінології Кнаппа.
246
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
Всякий вдумливий безсторонній читач бачить, що причини ви-
никання мінової цінности номінальних грошей далеко складніщі
й сильніщі, ніж вони вбачались Кнаппові, і що він дуже звузив
і послабив вплив і ділання цих причин.
§ 44.	Розгляньмо-ж той, процес, яким утворюється на ринку ця
мінова цінність номінальної валюти і хто складатиме їй ціну. Перш
за все погляньмо, в якому становищі опиняться всі дебітори, що
повинні заплатити гроші по складеним обовязаням. Як-би держава
не впровадила номінальної валюти, то вони повинні були-б платити
золотими грішми, а тепер вони плататимуть номінальними грішми,
бо вони звичайно бувають дешевшими (буває й назворот, але тільки
школи, та дуже рідко). Значить дебітори мають відкілясь здобути
ці номінальні гроші. Далі, ті дебітори, що складають нові обовязаня,
повинні складати їх вже в номінальній валюті, а значить, коли
надійде срок платити по таким новим обовязаням, то вони знов таки
мають відкілясь здобувати оці номінальні гроші. Кінець кінцем і
ті дебітори, що сказались несправними по обовязаням, повинні пла-
тити кредиторам вбитки номінальними грішми, і теж мають
відкілясь добувати саме такі гроші. Відкіля-ж такі дебітори візьмуть
гроші і яким ладом? Номінальні гроші, як і всякі инші,
являються в руках у держателя, звичайно і в нор-
мальних випадках, як результат реалізації, себ-
то просто, мовляв, як результат продажу якихсь
мінових благ (товарів, майна, услуг і т. и.). Значить, щоб
здобути такі номінальні гроші, дебітори мають щось обміняти на
гроші, продати, себ-то зреалізувати. І тому всі вищезгадані дебітори
почнуть па ринку реалізувати ріжновидні свої мінові блага. А
реалізувати (продавати) це й означає саме скла-
дати ціну номінальним грошам, себ-то утворювати
її мінову цінність. А позаяк в народнім господартві є всякі
дебітори, всякі обовязаня на всякі блага (товари, маєтки, услуги, то
що), то й зрозуміло, що ціна всіх мінових благ в народньому
господарстві складатиметься в нових номінальних грошах, або як
поглянути на це явище з другого боку, то скажемо, що в народньому
господарстві складається ціна номінальних грошей
проти всіх мінових благ, себ-то мінова цінність
номінальних грошей.
§ 4б.	А куди-ж діваються тоді ті золоті гроші, що були раніш
в обороті? Адже і вони мають таку-ж саму евентуальну платіжну
силу? Вони звичайно зникають цілком з обороту і ось чому. Щоб
такі попередні золоті гроші зостались в обороті, треба щоб вони на
ринку мали таку-ж саму ціну, як і нові номінальні. Тоді за для
дебітора цілком однаково чи платити кредиторові золотими карбо-
ванцями, чи номінальними, бо вони стоять в однаковій ціні. Але це
буває дуже рідко, бо звичайно номінальні гроші держава випускає
тоді, коли у неї нема зовсім, або є дуже мало золота, і тому вони
звичайно цінуються дешевше золотих. І тому звичайно дебіторові
невигідно платити кредиторові по обовязаню золотими грішми; він
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
247
платить номінальними; а тому він реалізує свої товари, майно,
услуги, то-що тільки в номінальних грошах, бо їх дають більше, ніж
золотих. І тому звичайно попередні золоті гроші цілком зникають
з грошевого обороту, а зостаються тільки паперові номінальні. Це
явище давно вже було відоме політико-економам і в науці воно
звістне під назвою наукового закона Орема й Грешема, які його
констатували.
§ 46.	Від чого-ж головним чином залежить успіх впроваджена
в грошевий оборот номінальних грошей і закріплення їх в обороті?
Позаяк номінальні гроші впроваджуються тільки шляхом обовязань,
і одержують свою мінову цінність тільки завдяки обовязаням, то
відціля цілком зрозуміло, що і успіх їх впроваджена, вкорінена і
розповсюджена в обороті залежить від ступня розвитку обовязань
в даному громадянстві. А ступінь розвитку обовязкових відношень
(себ-то відношень по обовязкам) в громадянстві цілком відповідає
розвитку громадського господарства. Чим більш розвиток громадсь-
кого господарства, тим більший в ньому розвиток і обовязкових
відношень. Обовязкові відношеня ростуть поруч зі зростом
народнього господарства. Розвиток обовязкових відношень прямо
вказує на розвиток господарства, господарських відношень, звязків
і т. д. Значить те громадянство, що росте й розвивається, має й
розвинену сферу обовязкових відношень і в такому громадянстві
впровадженя номінальної валюти має всі шанси на успіх. В тому-ж
громадянстві, де завдяки якимсь політичним, або соціальним,
обставинам обовязкові відношеня загальмовуються й припиняються,
там (як напр. в комуністичній Росії) і номінальна валюта
знижується і переводиться ні на що.
§ 47.	В розвинутому громадському господарстві утворюється
два види мінових відношень, себ-то обмінів: готові і номінальні, а з
них виникають два види мінових цінностей: готові і номінальні.
Завдяки цьому в розвинутому громадському господарстві утво-
рюються дві сфери, дві области риночних цін: сфера цін готових
і сфера цін номінальних. Політична економія з достаточною певностю
встановила той факт, що сфера цін номінальних значно ширша,
значно більша і значно важніща, ніж сфера цін готових. Кількість
цін номінальних в такому господарстві завжди переважує кількість
готових цін, сфера цін номінальних превалює над сферою готових
пін. І тому ті гроші, що стають грішми номінальними, себ-то в сфері
номінальних цін, завжди превалюють над грішми металевими, що
звичайно не можуть вживатися в сфері номінальних цін (металеві
гроші звичайно дорожчі, і їх невигідно платити по боргам). Щоб
покінчити з питанням про мінову цінність номінальних грошей,
скажу ще одно. Для широкої публики звичайно здається дивним,
чому і як це діється, що паперові гроші мають цінність, коли вони
цілком не спіраються па метал. Щоб дати ясну відповідь на це
питання, треба згадати, що правильні гроші є абстрактна мінова
цінність, себ-то чисто мінова власть, і більш нічого.
248
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
V.
§ 48.	В попередній главі я вияснив перше головне питання
теорії номінальних грошей, чому і як виникає їх мінова цінність
незалежно від металу. І це єсть перша відповідь металістам на їх
твердженя, що, мовляв, ця мінова цінність номінальних грошей
спірається на металеві гроші. Я зясував, що вона утворюється
цілком незалежно від металевих грошей.
Тепер треба перейти до другого головного питання в теорії
грошевого номіналізму, як урядити стабілізацію номінальних грошей,
а поруч з ним і до другого твердженя металістів, що буцім то без
металевого розмінного фонду не можна стабілізувати номінальну
валюту. Подивимось перш за все, в чім суть мінового обороту, що
утворюється способом грошей.
Політична економія давно вже встановила той наочний факт,
що способом грошей участники мінового обороту прямують до того,
шоб обміняти конкретні блага на конкретні блага-ж, себ-то конкретні
товари, маєтки, услуги, обовязаня знов таки на такі-ж конкретні
товари, маєтки, услуги, обовязаня і т. и., і що кінець кінцем воно
так і кінчиться. А що-ж роблять гроші? Вони тільки помагають
цьому процесові обміну конкретних благ на конкретні, бо самі гроші
(хоч-би й металеві, золоті), як цінність абстрактна, не стають обєктом
або метою обміну. Ми знаємо, що гроші переходять з рук в руки для
того, щоб тільки ’ утворювати дальший обмін. Коли хто навіть і
збірає гроші, то лише як спосіб для того, щоб придбати щось реальне,
конкретне.	!
§ 49.	Для того, щоб зрозуміти, як діють гроші в міновому
обороті і як способом грошей досягається обмін конкретних благ на,
конкретні-ж блага, уявім собі натуральний обмін, безгрошевий
міновий оборот в якімсь народнім господарстві. Ми вже знаємо з
попереднього викладу, що в такому міновому обороті утворюється
постійна, цупка рівновага цін, себ-то якесь держке мінове взаємо-
відношеня ріжних натуральних благ, якийсь певний міновий уклад,
між всіма конкретними благами. В такому натуральному народ-
ньому господарстві кожний участник прямує до того, щоб обміняти
своє дане благо на якесь инше, бажане для нього, обміняти просто
благо на благо, минаючи посередництво якогось третього иншого
блага (первістних грошей). В чім суть цього процесу? В тім, що
кожний участник ринку прямує встановити мінове відношеня цього
блага зо всіма иншими, з цілим ринком, зо всією міновою системою
на ринку, бо всяке инше благо, якого він добувається, стоїть в
міновому звязку зо всіма иншими. благами, зо всією міновою
системою благ на ринку. До того-ж, головне його прямування не в
тім, щоб встановити мінове відношеня свого блага до инших
риночних благ теоретично, а в тім, щоб встановити його прак-
тично, самим вчинком, ділом, »г е«, як казали Римляне. Оце
прямування кожного участника мінового обороту установити самим
вчинком, самим ділом, дією, ге. мінове відношеня свого блага до
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
249
другого блага (себ-то до всієї системи благ) я іменую реаліза-
цією благ на ринку. Ця реалізація при натуральному міновому
обороті виявляється в обміні одного конкретного блага на друге, але
суть цього вчинка лежить в установленю ге мінового відношеня
одного блага до всіх инших. Не треба думати, що це таке просте
явище. Ні, воно дуже складне, бо в кожнім обміні беруть участь не
дві особи, не два участники, а цілий ринок. Бо всі блага звязані
міновими відношеними між собою, себ-то бажаннями, потребами,
суперництвом (конкуренцією), залежносте і т. и. фактами, що діють
серед усіх участників ринку. Здається, що обмін учиняється двома
участниками, а справді він тут тільки кінчається і в дійсности він
є результатом укритої боротьби багатьох участників на ринку. Оця
• боротьба є боротьбою за ціну, вона є процесом
реалізації благ на ринку, а установлена ціни є
закінченим реалізації. Таким чином реалізація якогось
блага це є складний процес установлена ціни цього блага на ринку.
§ 50.	На ринку, де панують натуральні мінові відношеня,
процес реалізації виявляється в прямому обміні одного конкретного
блага на друге. Коли-ж господарство ускладняється, то ці прості
обміни стають вже неможливими. Тоді виникають гроші, і процес
реалізації благ ускладняється. Тепер, щоб обміняти одно конкретне
благо на друге, треба попереду обміняти його на гроші, на абстрактну
цінність, на чисту мінову власть, а тоді вже чисту мінову власть,
себ-то гроші, міняти на бажане благо. Оттак гроші, як абстрактна
чиста мінова власть, являється, по нормальному правилу, у кожного
в руках, як результат реалізації якогось його мінового блага, як
результат боротьби за ціну, як установлена точного мінового значіння
реалізованого блага, точної його мінової сили серед усієї системи
мінових благ на ринку. Ми вже знаєм з попереднього (§ 34)/ в чім
виключається обмін конкретного блага на гроші. Це є обмін блага з
хиткою цінностю (конкретною) на благо з цінносте держкою
(абстрактна цінність). Оттак увесь розум і мета реалізації благ на
гроші є прямування придбати держку, постійну, не хитку абстрактну
цінність — гроші, замість хиткої конкретної. Значить усе пряму-
вання грошевої політики повинно бути прямуванням до утворена
такої держкої абстрактної цінности. Як-же можна досягнути
цієї мети?
§ 51.	Щоб досягнути цієї головної умови для утворена здорових
грошей, та громадська установа, що утворює номінальні гроші,
повинна додержувати таких принципів: 1. перш за все треба, щоб
гроші неодмінно витікали лише з мінового на-
родньо-господарського обороту і тільки з нього;
2. треба, щоб гроші зявлялися в руках кожного їх держатела, як
результат реалізації ним якихсь господарських
конкретних благ на ринку; 3. треба, щоб кількіств
грошей, яку одержує кожний з участників мінового
народньо-господарсьного обороту, точно відповідала тій
міновій в л а с т и, яку він одержав на ринку, завдяки реалі-
250
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
з а ції своїх конкретних благ. І ось усіх оцих принципів
повинна додержуватись установа, керуюча грошевою функцією в
громадянстві. Такою установою, що утворює номінальні
гроші являється емісийний банк. І коли громадянство,
або держава, бажає урядити здорову номінальну валюту з держкою
і незмінною цінностю, то треба перш за все урядити емісийний банк
і його операції так, щоб вище визначені принципи ніяк не порушу-
вались. Ці принципи становлять основу правового реґульованя
номінальної валюти, основу валютного права. Коли емісийний банк
додержує честно і незмінно цих правових прин-
ципів, він чинить правомірно; коли-ж він порушує
їх, він чинить, мовляв, неправомірно, і тим порушує і
цінність своєї номінальної валюти.
§ 52.	Перш ніж перейти до розгляду організації емісийного
банку, я прошу читача згадати §§ 15, 29 і ЗО про колихання цінности
грошей і золота зокрема.
Поміркувавши про факти колихання цінности золота у звязку
з його здобичею і ростючою потребою на нього, ми вбачаємо велику
ріжницю між валютою металевою і номінальною. Мінова цінність
металевої валюти буде завжди колихатися, бо колихається мінова
цінність самого металу, а мінова цінність номінальної валюти, коли
вона цілком правильно уряджена, сама собою не може колихатися,
бо вона тільки заступає мінову цінність реалізованих конкретних
благ. Оце саме й досягається в організованій діяльности емісийного
банку. Емісийний банк в металевій грошевій системі є така креди-
това установа, що випускає кредитові паперові знаки під назвою
«банкноти®, безсрокові і розмінні на золото кожному
держателеві по першому його вимаганню. Ці грошеві знаки
звичайно мають силу евентуальности тільки доти,
доки вони безупинно розмінюються банком на
золото. Коли-ж розмін припиняється, а банкноти
зберігають попередню силу евентуальности, то
вони вже повертаються на банкноти номінальні,
позаяк вони вже не розмінюються на золото і мінова сила їх
залежить лише від їх евентуальности, а не від. розміну на золото.
Маючи силу евентуальности, вони одержують в народньому госпо-
дарстві мінову цінність ладом, зясоваиим вище. Але як-же, яким
ладом, емісийний банк їх випускає; на яких основах і як вони
зберігають стабілізованою свою мінову цінність?
§ 53.	Говорячи про номінальну, грошеву, систему, ми перед-
гадуємо, що инших грошей в обороті нема, тільки банкнотні
гроші емісийного банку. Емісийний банк випускає свої банкноти
на борг кожному клієнтові (дебіторові), що схоче боргуватися у
цьому банку. Банк видає свої банкноти на борг,
себ-то боргує клієнта лише тоді, коли цей клієнт
учинив реалізацію якихсь своїх товарів. Крім того
він боргує тільки того клієнта, який зреалізував
свої товари на борг, себ-то не одержав від покупця
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
251
грошей. Бо як-би він одержав гроші, то він вже не мав-би
потреби звертатися до банку за боргуванням. Клієнт, який зре-
алізував (себ-то продав) на борг свої товари, бере від покупця
якесь боргове обовязаня, звичайно вексель, або инше обовязаня.
іОце обовязаня клієнт і оддає банку на учіт, як забезпеченя за
борг, який йому видає банк. По цьому векселю, чи взагалі
обовязаню, банкові стають солідарно винні і клієнт банку, і той
покупець, що його боргував товаром клієнт. Клієнт, якого боргує
банк, бере з банку гроші (банкнотні) на короткий срок (зичайно
це бувало не більше, як на 3 місяці в західній Евроігі, не більш
як на 6 місяців в Росії). На цей срок клієнт повинен вернути
банкові його борговані гроші (банкноти), коли-ж він їх не поверне,
то банк виправить гроші судом і з нього і з його покупця. І
тому банкноти, як це вище зясовано, повертаються у свій срок
у касу банку, що їх випустив (закон Фуллартона), і там вони
знищуються. Відціля зрозуміло, що банкнотні гроші мають лише
часовий характер і, повергаючись у свій срок у банк за для знищеня,
не можуть, мовляв, переповнювати грошевого обороту. До того-ж
банк і випускає свої банкноти лише по мірі потреби: як є клієнти
з торговими обовязанями, які бажають боргуватися, себ-то коли є
в народньому господарстві зреалізовані на борг товари, то банк
випускає нові банкноти; як нема таких клієнтів з реалізованими
товарами, нема боргування, то нема й нового випуску банкнот. Ми
бачимо, що при такому порядку випуску й повороту банкнот нема
ніякої потреби, щоб вони ще й розмінювались на золото, бо вони
випускаються і знищуються цілком, в залежносте лише від торгового
і промислового обороту, коли цей оборот потребує боргування. Банк-
ноти номінальні не мають ніякого звязку з розміном, чи нерозміном
на золото.
§ 54.	Яким-же чином банкноти зберігають свою мінову цінність?
В чім лежить певність банку і всього народнього господарства, що
порядок банкнотного обороту, зясований в попередньому параґрафі,
зберігатиме стабілізацію банкнотних грошей? Чим їарантований і
забезпечений Цей порядок? На це можна відповісте, що й мінова
цінність банкнот стабілізується, і весь цей порядок забезпечений
тим, що емісийний банк додержує принципів, викладених у § 51.
Зобразимо це; наочним гіпотетичним прикладом. Сахарозаводчик,
клієнт банку, продав на борг купцеві один вагон сахару 1000 пуд
за 5000 кар. Купець грошей не має і тому, купивши сахар на борг,
видає сахарозаводчикові вексель сроком на 3 місяці. Але-ж сахаро-
заводчикові потрібні гроші. От він і несе той вексель в емісийний
банк і учитує його там. Банк, перевірившись, щб така ціна 5 карб,
за пуд справді істнує на ринку, що справді вексель на 5000 карб.,
поданий йому, є, мовляв, »торговий«, себ-то, що дійсно сахароза-
водчик продав на борг купцеві сахар за цю суму (зреалізував сахар)
і що сума 5000 карб, є справді нормальна, учитує вексель і видає
цю суму (одвернувши проценти за учіт) клієнтові банкнотними гріш-
ми. Сахарозаводчик, одержавши цю суму з банку, розплачується
252	ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
банкнотами з своїми борговиками: з плантаторами, від яких він
купив буряки, з копальниками, від яких він купив камінний вугіль,
з робітниками, що варили сахар, з казною за акциз і т. и. І банкноти
пішли гуляти по всьому народньому господарству, переходячи з рук
в руки. Але тим часом за три місяці купець продає за банкноти
борговапий йому сахар, дрібними партіями, і збірає помалу до себе
банкноти. До сроку він повинен спродати сахар і зібрати 5000 карб,
для сплати банку. Коли купець, купуючи сахар, чинив по госпо-
дарському розчисленшо, то цей зворот грошей він натурально зробить
і у срок поверне у банк борговані банком сахарозаводчикові банк-
ноти на 5000 карб. Чому це так? Очевидячки тому, що банк видавав
свої банкноти участпикам народнього господарства па борг, під таку
торговельну умову (купівля-продаж сахару), якої характер сам собою
ґарантує, що банкноти будуть повернуті в срок. Бо справді і клієнт
сахарозаводчик, і купець, мають і можливість, і інтерес зібрати банк-
ноти і вернути їх.
§ 55.	Яку-ж мінову цінність мають ці 5000 карб, банкнотів,
що випущені банком? Таку саму, яку мав реалізований на ринку
сахар, себ-то 5000 карб. Чому це так? Тому, що банк, видаючи
ці 5000 карб, банкнот, видавав сахарозаводчикові таку саму суму,
в якій був зреалізований на ринку сахар. Банк, видаючи клієнтові
призначену суму грошей, по сути наділяв його такою-ж самою
купувальною (або платіжною) силою, яку клієнт здобув собі чином
реалізації свого блага (сахару) на ринку, ні більш, ані менш.
І це тому, що банк, боргуючи сахарозаводчика грішми, не сам
вигадував суму боргу (5000 карб.), а брав ту суму, яка визначи-
лась у результаті риночної реалізації сахару; він слідкував за ринком,
стежив за тою ціною, яку утворив ринок. Як-би банк, боргуючи
клієнта по умові на 1000 пуд. сахару, видав йому на борг грошей не
5000 карб., а приміром кажучи 5 міліонів карб., то він-би чинив непра-
вильно, бо паділяв-би його значно більшою купувальною силою, ніж
може дати реалізація. Так само банк чипив-би неправомірно, коли-б
боргував клієнта, який ще не зреалізував сахару, тою сумою, за
яку хоче зреалізувати сахар клієнт, сумою 5000 карб, за 1000 пуд.
сахару, бо може статися, що він такої суми по реалізації і не
одержить, а одержить значно меншу, приміром 4000 карб. І тут
банк порушив-би принципи емісийпої чинности.
§ 56.	Емісийний банк чинить цілком неправомірно, коли
боргує не пародньо-господарський міновий оборот, а якісь инші
відношеня. Найчастіще це буває, коли підчас війни, революції,
громадського безладдя і т. и. емісийний банк починає боргувати
не народньо-господарський оборот, а державний уряд, державу.
Тоді у нього в портфелі, замість обовязань окремих осіб (векселів,
то-що) з пародньо-господарського обороту, опиняються обовязаня
державного уряду, з якого вже не можна виправити позичених
банкнот: вони розійдуться по всьому громадському господарству
і витворять іііфлацію. Оттака подія скоїлась у Франції і Анґлії,
Германії, Італії і ин. за час війни і її ліквідації; така-ж подія
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
253
лучилась і в Росії за час війни, революції і комунізму. Щоб
поправити цю неправомірність, треба довгого часу. Ми знаємо з
попереднього, що номінальні банкнотні гроші появляються в звязку
з портфелем банка: портфель їх випускає в оборот, портфель їх
тягне й назад. Але це портфель обовязань окремих осіб з области
цивільного й торгового права, який реалізується (себ-то знов пе-
ревертається на гроші) або автоматично (коли самі клієнти платять)
або судом (коли вони не платять). А від держави не можна цього
осягнути за короткий срок ні доброхіть, ні приневільно. Тому-то ті
номінальні гроші, які забезпечені портфелем обовязань держави, не
є правдиві банкноти, хоч-би їх і звали банкнотами і друкували на
них цю назву. Такий портфель повстає наслідком великої неправо-
мірности банкової діяльности і тому такі номінальні гроші цілком
неправомірні.
Оттак ми бачимо, що розмін банкнот на золото не має
ніякого відношеня до стабілізації мінової цінности номінальної
валюти і що ця стабілізація утворюється виключно правомірною
діяльностю емісийного банку: коли банк чинить боргу-
вання (себ-то кредитування, або, мовляв, фінансування) скла-
дених умов мінових відношень правомірно, то
й номінальні гроші одержують на ринку постійну,
держку, стабілізовану, мовляв, цінність. Правомірно
чинить банк лише тоді, коли він наділяє кожного клієнта такою
грошевою, себ-то купувально-платіжною силою, яку мають на ринку
зреалізовані ним товари. Що-ж власне робить банк, додержуючи
цих принципів, за для осягненя стабілізації своїх банкнот? Він
прирівнює Мінову цінність випущених ним номінальних грошей
до цінности зреалізованих на ринку товарів по тим міновим умо-
вам, які він боргує раз-у-раз.
§ 57.	А що-ж в такім разі робить банк, коли він розмінює
випущені ним банкноти на золото, коли він, мовляв, удержує
золоту валюту? Ніщо більш, як дбає про те, щоб прирівняти
мінову цінність золота до цінности випущених банкнот. І це міро-
приймаппя не має очевидячки ніякого відношеня до стабілізації
номінальних грошей, бо тут справа йде не про те, щоб стабілізу-
вати мінову цінність випущених банкнот, а про те, щоб стабі-
лізувати мінову цінність золота, порівнюючи з випущеними банк-
нотами, а значить порівнюючи цінність золота до цін зреалізова-
них товарів. Значить твердженя, що золото має якусь містичну
властивість і здібність автоматично зберігати або стабілізувати
свою мінову цінність, спірається па нерозумінню процеси утвореня
мінової цінности золота в сьогочаснім грошевім обороті. Краще
кажучи, в тверджених про автоматичну стабілізацію цінности зо-
лота цей процес ставиться до гори ногами. Бо не банкнотна
цінність прирівнюється до золота, а золото прирівнюється в своїй
цінности до цінности банкнот. Сучасна політична економія ціл-
ком не звертає уваги на цей факт і не дбає про те, щоб
перглянути свої тезиси в цій области. Але треба тільки трохи
уважніще поставитись до реальних фактів того процесу, яким
254
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
твориться і удержується розмін банкнот на золото, щоб зразу-ж
перевіритись в тім, що цінність золота стабілізується не автома-
тично, а мудрими мірами емісийних банків (і навіть держав).
§ 58.	І справді, за для удержуваня розміну банкнот на
золото, емісийні установи всіх держав скупчили в своїх підвалах
таку кількість золота, яка иноді в десять разів перевищує всесвітню
щорічну його здобич, а иноді, як наприклад в останні часи, в
двадцять раз! Так наприклад у 1912 р. всесвітня здобич золота
була 701.000 кіл., себ-то на 465 міліонів доларів, а в емісийних
балках тільки головних держав Европи, Америки і Азії лежало
розмінного фонду на суму безмаль 5 міліявдів доларів. У 1920 р.
здобич золота була 504.000 кіл., себ-то на 337 міліонів доларів, а
в банках золотого фонду лежало на суму більш як на 6% міліяр-
дів доларів! Що-ж роблять емісийні банки, коли вони удержують
розмін банкнот на золото? Вони ладом розміну продають золото
по призначеній (в банкнотах) ціні, себ-то по таксі, кожному бажаю-
чому. Від цього ціпа золота, цілком зрозуміло, не відріжняється
від ціни банкнот, бо прирівнюється до неї мудрими мірами. І
це можна влаштувати не тільки з золотом, а з усяким товаром,
прирівнявши його ціну до банкнот. Уявім собі, що держави схо-
тіли-б також мудро стабілізувати ціну якогось иншого товару,
хоч-би й хліба, та й зібрали-б його таку кількість, щоб вона в
10—20 разів перевищувала його всесвітній урожай, склали-б вони
його в засіки, та й продавали-б по призначеній ціні, доглядаючи
тільки, аби ціна його не підвищувалась. Чи змогла-б при такій
системі ціна хліба піднятися? Всякому безсторонньому читачеві
зрозуміло, що ціна хліба збільшитись не змогла-б, а про спад ціни
хліба (як і золота) державам байдуже, бо вони не про те дбали-б, а
тільки про те, щоб хліб не підвищувався в ціні (так саме і з золотом
дбають про те, аби воно не підвищувалось ціною, бо це товар
схильний тільки підвищуватись).
§ 59.	Мені здається, що кожний вдумливий читач, що обмірку-
вав мій попередній дослід, мимохіть спитає мене: »Нащо-ж в такім
разі всі цивілізовані держави вживали весь ХІХ-й вік золоту валюту
і удержували розмін банкнот на золото? Невже-ж державні люде,
що керували грошевою справою, були такі необачні і наївні, щоб
держатися золотої розмінної валюти, коли вона цілком непотрібна?»
Я передбачаю це питання і тому дам на нього відповідь.
Перш за все і держави, і державні фінансові й політичні діячі
удержували золоту валюту не самохіть, а головним чином поневолі;
була теж і палка боротьба проти впровадженя золотої валюти.
Впроваджувалась вона поневолі. Бо весь XIX вік був віком
металізму і звязаного з ним безперестанного зросту державних
довгів, а державні довги виникали в головній масі з війн і
безперестанного зброєня. Оце зброєня вимагало весь час боргу-
вання держав на грошевому ринку, і тому всі держави в своїй
грошевій політиці на протязі XIX віку були цілком в залежности
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
255
від грошевого ринку, бід інтернаціональних банкирів. Оцей то
грошевий ринок, оці то інтернаціональні банкирі й вимагали і
приневолювали всі державні уряди впроваджувати золоту валюту.
Бо золота валюта завжди дуже бажана і користна для кредиторів,
і шкідлива для дебіторів (держав). Це тому, що золоті гроші, як я
сподіваюсь, читачі добре перевірились з попереднього, це такі гроші,
що мають нахил увесь час дорожчати. І значить, коли дебітор
позичив у кредитора якусь суму золотих грошей, то через деякий час
(а державні борги розтягуються саме на довгий час!) ця сума зросте
по своїй міновій силі, себ-то золоті гроші подорожчають, придбають
більшу купувальну силу. А тому кредитори (грошевий ринок,
банкирі, держателі державних кредитних паперів, то що) зароблять,
бо вони замість позиченої суми одержать, хоч здається, ту-ж суму
грошей, але збільшеної купувальної сили; а дебітори (держави,
громадяне) втеряють, бо за борговану їм суму грошей вони повинні
платити, хоч здається, ту-ж саму суму, але дорожчих грошей, більшої
купувальної сили. От тому то міжнародній грошевий ринок весь
час на протязі всього XIX віку приневолював держави впроваджу-
вати золоту валюту; тому то й держави повинні були весь час
удержувати її, і не могли її зріктись. Бо одмовитись від золотої
валюти це було рівнозначно одмовитись од міжнароднього грошевого
ринку, від міжнароднього боргування. Тому саме і Росія була
приневолена до впроваджена золотої валюти в кінці XIX віку.
VI.
§ бо.	Мені було-б дуже небажано, щоб деякі шановні читачі
мого попереднього досліду вбачили в ньому виключно якесь
теоретизування, якусь виключно теоретичну систему. Пишучи свій
дослід, я весь час мав на меті дати читачам провідні наукові, думки
і вказівки для практичного урядженя правильної грошевої орґані-
зації на Україні. Я хотів дати широкій українській публиці такий
ясний науковий виклад сьогочасного грошевого питання, щоб
кожний зміг з нього легко сам зробити необхідні практичні виводи.
І тому я вважаю зайвим багато говорити про практичне пристосована
мого наукового досліду, а до того ще в розмірах журнальної статті
не маю й змоги зробити цього в широкому обсязі.*) Мені здається,
що доволі буде встановити декілька тверджень в цій области
пристосована зясованих мною нових наукових принципів до практич-
ного спорудованя нашої майбутньої грошевої орґанізації, що я тепер
коротко і зроблю.
§ 61.	Перш за все мені здається необхідним, щоб кожний
закарбував собі, мовляв, на причілку, що золота дуже мало на світі,
і що обставини його здобуття й придбання тепер дуже важкі. І тому
було-б великою необачності© сподіватися, що Україна в близчий час
зможе придбати якийсь такий чималий запас золота, щоб утворити
*) Може в майбутнім Редакція «Хліборобської України» дасть мені можли-
вість до того. І тоді я ладен це зробити в широкому масштабі.
256
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
розмінну золоту валюту й забезпечити без шкоди для народпього
господарства золотий грошевий оборот (розмін на золото). Скажу
більш: сподіватися цього було-б не тільки необачносте, але й
легкодумною бреднею. І справді: хто зміг-би дати Україні таку
величезну кількість золота? Одна тільки Америка (властиво С. Шт.
П. А.). Але хто знає, яке велике народне господарство у Сполучених
Штатах П. А., яка велика потреба на гроші в ньому, і як високо
оплачуються там услуги, той напевно знає, що це цілком неможливо.
Сполучені Півн. Амер. Штати цілком нова капіталістична держава,
незвичайно ростюча, і їй самій потрібні гроші та гроші. Скажуть:
лМожна-б урядити на Україні державний емісийний банк, хоч-би й
цілком віддавши його у власність тих капіталістів, що дадуть на цю
установу золотий фонд«. На це може-б американські капіталісти і
згодились-би. Але це означало-б оддати все наше народпе госпо-
дарство не тільки під контроль, але й під власть гуртка якихсь
окремих чужоземних осіб. І тому така порада вже не є необачність,
або легкодумність, це вже національне злочинство, національна
зрада. А все-ж таки розберім дрібніще ці альтернативи.
§ 62.	Ті що й досі носяться з планом великої золотої позички
на емісийний банк, не уявляють собі, яка сума золота була-б потрібна,
щоб урядити такий банк і золотий розмінний оборот. До війни у
російському державному банку золотий розмінний фонд був коло
1500 міліонів рублів, себ-то 750 міл. доларів. Але він був дуже малий
для такої держави, як Росія. Тому в Росії весь час, иа протязі більш
як пів століття, це відбивалося на кількосТи випущених паперових
грошей. Ця кількість паперових грошей (а вона, як я казав, стоїть
в прямій залежності! від кількости золотого фонду) була дуже
незначною, і тому в Росії, а значить і на Україні, панував увесь
час грошевий голод. Так, до Кримської війни (1853—1855) в Росії
було на 800 безмаль міліонів рублів паперових грошей. Але позаяк
ті рублі були у півтора рази дорожче тих, що стали розмінними на
золото в І897 р., то значить цінність усього грошевого контингенту
у половині XIX' століття була 1200 міл. рублів (переводячи їх на
золоті рублі), а в початку XX століття, себ-то через 50 років, цін-
ність усього контингенту паперових грошей у Росії була якихсь
1600 міл. руб. (золото-ж лежало в підвалах державного банку), себ-то
побільшала за 50 літ усього на 1/8. А тим часом і на Україні, і
по всій Росії відбувся економічний переворот і почався великий
економічний розвиток: паселеня збільшилось удвічі, було знищене
кріпацтво і появилась вільна праця, розвинулося капіталістичне
господарство, шляхи злученя цілком змінилися, появився паровий
транспорт і розширена сіть залізниць, бюджет, державний збільшився
увосьмеро, державний довг зріс до 10 міліярдів рублів (не числючи
навіть довгів між окремими особами: іпотечних, обліГацийних, то-
що), і взагалі можна сказати, що Україна разом з усією Росією в
значній мірі перейшла від натурального до грошевого господарства і
втягнулась в світовий міновий оборот. А кількість грошей зосталася
майже на рівні половини XIX століття.
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
257
§ 63.	Тому то, я-ж кажу, на Україні (як і у всій Росії) панував
більш як пів століття дуже гострий грошевий голод (це твердженя
не тільки моє, а й такого знавця і практика російського грошевого
обороту, яким був покійний вчений Юлій Галактийонович Жу-
ковський, управитель державного банку). Цей грошевий голод
виявлявся не тільки в депресії цін, але й в неможливости творити
підприємства, в запинці торговлі й промисловосте, одно слово, у
повному застою всього економічного життя. І тому нехай ці факти
будуть великою пересторогою для всіх діячів майбутнього грошевого
обороту на Україні. За час війни державний уряд почав збільшувати
кількість грошевих паперових знаків, і це збільшеня почало відби-
ватися на цінах товарів лише після того, як кількість їх збільшилась
у; чотирі рази. Тому можна сміливо висловити думку, і навіть
твердженя, що кількість грошей на Україні повинна бути не менш,
як у чотирі рази більша, ніж вона була за час російського уряду-
вання. Грубо обчислюючи потрібну суму грошей для України по
кількосте і заможносте: населення, скажемо, що на Україні до війни
оберталося більш ніж чверть усього грошевого капіталу бувшої Росії,
себ-то на суму якихсь 400—500 міліонів розмінних на золото рублів.
А позаяк за для вдовольненя нормальної потреби у грошах тепер
після війни треба буде кількість їх на Україні збільшити не менш
як учетверо, то значить грошей у нас на Україні повинно бути не
менш, як на суму 2 міліярди золотих рублів. Коли-б ці передгадані
гроші були банкнотами, то кількість золотого розмінного фонду
повинна бути 700 міл. зол. руб., а коли ці передгадані 2 міліярди
паперових грошей будуть не банкнотними, то розмінний золотий
фонд треба довести для України до суми 750 міліонів доларів
(1500 міл. золотих рублів), що колись задовольняла всю Росію.
Звістко, як-би такої суми золота шукала позичити на грошевому
ринку одна Україна, то може-б її й можна було-б дістати, хоч-і не
без завади. Але позаяк, усі європейські держави, окрім Анґлії,
шукатимуть на позичку ще більші суми золота, то де-ж його взяти?
Сподіватися здобути золото від Америки — безнадійна мрія. »У діда
в торбі не поживишся«.
§ 64.	Звернемось тепер до другої альтернативи. Уявім собі, що
замість позички Україна знайшла-б в Америці якийсь грошевий
консорціум банків, або міліярдерів, під проводом якогось Морґана, і
оддала-б цьому консорціуму монопольну концесію на уряджевя і
експлуатацію емісийного банку. Що-б з того вийшло? ІІомимо того,
що такий консорціум банків держав-би в своїх руках долю всього
нашого народнього господарства, направляв-би його, як схотів, на
шкоду нашій промисловосте, торговлі, транспорту то-що, і на
користь своїм підприємствам, що він-би змонополізував усе госпо-
дарство в своїх руках, захопив-би весь український ринок і т. д., але
треба мати ще на увазі і от що. Всі прибутки такого банку, весь
зріст і розвиток змонополізованої промисловости то-що, все це
виростало-б на плечах українського народу, на експлуатації його
праці і природних багатств. Усе це було-б оплачено не тільки кровію
і роботою, але навіть і грішми Українців. Це було-б ніби, мовляв,
17
258
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
»купити чорта за свої гроші«. Але нащо-ж купувати й шукати того
чорта так далеко поза океаном, коли, як казав Пацюк ковалеві
Вакулі: «він у тебе за плечима«.
§ 65.	І справді. Навіщо-ж Україні шукати того розмінного
золотого фонду і приносити на вівтар цьому золотому тельцеві всю
долю свого народнього господарства, коли, як я кажу, такий
розмінний золотий фонд зовсім непотрібний для спорудуваня і
утвореня правильного здорового грошевого обороту. Грошевий
оборот, щоб бути здоровим і правильним, повинен спіратися не на
золотий розмінний фонд, а перш за все (як основа його) на
правильний здоровий банковий портфель обовязань, витікаючих з
мінового обороту окремих хазяйств, окремих господарюючих субектів.
Для цього емісийний банк перш за все не має права боргувати
державу і державні фінансові потреби (за для цього є инші способи:
налоги, позички, то-що). Порушеня цього правила зводить у кінець
весь грошевий оборот. Значить Україна повинна перш за все
урядити емісийний банк для орґанізації грошевого обороту і цей
майбутній український державний емісийний
банк не матиме права боргувати державу, випускаючи
небанкнотні гроші. Він випускатиме тільки правдиві
банкноти, наділені силою евентуальности, випус-
катиме їх тільки під портфель торгово-промислових
обовязань окремих осіб. За для забезпеченя цього, укра-
їнський банк має бути установою цілком незалежною
ні від міністерства фінансів, ні навіть від законо-
давчих установ, він має бути такою-ж незалежною
установою, як судові установи. Російський державний
банк був організований в супереч цим вимогам теорії і практики
грошевого обороту: він був цілком залежний від міністра фінансів,
і більш як 3/4 його «кредитних білєтів« мали не банкнотний характер,
бо виникли з боргування російської держави (головним чином на
війни). Для запезпеченя незалежности емісийного банку від впливів
правительтва на його діяльність в головних державах західної
Европи (Анґлія,' Франція, Германія і ин.) і в Спол. Півн. Амер.
Штатах ці банки мають форму акцийних товариств. Але така форма
дуже небезпечна і незручна, бо перш за все вона далеко не забезпечує
банк від впливу і тисненя з боку державного уряду (контроль,
призначеня директорів, то-що) і від інфлації, як показала світова
війна і події після війни. А друге те, що така форма може бути там,
де є багато капіталів, а у нас, на зруйнованій большовиками
Україні, треба їх ще здобути попереду. І тому український
емісийний банк повинен бути державним банком.*)
§ 66.	Оттак помиляються ті, що думають, мов для правильної
чпиности емісийного банку у нього повинен бути якийсь чи роз-
мінний золотий, чи взагалі якийсь реальний фонд, який-би забез-
*) До цього важного питання, як унезалежнити державний емісийний банк
від міністерства фінансів і від законодавчих установ, сподіваюсь ще повернути
на сторінках «Хліборобської України*.
ОСНОВИ НОМІНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ.
259
печував цінність і стабілізацію випущених банкнот (наприклад
проект хлібного фонду, який подав на сторінках «Хліборобської
України« Шановний п. Тимофіїв). Не розмінний фонд, а правомір-
ність чинности емісийного банку творить стабілізацію цінности
випущених банкнот, як я це зясував у § 56 і ин. Який-би не був
великий розмінний фонд, але-ж коли банк чинить неправомірно,
неправильно боргує торгово-промисловий оборот, то той фонд буде
витягнуто з банку, і банкноти полетять до долу. Коли-ж емісийний
банк боргує, фінансує правильно своїх клієнтів і їх умови, то
стабілізація банкнот буде цим чином забезпечена сама собою, не
вважаючи на те, чи є, чи нема розмінного фонду. Українська
валюта повинна бути не золотою валютою і ніякою
инпіою (хлібною то-що), а чисто номінальною ва-
лютою.
Домагатися для українського емісийного банку розмінного
золотого фонду — це дуже велика помилка і незрозуміння сути
механізму емісийного банку. А влаштувати справу випуску банкнот
так, щоб прилагоджувати цей випуск до майбутнього розміну на
золото — це вже цілком шкідлива, і навіть иноді пагубна річ. При
цьому звичайно завжди буває те, що банк зменшує яко мога кіль-
кість випущених банкнот і тим обмежує грошевий оборот і все
економічне життя, утворюючи погибельну дефлацію грошей. Оттак
поступав міністр фінансів дєнікінського уряду проф. Бернадський
в 1919 р. Він очевидячки мріяв розміняти колись випущені паперові
гроші »рублі« на золото, і тому боявся їх випускати. Таким чином
він оставив уряд без грошей і зарізав охочекомонну армію (»Доб-
роармію«), бо лишив її без хліба, без одежі, без обуви і т. ин.
§ 67.	Замість того, щоб побиватися за розмінним фондом, нашим
фінансовим діячам далеко краще було-б заздалегідь обміркувати
орґанізацію українського емісийного банку так, щоб він був спору-
дуваний на найліпших основах. Перш за все треба, щоб у голові
його стояли найкращі спеціялісти в цій справі —
вчені і практики, якими були напр. в німецькому імперському банку
славетний Адольф Ваґнер, або й недавно загинувший Гельферих.
Треба, щоб складено було такий статут, який-би давав
точні і ясні норми діяльности нашого державного банку
в области впровадженя і функціонування номінального грошевого
обороту. Треба,1 щоб забезпечена була і незалежність
такого банку від усяких небажаних тиснень і
впливів. Але треба також, щоб забезпечено було і кон-
тролювання його діяльности і правомірности з боку як дер-
жавного контролю (російський державний банк не підлягав
йому), так і з боку широких громадських організацій
промисловости, торговлі, кооперації і ин. А для
цього останнього необхідно, щоб наш державний емісийний банк був
в близькому звязку з цими громадськими організаціями.
§ 68.	На прикінці мені хочеться зробити ще одну замітку. Як-би
не склалося відношеня України в майбутньому до всіх країв, які
17*
260	ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ОДАРЧЕНКО:
входили в оклад бувшої Росії, але необхідно, щоб наш державний
емісийний банк був установою цілком незалежною, яка-б не під-
падала ніякому не тільки зверхньому керуванню, хоч-би навіть
і союзу банків инших країн, але й ніякому тисненю і впливові якоїсь
зверхньої центральної власти. Централізація особливо в цій области
цілком недопустима. Поучаючим з цього боку може бути приклад
американської банкової орґанізації, яка утворена на основах широ-
ченної децентралізації. Централізація в структурі і діяльності!
російського державного банку добре навчила нас наскільки цей прин-
цип шкідливий. А тому, я-ж кажу, наш державний емісийний банк
може бути тільки установою незалежною, не підпадаючою зверхньому
керуванню банкових установ инших країн.
Прага, 12 грудня 1924 року.
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
261
Ґенерал П. Валесський.
Завдання розумного! честного Правительства
на Україні.
Стаття ця, обіймаючи загальні принципи правління державою,
може бути застосована до кожної країни й до кожного народу. Я при-
стосував її до України саме тому, що вважаю більш імовірним
відродженя як раз цієї н а й б а г а т ш о ї частини колишньої Росій-
ської Імперії, частини якої були злучені не орґанічно, а лиш механіч-
но. Трівке орґанічне ціле може бути утворене тільки з одностайного
матеріялу, сполученого єдностю поглядів, звичаїв, навиків та інте-
ресів. Ледве чи можна претендувати на м і ц н е, орґанічне сполученя
120 міліонів людей, розкиданих на величезному просторі, належачих
до ріжпих народностей, мешкаючих серед дуже ріжноманітвих умовим
ґрунту й клімату. Вони можуть бути обєднані на умовах договору,
але-ж внутрішнє життя їхнє повинно розвиватись самостійно.
Крівавий і жахливий досвід Росії, досвід нечуваний від сотво-
реня світу і доконаний в колосальному масштабі, являється занадто
виключним, аби культурна людськість пройшла повз нього, не по-
робивши повчаючих для себе висновків та не вживши їх, не
гаючись, собі на науку. Але для громадян колишньої Росій-
ської Імперії цей досвід має ще більшу вагу, — бо тільки за
допомогою честного аналізу минулого можна віднайти вірний
шлях про майбутнє.
Найперший висновок, про який аж кричить досвід Росії це —
давній знайомий: всі заколоти по людських громадах, всі так звані
»революції« виникають перш за все і головним робом — через в е-
лику нерівність в умовах істнування людей і через випливаюче
звідци велике накопиченя заздрости, злоби, злиднів і одчаю.
Оттак як електрична іскра виникає через ріжницю потенціялів елек-
трики, так само й іскра в людських відносинах виникає через ріж-
ницю в розподілі земних благ. Бідність одних і до того-ж — біль-
шости ; забезпеченість, розкоші та легковажне життя других — тих,
що їх менше; перебування влади в руках тієї самої меншости, яка
завдяки цьому являється ще й паном усіх загальних засобів; усіх
джерел істнування, і яка через свою легковажність (наслідок довгого
забезпеченого істнування) — нерозумно (а иноді Й несовістно)
ставиться до спільної справи, а тому в критичну хвилину виявляється
банкротом, — усе це утворює глибоку безодню між бідуючою
більшостю та розкошуючою меншостю, викликає заздрість, знена-
висть, домагання влади, гостру боротьбу, сутички й на останок1 —
загальні потрясеня.
262
ГЕНЕРАЛ П. 8 А ЛЄОСЬКИЙ:
Істнування таких явищ та їх причини занадто добре відомі
людям, щоб про них багато розводитись. Про це казали людям про-
роки й філософи всіх часів і народів. Про це співали всі народні
співці й народні поети. Про це кричали всі вчителі етики й люд-
ської моралі, всі ті, що шукали царства небесного на землі. На
цьому-ж ґрунті зродився й соціялізм, що тепер потрясає людськими
громадами.
— Хочете уникнути цих потрясень ?
— Забезпечте к о ж йому вистачаюче трудове істнування й
правильний розподіл спільних засобів.
В теорії большовики-комуністи наче до цього й простують.
•— Працюй, кажуть вони, і ось тобі пайок, одежа й хата . . .
Та на ділі вийшло у них зовсім не те! Вийшла ще більша не-
рівність в життю людей, і ще більший нерозум, жорстокість і без-
соромність. Одні купаються в краденому золоті й дорогих каміннях,
їздять в царських потягах та автомобілях, купують будинки й всяку
»власність« за кордоном, живуть і розкошують собі до схочу; другі-ж
пухнуть з голоду й холоду, гинуть як мухи в осені! І робиться так
не тільки через безсоромність, зажерливість й зіпсутість меншости,
не тільки тому, що російські комуністи пограбували всю буржуазію,
а російські каторжники одняли у других усе, що тільки можна було
одняти, але також і тому, що — 1. принцип скасування приватної
власности не відповідає людській природі і 2. способи, якими боль-
шовики осягали свою владу, деморалізують людську душу й дезорга-
нізують людські громади.
Дезорганізація громадянства, отруєня людської душі й на-
магання знищити природний нахил людини до власности, до
утвореня свого гнізда, свого майна — ось що перекрутило на
практиці теоретично вірний принцип.
Купа егоїстів, забувши Бога й совість, забувши скороминучість
людського життя й оману всіх його принад, скористувалась з прин-
ципу рівномірного розподілу земних благ, не за для загального добра
людей або хоча-б своїх власних нащадків, але за для особистого,
сьогоднішнього свого розкошування! Граючись ідеями: свободи,
рівности й братерства, ідеями праці, громадськости, республики,
федерації й самоозначеня — вони створили дійсне пекло безправства
й безпринципносте, безпорадносте й хронічних злиднів по всій Росії,
а також навіть на »благословешгій« Україні.
Звідци роблю другий висновок: принципи — одне, а здійсненя
їх це вже щось инше; форми правління не мають істотного зна-
чіння, —• потрібен порядок, умовили життя . . . Росія була само-
державною монархією, та не було в ній доброго ладу: тяжко
жилося більшости, а загальний, державний апарат виявився далеко
не в порядку. Стала вона республикою — зробилося ще гірше:
життя обернулося в якийсь бедлам, людина в звіря, державний апа-
рат — в »чрезвичайку«. Єсть республики й монархії, що процвітають
(Америка, Англія, Японія), є й такі, що бідують (Росія, Персія,
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
263
Туреччина). Отже не в формах правління суть, а в його діяльносте,
в його діячах, в тих умовах життя, що вони утворюють.*)
Завдання правління кожною людською громадою (Державою)
такі: 1. Як найкраще, як яайвигідніще за для всіх використати всі
засоби, сили й здібносте краю (території й народу). 2. Найбільше
справедливо і з найбільшою користю за для спільного діла поділити
ті блага, ті прибутки, що їх одержує країна. 3. Регулювати законами
діяльність людей, вкорочуючи апетити одних, спонукуючи других,
допомагаючи третім; захищаючи кожного від насильства й сваволі
з боку когось другого.
Щоб виконати ці завдання при сучасних умовах культурного
розвитку людськосте, треба покласти в основу державної організації
такі принципи:
1.	Принцип приватної власносте. Без нього людина не буде
працювати продуктивно, не стане »творите«, не буде удосконалю-
ватися в роботі. Така вже людська вдача.
2.	Принцип громадських свобод: недоторканість особи; по-
мешканя, свобода слова, сумління, зборів і друку.
3.	Принцип піддержування користної для всіх праці.
4.	Принцип державної необхідносте даного моменту, що обмежує
перші два принципи такими рамами, яких неодмінно вимагають
виключні умови даної країни в дані часи.
Здавалося-б, що останній принцип знищує два перші. Але
в людськім життю немає нічого абсолютного: все відносне. В тім то
й мудрість правління, щоб погодити інтереси одних 8 інтересами
других, інтереси частин з інтересами цілого. Як тямучий в своїм
ділі шофер або машиніст повинен стерегтися, щоб не перелити або не
недолити олії в машину; як зручний їздець не повинен ані попускати,
ані перетягати віжки, — так і мудрий Правитель або Правительство
повинні знати — коли треба дати перевагу інтересам окремішним,
а коли інтереси загальні (цілого) наказують посягати на інтереси
і навіть на права людей приватних, себ-то окремих членів- гро-
мадянства.
Це питання: держава чи особа, ціле —- чи його частина —
в теорії вирішити не можна; Правительство мусить вирішувати його
на практиці.
— А чи не поведе це до сваволі Правительства або його аїентів ?
*) На нашу думку, форма правління мав рішаюче значіння для політичного
виховувана — а значить і для політичної здатности — правлячої верстви. Там,
наприклад, де ця верства дуже неоднородна, де вона недисциплінована і анархічна
— республика приведе неминуче до загибелі держави, тоді коли монархія (в її
класократичній, а не охлократичній і самодержавній формі), своєю більшою
стійкостю — своїми сильніщими здержуючими прикметами і більшими вимогами
«дности, вірности, чести, послуху та дисципліни — може ці природні недостачі
даної правлячої верстви надолужити і зробити їх менше небезпечними.
Примітка Редакції «Хліборобської України», додана за згодою Автора.
264
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄССЬКИЙ:
— Чисте доктринерство в життю не здійсниме. Життя є життя.
В ньому все — переміни, все — рух. Мертві й нерухомі лише каміння,
та ще мерці. Суть полягає' не в тому, щоб здійснити »принцип«
щоб там ні було, иноді на перекір здоровому розумові, на перекір
стихіям, — а в тому, щоб, не спускаючи з ока принципу, як провідної
ідеї — сприяти вирішеню життєвих питаннь, облегчувати людям
пращо та істнування. Не життя за для принципу, а принцип для
життя. Як що ви матимете завжди на увазі провідні засади етичного
й громадського життя й совістно будете шукати честного й благо-
родного (не егоїстичного) виходу зі становища, ви завжди знайдете
задовольняюче рішеня.
Як що ви покликані створити загально - людське культурне
життя в країні, де довгий час панувала анархія й сваволя каторж-
ників ; де люде відучились працювати й здеморалізовані аж до втрати
людської подоби — то тут не можна здійснювати відразу і в повній
мірі всі основи громадської свободи (таку помилку зроблено на
Україні в 1918 році за часів Гетьманства). Инакше ви опинитесь
в ролі візника, що, влізши на козли, не захопив віжок . . .
Всі переміни треба робити поволі, і навіть здіймати большо-
вицький нарост треба буде дуже обережно, щоб не пошкодити й здо-
рових частин народнього організму.
Трудне завдання припаде на долю тих, кому доведеться від-
новляти культурний лад в зруйнованій, политій невинного братер-
ською кровію країні, де всі відучилися по людському жити, де нема
ні матеріяльних засобів, ані моральних цінностей!
З чого почати ?
Перш за все треба нагодувати, голодних, треба влити фізичну
міць в виснажені організми людські: в здоровому тілі й душа здо-
рова. А тимчасом Правительство на початку діяльности не матиме
ані грошей, ані виконавчого апарату.
При помочі нових грошей і кадру енергійних та розум-
них виконавців треба створити сіть своїх аГентів на місцях для
передачі наказів Правительства й переведеня їх в життя.
— Які-ж заходи мають забезпечити населеня продуктами ?
Довіз хліба зовні й організація широкої обробки землі, щоб
добути з неї врожай. Маніфест Правителя має закликати всіх до
честної праці з правом користування з прибутків цієї праці: хлібо-
роби дістануть врожай, робітники — уділ в прибутках з підприємства,
урядовці — вистарчаючу платню, власники нерухомого майна _—
обіцянку Правительства дати їм змогу жити своєю працею, здій-
снюючи права власности в межах державної необхідности.
Добути перший врожай з землі буде першим практичним успі-
хом Правительства, А як ще до того цей перший врожай буде й
добрий, то успіх буде великий.
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
265
Коли-ж володіння землею буде в хаотичному стані, — а також
для сполученя принципу власности з потребою широкої об-
робки землі і з тими факторами, що створені роками безправства, —•
доведеться негайно орґанізувати «посередників». Цими посеред-
никами мають бути виборні комісії — по губерніях, повітах, волостях,
при участи урядових аґентів.
За допомогою цих комісій земля має бути розпреділена для
оранки між хліборобами, роздане зерно на засів і сільсько-господар-
ське знаряддя (на умовах виплати) й вирішені всі непорозуміння
й питання, що виникли на ґрунті порушеного принципу приватної
власности. Попередні власники мають одержати назад тільки частину
землі для свого прожитку, переважно біля садиб.
Разом із тим Правительство повинно негайно приступити до
земельної реформи, себ-то до передачі землі працюючим на ній хлібо-
робам на правах вічної й спадкової приватної власности. Повинна
бути вироблена максимальна норма для приватної земельної власности
— в залежности від продуктивності! землі й прикмет земельних
ґрунтів. Основою для вирішена цього важкого питання мають бути:
склад сім'ї, середній прожиточний видаток за рік на одну людину
і продуктивність даного господарства. Решта переходить (відчужу-
ється) у розпорядок Правительства, яке видає власникам землі від-
повідні скарбові зобовязапя, а землю ділить за допомогою земельних
комісій між хліборобами. 8а передану Правительством землю новий
власник зобовязується віддавати Правительству частину врожаю
з цієї землі. Норма повинна залежати від того, в якій мірі Правитель-
ство матиме потребу в помочі від хліборобів, і в. якій мірі ця поміч
може здійснитися фактично.
