/
Автор: Балла М.І.
Теги: українська мова словник англійська мова англо-український словник лінгвістика вивчення мов
ISBN: 5-330-03081-1
Год: 1996
Текст
ЕЬКЗЬІЗН-иККАІИІАИ ОІСТЮИАКУ
АЬоиі 120 000 \уогсЬ
Ву М. І. Ваііа
Уоіите І
А*М
Куіу "Озуііа" РиЬІізІїіп^ Ноизе 1996
АНГЛО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК
Близько 120 000 слів
Склав М. І. Балла
Том І
А*М
Київ "Освіта" 1996
ББК 81.2АНГ-4 А64
Англо-український словник: У 2 т.— Близько 120 000 слів / Склав М. І. Балла — К : Освіта, 1996 - Т. 1.- 752 с.
Нове видання «Англо-українського словника» охоплює близько 120 000 англійських слів, для позначення вимови яких використано міжнародні знаки фонетичної транскрипції. Усі українські слова-переклади подано з наголосом.
Переклади англійських слів з кількома значеннями часто супроводяться поясненнями. У багатьох випадках для кращого розуміння значень англійських слів наведено приклади вживання їх у контексті.
У словнику подано вживання англійських дієслів з прийменниками та прислівниками, а також фразеологічні звороти, прислів’я і приказки.
Словник призначається для фахівців англійської мови, але може стати у пригоді всім, хто вивчає англійську мову, перекладає з англійської на українську, а також тим, хто вивчає українську мову в англомовних країнах.
А пе\¥ есійіоп оГ іЬе Еп^ІізЬ-Скгаіпіап сіісйопагу сопіаіпз аЬоШ 120,000 Еп^ІізЬ \¥огсі$. ТЬе ргопипсіаСіоп оГ Еп^ІізЬ июгсіз із зЬо\¥п Ьу теапз оГ іЬе рЬопеіісаІ ігапзсгірііоп, асЗорїесі іп іЬе потісі. ТЬе зігезз із тагкеб іп аіі Окгаіпіап ігапзіаїіопз.
ТЬе сІіГГегепі теапіп£8 оГ Еп^ІізЬ \¥огбз аге оїїеп Гоїіо^есі Ьу поіаііопз. Ехатріез оГ иза§е іп сопіехі аге £іуєп (о а Іої оГ Еп^ІізЬ \уоґсІ8 Гоґ ЬеНег сотргеЬепзіоп оГ їЬеіг огі^іпаї зепзе.
ТЬе сіісиопагу §іуєз СЬе иза§е оГ іЬе Еп^ІізЬ уєґЬз \уйЬ ргерозіиопз апб асІуегЬз апб аізо сопіаіпз ісііотаис ехргеззіопз, ргоуегЬз апсі зауіп^з.
ТЬе сіісиопагу із сіезі^песі Гог (Ье изе оГ Еп^ІізЬ 1ап§иа§е зресіаіізіз. И тау Ье оГ изе їо аіі оіЬег регзопз еп§а£есі іп тазіегіп§ Еп^ІізЬ ог їгапзіаііп^ Ггот Еп^ІізЬ іп(о Скгаіпіап, аз \ує11 аз іо регзопз іп Еп^ІізЬ-зреакіп^ соипігіез \уЬо зіибу Скгаіпіап.
Словник
АНГЛО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК Том І
Близько 120 000 слів Склав Микола Іванович Балла
Англійською та українською мовами
Завідуюча редакцією гуманітарно-світоглядної літератури Г. М. Сидоренко. Редактори Т. М. Демченко, Т. І. Зінкевич, Т. Д. Островерхова. Художник обкладинки К. Б. Мовчан. Художній редактор В. О Любавін Технічний редактор М. С. Губар. Коректори Р. І. Борисенко, А. В. Лопата.
Здано до набору 25.05.95. Підписано до друку 25.03.96. Формат 84x108/16. Папір офсетний Гарнітура літ. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 78,96. Умови фарбо-відб 78.96 Обл.-вид арк. 142. 54. Тираж 50 000 прим. Вид. № 35855 Замовлення
Видавництво «Освіта». 254053. Київ, Ю. Коцюбинського. 5 Свідоцтво № 22858060 від 28 10 94.
Набір та верстка СМП «АВЕРС». 254214. Київ, пр Оболонський. 36.
Англо-український словник: У 2 т.— Близько 120 000 слів / Склав М. І. Балла,— К.:
А64 Освіта, 1996.— Т. 1.— 752 с.
I8ВN 5-330-03081-1
У словнику всі українські слова-переклади подано з наголосом. Переклади англійських слів з кількома значеннями часто супроводяться поясненнями. У багатьох випадках для кращого розуміння значень англійських слів наведено приклади вживання їх у контексті. Призначений для фахівців англійської мови. Стане у пригоді всім, хто вивчає англійську мову, перекладає з англійської на українську, а також тим, хто вивчає українську мову в англомовних країнах.
д 4602030000-168 ББК 81.2 АНГ-4
210-96
І8ВИ 5-330-03081-1
© М. І Балла. упорядкування. 1996.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Англо-український словник. // Укл. М. Л. Подвезь-ко, М. І. Б алла. — Київ, 1974.
Англо-український словник. // За ред. проф.
Ю. О. Жлуктенка.— Київ, 1991.
Новьій англо-русский словарь.— Москва, 1995.
Ко зет агу Соигіпеу. Ьоп^тап ОісНопагу оГ Рйгазаі УегЬз.— Мозсо\у, 1986.
Англо-русский словарь по зкономике и финансам — Санкт-Петербург, 1993.
Большой англо-русский словарь: в 2 т.— Москва, 1987.
К. Т. Баранцев. Англо-український фразеологічний словник.— Київ, 1969.
А. В. Кунин. Англо-русский фразеологический словарь.— Москва, 1967.
С. Н. Апсігизузйеп. А Сотріеіе Окгатіап-Еп^ІізЬ ОісНопагу.— Зазкаїооп, 1955.
Англо-русский политехнический словарь.— МоЕква, 1971.
Краткий англо-русский и русско-английский военньїй словарь.— Москва, 1963.
Англо-русский авиационньїй словарь.— Москва, 1963.
Англо-русский словарь по радиотехнике.— Москва, 1959.
Словарь английских личньїх имен.— Москва, 1989.
Русско-украинский словарь: в 3 т.— Киев, 1968.
Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник.— Київ, 1978.
Орфографічний словник української мови. // Укл С. І. Головащук та ін.— Київ, 1994.
М. І. Балла. — Вживання прийменників в англійській мові.— Київ, 1967.
С. І. Головащук. Словник-довідник з правопису,— Київ, 1979.
Українсько-англійський словник. // За ред. проф. Ю. О. Жлуктенка.— Київ, 1995.
Тйе Сопсізе ОхГогсі Оісііопагу оГ Сиггепі Еп^іізй.— 4їЬ есі.— ОхГогсі, 1956.
ХУеЬзіег’з Зєуєпій Соїіе^іаіе Оісііопагу.— С. апс!
С. Маггіат Сотрапу РиЬІізйегз.— ОЗА, 1971.
Еуегутап’з Еп^ІізЬ Ргопоипсіп£ ОісПопагу. // Ву ОапіеІ Зопез.— ПіЬ есі.— 1Ме\у ¥огк, 1958.
Тке ОхГогсі Шизїгаіесі Оісііопагу. — ОхГогсі, 1962.
ПЕРЕДМОВА
Виданню цього «Англо-українського словника» передувала багаторічна підготовча робота: було переглянуто ряд нових лінгвістичних праць, галузевих словників, періодичних видань та інших англомовних джерел, з яких почерпнуто значну кількість нових слів, що увійшли до словникового складу сучасної англійської мови за останні роки. Складаючи словник, автор дійшов висновку, що важливо не лише найповніше охопити лексичний склад мови, а й забезпечити максимальну зручність у користуванні словником.
На відміну від попередніх видань двомовних словників (насамперед англо-російських та англо-українських, в тому числі й «Англо-українського словника», 1974 р., автори М. Л. Подвезько, М. І. Балла) автор для зручності користувача відмовився від будь-яких додатків (власних імен, географічних назв тощо) і взяв за основу єдиний реєстр статей, розташованих в алфавітному порядку.
Деякі автори словників спрямовують читача на самостійне утворення похідних частин мови від дієслова — іменників, прикметників, прислівників. Автор же цього словника вважає за доцільне кожне похідне слово та його значення подавати в окремій словниковій статті, а не змушувати читача займатися словотворенням, самостійно вигадувати значення слів.
Автор вважає, що майже всі іншомовні слова мають аналоги в рідній мові, за винятком тих, що позначають явища і предмети, які взагалі відсутні в житті нашого народу. Тому .він відкинув принцип тлумачення слова замість його перекладу, а в разі необхідності дає це пояснення в дужках. У багатьох випадках уточнено семасіологію як окремих слів, так і лексичних одиниць. Зважаючи на те,
що лексика мов народів світу постійно поповнюється новими словами, які входять і в наше життя, автор вводить у нинішнє видання словника цілий ряд неологізмів, запозичених з іншомовних джерел — словників та періодичної літератури {брифінг, менеджмент, дизайнер, серфінг, скейт-борд, армрестлінг тощо).
Автор вважає невиправданим вилучення із словника рідковживаних, так званих застарілих слів, діалектизмів, побутових розмовних слів та висловів як заради зменшення обсягу словника, так і рафінування лексики від професійної термінології і вульгаризмів, тим більше що часто практично важко визначити застарілість чи раритетність того чи іншого слова.
Природно, що у словниковій статті не завжди відображено рідною мовою всі закладені в іншомовному слові смислові відтінки. Не завжди можливий точний переклад невластивих для нашого народу реалій із суспільного життя і побуту, адже певні значення та їх нюанси часто розкриваються лише в контексті. Для цього у словнику наводяться ілюстративні приклади, а також фразеологічні звороти. Це дає читачеві змогу краще зрозуміти як друкований текст, так і усне мовлення, відійти від дослівного перекладу і знайти найбільш вдалі способи передачі думки автора оригінального твору рідною мовою.
В основу цього видання автор поклав «Англо-україн-ський словник» (1974 р.), підготовлений разом з відомим українським лексикографом і досвідченим укладачем двомовних словників, нині покійним М. Л. Подвезьком. Автор плекає надію, шо цей словник стане у пригоді всім, хто користуватиметься ним.
М. Балла
ПОБУДОВА СЛОВНИКА
«Англо-український словник» досить широко охоплює лексику сучасної англійської мови, включаючи слова, шо позначають явища і поняття з різних сфер суспільного життя англомовних країн, наукову і технічну термінологію, лексику з галузі літератури й мистецтва, розмовну лексику, діалектизми тощо.
Усі заголовні англійські слова розміщені у словнику в алфавітному порядку.
Фонетична транскрипція реєстрових англійських слів подається за міжнародною фонетичною системою знаків у квадратних дужках після заголовного слова. У транскрипції позначається як головний, так і другорядний наголос. Знак головного наголосу ставиться вгорі, а другорядного — внизу перед наголошеним складом.
Кожне заголовне англійське слово виділене напівжирним шрифтом і має скорочену граматичну позначку світлим курсивом про його належність до певної частини мови. Додаткові граматичні відомості (наприклад, ргед., разз. тощо) подаються після вказівки на частину мови або всередині статті після арабської цифри з дужкою.
Слова, однакові за написанням, але з різною вимовою, що належать до різних частин мови, подаються в окремих статтях і позначаються римськими цифрами. Наприклад:
ргезепі І [ ргехпі] /і подарунок...
ргезепі II [рп'гепі] V дарувати...
Слова, однакові за написанням і вимовою, що належать до різних частин мови, подаються в одній словниковій статті і позначаються напівжирними арабськими цифрами з крапкою. Наприклад:
(ІгаГІ [сІга.Й] 1. п 1) креслення, план;...
2. V 1) робити ескіз;...
При цьому витримано таку послідовність подачі частин мови: іменник, прикметник, прислівник, дієслово, числівник, сполучник, займенник, прийменник, вигук,— незалежно від значущості і широти їх уживання.
Слова, що пишуться з великої букви (власні імена, географічні назви), передують словам, що пишуться з малої букви. Наприклад:
АЬщаіІ ['зеЬідеіІ] п ж. ім'я Абігейл.
аЬщаіІ ['аеЬідеіІ] п служниця.
Сполучення з двох слів, що пишуться окремо, подаються, як правило, у словниковій статті одного з них. Так, словосполучення пагго\¥ £аи§е знаходимо у статті паггоіу: пагготу [’пжгои] асі] вузький...; ~ §аи§е вузькоколійка.
До слів іншомовного походження, що зберегли своє написання, а іноді й вимову, як наприклад, (1га£ее, (ііуа, дається вказівка на їх походження (фр., італ. тощо).
В українських перекладах двоскладові та багатоскладові слова подаються із знаком наголосу (') над наголошеною
голосною. Двоякий наголос у словах позначається двома знаками наголосу.
Усередині статті спочатку, як правило, наводяться найуживаніші значення англійських слів. Синоніми розділяються комами, слова, що позначають різні відтінки значень,— крапкою з комою. Різні значення слів нумеруються світлими арабськими цифрами з дужкою. Уточнення перекладу або пояснення значень даються, у разі потреби, курсивом у дужках. Термінологічні позначки (тех., мед., військ, тощо) і умовні скорочення, що вказують на стиль та сферу вживання слів (груб., заст., розм., амер. тощо), подаються курсивом перед перекладом.
У багатьох словникових статтях наведено ілюстративні приклади. Повторюване в них заголовне англійське слово, у тому числі й складне, що пишеться через дефіс, заміняється при цьому знаком ~ (тильда). Якщо до заголовного слова додається закінчення, то відповідно усередині статті воно позначається тильдою із закінченням, наприклад, замість слова азресіз — ~з, замість азкед — ~ед. Якщо ж заголовне слово змінює свою форму, то воно наводиться у статті повністю. Також повністю при повторенні пишуться слова, що складаються з однієї або двох букв, наприклад: а, ап, Ье, §о, І, іо.
Якщо заголовне слово починається з малої букви, а в одному із своїх значень воно пишеться з великої букви, то це позначається великою буквою з крапкою в дужках при відповідному значенні, наприклад:
сігазоп [ сігаедоп] п 1) дракон;... 7) (О.) астр. сузір’я Дракона;...
Після знака < (ромб) наводяться словосполучення, що позначають окремі поняття, усталені сполучення слів, фразеологічні звороти, прислів’я тощо.
У багатьох випадках при дієсловах і прикметниках подаються прийменники, за допомогою яких ці частини мови сполучаються з іншими словами, особливо коли має місце різне керування в англійській та українській мовах, наприклад:
(Іереші [сії'репсі] V залежати (від — оп, ироп); ...
Сполучення дієслова з прийменниками і прислівниками подаються після всіх значень дієслова окремою групою і позначаються знаком □ (квадрат). Прийменники і прислівники у такому разі виділяються напівжирним шрифтом.
Вживані у множині іменники мають позначку рі. Залежно від значення і вживання іменника — в однині чи множині — у дужках даються позначення (вжив, як рі) або (вжив, як зіп§).
Якщо форма множини іменника утворюється не за загальним правилом, то вона наводиться в дужках у цій же статті. Крім того, ця форма подається, як правило,
8
окремою статтею з фонетичною транскрипцією. Це саме стосується і прикметників та прислівників, ступені порівняння яких утворюються не за загальними правилами, наприклад:
ууеіі [\уеІ] асіч (сотр ЬеКег; зир Ьезі) добре;...
ЬеНег ['Ьеіа] аду (сотр від \ує11) краще;...
Ье8і [Ьез(] аду (зир від ^е!1) найкраще;...
Форми Разі ІпбеГіпііе та Разі Рагіісіріе неправильних дієслів, що наводяться у дужках у статтях цих дієслів, подаються, крім того, окремими статтями (або з арабськими напівжирними цифрами) на своєму алфавітному місці з посиланням на основне слово, наприклад:
§ее [зі:] V (разі за^; р.р. зееп) бачити;...
залу [зо:] разі від зее.
8ееп [зі:п] р.р. від зее.
У дужках прямим шрифтом даються слова, що доповнюють значення словосполучення або є варіантом до певної частини його, наприклад: «доза (рідких ліків)» означає: 1) «доза», 2) «доза рідких ліків»; «дренажна канава (труба)» означає: 1) «дренажна канава», 2) «дренажна труба».
Заголовні англійські слова та їх українські еквіваленти подаються, за поодинокими винятками, у початкових формах: дієслова — в інфінітиві, іменники — в однині, українські прикметники — у чоловічому роді.
І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗВУКИ АНГЛІЙСЬКОЇ мови ПОРІВНЯНО ІЗ ЗВУКАМИ УКРАЇНСЬКОЇ мови
1. В англійській мові є такі звуки (фонеми):
1) Голосні а:, л, о, о:, ж, е, і, і:, о. з:, и, и:.
Примітка. Знак двокрапка в транскрипції [:] після голосної позначає довгий голосний звук.
2) Двоголосні (дифтонги) аі, аи, еі, зі, ои, із, єа, из.
3) Трифтонги аіа, аиз.
4) Приголосні Ь, р, б, і, Г, V, \у, к, £, й, і, 1, т, п, і], г, 8, г, д, 9, з, /.
5) Складні приголосні (африкати) і/, 63.
2. В українській мові довга чи коротка вимова голосних не змінює значення слова. В англійській мові довгі і короткі голосні є різними фонемами, і заміна їх пов’язана із зміною у значенні, наприклад:
8ІІ [зН] сидіти — ьеаі [зіл] місце, сидіння;
ГііП [Гиі] повний — Гооі [Ги:1] дурний;
зрої [зрої] місце; пляма — зроії [зроД] спорт.
3. В українській мові приголосні можуть бути твердими або м’якими залежно від їх позиції в слові. Так, перед буквами і, є, ю, я приголосні пом’якшуються. Отже, звук т, наприклад, у словах той, та, ту, ти вимовляється твердіше, ніж у слові ті. В англійській же мові пом’якшення приголосних немає. Тому, наприклад, звук і у словах Сог, (аг, (ооі такий самий, як у словах іір, Сеат. Це стосується також усіх інших приголосних. Так само і в кінці слова глухі і дзвінкі приголосні в англійській мові вимовляються чітко, бо різниця між глухими і дзвінкими приголосними в кінці слова вказує на різні значення слів:
Лов — собака, Лоск — док; ІесІ — вів, Іеі — пускати, дозволяти.
Докладніші характеристики кожного звука наведено у таблиці нижче.
Англійська фонетична система
Фонетичне позначення звука Вимовляння звука | Приклади
Є Вимовляється приблизно, як е в слові прес. еЬЬ [еЬ] епб [епсі]
и Вимовляється приблизно, як у в слові тупий. Ьоок [Ьик] риі |риі]
и: | Вимовляється приблизно, як у в слові Шура, не випинаючи сильно губ. ігооі [гиД] зйооіег ['рада]
а: ! Вимовляється, як довге горлове а. і азк [а:зк] разз [ра:з] ЬаІГ [йа:Е]
і: Вимовляється, як довге і. 1 еаі [ід] зіееі [$и:1]
і Вимовляється, як звук, середній між і та и. 8Й [зі(] іп [іп]
ж Звук, середній між а і е. Ьаб [ЬжсІ] Ьаск [Ьжк]
Л Вимовляється приблизно так, як о в словах монастир, солдат. Цей звук акустично (на слух) ближчий до а, ніж до о. сІиЬ [кІлЬ] Ьш [Ьлі] 8ОП [ЗЛП] іоує [ілу]
а Невиразний ненаголошений звук, близький до л. аЬоиі [а'Ьаиі] Гаггпег [Та:та]
10
Фонетичне позначення звука Вимовляння звука Приклади
о: Вимовляється, як довге а під наголосом. 8іг1 [да:1] Ризі [Ь:8І] виг^еоп ['80:6300)
0 Вимовляється, як коротке, дуже відкрите о. поі [поі] 81ор [8І0р]
о: Вимовляється, як довге 0. тоге [то:] йогве [Ьо:з]
аі Ці сполучення голосних (дифтонги) утворюють один склад, причому перший І [аі]
еі елемент дифтонга — наголошений (так само, як в українських ай, ей, ой). В вау [веі]
01 дифтонгу єо перший елемент вимовляється приблизно, як е в слові поет. Ьоу [Ьоі]
аи йоиве [Ьаив]
ои Ьоаі [ЬоШ]
10 Ьеге [Ьіо]
ио роог [риз]
єо сйеге [дєо]
Р, Ь Ці приголосні вимовляються приблизно так, як українські п, б, к, ґ (у словах ріре [раїр]
к, 8 ґанок, ґедзь), ф, в, м, але з тією різницею, що англійські р, Ь, к, § вимовляються Ьаск [Ьгек]
Г, V більш чітко, ніж українські п, б, к, ґ; р, к вимовляються з невеликим придихом у кііе [кап] егіеГ [дгі:ґ| тоуе [ти:у] ріскеї ['ріки] саі [каеі]
т позиції перед голосним.
1, б, п При вимовлянні українських т, д, н кінчик язика торкається краю верхніх зубів. ііп [йп]
Щоб вимовити англійські і, б, п, треба відвести язик назад, поки він не перейде за бос [бос]
ясна і не торкнеться заглибини за ними. У позиції перед голосним і вимовляється з пиі [пл(]
невеликим придихом. іоп^ие [Глід]
м Ці звуки схожі на українські ш, ч, але язик при їх вимовлянні переміщується 8ке [/і:]
далі (назад), у те саме місце, що й при вимовлянні англійських і, б, п (див. вище). 8кір [рр]
Англійські /, І/ — м’які звуки. скаіг [Цєо] ріссиге |'рікі[о)
з. <із Язик перебуває в тій самій позиції, що й при вимовлянні /, у (див. вище), але 3, р1еа8иге ['ріезо]
(ІЗ — дзвінкі звуки, тимчасом як /, у — глухі. Іаг^е [1а .63 ]
8, X Вимовляються майже в тій самій позиції язика, що й і, б, п (див. вище), але 8Й [вії]
кінчик язика відсувається назад трохи менше. £Іа88 [д1а:з] равва§е ['раезібз] го8е [гоих] а8 [аех]
Г При вимовлянні цього звука позиція язика така сама, як і при вимовлянні і, (і, п ГІП8 [пт)1
(див. вище). На відміну від українського р, англійське г вимовляється без вібрації геб [геб]
кінчика язика. 8ІГЄЄІ [8ІГІЛ] киггу І'Ьлп]
9 Доторкнутися кінчиком язика до краю верхніх зубів, але так, щоб між язиком і ікіпк [9іт)к]
зубами залишався прохід для повітря. Потім зробити видих. Матимемо англійський глухий звук 9. (кгее [9гі:|
д Позиція язика та сама,” що й при вимовлянні глухого 9 (див. вище), але д (ке (до)
вимовляється з участю голосу (дзвінкий звук). гЬІ8 [дів]
1 Є дві різновидності англійського 1, але обидві вони мають спільним те, що при їх ваббіе [Чаебі]
вимовлянні язик перебуває в тій самій позиції, що й при вимовлянні англійських і, б, аіі [о:1]
п (див. вище). Одна різновидність 1 близька за вимовою до українського твердого л у ваИ [во:к|
словах лапа, ложка. Ця різновидність вживається перед приголосними і в кінці слова. Юіб [Гоиіб]
Друга різновидність 1 близька до українського м’якого л (як у слові любов), але Іініе [11(1]
має менший ступінь м’якості, ніж останнє. Ця різновидність вживається перед 1ав( [1а:зі]
голосними. 1а(е [Ієн] аіі [о:1]
XV Звук близький до українського в у слові вовк (друге в). \ує [\уі:] хукеге [\уєо|
11
Фонетичне позначення звука
Вимовляння звука
Приклали
Звук середній між українськими г і х.
Звук і наближається до українського й, але відрізняється від нього більшою сонорністю. При вимовлянні його язик піднімається до піднебіння нижче, ніж при вимовлянні українського й. В англійській мові звук і завжди передує голосному, тоді як в українській звук й маємо і перед голосними (його, явір, Юрко), і перед приголосними (крайній), і в кінці слова (гай).
При вимовлянні цього звука задня частина язика торкається м’якого піднебіння і видихуване повітря виходить не через рот, а через ніс.
Кіт [Ьіт] ЬІ8 [Ьіх] йег [На:] уЄЗ [)ЄЗ] уои Ви:] уеаг Ца:] уеі Веї]
$ІП£ [ЗП]] ЗОП£ [ЗОТ]]
II. ФОНЕТИКО-ОРФОГРАФІЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ
1) ОДИН ЗВУК МАЄ КІЛЬКА СПОСОБІВ БУКВЕНОГО ВИРАЖЕННЯ (ВІД ЗВУКА ДО БУКВИ)
[Є]
[и:]
Є еа іе и еі
Ьеіі рГЄЗЗ епб Іетоп Ьеаб з'уеаі геабу теазиге Ггіепсі ГгіепбзГіір Ггіепсіїу Ьигу Ьигіаі Ьигіег Іеізиге Іеізигеб Іеізигеїу
и оо 0 ои Є\У
їгие гиіе ІиЬгісаіе ігиік зоїиііоп тооп ҐООІ ІООІ £ГООУЄ рооі бо 10 \¥Й0 шоує §гоир зоир гоиЬІе гоиіе соироп СГЄ\У 6ГЄ\У ійге\¥ 8ІГЄ\У
ь
і
[и] [Іи:]
и 00 ои
Гиіі Ьоок соигіег
риіі Іоок зкоиіб
рис £ООб соиісі
ризГі 800І и/оиісі
зи§аг
и еи еаи Є\У уои
ипіоп сіие рирії икгаіпе зирег сіеисе Геиб Геибаї Ьеаиіу ЬеаиііГиІ бе\¥ Ге\¥ те\у УІЄ\У ре\¥ уои уоиік уоиікГиІ ! і
[ос:]
а+г а+зз а+зі а+зк а+зр а+ІГ а+іт а+Гі а+ік, а+і а+пі, а+псе, а+пск аи е+г, еа+г
агт сіазз сазі азк сіазр саІГ аітз бгаГі Ьаік скапі аипі сіегк ОегЬу
Ьаг £газз Газі Ьазк §азр каїГ саїт сгаГі ІаіЬ ріапі аипііе зег^еапі ;
сап рагк разз Іазі разі Лазк іазк §газр ЬекаІГ раїт Ьаїт гаГі аГіег раік іотаіо Егапсе бапсе гапск 1аи£Й бгаи^кі кеагі । кеагік
12
[9]
а, а+г о, о+г е, е+г и ои+г ои+з и+ге ге
аЬоиС іосіау а^епі аг§из агЬоиг уі^огоиз Гі§иге Ікге
агота кіп^сіот раіепі Аи^изі агсіоиг сіггоиз сикиге те і ге
а^епсіа зеїсіот Іаигеї азуїит агтоиг сіатогоиз Гиіиге (кеаіге
соїіаг тіпог хуогкег скогиз ІаЬоиг ігеазиге ГіЬге
зоїаг УІСІОГ ЬІ££ЄГ кеіскир пеі^кЬоиг
роїаг іуогу арегу зауоигу
е ее еа іе еі еу ау ео і । і
ке те \УЄ УЄІО тееі §гее( зее зіеер Ггее еа§1е теаї ІеаГ реасе зеазоп ЬгіеГ ІіеГ скіеГ ріесе ГіеШ СЄІІІПЙ СОПСЄІУЄ регсеіуе ГЄСЄІУЄ зеігиге кеу кеуЬоагд кеутап диау циауа^е реоріе таскіпе ( гауіпе | гоиііпе і зкі
[1]
і У е еу а 1 и
рп баііу аіркакеі аііеу сіітаїе тітне
зк тапу гетаіп допкеу соііа^е тіпіпеїу
ііп рузту ргену коскеу уі11а&е Ьизу
Гіпізк сгузїаі Ьесоте топеу сотгасіе Ьизіпезз
ї о+г а+11 оо+г а+к, а+ік аи 1 ои+г І аи£к і ои&к а\у і і (\у)а+г, 1 (ци)а+г
Гоп аіі ' сіоог зак । Раиі СОШІ 1 аи&кі Ьои^кї । сіаху \уаг
і Гогсе Ьаіі Поог ;зтак аиіо .соигзе •саи&кі ! Гои&к( : (іга\у луагт
ізроп саіі і | іаїк । Гаик роигсе даи^кїег ! пои^кї ра\у сі\уагГ
когзе ЬеГоге їаіі ізтаїї 1 і 1 \уа!к скаік і Іаипсігу ітоигп їаи^кї (кои§к( ізїгаху а\уГиІ Чиапег
13
[3]
[з:]
0 аи (хук)а, (\у)а ци+а
Іос $аи$а§е хукас циабгаіе
коі Іаигеї хуа8к циаїку
зрос Ьесаизе хуаїск циапШу
8іор XV а 8 циаггеї
і+г е+г еа+г и+г ои+г ! І і і
Ьігсі Ьепк еат Ьигп Іоитаі |
£ІГІ кег Іеагп Гиг Іоитеу
зкіп ехреп кеагб ехсигзіоп
аІГігт сопГег еагіу тигбег
[л]
[еі]
и 0 ои 00
сир биск киї 8ип тизс соте СІОУЄ Соп 8ОП тоскег соиріе соипсгу соига^е СгоиЬІе гои§к Ьіоосі Поосі
а аі ау еу еі, ЄІ+£(Ь) 1 еа |
сате сігаіп бау £ГЄу ЄІ£І1І Ьгеак ]
ріале таіі кау ікеу 8ЄІПЄГ £геас
таке гаісі тау кеу пеі§ЬЬоиг 8іеак
Іасіу раіп (гау і ге у ГЄІ£П
саіе іаіі ГеІ£П
[аі]
і У і+§Ь І+£П і+кі і+псі еі иу
Гіпе Ьу аіі^п сЬіїсі Ьііпб кеі^кс Ьиу
ріре іуре 1І&1П $і§п тіїб Гіпсі кеі§ксеп Ьиуег
8ПІрЄГ апа1у8е бЄ8І§П ХУІІб кіпб ІеістойУ
хугісєг сусіе СІЄІІ£ІП ЬЄПІ£П тіпб
[аи]
[зі]
[ю]
ои ОХУ
аЬоиі соху
Гоипб Ьоху
Ьои8е поху ।
агоипд (ІОХУП
оі оу
ОІ1 Ьоу
роіт соу
8ОІ1 гоуаі
ІОІ1 І°У
аппоу
еа. еа+г ее + г
е + г(е)
ке ге геаііу . (іеег
। теге (кеаіге Ьеег
8ЄУЄГЄ еаг і Іеег
регіоб кеаг і реег
8ЄГІЄ8 деаг
14
[ои] [ва]
0 оа О'л7 о4-1б, о4-к ои4-1б о+П
§0 Ьоаі Ьіоху сок гоїі
іое соаі кпо\¥ СОІСІ Ьоіі
ркопе тоап гой/ Ьоиібег роїі
8І0ПЄ гоасі 8І0ХУ зкоиібег С0І1
а+ге е+ге еа+г аі4-г
саге ба ге Гаге зіаге ікеге хукеге іеаг Ьеаг реаг аіг Гаіг раіг скаіг
[иа]
оо4-г ои4-г и4-ге
роог тоог іоиг іоигег іоигізі іоитатепі зиге зигеїу зигеіу
і 4-ге у 4-ге іо
Гіге ііге ті ге зріге і у ге Ьуге Іуге Ііоп УІОІІП ріопеег
[і]
[к]
Г рЬ «ь
Гасі ркоіо^гарку 1аи§к
Пееі ркуБІс епои^к
сгак ркіїозорку гои§к
Гі^иге ркопеіісз іои§к
к с ск ск
кеер сіик боск скагасіег
кіпб сак Іоск скетізігу
Іоок сиггат биск зскооі
іаке босіог Іиск апског
Ш
! зк 8 ск 1 Є । 884-ІОП, 14-ІОП, 14-іа '
Еп&іі$к Азіа таскіпе зосіаі соттіззіоп
зкік 8и&аг сказзіз зресіаі етокоп
Ьізкор 8иге рагаскиіе । агііГісіа! аббкіоп
зкгиЬ 1 аззиге .скаиуіпізт І беїісіоиз і біГГегетіа!
15
2) ОДНА БУКВА АБО БУКВОСПОЛУЧЕННЯ ПЕРЕДАЄ КІЛЬКА ЗВУКІВ (ВІД БУКВИ ДО ЗВУКА)
[еі] [®] [а:] [□:] [0] [з] ||]
іаке Ьа§ сіазз скаїк хуазк аЬоиС уіііа^е
таке сас Газі зак \уасск агоипсі сіітасе
зате Сгат сазк Гаїї \укас агота сосса^е
пауу зсапб §газр \уагт \уапс тигаї сотгабе
Е е
[і-] [1] [з:] [Єї [із] [єз] [а:] [3]
ке ЬеГоге кег епб кеге Скеге сіегк Гогтег
1е§іоп ріскес \¥ЄГЄ соїіесс теге у/кеге зег^еапс Іоокег
зскете ехассіу 8ЄГУЄ Сеп 8ЄУЄГЄ єгєпоу/ согтепс
согребо со!1е§е сопГег Іетоп ЄГЄІОП£ сгаііег
І і
[аі] [1] [і:] [з:]
ріпе І$ таскіпе Ьігсі
кіпсі Іір гауіпе Гіг
8І§П ріск тазсиїіпе Гігт
гі§кс скіпк зкі зкіп
[ои] [=>] [з:] [А] [и:] [3]
гоїе Гог соте бо тіпог
ГОІ1 Гго§ то ге зоп тоуе топісог
поіе пос зсогт соп у/ко УІЗІСОГ
сок Гох зрогс аЬоуе тоуіез сгаісог
соє топеу
И и
[А] [иі [и:] Ви:] [)и1 [з:] [•] [еі
сіик Ьгизк риЬІіс ріит рис Гиіі ЬиПег рисісііп^ Ьгиіаі гиіег їгие СгиСк ипке ипку сіие Сипе Ьигеаи Ьигеаисгасу Ьигеие Ьиг Ьигдеп Ьиг£Іаг Ьигпег тіпиСе тіпшеїу Ьизу Ьизіпезз Ьигу Ьигіег Ьигіаі
16
V У
[а>] [І] ш
Ьу зупіах УЄ8
Пу ЬоЬЬу уеаг
ту зкаку уа\уп
8іу1е зіогу Ьеуопсі
еа
|е] [єа] ПІ [а:] [еі] [13] [і:еі], [і:ае] 1 !а] 1
кіеасі Ьеаг | сіеап |кеаго кеап Ьгеак геаі сгеаіе 8ег§еат |
$\¥еаї реаг 'тезі еагіу кеайііу §геа( Геаг сгеаііоп > 1
геасіу іеаг реасе іеат кеапу зіеак І 1 сіеаг геасіог І і
кеауу зеазоп еагп । кеапк ' пеаг геасііоп І і 1 .
ои
[аи] [аиа] [и] і [и:] ! " [=>:! [л] [иа] |ои| 1 ' | [а]
аЬоиІ соипі сіоиЬі кои8Є Ьоиг оиг 8оиг 1 соикі 8кои1с1 ууоиісі і соигіег ; §гоир гоше 8оир ЬоиІеуагд І । । Гоиг соигее 8оигсе тоит і сои8Іп соиріе соипігу ігоиЬІе епои^Ь іоиг |(оигег І СоигІ8і коитатет 1 Ьоиїдег 8кои1с1ег тоиісі ь тои8їасЬе і
іе
[аі] |і:) |е] Ва] [>] [і-з] ]
Ііе ріесе Ггіепсі ріег Ьодіе8 ізкіег і
ріе 1ІЄ£Є Ггіепсіїу ріегсе ЬаЬіе8 ! і
йс Гіеїд ГгіепсізЬір Гіегсе Іасіїез і і
17
00
[и] [и:1 [иа] [о:] [Л]
Іоок йоок ууоод У/ООІ тоосі Г008І 8ООП зрооі тоог роог СІООҐ Яоог Яоод Ьіоосі
[аи] [ои]
Ьгохуп УЄІІО\¥
СО'У У/ІПСІОУ/
(ІОУ/П О\УЄ
0\¥І 8П0У/
аи
еі
[а:] [а] [а:] [еі]
ашо саизе Іаипсігу сіаи§Шег Іаигеї 8аиза§е аипі дгаи§йі 1аи§Ь §аи§е
[еі] !•:] [аі] |е]
еі§Ьн пеі^ЬЬоиг Геі£п 8ЄІПЄГ СЄІ1ІП§ зеіхиге ГЄСЄІУЄ сопсєіує ЙЄІ§ЙІ ЙЄІ§ЙІЄП Іеіітоиу Іеізиге іеізигеб
еу
иге
сії
[1] [еі]
аііеу §геу
сіопкеу Ьеу
коскеу ікеу
топеу ігеу
[а] [иа] [)иа]
теазиге ігеазиге Гиіиге Гі^иге $иге зигеїу іпзиге етЬоискиге Ьгоскиге ареПиге
м [/] [к]
Ьеаск таскіпе апскіог
скеск скагаде ескіо
ІОГСЙ скіуаігу сйетізігу
скапсе рагаскиіе скагасіег
скіагт саскаїоі 8СЙООІ
$
[81 [2] [ЗІ ш
8егіои$ Ц8а£Є изиаі 8иге
8І8ІЄГ р1еа8е іііизіоп 8и§аг
8ІІП* СО8ГПІС СІІУІ8І0П СОПГЄ88ІОП
а$8І8С СОЦ8ІП СІ08ЦГЄ Ки88іа
[8] |к] [Ц]
сепіге репсії сусіе саг соиа§е сир тігасіе ріспіс Ьіоск 1 8осіа1 бе1ісіои8 8ресіа1
[д] [азі
£епега!
§01 ЄП£ІПЄЄГ
§ип §ут
ЬЄ£ІП і ! 1 І _
У наведених вище таблицях подані в основному тільки типові фонетико-орфографічні явища. І хоч їх подано у таблицях чимало, вони не вичерпують усієї різноманітності буквосполучень, що передають той чи інший звук в ан-
глійській мові. Повніші відомості про випадки різної вимови буквосполучень можна знайти лише у фонетичній транскрипції кожного окремого слова в реєстрі словника.
аф — афесїіуе — прикметник
асіч — адуегЬ — прислівник
аііг— аіІгіЬиіІуе — атрибутивне вживання
сотр — сотрагаїіуе бе§гее — вищий ступінь порівняння
соп] — сопіипсііоп — сполучник
детопзіг — бетопзігаїіуе — вказівний (займенник)
етрИ.— етрйаііс — підсилювальний (займенник)
Ме/.— іпдеГтіїе — неозначений (займенник)
іп/ — іпГіпіііує — інфінітив, неозначена форма дієслова
ав.— авіація
австрал.— австралійського походження
авт.— автомобільна справа
амер. — американізм, американського походження
анат.— анатомія
англо-інд.— англо-індійське слово
антр. — антропологія
араб.— арабська мова
арт.— артилерія
архл.— археологія
архт.— архітектура
астр.— астрономія
бакт — бактеріологія
бібл.— біблійний вислів, біблійне ім’я
біол — біологія
бірж.— біржовий термін
бот.— ботаніка
буд — будівельна справа
бух— бухгалтерія
вет.— ветеринарія
вжив — вживається
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АНГЛІЙСЬКІ - ЕМСІЛ8Н
іпі — іпіедесііоп — вигук ІПІЄГГО&.— іпіегго^аііуе — питальний (займенник)
п — поип — іменник
пит — питегаї — числівник
рі — ріигаї — множина
разз.— раззіуе — пасивний стан регз — регзопаї — особовий (зай-
менник)
рОЗЗ.— РО88Є88ІУЄ — ПРИСВІЙНИЙ (займенник)
р.р — разі рапісіріе — дієприкметник минулого часу
ргеб.— ргесіісаііуе — предикативне вживання
рге/ — ргейх — префікс
УКРАЇНСЬКІ - ІІККАІМІАІЧ
військ.— військова справа вірш.— віршування
геогр.— географія
геогр. н.— географічна назва геод.— геодезія геол. — геологія
геом — геометрія гідр — гідротехніка гірн — гірнича справа грам.— граматика грецьк.— грецька мова груб.— грубе слово, грубий вислів
див.— дивись
дипл— дипломатичний термін дит — дитячий вислів
діал.— діалектизм, місцевий вислів друк — друкарський термін
евф.— евфемізм ек.— економіка ел,— електротехніка ент.— ентомологія
жарт,— жартівливо
ргер — ргерозіїіоп — прийменник рГЄЗ. — ргезепі іепзе — теперішній час
ргез.р.— ргезепі рапісіріе — дієприкметник теперішнього часу
ргоп — ргопоип — займенник
ге/1 — гєЛєхіує — зворотний (займенник)
геї — геїаііуе — відносний (займенник)
зіп$ — зіп^иіаг — однина
зтЬ.— зотеЬосіу — хтось
зт ІЇі — зотеійіп£ — щось
зир — зирегіаііуе де§гее — найвищий ступінь порівняння
V — уєгЬ — дієслово
жив.— живопис
ж. ім’я — жіноче ім’я ж. р.— жіночий рід
зал.— залізнична справа
заст.— застаріле слово або значення
збірн — у збірному значенні звич.— звичайно
зменш.— зменшувальна форма знев.— зневажливо зоол.— зоологія
інд.— індійського походження ірл— ірландського походження ірон.— іронічно ісп— іспанська мова іст — історія італ.— італійська мова іхт.— іхтіологія
канад.— вживається в Канаді канц.— канцелярський вислів карт.— картярський термін кит.— китайського походження кін — кінематографія, кіно
19
книжн.— книжний стиль ком.— комерційний термін кул.— кулінарія
лат. — латинська мова лінгв.— лінгвістика ліс.— лісна справа літ — література лог.— логіка
м.~ місто
мат.— математика мед.— медицина мет.— металургія метеор.— метеорологія мех.— механіка
мисл.— мисливський термін мист.— мистецтво мін.— мінералогія міф.— міфологія мор.— морська справа муз.— музичний термін
напр.— наприклад неол.— неологізм нім.— німецька мова
опт.— оптика орн.— орнітологія особл.— особливо
палеонт.— палеонтологія
парл.— парламентський вислів перев.— переважно
перен.— у переносному значенні
пестл.— пестливе слово
півд.-афр.— південноафриканського походження
півн.— вживається на півночі Англії та в Шотландії
поет.— поетичне слово, поетичний вислів
пол.— політичний термін
політ, ек.— політична економія пор.— порівняйте, порівнюючи порт.— португальська мова прибл.— приблизно присл.— прислів’я прос.— просодія
про тил.— протилежно псих.— психологія
р.— ріка
рад.— радіотехніка
рел.— релігійний термін
риб.— рибальський термін
рит.— риторично, у риториці
рідк.— рідковживане слово або значення
розм.— розмовне слово, розмовний вислів
рос.— російська мова
с.г.— сільське господарство скор.— скорочення, скорочено спорт.— спортивний термін старогр— старогрецького походження
старорим.— староримського походження
театр.— театральний вислів текст.— текстильна справа тел.— телеграфія, телефонія телеб.— телебачення тепер, ч.— теперішній час тех.— техніка
тж — також топ.— топографія тур.— турецька мова
унів.— університетський вислів
фарм.— фармакологія фіз.— фізика фізл.— фізіологія філос.— філософія фін.— фінансовий термін фон — фонетика фот.— фотографія фр.— французька мова
хім.— хімія
хір.— хірургія
церк. — церковне слово, церковний вислів
ч. ім'я — чоловіче ім’я
шах.— шахи
шк.— шкільний вислів
шотл.— шотландського походження
юр.— юриспруденція
яп.— японського походження
АНГЛІЙСЬКИЙ АЛФАВІТ
Аа ВЬ Сс Ой Ее РГ Ніі Іі
Кк Ь1 Мій N11 Оо Рр рч Кг
Ті Ш Уу УАу Хх ¥у Хх
А, а [еі] п (р/ А’8, а’8 [еіг]) 1) 1-ша літера англійського алфавіту; Ггот А іо 2 від початку до кінця; досконало, цілком; 2) (А) амер. найвища оцінка, «відмінно» (у школі)', 8ігаі&йі А кругле «відмінно»; 3) (А) муз. ля; 4) А1 [,єі'\улп], амер. А N0 1 [еі 'плтЬа '\улп] першорядний, першокласний, чудовий, відмінний; перший сорт.
а [еі, а] 1) грам, неозначений артикль, ставиться перед словами, що починаються приголосними і йотованими звуками: а сіо£, а Ьюг8е, а уоиЖ; 2) вживається перед деякими іменниками і прикметниками, що позначають кількість: а Гей/ кілька, декілька; а Ііиіе трохи, небагато; а §геаі тапу, а §оосі тапу дуже багато; а сіохеп дюжина; а 8соге два десятки; 3) вживається замість опе: й СО8С8 а реппу це коштує одйн пенні; а йипсігесі оГ (1о11аг8 сто доларів, одна сотня доларів; 4) вживається замість Же 8ате, еасй: Ьуісє а \уеек двічі на тйждень; аіі оГ а 8іхе усі однакового розміру; 5) вживається у значенні якййсь: а Мг. Оеог^е Огеу якййсь пан Джордж Грей.
а- [з-] рге/ вживається як префікс'. 1) у предикативних прикметниках і прислівниках'. аЬесі у ліжку; аїїоас на воді; аГооІ пішки; аііуе живйй; азйоге на берег; 2) у виразах типу'. Іо §о а-Ье§£ІП£ пітй старцювати; (о §о а-йипііп£ вирушати на полювання.
Аагоп ['єагап] п ч. ім'я 1) Ерон; 2) бібл. Аарбн.
аЬ- [аеЬ-] рге/ з негативним значенням не-, а-: аЬпогтаї ненормальний, анормальний.
аЬасі ['аеЬз8і] рі від аЬаси8.
аЬаск [а'Ьаек] асіу назад, позаду; задом, задки; < (о іаке ~ захопйти зненацька; поставити в безвйхідь; іо 8іапб (іо Ьоісі 0ПЄ8ЄІГ) ~ Ггот триматися осторонь, триматися на відстані від, уникати.
аЬасіегіаІ [,зеЬзек'іі9по1] аф безмі-крббний.
аЬасііоп [аеЬ'гек/п] п юр. велйка крадіжка худоби.
аЬаси$ ['зеЬзказ] п (рі тж аЬасі)
1) рахівнйця; 2) архт. абака, верхня частина капітелі; 3) мозаїчна панель; 4) гірн. лоток (корйто) для промивання золота.
АЬасІап [,геЬа'сІгеп] п геогр. н. м. Абадан.
АЬасМоп [а'ЬгесЬп] п пекло.
аЬаЇЇ [а'Ьа:ЇЇ] мор. 1. асіу на кормі; у напрямі до кормй; ззаду; 2. ргер позаду, за; ~ Же Ьеат позаду траверсу.
аЬашІОп [о'ЬгепсІап] 1. п невймуше-ність; нестрйманість; \уіЖ ~ невйму-шено, спокійно; 2. V 1) відмовлятися від; 2) кйдати, залишати; 3) ге/1. віддаватися (пристрасті тощо)', іо ~ опе-8ЄІГ со бе8раіг впадати у розпач; і о ~ 0ПЄ8ЄІГ Ю Же ісіеа схилятися до думки.
аЬаш1опе(1 [а'ЬгепсЬпсІ] аф 1) залй-шений; покйнутий; 2) розпутний, розбещений; 3) нестрйманий, нестрйм-ний; ~ саіі безуспішний вйклик по телефону, невдала розмова по телефону.
аЬашІопее [афжпсІа'пі:] п мор. страхувальник, на користь якого залишається предмет страхування (після аварії тощо).
аЬашІошпепі [а'Ьгепбаптапі] п 1) за-лйшення; відмова; 2) юр. залйшення дру-жйни (дитйни); 3) самотність; 4) занедбаність; 5) невймушеність.
аЬазе [УЬеіз] V 1) принйжувати; зневажати; 2) знйжувати (в чині тощо).
аЬа$ешепі [о'Ьеізтопі] п 1) принй-ження; зневажання; 2) понйження (в чині тощо).
аЬазк [о'Ьае/] у бентежити; соромити; конфузити; викликати замішання.
аЬа$Ье<і [а'Ьае/і] аф збентежений; присоромлений; сконфужений.
аЬазІшіепі [о'Ьае/тапі] п збентеження, зніяковіння; ніяковість; сором.
аЬа$к [УЬа.’зк] асіу на сонці.
аЬа(е [о'Ьеіі] V 1) ослабляти (енергію)', 2) зменшувати; стрймувати; 3) зменшуватися; слабшати, вщухати; заспокоюватися; Же 8Согт Ьа8 -б буря стй-хла; 4) знйжувати, скорочувати; Го ~ а іах знйзити податок; 5) юр. анулювати, відміняти, скасовувати, припиняти; 6) мет. відпускати (сталь)',
7) юр. незаконно заволодіти нерухомим спадковим майном.
аЬаіетепі [а'ЬейтапІ] п 1) ослаблення; зменшення; скорочення; пом’якшення; 2) знйжка, зниження; 3) юр. анулювання, скасування; припйнення; 4) юр. незаконне заволодіння нерухомим спадковим майном.
аЬаіег [а'Ьеііа] п юр. прохання про анулювання (припйнення) (позову тощо).
аЬаііз [ 'зеЬаіїв] п (/?/аЬаіі8 ['аеЬзПгг]) засіка, завал.
аЬаіізесІ [а'Ьгеіізі] а^’захйщений засікою (завалом).
аЬаіог [а'Ьейа] п юр. особа, що незаконно заволоділа чужйм спадковим майном.
аЬайоіг ['аеЬаЬуа:] п фр. бойня, рі-знйця.
аЬЬ [геЬ] п текст, основа, піткання; утік, уток.
аЬЬа ['аеЬз] п рел. отець, панотець.
аЬЬасу ['аеЬазі] п абатство; сан абата.
аЬЬаііаІ [а'Ьеі/1] аф абатський.
аЬЬе88 ['аеЬіз] п ігуменя.
аЬЬеу ['аеЬі] п абатство, монастйр.
аЬЬоі ['жЬаі] п абат; ігумен.
АЬЬу ['аеЬі] п ж. ім'я Ебі (зменш, від АЬі§аі1).
аЬЬгеуіаІе [УЬгі:уієй] у скорочувати.
аЬЬгеуіаііоп [зфгіїуі'ефі] п скорочення, абревіатура.
аЬЬгеуіаіиге [а'Ьгі:уієй/з] п 1) скорочений вйклад; 2) скорочення, абревіатура.
АВС ['еі 'Ьі: 'зі:] п 1) азбука, абетка; алфавіт; 2) буквар (тж АВС-Ьоок); 3) основи, початки; елементи; ~ оГ сйетІ8ігу основи хімії; 4) залізнйчний путівнйк; < а8 еа8у а8 ~ дуже легко (просто).
АВС Розета ['еі(')Ьі: 'зі: раїюг] Ар-гентйна, Бразйлія, Чйлі.
аЬсІісаігі [ 'зеЬсіїкапі] аф що відмовляється, що зрікається.
аЬШсаіе ['аеМікей] у відмовлятися; зрікатися (звання, сану тощо).
аМ
22
аЬп
аЬШсаііоп [.аеЬсії'кеї/п] п 1) зречення (трону, посади тощо); 2) відмовляння (від чогось); 3) складання повноважень; відмова від посади.
аЬсІотеп ['жЬсЬтеп] п 1) анат. живіт; черевна порожнина; 2) черево; 3) ент. черевце (комахи).
аЬгіотіпаІ [аеЬ'сЬтіп 1] асі) черев-нйй; ~ сауііу черевна порожнина; ~ рге^папсу мед. позаматкова вагітність.
аЬ(1отіпои$ [аеЬ'сЬтіпав] асі) товс-тйй, пузатий, товстопузий.
аМисепі [зеЬ'сіііг.зат] асі] анат. від-віднйй (про м'яз).
аЬдисі [жЬ'сІлкі] V 1) викрадати сйлою (обманом) (жінку, дитину); 2) відтягувати, відводити (м'яз).
аЬсІисііоп [аеЬ'блк/п] п 1) вйкраден-ня (жінки, дитини); 2) анат. абдукція, відведення (м'яза).
аЬдисіог [аеЬ'сілкіа] п 1) викрадач (жінки, дитини); 2) анат. абдуктор, відвіднйй м’яз.
АЬсіиІ [ ’а:ЬсІи1] п військ, розм. Аб-дул, турецький солдат.
АЬе [еіЬ] п ч. ім'я Ейб (зменш, від АЬгаЬат).
аЬеат [а'Ьі:т] аду мор. на траверсі.
аЬеаг [а'Ьєа] V розм. терпіти, зносити.
аЬесесІагіап [,еіЬі:8І:'сІєопап] 1. п той, хто вивчає грамоту; 2. асі] 1) розташований в алфавітному порядку; 2) азбучний; елементарний.
аЬесі [УЬесІ] аду в ліжку, в постелі.
АЬеІ І'еіЬаІ] п ч. ім'я 1) Ейбел; 2) бібл. Авель.
аЬеІе [УЬі:1] п тополя біла (срібляста).
аЬеІтозк ['еіЬІтовк] п бот. мускусне дерево; мускусне зерно.
АЬепІееп [,зеЬа'ді:п] п геогр. н. м. Абердін.
аЬегеїеуіпе каеЬосіа'уаіп] п чечітка (птах).
АЬетеОіу [,зеЬа'пе0і] п сухе печиво з кмйном.
аЬеггапсе [зе'Ьегапв] п 1) відхйлення від правильного шляху; 2) біол. відхйлення від норми.
аЬеггапсу [ае'Ьегзпзі] див. аЬеггапсе.
аЬеггагіоп [,зеЬа'геі]п] п 1) відхйлення від правильного шляху (від істини); помилка; 2) помилковий погляд; 3) запаморочення; 4) аберація, відхйлення.
аЬеі [а'Ьеі] у 1) підбурювати, спонукати; Со ~ зтЬ. іп а сгіте юр. підбурювати когось до вчйнення злочину; 2) сприяти, допомагати; бути співучасником (звич. чогось поганого).
аЬейпепі [а'ЬеГтапї] п 1) підбурювання; спонукання; 2) допомога, потурання; співучасть.
аЬеі(іп£ [УЬейд] п юр. співучасть.
аЬеііог [а'ЬеО] п 1) спільник, співучасник (злочину); співумйсник; по-собник; 2) підбурювач.
аЬеуапсе [а'Ьеіапв] п 1) стан непевності (невідомості, очікування); 2) тимчасова бездіяльність; 3) юр. тимчасове припйнення; тимчасове скасування (рішення тощо); (о Ьоісі іп ~ відстрочувати.
аЬеуапі [а'ЬеіапІ] асі) юр. 1) бездіяльний; 2) що залйшйвся без власника.
аЬЬог [аЬ'Ьо:] у відчувати відразу; ненавидіти.
аЬЬоггепсе [аЬ'Ьогапв] п 1) огйда, відраза; 2) те, що викликає огйду (відразу).
аЬЬоггепі [аЬ'Ьзгапї] асі) 1) огидний, відразливий; мерзенний, мерзотний; що викликає огйду (до — іо); 2) несумісний (з — Ггот).
аЬШапсе [УЬаісЬпз] п 1) додержання, дотрймання (чогось); підпорядкування (чомусь); ~ Ьу ги1е8 дотрймання правил; 2) перебування, проживання.
аЬШеп [УЬісІп] р. р. від аЬісіе.
аЬігіе [УЬаісІ] у (разі аЬобе, аЬібеб; р. р. аЬобе, аЬігіеб, аЬібсіеп) 1) бути міцнйм, залишатися незмінним; 2) зносити, терпіти; І саппоі ~ Ьіт я не можу зносити його; 3) чекати, очікувати; (о ~ Ьу залишатися вірним; додержуватися (чогось — Ьу).
аЬИег [УЬаісІа] п заст. мешканець.
аЬі(1іп£ [а'ЬакІп]] асі] постійний; незмінний; міцнйй; —ріасе місце проживання, місцеперебування.
АЬіфап [,авЬі'сіза:п] п геогр. н. м. Абіджан.
АЬі^аіІ ['аеЬідеіі] п ж. ім'я 1) Абі-гейл, Ебігейл; 2) бібл. Авігея.
аЬі^аіІ ['аеЬідеіІ] п служнйця, покоївка; камерйстка.
аЬіІИу [з'Ьііііі] п 1) здібність; уміння; здатність; спрйтність; ~ Гог ти$іс здібність до музики; ю (Не Ьезі оГ опе’з аЬіІіпез відповідно до здібностей (сил); 2) рі обдарованість, здібності, талант; паїигаї аЬі1ійе$ природне обдаровання; 3) ком. платоспроможність; 4) юр. компетенція; правоздатність.
аЬіпіезіаґе [,®ЬіпЧе5йЦ п спадкоємець за законом.
аЬіо£Єпе$і$ [,еіЬаюи'сІзепі^із] п біол. абіогенез, спонтанна генерація.
аЬіо1о£Іса1 [, жЬаю'ІзсізікаІ] асі] небі-ологічний.
аЬіоІозу [,еіЬаі'о1асІзі] п учення про неживу природу.
аЬіоііс [,зеЬаі'зіік] асЦ неживйй, нежиттєвий.
аЬіггііапі [зе'Ьігііапї] 1. п мед. засіб, що зменшує роздратування; заспокійливе; 2. ай) що зменшує роздратування; заспокійливий.
аЬіггііаіе [ае'ЬігНеіі] у мед. зменшити роздратування.
адресі ['аеЬс!зок(] асі) 1) жалюгідний; огйдний, паскудний, мерзенний; іп ~ роуегїу у жахлйвих злйднях; 2) при-нйжений, нещасний; доведений до злйднів; ~ Ьеігз зубожілі спадкоємці.
аЬ]есііоп [аеЬ'сІзек/п] п принйжен-ня; принйженість.
аЬ]іі(І£Є [аеЬ'сІзлсІз] у юр. позбавляти за рішенням суду.
аЬіигаііоп [.аеЬсІзиа'геї/п] п 1) зречення; відступництво; оаіЬ оГ ~ амер. зречення попереднього підданства під присягою; 2) відмова (від чогось).
аЬ)ііге [аЬ'сІзиа] у 1) зрікатися (чогось); відмовлятися (від чогось); їо ~ а сіаіт відмовлятися від позову; 2) відступитися; 3) юр. заперечувати під присягою.
аЬІасіаііоп [,аеЬІакЧеі/п] п 1) відлучення від груді (дитини); 2) щеплення зблйженням.
аЬІазіетіс [,еіЬ1а<Іетік] асі) біол. беззародкбвий.
аЬІаіе [аеЬ'Іей] у хір. видаляти; ампутувати; знімати.
аЬІаііоп [аеЬ'Іеі/п] п 1) хір. вйда-лення; ампутація; 2) геол. абляція, розмивання порід; танення (розтавання) льодовиків.
аЬІаііуе ['зєЬізііу] грам. 1. п орудний відмінок; 2. асі) орудний; ~ аЬзоІиСе абсолютний дієприкметниковий зворот.
аЬІаІог [аеЬ'Іеііа] п мед. інструмент для ампутації.
аЬІаігі ['аеЬІаЩ] п лінгв. аблаут.
аЬІазе [а'ЬІеіх] 1. ад] ргед. 1) палаючий, блйскаючий; ю $еі ~ підпа-лйти; 2) збуджений; ~ ап§ег дуже розгніваний; 2. аду у вогні, у полум’ї; іо Ье ~ палати.
аЬІе ['еіЬІ] ад] 1) спроможний, здатний; умілий, вправний; іо Ье ~ (з іп/) бути спроможним, могти; іо Ье ~ іо 8\уіш уміти плавати; 2) здібний, талановитий; ~ зреесЬ талановйта промова; 3) юр. компетентний, правоздатний; 4) мор. з добрими морехідними даними.
аЬІе-ЬоШед ['еіЬІ'ЬзсІїсі] ай) 1) міцнйй, здоровий; 2) придатний (для військової служби); працездатний.
аЬ1е&аІе [ 'аеЬІідеії] п церк. легат.
аЬІеі ['аеЬІіі] п іхт. верховодка.
аЬ1іп$ ['еіЬІіпг] аду можлйво.
аЬІоот [а'ЬІшт] асі] у цвіту.
аЬІиепі ['жЬІиапі] асі] мед. очиснйй, очйщувальний.
аЬ1и$Іі [а'ЬІл]’] 1. асЦ ргед. збентежений, засоромлений; зашарілий, почервонілий; 2. аду у збентеженні, почервонівши.
аЬІігііоп [а'Ь1и:]п] п 1) звич. рі обливання; 2) промивання, очйщування; 3) тех. промйвка.
аЬІу ['еіЬІі] аду уміло, вправно, спрйтно.
аЬпе^аіе ['аеЬпідей] у 1) відмовляти собі (в чомусь); 2) відмовлятися, відрікатися (від чогось); зрікатися (чогось); 3) заперечувати, відкидати.
аЬпезаііоп [,аеЬт деі/п] п 1) запе
АЬп
23
аЬг
речування; 2) зречення (чогось); відмовляння (від чогось); 3) самозречення; самопожертва.
АЬпег ['геЬпа] п ч. ім'я Ебнер.
аЬпосіаіе [ 'аеЬгюсІеіі] V с. г. обрізати сучкй.
аЬпогтаї [аеЬ'пз:та1] асі] 1) ненормальний, анормальний; аномальний; що не відповідає нормі; ~ рзусГюІо^у психопатологія; 2) що відхиляється від середньої величини.
аЬпогтаІіІу [,зеЬпо:'тзе1ій] п 1) ненормальність, анормальність; неправильність; аномалія; потворність; 2) відхилення від середньої величини.
аЬпогтйу [аеЬ'по:тИі] див. аЬпог-таїііу.
аЬо [’аеЬои] п (скор. від аЬогі^іпа!) розм. абориген.
аЬоап! [а'Ьо:сІ] 1. асіу 1) на борту, на судні; на борт; на судно; 2) амер. в поїзді, в автомобілі; у поїзд, в автомобіль; аіі ~ ! посадка закінчується!; іо §о (іо £еї) ~ сісти на корабель; 3) уздовж; (о кеер Йзе Іапсі (ійе соазі) - рухатися уздовж берега (про судно); 2. ргер 1) на борт (корабля); 2) амер. на поїзд; 3) на борту (корабля); 4) амер. на поїзді, у поїзді; 5) уздовж.
аЬосІе І [а'ЬоисІ] п житло; оселя, господа; місцеперебування; Со іаке ир (іо таке) опе’з ~ оселйтися.
аЬогіе II [а'ЬоисІ] разі і р. р. від аЬісіе.
аЬо!і$к [а'ЬоІі/] V відміняти, скасовувати; знйщувати; усувати.
аЬо1і$ктепІ [а'ЬоІі/топі] п відміна, скасування; усунення; знйщення.
аЬоІіііоп [,аеЬо'1і/п] п 1) відміна, скасування; анулювання; усунення; 2) знйщення; ліквідація; 3) юр. при-пйнення карного переслідування.
аЬоІйіопагу [,геЬа'1і/9пп] асі] 1) амер. аболіціоністський; 2) руйнів-нйй.
аЬо1іІіопі$т [,зеЬд'1і/апіхт] п амер. іст. аболіціонізм.
аЬо1Иіопі$< [, аеЬа Чі/апізі] п амер. іст. аболіціоніст, прихйльник аболіціонізму.
аЬотазит [.аеЬо'теїзат] п анат. сичуг.
А-ЬотЬ [еі'Ьзт] п атомна бомба.
аЬотіпаЬІе [а'ЬзтіпаЬІ] асі] 1) огйдний, мерзенний; 2) гидкйй, бридкйй, протйвний, жахлйвий; ~ \¥еаійег бридка погода.
аЬотіпаіе [а'Ьотіпен] V і) відчувати огйду (відразу); ненавидіти; 2) розм. не любйти, не зносити.
аЬотіпаііоп [а,Ьоті'пеі/п] п 1) огй-да, гидлйвість; Со кіоісі зітнй. іп ~ відчувати огйду до чогось; Не із ту ~ я його не терплю; 2) щось гидке (бридке); мерзота, гидота.
аЬогі^іпаІ [,зеЬа'псіз9п1] 1. п 1) абориген, коріннйй (місцевий) жйтель,
тубілець; 2) споконвічне слово; 2. асі] 1) споконвічний; первісний; 2) коріннйй, тубільний, місцевий (про флору, фауну); ~ Гогезсз первісні лісй.
аЬогІ£Іпе8 [,авЬо'гі(ізіт:х] п рі 1) аборигени, тубільці, корінні жйтелі; 2) мешканці певного району (про тварин, рослини).
аЬоіІ [а'Ьз.і] у 1) викидати, передчасно народжувати; 2) зазнати невдачі (про плани тощо); 3) біол. залйшйтися недорозвйненим; стати неплідним; 4) мед. обривати хворобу на початковій стадії.
аЬогіес! [а'ЬзіїсІ] асі] 1) недоношений; недорозвйнений; рудиментарний; 2) народжений передчасно; абортйв-ний.
аЬогГіГасіеій [а,Ьо:й'ГеірпІ] 1. п мед. засіб, що викликає аборт; 2. асі] що викликає аборт.
аЬогііоп [а'Ьоі/п] п 1) аборт, вйки-день; передчасне припйнення вагітності; 2) недоносок; 3) невдача; 4) біол. недорозвиток органа.
аЬоґііопізі [а'Ьо:/9Пі8С] п нелегальний акушер.
аЬогііуе [з'ЬзДіу] асі] 1) передчасний (про роди); 2) невдалий, безплідний, безуспішний; ац ~ зсйете мерт-вонароджений (невдалий) план; 3) біол. недорозвйнений, абортйвний.
аЬои^Ьі [а'ЬоД] разі і р.р. від аЬу(е).
аЬошкі [а'ЬаипсІ] V бути багатим на щось; мати багато чогось; рясніти, кишіти (чимсь — іп, у/йй); (Не $еа ~з \уйй Гізй море багате на рйбу.
аЬоиі [а'Ьаш] 1. асіу 1) навкругй, довкола, навколо, кругом, скрізь; в різних місцях; (о Іоок ~ оглянутися, об-дивйтися навкругй; гитоигз аге ~ ходять чуткй; 2) неподалік, поблизу, недалеко; $йе із зотеи/йеге - вона десь тут; 3) приблйзно, блйзько, майже; ійе Іесіиге Іазіеб ~ іу/о Ьоигз лекція тривала блйзько двох годйн; уои аге ~ гі§йі ви, мабуть, маєте рацію; іі із ~ сйгее о’сіоск зараз блйзько третьої годйни; 4) у зворотному напрямі; То Гасе ~ обернутися, повернутися (назад); ~ Іигп! військ, кругом!; ~ Гасе! амер. військ. кругом!; 5) заст. в окружності; а тіїе ~ одна мйля в окружності; ~ апсі ~ амер. дуже схоже, однаково; То Ье ~ а) збиратися (щось робити); бути зайнятим чимсь; (йеу \уєгє ~ То §о йоте вонй збиралися йти додому; б) бути присутнім; Мг. Огееп із по( ~ пан Грін вййшов; 2. ргер 1) про; то іаїк ~ 1й-егаїиге говорйти про літературу; 2) навколо, поблизу; Іоок ~ уои подивіться навколо себе; 3) по; (о \уа!к ~ тйе зтгеетз ходйти по вулицях; 4) блйзько (про час); Не саше ~ Гоиг він прийшов блйзько четвертої годйни; 5) через, за, з прйводу, у зв’язку з; (Гіеу циаггеї ~ ТгіПез вонй сваряться за дрібнйці; (йеге із зоте(йіп£ \¥гоп£ ~ й тут щось не
так; 6) при, з; зйе Гіаз по топеу ~ йег у неї при собі немає грошей; 3. V мор. змінювати курс; повертати.
аЬоігі-Гасе І [о'ЬаиґГеїз] п 1) поворот кругом; 2) зміна точки зору (ставлення).
аЬоиі-Гасе II [а'ЬаиїТеїз] V 1) повернутися) кругом; 2) змінйти точку зору (ставлення).
аЬоиі-$1есІ£е [а'ЬаиІ, зіесіз] п тех. кувалда, велйкий ковальський молот.
аЬоте [з'Ьлу] 1. п (ійе ~) вищезгадане, вищезазначене; 2. асі] розташований (напйсаний, згаданий тощо) вйще; Ійе ~ Гасіз вищезазначені факти; 3. асіу 1) вйще; вгорі, нагорі; 2) раніше, вйще; аз зіаіеб ~ як сказано раніше (вйще); 3) вгору, нагору, наверх; а зіаіг-сазе 1еабіп£ ~ сходи (що ведуть) угору; Ггот ~ зверху, згорй; 4. ргер 1) над; ~ йіз Гіеасі над його головою; 2) вйще, більш як, понад, поза; ~ аіі над усе, передусім, найголовніше; в основному; ~ Гіує Гіипсігесі июгкегз більш як (понад) п’ятсот робітників; й із ~ те це понад мій розум.
аЬоуе-Ьоагс! [УЬлу'Ьо:сІ] 1. асі] чесний, відвертий, прямйй; 2. асіу чесно, відверто, прямо.
аЬоуе-£гошк1 [а'Ьлу.дгаипсі] 1. асі] 1) живйй; 2) наземний; 3) бот. надземний; 2. асіу 1) в живйх, серед живйх; 2) над землею.
аЬоуе-теїгііопесІ [9'Ьлу'теп[апс1] 1. п вищезгадане; 2. асі] вищезгаданий.
аЬоуе-туаіег [з'Ьлу.хузіз] асі] надводний; вйще ватерлінії.
аЬгасасІаЬга [, аеЬгака'сІаеЬга] п 1) абракадабра; безглуздя; 2) магічна формула, заклинання.
аЬгасІапі [а'Ьгеїсіапі] 1. п абразйв, абразйвний матеріал; 2. ад] абразйв-' ний.
аЬгасіе [а'ЬгеїсІ] у 1) стирати; зношувати; протирати; 2) здирати (шкіру); 3) тех. обдирати; шліфувати.
аЬгасІіпз [а'ЬгеїсІп]] п 1) стирання; 2) ерозія ґрунту.
ЛЬгаНаш ['еіЬгаЬает] п ч. ім'я 1) Аб-рахам, Ейбрахам; 2) бібл. Авраам.
АЬгайат-тап ['еіЬгаЬзеттаеп] п (рі АЬгаГіат-теп [-теп]) жебрак, старець; бездомний бурлака (бродяга), що збирає мйлостиню.
аЬгапсйіа! [о'ЬгаедкюІ] асі] беззяб-ровий.
аЬгапскіаіе [а'ЬгаедкіН] асі] див. аЬгапсйіаІ.
аЬга$е [УЬгеїз] у 1) стирати; зношувати, протирати; 2) здирати (шкіру); 3) тех. шліфувати.
аЬга$іоп [а'Ьгеїзп] п 1) тертя, стирання; 2) саднб; 3) геол. абразія; змивання материка морською водою; 4) тех. стирання, шліфування, зношування; вискоблювання.
аЬг
24
аЬ$
аЬга$І¥Є [з'Ьгеїзіу] 1. п тех. абразйв, абразивний (шліфувальний) матеріал; 2. асі] 1) обдирний, розмиваючий; 2) шліфувальний, абразйвний.
аЬгахаз [о'Ьгаекзоз] п 1) містйчне слово; заклинання; 2) амулет.
аЬгеазі [а'Ьгезї] асіу 1) поряд, поруч, в ряд, на одній лінії; Гоиг ~ по чотйри в ряд; Ю кеер ~ ітй в ногу (з — оГ, у/іїЬ); не відставати; 2) на рівні, врівень; іо кеер ~ оГ іЬе іітез ітй в ногу з епохою, не відставати від життя; 3) мор. на траверсі; 4) військ. в одному ешелоні.
аЬгі(І£Є [о'ЬгісІз] V 1) скорочувати (рукопис тощо)', 2) обмежувати, урізувати (права); 3) позбавляти (чогось — оГ).
аЬгі(І£Є(1 [з'ЬпсІзсІ] асі] скорочений.
аЬгісІ£(е)піеп< [а'ЬгкІзтапс] п 1) скорочення (рукопису тощо); 2) скорочений текст; короткий вйк-лад; конспект; скорочене видання; 3) обмеження (прав тощо).
аЬгоасЬ [а'ЬгоиЦ] асі] рге сі. відкритий, відкупорений; іо зе( а сазк ~ відкупорювати бочку.
аЬгоас! [а'Ьго:сІ] 1. аду 1) за кордоном; за кордон; Ггот ~ з-за кордону; 2) поза домівкою; не вдома; зовні; з дому; 3) шйроко, всюди, у всіх напрямах; 4) далеко від метй; іо §еі ~ пошйрюватися (про чутки); іЬеге із а гитоиг ~ ходить чутка (поголоска); іо Ье аіі ~ помилятися; розгубйтися, зніяковіти, збентежитися.
аЬгозаіе ['аеЬгоидеН] V відміняти, анулювати, скасовувати (закон тощо).
аЬгозаііоп [,зеЬгои'деі]їі| п відміна, скасування, анулювання (закону тощо).
аЬгирі [а'Ьглрі] асі] 1) раптовий, несподіваний; ~ Зераііиге раптовий від’їзд; 2) різкйй, грубий, гострий; ~ геріу різка відповідь; 3) крутйй, стрімкий; 4) нерівний (про стиль).
яЬпірііоп [а'Ьглр/п] п 1) відрйв, відторгнення; 2) роз’єднання, розрйв; 3) геол. вйхід на поверхню.
аЬгиріпе$$ [а'ЬглрСпіз] п 1) раптовість, несподіванка; 2) різкість, грубість (поведінки тощо); 3) урйвчастість (стилю); 4) кр^гтість, стрімкість.
АЬ$а1ош ['зеЬзоІат] п ч. ім'я 1) Аб-салом, Ебсалем; 2) бібл. Авессалбм.
яЬ$се$$ ['аеЬзіз] п 1) мед. абсцес, нарйв, гнійнйк; 2) тех. раковина (в металі).
яЬ$сі$$я [зеЬ'зіза] п (рі аЬзсіззае, аЬ-зсіззаз) мат. абсцйса.
яЬ$сі$$яе [жЬ'зізі:] рі від аЬзсізза.
яЬ$сі$$іоп [зеЬ'зізп] п 1) хір. відрізування; вйдалення; ампутація; 2) бот. опадання, обсипання.
яЬ$сош1 [оЬ'зкопсІ] V 1) ховатися, переховуватися; 2) тікати; уникати (суду).
аЬ$сош1ег [аЬ'зкопсІа] п той, що тікає (уникає, ховається) (від суду).
яЬ$епсе ['зеЬзапз] п 1) відсутність; відлучка; залишення; ~ \¥ЙЬоШ іеауе військ, самовільна відлучка; ~ Ггот и/огк прогул; ~ Ггот зсЬоо! пропускання занять (у школі); Іеауе оГ ~ відпустка; 2) недостатність, недостача, брак (чогось — оГ); відсутність (чогось — оГ); 3) неуважність, неуважливість (звич. ~ оГ тіпсі); 4) перевірка.
яЬ$еп< І ['аеЬззпі] асі] 1) відсутній; Не із ~ він відсутній, його немає; 2) неуважний, неуважливий.
аЬзепі II [зеЬ'зепї] V ге/І. 1) відлу-чйтися (піти, поїхати); 2) бути відсутнім; іо ~ опезеІГ Ггот зтсЬ. ухилятися від чогось.
яЬ$епіее [,жЬзап'Н:] п 1) відсутній; 2) юр. особа, яка тривалий час живе далеко від свого постійного місця проживання; 3) той, хто ухиляється (від чогось); прогульник.
яЬ$епіееі$т [,зеЬзап'гі:і2т] п 1) абсентеїзм (ухилення від якихось обов'язків); 2) невйхід на роботу, прогул.
яЬзепІія [зеЬ'зеп/іа] плат.\ іп ~ при відсутності, заочно; іо Ье Сгіесі іп ~ юр. розглядатися в суді заочно.
яЬ$епі1у ['зеЬзапНі] асіу неуважно, неуважливо.
яЬ$епі-тіп(1е(І ['зеЬзапґтаїпсіїсі] асі] неуважний, неуважливий.
яЬзепі-іпіпсІедпезз [ геЬзапҐтаї псіісі-тз] п неуважність.
яЬ$іп<1і(е) І'жЬзіпО] п 1) полйн; 2) абсент (напій).
яЬ$іігі1іія1 [аеЬ'зіпОюі] асі] полиновий; гіркйй.
яЬзіпікішп [аеЬ'зіпОіат] п бот. полйн.
яЬзй ['аеЬзіі] п дозвіл не відвідувати заняття (в коледжі та університеті).
аЬзоІиіе ['зеЬза1и:і| асі] 1) повний, цілковйтий; безумовний; 2) абсолютний; необмежений; самовладний; ~ таіогйу абсолютна більшість; ~ ігизі повне (абсолютне) довір’я; 3) чйстий, бездомішковий; 4) дійсний, безсумнівний; 5) максимальний; ~ акйисіе ав. максимальна висота.
аЬзоІиІеІу І'аеЬзаІиІІі] асіу 1) цілком, повністю; безумовно; абсолютно; необмежено; 2) самостійно, незалежно; ігапзйіуе уєгЬ изеб - грам, перехідне дієслово без прямого додатка; 3) розм. так, звичайно, цілком, точно, саме так.
аЬ$о1иіепе$$ |'аеЬза1и:тіз] п безумовність, абсолютність, необмеженість.
аЬзоІігііоп [,зеЬза'1и:/п] п 1) прощення; 2) церк. відпущення гріхів; 3) юр. вйправдання, звільнення (від покарання тощо).
аЬ$о1ігіі$т ['аеЬзаІиіігт] п пол. аб-солютйзм.
аЬзоІиіізІ |'жЬз,йи:йз(] п прихильник абсолютизму.
аЬ$о!иіогу [аЬ'зоІішап] асі] 1) юр. виправдувальний; ~ зепіепсе виправдувальний вйрок; 2) церк. що відпускає гріхй.
аЬзоке [оЬ'хоіу] V 1) виправдувати; 2) прощати (щось — Ггот, оГ); 3) церк. відпускати (гріхи); 4) звільняти (від чогось — Ггот); іо ~ Ггот ап оЬІі^аНоп звільняти від обов’язку.
аЬзоІуеігі [оЬ'хоіузпГ] п той, хто прощає (звільняє).
аЬ$опапі ['геЬзоипапІ] асі] 1) нескладний, безладний; дисонуючий; 2) суперечливий.
аЬ$огЬ [аЬ'8о:Ь] V 1) усмоктувати; убирати; поглинати; абсорбувати; 2) захоплювати, принаджувати; Ье із ~ед іп геасііп£ він захоплений читанням; 3) тех. амортизувати (удари тощо).
аЬзогЬаЬіїйу [оЬ,ЬіііГі] п поминальна здатність, поглинальність; здатність усмоктуватися.
аЬзогЬаЬІе [оЬ'зз.ЬаЬІ] асі] що поглинається, вбирається; абсорбційний.
аЬзогЬепсу [аЬ'зсгЬапзі] п поглинальність; вбйраність.
аЬзогЬепі [аЬ'8з:Ьапі] 1. п 1) поглинач, вбирач; абсорбент; 2) промо-кашка, вймочка; 3) р! анат. лімфатй-чні судйни; 2. асі] абсорбуючий, усмоктуючий, поглинаючий; що абсорбує (поглинає, усмоктує); - сагЬоп активоване вугілля; ~ соноп (сопоп--\уооі) гігроскопічна вата.
аЬзогЬег [аЬ'8з:Ьз] п 1) тех. поглинач, абсорбер, вбирач; абсорбційний апарат; 2) фіз. захоплювач (електронів); 3) амортизатор, демпфер.
аЬ$огЬіп& [аЬ'ззгЬід] асі] 1) захоплюючий; зваблйвий; захопливий; 2) поминальний, абсорбційний; що усмоктує (убирає, абсорбує); ~ сарасйу абсорбційна (поминальна) здатність; 3) тех. амортизуючий, зм’якшуючий.
аЬ$огріапсе [зЬ'8з:рЮП8] п фіз. рівень поглинення радіації.
аЬ$огрСіотеіег [оЬ,8з:р/і'отіО] п хім. абсорбціометр.
аЬзогрііоп [аЬ'8з:р/п] п 1) усмоктування, убирання, поглинення, абсорбція; 2) заглибленість, заглиблення, поринання, зануреність (у думки тощо); ~ сарасйу абсорбційна (поминальна) здатність.
аЬзогріІуе [оЬ'зогрйу] асі] убирнйй, абсорбційний, поминальний; ~ ро\¥ег абсорбційна (поминальна) здатність.
аЬ$огріІ¥І(у [,зеЬ8о:р'(іУйі| п абсорбційна (убирна, поминальна) здатність.
аЬзіаіп [зЬ'зіет] у утримуватися, стримуватися (від — Ггот); їо ~ Ггот сігіпкіп§ не вживати (утримуватися від вживання) спиртних напоїв; іо ~ Ггот Гогсе утримуватися від застосування сили.
аЬ$
25
асс
аЬзіаіпег [аЬ'зіеіпа] п 1) непитущий (тж іоіаі ~); 2) той, хто утримався (під час голосування).
аЬ$<етіои$ [жЬ'зІігтіаз] асі] 1) стриманий, помірний (в їжі, напоях); 2) бе-режлйвий, ощадливий.
аЬзіепііоп [аеЬ'зіеп/п] п 1) утрйман-ня (від — Ггот); невживання; 2) відмова від голосування.
аЬзіепііоїк [зеЬ'зІеп/ав] асі] стрйма-ний, поміркований.
аЬ$(ег§е [аЬ'зІагсІз] V 1) стирати; 2) очищати, прочищати; промивати.
аЬ$іег£Єпі [аЬ'зіаісІзапї] 1. п засіб для чйщення (миття, прання) (мило тощо); 2. асі] пральний, мйючий, очи-снйй.
аЬ$Іег$іоп [аЬ'зсаі/п] п очйщення; промивання.
аЬзгіпепсе ['зеЬзГіпапв] п 1) утрйман-ня (від — Ггот); помірність; 2) невживання; тверезість (тж іоіаі ~).
аЬзгіпепсу ['аеЬзипапзі] п утрйман-ня, стрйманість; додержання посту.
аЬзіїпепі ['зеЬвппат] 1. п 1) стрй-мана, поміркована людйна (в їжі тощо); 2) той, хто пбстйть; 2. асі] 1) стрй-маний, поміркований (в їжі тощо); 2) тверезий, непитущий; 3) який постать.
аЬзігасІ І ['зеЬзігзекі] 1. п 1) абстракція, абстрактне поняття; іп (Не ~ абстрактно; 2) конспект; резюме; реферат; короткий огляд; вйтяг, вйписка (з книги тощо); 3) твір абстрактного мистецтва; 2. асі] 1) абстрактний; 2) важкйй для розуміння; 3) теоретй-чний.
аЬзігасі II [зеЬ'зПаекі] V 1) віднімати, відбирати, відокремлювати; витягувати; 2) відвертати, відволікати; ю ~ анепііоп відволікати увагу (від — Ггот); 3) абстрагувати (ся); 4) резюмувати, реферувати; підсумовувати; 5) евф. красти, викрадати; 6) хім. дистилювати.
аЬ$ігасіЄ(1 [аеЬ'зґгаекнсІ] асі] 1) за-глйблений у думкй; неуважний; 2) віддалений; відокремлений; вйділений (з — Ггот); 3) абстрактний.
аЬ$ігасіе(11у [аеЬ'зЦаекпсІІі] асіч 1) неуважно; 2) абстрактно; окремо, відокремлено.
аЬ$ігасіе(1пе$$ [аеЬ'зігаекікІпіз] п 1) абстрактність; 2) неуважність.
аЬзігасІіоп [аеЬ'зігаек/п] п 1) абстрагування, абстракція; 2) неуважність, за-мйслення; 3) твір абстрактного мистецтва; 4) розм. крадіжка; 5) тех. відвід.
аЬзігасііопізт [жЬ'зцавк/атгт] п мист. абстракціонізм.
аЬзїгасйопізі [геЬ'зЦзек/атзі] п абстракціоніст, представнйк абстрактного мистецтва; прихильник абстракціонізму.
аЬ$(гас(ІУе [аеЬ'зЦаекіїу] асі] 1) абстрактний; 2) відволікаючий; що відвертає; 3) що відокремлює (відділяє).
аЬ$іги$е [аеЬ’зГги.-з] ад] 1) важкйй для розуміння, малозрозумілий; неяс-нйй; темний; 2) глибокий (про думки тощо).
аЬ$игс1 [аЬ'заісІ] асі] безглуздий; абсурдний; нісенітний; сміховйнний.
аЬ$игсіііу [аЬ'8а:сІііі] п безглуздість; абсурдність; нісенітність; дурнйця.
аЬ$игс11у [аЬ'загсІІі] асіч безглуздо; нісенітно; по-дурному; сміховйнно.
аЬ$игс1пе$$ [аЬ'8а:<Іпі8] п див. аЬзигсІ-йу.
аЬипгіапсе [а'ЬлпсІапз] п 1) достаток; ‘багатство; ряснота; 2) велйка кількість; безліч; ~ оГ ііїе іїеап надмір почуттів; 3) фіз. пошйреність.
аЬшнІапі [а'ЬлпсІапІ] асі] 1) ряснйй, багатий (на щось — іп); а іапсі ~ іп тіпегаїз країна, багата на мінерали; 2) фіз. пошйрений.
аЬ-ипіі ['зеЬли:пй] п (скор. від аЬ-зоїиіе ипії) абсолютна одинйця.
аЬиг$і [а'Ьа:8і] асіу лопаючись, розриваючись; вибухаючи.
аЬизе І [а'Ь]и:8] п 1) лайка; образа; іо ехсіїапде ~ ображати одйн одного; 2) жорстоке (погане) поводження; 3) неправильне вживання; 4) зловживання (чимсь — оГ); 5) тех. експлуатація з порушенням правил.
аЬи$е II [а'Ьзиіг] V 1) лаяти, ображати; ганьбйти; 2) жорстоко (погано) поводитися; 3) зловживати; 4) неправильно вживати; 5) раж. бути введеним в оману, бути обманутим; 6) розбещувати (малолітніх); 7) зловживати; їо ~ опе’8 розйіоп зловживати своїм становищем; 8) тех. експлуатувати з порушенням правил.
аЬизіуе [о'Ь]и:8іу] асі] 1) образливий, лайлйвий; ~ 1ап£иа§е лайка; 2) що ображає; готовий образити (скрйвди-ти); що погано поводиться.
аЬиі [а'Ьлі] 1. п тех. торець; упор; п’ята; 2. V 1) прилягати (до чогось); межувати (з чимсь — оп, ироп); 2) упиратися (у щось — оп, а§аіп8і); 3) обпиратися (на щось — оп, ироп); 4) тех. з’єднувати впритул.
аЬиііІоп [а'ЬзигйІап] п бот. канат-ник, абутилон.
аЬиітеп! [а'Ьлітат] п 1) межа; 2) буд. контрфорс, упор; 3) береговйй стояк (моста); 4) тех. торець; п’ята.
аЬиііаІ [а'ЬлН] п рі суміжні ділянки землі; межі ділянок.
аЬийег [а'Ьліа] п юр. власник суміжної ділянки землі.
аЬиНіїщ [а'Ьліід] асі] прилеглий, суміжний.
аЬигг [а'Ьлг] асі] 1) що дзижчйть; 2) діяльний.
аЬу(е) [а'Ьаі] V (разе і р.р. аЬои^Ьі) спокутувати; поплатйтися.
аЬузт [а'Ьіхт] п поет, безодня; прірва; пучйна.
аЬу$таі [а'Ьігтаї] асі] 1) бездбн-
ний; глибокий; 2) цілковйтий, надзвичайний, жахлйвий; страшенний; -і^погапсе страшенне неуцтво.
аЬу$$ [а'Ьіз] п 1) безодня, прірва, пучйна; 2) первісний хаос.
аЬу$$а1 [а'ЬізІ] асі] геол. глибйнний, глибоководний; ~ сіерей найглйбша ча-стйна моря.
асасіа [а'кеї/а] п 1) бот. акація; 2) бот. ріжкове дерево; 3) гуміарабік.
асасіеше [,зека'сІі:т] п поет, школа.
асасіетіс [,гека'сІетік] 1. п 1) викладач (професор, науковий праців-нйк) вйщого учбового закладу; 2) рі суто теоретйчні (академічні) аргументи (міркування, суперечки); 2. асі] 1) академічний; університетський; 2) теоре-тйчний, відірваний від практики; 3) канонічний, традиційний; 4) навчальний; ~ уеаг навчальний рік (у вузах).
асасіетісаі [,аека'сІетік1] 1. п р/плащ та берет (університетська форма); 2. аф академічний; університетський.
асасіешісіап [з,каесіа'ті/п] п академік.
асасіету [а'кзесіаті] п 1) академія; Сйе А. а) Лондонська академія мистецтв; б) щорічна вйставка Лондонської академії мистецтв; А. оГ Зсіепсез Академія наук; 2) вйщий навчальний заклад; 3) приватний привілейований середній навчальний заклад; 4) амер. приватна середня школа-інтернат; 5) спеціальний навчальний заклад, школа, учйлище; Міііїагу ~ військове учйлище; ~ оГ тизіс музйчна школа; гісііп£ ~ школа верхової їздй.
асасіету-Гі£ііге [о 'каесІаті, Гіда] п жив. акт (малюнок).
асапасеоиз [,зека'пеі/аз] асі] бот. вкрйтий колючками, колючий.
асапіЬа [а'кзепОа] п бот. колючка.
а сареііа [а:ка:'ре1а:| п муз. а капела.
асагШас [а'ка;сІізек] асі] фізл. з природженою відсутністю серця.
асагі [ 'зекагаї] рі від асапі8.
асагроиз [а'ка:ра8] асі] неплодоносний, без плодів.
асагиз ['зекагаз] п (рі асагі) ент. коростяний кліщ.
асаіаіерііс [ае, каеіа 'Іерйк] асі] незбагненний, незрозумілий.
асашіаі [а'ко:с11] асЦ зоол. безхвостий.
асаиіезсепі [,аека:'Іезпі] асі] бот. безстебловйй.
ассесіе |аек'8І:сІ] у 1) вступати (на посаду, в організацію тощо — (о); 2) примикати, приєднуватися; приставати (до думки тощо — (о); 3) погоджуватися (з чимсь — (о); 4) юр. збільшуватися (в результаті приросту майна).
ассесіепсе |жк'8І:с1ап8] п І) вступ (на посаду тощо); 2) приєднання; 3) згода, угода.
асс
26
асс
ассеїегапі [гек'зеїагапі] п хім. каталізатор; прискорювач.
ассеїегаїе [аек'зеїагей] V 1) прискорювати; розганяти, збільшувати швидкість; 2) прискорюватися; розганятися.
ассеІегаіеЛ [аек'зеїагеїисі] асі] прискорений; збільшений {про швидкість); ~ зегуісе тех. форсований режим роботи.
ассе1егаііп§ [аек'зеїагейп]] асі] що прискорює; ~ Гогсе фіз. сйла прискорення.
ассеїегаііоп [жк, зеїа'геї/п] п прискорення; акселерація; ~ оГ£гауйу прискорення сили тяжіння.
ассеїегаііуе [жк'зеїагаііу] асі] що прискорює.
ассеїегаіог [аек'зеїагейа] п 1) тех. прискорювач; акселератор; 2) хім. каталізатор; 3) військ, багатокамерна гармата; 4) машина, що розвозить листонош.
ассеїеготеіег [зек,зе1а'гатііа] п тех. акселерометр.
ассепі І ['аекзапі] п 1) наголос; 2) вимова, акцент; іо зреак \уйй а рег-Гесї ~ мати добру вимову, говорити без акценту; 3) характерна риса (ознака); 4) рі оздоблення; 5) поет, слово; рі мова; 6) муз. акцент; 7) мат. індекс.
ассепі II [аек'зепі] V 1) робйти наголос; 2) ставити знаки наголосу; 3) підкреслювати, акцентувати, виділяти; 4) виразно вимовляти.
ассепіог [гек'зепіа] п орн. тинівка.
ассепіиаі [аек'зепЦиаІ] асі] що стосується наголосу; тонічний; ~ ргозобу тонічне віршування.
ассепіиаіе [аек'зепуиеіі] у 1) робй-ти наголос; 2) ставити знаки наголосу; 3) підкреслювати, виділяти, акцентувати.
ассепіиаііоп [аек.зеп^и'еі/п] п 1) манера вимовляння; 2) ставлення наголосу; 3) підкреслювання, виділяння.
ассері [ак'зері] у 1) приймати; 2) визнавати, допускати; припускати; погоджуватися; іо ~ (Не Гасі прими-рйтися з фактом; 3) ставитися при-хйльно; (о ~ регзопз бути небезстороннім (упередженим); 4) ком. акцептувати {вексель).
ассеріаЬіІііу [ак,зеріа'ЬіІїН] п прийнятність.
ассеріаЬІе [ак'зерсаЬІ] асі] 1) прийнятний, підхожий; 2) приємний; бажаний, жаданий.
ассеріапсе [ак'зеріапз] п 1) прийняття; приймання; прийом; 2) визнання; 3) схвалення; прихйльність; ~ оГ регзопз упередженість; 4) прййняте значення слова; 5) ком. акцепт; рііоі льотчик-випрббувач.
ассеріапі [ак'зеріапі] 1. п приймальник; 2. асі] якйй приймає.
ассеріаііоп [,гекзарЧеі/п] п прййняте значення слова.
ассеріегі [ак'зерікі] асі] прййнятий, вйзнаний, пошйрений.
ассерііуе [ак'зеріїу] асі] прийнятний.
ассеріог [ак'зеріа] п 1) приймальник; 2) ком. акцептант; 3) акцептор.
ассе$$ ['аекзаз] п 1) доступ; еазу оГ ~ доступний; 2) прохід; підхід; ~ гоад під’їзнйй шлях; 3) прйступ, припадок {гніву тощо); 4) зростання, прйріст; 5) вйбірка інформації.
ассеззагу [аек'зезап] 1. п 1) юр. співучасник, співвинуватець; 2) допоміжне (додаткове) обладнання; допоміж-нйй механізм; 3) геол. другорядні складові частйни порід; 2. асі] 1) додатковий, другорядний, допомі-жнйй; 2) юр. що бере участь разом з кимсь {про співучасника).
ассеззіЬіІИу [аекузезі 'Ьііііі] п 1) доступність, приступність; 2) тех. зручність огляду і обслуговування; 3) військ, зручність підходу.
ассеззіЬІе [жк'зезаЬІ] асі] 1) доступний; досяжнйй; 2) піддатливий, податливий; ~ (о ЬгіЬегу підкупний, продажний; 3) тех. зручний {у використанні).
ассеззіоп [аек'зе/п] 1. п 1) доступ; 2) вступ {на престол тощо — Ю); 3) приєднання; 4) прйріст, зростання, поповнення, збільшення; ~ саїа-1о§ие каталог новйх надходжень; 5) юр. прирощування {власності); 6) припадок, прйступ {хвороби); 2. V вносити до каталогу {книги).
ассеззогіаі [,гекза'зоипа1] асі] 1) до-поміжнйй; 2) юр. причетний {до чогось).
ассеззогу [аек'зезап] 1. п 1) юр. співучасник, співвинуватець; 2) рі приладдя; аксесуари; арматура; обладнання; 2. асі] 1) додатковий; другорядний; допоміжнйй; сприятливий; 2) юр. що бере участь разом з кимсь {про співучасника).
ассШепсе [ 'аекзібапз] п 1) грам. морфологія; 2) основи, елементи навчального предмета; 3) аварійність.
ассШепі [ 'аекзібапі] п 1) вйпадок; випадковість; несподіванка; Ьу ~ випадково, ненароком; 2) нещасний вйпадок, аварія, катастрофа; (о тееі \уіїЬ (іо Ьауе) ап ~ зазнати аварії, потрапити в аварію; гаіїхуау (тоїог) ~ залізнйчна (автомобільна) аварія; іпсіизігіаі ~ нещасний вйпадок на підприємстві; Гаїаі ~ нещасний (смертельний) вйпадок; 3) лог. побічна обставина; 4) геогр. нерівність поверхні, складка; ~ іпзиг-апсе страхування від нещасних вйпад-ків; ~ ргеуепНоп техніка безпеки; запобігання нещасним вйпадкам; ~ гаіе амер. коефіцієнт промислового травматизму; ~8 \уі11 Ьарреп іп іЬе Ьезї ге£и1аіесі Гатіїіез присл. у сім’ї не без вйродка.
ассідепіаі [,аекзі'сІепі1] 1. п 1) випадковість; 2) випадковий елемент; неістотна рйса; 3) рі жив. світлові ефекти при додатковому освітленні; 2. асі] 1) випадковий, несподіваний; 2) другорядний, неістотний; побічний, додатковий.
ассШепіаІІу [, аекзі 'сіепіаіі] асіу випадково, ненавмйсно.
ассіаіш [а'кіеїт] 1. п гучне (радісне) вітання; вйгуки схвалення; 2. у 1) гучно вітати; 2) бурхлйво аплодувати; 3) проголошувати; ю ~ зтЬ. іЬе хуіппєг проголосуй когось переможцем.
ассіатаііоп [,аек!а'теі/п] п 1) гучне (радісне) схвалення; 2) рі вітальні вйгуки; гучні привітання; вйгуки схвалення; еіессеб Ьу ~ обраний без голосування (за одностайною згодою).
ассіатаіогу [а'кізетаїап] асі] схвальний; ~ зЬоиіз вйгуки схвалення.
ассіітаїе [а'кіаїтії] амер. див. ас-сіітаііхе.
ассіітаїіоп [,аек1аі'теі/п] амер. див. ассіітаїіхайоп.
ассіітаіігаїіоп [а,к1аітаіаі'хеі/п] п акліматизація.
ассіітаїіхе [а'кіаїтаїаіг] у акліматизувати.
ассііуііу [а'кііуій] п пологий узвіз (підйом).
ассііуоиз [а'кіаіуаз] ^пологий; шо підвйщується похйло (уступами).
ассотшосіаіе [а'котасіеіі] у 1) пристосовувати; їо ~ опезеІГ (о сігсит-зіапсез пристосуватися до обставин; 2) давати притулок, надавати житло; улаштовувати; розквартировувати {війська), розміщувати; 3) постачати; позичати {комусь); їо ~ зтЬ. а Іоап дати комусь у позику гроші; 4) допомагати, робйти послугу; 5) примиряти, улагоджувати {сварку); (о ~ \уйЬ зтЬ. помирйтися з кимсь.
ассопипо(1аІіп£ [а'кошасіепп]] асі] 1) послужливий, лагідний, поступливий, люб’язний, ласкавий, зговірливий; іп ап ~ зрігії у дусі примйрення; 2) що пристосовується; 3) що вміщає; а Ьаіі ~ зєуєп Ьипсігесі зал на сімсот осіб.
ассотпюсіаііоп [^кото'сіеі/п] п 1) пристосування, припасування: 2) притулок; пристановище; сховище; приміщення; 3) рі амер. місце {на пароплаві тощо); 4) погодження; примйрення; улагодження суперечки; угода; компроміс; 5) вигода; а Паї \уйЬ аіі тобет ~з квартйра з усіма сучасними вигодами; 6) послуга; надання послуг; 7) позика; 8) мор. розташування кают; 9) фізл. акомодація.
ассоттосіаІіоп-ЬіІІ [о, кота' сіє і/п Ь111 п ком. дружній вексель.
ассоттосіаііоп-іабсіег [а,кота'сіеі/п-Даеба] п 1) приставна драбйна; 2) мор. забортний трап.
асс
27
асс
ассоттосіаііоп-ігаіп [а,кота сІеі/ап-Дгет] п амер. місцевий пасажирський поїзд; електричка.
ассоттосіаііуе [а'кзтосіеіііу] асі] 1) зручний; 2) послужливий.
ассотрапітепі [а'клтрапітопі] п 1) супровід; 2) доповнення (до туалету тощо)', 3) муз. акомпанемент.
ассотрапізі [а'клтрапізі] п муз. акомпаніатор.
ассотрапу [о'клтропі] V 1) супроводити; проводити; 2) муз. акомпанувати.
ассотрапуііщ [о'клтраппі]] асі] супровідний.
ассотріісе [а'клтріїз] п юр. спільник, співучасник (злочину).
ассотріісезкір [Уклтріїз/ір] п юр. співучасть (у злочині).
ассотріізії [о'клтрії/] V 1) виконувати; 2) завершувати; доводити до кінця; досягати; 3) удосконалювати, робити досконалим.
ассотрІізЬесі [а'клтрії/і] аф 1) закінчений; завершений; довершений; викінчений; виконаний; ап ~ Гасі доконаний факт; 2) вправний; досконалий; досвідчений, кваліфікований; ап ~ уіоііпізі чудовий скрипаль; 3) освічений, культурний, вйхований; 4) вишуканий, витончений (про манери тощо).
ассотріізішіепі [о'клтрії/топі] п 1) виконання, завершення; 2) досягнення; 3) рі достоїнства; досконалість; освіченість; вихованість, гарні манери; зовнішній лоск; 4) благоустрій.
ассогсі [о'кзгсІ] 1. п 1) згода; єдність; гармонія; злагода; 2) гармонійне поєднання, відповідність, співзвучність; іп ~ \уйй згідно з; оГ опе’з о\уп ~ добровільно; хуігЬ опе ~ одностайно, одноголосно; 2. у 1) давати, надавати; Ю ~ ійе регтіззіоп дати дозвіл; іо ~ а йеагіу у/еісоте сердечно (щиро) привітати; 2) узгоджуватися; гармоніювати; відповідати (чомусь); бути погодженим; 3) улагодити.
ассогсіапсе [о'ко:сІоп$] п 1) згода, злагода, гармонія; відповідність; іп ~ \уіій відповідно до, згідно з; 2) надання.
ассогсіапі [о'ко:сіош] асі] відповідний, згідний, співзвучний.
ассогсііпз [о'кз:сІп]] 1. асі] гармонійний; згідний; 2. асіу відповідно; згідно; ~ аз залежно від, дивлячись на; уои хуііі Ье раіб ~ аз уои у/огк вам платйтимуть залежно від того, як ви працюватимете; ~ іо відповідно до; залежно від; за; ~ іо кіз \уогс!з за його словами, як він каже; ~ і о а§е за віком.
ассогс1іп£Іу [а'ко:сІп] її] асіу 1) відповідно, згідно; 2) так, таким чйном, у такйй спосіб; Ье \уаз £Іуєп сепаіп іпзігисііопз апсі асіесі ~ він одержав інструкції і діяв відповідно до них.
ассогШоп [о'ко^ап] п акордеон; гармонь, гармошка.
ассозі [о'козі] 1. п звертання, звернення; привітання; 2. у 1) звертатися (до когось) ; заговорювати (з кимсь); привітати (когось); 2) приставати, чіплятися (до когось); 3) мор. причалювати.
ассозіаЬІе [о'козіоЬІ] асі] приступний.
ассоисЬетепС [о'ки:/та:і]] п фр. пологи, роди, розродження.
ассоисЬеиг [.гекиґ/о:] п фр. акушер.
ассоисЬеизе [, аеки: '/о:х] п фр. акушерка.
ассошгі [о'каипі] 1. п 1) рахунок; розрахунок; ~ сиггепі (скор. а/с) поточний рахунок; Гог ~ оГ зтЬ. за чийсь рахунок; оп ~ в рахунок суми; )оіпі ~ загальний рахунок; іо зеіііе (Іо здиаге) ~з розрахуватися, звестй рахунки (з кимсь — у/ііЬ); перен. розквитатися (з кимсь — \уііЬ); 2) звіт; звітна доповідь; торговельний баланс; іо саіі (іо Ьгіп§) іо ~ притягати до відповідальності; іо £іує ап ~ оГ давати звіт про; 3) думка; відгук, оцінка; Ьу аіі ~з на загальну думку; іо іаке іпіо ~ брати до уваги; іо Іеауе оиі оГ ~ не зважати на, не брати до уваги; 4) причйна, підстава; оп іЬіз ~ з цієї причйни; оп у/Ьаі ~ ? на якій підставі?; оп по ~ ні в якому разі; 5) значення, важлйвість; оГ по ~ що не має значення, незначнйй; оГ зтаїї ~ що не має велйкого значення, малозначний; 6) вйгода, користь; іо іигп іо ~ здобувати вйгоду; іо іигп зтіЬ. іо ~ використовувати щось у своїх інтересах; оп опе’з о\уп ~ на свій страх і риск; оп зтЬ.’з ~ заради когось; 2. у 1) (Гог) пояснювати; 2) вважати, визнавати; І ~ тузеіГ Ьарру я вважаю себе щаслйвим; 3) (Гог) звітувати, подавати звіт, нестй відповідальність.
ассоипіаЬіІііу [а,каипІ9'Ьі1ііі] п 1) підзвітність; 2) відповідальність.
ассоипіаЬІе [а'каипіоЬІ] аф 1) відповідальний (перед кимсь — іо, за щось — Гог); 2) підзвітний; 3) пояснй-мий, з’ясовний.
ассошіІаЬІу [а'каипіаЬІі] асіу пояс-нймо; відповідально.
ассоипіапсу [о'каипіапзі] п бухгалтерська справа, рахівнйцтво.
ассоипіапі [а'каипіопі] п 1) бухгалтер; ~ £епега! головнйй бухгалтер; 2) рахівнйк; 3) юр. відповідач.
ассоипіапЬЬір [а'каипіопі/ір] п 1) бухгалтерська справа; 2) посада бухгалтера.
ассоипі-Ьоок [а'каипіЬик] п бухгалтерська кнйга.
ассошіїнщ [а'каипіп]] п 1) бухгалтерська справа; 2) ведення бухгалтерських книг; 3) облік; звітність; розрахунок; ~ созі калькуляція; іЬеге із по ~ Гог іазіез присл. у кожного свій смак; на любов і смак товариш не всяк.
ассоиіге [а'ки.із] у 1) одягати; об
мундировувати; 2) споряджати; екіпірувати.
ассоиігешепіз [о'кшіатапіз] п рі 1) військ, обмундирування; 2) особй-сте спорядження (особл. шкіряне).
Ассга [а'кга:] п геогр. н. м. Аккра.
ассгедії [о'кгесІїі] у 1) уповноважувати; доручати; 2) акредитувати; 3) припйсувати; 4) довіряти; повірити.
ассгесШаііоп [о,кгесІі'іеі/п] п акредитування.
ассгеїШесі [о'кгесіїіїсі] аф 1) акредитований; що має офіційні повноваження; офіційно вйзнаний; 2) загаль-нопрййнятий.
ассгезсепі [а'кгезопі] аф 1) що постійно росте (збільшується); 2) бот. що розростається після цвітіння.
ассгеїе [ге'кгі:1] 1. аф бот. що зрісся, зрощений; 2. у 1) зростатися; 2) приростати; 3) обростати.
ассгеїіоп [ае'кгі:/п] п 1) розростання; прйріст; нарощення; збільшення; 2) прирощування (багатства, території); 3) біол. органічний ріст; 4) зростання, зрощування; 5) збільшення частки спадкоємця.
ассгеііуе [ае'кгі:ііу] аф 1) що розростається (збільшується, наростає); 2) що зростається; 3) геол. наноснйй.
ассгие [о'кги:] у 1) наростати; нагромаджуватися, накопйчуватися, збільшуватися; 2) (іо) випадати на долю, діставатися; 3) виникати, походити.
ассшішіаіе [а'кзшітциіеіі] у 1) нагромаджувати; накопйчувати; акумулювати; 2) складати; 3) скупчуватися; 4) наростати; 5) складати екзамени у стйслі строки.
ассиїтіїаііоп [а, к]и:т]и'1еі/п] п 1) нагромадження, накопйчення; акумуляція; 2) скупчення; купа; сйла-си-ленна; 3) складання екзаменів у стйслі строки; 4) здобуття одночасно кількох учених ступенів; 5) юр. збіг юридйч-них прав на одно майно.
ассшішіаііуе [а'кіигтіиіайу] аф 1) що нагромаджується; що накопй-чується; ~ Гогтаїіопз геол. акумулятйв-ні утворення; 2) кумулятйвний; 3) ко-рйсливий.
ассшішіаіог [а'к]и:ітуи1еііа] п 1) користолюбець, здйрник; 2) тех. акумулятор; колектор; нагромаджувач
ассигасу ['аек]игазі] п точність, правильність; старанність; ~ оГ Гіге військ. влучність стрільбй; ~ ІаЬІе військ, таб-лйця імовірності влучань.
ассигаїе ['аек]ипІ) аф 1) точний, правильний; 2) тех. калібрований; 3) військ, влучний; кучний (про стрільбу).
ассигаїеіу ['зек)ип11і] асіу 1) точно, правильно; 2) безпомилково; старанно, ретельно.
асс
28
аск
ассигаіепезд ['зекіигйпіз] п 1) точність, правильність; 2) безпомилковість; старанність, ретельність.
ассагае [з'ко.з] V проклинати, заклинати.
ассшзей [9'кз:$кі] асі] 1) проклятий; 2) ненависний; огидний, осоружний.
ассагзі [з'кзгзі] див. ассигеед.
ассиза) [а'кіи:29І] п обвинувачення, звинувачення.
асжапі [а'к]и:хзп(] л юр. обвинувач.
ассцздііоп [.гекзи/геї/п] л 1) обвинувачення, звинувачення; 2) юр. обвинувальний акт (висновок).
ассизаііуе [з'кіиігоііу] грам. 1. л знахідний відмінок; 2. асі] знахідний.
ассиваіогіаі [а,кІи:гоЧз:пз1] асі] юр. що стосується обвинувачення.
ассиздіогу [а'к]и:гаіап] асі] обвинувальний; що містить (у собі) обвинувачення.
ассизе [о'к]и:г] V 1) обвинувачувати, звинувачувати (у чомусь — оГ); пред’являти обвинувачення; 2) розкривати, викривати.
ассивед [а'к)и:гсІ] 1. л 1) обвинувачений; підсудний; 2) (іке ~) обвинувачені; підсудні; 2. асі] обвинувачуваний (у злочині).
ассікег [о'кзіггз] л 1) юр. обвинувач; 2) скаржник.
ассивіот [з'клзіат] у привчати; іо ~ опезеІГ привчатися, звикати.
ассивіошед [о'клзїотсі] асі] 1) звиклий; привчений, призвичаєний; їо Ье ~ звикнути; Не із ~ і о £ЄПіп£ ир еагіу він звик рано вставати; 2) звичайний, звйчний; 3) часто відвідуваний (про магазин тощо).
асе [еіз] 1. л 1) очко (у грі); 2) карт, туз; 3) військ, першорядний льотчик, ас; 4) військ, літак командира ескадрильї; 5) видатний спортсмен; ГооіЬаІІ ~ відомий футболіст; 6) розм. найдрібніша частка, крихітка; йота; < \уПйіп ап ~ о£ на волоску від, мало не; їйе ~ оГ найкращий з кращих; 2. у одержати очко (у грі).
АсеШата [Укекктз] л 1) бібл. Акелдама, земля крові; 2) перен. прокляте (страшне) місце.
асепїгіс [о'вепіпк] асі] 1) нецентро-ваний; 2) мед. периферичний.
асерйаіоив [з'веЬІаз] асі] 1) зоол. безголовий; 2) позбавлений керівника; 3) без початку, без першого рядка (про вірш тощо).
асегЬ [а'загЬ] асі] кйслий, терпкий.
асегЬаіе ['аезаЬеп] у 1) окислювати; надавати терпкості; 2) озлобляти; роздратовувати.
асегЬіс [о'загЬік] асі] 1) кйслий, терпкйй; 2) різкйй, неприємний.
асегЬйу [а'5з:Ьпі] л 1) терпкість; 2) різкість; жорсткість (характеру).
асегЛезе [жЧз:сіі:з] п мін. манганіт.
асего$е ['зезогоиз] асі] 1) схожий на полову; 2) бот. голчастий; ~ ІеаГ хвоя, глйця.
асеггаіе асі] бот. гроно-
вйдний; що росте гронами.
асе$сепсе [а'зезапз] л окйслення.
асе$сеп< [о'зезопі] асі] 1) що окислюється; що може окислитися; 2) кйслий, скйслий; 3) хім. кислуватий.
асеіаЬиІшп [,ге8і'ізвЬзи1от] л анат. вертлюжна западина.
асеіаіе ['аезісн] л хім. оцтовокйсла сіль, ацетат.
асебс [а'зіїїк] асі] оцтовий; ~ асіб оцтова кислота; ~ зіік ацетатний (штучний) шовк.
асебПсабоп [а,8е1ій'кеі/п] л хім. окйслення (оцтове).
асеШу [а'зеІіЕаі] у хім. 1) окйслю-вати(ся); 2) перетворювати (ся) на оцет.
асеіітеїег [,ж8іЧітіІо] л хім. аце-тометр.
асеіопе [ гезНоип] л хім. ацетон.
асеіове ['гезйоиз] асі] оцтовий; кйслий.
асеіоиз [ гезіїаз] див. асеїозе.
асеіит ['аезнат] л фарм. оцет.
асеіуі [ гезіїїі] л хім. ацетйл.
асеїуіепе [а'зеиіігп] л ацетилен; ~ у/еісііп^ ацетиленове зварювання; ~ Іатр карбідна лампа.
асеґуіігіе [а'зеїііаісі] л хім. карбід.
асЬе [еік] 1. л біль (особл. тривалий, тупий); іо £Іує ап - завдавати болю; 2. у 1) боліти; ту кеаб (іооШ) ~з у мене болйть голова (зуб); 2) (Тог) розм. жадати, шосйли прагнути.
аске1е$$ ['еікііз] асі] безболісний.
асЬепе [а'кіїп] л бот. сім’янка.
асЬіетаЬІе [а'уігуаЬІ] асі] досяжнйй.
асЬіеуе [а'уі:у] у 1) досягати; добиватися; (о ~ опе’з ригрозе (аіт, епй, оЬ]есі, атЬіііоп) досяггй (своєї) метй; 2) успішно виконувати; доводити до кінця; (о ~ а §геаі беесі вчинйти ве-лйкий подвиг.
аскіеуешепі [аЧ/і:утапГ] л 1) досягнення, успіх; здобуток; перемога; 2) виконання, завершення; 3) подвиг.
АсЬШеап [,гекі'1іоп| асі] міф. подібний до Ахілла; перен. невразлйвий; непереможний*.
АсЬШез [з'кіІЕх] п ч. ім'я Акілліз; міф. Ахілл, Ахіллес; Асйіііез’ іепсіоп анат. ахіллове сухожилля; Асйіііез’ йееі, ійе йееі оГ ~ ахіллесова п’ята, уразлйве (слабке) місце.
асіїіпв ['еікіг|] асі] що болйть, болючий, нйючий; хворий; ~ іоо(й нй-ючий зуб; \уйй ап ~ йеап з тяжкйм серцем.
асШатуїіеоііз [,гекіа тісііаз] асі] бот. без оболонки, оголений, голий.
асИготабс [,агкгои'тхГік] асі] 1) безколірний, безбарвний; 2) опт.
ахроматйчний; 3) мед. хворий на дальтонізм.
аскготаіізт [акгошпоГігт] л ахро-матйзм; безколірність, безбарвність.
асЬготабхе [а'кгоитМаїг] у знебарвлювати.
аскготаіорзу [о'кгошпа 'Юрзі] пмед. дальтонізм.
асЬгооііз ( аекгоиаз) асі] безколірний, безбарвний; ахроматйчний.
асісвіаг [з'зйдиЬ] асі] голчастий.
асИ [ 'авзмі] 1. л кислота; ~ іезі хім. проба на кислу реакцію; перен. серйозне (вирішальне) вйпробування; ~ езитаїіоп вйзначення кислотності; 2. аф 1) кйслий, їдкий; ~ Іоокз кйсла міна, неддоволений вираз (облйччя); 2) перен. уїдливий, ушйпливий; 3) хім. кислотний, кйслий; ~ геасііоп кйсла реакція; ~ гасіісаі кислотний радикал; ~ уаіие коефіцієнт кислотності; < Ьгеак розм. наркоман.
асі<і-Га$< [ аезісКагзС] асі] кислото-тривкйй.
асійіс [а'зкіїк] асі] мін. кйслий.
асМіЛсайоп [а, зкіїії'кеі/п] п 1) підкислення; 2) окйслення.
асйіИУ [а'зісіїГаї) у хім. 1) підкйс-лювати; 2) окисляти(ся).
аскіііу [о'зісІїП] л хім. 1) кислотність; 2) їдкість.
асШіхе ['гезісІаіг] у хім. окисляти.
асИіу ['аезісІІі] асіу 1) кйсло; з кй-слою міною; 2) їдко, уїдливо, роздратовано; 3) холодно, непрйязно.
асісІорЬіІіс [ ,ав8кіои'£і1ік] асі] біол. ацидофільний.
асЙ-ргооГ [ ае8ідрпі:£| див. асісі-Газе.
асі<і-ге8І8(іп£ ['ав8ісІп,хі8Гп]] див. асісі-Газе
асИаІаіе [з'зкііиіен] у підкислювати; додавати кислота.
аскіїїіаіей [з'зкЦиІеіПсі] див. асісі-иіоиз.
асйіиіоііз [а'зісііиїдз] асі] 1) кислуватий, підкйслений; 2) перен. невдо-волений, буркотлйвий.
асіГопп І'аезііо.тп] асі] голкоподібний, голчастий; гострий.
асіпозе ['авзіпоиз] ад] 1) зернйстий; 2) гроновидний.
асірепзег [,ае8і'реп89] л іхт. осетрові.
аск-аск ['гек'аек] л військ, розм. 1) зенітна гармата; 2) зенітний вогонь.
аскпоиіегізе [зк'поіісіз] у 1) визнавати, припускати; усвідомлювати; ю ~ опе’з тізіакез визнавати свої помил-кй; 2) підтверджувати (одержання чогось); іо ~ їйе гесеірі оГ а Іеиег підтвердити одержання листа; 3) виявляти вдячність, висловлювати подяку; 4) юр. підтверджувати достовірність.
аскпом4е(І£Є(і [ак'поІіс!зс!| асі] визнаний.
аскіммуіесі^етепі [зк лоіиізтопс) п 1) визнання; 2) підтвердження, пові-
аск
29
асі
домлення про одержання; 3) вдячність, подяка; іп ~ оГ $тіЬ.*на подяку за щось; 4) юр. офіційна заява.
аскпояіе(І£ег [ак'пзікіза] п 1) той, що підтверджує одержання; 2) зал. апаратура пильності.
асШіаІ [а'кіатої] асЦ горизонтальний; без схилу.
асИпіс [о'кііпік] асі] горизонтальний; без схилу; -Ф’ ~ Ііпе магнітний екватор; аклінічна крива.
асте ['аекті] п найвища дочка; кульмінаційний пункт; ~ оГ регГес(іоп сама досконалість; ~ оГ а Ш$еа$е мед. криза в хворобі.
аспе ['аекпі] п прищ, вугор.
асоск [о'кок] асії 1) набакир; 2) визивно.
а-соск-ЬШ [о'кокЬй] асіу мор. у висячому положенні (про якір).
асоїуіе ['аекоіаіі] п 1) церк. прислужник, псаломщик; 2) помічник; послідовник; 3) астр. сателіт.
асопйе ['аекопаП] п 1) бот. аконіт, борець; 2) фарм. аконіт; 3) поет. смертельна отрута.
асош ['еіко:п] п 1) жолудь; ~ (иЬе рад. лампа-жолудь; 2) мор. клотик.
асоисЬу [Укіф] п зоол. сріблястий заєць.
асоизйс [а'кігзик] асі] 1) акустичний, звуковий; ~ уеіосйу швидкість звуку; 2) слуховий; ~ аррагаіиз слуховий апарат.
асои$йса11у [о'кигзикоіі] ш/у акустично; з точки зору акустики.
асоїкйсіап [,авки:'8(і/п] п 1) спеціаліст з акустики, акустик; 2) майстер слухових апаратів.
асонзіісз [?'ки:$ик$] п 1) акустика; 2) вжив. як рі архт. акустика, акустичні властивості будівлі.
асфкаті [о'Ьуєіпі] у 1) знайомити; ю ~ 8гпЬ. 8т(й. ознайомити когось з чимсь; Ю ~ опезеІГ у/ііЬ ознайомитися з; (о Ье -ед бути знайомим (ознайомленим) з; (о таке $тЬ. -есі ^і(Ь знайомити когось з; (о £е( -есі Мій познайомитися з; 2) повідомляти, сповіщати.
асциаіпіапсе [а'кхуеіпіапз] п 1) знайомство; посісііпв (Ьошіпз) - далеке знайомство; (о таке втЬ.’з ~, (о таке ((Ье) - оГ яйЬ. познайомитися з кимсь; (о 8(гіке ир ап - розм. зав’язати знайомство; 2) знайомий; знайома.
асфіаіп(апсе$Ьір [о'к\¥еіпОп8/ір] п знайомство.
асфіаіиМ [о'к\УеіпПсі] асі] знайомий, обізнаний (з — М(Ь).
асфіезі [ав'к\¥Є8(] п 1) придбання, набуття; 2) юр. придбане (одержане в дарунок) майно.
асфііевсе [,зек\¥і'е8] у мовчки (неохоче) погоджуватися (на, з — іп).
асциіе8сепсе [,зекиі'е$п$] п мовчазна (неохоча) згода; покірність.
асдиіе8сеп( [.гекхуґезпї) 1. п покірна (мовчазна, слухняна) людина; 2. асі] що мовчки погоджується; що не протестує; покірний.
асціїігаЬІе [а'к^аюгаЬІ] асі] досяжний.
асяіііге [о'клуаю] у набувати, здобувати; одержувати; досягати; оволодівати.
ас^шгесі [о'к\¥аідс1] асі] набутий, здобутий, придбаний, нажитий.
асфіігетепі [а'к^аютопЦ п 1) набуття; придбання; оволодіння, опановування; 2) рі знання, навички.
асдиі&Шст [,аек\Уі'гі/п] п надбання, здобутті; придбання.
аеди&Кт [о'кхуігіЦу] асі] 1) що прагне здобути; що жадібно вбирає; 2) жадібний; схильний до корисливості; 3) сприйнятливий.
аодш$ій¥епе$$ [о'кхуігіНУпіз] п корисливість, зажерливість; жадібність, пожадливість.
ас^ші [з'к^і(] у 1) виправдовувати (в чомусь — оГ, оп); 2) звільняти (від чогось — оГ, Ггот); 3) платити, виплачувати; розплачуватися; розквитатися; 4): (о - 0ПЄ8ЄІГ поводити себе; (о -0ПЄ8ЄІГ оГ опе’8 сіиііез У/ЄІ1 (ІП) добре (погано) справлятися зі своїми обд-в’язками.
асціїШаІ [а'к\¥і(1] п 1) юр. виправдання; 2) звільнення (від боргу); 3) виконання (зобов ’язання тощо).
асчиіПапсе [а'к^іОпз] п 1) звільнення (від боргу); 2) квитанція, розписка (про сплату боргу)', 3) виправдання; 4) тел. підтвердження прийому.
асге ]'еіка] п 1) акр (близько 0,4 га); 2) рі землі, володіння, маєток; < Оод’8 А. кладовище, цвинтар.
асгеаде ['еікопсіз) п площа землі в акрах.
асгесі ['еікдд] асі] 1) просторий; що розкинувся на багатьох акрах (про маєток тощо); 2) що має земельну власність.
асгід ['зекгід] асі] 1) гострий; їдкий (на смак, запах); різкйй (про характер); дратівнйй; 2) уїдливий, ущйпливий.
асгШЙу [ае'кпдКі] п 1) гострота, їдкість (страв, напоїв); 2) різкість (про характер); 3) уїдливість, ущйпливість.
асгітопюиз [,аекп'тоипр8] асі] 1) жовчний (про характер); 2) уїдливий, ущйпливий; саркастичний; 3) гострий, їдкйй (про страви, напої).
асгітопу ['авкптапі] п 1) жовчність (характеру); 2) уїдливість; колючість; 3) гострота, їдкість (про страви, напої).
асгйісаі [а'кпіікаї] асі] мед. безкрй-зовий.
асгоЬаІ ['зекгаЬгеї] п акробат.
асгоЬаііс [,гекгУЬзе(ік] асі] акроба-тйчний.
асгоЬа(іс$ [.аекго'ЬаеПкз] п рі (вжив.
як зіп&) 1) акробатика; 2) ав. вищий пілотаж (тж аегіаі ~).
асгопісаі [а'кгопікаї] асі] астр. що відбувається під час заходу сонця (увечері),
асгороіеіз [а'кгораіаіз] рі від асго-рОІІ8.
асгороІЬ [а'кгзраіїв] п (рі тж ас-гороіеіз) архт. акрополь.
['жкгзБраіо] п бот. зародок першого листка.
асгова [о'кййг] 1. ш/у 1) упоперек; завширшки; 2) на той бік; (о піп -перебігти на інший бік; 3) хрестом, навхрест; 4) ел. (увімкнено) паралельно; (о ри( ~ амер. розм. провести, протягти; успішно здійснити (щось); 2. ргер 1) крізь, через; (о д*а1к ~ (Ье 8ігееі перейти вулицю; іо соте (іо піп) ~ наштовхнутися на, натрапити на, зустрітися з; 2) упоперек; а саг 8(оо<і ~ іЬе гоад упоперек дороги стояла машина; ~ <Ье соипігу, ~ 1о(8 навпростець; (о £е( ~ 8гпЬ. посварйтися з кимсь.
асгозйс [а'кго8(ік] п вірш, акростйх.
асгоі&т ['аекгоШіхт] п мед. відсутність пульсації.
асі [жк(] 1. п 1) справа, діло; вчй-нок; ~ оГ кіп(іпе88 добра справа; 2) акт, дія; процес; - оГ Оод стихійне лйхо; (о Ье іп (ііе ~ оГ 4оіп& 8т(Ь. збиратися зробити щось, бути готовим до чогось; 3) закон; постанова; рішення; акт; А. оГ Рагііатепї постанова парламенту; 4) документ, акт; 5) театр, дія, акт; 6) амер. розм. сцена; 7) номер програми (на естраді); 8) дисертація; 2. у 1) діяти, поводитися; працювати; (о ~ аз ап іп(егрге(ег працювати перекладачем; 2) феапір. виконувати (роль), грати; (о ~ а раті грати роль; 3) прикидатися, удавати; 4) впливати, діяти (про ліки); (о ~ ир (о а ргошізе додержувати обіцянки.
асіаЬІе [гжкіаЬ1] асі] 1) придатний для постановки (про п "ссу); 2) ігровйй (про роль).
асвп^Гаекиї]] 1. п 1) театр, гра; 2) виконання; 3) рі справи, вчйнки; 4) активна (енергійна) діяльність; 5) удавання, прикидання; 2. асі] 1) виконуючий обов’язки; тимчасовий; ~ тапа^ег виконуючий обов’язки адміністратора (менеджера); 2) діючий; дієвий, дійовий; А. Агту військ, діюча армія; ~ рег8ОП8 дійові особи.
асііпіа [аекЧтю] п (рі тж ас(іпіае) зоол. актйнія.
ас(іпіае [зекЧтіі:] рі від ас(іпіа.
ас(іпк [звкЧітк] асі] фіз., хім. актинічний; фотохімічний.
асііпшаїіоп [жк,(іпҐ2еі/п] п фіз., хім. актинізація.
ас(іпІ8т ['зекйпігт] п фіз., хім. 1) актинізм, актинічність; 2) фотохімічна актйвність.
асі
ЗО
асіа
асііпіиш [гек'ііпіат] п хім. актиній. асІіпоІЬегару [,аек1тои'0егорі] п мед. променева терапія.
асііоп ['аек/п] 1. п 1) дія, вчинок; акція; 2) діяльність, робота; ~ оГ іЬе Ьеап робота серця; тепіаі ~ розумова діяльність; а гпап оГ ~ енергійна (діяльна) людина; 3) розгортання подій (у романі тощо); 4) юр. позов, судовий процес; судова справа; іо Ьгіп£ (іо еп-іег, іо Іау) ап ~ анатазі зшЬ. порушувати судову справу проти когось; 5) військ. бій; бойові дії; іо Ьгіпв (іо риі) іпіо ~ вводити в бій; іо соте оиі оГ ~ вийти з бою; іп ~ у бою; 6) тех. механізм; дія механізму; 7) вплив, діяння; < ~8 зреак Іоікіег іЬап \уогсі8 присл. не по словах судять, а по ділах; 2. V юр. порушувати судову справу.
асІіопаЬІе ['зек/поЬІ] аф юр. що дає підстави для порушення судової справи.
асііопед ['аек/псІ] асі] спеціально настроєний; підготовлений для певної мети.
асіІуаЬІе ['аекІїуаЬІ] аф що піддається активуванню.
асііуаіе [’зекіїуеіі] V 1) хім., біол. активувати; 2) фіз. робити радіоактивним; 3) амер. військ, формувати і укомплектовувати частину.
асііуаіед ['аекіїуеііісі] аф хім. активований.
асііуаііоп [,аекІі'уєі/п] п 1) активація; 2) амер. військ, формування і укомплектовування частини; ~ агеа район формування частини.
асііуаіог [’авкіїуеііо] п хім. активатор.
асііуе ['зекіїу] асі] 1) активний, діяльний; енергійний; жвавий; ~ тіпсі жвавий розум; 2) ек. пожвавлений; 3) діючий; що діє; ефективний; ~ уоі-сапо діючий вулкан; 4) дійсний, справжній; дієвий; дійовий; ~ Ьеір справжня допомога; 5) військ. - Гогсез регулярні війська; ~ агту особовий склад армії на дійсній службі; ~ 1І8І список командного складу на дійсній службі; ~ зегуісе бойова служба; амер. дійсна військова служба; 6) грам.'. ~ уоісе дійсний (активний) стан; 7) фін. процентний; що дає проценти; активний; 8) фіз. радіоактивний-
асіітеїу ['аекіїуїї] асіу 1) активно; діяльно, енергійно; жваво; 2) ефективно.
асйуізі ['аекіїуїзі] п 1) активіст; 2) енергійний діяч.
асіітіїу [аек'ІіУПі] п 1) діяльність; 2) активність; енергія; спритність; 3) рі дії, діяльність (у певній галузі); ЬІ8 тапіГоШ асііуіііез ^еге арргесіаіесі Ьу оііїегз його багатогранна діяльність була визнана іншими; Іііегагу асііуіііез літературна діяльність; 4) рі військ, бойові дії локального характеру.
асііуіге ['зекіїуаїх] V активізувати.
асіоп ['зекіоп] п шкіряна чоловіча куртка.
асіог ['аекіа] п 1) актор; 2) діяч; дійова особа.
асІге8$ ['гекіпз] п актриса.
асіиаі ['аекІ]из1] асі) 1) справжній, дійсний; фактично існуючий; іп ~ Гасі в дійсності; ~ 8І2Є фактичний розмір; натуральна величина; ~ зреесі дійсна швидкість; ~ Іоад корисне навантаження; 2) поточний, сучасний; актуальний; ~ зіаіе оГ Иііп£8, ~ розіїіоп оГ айаіг8 фактичний (нинішній) стан справ; ~ ргезісіепі нинішній президент.
асіиаіііу [,гекІ]и'ае1іІі] п 1) дійсність; реальність; 2) рі справжні умови (обставини, факти); 3) реалізм (у літературі); Ь ~ біт документальний фільм.
асіиаііге {'зекірюїаіг] г 1) здійснювати; реалізувати; 2) змальовувати реалістично.
асіиаііу [ 'гекізиаіі] асіу 1) фактично, насправді, дійсно; 2) у даний час, нині, зараз.
асіиагу ['авкііиап] п 1) актуарій; статистик страхового товариства; 2) секретар, реєстратор, службовець суду.
асШаіе ['гекІ]ие!іІ] у 1) приводити в рух (в дію); 2) спонукати; 3) ел. збуджувати.
асіиаііоп [,зекІ]и'еі/п] п 1) приведення в рух (в дію); 2) спонука, спонукання.
асіиаіог ['гекІ]иеіІо] п 1) тех. силовий прйвод; рукоятка прйвода; 2) ел. соленоїд; 3) датчик.
асиаіе ['аек]иіІ] аф гострий, загострений.
асиііу [о'к)и:іІі] п 1) гострість, гострота; 2) гострий характер (хвороби).
асиїеаіе [з'кіиііпі] аф 1) бот. вкритий колючками (шипами); 2) зоол. з жалом; 3) перен. колючий; що жалить; отруйний.
асшпеп [о'к)и:теп] п 1) проникливість, кмітливість; гострота (розуму); 2) бот. загострений кінчик (стебла, пагона).
асипіїпаїе І [о'к)и:гпіпіІ] аф бот., біол. гострокінцевий, загострений.
асишіпаіе II [о'к)и:тіпеіі] у загострюватися), робйти(ся) гострим.
асирипсіиге |,аек]и'рлі]кгр] п мед. голкотерапія, акупунктура.
асиіе [а'к]и:1] аф 1) гострий; ~ ап^іе гострий кут; 2) гострий, тонкий; ~ еуе8І&Ьі гострий зір; 3) сильний, різкий; 4) кмітливий, проникливий; ~ тап прониклива людина; 5) пронизливий, високий (про звук); 6) мед. гострий; ~ ва$ІгіІІ8 гострий гастрит.
асіі<е-ап&1е(1 [о'к]и:1'аві]д1д] аф гострокутний, з гострими кутами.
асиїеіу [о'к]и:11і] асіу гостро, різко.
асиіепе£$ [о'к]и:1пі8] п 1) гострість, гострота; 2) різкість; 3) кмітливість; проникливість; 4) пронизливість.
асусііс [о'заїкіїк] аф 1) хім. неци-клічний; 2) тех. ациклічний; 3) мат. неперіодичний.
ямі [аед] п 1) (скор. від асІуегІІБетепі) розм. оголошення; реклама; 2) (скор. від адуапіа&е) розм. спорт, перевага в рахунку.
Аііа [’еісіа] п ж. ім'я Ейда, Ада.
абазе ['аедкіз] п старовинне прислів’я, давня приказка; мудрий вислів.
аДа^іо [о'догоюй] п муз. адажіо.
АсіаІЬегІ ['зе<ід1Ьа:1] п ч. ім'я Едаль-берт, Адальберт.
АЛаІіпе ['айо1і:п] п ж. ім'я Еделін, Адаліна.
Айат [’аесіат] п 1) ч. ім'я Адам, Едам; 2) бібл. Адам; оїд а8 ~ старий як світ.
агіатапі ['гесЬтапІ] 1. п 1) адамант, алмаз; 2) дуже твердий мінерал (метал); 3) поет, твердість; ууіі! оГ ~ залізна воля; 2. аф непохитний, незламний, невблаганний.
айахпапііііе [.гесіо'тзепїаіп] 1. п 1) мін. адамантин, алмазний блиск; 2) загартований сталевий дріб (для буріння); 2. аф 1) адамантовий; подібний до алмазу; дуже твердий; 2) непохитний, незламний.
адатіїе [ 'аедзтаїї] п 1) людина, нащадок Адама; 2) рел. адаміт.
АсІатЧ-аррІе ['аедзтх'аврі] п адамове яблуко, кадик.
айарС [о'даері] у 1) пристосовувати, приганяти, приладжувати (до, для — іо, Гог); 2) ге/і. пристосовуватися, приладжуватися; 3) адаптувати; переробляти; скорочувати і спрощувати (текст); полегшувати; іо ~ а Ьоок (іог и8е іп 8сйооІ8) адаптувати книгу (для шкільного читання); Ю ~ а поуєі інсценувати роман.
адарІаЬііііу [о^даерЮ'ЬіІіІі] п пристосовність, здатність пристосовуватися.
асіарІаЬІе [а'сігерІзЬІ] аф 1) що легко пристосовується; 2) що піддається адаптації (переробці).
айаріайоп [^аедгер'їеі/п] п 1) адаптація, пристосування; пристосовність; 1І£І11 ~ адаптація ока (до світла); ~ і о іке ягоипсі військ, пристосування до місцевості; 2) переробка; адаптація; ~ о£ а поуєі інсценування роману; ~ оГ а ти8Іса1 сотро8Іііоп аранжування музичного твору; 3) біол. адаптація.
адаріаіог [,авдаер'Іеііо] п кіносценарист; автор екранізації літературного твору.
айаріесі [о'сізерікі] аф 1) адаптований; перероблений; 2) підігнаний; 3) підхожий, придатний.
аЛаріег [з'даеріо] п 1) тех. адаптер; сполучний пристрій; тримач; наконе
аііа
31
а<Іі
чник; перехідна муфта; ніпель; 2) звукознімач; 3) військ, гусениця, колесо колісно-гусеничної машини; 4) той, що адаптує літературний твір.
я&рйте [асіжріїу} аф що пристосовується, що застосовується, що вживається.
жіаягп [УсЬ:п] аду на світанку, удосвіта.
Ачіау ['еісіеі] п 1) день випробування першої атомної бомби; 2) день можливого атомного нападу; 3> заздалегідь намічений день воєнного нападу.
а-<Іау (о'деї] аду щодня.
ачіауз [а'деіх] аду удень.
а«ід [зесі] V 1) додавати; прилучати; приєднувати; надавати; і о ~ 8а1і підсолювати; іо - (леї іо іке Пге підливати масла у вогонь; 2) мат. додавати; □ ~ іп включати; ~ іо додавати, добавляти, збільшувати; ~ іояеіЬег, ~ ир підраховувати, знаходити суму, додавати.
а&Іах ('аесіаекз] п зоол. антилопа плямиста.
аМешіа (а'депдо) рі від асШепсішп.
жідепсіиш [а'сІепсЬт} п (рі асШепда) 1) додаток, доповнення (до книги тощо); 2) тех. головка зубця.
шкіег ['гесЬ] п 1) лічильна машина; суматор; 2) зоол. гадюка; 3) амер. вуж; < Луіп£ ент. бабка; ~’8 (Асісіег’з) іоодие бот. папороть.
а<і<іісі І [ 'авдікі] п наркоман; сосаіпе ~ кокаїніст.
аМсі II (о'дікґ] у (іо) 1) присвячувати; 2)г$1. захоплюватися (чимсь); віддаватися (чомусь); ке із тиск ~есі іо дгіпк він дуже багато п’є.
жкіісіеА [Удікікі] аф (іо) схильний; ~ іо ЬгоодіП£ схильний до сумних роздумів.
аййсііоп [з'сіїк/п] п 1) схильність; згубна звичка; 2) наркоманія.
А44ІЄ {'звді} п ж. ім'я Едді (зменш, від Асіаііпе, Адеіаіде, Адеііпе).
а&Нпв ['аесії'д] п додавання; - та-скіпе арифмометр; лічильна машина.
А<№ АЬаЬа ['жсіїз'аеЬаЬа] п геогр. н. м. Аддис-Абеба.
Аскіімп’з ііізеазе ['зесіїзпг ді'гігг] п мед. брднзова хвороба.
аМіатепі [а'скіотапі] п додавання.
асМібоп [о'ді/и] п 1) додавання, доповнення; попдвнення; іп ~ іо іі на додаток до цьбґо; крім того, до того ж; 2) мат. додавання; 3) хім. домішка; 4) мет. присадка.
а4(Шіопа1 [з'дірпі] аф додатковий; ~ скагде8 накладні витрати.
асШбопаІІу {о'ді/пзіі] аду додатково; крім того.
а&НІШоїв [,ав<іі Чі/аз) аф додатковий; - Гогсе астр. сила, що збільшує гравітацію.
асісііііуе [’аедіііу] 1. п тех. 1) присадка (до масла); 2) добавка (до паль
ного); 2. аф адитивний; ~ ргосезз адитивний спосіб кольорової фотографії (кольорового кіно).
аИе ['зесії] 1. п 1) тухлятина; щось смердюче; 2) сухий бсад у вині; 2. а4* 1) тухлий, зшсбвающ; г 5$хле яйце, бовтун; 2) пустий, плутаний; навіже-ний; шалений; 3. у 1) тухнути (про яйце); псуватися; 2) плутати(ся); заплутуватися); іо ~ опе’з кеад (Ьгаіп) забивати собі голову (чимсь); 3) розм. заробляти.
аскІІе-Ьгаіп [жсНЬгет] п пуста голова, телепень.
а&Не-ЬгаіпесІ [ жсіІ'Ьгеїпд] аф 1) пустоголовий; безтямний, безглуздий; 2) божевільний; причинний; несповна розуму.
асИІе-Ьеаіі [ аедікесі] див. асідіе--Ьгаіп.
аШе-ЬеаіІед [ 'авсІІ 'кедкі] див. аддіе--Ьгаіпед.
аддіешепі [агдіпюпі] п плутанина. аііШе-раіе [ аесії, регі) див. а&йе-Ьгаіп. адШе-раіед [ 'жсії,реііід] див. адШе--Ьгаіпеїі
а<№е$$ [о'4ге5] 1. п 1) адреса; іо скапає опе’з ~ переїхати; 2) звернення; виступ; промова; адрес; іо деііуег ап ~ виголосити промову; 3) манера (розмовляти); 4) майстерність; вправність; 5) рі залицяння; іо рау опе’з ~Є8 іо а Іаду залицятися до жінки, упадати за жінкою; 2. у 1) адресувати, посилати; писати адресу (на конверті); 2) звертатися (до когось — іо); 3) виступати; іо ~ а тееііпя виступати з промовою на зборах; 4) ге/І. братися, взятися (за щось — іо); 5) спрямовувати; іо ~ опе’з епег$іе5 іо 8тік. спрямувати свою енергію на щось.
здісігездед [Усігезі] аф 1) адресований; спрямований; 2) з адресою на конверті.
а<1(1ге$&ее [,авдге'зі:] п адресат.
а&іисе [а'фи:$] у подавати, наводити (докази); цитувати.
шМисііон [з'длк/п] п 1) наведення (фактів, доказів); 2) анат. аддукція.
А4е [еід] п ч. ім'я Ед (зменш, від Адат).
айеет [з'діїт] у 1) брати назад, відбирати; 2) юр. позбавляти спадщини.
Адеіа ГзесіїЬ) п ж. ім'я Еділа, Аде-ла.
А(іе1аі4е пі) [ 'звсЬІеісІ] ж. ім'я Еді-лейд, Аделаїда; 2) ['агсіїеісі] геогр. н. м. Аделаїда.
АсіеІЬегі ['аедз1Ьа:і] п ч. ім'я Едаль-берт, Адальберт.
АсіеІЬегіа [,аеддГЬд:і9] п ж. ім'я Адельберта.
Асіеіе [з'сіеі] п ж. ім'я Адель.
Асіеііпе [ аесіїїігп] п ж. ім'я Єділін, Аделіна.
аЛетрііоп [Удетр/п) п юр. позбавлення (чогось); скасування заповіту (дарування).
аДевоІояу [.аесіГпзІ&дзі] п учення про залози.
п тваринний жир.
абері [*ае<іер<1 1. п 1) знавець; експерт; адбпт; ті) алхімік; 2. аф' тямущий, досвідчений, обізнаний (у чомусь — іп).
адефШсу ['вдііаудзі] п 1) достатність; 2) адекватність; відповідність; 3) компетентність.
айечшйе І ['азії&Уіі] аф 1) достатній; що відповідає вимогам; 2) відповідний; адекватний; ~ сіе&ііііоп відповідне (точне) визначення; 3) компетентний.
аЛедоіе II І'айік^увіі] у 1) бути достатнім; відповідати вимогам; 2) бути відповідним (адекватним); 3) бути компетентним.
агіефіаіеіу ['жсіїклл'ПІї] аду 1) достатньо; 2) відповідно; адекватно; 3) компетентно.
аАефшЙоп [, зесії 'к\уеі/п] п 1) вирівнювання, зрівнювання; 2) еквівалент.
аійіеге [щі кю] у 1) твердо триматися; дотримуватися; бути вірним (прщіцщщм тощо); 2) прилипати, приставати; приклеюватися.
а&егепсе [осі'кюгзпз] п 1) прихильність, вірність; 2) суворе додержання; - іо зресіГісаПоп додержання технічних умов; 3) тех. зчеплення; щільне з’єднання.
аЛЬегепі [зсГкідгшй] 1. п прихильник; послідовник; 2. ад] 1) прихильний; 2) в’язкий, клейкий; 3) щільно прилягаючий.
аДЬевіоп [р4'кі:зп] п 1) прилипання; злипання, склеювання; 2) вірність, відданість (принципам тощо); 3) підтримка, згода; 4) тех, зчеплення; ~ ^еі£кі зчіпна вага; ~ \укееі фрикційний диск; 5) фіз. молекулярне тяжіння; 6) мед. спайка.
а<Іке$І¥Є {а<і'кі:8іу] ад] 1) липкий, клейкий; що зв’язує; ~ ріазіег (іаре) лейкопластир; ~ ро^ег тех, сила зчеплення; 2) перен. настирливий.
Я(І11Є$І¥ЄПЄ$$ [»(І'кІ:8і¥Пї8] п 1) липкість, клейкість; 2) псих, здатність до асоціювання*
аіШЬК [амГІїїЬіІ] у 1) прикладати;
2) застосовувати; приймати (ліки); 3) приймати, впускати.
мі Ьос [ 'зесі'кок] лат. на даний вйпадок; ~ соттіКее спеціальний комітет.
а<&аріют$ аф 1) бай-
дужий, нейтральний; 2) мед. нешкідливий.
асШШіегліапсу [^зесіїа'Ооїтаепзі] п фіз. непроникність для теплової енергії.
аЛеи [о'сЦиг] фр. 1. п (рі тж адіеих [-х]) прощання; (іо іаке) опе’8 ~ прощатися; 2. іпі прощай(те)!, прощавайте)!
асііріс [з'дірік] ад] жировий.
а<Іі
32
а<іт
а<1іро$е [жсііроиа] 1. п тваринний жир; 2. аф жирний; жировий.
аШровііу [,авді п ожиріння, гладкість.
аШрммв [о'діраоз] аф що вгамовує спрагу.
айір$у ['жсіїраї] п мед. нездатність відчувати спраіу.
АШгошіаск Мовпіакк [,звді гзікіаек 'ташіііпх] п геогр. н. гори Адірондак. агііі ['ждй] п 1) вхід; прохід; 2) г/ря. штольня, горизонтальна галерея.
афюепсу [а'дзеїзапзі] п 1) сусідство; суміжність; 2) рі околиці.
аЩасепі [Удзеїззпі] а<Ц суміжний, прилеглий, сусідній; ~ ап$1е$ мат. суміжні кути.
аіЦасепіІу [д'дзеїззпііі] аду поруч; по сусідству.
афесі [з'дзекі] V додавати, доповнювати; приєднувати.
афсіітаї [,ждзек'ІаіУІ] аф грам. ужитий як прикметник; ад’єктивний.
афсЯте ['зедзікйу] 1. п 1) грам, прикметник; 2) підлегла (залежна) людина; 2. аф 1) грам, що стосується прикметника, прикметниковий; 2) підлеглий, залежний.
афйп [з'дзот] у 1) прилягати, межувати; 2) з’єднувати; приєднувати.
афйпівд [а'дззіпп]] а<Ц що прилягає, що межує; суміжний, сусідній.
афгані [о'дзо:п] у 1) відстрочувати; відкладати; 2) перейти (в інше місце); перенести засідання (в інше приміщення); 3) оголошувати перерву, припиняти (збори).
афгагшпепі [о'дзогшпопі] п 1) відстрочка, відкладання (зборів тощо); 2) перерва (у засіданні тощо).
афгідо [а'дзлдз] у 1) ухвалювати вирок (рішення); присуджувати; Ю ~ вшЬ. виіііу визнати когось винним; 2) ((о) присуджувати (премію тощо).
афмІ8(е)теііі [з'сізлсізтдпі] п 1) судове рішення; ухвалення вироку; 2) присудження (премії тощо).
афиНсаіе [о'сІзи:сіікеіС] у 1) судити; ухвалювати вирок (рішення); 2) присуджувати (премію тощо).
афніісаііоіі [а,дзи:ді'кеі/п] п 1) судове рішення; судовий вирок; 2) ухвалення судового рішення; 3) оголошення неспроможним боржником; 4) присудження (премії тощо).
афиЙісаіог [о'сізигдікеїіз} п третейський суддя.
асЦішсі [ 'авдзлі]кі] п 1) додаток, доповнення; придаток; 2) помічник; ад’юнкт; 3) випадкова властивість; другорядна обставина; 4) грам, означення; обставинне слово.
асЦішсйоп [о'дзлт^к/п] п додаток; поповнення; приєднання.
афішсііуе [з'дзлі)кііу] асЦ додатковий.
афігабоп [.ждзиа'геї/п] п 1) благання, заклинання; 2) клятва; 3) юр. приведення до присяги; принесення присяги.
афпге [з'сізиз] у 1) благати, заклинати; 2) юр. приводити до присяги; приносити присягу.
афі$< [д'дзлзі] у 1) упорядковувати, приводити в порядок; давати лад; 2) улагоджувати, розв’язувати (суперечки тощо); 3) пристосовувати; приганяти, припасовувати; 4) регулювати; настроювати; установлювати; 5) військ, коректувати; іо * Гіге коректувати вогонь; 6) визначати суму, що виплачується за страховим полісом.
афюіаМе [з'<1зл$&Ь1] аф регульований; що пристосовується; що регулюється; пересувний; ~ ЬоокзйеІГ пересувна полиця в книжковій шафі.
афи$іе<1 [з'дзлзйд] асЦ відрегульований; установлений; вивірений; припасований; ~ Гіге військ, прицільний вогонь.