Земельна реформа єсть основним питанням нашого сучасного
соціального життя. Правительство повинно виявити велику енергію
й твердість, а громадянство повинно зрозуміти вагу цієї реформи'
й з усіх сил повинно помагати Правительству в ділі скорого й пра-
вильного переведеня її в життя.
Земельна реформа вимагатиме великої й напруженої праці
міністерства хліборобства й прохарчування. Зпочатку треба орґані-
зувати продукцію хліба, потім його збір і зосереджена (при помочі
закупна й вищезазначеної натуральної допомоги хліборобів) по
місцях, де в ньому буде потреба, себ-то там, де вільна торговля ви-
явиться невистарчаючою, або де хліб буде у високій ціні. А потім
— земельна реформа. Далі знов нова продукція хліба, поліпшена
хліборобства, набуття господарських машин, зерна, будування еле-
ваторів і т. д. і т. д. Справ багато. Але перш за все треба нагоду-
вати голодних. І тут то доведеться зазнати клопоту і з набуттям
зерна і з тим, як його помолоти, а потім з випеченим хліба. Все це
треба орґанізувати при широкій участи самого населеня, вимагаючи
від нього й помочі й самодіяльності!.
Одночасно з клопотами що до прохарчування й переведеня
земельної реформи Правительство має відновити культурне життя
краю: працю, промисел, торговлю, шляхи, просвіту, суд, упорядку-
266
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄССЬКИЙ:
вання життя по селах і містах, охорону державного ладу, експлуа-
тацію державного майна, фінанси, народно здоровля і охорону без-
печности державної (військо).
Кожен з цих відділів .народнього господарства має
звичайно в Правительстві свій центральний орґан — міністерство,
а на місцях своїх представників та свої орґанізації. Орґани ріжних
міністерств не мають на .місцях влади, яка-б їх обеднув.1 ла. Але такий
лад можливий липі у нормальні часи і серед нормальних культурних
умовин життя. Але при відновлені життя з хаосу потрібне о б є д-
наня народнього господарства йна місцях, потрібна
влада, яка-б доглядала за всіми галузями народнього господарства,
реґулювала-б їх діяльність і в потрібний момент могла прийти кожній
з них на допомогу. Такою владою за старих часів був Генерал-губер-
натор, або головний начальник, що користувався з прав, зазначених
в додатку до ст. 23 тома 2-го Овода Законів Російської Імперії. Особа
ця може, певна річ, носити й иншу назву, наприклад — «начальник
губернії®. Його права мають бути поширені: йому мають підлягати
всі відділи народнього господарства, не виключаючи й війська, в роз-
умінню контролю й права усувати з посади в необхідних випадках.
На допомогу такій особі має бути поставлений губерніальний комітет,
складений із виборних від населеня і з представників усіх га-
лузей народнього господарства на місцях. Функції цього комітету
мають бути тільки дорадчі.
Досі (властиво до революції) в народньому господарстві Росії
працювали паралельно дві орґанізації: міністерство і земство. Ми
мали школи міністерські й земські, так само шпиталі, шляхи, поліцію
й т. д. Сучасне життя дуже висунуло наперед питання про «само-
управу®, збільшеня компетенції орґанів місцевого господарства. З
цим треба рахуватись при орґанізації влади. І як що ця влада буде
побудована на »монархічно-констіиуцийній« основі, що найбільше
відповідає теперішній свідомосте наших народніх мас, то і на місцях
компетенція орґанів самоуправи має бути поширена, залишаючи для
міністерських орґанів роль доглядача за виконуваним розпорядків
центральної влади.
Як що при цьому діячі, обібрані населеним до орґанів само-
управи, а також правительствені урядові особи будуть працювати за
для загального добра, а не за для' особистих користей, то продуктив-
ність їх спільної і дружної роботи не підлягає сумніву.
Кожна галузь народнього господарства вимагає спеціяльного
знання і здібностей. Я не вважаю себе компетентним розглядати
конструкцію й завдання кожного відділу. Я зазначу тільки те, на
що по умовам нашого часу доведеться звернути увагу представникові
Правительства в губернії; лиш на воєнному відділі я спинюсь трохи
докладвіще.
Тягар життя, попросту — дорожнеча на всі життєві продукти,
— ось що становить тепер слабе місце всіх правительств. Причина
цьому — війна, що знищила масу життєвих засобів і с и л, а в Росії
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
267
крім того ще й революція та бешкети больпювиків. Щоб життя
увійшло в нормальну колію, треба відновити продуктивність 1/6 зем-
ної кулі, яка тепер нічого не продукує, крім злісної пропаганди, сліз
і крови.
Спільне завдання всього культурного світу — відродити про-
дуктивність атрофованої тепер 1/е частини землі. Коли Україна, що
лежить на цій 3/0 частині земної кулі, буде продукувати доволі
хліба, мяса, сахару, спирту, вовни, льну та иншої сировини, —
життя культурного світу, особливо Европи, швидко подешевшає, а
на самій Україні люде воскреснуть і зробляться честними співро-
бітниками культурних народів світу.
Загальна недостача в продуктах, необхідних для життя — ось
що утворює дорожнечу на них. Та єсть ще й окремі, але досить
важні причини дорожнечі. Одна з них зветься »спекуляцією«.
Боротися з спекуляцією дуже важко. Причина тому лежить у
великій спокусі для доглядачів, яких спекуляція легко нахиляє до
хабарництва, і — трудність регламентації прикмет спекуляції.
X. купив крам в пункті А; перевіз його за допомогою »товкачів« до
пункту Б; тут продав його по ціні ринку, яка в два рази
більша, ніж. покупна ціна. Що це? — спекуляція, чи щастлива
торговельна операція, звязана иноді з великим ризиком і видатками,
бо й »товкачі« не завжди швиденько просувають крам, а він у дорозі
може й попсуватися. Очевидно в кожному даному випадкові треба
розглядатися на місці за допомогою честних і досвідчених людей.
Треба вміти знайти таких людей, примусити їх працювати і таким
робом одбивати охоту й припиняти можливість зловживаннь на
ґрунті торговлі. Я знав адміністратора, який, окрім инших заходів,
ще й особисто відвідував ресторани, кавярні, базари, майдани, вулиці
— усі збірні місця спекулянтів — і робив на них облаву. Крім
спекуляції, на дорожнечу життя дуже впливає хабарництво і взагалі
несовістність урядовців: податок на крам, »накладні« видатки —
збільшують ціну краму.
Тільки велика влада адміністратора й до того адміністратора
кришталево честного може боротися з цим злом. Урядовець також
хоче жити і не від того, щоб жити добре. Отже: треба дати йому
добру платню, а за хабарництво гнати його з посади і віддавати під
суд, Коли на місцях нема сильної контролюючої влади, то боротьба
з хабарництвом буде такаж. безрезультатна, як і боротьба зі
спекуляцією та всякими дефектами повсякденного життя.
Мені відомі, наприклад, випадки великих зловживаннь на
залізній дорозі. Але влада губернатора була тут безсила, бо залі-
знича смуга підлягала тільки міністрові шляхів!
Не мало турбот дає боротьба з злочинним елементом. Тюрми
швидко переповнюються; стан їх страшний; сторожа в мізерному
вигляді; серед тих, що сидять, багато людей, яких ще не допитувала
судова влада, проти багатьох не виставлено обвинувачена; багато
жде не діждеться суду... Треба багато енерґії й саможертвеної
268
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄССЬКИЙ:
праці- прокурорського догляду, щоб привести цю тюремну справу
до пуття. Взагалі-ж юстицію треба оживити через скороченя паперо-
вої писанини і збільшена рухливосте судового персоналу.
Великі труднощі в управління вносять робітники. Безпере-
станне збільшена платні, постійні претензії, штрайки иноді полі-
тичного характеру, — все це вимагав від адміністратора близького
й особистого обзнайомленя зі справою на місці, щоб не було жадних
сумнівів що до причин, які викликають те або инше домагання або
ту чи иншу заяву. Багато спокою, видержки й безсторонносте ви-
магається при цьому, а в злістних випадках і багато рішучости, сміли-
восте й твердосте.
Треба з усіх сил скорочувати число безробітних, ставлячи їх на
громадські роботи або пришукуючи приватних роботодавців.
Не мало турбот вимагають шпиталі і взагалі боротьба з анти-
санітарним станом міст, а зокрема громадських будинків і місць. Тут
потрібні »обовязкові постановив, які вимагають виконуваня необ-
хідних з санітарного погляду робіт, встановлюють точні правила ко-
ристування з громадських місць і належного утримувана будинків,
дворів та помешкань.
Але все це залишиться голосом воліючого в пустині, як що ад-
міністратор не стромлятиме всюди свого ока. Йому необхідно бути
скрізь, знати все, з усіма балакати, на всіх впливати, за всім сте-
жите ... У нього повинно вистачити часу, енергії й сил на все —
і на прийоми докладчиків та прохачів, і на одвідуваня лікарень,
залізничих двірців, фабрик і заводів, базарів і найдальших окраїн,
і на огляд поліції, і на одвідуваня з'їздів, громадських зборів, бого-
служень, парадів, лекцій, шкільних актів, відкриття нових шкіл,
добродійних інституцій, а головно для обійду всіх підлеглих йому
городів та волостей — щоб особисто переконатись наскільки населеня
о б знайомлене з усіми урядовими заходами і як працюють
агенти Правительства на місцях.
В обсягу просвіти я торкнуся тільки загальних провідних ліній
цієї важної галузі народнього господарства. Досі просвіта була одною
з найслабших галузів цього господарства. Слабі її сторони були:
неграмотність народа (не більше 20% грамотних селян, та й то —
малограмотних); навчання не на рідній мові населеня; відсутність
спеціяльної, професійної, ремісничої освіти в низчій та середній
школі — освіти, обовязкової для кожного (по вибору сиеціяльности);
звідци виникав енциклопедизм, чи вірнице — дилетантизм та верхо-
глядство нашого інтелігента.
Нова школа має навчити населеня не тільки грамоти, але й при-
вчити його до праці й дати кожному до рук вірний шматок хліба,
себ-то професийне знання, — діло ґрунтовно вивчене і яке-б вповні
придалось в життю. Опріч цього всього школа повинна готовити
населеня до військової служби, до виконаня воїнського обовязку
перед Батьківщиною. За для цього школа повинна розвивати своїх
вихованців фізично, привчати до порядку й послуху, до поваги перед
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
269
старшими й виховувати свідомість, яка-б перейшла в почуття обо-
вязку — необхідносте боронити Державу збройною силою, зложеною
з самого населеня країни.
Фінансова справа — одна з найважніщих, бо без грошей життя
буде стояти на місці і всі заходи залишатимуться лиш на папері та
в добрих намірах. Адміністраторові тут немає прямої й безпосеред-
ньої праці (окрім, певна річ, догляду за населеням, щоб не допускати
фальшування грошей і пачкарства), бо в наші часи ледве чи можна
сподіватись успіху від безпосередніх податків. Проте подохбдний
прогресивний податок може бути регулятором достатків населеня.
Фінансова сила Правительства полягатиме, мабуть, в податках по-
середніх, себ-то у всякого роду цлі, монополіях і в експлуатації дер-
жавного майна.
Релігійне питання.
Православне духовенство, мабуть, розуміє тепер свої помилки,
що позбавили його впливу на населеня й дали цьому населеню дуже
вбоге моральне надбання в переддень революції. Одурені народні
маси не зуміли здержати своїх звірячих інстинктів, підбурені пропо-
віде зажерливих і егоїстичних людей. І провина в цім »нездержані«,
в цьому швидкому моральному розвалі, падає в значній мірі на
духовенство.
Минулого чіпати не будем, але минуле повинно вказати шляхи
для будуччини. І ці шляхи для духовенства мають іти по лінії
духовно-моральної проповіді й відповідного особистого прикладу.
Взагалі особистий приклад керманичів (властей) буде мати
велике значіння-при відновлене культурного життя на Україні. Не
можна одно говорити, а друге робити. У всякому разі не повинно
бути різкої ріжниці між вчинками й словами. Ось через що керманичі
народніх мас — духовні й всякі инші — повинні вести скромний
трудовий образ життя, уникати розкошів, бенкетування, брехні
й розпущеносте і не потурати в цьому иншим.
Ці мої слова не є труїзмом, сентенцією. На жаль, це гірка
необхідність повторювати старі істини. Всім відомо, що розкішне
життя викликає заздрість у бідаків; а як що до того це життя
ще й легкодумне, то до заздросте долучається й справедлива кри-
тика. Проповідь насильства над багатими й маючими ніколи-б
не мала успіху, як-би в ній не було долі гіркої правди.
— Дивіться, як живуть »вони« і як живете ви, кажуть під-
бурювачі, штовхаючи народ на насильства та ексцеси, які більш
усього потрібні панам підбурювачам, щоб самім допастися влади
й жити ще нишніще й легкодумніше, ніж жили »вони« . . . Але
це не звільняє »їх« від потреби свідомосте своєї вини в минулому.
Преса грає велику ролю в сучаснім життю, особливо з розвитком
грамотносте серед народу. На жаль, вповні обєктивних і честних
орґанів преси дуже мало. Величезна більшість їх, живучи на кошти
певної організації, має виключно партійні цілі. Так само серед
робітників преси, на жаль, є багато запаморочених, несовістних і
продажних душ.
270
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛбССЬКИЙ:
Адміністраторові треба мати пресу під своїм доглядом. Але для
цього зовсім не треба цензури, — дорогого і складного апарату, який
в той-же час здіймає відповідальність з того, хто пише, а перекладає
її на цензора. Далеко краще цензуру скасувати. Хай пишуть, що
хочуть. Але попередити, що за брехню і за капости, шкідливі для
загального діла (ті, що пишуть, дуже добре розбіраються в оцих
питаннях) — достанеться й редакторові, й писаці і друкарні. Тоді
можна обмежитись малим штатом людей, які-б читали газети та инші
друковані видання. Крім того, по друкарнях і редакціях можна мати
своїх аґентів. Нарешті в потрібних випадках можна друкувати
спростованя і взагалі правильно інформувати населеня за допо-
могою тієї-ж преси і навіть тих самих її орґапів. Одначе все, що
приходить зверху, повинно бути честне і правдиве. Як що Прави-
тельство або його аґент не можуть через щось сказати правду, то
краще мовчати, ніж говорити, що »все гаразде, чого в дійсности
немає, або казати, що ніякої небезпеки немає, а завтра — тікати,
нікого не попередивши . . . Взагалі Правительство та його аґенти
повинні бути честні у всьому. Честна політика — найкористніща!
Життя нашого часу говорить ніби про щось зовсім протилежне.
Але людське життя не опреділюється виключно сьогоднішнім днем . .
Великий Наполеон дістав свою »відплату«, не кажучи вже про
його маленького небожа, про Кромвеля та инших численних узур-
паторів влади . . . 8ло, заподіяне невинним людям, не минає дурно:
«відплата* достанеться кожному, хто йде по крови й сльозах. Вони
забули, що людське життя коротке і що поганий з нього вжиток
робить той, хто знаходить час і змогу робити людям зло, та ще
людям, чия вся вина є лиш у тому, що вони мають загально-людську
прикмету — будувати своє гніздо й дбати за майбутнє своїх дітей,
себ-то, що вони й батьки їхні працювали й хочуть працювати на
основах власности. Відплата дожидає насильників, які позабули,
що вони смертні так само, як і всі люде!
Тепер кілька слів про «сторожів порядку*. Поліція є головним
виконавцем наказів влади. Все йде через неї — і догляд, і труси,
й арешти, й кара, і передачі . . . Повторяю азбучну істину, що
добра поліція повинна виконувати свої обовязки з самовідреченям,
честно, не ганяючись за »мздою«. Але де знайти таких людей?
Адже це мають бути люде віддані сіграві, в усякому разі — совістні
службовці. Щоб знайти таких людей, треба звернутися до свідомої
частини населеня і опріч того —добре забезпечити і їх самих і їхні
семї. Поліція повинна підлягати виконавчій владі (начальникові
губернії, повітовому начальникові). В цьому немає невигоди й
небезпеки для громадянства, бо в решті решт поліція підлягає міні-
строві внутрішніх справ, а цей відповідає перед парламентом, себ-то
перед народніми представниками.
Поліція повинна бути досить численна, щоб без утоми обслугу-
вати міста й волости, себ-то нести всі потрібні обовязки і, крім того,
мати резерв, який був-би в стані виконувати такі завдання, що
вимагають облав й взагалі ужитку більшої сили. Обовязки поліції
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
271
будуть дуже ріжноманітні й складні, а часом небезпечні й дражливі,
їй доведеться в перших часах доглядати все життя громадян, не
тільки на вулицях і місцях публичних, але й в приватних хатах . . .
Нема сумніву, що життя в зруйнованій країні повинно бути скромне
й тихе. Все одно, як збанкрутований гульвіса — як що він береться
нарешті за розум — повинен забути бенкетування й веселощі мину-
лих днів, так і зруйнована через свій нерозум країна повинна збутися
своїх шумливих ї нестатечних звичок та взятися до праці, цілком
повздержуючись від усякої гульні й байдикування.
Армія.
Армія єсть частиною народнього господарства, — тією частиною,
яка призначена охороняти инші частини від сторонніх претензій.
Це основний принцип істнування сучасних армій, зложених
не зі спеціялістів-наємників, а з »військово-обовязаних« громадян
краю.
Перше, коли армії «вербувалися® з людей, які присвятили себе
військовій справі, або навіть «рекрутувалися® з військово-обовязаних
громадян, але таких, що служили 15—25 років, — то такі армії були
слухняним знаряддям в руках у тих, хто їх годував і зодягав, все
одно — на чий кошт (приватний чи державний). Тепер зовсім инакше:
жовнір служить в кадрі 3—2 роки; він не одвикає від домашніх
інтересів та цивільних звичек; в усякому разі, повернувшись до
дому, він швидко асимілюється з рештою населеня, а на службі
у війську він не здобуває звичек і рис, яких тяжко вже позбутись,
як це бувало в давні часи. Тепер жовнір, який кінчить службу
у війську, дуже Мало ріжниться від того, яким він два роки перед
тим явився на службу.
Щоб мати тепер армію, здібну до виконана сучасних військо-
вих завданнь, треба систематично ще в школі підготовлювати на-
селеня до військової служби. Підготовка ця має бути двояка: духова
й фізична. Треба культивувати свідомість (що переходила-б у по-
чуття) спільности інтересів усього населеня країни
(держави), отже й необхідпости її оборони. Разом з тим треба
розвивати й всі лицарські прикмети: правдивість, сміливість,
гордість, честність, сумлінність, милосердя й великодушність.
Фізичний розвиток повинен виявлятись у раціональних вправах
на повітрі, в полевих роботах, екскурсіях, всіх родах спорту і в на-
вчанні військовому строю. Певна річ, при цьому нема потреби в жад-
них «інспекторах фізичного вихованя народу® на кшталт колишніх
пп. Воєйкова й Назімова. Школа повинна виховувати честних гро-
мадян, свідомих необхідности правової держави й її оборони. Школа
повинна підготовляти майбутніх робітників життя й оборонців за-
гальних інтересів, оборонців — фізично здорових, тверезих розумом,
з твердою й міцною волею, здібних перемагати в собі звірячі ін-
стинкти і в той-же час двигати себе на акти самопожертви, пере-
магаючи почуття самозбереження. Школа повинна привчити слу-
хатися начальників і поважати старших, а в той-же час розвивати
потрібну гордість і почуття власної гідности.
272
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄОСЬКИЙ:
Здорове й жваве тіло, тверезий розум, тверда воля, віра в свої
сили, свідомість спільности інтересів краю й необхідности їх боро-
нити — ось що потрібно Армії від громадян, які стають в її ряди.
Решта — це річ самої Армії.
Основа Армії — її кадри. Кадри складаються з людей, що
служили більш-менш довгий час в рядах війська. Ці кадри під-
готовляють всю матеріальну частину, всі так звані »мобілізацийні
роботи®, і перепускають що року через свої ряди частину населеня,
підготовляючи його до діяльносте на війні. Вся вкупі ця праця
кадрів дає »підготовленя« військ до війни.
Щоб підготовити Армію правильно, треба зясувати собі: що
саме треба Армії для війни ?
Відповідь на це питання, зведена в форму короткого воєнного
катехізису, творить т. зв. »воєнну доктрину® даної Армії, себ-то її
розуміння військової справи і основні принципи підготовки до неї.
Вона повинна лягти в основу підготовки Армії в часі спокою і в
основу її діяльносте на війні.
Я не буду викладати воєнної доктрини, як я її розумію,
цілком.*) Але вкажу деякі положеня, а саме:
1. Перш за все Армії потрібно обєднаня людей біля єдної волі,
яка передає частину своєї влади ріжним частинам Армії — так
само обєднаним владою окремих начальників.
За старих часів це обєднаня, себ-то послух волі начальника,
досягалося довгим »дресуванням« людей, затиранням їх індивідуаль-
ности, і прищепленим цілого ряду звичек, що діяли иноді автома-
тично. Тепер треба обєднувати людей довгими роками шкільного
вихована, підготовляючи з них свідомих громадян, здібних розуміти
загальні інтереси й готових ці інтереси обороняти.
2. Люде, обєднані державною ідеєю, готові, в імя загальних, ін-
тересів, переносити всі труди й тягарі воєнної служби та жертвувати
собою на війні, повинні знайти в кадрах Армії — готовий і справний
воєнний апарат, а в своїх начальниках — майстрів воєнного
діла.
Тільки при цих умовах вони обєднаються ще тісніще біля своїх
начальників, віритимуть їм і поважатимуть їх. Тільки
при цих умовах начальники дадуть своїм підлеглим саме те, що
треба для війни, і могтимуть до ладу керувати ними на війні.
Звідци випливає для начальників, себ-то для офіцерів, не-
обхідність ґрунтовного знання воєнного діла, щоб бути в ньому по-
вними господарями.
Начальник повинен: 1. правильно підготовити знаряддя війни
і 2. зручно вживати його на війні.
За для першого треба:
*) Це питання я виложу ширше в книзі, яку готую до друку під заголовком:
«Чому вчить досвід Росії®.
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
273
1.	виховати військо; 2. вивчити його; 3. достачити йому все
необхідне; 4. забезпечити поповнена цього необхідного постачання,
і вивіз в запілля всього того, що вже попсувалось. (Упорядкування
війська зветься організацією.)
8а для другого треба:
1.	знання всіх прикмет воєнного апарату, починаючи з людської
душі;
2.	уміння користуватись цими прикметами і на них впливати:
3.	знання висновків теорії воєнного діла, що допомагає врод-
женим здібностям в справі користування військовим апаратом.
Головні завдання вихованя:
1.	зміцненя свідомосте (здобутої ще в . школі) необхідносте обо-
рони Держави, яко носія і захистника спільних інтересів населеня;
2.	вихованя національного духу; відродженя старих козацьких,
воєнних, полкових і т. -П-. традицій;
3.	скріпленя віри в начальників, яко майстрів воєнного діла,
4.	скріпленя віри підлеглих в самих себе, як в здатних під-
майстрів того-ж самого діла.
Виховувати підлеглих треба безперестанно, користуючись з усіх
способів: словом, особистим прикладом, всіми способами навчання,
всім життям.
Начальник (усіх степенів) повинен як найпильніще і весь час
дбати про підлеглих. Це один з рішучих і сильних засобів, щоб здо-
буте довіря й повагу підлеглих. Начальник повинен бути: бадьорий,
рухливий, вимуштр-уваний, по батьківськи ласкавий — це дуже
впливав й прихиляє; він повинен використовувати кожну нагоду,
щоб навчати підлеглих, передаючи їм свої знання, свій досвід, свої
переконаня в дусі інтересів служби.
Елегантної виправки треба вимагати завжди, а не тільки
в годинах муштри або при зустрічі з начальством. Треба вкоріняти-
в свідомість підлеглих, що гарна, добра виправка властива здоро-
вому, бадьорому воїнові, який ніколи й ніде не повинен її губити,
маючи на увазі, що по ній оцінюють і ту військову частину, до- якої
він належить.*)
Дисципліна повинна мати характер не зовнішнього ритуалу,
а внутрішньої злуки між майстром та- підмайстром, злуки, яка при-
водить їх до легкого й скорого взаємного розуміння — не тільки
з »пів-слова«, але з одного погляду або руху! Досягнути цього можна
тільки частим перебуванням серед підлеглих, постійним впливом на
них і вправами в правильнім видаваню коротких і ясних наказів
з відповідними докладами та донесеними про їх виконання.
*) Це робить непотрібним те адресування», яке виявляється в «поїданні
начальства очима», в диких вигуках привіту поодинці, закиданню голови, тупо-
тінню ногами та ин.
18
274
ГЕНЕРАЛ П, ЗАЛеОСЬКИЙ:
Всі муштри мають бути цілком раціональні, себ-то відповідати
вимогам війнни. Коли начальник вестиме муштру так, щоб дійсно
навчити- кожного (а не відбути лиш годину вправ), і як що при цьому
він зможе не тільки розповісти, але й показати, особисто — що він
вимагає від підлеглого, наприклад в стрільбі, в їзді, в гімнастиці та.
ин., то зайняття матимуть інтересний та успішний характер.
Підготовчими вправами в хаті, в манежі, захоплюватись не слід,
віддаючи більше часу й сил вправам в полі.
Працюючи безпереривно над вихованим, навчанням і матеріяль-
ним забезпеченям підлеглого їм війська, начальники всіх рангів не
повинні ані на хвилинку забувати справи »самоудосконаліованя«.
Ні старі форми, ні навіть принципи не повинні їх гіпнотизувати:-
аналізуючи минуле і порівнюючу його з сучасним, вони повинні шу-
кати найбільш правдивого й природного вирішеня питаннь, які
висуває життя. Вивченя воєнного діла у всій його широті, доходженя
до всіх його глибин, шукання істини в його досвідах — повинно
служити предметом стараннь начальників усіх степеней та рангів.
Тільки при таких умовах вони будуть «майстрами» свого діла, госпо-
дарями в ньому, а тим самим матимуть право на повагу й до-віря під-
леглих.
Дуже користно простудіювати діяльність великих войовників,
особливо великого Імператора Французів і великого російського Фельд-
маршала. Але пізнати в цій діяльністи треба не самі форми, не події
тільки, а причини подій і їх наслідки, досліджуючи вплив «великих
каштанів» на людей і на події.
Коли-б російські начальники, шукаючи прикладу для насліду-
вана, досліджували хоча-б самого тільки Суворова, якого вони шану-
вали тільки на словах, не вдумуючись в суворовську науку, то фор-
малізм, канцелярщина й бюрократизм не заїдали-б були російську
армію. Йдучи за прикладом Суворова, російські начальники мусіли-б
покинути своє захоплена формою, зовнішностю, картинами, пара-
дами, кантиками, значками . . . Вони мусіли-б всю увагу при на-
вчанні війська звернути на п о л е і вчити військо того, що доведеться
йому виконувати на війні, —вчити так, як підготовляв Суворов своїх
»чудо-богатиріві. В той-же самий час постійне та близьке перебу-
вання з солдатами дало-б їм знання солдата і вплив на солдата,
а разом з тим — і вміння користуватися ним у час війни.
8а Суворовим ішли тому, що довіряли йому; вірили, що
він знає своє діло і що »з ним не пропадеш», та що в крайньому разі
він пожертвує собою так само-, як вимагає цього від других. Під
тяжку хвилину він завжди серед війська, підбадьорує його, не жа-
ліючи себе. Ще бувши командіром полку та бригади, Суворов пере-
пливав річки попереду своїх військ! ... А чи багато знайдеться
таких начальників тепер ? Я не кажу тільки за переправи, розумі-
ється, але взагалі за особистий приклад. Суворов не бавився цяць-
ками, не рівняв багнети на парадах, не милувався інтервалами та
дистанціями, не захоплювався тупаням ногами і закидуваням головою,
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
275
не вдивлявся в довжину шинелі, широту погонів, колір кантів! . . .
Не сидів дні й ночі в канцелярії; не жив понад свої достатки, не
нив та не бенкетував, не розкошував, а вів тверезе й скромне життя.
Вічно в руху — на коні або пішки — він бачив життя, а життя бачило
його; він учився від життя і сам впливав на нього: словом, наказом,
прикладом. Правда, і у Суворова. були свої слабощі, наприклад
— стремління прикрасити реляцію явним прибільшеним числа во-
рогів і деякий нахил до нагород . . . Але Суворов робив це після
перемог, безсумнівних перемог над ворогом, а не після ... поразок.
«Переможця не судять«, а «переможеному лихо«, особливо коли він
сам у всьому винуватий . . .
Отже за мирного часу Армія повинна честно готовитись до того,
що їй треба для війни. А для війни, як я вже сказав (повтореням
підкреслюю вагу цього питання), потрібне: докладне і безвідмовне
ділання цілого воєнного апарату, що досягається: 1. вихованям,
2. навчанням і 3. організацією.
Ідеальною організацією буде та, яка не вимагатиме жадних
перемін при мобілізації; окрім збільшеня кадрів людьми, кіньми
й майном. Гадаю, що така організація можлива.
Скорострільність, дальнобойність, влучність і відносна легкість
сучасної зброї спричинились до самостійнеє ти таких одиниць,
які раніще складались з одного, що найбільше з двох родів зброї.
Перше артилерія не дробилась і ще недавно не входила за мирного
часу в склад дивізій піхоти та кінноти (до 1908 року). Тепер її треба,
злучати з полками. Перше кулемети входили органічно в склад
полків; тепер-же ввійшли в склад рот та ескадронів. Перше кіннота
входила за мирного часу в склад лиш армейських корпусів; тепер
— всі піхотні одиниці повинні мати- свою кінноту, починаючи від
піхотних полків, а кінних ординарців — починаючи від рот, (щоб
у воєнний час не розтягати кінні частини на допомогову службу).
Добра організація повинна ще за. мирного часу тісно звязати
ті одиниці й тих людей, які мають діяти: разом у воєнний час.
Добра організація не повинна вимагати дробленя частин при
мобілізації, а лиш сполученя, як що цього буде тимчасово треба,
дрібних частин у більше значні. А щоб при дробленні родів війська
ще за мирного часу, не кульгала спеціальна їх підготовка —
потрібна відповідна інспекція по родах війська.
До організації відношу й оце дуже важне твердженя: військова
повинність повинна бути для всіх однакова, себ-то все мужське на-
селеня краю, без усяких виїмків та відречень (окрім, певна річ,
фізично непридатних), зобовязане перейти через ряди військ. Жад-
них окремих частин для інтелігенції не повинно бути. Від 18-ти до
20-ти літнього віку, себ-то в той саме період життя, який тепер прий-
нято для всякого роду військових шкіл, і де юнкери перебувають
на становищу солдатів — нехай перебудуть вони серед справжньої
солдатської обстанови, де зблизяться і познайомляться з просто-
людом. Це буде користно й для них і для нього. А перейшовши ряди
18*
276
ГЕНЕРАЛ П. ЗАЛЄОСЬКИЙ:
військ, ті,, що забажають, можуть вступити до військових шкіл і до-
ходити офіцерського стану. Такий розпорядок зблизив-би офіцера
з солдатом і Армію з »цивільними« кругами.
Що до навчання, то воно, як я вже казав, повинно цілком від-
повідати вимогам війни. Вчити військо за мирного часу треба лиш
того, що потрібно для війни. А для війни потрібні: 1. сміливість,
підприємчивість, спритність виносливість; всі ці прикмети треба
розвивати при навчанні; 2. вміння володіти зброєю; 3. вміння
берігти й навіть поправляти зброю; 4. вміння використовувати
місцевість і поліпшувати її умови; 5. вміння опановувати всяку
місцевість та її перешкоди; 6. вміння орієнтуватись на місці у
всякий час і при всяких умовах; 7. вміння користуватися всякими
технічними засобами і, певна річ, перш за все своєю зброєю, при ви-
конувані ріжних бойових і допоміжних завданнь (розвідка, охо-
рона, звязок); 8. вміння і здатність жити в умовах воєнного часу, не
дуже відчуваючи їх тягар і не гублячи сил та бадьорости (виносли-
вість); 9. вміння зручно поповняти всякий убуток (організація по-
стачання, близьке зазнайомленя з нею); 10. вміння швидко і зручно
евакуувати в запілля все, що вже нездатне служити на фронті (знову
відповідна організація, а не імпровізація, і близьке зазнайомленя всіх
з евакуацийним апаратом).
Оце одне тільки схематичне переліченя всіх »знаннь« та
»вміннь«, необхідних війську для війни, вказує иа велику програму
сучасного воєнного навчання.
Але-ж »навчання« — це друга задача в підготовлені Армії:
перша — »вихованя«. Можна все знати, все вміти, і — всього
боятись, нічого не хотіти (окрім відходу в запілля), а головне — не
бажати ризикувати й жертвувати собою.
Отже, вихованя — це головне, і починати його треба згори, бо
верхи — голова всьому, і »риба з голови починає смердіти« ...
Начальники, які відступають попереду своїх військ; які
мешкають далеко в тилу, живуть у розкошах, бенкетують та піячать;
які оточені великими штабами, юрбою ординарців та адютантів,
веселими дамами; які улаштовують весь час бали й пікніки; які
відгороджуються непотрібним ритуалом і всяким комфортом; або —
такі, що нидіють з ранку до вечера над паперами; начальники, які
не відвідують війська на позиціях в тяжкі хвилини; які не знають
дійсного становища на фронті і не вміють користно впливати на
військо; начальники, які умисно збільшують сили ворога і свої
міфічні успіхи, які брешуть в реляціях і донесенях, ганяються за
нагородами й посадами, люблять гроші над міру, — всі такі
начальники дуже шкодять справі. їх треба гнати нещадно!... їм
належить велика частина вини за програну кампанію 1914—1916
років на німецько-російському фронті. А програна війна природно
привела до революції. Решта — це все наслідки попереднього....
Не користні, а шкідливі для справи й ті начальники, що
звертаються до підлеглих за »пані-брата«, піячать, гуляють і навіть
грабують разом з ними. Не кажучи вже про недопустимість грабуй-
ЗАВДАННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА НА УКРАЇНІ.
277
ків, піяцтва та бенкетування взагалі, але й «панібратство» зовсім
непотрібне ні для справи, ні для самого підлеглого. Для діла
потрібні: авторитет начальника і дійсні (а не фіктивні) »знання«
та «здібности»; а підлеглому потрібні: не дружба й не горільчане
братство начальника, а піклування про його потреби і »надійність«
начальника, себ-то свідомість переваги начальника в усьому, що
стосується спільної та військової справи.
А панібратство — це гидкий продукт тих гидких обставин, які
дозволили поручникам або капітанам одягти на себе Генеральський
мундур і поробитися начальниками дивізій та корпусів. Коли для
прапорщиків було відкрито шлях просто в головнокомандуючі, то
чому-ж пп. молодим полковникам та не зробитись Генералами,
капітанам — полковниками і т. д.? Революції — народні потрясеня,
тим і страшні, що відкривають дорогу найнеймовірніщим често-
любствам та хижацьким інстинктам ... Не тільки архитектором,
лікарем і машиністом, але й шевцем та пекарем не можна зробитись,
не навчившись. А тут усі лізуть в Генерали, буквально всі, —
і прапорщики, і адвокати, і поручники, і капітани, і, розуміється,
полковники (ще вчора лиш доскочивши фуксом цієї ранґи), і навіть
жінки!... А тимчасом бути справжнім Генералом не проста й не
така то легка річ. Доказом служить світова війна: вона видвигнула
небагато людей в німецькій, французській та англійській арміях,
які-б заслуговували студіювання й наслідуваня, а в російській
армії одного тільки Корнілова... Що до звізд »червоної армії» я
маю великі сумніви: занадто добре я знаю стару російську армію,
російську вдачу й російські звички; бачив я, хоч і не багато,
«добровольчі» частини та їхні порядки і мушу сказати, що «добро-
вольців самі себе побили, так само, як і стара російська армія сама
себе побила на німецькому фронті.*)
Таким чином, зразків начальників треба шукати в далекому
минулому, серед Великих Вождів, і в них запозичати — енергію,
рухливість тіла й розуму, їхню виносливість, твердість волі, зоркість
ока. Суворовський заповіт: »глазомір, бистрість і натиск» — від-
повідно розвинутий, може й тепер служити основою для удоскона-
леня начальників.
Армію треба творити, керуючись загальними, вищезазначеними
принципами, але рахуючись з місцевими умовами і засобами. За
числом гонячись не треба, краще звернути увагу на якість: вихованя,
навчання і організацію. Гіпнотизуюча всіх численність далеко не
виправдує себе при зустрічі з нечисленним, але твердим (вихованим
відповідним способом), добре навченим, добре організованим і добре
керованим військом. Це твердженя не раз ілюструвала світова війна
на російському фронті, та й громадянська війна дає багато таких
фактів.
*) Характеристичним прикладом цього можуть служити дії 1-ої та 2-ої
російських армій в період від початку війни до жовтня 1914 р. і 10-ої армії в період
вересня 1914 р.
278
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Про якість війська треба дбати негайно, на початку його
формування, ставлячи його відразу в умови порядку та дисципліни.
Грабунки, насильства й сваволю, так властиві країні хаосу — треба
винищувати твердо й непохитно. Військо повинно бути гордощами
нації. За для цього воно має бути складене з цілком надійних дер-
жавних елементів, які розуміють вагу Армії й здатні здійснювати її
ідеали. Згодом, в міру розвитку шкільної підготовки, склад війська
може стати більш «загальним».
Одначе, навіть надійне військо не слід., без крайньої потреби,
вживати на допомогу поліції: військо мусить пильнувати свого .ціла.
Політичне життя в нормальній державі не повинно зачіпати війська.
Військо підлягає Правительству, а Правительство — законам країни,
створеним народніми представниками на основі конституції країни.
Слід стерегтися таких кроків, які-б зробили з війська »преторіянців«
або «ландскнехтів Валєнштейна«. Щоб уникнути цього, треба, щоб
усе, що постачається для війська, особливо1 харчові продукти й
кватири, не добувались силоміць й самовільно: все повинно пере-
водитись хоча-б через тимчасові закони, себ-то повинно бути оточене
ореолом влади, а не сваволі самого війська. Військо, повинно бути
провідником і зразком ладу, а не хаосу; підпорою права, а не
самоволі й анархії.
Правильно ведене військо повинно знати основно воєнне
діло, здійснювати це знання в дні і роки народніх іспитів і вихо-
дити з них переможцем!
Тільки тоді воно виправдає всі видатки країни на його удер-
жаня. Тільки тоді воно буде охороною самостійности Держави і
забезпечить її від потрясень, завжди звязаних з невдачею на війні.
22. IV; 1922 р.
Мостар, Юго-Славія.
З приводу статті Генерала Залєсського.
, Для теоретичного освітлена ріжних практичних нитаннь нашого майбут-
нього державного життя, рішили ми помістити на ці теми в «Хліборобській
Україні» ряд дискусийпих станів. З проханням дати нам таку статтю звер-
нулись ми до їенерала Залєсського, одного в визначніших військових колишньої
російської Армії, звістного своєю видатною боєвою діяльносте і теоретичними
працями.*) Ріжні труднощі видавничого характеру дозволили нам тільки в цій
книжці надрукувати цінну працю Високошановного Автора.
*) Ґенерал П. І. Залєсський родився 1867 р. в дворянській сімї, осілій з діда
прадіда на козацькій Слобожанщині — пізнішій харківській губ. Скінчив Михай-
лівську Артилерійську Школу і Академію Іеперального Штабу. Офіцером кінної
артилерії став в 1888 р., ґенерального штабу в 1895 р. Світову війну провів всю
на їерманському фронті. З початку був командіром 4-го драгунського Єкатерино-
славського полку, потім начальником штабу корпусу, далі командіром кінної
бригади, кінного отряду, начальником 6-ої кав. дивізії, і врешті командіром 7-го
кавалерійського корпусу. Як теоретик воєнного діла, звістний своїми досвідами
8 ПРИВОДУ СТАТТІ ГЕНЕРАЛА ЗАЛЕССЬКОГО.
279
Зокрема українському громадянству імя Генерала Залєсського звістне тому,
що за часів Гетьманства 1918 р. він займав в Українській Державі високу і
.відповідальну посаду Харківського Губернського Старости. Звістний також
конфлікт, який вибух між ним і українською національно-свідомою інтелігенцією
з приводу його ворожого відношеня до української мови. Ось про цей конфлікт,
в звязку з поданою вище працею Генерала Залєсського, написаною ним для нашої
«Хліборобської України» — вважаю потрібним сказати кілька слів.
З Ген. Петром Івановичем Залєсським познайомився я 25 Липня (ст. ст.)
1914 р. В цей день, по тяжкій подорожі з мого хутора на Уманщині до глухих
кутів північної погряничної частини ломжинської губернії, прибув я в 4-ий
драгунський Єкатеринославський полк, яким він тоді командував, і до якого я,
як офіцер резерви, був призначений по мобілізації. Ніколи не забуду цього
простого і привітливого прийому, яким зустрів мене Командір полка, а за ним і
полкове офіцерство. Він зумів зразу знайти такі нитки, що зближають, а не
відпалюють людей. Наше спільне походженя в далекої тут, на цих мазурських
пісках, України, яку Командір видко дуже любив, як свою Батьківщину, — далі
згадки про спільних знайомих в 11-ій кавалерійській дивізії, розташованій в моїх
рідних волинських місцях і в якій я в 1902—3 роках відбував свою військову
службу — врешті висловлене мені признання за це, що, не зважаючи на таку
далечінь, я точно в приписаний законом день явився в свою часть, — все це
спричинилось до того, що я зразу став почувати себе в цім, досі мені зовсім
незнанім, полку так, пеначе-б я прослужив в ньому все життя. Бо »дух« в полку
був добрий, а »дух« цей, як відомо, залежить завжди в найбільшій мірі від
начальника.
Дальше моє перебування в полку ще більше скріпило мою повагу і симпа-
тію для його Командіра. В тяжкому поході в Східну Пруссію (наша дивізія
входила в склад УІ-го корпусу П-ої Армії Ген. Самсонова) я мав змогу пізнати
велику особисту відвагу, глибоке знання свого діла і щиру дбалість про своїх
підлеглих, нашого — всіми любленого — начальника. Буваючи дижурним но
полку, я часто дивувався, як ця залізна людина, що потрібувала для спочинку
ледве кілька годин і то перериваного сну, фанатично любить своє воєнне діло, як
вона памятає про кожну навіть найменшу дрібницю, як вона вся живе військом
і війною, і як цей складний організм — Армія — єсть її природною стихією.
Особливо тяжкі бої нашого полку під Бельцонценом, під Руммі при зайняттю
ОртельсбурГа, при наступі на Пассеигайм; потім, при відвороті російських армій:
під Мишинцем, під Ірос-Спаліненом, в кінній атаці під Щучином і т. д. і т. д., —
витворили між начальником і підлеглими ту взаємну симпатію і довіря, які
(подривна служба конищі, служба телефонна, переправи кавалерії, конструкція
•офіцерського вюка і т. д.) і друкованими працями, які містив в «Русскомь Ин-
валвдЬв, «Воєнному Сборникі», «В’Ьстник'Ь Русской Коиницьк, «Военном’ь ГолосЬ«
і т. д. 8 цих праць важніщі: ОрГанизація, обученіе и діятельность конницьі
(1898 р); Кавалерія перед данннми современиой войньї (1905); Насущньїя нуждн
нашей Армій (1906); Что нужно нашей конниці (1907); Подготовка команднаго
елемента; ГлавігЬйшіе видьі дЬятельности конницьі (1909). Крім цього багато
його праці вложено в такі офіціальні видання, як «Устави кавалерійской служби
изд. 1911 г.«, останнє «Наставленіе для мобилизаціи« і «Копно-саперпое діло для
конницьвс. Для будучих істориків того, що сотворено Українцями у всіх галузях
людського знання, варто зазначити, що погляди Ген. Залєсського на ролю кава-
лерії в сучасних арміях, сформуловані ним ще перед світовою війною, повторюються
тепер західно-європейськими військовими письменниками вже по досвіді війни.
280
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
родяться тільки на війні, коли діла людські приймають якусь особливу виразність,
і коли вартість людей міряється і оцінюється дуже скоро. Пізніще Ген. Залєсський,
призначений начальником штабу VI корпусу, покинув, на жаль, наш полк, але
з того часу у мене залишились про нього найкращі спогади.
Отже велика це була для мене радість, коли вже у Відні, представляючи
там наше Гетьманське Правительство, я почув, що Генерал Залєсський зайняв пост
Харківського Губернського Старости. Я бачив тяжке становище нашої молодої
Держави і розумів, як страшенно потрібує вона власне таких людей, як Генерал
Залєсський. Знаючи його, я був певний, що він в наше діло державне, раз за
нього візьметься, вложить всю свою душу, всю свою кипучу енергію, всі свої
знання і весь свій досвід. Крім тоге, знаючи лицарський характер мого колиш-
нього начальника, я був певний, що, зложивши присягу Гетьманові України,
він буде служити Українській Державі, так само вірно, як служив Державі
Російській. Врешті я знав, що Генерал Залєсський консерватист, але не реакціонер
і не революціонер: що гріхи своєї власної верстви він знає дуже добре, бо сам
ціле своє життя з ними боровся, але разом з тим він не має в собі нічого з типу
«кающихся дворян«, і що в угоду юрбі він своєї верстви та самого себе не від-
речеться і червоного банту на себе не почепить. Тому я так щиро радів цій
звістці і постановив прн першій моїй поїздці на Україну проїхати конче у Харків,
щоб побачитись з моїм колишнім Командіром, засвідчити.йому свою пошану і ви-
словити радість, що доля знов звела нас на спільній службі — тим разом вже
нашій рідній і власній Українській Державі.
Але доки я зміг виконати свій проект, наспіла нова звістка, що Генерал
Залєсський подався до димісії. Причина, як вище сказано: непорозуміння з
»національно-свідомими« українськими діячами ізза української мови. Факт, як
знаємо з історії 1918 р., дуже на Україні типовий і в своїх наслідках для нашого
державного і національного життя катастрофічний. Що лежить в його основі?
Иншими словами: в чім лежить причина пншого відношеня до Українців типу
Ген. Залєсського, — тих Українців, які звуть себе »національно-свідомими«, і нас,
що теж не єсть »не-свідомі«, але що на першім місці ставимо державу.
Причина оцього відмінного відношеня в данім випадку (про инші прояви
політичного життя тут не говорю) лежить в діяметрально протилежнім розумінню
взаємовідносин між. нацією і державою у тих Українців, що на першім місці
ставлять справи і ознаки культурно-національні, і у нас — Українців держав-
ників — що на першому місці ставимо справи та ознаки політичні і територіальні.
Коротко цю ріжницю можна сформулувати так: вони хочуть дійти до
держави через націю, а ми хочемо дійти до нації через дер-
жаву.
Вони кажуть: нація українська вже істнує і цею нацією єсьмо ми, свідомі
Українці. Ознакою нашою, яка відріжняє иас від инших »не-українських« меш-
канців Української Землі, єсть те, що ми говоримо мовою, якою говорить народ,
що ми цей народ репрезентуємо, і що ми хочемо, аби нам належала влада в україн-
ській державі тому власне, що ми говоримо по українськи і репрезентуємо народ.
Отже держава українська буде лиш тоді, коли її збудуємо ми, свідомі Українці,
тоб-то коли державу українську збудує українська нація. Всяку-ж окрему і су-
веренну державу на Українській Землі, збудовану не нами, тоб-то державу,
в якій не ми будемо правити, ми будемо нищити, бо це буде для нас не українська
держава.
8 ПРИВОДУ СТАТТІ ГЕНЕРАЛА ЗАЛЕССЬКОГО.
281
Ми-ж кажемо: нації української ще нема і — доки не буде на Українській
Землі окремої і суверенної держави — її не може бути. Ні одна нація в світі —
нація, як факт реальний а не ідеологічний — не народилась перед державою:
завжди зпочатку була держава, а потім була нація. Так само і українська нація
не може почати родитись від кінця, бо такі «народження і «відродженя» істиують
тільки в фантазіях белетристів. Ці — що сьогодня звуть себе «українською
нацією» — це тільки частина місцевого українського громадянства, причім частина
як раз до будови держави найменше здатна. Бо говорити українською мовою
і репрезентувати народ — це замало для того, щоб збудувати державу. Щоб
збудувати державу, треба мати державний інстинкт, досвід влади і потрібні фахові
знання. Цього всього не мають ці, що себе звуть «національно-свідомими» Україн-
цями. Не мають тому, бо вони всі виросли з революції, отже руйнування а не
будування держави — виросли з такої чи иншої боротьби з державою за
свої культурно-національні ознаки. І вони не в силі збудувати самі української
держави, а значить і не в силі сотворити реальної української нації. Окрема
держава на Українській Землі буде лиш тоді, коли до державного будівництва
візьмуться місцеві державно-творчі елементи, тоб-то елементи як раз зпоза тих
кругів, що «свідомість національну» і «націю українську» для себе монополізують.
А щоб ця окрема держава на Українській Землі стала державою національ-
ною, треба, щоб будівничим цієї держави «національно-свідомі» Українці дали
свою моральну піддержку. Тоді тільки, коли українська ідея національна д о-
помагатнме, а не заважатиме будові держави, люде, які в хвилині
кризису метропольних влад матимуть хотіння і дані будувати окрему державу на
Українській Землі, будуть приймати, сприяючу і допомагаючу їм,
українську ідею національну. В той спосіб місцеві «не-свідомі-: державно-творчі
елементи будуть українізуватись, будуть входити в склад української нації
і в той спосіб буде творитись, буде народжуватись ця нація. В противному разі,
державницькі елементи на Україні будуть завжди будувати на Україні держави
чужі і «нація українська» останеться навіки в вузенькій сфері збунтованих проти
держави «ізза української мовив — літераторів.
Звідци, розуміється, зовсім инше відношеня їх і наше до того дер-
жавно-творчого типу на Україні, якого видатним представником єсть
власне Генерал Залєсський.
В чім виявляється українство цього типу?
Розуміється не в ознаках культурно-національних. Само лише «балаканя
українською мовою» цим людям діла ані імпонує, ані їх не може захопити. їх
українство носить характер територіальний і політичний. Свою Батьківщину —
Україну — вони люблять напевно не менше, ніж «свідомі Українці»; а в значно
більшій мірі, ніж «свідомі Українці», вони мають в своїй свідомости, в своїх
інстинктах, в своїй кровн українські політичні традиції. Командуючи наприклад
4-м драгунським Єкатеринославським полком, сформованим з тих Запорожців, що
не виеміГрувалй по скасованю Січі до Туреччини, Ген. Залєсський мусів не тільки
знати цю українську полкову традицію, але ще мав обовязок своїх підвладних
навчити цю традицію шанувати і любити. Не міг також не знати він — знавець
кінноти — що його предки — це ті слобідські українські козаки, з яких виріс
пізніще цвіт російської кавалери (полки: Ахтирський, Сумський, Ізюмский, Хар-
ківський, Чугуєвський і инші). І власне во імя цієї, нашою попередньою історич-
ною минувшиною сотвореної, такої а не иншої, реальної а не фантастичної, полі-
252
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
тнчної традиції, він служив вірою і правдою державі Російській. Відреченя від
престола династії, якій (династії, а не Москві!) предки Генерала Залесського в
Переяславі присягу складали, звільнило його від цієї, кожного державника, тра-
диціоналіста і консерватиста, обовязуючої присяги. І тоді він пішов за голосом
любови до своєї Землі. Замість остатись, як багато його товаришів по службі,
в Москві в большовицькому генеральному штабі, де-б його прийняли з найбільшою
радостю, він з великими труднощами пробрався на свою Батьківщину і став
з цілою своєю енергією відбудовувати її зруйноване державне життя, став творити
реальну, дійсну Українську Державу.
І ось в цей момент ділової, напруженої праці приходять до нього «свідомі
Українців і кажуть: »Ви не Українець, бо Ви не вмієте балакати українською
мовою, бо Ви Генерал а не представник народу, і тому Вн не маєте права буду-
вати українську державу. Коли хочете це робити — признайте нашу владу, на-
вчіться в два місяці говорити по українськи і покайтесь перед нами, народніми
представниками, у всіх Ваших гріхах перед народом®.
На це честна людина, творець держави, а не продажний і зрадливий
кондотієр — людина, що не вміє брехати і принижувати себе для посади — може
мати в наших українських умовах тільки два виходи. Бачучи повну державну
нездатність і повну політичну нікчемність тих, що проти нього во імя гасел
«національно-українських® виступають, він може або розпочати зі «свідомими
Українцями® боротьбу за Українську Державу, або зовсім од цілого того «україн-
ського державного будівництва® геть відійти. Генерал Залвсський, на жаль, ви-
брав це друге.
Колн-б «свідома® українська інтеліїенція мала хоч трохи державного, полі-
тичного інстинкту, вона в данім випадку поступила-б зовсім инакше. Людям типу
Генерала Залесського вона-б сказала: «будуйте на Українській Землі окрему
свою власну державу якою хочете мовою. Але будуйте її так, щоб це дійсно була
держава і щоб дійсно була вона суверенна. Це значить, що в цій державі Ви
самі, місцеві державні люде, без зовнішньої, метропольної, московської або поль-
ської допомоги, мусите правити, а для цього самі мусите бути сильні — самі
між собою мусите бути залізно зорганізовані. І коли Ви — своєю організованою
силою — будете на Українській Землі свою власну окрему державу будувати, то
ми нашою українською мовою і нашою близькостю до народу будем Вас всіма
силами піддержувати: будем всі Ваші державні розпорядки поясняти цією
зрозумілою для нашого народу мовою так, щоб народ оцінив Вашу державну працю,
щоб він знав, що вона йому для істнування необхідна, і щоб, за цю потрібну йому
працю, він Владу Вашу державну шанував і її за свою Владу законну признав.®
Тоді напевно люде цього типу, при їх енергії і діловитости, дійсно в мож-
ливо найкоротший строк вивчили-б українську мову і прийняли-б українську
ідею національну, яка-б владу їхню скріпляла, тоб-то в будові власної держави
їм допомагала. І була-б тоді Українська Держава, а в ній виросла-б і дозріла,
реальна а не літературна, Українська Нація . . .
Життя підтверджує власне наш державницький світогляд. Через димісії людей
типу Ген. Залесського і через хвилеву перемогу «національно-свідомих® Україн-
ців, ми загубили свою Державу і одночасно загнали назад в літературу й всю
«українську націю®. Більшість тих, що воювала з »не-українською« Гетьманською
Державою під прапорами «української мови«, прийняла або прийме большовицьку
окупацію, з її єдиною всеросійською комуністичною правлячою
8 ПРИВОДУ СТАТТІ ГЕНЕРАЛА ЗАЛЕССЬКОГО.	283
верствою, з її повним знищеним окремої української правлячої верстви, а
значить і з повним знищеним окремої української держави. За большовицьку,
народом українським прокляту, «українізацію*, — за дрібні під-комісарські по-
сада, до яких вони пруться, не маючи для державних посад ніяких инших даних,
крім свого знання «української мови«, — ці люде занапастили державу, а з нею
задержали в розвитку і націю.
Генерал Залєсський написав для нас по російськи оцю статтю, знаючи, що
вона буде надрукована українською мовою, і що буде вона одною з тих цеглин,
які ми, — беручи приклад з муравлів після великої бурі, — знов зносимо терпе-
ливо під відбудову нашої зруйнованої Української Держави.
Вячеслав Лнпннський.
284
Д. Д-КО:
Д- Д-ко.
Єлисавета Івановна в Скоропадських Милорадович.
(До 35-их роковин її смерти.)
15/27 березня цього року минуло 35 літ зо дня смерти визначної
української патріотки й фундаторки Товариства (пізніще — Науко-
вого) імени Шевченка у Львові — Єлисавети Івановни Милорадович.
8 цього приводу вважаємо за слушне пригадати українському гро-
мадянству її симпатичну постать і головні дата її життя.
Єлисавета Івановна була з роду Скоропадських і походила з
лінії рідного брата Гетьмана Івана Скоропадського — Генерального
бунчужного Василя Скоропадського. її батько1 Іван Михайлович
Скоропадський був губерніяльним марпіалком полтавської губернії.