афікіег [з'дзльи] п 1) монтажник; складальник; 2) вивірювач; регулювальник; 3) установочний (регулюючий, юстирувальний) пристрій; 4) натяжний пристрій; натяжний болт (тж - Ьок).
афюйпз [з'дзлзит)] аф 1) установочний; регулюючий; ~ деуісе установочний (регулюючий) пристрій; ~ Сооі тех. висок; 2) складальний; ~ $Ьор складальний (монтажний) цех.
афівітепі [з'сізлзітзпї] п 1) регулювання; узгодження, погодження; 2) улагодження; 3) розв’язання суперечки; мирова згода; атісаЬІе ~ полюбовне розв’язання питань; 4) установка; складання; 5) пригонка, припасування; вивірювання; настройка, відрегулювання; 6) військ, пристрілювання; ~ іп дігесііоп коректування напряму; ~ оГ $І£ІН установка прицілу; ~ Гіге пристрілка.
афііеде ['ждзиіідз] п тех. насадка, надставна труба; труба для випуску води.
афиіапсу ['ждзиіопзі] п звання (посада) ад’ютанта.
афйапі ['ждзиЮпі] п 1) військ, ад’ютант; начальник стройового відділу (відділу особового складу); 2) помічник, асистент; 3) орн. індійський воластий чорногуз.
Афііапі бепегаї ['ждзиіопі ,дзе-погзі] п військ. 1) генеральний ад’ютант; генерал-ад’ютант; 2) амер. начальник адміністративно-стройового управління сухопутних військ.
афіПапі-зіогк [ждзиіопі '$іо:к] див. афіїапі 3).
афиуапі [’жсізиуопі] 1. п 1) помічник; допоміжний засіб; 2) фарм. допоміжний лікарський засіб; 2. аф що допомагає; допоміжний; корйсний.
аДтаїї ['ждтжп] п (р/асітеп [-теп]) рекламний агент; спеціаліст з реклами, рекламіст.
авішавв [’ждтжз] п розм. легковірні маси; маси, що легко піддаються впливові реклами (пропаганди).
айтеавпге [жсі'тезо] у 1) відміряти; установлювати межі; 2) розподіляти порівну.
аЛпіеавіїгеіпепі [жсТтертопі] п 1) відмірювання; 2) величний, розмір; 3) юр. пропорційний поділ спільного майна.
айтіпісіе [жсґтіпікі} я 1) додатковий (допоміжний) засіб; 2) юр. другорядний (побічний) доказ.
айтіїїіспіаг Ьждті'піідиіо] асі/ допоміжний; що має другорядне значення.
асітткіег [осі'тіпізО] у 1) управляти, керувати; вести (справу); 2) подавати допомогу; постачати; 3) чинити (правосуддя); накладати (кару); 4) призначати, застосовувати, давати (ліки); 5) виконувати, справляти (обряди); Іо ~ ап оаіЬ іо $тЬ. приводити когось до присяги.
асйиШвігаїїІ [осі'тіпізГгопі] 1. п виконавець; 2. асі/ адміністративний; виконавчий.
айшіпівігаСе [ад'тшізігеїі] у 1) управляти, керувати, вести (справу); 2) подавати допомогу; 3) чинити (правосуддя).
адшіпізігаііоп [о<і,тіпі8'Ггеі/п] п 1) управління, керування (справами); 2) адміністрація; 3) уряд; 4) міністерство; 5) подання допомоги; постачання; розподіл; 6) чинення (правосуддя); 7) призначення, застосування (ліків); 8) справляння (обрядів); 9) юр. управління і розпорядження спадщиною; поділ спадщини.
айтіііі$ігаііуе [хі'тіпізігайу) ад/ 1) адміністративний, адміністратйвно-- господарський; управлінський; ~ <3и-ііе5 адміністративні функції; 2) виконавчий (про владу); 3) військ, тиловйй; - ігоорз тилові частини і підрозділи.
айтіпЕйгаіог [хґттізїгеїЮ] п 1) адміністратор; управитель; службова особа; 2) юр. опікун; виконавець заповіту.
афпіш$ігаігісе$ [осі'питане йпзі:/] рі від асітіпіаігаігіх.
аіітіпізігаігіх |зд'тіпі5їгейпк&] п (рі тж асіттізігаігісея) 1) жінка-адмініс-тратор; 2) юр. жінка — виконавець заповіту.
адшігаЬІе [жсітогоЬІ] асі/ чудовий, чарівнйй, прекрасний, захоплюючий.
айтігаї ['жсітогої] п 1) адмірал; А. оГ іЬе Еіееі; амер. А. оГ Же Кауу адмірал флоту; 2) флагманське судно; 3) ент. метелик-адмірал.
аЛтігаІіу [ жсітогаїіі] п 1) (А.) адміралтейство; військово-морське міні
Адш
33
аби
стерство (у Великій Британії)', 2) адміральське звання; Ф ~ шііе (кпоі) англійська морська миля (= 1853,248 м).
АШгаМу Ьйаімкі ['звдлюгоІй 'аіЬїкк] п рі геогр. н. острови Адміралтейства.
адтіге [од'таю] V 1) захоплюватися; милуватися; 2) амер. розм. бажати, дуже хотіти; І зкоиід ~ іо кпо^ уоиг тіпд я дуже хотів би знати вашу думку.
адшігег [од'таюго] п 1) поклонник; залицяльник; закоханий; палкий прихильник; 2) аматор, любитель.
адтігіп£ [од'таюгп]] асі] захоплений.
адтіззіЬІе [од'тізоЬІ] аф 1) допустимий, припустимий; прийнятний; 2) юр. що може бути прийнятим (як доказ).
адтіззіоп [ад'ті/п] п 1) доступ; вхід, вступ; ~ Ггее вхід безплатний; ~ Ьу ііскеі вхід за квитками; ~ Гее вхідна плата; вступний внесок; 2) визнання (правильним, дійсним)', 3) припущення, допущення; 4) тех. впуск; надходження (пари в циліндр)', ~ уаіуе впускний клапан.
адтіззке [од'тізіу] аф що допускає; що дає доступ.
шітіС [од'тііі у 1) визнавати; допускати, припускати; 2) впускати; давати право на вхід; 3) давати право на посаду (на привілеї); іо Ье ~іед іо іЬе Ьаг одержати право адвокатської практики в суді; 4) дозволяти (оГ); іЬе фіезііоп ~8 оГ по деіау питання не терпить зволікать 5) вміщати (про приміщення); іЬе ЬаІІ ~8 опіу 500 регеопз зал вміщує лише 500 осіб; 6) поступатися; погоджуватися.
адМШйіе [од'тіізЬІ] аф припустимий, допустимий.
аШЗДпее [зд'тіипз] п 1) доступ; вхід; допущення; дозвіл на вхід; по вхід забороненої; 2) ел. повна провідність.
айвйКед [ад'тііід] де# визнаний, загальновизнаний; ~ Гасі загальновизнаний факт.
адшНіеЛу [ад'тііідіі] асіу 1) за загальним визнанням; за загальною згодою; 2) правду кажучи; звичайно.
адшіх [ад'тікз] у домішуваги(ся), підмішувати(ся); змішувати (ся).
адтіхіаге [од'їшкзір] п 1) змішування; 2) суміш* 3) домішка.
адтопізЬ [зд'тзпі/] у 1) напучувати; застерігати (від — оГ); попереджати (відносно — азаіпзі); 2) докоряти; давати вказівку; робйти зауваження; виносити догану; 3) переконувати, умовляти; 4) нагадувати; повідомляти.
авЬпопййвепі [од'шзпі/тдпі] п 1) настанова, напучення; 2) застереження; попередження.
адтопіііоп (,авдта'пі/п] п 1) засте
реження; попередження; 2) умовляння; 3) зауваження, вказівка.
адтопііогу [од'тзпііап] аф 1) застережливий, остерігаючий; 2) напутній; умовляючий; докірливий.
аітоуе [од'тшу] у просуватися.
адпаіе ['авдпеїі] асі] бот. зрощений, прирослий.
адпоип [’ждпаип] п лінгв. прикметник.
або [о'ди:] п 1) метушня; суєта; галас, шум; тиск ~ аЬоиі поііііп£ багато галасу даремно; 2) клопіт; труднощі, утруднення; дуіііюиі (итіЬег ~ без дальшого клопоту; дуіік тиск ~ з великими труднощами.
адоЬе [а'доиЬі] п 1) сирець, саман; невйпалена цегла; 2) саманна будівля; ~ киі глинобитна хата; 3) вапняний суглинок.
асіоіезсепсе [,авдои'1езпз] п юність, юнацтво, юнь.
адоХевсепсу [.аедои'іезпзі] п юність, моложавість.
адоіезсепі [,авдои'1е5Пі] 1. п юнак; дівчина; підліток; 2. асі] 1) юний; юнацький; підлітковий; 2) геол. молодий; ~ гіуєг молода ріка.
АЛоІГ ['гедзІГ] п ч. ім'я Аддлф, Адольф.
АМйк [о'дзІГоз] пч. ім'я Едольфес, Адольфус, Адольф.
АгіоІрЬ ['аедзІГ] п ч. ім'я Аддлф, Адольф.
Ліктів [о'доишз] п 1) міф. Адоніс; 2) красень-юнак; 3) перен. денді, красунчик; 4) бот. горицвіт, адоніс.
адорі [а'дарі] у 1) усиновляти; удочеряти; 2) приймати, засвоювати; іо ~ а гезоіиііоп прийняти (ухвалити) резолюцію (рішення); 3) переймати; 4) лінгв. запозичувати (слова з іншої мови); 5) вибирати, добирати, брати на вибір; іо ~ іке аііііиде займати певну позицію; 6) військ, брати на озброєння.
адоріаЬШіу [а,дзріз'Ьііііі] п прийнятність.
адоріаЬІе [УдоріоЬІ] аф прийнятний.
асіоріед [о'доріїд] аф 1) прийомний; ~ скіїд прийомна дитина; 2) запозичений; ~ \уогд запозичене слово.
адоріее [,звдзр’1і:] п усиновлений; приймак; приймачка.
адоріег [з'доріа] п 1) названий батько; названа мати; 2) юр. усиновитель; 3) юр. особа, що переховує крадене.
асіорііоп [Удор/п] п 1) усиновляння, усиновлення; 2) прийняття, засвоєння; 3) добір, вибір; 4) лінгв. запозичення, запозичання (слів з іншої мови).
адорііуе [з'дзріїу] аф 1) прийомний, усиновлений; 2) сприйнятливий; що легко засвоює.
адогаЬІе [з'дз:гзЬ1] аф 1) обожнюваний; 2) розм. чарівний, чудовий, прекрасний.
адогайоп [,аедз:'геі/п] п 1) обожнювання; поклоніння; 2) палке кохання; палка любов.
адоге [з'дз:] у 1) обожнювати; поклонятися; 2) розм. дуже любити, палко кохати.
адогег [з'дз:гз] п палкий прихильник, поклонник; залицяльник; закоханий.
адогп [з'дз:п] у 1) прикрашати; 2) бути прикрасою.
адогшвепі [з'дзгшпзпі] п прикраса.
а&пт [з'даші] де/у, ргер поет, вниз, внизу.
адргезз [юд'ргез] у притискати.
адгепаї [звд'п:пз1] 1. п надниркова залоза; 2. аф наднирковий.
адгепа№ [з'дгепзііп] п фарм. адреналін.
АДгіап ['еідпзп] п ч. ім'я Адріан, Ейдріян.
Адгіабс 8еа [.еідп'аеіік'зі:] п геогр. н. Адріатйчне море.
адгіЙ [а'дгій] 1. аф ргесі. що пливе за течією; без керма і без вітрил; покинутий напризволяще; 2. аІу за течією, за водою; < іо сш (іо зеї) ~ пустити за течією, покинути напризволяще; іо £0 - дрейфувати; іо іигп ~ вигнати з дому; звільнити з роботи;
Не сиі кітзеІГ - Ггот кіз йіепдз він порвав із своїми друзями.
адгоіі [з'дгоіі] аф спритний, моторний, вправний; винахідливий.
адгоіііу [о'дгоіііі] асіу спритно, уміло, вправно; винахідливо.
а<1гоііііе$$ [о'дгоііпіз] п спритність, моторність, вправність; винахідливість.
аджШііоав [, авдзі 'іі/аз] аф додатковий; другорядний.
а&сгірі ['авдзкпрі] п, аф 1) приписаний (до садиби)', 2) приписаний нижче.
а&огЬ [авд'зо.Ь] у хім. адсорбувати, усмоктувати.
а&огЬаіе [гед'зз:Ьеіі] п хім. адсорбована речовина.
а&огЬепі [фд'зо:Ьапі] п хім. адсорбент, адсорбуюча речовина.
а&огрііод [зеб'зогр/п] п хім. адсорбція.
аШаіе ['гедіиіеіі] улестити, підлабузнюватися, підлещуватися; догоджати; плазувати.
адакНоп [, аесЦиЧеі/п] п лестощі, підлабузництво, підлещування; плазування, низькопоклонство; шазіег оГ ~ підлабузник.
аіііііаіогу [ 'авд/иіеііогі] аф улесливий, підлесливий, догідливий, підлабузницький.
айК ['гедліі] 1. п 1) доросла (повнолітня, зріла) людина; 2) юнак (стар
аби
34
а<І¥
ший 14 років); дівчина (старша 12 років); 3) біол. доросла особйна; 2. асі) 1) дорослий, повнолітній, зрілий;
2) для дорослих; ~ Біт фільм для дорослих.
аііиііегапі [а'блііагапі] 1. п домішка (що забруднює); 2. асі) нечистий, з домішками.
абиііегаіе І [а'блііагіі] асі) 1) фальсифікований, підроблений; 2) винуватий у перелюбстві; 3) позашлюбний, незаконнонарбджений.
асІїїКегаіе II [а'блііагеїі] V 1) фальсифікувати; погіршувати (домішками); підробляти; підмішувати, домішувати; іо ~ тіїк хуіііі хуаіег розбавляти (розводити) молоко водою; 2) чинити перелюбство.
асіїїііегаіед [а'блііагеїііб] асі) фальсифікований, підроблений; зіпсований (домішками); ~ тіїк розведене молоко.
міиііегаііоп [9,блко'геі/п] п фальсифікація, підробка; підмішування, домішування.
айиКегег [з'бліізга] п порушник подружньої вірності; учасник перелюбства, зрадлйвець.
асіїїііегезз [а'блііапз} п порушниця подружньої вірності; учасниця перелюбства, зрадлйвиця.
жШегіпе [а'бл1іаг(а)іп] 1. п позашлюбна (незаконнонарбджена) дитина; 2. ас# 1) позашлюбний, незаконнонарбджений; 2) адюльтериий, зв’язаний з перелюбством.
аііііііегке [а'блкагаїг] у порушувати подружню вірність, чинити перелюбство.
асіїїііегоиз [о'бл катав] асі) винуватий у порушенні подружньої вірності.
аДиКегу [а'сілкап] п адюльтер, порушення подружньої вірності; перелюбство; іо сотий! - чинити перелюбство.
асіитЬтаІ [ае'длтЬгаі] ас# тінистий, затінений.
агіитЬгаіе ['авдлгпЬгеїі] у 1) робйти начерк; накреслювати контур; змальовувати в загальних рйсах; давати загальне уявлення; 2) провіщати, передрікати, віщувати; знаменувати; 3) затемнювати, кйдати тінь.
айшпЬгаііоп [,зедлт'Ьгеі[п] 1) начерк, нарис, ескіз; 2) ознака, знак; нечітке уявлення; 3) затемнення, тінь.
айішаііоп [.зебіи'пеї/п] п з’єднання, злиття (в одно ціле).
абітсаіе [а'блдкеїі] у загинатися всередину.
абазі [а'блві] 1. асі) 1) випалений, спалений сонцем; 2) висохлий від спеки; 3) загорілий, засмаглий; 4) жовчний; похмурий; 5) запорошений; 2. асіу в куряві.
абуапсе [об'уаіпз] 1. п 1) просування уперед; 2) військ, наступ; 3) успіх; поліпшення; прогрес; 4) підви
щення, зростання (цін тощо); 5) аванс, позичка; іп ~ авансом, заздалегідь, наперед; 6) рі загравання, спроби зав’язати дружбу; Ю таке ~з загравати, робйти аванси, ітй назустріч (в чомусь);
~ сору друк, сигнальний примірник; 2. у 1) просуватися уперед; наступати; 2) рухати(ся) уперед; просуватися); 3) наближати, прискорювати; 4) підвищувати (ціну тощо); 5) авансувати, позичати (комусь); 6) платити авансом; 7) висувати, вносити (пропозицію); 8) робйти успіхи, розвиватися; удосконалюватися; іо ~ іп кпохуіеб^е ставати більш освіченим.
асіуапсесі [об'уагпзі] ас# 1) вйсуну-тий уперед; передовйй; ~ §иагб авангард; 2) прогресивний; ~ ібеав прог-ресйвні погляди; 3) старйй, старезний; іп ~ уеагз, ~ іп уеагз похйлого віку; 4) устигаючий (про учня); ~ зіибіез заняття (курс) підвйщеного тйпу.
абтапсе-зііапі [аб'уаіпздагб] п авангард.
абтапсетеаі [аб'уаіпзгпапі] п 1) просування уперед; 2) успіх, прогрес.
айуапіа^е [аб'уатіїбз] 1. п 1) перевага (над — оГ, оуєг); 2) вйгода, кб-рйсть; іо іаке ~ оГ зтік. скористатися з чогось; зловжити чимсь; іо іаке ~ оГ зтЬ. перехитрити когось; експлуатувати когось; іо ріау іііе ~з оуєг зтЬ. амер. обманути (ошукати) когось; 3) спорт, перевага в рахунку; 2. V віддавати перевагу; сприяти, допомагати; просувати; іо ~ а^гісиїіиге сприяти розвиткові сільського господарства.
абтавЩеоііз Ьгебуап'іе 16393] ас# вйгідний, сприятливий; корйсний; ~ Ьизіпезз вйгідний бізнес.
абтепе [аед'уі:п] у бути доданим.
аДуепі ['аебуапі] п 1) поет, прихід, прибуття; 2) (А.) рел. пришестя; різдвяний піст.
абуепііііоиз [.аедуоп'іірз] ас# 1) випадковий, побічний; 2) бот. додатковий, придатковий; 3) мед. набутий.
аЙуепПіге [аб'уепі/о] 1. п 1) пригода; 2) ризикована справа; авантюра; рйзик; 3) комерційна спекуляція; 4) вйпадок, випадкова подія; 2. у 1) ризикувати; 2) відважуватися, наважуватися, насмілюватися (на щось — іп, іпіо, оп, ироп); 3) відбуватися випадково.
абуепіигег [аб'уепі/ага] п 1) аван-тюрйст; пройдйсвіт; 2) шукач пригод.
аДуепіигезоше [аб'уепірзат] ас# схйльний ризикувати
абтепііігезз [ад'уепірпз] п 1) аван-тюрйстка; 2) шукачка пригод.
абуепіигоиз [аб'уепіргоз] ас# 1) якйй любить пригоди; нерозсудливо сміливий; відчайдушний; 2) небезпечний, ризикований; 3) заповзятливий; підприємливий.
абтегЬ ['авдуа:Ь] п грам, прислівник.
жІуегЬіаІ [осґуз:Ьр1] асі) грам, прислівниковий; ~ сопзігасііоп прислівникова конструкція.
абуегійаііхе [осІ'уогЬіоІаіг] у грам. адвербіалізувати.
абтегзагіа [.агбуз'зєапа] п рі коментарі.
агіуегеагу ['аебуоззп] п противник, супротивник, ворог; суперник; супостат; іііе оіб А. диявол, сатана.
абтегзайте [осґузгззііу] асі) 1) що виражає протилежне поняття; 2) грам. протиставний (про сполучник).
айуегзе ['аесіуагз] ас# 1) ворожий; 2) несприятливий, шкідлйвий; протилежний; іі із ~ іо оиг іпіетезіз це суперечить нашим інтересам; - у/іпбз супротивні (лобові) вітри; 3) розташований навпроти, протилежний.
абуегзюп [аб'уа-./п] п увага.
абтегзііу [осі'уо:81Ц] п 1) напасть, лйхо, нещастя; скрута; 2) несприятливі обставини.
айтегі [осі'уо:ї] 1. п (скор. від аб-уегіізетепі) оголошення; 2. у (іо) звертатися (до когось, чогось); посилатися (на когось, щось); торкатися (чогось); іо ~ іо оійег таііегз торкнутися інших питань.
абтегіепсе [аб'уа:іап8] п уважність, чуйність, уважне ставлення.
айуегіепсу [зб'уойзпзі] п див. абуеп-епсе.
аскегіізе ['зебуаіаїх] у 1) рекламувати, повідомляти, оповіщати, давати оголошення; афішувати; і о ~ ^ообз рекламувати товари; іо - Гог зтіЬ. давати (робйти) оголошення про щось; 2) попереджати; 3) розшукувати за оголошенням.
абтегіізетеїіі [аб'уоіізтапі] п 1) оголошення; оповіщення; реклама; анонс; ойісе Гог -з бюро оголошень; рекламне бюро; іо іпзегі (іо риі) ап (іп ійе пехузрарег) дати оголошення (в газеті); 2) сповіщення; звістка.
айуегіізег ['жбуоіаїха] п 1) рекламодавець; 2) газета з оголошеннями.
шіуєгііхє [ гебуоіаіг] у див. абуегіізе.
асіуегіігіпз ('аебуаіаігіп] п 1) рекламування, реклама; 2) рекламна справа; 3) публікація оголошень.
асМсе [зб'уаіз] п 1) порада; 2) консультація (юриста тощо); 3) рі повідомлення; інформація; 4) ком. авізо (тж а Іеііег о£ ~); 5) думка, судження; 6) судове рішення; вйрок.
а<І¥Ісе-Ьоаі [осІ'уаізЬоШ] п (тж аб-уісе-уасіїі) заст. посйльне судно.
аМзаМііу [асі, уаїха'ЬіІііі] п бажаність; доцільність; розсудливість.
айгізаЬІе [аб'уаігаЬІ] ^доцільний; розумний, розсудливий; рекомендований; іі із поі ~ іо бо зиск ікіп^з цього робйти не рекомендується.
асіу
35
аег
адуізаЬІу [асҐуаїхаЬІі] асіу розсудливо.
а<іуізе [асґуаїх] у 1) радити(ся); 2) консультувати; 3) повідомляти; сповіщати; іо ~ іЬе роїісе аЬоиІ зтіЬ. повідомити поліцію про щось.
мМ$е(І [об'уаїхб] ^ обміркований, обдуманий; навмисний; >ує11— розсудливий; ІП— нерозсудливий; Ье ~! стережися!; Ье ~ Ьу те послухайте моєї поради.
асІУІзеШу [од'уаїхкіїї] асіу обдумано, навмисно; розсудливо, розважливо.
абуізетепі [зб'уаіхтопі] п амер. обговорення; докладний розгляд.
абуізег [асґуаіга] п радник; консультант; тебісаі ~ лікар; Іе^аі юрисконсульт.
айуізогу [од'уаігап] асі] дорадчий; консультативний.
агітосасу [’гесіудкозі] п 1) юр. захист; оборона; 2) адвокатура; 3) пропаганда (поглядів тощо).
адуосаіе І ['гебузкії] п 1) адвокат; Ьогб А. шотл. генеральний прокурор; 2) захисник, заступник; прихильник (поглядів тощо); прибічник; оборонець; ~ оГ реасе прихильник миру.
ж&осаіе II ['зебузкеїі] у 1) відстоювати; захищати, виступати на захист; обороняти; обстоювати; іо ~ реасе виступати на захист миру; 2) пропагувати (погляди тощо).
аскуосаііоп (,аесіуа'кеі/п] п юр. витребування справи вищою судовою інстанцією.
абуосаіогу ]'гесіуо,кеі1огі] асі] адвокатський; що стосується адвокатури.
асіуо^ее [офуаи'і:] п церк. 1) патрон, покровитель релігійної громади; 2) той, хто має право розподіляти парафії.
айушшііа [,аесіі'пеітіа] п мед. слабкість, втрата сил; безсилля; фізична прострація.
абупашіс [,зесІі'пзетік] асі] безсилий, слабкий, знесилений.
адуїа ['аебіїа] рі від абуїит.
айуйнп ['аедііат] п (рі абуїа) 1) святая святих; 2) відокремлена кімната, кабінет.
а<І2Є [аебг] 1. п тех. тесло, струг; 2. V тесати, стругати, обтісувати (дерево).
Ае^еап 8еа [і:'<ізі:зп 'зі:] п геогр. н. Єгейське море.
аедог [іісізз] 1. п довідка, що засвідчує хворобу; 2. асі] відсутній через хворббу.
ае^із ['і:дзіз] п егіда; протегування; захист; ипсіег іЬе ~ під егідою, під захистом.
ае£гоіаі (і:'дгоиіаві] п довідка про хворббу (студента університету).
Аепеаз [і:'пі:аез] п міф. Еней. АепеИ ['і:ппб] п Енеїда.
аепеоиз [о'Епіаз] асі] 1) латунний;
мідний; 2) червонувато-жовтий; кольору міді.
аеоіоігору [,і:ои'1оігорі] п фіз. алотропія.
Аеоіиз ['і:ои1зз] п міф. Ебл (володар вітрів).
аеоп [ і:оп] п 1) вічність; 2) геол. ера.
аегагіап [ґгєапоп] асі] зв’язаний із скарбницею, фіскальний.
аегаїе ['еіагеїі] V 1) провітрювати, вентилювати; 2) газувати (воду); 3) піддавати дії повітря.
аегаїіоп [,еіа'геірп] п 1) провітрювання, вентилювання; 2) аерація; ~ о£ іЬе зоіі аерація ґрунту; 3) газування (води).
аегаїог ['еіагеїіа] п 1) аератор; 2) сатуратор.
аегіаі ['єагіоі] 1. п антена; ~ тазі щогла антени; 2. асі] 1) повітряний, ефірний; легкий; авіаційний; зв’язаний з повітрям; ~ асгоЬаіісз вищий пілотаж; ~ атЬиІапсе санітарний літак; ~ тарріпв (рЬоіо§гарЬу) аерофото-зйбмка; ~ пауі£а1іоп аеронавігація; ~ сопіатіпаїіоп забруднення повітря; 2) надземний; ~ горе\уау (гаіЬуау) повітряно-канатна (підвісна) дорога; ~ зигуеу аерозйбмка; 3) нереальний, ефемерний.
аегіе ['єоп] п 1) орлине гніздо; гніздо хижака; 2) замок, фортеця на недоступній скелі; 3) вйводок (в гнізді хижака).
аегИдгт ['єап,Ь:т] асі] 1) повітряний, газоподібний; - Ьобу газоподібна речовина; 2) ефемерний, нереальний.
аегіїу [’єзпЕаі] у 1) перетворювати на газ; 2) газувати, аерувати.
аегоЬаІ [ єогоиЬзеІ] п ав. майстер вищого пілотажу.
аегоЬаІісз [.єогои'ЬавІїкз] прІ(вжив. як 5іп$) ав. вищий пілотаж, фігурні польоти.
аегоЬіо1о§у [,єагоиЬаі'о1асізі] п ае-робіолбгія.
аегоЬоаІ ['єзгоиЬоиІ] п (човновий) гідролітак, літаючий човен.
аегоЬошЬ ['єзгоиЬот] п авіабомба.
аегосатега [лагои'каетага] п аеро-камера, аерофотоапарат.
аегосгеїе ['єагоикгЕІ] п буд. газобетон.
аегосаггіег [,єагои'кгеп9] п авіаносець.
аегобопеїісз ['Єагоисіо'пеїікз] п рі (вжив, як 5іп%) теорія планеризму.
аегобготе ['єогобгоит] п аеродром.
аегосіиск [ єагоисілк] п машина «Ае-родак» (для сушіння злітних площадок).
аего<Іуііаіпіс(а1) [,єагоисіаі'пге-тік(аі)] асі] 1) аеродинамічний; 2) обтічної форми (про кузов тощо).
аегобупатісз Ьєзгоибаї'паетікз] п рі (вжив, як 5Іп%) аеродинаміка.
аегобупе [еогоидат] п літальний апарат, важчий за повітря.
аегоетЬо1і$іїі [.єагои'етЬаІігт] п мед. кесонна хвороба.
аего-еп£ше [,єагои'епсізіп] п авіаційний мотор.
аегоГоіІ ['єогоЬіІ] п ав. 1) аеродинамічна поверхня; профіль крила; 2) крило.
аетодгат ('єагои,дгает] п 1) радіограма; 2) лист, відправлений авіапоштою.
аегодгарЬ ['єагоидга:£] п 1) аерограф; 2) метеорограф; 3) радіотелеграф.
аего£гарЬу [єа'годгоії] п аерографія.
аегодоп ['єагои,длп] п військ, авіа-гармата; авіакулемет.
аегоЬудгорІапе [,єогои'Ьакігоир1еіп] п гідроплан.
аего)еІ ['єзгои'дзеї] асі] повітряно--реактивний.
аегоіііе ['єзгаїаіі] п аероліт, метеорит.
аегоіову [єо'гоЬдзі] п аерологія.
аеготесЬапісз [,єагоиті'кгепікз] п рі (вжив, як $іп§) аеромеханіка.
аеготеіег [єа'готіїа] п аерометр, повітромір.
аегошеїгу [єз'гзгшіп] п аерометрія.
аегопаїгі ['єагопої] п аеронавт, повітроплавець.
аегопаиііс(аі) [,єзгд'по:іік(9І)] ад] авіаційний, аеронавігаційний, повітроплавний.
аегопаиіісз [,єдгд'по:1ікз] п рі (вжив, як зіп%) аеронавтика.
аегопауідоііоп [ 'є9го,пгеуі'деі/п) п аеронавігація.
аегопауі^аіог [,єдга'пзеуідеіі9] п л ьбтчик-штурман.
аегораизе ['єогаро:/] п аеропауза (шар земної атмосфери).
аегорЬоЬіа ['єого'ГоиЬр] п мед. ае-рофббія.
аегорЬопе ['єагоГоип] п 1) звукопідсилювач; підсилювач звукових хвиль; 2) ав. переговорний прйстрій; радіотелефон; 3) аудіофбн.
аегорЬоге ['єогоЕо:] п аерофбр (апарат штучного дихання).
аегорЬоІо^гарЬу [лагоЬ'іодгаії] п аерофотографія, аерофотозйдмка.
аегорЬуїе ['єагаіаіі] п бот. епіфіт.
аегоріапе ['єагоріет] п літак, аероплан; ~ саггіег авіаносець; ~ зйесі ангар; доиЬІе беск ~ біплан; зіпріє сіеск ~ моноплан; а11-\¥ІП£ ~ «літаюче крило» (тип літака).
аегорогі ['єог9ро:1] п аеропорт.
аегори1$е ['єогарАІз] п пульсуючий повітряно-реактйвний двигун.
аегозсоре ['єагозкоир] п аероскдп. аегозої ['єагозоиі] п хім. аерозоль. аегозрЬеге ['є9Г9$ІЇ9] п аеросфера. аегозіаі ['єзгоизіаеі] п аеростат, повітряна куля.
аег
36
аЯ
аегозіайс [.єогои'зіаеіік] асі) аеростатичний.
аего$ийс$ Ьєогои'зізеїікз] п рі (вжив, як зіп&) 1) аеростатика; 2) повітроплавання.
аегозіаЛоп [.єогои'зіеі/п] п повітроплавання.
аего$иг¥еуіп£ [лзгоизо/уеіп]] п ае-рофотозйомка.
аегоіесішісз [,єогои'іекткз] п рі (вжив, як зіп&) авіатехніка.
аепадо [і:'ги:дои] п 1) мідний оксид, мідна зелень; 2) рідк. іржа.
аегу ['єоп] аф поет, повітряний; ефірний; неземний.
АезсЬуіііз ['ігзкіЬз] п Есхіл.
Ае$си1арііі$ [, і:$к]и'1еір]о$] п міф. Ескулап; жарт, тж лікар.
Аезор ['і:зор] п Езоп.
аезШеіе [гі:з0і:1] п естет.
аезіЬеііс(аІ) [і:з'0еіік(оІ)] аф естетичний.
аезіЬеіісізіп [і:з'0еіізі2т] п естетизм, естетство.
ае$ІЬеііс$ [і:з'0е1ікз] п рі (вжив, як зіщ) естетика.
ае$Йю-рЬу$іо1О£у [ 'і :в0ои, Гігі 'оіхізі ] п фізіологія органів чуття.
аезікагіа [,і:8іі'уєогю] п рі відділи літників (у ботанічних садах).
аезііуаііоіі [,і:5іі'уєі/п] н зоол. літня сплячка.
аеііоіову [,і:іі 'зЬсІзі] п етіологія.
аГаг [зТа:} асіу 1) далеко, вдалині; 2) здалека, здаля, віддалік, звіддаля (тж Ггот ~).
аГеіа! [о'ікіоі] аф мед. без плода.
аЛаЬіІіІу [,зв£а'Ьі1ііі} п привітність, ввічливість, чемність, люб’язність.
аЛаЬІе [’аеЬЬІ] аф привітний, ввічливий, чемний, люб’язний.
аЛаіг [о'їєо] п 1) справа, діло; ап ~ оГ Ьопоиг справа честі; іі із ап - оГ а Ге\* сіауз це справа (питання) кількох днів; іі із ту це моє діло; тіші уоиг о>¥п ~з розм. не сунь свого носа до чужого проса; 2) рі справи; заняття; а тап оГ -з ділова людина; 3) роман, любовний зв’язок; а іоує ~ любовна інтрйга; 4) розм. пригода, історія, штука, річ; 5) військ, сутичка, бій.
аПесІ [о'ГекІ] 1. п афект; 2. у 1) впливати, діяти (на щось); 2) хвилювати, зворушувати; Діє пєауз ~есі Ьег §геаі1у новина (звістка) дуже схвилювала Її; 3) уражати (про хворобу); 4) вадити, шкодити, завдавати шкоди, зачіпати; зтокіпе ~8 ійе ЕеаІіЬ куріння шкідливо впливає на здоров’я; ~есі Ьу соїд застуджений; іо ~ ІЬе іпіегезі зачіпати інтереси; 5) призначати; 6) удавати; прикидатися; Іо ~ І£йогапсе прикидатися нетямущим; 7) часто вживати, любити щось; носити щось; 8) набирати форми (вйгляду); 9) потребувати (певних умов); гісе ~з тоізі
Іапд рис потребує вологого ґрунту; 10) прагнути (до чогось).
аЛесіаЛоп [,ав£ек'1еі/п] п 1) афектація, удавання; манірність; штучність; 2) показна (удавана) любов (до чогось); 3) прагнення; прихильність (до чогось).
аПесІегі [о'Гекіїд] аф 1) уражений (хворобою — 5УІЙ1); що терпить (страждає) (від чогось — 5УІ111); 2) що перебуває під вплйвом (чогось — Ьу); 3) схвильований, зворушений (чимсь — Ьу); 4) показнйй; удаваний, облудний; неприродний, штучний; 5) афектований, манірний.
аЛесіа<Йу [оТекікіІі] асіу удавано, облудно, нещйро; манірно.
аЛесіе4пе$$ [о'ГекІїдшз] п удавання, удаваність; манірність.
аПесііпз [оТекІгд] аф 1) зворушливий, хвилюючий, бентежний; 2) вражаючий, вразлйвий.
аЛесйоп [о'£ек/п] п 1) прихильність; любов, ласка (до — іо\уагсі8, Гог); Іке оЬ)есі оГйіз предмет його любові; 2) хвороба, захворювання; ураження (органа); - оГ Ше йеаґі хвороба серця; тепіа! ~ психічна хвороба; 3) рі вла-стйвість, якість.
аЛесііопаї [о'Гек/опІ] аф ніжний, чулий, чутлйвий.
аіїесііопаїе [аТек/пй] аф 1) люблячий, ніжний, ласкавий; ~ Гаге^еіі ніжне прощання; 2) пристрасний; 3) прйязний; 4) старанний, ретельний.
аЛесІіопаіеІу [а'£ек/пі(1і] асіу 1) ніжно; 2) старанно, ретельно.
аЛесІКе [о'ГекІїу] аф емоціональний.
аЛегепІ ['аеЬгопі] аф доцентровий; ~ пєгуєз доцентрові (чутливі) нерви.
аЛіапсе [о'Гаюпз] 1. п 1) обіцянка, дана при сватанні; 2) заручини, заручення; 3) довір’я (до — іп, оп); 2. V 1) урочйсто обіцяти при сватанні; 2) заручатися (з кимсь — іо); ікеу у/еге -сі вони булй заручені.
аЛіапсесІ [о'Гаюпзі] аф заручений, засватаний.
аЛіапІ [оТаюпІ] п юр. свідок, який підтверджує своє письмове свідчення під присягою.
аЛкЬе [о'її:/] п фр. плакат, афіша.
аЛйіауіІ [, ае£і 'демі] п юр. письмове свідчення під присягою.
аіїіііаіе І [о'ГіІШ] 1. п 1) колега; компаньйон; учасник; 2) філія; 2. аф приєднаний.
аЛЇІіаІе II [о'ГіІіеіі] у 1) приєднувати (до чогось — Іо); приєднуватися (до чогось — у/ііЬ); 2) приймати в члени (товариства); установлювати зв’язок (з — хміїЬ); 3) юр. усиновляти; 4) юр. установлювати батьківство; 5) установлювати авторство; 6) простежити джерело (походження).
а£ПІіаіе<і [а'ГйіеіІїсІ] аф філіальний; ~ іо а зосіеіу що входить до товариства; - зосіеііез філії.
аЛУіаііоп {о,ГЇ1і'еі/п] п 1) приєднання; приймання в члени; 2) юр. установлення батьківства (авторства); 3) усиновлення; 4) простежування джерел; установлення зв’язку; ~ Гее вступний внесок.
аШіоде [0Т1ПКІ3] п рафінування; очистка.
аЛїпаІ [о'Гаїпої] аф 1) споріднений; що є родичем; 2) що має спільне походження; родичівський.
аЛїпесі [о'Гаїпсі] аф 1) зв’язаний; схожий; споріднений; 2) пов’язаний зобов’язанням.
аЛїпШуе [о'Гішііу] аф родинний, зв’язаний родинними (родичівськими) узами.
аЛіпіСу [а'йпііі] п 1) блйзькість; спорідненість; кревність; схожість; 2) рідня (родичі) по чоловіку (по дружині); 3) збірн. родичі, рідня; 4) родова схожість; 5) взаємна прихильність, симпатія; Привабливість; потяг.
аЛІпп [з'Га:т] у 1) твердити; стверджувати; підтверджувати; 2) робити заяву; урочйсто заявляти; 3) скріпляти підписом.
аЛіппапсе [о'Ь:топз] п 1) твердження, підтвердження; 2) урочиста заява; 3) юр. затвердження судового рішення судом найвйщої інстанції.
аЛіппапі [о То: топі] 1. п 1) той, хто підтверджує; 2) особа, яка робить уро-чйсту заяву; 2. аф ствердний, стверджувальний, підтвердний.
аЛктпаііоп [.зеГоґтеї/п] п 1) заява, запевнення, твердження; 2) підтвердження; стверджування; 3) юр. урочй-ста заява.
аЛїппаІІУе [оТо:шоііу] аф 1) стверджувальний, стверднйй; іо ап8\уег іп ійе ~ відповістй ствердно; 2) мат. по-зитйвний.
аЛігтаїогу [оТо:тоІоп] аф стверднйй; що утверджує.
аЛІх І [ 'аеГікз] п 1) грам, афікс (префікс, суфікс); 2) придаток, додаток.
аШх II [оТікз] V 1) прикріпляти; 2) приєднувати, додавати (до — іо, оп, ироп); 3) ставити (підпис); прикладати (печатку); приклеювати (марку); іо ~ а зіатр приклеїти марку.
аЛіхаііоп [,геГік’зеї/п] п лінгв. афіксація.
аЛїхІиге [оТікзІ/о] п 1) приєднання; прикріплення; 2) те, що приєднується (прикріпляється).
аЛІаіе [о'ГІеіІ] у д^и, дихати (на щось).
аЛІаІед [о'ЯеіІід] аф натхненний.
аЛІаіііз {о'Леііаз] п натхнення; осяяння; іЬе сієуіпє ~ рел. божественне одкровення.
аЛІісі [о'Яікі] у 1) засмучувати, жу
аГГ
37
ай
рити, доводити до розпачу; 2) уражати (про хворобу); завдавати болю; турбувати, непокоїти; іо Ье -есі >уііЬ іЬе воиі хворіти на подагру.
аЯІісііоп [о'Яік/п] п 1) нещастя; лихо, біда; 2) горе, скорбдта, страждання; 3) хвороба, недуга; 4) фізйчна вада; 5) прикрість, гіркота, жаль.
аЯИсіІУе (о'йікіїу] ад] 1) сумний, прикрий; 2) болісний, болючий; що викликає страждання (біль).
аПиепсе ['зейиопз] п 1) достаток, багатство; 2) приплив, наплив, скупчення (народу).
аШиепі ['аеЯиопі] 1. п 1) притока (ріки); 2) гідр, підпора (ріки); 2. ад] 1) багатий (на щось — іп); достатній; 2) припливаючий; що вільно тече.
аіїїііх ['аеГІлкз] п 1) приплив; прилив (крові); 2) тех. впуск (пари тощо).
айогсе [о'Го'.з] V 1) зміцнювати; підкріпляти; 2) застосовувати силу.
айогсетеві [о'Ь:зтапі] п зміцнення, підкріплення.
айопі [о'Ез:д] V 1) мати змогу, бути спроможним (зробити щось); дозволяти собі; І сап’і - ійе )оигпеу я не можу дозволити собі таку подорож; І сап’і - іЬе ііте Гог іі у мене немає для цього часу; мені ніколи; 2) давати, надавати; іо - зЬеІіег надати притулок; іо ~ ап ехріапаііоп дати пояснення.
а£Гог4аЬ1е [о'&хЬЬІ] ад] можливий; допустимий; посильний.
аЯЬге$1 [® Тонзі] у засаджувати лісом.
аЯогезиііоп [зеТопз'іеі/п] п лісонасадження.
аіїогезіегі [зеТзпзікІ] ад] заліснений, засаджений лісом.
аПгапсЬізе |а'£гжпі/аіх] у 1) відпускати на волю, давати волю; 2) звільняти (від рабства, обов'язків тощо).
аПгавсЬ&етеїіі [аТгжпфгтопі] п 1) відпускна, вільна, визвольний лист; 2) звільнення {від рабства, обов'язків тощо)* визволення.
айгау [о'&еі] 1. п 1) порушення громадського спокою; бійка, бешкет, галас, скандал; 2) юр. бійка у публічному місці; 2. у звич. разз. лякати, злякати; полохати.
айгеї^Ьітепі [зТгеіітзпі] п мор. фрахтування {судна).
а№са£е [зеігікіі] п фон. африката, айгізкі [о'ігаїі] поет. 1. п переляк; 2. у лякати.
аЛгопі [о'&апі] 1. п. 1) образа, кривда (особл. прилюдна); іо риі ап ~ ироп зтЬ., іо ойег ап ~ іо зтЬ. образити когось; іо риі ир хуііЬ (іо $\уа11о\¥, іо Ьеаг) ап - стерпіти образу; деііЬегаіе (риЬІіс) * навмисна (публічна) образа; 2) сутичка; 2. у 1) ображати, крйвдити (публічно); 2) бентежити; соромити; 3) зустріти сміливо, дивитися в обличчя; кидати вйклик; іо ~ іо сіеаіЬ
не боятися смерті, дивитися небезпеці в очі; 4) межувати (з чимсь).
айгопіей [о'іглпПсі] ад] 1) глибоко ображений; скривджений; 2) зухвалий; безсоромний.
аіїгопіег [а'іглпіа] п кривдник.
аіїгопііуе [о'іглпїіу] ад] образливий, кривдний.
аіїїізіоп [о'§и:зп] п 1) обливання; о кроплення; 2) опускання в купіль.
АВДіап ['аеГдаеп] 1. л 1) афганець; афганка; 2) афганська мова; пушту; 3) (а.) амер. в’язаний вовняний пла-ток; 4) (а.) турецький килим; 2. аф афганський.
АВДмті [аеГдзет] п 1) афганець; 2) афганська мова; 3) (а.) афгані (грошова одиниця Афганістану).
АВДіапізіап [аеГдзетзіаеп] п геогр. н. Афганістан.
аГдо! [ аеГдосІ] п псевдобожество, лжебог.
айекі (д'йіісі] аду 1) у долі, на полі; 2) удалину; 3) удалині; далеко; Гаг ~ у далечині.
айге [оТаю] 1. асі] ргед. охоплений полум’ям; палаючий пристрастю; 2. а^у у вогні; іо зеі - підпалювати.
айаіпе[оТ1еіт1 1. ад] ргед. охоплений полум’ям; палаючий; 2. аду у вогні.
айаі [о'Яаеі] ш/у плоско; урівень; нарівні; горизонтально.
аЛашіі [о'£Ь:пі] аду ошатно, вишукано.
айіскег [а'Піка] аду мерехтливо, блймаючи.
аПоаі [о'Лоиі] 1. аф ргед. І) що пливе на поверхні (за течією); 2) в русі; у повному розпалі; 3) залитий водою; 4) мор. на службі у військовому флоті; 2. аду 1) на воді, на морі, на плаву, на поверхні {води); іо кеер ~ триматися на поверхні, не тонути; 2) у плаванні; 3) в обігу, в ужитку; уагіоиз гшпоигз \уєгє ~ ходили різні чутки.
аікгігег [а'Яаиа] аду в цвіту.
аЙизЬ [о'Пд{] аду тех. урівень (з чимсь).
аШіііег [о'Яліо] аду трепетно, тремтяче; дрижачи.
аїоят (оіощгіі аду у піні, пінячись.
аГооі [оТиі] аду 1) в русі, в дії; іо Ье еагіу - устати рано, Працювати з самого ранку; іо Ье ~ готуватися, затіватися; 2) пішки; 3) військ, у поході.
аГоге [о То:] 1. ш/у 1) попереду; 2) раніше, колись; 3) мор. у передній частйні судна; 2. ргер 1) перед, попереду, спереду; 2) раніше; 3) вище рангом.
аГоге- [о То:-] рге/ перед-, вище-; -закі, -тепііопесі вищезгаданий.
аГогесііед [оТо:,заііісі] ад] вищена-ведений, вищезазначений.
аґоге£оіп£ [оТо:доші]] аф попередній.
аГогеЬаші [оТоіЬагпсі] 1. аф підготовлений; 2. аду заздалегідь, завчасно.
аГогетепііопе4 [оТо:,теп/опд] аф вищезгаданий, вищесказаний.
аГогеватей [оТо:пеітсІ] аф вищеназваний.
аГогезаИ [оТогзед] аф вищесказаний, вищевикдадений, вищезгаданий.
а&ифЯЦЙіГ |оТо^о:і] аф навмисний, умисний.
аГогейте [оТо:іаіт] аду раніше, колись, у старовину, за старих часів.
айгаИ (о'ГгекЦ ад] ргед. зляканий, наляканий; игко із ~? хто боїться?, кому страшно?; іо таке ~ лякати; іо Ье ~ оГ зтіЬ., зтЬ. боятися чогось, когось; іо Ье ~ о£ Ьагд хмогк боятися важкої роботи; І ат ~ іЬаі \ує тау Ье Іаіе боюсь, що ми спізнимося; Гт ~ Гт іаіе я, здається, спізнився.
айгевй [о'їгеЛ аду знов, знову; заново; іо віагі ~ почати знову.
Айгіса І'шйтко] п геогр. н. Африка.
Айтсап ['зеГпкзп] 1. п африканець; африканка; іЬе -8 африканці; 2. ад] африканський.
Айісапбег [,звіті'кзепсЬ] п 1) африкандер (мешканець Південно-Африканської Республіки голландського походження); бур; 2) уродженець Південно-- Африканської Республіки європейського походження.
АІго-Атегісап ['геігоиа'тепкоп] 1. п амер. американський негр; 2. ад] амер. що стосується американських негрів; ~ тизіс негритянська музика.
аЙ (<х:й] аду мор. 1) у кормовій частині, на кормі; Готе апсі ~ на всю довжину корабля, від носа до корми; 2) за кормдю; в напрямі корми.
айег ['а:йо] 1. ад] 1) наступний, дальший; пізніший; 2) задній, кормовий; 2. аду 1) потім; пізніше; згодом; 8ооп ~ незабаром після того; іЬгее топійз ~ через три місяці; 2) позаду, ззаду; 3. ргер 1) після, за, позаду; сіау ~ бау день за днем; 2) через; ~ а уеаг через рік; 3) за, згідно; ~ іЬе зате раііет за тим самим зразком; 4) про, за, з приводу; іо а$к ~ зотеЬосіу довідуватися про когось; 5) незважаючи на, всупереч; ~ аіі кінець кінцем, зрештою; І 5Уаз гі^Ьі ~ аіі! все-таки я був правий!; ~ а таппег (йазШоп) поганенько, так собі; ^Ьаі аге іЬеу ~? що ж їм потрібно?; \уЬо із Не ~? кого він шукає?; 4. соф після того як; іЬіз Ьаррепед ~ Ье Ьад Гаїїеп ііі це трапилося після того, як він захворів.
айег-а£ез ]'а:(Ь,екізіг] п наступні віки.
аЙегЬігіЬ [ а:йоЬо:6] п 1) дитина, що народилася у літніх батьків; 2) анат. послід, плацента.
аЙег-Ьогп [ а:йоЬо:п] ад] 1) що народився після смерті батька; 2) що народився пізніше, молодший.
38
а^е
аЙегЬгаіп ['а:йзЬгеіп] п анат. задній мозок.
аІЇегЬигпіпз [ 'а:ГЇ9,Ьа:пгі]] п тех. догоряння пального, форсаж.
аЛег-саге ['а:£Ькєз] п 1) догляд за одужуючим; 2) допомога (після хвороби, поранення), 3) догляд за жінкою після пологів.
айегсіар ['а:£Ь,к1авр] п 1) несподіваний удар (після бійки); 2) несподівана подія (неприємна).
аЙегсгор ['а:£(зкгор] п с.г. 1) другий урожай; 2) другий укіс, отава.
аПегсиІШге [а:£Ь,Е\1і[з] п с.г. 1) наступне розмножування (селекційних рослин); 2) підсаджування, додаткова посадка дерев.
айегйатр [а:£Ь(іавтр] п гірн. газова суміш, що утворюється після вибуху газу в шахті; задушливий газ.
аІЇег(1ау$ [аійзсіеіг] п рі наступні дні.
айег-деск [а:йзсіек] п мор. ют, палуба кормової частини.
аІЇег-Шішег ['а: Гуділа] асі] післяобідній.
аКег-еіїесі ['а:Лаі,ГекЦ п 1) наслідок; 2) результат, що виявився пізніше.
аЙег-^ате ['аійз^еїт] п 1) відіграш; 2) новий план (засіб) відігратися.
аАегвкиу ['а:£Ьд!ои] п 1) відблиск; вечірня зоря; вечірня заграва; 2) приємний спогад; 3) фіз. післясвітіння.
аІЇег-£га$$ ['а:йз,дга:$] п с.г. отава.
аІЇег-£иапі [а:£Ьда:д] п мор. матроси, які працюють на кормі.
аПег-іта£е ['агйодткіз] п 1) те-леб. залишкове зображення, післясвітіння; 2) псих, послідовний образ.
аІЇегііі8$ ['ссйаггдг] п рі розм. додоюване молоко.
аЙег-ІіГе ['а:£Ь,1аі£] п 1) рея. загробне життя, потойбічне життя; 2) пізніший період життя; роки зрілості.
аЙеііі^Ь< [а:ГЬ,1аіі] п театр, заднє світло; іп (Ье соїд ~ у світлі зрілих роздумів.
аІЇеппаіЬ ['а:£Ьтае0] п с.г. 1) другий укіс, отава; 2) наслідки; ап - о£ хуаг наслідки війни.
аІЇеппіІкіпз [ а:£Ь,ті1кід] п с.г. додоювання.
айегтдеі ['а:ГЬтои8(] асі] 1) самий задній; останній; 2) мор. найближчий до корми.
айегоооп ['а:йо'пи:п1 п час після полудня; час після обіду, післяобідній час; іп (Ье ~ після полудня, після обіду; вдень; £00(1 ~! добридень! (при зустрічі у другій половині дня); до побачення! (при розставанні у другій половині дня); іп (Ье ~ оГ опе’8 1і£е на схилі життя.
айег-раіп [а:йореіп] п 1) мед. післяпологові перейми; 2) наступний біль (після хірургічної операції тощо).
айегріесе ['а:Йзрі:$] п дивертис
мент; п’єса наприкінці концерту (вистави).
аКег-гірепіп£ [а:£Ь,гаірпп]] п с. г. післязбиральне дозрівання.
аЙег-гоП ['а:£Ьгои1] п хвилі після бурі.
айеге [а:£Ьх] п рі розм. 1) друга страва; 2) десерт.
аЙегзЬоск ['а.Ео/ок] п геол. поштовх після основного землетрусу.
аІЇегзігаіп ['аійззігеїп] п тех. залишкова напруга.
айег-зиррег [а:ГЬ,8лрз] п час після вечері (до сну); ~ їаїк вечірня розмова.
айетгапп [а:йз8\уо:т] п повторний рій (бджіл).
айеіїа$іе [ а:Г(з,(еі8(] п 1) присмак, що залишається у роті (після їжі тощо); 2) перен. осадок.
аЙеґіЬои§Ь( ['а:£юОо:і] п 1) запіз-ніла думка; запізніле міркування; думка, що прийшла в голову надто пізно; 2) запізніле пояснення; запізніла відповідь; 3) виверт.
аЙеіЧіше ['а:£ізіаіт] п майбутнє.
а&ег-іо$$тв [огйаДозв]] п мор. хвилювання за кормою судна; мертва хвиля.
аЙег-(оисЬ ['а:£ізіл(/] п фот. ретуш, ретушування.
айег-ігеаїтепі [ а ігі :ітап(] п 1) мед. наступне лікування; доліковування; 2) тех. наступна обробка.
айепуапіз ['а:ГЬ\¥3(Іг] 1. п рідк. 1) майбутнє, майбуття; 2) майбутнє життя; загробне життя; 2. асіу потім, згодом, пізніше.
аЙег-5¥Іпіег ['а:£Ь,\¥іпЮ] п повернення зими.
аКег-мгогШ ['а:Нз\¥з:1сі] п 1) потойбічний (загробний) світ; 2) майбутні покоління.
аЙег-і¥ГІ5і ['а:ГЬп8і] п анат. зап’ясток.
• аЙегуеагз [а:£Ьр:г] п рі наступні роки.
аї№ап1 ['а:й\уз<і] асіу до корми.
а&а ['а:до] п начальник, пан, ага (в Туреччині).
а^мНс [з'дгедік] аф легендарний.
а&аіп [а'деіп, а'деп] асіу 1) знову; ще раз; ~ апсі ~ знову й знову, раз у раз, неодноразово; поу/ апсі ~, єуєг апсі ~ іноді, час від часу; Ніле апсі ~ неодноразово, часто, раз у раз; оуєг ~ ще раз; 2) з другого боку; 3) крім того, до того ж; апсі ~ \ує ти8( гететЬег... але, крім того, слід пам’ятати...; 4) удвічі; а8 Гаг ~ удвічі більше; 5) заст. у відповідь.
азаіпзі [о'деіпзї] ргер 1) проти, навпроти; Не \уєп( ~ (Ье дуіпд він ішов проти вітру; І Ьауе по(Ьіп£ (о зау ~ і( мені нічого заперечити проти цього; 2) всупереч; 3) поруч, біля; а ріапо 8(00(1 ~ (Ье тії піаніно стояло біля стіни; 4) по, об, на, з, до; зЬе іеапесі
~ (Ье у/аіі вона притулилася до стіни; (о кпоск ~ а 8іопе спотикнутися об камінь; (о піп ир - 8ГпЬ. випадково зустрітися з кимсь; (О 8<П1££ІЄ ~ сШГі-сиКіез боротися з труднощами; 5) від; (о ргоіесі ~ (1І8еа8Є8 захистйти від захворювань; 6) про, на; (о зіоге ир Гоосі ~ хуіпіег запастися провізією на зиму; ~ а гаіпу дау про чорний день; 7) до (про час); ~ (Ье епсі оГ (Ье \уеек до кінця тижня.
а&а1ас(іа [.геда'їжкіїа] п мед., вет. відсутність молока, агалактія.
а&а1асІоіі8 [.аеда'іаекіоз) аф мед., вет. що не має молока, безмолочний (для годування).
Азатетіюп [,®дз'тетпзп] п міф. Агамемнон, цар Аргоса.
апатіє [а'джтік] аф 1) біол. агам-ний; безстатевий; 2) бот. споровий.
а£ато8епе$& кагдато'сізепізіз] п біол. безстатеве розмноження.
авапюге ['аедатаз] аф бот. споровий, безквітковий.
а^яту ['аедоті] п безквітковість.
А&тірре Ьждо'трк] п 1) міф. Ага-ніппа; 2) перен. джерело натхнення, поетичний хист.
а&арае ['аедарі:] рі від а&аре І.
а&аре І ['зедорі] п (рі адарае) рел. вечеря любові.
а^аре II [Удеір] асіу розм. роззявивши рота (від здивування тощо).
аваг-аеаг ['еіда:'еіда:) п агар-агар, азагіс ['гедзпк] п бот. пласта нчастий гриб.
авазр [о'да:$р] оду задихаючись, хапаючи повітря; широко роззявивши рот.
авазігіс [а'дагзГпк] аф зоол. позбавлений травних органів.
а^аіе І ['аедо(] п 1) мін. агат; 2) амер. друк, агат, кегль (шрифт розміром близько 5^/2 пунктів).
аваіе II [з'дек] аду на ходу, в русі.
аваіекаге ['аедаі\уєз] п 1) емальований посуд; 2) полив’яний посуд.
аваКю-(Іеіпо!і [з, даеОои 'ді :тап] п рел. добрий геній.
адауе [з'деіУі] п бот. агава, американський столітник.
а^ахе [о'деіх] аду у подиві, у здивуванні; вирячивши очі.
а&е (еідз) 1. п 1) вік, літа; у<Ьа( І8 уоиг ~ ? скільки вам років?; зсЬоо! ~ шкільний вік; 2) тривалість (строк) життя; (Ье ~ оГ Ьшпап ІіГе середня тривалість життя людини; 3) повноліття; іо Ье оГ ~ досягти повноліття; 4) доба, епоха, період, вік; (Ье МісісПе Д^ез середні віки, середньовіччя; (Ье Ісе А^е льодовиковий період; а(отіс ~ атомний вік; 5) звич. рі розм. довгий строк, вічність; І Ьауе по( 8ееп уои Гог ~8 я не бачив вас цілу вічність (дуже давно); 6) старість, старезність; 7) тех. строк служби; 8) заст. покоління; 2. у
а§е
39
а^і
1) старіти; 2) старити; 3) витримувати (в часі); 4) визрівати.
я§ед ['еісізісі] асі] 1) старий, похилого віку, в літах; 2) ргесі. віком, у віці; ~ іеп десятирічний; 3) старечий; ~ 'угіпкіез старечі зморшки.
а&еіп£ ['еісізіг)] п 1) дозрівання, визрівання; ~ оГ \¥Іпе витримка вина; 2) старіння; 3) погіршення якості; 4) тренування (приладів).
а&е1а$< ['Ж631ІЖ8І] п той, хто не сміється.
а&е1е$$ ['Є163ІІ8] асі] 1) нестаріючий; 2) що не має певного віку; 3) вічний.
а£ЄІоп& ['еібзізд] асі] одвічний, довготривалий; вічний; ~ сігеат одвічна мрія.
а&епсу [еібззпзі] п 1) агентство; представнйцтво; ^іге зєгуісє - телеграфне агентство; 2) орган, організація, управління; (оигізі ~ бюро подорожей; 3) сприяння, посередництво; сйгои^й (Ьу) (Не ~ за допомогою (когось, чогось — оГ); 4) фактор; засіб; сила.
а^епсіа [о'бзепба] п (рі від а^епбит) порядок денний (зборів тощо).
азеїніит [а'бзепбот] п (рі а^епба) 1) пам’ятна книга; 2) ритуал.
а§ЄПЄ8І8 [з'(ІЗЄП9818] п фізл. НЄПОВ-ний розвиток; відсутність розвитку.
а£ешіе$І8 [,«630'пі:8і8] п мед. безплідність; статева немічність.
Я£еп< [еібзопі] 1. п 1) агент; пред-ставнйк; посередник; довірена особа; риЬІісііу ~ рекламний агент; біріотаїіс - дипломатйчний представнйк; Гог-\¥аг6іп§ ~ експедйтор; (іскеї ~ амер. касйр квиткової каси; 2) діюча сйла; фактор; середовище; речовина; сйет-ісаі ~ хімічна речовина, реактйв; рйузі-саі ~ фізйчний фактор; 3) агент, розвідник; 8есгеі-8егуісе ~ агент розвідки, шпигун; 4) рі агентура; 5) амер. військ. отруйна речовина; 6) амер. військ. зв’язковйй; ординарець; 2. аф діючий.
я£епіія1 [о'бзеп/І] асі] що стосується агента (агентства); агентурний, агентський.
азепізіїір ['екІзапфр] п орган, організація, управління.
Я£Є-о1(1 ['еібзоиіб] аф старйй, ві-ковйй, одвічний; дуже давній; старезний.
я£егя$ія [,аесізі'геі8іа] п властйвість не старіти, вічно залишатися юним.
Я££ег ['22639] п фортечний вал.
я^егяіе [ 'аесІзагей] V нагромаджувати.
я££Іотегя<е І [а'діотагк] 1. п 1) скупчення, нагромадження; 2) тех. агломерат; 2. аф нагромаджений, скупчений, зібраний докупи.
а££Іотегя<е II [а'дізтагей] V 1) збирати(ся); скупчувати(ся); нагромаджувати (ся); 2) тех. агломерувати.
а&£Іотега(іоп [о,д1ота'геі/п] п
1) нагромаджування; скупчення;
2) тех. агломерація; спікання, злипання.
я££Іотега<І¥Є [о'діотогоііу] аф що скупчується; що агломерує.
я^іиііпяпі [а'діиїтапі] 1. п клейка речовина; 2. аф клейкйй, липкйй; що склеює.
я££Іиііпяіе І [а'діиііпй] аф 1) склеєний, злйплий; 2) лінгв. аглютинатйв-ний.
я££Іи<іпяіе II [а'дішппеїі] V 1) склеюватися); з’єднувати(ся); 2) перетворюватися) на клей; 3) аглютинувати.
я££Іи<іцяііоп [а,д1и:П'пеі/п] п
1) склеювання; 2) лінгв. аглютинація; 3) мед. злипання.
я££Іиіїпя<І¥е [а'дішіїпаїїу] асі] 1) клейкйй, липкйй; що склеюється; 2) лінгв. аглютинатйвний; аглютиную-чий.
я££гясе [а'дгеі8] V заступатися, сприяти; прихйльно ставитися.
я££гя(1я<іоп [,аедго'сіеі/п] п геогр. аг-радація; берегові відкладення.
Я££гяс1е [д'дгеїб] V геогр. намивати (відкладення).
а££гяшІІ2Є [д'дгаепбаїх] V 1) збільшувати; посйлювати; підвйщувати; 2) збільшуватися; посйлюватися, роз-шйрюватися (про владу тощо); 3) під-вйщуватися (в чині); 4) звелйчувати, вихваляти.
я££гяпс1і2епіеігі [а'дгзепсіїгтапг] п 1) збільшення (багатства тощо); 2) посйлення, розшйрення (влади, могутності тощо); 3) підвйщення (в чині тощо); 4) звелйчування, вихваляння.
я££гяпоу [ 'аедгзпої] V розм. роздратовувати, сердити; крйвдити.
я££гя¥яіе ['аедгауеп] V 1) погіршувати; посйлювати, загострювати; обтяжувати; 2) розм. дратувати; сердити; набридати; завдавати прйкрості; засмучувати; 3) юр. збільшувати (отяг-чати) (провину).
а££гауаіе(1 [ аедгдуейіб] аф 1) збільшений, посйлений; погіршений; 2) роздратований, розгніваний.
я££гя¥аііп£ [ 'аедгауеПід ] асі] 1) що погіршує (загострює, посйлює, обтяжує); загострюючий, посйлюючий; обтяжуючий; ~ сігситзіапсез юр. обставини, які збільшують провйну; 2) розм. дратівнйй, дражлйвий; прйк-рий.
а££гауа(іоп [,гедга'уеі/п] п 1) погіршення; загострення; посйлення; 2) обтяжлива обставина (тж юр.); 3) рел. церковне осудження; 4) перебільшення.
аззгауаіог ['зедгауеііа] п 1) подразник; 2) обтяжлива обставина.
а££ге£а<е І ['аедпдН] 1. п 1) сукупність, ціле; іп (Не ~ у сукупності, в цілому; 2) тех. агрегат; 3) геол. скупчення, маса; 4) тех. заповнювач (бе
тону); 2. аф 1) сукупний, зібраний разом (укупі), скупчений; загальний; спільний, весь; ~ тешЬегзЬір загальна кількість членів, усього членів; - Гогсе$ сукупні сйли; ~ сарасйу тех. повна потужність; 2) бот. що складається з окремих рослйн; 3) зоол. що складається з окремих організмів; 4) геол. що складається з окремих мінералів.
а££ге£а<е II ['гедпдей] V 1) збирати в одно ціле, з’єднувати; складати; 2) складати загалом (суму); дорівнювати в сукупності, становйти в цілому; 3) приєднувати.
я££ге£яііоп [,аедп'деі/п] п 1) складання, збирання; агрегація; з’єднання частйн; 2) агрегат; 3) скупчення; маса; конгломерат; 4) сйла зчеплення.
а££ГЄ8а<І¥Є ['аедпдейіу] аф сукупний, складений.
а££ГЄ8$ [о'дгез] V 1) нападати; затівати сварку; 2) наступати; 3) наближатися; підступати.
аввгеззіоп [а'дге/п] п 1) неспрово-кдваний напад, агресія; \¥аг оГ ~ аг-ресйвна війна; 2) агресйвність, зухвала поведінка; 3) обмеження (ущемлення) прав і привілеїв.
а££ГЄ§8І¥Є [д'дгезіу] аф 1) агресивний; 2) актйвний, енергійний; дійо-вйй; 3) наполегливий; напористий; настйрливий;. 4) задйрливий; зухвалий; ~ іопе оГ уоісє задйрливий тон; іо аззите (іо іаке) (ке - поводитися задйрливо, нападати.
Я££ГЄ88І¥ЄІу [а'дге8іУІі] асіу 1) агре-сйвно; задйрливо; 2) енергійно, наполегливо.
Я££ГЄ88І¥ЄПЄ88 [з'дГЄ81УП18] П 1) аг-ресйвність; 2) зухвала поведінка.
Я&8ГЄ88ОГ [а'дге8з] п 1) агресор; 2) нападаюча сторона; призвідник.
я&£гіе¥е [а'дггу] V 1) засмучувати, пригнічувати; завдавати прйкрості; 2) юр. завдавати шкоди.
Я££ГІЄ¥Є(1 [а'дгіїуб] ай] 1) ображений, скрйвджений; засмучений; 2) юр потерпілий.
язіїазі [а'да:8і] аф ргесі. приголомшений; уражений жахом; охоплений страхом; Не у/а$ - він був приголомшений (чимсь — аі).
я&і1е ['аебзаіі] аф рухлйвий, моторний, швидкйй, жвавий, спрйтний.
ядіШу [з'631ІЙ1| п рухливість, моторність, швйдкість, жвавість, спритність.
Я£ІП£ [ 'еібзіді п (тж а§еіп£) 1) старіння; 2) дозрівання.
я§іо ['$631011] п фін. 1) ажіо; лаж. 2) біржова гра.
Я&ІОІЯ&Є ['$639(163] п 1) ажіотаж. 2) біржова гра, спекуляція.
Я£І$< [9'6318!] V орендувати пасовище.
я^ібія^є [9'6318(163! п плата за насіння.
40
аег
а&І5йпепі [о'сізізітапі] п 1) право на пасіння; 2) плата за пасіння.
ав&іог [о'дзізіз] п 1) орендар пасовища; 2) здавач в оренду пасовища.
а£іїаіе ['аедзіїеіі] V 1) хвилювати, збуджувати; 2) палко обговорювати; піддавати серйозному обговоренню, розглядати (плани тощо); 3) агітувати; 4) підбурювати; 5) збовтувати, трясти; 6) махати (капелюхом); 7) тех. перемішувати; 8) надавати руху; 9) замишляти, задумувати; затівати.
здіШеїІ [ 'аедзііеіікі] ад] збуджений, схвильований, стурбований.
а$іІаііоп [, аедзі Чеі/п] п 1) хвилювання, збудження; збентеження; стурбованість, занепокоєння; іо ехргевз ~ виражати тривогу; 2) публічне обговорення; 3) агітація; 4) перемішування, збовтування; струшування; хитання.
а&іІа<ог [ 'зесізііено] п 1) агітатор; 2) тех. мішалка.
а&1аге [о'дієз] аду у яскравому блиску; сліпуче яскраво.
ареалі [о'д1і:т] аду блискаючи, блимаючи, сяючи.
а^іеі ['зедіїі] п 1) аксельбант; металевий наконечник шнурка; 2) бот. сережка (берези тощо).
а&1еу [о'діі:] аду розм. косо, криво, скоса.
а&1іКег [о'діііо] асіу у блиску, виблискуючи.
азІомг [а'діои] асіу палаючи; яскраво сяючи; аіі ~ >уііЬ де1І£Ііі сяючи від задоволення.
азІиШоп [,авд!и 'П/п] п мед. болісне ковтання.
азшіпаіе ['аедтіші] аф заст. зібраний; згрупований; згуртований.
азпаіі ['геапеїі] п 1) задирка (біля нігтя}; 2) мед. нігтьоїда, панарицій; 3) мозоля (на нозі).
азпате ['зедпеїт] п прізвисько, кличка.
азпаіе ['аедпеїі] 1. п родич по батькові (по чоловічій лінії); 2. аф 1) рідний по батькові (по чоловічій лінії); 2) близький, споріднений.
азпаііоп [аед'пеї/п] п рідня по батькові (по чоловічій лінії).
А&пе$ [’ждпіз] п ж. ім'я Егніс, Аг-неса.
азпошеп [гед'пошпеп] п (рі авпоті-па) прозвання, прізвисько; додаткове ім’я.
лопотіла [гед'пошто] рі від адпо-теп.
азпоттаіе [зед'потіпеїі] у давати прізвисько.
азпотіпаііоп [аед^оті'пеї/п] п 1) прізвисько; 2) вірш, алітерація.
адеиюгіс [аед'позіїк] 1. п філос. агностик; 2. аф агностичний.
а£по$іісі$т [аед'пззіїзігт] п філос. агностицизм.
адо [о'дои] аду тому (про час); а шопій ~ місяць тому; 1оп£ ~ давно; поі Іопз ~, а \уйі1є ~ нещодавно, недавно; Но>у іопз ~ із іі іЬаі уои Іазі за\¥ Ьег? Коли ти бачив її востаннє?
адоз [о'дод] аду, ад] ргед. у збудженні; що згоряє від нетерплячки (цікавості); іо Ье ~ оп (ироп) зтЬ., зшгії. бути до нестями захопленим кимсь, чимсь; Іо зеі зтЬ.’з сигіозйу ~ викликати чиюсь цікавість.
а-зоіпз [о'доиід] аду в русі, на ходу; іо зеі ~ пустити в хід.
азопе ['аедоип] п змагання, боротьба (у стародавній Греції).
азопіс [о'допік] ад] що не утворює кута; ~ Ііпе лінія нульового магнітного схилення.
азопізііс [,авдо 'пізіїк] ад] 1) атлетичний; 2) що бере участь у спортивному змаганні; 3) полемічний; войовничий.
азопіхе ['аедопаїх] у 1) агонізувати; бути в агонії, дуже мучитися; конати; 2) мучити; заподіювати страждання; 3) відчайдушно боротися (з чимсь), докладати відчайдушних зусиль.
азопігіпз ['гедопаїгід] ад] агонізуючий, конаючий, болісний; ~ зизрепзе нестерпна невідомість.
азопу ['аедопі] п 1) мука, страждання, нестерпний біль; 2) агонія, передсмертні муки; ІЬе ~ (азопіез) оГ деаіЬ передсмертна агонія; 3) рел. муки Христбса(передрозп'яттям); 4) виснажлива боротьба; < іЬе - соїитп газетна колонка з оголошеннями про розшуки рідних, які пропали безвісти.
азогарйоЬіа [.аедзгзТоиЬіз] п мед. боязнь простору, агорафобія; боязнь натовпу.
азоиіі [о'ди:іі] п зоол. агуті, золотистий заєць.
азгаіїе [о'дгзеї] п 1) пряжка; 2) скоба.
азгарЬіа [а'дгзеіїо] п мед. аграфія, втрата здатності писати.
азгагіап [о'дгєопоп] 1. п 1) великий землевласник, аграрій; 2) член аграрної партії; 3) прихильник аграрних реформ; 4) аграрний закон; 2. ад] 1) аграрний, земельний; ~ 1а\¥8 земельні закони; 2) бот. дикорослий.
азгагіашзт [з'дгсопатхт] п 1) принцип рівного розподілу землі; 2) політична боротьба за перерозподіл земель.
азгагіс [а'дгжуїк] ад] невагомий; що перебуває в стані невагомості.
азгее [о'дгі:] у 1) згоджуватися, погоджуватися; сходитися в думках (з — ¥УІ1Н, іо); 2) домовлятися (про — оп, ироп); іЬеу ~д ироп тееііпд іЬе пехі дау вони домовилися зустрітися наступного дня; —сі! домовилися!; 3) давати згоду; 4) ладити, жити в злагоді; 5) відповідати (чомусь), гармоніювати
(з чимсь — \уііЬ); 6) бути корисним (підхожим); іЬе сіітаіе <іое$ поі ~ >уііЬ те для мене цей клімат не підходить; 7) бути до душі; 8) грам, узгоджуватися; 9) упорядковувати, доводити до ладу; іо ~ Ііке дов алеї саі жити як кішка з собакою.
адпееаЬіІііу (9,9по'Ьі1Ш] п приємність, привабливість; злагода (у поводженні).
авгееаМе [о'дпоЬІ] ад] 1) приємний; милий; 2) розм. згодний, ладний (зробити щось); 3) відповідний, підхожий; 4) прийнятний; 5) зручний; < іо до іЬе ~ догоджати, намагатися сподобатися.
а&гееаМу [о'дпоЬІі] аду 1) приємно, мило; ~ $игргІ8ед приємно здивований; 2) відповідно (до чогось), згідно (з чимсь).
едгееіі [а'дгі:с1] ^погоджений; з’ясований; вирішений (за обопільною згодою).
а&гееіпекй [о'дгі:топі] п 1) згода, домовленість; Ьу шиПіа! ~ за взаємною згодою; іо соте іо ап ~ дійти згоди; іо таке ап ~ ^ііЬ $тЬ. аЬоиі зтіЬ. домовитися з кимсь про щось; 2) договір, угода; агтізіісе ~ угода про перемир’я; сИзагтатепі ~ договір про роззброєння; 3) грам, узгодження.
едгеег [о'дгі:о] п прихильник, прибічник.
а£ге$і [а'дгезі] ад] 1) сільський; 2) грубий; незграбний.
а£ге$ііс [а'дгезіїк] ад] 1) сільський; селянський; 2) грубий, неотесаний; незграбний; 3) дикорослий.
едгісоїе ['аедпкоиі] прідк. хлібороб, землероб.
арісиКпгаІ [,зедп'клкргз1] ад] сільськогосподарський; землеробський, хліборобський; ~ Ьіоіо^у агробіологія; ~ сЬетізігу агрохімія; ~ еп^іпеегіп^ сільськогосподарське машинобудування.
а&гіси1йіга1і§і [,аедп'кл1і/ага1і8і] п (тж а&гісикигІ8() агроном; хлібордб.
аепсиМигаИу [,аедп'кл1і[9га1і] аду 1) з точки зору сільського господарства; 2) в галузі сільського господарства.
авгісиїіиге ['аедпкліі/а] п 1) сільське господарство; землеробство; агрономія; Воагд оГ А&гісиїіиге міністерство землеробства (у Великій Британії) ; 2) обробіток землі, хліборобство.
артсиііші$< [.аедп’клкризі] п 1) агроном; 2) фермер, хлібордб, землероб.
адгіеГ [о'дгі:£] аду в горі, горюючи; сумуючи, тужачи.
азгітопу ('аедптат] п бот. реп’ях.
азгітоіог ['авдп,тоиіо] п с. г. трактор.
а£гіп [о'дпп] аду посміхаючись.
а&гоЬіо1о£Іс(а1) [^зедгоиЬаю'Іод-Зік(оі)] ад] агробіологічний.
Я£г
41
аіг
а£ГоЬіо1О£І$1 [,ждгоиЬаі'з1асІзі8і] п агробіолог.
а£гоЬіо1о§у [,зедгоиЬаі'зІ9сізі] п агробіологія.
авгоіову [а'дгоіасізі] п агролбгія, ґрунтознавство.
я£гопотіс(я1) [,зедгои'гютік(а1)] асі] агрономічний; ~ ргасіісез агротехніка.
а£гопотіс8 Ьгедгои'потікв] п рі {вжив, як зіп§) агрономія.
я£гопоті$і [ад'гопатвї] п агроном.
явгоіюту [а'дгопаті] п 1) агрономія; 2) сільське господарство; землеробство.
я£го$іі$ [а'дговіїв] п бот. мітлйця, польовйця.
а£го8іо£гарйу [,аедгов'Юдгаії] ибпис трав; розділ ботаніки, присвячений травам.
Я£го$іо1о£і$і [, аедгазЧзІабзві] п ботанік, який вивчає трави; фахівець--травознавець.
ЯВГО5ІОІОВУ [,аедгазЧзІабзі] п наука (учення) про трави.
явгоґуре [,зедгои'іаір] п агротйп; ґрунт, що використовується для землеробства.
Я£гоиші [а'дгаипб] асіу на мілині; (о Ье ~ сидіти на мілині; іо піп (іо §о) ~ сісти на мілину; перен. бути без коштів.
явгурпія [а'дпрпіа] п (рі а^гурпіаі) мед. безсоння.
явгурпіяі [а'дпрпіаі] рі від а^гурпіа.
а£ііе ['еід^и:] 1. п 1) малярія; пропасниця; 2) прйступ пропасниці; гарячковий озноб; Ьигпіпв ~ гарячка; 2. V знобйти, морозити.
Я£ііе-$ре11 ['еісуи:5ре1] п знахарський засіб від пропасниці.
явие-$р1ееп ['еідйи!,$р1і:п] п мед. збільшена (малярійна) селезінка.
я£ііі$1і ['еісци:і/] асі] мед. 1) гарячковий, малярійний; схйльний до захворювання на малярію; 2) переміжний (про пропасницю).
Я8іі$1і [з'дл/] асіу потоком, струменем.
явупіс [УсІзіпік] асі] бот. без жіночих органів (про квітку).
явугяґе [а'сізаіагіі] асі] бот. без кільця.
як [а:] іпі ах’, ох’, ай!
яка [а:'На:] іпі ага!
якеясі [а'ЬесІ] 1. асі] ргесі. прогресуючий, випереджаючий; іо Ье ~ випереджати, вигравати, мати перевагу; іо §еі ~ досягати успіхів; іо §еі ~ оГ зтЬ. перевершити когось; 2. асіу 1) уперед; іо §о ~ пориватися йти вперед; досягати успіхів; 2) попереду, спереду, наперед; Гиіі зрееб ~! мор. повний уперед!; £0 ~! розм. далі!, давай!, уперед!
акеар [а'Ьі:р] асіу у купі, купою.
а-кеі^М [УЬаіі] асіу 1) угору, уверх;
2) нагорі, наверху.
яііеш [а'Ьет] іпі гм.
а-кі&к [а'Ьаі] асіу вйсоко.
акіїмі [а'ЬатсІ] асіу розм. позаду, ззаду.
а-коШ [а'ЬоикІ] асіу за вітром.
а-ког$еЬаск [а'кз^Ьаек] асіу верхи.
акоу [а'Ьзі] іпі мор. оклик; сигнал; ей!; зЬір ~! ей, на кораблі!; аіі ЬапсЕ ~! аврал!, усі нагору!
акші£егес1 [а'Ьліздзб] асі] заст. зголоднілий, голодний.
а-кшгі [а'йлпі] асіу на полюванні, полюючи.
яісі [еіб] 1. п 1) допомога; сприяння; підтрймка; тиіиаі ~ взаємодопомога; Гогеі^п - іноземна допомога; Ризі ~ зіаііоп пункт першої допомоги; 2) помічнйк; 3) рі допоміжні засоби; посібники; ігаіпіп£ навчальні посібники; уі$иа! наочні посібники;
апсі аррііапсез пристосування, прй-строї; матеріальні засоби; 4) рі допоміжні війська; 5) рі іст. податки, мйто; 2. V допомагати; подавати допомогу (підтрймку); сприяти.
аідапі ['еібапі] асі] що допомагає (сприяє).
аісіе [еіб] скор. від аібе-бе-сатр.
яі(1е-(1е-сатр ['еіббз'ка:д] п фр. (рі аібе8-бе-сатр ['екІхсІ9'ка:д]) ад’ютант.
яШе-тетоіге кеісіте'ітпуа:] п фр. дипл. пам’ятна запйска.
яі(11е$$ ['еібів] асі] 1) самостійний; без будь-якої допомоги; 2) безпомічний; 3) некорйсний; марний.
яШ-тяп ['еібтаеп] п (рі аісі-теп [-теп]) військ, розм. санітар.
яі^іеі ['еідіої] п див. а§1еІ.
яі£ге-(1оііх ['еідУби:] асі] фр. кйс-ло-солбдкий.
яІ£ГеМе ['еідгеГ] п 1) султан, плюмаж; егрет; 2) тех. пучок проміння; 3) бот. пушок, чубок; 4) біла чапля.
яі§иі11е реід^і:!] п шпиляста вер-шйна, гірськйй пік.
ящшіїеие [,еід\уі'1еі] п військ, аксельбант.
яіі [еіі] 1. п 1) хвороба, незд^окан-ня, слабість; 2) остюк ячменю; 2. у 1) хворіти, незд цокати; бути нездоровим; 2) завдавати болю (страждання); непокоїти, турбувати; иііаі уои? що з вами?, що у вас болйть?, що вас турбує?; 3) засмучуватися, мати неприємності.
яііяпіо [еі'іаепїои] п бот. айлант, китайський ясен.
Аііееп ['еі!і:п] п ж. ім'я Ейлін.
яііегоп [ 'еііагоп] п (звич. рі) ав. елерон; - ап£Іе кут відхилення елерона.
яіІеПе [еґіеі] п іст. еполет.
яііііщ [ еііід] 1. п незд^окання, нездоров’я; кволість: 2. асі] хворий, нездоровий; кволий.
яіітепі ['еіітапі] п нездужання, нездоров’я, хвороба; Ьегебйагу ~ спадкова хвороба.
яіт [еіт] 1. п 1) мета, намір, пра
гнення; задум; 2) ціль, мішень; прицілювання; іо іаке ~ аі зтіЬ., зтЬ. прицілюватися у щось, когось; 3) лінія прицілу; 2. V 1) прагнути (до чогось); домагатися, добиватися; ставити собі за мету; 2) цілитися; прицілюватися, націлюватися; іо ~ аі зтЬ., аі зтіЬ. прицілюватися в когось, щось; 3) кидати, шпурляти; 4) мати на увазі, мати намір; 1 ат ~іп§ аі уои я маю на увазі вас.
яітесі [еітсі] асі] прицільний; ~ Гіге військ, прицільний вогонь.
яітГиІ ['еіт£и1] асі] цілеспрямований.
яітіп£ ['еітід] 1. п прицілювання; наводка; 2. асі] прицільний; ~ сігсіе артилерійська бусоль; ~ роіпі точка наводки.
аіш1е$8 ['еітііз] асі] безцільний.
аіт1е$$1у ['еітіізіі] асіу безцільно, без мети.
ЯІІЇ1ІЄ88ПЄ88 І'еїтівтз] п безцільність.
аїпе [еі'пеї] аф фр. старший (про сина).
яїпее [еі'пеї] асі] фр. старша (про дочку).
аіп’і [еіпі] розм. скор. від аге поі.
аіг [єа] 1. п 1) повітря; атмосфера; легкий вітерець, подув; ГгезЬ (Гоиі) ~ свіже (затхле) повітря; іп (Ье ореп ~ на свіжому повітрі, просто неба; іо іаке ійе ~ подихати свіжим повітрям: ав. відірватися від землі; Ьу ~ літаком; іо Ье іп іЬе ~ перебувати в непевному становищі; гитоигз аге іп іЬе ~ ходять чуткй; 2) ефір; оп іЬе ~ по радіо; в ефірі; іо Ье оп іЬе ~ виступати по радіо; передаватися по радіо; іЬе Ргезі-бепі XVIII Ье оп іЬе ~ іопі^Ьі президент виступить по радіо сьогодні увечері; \уйаі із оп іЬе ~ ? що передають по радіо?, яка програма радіопередач?; 3) обстановка, атмосфера; Ггіепсіїу (Ьозіііе) ~ дружня (ворожа) обстановка; іо сіеаг іЬе ~ провітрити (приміщення); 4) вйгляд, вйраз облйччя; манери; 5) рі пишання, величання; манірність; іо £іує опезеІГ (іо а$$ите) бундючитися, пишатися, поводитися пихато (згорда); 6) арія, пісня, мотйв, мелодія, наспів; 8ііггіп§ (тоигпГиІ) -хвилююча (сумна) мелодія; Ьоі ~ амер. пусті балачкй, хвастощі; 2. асі] 1) повітряний; - та$8 метеор, повітряні маси; 2) наповнений повітрям; 3) пневматйчний; ~ уєпі вентиляційний отвір, сапун; 4) авіаційний, льотний; - агт військово-повітряні сйли; ~ Ьеасоп авіамаяк; Аіг Рогсе, Аіг Согр.8 іст. військово-повітряні сйли; ~ гаісі повітряний наліт; ~ зепігу військ, спостерігач за повітрям; ~ $ирегіогПу перевага в повітрі; ~ іаг£Єі повітряна мішень (ціль); ~ аіеп сигнал повітряної тривоги; ~ аттипйіоп авіаційні боєприпаси; ~ ЄХрГЄ88 ТЄрмІНОВЄ ГІЄрЄВЄ-
аіг
42
аіг
зення посилок повітрям; ~ ашЬиіапсе санітарний літак; Аіг Міпізігу міністерство військово-повітряних сил (у Великій Британії)} ~ пауі$апоп аеронавігація; ~ $Ьош авіаційна виставка, демонстраційні польоти; ~ $роги авіаспорт; Літ ЗіаіГ штаб військово-повітряних сил; ~ сйіеГ-тагеИаІ головний маршал авіації;
3. V 1) провітрювати; вентилювати; іо ~ (Ье гоот провітрювати кімнату; 2) сушити, просушувати; 3) виставляти напоказ; проголошувати, оголдшувати на повний голос; 4) обговорювати.
аіг-Ьад [’єаЬгед] п надувний пристрій; надувний гумовий човен.
аіг-ЬаІІ ['єоЬо:1] п повітряна кулька (іграшка).
аіг-ЬаПооп [ єоЬоДи:п] п 1) аеростат; 2) повітряна куля.
аіг-Ьагга£е ['єа/Ьгета.-з] п повітряне загородження (аеростатами).
аіг-Ьаве [єоЬеіз] п авіабаза.
аіг-ЬаіЬ [ єоЬа:0] п повітряна баня. аіг-Ьед ['єоЬе<І] п надувний матрац. віг-МаМег [ 'єо,Ь1зесЬ] п 1) плавальний міхур; 2) повітряний пухирець (у склі).
аіг-ЬІазІ ['єоЬ1а:$і] 1. п 1) повітряний струмінь; повітряна ударна хвиля; 2) тех. дуття; 3) с. г. віялка; 4) вентилятор; повітродувка; 2. V накачувати повітря.
аіг-Ьоаі ['єа,ЬоШ} п гідролітак, літаючий човен.
аігЬогпе [ єаЬогп] аВ/ 1) що перевозиться через повітря; що перебуває на літаку; бортовий; 2) авіаційний, літаковий; 3) військ. повітряно-десантний; ~ орегаііоп авіадесантна операція; ~ Ігоорз повітряно-десантні війська; Іо Ье - бути в повітрі.
аіг-Ьох [ єоЬокз] п повітряна камера. аіг-Ьгаке ['єаЬгеїк] п повітряне (аеродинамічне, пневматичне) гальмо.
аігЬгакііі£ ['єа,Ьгеікп)] п аеродинамічне гальмування.
аіг-Ьгіск ['єаЬпк] п 1) цегл а-сирець, саман; 2) порожниста цегла.
аіг-ЬгШ^е ['єо,Ьп(із] п повітряний міст.
аігЬпівЬ ['єаЬглД п 1) пульверизатор; розпилювач; 2) тех. розпилювач фарби; аерограф.
аіг-ЬиПі ['єоЬіІІ] асЦ уявний, примарний, фантастичний.
аіг-са$11е {'єа,ка:8І] п фантастичний (необгрунтований) проект; фантазія.
аіг-сеїі ['єззеї] п анат. 1) легенева альвеола; 2) повітряна камера в яйці.
аіг-сЬашЬег [єзД/еїтЬо] п повітряна камера.
аіг-сЬашіеІ ['єа,феп1] п тех. пові-тропроводка; вентиляційна труба.
аіг-сЬиіе [єа/и.Ч] п амер. парашут, аіг-соск [’єакок] п продувний кра-ник.
аіг-сотто<Іоге [єо'котодо:] п військ, бригадний генерал авіації (у Великій Британії).
аіг-сошііііоп [ єдкдП'СІї/п] 1. п кондиціювання повітря; 2. V кондиціювати повітря.
аіг-сопШопей ['єакап,сіі{пд] асі] з кондиційованим повітрям.
аіг-сопШііопег [ вокал,ді/по] п кондиціонер, установка для кондиціювання повітря.
аіг-соп<1Шошіі£ ['єакап,ді/пп)] п кондиціювання повітря.
аіг-сооіед ['єокигісі] а<Ц з повітряним охолодженням.
аіг-сооіег [ єа,ки:Ь] п тех. повітроохолоджувач; повітряний охолоджувач.
аіг-соо1іп£ [єа,ки:1ід] п повітряне охолодження.
аіг-соигзе ['єако:$] п 1) тех. пові-тропроводка; 2) гірн. вентиляційна виробка.
аігсгаІЇ ['єакга:й] п 1) літак; 2) збірн. літаки, авіація; 3) літальний апарат; ~ агшатепі військ, озброєння літака; ~ сатега аерофотоапарат, ае-рокамера; ~ сге\¥ екіпаж літака; Ггіепсіїу ~ своя авіація; ~ £ип авіагармата; Ьо$-іііе - авіація противника; ~ Капе! військ. рядова допоміжного корпусу авіації (у Великій Британії)} ~ ідепгійсагіоп розпізнавання літаків.
аігсгаІЇ-саггіег ['єакга:й,кзегю] п авіаносець.
аігсгаІЇшап ['єакга:йтап] п (рі аіг-сгайтеп [-топ]) військ, рядовий авіації.
аігсгето ['єакги:] п екіпаж літака.
аігсгеоттап ['єакги:тап] п (рі аіг-сге^теп [-топ]) член екіпажу літака.
аіг-сиге [ п мед. аеротерапія.
аіг-сигіп£ ['єа,к)иапд] п витримування на повітрі.
аіг-си$1ііоп ['єа,ки/іп] п 1) надувна подушка; гумовий круг; 2) тех. пневматичний буфер (амортизатор); демпфер.
аіг-<іеГепсе [ єадіТепз] п військ, протиповітряна оборона, ППО.
аіг-(Ігаіп [єзсігеїп] п тех. душник.
аіг-(ігаип ['єас!го:п] аді примарний, уявний.
аіг-сігіед ['єасігаїд) асі] повітряного сушіння; висушений на повітрі.
аіг-дгіїї ['єосігії] п тех. повітряний перфоратор.
аінігоше ['єадгошп] п амер. аеродром.
аіпЬгор [єосігор] 1. п 1) скидання з літака (спорядження тощо)} 2) військ. викидання десанту; 2. V скидати з літака.
аіг-йгу [’єасІгаї] асЦ тех. повітряного сушіння.
аіг-йисі [єадлкі] п тех. повітро-проводка.
аігедаїе [ єодеіі] п 1) ердельтер’єр; 2) мор. розм. авіатехнік з авіаносця.
аіге<і<іу [єагеді] п повітряний вихор.
аіг-еп^іпе [ Є9г,еп<ізіп] л авіамотор.
аіг-ехЬаи$<ег ['єапд,хо:5іа] п витяжний вентилятор.
аігГааі ['єз£а:$і] п тех. повітронепроникний.
аіг-йекі [ єой:кі] п аеродром.
айМВДйег ['єд,ййо] п літак-винищувач.
аіг-ййег [єаДйа] п ав. моторйст--механік.
аіг-ПееІ [ 'єоііііі) п повітряний флот. аіг-Яоі¥ [ єзЯои] а^ тех. обтічний, аігіоіі ['єзЬіі] п (тж аегоГоі!) ав. несуча поверхня; профіль крила; крило; дужка.
аігігее ['єо£гі:) асіі тех. безповітряний; розріджений; вакуумний.
аіїїГе^ЬС {'єойеіі] п 1) авіавантаж; 2) плата за перевезення вантажу літаком.
аігігеізЬіег ['єа^їгеНа] п вантажний літак.
аіг-£ар [ 'єадаер] п 1) тех. отвір, зазор; повітряний проміжок; 2) ел. іскровий проміжок.
аіг-&а$ ['єадгез] п горюча суміш; карбюроване повітря.
аіг-8Яіе[ єздек] п 1) заслінка; 2) гірн. вентиляційна підземна виробка.
зіг-^аи^е І'єодекіз] п манометр.
аіг-&гаііп£ ['єо,дгеПід] п душник, віддушина; вентилятор.
аіг-£іт ['єддлп] п 1) духова рушниця; 2) пульверизатор; 3) тех. аерограф; фарбопульт.
аіг-£шшег ['єо,длпо] п військ, повітряний стрілець.
аіг-Ьаїшпег ['єо^Ьгета) п 1) тех. пневматичний молот; 2) гірн. відбійний молоток.
аіг-капіетп£ ['єз,Ьа:дпід] п мет. нормалізація.
аіг-Ьеад ['єзЬед] п військ, плацдарм повітряного десанту.
аіг-ЬеаСег ('єо,Ьі:Со] п тех. калорифер; повітропідігрівнйк; повітряний економайзер.
аіг-Ьі^Ьмгау [ 'єо, Ьавуеі] п повітряна траса.
аіг-ЬоІііег ['єОоиісіа] п герметйчно закупорена посудина.
аіг-йоїе [ єоЬоиІ] п 1) вентиляційний отвір, віддушина; душник; 2) ополонка; 3) ав. повітряна яма; 4) мет. вйпор.
аіг-ІЮ5іе$$ ['єа,Ьои$Ц$] п бортпро-віднйця, стюардеса.
аігііу ['єзпії] асіу 1) легко, граціозно; 2) легковажно; безтурботно; 3) весело.
аігіпеаа [ єаппіз] п 1) легкість, граціозність; 2) безтурботність, веселість; 3) легковажність, нестатечність.
аіг
43
аіг
аігіїщ ['еагід] п 1) провітрювання, просушування; 2) тех. вентиляція; аерація; 3) виставляння напоказ, демонстрування; 4) публічне обговорення; 5) прогулянка (тж верхи, в екіпажі)', іо іаке (іо £О Гог) ап ~ піти на прогулянку; 6) рад. вйхід в ефір, передача.
аіг-]аскеі [ 'єо, бзаекіі] п надувний рятувальний нагрудник.
аіг-іеі ['єасІзеі] п тех. форсунка.
аідів І'єасізід] п тех. повітряний сепаратор.
аіііезз [ єоііз] асі] 1) безвітряний, тихий; 2) задушливий, душний; ~ гоот душна кімната; 3) безповітряний.
аіг-1еуе1 ['єзієуі] п 1) тех. ватерпас; 2) гірн. вентиляційний горизонт.
аіг-ПЙ [ єоіій] п 1) тех. аероліфт, сифон; 2) підвісна канатна дорога; 3) пневматичний підйомник; 4) військ. повітряні перевезення; авіаційний транспорт; 5) повітряний міст; 6) вантаж, що перевозиться літаком.
аіг-ііпе ['єаіаіп] п 1) авіалінія; повітряна траса (лінія); 2) авіатранспорт-на компанія; 3) пряма лінія; Ьу ~ навпростець, по прямій (лінії).
аіг-ііпег ['єаДаїпа] п повітряний лайнер; рейсовий літак; транспортний літак.
аігіііщ ['єаіід] п 1) вертихвіст; вертихвістка; 2) легковажна людйна.
аіг-іоск ('єаїзк] п 1) тех. повітряна пробка; 2) військ, тамбур газосховища.
аіг-таіі ['єатеїі] п авіапошта; ~ $іатр$ марки для авіапошти.
аігтаіі ['єапіеіі] V посилати авіапоштою.
аігтап ['єатзеп] п (рігїтеп [-тап]) 1) льотчик, авіатор; 2) авіаційний механік.
аігтап$1іір ['єатап/ір] п майстерність літаководіння.
аіг-шар ['єатаер] п аеронавігаційна карта.
аігтагк ['єата.к] V ав. позначати маркірувальними знаками.
аіг-таг8Ііа1 ['єа.та:/!] п маршал авіації.
аіг-тесЬашс ['єатіЛаепік] п борт--механік.
аіг-тедісіпе ['є9,теб8іп] п авіаційна медицйна.
аіг-тіікіе<і ['єо,таіпбіб| асі] що захоплюється питаннями авіації; що цікавиться авіасправою.
аіг-тіпе ['єа,тат] п військ, авіаційна міна.
аіг-топ£ег ['єо,тлддо] п фантазер.
аіг-тоіог ['єа,тоша] п пневматйч-ний двигун.
аіготеіег [єо'гзтііа] п аерометр.
аіг-орегаіесі [ 'єаг'зрагеїііб] асі] тех. пневматйчний, з повітряним прйво-дом.
аіг-оуеп ['єоглуп] п тех. повітряна баня.
аіграгк ['єара:к| п приватний аеродром.
аіг-ріїкну [ єаурі1ои] п надувна подушка.
аіг-ріре ['єораїр] п тех. вентиляційна труба.
аіг-ріі ['єорй] п (тж аіг-зйай) вентиляційна шахта.
аігріапе ['єаріеіп] п літак, аероплан; зегуісе ~ військбвйй літак; ~ ат-Ьиіапсе санітарний літак; ~ сіоїЬ матер’яна обшйвка літака; ~ оЬзєгуєг амер. льбтчик-спостерігач.
аіг-ріапі ['єар1а:пі| п бот. епіфіт, надземна рослйна.
аіг-роскеі ['строки] п 1) ав. повітряна яма; 2) мет. раковина; 3) повітряний мішок, повітряна кишеня (в трубах тощо).
аіг-рогі [ єарз.1] п 1) аеропорт; 2) мор. ілюмінатор.
аігрозі ['єароиві] п (тж аіг-птаіі) авіапошта.
аіг-роі¥ег ['єараио] п могутність у повітрі.
аіг-роі¥еге(1 ['єа.раиоб] ад] пневматйчний.
аіг-ргооГ ['єаргиїї] асі] (тж аіг-и§Ь() герметйчний, повітронепроникнйй; щільний.
аіг-ршпр ['єарлтр] п 1) тех. повітряна помпа, повітряний насос; поршневий компресор; 2) насос для велосипеда.
аіг-чріепсіїіпз ['єаЛ^епфд ] п мет. повітряне гартування.
аіг-гаШ ['єагеїб] асі] авіаційний, повітряний; ~ аіагт (аіеп) повітряна тривога; ~ зЬекег бомбосховище; Аіг-гаіб ргесашіопз засоби протиповітряної оборони.
аіг-гаШег [ 'єадеіба] п літак, що бере участь у повітряному нальоті.
аіг-гіПе ['єа,гаіГ1] п духова рушнй-ця.
аіг-гооі [ єаги.Ч] п бот. повітряний корінь.
аіг-гоиіе [ єаги:і] п авіалінія, повітряна траса; маршрут польоту.
аіг-$соор ['єозкшр] п ав. повітро-приймач.
аіг-зсоиі [ єа'зкаш] п 1) повітряний розвідник; літак-розвідник; 2) спостерігач за повітрям.
аіг-8соиііп£ ['єа,8кашп]] п 1) повітряна розвідка; 2) спостереження за небом; стеження в повітрі.
аіг-8сгеі¥ ['єззкги:] п пропелер.
аіг-$сиН1е ['єо,8клїі] п мор. ілюмінатор.
аіг-8еНіп£ |'є9,8ейд] п тех. твердіння на повітрі (бетону тощо).
аіг-8ІіаП |'єа/а:ЇЇ] п тех. вентиляційна шахта.
аіг$ке(1 ['єо/еб] п ангар.
аіг$1іір [ єа/ір] п дирижабль; повітряний корабель.
аігеіск ['є98ік| асі] що хвороблйво почуває себе в повітрі (на літаку).
аіг$іскпе$$ [Є9,8ікпі8] п повітряна хвороба.
аіг-$1аск ['єавіаек] асі] відволбглий на повітрі.
аіг-зрасе ['єо8реі8] п І) повітряний простір; 2) щілйна, просвіт, зазор; 3) об’єм приміщення.
аіг-зреесі ['єз8рі:б] п 1) швйдкість польоту; 2) повітряна швйдкість; швйдкість повітряного потоку; ~ іпбі-саіог ав. покажчик швйдкості літака; ~ теїег спідометр літака.
аіг-8ргауіп£ [ 'єоу8ргеіід| п 1) об-прйскування з літака; 2) тех. роз-брйзкування стйсненим повітрям.
аіг-8іопе ['єз8іоип] п метеорйт.
ЯІГ-8ІОР ['Є98І0р] п 1) вертолітна станція; 2) посадочний майданчик (для вертольотів).
аіг-8іоуе |'є98іоиу] п калорйфер.
аіг-8ігаіпег ['є9,8Ігеіпа| п тех. по-вітроочйсник; пиловловлювач.
аіг8Ігеат ['є98ігі:т] п повітряний потік; повітряний струмінь.
аіг-8ігір ['єазітірі п ав. злітно-посадочна смуга.
аігі [єаі] 1. п напрям за компасом;
2. у указувати напрям.
аіг-<1ігеа(І8 ['єабгебг] п рі літаюче павутйння.
аіг-іі^Ьі ['єаіай] ад] непроникнйй для повітря; герметйчний.
аіг-Н§Ьі1у [ 'єаДаїбі] асіу герметйчно.
аігііііегу ['єо'піап] п військ, розм. ракетний обстріл.
аіг-іо-аіг ['єаіа'єа] п пересадка з одного літака на інший; ~ асїіоп військ. повітряний бій; ~ тіззіїе військ, реак-тйвний снаряд (реактйвна ракета) класу «повітря—повітря».
аіМогреЛо ['є9Іо:,рі:(Іои] п авіатор-педа.
аіг-ґгаск [ 'єаігаек] п (тж аіпуау) авіалінія.
аіг-ігар ['єаггзер] п тех. повітро-улбвлювач.
аіг-іуге(1 ['єаДаїаб] асі] пневматйчний (про шину); ~ ігасіог трактор на пневматйчних шйнах.
аіг-шіИ [ єз.іигпіі] п авіаційна ча-стйна.
ЯІГ-УЄ88ЄІ ['єа,УЄ8І] п 1) повітряна камера; 2) резервуар; 3) дйхальне горло, трахея (комах); 4) повітронбсна су-дйна (рослин).
аіг-туазЬег [ 'єо, \уо/з] п тех. водянйй фільтр для повітря; повітроочйсник.
аіпуау [ єз\уеі] п 1) повітряна лінія (траса); авіалінія; 2) авіаційна компанія; 3) гірн. вентиляційний штрек.
аіпуотап ['єа,\уитап] п (рі аігу/отеп [-,\уітіп]) жінка-пілбт, льотчиця.
аіг
44
аіс
аіг-фогііііпевз ['ва^агбіпіз] п 1) придатність для льотної праці; 2) придатність для експлуатації в повітрі.
аіг-нгогОіу ['є0,д¥0:ді] придатний для польоту (про літак),
аігу [єап] ад] 1) повний повітря; доступний повітрю; 2) доступний вітрам; вітряний; 3) повітряний, легкий, ефірний, невагомий; 4) граціозний; витончений; 5) веселий; жвавий; безжурний; пустотливий; 6) легковажний, пустий; 7) нереальний, фантастичний; вигаданий; 8) амер. розм. зарозумілий, пихатий;9) поет, божественний.
аІ8Іе [аіі] п 1) боковий неф (храму); 2) прохід між рядами в церкві; амер. прохід між рядами в театрі; 3) коридор (у вагоні тощо); 4) проліт (цеху); 5) крило (будинку), флігель.
аіаіегі [аіід] ад] що має прохід (між рядами).
ЯІ5ІЄІЄ55 ['аііііз] ад] що не має проходів (між рядами).
аізІе-зіНег ['аі1,$іід] п розм. театральний критик.
аіі [ей] п острівець (на річці, озері).
аіІсЬ-Ьове [’еіЦЬоип] п 1) крижова кістка; 2) огузок.
яЦаг [о'дух:] 1. ад] прочинений, нещільно зачинений; ІЬе доог $(оод ~ двері були прочинені; 2. аду 1) прочинено, нещільно зачинено; 2) різко, не' в тон; 3) в розладі, у сварці.
д)ее [а'дзі:] аду розм. осторонь.
д]о£ [а'дзод] аду дрібною риссю; підтюпцем.
зЦоїпі [о'дзоті] аду на штирі, на шарнірі, на стику.
ЗІоіДОі [0,ЬоипЬд'1і:] п бот. кунжут.
фгіаде ['аедзиПдз] п тех. насадка; патрубок.
акШЬо [о'кшіЬои] аду взявшись у боки; руки в боки (тж ауЬЬ агтз ~).
яків [а'кіп] 1. ад] ргед. 1) родинний, родичівський; рідний; Ье в ~ іо те він мені родич; 2) схожий; близький, споріднений; 2. аду подібно, схоже.
акіпевіа [,жкі'пі:8іа] пмед. акінезія, втрата здатності рухатися.
Аккга [о'кпх:] див. Ассга.
акпее [а'пі:] аду на колінах, навколішки.
А1 [®І] п ч. ім'я Аль (зменш, від АІЬей, АИгед).
АІаЬаша [/ЗеІа'Ьаета] п геогр. н. Алабама (ріка і штат США).
аІаЬазіег ['зеїзЬа :8(а] п алебастр, гіпс; ~ £Іа$$ молбчне скло.
аІаЬа^ігіап [,зе1д'Ь(х:$ігі0п] ад] 1) алебастровий, зроблений з алебастру; гіпсовий; 2) білий, як алебастр.
аіаск [а'іаек] іпі поет, леле!, ой лелечко!
а!асгіои$ [а'іаекпаз] ад] швидкий, меткий, моторний; жвавий.
аіасгіїу [о'їзекпії] п 1) жвавість; 2) готовність; старанність.
аіаііа [о'іеіііз] п мед. втрата здатності говорити, розлад артикуляції.
аіашеда [,ае1а'текЬ] п алея, обсаджена деревами; бульвар.
акшюдаИіу [.геїатои'дгеїіЬ] п модність.
аіатоде [,а:1а'тоид] ад] 1) модний; 2) кул. тушкований з овочами.
аіапюгі [,а:І0'то:] аду фр. смертельно, до смерті.
Аіап ['зеїап] п ч. ім'я Елан.
аіап ['аеіап] п вовкодав.
аіаші [а'іаепд] аду 1) на суші, на березі; 2) на берег.
Аіаші Дхіапдх ['а:1а:пд 'аііапдг] п рі геогр. н. Аландські острови.
аіаг ('еіЬ] ад] 1) крилоподібний; крилатий; з крилами; 2) анат. пахвовий.
аіапп [а'1а:т] 1. п 1) тривога; сигнал небезпеки; попередження про небезпеку; 2) тривожна сигналізація; 3) сигнальний гудок (дзвінок); 4) військ, бойова тривога, сигнал тривоги; заклик до зброї; аіг-гаід ~ повітряна тривога; ~ оГ ваз хімічна тривога; іо зоипд (Ье ~ оголошувати тривогу; ~ Ьогп сигнал тривоги; ~ зузіет система подачі сигналів тривоги; 5) страх, сум’яття; паніка; 6) шум, крик; гаркіт; метушня; 2. у 1) піднімати тривогу; подавати сигнал тривоги; попереджати про небезпеку; 2) військ, піднімати по тривозі; 3) стривожити; схвилювати; налякати; насторожити; викликати тривогу; стурбувати; 4) сполохати; 5) закликати до зброї; підняти (на боротьбу).
аІагшаЬІе [а'1а:таЬ1] ад] тривожний, турботний; лякливий; полохливий.
аІапп-ЬеІІ [а'1а:тЬе1] п 1) набатний дзвін; 2) сигнальний дзвінок.
аіапв-сіоск [а'1а:т'к1зк] п будильник.
аіагтед [а'1а:тд] ад] стривожений, стурбований, занепокоєний.
аІапп-£іт [а'ісстдлп] п сигнальна гармата.
аіаппіпз [а'іа.тгд] ад] тривожний; хвилюючий.
аіагтііі£Іу [а'1а:тіі)1і] аду тривожно.
аіагшізі [а'Іа:ті8(] п панікер; поширювач тривожних чуток.
аІагш-ро$і [а'1а:гпроіі5(] п військ. місце збору під час тривоги.
аіагт-^огд [з'кхгтшз’.д] п пароль.
аіагшп [а'ієагат] п 1) звуковий сигнал тривоги; 2) дзвін будильника; 3) механізм бою (в будильнику); будильник.
аіагу ['еііап] ад] бот., зоол. криловидний, крилоподібний.
а!а$ [а'1а:$] іпі на жаль!
Аіазка [о'ігезкз] п геогр. н. Аляска.
Аіазіог [а'іавзіо:] п міф. Аласгор; месник.
аіаіепі ['ае1а(а:п] п бот. жостір.
акібоп [еі'іеі/п] п бот., зоол. розташування крил.
а№ [аеІЬ] п церк. стихар.
АІЬапіа [зеї'Ьеіпр] п геогр. н. Албанія.
АШапіап [аеї’Ьешрп] 1. п 1) албанець; албанка; 2) албанська мова; 2. ад] албанський.
аІЬаігозз ['зеІЬзігзз] п зоол. альбатрос.
аІЬеЙ [з:1'Ьі:і(] соп] поет, хоч; проте, однак, але; Ье ігіед, ~\УІ(Ьои( зиссезз він намагався, проте безуспішно.
аІЬегі ['ае!Ьа(] п альберт, ланцюжок (тж ~ сЬаіп).
АІЬегіа [ае1'Ьа:І0] п ж. ім'я Елберта, Альберта.
аІЬегі-іуре ['зеІЬаПаїр] п друк, фототипія.
а1Ье$сепі [аеІ'Ьезпі] ад] білястий, білуватий; що переходить у білий.
аІЬевріїїе ['аеІЬазраіп] п бот. глід.
аІЬісадоп [,ае1Ьі'кеі/п] п бот., зоол. процес побіління, знебарвлювання; набування білого забарвлення.
аМЛогоиз [/авІЬі'Ло.гзз] ад] бот. з білими квітами.
аІЬіпевз [ае1'Ьі:пі8] п альбіноска.
айнпЬт ['аеІЬіпіхт] п біол. альбінізм, відсутність нормальної пігментації.
аіЬіпо [ге!'Ьі:пои] п альбінос.
АПгіоп ['зеІЬрп] п поет. Альбіон, Англія.
аІЬвдо [ае!'Ь]и:дои] п мед. лейкома, більмо.
аІЬшп ['аеІЬат] п 1) альбом; 2) альбом платівок; 3) книга автографів відвідувачів; 4) заст. рента, що виплачується сріблом. (
айніїпеап [/аеІЬа'тюп] ад] альбомний.
аІВшпеп [ аеПциттІ п І) біол. білок, білкова речовина; білковина, альбумін; 2) яєчний білок.
аПнниеп-їгее ['зеІ^итіпТгі:] ад] біол. безбілковий.
аІЬитіп ['ж1Ь]итіп] п хім. альбумін; ~ іезі проба на білок.
аІЬнтіпіге [зе1'Ь)и:тіпаі2] у біол. покривати білком, додавати білок.
аВшіпоив [8е1'Ь]и:тіп0$] ад] що має властивості білка.
аІЬіігп [жі'Ьз.'п] п іхт. верховодка.
аІЬигпит [ае1'Ьа:пат] п бот. заболонь.
АІЬуп ['зеІЬт) п поет. Шотландія.
акауде [аеі'кеїд] п 1) начальник (комендант) фортеці; 2) начальник в’язниці; 3) тюремник.
аісахаг [жі'кжгз] п алькасар; фортеця; палац.
аіс
45
аІ8
аіскетіс(аі) [зеі'кетік(аі)] асі] алхі-мічний; що стосується алхімії.
аІсЬеіпі$< ['ае1кіті8(] п алхімік.
аіскетіте ['аеікітаїг] V невпізнанно змінювати; перетворювати на щось нове.
аіскету ['зеїкіті] п алхімія.
аісокої ['аеікакої] п 1) спирт; теікуі ~ деревний спирт; аЬзоІше ~ чистий спирт; 2) алкоголь; спиртні напої; ~ аскіісі алкоголік; ~ Сйегтотеїег спиртовий термометр; 3) заст. екстракт, есенція; 4) суть, срність, квінтесенція.
а1со!юІ-Га$і ['ае1каЬз1£а:8і] а^’спир-тостійкйй.
аісокоііс [уае1ка'Ьз1ік] 1. п 1) алкоголік; 2) рі спиртні (алкогольні) напої; 2. аф 1) алкогольний; спиртнйй; ~ сігіпкБ спиртні напої; 2) заспиртований.
аІсоко1і$т [ 'аеікакакгт] п пияцтво, алкоголізм; скгопіс ~ хронічний алкоголізм.
аІсоЬоІігаііоп [ 'аеіка,Ьзіаі геї/п] п хім. алкоголізація.
аісокоііхе ['аеІкаЬоІаіг] V 1) хім. перетворювати на спирт; 2) хім. насйчу-вати спйртом; 3) мед. обробляти спйр-том; 4) очищати, ректифікувати.
аісокоіотеіег [,зе1како'Ьті(а] п спиртомір.
аісокоіотеігу ['зеїкоЬо'ІотіГгі] п вимірювання міцності спйрту.
Аісогал [,ае1ко'га:п] п Коран, Ал-коран.
аісоуе ['аеікоцу] п 1) альков, ніша; 2) відгороджена частйна кімнати; 3) альтанка.
аігіег ['о:кІа] п вільха.
аШегтап |'о:1с1атап] п (рі акіегтеп [-топ]) 1) блдермен; член муніципалітету, що представляє район; член ради графства; 2) намісник, правйтель.
аігіегтапгу ['зікіатапп] п 1) район міського управління (графство), де є блдермен; 2) звання блдермена.
аМегтапзкір ['з:1батап/ір] п посада (звання) блдермена.
аШегп ('о:кІап] асі] вільховий, зроблений з вільхи.
АМетеу |'з:кІапі] п олдернійська порода (молочної худоби).
аіе [еіі] п 1) пйво, ель; 2) ель (сільське свято у Великій Британії)’. іп їіге ~ напідпйтку.
аіеаіогу ['еіііаіап] аф випадковий; що залежить від збігу обставин (від випадку).
аІе-Ьаггеї [ 'еі!,Ьзега1] п барйло (бочка) пйва.
аІе-ЬепсІї ['еіІЬепїі] п лава в пив-нйці (перед пивнйце.о).
аІе-Ьгеїуег |'еі1,Ьгиа] п пивовар.
а1е-Ьи$Іі ['еіІЬи/] п вйвіска-емблема пивнйці.
Аіес [аеіік] п ч. м'я Елік (зменш, від Аіехапсіег).
аіес ['аеіік] п 1) оселедець; 2) дрібні оселедці в маринаді.
Аіеск ['аеіек] п ч. ім'я Алек (зменш, від Аіехапбег).
аіесошіег [ еі1,кзпа] п інспектор, що стежить за якістю пйва і правильністю рбзлйву.
аіе-гігарег ['еі!,сігеіра] п господар пивнйці, шинкар.
аіее [а'іі:] асіу мор. під вітром; у підвітряний бік; Капі ~! стерно під вітер’
аІе-Гігкіп ['еі1,£а:кіп] п барйло (бочка) пйва (елю).
аІеЇЇ [а'іей] асіу ліворуч, зліва.
а1е&аг ['жііда] п 1) кйслий ель; 2) солодовий оцет.
а1е-£гаіп$ ['еіідгеїпг] п рі відстій, осад, поденки.
аІе-ЬооГ |'еі!Ьи:£] п бот. розхідник, будра плющоподібна.
а1е-Ьои$е [ 'еіійаив] п пивнйця, шинок.
аІе-кіШегкіп ['еіГкіїбакіп] п півба-рйла (півббчки) пйва.
а1е-кпІ£ІіІ ['еііпай] п заст. завсідник пивнйці (шйнку); гуляка.
аІетЬіс [а'ІетЬік] пзаст. перегінний куб; сйгои^й іке ~ оГ Гапсу крізь прйз-му уяви.
аіе-роіе ['еііроиі] п жердйна перед пивнйцею (замість вивіски).
Аіерро [а'іерои] п геогр. н. м. Алеппо.
Аіерро &га$8 [а'іероидга:^] п бот. сорго хлібне (алепське).
аіегі [а'іал] 1. п 1) стан бойової готовності; 2) тривога; сигнал тривоги; оп (Не ~ насторожі; напоготові; 2. аф 1) пйльний; насторожений; обережний; 2) жвавий, проворний, спритний, моторний; 3) кмітлйвий, тямущий; 3. V 1) оголошувати тривогу; привестй до стану готовності; 2) попереджувати про небезпеку.
а1егіпе$$ [а'ІаЦпів] п 1) пйльність; настороженість; обережність; 2) жвавість, проворність, спрйтність, моторність.
а1е-5соге ['еіізкз:] п плата за вйпите пйво.
аіе-іар ['еікаер] п 1) кран пивної бочки; 2) льох для пивнйх бочок.
аіе-іоазі ['еікоизї] п 1) тост за кухлем пйва; 2) гульвіса, гуляка.
аІеПе [а'іеі] п архт. пілястр(а).
АІеіКіап І$1аік1$ [а'Цш/ап 'аііапсіг] п рі геогр. н. Але^ггські островй.
аіе-уаі ['єііузві] п пивнйй чан.
аіеуіп [аеііущ] п дрібна (молода) рйбка, молодь.
аІе-ууіГе ['еі!\уаіГ| п (рі а!е-\уіуе$ [-\уаіух]) 1) господйня пивнйці; 2) іхт. оселедець.
аіе-іуогі |'еі1\¥9Л] п фермент солоду.
Аіехашіег [,ае1ід'га:псІ9] п 1) ч. ім'я Елікзандер, Олександр; 2) смугастий шовк.
Аіехашіга [,аейд'га:псіга] п ж. ім’я Елікзандра, Олександра.
Аіехашігіа [,зе1ід'ха:пс1гі9] п геогр н. м. Александрія.
Аіехаїкігіпе [,аеіід 'хаепбгаїп] 1. п олександрійський вірш; 2. ай] напйса-ний олександрійським віршем.
аіехашігіпе [.аеіід'гаепбгаїп] аф олександрійський (про вишивку).
аіехашігііе [,аеіід'хаепбгай] п мін олександрйт.
аіехіа [а'іекзіа] пмед. алексія; втрата здатності читати.
А1ехі$ [а'іекзів] п ч. ім'я Елексіс. Алексіс.
а1е-уеа$і ['еіЦі:5і] п пивні дріжджі.
аіегап [,а:1а'2а:п] п гнідйй кінь.
АІГ [аеІЕ] п ч. ім 'я Елф, Альф (зменш від АІГгеб).
аІГа ['аеІЕз] п (тж - &га$8) бот. трава альфа.
аІГаІГа [аеГЕаеІГз] п бот. люцерна.
аІГадиі ['аеІЕо'кі:] п 1) мулла, мусульманський священик; 2) проповідник Корану.
аІГегез [аГЕегав] п заст. 1) прапор, знамено; емблема; 2) флагшток.
АІПе [ж1£і] п ч. ім 'я Елфі (зменш, від АІГгеб).
аИіп [аеІГіп] п заст. слон (фігура в шахах).
АІГгесі ['аеІЕпб] п ч. ім 'я Елфрід, Альфред.
АйгеЛа [ 'зеГйтсЬ] п ж. ім 'я Елфріда.
а1Гге$со [аеГЕгезкои] аф, асіу на від-крйтому повітрі, під відкрйтим небом; ~ Іипсйеоп сніданок на вільному повітрі (надворі).
а!&а ['аеідз] п (рі аі^ае) морська водорість.
аі^ае ['звісні:] рі від а!§а.
а1&а1 ['аеідзі] аф бот. що належить до водоростей; водоростевий.
а1&аітоЬа Езеїда'гоиЬа] п бот. ріжкове дерево; солодкий ріжок.
а1&а<е$ |'з:1деіІ8] асіу усюди, скрізь.
аІ^еЬга ['аеІбзіЬга] п алгебра.
а1&еЬгаіс(а1) [, звісні 'Ьгеик(аІ)] аф алгебраїчний, алгебрйчний.
аІ£еЬгаІ8і [, звісні 'Ьгеизї] п алгеб-рйст, алгебраїст, фахівець з алгебри.
аІ£Є(1опіс [,ЖІСІ31'Напік] аф зв’язаний із стражданням і радістю.
АІ£егіа [аеГсІзіапо] п геогр. н. Ал-жйр.
АІ^егіап [зеГсІзіапап] 1. п алжйрець; алжйрка; іке збірн. алжирці; 2. аф алжйрський.
А1§егпоп ['аеісізапап] п ч. ім’я Ел джернон.
а1§Є8Іа [аеГсізі:21а] п підвищена ч\-тлйвість до болю.
а1§еііс [аеГсІзеПк] аф мед. болючим, больовйй.
аІ£І<1 ['аеісізісі] афхолодний, шо похолонув.
А18
46
аік
А1&іе ['аеИзі] пч. ім'я Елджі (зменш, від АІ^етоп).
Дінете [®1 '63102] п геогр. н. м. Алжир.
аІДО ['аекізізі] п фахівець з водоростей.
аідокі ['зеїдзкі] асі] схожий на водорості.
Аідої ['аеідої] п астр. Алголь (зірка в сузір'ї Персея).
аІ£ОІО£іса1 [,зеїдо'кхізікаї] асЦ що належить до водоростей.
аІдоІоДО [зеї'доіосізізі] п фахівець з водоростей.
аідоіозу [геї'доіобзі] п альгологія (розділ ботаніки, що вивчає водорості).
АІ£ошрій> [зеі'додклут] п 1) алгон-кін; алгонкінка; іЬе ~з алгонкіни (група індіанських племен Північної Америки)', 2) алгонкінська мова.
аІдорЬоЬіа [,зе1доТоиЬр] п боязнь болю.
аідог [ 'аеідо:] п мед. холод, відчуття холоду.
аідогізт ['геїдаптт] п 1) алгоритм; 2) арабська (десяткова) система числення.
аІдогШип ['геїдопдт] п мат. алгоритм.
аШа£І [аеІ'Ьеідзаі] п бот. верблюжа колючка.
аііаз ['еіііаез] 1. п вигадане ім’я; прізвисько, кличка; 2. асіу інакше (званий), відомий під кличкою (ім’ям).
аІіЬі ['геїіЬаі] 1. п 1) алібі; 2) розм. виправдання, привід; 2. аду в іншому місці; 3. у 1) юр. подавати алібі (виправдання); 2) розм. виправдовуватися.
аІіЬіШу [,ае!і'Ьі1ііі] п поживність. аІіЬІе ['аеЬЬІ] асЦ поживний.
Аіісе ['геїіз] п ж. ім'я Еліс, Аліса.
АНсіа [а'іір] п ж. ім'я Еліша, Алі-сія.
аікіай [ аеіібзеб] п тех. кутомір; алідада.
аііеп ['еіірп] 1. п 1) чужоземець’ іноземець; 2) відщепенець, ізгой; 2. ай] 1) чужоземний, іноземний; чужий; 2) невластивий; 3) недобрий; 3. V юр. поет, відчужувати.
аМепаЬШіу [,еіірпо 'ЬііПі] п юр. відчужуваність.
аІіепаМе ('еіЦзпаЬІ] асі] юр. відчужуваний (про майно).
аііеіоде [ 'еіЦопміз] п юр. становище ^натуралізованого іноземця; бесіага-ііоп оГ ~ декларація про відмову від громадянства.
аііепаіе [’еіірпеїі] V 1) віддаляти, робити чужим; відвертати; примушувати відвернутися; 2) юр. відчужувати (майно); 3) відхиляти від наміченого шляху.
айепаііоп [,еі|р'пеі/п] п 1) відчужування; збайдужіння, охолодження (почуттів); віддалення; 2) юр. відчуження (майна); 3) божевілля; психоз.
аііепаїог ['віЦапеНа] п юр. особа, що відчужує (майно).
аііепее Ьеіір'пі:] п юр. особа, на користь якої відчужується майно.
аііеп-епешу ['еі1рп,ешті] п юр. підданий ворожої держави; ворожий іноземець.
аііеп-іпеші ['еіірп'&епд] п юр. дружній іноземець; підданий дружньої держави.
а1іепі£епаіе [,еіЦз'підзтіС] асі] іноземного походження (про людей).
аііепізт ['еіЦзтхт] п 1) юридичне становище іноземця в чужій країні; 2) психіатрія.
аііепізі [еіЦапізі] п психіатр.
аШопп ['еі1і£з:т] асЦ крилоподібний.
а1І£Ь< [з'їаіі] 1. асі] ргесі. 1) засвічений; іЬе Іатр >уа8 ~ лампа була засвічена; 2) освітлений; 3) у вогні; 4) сяючий; 2. у 1) сходити, виходити (з автобуса тощо — оиі оГ, Ггот); 2) спускатися, сідати (про птахів тощо — оп, ироп); 3) ав. приземлятися, робити посадку, сідати; 4) зупинятися (в готелі тощо); 5) випадково знайти, наштовхнутися (на щось — ироп).
а1І£ЬІіп£ [з'їаііід] п 1) висадка з човна; 2) посадка, приземлення, спуск.
аіщп [а'іаіп] V 1) вишиковуватися), шикувати(ся); ставити в ряд; ставати в шеренгу; розташбвуватися в одну лінію; 2) військ, рівнятися, вирівнювати стрій; 3) націлювати, наводити; 4) тех. випрямляти.
а1І£шпепі [о'іаіптапі] п 1) розташування в одну лінію; шикування; 2) військ, вирівнювання строю; лінія строю; 3) тех. випрямляння; збіг осей; співвісність; 4) мор. створ; 5) блок, групування, угруповання; тіШагу ~ військове угруповання; < ~ сЬагі мат. горизонтальна проекція.
аЦке [Уіаїк] 1. асі] ргесі. схожий; подібний; такий самий, однаковий; один і той же, той самий; іЬе ЬгоіЬегз аге уегу тисЬ ~ брати дуже схожі один на одного; ~ іп соїоиг (одного й) того самого кольору; 2. асіу подібно; так само, однаково.
аіітепі ['аеіітзпі] 1. п 1) їжа, харчі; харчування; 2) перен. підтримка; 3) юр. аліменти; 4) утримання (когось); 2. у 1) утримувати (когось); підтримувати; 2) платити аліменти.
аіітепіаі [.зеїі'тепії] асЦ поживний; що постачає харчі.
аіітепіагу [,ае1і'тепіап] асЦ 1) харчовий; поживний; зв’язаний з харчуванням; 2) травний; ~ зузіет органи травлення; ~ ігасі травнйй тракт; 3) юр. аліментний; зв’язаний з утриманням (когось).
аіітепіаіюп [,ав1ітеп'іеі/п] п 1) харчування; годівля, годування; Гогсед ~
насильне годування; 2) утримання (когось); підтримка.
аіітепіабуе [,ав1і'тепіаПу] асі] поживний.
аШпепІаЙуепезд [.аеіі'тепіаііупіз] п інстинкт, що примушує тварин шукати їжу.
айтопу ['аеіітапі] п 1) утримання; прожиток, харчування; 2) аліменти; виплата утримання розлученій дружині.
аііпе [а Чат] див. аіі^п.
аііресі ['аеііред] асі] зоол. крилоно-гий (кажан тощо).
аііфіапі [ 'ае1ік\¥зпі] асі] мат. не-кратний.
аііфіаііоп [, аеіі 'кдуеі/п] п мет. розшаровування.
аКфюі ['ае1ік\¥9і] ай] мат. кратний; 2 апд 3 аге ~ рагіз оГ 6 шість ділиться на 2 і 3 без остачі.
аіізта [з'їіхта] п бот. частуха, бй-шник.
А1І5ОП ['аеіізп] п ж. ім'я Елісон.
аіі$і [Уіізі] асі] мор. з креном, нахилений.
аііуе [о'іаіу] асі] ргесі. 1) живий, у живих; іо Ье ~ бути (залйшйтися) живим; \уЬііє ~ за життя; Не із зШІ - він ще живйй; по тап ~ ніхто, жодна людина у світі; апу тап ~ кожна (жива) людина, будь-хто, хто-небудь, хтось; іо соте ~ а^аіп ожити, відродитися; 2) існуючий, діючий; що залишається чйнним; іо кеер ~ підтримувати, не давати згаснути; 3) жвавий, бадьорий; енергійний; 4) що кишйть, заповнений, забйтий (чимсь — ууііЬ); іЬе ропсі із ~ >¥ІШ ГізЬ ставок кишйть рйбою; іЬе гіуєг із ~ \¥ІіЬ Ьоаіз ріка забйта човнами; 5) чуйний; сприйнятливий (до — іо); що гостро відчуває (усвідомлює); іо Ье Ліііу - іо іЬе сіапдег ясно усвідомлювати небезпеку; аге уои ~ іо >уЬаі із 8оіп& оп? ви відчуваєте, що відбувається?; 6) гірн. продуктивний; 7) діючий, на ходу (про підприємство); 8) ел. (що перебуває) під напругою;
~ апд кіскіп^ живйй і здоровий; сповнений життя; Іоок ~! жвавіше!, хутчіше!, мерщій!; тап ~! жвавіше!, хай йому дідько!
а1І2агіп(е) [о'кгопп] пхім. алізарин.
АІ-Єахаіг [геїбзо'гєю] п геогр. н. м. Аль-Джазаїр.
аІкаЬезі ['айкзііезі] п універсальний розчйнник (алхіміків).
аікаїі ['геїкзіаі] п (рі тж аікаїіез) хім. луг; ~ зоіі солончаковий ґрунт, солончак.
аікаїітеїег аеіко'іітііз] п хім. ал-каліметр (прилад для визначення вмісту лугу в розчині).
аікаїіпе ['геїкзіат] асі] хім. лужний; ~ зоіі солончаковий ґрунт.
аікаїіпііу [,ае1ка'1ітіі] п хім. лужність.
аік
47
аи
аікаїітаііоп [,ж1ка1аі'хеі/п] п хім. перетворення на луг.
аікаїоід [ 'жікоізісі] п хім. алкалоїд, аікапеі ['геїкапеі] п бот. воловик, аікекеп^і [,аеікі'кепс1зі] п бот. фізаліс, марунка.
аікі(е) ['аеікі] п розм. 1) алкоголь; 2) технічний спирт; 3) віскі; 4) самогон; 5) п’яниця; алкоголік.
Аікогап [,ге1кз'га:п] п Алкоран, Коран.
аіі [з:1] 1. ад] 1) весь, вся, все; цілий; ~ сіау 1оп£ весь день; ~ ійе ііте весь час; ~ ііте соипігу вся країна; 2) всякий, всілякий, будь-якйй; Ьеу^псі ~ сіоиЬі поза всяким сумнівом; 3) найбільший, граничний; 'уііГі ~ зреесі з гранйчною швидкістю; 4) який-небудь, який би то не було; айег ~ врешті-решт; 2. аду 1) цілком, повністю; ііте ріп із ~ §о1сі шпйлька вся (повністю) із золота; ~ аі опсе цілком раптово; зйе із Гіег тоійег ~ оуєг вона вйкапана мати; ~ аіопе у цілковйтій самоті; 2) спорт, розм. рівно, порівну (про рахунок); іоує ~ по нулю, 0:0; 3) (аіі-) все-; аІІ-Вгйізк всебритан-ський; 3. ргоп іпде/. 1) всі; ~ а^гее всі згодні; ~ аге ргезепі всі присутні; 2) все; ~ із \уе11 все гаразд, все в порядку; ~ із \уєП іітаі епсіз \ує11 присл. все добре, що добре кінчається; кінець — ділу вінець; опе апб ~, еасй апсі ~ всі до одного; ~ апсі зипсігу, опе апсі ~ всі без вйнятку, всі до одного, всі підряд; іп ~ всього, разом; - іп ~ у підсумку, загалом; поі аі ~ анітрохи, аніскільки; будь ласка, нема за що (у відповідь на «дякую»); ~ Ьиі майже, трохи не; Не ~ Ьиі біесі оГ кіз у/оипсі він трохи не вмер від рани; аг ~ взагалі, зовсім, цілком; І зйаіі Ье Іаіе іГ І соте аі ~ я спізнюся, якщо взагалі прийду; іі із ~ опе іо те мені це байдуже; Ье із поі диііе ~ іЬеге він не при своєму розумі; у нього бракує клепки в голові; ~ іЬе Ьеііег (\уогзє) тим краще (гірше); ~ іЬе зате все одно, байдуже; ~ аіоп§ через.
АІІаЬ ['авіз] п аллах.
аІІ-Атегісап [,з:І9'тепкап] ад] 1) всеамериканський; що стосується США в цілому; 2) панамериканський; що стосується всіх американських держав; 3) чйсто американський; 4) спорт. збірний (про команду США).
АІІап ['аеіап] п ч. ім’я Елан, Аллан.
аіі-агоипсі ['о:1а'гаипсІ] 1. п спорт. багатоборство; 2. ад] багатобічний, багатосторонній; різнобічний; всебічний, всесторонній.
аііау [а'іеі] у 1) ослабляти; пом’якшувати; полегшувати; заспокоювати, гамувати (біль тощо); 2) послаблювати; зменшувати; 3) змішувати; домішувати, примішувати.
аіі-сіеаг ['т.ікііа] п відбій; сигнал відбою (тж ~ зі^паї).
аііе^аііоп [,зе1з'деі|п] п 1) голослів
не твердження; 2) юр. заява, ствердження.
аііезе [о'іесіз] у 1) твердити, голослівно заявляти; 2) наводити для вй-правдання; посилатися (на щось); іо ~ а Гасі посилатися на факт; іо ~ іііпезз виправдовуватися, посилаючись на хворобу; 3) цитувати, наводити цитати (слова); припйсувати; 4) заявляти під присягою.
а11е£е<1 [а Дефісі] ад] стверджуваний голослівно; мнймий, уявний, позірний; іЬе ~ тигсіегег гаданий убйв-ця.
аІІе£Є(11у (а'ІЄСІ31СІІ1] аду за голослівним твердженням; як твердять; ніби, нібито.
АІІе^Ьепу Мошііаіпз [,зе1і'деш'таип-ппх] п рі геогр. н. Аллеганські гори.
а11е£іапсе [а'іі.фрпз] п 1) вірність; лояльність, відданість; 2) іст. васальна залежність.
а11е£огіс(а1) [,зеіе'дзпк(аі)] ад] але-горйчний, інакомовний.
а11е£огіса11у [, аеіе'дзпкаїї] аду але-горйчно, інакомовно.
а11е£огі$< ['аеіідапзі] п алегорйст, творець алегорій; той, що висловлюється алегорйчно.
а11е£огіхе [ 'геїідагаїх] у 1) висловлюватися (зображати, тлумачити) алегорйчно; 2) створювати алегорії.
а11е£огу І'аеіідап] п алегорія, іносказання.
аііе^геііо [,ж1і'дгеіои] п, ад], аду муз. алегрето.
а11е£го [о'іеідгои] п, ад], аду муз. алегро.
аіі-еіесігіс [у о:1і 'Іекіпк] ад] електрифікований.
аііеіеи [,ге1і'1и:] п вйкрик, зойк.
а11е1о£епе$і$ [з,1і:1з'сІзепізіз] п біол. чергування (зміна) поколінь.
аііеіиіа [уае1і'1и:]а] п бот. квасенйця.
а1І-етЬгасіп£ ['з:Ьт'Ьгеізід] ад] всеосяжний.
аііепагіу [а'1епа:1і] 1. ад] єдйний, одйн; 2. аду тільки, єдйно, лише.
а11ег&іс [о'1з:сізік] ад] 1) мед. алергічний; 2) що не переносить (чогось); що має відразу (до чогось).
а11ег£у ['авіалі] п мед. алергія, під-вйщена чутлйвість.
аііеуе [а'1і:у] у полегшувати, пом’якшувати.
аііеуіаіе [а'1і:уіеіі] у 1) полегшувати, пом’якшувати (біль, страждання); 2) зменшувати (провину).
аііеуіаііоп [а,1і:уі'єі/п] п полегшення, пом’якшення (болю, страждання).
аііеуіаііуе [а'Іі:уієіііу] ад] що полегшує, що пом’якшує (біль, страждання).
аііеу [ аеіі] п 1) алея; 2) вузька вулиця, провулок; Ьііпсі ~ завулок, тупйк; 3) вузькйй прохід між будйнками; 4) прохід між рядами місць (у церкві);
5) кегельбан; 6) спорт, коридор (на тенісному майданчику); 7) друк, пропуск кількох рядків; 8) (тж аііу) крем’ях (для дитячої гри).
аПеууиау [’авіїхуеі] п 1) прохід, коридор (на судні); 2) коридор (гребного вала).
аіі-іігед ['згГіаіасі] ад]розм. пекельний.
А11 Рооіб’ Вау ['о:1'Ги:І2сіеі] жарт. 1 квітня (день жартівливих обманів).
а1І£оо<1 ['о:1дисІ] п бот. лобода.
аП-ЬаШлуз ['о:1'Ьж1оих] п рі 1) церк. день поминання померлих; 2) збірн. святі.
аІІ-ЬопоигесІ ['а:1,зпасІ] ад] усіма шанований.
аШапсе [а'іаіапз] 1. п 1) союз; альянс; Ноііу А. іст. Священний Союз (1815 р ); А. Рагіу партія альянсу (у Північній Ірландії); іо таке (іо Гогт, іо сопсіиде) ап ~ укладати союз; іо геуоке (іо іегтіпаіе, іо (іібзоіує) ап - вййти з союзу, розірвати союз; іо ипііе іп ~ об’єднатися в союз; 2) шлюб; шлюбний союз; 3) об’єднання, федерація, союз; 4) рідня; спорідненість; 5) заст. збірн. союзники; 2. у вступати в союз, об’єднуватися.
аііісіі [а'іізіі] у спокушати, принаджувати, захоплювати.
АІІіе ['аеіі] п ж. ім ’я Елі (зменш, від Аіісе).
аіііед [а'ІакІ] ад] 1) союзний, союзницький; іЬе А. Ро\уєґ8 союзні держави; 2) споріднений, близькйй; -8сіепсе8 суміжні галузі науки.
аііі^аііоп [,ав!і'деі/п] п 1) змішування; суміш; сплав (металів); 2) мат. правило змішування.
а11І£аіог ['аекдеііа] п 1) зоол. алігатор; 2) тех. каменедробарка; 3) авто-мобіль-амфібія; ~ арріе бот. анона звичайна; ~ реаг бот. авокадо.
аіі-ітрогіапі [ 'о:1іт'ро:ізпі] ад] надзвичайно важлйвий; що має першорядне значення.
аіі-іп |'о:1'іп] ад] розм. 1) стомлений, змучений, вйснажений, знесйле-ний; 2) спорт, що допускає будь-які прийоми (у боротьбі).
аІІ-іп-аЦ ['о:1т'з:1] 1. п усе (для когось); предмет любові; 2. ад] дуже важлйвий, вирішальний; 3. аду цілком, повністю; в цілому.
аіііпеаііоп [з.ііпі'еі/п] п 1) шикування в шеренгу; 2) розташування в одну лінію (в ряд).
аіі-іп-опе ['з:1іп'\улп] ад] тех. цілісний, нерознімнйй.
а11і$іоп [о'іізп] п 1) сутичка; удар (об щось); 2) мор. зіткнення судна на ходу з нерухомим судном.
АШ$оп [ 'аеіізп] п ч. і ж. ім ’я Еллісон
аііііегаіе [Уііізгеїі] у 1) алітерувати; 2) використовувати алітерацію.
аІШегаііоп [зДііа'геї/п] п алітерація
аіі
48
аіі
аіііїші ['аеіют] п цибуля; рослина родини цибульних.
аІ1-кши¥ІП£ ['з:1'поиіі]] аф всезна-ючий.
аІІ-тазЬ ['з:1тге/] п с. г. комбікорм, мішанка.
аіі-теіаі ['о:1'те11] аф суцільнометалевий.
аП-ті^Ьі ['о:1'таіі] п поет, всемогутність.
аііпезз ['о:1пі$] п загальність, універсальність.
аііосаіе І ['зеЬкіі] п асигнування; дотація.
аПосаіеІІ ['зеЬкеїі] V 1) призначати, приділяти; асигнувати; 2) розподіляти, розміщувати; відводити (якусь частину); 3) амер. резервувати, бронювати (кредити тощо}; 4) установлювати місце, локалізувати; 5) закріпляти, прикріпляти (до певного місця).
аПосайоп [,зеІ9'кеі/п] п 1) призначення; асигнування; 2) розподіл; розміщення; 3) локалізація; визначення місця; 4) прийнята в рахунок стаття.
аПосЬгоіс [,авіо'кгошк] аф мед. мінливого кольору.
аИоскгооиз [зеЧокгоиоз] аф що змінює забарвлення.
аПосігікт [,ае1оиЧди:/п] п 1) звернення; напутлива промова, напучення; 2) церк. алокуція (звернення папи до колегії кардиналів); 3) іст. звернення полководця до армії.
аПорту [зЧодоті] п бот. алогамія, перехресне запилення.
аПо^епеопа [,авЬ'дзі:пю8] аф різнорідний.
аПо£епіс [,аеЬ'<ізепік] аф геол. ало-генний, чужорідний.
аПо^гарЬ [ 'аеіодга :Г| п алограф (підпис за іншу особу).
аііопут ['аеізтт] п 1) алонім (чуже ім'я, взяте за псевдонім); 2) книга, опублікована під алонімом.
аііоо [аЧи] V підганяти вигуками.
аІІораіЬ ['аеіоираеб] п алопат.
аНораШіс [.геїои'раевік] аф алопатичний.
аІІораіЬу [аЧороОі] п алопатія.
аВорЬуіе [геїоиЕаіІ] п чужоземець, філістимлянин.
аДорЬуІіап [.аеІои'Еі^оп] аф що належить до іншої раси; чужорідний.
аііоі [оЧоі] V 1) відводити, виділяти; призначати, наділяти; *2) розподіляти; роздавати; надавати; іо ~ сгедіь надавати кредити; іо ~ а іа$к давати завдання; 3) амер. розм. вважати, гадати; 4) військ, вводити до складу.
аііойпепі [аЧойпапІ] п 1) виділення; розподіл; призначення; оп ~ під час розподілу; ~ оЕ ЬіІІеЬ військ, відведення квартйр; 2) частка; 3) перен. доля, талан; 4) ділянка, що віддається в оренду; 5) виділення акцій пайовику; 6) військ, введення до складу.
аПойее [оІоЧі:] п дрібний орендар; той, що одержує земельну ділянку.
аіі-оігі ['о:1'аиІ] 1. аф 1) стомлений, знесилений; 2) виснажливий, напружений; 3) загальний, всеохоплюю-чий; 4) повний, цілковитий; тотальний; із застосуванням усіх сил і ресурсів; 5) надшвидкісний; 2. аду 1) з усіх сил; усіма засобами; іо £0 ~ боротися з усіх сил; 2) сповна, повністю, цілком.
аіі-оиіег [,з:ГаШа] п амер. розм. прихильник рішучих (крайніх) заходів; рішуча людина.
а11-О¥егі$Ь [,о:1'оиУ9п/] аф розм. не зовсім здоровий; що нездужає; кволий.
аікну [о Чай] V 1) дозволяти; давати дозвіл; $токіп£ І8 поі ~ед йеге тут палити заборонено; тут не палять; 2) допускати, робйти можлйвим, надавати; ійІ8 ваіе ассезз іо ІЇіе дапіеп через цю хвіртку можна пройтй у сад; 3) давати, видавати; виплачувати, субсидувати; Ьо\¥ тисЬ топеу доез уоиг Еаїйег ~ уои Еог Ьоокз? скільки грошей дає тобі батько на книжки?; 4) визнавати, допускати; приймати, погоджуватися; І ~ Шаі І \уаз 5УГОП8 визнаю, що я був неправий; ^е саппоі ~ оЕ зиск ап ехсизе ми не можемо прийняти таке виправдання; 5) брати до уваги, враховувати; зважати; 6) робйти знижку, робити поправку (на щось — Еог); іо - а $кШіп£ іп іЬе роипсІ робйти знижку на одйн шилінг з кожного фунта; 7) вихваляти; хвалити; схвалювати; санкціонувати; 8) розм. вважати; робйти вйсновок; 9) амер. заявляти, стверджувати; □ ~ Еог передбачати; ~ оГ допускати.
аПоягаЬІе [аЧаиаЬІ] аф 1) дозволений, дозволенний; допустимий, прийнятний; ~ іо $а1е дозволений для продажу; 2) законний.
аІклуаЬІу [о'ІаиоЬІі] асіу дозволено, дозволенно; допустймо; прийнятно.
аііо^апсе [аЧаиопз] 1. п 1) взяття до уваги; поправка; знйжка; виправдання; - тизі Ье таде Еог ііі$ а&е слід зважити на його вік; 2) грошова допомога; утрймання; кишенькові гроші; Еатіїу ~ допомога багатосімейним; 3) тех. прйпуск; допуск; 4) порція; пайок; раціон; норма вйдачі; Ьгеасі ~ норма вйдачі хліба; 5) рі військ, постачання; забезпечення; 6) знйжка; 7) дозвіл; допущення; припущення; 8) схвалення, санкція; 9) спорт, фора; перевага; гандикап; 2. V 1) обмежувати утрймання (споживання); 2) призначати утрймання (пайок, порцію, норму вйдачі); 3) видавати в обмеженій кількості.
аШнуеШу [аЧаизсПі] асіу 1) дозволеним чйном; як належить; 2) за загальним визнанням.
аііоу І ['авізі] п 1) сплав (металів); 2) домішка, лігатура; ~ зіееі легована сталь; ~ ігеаіед зіееі малолегована
сталь; 3) проба (дорогоцінного металу); 4- ріеазиге >уіі1іоиі ~ нічйм не затьмарене щастя.
аііоу II [з Чоі] у 1) сплавляти, стоплювати (метали); 2) підмішувати, домішувати; додавати домішку; 3) перен. псувати, затьмарювати.
аВоуаде [зЧоїкіз] п мет. легування.
аНоуіоз [аіопд] п мет. сплавляння, стоплювання.
аІІ-ро^егЕи! [ 'з:1 'раизЕиІ] аф всемогутній.
аП-ригрозе ['з:1'рз:рз8] аф універсальний, для широкого застосування.
аіі-гед ['з:1'гес1] аф іст. британський; що стосується Британської імперії; що належить Британській імперії (володіння, забарвлені на картах світу червоним кольором); ~ гоиіе британський імперський торговельний тракт.
а11(-)гі£Іі< ['згі'гаїі] 1. аф ргед. 1) задовільний, достатній; ііі$ \уогк >уа$ Еоипд ~ його робота була вйзнана задовільною; 2) підхожий; що не викликає заперечень; 3) здоровий, благополучний, у порядку; зЬе із ~ вона почуває себе добре, у неї все гаразд; еуегу!1ііп£ із ~ >уііЬ уоиг ріап з вашим планом усе гаразд (у порядку); 4) чесний, порядний; ап ~ £иу порядна лю-дйна; 5) чудовий, відмінний; ап ~ рану весела вечірка; 2. аду 1) задовільно; прийнятно; як треба; 2) певна річ; звичайно, безумовно; 3. іпі добре, гаразд, згода; ~, 1’11 тееі уои а! піде гаразд, зустрінемось о дев’ятій.
аП-гоши! ['з:1'гаипсі] аф 1) всебічний; багатобічний, багатосторонній; різнобічний, різносторбнній; ~ тап різнобічна людина; 2) спорт, абсолютний; ~ сЬатріоп абсолютний чемпіон; 3) круговий; ~ деЕепсе військ, кругова оборона; 4) : ~ ргісе ком. ціна з накладними витратами.
аіі-гошміег ['о:1'гашкЬ] п 1) розм. комір; 2) нашийник, ошийник; 3) спорт, десятиборець.
АІІ-Киззіап ['о:1'гл/п] аф всеросійський.
АН 8аіпіз’ Вау [ 'о:1'зеіпіздеі] церк. день усіх святих (1 листопада).
аІкееЛ ['з:1зі:д] п 1) лобода багатонасінна; 2) спориш.
а11-$ееіп£ ['о:1'зі:п]] аф всевидющий.
АВ Бонів’ Вау ['о:1'зои1гдеі] церк. день поминання померлих (2 листопада).
аіізрісе ['о:1зраіз] п 1) бот. гвоздичне дерево; 2) гвоздика, перець запашний; пімент, перець ямайський (прянощі).
аП-зіаг ['з:І8Іа:]\ аф театр., кін. 1) що складається із зірок (про трупу); 2) за участю зірок (про спектакль, фільм).
а1І-$іее1 ['оЧ'зіііІ] аф суцільноста-левий.
аіі
49
аіо
аП-зиГГісіепі ['з:І8з'£і/зпі] асі] 1) цілком достатній; 2) ек. що не потребує зовнішньої допомоги.
а11Шп& ['з:1Оід] п заст. усе.
аіі-ііше [’зіііаїт] асі] 1) небувалий; неперевершений; 2) що займає повний робочий день.
аШкІе [з'їшсі] V 1) посилатися (на — (о); згадувати; 2) натякати; мати на увазі (щось — іо).
АІІ-Цкгаіпіап ['о:Ци:'кгеїпзоп] асі] всеукраїнський.
АЦ-ІІпіоп ['о:Г]и:іузп1 ад] іст. всесоюзний.
аіі-ир [’зіі'лр] п 1) ав. загальна вага в повітрі, суцільна польотна вага (літака, екіпажу, пасажирів, вантажу)', 2) рі розм. рядове вугілля.
аііиге [з'Циз] 1. п (тж аііигстепі) спокуса, 2. V 1) спокушати; зваблювати; принаджувати; 2) заманювати, зачаровувати, полонити; 3) здобувати; притягати.
аііигешепі [з'Цизтзпі] п 1) спокуса; зваба; принада; 2) принадність, привабливість; 3) зачарування; знаджування, зваблювання.
аііигег [з'їіизгз] п спокусник; звабник.
а11игіп£ [з'Цизпд] асі] 1) спокусливий; зваблйвий; принадний; 2) привабливий; чарівнйй, чарівлйвий.
а11игіп£Іу [о Цизпдіі] асіу 1) спокусливо; звабливо; принадно; 2) заманливо; привабливо; чарівно.
аііизіоп [о'іи.'зп] п 1) посилання; згадування; 2) натяк; непряма вказівка; зазначення; 3) каламбур; 4) символічне посилання (на — іо).
аііизіуе [з'ішзіу] асі] 1) що містить (у собі) посилання (натяк) (на щось)', 2) символічний; алегорйчний; інако-мовний.
аііизіуеіу [з'їигзіУІі] аду 1) натякаючи; з натяком (на щось)', 2) алегорй-чно, інакомовно.
аііиуіа [о'1и:у)о] рі від аііиуіит.
аііиуіаі асі] геол. нанос-
нйй, намйтий (про грунт)', алювіальний; ~ сіерозіі гірн. розсип, розсйпище; - £о1сі гірн. розсипне золото.
яііііуіоп [о'іц-.уззп] п 1) нанос, на-мйв; наносна земля; 2) повінь.
аііиуіиш [о'іигурш] п (рі тж аііиуіа) 1) геол. алювій; алювіальні формації; наносні відкладення; 2) наносна земля; ~ регіосі четвертйнний період.
аіі-ууооі ['згідні] асі] з чйстої вовни, чистошерстянйй.
аііу І ['аеіаі] п 1) союзник; ГаіійГиІ (регіїсііоиз) ~ вірний (зрадлйвий) союзник; ~ оГ ійе тотепі тимчасовий (випадковий) союзник; 2) помічнйк; слуга; 3) щось споріднене за структурою (властйвостями тощо).
аііу II І'аеіі] п крем’ях (для дитячої гри)', іо £іує зтЬ. а Гаіг зйо'У Гог ап
~ чесно ставитися до когось; дати комусь можлйвість відігратися.
аііу III [а Чаї] V 1) вступати в союз, об’єднуватися; іо ~ олезеІГ єднатися, з’єднуватися (союзом, шлюбом)', 2) (\уіій, іо) об’єднувати в союз; 3) разз. бути зв’язаним родйнними узами (спільністю походження); мати спільні рй-си.
Аіта [’авітз] п ж. ім'я Елма, Ал(ь)ма.
аіта^езі [ 'аеїтзсІзезі] п трактат Птоломея з астрономії.
аітазга [аеГтеїдгз] п тсмно-чсрвд-на вохра.
Аіта Маіег ['жітз'теїіз] п лат. альма-матер (про університети і школи).
аітапас ['з:1тзпавк] п календар; щорічник, альманах.
аІті^Ьіу [зіі'таїіі] 1. ад] 1) всемогутній; А. босі, ійе А. всемогутній Бог; 2) жахлйвий, страшенний; \ує Над ап ~ го\у у нас стався жахлйвий скандал; 2. аду жахлйво, страшенно, надзвичайно, дуже; І ат ~ §1асі я надзвичайно радий.
Аітіга [аеі'таїгз] п ж. ім 'я Елмайра.
аітоі^п ['аеїтоіп] п заст. І) мйло-стиня; 2) кухоль для збирання мйло-стині.
аітоіні ['аітопсі] п 1) бот. мигдаль; мигдальний горіх; ~ саке мигдалеве тістечко; 2) анат. мигдалевйд-на залоза, мигдалина.
аІшошІ-ЬиіІег ['а:тзпсІ,Ьліз] п мигдалевий крем.
аітоші-еуесі ['а:тзпсІ'аісІ] асі] з мигдалевйдним розрізом очей.
аітоікі-іпіік [а:тзпсІ'ті1к] п мигдалеве молоко.
аітоші-оіі ['аітзпсі'зіі] п мигдалева олія.
аітоші-зііаресі ['а.тзпсЦеїрі] асі] мигдалевйдний.
аітоші іитЬІег ['а:тзпсІ,ілтЬІз] п мигдальний турман (голуб).
аітоші ууіііоуу ['а:тзпсі,\¥і1ои] п мигдальна верба.
аітопсіу ['а:тзпсІі] ад] мигдальний; мигдалевйдний.
аітопег ['а:тзпз] п 1) роздавач мйлостині; Негесіііаґу Огапсі А., Ьогсі НІ£Іт А. службова особа при англійському дворі, що відає роздачею мйлостині; 2) службова особа, що відає оплатою лікування і побутовим обслуговуванням хворих (у лікарні).
аітопгу |'а:тзпп] п іст. місце роздачі мйлостині.
аітозі ['згітоизі] аду майже; мало не; І ~ тіззесі ійе ігаіп я мало не спізнйвся на поїзд.
аітз [а;тх] п (тж рі) (вжив, як зіп§) 1) мйлостиня, подаяння; пожертвування; 2) благодійність; милосердя.
аІіпз-Ьазкеі [ а:тг,Ьа:8кіі] п кухоль
(ящик) для збирання пожертвувань; іо ііує оп ійе ~ жйти за рахунок пожертвувань.
а1т$-(Іее(1 [ 'а:тх,сІі:сІ] п благодійний (добродійний) акт; благодійність.
аІшз-ГоІк ['сгтхГоик] пріопікувані; біднякй, що живуть за рахунок благодійності.
аітззіуіпз ['а:тг,ді¥ід| п роздача мйлостині.
а1пі8-коіі5е [’сгтгйаиз] п богадільня.
аітзтап [аітгтзп] п (рі аітзтеп [-топ]) 1) бідняк, що живе мйлости-нею (за рахунок благодійності); жебрак; 2) благодійник; той, що подає милостиню.
аіпісо [ 'зеїшкои] п магнітний сплав алюмінію, нікелю і кобальту.
аіое ['аеіои] п 1) бот. алое; Ате-гісап ~ столітник; 2) жовта фарба з алое; 3) рі (вжив, як зіп§) фарм. сабур (проносне); 4) перен. гіркйй (сумнйй) досвід.
аІоГі [з'1з£і] 1. аду 1) угорі, на височині; в повітрі; 2) вгору, нагору; 3) перен. на небі, на небесах; на небеса; іо §о ~ померти, відійтй у вічність; 2. ргер поет, над, понад.
аіоеу ['звізші] п абсурдність, безглуздість, дурнйця.
аІоШ ['авізні] асі] схожий на алое.
аіопе [з'їоип] 1. ад] одйн, сам, самотній, самітнйй, на самоті; одинокий; іо ііує ~ жйти на самоті; Не сап сіо іі ~ він може зробйти це сам; 2. аду тільки, лише, вйключно; єдйно; Не ~ сап сіо іі лише він може це зробйти; іо Іеауе (іо Іеі) зтЬ. ~ дати спокій комусь; Іеауе (Іеі) те ~ ! об-лйште мене!, дайте мені спокій?
а1оп& [з'їзд] 1. аду 1) далі, уперед; Іеі из §о ~ ходімо далі; 2) з, разом з (собою); соте ~! ходімо’, пішли.?; соте ~ \уіій из! ходімо з нами?; Геісй іі принесй (захопй) це з собою.’; 3) уже, ійе айегпооп у/аз \ує11 ~ уже було далеко за полудень; гідйі ~ амер. завждй, постійно; аіі ~ з самого початку, увесь час; іо £еі ~ жйти, поживати; іо §еї ~ \уіі1л робйти успіхи в, досягати успіхів у; Іло'У аге уои §еіііп§ ~ \уіій уоиг Еп^іізй зіисііез? як у вас ідуть заняття з англійської мови?; §еі (§о) ~ \уііЬ уои’ геть звідси!; 2. ргер уздовж, по; іо §о ~ ійе зігееі ходйти (ітй) по вулиці; ійе гіуєг уздовж річки, понад річкою.
аІоп£5Іюге [з'їзд'/з:] аду уздовж берега; на березі.
а1оп£8І(1е [з’їзд'заісІ] 1. аду 1) поруч, поблизу, пліч-о-пліч; 2) біля борту, уздовж борту, до борту; іо йєііуєг £ОО(І8 ~ доставити товар на борт судна, 2. ргер 1) поруч, поблизу, біля; іо зіі - оГ зтЬ. сидіти поруч з кимсь; 2) біля борту, уздовж борту, бортом до борту; ійе зїзірз Іау ~ оГеасй оійег судна стояли бортом до борту.
аіо
50
ак
аІооГ [а'1и:Г| аду 1) на відстані, удалині, віддалік, осторонь, 2) байдуже, відчужено; Іо кеер (іо 8іапсі, іо коїд опезек) ~ триматися осторонь (байдуже).
акюйіезд [д'1и:йіі8] п відчуженість, байдужість.
аіоресіа [,аеЬ'рі:/із] п 1) мед. облисіння, полисіння; плішивість; 2) лисина.
акнмі [з'їаші] аду і) голосно; гучно, гучним гблосом; іо Іаи^к - гучно сміятися; 2) уголос; іо геад ~ читати вголос; 3) сильно; відчутно; щосили; страшенно; іі геекь ~ страшенно смердить.
акл¥ [з'їои] аду 1) унизу; униз; 2) у нижній частині судна; 3) розм. у полум’ї, у вогні.
Аіоуьінз [,ае1ои'і/38] п ч. 'ім’я Елой-шес, АлоІз.
аїр [аеір] п 1) гірська вершина; висока гора; 2) літнє гірське пасовисько Швейцарії}', 3) заст. слон; 4) заст. демон.
аїраса [аеі'раеко] п 1) зоол. альпака; вовна альпаки; 2) нейзильбер, нікелевий сплав.
аїрепзіоск [аеіршзіок] п альпеншток.
аїрезіга! [зеГрезІгаі] ад] альпійський.
аїревігіап [аеГрезіпзп] п альпініст.
аірка ['аеІЕо] п Г) альфа (перша літера грецького алфавіту)', А. апсі Отпе^а перен. початок і кінець, суть, найістотніше, головне; 2) астр. найяскравіша (головна) зірка сузір’я; ~ ріиз відмінно, п’ять з плюсом.
аІрЬаЬеі ['аеІЬЬіІ] 1. п 1) алфавіт, азбука, абетка; іке Єп£Іі$к (ІІкгаіпіап) ~ англійський (український) алфавіт; 2) покажчик; 2. V амер. розташовувати в алфавітному порядку.
аІрЬаЬеіагіап [.аеІЕоЬа'ієагіоп] п учень-початківець; той, що вивчає абетку.
аІрЬаЬеііс(аІ) (,ав1Ь'Ьеіік(з1)] ^алфавітний, азбучний, абетковий.
аІрЬаЬеіісаІІу ЬаеИЬ'ЬеіікаІі] аду у алфавітному порядку.
аІрЬаЬеііхе ['аеІЬЬііаіг] V 1) розташовувати в алфавітному порядку; 2) позначати на письмі за допомогою літер.
аІрЬа гаув ['аеІГо.геїг] п рі фіз. альфа-промені.
Аїріпе ['аг Іраіп] ад] 1) альпійський; що належить до Альп; 2) (а.) гірський, високогірний* альпійський; а. теадо^з високогірні (альпійські) луки.
аїріпізі ['ае1ріпі8І] п альпініст.
Аїре [геїрз] п геогр. н. Альпи.
аігеасіу [о:1'геді] аду уже; раніше.
а1ГІ8ЙІ['з:1'гаіІ] аду (тж аіі гі^кі) гаразд, правильно.
Аізасе [’аеїзаез] п геогр. н. іст. Ельзас.
Акасе-Ьоггаіпе [ аеІззезЬ'гет] п геогр. н. іст. Ельзас-Лотарингія.
Аізаііап [аеі зеїДап] 1. п 1) ельзасець; 2) боржник (злочйнець), що переховується у сховищі; 3) східноєвропейська вівчарка (тж ~ сіо^); 2. ад/ ельзаський.
акіпе ['аеІ8І:п] п бот. мокричник.
аізо ['о:1$ои] аду також, теж; до того ж.
аіі [аек] п муз. високий звук; іп ~ октавою вище; перен. у піднесеному настрої.
Акаі [аеГіаі] п геогр. н. Алтай.
Акаіап [аеПеюп] 1. п 1) алтаєць; алтайка; 2) алтайська мова; 2. ад] алтайський.
акаг ['о:11а] п 1) вівтар, олтар; престол; жертовник; 2) тех. поріг (печі тощо).
акаг-Ьгеад ['о:коЬгесі] п церк. проскурка для причащання.
аИаг-сІоіЬ ['з:как1о0] п церк. напрестольне покривало.
акаг-йге ['о:кз,£аіз] п 1) жертовний вогонь; 2) перен. релігійний обряд.
акаг-ріесе ['з:кзрі:8] п церк. запре -стольний образ.
акаг-гаік ['з:когеі1г] п рі церк. огорожа вівтаря.
акег ['о:кз] V 1) змінювати, переробляти; міняти; іо ~ опе’з тіпд передумати, прийняти інше рішення; 2) видозмінювати, вносити зміни; 3) змінюватися, мінятися; 4) амер. розм. каструвати, холостити.
акегаЬНку [,о:кзгз'Ьі1ііі] п змінюваність.
акегаЬІе ['о:кагзЬ1] ^змінюваний.
акегапі ['о'.когдпі] ад] що викликає зміни.
акегаїіоп [,з:кз'геі/п] п 1) зміна; перебудова; 2) переробка; 3) тех. деформація; 4) юр. зміна умов договору; іо таке ~8 вносити зміни.
акегаііуе [о: кагаЦу] 1. п мед. зміцнюючий засіб; 2. ад] що може призвести до змін.
акегсаіе ['огкзкеїі] у сперечатися; сваритися.
акегсаііоп [,о:1іа'кеі/п] п сперечання; сварка, лайка.
акег е£о ['ае1Ізг*Ьдои] п лат. друге я; найближчий друг і однодумець.
акегііу [з:Гіепіі] п різниця, відмінність; несхожість.
акетапі [з:1'іо:пзп1] 1. п лінгв. варіант; 2. ад] що чергується; змінний.
акегпаіе І [о:1'із:піі] 1. п 1) чергування; 2) варіант; 3) амер. дублер; заміна; 4) амер. заступник; замісник; 2. ад] 1) що чергується; черговий; 2) змінний, перемінний; переміжний; ~ ап£ІЄ8 мат. протилежні кути; 3) кожний другий; оп ~ сіауз через день, кожний другий день; 4) запасний; що заміщає; 5) взаємний; обопільний.
акегааіе II [ з:ко:пеіі] у 1) чергуватися, змінювати один одного; 2) робйти поперемінно, чергувати.
акегпаіеіу [о.і'ізітіїї] аду по черзі, поперемінно; змінюючи одйн одного.
акегпаііпз ['з:ко:пеЩд] ад] що чергується; змінний, перемінний; що змінює один одного; ~ сштепі ел. змінний струм (скор. а. с.); ~ тоїіоп тех. зворотно-поступальний рух.
акегпаііоп [,з:ка'пеі/п] п 1) чергування, (регулярна) зміна; іке ~ оЕ сіау апсі пі^кї зміна (чергування) дня і ночі; 2) черговість; 3) фіз. напівперіод; 4) рі геол. прошарки.
акегшгііуе |з:1'із:пзіі¥] 1. п 1) альтернатива; вибір; ікеге І8 по оікег ~ Ьиі нема іншого вибору, крім; 2) лінгв. дублет; 2. ад] 1) альтернативний; вза-ємовиключаючий; 2) змінно діючий, змінний; 3) другий (з двох можливих).
акегпаііуеіу [з:1'із:п9ііу1і] аду 1) альтернативно; 2) по черзі, чергуючись.
акегпаіог ['з:кз:пеііз] п ел. генератор змінного струму.
аКЬаеа [авІ'Оігз] п бот. алтея; ~ гооі алтейний корінь.
акЬои^Ь [зіі'дои] соп] хоч, коли б навіть; незважаючи на те, що.
акІ [ а:кі] рі від ако.
аШкіфіевсе [аеі'іііакхуапз] п пишномовність.
акітеіег ['аекіті.іа] п альтиметр, висотомір.
акіьопапі [зеіЧізопоШ] ад] пишномовний; гучний.
аккшіе ('гекЦіихі] п 1) висота; висота над рівнем моря; 2) рі висока місцевість; висоти; 3) перен. вершина (влади тощо)', 4) висота трикутника; 5) астр. кут піднесення (світила)', 6) рі високі почуття.
аІШімІіііаІ Ьзекі ЧішсіїпаІ) ад] висотний.
ако ['аекои] п (рі тж акі) муз. 1) альт (голос та інструмент)', 2) контральто.
ако-сити1и$ ['гекои'к]и:т]и138| п метеор, висококупчасті хмари.
ако-Лиіе ['аекои'£1и:ї| пмуз. альтова флейта.
акозеіЬег ['Зікз'деда] 1. п ціле, сукупність; Же ~ розм. оголена модель; іп іке ~ оголена (про модель художника)', 2. аду 1) цілком, зовсім, абсолютно; 2) загалом, в цілому; ~ І ат поі 8оггу І зіауесі У¥іік Ікет врешті, я не жалкую, що залйщйвся з ними; 3) усього, разом; < Еог ~ назавжди.
ако-геїіеуо Гагкоип'1і:уои] п архт. горельєф (скульптурний).
ако-5<гакі$ ['аеііои'зігеїіоз] п метеор. високошаруваті хмари.
ако-ігошкопе [ 'аекоиігот' Ьоип ] п муз. альтовий тромбон.
акпііяп [ аекгиіхт] п альтруїзм.
ак
51
атЬ
акгиі$і ['зеїігиві] п альтруїст.
акгиі$ііс [,аеііги'і8Іік] асі] альтруїс-тйчний.
акгиі$кса11у [, зе11ги'і8ііка1і] асіу аль-труїстйчно.
аішп ['зеїат] п хім. галун.
аіитіпа [а'1]и:тіпа] п глинозем; окис алюмінію.
аіитіпіит [,®1іи'ттрт] п алюміній.
а1итіпои$ [а'Уштіпаз] асі] глиноземний; галуновий.
аіитіпит [а'ііигттат] п амер. алюміній.
аіішші [з'ілтпаї] рі від аіитпиз.
аіитпиз [з'1лтпз8] п (рі аіитпі) лат. колишній вихованець, колишній студент, випускник (коледжу, університету).
аіиге ['зеЦиа] п 1) архт. галерея, критий перехід; 2) монастйр.
Аіуа ['зєіуз] п ч. ім'я Елва, Алва.
Аіуап ['зєіузп] п ч. ім'я Елвен.
аіуеагу ['зєіуізп] п 1) вулик;
2) «Бджолйний вулик» (назва першого багатомовного словника)’, 3) анат. зовнішній слуховйй прохід.
аіуеі ['зеїуіаі] рі від аіуеиз.
аіуеоіа [зєі'уізіз] п (рі аіуеоіае) біол. ямка, комірка.
аіуеоіае [зєГуізіі:] рі від аіуеоіа.
аіуеоіаг [зєі'уізіз] асі] комірковий; ямковйй, альвеолярний; ~ аЬзсезз мед. флюс.
аіуеоіе ['зеїуюиі] п комірка, ямочка; альвеола; каверна.
аіуеоіі [зеї'уїзіаі] рі від аіуеоіиз.
а1уео!и$ [зє1'уіз!з8] п (рі аіуеоіі) анат. альвеола.
а1уеи$ ['зє1уі38] п (рі аіуеі) 1) русло рікй; 2) дно моря.
Аіуіп ['зєіуіп] п ч. ім'я Елвін, Альвін.
АІУІпа [зеї'уаіпз] п ж. ім'я Елвайна, Альвіна.
аЬуау8 |'з:1\уз2] асіу завждй, постійно; за всіх обставин; поі ~ не завждй, іноді.
а1у$$шп ['зеїіззт] п бот. бурачбк, бородавник.
ат [зет, зт, т] 1-ша особа мп% ргез. від іо Ье.
а. т. ['еі 'ет] (скор. від апіе те-гібіет) до полудня, до обіду (про час).
АтаЬеІ ['зетзЬеІ] п ж. ім'я Емебел, Амабела.
атаЬіїйу [,зетз'Ьі1ііі] п чарівність, зачарування.
атасіеірііоиз [,зетз'с1е1Гз8] асі] стадний; що живе стадами (зграями).
ашасіоіі ['зетасій:] п трут.
атаіп [а'теїп] асі] поет. 1) усіма силами, сйльно, щосйли; бурхлйво, шалено; 2) дуже швйдко, на повній швйдкості; негайно; 3) надзвичайно, вкрай.
атаіпе [а'теїп] у 1) слабнути, за
тихати; 2) здаватися; спускати прапор на знак здачі; 3) супроводити, ескортувати.
ашаї^аш [з'тзеїдзт] п 1) амальгама; 2) суміш (тж перен.).
атаїзатаіе І [з'тзеїдзтії] асі] з’єднаний, об’єднаний; змішаний; амальгамуючий (про мови).
атаїзатаіе II [з'тзеїдзтеїі] у 1) з’єднувати, об’єднувати; зливати, укрупнювати; 2) з’єднувати з ртуттю; амальгамувати.
атаІ£атаіе(1 [з'таеідзтеїііб] асі] з’єднаний, об’єднаний; сполучений.
атаї^атаііоп [аутае1да'теі/п| п 1) злиття, об’єднання; 2) змішування; 3) амальгамування.
атаї^атаїіуе [з'тзеїдзтеїііу] асі] що має тенденцію до злиття (з’єднання, об’єднання).
атаІ£аіїіаіог [з'тзеїдзтеїіз] п тех. амальгаматор.
Аташіа [з'тзепбз] п ж. ім'я Емен-да, Аманда.
атапШп [з'тзепбіп] п 1) білок солодкого мигдалю; 2) крем з білка мигдалю.
атапііа [,зетз'паііз] п 1) бот. мухомор; 2) бот. поганка (бліда), несправжня печерйця.
аташіеп$е$ [з,тзеп]и'еп8І:2] рі від атапиеп8Ї8.
ататіеп8І8 [з,тзеп]и'еп8і8] п (рі атапиепзез) перепйсувач, секретар (що пише під диктовку).
атагапНі ['зетзгзепО] п 1) бот. щи-рйця, амарант; 2) пурпуровий колір.
атагуІІІБ [,зетз'п1і8] п 1) поет, пастушка; 2) бот. амарйліс.
ата88 [з'тзе8] у 1) збирати; нако-пйчувати, скупчувати; 2) збиратися; скупчуватися.
ата88тепі [з'тзе8тзпі] п 1) збирання, скупчення; 2) збіговище; купа.
атаіе [з'теїі] у пригнічувати, засмучувати.
атаіеиг ['зетзіз:] п 1) аматор, лю-бйтель, непрофесіонал; 2) дилетант; людйна з поверховими знаннями; -ійеаігісаІБ любйтельський спектакль, аматорська вистава; ~ раіпіет худбж-ник-любйтель; ~ ап художня самодіяльність.
аіїіаіеигі$1і [,зетзЧз:п/] асі] 1) аматорський, любйтельський, непрофесіональний; 2) дилетантський; невмілий (про роботу).
атаіеигі$1і1у [, зетз'із:п/1і) асіу непрофесіонально, по-дилетантському.
атаіеигІ8кпе88 [,зетз'1з:п/пі8] «дилетантство; відсутність професіональної майстерності.
атаіеигізт [узетзЧз:гі2т] п диле-тантйзм.
ашаіеигзііір [ 'зетзізфр] п дилетантство, дилетантйзм.
атаііуе ['зетзііу] асі] 1) влюбли
вий; 2) що заохочує до (сприяє) любові; любовний.
атаіоі ['зетзіоі] п аматбл (вибухова речовина).
атаіогіаі [,зетаіз:паї] асі] любовний; еротйчний.
атаіогу ['зетоізп] ад] любовний; люблячий; еротйчний.
атаиго$і$ [,зетз:'гои8і8] п мед. повна сліпота, амаврбз.
ашахе [з'теїг] 1. п поет, здивування, подив; 2. у вражати, дивувати
ата/егі [з'теїгб] асі] (вкрай) здивований, уражений.
атагеШу [з'теїгібіі] асі] здивовано, у подиві, у здивуванні.
атаге<1пе$$ [з'теігібпі8) п здивування, подив.
атахетепі [з'теїгтзпі] п 1) здивування, подив; 2) замішання; розгубленість; збентеження.
ашагіпз [з'теїгід] асі] дивовйжний, дйвний; гідний подиву; разючий.
атагіп£Іу [з'теїгідїї] асіу дивовй-жно, дйвно; разюче.
Атагоп ['зетагап] п 1) міф. амазонка; 2) (а.) вершниця; чоловікопо-дібна жінка; 3) ['зетзгзп] геогр. н. р. Амазонка.
атахоп-апі [ 'зетагап 'зепі] п ент. мурашка-амазбнка.
Атагопіап [,зетз'2оип]зп| аф 1) властйвий амазонкам; войовнйчий, смілйвий; 2) (а.) чоловікоподібний.
атагоп-$іопе ['зетзгзп8іоип] п мін. амазоніт.
атЬа£е$ [зет'ЬеісІзкг) п рі книжн. 1) кружна (об’їзна) дорога; манівці; 2) натяки, недомовки; 3) відтягнення, зволікання; 4) темні справи.
ашЬазіоиз [зет'Ьеібззз] аф 1) об-хіднйй, об’їзнйй; кружнйй; 2) описовий, перифрастйчний.
ашЬагу [зет'Ьа:п] п бот. кенаф.
атЬа$$ас1е |'зетЬз8еіб) п заст. посольство (тж етЬа88у).
атЬа$$ас1ог [зет'Ьзезаба] п 1) посол; посланник; А. ЕхігаотсИпагу апсі Ріепіроіепйагу надзвичайний і повноважний посол; Огбіпагу (КезібеШ) -постійний посол; ~ аї 1аг§е посол з особлйвих доручень; іо ехсЬап^е обмінятися послами; 2) посланець; вісник; ^оосМІІ ~ посланець доброї волі; 3) посередник, представнйк; іо асі а$ зтЬ.’з ~ репрезентувати когось, діяти від імені когось.
ашЬа$$а(1огіа1 [зет,Ьзе8а'сіа:гіа1] асі] посольський; посланницький; ~ іаІЬ переговори на рівні послів.
атЬа$$ас1ог8Ііір [зет'Ьзе8аба/ір| п 1) ранг посла; 2) функції та повноваження посла.
атЬа88а(1ге88 [зет'Ьзе8абгі8] п 1) дружйна посла; 2) жінка-посол. 3) посланниця; вісниця; представниця.
атЬ
52
ате
шпЬадеаве ('зетЬазкіз] п заст. посольство (тж етЬа$$у).
атЬаззу ('зетЬазі] п заст. посольство (тж етЬаму).
шпЬег ['аетЬо] 1. п 1) янтар, бурштин; 2) жовтий колір; колір янтарю; 3) міра сипких тіл (= 4 бушелям)} 2. асі} 1) янтарний, бурштиновий; 2) жовтий; 3. V 1) фарбувати у янтарний колір; 2) зберігати у смолі; засмолити; 3) кадити амброю.
АтЬег-дау$ ['звтЬосіеіг] п рі триденний піст (кожної чверті року).
атЬег-Гоге$< [ 'аетЬа.Гогкі] п янтарний ліс (допотопний ліс, із смали якого утворився янтар).
атЬег£ГІ5 ['гетЬодгіїз] п сіра амбра.
атЬегу ['аетЬоп] асі} що має колір (властивості) янтарю.
атШехіег ['аетЬі'сіекзіо] 1. п 1) людина, що однаково володіє обома руками; 2) дворушник; 2. асі} 1) що вільно володіє обома руками; 2) дворушницький, дволичний.
атЬМехіегііу ['зетЬідекз'іегііі] п 1) однакове володіння обома руками; 2) дволичність, дворушництво.
атШехіегою ['аетЬі'декзігоз] асі} 1) що однаково володіє обома руками; 2) двобічний, двосторонній; 3) дволичний; лукавий.
атЬМехігаІ [зетЬі'сіекзігаІ} асі} що стосується обох сторін, двосторонній.
атШехйгоїк ['зетЬГдекзігаз] див. атЬісіехіегоиз.
атЬіепі ['автЬюпі] ад} що оточує (обтікає, охоплює, облягає, обмиває) з усіх боків (сторін).
атЬІ£Єпа1 [авт'Ьідзтої] ад} подвійного роду, гібридний (про гіперболу).
атЬі^еіюш» [зет'Ькізіпоз] ад} гібридний.
атЬІ£ііЙу [,зетЬі'діи:ііі] п 1) неясність; двозначність; невизначеність; 2) двозначний вислів; іо и$е агпЬі-£иіііе$ говорити двозначності.
аий^шміа [звт'Ьідіиаз} ад} 1) двозначний; 2) неясний, нечіткий; непевний; невйзначений; сумнівний.
шЬИрюдеІу [зет'ЬіфиазІї] аду двозначно; неясно; непевно; невйзначено.
атЬІ£ИОіі$пе$$ [ает'Ьідіиазпіз] п двозначність; неясність; непевність; невизначеність.
атЬі1(а)еуои$ [.зетЬі'Іігузд] ад} книжн. незграбний.
атЬіі [’аетЬіі] п 1) межі; діапазон; ауіійіп ійе ~ оГу межах (чогось)} 2) сфера (діяльності тощо)} 3) оточення; місцевість, околиці.
ашЬЙіоп [авт'Ьі/п] І. лі) честолюбність; владолюбство; амбіція; 2) рі честолюбний задум; 3) прагнення; 4) мета, об’єкт бажань; мрія; іі із Ьі$ ~ іо Ьесоше ап агіізі його мрія — стати худджником; 2. V честолюбно прагнути (чогось, до чогось)} домагатися (чогось).
атЬіііопіаі [ает'Ьірпізі] п честолюбець, честолюбна людйна.
атЬійоїв [гет'Ьфз] ад} 1) честолюбний; 2) що прагне (чогось, до чогось), що домагається (чогось)} - оГ дуеаІіЬ що прагне (до) багатства; 3) претензійний; вишуканий; вигадливий, примхливий.
атЬіііоікІу [зет'Ьі/озії] аду честолюбно.
атЬіііои$пе$$ [зет'Ьірзпіз] п честолюбність.
ашЬііив ['аетЬііоз] п (рі без змін) 1) зовнішній край (раковини тощо)} 2) архт. відкритий простір навколо будинку.
ашЬІе [ автЬІ] 1. п 1) інохідь; 2) легка хода; 2. V 1) бігти інохіддю; 2) їхати верхи на іноходці; 3) дріботіти; ітй легко, неквапливо.
атЬІег ['аетЬІо] п іноходець.
атЬІозк [ает'ЬІоизіз] п мед. викидень, аборт.
атЬо [’гетЬои] п (рі атЬоз [-оиг]) амвон.
атЬоІіс [зет'ЬоІік] 1. п мед. засіб, що викликає аборт; 2. ад} мед. що викликає аборт.
АшЬгозе ['аетЬгоиг] п ч. ім'я Ем-броуз.
атЬговіа [зет'Ьгоихр] п 1) міф. амброзія; перен. їжа богів; 2) перга; 3) (А.) бот. амброзія.
атЬгозіаІ [звт'Ьгоихрі] ад} 1) божественний, неземнйй; 2) чудовий, прекрасний; солодкий; ~ аіг духмяне повітря.
АшЬгогіап [зет'Ьгоигрп] ад} церк. амброзіальний; припйсуваний святому Амбросію.
ашЬгу ['зегпЬгі] п 1) шафка; 2) комірка, хйжка; 3) ніша в стіні церкви (для зберігання священних книг)} 4) заст. архіви.
атЬиІапсе ['гетЬ)иЬп$] п 1) польовий госпіталь; 2) санітарна карета; 3) військ, санітарно-транспортний засіб; 4) лікарський пункт; ~ аігріапе санітарний літак; - аігдготе амер. евакуаційний аеродром; ~ зіаііоп Гог ассідепіз станція швидкої допомоги; ~ саг машйна швидкої медйчної допомоги; ~ іепі перев’язочний намет; -ігаіп санітарний поїзд; - ігапзрогі амер. судно, що перевозить поранених та хвбрих; ~ Ьох похідна аптечка.
атЬиіапсе-сЬазег ['&тЬ]и1оп$Д/еі$д] п амер. розм. юрйст, що веде справи потерпілих у транспортних аваріях.
атЬиІапі ['аетЬ]и1опі] ад} мед. 1) що переходить з одного місця на інше; перехіднйй; - егузіреіаз блукаюча бешйха; 2) переміжний, що змінюється (про біль)} 3) що не потребує постільного режйму (про хворобу); 4) амбулаторний.
ашЬиІаіе ['зетЬ)и1еіі] V пересуватися; ходйти.
атЬиіаііоп [,автЬ]и'1еі/п] п пересування; ходіння.
атЬиіаіог ['аетЬ]и1еііа] п 1) крокомір; колесо з лічильним механізмом; 2) амер. далекомір, віддалемір.
атЬоІаіогу ['жтЬіиЬіап] 1. п 1) галерея для прогулянок; крита аркада; 2) амбулаторний хворий; 2. ад} 1) що має відношення до ходьби; пристосований для ходьби; зручний для прогулянок; 2) нестаціонарний; пересувний; 3) мед. здйний ходйти (пересуватися); ходячий {про хворого); 4) тимчасовий, непостійний.
атЬоБсшІе ^шцйюз'кеиі] 1. п засідка; 2. V 1) сидіти (бути) в засідці; 2) влаштовувати засідку.
атЬівЬ ['агтЬи/] 1. п 1) засідка; іо таке (іо Іау) ап - влаштовувати засідку; іо Не (іо Іигк) іп ~ сидіти (перебувати) в засідці; 2) загін у засідці; 2. V 1) влаштовувати засідку; сидіти в засідці; 2) нападати із засідки; 3) заманювати в засідку.
атЬавйоп [зет'Ьлзірп] п мед. опік, атеег [огтіо] п емір.
атектсіїіег [,аеті'1аеп/іо] п бот. ір-га.
атеісогп ['геті1кз:п] п пшенйця--полба, двозерна пшениця.
Атеїіа [о'тігір] п ж. ім'я Емілія, Амелія.
атеїіогаЬІе [з'ті:ЦзгаЬ1] ад} що піддається поліпшенню (меліорації).
атеїіогаїе [а тігіргей] V 1) поліпшувати; підвищувати якість; 2) поліпшуватися.
атеііогаіег [а'ткіргеїіо] п меліоратор.
ахпеїіогаііоп [з,ті:1р'геі/п] п меліорація; докорінне поліпшення.
атеїіогаііуе [а'ті:Іргеіііу] ад} що поліпшує; меліоративний.
атеп [’аґтеп] 1. п 1) амінь; іо зау ~ іо зтіЬ. погоджуватися з чимсь; схвалювати щось; 2) висновок; заключні слова; 3) (А.) бібл. Амінь (алегорично про Яриста); 2. у 1) сказати амінь; 2) урочйсто підтвердити (щось)} 3. іпі амінь!, хай буде так!
атепаЬШіу [д,ті:по'Ьі1ііі] п 1) відповідальність; 2) юр. підсудність; 3) піддатливість; зговірливість; слухняність; 4) схильність (до захворювання).
атепаЬІе [о'ті:поЬ1] ад} 1) відповідальний; 2) юр. підсудний; ~ іо 1а\¥ відповідальний перед законом; 3) піддатливий; зговірливий; слухняний; ~ іо діхсірііпе дисциплінований; що додержує дисципліни.
атепаЬІу (д'ті:поЬ1і] аду 1) слухняно; 2) згідно з, відповідно до; ~ іо іЬе пі1е$ згідно з правилами.
атепсі [о'тепсІ] у 1) виправляти; поліпшувати; змінювати на краще; 2) виправлятися, позбуватися недолі
аше
53
ашп
ків (пороків); 3) вносити зміни (поправки) (до законопроекту тощо)', 4) лагодити, поправляти; 5) лікувати, виліковувати.
ашепсІаЬІе [а'тепсІаЬІ] аф поправний; що піддається поліпшенню.
ашешіаіогу [а'тепсІаіагі] аф 1) що вносить поправку; що змінює; 2) амер. що сприяє виправленню.
ашеїмІе-ЬопогаЬІе [о'та:т]сІ9П9'га:Ь1] п фр. 1) публічне визнання провини; публічне вибачення; 2) компенсація за образу честі.
ашешітепі [а'тепсІтапі] п 1) поліпшення, виправлення; 2) звільнення (від пороків)', усунення; 3) поправка (до резолюції тощо)', іо ґпоує (іо ргорозе) ап ~ іо ійе іехі внести поправку в текст; ~ 1І8і список поправок (у документі тощо)', 4) полегшення, покращання (у перебігу хвороби)', 5) с.г. поліпшувач грунту; поліпшення (грунту).
ашепсіз [а'тепбх] п рі (вжив, як 5іп§) 1) винагорода, компенсація; іо таке ~ Гог зтій. загладити провйну, компенсувати щось; 2) юр. відшкодування, компенсація заподіяної шкоди.
атепе [а'тіт] аф приємний, люб’язний.
атепііу [а'тіїтії] п 1) приємність; принадність; м’якість; ійе ~ оГ іетрег м’якість характеру; 2) люб’язність, ввічливе поводження; чемність, ласкавість; 3) рі принади, краса; втіха, задоволення; атепіііез оГ йоте ііГе принади сімейного життя; 4) рі зручності.
атепоггЬоеа [,еітопа'гі;9] п мед. аменорея, відсутність місячних.
ашепі ['еітапі] п 1) бот. сережка; 2) мед. недоумкуватий.
ашепіаі [а'тепіоі] аф 1) позбавлений розуму; 2) що заперечує існування розуму.
атепііа [еГтеп/ю] п мед. аменція, недоумство, слабоумство.
ашегсе [о'то:з] V 1) штрафувати, накладати штраф; 2) карати (чимсь — хмііЬ).
атегсетепі [а'та^тапі] п 1) покарання; 2) накладення штрафу; 3) юр. грошовий штраф.
Атегіса [а'тепка] п 1) геогр. н. Америка; 2) американський континент; 3) Сполучені Штати Америки.
Ашегісап [о'тепкап] 1. п 1) американець; американка; 2) уродженець (мешканець) американського континенту; 3) англійська мова в Америці; 2. аф американський; ~ сіоій лощена клейонка; ~ аіое бот. столітник; ~аг-іісйоке бот. топінамбур, земляна груша; ~ азй бот. білий ясен; ~ Ь1І£ЙІ ент. попелиця мохната; ~ Ьо11\¥огт ент. совка бавовняна; ~ сйезіпиі бот. каштан американський; ~ соскгоасй ент. тарган американський; - ГєуєґГс'л' бот. щавель прерійний; ~ Іоіиз бот. лотос жовтий; - тоипіаіп-азй бот. чор
на американська горобина; ~ тиіЬеггу бот. червона шовковиця; ~ ріапеігее бот. платан американський; ~ гесі газрЬеггу бот. американська червона малина; ~ іі§ег зоол. ягуар.
Атегісапі^т [а'тепкапігт] п 1) американізм; слово (вйслів), що вживається в США; 2) американський звйчай.
Атегісапі$і [а'тепкапіві] п 1) спеціаліст (фахівець) з вйвчення Америки; 2) проамериканськи настроєна людй-на.
АтегісапіхаНоп [а,тегікопаі'хеі/п] п американізація; надання характерних американських рис.
Атегісапіге [а'тепкапаїх] V 1) американізувати; надавати характерних американських рис; 2) вживати аме-риканізми; 3) надавати громадянство США.
атегісішп [,аета'гі8і9т] п хім. аме-рйцій (радіоактивний урановий елемент).
атеіаііоиз [а'теїоіоз] аф неметалевий.
атеШузі ['аетіОїві] п мін. аметист.
ашеШузгіпе [,зеті'0і8іаіп] аф кольору аметйста; аметйстовий; схожий на аметйст.
Атйагіс [ает'йаепк] п амхарська мова.
атіаЬіІіїу [,еітіа'Ьі1ііі] п 1) добро-зйчлйвість; дружелюбність; люб’язність; 2) привітність, добродушність; м’якість; 3) привабливість.
ашіаЬІе ['еітрЬІ] аф 1) дружній, доброзйчлйвий; люб’язний; 2) привітний, приємний, мйлий; добродушний; 3) чарівнйй, привабливий.
ашіаЬІу ['еіггуоЬІі] адч люб’язно; привітно, мйло.
ашіапіиз [,зетґаепО8] п мін. азбест.
ашісаЬіІИу [,жтіко'ЬіІііі] п дружелюбність, прйязнь.
ашісаЬІе ['аетікаЬІ] аф 1) дружній, дружелюбний, прйязний; 2) мйрний, полюбовний.
атісаЬІу ['аетікаЬк] асіу 1) дружньо, по-дружньому; 2) мйрно, полюбовно; іо ііує ~ жйти мйрно.
атісе ['аеті8| п 1) церк. нарамник, омофор; 2) вільна накидка; 3) церк. шапочка; каптур.
атігі [з'тіб] ргер поет, серед, посеред; між, поміж; ~ сгіе8 оГ \¥ЄІсоте у вітальних вйгуках; ~ ійе ігеез серед дерев.
атйіе ['зетісІ] п хім. амід.
атісітозі [а'ткітоизі] аду в самісінькій середині; у центрі (чогось).
атісЬНірз [о'тісІрр8] аду 1) мор. посередині судна; у середній частйні судна; йеїт ~ !, амер. гисісіег ~ ! прямо стерно’; 2) ав. по міделю літака.
аші(І8і [о ГГНСІ81] аду у середині; серед, посеред (тж атід).
атіпо ['зеттои] п тех. амінопласт; ~ асісіз рі хім. амінокислоти.
атіпор1а$і ['гетіпоир1ж8(| п тех. амінопласт.
аші$$ [а'ті8] 1. аф ргесі. 1) поганий; неправильний, невірний; 2) невчасний, несвоєчасний; 2. аду 1) помилково; неправильно, невірно; погано; поі ~ непогано; ійеге із зоте-ійіп§ ~ и/ііИ йіт з ним щось негаразд; \¥Йас із ~ ? у чому справа (річ)?; іо сіо (іо асі, іо сіеаі) - помилятися, поводитися погано (невірно), робйти промах; іо іаке зтік. ~ хйбно тлумачити щось; ображатися на щось; 2) недоречно; невчасно; Іо соте - прийтй невчасно; статися невчасно; поійіп§ сотез ~ іо кіт йому все до речі.
аті$$іЬ1е [а'тізоЬІ] аф що може бути втраченим (загубленим).
ашіі [а'тії] V губйти; втрачати.
ашйо8І8 [,аеті'іои8і8] п біол. амітоз.
ашііу ['аетіїї] п дружелюбність, прйязність; дружні стосунки, згбла (між державами).
Атшап [ает'таеп, а'та.п] п геогр. н. м. Амман.
аттеїег ['аетіїа) п ел. амперметр аттііе ['аетаїї] п мін. ооліт, атто ['аетои] п військ, боєприпаси.
аттосіуіе ['зетоисіаіі] п зоол. піщанка.
Атто Іое [ 'аетои'Нзои] п військ. солдат артилерійсько-технічної служби.
атшопаї ['аетапаї] п амонал (вибухова речовина).
аттопіа [а'тошуа] п хім. аміак; розм. нашатйрний спирт; ~ зоїиііоп (8рігіі) нашатйрний спирт.
атшопіас [а'тоишаек] аф хім. аміачний.
аттотіе ['аетапаїї] п геол. амоніт.
аттопіит [а'тошуат] п хім. амоній; ~ сйіогісіе нашатйрний спйрт, хлористий амоній.
аішпоріїііоиз [а'тз£і1а8] аф зоол . бот. пісколюбний.
атторко8 [а'тоГаз] п с. г. амофос (складне добриво).
атторЬозка зета Тазка | п с.г. амо-фбска (складне добриво).
аттшіИіоп (,ает]и'т/п] 1. п військ 1) боєприпаси; снаряди; патрони, набої; підривні засоби; мор. боєзапас. 2) заст. воєнне спорядження; - Ьеіі патронна стрічка, патронташ; ~ Ьох ящик з набоями, коробка для кулеметної стрічки; ~ берої артилерійський склад; ~ езіаЬІІБЙтепі склад боєприпасів; ~ Ьооіз взуття казенного зразка; ~ сіитр польовий склад боєприпасів; 2. V військ, постачати боєприпаси.
ашпезіа [жт'пйтр] п мед. амнезія, втрата (ослаблення) пам’яті.
апш
54
атр
апшезііс [ает'пезик] асі] мед. що викликає втрату пам’яті.
ашпезіу ['аетпезії] 1. п 1) амністія; вепегаі (сотріеіе, раїїіаі) ~ загальна (повна, часткова) амністія; іо ргосіаіт (Іо вгапі) ~ оголосити (дати) амністію; 2) прощення; 3) свідоме потурання; 2. V 1) амністувати; давати амністію; 2) прощати.
атоеЬа [о'тігЬз] п (рі тж атоеЬае) зоол. амеба.
атоеЬае [о'ті:Ьі:] рі від атоеЬа.
атоеЬо$і$ [.аетґЬоизіз] п амебоз (хвороба бджіл).
атоед [а'тдд] ргер 1) серед, посеред, між, поміж; ~ уоиг ГгіепсЕ серед ваших друзів; Шеу дізсиззесі іі ~ Шет-8Єіує$ вони обговорили це між собою; 2) крізь, через; Ье раззед ~ Ше сго\усі він пробирався крізь натовп; 3) разом, спільно; Зо іі ~ уои зробіть це разом (вкупі); 4) у, в епоху; ~ ІЬе апсіепі Огеекз у стародавніх греків; 5) з, із; опе ~ а ііюизапд один з тисячі; Ггот ~ з, із, серед.
атопдаі [о'тлдзі] див. атоп£.
АтопіШадо [утопії'1а :дои] п амон-тильядо; витриманий сухий херес.
ашогаї [зе'тзгзі] ад] аморальний, неморальний.
атогаШу [.гетз'ггеїііі] п аморальність, неморальність.
ашогсе [а'то:з] п 1) пороховий заряд для вогнепальної зброї; 2) пістон (для іграшкового пістолета).
ашогеКі [,зета'геіі] рі від атогеііо.
анюгейо [.гета'геіои] п (р/атогені) італ. 1) амур; 2) коханець; 3) любовний сонет.
атогіпі [,а:та'гі:пі] рі від атогїпо.
атогіпо [,а:та'гі:пои] п (рі атогіпі) італ. амур, купідон.
атогіві ['автопаї] п шукач любовних пригод.
атогоза [га:та'гоиза:] п (рі ато-го8е) італ. 1) коханка; 2) розпусниця, розпутниця.
атогозе [,а:та'гои$а£ рі від ато-го$а.
атогоиз ['зетагаз] ад] 1) влюбливий; 2) закоханий (у — о0; 3) любовний, амурний; ~ 8ОП£$ любовні романси, пісні про кохання.
атогоизіу ['зетагазії] аду закохано; любовно.
атогоизпезз ['аетагазпіз] п 1) влюбливість; 2) закоханість.
ашогрЬ&т [а'та:£ігт] п аморфізм.
атогрЬоиз [а'тзгГаз] аф 1) аморфний, безформний; 2) хаотичний, безладний; 3) нечіткий, неясний, непевний; 4) тех., біол. некристалічний, безструктурний, аморфний.
ашогі [а'тої] 1. аф 1) неживий, мертвий; 2) похмурий; пригнічений; 2. аду 1) безживно, мертво; 2) похмуро.
ашоїііззеиг [а:,то:1і'$о:] п фр. тех. демпфер; амортизатор.
ашогіігаЬІе [а'тоІігаЬІ] ад] сплачуваний; що погашається; що анулюється.
атогіігаіюп [а.таїґгеї/п] п 1) юр. амортизація; сплата боргу в розстрочку; 2) юр. відчуження (відбирання) земельної власності; 3) тех. пом’якшення удару (поштовху) під час приземлення; амортизація.
ашогіІ2е [а'то:іаіг] V 1) сплачувати в розстрочку (борг)’, амортизувати; 2) юр. відчужувати земельну власність.
Атоз ['еітаз] п 1) ч. ім'я Еймос; 2) бібл. Амос.
атоїті [а'таипі] 1. п 1) кількість; а Іагве (а зтаїї) ~ о£ \уогк багато (мало) роботи; іп ~ за кількістю, кількісно; 2) загальна сума; підсумок; ^Ьаі із Іке ~ оГ ІЬе сіеЬТ? яка загальна сума боргу?; 3) важливість, вага, значимість; 2. V 1) (Іо) складати, становити (суму); доходити до; досягати (чогось); дорівнювати (чомусь); іЬе Ьііі ~з іо Ьуепіу сіоііагз рахунок становить двадцять доларів; 2) (іо) бугґи рівнозначним (рівним); (Кіз ~8 ю а гейізаі це рівнозначне відмові; іо ~ іо уегу Іііііе, поі іо ~ іо тисЬ не мати великого значення; у/каі сіоез іі ~ іо? що це означає?
атоиг [а'тио] п 1) таємний любовний зв’язок; любовна інтрига; 2) любов, кохання; симпатія; 3) рі ніжні (теплі) почуття.
атоигеііе [.аети'геі] п фр. любовна інтрижка.
атоиг-ргорге ['жтио'ргзрг] п фр. самолюбство; гордовитість; почуття власної гідності.
ашоуе [а'ти:у] у 1) збуджувати; хвилювати; 2) юр. звільняти.
атреІО£гарЬу [,гетрі Чодгой] п бот. ампелографія.
атреіорзіз [,гетріЧорзіз] п бот. дм-кий виноград, ампелопсис.
атрег ['гетра] п розм. пухлина, опух.
атрегаде [ает'рєапдз] п ел. сйла електричного струму (в амперах), ампераж.
ашр^ге ['зетрєа] п ел. ампер.
атреготеіег [, гетра 'гатііа] п ел. амперметр.
Атрех ['зетрекз] п Ампекс (відео-магнітофон і система відеомагнітофон-ного запису).
АтрЬіЬіа [гет'іїЬіа] п рі зоол. амфібії, земноводні.
атрЬіЬіап [гет'іїЬіап] 1. п 1) амфібія, земноводна тварина; 2) істота двоїстої (протилежної) природи; 3) військ. амфібійно-десантний засіб; літак-ам-фібія; десантна гусенична машина; 2. ад] земноводний.
ашрЬіЬіоііз [зетТіЬіаз] ад] 1) земноводний; 2) що має двоїсту природу;
3) амфібійний, плаваючий; 4) військ. десантний.
атрШЬоІіс [.гетГі'ЬзІїк] ад] 1) двозначний; 2) мед. хиткий; неясний, сумнівний; 3) мін. з властивостями амфіболу.
атрЬіЬо1О£Іса1 [гет^іЬз'ІзсізікзІ] ад] 1) двозначний (вислів тощо); 2) що ухиляється (від прямої відповіді).
атрМЬоІу [жт'бЬаІі] п 1) двозначний вислів; двозначність; софізм; 2) виверт.
ашрЬіЬгасЬ ['аетйЬггек] п вірш, амфібрахій.
атрШзат ['аетГкрт] п бот. безстатева (амфігамна) рослина.
атрШ^опу [жт'йдзт] п біол. статеве розмноження.
ашрЬЦоигі [,звтії'диап] п жартівливі вірші, бурлеск.
ашрЬНозу [зет'йіосізі] п двозначність.
атрЬітіхіз [,зет£і'тік8і8] п біол. 1) амфіміксис, звичайний тип статевого процесу; 2) схрещування.
атрШрговіуіе [зетТіргазїаіІ] п архт. амфіПрдстиль (будинок з портиками).
атрЬііЬеаіге ['гетГі^Оіаіо] п (амер. атркіікеаіег) амфітеатр.
ашркій)еаігіс(аі) [,аетії0і'жігік(9І)] ад] 1) розташований амфітеатром; 2) що відбувається в амфітеатрі; 3) що має відношення до амфітеатру.
АшрЬіігуоп [ает'йігіап] п міф. Амфітріон; перен. гостинний господар.
атркога ['гетГого] п (рі атр По гає) 1) амфора; 2) міра рідини (а 9 галонів у древніх греків і 6 галонів у римлян); 3) бот. нижня частина спорогонія, амфора.
атрЬогае ['зетЬгі:] рі від атркюга.
атріе ['гетрі] ад] 1) цілком достатній; багатий, рясний; ~ орропипкіез широкі можливості; ~ гоот Гог еуегу-опе досить місця для всіх; £ 10 >уі11 Ье ~ Гог ту пеесіз мені цілком досить десяти фунтів; 2) просторий, місткий, широкий; ~ гоот простора кімната; 3) докладний, довгий; 4) тех. з достатнім запасом (міцності тощо).
атрИаііоп [,гетр1і'еі/п] п 1) збільшення, розширення; посилення; 2) юр. відстрочка вирішення справи (у зв ’язку з необхідністю додаткового розслідування).
атрііаііуе ['гетріїдіїу] ад] лог. що роз’яснює, що доповнює, що розвиває (думку).
атрІіГісаііоп [, гетрі і£і'кеі/п] п 1) збільшення, розширення; поширення; 2) розвиток (думки тощо); 3) грам, додаток; 4) рад., ел. підсилення, посилення.
атріііїег [ 'аетрІїГаїз] п 1) рад., ел. підсилювач; 2) опт. лінза позаду об’єктива мікроскопа.
атрШУ ['автріїїаі] у і) посйлюва-
ашр
55
апа
ти; збільшувати; розширювати; 2) розвивати (думку тощо)', докладно змальовувати; наводити подробиці; іо ~ оп (ироп) 8гпік. докладно говорити про щось; 3) перебільшувати; 4) рад., ел. підсйлювати.
ашрііішіе ['гетр!іІ]и:сІ] п 1) широчінь, великий обсяг; простір, широта; діапазон; 2) широчінь поглядів, розмах (думок тощо)', 3) фіз., астр. амплітуда; 4) дальність дії; радіус дії; 5) військ, дальність польоту снаряда; мор. район дії міни.
ашріу ['жтрії] асіу 1) досить, достатньо; рясно, пишно; 2) широко, просторо; 3) докладно, обшйрно.
ашроиіе ['гетри:!] п мед. ампула.
атри11о$Иу [, гетра'І38і1і] п пихатість.
ашриіаіе ['гетрзиіеіі] V 1) мед. відтинати, ампутувати; 2) відрізати, обрізати, обстригати (гілки).
атриіаііоп [.гетрзи'іеі/п] п 1) мед. ампутація, відтинання; відокремлення, відсікання; 2) відрізання, обрізання, обстригання (гілок)', 3) вйлучення, усунення (слів з тексту тощо).
атриіаіог ['гетрзиіеііа] п 1) ампу-татор; обрізувач; 2) сікач.
ашриіее [,гетр]и'іі:] п людйна без ногй (рукй) (ампутованої).
атрусе$ ['гетрік8І:г] рі від атрух.
атрух ['гетрікв] п (рі тж атрусез) обруч (що тримає волосся)', налобна пов’язка.
атгііа [лт'гі.Та] 1. п інд. міф. їжа богів, амброзія; 2. аф поет, безсмертний; божественний.
Атзіепіат ['гетвіасігет] п геогр. н. м. Амстердам.
атітап ['а:тітап] п (рі атітеп [-топ]) 1) судовйй прйстав; 2) амтман (у скандинавських країнах).
ашігаск ['гетіггек] п військ, плаваючий гусеничний транспортер.
апніск [а'тлк] асіу нестямно, не-самовйто, шалено; Ю тип ~ бігти нестямно; шаленіти; несамовйто накидатися.
Аиш Багуа (а:'ти:сІа:г']а:] п геогр. н. р. Амудар’я.
аітііеі [ 'аеггуиііі] п амулет, талісман.
Аппіг [аґтиа] п геогр. н. р. Амур.
Атиг согк ігее [а:'тиа'ко:кігі:] п бот. амурське коркове дерево, амур-ський оксамйт.
ати$е [а'т]и:г] V 1) бавити; розважати; уои ~ те ви мене смішите; 2) проводити приємно час, коротати дозвілля; 3) відвертати, відволікати (з метою обману)', 4) заганяти в безвй-хідь; спантелйчувати.
ати$е(і [а'ітуиггсІ] аф задоволений; ~ Іоок задоволений вйгляд.
ашизешепі [а'пдшгтапі] п 1) звич. рі розваги, веселощі; забава, утіха;
2) задоволення; 3) приємне проведення часу; радість; 4) відволікання уваги (з метою обману)', 5) роздуми, задумливість.
аііш$ег [а'тіи.га] п забавник, потішник, жартівнйк.
ашизіпз [а'т]и:2ід] аф забавний; смішнйй, кумедний; цікавий.
ати$іп£Іу [а'ггушгідіі] асіу забавно; смішно, кумедно.
ати$І¥Є [а'т]и:2іу] аф що відволікає, що вводить в оману; обманливий.
а-тиНег [а'тліа] асіу бурмочучи. Ату ['еіті] п ж. ім'я Емі.
ату£(іа1 [а'тїдсіаі] п звич. рі анат. мигдалина.
ату£(1а1Иі$ [, аетід 'сіаеііііз] п мед. тонзиліт, запалення мигдалин.
атуїасеоиз [.гетґіеі/ав] аф що містить (у собі) крохмаль, крохмалистий.
атуїоісі ['гетіїаіб] 1. п амілоїд;
2. аф крохмальний; крохмалистий.
атуоігорЬу [,геті'оігаії] п мед. атрофія м’язів.
ап [геп,ап,п] грам, неозначений артикль (перед голосними і німим й): ап арріе, ап іпуєпіог, ап ипсіегіакег, ап йоиг; див. а.
апа [а :па] п 1) збірник вйсловів (анекдотів); 2) рі вйслови, анекдоти; розповіді (про когось).
АпаЬаепа [,гепа'Ьі:па] п бот. одно-клітйнна прісноводна водорість.
апаЬар<і$т [,аепа'ЬгерІі2т] п рел. анабаптйзм.
апаЬарІізІ [,гепа'Ьгеріі8і] п рел. ана-баптйст.
апаЬарііге [.гепа'Ьгеріаіг] V 1) хре-стйти вдруге; 2) давати інше ім’я.
апаЬіозіз [,гепаЬаі'ои8і8] п біол. анабіоз.
апаЬіоііс [,гепаЬаі 'аіік] аф біол. ана-біотйчний, пов’язаний з анабіозом.
апаЬоІіс [,гепа'Ьзіік] аф біол. ана-болічний, асиміляційний.
апаЬоІізт [а'пгеЬаІігт] п фізл. анаболізм, процеси асиміляції.
апаЬгапск ['аепаЬгаті/] п протока рікй (що утворює острів).
апасЬогізт [а'паекапгт] п географічна пбмйлка.
апасИгопізт [а'пгекгатгт] п анахронізм.
апасИгопізіїс [а, пгекга 'тзіік] аф анахронічний.
апас!а$ііс$ [, аепа'кіаезіїкз] п рі (вжив, як зіп§) опт. діоптрика.
апасошіа [.гепа'капба] п зоол. анаконда.
Апасгеопііс [а,пгекгі'зпіік] аф літ. анакреонтйчний (про поезію).
апаспі$і$ [,аепа'кгшзів] п вірш, анакруза.
апжіеш ['аепасіет] п поет, гірлянда, вінок з квітів.
апасігот ['аепабгат] п риб. прохідна рйба.
апа<Іготои$ [а'пгебгатав] аф про-хіднйй, анадрбмний (про рибу).
апаетіа [а'пігпда] п мед. анемія, недокрів’я.
апаетіс [а'пі:тік] аф мед. анемічний, недокрівний.
апаегоЬе [ге'пеїагоиЬ] п біол. анаероб.
апаегоЬіс [ге,пеіа'гзЬік] аф біол. анаеробний.
апае5(Ье$іа [,аетз'Оі:г]а] п мед. анестезія, знеболювання.
апае$Піеііс [,аепі<9е1ік] 1. п мед. анестезуючий (знеболювальний) засіб; 2. аф анестезуючий, знеболювальний
апаезійеіізі [ае'пі.вОіІізі] п мед. наркотизатор, анестезіблог.
апае$<ЬеіІ2Є [ае'пквОііаіг] V анестезувати, знеболювати.
апа&епе$е$ [,гепа'с1зепі8І:2] рі від апа£епе$І8.
апа£епе$і8 [,гепа'63ЄП1818) п (рі апа-£ЄПЄ8Є8) фізл. 1) анагенез; 2) регенерація тканини.
апа£погі8І£ [,аепад'погі8і8] п І) визнання, упізнання; 2) розв’язка, заключна сцена (у драматичному творі).
апарат ['гепадггет] п літ. анаграма.
апазгарії [аепадгаеЕ] п опис, інвентар.
япяі ['етаї] аф анат. анальний.
япяіесіз ['гепа1екі8] п рі 1) літературний збірник; 2) уривки; крйхти.
апаїерзу [,аепз'1ер8і] п мед. відновлення (зміцнення) здоров’я.
апаїерііс [,гепа'1еріік] п мед. збуджуючий (зміцнюючий) засіб.
апаІ£Є$іа [,гепає!'бзі:2]о] п мед. знеболювання.
апа1&е$іс [,аепае1'сізе8ік] аф мед. знеболювальний, болезаспокійливий.
апаІ£Є$ісз [,аепгеї'бзевікз! п рі мед. знеболювальні (болезаспокійливі) засоби.
апаІІоЬаг [а'пгеІаЬа:] п метеор, зона підвищеного тиску.
апаїоз ['гепаїад] п 1) аналог; 2) моделюючий пристрій; моделююча система (в кібернетиці)’, ~ сотриіег обчислювальний пристрій безперервної дії; ~ Гогтаїіоп моделювання.
апаІ0£Іса1 (, гепа Іобзікзі] аф 1) аналогічний, що базується на аналогії; 2) фігуральний, метонімічний
апаІ0£І£т [а'паеіабзігт] п анало-гізм; висновок за аналогією.
апа1о£І8і [з'паеіабзізі] п той, що користується аналогією (міркує за аналогією).
апаІо&іхе [а паеіобзаіг] г 1) пояс нювати; зображати за аналогією; 2) користуватися аналогією; 3) робйти висновки; доводити за аналогією.
апа
56
але
апаїояоиз [а'паеіодаз] ад/ аналогічний; схожий, подібний (до — іо); ар-ргохітаіеіу ~ приблизно схожий; зігік-ІП£Іу ~ дуже схожий.
апаїодеіе ['аепоіод] п 1) аналог; 2) біол. різні за походженням органи з ідентйчними функціями.
апаїозу [о'паеіодзі} п 1) аналогія; схожість, подібність (з, до — ІО, 5УІІЙ, Ьеіу/ееп); іо геазоп Ггот ~ робити висновки за аналогією; Ьу ~ ауіій зтій., оп іЬе ~ оГ зтій. за аналогією з чимсь; 2) мат. рівність відношень.
апаІузаЬІе ад/ що під-
дається аналізові.
апаїуве ['жпоіаіг] у 1) аналізувати; піддавати аналізові; докладно розбирати; 2) досліджувати; 3) хім. розкладати; 4) грам, розбирати (речення).
апаїузег ['жпаїаіга] п 1) аналізатор (електронний прилад)} тестер; 2) фіз. розсіювальна призма.
апаїузез [о 'паеЬзі:г] рі від апа-ІуЗІЗ.
апаїузіз [о'пгеїозіз] п (рі апаїузез) 1) аналіз; дослідження, докладний розгляд; 2) грам, розбір; зепіепсе ~ синтаксичний розбір; 3) хім. розклад; розкладання; проба; аналіз; 4) психоаналіз; 5) аналітичний метод, аналіз; зресігаї ~ спектральний аналіз; 6) алгебраїчний аналіз; -Ф* іп СЬе Іазі * кінець кінцем, врешті-решт.
аваїузі ['аепоіізі] п 1) аналітик; 2) лаборант-хімік; 3) фахівець з психоаналізу; психіатр, що користується методом психоаналізу; 4) амер. коментатор, оглядач.
апаіуііс(аі) [^аепо'іііік(оі)] ад/ аналітичний; ~ 1ап£иа£е$ аналітичні мови.
апаїуікз Ьжпо'іійкз] п рі (вжив, як 8іп%) 1) мистецтво аналізу; 2) аналітика; розділ логіки, що трактує закони аналізу; 3) заст. аналітична геометрія.
апаїухе ['гепоіаїх] див. апаїузе.
апяпшезіз [,зеп®т'пі:8і8] п 1) спогад, згадка, спомин (про далеке минуле)} пригадування; 2) мед. анамнез.
апапюгрії&п [,аию'то:£шп] п 1) викривлена проекція; 2) анаморфізм.
апатогрЬозіз [, аепо 'то.Тззіз] п 1) опт. анаморфоз, спотворене зображення; 2) бот. анаморфоз, ненормальний розвиток; 3) біол. зміна форми шляхом еволюції.
апатогрЬоііс [.аепзтзґГоіік] ад/ кін. анаморфогний.
апатогрЬоиз [,аепо'то:Ьз] ад/ перекручений, спотворений; ненормальний; анаморфічний.
апап [о'паеп] іпі 1) зараз!; зараз же!; цю ж мить!; 2) даруйте, що?; га?(ле-репитуючи).
апапаз [о'пагпоз] п бот. ананас.
апапіЬош» [ге'паепбоз] ад/ бот. без квітів, без цвіту.
апапут ['аепатт] п ім’я (прізвище), написане у зворотному порядку букв (як псевдонім).
апараезі ['зепоріїзі ] п вірш. 1) анапест; 2) вірші, написані анапестом.
апарЬога [о'пгеГагз] п вірш, анафора.
апарЬгосіізіас [ге.пгеГга'діхіаек] ад/ мед. що заспокоює статеве збудження.
аварЬгоШіошз [ге.пгеГго'сіаііаз] ад/ фізл. позбавлений статевого потягу.
апарЬуІахіз [.гепоГґІаекзіз] п мед. анафілаксія (підвищена чутливість організму).
апаріазіу [ 'аепаріаезії] п мед. пластична хірургія.
апаріегозіз Ьжпарії 'гоизіз] п загоювання рани.
апаріухіз [.аепаер'пкзіз] п лінгв. ана-птйксис, вставляння звука.
апагсЬ ['зепа:к] 1. п поет, вождь, керівник повстання; 2. ад/ анархічний; що не має уряду.
апагсЬіс(аІ) [ге'па:кік(о1)] ад/ анархічний.
апагсЬісаІІу [зе'пагкікоіі] аду анархічно.
апагскізш ['жпакіхт] п анархізм.
апагсйізі ['зепокізі] п анархіст.
апагсЬу ['аепокі] п анархія.
апазагса [,авпо'заїко] п мед. водянка шкіри, анасарка.
апазеізшіс [,авпо'заіхтік] ж# що переміщується вертикально (про підземні поштовхи).
апазіаіііс [.гепо'зїгеїїік] ад/ в’яжучий; кровоспинний.
апазіаііс [, звпо 'зізеіік] ад/ 1) друк. анастатичний; 2) мед. відновний.
апа5ІІ£шаі [о'пзезіїдтзеі] п опт. анастигмат.
апазііяшаііс [о,пзезіід'тзеіік] ад/ опт. анастигматичний.
апаіЬета [о'паеОїто] п 1) анафема, відлучення від церкви; 2) прокляття; 3) людина, відлучена від церкви.
апаіЬетаіі/е [о'паввітоіаіг] у 1) оголошувати анафему; 2) проклинати.
Апаіоііа [.аепа'їоиііо] п геогр. н. Анатолія.
апаіошіс(аі) [,аепо'іотік(о1)] ад/ анатомічний.
апаіоіпкаїїу [.гепа'їотікаїї] аду анатомічно.
апаіошізт [о'пзеіотігт] п 1) анатом ізм; 2) детальний розбір анатомічної будови.
анаіотізі [о'павіотізі] п 1) анатом;
2) препаратор; прозектор.
апаіошігаііоп [о'пгеїаті'геї/п] п
1) розтин; анатомування; 2) перен. старанне (ретельне) вивчення.
апакипіге [а'пзеіотаїх] у 1) розтинати; анатомувати; 2) перен. аналізувати; старанно (ретельно) вивчати.
апаіотігег [а'пзеіотаїго] п анатом.
апаіоту [Упаеіоті] п 1) анатомування; розтин; 2) анатомія; 3) жарт. людське тіло; 4) скелет, мумія; жарт. «шкіра й кістки»; 5) будова, структура; 6) детальний аналіз; докладний розгляд; 1/ анатомований орган; предмет анатомування.
апаігірзіз [.гепо'ігірзіз] п мед. втирання.
апаігороиз [о'паеігороз] ад/ бот. ана-трбпний.
апЬнгу [аепЬоп] п 1) вет. чиряк, фурункул (у худоби); 2) бот. ґуля, кила (захворювання капусти).
апсезіог ['жпзізіо] п 1) предок, прабатько, прародитель; 2) юр. попередній власник; 3) фіз. вихідне явище; вихідна частка.
апсезігаї [зеп'зезігої] ад/ спадковий, родовий; одержаний у спадщину (від предків); ~ ргорегіу юр. майно, одержане від предків.
апсезігезз [аепзізігіз] п прамати, прародйтелька.
апсезігу ['аепзізігі] п 1) рід, походження; родовід; 2) стародавній рід; 3) збірн. предки, прабатьки, прароди-телі.
апсЬог ['зеі)кд] 1. п 1) якір; аі ап ~ на якорі; іо Ье (іо Ііе, іо гіде) аі ~ стояти на якорі; іо сазі (іо (ігор) ~ ; іо соте іо (ап) ~ стати на якір, кинути якір; іо Іеі £о ійе ~ віддати якір; іо \уєі£Й (іо гаізе) ~ зніматися з якоря, вирушати у плавання; перен. узятися за перервану роботу; ійе ~ сотез йоте, ійе ~ сігіуєз якір не тримає, судно дрейфує; перен. справа зазнає невдачі; 2) перен. якір порятунку, символ надії; 3) тех. залізна зв’язка, анкер; ~ Ьоіі анкерйий болт; ~ йоіб якірна стоянка; < іо Іау (іо сазі, ю йауе) ап ~ іо \уіпсі\¥агд вживати належних запобіжних заходів; 2. у 1) ставити на якір; 2) стати на якір, кинути якір; 3) скріпляти,закріпляти, фіксувати; іо ~ а іепі іо ійе £гоипд закріпити намет; 4) перен. осісти; постатечніти; порозумнішати; стати розсудливим; 5) зосередити увагу (на чомусь); < іо ~ опе’з йорез (іп, оп) покладати надії (на).
апсЬогазе [ аедкопсіз] п 1) якірна стоянка; 2) стоянка на якорі; 3) якірний (портовий) збір; 4) закріплення, скріплення, анкераж; 5) тек, жорстке кріплення; 6) перен. опора, якір порятунку; 7) набір корабельних якорів; 8) житло пустельника (самітника).
апсЬога£е-ягошмі ['агдкапдз дгаипсі] п опора.
апсЬог-сіиіу ['»і)к9,сііи:іі] п якірний збір.
апс
57
апе
апскогезз ['аедкогіз] п пустельниця; самітниця; затворниця; анахоретка.
апсЬогеі ['жі]к9геІ] п пустельник; самітник; затворник; анахорет.
апскогеііс [,геі]ко'геІ:ік] асі) пустельницький; самітницький; затворницький.
апског-ісе [ 'геі]к9г'аі8] п донний лід.
апскогіп£~£гоип(1 [ жукові] дгаипсІ] п якірне місце.
апсіїогіпз-ріасе [ 'аед копі] 'ріеі8] див. апс1іогіп§-£гоипсі.
апскогіїе [ 'аеі]когай] див. апсйогек апскогіезз [ 'жі]ко1і8] ад] 1) без якоря; 2) перен. що пливе за течією; без керма і без вітрил.
апс1юг-1ііші£ ['аедкзДашід] п якірна подушка.
апскогтап ['аедкзтгеп] п (рі ап-сйогтеп [-теп]) ведучий телепрограми.
апског-зкаскіе ['аедкоДавкі] п якірна скоба.
апсіюг-йну ['аеі]коюи] п якірний канат, якірний ланцюг.
апсіюг-іуаісії ['аеі] ко\уоД] п вахта на якірній стоянці.
апсЬоуу ['аепЦоуі] п іхт. анчоус, камса, кілька.
апсЬоуу-разіе ['жпЦзуґреїзї] п оселедцеве масло.
апсЬоуу-іоазІ ['жпЦзУїЧоизс] п бутерброд з анчоусами.
апсішза [аеі] 'к]и:8о] п бот. синяк.
апсИуІозе [ 'аедкайоиз] у робйти жорстким (нерухомим).
апсіїуіозіз [уаеі]каі'1ои8і8] п мед. анкілоз, нерухливість суглоба.
апсіепсу [еіп/опзі] п стародавність, давнина.
апсіепі ['еіп/опі] 1. п 1) (ійе Апсі-епіз) рі стародавні народи; антйчні письменники; 2) старйй, старйк; старійшина; патріарх; 3) прапор, знамено; 4) прапороносець; 5) прапорщик; 2. ад] 1) антйчний; давній; 2) стародавній; старовйнний; 3) старйй; старезний; укрйтий сивиною; 4) колйш-ній, минулий; 5) старомодний; ~ 1і§Ьі8 одвічне право на світло (що забороняє загороджувати світло іншими будинками).
апсіепііу ['еіпрпНі] аду спрадавна, споконвіку; у старовину.
апсіепіпе58 ['еіпрптіз] п стародавність, старовина, давнина.
апсіепігу ['ешрпйт] п 1) прадавнина; 2) рі старожйтності; 3) старомодність.
апсіеігіу ('еш/апії] п юр. старшйн-ство.
апсіїїагу [зеп'вііоп] ад] 1) підлеглий, допоміжнйй; підсобний; службовий; 2) раболіпний; догідливий; 3) властйвий служнйці (наймичці).
апсірйаі [жп'зірйі] ад] 1) двоголо
вий; 2) з двома гострими кінцями; 3) бот. двогбстрий, гострий з обох боків (про стебло).
апсізігоісі [геп'зізігоісі] ад] серпастий, зігнутий, крючкоподібний.
апсіе ]'геі]к1] див. апкіе.
апсоше ['гепкоит] п чиряк, чйрка.
апгі [гепсІ, апсі, псі, п] соп] 1) єднальний сполучник і, й, та; Ьоуз ~ §іг1з хлопчики й дівчатка; уои ~ І ви та я, ми з вами; Пуо ~ Пуо із Гоиг два плюс два — чотйри; Ьуо йипсігесі ~ ПУепіу двісті двадцять; у/є хуаікесі тіїез ~ тіїез ми все йшли та йшли; ми йшли д)бке довго; 2) протиставний сполучник а, та, але; І зйаіі §о ~ уои хуііі зіау йеге я піду, а ви залйшитеся тут; 3) у питальних реченнях передає здивування, перехід до іншої думки і, невже, а; ~ уои сіісі іі? і ти це зробйв?; ~ уои Ьєіієуєсі Кіт? невже ти повірив йому?; 4) замість частки іо між деякими дієсловами'. ігу ~ бо іі постарайтеся зро-бйти це; соте ~ зее приходьте поди-вйтися; 5) в емфатичних зворотах все-таки, проте; ~ Не сіісі соте він все-таки прийшов.
Ашіашап Ізіагміз ['аепсіатап'аііапсіг] п рі геогр. н. Андаманські островй.
ашіапіе [аеп'сІаепії] п, аду італ. муз. анданте.
ашіапііпо [,зепсіаеп'іі:пои] п, аду італ. муз. андантйно.
Апгіеап [аеп'бі:оп] ад] 1) що стосується Анд; схожий на Анди (гори); 2) (а.) перен. грандіозний; велйчний.
Аікіез [ 'зепсіі:?] п рі геогр. н. Анди (гори).
ЯШІЄ8ІІЄ [ 'аепсіїхаїі] п мін. андезйт.
апШгоп ['аепбаюп] п таган; залізна підставка для дров у каміні.
Ашіоїта [геп'боггз] п геогр. н. Андорра.
Аікігєху ['аепбги:] п ч. ім'я Ендрю.
Апгігіа ['аепсІгіз] п ж. ім'я Андріа, Ендрія.
ашігозупе І'гепсІгасІзіп] п 1) герма-фродйт; 2) євнух; 3) женоподібний чоловік; 4) бот. двостатева рослйна.
ашігозупоиз [аеп'сІгосІзіпаз] ад] 1) гермафродйтний; 2) женоподібний; розніжений; 3) бот. двостатевий, гермафродйтний.
Апсіготаске ['зеп'сіготакі] п ж. ім'я Андромаха.
Аїкіготесіа [зеп'сІготісЬ] п 1) міф. Андромеда; 2) астр. Андромеда (сузір'я); ~ пеЬиіа туманність Андромеди; 3) бот. андромеда, кремена.
Аіміготесіе ['зепсігатісі] п астр. потік метеорів із сузір’я Андромеди.
ЯШІГОП1ОПОЄСІО118 [, аепбгзтз' пі:/аз] ад] бот. однодомний; тільки з чоловічими квітами.
Ашігопісиз [,аепсІга'паїказ] п ч. ім'я Андронайкус, Андрбнікус.
Апду ['аепсії] п ч. ім'я Енді, Анді (зменш, від Апбгеху).
апеаг [а'піа] 1. аду майже; 2. ргер поблизу, коло, поруч: 3. V 1) перебувати поблизу; 2) наближатися.
апессІоіазе [,жпік'сІоиііс1з] п 1) збірник анекдотів; 2) жарт, стареча балакучість.
апесгіоіе [ аепіксІоиі] п 1) коротке оповідання; розповідь; історія; епізод, хуіиу ~ дотепна розповідь; 2) анекдот; 3) рі пікантні подробиці з приватного життя (звич. визначної особи).
апессіоііс(аі) [, аепек'бзпк(зі)] ад] 1) анекдотйчний; 2) неймовірний; 3) що захоплюється анекдотами.
апессіоіізі ['зепекбоШізГ] п розповідач анекдотів.
Апеігіп [а'пеїпп] п ч. ім'я Анейрін. апеїе [а'пі:1] у церк. помазати мйром. апеїесігогіе [, аепі'ІекГгоиб ] п ел анод.
Апеїіа [аеп'еіа] п ж. ім'я Анела.
апешіоиз [з'пі:ті08] ад] вітряний; що росте у вітряних місцях.
апето^атоиз [.аеттои'даетаз] ад] анемогамний, вітрозапйлюваний (про рослини).
апето£гар1і [з'петздга:£] метеор. анемограф, самопйсний вітромір.
апето1о£у [уает'тзіасізі] п анемо-лбгія (наука про вітер).
апеїїіотеіег [,зет'тзтісо] п метеор анемометр, вітромір.
апетотеігу [,зепі'тотійг] п метеор. анемометрія.
апетопе [з'петзт] п бот. анемона.
апеторкіїу [,жпі'тзії1і] п бот. анемофілія, запйлювання вітром.
апетозсоре [з'петззкоирі п метеор. анемоскоп (прилад, що показує напрям вітру).
ап-епсі [з'пепсІ] аду 1) нарешті, 2) до кінця; безперервно; 3) сторч, сторчки, сторчака.
апепі Із'пепі] ргер 1) щодо; 2) напроти
апегоісі І'аепзгзісІ] п барбметр-ане-рбід.
апегоі(1о£гарІі [,аепз 'гзісІ9дга:Г] п самопйсний барбметр-анербїд.
апезіз ['аепізіз] п мед. зменшення симптомів (хвороби).
апезіїїезіа [,аепі8'0і:г]з] див. апае>-(йезіа.
апезІЬеііс каепіз'Оейк] див. апаеь-ікесіс.
алеї [ жпеї] п бот. кріп.
апеііс [з'пеНк] ад] мед. болезаспокійливий; заспокійливий.
Апеигіп (з'паїзпп] п ч. ім я Анайрін.
апеигізш ['аепіизпхт] п мед. анев-рйзм, розшйрення артерії.
апеїу [з'п]и:] аду 1) знову, ше раз; 2) інакше; наново, по-новбму; 3) недавно.
апГ
58
апЬ
апб’асйкюе [аеп'&аек^иоиз] ас# звивистий; хвилястий, хвилеподібний.
апйгасйкюііу [.жпЕгаекуи'озііі] п 1) звивистість; звивина; кривизна; 2) заплутаність, складність; вигадливість.
ап&асііюв$ [жп'Егжкдиоз] ас# звивистий; спіральний.
Апдога [лпдл'гіх:] п геогр. н. р. Ангара.
апдагу {'зв^дап] п ангарія; захоплення воюючою стороною майна нейтральної держави на своїй території.
Апдеї ['еіпдзої] п 1) ч. ім'я Ейнджел; 2) ж. ім'я Ейнджел (зменш. від Апвеїа).
аодеї І'етдзаі] 1. п 1) ангел; 2) іст. старовинна англійська золота монета; 3) розм. театральний меценат; 4) особа, що фінансує виборчу кампанію; < іо ріп іЬе ~8 амер. упокоїтися, померти; еуе$ бот. вероніка; 2. V розм. протегувати, підтримувати, фінансувати (театр, виборчу кампанію тощо).
Аіщеіа ['аепсІзіЬ} п ж. ім 'я Енджела, Анджела.
ап&еІеі [ еіпсізіІеС] п ангелятко.
ап&е1-еуе$ [ 'еіпфріаїх] п бот. вероніка (тж ап&еі$’ еуе$).
ап$еІ-(І$Ь ['еіпдззИіД п зоол. 1) морський ангел; 2) брама, довго-перий морський лящ.
ап£еНс [жп'бзеїік] ас# ангельський; Ап^еііс досіог Фома Аквінський (ідеолог католицизму).
АпдоИса [жп'дзеїіка] п ж. ім'я Ан-джеліка.
ап^еНса [жп'сізеїіка] п бот. дягель лісовий, ангеліка.
аодеНсаПу [аеп'дзеїікоіі] асіу по-ан-гельському, як ангел.
АодеНпа [,гепдзі'Іііпо] п ж. ім'я Ан-джеліна.
ап£ЄІіге ['еіпфріаіг] V уподібнювати ангелу.
Ап£еН ('етсІзоЦ п ч. ім'я Ейнджел.
аіодеІ-Нке ['етдзоПаїк] ас# ангело-подібний, схожий на ангела.
Авдеіо ['аепсізіїои] п ч. ім'я Ам/якє-ло.
ап£ЄІ$-оп-Ьог$еЬаск [еіпдзаігоп-'ЬоізЬжк] п устриці і бекон на грінках (закуска).
авдег ['аеїздо] 1. п гнів, лють; роздратування; ЬІіпд \уіі1і ~ засліплений гнівом; 2. у 1) сердити, злити, викликати гнів, гнівити; 2) роздратовувати, викликати роздратування (запалення).
Ап£Є¥Іи ['жгідзтп] ас# анжуйський.
Аіцре ['аепсізі] п ж. ім'я Енджі, Ан-джі (зменш, від Ап£ЄІа, Ап£е1іса, Ап-деііпа).
ап^іїсі ['жпдікі] п юр. компенсація за заподіяну шкоду.
ап&іііа (жп'дзаіпо] п мед. ангіна; ~ ресіогіз грудна жаба.
ап£Й>Іо£у [,жпсІзі'оЬсізі] п ангіологія (розділ анатомії).
ап£Ю$реппоіі$ [,зепсізід'$р0:т9$] асі] покритонасінний, квітковий (про рослину).
ап&1е ['ждді) 1. п 1) кут; ~ оЕЬапк ав. кут крену; ~ сііує ав. кут пікірування; аі гі£йі під прямим кутом; 2) косинець; 3) точка зору, погляд; підхід, сторона (питання тощо); іо Іоок аі ійе циевііоп Егот аіі розглядати питання з усіх точок зору; 4) стан, становище, ситуація; 5) куточок, затишне містечко; 6) тех. ріжок; ~ ігоп кутове залізо; ~ Ьгаскеі консоль, кронштейн; 7) рибальський гачок; 8) вудіння; 9) рибальські снасті; 2. V 1) рухатися під кутом; 2) навмисно перекручувати (розповідь тощо); 3) заганяти в (глухий) кут; 4) вудити рибу; ловити рибу вудкою; 5) домагатися (чогось); зондувати ґрунт, закидати гачок; іо ~ Еог сотріітепіз напрошуватися на комплімент; іо ~ Еог рготоііоп зондувати ґрунт з приводу підвищення в званні.
ап£Іе-Ьгасе [ 'жддіЬгеїз] п 1) розкіс, підкіс; 2) коловорот для свердління в кутах.
апзіедогег ['жддкдоиго] п універсальний бульдозер.
ап$1е-р1аіе ['жддіріеіі] п тех. косинка.
ап£Іег ['аггддіо] п 1) рибалка, рибак, риболов-вудильник; 2) іхт. морський чорт.
ап£Іе-иІ8Є ['гедді^аіг] асіу під кутом.
авдіеотогт ['жі)д1,У¥9:т] п земляний черв’як (як принада).
Ап&1ісап [ 'жддіїкап] 1. п людина англіканського віросповідання; 2. ас# 1) англіканський; 2) амер. англійський, англійського походження.
Ап£Іісапі$т ['жддіїкотгт] п англіканське віросповідання; англіканська церква.
Ап£Іісі$іп ['жддіїзігт] п 1) англіцизм; типово англійське слово; 2) типово англійський звичай.
Ап£Нсі$і ['жддіїзізі] плінгв. англіст. Дп£ІісІ2Є ['жг)д1і$аіг] у англізувати. ап&ІШ£ ['звддіїд] п вудіння; ~ гой рибальська вудочка.
Ал£іі$ііс$ [жд 'діізіїкз] п рі (вжив, як зіп£) англістика.
Ап£Іо-Ішііап ['жддіои'шдрп] 1. п 1) євразієць; євразійка; 2) рі попом-ство від мішаних шлюбів англійців з індійцями; 3) англієць, який постійно живе (довго жив) в Індії; 2. ас# 1) ан-гло-індійський; євразійський;г 2) який постійно живе (довго жив) в Індії (про англійця).
Ап^о-Ноппаїї ['ждд1ои'по:тап) 1. п 1) англо-норман; норман, що переселився в Англію; 2) французька мова
норманів (що переселилися в Англію); 2. асі] англо-норманський; що стосується норманів, які переселилися в Англію.
АіадІорЬіІ [ жддІоиЕіІ] п англофіл.
АвдіоркоЬе [ жддІоиЕоиЬ] п англофоб.
Аи^о-$ахов [жддіои'зжквоп] 1. п 1) англосакс; 2) англосаксонська (ста-роанглійська) мова; 2.ас# 1) англосаксонський; 2) староанглійський; 3) англійського походження.
Ап&к>-$ахошк>іп ['аеддіои'зжкзап-сЬт] лі) збірн. англосакси; 2) англосаксонські держави (з»й. Велика Британія і США).
Ап&оІа [жд'доиЬ] п геогр. н. Ангола.
Ап^оіап [жд'доиЬп] п анголець. ап£ог ['аедда] п мед. стиснення.
апдога [яеі]'дз:го] п 1) ангора, тканина з вовни ангорської кози; 2) ангорський кіт (тж ~ саі); 3) ангорська коза (тж - £ОЩ).
ап£ГІ1у ['аеддпії] асіу сердито, гнівно.
ап£гу ['агддп] асі/ 1) сердитий; гнівний, розгніваний; роздратований; лютий; розлючений (на когось, чимсь — >уііЬ, аЬоиІ, аі); іо Ье ~ >уіШ зшЬ. (аі, аЬоиі хтііі.) сердитися на когось (на щось); іо таке зтЬ. ~ розсердити когось; іо £еі ~ розгніватися; 2) запалений, почервонілий (про виразку тощо).
Апдзігбіп ['ает]8ігат] п рад. ангстрем.
авеніне ['ждд\¥іп] асі] змієподібний.
авзпізЬ [ 'аеі]д\уі/] п мука, біль, страждання; ~ оЕ Ьоду апсі шіпсі фізичні й моральні страждання; іо зиЕГег ~ зазнавати нестерпних мук.
апдоіаг ['аеддіиіо} ас# 1) кутовий; кутковий; кутастий; з гострими кутами; 2) незграбний; 3) худий, кощавий; кістлявий; 4) сварливий, нелагідний; 5) манірний; 6) тех. колінчастий; наріжний.
авдакатіїу [/жт)діи'1жпіі] п 1) кутастість, незграбність; 2) наявність гострих кутів; 3) тех. розташування під кутом; 4) сварливість; незговірливість; колючість.
апзиіагіу ['зеддріїзії] оду 1) під гострим кутом; 2) незграбно, недоладно, нескладно.
ав£«1аіе [ 'ает)д^и1іі] ас# що має кути, з кутами, кутоподібний.
Аіі£іі5 ['зеддаз] п ч. ім'я Ангес, Ан-гус.
ап£іі$іаіе [аед 'длзіїі] ас# звужений біля основи (внизу).
апііеіаііоп [ужпЬі 'Іеі/п] п мед. задй-шка.
апйізіоиз [жп'Ьізізз] ас# безструктурний.
апііусігісіе [жп'Ьакігаїд] п хім. ангідрид.
апЬ
59
апп
апкугігіїе [зеп'йакігаїї] п мін. ангідрит.
апЬугігои$ [аеп'йакІгзв] асі] хім. безводний; ~ аісойої абсолютний спирт.
апі ['еіпі] рі від апи$.
апісиі ['зепіклі] п іригаційна (регулююча) дамба (в Індії).
апі^Ь [а'паї] 1. аду 1) близько, поблизу; біля, коло; 2. ргер біля; ~ ійе ігее біля дерева.
апІ£ІН($) [а'паіі(8)] аду вночі, ночами.
апіі [ 'аепії] п індиго {рослина і фарба).
апііе І'ешаїї] ад] 1) баб’ячий; старечий; 2) недоумкуватий, слабоумний.
апіііпе ['зепі1і:п] п хім. анілін; ~ сіуе аніліновий барвник.
апііііу [зе'тіііі] п 1) старість, старезність {жінок)', 2) старече слабоумство.
апітагіуег^іоп [.зеттзеб'узі/п] п осуд, осудження, огуда; крйтика.
апітагіуегі [,зеттаеіІ'уз:і] у осуджувати, ганьбити; критикувати.
апітаї ['зеттаї] 1. п тварина; звір; сіоте$ііс свійські тварини; Гиг-Ьеаг-іп£ збірн. хутрові звірі; 2. ад] 1) тва-рйнний; ійе ~ кіп^сіот тварйнне царство; ~ Ьопез кісткове борошно {добриво)', 2) тварйнницький; ~ йизйапсігу тварйнницьке господарство, тварйн-ництво; ~ Ьгеесіег тварйнник; ~ Гагт тварйнницька ферма; ~ Ьгеесііп£ (гаіз-іп§) скотарство, розведення худоби; ~ йаи1іп£ (ігасііоп) живе (кінське) тягло; < ~ зрігіїв життєрадісність, бадьорість.
апітаїсиїе [,зет'тзе1к]и:1] п маленька тварйна, тварйнка.
апітаї-гіганті ['аепітзібгз.п] ад] на живій тязі.
апіта1і$т ['зеттзііхт] п 1) плотськість; хтйвість; 2) філос. анімалізм.
апіта1і$1 ['зеттзііві] п 1) прихйль-ник теорії анімалізму; 2) худбжник--анімаліст.
апітаїе І ['зеттії] ад] 1) живйй; - паїиге жива природа; 2) пожвавлений; жвавий; натхненний, збуджений.
апітаїе II ['зеттеїі] V 1) оживляти; пожвавлювати; 2) надихати, захоплювати, збуджувати.
апішаіегі ['аепітеїіігі] ад] 1) жвавий, пожвавлений; 2) натхненний; запалений; - Гасе натхненне облйччя;
~ сапоопз мультиплікація, мультфільм; ~ Ііпіурез амер. розм. кінофільм.
апітаііоп [узет'теі/п] п 1) пожвавлення, жвавість; захоплення; збудження; натхнення; хмігй ~ з натхненням; 2) кін. вйготовлення мультиплікації.
апішаїіуе ['зепітеїііу] ад] оживляючий, живйльний.
апітаїог ['зеттеїіз] п худбжник--аніматор.
апітізі ['зеттізі] п аніміст.
апіто$іІу [,зет'тз$іІі] п ворожість; ворожнеча; злоба.
апітиз ['зеттаз] п 1) упередженість; ворожість {до кого — а^аіпзі); 2) юр. намір, мотйв, замір.
апіоп ['зепаїап] п фіз. аніон.
апізаіегі [ 'зепізеїікі] ад] приправлений анісом.
апізе ['зепіз] п бот. аніс, ганус.
апі$еегі [ 'зепі8І:сі| п бот. анісове (ганусове) насіння.
апі$еІ(е [,зет'хеі] и анісова настойка, ганусівка.
апізіс [а'півік] ад] ганусовий, анісовий.
апі$ошегои$ [.зепаї'ззтзгаз] ад] бот. нерівночленний.
апі$оігоріс [,зепаі8ои'1гзрік] ад] анізотропний.
Апііа [а'пі:іа] п ж. ім'я Аніта.
Апкага ['зет]кзгз] п геогр. н. м. Анкара.
апкег ['зет]ка| п 1) анкер {міра рідини = 31 л)', 2) барйло {місткістю один анкер).
апкіе ['зет]к1| п анат. кісточка, щй-колотка.
апкіе-іоіпі [ 'зет]кИззіпі] п гомілко-востбпний суглоб.
апкіеі ['зет]к1П| п 1) ножнйй браслет; кільце на нозі; 2) коротка шкарпетка; 3) рі спортйвні шаровари, стягнуті біля кісточки.
апку1о$і$ [,зет]ка'Іоизіз] п мед. анкілоз, нерухомість суглоба.
Апп [зеп] п ж. ім 'я Енн, Анн {зменш, від Апііа, Аппеїіа, Аппеїіе, №псіе, №а-пеііе).
Аппа ['зепа] п ж. ім'я Енна, Анна.
АппаЬе! ['зепаЬеІ] п ж. ім'я Енна-бел, Аннабел.
АппаЬеІІа [,зепа'Ье1а] п ж. ім'я Ан-набелла.
Аппаї ['зепаї] п 1) хроніка подій одного року; 2) хронікальний запис окремої події.
аппаІІБІ ['зепаїїзі] п 1) літопйсець; анналіст; історіограф; 2) хронікер.
аппа1і$1іс [,зела'Іівіік] ад] літопйс-ний; історіографічний.
ашіа1$ ['аепіх] п рі 1) аннали, літописи; 2) історйчні хроніки; 3) щорічник, річнйк {наукове періодичне видання) .
аппаїез ['звпеиз] п рі церк. аннати.
Аппаріе ['зепарі] п ж. ім'я Аннапл.
Ашіе [зеп] п ж. ім'я Анна; Енн, Анн.
аппеаі [а'пі:1] у 1) тех. відпалювати, прожарювати; відпускати {сталь)\ 2) обпалювати, випалювати {метали, кераміку)', 3) перен. гартувати.
аппеаііпз [а'пі:1п]] п 1) тех. відпал; відпалювання; 2) нормалізація; відпускання.
аппесіепі [а'пекіапі] ад] доданий; що є сполучною ланкою.
Аппеїігіа [а'пеїіба] прізоол. анеліди, кільчасті черв’якй.
Ашіеііе [а'пеї] п ж. ім'я Анет, Ане-та.
аппех І ['зепекз] п 1) прибудова; крило {будинку)', флігель; 2) додаток, доповнення {до документа)', 3) тех. приставка.
аппех II [а'пекв] у 1) приєднувати; анексувати; 2) включати до складу; 3) додавати {до документа тощо)\ 4) скріпляти {печаткою).
аппехаііоп [,зепек'8еі/п] п приєднання; анексія; \уіійоиі ~ ог іпбетппу іст. без анексій і контрибуцій.
аппехаііопізі [,зепек'8еі/апі8і] п анексіоніст.
Аппісе ['зепі8] п ж. ім'я Енніс, Ан-ніс.
Ашііе ['зет] п ж. ім'я Енні, Анні {зменш, від Апп(е), Аппа); ~ Оакіеу [ оикії] амер. розм. запрошення, перепустка, контрамарка.
АппіГег ['зепіГа] п ж. ім'я Анніфер.
ашііііііаіе [а'паїаіеіі] у 1) знйщува-ти, винйщувати; 2) скасовувати, відміняти {закон тощо).
аппіШІаІегі [з'паїаіеіпб] ад] повністю знйщений.
аппійііаііоп [а.паїа'іеі/п] п 1) повне знйщення, вйнищення; 2) скасування, відміна, анулювання; 3) фіз. анігіляція.
аппіііііаііуе (а'паїаіеіііу] ад] винищувальний, нищівнйй.
Аппі$ [ зепіз] п ж. ім'я Еніс, Аніс ашііуегаагіїу [,зєпі'уз:$зп1і1 аду щороку.
аппіуегеагу (,зет'уз:зон] 1. п річ-нйця, роковйни; святкування річнйш. 2. ад] щорічний, річнйй.
Аппо Екипіпі ['зепои ботіпаї] лат 1. п розм. жарт, старість; ~ І8 ійе ігоиЬІс старість — це лйхо; 2. аду нової ери аппошіпаїіоп [з,пзті'пеі/п] п каламбур, гра слів.
Аппога [зе'пз.гз] п ж. ім'я Еннора, Аннбра.
Аппої ('зепзі) п ж. ім'я Еннот, Ан-нот.
аппоіаіе ['зепоиіеп] у 1) анотувати. 2) коментувати; робйти нотатки, давати примітки {до — оп, ироп).
аппоіаіегі ['зепоиіешб] ад] І) анотований; 2) з коментарями, з примітками.
аппоіаііоп [,аепои геї/п] п І) анотування, анотація; примітки; 2) коментар; тлумачення; 3) юр. призначення місця заслання.
аппоіаііуе ['зепоиіеіііу] ад] анота-ційний.
аппоіаіог [ 'аепоиіеііз] п 1) анота-тор; 2) коментатор.
аппоипсе [з'паипз] у 1) оголошува
апп
60
ап$
ти; сповіщати; а пе\¥ ебйіоп із ~б оголошено про випуск нового видання; 2) повідомляти, заявляти; 3) доповідати (про відвідувача тощо); оголошувати про прихід; іо ~ біе Іар-ііте спорт, оголошувати результат бігу після кожного кола.
ашюипсетепі [з'паипзтзгИ] п 1) оголошення; анонс, сповіщення; зрої ~ оголошення (по радіо між звичайними передачами); 2) повідомлення (про прихід відвідувача тощо).
шюшкег [Упаипзо] п 1) рад. диктор; 2) вісник; 3) той, хто оголошує (програму тощо), ведучий (концерту тощо).
аппоу [о'пзі] 1. п заст. поет, прикрість, неприємність; досада; 2. V 1) досаждати; надокучати, набридати; турбувати; 2) сердити, дратувати; 3) військ, тривожити (противника).
ашюуапсе [з'пзізпз] п 1) досада, прикрість, неприємність; роздратування; 2) набридання, надокучання, приставання.
ашюуеб [о'поіб] ад/ невдоволений; роздратований, розсерджений, роздосадуваний; іп ап ~ уоісє роздратованим тоном.
аппоуіпк [з'пзнт]] ад/ досадний, прикрий; дратівний; набридливий; докучливий; що непокоїть; Ьо\¥ ~! яка прикрість!
аппоуіп^у [з'пзіп]1і} аду дразлйво, набридливо, докучливо, неприємно.
аішпаї ['зегуиоі] 1. п 1) однолітник, однорічна рослина; 2) щорічник, річник (про книгу); 2. ад/ щорічний; річний; ~ іпсоше річний прибуток; ~ сгор с. г. однорічна культура; Аппиаі Ке£ІзІег щорічна хроніка (оглядове видання); ~ герогі річний звіт.
ашгааНзІ ['аеп]ио1і$і] п співробітник щорічника.
ашшаПу [ 'аегуизії] аду щордку, щорічно.
аппиагу ['аепіизп] п щорічник, річник.
ашпіііапі [з'п]и:іізпі] п одержувач щорічної ренти.
ашпіііу [з'п]и:іІі] п щорічна рента; щорічний прибуток; ІіГе ~ Гог ІіГе довічна рента.
ашіві [з'пді] V анулювати, відміняти, скасовувати; знищувати; іо ~ таг-гіа$е розлучатися.
аппиіаг ['аетуиЬ] ад/ 1) кільцеподібний, кільцевий; 2) мед. персневидний.
ашшіагіу ['амуиЬІі] аду кільцеподібно, кільцем.
ашшіагу ['аепіиїзп] 1. п безіменний палець; 2. аф безіменний (про палець).
ашшіаіе ['аеп]и1іІ] ад] 1) кільчастий, з кільцями; 2) бот. кільцеподібний.
ашшіаіеб [ 'зепіиіеіііб] ад/ кільчастий; що складається з кілець.
аппиіаііоп [, аегуи'1еі/п] п 1) кільцеподібна структура; 2) утворення кілець; 3) кільце.
ашшіеі [ 'аеп)и1іі] п 1) колечко;
2) архт. поясок колони, завиток.
ашшіі ['геп]и!аі] рі від аппиіиз.
аппиІШе [з'паізЬІ] ад/ відмінюваний, анульовуваний, скасовуваний.
ашшітепі [а'плітзпі] п анулювання, відміна, скасування; знищення.
ашшіоіб ['аепіиЬкі] ад/ зоол. кільцеподібний; кільчастий.
ашш1о$е ['жп)и1оиз] ад/ зоол. що складається з кілець (з кільчастих сегментів).
ашшіиз ['геп]и1зз] п (рі аппиіі) 1) бот. кільце, колечко, кільчасте тіло; 2) тех. вузьке кільце.
ашшт ['зепзт] п лат. рік; рег ~ за рік.
ашшпсіаіе [з'плп/іеіі] V сповіщати, оголошувати.
яшмюсіаііоіі [а,плп5і'еі[п] п 1) сповіщення, оголошення; анонсування; 2) (А.) церк. Благовіщення {тж А. бау).
ашпіпсіаіог [з'плгфейз] п 1) спові-щальний пристрій; сигнальний нумератор; 2) той, хто сповіщає.
Апяу [гелі] п ж. ім'я Енні, Анні.
А N0 1 ['еі 'плтЬа '\улп] ад/ амер. розм. першокласний, чудовий, знаменитий, перший сорт, високого ґатунку.
апобе [’аепоиб] п ел. 1) анод; позитивний електрод; 2) антикатод (рентгенівської трубки); 3) анод (електролампи); ~ сштепі анодний струм.
апобіс [ге'побік] ад/ ел. анодний.
апобіхе ['аепоибаїг] V тех. аноду-вати.
апобупе [аепоибаїп] 1. п болезаспокійливий засіб; 2. ад/ болезаспокійливий.
апо^ешс [,зепои'бзепік] аф геол. аногенний; вивержений.
апоіпі [о'поіпі] у 1) змазувати, мазати (рану тощо); 2) церк. помазувати; 3) жарт, віддубасити, відлупцювати.
апоіпіеб [з'пзшіїб] ад/ 1) змазаний (маззю, жиром); 2) церк. помазаний; (Не Ьогб’8 А. помазанець божий.
апоіпітепі [о'поіпітопі] п 1) змазування, мазання; 2) церк. помазання.
апотаІЕт [з'пзтзіігт] п аномалія.
апота1і$ііс [о,пото'1і$1ік] ад/
1) аномальний; 2) астр. аномалістичний.
апотаїоиз [з'пзтзізз] ад/ 1) аномальний, ненормальний, неправильний; 2) нерівний; невідповідний; несумісний.
апотаїу [з'пзтзіі] п 1) аномалія, відхилення від норми, неправильність, ненормальність; 2) непослідовність (у вчинках); парадоксальність.
апоту ['авпоті] п беззаконня, порушення закону.
апоп [о'поп] аду 1) зараз, негайно; 2) незабаром; скоро; «ее уои ~! жарт. до скорого побачення!; єуєг апб ~ час від часу, раз у раз.
апопут ['аепатт] п 1) анонім; 2) псевдонім; 3) анонімна книга.
апояутіїу [.аепз'пнтії] п анонімність.
апопутоиа [з'пзттзз] ад/ анонімний.
апопутітсиїе [з,пзт'тлі)кіи:1] п знев. анонімний писака.
апорЬеіе$ [з'пойїі.х] п анофелес, малярійний комар (тж ~ тозциііо).
апорЬуІе ['жпоиЕаіі] п бот. мох.
апогак ['а:папх:к] п анорак (куртка).
апогехіа [.аепа'гекзіз] п мед. відсутність апетиту.
апог^апіс [,зепз:'давшк] аф неорганічний.
апозтіа [ае'пззтіз] п мед. втрата нюху.
апоікег [а'плда] 1. ад/ 1) другий, інший; ще один; іо ііауе ~ сир оГ сойее випити ще (одну) чашку кави; Ііауе ~ Ігу! спробуйте ще раз!; 2) подібний; інший такйй же; ще один схожий; Ійеге із поі зиск ~ тап іншої такої людини не знайдеш; 3) відмінний, несхожий, інакший; соиібп’І дує бо іі ~ ііте? невже ми не можемо зробити це іншим разом?; 4) новий, другий; - бау, ~ ріал що не день, то новий план; 2. ргоп іпде[. 1) ще один, інший; подібний; зиск ~ ще один такий же; 2) другий, інший; І боп’і Ііке сЬів Ьоок, $іуе те ~ опе мені не подобається ця книга, дайте мені іншу; ~ ііте іншим разом; опе \уау ог ~ так чи інакше; (іакеп) опе ауіій ~ разом (взятий), в середньому (взятий).
апоіігоиз [з'пизгзх] ад/ зоол. безхвостий.
апохаетіа [.гепзк'зілпіз] п мед. недостача кисню (в крові); кисневе голодування.
апохіа [ге'пзкзіз] див. апохаетіа.
Ап$сЬ1іі$5 [а:п/1и5] п нім. аншлюс, приєднання.
Апае [аепз] п ч. ім'я Енс, Анс (зменш, від Апзеїт).
Ап$е1 ['аепхеї] п ч. ім'я Ансел.
Апаеїт ['аеп^еїт] п ч. ім'я Ансельм.
Апзеїпіа ['звп8ЄІтз] п ж. ім'я Ан-селма.
апаегіпе ['жпззгат] аф 1) зоол. гусячий; 2) перен. дурний.
апв^ег ['а:п8з] 1. п 1) відповідь; ГауоигаЬІе ~ позитивна відповідь; Іо кпо\¥ аіі іке мати на все готову відповідь; швидко реагувати; 2) заперечення; 3) вирішення (питання тощо); 4) мат. розв’язання, розв’язок; 5) розгадка; 6) юр. захист; 2. V 1) від
ап$
61
апі
повідати; іо ~ цие8ііоп8 (ієіієгб) відповідати на запитання (на листй); 2) відзиватися, реагувати; іо ~ а саіі відгукнутися на оклик; відповісти по телефону; іо ~ ійе Ьеіі (ійе доог) відчинити двері (на дзвінок, на стук у двері); іо ~ іо а пате оГ... відзиватися на ім’я...; іо ~ Ьаск грубіянити; 3) відповідати (чомусь); задовольняти (щось); іо - ійе ригрозе відповідати меті; іо ~ йоре8 справджувати надії; 4) удаватися, мати успіх; 5) виконувати; іо ~ оЬ1і§аііоп8 виконувати зобов’язання; 6) ручатися (за — Гог); 7) заперечувати (щось — іо); 8) реагувати (на щось — іо); 9) служити, правити (як, замість — Гог); а ріесе оГ рарег оп ійе іаЬІе ~есі Гог а іаЬІе-сІоій аркуш паперу на столі правив за скатертйну.
апзууегаЬіе ['а:п89гаЬ1] ад] 1) відповідальний; що несе відповідальність; іо Ье ~ іо 8ГПЙ. Гог білій, відповідати перед кимсь за щось; 2) на який можна відповістй; якому можна заперечити; $исй а циеБііоп І8 поі - на таке питання неможлйво відповістй; 3) відповідний; ійе ге8и1і8 \¥еге поі ~ іо оиг йоре8 результати не справдйли наших сподівань.
ап8і¥егаЬ1епе$$ ['а:п89гаЬ1пі8] п 1) відповідальність; 2) можлйвість відповістй (заперечити).
ап85¥егег ['а-.пзага] л відповідач; той, хто відповідає (заперечує); відповідальний (за щось).
апі [аепі] п ент. мурашка; \уйііє ~ терміт.
ап’і [а;пі] скор. від 1) розм. ат поі, аге поі; 2) розм. І8 поі, йа8 поі, йауе поі.
апіа ['аепіа] п (рі апіае) архт. ку-товйй пілястр, анта.
апіасісі |'аепі'ае8іс1] ад] хім. нейтралізуючий кислоту.
апіае ['аепіі:] рі від апіа.
Апіаеи$ [аеп'іііав] п міф. Антей.
апіа^опІБШ [аеп'іаедапі/т] п 1) антагонізм, ворожнеча; 2) опір, протидія (чомусь — іо, а§аіп8і); (антагоністйчна) суперечність.
апіа&опі$і [аеп'іаедапіві] п антагоніст; протйвник, супротйвник; суперник.
апіа&опі$ііс(а1) [аеп ,іаедо'пі8іік(о1)] аф 1) антагоністйчний; ворожий; 2) протидіючий.
апіазопізіісаііу [ аеп, іае д о' п 18 і і ко 11 ]
аду антагоністйчно, вороже.
апіазопіхе [аеп'іаесопаїг] у 1) породжувати антагонізм, ворогувати, викликати ворожнечу; ) викликати протидію; 3) амер. пре гидіяти; чинйти опір, боротися (проти чогось).
апіаідіс [аеп'іаеісізік] аф болезаспокійливий.
апіаїкаїіпе [аеп'і ікаїаіп] аф шо нейтралізує луг.
Апіапапагіуо ['аепіа,паепз'гі:уои] п геогр. н. м. Тананаріве.
апіагсііс [аепі'а:кіік] 1. п (ійе А.) Антарктика; 2. аф антаркгйчний; А. Сігсіе Південне полярне коло; А. Соп-ііпепі Антарктйда; А. Роїе Південний полюс; А. Ке£Іоп Антарктика.
апі-Ьеаг ['аепі'Ьєо] п зоол. мурахоїд.
апіе [ 'аепії] 1. п 1) ставка (в покері); 2) частка; внесок; 2. у 1) ставити (в покері); 2) ітй на парі, бйтися об заклад; 3) вносити свою частку.
апіе- ['аепії-] рге/ виражає передування в часі або просторі, до-, перед-; апіесіііиуіап допотопний; апіергапсііаі передобідній.
апі-еаіег ['аепі,і:іа] див. апі-Ьеаг.
апіе-ЬеІІит ['аепії'Ьеіат] аф 1) довоєнний; 2) амер. іст. до громадянської війни в США (1861—1865 рр.).
апіеседе [ у аепії'8І:д] у передувати (за часом, місцем тощо).
апіеседепсе [,аепії 'зі :сІ9П8] п 1) передування; 2) первйнність; первісність; першість; пріоритет; 3) астр. вй-дймий рух планети на захід.
апіеседепсу [,аепії'8І:сІ9П8і] п 1) передування; 2) рі попередні події.
апіесесіепі [, аепії'бігсіопі] 1. п 1) попереднє; 2) рі минуле життя, минуле; йіб ~8 його минуле, його біографія; 3) мат. перший член пропорції; ~ оГ гаііо попередній член відношення; 2. аф 1) попередній; 2) апріорний; 3) геол. первісний.
апіесеЛепПу (, аепії'зі :сІ9Пі1і] аду 1) раніше, перш ніж; 2) апріорно.
апіесе$$ог [,аепії'8Є89] п попередник.
апіесйашЬег [ 'аепіїД/еїтЬо] п 1) передпокій; вестибюль, прихожа; приймальня; 2) тех. форкамера, аванкамера.
апіесйареї [ 'аепіїД/аерзІ] п церковний передпокій.
апіесіаіе ['аепії'деіі] 1. п дата, поставлена заднім числом; 2. у 1) датувати заднім числом; 2) випереджати; передбачати; 3) передувати.
апіесіііііуіаііу |'аепікІі'1и:уі9Іі) аду допотопно.
апіесШиуіап [ аепіїсІї'1и:уюп] 1. п 1) допотопна істота; 2) старомодна людйна; 3) дуже стара людйна; 2. аф 1) допотопний; 2) старомодний.
апіеЛехіоп [, аепії 'Гіек/п] п мед. за-гйн (матки).
апі-е£££ ['аепіедг] п рі мурашкові яйця.
апіеіоре [ аепіііоир) п зоол. антилопа.
апіеіисап [,аепії'1]и:кап] аф досвітній.
апіешегіШап ['аепііта'псіюп] аф ранковий, світанковий; дополудневий.
апіе тегіЛіеш ['аепііта'псіїот] аду лат. (звич. скор. а.т.) до полудня, до
обіду; ійе ігаіп І8 дие аі 9 а. т. поїзд приходить о 9 годйні ранку.
апіе тогіет ['аепії'то:іат] аду лат. до смерті, перед смертю.
апіешшкіапе [ 'аепії 'тлпсІеіп) аф (що існував) до створення світу.
апіепаіаі ['аепії пені] ад] утробний, періоду утробного розвитку.
апіепаіі [,аепії'пеііаі] п рі юр. діти, що народйлися до шлюбу; діти, що народйлися передчасно.
апіеппа [аеп'іепа] п (рі апіеппае) 1) рад. антена; 2) зоол. вусик, щупальце; 3) дзьобик (у плодів).
апіешіае [аеп'іепі:] рі від апіеппа.
апіеппіГегоііБ [,аепіе'піГЬг98] ад] зоол що має вусики.
апіепирііаі ['аепії'плррі] ад] дошлюбний.
апіера$і ['аепііра:8і) п передчуття.
апіерепШиш [,аепії'репсІют) п церк покривало для вівтаря.
апіерепиіі [аепіірі'пліі] п третій склад від кінця.
апіерепиііішаіе [ аепіірі'плііігпн] ад] третій від кінця (про склад).
апіеро$іііоп [,аепііра'2і/п] п грам. препозйція.
апіергапШаІ [ 'аепії 'ргаепфоі] ад] передобідній.
апіегіог [аеп'іюгю] ад] 1) попередній; передуючий; 2) анат. передній.
апіегіогііу [,аепіі9п'зпіі] п 1) передування; першість; 2) переднє положення.
апіегіогіу [аеп'ііагюіі] аду 1) раніше, перш ніж; 2) анат. спереду.
апіе-гоош ['аепіігит] п передпокій, прихожа, вестибюль.
апіеіуре ['аепіііаїр] п прототип.
апіеуег8Іоп [,аепії'уо:/п| п мед. зміщення уперед.
апі-Лу ['аепіГІаі] п летюча мурашка
Апіііеа [аеп'Ою] п ж. ім'я Антея, Антія.
апі-йеар [аепійі:р] див. апі-йіН.
апійеішіпііс [,аеп9е1'тіпіік] п мед глистогінний засіб.
апікеш ['аепОат] 1. лі) гімн. 2) державний гімн Великої Британії; 3) спів; церковний хорал; антифон. 2. у поет, співати гімни; оспівувати
апіііег ['аепОз] п бот. пиляк.
апійегаї ['аепОогзІ] ад] бот. пиля-ковий.
апійег-(1и8і [ аепОосілБі] п бот. пилок.
апіііегіезз ['аепОоІіз] ад] бот. без пиляків.
апіііегохокі [,аеп0огои'2оіс1] п бот антерозоїд, сперматозоїд.
апійе$І5 [аеп'0і:8і8] п бот. цвітіння, період цвітіння.
апі-йііі [ аепійіі] п мурашник.
апі1юІ0£Ісаі [,аепОо'Іосізікої] ад] антологічний.
апі
62
апі
апіЬок>£І8і [зеп'ОзІодзізІ] п укладач антології.
апіЬоІо&І2е [геп'ОзІадзаїх] у 1) укладати антологію; 2) публікувати в антології.
апіЬок)&у [аеп'0оЬдзі] п антологія.
АпіЬопу ['аепОпі] п ч. ім’я Ентоні, Антоні, Антоній; Гіге мед. антонів огонь, гангрена.
апіЬорЬоге ['аепОзЕз:] п бот. квітконос.
апііігасепе ['аеп0го8І:п] п хім. антрацен.
апіЬгасШез [ 'аепбгозакіг] п рі збірн. гірн. паливо (вугілля, антрацит, торф).
апігасііе ['аепбгазаіі] п антрацит.
апіЬгах ['аепбгаекз] п 1) мед. карбункул; чумний нарив; 2) сибірка; 3) антракс (коштовний камінь).
апіЬгоріс(аІ) [аеп'0горік(а1)] аф людський.
апіЬгорозепеііс [,аеп0гароисізі'пеіік] аф антропогенетичний.
апіЬгорозепу [,аеп0га'ро<ізіпі] п антропогенез.
апіЬгороИ [ 'аепОгзрзід] 1. п антропоїд, людиноподібна мавпа; 2. аф людиноподібний.
апікгороіііе [аеп'0гоирз1аіі] п антро-політ (скам’янілі рештки людини).
апіЬгорок>£Іса1 [,зеп0г9рз'1зсізікз1] аф антропологічний.
апікгоро1о£іса11у [Угеп9гзрз'1зс1зікз1і] асіу антропологічно; з точки зору антропології.
апіЬгорок>£Ьі [, аепОгз 'роїодзізі] п антрополог.
апіЬгороІозу [,зеп0гз'рз1зс1зі] п антропологія.
апіЬгоротей’іс(аІ) [, гепбгзрз теЬ пк(аі)] аф антропометричний.
апіЬгорошеігу [.гепбга'рзтіігі] п антропометрія.
ап1ЬгорошогрІкі$т [,аеп0г9ра'то:-
Гі2гп] п антропоморфізм.
апіЬгорошогрЬіге [,аеп0гара'тз:£аіг] у наділяти богів людськими рисами.
апіЬгоротогр1ю1О£у [,аеп0горато:-
Тзіздзі] див. апіЬгоротогркі8т.
апіЬгоротогрЬоив [,геп0гзрз'тз:Ь$] аф 1) антропоморфний, людиноподібний; 2) антропоморфічний.
апіЬгоропоту [,аеп0га'рзпаті] п ан-тропономія (наука про закони людської поведінки).
апіЬгорорЬаф [,аеп0га'роЬдаі] п рі канібали, людоїди, людожери, антропофаги.
апіЬгорорЬа&іс [, аеп0гора' Гавсіз ік ]
аф канібальський, людоїдський.
апіЬгорорЬа^кш [.аепбгз'роЬсізітт] п канібалізм, людоїдство, людожерство, антропофагія.
апііігороріїазіїе [,зеп0гз'рзбхізаіі] п канібал, людоїд.
апШгорорЬа^ои$ [ , аеп0га 'рз£здз$]
аф канібальський, людоїдський.
апіЬгорорЬазу [, аеп0га рзЬдзі] див. апгіігорорІіа£І$т.
апікгорорЬоЬіа [,аеп0гара'ЕоиЬр] п антропофобія, людиноненависництво.
ап<ЬгорорЬиі$т [, аеп0гз 'рзфшхш] п антропофуїзм (наділення богів людськими рисами).
апйігороіоту [.зепбгз'рзїзті] п ан-тропотбмія; анатомія людини.
апй ['аепґі] п 1) розм. опозиціонер, опозиційно настроєна людина; 2) розм. протиракетний снаряд.
апіі- ['гелії-] рге/ проти-, анти-: апіпуаг антивоєнний; апіідоіаі проти-отругний.
апііаегіаі [ аепіГєзпзІ] аф зенітний, протиповітряний.
апііазег ['аепії'екІзз] п засіб проти старіння.
апііаігЬогпе ['гелії'єзЬз:п] аф протидесантний.
апіі-аігсгаК [ 'гелії 'єзкпх:її] п збірн. військ, зенітні засоби; ~ агііііегу зенітна артилерія; ~ деіепсе протиповітряна оборона; ~ £ип зенітна гармата; ~ гпі8-8І1е зенітна ракета; ракета «земля — повітря».
апііаігсгаГіег [ 'гелії 'єзкпхгїїз] п амер. військ, зенітник.
апііанірЬіЬіоиз ['гепіігет'іїЬізз] аф протидесантний.
апііат ['гелію] п бот. анчар, дерево смерті.
апііЬіІіоиз ['гелії'Ьіірз] аф мед. про-тижовчний.
апііЬЇО8І8 [,гелііЬаі'011818] лантибіоз.
апііЬіоііс ['гепііЬаі'зіїк] 1. п антибіотик; 2. аф антибіотичний; ~ ігеаі-шепі лікування антибіотиками.
апііЬосіу [ 'гелії,Ьзді] п 1) фізл. антитіло; 2) фіз. антиречовина.
апііЬгасЬіїші [, гелії 'Ьгаекізгл] п анат. передпліччя.
апйс ['аепіік] 1. л 1) гротеск; 2) заст. блазень, фігляр; 3) рі гримаси, кривляння, блазенство; 4) личина, машкара; X аф заст. гротескний, фіглярський, блазенський; чудний; 3. у кривлятися; забавляти.
апіісаіаіузі ['аепії 'каеіаіізі] пхім. негативний каталізатор.
апіісаіЬосІе [ 'гелії 'кае0оид] л антикатод.
апіісаіЬоІіс ['гелії'кге0о!ік] аф антикатод йцький.
апіісепіге ['аепіі'зепіз] л геол. антипод епіцентру (землетрусу).
апіісЬІог [ 'геліікіо:] л хім. гіпосульфіт.
апіісЬгізі ['аепіікгаїзі] л антихрист.
апіісЬгізііап ['аепіГкпзіізп] аф проти християнський.
апіісірапі [аеп'іізірзпі] 1. л той, хто чекає (передбачає, передчуває, побоюється, запобігає, випереджає); 2. аф який очікує (передбачає, передчуває, побоюється, запобігає, випереджає).
апіісіраіе [аеп'іізіреіі] у 1) очікувати; передбачати; передчувати; побоюватися; 2) запобігати, відвертати; 3) сподіватися; 4) прискорювати, наближати; 5) робйти (використовувати) достроково; іо ~ раутелі сплатити достроково.
апйсіраііоп [аепДізі'реі/п] л 1) передчуття, Передбачення, сподівання; побоювання; ~ о£ ріеазиге передчуття задоволення; Ьу ~ заздалегідь, наперед; іЬапкіп£ уои іп ~ заздалегідь вдячний (у листі)', іп ~ оГ ап еагіу геріу чекаючи скорої відповіді; 2) юр. передчасність вимоги виконання; завчасність здійснення вчинку; 3) передчасність наступу; 4) мед. передчасне настання (місячних тощо).
апіісіраііуе [аеп'іізіреіііу] аф попереджуючий, передбачливий, передчут-тєвий.
апіісіраіог [аеп'іізіреііз] л провидець; віщун, провісник; завбачник.
апіісіраіогіїу [аеп 'іізіреііапії] асіу 1) попередньо; передбачаючи; запобігаючи; 2) заздалегідь; завчасно, передчасно, достроково.
апйсіраіогу [аеп'іізіреііоп] аф 1) попередній; попереджуючий, остерігаючий; 2) передчасний, завчасний; достроковий.
апйсіуіс ('аепії'зіУік] аф протигро-мадянський.
апіісіге ['аепіізаіг] у блазнювати, кривлятися; забавляти.
апіісіегісаі [ 'аепії 'кіепкі] аф антиклерикальний.
апйсіітах [ 'аепії 'кіаїтаекзр л
1) спад (розрядка) напруження; підупад, занепад; 2) літ. антиклімакс, зниження (стилю).
апіісііпе ['аепіікіат] л геол. антикліналь; антиклінальна складка, сідловина.
апйсІосЬуізе ['аепії'к1ок\уаіг] асіу проти годинникової стрілки.
апіісіу ['аепіікіі] оду гротескно, химерно.
апііеоа^иіапі ['аепіікои'аедіиіопі] аф мед. що затримує скипання крові.
апіісопзійиііопаї [ 'аепії, копзії' і] и:/зпі ] ад) антиконституційний.
апіісогго8іуе ['аепііко'гоизіу] аф антикорозійний.
апіісускиїе [ 'аепії 'заїкіоип] л метеор. антициклон.
апШагхіе [ 'аепії 'даегі] аф незаслі-плюючий (про світло фар).
апііііетосгаі ['аепії'сіетокгаеі] л
противник демократії.
апі
63
апі
апіШешосгаііс [ 'гелії, бета 'кггеіік] асі] антидемократичний.
апіШоіаІ ['гепіібоиіі] асі] протиот-рутний; ~ ігеаітепі мед. застосування протиотрути.
апіШоіаІІу ['гелії'асіоиіаії] аду як протиотрута.
апіідоіе ['гепікІоиі] п протиотрута (від — а^аіпзі, іо).
апііеіесігоп ['гепіп'їекігзп] п фіз. антиелектрон, позитрон.
апііїазсізі ['гелії'£ге(і8і] п антифашист.
апШеЬгіїе ['гелії Ті :Ьгаі1] ад] мед. п роти гарячковий.
апііГе(1ега1І8і ['гелії ТесІагаїїзі] п амер. антифедераліст.
апііїїазк ['гелії'Лає/] ад] що ізолює (гасить) полум’я.
апііГо^шаііс ['геліТод'тгеіік] п амер. алкогольний напій (проти простуди)-, ковток спиртного зранку.
апііґгеехе ['аепііГгі:г] п антифрйз, незамерзаюча суміш.
апііГгісііоп [ 'гелії Тпк/л] 1. п тех. сплав, що зменшує тертя; 2. ад] антифрикційний; що зменшує тертя.
аігіі-&а$ ['гелії'дгез] ад] військ, протихімічний; ~ еціпртелі засоби протихімічного захисту.
апіізеп ['аелікІзал] п фізл. антиген.
Апіі^опе [аеп'іідалі] п міф. Антігдна.
апіі£гауііу [ 'гелії 'дггеуііі] п фіз. анти гравітація.
апіі-£іі££Іег [, гелії'длдіа] п сифон.
апШіаІаІіоп ['гепіііїа'іеі/п] ад] фот. протиоребльний.
апііЬеїтіпіЬіс ['гепіііїеІ'тілОїк] п мед. глистогінний засіб.
апіі-кего ['гелії'іїюгои] п літ. анти герой.
апіі-киш [ 'гелії 'іїлт] п шумоглушник.
апіі-ісег ['аеліі'аіза] п ав. антиобліднювач.
Апіі11е$ [аел'ПІі:х] п геогр. н. Ан-тйльські островй.
апіі-ішрегіаіізііс [ 'геліпт, різно' Ії8-іік] ад] антиімперіалістйчний.
апіцатшіп^ [ 'гелії 'багети]] рад. 1. п усунення перешкод, захист від перешкод; 2. ад] перешкодостійкйй, про-типерешкбдний; що усуває перешкоди.
апіікпоск ['гелії'лок] п тех. антидетонатор.
апіііікгаііоп [,геліііаі'Ьгеї/л] п зрівноваження, урівноваження.
апіііо^агіікт [,гелії'Іздопдт] пмат. антилогарйфм.
апііІО£Оіі8 [гел'іііабзаз] ад] суперечний.
апіііо&у [гел'іііадзі] п суперечність.
ап<ітаса$$аг ['гепііта'кгеза] п серветочка (на м'яких меблях).
апіітеск ['гелії'глек] п амер. військ.
протитанкові засоби; протитанкова оборона.
апіі-шескапігесі [ 'гелії 'т екала і/б] ад] амер. військ, протитанковий; ~ сіе-іелсе протитанкова оборона.
апііте<аіке$і$ [,гелііте'іге0а8і8] п антиметатеза.
апіішіїііагізт [' гелії 'тііііапгт] п антимілітаризм, боротьба проти мілі-тарйзму.
апііші1ііагІ8ііс ['гелії, глііїїа'гШік]
ад] антимілітарйстський.
апіі-шІ8£І1е ['геліі'тізаіі] 1. п протиракета; 2. ад] протиракетний; ~ сіе-іепсе протиракетна оборона.
аігіішопагскісаі ['гепііто'па:кік1] ад] антимонархічний.
апііїїіопагскізі ['гелії талакізі] п протйвник монархії.
аігіітопу ['гелііталі] п хім. сурма.
апіітусоііс ['геліітаї'коіік] ад] протигрибковий.
апііпаііопаї ['гелії'лге/апі] ад] антинаціональний.
апііпеиігіпо [,гелііліи:'ігі:лои] п фіз. антинейтрйно.
апііпеиігоп [, гелії'л]и:ігол] п фіз. антинейтрон.
апііпосіе ['гепіїлоисі] п фіз. пучність (хвилі).
апііпотіс(аі) [, гелії 'лотік(аі)] ад] антиномічний, суперечливий.
апііпоту [гел'ітзті] п 1) юр. суперечність між двома законами; суперечність у законі; 2) антиномія; суперечність, протиріччя; 3) парадокс.
апііохісіапі [,гелії'зквісізлі] пхім. антиокислювач.
апіірагіісіе [,гелії'ра:іік1] п фіз. ан-тичастка.
апііраікеііс(аі) [геп,ііра 'Оеіік(зІ)] ад] антипатйчний, огйдний, брид-кйй.
апііраікеіісаііу [геп,іірз'Оеіікзіі] аду з антипатією; з огйдою.
апііраікіге [геп'ііраОаіг] V 1) відчувати антипатію; 2) робйти антипатй-чним (огйдним).
апііраіку [гел'ііраОі] п 1) антипатія, відраза, неприхильність (до — а^аілзі, іо); 2) об’єкт антипатії (огйди); 3) несумісність.
апіірегі$іа$і$ [,гелііра'п8І98і8] п 1) протиставлення, контраст; 2) опір, реакція.
апіірегеошіеі ['гелії, рз:83'леї] ад] військ, протипіхотний; осколковий, осколочний; ~ тіле протипіхотна міна; ~ ЬотЬ осколкова бомба.
апііркІ0£І£ііс [ 'геліі£1ои'сІзі8іік] ад] мед. протизапальнйй.
апііркоп ['геліТап] п 1) церк. антифон; 2) відгук; відповідь.
апііркопагу [гел'ііЕзлап] п церк. кнйга антифонів.
апііркопу [гел'ііГзлі] п церк. перемінний спів двох хорів.
апііросіаі [зеп'ПрзсІІ] ад] 1) антипбд-ний; 2) діаметрально (прямо) протилежний.
апііройе ['гелііроиб] п 1) антипод, повна (пряма) протилежність; 2) рі країни (мешканці) протилежних півкуль.
апііродеап [гелДіра'біал] ад] 1) ан-типбдний; 2) шкереберть.
апіірокоп ['гелії'рзіхл] п протиотрута.
апііроіе ['гепііроиі] п 1) протилежний полюс; 2) діаметральна (повна) протилежність.
апііргоіоп [, гелії'ргоиізл] п фіз. антипротон.
апііругеііс І'гелііраі'геіік] 1. п мед. жарознйжуючий засіб; 2. ад] жарознй-жуючий.
апііциагіап [, гелії'кхуєопал] 1. п 1) антиквар, антикварій; збирач (любитель) старовйнних речей; 2) велй-кий формат креслярського паперу; 2. ад] 1) антикварний; старовйнний; ~ Ьоок букіністйчна кнйга; 2) археологічний.
апіідиагіапіхе [,гелії'кхуєзпалаїг] г розм. удавати з себе знавця-антиквара
апііциагіит [,гелії'к^єзпзт] п сховище антикварних речей.
апШріагу ['геліік\узп] п 1) антиквар, антикварій; знавець (любйтель, збирач) старожитностей; 2) торговець антикварними речами; букініст; 3) хранйтель старожйтностей (титул).
апіідиаіе ['геліік^еіі] V 1) відміняти як застаріле; 2) надавати старого (старомодного) вйгляду.
апіідиаіегі |'гепіік\уеіііб] ад] 1) застарілий; старомодний; 2) віджйлий, що вййшов з ужйтку; ~ \¥огсІ8 архаїчні слова; 3) старезний, старенний (про людей).
апШріе [аел'іі:к] 1. п 1) пам’ятка старовинй; твір стародавнього мистецтва; ііїе ~ розм. антйчне мистецтво; антйчний стиль; 2) старовйнна (антикварна) річ; 3) друк, антйква (шрифт), 4) друк, неглазурбваний папір; сіга\¥Іп£ Ггот ііїе ~ малювання з антйчних моделей; іоуєг о£ ііїе - любйтель старовинй; 2. ад] 1) стародавній, старовйнний, давній; 2) антйчний; 3) старомодний, застарілий, архаїчний; 4) що існує з давніх часів; дуже старйй, старезний; поважний; - зіїор антикварний магазйн; 3. V 1) оправляти в антйчному стйлі (книгу); 2) опоряджати в стародавньому стйлі.
апіідиеіу [геп'іі:кіі] аду по-стародавньому, у старовйнному стйлі.
апШ]иі<агіап [геп,іік\уі'і£апап| п прихйльник (поклонник) антйчності.
аліідиіііез [геп іікхуіііг) п рі 1) ста-рожйтності; пам’ятки старовинй (ан-тйчного світу); Сгеек алб Котал
апі
64
апу
грецькі та рймські старожитності; 2) звичаї, традиції.
апіідиііу [аеп'іікипй] п 1) стародавній світ; античність; класична стародавність; Ьі§Ь ~ далека давнині; паііопз (Ьізіогу) оГ ~ народи (історія) стародавнього світу; а Гатіїу оГ £геаі ~ старовинний рід; 2) збірн. стародавні (народи).
апіігаіііег [, аепії 'гавіІо] п тех. амортизатор.
апііге1І£Іои$ ['жпііп'їідзоз] асі] антирелігійний.
апіі-геуоіиііопагу [ 'аепії, гєуо ' їй: /-
пап] аф контрреволюційний.
апііггЬіпшп [, аепії'гаї пат] п бот. ротики (садові), антиринум.
апіі$согЬиііс ['зетііі8ко:'Ь]и:іік] 1. п протицинготний засіб; 2. асі] протицинготний.
апіівсгірйігаї ['аепп'зкпруагаї] асі] рел. ворожий святому письму.
апіі-Зетііе [, аепії'зі: таї і] п антисеміт.
апІі-8етіііс [.аепіізі'тііік] асі] антисемітський.
апіі-8етііі$т [, аепії'зетііігт] п антисемітизм.
апШервіз [, аепії'верві з] п антисептика.
ап№ерйс [,аепії'веріїк] 1. п антисептичний засіб; 2. асі] антисептичний, протигнильний.
апі&сісі ['аепії'$ккІ] асі] нековзнйй; що перешкоджає ковзанню.
апіЕосіа! ['аепії'зоирі] асі] 1) антисоціальний; антигромадський; 2) нетовариський, некомпанійський; замкнутий; недружелюбний.
апіі$іго|йіе [аеп'іізігаії] п 1) антистрофа; 2) використання у суперечці аргументів противника.
апШігоріюп [аеп'іізігаГап] п аргумент противника, що використовується проти нього.
апіі-$иЬтагіпе ['аепії'злЬтагігп] асі] військ, протичовновий; ~ ЬотЬ глибинна бомба.
апіі-іапк [.аепії'іает)к] асі] військ. протитанковий; ~ госкеі ІаипсЬег реактивний протитанковий гранатомет; ~ тівзіїе протитанкова ракета.
апіЙЬе$е$ [аеп'іі0і$і:г] рі від апіі-іЬЄ8ІВ.
апіііЬе$і$ [аеп'й0і$і$] п (рі апіііЬезез) 1) антитеза, протиставлення; 2) цілковита протилежність, контраст; 3) філос. антитезис.
апіііЬе$іге [аеп'ііОізаіг] V філос. 1) бути антитезою; 2) протиставляти; виражати антитезою.
апіііЬеііс(аІ) [, аепії'Оеіік(аІ)] асі] 1) філос. антитетичний; 2) прямо протилежний.
апіііохк ['аепії'іокзік] аф протиот-рутний, антитоксичний (тж апіідо-іаі).
апіііохіп [ 'аепії Чоквіп] п протиотрута, антитоксин (тж апіідоіе, апіі-роізоп).
апіі-ігасіе ['аепії'ігеїд] п метеор. антипасат (вітер).
апііігизі [, аепії'ігл зі] аф антитрес-тівський, спрямований проти трестів.
апіііуре ['аепіііаїр] п літ. антитйп; антигерой.
апіііурЬоігі ['аепії ЧаїЬід] аф протитифозний.
апіііуроиз [аеп'ііііроз] аф що чинить опір силі, міцний.
апіііуру [авп'іііірі] п опір матеріалів.
апііуігаї [. аепії 'уаігаї] аф противірусний.
апігоаг [.аепії'\уо:] аф антивоєнний.
апіітушіс [ 'аепії 'хашик] аф що перешкоджає бродінню.
апііег ['аепііа] п оленячий ріг; відросток оленячого рога.
апііегед ['аепії об] аф з рогами, рогатий.
апііегіевв [ 'аепіЬІїв] аф безрогий, комдлий.
апі-ііоп ['аепі.іаідп] п ент. мурашиний лев.
апіоесі [аеп'іі:заі] п рі люди, які живуть на одній довготі, але на протилежних боках екватора і на рівній відстані від нього.
Апіоіпеііе [,аепіА¥а:'пеі] п ж. ім'я Антуанет, Антуанета.
Апіоп ['аепіоп] п ч. ім'я Антон.
Апіопіа [аеп'іоипр] п ж,ім'я Ан-тбун’я, Антбунія, Антонія.
Апіопіпа [.аепіо'паїпо] п ж. ім'я Ан-тонайна, Антоніна.
Апіопіо [аеп'іошпои] п ч. ім'я Ан-тоуніо, Антоніо.
Апіопу ['аепіапі] п ч. ім'я Антоні, Ентоні.
апіопуш [ аепіопіт] п лінгв. антонім, апіопушоиз [аеп'ізштоз] аф лінгв. антонімічний.
апіопушу [аеп'ізпіті] п лінгв. антонімія.
апіга ['аепіго] рі від апігит.
апігаї ['аепігзі] аф порожнинний.
апіге ['аепіо] п поет, печера.
Апігіт ['аепіпт] п геогр. н. Ангрім. апігит [аепігот] п (рі апіга) фізл. порожнина.
АпЬуегр 1'зепіА¥д:р] п геогр. н. м. Антверпен.
атісіеаг [зе'п]и:к!ю] п без’ядерний.
а пшпЬег 1 ['еі'плтЬа'\¥лп] аф амер. розм. першокласний, відмінний.
апигу [о'п]и:п] п мед. анурія.
ашв [еіпзз] п (рі тж апі) анат. задній прохід.
атії ['аепуіі] п 1) ковадло; 2) тех. п’ятка; упорний стержень; іо Ье оп (ироп) іЬе ~ підготовлятися; обговорюватися.
апхіеіу (зет) 'гаюіі] п 1) тривога, неспокій, турбота, страх; 2) рі неприємності, клопоти; 3) палке бажання; прагнення; завзяття; ~ іо ріеазе прагнення догодити (сподобатися).
апхммк ['аеі)к/0$] аф 1) стурбований, стривожений; занепокоєний; що побоюється (хвилюєшся); іо Ье (іо Гееі) ~ аЬоиі зтЬ.’з ЬеаііЬ тривожитися за чиєсь здоров’я; 2) тривожний; неспокійний; 3) що прагне (до чогось); що палко бажає (чогось); Ье І8 ~ іо до Ьів Ьезі він прагне зробити усе можливе; у/е аге ~ іЬаі оиг сЬіІдгеп вЬоиІд Іеагп \уеН ми хочемо, щоб наші діти добре вчйлися.
апхюизіу ['аеі]к/98Іі] асіу 1) схвильовано, тривожно; стурбовано, занепокоєно; 2) розм. дуже, надзвичайно.
апу ['елі] 1. аф 1) який-небудь, будь-який, якийсь, скільки-небудь (у питальних реченнях); Ьауе уои ~ топеу? чи є у вас гроші?; 2) всякий, будь--якйй; перший-ліпший; уои сап Ьиу іі іп ~ зЬор це можна придбати у пер-шому-ліпшому магазині; іп ~ сазе, іп ~ гаіе у всякому разі; 3) жодний, ніякий (у заперечних реченнях) ; І дід поі Гіпд ~ тІ8іаке8 я не знайшов ніяких помилок; Ье Ьа8п’і ~ топеу у нього зовсім нема грошей; 2. асіу 1) скільки-небудь, ще; хуііі уои Ьауе ~ тоге іеа? хочете ще чаю?; 2) знову, ще; І ат 8игргІ8ед уои соте Ьеге ~ тоге я дивуюсь, що ви сюди знову прийшли; 3) ніскільки, ніяк, аж ніяк; І ат поі * Ьеііег мені аж ніяк не краще; 4) амер. розм. загалом, взагалі; зовсім; іі дід поі іпЛиепсе Ьіт ~ це на нього зовсім не вплинуло; 3. ргоп іпде/. 1) хто-не-будь, що-небудь; іГ ~ оґ іЬет 8Ьоиід зее Ьіт якщо б його побачив хто-не-будь з них; 2) ніхто, ніщо; І доп’і Ііке ~ оГ іЬезе Ьоок8 мені ніяка з цих книжок не подобається; 3) всякий, будь--якйй; уои тау іаке ~ оГ іЬезе Ьоокз ви можете взяти будь-яку з цих книжок; < ~ опе будь-хто; ~ опе о£ іЬет будь-хто (кожний) з них.
апуЬоду ['епі'ЬосЬ] 1. п 1) важна особа; І8 Ье ~? він якась важна особа?; 2) знев. незначна (непрмітна) людина; Ье І8 ]и8і ~ він звичайна людина; 2. ргоп іпсіе/. 1) хто-небу^юдось, будь--хто (у питальних реченнях); із іЬеге ~ Ьеге? чи є тут хто-небудь?; 2) ніхто (у заперечних реченнях); І Ьауеп’і зееп ~ я нікого не бачив; 3) всякий, будь--якйй (у стверджувальних реченнях); ~ сап 5¥гііе іі це може написати всякий.
апуЬояг ['епіЬаи] а№ 1) в усякому разі, що б там не було; як би то не було; уои мюп’і Ье Іаіе ~ у всякому разі ви не запізнитеся; 2) якймсь чином, так чи (або) інакше, будь-яким способом, як-небудь (у стверджувальних реченнях); 3) ніяк, ніяким чйном (у заперечних реченнях); І соиід поі веі
апу
65
АрЬ
іпю іке ЬиіЮіпв ~ я ніяк не міг потрапити в цей будинок; 4) абияк, як--небудь, будь-як; іо до опе’з \уогк ~ працювати абияк; іо Гееі ~ почувати себе недобре (неважно); ікіп§з аге ~ справи так собі.
апуопе ['епі\¥лп] ргоп іпсіе/. (тж апуЬоду) 1) хто-небудь, хтось (у питальних реченнях)', 2) всякий, кожний (у стверджувальних реченнях) ', 3) ніхто (у заперечних реченнях).
апуріасе [’епіріеіз] амер. розм. див. еуегу\¥кеге.
апуІЬіпз ['епіОіі]] 1. ргоп іпсіе/. 1) що-небудь, будь-що, щось (у питальних реченнях)', Ьауе уои іозі ~? ви щось загубили?; із Не ~ Ііке кіз Гаїкег? чи є у нього щось спільне з батьком?, він хоч трохи схожий на батька?; 2) ніщо (у заперечних реченнях)', зке казп’І Гоипсі ~ вона не знайшла нічого; 3) усе, що завгодно (у стверджувальних реченнях)', іаке ~ уои Ііке беріть усе, що вам подобається; ~ Ьиі... усе, що завгодно, тільки не...; ке із ~ Ьиі а соу/агд він усе, що завгодно, тільки не боягуз; Ііке ~ щосили, щодуху; аз ~ надзвичайно, страшенно; поі Гог ~ нізащо; ЬагсПу ~ майже нічого; 2. асіу скільки-небудь; якоюсь (певною) мірою; із йег дгезз ~ Ііке тіпе? хіба ЇЇ сукня хоч трохи схожа на мою?
апуііте ['етіаїт] асіу завжди, в будь-який час.
апуіуау [’єппуєі] див. апукоу/.
апу^йеп ['еппуеп] асіу 1) коли-небудь, в будь-який час; 2) завжди.
апуи4іепсе ['епішепз] асіу звідки завгодно, з будь-якого місця.
апуігіїеге ['епі\¥ео] асіу 1) скрізь, всюди; 2) амер. розм. загалом; якоюсь мірою; ~ Ггот щось середнє між; іі созіз ~ Ггот Гіує іо зєуєп доііагз це коштує щось п’ять чи сім доларів; 3) де-небудь, будь-де, десь, куди-небудь, кудись (у питальних реченнях)', 4) нікуди (у заперечних реченнях)', ке доезп’ї \уапі Ю §о ~ йому нікуди не хочеться йти; 5) де завгодно, будь-де; куди завгодно (у стверджувальних реченнях)’, уои сап Ьиу іі ~ ви можете купити це де завгодно (скрізь).
апуиШЬег ['епі,\¥іда] аду в будь--якбму напрямі; до будь-якого місця.
апуиізе [етог] асіу будь-якйм чином, якимсь чйном; якйм-небудь способом.
Апгас ['аепгаек] п (скор. від іке Аи-зігаііап апд /еаіапсі Аллу Согрз) 1) солдат Австралійського і Новозеландського армійського корпусу; 2) рі Австралійський і Новозеландський армійський корпус.
А опе [ еі'\улп] аф амер. розм. першокласний, відмінний.
аогіа [еі'огіо] п анат. аорта.
аогіаі [еі'о:Ю1] асі] анат. аортальний.
арасе [а'реіз] асіу швидко; ІП пе\уз сотез ~ присл. лихі вісті не лежать на місці.
арасіїе [Ура:/] п апаш, бандйт.
аракове [.гера'доидр] п непряме доведення.
араід [о'реісі] асі] 1) задоволений; 2) вйнагороджений.
арапа^е ['аеропісІз] п 1) апанаж; уділ; 2) залежна територія; 3) передумова; 4) атрибути; неодмінне (природне) доповнення.
арагі [Ура:і] 1. асіу 1) на віддалі, удалині; осторонь, відособлено; Іо зіапсі ~ Ггот іке тезі стояти осторонь від інших; 2) роздільно, нарізно, окремо; іо ііує (іо сіи/еіі) - жйти нарізно; 3) на частйни, на шматкй; іо Гаї! ~ розвал йтися на частйни; ~ Ггот ікаї крім того, що; не кажучи про; ]окіп§ ~ без жартів; 2. V відкладати (в сторону).
арагіЬеісі [о'ра:ікаісІ] п апартеїд; расова ізоляція (тж зе§ге£аііоп, гасе біз-сгітіпаїіоп).
арагітепі [Ураіітопі] п 1) (звич. рі) мебльовані кімнати; ~ Ю Іеі здається внаймй (оголошення); 2) амер. квартй-ра; \уаік-ир ~ квартйра в будйнку без ліфта; 3) кімната; житло, приміщення; ~ коизе амер. житловйй багатоквар-тйрний будйнок; 4) заст. купе, відділ.
арагіпезз [Урагіпіз] п відокремленість, відчуженість; відособленість.
аразз [Ура:8] V проходити мймо.
араіеііс [,герУіеІік] асі] зоол. що імітує забарвлення (форму), мімікрійний.
араіііеііс(аі) [, зеро '0еіік(о1)] асі] байдужий, апатйчний.
араікеїісаііу [,зеро'Оеіікоіі] ш/у байдуже, апатйчно.