Мата, Єлисавета Петровна, була з роду Тарновських, звісного
фундацією Українського Національного Музею в Чернігові. Єлиса-
вета Івановна народилася р. 1830 в родовому маєткові свого батька
Тростянці прилуцького повіту на Полтавщині. Там, в цім чудовім
старовиннім дворі козацьких старшин, провела вона своє дитинство
і ранню молодість. У неї була сестра Наталія (незамужня), що жила
переважно за гряніщею і брат Петро (родився 1834 р.), офіцер
Гвардії Кавалергардського Полку, здобувший собі боеву славу в
війнах на Кавказі.
Брат Єлисавети Івановни, Петро, був жонатий з Марією Ан-
дрієвною з старинпого козацького старшинського роду Миклашев-
ських і мав троє дітей: старшого сина Михайла, що умер молодим,
дочку Єлисавету і сина Павла Петровича, пізніщого Гетьмана.
Року 1856 Єлисавета Івановна вийшла заміж за Льва Григо-
ровича Милорадовича, багатого дідича, що мав великі маєтки в
Полтавщині, Чернігівщині і Катеринославщині. Мати Льва Григо-
ровича, Олександра Павловна Кочубей, сестра звісного канцлера
Катерини П-ої, дала синові старанне вихованя. Він учився в
Ніженськім Кушеля-Безбородка Ліцеї, де товаришував з Гоголем.
Дім Милорадовичів в Полтаві, де вони часто перебували, вславився
своєю гостаностю. Доброта і привітливість цього подружжя зробила
його серед тодішнього лівобережного громадянства дуже популярним.
На початку 7О-х років Єлисавета Івановна овдовіла. У неї
залишився єдиний син Григорій, що служив в російській дипло-
матичній службі і був в 1885 р. аташе при російськім посольстві в
Парижі. Він умер вже при большовиках на станції Макошин,
їдучи з Петербургу до Чернігова, до своєї сестри у перших, графині
Ольги Кириловни Милорадович, вдові по бувшім чернігівськім
губерніальнім маршалку, відомім українськім історику, любителю
української старовини, мови і літератури та власнику чудової
української бібліотеки, гр. Григорії Олександровичу Милорадовичу
ЄЛИСАВЕТА ІВАНОВНА З СКОРОПАДСЬКИХ МИЛОРАДОВИЧ.
285
Єлисавета Івановна в Скоропадських Милорадович.
Родилась в Тростинці прилуцького повіту на Полтавщині 1830 р.
Померла в Полтаві 15/27 березня 1890 р.
286
Д- Д-КО:
(помер 13. VIII. 1905 р.). Як сказано вище, чоловік Єлисавети Іва-
новим був людиною дуже заможною, та й вона теж мала великі
маєтки: удвох з чоловіком вони мали понад 50.000 десятин землі.
При кінці 50-х років Єлисавета Івановна проживала літом в
своїм маєтку Сапжарах під Полтавою, а зимою завжди в Полтаві і
тут познайомилася вона з гуртком українських патріотів, на чолі
якого стояв Дмитро Пильчиков, колишній член Кирило-Методіївського
братства. Під впливом людей з цього іуртка в неї, як каже її
біоґраф К(ониський Олександер), «природжений національний ін-
стинкт розвинувся до ступня свідомости«*) і вона зробилася великою
українською патріоткою. Вона пристала до української громади у
Полтаві, до якої належали крім Д.. Пильчикова ще Ол. Кониський,
Василь і Петро Трунови, Грицько Григоренко, Василь Кулик, Кузьма
ІПохин, Гр. Гавриленко (полтавський міщанин-столяр), Ковальський,
Сильвестрович та инпіі. Вона брала участь в усіх заходах громади
па полі культурно-національнім, і її господа була справжнім
українським салоном у Полтаві. Ось що розповідає про її діяльність
з цих часів автор допису до львівської »Правди« з приводу її
похорону:**)
«Коштом Єлисавети Івановни видано в Полтаві Граматку
Золотава (перероблену Строніним) і Українські Прописі Кониського.
Коли в »0снові« обізвався голос Костомарова про збірання коштів
на видаваня книжок за для народу — Єлисавета Івановна внесла й
туди чималу лепту.***) Багацько запомагала вона недільним школам,
найпаче дівочим: одну дівочу школу в місті, другу мішану на
передмісті Павленках і щоденну хлопячу (вечірню), організовану дд.
Кониським і Томашевським — Єлисавета Івановна удержувала
власним коштом; сама ходила по школах, сама вчила дітей і найпаче
любила після школи співати гуртом з школярами. Коли в Полтаві
(1861) набралося доволі шкіл (5 недільних, 2 суботніх і 1 щоденна),
керманичі шкіл прирадили собі загальну шкільну раду з репрезен-
тантів кожної школи, але так, що ся загальна рада ані на волосину
не налягала на автономію ради кожної школи, до сієї ради
вибрано радою дівочої школи репрезентанткою Єлисавету Івановну.
Загальна рада (опріч Єлисавети Івановни до складу її входили:
ІПелкан, Стронін, Кониський, Лобода, Пильчиков і Томашевський)
збіралася на звичайні паради в домі Єлисавети Івановни. За
запомогою Єлисавети Івановни загальна рада організувала була
«Народню Бібліотеку® (читальню), бібліотекарем був д. Кониський.
Коли р. 1861 полтавська громада Українців заходилася спорудити за
для пароду прилюдні відчити (по з коп. за вхід, лекторами були
Пильчиков, Стронін і Кониський), а далі й спектаклі за для пароду,
*) »3оря«, 1884, Ч. 4, СТ. 92—93.
**) Хропаль. З Полтави 16/27 марця р. 1890. (Похорон Єлисавети-Івановни
Милорадовички). »Правда«, 1880, квітень, ст. 67—58.
***) На ті гроші видано »Арихметику« Кониського, «Оповідання з св. Письма«
Опатовича — дальше заборонив видавати російський уряд, і зібрані гроші Косто-
маров повернув у фонд на премію за найкращий словник української мови.
ЄЛИСАВЕТА ІВАНОВНА З СКОРОПАДСЬКИХ МИЛОРАДОВИЧ.
287
то й в сій справі Єлисавета Івановпа брала значну участь.»*) Опріч
того Єлисавета Івановна власним коштом утримувала школу в с.
Рибцях. Національно-просвітня діяльність полтавських Українців
зустрічала великі перешкоди з боку місцевої адміністрації. Спеціаль-
но Єлисавета Івановна зазнавала багато прикростей від губернатора
Волкова й жандармського полковника Волова. Вони добились того,
що вже в 1862 р. міністр Валуов позакривав недільні школи (в тих
школах учено українською мовою) і заборонив театральні вистави.
Скоро потому почалися арешти й висилки членів полтавської гро-
мада. Вислано, між ипшим, Кониського і Строніна.
Репресії, які почались в Росії що до українського національного
руху з 1868 р., примусили українських діячів звертати чим далі то
♦все більшу увагу на Галичину, де істнували вільніщі умови політич-
ного життя. На початку 70-х років за ініціативою Д. Пильчикова
повстала думка заложити у Львові спеціальне товариство, яке-б
дбало за розвиток українського письменства і, володіючи власного
друкарнею, давало-б змогу українським книжкам виходити в світ.
Гроші на закупно такої друкарні — 8000 рублів — дала Єлисавета
Івановпа і Д. Пильчиков сам одвіз їх до Львова в 1873 р.**) Статут
. Товариства склали з доручепя Єлисавети Івановни М. Драгоманов і
Д. Пильчиков.***)
Згідно з волею Єлисавети Івановни у Львові було заложепо
»Товариство імени Шевченка», яке поставило собі метою, як стояло
в § 1 його статуту: »вспомагати розвій малоруської словесности», а
для цього воно мало видавати своїм накладом книжки, часописи
літературні й наукові, піддержувати літературні й наукові видання,
роздавати премії і т. д.|) За гроші, пожертвовані Єлисаветою Іва-
новною, було закуплено друкарню, яка стала основою Товариства. В
кінці 1873 р. галицьке намістництво затвердило статут, і «Товариство
імени Шевченка» почало істнувати. в формі тісно-замкнепої корпо-
рації, з високою членською вкладкою (100 гульденів), щоб обережним
добором членів охоронити його від посторопніх елєментів-фф) В 1892
Е. Товариство було зреформоване в «Наукове Товариство імени
Іевченка» і стало за короткий час справжньою українською Ака-
демією Наук
Останні десятиліття свого життя Єлисавета Івановна віддалася
цілком справам добродійности. Ще як було- скасовано кріпацтво,
Єлисавета Івановна подарувала кожному свойому бувшому кріпакові
по одній десятині землі на душу окрім того, що припадало по реформі
за викуп. Вона допомагала полтавській жіночій гімназії та иншим
*) »Правда«, ст. 57—58.
**) Ол. Кониський. Дмитро Пильчиков, »3оря«, 1894, ч. 4, ст. 93-тя.
”**) М. П. Драгоманов. Переписна. Зібрав і зладив М. Павлик. т. І. У Львові
1901, ст. 181-ша.
І) М. Грушевський. Наукове Товариство імени Шевченка, »Літературио-
Науковий Вістник«, 1900, кн. ПІ, ст. 185-та. Також: В. Гнатюк, Наукове Тов. їм.
Шевченка, »Літ.-Наук. Вістник«, 1925, ки. І, ст. 80-та.
рі) ІЬіЗст, ст. 184-та.
288
д. д-ко:
школам. Починаючи від 1878 р. і до своєї смерти вона була головою
Добродійного Товариства у Полтаві. Тому товариству вона записала
велику садибу з будинками і значний капітал грішми.
И смерть (померла Єлисавета Івановна у Полтаві вночі з 14 на
15 березня 1890 р.) викликала загальний жаль серед українського
громадянства. Автор спеціального допису в «Правді® про її похорон
писав: ипамять Єлисавети Івановни житиме до віку по Україні-
Руси«.*)
Кілька років пізніще, автор її біоїрафії, надрукованої в »3орі«,
згадуючи про її заслуги перед українською справою, а особливо —
заснування Товариства імени Шевченка, писав: »доки Єлисавета
Івановна була живою, незручно було для неї, щоб уся наша
Україна подала їй прилюдну подяку і перед цілим світом промовила
спасибіг за той вчинок, що доки світу сонця не зникне з памяти
Русинів по цілій українській землі. Вчинок сей стався року 1873-го,
коли Дмитро Павлович Пильчиков привіз до Львова дар Єлисавети
Івановни Милорадовички, девять тисяч гульденів на засновання
Товариства імени Шевченка. Без сього дару — нашого Товариства
не було б на світі, принаймні не було б ще довгі-предовгі літа. Таким
чином з зерна, посіяного щедрою рукою Єлисавети Івановни, зросло
Товариство наше, а з ним друкарня, »Правда«, »Діло«, »3оря«,
нарешті «Записки®, чимало окремих книжок, і головна річ, зявився
той ґрунт, на якому росте і зростатиме далі наше питоме дерево
науки і письменства. Так хто ж з чесних Русинів по цілій Україні
від Дону до Тиси не поклониться перед памятю Милорадовички і не
скаже вкупі з нами: спасибіг, Мамо, спасибіг навіки! Земля тобі
пером !«**)
На спомин і подяку своїй фундаторці Наукове Товариство
імени Шевченка у Львові замовило великий портрет Єлисавети Іва-
новни Милорадович, і цей портрет, поруч з портретами инших
фундаторів та добродіїв Товариства: Д. Пипьчикова, Ол. Кониського
й М. Жученка, прикрашує собою салю урочистих засідань Товариства
в його власнім будинку.***) Годиться, щоб Наукове Товариство імени
Шевченка, видаючи тепер «Ювилейний Збірник® на памятку 50-літніх
роковин заснування Товариства (1873—1923) подбало про написаня
й видрукованя докладної біоґрафії Єлисавети Івановни з Скоропад-
ських Милорадович, як першої своєї фундаторки.
*) «Правда®, 1860, кн. IV, ст. 67-ма.
**) »3оря«, 1864, ч. З, ст. 70-та.
*’») Репродукція цього портрету була в »3орі« 1864, ч. З, ст. 49, в «Літерат,-
Наук. Вістнику®, 1600, кн. З, ст. 186 і в «Хроніці Наукового Товариства імени
Шевченка®, 1900, ч. І. 
Репродукцію в фотографії, яка зберігається в Музеї Наукового Товариства
ім. Шевченка у Львові, подаєм вище читачам «Хліборобської України®. За ласкаве
уділеня нам цієї фотографії складаєм Директорові Бібліотеки Наукового Това-
риства ВП. П. Іванові Кревецькому щиру подяку.
Редакція «Хліборобської України®.
»ДУХ НАЦІЇ» І »ДУХ ЗЕМЛІ».
289
Гр. Адам Монтревор.
„Дух нації0 і „дух землі".
Думаючи про будуччину нашої Батьківщини, ми примушені
ввертатися до її минулого та аналізувати окремі його моменти во імя
латинського прислівя »піЬі! зіпе саиза«. Адже й сучасному нашому
лихоліттю були причини... Віднайти їх та ясно собі усвідомити,
щоб уникнути в майбутньому повтореня помилок — наш обовязок.
Одно з питаннь, на яке, здається, загал наш досі мало звертав
уваги, торкається відношеня організуючих продукцію верств нашого
громадянства до ідеї української державносте та, навпаки, відношеня
національно свідомих елементів до цих верств в ті часи, коли
питання нашої державносте виливалося у конкретні фоми -— і навіть
стало виконаним фактом, тоб-то у 1917—18 роках. На жаль, завдяки
умовинам еміґрацийного життя та неможливосте використаня від-
повідного матеріалу, мусимо обмежитися тут лише загальними
міркуваннями та висновками.
Усі ми знаємо історію нашого краю і основну його траїедію:
боротьбу сходу з заходом — Росії з Польщею — ареною якої
протягом отоліти» була майже виключно наша Отчизна. Ця траґедія
довела до того, що одна половина України —- Лівобережжя —
підпало під впливи східні, а друга — Правобережжя — лід західні;
вона жахлива у перспективі минувшини- та наслідками для сучас-
носте. Ані одному народові не доводилося, мабуть, переживати
подібної катастрофи.
Україна... без Українців! Ані одного клаптика землі над
яким водрузився-б український прапор; неміч політичної думки;
відсутність гасла, яке виключало-б ріжноманітні комбінації чи то зі
східним, чи з західним сусідом; рідко коли потуга вдарити чолом
перед величностю власної своєї Держави, засіяти рідну — працею
свого народу зорану та його кровію долиту ниву — своїм, не чужим
зерном.
Змаганням Великого Богдана, намірам Мазепи, не суджено було
здійснитися... Прокльоном повисли над нами виклики: »Волимо
під царя восточногов, та »3 заходом од моря до моря«. Тим більшим
були вони прокляттям, що не раз очаровували найкращих, подекуди,
синів України, людей землі, тих, що були представниками не
анархічно-руїнницьких рисів нації, а осіло-продукуючого, державно-
творчого її духу.
Уся історія наша од Полтави до першої російської революції
1905 р., тоб-то XVIII та XIX століття — це послідовний занепад
останків старовинної нашої культури й власнодержавної політичної
традиції; послідовне нищепя їх — у XVIII ст. Польщею та Росією,
— у XIX ст. одною вже Росією.
19
290
ГР. АДАМ МОНТРЕ80Р:
Правда, тліла ще спрага власної держави, иноді, зрідка,
ясніщим вогником спалахала, але-ж загал громадянства мов-би
забував, та згадувати не хотів, яких батьків ми діти, і заповіти дідів,
виписані кровію на полях Берестечка та Полтави, йшли в забуття.
Правда, у другій половині XIX от. прокинулося та оживилося
трохи культурне і навіть політичне життя у Галичині, а деякі
письменники Наддніпрянщини відродили ще у першій половині
того-ж століття наше письменство. Та що-ж! Усі ці змагання не
виливалися поза обрій романтизму й поетичних мрій. Поодинокі
люде, згодом, гуртки, почали плекати думки про національне
відродженя, але політично-державний бік справи обмежувався
несміливими бажаннями одної лише культурної автономії. Несміли-
вими! ... Такими мусіли вони бути; адже не слід забувати про
указ 1876 р., забороняючий друкувати на українській мові, бо нас,
нашої національної окремішности . . . »не бьіло, нЬть и бьіть не
можегь«.
Усі потуги в напрямі національного відродженя залишалися
здебільшого монополем нечисленних, одірваних од землі, мрійників-
письменників; темна селянська маса майже знати про них не могла, а
вищі, звязані з землею, в більшости своїй помосковлені та спольщені
верстви громадянства оберігали передовсім свій становий, дворянсько-
шляхетський стан посідання і підлягли впливам тої чи иншої
сусідньої культури. Але »дух землі« у цій верстві був незвичайно
міцний; його можна було-б назвати патріотизмом, позбавленим »духу
нації« —позбавленим усвідомлених національних прикмет.
Ми не мали власної держави... Наші консервативні, володіючі
землею елементи, вбачали в чужій державній владі заступницю своїх
станових інтересів, позаяк національно-українські тодішні тенденції
ставили їх під загрозою. І ці державні влади, переслідуючи націо-
нально-українські течії та вселякі їх прояви, брали під захист кон-
сервативну верству, втискаючи її рівночасно усіма можливими
засобами в рямки своєї переможної державности та міцно в цих
рямках закріпляючи. Власне на цьому тлі, на тлі дисонансу,
сотвореного з одного боку розвиненим почуттям привязаности до
батьківської спадщини, з другого прибраними в українські націо-
нальні форми соціяльно-революцийними змаганнями, які цій бать-
ківській спадщині повним знищеням погрожували, -— вкорінилося
на цілій Україні серед нашої консервативної верстви почуття
приналежносте до російської держави, а на Правобережжю жили
подекуди спогади і бажання державности польської.
Звичайно', чим далі, тим глибше було розходженя с о ц і я л ь н е
поміж згаданою верствою і представниками національного україн-
ського руху, які без участи в цьому рухові — одштовхнутих
ним — консервативних елементів, мусіли ставати чим раз більше
прихильниками революцийних соціяльних теорій. Отже в цьому
факті, що національний український прапор в решті решт опинився
майже неподільно в руках одних лише соціяльних революціонерів,
слід-би вбачати первопричину сучасної нашої національної траґедії.
>ДУХ. НАЦІЇ« І »ДУХ 8ЕМЛІ«.
291
Це мов-би підтверджується перебігом подій 1917 р., коли ініціятиву
та провід нашого визвольного національного руху взяли виключно
власне соціяльні революціонери. Консервативні кола ставилися тому
до цього руху — деякі одверто вороже, а деякі в найкращому разі
недовірчиво-співчуваюче. Прилучилися-ж щирим серцем до нього
зпосеред цих кол лише нечисленні одиниці. Болюче опісля довелося
нам розплачуватися за слабість в той час свого національного кон-
серватизму!
Слід мати також на увазі факт великої ваги, що українські
соціяльно-революцийні кола були тісно звязані з російськими; це
мало вплив на всі події, котрих були ми свідками та співучасниками.
Інтернаціональний елемент — загальне »вірую« т. зв. »поступового«
думаня всіх народів — проявив особливо у нас, серед нашої ще не
сформованої нації,' всю свою національно-деструктивну силу.
Наші революцийні партії, іменуючі себе українськими, були
під гіпнозом передовсім соціяльних інтернаціональних домаганнь та,
мабуть, не уявляли собі наскільки шкідливим для української націо-
нально-державної ідеї було ставити ці домагання руба та вважати
здійсненя національно-державної ідеї можливим лише в сполуці та
на підставі інтернаціонально-соціальних домаганнь. Основний по-
стулят кожної нації — самостійність — було поставлено на останнім
місці: перед ним мусіли йти всякі инші, соціяльні... Самостійність
було проголошено не в 1-м універсалі, лише у посліднім, ІУ-ІМ ...
Національні провідники наші, вважаючи консервативні верстви
(в значній більщости по походженю українські) або Росіянами, або
Поляками, дивилися на них як на чужі Україні «національні
меншости«. Вони не бажали усвідомити собі, що ці »москвини« та
«ляхи« були організаторами місцевої економічної продукції країни,
і що відштовхувати їх різкими мірами революцийними од творчої
праці — значило тим самим заганяти їх до ворожого нашій держав-
ности табору та нищити наш економічний апарат, без якого держава,
як така, істнувати не може.
Виправданя цієї траґедії можемо шукати в тім, що це була
епоха революцийного чаду та переоцінюваня цінностей... Кожна
революція переводить у життя передовсім принцип: «61Є-ЇОІ сіє 1а цие
]е т’у тепе« ,*) тому краще може не аналізувати причин такого
поводженя... Однаково чи це були міркування ідеологічного чи
не-ідеолоГічного характеру, спинятися на цьому не будемо, скажім
лише, що наслідки цієї короткозорости довелось нам всім болюче
переживати. 
Подивімся на справу з иншого боку: звернім увагу на те, що
творці нашої революції, -національні провідники народу, були в
переважній більшости не людьми землі, людьми життєвої практики,
лише людьми, від землі і від реального життя зовсім відірваними.
Психічно від народу відійшовши, вони повертали до нього набучавілі
') Уступися звідціля, щоб мені зайняти твоє місце.
292
ГР. АДАМ М0НТРЕ30Р:
чужими йому доктринами, і прокладали собі шлях до нього звабли-
вими гаслами, ділаючими мов отрута на здоровий, насичений духом
землі, логічно думаючий • його організм. Поняття »волі« мусіло
наслідком такого неприродного щеніння вилитися в сваволю.
Народ, призвичаєний до влади, хоч і чужої, легко було-б од
самого початку утримати в державних рямках, переводячи рівночасно
необхідні реформи і міняючи ці чужі рямки на свої національні.
Чия-ж нина, що ми зуміли тільки переконувати фактами народ, що
нашої української влади бути не може і що самі поняття порядку
та дисципліни сполучені з чужоземним над нами пануванням?
Звернім увагу на те, що од початку революції 1917 р. протягом
довгих місяців селянин наш не піддавався анархії. Він не думав
наприклад в печатках нищити верстатів більшої земельної власности,
не палив та не грабував, бо він не міг інстинктово не відчувати, що
по сути своїх інтересів він тісно звязаний з їх власниками, що він
та землевласник — члени одного й того самого хліборобського
класу... Тільки в тумані партийних мрій та кинутих необачно в
народ демагогічних гасел свій свойого не пізнав і розколихалося
велике народне море...
Верству організаторів нашої хліборобської продукції було
знищено, а щоб утворити ще глибшу прірву між нею та народом —
прилучено її до національних меншостівж. Чи уявляли собі наші
соціяльні революціонери що вони творять? ... Мабуть не помилюся,
припускаючи, що в данім випадку вони несвідомо служили справі
тих ворожих сил, яких метою було знищити нашу націю.
Які висновки для нашої будуччини повинні ми зробити з цих
трагічних помилок недавньої минувшини?
Наше гасло повинно бути: »вседля держави®, розуміючи,
що лише власна держава може забезпечити нам найбільший розцвіт
усіх — і духових і матеріальних — багатств та сил нації. Уявляємо
собі цей основний принцип як вихідну точку нашого думаня тому,
що прямуємо до нації через державу. Отже, поклавши таку основу,
мусимо дбати про те, щоб з найбільшим успіхом виконати завдання
будови власної держави, уникаючи тих помилок та обмахів, котрих
приклади маємо в нашій давній і недавній історії. Внутрішня будова
держави має забезпечити всім класам максимум розвитку, а це мож-
ливо осягнути з користю та без шкоди для держави лиш на підставі
міжкласового компромісу, співпраці окремих класів, а не боротьби
поміж ними; сполученим, врешті, »духа землі® з »духом нації®, не
строєним інтернаціональними впливами і змаганням обняти самому
провід нації. 
Кожна ідея, отже і ідея державна, почерпаючи життєві соки в
минулому, прямує у простір майбутнього, маючи в собі елементи без-
смертної правди, яких ніякі невдачі не в силі знищити. Сучасність
є лише перехідним ступенем од минувшини до будуччини, ступенем,
на якому ці основні елементи ідеї очищаються од преминучого, ви-
>ДУХ НАЦІЇ» І »ДУХ ЗЕМЛІ*.
293
ковуються та гартуються. Отже верстат сучасності! постільки ділає
правильно, поскільки не рве тонкої нитки традиції, а передав її, не-
розірвану й цілу, завтрішньому дневі.
Загально обєднуючі національні пориви не повторюються що-
денно і не завжди можна викресати ці іскри, од яких спалахають
дрімаючі потенцийні сили всіх класів народу. Вбиває оці іскри та
пориви облеслива демагогія, яка один клас чи стан озброює проти
другого. В атмосфері такої нездорової боротьби мусить загинути,
крім провідної для загалу ідеї, ще й поняття елементарної громад-
ської етики, без якої свята ціль не може бути осягнена, бо чиста
справа виконується чистими руками. Чи не були ми свідками по-
дібного явища? Чи не довелося нам бути співучасниками такого
власне, а не иншого процесу? Повторена його відсунуло-б ай саІІепсЬз
^гаесаз здійсненя наших постулатів. Ці обмахи мусимо ясно собі
усвідомити.
Ми сказали вище, що прямуємо до нації через державу, значить
уявляємо собі організацію держави, керуючись принципом т е р и-
торіяльної приналежности до неї. Отже, во імя держав-
ної справи, не маємо права проявляти вузького шовінізму. З болем
стверджуємо факт, що деякі чинники — по походженю та по творчій
праці своїй — українські, завдяки чужоземним впливам і причинам
внутрішнього характеру, одхилилися од народу, загубивши навіть
зовнішні національні прикмети. Але все-ж таки культурно стоять
вони високо і вони, ці самі чинники, осілі з діда-прадіда на землі
українській, вклали чимало праці в загальну скарбницю наших
національних цінностей. Здавалось-би обєктивно, що притягнена їх
до державного будівництва може бути лише користним, і що успіх
нашої державної справи майже нездійснимий без їх співучасте та
співпраці. Наверненя-ж їх на шлях праці державно-національної
можливе лише при умові притягнена їх до нашого державно-націо-
нального життя, а не поборювана та виділена їх-в якісь чужо- націо-
нальні »меншостеві« Групи. їм мусить бути дана змога праці во імя
того, що тільки обовязки дають права, і що права накладають
обовязКи. Корінь душі оцих денаціоналізованих вищих верстов
наших виріс з нашого чорнозему та — щоб їм самим не здавалося —
там і залишився.
Не може повстати держава, особливо держава національна, без
участи лицарської продукуючої верстви, яка-б поколіннями на своїй
землі не виростала, за неї не боролася та на ній не вмірала . . .
Ця верства є спадкоємницею найкращих суверенних традицій на-
роду. Доступ до неї мусить бути одвертай усім новим, видвигаючимся
в процесі боротьби за державу, лицарським силам, які, проникаючи
у ці рямки та поповнюючи й відновлюючи їх, вносили-б туди суто-
національного духу та продовжували-б спадщину минулого, його
силу й славу.
Якорем, що зможе врятувати нас од інтернаціональної отрути,
од зрадливої і руйнуючої нашу націю її «української» течії, єсть
власне оцей «дух землі», який, нашою землею зачатий, вирвати себе
294
ГР. АДАМ М0НТРЕ80Р:
з неї не дасть. Мусимо провести співділаючу між активно-творчим,
осілим і продукуючим реальні матеріальні цінности елементом, по-
сідаючим цього «духа землі®, та розправляючим до боротьби свої
наболілі рамена Прометеєм національної культури . . . Порушеня
рівноваги поміж цими двома чинниками може бути згубним для бу-
дуччини нації.
Ідеєю національною, менш ніж якою небудь иншою, можна
оперувати в сфері абстракцій . . . Будучи тісно сполучена з по-
няттям певної території, не може вона бути по сути од неї відірвана,
бо життєві соки свої почерпає вона з даної землі, що, фізично
впливаючи на утворена рисів заселяючих її людей, витворює тим
самим «духа нації®.
«Дух нації« — поняття метапсихічне, про яке можна-б багато
говорити, та у цих межах годі це зробити. Підкреслюю лише, що він
є динамічною силою розвитку даного народу, потенціялом його
майбутнього, джерелом де черпають свої сили всі прояви культури
народу.
«Дух нації® неподільний з «духом землі«, який є осно-
вою його та первісним проявом.
Дехто може закине мені, що я мав на меті, виправдуючи одні
верстви нашого громадянства, звали™ вину на инші. Такий осуд
був-би помилковим та не відповідаючим дійсности.
Не валити на'кого-б то ні було вину було моїм наміром . . .
бо всі ми, діти одної Землі, винні в тому, ЩО' сталося, та всі мусимо
нести тягар вини перед обличчям Батьківщини. Нині кидати каменем
один в одного не маємо права. Мусимо спільними силами нести
тяжкого хреста, покладеного нам долею на плечі, та покаянним, але-ж
живим та палаючим любовію серцем, прагнути втіленя великого,
святого слова »Україна«.
Ця спрага подиктувала мені цих кілька слів, висловлених зіпе
іга сі яішііо, гадаючи, що може декому допоможуть вони зорієнту-
ватися в хаосі сучасних поглядів, розбіжних думок, і будуть тою
цеглиною, яку кожний, по мірі сил і розуміння, обовязаний принести
для спільної будови, поглядаючи правді у вічі.
Не вузько-партийні погляди та безглуздий шовінізм доведуть
нас до державного життя, лише широкий обрій державних інтересів
та творча наука нашої історичної правди.
Історична правда каже нам, що слабість наша виникла з нашого
внутрішнього розбиття. «Дух нації« розійшовся з «духом
землі®. Ці, що мали тепер у нас свідомість національну, не були
в більшости, ані працею продуктивне®, ані збройною обороною своєї
Батьківщини, звязані з українською землею; не мали любови до
землі, не знали і не розуміли її духа. А ті, що землю українську
любили, що на ній працювали, що її зброєю своєю. захищали, що
в собі її духа мали, не мали свідомости національної, були позбавлені
«духа нації®. Звідци трагічний дисонанс: Нація без мате-
»ДУХ НАЦІЇ» І »ДУХ ЗЕМЛІ®.
295
ріяльпої сили Землі, і матеріальна сила Землі без
оживляючої ідейної сили Нації. Дисонанс цей мусів
довести до руїни ...
В цій руїні одинокою доступною для нас розкошю хай буде
наша українська гордість . . . Можемо гордитися тим, що, позбав-
лений століттями власного державного життя, розбитий внутрі самого
себе та шматований сусідами, народ наш все-ж таки не загинув, як
окремий життєздатний орґанізм, і найшов у собі ті невсихаючі джерела
сили, які штовхнули його на шлях відродженя. Неприменуча Правда
лягла в основу цього процесу; у свідомости цієї правди наша пере-
мога.
Кожний живий орґанізм, тим паче той, що прокидається до
нового життя, невичерпаний в своїх силах; він має у собі потужну
міць, якій ніщо не протистане, але яку можна ослабити і знищити
розпорошеним. Цього розпорошена мусимо за1 всяку ціну уникнути.
Стихія творить, а не руйнує тільки тоді, коли вона організована,
коли її веде один провід, і коли вона звязана зі своєю Владою, зі
своїм проводом, одним творчим духом. Сполученя »духа
нації« з »духом землі» дасть цей організуючий
творчий дух великій українській стихії...
Грудень, 1924 р.
206
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
Вячеслав Липинський,
Покликаня „Варягів", чи організація хліборобів?
Кілька уваг з приводу статті Є. X. Чикалекка: »Де вихід?»
(Закінчена.)
П.
Оцінка варяжської теорії в звязку з двома основними проблемами
української політики: Як сотворити єдиний український фронт
проти істнуючих на Україні чужоземних метропольних влад? Як
в хвилину їх упадку установити свою місцеву українську владу?
Отпе ітрегішп ііз яоіит агІіЬив геііпеіиг, диіЬиа
аЬ іпіііо рагіит еві (всяка влада удержується тільки
такими засобами, при помочі яких вона почалась).
Римська теза про владу.
Повстання поневолених може закінчитись їх політич-
ним визволеним тоді, коли до повстання прилучається
і в проводі над ним участь бере частина старих панів. Як
що поневолені цю, приставшу до них, частину старої
правлячої верстви побивають, то їх політичні змагання
кінчаються погромом і вони надалі лишаються в залеж-
носте од чужої влади.
З історії старинного світу.
В попередній частині була мова переважно про теоретичний
бік політичної концепції Є. X. Чикаленка. Придивімся тепер, яку
ролю в практиці українських національно-державних змаганнь може
відограти його теорія.
Практичне приміненя варяжської теорії було-б можливе, коли-б
сучасна влада комуністична на Україні не удержалась і коли-б
упадок цієї влади був катастрофічний, сполучений з революцією.
Як що сподіватись еволюції большовизму, то в цій еволюції не може
бути місця для ніяких національно-державних українських змаганнь,
в тім числі і для теорії варяжської. Не можна установити на Україні
ніякої иншої державної влади, поки істнує державна влада кому-
ністична. Але ця проста, здавалося-б, аксіома в нашій публіцистиці
мусить бути »доказуваная. Коли у нас повстання проти Українського
Гетьмана називалось »будовою української держави», то чому збуду-
вати українську національну державу не мали-б комуністи з Москви?
І дійсно єсть багато Українців, які вірять в українську національно-
державну творчість сучасних правителів України.
Оця утопія побудована головним чином на теоретичнім пере-
мішувашо ріжних громадських типів і на сподіванках від людей
одного типу таких діл, присущих типові иншому, яких перші, власне
тому, що вони єсть такі, а не инші, виконати не в силі. Поняття
нації, як певної ідеологічно-культурної окремішности, і поняття націо-
нальної держави, як матеріяльного втіленя і зреалізованя цієї ідео-
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
297
логічно-культурної окремішности — міняються в залежности од типу,
до якого належить серед даної нації правляча, чи бажаюча влади,
верства, і в залежности од методу, якого ця верства для удержаня
своєї влади і правління даним громадянством уживає.
Сучасна Україна це реалізація ідеології і фактична перемога
на Україні типу охлократичного. Про характерні ознаки цього типу
я говорив ширше в ипших місцях і тут цих теоретичних понятть буду
вживати постільки, поскільки вони, як всяка теорія, служать до-
роговказом в лябіринті фактів реального життя. Як влучно ви-
словився один з фраіщузських публіцистів, на перехрестях шляхів
не пишуть: »може бути, що шлях цей веде до села Х.« Так само
і на перехрестях політичних ці, що хочуть честно та сумлінно самі
пізнати та иншим вказувати політичні шляхи, мусять всім своїм
зусиллям, на яке вони здатні, виробити собі ясну теорію про ці
шляхи, мусять мати свою ясну політичну ідеологію, без якої не може
бути ні для іпіх самих, ні для тих, до кого вони звертаються, ясних
політичних дороговказів . . .
Панування охлократії характеризується завжди: 1. сполученим
матеріяльної влади державної і нематеріяльної влади ідеологічної
в одніх руках; 2. диктаторською, самодержавною, централізованою
і уніфікацийною формою правління; 3. повним узалежненям нації-
громадянства од держави і переслідуваням всіх форм громадської
самодіяльности і самоорганізації; 4. необмеженим пануванням еле-
ментів кочовничих і матеріяльно-непродукуючих над елементами
осілими і матеріяльно-продукуючими та державною регламентацією
матеріяльної продукції так, іцоб вона не могла визволитись зпід
повної залежности од правлячої державою матеріяльио-непроду-
куючої верстви. Які наслідки з погляду національно-державного дає
оцей метод панування охлократичного типу на Україні?
Він означає перш за все повне попеволеня громадянства дер-
жавою. Це значить, що комуністична держава зовсім ие рахується з
національною ідеологією підлеглого їй громадянства і не керується в
своїх політичних ділах цією органічною національною ідеологією, а
прищеплює механічно своєю матеріяльною силою цьому гро-
мадянству свою державну ідеологію. Иншими словами: державний
меч комуністів не служить ідеї нації такій, якою вона єсть серед
громадянства, а накидає силою громадянству своєю державною
силою свою ідею. А що панування комуністів сполучене з інтер-
національною ідеєю комунізму, то поняття української нації в
сучасній Україні зводиться до пропаганди українською мовою інтер-
національних і протинаціональних комуністичних ідей. Все, що
серед українського громадянства не визнає комунізму, отже майже
вся сучасна українська нація, при пануванню комуністів засуджена
на політичну смерть.
Навіть само поняття національної культури української — як
чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже
большовикам. Культура національна єсть завжди продуктом зма-
ганнь до органічного сполученя організаторів продукції (»поміщиків«,
298
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
«фабрикантів®, »куркулів«) з організованими (»народом«) — 'Спо-
лучена, необхідного для організації тієї тяжкої боротьби з природою;
якої розвиток продукції вимагає. Кочовник сам особисто продукції
не організує і він потреби такого органічного, «національного®
сполученя з тими, ким він править, навіть не відчуває — він просто
накидає їм силою свого меча свою власну ідеологію. І позаяк вся
правляча кочовнича верства живе виключно з державної платні і
державних податків, а не з доходів із своєї продуктивної праці, із
своїх земель чи своїх фабрик — тоб-то живе з виконувана влади во
імя певної ідеології, то иншої ідеології, крім тієї, яка дає їй прожиток
і оправдує її абсолютистичну владу, ця верства не визнає і визнати
не може.
Коли-б оця комуністична влада державна була територіяльно-
українська і коли-б комуністична ідеологія перемогла не тільки на
території Росії, а в цілій принаймні Европі, то можна-б було споді-
ватись, що згодом оця державна комуністична ідеологія приймала-б
все більше місцеві територіальні ознаки, що з неї виросла-б якась
нова окрема українська національна відміна інтернаціонального
комунізму і що в той спосіб перемога комуністичної охлократії
сотворила-б на трупі дотеперішньої української нації державні
основи для якоїсь української нації нової. Але власне цих двох
умов нема і здійсненя їх не можна сподіватись.
Не кажучи вже про те, що комунізм, як ідеологія матеріялі-
стична, немає даних на довге істнування (про що я писав ширше в
иншім місці), він на території старої Росії прийняв такі специфічно-
російські ознаки, що його поширеня поза межами Росії, не в
характері екзотичної і дуже вузької секти, а в характері якоїсь нової
інтернаціональної віри »зі Сходу® — неможливе.
Далі, державна комуністична влада на Україні не єсть тери-
торіяльно українська. її центри, її мізок, знаходяться поза межами
України. На Україні влада державна спочиває в руках кочовничих,
з Україною органічно не звязаних елементів, які сьогодня правлять
Україною, а завтра, без ніякого над собою насильства, можуть
правити напр. Бухарою чи якимсь приамурським краєм. Тому ця
влада ие має ніяких даних — поза одною мовою, потрібною їй для
цілей пропаганди, з якої вона живе — приймати органічні, місцеві,
національні ознаки. Навпаки, перемога большовиків стала можливою
лише тому, що проти місцевої, територіяльної української Гетьмансь-
кої держави, в якій правили місцеві, органічно з Україною звязані
і тому більше для українізації доступні елементи,
вибухло «всенародне® повстання і що в цьому повстанню перемогли
в решті решт ці українські охлократичні «вожді народа«, які зовсім
виріклись своїх сепаратистичних державно-українських хотіннь і
які пішли в повне підданство московському комуністичному цен-
трові.*)
♦) Деякі ворожі до Гетьманства публіцисти, на підставі проголошеної Геть-
манським Урядом «федерації®, утотожнюють політично Гетьманську Державу
з комуністичною. Між тим в 1918 р., правно суверенна і посідаюча свою власну
ПОКЛИКАЛИ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
299
Московський комуністичний центр, зорганізований московським
дворянином Ульяновим-Лєніним, включив в себе значну частину
старих панів — старої правлячої московської верстви (тилу Чічеріна,
Брусілова і т. п.) — перейняв від них державний організаційний
досвід і тому зміг стати центром державним, правлячим. На Україні
навпаки: большовизм всю стару українську правлячу верству, всіх
(без виїмку!) старих українських панів — а перш за все тих,
що пристали до України і взялись за часів Гетьманства
до будови Української Держави — знищив, і тому він довів
Україну до повного політичного погрому, він закінчився повним
знищеням політичних визвольних українських змаганнь, вій повер-
нув Україну назад до старого рабства колонії. А як поводиться
всеросійська правляча большовицька верства з тими своїми коло-
ніальними рабами, які пробують щось проти неї мимрити, показує
недавня історія повної ліквідації Української Комуністичної
Партії.* *) З хвилиною цієї ліквідації зникли останні хаотичні
подригання українського соціяльно-революцийного інтелігентського
«сепаратизму®. Поваченя «панської® Гетьманської Української Дер-
жави закінчилось тим, чим воно мусіло закінчитись: повною
перемогою всеросійської охлократичної рабівничо-кочовничої ма-
теріяльно-непродукуючої верстви — єдиної, неподільної, зцентралі-
зованої і недопускаючої ніяких національно-державних (хоч-би і в
комуністичну форму прибраних) »сепаратизмів«. Зрештою вступ до
неї «балакаючим українською мовою® і покаявшимся в піддержці
правлячу верству, отже фактично істнуюча Україна проголошує в своїй столиці
Київі «федерацію® з фактично ще неістпуючою протибольшовицькою Росією.
В 1919 р., не посідаюча власної комуністичної правлячої вер-
стви, отже фактично неістнуюча комуністична Україна дістає наказ з Москви
»сфедеруватись« з фактично істнуючого большовицькою Москвою. Отже в першім
випадку політична ініціатива, а з нею і політична перевага, могла була (коли-б
не внутрішнє українське повстання) остатись в руках України, в випадку другім
ініціатива і перевага опинилась в руках Москви. Для такого політичного розуму
і такої політичної честности, якими відзначаються вищезгадані українські публі-
цисти, це розуміється, «все одно«. Вони і в цій примітці будуть бачити не аналіз
даного політичного факту, а «оправдувапя федерації®, і зовсім безцільно поясняти,
що це не так — людям, які живуть з брехні' і ширеня політичного хаосу.
•) По офіціяльним комуністичним звісткам ця ліквідація виглядала так:
«Президія комінтерну, взявши з укапістів попереднє зобовязаня скоритись перед
всякою постановою, яка-б вона не була, винесла 24 XII 1924 р. постанову: 1. При-
знати програму й тактику У. К. П. некомуністичною; 2. зліквідувати У. К. П., як
самостійну партію; 3. зліквідувати також ліву фракцію У. К. П. (вічна українська
ліцитація в лівінню і «революцийности® вже видко і большовикам остогидла, коли
вони заздалегідь спробу такого дальшого лівіння ліквідують); 4. членів розвязаної
У. К. П. приймати до К. П. (б) У. через мішану комісію.® В зовнішній політиці
оця ліквідація виявилась в тім, що — як каже уповнов. закорд. комісаріяту Радян-
ської України п. Шліхтер («Укр. Прап.« ч. 5. 1925) — «комісаріат закордонних
справ України іотнує, але тепер він назовні не робить нічого поважного, ие спи-
тавши союзного центру ... В цім лежить ознака того, що він тепер не є незалеж-
ним, як попереду.®
Офіціяльне признання, що для «комуністичної України® залишено тільки
«неповажні справи®, єсть її найкращою політичною самохарактеристикою.
300
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
своїх »жовто-блакітних« панів — дозволений, з тим розуміється
застереженим, що вони одречуться від українських власнодер-
жавницьких — «панських і проти-народніх« — політичних змаганнь.
Врешті комунізм не єсть, як дехто думає, початком нової доби,
а він єсть кінцем і смертю доби старої. Він єсть необхідним
завершеним і необхідною реакцією проти тієї демократії, звязаної з
анонімно-капіталістичним системом господарювання, яку породила
фрапцузська революція. В Росії, де ця демократія і цей капіталізм
були найслабші, розклад для них прийшов найпівидче. Правляча
комуністична верства — це не лицарі будівничі нового життя, осяяні
пророчим даром любови, творчости, віщування і передбачуваня — а
повні темної злоби та зажерливости шакали, яких призначеним
тільки очистити ґрунт для нового життя: пожерти гниючого
трупа демократії.
Так само і в історії України комуністи-больпіовики не починають
добу нову, а кінчають стару. Вони єсть найбільше лоґічним і спра-
ведливим завершеним, а разом з тим повним вичерпаним, цілого того
демократичного українства, ике своєю анархією руйнувало колись в
XVII і XVIII століттях Гетьманську Українську державу, яке
повалило спробу її відновленя в 1018 р., і яке весь час росло і
розвивалось під гаслами винищеня старих панів, репрезентуючих
рештки слабесенької української традиції і культури політичної.
Большовики весь той сучасний противопанський український демо-
кратичний рух (так само, як колись Царі московські) зуміли
прекрасно використати в цілях знищеня власно-державних полі-
тичних тенденцій українських, довівши його до логічного і спра-
ведливого кінця. Вони укоронували і завершили своєю перемогою
період українського «національного відродженя«, в його демокра-
тичних противопанських формах. Можливість реалізації політично-
державних змаганнь українських знищила сама українська інтелі-
гентська демократія, повставши проти тієї горстки старих панів, що
до українства пристали і в 1918 р. за часів Гетьманства політично-
державну організацію намагались йому дати. Потім большовицькі
шакали легко вже пожерли нездатну до політичної самоорганізації
українську демократію, давши українським масам, за ціну дальшого
удержаня їх в політичному рабстві, цеє те, що демократія в боротьбі
зі старими українськими панами їм обіцювала. Загально кажучи,
комуністична Україна виросла з руїни державно-національних
українських змаганнь. Вона єсть символом української національної
недержавности, нездатпости Українців до сотвореня на своїй тери-
торії своєї власної національної влади. Думати, що з символу
української недержавности і що з пропаганди всеросійсько-інтер-
національного комунізму зрозумілою для мас мовою на те, щоб
власне цей всеросійсько-інтернаціональний комунізм і зненависть
до українських власно-державницьких політичних змаганнь їм як
найкраще прищепити, може вирости українська національна держава
— це, розуміється, абсурд.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ? ЗОЇ
Але може опозиція українського громадянства, «української
нації«, до комуністичної державної влади вплине на національну
еволюцію цієї влади? Може сучасні правителі України дадуть врешті
«конституцію», і може в рамах цього «конституцийного -закону»
знайдуть поле для своєї політичної діяльносте і політичної влади
инші, не охлократичні типи українські?
Такого сподіватись не можна з двох причин., Перша, — що
ніяка охлократична влада — будь це влада турецьких Султанів, чи
«інтернаціональних» комуністів — не може по самому свому
характеру, без запереченя самої себе, давати конституцію, йти на
уступки громадянству: кому комуністи будуть давати конституцію,
коли інаковіруючих треба по їхньому винищити, а віруючі комуністи
не потрібують конституції, бо користають -з повноти необмеженої
абсолютистичної влади. Друга, — що від старої влади петербург-
ської, яка завалилась, давши навіть куцу конституцію (бо всяка
влада удержується тільки такими засобами, при помочі яких вона
повстала і падає, як що вона свій метод правління міняє), сучасна
влада большовицька ріжниться тим, що вона в стократ більше
унеможливила всяку опозицію громадянства. Вона позбавила оце
підлегле собі громадянство єдиної матеріальної підстави його гро-
мадської незалежносте супроти• держави: позбавила його
приватної власности.
На чиї кошти будуть сьогодішні українські революціонери
робити революцію проти комуністичної влади, коли ці, що єдині
(по свому органічному противенству) могли-б боротись з цією владою
— українські «поміщики, фабриканти і куркулі» — матеріяльно зни-
щені як раз тими-ж самими пп. Петлюрами, Винниченками, що цю
революцію проти «народньої влади» тепер, запізно, робити збіраються.
Може українським соціялізаторам землі допоможе в їх боротьбі -з
комуністичною владою ними-ж соціялізований український «серед-
няк», який сьогодня на животі мусить повзати перед державною
владою, щоб вона його не покривдила при «чорних переділах». Або
може на видаваня сучасних революцийних і опозицийних українських
газет складуться, так як колишні «поміщики», сьогоднішні нові ба-
гачі : оці вигодовані комуністичною владою »непмани«, яких ба-
гатство виросло не з «поміщицького визиску», а з ріжних «рабоче-
крестьянських продналогів» і казьонних милостей державної «народ-
ньої влади». Що-ж до піддержки з боку «союзних демократій», то
в концесіях, видаваних комуністичним урядом цим демократіям
коштом українського продукуючого громадянства, питання під-
держки «української національної опозиції» буде — треба думати —
поставлене досить виразно . . .
«Комуністичний Харків повстане проти комуністичної Москви»
— большовики українські стануть сепаратистами у відношеню до
большовиків московських — ось що ще можна вичитати в україн-
ській демократичній інтелігентській пресі. Коли мова про життя
найблизчих поколіннь, і коли вірити в тривалість большовицької
влади (в що ми не віримо), то марні всі ці сподіванки на «мазепин-
ство« українських большовиків.
302
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПЕНСЬКИЙ:
Нова правляча верства, яка склалась з самих тільки визво-
лених рабів і яка в себе представників старої правлячої верстви не
включила (а власне так — в протилежність до большовиків москов-
ських — дійшли до влади большовики українські), не здатна на такі
ідеалістичні пориви, що лежать в основі всякого »мазепинства«,
всякого українського державного сепаратизму. Свіжо визволений раб
занадто пожадливо дріжить над подарованою йому переможцями (в
даному разі — московськими большовиками) владою, щоб він для
мотивів ідеалістичних — для влади незалежної, для чести, для слави,
для загального добра — цею владою ризикував. І він не настільки
наївний, щоб не бачити всієї небезпеки від такого ризика. Він знає,
що боротьба з Москвою його становище на Україні ослабить. Він
знає теж, то власне на те істпує на світі «націоналістична» і соці-
яльно-революцийпа інтелігенція українська, щоб такі моменти сла-
бости місцевої правлячої верстви для своїх «національних повстаннь«
використати і цю верству, в момент її сепаратистичної
боротьби за власну державність українську, во
імя «України» знищити. Большовики, які самі дали цій інтелігенції
ніж, щоб вона власне в такий момент зарізала — сотворену старою
місцевою правлячою верствою — Гетьманську Україну, занадто ще
привязані до розкошів життя, щоб тепер таким самим способом дати
зарізати самих себе. Щоб такий ідеалізм, така здатність до ризико-
вапя всіми привабами панування, міг серед них проявитись, мусить
пройти що найменше кілька поколіннь, для яких панство і багатство
не будуть вже чимсь новим, жагуче бажаним і свіжо придбаним.
Помиляється українська демократична інтелігенція міряючи нових
українських панів — панів большовицьких — мірою однаковою, що
й панів старих — Гетьманських . . .
Отже остається пристосовуватись. «См,Ьнов,Ьховство« мусить
чим раз більше ширитись серед української інтелігенції. Сама'мате-
ріяльно не продукуючи, вона мусить з когось кормитися. Дрібки ще
не донищеної української «буржуазії» в Галичині і Америці для
прокормленя цих мас не вистачає. І знищивши державу «поміщиків,
куркулів і фабрикантів» — державу Гетьманську — яка могла їй
давати хліб і захист своїм державним мечем, приймаючи взамін од
неї її національну ідеологію, — інтелігенція українська в своїй масі
мусить сьогодня йти на удержаня до всеросійського кочовника за
ціну повного відреченя од своєї сути, своєї чести, своєї одинокої
рації істнування: відреченя од своєї національної ідеології . . .
Колишня республікансько-демократична козацька старшина,
знищивши так само своєю боротьбою зі старими українськими панами
і своєю анархічностю козацьку державу, мусіла так само піти «під
високу руку московського Царя«. Але тоді ця старшина потрафила
принаймні забезпечити при ним матеріальну підставу своєї еко-
номічної незалежности, потрафила закріпити за собою свою землю
у повне приватне посідання. Завдяки цьому супроти уряду цар-
ського вона могла виступати весь час як організована сила, як окрема
сторона, якою цей уряд мусів договорюватись і їй багато де в чім
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
303
уступати. Пізніще ця приватна земельна власність старшинська по-
служила матеріальною підставою для українського відродженя полі-
тичного і національного.
Сьогоднішня інтелігенція оцієї підстави незалежности супроти
комуністичного уряду не має та й не може мати, бо уряд матеріяльно-
непродукуючих котовників — доки він панує —- на пункті приватної
власности, особливо на землю, буде найбільше неуступчивий і нічого
з соціалізації та «общинного володіння« нашим соціялізаторам не
попустить. Вона мусить проситись до нього поодинці і приймати всі
ці вимоги, які їй цей уряд комуністичний ставить. І що найгірше,
вимоги ці вона прийматиме не щиро. її »смгЬнов'Ьховство« буде
носити характер хитрий, провокаційний, криводушний — такий,
з якого виросла колись характеристика »хохла« в старій петер-
бургській Росії. Тому вона все більше озброюватиме проти
«української мовив — проти останньої ознаки українства —
правлячу всеросійську комуністичну верству. І як що тільки
ця верства удержиться, то по знищеню політичних, власно-
державних українських змаганнь, прийде черга і на новий указ
1876 р.: на знищеня «української мовив і инших «культурпо-націо-
нальнихв і «неполітичнихв українських ознак. Не на те використали
большовики українську соціально - революцийну інтелігенцію і її
«українську мовув для поваленя української Гетьманської Держави,
щоб потім цією мовою єдність. своєї верстви, а з нею і силу своєї
власної держави, зруйнувати.
Отже в «еволюції большовизмув на Україні нема місця для націо-
нально-державних українських змаганнь, нема значить місця і для
варяжської теорії. Вона призначена для цієї хвилини, коли з тих
чи инших причин завалиться у свому московському центрі пануючий
тепер охлократичний комуністичний державний апарат і коли
Україна опиниться знов, як в 1917 р., в стані анархії, без влади.
В цім власне вага цієї теорії, як і всіх честних теорій емігрантських,
їх завданням заховати до слушного часу в чистоті і ясности ідеологію
тих громадських українських типів, що по своїй природі до пану-
вання охлократичного комуністичного типу пристосуватись не можуть.
Ці типи матимуть в свій час змогу себе реально проявити, свою
ідеологію здійснювати, але під умовою, що вони оцієї своєї ідеології
і своєї орґанізації не втратять. Коли-б Орликова еміграція змогла
була продержатись і передати при помочі відповідної організації свої
ідеї не до закордонних архівів, а на територію України, і коли-б вона
могла була таким чином паралізувати деструктивні впливи тодішніх
«хитрих малоросівв, що в інтересах свого «см’Ьиов’Ьхов-
ства« і зрадництва погорду та зненависть до емі-
грації ширили, — історія наша напевно склалася-б инакше.
І хай ці, що сьогодня несвідомо цькують честну українську
емігрантську ідеологічну та організаційну працю, памятають, що
тільки такі зруйновані нації можуть воск]>есати, а не безсило в свому
гробі борсатись, які духа свого, хоч-би поза межами Батьківщини,
поза своїм тілом, живим зуміли заховати.
304
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Варяжська теорія, як і теорія наша, ставить собі практичною
реальною ціллю — власну українську національну державу. Що
треба розуміти під цим поняттям?
Власна національна держава єсть політичною реалізацією,
матеріяльним здійсненим даної національно-політичної ідеології.
Факт ідеологічний має бути перетворений в факт матеріяльний. Це
значить, що факт істнування української національної окремішности
в сфері духовній, ідеологічній, має стати фактом істнування україн-
ської окремішности в сфері реальній, в матеріальних формах окремої
української держави.
Хто задовольняється виключно культурно-національною ідео-
логією ; чий темперамент і характер знаходить повне вдоволеня
в факті істнування української преси, літератури, штуки, науки;
чиї національні почуття можуть бути в цілости виладовані в святку-
ванню Шевченкових роковин, в українських хорах, театрах, мистець-
ких виставах і друкованю націоналістичних лайок, на місцевих ворогів
«української нації®; хто врешті поняття України не вяже в своїй
уяві з поняттям окремої держави на українській території, а з по-
няттям задоволеня культурно-національних чи соціяльних хотіннь
якоїсь одної ґрупи мешканців України — той не єсть українським
державпиком. І »самостійницька« політика таких типів єсть само-
дурством, яке незвичайно шкодить реальніш українським політичним
державницьким змаганням тому, що вносить в сферу правних, мате-
ріяльпих, виразно окреслених взаємовідносин між реальними річами
і реальними людьми поняття розпливчасті і хаотичні, взяті з зовсім
иншої сфери відносин культурно-віроісповідних. Отже не тільки на
хитрих »см,Ьнов'Ьховцах«, але й на так. численних у нас націоналі-
стичних крикунах і романтиках - анархістах, які бажають мати
тільки абсолютно досконалу українську державу і разом з тим
можуть прекрасно жити па Україні в найгіршій державі чужій —
пе може базуватись ніяка українська національно-державницька
теорія, в тім числі і теорія варяжська. Український державник, який
прийняв-би цих крикливих «націоналістів® за реальну українську
державно-творчу силу — став-би подібним до Дон Кіхота, що стадо
блегочих овець приймав за лицарське військо.
Держава, як факт матеріяльний, не може бути тільки продумана
чи перечута і висловлена чи виспівана, але мусить бути зроблена.
В цьому слові «зроблена® — лежить поняття сили матеріальної і сили
моральної. Щоб зробити державу треба завоювати (чи одвоювати зпід
якоїсь иншої державної влади, або зпід анархії) реальну територію
з реальними людьми і треба на цій реальній території так упорядку-
вати взаємовідносини між цими реальними людьми, щоб вони ви-
знали авторитет державної влади, піддержали її матеріально і мо-
рально та готові були її істнування своїми податками і своєю кровю
захищати.
Отже національна українська держава може повстати тоді, коли
на Україні осівші, і з Україною орґанічно звязані люде, посідаючі
хотіння держави, тоб-то хотіння своєї влади насвоїй
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
305
Землі, будуть здатні цю владу собі завоювати. Здатність до за-
войованя влади, тоб-то до сотвореня держави, залежить: 1. од знат-
носте людей завойовуючих собі владу до самоорганізації, необхідної
для успішного веденя війни; 2. од піддержки або непіддержки місце-
вим українським громадянством (людьми, що живуть на території
України) змаганнь цих людей до завойованя влади.
Піддержка місцевим українським громадянством людей, ба-
жаючих завоювати собі владу — тоб-то сотворити окрему державу —
виявиться: 1. в піддержці матеріальній, в формі плачених добро-
вільно податків в державну казну; 2. в піддержці моральній, в формі
ідейного пориву, який мусять сотворити ці, що творять ідеологію
серед даного громадянства. Тільки тоді, коли творці ідеології, тоб-то
інтелігенція даного громадянства, здатні сотворити такий ідейний
порив до сотвореня власної держави, завойовники влади зможуть
в процесі боротьби за владу цю місцеву національну ідею прийняти,
а місцеве громадянство зможе прийняти і піддержати владу завойов-
ників тому, що вони його національну ідеологію прийняли.
Значить, національний характер державної влади на Україні
залежатиме не від того, чи державою українського мають правити
націоналістичні «свідомі Українців, або чи прізвища правлячої
верстви мають кінчатися на »енко« — а від того, чи місцева завойов-
ницька верства, посідаюча (необхідні для завойованя влади) войов-
ничий темперамент, матеріальну силу і організацію, шукатиме в про-
цесі боротьби за владу морального опертя в прийняттю за свою націо-
нальної ідеології місцевого українського громадянства. Иншими
словами, держава на Україні може стати національно українською
тоді, коли прийняття української національної ідеології морально
зміцнить а не ослабить, здатну по своїм прикметам до завойованя
собі влади, до сотвореня держави, верству.*)
Національної держави української не може бути тоді: 1. коли
ці, що посідають хотіння і дані для завойовуваня влади, для твореня
держави, не будуть звязані органічно з українською територією і
тому, маючи свої центри поза цією територією, не шукатимуть мо-
рального опертя для своєї влади в прийняттю місцевої української
національної ідеології; 2. коли серед місцевого громадянства не буде
української національно-державної ідеології, тоб-то коли інтелігенція,
скрізь і завжди витворююча цю ідеологію, буде зле зорганізована,
нікчемна, не буде мати ніякого впливу, або дуже слабий вплив, на
громадянство, і коли, через свою маловартність, вона не зможе ідео-
логічною піддержкою місцевих завойовників влади зміцнити їх владу
*) Під національною ідеологією тут і скрізь розумію не сучасний крикливий
і дезорґанізуючий матеріалістичний націоналізм демократичної інтеліґенції, а таку
ідеологію, яка організовано панує серед даного громадянства, серед даної нації.
Такою пануючою ідеологією у націй молодих, здорових і життєздатних єсть зви-
чайно ідеологія релігійна, репрезентована церквою, тоб-то інтелігенцією зорганізо-
ваною і дисциплінованою. Власне завдяки такій орґанізованостн і дисцнпліно-
ваяостн інтеліґенції, ідеологія релігійна місцевого громадянства найлегче прий-
мається завойовуючою собі владу на даній території верствою і тому відограє за-
вжди найбільше рішаючу і творчу ролю в повставанню національних держав.
20
306
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
та дати їй в очах громадянства моральний авторитет; 3. коли ре-
презентуюча національну ідеологію матеріяльно-непродукуюча і до
діл меча нездатна інтелігенція, сама не посідаючи матеріяльної сили
для завойованя влади, буде претендувати на цю владу і тому буде
бунтувати національно-ідеологічними гаслами громадянство проти
тих, що маючи дані для завойованя влади, могли-б сотворити націо-
нальну державу, під умовою, що їх морально піддержала-б інтелі-
генція.
Перше єсть одною з причин неукраїнськости сучасної кому-
ністичної держави на Україні. Друге — єсть одною з причин, чому
взагалі дуже тяжко збудувати національну українську державу.
Третє врешті стало причиною зруйнування Гетьманської держави
в 1918 році — єдиної держави в останніх часах, яка мала всі дані
стати поволі українською державою національною.*)
Як бачимо, всяка українська державницька теорія матиме діло
з окресленям взаємовідносин на території України між матеріяльною
силою меча, матеріяльною силою продукції і гроша, моральною
силою ідеології і силою інертности мас. Тепер ці взаємовідносини на
Придніпрянщині у дожились так, що матеріяльна сила охлократич-
ного всеросійського «комуністичного» меча побила, завдяки україн-
ському повстанню, слабесеньку і незорГанізовану силу меча україн-
ського. Ограбивши старих багачів (та намагаючись «позичити гроші«
у багачів чужоземних) і спіраючись на інертности українських мас,
вопа смокче для свого кочовничого прожитку українського продуцента
і своєю власного державною інтернаціонально-всеросійською ідео-
логією донищує національну ідеологію анархічної, руїнницької, роз-
валившої Українську Державу, української інтелігенції. В Галичині
і на Волині, завдяки зруйнуванню Української Держави українською
анархічною інтелігенцією і всеросійськими большовиками, перемогла
польська інтелігентська демократія, яка номінально править Поль-
щею за гроші польських і антантських банкірів і держить під своєю
державною владою, при помочі найнятого за ці гроші аполітич-
ного державного апарату, місцеве українське громадянство. Вона
намагається його заразити своєю демократично - республиканською
отрутою, щоб в той спосіб його приспати і політично та культурно за-
симілювати. Знаходячи велику восприїмчивість на цю заразу серед
демократичних од природи Українців, вона втягає чим раз більше
в своє демократично-республиканське життя українського продуцента,
українського інтелігента і українські народні маси. Кожній з цих
українських Груп пропонується, за ціну одреченя від полі-
тично-територіяльних державницьких змаганнь,
») Дотеперішнє ще цькування цієї держави, і тих, що хотіли-б її возстано-
вити, інтелігенцією українською може служити тільки відстрашуючим прикладом
для всіх будучих державно-творчих елементів на Україні, які-б хотіли колись, при
державнім правлінню Україною, українізуватись. Це цькування може тільки слу-
жити доказом, що багато легче правити Україною в характері російського губер-
натора, чи польського воєводи, ніж в характері українського Гетьмана; Яко таке,
воно найкраще характеризує державницьку вартість »самостійництва« української
націоналістичної і соціалістичної демократичної інтеліґенції.
1І0КЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
3117
оборону її «партийних®, «соціяльних® чи «культурно-національних
інтересів® в варшавському парламенті — оборону при помочі відпо-
відних політичних адвокатів зпосеред поділеної на які хочете: —
праві і ліві, за - поміщицькі і проти - поміщицькі, українофільські і
українофобські, соціалістичні і проти-соціялістичні — політичні
професії правлячої польської демократичної інтелігенції.
Уложеня инших взаємовідносин на Україні між українськими
людьми меча (войовниками продуцентами і войовниками непроду-
центами), людьми продукції і гроша (продуцентами невойовниками),
інтелігентами і пасивними масами лежить в основі проблему т. зв.
«єдиного національного фронту® перед збудуванням Української
Держави і проблему будови Української Держави, тоб-то установленя
власної місцевої Української Влади в момент упадку чужоземних
метропольних влад. Придивімся, який вплив може мати державниць-
ка варяжська теорія при практичнім вирішуваню обох цих про-
блемів.*)
Так званий «єдиний національний фронт® можливий тільки в
двох випадках. 1. Коли істнує єдиний національний провід і коли
регулятором та мірилом національної єдностн служить факт визна-
вання цілою організованою і дисциплінованою нацією цього єдиного
проводу. 2. Коли, при відсутности такого єдиного проводу, єсть один
спільний національний ворог, один спільний обєкт зненависти, який
оцим спільним і єдиним для всіх членів нації почуванням обєднує
їх і заміняє спільною емоцією брак спільної орґанізованости, дисци-
пліни, політичного розуму і волі.
Стара військова формація т. зв. четверобоку (каре), при якому
громада, обєднуючись дисципліновано біля одного проводу, може
свобідно повертатись на всі боки, проти ріжних ворогів, бо опертя
вона має сама в собі — може служити образом такого
позитивного єдиного фронту. Стадо овець, втікаюче без про-
відників в одному напрямі під впливом спільного страху, або зграя
вовків, обєднана хвилево для спільного нападу під впливом спільного
голоду і взаємно себе загризаюча, коли голод минув — може служити
образом такого негативного єдиного фронту. Розгляньмо зпо-
чатку умови, при яких був-би у нас можливий єдиний позитив-
ний фронт. 
*) Знов на цім місці мушу звернути увагу читачів, що при безмежній склад-
ности явищ громадського життя, неможливо в представлюваню цих явищ обняти
зразу всієї їх цілосги. Коли не хотіти оперувати в публіцистиці якимись «кубістич-
ними« карикатурами, або замість можливо точних образів дійсности давати тільки
хаотичні настрої, муситься громадські явища розділяти, класифікувати і розглядати
їх частинами. Завданням сумлінного читача з цих всіх частин і класифікацийннх
понятть рекоиструоватн в своїй уяві цілість і дійсність, не приймаючи
ніколи за цілість одної тільки частини, або за дійсність — класифікацийного сим-
волу. Як нема в дійсности »людини« чи »дерева«, а єсть тільки пан чи пані X. У. 1-
—ця береза чи цей дуб, так немає в дійсности консерватистів, поступовців, охло-
кратів, класократів, демократів, і т. д., а єсть реальні Групи людей, в кожній нації
трохи инші, які мають одначе спільні, сталі і характерні ознаки, зібрані в одному
загальному класифікацийному поняттю.
20*
308
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
В концепції єдиного проводу, без якого не може бути позитив-
ного єдиного фронту, треба розріжняти два основні принципи, собі
взаємно протилежні, але разом з тим себе взаємно доповняючі і один
без другого реально не істнугочі — принципи консерватизму і
поступу. Перший — єсть принципом старих панів, старої правлячої
верстви, другий — принципом панів нових, кандидатів на правлячу
верству нову. Єдиний провід можливий тільки тоді, коли ці два
принципи борються між собою в умовах одного, обовязуючого одних
і других закону, і в умовах взаємного себе визнавання та взаємної
до себе пошани. Коли такого одного закону і такої взаємної до себе
пошани нема, поступ перетворюється в революцію, консерватизм в
контрреволюцію і спір між ними в лоні нації може бути вирішений
тільки боєм, а в бою одного проводу для обох борючихся сторін бути,
розуміється, не може. Як виглядають взаємовідносини між консер-
ватистами і поступовцями в умовах законности і взаємної пошани,
тоб-то при єдности національного проводу?
Консерватисти хочуть зберігти ту форму влади, ту форму напіо-
нального проводу, яку нація одідичила по останній фазі своєї історії
— ту форму, яку вона вже реально в своїй національній минувшині
собі витворила. З тією формою вяжеться вся традиція, весь
історичний досвід і все матеріальне добро нації, тоб-то всі ті духові
і матеріяльні цінности, які нація, в лиці своїх консервативних
елементів, собі досі здобула. Поступовці хочуть зреформувати націо-
нальну владу відповідно до своїх хотіннь, звязаних з такими чи
иншими представленими про національну будуччину. Вони хочуть
одержати для себе більшу пайку в духових і матеріяльних добрах
нації, вважаючи, що таке збільшеня їх стану посідання на рахунок
консерватистів буде сполучене з розвитком і добром нації.
Непохитна вірність даній традицийній національній владі,
дисциплінованість, відповідальність, честність, здатність до послуху
і уміння здержувати свої індивідуалістичні анархічні інстинкти,
вироблена відповідним вихованям перевага розуму і волі над
почуваннями і уміння керувати своїм темпераментом, привязапість
до національної історичної традиції і одідичений з нею досвід в
правлінню нацією •— це основні характерні прикмети консерватистів.
Захопленя образами будуччини, більше примітивний і тому більше
експанзивний ніж у консерватистів імперіялізм (хотіння влади),
перевага емоціональности над розумом в думках та ділах і
оптимістична віра в змогу людей здійснювати повностю свої хотіння
—- це основні характерні прикмети поступовців.
Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в
обороні сильними консерватистами традицийної істнуючої форми
національної влади і в постійнім реформуванню цієї влади посту-
повцями, в міру того, як вони в боротьбі з сильними консерватистами
перевіряють їхні прикмети: розум, дисциплінованість,' організова-
ність, відповідальність за свої діла і слова, уміння панувати над
своїм темпераментом та збагачений боротьбою і взаємним намацу-
ваним своїх слабих пунктів історичний досвід в правлінню нацією.
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ», ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
309
В цій боротьбі одвівається од поступовців все те суспільне шумо-
виння, яке завжди до кожного поступового руху, до кожного бажання
змінити істнуючий лад, в надії легчого прожитку пристає.
З хвилиною перемоги, колишні поступовці стають самі консер-
ватистами, і проти них підіймається з глибини нації нова хвиля
поступовців. Значить єдність живої нації, живий єдиний позитивний
національний фронт, полягає не в тім, щоб всі в ній були консер-
ватистами, або всі були поступовцями — бо це був би знак, що така
нація вже вмерла — а в тім, щоб в ній були сильні консерватисти,
на яких спірається закон, по якому жила досі дала нація, і щоб в
боротьбі з ними в межах того закону, гартувались та зміцнились
поступовці, що згодом мають самі стати консерватистами. Тільки в
цім випадку може істнувати єдиний позитивний національний
фронт, бо всі думки і всі діла даної нації обертаються біля одної
точки, біля одного національного проводу і даний живий націо-
нальний організм бється одним ритмом одної боротьби за незмінність
чи реформу виконуваня влади під цим єдиним проводом.
Смерть консерватизму означає скрізь і завжди смерть нації.*)
Натомість сила консерватизму — єсть синонімом сили нації. Цієї
сили не може бути, коли консерватисти не обєднані, коли вони не
дисципліновані, коли вони не зорганізовані, коли вони не звязані з
історичною традицією — тоб-то коли вони стратили всі свої харак-
терні ознаки. І не може бути цієї сили тоді, коли консерватизм
стратив свою точку опори — той один, непорушний пункт нації,
якого нікому і під ніяким гаслом рушати не вільно; пункт, до меж
якого можуть дійти в своїх уступках консерватисти, але за який
переступити можна тільки по їх трупах.
Такою точкою опори для нормального консерватизму звичайно
буває правова, не абсолютистична (по моїй термінології: класо-
кратична, а не охлократична) монархія. В її межах можливі всі
реформи, до яких поступовці по своїм реальним здібностям, по своїй
проявленій в боротьбі з консерватистами силі, скажуться здатними.
Але її самої, цієї точки опори, рушити не вільно доти, доки в нації
єсть живий і сильний консерватизм, доки разом з ним істнує жива
і сильна нація.
Ознакою смертельного процесу в нації єсть те, що в ній всі
стають поступовцями. Ніхто не обороняє істнуючого ладу і істную-
чого проводу, а всі боряться за програми будучого. А що програми
будучого, без оборони реально істнуючого, тратять єдине мірило
своєї вартости, свою єдину, коли можна так сказати, спільну мову,
*) Власне цей процес бачимо сьогодня в цілій Европі — за вийнятком
(в деякій мірі!) Анїлії. В добі панування демократичного націоналізму, який виріс
на руїнах консерватизму, всі європейські нації тратять свій єдиний національний
фронт. Члени їх, говорячи одною мовою, і кричучи весь час про «єдність нації«,
перестають себе взаємно розуміти. Між ними починається боротьба не на життя,
а на смерть і Европа перетворюється в політичну руїну, яка жде нових »варварів«,
щоб її завоювали і, як це було по розкладі Римської Імперії, знов до нормального
громадянського життя привели.
310
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
то національні визнавці всіх тих національних програм, думаючи
і говорячи про зовсім ріжпе, перестають вкінці себе взаємно розуміти.
В таких умовах твориться вавилонське стовпотворіння, руїна і роз-
клад, а не життя нації.
Коли у нас в останніх часах істнував дійсно єдиний національ-
ний фронт? Тоді, коли була Влада Гетьмана і була опозиція проти
цієї Влади. Тоді дійсно всі думки нації були обєднані біля одної
точки — біля одного національного проводу. Його піддержували
гетьманці-консерватисти; на нього нападали, обєднані тоді дійсно
в один Національний Союз, всі українські поступовці. І коли-б
українські консерватисти були настільки сильні, щоб цю єдину точку
опори для себе і цілої нації удержати, і щоб в боротьбі з поступовцями
випробувати їх: хто з них єсть дійсною молодою силою, якій треба
дати місце в проводі національному; хто єсть фантастом, якому треба
дати викричатись і попектись в дотику дійсности; хто амбітним
нездарою, який сам себе своєю злістю заїсть; хто дурнем, якого самі
товариші по зброї висміють, хто врешті злодієм, якого треба замкнути
в тюрму — була-б тоді істнувала Україна, була-б тоді жива українська
нація. А так, перемігши майже без опору, всі ці поступові типи
кинулись в прірву юрбою і сьогодня вони розділитись самі між собою,
»самоопреділитись« не в силі. Всі вони українські «націоналісти®,
всі вони »за народ®, всі вони революціонери демократи, всі мають
найкращу програму, але нема ніякої змоги реально провірити, хто
між ними руїнник, а хто честний, ідейний творець. ’ Сотворити-ж
єдиний позитивний національний фронт між ідейними творцями
і руїнниками, розуміється, неможливо. Такий фронт можливий
тільки тоді, коли в ньому поступ бореться з сильним консервативним
опором і коли в цій боротьбі ясно вирисовуються творці і одпадають
та демаскуються руїнники . . .
Всякий поступ, коли він має колись здійснитись, мусить по-
чинатись від неґації реально істнуючого. Здатного до реалізації своїх
хотіннь національного поступу не може бути без національного кон-
серватизму. Нація, не посідаюча, або принаймні не посідавша колись
свого консерватизму, єсть нацією мертвою, тоб-то єсть такою нацією,
якої все істнування може полягати в літературі, не приймаючій ніколи
матеріяльних форм, ніколи не реалізованій.*) Хто говорить у нас
про «єдиний національний фронт®, розуміючи під цим тільки його
«революцийно-демократичну® половину, той тим самим стверджує,
що Україна — це тільки література, і що Україна, як держава —
як втілена, здійснена, реально істнуюча нація — це ідеологічна утопія.
*) Сучасне істнування живих державних європейських націй пояснюється
власне тим, що кожна з них мала колись свій сильний консерватизм. Нагромад-
жені ним національні духові і матеріяльні капітали сьогодня догризають всі ці
нації. Чи істнування напр. польської республики могло-би бути довше, ніж істну-
вання республики української, коли-б Польща не мала була колись своєї сильної
шляхетської консервативної верстви, якої духову і матеріяльну спадщину ділять
в своїх »пактах« і гайнують сьогодня на свої демократично-націоналістичні спеку-
ляції ріжні «сенатори Гамерлінїі«? ...	*
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
311
Бо коли українство буде у нас синонімом «революцийно-демо-
кратичного®, а консерватизм синонімом російського чи польського,
то, по закону динаміки всякої живої нації, українство останеться
тільки культурно-літературною відміною російського і польського
національного поступу на території українській. Все сильне, життє-
здатне, розумне і дисципліноване з того поступу буде абсорбуватись
консерватизмом російським і польським, а при українстві буде за-
лишатись все, що матиме протилежні громадські прикмети. Як уник-
нути цієї траґедії? Як відродити український консерватизм і разом
з ним відродити живий позитивний національний фронт, зробити
живою українську націю?
Коли-б пануюча тепер на Україні комуністична влада була
територіяльно українською і репрезентувала місцеву традицію
державно-національну, справа ця вирішалася-б дуже просто. Кон-
серватистами українськими були-б очевидно ці, що обороняли-б цю
владу, а поступовцями ці, що хотіли-б її реформувати. В боротьбі
таких консерватистів з поступовцями біля цієї одної влади витво-
рився-б єдиний український національний фронт і стапа-б живою
українська нація.
Вище сказано, чому ця комуністична влада не єсть і не може
бути територіальною. Крім того вона не єсть і не може бути владою
консервативною. Бо консерватизм, хоч і єсть завжди монархічний,
але не єсть ніколи самодержавний, диктаторський, охлократичний.
Він має точку опори: — монархію, — за яку не уступає, але в межах
цієї монархії він дає волю поступовцям боротись за свої ідеали.
Крім того консерватизм в боротьбі з поступовцями намагається за-
вжди опертись на свої власні місцеві сили, на свою власну місцеву
традицийну державно-національну ідеологію. Бо коли-б його сила
спіралась не на традицийній ідеології, то він не був-би консерватиз-
мом місцевим, власно-державним, національним.
Влада комуністична не допускає поступу: вона єсть диктатор-
ськи самодержавна. Ніяких «національних союзів® при ній, як за
часів Гетьманства, не може бути, а тим більше не входитиме вона
з ними в переговори що до «міністерських портфелів®. І коли-б
якийсь такий «національний союзе задумав підняти проти неї, як
проти Гетьмана, повстання, то червоноармейці з Мордви чи «Ленін-
граду® промовлятимуть до нього матеріяльними та ідеологічними
аргументами, взятими зовсім не з місцевої сили та традиції державно-
національної. Тому — обєднаного одним проводом — позитив-
ного національного фронту біля сучасної комуністичної влади па
Україні витворити неможливо.
Остається еміграція, иншими словами сфера ідеологій: — сумна
участь всіх, утративших свою державу, своє тіло, націй. Але власне
в цій сфері, в сфері ідеології, лежать, як сказано виїце, зародки на-
шого воскресення реального, державного. І таким основним зародком
буде відродженя та зорґанізованя того, що було у нас досі найслабше:
— відродженя ідеології українського консерватизму і зорґанізованя
його недобитків, його «останніх могиканів®. Розуміється в таких
312
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
формах, щоб приміненя цієї ідеології та орґанізації до реального
життя було можливе, щоб вони відповідали в основних
лініях майбутньому взаємовідношеню реальних
українських сил. Які-ж мають бути оці основні лінії ідеології
та організації українського консерватизму?
Відповіді на це питання присвячена — по мірі моїх слабих сил
— вся моя літературна і громадськи-орґанізацийна праця. Тут тільки
повторю основне, що для даної теми потрібне.
Правно-державним актом, на якому спочивало все реальне дер-
жавне істнування української нації в останній довгій добі її історії
на Великій Україні, була Переяславська Умова, та її пізніщий
відгомін на Правобережжі — Конфедерація Торговицька. Це єсть
наша національно-державна (тоб-то з України вийшовша і самими
мешканцями України сотворена) ідеологія, яка здійснилась,
зреалізувалась. Бо Умова Гадяцька, з розстріляним Польщею
Виговським; Конфедерація Барська, з непіддержаним Польщею
Савою Чалим, і безрезультатні заклики великого еміґранта Пилипа
Орлика до Европи, залишились тільки ріжними формами незреалізо-
вапої опозиції до цієї зреалізованої ідеології, залишились нездій-
сненими формами українського поступу.
Ніякого консерватизму на незреалізованих ідеологіях будувати
не можна. Не можна консервувати того, що хотіло бути, але не було.
І тому український консерватизм реальний, не літературний, мусить
спіратись тільки на цих зреалізованих правно-державних актах, на
цім традицийнім досвіді нації, який себе в історії, в реальнім життю,
оправдав.
Цим не хочу сказати і не кажу, що Переяславська Умова і
Конфедерація Торговицька мусять бути нашим державно-політичним
ідеалом: тим, до чого має прямувати наша політика
державно -національна. Мабуть краще, ніж найзапекліщі
наші інтеліґентські москвофоби, розумію, що обидва ці акти були
проявом нашого споконвічного каліцтва: нашої хвороби не-
державности. Знаю, що перший з них був зроблений під при-
мусом тяжких внутрішніх і зовнішніх обставин, другий — був ділом
не найкращих людей на Україні, вихованих в республиканській
сваволі і анархії. І не закриваю очей на всі темні сторони цих
актів, памятаючи одначе, що всі крики про »запроданство« Хмельни-
цького і торговичан в такій-же самій мірі неправдиві, як і крики про
»запроданство« Виговського, мазепинців і барщан. Переяслав-
ська Умова і Конфедерація Торговицька це не
ідеал нашої консервативної політики державно-
національної, до якого вона повинна прямув^ати,
а факт — здійснений, зреалізований, історичний
факт — з якого вона повинна виходити. Це факт, від
якого вона повинна починати свій рух вперед, свій поступ, до як
найбільшої повноти і незалежности власнодержавного — реально а
не літературно-національного — українського життя.
ПОКЛИКАНЕ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ? зіз
Політична суть цих двох актів, з погляду в з а є м о від-
ношеня українського консерватизму і поступу
(про значіння Переяславської Умови в нашій політиці державній я
писав в иншім місці), лежала в скрілленю місцевих слабих кон-
сервативних українських елементів союзом з найсильніщою точкою
опори сусіднього консерватизму — династією Романових. Коли-б
були здійснені початкові — з перед 1648 р. — плани статечної
козаччини і консервативної української шляхти — плани скріпленя
польської влади королівської — то можна думати, що такий союз
був-би заключений з династією польською, з якою ця козаччина і
шляхта по своїй культурі політичній, по свому західно-європейському
способу політичного думаня, була значно міцніще, ніж з династією
московською звязана. Але сильна польська монархія стала, на жаль,
політичною утопією мабуть вже з тих часів, коли над цілим духом
Польщи запанувала лєґенда про »кметя« (по нашому «середняка»)
Пяста, збунтованого проти лицарської «панської» династії Попелідів
Абрумом "Проховником і двома, не сіючими та не орючими, інтелі-
гентськими «народово-демократичними» ангелами....
Шукання точки опори для українського консерватизму в с у-
сідстві, а не у себе, було викликане внутрішньою с л а-
бостю українських консерватистів. Вони власними силами зрівно-
важити український поступ, побороти в той спосіб українську
анархію і сотворити у себе свою власну монархічну точку опори —
як цього хотів Великий Гетьман Богдан Хмельницький — тоді не
змогли. Отже не в якихось національних »возсоединеніяхгь«,
сфабрикованих пізніщими «малоросійськими письменниками» інте-
лігентами,*) а в скріпленю слабого українського консерватизму тією
сильною точкою опори, яку давала йому династія Романових, лежить
політична суть цих актів. Позитивним їх наслідком було приборканя
на 200 літ на Лівобережжі і на 100 літ на Правобережжі української
анархії; величезний, завдяки цьому, фізичний розріст української
маси; пооуненя української колонізації на схід до берегів Чорного
моря; збільшеня відпорности цієї маси на заході, і закріплеия на
Україні приватної земельної власности, що лягло в основу пізніщого
українського буйного економічного розвитку. Наслідком негативним
було втягненя через династію Романових слабого консерватизму
українського в московське життя і пізніще його приголомшеня
(помимо збройного протесту Хмельничанина Мазепи і повстань
спольщсної правобережної шляхти), одночасно з приголомшеним
старого консерватизму московського, новою неконсервативною, дикта-
торською і самодержавною охлократичною петербуогською владою.
Оце приголомшеня українського консерватизму петербургською
всеросійською самодержавною Імперією викликало політичний лєтарі
*) Треба підкреслити, що всі ці фабриканти переяславської легенди про
національне »вовсоединеніе« і «одинь народт>« ие виходили впосеред українських
консерватистів, впосеред шляхетсько-козацької верстви, а майже виключно зпо-
серед ненавидячої своїх »панів« української інтеліґенції того самого типу, що
вчора робила повстання проти свого слабого Гетьмана, а сьогодня пішла цілувати
руки сильних всеросійських большовиків.
314
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
української нації. Воно було причиною того, що часи Петербургом;!
стали для неї, рівно як і для нації московської, «пропащим часом»,
закінченим у нас демократично-анархічною есеровщиною, там —
больпювицькою пугачовщиною і поворотом до полудикого, примітив-
ного стану.
Одреченя од престола Імператора Миколи II і його Наслідника
перекреслювало всю політичну і правно-державну суть Переяслав-
ської Умови. Після упадку цієї точки опори та звільненя од присяги,
складеної Царю Олексію Михайловичу і його Наслідникам, україн-
ські консерватисти повинні були зараз-же возстановити стан з перед
Переяславської Умови: — возстановити свою власну точку опори,
возстановити Гетьманство. Паралічем українського консерватизму —
тим, що він під самодержавною диктатурою і опікою петербургської
бюрократії одучився в своїй масі сам думати і сам власними силами
рушачись — пояснюється факт, що Гетьманство не було возста-
новлено перед приходом Німців і що Центральна Рада, ця експози-
тура всеросійської революції і «єдиного російського революцийного
фронту», не була поставлена на своє місце власними українськими
руками. В цім трагічнім факті лежить первопричина нашої сучасної
руїни: в хвилину упадку метропольної влади- сказалось у нас
порожнє місце там, де повинен був бути обєднуючий центр нації.
Українські революціонери з Центральної Ради напали, при
помочі російських революціонерів, на нас, українських консервати-
стів: вони безправно одібрали нам підставу нашого істнування —
землю, і завдали найбільшу образу нашому почуттю привязаности
до нашої Батьківщини, виключивши нас, як «не Українців«, зі
своєї есдецько-есерівської «нації». Консерватисти, очунявши трохи
від вікового лєтарґу і возстановивши Гетьманство,*) перемогли
революціонерів при помочі німецького війська, яке зо всіх чужих
сил мало для істнування Української Держави принаймні той
величезний плюс, що було позбавлене заборчих територіальних
супроти України тенденцій. Революціонери, злигавшись з росій-
ськими большовиками і польськими військовими формаціями на
Україні, стали готовити проти української консервативної Гетьман-
ської Влади повстання. Консерватисти відповіли на це актом федерації,
який був наслідком а не причиною українських ре-
волюцийних противодержавних змаганнь, який мав забезпечити
Українську Державу од піддержки її руїнників революціонерів
перемігшою демократією антанти і який мав дати змогу цій нещасній,
посідаючій самих тільки «революцийних граждан», Державі задер-
*) Коли Гетьмана, як це робить вся наша демократична преса, звати в часах
його Гетьманства «російським Генералом*, то панів Винииченка, Петлюру і всю
.взагалі українську інтелігентську демократію треба звати російськими револю-
ціонерами (якими вони всі були) і большовицькими та польськими свідомими або
несвідомими агентами, якими вони підчас повстання проти «російського Генерала*
поставали. Але де тоді буде «українська нація*? І чому це революціонери, які
все своє життя займались руйнуванням держави, мають більше прав до будови
української держави ніж Генерали, які все своє життя вчились організувати і
берігти державу?
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ? 315
жати, з дозволу антанти, хоч частину німецького війська в своїй
службі. Тоді революціонери підняли повстання проти української
державної консервативної Влади при помочі большовиків (Винпи-
ченко), опинились в залежности од Польщи (Петлюра), а потім, не
маючи вже єдиного Українського Гетьмана, щоб його валити,
загубили свій «єдиний революцийний національний фронт«, попе-
регризали собі горла за програми та орієнтації і щезли в тій прирві,
яку ми сьогодня — щоб будучі українські революціонери мали об
що ударитись і задержатись — намагаємось всіма силами загородити.
Нема иншого виходу з цієї нашої національ-
ної трагедії і цієї нашої споконвічної руїни, як
тільки ідеологічне та орґанізацийне відродженя
українського консерватизму і возстановленя вла-
сними силами його точки опори: Гетьманства.
Иншого консерватизму, не звязаного з возстановленям Геть-
манства в його сильній монархічній формі не може на Україні бути.
Бо тільки Гетьманство єсть реально вже витвореною, традицийною
формою нашої державно-національної влади. Бо власне в формах
Гетьманства виявилось сучасне відродженя українського консер-
ватизму в 1918 р. Бо тільки в формі Гетьманства наша традиція
державно-національна змогла стати фактом, зреалізуватись, що для
консерватизму має рішаюче значіння. Бо хотіння перетворити
Гетьманство з елєкцийної і досмертної — від Польщи запозиченої
форми монархії •— в монархію дідичну і не виборну, єсть від часів
Богдана Хмельницького, Самойловича' і Розумовського традицийним
хотінням консерватизму національно-державного, тоб-то такого кон-
серватизму, що точки опори шукав і шукає у себе, а не у сусідів.
Бо врешті тільки такий консерватизм зможе в будуччині зреалізу-
ватись, що матиме за собою реальну силу тих елементів, яких само
істнування, оперте на володінню землею, звязане власне з цею тради-
цийною формою української державно-національної влади і укра-
їнської державно-національної ідеології.
Як вже в попередніх моїх статтях було вияснено, возстановленя
Гетьманства без його персоніфікації в реальнім Гетьманськім Роді
неможливе. І коли мова про Гетьманство, як точку опори для
відродженя основи держави і нації: — українського консерватизму
— а не як про диктатуру, потрібну для реалізації якоїсь «найкращої
революцийної програмне, то Гетьманом України може бути тільки
нащадок Гетьманського, звязаного з нашою державно-національною
традицією Роду. Щоб уникнути врешті, найбільше небезпечної в
хвилину такого відродженя, анархії серед самих Гетьманців і
боротьби між ними за «найкращих кандидатів«, вони мусять
обєднатися біля Роду, який вже був Гетьманським і якого пред-
ставник став знов Гетьманом.. Бо найкращим кандидатом при монар-
хії єсть завжди той, хто має за собою найбільше дисциплінованих,
найкраще зорганізованих, найбільше шануючих традицію і право, а
тому найбільше вартних монархістів. Тільки наш український
легітимізм в тих формах, в яких він при нашій слабесенькій
316
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
традиції державно-національній єсть можливий, дасть нам змогу цю
слабесеньку нашу традицію державно-національну оживити, зміцнити
і, самим здисциплінувавшись та зорганізувавшись, фундаменти під
будову Держави Української положити.
Вже по написана) цих рядків, прочитав я в філадельфійській «Америці*
статтю, в якій псевдонімний (як це і личить українському інтелігентському «націо-
налістові*) автор робить мені провокацийний закид, що я пропагую саму тільки
гетьманську ідею, але иігде не згадую про особу, яка має цю ідею персоніфікувати.
Читачам «Хліборобської України* не потрібую, розуміється, всієї цієї неправди
поясняти. Але позаяк висловлені в моїй відповіді псевдонімному напасникові
думки де в чому доповняють вищесказане, то дозволю собі їх тут зацитувати.
Навівши ті місця зі своїх статей в «Хліборобській Україні*, в яких я писав
про необхідність персоніфікації Гетьманства, кінчу я свою відпо-
відь, друковану в цій-же самій «Америці*, так: «Що під цим Родом, біля якого
мають обєднуватись і організовуватись українські Гетьманці, я розумів і розумію
Рід Скоропадських — це ясно для кожного, хто мої праці читав і хто моєю полі-
тичною діяльпостю цікавився. Від нашої козацької державностн XVII—XVIII в.
тільки цей один Гетьманський Рід удержався до сьогод-
нішнього дня на відповідній висоті; тільки йому одному
Бог дав стільки мужности і сили, щоб в 1918 р. нашу державну,
і свою Родову, гетьманську традицію відновити. Отже тільки
цей один Рід може персоніфікувати українську монархічну традицийну Гетьман-
ську Ідею. Тільки вій один може бути точкою опори і орГаиізацийним центром
для всіх українських Гетьманців легітимістів, тоб-то для таких Гетьманців, які
не хочуть, щоб під словесною маскою «гетьманства* розпочалась нова українська
різня за «найкращих кандидатів* і бушувала далі, тепер вже під ріжними «геть-
манськими* прапорами, паша споконвічна руїна.
Чому я іменем цього Роду в своїх писаннях і в своїй політичній праці ие
зловживаю — це зрозуміє кожний дійсний Гетьманець, що державну ідею україн-
ську носить в своїм розумі і серці, а не на язиці і не в літературних фантазіях.
Не зловживаю цим іменем ще й тому бо нашу традицію державно-національну
і Рід, який її персоніфікує, шаную. І тому врешті, бо вважаю, що не можна за-
кликати «всіх** Українців до визнання Гетьмана доти, доки ще нема настільки
сильних, зорганізованих і дисциплінованих Гетьманців, на яких реальна Геть-
манська Влада могла-б опертися.
Врешті — псевдонімний «Гетьманець* без Гетьмана — питає, чн маємо ми,
непсевдонімні Гетьманці, забезпеку, що Рід, біля якого ми обєднуємось, і Голова
цього Роду, Гетьман Павло Скоропадський, не повторить старих помилок Геть-
манства. На це питання замаскованому «Гетьманцеві* відповідати не будем, бо
ие маємо забезпеки що до цілей, для яких він нам в масці такі питання ставить.
Але Гетьманцям незамаскованим скажемо: таку забезпеку ми маємо в нашій
власній вірностн нашому Гетьманові.
Історія ьічить, що вірність Гетьманів даній державній ідеї єсть завжди на-
слідком вірностн Гетьманців для Гетьманів, які в очах цих Гетьманців дану ідею
персоніфікують. Коли-б у нас така вірність Гетьманців для своїх Гетьманів була,
то на світанку нашої історії не треба було-б кликати з півночі Варягів. Останній
галицький Князь Юрій Болєслав не потрібував-би себе оточувати Німцями. Богдан
ПОКЛИКАПЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
317
Хмельницький обійшовся-б без Тугай Бея і без московського воєводи в Київі. Ви-
говський не потрібував-би польських полків, Дорошенко — турецько-татарських
сердюків, Мазепа — Шведів, а Гетьман Павло Скоропадський, щоб рятувати від
Українців Українську Державу, не потрібував-би просити помочі у російських
«добровольців#.
Як що у замаскованого «Гетьманця® єсть хоч трошки почуття міри і дійс-
носте в політиці, то хай він запитає самого себе : на кого з Українців — як на
вірну, велику і організовану державну силу — мав опертись при будові Україн-
ської Держави український Гетьман? І коли він сам себе не за найгіршого
Українця вважав, то хай честно пригадає собі, скільки раз він зраджував тих,
кого він сам своїми «гетьманами® звав. Зраджував, розуміється, з «любови до
України®: бо всі вони були не такі, яких треба було його романтичній, емоціо-
нальній і анархічній, літературній фантазії.
Пригадавши собі честно все це, він напевно не буде ставити питанпь: чому
український Гетьман не був дійсним «Гетьманом всієї України®. Відповідь для
нього буде тоді ясна: не може бути «Гетьмана всієї України® доти, доки «вся
Україна® — це переважно анархісти, дрібні розбійники пера, розкудкудакаиі
романтики, і до ніякої організованої політичної праці не здатні руїнники інди-
відуалісти.
І коли у замаскованого «Гетьманця® єсть розум, совість і честь, і коли він
дійсно Гетьманець, то він після такої розмови з самим собою покине може писати
злобні та руїнницькі псевдоніми! статті, а власною організованою працею з не-
замаскованими українськими Гетьманцями постарається дати доказ своєї
власної державно-творчої здатности® («Америка®, ч. 36 з 31 Марта 1925 р.).
До слів цих вважаю потрібним додати, що під Гетьманським Родом, «який
до сьогоднішнього дня удержався на відповідній висоті® треба розуміти Рід, що
задержав відповідно високе соціальне становище : звязки, культуру, врешті еко-
номічний добробут. Прийнявши на увагу наш примітивізм, треба ще зазначити,
Що Родом Гетьманським єсть тільки Рід, якого походженя спірається не на а<і ііос
спрепарованій легенді, а на документальних даних, бо мені самому вже дово-
дилось бачити людців, які «себе виводили® од Гетьмана Мазепи, а скільки їх
появиться, коли будуть реальні дані для здійсненя Гетьманської ідеї. Не фаль-
шивих українських Родів Гетьманських, яких походженя може бути документально
доказане, і разом з тим Родів, які удержались на відповідній соціальній висоті,
було у нас перед революцією тільки два: Скоропадські і Розумовські, при чім
останні, зовсім онімечені, на Україні не жили. Фактично значить був у нас тільки
один Рід Гетьманський, що зрештою підтвердило життя, бо власне тільки цей
один Рід вміг фактично возстановити Гетьманство, а тим самим придбав собі для
будуччини моральне і законне право на нього.
На прикінці, в звязку з вищесказаним, хочу навести коротку характери-
стику Гетьмана Івана Скоропадського, яку я подав в листі до одного мого знайо-
мого (ширше маю надію опрацювати цей період в своїй державній історії України)
з приводу лайливих закидів, що робить наша інтелігенція не тільки сучасному
Гетьманові, але і його предкові. Властиво ці лайки стверджують тільки повну
нездатність більшости української інтелігенції до державного життя: вона не-
здатна сотворити — овіяного любовю до своєї державної минувшини, і тому здат-
ного творити державну будуччину — пориву, а навпаки здатна всякий такий
318
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
державницький порив — всяке змагання до умаєстатизованя, до ублагородненя
нації — в самих його зародках своїми глупими і хамськими писаннями оплюга-
вити . . .
«Коротка схема гетьманування Івана Скоропадського (1708—1722) — писав
я свому знайомому — така:
Петро І нищив Україну методом охлократичним: беручи її в залізні кліщі
свого центрального, метропольного державного апарату і підіймаючи при помочі
своїх українських аґентів народ проти панів. Систем був такий: обіцювались
пільги народові од панів, як що народ заявиться за безпосередньою залежності)
од царської влади. Народ, розуміється, заявлявся. Тоді присилали царських уряд-
ників і військо московське, яке дерло з народу три шкури. Все це викликувало
обуреня консервативної частини старшини, яка зовсім слушно бачила в цім руїпу
української державпости і нації. Наслідком було »мазепинство« старшини, при
чім мабуть найменшим »мазепинцем« був сам Мазепа. Він довгий час Петрові
в його революційній діяльности помагав. Заігізненям повстання, а головне віді-
сланпям головної оружпої української сили на поміч Петрові, який козаків пере-
мішав з московськими військами, він пошкодив справі подібно тому, як тепер
наша інтелігенція убила в зародку свої власні державні можливости, проголо-
сивши тільки в четвертім універсалі те, що треба було проголосити в першім
(самостійність). По упадку Мазепи старшина мусіла рятувати ситуацію, страшно
тяжку, з огляду на терор Петра і на агітацію його численних українських при-
хильників: що Мазепа (а значить і вся старшина) хочуть завести на Україні
унію, закріпостити народ і назад віддати Україну Польщі. При виборі нового
Гетьмана боролись дві течії. Течія поступова, як завжди більше на Україні попу-
лярна, що хотіла революцію побивати революцією і Петровому «поступові* проткв.о-
ставити ще більший український «поступ*. І течія непопулярна, консервативна,
яка в найбільше твердім зберіганню місцевої традиції, місцевих «старих прав та
вольностей*. бачила єдину — з погляду зберсженя нації і держави — дійсну'
противовагу петербургському (тепер «ленінградському*) — революційному, все-
нівелючому та всеобєднуючому з Москвою — напорові на Україну. Кандидатом
першої течії був щирий і гарячий реформатор Полуботок; кандидатом другої,
лояльний, розважний, твердий консерватист — Іван Скоропадський. На щастя
перемогла тоді друга течія і тому, що вона противоставила Петрові і його «ущасли-
влюючим народ* реформам всю силу української традиції і українського консер-
ватизму, Гетьманство продержалось ще 14 літ, до смерти Гетьмана. Продержалось
в найтяжчих умовах: в постійній боротьбі з революціонізуючим маси на-
тиском Росії, і в постійній боротьбі з українською соціяльно-революцийною біль-
шостю, яка з Гетьмана робила «Іуду*, «зрадника* «нездару* і т. п. Життя одначе
показало, що та консервативна політика, яку репрезентував Іван Скоропадський,
була єдине доцільною. Вибраний по його смерти реформатор і поступовець Полу-
боток потрафив тільки згинути в московській тюрмі. Хоч це і дало ореол самому
Полуботкові, персонально честній і гарній людині, але реальна державність україн-
ська на цьому стратила, бо була по смерти Гетьмана Скоропадського зведена
майже нінащо. Не міг-же нічого Полуботок зробити для двох причин: 1. ліци-
тація в соціяльній революцийности завжди кінчиться на Україні перемогою
Москви (чому — про це ширше пишу в своїх «Листах* в «Хліборобській Україні);
2. типом українських соціальних революціонерів (а не винятком, як був Полу-
боток) був і єсть такий тодішній Ґалаґан, неграмотний і зажерливий «полуіителі-
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
319
ґент«, зпочатку завзятий мазепинець, а пізніще один з найбільше крівавих катів
України з рамени Петра. При цих двох, вічно у нас ділаючих причинах, соціяльно-
революцийний метод української політики єсть методом — з погляду будови
Української Держави — безнадійним.®
Отже, коли автор варяжської теорії, називаючи Гетьмана Павла
Скоропадського »малоросійським старшиною«, думає, що це докір,
то ми думаєм навпаки, що це похвала. Бо ми думаєм, що той, хто
орґанічно виріс зі степені свідомости української нації такої, якою
вона єсть, і хто репрезентує її реальну, історично витворену дійсність,
має більше права і більше даних на провід, ніж. горстка, одірваних
од органічного розвитку України і буяючих в своїх революцийних
фантазіях, інтелігентських літераторів.
З самої нації української виріс її єдиний, до дня сьогодніш-
нього збережений, Гетьманський Рід. Сама нація українська своїми
власними ділами його таким, яким він єсть, собі витворила. І від
самої цієї нації, а від її мізку — інтелігенції — в першій мірі, буде
залежати те, чи разом зі своїм Родом Гетьманським, буде вона на
вищі ступені державно-національного розвитку підійматись — чи,
осмішивши в ньому сама себе і свою традицію, вона навіки останеться
в сфері політичних утопій революцийної »свідомої української літе-
ратури» і в сфері тих міліонів пасивних і несвідомих мас, якими
правитимуть »Роди Гетьманські», витворені і в силу маєстату при-
одягнені шануючими себе націями чужими . . .
Процес росту всякої реально істнуючої нації може відбуватись
тільки орґанічно, від бувшого до будучого, а не навпаки. І тільки
відроджена в Гетьманстві реально бувша Україна може передати
реально вже витворену нашу державно-національну культуру Україні
новій.
Поза оцим реальним, традицийним українським консерватиз-
мом, звязаним з ідеєю возстановленя свого власного, суверенного
і монархічного Гетьманства, персоніфікованого в Роді, який був
і знов в 1918 р. став Родом Гетьманським, може тільки бути: 1. україн-
ська перманентна і ніколи не реалізована соціальна революція в її
ріжних формах; 2. політичне шарлатанство, що під гаслами псевдо-
консерватизму і висування «найкращих кандидатів» буде ловити
рибку в мутній воді; 3. або врешті російська реакція — поворот до
російської монархії. Остання переможе, коли монархіч-
ний консерватизм на Україні в українських фор-
мах лєґітимістичного Гетьманства себе не оправ-
дає і не знайде піддержки серед військових, ін-
телігентських і матеріяльно продукуючих сил
української нації.
Возстановленя Гетьманства в монархічній формі це той пункт,
за який живим український консерватизм уступити не може. Але
врятувати від смерти себе і свою націю консерватисти українські
зможуть тільки такими політичними формами Гетьманства, в яких
міг-би бути гармонійно зрівноважений консерватизм і поступ. Геть-
320
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
панство ні в якому разі не може бути абсолютистичною (охлократич-
ною) монархією чи диктатурою, недопу екаючою поступу і необхідної
для його істнування законної політичної свободи. Політична суть
Гетьманства власне в цьому, щоб необхідна для руху, для життя,
боротьба між консерватизмом і поступом — цими двома принципами
і двома типами людей — могла прийняти форми законні, загально
національні і національно творчі. Иншими словами, річ йде про
політичний устрій Гетьманства.
Ми устрій цей мислимо в формах правової класократичної
— тоб-то на співробітництві всіх самозорґанізованих класів і на їх
повній політичній рівноправности опертої — Трудової Монархії.
І в виробленю цих форм ми готові на як найширше співробітництво
і на як пайширгоий обмін думок з нашими поступовцями. Але
передумовою для цього єдиного наш ого н а ц і он а л ь-
ного фронту мусить бути визнаня з їх боку одного,
обєднуючого всіх нас, і непорушного національ-
ного проводу: визнання Гетьманст в а. Без цього ми
з ними до одного національного фронту належати не можемо тому,
бо без такого єдиного і сталого національного проводу і без персоні-
фікації в традицийнім Гетьманськім Роді державних українських
змаганнь, ми ані в цей «єдиний національний фронт«, ані в саму
можливість реального, державного істнування України не віримо ...
Чи для українських поступовців цей пункт єсть дійсно не-
приємлимий так, як-би це можна було по їх ворожому до нас і до
ідеї Гетьманства відношеню судити? Чи для них і для України
було-б дійсно краще, коли-б ми, Гетманці-консерватисти, повірівши
в їх запевненя, що ми »не Українці®, пішли туди, куди вони
нас силоміць заганяють: — в Росію або Польщу?
Або чи зискала-б на цьому Україна, коли-б ми вступили на-
приклад в есерівську партію і, за ціну самовідреченя політичного,
випросили у цих «представників народу® неговореня йому про те,
що ми »поміщики«, бо-ж ми теж правовірні українські есери? Чи
приклад — скажім — сучасної Польщи, де вже зовсім не стало кон-
серватистів, а єсть тільки правіщі і лівіщі республиканські демо-
крати, це ідеал для нашої демократії? А в наших умовах це зна-
чило-б, що старі пани українські — останки нашої старої правлячої
консервативної верстви — замість дати свій досвід і свою політичну
культуру проводові відродженої нації, пристали-б до українства
тільки ізза страху, тільки щоб на ньому поспекулювати, і — по-
тураючи всім руїнницьким прикметам українства — до як най-
швидчої руїни України спричинитись. Чи врешті ушляхетнює кого
небудь боротьба з підступним, хитрим, трусливим і одверто не ви-
ступаючим противником, і чи може на що небудь придатися комусь
«єдиний національний фронте з такими людьми? І чи не краще мати
против себе, але в єдиному національному фронті, честних, одверто
виступаючих і твердих консерватистів-монархістів, ніж мати у себе,
в своїх демократично-республиканських рядах все, що між консер-
ватистами єсть лицемірного або глупо-романтичного, слизнякуватого
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
321
та трусливого? Мати поруч себе хоч-би на те, щоб зберігай консер-
вативний принцип в нації, щоб зберігай тверду і міцну консервативно-
монархічну опору для державно-національної влади на той випадок,
як-би вона опинилась в руках президента міністрів поступовця,
і на те, щоб цей президент міністрів поступовець міг виковувати свої
політичні концепції в камінню, а не в тому «державному* матеріялі,
в якім наприклад бабралась — позбавлена консерватистів — Цен-
тральна Рада.
Навіть не ідеалізуючи наших революціонерів, можна з певностю
сказати, що честні між ними не на стільки нерозумні, щоб цих всіх
питаннь не розуміти. І коли вони не хочуть прийняти нашої основної
вимоги, коли вони не визнають принципу лєгітимістичиого Гетьман-
ства, то тільки тому, що вони не вірять в нашу силу. Вони
не вірять в те, що ми їх революцийний напір, який вони по природі
своїй робити мусять, потрафимо здержувати і корегувати. Тільки
власною силою, а не словами, ми їх зможемо переконати. І тільки
з погляду збільшувана чи зменшуваня цієї нашої власної україн-
ської консервативної сили треба оцінювати всяку теорію і практику,
що хоче себе протиставлювати українській революцийній анархії. Як
оцінювати з цього погляду теорію варяжську?
Вона монархічна але не консервативна. Вона пропонує такий
монархізм, який не має ніяких традицийпих коріннів в Україні —
монархізм, з поняттям якого нічого реального в нічиїй голові на
Україні не звязано. І здійсненя оцієї революційної ідеології, оцієї
програми будучого, вона доручає . . . п. Петлюрі, який не тільки
єсть революціонером супроти української консервативної влади Геть-
манської, але єсть революціонером супроти своїх-же революціонерів,
єсть руїнником своєї-ж власної влади Директорії, до якої він сам
колись належав. Цей улюблений українською інтелігентсько-демо-
кратичною літературою тил «вічного революціонера* має збудувати
непорушний престол для чужоземного королевича і дати цьому
королевичу тверді консервативні основи влади! ...
Але трагедія від цієї теорії не в тім. Трагедія в тім, що її твор-
цем єсть козацький син і український землевласник, отже уроджений
і природний український консерватист, якого вся родинна традиція
і весь верстак творчої продуктивної праці власне з традицією україн-
ського консерватизму звязані. І доки такі люде навіть в найкращих
намірах та під впливом неопанованої горечі — творять революцийні
теорії, доки вони не стоять в одній українській консервативпій лаві,
доти поступовці українські мають слушність, що не хочуть приймати
українських консервативних вимог, а вороги України мають слуш-
ність, коли її реальне державне істнування вважають утопією роман-
тиків. Бо чи може бути «єдиний національний фронт* між Бог зна
звідки взявшимися і один другого не знаючими українськими
революціонерами, коли немає єдиного фронту навіть між осівшими
з діда прадіда на однім місці, звиваними одним способом праці і
старими сусідськими звязками, українськими консерватистами?
її
322
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Уявім собі, що теорію варяжську, висловлену обережно і
тактовно уродженим як не як українським консерватистом, підхопить
справді частина поступової та революцийної української інтелігенції.
Хай вона, конкуруючи з есерами, справді проголосить себе одного
ранку українськими «монархістами» в варяжськім стилі і для
нереліцитованя своїх есеровських конкурентів підійме ще більший
галас проти «Гетьманства» і «хліборобів», як проти «не народніх,
пансько-поміщицьких затій». В що тоді взагалі обертається вся
політична державно-творча українська праця і чи з неї не треба
тоді як намшвидче забіратись кожному, хто хоче залишити по собі
принаймні своїм дітям імя поважної людини.
Або єсть орґанізавана, національна українська творчість —
волеве і продумане формування нації — або єсть дике українське
поле. Або єсть людська громада, що щось колись думала, творила,
і що це продумане та сотворене розвиває, удосконалює і дальшим
поколінням передає; або єсть випадкова банда, випадково зібраних
людей, в якій вільно кожному робити те, що йому хочеться під
гаслами: «валяй, валяй» і «моєму нраву не препятствуй!» Зокрема,
що до монархізму: чи вільно кожному Українцеві шукати та вибі-
рати собі «монарха» по своїй вподобі, — а як ні, то які обовязуючі
всіх норми мають обмежувати цей вибір? Судячи по варяжській
теорії — на першу частину цього питання треба відповісти: так; а
на другу: обовязуючою нормою для сотвореня української монархії
мають бути погляди і хотіння українських республиканців. Иншими
словами: фаталістична концепція українського дикого поля, з
необмежено і вільно бушуючими на ньому стихийними силами,
абсолютно од ніякої логічної збірної думки і послідовної збірної
волі незалежними. Силами, які звязатись в одну націю можуть не
ідеологією, не орґанізацією, не спільним проводом, не точкою опори
в собі, не працею громадського розуму, організуючого громадські
стихийні хотіння, а якоюсь випадковою спільною стихією, якоюсь
спільною випадковою емоцією. Варяжська теорія не належить, на
жаль, до теорій, з яких міг би вирости позитивний, на одному
проводі опертий, організований єдиний національний фронт. Вона
належить до теорій національного фронту негативного.