араїкізі [ зеро0і8І] п байдужа (апа-тйчна) людйна.
араїкіге ['зероваїг] у робйти байдужим (апатйчним, нечутлйвим).
араїку ['аеро0і] п байдужість, апатія, млявість; роіііісаі ~ аполітйчність.
араіііе ['зероіаіі] п мін. апатйт.
аре [еір] 1. п 1) мавпа; тапііке (ап-ікгороід) ~ людиноподібна мавпа; 2) кривляка; Ю ріау Іке ~ передражнювати; босГз ~ дурник від народження; іо іеасі ~з іп кеіі померти старою дівкою; іо зау ап ~’з раїегпозіег цокати зубами від холоду; 2. у мавпувати; наслідувати; підроблятися.
а-реак [Урі:к] асіу 1) сторч, сторчака; 2) мор. вертикально, прямовйсно.
аре-Ьеагег ['еір,Ьєага] п бродячий блазень (з мавпочкою).
ареЬоод ['еіркисі] п мавпяче царство.
аре-іеадег ['еірДі:до] п ірон. стара дівка.
Ареппіпез ['аеропаїпг] п геогр. н. Апенніни.
арег [’еіро] п 1) паяц, блазень; 2) зоол. кабан, вепр.
арегіепі [о'рюпопі] 1. п мед. проносне; 2. асі] мед. проноснйй.
арегіїіГ [а:,реп'Іі:Г] п аперитйв.
арегіїу [о'рогіїї] асіу відкрйто; явно; смілйво.
арегйіге ['аероі]ио] п 1) отвір; щі-лйна; шпара; 2) буд. проріз; проліт; 3) опт. апертура; 4) фот. отвір діафрагми об’єктйва.
арегу ['еіроп] п 1) мавпятник; 2) мавпування; наслідування.
ареіаіоиз [о'реіоіоз] асі] бот. безпелюстковий.
арех [’еірекз] п (рі арехез, арісез) 1) вершйна, верхівка, верх; найвйща точка; 2) анат. верхівка, кінцева ча-стйна; 3) корінь зуба; 4) астр. зеніт; 5) буд. гребінь, коньбк даху; 6) гірн. прийомна площадка схйлу; бремсберг.
аріїазіа [зеТеі2)о] п мед. афазія, втрата мови.
арЬеІіа [зе'Гг.Ір] рі від аркеїіоп.
аркеїіоп [зе'ії:1рп] п (рі аркеїіа) астр. афелій.
арЬід ['зеГісІ] п ент. попелйця (ро-слйнна), тля.
арЬідез [’еіГібіїг] рі від аркіз.
арЬіІапІкгору [,зеГі'1аеп0горі] п 1) афілантрбпія; 2) мед. антропофобія.
аркіз [ 'еіГіз] п (рі аркідез) ент. попелйця, тля.
арЬ1о£І$ііс [,зеГЬ'сІзі8іік] асі] що го-рйть без полум’я.
арЬопіа [зеТоип]о] п мед. афонія, втрата голосу.
аркопіс [ае'Гзпік] аф афонічний, беззвучний.
аріюпу [’аеГапі] див. аркопіа.
аркогізш ['зеГопгт] п 1) афорйзм; 2) вйзначення наукового прйнципу, дефініція.
арІіогі5тіс кжГа'пгтік] аф у формі афорйзму.
аркогІ8Ііс(а!) [уаеГа'гі8іік(9І)] аф 1) афористйчний; 2) багатий на афо-рйзми.
аркогізіісаііу кзеГа'пзіікак] асіу афористйчно.
аркогіге ['аеГагаїг] у 1) говорйти афорйзмами; 2) створювати афорйз-ми.
аркоііс [аТоиіік] аф позбавлений світла; ~ ге^іоп океанічна зона вічної темряви.
аркгосіізіас [.аеГгои'бігіаек] 1. п мед. засіб, що посйлює статеве почуття; 2. аф 1) любострасний; спокусливий, зваблйвий; 2) збудливий.
АрЬгоШіе ['ЖГга'сІаіІі] п 1) ж. ім'я Афродайте, Афродіта; 2) міф. Афроді-та (богиня); 3) перен. красуня.
арЬ
66
аро
арЬіЬоїщ ['аеЮзі]] п лінгв. німа літера; літера, що не вимовляється у слові.
арЬіЬоиз ['зеФоз] ад] вет. ящурний.
арЬуІІоііз [а'йЬз] ад] бот. безлистий.
арЬуІІу [а'іїїі] п бот. відсутність листя.
Аріа [а:'рі:а:] п геогр. н. м. Апіа.
аріасеоиз [, еірі'еірз] ад] бот. зонтичний.
аріап ['еір^оп] ад] бджолиний, бджоляний.
аріагіап [,ефі'єоп9п] 1. п пасічник (тж аріагізі); 2. ад] бджільницький; пасічницький.
аріагізі ['ефрпзі] п пасічник, бджоляр.
аріагу ['еіріоп] п пасіка.
арісаі раерікої] ад] верхівковий, апікальний.
арісез ['ефізі:2] рі від арех.
аркіап [о'рі/оп] аф епікурейський, арісиіаіе [з'рік]и1іі] аф шпилястий, аркиїіиге ['еірікліі/о] п бджільництво.
аріесе [о'рі:$] аду 1) за штуку; поштучно; 2) розм. кожний; за (на) кожного; з голови; ійеу Ьад а $йі11іп£ ~ кожний з них мав по шилінгу; іауо Ьоокз ~ по дві кнйжки на кожного.
аріз ['ефіз] п бджола.
арізЬ [’еірі/] аф 1) мавпячий; схожий на мавпу; 2) що безглуздо пустує (кривляється); дурнуватий.
арізЬІу ['еірірі] аду по-мавпячому.
арізЬпезз ['еірі/шз] п мавпування, наслідування, кривляння.
арізіпаііоп [лірізі'пеї/п] п отруєння бджолиною отрутою; отруйна дія бджолиного укусу.
арізш [’еірігт] п мавпування.
арІУогоиз [а'ріуогзз] аф бджолоїд-ний.
аріазйс [з'різезіїк] аф непластйч-ний.
а-ріепіу [Уріепії] аду амер. у величезній кількості, в достатку.
аркмпЬ (а'ріош] п 1) апломб; самовпевненість; 2) перпендикулярність, прямовисне положення.
арпоеа [аер'пі:а] пмед. припинення (зупинка) дихання.
аросаіурзе [а'рзкзйрз] п 1) одкровення; прорбче передбачення; 2) (А.) апокаліпсис (остання книга Нового завіту).
аросаіурік(аі) {а,рзко'1фПк(о1)] аф апокаліпсичний.
ароса1ур<іса9у [з,рока'1фіікз1і] аду 1) пророчо; 2) розкриваючи те, що має бути прихбваним.
аросаіуріізі [о.рзка'іірїізї] п автор апокаліпсиса.
аросЬготаЙс [.герзкго'тзеїік] ад] опт. апохроматйчний.
аросораіе [з'рокареіі] V лінгв. усі-кати (скорочувати) кінець слова.
аросоре [о'рзкарі] п лінгв. апокопа, усічення (скорочення) кінця слова.
аросоріс [,ав'ро'корік] ад] лінгв. усічений (скорочений) (про слово).
аросгізіагу [.аерз'кпзізп] п папський нунцій.
аросгурЬа [з'рзкгіЬ] п рі церк. апокрифи; апокрифічні (неканонічні) книги.
аросгурЬа! [з'рзкпГзІ] ад] 1) апокрифічний, неканонічний; 2) недостовірний, невірогідний; сумнівний.
Аросупасеае [з.рззґпефі:] п рі бот. кендирові, барвінкові.
аробіхіз [. герой 'сіїкзіз] п неспростовний доказ.
аросіоиз ['зеросЬз] ад] зоол. 1) апо-дальний, безногий; 2) голопузий.
ароЛуіегіїші [,®рошіі 'ііапат] п роздягальня (перед лазнею, гімнастичним залом).
арозеап [,аврои'дзі:зп] ад] що стосується апогею.
яровеє ['герздзі:] п 1) апогей, найвища точка; 2) астр. апогей.
арозеоігорізіп [угероис1зі'з(гзріхт] п бот. апогеотропізм, негативний геотропізм.
аро&гарЬ ['аерздга:£] п ібчт копія.
ароіаизііс [, герой 'Ь:зіік] ад] що віддається насолодам, люблячий насолоди.
Ароііо [а'рзіои] п 1) міф. Аполлон; 2) перен. красень.
ароііопіап [.аерз'їоипрп] ад] подібний до Аполлона; що стосується Апол-лбна.
Ароііопіа [.герз'їоипіз] п ж. ім'я Аполлоунія, Аполлонія.
аро1о£еііс(а1) [а,рз1а'сізеСік(9І)] ад] 1) що вибачається; вибачливий, перепрошуючий; Ье >уа8 уегу ~ він дуже вибачався; іо таке ап ~ зреесЬ публічно вибачитися; 2) примирливий; іо зреак іп ап ~ іопе розмовляти примирливим тоном; 3) захисний, виправдовуючий, апологетичний.
ароіо^еіісаііу [з,рзЬ'сІзеіікз1і] аду вибачаючись, визнаючи свою вину (помилку); виправдовуючись.
ароіо^еіісз [зфзЬ'сізеіікз] п рі (вжив, як 5іп&) апологетика.
аро1о&іа [.аерз'їоибзіз] п апологія.
ароіо&ізі [з'рзЬдзізі] п апологет, захисник.
ароіозіхе [з'рзізсізаіг] у 1) вибачатися, просити пробачення, перепрошувати (за — £ог, перед кимсь — іо); іо ~ іо зтЬ. вибачатися перед кимсь; 2) заст. виступати з апологією, захищати.
ароіодое [’авроіод] п аполог, повчальна (моралістична) байка.
аро!о§у [з'рзіосізі] п 1) вибачення, перепрошення, пробачення (за — Гог);
риЬІіс ~ публічне вибачення; іо таке (іо ойег) ап - просити вибачення, вибачатися; 2) апологія; захист, виправдання; пояснення; 3) розм. незначна подоба, погана заміна; а теге ~ Гог а діппег жалюгідна подоба обіду; що це за обід?
аротесотеігу (,®роиті'котііп] п вимірювання відстані між віддаленими предметами.
ароретрік [, герой ретріїк] аф' прощальний.
арореіаіоиз [.герои'реізізз] ад] бот. багатопелюстковий.
арорйазіз [з'рзЬзіз] п постать умовчання.
арорЬіЬе£т ['аероибет] п короткий вислів.
арорЬузіз [з'рзйзіз] п 1) бот. апофіза; 2) анат. відросток, виріст; 3) ге-ол. прожилок.
ароріесііс(аі) [,аерд'р1екіік(д1)] ад] мед. апоплексйчний; схильний до апоплексії.
ароріех ['зераріекз] V уражати апоплексією.
ароріеху ('аераріекзі] п 1) мед. апоплексйчний удар; параліч органа; апоплексія мозку; 2) бот. фолетаж (усихання пагінців).
арогозе [,аера'гоиз] ад] позбавлений пор, непористий.
а-рогі [а'рз:і] аду з лівої сторонй судна.
арозетаііс [,аероизі'тгеіік] ад] зоол. апосематйчний, перестерігаючий, застережливий.
ароаіазу [а'розіззі] п 1) відступництво (від переконань тощо); віровідступництво; зрада (справи тощо); 2) ренегатство.
арозіаіе І [з'розіїіі 1. п 1) відступник; віровідступник; 2) зрадник; ренегат; 2. ад] 1) відступницький; віровідступницький; 2) зрадницький; ренегатський.
арозіаіе II [о'рззіеіі] у 1) відступа-тися, відмовлятися (від принципів тощо); бути віровідступником; 2) зраджувати (переконання тощо); бути ренегатом.
арозіаііс(аі) [,аерои'зішіік(оІ)] ад] 1) відступницький; віровідступницький; 2) зрадницький; ренегатський.
арозіаііте [а'рЬз^іаїх] у (тж аро&аіе II) відступитися; зраджувати (щось).
арозіеше ['аерз$іі:т] п гнійник.
а розіегіогі ['ефоз,іеп'о:гаі] лат.
1. ад] апостеріорний, заснований на досвіді; 2. аду апостеріорі, емпірйчно, з досвіду.
арозііі [Урозіїї] 1. п нотатка на полях; 2. у робйти нотатки на полях.
арозіїе [о'розі] п 1) апостол; 2) поборник, прихильник; ревнйтель; проповідник; 3) (А.) Апостол (частина Нового завіту).
аро
67
арр
арозіїезіїір [а'рО8І/ір] п рел. апостол ьство.
аро8Іо1аіе [а'розіаїй] п 1) апбстоль-ство; 2) церк. апостольська місія.
арозіоііс(аі) [, гер98'Ю1ік(а1)| асі] церк. апостольський; папський; ~ сЬигсЬ апостольська церква; ~ зее папський престол.
арОБігорке [а'розГгаГі] п 1) лінгв. апостроф; 2) рит. апострофа, риторичне звернення.
ароБігорІїіге [а'розїгаГаїх] V 1) ставити знак апострофа; 2) рит. звертатися (до когось, чогось).
ароПіесагу [а'рзвікап] п заст. аптекар; фармацевт; лікар.
аро(Ьео8Є8 [о,рз0і'ои8І:х] рі від аро-Й1ЄО8І8.
аро(Ьео8І8 [а.роОі'оизіз] п (р І аро-±ео8Є8) 1) прославляння, апофеоз; 2) обожнювання; 3) церк. канонізація; вознесіння до слави.
ароШео8І2е [а'рзвюизаіг] V обожнювати; прославляти, звеличувати.
арраї [а'ро;1] V лякати; страхати; вражати; приголомшувати.
Арраіасйіапз ЬзерУІеіЦрпг] п геогр. н. Аппалачі.
арраііііщ [а'ро:1в]] ад] жахлйвий, страхітливий; приголомшливий.
арра11іп§1у [а'ро:1п]1і] аду жахлйво, страхітлйво; приголомшливо.
арраішепі [а'рз:1тапі] п замішання, розгубленість, збентеженість.
аррапа&е ['аерапісІз] п 1) залежна територія; 2) уділ, апанаж; 3) перен. атрибут, властйвість.
аррагаїиз [,аера'гейа8] п (рі тж без змін) 1) апарат, прйлад, інструмент; 2) машйна, механізм; апаратура; ~ Ьоизе апаратний цех; апаратна; 3) державна машйна; апарат (державний)', $іаіе ~ державний апарат; 4) довідковий апарат; 5) спорт, снаряд (гімнастичний)', 6) фізл. органи; ійе бі^езііуе - органи травлення.
аррагеї [а'раегаї] 1. п 1) поет, одяг; убрання; 2) прикраса; вйшивка на одязі священнослужйтелів; 3) спорядження; 2. V 1) заст. одягати, прикрашати; 2) споряджати; обладнувати.
аррагепсу [а'ржгапзі] п 1) очевйд-ність, явність, наочність; 2) юр. становище прямого спадкоємця.
аррагепі [а'рзегапї] ад] 1) вйдймий; ~ іо ійе пакеб еуе вйдймий неозброєним оком; 2) очевидний, явний; безсумнівний; наочний; 3) гаданий, позірний; ійе ~ саизе оГ йі$ іііпезз \уа$ $оте пегуоиз $йоск причйною його хвороби було, очевидно, нервове потрясіння; 4) юр. безспірний; 5) справжній, істинний, безперечний; ~ ііте справжній час (астрономічний).
аррагепііу [о'ржгапііі] аду 1) оче-вйдно, явно; безсумнівно; 2) мабуть, певно; либонь.
аррагИіоп [, зеро'п/п] п 1) прйвид, примара; бачення; 2) поява, явище; 3) астр. вйдймість; перша поява небесного тіла після затемнення.
аррагіііопаї [.аера'п/апі] ад] примарний; схожий на прйвид.
аррагііог [о'рзепіа] п 1) чиновник у цивільному (церковному) суді; судо-вйй виконавець; 2) університетський педель; 3) глашатай.
арра$8Іопаіа [а,рзе8)а'па:і9] п муз. апасіоната.
арреасй [а'річ/] V 1) перешкоджати; затрймувати; 2) доносити (на когось), фіскалити.
арреаі [а'рі:1] 1. п 1) відозва, звернення, заклик; іо зиррогі ап ~ підтрй-мувати звернення (заклик); 2) прохання, просьба, благання (про — Гог); іо таке ап ~ Гог йеір благати про допомогу; 3) юр. апеляція; оскарження, скарга; 4) привабливість, чарівність; сіеіісаіе ~ вйтончена чарівність; іо Ьауе тисй ~ мати велйку привабливість, подобатися; 5) потяг (до чогось — іо); 2. у 1) апелювати, звертатися із закликом, закликати (до — іо); 2) посилатися; іо ~ іо ійе Гасі посилатися на факт; іо ~ іо геазоп апелювати до здорового глузду; іо ~ іо агтз братися до зброї; 3) прохати, благати; 4) приваблювати, подобатися; хвилювати, зворушувати; іі сіоез поі ~ іо те це мені не подобається; мене це не приваблює; 5) юр. подавати апеляцію (скаргу), оскаржувати; 6) обвинувачувати у зраді (у тяжкому злочині); 7) кй-дати вйклик; іо ~ Ггот Рйііір сігипк іо Рйііір зоЬег просйти переглянути необдумане рішення.
арреаІаЬІе [а'рі:1аЬ1] ад] 1) доступний благанню; 2) юр. що підлягає оскарженню.
арреаіег [а'рі.іа] п 1) той, хто апелює (закликає, звертається із закликом); 2) сторона, яка подає апеляцію; 3) прохач; благаючий.
арреаііпз [а'рі.іп]] ад] 1) благальний, благаючий; зворушливий; 2) привабливий; принадний; 3) чарівнйй.
арреа!іп§1у [а'рі:1п]1і] аду 1) благально; зворушливо; 2) чарівно.
арреа1іп£пе88 [о'рі:1п]пі8] п 1) зворушливість; жалібність; 2) привабливість, принадність; 3) чарівність.
арреаг [а'ріа] у 1) з’являтися, показуватися; 2) бувати в товарйстві (на прийомах); 3) здаватися; справляти враження; виявлятися, проявлятися; $ігап£е аз іі тау ~ хоч якйм дйвним це може здатися; уои ~ іо кпо\у еуегу-ійіп& схоже, шо ви все знаєте; 4) постати перед судом; виступати в суді; з’являтися в суд; 5) виходити, видаватися (про книги тощо)’, 6) бути явним (очевйдним); 7) бути ясно викладеним (у документі)', 8) виступати (на сцені).
арреагапсе [а'ріагапз] п 1) поява; з’явлення; іо таке опе’з ~ показуватися, з’являтися (десь)', іо риі іп ап ~ прийти, з’явйтися ненадовго (на вечірку тощо)’, 2) зовнішній вйгляд, зовнішність; іп ~ за зовнішнім вйглядом; іо кеер ир (іо ргезегуе, іо зауе) ~з додержувати правила пристойності; удавати, що нічого не сталося; іо ]исі§е Ьу суд йти за зовнішністю; 3) вй-
дймість; очевидність, ймовірність; іп аіі ~8 судячи з усього; як вйдно; очевидно; 4) вйступ (на сцені)’, йіз Гігзі ~ \уаз а зиссе88 його дебют пройшов ї успіхом; 5) вйхід з друку; 6) явка (в суд); вйступ (в суді); 7) явище (дивне); феномен; 8) прйвид; примара.
арреагіп£Іу [а'ріагп]1і] аду очевйд-но, як вйдно, на вйгляд.
арреа$аЬ1е [а'рі:гаЬ1] ад] зговірливий, згідливий; що піддається умовлянням; поступливий, лагідний.
арреа$е [а'рі:х] V 1) заспокоювати; утихомйрювати; примиряти; 2) проводити політику умиротворення (агресора); 3) угамовувати, заспокоювати (спрагу, голод тощо); 4) полегшувати, пом’якшувати (страждання тощо); 5) потурати (комусь).
арреа$етепі [а'рі:гтапі] п 1) умиротворення, утихомйрення, примй-рення; 2) політика умиротворення (агресора); 3) угамування, заспокоєння (спраги, голоду тощо); 4) полегшення, пом’якшення (болю тощо); 5) потурання.
арреазег [о'рі:го] п 1) миротворець; 2) умиротворйтель, утихомйрювач.
арреііапі [а'реіапі] 1. п 1) юр. апелянт, скаржнйк; 2) донощик; злочинець, що викриває своїх спільників: 2. ад] 1) юр. апеляційний; 2) апелюючий; що скаржиться.
арреііаіе І [а'реііі] 1. п відповідач, обвинувачений; 2. ад] апеляційний, -соигі амер. апеляційний суд.
арреііаіе II [о'реіеіі] у називати; позначати; нарікати.
арреііаііоп [,зера'1еі/п] п 1) ім'я, назва; позначення; термін; 2) номенклатура.
арреііаііуе [а'реіаііу] 1. п І) ім’я, назва; прізвисько; 2) грам, іменник, загальне ім’я; 2. ад] 1) грам, загальний; 2) емоційно забарвлений, виразнии.
арреііее [,зеро'Іі:| п юр. відповідач за апеляцією.
арреііог [а'реіа:] п юр. 1) обвинувач; 2) злочйнець, якйй викриває своїх спільників.
арреімі [а'репсі] у і) додавати, докладати, прикладати (до чогось); 2) прикріпляти, підвішувати, привішувати
арреініа^е [а'репсіїсІз] п 1) придаток, додаток; привісок; 2) бот. паросток; 3) анат. відросток; 4) доповнення, додавання.
арр
68
арр
аррешіаві [о'репсіопі] 1. п 1) юр. додаткове право; 2) привісок, придаток; додаток; 2. асі} 1) юр. додатковий; 2) приєднаний, доданий; 3) супровідний; 4) прикріплений, привішений (до — іо).
аррепШса! [о'репдікої] аф 1) додатковий; що € додатком; 2) анат. що стосується апендикса.
аррешіісез [а'репсіїзі:^] рі від арреп-діх.
аррепШсііЬ [а,репсіі'$аііі8] п мед. апендицит.
аррепШсіе [а'репсіїкі] п невеликий додаток.
аррепгіісиїаг [^роп'дік]иЬ] аф 1) мед. апендикулярний; 2) зоол. що стосується відростка (придатка).
аррепШсиІаіе (.аероп'сШдиІеіі] аф що має відросток (придаток).
аррепШх [о'репдікз] 1. п (рі арреп-дісез) 1) додаток, додача (до книги тощо); 2) анат. апендикс, придаток, відросток; 3) ав. апендикс (аеростата); 2. V додавати (як додаток до чогось).
арреїШсе [а'репііз] п прибудова; навіс.
аррегсеке [,аера:'ві:у] V усвідомлювати, сприймати, осягати (розумом).
аррегсерйов [,аеро'$ер/п] п псих., філос. 1) аперцепція; 2) самосвідомість.
аррегиів [,8вро'іет] V (іо) 1) належати, відноситися (до чогось); стосуватися (чогось); 2) входити до складу (чогось); бути зв’язаним (з чимсь); бути властивим (чомусь).
аррегі&е [о'роііаїх] п свідчення майстерності (вправності, спритності).
арреіепсе ['аерііопв] п пристрасть, жага; потяг (особл. статевий); бажання (оЕ, аЕіег, Тог).
арреіепсу ['аерііапзі] пі) прагнення, потяг, поривання; жага; пристрасть (особл. статева); 2) інстинктивний (природний) нахил; 3) близькість, схожість (предметів).
жрреіепі ['аеріізпі] аф прагнучий; жадаючий; жадібний.
арреШе ['аеріііЬІ] аф 1) бажаний; 2) привабливий, принадний.
арреіііе ['герііаіі] п 1) апетит; домі ~! смачного!; Йіе ~ сотез хуіік еаііпв присл. апетит приходить під час їди; 2) пристрасть, жадоба, .жага, потяг, нахил; зехиаі ~ статевий потяг; 3) охота, бажання, схильність; ап ~ Еог геад-іп£ схильність (охота) до читання; 4) предмет бажань (прагнень); 5) те, що збуджує апетит.
арреШоп [, зері іі/п] п прагнення, порив; жадання, жага.
арреіШте [,®ріЧаїігу] аф 1) що має апетит; 2) охоплений бажйнням (прагненням); 3) що збуджує апетит, апетитний.
арреііхе [ 'аврііаіг] V збуджувати (викликати) апетит.
арреСігег [жрііаїхо] п 1) збудник апетиту; 2) амер. закуска (перед обідом, їдою).
арреііхіпз {'аврііаігіг)] аф 1) апетитний; смачний; що викликає апетит; 2) привабливий; приємний.
арріаші [о'ріо.д] у 1) аплодувати, плескати (в долоні); 2) захоплюватися; вітати, схвалювати (оплесками); іо ~ зтЬ.’з зкіїї захоплюватися чиєюсь майстерністю.
арркш4ііі£ку [о'рЬ:дп]1і] асії аплодуючи; схвально.
арркшзе [о'рЬ:г] п 1) оплески, аплодисменти; овація; ргоіоп^ед ~ тривалі оплески; 2) захоплення; схвалення; 3) предмет захоплення (схваленая).
арркш&іЬІе [о'р1о:8іЬ1] аф гідний схвалення (захоплення).
арріанзке [о'рЬгзіу] аф що виражає схвалення (похвалу, захоплення); схвальний, похвальний; піднесений, захоплюючий.
арріе ['аері] 1. п 1) яблуко; 2) яблуня (скор. від арріе-ігее); ~ Ьиііег яблучне повйдло; ~ дшпрііпз яблуко, запечене в тісті; ~ оЕ дізсогд яблуко розбрату; ~ оЕ іЬе еуе анат. зіниця ока; Адагп’з ~ анат. адамове яблуко, кадик; а Ьад ~ розм. негідник; іке гоііеп ~ іпрігез іі8 пеі&йЬоиг8 присл. погана вівця всю отару поганить; ~ зискег ент. листоблішка, мідниця; ~ 8а\¥Пу ент. пильщик яблуневий; 2. у збирати яблука.
арріе-саїї [ 'аеріка :і] п візок з яблуками ;< іо ирзеі зтЬ.’з ~ розладнувати чиїсь плани; вставляти палиці в колеса.
арр1е-£ПіЬ ['герІдглЬ] п 1) черв’як--плодожерка; 2) червоточина.
арр1е-]аск [ '®рі,дз®к] п амер. розм. яблучне бренді.
арріе-іоіш ['аерісізоп] п зморшкувате яблуко (що висохло в результаті тривалого лежання).
арріе-ріе ['аері'раї] п кул. яблучний пиріг; ~ огдег бездоганний (зразковий) порядок.
арріезаисе [аері'зоіз] п амер. 1) яблучне пюре; яблучний соус; 2) розм. грубі лестощі; нісенітниця; дурниця.
арріе-мрйге ['аеркзкхуаіа] п звідник; ЗВІДНИЦЯ.
арріе-ігее ['аеріігі:] п яблуня; рага-дІ8е ~ райська яблуня.
арр1е-і¥отап [ аері^итзп] п (рі арріе-хуотеп) торговка яблуками.
аррііапсе [о'ріаюпз] п 1) пристосування, прилад, пристрій; 2) електричний побутовий прилад; сіотезііс еіесігіс -5 побутові електроприлади; 3) рідк. застосування, використання.
аррйапсу [а'ріаюпзі] п пристосовність; піддатливість, гнучкість.
аррМсаЬШіу(,зер1іка'Ьі1ііі] п застосовність, придатність.
аррйсаЬІе ['аерІїкоЬІ] аф застосовний, придатний, відповідний, підхожий (до — іо).
аррИсапі [ авріїкопі] 1. п 1) подавець заяви, прохач; 2) кандидат, претендент; ап ~ Еог іке розіііоп кандидат на посаду; 2. аф піддатливий, гнучкий.
аррЙсаіе ['аеріїкіі] аф 1) що застосовується на практиці; конкретний; 2) відповідний; придатний, підхожий.
арріісаііоп [.жріґкеї/п] п 1) заява; заявка; ~ Еог іке розіііоп (Еог іке рЬ) заява про зарахування на посаду (на роботу); іо риі (іо 8еп<і) іп ап ~ подати заяву; 2) прохання, звернення; 3) застосування, використання; прикладання, накладання; ~ оЕ а ріаьіег іо а хуоїшд прикладання пластиру до рани; 4) вживання (ліків тощо); компрес, примочка; 5) аплікація (вишивка); 6) старанність; ретельність, ревність; уважність; 7) раболіпство; < ~ Ьіапк анкета при вступі на роботу; особистий листок (тж ~ Еопп).
арріісаііуе [ 'аеріїкаііу] аф застосовний, придатний; практичний.
аррНсайнг [’аеріїкеїи] п мед. інструмент для введення лікувального засобу в порожнину; аплікатор.
аррЦед [о'ріаід] аф 1) прикладний, практичний; ~ тесйашсз прикладна механіка; 2) складений, зігнутий.
аррНдве [зе'ріігкеї] п фр.. аплікація.
арріоі [о'ріоі] V ділити на ділянки (частйни); розподіляти.
арріу [о'ріаі] V 1) звертатися з проханням, просити (про щось); іо - Еог аід звернутися з проханням про допомогу; 2) подавати заяву; іо ~ Еог іііе ро8іііоп подавати заяву про зарахування на посаду; 3) використовувати, застосовувати, вживати; ійе тесіісіпе із іо Ье аррііед іхуісє а сіау ліки слід приймати двічі на день; 4) прикладати, накладати; іо ~ а Ьапда&е накладати пов’язку; 5) старанно працювати; зосередитися (на чомусь); присвятити себе (чомусь); 6) зв’язувати, співвідносити; 7) пристосовувати(ся); 8) напружувати (зусилля тощо); 9) стосуватися (когось, чогось — іо), відноситися (до когось, чогось — іо); іЬІ8 гетагк аррііев іо уои це зауваження стосується вас.
арріуіііз (д'ріацг)] п 1) використання, застосування, вживання; 2) прикладання; 3) складання, згинання.
арроіпі [о'роті] у 1) призначати; затверджувати (на посаді); ке уяв -ей тапа^ег його призначили завідуючим; іо ~ 8тЬ. іо а ргоЕеззогзкір затвердити (призначити) когось професором;
арр
69
арр
2) домовлятися, призначати (побачення тощо); 3) наказувати; відводити; припйсувати; пропонувати; 4) опоряджувати, устатковувати, обладнувати; меблювати; 5) приймати рішення, вирішувати; зважуватися; 6) прирікати.
арроіігіаЬІе [а'роіпЮЬІ] асі] придатний, підхожий для призначення.
арроіпіесі [о'роіпіісі] асі] призначений, затверджений, визначений, обумовлений; іо соте аі іЬе ~ ііте прибути у призначений (обумовлений) час.
арроіпіее [арзт'іі:] п призначувана особа.
арроіпііуе [а'рзтіїу] асі] амер. що заміщається за призначенням (а не в результаті вйборів) (про посаду).
арроіпішепі [а'роіпітапі] п 1) призначення (на посаду); 2) посада, місце; іо Ьоісі ап ~ займати посаду; 3) військ. присвоєння звання; 4) зустріч, побачення; ікеу тасіе ап ~ Гог іке пехі Заіигсіау вонй домовилися зустрітися наступної суботи; іо кеер (іо Ьгеак) ап ~ прийтй (не прийтй) на побачення; 5) рі обладнання, устаткування; обстановка; військ, предмети спорядження; 6) рі тех. фурнітура; 7) розпорядження; 8) плата, платня; ~ Ьоок записнйк, записна кнйжка.
аррогііоп [а'ро:/п] V 1) розподіляти, пропорційно ділйти; іо ~ опе’8 ііте розподіляти свій час; 2) виділяти, видавати; відводити, призначати; 3) розміряти.
аррогііоптепі [а'ро:/птапІ] п відповідний (пропорційний) розподіл.
арро$е [ге'роих] V 1) перевіряти рахунки (звітність), ревізувати; 2) прикладати, ставити; іо ~ а 8еа1 поставити печатку; 3) ставити поруч (когось), перед (кимсь).
арро$ег [ае'роихз] п ревізор, чиновник казначейства (що перевіряє звітність шерифів).
арро$ііе ['жрахіі] ад] 1) відповідний, підхожий; доречний, вдалий; ~ гетагк слушне зауваження; 2) винахідливий, дотепний (у полеміці).
аррозіїіоп [,аера'гі/п] п 1) відкрй-тий дйспут; 2) усний екзамен, співбесіда; 3) прикладення, накладення; ~ оГ 8еа1 прикладення печатки; 4) грам. прйкладка.
арро8ІІіопа1 [,зера'хі/апі] ад] прикладений, зіставлений.
арро$іііуе [зе'ро/Піу] ад] грам, що використовується як прйкладка.
арргаі$аЬІе [о'ргеїгаЬІ] ад] оцінюваний, що піддається оцінці.
арргаі$а! [а'ргеїхаї] п оцінка.
арргаізе [а'ргеїг] V оцінювати, цінувати, розцінювати.
арргаі$етепС [а'ргеїгтапі] п 1) оцінка, розцінка, цінування; 2) установлена цінність (ціна, вартість).
арргаі$ег [а'ргеїго] п оцінювач, оцінник; таксатор.
арргаі$іп£Іу [а'ргеїгп]її] аду оцінююче, цінуючи.
арргесіаЬІе [а'ргі:/аЬ1] ад] 1) оцінний; що піддається оцінці; 2) відчутний, помітний; значнйй, істотний; ~ бійегепсе істотна різнйця.
арргесіаЬІу [а'ргі:/аЬ1і] аду відчутно, помітно; істотно, значно.
арргесіаіе [а'ргіфеїі] V 1) цінйти, вйсоко ставити; бути вдячним (за щось); І ~ уоиг кіпс1пе88 я вйсоко ціную вашу доброту; 2) вйсоко цінувати, гідно оцінювати; розуміти цінність (значення); визнавати цінність; 3) усвідомлювати, розуміти; добре розбиратися (в чомусь); бути знавцем (цінйтелем); І ~ уоиг сііїїїсиїїіез я розумію, як вам важко; 4) брати до уваги, враховувати, зважати; іо ~ іке песе88Ііу зважати на необхідність; 5) відчувати, розрізняти; іо ~ со1оиг8 розрізняти кольорй; 6) під-вйщувати ціну; підвйщуватися в ціні; 7) визначати вартість (ціну).
арргесіаіесі [а'ргі./іеіікІ] ад] 1) оцінюваний по заслузі (по достоїнству); вйсоко цінймий; 2) підвйщений в ціні; що став дорожчим.
арргесіаііп£Іу [а'рп:/іеіІп]1і] аду правильно оцінюючи; вйсоко цінуючи; оцінююче.
арргесіаііоп [а,ргі;/і'еі/п] п 1) висока оцінка; вдячність (за щось); ~ оГ кіпс1пе88 вдячність за доброту; 2) оцінка по заслузі (по достоїнству); правильне розуміння; оцінювання; іо 8Ьо\у ~ оГ зтіГі. визнавати цінність (значення) чогось; 8йе Гіа8 ап ~ оГ ап вона добре розуміється у мистецтві; 3) вй-значення, розрізнення; 4) схвальний відзив; позитйвна рецензія; 5) підвй-щення цінності (цінй); подорожчання; ~ оГ саріїаі підвйщення вартості капіталу.
арргесіаііуе [а'ргі.^оііу] ад] 1) вйсоко оцінюючий; вдячний (за щось); ~ оГ кіпс1пе88 вдячний за доброту; 2) що правильно розуміє цінність (значення); що добре розбирається (в чомусь); ~ аисііепсе чутлйва (вдячна) аудиторія.
арргекеші [, аерп 'кепсі] V 1) зрозуміти, збагнути, усвідомити; 2) передчувати (щось недобре); передбачати, припускати; іо ~ а скапає оГ \уеаікег очікувати, що погода зіпсується; 3) за-трймувати, заарештовувати.
арргеїіепсіесі [,жрп'ЬепіІкІ] ад] 1) що викликає тривогу (побоювання); 2) осягнутий розумом, збагнутий; зрозумілий; 3) затрйманий, заарештований.
арргеїіешііп^іу [,аергі'ЬепіІп]1і] аду побоюючись, передбачаючи недобре.
арргеЬеп$іЬіІіІу ['аерп,Ьеп8і'Ьі1ііі] п збагненність, доступність сприйняття.
арргекеп$іЬ1е [,жрп'Гіеп8аЬ1] ад] 1) збагненний, зрозумілий, доступний розумінню (сприйняттю); 2) помітний, відчутний.
арргеЬеп$іоп [,зерп'Ьеп/п] п 1) розуміння; здатність зрозуміти (збагнути); сприйнятливість, кмітлйвість; циіск оГ ~ швйдко схоплюючий, кмітлйвий; биіі оГ ~ повільний на сприймання, важкодум; 2) (часто рі) побоювання, недобре передчуття, страх; Іо Ье ипбег ~ оГ опеЧ ІіГе побоюватися за своє життя; 3) концепція, ідея, уявлення, думка; сіеаг чітке уявлення; 4) затрймання, арешт; 5) чуттєве сприймання (сприйняття).
арргеЬеп$ІУЄ [,аерп'Ьеп8іу] ад] 1) сприйнятливий, кмітлйвий, тямущий; 2) сповнений передчуття тривоги (побоювань, страху); що передчуває щось недобре; що чекає із страхом; -оГ ііте дІ8а8іег що передчуває нещастя, 3) що стосується сприйняття (розуміння).
аррГЄЬеП$ІУЄПЄ$8 [,ЗЄрГ1'кеП81УП18] п відчуття страху; побоювання.
арргепіісе [а'ргепііз] 1. п 1) учень, підмайстер; 2) новачок; початківець; 3) амер. військ, юнга; 4) адвокат, якйй практикує менш як 16 років; 2. г віддавати в науку (до майстра); іо ~ 8гпЬ. іо а іаііог віддавати когось в науку кравцеві.
арргепіісетепі [Ургепіізтат] п навчання ремесла; перебування в учнях.
арргепіісе$1ир [а'ргепіі8]їр] п 1) навчання (ремесла); учнівство; 2) строк (період) навчання; рбкй навчання; 3) іст. семирічний строк.
арргізе [а'ргаїх] V 1) сповіщати, повідомляти, інформувати; іо ~ 8тЬ. оГ 8тіЬ. інформувати когось про щось; 2) оцінювати, цінувати.
арргіхе [о'ргаїг] див. арргІ8е.
аррго [ае'ргои] п (скор. від аррго-Ьаііоп, арргоуаі); оп ~ ек. на пробу (з правом повернення товару назад).
арргоасЬ [а'ргоиі/] 1. п 1) наближення, прихід, настання; оп пеагег -Ье 8а\у... підійшовши блйжче, він побачив...; ~ оГ 8иттег настання літа; 2) військ, підхід, зблйження; 3) рі підступи; 4) рі аванси, підходи, спроби, 5) тех. подача; 6) ав. заходження на посадку, вйхід на аеродром; ~ сіеагапсе дозвіл на посадку; 7) під’їзд, під’їзна колія; 8) спорт, розбіг; 2. у 1) підходити, наближатися; наставати; 2) військ, підходити, зближатися; 3) межувати, бути схожим (майже однаковим); 4) звертатися (з пропозицією тощо); починати переговори; І —есі Ьіт оп іке таиег я звернувся до нього з цього питання; \уЬєп І8 іке Ье8і ііте іо ~ кіт? коли найзручніше поговорити з ним?
арргоаскаЬіІіІу [о,ргоиі]о'Ьі1ііі] п доступність; досяжність.
арр
70
арі
арргоасЬаЬІе [а'ргоиІ/аЬІ] асі] 1) доступний, приступний; досяжний; 2) що йде охоче назустріч (у переговорах тощо).
арргоасЬІезз [о'ргоиі/ііз] асі] поет. недоступний, недосяжний.
арргоЬаІе ['аергоиЬеіІ] V 1) амер. санкціонувати; 2) схвалювати; затверджувати.
арргоЬаІіоп [.аерго'Ьеі/п] п 1) схвалення; затвердження; 2) апробація; оп ~ ек. на прдбу; 3) санкція, згода; Ьу ~ за згодою.
арргоЬаІке ['аергоиЬеКіу] ад]
схвальний.
арргоЬаІогу [ аергои'ЬеіІзгі] асі] схвальний; що стосується санкції (схвалення).
аррготрі [о'рготі] у стимулювати; підготовляти.
арргооГ [а'рги:Г] п 1) випробування; перевірка, проба; 2) санкція; схвалення.
арргоріпфіаіе [/аерго'рі'дк\уек] у наближати (ся).
арргоргіаЬІе [а'ргоирпоЬІ] асі] 1) що може бути присвоєний; 2) що може бути асигнований.
арргоргіаіе І [о'ргоирпн] ад] 1) відповідний, підхожий; доречний, придатний (для — Іо, Гог); 2) властивий, притаманний (іо); 3) присвоєний; належний; 4) корисливий, егоїстичний.
арргоргіаіе II [Ургоирпеїі] у 1) привласнювати; красти; 2) призначати, асигнувати; виділяти; відводити; 3) пристосовувати; вдало підбирати (використовувати).
арргоргіаіеіу [а'ргоирпіііі] аду відповідно, відповідним чином.
арргоргіаіепезв р'ргоирпіїшз] п відповідність; доречність, справедливість (зауваження); точність (вислову).
арргоргіаііоп [о.ргоирп'еі/п] п 1) привласнення; незаконне придбання; 2) асигнування, виділення, призначення; 3) асигновані кошти (суми); фонд; Арргоргіаііоп ВШ фінансовий законопроект; 4) церковний збір (духовної громади, єпископа).
арргоргіаЯоп-іп-амі [о.ргоирп'еі/п-іп'екІ] п дотація, субсидія.
арргоргіаііуе [о'ргоирпеїііу] ад] привласнюваний, привласнений.
арргоргіаіог [о'ргоирпеїю] п 1) той, хто привласнює; 2) релігійна громада, на користь якої ідуть церковні доходи.
арргоуаМе [а'рги.уаЬІ] ад] що заслуговує (гідний) схвалення.
арргоуаі [Урптузі] п 1) схвалення; 2) затвердження; санкція; згода.
арргоуе [Уриту] у 1) схвалювати, вважати правильним; 2) затверджувати, санкціонувати; Іо ~ опезеІГ зарекомендувати (виявити, проявити, показати) себе; Ье ЬітзеІГ а тап оГ соига^е він проявив себе мужнім (чо
ловіком); 3) доводити (на ділі); 4) підтверджувати; 5) перевіряти, випробовувати; 6) юр. засудити; 7) завищувати цінність свого майна.
арргоуеЛ [з'ргшусі] ад] 1) схвалений, прийнятий; затверджений; санкціонований; 2) випробуваний, перевірений, апробований; ~ зсЬоо! виправна школа (колонія) для малолітніх злочинців; ~ зосіеіу дружнє товариство.
арргоуеШу [а'рпгукіїї] аду із схваленням, з похвалою, похвально.
арргоуешепі [д'ргиіутопі] п 1) юр. зізнання обвинуваченого і виказання своїх спільників; 2) завищення вартості свого майна.
арргоуег [а'рпгуо] п юр. злочинець, який зізнався у вчиненні злочину і виказав своїх спільників.
арргоуіп£Іу [а'ргигуп] її] аду схвально; ствердно.
арргохіпіаіе І [а'ргокзітК] ад] 1) приблизний, приблизно точний, відносно правильний, наближений; ~ уаіие мат. наближене значення; приблизна цінність; 2) близький, розташований близько; 3) дуже схожий.
арргохіїпаїе II [а'ргокзітеїі] у 1) наближатися, бути приблизно точним (вірним, рівним, тотожним); майже збігатися; майже відповідати; 2) наближати, зближувати.
арргохітаїеіу [а'ргокзітіііі] аду приблизно, наближено, майже; Ьі^ЬІу ~ дуже приблизно.
арргохітаіюп [а.ргокзі'теї/п] п 1) наближення, приблизна точність (адекватність, тотожність), приблизне значення, приблизна (близька) цифра (сума, кількість); 2) зближення; 3) мат. апроксимація; 4) с. г. щеплення зближенням, аблактування.
арргохішаііуе [а'ргокзітоПу] ад] приблизний; наближений.
арриїзе [ае'рліз] п 1) сутичка; 2) астр. наближення однієї планети до іншої.
арршіепапсе [а'ра:1іпапз] п 1) (звич. рі) необхідне приладдя, аксесуари; 2) тех. додаткове пристосування; 3) належність (до когось, чогось); відношення (до чогось); 4) придаток.
арригіепапі [ораТіпопі] ад] 1) належний; 2) доречний; 3) юр. володіючий на правах власності.
аргісаіе ['аврпкеїі] у 1) грітися на сонці; 2) гріти на сонці.
аргісоі ['еірпкої] п 1) абрикоса; абрикосове дерево; 2) абрикосовий колір (тж ~ соїоиг).
Аргії [’еіргаї] п 1) ж. ім'я Ейпріл; 2) квітень (місяць); - сіауз квітневі дні; іп ~ у квітні; ~ $Ьо\¥Єґ раптова злива; ~ ^еаіЬег мінлива погода; ~ ГізЬ першоквітневий жарт.
Аргіїаші ['еірго1,зеп] п ж. ім'я Ейпріл ан.
Аргії-ГооІ ['еіргаМй:!] п жертва першоквітневого жарту.
Аргі1-Гоо1-(1ау [ 'еірГ0І'їй:кіеі] п день веселих обманів (І квітня).
а ргіогі ['еіргаі'о:гаі] лат. 1. ад] апріорний, незалежний від досвіду; здогадний; 2. аду апріорі; заздалегідь; незалежно від досвіду.
аргіогіїу [,еіргаі'оп1і] п апріорність.
аргон ['еіргап] 1. п 1) фартух; 2) запона; 3) лоток, жолоб; 4) гідр. поріг, водобій; 5) тех. фартух; козирок; пластина; 6) ав. бетонована площадка (перед ангаром); 7) ширина набережної; 8) авт. паркінг; 9) театр. авансцена; 2. у накривати (як) фартухом.
аргопеег [,еірга'пю] п 1) фабричний робітник; майстровий; механік; 2) член парламентської партії.
аргопег ['еіргопо] п 1) той, хто носить фартух; . 2) половий (у трактирі).
аргаййгі ['еіргапГиІ] п повний фартух (чогось).
аргопіезз ['еіргопііз] ад] без фартуха.
аргоп-зігнщ ['еіргзп'зігп]] п зав’язка фартуха; < Ю Ье ііед Ю опе’з ууіГє’з ~з бути під каблуком у дружини.
аргоров [ аергорои] 1. ад] вчасний, підхожий; доречний; ІЬе гетагк дуаз уегу ~ це зауваження було досить доречним; 2. аду 1) до речі, між іншим; 2) відносно, з приводу, щодо.
ар$е [зерз] п архт. апсид а.
арзідез [зер'закіі:г] рі від арзіз.
ар$і$ ['герзіз] п (рі арзідез) астр. апсйда.
арі [аері] 1. ад] 1) підхожий; придатний; доречний; відповідний; ап ~ циоіаііоп доречна цитата; 2) схильний; з нахилом; ~ Іо Іаке Гіге легкозаймистий; 3) здібний; сприйнятливий; ~ аі таїЬетаїісз здібний до математики; 4) відповідний своєму призначенню; 5) виразний, емоційний; 6) ймовірний, можливий; Ье із ~ іо зиссеесі він, мабуть, матиме успіх; 2. у бути підхожим (придатним).
аріегаї ['герюгзі] ад] 1) зоол. безкрилий; 2) архт. без боковйх колон.
аріегоШ ['жріагокі] ад] зоол. з зародковими крилами.
аріегоиз ['аеріогзз] ад] безкрилий (тж аріегаї).
аріегух ['геріопкз] п зоол. ківі.
арйішіе [ 'аврІіІ]и:д] п 1) придатність; доречність; відповідність; 2) схильність; 3) здібність; здатність (до — Гог); кмітливість, тямущість; обдарованість.
аріїу ['аеріїї] аду 1) відповідним чином; до речі; 2) швидко, легко; вправно.
аріпезз ['авріпіз] п 1) відповідність;
арі
71
агЬ
доречність; доцільність; 2) здібність; здатність; обдарованість; кмітливість;
3) схильність; природна властивість.
аріоіе ['зеріоиі] п грам, невідмінюваний іменник.
аріоііс [жр'ЮІік] ад] 1) лінгв. аморфний (про мову); 2) грам, невідмінюваний.
аругеііс [,гераґгеГік] ад] мед. без-гарячкбвий.
аругеху ['аерігекзі] п мед. відсутність гарячки.
аругоиз [Ураігоз] ад] вогнетривкий.
адиа |'гек\¥о] п хім. вода; розчин; рідина.
ачиа-ЬеІІе ['зекхуаЬеІ] п фр. жарт. чудова купальниця; красуня в купальнику.
ачиасаде [ 'гек\уокеісІ] п водяна феєрія.
адиаГогііз ['зек\уд'£о:ґі$] п 1) концентрована азотна кислота; 2) мист. офорт.
ачиаГогіі$< ['аеклуоТоійзї] п офортист (художник).
ачиаїшів [ 'гекхуо, Ілд] п спорт, акваланг.
ачиа1ші£І$і [ 'аеклуо'ілпсізізі] п спорт, аквалангіст.
ачиашагіпе [,гек\¥ота'гі:п] 1. п мін. аквамарин; 2. ад] 1) аквамариновий; 2) зеленувато-блакитний.
адиапаиі ['гек\уопо:1] п спорт, акванавт.
адиаріапе [ 'зек\уор1еіп ] 1. п
спорт, акваплан; 2. V кататися на акваплані.
ачиагеїіе [,жкхуз'геї] п акварель.
ачиагеїіізі [,аек\уа'ге1і$(] п аквареліст.
ачиагіа [о'к^єогю] рі від ациагіит.
ачиагіап [а'кхуєапап] 1. п власник акваріума; 2. ад] акваріумний.
ачиагіит [а'клуєагют] п (рі ациагіа) акваріум.
Ачиагіи$ [о'кхуєогюз] п астр. Водолій (сузір'я і знак зодіаку).
ачиаііс [а'кхужпк] а^ водянйй; водний.
ачиаіісаііу [а'к^аепкаїї] ас/гна воді; по воді; водою, водним шляхом.
адиаіісз [а'к^аеіікз] п рі водний спорт.
ачиаііпі ['аек\У9ПпІ] п мист. акватинта.
ачиаіогіит [,аек\¥9Чо:пат] п акваторія.
ачиа-уііае ['аек\уо'уаіП:] п лат.
1) жарт, «жива вода» (про алкогольні напо’ї); 2) очищений спирт.
ациесіисі ['аек^кілкі] п 1) акведук; водопровід; 2) анат. канал, труба, прохід.
ачиеои$ ['еік^юз] ад] 1) водний, водянйй; водянйстий; ~ зоїіпіоп вод
ний розчин; ~ сйатЬег анат. передня камера ока; 2) геол. осадочний.
ачиісиїіиге ['гек\Уікл11р] п гідропоніка; вирощування рослйн без грунту.
ациіГег [ 'авклуїЕз] п геол. водоносний горизонт (шар).
адиіГегоиз [ге'кмЬгаз] ад] геол. водоносний (шар).
Ачиііа ['аек\¥іЬ] п 1) астр. сузір’я Орла; 2) ч. ім'я Акуіла.
ациі1е£іа [,аеклуї'Іі :631а] п бот. орлики.
адиіііпе [ 'зеку/ііаш] ад] 1) орлйний; орлячий; 2) схожий на дзьоб орла; ~ позе орлйний ніс.
а-чрііуег [а'к^іуа] аду дрижачй, тремтячй.
аціюзе ['еікхуоив] ад] водянйстий, водявий.
АгаЬ ['аегаЬ] 1. п 1) араб; арабка; 2) арабський кінь (тж ~ йогае); сісу Бігееі ~ оГ йіе £иПег безпритульна дитйна; 2. ад] арабський.
агаЬа [а'га.Ьа] п гарба.
АгаЬеІІа [,гега'Ье!а] п ж. ім'я Ара-бела.
агаЬеедие [.аега'Ьезк] 1. п 1) архт. арабеска (орнамент); 2) спорт, «ластівка»; 3) друк, арабеска; 4) заст. народна арабська мова; 2. ад] 1) прикрашений арабесками; 2) химерний, фантастйчний ; 3) (А.) мавританський; арабський; аравійський.
агаЬеедиеІу [, зета 'Ьезкії] аду в арабському стйлі.
АгаЬіа [а'геіЬ]а] п геогр. н. Аравія.
АгаЬіап [а'геіЬ]ап] 1. п 1) аравієць; аравійка; 2) заст. араб; 2. ад] 1) аравійський; 2) заст. арабський; < ійе ~ Ьігсі фенікс; ~ МІ£ІН8 «Тйсяча і одна ніч» (арабські казки); ~ сатеї одногорбий верблюд, дромадер; ~ тіїїеі сорго зернове; ~ 8еа геогр. н. Аравійське море.
АгаЬіс [ 'зегаЬік] 1. п арабська мова; 2. ад] арабський; ~ питегак арабські цйфри.
АгаЬісаІ [а'гжЬікІ] ад] арабський.
АгаЬізі ['аегаЬізс] п арабіст.
агаЬІе ['гегоЬІ] 1. п дранка; рілля; 2. ад] 1) орний; оброблюваний;куль-тивбваний; ~ Іапд орна земля, нйва, рілля; 2) культурний; ~ теасіо\у культурний луг; ~ Гагтіп£ землеробство; зернове господарство.
АгаЬу ['аегаЬі] ад] поет, аравійський.
агаскпеап [а'гаекпіап] ад] павутйн-ний.
агаскпід [а'гаекпіб] п ент. павукоподібна комаха.
агасіїпоісі [а'гаекпоісІ] 1. п анат. па-вутйнна оболонка (мозку); 2. ад] па-вутйнний; павутиноподібний; ~ зЬеаік анат. павутйнна оболонка (мозку).
агаскпоібаї [, аегак'поібаї] ад] анат. павутйнний.
агаскпо1о£у [,зегзек'поїзді ] п арахнологія.
агаіп |'а:гап] п розм. павук.
Ага! 8еа [а.гаї 'зі:] п геогр. н. Аральське море.
Агашаіс [,гега'тепк] 1. п арамейська мова; 2. ад] арамейський.
Агатеап [,зега'ті:ап] 1. п 1) араме-єць; арамейка; 2) арамейська мова; 2. ад] арамейський; що стосується Арамеї.
агапеШап [,аегз'пі тісіоп] 1. п зоол. павук; 2. ад] зоол. що належить до павуків; павукоподібний.
агап£о [з'гаеддои] п сердолікове на-мйсто.
Агагаі ['аегагаеі] п геогр. н. Арарат
агаііоп [а'геї/п] п обробіток землі, дранка.
агаисагіа [.аего.'кєзпз] п бот. араукарія.
агЬаІезі ['а.ЬзІїзі] п 1) арбалет; лук, 2) стрілець з арбалета; 3) прйлад для вимірювання висотй зірок.
агЬііег [а:Ьйа] п 1) юр. арбітр; третейський суддя; 2) володар; 3) верховний суддя; 4) спорт, юловнйй суддя
агЬіігаве І |'а:Ьигідз] п арбітраж, третейський суд; третейське рішення.
агЬіігазе II [,а:Ьі'Іга:з] п ек. арбітраж.
агЬіігаІ ['а:ЬіГгз1] ад] 1) арбітражний; 2) довільний.
агЬіігатепі [аґЬіГгзтат] п 1) юр. арбітраж; рішення третейського суду; 2) необмежена верховна влада; 3) вільний вибір; 4) авторитетне рішення (визначення).
агЬйгагіїу [ ’агЬіігапІї) аду 1) свавільно; 2) деспотйчно.
агЬіґгагіпе88 [ а.ЬіГгоппіз] п 1) свавільність; 2) деспотйзм.
агЬйгагу ['а:Ьіігзгі] ад] 1) свавільний; довільний; випадковий; 2) прим-хлйвий; 3) деспотйчний; владний;
~ сопзіапі мат. довільна стала; ~ 8І£П8 апсі 8утЬоІ8 умовні знаки і позначення.
агЬіігаіе |'а:ЬіГгеіС] г 1) юр. ухвалювати (виносити) третейське рішення; 2) бути третейським суддею; ~ Ье-ї\уееп рагііе8 бути третейським суддею між сторонами; 3) передавати питання (справу) на розгляд третейського суду; 4) вирішувати.
агЬіігаііоп [,а:Ьґігеі/п] п 1) розгляд суперечки третейським судом (арбітражем); 2) третейський суд, арбітраж; 3) ухвала (рішення) арбітра; Регтапепі СоиП оГ А. Міжнародний третейський суд (в Гаазі); соигі оГ ~ третейський (арбітражний) суд.
агЬйгаїог |'а:Ьіігеііз] п арбітр, третейський суддя.
агЬйгезз ['а:Ьіігі8| п арбітр-жінка.
агЬог І ['а:Ьа] п тех. вал, вісь; шпйндель; оправка.
агЬог II ['а:Ьо:| п дерево; А. Оау амер. весняне свято деревонасадження.
агЬ
72
аге
агЬогасеоїк [,а:Ьо'геі/&] асі] деревовидний; деревний.
агЬогеаІ [а:'Ьо:по1] асі] 1) деревний; 2) зоол. що живе на деревах.
агЬогеоїк [а:'Ьо:гіО8] асі] 1) лісистий; 2) деревоподібний; 3) деревний.
агЬогевсепсе [,а:Ьо'ге8П8] п деревоподібне утворення.
агЬоге$сеп< [,а:Ьа'ге8пІ] асі] деревоподібний; розгалужений, як дерево.
агЬогеі [ а:Ьагоі] п 1) деревце; кущ; 2) гайок, дібровка; 3) альтанка, оповита зеленню.
агЬогеіа [,а:Ьз п:(з] рі від аіЬогеїит.
агЬогейіт [,а:Ьа'гі:іат] п (рі агЬо-геїа) садова шкілка, розсадник.
агЬогісиІШге ['сиЬопкліуо] п лісо-водство, розведення деревних порід.
агіюгісиїйігізі [,а:Ьап'кл1Ц9П8і] п лісовод.
агЬогізІ ['а:Ьогі8і] п 1) лісовод; 2) гербарйст.
агіюгіхаііоп [,а:Ьагі'геі/п] п утворення деревовидного малюнка (візерунка).
агЬогоиз [агЬдгоз] асі] деревний.
агЬоаг ['а:Ьо] п 1) альтанка, оповита зеленню; 2) алея, обсаджена деревами, що утворюють склепіння.
агЬивсІе [’а:Ьл8І] п бот. 1) деревоподібний кущ; 2) карликове дерево.
агініві ['а:Ьлзі] п карликове дерево; кущ.
агЬиіив [а:'Ь)и:І08] п бот. суничне дерево.
аге [а:к] 1. п 1) арка; склепіння; вигин; 2) мат. дуга; 3) електрична дуга; 4) іскра (при замиканні струму); 2. V ел. утворювати дугу; іскрити.
агоніє [а:'кеід] п 1) архт. аркада; склепінчаста галерея (ніша в стіні); 2) пасаж (з крамницями).
Агсадіа [аґкеїфо] п 1) Аркадія (ідилічна країна); 2) ідилічний край цнотливих насолод.
АгсшМап [а/кеїсЦап] 1. п мешканець щасливої країни Аркадії; аркадський вівчарик (пастушок); 2. асі] 1) аркадський; наступний; ідилічний; 2) пасторальний; 3) сільський.
агсапа [а:'кета] рі від агсапит.
агсапе [а:'кет] асі] таємний, затаєний; прихований.
агсапшп [аґкетзт] п (рі агсапа) 1) звич. рі таємниця, секрет; 2) чудовий еліксир.
агсайіге ['а:коЦа] п архт. склепінчаста балюстрада.
агсЬ [а:Ц] 1. п 1) арка; склепіння; аркада; ІгіишрЬаІ ~ тріумфальна арка; 2) склепінчастий прохід (перехід); 3) дуга; прогин; 4) небозвід; 5) райдуга; 6) спорт, траєкторія; 7) лука (сідла); 8) гірн. цілик; 2. асі] 1) грайливий, пустотливий; лукавий, хитрий; 2) спритний, меткий; ~ Ьгід^е арочний міст; ~ дат арочна дамба; ~ Ьіітр
військ, аеростат загородження; 3. V 1) перекривати склепінням; 2) надавати форми арки; 3) згинати (вигинати) дугою.
агсЬ- [а:Ц-] рг& архі-: 1) головний, старший, найвищий; 2) перший, найперший; початковий, первісний; -Гоипдег засновник; -іпуезй^аіог перш ©дослідник; 3) найбільший; страшенний; запеклий; непроторенний; ~1іаг страшенний брехун; ~го§ие запеклий шахрай.
агсЬаеозгарЬу [,а:кі'одгаії] п археографія.
агсЬаеоІОфап [,а:кіа'1оікізі9п] п (тж агсЬео1О£І80 археолог.
агсЬаео1о£Іс(аІ) Ьагкю'кхізікої] аф археологічний.
агсЬаео1о&іса11у [,а гкю'кхізікаїї] асіу археологічно; з точки зору археології.
агсЬаео1О£І$< [,а:кі'оЬдзі8І] п археолог.
агсЬаеок)£у [,а:кі'о1ддзі] п археологія.
агсЬаеоріегух [,а:кі'зріопк8] п па-леонт. археоптерикс.
агсЬаіс [аг'кепк] асі] архаїчний, застарілий.
агсЬаісаІІу [а:'кепкаїї] асіу 1) архаїчно; 2) як архаїзм.
агсЬаЬт ['агкепхт] п 1) архаїзм, застаріле слово, архаїчний вислів; 2) архаїчність; архаїчний стиль.
агсЬаізі ['а:кеи$і] п 1) любитель архаїзмів; 2) любитель старожитнос-тей; антиквар.
агсЬаізііс [,а:кеі'і8йк] асі] 1) архаїчний; 2) стилізований під старовину; псевдоархаїчний.
агсЬаіге ['а.кеїаіг] V 1) архаїзувати; стилізувати під старовину; 2) широко користуватися архаїзмами.
агсЬап£е1 [ а :куеіпс1з9І] п 1) рел. архангел; 2) бот. дудник.
агсЬЬізЬор ['аі/'Ьірр] п архієпископ.
агсЬЬЬЬоргіс ['агу'Ьі/арпк] п архі-єпйскопство; архієпископська єпархія.
агсЬ-сЬашЬегіаш [аіу'уеїтЬоІіп] п обер-камергер.
агсЬ-сЬапіег ('а:ЦЧ/а:піа] п регент (в соборі).
агсЬйеасоп [а:і/'ді:кап] п архідиякон.
агсЬ(ііосе$е ['а:1/'даіа$і$] п єпархія архієпископа.
агсЬ(ІисЬе88 ['аі/'длфз] п іст. ерцгерцогиня.
агсЬсІисЬу ['а:Ц'сілЦі) п іст. ерцгерцогство.
агсМике [ 'а:у'фи:к] п іст. ерцгерцог.
агсЬед [а:ф] аф 1) арочний, дуговий, склепінчастий; ~ Ьгід^е арочний міст; 2) вигнутий; зігнутий, угнутий.
агсЬ-епету [а:1/'епіті] п 1) запеклий ворог; головний супротивник; 2) сатана.
АгсЬеогоіс [.агкею'хоиік] аф геол. археозойський.
агсЬег [а:уз] п 1) стрілець з лука;
2) (А.) астр. Стрілець (сузір'я і знак зодіаку).
агсЬегу ['а:Цап] п 1) стрільба з лука; 2) загін стрільців; 3) спорядження стрільця з лука.
агсЬеСураі [ 'а:кіґаіра1] аф первісний, початковий; одвічний, споконвічний.
агсЬеіуре [’сскііаїр] п прототип; оригіналі; зразок; модель.
агсЬеіуріві [а:кі,іаірі8і] п дослідник першодруків.
агсЬ-ГаіЬег ['а:Ц'£а:да] п прабатько, прародйтель.
агсЬ-бешІ ['а:у'Ґі:пд] п сатана.
. агсЬ-Патеп [а:у'£1еітеп] п 1) верховний фламін (жрець); 2) архієпископ; архіпастир.
агсЬ-Гое ['аІ/Тои] п ворог роду людського; диявол.
агсЬіаіег [,а:кі'ейо] п іст. лікар короля, головний придворний лікар.
АгсЬіЬаЬІ ['аІ/іБаІд] п ч. ім'я Ар-чібальд.
агсЬШіасопа! [,а:кідаі'гекоп1] асі] рел. архідияконський.
АгсЬіе ['агі/і] п ч. ім'я Арчі (зменш, від АгсЬіЬаШ).
агсЬіе ['а:ф] військ. 1. п 1) важка зенітна гармата; 2) рі вибухи зенітних снарядів; ~ Гіге вогбнь зенітної артилерії; 2. V обстрілювати зенітним вогнем.
агсЬіерізсорасу коикн'різкорозі] п архієпйскопство.
агсіїіер&сорМе [,а:кп'рі8корЦ] п архієпйскопство.
агсЬі! ['а:кі1] п 1) бот. леканора; 2) орсель (фарба з леканори).
агсЬіта^е [агкітекіз] п верховний маг; великий чаклун (чародій, чарівник).
агсЬіташігйе [.аікі'таепсігаИ] п архімандрит.
АгсЬіїнесІеап [,а:кі'ті:<іІ9п] ад] ар-хімедів, архімедівський; ~ ргіпсіріе закон Архімеда; ~ 8сге\* архімедів гвинт.
АгсЬшіеде$ [,а:кі'ті:ді:г] п ч.ім'я Архімед.
агсЬітіте [аікітаїт] п головний блазень; головний мім.
агсЬіпз [а:уіу] п 1) спорудження склепіння; 2) спорт, прогинання.
агсЬіреІазо [,а:кі'ре1ідои] 1) архіпелаг; група островів; 2) водний простір з островами; 3) (А.) Егейське море.
агсЬірЬопете [,а:кіТоипі:т] плінгв. архіфонема.
агсЬйесі [а:кйекІ] п 1) архітектор, зодчий, будівничий; сіуіі ~ архітектор цивільного будівництва; пауаі ~ корабельний інженер; 2) творець; ~ оГопе’з оууп Гойипез (Ьарріпе88) творець (коваль) своєї долі (свого щастя).
аге
73
агв
агсКіИесгопіс(аІ) [,а:кйек'ізпік(з1)] асі] 1) архітектурний; будівельний; конструктивний; 2) структурний; 3) що стосується систематизації науки.
агсіїііесіоііісз [,а:кііекЧопік8] п рі (вжив, як 5іп%) 1) архітектура, зодчество; 2) архітектоніка.
агскііесіог [ а:кіСекіз] п заст. архітектор.
агсШіесіигаІ [,а:кіЧекузгзі] асі] архітектурний; ~ еп§іпеег інженер-буді-вельник; ~ еп£Іпеегіп£ будівельна техніка.
агсіїііесіигаїізі [,а:кіЧекЦзгзІїзі] п спеціаліст з архітектури, знавець архітектури.
агсЬііесіигаІІу [,а:кіЧекі/згзіі] аду архітектурно; з точки зору архітектури.
агсіїііесіиге ['а.кйекуз] п 1) архітектура, зодчество; будівельне мистецтво; 2) архітектурний стиль; 3) структура, будова; ~ оГ а зреесЬ будова мови.
агскіігауе ['а:кпгеіу] п архт. архітрав, головна балка; розм. сволок.
агсіїіуаі [аі'каїУЗІ] асі] архівний.
агсЬіуе ['а.каїу] п рі архів.
агсіїіуізі ['агкіУїзГ] п архіваріус.
агсШу ['а:і[1і] аду 1) пустотливо; лукаво; глузливо; 2) хитро, підступно.
агсЬпезд ['агфіів] п 1) пустотливе лукавство; глузлйвість, насмішкуватість; 2) хитрість, підступність.
агскоп ['а:кап] п 1) іст. архонт; 2) володар, владар.
агск-ргеїаіе ['ату'ргеїп] п архієпископ.
агсЬ-ргезЬуіег [ 'а.у'ргехЬгіа] п ар-хіпресвітер; протоієрей.
агсЬ-ргіезі ['а:С/'ргі:8С] п протоієрей.
агсЬ-8ЄЄ ['а:Ц'8І:] п єпархія архієпископа.
агсЬ-ігайог [аіу'їгеїіз] п 1) голов-нйй зрадник; 2) іуда, юда; сатана.
агсЬ-уіІІаіп ['а.у'уііап] п архілихо-дій, головнйй злочйнець.
агсіпуау |'а:фуеі] п 1) прохід під аркою; склепінчастий прохід; 2) арка.
агсіпуізе ['агфуаїх) аду у формі арки (склепіння), дугоподібно.
агсіґопп ['а:8і£з:т| асі] дугоподібний.
агсіпз |'а:кід] п ел. іскріння.
агс-оуег ['аік'оиуз] п ел. перекриття; дуговйй розряд.
агсіаііоп [а:кЧеі/п] п мед. звуження.
агсііс ['а:кпк] 1. п (Же А.) 1) Арктика; 2) Північне полярне коло; 2. ад] 1) арктйчний, північний, полярний; А. Сігсіе Північне полярне коло; А. Осеап Північний Льодовйтий океан; А. Ке^іоп Арктика; ~ Гох песець; 2) дуже холодний; суворий; льодянйй, крижанйй; ~ у/еаЖег лютий мороз.
агсіісз [агкіїкз] п рі амер. теплі непромокальні боти.
Агсіштіз [аік'^изгзз] п астр. Арктур (зірка).
агсиаіе((1) [ 'аік)ией(ісІ)] асі] 1) дугоподібний, зігнутий у вйгляді дугй (арки, склепіння); 2) арочний, арковий.
агсиаііоп [,а:к]и’еі/п] п 1) згинання у формі арки; 2) мед. згин, вй-кривлення (кістки)', 3) бот. укорінення; 4) система арок.
агдеа ['а.сІїз] п зоол. чапля.
агсіепсу ['аісІзпзі] п 1) прйстрасть; запал, палкість; завзяття, ентузіазм; 2) жар.
Агдеші |'а:сІп] п арден (порода коней).
Апіешіез [а:'сІеп] п геогр.н. Арденни.
агсіепі ['аісІзпС] ад] 1) гарячий, пал-кйй; прйстрасний; ревний; ~ іоує палке кохання; ~ йаіе жагуча ненависть; ~ Го11о\¥ег (зирроПег) ревний послідовник (прихйльник); - зійдеш старанний учень; 2) палаючий, жаркйй; що обпікає (ошпарює); ~ Ьеаі спека; ~ зрігіїз (міцні) спиртні напої.
агсіепііу ['агсЬпЖ] аду палко, гаряче, прйстрасно.
аггіотеіег ['аідзткз] п фіз. ардометр; прйлад для вимірювання високих температур (поверхні).
агсіоиг ['а:сІз] п 1) прйстрасть, запал, палкість, поривання; ентузіазм, завзяття; 2) спека, жар, жара.
агсіиоиз ['аіфизз] ад] 1) важкйй, напружений; тяжкйй; - ІіГе тяжке життя; 2) енергійний; невтомний; ревний, старанний; 3) поет, крутйй, важкодо-ступний, неприступний.
агсіиоизіу [ 'аіфиззії] аду 1) важко, напружено; 2) енергійно, невтомно.
аге І [а:] п ар (площа землі).
аге II [а:, а:г; а, аг] 2-га особа зіп% і рі ргез. від іо Ье.
агеа ['єапа] п 1) площа, простір; ділянка; уа8( ~ величезна площа; -оГ а гоот площа кімнати; ~ ипсіег сгорз посівна площа; ~ оГ Ьеагіп£ тех. опорна поверхня; 2) район, область; зона, край; площа; гезісіепііаі ~ жилий район; 3) сфера, галузь; 4) розмах, масштаб; ~ о£Жои§Ь( (широкий) кругозір.
агеасі [а'гігсі] V 1) радити; спрямовувати; 2) вирішувати; визначати.
агеаі ['єзпзі] ад] регіональний; ~ 1іп£иі8Сіс8 лінгвістйчна географія.
а-геаг [з'пз] аду у тилу; ззаду.
агеаіуау ['єзгіз^е4 п амер. 1) прохід між будйнками; 2) приямок перед вікнами підвального приміщення.
агеіу [ аепГаї] V сушйти.
агепа [з'гіїпз] п (рі агепае) 1) арена; 2) театр, кругла сцена; 3) місце подій; поле діяльності.
агепасеоиз [,аеп'пеі/зз] ад] 1) піщаний; 2) що росте на піску.
агепае [з'гепіі] рі від агепа.
агепагіа [.геп'пєзпз] п бот. піщанка.
агепозе І'зеппоих] ад] піщаний, піскуватий.
агеп’і [а; пі] розм. скор. від аге поі
агеозгаріїу [,аеп 'здгзЕї] п ареографія.
агеоіа [зе'паїа] п (рі тж агеоіае) 1) анат. навколососковий кружок; 2) мед. кружок навколо бородавки (гноячка).
агеоіае [ае'пзіі:] рі від агеоіа.
агео1о£у [,зеп'з1здзі] п ареологія. агеошеіег [,зеп'зтйз] п ареометр Агеора£іі$ [,аеп'зрздз8] п 1) ареопаг (у стародавній Греції)', 2) (а.) верховний суд.
Аге8 [ 'єзгі:х] п міф. Арес (бог війни)
агеіе [зе'гей] п фр. гострий гребінь горй.
АгеЖиза [,жп'9]и:2з] п 1) міф. Аре-туза; німфа джерела; 2) (а.) перен. джерело, ключ.
аг£еп< [агсІззпі] 1. п поет. 1) срібло; 2) сріблястість; білизна; 2. ад] срібний, сріблястий, сріблйстий.
аг^епіап ['аісІззпізп] п мет. ней-зільбер.
аг^епііс [а:'сізепсік] ад]срібний; що містить (у собі) срібло (розчин); - сЬІо-гісіе хлористе срібло.
аг£епШегоіі8 [,а:сІззп'и£згз5] ад] сріблоносний; що містить (у собі) срібло.
Аг^епііпа [,а:сІз<зп'и:пз] п геогр. н Аргентина.
Аг£епііпе ['аісІззпіаіп 1 1. п аргентинець; аргентйнка; 2. ад] аргентинський.
аг&епііпе ['аісІззпіаіп] 1. п мін. аргентин; 2. ад] срібний, сріблястий.
Аг§епііпеап [,а:сІззпЧіпізп] п арген-тйнець; аргентйнка.
агзепШе ['аісІззпіаіі] п мін. арген тйт, сріблястий блиск.
аг^епігу ['а:дззпігі] п срібний посуд.
аг£епішп ['ахіззпізт] п хім. срібло
аг§і1 [ 'аісізіі] п гончарна (біла) глй-на.
аг§і11асеоіі8 [,аісізі'Іеі/38] ад] глинистий; що містить в собі глину.
агдіПНе ['аісІзіїаїї] пмін. глинистим сланець.
Аг§іує [’аідаїу] п поет, грек
аг^Іе |'а:д1] у розм. сперечатися, сварйтися, лаятися.
Аг£О |'а:дои] п 1) міф. Арго, корабель аргонавтів; 2) астр. Корабель Арго (сузір’я).
аг£ОІ [а:дз1] п 1) неочйшении вйнний камінь; 2) кізяк.
аг&оп |'а;дзп] п хім. аргон
агк
74
апп
Агдопаїїі ['а:допо:і] п 1) міф. аргонавт; 2) (а.) амер. золотошукач; 3) (а.) зоол. равлик (молюск).
агдову ['а:дозі] п 1) іст. велике торговельне судно; 2) поет, корабель.
агдої ( а:дои] п фр. арго, жаргон.
актове [ а:доІік] ад) арготичний, жаргонний.
аг^иаЬіе ['а:дрюЬ1] аф 1) спірний; що потребує доказів; ~ роіпі спірне питання; 2) доказовий.
агвпе ['а:дій:] V 1) сперечатися, спорити (з кимсь — ичіИ, азаіпзі; про щось — аЬоиі); 2) аргументувати; іо ~ а^аіпзї виступати проти; іо * іп Гауоиг оГ зтііі. наводити докази на користь чогось; 3) переконувати, відговорюва-ти (оиі 00; 4) твердити, доводити; іо ~ іЬаІ Ьіаск із ^Ьііе доводити, що чорне — це біле; 5) свідчити, бути доказом (підтвердженням); 6) юр. визнавати винуватим, ухвалювати вирок, обвинувачувати.
агдоііу [ агфиГаї] у розм. сперечатися через дрібниці, сперечатися м&рно.
агденпепі [агдршюпі] п 1) довід, доказ, аргумент (на користь чогось — Гог; проти чогось — а^аіпзі); а зігоп£ (дуеак) ~ переконливий (слабкий) довід; іо ге-Гіііе ~з спростувати докази; 2) аргументація; 3) дискусія, спірка; а тапег оГ ~ спірне питання; 4) короткий (стислий) зміст (книги)} 5) мат. аргумент, незалежна змінна величина; 6) лог. середній термін силогізму.
агвшпепіаііоп [,а:дрітоп'іеі/п] п 1) аргументація; наведення доводів; 2) спір, спірка.
аг£шпепШІ¥Є [.а^и'тепіоііу] аф 1) що любить сперечатися; що наводить аргументацію; 2) спірний; дискусійний; 3) аргументований; логічний; 4) що свідчить (про щось — оі); що є доказом, доказовий.
Агдо ['а:доз] п 1) міф. Аргус; 2) пильний страж; невсипущий вартовий.
Агдо-еуегі ['агдазаід] аф поет. пильний, зіркий; невсипущий.
атипіє [а:'д]и:1] аф 1) різкий, пронизливий (про звук)} 2) проникливий; хитрий; гострий; 3) бот. гострозубча-стий.
агЬаг ['лгію] п бот. голубиний горох.
агіа ['а:гю] п муз. арія
АгШпе Ьзеп'ждпі] п міф. Аріадна; ~’з с1е>у нитка Аріадни, провідна нитка.
Агіап [єопоп] 1. п арієць; арійка; іЬе -з збірн. арійці; 2. аф арійський.
агі<1 [гепсі] аф 1) сухий, безводний; посушливий; 2) метеор, арідний; ~ холе арідна (посушлива) зона;’ 3) безплідний, неродючий (про грунт)} ~ ге$іоп пустельна область; 4) сухий, нецікавий, нудний.
агігіііу [зв'пдііі] п 1) сухість; посушливість; 2) неродючість, безплідність; 3) нудота; сухість.
агИпезз ['аепсіпіз] п див. агідіїу.
Агіеі [ єопої] п астр. Аф&ль.
агіеі ['єопої] пзоол. газель арабська.
Агіез ['єогі:х] п астр. Овен (сузір’я і знак зодіаку).
агіеііа [,аеп'еІо] п муз. арієта.
агі&Ьі [о'гаїї] аду правильно, вірно; іо зеІ ~ виправляти.
агії ['гепі] п бот. лушпайка, лушпина; лузга; шкірка (насінини)} пліва, плівка; лушпиння.
агіІ1аІе((І) [ 'звпіеіі(ід)] аф бот. що має лушпину (лушпайку, лузгу, шкірку, плівку); з плівкою, з лушпинням.
агіозе ['зегюиз] аф муз. співучий, мелодійний.
агіозо [,а:п'оигои] п муз. аріозо.
а-гіоі [о'гаюі] аду рідк. буйно; безладно.
агізе [о'гаїх] V (рау/агозе; р.р. агізеп) 1) виникати, з’являтися; поставати, бути наслідком (чогось — Ггот, оиі 00; 2) амер. підводитися, вставати (з ліжка тощо)} 3) поет, сходити (про сонце)} 4) поет, повставати; підніматися на боротьбу; 5) воскресати; 6) лунати (про звук).
агізеп [о'пхп] р.р. від агізе.
агізіа [о'гізіо] п (рі агізіае) бот. остюк.
агізіае [о'пзіі:] рі від агізіа.
агізіагсЬ ['аепзІа:к] п суворий критик.
агізіаіе [а'пзіеіі] ад) бот. остюкуватий, остистий.
агізіо ['зепзіои] п розм. аристократ.
агізіосгасу [,амтз'1окг0зі] п аристократія.
агізіосгаї ['аепзіакгаеі] п аристократ; аристократка.
агізіосгаііс(аі) аегі&із'кгаеіік(з1)] ад) аристократичний.
агізіосгаіісізпі [.аепзіо'кгаеїізіхт] п аристократизм, аристократичність.
агізіосгаїізт Ьзвпз'їокгаіігт] п аристократична бундючність.
АгізіоІеМап [.звгізІо'іігЦап] 1. п послідовник Арістотеля; 2. ад) арістоте-лівський.
агіІЬшапсу [о'гЮтаепзі] п ворожіння на числах.
агіійтеііс [о'гіОтаїїк] п 1) арифметика, лічба; знання арифметики; 2) підручник з арифметики.
агШнпеІіс(аІ) [,зеп0'теІік(а1)} ад) арифметичний, числовий; ~ гпеап середнє арифметичне.
агійшіеікаїїу [.аепб'теїікоіі] аду арифметично.
агіїЬтеІісіап [олівтоЧі/п ] п арифметик.
агійшю£гарк [о'пбтодгагГ] п арифмограф.
агШшмнпеїег [.жпб'тзтііо] п арифмометр.
а гіуедегсі [одіуе'дегі/і] італ. розм. до побачення.
Агігопа Ьзеп'хоипа] п геогр. н. Арі-зона (ржа і штат США).
агк [а:к] п 1) ящик; ковчег; МоаЬ’з - Нбїв ковчег; 2) судно; 3) амер. баржа; 4) амер. розм. великий поганий будинок; 5) військ. саперна гусенична машина; іо іоисИ ІЬе ~ оскверняти (щось).
Агкапзаз [а:копзо:] п геогр. н. Арканзас (ріка і штатСША).
Агкапзаз Сііу (аг'кавпгоз'зііі] п геогр. н. м. Арканзас-Сіті.
агіе [а:1] у розм. давати завдаток.
Агіееп ['а:1і:п] п ж. ім’я Арлін(а). Агііпе (сі:Н:п] п ж. ім’я Арлін.
АгііііЗіоп ['агіїдіоп] п геогр. н. м. Арлінгтон.
апп [а:т] 1. п 1) рука (від кисті до плеча)} гі^Ьі ~ права рука (тж перен.)} 2) передня лапа (тварини)} 3) рукав (одягу)} 4) могутність; влада, сила; 5) вузькі морська затока; рукав (ріки)} 6) гілляка дерева; 7) ручка, підлокітник (крісла)} 8) спиця (колеса)} 9) тех. плеч£ (підойми)} ручка, рукоятка; стріла крана; 10) коромисло (ва-гів)} 11) ніжка (циркуля)} 12) крило (семафора)} 13) скребачка; 14) ел. повзун; 15) рі зброя; іо -з! до зброї!; Іо Ьеаг ~з служити в армії; зтаїї -з стрілецька зброя; іп (ипсіег) ~з озброєний; іо іаке ир ~з братися до зброї; іо Іау сіоїуп -з складати зброю; 16) рід військ; військова професія; 17) рі воєнні дії; війна; 18) рі герб (звич. соаі оГ ~з); 19) юр. предмет, що використовується як зброя; 2. V 1) озброювати; озброюватися (тж Іо ~ опезеІГ); Ю ~ опезеІГ >¥ІІк кпоу/іедде озброїтися знаннями; 2) військ, заряджати; зводити ударник.
агшасіїе [а:теік] п біль у руці (особл. ревматичний).
агт-асікт [ а:т,шк/п] п спорт, робота рук.
агтайа {а:'та:<Ь] п армада; ііїе Іп-уіпсіЬіє А. іст. Непереможна армада (1588 р.).
агтаШНо [,а:то'с1і1ои] п зоол. ар-мадил, панцирник.
АгтазесИоп (.агта'дедп] п 1) бібл. армагедддн, битва під час страшного суду; 2) перен. велике побоїще; 3) страховисько.
агшатепі ['агтатопі] п 1) озброєння; 2) (тж рі) зброя; боєприпаси; збройні сили; сопуепііопаї звичайні озброєння; Ьіоаіед -з надмірні озброєння; ~ сігіує (гасе) гонка озброєнь.
аппаїиге [ аітадио] п 1) військ. броня; захисне озброєння; панцир; засіб захисту; 2) тех. арматура; 3) ел.
агш
75
а-го
якір (мотора)', броня (кабелю)’, 4) зоол. шпора.
аппЬаші ['а:тЬзепсі] п 1) нарукавна пов’язка; 2) військ, нарукавна нашивка.
агт-Ьеп(ііп£ ['а:т,ЬепсІіі]] п спорт. згинання рук.
апп-сЬаіг ['а.тп'і/єо] п крісло (з підлокітником), фотель.
агте Ьіапсйе [,а:т'Ь1а:п(і){] п фр. військ. 1) холодна зброя; 2) кавалерія.
аппед [а:тд] доозброєний; збройний; укріплений; підсилений; ~ аііаск збройний напад; ~ Гогсез (зєгуісєз) збройні сили; ~ іпзиггесііоп збройне повстання; ~ пеиігаїііу збройний нейтралітет; ~ іо іке іееік озброєний до зубів.
-агшей [а:тд] у складних словах -рукий: 1оп§~ довгорукий; опе~ однорукий.
Агтепіа [аґті:п]о] п геогр. н. Вірменія.
Агтепіап [а:'ті:п]ап] 1. п 1) вірменин; вірменка; 2) вірменська мова; 2. аф вірменський.
агтГиІ ['а:т£и1] п 1) оберемок; 2) велика кількість; 3) амер. розм. ті-лйста дівчина; пишна дівйця.
апп-Ьоіе ['агткоиі] п пройма.
агтШагіа [,а:ті'1єогі9] п бот. опеньок.
аппіНагу ['аітііоп] аф що складається з кілець (кружків); армілярний.
агт-іп-агт ['а:тт'а:т| дк/упід руку; рука в руку; у тісній співдружності.
агтіпз ['а:тп]] п озброєння; бойове спорядження.
агтіроіепсе [аґтіроиіопз] п військова сйла, могутність.
аппіроіепі [аґтіроиіопі] аф могутній, сйльний у воєнному відношенні.
агтізіісе ['аітізіїз] п коротке пе-ремйр’я; припйнення воєнних дій; А. Оау день укладення перемйр’я (що поклало край першій світовій війні; 11 листопада 1918 року).
агшіезз ['а:т1і8] аф 1) безрукий;
2) безгілковий; що не має гілок; 3) беззбройний; неозброєний.
агтіеі ['а:т!іі] п 1) браслет; зап’ястя; 2) нарукавник, пов’язка; 3) не-велйка морська затока; рукав рікй.
аппог ['а:та] амер. див. агтоит.
агтогед ['аітосІ] амер. див. аг-тоитесі.
агтогіаі [а.'топої] аф геральдйч-ний, гербовий.
агтогізі [агтогізі] п знавець геральдики.
агтогу ['а:тав] п 1) геральдика; гербознавство; 2) амер. воєнний завод; 3) амер. учбовий манеж; 4) амер. див. агтоигу.
агтоиг ['а:та] 1. п 1) озброєння; лати; панцир; 2) броня; панцирна об-шйвка (корабля, танка тощо)', 3) бро
нетанкові війська; 4) скафандр (водолаза)', 2. у покривати бронею.
агшоиг-Ьеагег ['а:гпа,Ьєагз] п іст. зброєносець.
агтоиг-сіасі ['а:та,кІ2е<і] 1. п броненосець, панцирник; 2. аф броньований, броненосний; закутий у броню; панцирний.
агтоигед ['а:тад] аф 1) військ. броньований; ~ саг бронемашина; ~ ігаіп бронепоїзд; 2) бронетанковий; ~ Готсез (ігоорз) бронетанкові війська; 3) тех. посилений; армований; ~ ^Іазз небитке скло; ~ сопсгеіе залізобетон; ~ со\¥ амер. військ, розм. згущене молоко.
аппоигег [а:того] п 1) власник збройового заводу; 2) зброяр; 3) військ. каптенармус, завідувач зброєю; ~ зкор збройова майстерня.
аппоиг-ріегсег ['аіто.рюзо] п бронебійний снаряд.
аппоиг-ріегсіп£ ['а:та,рі08іі]І аф бронебійний; ~ зкеїі бронебійний снаряд.
агтоиг-ріаіе ['аіторіеіі] п військ. панцирний лист, броньова плита.
агтоиг-рІаіеЛ ['а.тзріеііід] аф
військ, броньований, панцирний.
агтоигу ['агтзгі] п 1) склад зброї, арсенал; 2) амер. учбовий манеж; 3) (А.) Оружейна палата (Кремля)', 4) збройовий завод; 5) збройова майстерня; 6) майстерня зброяра.
аппогееп [,а:тои'2І:п] п армозйн, товстий чорний шовк (на одяг для духовних осіб).
агшріі ['а:тріі] п анат. пахва, пахвова ямка; іо Ье іп деЬі ир іо іке ~ амер. бути по вубса в боргах.
аппгаск ['а:тгаек] п військ, піраміда для гвинтівок.
агт-8а^¥ ['аітзо:] п ручна пйлка; ножівка.
агт-Ь¥І8ііп& ['а:т,ґ\Уі8іп]] п 1) викручування рук (катування)', 2) розм. шантаж; грубий тиск.
агтиге ['а:пуио] п текст, армюр. агт-оте8<1іп£ ['а:т'ге8Ііі]] п спорт. армрестлінг, боротьба на руках.
агшу ['а:ті] п 1) армія; зіапсііп^ ~ постійна армія; ~ оГ оссираііоп окупаційна армія; А. іп іке Еіеісі діюча армія; іо епіег (іо §о іпіо, іо _)оіп) іке ~ вступати на військову службу, вступати до армії; 2) амер. сухопутні війська; 3) безліч, маса; натовп; армія; ~ оГ ипетріоуесі армія безробітних; ~ оГ іпзесіз хмари комах (про сарану)', 4) товариство, організація; ЗаКаііоп А. армія порятунку; Віие КіЬЬоп А. товариство непитущих; ~ атЬиІапсе похідний госпіталь; ~ ЬіЬІе військ, розм. статут; ~ Ьізциііз розм. сухарі; ~ сіоік сукно армійського зразка; ~ соттапсі командування армією; ~ соттапсіег командуючий армією; ~ ехскап^е амер.
військовий магазин; ~ кеасіяиаґіегз штаб армії; А. Мапиаі статут сухопутних військ; ~ тесіісаі зєгуісє військово-санітарна служба; ~ питЬет особистий номер військовослужбовця; ~ ігоорз армійські частйни.
аппу-ЬееГ ['а:тіЬі:£] п військ, розм. м’ясні консерви.
агту-согр8 ['агті'ко:] п армійський корпус.
агту-1і8< ['а:ті'1і8і] п спйсок офіцерського складу армії.
агту-гапк ['а.ті.гаетзк] п військове звання.
агту-ге£І8Іег ['а:тґгесІзі8і9] п амер. спйсок офіцерського складу армії.
агпіса ['а.піко] п бот. арніка.
АгпоМ ['аіпісІ] п ч. ім'я Арн6л(ь)д. агп’і [а:пі] розм. скор. від аге поі. а-гоаг [о'гз:] аду з ревінням, ре-вучй.
агота [а'гоита] п (рі тж аготаіа) 1) аромат, приємний запах; пахощі; сіеіісаіе ~ тонкий (делікатний) аромат; 2) особлйвість; прйсмак.
аготаіа [Угоитаіз] рі від агота.
аготаііс [,зегои'таеіік] 1. п арома-тйчна речовина; рослйна з пряним запахом; 2. аф ароматйчний; запашнйй, пахучий, духмяний.
аготаіігаііоп [адоитаіґгеї/п] п 1) додавання прянощів (приправи); 2) хім. ароматизація.
аго$е [о'гоиг] разі від агізе.
агоипб [з'таипсІ] 1. аду 1) навкругй, навколо, довкола; всюди, скрізь; 2) в окружності, в обхваті; іке ігее теазигез іию Гееі ~ дерево має два фути в обхваті; 3) амер. розм. поблизу, блйзько; неподалік, недалеко; -кеге у цьому місці, десь тут блйзько; іо кап£ ~ вештатися поблизу; іо §еі (іо соте) ~ підійтй, наблйзитися; 2. ргер 1) навколо; ікеу заі ~ ійе іаЬІе вонй сиділи навколо стола; 2) по, за; іо и<а!к ~ іке іои/п гуляти по місту; ~ іке согпет за рогом; 3) амер. розм. поблизу, неподалік, блйзько, біля, приблйзно; зке раісі ~ а кипсігесі сіоііагз вона заплатйла блйзько ста доларів; 4) амер. розм. всюди; зке Іеауез кет Ьоокз ~ іке гоот її книжкй валяються по всій кімнаті; іо &еі ~ іо доіп§ зтік. збиратися зробйти щось; збиратися здійснйти намір.
агошкМІїе-сІоск [а'таипсіда'кізк] аф цілодобовйй.
агоизаі [о'таигі] п пробудження, прокидання.
агои$е [з'таих] V 1) будйти; розбуджувати; 2) просипатися, прокидатися, пробуджуватися; 3) викликати, збуджувати (почуття, енергію тощо)', пробуджувати (здібності тощо)’, 4) дратувати, роздратовувати (когось).
а-гоі¥ [з'гой] асіу рядом, в ряд, в одному ряду.
агр
76
агі
агревдк) [аґредзюи] п муз. арпеджіо.
аіт [а:г] п розм. рана, шрам.
апгаск ['аегок] п арах (спиртний напій).
аітаі£п [о'геїп] у 1) притягати до суду; обвинувачувати; іо ~ Ьеіоге Ьаг о£ риЬІіс оріпіоп притягати на суд громадськості; 2) чіплятися, присікуватися.
аітаїзшпепі [а'геїптопі] п 1) притягнення до суду; пред’явлення обвинувачення; 2) різка критика; осудження; 3) причіпка, зачіпка.
аггавде (о'гетдз] у 1) доводити до ладу, упорядковувати; 2) розташовувати (в певному порядку)', систематизувати; класифікувати; 3) домовлятися, приходити до згоди, умовлятися; іо ~ хуіЙі зтЬ. аЬоиі $шіЬ. домовитися з кимсь про щось; іо ~ Гог ап арроіпі-шепі домовитися про побачення; 4) улагоджувати (суперечку), урегулювати; 5) вживати заходів, підготовляти (для — Гог); 6) пристосовувати; переробляти; іо ~ а поуєі Гог іЬе зіа^е інсценувати роман; 7) муз. аранжувати; 8) військ, вишиковувати; 9) тех. монтувати; установлювати, закріпляти (на верстаті).
агптдетепі [о'гетсізтапі] п 1) упорядкування; доведення до ладу; 2) розташування (у певному порядку); розставляння; систематизація; класифікація; 3) угода, згода, домовленість; іо соте іо ап ~ дійти згоди; домовитися, порозумітися; іо таке ап ~ домовлятися, змовлятися; 4) розв’язання (спірного питання тощо); урегулювання; 5) рі заходи; приготування; накреслення; плани; 6) пристосування, переробка; 7) муз. аранжування; 8) тех. монтаж, установка; 9) пристрій, механізм; 10) схема розташування, планування.
атгаздег [з'гетдр] п муз. аранжувальник.
аггапі ['аегопі] ай) 1) справжній, сущий; страшенний; чистісінький; ~ ПОП8ЄП8Є суша нісенітниця; 2) заст. мандрівний; кпі&Ьі ~ мандрівний лицар.
аггаз І'аегзз] п рі гобелени (шпалери), заткані фігурами.
аггау [Угеї] 1. п 1) стрій, бойовий порядок (тж Ьаіііе ~); 2) військо; 3) безліч, сйла-силенна, велика кількість, сукупність; 4) поет, убрання, пишний одяг; Ьоіідау ~ святкові шати; 5) юр. список присяжних засідателів; 6) рад. складна антена; 2. V 1) одягати, розкішно вбирати, наряджати; іо ~ опезеІГ наряджатися, одягатися; іо ~ опезеІГ іп аіі опе’з Гіпегу жарт, нарядитися, як на весілля; вирядитися, як пава; 2) юр. складати список присяжних; 3) військ, вишиковуватися в бойовий порядок; виставляти проти (а$аіп5і).
апгеаг [а'пз] п 1) звич. рі заборго
ваність, борг; несплачена за рахунком сума; 2) відставання; 3) заст. хвіст колони; задня частина; іо Ье іп ~ заборгувати; відставати (в чомусь).
аггеагазе [а'гіагпіз] п 1) заборгованість; 2) відставання; 3) рі недоїмки, недоплата; борги; 4) запас.
аітесі [з'гекі] аф 1) що стирчить сторчма; що стоїть сторч; 2) насторожений.
агге5і [з'гезі] 1. п 1) арешт, затримання; накладення арешту (на майно); ипсіег ~ під арештом, під забороною; іо риі §тЬ. ипдег - арештувати когось; ~ іо іЬе гоот домашній арешт; ~ іп диагіег$ військ, казармений арешт; 2) затримка, зупинка; припйнення, відстрочка; ~ оГ іис^етепі відстрочка виконання вироку; 3) юр. вирок, рішення суду; 2. у 1) заарештовувати; затримувати; 2) накладати арешт (на майно); 3) зупиняти, затримувати (ріст); 4) приковувати (увагу тощо); 5) тех. припиняти дію; виключати, вимикати (прилад, машину); гальмувати.
аггезіег [а'гезіа] п 1) юр. особа, яка арештовує (накладає арешт на майно); 2) ел. розрядник; 3) тех. засувка, клямка; стопорний пристрій; аретир, заспокоювач (у приладах).
агге$іів£ [а'геаіп]] аф 1) привабливий; захоплюючий, принадливий; 2) тех. що затрймує (зупиняє); ~ сіе-уісє зупиняючий пристрій; храповйй механізм; защіпка, заскочка.
аггезііуе [з'гєзііу] аф що приковує увагу (інтерес).
агге$ітепі [з'гезітзпі] п юр. 1) затримання; арешт; 2) накладення арешту на майно боржника, яке знаходиться у третьої особи.
аггЬуіЬтіа [з'пОтіа] пмед. аритмія.
аггЬуіЬтіс(аІ) [а'пОтік(зІ)] ай) мед. аритмічний.
аггйіе [а'гакі] у заст. робйти приємність, утішати; догоджати.
аггіз ['аепз] п 1) тех. ребро; пружок; крайка; 2) гострий кут.
аггіуаі [о'гаїуоі] п 1) прибуття, приїзд; ипехресіед ~ несподіваний приїзд; 2) прийняття, досягнення (угоди тощо); 3) новоприбулий; 4) жарт, новонароджений; 5) спорт, прихід до фінішу; 6) прибуття (поїзда тощо); ~ рІаіГогт платформа, на яку прибуває поїзд.
агітує [о'таїу] у 1) прибувати, приїжджати; доходити, приходити (аі, іп, ироп); іо ~ аі а сопсіизіоп прийти до вйсновку; 2) наставати (про час); 3) добиватися успіху (визнання); 4) відбуватися, траплятися (про події).
аггіуі&е [,а:п'уі:5і) п кар’єрйст.
агго^апсе [гегадзпз] п 1) зарозумілість, гордовйтість, пихатість; пиха; 2) самовпевненість.
аітодопі {'зегздапі] ай) 1) зарозумі
лий, гордовитий; пихатий; 2) само-впевнений.
агговапііу ['югодопііі] айч 1) зарозуміло, гордовито, пихато; 2) само-впевнено.
агго£аіе ['аегоидеіі] у 1) зарозуміло (зухвало) вимагати; 2) привласнювати; 3) безпідставно приписувати (щось комусь).
аггодоііоп каегои'деі/п] п 1) безпідставні претензії; 2) привласнення.
ЯГГО5ІОП [а'гоизп] п мед. ерозія.
аггои [аегои} 1. п 1) стріла; 2) розмірна стрілка (на кресленнях тощо); 3) стрілка-дороговказ; 4) англійське урядове клеймо; ап - іей іп опе’з циіуег невикористаний засіб, що за-лйшйвся про запас; 2. у 1) пускати стріли; 2) мчати стрілою.
агют-£га$$ ['жгоидіхгз] п бот. стрілиця.
агплу-іюжі [ аегоиЬесі] п 1) наконечник, вістря стріли; 2) розмірна стрілка (на кресленні); 3) стрілка-дороговказ; 4) річ, що нагадує стрілку; 5) бот. стріл йця.
аггок-ЬежШ ['зегои, Ьесіїсі] аф загострений, клиноподібний.
агют4оор ['авгоикгр) п бійниця.
аіт(от-роі$оп ['аегои'роїхп] п стрілочна отрута, кураре.
аітоет-$1Й ['аегоизіїї] п (тж агго\у-Іоор) бійниця.
аггон-і¥оо4 ['авгоиилкі] п амер. бот. жостір зазублений.
агюту [ аегоиі] аф 1) стрілоподібний; шпилястий; 2) що складається з безлічі стріл; 3) швидкий, як стріла; 4) колючий, ущипливий, уїдливий; гострий; ~ хуогсіз ущипливі слова.
аггоуо [з'гзюи] п 1) струмок, потік, ручай; річка; 2) амер. сухе річище, висохле річкове русло.
Аггу ['аегі] п розм. Гарі (загальне ч. ім'я); весельчак.
агзе [а:з] п груб. зад.
агзепаї ['а:зіп1] п 1) арсенал; цейхгауз; 2) перен. зброя; засоби.
агзепаіе ['<х:зіпгі] п хім. сіль миш’якової кислоти.
агзепк І [а:зпік] п хім. миш’як.
агзепіс II [аґзепік] ай) миш’яковий; - асід миш’якова кислота.
агзепісаі [аґзешкаї] ай) (тж аг$е-піс) миш’яковий.
аг$е§ ['а:зі:2) рі від агеіз.
агзЬееп [ат'/і.п] п рос. аршин.
агаІ5 ['агзіз] п (рі аг$е$) 1) поет. арсис, наголошений склад стопи; 2) муз. ненаголошена частина такту.
агзоп ['а:зп] п юр. підпал.
агзрЬепапііпе [а:зТепзті:п] п фарм. сальварсан.
агі [а:і] 1. п 1) мистецтво; рориіаг (Соїк) - народне мистецтво; десогаііуе (аррііед) ~ декоративне (прикладне) мистецтво; ійе Нпе Апя образотворчі
Агі
77
а$
(красні) мистецтва; 2) рі гуманітарні науки; іо §габиаіе іп ~8 закінчити відділ гуманітарних наук; 3) звич. рі ремесла; 4) творчість; уміння; знання; майстерність; вправність; 5) звич. рі хитрощі; підступність; лукавство; Ьіаск ~ чорна магія; ~ Ьоок книга з мистецтва; ~8 со11е£е гуманітарний коледж; ~ сгіііс мистецтвознавець; ~ бігесіог худбж-ник-постанбвник (фільму); ~ ебіііоп художнє видання; ~ ехЬіЬіііоп виставка картин; ~ Гііт експериментальний (некомерційний) кінофільм; ~ Гог заке мистецтво для мистецтва; ~ §а!1егу художня галерея; ~ зійде пі молодий художник; учень художньої школи; ~з зіидепі студент відділу гуманітарних наук; тапіу ~ бокс; 2. V заст. 2-га особа 8Іп% ргез. від іо Ье.
Агіеті$ ['аіітіз] п міф. Артеміда.
агіегіаі [а/іізгізі] ад] 1) анат. артеріальний; 2) що розгалужується; ~ сігаіпа§е система дренажу з розгалуженими каналами; 3) магістральний; ~ гоаб магістраль; ~ ігаГПс рух по голов-нйх вулицях (шляхах).
агїегіаііге [а/іюпоіаіг] V фізл. перетворювати венозну кров на артеріальну.
агїегіоіе [аі'іюпоиі] п анат. мала артерія.
агіегіо1о£у [а:ДюгґоЬдзі] п артеріол 6 гія.
агіегіозсіегозіз [а: 'ііапоизкіа 'гоизіз] п мед. артеріосклероз.
агіегу ['агіап] п 1) анат. артерія; 2) магістраль; канал розгалуженої системи комунікацій; 3) перен. головний шлях, канал.
агїезіап [а:'іі:2]оп] ад] артезіанський; ~ у/єіі артезіанський колодязь.
агіїїіі ['а:Йй1] ад] 1) хитрий, спритний; 2) вправний, меткий; умілий; 3) рідк. штучний.
аг1йі1пе88 ['а:ііи1пі$] п 1) хитрість; спритність; 2) вправність, меткість; умілість.
агікгіііс [а.'Опіік] ^артритичний, подагрйчний.
агіЬгіііз [а:'0гаііі8] п мед. артрйт, запалення суглобів.
агіЬгі<і$пі [ а:0піі2ш] п мед. артри-тйзм, подагра.
агіЬгораіЬу [аґ0гор98і] п захворювання суглобів.
агіЬгоросіа [а/Огоробо] п рі ент. членистоногі.
агіЬгоіоту [а/Огоіоті] п мед. резекція суглоба, артротомія.
агіЬгоиз ['агОгаз] ад] суглобовий. АгіЬиг ['а :0а] п ч. ім'я Артур.
агіісЬоке ['а.ііі/оик] п бот. артишок; Зегизаіет ~ бот. земляна груша, топінамбур.
агіісіе ['а:іікі] 1. п 1) стаття; пункт, параграф; іЬе ТЬігіу-піпе Агіісіез трйд-цять дев’ять догматів англіканського ві
росповідання; Агіісіез оГ \¥аг воєнний кодекс (у США); Агіісіез оГ Аззосіаііоп статут акціонерного товарйства; 2) стаття (у друкованому виданні) ; 1еасііп§ ~ передова стаття (у газеті); 3) предмет; товар; продукт, вйріб; ап ~ оГ сІоіЬіпз предмет одягу; ап ~ оГ Гоосі продукт харчування; ~з оГ сіаііу песе88ііу предмети першої необхідності; 4) грам, ар-тйкль, член; 5) момент; 6) зоол. сегмент; 2. V 1) пред’являти пункти обвинувачення (проти когось — а^аіпзі; у чомусь — Гог); 2) обвинувачувати; 3) викладати по пунктах; 4) віддавати за контрактом у науку.
агїісиїаг [а:Чік]и1з] ад] мед. суглобовий.
агіісиїаіе І [а:'іік)и1іі] ад] 1) членороздільний, виразний; розбірливий; 2) яснйй, чіткий, добре сформульований (складений); 3) колінчастий; чле-нйстий; суглобистий; 4) тех. шарнірний, зчленований; 5) амер. статутний.
агіісіїїаіе II [а: 'іікзиіеіі] V 1) вимовляти виразно (чітко); 2) виражати (формулювати) ясно (чітко); 3) фон. артикулювати; 4) анат. з’єднуватися), сполучати (ся).
агіісиїаііоп [а:Дікзи'1еі/п] п 1) фон. артикуляція, чітке вимовляння; чітка вимова; 2) зчленування, з’єднання; спосіб сполучення; 3) анат., зоол. суглоб; 4) бот. місце прикріплення листка до стебла; 5) тех. шарнір; вісь шарніра; центр шарніра.
агіісиїаіог [а: Чіідиіеііа] п препаратор (скелетів).
Агііе ['а:іі] п ч. ім'я Арті (зменш, від АгіЬиг).
агііГасі ('а:іі£аекі] п 1) архл. рештки матеріальної культури стародавньої людйни; 2) біол. артефакт.
агШісе ['а:ііГі8] п 1) (дотепний) вй-нахід; (влучна) вйгадка; 2) майстерна вйтівка; хйтрість; махінація; іо етріоу (іо ргасіізе) питегоиз ~з вдаватися до всіляких хйтрощів.
агіійсег [аґііГіза] п 1) реміснйк; 2) механік; слюсар; 3) винахідник; 4) військ, технік (зброярський); ~ ойїсег військбвйй інженер (технік).
агШісіа! [,а:ііТі/оі] 1. п рі 1) штучні добрива; 2) амер. штучні квіти; 2. ад] 1) штучний, синтетйчний; ~ аітоз-рЬеге тех. кондиційоване повітря; ~ Ьиііег маргарйн; ~ сіепіиге зубнйй протез; ~ Геесііп£ примусове годування; ~ Гегіііігег мінеральне добриво; ~ іпзе-тіпаііоп штучне запліднення; ~ пит-Ьегзл/а/л. логарйфми; ~ гезрігаііоп штучне дйхання; ~ заіеііііе штучний супутник; ~ зіік синтетйчний (штучний) шовк; 2) удаваний, напускнйй; підрббний; неприродний.
аііШсіаІИу [,а:ііії[і'ж1ііі] п штучність; неприродність.
агііііегізі [а:'іі1агі8і] п 1) артиле-рйст; 2) спеціаліст в галузі артилерії.
аПіІІегу [аґіііап] п артилерія; ~ ш зиррогі артилерія підтрймки; ~ ипсіег соттапсі додана артилерія; - Ьаііаііоп артилерійський дивізіон (у США); ~ еп£а§етепі (сіиеі) артилерійська перестрілка; ~ оШсег офіцер-артилерйст; начальник артилерії (у США); ~ гап^е артилерійський полігон.
агііііегутап [аґіііаптап] п (рі аг-ііііегутеп [-топ]) артилерйст.
агііогіасіуі [,а:іюи'сІжкіі1] зоол. 1. п представнйк парнокопйтних, парноко-пйтна тварйна; 2. ад] парнокопйтний.
агіізап [,а:іі'2жп] п реміснйк, май-стровйй.
агіІ8і ['а:іі8і] п 1) художник; митець; 2) артйст, актор; 3) майстер своєї справи; ~ іп \¥огсІ8 майстер слова.
агіізіе [а.'ііізі] п 1) естрадний артйст; професіональний співак (танцю-рйст); актор; 2) жарт, артйст, майстер, мастак.
агіі$ііс(а1) [а:'іі8іік(а1)] ад] 1) ар-тистйчний; 2) художній, мистецький; ~ зкіїї художня майстерність.
агіі$ііса11у [аґіізіїкаїї] аду 1) арти-стйчно, майстерно; 2) з художньої точки зору.
аііізігу ['а.іізіп] п 1) артистйзм, артистйчність; художність виконання; 2) заняття мистецтвом; професія художника.
агіїезз ['а:і1і8] ад] 1) прбстйй, природний; 2) простодушний, нехйтрий, нелукавий; наївний; 3) грубий, погано вйконаний; 4) невмілий, невправний, незграбний.
агіїеззіу [ 'а.ііізіі] аду 1) просто; нехитро, нелукаво; простодушно; 2) невміло, незграбно.
аі11е$$пе$$ ['а:іІі8Пі8] п простота, безпосередність, простодушність.
аіїу ['а:іі] ад] розм. що претендує на художність.
агіу-ашІ-сгаГіу ['а:іюпд'кга:£іі| ад] 1) претензійний, вигадливий, химерний; 2) характерний для прикладного мистецтва.
агшп ['єагат] п бот. кліщинець, арум; ~ Іііу арум зозулячий.
агуаі ['а;уа1] п розм. поминки.
Апід ['а;уіб| п ч. ім'я Арвід.
Агуап ['вапоп] 1. п арієць; арійка. іЬе ~ 8 збірн. арійці; 2. ад] арійський.
а$ [ае2, аг] 1. ргоп геї. якйй, котрий, як, що; Ье \уа8 а Гогеі^пег а8 іЬеу рег-сєіуєсі Ггот ЬІ8 ассепі він був іноземцем, що вонй помітили з його акценту; І боп’і асітіге 8исЬ Ьоок8 аз Ье геабз мені не подобаються книжкй, які він читає; 2. аду 1) як, згідно з; щодо; бо аз уои аге іоісі робіть, як вам сказано; аз рег огсіег ком. згідно з замовленням; аз Гог іЬаі Ьоок І сіоп’і Ііке іі щодо цієї кнйжки, то мені вона не подобається; Ье із Іаіе аз изиаі він спізнйвся, як завждй; 2) як напрйклад; зоте апі-
Аза
78
А$Ь
так, а$ іЬе Гох апсі іЬе \уо1Г деякі тварини, як наприклад, лисиця і вовк;
3) так (у головному реченні); Ье саше аз зооп аз Ье соиід він прибув так скоро, як міг; 3. соп} 1) тоді, коли: у той час як (тж рзі аз); зЬе саше іп аз Ье \уаз зреакіод вона зайшла, коли він говорив; )и$і аз І геасЬед іЬе доог у той час, як я підійшов до дверей;
2) як, у ролі; іо дуогк аз а іеаскег працювати вчителем; 3) тому що, оскільки, через те що, бо; І дід поі у/аіі Гог Ніш аз іі дуаз уегу Іаіе я не став його чекати, бо було дуже пізно; іЬеу соиід поі зіау, аз іЬеу ^еге іп а Ьиггу вони не могли залишатися, тому що вонй поспішали; 4) хоч, як би не; І дуаз £Іад оГ Кіз Ьеір, з!і&Ьі аз іі ^аз я був радий його допомозі, хоч вона й була незначні; 5) (з іп/): ^уііі уои Ье зо кіпд аз іо іеіі те аіі аЬоиі іі чи не будете ви такі ласкаві розповісти мені все про це; аз... аз так само ..., як; Ье із . аз іаіі аз уои аге він такий же на зріст, як і ви; аз Гаг аз наскільки; так далеко, (аж) до; І аз Гаг аз іЬе зіаііоп >уііЬ уои я проводжу вас до станції; аз Гог щодо, відносно; аз Гог те щодо мене; аз £оод аз по суті, фактично, майже; іі із аз доод аз десідед це майже вирішено; аз іі, аз іЬои§Ь неначе; аз іі \уеге так би мовити; нібито, немовби; аз а таііег оГ Гасі само собою зрозуміло; аз тисЬ аз стільки, скільки; аз тисЬ аз уои Ііке стільки, скільки ви хочете; аз іо, аз сопсетз, аз сопсетіпз відносно, щодо, що стосується; аз \уеіі також.
Аза а:за] п 1) ч. ім'я Ейса; 2) бібл. Аса.
а-заіе [з'зеїі] асіу у продажу.
азаг ['оиза] п геол. оз, довгий вузький кряж льодовикового походження.
азЬезііпе [жг'Ьезіаіп] асі] 1) азбестовий; 2) негорючий.
азЬезіоз [гех'Ьезізз] п мін. азбест.
азЬезІозіз ['ЖгЬоз'іоизіз] п мед. аз-бестоз.
азсагісіез [оз'кзепдкг] п рі зоол. аскариди.
азсеші [а'зепд] у 1) підніматися, сходити на (тж ~ ир); 2) поет, підноситися; 3) просуватися (по службі тощо); 4) астр. сходити; 5) ав. набирати висоту.
азсепдапсу [о'зепдапзі] п влада, панування, домінуючий вплив.
азсепдапі [о'зепдапї] 1. п 1) вплив; влада; перевага; переважання; 2) гороскоп; 3) предок, родич по висхідній лінії; 2. аф 1) висхідний; що сходить; 2) панівний; переважаючий, переважний; ~ розіііоп панівне становище.
азсепШпз [а'зепдгд] аф 1) висхідний; 2) що йде по висхідній лінії від нащадків до предків.
азсепзіоп [а'зеп/п] п 1) сходження, підйом, підіймання; Ьаііооп ~ політ на
повітряній кулі; 2) піднесення, просування; прихід (до влади); ~ іо іЬе іЬгопе вступ на престол; 3) астр. сходження небесних тіл; 4) (іЬе А.) рел. Ушестя, Вознесіння.
азсепзіопаї [а'зеп/апі] аф 1) висхідний; ~ уепіііаііоп гірн. висхідна вентиляція; 2) підіймальний; піднімальний; підйомний; ~ роу/ег ав. піднімальна сила; ~ гаіе ав. швидкість набирання висоти, швидкість підіймання.
Азсепзіоп-дау [а'зеп/пдеї] п церк. свято Ушестя (Вознесіння).
Азсепзіопііде [а'зеп/піаід] п церк. десять днів від Ушестя до П’ятидесятниці.
азсепі [а кепі] п 1) підйом; піднімання, сходження; підняття; 2) підвищення, просування (по службі тощо); 3) узвіз; стрімкість; 4) марш сходів; 5) сходження по родовідній (генеалогічній) лінії; 6) звертання до минулого.
азсеїїаіп [,аезоЧеіп] у з’ясовувати; переконуватися, пересвідчуватися; установлювати; Іо - зтЬ.’з £иШ установлювати чиюсь провину.
а$сегіаішпепі [.аеза'Іеіптапі] п з’ясування; засвідчення; установлення; ~ оГ Гасіз з’ясування фактів.
азсеііс [акеіік] 1. п 1) аскет; подвижник; 2) пустельник, пустинник; 2. аф 1) аскетичний; 2) стриманий; що утримується; 3) відлюдний.
азсеіісізш [акеіізігт] п аскетизм.
азсі^егоиз [а'зідзогзз] аф бот. сумчастий.
азсйез [акаїікх] п мед. асцит.
азсошусеіез [,гезкоиті'зі:іі:г] п рі бот. сумчасті гриби.
азсогЬіс [оз'ко:Ьік] аф аскорбіновий; ~ асід фарм. аскорбінова кислота.
Азсоі ['зезкзі] п 1) геогр. н. м. Ес-кот; 2) Ескот (іподром у Великій Британії).
азсоі ['зезкаі] п краватка (з широкими кінцями).
азсгіЬаЬІе [аз'кгаїЬаЬІ] аф що може бути приписаний (чомусь); приписуваний.
азсгіЬе [аз'кгаїЬ] у 1) приписувати (комусь — Іо); 2) відносити за рахунок, вважати.
азсгіргіоп [оз'кпр/п] п 1) приписування; 2) приписуване; те, що приписується.
аздіс ['авхдік] п гідролокатор.
а-зеа [Уві:] асіу 1) на морі; 2) до моря.
азеізшіс [з'заіхтік] аф буд. антисейсмічний.
азерзіз [ге'зерзіз] п асептика.
азерііс [гекеріїк] 1. п асептичний засіб; 2 аф асептичний; стерильний.
А-зепісез ['еі ка:уі8іг] п рі фронтові війська.
азехиаі [зе'зекзіиоі] аф 1) асексу
альний, безстатевий; 2) біол. нестатевий, вегетативний.
азЬ [ае/] 1. п 1) бот. ясен; тоипіаіп (\уіід) ~ горобина; 2) звич. ріпопіл, зола; іо Іау (іо Ьит, іо гедисе) іо ~ез спалювати дотла; 3) рі прах, останки; 4) рі рештки (цивілізації тощо); 5) поет, попелястий колір; мертвотна блідість; 6) геол. вулканічна ліва; іо іигп іо ди$і апд ~Є8 розвіятися прахом (про надії); 2. у 1) посипати попелом; 2) розм. шмагати ясеновим батогом.
а-зйаке [з'/еік} асіу трясучись, дрижачи.
ахішпе [а'/еип] у соромити; осоромлювати.
азЬашед [з'/еїтсі] аф ргед. присоромлений; іо Ье (іо Гееі) ~ оГ зтіЬ. соромитися чогось; іо таке зтЬ. ~ присоромити когось.
а$ЬЬеггу ['зв/Ьеп] п горобина (ягода).
азЬ-Ьіп ['ае/Ьт] п 1) урна (ящик) для сміття; 2) тех. зольник.
а$Ь-Ьох [ав/Ьокз] п тех. зольник; піддувало.
азЬ-саке ['ав/кеїк] п амер. корж, спечений у попелі.
азЬ-сап ['ге/кгеп] п амер. 1) відро (урна) для сміття; 2) мор. розм. глибинна бомба.
азЬ-сагі ]'ае/ка:і] п амер. візок (підвода) для сміття.
а$Ьеп [ 'ае/п] аф 1) попелястого кольору; 2) мертвотно блідий; 3) попільний, з попелу; 4) ясеновий.
АвЬег ['ае/а] п 1) ч. ім'я Ашер; 2) бібл. Асір.
азЬегу ['ае/ап] п 1) тех. зольник; 2) підприємство для виробництва поташу.
азЬеі ['ае/Н] п розм. блюдо, таріль.
а$Ь-Ьеар [ ав/Ьі:р] п мет. шлаковий відвал.
а-$Ьіпе [з'/аіп] асіу сяючи, в сяйві.
а-вЬірЬоапІ [а'ДрЬоїд] асіу на борту корабля.
а-вЬпгег здригаючись,
тремтячи.
авЬ-кеу [ 'ав/кі:] п бот. насіння ясеня, крилатка.
а$Ь1аг [ 'ае/іо] п буд. тесаний камінь; мурування з тесаного каменю.
АзШеу ['ав/1і] п ч. ім'я Ешлі, Ашлі.
азЬІііі^ [’ге/ііі]] п молоде ясенове деревце.
азЬшап ['ге/тап] п (рі азЬтеп [-тап]) амер. сміттяр.
азіюге [о'/о:] асіу 1) до берега, на берег; іо піп (іо Ье дгіуеп) ~ наскочити на мілину; іо соте (іо £о) ~ сходити на берег; 2) на березі, на суші.
азЬ-рап ['ав/равп] п тех. зольник.
а$Ь-рй ['ае/ріі] п тех. зольник (тж азЬегу).
А§Ь-8ЬааЬ ['а:/р'а:Ь] п геогр. н. м. Аш-Шааб.
а$Ь
79
азд
а$1і-ігау ['ге/ігеї] п попільничка.
А$И-\¥е(1пе8(1ау ['ге|'\¥епгс1і] п середа, з якої починається великий піст (у англійців).
азЬу ['ж/1] ай] 1) попільний, з попелу; 2) попелястий; 3) блідий.
Азіа ['еі/о] п геогр. н. Азія; ~ Міпог Мала Азія.
А$іап ['еі/ап] див. Азіаііс.
А$іаііс [,еі/і'геіік] 1. п азіат; азіатка; 2. ад] азіатський.
азігіе [а'закІ] 1. аду 1) убік; іо іаке зтЬ. ~ відводити когось убік; 2) осторонь; Не зіоосі ~ він стояв осторонь; 3) окремо; ~ Ггот амер. за винятком; ~ оГ поруч, збоку; 2. ргер коло, поблизу.
а-8Ітшег [а'зіта] аду закипаючи.
азіпіпе ['аезіпат] ад] 1) ослячий; 2) дурний; упертий.
а$іпіпИу [.гезі 'пішії] п дурість; безглуздий вчйнок.
а$к [а:зк] V 1) питати, запитувати; іо ~ а циезііоп ставити запитання, запитувати; іо ~ ійе и/ау запитувати, як пройти; 2) довідуватися (про — аЬоиі, аГіег, Гог); іо - айег зтЬ.’з Ьеаіікі довідуватися (розпйтувати) про чиєсь здоров’я; 3) спитати, хотіти бачити; йа$ апуЬосіу ~есі Гог те? чи хтось питав мене?, чи хтось хотів мене бачити?; 4) просити, попросйти (щось, чогось — Гог); іо ~ Гог регті88іоп просити дозволу; іо ~ зтій. оГ (Ггот) зтЬ. просйти щось у когось; 5) запрошувати; 6) вимагати (від — оГ, Ггот); іі І8 іоо тиск іо ~ оГ те ви надто багато хочете від мене; 7) призначати (називати) ціну; -те апоійег амер. не знаю; спитайте про щось легше; іо ~ Гог іі лізти на рожен, напрошуватися на неприємність.
азкапсе [аз'кгепз] аду 1) крйво, косо; 2) скоса, з підозрою; іо Іоок (іо уіє\¥, іо еуе) ~ аі зтЬ. дивйтися на когось з підозрою (з недовір’ям).
азкапі [аз'каепі] див. азкапсе.
азке\¥ [ав'кзи:] 1. ад] похилий; косий; непрямйй; 2. аду 1) крйво, косо; 2) скоса, зневажливо; іо іоок ~ аі зтЬ. дивйтися на когось скоса.
а$кіп& |'а:8кп]] п 1) звернення з запитанням; запитання; 2) розм. оголошення в церкві; іі’з уоигз Гот ійе ~ (вам) варто лише попросйти.
а$1апі [а'зіа.пі] 1. аду 1) косо, навскіс; 2) похйло, полого; 2. ргер упоперек; навскіс; через.
а$Іеер [а'8Іі:р] ад] ргед. 1) сплячий; що спить; іо Ье ~ спати; іо Гаїї ~ заснути; іо Іау - присипляти; іо 1и11 а сйіїсі ~ заколйсувати дитйну; 2) померлий; 3) перен. тупйй, в’ялий, млявий, апатйчний; 4) онімілий, затерплий (про руку, ногу).
азіоре [а'зіоир] 1. ад] похйлий, по
логий, спадистий; 2. аду косо, похйло, полого; на схилі.
А$тага [гег'тато] п геогр. н. м. Асмара.
а-$теаг [о'зтіа] аду у плямах, заплямований, забруднений.
а-$токе [о'зтоик] аду у диму.
а-зпоіі [а'зпо:і] аду пйрхаючи, фйркаючи, хропучй; пйхкаючи.
азосіаі [о'зои/І] ад] негромадський; що порушує права та інтереси суспільства.
а$отаіои$ [о'зоитаіоз] ад] безтілесний, безплотний.
а-$оігі1і [о'заиб] аду на півдні.
азр [аезр] п 1) бот. осйка; 2) зоол. гадюка; 3) розм. змія; 4) аспід; 5) поет. отруйна змія.
а$рага§и$ [оз'раегодоз] п бот. спаржа; аспарагус.
а-8рагк1е [а'8ра:к1] аду виблйску-ючи.
А$ра$іа [зез'реїзю] п ж. ім'я Ас-пейжія.
адресі ['аеврекі] п 1) (зовнішній) вйгляд, вид; вйраз (очей, обличчя)', оГ ріеазіп^ ~ приємного вйгляду; 2) аспект; бік, сторона; погляд, точка зору; іо сопзісіег а циезііоп іп аіі ііз ~8 розглядати питання з усіх точок зору; 3) бік (будинку тощо), що виходить на (південь, північ тощо)', ійе йоизе йаз а зоиійегп ~ фасад будинку виходить на південь; 4) рі перспективи; есопотіс ~8 економічні перспективи; 5) грам, вид; 6) ракурс.
а$ресіиа1 [ге8'рекі]ио1] ад] грам, ви-довйй.
азреп ['аезроп] 1. п осйка; 2. ад] осйковий; іо циаке (іо ігетЬІе) Ііке ап - ІеаГ тремтіти як осйковий листок.
а$рег£е$ [ае8'ро:сІзі :/] п церк. 1) кроплення святою водою; 2) гімн, що співають під час кроплення.
а$рег£ІІ1 ['«врослії ] п церк. кропйло.
азрегйу [аез'репії] п 1) шорсткість, шершавість; нерівність; 2) рі нерівні місця; 3) грубість, жорстокість (характеру)', 4) різкість, брутальність (тону)', іо зреак \уіій ~ говорйти (розмовляти) різко; 5) суворість (клімату)', 6) звич. рі труднощі; злйгодні; азрегіііез оГ а соїсі 'уіпієг труднощі холодної зимй.
азрегее [з8'ро:8] у 1) ганьбити, обмовляти, зводити наклеп, паплюжити; 2) оббрйзкувати; кропити (чимсь — у/іій).
азрегзіоп [о8'рз:/п] п 1) ганьблення, паплюження, наклеп; іо сазі ~з оп зтЬ. зводити наклеп на когось, обмовляти когось; 2) оббрйзкування; 3) церк. окрбплення.
азрегзогіа [уае8р9'8з:па] рі від азрег-зогіит.
азрегзогіит [уае8рз'8з:пзт] п (рі азрегзогіа) церк. кропйльниця.
азрйаіі [ аезГаеІі] 1. п 1) асфальт; 2) бітум; ~ \уогкз асфальтування; 2. V покривати асфальтом, асфальтувати.
азріїакіс [аезТаеІіік] ад] асфальтовий.
азріюсіеі ['аезГобеІ] п 1) бот. асфо-дель; 2) поет, жовтий нарцйс.
азркухіа [зезТікзю] п мед. асфіксія, ядуха, відсутність дйхання.
азрйухіапі [аез'Гікзізпі] 1. п задушлива отруйна речовина; 2. ад] задушливий; ~ §аз задушливий газ.
азрйухіаіе [аезТікзіеіі] у 1) викликати (спричиняти) асфіксію (ядуху); душйти; 2) задихатися.
а$рйухіаіог [аезТікзіеііз] п (вуглекислотний) вогнегасник.
азрйуху [аезТікзі] див. азрйухіа.
азріс ['аезрік] п 1) кул. заливне, холодець; заливна страва; 2) бот. лаванда садова; 3) поет. змія.
а$рі(1і$іга [,жзрі'сІі8іг9] п бот. азіатська конвалія, аспідістра.
азрісіішп [аез'рібіат] п бот. щйт-ник, чоловіча папороть.
а$рігап< [зз'раізгзпі] 1. п 1) кандидат, претендент (на — аГіег, (о, Гог); 2) учасник змагання на одержання (звання тощо)’, 2. ад] 1) що прагне (домагається) (чогось)’, 2) честолюбний.
азрігаіе І ['аезрзпі) п 1) придиховий прйголосний звук; 2) знак прй-диху.
азрігаіе II ['аезрагеїі] у 1) фон. вимовляти з прйдихом; 2) тех. усмоктувати; 3) мед. відсмоктувати (рідину тощо) з порожнйни за допомогою аспіратора.
азрігаііоп [,зезра'геї/п] п 1) прагнення; сйльне бажання; 2) вдих; дйхання; 3) фон. прйдих; 4) мед. відсмоктування з порожнйни (рідини тощо)', 5) тех. усмоктування.
а$рігаіог ['зезрагеїіз] п 1) аспіратор, 2) відсмоктуючий прйстрій; 3) витяж-нйй вентилятор.
азріге [зз'раіз] V 1) прагнути, домагатися (чогось — іо, аГіег, аі; тж з іп])’, 2) заст. поет, підноситися, підніматися.
а$рігіп ['аезрапп] п фарм. 1) аспі-рйн; 2) таблетка аспірйну.
азрігіпз [зз'раіагп]] 1. п прагнення. 2. ад] 1) честолюбний; 2) заст. поет. що підноситься, що піднімається.
азрогіаііоп [,аезрз:'іеі/п] п юр. незаконне вйвезення чужого майна з метою привласнення.
а-зроиі [а'зраиі] аду струменем; у вйгляді струменя.
а-$рга^¥І [о'зргз:!] аду розпластавшись; йе ійге\у йітзеІГ ай ~ оп ійе £гоипсі він розпластався на землі.
а-зргеад [а'зргесі] аду І) розкинувшись; 2) у розгорнутому вигляді.
а-здиаі [о'зкхуоі] аду навпочіпки, карячки.
аздиіпі |о'8к\¥іпі] аду косо; краєм ока; недовірливо, підозріло; іо іоок ~
а§8
80
азе
косйти очима; дивитися скоса (підозріло).
385 [®8] 1. п 1) осел, віслюк; 2) дурень, телепень; невіглас; іо таке ап ~ оГ опезеІГ (оГ зтЬ.) пошитися в дурні, ставити себе (когось) у дурне становище; іо ріау (іо асі) іЬе ~ валяти (клеїти) дурня; ~ іп &гаіп несосвітенний дурень; 2. V груб, валяти (клеїти) дурня.
ааваіі [о'зеїі] V 1) нападати раптово, атакувати, наступати; чинити насильство; 2) перен. засипати, закидати; іо ~ ауііЬ циезііопз засипати запитаннями; 3) різко (гостро) критикувати, висміювати; 4) з запалом братися (за. роботу); накидатися (на щось); Не \уаз ~ед Ьу с!оиЬі$ його охопили сумніви.
аазаіІаЬІе [УзеїЬЬІ] аф відкритий для нападу; незахищений, уразливий.
аззаііапі [з'зеїіопі] пі) противник, супротивник; нападаюча сторона; 2) вороже настроєний критик.
А553ІП [о'зает] п геогр. н. Ассам (штат Індії).
А$$ате$е [,зе$зе'ті:х] 1. п 1) ассамець; ассамка; іЬе ~ збірн. ассамці; 2) ассамська мова; 2. ад) ассамський.
358311 [о'за:і] 1. п 1) викорчовування дерев (кущів); розчйстка лісу під ниву; 2) ділянка лісу, розчищена під ниву; 2. V корчувати дерева; розчищати ліс під ниву.
385388ІП [а'заезш] лі) убивця політичного (громадського) діяча; 2) найманий убивця.
Я55355ІПЗІЄ [о'ЗЗЄЗІПЄіІ] У 1) ЧИНИТИ вбивство з політичних мотивів; 2) віроломно вбивати; чинити зрадницьке вбивство; 3) навмисно підривати (репутацію тощо).
а88а85ІшШОІ1 [9,83551 пеі/п] п 1) убивство з політичних мотйвів; 2) віроломне (зрадницьке) вбивство.
Я58258ІПЗІ0Г [а 'завзіпеїіо] див. а$$а$-8ІП.
авваиіі [о'зз:1і] 1. п 1) (збройний) напад, атака; штурм, приступ; іо таке ап ~ ироп $тЬ. учинити напад на когось; 2) нападки; різкий виступ (проти — ироп); 3) насильство; згвалтування; 4) юр. образа словами і погроза фізичним насильством; 5) військ, висадка десанту з боєм; ~ ауіаііоп штурмова авіація; 6) штурм (висоти альпіністами); 2* у 1) нападати, атакувати; штурмувати; іти на приступ; 2) діяти різко (грубо); 3) різко виступати; критикувати, піддавати нападкам; накидатися (з погрозами тощо); 4) насилувати; гвалтувати; 5) юр. погрожувати фізичним насильством.
аздаиМег [о'зо:1іо] п 1) призвідник; нападник; кривдник; 2) юр. особа, що погрожує фізичним насильством; нападаюча сторона.
385зу [а'зеї] 1. п 1) випробування;
перевірка; 2) проба металів; кількісний аналіз (руд, металів); гпагк о£ -пробірне клеймо; 3) зразок, взірець (для аналізу); 4) заст. спроба; 2. V 1) проводити (кількісний) аналіз; 2) заст. пробувати, намагатися.
зввзуег [а'зеїа] п пробірник; лабо-рант-хімік.
а$5ауіп£ (о'зеїп)] п 1) випробування; визначення металу в руді; установлення проби (коштовних металів); 2) пробірна майстерність.
аздау-тзвіег [а'зеї.та^іа] п пробірник.
Я55ау-пшпЬег [а'зеї'ПлтЬа] п показник проби (коштовних металів).
а85етЬ1а£е [о'зетЬІідз] п 1) збір, збирання; 2) зібрання; скупчення, збіговисько; група; 3) збірка, колекція; 4) тех. складання, збирання; установка, монтаж, пригонка частин; 5) геол. формація, асоціація.
а$5ешЬ1е [а'зешЬІ] у 1) скликати, збирати; 2) збиратися; ІЬе Рагііатеш Ьаз ~6 парламент зібрався; 3) тех. монтувати, складати.
аздетЬІіпз [а'зетЬІгд] п складання; установка, монтаж.
ааветЬІу [о'зетЬІі] п 1) збір, збори, зібрання; ~ оГ зІоскЬоІбегз збдри акціонерів; 2) асамблея, збори; ІШіесі Каііопз Оепегаї А. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй; сопзШиепі - установчі збори; 3) (А.) законодавчий орган; законодавчі збори; 4) тех. комплект; агрегат; 5) тех. монтаж, складання; ~ зйор складальний цех; 6) військ, сигнал для збору; збір, зосередження; ~ агеа район зосередження; - роіпі збірний пункт.
аззетЬІу-тап [а'зетЬіітаеп] п (рі аззетЬІу-теп [-теп]) член законодавчих зборів.
Я85етЬ1у-гоот [о'зетЬііпгт] п 1) зал для концертів (балів тощо); 2) складальний цех.
Я55ЄПІ [О8ЄПІ] 1. п 1) згода; іо $ІУЄ опе’з ~ іо а ріап схвалити (прийняти) план; 2) дозвіл; санкція; Ьу (^гііЬ) ~ з дозволу, за дозволом; 2. у 1) згоджуватися (на, з — іо); 2) поступатися, уступати; 3) дозволяти, санкціонувати.
аззепіапеоиз [/ае$оп'іеіпід£] асЦ ша-ноблйвий, поштивий; що погоджується з усім.
аззепіаііоп [,зе8еп'1еі/п] лі) згода, що дана з бажання догодити; 2) догідливість, підлесливість.
аззепіог [а'зепїа] п виборець, що підтримує висування кандидата.
аззегі [о'5о:і] у 1) твердити; заявляти; 2) юр. пред’являти претензію (на щось); іо ~ опезеИ пред’являти надмірні претензії; обстоювати свої права; 3) відстоювати, доводити, захищати.
а58егііоп [о'зог/п] п 1) твердження; 2) обстоювання (прав тощо); 3) юр. заява (про права, претензії); 4) лог. судження.
355Єі1І¥Є [о'зоііу] ад) 1) стверджувальний, ствердний, позитивний; іп ап ~ Гонп у стверджувальній формі, позитивно; 2) догматичний; 3) надмірно настирливий; само впевнений; напористий.
аззегіог [о'зоЮ] п захисник; поборник, прихильник.
аб5Є58 [а'зез] у 1) визначати розмір податку (штрафу); 2) оподатковувати; штрафувати; 3) визначати розмір шкоди; 4) оцінювати майно для оподаткування.
Я55Є85аЬ1е [а'зезоЬІ] аф'що підлягає оподаткуванню.
а58Є55тепІ [а'зезтопі] п 1) оцінка майна для оподаткування; 2) обкладання (податком); 3) розмір податку; 4) оцінка, думка, судження.
Я58Є85ОГ [О'$Є8О] П юр. 1) експерт, консультант (при суді, комісії); 2) юридичний радник судді; 3) податковий інспектор; 4) амер. судовий засідатель (тж риЬІіс ~); реоріез ~ народний засідатель.
Я58ЄІ ['аезеї] п 1) рі юр. майно, з якого можуть бути сплачені борги, майно неспроможного боржника; 2) рі фін. актив; ~з апб ІіаЬіШіез актив і пасив; 3) майно (часто в одному предметі); 4) цінна (позитивна) якість; перевага; плюс; < доод ЬеаІіЬ із а згеаі ~ добре здоров’я — велике благо.
а55Є¥ЄГа(Є [о'зЄУОГЄП] V юр. урочисто заявляти (твердити).
а55Є¥егаііоп [а,$еуо'геі/п] п юр. урочиста заява, категоричне твердження; клятвене запевнення.
а85-Ьеад ['аезйеб] п осел, тупиця, йолоп.
ааз-ЬеаіІед ['зез'ЬесікІ] ад] дурний, тупоголовий.
азвкіиііу [,аезі'филії] п 1) старанність, ретельність; 2) рі залицяння.
аззі&кмк [о'816)1108] ад/ старанний, ретельний; невтомний; іо Ье ~ іп опе’з >¥огк ретельно працювати.
а5$і6иои5ПЄ85 [а'зіфиазшз] п старанність, ретельність.
а55ІЇу ['а*8і£аі] у жарт, обдурювати, дурити, напускати туману.
Я58І&П [а'заіп] 1. п юр. правонаступник; 2. у 1) призначати (строк); 2) визначати, установлювати (межу); 3) відводити (щось комусь); 4) давати, доручати (роботу, завдання); зобов’язувати; 5) призначати на посаду; 6) асигнувати; 7) приписувати, вважати; 8) юр. передавати, переуступати (права тощо); 9) тех. надавати (швидкості).
авві^пайоп [, зезід 'пеі/п] п 1) при
а$$
81
значення; 2) відведення, надання (у розпорядження)', 3) домовлена зустріч; таємне (любовне) побачення; 4) асигнація; асигнування; 5) юр. передача, переуступка (права власності).
аздідпее [,зе8і'пі:] п 1) уповноважений; представник; агент; 2) юр. правонаступник.
аздізшпепі [а'заіптапі] п 1) призначення; посада; 2) асигнування; 3) виділення; розподіл; 4) завдання; 5) відрядження; 6) іст. прикріплення засланих до колоністів для безплатної роботи (в Австралії)', 7) юр. передача, уступка (прав тощо)', 8) документ про передачу (прав тощо); ~ сіаизе умова переуступки (про страховий поліс).
аздідпог [а'вата] п юр. особа, що передає право (майно).
аздітіїаіе [а'зітіїеіі] г 1) асимілювати (ся); уподібнювати (ся), робйти(ся) подібним; 2) фізл. поглинати, засвоювати (тж перен.); 3) прирівнювати, порівнювати (з — іо, \уііЬ).
аздішіїаііоп [а,8іті'1еі/п] п 1) асиміляція; уподібнення; 2) фізл. засвоєння; 3) порівняння.
аздітіїаііошзт [а.зіті'іеі/атгт] п політика насильної асиміляції.
аззітіїаііуе [а'зітііаііу] асі] асимі-люючий.
а$8І8Є [ге'зі.г] п геол. світа; ярус.
а$$і$Ь І'зе8іЛ аф придуркуватий.
а5$і$і [о'8і8і] у 1) допомагати; сприяти; іо ~ 8гпЬ. іпіо іЬе саг допомогти комусь сісти в машину; 2) брати участь (у — іп); 3) бути присутнім (на, у, при — аі); < Іо ~ іп іЬе Ргепсй 8еп8е ірон. бути присутнім, не беручи участі; ~ед Іаке-оїї* ав. примусовий зліт.
аздівіапсе [а'8і8іап$] п допомога, сприяння; тиіиаі ~ взаємодопомога; іо гепсіег (іо £іує, іо Іепд) ~ подавати допомогу (сприяння); сап І Ье оГ апу ~ ? чи можу я допомогти вам?
а$$і$іапі [9818І9ПІ] 1. ЛІ) помічник, асистент; 2) допоміжний засіб; 3) юр. заступник судді; 2. аф що допомагає; що сприяє; 4- ~ тапа^ег помічник завідуючого; А. Зесгеіагу оГ Зіаіе помічник державного секретаря (у США); А. Зесгеіагу оГ іЬе Аллу по-мічнйк військового міністра (в армії США); 8Ьор ~ продавець.
Н88І8ІІЄ88 [9 818ІІ18] аф поет, безпомічний.
а$8І2Є [а'заїх] п 1) судовйй розгляд; 2) звич. рі виїзна сесія суду присяжних; 3) шотл. суд присяжних; £геаі (Іазі) ~ бібл. страшнйй суд; 4) іст. твердо установлена ціна (міра, вага).
а$$і$ег [а'заіга] п заст. присяжний засідатель.
а$$осіаЬ1е [а'8ои[)аЬ1] аф асоційований.
а$$осіаіе І [а'зои/пі] 1. п 1) ком
паньйон; партнер; член товарйства; колега; 2) товариш; прйятель; 3) спільник, товариш по зброї; 4) молодший член університетської корпорації; член--кореспондент (наукового товариства); ~8 о£ ІЬе Асабету оГ Зсіепсе8 члени--кореспонденти Академії наук; 5) юр. спільник, співучасник; 6) іст. судовйй чиновник судів загального права; 2. аф 1) об’єднаний, тісно зв’язаний, приєднаний; а ^гоир оГ ~ зосіеііез ряд товарйств, об’єднаних на рівних правах; 2) що не користується всією повнотою прав; що є помічником (молодшим членом); ~ ебіїог амер. помічнйк редактора; ~ ргоГе88ог ад’юнкт-професор; ~ ргобисег кін. помічнйк режисера, постановник фільму; 3) бот. супровіднйй; ~ зресіез супровідні (асоціативні) породи.
а$$осіаіе II [а'зои/іеіі] у 1) асоціювати; з’єднувати; пов’язувати; 2) приєднувати; іо ~ ОПЄ8ЄІГ приєднуватися (до думки тощо), солідаризуватися; 3) спілкуватися (з кимсь — \уіій); 4) об’єднуватися; асоціюватися; 5) сполучати, вводити до складу сполуки; §ОІб ~СІ 5УІіЬ соррег золото, сполучене з міддю.
а$$осіаіе(1 [а'зоиреіікі] аф 1) об’єднаний, з’єднаний, пов’язаний, зв’язаний, сполучений; 2) асоційований; 3) діючий спільно; взаємодіючий; ~ аггп8 військ, взаємодіючі родй військ.
аздосіаііоп [а,8ои8і'еі/п] п 1) асоціація, товарйство, об’єднання; спілка, союз; агіісіез оГ ~ статут внутрішньої організації акціонерного товарйства; 2) з’єднання, об’єднання, прив’язаність, спільність (дій); 3) зв’язок, асоціація (ідей тощо); 4) спілкування, дружба, блйзькість; 5) біол. асоціація, співжиття рослйн (тварйн); 6) хім. асоціація молекул; 7) спорт, футбол (тж ~ ГооіЬаІІ).
а88осіа1іопа! [а'зоизі'еірпаї] аф асоціатйвний.
а$$осіаііуе [а'зои/іеіііу] аф 1) асоціатйвний; 2) товарйський.
а$$оі1 [з '8311] у 1) церк. відпускати гріхй; 2) виправдувати (судом).
аздопапсе ['гезапапз] п 1) співзвучність; 2) поет, неповна рйма, асонанс; 3) неповна (приблйзна) відповідність.
аззопапі ['гезапапі] 1. п слово (склад), співзвучне (співзвучний) з іншим словом (складом); 2. аф співзвучний.
ажогі [а'8о:і] у 1) сортувати, добирати; групувати; класифікувати; 2) розпадатися на групи (класи); 3) узгоджуватися), гармоніювати, підходити; іо ~ \уе11 (ііі) хміїіт 8тій. добре (погано) гармоніювати з чимсь; 4) постачати (у магазин асортимент товарів).
аззогіеб [а'8о:іісІ] аф 1) відсортований, відбірний; 2) класифікований; згрупований.
а$$огііп£ [з'83:1п]] аф сортувальний; ~ еп£Іпе с. г. трієр, сортувальна машйна.
аззогішепі [з'8з:йпзпІ] п 1) сортування; відбирання, підбір, добір; 2) вйбір, асортимент; 3) набір; ~ оГ іоок набір інструментів; 4) сортамент.
Аздоиап [аезЧуаеп] п геогр. н. м. Асуан.
Я88ііа£Є [з'8\уєісІз] V 1) заспокоювати, пом’якшувати (біль тощо); 2) умиротворяти, утихомйрювати; 3) угамовувати (голод, спрагу).
а88ііа£етепі [а'зхуеісізтапі] п 1) заспокоєння; пом’якшення (болю тощо); 2) умиротворення, утихомйрення; 3) уга-мування (голоду, спраги); 4) болезаспокійливий засіб.
а$$иа$іуе [з'8\уєі8іу] аф заспокійливий, пом’якшуючий.
аззшпе [з'8]и:т] V 1) набирати, набувати; приймати, брати на себе; іо ~ 8егіои8 а8ресі набирати серйозного вйгляду; Іо ~ ійе соттапб приймати командування; Іо ~ гезропзіЬіІііу брати (на себе) відповідальність; 2) вживати (заходів); 3) присвоювати, узурпувати; 4) удавати; симулювати; 5) вважати, припускати; іі І8 ~б ійаі... є думка (вважають), що...; 6) бундючитися, бути самовпевненим (гордовйтим); іо ~ аіґ8 зазнаватися; 7) приймати в товарйство.
аззишесі [з'8]и:тд] аф 1) вйгада-ний, несправжній; ап ~ пате вйгадане ім’я, псевдонім; 2) удаваний, напу-скнйй; 3) присвоєний; 4) гаданий, передбачуваний; припустймий, допустй-мий.
а$$ишіп£ [з'8)и:тп]] 1. п самовпевненість; пихатість, зарозумілість; 2. аф самовпевнений; гордовйтий, пихатий, зарозумілий.
аззшпрііоп [з'злтр/п] п 1) взяття на себе (відповідальності тощо); 2) привласнення, захоплення; ~ оГ рои/ег захоплення влади; 3) самовпевненість; гордовйтість, пихатість, зарозумілість; 4) припущення, допущення; 5) удавання; ~ оГ Ггіепсіїіпезз удавана прйязність; 6) церк. перша Пречйста.
аззшпрііуе [а'злтріїу] аф 1) гаданий, передбачуваний; 2) припустймий, допустймий; 3) самовпевнений; гордовйтий, пихатий, зарозумілий.
аздігапсе [а']иагап8] п 1) запевнення, гарантія; 2) упевненість; 3) упевненість у собі; твердість; безстрашність; 4) нахабство, зухвалість; 5) страхування; 6) юр. передача майна (прав) за договором; ~ (асіог (соейісіепі) тех. запас міцності, коефіцієнт запасу міцності.
а$$иге [а']иа] V 1) запевняти; а$8иг-іп£ уои оГ ту йі^йезі езіеет прийміть запевнення у моїй глибокій до вас повазі (у листі); іо ~ опезеІГ оГ 8тій. переконатися в чомусь; 2) гарантува
а$$
82
Азі
ти, забезпечувати; 3) переконувати, заспокоювати; 4) страхувати (життя).
аввагеД ад} 1) упевнений,
2) само впевнений; зухвалий; 3) гарантований, забезпечений; $иссе$$ із ~ успіх забезпечений; 4) застрахований.
аввигефу [о'/изОД аду 1) звичайно, безсумнівно, напевно; 2) з упевненістю.
а$$иге<іпе$$ (^'/иосіпіз] п 1) упевненість; 2) упевненість у собі; твердість; 3) самовпевненість; зухвалість, нахабство.
мвигег [а'/його] я страхувальник.
ав$ш>епі [о'$о:сіз9пі] аф 1) що піднімається, висхідний; 2> бот. виткий.
аивгог [о'/його] див. аззигег.
Азвугіа [о'вию] п геогр. и. іст. Ассирія.
Аввугіап [о'зіпоп] 1. я 1) ассирієць; ассирійка; 2) ассирійська мова; 2. аф ассирійський.
Авзугіоіову (о,5іп оіодзі) п ассиріо-логія.
а-$іагЬоапі [а 'зІа:Ьо:д] аду мор. на правому борту.
азіаті [а'&аз] аду раптово.
Азіагіе [8В5'іа:П] п міф. Астарта (богиня Місяця і родючості).
азіаііс [азЧаейк] ад} фіз. астатичний, нестійкий; ~ пеесіїе астатична магнітна стрілка.
а-8іау [о'зіеі] аду мор. на одній лінії із штатом (про якірний ланцюг).
азіе&т раезгіїхт] п тонка іронія.
авіег ['зезіо] п бот. Ійстра.
азіегіа [®8'іі:па] п мін. корунд.
а$іегіаіе<1 [зезЧюпеКісІ] ад} променистий; зіркоподібний.
а$іегі$к ['зе8іап$к] 1. я 1) зірочка; 2) друк, знак виноски, зірочка (у книзі); 2. V друк, позначати зірочкою.
азіегізш ['аезіогцщі лі) астр. сузір’я; 2) друк, три зірочки.
азіегп [а$'іа:п] аду мор. 1) за кормою; на кормі; $ назад; іо ~ подаватися на^ад; іо Гаї! ~ відставати; 6111 зреесі ~! повний хід назад! (команда).
а$іегоІ(І ['шзіагокі] 1. п 1) астр. астероїд; мала планета; 2) зоол. морська зірка; 2. ад} зіркоподібний.
азіЬепіа [ав$'0і:пр] п мед. асіенія, слабість, безсилля.
а8іЬепк(а1) [ае8'0ешк(9І)] ад} мед. астенічний, слабий, безсилий.
азікша ['гезта] п мед. астма, ядуха.
а$Йішаі*с (аез'тзеПк) 1. я хворий на астму, астматик; 2. ад} 1) астматичний; що хворіє на астму; 2) протиастматйчний (про ліки).
азіі^шаііс [,жзгід'піаеик] ад} мед., опт. астигматичний.
а$іі£таіі$т [аезЧідтайхт] я мед., опт. астигматизм.
азіізтаііхег [ае$'іідтоіаіго] п опт. астигматизатор, нічний далекомір.
азііИев (д'зіїїп] п гірн. перемичка (у штольні).
азііг [Увіз:] 1. ад} ргед. 1) що перебуває в русі; 2) на ногах; що встав з ліжка; іо Ье еагіу ~ бути зранку на ногах, рано встати; 3) схвильований, збуджений; іЬе \уЬо1є іо^п ^ая -іЬе пе\У8 усе місто було схвильоване новиною; 2. аду 1) у русі; 2) на ногах; 3) у збудженні.
а5іотаіо«і$ [а'зіотаіаз] аф ент. що не має ротового отвору.
азіопіесі [оз'ізшсі] аф заст. 1) приголомшений; уражений; здивований; 2) збентежений; стурбований.
а$іоііі$Ь [д$'іопі[] у дивувати, уражати.
азіопізЬіпз [азЧзпфд] ад} дивний, дивовижний, уражаючий.
а$іопі$Ьтеііі [аз'ізт/тапі] я 1) здивування, подив, зачудування; 2) те, що викликає подив; ііег яііепсе Ьа$ 1оп& Ьееп ту ~ її мовчання вже давно дивує мене.
аяіоор [а'$іи:р] аду нахилившись, нагнувшись; похило.
а$іоші4 [оз'іашіб] V дивувати, уражати; приголомшувати.
авіошмЦіщ [озЧаипдід] ад} дивний, дивовижний»^ уражаючий; приголомшливий.
а-8іга(1дІе [а'зігаесії] аду 1) широко розставивши ноги; 2) верхи (тж на стільці тощо); іо гісіе - їхати вер^и.
азіга^аі ['жзПодаЦ я 1) архт. астрагал, обідок навколо колони; 2) анат. таранна кістка.
авігедаИ [®8 'ігаедаїаі] рі від азігаза-І118.
аяігазаіошапсу [гезЧггедаїои.таепзі] я ворожіння на кістках.
аяігазаіив [гез'ітждаїоз] я (р/ азіга-&а1і) 1) анат. таранна кістка; 2) зоол. стегнова кістка; 3) бот. астрагал.
а-8ігаіп [з'зігет] аду у напруженні.
а$ігакЬап [,аезіга 'кжп] я рос. каракуль, каракулева шкурка.
азігаї [ щзігаї] 1. я астральна лампа; 2. ад} зоряний, астральний.
а-зігаші [о'зігаепсі] аду на березі; Ьоаі ^азЬесі ~ викинутий на берег човен (хвилями). *
а5ігау138лігеі] аг/у : іо §о (іо піп) ~ заблудити, збитися з дороги (тж перен.); іо іеасі ~ збити з дороги; ввести в оману.
Азігех ['гезігекз] я астрекс (порода кролів).
азігісі [оз'іпкі] V 1) зв’язувати моральними (юридичними) зобов’язаннями; 2) (іо) обмежувати; 3) стягувати, стйскувати; 4) викликати запор.
а$ігісііоп [зз'іпкіп] я 1) стягування; 2) мед. запор.
Азігісі [ аезіпд] я ж. ім'я Астрід.
азігйіе [од'ігаїд] 1. аду 1) верхи; іо гісіе - їхати верхи; 2) розставивши ноги; іо зіапд * стояти, розставивши ноги; 2. ргер верхи на (чомусь); іо зіі ~ а борзе сидіти верхи на коні.
а$ігіп£Є [зз'іппсіз} у стягувати, стискати.
жМдепеу [овЧпп^рпві} я 1) в’яжучий засіб; терпкість; 2) суворість, строгість.
а$ігіп£епі [ая'іп псі зал і] 1. я в’яжучий засіб; 2. аф 1) в’яжучий, стягуючий; 2) суворий, стрбгий.
азіпиіопіе ['жзПонйоигп] я астроку-пол; башта для астрономічних спостережень.
а$іго£аіе [ 'жзігздеіі] V управляти космічним кораблем вручну (не дистанційно).
а$іго&аііоіі [,жзігз'деі/п] я астронавігація, космічна навігація.
азігозаіог ['зезігздеііз] я астронавт.
авігодоодпфіїу ['жзігоисізі'одгзгі] я астрогеографія.
а$іго£еоІо£у [ 'гезігоисізі оЬдзі) я астрогеологія.
азігозшюу [аез'ігодпззі] я астрогнозія.
а$іго&гар1і ['ае8Єгодга:Л я астрограф.
азігоЬаісЬ [ 'гезігзЬжі/] я люк для астрономічних спостережень.
азігоіде [зез'ігоїд] я мат. астроїда, зіркоподібна крива.
азігоІяЬе ['ж8ігои1еіЬ| я геод. астролябія.
азігоіаігу (жз'ігоізіп] я астролатрія, поклоніння зіркам.
азігоІііЬоІозу [,ае$іга1і'0оЬсізі] я ас-тролітологія, наука про метеори.
а$йг0іо8ег [98'ігоізгізз] я астролог; звіздйр.
азігоіозіс [.авзігз'їодзік) ад} астрологічний.
азгоіозу [аз'ігоіосізі] я астрологія.
мйздшсу ('2Є5ігатаф5і| я 1) астрологія, провіщення долі за зірками; 2) астрономія.
а$іготеігу [жз'іготііп] я астрометрія.
азігопаїй ['ав8ігзпо:ї] я астронавт.
авігошшйсв Ьаваіго'погіікз] я рі (вжив, як 5іп&) астронавтика, космонавтика.
а$ігопошег [зз'ігопзтз] я астроном.
авігооопйсйі) [,®5іг9'потік(оІ)1 ад} 1) астрономічний; ~ уваг астрономічний рік; 2) величезний, астрономічний (про цифри тощо).
деігошниіойу [,2Є8П-з'потікзіі] аду астрономічно; з точки зору астрономії.
азігопоту [ззЧгопаті] я астрономія; рЬугіса! ~ фізична астрономія.
АзігорЬеІ ['гезігзїеі] я ч. ім'я Ас-трофел, Астрофель.
а$1
83
а-іі
азігоріюіо£гарііу [,авзігзЕз'іздгзїї] п астрофотографія.
азігоркоіотеіег [,жзігз£з'ізтііз] п астрофотометр.
а$ігор!іу$іса1 [, авзігз Тігікзі] асі] астрофізичний.
азігоркузісз [,жзігои'£ігікз] п рі (вжив, як зіп&) астрофізика.
а$іго$соре ['звзігоизкоир] п астроскоп.
А$іигіа$ [авз'іизпзз] п геогр. н. іст. Астурія.
азіиіе [зз'і’иіі] асі] 1) хйтрий; підступний; 2) проникливий.
а$Ш(епе$$ [зз'ди-.іпіз] п 1) хйтрість; підступність; 2) проникливість.
А$шісі6п [уа:зи:п'з]з:п] п геогр. н. м. Асунсьйон.
азшкіег [з'злпсІз] асіу 1) нарізно, окремо; 2) далеко один від одного; 3) навпіл; на шматки, на частйни; іо іеаг (іо сиі) ~ розірвати (розрізати) на шматкй (навпіл).
Аетуап [звз'\уавп] п геогр. н. м. Асуан, а-здуагш [з'з^з:т] асіу натовпом; роєм.
а-8^¥ау [з'з^еі] асіу гойдаючись, розгойдуючись.
а-зіуіш [з'з^іт] асіу на плаву, плаваючи.
а-$міп& [з'змі]] див. а-зу/ау.
а-злуооп [з'з\уіі:п] асіу у стані непритомності.
азуїа [з'заііз] рі від азуіит.
азуіит [з'заіізт] п 1) (рі тж азуїа) притулок, захисток; іо £гапі (роїііісаі) ~ надавати (політичний) притулок; 2) пристановище, притулок, приют; огрйап ~ приют для сйріт; 3) психіа-трйчна лікарня (тж Іипаііс ~).
азуттеігіс(аі) [уавзі'теіпк(з1)] асі] асиметрйчний, несиметрйчний.
азупипеігу [зв'зітііп] п асиметрія, асиметрйчність, порушення симетрії.
азупскгопізіп [ав'зп]кгзпі2т] иасин-хронізм.
азупсЬгопоиз [з'зідкгзпзз] аф асинхронний; що не збігається в часі.
азупгіеііс [,авзт'сіеіік] аф грам. безсполучниковий.
азушіеіоп [ав'зтсІїізп] п грам, асйн-детон, пропускання сполучників, безсполучниковість.
азупіасііс [,авзш 'іавкіїк] аф асин-таксйчний, не за правилами сйнтак-сису.
аі [аві, аі] ргер 1) у, в, біля, при, на, за (позначення місця)', аі ійе тееііп§ на зборах; аі ійе іаЬІе за столом; аі іЬе сіоог біля дверей; 2) у, в, при, біля, о (позначення часу)’, аі Гіує о’сіоск о п’ятій годйні; аі пооп опівдні; аі тісі-пі$йі опівночі; аі пініті вночі; аі бизк прйсмерком, на смерканні; аі сіа\уп на світанку, колй сходить сонце; 3) на, за, у, в (позначення стану, становища)', аі апсйог на якорі; аі Іеізиге на дозвіллі;
аі \уаг у стані війнй; аі реасе у мйрі, у спокої; аі июгк за роботою; аі ріау під час гри, за грою; 4) на, у, в, за, до, з (позначення напряму, мети)’, іо роіпі аі зтЬ. (аі зтій.) указувати на когось (на щось); іо аіт аі зтій. прагнути чогось (до чогось); іо 1аи§й аі зтЬ. сміятися з когось; 5) на, при, по, з (позначення ціни, кількості)’, аі Гіує боїіагз а ріесе по 5 доларів за штуку; аі а зрееб оГ 20 кт з швйдкістю 20 км; 6) до (позначення сфери прояву здібностей)’, сієуєг аі таіЬетаіісз здібний до математики; < аі аіі взагалі, цілком; аі аіі єуєпіз у всякому разі; аі Ьезі у кращому разі; аі еазе! спокійно!, військ, вільно!; аі Гігзі спочатку, спершу; аі іазі нарешті; аі Іеазі принаймні, щонайменше; аі (ійе) тозі щонайбільше; аі опсе відразу, раптом; аі опе хуіій у згоді з; аі іітаі до того ж, при тому; аі іітез іноді; аі по ііте ніколи, жодного разу; аі у/огзі у найгіршому разі; хуйаі аге уои аі? чим ви займаєтесь?, що ви робите?
аі-а-Ьоу ['жіз,Ьзі| іпі амер. розм. молодець!
аіасііс [з'іавкіїк] асі] атактйчний, непогбджений, некоординований.
аіагаху ['авізгавкзі] п атараксія, спокій духу, незворушність.
аіашіі [з'ізіпі] асіу мор. з піднятими вітрйлами.
аіауізт ['авізуїгт] п біол. атавізм.
аіауізііс [,авіз'уїзіїк] аф біол. ата-вістйчний.
аіахіс [з'іавкзік] асі] мед. атаксйч-ний.
аіаху [з'іавкзі] п мед. атаксія.
Аісо ['авікои] п етко (газонокосарка).
аіе [еі] разі від еаі.
аіескпіс [з'іекпік] асі] невмілий, без спеціальної підготовки.
аіеіепе ['аеіі!і:п] асі] недосконалий (про кристали).
аіеііег ['авізіїеі] п фр. ательє, студія, майстерня.
а-іетрогаї [з'іетрзгзі] аф що не стосується певного часу.
Аікаїіе [авіз'їі:] п ж. ім'я Аталі.
Аікапазіиз [,ав0з'пеі/зз] п ч. ім'я Етанейшес.
аікапазу [з'0авпззі] п безсмертя.
аіЬеізт ['еіОпхт] п атеїзм, безбожність.
аШеізі ['еіОпзі] п атеїст, безбожник. аі1іеі$ііс(а1) [,еі0і'ізіік(зі)] аф ате-їстйчний.
аікеїіпз ['ав0і1ід) п іст. принц, князь (у англосаксів).
Аікеїзіап ['ав0з1зізп] п ч. ім'я Етель-стан, Ательстан.
Аійеїзіапе ['ав0з1зіа:п] п ч. ім'я Етельстан.
Аійепа [з'*0і:пз] п 1) міф. Афіна; 2) ж. ім'я Атіна, Афіна.
Аійепаеит [,ав0і'пі:зт] п 1) Атеней (храм богині Афіни)’, 2) школа ораторського мистецтва (у стародавньому Римі)’, 3) Атенеум (назва літературних і наукових товариств)’, 4) (а.) клуб, бібліотека, читальня; 5) (а.) журнал з питань літератури і мистецтва.
АПіепе [з'0і:пі:] п 1) ж. ім'я Атіне, Атіні; 2) міф. Афіна.
АПіепіап [з'0і:п]зп] 1. п афінянин; афінянка; 2. аф афінський.
Аіііепз |'ав0зп2] п геогр. н. м. Афіни.
аікеоиз ['еі0ізз] аф безбожний, не-честйвий.
аійегтапоиз [з'0з:тзпзз] аф атер-мічний, нетеплопровідний.
аійегозсіегозіз [^авбзгззкіїз'гоизіз] п мед. атеросклероз.
аійігзі [з'9з:зі] аф поет, спраглий; прагнучий; бажаючий; жадібний, жадаючий (чогось — Гог); ~ Гог кпо\УІесІ£Є що жадає знань, жадібний до знань.
аііііеіе ['авОІііі] п 1) атлет, людйна міцної статури; 2) спортсмен; легкоатлет (тж ігаск-апсі-ГіеІсі ~); 3) учасник атлетичного змагання (у стародавній Греції або Римі).
аіШеііс [ав0'1еіік] аф 1) спортивний; ~ £гоипсі спортйвний майданчик; 2) атлетйчний; сйльний; дужий; мускулястий; ~ Ьиіїсі атлетйчна статура.
аікіеіісз [ав0Чеіікз] п рі (вжив, тж як зіп§) атлетика; гімнастика; заняття спортом; ігаск-апд-ГіеІсі ~ легка атлетика; іо еп£а§е іп ~ займатися легкою атлетикою, займатися спортом; іо сотреіе іп ~ змагатися у легкій атлетиці, змагатися у спорті.
аіЬосіусІ [ ав0з<ІкІ] п тех. прямоточний повітряно-реактйвний двигун.
АПіоІ ['ав0з1] п ч. ім'я Атол.
аі-Ьоте [зі'Ьоит] п 1) годйни для прийому гостей; 2) прийом гостей (у визначений час).
АіЬоз ['еі0зг| п геогр. н. іст. Афбн.
а-ійгіїї [з'0п1] асіу дрижачй, трем-тячй.
а-ійгоЬ [з'0гоЬ] аду у хвилюванні, тремтяче, трепетно.
а-і1ігоп£ [з'0год] асіу натовпом, юрбою.
аііпуагі [з'0\уз:і] 1. асіу 1) упоперек; навскіс, навскосй; косо; перпендикулярно; 2) проти, наперекір, всупереч; 2. ргер 1) упоперек; перпендикулярно до; через; іо гип ~ а зітір урізатися в борт (іншого) судна; іо ійго^ а ЬгісІ£Є ~ а гіуєг перекйнути міст через річку; 2) всупереч, проти; на зло; ~ Кіз ріапз всупереч його планам.
аіЬупіу ['ав0іті] п меланхолія.
аііИ [з'іііі] асіу військ, наперевіс.
а-ііп§1е [з'іп]д1] аду відчуваючи поколювання (оніміння).
а-ііріое [з'ііріои] асіу навшпйньки, навшпйньках.
84
ай
Аііапіа [аі'іаепіа] п геогр н. м. Атланта.
АНапік [оі'кепіік] ад] 1) атлантичний; ~ ііпег трансатлантичний лайнер; ~ ізіапдз острови Атлантичного океану; ~ Осеап Атлантичний океан; ~ Сііу м. Атлантик-Сіті; 2) далекий; ~ге£Іопз далекі райони; 3) амер. східний; погіЬет апсі юиіЬет, ~ апсі \¥Є8іет північний і південний, східний і західний.
АШиНіз [аі'кепііз] п міф. Атлангида.
Аііяз [ 'аеііоз} п 1) міф. Атлант, Атлас; 2) ~ Моипіаіпз геогр. н. Атлаські гори.
аОаз [’жіЬз] 1. п 1) міф. атлант, мешканець Атлантики; 2) (рі аііапіез) архт. атлант, каріатида; 3) атлас (географічний); 4) велйкий формат писального (креслярського) паперу; 5) анат. перший шийний хребець, атлант; 6) текст, атлас; 2. V підпирати, підтримувати.
аПнотеіег [аі'тотііо] п метеор, атмометр.
аітоарЬеге ['зеітазГіа] п 1) атмосфера; газоподібне середовище; 2) повітря (у приміщенні тощо)', 3) навколишнє середовище, обстановка, атмосфера; іепзе ~ напружена обстановка; 4) фіз. атмосфера (одиниця виміру тиску).
аіпмюрЬегк(аІ) [,авітз8Тепк(а1)] аф атмосферний, атмосферичний, метеорологічний; ~ сопсіепзаііоп атмосферні опади; ~ ргеззиге атмосферний тиск; ~ іетрегаїиге температура повітря.
аітрбрЬегіса [,®іпюз'їепк5] прірад. атмосферні перешкоди.
аіоіі ['авізі] п атол, кораловий острів.
аіош ['аеіат] п 1) атом; -8 Гог реасе рго&гат програма використання атомної енергії в мирних цілях; 2) най-дрібніша частка; поі ап ~ оГ шаіег ні краллйни води; іо Ьгеак (іо зтазЬ) іо розбити вщент; 3) крихітна істота; ~ ЬотЬ атомна бомба; ~ йззіоп (8рШ-ііп£) розщеплення атома; ~ зтазкіп# бомбардування атомного ядра, розщеплення атомного ядра.
аіотапіас [,аеіа'теіпіаек] 1. п проповідник атомної війни; 2. ад] що розпалює атомну істерію.
аіош-ЬотЬ ['аеіатЬот] V скидати атомні бомби.
аіошіс [о'іотік] аф втомний; ~ ЬотЬ атомна бомба; ~ саіепдег (ііте сіоск) атомний годинник; ~ сопігої контроль над виробництвом атомної енергії; ~ епег£у атомна енергія; ~ Гог-тиіа хім. структурна формула; ~ Ьеаі атомна теплоємність; ~ рііе ядерний реактор; ~ ргориїзіоп тех. рух за допомогою атомного двигуні; ~ хуагГаге атомна війна; ~ ауззіє радіоактивні відходи; -* >уеароп атомна зброя; ~ \уєІ£Ьі атомна вага; А. а$е атомний вік.
аіошісііу [,авіз'ті8ііі] п хім. 1) атомність; 2) валентність; 3) основність.
аіошісз [а'іотікз] п рі (вжив, як зіп$) 1) атомна енергія; 2) атомна (ядерна) фізика і суміжні з нею науки.
а<оті$т ['жіотіхт] п атомізм, атомістика.
аіошкі ['аеіотізі] п 1) розм. атомник; 2) послідовник теорії атомізму (у філософії).
аіоті$ііс [.зеїз'тізіік] аф 1) атомістичний; 2) роздрібнений, подрібнений; що складається з безлічі дрібних часток (елементів).
аіошіхе ['геіашаїг] V 1) розбризкувати; 2) подрібнювати; 3) піддавати атомному удару; знищувати атомною зброєю.
аіошіхег ['геїатаїго] п 1) розбриз-кувач; пульверизатор; 2) тех. форсунка; гідропульт; 3) механізм для подрібнення (твердої речовини).
аіот-шоп£ег [аеізт,тлі]дз] п розм. палій війни.
аіот-зтазЬег ['геїот'зтаф] п фіз. прискорювач ядерних часток.
аіоту ['азіаті] п 1) атом; пилинка; 2) крихітна істота; 3) (скор. від апаі-оту) скелет; схудла істота; шкіра й кістки.
аіопаї [ае'Китаї] аф муз. атональний.
аіопаїііу [.еііои'пгеїііі] п муз. атональність.
аіопе [з'іоип] V 1) загладжувати, спокутувати (щось — Гог); іо ~ 8іп спокутувати гріх; 2) відшкодовувати, компенсувати (щось — Гог); 3) заст. приміряти; улагоджувати (сварку тощо).
аіопетепі [а'іоиптапі] п 1) загладжування; спокута, спокутування; 2) відплата, відшкодування; компенсація; іо оіїег (іо таке) ~ Гог зтіЬ. запропонувати відшкодування за щось; 3) заст. примирення.
аіопіс [зе'іопік] аф 1) грам, нена-голошений; 2) без голосу, глухий (звук); 3) мед. млявий, атонічний.
аіопу [ жіопі] п мед. млявість, атонія.
аіор [о'іор] 1. аду нагорі, угорі, наверху; на вершині; 2. ргер над; поверх.
аіоиг [а'іоио] 1. аду понад, на додаток; 2. ргер 1) над; 2) всупереч.
аі раг [оі'ра:] аду фін. за номінальною вартістю, альпарі, по паритету.
аігаЬйагіап [,®ІгоЬі'1єзпзп] л іпохондрик.
аігаЬіІагіоиз [.аеігзЬі'Ієзгюз] аф' жовчний, меланхолійний, іпохондричний.
аігаЬіІіагу [,аеігз'Ьі1юп] ад] жовчний; ~ сарзиіез анат. надниркові залози.
аігаЬШоїіз каеіго'ЬіЦаз] ад] жовчний; меланхолійний, злісний.
аігатепі ['авіготопі] п чорнило, чорна фарба.
а-ігетМе [а'ІгетЬІ] аду тремтячи.
аігоскиі5 [д'ігои/08] ад] 1) жахливий; 2) жорстокий, звірячий, лютий; ~ сгіте жорстокий злочин; 3) огидний, мерзенний, гидкий; - \уеаіЬег гидка погода.
Мгосйжзіу [о'ігои/ззії] аду жахливо, дуже, надзвичайно.
аігосііу [а'ігозііі] п 1) жорстокість; звірство; іо соттіі ~ вчинити злодіяння; 2) розм. груба.помилка, промах; нетактовність.
аігорЬіс [зе'ігоГїк] аф виснажений, атрофований.
аігорЬіесі ['зеігзГакі] ад] 1) атрофований; 2) виснажений, змарнілий; чахлий.
аігорйу [ 'аеігзй] 1. п 1) мед. атрофія органа; схуднення; 2) біол. припинення розвитку; втрата (властивості); 2. у 1) атрофуватися; 2) виснажувати; зморювати; 3) виснажуватися.
аігоріпе ['авігзрі:п] л фарм. атропін.
аііаЬоу [' авіз 'Ьоі] іпі амер. розм. молодець!
аііасЬ [Уізеі/] V 1) прикріпляти; приєднувати; прикладати; скріпляти, зв’язувати; Ю ~ а зеаі Іо а сіоситепі поставити на документі печатку, скріпити документ печаткою; Ю - а $іатр приклеювати марку; 2) призначати, прикомандировувати; Ье \уа$ —есі іо а ге^ітепі він був прикомандирований до полку; іо ~ опезеИ приєднатися; зйе -есі ЬегееІГ іо іЬе пе\у аггіуаіз вона приєдналася до щойно прибулих; 3) прихиляти, привертати (до себе); 4) приписувати, надавати; іо ~ ітрогі-апсе іо 8шіЬ. надавати значення чомусь, вважати щось важливим; Ье —есі іЬе Ьіате іо те він звалив вину на мене; 5) бути властивим (притаманним); 6) юр. бути дійсним, набирати чинності; 7) юр. арештовувати, затримувати; накладати арешт.
аПасЬаМе [о'іаеі/оЬІ] ад] 1) що може прикріплюватися; 2) схильний прив’язуватися (до когось); 3) юр. що підлягає арешту.
аііасЬб [д'ізе/еі] л фр. аташе (посольства); аіг ~ авіаційний аташе; тііііагу ~ військовий аташе; пауаі ~ морський аташе; ~ сазе ручний чемоданчик; портфель; дипломат (с>?а<-ка); папка.
аШюЬегі [о'іавіД] аф 1) прив’язаний; відданий (комусь); прихильний; Ье із йееріу - іо Ьег він глибоко відданий їй; 2) прикріплений; доданий; 3) військ, прикомандирований, приданий; 4) юр. арештований; узятий під варту.
аііасЬеШу (а 'іаві{ісіїї] аду віддано, вірно; ~ уоигв щиро ваш (у кінці листа).
аНаскпепі [а'іаві/тапі] п 1) при
ай
85
ай
кріплення; приєднання; 2) прихильність; відданість, вірність; 3) набирання чинності; 4) юр. накладення арешту; 5) тех. пристосування; приладдя.
айаск [о'ізек] 1. п 1) напад; наступ, наступальний бій; атака; агтесі ~ збройний напад; іо таке ап ~ оп наступати на, атакувати (когось); іо сіе-ііуєг ап ~ завдавати удару; іо гереї (іо гериїзе) ап ~ відбити атаку; 2) нападки, ворожа критика; 3) приступ (хвороби); йеагі ~ серцевий припадок (приступ); < ~ ЬотЬег ав. бомбардувальник--штурмовйк; ~ ауіаііоп штурмова авіація; 8роі1іп£ ~ попереджувальний (відволікаючий) удар; 2. V 1) нападати, учиняти напад; атакувати; 2) критикувати, піддавати критиці; 3) енергійно братися (за щось); заходитися; 4) уражати (про хворобу); 5) руйнувати; 6) тех. роз’їдати (метали); 7) завдавати шкоди (посівам); 8) хім. вступати в реакцію.
айаскаЬІе [о'іаекоЬІ] асі] 1) уразливий, доступний для нападу; 2) тех. схильний до руйнування (роз’їдання, корозії).
айаскег [о'іаеко] п 1) нападник; напасник; 2) нападаючий; атакуюча сторона; 3) руйнівник, нищитель.
айаіп [о'іеш] V 1) досягати, добиватися, домагатися; 2) добиратися, діставатися; 3) дожити, досягти якогось віку; Не -ей ійе а^е о£ еі^Ьіу він дожив до вісімдесяти років; 4) здобувати, одержувати; досягати (розквіту, влади).
аііаіпаЬіІііу [о'іетУЬіІііі] п досяжність.
айаіпаЬІе [з'іеіпаЬІ] аф досяжний.
айаіпаЬ1епе$$ [о'ІеіпзЬІпіз] див. аі-іаіпаЬіІііу.
айаіпсіег [о'іетдо] п юр. позбавлення громадянських і майнових прав особи, засудженої до страти (оголошеної поза законом).
айаішпепі [о'іеіптопі] п 1) досягнення; надбання; аЬоуе (Ьеуопсі) ~ недосяжний; 2) рі навички; знання; достоїнства; а тап оГ уагіесі ~8 різнобічна людйна, всебічно розвйнута людйна.
айаіпог [о'іеіпо] п юр. член велй-кого журі присяжних.
айаіпі [о'іеіпі] 1. п 1) юр. розслідування велйким журі присяжних обвинувачення, пред’явленого малому журі про ухвалу останнім неправосудного рішення; 2) осудження присяжних за неправосудне рішення; 3) заст. пляма, ганьба, знеславлення; 2. V 1) позбавляти громадянських і майно-вйх прав (у разі смертного вироку або оголошення поза законом); 2) ганьбйти, знеславлювати; плямувати, таврувати; 3) обвинувачувати у злочині (у нечесному вчйнку); 4) уражати (про хворобу).
аііаг ['геіа] п ефірна олія (з квітів); ~ оГ ГО8Є8 трояндова олія.
аііетрег [о'іетро] у 1) змішувати у відповідній пропорції; 2) регулювати температуру; 3) пристосовувати; настроювати (до — іо); 4) заспокоювати; пом’якшувати; стрймувати.
аііеїлрегаіог [о'іетрогеїіо] п тех. регулятор температури; термостат.
аііетрегшепі [а Четратапі] п 1) створення потрібної температури; 2) забезпечення необхідного складу суміші.
аНетрі [а'іет(р)і] 1. п 1) спроба; проба; намагання; 2) замах; ап ~ ироп (оп) ійе ІіГе оГ 8ґпЬ. замах на чиєсь життя; 2. у 1) намагатися; пробувати; робйти спробу; захбдйтися; 2) робйти замах (на життя); 3) намагатися підпорядкувати; 4) спокушати.
аііепд [о'іепсІ] у 1) бути присутнім (при, на — аі); відвідувати (лекціїтощо); 2) приділяти увагу; бути уважним; ріеазе ~! будьте уважні!; слухайте!; 3) піклуватися, турбуватися, дбати (про — іо); стежити (за — іо); 4) доглядати (когось, щось — іо); ійе раііепі и/аз ~есі Ьу ійе Ье8і сіосіог8 хворого лікували найкращі лікарі; 5) прислуговувати; обслуговувати (когось — оп, ироп); 6) супроводжувати; 7) (ироп) виконувати накази (бажання); 8) (іо) уважно слухати, прислухатися; 9) заст. чекати.
айеініапсе [о'іепдопз] п 1) присутність; уоит ~ і$ гециезіесі ваша присутність бажана; просимо вас бути присутніми; 2) відвідуваність; аудиторія; роог ~ погана відвідуваність; ійете \уа8 а 1аг§е ~ аі ійе тееііп§ на зборах було багато людей; 3) догляд; обслуговування (когось — оп, ироп); тесіісаі ~ лікарський догляд, медйчне обслуговування; 4) почет; 5) обслужування, догляд (за машиною); < ~ Іі8і спйсок присутніх; іо сіапсе ~ оп (ироп) 8тЬ. ходйти на задніх лапках перед кимсь.
айешіапі [о'іепсіапі] 1. п 1) особа, що супроводить; супровідник; супутник; 2) особа, що обслуговує; обслуговуюча особа; служйтель; прислужник; слуга; доглядальниця; контролер (у театрі); 3) рі обслуговуючий персонал; слуги; 4) почет; 5) (черговйй) оператор; 6) присутній; особа, присутня на зборах (на засіданні тощо); 7) супровідна обставина; 2. аф 1) су-провіднйй; що супроводить; ~ сігсит-8іапсе8 супровідні обставини; 2) обслуговуючий; 3) присутній.
аііешіег [а'іепсІо] п служйтель; прислужник.
аНеш1іп£ рЬу8Ісіап [а'іепсІп]ії '2і/п] п лікар, що лікує; ординатор.
айепі [а'іепі] аф уважний, дбай-лйвий.
аііепііоп [а'іеп/п] 1. п 1) увага, уважність; іо аіігасі - привертати увагу; іо саіі (іо сіга\¥) 8тЬ.’8 ~ іо 8тій. звертати чиюсь увагу на щось; іо §іує опе’8 ~ ІО 8тЬ. (ІО 8ҐПІЙ.) приділяти увагу
комусь (чомусь); іо рау ~ іо 8тЬ. (іо 8гпій.) звертати увагу на когось (щось); іо сотреї ~ приковувати увагу; іо 8Іір 8тЬ.’8 ~ випадати з чиєїсь уваги, залишатися поза чиєюсь увагою; іо іигп опе’8 ~ іо 8гпій. зосередитися на чомусь; 2) піклування, дбання, уважність; іо 8йо\у тисй ~ іо 8тЬ. виявляти піклування про когось, щйро дбати про когось; 3) догляд, доглядання (хворого); 4) тех. обслужування, догляд (за машиною); 5) обслуговування; 6) часто рі увага, прихильність; залицяння, упадання; догоджання; 7) військ, положення «струнко»; ~! струнко!
айепііуе [о'ієпііу] аф 1) уважний, уважливий; пйльний; 2) дбайлйвий; 3) чемний; ввічливий; люб’язний, послужливий.
айепиапі [о'іеп]иопі] 1. п фарм. речовина, що розбавляє кров; розріджувач; 2. аф розріджуючий; що розводить, що розбавляє.
айепиаіе І [з'1еп]иіі] аф 1) худйй, схудлий; вйснажений, стрункйй; 2) розріджений.
айепиаіе II [а'іеп)иеіі] у 1) виснажувати; зморювати; 2) худнути; слабнути; хлянути; 3) розчиняти; розводити, розбавляти, розріджувати; 4) ослабляти, пом’якшувати.
айепиаіеЛ [о'іепіиеііїсі] аф 1) виснажений; зморений; 2) розчйнений; розріджений; 3) біол. ослаблений (про мікроби, вірус).
айепиаііоп [зДе^и'еі/п] п 1) вйс-наження; зморення, знесилення; 2) розрідження, розведення, розбавлення; 3) біол. ослаблення (вірулентності віруса); 4) тех. фіз. затухання; ~ сопзіапі рад. коефіцієнт затухання; 5) зменшення.
айег ['геіа] п 1) розм. гній, 2) заст. отрута.
аііегсор [ 'аеіокзр] п 1) розм. павук, павутйна; 2) злобна (уїдлива) людйна.
айеппіпе [о'із:тіп] у юр. відстрочити (сплату боргу).
айегтшетепі [а'і9:тіпітапі] п юр відстрочка (сплати боргу).
айегу ['аеіоп] аф гнійнйй.
аііе8і [а'іе8і] 1. п 1) доказ; свідчення; 2) підпис, що засвідчує щось, 2. у 1) засвідчувати, посвідчувати, підтверджувати (підписом); іо ~ а 8і§-паіиге, засвідчувати (завіряти) підпис; 2) давати свідчення; свідчити; 3) приводити до присяги; 4) зараховувати на військову службу; 5) посилатися (на когось), свідчитися (кимсь).
айе$іапі [а'іе8і9Пі] 1. п особа, шо засвідчує; 2. аф що свідчить, шо засвідчує.
айезіаііоп [,аеіе8'іеі]оп] п 1) свідчення; засвідчення; 2) формальне підтвердження; 3) військ, приведення до присяги.
ай
86
Аи?
а«е5іе<1 [9'1е8іід] асі] завірений; засвідчений; ~ сору завірена копія.
аііезіог [аЧезіа] п юр. свідок.
Айіс ['аеіік] 1. п 1) мешканець Аттики; 2) аттичний діалект; 2. асі] 1) іст. аттичний, афінський; 2) класичний (про стиль); 3) дотепний; витончений, вишуканий; ~ 8аіі аттична сіль; ~ ауіі тонкий дотеп.
аііїс ['аеїік] п 1) мансарда; горище; 2) мезонін; 3) рі (Ііїе ~8) верхній поверх будйнку; 4) архт. фронтон; 5) жарт, голова, макітра; ~ зіогеу горищний поверх; ’Ф’ Іо Ьауе гай іп ІЬе ~ бракувати клепки (в голові).
аійсіяп ['аеіізіхт] п вишуканий стиль.
айіге [зЧаю] 1. п 1) убрання, наряд; прикраса; 2) мисл. оленячі роги; 2. у одягати; наряджати, прикрашати.
аШшіе [ 'аеІіІ]и:с!] /її) позиція; ставлення; 5¥Йаі’8 уоиг ~ Ю\¥агсІ8 ііїіз циез-ііоп? як ви ставитеся до цього питання?; ~ о£ тіпсі склад розуму, напрям думок; 2) поза, постава; іо 8ігіке (іо аЗорі, іо аззите) ап ~ стати в театральну позу; 3) геол. залягання; 4) ав. положення (у повітрі).
аіііїшііпіге [,авіі'і]и:сііпаіх] у позувати; ставати в (театральну) позу.
аііїїшіішхтз [,аеііЧ]и:діпаігіт)] 1. п претензійність; 2. асі] претензійний.
айогп [зЧз:п] у юр. 1) доручати; передавати права; довіряти; 2) давати згоду новому власникові майна на продовження оренди.
айогпеу [з'із:ш] п юр. адвокат, юрист; чиновник органів юстиції; прокурор; повірений; А. Оепегаї найвищий чиновник органів юстйції (у Великій Британії); міністр юстиції і генеральний прокурор (у США); Шзігісі (сігсиіі) ~ головний прокурор округу (у США); рго8есиііп£ ~ амер. державний обвинувач, прокурор; %у -за дорученням, через повіреного.
айогпеу-аі-іа^ ]з'із:тзі'1о:] п адвокат (у США).
аІіогпеувЬір [з'1з:пфр] п 1) професія адвоката; 2) звання адвоката.
аіігасі [з'їгзекі] у 1) притягувати; 2) приваблювати, принаджувати; полонити, чарувати; Іо ~ аііепііоп привертати увагу.
аІігасіаЬІе [з 'ІгавкІзЬІ] асі] 1) принадний, привабливий; 2) що притягується.
аіігасііоп [д'ігжк/п] п 1) притягання, тяжіння; ЕаПН’з ~ земне тяжіння; 2) привабливість, принадність; чарівність; 3) рі принада, приманка, приваба; 4) атракціон.
аіігасііуе [з'їгаекіїу] аф 1) притягальний; що притягає; ~ Гогсе сила тяжіння; 2) принадний, привабливий; заманливий.
а11гас1іуепе88 [а'іггекіїупв] п при
вабливість, принадність; притягальна сила.
айгіЬиІаЬІе [9'ІлЬ]иізЬ1] асі] що може бути приписаний (чомусь); що може бути віднесений (до чогось).
аПгіЬиіе [9'ІгіЬ)и:1] 1. п 1) характерна риса, властивість; ознака; 2) символ, атрибут; 3) грам, означення; 2. у (іо) 1) приписувати; відносити (до чогось); пояснювати (чимсь); 2) передавати (право тощо), поступатися (чимсь).
айгіЬиІіоп [,ав€гі'Ь>и:£п] п 1) приписування; віднесення (до чогось — іо); 2) атрибуція; 3) влада, компетенція; спроможність.
аІІгіЬиІіуе [о'іпіциііу] 1. п грам, означення, атрибут; 2. асі] означальний, атрибутивний; Ііїе ~ ідеє оГ а поип атрибутивне вживання іменника.
аіігіїіоп [з'їгі/п] п 1) тертя; стирання; потертість; спрацьовування; 2) виснаження, знесилення; ІЬе \уаг оГ ~ війна на виснаження; 3) вискоблювання; абразія;
аНгіІіоп тій [о'ігі/п'тіі] п тех. дисковий млин; дискова дробарка.
айипе [з'і]и:п] у 1) робйти співзвучним (гармонійним); 2) настроювати (музичний інструмент); 3) перен. погоджувати.
а-ІшпЬІе [з'їлтЬІ] асіу падаючи, спотикаючись.
а-й¥аіп [з'їдеш] асіу 1) навпіл; 2) нарізно, порізно.
айуееі [о'іууі.і] асіу звичайно, напевно.
аЬуееп [з'1\¥І:п] ргер між.
АййП ['зєЬузі] п ч. ім'я Агуел, Ету-ел.
а-Ь¥І8І [з І\¥і8І] асіу косо, криво.
а-І5¥Ійег [о'іууііз] асіу тремтячи, дрижачи.
а-іміхі [а'і\¥ік8І] ргер між.
АЬуооД ['зєіхуисІ] п ч. ім'я Атвуд, Етвуд.
аіурісаі [з'їірікзі] асі] нетиповий.
аиЬайе [ои'Ьа.д] п фр. 1) поет, спів пташок на світанку; 2) ранкова серенада; 3) ранковий концерт.
аиЬегзіпе ['оиЬздзігп] п бот. баклажан.
АиЬгеу ]'о:Ьп] п ч. ім'я ббрі.
аиЬигп ['о:Ьзп] аф золотйсто-каш-тановий, рудуватий (про колір волосся).
Аискіаші ('о:к1зпс!] п геогр. н. м. бкленд.
аи сопігаіге [,оико.д 'Ігєз] асіу фр. навпаки.
аисііоп ['о:к/п] 1. п 1) аукціон; 2) рі аукціонний розпродаж; ~ таП аукціонний зал; 2. у продавати з аукціону.
аисііопеег [,о:кр'пю] 1. п аукціоніст; 2. у продавати з аукціону.
аисиЬа ['о:к]иЬ9] п бот. золоте дерево.
аиспраіе ('з:к]иреіі] VI) полювати на птахів; 2) очікувати в засідці; підстерігати.
а«4асіои8 [зґдеірз] аф 1) сміливий; завзятий; відчайдушний; 2) нахабний, зухвалий, зарозумілий.
ашіасіоіі8пе$$ [з:'<іеі/з$пі8] див. аи-сіасіїу.
аайасіїу [зґіїжзііі] п 1) сміливість, відвага, завзятість; 2) безрозсудність; нерозсудливість; 3) нахабство, зухвалість; 4) зухвала вихватка; зухвале зауваження.
аиШЬШІу [,о:ді'Ьі1ііі] п чутність, виразність.
ашНЬІе ['оідзЬІ] аф чутний, виразний, розбірливий.
ашйЬІу ['з:сЬЬ1і] асіу 1) чутно, виразно; уголос, голосно; 2) явно, очевидно.
ашііепсе ['9:ф'9П8] п 1) аудиторія; публіка, слухачі; 2) радіослухачі; телеглядачі; 3) аудієнція (у когось — оГ, >¥ііН); Іо &іує ап ~ дати аудієнцію (комусь), вислухати (когось); 4) юр. слухання справи (у суді).
ашііепі [’огсірпі] аф що слухає; що прислухається.
ашШіїт ['о:сііії1т] п амер, 1) звукове кіно; 2) рі звукові кінофільми.
ашііо ['о:4юи] аф амер. слуховий, звуковий; ~ ітециепсу рад. звукова частота; ~ гап£е діапазон звукових частот.
аінііо&гарЬ ['о:дюидга:£] п фіз. аудіограф.
аиШошеіег [,з:сіі'отіі9] п фіз. аудіометр.
ашііі ['о:сііІ] 1. п 1) перевірка, ревізія (балансу тощо); 2) рел. страшний суд; 2. V 1) перевіряти (звітність тощо); ревізувати; 2) відвідувати курс вільним слухачем (у коледжі).
ашШіоп [о:'ді/п] 1. п 1) слухання, вислухування; 2) слух; чуття * слуху; 3) театр., кін. проба, прослухування (співаків тощо); 2. V амер. влаштовувати пробу, прослухувати.
ашіІЇог ['о:дііо] п 1) ревізор, контролер звітності; 2) вільний слухач (у навчальному закладі).
ашШогіа [,о:ді'1о:пз] рі від ашіііогіит.
аийііогіаі [,о:ді 'Іо:пз1] аф ревізійний; контрольний.
аікіііогіїші [,9:<іі'І9:п9т] п (рі тж аидіїогіа) 1) зал для глядачів; аудиторія; 2) приймальна в монастирі.
ашШог5Ііір ['о:діІ9/ір1 п посада ревізора.
ашіііогу ['о:діІ9п] 1. п рідк. аудиторія (слухачі); 2. аф анат. слуховий; ~ пєгує слуховий нерв.
Ашіїеу ['о:Ші] п ч. ім'я бдлі.
Аигігеу ]'з:дп] п ж. ім'я Одрі.
Аидеап [о:'дзі:зп] аф міф. авгіїв; перен. брудний, занедбаний; ~ 8іаЬ1ез перен. авгієві стайні.
аи§
87
аи$
аи&ег ['о:ср] 1. п тех. 1) свердел, бурав; бур; 2) шнек (транспортера)} 2. V. Іо ~ іп ав. розм. розбитися.
аи&Ь< [зі] 1. п 1) майно; власність; 2) що-небудь, дещо, щось; Гог ~ І кпо\¥ наскільки я знаю; 2. аду до якоїсь міри, в якомусь відношенні.
аизшепі І ['огатзпі] п 1) збільшення, додавання; 2) грам, прирощення.
аивтепі II [з:д'тепІ] у 1) збільшува-ти(ся), додавати(ся); 2) посилювати (ся).
аи^тепіаііоп [,з:дтеп'1еі[п] п 1) збільшення; приріст; прирощення; 2) додавання; 3) мед. підвищення, наростання (температури).
аіі£тепШІ¥е [згд'тепізіїу] 1. п грам, збільшувальний афікс; збільшувальне слово; 2. ад] 1) що збільшує; 2) грам, збільшувальний; ~ $ийіх збільшувальний суфікс.
аивтепіесі [з.д'тепіід] ад] збільшений; розширений.
аидиг ['з:дз] 1. п авгур, віщун; 2. у передвіщати, прорікати, пророкувати; іо ~ \ує11 оГ (Ібг) 8гпій. бути доброю ознакою (прикметою) чогось; и/е ~ ЬІ8 8иссе88 ми передбачаємо його успіх.
аіі£ііга1 ['з:д]игз1] ад] 1) що передвіщає; 2) зловісний, лиховісний.
аидигу ['о:фип] п 1) передвістя, передвістка; ознака, прикмета; 2) передчуття; 3) ворожіння; пророкування, провіщення.
Аіі£іі$< ['оідззі] п серпень; іп ~ у серпні; ~ сіау8 серпневі дні.
аи£іі5< І [оі'длзі] ад] 1) величний, сповнений гідності; 2) найясніший.
аизизі II ['о:дз8І] у дозрівати.
Аи£іі$іа [зі'длзіз] п ж. ім'я Огаста, Августа.
Аи£и8Іап [зґдлзізп] ад] іст. що належить до епохи Августа; ~ а§е епоха Августа; вік класичної літератури і мистецтва.
Аіі8іі$<іп(є) [оґдлвип] п ч. ім'я 1) Огастін; 2) іст. Августйн.
Аіі£іі$<іі$ [о;'дл8І38] п ч. ім'я 1) Ога-стес; 2) іст. Август.
аик [о:] іпі фе! (вигук, що виражає огиду).
аик [о:к] п орн. гагарка.
аиіа [ 'з:1з] п (рі аиіае) 1) внуггрішнє подвір’я; 2) велика кімната; зал; 3) зал університету (у Німеччині).
аиіае ('з:1і] рі від аиіа.
аи Іаіі [ои'іеі] аду фр. з молоком.
аиіагіап [з:'1єзпзп] п студент, що живе в гуртожитку (в Оксфорді та Кембриджі).
аиШ [огісі] ад] шотл. старйй.
аиііс ['з:1ік| ад] що належить королівському двору, придворний.
аиІорЬуіе ['з:1ои£ай] п бот. симбіонт.
ашпаіі [зґтеїі] п емаль.
аипаіигеї [,оипа:1)и'ге1] аду фр. 1) у
натуральному вйгляді; 2) голим, голяка; у чому мати народйла.
аипі [а:пІ] п тітка, тьотя; вгеаі -двоюрідна бабуся; < ту ~! отакої!, от тобі й на!
ашіііе ['а:пІі] п 1) зменш, тітонька;
2) розм. протиракета.
ашй-іп-іалу ['а:пкп'1з:] п (рі ашН8--іп-1а\у) дружйна дядька, дядина.
аига ['з:гз] п 1) легкий подув; 2) тонкйй аромат; 3) мед. аура; стан, що передує епілептйчному припадку; 4) рад. світіння в електронній лампі.
аигаї ('зігзі] ад] 1) вушнйй; 2) слу-ховйй; ~ ітрге88іоп слухове сприймання; 3) акустйчний; ~ Ьеасоп акустйч-ний маяк; ~ пиіі радіомовчання.
аигаїїу |'з:гз1і] ад] усно, на слух.
аигаіа [зґгеїіз] п іхт. золотйстий морськйй карась, аурата.
аигаіе ['з:гей] п хім. аурат.
аигеаіе ['з:гпі] ад] золотйстий (про колір)} позолочений.
Аигеїіа [з:'гі:1]з] п ж. ім'я Орілія, Аврелія.
аигеїіа [з:'гі:1]з] п ент. лялечка, кокон.
Аигеїіиз [з:'гі:1]з8] п 1) ч.ім'я Орі-льєс; 2) іст. Аврелій.
аигеоіа [зг'пзіз] п 1) астр. ореол, світле сяйво, променйста корона; 2) рел. небесний вінець; сяйво, німб, 3) слава, шана, ореол; 4) ореоли, розводи (патьоки) навколо почйщеної плями на тканйні; 5) геол. контактова зона.
аигеоіе ['з:пои1] див. аигеоіа.
аи гєуоіг [ оигеу'\уа:г] фр. до побачення.
аигіс |'з:пк] ад] що містить (у собі) золото; золотоносний.
аигісіе ['з:пк1] п 1) анат. зовнішнє вуЖо, вушна раковина; 2) анат. передсердя.
аигісиїа [з'пк)и1з] п (рі тж аигіси-Іае) бот. прймула аврйкула.
аигісиїае [з'пк)и1і:] рі від аигісиїа.
аигісиїаг [зґпід’иіз] 1. п 1) звич. рі вушне пір’я (у птахів)} 2) мізйнець; 2. ад] 1) вушнйй, слуховйй; ~ пєгує слуховйй нерв; 2) сказаний на вухо; таємний; ~ ^кпе88 юр. свідок, що дає показання зі слів інших; 3) анат. що стосується передсердя.
аигісиїаіе [зґпкзиїй] ад] бот. вухо-подібний.
аигіГегоиз [о:'п£згз8] золотоносний; що містить (у собі) золото; ~ уєіп золотоносна жила.
аигіГех ['оггіГекз] п золотар.
аигіГісаііоп [уз:п£і'кеі/п] п 1) робота по золоту; 2) пломбування зуба золотом.
аигіГогш ['з:п£з:т| ад] що має форму вуха.
Аигі^а [зґгаїдз] п астр. Візнйчий (сузір 'я).
аигіїауе [ 'зіпієіу] п апарат для промивання вух.
аигірЬгузіаіе [,о:гГ£псізш] ад] вй-шитий (гаптований) золотом; оторочений золотом.
аигізсоре ['з.пзкоир] п інструмент для дослідження (огляду) вуха.
аигі$< [з.тізі] п отіатр, спеціаліст з вушнйх захворювань.
аигосЬз ['отаке] п зоол. зубр.
Аигога [з:'гз:гз] п ж. ім'я Аврора, Орбра.
аигога [з:'гз:гз] п (рі тж аигогае) 1) поет, аврора; ранкова (уранішня) зоря; світова зірнйця; світанок; 2) перен. зоря життя; 3) (А.) міф. Аврора; 4 ~ аи8іга1І8 південне полярне сяйво; ~ Ьогеа1І8 північне полярне сяйво; ~ ро1агІ8 полярне сяйво.
аигогае [з:'гз:гі.] рі від аигога.
аигогаї [зґгз.гзі] ад] 1) поет, ранковий, уранішній, світанковий; 2) перен. що стосується раннього періоду (чогось)} 3) поет, рожевий, рум’яний; сяючий; 4) вйкликаний полярним сяйвом.
аигои$ ['з:гз8] ад] що містить (у собі) золото.
аипііепі ['о:ги1зп1] аді кольору золота, золотйстий.
аигшп ['з.тзт] п хім. золото.
Аигу ['з:п] п ж. ім'я брі (зменш, від Аигеїіа).
аизсиїіаіе ['згвкзкей] у мед. вислухувати (хворого).
аи$си11аііоп [,з:8кзПеі/п] п мед. вислухування, аускультація (хворого).
аизсиїіаіогу [з:8'клкз1зп] ад] мед що стосується вислужування; одержаний шляхом вислужування (хворого).
аи§е! [з:8І] п орн. чорний дрізд.
аизрісаіе ['зіврікеїї] V 1) починати; 2) прославляти, відзначати початок (чогось)} 3) передвіщати, прорікати, провіщати.
аизрісе ['з:8рі8] п 1) добра ознака; 2) передбачення, провіщання; 3) рі заступництво, сприяння; ипсіег іке ~8 оГ 8гпЬ. під заступництвом (при сприянні) когось.
аи$рісіои$ [о:8'рі]98] ад] 1) сприятливий; добрий; 2) процвітаючий.
аи$рісіои$1у [о:8'рі/38Іі] аду сприятливо; за сприятливих умов.
Аи$$іе ['о:8і] 1. п розм. австралієць; австралійка; 2. ад] розм. австралійський.
Аи$іеп ['овип] п ч. ім'я бстен.
аи8Іепйе ['з:8ііпаі(] п мет. аустеніт.
аи$іег ['з:8із| п поет. 1) південний вітер; 2) південна країна.
аи$іеге |08'из] ад] 1) суворий; строгий; аскетйчний; 2) точний, чйстий, прбстйй; - гера8і проста іжа, 3) терпкйй; гіркйй (на смак).
аизіегііу [З8'сегйі] п 1) суворість, строгість; аскетйзм; 2) простота, від
А1І$
88
аиі
сутність розкоші; крайня економія; 3) терпкість.
Авбіегіііг ['о:$іо1іі$] п геогр. н. м. Аустерліц.
Ап$ііп ['з:8Цп] п 1) ч. ім'я бстін; 2) геогр. н. м. бстін.
аизігаї ['з:8іго1] асі} 1) південний, австральний; 2) (А.) австралійський.
Аи$1га1а$іап ['о:$йз1'еі/п] 1. п 1) мешканець Австралазії; 2) мешканець Океанії; 2. асі] 1) що належить до Австралазії; 2) що належить до Океанії.
Аивігаїіа [хз'їгеїір] п геогр. н. Австралія.
АпвігаИші [о:$'1геі1рп] 1. п австралієць; австралійка; 2. асі] австралійський.
Аи$іга1іалі$ііі [огз'їгеїірпіхпі] п ав-страліанізм.
Апвігіа ['з:8ґпз] п геогр. н. Австрія.
Аизігіап ['о:$йтоп] 1. п австрієць; австрійка; 2. асі/ австрійський; < ~ >уіпієг реа бот. польовий горох.
аивігіпвег ['о:зіппдр] п сокольничий.
аиІагсЬу [з:1а:кі] п 1) автократія, самодержавство; 2) ек. автаркія.
Шеі (о:Че1] п мотель.
ааікепйс [зґОепйк] асі/ 1) справжній, аутентичний; що базується на першоджерелі; 2) достовірний, вірогідний, вірний; ~ пе^уз вірогідні відомості; 3) юр. дійсний, документально доведений; що має законну силу.
аиіЬепіісаПу [о:'Оепйкзіі] асіу вірогідно, достовірно, істинно; автентично.
аиіЬепіісаіе [о:'0епйкей] V 1) засвідчувати, скріпляти (печаткою тощо); посвідчувати; 2) установлювати справжність (автентичність); з’ясовувати (авторство).
аиіЬепйсабоїі [з:,0еп1і'кеі/п] п установлення (засвідчення) справжності; завірення (підпису).
аиШепіісИу [,з:0єпЧі8ііі] п справжність, достовірність, вірогідність, автентичність.
аиіЬог ['о:0о] п 1) автор, письменник; гоуаііу авторський гонорар; 2) творець; 3) винуватець, ініціатор.
аиііюгезд ['з:0згі8] п письменниця, авторка.
аиОюгіа! [о:'0оипо1] асі/ авторський.
аиіЬогКагіап [з^Озп'&зпзп] 1. п прихильник авторитарної влади; 2. асі/ авторитарний; владний.
аийюгііаііуе [з:'0зп£зїі у] асі/ 1) авторитетний, впливовий; що заслуговує довір’я; ~ дісііопагу надійний словник; 2) владний.
аиіЬогіШІУеіу [з: 'ОопЗДіуіі] асіу 1) авторитетно; 2) владно, рішуче.
аийюгііаііуепе$$ [з: 'Озпізііупіз] п 1) авторитетність; 2) владність.
аиіЬогіїу [зґОзпП] п 1) влада; а тап 8е< іп ~ особа, наділена владою; 2) пов
новаження (на щось — Гог); сфера компетенції, коло обов’язків; 3) орган, управління; відділ; 4) рі власті; органи влади; адміністрація; начальство; іо арріу іо ІЬе аиіЬогіііез звернутися до властей; Іосаі аиіЬогіііез місцева влада; 5) авторитет, вага, вплив; значення; іо ішує - (оуєг) зтЬ. користуватися авторитетом у когось; 6) авторитетний (визначний) фахівець; 7) авторитетне джерело (книга, документ); іо кпо\у 8шіЬ. оп ^оод ~ знати щось з вірогідних джерел; 8) авторитетне твердження; доказ; підстава; оп ійе - о£ ійе ргезз на підставі даних преси, за повідомленнями преси.
аиіЬогіхаіюп [,з:00гаі'геі|п] п 1) уповноваження; санкціонування; 2) доручення, дозвіл, санкція; ордер.
аиіЬогіхе ['з:0згаіг] у 1) дозволяти, санкціонувати; 2) уповноважувати; 3) виправдувати, пояснювати; 4) юр. легалізувати.
аиіЬогіхед ['з:0згаігсі) асі/ 1) уповноважений; 2) дозволений; санкціонований; - есііііоп видання, опубліковане з дозволу автора; 3) авторизований; ~ ігап8Іаііоп авторизований переклад.
ааІЬоііею ['з:0зЙ8] асі/ анонімний; що не має автора.
авШогеїіір ['з:0з/ір] п 1) авторство; а Ьоок оГ доиЬійзІ ~ книжка, автор якої не відомий; 2) фах письменника, письменництво; 3) початок, джерело, походження.
аиіо ['з: Сой] 1. п 1) (скор. від аиіо-тоЬіІе) автомобіль; 2) (скор. від аиіо-таііс різіоі) автоматичний пістолет; 2. V амер. розм. їздити на автомашині; правити автомобілем.
аиіо- ['з:іои] рге/ авто-, само-; аи-іоЬіо£гарйу автобіографія.
аиіоЬаЬп ['з:іоийа:п] п (рі аиіо-ЬаЙпеп) нім. автострада.
аиіоЬіо£гарйег [.зіоиЬаі'здгоЬ] п автобіограф.
аиіоЬіодгарйіс [ з:іои,Ьаіои'дгаейк] асі/ автобіографічний.
аи<оЬіо£гарЬу [.здоиЬаі'здгзГі] п автобіографія.
аиіоЬиз ['згїзЬлз] п амер. автобус.
аиіосаг ['з:іоика:] п автокар, автомобіль.
аиіосЬіЬоп [зґізквзп] п звич. рі аборигени, корінні мешканці.
аиіосіазііс [.зіои'кіаезйк] асі/ геол. аутокластйчний, зруйнований на місці.
аігіосіауе [’зііоикіеіу] п тех. автоклав.
аійо соті ['зіоикзі] п автопансі-онат, мотель.
аиіосгасу [зґСзкгззі] п самодержавство; автократія.
аиіосгаі ['зізкгжс] п 1) самодержець, автократ; 2) самовладна людйна, диктатор.
аиіосгайс(аі) [,здз'кгаеіік(9І)] асі/ 1) самодержавний, диктаторський; 2) самовладний, деспотичний.
мйоШасі ['зЮиді, <1жк(] п автоди-дакт, самоук.
м&міпипе ['зЮисЬміт] п амер. автодром.
аийміупе ['з:Сои(іат] п рад. приймач із зворотним зв’язком.
ав<о&аіиоіі$ [зґкяртзз] асі/ бот. ав-тогамний; самозапйлюваний; самоза-лліднюваний.
ап&зату [оґюдоті] п біол. автога-мія.
аіііо£епезі$ ко^ои'дзетзіз] п автогенез, самозародження.
аоСо^епоїк [з:Чз<ізіпз8] асі/ тех. автогенний; ~ \ме1<1іп£ автогенне зварювання.
аігіО£гарЬ ['здздгосї] 1. п 1) автограф; 2) оригінал рукопису; 3) літографована копія рукдпису; 2. асі/ на-пйсаний рукою автора; власноручний; 3. у 1) дати власноручний підпис, написати автограф; 2) друкувати літографським способом;
аіііозгарИег [зґїздгзГз] п колекціонер автографів.
аиІедгарйеДО) Ь о:із'дгаеГік(оІ)] асі/ власноручно написаний.
апіодоірку [оіЧоогдй] п 1) підписування {написання) власною рукою; 2) зібрання автографів; 3) друк, авто-графія.
аігіодоуиге [/з:(одг0,у]ио] п автогравюра.
аиіозуго [,о:іои'дзаіогои] п ав. ав-тожйр, вертоліт. \
аніоіпГесбоп [,з:іошп'£ек/п] п мед. самозараження, аутоінфекція.
аіііоіпд ['о:(оип]] п амер. розм. їзда на автомобілі.
аиіойїіохісяііоп ['зіоиіпДокзі'кеї/п] п мед. самоотруєння організму, автоінтоксикація.
аиіоіві [ о:іоиі8І] п амер. розм. автомобіліст.
аиСошаі [,0Д9'тжї] п амер. 1) ка-фе-автомат; 2) торговий автомат.
аиіопшіа [о:Чотд&] р/е/даиіотаіоп.
аиіотаіе ['оіотеїі] у автоматизувати; переводити на автоматичну роботу.
аиіотаНс [,з.О'тжіік] 1. п 1) автоматичний механізм; автомат; 2) автоматична зброя; 3) амер. автоматичний пістолет; 4) рі автоматика; 2. асі/ 1) автоматичний; автоматизований; ~ соир1іп£ зал. автозчеплення; ~ сІеСеспоп йпсіег автоматйчний пеленгатор; ~ Гіге військ, безперервна стрілянйна; - Ііпе тех. автоматйчна лінія; ~ рііоі ав. автопілот; ~ рі$іо1 автоматйчний пістолет; пістолет-автомат; ~ гіЛе автоматйчна гвинтівка; амер. ручнйй кулемет; ~ зіоскег тех. механічна топка; ~ іеі-ерйопе зузіет автоматйчна телефонна
аиі
89
ауе
станція; ~ ігаіп 8іор зал. автостоп; ~ ігапзтіїїег рад. автоматичний передавач; 2) машинальний; мимовільний; несвідомий.
аиіошаііса) [,о:1о'тге1ік1] асі] автоматичний.
аиіошаіісаііу [,о:1о'тге1іко1і] асіу ав-томатйчно; мимовільно.
аиіотаііоп [,о:іо'теі/п] п автоматизація; переведення на автоматичну роботу; автоматика.
аиіота<і$т [оґіотаїїхт] п автома-тйзм; мимовільний рух.
аиіошаііхе [оґіотоіаіг] V автоматизувати.
аиіотаїоп [оґізтоіоп] п (рі тж аиіотаїа) автомат (тж перен.).
аиіотоЬіІе ['о:ІзтоЬі:1] 1. п автомобіль; 2. асі] автомобільний; самохідний; ~ ІгапзроПаїіоп автотранспорт, автомобільні перевезення; 3. V правити автомобілем; їздити на автомобілі.
аиіотоЬі1іп£ ['о.ЮтоЬі:1п]] п їзда на автомобілі.
аиІотоЬі1І8І [,о:іо'тоиЬі1і8І] п автомобіліст.
аиіотоЬіІіхе [,з:Із'тоиЬі1аіх] V 1) користуватися автомобільним транспортом; їздити на автомобілі; 2) правити автомобілем; 3) забезпечувати автомобілями.
аиіотоііуе [,о:іа'тоиІіу] асі] самохідний, саморушний; ~ іпбизігу автомобільна промисловість.
аиіопошіс [,о:1ои'потік] асі] рідк. 1) самокерований, незалежний; 2) зв’язаний з вегетатйвною нервовою системою.
аиІопошІБі [оґіопатізі] п автономіст, прихильник автономії.
аиіопотоііз [оґіопзтоз] асі] автономний, самоврядний.
аиіопошу [оґіопагш] п 1) автономія, самоврядування; 2) право на самоврядування; 3) автономна держава (область).
аиіопут ['о:1опіт] п 1) справжнє прізвище (автора)', 2) кнйга, видана під справжнім прізвищем автора.
аиіоріїоі ['о:із,раі1а1] п ав. автопілот.
аиіоріазіу ['о:іа,р1ж8іі] п мед. пересадка тканйни самого хворого; ауто-пластика.
аиіорєу ['о:іар8і] 1. п мед. розтин трупа, аутбпсія; 2. V розтинати труп.
аи<о-гасіп£ [,о:1ои'геі8іі]] п автомобільний спорт, автомобільні гонки (перегони).
аиіогіЛе ['зІзгаїП] п амер. військ. ручнйй кулемет.
аиіо-гоасі [ 'з:сз,гоисІ] п автострада, магістраль.
аи1о$1га(1а ['з:із'8Іга:сІз] п автомагістраль, автострада (тж аиіо-гоасі).
аіЙО811§£Є8ІІОП ['о:ІОЦ83'сІЗЄ8уЗп] п самонавіяння, самогіпноз.
аиіоігапБҐоппег [,о:Іаіггеп8'Го:та] п ел. автотрансформатор.
аиіоігоріїіс [/о:Іа'ІгоГік] асі] біол. автотрофний; ~ ріапі автотрофна рослина, автотрбф.
аиіоігорізш [зі'їзігзрікт] п бот. автотропізм.
аігіоігиск ['оіізіглк] п амер. грузо-вйк, вантажний автомобіль.
аиіоіуре ['о:ізіаір] 1. п друк. 1) ав-тотйпія; 2) факсймільний відбйток; 2. V друк, робйти автотйпний відбйток.
аиіоуас ['оііо'угек] п авт. вакуум--бачбк.
аиіитп ['з:Ьт] 1. п 1) осінь; Іаіе ~ пізня осінь; 2) період повної зрілості і початку в’янення; 2. асі] осінній; ~ Ггиіі осінні фрукти.
аиішшіаі [зґілтпзі] асі] 1) поет. осінній; ~ Іеауез осіннє лйстя; 2) на схилі віку, на заході життя; 2) квітучий восенй; що дозріває восенй.
аиіопііе ['з.іапаїї] п мін. отуніт, ра-діоактйвна уранова руда.
аихапопіеіег [,о:к8з'потйз] п біол. ауксанометр (прилад для визначення процесу росту).
аихіїіагу [огд'хіЦдп] 1. п 1) поміч-нйк; 2) грам, допоміжне дієслово; 3) амер. військ, рядова жіночого допоміжного корпусу; 4) звич. рі іноземні наймані війська; 5) рі допоміжні прй-строї (механізми); обладнання для власних потреб; 2. асі] 1) допоміжнйй; 2) додатковий; запаснйй, аварійний; ~ 1апсііп£ Гіеісі військ, допоміжнйй (запаснйй) аеродром.
аихіп ['з:к8іп] п ауксйн (ростова речовина).
Ауя ['а:уз] п ж. ім'я Ава.
ауаіі [з'уєіі] 1. п 1) кбрйсть, вйго-да; оГ ~ корйсний, придатний; оГ по у/іійоиі ~ некорйсний, непридатний;
2. у 1) допомагати, бути корйсним (вй-гідним, придатним); іі -есі кіт поікіп§ це не дало йому ніякої корйсті; іо ~ опезеіГ оГ зтій. скористатися чимсь (з чогось).
ауаіІаЬШіу [з,уєі1з'Ьі1Иі] п 1) придатність, корйсність; 2) наявність; ех-роп ауаіІаЬіІіііез експортні можлйвості, наявність експортних товарів; 3) амер. перспективність, популярність (кандидата на президента).
ауаііаЬІе [з'уєіізЬІ] асі] 1) придатний, корйсний; 2) наявний, що є в наявності, доступний, досяжний; ікіз Ьоок із поі ~ цю кнйжку неможлйво дістати; ця кнйжка розпродана; Ьу аіі ~ теапз усіма доступними засобами; 3) дійсний, годящий; чйнний; ііскеїз ~ Гог опе сіау опіу квитки дійсні тільки одну добу; 4) амер. перспектйвний; популярний (про кандидата у президенти).
ауаі [а:'уа:1] п ком. поручйтельство в платежі.
ауаіапсЬе ['жузіаіп/] п 1) сніговйй обвал, лавина; 2) рухома маса, потік, град (ударів), лавйна.
ауапіа [,а:уз'піз] п 1) оподаткування, податок; 2) високий податок, що стягався турками з християн.
ауягісе ['зеузп8] п 1) жадібність, жадоба, зажерливість; 2) корйсли-вість; іо коагб іп ~ скнарити, виявляти надмірну жадобу.
ауагісіоиз [,геуз'п/38] асі] жадібний, зажерливий; корйсливий.
ауазі [з'уагзі] іпі мор. стоп’, стій’ ауашіі [з'уз:пі] іпізнев. геть!, гетьте! ауе ['а:уі] 1. п лат. 1) привіт, вітання; 2) (А., скор. від Аує Магіа) Аве Марія (молитва Богородиці)', 8ауіп& Ауєб читання молйтви Богородиці; 2. іпі 1) привіт!; ~ Магіа! церк. радій, Діва!; 2) проста!, прощай!
ауеііапе [з'уєізп] п бот. ліщйна, фундук.
Аує Магіа ['агуїтз'пз] п Аве Марія (молитва Богородиці).
ауепег [аеушз] п іст. старший королівський конюший.
ауеіще [з'уєпіІз] у метати; Ю ~ опе-зеІГ помотатися за себе, відплатити (за щось — Гог, комусь — оп).
ауеп^еГіїІ [з'уепсізїиі] асі] мстйвий ауеп^ег [з'уєпсІзз] п месник. ауеп$ ['зєуєпх] п бот. гравілат.
ауеіше ('геуіп]и:] п 1) авеню, алея, дорога; 2) подвійний ряд дерев; - оГ 1іте8 лйпова алея; 3) амер. проспект, широка вулиця, авеню; 4) перен. шлях, засіб, спосіб; ~ Іо Гате (іо зиссезз) шлях до слави (успіху); ~ Ю сопіасї засоби для установлення контактів; ~ оГ арргоаск військ, підступ.
ауег І ['єзуо] п 1) старйй кінь, шкапа; 2) робочий кінь, робочий віл: 3) домашня худоба.
ауег II [з'уз:] V 1) твердити; стверджувати; 2) юр. доводити.
ауега&е ['зєуопсІз] 1. п 1) середнє число; середня величина; оп іке (ап) ~ у середньому, пересічно; іо оЬіаіп (Іо 8Ігіке) ап ~ виводити середнє число; Ьєіоу/ (аЬоуе) іке ~ нйжче (вйще) від середнього; 2) аварія; збйток від аварії (судна)', 3) розподіл збйтків від аварії між власниками (вантажу, судна); 2. асі] 1) середній; ~ оиіриї середній вйпуск (вйдобуток) (продукції); ~ гаїе оГ ргоГії середня норма прибутку; -ІіГе середня тривалість життя; 2) звичайний, нормальний, пересічний; ~ кеі^кі середній (нормальний) зріст; 3. V 1) дорівнювати в середньому, складати (становйти) пересічно; ікеу - аЬоиі 70 кііо^гатз еаск кожний з них важить у середньому блйзько 70 кілограмів, вага кожного з них дорівнює пересічно 70 кілограмам; 2) мат. виводити середню арифметйчну величину.
ауе
90
а^а
а¥ега£е(1 ['аеуопсізсі] ад] тех. посередній.
Атегіі ['жуопі] п ч. і ж. ім'я Аверіл. ауегів ['еіуапп] п бот. морошка.
ауегтепі [а'уа:топІ] п 1) твердження; підтвердження факту (обставини); 2) юр. доказ; подання доказу.
ауегпіпсаіег [,ае¥»глі]'кеііа] п садові ножиці; секатор (тж ЬіНЬоок).
ауегве [а'уз:5] ад] 1) неприхильний, несхильний; що відчуває відразу (до — іо, Ггот); ~ іо до зтіЬ. несхильний робйти щось; 2) бот. повернутий (від стебла).
ауегееіу [а'уз:$1і] аду неохоче.
яуєгвіоп [а'уа:/п} п 1) відраза, огида; антипатія; 2) предмет антипатії (відрази).
яуєгі [з'узЦ V 1) запобігати, відвертати, уникати (небезпеки тощо); відхиляти; 2) відводити (погляд тощо) (від — Ггот).
ауегОЬІе [о'уосііЬІ] ад] що можна відвернути (уникнути, запобігти, відхилити, відвести).
Ауегу ['єіуоп] п ч. ім'я Ейвері. агіап ['еіурп] ад] зоол. пташиний. Я¥ІаГІ5( ['ЄіуІ9П8і] п птахівник.
ауіагу ['еіурп] п пташник, вольєра
ауіаіе ['емеїі] V 1) літати на літаку; 2) управляти літаком.
айаііоп [,єіуі'єі/п] п авіація; ~ садеї курсант авіашколи; ~ еп$іпе авіамотор; ~ $а$ амер. авіаційне пальне.
ауіаіог ['еіУіеііа] п льотчик, пілот, авіатор. Л
АМее і'єіук] п ж. ім'я Ейвіс.
атісиНиге [’еіУіклкр] п птахівництво.
ауИ [’зєуісі] ад] 1) жадібний, жадний, пожадливий; 2) жадаючий, прагнучий (до — оГ, Гог).
аукіііу [з'укЬіі] п жадібність, пожадливість; жадоба; іо еаі ауііЬ ~ їсти з жадобою.
ауісіїу ['авуїсіїї] аду жадібно, жадно, з жадобою.
ауіеНе [,єіуі'єі] п ав. авієтка, невеликий літак.
ауіГаїша (,єіуі'Го:по) п зоол. пташина фауна (певної місцевості).
ауі&аїкні [,аеуі'деі]п] п 1) амер. аеронавігація; 2) штурманська справа; ~ іпзіпдтепіз аеронавігаційні прйлади.
Агіввоп Веггу (а'уіпрп,Ьеп] п плід жостеру.
а¥кт [а:'у]з:і]] п фр. аероплан, літак (особл. військовий).
ауіопка [.еіуі'ошкз] п рі авіаційна радіоелектроніка.
ауіпііепсе [а'уігиіапз] п біол. відсутність вірулентності.
ауіпііепі (а'уігиіапї) ад] біол. не вірулентний.
Ауіз [Є1У18] п ж. ім'я Ейвіс.
а¥І8о [о'уаігои] п (рі -оз [-оиг]) 1) мор. посильне судно; 2) ком. авізо.
ауііаі [о'уаііі] ад] стародавній; прадідівський.
а¥ІІатіію$і$ [а’уаііоті’поизіз] п мед. авітаміноз.
ауосадо [,аеуои'ка:дои] п 1) бот. авокадо, алігаторова груша; 2) плід авокадо.
ауосаііоп [,зеуои'кеі/п] п 1) звичайне заняття, фах; професія; покликання; зЬе із а тизісіап Ьу - вона музикант за покликанням; 2) звич. рі побічне заняття; дозвілля, розваги.
ауосеї ['аеуоизеї] п орн. чоботар, шилодзьобка.
ауоід [з'узід] V 1) уникати, ухилятися, триматися осторонь; 2) юр. відміняти, скасовувати, . анулювати; 3) спорожнювати, звільняти.
ауоісІаЬІе [а'уоідоЬІ] ад] не неминучий; якого можна унйкнути; минущий.
а¥оі(іаіісе [о'узкЬпз] п 1) уникнення, ухилення; Гог ІЬе ~ оГ зтіЬ. щоб унйкнути чогось; 2) юр. відміна, скасування, анулювання; 3) вакансія.
ауоідшз (з'узкііт)) п уникнення; ~ Ііпе обхідний шлях.
а¥ОІ(Пе$$ [з'узкіііз] ад] поет, неминучий, невідворотний.
. ауоігйирок [,зеузс1з'рзі2] п амер., рд^м. вдга, гладкість.
ауоІШоваі [,аеуои'1ірп1] ад] що не залежить від воді, мимовільний.
Ауоп {'єіузп] п геогр. н. р. Ейвон.
атоіісЬ р'уаиі/] у 1) твердити; доводити; підтверджувати; запевняти; 2) ручатися (за когось — Гог); гаран-тувати; 3) признаватися, визнавати.
ауоисішіепі [а'уаиі/тапі] п 1) заява;
2) гарантія; 3) визнання.
ауоиге [з'уаиз] п юр. визнання вини.
ау<яу [з'уаи] у 1) визнавати; відверто заявляти; іо ~ опе’з еггогз визнавати свої помилки; Іо ~ опезеІГ признаватися; 2) юр. підтверджувати, визнавати факт.
ауошаї [з'уаизі] п відверте визнання, признання.
ау(Л¥Є(1 [о'уаисІ] ад] відверто визнаний.
а¥<иуеШу [з'уаиздії] аду 1) прямо, відверто, гласно, прилюдно; 2) за загальним визнанням.
ауонту [з'уаип] п 1) захисник; заступник; 2) юр. визнання у вчиненні дії і виправданні його.
ауоМегег [з'уаиізгз] п учасник перелюбства.
Ауїіі [ аеупі] п ч. ім'я Авріл.
ауиїзе [з'уаіз] у виривати, відривати.
ауиЬіоп [з'улі/п] п 1) відрив, розрив; насильне роз’єднання; здирання; 2) юр. авульсія.
ауііпсиїаг [з'улі]к)и1з] ад] 1) дядьків, властивий дядьку; 2) жарт, лихварський; ~ геїаііоп лихвар.
Ауу ['єіуі] п ч. ім'я Ейві.
аіуаіі [Уууєіі] 1. п 1) засада; пастка, западня; 2) настороженість, обережність; 2. у 1) чекати, очікувати, дожидати; 2) передбачатися.
амгайег [а'дуеііо] п слуга, служник.
агеаке І [з'хуеік] ад] 1) що не спить; що проснувся; іо Ье ~ проснутися, прокинутися, не спати; 2) обачний, пильний; що ясно усвідомлює (розуміє); Ю‘Ье ~ іо опе’з усвідомити свої помилки.
аигаке II [оЧуеік] у (разі аууоке; р.р. аууакед, ау/оке) 1) будити, пробуджувати (тж перен.у, 2) прокидатися, просинатися; пробуджуватися.
аіуакеп (о'\меткп] у 1) будити, пробуджувати (почуття тощо); 2) поет. прокидатися, присипатися.
ажакепіп^ [а'хуеїкпп]] п пробудження (тж перен.); піде ~ гірке розчарування, втрата ілюзій.
амгаіі [ а:\¥9ІІ] аду вет. у хворобливому стані (про вівці).
а-Уїхпе [о'дуєш] аду зменшуючись, на ущербі (про місяць).
ямгапііп|’ (Уу/опіп)] ад] відсутній; якого не вистачає (бракує).
аітапі (з'ууохі] 1. п 1) присуджена нагорода (кара); іо §іує іЬе Ьі^Ьезі ~ присуджувати найвищу нагороду; 2) присудження (премії, нагороди); ~ оГ репяіоп призначення пенсії; 3) юр. арбітражне рішення; ухвала (суду, журі); 2. у 1) присуджувати (щось); 2) нагороджувати (чимсь); І о ~ абдіїіопаї Ііте спорт, дати додатковий час; 3) юр. ухвалювати рішення; іо ~ а пе\¥ зеп-Іепсе ухвалити новий вирок; 4) охороняти, сторожити; 5) відвертати.
аіуаге [д'\¥єа] ад] ргед. обізнаний, поінформований, знаючий; що усвідомлює; іо Ье ~ оГ дап^ег усвідомлювати небезпеку; іо Ье Гиііу - оГ діГГі-сиіііез цілком усвідомлювати труднощі.
гоаяЬ ад] ргед. 1) що плаває
на поверхні води (на хвилях); 2) змитий водою; 3) затоплений водою.
а-чуавіе [з'\уєі5і] аду даремно, марно; дурно.
а-мгаісЬ [У\¥3і/] аду насторожі, очікуючи.
а-іга¥е {з'\¥єіу] аду хвилюючись.
аігау [о'\¥еі] 1. ад] ргед. 1) вщсут-ній; іо Ье ~ бути відсутнім, поїхати; Ье із ~ Ггот Ьоте його нема вдома; 2) віддалений; що знаходиться на віддалі (відстані); ії із іеп тіїез ~ Ггот Ьеге це на відстані десяти миль звідси; 3) спорт, що проводиться не на своєму полі (про гру); Ьоте апд - ^атез ігри на своєму і чужому полі; 2. аду 1) означає віддалення від когось, чогось; далеко, віддалік, здаля; ~ Ггот Ьоте далеко від домівки; Гаг ~ далеко-далеко; дуже далеко; - оГГ амер. далеко; 2) означає рух, віддалення; далеко, геть; іо
а^а
91
ауе
~ піти геть; іо гип ~ побігти, утекти; іо іЬго\у ~ відкидати; іо іау ~ відкладати убік; іо Гаіі ~ Ггот $тЬ. покйнуги, зрадити когось; ~ 'уііЬ уои! забирайся геть!, геть звідси!; 3) означає віддаленість у часі, давно; ~ Ьаск дуже давно; 4) означає зменшення, зникнення, зруйнування; іо Ьоіі ~ википати; іо ра$$ ~ померти; іо ріпе ~, іо \уа$іе ~ чахнути; іо таке ~ \уііЬ $тЬ., 8тіЬ. знищити (убйти) когось, зруйнувати щось; 5) означає безперервність дії або руху; іо \¥огк ~ продовжувати працювати; 6) означає передачу в користування іншій особі; іо £Іує ~ зтіЬ. іо зтЬ. подарувати (віддати) щось комусь; Гаг апсі ~ незрівнянно; безперечно; оиі апб ~ набагато, значно, далеко; гі§Ьі ~, 8ігаЇ£Йі ~ негайно, відразу.
атуау-іеат [а'\уеі'іі:т] п спорт, команда гостей.
а\¥е [о:] 1. п благоговіння, благоговійний страх; трепет; іо Ье (іо зіапб) іп ~ оГ зтіЬ., оГ зтЬ. відчувати благоговійний страх перед чимсь, кимсь; (о зігіке \уііЬ ~ вселяти благоговіння; 2. V вселяти страх (трепет), викликати благоговіння.
аіуеагіесі [о'^іагкІ] ад] стомлений, утомлений, зморений.
аууеагу [а'^іап] ад] ргед. поет, стомлений, натбмлений.
аууеаіЬег [а'хуедо] аду мор. з навітряного боку.
а-і¥еек [а'\уі:к] аду щотйжня, щотижнево.
аі¥ЄІ§Ь [а'\уеі] аду мор. у висячому положенні {про якір).
а\¥ЄІЄ88 ['о:1і8] ад] 1) безстрашний, безтрепетний; 2) нешаноблйвий; 3) що не вселяє страху.
аитаоїїіе ['оізат] ад] 1) що вселяє страх (благоговіння); жахлйвий; 2) заляканий; благоговійний; шаноблйвий.
а-і¥Є8і [з'\ує8і] аду на захід; на заході.
аі¥е-8ігіке [ 'з:8ігаік] V вселяти благоговіння (страх).
аі¥Є-$іпіск ['о:8іглк] ад] пройнятий благоговінням; охоплений благоговійним страхом.
а\¥еГи! ['о.іиі] ад] 1) жахлйвий; страшнйй; 2) що вселяє страх (благоговіння); 3) що вселяє глибоку повагу; 4) велйчний.
аиїиііу ['о.ГиІі] аду 1) жахлйво, страшно; 2) ['о:Пі] розм. страшенно, дуже, надзвичайно.
аиііііе [о'\уаі1] аду ненадовго, на короткий час, недовго; \уаіі ~! почекайте) трохи!
а-л¥Ііі1Є8 [а'хуаііх] аду іноді; часом.
а-5¥Ьіг1 [а'\¥а:1] аду кружляючи, у вихорі.
а-У¥Іп& [а'\¥ід] аду на крйлах, летячи.
а-\¥Іпк [а'\уп)к] аду підморгуючи, моргаючи.
аніорагсі ['з:к^осІ] ад] 1) незграбний, невправний; недоладний; 2) незручний; нелбвкий, скрутнйй; ніяковий; ~ циезііоп делікатне питання; ~ ііте незручний час; 3) небезпечний; важкйй, труднйй {про людину); ~ Ьіоу/ небезпечний удар.
а\¥Іоуаг(11у [^кхуосіїї] аду 1) незграбно, нелбвко, недоладно; 2) незручно, скрутно, важко.
а\¥Іоуаг(Іпе88 [ 'о.’кхуасіпів] п 1) незграбність, нелбвкість; 2) незручність, скрутність; прйкрість, ніяковість.
а\¥І [о:І] п шйло, швайка.
а\уп [з:п] п бот. остюк (колоска).
анпсЬаіТ [ 'з:пі]а:£] п с. г. кострйця. анпед ['о:пб] ад] бот. остюкуватий, остйстий; ~ у/Ьеаі остйста пшенйця.
антііпз ['з:пн]| п навіс, тент.
аитііп£ІЄ8$ ['о:піт]1і8] ад] без навісу. анп1е$$ І'отіїз] ад] бот. безостий; - \уЬеаі безоста пшенйця.
а-і¥оЬЬ1е [а'^оЬІ] аду дрижачй; вагаючись.
а\¥оке [о\уоик] разі і р. р. від а\уаке II.
аууогк [а'\¥а:к] аду за роботою, за ділом.
а-^угаск [а'гаек] аду у зруйнованому стані, в запустінні.
а-лугеск [о'гек] аду в руїнах, в уламках.
аитоїщ [а’год] аду невірно, погано.
анту [а'гаї] 1. ад] ргед. 1) кривйй, вйкривлений, косий, скособбчений, спотворений; а Гасе ~ ^ііЬ раіп об-лйччя, скрйвлене від болю; 2) неправильний, негарний; невдалий; 2. аду 1) косо, набік; іо Іоок ~ дивйтися скоса; 2) неправильно, негарно; недобре; невдало; іо іаке $тіЬ. ~ неправильно тлумачити; бачити тільки погане; аіі Ьіз ріапз Ьауе §опе ~ усі його плани провал йлися.
ахе [аекз] 1. п 1) сокйра; колун; 2) іст. сокйра ката; 3) відтинання (відрубування) головй, страта; 4) (іЬе ~) розм. скорочення; урізування, зменшення {бюджету, штатів тощо); Ю Гіі (іо риі) іЬе ~ іп (оп) іЬе Ьєіує подолати труднощі, розв’язати завдання, усунути сумніви; Іо Ьап§ ир опе’з ~ відійтй від справ; іо Ьауе ап ~ Іо Згіпсі амер. мати на меті свою кб-рйсть; 2. у 1) працювати сокйрою; 2) розм. урізувати, скорочувати, зменшувати {бюджет, штати тощо).
Ахеї [ аекзі] п ч. ім'я Аксел.
ахе-тап ['аекзтоп] п (рі ахе-теп [-топ]) 1) лісоруб; 2) іст. воїн, озброєний бойовою сокйрою.
ахез І [’аекзіг] рі від ахе.
ахез II ['аекзкг] рі від ахіз.
ахіаі [ 'аекзюі] ад] осьовйй; - ап&1е
кут оптйчних осей; ~ саЬІе ав. осьова розтяжка.
ахіґегои$ [ае'кзіГогов] ад] бот. що має вісь.
ахіГогш ['аекзіГо.т] ад] осьовйй.
ахіГи&а1 [аекЧі^идоІ] ад] відцентровий.
ахі! ['аекзіі] п бот. піхва (листка). пазуха.
ахіїе ['аекзаіі] ад] бот. пазушний, осьовйй.
ахіїїа [жк'вііо] п {рі ахіііае) 1) анат. пахва; 2) пазуха.
ахіїїае [аек'зііі:] рі від ахіїїа.
ахіїїагу [аек'зііоп] ад] 1) анат. пахвовий; 2) бот. пазушний.
ахіош ['зеквіот] п аксіома.
ахіотаііс(аі) [,жк8іо'тае1ік(о1)] ад] аксіоматйчний, самоочевйдний; що не потребує доказів.
ахк ('аеквіз] п {рі ахе$) 1) вісь. 2) геометрйчна вісь; іеггезігіаі ~ земна вісь; 3) бот. головне стебло; 4) анат другий шййний хребець; < ~ беег пля-мйстий олень.
ахіе ['аекзі] п 1) тех. вісь, вал, 2) піввісь; 3) ведучий міст; 4) рі зал кількість осей у составі; ~ &геа8с тавот, колісна мазь.
ах1е-Ьеагіп£ [ 'зекві, Ьєапд ] п тех букса; осьовйй підшйпник.
ахІе-Ьох ['аеквІЬзкв] п зал. букса, корпус підшйпника.
ахіегі ['аекзіб] ад] осьовйй.
ахіе-іоштіаі ['аекзкбзоті] п тех шййка осі, цапфа.
ахіе-ріп ['жквіріп] п тех. чека, загвіздок.
ахІе-іооіЬ ['аеквІІшО] п {рі ахіе--іееіЬ [-іі:©]) розм. кутній зуб.
ахіе-ігее ['жквіїгі:] п колісний вал, вісь.
Ахтіп8Іег ['аекзтіпзіа] п 1) геогр н. м. Ексмінстер; 2) кйлим ручної роботи {тж ~ сагреї, ~ ги§).
ахоїоіі Еаекза'іоіі] п зоол. аксолотль.
ахопе ['зеквоип] п анат. аксон.
ах-8Іопе ['аекввіоип] п мін. нефрит.
ахип&е ['аекзлпбз) п внутрішній (нутрянйй) жир, сало {гусяче, свиняче}.
ау І [еі] 1. аду завждй, постійно: Гог Гог єуєг апб ~ назавждй; 2. іпі ах!, ой! {виражає подив); ~ те! лихо мені!, ой, лйшенько!
ау II [аі] іпі так!; мор. єсть!
ауе [аі] 1. п 1) ствердна (позитивна) відповідь; 2) голос «за» при голосуванні; ІЬе ~8 Ьауе іі більшість «за»: 2. іпі так!; мор. єсть!
а-уеаг [ар:] аду за рік.
ауе-вгееп ['еідгіт] п бот. горлянка а-уеір [о'іеір] аду з вереском, з зойком.
ауетег ['еіта] п театр, актор, шо виступає у ранкових передачах.
ауе
92
ВаЬ
ауепійіе [а ]епЬаіІ] п докори сумління; каяття.
Ауітег [еііто] п ч. ім'я Ейлмер.
Ау№апі ['єіЬуосі] п ч. ім'я Ейлуард.
АуЬИп ['еіІАУіп} п ч. ім'я Ейлуін.
Аутег [ еіта] п ч. ім'я Еймер.
ауле [еіп] п первонароджений, старший.
ауоші [а ргер з того боку, за.
АугзЬіге ['єа/іа] п айршйрська порода молочної худоби.
Ахаїеа [а'геїір] п ж. ім'я Азалія, Азейлія.
ахаїеа [з'геїЦз] п бот. азалія.
АгагіаЬ [.зега'гаїа] п ч. ім'я 1) Аза-рая; 2) бібл. Азарія.
Ахегіифт [а\га:Ьаі'дза:п] п геогр. н: Азербайджан.
АгегЬаЦапі [,а:га:Ьаі'<1за:т] п 1) азербайджанець; азербайджанка; 2) азербайджанська мова.
АхегЬаііапіап [а:,го:Ьаі'сІз(х:прп] 1. п азербайджанець; азербайджанка; 2. аф азербайджанський.
ахіишіЬ ['аехітоб] 1. п азимут; 2. аф азимутальний; ~ сігсіе амер. бусоль; ~ сіеуіаііоп військ, бокове відхилення; ~ Гіпсіег авіаційний пеленгатор.
агошс [о'гзпік] аф не обмежений певною зоною, азональний.
Ахогез [Ухо:г] п геогр. н. Азорські острови.
ахоїе [Ухоиі] п азот.
ахоНс [о'гоіік] аф азотний; азотистий; ~ асід азотна (нітратна) кислота.
ахойхе [а'гоиіаіг] у хім. азотувати, нітрувати.
ахоїоЬасІег [о'гоиІзЬаекІа] п бакт. азотобактер.
ахоІоЬасІегіп [здоиЮ'ЬаекІдгт] п азотобактерин.
Ахоу, 8еа оҐ ['зі:ау'а:гоу] п геогр. н. Азовське море.
Ахгаеі [зеггеїоі] п Азраїл (ангел смерті у євреїв і магометан).
аайпе ['аедиіаш] п блакитно-голу-бйй колір.
ахнге [ 'аер] 1. п 1) блакить, лазур, синява; 2) поет, блакитне небо; 2. ^блакитний, лазуровий, голубий; ~ зіопе ляпіс-лазур.
ахигіпе («зигаш] аф блідо-голубий, сіро-голубий.
ахшіїе ['зеуигаїї] п мін. азурит, синій малахіт.
ахигу ('«зап] аф голубий, голубуватий, блакитнуватий.
ахудовз ['аехідоз] аф непарний.
ахупе ['зехаїт] п рел. опріснок; корж.
ахутіїе [’гегітаїї] п рел. азиміт.
в
В, Ь [Ьі:] п 1) 2-га літера англійського алфавіту^ 2) В амер. оцінка «добре»; а В іп 8ео$гарку «добре» з географії; 3) В муз. сі; поі іо кпоу/ В ігот а Ьиіі’з Гооі не знати ні бе, ні ме; В Паї (скор. від Ьи£) жарт. клоп.
Ьаа [Ьа:] 1. п бе, бекання вівці; 2. V бекати.
Ьаа-ІашЬ ['Ьа:1зет] п дат. баранчик, баранець, баранча.
ВаЬ [ЬаеЬ] п ж. ім'я Беб (зменш, від ВагЬага).
ЬаЬ [ЬаеЬ] п діал. дитина, маля, малюк.
ЬаЬа ['Ьа:Ьа:] п 1) дит. тато; 2) фр. ромова баба.
ВаМгіе ['ЬаеЬі] п ж. ім'я Бебі, Бабі.
ЬаЬЬіе [ ЬаеЬі] п розм. дитина, маля, малюк.
ЬаЬЬіІ ['ЬаеЬіІ] 1. п бабіт (антифрикційний сплав)} 2. V заливати бабітом.
ЬаЬЬіІгу ['ЬаеЬіІп] п міщанство; мораль і смаки середнього американського ділка.
ЬаЬМаіке ['ЬаеЬІаІіу] аф балакучий.
ЬаЬЬіе ['ЬзеЬІ] 1. п 1) белькотання, лепет; 2) бурмотіння; 3) балаканина, базікання; 4) гомін; 5) дзюрчання; 6) рад. складні перешкоди; 2. у 1) белькотати, лепетати; 2) бурмотіти, мимрити; 3) базікати, балакати; 4) пробовку-ватися; 5) гомоніти; 6) дзюрчати; 7) щебетати.
ЬаЬЬІег [’ЬаеЬІа] п 1) балакун, базікало, пустомеля, торохтій, говорун; 2) той, хто не вміє зберігати таємницю; базіка; 3) злий собака.
ЬаЬЬНпз ['ЬаеЬІїт)] 1. п 1) базікан
ня; 2) дзюрчання; 2. аф 1) балакучий, лепетливий, язикатий; 2) дзюркотливий
ЬаЬЬу ['ЬаеЬі] див. ЬаЬЬіе.
ЬаЬе [ЬеіЬ] п 1) поет, дитина, немовля; ~ оГ іоує дитина кохання (позашлюбна дитина)} 2) амер. розм. красуня, краля; < апд зиск!іп$з простаки, новаки, недосвідчені люди; ~з іп ІЬе хуоосі наївні (довірливі) люди.
ЬаЬеЬоод ['ЬеіЬЬшЦ п поет, дитинство.
ВаЬеІ ['ЬеіЬІ] п 1) бібл. Вавилон; ІЬе Юууєг оГ - вавилонська вежа; 2) стовпотворіння; плутанина; 3) гамір, гармидер, розгардіяш; 4) велика споруда; 5) фантастичний задум (план).
ВаЬ еі МашіеЬ ['ЬаеЬеІ'таепдеЬ] п геогр. н. Баб-ель-Мандебська протока.
ВаЬеіІе [ ЬаеЬеі, Ьо,ЬеІ] п ж. ім'я Бабег, Бабега (зменш, від ЕІіхаЬеЙі).
ЬаЬіез’-ЬгеаІЬ ['ЬеіЬігЬгеО] п перекотиполе, підмаренник.
ЬаЬіез’-зІіррегз ['ЬеіЬіг^Ііраг] п рі бот. лядвенець.
ЬаЬооп [Ьа'Ьігп] п зоол. бабуїн (мавпа)} гіЬЬесі-позе ~ мандрил (мавпа).
ЬаЬоопегу [Ьа'Ьигпоп] п 1) колонія мавп; 2) кривляння, непристойна поведінка.
ЬаЬоопізЬ [Ьа'Ьігпі/] аф знев. мавпоподібний.
ЬаЬоисЬез [Ьа'Ьи:/іг] п р/бабуші (черевики без закаблука).
ВаЬ$ [ЬаеЬг] п ж. ім'я Бебз (зменш, від ВагЬага).
ЬаЬу ['ЬеіЬі] 1. п 1) немовля, маля, дитинча, дитина; 2) дитиня (у мавп)} 3) малюк, найменший у сім’ї; ІЬе ~
оГ ІЬе Гатіїу наймолодший у сім’ї; тоіЬег’8 ~ мамин пестунчик; 4) розм. гарненька дівчина (молода жінка); $Ье із ту - це моя дівчина; 5) розм. лялька; 6) рі розм. картинки (у книзі)} ю ріау Іке ~ пустувати; 2. аф 1) дитячий, малечий; 2) маленький; ~ зізіег молодша сестричка; ~ саг малолітражний автомобіль; ~ ріале ав. авієтка; ~ доіі розм. лялечка, краля; ~ Ьіие світло-голубий; ~ Ьіццеу амер. дитяча коляска; 3. у поводитися, як з дитиною; балувати, пестити.
ЬаЬу-ЬееГ ['ЬеіЬіЬі:£] п (рі ЬаЬу--Ьєєуєз) 1) телятина; 2) теля від 12-ти до 20-ти місяців.
ЬаЬу-Гапп ['ЬеіЬіГа:ш] п сім’я, яка приймає дітей на виховання (за плату).
ЬаЬу-Гагшег [ ЬеіЬіДагіро] п жінка, яка бере дітей на виховання (за плату).
ЬаЬу-ргаїй ['ЬеіЬі'дгзепд] п кабінетний рояль.
ЬаЬуЬоод ['ЬеіЬіЬид] п 1) дитинство; 2) збірн. маленькі діти; 3) дитячість; Ііііз із по ріасе Гог ~ тут не місце для пустощів (жартів).
ЬаЬуізЬ ['ЬеіЬпЛ аф 1) дитячий, малечий; 2) простий, доступний дитині; 3) нерозумний; наївний.
ЬаЬу-ішпрег ('ЬеіЬі.дзлтра] п ходунок (що підтримує дитину, яка ще не вміє ходити).
ЬаЬу-кіззег ['ЬеіЬіЛіва] п розм. політикан, який заграє з виборцями.
ЬаЬу-Ііке ['ЬеіЬіІаїк] 1. аф дитячий, дитинячий; властивий дитині; 2. аЖ> по-дитячому; як дитина.
ВаЬуіоп ['ЬаеЬіІап] п 1) геогр. н. іст. Вавилон; 2) перен. місто, що потопає
ВаЬ
93
Ьас
в розкошах; 3) папський престол (про Ватикан).
ВаЬуІопіап [,Ь»Ьі'1оипіоп] 1. п 1) іст. мешканець Вавилбна; 2) католик; папіст; 3) астролог; 2. асі] 1) іст. вавилонський; 2) перен. величезний; 3) продажний; підлий; 4) заст. папський.
ЬаЬу-шіїкІег ['ЬеіЬі,таіпсЬ] див. ЬаЬу-8ІІІег.
ЬаЬу-шіп(1іп£ |'ЬеіЬі,таіпс1іі]] п догляд за дитиною.
ЬаЬу-шооп ['ЬеіЬі,ти:п] п розм. штучний супутник Землі.
ЬаЬу-8ІІ ['ЬеіЬкії] V працювати нахожою нянькою.
ЬаЬу-зіИег [ 'ЬеіЬі,8іЮ] п амер. розм. нахожа нянька, няня-надбмниця; дівчинка, яка залишається з дітьми за плату.
ЬаЬу-$паіс1іег ['ЬеіЬі,8пгеІр] 1) викрадач дітей; 2) жарт, викрадачка дитини (про стару жінку, яка женила на собі молодого).
ЬаЬу-$паіс1ііп£ [ 'ЬеіЬі,8пгеі/п] ] п викрадення дітей.
Ьассаіаигеап [,Ьжко'іоіпап] ад] холостяцький, парубоцький.
Ьассаіаигеаіе [,Ьжка'1о:гііі] п 1) ступінь бакалавра; 2) холостяк, парубок.
Ьассагаі [,Ьаеко'га:] п карт, бакара.
Ьассаіе [ 'Ьгекеїі] ад] бот. ягодонб-сний.
Васскапаї ['Ьаекопі] 1. п 1) поклонник Бахуса; пияка, гульвіса, гуляка; 2) рі вакханалія; 3) вакхічна пісня, вакхічний танець; 4) мист. вакхічна сцена; 2. ^/вакхічний, вакханальний; розгульний.
ВассЬапаїіа [,Ьгека'пеі1)о] п рі вакханалія, оргія, п’яний розгул.
ЬассЬапаїіап [, Ьаеко'пеїЦоп] 1. п п’яниця, гуляка; 2. ад] 1) вакхічний, вакханальний; 2) розгульний; що пиячить.
ЬассЬапі [ 'Ьаекапі] п поклонник Бахуса; гуляка, п’яниця.
ЬассЬапіе [Ьо'каепії] п вакханка; жриця Вакха (Бахуса).
ВассЬіс ['Ьаекік] ад] 1) вакхічний; 2) розгульний; п’яний.
ВассЬиз ['Ьаекоз] п міф. Бахус, Ді-оніс, Вакх; а іоуєг оГ ~ любйтель випити.
ЬассіГегоіі8 [Ьаек'8іГага8] ад] бот. ягодонбсний.
ЬассіГогш [ "Ьаекзі£з:т] ад] бот. ягодоподібний.
Ьассіуогоиз [Ьгек'віуагаз] ад] що живиться ягодами.
Ьассу ['Ьгекі] п (скор. від ІоЬассо) розм. тютюнець.
ЬасЬ [Ьзеу] 1. п (скор. від ЬасЬеІог) розм. холостяк; іо кеер ~ вести холостяцький спосіб життя, парубкувати; 2. у розм. жити холостяком; жити самостійно.
ЬасЬеІог ['Ьгеїріо] п 1) холостяк, неодружений; оісі ~ старйй парубок; ~ §іг1 незаміжня дівчина; одинока дівчина; 2) бакалавр; ВасЬеІог оГ АП8 бакалавр гуманітарних наук.
ЬасЬеІогіюсмі [ 'ЬгеїрІоЬисІ] п 1) холостяцьке (паруббцьке) життя; 2) ступінь бакалавра.
ЬасЬе1огі$т ['Ьгеї/аіопхт] п холостяцька звйчка (рйса).
ЬасЬеІогЧ-ЬиІІоп ['ЬгеІ/оІ9х,Ьлт] п бот. 1) жовтець; 2) волошка.
Ьасіїїі [Ьа'зііаі] рі від Ьасіїїиз.
Ьасіїїі-саггіег [ЬУзіІаі,кгегю] п мед. бацилоносій.
ЬасіШҐопп [Ьо'8і1іГз:т] ад] бацилярний; що нагадує бацйлу.
Ьасіїїиз [Ьо'8іІ98] п (рі Ьасіїїі) ба-цйла, паличка.
Ьаск [Ьгек] 1. п 1) спйна; іо Не оп опе’з ~ лежати на спйні; іо Гаіі оп опе’з ~ упасти навзнак; 2) спйнка (стільця тощо)', 3) спиннйй хребет; поперек; 4) задня (зворотна) сторона; задній план; 5) вйворіт, спід, підкладка; 6) гребінь (хвилі, пагорба)', 7) корінець (книги)', спйнка (палітурки)', 8) обух; 9) гірн. найвйщий рівень (виробки)', 10) геол. висячий бік (пласта)', 11) спорт, захиснйк (у футболі)', 12) корйто; чан; велйкий бак; < ~ (о ~ впритул; іо іигп опе’з ~ ироп (оп) зтЬ. відвернутися від когось, порвати стосунки з кимсь; іо риі (іо 8еі) зтЬ.’з ~ ир розгнівати когось; іо Ье аі ІЬе ~ оГ зтЬ. підтрймувати когось, бути на чиємусь боці; 2. ад] 1) задній; ~ еп-ігапсе чорний хід; ~ есі^е (таг^іп) друк. внутрішнє (корінцеве) поле; ~ еіеуаііоп вйгляд ззаду, задній фасад; ~ ЮоіЬ кутній зуб; ~ уо\¥ЄІ фон. голоснйй заднього ряду; 2) віддалений, дальній; ~ зігееі віддалена (глуха) вулиця; - гоаб путівець; ~ зЬор підсобна майстерня; 3) зворотний; ~ асііоп задній хід; ~ сштепі зворотна течія; 4) запізнілий, відсталий; старйй; а ~ питЬег (іззие) оГ а та^ахіпе старйй номер журналу; 5) амер. затрйманий, прострочений (про платіж)', ~ раутепі прострочений платіж; 6) військ, тиловйй; ~ Ііпе сіе-Гепсе оборона тилової смуги (лінії); ~ агеаз військ, тилй, тилові райони; 3. аду 1) ззаду, позаду; кеер ~! не підходьте!, відійдіть назад!; ~ Ьоте знову вдома (на батьківщйні); іо зіі ~ зручно усістися, відкйнутися на спйнку крісла; 2) назад, у зворотному напрямі; у/Ьеп \¥І11 уои Ье ~? колй ви повернетеся?; ~ апсі ГопЬ назад і вперед; тудй й назад; 3) знову; 4) осторонь, віддалік; іЬе Ьоизе зіоосі ~ Ггот іЬе гоасі будйнок стояв осторонь шляху; 5) тому; а Ге\¥ уеагз ~ кілька років тому; 6) указує на зворотну дію', іо апзи/ег ~ заперечувати; іо іаїк ~ огризатися; Ю Іоує ~ відповідати взаємністю; Ю §о ~ Ггот опе’з \¥огс1 відцуратися від свого
слова (від своєї обіцянки); 4. V 1) підтрймувати, підкріпляти; 2) закріпляти (якір)', 3) зміцнювати, підпирати; 4) субсидувати, фінансувати; 5) рухатися у зворотному напрямі; відступати, задкувати; осаджувати; іти заднім ходом; 6) сідати на коня, їхати верхи; 7) класти на підкладку; 8) прилягати ззаду; 9) амер. розм. носйти на спйні; 10) бути спйнкою (підкладкою); бути фоном; □ ~ Лот відступати, відмовлятися; ~ о(Т гальмувати, сповільнювати; ~ оГП відчепйся!; ~ оиі оГ ухилятися від; ~ ир підтрймувати; давати задній хід; іо ~ ІЬе \угоп§ Ьогзе помилйтися, прорахуватися, поставити не на того коня.
ЬаскасЬе [’Ьгекеїк] п біль у попереку (у спйні).
Ьаск-агсЬіп£ ['Ьгек,а:і/іі]] п вигинання спйни (гімнастика).
Ьаск-ахіе ['Ьгек'гекзі] п авт. задній міст, задня вісь.
ЬаскЬашІ [ 'ЬгекЬаепіІ] п черезсідельник.
ЬаскЬепсЬег [ 'Ьаек'Ьепі/а] п рядовйй член парламенту, «задньолавочник».
Ьаск-Ьеші ['ЬаекЬепй] п задній міст (гімнастика).
ЬаскЬіі ['ЬаекЬіІ] разі від ЬаскЬііе II.
ЬаскЬйе І ['ЬаекЬаіі] п лихослів’я на адресу відсутнього; наклеп поза очйма.
ЬаскЬіІе ІІ ['ЬаекЬаіі] V (разі ЬаскЬіі; р.р. ЬаскЬіііеп) лихословити про відсутнього; зводити наклеп поза очйма.
ЬаскЬіііеп [ 'Ьаек,Ьііп] р.р. від Ьаск-Ьііе II.
Ьаск-ЬІоскз [ 'ЬжкЬІокз] п рі 1) глушина, глухомань; далекі скотарські ферми; 2) район нетрів.
ЬаскЬ1о\¥ ['ЬгекЬІои] п 1) удар у спй-ну; 2) несподіваний удар; 3) військ, від-кіт гармати.
ЬаскЬоагсІ ['ЬаекЬо.сі] п 1) спйнка (в човні тощо)', 2) задній борт грузо-вика.
ЬаскЬопе [ЬгекЬоип] п 1) анат. спиннйй хребет; хребетний стовп; 2) основа, суть, головна опора; 3) твердість характеру, сйла волі; 4) корінець (книги)', 5) тех. каркас (конструкції), іо іЬе ~ наскрізь, до самих кісток.
ЬаскЬопед ['ЬаекЬоипсІ] ад] 1) зоол. хребетний; 2) твердйй, рішучий.
Ьаск-Ьгеакег [ 'Ьаек, Ьгеїкз] п розм. 1) міцнйй горішок; важке завдання: 2) виснажлива робота.
Ьаск-Ьгеакіп£ [ 'Ьгек,Ьгеїкп] ] ад] виснажливий; непосйльний; каторжний (про роботу).
Ьаск-са$1 |'Ьаекка:8і] ад] відкйну-тий назад.
Ьаскса$1 ('Ьаекка:зі] п кидок назад.
Ьаск-сЬаіп ['Ьаекі/еіп] «черезсідельник.
Ьас
94
Ьас
Ьаск-сЬаі [ 'Ьаекфеї] п 1) швидкий обмін репліками; 2) зухвала відповідь; нешанобливе заперечення.
Ьаск-скйЬ ['ЬзеккІоО] п 1) театр. задник; 2) екран (для кіно тощо).
Ьаск-соаі ['ЬаеккоиІ] п буд. обмазка; перший шар штукатурки.
Ьаск-сошйгу ['Ьзек,клпіп] п 1) ма-лонаселена місцевість; глушина; 2) віддалена від шляхів сполучення місцевість.
Ьаск-соипігушап ['ЬаекЛлпґптоп] п (рі Ьаск-соипігутеп) амер. провінціал, сільський мешканець.
Ьаск-соигі ('Ьаеккої] п 1) спорт, зона захисту; 2) с. г. скотарня, скотний (пташиний) двір.
Ьасксго$$іп£ ['Ьзек,кго8П]] п с. г. зворотне схрещування.
Ьаскііаіе ['Ьзекдеіі] V проводити заднім числом.
Ьаск(1І££ег [ 'Ьзек'СІїдз] п тех. поворотна лопата (про екскаватор).
Ьаскдоог ['Ьзек'сІо:] п 1) чорний хід; 2) запасний вихід; 3) потайні двері; 4) закулісні інтриги; дії з «чорного ходу».
Ьаск-Доог ['Ьзек'сІо:] афзакулісний, таємний, потайний; ~ доіпдо-оп дії нишком.
Ьасксклуп ['Ьзекдаип] п відступ, здача позицій; капітуляція.
Ьаск-(ігаи£Ь< ['Ьзекдга:й] п тех. 1) зворотна тяга; задній хід (двигуна); 2) вибух газу в шахті.
Ьаскйгор ['Ьзексігор] п театр, задник.
ЬаскесІ [ЬаекГ] аф 1) що має підтримку, підтримуваний; 2) що має спинку, із спинкою; 3) на підкладці; 4) з опорою.
Ьаскеп ['Ьаекп] V затримувати, не пускати уперед; відкидати назад.
Ьаск-еші ['Ьаек'епд] п 1) задній кінець; 2) кінець сезону; пізня осінь.
Ьаск-епігу [’Ьзвк, еліті] п простий стрибок назад із входом головою; простий півоберт назад (стрибки у воду).
Ьаскег ['Ьаеко] п 1) той, хто допомагає комусь (підтримує, субсидує); 2) той, хто ставить на гравця.
Ьаскеі ['Ьзекіі] п 1) неглибокий чан; коритце, ночовки; 2) риб. верша.
ЬаскГаїї ['Ьзек'Ь:!] п 1) падіння на спину (в боротьбі); 2) важілець у механізмі органа.
Ьаск Гаї ['ЬаекГаеІ] п хребтове сало, хребтовий жир. •
ЬаскПІІ ['Ьзекйі] 1. п 1) засипання канави (рівчака); 2) матеріал для засипання; 2. V засипати канаву (яму).
ЬаскШІег [ 'Ьзек,ії1о] п машйна для засипання (канав, траншей).
Ьаск-йге ['Ьаек Таю] 1. п 1) зворотний спалах; 2) зустрічний вогонь (для тушіння лісової пожежі); 3) передчасний вибух газу в циліндрі мотора;
4) вибух набою в гвинтівці; 2. V 1) давати зворотний спалах (про двигун); 2) призвести до несподіваних наслідків (неприємних для ініціатора); 3) запалювати зустрічний вогонь (для тушіння пожежі).
Васкй$сЬ ['Ьлкй/] п нім. розм. дів-чинка-підліток.
Ьаск-Гогтаііоп ['Ьавк£о:,теі/п] п лінгв. зворотне словотворення; народна етимологія.
Ьаск-й*ате ['Ьаекігеїт] п хребтова рама (мотоцикла тощо).
Ьаск&теші [ ЬгекГгепсі] п розм. 1) друг-заступник; 2) удаваний друг; таємний ворог.
Ьаск^апипоп [.Ьаек'даетоп] п трик--трак (гра).
Ьаск^гошні [ 'Ьавкдгашід] п 1) задній план; фон, тло; 1) непомітне становище; Іо зіау іп ійе ~ залишатися в тіні; 3) обстановка; місце дії; 4) підоснова, підкладка; 5) передумова; 6) підготовка, освіта; кваліфікація; 7) музичний супровід; шумове оформлення.
Ьаск-Ьаіг ['Ьзек'Ьєо] п коса, довге (жіноче) волосся.
Ьаск-Ьапсі [ 'Ьзек'кзепсі] п 1) спорт. бек-хенд, удар зліва (в тенісі); 2) почерк з нахилом уліво.
Ьаск-ЬапДесі ['Ьаек'йзепдід] аф 1) завданий тильною стороною руки (про удар); 2) двозначний, сумнівний; 3) непрямий; 4) невправний, незграбний (у роботі); 5) косий, з нахилом уліво (про почерк); 6) зворотний, протилежний звичайному напрямку.
Ьаскйап4е<іпе$8 ['Ьзек'йаепсіїдпіз] п 1) невправність, незграбність (у роботі); недбальство, недбайливість; 2) сумнівний комплімент; 3) тонкий натяк.
Ьаск-Ьашіег ['Ьзек'кзепсЬ] п 1) удар тильною стороною руки (навідліг); 2) зрадницький удар; ніж у спину; підніжка; 3) розм. зайва чарка (вина); 4) підмайстер коваля.
Ьаск-Ьаиі ['Ьавк^Ьо:!] п 1) зворотний транзит; зворотний вантаж; 2) зал. доставка порожняка.
Ьаск-Ьои$е ['Ьзекйаиз] п амер. 1) надвірна будівля; 2) надвірна убиральня; відхоже місце.
Ьаскіе-ЬіпІ ['ЬзекіЬо:д] п кажан.
Ьаскіїщ ['Ьаекґд] п 1) підтримка, допомога; схвалення; підкріплення; 2) збірн. прихильники; 3) зміцнення; закріплення; 4) опора, підпірка, підпора; 5) субсидування, фінансування; 6) фін. покриття; 7) зворотний бік, зворот; виворіт; 8) підкладка; 9) спинка; 10) кін. задник; 11) відступ; рух назад; зворотний хід; задній хід; 12) об’їжджання (коня); 13) сідання (на коня); 14) друк, друкування на зворотному боці аркуша; 15) затримка, запізнення; сповільнення.
Ьаск-]аск-кпіГе ['Ьавкдззек'паі£| п стрибок зігнувшись, «щука» (стрибки у воду).
Ьаск1а$Ь ['Ьаекіае/] п 1) тех. мертвий хід; 2) ав. ковзання (гвинта); 3) тех. зазор, люфт; 4) удар-відповідь.
Ьаскіоз ['ЬаекЬд] п 1) велике поліно; 2) резерв, запас; 3) заборгованість; недодача; ~ оґ огсіеге невиконані замовлення.
Ьаск-Іуіпд ['ЬаекДані]] п положення лежачи на спині (гімнастика).
Ьаскпюві ('Ьаекпюизі] аф найостан-ніший.
Ьаскраск ['Ьаекраек] п ранець, рюкзак; ~ рагаскиіе наспинний парашут.
Ьаскра&е ['Ьаекрекіз] п 1) зворотний бік (аркуша); 2) остання сторінка.
Ьаск-раСег-позІег [ 'Ьаек'реіїз 'позю] п невиразна лайка.
Ьаск-ре4а1 ['Ьаек.реді] V 1) гальмувати велосипед; 2) розм. гаяти час, баритися; гальмувати (справу); 3) задкувати.
Ьаск-ріесе [ 'Ьаекрі:з] п 1) іст. спинка кіраси; 2) спинка (одягу тощо).
Ьаск-рге&зиге [ 'Ьаек 'рге/а] п тех. протитиск.
Ьаск-ге$і ['Ьаекгезі] п 1) спинка (меблів); опора для спини (для лежачих хворих тощо); 2) тех. люнет (верстата).
Ьаск-гоош ['Ьаекгит] 1. п 1) задня кімната (в барі тощо); 2) амер. місце секретної діяльності; закулісні переговори; 3) секретна лабораторія; секретне конструкторське бюро; таємна науково-- дослідна установа; 2. аф 1) закулісний; 2) амер. що належить до закулісної політичної діяльності; 3) секретний; засекречений; що має воєнне значення; ~ Ьоуз наукові працівники секретних лабораторій, конструкторських бюро тощо.
Ьаск-горе [ 'Ьаекгоир] п черезсідельник.
Ьаск-зсгаІсЬ ['Ьаекзкгаеі/] у розм. підлабузнюватися, плазувати.
Ьаск-зсгаїсЬег ['Ьзек,$кгаеі/а] п 1) палиця для чухання спини; 2) підлабузник, блюдолйз.
Ьаск-$еі [ 'Ьаекзеі] 1. п 1) затримка; перешкода; протидія; 2) зворотна течія; невеликий вир; 3) с. г. переорювання.
Ьаскзеі ['Ьзекзеі] у амер. с. г. переорювати (землю в преріях).
Ьаск-8еИІеіпеііІ [' Ьаек' зеїітапі] п амер. віддалене селище.
Ьаск-$еК1ег ['Ьзек'зеііо] п амер. мешканець віддаленого селища; переселенець, колоніст (на новому місці).
Ьаск-зйіІЇ [ 'Ьзек/іїї] п гірн. друга зміна; підготовча зміна.
Ьаск-зЬоі [Ьаек/оі] п авт. «постріл» у глушителі.
Ьаск$і<іе ['Ьаек'заід] п 1) задня
Ьас
95
Ьад
(тильна) сторона; 2) зад; 3) надвірні будівлі; 4) відхоже місце.
Ьаск£І&Ьі [ 'Ьавк,8аіІ] п 1) геод. зворотне візування; 2) військ, приціл; цілик (пістолета); ~ Ьесі прицільна колодка.
Ьаск-$1ап& ['Ьгек'зіает] ] п лінгв. злодійський жаргон на основі перекручування слів.
Ьаскзіаррег [ 'Ьаек, зігеро] п знев. хлб-пець-друзяка.
Ьаск-8Іарріп& ['Ьаек, віаеріт) ] п знев. поблажливе поплескування по плечу; панібратство.
Ьаскзіід [ 'Ьаек'зіісі] разі в/дЬаскзІісіе.
ЬаскзШеп ['Ьгек'зіісіп] р.р. в/дЬаск-8ІІСІЄ.
Ьаск$1і(1е ['Ьгек'зІакІ] V (разі Ьаск-8Іісі; р.р. Ьаскзікісіеп) 1) рел. удаватися у віровідступництво (у єресь, у гріх); 2) відмовлятися від колишніх переконань; 3) зазнавати рецидиву; котитися по похилій площині; іо ~ іпіо іпіет-регапсе знову запиячити.
Ьаск$1і(1ег ['Ьгек'зІаісІз] п 1) рел. віровідступник; 2) ренегат, відступник; 3) той, хто повернувся до поганих звичок.
Ьаск$1і(ііп£ ['Ьаек'зіаісіїт]] п 1) рел. віровідступництво; 2) ренегатство, відступництво; 3) повернення, рецидив (алкоголізму тощо).
Ьаскзріп ['Ьгекзріп] п зворотний обертальний рух (м'яча тощо).
Ьаскзрішіег ['Ьгек,зріла] п м'яч, що летить із зворотним обертанням (у тенісі).
Ьаскзіа^е [ 'Ьгек'зІеісІз] 1. асі] 1) що відбувається за кулісами (за лаштунками); 2) перен. закулісний, залаштунковий, таємний; 3) що відбувається в глибині сцени; 2. асіу театр. 1) за кулісами, за лаштунками; 2) за лаштунки, за куліси; 3) в глибині сцени.
Ьасквіаіг ['Ьгекзієа] асі] закулісний, залаштунковий; таємний.
Ьаскзіаіге ['Ьаек'аієох] 1. п рі 1) задні (чорні) сходи; 2) боковий вхід; сходи для менш почесних відвідувачів; 3) перен. закулісні інтриги; 2. асі] знев. залаштунковий, закулісний; таємний, темний.
Ьаскзіау ['Ьаекзїеі] п 1) тех. відтяжка; 2) мор. бакштаг; 3) гірн. ловець вагонеток.
Ьаскзіег ['Ьгекзіа] п дерев’яна (пробкова) сандаля.
ЬасквііісЬ ['Ьаекзін/] п здвоєна строчка (швейна).
Ьаск-зіор ['Ьгекзізр] п 1) тех. зу-пйнник; защіпка, заскочка; 2) військ. кулепоглинач.
Ьаск-зігоке ['Ьаекзігоик] п 1) удар--відповідь; 2) тех. зворотний удар; віддача пружини; 3) спорт, плавання на спині.
Ьаскзууері ['Ьгекз\уерї] асі] 1) заче
саний назад; 2) ав. що має позитивну стрілоподібність.
Ьаскетгіпз [ 'Ьаек8\¥іі] ] п замах назад (в іграх з м'ячем).
Ьаск-85¥ОГ(і ['Ьгек8з:д] п 1) іст. палаш; 2) фехтувальна палиця.
Ьаск-іаїк ['Ьгекіо:к] п розм. зухвала відповідь; непоштиве заперечення; сперечання; іо £іує ~ огризатися.
Ьаск-іо-Ьаск [ 'ЬгекЮ'Ьаек] п здвоєний будинок.
Ьаскігаск ['Ьгекігзек] 1. п військ, розм. відхід; відступ; 2. V 1) відходити, відступати; 2) відмовлятися, відступа-тися; 3) повертатися.
Ьаск-ир ['Ьаек'лр] п 1) дублювання (у космонавтиці); 2) космонавт-дуб-лер.
Ьасіоуапі ['Ьгек\уос1] 1. п поет, минуле; 2. асі] 1) зворотний (про рух); 2) відсталий; ~ сЬіЙгеп розумово (фізично) відсталі діти; ~ соипігу відстала країна; 3) пізній, запізнілий; минулий; ~ аиіитп запізніла осінь; ~ сгор пізній урожай; 4) забарний; неохочий; боязкий, сором’язливий; несміливий, нерішучий; іо Ье ~ іп опе’з диіу недбало ставитися до своїх обов’язків; 3. асіу 1) назад; задки; іо Гаіі ~ упасти навзнак; 2) у зворотному напрямі; ~ тагсй! кругом, марш! (команда); 3) на-впакй; задом наперед; ю хуаїк ~ задкувати; 4) на гірше; аїїаіга аге £оіп£ ~ справи ідуть дедалі гірше.
ЬасЬуагсІаііоп [, Ьгекхуо 'сІеі/п] п бірж, депорт, скидка за згоду на перенесення розрахунків за терміновою угодою; беквордейшн (спекулятивна змова).
Ьаск\¥агі1пе88 ['Ьаек^асІпіз] п 1) відсталість; запізнення; 2) повільність; 3) нерішучість, несмілйвість; сором-лйвість; 4) недбалість.
ЬасЬ¥аг(І8 ['Ьаек^осІх] асіу (тж Ьаск\уагс1) 1) назад; 2) у зворотному напрямі; 3) навпакй.
ЬасЬуазЬ [ Ьгек^о/] 1. п 1) вода, що відкидається гвинтом пароплава; хвйлі від пароплава; 2) зворотний потік; завйхрення повітря (за машиною, літаком); 3) відкочування (хвилі від берега); 4) відголос (події); 2. V 1) піддавати тйску водй; 2) текст, промивати, знежйрювати (вовну).
Ьаск-ндіег ['Ьаек,^о:іо] п 1) заводь, затон; загачена вода; 2) перен. тйха заводь, застій; болото; 3) приплйв; 4) хвйлі від пароплава.
Ьаск-нду ['Ьаек\уеі] п 1) чорний хід; 2) обхіднйй шлях.
Ьаскт¥ОО(І8 ['Ьаек^исІх] 1. прі лісова глушина, пуща; 2. асі] 1) що живе в лісовій глушині; глухйй; 2) темний; малокультурний, неотесаний, провінційний.
ЬасЬ¥ОО(І8іїіап ['Ьаекхуисігтап] п (рі Ьаскхуоосізтеп) 1) мешканець лісової
глушинй; 2) жарт, дикун, відлюдько, бурмйло.
Ьаск-мюпі ['Ьгек\уа:сІ] п розм. 1) невиконана обіцянка; 2) груба відповідь.
Ьаск-уапІ ['Ьжк ]а:сІ] 1. п 1) садок (подвір’я) за будинком; 2) присадйбна ділянка, садйба; город; 3) заднє обійстя; 4) розм. циркачі (артисти); 2. асі] місцевий; приватний; окремий.
Ьаскуагдег ['Ьаекда:ск] п дрібнйй виробник (на присадибній ділянці).
Ьасоп ['Ьеікоп] п 1) копчена свиняча грудйнка, бекон; ~ апсі еда яєшня з беконом; 2) розм. нагорода; прибуток, виграш; іо Ьгіп§ йоте іЬе ~ до-сягтй успіху, заробляти достатньо; < іо 8ауе опе’8 ~ розм. рятувати власну шкуру; забиратися, поки не пізно.
Ьасопег ['Ьеікзпо] п беконна свиня (тж Ьасоп рі^/Ьо§).
Васопіап [Ьеі'коипіап] п 1) послідовник філософії Бекона; 2) літ. прихильник думки, що твори Шекспіра напйсані Беконом.
Ьасопу ['Ьеікзпі] асі] жйрний, ожирілий; ~ ііуєг мед. ожиріння печінки.
Ьасіегіа [Ьгек'іізпо] рі від Ьасіегіит.
Ьасіегіаі [Ьгек'іюпаі] ^бактеріальний.
Ьасіегіап [Ьаек'пзпап] див. Ьасіегіаі.
Ьасіегісісіаі [Ьаек,Пап Таїсії] ад] бактерицидний.
Ьасіегід1о£іса1 (Ьаек, Папа'ІосІзікІ] асі] бактеріологічний.
Ьасіегіо1о£І$< [Ьаек,Ііап'з1асІзі8і] п бактеріолог.
Ьасіегіоіозу [Ьаекдіап 'зізсізі] п бактеріологія.
ЬасІегіорЬа^е [ Ьаек'напаГеїсІз] п
бактеріофаг.
Ьасіегіозсору [Ьаек,1іап'з8карі] п бактеріоскопія.
Ьасіегішії [Ьаек'Папат] п (рі Ьас-іегіа) бактерія, мікроб.
Васігіап ['Ьаекігюп] п зоол. бактріан, двогорбий верблюд.
Ьасиїі ['Ьаек)и1аі] рі від Ьасиїш.
ЬасиІіГогш [Ьае'к)и:1і£о:т] асі) палич-ковйдний.
Ьасиїіпе ('Ьаек]и1іп] асі] перен. паличний; що стосується паличного покарання; ~ аг£шпепі ірон. аргументація за допомогою палиці.
Ьасиїиз ['Ьаек)иІ98] п (рі Ьасиїі) лат. посох, жезл, патерйця; скіпетр.
Ьасі [ЬаесІ] 1. п 1) дефіцйт, борг, £500 Іо ІЬе ~ дефіцйт (борг) у 500 фунтів стерлінгів; 2) (іЬе ~) збірн. погані люди; 3) невдача; нещастя, лйхо; іо іаке іЬе ~ \¥ІіЬ іЬе §ооб стійко переносити мінлйвість долі; 4) збйток, іо іЬе ~ на збйток; 5) загйбель; руйнування; іо §о іо ІЬе ~ пропасти, за-гйнути; збйтися з пуття; Ггот ~ іо \уог8е все гірше й гірше; із вогню та в полум’я; 2. асі] (сотр \¥огзе [\уз:8], зир \¥ог$1 [\уз:8і]) 1) поганий, кепсь
Ьай
96
Ь»8
кий, негарний; * пе\¥8 неприємна звістка; ~ 1ап(І8 амер. неродючі землі; 2) зіпсований, гнилий, недоброякісний, неповноцінний; ~ Г18Ь тухла риба; ~ юоіЬ хворий (гнилий) зуб; ~ 1е£ нарив на нозі; 3) аморальний, порочний; розбещений; ~ тап амер. бандит; ~ \¥отап розпусна жінка; 4) непристойний; ~ 1ап£иа£Є лихослів’я; ~ хуогсі лайка; 5) нещирий, нечесний; іо асі іп ~ ГаііЬ діяти нечесно (несумлінно); 6) неприємний, бридкий, огидний; а ~ 8теП неприємний запах; 7) несприятливий, непідхожий; шкід-лйвий; ~ епуігоптепі несприятлива обстановка; 8пюкіп£ із ~ Гог уои куріння вам шкідливе; 8) фальшивий, підроблений, недійсний; ~ соіп фальшива монета; 9) неправильний, помилковий, неточний, хибний; ~ 8ре11іп£ неправильне написання; ~ £гаштаг граматична помилка; неграмотна мова; ~ 8Ьоі промах, здогадка невлад; - ап8>¥ег помилкова відповідь; ~ ргопипсіаііоп неправильна вимова; ~ 1а\¥8 несправедливі закони; 10) невдалий; - ігу невдала спроба; ~ сгор неврожай; ~ рісіиге кін. фотографічний брак; незадовільна якість зображення; 11) нездібний, нетямущий, невмілий; Ю Ье - аі ІЄППІ8 погано (невміло) грати в теніс; 12) сильний, гострий, великий, інтенсивний; а ~ соїсі сильний нежить; ~ раіп різкий біль; І8 ІЬе раіп уегу ~? чи дуже боляче?; ~ тізіаке груба помилка; ~ сгіте тяжкий злочин; іо зийег ~ ІО85Є8 зазнати великих втрат; іо Ьаге а ~ іетрегаіиге мати високу температуру (про хворого); І Ьауе а ~ ЬеасІасЬе у мене дуже болить голова; 13) 5лий, злісний, зловісний; ~ отеп зловісна (погана) ознака (передвістка); 4 ~ сЬагасіег (е££, Ьаі, Іоі, реппу, зогі) мерзенна людина, безпутна особа, негідник, шахрай; ~ Шзеазе погана хвороба (венерична); ~ сазе тяжкий випадок; тяжкий хворий; ~ Гопп вульгарність, невихованість; ~ ЬІоод ворожнеча, сварка, антагонізм; іо таке ~ Ьіоосі Ьеіхуееп регзопз посварйти одного з одним; і¥ІіЬ а ~ £гасе неохоче, непривітно, нелюб’язно; іо кеер ~ Ьоиге вести неправильний спосіб життя; іоо ~ дуже шкода; іо Гееі ~ аЬоиі зтіЬ. турбуватися про щось, відчувати докори сумління, шкодувати про щось; іо Ьауе а ~ ііте переживати тяжкий час; іо Ье іакеп ~, іо Ьауе іі ~ тяжко захворіти, дуже захопитися чимсь; Ю Ье іп - бути в біді, бути в немилості; І ат іп кіз ~ Ьоокз він мене недолюблює; 3. аду розм. погано, кепсько; дуже, вкрай; інтенсивно; 4. у заст. разі від ЬісІ II.
Ьжйе (Ьеісі] разі від Ьід II.
Ьа4зе [Ьзвд$] 1. п 1) значок; емблема; кокарда; бляха; 2) військ, знак розрізнення; ~ оГ гапк знак розрізнення
звання; 3) символ, ознака; 4) мор. знак на кормі корабля; 5) розм. поліцай; 2. у 1) відзначати значком (знаком); 2) жати серпом.
ІмиІ£Є(І [Ьгедзф ад] клеймований, таврований; значений, мічений.
Ьа«І£е1е$$ ['Ьжізіїз] ад) непозичений, без розпізнавального знака.
Ьаіі^ешап ['Ьждзтап] п (рі Ьад£Є-теп) жебрак, який має дозвіл просити подаяння.
ЬасІ£ег {'Ьавсіза] 1. п 1) зоол. борсук; 2) борсукове хутро; 3) щітка (пензель) з борсукового волосся; 4) амер. «борсук» (прізвисько мешканців штату Вісконсін); ~ £ате амер. розм. шантаж; Васі^ег Зіаіе амер. Борсуковий штат (жартівлива назва штату Вісконсін); 5) розм. торговець дрібними товарами, рознощик; 2. у 1) цькувати; дражнити; 2) чіплятися, приставати; 8іор ~іп£ те! відчепися!; 3) розм. збивати ціну.
Ьаф;ег-Ьаі1іп£ ['Ьаедзз.Ьеііід] п полювання на борсуків; цькування борсуків (собаками).
Ьаб£егчІо£ [ 'ЬждзасЬд] п такса (порода собак).
Ьа(І£ЄГ-(ігаі¥Ш£ ('Ьзедза,(ігз:п]] див. Ьад£ег-Ьаіііп£.
ЬасІ£егег ['Ьшдздго] див. Ьа<і£ег-<ІО£.
Ьагі£ег-Пу ['ЬаедззГІаі] п штучна муха (для рибалки).
Ьа<І£ег-1е££е4 ['Ьавдзо 'Іедд] ад] кульгавий; клишоногий.
ЬаШпа£е ['Ьзедіпа:з] фр. 1. п 1) добродушне глузування; кепкування, жартування; 2) жартівлива розмова, балачки; 2. у кепкувати, жартувати, дражнити.
ЬаШашіз [ 'Ьгесіїгепсіг] п 1) неродючий ґрунт; 2) місцевість, уражена ерозією; 3) топ. дуже пересічена місцевість.
ЬасІІу ['Ьаедії] аду (сотр \уог8Є, зир \уог8і) 1) погано; 2) дуже інтенсивно; вкрай; Ье \уа8 ~ у/оипсіесі він був тяжко поранений; І \уапі іі - мені це дуже потрібно; іо Ье ~ оГГ бути в скрутних обставинах, бідувати.
Ьаіішіпіоп ['Ьае&піпідп] п 1) спорт. бадмінтон; 2) крюшон з червоного вина.
Ьа<Іпе55 ['Ьзесіпіз] п 1) непридатність; негідність; 2) шкідливість; 3) зіпсованість; 4) погане самопочуття; 5) розбещеність, аморальність.
ЬаЛ-іетрегеД ['ЬгесҐІетросі] ад] злий, сердитий, роздратований.
ЬаЕГ [Ьа :£] п шльопанець, ляпанець.
Байт Вау ['ЬгеГш 'Ьеі] п геогр. н. Баффінова затока.
ЬаПІе [ ЬаеЯ] 1. п 1) невдача, розчарування; 2) перешкода, перепона; 3) тех. лежачок; дефлектор; 4) тех. глушитель; уповільнювач; 5) відбивна перегородка; 6) тех. дросель; 7) зву-
копоглинаючий екран; 2. у 1) спантеличувати; збивати з пуття, ставити в безвихідь; 2) заважати, перешкоджати, руйнувати, розстроювати, розладнувати (плани); 3) марно боротися; 4) кидати із сторони в сторону; відкидати; 5) обманювати, вводити в оману; 6) зганьбити; 7) тех. відхиляти (змінювати) течію; < іо ~ сіе8сгірііоп не піддаватися описові.
ЬаЯей ('Ьаеїїд] аф 1) спантеличений, збитий з пантелйку; 2) здивований, розгублений, дивний. *
ЬаШе£аЬ ['ЬаеЯдаеЬ] п ірон. канцелярська тарабарщина.
ЬяЯег ['ЬаеПа] п тех. глушитель.
ЬаЛІП£ ['ЬаеЛід] аф 1) важкйй, тяжкий, скрутний; бентежний, дивний; 2) несприятливий; 3) незбагненний, загадковий.
ЬяЯУ ГЬаеЯ] п спорт, ключка (у гольфі).
ЬаЙ [Ьа:Гі] аду 1) мор. ззаду, позаду; 2) після.
Ьа& [Ьзед] 1. п 1) лантух, мішок, сумка; 2) портфель, ранець, чемодан; £Іад8Іопе ~ шкіряний саквояж; 3) рюкзак; 4) дипломатична пошта; 5) рі мішки під очйма; 6) ягдташ; здобич мисливця; 7) трофеї, здобич; втрати противника; 8) рі розм. штанй (тж раіг оГ ~8); 9) рі багатство, золоті гори; 10) рі розм. безліч, маса, купа; 11) військ, котел, мішок; 12) вйм’я; 13) розм. звільнення (з роботи); 14) розм. баба, молодйчка; < ~ апсі Ьа££а£е з усіма пожитками (манатками), цілком і повністю; а ~ оГ Ьопез шкіра та кісткй; ~ тап посередник між злочинцями і поліцією; 2. у 1) класти (складати) в мішок (пакунок тощо); 2) брати без дозволу, привласнювати; захоплювати (трофеї); 3) брати в полон; 4) збивати (літаки); 5) розм. схопити, арештувати; 6) розм. збирати (підписи); 7) випинатися, відстовбурчуватися; вйсіти мішком; надиматися; 8) наповнювати повітрям, надимати (вітрила); 9) розм. звільняти, виганяти (з роботи); 10) жати серпом.
Ьадоже [Ьо'джз] п жом (вичавки цукрових буряків).
Ьа&а<еПе [,Ьжда'сеі] п 1) дрібнйчка, дрібниця; 2) невелйка музйчна п’єса; 3) жартівлйві вірші; 4) багатель (більярд).
Ьа£-Гох ['ЬаедГзкз] п жива лисйця (в мішку):
Ьа£Йі1 ['ЬждГиІ] п 1) повний мішок; 2) безліч, сйла-силенна, купа; \¥е Ьасі а ~ оГ Гип розм. ми добре повеселйлися.
Ьа££а£е ['Ьгедідз] п 1) амер. багаж; 2) військ, оббз, майно; регаоппеї ~ осо-бйсті речі (військовослужбовців); 3) груб, повія; розпусниця; дівчйсько; аПГи! ~ шельма, шалапутка; ітрисіепі
Ьа£
97
Ьак
~ зухвале дівчисько; 4) тягар, клопіт; ~ ігаіп військ, речовий обоз.
Ьа&&а£е-саг ['Ьзедкіз'ка:] п амер. багажний вагон.
Ьа&&а£е-сЬеск [ 'Ьаедідз'Цек] п амер. багажна квитанція.
Ьа^аве-тап ['Ьзедідзтзеп] п (рі Ьа^а^е-теп) носильник.
Ьа^аве-тазіег ['Ьзедідз,та:8іо] п амер. носильник.
Ьа££а£е-гоот ['Ьаедідз'ги:т] п амер. камера для схову багажу, багажна камера.
Ьадаве-зтавЬег ['Ьаедідз^тгер] п амер. 1) жарт, носильник; 2) військ, розм. писар (військової частини).
Ьа££е<і [Ьаедд] асі] 1) покладений (засипаний) у мішок; 2) інкапсульд-ваний; 3) що висить мішком, мішкуватий (про одяг); обвислий, розтягнутий (про трикотаж тощо).
Ьаззег ['Ьаедо] п 1) пакувальник у мішки; 2) машина для вантаження мішків; мішконасипальник.
Ьаздіе ['Ьаеді] п 1) черево, пузо; 2) лантушок.
Ьаздіпз [’Ьаедід] п 1) мішковина, ряднина; 2) пакування в мішки; 3) легка їда, перекуска; 4) чай з доброю закускою.
Ья££у [’Ьаеді] аф 1) мішкуватий; в’ялий; обвислий; 2) пишномовний.
Ваз(Ь)<1а<1 [Ьаед'дгед] п геогр. н. м. Багдад.
Ьа&-Ію1(Іег ['Ьзед^йоикіа] п мішко-тримач.
Ьа^тап ['Ьзедтап] п (рі Ьа^теп) 1) лахмітник; 2) знев. комівояжер; 3) розм. сортувальник пошти; 4) жива лисиця (для полювання).
Ьаз-шиЛ* ['Ьаед'тлі] п муфта-су-мочка.
Ьа^піо ['Ьа:п]ои] п 1) дім розпусти; 2) заст. лазня; 3) іст. в’язниця для рабів (на Сході).
Ьазріре ['Ьаедраїр] п 1) (часто рі) волинка; 2) перен. пустомеля, торохтій, базіка; балакучий промовець; водолій.
Ьазрірег ['Ьаедраіро] п волйнщик (музикант).
Ьа&-р1ау ['Ьгедріеі] п жарт, підлабузництво, підлесливість, догоджання.
Ьа£-ршіс1ііп8 ['Ьаед,рлпЦіі]] п тренування в ударах по підвісній груші (бокс).
Ьа&-$1ее¥е ['Ьгедзіііу] п широкий рукав, зібраний біля зап’ястка.
Ьа£-ігіег ['Ьаед, ігаю] п с.г. зонд для відбирання проб з мішків.
Ьа§иеііе [Ьге'деі] п 1) архт. багет, астрагал; 2) багетка (коштовний камінь).
Ьа§-мі§ ['Ьаед^ід] п іст. перука з косою в сітці.
ЬаЬ [Ьа:] іпі ну, от!, казна-що! (вираження зневаги, протесту).
Ваката І$1яім!$ [Ьа'Исгта 'аіЬпсіг] п геогр. н. Багамські островй.
ВяЬгаіп [Ьо'геїп 'аііапдг] п
геогр. н. островй Бахрейн.
Ваіа ['Ьо'ко] п геогр. н. іст. Баія.
Ьаідпоіге ['Ьеіп\уа:] п фр. театр. бенуар.
ВяікаІ [ЬаГка:1] п геогр. н. озеро Байкал.
Ьаіі [Ьеіі] 1. п 1) юр. застава, порука; оп (ироп) ~ на поруки; Іо ассері (іо а11о\¥, іо Іеі, іо іаке, іо йоїй) ~ Гог ійе ргізопег вйпустити арештованого на поруки (під заставу); 2) поручйтель; іо £іує (іо оїїег, іо йпсі) ~ знайти собі поручйтеля; іо &о (іо зіапсі, іо Ье, іо Ьесогпе) ~ Гог зтЬ. поручитися за когось; 3) тимчасове звільнення арештованого під заставу (на поруки); $іга\у ~ амер. ненадійна порука; 4) відро, ківш, черпак; 5) дужка (чайника, відра тощо); дуга; скоба; петля; 6) рі іст. зовнішня огорожа фортеці (з колод і кілків); 7) перегородка між стійлами в стайні;
іо £Іує 1е£ ~ жарт, дременути, накивати п’ятами; 2. V 1) брати на поруки; вносити заставу, поручатися; 2) звільняти з ув’язнення під заставу (на поруки); 3) ставати поручйтелем; 4) надавати товари у кредйт; 5) вичерпувати воду (з човна); 6) відкачувати воду; 7) гірн. тартати (нафту); 8) оточувати огорожею; 9) обмежувати, зв’язувати; □ ~ оиі а) вистрйбувати з парашутом; б) виручати з бідй.
ЬяіІяЬІе [ 'ЬеіЬЬІ] аф юр. 1) що має право на звільнення з ув’язнення під заставу (на поруки); 2) що дає можливість передавати на поруки.
Ьяііаве ['Ьеііідз] п збір за доставку товару.
Ьаі)-Ьош1 ['ЬеіІЬопсІ] п юр. 1) зобов’язання особи, яка бере на поруки; 2) порука за явку в суд відповідача.
Ьяііее [Ьеі'іі:] п юр. 1) депозитарій; відповідальний охоронець (майна); 2) вантажоприймач; заставоодержу-вач; 3) орендар.
Ьяііег ['Ьеііо] п 1) ківш, черпак; 2) гірн. желбнка для тартання (нафти).
Ьяііеу ['Ьеііі] п іст. 1) стіна замку; 2) двір замку; ОкІ Ваііеу Центральний карний суд (у Лондоні).
Ьаіііе ['Ьеііі] п шотл. іст. міськйй суддя.
Ьяіііії [ ЬеіІіГ] п 1) бейліф, судовйй прйстав; заступник шерйфа; 2) судовйй виконавець; 3) амер. помічнйк шерйфа; 4) управйтель маєтку.
Ьяіііпз [ 'Ьеііід ] п гірн. 1) тартання (нафти); 2) відкачування водй (з шахти).
Ьяііпуіск ['Ьеііпуік] п 1) округ (юрисдйкція) міського судді; 2) сфера компетенції; знайома галузь.
Ьаіішепі ['Ьеіітзпі] п 1) звільнення на поруки (під заставу); 2) застава; 3) порука, поручйтельство; 4) депонування; передача майна на схов (на певних умовах).
Ьаііог ['ЬеіЬ] п юр. депонент; орендодавець, позикодавець.
Ьаікшяп ['Ьеііхтап] п (рі Ьаіктеп) юр. поручйтель (за арештованого).
ВаЙу ['Ьейі] п ч. ім’я Бейлі.
Ьаіп [Ьет] аду блйзько, зручно.
Ьяіп-тагіе [,Ьзедта'гі:] п (рі Ьаіпз--тагіе) 1) пароварка (каструля); 2) водяна баня.
Ваігат ['Ьаіга:т] п рел. байрам (мусульманське свято).
Ьаіт [Ьєап] п шотл. дитйна; син; дочка.
Ьаітіе ['Ьєот] п шотл. пестл. дитятко, дитйночка.
ЬаітівЬ ['Ьєопі/] аф шотл. дитячий.
Ьаігп-іеат ['Ьєапіі:т] п шотл. діти; вйводок дітей.
Ьаіі [Ьеіі] 1. п 1) принада; нажй-вка; 2) спокуса; спокушання; іо )итр аі ійе (іо $\уа11о\¥ ійе) ~ попастися на гачок; 3) отрута для пацюків (комах тощо), інсектицид; засіб для знйщен-ня гризунів; 4) їжа, закуска (в дорозі); 5) корм (для коней); 6) привал, від-почйнок; 7) годування коней (у дорозі); 8) цькування собаками; 2. V 1) цькувати собаками; 2) піддавати цькуванню (переслідуванню); драж-нйти, дратувати; не давати спокою; 3) насаджувати нажйвку на гачок; 4) ловйти на вудочку; 5) годувати коней (у дорозі); 6) робйти привал (від-почйнок); 7) зупинятися; жйти тимчасово (десь); 8) затрймуватися; 9) заманювати, принаджувати; спокушати.
Ьаііесі ['Ьеііід] аф І) зацькований; 2) нажйвлений (на гачок); ійе ~ йоок гачок з нажйвкою.
Ьаііег [’Ьеііо] п переслідувач; Де^-~ запеклий антисеміт.
Ьаіііпд ['Ьеііід] п 1) цькування; 2) зупйнка на відпочйнок; привал; 3) годування коней (у дорозі).
Ьаіге [Ьеіх] п 1) байка; 2) бобрик, 3) грубе сукно; £гееп ~ зелене сукно; 4) завіса з байки (сукна).
Ьаке [Ьеік] 1. п 1) вйпічка; випікання; 2) запікання; 3) шотл. печиво; 2. V 1) пектй(ся); випікати(ся); запікатися); 2) припікати, сушйти; 3) загоряти на сонці; 4) тверднути; 5) випалювати (цеглу); пропікати.