Негативний єдиний національний фронт можливий при двох
умовах.
Перша: коли почуття зненависти, яке обєднує собою позбавлену
єдиного проводу неорганізовану націю, звертається тільки проти
одного ворога. Ірландці наприклад ніколи-б не мали свого
єдиного негативного національного фронту, коли-б його не обєдну-
вала зненависть до одної Анґлії.*) Але вже наприклад для Сло-
•) Цим не хочу сказати, що визвольні змагання Ірландії спірались
виключно иа одній зненависти до Анґлії. Ця зненависть відограла обеднуючу
ролю в змаганнях — так само анархічної, як і наша — ірландської республи-
канської демократії. Але на щастя Ірландії, поруч націоналістичних, негативних і
знеиавистницьких, емоцій, посідала вона ще сильніщі змагання територіально-
ПОКЛИКАЛИ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
323
ваків, які мають проти себе Мадярів і Чехів, єдиний неґативний
національний фронт неможливий. Поучаючий теж приклад Польщи,
нації колись державної, значить посідаючої опертя в самій собі, в
своїх старих консервативних традиціях, а проте поділеної тепер на
два непримиримі табори: — русофобів і Германофобів — тому, що
консерватизм не зміг виконати там своєї позитивної обєднуючої ролі
від середини нації, від її традиції, її минувшини.
Друга: — коли все національний обєкт зненависти
повстає тому, що вся, обєднана зненавистю, нація була завойована
і поневолена другою нацією, яку вона ненавидить. Це значить, що
оця поневолена нація мусіла мати колись свою єдину державно-
національну владу; що за цею владою стояли дуже сильні консер-
вативні елементи даної нації, а поруч них, завдяки їх силі, і вся
нація; що ця влада державно-національна упала не від вну-
трішнього бунту, а в оружній боротьбі з чужою владою; що
знищеня цієї своєї влади чужою владою вся нація відчула як
тяжку кривду, заподіяну цілому національному колективові, і що
тому возстановленя цієї власної влади єсть бажанням цілої нації.
Коли на чолі такого всенаціонального хотіння возстановити
свою владу стають консерватисти, тоб-то репрезентанти старої
традицийної влади, на яких ця влада колись спіралася, маємо воз-
становлений знов єдиний провід в нації і значить позитивний націо-
нальний фронт, опертий на любови нації до своєї старої влади, до
своєї старої традиції національної. Коли-ж, при ослабленю консер-
ватистів, провід беруть в свої руки поступовці, які намагаються
возстановити не стару форму влади, а сотворити якусь її форму
нову, масам нації невідому, то маємо національний фронт неґативний,
опертий не на любови до своєї влади (бо традицийну лають, а
майбутньої ще ніхто не знає), а на зненависти до влади чужої. Оцієї
— необхідної для негативного »революцийно-демократичного« єди-
ного національного фронту — зненависти, без вищезазначених
передумов, бути у нації не може.
політичні, патріотичні, які лягли в основу ірландського єдиного фронту
позитивного. Тільки свому патріотизмові, тільки обєднуючим всіх мешканців
Ірландії гаслам територіяльно-політичиим, завдячує Ірландія ці здобутки, які в
напрямі державного унезалежненя вдалось їй осягнути. І тільки оця глибоко
вкорінена ідеологія патріотична, територіяльно-політична, дозволила Ірландцям
залишитись реальною нацією навіть по втраті своєї національної мови і дозволила
їм політично засимілювати значну частину місцевої пормано-анґлійської правлячої
верстви, без чого їхні політичні власно-державні змагання ніколи не могли-б
навіть в такій, як сьогодня, формі зреалізуватись. Ось, що читаємо про цей
процес в історії Ірландії: »Нормано-анґлійські колоністи не були на велику
користь Анґлії, бо вони зробилися більшими Ірландцями, ніж самі Ірландці —
НіЬегпіогеє НіЬегпіа ірвіє.Повст ання в Ірландії зробилися швидче
правилом ніж винятком, і англійські барони грали в них
найвидатніщу ролю« (Ігтеіп Вгодуй: »Іге1ап<1 ііє Ниіиоиг апб РаЙгов-'.
Виписку цю прислав мені п. Петро Ковалів, якому складаю за це на цім місці
щиру подяку). Розуміється цей державно-творчий асиміляцийний процес був-би
неможливий, коли-б в Ірландії не було патріотизму, коли-б в ній панував непо-
дільно націоналізм, і коли-б Ірландці жили тільки національною зненавистю,
яка-би в першій мірі зверталась проти місцевих Англійців і яка унемож-
ливила-б цим місцевим Англійцям тратив ірландських повстаннях найвидатніщу ролю-
21»
324	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Чи можливий у нас такий неґативний єдиний національний
Фронт?
Обєктів «національної зненависти« маємо (не рахуючи жидів)
два: Москва і Польща. Отже (яких би словесних куншіюків не
вживали наші націоналістичні поступовці і революціонери) наддні-
прянські «фашисти® москвофоби, ізза зненависте до Росії, будуть
завжди шукати опори в Польщі, а галицькі «фашисте® полоно-
фоби, ізза зненависте до Польщи, будуть завжди шукати опори в
Росії. І в цьому революцийно-демократичному «єдиному національ-
ному фронтів буде «українська нація® під проводом своїх ріжних
націоналістичних, соціалістичних, і т. п. революціонерів вирізувати
себе взаємно за Росію і за Польщу так, як це було завжди в нашій
історії тоді, коли цю історію творили соціяльні революціонери. А що
фахом всіх таких революціонерів і поступовців єсть нищеня історії,
то історія їх ніколи нічого навчити не може і під їх проводом ми
будем мати її вічне повторюваня.*)
Пружного завоювання Москвою і Польщею України, як нації
нацією, як держави державою не було ніколи в минувшині, не було
і в останніх часах. Хіба російські большовики не були союз-
никами п. Винниченка, а польські »пепеесовці« союзниками
п. Петлюри при валеню ними своєї української держави, на чолі
якої стояв традицийний Гетьман, репрезентуючий традицийну націо-
нальну форму влади? І чи народ, що мав і має таких »народніх«
провідників, таку усвідомлюючу його інтеліґенцію, може мати, не то
привязапість, але навіть звичайне поняття про свою власну націо-
нальну владу? І чи такий народ можна підняти і обєднати в одну
націю зненавистю проти влади чужої, коли ця чужа влада була
власне покликана народніми представниками для оборони «народу®
од влади своєї?
Коли всіми засобами нищиться в народі любов до своєї історич-
ної традицийної влади, і коли нема і не може в ньому бути зненависте
до покликаної його-ж «представниками® влади чужої, то панам з на-
шого «єдиного рєволюцийно-демократичного національного фронту®
остається тільки одна гіпотеза: народ український кинеться до зброї
на другий день по його »усвідомленю«, тоб-то по перечитаню в кож-
нім українськім селі всього того, що пише українська інтелігенція...
Варяжська теорія, яка престол чужоземного королевича будує
па популярпости п. Петлюри — иншими словами української
інтеліґенції — серед українського народу, несвідомо приймає за факт
*) Коли-б наша поступова націоналістична демократія, не тільки «почувала®
і «дуже хотіла®, але ще й трохи при тім думала, то воиа-б знала що найбільшим
ворогом її єдиного національного фронту єсть пропагована нею соборність. І що
тільки поставивши на Збручі якийсь непролазний мур, можна обєднувати
Галичан зненавистю проти Польщи, а Наддніпрянців зненавистю проти Росії.
Соборність для нації, посідаючої два обєкти зненависти, можлива тільки тоді,
коли її думки звернені внутр себе, на возстановленя своєї старої історичної,
традицийної, національної влади. Політичним самодурством було проголошувати
соборність власне після знищеня «єдиним революцийним галицько-наддніпрян-
ським фронтом® такої єдиної, обєднуючої, традицийної національної влади, якою
було Гетьманство.
ЛОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
325
оцю фантастичну гіпотезу. Ні один престол, ні одна держава в світі
не були збудовані інтелігенцією. Вона престоли може тільки своїм
авторитетом в народі (коли вона цей авторитет має) піддержувати,
і в той тільки спосіб в ділі сотвореня держави
дійсно велику ролю грати, або може їх точити, нищити,
коли державні консервативні сили заслабі, щоб цьому процесові
нищеня противоділати. Вимагати реалізації, матеріального здійсненя
державних ідей від людей, не володіючих мечем і не продукуючих
матеріальних цінностей, це те саме, що сподіватись дітей від бажаю-
чих їх мати імпотентів. І реальне значіння у нас всіх цих рево-
люцийних літературних політичних утопій таке: вони ідеологічно
нищать, ідеологічно точать в масах український консерватизм. Тим
самим вони унеможливлюють сотвореня позитивного націо-
нального фронту під єдиним традицийним національним проводом,
бо цьому традицийному, історично виробленому проводові вони не
дають потрібного йому, морального ідеологічного опертя в масах. А не
будучи одночасно в стані сотворити, опертого на одній зненависти
(за браком такої одної зненависти) єдиного національного фронту
негативного, вони нездатні навіть підточити та повалити істнуючі па
Україні чужі влади. Вся їх діяльність зводиться тільки до під-
готовлюваня нової національної анархії на момент упадку з якихось
инших (не українських) причин чужих влад на Україні. Яке може
бути практичне значіння варяжської теорії власне в момент цієї
майбутньої української анархії?
Як сказано вище, держава українська на Україні може по-
встати при умові уложеня в українських державних фор-
мах взаємовідносин між місцевими силами войовників, продуцентів,
інтелігентів і українських народніх мас. Уложеня цих взаємовід-
носин так, щоб з них могла повстати Українська Держава, єсть за-
вданням всякої будучої української провідної верстви, яка має для
цього тільки три, історично витворені, державно-орГанізацийні ме-
тоди : охлократію, демократію, класократію. Представники всіх цих
трьох методів орґанізації, в момент упадку охлократичної влади
істнуючої (говорю тут тільки про совітську Україну), зараз-же
почнуть боротьбу за владу між собою. Що може дати акція кожного
з цих трьох типів для України в момент анархії?
По упадку комуністичної охлократії місця для наших охло-
кратів лівих, для наших »полубольшовиків«, на Україні не буде.
Всі, щось дійсно варті, ліві охлократичні елементи вже вповні ви-
користані большовиками. Недисципліноване сміття, якого в свої ряди
не прийняли большовики, і яке тому, будучи по свому типу большо-
виками, творить до них «опозиціях, опорою для українських »лівих«
не зможе бути. В момент упадку большовицької влади всі ліво-
охлократичні елементи будуть власне тими, проти кого звернеться
«народній гнів«. Думаю, що говорити про соціялізм в день упадку
большовизму на Україні буде досить небезпечно і їхати туди в цей
день »лівій« половині нашого «революцийно-демократичного фронту«
32(і
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
прихильники фізичного здоровля цих панів не повинні радити. Нато-
мість значно ширше поле попису може мати права «демократична»
половина цього «фронту«.
Нівелююча все і всіх комуністична казьонно-державна рів-
ність дасться всім добре в знаки і по упадку залізної большовицької
диктатури прийде знов, як і в р. 1917, черга на антидержавну сво-
боду. А хто-ж краще може репрезентувати свободу, як не свободо-
любива демократія?
Боротьба з державою, боротьба з громадським примусом, по-
слухом, орґанізованостю і дисципліною проходить червоною ниткою
через всю нашу історію. Ми одідичили по ній, і по нашій расовій
колоніальній мішанині, нахил до вивищуваня інтересів одиниці над
інтересами громади, інтересів хаотичних »партийних« сполук таких
одиниць над інтересами держави: одідичили вроджений нам нахил
до індивідуалізму та анархії. Всеросійська охлократична гіпер-
трофія (надмірний розріст) держави — повне приголомшеня не-
обхідної свободи громадянства монгольськими державними методами
правління — через реакцію ще більше розвинула в нас оці наші
антидержавницькі, анархічні, руїнницькі прикмети. Толерувати їх
і підлещуватись до них, це у нас шлях по лінії найменшого опору,
це найлегчий у нас шлях до популярносте та »ідейого« впливу на
націю. Тому демократія була, єсть і буде методом,
найдегче здобуваючим собі численних прихиль-
ник і в на Україні. Але чи методом, найкраще пристосованим
до боротьби з державою і до її руйнування, можна збудувати дер-
жаву? Ось траґічне питання, яке стоїть перед всіми українськими
державниками.
В протилежність до необмеженої охлократичної влади войов-
ничого непродуцента над невойовничим продуцентом, в протилеж-
ність до влади сильного меча над трусливим золотом, демократія єсть
необмеженою владою власне оцього н е в о й о в н и ч о г о, спеку-
лянтського, визнаючого засаду вільної конкуренції, свободолюбивого
та індивідуалістичного продуцента і фінансиста (типу, що сьогодня
зветься «буржуазію») над войовником-продуцентом, над войовником-
непродуцентом і над народніми масами.
Продуцент-войовник, продуцент класократ, свою владу, об-
межену Монархом і співпрацею з иншими класами, завжди виконує
сам і сам-же несе за неї повну відповідальність. Продуцент - невойов-
ник, спекулянтський продуцент демократ, необмеженої влади свого
золота над цілою нацією ніколи не виконує сам. Цю його анонімну
владу по його дорученю і за його гроші виконують республиканські
президенти і парламенти, при помочі аполітичного державного апа-
рату і аполітичної армії. Демократична спекулянтська «буржуазія»
править не сама, а через демократичних, «репрезентуючих народ«,
іителіґентів-політиків, і при помочі кондотієрських непродуцентів
бюрократів і таких-же самих войовників. При демократії армія і
державний апарат не присягають служити вірою і правдою, персоні-
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯПВв, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
327
фікуючому державу і націю, Монархові і тільки йому одному,
а присягають служити «республиці», тоб-то служити всякому
урядові, який буде потрібний анонімним капіталістичним спекулян-
там, який буде »вибраний« ними*) і який армії та державному апа-
ратові плаїитиме гроші за їх «аполітичність», тоб-то за їх готовність
жертвувати свою кров всякому урядові, який за це заплатить.
Иншими словами, демократія єсть владою золота над
продажною ідеологією, над продажним мечем, над
зогнившим консерватизмом і над пасиви остю роз-
порошених та здеморалізованих народніх мас.
При пануванню демократії, посідаючий золото і ненавидячий
меча, продуцент-фінансист-спекулянт хоче, щоб влада державна, яка
йому служить, коштувала його як найменше; знов-же інтеліґепт-
політик, бюрократ і войовник — хочуть за свої політичні функції
і за свою службу одержувати як найбільше. Щоб примусити спеку-
лянта платити більше, демократична, фіктивно правляча, інтелігенція
має два політичні способи: «інтерес нації» і «народній гнів«. «Інтерес
нації» репрезентують демократичні інтелігенти праві, а «народній
гнів« репрезентують такі-ж самі демократичні інтелігенти ліві. І вся
динаміка демократії полягає в т. зв. парламентській грі на оцих двох
основних політичних  «валютах». Коли спекулянт грає на «інтересі
нації» і піддержує праві демократичні партії, він єсть «патріотом»,
але разом з тим ворогом народа. Коли-ж переляканий цим другим
епітетом, він починає піддержувати партії ліві, то стає ворогом нації
і національним зрадником. Але сяк чи так, він мусить платити тим
чи иншим представникам опінії суверенного демократич-
ного виборця і мусить запобігати їхньої ласки на те, щоб вся оця
політика кінчилась тільки залякуваним і щоб ані «народній
гнів«, ані «інтерес нації» не були доведені до послідовного кінця.
Така перманентна (постійна) небезпека революції зправа і зліва
лежить в основі правління демократії і воно може держатись тільки
доти, доки ця небезпека не здійснилась, тоб-то доти, доки спекулянта
не вхоплять за чуприну в своє монопольне використовуваня праві
чи ліві — «фашистські» чи «комуністичні» — не парламентські, а
дійсні, бомбами озброєні і посідаючі сильні грабіжницькі інстинкти,
революціонери-охлократи.
Демократична республиканська держава і така її шарлатанська
парламентська політична гра, ведена іменем «суверенного народу»,
може істнувати тільки при слідуючих умовах:
*) Ілюстрацією до того, як відбуваються вибори цих урядів, може служити
недавня (поч. 1925 р.) голосна у Франції історія з вибором барона Моріца Рот-
шільда до парламенту. Від инших виборів цей голосний вибір відріжняється тільки
тим, що п. Ротшільд рішив робити одкрито те, що инші роблять тайно. Він просто
оголосив, що платить за голоси на себе готівкою і результатом цієї демократично-
республиканської щирости було не тільки те, що «суверенний народе вибрав його
майже одноголосно в цій окрузі, де він капдидував, але ще й инші округи при-
силали до нього депутації, іцоб він зволнв кандидувати у них. Розуміється для
такої високої демократичио-республиканської свідомости треба вже довших літ
панування демократії, як це має місце у Франції.
328
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
1.	Коли в даній нації наступає атрофія (заник) держави, тоб-то
коли правлячий в попередніх стадіях завойовницький державний
апарат вже ослаб настільки, що його вповні опанувало завойоване
ним колись громадянство, але коли при тім він ще настільки сильний,
що може виконувати свої аполітичні кондотієрські функції для
правих і лівих демократичних парламентських урядів ;*)
2.	коли в цьому перемігшому державу громадянстві істнують
настільки сильні, в попередніх стадіях розвитку релігією, церквою
і класовими та родовими організаціями витворені, внутрішні орґа-
нічиі сполуки, які своєю громадською єдностю і своїм громадським
консерватизмом можуть якийсь час надолужувати атрофію держави
та ставити опір деструктивним впливам демократичного способу
правління нацією:
3.	коли в цьому громадянстві істнує сильне, теж в попередніх
добах витворене, національне почуття, яке держить ще якийсь час
при купі розпорошувану на партийних виборців націю, і граючи на
якому можна творити парламентську »національну більшість*: цьку-
ванням якогось зовнішнього чи внутрішнього ворога нації;
4.	коли в даній нації істнує рівновага між демократичною
лівицею і демократичною правицею, тоб-то коли анонімна грошева
сила спекулянтів може спокійно спекулювати то на »соціялізмі«, то
на «націоналізмі**, без небезпеки, що або соціялісти або націоналісти
захоплять владу і оцю владу спекулянтів обмежать — иншими
словами: коли сили демократичної інтеліґенції правої і лівої більш
менш рівні так, що не може бути небезпеки здійсненя правої чи лівої
революції.
Чи істнують всі ці умови на Україні?
Атрофії (занику) нашої держави у нас не може бути, раз ми
ще власної держави не мали. У нас нема ніякого українського дер-
жавного апарату і української армії, які могли-б бути опановані
демократією і повернуті через українських інтеліґентських політиків
на «аполітичну* службу українському демократичному спекулянтові.
Державу нашу треба не опанувати, атреба її допіру сотво-
рити. Сотворити-ж державний апарат і армію при помочі респу-
бликаисько-демократичного парламентського виборчого систему, якого
вся суть полягає в опозиції до держави і в боротбі з державою —
розуміється неможливо.
*) Всяка держава повстає з завойованя. 8 боротьби добре зорганізованих
завойовників з добре зорганізованими завойованими родяться державні консти-
туції. Коли парламент позбавляє трону Монарха і сам проголошує себе сувереном,
тоб-то коли гине в державі консерватизм і настає нічим не обмежене пану-
вання перманентної революції — держава, а з нею і нація, завмірає.
Демократія, яка єсть проявом цього процесу завмірання, може продержа-
тись так довго, доки витворений старими завойовниками, тепер ослаблений і зде-
моралізований, державний апарат ще служить новій «народній* владі. Чи могли-б
напр., без старого недемократичного державного апарату, сучасні демократичні
республики давати своїм урядам диктаторські повновластя для санації напр. своїх
фінансів, тоб-то для стягненя силоміць більше податків з суверенного народу,
який цих податків платити не хоче? Про це ширше говорив я в своїх «Листах*
— тут ця коротка примітка для тнх, хто їх не читав.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
329
Організованого українського громадянства — в розумінню орга-
нічних Груп родин, обєднаних спільним походженям, спільними
родинними звязками, спільною традицією, спільною ідеєю і дисци-
плінованих одною авторитетною церквою — на Наддніпрянщині
нема. Таке громадянство істнує у нас тільки в зародках, які ви-
конувати ролю регулятора демократичної анархії ие зможуть при
правлінні демократії, дезорґанізуючої навіть старі і міцно зорганізо-
вані громадянства.
Як виглядає у нас, о б є д н у ю ч а спекулянтів з на-
родом, демократична ідея нації найкраще видко з
останньої пражської заяви найбільше популярного національного
діяча з «революцийного демократичного» фронту п. Винпиченка, що
готов, як він каже, проти власної «української буржуазії», коли-б
вона появилась, відновити свій старий союз з російськими больпю-
виками. Думати, що »народ« український більше свідомий ніж його
«провідники», можуть тільки ті, що хочуть себе, при виді таких демо-
кратичних політиків, утопіями потішати. Для нашого демократич-
ного парламенту ми маємо поки що тільки його .ліву половину, ре-
презентуючу «народній гніве. Але парламенту з одною тільки лівицею,
ще нігде в світі не бувало, не буде його розуміється і на Україні.
Необхідної для панування демократії парламентської рівноваги
між суверенною народпьою правицею і суверенною народньою лівицею,
при такій демократичній національній свідомости, яку репрезентують
панове з нашого «революційно - демократичного фронту», бути не
може. Де знайдеться той необхідний для істнування «української
народньої республики» український спекулянт, який п. Винниченкові
дасть гроші на прогнання большовиків і на демократичні вибори
з тим, щоб по виборах п. Винпиченко, при помочі цих-же самих боль-
шовиків, його зарізав. Коли цей спекулянт захоче асекуруватись
од репрезентованого п. Винниченком «народнього гніву», то він буде
говорити безпосереднє з большовиками, бо там принаймні єсть з ким
і за що торгуватись.
Нема чого теж нашій демократії сподіватись на піддержку
«національних меншостей» і поступати по традиціям Центральної
Ради так, щоб ненавистного «українського буржуя» міг в динаміці
«української народньої республики» замінити на Україні «буржуй»
російський, польський та жидівський. Тепер, по часах Директорії,
така національна демократична політика вже неможлива. Наш »ре-
волюцийно-демократичний» мурин з У. Н. Р. вже виконав ролю, яку
йому призначили оці наші «національні меншости»: віщ недопустив
до «української реакції», він повалив державно-творчі українські
«Генеральсько-поміщицькі» елементи, він побив цих старих україн-
ських панів, що до України повернули і що Україну одні зпід влади
московської, польської і жидівської демократії могли визволити —
і тепер цим демократичним меншостям український мурин вже на
Україні непотрібний, навіть як-би він весь вписався в масонські
ложі, уступив Польщі Україну не по Случ, а по Дніпро, або обіцяв
повний послух демократії російській.
330
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Остається для нашої демократії остання і єдина тепер надія,
що в динаміці «української народньої республики« спекулянта місце-
вого замінить спекулянт закордонний, і що він для якихось своїх
цілей (звідци потреба «орієнтацій» і формула: «примату політики
зовнішньої над політикою внутрішньою») буде її республиканську
політику фінансувати. Але-ж на це треба, щоб цей спекулянт по-
бачив силу також правої, а не тільки лівої, української демократії;
треба щоб він знав, що йому »за визволеня поневоленої української
нації» (як напр. за визволеня Чехії або Польщи) повностю заплатять,
а не скажуть, що ми по своїм лівим переконаним таких буржуазних
довгів платити не хочемо.
Всяка-ж права республиканська демократія — це ослаблені,
знікчемнілі і здеморалізовані нащадки колишніх монархічних кон-
серватистів. Чи можуть бути вони у нас, коли ми розвитку самого
оцього монархічного консерватизму ще не мали?
Комедії з переодяганням тут нічого не поможуть. Бо допустім,
що під впливом близчого знайомства з «більше культурною» закор-
донною буржуазією почнуть правіти наші ліві. Уявім собі не тільки
соціял-демократа п. Петлюру в ролі крайнього правого націоналіста,
а напр. п. Микиту Шаповала в ролі оборонця вже не соціяльних,
а національних інтересів, і допустім, що ці інтереси вимагатимуть
віддання земель, одібраних від «чужих поміщиків» на Україні, в
дешеву оренду «своїм» чеським банкам, Але-ж тоді ці банки, їх
дешеві оренди, і взагалі весь цей народній »соціял-революцийний«
лад і порядок треба буде обороняти. Чи оттакі демократично по-
правівші соціял-демократи і соціял-революціонери, що нічого иншого
крім революції робити не уміють, зможуть самі в своїй республиці,
без «панів» яких вони знищили, впоратись зі своєю власною лівою
революцією, побиваючою їх цитатами з їх-же власних творів і при-
кладами їх-же власних діл?
Тільки країна, яка перейшла через добу свого власного монар-
хічного державного життя і яка в цій добі придбала сильні консер-
вативні основи нації, може, по упадку Монархії, витворити з оцих
гниючих і уміраючих тоді консервативних основ кадри для правої
республиканської демократії. І тільки в такій країні республикан-
сько-демократична правиця може бути настільки сильна, щоб рівно-
важити лівицю, тоб-то виконувати ту функцію, без якої демократична
республика і пануюча в ній влада спекулянтського золота -— немож-
ливі. Україна через добу власно-державного монархічного життя
ще не перейшла, консервативних основ свого окремого національного
істнування вона ще не закріпила, а тому не може вона мати, необ-
хідної для республики, правої демократії, яка єсть завжди
продуктом розкладу і занепаду, а не початком і не «відродженим»
нації.
Коли популярність української демократії, яка може прийти
по упадку комуністичної влади, не буде в пору припинена, то вона
знов (як це вже не раз в нашій історії бувало) доведе Україну — до
всенародньої різанини і всеукраїнської анархії — а не до безкровних
ПОКЛИКАНЕ »ВАРЕГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
331
бійок між правицею і лівицею у власному парламенті, по взірцям
сучасної континентальної західно-європейської демократії. І в цій
анархії навіть Мексика буде для нас недосяжним ідеалом. Бо
Мексика мала одну, а не дві метрополії; один, а не два обєкти цьку-
вання і була од цього обєкту відділена . . . океаном.
Який-же може бути кінець цієї демократичної анархії? Такий,
як завжди: політичний поділ України між Росією та Польщею і
зросійщеня та сггольщеня «демократичної української нацїї«.
*
Утопія української демократії збудована на двох фальшивих
заложенях (преміссах). Перше — що порушуючі сили нації, в тім
числі і «свідомість національна», йдуть знизу вверх («від народу до
панів«), а не зверху вниз («від панів до народу»). Друге — що народ
український знаходиться в такім самім національнім відношеню до
народу московського, як наприклад Чехи до Німців, Поляки до
Росіян, або Болгари до Турків, а не в такім, як Бельгійці (Балони)
до Французів, Баварці до Прусаків, або Німці австрійські до «ні-
мецьких».
Перше фальшиве заложеня веде в наших реальних умовах до
того, що по прийняттю, випливаючого з цього заложеня, принципу
«народньої суверенности», виявляти «волю народу» на Україні
почнуть не тільки демократи українські, але перш за все демократи
всеросійські і вселольські. Коли на Наддніпрянщині, по упадку
большовиків, наші демократи зможуть спекулювати на націоналізмі
українськім, то демократи всеросійські на цих-же самих основах
зможуть спекулювати на націоналізмі всеросійськім. І в такій спе-
куляції з цих двох демократій переможе завжди ця, яка матиме за
собою більшу піддержку, пануючого у всіх демократіях, - золота. Вище
вияснено, чому така піддержка не може бути більшою у демократії
української. Не можна також сподіватись вічного повторюваня часів
Центральної Ради, коли все котилося вниз і коли в момент розвалу
величезної і багатої держави ставали хвилево можливими ріжні не-
можливосте. Часи ці повинні навчити нашу демократію лиш одного:
коли народ український зміг зразу стати «національно свідомим»,
то ще легче він може повернути до свого природного стану несвідо-
мости.
Активної, порушуючої національної свідомости не посідає
ніякий народ, а тим більше народ, що не мав своєї власної держави
і що за цю свою державу не боровся. Принцип «народньої суверен-
ности» і «народовластя» в реальних українських умовах мусить до-
вести до перемоги на українській території національної свідомости
сильніщих демократів всеросійських чи всепольських, тоб-то до
знищеня можливосте: реального державного істнування української
нації.
Друге фальшиве заложеня веде в наших реальних умовах до
того, що наша інтелігенція, замість творити ідеологію патріо-
тичну, тоб-то будити Україно-творчу свідомість тери-
торіяльно-політичну, творить ідеологію націоналі-
332
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
стичну, тоб-то будить Україно-руйнуючу свідомість куль-
тури о - в і р о і с п о в і д н у. Коли-б навіть всі есери поставали по
упадку большовизму українськими націоналістами, а всі есдеки, по
прикладу о. Чеховського, пішли-б в достойну зрештою найглибшого
поважапя автокефальну Церкву, то ані під гаслами окремої мови
і культури, ані під гаслами окремої віри, народ український у від-
ношеню до народу московського національно не самоозначиться. Не
самоозначиться тому, бо власне культурно-віроісповідними ознаками,
зачерпнутими зі спільного візантийського джерела і розвинутими
спільною історією, парод український як найтісніще з народом
московським звязаний. Це зрештою відчуває добре і сама українська
демократія, яка свій культурно-віроісповідний націоналізм сполучає
завжди з демаґоіїчиими обіцянками матеріяльними. В той спосіб
вона в самих зародках .українську ідею національну руйнує. Бо коли
Україна в очах мас утотожнюється з незаконним грабіжом чужого,
то найкращою «Україною* буде завжди та, яка цей Грабіж в най-
ширших розмірах дозволить. На цьому ґрунті стала можливою пере-
мога большовизму і знищеня соціяльним большовизмом українського
демократичного націоналізму.
Окремішність України у відношеню до Москви творили і творять
не так ріжниці культурно-віроісповідні, як зовсім инші змагання
територіально -політичні: инші, випливаючі з відмінного
Географічного положеня, політичні завдання Української Землі, яких
Москва зі свого метропольного центру виконати не в силі, і инші від-
носини внутрішні, для яких політичні московські охлократичні ме-
тоди державної і громадської орґанізації не підходять. Тільки в
хвилинах, коли власне оці територіяльно-політичіїі, а не культурно
віроісповідні змагання здійснювались, і в формах окремої
української монархічної держави персоніфіку-
вались, виявлялась окремішність України і її культура націо-
нальна розвивалась. І навпаки: Україна свою окремішність тратила
всякий раз тоді, коли територіяльно-політичні змагання серед меш-
канців України падали, а на їх місце якась боротьба за мову чи за
віру підіймалась. Як боротьба в XVII ст. за віру православну довела
вкінці Україну до »возсоединенія«, як боротьба з власною Гетьман-
ською Державою за мову в 1918 р. довела до єдиного і неподільного
комуністичного гниття, так і культурно-віроісповідний націоналізм
український, що може вибухнути по упадку комунізму, закінчиться
перемогою на Україні націоналізму всеросійського.
Національна окремішність Баварців від Прусаків — це Віттельс-
бахи і їх держава; Німців австрійських від німецьких — це Габс-
бурґи і їх політика династично-територіяльна; Валонців від Фран-
цузів — це Бельгія, можлива тільки як монархічна, на основах тери-
торіяльно-політичних, а не культурно-віроісповідних, оперта дер-
жава.*) Так само і Україна: — колись це Ростиславичі і їх, хоч і
*) Сьогодня бачимо, в що обертається окремішність Баварців і австрійських
Німців при демократичних республиках. Легко теж собі уявити, як довговічною
була-б «самостійність* Балонів при республиці бельгійській.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
333
руська і православна, але о к р е м а і не на варяжсько-новгородських
купцях, а на галицько-волинських лицарях-землевласниках оперта
держава; потім це Гедиминовичі, Коріятовичі, Ольґердовичі, хоч і
православні і зрущені, але персоніфікуючі окремі українські тери-
торіяльно-політичні тенденції державні; це врешті Гетьмани і їх
українська, на зовсім инших ніж Москва — осіло-хліборобських а не
кочовничо-добичницьких — підвалинах побудована держава.
Демократія цю територіяльно-політичну основу нашого окре-
мого національного буття, во імя кличів культурно-віроісповідних,
нищить. Вона, під гаслами мови і ріжних вір (соціялістичпих, націо-
налістичних, релігійних), нищить, як людей инших мов і вір,
своїх місцевих панів, свою місцеву українську стару правлячу
верству, в якій єсть єдині зародки власної окремої держави. Але
разом з тим вона не в силі своїми «брошурками і метеликами» побити
тисячелітній вплив спільної і для Москви і для України візантий-
ської культури. Так само вона не в силі, без власної української
держави, щось більшого ніж оцю — не вистачаючу для заспокоєня
культурних вимог навіть найпримітивніщої нації — літературу сотво-
рити. В результаті, демократія своїм — проти місцевих старих панів,
проти єдиного джерела окремої місцевої влади і держави, зверненим
— культурно-віроісповідним націоналізмом нищить в самих зарод-
ках українську націю. *)
Люде, що хочуть реального істнування Української Нації, тоб-то
істування окремої Української Держави, муситимуть в день упадку
метропольної комуністичної влади усунути провід, тріумфуючої в
цей день, демократії. На ролю цю вже сьогодня претендує наша
націоналістична охлократія: прихильники »иаціональної дикта-
тури», пророки «українського Наполєопа» — ці, що націоналізм,
який поруйнував нам всі держави, наміряються вирвати з рук »пар-
тийноїв демократії, наміряються вложити йому в руки меч якогось
отамана, і цим мечем отаманським, воюючим під гаслами українсь-
кого націоналізму, наміряються збудувати Українську Державу.
Спосіб збудування національної української держави, здавалося-б,
найпростіщий. Але — як це часто з найпростіщими способами буває
— до здійсненя в наших реальних умовах неможливий. Чому?
*) Вищесказане не означає, розуміється, того, що народ український нічим
по своїй культурі від народу московського не ріжниться. Не зважаючи на спільне
візантийське походженя культур обох цих народів — ріжниці між ними в дальшо-
му розвитку зарисувались дуже великі. Але вони не мають того характеру
непримиримости, який-би дозволив вжити їх, як думає наша демократія,
в цілях політичних : на будову держави. Випливаючі з цих ріжниць емоції націо-
нальні не посідають на Україні у відношеню до Москви такої порушуючої,
динамічної сили як наприклад такі-ж самі національні емоції Чехів у від-
ношеню до Німців, Поляків, у відношеню до Росіян, Болгар або Сербів у відношеню
до Турків. Не під культурно-віроісповідними, не під націоналістичними,
а під територіяльно-політичними, патріотичними гаслами може бути збудо-
вана Українська Держава. І тільки в своїй державі зможе розвинутись українська
культура національна. Ось, що хотів я сказати читачам «Хліборобської України»
і цим дуже нечисленним публіцистам українським, які мають розум, совість і
честь і які не роблять собі блазенської літературної карієри на перекривлянню,
перекручуваню та осмішуваню всіх честних шуканнь виходу з нашої руїни.
334
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Групи, що репрезентують націоналістичну українську охло-
кратію,*) ці самі, що творять і українську охлократію большовицьку.
Це —• матеріяльно непродукуючі і бажаючі необмеженої диктатор-
ської влади над всіми иншими елементами нації войовники-непроду-
центи. Кажучи конкретно : — це ті військові і ті революцийні не на
словах, а на ділі інтелігенти, які по свому походженю належать
до категорії нових панів і які, ненавидячи большовиків,
так само як большовики ненавидять українських панів старих, кон-
сервативних. Тому вони не хочуть Гетьмана. Бо монархічна тра-
дицийна влада Гетьманська мусіла-б спіратись не тільки на них —
панах нових, революцийних — а й на панах старих — консерватив-
них. Вони хочуть »вождя народу® з диктаторською владою. Тоб-то
хочуть такого диктатора, якого на верх винесла-б репрезентована
ними «народня революція® і який-би правив тільки при помочі них,
панів нових, усунувши зовсім од влади і винищивши панів старих ...
Вся ріжниця між цими нашими націоналістичними і кому-
ністичними охлократами лежить в тім, що охлократи-націоналіоти,
замість матеріялістичної ідеології соціалізму, вживатимуть, для
здійсненя тих самих хотіннь необмеженої диктаторської влади, такої
самої матеріялістичної ідеології націоналізму. Гасло »бий буржуя®
буде замінене гаслом «бий жида, Ляха і Кацапа®. І Україна з країни,
призначеної тільки для правовірних комуністів, має під пануванням
«національної диктатури® перемінитись в країну, призначену тільки
для правовірних Українців, — при умові, розуміється, що цю право-
вірність буде окреслювати пануюча по диктаторськи якась «істинно
українська® військово-інтеліґентська — по партийно-комуністичним
чи фашистським зразкам* **) зорганізована — націоналістична партія.
Але власне в тому, що наша націоналістична охлократія хоче мати
для себе диктаторську, необмежену владу, і що для здобуття такої
диктаторської влади вона мусить послуговуватись ідеологією мате-
ріалістичного націоналізму, лежить причина повної ’безнадійности
її змаганнь. Розгляньмо зпочатку її націоналізм, а потім її здатність
до необмеженої диктаторської влади.
Націоналізм нашої охлократії від націоналізму нашої демо-
кратії ріжниться тільки степеню напруженя, а не якостю. Націона-
лізм, який призначений для війни, мусить бути виразніщий і яскра-
») Хто читав мої праці, той знає, що слова охлократія я не вживаю в гань-
бливому значінню, яке цьому слову надають. Я взяв цей термін, бо він, на мою
думку, найкраще означає абсолютистичний метод державного правління войов-
ників-непродуцентів над громадянством, що при цьому методі правління уявляє
із себе завжди, позбавлену внутрішньої (тоб-то громадської, а не державної) орга-
нізації, юрбу (охлос). Значить в моїй термінології охлократія не означає
владу юрби (такої влади зрештою ніколи не буває), а означає владу над
юрбою при помочі залізної войовничої організації правлячих і при помочі ви-
користовувана ними інстинктів і емоцій цієї юрбн.
**) Згадую про фашизм тому, що наші охлократи дуже люблять вказувати
на нього, як на взірець своїх змаганнь. На жаль вони уперто не хочуть бачити
і не хочуть перейняти найбільшої вартости італійського фашизму: його лояльного
відношеня до традицийної консервативної Монархії. Всі наші «фашисти® навпаки:
не хочуть української Монархії і вихваляють повстання проти Гетьмана.
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯПВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
335
віщий від націоналізму призначеного для виборів. Крім того, охло-
крати краще ніж демократи розуміють, що мас українських не можна
підняти на боротьбу самими тільки гаслами культурно-віроісповід-
ними : що ці маси не підуть в бій за «українську мову« і «українську
націю®. Тому охлократи в стократ більше ніж демократи муситимуть
сполучати ці гасла національні з гаслами матеріальними і будити
під прапорами України грабіжницькі інстинкти мас. В цьому тактика
наших охлократів-націоналістів мусить бути зовсім та сама, що і
тактика большовиків, з тою тільки, як сказано, ріжницею, що там
обєктом грабіжа був «буржуй®, а тут має ним бути «чужинець®.
Зрештою ріжниця ця дуже невелика, бо на Україні дуже легко з кож-
ного «буржуя® зробити при бажанню «чужинця®.
Большовицька тактика на Україні удалась, бо большовики
українські одержали допомогу з Москви і за для цієї допомоги по-
жертвували Україною. Але ця сама тактика, примінена нашими
націоналістами, не удасться власне тому, що при її помочі вони
хочуть збудувати Україну. На Україні нема стільки грабіжницьких,
войовничих і матеріяльно непродукуючих елементів, щоб їх можна
було кинути не на місцевих, а на закордонних чужин-
ців, походом на Москву чи на Варшаву визволити Україну від за-
лежносте од цих метропольних центрів, і в той спосіб здобути необ-
межену диктаторську владу для українських націоналістичних охло-
кратів, під проводом яких такий побідний поход мав-би відбутися.
Наш «середняк® — що творить головне ядро тих мас, на яких
опертися і якими владу собі здобути хоче наша націоналістична
охлократія — міцно сидить на свому південному чорноземі і дуже
бажає його побільшити, але не коштом московських чи польських
пісків, а коштом свого власного українського пана. Всяку владу він
ненавидить тим більше, чим більше вона від нього якогось руху, на-
пруженя і зовнішніх завойованнь вимагає. На якісь зовнішні за-
воювання його можна було досі змобілізувати тільки при помочі
московських, латишських, монгольських, інґушських, чи якихось
инших — північних, степових або гірських — баталіонів. І нікому
ніколи не удасться перетворити оцю, привязану до своєї землі,
«середняцьку® селянську українську масу в спаяну жадобою за-
войовань і наскоків на чужі краї, кочову орду. Хай наші націона-
лістичні охлократи зпосеред військових задумаються добре над цим
фактом, що, по всім свідоцтвам історичним, Українці мали завжди
прекрасну оборонну, дефензивну піхоту і добру тяжку панцирну
кінноту, але дуже слабу та маловартну кінноту легку — офензивну.*)
Найбільший український войовник Богдан Хмельницький ні-
коли не рушав в похід без татарського кінного війська. І це військо
*) В протилежність до ходячої але невірної лєґенди, старі наші Запорожці
славились своєю піхотою, а не кіннотою — подібно, як їх чорноморські нащадки
вславились пластунами, а не кіннотчикамн. Між иншим факт, що наша легка
козацька кіннота, за часів Богдана Хмельницького, мала при сідлах лопатки для
самоокапуваня (отже була в дійсности піхотою на конях, що у таких природних
кіннотників, як тодішні Татари, помислити навіть не дасться), зазначив я в своїй
моноґрафії про головного військового помічника Великого Богдана, полковника
Кричевського (»2 Щіеібте ІІкгаіпу» Київ 1912 р., ст. 448 і дальші).
336	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
офепзивне, нападаюче, виконувало свою державно-творчу ролю
тільки тоді, коли воно не підіймало селянських мас на грабунок,
а служило осілій козацько - хліборобській Україні — Україні
войовпиків - продуцентів — репрезентованій Великим Гетьманом.
Воно тоді не диктаторствувало над Україною і не намагалось дикта-
торствувати над нею при помочі бунтованя українського «середняка®
проти місцевого осілого продукуючого войовника, проти того «городо-
вого козацтва®, яке творило головну міць України, опору її незалеж-
ного буття. Про це слід добре памятати тим нашим сучасним духо-
вим татарським нащадкам, що пропаґують «український фашизме
без українського Монарха —- тим, що хочуть бунтованям україн-
ських «селян® проти українських «панів® установити диктатуру
українського кочовника над українським осілим хліборобом. Така
диктатура, як показав ще раз приклад большовиків, без допомоги
закордонних кочовників неможлива. По знищеню місцевих старих
панів, український кочовник під гаслами українського націоналізму
— тоб-то без допомоги кочовників закордонних — сам власними
силами з пасивними селянськими масами не дасть собі ради. Він
України не збудує, а тільки її, демократією занархізовану, доруйнує.
Всі руйнуючі прикмети українського націоналізму, виявлені
в їх літературній, мовляв, формі нашою миролюбивою і невойовничою
демократією, будуть доведені до їх логічного кінця ділами войовничої
охлократії. її національна диктатура в державних формах україн-
ських була-б можлива тільки тоді, коли-б вона концентрувала в собі
реально істпуточі, ясно окреслені і однородні національні емоції мас.
Конкретно кажучи: коли-б вона стала найбільше яскравим вираз-
ником пануючої неподільно в масах якоїсь одної сильної національ-
ної зненависти. Але не можна концентрувати того, чого ще нема:
ле можна розпікти до націоналістичного жару тієї національної сві-
домости, якої маси українські по попередніх стадіях розвитку ще
не одідичили. Націоналізм український, як метод політичного ви-
користовувапя емоцій мас, був-би можливий тоді, коли-б перед тим
істнувала Українська Держава і коли-б в цій державі витворилась
українська свідомість національна. Але утопією єсть хотіти буду-
вати державу при помочі націоналізму, для якого в свідомости не-
державних українських мас ніякого ґрунту немає. Таке штучне і
неприродне підюджуваня емоцій мас обернеться завжди проти самих
підюджувачів: їх неминуча невдача буде завжди во імя їхніх-же
принципів витолковувана народом яко »зрада«.*)
Не можна також оперти політичну владу на розпалюваню одної
національної зненависти, коли, при цьому методі здобування влади,
таких зненавистей зявиться зразу цілих три і коли відповідно до
цього треба ставити масам ріжні — взаємно себе виключаючі — дикта-
торські націоналістичні гасла. В якій національній диктатурі і в
якому «українському Наполеоні® маси українські мають бачити
*) Класичний приклад: популярні обвинувачена галицьких провідників,
що вони не хотіли бомбардувати Львова тому, «що там були їх польські родичів.
А власне ці провідники весь час націоналізмом українським воювали!
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
337
втіленя своїх емоцій, коли одні націоналістичні »фашисти«
вестимуть їх з »Ляхом« проти »Ка.цапа«, другі топитимуть разом
з »Кацапом« народній гнів на »жида«, а треті врешті будуть пропо-
відувати зненависть тільки до одного »Ляха«?
При таких умовах націоналізм української охлократії скін-
читься не боротьбою зовнішньою за визволеня України зпід влади
метропольної, а споконвічною колоніяльною боротьбою внутрішньою,
в формі грабіжа місцевих »чужинців«. І щоб од такого грабіжа себе
забезпечити, кожний з цих місцевих »чужинців« буде старатись мати
у себе проти других »чужинців« якогось «українського народнього
вождя«. Така тактика одних місцевих »чужинців«, рятувати своє
істнуваня коштом инших, завжди з великим успіхом примінялась в а
Україні в добах появи якоїсь української націоналістичної охлократії.
Приклад п. Юрка Тютюнника, одного з не найгірших типів україн-
ських націоналістичних охлократів, і одного не з послідніїцих кан-
дидатів в «українські Наполєони« показує, що і тепер така тактика
може мати успіх. Цей приклад показує також в що вкінці обертається
охлократичний український націоналізм. Раз він служить »Ляхові«
проти «Кацапа і жида«, потім інтернаціональному »жидові« проти
буржуазного »Ляха і Кацапа«, а скінчиться він певне тим, чим кін-
чився завжди: службою «Кацаповк проти «жида, Ляха і . . .
України« . . . *)
Не більше політично вартною ніж націоналізм української
охлократії єсть її внутрішня здатність до диктатури, до не-
обмеженої влади. Національну диктатуру може виконувати верства:
1. посідаюча власно-державницькі незалежницькі хотіння в степені
значно більшій, ніж инші верстви даної нації; 2. посідаюча над-
звичайно сильне почуття єдности вродженої, расової, або єдности
придбаної довгим, дисциплінуючим і обєднуючим дану верству, ви-
хованям ; 3. посідаюча, завдяки цієї єдности, силу, більшу ніж всі
инші верстви даної нації; 4. здатна, завдяки своїй силі і завдяки
свому методові орґанізації, обернути собі на службу, а не винищити,
частину консервативної, репрезентуючої традицію і досвід влади,
старої правлячої верстви даної нації. Чи всі ці прикмети має україн-
ська націоналістична охлократія?
Як верства войовнича і матеріяльно непродукуюча, отже про-
живаюча виключно з такого чи иншого' виконуваня влади, наша охло-
кратія має сильно розвинену найцінніщу державно-творчу прикмету:
*) В історії нашій українська охлократія показала себе здатного бути тільки
знаряддям в руках сильніщої і краще зорганізованої московської охлократії для
поборгованя польської ї української демократії. В слабесеньких спробах боротьби
з московського охлократією охлократія українська завжди свого повну безсилість
показала. Максими Залізняки були страшні для польської і української (тоді
уніатської) демократії, але московським Кречетниковим вони спокійнесенько да-
вали себе »кнутами бити« і заковувати в кайдани. Як проти Москви так і проти
Польщи устояти могла тільки одна українська класократія — українські осілі
войовники-продуценти, доки їх українська демократія своєю анархічною ідео-
логією не розложила, а українська охлократія своїми ножами не дорізала.
22
338
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
імперіялізм, тоб-то хотіння влади. Але на жаль, при повному бракові
у неї інстинкту осілости, присущого звязаному з землею продуцентові,
вона не має в собі патріотизму, не має свідомости території,
не має привязаности до Української Землі і тому не має хотіннь
здобути собі владу тільки на Українській Землі. Ім-
періялізм свій тільки дуже невеличка частина української охлократії
виявляє в формах українського націоналізму. Більшість її націо-
налізмом українським не захоплюється, бо розуміє, що цей націо-
налізм не дасть їй влади. Не маючи в собі українського патріотизму,
вона не більше, а власне менше ніж всі инші верстви
українські, посідає власно-державницькі, незалежницькі україн-
ські хотіння. Для якогось наприклад Волоха (звістного вояки з часів
Директорії) однаково, чи бути якимсь начальником на Україні, чи
там, де він тепер єсть — на Сібірі. А такий Волох — це власне пере-
січний тип української охлократії, це той основний елемент, з якого
вона в своїй масі — в своїх низах — складається.
Расової єдности у нашої охлократії нема. В протилежність на-
приклад до колишньої охлократії французської, яка походила від
расово усталених франко-Германських племен, завоювавших Галій-
ського «середняка®, наша охлократія від такого одного расово устале-
ного племені завойовників України не походить, і її походженя, як
і всіх Українців, єсть найбільше, як тільки можна собі уявити, ріжно-
родне. Не перейшла вона також через обєднуюче і дисциплінуюче
її вихованя в українських національних формах. Тому обєднати свою
расову мішанину, позбавлену єдности стихийних хотіннь, одною
якоюсь охлократичною ідеологією на взірець того, як це зробили напр.
італійські фашисти або всеросійські большовики, наші охлократичні
інтелігенти не зможуть. Не зможуть, бо вони не мають за собою такої
дисциплінуючої інтелігенцію школи, яку італійським фашистам дав
католицизм, а большовикам цезаро-папістичне самодержавя і куль-
турно - віроісповідна єдність приставших до большовизму жидів.
В результаті, серед наших охлократів націоналістів, кожний отаман
захоче мати свого ідеолога, а кожний ідеолог свого отамана. І вся їх
націоналістична діяльність виллється вкінці в авантюри дрібних
»Наполєонів« і дрібних »Лєнінів« — виллється в добре всім нам
відому військову отаманію рознузданих і недисциплінованих військо-
вих, та в отруйливі і руїнницькі писання позбавлених пуття, чести
і поваги націоналістичних «редакторів®.
Власне серед охлократичної інтелігенції української найбільше
виявляється повний брак єдности, як расової, так і придбаної від-
повідним вихованим. Ці, що мали-б витворити ясне і обєднуюче
»слово« українського націоналізму, яке силою свого меча мав-би
здійснити український диктатор, роблять все, щоб оце »слово« (ідео-
логія) стало як найбільше хаотичним і розєднуючим. Наші інтелігент-
ські націоналістичні обєдинителі »всієї нації® — по свому анар-
хічному індивідуалізмові — єсть найбільші її розєдини-
телі і руїнники. Всі оці отамани від пера, всі оці гарцівники «неза-
лежної національної думки®, в стократ шкідливіщі ніж отамани від
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
339
шаблі, бо ті щезають безслідно в дрібних авантюрах, а тамті своїми
друкованими творами затроюють надовго духа нації. З такою »обед-
нуючою« ідеологією, яку витворюють наші націоналістичні публі-
цисти, і з такою здатностю до послуху, яку виявляють наші націона-
лістичні отамани, тяжко говорити про їх диктатуру національну і про
того «українського Наполєона«, який-би мусів опертися на таких
дисциплінованих «ідеологах® і на такій неслушній «Гвардії®.
Розуміється нема чого говорити і про те, щоб ця верства, з якої
рекрутується українська націоналістична охлократія, могла пере-
могти всі инші українські верстви та ними необмежено, по диктатор-
ськи, правити. І необхідну для нашого державного буття стару кон-
сервативну правлячу верству вона не зможе обернути собі на службу,
а зможе тільки народ проти неї під гаслами націоналістичними цьку-
вати і в той спосіб її від України відгонити. Коли дійсний Наполеон
сказав про старих французських панів, що «тільки вони уміють вірно
служити® і коли тільки при помочі цих старих панів він обєднав
і зорганізував ріжних своїх революцийних «мамелюків®, то наші
кандидати в Наполеони — власне завдяки їх українському проти-
панському націоналізмові і їх внутрішній нездатності! до влади —
цю державно-творчу консервативну верству од України одженуть.
Замість будівничих Української Держави вони з неї зроблять нових
Ярем Вишневецьких, що під гаслом: — «краще не жити, ніж таким
служити® — до істнування такої України, опершись на метропольні
влади, не допустять. •
Бо помиляється наша націоналістична охлократія, вважаючи
старих українських панів за гниль, над якою можна безкарно і до
схочу знущатися. Розуміється тих зпосеред з них, що пристали' до
України, і через те позбавили себе опертя в Москві та Польщі, зни-
щити українським націоналістам дуже легко. Щоб зробити «націо-
нальне українське повстання® проти українського Гетьмана і україн-
ських Гетьманців, не треба ні великого ідейного пориву ні великої
внутрішньої дисципліни. Так само легко і безпечно мо-
жу ть україи ські націоналісти лаяти і плюгавити
в своїх писаннях Гетьмана і ту горстку старих
українських панів, що, вірна українській дер-
жавній ідеї, поволі на еміграції вигибає. Але пере-
могти тих, що себе за Росіян та за Поляків уважають, і в російській
та польській нації моральну опору і піддержку мають, українським
націоналістам ледве чи удасться.
Инакше бореться той, хто знає, що його смерть в боротьбі не
пропаде марно і инакше той, хто бачить, що його страждання на-
даремні.*) Українські націоналісти, виступаючи в імени «української
*) Цим не хочу сказати, що добре роблять ті, які ухиляються од жертв і
боротьби тому, що ці жертви не будуть оцінені людьми. Ніяка жертва не про-
падає надаремно і всі вони важаться не людьми, а безконечно справедливим Богом.
Мірилом вартости вчинків мусить бути совість, почуття виконаного обовязку і
послух Божім законам, а не те, як люде ці вчинки будуть оцінювати. Але до
вчинків політичних тільки одиниці можуть прикладати таке мірило вартости. Біль-
шість не може обійтись без піддержки в. людях, без моральної піддержки тієї
22*
340
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ігаціїв проти цієї частини старих місцевих панів, що до цієї нації при-
стала, тим самим відбірають їй моральний ґрунт для боротьби. Юрії
Немиричі, різані тими, за кого вони хотіли життя своє
віддати, навіть не пробували боронитись і ріжні наші колишні
і сучасні «директорії» одержували легкі побіди, але власне тільки
над цими, до України приставшими, панами. Ці пани, що Польща
та Москви держались, і знали, що їх там морально шддержуть і па-
мять їх принаймні ушанують, українським націоналістичним баши-
бузукам себе безкарно бити не давали. А що з такої української
«націоналістичної політики» виходить, бачили ми не тільки в мину-
лих, але і в теперішніх часах.
Всі ми бачили націоналістів наддніпрянських, що во імя свого
націоналізму, не могли стерпіти «панського» українського Гетьмана
і «панських» українських Гетьманців, а одночасно умивались
слізьми радости, коли такі самі пани українські, тільки в формі
офіцерів польської армії, вволили з ними часом в передпокою по-
балакати. Бачили ми також ріжних націоналістичних достойників
галицьких, які уміли і досі уміють чудово лаяти «російських Гене-
ралів», коли ці Генерали стають Українскими Гетьманами, але разом
з тим уміли і уміють рачки повзати перед такими самими Генералами,
коли вони звуться Дєнікіними, або Брусіловими. Хамство і глупота
ще ніколи і нігде ні одної держави не збудували. Не збудується
ними і Держава Українська, навіть як що ці прикмети охрестити
голосним іменем «українського націоналізму».
Основний для нашого власно-державного буття проблем ре-
асиміляції (прилученя до українського політичного і культурного
життя) останків місцевої старої правлячої консервативної верстви не
може бути розвязаний ні методом демократії, ні методом охлократії.