ЬакеЛ [Ьеікі] допечений; ~ роіаіое$ печена картопля.
Ьаке-кои$е [’Ьеікйаиз] п пекарня.
Ьаке-оії ['Ьеік'о:Г| п амер. конкурс на кращий пиріг.
Ьакег [’Ьеіко] п 1) пекар; булочник; 2) амер. переносна піч; 3) штучна муха (для рибалки); < сіогеп чортова дюжина.
Ьакег-1е§£е(1 ['Ьеіка'іедй) аф кривоногий.
Ьакегу ['Ьеікзп] п 1) пекарня; булочна; 2) ремесло пекаря.
Ьак
98
Ьаі
Ьакезіопе [Ьеікзіоип] п під, черінь (печі).
ЬаШпв ['Ьеікітз] 1. п 1) випічка; випікання; 2) тех. гаряче сушіння; випалювання; ~ соаі спікливе ^гілля; 2. аф пекучий, палючий; - здп палюче сонце, спека.
Ьакіпд-рокйег [ Ьеікп),раисЬ] п сода для випікання (хліба).
Ваки {Ьа: ки:] п геогр. н. м. Баку.
Ьаі [Ьо:1] п розм. шахта; гірниче підприємство.
Ваіааш ['Ьеііает] п 1) бібл. Валаам; ійе а$$ оГ ~ валаамова ослиця; 2) (Ьа-Іаат) розм. дрібні нотатки для заповнення пробілів (у газеті тощо).
ЬаІаШпе ['Ьзе1а<1і:п] п танцюристка, танцівниця.
Ьаіаіаіка {,ЬаеІ9'1аіко] п рос. балалайка.
Ьаіапсе ['Ьаеіопз] 1. п 1) ваги, терези; циіск (Еотап) ~ безмін; пружинні ваги; 2) рівновага; стан рівноваги; ~ Гогсе8 рівновага сил; ~ оГ ро\уег політична рівновага (між державами)} іо кеер (іо ЬоШ, іо ргезегуе) опе’з ~ зберігати рівновагу; іо таке оиі ІЬе ~ урівноважувати; 3) Душевна рівновага; спокій; урівноваженість; іо Ье ой* опе’8 ~ втратити рівновагу (душевний спокій); 4) пропорційність; гармонійне поєднання; 5) вирішальний фактор; вирішальне значення; 6) маятник; балансир; 7) ком. баланс; сальдо; остача; ~ оГрауіпепі§ платіжний баланс; ~ о£ігайе торговий баланс; 8) (Ваіапсе) астр. Терези (сузір'я і знак зодіаку)', 9) спорт. стійка; 2. V 1) балансувати, зберігати рівновагу; бути в рівновазі; зрівноважувати; іо ~ ГогеІ£П ігаде збалансовувати зовнішню торгівлю; 2) компенсувати, нейтралізувати; 3) підраховувати, підсумовувати; зводити, закривати (рахунки)} погашати; 4) зважувати, визначати; обдумувати, обмірковувати; 5) порівнювати, співставляти; 6) вагатися; баритися; 7) протиставити; 8) додавати кількість, якдї бракує.
Ьаіапсе-Ьеаш ['ЬгеїапзЬі.т] п 1) коромисло терезів; балансир; 2) противага; 3) спорт, гімнастична колода.
ЬаІапсе-ЬгМзе ('ЬавЬпз'Ьпсіз} п звідний міст.
Ьаіапсеїі ['Ьаеіопзі] аф 1) урівноважений; спокійний; 2) зрівноважений; 3) обдуманий, обміркований, виважений; 4) гармонійний, пропорційний, збалансований; - Леї раціональна дієта; ~ сошрозіііоп збалансований склад; ~ ге4исііоп оГ аппатепіз збалансоване скорочення озброєнь.
Ьаіапсе-тазіег ['ЬаеЬпз.тагзіа] п еквілібрист, канатоходець.
Ьа1авсе~ті&ге$5 ['Ьаеіапз.тізіпз] п еквілібристка, канатна танцюристка.
Ьаіапсег [ ЬзеЬпва] п 1) еквілібрист, балансер; акробат; 2) жердина еквілі
бриста; 3) тех. стабілізатор, вирівнювач; 4) ент. дзйзкальця.
Ьаіапсе-гоот ['ЬзеЬпзгит] п приміщення для зважування, вагова.
ЬаІапсе-аЬееі [ 'Ьаеіапз/і :і] п фін. баланс, балансовий звіт.
Ьа1апсе-5Іер ['Ьаеіопз'зіер] п військ. парадний крок з витримкою.
ЬаІапсе-іуеізЬі { Ьзеїапаууеіі] п противага, контрвантаж.
ЬаІапсе-ігЬееІ [Ьгеїопз^і:!] п І) баланс (годинника), маятник (кишенькового годинника)} 2) тех. маховик.
Ьаіапсіїщ ('Ьзеїопзіт)] п 1) компенсація; 2) балансування, зрівноваження.
ЬаІапоИ [ Ьжіапоісі] аф жолудепо-дібний.
ЬаІаз-гиЬу {'ЬзеЬ8,пг.Ьі] п мін. прозора шпінель.
ЬаІЬоа [ЬаеІ'Ьоио] п бальбоа (грошова одиниця Панами).
ЬаІЬгі^ап [ЬжІ'Ьпдоп] п 1) текст. гладкий бавовняний трикотаж; 2) білизняний шерстяний трикотаж; 3) рі трикотажна білизна.
ЬаІЬиііепі [ЬаеГЬ)и:/апі] аф заїкуватий.
ЬаПніііе$ [Ьае1'Ь]и:/іі:2] п мед. 1) заїкання, заїкуватість; 2) шепелявість.
Ьаісопеі ['Ьзеїкопеі] п архт. огорожа; фальшивий балкон біля вікна.
Ьаісопеііе ['Ьзеїкапеі] п балкончик.
Ьаісопіед ['Ьзеїкашд] аф з балконом, з балконами; ~ Ьои$е будинок з балконами.
Ьакопу ['Ьаеікопі] п 1) балкон; 2) театр, балкон першого ярусу; 3) верхня галерея (в залі).
Ьаід [Ьо:1д] аф 1) лисий, плішивий, голомозий; ~ раіе знев. тонзура, лисина; 2) голий, оголений (без рослинності, без вовни, пір'я тощо)} 3) неприкритий, неприхований; ~ пкіепезз відверта грубість; 4) не при крашений, прямий, простий; 5) пустий, беззмістовний; 6) убогий, злиденний; безбарвний; 7) з білою плямою на голові (про тварину)} 8) тех. без борту; аз ~ а» а сооі (ап е££) абсолютно лисий; лисий, як коліно.
ЬаШасІїіп ['Ьо:кЬкіп] п балдахін.
Ьакіачиіп ['Ьз:кЬкіп] див. ЬаідасИіп.
Ьаігі-сооі [ 'Ьо:кІки:і} п 1) орн. лиска, лисуха; 2) лиса (плішива) людина; 3) монах з тонзурою.
Ьаїйеп ['Ьз:1сіп] V 1) лисіти; 2) спричинювати полисіння.
ЬаШепіазЬ [ 'Ьо:кЬдзе|] п 1) нісенітниця, дурниця; набір слів; 2) лихослів’я; 3) розм. бурда (суміш напоїв).
ЬаМ-Гасед ['Ьо:1дТеі$і] аф 1) з білою плямою на лобі (про коня)} 2) розм. явний, неприхований.
ЬаШ-Ьеаіі [ 'Ьо:1дЬе<Ц лі) лиса (плішива) людина; 2) тварина з білою плямою на лобі.
ЬаМ-ЬеаМ [Ьо:1<ГЬесіі<і] 1. аф 1) лисий, плішивий, голомозий; 2) з білою плямою на лдбі (про тварину)} 2. аду напролом, не вагаючись.
ВаМ№ ґЬзікк] п ч. ім'я Болді (зменш, від АгсйіЬаИ).
ШН ґЬаШпзІ аф лисіючий.
Ьакіїу [ Ьо:кШ} аду 1) відверто, відкрито, прямо; 2) убого, скудно; голо; ійе гоот - ійтЬЬесІ у кімнаті майже не було меблів.
ЬаИпе$8 ['Ьз:1дпіз] п 1) плішивість; оголеність; 2) убогість; безбарвність;. 3) відвертість, прямота; 4) пустота, беззмістовність; 5) неприкрашеність, простота, неприхованість.
Ш6чпове4Ц'Н:1<І'Ш>В2СІ] див. Ьаісі-іасед.
ЬаШ-раіе ('Ьз:к1реі€] афзнев. лисий, плішивий.
ЬаИ-гіЬ ['Ьо:1<іпЬ] п 1) порібрина; 2) жарт, самі ребра (про худу людину).
ЬаМгіс ['Ьо:1<±гік] п 1) перев’яз, портупея; 2) поет, зодіак.
ВаМігіїї ['Ьз:кІипп] п ч. ім'я Бол-дуїн.
ВаШу [' Ьо:Ші] п ч. ім'я Болді (зменш, від АгсіїіЬаід, Ваіджіп).
ЬаШу ['Ьо.кІї] аф лисий, плішивий.
Ме [Ьеіі] 1. п 1) купа (товару)} пака, тюк, в’язка, вузол; 2) розм. оберемок, купа; 3) брикет; 4) поет, лихо, нещастя, біда, зло, страждання, муки; 2. у 1) укладати в тюки; зв’язувати у вузли; 2) брикетувати; пресувати (сіно)} 3) вичерпувати воду.
Ваіеагіс І$1ап& [,Ьзе1і'авпк аіЬпсіг] п геогр. н. Балеарські острови.
Ьа1е<1 [Ьеіід] аф 1) тюкований, пакований; 2) в купах, у стосах; 3) брикетований; у м’якій тарі.
- Ьаіееп [Ьо'іігп] п китовий вус.
Ьаіе-бге ['Ьеі1,£аю] пі) сигнальний вогонь; 2) багаття, вогнище.
' Ьаіейіі ['ЬеШйІ] аф 1) злісний, злий; похмурий; - 8іаге похмурий погляд; 2) згубний, лиховісний; шкідливий; 3) сумний, тужливий.
Ьаіейіііу [ 'Ьеіійііі] аду злісно, злобно, озлоблено.
ШЄ-&00& ['Ьеіідидх] п рі товари в тюках (у м’якій тарі).
Ьаіеквз ['ЬеіНіз] аф необразливий; нешкідливий.
Ьаіег ['Ьеііо} п пакувальний прес.
Ьаііп^ег [ Ьаеііпдзо] п мор. вельбот.
Ьайв£-ргезд ['Ьеі1п)рге8] п брикету-вальний (пакетувальний) прес.
Ьаїк&гагіа ЬЬаеІіз'ігеїпа] п амбразура (фортеці).
Ьа& [Бо:к] 1. п 1) перешкода, завада; затримка; 2) помилка, упущення; 3) поразка; розчарування; 4) межа; незорана смуга землі, огріх; 5) прогалина; 6) підпірка; балка, брус, колода; 7) рі горище; 8) коромисло;
Ьаі
99
Ваі
9) спорт, незавершений удар (рух); ~ Ііпе штрафна лінія; 2. у 1) перешкоджати, заважати; затримувати; іо ~ рго§ге88 гальмувати прогрес; 2) пропускати, обходити, обминати; залишати без уваги, ігнорувати; 3) відкидати, відхиляти; ухилятися (від чогось); 4) упиратися, пручатися; раптом зу-пинйтися; ІЬе Ьогзе —есі аі а Іеар кінь запручався перед стрибком; 5) раптом змінити рішення; 6) насипати в купи.
Ваїкап ['Ьз:1кап] ад] балканський; ~ тоипіаіпз (~ Міз) Балканські гори; ~ Репіпзиіа Балканський півострів.
Ьаїку ['Ьо:кі] ад] норовистий, норовливий (про коня).
ЬаІІ [Ьо:1] 1. п 1) м’яч; ~ оиі оГ ріау, сіеасі ~ спорт, м’яч поза грою; зкіед ~ спорт, свічка; \¥Ісіе ~ неточний удар (кидок) м’ячем; асіоріесі ~ зарахований м’яч; 2) куля; ~ оГ соїіоп мед. ватна кулька; ~ оГ Гіге вогненна куля; а ~ оГ \¥оо! клубок вовни; 3) куля; снаряд; ядро; 4) амер. бейсбол; 5) вет. пілюля; 6) бот. кулястий плід; 7) бал, танцювальний вечір; 8) рі груб, дурниці; нісенітниці; Ю саггу ІЬе ~ амер. діяти активно; іо кеер опе’з еуе оп іке ~ бути напоготові; Іо кеер іке ~ го11іп£, іо кеер ир ііте - підтрймувати розмову; 2. V 1) збирати (змотувати) в клубок; жмакати; 2) стискатися в клубок; 3) розм. плутати; заплутувати; 4) розм. провалйтися на іспитах.
Ьаііасі ['ЬаеІасІ] п 1) балада; 2) народна пісня; 3) заст. сатирйчна пісенька.
Ьа11ас1-піоп£ег ['ЬаеІзсІ, тлз} до] п
знев. віршомаз.
Ьаііасігу ['Ьаеіобп] п 1) народні балади; 2) стиль балад; 3) віршомазництво.
Ьаііазі ['Ьаеіазі] 1. п 1) баласт; 2) перен. урівноваженість, стійкість (характеру); 3) баластний шар (дороги), щебінь, гравій; 2. V 1) вантажити баластом; 2) перен. стабілізувати; стрй-мувати; урівноважувати; 3) баластува-ти (дорогу).
Ьа11а$1а&е [ 'ЬаеІазІкІз] п плата за баласт.
Ьаііазіііщ [ 'Ьаеіозіїд ] п матеріал для баластування.
Ьа11-Ьеагіп£ [ 'Ьо:1 'Ьєзид ] п тех. 1) шарикопідшйпник; 2) шарикова опора.
Ьа11-саг<гі(І£е ['Ьо:1'ка:1пдз] п військ, бойовйй набій (патрон).
Ьаіі-сіау |'Ьо:1к1еі] п пластйчна (грудкова) глйна.
ЬаІІеіі [Ьо:1с1] ад] 1) зібраний у клубок; 2) згорнутий у кульку; пожмаканий.
ЬаІІесі-ир ['Ьоіісґлр] ад] амер. розм. заплутаний; збйтий з пантелйку.
Ьаііегіпа [,ЬаеІо'гі:по] п балерйна.
Ьаііеі [ Ьаеіеі] п фр. балет; ~ зііррегз
балетні черевйки; ~ тизіс балетна музика.
Ьаііеі-сіапсег [ 'Ьж1(е)і,сІаіпза] п артйст балету, танцівнйк; артйстка балету, танцівнйця, балерйна.
Ьа11еі-ша$<ег ['Ь®1(е)і,та:5із] п балетмейстер.
ЬаІІеіошапе [,ЬжІ9іа'теіп] п балетоман.
Ьа11-Ьаг(1пе$$ ['Ьо:1,Ьа:дпі5] п тех. твердість за Брінелем.
Ьаіііпз [ 'Ьогігд ] п 1) звивання в клубок; 2) текст, намотування в клубкй; 3) тех. скочування в грудкй.
ЬаПізіп ['Ьжіігт] п мед. тремтіння, дрижання; тремтючий параліч.
Ьаііізііс [Ьа'іізіік] ад] балістйчний; ~ госкеї балістична ракета; ~ ^иісіесі тіззіїе балістйчний керований реак-тйвний снаряд.
ЬаПізіісз [Ьа'іізіікз] п рі (вжив, як зіп§) балістика.
ЬаІІізШе [ 'Ьаеіізіаіі] п військ, балістит (бездимний порох).
Ьаііооп [Ьо'іигп] 1. п 1) повітряна куля; аеростат; сарііуе ~ прив’язнйй аеростат; гасііо-зоипсііп§ ~ радіозонд; 2) балон; шйна низького тйску (тж ~ іуге); 3) мйльна бульбашка (булька); 4) кулеподібно підстрйжений кущ; 5) овал, круг; 2. V 1) роздуватися, надуватися (про вітрила тощо); 2) надувати, розтягувати; 3) підійматися (літати) на аеростаті (повітряній кулі).
ЬаІІооп-саг [ЬУІшпка:] п гондола аеростата.
Ьаііооп-саїтіесі [Ьа'1и:п'каепсі] ад] що піднімається на аеростаті.
Ьаііоопег [Ьа'ішпа] п аеронавт, повітроплавець.
Ьа11оопі$1 [Ьо'ішпізі] п аеронавт, повітроплавець.
Ьаііоі І'ЬжІоі] 1. п 1) вйборчий бюлетень; 2) балотування; таємне голосування; іо еіесі (іо уоіє) Ьу ~ обирати таємним голосуванням; 3) амер. голосування; іо іаке а ~ ставити на голосування; 4) спйсок кандидатів для голосування; 5) результати голосування; кількість поданих голосів; 6) жеребкування; 7) купка; 2. у 1) проводити (таємне) голосування; балотувати; 2) амер. голосувати; 3) тягтй жеребок.
Ьаііоі-Ьох [ 'ЬаеїзіЬокз] п 1) вйборча урна; Іо зіиГГ (Ье ~ амер. розм. фальсифікувати вйбори; 2) таємне голосування.
Ьаііоі-рарег ['Ьаеіоі,реіро] п вйборчий бюлетень.
Ьаіі-роіпі реп [ Ьз:1роіпі'реп] п кулькова ручка.
Ьаіі-гоот [ Ьзйгиті п бальний (танцювальний) зал; ~ сіапсіп£ бальні танці.
Ьаіі-ир ['Ьо:1лр| п розм. плутанйна.
ЬаІІ-уаКе ['Ьз:1уж1у| п тех. сферичний клапан.
ЬаІІуЬоо ['ЬаеІіЬи:] 1. п 1) розм. га
лас, гамір; 2) дурнйця, казна-що; 2. у розм. гучно і настйрно рекламувати; зчиняти галас.
Ьа11уга& ['Ьаеіігаед] у розм. 1) дуже сварйти, шпетити (когось); 2) залякувати.
Ьаїш [Ьа:т] 1. п 1) бальзам; цілющий засіб; 2) перен. насолода, втіха; 3) болезаспокійливий засіб; 4) бот. бальзамін, розрйв-трава; 2. у 1) заспокоювати (гамувати) біль; 2) бальзамувати.
Ьаїт-сгіскеї [ 'Ьа:т, кпкії] п ент. цикада (тж сісасіа).
Ваїтогаї [ЬаеГтогзІ] п 1) Балморал (королівський замок у Шотландії); 2) (Ьаїтогаї) шотландська шапочка; 3) строката шерстяна спіднйця; 4) че-ревйк з шнурками.
Ьаїту ['Ьа:ті] ад] 1) духмяний, ароматний, запашнйй, пахучий; 2) ніжний; солодкий; 3) цілющий; заспокійливий (про клімат тощо); ~ оіпі-тепі цілюща мазь; 4) смолйстий, бальзамічний; бальзамовий (про дерево); 5) дурнйй, навіжений, недоумкуватий; Ье із ~ йому бракує клепки в голові; 6) м’якйй, приємний (про повітря) .
Ьаіпеа ['Ьжіпа] рі від Ьаіпеит.
Ьаіпеаі ['Ьаеіпюі] ад] мед. бальнеологічний.
Ьаіпеагу ['Ьаеіпюп] п 1) лазня; місце купання; 2) цілюще мінеральне джерело; 3) мед. бальнеологічний відділ.
ЬаІпео^гарЬу [уЬаеїт'одгоГі] п баль-неографія.
Ьа1пео1о§іса1 [,Ьае1та Іздзікої] ад] бальнеологічний.
Ьаіпеоіо&у Ьаеіпі оізсізі] п бальнеологія.
ЬаІпеоіЬегару [, Ьаеіпю 'Оегарі] п бальнеотерапія; лікування ваннами.
Ьаіпеит [ Ьзеїтот] п (рі Ьаіпеа) 1) мед. ванна; купання; 2) тех. водяна (піщана) баня.
Ьа1$ат ['Ьз.ізот] п 1) бальзам. 2) бот. бальзамін (садовий); 3) розм гроші; 4) (тж ~ Гіг) ялйця бальзамічна; 2. у 1) застосовувати бальзам, мазати бальзамом; 2) перен. заспокоювати; 3) бальзамувати.
Ьа1$ашаІіоп [,Ьо:І8а'теі/п] п бальзамування.
Ьа1$атіс [ЬзйЧаетік] ад] 1) бальзамічний; 2) заспокійливий; цілющий: 3) ароматний.
Ьа1$атіґегои$ [фзйза'тіГагаз] ад] що виділяє бальзам.
Ьа1$атіпе ['Ьзіізатіп) п бот. бальзамін.
Ьаііег |'Ьз:1Ю] у розм. 1) топтати. 2) тупотіти; 3) сплутуватися, збиватися в грудкй (в жмутки).
Ва1іЬа$аг [ЬаеГОаегз] п ч. ім'я 1) Балтазар; 2) бібл. Валтасар.
Ьаі
100
Ьап
ВаШс [’ЬоЛіік] аф балтійський; ~ 8еа Балтійське море.
ВаШнюге ['Ьо:кігтю:] п геогр. н. Балтимор.
ВяІисЬкіап [Ьд'1и:і/і$іа:п] п геогр. н. Белуджистан.
Ьаіпвіег ['Ьаеіозіа] п 1) звич. рі балясина; 2) рі балюстрада; перила; парапет.
Ьаіовіегесі ['Ьзвкзіод] аф з перилами.
Ьаккіпміе [,ЬаеЬ$'й*еід] п балюстрада; парапет; перила.
Ьат [Ьает] 1. п розм. обман, обдурювання; розиграш; 2. у розм. обманювати, обдурювати; розігрувати (когось).
Ватако {,Ьа:,та:'кои] п геогр. н. м. Бамако.
ЬатЬіпі [Ьгет'Ьі:пі:] рі від ЬатЬіпо.
ЬатЬіпо [Ьает'Ьі.пои] п (рі ЬатЬіпі) італ. 1) дитина; 2) жив. немовля (Ісус); 3) розм. крихітка (про здорованя).
ЬатЬоо [Ьает'Ьи:] 1. п 1) бот. бамбук; 2) винна пальма; 3) бамбукова тростина; 2. у бити палицею, карати бамбуковою тростиною.
ЬашЬоохіе [Ьает'Ьи:2І] 1. п обман, шахрайство, обдурювання; 2. у 1) дурити, обдурювати; 2) містифікувати; збивати з пантелйку; розігрувати.
ЬатЬоогіег [Ьзет'ЬшхІа] п розм. обманщик; шахрай.
Ьап І [Ьгеп] 1. п 1) заборона; іо Ье ипдег а * перебувати під забороною, бути забороненим; іо риі ипдег а ~ забороняти; іо ІШ ійе ~ зняти заборону; 2) оголошення поза законом; вигнання; 3) церк. анафема, відлучення від церкви; прокляття; 4) осудження; негативне ставлення; 5) звернення, заклик; 6) рі оголошення осіб, які беруть шлюб; 2. у 1) накладати заборону, забороняти; іо ~ а петерарег закрити газету; 2) церк. відлучати від церкви, накладати анафему; 3) розм. проклинати, сварити.
Ьап II [Ьа:п] п (рі Ьапі) бан (дрібна румунська монета).
Ьапаї [Ьа'па:!] аф 1) банальний; вульгарний; заяложений; 2) обов’язковий для всіх; общинний.
Ьапаіііу [Ьа'паеіііі] п І) банальність, тривіальність, вульгарність; 2) загальне місце; іо иііег Ьапаііііе$ говорити банальності, говорити про дрібниці.
Ьапапа [Ьа'па:по] п 1) бот. банан (плід і дерево)', 2) розм. блазень, клоун, комік.
ВапапаЬимі [Ьа'Ьата'ІаепсІ] п авс-трал. розм. Квінсленд.
Ьапапа-Ьеай [Ьа'пагпзЬед] п амер. розм. йолоп, тупак.
Ьапаіе [’Ьаепаі] п іст. генерал-губернаторство, банат.
ВапЬигу ['ЬзепЬзп] п геогр. н. м.
Банбері; ~ тап пуританин; святенник, ханжа; ~ сііеезе жарт, шкіра й кістки.
Ьапс [Ь®т)к] п лат. судова лава; суд; іп - у повному складі (про суд).
Ьапсо ['Ьа:і]кои] п лат. шк. виконання домашнього завдання.
Вапсгой [’ЬгепкгзГі] п ч. ім'я Бан-крофт.
Ьаші [Ьзепд] 1. п 1) тасьма, стрічка; зав’язка; 2) поясок; смужка, облямівка, кайма; пружок; ремінь, ремінець; 3) сполучна ланка; узи, зв’язок; 4) в’язка, низка; ійе Га^оі ~ в’язка хмизу; 5) мед. перев’язка, бандаж; 6) військ. смуга обстрілу; 7) розм. окблиш; стрічка капелюха; 8) комір (сукні)} 9) тех. пас; стрічка транспортера; стяжнйй хомут; бугель; завіса (до дверей)} 10) рад. смуга частот; діапазон; 11) друк, бинт (оправи)} манжетка (книги)} 12) загін, група людей; 13) оркестр; тіїііагу - військовий оркестр; 14) група музикантів (що грають на однорідних інструментах); 15) банда, ватага; а ~ оГ гоЬЬега банда грабіжників; 16) табун, зграя; 17) гребінь (гори)} 2. V 1) зв’язувати; з’єднувати; 2) скріпляти обручами; оббивати залізними штабками; 3) перев’язувати, накладати пов’язку; 4) об’єднувати; 5) вступати до спілки, організовуватися; збиратися (тж іо ~ іо^еіЬег).
Ьашіазе [ 'Ьзепдкіз] 1. п 1) бинт, пов’язка; перев’язувальний матеріал; 2) мед. перев’язка; бандаж; пов’язка на очі; 3) зв’язка, скріпа; сполучення; 2. V перев’язувати, бинтувати; накладати пов’язку.
Ьашійі>(п)а [Ьгеп'сігепз] п 1) барвиста хустка; 2) текст, ситець «бандана» (в горошок).
ЬашПюх ('ЬзепдЬокз] п картонка (для капелюхів, стрічок тощо)} )и8і оиі оГ а ~ одягнений з голочки, у новісінькому вбранні.
Ьаші-Ьгаке ['ЬгепсІЬгеїк] п тех. стрічкове гальмо.
Ьаші-са$е ['Ьаепсікеїз] див. ЬапдЬох. ЬашІ-соПаг ['Ьгепб.кзЬ] п комір; рюш. Ьашіеаіі ['Ьаепдои] п (рі Ьапдеаих) фр. 1) стрічка (обруч) для волосся; 2) шарф, шо оповиває голову; 3) вузький бюстгальтер без бретельок; 4) пов’язка на очі.
ЬапМ ['Ьаепсіїд] аф 1) облямований; що має облямівку (пружок, см)ок-ку); 2) геол. смугастий.
Ьапдеіеі ['Ьгепдіііі] п 1) облямівка, обідок, смужка; 2) архт. перев’язь.
Ьапгіег ['Ьаепсіо] п спільник, співучасник, товариш (по змові).
ЬашіегоІ(е) ['ЬаетмЬгоиІ] п 1) вимпел ; 2) сигнальний прапорець; 3) мист. легенда (на гравюрі)} 4) архт. скульптурна прикраса у вигляді стрічки з написом.
ЬашЙюизе [ 'ЬгепдЬаиз] п розм. в’язниця.
Ьашіісооі ['Ьаепсккігі] п зоол. сумчастий щур, бандикут.
ЬапЛіпз [' Ьзвпгіт] п 1) згуртування, об’єднання (дія)} 2) позначення смугами; 3) кільцювання птахів; 4) геол. шаруватість.
ЬашІ-ігоп ['Ьаепд'аюп] п тех. штабове залізо, штабові сталь.
ЬягіК ['Ьаепфі] п (рі тж Ьапдіііі) бандит, розбійник.
ЬапШііі [Ьаеп'дііі:] п 1) рі від Ьапсііі; 2) збірн. (вжив, як 5іп&) бйнда, ватага.
Ьап<і-та$іег ['Ьа-пітаїзіо] п 1) диригент (оркестру)} * капельмейстер; 2) військ, старшина військового оркестру.
ЬашІО£ [*Ь»п<Ьд} пі) цепний пес; 2) англійський дог; шукач; іо зреак ~ апд Ведіат верзти нісенітниці.
Ьашіоіеег [.Ьаепсіо'ію] п нагрудний патронташ.
Ьапскйего [,Ьгеп(Ь'1і9гои] п розбійник.
ЬашкШег [.Ьгепдо'ііо] див. Ьапдоіеег. Ьапбоїіве [ 'ЬаепсЬІі:п] п фіксатуар. Ьапбоге [Ьавп'сіо:] п муз. лютня.
Ьаші-ваяг ['ЬаепсІ8з:] п стрічкова пилка.
Ьашктап [Ьавпсіхтоп] п (рі Ьапсіз-теп) оркестрант; музикант оркестру.
Ьаші-зргемІ [Ьагпскргесі] п рад. розтягування діапазону настройки.
Ьапй-зіаші ['ЬаепсЬіаепсі] п естрада для оркестру.
Ьап&іег ['Ьаепбзіа] п в’язальник снопів.
Вашіїшз [Ьа:пдиі]] п геогр. н. м. Бандунг.
Ьаіміиггіа [Ьа:п'дипа:] п ісп. лютня.
Ьап(№а£оп [ 'Ьгепд^зедап] п 1) фургон (вантажна машйна) з оркестром (про цирк)} 2) амер. переможці; 3) мода, загальне захоплення.
ЬяшЬгі<1ік [ ЬаепсЬукЮ] п рад. ширина частот.
Ьашіу ['Ьаепді] 1. п спорт. 1) російський хокей; бенді; 2) хокейна ключка; 2. аф 1) кривий (про ноги)} кривоногий; 2) смугастий; 3. V 1) перекидати (м'яч)} перекидатися, кидати один одному; обмінюватися; іо ~ >уогсІ8 шіій зтЬ. перекидатися словами (репліками) з кимсь; 2) передавати з уст в уста; обговорювати; 3) сперечатися; суперничати; 4) об’єднувати(ся).
Ьашіу-1е££е4 ['Ьагпдііедд] аф кривоногий.
Ьапе [Ьеш] 1. п 1) отрута; 2) перен. поет, загибель; прокляття; 3) убивство, смерть; 2. V отруювати; занапащати.
ЬапеЬеггу ['ЬеіпЬап] п бот. воронець.
Ьапейіі ['ЬеіпГиІ] ад] І) згубний, шкідливий; 2) отруйний; ~ тизЬгоот отруйний гриб.
Ьап
101
Ьап
Ьапеууогі і'Ьєпвузі] п 1) бот. беладона; 2) бот. жовтець; 3) розм. отруйна рослина.
Ьап£ [Ьзет]] 1. п 1) сильний удар; 2) вибух; постріл; бах, бац; 3) рі рад. тріскіт; 4) розм. стрімкість, навальність, натиск; енергія; 5) розм. задоволення, насолода; приємне збудження; введення наркбтика; 6) рі чубок; 7) гашиш; 2. аду розм. 1) саме, просто, прямо; 2) раптом, несподівано; 3) дуже, здорово; 4) гучно, шумно; ~ іо гі^кіз розм. на місці злочину; 3. V 1) ударити(ся); стукнути(ся); іо ~ опе-зеІГ а^аіпзі зтік. ударитися об щось; наткнутися на щось; 2) грюкати; зачиняти(ся) (про двері тощо); 3) гуркотіти, гриміти; 4) розм. бити, лупцювати, дубасити; 5) розм. перевершувати; 6) розм. вводити собі наркотики; бути наркоманом; 7) підстригати волосся чубчиком.
Вапзаіоге ['Ьавіздо'іо:] п геогр. н. м. Бангалур.
Ьап&ес1 [ЬаедсІ] ад] розм. п’яний; ~ ир іо іке еуез п’яний як чіп.
Ьапзег ['Ьаедда] п розм. небилиця, побрехеньки.
Ьап£Іп& ['Ьаеі]ід] ад] величезний, страхітливий.
Бангкок [Ьзед'кок] п геогр. н. м. Бангкок.
Вап§1ас1е$Ь [ 'Ьаеддіасіе]’] п геогр. н. Бангладеш.
Ьаіщіе ['Ьгедді] 1. п браслет, зап’ястя; 2. V 1) висіти; звисати; 2) ширяти в повітрі (про птахів).
Ьап£Іе(1 ['ЬаеддИ] ад] висячий; об-вйслий, звйслий; відвйслий.
Ьап£-іаі! ['Ьаедіеіі] п коротко під-стрйжений хвіст (у коня).
Ваіі£ііі [,Ьа:і]'ді:] п геогр. н. м. Бангі.
Ьап£-ир ['Ьает] 'лр] ад] розм. відмінний, чудовий; першокласний; знатний; ~ ідеа чудова ідея.
Ьапіап ['Ьжпіап] п 1) індус-торговець; 2) маклер; 3) халат (східний).
Ьапіап-сіау ['Ьзешапсіеі] п мор. піс-нйй день.
Ьапіап-Ьо$ріІа1 [ 'Ьзепіоп, ко8рП1] п ветеринарна лікарня.
Ьапіап-ігее [ 'Ьаепюпігі:] п індійське фігове дерево.
Ьапізй ['Ьзепі/] V 1) виганяти, проганяти; 2) засилати, висилати; 3) виселяти; 4) відганяти (думки); позбуватися, звільнятися.
ЬапізЬшепІ ['Ьаепі/тапі] п 1) вигнання; 2) заслання.
Ьапізіег [ Ьжпівіа] п 1) балюстрада; 2) рі поруччя; бйльця.
Ьаіцо ['ЬаепсІзои] п 1) банджо (музичний інструмент); 2) розм. лопата; 3) тех. коробка, кож^бс; картер.
Ьапк [Ьаедк] 1. п 1) берег (ріки, озера); 2) вал, насип; дамба; крутйй схил; 3) мілина, риф; 4) замет, нанос;
5) гірн. вйбій; устя шахти; 6) борт більярдного стола; 7) ав. крен, віраж; 8) банк; 9) фонд; загальний запас; ~ сіеромі банківський вклад, депозйт; ~ сіегк банківський службовець; 10) лава; 11) суд; 12) набір, комплект; серія;
~ Ьіооб кров для переливання; ~ коїісіау велйке свято (коли закриті банки); ~ Іеііег фінансовий бюлетень; ~ іосоґпоііує зал. штовхач (паровоз); 2. V 1) згрібати в купу; навалювати; 2) робйти насип, оточувати валом; 3) загачувати; заповнювати; 4) облямовувати, оточувати; 5) ав. робйти віраж; накренятися; 6) сісти на мілину; 7) класти гроші в банк; тримати гроші в банку; 8) бути банкіром, володіти банком; займатися банковою справою; 9) розраховувати, покладатися (на когось, щось — оп, ироп); 10) групувати; комплектувати.
ЬапкаЬІе ['Ьает]каЬ1] ад] придатний для обліку; що приймається для врахування (обчислення).
Ьапк-ЬіІІ ['ЬаедкЬіІ] п 1) вексель, вйданий однйм банком на інший; 2) заст. кредйтний білет.
Ьапк-Ьоок ['ЬаедкЬик] п чекова кнйжка; особовий рахунок.
Ьапк-сЬечие ['Ьаедкі/ек] п банківський чек.
Ьапк-соші ['Ьаедккогі] п 1) щотижнева нарада директорів банку; 2) загальні збори акціонерів банку.
Ьапк-сге<Ш [ 'Ьаедк, кгесіїї] п банківський кредит.
Ьапк (ІгаЙ [ 'Ьаедк, сіга :й] п тратта, вйставлена банком на інший банк.
Ьапкег ['Ьаедко] п 1) банкір; 2) рі банкірський дім; банкірська контора; банк; 3) службовець банку; 4) карт. банкомет, круп’є; 5) риболовне судно; рибалка; 6) землекоп; 7) австрал. повновода ріка; 8) підставка, лава (при скульптурних роботах).
Ьапкеі ['Ьждкй] п гірн. банкет (золотоносний конгломерат).
Ьапкіпз ['Ьаедкід] п 1) банківська справа; 2) будівництво дамб (набережних, насипу); 3) набережна; 4) насип; 5) прибережне рибальство; 6) сповільнення, обмеження (ходу); 7) ав. крен, віраж.
Ьапкіп£-1іоіі$е ['Ьждкід,каи8| п банк, банкірський дім, банкірська контора.
Ьапкіп£-ир ['Ьаедкід лр] п підгортання, підсипання.
Ьапк-поіе |'Ьает]кпош] п кредйтний білет, банкнот.
Ьапкосгасу [Ьаеп'кокгззі] п ірон. 1) влада банків, банкократія; 2) фінансові магнати, фінансові кола (зв’язані з урядом).
Ьапк-рарег ['Ьаедк,реіра| п збірн. 1) банкноти; 2) векселі, що приймаються банком для обліку.
Ьапк-гаіе ['Ьаедкгеїі] п ставка банкового обліку, дисконтна ставка банку.
Ьапкпірі [ 'Ьаедкгарі] 1. п банкрут; неспроможний боржник; а ~ іп копоиг безчесна людина; іо ріау іке ~ розтратити чужі гроші; І о ^о ~ збанкрутувати; 2. ад] 1) збанкрутілий, неспроможний, неплатоспроможний; 2) що не справ-дйв довір’я, провалений; 3. V довести до банкрутства; розорйти.
Ьапкгирісу [ 'Ьгеі]кг9рІ8і] п 1) банкрутство; неспроможність (тж перен.); соші оГ ~ суд у справах неспроможності; 2) крах, провал.
Ьапк$еа< ('Ьгеі]к8І:і] п берегова опора; стояк (моста).
Ьапк§Ьа11 [ 'Ьаедкзко.І] п товарний склад, пакгауз.
Ьапк-$і(Іе ['Ьгеі]к8акІ] п 1) край берега (озера, ріки); 2) спадистий схил берега, похилий берег; 3) (В.) район театрів (по берегу Темзи).
Ьапкзшап ['Ьаедкзшап] п (рі Ьапк8-теп) гірн. рукоятник; робітнйк біля устя шахти.
Ьапк§іег ['Ьаеі]к8і9] п ірон. прихйль-ник банкократії.
Ьапк-8іоск ['Ьаедкзіок] п акціонерний капітал банку.
Ьапку ['Ьаедкі] ад] розм. поритий, нерівний; горбйстий, горбкуватий.
Ьашіег ['Ьгепо] 1. п 1) прапор; стяг; знамено; перен. сймвол; ипдег іке ~ під прапором; іо ]оіп (іо Гоііоіу) іке ~ оГ... стати під знамена, стати на сторону (чиюсь); 2) друк. амер. газетний заголовок на всю ширину шпальти, «шапка»;
іо саггу іке ~ амер. ірон. блукати цілу ніч без притулку (про безробітного тощо); 2. ад] амер. найкращий; зразковий; провіднйй; ~ іпуеБітепі найвйгідніше капіталовкладення; 3. V 1) прикрашати прапорами; 2) збирати під знамена.
Ьашіег-Ьеагег ['Ьаепа,Ьєаг9] п прапороносець.
Ьашіег-сгу ['Ьжпокгаї] п бойовйй клич.
Ьашіегеїіе [7Ьаепа'геІ] п прапорець, вймпел.
Ьаппегшап І'Ьаепатап] п (р/Ьаппег-теп) прапороносець.
Ьашіегої ['Ьаепагоиі] п прапор, якйм накривають труну.
Ьаппоск [ 'Ьаепак] п велйкий корж.
Ьаппз [Ьаепх] п рі оголошення імен заручених під час вінчання; Ю азк (іо саіі, іо риЬІізк, іо риі ир) іке ~ оголошувати про наступний шлюб; іо ГогЬісі Іке - заявйти протест проти одруження.
Ьапчиеі ['ЬаедкіУіІ] 1. п бенкет; пир; урочйстий обід; ~ оГ Ьгіпе гіркі сльози; 2. V 1) бенкетувати; 2) давати бенкет; влаштовувати урочйстий обід (пир); 3) ласувати; їсти охоче.
Ьапчиеіег ['Ьаедк\уііа| п 1) гість на бенкеті; учасник бенкету; 2) рі бенкетники.
Ьап
102
Ьаг
Ьаіщиеііе [Ьаеі]'кеІ] п 1) тротуар; пішохідна доріжка; 2) військ, банкет; 3) насип; уступ; земляний вал.
Ьапіаш ['Ьжпіот] 1. п 1) бентамка (порода дрібних курей); 2) розм. «півень», забіяка, задирака; 3) військ, низькорослий солдат; 2. аф 1) невеликий; дрібний; малогабаритний; портативний; ~ саг легкий вантажний автомобіль, джип; 2) малорослий, низькорослий; невисокий і задерикуватий; 3) спорт, найлегший (про вагову категорію).
ЬапІат-і¥ЄІ^Ьі ['Ьаепіат^еіі] п спорт, боксер (борець) найлегшої ваги.
Ьапіег ['Ьаепіо] 1. п 1) добродушне кепкування; жарти; 2) жартівлива розмова; глузування; 2. V 1) добродушно кепкувати; жартувати; дражнити; 2) вести жартівливу розмову; 3) глузувати; 4) обдурювати.
Ьапіегег ['Ьаепіого] п насмішник, глузівнйк.
Ьапіівд ['Ьаепїґд] п голодна дієта.
Ьапіііпз ['Ьаепіііі]] п знев. виродок (про дитину).
Ьапгаі [Ьаеп'гаї] іпіяр. банзай!, ура!, хай живе!; ~ сЬаг^е військ, розм. психічна атака.
ЬаоЬаЬ ['ЬеюЬзеЬ] п бот. баобаб.
Мр [Ьжр] п шотл. булочка.
ЬаріЕш ['Ьаеріїхт] п хрещення; хрестини; ~ оЕ Гіге бойове хрещення; ~ оЕ Ьіоод мучеництво; військ, перше поранення.
Ьарйвшаї [Ьгер'Пхтаї] аф що стосується хрещення; хрестинний; ~ сег-іШсаіе посвідка про хрещення.
ВарСЕі ['Ьаеріїзі] п ч. ім'я Баптист.
Ьарй$< ['Ьаеріїзі] п 1) церк. хреститель; 2) баптист.
ВаріЬіа ['Ьаеріїзіо] п ж. ім'я Баптиста.
Ьарііхе [Ьавр'їаіг] V 1) хрестити; 2) давати ім’я; називати, нарікати; 3) хреститися.
Ьаг [Ьа:] 1. п 1) шматок, брусок; а ~ оЕ сЬосоїаіе плитка шоколаду; а ~ оЕ зоар брусок мила; 2) брикет; 3) мет. штаба, болванка, чушка, штанга, стержень; арматурне залізо; 4) засув, клямка; 5) шлагбаум; 6) рі грати (в'язниці); тех. решітка; 7) протимос-кітна сітка; 8) намул, нанос піску (в гирлі ріки); мілина; 9) гірн. бар врубової машини; 10) муз. такт; 11) спорт. перекладка; рі бруси; 12) спорт, жердина; 13) рі гантелі; 14) смуга (світла, фарби); 15) орденська планка; пряжка на орденській стрічці; 16) перешкода, перепона; ~ Ьіі вудила; 17) бар’єр, що відділяє суддів (від підсудних); ргівопег аі ІЬе ~ обвинувачуваний на лаві підсудних; 18) (ІЬе В.) адвокатура; Іо Ье саііед іо іЬе В. стати адвокатом; Іо Ье аі ІЬе В. бути адвокатом; 19) суд; думка; ІЬе ~ оЕ сопзсіепсе суд совісті; ІЬе ~ оЕ риЬІіс оріпіоп суд громадської дум
ки; 20) бар, буфет, закусочна; 21) стійка, прилавок, стіл; 22) фіз. бар (одиниці тиску); 2. у 1) замикати на засув, засувати; 2) закривати; перегороджувати; перешкоджати; аіі ехіїз аге -гееі усі виходи перекрий; 3) гальмувати; зупиняти; 4) забороняти, виключати; відстороняти, усувати; 5) не любити, не зносити, не переносити; не подобатися; 6) анулювати, відміняти; 7) не зараховувати, визнавати недійсним; □ ~ т замкнути, не випускати; ~ очі не впускати; 3. ргер виключаючи, за винятком; крім; ~ попе усі без винятку.
Вагак ['Ьєогаек] п ч. ім'я 1) Берак; 2) бібл. Варак.
ЬагаІЬеа [,Ьаего'Оі:о] п 1) текст. баратея (шовкова тканина з шерстю або бавовною); 2) військ, кітель.
ЬагаїЬпші ['Ьаегобгот] п 1) яма, безодня, прірва; 2) пекло; 3) перен. прірва, вирва; ненажера.
ЬагЬ [Ьа:Ь] 1. п 1) колючка; вістря; зубець (стріли, рибальського гачка); шип (колючого дроту); щербина, зазублина; 2) вусик (у риби); 3) тех. задирка; 4) борідка (ключа); 5) бот. остюк; 6) церк. білий плоєний нагрудник черниці; 7) перен. шпилька, ущипливе слово (зауваження), колкість; 8) берберійський кінь; 9) берберійський голуб; 10) рівет. ящур; 2. у 1) робйти зубці (щербйни), за-щерблювати; 2) насаджувати шипи (гачки); 3) уколоти; 4) перен. уразити, зачепити, образити; 5) підрізати, підстригати; косити; 6) тех. знімати задирки, усувати щербйни.
ВагЬаШап [Ьа:'Ьеідюп] 1. п мешканець острова Барбадос; 2. аф бар-бадоський.
ВагЬа<1о$ [Ьаі'Ьеідоиг] п геогр. н. острів Барбадос.
ВагЬага ['Ьа:Ього] п ж. ім'я Бар-бара.
ЬагЬагаїіа [,Ьа:Ьо'геі1ю] п ірон. іноземний акцент.
ВагЬагеедие [,Ьа:Ьо'ге8к] аф 1) берберійський; 2) (Ь.) грубий, варварський.
ЬагЬагіап [Ьа/Ьеопоп] 1. п 1) (В.) варвар; Котапз апй ВагЬагіапз римляни і варвари; 2) перен. неук, невіглас; дикун; уоипв ~8 лобурі; 3) бібл. чужинець, заброда, пришелець; 2. аф 1) (В.) варварський; що стосується варварів; 2) перен. дикий, грубий, варварський; 3) чужоземний; 4) (В.) берберійський.
ЬагЬагіс [ЬаґЬаепк] аф 1) варварський, дйкий; первісний; 2) грубий, неотесаний; некультурний.
ЬагЬагізт ['ЬагЬапхт] п 1) варварство, дикунство; 2) неуцтво; грубість, некультурність; 3) лінгв. варварйзм.
ЬагЬагіІу [Ьа:'ЬавпІі] п 1) варварство; жорстокість; нелюдяність; 2) грубість (стилю, смаку); несмак; 3) рі звірства; 4) лінгв. варварйзм.
ЬагЬагіге ['Ьа:Ьогаіх] V 1) призводити до стану варварства (здичавілості); 2) здичавіти; стати варваром; 3) пересипати мову варварйзмами; зловживати іноземними словами.
ЬагЬапив ('Ьа:Ьото$] аф 1) варварський; жорстокий; нелюдяний; 2) перен. некультурний; дйкий; грубий; 3) неправильний, перекручений (про мову); 4) оглушливий (про звук).
ВагЬагу ['Ьа.Ьоп] 1. п ж. ім'я Бар-барі; 2. аф берберійський.
ЬагЬаіе ['ЬагЬеіІ] аф 1) бот. остистий, остюкуватий; 2) зоол. бородатий, вусатий.
ЬагЬесие ['Ьа:Ьік]и:] 1. п 1) барбе-кю; цілком засмажена туша (свині тощо); 2) амер: пікнік; 3) шашличня; 2. V 1) смажити тушу (свині тощо); 2) смажити кусочками на рожні (м 'ясо тощо); 3) сушити на сонці.
ЬагЬесі [Ьа:Ьд] аф 1) що має колючки (шипй); колючий; ~ \уігє колючий дріт; 2) перен. гострий, їдкий, колючий, уїдливий, ущипливий; ~ 5УОПІ8 ущипливі слова, колкості.
ЬагЬеІ ['Ьа:Ьо1] п 1) іхт. марена, вусач; 2) вусик (у деяких риб).
Ьаг-Ьеіі ['ЬагЬеІ] п спорт. 1) гантель; 2) рі штанга.
ЬагЬег ['Ьа:Ьо] 1. п 1) перукар; цирульник; аі ІЬе у перукарні; ~ 8йор перукарня; еуегу ~ кпо^8 іі це відомо усьому світові; 2) туман над водою в морозяний день; 3) сильний вітер під час морозу; 2. V 1) голити і стрйгти; 2) підстригати, підрізати.
ЬагЬег-товдег ['Ьа:Ьо, тлі] до] п чепурун, франт.
ЬагЬеггу ['ЬагЬоп] п бот. барбарйс.
ЬагЬегу ['ЬагЬоп] п 1) перукарня, цирульня; 2) майстерність перукаря.
ЬагЬкап ['ЬагЬїкоп] п іст. військ. барбакан, висяча башта.
ВагЬіе ['Ьа:Ьі] п ж. ім'я Барбі.
Ьягігідегоив [ЬаґЬкізогоз] аф бородатий.
ЬагіиіаІ ['ЬаіЬіЮІ] п фарм. веронал; ~ Бодіит веронал-натрій.
ЬагЬііоп ['Ьа:ЬіЮп] п ліра; лютня.
ЬагЬоІа [ЬаґЬоиІо] п архт. ліпна рельєфна прикраса (тж ~ \уогк).
ВагЬу ['Ьа:Ьі] п ч. ім'я Барбі.
Ьагсаго1(1)е ['Ьа:когои1] п 1) муз. баркарола; 2) р0к. човняр, гондольєр.
Вагсеїопа [^Ьагзо'іоипо] п геогр. н. м. Барселона.
Вагсіау ['Ьа:к1і] п ч. ім'я Барклі, Барклей.
Ьагй [Ьа:д] 1. п 1) бард, співець; 2) шотл. менестрель; ІЬе В. оЕ Ауоп бард з Евбна (Шекспір); 3) звич. рі кінський обладунок; збруя; 4) скибочка сала; 2. V оснащувати обладунком (збруєю).
Вапіеіі ['Ьа:до1] п ч. ім'я Бардел.
ЬагШс ['Ьа:дік] аф що стосується бардів; ~ роеігу поезія бардів.
Ьаг
103
Ьаг
Ьаг(1і$Ь ['Ьа:ді/] асі] знев. що претендує на поетйчність.
Ваггіоіаіег [Ьа: 'сіоіаіа] п жарт. шекспіроман, шекспіроприхйльник.
ВагбоІрЬ ['Ьа:сІо1Г] п ч. ім'я Бар-дбльф.
Ьагс1$Ьір ['Ьа:д/ір] п знев. талант барда (співця) {поета).
ВагйиІрЬ ['Ьа:с1л1£| п ч. ім'я Бар-далф.
Ьаге [Ьєа] 1. асі] 1) голий, оголений; ~ Гееі босі ноги; 2) розкритий, вйкритий; іо Іау ~ розкрити, вйявити; вйкрити; ~ іпйпіііує грам, інфінітйв без іо; 3) порожній, пустйй, бідний, позбавлений чогось; а гоот ~ оГ йдтііиге кімната без меблів; 4) неприкрашений; простйй; 5) непідтверджений, голослівний; іо Ье-іієує 8тіЬ. оп зтЬ.’з ~ у/огсі повірити комусь на слово; 6) ледве достатній; убогий, мізерний; 7) мінімальний, незначний, найменший; ~ роззіЬіІііу мінімальна можлйвість; 8) ел. неізольбваний; 9) Поношений, зношений; 2. V 1) оголяти; 2) відкривати, розкривати; 3) спустошувати; 4) обдирати, позбавляти (чогось), знімати, скидати; іо ~ опе’в Ьеасі скйнуги капелюх (кашкет).
ЬагеЬаск ['ЬєаЬаек] 1. асі] неосідланий; 2. асіу без сідла, на неосідланому коні.
Ьаге-Ьаскесі ['ЬєаЬаекі] асі] 1) з голою спйною, оголений до пояса; 2) без сідла, неосідланий.
Ьаге-Ьопе$ ['ЬєоЬоипх] п рі розм. шкіра й кістки, скелет (про людину).
Ьагеґасегі ['ЬєоГеві] асі] 1) безбородий, безвусий; 2) з відкрйтим облйч-чям, без маски; 3) відкрйтий, прямйй; явний, неприхований; 4) безсоромний; зухвалий.
ЬагеГасеЛІу [ 'Ьєо,£еі$і1і] асіу 1) безсоромно; зухвало; 2) явно; відкрйто.
ЬагеГасес1пе$$ ['Ьєз.Геївішв] зухвалість; нахабство; безсоромність.
Ьагеґооі ['Ьєаїиі] 1. асі] босий; 2. асіу босоніж.
ЬагеГооіесІ ['Ьєз'биікІ] асі] босий, босоногий.
ЬагеЬашІесІ ['Ьєа'Ьаепсіісі| 1. асі] з голими руками, голорукий; 2. асіу 1) голими руками; 2) розм. на місці злочину.
Ьаге-Ьеасіесі ['Ьєо'ЬебкІ] 1. асі] з не-покрйтою головою, без головного убору; 2. асіу без шапки, скинувши го-ловнйй убір.
Ьаге1е§£ес1 ['Ьєо'ІедсІ] асі] з голими ногами, голоногий.
Ьагеїу ['Ьєаіі] асіу 1) ледве; лише, тільки; 2) голо, бідно; 3) прямо, відверто, просто.
Ьагепескесі [ 'Ьєа'пекі] асі] з відкрй-тою шйєю; декольтований.
Ьагепе$$ ['Ьєапів] п 1) неприкрй-тість, нагота; 2) бідність, убогість.
Вагепіз 8еа [ 'Ьаегапів'ві:] п геогр. н. Баренцове море.
ЬагПу ['Ьа:Паі] п розм. завсідник шинків (барів).
Ьагзаіп І'Ьагдш] 1. п 1) торговельна угода; договір про купівлю; домовленість; іо таке (іо сіозе, іо зігіке) а ~ укласти угоду; домовитися, прийтй до згоди; а §оод (Ьасі, 1озіп§) ~ вйгідна (невйгідна, збиткова) угода; іо сігіує а Ьагсі ~ правити багато, торгуватися; іо Ьіпсі а ~ дати завдаток; іо Ье оГґ (\уііЬ) опе’8 ~ анулювати угоду; а ~ із а ~ договір паче грошей; 2) вйгідна покупка; задешево куплена річ; іо Ьиу аі а ~ купйти дешево; іпіо іЬе ~ на додачу; до того ж; іо таке іЬе Ьезі оГ а Ьасі ~ не занепадати духом у біді; іЬаі’з а ~! згода!, домовилися!; 3) не-велйка ділянка землі; 2. V 1) торгуватися; вестй переговори, домовлятися; 2) укладати угоду (договір); прийтй до згоди; □ ~ а\уау віддати за безцінь, розбазарити; ~ Ґог чекати, передбачати; іЬІ8 із тоге іЬап І ~есі Гог цього я не передбачав, цього я не сподівався; ~ оЛГ збути з рук, здйхатися; ~ оп розраховувати, покладати надії.
Ьагзаіпег ['Ьа.діпа] п 1) торговець; 2) той, хто торгується.
Ьаг£аіп-$а1е ['Ьатдіпзеїі] п 1) дешевина; 2) дешевий розпродаж.
Ьаг£е [Ьа:сІз] 1. п 1) баржа; барка; шаланда; 2) адміральський катер; баркас; 3) туристйчний (екскурсійний) пароплав; 4) плавучий будйнок; 5) амер. велйка карета, омнібус; 6) с. г. копну-вач; 7) розм. лайка; ~ сіеггіск плавучий кран; 2. V 1) перевозити на баржі; 2) рухатися повільно (незграбно).
Ьаг&ее [ЬаґсІзі:] п 1) барочник; водолій; 2) грубіян.
Ьаг£етап ['ЬагсІзтап] п (рі Ьаг§е-теп) 1) член команди на баржі; 2) господар баржі.
Ьаг£ета$іег ['Ьа:сІз,та:8іа] п господар (шкіпер) баржі (барки).
Ьаг&е-ро1е ['Ьа.сІзроиІ] п жердйна для відштовхування баржі.
Ьаг£Іі [Ьа:£| п 1) гребінь пагорба; 2) крута дорога в гору; 3) шахта.
Ьагіс 1'Ьзепк] асі] 1) хім. барієвий; 2) барометрйчний.
ЬагіІІа [Ьа'піа] п бот. курай.
Ьагіпз ['Ьєапд] п 1) оголення; 2) розкриття, викриття; 3) гірн. розкриття пласта; штаб.
Ьаг-ігоп ['Ьа:г,аіап] п тех. пруткове залізо.
Ьагііопе ['Ьаепіоип] п муз. баритон (тж Ьагуіопе).
Ьагіит ['Ьєопат] п хім. барій.
Ьагк [Ьа:к] 1. п 1) гавкання; 2) кора; луб; ~ Ьееііе жук-короїд; 3) розм. шкіра; 4) мед. хінна кора, хіна (тж Зезиііз’ ~); 5) дубйльна кора; 6) барк (парусне судно)', 7) поет, човен; 2. у 1) гавкати; 2) грймати; 3) кашляти, кахйкати; 4) утворювати (нарощувати)
кору; покриватися корою; 5) здирати кору; 6) розм. здирати шкіру; 7) ду-бйти, чинйти; Ф іо ~ аі іЬе тооп займатися марною справою.
Ьагкеерег ['Ьа:,кі:ра1 п 1) буфетник, бармен; 2) хазяїн бару (пивної, буфету, закусочної, таверни); шинкар.
Ьагкеп ['Ьа:кап] V 1) дубйти, чинйти; 2) утворювати кірку, засихати.
Ьагкег ['Ьа:ко] п 1) крикун, грубіян; 2) закликальник; 3) аукціоніст; 4) злий пес; пустобрех; 5) розм. револьвер, пістолет; військ, важка гармата; 6) корувальник; корувальний барабан.
Ьагкегу ['Ьа:коп] п дубйльний (чинбарний) завод, чинбарня.
Ьагкіе ['Ьа:кі] п 1) звуковйй фільм; 2) рі звукове кіно.
Ьагкіпз ['Ьа:кід] 1. п 1) гавкання; 2) обкбрювання, здирання кори; 3) чйнення корою; 2. асі] що гавкає; гавкаючий; ~ уоісє гавкаючий голос; < - до£8 розм. стомлені (намуляні) ноги; ~ ігоп розм. револьвер.
Ьагкіп£-ігоп ['Ьа:кід,аіап] п струг, струганок.
Ьагк-ріі ['Ьагкріі] п чинбарний чан (шаплйк).
Ьагку |'Ьа:кі] асі] 1) покрйтий корою; 2) корявий, зашкарублий.
Ьагіеу ['Ьа:1і] 1. п ячмінь; рееіед - ячні крупй; ~ соПее ячмінна кава; іо сгу ~ просйти пощади (перемйр’я); 2. іпі цур-цур! (в іграх).
Ьагіеу-Ьігсі [ 'Ьа:1іЬа:сІ] п зоол. дубоніс, довгоніс.
ЬагІеу-ЬгоіЬ ['Ьа:1іЬгз:9] п міцне ячмінне пйво.
Ьагіеу-сапгіу |'Ьа:1і,кжпс1і] п ячмінна цукерка; ячмінний льодянйк.
Ьагіеу-сар ['Ьа:1і,кжр] п п’янйця; іо Ьауе оп а ~ бути п’яним.
Ьагіеу-согп ['Ьа:1іко:п] п 1) ячмінь, ячмінне зерно; 2) третйна дюйма.
Ьагіеу-Ьоогі ['ЬагіїЬисІ] п 1) сп’яніння, захмеління; 2) п’яне бешкетування.
Ьагіеу-шіїк ['Ьаііітіік] п рідка молочна каша з ячних крупів.
Ьаг1еу-5ігаі¥ [ 'Ьа :1і8іго:] п розм. дрібнйця, пусте.
ЬагІеу-$іі£аг ['Ьа:1іДи:да) п ячмінний Ц)п<ор (цукерки).
Ьагіеу-ууаіег ['Ьа:1і,\уо:іо] п ячмінний відвар.
Ьагііпз ['Ьа:1ід| п жердйна.
Вагкиу ['Ьа:1ои] п ч. ім'я Барлоу.
Ьагш [Ьа:т] п 1) дріжджі; 2) закваска.
ЬагтаШ ['ЬагтекІ] п буфетниця, офіціантка в барі (в пивнйці).
Ьагшап ['Ьа:тап] п (рі Ьагтеп) 1) бармен, буфетник; 2) трактйрник. шинкар.
Ьагшазіег |'Ьа:,та:8іа] п управитель шахти (рудника).
Ьаг
104
Ьаг
Ьаппу ['Ьа:ті] ад] 1) пінистий; бродильний; ~ Ьеег пінисте пиво; 2) розм. безглуздий, ідіотський; наві-жений; іо 80 * з’їхати з глузду; - оп Ійе спшіреї не при своєму розумі, не при тямі.
Валі [Ьа:п] п ч. ім’я Барн.
Ьагп [Ьа:п] п 1) амбар; комора; клуня; 2) скотний двір, скотарня; корівник; хлів; стайня, конюшня; 3) амер. сарай, стодола; 4) перен. сарай, казарма; 5) депо, гараж; парк, база (транспортна)', 4- саг ~ амер. трамвайний парк; ~ сіапсе амер. сільське свято з танцями (в амбар і)', Ьогп іп а ~ амер. невйхований, селюк.
ВагпаЬав ['ЬагпаЬоз) п ч. ім’я 1) Барнабас; 2) бібл. Варнава.
ВагпаЬу ['ЬаіпоЬі] п ч. ім’я Барнабі.
Ьагпасіе ['Ьа-.покі] 1. п 1) ріщипці; кляп, кляпці; 2) рі жарт, окуляри, пенсне; 3) закрутка, затискач; 4) орн. казарка білощока; 5) вусоногий рак; 6) докучлива (набридлива) людина; 7) амер. людина, яка міцно тримається за свою посаду; 2. V прилипати, приставати (до когось).
Ьагпасіесі ['Ьа:пок1сІ] аф 1) оброслий черепашками; 2) жарт, з окулярами на носі.
ВатапІ ['Ьа:под] п ч. ім’я Барнард, Бернард.
Ьагп-доог ['Ьа:п'сіо:] 1. п ворота амбара; аз ЬІ8 аз а ~ дуже великих розмірів; поі іо Ье аЬІе іо Ьй а ~ бути дуже поганим стрільцем; 2. аф домашній, свійський; ~ Го^І свійська птйця.
Вагпеі ['Ьа:ші] п ч. ім’я Барнет (зменш, від Вагпапі).
Вагпеу ['Ьа:ш] п ч. ім’я Барні (зменш, від ВагпаЬаз, Вагпагсі, Ветагсі).
Ьагпеу ['Ьа:т] п 1) розм. шахрайство, обман, шахрайська змова; 2) гулянка, гульня; пиятика; 3) противага (вантаж).
Ьагп-Лоог ['Ьа:п£1о:] п с. г. тік.
Вагпіе ['Ьа:ш] п ч. ім’я Барні (зменш, від ВагпагЗ).
Ьагшпап ['Ьа.птоп] п (рі Ьагптеп) молотник.
Ьагп-омгі ['Ьа:п,аи1] п орн. сипуха.
Ьатзіогт ['Ьа:пзіо:т] V амер. розм. 1) давати виставу в сараї; 2) гастролювати в провінції (про мандрівних акторів)', 3) виступати з промовами на місцевих зборах; виїжджати в агітаційну поїздку на місця.
Ьагп-зіогшег ['Ьа:п,зіз:то] п ман-дрівнйй (посередній) актор.
Ьагп-уагсі ['Ьа:п,]а:сІ] п 1) тік; 2) скотний двір, скотарня.
ЬагоЛупашісз [^Ьжгоисіаі'паетікз] п рі (вжив, як 5іп%) бародинаміка.
Ьаго^гат ['Ьгегодггет] п барограма. Ьагозгарії ['ЬгегоидгаїГ] п барограф. Ьаготеіег [Ьо'готііа] п барометр.
Ьаготеігіс(аі) [,Ьа:г9'теіпк(з1)] аф барометрйчний.
Ьаготеігісаііу [фгегд'теїпкаїї] аду за барометром; за допомогою барометра.
Вагоп ['Ьаегап] п ч. ім’я Барон, Бе-рон.
Ьагоп ['Ьзегоп) п 1) барон; 2) р/(іке ~з) лорди; знать; 3) магнат, туз, вельможа; 4) амер. розм. командуючий армією; 5) юр. суддя; 4 ~ оГЬееГ товстий філей.
Ьагопаве [ 'Ьаегопідз] п 1) баронство, тйтул барона; 2) збірн. барони, лорди, знать.
Ьагопезз ['Ьавгашз] п баронеса.
Ьагопеі ['Ьаегопіі] п баронет (титул).
Ьагопеісу [ 'Ьаеготізі] п тйтул баронета.
Ьагопіаі [Ьа'гоипіаі] ад] 1) баронський; 2) пишний, розкішний.
Ьагопу ['Ьзегопі] п 1) баронство, тйтул барона; 2) маєток барона.
Ьапміие [Ьа'гоик] 1. п архт. (ІЬе ~) бароко; 2. ад] 1) у стйлі бароко; 2) гротесковий; вигадливий, химерний; 3) неправильної форми (про перлину).
Ьагозсоре ['Ьзегазкоир] п фіз. бароскоп.
ЬагозрЬеге ['Ьзегозіїа] п метеор, ба-росфера.
ЬагоисЬе [Ьо'ги:/] п ландо.
Ьащие [Ьа:к] див. Ьагк.
Ьагциепііпе ['Ьа:капіі:п] п мор. шху-на-барк.
ЬаггаЬІе [’Ьа.гоЬІ] ад] юр. що має бути припйненим.
Ьаггасап ['Ьзегокаеп] п 1) груба шерстяна тканйна; 2) текст, водонепроникна тканйна «баракан»; 3) плащ-до-щовйк з баракану.
Ьаггаск [’Ьаегок] 1. п 1) рі (вжив, як 5іп%) казарма; 2) барак; 3) незатишне приміщення; 4) розм. хатйна, халупа; 5) амер. навіс, повітка; 2. V 1) розміщувати в бараках (у казармах); 2) гучно висміювати, освйстувати.
Ьаггаскіпз ['Ьзегакгд] п осміяння, освйстування (гравців за погану гру).
Ьаггаск-гоот ['Ьгегокгшп] п казарма, казармене приміщення.
Ьаггасооп [,ЬзегУки:п] п іст. загін (для негрів-рабів).
ЬаїтасікІа [, Ьгего'кшск] п (рі без змін) зоол. баракуда, морська щука.
Ьаіга&е ['Ьгега:з] п 1) загородження; 2) гребля, загата; дамба; 3) загачування; 4) військ, загороджувальний вогонь; ~ оГ Гіге вогневий вал; 5) ав., мор. бараж; 6) рад. радіоперешкоди.
Ьаггаіог ['Ьгегаіа] п 1) сутяга, кляузник; 2) хабарник (суддя)', 3) підпільний адвокат; 4) юр. особа, винувата в баратрії (у шкоді, заподіяній судну).
Ьаїтаїгоїк ['Ьаегаїгоз] ад] юр. вину
ватий у баратрії (у шкоді, заподіяній судну).
Ьаггаігу ['Ьавгаігі] п 1) сутяжництво, кляузництво; 2) юр. баратрія (шкода, заподіяна судну або вантажу капітаном чи командою).
Ваггай ['Ьзегоі] п ч. ім’я Баррат, Беррат.
ЬаггеїІ [Ьа:д) ад] 1) перекрйтий, закритий; 2) відгороджений ґратами; 3) смугастий.
ЬаїтеІ ['Ьаегої] 1. п 1) бочка, бочонок, барйло; ~ оГ Ьеег бочка пйва; 2) спиртне, хмільне; 3) розм. купа, безліч; 4) барель (міра рідини: англ. =163,65 л, амер. =119 л; для нафти =159 л; міра ваги сипких тіл =89 кг); 5) військ, ствол, дуло (вогнепальної зброї)', 6) тех. циліндр, барабан; бобіна; втулка; гільза; котушка; 7) склепіння (тунелю)', 8) анат. барабанна порожнйна вуха; 9) амер. розм. «кубушка» (кошти для проведення політичної кампанії)', < Ю $і( оп а ~ ої £ипро\У(іег сидіти на бочці з порохом; ходйти на краю безодні; іо Ьіі ІЬе ~ почати пиячити; іп Ше ~ розм. без копійки в кишені; 2. V 1) розливати в бочки; 2) зберігати на складі; 3) розм. рухатися дуже швидко.
ЬаггеІ-ЬеШесІ ['ЬгегоІ'ЬеІіс!] ад] товстопузий.
Ьаггеї-Ьііік •[ 'ЬаегаІЬлІк] п об’ємний барель (прибл. 142 л).
ЬаггеІ-ЬеасІ [’ЬзвгоІЬед] п дно бочки.
Ьагге1-Ьои$е ['ЬаегаІЬаиз] п 1) шинок, корчма, трактйр; 2) дім розпусти.
Ьаггеїіеіі ['ЬаегзІсІ] ад] 1) упакований в бочки; 2) бочкоподібний; 3) як компонент складних слів: 8ІП8ІЄ— §ип одностволка; сіоиЬІе— 8ип двостволка.
ЬаггеШпз ['Ьаегоіп]] п 1) упаковка в бочки; 2) тех. очйщення в обертовому барабані.
Ьаггеї-огвап ['Ьгего1,о:доп| п шарманка.
Ьаггеї-гоіі [ 'Ьгегої,гоиі] п ав. бочка (фігура найвищого пілотажу).
ЬаггеІ-$сгаріп£ [ 'Ьаегої, зкгеїрп]] п розм. підбирання останніх ресурсів («під мітлу»).
Ьагге1-$Ьаре(і [ 'Ьаегоі'/еірі] ад] бочкоподібний, бочкуватий.
Ьаггеї-уаиіі ['Ьгегаїузік] п архт. бочкоподібне склепіння.
Ьаїтеп ['Ьгегоп] 1. п 1) пустир, пустище, пустка; 2) амер. піщана рівнина, покрйта кущами; 2. ад] 1) безплідний, неродючий; вйснажений (про грунт)', 2) нездатна народжувати дітей, безплідна; ~ таггіа8е бездітна сім’я; ~ Г1£-1гее бібл. безплідна смоківниця, бездітна жінка; 3) яловий, непродуктивний; 4) стерильний; 5) бідний (на щось), позбавлений (чогось)', ~ оГ іпіег-езі позбавлений інтересу; 6) пустий, беззмістовний; 7) нудний, байдужий.
Ьаг
105
Ьа$
Ьаггепег ['Ьаегапа] п ялова корова, ялівка.
Ьаггетуогі ['Ьаегап\уа:і] п бот. горянка.
Ьаггеі ['Ьаегаї] п берет.
ВаггеП ['Ьзегаї] п ч. ім'я Баррет, Беррет.
ЬаїтеИе [Ьа'геї] п шпйлька-пряжка (для волосся).
Ьаггісагіе [.Ьаеп'кеїсі] 1. п 1) барикада; 2) перен. перепона, перешкода; 3) військ, загородження; 2. V 1) барикадувати (ся), будувати барикади; 2) відгородити (себе від когось, чогось).
Ваггіе ['Ьзеп] п ч. ім'я Барі, Бері (зменш, від Ваггеїі).
Ьаггіег ['Ьзепа] 1. п 1) бар’єр; перила; огорожа; 2) застава, шлагбаум; 3) спорт, перешкода, бар’єр; 4) межа, лінія поділу, рубіж; 5) прикордонна фортеця, форт; 6) шельфовий лід; крижаний бар’єр; 7) гірн. перемичка, цілик; 2. V огороджувати бар’єром, оточувати перилами, перегороджувати; перешкоджати (звич. ~ оіТ, ~ іп).
Ьаггіег-гееГ ['Ьзепогі.І] п бар’єрний кораловий риф.
Ьаггіег-ігеаіу ['Ьзегіа,їгі:1і] п іст. договір про державні кордони.
Ьаггіпз ['Ьа:ггд] 1. п 1) тех. прокручування (маховика); запуск (машини); 2) гірн. кріплення покрівлі, шахтне кріплення; ~ еп^іпе пусковий двигун; 2. ргер крім, за винятком.
Ьаггіп£-оШ ['Ьа:пі]'аиі] п обструкція учителям, страйк (учителя не впускають у клас).
Ьаггівіег ['Ьавпзіз] п юр. адвокат; гєуі$іп£ ~ особа, яка перевіряє списки виборців по округу.
Ваггоп [’Ьгегап] п ч. ім'я Барон, Берон.
Ьаг-гоош ['Ьа:гит] п бар, закусочна; буфет (в готелі).
Ьаггооп [Ьа'гигп] п (скор. відЬат^е Ьаііооп) військ, розм. аеростат загородження.
Ьаггомг ['Ьзегои] 1. п 1) курган, могила, пагорбок; могильний горбок; прйгорок; 2) купа; 3) гірн. відвал породи; 4) кабан, кастрований кнур; 5) тачка, грабарка; ~ Ьоу тачечник (вуличний торговець); 6) носилки, ноші; 2. у підвозити на тачці (матеріал).
Ваггу ['Ьзеп] п ч. ім'я Барі, Бері (зменш, від Ваггеїі).
Ьаге [Ьа:х] п рі ґрати (у в'язниці).
Ьаг-зіїуег ['Ьаг'зііуо] п срібло у зливках.
ВаН [Ьа:1] п 1) ч. ім'я Варт (зменш, від Ваі1Ьо1оте\¥); 2) ВаН. (скор. від Ьагопеі) баронет; Біг \¥і11іат Апсіегзоп, Вап. баронет сер Вільям Андерсон.
Ьаїїепдег ['Ьа:ДешЬ] п амер. буфетник, бармен.
Ьагіег ['Ьаііо] 1. п 1) мінова торгівля; товарообмін; 2) товарообмінна
угода (тж ~ а^геетепі); йсЬ
вет. короста; 2. V 1) міняти, обмінювати; вести мінову торгівлю; іо ~ тге Гог >¥аге обмінюватися товарами; 2) давати натомість; торгуватися; іо ~ а\уау проміняти на гірше; іо ~ ад*ау опе’8 ігеесіот поступитися свободою.
ВаіІЬоІотечг [Ьаг'ОоІапуи:] п ч. ім'я 1) Бартолом’ю; 2) бібл. Варфоломій.
Ьагіізап ['Ьаіігзеп] п іст. сторожова башта.
Ьагііхап ['Ьа.іігзеп] див. Ьагіізап.
Вагіїе ['Ьа:і1] п ч. ім'я Бартл (зменш, від ВагіЬоІотеду).
Вагіїеу ['Ьа:і1і] п ч. ім'я Бартлі (зменш, від ВагіЬо1оте>у).
Ваїїоп ['Ьа:іп] п ч. ім'я Бартон.
Ьагіоп [ 'Ьаііп] п 1) садиба, подвір’я садиби (фбрми); 2) ферма, що залишилася у власника в експлуатації (не орендована); 3) курник, пташник.
Вагігаш ['Ьаіігот] п ч. ім'я Барт-рам.
Вагі’8 [Ьа:із] п розм. госпіталь св. Варфоломія (в Лондоні).
Вагіу ['Ьа:іі] п ч. ім'я Варті (зменш, від ВагіЬо1оте\¥).
ВапісЬ ['Ьа:гик] п ч. ім'я Барук, Берук, Варух.
Ьагуеіі ['Ьаіуоі] п шкіряний фартух.
Ьагусепігіс [,Ьзеп'8епйтк] аф фіз. барицентричний.
ЬагурЬопу [Ьз'ггіоит] п мед. утруднена мова.
ЬагузрЬеге ['Ьаепзіїо] п геол. барисфера.
Ьагуіа [Ьо'гаїіа] п хім. окис барію.
Ьагуіе8 [Ьа'гаііі:г] пмін. барит, важкий шпат.
Ьагуііс [Ьа'піік] аф хім. баритовий. Ьагуіопе ['Ьзепіоип] п баритон.
Ьагуігоп ['Ьзепігоп] п фіз. мезон.
Ьазаі [Ьеі8І] аф 1) що лежить в основі, основний; головний; 3) геол. базальний.
Ьазак ['Ьае8о:1і] п мін. 1) базальт; 2) базальтовий фарфор.
Ьазап ['Ьзехап] п вичинена шкура.
Ьазсагі ['Ьа:8ка:і] п візок з кошиком на ньому (в магазинах самообслуговування).
Ьазсиїе |'Ьае$к]и:1] п підйомне крило, ферма (моста).
Ьазсиїе-Ьгіф’е [' Ьзезк] и: 1, Ьпдз] п підйомний (розвідний) міст.
Ьазсиїе-доог ['Ьзе8к)и:1,сІз:] п підйомна брама.
Ьазе [Ьеіз] 1. п 1) основа, підстава; базис, база; низ; дно; 2) основний момент (пункт); 3) база, опорний пункт; тіїііагу ~ військова база; 4) стартова площадка; 1аипсЬіп§ ~ стартова позиція (ракети); 5) мат. основа (геометричної фігури); 6) буд. фундамент; 7) архт. п’єдестал, цоколь; підвалина; 8) тех. штатив; 9) геол. підошва;
10) ел. цоколь (лампи); 11) хім. основа; 12) друк, колодка для кліше; 13) спорт, місце старту, стартова лінія;
ІО Ье ОІГ опе’8 ~ бути не при своєму розумі; іо всі іо Гігеі ~ амер. розм. добитися першого успіху, зробити перші кроки (в чомусь); іо скапає опе’8 ~ амер. розм. відступати, тікати; іо геасЬ йоте ~ успішно закінчити справу; 2. аф 1) низький, підлий; 2) нижній; 3) низький, негучний; 4) низькорослий, невисокий; 5) фальшивий, неповноцінний; 6) неблагородний, окисний (про метал); низькопробний; 7) простонародний, грубий, зіпсований (про мову); ~ Ьаііп вульгарна латинь; ~ Іап^иа^е засмічена мова; 8) основний; ~ рау основна заробітна плата; 9) базовий; 10) військ, донний; 11) незаконний, незаконнонародже-ний; ~ зоп позашлюбний син; 12) юр. примусовий, рабський, кріпацький; 3. V 1) засновувати; обгрунтовувати; 2) закладати фундамент (основу); 3) базувати; розміщувати війська.
Ьазе-ЬаП ['ЬеізЬо:!] п спорт. 1) бейсбол; 2) бейсбольний м’яч.
ЬазеЬоапі [ 'ЬеізЬогсІ] п буд. плінтус.
Ьазе-Ьогп ['ЬеізЬоіп] аф 1) низького (плебейського) походження; 2) підлий, низький; 3) незаконнонародже-ний.
Ьа$е-сош1 ['Ьеі8ко:і] п задній двір (ферми тощо).
Ьазе-ґгедиепсу ['Ьеі8'йі:к\уоп8і] п фіз. основна частота.
Вазеї [ 'Ьа:гаі] п геогр. н. м. Базель. Ьазеїапі ['Ьеїзіа.д] п кинджал.
Ьа$е1е$$ І'Ьеі8Іі8] аф 1) необгрунтований; безпідставний; пустий; 2) що не має бази, позбавлений бази.
Ьа$е1е$$пе$$ [ 'Ьеі8Іі8Ш8] п необґрунтованість, безпідставність.
Ьазе-Ііпе ['Ьеі8Іаш] п 1) основна лінія; основа; базис, база; 2) військ, лінія постачання армії; 3) спорт, задня лінія майданчика.
Ьазеїу ['Ьеїзіі] асіу низько; підло, безчесно, неблагородно.
Ьазешепі ['Ьевтапі] п 1) основа; фундамент; підвалина; 2) підвал; підвальне приміщення; цокольний поверх.
Ьа$епе$$ ['ЬЄ18П18] п 1) низькість, підлість; нечесність, неблагородство; 2) схильність до корозії.
Ьа$е-р1а<е [ Ьеі8р1еН] п тех. опорна плита.
Ьа$е-гаіе ['Ьеізгеїі] п ек. тарйфна оплата.
ЬазеБ І ['Ьеі8іг] рі від Ьазе.
Ьа$е$ II ['Ьеі8І:х] рі від Ьазіз.
Ьа$Ь [Ьае[] 1. п 1) розм. сильний удар; 2) військ, розм. атака, удар; 2. V розм. сильно бити, гамселити; То ~ опе’8 йеасі а§аіп8і а ігее ударитися головою об дерево.
Ьаз
106
Ьаз
ЬавЬаяг [ЬУ/з:] п тУР- паша.
ЬазЬег ['Ьге/а] п розм. 1) убивця; бандит; 2) професіональний боксер.
ЬавЬАіІ ['Ьае/Гиі] аф соромливий, сором’язливий; скромний; боязкий; ~ сЬіїсІ боязка дитина; ~ ^Іапсе соромливий погляд.
ЬазЬГиІІу ['Ьае/йііі] адч соромливо, боязко.
Ьа$Ши1пе$$ ['Ьж/Гиіпіз] п соромливість, сором’язливість; скромність; боязкість.
ЬавЬі-Ьагоик [,ЬавІіЬа'ги:к] п тур. іст. башибузук.
Ьавіс ['Ьеїзік] аф 1) основний, головний; найістотніший; ~ ргіпсіріез основні принципи; ~ соттоШііез основні товари (продукти); ~ іпсіизігу важка промисловість, основна галузь промисловості; ~ зіге номінальний розмір; 2) елементарний; початковий; спрощений; В. Еп^ІізЬ початковий курс англійської мови; ~ ргіуаіе амер. військ. ненавчений рядовий (неспеціаліст); 3) хім. основний; < ~ сігезз темна сукня без оздоблення; В. Аллу Ке£и1аііоп військ, статут сухопутних військ.
Ьазісаііу ['Ьеїзікаїї] аду в основному, по суті; у своїй основі.
Ьавісііу [Ьеі 818111] п хім. валентність, основність.
Вазіе ['Ьаегі] п ч. ім’я Безі, Базі (зменш, від Вазії).
Вазії ['Ьаегії] п ч. ім’я Безіл, Базіл.
Ьазії [’ЬаегіІ] 1. п 1) бот. васильки; 2) вичинений смушок; 3) пергамент (із шкіри); 4) грань, зрізаний косо край; 2. V точити, гранити.
Ьазіїаг [ 'Ьаезіїо] аф анат. основний; ~ аПегу основна артерія.
Ьазіїіса [Ьо 'гіііка] п (рі тж Ьазіїісае) архт. базиліка.
Ьазіїісае [ЬУгіІізі:] рі від Ьа8І1іса.
ЬазШсоп [Ьо'зііікап] п 1) чудодійна цілюща мазь; 2) фарм. жовтий пластир.
Ьазіїізк [ 'Ьаегіїїзк] 1. п 1) фольк. василіск; 2) зоол. василіск (ящірка); 3) іст. гармата «василіск»; 2. аф 1) фатальний, смертоносний; 2) чарівний, гіпнотичний.
Ьа$Шзк-£Іапсе ['Ьаегіїїзк'діа:пз] п розм. 1) людйна, яка може наврочити; 2) пристріт.
Ьазіп [Ьеїзп] п 1) таз, чаша, миска; соррег ~ мідний таз; 2) резервуар; водойма; ставок; 3) басейн (ріки, моря); 4) геол. тектонічний басейн; поклад; улоговина; мульда; 5) мор. маленька бухта; йоск ~ портовий басейн.
Ьазіпеі ['Ьгезшої] п легкий шолом з заборолом.
Ьазіпйіі ['Ьеїзпїиі] п 1) повна мй-ска, повний таз (чогось); а ~ оГ §гие1 мйска каші; 2) перен. розм. сйла-си-ленна; ~ оГ ігоиЬІе купа неприємностей.
Ьазіп-Ьаі [ 'ЬеїзпЬаеІ] п військ, розм. шолом.
Ьазіз ['Ьеі$і8] п (рі Ьазез) 1) основа, базис, база; підстава; оп ійіз ~ на цій підставі, виходячи з цього; оп а §оод апсі пеі^йЬоигІу ~ на основі добросусідських відносин; 2) основнйй компонент, основа; 3) фундамент; 4) амер. військ, база.
Ьазк [Ьа:зк] V 1) грітися (на сонці, біля вогню); тішитися теплом; Ю ~ іп Ійе 8ііп грітися на сонці; 2) перен. утішатися; зігріватися почуттям; іо ~ іп Гате тішитися славою.
Ьазкеі ['Ьаізкії] 1. п 1) кошик, корзйнка; а ~ оГ арріез кошик яблук; 2) кузов; гондола (аеростата); 3) тех. ґратчастий кузов; короб; ківш (землечерпалки); сітка (труби); 4) корзйна; попадання м’ячем у корзйну (баскетбол); 5) текст, рогожка (переплетення); 4 ~ ІипсЬ (йіппег) пікнік; ~ сазе інвалід з ампутованими руками і ногами; тяжкопоранений; іо Ье ІеГі іп ійе ~ залйшйтися за бортом; іо £Іує ІЬе ~ відмовити, дати гарбуза (при сватанні); Іо Ьауе (іо риі) аіі опе’8 姧8 іп опе ~ поставити усе на карту; ІЬе ріск оГ ІЬе ~ усе найдобірніше; 2. у 1) складати у кошик; 2) кйдати у кошик для сміття, викидати у кошик.
Ьазкеі-Ьаіі ['Ьа:зкііЬз:1] п спорт. 1) баскетбол; 2) м’яч для гри в баскетбол.
ЬазкеїЬаІІег ['Ьа ізкії, Ьо: Із] п баскетболіст.
ЬазкеІЇиІ [ 'Ьа:зкіІїи1] п повний кошик (чогось).
Ьазкеїіпз [’ЬагзкіІп]] п плетіння кошиків.
Ьазкеі-озіег ['Ьагзкії, 01130] п червоний верболіз для кошиків.
Ьазкеігу ['Ьагзкіїп] п 1.) плетені кошикові вйроби (з лози); , 2) плетіння кошиків (корзйн); 3) переплітання, сплітання (лозин).
Ьазкеї-зШсЬ ['ЬагзкіІ'зІїЦ] п шов «ришельє» (у вишиванні).
Ьазкеі-иііклу ['Ьа:8кіІ'\¥і1ои] п бот. кошикова верба.
Ьазке1->¥огк ['Ьа:8кіПУо:к] п 1) плетені кошикові вйроби; 2) переплітання, сплітання, переплетення (лозин); 3) вйшивка «ришельє».
Ьазкіпв-зЬагк ['Ьа:8кіі]/а:к] п зоол. гігантська акула.
Ьазпеі ['Ьгезпії] див. Ьазіпеі.
Ьазоп [Ьеїзп] 1. п верстат для обробки фетру; 2. у обробляти фетр.
Ва$чие [Ьгезк] 1. п 1) баск; 2) мова басків; 2. аф баскський.
Ьаздие [Ьаезк] п 1) баска (сукні); 2) блузка (ліф) у талію (в обтяжку); 3) тех. облицювання; футерування; набивання (печі).
Ьаздиіпе [Ьагз'кі.п] п розмережана спіднйця (іспанок).
Вазга [Ьлзгз] п геогр. н. м. Басра. Ьаз-геІіеГ ['Ьае5П,1і:£] п барельєф.
Вазз [Ьаез] п ч. ім’я Бас (зменш, від ЗеЬазііап).
Ьазз І [Ьеіз] І. л муз. 1) бас; 2) контрабас; 2. аф муз. басовий, низькйй; ~ сІеГ басовий ключ; ~ сігшп турецький барабан; ~ сіагіпеї бас-кларнет.
Ьазз II [Ьае8] п 1) (рі без змін) морський окунь; 2) тверда глйна; вуглистий сланець; 3) бас (пиво); 4) американська лйпа.
Ьаззеі ['Ьаезії] 1. п 1) такса (порода собак); 2) геол. вйхід на поверхню пласта (жйли); 2. у геол. виходити на поверхню (про пласт, жилу).
Ьаззіпеі [Лгезі'пеї] п плетена ко-лйска з верхом; плетене ліжко (для новонародженого).
Ьаззіпейе [,Ьае8і'пеІ] див. Ьаззіпеі.
Ьаззо ['Ьаезои] п італ. муз. бас (голос); ~ сапіапіе бассо кантанте (високий бас); ~ ргоГипдо бассо профундо (низький бас).
Ьаззооп [Ьо'зи:п] п муз. фагот.
Ьаззоопізі [Ьо'зи.пізі] п муз. фаготист.
Ьа58-ге1іеГ('Ьае8пДі:£] див. Ьаз-геііеГ.
Вазз Бігай ['Ьаез'зігеїі] п геогр. н. Бассова протока.
Ьазз-уіоі ['Ьеі8,уаю1] п 1) віолончель; 2) контрабас.
Ьазз-ячимі ['Ьае8\уисІ] п бот. лйпа американська.
Ьа$і [Ьаезі] п 1) луб, лйко, мачула; 2) вірьовка, мата з лйка; ~ зЬоез ли-чакй.
Ьазіапі ['Ьгезізд] 1. п 1) позашлюбна (бічна, незаконнонароджена) дитйна; 2) груб, вйродок; шельма; 3) бот. помісь, гібргід; 4) суміш, помісь, мішанина; 2. аф 1) позашліббний, бічнйй, неза-коннонароджений; 2) неповноцінний, низької якості; 3) змішаний, неоднорідний; 4) підроблений, фальшйвий; удаваний; 5) незаконний; 6) міцнйй; грубий, масйвний; 7) тех. неправильної форми, незвичайного розміру; < ~ зайгоп бот. сафлор; - ЮсіДах бот. льонок.
Ьазіапіу ['ЬаезІасІї] п 1) позашлюбне народження; позашлюбність; незаконна народженість; 2) блуд.
Ьа$іе [Ьеїзі] у 1) поливати страву (жиром під час смаження); 2) зшивати наживунйтку, зметувати; 3) дубасити, лупцювати (палицею); 4) перен. критикувати, шпетити; засипати запитаннями (зауваженнями); 5) мітити овець дьогтем; іо ~ Ліпіз 'уііЬ Ьиііег товктй воду в ступі.
Ьа$іеІ-Ьоіі5е ['ЬгезІЇЬаиз] п будйнок--фортеця, дуже укріплене житло.
Ьа$іеп ['Ьаезіп] аф луб’янйй, лйко-вий; рогожаний.
Ьа$іі11е [Ьаез'їі:!] п 1) фортеця,
Ьа$
107
Ьаі
форт; бастіон замку; 2) фортеця-в’яз-нйця; 3) (Ііте В.) Бастілія.
ЬазііІІіоп [Ьаез'іігірп] п іст. форт.
ЬаБііпабо [уЬге8іі'пеісІои] 1. п 1) удар палицею; 2) палиця, кийок; 2. V 1) бити палицею по п’ятах; 2) дубасити, лупцювати палицею (кийком).
Ьазііоп ['Ьгезиоп] п військ, бастіон. Ваі [Ьаеі] п ч. ім'я Бет, Бат (зменш, від ВапЬоІоте^).
Ьаі [Ьаеі] 1. п 1) зоол. кажан; 2) розм. нічна пташка (про повію)’, 3) відьма, сварлива баба; 4) військ. (В.) безвідкатна гармата «Бет»; бомба «Бет» (радіолокаційна керована)’, 5) кийок, палиця; битка (в крикеті)’, ракетка (в тенісі)’, 6) удар; 7) розм. крок, темп; аі а £оосі ~ швидко; 8) буд. бита цегла; 9) сланцювата глина; 10) рі ватна прокладка (підкладка); 11) фетр, повсть; 12) амер. розм. гульня, гулянка; іо §о оп а ~ пиячити; 13) розм. іноземна мова; 14) в’ючне сідло; 2. V 1) дубасити (бити, лупцювати) палицею (кийком); 2) спорт, бити биткою; 3) відбивати м’яч руками (волейбол)’, 4) мигати, моргати; 5) махати (крилами).
Ьаіаіа [Ьае'іа:іо] п бот. батат, солодка картопля.
Ьаі-ЬІіпсі ['ЬжіЬІатсІ] аф сліпий; сліпа курка.
ЬаісЬ [Ьаеу] 1. п 1) одна випічка хліба; заміс; 2) партія фарфорових (порцелянових) виробів; 3) купа, пачка, партія; ряд; група; серія; пака; ~ оГ Ьоокз пачка книг; ~ оГ \¥огктеп група робітників; 4) дозування; порція; ~ ргосіисііоп серійне виробництво; 5) розм. холостяк, парубок; 2. V дозувати.
ЬаісЬег ['Ьзеї/а] п буд. живйльник-- дозатор (для бетону).
ЬаісЬіпз ['Ьаеі/п]] п 1) дозування (суміші)’, 2) сортування; групування.
ЬаісЬу ['Ьзеї/і] асі] розм. божевільний, причйнний, недоумкуватий.
Ваіе [Ьеіі] п ч. ім'я Бейт (зменш, від ВагШо1оте\¥).
Ьаіе [Ьеіі] 1. п 1) розм. зменшення; знйження; вираховування; 2) розм. лють, гнів; іп а ~ у гніві; 3) розчин для пом’якшення шкіри (після дублення)’, 2. V 1) збавляти, зменшувати, стрймувати; здержувати, скорочувати; іо ~ ехрепзе скорочувати вйтрати; І саппоі ~ а реппу оГ іі я не можу ус-тупйти й копійки; 2) опускати, знй-жувати; 3) притупляти; 4) слабнути, кволіти, хиріти; 5) розм. змахувати крйлами (про сокола)’, 6) перен. трепетати, бйтися.
Ьаіеаи [Ьзе'іои] п (р/Ьаіеаих [ЬаеЧо-их]) канад. 1) річковий плоскодонний човен; 2) військ, понтон; ~ Ьгісі^е понтонний міст.
Ьаіесі 1'ЬеКісІ] ас(/стрймуваний; \упЬ ~ ЬгеаіЬ затамувавши подих.
Ьаі-еуед ['ЬжІаісІ] аф 1) недалекоглядний, недалекий; непроникливий; неспостережливий; 2) тупйй.
Ьа(-ґол¥І ['ЬаеіГаиІ] V ловйти птахів уночі, засліплюючи їх світлом.
ЬаІ-Го^¥Іег [ 'Ьаеі,Гаи1о] п нічнйй птахолов.
ВаіЬ [Ьа:0] п геогр. н. м. Бат; < ~ Ьип булочка з родзйнками; §о Іо ~! забирайся під три чорти!
ЬаіЬ [Ьа:0] 1. п (рі ЬаШ$ [Ьа:дх]) 1) купання, миття (у ванні)’, іо іаке (іо Ьауе) а - приймати ванну, мйтися; купатися; 2) ванна; купальня; ванна кімната; 3) звич. рі лазня; водолікарня; 2. у розм. мйти(ся), купати(ся); іо ~ ійе ЬаЬу купати дитйну.
ВаіЬ-сЬаіг ['Ьа:0'уєа] п крісло на колесах (для хворих).
ЬаіЬе [Ьеіб] 1. п купання (в морі, на річці); 2. у 1) купатися (в морі, річці); плавати; 2) мйти, обмивати; відмочувати; іо ~ опе’з Гасе умйтися; 3) промивати (рану); 4) омивати (береги); 5) заливати, обливати; іо ~ опе’з йапсіз іп Ьіоосі закривавити руки.
ЬаіЬег І'Ьеіба] п 1) купальник; купальниця; 2) рі військ, особовий склад, який мйється.
ЬаіЬ-Ьои$е ['Ьа.ОЬаиз] п 1) лазня; 2) купальня; роздягальня (на пляжі).
ЬаіЬіпеііе [,Ьае0а'пеі] п амер. скла-дана гумова дитяча ванночка.
ЬаіЬіпз ['Ьеідп]] п купання; ~ зиіі купальний костюм; ~ Ьеаиііез амер. красуні в купальних костюмах; ~ ріасе морськйй курорт.
ЬаіЬіп£-Ьох |'Ьеідн]Ьокз] п роздягальня для купальників.
ЬаОііп£-со$ішпе ['Ьеідп],ко8^и:т] п купальний костюм.
ЬаОїіпз-ріасе [ 'Ьеідіг)р1еіз] п морськйй курорт.
ЬаіЬотеіег [Ьа'0зтііа] п батометр (прилад для вимірювання великих глибин).
Ьаі-Ьог$е ['ЬаеіЬо:з] п 1) в’ючний кінь (офіцерський); 2) с. г. ломовйк.
ЬаіЬоз І'ЬеЮаз] п 1) несподіваний перехід від піднесеного до вульгарного стйлю; 2) удаваний пафос; 3) розвінчання, падіння; 4) глибина, безодня.
ЬаіІі-гоЬе ['Ьа:0гоиЬ] п купальний халат.
ЬаіЬ-гоош ['Ьа:0гит] п 1) ванна (кімната); 2) убиральня.
ВаіЬ$ЬеЬа ['Ьге0]їЬа] п ж. ім'я 1) Батшеба; 2) бібл. Вірсавія.
Ьа<Ь-$і(1е ['Ьа:0заід] п бортик басейну.
Ьа(Ь-іоі¥е1 ['Ьа:0,іаиа1] п купальне простирало, велйкий махровий рушнйк.
Ьаій-іиЬ ['Ьа:0ілЬ] п 1) ванна; 2) розм. коляска мотоцйкла; 3) велйкий автомобіль; ~ §іп розм. самогон.
ВаіЬигзі |'Ьае09:зі] п геогр. н. м. Батерст.
ЬаіЬутеігу [Ьо'0ітііп] п батиметрія, вимірювання велйких глибйн (моря).
ЬаіЬузсарЬе [ 'Ьае0ізкеіГ] п батискаф.
ЬаіЬу$еі$ш ['Ьае0і8аіхт] п землетрус на великій глибині.
ЬаіЬузрЬеге [ 'Ьае0і8Гіа] п батисфера.
Ьаііп£ ['Ьеііп]] ргер за вйнятком, крім.
Ьаіізіе [Ьо'іігзі] п текст, батйст.
Ьаііеі ['Ьгеіііі] п стукалка, калатало.
Ьаітап ['Ьаеітап] п (рі Ьаітеп) військ, денщйк, вістовйй, ординарець.
Ьаі-тішІесІ ['Ьзеі'татсіїсі] аф дур-нйй, обмежений.
Ьаі-топеу ['Ьжі,тлпі] п військ, гроші на перевезення багажу (офіцера); багажні.
Ьаі-тиіе ['Ьгейгуиіі] п в’ючний мул.
Ьаіоп ['Ьаеіп] 1. п 1) жезл; 2) диригентська паличка; 3) кийок (поліцая); 4) спорт, естафетна паличка, естафета; 2. V 1) бйти поліцейським кийком; 2) дубасити, лупцювати.
Ьаізтап ['Ьаеізтап] п (рі Ьаізтеп) гравець з бйткою (крикет); гравець, якйй відбиває м’яч (бейсбол).
ЬаНаіІоиз ['Ьаеііізз] аф 1) войовничий; забіякуватий; 2) готовий до бою.
ЬаНаІіа [Ьз'іеіію] п 1) іст. бойовйй порядок; 2) військо, збройні сйли; < ~ ріе пиріг з потрухами.
ЬаНаІіоп [Ьа'іаеЦап] п військ. 1) батальйон; 2) амер. артилерійський дивізіон; 3) заст. військо, армія.
Ьа«еІ8 ['Ьаеіїх] п рі 1) казенні кошти (студентів Оксфорда); 2) звіт про суми, вйтрачені на утрймання студентів.
Ьаііеп ['Ьаеіп] 1. п 1) планка, дранка, рейка; 2) рі мостйни, дошки для підлоги; 2. V 1) скріпляти рейками; 2) забивати дошками; 3) мор. задраювати (люки); 4) жиріти, відгодовуватися; 5) жйти в розкошах і неробстві; 6) поліпшувати; удобрювати землю; підвйщувати родючість.
ЬаКепіпз ['Ьзейііг) ] п 1) дощана перегородка; 2) обшйвка тонкйми дошками.
ЬаКег ['Ьаеіа] 1. п 1) рідке тісто (недріжджове); бовтанка; 2) місиво, липка грязь; 3) м’ята глйна; 4) друк. збйтий шрифт; 5) військ, сйльний артилерійський обстріл; здійснення про-рйву артвогнем; 6) денщйк, ординарець, вістовйй; 7) архт. уступ, схил (стіни); скіс; укіс; < іо §о (іо Ье) оп іЬе ~ запйти, загуляти; 2. у 1) бйти, грюкати, калатати; дубасити, лупцювати; 2) довбати, розбивати; 3) перен. громйти, розтрощувати, розносити; піддавати нищівній крйтиці; 4) плющити (метал); 5) місйти, м’яти (глину); 6) військ, здійснювати прорйв (артвогнем); розм. вестй бій, завдавати ударів; громйти (противника); 7) друк.
Ьаі
108
Вау
збивати шрифт; іо ~ а\уау аі еасЬ оіЬег битися, дубасити один одного.
Ьаііегед ['ЬаеіосІ] аф 1) побитий, розбитий; 2) пошарпаний, поношений, пом’ятий; 3) друк, збитий, дефектний.
ЬаКегіпз ['ЬзеЮпт)] 1. п 1) биття; 2) сильний стукіт (у двері}', 3) довбання; 4) ум’ятина; 5) військ, вогонь на зруйнування; 2. аф облоговий, штурмовий; —ігаіп облогові знаряддя (гармати).
Ьайегіп£-гат ['Ьзеїапдггет] п військ, іст. таран, стінобитне знаряддя.
Ьайегу ['Ьаеіап] п 1) військ, батарея; дивізіон (легкої артилерії); мор. суднова артилерія; ~ заіуо батарейний залп; 2) канонада; артилерійський обстріл; 3) ел. (акумуляторна) батарея; акумулятор; 4) тех. комплект, набір; аіогпіс (писіеаг) ~ атомна батарея; 5) юр. побої, образа дією; ап асііоп Гог ~ позов за образу дією; 6) муз. ударна група (оркестру); соокіп^ ~ кухонний посуд; каструлі; Іо іигп зтЬ.’з ~ а^аіпзі ЬітвеІГ бити ворога його ж зброєю.
ЬаМегу-орегаіесі ['Ьаеїзп'зрзгеїіісі] аф з батарейним живленням.
ЬаНт& ['Ьжігд] п 1) текст, ватин; ватна (шерстяна) підкладка (прокладка); 2) подача (крикет, бейсбол).
ЬаШе [’ЬавІІ] 1. п 1) битва, бій; а <іга\¥П ~ бій з непевним результатом; ~ гоуаі генеральна битва; жарт, побоїще; Ііпе оГ - лінія фронту; іо £Іує ~ давати бій; В. оГ Вгіїаіп іст. битва за Британію; 2) боротьба; битва; а ~ оГ >УІІ8 битва умів, змагання в дотепності; 1о8ІП£ ~ безнадійна боротьба, неминуча поразка; приречена на провал діяльність; 8ее-за^ - військ, розм. бій з перемінним успіхом; 3) двобій, поєдинок; бійка; 4) іст. військо, воїнство; 4- ~ са8иа1ііе8 втрати в бою; ~ Гогтаїіоп (раїгої) бойовий порядок (дозір); ~ раск штурмове спорядження; ~ 8сепе батальна сцена; ~ ігаіпіпе бойова підготовка; 2. аф 1) соковитий, поживний (про трави); 2) родючий, ситий, тучний (про землю); 3. V 1) боротися, битися (за когось, щось — Гог; з кимсь, проти когось — и/іій, а^аіП8І); Ю ~ Гог ІЬе Ііііе оГ сйатріоп змагатися за звання чемпіона; 2) військ, шикувати в бойовий порядок.
ЬаНІе-аггау [ 'Ьгеїіа'геї] п бойовий порядок.
ЬаПІе-ахе ['Ьаеііавкз] п 1) іст. алебарда; бойова сокира; 2) розм. козир--молодйця.
Ьаі11е-Ьоі¥Іег [ 'Ьге11,Ьои1о] п військ, розм. сталевий шолом.
Ьа111е-спіІ8ег [ 'Ьае11,кги:2о] п лінійний крейсер.
ЬаіЙе-сгу ['Ьаеіікгаї] п 1) бойовий клич; 2) (бойовий) лозунг; гасло.
Ьаіііедоге ['Ьаеіісіо:] 1. п стукалка,
валок, качалка; 2. V кидати туди й назад; перекидатися (чимсь).
Ьайіе-Пеїд [ 'ЬаеІІГі :1д] п поле бою; ~ аіогпіс ^еароп військ, тактична атомна зброя.
Ьайіе-Пееі ['Ьае11Яі:1] п лінійний флот.
ЬаК1е-£Геу ['Ьаеіі'дгеї] асі] захисного кольору.
Ьай1е-£гоиш) ['Ьаеіідгаипсі] п 1) район бою; театр воєнних дій; 2) перен. предмет суперечки.
ЬаКІетепі ['Ьаеіітопі] п 1) парапетна стіна з бійницями; 2) зубчаста стіна; 3) рі зубці стіни (муру); 4) рі зубчасті вершини гір.
ЬаШе-оггіег І'ЬжіГо-.до] п військ. 1) бойовий порядок; 2) бойовий наказ; 3) похідна форма; бойова форма одягу.
ЬаШе-ріесе ['Ьзе11рі:8] п жив. батальна сцена (картина).
ЬаШе-рІапе ['Ьзеїіріеіп] п штурмовий літак, винищувач.
ЬаК1е-8еа$опе(І ['ЬаеІҐ8І:гпсІ] аф' обстріляний, бувалий.
ЬаКІезЬір ['Ьзеїі/ір] п мор. лінкор, лінійний корабель.
Ьай1е-ІЄ8Іед [’ЬгеїГіезІкі] аф військ. перевірений у бою; який має бойовий досвід; обстріляний.
ЬаКІе-йіеіІ ['Ьаеііігаїд] див. Ьаіііе--ІЄ8ІЄСІ.
ЬаКІе-и'аі’оп ['Ьзе11,\¥зедап] п мор. розм. лінкор.
Ьайіе-^огд ['Ьав11\уо:с1] див. Ьаіііе--сгу.
Ьайіе-луогіїїу ['Ьж11,^о:ді] аф військ. боєздатний.
ЬаКоІозу [Ьо'їзіосізі] п непотрібне повторення слів; тавтологія; марнослів’я.
ЬаПие [Ьге'іи:] п фр. 1) облава; погоня; розшук; 2) різня, бійня, масове убйвство.
Ваііу ['Ьгеїі] п ч. ім'я Баті, Беті (зменш, від ВаіТйо1оте\¥).
Ьаііу ['Ьгеїі] аф розм. божевільний, причинний; несповна розуму.
Ваішпі [Ьа:'1и:ті] п геогр. н. м. Батумі.
ЬаиЬІе [\Ьо:Ь1] п 1) дрібничка, абищиця; іграшка; 2) дурничка; брязкальце.
ЬаиЬІіпв ['Ьо:Ь1ід] аф дріб’язковий, нікчемний.
ЬаисЬІе ['Ьа:к1] п 1) стоптаний черевик; 2) нероба, ледар.
ВаисІБ ['Ьо:8і8] п міф. Бавкіда; ~ апсі Рйііетоп Бавкіда і Філемон; перен. довголітнє подружнє щастя.
Ьаисі [Ьз:с1] п бод (одиниця швидкості телеграфної передачі).
Ьаи&е [Ьз:(с1)з] п буд. штукатурний розчин з соломою.
Ьаиік [Ьз.ік] див. Ьаїк.
Ьаизоп ['Ьзізп] п 1) борсук; 2) перен. товстун; упертий, упертюх.
Ьаихіїе ['Ьз:к$аіІ] п мін. боксит, алюмінієва руда.
Ьауагда^е [,Ьа:уа:'сіа:з] п фр. безглузде базікання; дурниця, казна-що, теревені.
Ватагіа [Ьз'уєзпз] п геогр. н. Баварія.
Ватагіап [Ьз'уєзпзп] 1. п 1) баварець; баварка; 2) баварський діалект; 2. аф баварський; що стосується Баварії.
Ьауіп ['Ьаеуіп] п 1) в’язка хмизу; 2) фашина.
ЬаїтЬее [Ьз:'Ьі:] п шотл. розм. пів-пенні, мідяк.
Ьалусоск ['Ьз:кзк] п молодець, молодчина.
ЬаитІ [Ьз:д] 1. п 1) власниця (господиня) дому розпусти; 2) повія; 2. V звідникувати.
Ьаитігу [’Ьзгсіп] п 1) непристойність; паскудство; 2) звідництво; 3) розпуста; перелюб.
Ьаичіу ['Ьз:ді] аф 1) непристойний, паскудний; 2) брудний.
ЬаитІу-Ьоіізе ['Ьз:діЬаи8] п розм. дім розпусти.
ЬаіИ [Ьз:1] 1. п 1) зойк; крик; лемент; 2) схлипування; 2. V 1) волати, кричати, лементувати, репетувати; 2) голосити, (Ревіти; ІЬе сЬіїсі \уа8 ~іп£ аіі пі^Ьі дитина ревла всю ніч.
Ьаяіег ['Ьз:1з] п знев. крикун, горлодер, горлань.
Ьа^УІу ['Ьз:1і] п 1) великий пес; 2) заєць.
Вахіег ['Ьаекзіз] п ч. ім'я Бакстер, Бекстер.
Ьахіег ['Ьаекзіз] п розм. пекар.
Ьау [Ьеі] 1. п 1) затока, бухта; ійе В. Біскайська затока; 2) вигин (гори); 3) прогін (між колонами); проліт (мо-ста); ніша; виступ з вікном; 4) стійло (для коня); 5) залізнична платформа; 6) набережна; 7) загата; 8) відсік; приміщення; простір; 9) військ, ділянка траншеї; 10) мор. судновий лазарет; 11) лаврове дерево; 12) рі лавровий вінок; перен. лаври; ~ ІеаГлавровий лист; 13) гнідий кінь; 14) гавкання; 15) безвихідне (безпорадне) становище;
іо Ьгіп£ іо ~ загнати в безвихідь; ап апітаї аі ~ загнаний звір (собаками); 2. аф гнідий; каштанового кольору; ~ сйеггу лавровишня; ~ Іаигеі лавр благородний; 3. V 1) загачувати; затримувати воду греблею; 2) гавкати; 3) переслідувати, заганяти (зайця); цькувати; 4) відбиватися, відчайдушно захищатися; < іо ~ аі ійе гпооп займатися марною справою.
Ьауа&ге [,Ьар'сіє9] п 1) баядера; 2) текст, баядерка (смугаста тканина).
Вауапі ['Ьеіа:д] п 1) (Ь.) гнідйй
Ьау
109
Ьеа
кінь; 2) Байяр (чудо-кінь рицарських романів)', 3) (Ь.) жарт, чудо-кінь; 4) (Ь.) відчайдушна голова; самовпев-нений неук; 5) лицар без страху і докору; 6) ч. ім’я Бейард, Баярд.
Ьауопеї ['Ьеіапй] 1. п 1) багнет, штик; 2) рі солдати; багнети; 3) тех. байонетний замок; 4) ел. цоколь лампи; 2. V 1) колоти багнетом; ударити в штики; 2) примушувати сйлою зброї.
ЬауопеНоіпІ І'Ьеіошґсізоїт] п з’єднання з засувкою (заскочкою).
Ьауои ['Ьаш:] п амер. 1) рукав у дельті ріки; 2) струмок через заболочену місцевість; 3) старорічище.
Ьау-ігее ['ЬеКп:] п лавр благородний (тж Ьау Іаигеї).
Ьау-міїмІо^ ['ЬеїЧуіпдои] п 1) архт. еркер, ліхтар; 2) розм. (товсте) черево (пузо).
Ваг [Ьгег] п ч. ім’я Без, Баз (зменш, від Вазії).
Ьагааг [Ьа'га:] п 1) базар; рйнок (на Сході); 2) універсальний магазйн; велйкий торговельний зал; 3) благодійний базар; СЬгізітаз ~ ярмарок ялйнкбвих прикрас.
Ьатоо [Ьа'хи:] п розм. рот, паща; пелька; < зЬш ир уоиг ~! заткнй пельку!
Ьагоока [Ьо:'ги:ко] п амер. розм. ре-актйвний протитанковий гранатомет «базука».
Ье [Ьі:] V (1-ша особа зіп$ ргез ат; 2-га особа зіп$ ргез аге; 3-тя особа зіп% ргез із; рі ргез аге; зіп$ разі хуа$; рі разі хуєгє; р.р. Ьееп) 1) бути, бувати; 2) жйти; існувати; Ьоху аге уои? як поживаєте?, як ся маєте?; 3) перебувати; бути присутнім; Ье хуііі Ье Ьеге аіі іЬе уеаг він перебуватиме тут весь рік; іЬе Ьоок із оп іЬе іаЬІе кнйжка (лежйть) на столі; 4) залишатися; сіоп’ї Ье 1оп§! не затрймуйся!; 5) відбуватися, траплятися, статися; Ьоху із іі іЬаі уои х¥еге іЬеге? як сталося, що ви опинйлися там?; 6) дорівнювати, становйти; 7) розм. коштувати; хуйаі аге ІЬезе зЬоез? скільки коштують ці черевйки?; іЬіз Ьоок із Гіує сіоПагз ця кнйжка коштує п’ять доларів; 8) мати значення (вартість); й із поіЬіп§ іо те для мене це не має ніякого значення; 9) супроводити (у побажанні)’, уісіогу Ье уоигз! бажаю вам перемоги!; 10) як діє-слово-зв’язка б)гги; Ье із ап Еп§1ізЬтап він англієць; І ат соїсі мені холодно; 11) у сполученні з ргез. р. утворює форму сопііпиоиз; І ат геас!іп§ я читаю; 12) у сполученні з інфінітивом означає повинність’. І ат іо іпГогт уои я повйнен повідомити вас; □ Ье аі мати намір; и/Ьаг хуоиісі уои Ье аі? які ваші наміри?; Ье ахуау бути відсутнім; Ье Ьаек повернутися; Ье скнуп спустйтися вниз; бути внизу; знйзитися в ціні; Ье Гог бути за; XVЬо із Гог £оіп§ Ьоте? хто за те, щоб ітй додому?; Ье іп перебувати (бути) вдома (на місці); бути при владі;
прибути, прийтй; із іЬе ігаіп іп? чи поїзд прибув?; зиттег із іп настало літо; Ье ойГ вирушати, відходити; іЬе ігаіп із оГГ поїзд пішов; Ье оп горіти, бути запаленим (увімкнутим); ітй (про фільм), демонструватися; хуЬаі’з оп іосіау? що сьогодні йде? (в театрі, кіно); входити до складу; Ье оиі не бути вдома (на місці), бути відсутнім; погаснути; розкритися, вйявитися; іЬе зесгеі із оиі таємнйця розкрйта; збиратися, мати намір; Ье оуєг закінчйтися, завершитися; іЬе Іеззоп із оуєг урок закінчйвея; Ье Йігои&Ь закін-чйти, завершити; Ье ир прокйнутися, встати; бути на ногах; підвйщитися в ціні; закінчйтися, припинйтися; іЬе £ате із ир гра закінчилася; ііте із ир час минув (закінчйвея); Ьоху аге уои? як ви поживаєте?, як ви себе почуваєте?; І ат циііе хуєіі я почуваю себе добре, я цілком здоровий; іо Ье аі опе хуііЬ зтЬ. бути заодно з кимсь; іо Ье іп хуііЬ зтЬ. бути добре знайомим з кимсь; іо Ье сіохуп апсі оиі опинитися без засобів, розоритися; іо Ье оп іЬе ЬеасЬ розорйтися, бути в скрутному становищі; іо Ье ир апсі аЬоиі вйдужати, бути на ногах; іо Ьауе Ьееп аЬоиі мати велйкий досвід; уои пєуєг кпоху хуЬєгє уои аге хуііЬ Ьіт ніколи не знаєш, чого від нього чекати (що він може вчинйти).
Ье- [Ьі-] рге/ 1) утворює від основ іменників перехідні дієслова, які вживаються переважно як дієприкметники’. Ье-Ьеііесі підперезаний поясом; Ьесіоиб вкривати хмарами; Ьесаїт заспокоювати; 2) утворює від основ неперехідних дієслів перехідні дієслова: Ьезеі оточувати; 3) вживається у дієсловах, утворених від основ іменників, із значенням позбавляти чогось: ЬеЬеасІ відтинати голову.
Веа [Ьі:] п ж. ім’я Бі (зменш, від Веаіа. Веаігісе).
ЬеасЬ [Ьі:і/| 1. п 1) положистий морськйй берег; узмор’я, узбережжя; пляж; 2) обмілина, мілина; припливна смуга берега; 3) береговйй вал; 4) військ, пункт вйсадки (морського) десанту; ~ тагіпег жарт, сухопутний моряк; іо Ье оп іЬе ~ бути без роботи (без грошей); б)гги у відставці (про моряка); іо Ьіі іЬе ~ пристати до берега, вйсадитися на берег; 2. у 1) посадйти на мілину (судно); 2) витягати на берег; 3) висаджуватися (вивантажуватися) на берег; 4) військ, підходити впритул до берега для вйсадки.
ЬеасЬ-сошЬег [ 'Ьі :і/, коигпа] п 1) океанська хвйля, що набігає на берег; 2) мешканець островів Тйхого океану, що живе на випадкові підробітки; 3) знев. особа без певних занять; трактйрний жебрак.
ЬеасЬ-соїлЬіпз ['Ьі:і[,коитп]] п 1) знев. життя на випадкові заробітки; 2) жебракування в питнйх закладах (в шинках).
ЬеасЬесІ [Ьі:і/і] аф 1) вйкинутий (вйтягнутий) на ббрег; 2) що має пологий ббрег (пляж); 3) покрйтий галькою.
ЬеасЬ-Ьеа<і ['Ьі:і/Ье<і] п військ, плацдарм вйсадки морського десанту.
ЬеасЬ-Іа-таг [ 'Ьі:і/1о'та:] п лінгв. бічламар (жаргон із суміші англійської та малайської мов).
ЬеасЬ-та$іег ['Ьі:і/,та:$іа] п військ. комендант пункту вйсадки морського десанту.
ЬеасЬ-$аші ['Ьі:1/8гепсІ] п морськйй (річковйй) пісок.
ЬезсЬ-хуа^оп [ 'Ьі:і/,хуаедап] п 1) лег-ковйй автомобіль фургонного тйпу; 2) відкрйта коляска.
ЬеасЬу ['Ьі:ф] аф гальковий, покрйтий галькою.
Ьеасоп ['Ьі:коп] 1. п 1) сигнальний вогонь; 2) перен. маяк; провідна зірка; 3) світловйй маяк; радіомаяк; габаг ~ радіолокаційний маяк; 4) буй, бакен; 5) береговйй знак; ав. сигнальна башта; віха; переноснйй ліхтар; 6) пересторога; 2. у 1) світйти сигнальними вогнями (бакенами); 2) перен. світйти, освітлювати, указувати шлях; бути дороговказом (маяком, провідною зіркою); 3) мор. обставляти знаками; позначати віхами; маркірувати.
Ьеасопа&е ['Ьі:копкІз] п 1) збір за утрймання бакенів (маяків); 2) установлення бакенів (віх тощо).
Ьеасопіпв ['Ьі: копії]] п установлення бакенів (віх тощо).
Ьеагі [Ьі:д] 1. п 1) намистйна; бу-ейна; кулька; 2) рі намйсто (у разку); буси; бісер; 3) рі церк. чотки; 4) піна; булька; 5) крапля (поту тощо); 6) вузлик, гулька (у вишиванні); 7) військ, розм. приціл, мушка; Іо §еі опе’з ~ прицілюватися, наводити; 2. V 1) прикрашати (оздоблювати) намйстом; вишивати бісером; 2) нанйзувати намйсто; 3) утворювати краплі (бульба-шкй); 4) церк. читати молйтвй; 5) тех. відбортбвувати.
Ьеасіесі ['Ьі:дкІ] аф 1) прикрашений намйстом (бусами); вйшитий бісером; оздоблений стеклярусом; 2) вкрйтий бульбашками; 3) нанйза-ний (про намисто); 4) що має форму намистйни (краплі); ~ есі^е потовщений край.
Ьеасі-Гоїк ['Ьі:б£оик) п збірн. знев. 1) богомолки; 2) мешканці богадільні.
Ьеасі-Ьоизе ['Ьі.сІЬаив] п знев. богадільня.
Ьеасііпз ['Ьі:бн]] п 1) оздоблення з намйста; вишивання бісером; стеклярус (на тюлі тощо); 2) архт. буси (орнамент); 3) тех. розвальцьовування труб; загинання кружків.
ЬеаШе |'Ьі:сІ1] п 1) університетський педель; 2) церковний сторож; 3) юр. кур’єр при суді.
Ьеа
ПО
Ьеа
Ьеа<Пе<Іот ['Ьі:д1дат] п 1) бездумна старанність; вислужування; 2) канцелярщина; бюрократизм.
Ьеасі-гоіі ['Ьі:3,гои1] п 1) церк. поминальна граматка; 2) спйсок, перелік; родовід; 3) чотки.
ЬеаЛзшап ('Ьіідгтап] п (рі Ьеасіз-теп) 1) той, хто перебуває на піклуванні в богадільні; мешканець богадільні; 2) богомолець; той, що молиться за благодійника.
Ьеа<№огк [ 'Ьі :д\уо:к] п вишивка бісером; оздоблення намйстом (стеклярусом).
Ьеаду ['Ьі.хіі] асі] 1) як намистина, круглий і блискучий; 2) вкритий краплями (поту тощо); 3) пузирчастий, пухирчастий.
Ьеа§1е [ Ьі:д1] п 1) гончак; а раск оГ ~з зграя гончаків; 2) знев. шпиг, нишпорка; 3) амер. розм. сосиска; 4) рад. розм. станція перешкод (з автоматичним пошуком).
Ьеа£Іііі£ ['Ьі:д1ід] п полювання з гончаками.
Ьеак [Ьі:к] 1. п 1) дзьоб; 2) жарт. крючкуватий ніс; 3) розм. ніс; 4) носик (чайника тощо); 5) зубець, гострий кінець; шип (підкови тощо); 6) тех. ріг (ковадла); 7) гідр, водоріз; 8) архт. слізнйця; 9) розм. суддя; 10) розм. учитель; 2. V 1) схопйти дзьобом; 2) клювати, дзьобати.
ЬеакеЛ [Ьі:кІ] ад] 1) що має дзьоб, дзьобатий; 2) крючкуватий; зігнутий, скрйвлений; 3) шпилястий; що вигинається назовні (про мис тощо).
Ьеакег ['Ьі:ко] п 1) мензурка; лабораторна склянка; 2) склянка для вина; фужер; чара; 3) келих; кубок.
Ьеак-Ьеасі ['Ьі:кЬесі] п 1) мор. ніс, мис; 2) іст. бікхед; 3) архт. орнамент у вйгляді головй з дзьобом.
Ьеак-ігоп ['Ьі:к,аізп] п ковадло з рогами.
Ьеаку ['Ьі:кі] 1. п розм. носач, носатий (про довгоносу людину); 2. ад] 1) з дзьобом; 2) схожий на дзьоб; дзьобатий; 3) носатий, довгоносий.
Ьеаі [Ьі:1] 1. п гйрло рікй; 2. V розм. наривати; дозрівати (про нарив).
Ьеаш [Ьі:т] 1. п 1) промінь; 2) пучок променів; 3) ав. курс, вйзначений радіопрбменем; іо Ье ой* іЬе ~ збй-тися з курсу; 4) мор. траверз; 5) радіус дії (мікрофона тощо); ~ ичгеїезз променевий (прожекторний) радіозв’язок; 6) балка, брус, бімс; 7) колода, деревйна; перекладка, поперечка; 8) тех. балансйр; коромисло (терезів); 9) гряділь (плуга); 10) мор. ширина (судна); Ьгоасі іп іЬе ~ широкий (про судно); товстозадий; 11) текст, ткацький навій; 12) дйшло; 13) ав. лонжерон; ’Ф* оп іЬе ~ правильно, як слід; 2. V 1) сяяти; світйти; 2) випромінювати; осявати; 3) радісно посміхатися;
Іо ~ >уііЬ ріеазиге сяяти від задоволення; 4) концентрувати в пучок; 5) рад. спрямовувати; іо ~ а рго^гат аі зоте соипігу вестй спрямовану передачу на країну; 6) знаходити радіолокаційним методом; 7) ав. наводити за допомогою радара.
Ьеат-сотра$$ ['Ьі:т,кдтр98] п штангенцйркуль.
ЬеатеЛ [Ьі:тд] ад] 1) з гілчастими рогами, рогатий (про оленя); 2) спрямований (про промінь).
Ьеашег ['Ьігтз] п текст, снувальник.
Ьеатіпз ['Ьі:тп]] 1. п 1) опромінювання; 2) випромінювання; 3) фіз. концентрація променів у пучок; 2. аф 1) сяючий; осяйнйй, променйстий; 2) що випромінює.
ЬеашізЬ ['Ьі:ті/] аф сяючий; задоволений.
Ьеаш іЬгеагі ['Ьі:т,0гесІ] п нйтка основи.
Ьеату ['Ьі:ті] аф 1) сяючий; променйстий; 2) масйвний, величезний; 3) широкий; 4) рогатий;
Ьеап [Ьі:п] 1. п 1) квасоля; 2) біб; соїїее ~з кавові бобй; 3) горошйна, горішок; кулька; 4) розм. монета; гроші; поі іо Ьауе а ~ не мати й шеляга; поі у/оПЬ а ~ копійки не варте; 5) розм. голова, довбешка; 6) рі військ, розм. продовольство; 7) рі завідуючий їдальнею; < ~ £іш військ, розм. похідна кухня; оісі ~ старина, дружйще; а Ьііі оГ ~з амер. дрібнйці, нісенітниці; іо зріїї іЬе ~з вйдати таємнйцю, опинй-тися в безглуздому становищі; Ю кпо\у опе’з ~з амер. розм. знати свою справу; 2. V розм. ударити по голові; дати по потйлиці.
Ьеапегу ['Ьі:пзп] п амер. розм. закусочна.
Ьеап-Геазі ['Ьі:пй:зі] п 1) гулянка, гульня; 2) традиційний обід, якйй влаштовує господар для своїх службовців раз на рік.
Ьеапіе [ 'Ьі:пі] п кругла шапочка без крйсів; біні (капелюшок).
Ьеапо ['Ьітой] п розм. гулянка, пи-ятйка.
Ьеап-рогі [ 'Ьі .просі] п бобовий стручок.
Ьеап-роіе ['Ьітроиі] п 1) с. г. підпора для квасолі (гороху); 2) розм. жердйна, одорббло (про людину).
Ьеап-зііск ['Ьі.пзіік] див. Ьеап-роіе.
Ьеап-\¥а£оп [ 'Ьі:п,хуаедап] п амер. розм. закусочна.
Ьеапу [Ьі:т] аф розм. 1) енергійний; веселий; 2) божевільний, здурілий.
Ьеаг І [Ьєа] 1. п 1) ведмідь; вед-медйця; 2) ведмеже хутро; 3) перен. груба, невйхована людйна; 4) спекулянт, що грає на понйження (на біржі); 5) ручнйй діркопробивнйй прес; мед-
ведка; 6) мор. швабра (для миття палуби); 7) постілка (для витирання ніг); 8) розм. ячмінь; 9) розм. наволочка; 10) астр. Огеаі В. Велйка Ведмедиця, Великий Віз; Еііііе (Ьеззег) В. Мала Ведмедиця, Малйй Віз; В. 8іаіе амер. «Ведмежий штат» (жарт, назва штату Арканзас); аз сгозз аз а ~ у/ііЬ а зоге Ьеад злий, як пес; дивиться звіром; уои тизі поі зеїі ІЬе зкіп ііП уои Ьауе зЬої ІЬе ~ ділити шкуру невбйтого ведмедя; 2. V грати на понйження (на біржі).
Ьеаг II [Ьєа] у (разі Ьоге; р.р. Ьоте) 1) носйти, нестй; переносити; перевозити; 2) гнати, відносити (вітром); 3) прямувати, рухатися; триматися; повертатися; 4) знаходитися, простягатися; 5) мати (на собі); іЬе топи-тепі Ьоге ап іпзсгірііоп на пам’ятнику був напис; \уЬаі Заіе сіоез іЬаІ Іеііег ~? якйм числом датований цей лист?; 6) терпіти, зносити, витрймувати, нестй тягар (навантаження); 7) спиратися (на щось); натискати, тйснути; 8) дозволяти, допускати; 9) (р.р. тж Ьогп) родйти, народжувати; зЬе Ьаз Ьогп Ьіт Гіує сЬіісігєп вона народила йому п’ятеро дітей; Ье \уаз Ьогп іп 1990 він народйвся у 1990 році; 10) давати (плоди); 11) переборювати, долати (труднощі); зазнавати (втрат); □ ~ аіоп£ нестй з собою; ~ а\¥ау віднестй, відвестй; захопйти, завоювати (приз); ~ догої подолати, зламати (опір); ~ (іо^уп ироп накинутися, налетіти на (когось); ~ оЛГ відхилятися; відчалювати; ~ оиі підтверджувати, підтрймувати, підкріпляти; ~ ир підтрймувати, підбадьорювати; іо ~ агтз служйти в армії; Ю ~ а сотрапу Ю зтЬ. проводити час з кимсь; іо ~ сотрагізоп витрймувати порівняння; іо ~ іп тіпсі пам’ятати, мати на увазі, враховувати; іо ~ опезеІГ поводитися; іо ~ а гезетЬІапсе мати схожість; іо ~ іезіітопу (\уііпєзз) свідчити; ~ а Ьапсі! допоможіть!
ЬеагаЬІе ['ЬєагаЬІ] аф 1) стерпний, терпймий; 2) допустймий, припустй-мий.
Ьеаг-ЬаіІіп& [ 'Ьє9,ЬеіІід ] п полювання на ведмедя.
ЬеагЬеггу ['ЬєзЬеп] п бот. мучнйця, ведмежа ягода.
Ьеаг-саі ['Ьєзкаві] п 1) зоол. панда; 2) відважний боєць; смілйвець; 3) розм. задерйка, забіяка; 4) злюка, відьма; 5) розм. запальна красуня.
Ьеагсі [Ьюсі] 1. п 1) борода; борода і вуса; 2) борідка (у тварини); 3) остюк (колоска); 4) зазублина, зубець; 5) зябра (устриці); 6) головка в’язального крючка; іо 1аи§Ь іп опе’з ~ сміятися нйшком; 2. у 1) розм. смілйво виступати проти (когось); 2) обтісувати (краї дошки); очищати від зазублин; 3) голйти бороду; 4) стрйгти (тварин).
Ьеагсіесі [Ьюсіїсі] аф 1) бородатий;
Ьеа
111
Ьеа
вусатий; волосатий (на обличчі)’, 2) бот. покритий колючками; остистий; остюкуватий; 4 ~ оаі вівсюг.
Ьеагйіе [ Ьюді] п іхт. голець.
ЬеапІІезд ['ЬюсІІіз] асі] 1) безбородий, безвусий; 2) бот. безостий; 3) перен. юнацький, молодий.
Ьеаг-(к>£ [ 'Ьєосіод] п ведмедник (мисливський собака).
Ьеагег ['Ьєато] п 1) носій, носильник; переносник вантажів; 2) санітар; 3) фін. подавець, пред’явник; 4) тех. опора, несуча деталь конструкції, подушка; балка; 5) гірн. цілик; 4 епзі^п ~ прапороносець; ~ оГ с1І8раіс1іЄ8 дипломатичний кур’єр; іЬІ8 Ітее із а £оо<і ~ це дерево добре плодоносить.
Ьеаг-запіеп ['Ьєо,да:сІп] п 1) місце полювання на ведмедів; ведмежий садок; 2) перен. галасливе зборище; місце пиятики (гульні).
Ьеаг-вгеазе [Ьєодгкз] п ведмежий жир.
Ьеаг-Ьоипсі ['ЬєаЬаипсІ] див. Ьеаг--СІО£.
Ьеаг-Ьи§ ['ЬєоЬлд] п 1) ведмежа хватка; 2) жарт, обійми, від якйх тріщать кістки; 3) хватка (у боротьбі).
Ьеагіпз ['Ьєопі]] 1. п 1) носіння; 2) народження на світ; 3) плодоношення; стадія (здатність до) плодоносіння; 4) плодй, урожай; 5) поведінка, манера триматися; 6) постава; виправка; 7) терпіння, витримка; Ьеуопсі аіі ~ зовсім нестерпно; 8) ставлення, відношення; аспект, бік, сторона; підхід; 9) значення; 10) рі напрям, орієнтація; 11) підшипник; 12) опора, точка опори; 2. асі] 1) несучий; опорний; 2) що народжує; 3) плодоносний; 4) терплячий; 5) долаючий (труднощі).
Ьеагіп^-геіп ['Ьєапі]геіп] п мартин-гал (частина кінської збруї).
Ьеагіп£$ ['Ьєогп]2] п рі мор., ав. напрям, пеленг, румб, азимут; іо ІО8Є опе’8 ~ заблудитися; перен. розгубитися; іо іаке опе’8 ~ орієнтуватися, визначати своє місцеперебування.
Ьеагі$Ь ['Ьєоп/] асі] 1) грубий, неотесаний; ~ Геїіои/ грубіян, ведмідь, бурмйло; 2) бірж, знйжуваний (про курс акцій).
Ьеаг-Іеадег ['ЬєоДіїсІа] п 1) вожак (поводир) ведмедя; 2) жарт, гувернер; ментор.
Ьеаг-ріі ['Ьєарії] п ведмежа яма.
Ьеаг-ріау ['Ьєоріеі] п 1) бучне вовтуження; 2) груба, безцеремонна поведінка.
Ьеаг’з-еаг ['Ьєохіо] п бот. ведмеже вухо, первоцвіт.
ЬеагЧ-Гооі ['Ьєогіиі] п бот. чемерник.
Ьеатзкіп ['Ьєо8кіп] п 1) ведмежа шкура; ведмеже хутро; 2) килим з ведмежої шкури; 3) хутрянйй ківер (ан
глійських гвардійців); 4) тканйна з довгим ворсом; 5) бірж, спекулянт, який грає на знйження.
Ьеапуагд ['Ьєо\уо:д) п поводир ведмедя.
Ьеагмммі ['Ьєоткі] п жостір, кру-шйна.
Ьеазі [Ьі:зІ] п 1) звір; тварйна; ~ оГ Ьигсіеп в’ючна тварйна; а ~ о£ ргеу хйжий звір; 'уіісі ~ дйка тварйна; 2) перен. бестія, тварюка; 3) (рі тж без змін) худоба; Ьеауу ~8 велйка рогата худоба; 4) жарт, уперта людйна, упертюх; 5) (ІЬе В.) бібл. Звір, Антихрист.
Ьеа$і-Лу ['Ьі:8І11аі] п ґедзь.
Ьеа$і1іпе$$ ['Ьі:8І1ші8] п 1) свйн-ство, гидота, підлота; неподобство; 2) звірство; 3) погань (про їжу).
Ьеа$11у ['Ьігзііі] 1. асі] 1) свйнський; непристойний, гидкйй, бридкйй; бруднйй; 2) неприємний, огйдний, осоружний; у/Ьаі ~ \¥еаікет! яка огидна погода!; 2. асіу 1) по-свйнському, по--скотйнячому; брйдко, огйдно; Не І8 ~ сігипк він напйвся, як свиня; 2) жа-хлйво, страшенно; вкрай; іі І8 ~ соШ страшенно холодно.
Веаі [Ьі:1] п ж. ім'я Біт (зменш, від Веаігісе).
Ьеаі І [Ьі:1] 1. п 1) удар, биття; 2) пульсація (серця); 3) коливання (маятника); 4) муз. ритм; такт; розмір; відбивання такту; 5) дозір, обхід; маршрут дозору; район патрулювання; 6) мисл. місце облави; 7) амер. розм. газетна сенсація; 8) розм. щось небачене; 9) амер. розм. шахрай, обманщик; дармоїд; 10) шахрайство, обдурювання; 11) мор. лавірування; 12) бур’ян; 4 ~ расі амер. розм. кубло курців ма-ріхуани; 2. аі] розм. стомлений; вйс-нажений; що видихався (про людину); В. зепегаїіоп бітники, розчароване покоління.
Ьеаі II [Ьі:1] у (разі Ьеаі; р.р. Ьеаі, Ьеаіеп) 1) бйти; ударяти; лупцювати; стукати; 2) побйти; віддубасити; 3) переважати, перемагати; 4) колоти, подрібнювати; 5) дурйти, обдурювати; 6) бйтися, пульсувати, трепетати (про серце); 7) обшукувати, влаштовувати облаву, обшарювати; 8) амер. розм. тікати; 9) відбивати (такт, час); 10) збивати (яйця); 11) вибивати (одяг); 12) кувати; карбувати; 13) с. г. молотйти; тіпати, терти (льон, коноплі); 14) прокладати, протоптувати (дорогу); 15) мор. лавірувати; □ ~ аЬоиІ хо-дйти навколо; ~ Ьаек відбивати (атаку); ~ дот збйти, звал йти з ніг; знйжувати (ціни); придушувати; - оиі збивати (полум'я); з’ясовувати; ~ ир калічити, бйти по-звірячому; вербувати; збивати (білки); ~ ироп наполягати; < іо ~ ир апсі додуп вагатися, кй-датися; іо ~ сігигпз розм. натякати; хвастати; рекламувати; Іо ~ ІЬе аіг товктй воду в ступі; іі ~8 те не можу цього
збагнути; сап уои - іі? ну, що ти на це скажеш?; Іо ~ аЬоиІ ІЬе ЬизЬ ходйти околясом; іо ~ 8ґпЬ.’8 Іігпе розм. відбивати у когось наречену (нареченого) Іо ~ опе’8 >уау амер. розм. їхати без квитка (зайцем).
Веаіа ['Ьі:Ю] п ж. ім'я Біта.
Веаіе ['Ьі:1і] п ж. ім'я Біте (зменш, від Веаігісе).
Ьеаі-ах ['Ьі:ізекз] п мотика, сапа.
Ьеаіеп [Ьі:1п] 1. асі] 1) бйтий, по-бйтий; 2) розбитий, переможений; ~ сЬатріоп чемпіон, що зазнав поразки; 3) збитий (про вершки тощо); 4) протоптаний, уторований; ~ Ігаск бйтий шлях; 5) тех. розплющений, розплесканий; 6) військ, обстрілюваний; 7) змучений, стомлений (тж сіеасі ~); 2. р. р. від Ьеаі II.
Ьеаіег ['Ьі:1а] п 1) той, що б’є; 2) стукачка, калатало, вибивалка; прач; копйстка; хлопавка; 3) тех. барабан, бйло; бітер; тіпалка, терниця; ціп; лопать мішалки; бич; 4) трамбівка; 5) мисл. загонич.
Ьеаіібс(аі) [,Ьі:а'ігїік(д1)] асі] блаженний; що дає блаженство.
ЬеаііЛсаііоп [Ьі:,ге1іії'кеі/п] п 1) благословення; 2) церк. причйелення до лйку блаженних.
ЬеаШу [Ьіі'геїгіаі] V 1) давати блаженство; 2) благословляти; 3) церк. причисляти до лйку блаженних.
Ьеаііпз ['Ьі:ігґ|] п 1) биття; пороття; 2) розм. масаж; 3) розм. поразка; 4) збивання (яєць тощо); 5) розбивання; подрібнення; 6) тіпання; 7) рівномірний стук, биття (серця); 8) пульсація; 9) коливання (маятника); 10) мор. просування проти вітру; ~ сіои/п с. г. вилягання (хлібів).
Ьеаіійкіе [Ьі:'зеііІ]и:сІ] п 1) блаженство; 2) рі (іЬе Веаіііис1е8) церк. заповіді блаженства; 3) благословення.
Веаігісе І'ЬюІтв] п ж. ім'я Беатріса, Бітріс.
Веаігіх ['Ьюїтікз] п ж. ім'я Біатрікс; Беатріса.
Веаіііе ['Ьі:1і] п ж. ім'я Беті (зменш, від Веаігісе, Веаігіх).
Ьеаи [Ьои] фр. 1. п (р/Ьеаих [Ьоих]) 1) чепурун, франт; 2) кавалер, поклонник, залицяльник; ~ ісіеаі взірець досконалості; ~ топсіе аристок-ратйчний світ, бомонд; 2. V залицятися; бути поклонником; супроводити (даму).
Ьеаи-роі ['Ьоирої] п ваза для квітів.
Ьеаиі [Ь]и:і] п амер. розм. краса, красота; іі’8 а ~ аіі гі^Ьі оце так краса, що й казати.
Ьеаиіеоиз ['Ьішірз] асі] поет. 1) прекрасний, краейвий; 2) чарівна, вродлйва (про жінку).
Ьеаиіісіап [Ь]и:'1і/п] п косметолог, косметичка.
Ьеа
112
Ье<1
ЬеаиШсаОоп [,Ь)и:іі£і 'кеі/п] п прикрашання, оздоблення.
ЬеаиШії ['Ь]и:1а£и1] аф 1) красивий, вродливий; прекрасний; ~ ^отеп (гозез) красиві жінки (троянди); 2) чудовий, прегарний, розкішний; приємний; ~ дуеаїйег чудова погода; ~ гісіе приємна прогулянка; Ійе ~ розм. красуня (при зверненні).
ЬеаиШу ['Ь]и:1і£аі] у 1) прикрашати; робйти красивим; 2) ставати красивішим; прикрашатися.
Ьеаиіу ['Ь]и:іі] 1. п 1) краса; привабливість; прекрасне; зрігіїиаі ~ духовна краса; 2) рі приваблива (гарна) риса; прикраса, оздоба; 3) ірон. принада, принадність; 4) красуня; 5) красень, красуха (про коней); 6) збірн., бібл., поет, розкіш; цвіт; 4- ~ сіосіог косметолог, косметичка; ~ сопіезі конкурс краси; ~ циееп королева краси, переможниця на конкурсі краси; ~ раг-Іоиг ($а!оп, зйор) косметичний кабінет; інститут краси; ~ 8йо\у парад красунь; 2. у робйти красйвим, прикрашати.
Ьеаиіу-віеер ['Ь]и:Іі8Іі:р] п 1) сон удень; 2) перші годйни сну.
Ьеаиіу-зроі ['Ь]и:іі8роі] п 1) цятка (на обличчі); 2) родимка; 3) мальовнй-ча місцевість.
Ьеаих-аіі$ [Ьои'гагг] п рі фр. образотворчі мистецтва; красні мистецтва.
Ьеатег ['Ьі:уз]. п 1) зоол. бобер; 2) боброве хутро; 3) касторовий капелюх; 4) роботяга, трудівнйк; клопотун; 5) розм. борода, бородань; 6) текст. бббрик; соїіоп ~ бавовняна фланель; ~ соїопу колонія бобрів; аз Ьизу аз а ~ дуже енергійна і заклопотана людйна; 7) іст. забрало.
Ьеауег-гаі ['Ьігуогжі] п зоол. ондатра.
Ьеауегіаіі [ 'Ьііуоієіі] п рад. розм. радіолокатор.
Ьеауегіееп [,Ьі:уо'іі:п] п текст, бі-вертйн.
Ьеауегу ['Ьі:уоп] п бобрбвник.
ЬеЬІед [ЬґЬІед] разі і р. р. від Ье-Ьіеесі.
ЬеЬІеед [Ьі'Ь1і:д] у (разі ір. р. ЬеЬІесі) закривавити, обагрйти кров’ю.
ЬеЬІиЬЬегед [Ьі'ЬІлЬод] аф' опухлий (запухлий) від сліз.
ЬеЬор ['Ьі.Ьзр] п біббп (джазова музика).
ЬесаІІ [Ьі'ко:1] у обзивати.
Ьесаїш [Ьі'ка:т] у 1) заспокоювати, утішати, утихомйрювати; 2) мор. забрати вітер.
Ьесаішегі [Ьґка:тсІ] аф мор. 1) що потрапив у штиль (про судно); 2) стихлий, затйхлий (про вітер).
Ьесаше [Ьі'кеїт] разі від Ьесоте.
Ьасаизе [Ьі'кзх] соф 1) тому що; через те що; бо; оскільки; ~ оГ через, з-за, заради; йе \уаз поі ассеріесі ~ оГ йіз а^е його не прийнялй з-за віку;
2) розм. для того, щоб; ~ ійаі, -5¥Йу тому ЩО.
ЬесЬапсе [Ьі'уа.пз] у 1) траплятися, відбуватися випадково; 2) випадати (припадати) на долю (чиюсь).
Веск [Ьек] п ж. ім'я Бек (зменш, від ЯеЬесса)
Ьеск [Ьек] 1. п 1) помах, кивок, сигнал (рукою), привітання (рукою); 2) уклін, реверанс; іо Ье аі зтЬ.’з ~ апсі саіі бути цілком у чиємусь розпорядженні; 3) струмок; 2. у 1) давати знак (рукою, головою); 2) манити до себе; 3) кланятися; кивати; присідати (при вітанні).
Ьескоп [’Ьекп] 1. п 1) кивок; ваб-лйвий жест; 2) вабик, ловецький пй-щик; 2. у 1) манити до себе; підкликати кивком головй; 2) вабити, приманювати пищиком (пташок).
Веску ['Ьекі] п ж. ім'я Бекі (зменш, від ЯеЬесса).
Ьесіоші [Ьі'кіаид] у 1) затягувати (заволікати, вкривати) хмарами; 2) затемняти; затьмарювати (зір, розум); 3) затушовувати, приховувати (щось).
Ьесоте [Ьі'клт] у (разі Ьесате; р.р. Ьесоте) 1) робитися; стати(ся); перетворюватися; ууйаі йаз ~ оГ йіт? що з ним сталося?; кудй він подівся?; 2) лйчити, бути до лиця; пасувати, ІТЙ; ІЙІ8 8іу1е оГ СІГЄ88 ~8 уои уегу >уе11 цей фасон сукні вам дуже до лиця; 3) гармоніювати; доповнювати; 4) годйтися; відповідати, підходити; іі —8 а тап о£ йопоиг іо 8реак ійе ігиій чесній людйні належить гово-рйти правду; 5) для визначення переходу в якийсь стан; іо ~ ґатоиз прославитися, стати знаменйтим; іо ~ соісі похолодати, змерзнути; іо ~ окі постаріти; іо ~ ійіп схуднути; іо ~ ассизіотесі звйкнути.
Ьесотіпв [Ьі'клтії]] 1. п 1) становлення; 2) пристойність, добропристойність; декорум; 2. аф 1) пристойний; належний; відповідний; \уіій ~ тосіезіу з належною скромністю; 2) до лиця; а ~ йаі капелюх до лиця; 3) вй-шуканий, елегантний.
Ьесотіп£]у [Ьі'клтіг)її] асіу 1) підходить; до лиця; 2) зі смаком.
Ьесші [Ьі'ко:!] у завивати.
Ьед [Ьед] 1. п 1) ліжко, постіль; ложе; одр; таггі§е (пирііаі) ~ шлюбне ложе; ійе ~ оГ сіеаій смертний одр; іо §о іо ~ лягати (ітй) спати; іо кеер іо опе’з ~ лежати хворим; бути на постільному режймі; іо таке ійе ~ застеляти ліжко; стелити ліжко; 2) нічліг; 3) клумба; грядка; 4) бот. місце насіння (в стручку); 5) русло (ріки); дно (моря); 6) полотно (залізниці); 7) геол. горизонт, шар, верства; 8) тех. станина, рама; 9) друк, талер; - Ііпеп постільна білйзна; ~ зйееі простирадло; 2. у 1) класти в ліжко; укладати спати;
2) лягати в ліжко; 3) ночувати; залишатися на нічліг; 4) саджати, висаджувати (рослини), садйти; 5) слати підстилку; 6) тех. ставити на фундамент.
ЬедаЬІе [Ьі'даеЬІ] у замочйти; об-брйзкати.
ЬеЛад [Ьі'даед] іпі їй-богу!
Ьедап^іед [Ьі'сіасіддісі] аф обвішаний, завішаний (чимсь).
Ьедагкеп [Ьі'да:кп] у затемнювати.
Ьеда$Ь [Ьі'дае/] у 1) забрйзкати; 2) розмалювати.
ЬедаиЬ [Ьі'до:Ь] у 1) забруднйти, замазати; заляпати; 2) обвішати прикрасами.
Ьедаггіе [Ьі'даегі] у засліплювати блйском.
ЬедЬіід ['ЬедЬлд] п 1) клоп постільний; 2) амер. розм. провіднйк пульманівського вагона.
Ьедсар ['Ьедкаер] п нічнйй чепчик (ковпак, очіпок).
ЬедсЬашЬег ['Ьедд/еїтЬа] п 1) спальня; 2) королівська опочивальня.
Ьед-сІо$еі [ 'Ьед, кіогіі] п альков.
Ьед-сІоіЬез ['Ьедкіоидг] п рі постільна білйзна (і ковдри).
Ьедсоуег ['Ьед'клуо] п покривало (на ліжко).
Ьеддег ['Ьедо] п 1) розм. оббивальник, драпірувальник; 2) постільник; 3) спальня; 4) рослйна, що висаджується в ґрунт; розсада; 5) нйжній камінь (у млині).
Ьеддіп§ [ 'Ьесіїг) ] п 1) постільні речі; 2) матрац; 3) підстйлка (для худоби); 4) ложе; 5) буд. основа, фундамент; 6) геол. нашарування; залягання; 7) укладання (труб тощо); 8) с. г. підготовка ґрунту до сівбй; 9) садіння (рослин).
ЬедШпб-оиі [’Ьесйп'аиі] п висаджування в ґрунт (розсади).
ЬесМіпз-ир ['Ьескд'лр] п с. г. підготовка ґрунту (для посіву).
Веде [Ьі:д] п ч. ім’я Бід.
Ьеде [Ьі:д] п 1) кайло (гірника); 2) молйтва.
Ьедеск [Ьґдек] у прикрашати; прибирати.
Ьедеуіі [Ьі'деуі] у 1) плагіати, збивати з пантелйку; 2) мучити, терзати; 3) псувати; перекручувати, викривляти; 4) заворожити, наврочити; навести причйну.
Ьедечу [Ьґд]и:] у вкривати росою; зрошувати; оббрйзкувати.
Ьедґазі ['ЬесІ,£а:8і] аф прикутий до ліжка (хворобою).
Ьедґеііоуу |'ЬесІ,Ге1ои) п 1) той, шо спить на одній постелі (з кимсь); 2) жарт, наложниця; дружина; 3) компаньйон, товариш.
Ьесіґооі ['ЬесІГш] п сторона ліжка до ніг; оп (аі) ійе - у ногах (ліжка).
веа
113
Ьее
ВедГогд ['ЬедГзд] п ч. ім'я Бед-форд.
ВеШогд($Ьіге) [ 'ЬесІЇЬсЦ/ю)] п геогр. н. Бедфорд(шир).
Ьедвотої ['Ьеддаші] п 1) жіноча нічна сорочка; 2) розм. блуза (робітниці).
Ье<І-Ьеа<і [ 'ЬесІЬесІ] п узголів’я (ліжка).
Ье<1І£Ііі [Ьі'сІаіі] V поет, одягати; покривати.
Ьедіш [Ьі'діт] V 1) затемнювати, затуманювати; затьмарювати; 2) с. г. етіолувати (рослини).
Ьедіхеп [ЬГдаїхп] V яскраво прикрашати; іо ~ опезеИ строкато наряджатися.
Ьесіїаіп ['Ьесіїот] 1. п 1) дім для божевільних; бедлам; 2) (В.) Бедлам (психіатрична лікарня в Лондоні)', 2. ад] божевільний.
ЬесИатИе ['Ьесіїзтаїі] п психічно хворий, божевільний, пацієнт будинку для божевільних.
Ьесітакег ['Ьед,теікз] п драпірувальник.
Ьедтаіе ['Ьедтеїі] п 1) дружина; чоловік; 2) той, хто спить в одному ліжку з іншим.
Ьедоиіп ['Ьесіиіп] п (рі без змін) 1) бедуїн; 2) перен. кочівник; цйган.
Ьед-рап ['Ьедргеп] п мед. підкладне судно; ~ соттапсіо військ, розм. ме-дйчний персонал.
Ье«1-ро$< ['Ьедроизі] п ніжка ліжка; іп ІУ¥іпк1іп£ оГ ~ в одну мить; 4 Ьеі^ееп уои апсі те апсі іке ~ між нами, суворо конфіденційно.
Ьед-диШ ['Ьедк^ііі] п (невелйка) стьобана ковдра.
ЬедгаЬЬІе [Ьі'дггеЬІ] V заляпати гряззю.
Ьедга^е [Ьі'сІгжс|1] узабрйзкати (обляпати) гряззю; забруднити (сукню).
Ьесігаздгіей [Ьі'дггедкі] ад] забрйзка-ний, забруднений.
Ьесігаіі ['Ьедгеїі] п бйльце (дитячого ліжка).
Ьесігаї ['ЬесІгої] п розм. церковний сторож; дзвонар.
ЬесігісІ ['ЬедпсЦ ад] 1) вйснажений; кволий, слабкий; 2) прикутий хворобою до ліжка (тж Ьесігісісіеп).
Ье<ігі(1<1еп ['ЬесІ,псІп] ад] прикутий хворобою до ліжка.
ЬеЛ-госк ['Ьед'гзк] п 1) геол. бед-рбк; корінна (підстилаюча) порода; 2) буд. скельна основа; 3) основні прйнципи; базис; засади; факти, що лежать в основі; 4) найнйжчий рівень (цін тощо).
ЬедгоІІ ['Ьедгоиі] п постільні речі у скатці (туриста).
Ьесігоот [Ьесігит] п спальня; зіп§1е (сіоиЬіе) ~ кімната з однйм ліжком (з двома ліжками); ~ зііррегз хатні туфлі, пантофлі; розм. тапочки.
ЬеЛгор [Ьі'дгзр] V 1) окропляти, об-
брйзкувати; 2) перен. усівати, обсипати.
Веде [Ьесіг] п геогр. н. (скор. від ВесіГопі(зЬіге) Бедфорд(шир).
Ьесізісіе ['Ьесізаісі] п постіль; аі (Ьу) іЬе ~ біля ліжка; іо зіі (іо іуаісЬ) аі зтЬ.’з ~ доглядати хворого; ~ ги& килимок при ліжку; ~ іаЬІе тумбочка при ліжку; ~ поіе (сЬагі) мед. історія хвороби.
Ьесі-зіііег [ 'Ьед,зііз] п розм. житлова кімната.
Ьей-зііііпв-гоот ['Ьед'віііі],піт] п однокімнатна квартйра.
Ьегізоскз ['ЬесІззкз] п рі товсті вовняні шкарпетки (нічні).
ЬеЛзоге ['ЬесІзз:] п пролежень.
ЬеЛзргеад ['Ьедзргед] п легке покривало для ліжка.
Ьесізіеасі [Ьедзіед] п ліжко (без матраца).
Ье&іоск ['Ьегізізк] розм. див. Ьесізіеасі.
Ьескігаїу ['Ьедзігз:] п бот. підмаренник; буркун-зілля.
ЬесИіск ['Ьескік] п мішок для матраца, напірник.
Ьесііісктз [ 'Ьед,іікід ] п текст, тик для перйн (напірників, матраців).
ЬесШше [Ьедіаїт] п час ітй (лягати) спати; ~ зіогіез казки, що розповідають дітям перед сном; небилйці, нісенітниці.
Ье(І-1¥ЄНІП£ ['Ьес!,\УЄІП]] пмед. нічне недержання сечі.
Ьегі-іуогк ['Ьед\уз:к] п легка робота.
Вее [Ьі:] п ж. ім'я Бі (зменш, від Веаігісе, Веаігіх)
Ьее [Ьі:] п 1) бджола; 2) амер. допомога сусідам; спільна робота; зреіііпв ~ шкільнйй конкурс з орфографії; ~ уепот бджолина отрута; 4 Ьизу аз а ~ працьовйтий; іо Ьауе ~з іп іЬе Ьеай бути фантазером (диваком).
Ьее-Ьееііе ['Ьі:,Ьі:і1] п ент. бджо-лйний жучок.
ЬееЬгеасІ ['Ьі:ЬгесІ] п перга.
ЬеесЬ [Ьі:і{] п бот. бук.
ЬеесЬеп ['Ьі:і]зп] ад] буковий.
ВеесЬег ['Ьі:ір] п ч. ім'я Бічер.
ЬеесЬ-тагіеп ['Ьі:і[,та:іт] п зоол. кунйця кам’яна.
ЬеесЬтіі ['Ьі:і/плі] п буковий горішок.
ЬеесЬ-іуЬеаі ['Ьі:Ц\¥І:і] п гречка (тж Ьиску/Ьеаі).
Ьее-еаіег ['Ьі:,і:іо] п орн. кібець.
ЬееГ [Ьі:Г] 1. п 1) яловичина; м’ясо; 2) бичок, віл; корова (на забій); ~ Ьиїї бичок м’ясної породи; ~ саіііе м’ясна худоба; 3) м’ясна туша; 4) перен. туша (про людину); Ье зЬо\ує(і Іезз ~ він трохи схуд; 5) амер. мускульна сила; 6) розм. скарга, претензія; невдоволення; 7) обвинувачення у карному злочині; 8) суперечка; сварка; 2. V розм. скар
житися, ремствувати, нарікати; бурчати; зіор ~іп&! годі скиглити!
ЬееГсаке ['Ьі:Гкеік] п 1) амер. розм. взірець чоловічої краси; красунь; 2) суцільні м’язи (журнальне зображення атлета).
ЬееГеаіег ['Ьі:Г,і:із] п 1) (В.) лейб-гвардієць (при англійському дворі); 2) солдат охорони лондонського Тау-ера; 3) обжера, ненажера; 4) амер. розм. англієць.
ЬееГег ['Ьі:Ь] п 1) розм. скиглій; 2) розм. донощик; виказувач.
ЬееГ-Ьеасі [’Ьі.йіед] п груб, бовдур, телепень.
Ьееітз ['Ьі.’йі]] п 1) розм. бичок на забій; 2) розм. бурчання, скарги; скй-глення.
ЬееГ-вдиасІ [ 'Ьі :Гзк\Узд] п амер. розм. банда найманих громйл.
ЬееГ-зіеак ['Ьі:Гзіеік] п біфштекс; ~ ^егапіит бот. бегонія.
ЬееГ-іеа ['Ьі:Гіі:] п міцнйй бульйон.
ЬееГ-АУІііед ['Ьі:Г\уііісІ] ад] розм. дурнйй, тупий, тупоумний.
ЬееГ-і¥00<1 ['ЬігЛуид] п бот. казуа-рйна.
Ьееіу ['Ьі:Гі] ад] розм. 1) здоровенний; дужий, міцнйй; мускулястий; 2) м’ясистий, жйрний; огрядний.
Ьее-£аг(Іеп ['Ьі:да:дп] п пасіка.
Ьее-£Іие ['Ьі:д1и:] п бджолйний клей, прополіс.
ЬееЬке ['Ьі:Ьаіу] п 1) вулик; 2) капелюшок (пірамідальної форми).
ЬееЬоизе ['Ьі:Ьаиз] п 1) пасіка; 1) бджолянйк; омшанйк.
Ьеекеерег ['Ьі:,кі:рз] п пасічник.
Ьеекееріпв ['Ьі:,кі:рп)] п бджіль-нйцтво, бджолярство, пасічнйцтво.
Ьее-Ііпе ['Ьі:'1аш] п 1) найкоротша відстань між двома точками; пряма лінія (повітряна); стежка навпростець; 2) лінія польоту бджолй до вулика (з медом); іо таке а ~ іо зтіЬ. вйрушити найкоротшим шляхом до чогось.
ВеекеЬиЬ [Ьі: 'еІгіЬлЬ] п міф. Вель-зевул; диявол, сатана.
Ьее-та$1ег ['Ьі:,та:зіо] п пасічник, бджоляр.
Ьее-тоіЬ ['Ьі:то0] п бджолйна міль.
Ьееп [Ьі:п] р. р. від Ье.
Ьеер [Ьі:р] п 1) амер. (невелйкий, легкйй) джип; 2) розм. гудок; телеме-трйчний сигнал.
Ьеег [Ьіз] п 1) пйво; 2) слабкйй алкогольний напій; зтаїї ~ слабке пйво; ~ рагіоиг амер. пивнйця; < іо Ье іп ~ бути напідпйтку; іо іЬіпк по зтаїї ~ оГ опезеІГ б^и високої думки про себе.
Ьеег-вапІеп |'Ьі0,да:дп] п пивнйця під відкрйтим небом.
Ьеег-Ьоизе ['ЬюЬаиз] п пивнйця.
Ьеегіпезз ['Ьюппіз] п знев. легке сп’яніння.
Ьее
114
Ьее
Ьеег-шопеу ['Ьід,тлш] п гроші на пйво (прислузі).
Ьеегу ['Ьюп] асі] 1) пивний, що тхне пивом; 2) напідпитку.
Ьее8І [Ьі:8І] п (скор. від Ьее8Ііп&8) молозиво.
ЬеЄ8ІІП£8 ['ЬІ:$111)7] п рі молозиво.
Ьее8-5¥ах ['Ьііг^гекз] 1. п (бджолиний) віск; ~ сапсІІе воскова свічка; попе оГ уоиг ~ не ваше (твоє) діло!; 2. V натирати воском.
Ьее8\¥ІП£ ['Ьі:2\¥П]] п 1) наліт на старому витриманому вині; 2) витримане вино.
Ьееі [Ьї:і] 1. п 1) бот. буряк; гей ~ столовий буряк; \уЬйє ~ цукровий буряк; ~ ре8і ент. буряковий довгоносик; 2) снопик льону; 2. V розм. 1) виправляти, лагодити; 2) допомагати; 3) розпалити (багаття)', підтримувати (вогонь).
Ьееііе ['Ьіііі] 1. п 1) жук; 2) розм. тарган; 3) сліпота; Ьііпб а8 а ~ зовсім сліпий; 4) трамбівка; кувалда; довбня; стукалка; 5) терниця; 6) тупість; 7) тупиця; 8) амер. розм. холостячка; 2. асі] звислий, навислий (про брови тощо)', 3. V 1) трамбувати; 2) подрібнювати; 3) гупати чоботищами; 4) ав. розм. літати; 5) звисати, нависати; виступати; 6) трамбувати; працювати довбнею.
Ьееі1е-Ьпл¥Є(І [ 'Ьі:11Ьгаис1] асі] 1) з навислими бровами; 2) насуплений; похмурий, понурий.
Ьееііе-спкіїег ['Ьі:11,кгл/о] п 1) жарт. ножище; чоботище; 2) військ, розм. піхотинець.
Ьееііе-Ііеасі ['Ьі:11ЬесІ] п розм. бовдур, тупоголовий.
Ьее-ігее ['Ьі:ігі:] п колода, дуплянка (вулик).
Ьееі-гооі ['Ьі:Тги:ї] п буряк (один корінь)', ~ 8оир борщ.
Ьєєуєб [Ьі:у2] п (рі від Ьееї 1.) рогата худоба.
Ьєєіуіпє ['Ьі:\уаш] п нектар, квітковий сік.
Ьеехег ['Ьі:2о] п розм. ніс, нюхалка.
ЬеГаїї [Ьі'£□:!] V (разі ЬеГеІІ; р.р. Ье-Гаїїеп) 1) траплятися, ставатися; випадати на долю (чиюсь); а зігап^е Гаїе ЬеГеІІ кіт дивна доля випала йому; 2) (іо) підходити, пасувати; 3) ставитися (до чогось).
ЬеҐаІІеп [ЬіТо:1п] р. р. від ЬеГаїї.
ЬеГеІІ [ЬіТеї] разі від ЬеГаїї.
ЬеПі [Ьі'ГїІ] V годитися, підходити, лйчити.
ЬеГ№іп& [ЬіТіІП]] асі] підхожий; іп а ~ \уау належним чйном.
ЬеГо& [ЬіТод] V затуманювати.
ЬеГооІ [ЬіТи:1] V 1) обдурювати; обманювати; 2) вважати дурнем; 3) називати дурнем; висміювати.
ЬеГоге [ЬіТз:] 1. асіу 1) раніше, давніше; колйсь; І Ьауе пєуєґ зееп Ьіт ~
я ніколи раніше не бачив його; 2) попереду; іЬе йау ~ напередодні; 1оп§ ~ давно вже, задовго до; 2. ргер 1) перед, до; раніше; ~ Сйгізі до різдва Христового; 2) попереду; ЬІ8 у/Ьоіє ІіГе І8 ~ Ьіт усе життя в нього ще попереду; 3) ніж; йеаіЬ ~ бізЬопоиг краще смерть, ніж ганьба; І іоує Ьіт ~ ту8ЄІГ я люблю його більше, ніж себе; < іЬе бау ~ уезіегсіау позавчора; ~ еуегуІкіп£ еізе насамперед; ~ 1оп£ незабаром; ~ по\у раніше; - іЬеп до того часу; 3. соп] 1) перш ніж; раніше, ніж; до того як; поки не; Ье аггіуесі - І ехресіей Ьіт він приїхав раніше, ніж я чекав його; 2) швйдше, ніж, скоріше, ніж; І хуоиісі сііе ~ іе11іп§ Ьіт я скоріше умру, ніж скажу йому.
ЬеГогеЬяші [Ьі'£з:ЬгепсІ] асіу заздалегідь; завчасно; наперед, авансом; іо Ье ~ іп опе’8 сопсіизіопз робйти передчасні вйсновки.
ЬеГогеїіте [ЬіТогІаїт] асіу споконвіку; колйсь.
ЬеГоиІ [ЬіТаиІ] V бруднйти; поганити, оскверняти.
ЬеГгіепд [Ьі'ГгепсІ] у ставитися подружньому; сприяти; допомагати.
ЬеГгіпве [ЬґГппсІз] у облямовувати; оторочувати.
ЬеГидШе [Ьі'ГлсІІ] у 1) п’янйти; 2) дурманити; збивати з пантелйку.
Ье£ [Ьед] у 1) просити; І ~ уоиг рагсіоп вйбач(те), прошу вйбачення, перепрошую; 2) благати; іо ~ Гог тегсу благати про пощаду; 3) жебрачити, старцювати, просйти мйлостиню; 4) дозволяти собі, зважуватися; 1-Ю герогі дозволю собі (маю честь) доповісти; 1-Ю $ау дозвольте сказати; 4 Іо ~ ІЬе цие8Ііоп голослівно твердити щось; іо ~ 8тЬ. Гог а Гооі вважати когось дурнем.
Ье£ас1 [Ьі'дгей] іпі розм. їй-богу! Ье&ап [Ьі'дгеп] разі від Ье§іп.
Ье&еІ [Ьґдеї] у (разі Ье§оі; р.р. Ье-§оіІеп) 1) бути батьком; народжувати; 2) перен. породжувати; 3) виробляти; набувати; ~ а іетрегапсе учіться стрй-маності.
Ье&е11ег [Ьґдеіз] п 1) батько; 2) винуватець; той, що породйв (призвів).
Ье£еі1іп£ [Ьі'деііт)] асі] плодотворний; ~ ро\¥ег статева потенція; здатність давати потбмство.
Ьеззяг ['Ьедз] 1. п 1) жебрак, старець; ~ и/отап (такі) жебрачка; 2) бідняк, незаможний; ипГоПипаїе ~ невдаха, безталанний; 2. у 1) доводити до злиднів; розоряти; пустйти по мйру; 2) перевершувати.
Ье8£ягс1от ['Ьедзйзт] п 1) збірн. жебраки, старці, торбешники; 2) жебрацтво.
Ье§£ягЬоо(І ['ЬедзЬисІ] п 1) злйдні; 2) голота, біднота, старцюги.
Ье££агі$т ['Ьедзпгт] п 1) жебрацтво, старцювання; 2) злйдні.
Ье8£яг1іпе$$ [ 'Ьедзіїшз] п 1) злйдні; 2) жалюгідний вйгляд; обірваність, об-шарпаність (одягу); 3) недостатність.
Ьеввагіу [ 'ЬедзІї] 1. асі] 1) жебрацький; 2) жалюгідний; бідний; мізерний; 3) низькйй, підлий; ~ іЬапкз чорна невдячність; 2. асіу 1) по-жебрацькому, по-злидарському; 2) перен. благально; як жебрак.
Ье££ЯГ-ту-пеІ£ЬЬоиг ['Ьедзті'пеїЬз] п карт, розорй блйжнього (гра).
Ьезвяг’з-Іісе ['Ьедаг'іаіз] п реп’ях.
Ьедвягу ['Ьедзп] п 1) злйдні, нужда; убозтво; 2) збірн. жербакй, старці; 3) кубло жербаків; 4) жебрацтво, старцювання.
Ье§£Іп§ ['Ьедід] 1. п жебрацтво; випрошування; іо &о а ~ жебракувати, збирати мйлостиню; збирати пожертвування; 2. асЦ 1) жебручий; 2) благальний, благаючий; 3) безкорйсний; пустий.
Ье§іп [Ьґдіп] у (разі Ье^ап; р.р. Ье-§ип) 1) починати; приступати (до чогось); уує ~ 8Іийуіп8 (Ю зійду) Еп^ІізЬ ми починаємо вивчати англійську мову; \уЬєгє іо ~ ? з чого почати?; 2) починатися; \уЬєп бісі ІіГе ~ оп ЕагіЬ? колй вйникло життя на Землі?; 3) (із запереченням) бути далеким від, навіть не наближатися до; іЬеу сіо поі ~ іо сотраге їх абсолютно не можна порівнювати; □ ~ Я£аіп починати знову; ~ оп братйся за (щось); брати початок від (чогось); ~ оуєг починати знову; ~ итіЬ починати (щось); починатися з (чогось); < іо ~ 'уііЬ по-перше, насамперед; Іо ~ ІЬе \уог1с! починати самостійне життя.
Ье^іппег [Ьі'діпо] п початківець; новак; Еп^ІізЬ Гог ~8 курс англійської мови для початківців.
Ье£ішші£ [Ьі'діпії]] п 1) початок; 2) відправна точка; джерело, походження; 3) рі початкова стадія, вйтоки; 4)(іЬе ~) рел. першопричйна; начало всіх начал; а Ьаб ~ такез а Ьасі єпсііпе присл. що посієш, те й пожнеш.
Ье§іг(1 [ЬГда:сІ] у (разі Ье^іп, Ье-8Ігс1ес1; р. р. Ье§ігі) (\уііЬ) оперізувати; оточувати, облягати.
Ьедіпііе [Ьі'дз:сІ1] у підперізувати; охоплювати.
Ье^ігі [Ьґда:1] разі і р. р. від Ье^ігсі.
Ье£Іоот [Ьґд1и:т] у затьмарювати; засмучувати.
Ьедопе [Ьі'доп] 1. асі] охоплений; \уоє— пригнічений горем; 2. іпі геть!, забирайся геть!
Ьевопія [Ьґдоипіо] п бот. бегонія.
Ье£оггя [Ьі'дзго] іпі їй-богу!, клянусь богом!
Ье£О< [Ьґдої] разі від Ье§еі.
Ье^оііеп [Ьі'доіп] 1. асі] 1) народжений; 2) перен. породжений; 2. р.р. від Ье§еІ.
Ье^гясе [Ьі'дгеі8] у титулувати “Уоиг Огасе” («ваша милість»).
Ье£
115
Ьеі
Ье£гіте [Ьі'дгаїт] V 1) замазувати сажею (кіптявою); бруднити; 2) перен. чорнити, гудити.
Ье£гшІ£Є [Ьі'дглсіз] V 1) заздрити; 2) (аі) бурчати, висловлювати невдоволення; 3) шкодувати (грошей)', скупитися, скнарити.
ЬезпШеп [Ьі'дгліп] асі] запухлий від сліз.
Ье£ііі1е [Ьі'ааіі] V 1) обманювати, підманювати; 2) розважати, забавляти; відволікати, скрашувати; 3) спокушати, зваблювати; принаджувати; зачаровувати.
Ье£иі1етеп< [Ьі'даїїтопі] п 1) обман; 2) розвага.
Ье£ііп [Ьі'длп] р. р. від Ье§іп.
Ье£іиік [Ьі'длі]к] V обманювати, обдурювати.
ЬекаІГ [Ьі'йа:Г] п\ іп ~ оГ для, заради; на користь; на захист; іп кіз ~ у його інтересах; оп ~ (оГ) від імені (когось); І ат $реакіп§ оп ту \уіГє’8 ~ я говорю від імені своєї дружини.
ЬєЬяує [Ьі'йєіу] V 1) поводитися; чинити; іо ~ у/єіі (соига§еои$1у) поводитися добре (мужньо); іо ~ опезеІГ ууіій ^аПапігу триматися благородно; 2) поводитися порядно; не пустувати (про дітей); ~ уоигзеІЛ не пустуй!; 3) працювати чітко (безперебійно) (про машину).
ЬеЬаУІоиг [Ьі'йеіур] п 1) поведінка, манери; вчинки; 2) гарна поведінка, вихованість; 3) поводження; ставлення (до — іо, іои/агсЕ); 4) тех. якість (металу); режим роботи (машини тощо); < ~ героП оцінка за поведінку (школяра); військ, розм. лист солдата додому.
ЬеЬеад [Ьі'йед] у відтяти голову, обезголовити; стратити.
ЬеЬежИпз [Ьі'йесіїд] п відтинання голови, обезголовлювання; ійе ~ о£ 8і. Іойп ійе Варіі8і церк. усікновення голови Іоанна Хрестителя.
ЬеЬеІд [Ьі'йекі] разі і р. р. від Ье-йоісі 1.
ЬеЬетоій [Ьі'йі:то0] п 1) бібл. бегемот; 2) перен. чудовисько.
ЬеЬе$і [Ьі'йезі] п поет. 1) наказ, веління; 2) заповідь; заповіт.
ЬеШікІ [Ьі'йатд] 1. асіу 1) ззаду, позаду; Ійе регзоп ~ людйна, що йде позаду; 2. ргер за; після; позаду, ззаду; йе \уа$ йісііп§ ~ ійе Ьи$йе$ він ховався за кущами; 8Йе ІеП іу/о сйіісігеп ~ йег вона залишила після себе двоє дітей; ійе ігаіп \уа$ ~ зсйесіиіе поїзд спізнився; \¥Йаі І8 ~ аіі ійіз? що криється за всім цим?
ЬеІііпШіапсІ [ЬґйашсійаепсІ ] 1. асі] 1) відсталий; запізнілий; 2) що заборгував, у боргу; іо Ье ~ іп гепі заборгувати за квартиру (оренду); 2. асіу 1) із запізненням; 2) заднім числом.
ЬейоШ [Ьі'йоиІсІ] 1. V (разі і р.р.
Ьейеісі) поет. 1) дивйтися, споглядати; 2) бачити, помічати; 2. /л/дивйсь!, ось!
ЬеЬоШеп [Ьі'йоиісіп] асі] зобов’язаний, вдячний (комусь— іо, за щось — Гог).
Ьейоїгіег [Ьі'йоиІсЬ] п поет, глядач, очевйдець, спостерігач.
Ьейооґ [Ьі'йи:£] п корйсть, вйгода, інтерес; іп (Гог, іо) ту ~ у моїх інтересах.
Ьєйооує [Ьі'йшу] див. Ьєйоує.
Ьєйоує [Ьі'йоиу] у (безособове) належить, слід, потрібно, годйтися; іі ~8 уои іо §о вам слід ітй.
Ьеі£е [Ьеіз] 1. п 1) колір беж; 2) тканйна з нефарбованої вовни (шерсті); 2. асі] бежевий.
Ьеіп [Ьі:п] асі] 1) зручний; затйш-нйй; 2) заможний.
Ьеіпз ['Ьі:іі]] 1. п 1) буття, існування, життя; зосіаі ~ суспільне буття; іо саіі іпіо ~ поклйкати до життя, ство-рйти; іо соте іпіо ~ вйникнути, з’я-вйтися на світ; іо &о оиі оГ ~ зникати, відмирати; 2) (жива) істота; йитап ~ людйна; 3) сутність, суть (людини); іоує оГ ІіГе \уаз ійе уегу соге оГ ЙІ8 ~ любов до життя була усією його суттю; 4) перебування; 2. асі] існуючий, наявний; Гот ійе ііте ~ поки що; ійе ііте ~ даний час.
Веігиі [Ьеі'пгі] п геогр. н. м. Бейрут.
Ье]еі¥е1 [Ьґдзипі] у прикрашати коштовними каменями; обсипати коштовностями.
Веі [Ьеі] лі) ж. ім’я Бел (зменш, від АгаЬеІІа, Веііпсіа, ЕаЬеІ, І8аЬе11а); 2) міф. Ваал.
Ьеі [Ьеі] п фіз. бел (електроакустична одиниця).
ЬеІаЬоиг [Ьі'ІеіЬо] у 1) бйти нещадно, лупцювати; дубасити; 2) обсипати лайкою; 3) обробляти; трудитися (над чимсь).
Ьеіаій [Ьі'іеїд] разі і р. р. від Ьеіау 2.
Веіашу ['Ьеізті] п ж. ім’я Беламі.
Ьеіяіе [Ьі'іеіі] у затрймувати.
Ьеіаієсі [Ьі'іеіікі] асі] 1) запізнілий, пізній; якйй затрймався; ~ ехсизе за-пізніле вйбачення; 2) захоплений (за-стйгнутий) темрявою (в дорозі).
Ьеіаші [ЬГ1о:сІ] у вихваляти, славити.
Ьеіау [ЬГІеі] 1. п пильнування; страховка (альпінізм); 2. у (разі ір. р. Ьеіауесі, Ьеіаісі) 1) мор. закріпляти (канат); згортати (снасті); 2) пильнувати, страхувати (альпінізм); 3. іпі 1) військ:. ~! ~ ійаі! відставити! (команда); 2) розм. досить!, стоп!
Ьеісіі [ЬеІЦ] 1. л 1) відрйжка; 2) вивергання, стовп (вогню, диму); 3) розм. погане пйво; 2. у 1) ригати, відрйгу-вати; 2) блювати; 3) викидати, вивергати (вогонь, дим); 4) розм. скаржитися; нйти, скиглити.
Ьеісйег ['Ьеіі/а] п 1) строката ху
стка; строкатий шарф; 2) сйня (на-шййна) хустка в горошок, белчер.
Ьеісіат(е) ['Ьеісіат] л 1) відьма; чаклунка; 2) стара карга (відьма); 3) баба; прабаба; прамати.
Ьеіеавиег [Ьі'1і:до] у робйти облогу, облягати; оточувати; а сііу ~есі Ьу ійе епету місто в облозі ворога.
Ье1-е$ргіі [ 'Ьеіез'ргі:] л (рі Ьеаих--Є8ргіі8 ['Ьои-]) фр. дотепна людйна; тонкйй розум.
ВеІГазі ['ЬеИа:8і] п геогр. н. м. Белфаст.
ЬеМгуІ'ЬеИп] п 1) дзвінйця; 2) вежа; каланча; 3) с. г. сарай, повітка; навіс.
Ье1&я ['Ьеіда] п бельга (грошова одиниця Бельгії).
Ве1&іап ['Ьеіфрп] 1. п бельгієць; бельгійка; 2. аф бельгійський.
ВеІ£Іиіп ['Ьеісізот] п геогр. н. Бельгія.
ВеІ£гас1е [ЬеІ'дгеїсІ] п геогр. н. м. Белград.
ВеІ£гауіа [Ьеі'дгеїур] п 1) Белгрей-вія (фешенебельні квартали в лондонському Уест-Енді); 2) перен. вйщий світ.
Вєі£гяуіяп [Ьеі'дгеїурп] аф 1) що належить до вйщого світу; 2) розкішний; модний, елегантний.
Веііаі ['Ьі:1р1] п 1) бібл. Веліар, Сатана, 2) перен. демон; грішний ангел.
Ьеііе [Ьі'іаі] у 1) давати неправильне уявлення; подавати у фаль-шйвому світлі; 2) викривати; спростовувати; суперечити; 3) не справджувати (надій тощо); відходити, відступати (від принципів тощо); не виконувати (обіцянки); ЙІ8 асі8 ~ ЙІ8 У/ОГСІ8 його вчйнки розходяться з словами; 4) оббрехати, обмовити; звестй наклеп.
ЬеІіеГ [Ьі'1і:£] л 1) віра; довіра, довір’я; Ьеуопй ~ неймовірно; йагсі оГ ~ недовірливий; итуогійу оГ ~ що не заслуговує на довіру; 2) переконання; 3) рел. віра, вірування; віровчення; ~ іп босі віра в Бога; ійе В. сймвол віри, кредо; 4) думка, погляд; розуміння; іі І8 ту ~ ійаі... по-моєму; на мою думку, на мій погляд.
ЬєіієуяЬіє [Ьі'1і:уоЬ1] аф імовірний, правдоподібний.
Ьєіієує [Ьі'1і:у] у 1) вірити; довіряти; І ~ \уйаі йе 8ау8 я вірю його словам; уои’сі Ьеііег ~ іі розм. можете бути певні; 2) рел. вірувати; вірити; Іо ~ іп босі вірити в Бога; 3) покладати надії (на когось, щось); 4) думати, гадати, вважати; І ~ 80 я так гадаю; думаю, що так; І ~ поі думаю, що ні; навряд; іо таке ~ удавати, робйти вйгляд.
Ьєіієуєг [Ьі'іііуо] п 1) рел. віруючий; ігие ~ правовірний; 2) прихйль-ник; захиснйк.
Ьеі
116
Ьеі
Ьеііке [Ьі'іаїк] аду певно, мабуть, либонь, очевидно; може бути.
Веійміа [Ьі'ііпбо] п ж. ім'я Белінда.
ЬеІіПІе [Ьі'іііі] V 1) применшувати; принижувати; умаляти; 2) зменшувати.
Ьєііує [Ьі'іаіу] аду жваво, швидко; негайно, цю ж мить.
Веііге [Ье'Іігг] п геогр. н. м. Беліз.
Веіі [Ьеі] п ж. ім'я Бел (зменш, від АгаЬеІІа, Веііпба, І$аЬе1, ІзаЬеІІа).
Ьеіі [Ьеі] 1. п І) дзвін; дзвінок, дзвоник; бубонець; 2) рі дзвін, передзвін; 3) рі куранти; а сЬіте оГ ~8 бій курантів; 4) рі мор. склянки; 5) дзвін, дзвоноподібний предмет; 6) конус (домни); 7) бот. чашечка (квітки); дзвіночок (про форму квітки); 8) спорт, гиря, штанга; 9) бульбашка (мильна тощо); 10) крик (рев) оленя (під час парування); 2. V 1) чіпляти (підвішувати) дзвін; прикріпляти дзвіночок; 2) роздиматися дзвоном (про спідницю); 3) токувати (про тетерука); 4) ревти (про оленя); 5) перен. кричати, ревти.
Веііа [’ЬеЬ] п ж. ім'я Белла (зменш, від АгаЬеІІа, ІзаЬеІ, ІзаЬеІІа).
Ьеііасіошіа [,Ье1Ус1оп9] п бот., фарм. беладона; соннота; ~ Іііу бот. амариліс.
Веііашу [’ЬеІаті] п ч. ім'я Бедламі.
ЬеИ-ЬоПотеб ['ЬеІ'ЬоІотсІ] аф розкльошений; ~ ІГОЦ8ЄГ8 брюки кльош.
Ьеіі-Ьоу [ 'ЬеІЬої] п коридорний, посильний (у готелі).
ЬеІІ-сгапк ['Ье1кгаеі)к] п тех. колінчастий важіль.
Веііе [Ьеі] п ж. ім'я Бел, Белла (зменш, від ІзаЬеІ, ІзаЬеІІа, АппаЬеіІа, АгаЬеІІа).
Ьеііе [Ьеі] п красуня; іЬе ~ оГ іке Ьаіі цариця балу.
Ье11е<1 [Ьеіб] аф 1) увішаний дзвонами; 2) розширений; з розтрубом; 3) що має форму дзвоника (про квіти).
ЬеІ1е$-1еКге$ ['Ьеі'іеіг] п рі фр. художня література, белетристика.
Ье11-Пол¥ег ['Ье1,£1аиа] п дзвіночок (квітка).
Ье11-&1а$$ ['Ье1д1а:8] п скляний ковпак.
Ьеіі-Ьор ['ЬеІЬор] амер. розм. див. Ьеіі-Ьоу.
Ье11ісо8Є ['Ьеіікоиз] аф 1) войовничий; агресйвний; 2) забіякуватий.
Ье11ісо$Иу ['Ьеіі'козіїї] п 1) войовничість; 2) забіякуватість.
ЬеІІіед [ 'Ьеіід] аф пузатий, череватий, товстопузий.
ЬеШвегапсу [Ьі'1иГргап8і] див. Ьеі-Іі^егепсу.
Ье11і&егепсе [Ьі'Іккргапв] див. Ьеііі-$егепсу.
Ьеііщегепсу [Ь1'11СІ39Г9П81] п 1) войовничість; 2) юр. стан війни; становище (статус) воюючої сторони.
ЬеШзегепІ [Ьі'ІїсІзагопІ] 1. п 1) юр. воююча сторона; 2) жарт, учасник
бійки; 2. аф 1) юр. воюючий; що перебуває в стані війни; 2) войовничий; агресйвний.
Ьеііівд ['Ьеііі)] п 1) клич (рев) оленя; 2) період парування (токування) (тварин, птахів); час тічки.
ВеІ1іпв$Ьаи$еп 8еа ['Ье1іі)г,Ьаигп-'зі:] п геогр. н. море Беллінгсгаузена.
ЬеШроіепі [Ьі Чіроіопі] аф жарт. грізний; непереможний.
Ьеіітап ['Ьеїтап] п (рі Ьеіітеп [-топ]) іст. глашатай, провісник.
ЬеІІ-теіаІ ['Ье1,теі1] п бронза (метал) для дзвонів.
Ье11-іпоиіЬе<1 [Ье1,таи0і] аф з розтрубом.
Веііопа [Ье'іошю] п міф. Беллбна (богиня війни).
Ьеіклу ['Ьеіои] 1. п 1) мукання, ревіння (тварин); 2) рев; волання; гуркіт; лемент; іЬе ~ оГ іЬе саппоп гуркіт гармат; 2. у 1) мукати; ревтй (про тварин); 2) ревтй, вйти (про бурю, вітер); 3)волати, лементувати, репетувати.
Ье11(Н¥$ ['Ьеіоиз] п рі 1) ковальські міхй; 2) тех. гофрована мембрана; 3) гармошка між вагонами; 4) розм. легені.
Ье11-гііі£ег ['Ьеі, пі) о] п 1) дзвонар; 2) амер. розм. обхідник квартйр (про комівояжера тощо); 3) дрібнйй політикан; 4) зал. розм. машиніст.
ЬеІМеїгі ['Ьеііепі] п круглий намет.
Ьеіі-іоіуег ['ЬеІДаио] п дзвінйця.
Ье1І->¥ЄіЬег ['Ье1,\уедо] п 1) баран--ватаждк (в отарі); 2) знев. вожак, ватажок.
Ьеііу ['Ьеіі] 1. п 1) живіт; черево; пузо; 2) шлунок; оп ап етріу ~ натще, натщесерце; іо Ьауе а Гиіі ~ бути сйтим, наїстися досйта (досхочу); 3) черевце (у комах); 4) утроба, черево; 5) муз. дека; 6) мор. пузо (вітрила); 4 ~ іапб-іп§ ав. посадка на фюзеляж («на черево»); ~ тизіег військ, розм. медйчний огляд; 2. у 1) надуватися, надиматися; здуватися; 2) надувати, надимати; роздувати.
ЬеІІу-асЬе ['Ьеііеік] п 1) розм. біль у животі; 2) розм. скарга; нарікання.
Ьеііу-Ьаші ['ЬеІіЬаепсі] п 1) попруга; 2) бандаж.
Ьеііу-Ьоиші ['ЬеІіЬаипд] аф розм. що страждає на запор.
ЬеІІуГиІ ['ЬеІіГиІ] п 1) сйтість; іо Ьауе а ~ наїстися досйта (досхочу); 2) розм. пересйчення; іо §еі а ~ (оГ) пересйтитися (чимсь), бути сйтим по зав’язку.
Ье11у-£О(1 [ 'ЬеІідосІ] п ненажера, че-ревоугддник.
Ье11у-£іИ ['Ьеіідлі] п ненажера.
ЬеІ1у-ріпс1іе<І [ 'Ьеііріпі/І] аф зголоднілий.
ЬеІІу-піЬ ['ЬеІіглЬ] п груб, танцюлька.
ЬеІІу-ІітЬег ['ЬеІіДітЬо] п жарт. їжа, пожйва.
ЬеІІу-луазЬ ['Ьеіі^о/] п розм. пійло (віскі, кава тощо).
ЬеІІу-луогт ['Ье1і\¥о:т] прозм. глист.
ЬеІІу-луогзЬір [ 'Ье1і,\уо:/ір] п жарт. обжерливість, ненажерливість; черево-угбдництво.
Ьеіопз [Ьі'іоі)] у 1) (іо) належати, бути власністю; ІЬе Ьоок ~8 іо Ьіт ця кнйга належить йому, це його кнйга; 2) розм. бути частйною (групи тощо); належати; становйти одно ціле (з кимсь, чимсь); Іо ~ іо а сІиЬ бути членом клубу; 8іоскіп§8 іЬаі сіо поі ~ дві різні панчохи; 3) амер. стосуватися, мати відношення; поєднуватися, підходити; 8Ье -8 Іп ІЬе ШОУІЄ8 ЇЇ МІСЦЄ В КІНО, їй слід було б стати кіноактрйсою; Ье ~8 Ьеге він родом з цих місць; 4) лй-чити, годйтися, належати; іі боезп’ї ~ ІО бо іЬІ8 цього робйти не слід.
ЬеІ0П£ІП£ [Ь1'101)11)] п зв’язок, спільність.
Ье1оп£Іп£$ [Ьґіодіпг] п рі 1) речі, приладдя; пожйтки; 2) частйни, деталі; 3) прибудови, служби; допоміжні приміщення; 4) близькі, сім’я, родичі.
Ьеіоуеб [Ьі'їлуб] 1. п коханий, любий; кохана, люба; 2. аф 1) коханий, любий, любймий; 2) мйлий серцю, улюблений (про річ); Ье ІО81 ЬІ8 ~ ріре він загубйв свою улюблену люльку.
Ьєіоіу [Ьі'Іои] 1. аду 1) унизу; нйж-че; 2) унйз; Іо §о ~ спускатися внйз; 3) далі, нйжче; 8ее ~ дивйсь далі (у статті тощо); Ьеге ~ на землі (не на небі); боу/п ~ у могйлі; на дні моря; аіі Ьапб8 ~ ! мор. усі вниз! (команда); 2. ргер 1) нйжче, під; ~ 8еа ієуєі нйжче від рівня моря; ~ ІЬе 8шТасе під землею; під водою; під поверхнею; 2) нйжче (за рівнем, рангом тощо); за межами; іі І8 ~ ЬІ8 бі§пііу це нйжче його гідності; І ГееІ ~ раг я погано почуваю себе.
ЬеИ [Ьеіі] 1. п 1) пояс, пасок; ремінь; портупея; 2) корсет; бандаж; 3) смуга; зона, район; ~ оГ Гіге військ. вогнева завіса, смуга суцільного ураження; 4) тех. приводнйй пас; 5) військ, кулеметна стрічка; 6) стрічка (конвеєра); 7) геогр. вузька протока; 8) астр.: іЬе ~8 оГ Зиріїег кільця Юпітера; 9) архт. облом; < іо Ьіі (Іо 8ігіке, іо іаскіе) Ьеіои/ іЬе ~ завдати удару нйжче пояса; 2. V 1) підперізувати; затягувати поясом; 2) сіктй ременем; 3) розм. ударити кулаком; стукнути; тріснути; 4) амер. розм. пйти (спиртне); іо ~ іЬе §гаре пиячити.
Ьеіі-сопуеуог [ 'Ьеіікап'уею] п стріч-ковйй транспортер (конвеєр).
Ье1і-(1гі¥е ['Ьеіі'сігаїу] п тех. ремінний прйвод, приводнйй пас.
ЬеИеЛ ['ЬеІПб] аф 1) підперезаний; 2) смугастий; ~ саіііе голландська худоба; 3) тех. з ремінним прйводом; 4) мор.’. ~ СП1І8ЄГ броненосний крейсер.
Ьеі
117
Ьеп
Ьек-Гегі ['ЬекГесі] асі] військ, зі стрічковою подачею.
Ьек-Геегі ['Ьек£і:сІ] п військ, стрічкова подача.
Ьекіпз ['Ьекіт)] п 1) ремінна передача; приводнйй пас; 2) текст, бельтинг (тканина для приводних пасів); 3) пояс, пасок.
Ьек-Ііпе ['Ьекіаіп] п амер. 1) трамвайне кільце; кільцева трамвайна (тролейбусна) лінія; кільцева лінія метро; 2) окружна залізниця.
ЬеШіпе ['Ьекіаш] п амер. конвеєр. Ьек-$аі¥ ['Ьекзо:] п стрічкова пила. Ьек-туау [ 'Ьєіілуєі] п кільцева авто-дорбга.
Ьеіида [ЬГккдо] п 1) зоол. білуха; 2) іхт. білуга.
Ьеіиіе [Ьі'1и:і] V забруднювати; вимазувати гряззю.
Ьеіуеііеге ['ЬеІУібю] п 1) архт. бельведер; 2) (В ): Ароііо В. Аполлбн Бель-ведерський.
ЬетаЛ [Ьі'тзесі] V поет, зводити з розуму.
Ьетіге [Ьі'таю] V штовхнути в грязь; забризкати гряззю.
Ьеті$1 [Ьі'тізї] V затуманювати.
Ьетоап [Ьі'тоип] V оплакувати.
Ьешоск [Ьі'ток] V знущатися; глузувати; висміювати.
Ьепиїзе [Ьі'пуи’.х] у 1) приголомшувати; вражати; 2) дурманити; п’я-нйти; доводити до очманіння.
Ьети$е(1 [Ьі'ітушгсІ] асі] 1) приголомшений, спантелйчений; загнаний в безвйхідь; 2) замріяний; 3) одурманений, очманілий.
Веп [Ьеп] п ч. ім'я Бен (зменш, від Вепесіісі, Вещатіп).
Ьеп [Ьеп] 1. п 1) світлйця, горниця; 2) розм. гірська вершйна; 2. асі] внутрішній (про приміщення); 3. асіу 1) усередині; усередину; 2) у світлйці; у світлйцю.
Вепаге$ [Ьі'па:гз8] п геогр. н. м. Бенарес.
ЬепсЬ [Ьепі/] 1. п 1) лава, лавка; ослін; 2) верстак; верстат; 3) стелаж (у теплиці); 4) вйставка собак; 5) плоска височина; 6) мор. мілина, банка; 7) геол. уступ кар’єру; 8) мет. батарея реторт; 9) суд; 10) місце суддів; 11) збірн. судова колегія; 12) єпископат; 13) місце в парламенті; 2. V 1) ставити лави; 2) садовйти на лаву; 3) сидіти на лаві; сідати на лаву; 4) демонструвати на вйставці (собак); 5) спорт, усувати гравця з поля; 6) висувати на посаду судді; 7) займати посаду судді; 8) бути членом суду; засідати (про суд).
ЬепсЬЬоагсІ ['Ьет/Ьо:б] п пульт управління.
ЬепсЬ-сІашр ['Ьепі/кізетр] п тех. струбцйна, верстакові лещата.
ЬепсЬег [ Ьепі/о] п суддя; блдермен.
ЬепсЬіпз ['Ьепфі]] п 1) терасування; 2) геол. система уступів; 3) гірн. робота уступами.
ЬепсЬ-ІаіЬе ['Ьепуіеїд] п настільний токарний верстат.
ЬепсЬ-шагк ['Ьепі/та:к] п геод. позначка рівня; опорна позначка, репер.
ЬепсЬ-$Ьоі¥ І'Ьепфои] п вйставка тварйн (перев. собак).
ЬепсЬ-5у8іеш ['Ьепфзізіїт] п гірн. робота уступами; ступінчаста розробка.
ЬепсЬ-іе$і ['Ьепфезі] п тех. стендове вйпробування.
ЬепсЬ-уісе ['Ьепі/уав] п тех. верстакові лещата.
ЬепсЬ-іуаїтапі ['Ьепфхуогапі] п юр. розпорядження суду.
ЬепсЬ-туогк ['Ьепф¥о:к] п слюсарна обробка.
Ьепгі [Ьепсі] 1. п 1) згин, вйгин; дуга; 2) згинання; 3) поворот; 4) нахил (корпусу, голови тощо); 5) прагнення; схйльність, потяг; 6) тех. коліно, відвід; 7) рі мор. шпангоути; 8) рі розм. кесонна хвороба; повітряна емболія; 9) мор. вузол; 2. V (разі і р.р. Ьепі) 1) гнути(ся), згинати(ся); 2) нахилятися; 3) повертати, завертати; іке гоаб ~8 іо іке гі^Ьі дорога повертає праворуч; 4) підкоряти, підпорядковувати; 5) спрямовувати (погляд, увагу тощо); 6) докладати (зусиль тощо); напружувати (сили); І саппоі геасіііу ~ ту тіпсі іо ійіз пе\¥ \¥огк мені важко зосередитися на цій новій роботі; 7) зважитися на щось; 8) мор. прив’язувати (троси тощо); іо ~ іке кпее преклонйти коліна; молйтися; іо ~ іке песк гнути шйю; принйжуватися; іо ~ іке Ьго\у насуплювати брови; хмурніти.
Ьешіег ['Ьепбо] п 1) згорблена лю-дйна; 2) щйпці, обценьки; 3) розм. шестипенсовик (гроші); 4) розм. п’я-нйця; 5) амер. розм. гульня, пиятйка; 6) амер. розм. нога.
Ьешііпз ['ЬепсІід] п 1) згинання; 2) згин; кривизна.
ЬешЬІеаіЬег ['Ьепсі, Іеба] п товста шкіра.
ЬепеаіЬ [Ьі'пііО] 1. асіу 1) унизу; 2) нйжче; 2. ргер 1) нйжче; ~ сгііісіхт нйжче від усякої крйтики; 2) під; ~ іке уоке оГ іке сопциегог під ярмом завойовника; іо 8Іі ~ а ігее сидіти під деревом.
ВепеШск ['Ьепідік] п ч. ім 'я Бенедік.
ЬепеШск І'Ьепібік] п жарт, щойно одружений; переконаний холостяк, що нарешті одружйвся.
Вепесіісі ['ЬепісІїкі] п ч. ім'я Бене-дікт, Бенет.
Ьепесіісі ['ЬепісІїкі] див. Ьепесііск.
Вепесіісіа [ Ьепі'бікіа] п ж. ім'я Бе-недікта.
ВепеШсііпе І [,Ьепі'бікііп] п 1) чер
нець (чернйця) бенедиктйнського ордену; 2) бенедиктйнець.
Вепесіісііпе II [,Ьепі'сіікІі:п] п бенедиктин (лікер).
ЬепеШсііоп [, Ьепі 'сіік/п] п церк. 1) благословення; 2) дяка, подяка; молитва (перед їдою і після їди).
ЬепеШсііуе [,Ьепі'сІікііу] див. Ьепе-бісіогу.
Ьепесіісіогу [,Ьепі'сІікі9п] асі] церк. що благословляє, благословляючий.
ЬепеГасііоп [,ЬепіТгек/п] п 1) благодіяння; милість; благодійність, добродійність, доброчйнність; 2) пожертва, пожертвування.
ЬепеГасіог ['ЬепіГгекіо] п 1) благодійник, добродійник, доброчйнець; 2) жертвуватель.
ЬепеГасіге88 ['ЬешГаекіпз] п 1) благодійниця, добродійниця, доброчйн-ниця; 2) жертвувателька.
ЬепеГіс [Ьі'пеіїк] асі] 1) сприятливий; благотворний; 2) мйлостйвий.
ЬепеПсаііоп [,ЬепіГї'кеі/п] п гірн. збагачення рудй.
ЬепеПсе [ ЬепіГь] п 1) іст. земельне феодальне володіння, бенефіція; 2) церк. сан священика; 3) доход священика; 4) парафія.
ЬепеЛсепсе [Ьі'пе£і89П8] п 1) благодіяння; благодійність, добродійність, доброчйнність; 2) милосердя, доброта.
ЬепеПсепі [Ьі'пеГїзопі] асі] 1) милосердний; добрий; 2) благодійний, добродійний; благотворний; корйсний.
Ьепеіїсіаі [,Ьет'Гі/о1] асі] 1) благотворний; корйсний; цілющий; 2) вй-гідний.
ЬепеПсіагу [,Ьепі'£ї/оп] п 1) іст. феодальний васал; 2) священик, що очолює парафію; 3) юр. особа, що одержує прибутки від довірчої власності; бенефіціарій.
ЬепеШ ['Ьепііїі] 1. п 1) перевага; привілей; 2) кбрйсть; вйгода; прибуток; благо; Гог (Ье ~ оГ 8гпЬ. на благо (на кбрйсть) когось; Гог уоиг зресіаі ~ тільки заради вас; 3) благодійність, доброчйнність; благодіяння; мйлість; 4) пенсія; допомога (страхова, по хворобі тощо); 5) юр. непідсудність; 6) театр, бенефіс; 7) церк. парафія; 8) вйграш (у лотереї); вйграшний білет; іо §іує 8тЬ. іке ~ оГ іке сіоиЬі вйправдати когось через відсутність доказів; 2. у 1) давати кбрйсть; допомагати; справляти благотворний вплив; 2) давати прибуток (вй-году); 3) одержувати кбрйсть (допомогу); здобувати вйгоду; Ье \уі11 ~ Ьу іке скапає оГ у/огк зміна роботи буде йому на кбрйсть.
ЬепеШ-сІиЬ ['ЬепіГй'кІлЬ] див. Ье-пейі-8осіеіу.
ЬепеШ-пі&Ьі ['ЬепіГіі'паїі] п театр. бенефіс.
ЬеПЄШ-8ОСІЄІу ['ЬеП1ГІІ8О'8аі9І1] п то-варйство (каса) взаємодопомоги.
Ьеп
118
Ьег
Ьєпєуоієпсє [Ьі'пєуоізпз] п 1) доб-розйчливість, прихильність; 2) доброта, добросердечність; людинолюбство; 3) благодійність, добродійність, доброчинність; 4) щедрість; 5) пожертвування, пожертва; дарунок.
Ьєпєуоієпі [Ьі'пєуоізпі] асі] 1) доб-розйчлйвий, прихйльний; 2) благодійний, добродійний, доброчйнний; 3) щедрий; великодушний.
Веп&а] [Ьед'до:!] 1. п іст. геогр. н. Бенгалія; Вау оГ ~ Бенгальська затока; 2. асі] бенгальський; ~ £гаіп баранячий горох; ~ 1і§йі бенгальський вогонь; ~ іі^ег бенгальський тигр.
Веп&а1ее [Ьед'до:1і] див. Веп^аіі.
Веіщяіі [Ьеі]'до:1і] 1. п 1) бенгалець; бенгалка; 2) бенгальська мова; 2. ад] бенгальський.
Веп&я$і [Ьеп'да:хі] п геогр. н. м. Бенгазі.
Веп&Я2І [Ьеп'да:гі] див. Веп^азі.
Ьепі&Ьі [Ьі'паїї] у 1) поет, укривати нічною темрявою; поринати в пітьму ночі; 2) бути застйгнутим темрявою; \ує \уєгє ~ед нас застала ніч.
ЬепщМегі [Ьі'паїіїсІ] ад] 1) застйг-нутий темрявою; 2) що перебуває в темряві (у мороці) {забобонів тощо)’, відсталий, некультурний.
Ьепі£п [Ьі'паїп] ад] 1) мйлостйвий; милосердний; 2) лагідний, покірний; добрий; ласкавий; 3) м’якйй, сприятливий {про клімат)’, 4) родючий, плодоносний {про грунт)’, 5) мед. у легкій формі; незагрозливий {про хворобу)’, доброякісний {про пухлину).
Ьепідпяпі [Ьі'підпалі] ад] доброзй-члйвий, прихйльний; добрий.
Ьепізпііу [Ьі'шдпііі] п доброта; добросердість, добросердечність.
Ьепізоп [ Ьепізп] п поет, благословення.
Вепіія [Ьа'пі:іа] п ж. ім'я Беніта.
Вепіятіп ['Ьепсізатіп] п 1) ч. ім'я Бенджамін; 2) бібл. Веніамін; 3) перен. молодший син; улюблена дитйна.
Ьепіятіп ['ЬепсІзатіп] п розм. чоловіче пальто.
Веіцу ['Ьепсізі] п ч. ім'я Бенджі {зменш, від Веп]атіп).
Ьешіе ['Ьет] п бот. кунжут, сезам.
Веппеі ['Ьеті] п ч. ім'я Беніт, Бен-нет.
Вешіу [ 'Ьепі] п ч. ім 'я Бенні {зменш, від Веп]атіп).
Ьепі [Ьепі] 1. п 1) схйльність, нахил; потяг, прагнення {до — Гог); іо йауе а ~ Гог тизіс (зіисіу) мати схйльність до музики (навчання); 2) натяг {пружини)’, 3) перен. напружений стан {душевний)’, 4) згин, вйгин; кривизна, вйкривлення; 5) схил пагорба; 6) тех. рамний елемент конструкції; 7) сухі стебла травй; 8) місце з посохлою травою; 9) бот. суцвіття подорожника; ~ £газз мітлйця; іо ійе іор оГ опе’з ~
повністю, вдосталь, від усього серця; 2. ад] 1) зігнутий, кривйй; 2) нахйле-ний, похйлений; 3) що має твердйй намір {зробити щось — оп); йе із ~ оп Ьесотіп^ ап ауіаіог він прагне стати льотчиком; 3. разі і р.р. від Ьепсі 2.
ВепіЬятізт ['ЬепВатігт) п учення Бентама, утилітарйзм.
ЬепіЬоз ['ЬепВоз] п бентос {флора і фауна морського дна).
Вепііеу ['Ьепііі] п ч. ім'я Бентлі.
Вепіоп ['Ьепіап] п ч. ім'я Бентон.
Ьепі-зіяпс! ['Ьепізіаепсі] п напівприсідання {гімнастика).
Ьепі\¥ОО(1 ['ЬєпйуікІ] п гнута деревина.
ЬепшпЬ [Ьі'плт] V 1) приводити до заціпеніння, робйти нечутлйвим; 2) притупляти {почуття, волю)’, паралізувати; 3) затерпнути; кіз йапсіз \уєгє ~есі \уіій (Ьу) соїд його руки задубіли (затерпли) від холоду.
ЬепшпЬесІ [Ьі'плтсІ] ад] 1) закляклий, задубілий, затерплий; 2) притуплений.
Ьепзепе ['Ьепхі.п] п бензол.
Ьепзіпе ['Ьепгі.п] 1. п бензйн; петролейний ефір; 2. V чйстити бензй-ном.
Ьепгоіп ['Ьепгошп] п бензойна смола, рбсний ладан, смйрна.
Ьепхуі [ Ьепгіі] п хім. бензйл.
Ьеряіпі [Ьі'реші] V фарбувати; розфарбовувати; розмальовувати.
Ьергяізе [Ьі'ргеїг] V вихваляти, хва-лйти.
ЬечиеяіЬ [Ьі'к\уі:д] V 1) заповідати {нерухоме майно)’, 2) передавати нащадкам.
Ьециезі [Ьі'к\уезі] п 1) спадщина; посмертний дар; 2) юр. заповідання нерухомого майна.
Ьегяіе [Ьі'геїі] V амер. лаяти; сва-рйти; картати; ганьбйти.
ВегЬег ['Ьа:Ьа] 1. п 1) бербер; 2) берберська мова; 2. ад] берберський.
ЬегЬегіз ['Ьа:Ьапз] п бот. барбарйс {тж ЬагЬеггу).
ЬегЬеггу ['Ьа:Ьап] див. ЬагЬеггу.
Ьегсеизе [Ьег'за-.2] п фр. муз. колискова.
Ьеге [Ьіа] л бот. ячмінь {тж Ьагіеу).
Ьєгєяує [Ьі'гігу] V {разі і р.р. Ье-геауесі, ЬегеГі) 1) втрачати близькйх; ійе ~сі йизЬапсі чоловік, що недавно втратив дружйну; 2) губйти, втрачати {щось); ЬегеГі оГ йоте бездомний; 3) пограбувати, відібрати {щось); позбавити (чогось).
Ьегеяуешепі [Ьі'гі;утапі] п 1) тяжка втрата; 2) позбавлення.
ЬегеГі [Ьі'геГі] разі і р.р. від Ьегеауе.
Вегеп£ягія [фепд'дєапа] п ж. ім'я Беренгарія.
Вегепісе [феп'паїзі:] п 1) ж. ім’я Берінайсі; 2) іст. Береніка.
Ьегеі [Ьегеї] п берет {тж Ьаггеі).
Ьег£ [Ьа:д] п айсберг, плавуча льодова гора.
Ьег£ятоі ['Ьа:датоі) п бот. бергамот; ~ реаг груша бергамот.
Ьегеегеі [,Ьегзо'геі] п пастораль.
ЬегЬуше [Ьі'гаїт] див. Ьегіте.
ЬегіЬегі ['Ьеп'Ьеп] п мед. бері-бері, авітаміноз.
Ьегіте [Ьі'гаїт] V писати вірші {про когось, особл. сатиричні).
Вегіпз 8ея [ 'Ьепд 'зі:] п геогр. н. Берингове море.
Вегіпз 8ігяіі ['Ьепд 'зігеїі] п геогр. н. Берингова протока.
Вегкіеу ['Ьа:к1і,'Ьа:к1і] п ч. ім'я Барклі, Берклі.
Вегкз [Ьа:кз] скор. від Вегкзйіге.
Вегкзкіге [ 'Ьа :к/ю] п геогр. н. Беркій ир {графство Англії).
Вегііп [Ьо:'1іп] п 1) геогр. н. м. Берлін; 2) старовйнний дорожній екіпаж, берлйн; 3) авт. берлйн {тип кузова);
~ Ьіие берлінська лазур.
Вегііпег [Ьа.'ііпа] п берлінець.
Ьегт [Ьа:т] п надводна берегова тераса.
Вегтисія [Ьа:'гп)іг.с1а] ад] бермуд-ський; ~ §газз бот. бермудська трава, свинорйй; ~ Ізіапдз Бермудські островй; ~ гі£ спорт, бермудські вітрйла.
Веппшіяз [Ьо.'гпіігсіаг) п геогр. н. Бермуди, Бермудські островй {тж Вег-тисіа Ізіапсіз).
Вегп(е) [Ьа:п] п геогр. н. м. Берн.
Вегпягсі ['Ьа:пзс1) п ч. ім'я Бернард.
Вегпяпііпа [,Ьа:па'сіі:п9] п ж. ім'я Бернардіна.
Вегпяпііпе ['Ьз:пзс1і:п] п бернардй-нець {чернець).
Вегпісе ['Ьа:піз,Ьа: паїзі:] п ж. ім'я Берніс, Бернайсі.
Вегпіе ['Ьа.пі] п ч. ім'я Берні {зменш, від Вегпагсі).
Ьеггу ['Ьеп] 1. п 1) ягода; 2) ік-рйнка; 3) зернйнка, зернятко; 4) зерно {кави тощо); 5) м’ясйстий плід {томат, виноград тощо); 6) амер. розм. долар; 2. V 1) родйти ягоди; 2) збирати ягоди.
Ьегзегкег [Ьа. 'за.ка] п 1) несамовй-та людйна; 2) шалений, відважний і нездоланний староскандинавський воїн.
Вегі [Ьа:і] п ч. ім 'я Берт {зменш. в/дА1Ьегі, Вегігат, НегЬеп, ВоЬегі, Оіі-Ьегі).
ЬегіЬ [Ьа:9] 1 .лі) місце стоянки {судна, літака); Ьиі1сііп§ ~ мор. стапель: 2) ліжко, койка {на пароплаві); 3) спальне місце, полйця (у вагоні тощо); 4) каюта {на пароплаві); 5) приміщення, житло; 6) якірна стоянка: місце причалу: соуєгєсі ~ мор. елінг: 7) місце, посада; £00(1 ~ вйгідна посада; іо §іує а чукіє ' (о обходити {щось), уникати {когось, чогось); ухи
Ьег
119
Ье$
лятися, триматися на відстані від; 2. V 1) ставити на якір (судно); 2) надавати спальне місце; 3) надавати посаду (службове місце); 4) обшивати дошками; настилати дошки.
Вегіїїа ['Ьа:0а] п ж. ім'я Берта.
ЬегіЬа ['Ьо:0а] п велйкий мереживний комір, берта.
ЬегНіаве ['Ьо:0ідз] п 1) мор. причальна лінія; 2) плата за стоянку; причальний збір.
ЬегіЬіпз ['Ьа:0іі]] п мор. 1) пояси зовнішньої обшивки вище від шир-стреку; 2) місце стоянки (судна); ~ ріасе пристань, місце висадки.
Веіїіе ['Ьаіі] п ч. ім'я Берті (зменш, від АІЬегі, Вегігат, ЕіЬеІЬегі, НегЬегі, НиЬегі).
Вегігат ['Ьоіігот] п ч. ім 'я Бертрем, Бертрам.
ВегігашІ ['Ьо:ігапсІ] п ч. ім'я Берт-ранд.
Вегіу |'Ьа:іі] п 1) ч. ім'я Берті (зменш, від АІЬегі, ВеПгат, ЕіЬеІЬегі, НегЬегі, НиЬегі); 2) ж. ім я Берті (зменш, від АІЬегіа, ВегіЬа).
Веп¥Іск($Ьіге) ['Ьепк(/ю)] п геогр. н. Берік(шир).
Вегуі ['Ьепі] п ж. ім'я Берил, Бе-рйла.
Ьегуі ['Ьепі] п мін. берйл.
ЬегуШиш [Ье'пірт] п хім. берйл ій.
Ье$еесЬ [ЬҐ8І:і|] V (разі і р. р. Ье-зои§Ьі) благати, просйти, молйти, упрошувати; І ~ уои іо Іізіеп те благаю вас вйслухати мене.
ЬезеесЬег [Ьі'зіїр] п прохач.
Ье$еесЬіп& [Ьі'8І:фр] ад] благальний, благаючий; прохальний.
Ье$ееш [Ьі'зіїт] V лйчити, належати, годйтися, підходити, подобати; і і ІП ~8 уои іо геГизе вам не слід відмовлятися; іі ІП ~з уои іо сотріаіп вам не лйчить скаржитися.
Ье$еетіп£Іу [Ьі'8І:тіі]1і] аду належно, належним чином.
Ьезеі [Ьі'зеі] у (разі і р. р. Ьезеі) 1) оточувати; облягати, обложйти; обсідати; 2) займати; перепиняти, перегороджувати (дорогу); заступ йти (шлях); 3) архт. прикрашати орнаментами.
Ье$еНіп£ [Ьі'зеіід] ад] що (постійно) тривожить (переслідує, надокучає); ~ іетріаііоп постійна спокуса; ~ зіп головна вада.
ЬєзЬгєуу [Ьґ/ги:] V проклинати; ~ те! чорт мене поберй!
Ьезісіе [ЬґзаісІ] ргер 1) поруч з; коло, поблизу; біля; іЬеге із а раіЬ ~ іЬе гіуєг вздовж річки проходить стежка; 2) порівняно з; іЬеге із по опе іо зеі ~ Ьіт він ні з ким незрівнянний; 3) за, за межами; мймо, повз; ~ іЬе тагк мимо цілі; недоречно; 4) крім, опріч; - опезеІГ у нестямі, не тямлячи себе; ~ іЬе ригрозе недоцільно.
Ье$ісіе$ [Ьі'закІг] 1. аду крім того; також, теж; до того ж; 2. ргер крім, опріч, окрім.
Ье$іе&е [Ьі'вігсІз] V 1) військ, оточувати, брати в облогу; блокувати; 2) товпитися; 3) закидати (запитаннями тощо).
Ьезіеветепі [Ьі'зйсІзтапі] п облога, оточення.
Ье$іе&ег [ЬҐ8І:сІза] п обложник; сторона, що здійснює облогу.
Ьєзіяує [Ьі'зієіу] V поневолювати.
Ьєзіяуєг [Ьґзієіуо] у 1) обслйнюва-ти, слйнити, ялозити; 2) грубо лестй-ти.
ЬезІоЬЬег [ЬґзІоЬа] у 1) обслйню-вати; 2) догідливо лестити.
ЬезІиЬЬег [Ьі'зІлЬа] у забруднювати, мазати.
Ьезшеаг [Ьі'зтіа] у засмальцювати, забруднйти.
ЬезшігсЬ [Ьі'зтагіП у 1) забруднювати; позбавляти блйску; закоптйти; 2) чорнйти; порочити, ганьбйти; плямувати.
Ьезшоке [Ьі'зтоик] у обкурювати.
Ьезпнгі [Ьі'зтлі] у вкривати (бруднити) сажею.
Ьезош ['Ьґ.хат] 1. п 1) мітла; 2) розм. шльондра; 2. у местй; підмітати.
Ье80і [Ьі'ззі] у 1) п’янйти, наморочити голову (про вино); 2) дурманити, обдурювати.
Ьезоііесі [ЬґзоіїсІ] ад] очманілий; п’яний.
ЬезоїщМ [ЬҐ8о:і] разі і р. р. від Ье-зеесй.
Ьезряп^іе [Ьі'зраедді] у обсипати (прикрашати) блйскітками; іЬе -б зку усіяне зірками небо.
Ье$ряНег [Ьі'зраеіа] у 1) забрйзку-вати гряззю; бруднйти; 2) чорнйти, обмовляти; зводити наклеп; ганьбйти, паплюжити.
Ье$реяк [Ьґзрі.к] у (разі Ьезроке; р. р. Ьезрокеп) 1) замовляти заздалегідь; домовлятися (про щось); заручатися (чимсь); 2) робйти (виготовляти) на замовлення (одяг тощо); 3) свідчити, означати; 4) виявляти, показувати; 5) провіщати, віщувати; 6) поет, звертатися (до когось).
Ьезрескіе [Ьі'зрекі] у робйти бар-вйстим; розмальовувати різними кольорами.
Ье$ресіас1ес1 [Ьі'зрекіакІсІ] ад] що носить окуляри; в окулярах.
Ье$роке [Ьі'8роик] 1. ад] обумовлений; замовлений; ~ сіерагітепі відділ (попередніх) замовлень; ~ Ьооіз чере-вйки на замовлення; ~ Ьооітакег швець, що працює на замовлення; 2. разі від Ьезреак.
Ьезрокеп [Ьґзроикп] р. р. від Ье-зреак.
Ьезргеагі [Ьі'зргесі] у (разі і р.р.
Ьезргеасі) 1) вистилати, устеляти, укривати; 2) прикрашати.
Ьезргіпкіе [Ьі'зрпдкі] у оббрйзку-вати, кропйти; посипати.
ВЄ88 [Ьез] п ж. ім 'я Бесс (зменш, від ЕІізаЬеіЬ).
Веззіе [Ьезі] п ж. ім'я Бессі (зменш, від ЕІізаЬеіЬ).
ВЄ85У [Ьезі] див. ВЄ88ІЄ.
Ье8і [Ьезі] 1. п 1) найвйщий ступінь (чогось), щось найкраще; 2) вихідна сукня; Бипсіау ~ святкова (найкраща) сукня; 3) найкращі люди, найбільш кваліфіковані (знаючі) працівникй (тощо); Ье із атоп£ іЬе ~ іп Ьіз ргоГеззіоп він одйн з кращих фахівців: 2. ад] (зир від §оос1) 1) найкращий; найбільш підхожий; 2) найбільший, більший; іЬе ~ ран оГ іЬе \уеек більша частйна тйжня; аі ~ у найкращому разі; іо Ье аі опе’8 ~ бути на висоті; бути в настрої (в найкращому вйгляді); іо сіо (іо ігу) опе’з ~ зробйти усе мо-жлйве, докласти максимум зусйль; іо £еі (іо Ьауе) іЬе ~ оГ іі перемогтй, взяти верх (у суперечці тощо); іо &іує ~ вйзнати перевагу (чиюсь); вйзнати себе переможеним; іо таке іЬе ~ оГ Ьизіпезз мужньо переносити труднощі; іо Ьауе іЬе ~ оГ іЬе Ьаг§аіп бути у найвйгіднішому становищі; іо таке іЬе ~ оГ зтіЬ. вйкористати найкращим чй-ном (максимально) щось; іо таке іЬе ~ оГ опе’з \уау ітй якомога швйдше, поспішати; іо іЬе ~ оГ опе’з аЬіІііу що-сйли, докладаючи усіх сил (здібностей); іо 8епс1 опе’з ~ передавати вітання; аіі іЬе ~ усього найкращого; іо іЬе ~ оГ ту ЬеІіеГ наскільки мені відомо; ~ Ьоу розм. коханий; кін. перший помічнйк бригадйра освітлювачів; -£Іг1 розм. кохана; наречена; ~ Іоокег амер. розм. красень, гарна (вродлйва) людйна; ~ тап боярин, дружко; ~ зеїіег бестселер; сенсаційна (ходова) кнйга; 3. аду (зир. від \ує11) 1) найкраще, якнайкраще; 2) найбільше; \уЬісЬ сіо уои Ііке ~ що вам подобається найбільше?; 4. у розм. 1) завдати поразки; взяти гору (верх) (над кимсь); 2) обдурйти, перехитрувати.
Ьезіаіп [Ьі'зіеіп] у покривати плямами; бруднйти, мазюкати.
Ье$іаг [Ьі'зіа:] у обсипати (прикрашати) зірками.
Ье5і-Ьоі¥ег ['Ьезіфаиа] п мор. запа-снйй становйй якір.
Ьезіеасі І [Ьі'зіесІ] ад] 1) розташований, розміщений; 2) поставлений (в певні умови); ІП (\ує11) - у тяжкому (доброму) стані.
Ьезіеасі II [ЬґзіесІ] у (разі Ьезіеасіесі; р. р. Ьезіесі, Ьезіеасі) 1) допомагати; 2) бути корйсним.
Ье$іе(1 [ЬґзіесІ] р. р. від Ьезіеасі II.
Ьезііаі ['Ье8і]о1] 1. п розм. велйка рогата худоба; 2. ад] 1) скотйнячий; тварйнний; дйкий; 2) нестрйманий;
ЬЄ8
120
ЬЄ¥
3) безсоромний; хтивий; розпусний; 4) огидний; брудний.
Ьезііаіііу [,Ьезії 'авкії] п 1) свинство; грубість; безсоромність; 2) содомія, скотолозтво.
Ьезііагу ['Ьезіїап] п середньовічне зібрання байок, казок, алегорій про тварин.
Ьезііг [Ьі'зіз:] у пробуджувати; спонукати до дії; Іо ~ опезеІГ енергійно взятися.
Ьєзіолу [Ьі'зіои] V 1) дарувати, обдаровувати (когось — оп, ироп); нагороджувати, присвоювати; іо ~ а ііііє присвоювати звання; іо ~ ЬепеГііз ироп зтЬ. обсипати когось благодіяннями; іо ~ Ьопоигз віддавати шану; 2) присвячувати, віддавати, витрачати (час тощо); 3) віддавати на зберігання; класти; 4) видавати (віддавати) заміж; іо ~ іп таггіа^е видавати заміж; 5) дати притулок, прихистити.
Ьезіолуаі [Ьґзіоизі] п поет, подарунок; нагорода, нагородження.
Ьезіге^у [Ьґзіги:] V (разі Ье8іге\уесі; р. р. Ье8іге\уесі, Ьєзігєууп) 1) розкидати; обсипати, засипати; 2) покривати товстим шаром, застилати.
Ьєзігє^уп [ЬҐ8іги:п] р. р. від Ьєзігєу/.
ЬезігіїМеп [Ьґзіпдп]р.р. в/дЬе8ігісіе.
Ьезігігіе [Ьґзігаїсі] у (разі ЬеЯгосіе; р. р. Ьезігісісіеп) 1) сідати (сидіти) верхи; 2) стояти, розчепіривши ноги; 3) переступати; 4) перекривати, перекидатися.
Ьезігосіе [Ьґзігоид] разі від Ьезігісіе.
Веі [Ьеі] п ж. ім'я Бет (зменш, від ЕІіхаЬеіЬ).
Ьеі І [Ьеі] п 1) парі, заклад; ап єуєп ~ парі з рівними шансами; іо Іау (іо таке) а ~ битися об заклад, пітй на парі; іо ІО8Є а ~ програти парі; проспорити; іо \уіп а ~ виграти заклад (парі); 2) ставка, умова (в парі); опе’8 Ьезі ~ справа певна (виграшна, безпрограшна); 3) команда (людина, предмет), з приводу якої (якого) укладається парі; ІЬІ8 іеат І8 а ^оосі ~ ця команда напевно виграє.
Ьеі II [Ьеі] у (разі і р. р. Ьеі, Ьеііесі) битися об заклад, пітй на парі; іо ~ оп (а^аіпзі) пітй на парі за (проти); іо ~ опе’8 зЬігі ризикувати усім, закласти останню сорочку; іо ~ опе’8 Ьоііот сіоііаг оп 8тіЬ. бути абсолютно упевненим у чомусь, дати відтяти голову; уои ~ амер. будьте певні!, звичайно!, ще б пак!
Ьеіа ['Ьі:іа] п 1) бета (друга літера грецького алфавіту); 2) астр. друга за яскравістю зірка в сузір’ї; ~ ріиз трохи кращий, ніж другий сорт; ~ сіесау фіз. бета-розпад; ~ рагіісіез фіз. бета-час-тки.
Ьеіаке [Ьі'іеік] у (разі Ьеіоок; р. р. Ьеіакеп) ге/1. вдаватися до чогось; іо ~ опезеІГ іо опе’8 8іисііе8 присвячувати
себе навчанню; іо ~ опезеІГ іо опе’8 Ьееіз накивати п’ятами, утекти.
Ьеіакеп [Ьі'іеікп] р. р. від Ьеіаке.
Ьеіа-гауз ['Ьігіогеїг] п рі фіз. бета--промені, бета-випромінювання.
Ьеіаігоп [ 'Ьі:іоігоп] п фіз. бетатрон.
Ьеіеі ['Ьі:і1] п бот. бетель.
ВеіЬ [ЬеО] п ж. ім'я Бет, Бес (зменш, від ЕііхаЬеіЬ).
ЬеіЬеІ [ 'ЬеОоІ] п сектантська церква (у Великій Британії).
ЬеіЬіпк [Ьі'0іг)к] у (разі і р. р. Ье-іЬои^Ьі) пригадати, згадати; нагадувати; подумати (о0; задумати (іо).
ЬеіЬоидЬі [Ьі'Оо.і] разі і р. р. від ЬеіЬіпк.
Ьеіід [Ьі'іід] разі і р. р. від Ьеіісіе.
Ьеіісіе [Ьі'іаісІ] у (разі і р. р. Ьеіісі) траплятися, відбуватися; спіткати; \уЬаіеуег ~ що б не трапилося; \уоє ~ уои іГ... горе тобі, якщо...
Ьеіітез [Ьі'іаїтг] ас/у поет. 1) своєчасно, вчасно; 2) рано, заздалегідь; іо гізе ~ вставати рано (вранці); 3) швйдко.
Ьеііе [Ьі:11] див. Ьеіеі.
Ьеіокеп [Ьі'іоикп] у 1) означати; бути ознакою; 2) передвіщати; провіщати, віщувати.
Ьеіоп ['Ьеіап] п буд. бетон.
Ьеіопзие [Ьі'ілг)] у лаяти, сварйти; дорікати.
Ьеіопу ['Ьеіопі] п бот. буквиця.
Ьеіоок [Ьґіик] разі від Ьеіаке.
Ьеігау [Ьі'ігеї] у 1) зраджувати; ставати зрадником; учинйти зраду; 2) видавати; 3) підводити; не справджувати (надій тощо); 4) обманювати; спокушати.
Ьеігауаі [Ьі'ігеїзі] п зрада, зрадництво, запроданство.
Ьеігауег [Ьі'ігеїз] п зрадник, запроданець.
ЬеігоіЬ [Ьі'ігоид] у заручйти, засватати; іо ~ опезеІГ іо зтЬ. заручйтися (обручйтися) з кимсь.
ЬеігоіЬаІ [Ьґігоиді] п заручини, сватання.
ЬеігоіЬесІ [Ьґігоидд] аф заручений, заручена; засватаний, засватана; іЬе ~ раіг наречений і наречена, заручені.
Ьеіпшкеїі [Ьґіглі]кі] аф геол. позбавлений ствола (про русло ріки).
Ьеіпізі [ЬҐІглзі] 1. п довір’я; 2. у довіряти.
Веізеу |'ЬеІ81] п ж. ім'я Бетсі (зменш, від ЕіігаЬеіЬ).
Веізу ['Ьеізі] див. Веізеу.
Веііа [ 'Ьеіа] п ж. ім 'я Бетта (зменш, від ЕіігаЬеіЬ).
Веііе [Ьеі, 'Ьеіі] п ж. ім 'я Бет, Бетте (зменш, від ЕІігаЬеіЬ).
Ьеііег ['Ьеіа] 1. п той, що ставить заклад (йде на парі); іо £еі іЬе ~ оГ зтЬ. дістати перевагу над кимсь; 2. аф (сотр. від §оосі) 1) кращий; вй-щий; опе’з ~ Гее1іп£8 кращі почуття;
2) більш підхожий, більш вйгідний; уои аге а ~ гпап Гог іЬіз )оЬ іЬап І ат ти більше підходиш для цієї роботи, ніж я; І ат Гееііпв ~ іодау сьогодні мені краще (щодо самопочуття);
3) більший; іЬе ~ рагі оГ зтіЬ. більша частйна чогось; опе’з ~ ЬаІГ розм. дру-жйна; іЬе ~ Наші перевага; іо Ье ~ оГґ бути в кращому становищі; іо &еі ~ видужувати; ~ зон видатні люди; по ~ іЬап ніскільки не кращий; 3. ас/у (сотр. від \ує11) 1) краще; зо тисЬ іЬе ~ тим краще; 2) більше, більшою мірою; І Ііке Ьіт ~ іЬап Ьіз ЬгоіЬег він подобається мені більше, ніж його брат; 3) повніше, ґрунтовніше; сильніше; 4 іо іЬіпк ~ оГ зтіЬ. передумати, змінити думку; І кпо\¥ ~ мене не обдуриш; ~ Іаіе іЬап пєуєг краще пізно, ніж ніколи; іЬе зоопег іЬе ~ чим швйд-ше, тим краще; 4. у 1) поліпшувати; виправляти; удосконалювати; 2) перевершувати, перевйщувати; іо ~ опезеІГ одержувати підвйщення, просуватися (по службі).
ЬеПегіпд ['Ьеіогп]] п поліпшення, удосконалення; ~ Ьоизе виправнйй дім.
Ьеііеппепі ['Ьеіотапі] п 1) поліпшення; удосконалення; вйправлення; 2) с. г. меліорація; 3) юр. збільшення майна (багатства); 4) тех. модернізація.
Ьеіііпз ['Ьеііі]] п заклад, парі; ~ зЬор тоталізатор, гральна лавка.
Ьеііог ['Ьеіа] див. Ьеііег 1.
Веііу ['Ьеіі] п ж. ім'я Бетті (зменш, від ЕІізаЬеіЬ).
Веііуапп ['Ьеіігеп] п ж. ім'я Беттіен, Бетгіан.
Ьеь¥ееп [Ьі'Пуі:п] 1. п 1) те, що займає проміжне становище; 2) швацькі голкй середнього розміру; іп ~ посередині (чогось); оточений (чимсь); 2. асіу між; Ье зерагаіесі іЬет Ьу гизЬіп^ ~ він розборонйв їх, кйнувшись між нйми; 3. ргер між; поміж, проміж, серед, посеред; разом; ~ то Гігез між двома вогнями; а гоасі гип8 ~ іЬе ілуо сіііез ці двоє міст сполучаються дорогою, шлях пролягає між цйми двома містами; а§геетепі ~ ілуо соипігіез угода між двома країнами; Іеі из сіо іі ~ из давай зробимо це разом; 4 ~ ІЬе сієуіі апсі іЬе сіеер зеа у безвйхідному становищі; ~ 'уЬіієз іноді; ~ Ьау апсі §газз ні те ні се; ~ оигзеіуез між нами, конфіденційно.
ЬєЬуіхі [Ьі'ПУїкзі] 1. асіу розм. між;
2. ргер заст. між, серед; ~ апсі Ьеі^ееп ні те ні се.
ВеиІаЬ ['Ьзи:1з] п ж. ім'я Б’юла.
Вєу [Ьєу] п ч. ім'я Бев (зменш, від Веуегіеу, Веуегіу).
Ьеуаігоп ['Ьі:у9ігзп| п фіз. надпотужний циклотрон.
Ьєуєі [’Ьєузі] 1. п тех. 1) скіс, нахил, схил; кут; 2) майка; 2. аф косий,
Ьєу
121
Ьісі
косокутний; 3. V обрізати навкіс, скошувати; знімати фаску.
Ьеуе1-£еаг [ Ьеуоідю] п ведене конічне зубчасте колесо.
Ьєуєіієсі ['ЬєуоісІ] асі] скошений, конусний.
Ьеуеі-ріпіоп ['Ьеуоі'ріпрп] п ведуче конічне зубчасте колесо.
Ьеуега§е ['ЬєузгкІз] п напій, питво.
Веуегіеу ['Ьєузіі] п ч. і ж. ім'я Бе-верлі.
Веуегіу і'Ьєузіі] див. Веуегіеу.
Ьеуу [ Ьєуі] п 1) компанія, збори, зібрання (особл. жінок)-, 2) комплект, набір (предметів); 3) зграя (птахів тощо).
Ье^уаіі [Ьі'\уєі1] г 1) оплакувати, журитися; ремствувати, нарікати; тужити, уболівати; 2) жалкувати.
Ье^аге [Ьі'ууєо] у берегтися; сте-регтйся, остерігатися (чогось — оГ); ~ оГ іЬе сіо£! обережно — собака!
Ьє^уіШєг [Ьі ^уіИз] у 1) бентежити; дивувати; спантелйчувати; збивати з пантелйку; 2) ставити в тупйк; заплутувати.
ЬеУ¥І1(1еге(1 [Ьі'^іІсІасІ] ад] збентежений, спантелйчений.
Ье5¥ІШеґпіепі ['Ьґ^іІсЬтапі] п 1) замішання, збентеження; зніяковіння; 2) плутанйна, безладдя.
ЬеиіїсЬ [Ьі'^іі/] у 1) зачаровувати; чарувати; заворожйти; 2) полонйти, обворожйти; захоплювати.
ЬеиіІсЬтепі [Ьі'мі/тапі] п 1) чари, чарівнйцтво; 2) зачарування, чарівність, очарування.
Ьеіугау [Ьі'геї] у 1) мимоволі видавати; розголошувати (таємницю); 2) зраджувати.
Ьеуоші [Ьі рпсІ] 1. аду 1) за, за межами; 2) вдалині; далі, на відстані; 3) крім того; 2. ргер І) за, по той бік; поза; - ійе тоипіаіпз за горами; ~ іЬіз соипігу за межами цієї країни; 2) пізніше; 3) вйще, над, понад; іі із ~ ту ро\уегз це мені не під сйлу; ~ ЬеІіеГ неймовірно; ~ йоре безнадійно; іЬіз із ~ ту ипсіегзіапс1іп£ це понад моє розуміння, я цього не спроможний збагнути; 4) крім, понад, більше; із ійеге апу йоіеі ~ ійіз? чи є ще готель, крім цього?; ійе &геаі ~ загробне життя; ійе Ьаек оГ ~ край світу, глушина.
ВеугоиіЬ [Ьеі'пгі] п геогр. н. м. Бейрут (тж Веігиі).
Ьегеї ['Ьегі] п 1) гніздо (каменя в персні); 2) грань коштовного каменя; 3) рад. екран (віконце) спостереження (за електронними лампами).
Ьіашшаї [Ьаґаеп]из1] ад] дворічний; якйй трапляється (відбувається) два разй на рік.
Ьіа$ ['Ьаіаз] 1. п 1) ухил, нахил, схил, похйлість; 2) коса лінія на тка-нйні; 3) прйстрасть; упередженість; упереджене ставлення (проти когось — а^аіпзі); 4) прихйльність (до когось —
іп Гауоиг о(); 5) рад. зміщення; 2. ад] косий, розрізаний, проведений по косій лінії; 3. аду косо, по косій лінії, по діагоналі; 4. у схиляти, настроювати; справляти вплив (тиск).
Ьіазесі ['Ьаюзі] ад] упереджений, тенденційний.
ЬіаіЬІоп [Ьаі'авбіоп] п спорт, біатлон, лйжне двоєборство.
Ьіахіаі [Ьаі'аекзої] ад] двовісний, двохосьовйй.
ЬіЬ [ЬіЬ] 1. п 1) дитячий нагрудник;
2) верхня частйна фартуха; < Ьезі ~ апсі іискег найкраща сукня; 2. у розм. пйти, пиячити, випивати.
ЬіЬЬ [ЬіЬ] п 1) засув; пробка, затичка, чіп; 2) кран.
ЬіЬЬег ['ЬіЬа] п п’янйця, п’янйчка. ЬіЬЬіпз ['ЬіЬід] п пияцтво.
ЬіЬЬІе ['ЬіЬ1| у 1) випивати, пиячити;
2) пйти прицмокуючи (сьорбаючи).
ЬіЬЬІе-ЬаЬЬІе ['ЬіЬІ'ЬаеЬІ] п розм. пусте базікання.
ЬіЬ-соск ['ЬіЬкок] п кран із загнутим унйз носиком.
ЬіЬеІоі ['ЬіЬІои] п фр. дрібнйчка.
ВіЬІе [ЬаіЬІ] п 1) Біблія; 2) примірник Біблії; 3) (Ь.) настільна кнйга, керівнйцтво.
ВіЬІе-СЬгізІіап ['ЬаіЬІ'кпвірп] п 1) зразковий християнйн; 2) рі релігійна секта методйстів.
ВіЬІе-сІегк |'ЬаіЬ1к1а:к] п студент, який читає Біблію перед їдою (в коледжах Оксфордського університету).
ВіЬІе-оаіЬ ['ЬаіЬІоиВ] п клятва на Біблії.
ЬіЬІіс(аІ) ['ЬіЬІік(аІ)] ад] біблійний, біблійський.
ЬіЬІіозгарЬег кЬіЬІі'одга&І п бібліограф.
ЬіЬ1іо£гар1ііс(а1) [, ЬіЬ1іо'дгж£ік(з1)] ад] бібліографічний.
ЬіЬІіозгарЬу [,ЬіЬ1і'здга£і] п бібліографія.
ЬіЬ1іо1о£у [,ЬіЬІі 'зіасізі] п книгознавство, бібліологія.
ЬіЬІіотапсу [ 'ЬіЬІю,таепзі] п гадання (ворожіння) на Біблії.
ЬіЬІіотапіа [,ЬіЬ1юи'теіпзо] п бібліоманія.
ЬіЬІіотапіас [,ЬіЬІіои'теітаек] п бібліоман.
ЬіЬІіорЬіІе ['ЬіЬІюиЕаіІ] п бібліофіл.
ЬіЬІіороІе [’ЬіЬІюироиІ] п торговець книжками, букініст.
ЬіЬІіоіЬеса [,ЬіЬ1юи'9і:ка] п 1) бібліотека; 2) бібліографічний каталог.
ЬіЬІіоіЬоріе (,ЬіЬ1іа'іек] п фр. бібліотека.
ЬіЬІиз І'ЬіЬІаз] п папірус.
ЬіЬиІоиз ['ЬіЬ]и1аз| ад] 1) усмоктуючий (вологу); ~ рарег промокальний папір; 2) що пиячить; п’яний.
ЬісатегаІ [Ьаі'кжтогаї] ад] двопалатний (про законодавчу систему).
Ьісатегі$< [Ьаі'каетапзі] п прихйль-ник двопалатної парламентської системи.
ЬісагЬопаіе [Ьаі'ка:ЬопіІ] п хім. бікарбонат, двовуглекйела сіль; ~ оГзоба розм. сода (питна).
Ьісе [Ьаіз] п блідо-сіра фарба, блідо-сірий колір.
Ьісепіепагу [,Ьаізеп'іі:пагі] 1. п двохсотріччя, двохсотлітні роковйни; 2. ад] двохсотрічний, двохсотлітній.
Ьісепіеппіаі [,Ьаїзеп'Іеп]о1| див. Ьі-сепіепагу.
Ьісеркаїоиз [Ьаі'зеЕаЬз] ад] двоголовий.
Ьісер$ [ 'Ьаїзерз] п анат. двоголовий м’яз, біцепс.
ЬісЬІогШе ['Ьаі'к1о:гаісі] п хім. двохлориста сполука; ~ оГ тегсигу сулема.
ЬісЬготаіе ['Ьаі'кгоитії] п хім. 1) біхромат, сіль двохромової кислотй; 2) біхромат калію.
Ьіскег ['Ьіка] 1. п 1) сперечання; суперечка; сварка; 2) смичка, бійка; 3) швидкйй біг; 4) дзюрчання: легкйй шум; 5) блймання, миготіння (вогню); 6) барйло для вина; 2. V 1) сперечатися; сварйтися; 2) бйтися; лупцювати одйн одного; 3) дзюрчати (про струмок); 4) дріботіти (про дощ); 5) блимати, миготіти (про вогонь, полу м "я).
Ьіскегіпз ['ЬікопдІ п 1) сперечання, суперечки через дрібнйці; 2) дзюрчання (води); 3) блймання (вогню, світла).
Віскґопі Ґіі8е ['ЬікЕасІ7)11:2] п бік-фбрдів шнур.
Ьісоїоиг [Ьаі'клЬ] ад] двобарвний, двоколірний.
Ьісопсяує [Ьаі'копкеїу] ад] опт. двовгнутий.
Ьісопуєх [Ьаґкзпуекз] ад] опт. двоопуклий.
Ьісусіе І'ЬаїзікІ] 1. п велосипед; 2. V їздити на велосипеді.
Ьісусіег ['Ьаїзікіа] п велосипедйст.
Ьісусііс [Ьаі'заїкіїк] ад] 1) велосипедний; 2) хім. двох’ядерний, двопе-ріодний.
ЬісусІіп& ['Ьаїзікіід] п їзда на велосипеді, велосипедний спорт.
Ьісусіізі [ 'Ьаїзікіїзі] п велосипедйст.
Ьісі І [Ьісі] п 1) пропонування цінй (на торгах); 2) пропонована ціна; надбавка (на аукціоні); 3) амер. ціна на виконання підряду; 4) продаж з торгів; 5) пропозйція; 6) амер. розм. запрошення; а ~ іо а \уесіс1іп£ запрошення на весілля; 7) карт, оголошення масті; 8) претензія, домагання; спроба (тж спорт.).
Ьісі II (Ьісі] у (ра^ Ьабе, Ьасі, Ьісі; р. р. Ьісі, Ьісісіеп) 1) пропонувати ціну (на аукціоні); набавляти ціну (на щось — Гог); 2) поет, наказувати; просити; сіо аз уои аге -сіеп робіть, як вам наказано; Ье Ьасіе те ю зіі сіо\уп він попросив
Ьід
122
Ьі!
мене сісти; 3) оголошувати, заявляти; 4) запрошувати (гостей)', іо ~ зтЬ. іо діппег запросити когось на обід; 5) карт, оголосити масть; □ ~ адаіпзі, ~ оуєг оголошувати вищу ціну; ~ ир надбавляти ціну; підвищувати ставку;
Іо ~ Гаге\¥е11, іо ~ воод-Ьуе прощатися; Іо ~ Гаіг здаватися ймовірним; обіцяти; іо ~ \уе!соте вітати; Ю ~ Ьеадз читати молитви; Ю - дейапсе іо зтЬ. не рахуватися з кимсь, кидати вйклик комусь; Іо ~ Гог уоієз намагатися набрати голоси.
Ьідагка [Ьаі'да:ко] п байдарка.
ЬШаЬІе ['ЬідоЬІ] ай] слухняний.
ЬШеп [Ьідп] р. р. від Ьід II і Ьісіе.
ЬШег [Ьідз] лі) особа, що виступає на торгах; покупець; 2) той, що пропонує (претендує); ~з Гог дуогід зи-ргетасу претенденти на світове панування; 3) той, що запрошує.
ЬШіп£ ['Ьісіїт)] п 1) пропонування ціни (на аукціоні); надбавка до ціни; 2) торги; 3) амер. заявка на одержання підряду; 4) наказ; розпорядження; 5) запрошення; заклик.
ВісШу ['Ьіді] л ж. ім’я Бідді (зменш, від Вгід^еі).
ЬіМу ['ЬісІї] л амер. розм. 1) наймичка; служанка-ірландка; 2) розм. курка, курча.
ЬШе [Ьаід] V (разі Ьоде, Ьіддед; р. р. Ьідед І, Ьіддеп) 1) жити, проживати; залишатися (десь); 2) очікувати, чекати; 3) терпіти, зносити.
Ьісіепіаі [Ьаі'девізі] ай] двозубий.
ЬМепіаіе [Ьаі'депіеіі] див. Ьідепіаі.
Ьідеі [Ьі. 'деї] л фр. 1) конячка; поні; 2) біде.
Ьідіпе [’Ьаідп]] л 1) очікування, чекання; 2) прогаяння; гаяння часу; 3) перебування; ~ ріасе місцеперебування.
ЬіеМ [Ьі:1д] 1. л 1) притулок: 2) допомога, захист; 3) сміливість, упевненість; 2. V 1) давати притулок; 2) знаходити притулок; 3) захищати; укривати, ховати; 4) бути упевненим (сміливим).
Ьіешііа [Ьаі'еп]з] рі від Ьіеппіит.
Ьіеппіаі [Ьаі'етзі] 1. л дворічна рослина; 2. ай] 1) дворічний; що триває два роки; дволітній; 2) що відбувається раз на два роки; що трапляється кожні два роки.
Ьіеппіаіз [Ьаі'епізіх] л рі бот. дворічники, дволітники.
Ьіеппіит [Ьаі'етап] л (рі Ьіеппіа) дворічний період.
Ьіег [Ьіз] л 1) похоронні дроги (ноші), мари; 2) гріб, труна; 3) могила; 4) носилки.
ЬіГасіаІ [ЬаіТеі/1] ^дволиций, дволикий.
ЬіЛГ [Ьі£] розм. 1. л удар; 2. V ударити; стукнути.
Ьіїїіп ['Ьіїїп] л 1) темно-червоне яблуко; 2) печене яблуко.
ЬіЛд ['Ьаііід] ай] роздвоєний, розщеплений пополам.
ЬИосаІ ['Ьаі'ІоикзІ] 1. л рі біфо-кальні окуляри; 2. ай] двофокусний, біфокальний.
ЬіГоШ ['ЬаіГоиІд] ай] подвійний, здвоєний.
ЬіҐоІіаіе ['ЬаїТоиІіеіІ] ай] дволис-ткбвий.
ЬіГогаїе [Ьаі'Ь:пІ] ай] біол. що має два отвори, з двома отворами.
ЬіГогкед [Ьаі'£з:кІ] ай] роздвоєний.
ЬіГопп ['ЬаіЬ:т] ай] що має дві форми.
ЬИгопі [Ьаі'їглпі] ай] дволикий; подвійний.
ЬИгопіаі [ЬаіТглпІзІ] див. Ьіїїопі.
ЬіГгопІед [Ьаі'їглпіід] див. ЬИгопі.
Ьіїїігсаіе І ['Ьаі£з:кП] ай] роздвоєний (про шлях, ріку тощо).
Ьіґигсаіе II ['ЬаіЬ:кеіі] V 1) роздвоюватися); 2) розгалужувати (ся).
Ьійігсаііоп [,ЬаіГз: ’кеї/п] л роздвоєння; розгалуження; біфуркація.
Ьі& [Ьід] 1. ай] 1) великий; крупний; ~ гераіг капітальний ремонт; 2) високий; ~ ігее високе дерево; 3) широкий; ~ зЬоиїдегз широкі плечі; 4) гучний, сильний; ~ поізе сильний шум; 5) дорослий; ~ Ьоу дорослий хлопець; 6) важливий, значний; ~ пєууз важливе повідомлення; 7) повний; сповнений; 8) благородний, великодушний; 9) вагітна (тж ~ у/іій сЬіІд); < В. Веп «Великий Бен» (годинник на будинку англійського парламенту); ~ тоиіЬ амер. хвастун; ~ Ьеад амер. са-мовдовдлена (самозакохана) людина; ~ Ьи£ (£ип, рої, ^з) важна персона, «шишка»; ~ пате знаменитість, видатна особа; ~ поізе амер. хазяїн; шеф; хвастун; ~ іаїк хвастощі; ~ ііте вистава; успіх; ~ Юр купол цйрку; цирк; ~ ігее секвоя; мамонтове дерево; іо Ье (Іо £еі) Юо ~ Гог опе’з Ьооіз (зйоез) розм. заноситися, задаватися; 2. айч розм. хвастовито; з важним виглядом; іо іаїк ~ хвастати, вихвалятися; 3. V розм. будувати.
ЬІ£ат(е) ['Ьідзт] ай] двошлюбний; що має двох дружин (двох чоловіків) одночасно.
ЬІ£аті$і ['Ьідзтізі] л двоєженець; двоємужниця.
Ьщатоиз .['Ьідотоз] див. Ьі§ат(е).
Ьі^ату ['Ьідзті] л бігамія; двошлюбність; двоєженство; двоємужжя.
Ьівагооп [,Ьідз'ги:п] п крупна (велика) вишня.
Ьі&аггеаи [,Ьідо'гои] див. Ьівагооп.
Ьі^етіпаІ [Ьаі'дзетіпаї] ай] бігемі-нальний, подвійний; парний; ~ рге§-папсу вагітність двійнятами.
ЬІ£-еуес1 ['Ьідаїд] ай] 1) великоокий, окатий; що має великі очі; 2) який широко розплющив очі (від здивування тощо).
ЬІ88 [Ьід] п розм. чотирирядний ячмінь.
Ьі&£еп ['Ьідзп] V розм. 1) видужувати після пологів; 2) рости, більшати.
Ьі££іп ['Ьідш] л 1) дитяча шапочка; 2) капюшон; 3) головний убір адвоката найвищого розряду; 4) кавник з ситечком; 5) розм. будинок, дім.
Ьі&рзЬ ['Біді/] ай] досить великий.
ЬІ££ОПЄІ ['Ьідопеї] л розм. жіночий головний убір.
Ьіз-Ьогп [ 'ЬідЬоіп] п зоол. баран канадський сніговий, гірський баран.
Ьі&Ьі [Ьаіі] п 1) згин (тіла); 2) закрут (ріки); 3) бухта; 4) мор. шлаг (троса); бухта (петля) троса.
ЬІ£Іу ['Ьідіі] 1. ай] населений, заселений; приємний (для життя); 2. ай? 1) гучно; хвастовито; пишномовно; 2) у широкому масштабі.
ЬІ£-пате ['Ьідпеїт] ай] 1) знаменитий, відомий; 2) видатнйй; ~ поуєі видатний роман; роман, написаний видатним письменником.
Ьі£пе$$ ['Ьідпіз] п 1) величина, розмір; широчінь; височінь; 2) бундючність, пихатість; 3) велич.
Ьі&оІ ['Ьідзі] л 1) сліпий прихйль-ник, фанатик; бузувір; 2) ханжа, святенник; 3) амер. расйст.
Ьі^оігу ['Ьідоігі] п фанатйзм; сліпа прихильність.
ЬІ£ойе(1 ['Ьідоіід] ай] 1) фанатйч-ний; 2) нетерпймий; непримиренний.
ЬІ8-ііте І'ЬідІаїт] ай] амер. розм. 1) що користується велйким успіхом; 2) видатнйй, класний; - зіп^ег визна-чнйй співак.
Ьів-іітег ['ЬідДаїто] л знаменй-тість; славнозвісний артйст (спортсмен тощо).
['Ьід^ід] п ірон. важна персона, «шйшка».
ЬіЕиіввед ['Ьідмдд] ай] розм. важний.
ЬіЬоигІу [Ьаі'аиоіі] ай] амер. кожні дві годйни; (що відбувається) раз на дві годйни.
Ьуои ['Ьі:зи:] фр. 1. п (рі Ьуоих ['Ьі.’зи.г]) коштовність; прикраса; дріб-нйчка; 2. ай] маленький і гарний; вй-тончений; майстерний; ~ сатега мініатюрний фотоапарат.
Ьііоиіегіе [Ьі'зигіогі:] п фр. коштовності; дрібнйчки; біжутерія.
Ьіке [Ьаїк] 1. п 1) рій; бджолйне (осйне) гніздо; 2) натовп, юрба (людей); 3) розм. (скор. від Ьісусіе) велосипед; 2. V розм. їздити на велосипеді.
ЬікЬ [Ьік] п 1) отрута, що видобувається з аконіту; 2) аконіт, борець (рослина).
Вікіпі [Ьґкі:пі] п геогр. н. атол Бікіні.
Ьікіпі [Ьі'кіті] п розм. бікіні, купальний костюм (з дуже короткими трусиками).
ЬіІаЬіаІ [Ьаі'ІеіЬрІ] ай] фон. білабіальний, губно-губнйй (про звук).
ЬіІ
123
Ьіі
ЬіІаЬіаІе [Ьаі'ІеіЬнІ] асі] бот. двогубий.
Ьііашіег ['ЬіІопсІо] п невелике двощоглове судно.
Ьііаіегаї [Ьаі'кеїагої] ^білатеральний, двосторонній; ~ ігеаіу двосторонній договір.
ВіІЬао [Ьі1'Ьа:ои] п геогр. н. м. Біль-бао.
ЬіІЬеггу ['ЬіІЬоп] п бот. чорниці; §геаі ~ голубйка; гееі ~ брусниці.
Ьііію ['ЬіІЬои] п 1) (р/ЬіІЬоез) ножні кайдани; 2) іспанський клинок.
Ьііе [Ьаіі] п 1) жовч; надлишок жовчі; 2) роздратованість, жовчність; ~ су8і жовчний міхур; ~ сіисі жовчна протока.
Ьі1е-$іаіпе(1 [ 'Ьаіі'зіеіпсі] асі) мед. жовтяничний.
Ьі1е-$іопе ['Ьаіівіоип] п мед. жовчний камінь.
ЬіІ§е [ЬіісІз] 1. п 1) днище, підводна частина судна; 2) середня (найшйрша) частина бочки; 3) розм. нісенітниця; балачки, базікання; 4) тех. стріла про-гйну; ~ ритр трюмна помпа; ~ и/аіег трюмна вода; 2. V пробйти днйще (судна).
Ьіііагу ['Ьіірп] асЦ 1) жовчний; ~ саісикі8 мед. жовчний камінь; 2) що страждає від розлиття жовчі.
Ьіііпзиаі [Ьаі'1іі]д\¥9І] 1. п двомд-вець (людина, яка володіє двома мовами); 2. аф лінгв. двомовний.
ЬіІіои$ ['ЬіЦоб] асі] 1) жовчний; 2) хворий на розлиття жовчі; 3) дра-тівлйвий; дразлйвий; 4) огйдний, гид-кйй, бридкйй; ~ \¥еа(1тег розм. бридка погода.
ЬШои$1у ['ЬіЦавІї] асіу роздратовано; жовчно.
Ьі1іои$пе$$ ['Ьі1р$пі$] п дратівлй-вість, дражлйвість; жовчність.
ЬШпіЬіп [Ьііі'пгЬіп] пмед. білірубін.
ЬШіегаї [Ьаі'ііізгої] 1. п корінь слова з двох літер; 2. аф що складається з двох літер.
ЬіШега1і$т [Ьаі'іііогоіігт] п лінгв. бі-літералізм.
Ьіік [Ьіік] 1. п 1) шахрайство, обман; 2) шахрай; 3) дурнйця, пусті слова; 2. у 1) обдурювати, обманювати; 2) ухилятися від сплати (боргу тощо); іо ~ а саЬтап утектй, не заплатйвши шоферу таксі; іо ~ а сгесіііог вйелиз-нути від кредитора.
Ьіікег ['Ьііко] п шахрай; пройдйсвіт, торбохват, крутій.
ВШ [ЬіІ] п ч. ім'я Біл (зменш, від \¥і!1іат).
ЬіІІ [ЬіІ] 1. п 1) рахунок (за товар, послуги тощо); ^госегу ~ рахунок у бакалійній крамнйці; расісіесі роздуті рахунки; рауаЬіе ~8 рахунки, що підлягають оплаті; іо Гооі ійе ~ сплатйти видатки за рахунком; іо тееі а ~ оплатйти рахунок; 2) спйсок, інвен
тар; документ; посвідчення, свідоцтво; довідка; ~ оГ сгееін акредитйв; ~ оГ епігу мйтна декларація; ~ оГ Гаге (картка) меню (в ресторані); ~ оГ ЬеаІіЬ карантйнне свідоцтво, санітарна довідка; ~ оГ 1асііп§ накладна, коносамент; ~ оГ рагсеЕ фактура, накладна; ~ оГ 8а1е купча, закладна; Ьиісйег’8 ~ розм. спйсок убйтих на війні; 3) білль, законопроект; іо ра88 (іо ійго\у оиі) а ~ прийняти (відхилйти) законопроект; В. оГ Кі^ЬІ8 білль про права (в Англії); перші десять поправок до конституції США; 4) програма (концерту тощо); афіша, плакат; реклама, рекламний листок; 5) амер. банкнот, білет державної скарбнйці; 6) вексель, тратта (тж ~ оГ ехсЬап§е); 8ЬоП(-с1аіес1) ~ короткотерміновий вексель; 7) юр. позов; іо Гіпсі а Птіе ~ передавати справу в суд; Ю і^поге ійе ~ припиняти справу; 8) документ з печаткою; 9) пасквіль, памфлет; 10) письмова заява високопоставленій особі; 11) скарга, прохання; 12) рецепт; 13) мор. спйсок членів команди з розподілом обов’язків; 14) садові ножиці; сікач; 15) кйрка, мотйка; 16) короткий меч; 17) крик бугая (птаха); 18) дзьоб; 19) вузькйй мис; 20) козирок (кашкета); 21) носок якоря; 2. V 1) оголошувати в афішах; 2) обклеювати афішами, розклеювати афіші (оголошення); 3) випйсувати (виставляти) рахунок; 4) випйсувати накладну; 5) містйтися в законопроекті; 6) обвинувачувати; 7) подавати скаргу; 8) висміювати у памфлеті; 9) працювати садовими ножицями; підстригати; 10) працювати мотйкою, копати; 11) цілуватися дзьобиками (про голубів); іо ~ апсі соо голубитися, пестйтися, воркувати.
ЬіПаЬІе ['ЬіІоЬІ] а# що підлягає оголошенню.
ЬШаЬопз ['ЬіІаЬод] п 1) затока, утворена гйрлом рікй; 2) гйрло рікй.
Ьі11а£е ['Ьііісіз] див. Ьі1§е.
ЬіІІЬоагд ['Ьі1Ьо:сІ] п 1) дошка для оголошень (афіш); 2) телеб. анонс, повідомлення про програму; 3) мор. якірна подушка.
ЬіІІ-Ьгокег ['Ьі1,Ьгоико] п вексельний маклер, брокер.
ЬШ-Ш$соипіег ['Ьі1,ді8кашПо] п дисконтер.
Ьйіеі ['Ьіііі] 1. п 1) військ, ордер на постій; 2) приміщення для постою; 3) розміщення по квартйрах; 4) посада; 5) перепустка; 6) поліно, колода, плашка; товста палиця; 7) мет. брусок; заготівка; оцупок; болванка; 8) черезсідельник; 9) рі екскременти лисйці; 10) рі тех. дрібносортне (середньосортне) залізо; 2. V військ, розквартировувати, розміщувати (війська).
ЬіНеі-сІоііх ['Ьііеі'ди:] п (рі Ьі11еі8--сіоих ['Ьііеі'диіг]) фр. любовний лист.
ЬіНеііпз ['Ьііііід] п 1) постій, роз
квартирування; 2) розміщення (хворих).
ЬШеі-шазіег ['Ьі1іІ,та:8Іо] п військ. квартир’єр.
ЬіШоШ ['ЬіІГоиІд] п амер. невелйкий гаманець (бумажник).
ЬШ-кеаЛ ['ЬіІЬесІ] п бланк для рахунків (фактур, накладнйх).
ЬШ-Ьоок ['ЬіІЬик] п садовий ніж, різак, секатор.
ЬіІІіагд-сІоіЬ [ 'ЬіірсІкІоЮІ п більярдне сукно.
Ьііііагд-сие ['Ьіірдкіи:] п кий (більярдний).
ЬіІІіапІ-піагкег ['Ьі1]осІ,та:к9] п маркер.
ЬіІІіагЛ-гоот ['Ьіірдгит] п більярдна.
ЬШіапіз ['ЬіЦосіх] п рі більярд.
ЬіШагсі-ІаЬІе ['ЬіЦасІДеіЬІ] п більярдний СТІЛ.
ВШіе 1'ЬіІі] п 1) ж. ім’я Білі (зменш, від ХУіНлеІтіпа); 2) ч. ім’я Білі (зменш, від ХУіІІіат).
ЬШіп85£аіе ['Ьііідхдіі] п 1) розм. брутальна лайка; 2) лайлйвець, лихослов.
Ьііііоп ['Ьіірп] п 1) більйон (у Великій Британії, Німеччині); 2) мільярд (у США, Франції).
ЬіІІіопаіге [.ЬіЦо'пєо] п мільярдер.
ВІН Ііт ['ЬіІсІзіт] п розм. Білл Джим (прізвисько австралійського солдата).
ЬШтап ['Ьіітоп] п (р/ЬіІІтеп [-тап]) 1) робітнйк, що працює кйркою (мотйкою); 2) іст. алебардник.
Ьіііоп ['Ьііап] п білон, низькопробне золото (срібло).
Ьіііоі [ 'Ьііоі] 1) злйвок золота (срібла) (для карбування монет); 2) брусок, штаба.
Ьіііолу ['Ьііои] 1. п поет. 1) велйка хвйля; вал; 2) лавйна; 3) море; 2. V поет, здійматися, хвилюватися.
Ьіііому ['Ьііош] асі] 1) поет, що здіймається (про хвилі тощо); 2) хвилястий; пересічений (про місцевість).
ЬіІІ-ро$іег ['ЬДроизІа] п 1) розклеювач афіш; 2) афіша, плакат.
ЬШ-$ііскег [ 'Ьі1,8ііка] п розклеювач афіш.
Віїїу [Ьік] п ч. ім’я Біллі (зменш, від \¥і!1іат).
ЬШу [ 'Ьііі] п 1) (поліцейський) кийок; 2) розм. товариш, прйятель; 3) бляшаний похідний казанок; 4) (скор. від Ьіі-1у-£оаі) розм. цап; 5) текст, рівнйчна машйна для вовни; іо Іаи^Ь Ііке ~ сміятися до упаду.
ЬШуЬоу ['ЬіІіЬої] п мор. каботажний вітрйльник; однопалубна баржа.
ЬШусоск ['Ьііікзк] п розм. котелок (капелюх), білі-кок.
ЬП1у-£оаІ ['Ьііідоиі] п розм. цап, козел.
Ьіі
124
Ьір
ЬіІоЬаІе((і) [Ьаі 'ІоиЬеіІ(ісІ)] аф' бот. дводольний.
Ьііосеїіаіе [,ЬаііоиЧеііі] аф бот., зоол. розділений на два відділи.
Ьііосиїаг [Ьаі'ІокіиЬ] аф бот., зоол. двокамерний, двогніздовйй.
Ьіііопз ['Ьіііот)] п в’ялене м’ясо, нарізане вузькими смужками.
Ьіт [Ьіт] п амер. розм. 1) баба; дівка; 2) повія, шльбндра.
ЬітЬазЬі ['ЬітЬо/і] п іст. 1) турецький офіцер; 2) англійський офіцер у Єгипті.
Ьішезігіаі [Ьаі'те8Ігіо1] аф 1) що триває два місяці; 2) що відбувається раз на два місяці.
ЬітеІаПіс [,Ьаіті'іге1ік] аф біметалевий.
Ьішеіаііізт [Ьаі'теїоіігт] п ек. біметалізм.
ЬітеіаШ$< [Ьаі'теіоіізі] п ек. прихильник біметалізму.
ЬітШепагу [Ьаі'тіітзп] аф двохтисячний.
ЬітопіЬІу [’Ьаі'тлпОІі] 1. п журнал, що виходить раз на два місяці; 2. аф 1) що виходить (що відбувається) раз на два місяці; 2) що виходить (що відбувається) два рази на місяць; 3. абк 1) раз на два місяці; 2) два рази на місяць.
ЬітоіогеЛ [Ьаі'тоиіосІ] аф двомоторний.
Ьіп [Ьт] 1. п 1) засік, кіш; бункер; ящик; скриня; 2) резервуар; 3) відро для сміття; 4) кошик (мішок) для збирання хмелю; 5) комора для пляшок у винному погребі; 6) сорт вина; 7) силосна яма; 2. V зберігати в засіках (кошах, бункері).
Віпа ['Ьаіпо] п ж. ім'я Байна.
Ьіпагу ['Ьаіпоп] аф 1) подвійний, здвоєний; 2) двочленний.
Ьіпаїе ['Ьаіпеїі] аф бот. подвійний, парний, що росте парами.
Ьіпаигаї [Ьі'по:го1] аб] 1) бінауральний, що стосується обох ушей; 2) стереофонічний.
ЬіпсЬе [ЬіпЦ] п мереживо (тж ~ Іасе).
Ьіікі [ЬаіпсІ] 1. п 1) муз. лігатура; 2) захват зброї (фехтування)', 3) вугільний сланець; 2. V (разі і р.р. Ьоипб) 1) в’язати, зв’язувати; 2) прив’язувати; іЬе Ьогзе и/а$ Ьоипсі Іо а ігее кінь був прив’язаний до дерева; 3) зав’язувати, перев’язувати; 4) оправляти, переплітати (книгу)', 5) обшивати, обв’язувати (краї); 6) робйти твердим (щільним); 7) затвердівати; 8) мед. закріпйти шлунок; вйкликати запор; 9): іо ~ опезеІГ зобов’язатися, взяти на себе зобов’язання; 10): іо Ье Ьоипсі іо сіо зтіЬ. обов’язково зробйти щось; Ье із Ьоипсі іо соте він обов’язково прййде.
Ьішіег ['ЬатсЬ) п 1) палітурник; 2) снопов’язалка; 3) пов’язка; моту-
збк, вірьовка, джгут; 4) обкладинка; папка (для газет тощо); 5) тех. зв’язок; сполучна деталь; сполучна речовина; 6) мед. начеревник; пов’язка.
Ьішіегу [ 'ЬаіпсЬгі] п палітурна майстерня.
Ьішііпз ['ЬашсІїг)] 1. п 1) оправлення, переплетення (книги); 2) зв’язування; 3) обв’язування, обшивання; обковування; 4) бандаж; 5) в’язання снопів; збирання снопов’язалкою; 6) накладання ловйльного пояса на стовбур дерева; 7) кріплення (лиж); 2. аб] 1) зв’язуючий, сполучний; 2) в’яжучий; 3) зобов’язуючий; що зобов’язує.
ЬіімЬрєєсі ['ЬашсЬуі:б] п \)бот. берізка, березка; 2) витка рослйна.
Ьіпе [Ьаш] п пагін, паросток, стебло повзучої рослйни (особл. хмелю).
Ьіпеиігоп [Ьаі'п)и:1гоп] п фіз. біней-трбн, динейтрбн.
Ьіп£ [Ьід] п 1) розм. купа; 2) гірн. від ваш.
Ьіп&е [ЬіпсІз] п розм. гульня; пия-тйка, вйпивка; іо Ье оп а ~ бути на-підпйтку.
Ьіп£о ['Ьіддои] п 1) розм. бренді; 2) бінго (гра).
Ьіпк [Ьідк] п розм. 1) полйця; 2) кухонний стіл з полйцями.
Ьішіасіе [ 'Ьіпокі] п 1) мор. нактоуз (компаса); 2) амер. відгал^бкення ріки; відвіднйй канал.
Ьіпосіе ['Ьіпокі] п бінокль.
Ьіпосиїаг [Ьі'пок]и1о] аб] бінокулярний; ~ уізіоп бінокулярний зір.
Ьіпосиїаг» [Ьі'пок)иІ92] п рі бінокль.
Ьіпошіаі [Ьаі'поит)о1] 1. п мат. біном, двочлен; 2. аб] мат. біноміналь-ний, двочленний; В. іЬеогет біном Ньютона; ~ едиаііоп двочленне рівняння.
Ьіпошіпаї [Ьаі'потілої] аб] зоол., бот. що має дві назви.
Ьіпотіпаіесі [Ьаі'потіпеїііб] аб] що має дві назви (двоє імен), двоіменний.
Ьіпоіопоиз [Ьаі'поіопоз] аб] на двох нотах.
ЬіосЬетісаІ ['Ьаюи'кетікої] аб] біохімічний.
ЬіосЬетізІ ['Ьаюи'кетізі] п біохімік.
ЬіосЬеткІгу |'Ьаюи'кеті8Ігі] п біохімія, біологічна хімія.
Ьіосіазііс ['Ьаюи'к1ге8іік] аб] геол. біокластйчний.
Ьіоепегзу ['Ьаюи'епосІзі] п біоенер-гія.
ЬІО£ЄПЄ8І8 ['Ьаюи'бзепі818] п біогенез.
Ьіо&епе<іс ['Ьаюисізі'пеїік] аб] біо-гєнєтйчний.
ЬіозеозгарЬу ['ЬаюисІзі'одгой] п біогеографія.
ЬіозгарЬег [Ьаі'здгоЬ] п біограф.
Ьіо£гар1ііс(а1) [,Ьаюи'дгае£ік(о1)] аб] біографічний.
Ьіо^гарЬіге [Ьаі'одгоГаїг] у писати біографію (чиюсь).
ЬіозгарЬу [Ьаі'здгоії] п біографія; життєпис.
Ьіок>£Іс [,Ьаіо'1одзік] п біопрепарат.
Ью1о£іс(а1) [,Ьаіо'1зсІзік(а1)] аб] біологічний; ~ у/аїТаге бактеріологічна війна.
Ьіок)£І$і [Ьаі'о1осІзі8І] п біолог.
Ьіо1о£І2е [Ьаі'оіодзаіг] у 1) бути бі-блогом-аматором; 2) біологізувати, трактувати з точки зору біології.
Ьіоіозу [Ьаі'оіодзі] п біологія.
Ьіотеігіс» [,Ьаю'тіІпк8] п рі (вжив, як зіп%) біометрія.
Ьіопіс» [Ьаі'зткз] п рі (вжив, як зіп$) біоніка.
Ьіопозі» [Ьаі'опо8і8] п хвороба, викликана живйм збудником.
Ьіопі ['Ьаіопі] п біол. біонт, індивідуальний організм.
ЬіорЬа&ои8 [Ьаі'зГодоз] аб] біол. що жйвиться живйми організмами.
ЬіорЬузіс» ['Ьаю'іїгікз] п рі (вжив, як зіп$) біофізика, біологічна фізика.
ЬіорЬуІе ['ЬаіоЕаіІ] п бот. біофіт, рослйнний паразйт.
Ьіор1а$ш [ 'Ьаюріаегт] п біоплазма.
Ьіоріазі ['Ьаіоріаезі] див. Ьіоріазт.
Ьіоргерагаїіоп ['Ьаіо,ргеро'геі/п] п біопрепарат; біопрепарат для щеплень проти заразних хвороб.
Ьіор»у ['Ьаюр8і] п мед. біопсія.
ЬіоБсоре ['Ьаюзкоир] п кін. біоскбп.
ЬіозрЬеге ['ЬаіозГю] п біосфера.
ЬІО8уПІЬе$І8 [,Ьаіо'81П01818] ибіосйн-тез.
Ьіоіа [Ьаі'оиіо] п 1) біота, флора і фауна певного району; 2) бот. туя біота.
Ьіоіаху ['Ьаюігекзі] п систематика живйх організмів.
ЬіоіесЬпіс» [,Ьаю'Іекпік8] п рі (вжив, як зіп%) біотехніка.
Ьіоііс [Ьаі'оіік] аб] біол. життєвий, живйй, біотйчний.
Ьіоіііе ['Ьаюіаіі] п мін. біотйт.
Ьіоіоту [Ьаі'оіоті] п анат. вівісекція.
Ьіоіоре ['Ьаюіоир] п біол. біотоп.
Ьірага$іііс [Ьаі,ргего'8іІік] аб] біол. що паразитує на паразйті.
Ьірагепіаі [фаіро'гепіоі] аф біол. успадкований від обох батьків.
Ьірагои» ['Ьірогоз] аб] 1) зоол. що народжує одночасно двох дитинчат (малят); 2) бот. що розгалужується на дві гілки.
Ьірагіізап [Ьаі'рагіїгоп] аб] двопартійний.
ЬірагШе [Ьаі'ра:іаіІ] аб] 1) двосторонній (про угоду тощо); 2) розділений на дві частйни; що складається з двох частйн; 3) мат. двочасткбвий; 4) бот. дводомний.
Ьірагііііоп [,Ьаіра:'Іі/п] п поділ на дві частйни.
Ьір
125
ЬІ8
Ьіре<1 ['Ьаіреб] 1. п двонога тварина; 2. аф двоногий.
Ьіредаї ['Ьаі,ресП] асі] двоногий.
Ьіреішаіе [Ьаі'релей] асі] двокрилий.
ЬірЬа$е [’ЬаіГеїг] асі] ел. двофазний.
Ьіріапаг ['Ьаі'ріеша] асі] мат. бі-планарний, двоплощйнний.
Ьіріапе ['Ьаіріеіп] п ав. біплан.
Ьіро<1 ['ЬаіросІ] п військ, сішка, сошка.
Ьіроіаг [Ьаі'роиіо] аф двополюсний.
Ьіргореііапі ['Ьаірга'реіапі] п двокомпонентне ракетне пальне.
ЬіршісШе [Ьаі'рлдкіеіі] асі] бот. що має два проколи.
Ьідиайгаіе [Ьаі 'ЬузсІгН] п мат. біквадрат, четвертий степінь.
Ьідиадгаїіс [, Ьаїк^о'сІггеик] 1. п мат. біквадратне рівняння; 2. асі] мат. біквадратний; четвертого степеня.
Ьігаіпу [Ьаі'геші] асі] метеор, що має два сезони дощів.
ЬігсЬ [Ьз:і|] 1. п 1) бот. береза; 2) різка; 3) човник з березової кори; 2. V бйти різкою.
ЬігсЬеп ['Ьзй/зп] асі] березовий; зроблений з берези.
ЬігсЬ-год ['ЬогЦгосІ] п різка.
Він! [Ьз.сІ] п ч. і ж. ім'я Берд.
Ьіггі [Ьз:д] 1. п 1) птах; ~ оГ ргеу хйжий птах; ~ оГ разза^е перелітний птах (тж перен. про людину)', 2) дів-чйсько, легковажна жінка; 3) розм. хлопець, чоловік; а §ау ~ веселун; 4) розм. літальний апарат; літак: керована ракета; 5) амер. військбвйй льотчик; 6) розм. в’язень, арештант; 7) супутник Землі (вагою в 100 фунтів)', 8) волан (у бадмінтоні)', < ~ оГ іоує поет, орел; ~ оГ Міпегуа сова; ~ оГ Іипо павич; ~ оГ у/опсієґ (птах) фенікс; іо &іує іЬе ~ увільнйти, обсвистати (у театрі)', Гог іЬе ~8 розм. погань, ні на що не придатний; а ~ оГ опе’з охуп Ьгаіп (своя) власна ідея (думка); іо бо зтіЬ. Ііке а ~ робйти щось охоче; а Іііііе ~ іоіб те чутка йде по всьому світу; іо таке а ~ військ, розм. попасти (в ціль)', а ~ іп іЬе ЬизЬ щось нереальне, журавель у небі; а ~ іп іЬе Ьапб щось реальне; а ~ іп іЬе Ьапсі із и/огіЬ Пуо іп іЬе ЬизЬ присл. краще синйця у жмені, ніж журавель у небі; ~ оГ а ГеаіЬег одного поля ягода; ~з оГ а ГеаіЬег Лоск іо§еіЬег присл. свій свояка вгадає здалека; іо §еі іЬе ~ бути увільненим, бути обсвйстаним (у театрі)', ~ оГ раг-абізе райський птах; ап оіб ~ стріляний горобець; ап еагіу ~ рання пташка; (іі із) іЬе еагіу ~ (іЬаі) саісЬез іЬе \уогт присл. хто рано встає, тому Бог дає; іо кііі і\уо ~з \уііЬ опе зіопе убйти двох зайців однйм пострілом; 2. V 1) ловйти (стріляти) птахів; 2) вивчати птахів у природних умовах.
Ьігб-саве [ 'Ьа:сІкеісІз] п 1) клітка (для птахів)', 2) військ, розм. табір для військовополонених; 3) лужок (на іподромі).
Ьіг<1-са11 ['Ьз:бко:1] п 1) спів (щебетання тощо) птахів; 2) мисл. вабик, ловецький пйщик.
Ьігд-сЬеггу ['Ьо:<і,Цеп] п бот. черешня.
Ьіг(І-(1о£ ['Ьз.ббод] п 1) мислйвсь-кий собака-птахолов; 2) розм. шукач, шпиг; 3) агент, що шукає замовлення (від фірми тощо)', 4) розм. той, що переманює (спортсмена)', 5) розм. той, що відбиває (кохану).
Ьіг<1-<Іозвіпе ['Ьз:сІ,сІодп]] п 1) приставання, чіпляння (до когось)', 2) ходіння назирці (по п’ятах).
Ьіггіег ['Ьз:сЬ] п 1) птахолов; 2) розм. дйкий кіт.
ЬіпІ-Ґапсіег ['Ьз:сі,Ггеп8і9] п 1) любитель птахів, птахівнйк; 2) продавець птахів.
ВіпІіе ['Ьз:бі] п ч. і ж. ім'я Берді.
Ьігдіе ['Ьз:ді] п 1) пташка, пташечка; 2) рад. розм. свист у радіоприймачі.
Ьіпі-Ііте ['Ьз.сІІаїт] п пташйний клей.
Ьігб-пезі ['Ьо:дпезі] п пташйне гніздо.
Ьіг(1-пе8іііі£ ['Ьо:б,пе8Іп]] п полювання за пташйними гніздами.
ЬіпІ-реррег ['Ьо:сІ,рер9] п дрібнйй стручкбвйй перець.
Ьігсі-зеед [ 'Ьо:сІ8І:с1] п пташйний корм.
ЬіпіЧ-еуе ['Ьа:бгаі] п бот. 1) первоцвіт; 2) смугастість лйстя; ~ уіє\у вид з пташйного польоту; загальна перспектйва.
ЬіпГз-пезІ ['Ьо:бгпе8і] п 1) пташйне гніздо; 2) ластів’яче гніздо (китайські ласощі)’, 3) вис носками ззаду (гімнастика).
Ьіг(І’8-пе$<іп£ [ 'Ьа.сІх, пезіїд ] п полювання за пташйними гніздами.
Ьіггі-луаісії ['ЬоісНузЦ] V вивчати птахів у природних умовах.
ЬігеГгіп£Єпсе [,Ьаіп'ГгіпсІз9П8] п опт. подвійне променезалбмлювання.
Ьігеше ['Ьаігі:т] п іст. галера з двома рядами весел.
ЬігеПа [Ьі'геіз] п головнйй убір ка-толйцьких священиків.
Ьігкіе ['Ьз:кі] п 1) ірон. розумник; 2) парубок, леґінь.
Віппіп£Ііат п 1) ['Ьз.тідзт] геогр. н. м. Бірмінгем (у Великій Британії)', 2) ['Ьз.тїдЬгет] геогр. н. м. Бірмінгем (у США).
Вігоп [Ьі'гзп] п ч. ім'я Бірун, Бірбн.
Ьігг [Ьз:] п 1) енергія; імпульс; 2) посйлена артикуляція; 3) дзижчання.
Ьігіїї [Ьз:0] 1. п 1) народження; перен. тж зародження, початок; джерело; іо £Іує ~ іо народйти, породйти;
дати початок (чомусь)', 2) роди, пологи; Ьуо аі а ~ двійня; 3) походження; ІІк-гаіпіап Ьу ~ українець за походженням; < ~ сопігої регулювання народжуваності; протизаплідні засоби; ~ тагк родимка; ~ гаіе народжуваність; коефіцієнт народжуваності; 2. у народжувати.
ЬігіЬсіау ['Ьз:0деі] п 1) день народження; 2) перен. початок; В. Ноп-оиг8 присудження почесних тйтулів і нагородження орденами з нагоди дня народження монарха.
ЬігіІшізЬі ['Ьз:0пай] п ніч народження (когось).
ЬіііЬрІасе ['Ьз:0ріеі8] п місце народження, батьківшйна.
ЬігІІігівЬі ['Ьз:0гай] п 1) право пер-ворбдства; 2) юр. право за народженням; право через походження; 3) невід’ємне право.
Ьіб [Ь18] асіу ще раз, удруге, біс.
Ві$сау, Вау оГ ['Ьеіоу'Ьвкеї] п геогр. н. Біскайська затока.
Ьізсиіі ['ЬізкИ] п 1) сухе печиво, галета; зЬір’8 ~ сухар; 2) амер. пісочне печиво; 3) бісквітний (неглазурбва-ний) фарфор; 4) світло-корйчневий колір.
Ьізсиіаіе [Ьаі'8к]и:іеіі] асі] двощи-товйй, що має два щитй.
Ьі$есі [Ьаі'зекі] у розрізати (розділяти) навпіл (пополам).
Ьізесііоп [Ьаі'аек/п] п поділ навпіл (пополам).
Ьізесігіх [Ьаі'зекіпкз] п (рі Ьізесігі-се8 [Ьаі8ек'1гаі8і:г]) мат. бісектрйса.
Ьізехиаі ['Ьаі Чека]иоі] асі] біол. гер-мафродйтний; двостатевий.
Ьі$Ьор ['Ьірр] 1. п 1) єпйскоп; 2) шах. слон; 3) бішоп (напій)', 4) розм. дитяче платтячко; 2. у 1) вводити в сан єпйскопа; 2) дати пригоріти (страві).
Ьі$Ьоргіс ['Ьіррпк] п 1) сан єпйскопа; 2) єпархія.
Ьі$Ьор8іоо1 ['ЬіГзр8Ш:1] п трон єпйскопа.
Ьізк [Ьізк] п 1) суп з птйці (кроля); 2) раковий суп; 3) томатний суп-пюре.
ЬізшиЙі ['Ьігтз0] п хім. вісмут.
Ьі$оп ['Ьаїзп] п зоол. бізон, зубр американський; ~ згазз бізонова трава.
Ьі$дие [Ьізк] п фора в тенісі (крокеті).
ЬІ88ЄХІІІЄ [Ьі'8ек8іаі1] 1. п 1) високосний рік; 2) зайвий день високосного року; 2. асі] високосний.
Ьі$іоигу ['Ьі8Іип] п бістурі (хірургічний ніж).
Ьі$іге ['Ьі8іа] п темно-корйчнева фарба.
Ьі$и1саіе(с1) (Ьаі'8АІкеП(іб)] аф 1) зоол. двокопйтний; 2) двоборозен-частий.
Ьі$и1рЬаіе [Ьаі'злІГеН] п бісульфат.
Ьі$и1рЬИе [Ьаі'злІГай] п хім. бісульфіт.
Ьіі
126
Ьіа
Ьіі [Ьіі] 1. п 1) кусок, кусочок; шматок; 2) частка; $іує те а ~ дайте мені трішки; 3): а ~ невелика кількість; трохи; а ~ аі а ііте потроху, поступово; 'уаіі а ~ почекай (те) трішки; І ат а ~ Іігесі я трохи стомився; 4) розм. дрібна монета; $Ьогі ~ амер. монета 10 центів; 1оп£ ~ амер. монета 15 центів; Ьуо ~8 амер. монета 25 центів; 5) амер. розм. строк ув’язнення; 6) бур; свердел; 7) зубило; 8) різальна крайка; 9) борідка ключа; 10) вудила, мундштук; трензель; 4 ~ Ьу ~ поступово; а іііііе ~ оГ а Ге11о\у маленький чоловічок; а §оосі ~ оібег набагато старший; а пісе ~ оГ топеу чимало грошей; а заису ~ зухвале дівчисько; іо сіо опе’8 ~ внести свою частку; Іо §іує 8тЬ. а ~ оГ опе’8 тіпсі висловити своє несхвалення; висловитися відверто; Ю Ье оп ійе ~ іти на поводі; 2. V 1) загнуздувати; 2) приборкувати; стримувати; 3. разі і р.р. від Ьііе 2.
ЬііЬгасе [ 'ЬііЬгеїз] п тех. коловорот.
ЬіісЬ [ЬіІ/] 1. п 1) сука; ~ 'уоіГ вовчиця; 2) груб, сучка; 3) розм. скарга; 2. у 1) розм. скавчати; гарчати; 2) розм. скаржитися, скиглити; 4 ~ 8Є88Іоп розм. розмови в жіночій компанії; засідання для розгляду скарг і претензій.
Ьііе [Ьаіі] 1. п 1) укус; слід від укусу; 2) клювання (риби); 3) кусок, шматок (їжі); у/іікоиі ~ ог 8ир не ївши, не пивши; 4) легка закуска; Іо Ьауе а ~ перекусити; 5) гострий біль; 6) травлення (при гравіруванні); 7) тех. затиск; зчеплення; 2. у (разі ЬіІ; р.р. ЬіІ, Ьіііеп) 1) кусати(ся); жалити; 2) клювати; брати принаду (про рибу); 3) перен. потрапляти на гачок, піддаватися обману; 4) завдавати болю; 5) пекти (про перець, гірчицю тощо); 6) щипати, кусати (про мороз); 7) роз’їдати (про кислоти); травити; 8) говорити уїдливо, шпигати (словами); 9) розм. ухопитися (за пропозицію); 10) колоти, рубати (шаблею); 11) тех. зачіпляти; брати метал.
Ьііег ['Ьаііо] п 1) той, що кусається; 2) кінь, що кусається; кусюча тварйна; ІЬе ~ Ьіі попався, хто кусався.
Ьіііпе ['Ьаіііі]] аф 1) гострий, їд-кйй; 2) уразливий, пронизливий; 3) різкий, уїдливий, ущипливий.
ЬіНеп ['Ьііп] р.р. від Ьііе 2.
Ьіііег ['Ьііо] 1. асі] 1) гіркйй (на смак); ~ іа8іе гіркйй прйсмак; 2) болісний, нестерпний, гіркйй; іЬе ~ ігиіЬ гірка правда; ~ рои/еПу нестерпні (жа-хлйві) злйдні; 3) сйльний, різкйй, гострий (про біль); 4) злий, лютий; запеклий; ~ епету запеклий ворог; ~ сокі лютий мороз; іо ІЬе ~ епсі до самого кінця; ~ аітопсі бот. гіркйй мигдаль; ~ аіое бот. столітник; ~ ог-ап£е бот. гіркйй апельсйн, померанець; ~ еапЬ хім. магнезія; ~ 8а1і фарм. англійська сіль; 2. асіу дуже; страшен
но, жахлйво; ~ ехЬаизіес! страшенно стомлений; 3. у 1) робйти гіркйм; 2) гірчйти.
Ьійег-сге88 ['Ьііокгез] п бот. суріпиця.
Ьійег-ешіег ['ЬіІа'епсЬ] п розм. 1) стійка, принципова людйна; 2) уперта людйна; твердолобий.
ЬіПегІу [ 'Ьііоіі] асіу 1) гірко; 2) сйль-но, дуже; іі \уа8 ~ соїд було надзвичайно холодно; 3) різко; 4) розлючено.
ЬіПеш ['Ьі1о:п] п 1) орн. бугай; 2) хім. ропа, маточний розчин (у солеварнях); 3) розм. відвар квасії для фальсифікації пйва.
ЬіПешезд ['Ьііотз] п 1) гіркота, гіркість; 2) лють, злість.
Ьійег-пиі ['Ьііоплі] п бот. гікорі.
ЬіПегз ['Ьііог] п рі 1) гіркі ліки; 2) гірка настоянка.
ЬіПег-$раг ['Ьііозра:] п мін. доломіт.
Ьійег-8\¥ееі [ 'Ьііо8\уі:1] 1. п 1) гірка радість; ~8 оГ сіаііу ІіГе прйкрості й радощі щоденного життя; 2) бот. со-лодко-гіркйй паслін; 2. асі] солодко--гіркйй; гіркувато-солодкий.
ЬіПоск ['Ьііок] п розм. крйхітка, краплйнка.
Ьйшпеп [ 'ЬіІ]итіп] п бітум, асфальт.
Ьійшііпоиз [Ьі'1]и:тіпа8] ад] бітумний; ~ сопсгеїе асфальтобетон.
Ьіуаіепі ['Ьаі'уеіЬпІ] аф' хім. двовалентний.
Ьіуаіуе ['Ьаіуаеіу] 1. п зоол. двостулковий молюск; 2. аф двостулковий.
Ьіуіпуі ['Ьаі'ушії] п хім. бутадієн, дивініл.
Ьіуосаі [Ьаі'уоикої] п фон. дифтонг.
Ьіуоиас ['Ьіуигек] 1. п бівуак; місце розташування; ~ оиіро8і амер. сторожова охорона; ~ 8ііе місце бівуаку; 2. у стояти (розташовуватися) бівуаком.
Ьіуоиас-агеа ['Ьіуигек'єопо] п район (бівуачного) розташування.
Ьіууу ['Ьіуі] п військ, розм. 1) бівуак; 2) намет.
Ьпуа ['Ьі:^а:] п бот. японська му-шмула.
Ьі->¥еек1у ['Ьаі'\уі:к1і] 1. п періодй-чне видання, що виходить раз на два тйжні (двічі на тйждень); 2. аф 1) що виходить раз на два тйжні; 2) що виходить двічі на тйждень; 3. адч 1) раз на два тйжні; 2) двічі на тйждень.
ЬІ2 [Ь12] П розм. (скор. від Ьи8ІПЄ88) 1) справа, діло; бізнес; заняття; 2) професія, фах; 3) комерційна діяльність; 4) фірма; торговельне підприємство.
Ьігагге [ЬГга:] аф 1) чуднйй, дйв-ний; чудернацький, химерний; 2) екс-центрйчний.
Ьігопаї [Ьаі'гоипі] аф двозональний.
ЬІаЬ [ЬІгеЬ] 1. п 1) базікання, ба-лаканйна; 2) балакун, базікало; 3) розм. пузйр, булька; 2. у 1) бала
кати; базікати, теревенити; 2) розбовкувати, виказувати (секрет тощо).
ЬІаЬЬег [ 'ЬІгеЬз] п базікало; пліткар, плетун.
Ьіаск [Ьігек] 1. п 1) чорний колір; чорнота; 2) чорна фарба; 3) чорна сукня, траурна сукня, жалоба; 4) грязь, сажа; чорна пляма; 5) чорношкірий; 6) військ, розм. яблуко мішені; 4 іо 8\уеаг (іо ргоуе) ~ І8 ^Ьііе називати чорне білим, свідомо гово-рйти неправду; Ю Ье іп ІЬе ~ вести справу (діло) з прибутком; бути платоспроможним; іо «Но ~ ставати рентабельним; 2. аф 1) чорний; ~ Ьаіі чорна кулька (при балотуванні); ~ еагік чорнозем; 2) темний; ~ пі§Ьі темна ніч; ЬІ8 Гасе у/а8 ~ \уііЬ га§е його об-лйччя потемніло від гніву; 3) чорношкірий, чорний; ~ гасе8 чорні раси; ~ 1а\у закон, що стосується лише кольорових (темношкірих); 4) бруднйй; ~ Ьапсіз брудні руки; 5) похмурий, сумнйй; безнадійний; 6) зловісний; 7) злий, злісний, злобний; ~ Іоок злісний (злий) погляд; ~ ЬеаП лиходій; 8) страшенний, запеклий, надзвичайний; ~ 8ІП8 тяжкі гріхи; 9) твердолобий; 10) куплений на чорному ринку; < ~ агі (та§іс) чорна магія; ~ Ьаііег амер. расист; іЬе В. Веіі південні райони США, де переважає негритянське населення; ~ сар чорна шапочка судді (яку надівають при оголошенні смертного вироку); ~ соаі знев. священик; В. ОеаіЬ іст. чорна смерть (про чуму в Європі у XIV ст.); ~ до£ страшенна нудьга; ~ сІгаи^Ьі проносне; ~ еуе підбите око; стид і сором; амер. погана репутація; ~ Па§ піратський прапор; ~ Ггіаг домініканець (чернець); ~ 1го8і мороз без інею; ~ ^ате орн. тетерук-глухар; ~ $ап§ мор. розм. кочегари; ~ §о13 «чорне золото», нафта; ~ £га88 бот. лисохвіст, кйтник; ~ Ьапсі зграя бандитів; ~ ЬепЬапе бот. блекота; ~ ^аск амер. розм. поліцейський кийок; ~ кііе орн. шуліка; ~ 1І8І чорний спйсок; спйсок неспроможних боржників; В. Магіа розм. в’язнйчна карета, «чорний ворон»; важкий снаряд; ~ тагк позначка про неблагонадійність; ~ тагкеї чорний рйнок; ~ та88 реквієм, заупокійна відправа; чорна меса; ~ тіпі бот. чорна м’ята; В. Мопсіау понеділок на фоміновому тйжні; розм. перший день після канікул; В. Мопк бенедиктйнець (чернець); ~ тиІЬепу бот. чорна шовковиця; ~ оіі мазут; ~ роріаг бот. осокір; ~ рисісііп^ кров’яна ковбаса; ~ 8йеер відщепенець, вйродок; ~ 8іет «чорна ніжка», плямйстість (почорніння) стебла; ~ 8ігар поганий портвейн; чорна кава; ~ 8іиії розм. опіум; ~ 8\уап орн. чорний лебідь; ~ \уісіо\у амер. розм. дівчина, що не користується успіхом; а8 ~ а8 іпк чорний, як смола; похмурий; ~ апсі Ьіие весь у синцях; -
Ьіа
127
Ьіа
апсі хуйііє чорно-білий фільм; іп ~ апсі у/йііе у письмовій формі, письмово;
3. V 1) фарбувати у чорний колір; 2) чистити ваксою; 3) чорнити (когось); □ ~ оиі викреслювати (про цензора); затемнювати; вимикати світло, маскувати.
Ьіаск-аїкі-луйііе ['Ь1аекзп(д)'^аіі] ад] 1) письмовий; 2) чорно-білий; ~ іеіе-уізіоп чорно-біле телебачення; 3) крайній, непримиренний.
Ь1аск-а-¥І$е<1 [ 'Ьіаекауаїзі] асі] розм. темношкірий, смуглявий.
ЬІаскЬаІІ ['Ь1гекЬо:1] у 1) забалотувати; 2) мазати ваксою.
ЬІаскЬаші ['ЬІзекЬзепсІ] п гірн. вуг-лйстий залізняк.
Ьіаск-Ьееііе ['Ь1аек'Ьі:і1] п ент. чорний тарган.
ЬІаскЬеггу ['ЬІаекЬоп] п бот. 1) ожина; ведмежина; 2) розм. чорна смородина.
ЬІаскЬігд ['Ь1аекЬа:с1] п орн. чорний дрізд.
ЬІаскЬоагсІ [ 'Ь1аекЬо:с1] п класна дошка.
ЬІаск-ЬплуесІ І'ЬІжк'ЬгаисІ] аб] 1) чорнобривий, з чорними бровами; 2) насуплений; похмурий.
Ьіасксоск ['Ьіаеккок] п орн. тетерук. Ьіаск-сштепі ['Ьізек'клгапі] п бот. чорна смородина.
ЬІаскеп ['Ьіаекп] у 1) робйти чорним (темним); 2) загоряти; 3) чорнй-ти, зводити наклеп.
Ьіаск-еуесі ['ЬігекаїсІ] аб] чорноокий.
Ьіаск-Ґасе [ 'ЬІаекГеїз] п 1) чорноморда тварина; 2) чорноморда вівця; 3) амер. негр-співак; актор, що виконує роль негра; 4) друк, жйрний шрифт.
Ьіаск-Гасед ['ЬІаекГеїзі] аб] друк, напівжирний.
Ьіаск-Геїіолу ['ЬІзекТеїои] п австрал. розм. чорношкірий (про аборигена).
ВІаскГооі ['Ьіаекїиі] п 1) індіанець племені «чорноногих»; 2) збірн. плем’я «чорноногих».
Ьіаскзиапі [ 'Ьіаеда :<і] 1. п 1) негідник; мерзотник; 2) вуличний хлопчй-на; 3) сорт нюхального тютюну; 2. у 1) лаятися; 2) підло поводитися.
Ь1аск£ііаг(Іі$т [ 'Ьіаеда :дігт] п 1) підла поведінка; 2) лихослів’я, лайка.
ЬІасквиапІІу [ 'Ьіаеда :с11і] 1. аб] підлий, мерзенний; 2. абу підло, мерзенно.
ЬІаскЬеад [ 'ЬІаекйесІ] п 1) вугор (на обличчі); 2) птах з чбрною голівкою.
ЬІаскЬеаґіеЛ ['ЬІаек'йаііїсІ] а^злий, злісний, лихйй; недоброзйчлйвий.
Ьіаск-Ьоіе ['Ьіаекйоиі] п 1) темнй-ця, в’язнйця; 2) карцер; 3) гауптвахта.
ЬІаскЬиІІ [ 'Ьіаекйлі] п бот. пшенйця чорноколоска; ~ оаі овес чорногрйвий.
Ьіаскіпз ['Ьіаекгд] п 1) вакса; гуталін; 2) тех. припйл; формувальне чор-нйло; 3) чорніння.
Ь1аскіп£-ои< [ 'Ьіаекії] аиі] п викреслювання тексту (цензором, редактором).
ЬІаск-]аск [ 'ЬІаек'сІзаек] 1. п 1) глечик для пйва; 2) піратський прапор; 3) амер. різновид дуба; 4) амер. розм. кийок (поліцейський); 5) мін. сфалерйт; 2. у амер. бйти кийком.
ЬІаск-ІеасІ ['ЬІаек'ІесІ] п графіт.
Ь1аск-1е£ ['Ьіаекіед] 1. п 1) штрейкбрехер; 2) шулер, шахрай; 2. у бути штрейкбрехером.
Ьіаск-Іеііег ['Ьіаек'іеіа] п 1) старо-вйнний англійський готйчний шрифт; 2) кнйга, надрукована англійським готичним шрйфтом; 4 ~ сіау будень.