Демократія, виділяючи цю верству в «національні меншости», з од-
ного боку відгоняє її тим самим від України, а з другого, на підставі
демократичної суверенности цих меншостей, дає їм змогу закріпити
своє істнування на Україні власне в російських або польських фор-
мах, бо ці меншости матимуть в своїх руках рішаючу при демократії
більшу економічну силу. Знов-же націоналістична охлократія, ви-
користовуючи для здобуття влади емоції мас, зверне всю їх знена-
висть власне проти українських консерватистів, проти останків місце-
вої старої правлячої верстви. Вона думатиме, що таким терором
знизу їй вдасться примусити «панів» служити Україні. Але для
успіху такого терору у неї нема ні політичних ні культурних даних.
Військові і літературні отамани можуть старих панів убивати і в своїх
писанинах лаяти, але вони не в силі своїм хамством їх політично і
культурно засимілювати.
людської громади, серед якої дані політичні вчинки відбуваються. Брак власне
такої моральної піддержки з боку українських націоналістів (і взагалі т. зв.
«свідомих Українців») для тієї частини старої місцевої правлячої верстви, що
без «каяття» і підлизиицтва до українського політичного життя пристав, робить
неможливим, необхідний для політичного визволеня України, процес української
реасиміляції цієї верстви.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
341
Притягнена до української політичної і культурної праці остан-
ків місцевої старої правлячої верстви може відбутись тільки
зверху, а не знизу. Тільки Маєстат української традиції націо-
нальної, персоніфікованої в Гетьманськім Роді, який сам до старої
правлячої верстви по своїм звязкам належить, може в очах цієї верстви
ублагороднити ідею України, нагадати їй її власну
українську минувшину і, во імя цієї української минувшини, за-
хопити її для твореня української будуччини. Але це можливо
розуміється тільки тоді, коли цей Маєстат традиції національної
знайде пошану серед самих українських націоналістів. Як що націо-
налісти українські, при охлократичнім методі організації, будуть, во
імя своїх розперезаних »наполєоновських« амбіцій, цей Маєстат в
болото топтати, то не може бути мови про те, щоб така, сама себе по-
жираюча і сама себе опльовуюча Україна змогла місцеві консерва-
тивні державно-творчі елементи захопити. І рішаючий для буття
Української Держави і Нації проблем консерватизму і поступу —
проблем рівноваги між владою панів старих і панів нових — буде
у нас вирішений тоді при помочі Москви і Польщи. А такий спосіб
вирішуваня цього проблему, як завжди, так і тепер, мусить закін-
читись смертю України. Бо не зможуть ніколи сотворити української
влади, тоб-то збудувати Українську Державу, самі ці, що звикли
тільки бунтуватись і що присущого старим панам уміння бути
переможцями і уміння виконувати владу в собі не
мають. Коли вони старих панів українських в Москву і Польщу за-
женуть, то, поруч вічного українського нереалізованого бунту, буде
на Україні завжди тільки московська або польська влада.
*
Одкидаючи потребу консерватизму в нації і бажаючи збудувати
Україну »на ново«, шляхом революцийним, наша націоналістична
охлократія відкидає розуміється принцип легітимізму при
проголошеню Голови Держави. Для неї смішним здається законне
право на владу, оперте на традиції, на тім, що нація сотворила
в минувшині і чого ніхто не може сфальшувати. Вона не хоче бачити,
що тільки прийняття цього принципу може врятувати нас од руїнниць-
кої боротьби за верховну владу. На її думку, на чолі Держави має право
стояти тільки той, хто сам собі це право своїми власними заслугами
здобуде. Прийняття оцього охлократичного, цезаристичного прин-
ципу веде в результаті до тієї самої — рішаючої про »заслуги« і »не-
заслуги« — »волі народа«, на якій хоче опертися наша демократія.
З тою тільки величезною ріжницею, що демократія хоче виявляти цю
волю народа шляхом безкровних виборів, а охлократія •— для ви-
рішена питання: хто має найбільше заслуг для того, щоб стати
верховною владою — хоче дати народові бомби і рушниці, замість
виборчих карток. Легко собі уявити, до чого це в реальних умовах
нашого колоніяльного хаосу може привести.
Але допустім, що, з цілої маси кандидатів в українські На-
полеони або Цезарі, одному вдасться дійсно вирізати решту. Прав-
ління його навіть в такім разі, в умовах реального українського
842 ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
життя, не може бути настільки довге, наскільки це для політичної
стабілізації України, як держави, необхідно. Не може воно бути
довге — по перше тому, що всяка диктатура у народів, посідаючих
так сильно розвинений індивідуалізм, як український, неминуче веде
до розєдпаня, замість до обєднаня, бо чим більше по диктаторськи до
чогось таких індивідуалістів примушувати, тим більше завзято вони
од цього бороняться, як що тільки (а так власне буде в самостійній
охлократичній Україні) боронитись мають змогу. По друге тому, що
в умовах колоніяльного хаосу, доки він не уляжеться, всякі влади
дуже скоро політично зуживаються. Приклад Польщи з її стріля-
ниною до президентів і змінами кабінетів що кілька місяців — мусить
бути і для нас поучаючим. Коли верховну владу зробити
у нас політично відповідальною, як. це мусить бути при диктатурі,
то їй український «вдячний народе (в лиці розуміється своїх ре-
презентантів) накопичить в найкоротшім часі на голову стільки
болота, що професія Прутів стане у нас найбільше популярним націо-
нальним спортом.
Такий колоніяльний хаос, який уявляє із себе Україна, може
бути поволі опанований і зорганізований не диктаторською примусо-
вою уніфікацією, що приведе тільки до ще більшого каламуту, а
опущеним в цю каламутну теч твердого тіла. Оцим твердим тілом
може бути тільки сильна організація консервативних елементів, обєд-
наних біля як найменше диктаторського, і тому як най-
менше персонально відповідального Монарха. Не охлократична пер-
сональна диктатура, а класократична правова дідична Монархія
може дати Україні сталість влади, необхідну для її внутрішньої
політичної консолідації. Тільки тоді, коли відповідальними перед
громадянством будуть міністри, а не Голова Держави, можна буде
міністрів відповідно часто міняти, а Голову Держави — репрезен-
туючого сталість української Верховної Влади — од українського
мащеня болотом і од українських Прутів врятувати. І тільки тоді,
коли Голова Держави сам персонально не виконуватиме влади, наші
примітивно реалістичні маси зможуть повірити, що він дійсно ре-
презентує і персоніфікує Україну, а не використовує Україну для
своїх особистих інтересів. При диктатурі Україна завжди
вважатиметься персокальним підприємством
диктатора (мовляв: «причепився, як Петлюра до України») і
доля її, звязана в уяві мас з долею диктатора, буде так само хистка,
як і остання.
Класократичпий метод орґанізації, допускаючи — в протилеж-
ність до методу охлократичного — ріжнородність орґанізацийних
форм, при їх засадничім поділі на дві основні — консервативні і по-
ступові — ґрупи, зможе наших індивідуалістів поволі до сталого
і непорушного монархічного державного центру притягати і їх біля
нього, з захованям навіть їх опозицийних особливостей, орґанізувати.
Метод охлократичний ріжиородности орґанізацийних форм і лєґаль-
ної опозиції та поступу не допускає. В умовах нашого реального
життя, він диктатурою якоїсь тільки одної «фашистської» україн-
ської партії і примусовою припискою до цієї партії тих, що хочуть,
ІТОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
343
аби їх за »правдивих Українців» уважали, віджене як раз Українців
від України і доведе в швидкім часі до перемоги на Україні чужо-
земних метропольних влад. Диктатура одної партії була-б у нас мож-
ливою тільки тоді, коли-б за нею, подібно як за диктатурою партії
комуністів, стояла якась чужа збройна державна сила, тоб-то тоді,
коли-б не було Української Держави.
Врешті охлократичним методом орґанізації — прийнявши, що
ці охлократи єсть українські націоналісти і що вони хочуть самі без
сусідньої допомоги правити Україною — не можна вирішити питання,
за чиї кошти буде удержуватись Українська Держава, або, як кажуть
Чехи: »хто буде з а це платити», щоб міг появитися україн-
ський диктатор.
Український Гетьман-Монарх, спіраючись на консервативні,
войовничі, але разом з тим матеріяльно-продукуючі і здатні платити
податки, елементи, матиме — аз ним і Держава — матеріальну під-
держку цих елементів тому, що само істнування цих елементів буде
звязано тоді з істнуванням Української Держави. Але український
диктатор-Наполєон зможе опертись тільки на »ґвардію« чи »фа-
шистів«, тільки на войовничі, але матеріяльно непродукуючі ґрупи,
які не тільки свому голові Держави не зможуть платити податків,
але, навпаки, вимагатимуть від нього, щоб він їм платив добре жа-
луваня. Відомо, в який спосіб збірається тепер на Україні це жалу-
вана для »комуністичної Гвардії». Але чи зможе його збірати в той
самий спосіб (а иншого способу при охлократичнім методі нема)
диктатор український, як що його влада диктаторська буде дійсно
українська, тоб-то як що підставою її буде місцева українська, а не
якась чужоземна Гвардія?
Продуцент український міг-би визнати над собою диктатуру
матеріяльно непродукуючих войовників та інтеліґенції, одмовитись
од своїх політичних прав та від участи у владі, платити їм податки
і організувати для них по казьонним приписам матеріяльну про-
дукцію нації тільки тоді, коли-б він стратив всі свої провідні войов-
ничі елементи (тому большовики так завзято винищили українське
земельне дворянство), коли-б він був безсилий, здеморалізований
і коли-б ця диктатура уявляла із себе таку сильну державну
(військово-поліцийну) і духову (ідеологічну) владу, що під її за-
хистом і під її »народніми гаслами», при помочі стражників і завдяки
своїй приналежності! до якогось казьонного »союзу українського на-
роду», цей безсилий і здеморалізований продуцент міг-би примушу-
вати народ до продуктивної праці. Але продуцент український, по
большовицькій науці, таким безсилим і здеморалізованим вже мабуть
не буде. Треба сподіватись, що серед продуцентів, випробувавших
тепер на своїй шкурі метод правління комуністичної охлократії, від-
родиться войовничий провід, який до нової диктатури над собою не
допустить. Він радо поділиться при українській Монархії владою зі
своїм братом войовником-непродуцентом; він радо віддасть в. його
руки залежний од Українського Монарха державний
апарат, але, щоб на чолі того державного апарату стояв диктатор,
збіраючий самодержавно податки для своєї »ґвардії« — на це україн-
344
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ський войовник-продуцент не погодиться ніколи. І не погодиться він
на це ніколи ще й тому, бо нема, як ми бачили вище, ніяких даних,
щоб націоналістична українська охлократія могла обєднатись дисци-
пліновано під одним гаслом і одним проводом, оцим одним гаслом
і одним проводом потягнути за собою народні маси і сотворити в той
спосіб сильну диктаторську, на цих масах оперту, охлократичну
владу.
Не зможуть також наші націоналісти охлократи, особливо по
свіжій історії зі старими російськими боргами, замінити місцевого
продуцента чужоземним фінансистом, який-би (так, як колись петер-
бургським всеросійським охлократам) позичав нашим диктаторам
гроші під умовами якогось »франко-українського«, на чий небудь
погром розрахованого, »аліянсу«. Всесвітній капітал любить певні
льокати і на піддержку українських Наполеонів він не піде. Взагалі,
найтісніще звязана з питанням орґанізації продукції, справа еконо-
мічних підстав держави єсть — як я вже не раз підкреслював (але
цього, розуміється, ті, кому це треба знати, не читають) ахіллєсовою
пятою всякої, навіть найсильніщої охлократії, і вона буде могилою
для слабесевької націоналістичної охлократії української.
Коли у наших націоналістичних охлократів єсть розум, здатний
здержувати їх буйний войовничий темперамент, — а у консерватистів
продуцентів українських буде досить сил, щоб цьому розумові дати
міцну консервативну і монархічну точку опори — то розумні, дисци-
пліновані та честні, матеріально непродукуючі войовники та войов-
ничого типу інтеліґенти наші зможуть зайняти своє місце у державній
владі і здобути собі почестне місце серед нації. Вони зможуть тоді
стати не взаємно себе вирізуючими диктаторами і писаками отаман-
чиками, а обєднаними біля Верховної Влади дідичного Гетьмана
Монарха найкращими і найвірніщими оборонцями Української Дер-
жави — зможуть проявити тоді в українських формах всі великоцінні
державно-творчі прикмети свого типу. Даючи своєю зброєю і своєю
державницькою ідеологією піддержку українській Верховній Владі
Гетьманській, вони тим самим дадуть змогу власне цій українській,
а не чужій владі верховній бути' державно-українським,
а не чуже-державним реґулятором взаємовідносин між
ріжними внутрішніми силами українського громадянства.
Для пройдення цього шляху, що єдиний може довести до
Української Держави, крім розуму, треба ще трохи покори. Про
оцю — одну з основних прикмет всіх державних націй — найбільше
забувають паші націоналісти охлократи, які власне, коли вони дійсно
думають про державу, повинні-б про цю прикмету найбільше памя-
тати. Для оправданя свого браку покори — для поясненя того, що
їм зовсім нема чого коритись перед Маєстатом традиції, репрезенто-
ваної Українським Гетьманом Монархом — вони часто вказують на
приклад Іосифа Пілсудського -— соціаліста, анти-монархіста, націо-
наліста і разом з тим революціонера-войовника — який єсть для них
ідеалом. Поминаючи те, що про Іосифа Пілсудського писав я в иншім
місці, не беручи на увагу його »кресове« походженя і приймаючи його
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
345
за тип справді польського диктатора, думаю, що його приклад по-
винен бути для наших націоналістів охлократів відстраніаючий. Мені
здається, що Пілсудський міг-би був стати загально шанованим на-
чальним вождем польської армії, і міг-би був покласти в той спосіб
міцні фундаменти під будову польської держави тільки тоді, коли-б
на чолі цієї держави стояв вищий над всі класи і партії Монарх. Як
кандидат в диктатори-Наполєони Пілсудський себе в Польщі полі-
тично унеможливив і — кажучи по євангельська — закопав в землю
свій державний талан а з ним може і будуччину польської держави.
Що-ж думати про Пілсудських у нас, нації недержавної, а не по-
неволеної, — нації, яка не має і не може мати в собі такої, як поль-
ська — на тисячолітній свідомости національній виросшої — націо-
налістичної культури.
Прикладом для наших войовників націоналістів мусів-би бути
не Пілсудський, а Монк — той англійський войовник-патріот, що по
революції Кромвеля відновив в Анґлії монархію. Не для себе здобу-
вав він владу в зруйнованій революцією країні. Його меч служив не
його власній амбіції, а реальному символові тієї старої традиції дер-
жавно-національної, яку репрезентував англійський Монарх. І тому,
що все громадянство побачило оцю покору людей меча перед
реальним Символом Держави і Нації, змогла серед нього від-
родитись єдність державно-національна, знищена революций-
ними диктаторами під гаслами добра нації неперсоніфікова-
ного, а тому фіктивного, яке кожний инакше розумів і яким
кожний свої инакші честолюбні замисли прикривав.
Так само і по »смутному времені« в Москві, московські »слу-
жильїе люди« (такі самі, по свому громадському типу, як і паша
сучасна націоналістична охлократія) ударили покірно чолом перед
боярським Родом Романових, хоч цей рід боярський мав тоді
за собою одну тільки силу традиції державно-національної, але силу
власне єдину, щоб в пореволюцийнім хаосі відріжнити тих, хто хоче
служити державі, від тих, хто хоче служити собі. Бо власне в цій
персоніфікації ідеї державно-національної в конкретнім, реальнім
— з державно-національною минувшиною звязанім — Роді даної
нації, лежить творче значіння Монархії в хвилинах, коли нація,
збаламучена тріскучими але порожніми фразами ріжних революций-
них демаґоґів, опиняється в повнім внутрішнім розбиттю, в повному
хаосі. Місце розєднуючого націю чванства, порожности і сам-собі-
панства свіжо визволених рабів, які під ріжними »партийними« ре-
волюцийними гаслами націю розбивають, займає тоді — обєднуюча
знов націю — покора перед її видимим, реальним, історично вже
витвореним, Маєстатом, персоніфікованим в реальній особі Монарха.
Про цю покору, без якої не будуються держави, слід памятати
особливо нації, що всі свої власно-державні змагання не здійснила
через розперезане, — нічого, крім своєї власної порожности, не по-
важаюче — чванство ріжних, мріючих про свою власну диктатуру,
отаманчиків ...
Україна, коли має істнувати, мусить пройти через процес
сотвореня держави, тоб-то процес завойованя влади найсильніщою
343
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
місцевою Групою. І не помиляються наші націоналісти охлократи,
коли цьому процесові завойованя вони хочуть дати один провід. Але
помиляються вони, думаючи, що цей один провід може дати націо-
налізм і диктатура. Сотвореня Української Держави, тоб-то завойо-
вана влади на українській території найсильніщою місцевою Групою,
може відбутись тільки під гаслом: — «Українська Держава для
всіх, що живуть на Україні« — гаслом, яке власне всякий диктатор-
ський націоналізм засадничо виключає. І це завойованя не може
бути зроблено Групою диктаторською, тоб-то такою Групою, яка-б на
взірець комуністів чи фашистів — складалась з людей тільки одного
громадського типу, яка-б перемогла всі Групи инших типів і яка-б
могла ними необмежено по диктаторськи правити.
Памятаймо, що ні войовники-продуценти, ні войовники-непро-
дуценти, ні продуценти і непродуценти невойовники не настільки
сильні на Україні", щоб кожна з цих Груп могла сама, без сторонньої
допомоги, инпгі Групи завоювати і ними сама, власними місцевими
силами, неподільно і самодержавно правити. Україна може бути
збудована тільки гармонійною співпрацею цих трьох основних гро-
мадських типів. Иншими словами: місцева найсильніща Група,
здатна до завойованя собі влади на українській території, мусить
включити в себе провідні, організаторські елементи всіх цих трьох
типів. Тому ані демократія, яка єсть необмеженим пануванням гро-
мадянства над державою і необмеженою владою невойовників над
войовниками - продуцентами і войовниками -> непродуцентами; ані
охлократія, яка навпаки: єсть необмеженим пануваням держави над
громадянством, і необмеженою владою войовників-непродуцентів над
невойовниками і войовниками-продуцентами — для будови Україн-
ської Держави не надаються. Тільки класократія, яка дає змогу гар-
монійної політичної співпраці всіх цих типів, і яка допускає їх рівно-
мірно до участи в правлінні державою — тоб-то допускає їх, відпо-
відно їх внутрішнім силам, до правлячої верстви — єсть тим методом,
при помочі якого може бути збудована Українська Держава.
Цим методом зрештою і будувалась досі Українска Держава
в добах, коли вона дійсно істнувала, і з його розкладом та упадком
вона неминуче падала. В трагічнім положеню нашім між охлокра-
тично-диктаторською споконвіку Москвою і демократично-анархічною
споконвіку Польщею, тільки метод класократичний, опертий на рівно-
вазі між державою і громадянством — між державним всеобмежу-
ючим примусом і нахилом громадянства до необмеженої свободи, до
анархії — відріжняв нас від цих двох сусідніх і на нашу державну
незалежність завжди зазіхаючих націй. Відріжняючи, він тим самим
творив нашу індивідуальність державно-національну. Україно-творчою
бувала тільки класократія — в протилежність до демократії, яка нас
завжди затягала в Польщу, і в протилежність до охлократії, яка за-
вжди включала нас в Москву. Методом класократичним будувалась
споконвіку на Україні всяка місцева, українська, власна влада і цим
методом тільки може вона і в будуччині держатись.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«. ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
347
Класократія єсть методом правління осілого продуцента-войов-
ника: людини, яка продукує матеріяльні цінности (хліб, товари),
а одночасно, завдяки своїй вродженій войовничосте та виробленій
відповідним вихованям звичці до організації, уміє цій продукції на-
дати не анархічні,' спекулянтські, а організовані форми, і уміє цю
продукцію від зовнішніх руїнників силою меча захистити. При
класократії провід в державі належить таким органі-
заторам матеріяльної продукції нації, які, для ви-
конуваня оцих своїх організаторських'функцій, уміють самі зор-
ганізуватись, тоб-то уміють обмежити свої індивідуа-
лістичні інстинкти, уміють підпорядкувати їх одному мон-
архічному проводові, і мають досить сили, щоб не претендувати на
диктатуру, а допустити до голосу в державі і опозицийні до їхньої
консервативної державної влади," поступові елементи в нації.
Систем правління класократії засновується на витворюваню
гармонії між державою і громадянством — між тими, хто править
і тими, ким правлять — так, щоб держава і громадянство себе взаємно
доповнювали і творили одну — посідаючу свій національний дух
і своє державне тіло — націю. Він єсть гармонійним взаємовід-
нопіеням між матеріяльною силою меча, матеріяльною силою про-
дукції і золота, нематеріальною силою ідеології і силою пасивности
мас. Иншими словами: систем класократії старається на гармонійнім
політичнім співробітництві між продуцентом - войовником, консер-
вативною опорою Держави і організатором матеріяльної продукції
нації, — між матеріально непродукуючим войовником (армія, бюро-
кратія), необхідним для сотвореня постійного і сильного державного
апарату, — між матеріально непродукуючим інтелігентом, творцем
духових цінностей і ідеології нації, — між посередником-фінансистом,
необхідним для організації обміну випродукованими цінностями, —
і між пасивними масами нації, які треба для продукції організувати
відповідно до степені їх восприїмчивости, тоб-то відповідно до одіди-
ченій ними по попередніх історичних стадіях їх духовій культурі, їх
виробленій звичці до більше чи менше інтензивної праці, і відпо-
відно до їхніх, од їх культури і працездатносте залежних, матеріаль-
них потреб. В класократичному устрої, де нема охлократичної дикта-
тури і де нема рознузданої демократичної анархії, можуть знайти
собі місце всі ці охлократичні і демократичні елементи, які визнають
над собою — обовязуючий в першій мірі і цю консервативну
верству, на якій старається державна влада — принцип служби
нації, а не необмеженого панування над нацією.
Цей принцип служби лежав в основі всіх наших минулих класократія,
які од будучої (як це вже було вияснено в иніпім місці — пор. «Хліборобська
Україна», кн. IV, ст. 146-7) ріжняться тільки зовнішніми формами, а не внутріш-
ньою орґанізацийною сутю. На принципі прав правлячої верстви, взамін за
її обовязок служби державі, були збудовані, як Галицько-Волинська,
Литовсько - Руська так і шляхетсько - козацька Гетьманська Держави. Правляча
державою верства одержувала тоді правд на владу і на володіння землею тільки
за те, що вона виконувала служебні державні обовязки. Тому ці права в очах
348
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
має були тоді оправдані і тільки доти були оправдані, доки вони були звязані
з обовязками служби Державі. Звільнена од цих обовязків володіючу землею
українську правлячу верству, яке наставало і в охлократичній Росії
(де абсолютистична державна влада переходила вся до військово-бюрократичних,
матеріяльно непродукуючих елементів) і в демократичній Польщі (де ця верства,
обернувши в ніщо державну владу монарха, звільняла себе од всіх державних
обовязків, збільшуючи натомість свої права) позбавляло владу цієї верстви і її
володіння землею морального оправдана в очах мас. Тим самим ставала вкінці
політично непотрібною як сама ця верства, так і Україна, що на владі і силі такої,
володіючої землею, а разом з тим войовничої верстви тільки могла і зможе опі-
ратись.
Державно-орґанізацийні форми класократії в загальних рисах
представляються так. На чолі держави стоїть дідичний Монарх, ре-
презентуючий державно-національну традицію, єдність нації і воз-
главляючий державний апарат. Його влада не диктаторська,
не самодержавна: вона обмежена законом, який в своїх за-
конодавчих установах творить сама нація. Але ця влада монархічна
не фіктивна, як влада республиканського президента тому, що
вона володів не аполітичним, а політичним, їй персонально
присягнувшим і їй відданим державним апаратом та армією, і тому,
що в самій нації, в самому громадянстві, вона має опору: 1. в кон-
сервативних, войовничого духа, здатних до орґанізації і до само-
оборони продуцентах, організаторах матеріальної продукції нації;
2. в консервативній, зорганізованій в одно тіло, інтеліґенції, творцях
ідеології нації. Монарх при класократії єсть Першим Слугою Нації,
єсть її Першим Лицарем, який силою свого державного меча захищав
націю і береже та виконує ті закони, іцо нація в своїх законодавчих
установах сама для себе ухвалила.
Оця законодавча громадсько-творча внутрішня праця нації,
яка має своє втіленя, свою оборону і свого регулятора в сильній мон-
архічній державі, відбувається в постійній боротьбі між консер-
ватизмом і поступом. Сильні і добре зорганізовані консервативні
войовники-продуценти самі персонально в своїх класах організують
свою класову (хліборобську, промислову і т. д.) частину продукції
цілої нації, рахуючись з тими ідеологічними, моральними прин-
ципами, які вже прищепила масам консервативна інтелігенція і
рахуючись зі степеню матеріяльної восприїмчивости мас, їх вже ви-
робленою звичкою до праці і вже придбаною звичкою заспокоюваня
своїх матеріяльиих потреб. Проти них виступають поступовці, які
вважають що нація дозріла вже до зміни форм своєї продуктивної
праці шляхом більшого розворушеня мас, збільшеня їх духових та
матеріяльиих потреб і, відповідно до цього, зреформованя влади,
шляхом введеня в правлячу верству поступових, реформаторських
елементів.
Завдяки тому, що ця боротьба відбувається віч-на-віч між ре-
презентантами вже здобутого нацією матеріяльно і духово орґані-
зацийного досвіду і між репрезентантами поступу, вона не приймає
форм демократично-парламентського шарлатанства, де цю боротьбу
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
349
ведуть не самі заінтересовані сторони, а — нічого не розуміючі в ор-
ганізації матеріального і духового життя нації — посередники «полі-
тики®, яких вся »умілість« засновується на виборчій демагогії та на
обдурюваню «суверенного народу®. В боротьбі — веденій в межах,
сильною монархічною державою бороненого, закону, — владу, а з нею
змогу творити нові закони, одержують зпосеред поступових елементів
тільки ці, що не на словах а на ділі свою орґанізацийву здатність до-
казали. В оцьому постійному абсорбованю поступу сильним і життє-
здатним консерватизмом (і в усуванню від політичного проводу здат-
них тільки до руїнництва крикунів, «репрезентуючих інтереси®,
з якими вони не мають нічого спільного) виявляється динаміка
класократії.
Отже суть класократії лежить в істнуванню серед даної нації
настільки сильних і настільки здатних до самоорганізації матеріаль-
но продукуючих войовників і настільки добре зорганізованих і авто-
ритетних серед громадянства його духових провідників інтелігентів,
щоб, посідаючі силу матеріальну войовники і політики продуценти,
визнавши духовий авторитет добре зорганізованих інтелігентів,
могли придбати для своєї матеріяльно і політично організуючої
праці моральний авторитет серед мас. Тоді своєю матеріяльною та
моральною силою вони в стані зрівноважити все-нівелюючу силу
матеріяльно непродукуючих войовників (недопустивши їх до не-
обмеженої охлократичної диктатури меча над продукцією та ідео-
логією) і анархічну силу продуцентів та інтелігентів спекулянтів (пе-
допустивши їх до необмеженої демократичної влади золота і інтелі-
гентської ідеологічної спекуляції над мечем і над не спекулянтською
продукцією).
Розуміється завести класократію не можна самим тільки »пере-
конуваніям® і «агітацією®.
Люде не приймають ніколи якогось громадського ладу тому, що
він теоретично «найкращий®. І наприклад якийсь далекозор, що
бачить здалека гору у всіх її деталях тому, що хоче вилізти
н а н е ї, не може, хоч би він і надірвався, дати образ цієї гори окру-
жаючим його і не бажаючим лізти вгору короткозорим •—
з тої простої причини, що вони її не бачать, вона їх не інтересує і що
в їх мізку нема відповідних образів для ясного представленя собі
понять, які їм далекозор словами тільки може передати. Щоб люде
прийняли якийсь громадський лащ ці, що його своїми очима бачать
і що його всіма фібрами своєї души хотять, мусять мати власну силу
цей лад зреалізувати. При яких умовах можлива перемога класо-
кратичного ладу на Україні, тоб-то хто у нас може цього ладу хотіти
і лад цей своєю власною силою здійснити?
*
Для перемоги класократії необхідно:
1.	щоб серед даної нації істнував один основний найсильніщий
клас, якого організаторські, войовничі елементи в стані не тільки
зорганізувати під одним монархічним проводом свій власний клас,
350
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
але зорганізувати також і завойованя влади на даній національній
території, тоб-то здатні дати провід (не диктатуру!) в процесі твореня
на цій території окремої держави; иншими словами: консервативні
елементи основого і найсильніщого в даній нації класу повинні бути
в стані своєю власною внутрішньою силою дати доказ своєї органі-
заторської здатності! не тільки в очах пасивних мас свого власного
класу, але й в очах цілої нації, і не повинні, завдяки своїй нездат-
ности, проголошувати себе «народолюбцями® та ховатись за спину
демократичних »провідників народу®, або віддавати себе під опіку
якоїсь охлократичної — правої чи лівої — диктатури;
2.	щоб серед даної нації була така авторитетна — репрезенто-
вана дисциплінованою і зорганізованою, але не претендуючою
на політичний провід інтелігенцією — духовна сила, якої
авторитет могли-б визнати консервативні творці держави, войовники-
продуценти ; — сила, яка-б поблагословила оцим своїм духовим авто-
ритетом серед нації їх державні діла і яка в той спосіб дала-б .цим
державним ділам моральне оправдання в очах цілої нації (такою
авторитетною духовною силою буває звичайно церква і реліґія);
З.	щоб, давши своєю власною силою опору державній монар-
хічній владі, оці консервативні иродуценти-войовники найсильніщого
класу в данії нації могли дати змогу охлократичним матеріяльно-
непродукуючим войовникам та інтелігентам обєднатись біля Мон-
арха, сотворити армію, державний апарат і державницьку ідеологію,
але разом з тим могли недопустити, щоб оці охлократичнні елементи
проголосили свою диктатуру, тоб-то проголосили Монарха абсолю-
тистичним, самодержавним і стали його іменем необмежено правити
над цілою нацією;
4.	щоб, сотворивши в той спосіб сильну монархічну владу дер-
жавну, одну для цілої нації, і сотворивши для цієї влади сильну кон-
сервативну опору в самім громадянстві, оці консервативні елементи
основного і найсильніщого класу припинили демократичну рознуз-
даність, інтелігентське »народо-репрезентативне« дурисвітство і сво-
бодолюбиву анархію, але одночасно допустили до законодавчої націо-
нальної праці, як організаторські сили инших класів, так і поступові
елементи цілої нації. І щоб дали вони змогу оцим поступовим еле-
ментам виявляти свою (поступову реформаторську діяльність, до-
пускаючи до влади, тоб-то абсорбуючи в свої консервативні ряди все,
що між поступовцями дійсно, в боротьбі віч-на-віч з консерватистами,
свою організаторську силу та здатність доказало.
Елементів охлократичних, як вище було вияснено, на Україні
єсть замало для диктатури і для добичницьких наскоків, але єсть
досить для сотвореня сильного монархічного державного апарату,
що спинятиме всяку «праву«, чи »ліву« внутрішню анархічну сва-
волю. Єсть їх теж досить для сформованя сильної сталої армії, яка,
опіраючись на тяжкій силі мобілізованих войовників-продуцентів,
зробить з України страшний для всіх її ворогів, наїжений багнетами
і опертий на своїй власній продукції, четверобок.
Відродженя церкви і релігійного життя на Україні дає запоруку,
що державно-творча українська класократична сила, поступаючи по
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯПВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
351
наказам релігії і визнавши авторитет церкви, одержить її благо-
словення і придбає для своїх матеріяльних державних діл, обмеже-
них наказами релігії, моральний авторитет в очах віруючих мас цілої
нації. Треба також вірити, що нарешті появиться на Україні і зор-
ганізується в українських національних формах інтелігенція кон-
сервативна, тоб-то інтелігенція посідаюча честь, розум, волю і инші
здержуючі та організуючі громадські прикмети, які дадуть їй змогу
сотворити ідеологічні основи для власної української державної
влади.
Врешті, елементів демократичних і поступових, бажаючих як
найбільшої свободи, ніколи не бракувало на Україні, не забракне їх
напевно і по перемозі консервативної класократії.
Все питання в тому, чи основний і найсильніщий на Україні
хліборобський клас потрафить стати класом консервативним, тоб-то
чи виділить він з себе настільки сильні і добре зорганізовані дер-
жавно-творчі войовничі елементи, які своєю силою зуміють зоргані-
зувати цей клас і стати в той спосіб опорою, наріжним камінням, для
будови Української Держави.
Як всякий клас, що зайнятий одним способом продукції, так
і клас хліборобський складається з організаторів і організованих.
Природними організаторами в класі хліборобському єсть такі земле-
власники, які самі займаються хліборобством і які разом з тим мають
більше — одержаних од природи і вихованя — даних, щоб стати
провідниками і дорадниками для пасивної хліборобської маси в її
господарських і політичних справах. Скрізь, де клас хліборобський
виявив найбільшу силу (напр. в Прусії, Угорщині), бачимо, що його
організаторами були не матеріяльно-непродукуючі інтелігенти »за-
ступаючі інтереси селянства» (тоб-то здобуваючі собі прожиток з
цього »заступництва«), а хлібороби землевласники, які мали в собі
більше природної активности, одідиченого войовничого темпераменту,
і більше придбаного, завдяки вихованю і традиції, фахового та полі-
тичного знання. І наш клас хліборобський міг-би стати- сильним та
організованим тільки тоді, коли-б його природні організатори були
настільки матеріяльно сильні і мали настільки морального автори-
тету в очах організованих, щоб їх політичний провід і їх здатність
організувати хліборобську продукцію були для організованих не-
обхідні.
Сучасна, наша державно - національна руїна і большовицьке
панування на Україні мають своє джерело в цьому, що, завдяки
матеріальній і моральній слабости дотеперішніх природних органі-
заторів хліборобського класу, большовикам удалось проти них під-
няти організованих і самим зайняти серед пасивної хліборобської
селянської маси місце її колишніх організаторів. Позаяк організовані
без організаторів істнувати нігде і ніколи не можуть, то місце знипте-
иих панів-землевласників — дотеперішніх організаторів хлібороб-
ської культури і земського сільського життя — зайняли на Україні
352
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
совхози і комбєди. А щоб селянство не могло проти них, як проти
панів колишніх, бунтуватись, йому відібрано головну підставу його
незалежносте: приватну власність на землю. Чи виграло на такій
заміні селянство і чи виграла на цьому класова хліборобська про-
дукція? Безрезультатна політична »смичка«, якої ніяк не можуть
найти з селянством його нові організатори, голод на Україні і кон-
цесії на поміщицькі землі, видавані большовиками визнавшим їх
владу закордонним капіталістам — дають найкращу відповідь на
ці питання.
Упадок большовицької влади в реальній українській політичній
мові означає: возстановленя приватної власности на землю, а разом
з нею возстановленя прав природних організаторів хліборобського
класу. Як аграрна революція була необхідною передумовою для
звищеня зародків Української Держави, так аграрна контрреволюція
єсть необхідною передумовою для возстановленя цієї держави. Але
тільки передумовою. Без аграрної контрреволюії не може бути
Української Держави, але на цій аграрній контрреволюції можна
збудувати на Україні і державу иншу, не українську. Від чого за-
лежить збудування Української Держави?
Залежить від того, яку матеріяльну і моральну
силу уявлятимуть із себе в день упадку комуні-
стичної влади природні організатори хлібороб-
ського класу: 1. нечисленні останки колишніх дворян земле-
власників, 2. ці нові активні, здатні до інтензифікації хліборобської
культури і до політичного проводу елементи, що — завдяки своїй
більшій активности і войовничости — вибились в останніх часах на
верх зпосеред пасивної селянської маси.
Можна з певностю сказати, що в перший день по упадку кому-
ністичної влади селянство зустріне оцих своїх природних' органі-
заторів хлібом і сіллю. Але вже на другий день вони мусять дати
цьому селянству доказ своєї потрібности. Вони мусять дати доказ
своєї політичної здати ост и, зорганізувавши сильну дер-
жавну Гетьмансько-Монархічну владу, яка забезпечила-б Україні
спокій та звільнила її від анархії; і мусять дати доказ здатности
економічної, пустивши на ново в рух хліборобську продукцію.
Конкретно кажучи’: природні організатори хліборобського класу
— збільшуючи культуру своїх господарств, засновуючи по селах
кооперативи, хліборобські банки і. т. д. •— муситимуть зараз-же пере-
йти до можливо найбільше в українських умовах інтензивного хлібо-
робства, яке дало-б заробіток і хліб міліонам українського селянства,
инакше ці міліони знов будуть підняті проти них. Зробити вони це
зможуть, тільки завоювавши собі політичну владу на
своїй Землі, тоб-то сотворивши свою власну Українську Дер-
жаву і забезпечивши цею своєю державою українську хліборобську
продукцію (а з нею добробут хліборобів: як організаторів, так і ор-
ганізованих) од визиску її сучасним городом і од визиску її сусід-
німи промисловими, не хліборобськими державами. Шляхом власне
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ», ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
353
такого завойованя політичної влади, по лінії найбільшого опору,
може бути збудована як всяка, так і Українська Держава.*)
Але перед українським продуцентом-войовником, природним
організатором хліборобського класу, лежатиме теж инший шлях:
шлях пристосовуваня, шлях по лінії найменшого опору. Він може зро-
бити те, до чого його буде примушувати українська і всяка инша на
Україні демократія. За миску сочевиці, за обітницю «справедливої»
аграрної реформи і за обітницю залишеня йому трохи землі без
ніяких прав і ніяких обовязків — оттак, як кожному
демократичному виборцеві «середнякові» — він може одмовитись од
свого політичного первородства, од прав і обовязків в о й о в-
ника-організатора. І, одмовившись од боротьби, од завойо-
ваня, од політичного проводу, він, як непотрібний пережиток —
знищений демократичною «парцеляцією», чи охлократичним «сов-
хозом« — загине, а з ним разом, як умерший в лоні матері плід,
загине, ненародившись, і Українська Держава.
Городський спекулянт фінансист, батько всякої демократії —
це смертельний ворог хлібороба-войовника. Тверда державна мон-
архічна влада, без якої не може істнувати організатор хліборобського
класу, означає обмеженя свободи спекулянта, означає рівновагу
між інтересами міста і села, означає припиненя сучасної городської
експлуатації села. Тільки проти проводу в державі войовничих
хліборобських елементів — тільки проти української «реакції» —
міг-би фінансувати городський спекулянт українську демократичну
інтелігенцію. Знищеня природних організаторів селянства шляхом
аграрної реформи, заміна їх демократичними інтелігентськими »на-
родніми вибранцями», і переміна пасивної селянської маси в стадо
баранів, яких городський демократичний інтелігент і городський
демократичний фінансист мають стригти при помочі своєї парламент-
ської «механіки» — це буде на Україні завдання зпочатку україн-
ської — а по її прогнаню, одночасно зі знищеням «української
реакції» — завданням демократії всеросійської, чи всепольської.
’) Б цім здобуттю собі політичної влади природними організаторами хлібо-
робського класу і в доводі ними своєї потрібности, як організаторів полі-
тичного і економічного життя, лежить вся суть т. зв. «аграрної реформи». В Англії,
в якій державна анГлі йська нація не може обійтись без своїх лордів, і де ці
лорди хочуть, мають силу і уміють правити, ніхто поважно про
«аграрні реформи» не говорить. Всі «аграрні реформи» єсть скрізь і завжди на-
слідком внутрішньої слабости природних організаторів хліборобського
класу і єсть завжди твором — або войовників-непродуцентів (охлократій), або
інтелігентів і фінансистів спекулянтів (демократій) — які димовою завісою «обо-
рони інтересів селянства» прикривають своє хотіння неподільної над ним влади
і хотіння знищити владу «аграріїв». Де ці «аграріїв морально і матеріяльно сильні,
і де вони тому потрібні, там народ не відчував потреби в аграрній
реформі, агітація за нею не має серед нього успіху — і навпаки.
Вищесказане відноситься до сути, а не до форми. Зміни в формах земле-
володіння, напр. збільшена чи зменшеня деяких його категорій, можуть лежати
в інтересі цілого класу, як організаторів, так і організованих. Ці зміни не мають
нічого спільного з аграрною реформою в розумінню знищеня природ-
них організаторів хліборобського класу, тоб-то в такому розу-
мінню, яке скрізь тепер поняттю аграрної реформи надається.
23
354
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Бо по внищепю оцієї єдиної української державницької, хлібо-
робсько-войовничої сили, українська демократична інтелігенція буде
знов викинута за двері так само, як вже її раз викинуто по її «удач-
ііім« повстанню проти Гетьмана. Буде викинута тому, іцо перемога
демократії на Україні означає перемогу города і городської поступо-
вої культури над консервативним селом. Городська-ж культура, а
з нею і поступ, можуть бути національні тільки там, де було, або
єсть сильне консервативне войовниче і державницьке село; тільки
там, де, завжди інтернаціональний по походженю, городський спеку-
лянт мусів в своїм часі перейняти мову і культуру організуючого
село, а через двір Монарший і цілу націю, лицарського
і організованого хлібороба-войовника.
Але де село, як в «демократичній Україні», буде — по знищеню
хлібороба-войовника — репрезентоване дрібно-зажерливим, продаж-
ним, нездатним до організації, бо позбавленим лицарського проводу і
прикладу «середняком», там демократичній інтелігенції, репрезен-
туючій такого рода «націю», городський фінансист спекулянт, пан
і правитель всіх на світі демократій, може іцо найбільше дозволити
грати «народні штуки» в якімсь «народнім театрі». Парламентську
політику на Україні по перемозі демократії не буде робити україн-
ський інтелігент. Він в ній буде фігурувати в партіях «української
національної меншости» доти, доки політично не порозумніщає і не
перейде разом зі своїм «середняком» до тієї чи иншої, російської
чи польської, демократичної більшости.
Сучасна українська демократична інтелігенція, виступаючи
вся без виїмку, від правих «націоналістів» до крайніх лівих
есерів, проти природних організаторів хліборобського класу і на-
магаючись зайняти у відношенні до пасивних селянських мас їх місце
— копає гріб не тільки Українській Державі, але й самій собі.
Україна не може народитись зразу перезрілою: вона не може увійти
в стадію старечої національно-демократичної городської республи-
канської культури, не перейшовши через стадію культури молодечої,
лицарсько-хліборобської, монархічної, і не витворивши в цій стадії
таких консервативних національних основ, на дегенерації і доїданню
яких побудовані всі сучасні демократії.*)
*) Що цькування «поміщиків» єсть не тільки українською спеціяльностю,
а звичайною прикметою всякої демократії, найкраще видко з прикладу сучасної
Польщи. Хіба піхто не скаже, що польський поміщик для польської демократії
єсть «чужинець», а проте він сьогодня для правлячої демократичної інтелігенції
і буржуазії польської такий самий «ворог нації і держави», як і для нашої демо-
кратії поміщик український. «Поміщики саботують польську державу» — такі
річі можна читати що дня не тільки в польській правій і "лівій демократичній
пресі, а навіть в офіціяльних відозвах інтелігентських правителів народово-демо-
кратичиої Річпосполитої (напр. видана «товариством державних урядовців»
в Маргі 1924 р. відозва до віденського повіту, підписана на першім місці . . .
віденським старостою!).
_ Натомість чисто українською спеціяльностю єсть обвинуваченя місцевих
«поміщиків» в »неукраїнськости« і »чужинстві«. Ці обвинуваченя тим більше
комічні, що ніхто з панів наддніпрянських інтелігентів, починаючи від найбільше
галасливих націоналістів, «свідомим Українцем» пе вродився, а допіру десь в ґім-
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ? 355
Демократія польська, чеська, і т. д., можуть сьогодня мати
республики і цькувати свого »середняка« проти свого «поміщика®,
як проти «ворога народу®, «зрадника нації®, чи по нашому кажучи
«чужинця® — тому, що цей «поміщик® виконав вже там в протязі
столітть свого політичного проводу свою історичну роліо: він, в
сотворених ним колись монархіях, знаціоналізував город і навчив
тоді городських поступовців говорити й думати по польськії чи по
чеськи. Але-ж де ця сила консервативного хліборобського державного
меча Української Землі, яка-б могла зукраїнізувати український
город і український поступ?
Як в зародках свого першого державного життя, так і тепер, в
день його відродженя, Україна жде свого Іллю Муромця. І горе їй
буде, коли Іллю Муромця побе і недопустить до державної праці
городський купець Добриня Никитич (він у нас на Україні
називається зовсім инакше) до спілки з інтелігентом Альошою
Поповичем...
Розуміється не сам «поміщик® український буде цим новітнім
українським державно-творчим Іллею Муромцем. Для цього перш за
все у нас «поміщиків® замало. Неповних 2% всього — земельного і
безземельного — дворянства на цілу Україну*) (додавши, що
назії або університеті ним зробився. Ще більше комічні обвинуваченя цих-же
самих »поміщиків« в «національнім зрадництві®. Коли Росіяне або Поляки об-
винувачують Українців в зрадництві, то вони одночасно цих-же самих «Українців®
вважають за Росіян або за Поляків і стараються їх всіма силами спольщити або
зрусифікувати. Так роблять нації державні.
Инакше поводиться ця недержавна шумовина, якою єсть більшість «свідо-
мої® української націоналістичної і соціалістичної інтелігенції. Вона робить з
українських старих панів «чужинців® і одночасно обвинувачує їх в «національнім
зрадництві®. Коли наприклад Гетьман Павло Скоропадський єсть, як каже ця
інтелігенція, »не-Україяець« і «московський Генерале, то значить він не «націо-
нальний зрадник®. Коли-ж обвинувачувати його, як це робить ця сама інтелігенція,
в «національнім зрадництві®, то треба признати, що він Українець і намагатись
всіма силами, щоб він Українцем був. Але власне цього останнього найбільше
інтелігентські моиополізатори України бояться. «Нація українська — кричать
вони — це нація селян та інтелігентів, і ніхто, крім нас, не має
права претендувати на провід цією нацією®. Бо й справді: — коли-б останки
старої правлячої верстви на Україні, люде посідаючі політичну культуру і досвід
влади, почали брати участь в українськім політичнім життю — то чи змогло-б
удержатись тоді монополізована України «українськими головними отаманами®
і «українськими політичними Геніями® з недоучених бурсаків, або з «редакторів®,
що стільки-ж нахабні і грубі, скільки порожні і брехливі (як слушно схарактери-
зував одного з цих численних «редакторів® — поважний і честпий український
публіцист — Василь Панейко в своїй книжці: «Зєдинені держави Східної Европи®).
І доки Україна буде монополем таких бурсаків і «редакторів®, із стану недержав-
ного рабського істнування вона не вийде, бо нікого, крім горстки озлоблених
писак або наївних романтиків впосеред інтелігентів, вона до себе в той спосіб не
притягне.
*) Точно, по статистиці 1010 р. — 1.31% (розуміється разом з жінками і
дітьми). Найбільше в Київщині і Херсонщині (1.85%), найменше в Чернігівщині,
Харківщині і Катеринославщині (0.03%). В світлі оцих цифр «перемога® над
«дворянським® Гетьманством в 1018 р. не єсть дуже «героїчним® вчинком нашої
демократії. І коли-б напр. Польща мала у себе стільки шляхти, скільки Україна
— в Варшаві ще швидче ніж в Київі сиділи-б большовики.
23»
356
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
далеко ие все воно до упадку большовиків продержиться) — це
замала жменька для правління державою, коли згадати, що навіть
Мексика в часах свого державного визволеня зпід іспанської влади
мала 20% — осівших там і взявших активну участь в державно-
визвольному рухові — поміщиків креолів (змексиканізованих
Іспанців). Крім того, українська демократична інтелігенція на
превеликий жаль дуже помиляється, кажучи, що поміщики на
Україні »не демократи» і «чужинці». Власне все лихо і трагедія в
тому, що вони в своїй більшости і демократи, і найбільше природні
Українці. Тільки невеличка горстка зпосеред них, це нащадки
войовників місцевих або зайшлих, які своїм мечем здобули собі
право на українську землю і тому, як всякі осівпіі войовники, мають
сильніще розвинене хотіння своєї влади на своїй землі і більшу
державно-творчу здатність. Цю власне горстку від XVII ст. роз-
стрілювала і депортувала до Мальборґу демократична Польща;
четвертувала, засилала в Сібір і розпорошувала по степах »Ново-
россії« охлократична Росія петербургська; донищує сьогодня Росія
большовицька. Цю власне горстку цькувала завжди і цькує по
нинішній день соціяльно-революцийна —• однаково, як соціялістична.
так і націоналістична —- інтелігенція українська, унеможливлюючи
в той спосіб істнування України, як окремої держави і як окремої
нації.*)
Більшість українських «поміщиків» це ті, що пристосувались.
Ті, що одмовлялись од своєї власної територіяльної влади: це власне
«демократи», що Україною хотіли правити не своїм мечем, не
своїм Гетьманством, не своїм завойованям, а хитрою
орієнтацією, демократичним умінням винюхувати подиктовані
метропольною владою «народні бажання» і держати ніс по вітру
цих «бажаннь». А що хитрі лисиці, як відомо, ніколи не ходять
купою, тільки промишляють тайком од инших, поодинці, то й серед
більшости наших «поміщиків» як і взагалі серед всіх Українців,
так розвинутий дух щиро-демократичного і щиро-українського
хитрого і руїнницького індивідуалізму.
Але слабість і всі численні гріхи старих природних організа-
торів хліборобського класу, старих панів українських, зовсім не
означають того, що їх треба. — як думає наша, соціяльно-револю-
цнйпа, однаково як соціялістична так і націоналістична інтелігенція
— знищити. Не зважаючи на все своє каліцтво — ці старі пани —
це єдиний державно-творчий елемент серед українсь-
*) Крім цього, багато українського войовничого елементу згинуло в москов-
сько-польській боротьбі, веденій на Україні українськими силами. З самої тільки
Київщини по шляхетсько-польськім повстанню 1831 р. було виселено примусово
більше 40.000 шляхетських, переважно православних родин. А скільки лицар-
ської войовничої крови виточили тепер з України большовики, скільки загинуло
її в польських таборах, загине на еміграції і скільки її само одійшло від України,
зараженої трупїм ядом інтелігентського розкладу! Ось в чому біологічне
джерело української вродженої демократичності!, а разом
з тим иездатности цих демократичних, вихолощених з лицарської крови і лицар-
ського духа, «свідомих Українців» до сотвореня власної держави! . . .
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
357
кої — взагалі політично калікуватої і недержавної — нації. З них
виходили всі визначніщі політики, всі державні мужі України. Бо
зо всіх українських активних Груп вони ще найменше анархічні і
тому, рівняючи їх з иншими Українцями, вони ще найбільше здатні
до сотвореня окремого незалежного українського державного
життя... або до сотвореня державного життя чужого, коли їх
власно-державницькі змагання будуть, як досі, власними україн-
ськими руками руйнуватись.*) Для нас це ясно. А пани з »револю-
цийно-демократичного фронту® хай-би подумали хоч трохи над
українським історичним досвідом, який у цьому відношеню дає
дуже проречисту. пересторогу.
Не з народньої більшости (тоб-то, репрезентуючих цю більшість,
панів нових), а з панської меншости (тоб-то з панів старих) виходили
на Україні, як і у всіх націй всього світу, змагання до незалежного
державного життя. Знищеня цієї панської меншости
при помочі народньої більшости клало завжди
кінець оцим змаганням. Петро І засилаючий в Сібір »д.пя
добра українського народу® мазепинську козацьку старшину, або
Людовик XI, що під таким самим гаслом сажав в клітки провансаль-
ських шляхтичів — большовики московські, розстрілюючі »гетьман-
ських поміщиків®, і французські жакобінці, що стинали голови про-
вансальським »шуанам« — знали найкраще, де в українській чи
*) Серед численних інтелігентських докорів старим українським панам єсть
і такий, що вони, мовляв, до англійських, німецьких, угорських і т. д. панів ие
подібні. А чи подібні інтелігенти українські до інтелігентів англійських, німецьких
і угорських? Не може одна верства вданім громадянстві бути подібна
до англійських лордів тоді, коли инші верстви цього самого громадян-
ства стоять на політичнім рівні австралійських папуасів.
Українського інтелігента, коли-б він дбав не тільки про «написаня статті®,
а й про долю своєї нації, мусіло-б цікавити питання пише: яка українська
верства, рівняючи її з иншими українськими верствами, посідає
найбільшу політичну, державно-творчу здатність і при якому взаємовідяошеню
між ріжними українськими верствами вони можуть всі разом, спільним зусиллям,
своє — спільне їм всім — каліцтво недержавности перебороти. Зокрема: чн
взагалі можливі українські Піїти, Бісмарки і Тісси при таких
«творцях публичної опінії®, яких — в своїй «свідомій інтелігенції® — посідає
сучасна Україна?
Хто сотворив той авторитет Піттам, Бісмаркам і Тіссам, без якого вся іх
діяльність була-б абсолютно неможлива? Хто дав Англійцям, Німцям і Уграм той
державно - національний патос, на Грунті якого тільки й могли вирости Пітти.
Бісмарки і Тісси? — Може такі інтелігентські «редактори®, що (як п. Донцов на-
приклад) самі, за часів Гетьманства 1Є18 р., стовчи на чолі
української преси, нічогісенько тоді для пропаганди (тоб-то
власне для паюсу!) ідеї гетьманської не зробили, потім, де
тільки могли, цій ідеї своїми пасквілями шкодили, а тепер вважають ще себе в
праві заявляти, що ідея гетьманська «єсть нежива ідея®, бо вона, мовляв, «не
виявила патосу« . . .
Нежива єсть не «ідея гетьманська®, а політично неживою буде ціла Україна
доти — доки матиме вона в собі всерозкладаючу Гангрену таких інтелігентів,
таких, творців духа нації, які уміють виявляти патос і духову творчість тільки
в політичнім руїнництві, повстаннях проти своєї власної Української Держави і в
дрібнім, зажерливім егоцентризмі.
358
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
44.
провансальській колонії лежить джерело небезпеки для петербург-
ської чи нарижської метропольної влади.
Знищеня старих »панів« таке, яке було в 1648 р., можна
порівняти хіба тільки зі знищеням сучасним. Одначе в хвилину,
коли Великий Гетьман перестав бунтуватись і став творити власну
державу, він мусів покликати назад останки цих, все-ж таки
недобитих, панів і Держава Українська істнувала доти, доки мала
в ціх панах, завдяки розумній політиці Гетьмана, свою консер-
вативну опору. Нові, по смєрти Великого Богдана, підняті воро-
хобниками повстання проти »панів« довели до того, що був
знищений тільки український консерватизм. Цих панів україн-
ських, що віддали себе під опікуМоскви і Польщи,
українські соціяльні революціонери знищити не були в силі. І
власне вони — ці москвофільські та полонофільські пани —
перемогли па Україні. Україна була поділена не відповідно до
бажапнь антипавських революціонерів, а відповідно до сили
москвофільської і полонофільської орієнтації серед панів.
Перемогли-ж ці чужі орієнтації тому, що орієнтація своя,
українська, показала себе для старих панів українських само-
убийчою. Ніхто з них не захотів більше будувати Україну, коли
побачив, що в цій Україні його ждуть тільки прокляття, лайки і ні
на що не потрібна смерть від зрадливого власного українського
ножа. В той спосіб, на знищеню українськими руками тих старих
українських панів, що до тодішнього українства пристали, збудо-
вані були Москва та Польща на Україні. Так само і тепер, знищивши
нас — горстку сучасних консерватистів українських — і давши тим
доказ всім консервативним елементам на Україні, що українізація
це для них заріз, панове з революцийно-демократичного фронту
приготовили тільки новий розділ, а з ним і нову руїну України. По
упадку українського Гетьманства від рідного українського цькування,
запанували на Україні знов ці, що до боротьби з глупотою і руїн-
пицтвом української соціяльно-революцийної інтеліґенції пристосо-
вані краще, ніж ми . . .
Деякі українські націоналістичні і соціалістичні »редактори« пишуть, що
Гетьманство це «видумка українських панів на те, щоб повериути собі маєтки на
Україні®. Таке пишеться для «соціального і національного усвідомленя україн-
ського народа«. Бо самі «редактори® прекрасно знають, що коли-б »панам« тільки
маєтків було треба, то для їх «поверненя® вони мають багато легчий і від тисячі
літ опатентований на Україні спосіб: покликати на Україну Москву
або Польщу за ціну власне відречеия од українського Геть-
манства, а не його возстаиовлеия.
І наші зусилля, щоб оцей легчий спосіб істнування серед панів україн-
ських перебороти — щоб цю їх горстку, яка ще на еміграції залишилась,
під українськими Гетьманськими прапорами при політич-
нім ділі українськім удержати і для майбутньої Держави Української
(неможливої без цих старих панів) зберегти — ці самі інтелігенти українські
поясняють «лакомством нещастним«: «матеріяльними зисками«, які ми, мовляв,
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
359
з цієї своєї гетьмансько-монархічної праці української маємо. Продажні душі по
собі й других судять — і в цьому врешті нічого дицного нема. Але в данім
випадку єсть щось иншого.
Оці інтелігенти українські прекрасно знають, що на пропаганду ідеї україн-
ського консервативного монархізму — тепер, в добі всесвітнього панування по-
ступової республиканської демократії — субсидій таких, як наприклад на рево-
люцийно-демократичні українські видавництва в Чехії, не дають. І вони знають,
що як-би нас — так як їх — мучило весь час «лакомство нещастне», то за ціну
власне відречсня од нашої державницької української ідеї — за ціну відреченя од
монархізму українського — ми могли-б, чи то в Польщі, чи серед російських
емігрантських кол, це »лакомство« дуже легко заспокоїти. Коли-ж вони на нас
такі брудні наклепи кидають, то не тому, щоб вони самі в ці наклепи вірили
(бо тоді напевно вони до нас перші-би прибігли і самі монархістами завзятими-би
стали), а тому, щоб — на нашій дражливости граючи — нас од України оДі-
гнати, і Україну виключно для свого власного монопольного вжитку заховати.
Провокаціям руїнників не будем піддаватись. На втіху цим інтелігентам
українським од української політичної праці, поки сил наших стане, не відійдемо,
хоч-би навіть такі корифеї їхні, як п. Модест Левицький, побажання: — »ох,
як-би то сталось, щоб ви не вертались!« — нам від свого «щирого
українського серця« засилали (Подсбрадська «Наша Громада« р. 1925, ч. 1. ст. 11).
Не відійдемо тому, бо монополь на Україну самих тільки оцих інтелігентів
загрожує Батьківщині нашій дальшим недержавним гниттям і дальшою політичною
руїною. І не відійдемо ще й тому, що серед здороврї та честної частини тієї нової
провідної української верстви, яка тепер з народніх українських мас на поверхню
життя українського підіймається, праця наша знаходить зрозуміння і активну
піддержку — чого доказом власне вихід цієї книжки «Хліборобської Українн«.
До української державної творчости, до покладена фунда-
ментів під будову Української Держави, здатна тільки ця горстка
зі старої дворянсько-шляхетсько-козацької »поміщицької« верстви,
яку власне цькує і добиває »свідома« інтелігенція українська. Ця
горстка бореться з хамством і рабством не тільки в цілій нації, але
перш за все в своїм власнім класі. Вона хоче повернути йому
колишню його активність і лицарськість. Вона від своєї державної
влади одмовитись не хоче, бо розуміє, що відродженя цілої її верстви
можливо тільки тоді, коли відродиться Держава Українська, і коли
ця Держава вимагатиме од українського хлібороба-войовника напру-
женя всієї його політичної і економічної енергії: синів до української
армії і синів до організації інтензивних господарств; особистого
проводу та особистої відповідальности в державній політиці, і
особистого проводу та особистої відповідальности в економічній
організації села. І навпаки: загине ця верства тоді, коли державно-
українського мірила вартостей для неї не стане; коли на Україні
переможе демократія; коли горстка консервативних Гетьманців, що
бореться з демократичною заразою, буде знищена, — коли решта
пристосується зпочатку до української демократії, а потім — по її
неминучім самопожранню і упадку — до чужої метропольної влади
і коли виживати зпосеред цієї верстви на Україні зможуть не
360
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
активні, не сміливі, не жертволюбні, а пасивні, трусливі і найхитріще
здатні до пристосовувана... але теж і до знищена якоюсь новою
неминучою революцією ... Вона врешті — ца горстка — єдина зпо-
серед всіх верстов на Наддніпрянській Україні (за вийнятком по-
части духовенства) має орґанічні — товариські і родинні — між
собою звязки і товариську культуру,*) і тому вона перша, перемігши
в собі розєднуючі її російські та польські державні і культурні
пережитки, зможе в одно організоване тіло на ґрунті української
державної праці обєднатись.
Цій горстці зі старої дворянсько-піляхетсько-козацької верстви
припаде велика роля передати стару державну українську традицію,
основи українського консерватизму, хліборобській войов-
ничій провідній верстві новій. Верстві, що вийшла
тепер з ублагородпеного мечем і боротьбою українського селянства
—верстві, що в останніх роках творила всю матеріальну держав-
ницьку українську силу і буде її творити особливо тоді, коли скоро
минеться, як в цілім світі, так само і у нас, спричинене війною і
фізичним винищеням лицарського покоління, сучасне гидке пану-
вання золота і хама.
Цій власне повій, сильній, активній хліборобсько-войовничій
верстві, яку виділила з себе в процесі революції пасивна селянська
українська маса, горстка дворянсько-шляхетсько-козацьких нащад-
ків старої України мусить передати весь одідичений історичний
досвід. Треба уберегти оцю нову нашу провідну верству від
української історичної демократичної зарази і від охлократичних
»наполєоновських« фантазій. Треба просвітити її, що демократична
республика руйнує нації, посідаючі навіть стару, культурну і дуже
численну провідну верству і що вона єсть самогубством
для нації, де ця провідна верства так молода, так
недосвідчена і так страшно нечисленна, як у нас.
Треба навчити її, що не в угадуваню настроїв майбутніх «установ-
чих зборів®, не в глупій і смішній наполєономанії, не в напів-
розбиптащькім і напів-актьорськім блазенськім отаманстві, не в
партийнім політиканстві і видумуваню «найкращих орієнтацій®, а в
обєднаню в один залізний, твердий і непохитний
четверобок, біля одної твердої і непорушної
влади дідичного українського Гетьмана-Монарха,
лежить вся будуччина цієї верстви, а з нею і
будуччина Української Держави...
Коли-б в осені 1918 р. цвіт української нації, ці сини
українського войовника-хлібороба, що сьогодня зівяли в польських,
румунських, чеських таборах і на еміграції, не були заражені
ґапґрепою соціяльно-революцийного інтелігентського спекулянтства:
— коли-б вони не нюхали «настроїв®, коли-б не різались взаємно
*) Це значить, що вона знайома і споріднена між собою родинами, знає хто
і звідки походить і звязана між собою всіма сторонами свого життя, а не творить
— як всі т. зв. «свідомі Українців — випадкову збіранину випадкових людей,
зібраних для якоїсь змінливої і скороминучої «демократичної® партийної політики.
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
361
ізза »наполєоновських« амбіцій ріжних отаманчиків, а всі разом в
сердюцьких полках стали стіною біля Українського Гетьмана —
то п. Петлюра (тоб-то ця демократична українська інтелігенція і
півінтелігенція, яку він собою репрезентує) замість комічним
«головним отаманом» став-би був тим, чим йому одиноко личить
бути: редактором якоїсь патріотичної української газети, яка-б
кликала до піддержки Української Армії в її боротьбі за Українську
Державу. І тоді була-б ця держава, бо вона в озброєних хлібо-
робських синах мала-б свою опору матеріяльну, а в ідеологічній
праці української інтелігенції — свою опору моральну.
І це не єсть — як дехто у нас каже — наука історії по невчасі.
Такий самий момент повториться по упадку большовизму і повторя-
тиметься по упадку всякої метропольної влади в Україні. В такий
момент долю Української Держави — аз нею і долю Української
Нації — все виринатиме двобій між соціяльно-консервативним
хліборобом войовником, природним організатором хліборобського
класу, і соціяльно-революцийним українським демократичним та
охлократичним інтелігентом, який намагатиметься природних органі-
заторів хліборобського класу (вчора вони звались »папами«, завтра
може зватимуться инакше) від проводу над селянством усунути,
самому їх місце зайняти, а для цього владу політичну з їх рук
вирвати.
Щоб цей двобій не скінчився знов, як і завжди, неминучою
руїною України, мусить бути знайдений компроміс між силами,
рішаючими про буття Української Держави. Тільки класократичие
Гетьманство-Монархія своїми орґанізацийними формами може такий
компроміс цим силам дати. Тільки тоді, коли ці сили одмовляться
кожна од своєї необмеженої влади, коли всі вони будуть служити
персоніфікованій в особі Гетьмана-Монарха Українській Державі —
Держава ця повстане. Хлібороб-войовник дасть їй консервативну
опору меча, продукції і податків, — войовник-непродуцент дасть їй
сталу фахову армію і державний апарат, а інтелігенція своєю іде-
ологією і своїм впливом на народ дасть їй моральний авторитет в
очах мас. І буде знайдена тоді єдність національна, бо
буде один, непорушний, сталий, монархічний національний центр,
біля якого будуть зосередковані всі — і консервативні і поступові
—- думки та напрями в нації.
Нарешті в методі класократичному — в вище представленому
способі організації нашого внутрішнього політичного життя — можна
знайти єдиний вихід для розвязаня основного проблему нашої полі-
тики зовнішньої: проблему наших відносин1 до Москви.
В чім лежить суть цього проблему?
В умінню Українського Півдня зорганізувати своє державне
життя самому, без помочі Московської Півночі.
Иншими словами: споконвічний український двобій між
українським соціяльним консерватистом і українським соціяльним
революціонером мусить бути вирішений без участи Москви. Укра-
382
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
їнська анархія, яка вибухає і вибухатиме завжди з хвилиною
політичного упезалежненя України, і яка єсть наслідком цього
двобою, мусить бути опанована власними україн-
ськими руками, мусить бути втихомирена місцевою Україн-
ською Владою, сотвореною самими мешканцями України без помочі
Москви.
Чи цей проблем можна вирішити мілітарним союзом, чи війною?
Не мені — уродженому і вихованому в західній римсько-като-
лицькій культурі, жившому цілий овій вік з землі, а не з казьонного
жалуваня, і українському державникові вже тоді, коли майже всі
теперішні наддніпрянські москвожери «самостійники* були ще за-
пеклими проти-самостійвицькими есдеками, есерами або просто ро-
сійськими чиновниками — тішитись з того реального факту,
що — необхідний для побідної війни з Москвою і для перетягненя
України від східно до західно-європейського політичного світу —
єдиний український національний протимосковський фронт — це
політична утопія. Але занадто болюче переконала мене
в цьому сама українська соціяльно - революцийна — як націоналі-
стична, так і соціялістична — інтелігенція, щоб я міг в цю утопію
вірити і иншим, незрячим, що утопію проповідувати.
Коли-б ті чи инші українські соціяльно-кон-
сервативні — єдине до сотвореня Держави Україн-
ської здатні -— сили задумали воювати з Москвою,
їм завжди — при піддержці Москви — ніж в спину
всадять ті чи инші — соціялістичні чи націона-
лістичні — інтелігентські соціяльні революціо-
нери. Почавши од Святополка, прозваного цими інтелігентами
«Окаянним*, і кінчаючи Мазепою, прозванного цими самими інтелі-
гентами «Проклятим» — ця аксіома української політики доказана
і передоказана. Коли за Гетьмана Павла Скоропадського українські
соціяльно-консервативні сили взялись, в як найгостріщій супереч-
ности з большовицькою Москвою, до будови реально можливої
Української Держави, то анархічні покидьки московської культури,
якими в своїй більшости єсть «свідома» соціяльно-революцийна ін-
телігенція українська, підняли проти них, до спілки з москов-
ськими большовиками^ під прапором фіктивно^ «україн-
ської самостійности« повстання. І коли-б, завдяки цьому повстанню,
на Україні знов запанувала на цілі століття Росія, то всі ці противо-
гетьманські інтелігентські борзописці, що сьогодня під прапорами
«українського націоналізму і самостійництвав гопцюють на дикому
полі української публіцистики, постають знов смиренними «препо-
давателями гимназій«, редакторами ріжних «Кіевскихт» Откликови*,
чиновниками нетербургських 'канцелярій, або всеросійськими яки-
мись новими есдеками чи есерами . . .
Так само доказана та передоказана і друга аксіома української
політики: в боротьбі за політичне унезалежненя від
Москви українські д е р ж а в н о - т в о р ч і соціяльно-
консервативні сили не можуть опертися на
ПОКЛИКАНЯ »ВАРЯГІВ«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
363
Польщу. Не можуть у перше тому, що Польща для цього з а-
слаба, і ні один розумний польський державний муж, який не
хоче, щоб Москва сиділа в Варшаві, не буде цю Москву до Варшави
через Київ затягати. У друге тому, що, при своїй хронічній респу-
бликансько-демократичній анархічности, Польща своїм впливом
буде ослабляти соціяльно-консервативні (в тім
числі і місцеві спольщені) українські держа.вно-
творчі сили і буде збільшувати українську анархію. Неминуча
при протимосковському союзі з Польщею перемога української демо-
кратії доведе, як і завжди доводила, до того, що ці дві, ріднесенькі по
свому державному нерозумові, республіканські демократії собі
взаємно в свому «протимосковському союзі« поперегризають горла.
Ніщо так не сприяє пануванню Москви над Польщею і Україною,
— а значить і ніщо так не погрожує державному істку-
ванню України і Польщи — як польсько-українська гризня
— неминучий наслідок перебування цих двох націй під одним дер-
жавним дахом, або в однім, більше чи менше стислім, політичнім
союзі.
Ці мешканці України, які хочуть бути «пресовими Поляками«
(тоб-то ці Українці, які, при всіх своїх польських фанаберіях, нічим
иншим, як тільки колоністами на рідній Землі бути не здатні) по-
винні собі запамятати, що дорогоцінностями, пограбованими і у
»польських кресовцівя на Україні, була виплачена на основі Риж-
ського миру большовицька контрибуція переможній польській дер-
жаві. Поширеня польської державности на Українські Землі мож-
ливе тільки при зруйновашо цих земель внутрішньою анархією. Лад
і порядок на Україні унеможливлюють експанзію на Схід варшав-
ської держави. »Поляк (в розумінню варшавського правителя, а не
місцевого пана = »ляха«) і спокій не можуть істнувати разом на
Україні« — так сформулував вже давно цю політичну правду Хмель-
ницький. Тільки внутрішня українська різанина давала і дає змогу
варшавському державному мечу «щербитисья об київські Золоті
Ворота. Коштом »польських кресовцівя, вирізуваних тими чи ин-
шими — по нинішньому кажучи —• «диверсантами», може держатись
варшавська державність на Україні. Влада Варшави і
українська гайдамаччина — це на Україні полі-
тичні близнята.
Тільки політичний союз України з Москвою (загально кажучи
з Півноччю, тоб-то з тими північними людьми, які державу москов-
ську, по упадку комунізму, наново зорганізують) і активна
політика України в цьому союзі можуть забезпечити українські
державно-творчі соціяльно-консервативні сили од пагубпої анархії
в злуці з Польщею і од руйнуючого Українську Державу втручання
Москви у внутрішні українські справи. В той тільки спосіб зможуть
ці сили сотворити самі місцеву власну Українську Владу.
Таку політику у відношеню до Півночі вели Ростиславичі —
творці першої південної української Галицько-Волинської Держави.
Такою була політика найрозумніщих зпосеред Ґедиминовичів. Так
364
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
давав собі раду з Москвою і Польщею — творець сучасної України
— Богдан Хмельницький. Тільки така політика у відношеню до
Москви, при всіх страшно тяжких внутрішніх і зовнішніх обстави-
нах, дала змогу продержатись більше ніж сто літ лівобічній Геть-
манщині — цьому єдиному проявові української державносте в
останніх століттях. І такою мусить бути політика соціяльно-консер-
вативних державно-творчих українських сил і на будуччину. Особ-
ливо тепер, коли, завдяки участи галицької української інтеліґенції
в поваленю Української Гетьманської Держави, ми стратили на
довго Галичину, а з нею двері в Західну Европу і змогу опертись на
Карпати. Без цих дверей і без запілля, опертого на Карпати, побідна
війна України з Москвою і з погляду стратегічного абсолютно не-
можлива.
Можна з певносте сказати, що : 1. коли-б ці галицькі сили, які були вжиті
на валеня Гетьманської Української Держави (і без яких «національне повстання®
проти цієї Держави не могло-б «удатися®), були всі використані на
польсько-українському фронті, то кінець польсько-української війни, а з
ним і доля як Галичини, так і цілої України, були-б зовсім
инші: 2. коли не було-б піддержаного Галичанами повстання проти Гетьманської
Держави, то не було-б і цього хаосу, який настав на Наддніпрянщині по перемозі
повстання і який, перелившись через Збруч в Галичину, спаралізував всю її обо-
рону проти польського напору.
Взагалі-ж, що до Західно-Українських Земель, то тисячолітній історичний
досвід вчить таких політичних істин:
1.	незалежність України від Москви тим більша, чим менша залежність
Західно-Українських Земель від Польщи і чим більше Україна (посідаючи в
тій чи иншій формі політичний вплив на ці Землі) має безпосереднього контакту
з Західною Европою;	'
2.	унезалежненя Західно-Українських Земель від Польщн і поширеня на
них політичного впливу України не може відбутися без, забезпечуючого Україну
в часі боротьби за ці Землі, політичного союзу України з Москвою ;
3.	не може воно відбутись і тоді, коли політичний союз України з Москвою
перетворюється в панування Москви на Україні, бо тоді Москва,
— не тільки безпосередньо в посіданні Західно-Українських Земель не заінтересо-
вана, а навпаки: заінтересована в тім, щоб Українців під її пануванням не було
забагато і щоб вони були як найдальше од Західної Европи — завжди готова ці
Західно-Українські Землі уступити Польщі;
4.	не може воно відбутись і тоді, коли Україна, ще не поширивши політич-
ного впливу на свої Західно-Українські Землі і ще не опершись міцно на Карпати,
захотіла-би воювати з Москвою, бо ці сили українські, які таку війну хотіли-б тоді
вести, мусіли-б завжди шукати опертя в Польщі, мусіли-б за це уступати Польщі
Західно-Українські Землі і мусіли-б в той спосіб програвати свою війну з Москвою.
Галичане, які гасло — «шлях до Львова веде через Київ® — розуміють так,
щоб покидати Львів та йти до Кнїва піддержувати тамошніх соціяльних рево-
люціонерів і політичних руїнників ; — Галичане, які в Київі роблять повстання
проти Українського Гетьманського Уряду тому, що він «москвофільський®;
— Галичане, які, поваливши такий український «москвофільський® уряд,
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
365
шукають союзу з московським урядом Дєнікіна, або проповідують орієнтацію
на московських бо.чьшовикір; — Галичане, які братаються з наддніпрян-
ськими політичними хаотнками-галайками, проголошують з ними «соборність®,
кличуть їх до себе в Галичину, слухають побожно їх теревенів про «похід на
Москву®, а потім плачуть, коли ці хаотики, або «змінили віхи« і втікли в Москву,
або в Варшаві уступили Галичину Полякам, — такі Галичане хай мають принаймні
стільки розуму, щоб причини всіх своїх нещасть шукати в саміх собі, а не в
«Папі римському*, чи «амбасадорах аитантив . . .
Політичний союз з Москвою в нашій політиці зовнішній, це
тільки один бік шляху до унезалежненя України від втручання
Москви в нашу політику внутрішню. Можна такий союз заключній,
а одночасно власну українську державність стратити. Наприклад
»союзна« з Москвою Радянська Україна забезпечена, розуміється,
од піддержки Москвою повстання якогось «українського національ-
ного союзу« проти харківської радянської влади. Але сама ця влада
не єсть Українською Владою, — сама Радянська Україна не єсть
суверенною Українською Державою. Радянська українська держава
— це фіктивна назва фактичної державної влади московської пів-
ночі, а харківська влада — це, вповні залежна од московського
центру і позбавлена зовсім своєї власної внутрішньої української
матеріяльної і моральної сили, частина всеросійської правлячої
верстви.
Отже політичний союз з Москвою в політиці зовнішній це
тільки частина акції, що прямує до політичного унезалежненя
України від влади Москви. Щоб таке українське унезалежненя дер-
жавне могло дійсно статися, рівнобіжно мусить розвиватись і друга
частина цієї акції: мусить бути, під прикриттям союзу
з Москвою, сотворена своя власна місцева Україн-
ська Влада власними українськими силами без
московської допомоги.
Сотвореня такої влади без боротьби з Москвою не обійдеться.
Але цю боротьбу ми можем виграти тільки тоді, коли будем її вести
во імя наших спільних зовнішніх — як наших так і московських —
союзних інтересів : коли українську Гетьманську Армію, обороняючу
незалежність України від Москви, Москва не зможе бунтувати проти
Гетьмана, бо це буде союзна Армія. Нашу державну незалежність від
Москви ми зможемо відстояти наприклад во імя нашої спільної з
Москвою оборони перед експлуататорськими у відношеню до нас тен-
денціями Західної Европи і во імя активної політики в напрямі
скріпленя, у відношеню до инших політичних союзів, союзних сил
наших держав. І навпаки: ми нашу незалежність стратимо, коли,
отуманені хвилевими пристрастями, дамо себе уживати як знаряддя
до розбивання політичної відпорности Сходу Европи і коли оборона
політичних інтересів цього Сходу (і інтересів наших в цім числі)
перейде неподільно в руки Москви. Розуміється, шлях войовничого
кивання на Москву українським пальцем, схованим в чиїмсь чужім
чоботі, вимагав-би од нас меншого напруженя всіх сил, ніж шлях од-
вертої союзної політичної ривалізації з Москвою. Але власне тому,
366
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
що це шлях по лінії найменшого опору, він нам власної держави не
дасть, а потягне нас, як тягнув і досі, в політичну безодню вічно
бунтуючих і вічно битих »хохлов«. Союз з Москвою в полі-
тиці зовнішній, без московської допомоги в полі-
тиці внутрішній, або — політичний союз, з захо-
ваним політичної суверенности — ось формула дер-
жавницької української політики супроти Москви.*)
Пояснити ці річі більшости української інтелігенції дуже трудно. Про «полі-
тичні союзи« вона мав представленя дуже своєрідні Під таким союзом вона звичай-
но розуміє агентурну службу у «союзників® і писання доносів до союзної контр-
розвідки на своїх українських земляків. Судячи по останнім своїм «союзам® з
Чехією, Польщею, Румунією і т. д., вона думає, що і цей союз з майбутньою
монархічною Москвою, який мн вважаємо вказаним для успіху української дер-
жавницької політики, означає «грошебрання® від якогось претендента на москов-
ський престол і одночасно укладання для його контррозвідки списків всіх инако-
віруючих Українців з тим, щоб їх при першій нагоді, при помочі московської
поліції, посадити в тюрму. Просимо панів українських націоналістичних і соціа-
лістичних інтелігентів нас по собі не судити. А тих нечисленних зпосеред них,
у кого єсть хоть трошки політичного розуму, єсть хоть дрібка політичної ПОРЯД-
НОСТЕ і честности і у кого нема способу політичного думаня, характерного для
інтелігентських українських агентів чужих держав, ще раз просимо зрозуміти,
що ми говоримо тут весь час про союз між державами московською і україн-
ською во імя скріпленя нашої державної суверенности, а не
про поміч Москви для здобуття собі влади на Україні, що неминуче привело-б
до знищеия нашої української державної суверенности.
Необхідні передумови для цієї української державницької політики такі: 1. тво-
реня під прикриттям зовнішнього союзу з Москвою власної Української Держави,
тоб-то власної Української Влади власними силами; 2. визнання суверенности
Держави Української Державою Московською, іцо може статися тільки тоді, коли
Українці покажуть себе здатними сотворити свою власну Владу власними силами,
без московської допомоги.
Сьогодня була-б незалежна і суверенна комуністична Радян-
ська Українська Держава, коли-б українські комуністичні охлократи
були настільки сильні і зорганізовані, щоб, забезпечивши себе
союзом з комуністичною Москвою од московських втручаннь, самим,
власними силами, без московської допомоги, здобути собі на Україні
політичну владу.
*) Особливо завтрішня побольшовицька Москва буде склепна такий союз
з Україною заключній. Снл у неї — щоб возстановити стару, централізовану
і охлократичну, петербургську державу — не стане. І власне з цього повинні
скористати українські державиики, щоб, підчас цієї передишки, яку їм
дасть союз із слабою Москвою, сильну Державу Україн-
ську збудувати, тоб-то анархію українську власними укра-
їнськими силами, власною Українською Владою, приборкати.
Як що вони, спокушені московською слабостю, захочуть з Москвою воювати, то
Москва заключнть тоді союз з Варшавою і віддасть Варшаві Україну принаймні
по Дніпро. Віддасть, розуміється, з тим, щоб потім, самій окріпши, а польську
державу польсько-українською гризнею розсадивши, прийняти під свою «високу
руку« — добровільно вже тоді нею «возсоєдиненнув — Україну . . .
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ*, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
367
Завтра ми будем мати незалежну і суверенну класократичиу
Гетьманську Монархічну Українську Державу, коли, забезпечивши
себе зовнішнім союзом з монархічною Москвою од московських
втручаннь в наші внутрішні справи, ми зможемо власними силами,
без московської допомоги, установити на Україні свою власну Геть-
манську Владу.
В цьому процесі установлена власними українськими силами
своєї власної Української Влади треба розріжняти два зовсім ріжні
політичні чинники:
1. місцевих українських соціяльно-консервативних москвофілів,
які споконвіку творили і сьогодня творять більшість активних дер-
жавно-творчих сил місцевого українського громадянства і без яких
будова Української Держави власними місцевими силами абсолютно
неможлива;
2. дійсну північну Москву, якої втручання у внутрішні
українські справи приносило, приносить і буде приносити
смерть Українській Державі.
Впливи цих чинників в певні моменти тісно переплітаються,
але політик, який до справ українських ставиться поважно і який
не живе з ширеня серед українського громадянства політичного хаосу,
мусить завжди старанно ці два політичні чинники уміти розріжняти.
Власне на умиснім перемішуваню цих двох політичних чинників і оббріху-
ваню в той спосіб українського громадянства збудовані всі змагання української
демократичної і охлократичної інтелігенції наклепами на Українську Гетьманську
Державу оправдати своє повстання проти неї і скласти з себе вину за руїну
України, яку це повстання принесло. Українські інтелігенти умисне і свідомо
утотожнюють з дійсною Москвою місцевих українських політичних москвофілів,
які входили в склад Гетьманських Урядів і в склад цих офіцерських дружин, що,
разом з сердюцькими хліборобськими полками, обороняли від українських інтелі-
гентських руїнників Українську Державу.
Між тим дійсна реальна тодішня Москва — це були большовики, з якими
в як найгостріщій суперечностн була Гетьманська Українська Держава і з якими
були в союзі власне »самостійницькі« українські інтелігенти. Ця реальна
Москва піддержувала всіма силами український »само-
стійницький« бунт проти місцевої Української Влади, не
зважаючи на це, що цю Владу творили місцеві українські
москвофіли. А яке-ж було відношеня до цих українських москвофілів, що тво-
рили тоді Українську Державу, Москви безтериторіяльної, емігрантської, проти-
большовицької? Звістні накази Денікіна проти Гетьманців, — всі злобні бажання як
найбільше скомпрометувати Гетьмана Павла Скоропадського, якими повна проти-
большовицька московська преса — дають виразну відповідь на це питання і до-
зволяють ясно опреділити: хто був для московської влади на Україні більше
небезпечний — чи соціально-консервативні москвофіли, які, паралізуючи Москву
своїм політичним москвофільством, зміцнили на Україні свою власну місцеву
Українську Владу, тоб-то будували Українську Державу, — чи соціяльно-рево-
люцийні «самостійницькі* інтелігенти, які «рідною мовою* українського анархізму,
в інтересах Москви, цю Державу Українську руйнували.
368
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
Поголовне знищеня в сучасній зруйнованій і забитій в кайдани Україні
українських москвофільских соціально-консервативних сил, а одночасно покладена
большовицьких милостей на мертвих і живих українських соціяльно-революцийних
літературних і громадських діячів — єсть фактом, що каже всім, хто не хоче
брехати або бути оббріхуваним, які — соціяльно-консервативні чи соціяльно-
революцийні сили — «хлібороби® чи «есери®, «куркулів чи «незаможники» —
більше небезпечні для московського панування на Україні.
Сьогодня ці самі інтелігентські «самостійницькі® брехуни і руїнники попу-
ляризують старанно в українській пресі всі напади московські на Гетьмана і на
Гетьманство. Вони хочуть до решти забити памороки читаючій по українська
лублиці (таке задурюваня «рідною мовою« зветься «відродженим української
нації®!), запевняючи її, що Москалі стараються представити Гетьмана Павла
Скоропадського в найгіршому світлі тому, бо він . . . «московський аґент«, який
«хотів піддати Україну Москві® . . .
Колись для історика цієї доби брехні, яку привела з собою перемога світової
демократії, брехня інтеліґенції української (як що він тільки її зможе по архівам
відшукати) буде мабуть найбільше характерна. Найбільше характерна тому, бо,
позбавлена всієї тієї здержуючої культури, яку ще має здемо-
кратизована Західна Европа, ця українська демократично-інтеліґентська брехня
виступила на Україні у всій своїй мерзенній примітивній наготі і найшвидче
довела найслабшу зо всіх європейських здемократизованих націй — націю україн-
ську — до загибелі . . .
В чім виявлялась, виявляється і буде виявлятись небезпека для
України від втручання Москви у внутрішні українські справи?
В споконвічнім піддержуваню Москвою всякого українського
бунту проти власної місцевої Української Влади на те, щоб цим
бунтом місцеві соціяльно-консервативні і державно-творчі сили
українські стероризувати, а стероризувавши, примусити їх до від-
мови од їхніх власно-державницьких змаганнь і до признання над
Україною без всяких застережень московської державної влади.
В чім була, єсть і буде причина москвофільства соціяльно-кон-
сервативних державно-творчих українських сил?
В споконвічній анархічносте і споконвічнім політичнім руїн-
ництві тих соціяльно-революцийних українських елементів, які ре-
презентують «українство», і у внутрішній немочі українських
соціяльних консерватистів впоратись власними силами з бунтом
оцих, репрезентуючих і монополізуючих для себе «Україну», анар-
хістів.
Тільки усунувши причину зла можна уникнути його шкідливих
наслідків.
Ні один з наших консерватистів москвофілів не тому москвофіл,
що він «любить Москву» і органічно без неї не може жити. Він
москвофіл, бо весь унаслідований ним історичний український досвід
каже йому, що він власними силами з українським руїнником впо-
ратись не може. Пропорціоиально до політичного руїнництва і полі-
тичної нікчемности тих, що репрезентують ідею України, росте на
Україні політичне москвофільство тих, що репрезентують на Україні
ідею державного ладу і державної творчости. Не плаксивими закли-
ПОКЛИКАНУ! «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ? 369
наннями на «рідну неньку« і »рідну мову«? не смішними обвину-
ваченими в »чужинстві«, а доводом — доводом фактами.—
що Україна це не синонім анархії і політичної
глупоти — буде знищена причина українського
соціально-консервативного політичного москво-
фільства і воно раз на завжди щезне на Україні.*)
*
Возстановленя Гетьманства —-але не в колишній формі
монархії елєкцийної, яка себе на Україні політично не
оправдала, а в формі монархії невиборної дідичної, яка забезпечує
більшу стійкість і більшу силу Верховній Владі — може дати нашим
соціяльно-консервативним силам обєднуючу їх точку опори і усунути
їх »сам-собі-панську« розпорошеність — головну причину їх внутріш-
ньої слабости.
Персоніфікація Гетьманства в Роді Скоропадських, який вже
був і став знов Родом Гетьманським, дасть основи українському
легітимізмові і усуне головну небезпеку для українського монархізму:
самознищеня в боротьбі за «найкращих кандидатів«.
Піддержка Гетьманства і тієї частини українських соціяльно-
консервативних державно-творчих сил, яка за ним стоїть, пред-
ставниками «свідомої України» — в першій мірі інтелігенцією україн-
ською (творцями ідеології нації), українськими військовими (пред-
ставниками її збройної сили) і взагалі тією новою провідною органі-
заторською верствою, що зпосеред мас народніх вибивається — пере-
конає всю москвофільську соціяльно-консервативну українську масу,
що Україна це не анархічне — моральне та матеріальне — розби-
*) Тут при нагоді звертаю увагу на цей дуже важний факт, що у нас, так
само, як і в Польщі, москвофільство політичне (про яке тут мова) зовсім не йде
в парі з помосковщеням культурним: з органічним перейманням московської
(охлократичної і »общерусской«) культура В Польщі найбільшими політичними
москвофілами єсть соціяльно-консервативні елементи, які одночасно в собі най-
більше національної польської культури по традиції одідичили і заховали. І на-
впаки: найбільшими політичними москвофобами єсть елементи соцїяльио-рево-
люцийні, власне найбільше московською культурою заражені. Так само і у нас.
Найбільше традицнйної, орґанічної (а не словесної!) української культури захо-
вали в собі елементи соціяльно-консервативні, політично москвофільські (згадати
хоч-би колишніх Свято-Юрських каноників з одного кінця Української Земл і
старе Полтавське Земство — з другого). Знов-же найменше орґанічної, традицнйної
культури української посідають, і найбільше московською культурою орґа-
нїчно перейняті всі наші елементи соціяльно-революцнйні, однаково чи під соусом
революцийно-ліберальним (в роді напр. »кадетів«) чи під соусом революцийно-
соціялістичним (в роді п. Винпиченка) чи під соусом революцийно-націоналістич-
яим (в роді п. Донцова — теж зрештою соціяліста московського толку по поход-
женю, способу думаня, культурним навикам і громадському вихованто). В цій
боротьбі веденій під прапорами українства тими, що духово і культурно найблизчі
до Москви («не правіще кадетів® — як себе «свідомі Українці® самі характеризу-
вали), проти тих, які єдині на Україні орґанічну українську культуру національну
в собі мають, а разом з тим політичного порятунку од московської зарази в по-
кликаню на Україну московської влади шукають — лежить одна з головних при-
чин величезної трудности сотвореня Української Нації і будови Української
Держави.
24
370
ВЯЧЕСЛАВ ЛИИИНСЬКИЙ:
шацтво. Тільки така піддержка Гетьманства «свідомими Українцями»
може викресати серед москвофільської соціяльно - консервативної
більшости віру в Україну і може зробити з неї твердий фундамент
під будову Української Держави. І тільки тоді, коли Держава
Українська знайде собі опору в місцевих — біля свого Гетьманства-
Монархії зорганізованих і скріплених — соціяльно - консервативних
і державно-творчих силах, зникне їхнє москвофільство і Україна
перестане бути професією пару сотень більше чи менше анархічних
інтелігентів літераторів, а перетвориться в розвинену, орґанічну,
реально істнуючу державну націю.
Разом з тим усунено буде і втручання Москви у внутрішні
українські справи, зо всіма страшними для України наслідками цього
втручання. Коли місцевими спільними силами старих і нових »панів«
(нащадками колишньої правлячої верстви і представниками «свідо-
мої», бажаючої собі влади, верстви нової) обєднаними біля тради-
цийиого символу Держави і Нації — Гетьманства — буде здавлений
перший український бунт проти власної Української Влади — під-
става панування Москви на Україні буде знищена. Політичним
союзом Гетьманська Українська Держава позбавить Москву закон-
ної можливости йти війною на Україну; а фактичної
можливости втручання у внутрішні українські справи Москва
буде позбавлена внутрішньою державною' силою українською, по-
трібиою для здавленя власними українськими руками місцевої
української анархії. В той спосіб народилась сучасна Україна за
Гетьмана Богдана Хмельницького і тільки в той самий спосіб зможе
вона завтра відродитись. Бо як всяка реальна влада — так і реальна
Влада Українська — держатись може тільки такими засобами, при
помочі яких вона повстала.
*
Отже для перемоги Москви і на погибель Україні працює та
інтелігенція українська, що — розігнавши всіх розумиіщих та чест-
ніщих зпосеред себе, і опанувавши сьогодня всю періодичну україн-
ську пресу — шукає собі легкого прожитку з цькування законного
Українського Гетьмана, Гетьманців і Гетьманства.
Коли по упадку большовизму на Україні вибухне приголомшена
большовиками українська соціяльно - консервативна стихія; коли
ця стихія не знайде в українстві, зацькованої і запльованої до того
часу його інтелігентськими репрезентантами, української соціяльно-
копсервативної монархічної організації та ідеології; коли без власної
української монархічної точки опори, в особі законного і дідичного
Українського Гетьмана, ця стихія розпорошиться і сама себе, по
споконвічному звичаю українському, переріже ; і коли врешті Москва
по цьому самому споконвічному українському звичаю знов прийде
на Україну заводити державний лад і порядок, — то одвічальність
за цю нову грядучу українську руїну хай спаде на головну винов-
г.ицю цієї руїни: на »свідому« інтелігенцію українську, яка, замість
піддержувати та скріпляти державно-творчі прояви духа своєї нації,
ці прояви своєю духовою інтелігентською діяльностю поборює і
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ®, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
371
убиває. Одним ударом звалить Москва, при помочі загнаних знов
українськими руками в московське підданство українських соціяльїю-
консервативних москвофілів, оцю інтелігентську «свідому Україну®.
І буде тоді ця сама інтелігенція, що ие хоче сьогодня визнати та під-
держати свого Українського Гетьмана, прославляти «рідною україн-
ською мовою® всеросійського московського Царя . . .
*
Але не тільки на саму інтелігенцію українську спаде вина за
нову і вже остаточну руїну України. Як що ця руїна настане, то
винні в ній будуть і ці останки старої провідної української верстви
— ці старі українські пани — що свою — поборювану українськими
руїнниками — державно-творчу силу не хочуть скріпити організо-
ваною єдностю, а навпаки ослаблюють її своєю пасивностю або роз-
порошують своїми марними надіями опанувати український хаос
кожному зокрема, поодинці. Коли інтелігенція українська відпо-
відатиме перед історією за те, що розперезаною та зажерливою актив-
ностю вона державне діло українське зруйнувала, то соціяльпо-кон-
сервативні і державно-творчі елементи українські відповідатимуть
за те, що, через свою пасивність та надмірний індивідуалізм — через
випливаючий звідци брак волі до орґанізації, єдности та дисципліни
— вони і себе, і українського діла державного, від руїнників не обо-
ронили ...
З маленького, але здорового зерна росте велике дерево. З малої,
але сильної орґанізації може вирости могутна держава. І як не буває
дерева без зерна, так не буває держави без зачатків. Гетьманська
монархічна Українська Держава — як і всяка держава — «готового®
на світ не появиться. Вона може вирости з розвитку сильної і життє-
здатної політичної орґанізації. Тільки українські «диктатури® і «на-
родні республики® звільняють своїх визнавців од всякого підготов-
чого орґанізацийного зусилля. В перших сам все зробить «Геній®
майбутнього диктатора, в других — »ґеній« суверенного народа.
Реальної, а не фантастичної, Гетьманської монархічної Української
Держави не можна помислити без попередньої орґанізації такої сили,
на якій ця Держава могла-би опертися.
Не сама тільки ідеологія, як я вже не раз підкреслював, рішає
про силу і життєздатність політичних організацій. Як віра без діл
— так і політична ідеологія без людей — мертва єсть. Сформулована
нашою організацією ще в 1920 р. ідеологія класократична (з якої
кпили і кплять собі панове демократичні і охлократичні українські
інтелігенти) здійснюється вже сьогодня в Італії,*) і приймається чим
раз більше в инших, бажаючих вилізти з демократично-парламеит-
*) Комісія, скликана для реформи італійської конституції, виготовила в кінці
мая 1925 р. проект про новий устрій держави. Цей проект ділить італійських горо-
жан на три великі класові Групи: хліборобську, промислово-торговельну і Групу
умових та наукових фахів (інтелігентську). Представники цих класових Груп мають
засідати в сенаті і мають одержати половину посольських місць в парламенті. Пор.
нашу відозву з 1920 р. »До українських хліборобів® (§ 11), статут нашого У. С. X. Д.
і програмові статті в «Хліборобській Україні®.
24*
372
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ського болота, європейських країнах. Але що з того, що ми матимем
правдиву і життєздатну ідеологію, коли не буде у нас настільки
сильної орґанізації, щоб цю нашу ідеологію серед Українців і для
Українців реалізувати.
Три найбільші небезпеки загрожують розвиткові нашої орґані-
зації а разом з тим і майбутній Гетьманській Українській Державі.
1. Зневіра в Україну великої більшости цих соціально-консерватив-
них місцевих українських елементів, на яких тільки і може опертись
Українська Держава. 2. Очернююча і дискредитуюча українські
Гетьмансько-монархічні державницькі зусилля, діяльність »свідо-
мої« і репрезентуючої Україну української інтеліґенції, — діяльність,
яка зневіру в Україну серед всіх місцевих державно-творчих сил на
Україні збільшує. 3. Врешті неорганізована маса українських Геть-
манців-монархістів (в тім числі і зпосеред очернюючих нас сьогодня
українських інтеліґентів), що появиться на Україні в день упадку
большовизму.
Чи самою тільки ідеологією можна ці три найбільші для нас
небезпеки побороти?
Українського державно-творчого пориву, необхідного для пере-
бореия зневіри в Україну серед місцевих соціально-консервативних
сил, не можна помислити, розуміється, без ідеології. Але марна надія
самою тільки ідеологією українську соціально-консервативну масу
в напрямі українського державно-творчого зусилля зрушити і за
собою потягнути.
Так само було-б великою наївностю сподіватись »переконати«
самою тільки ідеологією більшість »свідомих« українських інтелі-
ґентів. Не можна переконати в потребі орґанізованої боротьби за
власну державу і в правдивости єдине можливого способу здобуття
Української Держави тих, іцо живуть власне з хаосу, дезорґанізації
і недержавного українського гниття. Наша ідеологія, коли вона
останеться тільки в сфері ідеолоґії, буде завжди для більшости ін-
теліґентів українських або »утопією«, або »гумористикою«, або »ви-
гадкою панів«, — і лайки та брехні, які сипатимуться на нас зпід
їхніх пер, будуть зовсім позбавлені — необхідного для всякої дис-
кусії та переконувана, а випливаючого тільки з однаковости хотіннь
— зусилля розуму і думки.
Врешті не буде ані часу ані змоги переконувати самими тільки
ідеолоґічними політичними дискусіями цю політично темну, непри-
вичну до політичного думаня і од природи анархічну масу, яка в день
упадку большовизму, шукаючи виходу для своїх стихийних хотіннь,
може кинутись раптом під прапори українського монархізму.
Щоб українська монархічна орґанізація могла в страшних
умовах української недержавности, анархії і хаосу, переборити всі
перешкода — вона мусить, крім ясної, правдивої і життєздатної
ідеолоґії, мати велику внутрішню силу моральну і силу матеріальну.
Про силу матеріальну не пора говорити тут, на еміграції. Але сила
моральна мусить виковуватись вже тут. Як що має істнувати класо-
кратичпа Гетьманська" Українська Держава, то зерно її мусить,
ПОКЛИКАНЯ «ВАРЯГІВ», ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
373
в перший-же день зачаття цієї держави на рідній Українській Землі,
мати в собі ту моральну силу авторитетности, яка дозволить йому
рости і вирости в могутнє дерево держави.
Без такої внутрішньої моральної сили авторитетности, не можна
буде забсорбувати, засимілювати і здасципліиувати всі ті нові
активні елементи, які, в міру стверджуваня реальними життєвими
фактами правдивости нашої' ідеолоґії, почнуть цю ідеологію прий-
мати.*) Не можна буде переконати власним прикладом в життєздат-
ности і правдивости ідеї України тих, найбільше здатних до будови
держави, мешканців України, що в Україну не вірять. Не можна буде
врешті знайти виходу з нашої найстрашніщої тпаґедії: придбати
серед місцевого громадянства пошану для ідеї Гетьманської Україн-
ської Держави наперекір інтеліґенції українській,
що цю пошану нищить, замість її (як це робила в хвилинах народ-
женя держав інтелігенція всіх державних націй) •— своїм інтелігент-
ським впливом на громадську опінію — творити.
В чім виявиться внутрішня моральна сила авторитетности того
орґанізацийного зерна, з якого може вирости Гетьманська монархічна
Українська Держава?
Виявиться вона в тім, що українська монархічна
організація буде одна. Коли монархізм український буде
єдиний, нерозвитий ; коли він витворить цю монолітну орґанізацийну
єдність, якої досі не могла витворити ні одна політична організація
українська; коли вій переможе серед своїх визнавців егоцентричну
анархію, цей первородний гріх всякого українства — то він дасть
доказ своєї внутрішньої моральної сили і в день упадку большовизму
він стане цим твердим ядром, біля якого почнеться кристалі-
») Коли дана політична організація не має сили оцей приплив нових актив-
них елементів під прапори її ідеолоґії по свому образу і подобію зорганізувати,
її ідеологія вирождається, приймає форми карикатуральні і політичний твір, що
мав вирости з цієї організації, гине як рослина, виросша з хирлявого зерна. Всі
ми бачили, в що виродилась в руках ріжних «отаманів» правдива і життєздатна
сама по собі ідеологія української самостійности. Політична анархія т. зв. «петлю-
рівщини» появилась тому, що самостійники українські в хвилину російської
революції були розпорошені і незорґанізовані. Вони не були в стані, при своїй
неорґанізованости, опанувати стихію, яка стала шукати для себе виходу в само-
стійности, а з другого боку ця стихія не мала і це могла мати ані виробленого
політичного методу орґанізації, ані орґанів., потрібних для здійсненя її стихийних
хотіннь. В результаті »самостійництво« стало гаслом для валеня Української Дер-
жави. Це саме буде і з монархізмом українським, коли в день упадку большовиків
не буде сильної своєю авторитетностю української монархічної орґанізації, ака-б
могла цей стихийний монархізм опанувати і зорганізувати.
Між иншим всі наші — нечисленних тодішніх самостійників—заходи таку са-
мостійницьку організацію ще перед війною скласти — висміювались і поборювались
українськими інтелігентами, як «наївні фантастичні утопії» і «пансько-поміщицькі
затії». Згадую про це тому, що ці самі інтелігенти, постававши сьогодня з есерів
і есдеків-автоиомістів «самостійниками», тими самими словами стараються
осмішувати нашу організацію монархічну ... до часу поки знов не постають
самі монархістами — стільки-ж вартними, скільки вартне було і їх самостійництво,
як що сильна організація монархічна не потрафить їх в карби взяти та їх де-
зорґанізуючий вплив унешкодліівпти.
374
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
зація всіх державно-творчих сил українського громадянства. Як що
монархічних організацій українських появиться багато, то діло
українського монархізму, а з ним і діло Україн-
ської Держави і Української Нації, єсть пропаще
діло. Це треба твердо знати, власне для того, щоб діло наше україн-
ське від остаточної зигибелі урятувати.
Тим більше, що про цю ахіллєсову пяту українського монар-
хізму знають, розуміється, всі, як зовнішні, так і внутрішні, вороги
української державности. Висуванням все нових і нових канди-
датів® на український престол займуться щиро, як наші сусіди, що
хочуть, аби Україна — сама себе знищивши — залишилась на завжди
їх колонією, так і наші власні інтелігентські українські руїнники,
що тільки при українськім хаосі і внутрішній анархії можуть вище
своєї дійсної вартости скакати і в мутній воді такої «української
політики® рибку ловити.
Але поява всіх цих численних українських «монархічних
партій® не страшна буде для діла українського монархізму, як що
соціяльно-консервативні монархісти українські, посідаючі більший
чи менший персональний авторитет серед українського громадянства,
будуть стояти всі в залізних рядах одної орґанізації, обєднаної біля
Роду Скоропадських, що вже був і став знов Українським Родом
Гетьманським. Тільки внутрішнє розбиття серед оцих авторитетних
українських монархістів може принести смерть українському мон-
архізмові. І власне таку смертельну небезпеку таїть в собі теорія
варяжська. Таїть тому, що її Автор — сам хлібороб-землевласник
і видатний український діяч старшого покоління — належить власне
до авторитетних людей зпосеред цієї горстки, що від старої провідної
соціяльно-консервативної верстви української залишилася.
Чи можна буде соціяльно - консервативну масу на Україні в
рішаючий момент до українського державного діла притягнути, коли
її українське ядро, біля якого власне могла-б початись полі-
тична українізація цієї маси, буде неодноцільне, розбите, неорганізо-
ване і буде своїм безсиллям зневіру цієї маси в державність
українську збільшувати? А без політичної українізації цієї маси,
ані держава, ані нація українська неможливі. Коли старі пани
українські, колишні організатори економічного і політичного життя,
своїх москвофільських і полонофільських братів і созвучних їм еле-
ментів зпосеред народніх мас до державного діла українського за
собою не потягнуть, то «нація українська® останеться навіки в сфері
літератури: вона буде іграшкою парусот інтеліґентів-письменників,
порхаючих в своїх революцийних фантазіях біля інертних — і аб-
солютно до цього порханя байдужих — міліонів «селянства®.
Чи можна буде скріпити державно-творче українське соціяльно-
консервативне ядро припливом свіжих активних сил, що виді-
ляються з нашої народньої маси, коли це ядро, через свою внутрішню
розєднаність і слабість, не буде в стані їх при собі удержати і своїм
впливом зорганізувати та здисциплінувати? А без сполученя цих
ПОКЛИКАЛИ »ВАРЯГ1В«, ЧИ ОРГАНІЗАЦІЯ ХЛІБОРОБІВ?
375
двох сил — того, що ще єсть здорового, непрогнивпіого і життєздат-
ного між старими українськими панами, і того, що єсть політично
розумного і честного між панами новими, вийшовшими тепер з на-
родніх мас — нема фундаментів під будову Української Нації і
Української Держави. Таким фундаментом не можуть бути самі
старі пани, бо їх для цього замало і вони замало активні; не можуть
бути і самі пани нові, бо їм для цього бракує політичної культури,
традиції і досвіду влади. Без сполученя старої і нової української
провідної верстви — перша з них згине безпотомно, а друга, позбав-
лена здержуючих і організуючих сил першої, витворить, своєю роз-
перезаною тоді пихою і зажерливостю, тільки нову форму руїнниць-
кої, і засудженої на приборканя чужими державами, української
анархії.
Чи буде врешті якась перепона для руїнницьких борсаннь
більшости української інтелігенції, коли через розєднаня і внутрішнє
розбиття українських соціяльно - консервативних елементів зникне
єдина — покликуюча до розуму та притомности — здержуюча україн-
ська сила? А без такої здержуючої сили, все «свідоме українство«
буде, як і досі, щезати в бездонній прирві ніколи не реалізованого
поступу вічних українських інтелігентських революціонерів. В цю
прирву — як що він одвернеться од своїх, замість державну раду
з ними радити, і як що здійсненя ідеї монархічної довірить він
республіканській інтелігенції в лиці п. Петлюри — Автор варяжської
теорії зіпхне і український монархізм.
Свідомість такої смертельної небезпеки від варяжської теорії
для українського діла державного і національного подиктувала мені
оці рядки. Щоб цю небезпеку одвернути, присвятив Я СТІЛЬКИ місця
і часу розглядові всіх проблємів, звязаних з варяжською теорією.
Маю надію, що її Вельмишановний Автор мій неспокій за долю
українського монархізму — цієї останньої надії українського Держав-
ництва — зрозуміє і гостру може подекуди критику його теорії мені
вибачить. Повторяю сказане на вступі: в добрій волі і ділами цілого
життя ствердженім патріотизмі Є. X. Чикаленка не сумніваюсь, але
своїм обовязком вважаю перестерігти перед пагубними наслідками
його теорії, — наслідками, яких сам Автор напевно не передбачав
і не сподівався.
Коли в момент упадку большовицької влади настане нове роз-
биття основного для будови Української Держави хліборобського
класу; коли його провідна частина — замість муром стати біля
одного традицийного, вже історично витвореного і одним Родом
Гетьманським вже репрезентованого Гетьмансько-монархічного про-
воду — і замість рахувати тільки на свої власні, в сути величезні,
сили — буде держати ніс по вітру, а за пазухою зраду; коли —
замість всі свої сили обєднати для тяжкої боротьби з зовнішніми і вну-
трішніми руїниками України — вона ці сили розпорошить на тисячі
орієнтацій і на тисячі ріжнородних «монархічних® партій; коли до
всіх українських »отаманій« прибуде ще одна найгірша отаманія
«монархічна® і кожна Група таких, ворожих до українського прав-
370	ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ:
ного легітимного Гетьманства, революцийних »монархістів« буде
шукати собі иншого »Варяга«, що мав-би виконати за неї її власне
завдання, — то це буде знак, що варяжська теорія дала такі на-
слідки, яких її Автор не хотів, але які вона по своїй логічній струк-
турі дати мусіла. А також це буде знак, що оці рядки, які хочуть
переконати Автора варяжської теорії і його ідейних спадкоємців
вірити в свої власні хліборобські соціяльно-консервативні сили і не
розбивати їхньої — для сотвореня Української Держави необхідної
— активности і єдности, пропали, як багато річей в історії України,
зовсім марно. Не дай Боже, щоб так сталося! І не дай Боже, щоб
брак єдности, організації і дисципліни між самими українськими
монархістами привів монархізм український до такого самого гіркого
кінця, якого зазнала в нашій історії більшість українських власно-
державних починаннь.
Закінчено на весні 1Є25 р. в Райхенау.
ДВА ГЕТЬМАНСЬКІ ЛИСТИ.
Домет Олянчин.
Два листи Гетьманів Богдана Хмельницького і Івана
Виговського до Курфірста Бранденбурґського
Фрідріха Вільгельма.
Шукаючи в Пруському Таємному Державному Архіві (Ргеизв.
ОеЬеітев ЗіааівагсЬіг іп Вегііп) матеріалів до української історії,
я між паперами рітмайстера Александра Ахіллсса Майна (Меуп),
що послував від Курфірста Бранденбурґського Фрідріха Вільгельма
до Українських Гетьманів — Богдана Хмельницького й Івана Ви-
говського — знайшов два оригінальні листи, адресовані до Кур-
фірста. Перший з них належить Великому Гетьманові Богдану
Хмельницькому, датований з Чигирина, 21. VI. 1657 р.; другий Геть-
манові Івану Виговському, датований з Чигирина, 11. III. 1658 р.
Першийлист писаний на цілому актовому аркуші, формату
32.5X21 цент. Увесь папір перерізують водяні повздовжні й попе-
речні лінії. Повздовжних мається сімнадцять. Посередені одного
півлиста мається водяний знак: квітка, а посередені другого —
шість вздовж один на ігівдругому лежачих кружків. Текст листа
міститься лише на першій сторінці й починається вгорі хрестом, а
трошки низче дворядковим титулом. Далі слідують двадцять пять
рядків самого листа, два рядки побажаннь та два рядки з підписом
Великого Гетьмана. Підпис зроблено характерним для нього, енер-
гійним, читким почерком. Письмо листа, хоч дрібновате, але ви-
ведене якимсь, видко, досвідним канцеляристом старанно й виразно.
Одна третина паперу по лівому боці вільна. Друга і третя сторінки
аркуша — чисті. На четвертій сторінці листа міститься печатка,
перебита через папір на сургучеві, понизче хрестик і адреса до
Курфірста.
Лист складався так, що обидва Краї — правий і лівий — за-
гиналися до середини, а відтак він згори вниз перегинався в чотирі
части. На такій четвертій частині, по зложеню, стоїть з одного боку
хрестик і понизче адреса, а з другого — печатка, радіус якої ви-
косить два пентаметри. Посередині печатки бачимо козака з шаблею
при боці. На лівому плечі, майже поземно, він держить мушкет,
узявшись під бік правою рукою, з виразом хоробрости, відваги й
волі. Вся печатка навкруги має обвід із двох рівнобіжних кругів,
у три міліметри завширшки, а в ньому напис: + П.ЧАТЬ ПРЕ.
КОГО. ВЕЛИЧЕСТВА МАЛОИ РОСИІ ВОЙСКА ЗАПОР. +
378
ДОМЕТ ОЛЯНЧИН:
Другий лист по форматові подібний до першого. По-
вздожних водяних ліній — вісімнадцять. На одному півлисті
аркуша, видко водяні латинські букви »М. £.« — а на другому
мається водяний знак: олень. Увесь лист писаний на двох сторінках
і вже письмом иншим. Перша сторінка, вільною якої є лише четвер-
тина з лівого боку, починається хрестиком і дворядковим титулом
та має сімнадцять рядків змісту листа. Друга сторінка містить
повних девять рядків і десятий розпочатий, далі йде звичайна форма
побажання й у два рядки підпис Ів. Виговського, теж для нього
характерний. Перегинався і складався лист майже так само, як
і перший, з такою тільки ріжшщею, що згадана вище печатка від-
бита тут виразніше.
Повний оригінальний текст листів читач знайде в долучених
до цієї замітки фотоїрафічних знимках, а низче подаю по можности
близький до оригіналу український переклад.
Лист Гетьмана Богдана Хмельницького.
Найяспійший Елєкторе Святої Римської Імперії,
Пане і Приятелю Нам Вельми Ласкавий.
Ніхто, думаємо, не може усумнитися, що Нам до вподоби найбільше таке
вшанованя, коли хто, замість пишного бенкету, подав засвідченя своєї приязни
та щирої прихильносте. Бо приязнь мав такі привілеї, що вона не робить жадної
ріжниці навіть між кількома контрагентами, лише рівно обдаровує всіх честю
й усіма правами. Тому то справедливо чинять ці, що з усім поспіхом прибігають
до неї та з великим зусиллям набувають її — особливо приязнь повну і правдиву.
Так і Ми, хоч вже раніще одержали були від Його Найяснїйшої Елєкторської
Величносте багато запевнень та далеко йдучих запросин до заключеня приязни,
стаємо тим вірпіщими і прихильніщими Його Величносте, коли не занехаяв дати
почин цьому листові. Нехай це буде Нам ласкаво прийняте, і нехай звідци Його
Величність візьме досвід, що надалі матиме Нас готовими до послуг, хоч-би на
найменший заклик чи доручена. Віддавши отже Його Величності! подяку за
щедро сказану прихильність, впевняємо також Його Величність у нашій без-
сумнівній любови, і по власному вільному бажанню обіцюєм не залишите Його
Величносте в жадних потребах, а радше доказати, щоб і противники пізнали
Нашу зобовязанність Його Величноети. Не вимушені слова дають певність, що
Ми їх додержимо, і що таким чином Нація Наша привикне здобувати приязнь,
коли лише пізнає, що у другої сторони не зустрічає за це невдячності!. У всьому
покладаємося на вистарчаючий переказ Пана Данила, який ширше предмаде те,
що потрібне, як рівно-ж про пашу готовність не буде нічого змовчано. По-
ручаючися покірно й дальшій щирій ласці його Величноети, молимо Всеблагого
Бога, щоб наділив Його Величність непорушним здоровлям на щасливі літа.
Дано в Чигирині, дня 21 Червня, року 1657.
Вашої Елєкторської Величноети найзичливіщий Приятель і до послуг
готовий
Богдан Хмельницький
Гетьман Війська Запорожського.
ДВА ГЕТЬМАНСЬКІ ЛИСТИ.
379
380
ДОМЕТ ОЛЯНЧИН:
ДВА ГЕТЬМАНСЬКІ ЛИСТИ.
381
382
ДОМЕТ ОЛЯНЧИН:
2. Лист Гетьмана Івана Виговського.
Найяснійший Елєкторе Бранденбурґський,
Пане і Приятелю Нам Вельми Милостивий.
Лише з великою вдячностю могли Ми прийняти щирі побажання Його Елєк-
торської Величности з приводу переданого Нам згідними всіх голосами правління.
Нехай Небеса допомагають, щоб завсігди, доки остану в опіці Божої помочі,
дбали Ми. в заплату за таку ласку, відповісти всім бажанням Його Елєкторської
Величности. Це обіцюємо як із Нашого боку, так і від усього Війська Запорож-
ського, і так само вельми просимо, щоб Його Влекторська Величність зволив па-
далі обдаровувати Нас взаємною ласкою. Про те, що Його Елєкторська Велич-
ність ріжними намовами вволить спонукувати Нас до того, аби ми ввійшли у згоду
з Найяснійшим Королем і всім Польським Королівством, то Ми за цим дуже
піклуємось, як за справою надзвичайно бажаною, і це нехай буде свідоцтвом
Нашого переконана, що нема порятунку в війнах. Бо хто-б не бажав, щоб ці,
що з так. давнього часу впиваються кровю, як небудь дали здержати себе сильною
перспективою гаряче бажаного мира, та щоб застаріла зненависть у християнстві
була викорінена при помочі відновленої приязии. Одначе гадаємо, що й самому
Найястйшому Королеві та всьому Польському Королівству в вистачаючій мірі
стало досі відомо, як то ніколи Ми ие були ворогами мира й ніколи ними не
будемо, а тим паче, щоб спасенно прислужитися добру всього християнства та
ще більше зміцнити нашу приязнь з Його Елєкторською Величностю. Бажаючи,
щоб вона як найбільше збереглася між Нами, готові Ми частіще посилати до
Найяснійшої Елєкторської Величности свідків цієї приязни, як тільки на це
дозволить стан дороги, та у всіх справах із собою дружно зноситись. Останок
для устного переказу передаємо благородному панові Александрові Ахіллєсові
Майну, присланому до Нас Найяснійшою Елєкторською Величностю. Себе,
з готовностю служити, давній приязии його Елєкторської Величности дуже
поручаємо. Дано в Чигприні, дня 11 Марта ст. ст. року 1668.
Вашої Найяснійшої Елєкторської Величности найзичливіщий Приятель
і повільний слуга,
Іван Виговський
Гетьман Війська Запорожського.
Як бачимо, обидва гетьманські листи мають значіння більше
формального характеру.
Лист Гетьмана Богдана Хмельницького єсть, так-би мовити,
легітимацією для гетьманського посла Данила Олівеберґа, який,
побіч цього, мав устні інструкції. Цей грецький монах по
походженю, зпочатку скромний »отець Данило®, пізніще прийнявший
прізвище Олівеберґа де Ґрекані, відогравав, будучи в українській
дипломатичній службі, визначну ролю, завдяки своїй зручності!,
великій енергії і рухливости.*)
Можна з певностю сказати, що оце посольство Олівеберґа було
тісно звязане із справою балтийсько - чорноморської коаліції, звер-
неної проти Польщи і забезпечуючої Україну від посяганнь Москви.
*) Подробиці про нього і його українську дипломатичну діяльність читач
знайде в праці В. Липинського : Україна на переломі, ст. 176—179.
ДВА ГЕТЬМАНСЬКІ ЛИСТИ.
383
До справи цієї Великий Гетьман привязував дуже велику вагу.
В коаліцію входили, крім України — Швеція, Семигород, Молдавія,
Волощина і Литва. Притягненя до неї ще й Прусії лежало в намірах
особливо Швеції і України. Яке було становище Прусії до цих на-
мірів? Відповідь на це питання знаходимо в присвяченій цим часам
праці В. К. Липинського: «Україна на переломів.
«Фрідріх Вільгельм — пише В. Лииинський — прозваний піз-
ніще Великим, Князь Пруський і Курфірст Бранденбурґський, осно-
ватель сили та могутности Пруської Держави, завдяки козацькому
повстанню під проводом Богдана Хмельницького, зміг визволитись
зпід впливу і влади Річипосполитої. Він — в пару місяців по ви-
буху польсько-української війни — одержав у Жовтні 1648 р. від
Короля Яна Казіміра в Непоренті «ассекурацію®, яка його — пер-
шого з Курфірстів — звільняла від обовязку складати особистий
»голд« Польському Королеві і платити в знак залежности щорічну
грошеву данину. З дальшою емансипацією України й ослабленим
Польщи — яке ця емансипація за собою вела — був очевидно зви-
ваний дальший зріст і дальше унезалежненя Пруської Деожави.
Документальних слідів безпосередніх зносин Курфірста Фрід-
ріха Вільгельма з Гетьманом Хмельницьким для тих часів досі не
знайдено. Але що вони мусіли бути, свідчать пізніщі (в 1668 році)
переговори українських політиків з послом Курфірста Говербеком
у Варшаві в справі протекторату Прусії над Україною. Свідчить
також про попередні політичні й дипломатичні зносини лист Геть-
мана Дорошенка до того-ж Курфірста Фрідріха Вільгельма, висланий
у 1671 р. з пропозицією'' дати Курфірсту козацьку військову до-
помогу для зайняття польського престолу.*) Знаючи, що посли Геть-
мана Хмельницького до Швеції — як наприклад монах отець Дарило
— часто через Прусію переїздили, можемо здогадуватись, що вони
по дорозі з пруськими дипломатами переговори вели. У всякому
разі Прусія, звязана вже договором зі Швецією, разом із нею на під-
ставі того договору приступила до анти-польської й анти-москов-
ської коаліції.®**)
Знайдений мною і оце опублікований лист Гетьмана Богдана
Хмельницького до Курфірста вповні підтверджує здогади В. К. .Ли-
пинського. З цього листа видко, що між Гетьманом і Курфірстом
вже раніще велись переговори і кореспонденція в справі «заключеня
приязни«. Посольство Данила Олівеберґа з власноручним листом
і устними інструкціями Гетьмана мало запевне на меті політичні
форми цієї «приязии® докладно означити і може відповідним до-
говором закріпити. Коли-б так сталося, то західні межі України
включили-б в себе, як цього запопадливо добивався Гетьман, Західно
Українські землі «по Вислув, а сама Українська Держава набула-б
першорядної ваги в східній Европі. На жаль нездарний похід одного
*) Лист цей опублікований Ів. Кревецьким в його розвідці: Під протекцію
Курфірста. Записки Н. Т. ім. Шевченка, том 117-8.
**) «Україна иа переломі», ст. 46—47.
384
ДОМЕТ ОЛЯНЧИН:
з союзників коаліції — Юрія II Ракочія — на Польщу, а що най-
головніще — завчасна смерть Великого Гетьмана і внутрішня україн-
ська анархія, яка по ній настала — не дали здійснитися цим
планам . . .
Врешті, щоб покінчити з оцим листом, хочу ще звернути увагу
на підпис Гетьмана, а саме: — на умисне пропущена в ньому слів
«Царського Величества«, які політичну залежність України від
Москви в очах чужинців могли-би означати, і на слово »Сих,« при-
гадуюче цей самий термін «Внх* з князівської доби, вжитий тут
Гетьманом мабуть для підкресленя своєї суверенности, замість чисто
військових термінів-: Сатрісіисіог, або СепегаїізБІтие.*)
Лист Гетьмана Івана Виговського єсть чемною відповіде» на
ґратуляції Курфірста з приводу вибору на Гетьмана, а разом з тим
такою-же чемною і дипломатичною відповіде» на якісь, нам близче
досі невідомі, намови Курфірста, щоб Виговський примирився з
Королем і Польською Річпосполитою. І тут, як видко з листа, най-
більше інтересне було сказано устно бранденбурґському послові.
Можливо, що воно виявиться з реляції цього посла, рітмайстера
Александра Ахіллєса Майна, датованої ЗО. V. 1658 р,, і з инших
його паперів, які теж зберігаються в Пруському Таємному Держав-
ному Архіві і описати які маю надію в слідуючій книжці «Хлібо-
робської України*.
Берлін, 28. II. 1926.
:) Пор. В. Липинськнй: «Україна на переломі», ст. 188.
АДАМ РОКИЦЬКИЙ.
385
иш::::: посмертні згадки.
І Адам Рокицький.
(Некролог)
Ряди наші, ряди скитальців, вигнаних руїною з Батьківщини
та з рідних осель, зменшуються ....
20 Липня ц. р. зійшов у могилу Адам Рокицький, а разом
з ним відійшов на завжди один з нечисленних вже, старих типів
2І
886
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ:
українського правобережного шляхтича-пана, одного з цих пред-
ставників нашої земельної верстви, що ціле життя присвятили
невтомній, витривалій праці на землі, — праці, яка лягала в основу
культури та загального добробуту цієї землі.
Люде цього типу, осілі на Україні з діда-прадіда, міцно
звязували свою долю з долею своєї дідівщини. Не колоністами
почували вони себе, не в бік тієї чи иншої метрополії зверталися їх
серця та думки ... Ні! Ці люде, на Україні уродившись, з буйної
землі її почерпали соки і в цю землю все своє життя і цілу свою
працю вкладали. Хіба-ж не багато поколіннь таких вірних синів
притулила до себе Свята Земля наша? Та не всі мають щастя
спочити біля дідів ... До цих останніх доля причислила й Адама
Рокицького.
Родився він 1846 р. в Черніївцях на Поділлю — маєтку свого
батька Аполінарія; вчився в Камянці та, відбувши звичаєм
тодішньої молоді господарську практику в славному в свій час
господарстві Емерика Маньковського в Борівці, одружився в 1880 р.
з Генрикою з Білинських. Від брата свого батька, Карла Рокицького,
одержав він в спадщині Русалівку на Уманщині і там заклав своє
господарство, що незабаром стало зразковим для всієї околиці.
Як попередні покоління наших лицарів хліборобів завойовували
степ під культуру плуга, так і Адам Рокицький на неораному ще
перед ним степу розпочав свою хліборобську працю. Там, де досі
були тільки випаси, і де чабан од вовків мусів берегти свої табуни,
його творча енергія організатора збудувала осередок хліборобської
культури. Далеко від села, над степовим ставом-лугом, виросли,
черепицею і залізом криті, господарські будинки; забілів великий
двоповерховий двір, оточений чудовим молодим парком, що — без
тинів і без заздрісної огорожі — зливався в одну мальовничу
цілість з поділеними на рівнесенькі плодозмінні гони, орними
урожайними ланами. А на залишенім для випасу відрізі неораного
степу красувалася гордість русалівського Пана: його славна на цілу
Уманщину стаднина, відзначувана і державним коннозаводством і
на місцевих сільсько-господарських виставах, знана і сусідам і
кавалерійським офіцерам-ремонтьорам. Коли-ж наставали жнива,
коли американські жатки тяжкими снопами золотої пшениці об
землю кидали, коли весело гуділа парова молотилка, доспівав під
гарячим українським сонцем сахарний буряк, а оддалік воли сиві
круторога, повагом шестериками йдучи, розорювали чорну землю
під новий урожай — раділо серце Господаря і його могутна мужська
постать на коні зливалась в одну гармонійну цілість з цим буйним
ритмом творчої української праЦ ....
Так народжувалась на диких степах нова трудова культурна
Україна. І цю власне хліборобську Україну, з якої тільки й могла
вирости Українська Держава і Українська Нація, заморозив в самім
АДАМ РОКИЦЬКИЙ.
387
квіту новий подув кочовничої руїнницької стихії. 8 господарства
сотвореного Адамом Рокицьким не осталося й сліду. Спалені і
розібрані господарські будинки, знищений разом з його цінними
збірками (між ними єдина в своїм роді колекція рисунків коней з
цілої України) двір; розкрадені стаднина, расові корови і воли,
порозбивані машини, буряном позаростали поля ....
Господарство не перешкоджало Адаму Рокицькому виконувати
рівночасно й ті обовязки, яких місцеве громадське життя від нього
вимагало. Отже брав він дуже діяльну участь в земстві, в працях
Умансько-Липовецького Рільничого Т-ва, а підчас Гетьманства в
1918 р. був активним членом уманського повітового відділу Союзу
Хліборобів. Тягар своїх громадських обовязків ніс він аж до того
дня, коли опинився без даху над головою, знесеного бурею
1918-19 рр . . . .
І в цей мент, пана, винуватого тільки в цьому, що не ухилявся
від обовязків і був дійсним паном, — пана, на смерть осудженого
збольшовиченими руїнниками за приналежність до Союзу Хлібо-
робів та до Гетьманців — взялися переховувати в себе і ці-ж самі
селяне, іменем яких винищуваня панів на Україні відбувалося. Ски-
таючись від села до села, переслідуваний большовицькими шпигами,
цілих два роки кружляв цей більше ніж 70-літній старець біля руїн
праці цілого свого життя, все маючи надію до неї повернути і від-
будову рідних згарищ розпочати. Аж нарешті сил, навіть у цієї за-
лізної людини, не стало.
В Червні 1921 р. з надзвичайними труднощами, майже весь час
пішки, один зі своєю дружиною, перебрався він на Волинь, мало не
загинувши в кінці своєї подорожі на погряничній карантині. Виряту-
ваний звідтам родичами і перебувши у них деякий час, Адам Ро-
кицький переїхав в Галичину, де прожив останні роки і де вмер —
в селі Глещавій, біля Теребовлі.
Небіжчик всею душею співчував національному відродженю
України і був щиріш прихильником хліборобських наших ідей. За-
вдяки головним чином його матеріальній допомозі видавався в Київі
в 1909 р. »Ргге8Іцб Кгаіоіму® і в 1912 р. видані були *2 Вгіеібм/
Скгаіпу*. Він був одним з тих, хто Вячеславові Липинському до-
помагав своїм великим авторитетом серед місцевих шляхетських
землевласницьких кругів уряджувати, в 1908 р. і пізніще, зібрання
для пропаґанди в ціх кругах наших ідей.
Не можна врешті не згадати ще одної типової риси Адама Ро-
кицького. Він був мабуть останнім спадкоємцем цієї — так поши-
реної колись серед нашого правобережного панства — привязанности
до окремішннх форм місцевого життя, яка в першій половині мину-
лого століття виявлялась в так званій »балаґульщині« і в «козако-
фільствіж. В цій традицийній привязанности заховалися останні
риси та сліди старої шляхетсько-української культури, стародавні
26*
388
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ:
форми життя, нищені потім метропольними уніфікацийними впли-
вами, що йшли на Україну з двох сторін: з Петербурга і Варшави.
Впливам цим колишні українські »балаґули« і »козакофіли«, а за
їх традицією і Адам Рокицький — не хотіли піддаватись. На всі
околичні рільничі вистави, зібрання, перегони й т. п. зявлявся Ро-
кицький завжди в своїх старомодніх українських шарабанах та
бричках, з типовою для України, і тільки на Україні вживаною,
«балаґульською* упряжю, зі службою по козацьки убраною — сам
в »славутській« українській бурці або в шляхетській українській,
підбитій овчиною чамарі, та ще й до того не рідко в панській свитці,
гарного стародавнього крою. Ці річі з ним — останнім — вмерли.
А був в ціх зовнішніх формах глибший зміст: був в них цей окремий
своєрідний тип щоденного життя, без якого не може бути ані окремої
культури національної, ані сполученя в одну культурно-національну
цілість верхів і низів громадянства.
З років мого дитинства, залишилися мені назавжди в паняти
приїзди п. Адама до нас — до Новохвастова, куди він бувало заїздив
по дорозі до родичів своїх в північну Сквирщину. Не зважаючи на
значну підлеглість та істнування в цім районі залізниць — їздив він
найчастіще кіньми — та якими! Малим ще хлопцем, почував я ве-
лику симпатію до цієї людини, таї; яскраво цілою своєю істотою і
своїм зовнішнім виглядом репрезентуючої — укохану моїми моло-
дечими мріями — Україну . . . Останній раз довелося мені відвідати
його вже в Глещавій, у Січні минулого року. Зайве казати, що весь
час проведений мною у панства Рокицьких споминали ми минулі
дні, відновлюючи спогади про наші рідні сторони. Він, звичайно, був
вже старцем, але старцем не зневіреним, не зломаним так страшно
тяжкими переживаннями: віри в світлу будуччину Землі нашої
він не загубив.
В заповіті свому відписав Рокицький кавалок землі в Русалівці
для закладеня сільсько-господарської школи для селян. Школа ця
— згідно його бажанню — мала-б виховувати культурних господарів
селян, а не полуінтеліі'ентів-революціонерів, як усі низчі рільничі
школи старого російського типу. В цім напрямі працював він
вже віддавна, заклавши на своїй землі взірцеве селянське господар-
ство, на якому під його доглядом господарили самі місцеві селяне.
Оцю свою останню волю — здійсненя своєї мрії про школу для селян-
хліборобів — Небіжчик, будучи бездітним, доручив виконати свому
сестрінцеві п. Вячеславу Липинському.
І, на прикінці, символ; символ сполученя шляхетської традиції
з працею Небіжчика для рідної України — сполученя «панської віри«
з «вірою народу*. В похороні Адама Рокицького взяли участь обидва
місцеві священники : римо - католицький та греки - католицький,
останній з власної волі і приязни до Небіжчика, з яким він познайо-
мився і близько зійшовся підчас його побуту в Глещавій . . .
*
АДАМ РОКИЦЬКИЙ.
389
. . . Над свіжою могилою одного, може з останніх представників
минулого покоління українських шляхтичів-панів, слід-би нам усім,
зітхнувши за спокій чистої Його душі, похилити голови та заду-
матися . . .
Відійшов Адам Рокицький. Відійшли та можуть відійти инші,
подібні йому, останні могикане ... Та чи мусить з ними разом
зійти в могилу на чужині й традиція наша? Стародавня традиція
лицарів-хліборобів українських? . . . Чи, як слід, оцінюємо ми її, та
чи ясно усвідомлюємо собі в чому вона полягає?
Традиція наша — традиція, з якої виникають в рівній мірі як
права, так і обовязки: — служити усіма духовими й фізичними
силами Землі нашій, кість од кости та кров од крови якої єсьмо . . .
Поколіннями минулими на Землі Українській здобуті моральні і
матеріяльні цінности, не розпорошеними, не розтраченими, цій-же
Землі працею нашого життя повернути.
Ні перебування поза межами Батьківщини, ні сумніви в по-
вороті »туди«, що в душу декого з нас закрадаються, не звільняють
нас від обовязку бути до кінця тим, чим ми родилися: синами
України, лицарями меча й плуга. Останнього вирвала нам з рук
доля . . . Але-ж від нас самих, в значній мірі, залежить чи здібні
ми будемо прадідівський меч відгострити, в недолі загартувати і під
його захистом плуги наші, для добра і розвитку Землі нашої, знов
в рух пустити.
Покидаючі нас підчас еміґрацийної мандрівки покоління за-
лишають нам в спадщині — мов скарб найцінніщий — традицію ...
Наш обовязок свято її переховати та — дасть Бог — на рідній
Українській Землі і в своїй власній Державі Українській відро-
дити ....
А. Монтрезор.
29. ЛИПНЯ 1925 р.
390
БІЖУЧІ ВІСТИ:
Е20 Е20 ЕЗеІ БІЖУЧІ ВІСТИ. Ер® сар®
Комунікат
Центральної Управи
Обвднаних Українських Хліборобських Організацій.*)
За останні часи про український гетьманський монархічний
рух і персонально про Гетьмана Павла Скоропадського поширюються
в українській, польській і російській пресі ріжні вигадки і неправ-
диві чутки. Коли такі вигадки ширяти вороги України, то в цьому
нічого дивного нема: в їх інтересі лежить гудити всякий держав-
ницький український рух, а тим більше рух, що, по упадку большо-
вицької влади, має найбільше даних Україну від нової руїни і від
пової залежности од метропольних влад урятувати. Дивною натомість
єсть ворожнеча, з якою до Гетьмана Павла Скоропадського і до
українських гетьманців-монархістів відноситься майже вся україн-
ська преса.
Здавалося-б що кожний Українець, навіть не монархіст, по-
винен розуміти, що істнування української монархічної орґанізації,
обєднуючої біля Українського Гетьманського Роду соціяльно-консер-
вативні елементи українські, єсть добром, а не злом для Україн-
ської Нації. Така організація може забезпечити Україну від за-
хоплена монархізмом всеросійським. Така організація в день упадку
большовицької влади може притягнути до українського діла держав-
ного і національного місцеві українські соціяльно-консервативні сили.
Без такої української орґанізації, ці сили будуть, як і досі, звертатись
проти України і в той спосіб буде в самім корінні підрізуватись мож-
ливість істнування Української Нації, бо-ж ні одна нація в світі не
складається і не може складатись з самих лише соціяльних революціо-
нерів. Одначе зрозумінню цих — наскільки простих, настільки й
важних — політичних істин велика частина української преси на-
магається, при помочі ріжних вигадок, всіма силами перешкожати.
Монархізм український — це «московська інтриґа«, а Гетьман
Павло Скоропадський, біля якого єднаються українські монархісти,
*) Цей комунікат — з проханням його помістити — був розісланий нашою
Центральною Управою до Редакцій всіх українських газет та журналів.
КОМУНІКАТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УПРАВИ 0. У. X. 0.
391
— це «ворог України® — ось що хоче вмовити в своїх читачів, при
помочі ріжних вигадок, оця частина української преси. Для цього
використовує вона політичну темноту і неосвідомленість українського
громадянства. Щоб оцю неосвідомленість хоч трохи зменшити і гро-
мадянство від роботи руїнників устерегти, подаю тут з доручена
«Центральної Управи Обєднаних Українських Хліборобських Орга-
нізацій® кілька основних інформацій про наш рух, зазначуючи, що
кожний, хто хотів-би з ним близче зазнайомитись, може знайти всі
дотичні дані в нашому видавництві «Хліборобська Україна®.
Коли-б Гетьман Павло Скоропадський був «ворогом України®,
То він мусів-би не тільки — як це виходить з запевнень більшости
української преси — тішитись з упадку Української Держави, на чолі
якої він сам стояв, а ще мусів-би брати участь в дальшому побиванню
самого себе при помочі тих російських акцій, що мали на меті останні
сліди державности української зліквідувати. Одначе Гетьман, з хви-
линою як діло українського державного будівництва перейшло на
короткий час з його рук до рук української соціяльно-революцийної
інтелігенції, ніякої участи в життю політичнім не брав. Відкинувши
ріжні, роблені йому неукраїнськими кругами, пропозиції, він став
від всякої політики осторонь. І не працював він «на шкоду Україні®
доти, доки Група Українців, з низчепідписаним в їх числі, бачучи ту
прірву, в яку штовхала Україну політика У. Н. Р., предложила йому
скористати із своїх законних Гетьманських прав для рятування поги-
баючої ідеї української державности. З тієї хвилини — тоб-то з кінця
1919 р. і початку 1920 р. — починається нова політична акція Гетьмана,
ведена весь час спільно з обєднаними під його Верховним Проводом
українськими гетьманцями - монархістами (порівн.: комунікат в
1-ій книжці «Хліборобської України®, Відень в Травні 1920 р., ст. 115,
а також відділ «біжучі вісти® в книжці П-ій, рік 1920-1921).
В основу цієї акції були покладені принципи: монархічний
і класократичний. Ці українські громадяне, що хочуть суверенної
Гетьманської монархічної Української Держави, бачуть її символ,
її персоніфікацію і її Верховну Владу в Гетьмані Павлові Скоропад-
ській. Для них він єсть теперішнім Головою Роду, що возстановив
д. 29 Квітня 1918 р. свою гетьманську родову традицію і таким чином
став єдине тепер законним Українським Родом Гетьманським.
Біля свого законного Гетьмана обєднуються ці громадяне в
класових організаціях. Сучасному хаосові, який виявляється в пар-
тийнім розпорошуваню і класовій боротьбі, вони хочуть противо-
392
БІЖУЧІ ВІСТИ:
ставити державну і національну співпрацю сильних, орґанізованих
класів. Сучасним соціалістичним і націоналістичним цькуванням,
які кидають Українців на Українців і нищать в зародку всі спроби
унезалежненя України від метропольних влад, вони хочуть противо-
ставити гасла патріотично-територіяльні, обєднуючі всіх мешканців
України во імя любови до спільної Батьківщини і во імя спільної
потреби Української Держави. Як розперезаній демократично-респу-
бликанській свободі і хамському мазаню болотом своєї власної Влади,
так і рабським зітханням до нагайки і приголомшуваню охлократичною
диктатурою всякої свободи — вони хочуть противоставити любов до
свободи, але свободи обмеженої добровільним послухом своїй власній
Українській Верховній Владі, персоніфікованій в лиці дідичного
і невиборного Українського Гетьмайа-Монарха.
Організації, побудовані на таких принципах, повстали зпочатку
серед представників хліборобського класу. В 1920 р. заснувався
«Український Союз Хліборобів Державників«, обєднуючий більше
активні елементи зпосеред цілої хліборобської еміґрації. Пізніще по-
засновувались «Союзи Хліборобів» в тих країнах, де число хліборобів-
еміґрантів було більше, і де була потреба в орґанізаціях з більше
широкими, а тому більше для загалу доступними, орґанізацийними
рамами (порівн.: «Огляд українського хліборобського руху на емі-
ґрації» в кн. ІП-ій «Хліборобської України»). Зпоза хліборобських
кругів, в кінці 1924 р. до гетьмансько-монархічного руху приєдналися
військово-гімнастичні Січові Орґанізації в Американських Сполу-
чених Штатах і в Канаді. Врешті єсть надія, що до нашого Центру
віддуть також представники класових орґанізацій промислово-робіт-
ничих і інтеліґентських, без яких український гетьмансько-монар-
хічний рух не міг-би стати рухом всенаціональним.
До часу, поки удасться скликати зїзд всіх цих орґанізацій, був
на зїзді орґанізацій хліборобських в Червні 1922 р. за згодою Пана,
Гетьмана складений і ним затверджений тимчасовий керуючий орґан,
під назвою «Центральної Управи Обєднаних Українських Хлібороб-
ських Орґанізацій» (порівн.: «Хліборобська Україна» кн. IV, ст. 302).
Цей орґан працює весь час при Гетьмані, в постійнім контакті зо
всіми, визнавшими Гетьмана, орґанізаціями. І згідно звичаям, прий-
нятим у всіх правових монархічних орґанізаціях, а також згідно
принципам, прийнятим орґанізаціями нашими, цей орґан
власне, а не персонально Гетьман, відповідає
перед всіми обєднаними біля Гетьмана орґані-
КОМУНІКАТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УПРАВИ 0. У. X. 0.
393
з а ц і я м и, і перед українським громадянством за
політику, яку персоніфікує Гетьман.
Отже, хто каже, що український гетьмансько-монархічний рух
єсть ворожою до України «московською їнтриґою«, той за таку
»інтриґу« повинен вважати не тільки самого Українського Гетьмана,
але й всі українські гетьманські хліборобські організації з «Україн-
ським Союзом Хліборобів Державників« на чолі, — всі, визнавші
Гетьмана, українські »Січі« в Америці, — і перш за все, відповідальну
за цілу гетьмансько-монархічну політику, Центральну Управу, до
якої має честь належати і низчепідписаний. Подібного рода дикі
і безглузді вигадки може ширити тільки той, хто в довгому рабстві
втратив найбільше примітивне почуття пошани до самого себе і до
своєї нації, і хто думає, що нема такої нісенитниці, якою не можна
було-б дурити оцю націю. Бо й справді: чи прийде в голову якомусь,
хоч-би найбільше навіть демократично-республиканському, наприклад
Німцеві бачити в рухові, що хоче возстановити німецьку Монархію
— «французську інтриґу«, а в німецьких монархістах — «запроданців
Франції, або Анґлії«?
У відношеню до Москви, політика того керуючого орґану — який
працює під головуванням Гетьмана і під контролем всіх гетьмансько-
монархічних орґанізацій і який за всі політичні акти Гетьмана Павла
Скоропадського відповідає — така:
Ми дуже радо навязали-б контакт з московськими монархістами
і заключили-б з ними союз проти наших спільних зовнішніх
ворогів, але тільки при таких двох умовах:
1. коли-б московські монархісти визнали нашу державну суве-
ренність і нашу законну Українську Верховну Владу, персоніфіко-
вану Гетьманським Родом Скоропадських, тоб-то, коли-б вони пере-
стали втручатись в наші внутрішні справи, піддержуючи таких
Українців, які проти своєї законної Української Верховної Влади
виступають;
2. коли-б самі Українці сотворили настільки сильну гетьман-
сько-монархічну організацію, щоб, спіраючись на ній, Гетьман міг
заключити союз з монархістами московськими, а разом з тим міг не-
допустити до московського втручання у внутрішні українські справи.
Поки ці дві умови не будуть здійснені, ніяких союзів з монар-
хістами московськими ми не заключали і не будем заключати. Вся
наша політична праця буде звернена, як і досі, на організацію і під-
394
БІЖУЧІ ВІСТИ:
готовку вірних і сильних українських гетьмансько-монархічних кадрів,
без яких ніякі »союзи« і ніяка взагалі українська політика зовнішня
— не можливі. Ці кадри ми готовимо — не для якихось емігрантських
авантюр, якими погорджуемо, ані для якихось протибольшовицьких
українських повотаннь, в успіх яких не віримо — а готовимо їх на
той неминучий час упадку центральної метропольної большовицької
влади, який з кожним днем істнування цієї влади, а нашого пере-
бування на еміґрації, наближається.
На жаль далеко не всі Українці придержуються, так як ми,
принципу невтручання сторонніх сил у внутрішні українські справи.
Всяка чужа сила, яка панує, чи хоче панувати над Україною, має
таких Українців, що, за ціпу зради української суверенности, хочуть,
при помочі цієї чужої сили, здобути собі владу над своїми земляками.
І власне від таких Українців виходять всі вигадки і всі сплетні про
наш рух. Бажаючи одвернути увагу громадянства од своїх власних
діл, такі наприклад українські прихильники В. Кн. Кирила Влади-
мировича розпускають слухи, що »Гетьман Скоропадський порозу-
мівся з В. Кн. Николаєм Николаєвичем і ґен. Вранґлем«, одержав од
них «лівобічне гетьманство» і згодився «уступити Правобічну Україну
Польщі». Такі самі прихильники В. Кн. Николая Николаєвича за-
певняють, що Гетьман Скоропадський «присягнув В. Кн. Кирилу
Владмировичув і одержав од нього за це «малороссійское генераль-
губернаторство». Прихильники большовиків наущують, що нас і Геть-
мана «видумали Поляки». Знов прихильники польських і чеських
впливів на Україні пишуть доноси до польських, чеських і антант-
ських влад про те, що ми «працюєм за німецькі та большовицькі
гроші». І всі оці, обчислені на безмежну українську темноту, прово-
кацийні нісенитниці залюбки передруковуються в призначеній для
«політичного усвідомлюваний українського громадянства — україн-
ській пресі. Чому і навіщо оце робиться?
Робиться це ось чому і для чого:
Частина інтелігенції української, яка повстанням проти Геть-
мана зруйнувала Українську Державу, хоче свій злочин очернюваням
Українського Гетьмана і українських гетьманців перед історією і перед
українським громадянством оправдати. І ця сама частина інтелі-
генції української боїться втратити свій монополь на представництво
України. Коли-б здійснилась наша державницька гетьмансько-монар-
хічна ідея і коли-б в політичнім та культурнім життю України стали
брати участь соціяльно-консервативні українські сили, що досі стояли
осторонь від «свідомої України», то ця «свідома Україна» перетвори-
ВІД РЕДАКЦІЇ «ХЛІБОРОБСЬКОЇ УКРАЇНИ®.
395
лася-б в реальний факт і перестала-б бути соціяльно-революцийною
літературою, з якої живе оця, очернююча наш рух, іптеліґеіщія.
Не для виправдувана себе і не для пропаганди наших ідей
вважали ми потрібним подати до прилюдного відома всі вище-
наведені факти. Ми хочемо, щоб українське громадянство знало
правду. Хочемо, щоб воно знало, що для всіх обмовців наших
найбільшою виною Гетьмана Павла Скоропадського і нашою
єсть те, що ми не йдем собі геть від політичного українського життя,
а навпаки: вважаємо своїм обовязком брати в ньому участь так, як
наказує нам розум, совість і честь. Хочемо перестерегти українське
'громадянство перед політичними шантажистами, які на його темноті
і на поборюваню нас заробляють собі милости і гроші з ріжних гадючих
фондів, призначених на руйнування України. І хочемо врешті, щоб
українське громадянство вже тепер передбачало наслідки, які дасть
руїнницька робота великої частини його преси. Повне розпорошеня,
розєднаня, непримирима внутрішня ворожнеча Українців між собою,
і повний розклад українства, який буде рости в міру наближеня
упадку метропольних влад і який зробить Українців абсолютно не-
здатними до політичного використаня цього упадку — ось, чого мусить
сподіватись для себе українське громадянство, як що воно не зробить
зусилля, щоб руїнницькій роботі більшости своїх інтеліґентських
духових провідників і усвідомителів покласти нарешті якісь межі.
8а Центральну Управу
Обєднаних Українських Хліборобських Організацій
Сергій Шемет.
Берлін, 16 Липня 1925 р.
Від Редакції „Хліборобської України".
Читачі наші та прихильники присилають нам часто газети зі статтями, на-
падаючими на нас, і просять нас на ці напади в «Хліборобській Україні® від-
повісти. Одначе в більшости випадків ми цього не робимо ось за для яких причин.
Щоб персональна полеміка в громадських справах могла дати якісь пози-
тивні наслідки, треба: 1. щоб у обох полемізуючих сторін основне принаймні
політичне хотіння, в данім випадку хотіння Української Держави, було спільне;
2. щоб поруч спільного основного політичного хотіння була охота ДО ЛОГІЧНОГО
думаня, скерованого в напрямі здійсненя цього спільного хотіння; 3. щоб при
ріжниці думок, що до вибору шляхів для здійсненя спільного з даним полі-
тичним противником хотіння, була хоч примітивна пошана до цього противника;
4. щоб ця пошана виявлялася що найменше в тім, що статті противника, перш
ніж на них нападати, читають.
396
БІЖУЧІ ВІСТИ:
Візьмім кілька прикладів із присланих нам для полємики газет.
Коли хтось хоче як найшвидче замериканізуватись, щоб мати змогу робити
спокійно свій бізнес, а його кличуть до присяги Українській Державі, то його
лайки, звернені проти подібних закликів, треба вважати вповні логічними, але
полемізувати з ними, — прийнявши на увагу повну розбіжність хотіннь в данім
випадку — нема ніякої підстави.
Коли хтось живучи в англійській монархії (скажім в Канаді), збудованій
на територіяльних основах (бо-ж ніхто його там не цькує за те, що він
не «англійського племені*), пише: не робім так, як хочуть наші монархісти-
гетьманці, а робім так, як роблять Англійці, — і тому радить Українцям . . .
республику, збудовану на племінних основах, — то охота
і здатність до логічного думаня у цього добродія такі, що полеміка з ним йому
нічого не поможе, а нам тільки згає дорогий час.
Коли в газеті пана Петрушевнча (до якого і «Хліборобська Україна*, і вся
наша організація ставились завжди коректно) появляються непристойні кпини
з Українського Гетьмана і з нас, то можна тільки поболіти душею над культурою
і політичним тактом бувшого Президента, але од всякої полеміки з ним — власне
во імя культури і такту — треба ухилитись.
Коли врешті один український публіцист пише, що ми хочемо монархії
абсолютистичної (тоді, як вся наша теорія побудована власне на точнім розмежу-
ванню охлократичного абсолютизму, демократичної анархії і класократичної рівно-
ваги між державним примусом і громадянською свободою); другий — що ми
хочемо диктатури панів-поміщиків (тоді, як вся наша праця скерована в напрямі
обєднаня старих українських панів з новою українською провідною верствою, яка
виділяється з народніх мас); третій — що Анґлія це по нашій термінології «охло-
кратія* (тоді, як власне стару АнГлію ми наводили як типовий приклад класо-
кратїї); четвертий — що «брошура зближеної до хліборобів державників україн-
ської народньої партії* пропагує, під впливом цієї близькости, «російське царе-
славія* (тоді, як в «Хліборобській Україні* писалося, що одним з авторів цього
пасквілю на нашу ідеологію єсть п. Віктор Андрієвський, власне заїдливий
ворог Хліборобів Державників, а чи пропаГатор «російського цареславія* — це
хай вже він сам вияснить свому націоналістичному побратимові з львівського
«Літературно-Наукового Вістника*) — то все це єсть тільки доказом, що такої
породи «публіцисти* не завдають собі труду читати того, з чим вони беруться
полемізувати. Знаючи це, чи варто їм відповідати?
Отже хай наші ласкаві читачі і прихильники не дивуються, коли ми у всіх
таких випадках в персональну полеміку не вступаємо. Проте просимо і надалі
голоси преси про нашу працю нам присилати. Коли між ними знайдеться — по-
диктована однаковим, як і у нас, хотінням Української Держави — розумна, по-
важна і честна критика наших поглядів, ми її приймемо з сердечною радостю
і їй завжди на сторінках «Хліборобської України* буде присвячена належна
увага. Думаєм, що така критика появиться. Бо віримо, що Нація Українська не
єсть мертвою нацією, в якій голос мають тільки . . . шашелі.
СПРОСТОВАНІ
397
Спростованя.
8 огляду на колишню репутацію львівського «Літературно-Наукового
Вістника«, як поважного місячника, вважаємо потрібним зазначити, що подана
його теперішнім редактором п. Д. Д—вим звістка — неначе-б то «деякі з хлібо-
робських політиків накладають з російськими монархічними колами, а другі
з Варшавою» (книжка IV. 1926 р.) — єсть неправдою, коли п. редактор мав
на думці орґанізованих українських хліборобів, як це виходить з його статті.
*
8 так званими в польській і українській демократичній пресі «хліборобами»,
яких в Галичині час від часу покликує до життя в цілях прОвокацийних варшав-
ський республиканський уряд, українські Хлібороби-Гетьманці нічого спільного
не мають.
Називаючи «хліборобами» людей, які польської держави на Землі Україн-
ській бажають, варшавські правителі оцим випробованим в історії способом (згадати
хоча-б козацькі польскі хоруґви, формовані по упадку козацької
Української Держави) хочуть назву, звязану з періодом реального істнування
Української Держави, політично скомпромітувати і переіначити. Оцьому нищеню
власно-державної традиції української українська демократична преса, своїм
поширюваним варшавської провокації, всіма силами допомагав.
*
В деяких українських большовицьких газетах появилась звістка, що п.
Вячеслав Липинський «сидить в Варшаві». Стверджуємо, що п. Вячеслав Ли-
пинський ніколи в Варшаві не «сидів» і що від початку еміграції він живе без-
виїздно в Австрії.
8нов-же серед української інтелігенції на Волині ширяться, на підставі од-
наковости прізвищ, чутки, що п. Вячеслав Липинський співробітничає в варшав-
ськім, соціялістичнім, і реопубликанськім місячнику »Ого§а» Цієї чутки не
вважаємо потрібним спростовувати, а тільки наводимо її як куріоз, до чого до-
ходить політична темнота української інтелігенції і її восприїмчивість на всякі
провокацийні вигадки.
*
Американська «Свобода» в ч. 48 в 1925 р. подає звістку про «новий орган
Хліборобів Державників на чеській мові«. Стверджуєм, що ніяких «органів на
чеській мові« ми не маємо і при цій нагоді повторюємо сказане нами в Травні
1920 р. в передмові до І кн. «Хліборобської України»: «як-би хто з соціалістичних
і демократичних земляків наших хотів знати про нас правду принаймні для
себе, а не для публичного ужитку, то до відома тих подаємо, що «Хліборобська
Україна» єсть одиноким органом, за гасла, ідеологію і політичні інформації якого
ми берем на себе повну відповідальність.»	У. С. X. Д.
398
В СПРАВІ ПРАВОПИСУ.
В справі правопису.
На запит декого з наших читачів, чому ми не скрізь подвоюємо шелестівки
н, л, т, д, в словах, закінчених в І. відм. однини на -я— поясняємо, що робимо це
для зазначеня вимови цих слів і ритму мови. Коли наголос стоїть на
останнім, або передостаннім складі, тоді подвоюєм, напр.: життя, стаття, шукання,
питання. Натомість не подвоюємо там, де наголос стоїть на третім складі від
кінця, иапр.: закінченя, скороченя, думаня, обмеженя, заселеня, узброєня і т. д.
	Друкарські помилки:
Стор.	Рядок.	Надруковано:	Має-бути:
57 66 89 111	19 зг.	проядок	порядок 19 зг.	мінінстрів	міністрів 15 зг.	Що заздалегоди	Ще заздалегоди 14 зн.	раціоналістичний і побудований раціоналістичний матеріалі- стичний і побудований
116 121 145 171 172 182 199	12 зн. Шановали	Шаповали 5 зн. робиться	родиться 18 зг. невишколені і невимуштровані не вишколені і не вимуштровані 17 зг.	свобду	свободу 10 зг.	видповідним	відповідним 17 зг.	частинкою	частиною 13 зг.	себе	себе 20 зн.	подвигом	подвигом
210 280 326 366	9 зн.	не має	нема 11 зг.	тоге	того 14 зн.	буржуазію	буржуазією 1 зн.	тоді нею	»возсоєдиненну«	тоді з	нею »возсоєдинениу«
Друк цієї книжка закінчено 28. VIII. 1925 р.
ЗМІСТ
Подяка У. С. X. Д.: тим, хто спричинився до видання V Кн.
«Хліборобської України®	.  ..................  2
1.	Сергій Шемет: Микола Міхновський. Посмертна згадка
(з портретом)................................... З
2.	Уривок зі «Споминів® Гетьмана Павла Скоропадського:
«Від початку 1918 р. до проголошеня Гетьман-
ства® ................................................31
3.	Вячеслав Липинський: Листи до Б р а тів-Х л і б о р о б і в.
IV. Про політику, як умілість вибору такого методу здобу-
вання та організації влади і організації громадянства, який-
би уможливив будову і вбережена окремої Держави на
Українській Землі і забезпечив істнування та розвиток
Української Нації...............................93
4.	Проф. Олексій Одарченко: Основи номінальної
валюти .............................................217
5.	ґенерал П. Залєсський: Завдання розумного і чест-
ного Правительства на Україні ...................... 261
6.	Вячеслав Липинський: 3 приводу статті генерала
Залесського..........................................278
7.	Д. Д-ко: Є лисавета Івановна з Скоропадських
Мил орадови ч. До 35-х роковин її смерти (з портретом) 284
8.	Ґр.. Адам Монтрезор: «Дух нації® і «дух землі® .... 289
9.	Вячеслав ЛИПИНСЬКИЙ: Покликаня «Варягів® чи ор-
ганізація хліборобів. II. Оцінка варяжської теорії
в звязку з двома основними проблемами української полі-
тики: Як сотворити єдиний український фронт проти
істнуючих на Україні чужоземних метропольних влад? Як
в хвилину їх упадку установити свою місцеву українську
владу? (Кілька уваг з приводу статті Є. X. Чикаленка:
«Де вихід?®) (Закінченя)......................  296
10.	З Минулого: Домет Олянчин: Два листи Гетьманів
Богдана Хмельницького і Івана Виговського
до Курфірста Бранденбурґського Фрідріха
Вільгельма (з фотографіями листів) .............377
11.	Посмертні згадки:
Адам Р оки цький. Некролог (з портретом) .... 385
12.	Біжучі вісти:
Комунікат Центральної Управи Обєднаних Українських
Хліборобських Орґанізацій..........................  390
Від Редакції «Хліборобської України®.................395
Спростована..........................................397
В справі правопису ..................................398
Єсть тільки одна Україна, а Представник її Оден Правний Гетьман!
ПІД ЦИМ ГАСЛОМ ВИХОДИТЬ:
„С І ч«
Орган Січової Орґанізації в Америці і Канаді,	Редактор Др. О. Н а з а р у к
Адреса: »8іізй« 2406 XV. СЬіса^о Аче, СЬіса^о, Піт. 11. 8. Атегіса.
Передплата на рік 3 дол, на 6 місяців 1.75 дол. Для Членів: на рік 2.40, на 6 місяців 1.25.
Даром «Січ» нікому не висилається.
ДМИТРО ДОРОШЕНКО.
Мої спомини про недавнє минуле (1914—1918)
Видавництво «Червона Калина».
Частина перша. Галицька Руїна 1914—1917 років. Львів, 1923. Ст. 131, 8°
Частина Друга. З початків відродження української державности. (Доба
Центральної Ради). Львів, 1923. Ст. 96, 8°
Частина третя. Доба Гетьманщини (1918). Львів, 1923. Ст. 122, 8°
Частина четверта. Під Директорією. На чужині (1919-20). Львів, 1924. Ст. 104,8“
З голосів критики:
«Спомини Д. Дорошенка це незвичайно цінний вклад у нашу визвольну літера-
туру. А збільшує вартість їх велика сила фактичного матеріалу, дотепер майже невідо-
мого з инших джерел . . .« Є. Г. «Український Голосе (Перемишль), 1923, ч. 46.
«Мало є споминів у нас взагалі, а ще менше писаних так спокійно, річево й
цікаво, як отсі . . .« Вол. Дорошенко, »Діло«, 1923, ч. 201.
». . . Історикові, який займеться питанням про перші кроки існування української
армії, друга частина, зокрема розділи IV та VI, дасть багацько для зрозуміння дійсних
причин, що довели армію до краху.» «Т а б о р«, Воєнно-Науковий журнал, 1924, ч. 2, ст. 239.
«Дорошенко розкрив перед нами неодну історичну тайну, зияснив неодин посту-
пок рос. правительства в Галичині й Буковині, впровадив нас нераз за куліси найвищих
тодішніх державних установ, освітлив нам неодин факт, що досі був нікому невідомий,
взагалі в своїх споминах увів нас Дорошенко в найскритійші тайники й закутники
тодішньої російської, а по 1917 р. й української державної будівлі . . С. Н. «Книжка»
(Станіславів), 1923, ч. 6—10, ст. 154.
«По прочитанню споминів Дорошенка кождий мусить набрати переконання, що
Гетьманщина не тільки не була ніякою руїною українського життя, а противно — це
був одинокий період, коли при кермі були люде, що вміли будувати державу, — одинокий
час, коли Українська Держава справді знаходила тверді основи свойого істнування.
Найцінніще в книжці Д. Дорошенка є саме те, що він відкриває нам, яких методів
тримався гетьманський уряд при організації Української Держави. Деякі з цих методів
показалися помилкові, та це природна річ у великій політиці, — навіть найліпші міні-
стерства роблять помилки. Але в багатьох областях державного життя цим «гетьманцям»
повелося знайти такі тверді і певні шляхи державної будови, що всі майбутні організа-
тори Української Держави мусять покористуватися їх досвідом.» Галичанин, «Свобода»
(американська), 1924, ч. 36.
“Раті<Дііікі іе (зіапоіуіц) ріегу/зяоггедпе ігбсіїо до Нізіогіі ргцдбіч роїііусгпусй,
пигІиіцсусЬ «роїесгейїііуо икгаіпзкіе . . . Хпаідиіету V/ пісії «рого іУіадотоЗсі,
ггисаіцсусЬ бічіаііо па рггеЬіее \уурадкб\у ... IV доЬіе учіеікїеі іуоіпу і геїуоіисіі
гозуізкіеі ге зіапоу/ізка роїііука икгаііЇ8кіЄ£0, кібгу тіаі дозіер до таіег|а1би/
докитепіаіпусії, дгіА хакіпіопусЬ . . . Розіадащ опе іуагіобб, рога Ьоеасіїуегп
родамапусЬ V/ пісЬ Іакібіу, іезгсге і г 1Є£0 и'геїеди, ге ойчуіеііаігі рггеЬіее \уурад-
кбту па йкгаіпіе ге зіапоу/іька, гогпщсего зі? од зіапощізка ргаиде у/згузікісй
оргасощап икгатзкісії доЬу іуоіеппо-геіуо1ису)пеі. Сду іатіе іуузгіу піетаі щуіа-
сгпіе г род рібг рггедаіаіуісіеіі гадукаїігти зроіесгпеео гбгпусЬ одсіепі, ратіці-
пікі Рогозгепкі дащ оЬгаг іуурадкби', кгезіопу рггеа сгіоіуіека роєїадбіу итіаг-
коїуапусії, кгуіусгпіе одпокгасеео віє до «'заузікісії зкгаіпобсі оЬоаи икгаіпїкіеко
— г іууіаікіет іе£о ітрегіаііати.» І. е о п XV а 8 і 1 е V.' з к і, «Ргхееіад ХУзроІсгезпу*
(Кгакогч), 1925, ч. 33, ст. 33—44.
«Проф. Д. Дорошенко історик, — се знати на його споминах, і у прозорім,
яснім укладі оповідання про хаос подій і осіб, — і в обєктивнім змальованні сього
недавиього-минулого . . . Записки Д. Дорошенка цінний і повчаючий огляд нашої
недавньої історії й дуже інтересна лектура.» І. Крипякевич, «Стара Україна»,
1924, ч. ЇХ—X, ст. 152.
Накладом Видавничої Спілки «ДІЛО® у Львові вийшли:
ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА
Спогади 1861-1907.
Частина І, Львів 1925, стор. 172. 8°.
ЗМІСТ: Передмова. І. Походження мого діда, заселення с. Перешор і кутка Хер-
сонщини між Дністром та Богом. Мій дід і його господарство. Батькова служба,
господарювання та родинні обставини. П. (1861—1869). Мов виховання. ПІ. (1870—
1875). Пансіон. Хвороба і смерть батька. Життя під опікою дядька. Прогімназія
Соколовського. Л. Смоленський і початок мові національної свідомости. IV. (1875—
1881). Єлнсаветградське Реальне Училище і його директор. Родина Тобілввичів.
Українські театральні вистави та Кропивніщький і указ 1876 року. Російський
революційний рух. Др. Михалевич і український гурток. Штундисти. Мій переїзд
до Київа. V. (1881—1883). Проф. В. Антонович і М. Лисенко. Словарна та хресто-
матійна громада. Невдача з університетом. Московська Агрономічна Академія.
Харківський Університет. Стара Громада. Д. Пильників та М. Лобода. Студентська
українська громада та Ф. Єленськнй. VI. (1883—1885). В. Мальований і студентська
Драгоманівська Громадка. Московські народники. Арешт Драгоманівської Громади
і мій. Розгром Єлисаветградського гуртка і арешт та заслання в Сибір д-ра Михале-
вича. Мій допит і висилка під доглнд поліції. УП. (1885—1890). Приїзд в Перешори.
Зустріч і відносини з дядьком. Моє господарювання. VIII. (1890—1894). Смерть дядь-
ка. Микола Левіцький. Карпенко Карий і Український Театр. Мої «Розмови про
сільське хазяйство®. Листування з І. Рєпиним, Д. Мордовцем. О. Волошин і І. Заїкнн.
Частина II, Львів 1925, стор. 140. 8°.
ЗМІСТ: ЇХ. (1894—1895). Переїзд в Одесу. Одеська Громада. Смоленський і М.
Комар. X. (1895—1897). М'. Коцюбинський. І. Луценко. Смерть дочки. «Київська
Старина®. »По морю і суигі«. Ювнлей Д. Мордовця. 0. Бородай. Петербурзька
Громада. П. Стебницький. XI. (1897—1899). Загальна Українська Організація. 0. Ко-
ниський. II. Жнтецький. М. Лисенко. Продаж землі в Перешорах і купівля Коно-
нівки. ХП. (1900—1903). Кононівка. Сусіди землевласники. Селяие і відносини з ними.
Заснування Кредитового Товариства. П. Оправхата. ХНІ. (1900—1902). Переїзд до
Київа. Київська Стара Громада. Громадський словник під редакцією Грінченка.
XIV. (1900—1902). Загальна Безпартійна Українська Організація. Склад і діяль-
ність її. Б ІПраг. В. Степанеико. В. Вниииченко. Мої журфікси. XV. (1903). Юви-
лейне свято М. Лнсенка. Моя подорож з ним у Львів. Фраико. Відкриття памят-
иика Котляревському в Полтаві і приїзд галицьких делегатів. Початок японської
війни і наші надії. Суперечки з приводу війни. Відношеня селян до української
школи.
ВІД СІЧНЯ 1924 р. ВИХОДИТЬ У ЛЬВОВІ МІСЯЧНИК
ЧАСОПИС ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ
ПІД РЕДАКЦІЄЮ ІВ. КРЕВЕЦЬКОГО
ВИДАЄ
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА
(БІБЛІОТЕКА І МУЗЕЙ).
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ: на цілий рік в краю 10 зол.; на •/, року 5 зол.; за границею
(в Европі) 11 зол.; в Америці 2 долари (слати в реджістрованих листах). Ціна одного
числа 1 зол.
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Й АДМІНІСТРАЦІЇ
«СТАРА УКРАЇНА®, ЛЬВІВ. ЧАРНЕЦЬКОГО 24.