ЬІаск-1і$< ['Ьіаекіїзі] у вносити до чорного спйску.
Ьіасктаіі ['Ьіаектеїі] 1. п шантаж; вимагання; 2. у шантажувати; вимагати гроші.
Ьіаскшаііег [ 'Ьіаек,теїіо] п шанта-жйст; вимагач.
ЬІаск-тоїШі ['ЬІаектаиО] п 1) чорнорота тварина; 2) наклепник.
Ьіаскпезз ['Ьіаекшз] п 1) чорнота; 2) темрява; 3) похмурість.
ЬІаскоиі [ 'Ьіаек'аиі] 1. п 1) театр. вимикання світла на сцені; 2) затемнення, світломаскування; 3) тимчасова відсутність електрйчного освітлення (під час аварії тощо); 4) тимчасова непритомність; провал пам’яті; 5) тимчасова сліпота; 6) викреслювання (з тексту); 7) припйнення; 8) військ, розм. чорна кава; 2. аб] 1) затемнений; 2) амер. засекречений.
ВІаск Ріі [ 'Ьіаекріі] п військ, середня частина Атлантичного океану.
Віаскрооі ['Ь1жкри:1] п геогр. н. м. Блекпул.
ВІаск Косі [ 'Ьіаек'гоб] п церемоніймейстер з чбрною булавою.
Ьіаск-гоі ['Ьіаекгоі] п бот. чорна гниль, блекрбт.
ВІаск 8еа ['Ьіаек'зі:] п геогр. н. Чорне море.
ЬІаск§еес1-ошоп ['ЬіаекзігсГлпрп] п бот. цибуля-сіянка, цибуля-чорнушка.
Ьіаскзйігі ['Ьіаекріі] п чорносорочечник, фашйст.
ЬІаскзтііЬ ['ЬІжкзтіО] п коваль.
Ьіаск-зпаке ['Ьіаекзпеїк] п зоол. 1) пблоз-удав; 2) ямайська чорна змія.
Ьіаскікот ['ЬІаекОот] п бот. терен; тернйк.
ЬІаск-уеіпесІ-^Ьііе [ 'Ь1аекуеіпсІ'\уаіі] п бот. білан жилкуватий, бояришниця.
Ь1аск-\¥а$1і ['ЬІаекхуоД п 1) формувальне чорнило; чорна фарба; 2) наклеп.
Ь1аскі¥а$Ь ['Ьіаек^о/] у 1) фарбувати чбрною фарбою; 2) зводити наклеп, обмовляти (когось).
Ьіаск-ичммі ['Ь1аек\уид] п чорне дерево.
Ьіаску ['Ьіаекі] 1. п розм. чорношкірий, негр; 2. аб] чорнуватий.
Масі [Ьіаід] 1. п 1) сйльний удар; 2) кусок, грудка; 2. у сйльно ударити; калатати.
ЬІасМег ['ЬІаесІа] п 1) пузйр; 2) анат. сечовйй міхур (тж игіпагу ~); 3) камера; ГооіЬаІІ ~ футбольна камера; 4) пустомеля, базіка. 5) розм. газета; ~ зіопе мед. камінь сечового міхура.
ЬІшМегу ['ЬІзесІоп] аб] 1) пузйрчас-тий; 2) пустий, порожнйстий.
ЬІаДе [Ьіеїд] 1. п 1) лезо; 2) клинок; 3) довгий, вузькйй листок; стеб-лйна, травинка; 4) бот. листяна пла-стйнка; 5) лопать (весла, пропелера); 6) крило (вентилятора); 7) анат., фон. передня частйна язика; 8) розм. моторний хлопець; а кпо\уіп§ ~ пройда, пройдисвіт; а ]о!1у оіб - веселун; а сиппіп§ ~ хитрун; 2. аб] фон. передньоязичний; ~ сопзопапіз передньо-язйчні прйголосні; 3. у 1) вставляти лезо (у бритву); 2) пускати пагони; 3) зчищати грязь (гравій) бульдозером; 4) розм. рвати траву.
Ьіаде-Ьопе ['ЬІеідЬоип] п анат. лопатка.
Ьіасіііщ ['Ьіеісііт)] п тех. набір лопатей турбіни.
Ьіае [Ьіеі] 1. п затверділий, глйня-стий сланець (піщаник); 2. аб] 1) сі-ро-сйній; свинцевий; 2) тьмяний; 3) похмурий, сумнйй.
Ь1а&ие [Ьіаід] 1. п фр. 1) базікання; дурнйці; 2) хвастощі; напускання туману; 2. у брехати; напускати туману, замйлювати очі.
ЬІаЬ [Ьіа:] п розм. нісенітниця, дурнйці.
ЬІаЬ-ЬІаЬ ['ЬІаі'ЬІа:] у розм. теревенити, молоти дурнйці.
Ьіаіп [Ьіеіп] п мед. нарйв, чиряк; пустула.
Віаіпе [Ьіеіп] п ч. ім'я. Блейн.
Віаке [Ьіеік] п ч. ім'я. Блейк.
Ьіаке [Ьіеік] аб] розм. блідйй, хво-роблйвий.
Ьіате [Ьіеїт] 1. п 1) догана; докір; 2) відповідальність, провйна, вина; ійе ~ Ііез \уіій те вина лежйть на мені; іі із зтаїї ~ іо уои ви не дуже вйнні; іо Ьеаг ійе ~ брати на себе вину, нести відповідальність; іо Іау (іо сазі, іо риі) ійе ~ (Гог зтій.) ироп зтЬ. скласти провйну (за щось) на когось; іо зйіГі ійе ~ оп зтЬ. звалйти вину на когось; іо зйип ійе ~ уникати відповідальності; 2. у 1) звинувачувати; обвинувачувати; винуватити; складати провйну; >уйо із іо ~ ? хто вйнен?; уои аге іо ~ ви повйнні нестй відповідальність; іо Ье тисй іо ~ бути дуже винуватим; іо ~ зтЬ. Гог зтій. звинувачувати когось у чомусь; І йауе поій-іп£ іо ~ тузеіГ Гог мені нема в чому докоряти собі; 2) гудити, ганити.
ЬІашейіІ ['ЬІеітГїіІ] аб] 1) що за
Ьіа
128
Ьіа
слуговує осуду; 2) схильний осуджувати інших.
ЬІашеІезз ['Ьіеїтіїз] аф бездоганний.
Ь1ате\¥огіЬу ['Ь1еіт,\уа:ді] асі] 1) що заслуговує осуду; 2) караний.
Ьіапсапі [’Ь1аеі]код] п фр. нормандське напіввйбілене полотно.
ЬІапсЬ [Ь1а:п(1)Л 1. аф білий; сріблястий; ~ £агт сплачувана сріблом оренда; 2. V 1) білити, вибілювати; 2) робйти блідйм; знебарвлювати; 3) бліднути (від страху тощо); 4) обварювати і очищати лушпайки; 5) бланшувати; 6) лудйти; чйстити до блйску (метал); 7) відвертатися; 8) завернути назад (оленя); □ ~ оуєг обіляти, виправдувати, вигороджувати.
ВІапсЬе [Ь1а:п(1){] п ж. ім'я Бланш, Бланч.
ЬІапсЬіпз [ 'Ьіа :п(1)/іг) ] п 1) вибілювання; 2) бот. знебарвлення, етіолування.
Ьіапд [Ьіаепд] 1. п напій з водй і сколотин; 2. аф 1) ввічливий; лагідний; ласкавий; 2) улесливий; 3) м’який (про клімат тощо); 4) заспокійливий, слабкйй (про ліки).
Ьіапдаїіоп [Ьіаеп'сіеі/п] п лестощі; обман.
Ь1аікІікм]иепсе [Ь1аеп'с1і1оик\У9П8] п улесливі слова.
ЬІапсіізЬ ['Ьіаепді/] V 1) умовляти; задобрювати; 2) улещувати, лестйти.
ЬІаімІізІїїпепі [ 'Ьіаепсії/тапї] п 1) умовляння; 2) звич. рі улещування, лестощі, улесливі слова.
Ьіаімііу ['Ьіаепсіїї] аду ввічливо; ласкаво, м’яко.
Ьіапк [Ьіаедк] 1. п 1) пусте (вільне) місце (у книзі тощо); 2) бланк; 3) тире (замість пропущеного слова); пропуск, прочерк; 4) прогалина, пропуск; пробіл; Ье тизі Г111 іп іЬе ~з іп Ьіз есіисаііоп він мусить заповнити прогалини у своїй освіті; 5) пустота (душевна); спустошеність; 6) провал у пам’яті; ту тіпсі із а сотріеіе ~ я нічого не пам’ятаю; 7) пустий лотерейний білет; іо сІга\¥ а ~ вйтягти пустий білет; зазнати невдачі; 8) військ, яблуко мішені; ціль; 9) тех. заготовка, болванка; 10) рад. дно електронно-променевої трубки; 11) хім. сліпйй дослід; 12) пауза, пропуск (при обчислюваннях); 2. аф 1) чйстий, неспйсаний (про папір); 2) незаповнений (про документ тощо); 3) незабудований (про місце); 4) холостий (про патрон тощо); 5) невиразний; беззмістовний; безтямний; ~ Іоок безтямний погляд; Ьіз тетогу із ~ оп іЬе зиЬ)есі він нічого не пам’ятає про це; 6) спантелйчений; збентежений; іо Іоок ~ бути спантелйченим; мати збентежений вйгляд; 7) абсолютний, повний, цілковитий; ~ зііепсе абсолютна тиша; ~ сіезраіг повний розпач; 8) суцільний; ~ \уа!1 глуха стіна; ~ у/іпсіо\у сліпе (не
справжнє) вікно; 9) амер. енський, Т4--ський; іЬе В. РегзиіГ Бциабгоп 1Ч-ська (енська) винищувальна ескадрилья; 10) білий, безбарвний; 4 ~ зісіе слабка сторона; ~ зрої огріх (при оранці); ~ уєгзє білий вірш; іо §іує а ~ сЬедие надати свободу дій; дати карт-бланш; іо &еі а ~ сЬецие дістати право діяти на свій розсуд; 3. V 1) ставити тире (прочерк) замість слова; 2) амер. спорт, обіграти «всуху»; 3) спантеличувати; заганяти в безвихідь; 4) розстроювати (розладжувати) плани; □ ~ оЯГ військ, маскувати; тех. заглушити (трубу); ~ оиі закривати, загороджувати; тех. штампувати; військ. заглушувати, перебивати.
Ьіапкеї ['Ьіаедкіі] 1. п 1) шерстяна (вовняна) ковдра; 2) попона, чепрак; 3) покрив; а ~ оГ зпо\у сніговий покрив; 4) захисний шар; 5) геол. поверхневий шар, нанос, відклад; 6) дорожнє покриття; 7) кул. густа підлива; 8) шар ворвані у китів; 9) військ, густий дим; димова завіса; 10) фіз. оболонка; зона відтворення (реактора); іо ріау (іо риі) а >уєі ~ оп зтЬ. розхолоджувати когось; Ьогп оп іЬе 5угоп£ зісіе оГ іЬе ~ народжений поза шлюбом, незаконно-народжений; а и/еі ~ людина, що розхолоджує інших; те, що розхолоджує (відбиває охоту); ~ зЬееі байкова ковдра; газетний аркуш великого формату; 2. аф 1) напівцивілізований; 2) загальний; повний, цілковитий; всеосяжний; беззастережний; ~ сошріаіпі колективна скарга; 3. V 1) укривати ковдрою; 2) підкидати на ковдрі; 3) охоплювати, включати (в себе); 4) заминати (питання тощо); 5) амер. затьмарювати; залишати в тіні; 6) заглушувати (шум, радіопередачу тощо); 7) заливати густим соусом; 8) військ, задимлювати, створювати димову завісу; піддавати інтенсивному бомбардуванню; 9) мор. забрати вітер.
ЬІапкеІеЛ [ 'Ьіаедкііід] аф 1) закутаний у ковдру; 2) обкутаний, огорнутий; 3) амер. з білою смугою (про масть тварини).
ЬІапкеііпз [’ЬІаедкііп]] 1. п 1) матеріал для ковдр; 2) фіз. відтворення ядерного палива; 2. аф густий, щільний; інтенсйвний; ~ Гіге військ, інтенсивний обстріл.
ЬІапкеїу-ЬІапк ['Ь1ает]кііі'Ь1аеі]к] п (евфемізм, що заміняє лайку ) сякий--такйй; \уЬо іЬе ~ аге уои? та хто ж ви, сякйй-такйй?
Ь1апкіп& ['Ь1геі]кв]] п 1) ел. замикання (електронно-променевої трубки); 2) фіз. гашення; 3) тех. штампування (вирубування) з листа.
Ьіапкіу ['Ь1геі]к1і] аду 1) байдуже; тупо, невиразно; іо зіаге ~ аі зтЬ. (аі зтіЬ.) байдуже дивйтися на когось (щось); 2) безпорадно; 3) прямо, рішуче; іо белу зтіЬ. ~ категорйчно за
перечувати щось; 4) надзвичайно, повністю; надто, вельми, цілком.
Ьіапкпезз [ 'Ьіаеі] кшз] п 1) порожнява; порожнеча, пустота; 2) збентеження; ніяковість.
Ьіаге [Ьієа] 1. п 1) звук трубй; 2) рев, ревіння; різкйй неприємний звук (радіо тощо); 3) автомобільний гудок; 4) яскраве світло; сліпучий блиск; 2. V 1) сурмити, трубйти, грати на духовйх інструментах; 2) волати, галасувати, репетувати (про радіо тощо); 3) давати автомобільний гудок, гудіти; 4) яскраво світйтися, засліплювати очі; 5) ревіти, ревтй.
ЬІагпеу [ 'Ь1а:пі] 1. п солодкі слова, лестощі; 2. V обдурювати, умовляти лестощами; лестйти, улещувати.
ЬІазрЬете [Ьіаез'біт] V 1) ганьбйти, паплюжити; 2) хулити Бога, блюзнити.
ЬІазрЬешоиз ['Ьіаезіїтоз] аф блюзнірський, богохульний.
ЬІазрЬету ['Ьігезіїті] п блюзнірство, богохульство.
Ьіазі [Ь1а:зі] 1. п 1) сйльний порйв вітру; 2) потік, струмінь (повітря тощо); 3) тех. дуття, форсована тяга; 4) звук духового інструмента; 5) гудок, сирена; 6) вйбух; 7) підривнйй (вибуховий) заряд; 8) вибухова хвиля; 9) згубний вплив; прокляття; 10) розм. вйклик по телефону; £Іує те а ~ подзвоніть мені; 11) амер. розм. удар кулаком; 12) амер. розм. критика; рознос, прочухан; 13) розм. проклін, лайка; 14) амер. розм. провал, невдача; 15) амер. розм. наркотики; 16) амер. розм. вйпивка, пиятика, вечірка; 17) тютюновий дим; 18) спалах блйска-вки; 19) військ, дульне полум’я; ~ вибухова (ударна) хвйля; іп іиіі ~ у повному розпалі; 2. у 1) висаджувати в повітря; підривати; 2) шкодити, ушкоджувати, псувати, занапащати (рослини тощо); 3) руйнувати (плани, надії); 4) знйщувати; дискредитувати; 5) лаяти, проклинати; ~ іі! хай йому біс!; 6) амер. розм. публічно критикувати, нападати, розносити; 7) амер. розм. зловживати наркотиками; 8) амер. рекламувати; 9) сйльно дуги; 10) грати на трубі; 11) оголошувати, проголошувати; 12) надувати, надимати; роздиматися;
~ о£Г стартувати (про космічний корабель); амер. пітй, не попрощавшись.
Ьіазіапі ['ЬіагзЮсІ] п військ, розм. літак-снаряд «Фау-1».
ЬІазі-сІгіег ['Ь1а:зІ,сігаі9] п повітряна сушарка.
Ьіазіесі ['Ьіаїзіісі] аф 1) зруйнований; знйщений; пошкоджений; 2) вй-саджений у повітря; пошкоджений від вйбуху; 3) проклятий.
Ьіазіеша [Ьігез'їг.тз] п 1) біол. протоплазма; бластема; 2) бот. брунька, паросток, пагін.
Ь1а$1-еп&іпе ['Ьіатзі'епсІзіп] п повітродувка.
Ьіа
129
Ьіе
Ьіазіег ['Ь1а:зіо] п 1) гірн. вибухова машинка; 2) запилювач.
Ьіазі-Гигпасе ['Ь1а:$і'Ь:т$] п доменна піч, домна.
Ь1а$і-Ьо1е ['Ь1а:8іЬои1] п гірн. шпур.
Ьіазііпз ['Ь1а:зіп]] 1. п 1) псування; загибель; 2) підривні роботи; запалювання шпурів; 3) дуття; 4) деренчання (гучномовця); 2. аф' 1) згубний; 2) вибуховий; підривний; ~ сагігіб^е підривна шашка; ~ оіі нітрогліцерин (вибухова речовина).
Ь1а$і-шеіег ['Ь1а:зі,ті:іа] п тех. тягомір.
ЬІаМогіепп ['Ь1ав8іоидз:т] п біол. оболонка зародка.
ЬІдеі-оії ['Ь1а:зіз:£| п 1) зліт, старт (космічного корабля)', 2) момент відриву ракети від пускової установки.
Ьіазіодепіс [,Ь1ае8Іои'сізепік] аф біол. зародковий.
Ьіазіргооґ ['Ь1а:зірги:і] аф вибухо-безпечний; вибухостійкйй.
Ь1а$йі1а ['Ь1зе8і)и1а] п біол. бластула.
Ь1а$іу ['Ь1а:зіі] аф вітряний, з поривами вітру.
Ьіаі [Ьізеі] V амер. 1) мекати; 2) розм. базікати, марно горланити.
ЬІаіапсу ['Ьіеіізпзі] п 1) крикливість, галасливість; 2) очевидність; 3) зухвалість.
Ьіаіапі ['Ьіеііапі] аф 1) крикливий, вульгарний; 2) шумний, галасливий; 3) кричущий; 4) явний, очевидний; 5) жахливий.
Ьіаіе [Ьіеіі] 1. аф 1) соромливий, сором’язливий; 2) відсталий; придуркуватий; 2. V базікати.
ЬІаіЬег ['Ьіаеда] 1. п базікання; нісенітниця; теревені; 2. V 1) базікати, торохтіти; 2) розм. гучно кричати; зіпати.
ЬІаіЬегзкаіе [ 'Ьізедозкеїі] п базікало, торохтій; цокотун.
Ьіаііег ['Ьізеіо] V базікати, молоти. ВІаодаз [ 'Ьіаидзез] п світильний газ. Ьіау [Ьіеі] п іхт. верховодка.
Мате [Ьіеіг] 1. п 1) полум’я; яскравий вогонь; іп а - у вогні; 2) пожежа; 3) блиск; сяяння; пишнота; 4) спалах (гніву тощо); 5) яскраве світло; яскравий колір; а ~ оГ 1і§Ьіз море вогнів; 6) рі пекло; &о іо ~з! іди до біса!; 'уйаі ійе ~з! якого дідька!; Ііке ~з шалено, нестямно, несамовито; 7) мітка, біла пляма (на лобі тварини); 8) зарубка (на дереві); 2. V 1) горіти яскравим полум’ям; палати, палахкотіти; запалювати; 2) сяяти, блискати, виблискувати; 3) блищати, вражати (славою тощо); 4) кипіти, шаленіти; Ье \уаз Ьіатіпз уліЬ Лігу він шаленів від гніву; 5) розголошувати (тж ~ аЬгоасі); 6) мітити (дерева); робйти зарубки; позначати зарубками (дорогу в лісі); □ ~ а^ау військ. відкривати вогонь, вестй вогонь; розм. швидко і палко говорйти; працювати з захопленням (над — аі); ~ аи/ау! валяй!,
шпар!; ~ оиі розгніватися (на когось — аі); ~ ир спалахнути.
Ьіахег [ Ь1еі2о] п 1) блейзер, яскрава спортйвна куртка; 2) розм. зухвала брехня; 3) амер. вульгарна пістрява річ; 4) нескромність.
Ьіаапв [ 'Ьіеїхіг)] аф 1) яскраво палаючий; 2) явний, очевидний, наперед відомий; ~ зсепі мисл. гарячий слід; 3) кричущий, страшенний; ~ Ье зухвала брехня; \уйаі із іЬе ~ Ьиггу? якого дідька ви поспішаєте?
ЬІахоп [’ЬІеігп] 1. п 1) герб, емблема; 2) опис герба; 3) прославляння; проголошення; виставляння напоказ; 2. V 1) оповіщати, розголошувати; виставляти напоказ; 2) опйсувати (змальовувати) герб; 3) прикрашати гербами.
ЬІагопег [’ЬІеігпа] п герольд.
ЬІагопгу ['Ьіеігпп] л 1) гербй; 2) геральдика; 3) блискуче демонстрування, артистйчний показ.
Ьіеа [Ьіі:] 1. л бот. заболонь; 2. у розм. 1) мекати, бекати; 2) жалібно плакати.
ЬІеасЬ [Ь1і:і{] 1. л 1) білильне вапно; 2) речовина, що вибілює; 3) вибілювання, побілка; 2. V 1) білйти, вибілювати; 2) знебарвлювати(ся); 3) побілішати; ~есі Ьіопсіе хімічна блондйнка.
ЬІеасЬег ['Ь1і:і[о] л 1) текст, бі-лйльник, біляр; вибільнйк; 2) білильний бак; 3) рі амер. дешеві місця для глядачів (на стадіоні тощо).
ЬІеасЬіпв ['Ьіі.і/іі]] л вибілювання; білення; ~ рожіег хлорне вапно, бі-лйльне вапно.
Ьіеак [Ь1і:к] 1. л іхт. верховодка, себелик; 2. аф 1) незахйщений від вітру, відкрйтий; 2) холодний, лютий (про погоду); ~ >уіп(І холодний вітер; 3) позбавлений рослйнності, голий; 4) похмурий, сумнйй, безрадісний; 5) блідйй, безбарвний.
ЬІеакпеьз ['Ь1і:ктз] л 1) незахйще-ність від вітру; оголеність; відкрйтість; 2) холод; 3) похмурість, безрадісність; сум; 4) блідість, безбарвність.
Ьіеаг [Ьію] 1. аф 1) затуманений, затьмарений (сльозами); 2) неяснйй, невиразний; 2. у 1) затуманювати, затьмарювати (погляд тощо); іо ~ іке еуез збивати з пантелйку; обманювати; перен. замилювати очі; 2) робйти неяснйм (невиразним).
Ьіеаг-еуегі ['Ьіюгакі] аф 1) з затуманеним поглядом, з затьмареними очйма; 2) перен. недалекоглядний, короткозорий; непронйкливий.
Ь1еаг-еуес1пе88 [ 'Ьііог'аідпіз] п 1) сльозотеча; 2) короткозорість.
Ьіеаі [Ь1і:і] 1. п бекання; мекання; мукання (теляти); 2. у 1) бекати; мекати; мукати; 2) говорйти тонкйм голосом; 3) говорйти дурнйці; базікати, патякати; розбовкувати.
ЬІеЬ [ЬІеЬ] лі) пухйр; 2) пухирець, бульбашка (у воді, склі); 3) мет. раковина; 4) рі мед. пухирчатка.
ЬІеЬЬу [’ЬІеЬі] аф вкрйтий пухирями.
Ь1е<1 [Ьіед] 1. аф друк, надрукований в обріз; надто обрізаний; 2. разі і р.р. від Ьіееб.
Ьіее [Ьіі:] л заст. колір облйччя.
ЬІееЛ [Ьіі: сі] у (разі і р.р. Ьіед) 1) кровоточйти; стікати кров’ю; іо ~ іо беаіЬ померти від втрати крові (кровотечі); ту Ьеагі ~з (моє) серце кров’ю обливається; 2) проливати кров (у бою); 3) пускати кров; 4) вимагати гроші; 5) спускати кров (з забитої тварини); 6) сочйтися, просочуватися; 7) відводити (воду); випускати (повітря); продувати; 8) випорожнювати (бак); 9) линяти (про тканину); 10) друк, обрізати сторінку в край; 11) фот. друкувати фотографії в обріз; < іо ~ \уйііє знекровлювати, оббирати до нйтки, викачувати усі гроші.
Ьіеесіег ['Ь1і:сЬ] л 1) той, що робить кровопускання; 2) мед. гемофілік; 3) запобіжний клапан (на трубопроводі); кран для спускання рідинй; 4) трубка для підсочування дерев.
ЬІееШвд [’ЬІіхІП]] 1. л 1) кровотеча; кровопускання; ~ аі іЬе позе кровотеча з носа; ~ зіскпезз кровоточйвість, гемофілія; 2) вйпуск повітря (газу) з системи; 3) спуск рідинй; 4) тех. випо-тівання; 5) гірн. суфлярне вйділення (метану); 6) кін. вйкривлення зображення; 7) мет. прорйв металу; 2. аф 1) що заливається (стікає) кров’ю; 2) знекровлений; знесилений; 3) сповнений жалю (співчуття).
ЬІешізЬ ['Ьіегпі/] 1. л 1) недолік, вада, хиба; 2) пляма, шрам; 3) тех. поверхневий порок; 4) ганьба, неслава; а пате ^іійоиі ~ незаплямоване ім’я; 2. у 1) псувати; 2) плямувати, ганьбйти (репутацію. тощо).
ЬІепсЬ [ЬІепЦ] у 1) ухилятися; 2) відступати (перед чимсь); 3) закривати (очі на щось); іо ~ іЬе Гасіз ігнорувати факти; 4) білйти, вибілювати (тж ЬІапсЬ).
Ьіепд І [Ьіепд] 1. л 1) суміш; 2) купаж; ііііз сойее із а ~ оГ іж> зогіз ця кава — суміш двох сортів; 3) змішування; 4) перехід одного кольору (відтінку) в інший; 5) лінгв. слово-гібрйд, утворене шляхом контрактації двох основ; 6) військ, камуфляжне забарвлення; 2. аф змішаний, мішаний, перемішаний; ~ согп посіяні разом пшенйця і жйто.
Ьіепгі II [Ьіепд] у (разі і р.р. Ьіепсіесі, Ьіепі) 1) змішувати(ся); виготовляти суміш; оіі апсі ^аіег пєуєг ~ олія з водою не змішується; 2) купажувати; іо ~ іеа (соїїее, у/іпе) змішувати сорти чаю (кави, вина); 3) сполучатися, гармоніювати; 4) вливати, об’єднувати; 5) зливатися, об’єднуватися (про пар
Ьіе
130
Ьіі
тії тощо); 6) непомітно переходити з відтінку у відтінок (про фарби); 7) стиратися; зникати; 8) підбирати кольори; 9) поєднувати.
ЬІешіесі ['Ьіепдід] асі] змішаний.
ЬІешіег ['ЬІепсЬ] п 1) розм. компанійська людйна; 2) тех. змішувач (кран); 3) мішалка.
Ьіешііп^ ['Ьіепсіпд] п 1) складання сумішей (фарб тощо); 2) купаж, купажування; 3) додавання присадок.
Непі [Ьіепі] разі і р.р. від Ьіепсі II.
ЬІЄ88 [ЬІЄ8] V (разі І р.р. ЬІЄ88Є(1, Ь1е8і) і) благословляти; освячувати; 2) дякувати; 3) перехрестити; 4) славословити; 5) робйти щаслйвим, оща-слйвити; 6) вважати себе щаслйвим; 7) ірон. клястй, проклинати; 4 ~ те (ту зоні)! боже!, господи!, їй--богу!; І Ьауеп’і а реппу Іо ~ тузеїГ клянусь, у мене нема й копійки за душею.
Ь1е$5е<1 [ 'Ьіезід] аф 1) благословенний; освячений; священний; 2) блаженний, щаслйвий; 3) що дає радість; 4) розм. ірон. проклятий; еуегу ~ сіау кожний божий день.
Ь1е$$е(Іпе$$ [ 'Ьіезідпіз] п щастя, блаженство; а 8(аіе оГ 8Іп&1е ~ жарт, безшлюбне життя.
ЬІездіпз ['Ьіезіг)] лі) благословення; 2) благо, благодійність, добродійність; 3) блаженство, щастя; 4) щаслйвий дар; 5) молйтва (до і після їди); ипарргоргіаіесі ~ жарт, незаміжня жінка; а ~ іп дІ8£иІ8е лйхо не без добра.
Ьіезі [Ьіезі] 1. разі і р.р. від Ь1е88; 2. аф поет. див. Ь1е88Є(і.
ЬІеіЬег 1'ЬІедо] 1. п розм. базікання, верзіння; 2. у 1) молоти дурнйці, патякати; 2) розм. голосно кричати.
ЬІеіЬегзкаіе ['Ьіедазкеїі] п розм. базіка.
ЬІеШпк [ 'Ьіеііг)] л дозрівання плодів після збирання.
Ьіеет [Ьіи:] разі від Ьіоу/ 2.
ЬН^Ьі [Ьіаіі] 1. л 1) іржа; скручування, в’янення (хвороба рослин); 2) комахи-паразйти (на рослйнах); 3) те, що псує задоволення (руйнує плани); 4) занепад, загйбель, кінець; 5) сум, смуток, розчарування; 2. у 1) завдавати шкоди (рослинам); 2) руйнувати, розбивати (надії); 3) псувати, отруювати (задоволення тощо); < ~есі агеа міськйй район, охоплений депресією; район хронічного безробіття; нетрі.
Ьіідіїіег [’ЬІаііа] л 1) згубник, гу-бйтель; 2) нікчема; неприємна людйна; 3) хлопець; уои Іиску ~! от щас-лйвий!
ЬІідЬіу ['Ьіаііі] 1. л військ, розм. 1) (В.) Англія, батьківщйна; £оіп£ Ьаек Іо В. повернення на батьківщйну; 2) поранення, що забезпечує повернення на батьківщйну; 2. аф розм. вітчизняний.
ЬІішеу ['Ьіаігш] іпі розм. оце так!, от тобі й на!, щоб я провалився!
Ьіітр [Ьіітр] л 1) дозорний дирижабль; 2) товста, незграбна людйна; 3) крайній консерватор; твердолобий.
ЬІіп [Ьііп] у кйдати; припиняти.
Ьііші [ЬІаіпсІ] 1. л 1) штора; маркіза; жалюзі; віконниця; 2) рі наочники, шори; 3) прйвід, відмовка; обдурювання; окозамилювання; 4) розм. запій; 5) ту-пйк; 6) тех. заглушка; 7) опт. діафрагма, бленда; 8) військ, димова завіса; маска; 9) військ, снаряд, що не вйбу-хнув; 2. аф 1) сліпйй, незрячий; 2) призначений для сліпйх; ~ азуіит притулок для сліпйх; 3) що не бачить (не помічає, не звертає уваги); 4) що діє наосліп; 5) безглуздий, нерозсудливий; необачний, необережний; 6) невйдймий, прихований; 7) гірн. що не має вйходу на поверхню (про ствол тощо); 8) неясний, невиразний, нечітко надрукований, нерозбірливий; 9) глухйй (про стіну тощо); що не має проходу (вйходу); ~ раій тупйк; ~ Пап&е тех. заглушка трубй; 10) буд. фальшивий (про вікно, двері); 11) матовий (про фарбу); 12) розм. п’яний (тж ~ дгипк); ~ іо ІЬе хуогісі п’яний як ніч (як хлющ); 13) без квітів і плодів; 14) ав. за прй-ладами, сліпйй; ~ (Іуіпв сліпйй політ; ~ Іашііпв посадка за прйладами; ~ аііеу тупйк; безвйхідне становище, без-перспектйвне заняття; ~ сигуе крива з поганою вйдймістю; ~ сіаіе побачення з незнайомою людиною; ~ сліпа кишка; ~ Іапіегп потайнйй ліхтарик; ~ Іеііег лист без адреси (з неповною, з нечіткою адресою); ~ рі& (іі^ег) амер. розм. таємний шинок; - зЬеІІ снаряд, що не вйбухнув, незаряджений снаряд; іЬе ~ 8ісіе (оГ а регеоп) чиєсь слабке місце; ~ 8роі мертва точка; рад. зона мовчання; 2. у 1) осліплювати, сліп гіги; позбавляти зору; 2) засліплювати; 3) затемнювати: затьмарювати; 4) приховувати; обманювати; 5) мчати з великою швйдкістю; 6) фот. діафрагмувати; 7) військ, бліндажувати.
ЬІіпда^е ['Ьіатсіїсіз] п 1) військ. бліндаж; 2) спорт, траверс.
ЬІіші-аиеу ['Ьіашд'геїі] аф 1) без-вйхідний; 2) безперспектйвний.
ЬІіші-соаІ ['ЬІаіпсІкоиІ] п безполуменеве вугілля, антрацит.
Ьііпгіед ['ЬІапкІкі] аф 1) засліплений; 2) зашторений.
ЬНімІегз ['ЬІашсЬг] п рі шори, на-очники.
ЬПімІГоШ ['ЬІашсИоиІсі] 1. п пов’язка (полуда) на очах; 2. аф 1) з зав’язаними очйма; 2) що діє наосліп; нерозсудливий; ~ Гигу сліпа лють; 3. асіу 1) з зав’язаними очйма; 2) наосліп, всліпу; нерозсудливо; 4. у 1) зав’язувати очі; 2) засліплювати, заважати побачити (щось), перешкоджати розібратися (в чомусь).
ЬІіпШпі’ ['Ьіашсіїт]] 1. лі) осліплення; засліплення; 2) кам’янйй щебінь; 2. аф 1) сліпучий, осліплюючий; засліплюючий; 2) що бентежить (непокоїть, збиває з пантелйку); 3) диявольський, проклятий.
ЬІішІІу ['Ьіапкіїї] асії 1) сліпо, нерозсудливо; 2) машинально.
Ь1іп(1-тап’8-ЬиГГ ['Ь1атсІтаепг'Ьл£| п піжмурки.
ЬІіікі-іпаїГв-ІіоІісІау [ 'Ьіатдтаепх-'Ьоіоді] п сутінки.
ЬІішіпезд [ 'ЬІатдтз] п 1) сліпота; 2) засліплення; нерозсудливість.
ЬІіш1-8роі ['Ьіаіпсізроі] п 1) мертва точка, сліпа пляма; 2) біла пляма; не-досліджена (невйвчена) галузь; 3) рад. зона мовчання, мертва зона.
ЬІіікІ-$іа£§ег8 ['ЬІатсІ'зігедох] п рі вет. вертячка, вертіж.
ЬііімНуєєЛ [ 'Ь1аіпд\уі:д] п бот. грй-цики.
Ьііші-луогш ['Ь1аіпсі\У9:т] п ент. мі-дянйця, веретільниця.
Ьііпк [Ь1п]к] 1. п 1) мерехтіння; блймання, миготіння; 2) невелйкий спалах світла; відблиск (льоду); 3) мить; Ііке а ~ розм. в одну мить, моментально; 4) швид-кйй погляд; оп іЬе ~ амер. у поганому стані; 2. аф 1) миготливий; що моргає; 2) кислуватий (про молоко); 3. у 1) блй-мати, мигати; моргати; сіоп’і ~ уоиг еуез! не моргай!; 2) щулитися; 3) мерехтіти, миготіти; 4) дивйтися, поглядати; 5) скисати (про молоко тощо); 6) ігнорувати, уникати; 7) закривати очі (на — аі).
Ьііпкапі ['Ьігдкосі] п 1) моргун; той, що моргає; 2) тупйця, дурень.
Ьііпкег ['Ь1п]ка] 1. п 1) моргун; 2) рі шори, наочники; іо Ье (іо піп) іп ~8 перен. бути ніби в шорах; 3) рі захисні окуляри; 4) тупоголовий; 5) розм. око; 6) військ, світлосигнальний апарат; ~ Іапіегп сигнальний ліхтар; 2. у 1) надівати шори; 2) обманювати, ошукувати.
Ьііпкіпв [’ЬІідкід] 1. п моргання; підморгування; ~ (оГ) а Гасі ігнорування факту (фактів); 2. аф 1) що моргає (мигає, блймає); 2) жахлйвий; чортячий.
ЬІір [Ьіір] 1. п рад. відображене зображення (на екрані); 2. у ав. розм. ітй на контакті.
Ьіігі (Ь1о:і) у розм. розридатися.
В1І58 [Ь115] п ж. ім'я Бліс.
Ь1і$5 [Ьііз] п блаженство; щастя.
Ьііздйіі ['ЬІівГиІ] аф блаженний, щаслйвий.
Ь1і$$АіІпе$$ [ 'ЬІізГиІпіз] п блаженство.
Ьііз&ош ['Ь1і8от] аф в тічці (про вівцю); 2. у 1) злучати, парувати; 2) бути в тічці.
Ь1і$іег [ Ь1і8іо] 1. п 1) пухир; пузйр, булька; 2) наривнйй пластир; 3) приведення в поліцію (в міліцію); 4) повія; 5) тех. раковина (в металі); 6) мор.
Ьіі
131
Ьіо
протимінне пристосування; 7) ав. блі-стерний відсік; 2. у 1) покриватися пухирями; 2) викликати пухирі (на шкірі); іо ~ а іоп&ие обпекти язик; 3) розм. побйти, поколошматити; 4) розм. ображати, ганьбйти; 5) набридати.
ЬІізіег-ЬееіІе ['Ь1і$Ш4Ьі:11] л ент. шпанська мушка, шпанка.
ЬІізіегесі ['ЬІізізсІ] ад] ніздрюватий, пузйрчастий.
Ь1І8іег-Пу ['ЬІізГоНаї] див. Ьіізіег--Ьееііе.
Ьіізіегїооі [ 'Ь1і8із£иі] п військ, розм. піхотйнець.
Ь1І8іег-£а$ [ 'Ьіізіздгез] п військ, отруйна речовина шкірнонаривної дії.
Ь1І8іегіп£ ['Ьіізізпт]] п мет. томління.
ЬІізіегу [Ьіізізп] ад] покрйтий пухирями.
ЬІііЬе [Ьіаід] ад] щаслйвий, блаженний; безпечний; веселий, життєрадісний.
ЬШЬегіпз ['Ьіідзгп]] ад] розм. 1) верзтй (молоти) дурнйці, патякати; 2) цілковйтий, повний; ~ ісііоі повний ідіот.
Ьіііг [Ь1іІ8] 1. п розм. 1) сйльне бомбардування; наліт авіації; 2) навальний наступ; 2. у розм. 1) бомбардувати; робйти наліт; 2) навально наступати.
ЬШгЬиззу ['Ь1іЄ8,Ьлді] п розм. 1) амер. військ, джип; 2) санітарна ма-шйна.
ЬШгкгіев ['Ьііізкгі:д] п нім. військ. бліцкрйг, блискавйчна війна.
ЬІііхІиІІ ['Ь1іі8Іл1] п військ, розм. перерва в бомбардуванні.
Ь1І22ЯГ(1 [Ь1129СІ] п 1) завірюха, хур-товйна, віхола; 2) амер. залп (рушничний); 3) влучний постріл; 4) амер. дотепна репліка; нищівна відповідь; 5) розм. сйльний удар; 6) розм. занепад; крйза; (гаде ~ занепад торгівлі.
ЬІоаі [ЬіоШ] 1. п 1) вет. тимпаніт; 2) розм. утопленик; 3) розм. п’янйця; 2. у 1) роздуватися; пухнути (тж ~ оиі); кіз іпсоте ІЗ ~іп§ його доходи зростають; 2) надувати, роздувати; 3) коптйти (рибу).
Ьіоаіесі ['ЬІоиіїсІ] ад] 1) жйрний; обрезклий; що заплйв жйром; 2) роздутий, надмірний; 3) бундючний, гор-довйтий; пихатий.
ЬІоаіесіпезБ ['ЬІоиіїсІпіз] п опуклість.
Ьіоаіег ['Ьіоиіз] п 1) копчений оселедець; 2) розм. франт; ту ~ розм. мій голубе.
ЬІоЬ [ЬІоЬ] 1. п 1) крапля; 2) маленька кулька (глини тощо); 3) кольорова цяточка; 4) розм. нуль (при рахунку в крикеті); 5) розм. прйщик; 6) військ, розм. склянка пйва; 2. у 1) ставити чорнйльні плями; 2) розм. базікати, теревенити.
ЬІоЬЬег-Іірресі ['ЬІзЬзІїрі] ад] товстогубий.
ЬІос [Ьізк] п фр. блок, об’єднання.
Ьіоск [Ьізк] 1. п 1) колода, дере-вйна; 2) кам’яна брйла; 3) іст. плаха; іо Ье зепі іо іке ~ бунти засудженим на смерть; 4) житловйй масйв; квартал (частина міста); 5) міськйй майдан; 6) перешкода; затор (вуличного руху), пробка; блокування, затрймка; 7) обструкція (в парламенті); 8) блок для будови; 9) амер. велйка порожнйста цеглйна; 10) кубик (концентрату); брусок; а ~ о£ сізагеііез блок сигарет; а ~ оГ зоар брусок мйла; 11) друк, дерев’яна друкарська форма; кліше; 12) металевий штамп; 13) форма для капелюха; болванка; 14) розм. бовдур, тупак; 15) розм. макітра; 16) група однорідних предметів; 17) блокнот; 18) тех. блок; шків; блок циліндрів; 19) військ, шашка (підривна, димова); 20) амер. підставка на аукціоні; 21) сідало (для сокола); 22) зал. блокпост; 23) мед. блокада; 24) рад. раптове припйнення коливання осцилятора; 25) гірн. цілйк; 2. у 1) перегороджувати: перешкоджати, загороджувати; блокувати (тж ~ ир); іо ~ іке ассезз закрйти доступ; 2) заважати, створювати труднощі; 3) парл. затрймувати проходження законопроекту; влаштовувати обструкцію; 4) надавати форми; надівати на болванку; 5) підтрймувати, підпирати; 6) спорт, блокувати; 7) нарізати брикети (блоки); 8) заморожувати, затрймувати; 9) тех. заклйнювати; 10) закупорювати, забивати (тж радіопередачу); 11) хім. позбавляти ак-тйвності; 12) накреслювати начорно (звич. ~ іп, ~ оиі).
Ьіоскаде [Ьіз'кеїсі] 1. п 1) блокада; іо Ьгеак (іо піп) а ~ прорвати блокаду; іо езіаЬІізк (іо зеі ир) а ~ установити блокаду; 2) амер. затор (вуличного руху); 2. у 1) блокувати; 2) оточувати, ізолювати; 3) перешкоджати, заважати.
Ьіоскагіе-гшіпег [ЬІз'кеїсІглпз] п судно, яке намагається прорвати блокаду.
Ьіоскаде ['Ьізкідз] п 1) блокування; 2) амер. шашка; 3) улаштування загороджень; 4) амер. щебінь.
Ьіоск-Ьоок ['ЬІзкЬик] п друк, ксилографічна кнйга; стародрук, надрукований з дерев’яних друкарських форм.
Ьіоск-Ьизіег ['Ь1зк,Ьл8із] п 1) розм. бомба велйкого калібру; 2) кін. доро-гйй кінофільм (через пишність постановки).
ЬІоскЬизііпз ['ЬЬк,Ьл8іп]] п розм. руйнування.
Ьіоскесі [Ьізкі] ад] фін. заморожений, блокований; ~ ассоипіз блоковані рахунки.
ЬІоскЬеасІ ['ЬІзккесІ] п лобуряка, телепень.
Ь1оск1юіі8е ['Ьізккаиз] п 1) буд. зруб; 2) зал. блокпост; 3) розм. в’яз-нйця; 4) військ, блокгауз.
ЬІоскіп£ ['Ьіокіт)] 1. п 1) тех. підкладка; 2) зал. блокування; блокувальна система; 3) ел. запирання, замикання, блокування; 4) мет. доведення плавки; 5) мед. провал у пам’яті; перерва в ході думок; 2. ад] блокуючий, блокувальний; ~ ікігсі блокуюча тре-тйна.
ЬІоскізЬ ['Ьіокі/] тупий, дурнйй, придуркуватий.
ЬІоск-ІеПег ['Ьізк'іеіз] п 1) друкована літера; 2) гротесковий шрифт.
Ьіоск-оії ['Ь1зк'з:£] п спорт, поворот дзйгою.
Ьіоск-ргіпііп^ ['Ь1ок,рппііі]] п друк. ксилографія.
Ь1оск-$і£па1 ['Ь1зк,8ідпз1] п зал. блок-сигнал; жезл.
ЬІоск-зіопе ['Ьізкзіоип] п брущатка.
Ьіоск-іуге ['ЬІзкДаїз] п авт. масйв-на шйна.
В1о<й¥еп ['Ь1осІ\Уіп] п ж. ім'я Блд-дуен.
Ьіоке [Ьіоик] п знев. тип, суб’єкт, паруб’яга.
Ьіоші [ЬІзпсІ] п блондйн.
ЬІошІе [ЬІзпсІ] 1. п 1) блондйнка; 2) блбнди, шовкове мереживо вйтон-ченої роботи; 2. ад] 1) білявий, світлий; 2) білошкірий.
ЬІоосІ [ЬІлсІ] 1. п 1) кров; іо зкесі (іо зріїї) ~ проливати кров; іо Іеі опе’з ~ мед. пустйти кров; ~ іезі аналіз крові; ~ ігапзГизіоп переливання крові; 2) рід, походження; Ьазе ~ народження поза шлюбом; низьке походження; кі§к (Ьіие) ~ родовйтість, аристократйчне походження; оГ ~ гоуаі королівського походження; іі гипз іп Ьіз ~ це у нього в крові (в роду); 3) родовйтість, високе походження; ргіпсе оГіЬе ~ принц крові; 4) чистокровна тварйна; \уЬо1є -когзе чистокровний кінь; 5) темперамент; характер; прйстрасність; настрій; ту ~ із ир я розлючений; 6) сік (дерева тощо); 7) розм. франт, денді; 8) дешевий сенсаційний роман; журнал, що друкує страшні (дешеві) сенсаційні історії; іо таке Ьасі ~ ЬєЬуєєп зтЬ. викликати ворожнечу між кимсь; ~ Гепсі родова ворожнеча, кривава помста; соїсі ~ холоднокровність; іп соїсі ~ холоднокровно, навмйсно; Ьоі ~ запальність; гарячність; палкість; іо таке зотеЬосІу’з ~ Ьоіі (сгеер) доводити когось до нестями; ту ~ гап соїсі я похолов від жаху; ~ апсі ігоп воєнна сйла, мілітарйзм; ~ із ікіскег ікап \уаіег кров не водйця; ~ огап^е корольок (апельсин); 2. V 1) пускати кров; 2) привчати собаку до крові; 3) перен. привчати (до чогось).
Ьіоосі-апсі-іііипсіег [ 'ЬІлсІзпсІ'ОлпсІз) ад] розм. мелодраматйчний; сенсаційний.
ЬІоосІ-Ьапк ('ЬІлсІЬаедк] п сховище крові і плазми (для переливання).
Ьіо
132
Ьіо
ЬІоод-ЬаіЬ [ 'ЬІлдЬа :0] п кривава баня.
Ькммі-ЬгоіЬег ['Ь1лсі,Ьглда] п 1) єдинокровний брат; 2) побратим.
Ь1о<мі-сиг(Шіі£ ['Ь1лсІука:сІ1п]] асЦука-хлйвий, страхітливий, страшний; що викликає жах (заціпеніння від жаху); ~ 8І^Ьі видовище, від якого кров холоне (в жилах).
ЬкммМопог ['ЬІлд'сІоипа] п донор.
Ькмм1е(1 ['Ьілсіїсі] асі] 1) чистокровний (про коня); 2) закривавлений; кривавий; 3) військ, знекровлений; ослаблений втратами; що зазнав втрат.
Ь1о<мі-£гоир [’ЬІлсІдгигр] пмед. група крові.
Ь1оо<1-£ШІіу [ 'Ь1лдудіііі] п юр. винуватий у вбивстві.
Ькммі-Ьеаі [ 'ЬІлсіЬі :і] п нормальна температура тіла.
Ь1оо<1-Ьог8Є ['ЬілсІЬогз] п чистокровний кінь.
ЬІоодЬоиші ['ЬІлсІІіаипсІ] п 1) шукач (собака); 2) перен. сйщик, детектйв; 3) амер. репортер; 4) кровожерлива людйна.
ЬкюШпезд ['Ьілдішз] п 1) кровожерливість; 2) кровопролиття.
ЬІооШезд [’ЬІлсіІіз] асі] 1) безкровний; знекровлений, блідйй; 2) що здійснюється без пролиття крові; ~ уіс-іогу перемога, яка дісталася малою кров’ю; 3) безжиттєвий, млявий; в’ялий; анемічний; 4) безчуттєвий, без-страсний.
ЬІооіі-ІеШпз ['ЬІлдДеіп]] п кровопускання.
ЬкммітоЬіІе ['ЬІлд'тоиЬаіІ] п пересувна установка для збирання крові в донорських пунктах.
Ькммі-топеу ['Ь1лдутлпі] п 1) плата найманому вбйвці; 2) гроші, що виплачуються наступному в роду (при кровній помсті); 3) гроші, що платять свідкові за показання, які призводять до смертного вироку; 4) військ, пенсія за поранення; 5) плата за каторжну працю.
Ькммі-рісіиге ['Ь1лдурікір] п мед. картина крові.
Ь1оо<і-роі$оіііп£ ['Ь1лсі,рзіхпі7]) п зараження крові.
Ь1о<мі-ри<1«1іп£ [ 'Ь1 лдрисіїї] ] п кров’яна ковбаса, кров’янка (тж Ьіаск-рші-аіп8).
Ь1о<мі-ге<1 ['Ьілд'гесі] асі] криваво--червоний.
ЬкммЬЬед [ 'Ьілд/есі] п кровопролйт-тя; масове убйвство; бійня, різанйна.
ЬІоодзЬоі [Ьілд/оі] асі] над йти й кров’ю, запалений (про очі).
Ь1оо<1-$іаіп [ 'Ьілдзіеіп] п кров’яна (кривава) пляма.
Ь1оо<1-8Іаіііе(і [ 'ЬІлсізГеїпсі] асі] 1) заплямований кров’ю, винуватий у вбйв-стві; 2) забрйзканий (замазаний) кров’ю.
Ькмхі-8іопе ['Ьілдзіоип] п мін. геліотроп; червоний залізняк.
Ькммі-зігоке ['Ь1лсІ8ігоик] п мед. крововйлив (у мозок), апоплексія.
Ь1оо<і-$искег [’ЬІлсІ'Злка] п 1) п’явка; 2) кровопйвця; експлуататор; па-разйт.
ЬІооШЬігеіу ['Ьілсі,0а:8Іі] асі] кровожерливий.
ЬІоо<і-Ігап8Йі$іоп ['Ь1лдігаеп8'§и:зп] п мед. переливання крові.
ЬІоо<і-¥Є$$еІ ['Ь1лд,уе8І] п кровоносна судйна.
Ь1оо<і-мгагт ['Ь1лд\уо:т] асі] теплий як кров; нагрітий до температури тіла.
Ь1оо<і-\¥ІІе ['Ьілдїуаіі] п покарання за вбйвство.
Ьіоод-^огш ['Ь1лд\У9:т] п червоний дощовйй черв’як; мотйль.
Ькмхіу ['Ьілсії] 1. асі] 1) закривавлений; кровоточйвий; ~ по8е кровотеча з носа; 2) кривавий; ~ Пих дизентерія; 3) кровопролйтний; 4) кровожерний; кривавий; В. ((?иееп) Магу Марія Кривава; 5) криваво-червоного кольору; 6) груб, проклятий, проклятущий; поі а ~ опе ні душі; 2. асіу груб, дуже, страшенно, до біса; 3. V закривавити, замазати кров’ю.
Ькмміу-тішІеіі ['Ьілді'таїпдід] асі] 1) жорстокий; кровожерливий, кровожерний; 2) спотворений.
Ьіоош [Ьіи.тп] 1. п 1) цвіт, цвітіння; іп ~ в цвіту, в цвіті; 2) квітка; 3) розквіт; іп Гиіі - у повному розквіті; 4) во-сковйй наліт (на листі, плодах); 5) рум’янець, гарний колір облйччя; 6) випромінювання, флуоресценція; 7) найвйщий сорт ізюму; 8) мет. сталева заготовка; блюм; крйця; 2. у 1) цвістй, давати квіти; 2) розквітати, бути в розквіті; 3) тех. утворювати наліт; 4) покриватися нальотом.
ЬІоотеЛ [ЬІи.тпсІ] асі] поет, розквітлий, в цвіту.
Ьіоошег ['Ьішгпо] п 1) квітуча ро-слйна; 2) прикрашена орнаментом ве-лйка літера; 3) розм. помилка, промах; 4) рі жіночі спортйвні штанй; шаровари; 5) розм. штанці; 6) жіночий костюм з короткою спіднйцею і широкими штанами.
ЬІоотіп£ І'ЬІиїтіі]] 1. п 1) мет. блюмінг, прокатний стан; 2) тех. вицвітання; помутніння; 2. асі] 1) квітучий; 2) розквітаючий; процвітаючий; 3) страшенний; відчайдушний; 4 ~ Гооі несосвітенний дурень; ~ заііу бот. іван-чай.
Ьіоошу ['Ь1и:ті] асі] квітучий.
Ьіоор [Ь1и:р] п 1) вйючий (ревучий) звук (про радіо); 2) кін. склеювання кіноплівки.
Ькюрег [Ь1и:ра] п амер. розм. 1) обмовка, публічний промах; 2) рад. генеруючий приймач.
Ьіоге [Ьіо:] п 1) сильний струмінь повітря; порйв вітру; 2) повітря.
ВІО88ОШ [ЬІ089ГП] П Ж. Ім’я БлОС-сом.
Ь1о88от ['Ьіозат] 1. п 1) цвіт, цвітіння; іп ~ у цвіту; іо Ьеаг ~ цвістй; 2) квітка; сЬеггу цвіт на вйшні; 3) період цвітіння; 4) розквіт; іп Гиіі ~ у повному розквіті; 2. у 1) цвістй; розцвітати; розпукуватися; 2) процвітати, досягати успіхів.
Ьіоі [Ьіоі] 1. п 1) пляма; 2) чорнильна пляма, ляпка, помарка; 3) пляма (на репутації); ганьба, безчестя; 4) щось потворне (громіздке, неприємне) для ока; а ~ оп іЬе Іапсізсаре те, що псує пейзаж; ложка дьогтю у бочці меду; 5) незахйщена шашка (у грі в триктрак); 6) уразлйве, слабке місце; 2. у 1) забрйзкувати чорнйлом, бруднйти; 2) ставати бруднйм, забруд-нйтися; 3) плямувати, безчестити; іо ~ опе’8 соруЬоок заплямувати свою репутацію, допустйти безтактність; 4) промокати (промокашкою); 5) ґрунтувати, зафарбовувати; 6) затьмарювати, затінювати, затуляти, затемнювати; □ ~ оиі викреслювати, витирати; знй-щувати; перен. загладжувати; а сіоиб Ьаз -іесі оиі ІЬе тооп хмара закрйла місяць.
ЬІоісЬ [ЬІоі/1 1. п 1) прищ; вугор; 2) пляма; бородавка (у рос/шн); 3) чорнильна пляма, ляпка; 2. у покривати плямами (ляпками).
ЬІоісЬу ['Ь1оі[і] асі] 1) прищавий, вугруватий; 2) вкрйтий плямами (чорнильними ляпками).
Ьіоііег ['Ьіоіо] п 1) писака; 2) промокальний папір; 3) амер. ком. меморіал; торговельна кнйга; 4) амер. кнйга записів; роїісе ~ журнал реєстрації приводів.
ЬІоКе$чие [ЬЬ'іезк] асі] 1) намальований густйми мазками (про картину); 2) змальований грубими яскравими штрихами.
ЬІоііііщ [ Ьізіїд] п 1) промокання; 2) стирання, знйщення напйсаного; викреслювання (тж ~ оиі).
Ь1оПіпв-са5Є ['ЬЬіідкеїз] п бювар.
Ь1оіІіп£-ра<1 ['Ь1оііі]раед1 п блокнот з промокальним папером.
Ьк)іііп§-рарег [ Ьіоігд, реіро] п 1) промокальний папір; 2) фільтрувальний папір.
ЬІоііо [’ЬІоіои] асі] розм. п’яний як ніч (як дим).
Ьіоизе [Ьіаих] п 1) блузка; 2) робоча блуза; простора кофта (куртка); 3) військ, кітель; тужурка; куртка; 4) французький робітнйк, блузник.
Ьіоуу [Ьіои] 1. п 1) подув; подих; порйв вітру; іо §еі опезеІГ а ~ подйхати свіжим повітрям; 2) звук духового інструмента; 3) звук при сяканні; 4) фонтан кита; 5) розм. хвастощі; хва
Ьіо
133
Ьіи
стун; 6) мет. продувка; бесемерування; 7) відпочинок; перерва, щоб поїсти; перекур; 8) гульня; 9) кладка яєць мухами; 10) цвіт; цвітіння; 11) розквіт;
~ ]оЬ реактивний літак; 2. V (разі Ьіе^; р.р. Ь1о\¥п) 1) дути; віяти; повівати; розвіювати; гнати (про вітер)} нестися; 2) грати, сурмити (на духовому інструменті)} 3) звучати (про сирену, свисток тощо)} свистіти; гудіти; 4) пихкати; пихтіти, важко дихати; 5) дмухати; студити; 6) зігрівати (сушити) диханням; 7) випускати фонтан (про кита)} 8) видувати (скляні вироби)} 9) продувати, прочищати (тж ~ ійтои^й, ~ оиі); 10) розм. курити, палити; 11) роздмухувати (вогонь тощо)} 12) запалювати, розпалювати; 13) бушувати, вибухати гнівом; 14) розм. поширювати (чутки тощо)} 15) розм. обнародувати; проголошувати; 16) заганяти (коня)} 17) розм. хвастати, хвалитися; 18) проклинати; 19) амер. розм. тікати; дременути; 20) розм. розтринькувати; пригощати; 21) розм. нудитися; 22) театр. забути текст (репліку); 23) розм. програти, проґавити; 24) розм. ліквідувати; знищити; 25) майстерно робйти щось; 26) класти яйця (про мух) } 27) перегорати (про запобіжник)} 28) мет. подавати дуття; 29) цвісти; ЗО) перен. процвітати, розцвітати; □ ~ аЬоиі розкидати, розвіяти; розкуйовдити; ~ аЬгоасІ поширювати (чутки тощо)} ~ а^ау зносити, понести; ~ (клуп повалити; випускати пару; ~ іп несподівано з’явитися; зайти мимохідь; вилетіти в трубу; задути (домну)} ~ оЯГ випустити пару; дати вихід почуттям, розрядитися; скаржитися; спускати (воду з котла)} ~ оп зрадити, продати (когось)} ~ оиі задувати, гасити (свічку, лампу)} ел. перегорати (про пробку)} надувати; роздуватися; лопнути (про шину)} роздувати (сварку)} припинити робдту; видути (домну)} ~ оиі опеЧ Ьгаіпз пустити кулю в лоба; ~ оуєг перевернути (вітром)} минати, проходити (про грозу, кризу тощо)} вилітати з пам’яті; ~ іНгоидЬ прочищати, продувати (труби, водопровід)} ~ ир висаджувати в повітря; злітати в повітря (від вибуху)} роздувати; руйнувати, розладнувати; надувати (шину)} посйлюватися (про вітер)} викликати (дощ тощо)} лаяти; виходити з себе; фот. збільшувати; ~ ироп здувати цвіт (з дерева)} позбавляти новизнй (інтересу); розм. дискредитувати; наговорювати, нашіптувати, доносити; розм. розголошувати; іо ~ а кІ88 послати повітряний поцілунок; іо ~ йорез розбйти надії; іо ~ 8ку-йі§й дуже вйлаяти; іо ~ опе’8 о\уп йот хвастати; іо ~ §геаі £ип8 бушувати (про бурю, вітер)} іо ~ йоі апсі соїд постійно змінювати свої погляди; ~ йі§й, ~ 1о\у що б там
не трапилося; іо ~ ійе &аЬ прого-ворйтися, вйдати таємнйцю.
Ькну-Ьаск [’ЬІоиЬаек] п 1) військ. віддача; 2) розм. добровільне повернення украденого.
Ькиу-Ьаіі ['ЬІоиЬо.1] п бот. кульбаба (пухнаста головка).
Ькну-Ьу ['ЬІоиЬаі] п тех. прорйв (пропускання) газу; просочування.
Ьіоягеп ['Ьіоиоп] п груб, дівка, повія.
Ьклуег [ 'Ьіоиа] п 1) той, що дме (роздуває, роздмухує); 2) сурмач; 3) кит; 4) амер. хвалько, хвастун; 5) розм. телефон; 6) розм. базіка; 7) груб, дівка, повія; 8) тех. вентилятор, повітродувка; 9) геол. тріщина, через яку виділяється газ; 10) квітуча рослйна.
Ьклу-Пу ['ЬІоиЛаї] п м’ясна муха.
Ькн¥-£ип [’ЬІоидлп] п тех. розпй-лювач.
Ькигіїапі ['Ь1оиЬа:д] п розм. хвалько, хвастун.
Ь1ол¥-Ьо1е ['Ьіоийоиі] п 1) дйхало (у кита)} 2) отвір у льоду, через якйй дйхають китй (тюлені тощо)} 3) вентиляційний отвір (у тунелі)} 4) пузйр, раковина (в металі).
ЬІоніпв 1'ЬІоші]] 1. п 1) подув; повівання; 2) дуття; видування (скла)} 3) дйхання, сопіння (тварин)} 4) розм. хвастощі; 5) відкладання яєць мухами; 6) просочування, витікання (газу, пари)} 7) фонтанування; ~ \ує11 артезіанський колодязь; 8) цвітіння; 9) перен. розквіт; 2. ад] 1) вітрянйй; 2) квітучий.
Ькл¥Ш£-ігоп ['Ьіоигдаюп] п склодувна трубка.
Ькн¥Іп£-тасЬіпе ['Ь1ошт]та7і:п] п склодувна машйна.
Ькиуіпд-ир ['Ь1оші]'лр] п 1) вйбух; 2) розм. прочухан.
Ьклу-Іатр ['Ьіоиігетр] п паяльна лампа.
ЬклутоЬііе ['Ь1ои,тоиЬаі1] п аеросани.
Ьіомчі [Ьіоип] 1. ад] 1) гнаний вітром; 2) задйханий, засапаний, захеканий; що ледве зводить дух; йе и/а8 іоо ~ іо 8реак він так задйхався, що не міг говорйти; 3) надбий (тж ~ ир); 4) що передається пошепки (натяками); 5) мет. пористий, ніздрюватий; 6) ел. перегорілий; 7) розквітлий; в цвіту; 2. р.р. від Ь1о\у 2.
Ькп¥-о1Т ['ЬІои'оГ] п 1) вйпуск (повітря, пари тощо)} 2) розм. хвалько; 3) амер. розм. коронний номер; 4) кульмінаційний пункт; найвйща точка.
Ькн¥-ои< ['Ьіои'аиі] п 1) прокол, розрйв (шини)} 2) проколота шйна; 3) гульня, галаслйві розваги; 4) амер. сварка, спалах гніву; 5) амер. розм. ве-лйка подія; 6) ел. іскрогасник.
Ьіо^ріре ['Ьіоираїр] п і) паяльна трубка; 2) склодувна трубка; 3) трубка для пуску отруєних стріл.
Ькиурозі ['Ьіоирозі] п пневматйчна пошта.
ЬІоіИЬ [ЬІоиО] п розм. цвіт, цвітіння.
ЬІояМогсЬ ['Ьіоиіоіу] п 1) паяльна лампа; 2) ав. розм. реактйвний двигун; літак з реактивним двигуном.
ЬІомг-ир [’ЬІои'лр] п 1) вйбух; 2) розм. прочухан; догана; 3) розм. спалах гніву; 4) гірн. спучування; 5) телеб., фот. велйке збільшення.
Ькиуу ['Ьіош] ад] вітряний (про погоду).
Ь1о5¥ге [Ьіаиг] п товста червонощока баба.
Ьіоягсу [’ЬІаигі] ад] 1) товстйй і червонощокий; 2) розхрйстаний, недбало вдягнений; розпатланий; неохайний (про жінку).
ЬІиЬ [ЬІлЬ] п пузйр, повітряний мішок; здуття (штукатурки).
ЬІиЬЬег [ 'ЬІлЬо] 1. п 1) ворвань; 2) зоол. медуза; 3) плач; ревіння; 4) розм. булька (на воді)} 2. ад] товстйй, вйпну-тий, опухлий (про губи)} 3. V 1) ревтй, ревіти, плакати; 2) пузйрйтися.
ЬіиЬЬегед ['ЬІлЬасІ] ад] заплаканий, розпухлий від сліз; ~ еуез заплакані очі.
ЬІисЬегз ['Ьіи.ірг] п рі 1) короткі важкі чоботи; 2) старомодні чоловічі черевйки на шнурках.
ЬІшІвеоп ['Ьілсізап] 1. п кийок; (о зігіке 'уіій а ~ ударити кийком; 2. V 1) бйти кийком; 2) залякувати; змушувати.
ЬІие [Ьіи:] 1. п 1) сйній колір; бла-кйтний (голубйй) колір; ОхГогд ~ тем-но-сйній колір; СатЬгісі^е ~ світло--блакйтний (світло-голубйй) колір; 2) сйня фарба; блакйтна (голуба) фарба; 3) сйнька; 4) (ійе ~) небо; море; океан; 5) сйній одяг (форма)} теп (вепііетеп, Ьоу8) іп ~ поліцейські; 6) розм. поліцейський; 7) рі мор. сйнє обмундирування; 8) моряк; 9) рі (ійе ~з) війська в сйній формі; 10) рі (ійе В1ие8) кінна гвардія; 11) колір партії торі; 12) консерватор, торі; ігие ~ справжній торі; 13) член університетської спортйвної команди; 14) рірозм. меланхолія, хандра; іо йауе ійе ~8 мати поганий настрій, сумувати; Ь іо Ье іп ійе ~8 зазнати невдачі, збйтися з дороги; 2. ад] 1) сйній; блакйтний; голубйй; 2) посинілий; 3) неяскравий (про полум'я)} 4) зляканий; похм^фий, понурий; засмучений; іо Гееі ~ бути в поганому настрої; іо Іоок ~ мати сумний вйгляд; бути безнадійним (про становище, справи)} 5) вірний, постійний (тж ігие ~); 6) консерватйвний; шо стосується партії торі; 7) амер. пуританський, суворий, 8) страшенний, жахлйвий; 9) розм. непристойний; скабрезний, соромітний; 10) ірон. учений (про жінку)} 11) розм. п’яний; ~ ЬаЬу дитйна з уродженим пороком
Вій
134
Ьіи
серця; ~ \уаСег відкрите море; ~ Ьіапкеї небо; ~ Ьіоосі аристократичне походження, «голуба кров»; ~ дайііа рідкість, дивина, щось незвичайне; ~ Мопдау прогул після свята; тяжкий день; опсе іп а ~ тооп дуже рідко; ~ сотПо\¥Єг бот. волошка; ~ ШзсЬаг^е амер. розм. увільнення з армії без позитивної атестації; ~ сіі8еа8е мед. синюха; ~ еаіїй мін. кімберліт; ~ Гох голубий песець; ~ Іаскеї військ, розм. англійський (американський) матрос; ~ 1а\¥ пуританський закон; закон, що регулює режим неділі; В. Еа^ 8іаІе амер. «Пуританський штат» (про Коннектікут)} В. Реіег мор. прапор відплиття; ~ ріалі бот. кунжут; ~ роїе амер. південний полюс (магніта)} ~ рорру волошка; ~ гіЬапсі, ~ гіЬЬоп орденська стрічка; ~ гої синява деревини; ~ 8раг мін. лазурит; ~ 8ргисе бот. голуба смерека; ~ 8Іопе (уіігіоі) мідний купорос; ~ >уЬа1е зоол. синій смугач; 3. V 1) фарбувати в синій (блакйтний) колір; 2) синіти; 3) синити (білизну)} 4) воронйти (сталь)} 5) розм. витрачатися на гулянки; розтринькувати гроші.
ВІиеЬеапІ ['Ь1и:Ьюд] п Синя Борода; перен. жінковбйвця.
Ь1ие-Ье11 [’ЬІи.ЬеІ] п бот. 1) пролісок; 2) ДЗВОНИК, дзвіночок.
Ьіие-Ьеїту ['Ь1и:Ьоп] п бот. чорниця; лохина; брусниця.
ЬІие-ЬІаск ['Ь1и:Ь1аек] асі] сйняво--чорний.
Шие-Ьоппеї ['Ь1и:,ЬопіІ] п 1) розм. шотландець; 2) розм. волошка; 3) розм. селянин (солдат) у шапочці; 4) кругла плоска синя шапочка (яку носили в Шотландії).
Ьіие-Ьоок ['Ь1и:Ьик] п 1) синя книга (збірник офіційних документів, парламентські стенограми тощо)} 2) (тж Віие Воок) амер. список осіб, що займають державні посади; 3) амер. дороговказ для автомобілістів; 4) розм. екзамен (в університеті).
ЬІиеЬоПІе ['Ь1и:,Ьой] п 1) бот. волошка; 2) ент. трупна муха; 3) розм. «синій мундир», поліцай.
ЬІие-сар ['Ь1и:каер] п 1) розм. лосось до року; 2) розм. кругла плоска синя шапочка (яку носили в Шотландії).
Ьіие-соаі ['Ь1и:коиІ] п 1) розм. солдат; матрос; поліцейський; 2) учень школи для бідних; 3) синій одяг дітей із сирітського притулку.
ЬІие-соІІаг ['Ь1и:,коіа] п розм. робітник (тж ~ у/огкег).
ЬІие-епуеІоре ['Ьіиі'епуііоир] п синій конверт; ~ таіі солдатські листи; солдатська кореспонденція, що пересилається безкоштовно.
Ьіие-еуегі ['ЬІиіаісІ] ад] блакитноокий, голубоокий; ~ Ьоу пестунчик, мазунчик.
ЬІие-Л$Ь ['Ь1и:й[] п 1) голуба риба; 2) іхт. пеламіда.
Ьіие-^ояуп ['ЬІшдаип] п 1) одяг роздавальника милостині; 2) одяг королівського жебрака в Шотландії.
Ь1ие-£га$$ ['Ь1и:дга:8] п бот. 1) тонконіг; 2) пирій.
ЬІиеіпз ['Ь1и:пд] п 1) вороніння (сталі)} 2) амер. синька.
ЬІие-ДоЬп ['Ьішдззп] п 1) амер. розм. збиране молоко; 2) прокисле молоко; 3) мін. плавик.
Ь1ие-Ііпе$ ['Ьіи.іашх] п рі ав. лінії, що йдуть з півночі на південь.
Віие МоипІаіп8 ['Ьіиі'таипітх] п рі геогр. н. Блакйтні гори.
ЬІиепе$$ ['Ькг.піз] п рі синява.
Ьіие-позе ['Ьітпоих] п 1) картопля синьоока (у провінції Нова Скотія в Канаді)} 2) прізвисько мешканця провінції Нова Скотія (у Канаді)} 3) амер. пуританин.
Ьіие-репсії ['Ьіиґрепзі] у розм. редагувати; скорочувати; викреслювати.
Віие Реіег ['Ь1и:'рі:1а] у п 1) мор. прапор відплиття; 2) розм. знак, що час іти (геть).
Ьіиергіпі ['Ь1и:рппІ] 1. п 1) світлокопія, синька; 2) план, проект, програма; паїіопаї геГегепсіит ~ проект національного референдуму; 2. у 1) робити світлокопію, світлокопіювати (креслення)} 2) планувати, накреслювати, намічати.
ЬІие$ [Ькі.г] п муз. блюз.
Ьіие-зку ['Ь1и:зкаі] п: ~ Ьагеаіпіпе розм. торг із заправою (при укладенні колективного договору)} ~ 1а\у амер. закон, що регулює випуск і продаж акцій та цінних паперів.
Ь1ие-8Іее1 ['Ь1и:'8іі:1] п воронована сталь.
Ь1ие-£<оскіп£ ['Ькі:,8Іокп]] п ірон. «синя панчоха», учена жінка; педантка.
ЬІиеІ ['Ьіигії] п бот. волошка.
ЬІиеШ ['Ьіиіш] п орн. голуба синиця.
Ьіиеу ['Ь1и:і] 1. п австрал. 1) клуночок мешканця хащів (загорнутий у синю ковдру)} 2) сйня сорочка з грубої тканйни; 2. аф синюватий, блакитнуватий, голубуватий.
ЬІиІТ [Ьіа£] 1. п 1) стрімкий берег; стрімчак; круча; 2) обман; блеф; 3) обманщик; 4) рі розм. шори; 2. аф 1) стрімкйй, крутйй (берег)} стрімчастий; 2) грубувато-добродушний; аз ~ аз а пініті сопзіаЬІе грубий, як нічнйй поліцай; 3. у 1) розм. обманювати; брати на пушку; 2) карт, блефувати; □ ~ оІТ залякувати.
Ьіиіїег ['ЬіаЕз] п обманщик, ошуканець.
Ьіиіїу ['ЬіаГі] ад] 1) порізаний (про берегову лінію)} крутйй, стрімкйй; 2) грубуватий, прямйй, різкйй.
Ь1иіп£ ['Ь1и:іі]] див. Ь1иеіп&.
Ьіиізк ['Ь1и:іД ад] синюватий, блакитнуватий, голубуватий.
ВІшісЬе [Ь1а:п(1)|] п ж. ім'я Бланш.
Ьіипсіег ['Ьілпдз] 1. п 1) груба помилка; промах, похибка; 2) збентеження; 2. у 1) грубо помилятися; промахнутися; 2) напсувати, зіпсувати; наплутати; погано справлятися (з чимсь)} 3) рухатися навпомацки (невпевнено) (тж ~ аЬош, - аіопз); ітй наосліп; 4) (оп, ироп, а§аіп8і, іпю) спотикатися, натикатися; іо ~ а\уау опе’з сЬапсе пропустити (прогавити) зручну нагоду; □ - оиі бовкнути, ляпнути дурнйцю, сказати зайве; ~ ироп випадково натрапити на щось.
Ь1ишІегЬи$$ [’ЬІлпдоЬлз] п 1) коро-ткоствольна рушнйця з розтрубом; 2) розм. дурень, йолоп, лобуряка.
ЬІшкІегЬежі ['ЬІлпсЬЬесІ] п розм. дурень, йолоп.
Ь1шп1егіп£ [ 'ЬІлпсЬпд] аф 1) незграбний, неспрйтний; невмілий; 2) помилковий.
Ьіцоде [Ьілпдз] у місйти глйну; перемішувати глйну з водою.
Ьішщег [ЬІлпсІза] п глином’ялка.
Ьіипкеї ['Ьілдкії] ад] сірий, сірува-то-сйній.
ЬІшіІ [Ьілпі] 1. п 1) штопальна голка; 2) розм. дурень, бовдур; 3) розм. гроші; готівка; 2. аф 1) тупйй; ~ ап^іе тупйй кут; 2) нетямущий, тупуватий; 3) притуплений, невиразний (про відчуття тощо)} 4) грубуватий; різкйй, прямйй; пісіе апсі ~ реоріе грубі й різкі люди; 3. у притупляти (ся); затуплятися).
Ьіиг [Ьіз:] 1. п 1) пляма; ляпка; 2) помутніння; потемніння; розплйв-частість; 3) невиразні обриси; щось невиразне; 4) порок, вада; 5) кін. не-різкість; 2. у 1) бруднйти; заляпувати; наробйти плям; 2) затуманювати, затьмарювати; робйти нечітким; 3) за-плямовувати (репутацію тощо)} 4) стирати, згладжувати; 5) спотворювати, псувати.
ЬІигЬ [Ь1а:Ь] 1. п розм. рекламне оголошення, реклама (на обкладинці)} 2. у розм. давати рекламне оголошення, рекламувати (книгу).
ЬІштесі [Ь1о:сІ] ад] 1) забруднений, вймазаний; ~ Гіп^ег забруднений чор-нйлом палець; 2) неяснйй, нечіткйй, туманний, розплйвчастий, змазаний.
Ьіші [Ь1о:1] 1. п розм. необачне висловлювання; необережне слово (судження); 2. у 1) бовкнути, ляпнути язиком (звич. ~ оиі, ~ ГоПй); 2) діал. нерівно дйхати; сопіти; хропти, хропіти.
ЬІизЬ [Ь1а|] 1. п 1) краска сорому (зніяковіння); № риі іо іке ~ примусити почервоніти; 2) рожевий колір (відблиск); 3) багрянець; червоний колір; 4) погляд; аі ійе Гігеї ~ з першого погляду; 2. у червоніти, заливатися рум’янцем, за-шарітися (від сорому, зніяковіння).
Ь1и$Шїі1 ['ЬІА/£и1) аф 1) соромлй-
Ьіи
135
ЬоЬ
вий; сором’язливий; 2) рум’яний, червоний; 3) рожевий.
ЬІи$Ьіп£ ['Ьіл/Н]] асі] 1) скромний; соромливий; сором’язливий; що червоніє; ~ Ьгібе зніяковіла наречена; 2) проклятий.
ЬІизіег ['Ь1л8іо] 1. п 1) ревіння бурі; 2) ревіння духового інструмента; 3) неймовірний шум; 4) марні (пусті) погрози; 5) гучні слова, хвастощі; 2. V 1) бушувати, ревіти, ревти (про бурю); 2) шуміти, шаленіти; погрожувати, нахвалятися; 3) хвастати, хвалитися.
Ьіікіегег ['Ьілзізга] п 1) галаслива, задерикувата людина; забіяка, 2) хвалько, базікало.
Ьіизіегоиз ['Ьілзіагоз] асі] 1) бурхливий, буйний; 2) галасливий, шумливий; 3) хвастовитий, хвалькуватий.
ЬІікіегу ['Ьілзіоп] див. Ьіизіегоиз.
ВІуіЬ [ЬІаіО] п ж. і ч. ім'я Блайт.
Ьо [Ьои] 1. п 1) амер. розм. приятель, друг (особл. у звертанні); 2) (рі Ьое8) амер. розм. (скор. від ЬоЬо) волоцюга, бродяга; 2. іпі у-у! (вжив., щоб злякати або здивувати); 4 сап’і 8ау «Ьо» іо а £оозе дуже боязкий; і мухи не скривдить.
Ьоа ['Ьоио] п 1) зоол. удав, пітон; 2) боа, горжетка.
Ьоа-соп$ігіс<ог ['Ьоиокоп'зігікіо] п зоол. боа-констріктор.
Воапегвез [,Ьоио'па:с1зі:г] п рі 1) бібл. Воанергес, сини громові; 2) (вжив, як 5Іп£) гучноголосий проповідник; промбвець-громовержець.
Ьоаг [Ьз:] п 1) кабан; кнур; 2) дйкий кабан; вепр (тж ^ііб ~); 3) м’ясо кнура.
Ьоагд [Ьз:б] 1. п 1) дошка; Ьеб оГ ~ нари; піл; 2) рі підмостки; кін, сцена; іо оп іЬе ~8 піти на сцену, стати актором; іо ігеаб іЬе ~8 бути актором; 3) рі дошки шириною понад 20 см і товщиною до 5 см; 4) полиця; 5) цупкий картон; 6) кришка оправи (палітурки); 7) австрал. настил, на якому стрижуть овець; 8) розм. картина, що продається на вулиці; 9) поет. стіл (перев. обідній); £гоапіп£ ~ стіл, повний наїдків; 10) їжа, харчі, харчування; ~ апсі 1од&іп£ квартира з харчуванням, повний пансіон; 11) борт (судна); оп ~ на борту, на кораблі; амер. тж у вагоні (залізничному, трамвайному); на літаку; іо соте (іо &о) оп ~ сісти на корабель (пароплав); іо 80 Ьу іЬе ~ упасти за борт; перен. бути викинутим за борт; 12) мор. галс; 13) бортик (хокей); 14) комутатор; панель приладу; сопігої ~ пульт управління; 15) планшет; 16) правління; рада; колегія; департамент; управління, міністерство; ~ оГ бігесіоге рада директорів, правління; ~ тееііпя засідання правління; В. оГ Ебисаііоп заст. міністерство освіти; амер. (місцевий) відділ народної освіти; В. оГ НеаІіЬ
відділ (департамент) охорони здоров’я; В. оГ Тгабе міністерство торгівлі (у Великій Британії); торгова палата (у США); 17) гірн. широка виробка у вугільному пласті; 4 аЬоуе - чесно; ипбег ~ підло; ~ апсі ~ Ьу ~ поруч, рядом; іо 8\уеер іЬе ~ карт, забрати всі ставки (весь кін), виграти; перен. заволодіти всім, добитися вирішального успіху; 2. V 1) обшивати дошками, настилати підлогу; 2) забивати дошками; 3) харчуватися, столуватися (у когось — хуііЬ); надавати харчування (повний пансіон); 4) сісти на судно (корабель тощо); 5) амер. сісти на поїзд (у трамвай, на літак); 6) мор. лавірувати; 7) мор. брати на абордаж; 8) розм. приставати (до когось); загравати (з кимсь); 9) розм. проводити медогляд новобранців.
ЬоапІег ['Ьо:сЬ] п 1) пансіонер; 2) квартирант-нахлібник; 3) школяр інтернату; 4) пасажир (на кораблі); 5) мор. той, що йде на абордаж.
Ьоапііпз ['Ьз:дп]] п 1) дошки; 2) обшивка дошками; 3) мор. взяття на абордаж; * ойісег офіцер брандвахтової служби; ~ разз посадочний талон для перетину кордону (на літаку).
Ьоапііп£-Ьоіі8е ['Ьо:дп]Ьаи8] п пансіон; мебльовані кімнати з харчуванням.
Ьоагдт^-оиі ['Ьо:дп]аиі] п передача сиріт на виховання (у сім 7).
Ьоапітв-зсЬооІ ['Ьо:бп]5ки:1] п 1) пансіон (закритий навчальний заклад); 2) шкбла-інтернат.
ЬоапІіп£-$1іір ['Ьо:дп]/ір] п мор. до-глядбве судно.
Ьоапі-зсіюоі ['Ьоібзки:!] п 1) школа--інтернат; 2) школа, керована шкільною радою.
Ьоаг(і-5¥а£Є8 ['Ьо:б'\уеідзіг] п рі 1) вартість житла і харчування (як частина зарплати для прислуги); 2) квартирні і харчові (гроші); 3) мізерний заробіток.
ЬоапЬуаїк ['Ьо:б\уо:к] п дощаний настил на пляжі.
ЬоагізЬ ['Ьо.гі/] асі) 1) кабанячий; ~ ЬгІ8і1е свиняча щетина; 2) грубий, хтивий.
Ьоаг-8реаг ['Ьоізрю] п рогатина.
Ьоаві [Ьоизі] 1. п 1) хвастощі; похвальба; 2) предмет гордощів (пишання); іо таке ~ оГ зтіЬ. хвастати (хвалитися) чимсь; 2. V 1) (оГ, аЬоиі) хвастати, хвалитися; вихвалятися; чванитися; поі тисЬ іо ~ аЬоиі нічим похвалитися; 2) пишатися, гордитися; 3) грубо обтісувати (камінь).
Ьоазіег ['Ьоизіа] п 1) хвалько; 2) зубило (каменяра); скарпель; великий різець (скульптора).
Ьоазійіі ['Ьоиаііиі] асі) хвастовитий, хвастливий, хвалькуватий.
Ьоа$ііп£ ['Ьои з і її]] п 1) хвастощі; виставляння напоказ; 2) груба обробка поверхні каменя.
Ьоаі [Ьоиі] 1. п 1) човен; шлюпка; бот; 2) судно; корабель; пароплав; іо іаке іке ~ сісти на судно; 3) підводний човен; 4) посудина у формі човника; 8аисе ~ соусник; іо Ье іп іЬе 8аше ~ бути в однаковому становищі; іо 8аі1 іп ійе 8ате ~ діяти спільно; 2. V 1) перевозити по воді; 2) кататися на човні.
Ьоаі-Ьгі(іве ['ЬоиіЬпдз] п понтонний міст.
ЬоаіЬшШіп^ [ 'Ьоиі, Ьіібп] ] п суднобудування.
ЬоаЬсгиісЬ ['Ьоиікглі/] п кочет.
Ьоаі-сіауіі ['Ьоиі, даті] п мор. шлюп-балка.
Ьоаіег ['Ьоиіо] п 1) човняр на каналі; 2) весляр; 3) розм. канотьє, великий бриль.
Ьоаі-Пу ['ЬоиГЇІаі] п ент. водяна блощиця.
Ьоаійіі ['Ьоигїиі] п 1) пасажири і команда судна; 2) човен, заповнений ущерть.
Ьоаі-Ьоок ['ЬоиіЬик] п гак, багор.
Ьоаі-Ьоизе ['ЬоиіЬаиз] п мор. елінг.
Ьоаііпз ['Ьоиігд] п гребний (човнярський) спорт, веслування; іо &о ~ кататися на човні.
Ьоаішап ['Ьоиітап] п (рі Ьоаітеп [-топ]) 1) човняр; 2) ент. водяна блощиця.
Ьоаіріапе ['Ьоиіріеіп] п літаючий човен.
Ьоаі-гасе ['Ьоиігеїз] п змагання з веслування.
Ьоаізтап ['Ьоиізтап] див. Ьоаітап.
Ьоаідоаіп ['Ьоизп] п (головний) боцман.
Ьоаі-ет¥ІП£ ['Ьоиі8\¥іі]] п гойдалка.
Ьоаі-іаііесі ['Ьоиі'іеїШ] асі) обтічний, обтічної форми.
Ьоаі-ігаіп ['Ьоиіігеш] п поїзд, розклад якого узгоджений з розкладом пароплавів.
Ьоаі-луошап ['Ьоиі,\¥шпзп] п (рі Ьоаі-\¥отеп [-у\¥ітт]) човнярка.
Воаг ['Ьоиаег] п 1) ч. ім'я Ббуаз; 2) бібл. Вооз.
ВоЬ [ЬоЬ] п ч. ім'я Боб (зменш, від ВоЬегі).
ЬоЬ [ЬоЬ] 1. п 1) коротко підстрижене волосся; коротка стрижка (у жінок); 2) завиток (волосся), кучер (тж - -сигі); 3) коротка перука; 4) коротко підрізаний хвіст (коня, собаки); 5) поплавець; 6) підвісок, підвіска; висулька; сережка; 7) приманні черв’яки (на гачку); 8) тех. висок; 9) тех. маятник; балансир; 10) мор. лот; 11) вузол; бант; помпон (вовняний); 12) хвіст (паперового змія); 13) різкий рух; поштовх; 14) легкий удар; 15) присідання, незграбний кніксен; 16) приспів; 17) амер. спорт, бобслей; 18) гама передзвону; 19) розм. школяр, учень; 20) (рі без змін) розм. шилінг; ~ а поЬ по шилінгу на брата; 21) тех. шкіря
ВоЬ
136
Ьод
ний полірувальний круг; 2. асі] 1) розм. жвавий, веселий, бадьорий; аіі із ~ усе гаразд; 2) підстрижений, підрізаний; коротко підстрижений; 3) асіу розм. швйдко, хутко; раптово; 3. V 1) коротко стригтися (про жінку); 2) коротко підрізати хвіст (коню, собаці); 3) вудити (на принаду); 4) ловити зубами (висячі вишні — у грі); 5) хитатися; гойдатися; 6) підстрибувати, підскакувати; 7) присідати; робйти кніксен; 8) танцювати; 9) легко стукати; 10) обманювати; 11) амер. кататися з гір; 12) перевозити на санях.
ВоЬЬе ['ЬоЬі] п ж. ім’я Боббі (зменш, від КоЬеіїа).
ЬоЬЬей [ЬоЬд] ад] 1) підстрижений, підрізаний; 2) коротко підстрижений.
ЬоЬЬег ['ЬоЬо] п 1) поплавець; 2) рибалка, що ловить вугрів; 3) розм. дружок, приятель; 4) розм. пліткар, базіка.
ЬоЬЬегу ['ЬоЬап] п розм. гам, шум, галас; скандал; іо кіск ир а - зчинити скандал.
ВоЬЬі ['ЬзЬі] див. ВоЬЬе.
ВоЬЬіе ['ЬоЬі] п 1) ч. ім’я Боббі (зменш, від КоЬегі); 2) див. ВоЬЬе.
ЬоЬЬіп [’ЬоЬіп] п 1) котушка; 2) текст, шпулька; веретено; цівка; 3) авт. бобіна, котушка запалювання; 4) коклюшка.
ЬоЬЬіп£ [’ЬоЬп]] п 1) удар; 2) биття; 3) розм. різке зауваження; догана; 4) присідання; 5) танок; 6) вудіння вугрів на черв’яка.
ЬоЬЬіп-Іасе ['ЬоЬтІеіз] п бобінне мереживо.
ЬоЬЬіп-пеі ['ЬоЬіппеї] п тюль (гардинний); машинне мереживо.
ЬоЬЬіп-гееІ ['ЬзЬіпгі:!] п текст, мотовило.
ЬоЬЬізЬ ['ЬзЬіД аф розм. бадьорий; жвавий; веселий.
ВоЬЬу ['ЬзЬі] п ч. ім’я Боббі (зменш, від КоЬеП).
ЬоЬЬу ['ЬзЬі] прозм. боббі, полісмен.
ЬоЬЬу-ріп [ 'ЬоЬіріп] п шпилька для волосся.
ЬоЬЬу-зоскег ['ЬзЬі,8зкз] див. ЬоЬ-Ьу-зохег.
ЬоЬЬу-зоскз ['ЬоЬі8ок8] див. ЬоЬЬу-8ох.
ЬоЬЬу-8ОХ ['ЬзЬвзкз] п амер. розм. короткі шкарпетки (для дівчаток-під-літків).
ЬоЬЬу-зохег ['ЬзЬі,8зк8з] п амер. розм. дівчинка-підліток.
ЬоЬсаі ['ЬзЬкавґ] п зоол. руда рись.
ЬоЬ-$1е<1 [ ЬзЬзІед] п 1) спорт, бобслей; 2) парні санчата для колод.
ЬоЬ$1е<1 ['ЬзЬзІесІ] у спорт, кататися з гір (на санчатах з кермом).
ЬоЬ-8Іеі&Ь ['ЬзЬзІеі] див. ЬоЬ-8Іесі. ЬоЬ$Іеі&1і ['ЬзЬзІеі] див. ЬоЬзІед. ЬоЬ-іаіІ ['ЬзЬіеіІ] п 1) підрізаний хвіст; 2) кінь (собака) з підрізаним хвостом; 3) увільнення з армії за негідну поведінку (тж ~ с1І8сЬаг§е).
ЬоЬіаіІ ['ЬзЬіеіІ] V І) підрізати хвіст (коню, собаці); 2) укорочувати.
ЬоЬ-ягЬіІе ['ЬзЬ'\уаіі] п орн. віргін-ська куріпка.
ЬоЬ-мІ£ ['ЬзЬ'\¥ід] п перука з короткими кучерями (з короткою кіскою).
Ьосаі ['Ьоикзі] п фр. бокал, келих.
Ьосазіп І'Ьзкззіп] п палітурне полотно.
Ьосса ['Ьзкз] п невелике гирло.
ЬосЬе [Ьз/] п фр. бош (прізвисько німецького солдата).
Ьоск [Ьзк] п 1) міцне темне пиво (тж ~ Ьеег); 2) розм. кухоль пива; пивний кухоль; 3) бараняча палітурна шкіра.
Ьоскеу ['Ьзкі] п амер. посудина, зроблена з гарбуза.
Ьоскіпз ['Ьзкії]] п груба шерстяна тканина.
Ьосо ['Ьоикои] п розм. ніс.
Ьосо-зшазкег ['Ьоикои, 8таер] п розм. забіяка; громило; хуліган.
Ьо<1 [Ьзд] п 1) хлопець, леґінь; 2) особа.
Ьогіе [Ьоисі] 1. п 1) передвістя; 2) пропонування ціни; 2. V 1) передвіщати, провіщати; обіцяти; 2) передчувати; 3. разі і р.р. від Ьісіе.
ЬосІеГиІ ['ЬоисИиІ] аф грізний, зловісний; що провіщає нещастя; іЬеге \уа$ а ~ раи8Є настала зловісна пауза.
Ьосіева [Ьои'сІіідз] п винний погрібець.
Ьосіетепі ['ЬоисІтзпІ] п 1) провіщання, пророкування; 2) передвістка, ознака; знак; знамення; 3) погана ознака.
Ьосіенюгсі ['ЬоисІ^згсІ] п розм. провіщання, пророкування.
ЬосІ£Є [Ьздз] п розм. 1) груба латка; 2) погана робота; 3) іст. бодж (міра вівса 4,5 л).
ЬосІ£ег ['ЬзсІзз] п розм. торговець, що розносить товари; коробейник.
ЬоШсе ['Ьзді8] п 1) прилягаючий ліф (сукні); 2) корсаж; 3) ліфчик.
Ьо(ІіІе$$ ['ЬзсІі1і8] аф безтілесний.
ЬоШІу ['Ьздіїї] 1. афтілесний; фізичний; ~ Геаг тваринний страх; ~ 8ийегіп£ фізичне страждання; ~ сіІ8еа$е мед. соматичне захворювання; 2. аду 1) особисто, власною персоною; Ье сагпе ~ він прийшов особйсто; 2) цілком; 3) тех. у складеному (зібраному) вйгляді.
Ьосікіп ['Ьзсікіп] п 1) шйло; довга тупа голка; 2) довга шпйлька для волосся; 3) розм. людйна, затйснута двома іншими; 4) заст. кинджал.
Ьодіе [ 'ЬосП] п найдрібніша монета.
ВоШеіап [ЬзсГІїзп] п бібліотека Оксфордського університету.
Ьоду ['ЬзсІї] 1. п 1) тіло; плоть; 2) тулуб; 3) корпус (коня); 4) стовбур; стебло; 5) рел. тіло господнє; 6) труп, тіло; 7) розм. людйна, особа; сіесепі ~ пристойна людйна; роог ~ бідняк;
8) головна (основна) частина (чогось); іЬе таіп ~ військ, основні сйли; 9) предмет; 10) фіз., астр. тіло; речовина; Ьеауепіу Ьосііез небесні тіла; 11) консистенція (рідини тощо); 12) міцність (вина); ІЬе \уіпє Ьа$ по ~ вино слабке; 13) кузов; 14) кістяк; 15) корпус (корабля); 16) ав. фюзеляж; 17) тех. ста-нйна; 18) ствольна коробка (гвинтівки); 19) стакан, корпус (снаряда); 20) ліф (сукні) (тж ~ оГ а Зге88); 21) друк, ніжка літери; 22) реторта; перегінний куб; 23) група людей; а ~ оГ еіесіоге вйборці; 24) орган; товарй-ство; асоціація; ліга; рада; корпус; ~ о£ роїіііс держава; асІУІ80гу ~ консульта-тйвний орган; аиіопотоиз Ьодіе8 органи самоврядування; сііріотаїіс ~ диплома-тйчний корпус; 1е§і81а1іуе ~ законодавча влада; ІеатесІ ~ учене товарйство; 8іапдіп£ ~ постійний орган; 8иЬ8іс1іагу ~ допоміжнйй орган; 25) юридйчна особа, суб’єкт (права); 26) загін, військова частйна; ~ оГ Ігоор8 загін військ, військове з’єднання; 27) група предметів (речей); сукупність, комплекс; 28) велйка кількість (чогось); маса, багато, сйла; більшість; а §геаі ~ оГ Гасіз безліч фактів; іЬе ~ оГ іЬе реоріе більшість народу; 29) збірник (законів тощо); ~ саггіа^е постава, осанка; ~ оГ \уаіег маса водй; ~ Ьіоу/ удар в корпус (бокс); важкйй удар; іо кеер ~ апсі 8ои1 ІО£ЄІЬЄГ зводити кінці з кінцями, під-трймувати існування; 2. у 1) надавати форми; 2) зображувати; втілювати; типізувати.
Ьоду-Ьоаі ['ЬздіЬоиІ] п військ, плавальний костюм.
ЬосІу-сЬатЬег ['ЬзсІїД/еїтЬз] п зоол. найбільша частйна черепашки (у молюсків).
ЬоДу-сЬеск ['Ьздії/ек] п спорт. 1) блок; блокування; силовйй прийом; 2) заслін.
Ьогіу-сІоНі ['Ьоді.кіов] п 1) попона; 2) рі спідня білйзна.
Ьо<1у-соаі ['Ьздікоиі] п тіснйй одяг; одяг, що облягає фігуру.
Ьосіу-соїоиг ['Ьзді,кд1з] п 1) тілесний колір; 2) жив. корпусна фарба.
Ьоду-сопігої ['Ьздікзп,ігои1] п спорт, володіння тілом.
Ьойу-ґеіпі ['Ьздгіеіпі] п обман (фінт) корпусом (фехтування).
Ьоду-виапі ['Ьздіда.сІ] п 1) особй-ста охорона; 2) ескорт; 3) охоронець; 4) іст. лейбгвардія; лейбгвардієць.
Ьосіуіпз ['ЬзсІїп]] п 1) хім. полімеризація; 2) тех. згущення.
Ьо<1у-1іпе ['ЬосІїїаіп]: ~ у/огк розм. нечесна гра; несумлінна робота.
Ьойу-1ои$е ['Ьздіїаиз] п (рі Ьосіу-Іісе [-1а 18]) ент. одежна воша.
Ьоду-оп-Ьоду ['ЬосІюп'Ьоді] п близький бій із стиканням рук і тулуба (фехтування).
Ьод
137
ЬоІ
Ьо(1у-8па<сЬег ['Бзді,8пзеір] п 1) викрадач трупів; 2) військ, розм. снайпер; санітар; 3) амер. розм. репортер, що висвітлює діяльність видатних осіб; 4) амер. підрядчик, що переманює робітників.
Ьодузіоскшз ['Босії^ зіокіт] ] п комбіноване трико; колготки.
Ьоду-яюгк ['Бодпуа:к] п авт. кузо-вобудування.
Воеоііап [Бі'оиДоп] 1. п тупиця, невіглас; 2. аф грубий, тупйй.
Воег ['Боиз] п бур (африкандер).
ЬоПіп ['Бойп] п розм. учений; спе-ціаліст-консультант.
ЬоЯіпгу ['Бойпп] п розм. ученість, заум.
Ьойо ['Бо£ои] аф амер. розм. 1) гучний, оглушливий; 2) захоплений; дуже сприятливий; 3) дуже успішний; блискучий; 4) смішний, сміховинний.
Ьо£ [Бод] 1. п 1) болото, трясовина; 2) болотистий ґрунт; 3) тж рі груб, убиральня, нужник; ~ соаі буре вугілля; * оак морений дуб; ~ тозз торф’яний мох; 2. аф розм. смішливий, завзятий; зухвалий; 3. V грузнути (тонути) в трясовині; □ ~ скит застряти; розм. зривати, перешкоджати; ~ іп розм. узятися за діло; поринути в роботу.
Ьо£-Ьеіту ['Бод,Беп] п 1) бот. журавлина; 2) амер. розм. дрібна полу-нйця.
Ьо£еу ['Боиді] див. Бовіе.
Ьо££аг(і ['БодосІ] п розм. прйвид, примара; домовик.
Ьо^агі ['Бздаї] див. Ьо&&агс1.
Ьо£&1е [ 'Бзді] 1. п 1) переляк, страх; 2) невміла робота; плутанйна; 3) вагання, сумніви; іо таке ~ вагатися; 2. у 1) (аі) лякатися, боятися; 2) сіпатися; 3) (аі, аБоиі, оуєг) вагатися, сумніватися; 4) (аі, оуєг) робйти невміло, псувати; 5) ризикувати (у грі)', 6) хитрувати, лукавити; лицемірити; ухилятися; відкручуватися.
Ьо£8У [ Бзді] 1. п груб, (дитячий) пронос; 2. аф 1) болотйстий; 2) ніздрюватий, пухкйй; ~ Яезк кволе тіло.
Ьо£-ііеа<і ['БздЬед] п бітумінозне кам’яне вугілля.
Ьо£-1юи$е ['Бздйаиз] п груб, убиральня, нужник.
Ьофе ['Боиді] п 1) тех. каретка; 2) тех. опорний каток гусеничного ходу; 3) зал. двохосьовйй візок (тж ~ ігиск); 4) амер. розм. нерозпізнаний літак; літак противника; 5) домовйк; прйвид, примара.
Ьо£Іе ['Бзді] п 1) прйвид, примара; домовйк; 2) страховище.
Во§оІа [,Боидои'іа:] п геогр. н. м. Богота.
Ьо£-ІгоІ ['Бздігзі] у 1) жйти на болотах; 2) ходйти по болотах.
Ьод-ІгоПег ['Бзд,1гз1з] п 1) мешканець боліт; 2) знев. ірландець.
Ьо^из ['Боидзз] 1. п 1) амер. розм. машйна для карбування фальшйвих монет; 2) амер. напій з рому і патоки; 2. аф амер. розм. підроблений, фаль-шйвий; ~ ргізопег удаваний (підстав-нйй) в’язень; інформатор, донощик.
Ьов-ячммі [ 'Бзд\уисі] п морений дуб.
Ьо8У ['Боиді] п 1) домовйк; прйвид, примара; 2) страховище; жупел; опудало; 3) розм. поміщик; 4) розм. поліцай; сйщик; інформатор; 5) військ, розм. помилка.
ЬоЬ [Бои] див. Бо.
ЬоЬеа [Бои'Ьі:] п нйжчий ґатунок чорного китайського чаю; бохі (чорний чай).
ВоЬетіа [Бои'Бі:т)з] п 1) геогр. н. Богемія; 2) (Іке Б.) збірн. богема.
ВоЬетіап [Бои'кі:т)зп] 1. п 1) бо-гемець; 2) цйган; 3) (ІЬе Б.) представ-нйк богеми; 2. аф 1) богемський; 2) циганський; 3) (Б.) богемний.
ЬоЬетішп [Бои'Бктізт] п хім. реній, богемій.
ЬоБипк ['Ьоиклдк] п амер. знев. 1) некваліфікований робітнйк; 2) вй-ходець з Центральної Європи.
Ьоіі [Ьзіі] 1. п 1) кипіння; розм. точка кипіння; іо Ьгіпв іо ІЬе ~ доводити до кипіння; іо кеер оп (аі) іке ~ підтрймувати кипіння; 2) перен. хвилювання; шаленість; 3) кипляча рідина; 4) вискакування рйби з водй (за принадою)', 5) амер. вир (на поверхні води)', 6) фурункул, нарйв; 7) пузйр (на пофарбованій поверхні)', 2. у 1) ки-п’ятйти(ся); варйти(ся); 2) кипіти, вирувати; 3) сердитися, гніватися; гаря-чйтися, кип’ятйтися; іо таке зтБ.’з Біоосі ~ доводити когось до сказу; 4) вистрйбувати з водй (про рибу)', □ ~ алуау википати; ~ Ломп випарюватися); уварювати(ся); згущати(ся); скорочувати (ся); стйскувати(ся); ~ оуєг збігати через край (про рідину)', скипіти від обурення; < іо ~ іке рої, іо таке іке рої ~, іо кеер іке рої ~іп$ заробляти на шматок хліба; халтурити.
ЬоіШомп ['Ьзіідаип] п амер. розм. резюме; скорочення.
Ьоііесі [Ьзіісі] аф 1) варений, кип’ячений; зоГі ~ Є£§ некруто зварене яйце; Капі ~ е§& круто зварене яйце; 2) амер. п’яний; ~ ІіпзееЗ оіі оліфа; ~ зкігі накрохмалена сорочка; амер. пихата людйна.
Ьоііег ['Бзііз] п 1) паровйй котел (казан); бойлер; 2) реторта; 3) кип’ятильник; бак для кип’ятіння; 4) овочі, придатні для варіння; 5) амер. розм. паровоз; 4 Іо Ьигзі опе’з ~ амер. погано скінчйти, дожйти до бідй; іо Бигзі зтБ.’з ~ довестй когось до бідй; ~ Гасіогу амер. розм. га-ласлйве збіговисько; гамір, ґвалт.
Ьоііег-Іюіізе [ 'Бзіізкаиз] п котельня.
Ьоііег-ріапі [ 'Ьзіізріа:пІ] п котельна установка.
Ьоііег-ріаіе ['ЬзіЬрІеіІ] п 1) котельне залізо; товстолйсте залізо; 2) наст; 3) амер. стереотйп, що одержують дрібні газети від велйких газетних агентств; 4) амер. газетний матеріал; новйни.
Ьоііег-гоот ['Бзіізгшп] п котельня, котельне відділення; кочегарка.
ЬоШпз ['Боїііді 1. п 1) кипіння; ~ роіпі точка кипіння; 2) кип’ятіння; < Іке 5уЬо1є ~ розм. уся компанія; 2. аф киплячий, вируючий; шкіег а ~ зип під пекучим сонцем.
ЬоШп£-Ьеаі [ 'Бзііідйі:1] п фіз. питома (прихована) теплота випаровування (при температурі кипіння).
Ьоіііпз-іетрегаїиге [ 'Бзііід ’іетр-
пі/з] п фіз. температура кипіння.
Ьоізі [Бзізі] п розм. грубо складена (сколочена) халупа.
Ьоізіегоиз [Бзізізгзз] аф 1) шалений, несамовйтий, нестямний; 2) шумливий, галаслйвий; гучнйй; бурхлй-вий.
Ьоко ['Боикои] п розм. ніс.
ЬокІ [Боиід] аф 1) хоробрий, смі-лйвий; відважний; ~ ріал смілйвий план; 2) зухвалий, нахабний; зарозумілий; 3) самовпевнений; 4) чіткйй, виразний (про почерк тощо)', підкреслений, рельєфний; 5) сйльний, потужний; 6) жйрний (про шрифт)', 7) крутйй, стрімкйй (про берег)', 4 іо Бе (зо) ~ аз, іо таке (зо) ~ насмілитися, дозволити собі; І таке ~ іо зау насмілюсь сказати.
ЬоМеп ['БоикЬп] V розм. 1) підбадьорювати; 2) зважитися, набратися смілйвості.
ЬоШ-Ґасе ['БоиИГеїз] п 1) нахабі, зухвалець; 2) друк, жйрний шрифт.
ЬоШ-Гасед [ 'ЬоикИеїзі] аф 1) нахабний, зухвалий; 2) друк, жйрний (про шрифт)', ~ іуре жйрний шрифт.
ЬоІШу ['Ьоикіїї] .асіу 1) смілйво; 2) нахабно, зухвало; 3) круто, стрімко; 4) самовпевнено.
Ьоіе [Ьоиі] п 1) стовбур; штамб; пень, пеньок; 2) тіло циліндрйчної форми (колона тощо)', 3) мін. бол, бо-люс, залізиста вапнякова глйна; 4) маленька квадратна ніша; стінна шафка; 5) віконний отвір без скла (шйбки).
Ьоіего І [Бз'їєзгои] п муз. болеро.
Ьоіего II ['Бзізгои] п коротка куртка (з рукавами або без рукавів), болеро.
Ьоіеіиз [Ьои'1і:ізз] п бот. моховйк (гриб)', есііБІе ~ боровйк, білий гриб.
ЬоІШе ['Боиіаід] п астр. болід.
Ьоііуаг ['Бзііуа:] п болівар (грошова одиниця Венесуели).
Воііуіа [Ьз'ііую] п геогр. н. Болівія.
Воііуіап [Ьа'ІіУіап] 1. п болівієць; болівійка; 2. аф болівійський.
Ьоііуіапо [БоДі:'уза:пои] п болівіано (грошова одиниця Болівії).
ЬоІІ [Ьоиі] п 1) бот. насіннєва ко
ЬоІ
138
Ьоп
робочка (льону тощо); 2) одиниця ваги (140 фунтів).
Ьоііапі ['Ьоізд] пмор. пал, швартова тумба, кнехт.
Ьоіі-ггопп ['Ьои1шз:т] п зоол. коробковий черв’як.
Ьоіо ['Ьоиіои] п 1) довгий кривий ніж; 2) амер. військ, розм. поганий стрілець; недбайливий солдат.
Воіодпа-заизаве [Ьа'іоипіа^ззісіз] п болонська копчена ковбаса.
Ьоіотеіег [Ьои'ізтііо] п фіз. болометр (прилад для вимірювання променевої енергії).
Ьоіопеу [Ьа'іоит] п 1) болонська копчена ковбаса (тж Во1о£па-$аи$а£е); 2) розм. нісенітниця, дурниця; іЬаі із аіі - це все дурниці.
ЬоІ$а ['Ьоиіза:] п 1) обман; 2) біржа.
ВокЬеУІк ['Ьо1/і¥ік] рос. 1. п більшовик; 2. аф більшовицький.
Ьокіег ['Ьоиїзіз] 1. п 1) валик (під подушку); 2) брус; поперечина; 3) буфер; 4) металева частина ручки складеного ножа; 5) компрес; 6) підбивка (пальта тощо); 2. V 1) підпирати валиком (подушку); 2) підтримувати; зміцнювати; посилювати; 3) сприяти; 4) подавати фіктивну підтримку; 5) підбурювати; 6) шк. розм. битися подушками.
Ьок [Ьоиіі] 1. п 1) засув, засувка; 2) шворінь; шпінгалет; 3) військ, циліндричний затвор; 4) болт; 5) втеча; 6) амер. розм. відхід від своєї партії (принципів тощо); 7) блискавка; 8) удар грому; 9) рулон (шпалер тощо); 10) сито, решето; < ~ ріп тех. загвіздок; ~ іітЬег пиломатеріал; а ~ йот іЬе Ьіие несподівана неприємність, грім серед ясного неба; 2. V 1) зачиняти на засув; 2) скріпляти болтами; 3) (поспіхом) вистрілити; пустити стрілу; 4) вибовкати; 5) кинутися уперед; летіти стрілою; 6) понести (про коней); 7) утікати; чкурнути; 8) амер. розм. тікати з лекції; 9) амер. розм. відходити від своєї партії; 10) розм. ковтати їжу; 11) складати, згортати (в рулон); 12) просіювати через сито; решетувати; відсівати; 13) уважно розслідувати (розглядати).
Ьоііег ['Ьоика] п 1) утікач; 2) норовистий гарячий кінь; 3) амер. перебіжчик; ренегат, відщепенець, відступник; 4) бот. рослина, що стрілкується; 5) сито, решето.
Ьо1і-Ьеа(1 ['ЬоиІіЬед] п 1) головка болта; 2) військ, бойова личинка.
Ьоіі-Ьоіе ['ЬоиІіЬоиІ] п 1) отвір для болта (гвинта); болтовий отвір; 2) підземне сховище; 3) запасний вихід; 4) гірн. короткий передовий вибій.
Ьоіііпд ['Ьоиіігд] п 1) кріплення болтами; 2) запирання на засув; 3) бот. стрілкування; 4) просіювання, просівання, відсівання.
Воііоп ['Ьоиіізп] п ч. ім'я Боултон.
Ьоіі-горе ['Ьоиіігоир] пмор. ліктрбс.
Ьоіив ['Ьоиіоз] п 1) фарм. велика пілюля; 2) кулька; 3) бол, болюс, залізиста вапнякова глина.
Ьот [Ьот] лі) велика неотруйна змія; 2) бразильський боа.
Ьоша [’Ьоито] див. Ьот.
ЬотЬ [Ьот] 1. п 1) бомба; аіг ~ авіаційна бомба; ііаіг ~ освітлювальна бомба; йуіп£ (\¥іп£есі) ~ літак-снаряд; ЬІ£Іі ехріозіуе ~ фугасна бомба; іпсеп-біагу ~ запалювальна бомба; регзоппеї ~ осколкова бомба; 8ирегаіотіс ~ військ, воднева бомба; ~ сйоррег військ, розм. бомбардувальник; ~ доог ав. бом-болюк; ~ гаіб військ, наліт бомбардувальників; атака ручними гранатами; ~ гоогп ав. бомбовий відсік; ~ зсгееп військ, протигранатна сітка; 2) міна (міномета) ; 3) ручна граната; 4) радіоактивне джерело (для терапії); 5) головка гарпуна з вибуховою речовиною (для полювання на китів); 6) обприскувач; 7) геол. вулканічна бомба; 4 іо сігор а ~ скинути бомбу; іо ііігоау а ~ викликати сенсацію (переполох); 2. V 1) бомбардувати, бомбити; 2) обстрілювати мінометним вогнем; 3) закидати ручними гранатами.
ЬотЬ-аішег ['Ьот.еїто] п ав. бомбардир.
ЬотЬагд І ['ЬотЬа:д] п військ, іст. бомбарда.
ЬотЬапі II [Ьот'Ьа:сі] г 1) бомбардувати; 2) перен. засипати (запитаннями); 3) фіз. бомбардувати, опромінювати частками; 4) кул. шпигувати м’ясо.
ЬошЬапйег [,ЬзтЬо'сііо] л 1) ав. бомбардир; 2) військ, капрал артилерії.
ЬотЬагсІтепі [Ьот'Ьа:дтзпі] л 1) бомбардування; 2) артилерійський (мінометний) обстріл; ргеїітіпагу ~ артилерійська підготовка.
ЬошЬа$і ['ЬотЬзезі] л 1) пихатість, бундючність; 2) вата (для підстьобування).
ЬотЬазііс [Ьот'Ьаезіїк] аф бундючний, пихатий.
ЬотЬах [’ЬотЬаекз] л бот. капок.
ВотЬау [Ьот'Ьеі] л геогр. н. м. Бомбей; ~ сіиск орн. харподон.
ЬотЬ-саггіег [Ьот'кзепо] л ав. 1) бомботримач; 2) бомбардувальник.
ЬотЬ-(1е$ігоу ['Ьотді'зігої] V знищувати бомбами, бомбардувати.
ЬошЬ-Д1$ро$а1 ['Ьотсіі8,рои?1] л знешкодження бомб, що не вибухнули.
ЬотЬ-дгоррег ['Ьот.дгоро] л ав. бомбоскидач, бомбометальник.
ЬотЬ-(ігорріп£ ['ЬзгП'СІгзрґд] л ав. бомбометання.
ЬотЬег ['Ьото] л 1) бомбардувальник (літак); 2) гранатометник; 3) бомбомет; < ~’8 тооп військ, розм. ясна місячна ніч.
ЬотЬег-й^йіег ['Ьота,Гаііз] л легкий бомбардувальник.
ЬотЬег-ігоорег ['Ьзто,іги:ро] л ав. транспортно-бомбардувальний літак.
ЬотЬіІаіе ['ЬотЬіІеіі] V дзижчати, гудіти.
ЬотЬіпз ['Ьзтії]] л 1) бомбардування, бомбометання; 2) метання ручних гранат; ~ 8І£Ііі приціл для бомбометання; ~ арргоасй вихід бомбардувальника на ціль.
ЬошЬ-ргооґ ['Ьотрги:Г| 1. л бомбосховище; 2. аф 1) не пробивний бомбами; 2) тиловий; безпечний.
ЬотЬ-зйеІІ ['Ьот/еі] л 1) бомба; осколок бомби; 2) граната; 3) несподівана неприємність; неймовірна новина; 4) амер. розм. красуня, краля.
ЬотЬ-$ЬеІіег ['ЬотДеКо] л бомбосховище.
ЬопіЬ-іЬпнуєг ['Ьот,0гоио] л військ. 1) гранатомет; гранатометник; 2) бомбомет.
ЬошЬух ['ЬогпЬїкз] л ент. шовкопряд.
ЬотрЬІеі ['ЬотГІїі] л жарт, листівка, що скидається з літака.
Ьоп [Ьоп, Ьо:і]] аф фр. гарний.
Ьопа ['Ьоипо] л рі юр. рухоме (і нерухоме) майно; 4 ~ Гкіе ['Гаїді] лат. добросовісний, сумлінний; чесний; справжній; ~ Гкіе8 [Такії:?] лат. чесний намір; сумління, чесність; ~ уасапііа юр. безгосподарне майно.
Ьопапха [Ьои'паепго] л 1) амер. вй-гідне підприємство; прибуткова справа; «золоте дно»; 2) процвітання; удача; 3) великий магазин; 4) добрий урожай; 5) гірн. бонанца; багатий рудний карман; 4 ~ (акт прибуткове процвітаюче господарство; ~ Гагтіп£ велике екстенсивне зернове господарство; землеробство на виснаження землі; а - регіосі оГ Іпсіи81гіа1 сіеуеіортепі період розквіту промисловості; В. 8іаіе амер. «Рудний штат» (штат Монтана).
Вопарагіі$ш ['Ьошюра:іі?т] л бонапартизм.
Вопарагіізі ['Ьоипзра:іі8і] л бонапартист.
Вопаг ['Ьопа] л ч. ім'я Бонар.
Ьоп-Ьоп ['ЬопЬоп] л фр. 1) цукерка; 2) вишукана річ.
Ьопсе [Ьопз] лі) мармуровий крем’ях; 2) гра в крем’яхи.
Ьоші [Ьопд] 1. л 1) боргове зобов’язання, боргова розписка; 2) застава; 3) заставна; іпотека; митна заставна; £оосі8 оиі оГ ~ товари, оплачені митом; іо геїеазе Ггот ~ викупити товари з митниці; 4) поручитель; іо 8іапсі ~ Гог 8шЬ. поручитися за когось; 5) зобов’язання; договір; 6) рі фін. облігації, бони; 7) узи, зв’язок; 8) рікайдани, окови; в’язниця, неволя; іп ~8 у неволі, у в’язниці; 9) кріплення, з’єднання, зв’язування; перев’язка (цегляної кладки); 10) кріпак; 2. аф кріпацький; 3. V 1) підпйсувати боргове
Ьоп
139
Ьоо
зобов’язання; оформляти іпотеку; 2) заставляти майно; 3) фін. випускати облігації (бони); 4) залишати товари в митниці (до сплати мита); 5) буд. зв’язувати, скріпляти.
ЬошІаве ['Ьопсікіз] п 1) рабство; кріпацтво; 2) залежність, кабала.
ЬошІазег [ 'ЬопсІкіза] п розм. наймичка; батрачка; кріпачка.
ЬошІ-сгеШіог ['Ьзпд,кгедііз] п фін. кредитор за борговим (грошовим) зобов’язанням (облігації тощо).
Ьопд-йеЬі ['Ьопб'деі] п фін. борг за облігацією (за борговим зобов’язанням).
Ьошіед ['Ьопсіїд] аф 1) фін. забезпечений облігаціями (ббнами) (про борг); 2) що зберігається на митних складах.
Ьошіег ['ЬзпсІо] п 1) буд. анкерний камінь; поперечник; 2) фермер, дріб-нйй землевласник.
ЬошіЬокІ ['ЬопдЬоиІсІ] п іст. панщина; кріпацька залежність.
ЬоімІїїоїйег ['ЬопсІ.Ьоиїдз] п 1) власник (держатель) облігацій (бон); 2) панщанин; панщинник; кріпак.
Ьошііпз ['ЬопсІїї]] п тех. зв’язок; кріплення, сполучення.
Ьошпаід ['ЬоптеїсІ] п кріпачка, ра-бйня, невільниця.
ЬошпаШеп ['Ьоптеїдп] див. Ьоп-таіб.
Ьошітап ['Ьопдтзп] п (р/Ьопбтеп) кріпак; раб; невільник.
Ьошкегуапі ['Ьопд,8а:узпі] п раб.
Ьошкегуісе ['Ьопсі,8з:уі8] п рабство; кріпацтво.
Ьоп&іяує ['Ьопдзіеіу] п раб; рабйня; кріпак; кріпачка; невільник; невільниця.
Ьоімктап ['Ьопдгтзп] п (рі Ьопбз-теп) 1) кріпак; невільник; раб (тж Ьошітап); 2) поручйтель.
ЬошЬзіопе ['Ьопсізіоип] п буд. анкерний камінь; поперечник (тж Ьоп-бег).
ЬошЬуотап ['Ьопб,\уитзп] п (рі ЬошКуоґпєп [-\¥ітт]) кріпачка; невільниця; рабйня (тж Ьопбтаісі).
Ьопе [Ьоип] 1. п 1) кістка; 2) збірн. кістяні вйроби; 3) рі скелет; кістяк; 4) останки, прах; 5) рі жарт, людйна; тіло; 6) рі доміно; гральні кості; 7) рі кастаньєти; 8) шматочок м’яса на кісточці; 9) рі задоволення; 10) рі амер. розм. виконавець негритянських пісень; 11) амер. розм. долар; 12) амер. безглузда пбмйлка; 13) амер. розм. зу-брйло; капі аз а ~ твердйй як камінь; іо іЬе ~ наскрізь; бгепсЬесІ іо іЬе ~ мокрий до рубця, рубця сухого нема; Ггохеп іо іЬе ~ змерзлий до кісток; ~ оГ сопіепііоп яблуко незгоди; іо сазі а ~ (Ьєіхуєєп) сіяти ворожнечу (чвари) (між); іо Гееі іп опе’з ~з бути цілком упевненим; іо Ьауе а ~ іп опе’з іЬгоаі
(тошЬ) бути неспроможним вймовити слово; іо Ьауе а ~ іо ріск \уііЬ зтЬ. зводити рахунки з кимсь; іо таке по ~8 о£ (аЬоиі) не вагатися, не церемонитися з; іо таке оіб ~8 розм. дожити до глибокої старості; зкіп апсі ~, а Ьа$ оГ ~з шкіра і кості (кісткй); худйй як скіпка; \уЬаі із Ьгеб іп ІЬе ~ \¥І11 по £О оиі оГ іЬе ПезЬ присл. горбатого могила вйправить; 2. у 1) знімати м’ясо з кісток; 2) удобряти кістковйм борошном; 3) амер. розм. зубрйти, товктй; 4) арештовувати; 5) розм. красти; 6) вимагати, просити.
Ьопе-азЬ ['Ьоипзе/] п кісткова зола.
Ьопе-ЬІаск ['ЬоипЬІзек] п палена кістка; тварйнне вугілля.
Ьопе-соаІ ['Ьоипкоиі] п сланцювате (глйнясте) вугілля.
Ьопед [Ьоипсі] аф очйщєний від кісток.
Ьопе-дгу ['Ьоип'бгаї] аф 1) цілком вйсохлий; 2) амер. розм. сухйй (закон про заборону продавати спиртні напої); ~ ІипсЬеоп сніданок без вина.
Ьопе-Дизі [ 'Ьоипдлзі] п кісткове борошно (добриво).
Ьопе-ЬеасІ [’ЬоипЬеб] п амер. розм. дурень, бовдур; тупак.
Ьопе-Іасе ['Ьоипіеіз] п мереживо, плетене на коклюшках.
ЬопеІе$$ ['Ьоипііз] аф 1) безкостий; 2) перен. безхребетний, безхарактерний; 3) очйщєний від кісток.
Ьопе-теаі ['Ьошіті:!] п кісткове борошно (добриво).
Ьопег ['Ьошіо] п амер. розм. груба пбмйлка; промах, похибка; іо риіі а ~ схйбити.
Ьопе-зеііег ['Ьоип,8еіа] п костоправ. Ьопе-зЬакег ['ЬоипДеіко] п жарт. 1) стара розхйтана машйна, таратайка; 2) старйй понівечений велосипед.
Ьопе-зрііпіегз ['Ьоип,8р1іпіах] п рі осколки кісток.
Ьопіїге ['Ьоп,Гаю] п багаття, вогнище.
Ьоп£гасе ['Ьопдгеїз] п старовйнний крислатий жіночий капелюх.
ВопіГасе ['ЬопіЕеіз] п 1) ч. ім'я Бб-ніфейс; Боніфацій; 2) шинкар (веселий, добродушний).
Ьопіїу ['ЬопіЕаі] V чинйти добро; давати користь.
Ьопіпз ['Ьоипії]] п 1) знімання м’яса з кісток; 2) удобрення кістковйм борошном.
Вопііа [Ьо'пі:іо] п ж. ім'я Боніта.
Ьопііо [Ьо'піііои] п іхт. 1) скумбрія; 2) пеламіда.
Воші [Ьоп] п геогр. н. м. Бонн. Ьоппе [Ьоп] п фр. бонна.
Ьоппе-ЬоисЬе [ 'Ьоп'Ьи:/] п (рі Ьоп-пез-ЬоисЬез ['Ьопз'Ьифг]) фр. ласий шматочок.
Ьоппеі ['Ьопіі] 1. п 1) жіночий капелюшок; капор; 2) дитячий чепчик;
3) чоловічий берет; 4) головнйй убір з пір’я (у американських індіанців); 5) тех. капот; кожух; щит; ковпак; покришка; 6) розм. спільник (співучасник) шахрая; посббник крутія; іо Ш1 зтЬ.’з ~ зайняти чиєсь місце; 2. у 1) надівати капелюх; 2) насунути капелюх на очі (комусь); 3) захищати, загороджувати, затуляти (вогонь від вітру, від протягу); 4) гасйти вогонь.
Ьоішеі-ріесе ['Ьопіірі:з] п іст. золота шотландська монета.
ЬоппіЬеІ ['Ьопі,Ье1] п гарна (врод-лйва) дівчина.
Воішу ['Ьопі] п ж. ім'я Боні.
Ьоішу ['Ьопі] 1. п геол. рудний кар-ман, гніздо; 2. аф 1) розм. гарний, вродлйвий (про дівчину); ту ~ Іазз моя красуня; 2) розм. здоровий; повний; огрядний; 3) веселий.
Ьоішу-сІаЬЬег [ 'Ьот, кІгеЬз] п ірл. кйсле молоко, кисляк; ряжанка.
Ьоп$ріе1 ['Ьопзріїї] п змагання між двома клубами (містами) у грі в кер-лінг.
Ьоп-іоп [ 'Ьо:і] 'із:і] ] п світське то-варйство.
Ьошіз ['Ьоипаз] п ббнус, премія; тантьєма; додаткова винагорода; додатковий дивіденд; ~ ]оЬ відрядна праця; ~ зузіет преміальна система оплати.
Ьоп-уіуапі [,Ьо:і]УІ:'уа:і]] п (р/Ьопз-уіуапіз [,Ьз:і]УІ:'уа:і]]) фр. 1) бонвіван; розкішник; 2) гурман.
Ьопу ['Ьоиш] аф 1) кістковйй; кіс-тянйй; 2) кощавий; кістлявий; костистий; ~ ГізЬ костйста рйба; 3) сухорлявий, худорлявий; 4) ширококостий; ~ соііоп довговолокнйста бавовна.
Ьопге [Ьопг] п бонза.
Ьопгег ['Ьзпга] 1. п розм. удача; везіння; талан; 2. аф розм. розкішний, першорядний; шикарний.
Волго [ 'Ьзпхои] п військ, розм. снаряд з радіодетонатором.
Ьопгоііпе ['Ьопха1і:п] п целулоїд під слонову кістку.
Ьоо [Ьи:] 1. V 1) шйкати; освис-тати; висловлювати невдоволення; 2) проганяти, виганяти; іо ~ а сіо^ оиі вйгнати собаку; 2. іпі ху!; фу!; тьху!; сап’і зау ~ іо а йообє боязкйй, несмі-лйвий, нерішучий.
ЬооЬ [Ьи:Ь] п амер. розм. йолоп, телепень.
ЬооЬ-іиЬе ['Ьи:Ьі)и:Ь] п розм. телевізор.
ЬооЬу ['Ьи:Ьі] п 1) дурень; йолоп; 2) останній учень; 3) той, що прийшов останнім до фінішу (набрав найменше очок); 4) орн. баклан, рибалка; < іо Ьеаі іЬе ~ ляскати руками, щоб зігрітися.
ЬооЬу-ігар [ 'ЬиіЬііггер] 1. п 1) пастка; 2) військ, міна-сюрпрйз, міна-па-стка; 2. у військ, ставити (влаштовувати) підривні пасткй.
Ьоо
140
Ьоо
ЬооШе ['Ьи:сП] п розм. 1) фальшиві гроші; 2) хабар; 3) хабарник; 4) гроші на підкуп політичних діячів; 5) гроші, капітал (нечесно здобуті); 6) амер. натовп; збіговисько; купа (чогось); 7) розм. дурень, телепень.
Ьоо£Іе-?тоо8Іе [ 'Ьи:ді,ті:ді] п бугі--вугі (танець).
Ьоо£у-?тоо£у ['Ьи:ді,\уи:ді] див. ЬОО£ІЄ-ЖЮ£ІЄ.
ЬооЬоо [Ьш'Ьи:] 1. п голосне ридання; гучний сміх; 2. у голосно ридати; гучно сміятися.
Ьоок [Ьик] 1. п 1) книга, книжка; рісіиге ~ книжка з картинками; 2) том; глава, розділ, кнйга; 3) (Ііїе В.) Біблія; іо 8У/еаг оп іке В. присягатися на Біблії; 4) конторська кнйга; кнйжечка; 5) збірник комерційних (грошовйх) звітів (протоколів); 6) запис укладених парі; Іо таке а ~ оп іке ОегЬу записати парі, укладені на скачках в Дербі; 7) лібрето (опери тощо); 8) рі заняття; Іо Ьіі Іке ~ амер. розм. зубрйти; 4 ~ Іеагпіпя (кпо\УІесІ8е) кнйжні (теоретй-чні) знання; а ~ оГ а Іаіе кнйга долі; а ~ о£ Ііїе кнйга життя; а ~ оГ босі Біблія; іо Ье ироп іке ~8 бути внесеним до спйсків членів; іо іаке зтЬ.’з пате оії* іке ~8 вйключити когось із спйсків; ІО СІ08Є іке ~8 тимчасово припинйти справу (діло); підбити підсумок; іо 8киі іке ~8 закрити діло (справу); іо кпои/ 8тік. Ііке іке ~ знати щось, як свої п’ять пальців; Ьу іке ~ за правилами; як це звичайно робиться; іо іаїк (іо зреак) Ііке іке ~ говорйти дуже авторитетно; \уіікоиі а ~ по пам’яті; іо іаке а 1еа£ оиі о£ 8іпЬ.’8 ~ наслідувати чийсь прйклад; 2. у 1) заносити в кнй-гу; запйсувати, реєструвати; 2) замовляти заздалегідь (квиток тощо); брати квиток (на поїзд тощо); 3) приймати замовлення (на квитки); аіі іке 8еаі8 аге -есі (ир) усі місця продані; 4) запрошувати; ангажувати (актора тощо); 5) домовлятися; \ує 8ка11 - уои Гог Мопсіау єуєпіпв чекаємо вас у понеділок увечері; 6) узяти на замітку; завестй справу; 7) оплатити перевезення багажу; 8) розм. спіймати на гарячому; 9) шк. розм. зрозуміти, схо-пйти суть справи.
ЬоокЬішІег ['Ьик,Ьашсіа] п палітурник.
ЬоокЬішіегу ['Ьик,ЬаіпсЬп] п амер. палітурна майстерня, палітурня.
ЬоокЬіпдіп^ ['Ьик, Ьашсіїт] ] п палітурна справа.
Ьоок-сапуа$8ег ['Ьик.кжпуозо] п розповсюджувач книг за передплатою.
Ьоокса$е ['Ьиккеїз] п книжкова шафа; етажерка; книжкова полйця.
Ьоок-сІиЬ ['ЬиккІлЬ] п клуб любй-телів книг; книжковий клуб, що розповсюджує кнйги серед своїх членів.
Ьоок-соуег ['Ьик,кдуз] п суперобкладинка.
Ьоок-ДеЬі ['Ьикіїеі] п борг за розрахунковою книгою.
Ьоокей [Ьикі] ад/ 1) зареєстрований; 2) замовлений; 3) установлений; регулярний; 4) зайнятий; 5) обвинувачуваний у правопорушенні.
Ьоок-еші$ ['Ьикепдг] п рі книго-тримач; підставка для книг.
Ьоокег ['Ьико] п бухгалтер.
Ьоокегу ['Ьикоп] п зібрання книг.
Ьоок-Геїі ['ЬикГеї] п іст. 1) тонкйй пергамент; 2) рукопис на пергаменті.
Ьоок-ЬоШег І'Ьик,коикЬ] п 1) підставка для книг; 2) театр, суфлер.
Ьоок-кои$е ['Ьиккаиз] п книжкове видавнйцтво.
Ьоок-Ьипіег ['Ьик.клпіо] колекціонер рідкісних книг.
Ьоокіе ['Ьикі] п розм. букмекер (на скачках).
Ьоокіпв ['Ьикп]] п 1) запис замовлення в кнйгу; 2) продаж квитків; 3) кін. укладення контракту на прокат кінофільму; 4) запис геодезйчних спостережень.
Ьоокіп£-с1егк ['Ьикідк1а:к] п касйр квиткової (театральної, багажної) каси.
Ьоокіїі£-ойісе ['Ьикід,оІЇ8] п 1) квиткова каса; 2) контора (готелю).
Ьоокізк ['Ьикі/] ад/ 1) книжний; 2) учений; 3) той, що знає життя тільки з книг; відірваний від життя; 4) пе-дантйчний.
Ьоок-]аске< [ 'Ьик,сізаекіі] п суперобкладинка.
Ьоок-кеерег ['Ьик,кі:ра] п бухгалтер; рахівнйк.
Ьоок-кееріп& ['Ьик.кі’Р11)] п бухгалтерія; рахівнйцтво.
Ьоок-Іаііп ['ЬикДаеііп] п 1) латйнь; 2) кнйжна мова.
Ьоок-Іеагпе<1 ['ЬикДз:піії] ад/ відірваний від життя; якйй не знає нічого, крім книг.
Ьоок-1еапгіп£ ['ЬикДо:пн]] п кнйжні знання.
Ьоок1е$$ ['Ьикіїз] ад/ 1) поет, не-освічений; 2) що не має книжок.
Ьоокіеі ['Ьикіїі] п кнйжечка, брошура; буклет.
Ьоокіоуег ['ЬикДлуо] п любйтель КНИЖОК.
Ьоок-шакег [ Ьик,теіко] п 1) компілятор; 2) букмекер (на скачках).
Ьооктап ['Ьиктап] п (рі Ьооктеп) 1) учений; 2) книговидавець; кнйж-ник; 3) продавець книг; книгар.
Ьоок-тагк(ег) ['Ьик,та:к(а)] п закладка (в книжці).
ЬооктоЬіІе ['ЬиктоиЬі:1] п пересувна бібліотека (тж ігауе11іп§ ІіЬгагу).
Ьоок-оаіЬ ['Ьикоиб] п клятва на Біблії.
Ьоок-ріаіе ['Ьикріеіі] п екслібрис.
Ьоок-ро$< ['Ьикроизі] п 1) поштовий відділ пересилання книг; Ьу ~ по
штовою бандероллю; 2) плата за пересилання книг поштою.
Ьоок-розиве ['Ьик'роизікіз] п плата за пересилання книг поштою.
Ьоок-гаіе ['Ьикгеїі] див. Ьоок-ро8і-а&е.
Ьоок-геад ['Ьикгеії] ад/ начйтаний.
Ьоок-гезі ['Ьикгезі] п пюпітр, підставка для книг.
ЬоокзеІІег ['Ьик.зеЬ] п книгопродавець; 8есопсі-капії ~ букініст.
ЬоокзеШпв ['Ьик^еіід] п книжкова торгівля.
Ьоок-зкеІГ [ 'Ьик/еії] п (рі Ьоок-8кеІУЄ8 [-/єіух]) книжкова полйця.
Ьоок-$Ьор ['Ьик/ор] п книгарня, книжковий магазйн.
Ьоок-8іа1І ['Ьикзіо:!] п книжковий КІОСК.
Ьоок-$іашІ ['ЬикзіаепсІ] п 1) книжковий кіоск; 2) книжковий стенд.
Ьоок5іоге ['Ьикзіо:] п амер. книгарня, книжковий магазйн.
Ьоок->¥ау8 ['Ьик\уеіг] аду у формі КНЙГИ.
Ьоок-і¥І5Є ['Ьик\уаіг] доучений, освічений.
Ьоок?гі$е ['Ьикигаїг] див. Ьоок-у/ау8.
Ьоок-луогк ['Ьик\уа:к] п 1) робота над кнйгою; 2) друк, книжкова продукція.
Ьоок-луогш ['Ьик\уа:т] п 1) книжковий черв’як; 2) буквоїд.
Ьоот [Ьи:т] 1. п 1) гул, гудіння, гуркіт, рокіт (грому, гармат тощо); 2) дзижчання; 3) крик бугая (птаха); 4) бум, пожвавлення (ділової активності); 5) галас; гучна реклама; ажіотаж; 6) мор. бонове загородження, бон; 7) тех. стріла, вйліт (крана); укосина; 8) буд. пояс (арки); 9) ав. лонжерон хвостової ферми; 10) кін. операторський кран; 11) спорт. колода, бум; 12) мор. гик; 2. у 1) гудіти; гуркотіти; гриміти; рокотати; 2) дзижчати; 3) говорйти низькйм голосом; 4) кричати (про бугая); 5) швидко зростати (про ціни тощо); 6) галасувати, робйти сенсацію; рекламувати; 7) влаштовувати заплав; 8) кинутися уперед; 9) мор. ітй під усіма вітрилами.
Ьоот-ап(1-Ьіі8І ['Ьигтоп'Ьлзі] п амер. розм. бум з наступною депресією.
Ьоотег [ Ьи:то] п 1) амер. розм. той, що створює ажіотаж (зчиняє галас); 2) переселенець у новйй район в роки буму; 3) розм. агітатор; 4) амер. мігруючий наймит (робітнйк); 5) авс-трал. самець кенгуру.
Ьоотегапз ['Ьштагаеі]] 1. п 1) бумеранг; 2) задум, що обернувся проти зловмйсника; ~ еїїесс зворотний ефект; 2. у діяти подібно до бумеранга.
Ьоотіпе ['Ьи.тіі]] п 1) гудіння, гул, рев, рокіт; 2) дзижчання; 3) гірн. змивання водянйм валом.
Ьоопкіег ['Ьигтзіа] п амер. розм. спекулянт.
Воо
141
Вог
Вооп [Ьи:п) п ч. ім'я Бун.
Ьооп [Ьи:п] 1. п 1) благо, благодійність, доброчинність; милість; дар; 2) перевага; зручність; 3) прохання; благання; 4) заст. панщина; 5) с. г. костриця; 2. асі] 1) доброзичливий; приємний; веселий; 2) щедрий (про природу); добродійний, благодійний; благотворний, сприятливий (про клімат тощо).
ЬоопЛовдІе [ 'Ьи:п,сізді] у амер. розм. займатися безглуздою, пустою справою.
Ьооріс ['Ьи:рік] асі] волоокий.
Ьоог [Ьиа] п 1) брутальна, невйхо-вана людйна; 2) селюк, мужйк; 3) голландський (німецький) селянйн.
ЬоогізЬ ['Ьиап/] асі] невйхований, грубий, брутальний.
Ьоозе [Ьи:г] 1. п 1) стійло; 2) вй-пивка, пиятйка; 2. у пиячити; випивати.
Ьоозі [Ьи:зі] 1. п розм. 1) підтрйм-ка; проштовхування; 2) створення популярності; рекламування; 3) підвй-щення (ціни); 4) ел. додаткова напруга; 5) військ, обстріл; наліт; пошук; прискорення реактивного снаряда; 6) форсаж (двигуна); 2. у 1) піднімати, підштовхувати (ззаду); 2) допомагати вйсунутися; активно підтрймувати; 3) рекламувати, сприяти зростанню популярності; 4) підвйщувати (ціну); 5) фіз. підвйщувати тиск (напругу); 6) тех. форсувати (мотор); 7) військ. прискорювати; 8) спорт, прийняти і передати (м'яч).
Ьоозіег ['Ьи:зіз] п 1) розм. палкйй прихильник (захиснйк); 2) розм. рекламіст, підштовхувач; 3) розм. закли-кальник; 4) розм. магазйнний злодій; 5) тех. бустер, підсйлювач; 6) військ. підсилювач детонатора; проміжний детонатор; 7) військ, ракета-носій; стартовий двигун; ~ Гиеі пальне ракети--носія.
Ьоо$іег-1і£Ііі ['Ьиїзізіаіі] п підсвічування.
Ьооі [Ьи:1] 1. п 1) черевйк; ботй-нок; чобіт (тж Ьі§Ь ~); 2) рі спорт. бутси; 3) розм. стусан ногою; 4) іст. колодкй, дйби (знаряддя тортур); 5) амер. новобранець, новачок (про моряка); 6) фартух (екіпажу); шкірянйй чохол (автомашини); 7) задня частйна кузова легкової автомашйни (для багажу); 8) ав. контейнер; 9) багажник (у кареті); 10) бот. оболонка (качана кукурудзи); 11) вйгода, кбрйсть; 12) розм. гроші, аванс зарплати; іо ~ на додачу; Же ~ із оп Же оЖег 1е§ (іооі) становище змінйлося; тепер відповідальність лежйть на (комусь) іншому; іо сііе іп опе’з ~з померти наглою смертю; померти на своєму посту; іо 8Єі Же огсіег оГ Же ~ бути увільненим; іо Ьауе опе’з Ьеагі іп опе’з ~з злякатися, у п’ятах похололо; іо Ье іп зтЬ’з ~з бути на чиємусь місці, бути у чиїйсь
шкурі; ~ апсі засісіїе! сідай! (команда в кавалерії); амер. сідлай!; іо гпоує (іо зіагі) опе’з ~з вирушати; Ьеі уоиг -8 будьте певні; іо Иск Же ~з підлабузнюватися; 2. у 1) надівати черевйки (ботйнки); 2) штурхнути чоботом (ногою); 3) розм. увільняти; ~ оиі (гоипб) виганяти, прогнати; 4) допомагати, бути вйгідним; у/Ьаі -з іі? яка від цього кбрйсть?; іі ~з поі це марно; 5) розм. брати гроші наперед, позичати (у когось).
ЬооіЬІаск ['ЬшіЬІавк] п амер. чис-тйльник взуття.
ЬооіесІ ['Ьи:іі<і] асі] взутий.
Ьооіее ['Ьи:іі:] п 1) дамський черевйк; 2) дитячий плетений черевй-чок.
ВооіЬ [Ьи:д] п ч. ім'я Буд.
ЬооіЬ [Ьи:д] п 1) будка; кабіна; 2)кібск; намет; балаган (на ярмарку); 3) кабіна для голосування.
Ьооіікіп ['Ьи:іікіп] п дитячий плетений черевйчок.
Ьооііпз ['Ьи:ііт)] п бот. вйхід в стрілку; трубкування.
Ьооі-]аск [ 'Ьигібззек] п 1) пристосування для скидання чобіт; 2) гірн. ловецький гачок.
Ьооііасе [ 'Ьшіїеіз] п шнурок для че-ревйків.
Ьооі-Іазі ['Ьи:11а:зі] п копйл; розпірка для взуття.
Ьооі-Іев ['Ьи.ііед] 1. п 1) халява;
2) розм. спиртні напої, що продаються таємно; 3) гірн. непідірваний шпур; 4) хижацька мілка шахта; ~ габіо зіаііоп підпільна радіостанція; 2. у розм. 1) таємно торгувати контрабандними (самогонними) спиртнйми напоями; 2) нелегально пошйрювати (щось); таємно торгувати (чимсь); іо ~ Ьоокз продавати заборонені книжкй.
Ьооі-1е8вег ['Ьи.іДедз] п розм.
1) торговець контрабандними (самогонними) спиртнйми напоями; 2) торговець забороненими товарами.
Ьооііезз ['Ьи.іііз] асі] 1) без черевй-ків, без чобіт; босоногий, невзутий; 2) марний, даремний; ~ ейогіз марні зусйлля.
Ьооіііск ['Ьи.ііік] 1. п амер. розм. підлабузник; підлесник (тж Ьооі-Ііскег); 2. у амер. розм. лестйти; підлабузнюватися, лизати п’яти.
Ьооіііскег [ 'Ьи:і, Ііка] п підлабузник; підлесник; підлйза.
Ьооішакег ['Ьи:і,теікз] п швець, чоботар.
Ьооіз [Ьи:із] п 1) коридорний, слуга (у готелі); 2) розм. молодший офіцер (в полку); молодший член клубу.
Ьооі-іор [ Ьи:1іор] п верхня частйна халяви, закот чобота.
Ьооі-іорріп& ['Ьи:і,ізргд] пмор. очй-щення і фарбування зовнішнього борту біля ватерлінії.
Ьооі-ігее ['Ьиііігі:] п копйл, шевська колодка.
Ьооіу ['Ьи:іі] п 1) трофеї; 2) награбоване добро, здобич; 3) цінне придбання; іо ріау ~ навмйсно програвати, заманюючи недосвідченого гравця; допомагати вйграти спільникові; грати нечесно, шахраювати.
Ьооге [Ьи:г] 1. п розм. 1) вйпивка, спиртний напій; 2) гулянка, пиятйка; іо Ье оп Же ~ пиячити; 3) свинцева руда; 2. у пиячити, випивати.
Ьоогег ['Ьи:гз] п розм. 1) п’янйця; 2) пивниця; шиночок.
Ьооху ['Ьиїхі] асі] розм. 1) п’яний; 2) питущий.
Ьо-реер [Ьои'ріїр] п ку-ку (гра в схованки з дитиною); іо ріау ~ грати в схованки.
Ьоррег ('Ьорз] п розм. джазовий музикант.
Ьорзіег ['Ьзрзіз] див. Ьоррег.
Ьог [Ьз:] п розм. сусід (у звертанні).
Ьога ['Ьз:гз] п метеор, бора.
Ьогасіс [Ьз'гаезік] асі] хім. борний; ~ асій борна кислота.
Ьогаде ['ЬопсІз] п бот. огірочник, огіркова трава.
Ьогах ['Ьзггзекз] п хім. бура; ~ зоар борне мйло.
Вогйеаих [Ьзґдои] п 1) геогр. н. м. Бордо; 2) бордо (вино); 3) (Ь.) розм. кров; ~ шіхіиге бордоська рідина.
Ьогйег ['Ьз.сЬ] 1. п 1) кордон; оуєг Же ~ через кордон; оиі оГ ~8 за кордоном; 2) межа, грань; 3) край, облямівка, обвідка; бордюр; 4) архт. фриз; 5) спорт, брівка бігової доріжки; ~ сопігої розі прикордонний контроль-но-пропускнйй пункт; 2. у 1) межувати (з — оп, ироп); 2) бути на межі (з — оп, ироп); 3) скидатися, бути схожим; іі ~з оп іпзапііу це межує з божевіллям; 4) облямовувати; обшивати.
Ьопіегед ['Ьз:дзсі] ж# облямований.
Ьогдегег ['Ьз:<ізгз] п мешканець прикордонної зони.
Ьопіег-£ііаг(і ['Ьз:(Ь'да:сІ] п прикордонник.
Ьопіегіїц’ ['Ьо:сІ9пі]] п 1) облямування; облямівка, кайма; 2) с. г. обвалування.
Ьогдег-Іаші ['ЬзісІзІзепсІ] п 1) прикордонна область (смуга, зона); 2) проміжна галузь (в науці); 3) грань, межа; щось середнє; 4) бордерленд.
Ьопіегіезз ['Ьз.сізііз] асі) що не має кордонів (меж); безмежний.
Ьопіег-Ііпе [ 'Ьзхізіаіп] 1. п кордон, демаркаційна лінія; 2. асі] прикордонний; що межує; ~ сазез оГ агЖгіііз мед. проміжні форми артрйту.
Вопіег-зШе рЬз:дззаісІ] п район поблизу кордону (між Англією і Шотландією).
Воггіег-^аггапі ['Ьз:с1з,\¥зг9пі] п юр. ордер на арешт (шотландця, що пере
Ьог
142
Ьоі
буває в Англії, або англійця, який перебуває в Шотландії).
Ьоге [Ьо:] 1. п 1) отвір, дірка; 2) гірн. свердловина, шпур; 3) військ. канал ствола; калібр зброї; ~ біатеіег внутрішній діаметр, калібр; 4) нудьга, нудота; 5) нудна людина; 6) нудне заняття; 7) бор, сильна припливна течія (в гирлі річки)', 2. V 1) свердлити, розточувати; 2) бурити; 3) з трудом (через силу) прокладати собі шлях; протискуватися; 4) надокучати, набридати; Ье ~8 те іо беаіЬ він мені остогид; 5) спорт, розм. відштовхнути, відпихнути; вивести противника із змагання. 3. разі від Ьеаг II.
Ьогеаі ['Ьохгюі] аф бореальний, північний, арктичний.
Вогеа$ ['Ьопгез] п поет, борей (північний вітер).
Ьогесоїе ['Ьз:кои1] п бот. капуста грюнколь, браункбль.
Ьогегі [Ьо:б] аф знуджений; набридлий; остогйдний, осоружний; Гт ~ мені набридло.
Ьогедот ['Ьз:сЬт] п нудьга.
ЬогеЬоІе ['Ьз.ЬоиІ] п (бурова) свердловина, шпур.
Ьогег ['Ьз.тз] п 1) бур, бурав; 2) бурильний молоток; 3) свердел; 4) бурильник, свердляр; 5) ент. точильник, свердлик; деревоточець; червиця, шашіль.
Ьогє-луєіі ['Ьз:\уе1] п 1) артезіанський колодязь; 2) свердловина.
Ьогіс [ Ьз:пк] аф хім. борний; ~ асіб борна кислота.
Ьогіде ['Ьз-.гаїсІ] п хім. борид.
Ьогіпе ['Ьз:пі]] 1. п 1) свердління; розточування; 2) буріння; 3) свердловина, шпур; отвір; 4) рі бурові роботи; 5) рі стружки від свердління; 6) надокучання, набридання; 2. аф 1) свердлячий; 2) свердлувальний, свердлильний; ~ тасЬіпе бурова машйна; ~ тіїї свердлильний верстат; ~ гі& буровий верстат; 3) надокучливий, набридливий; нудний, скучний.
Вогіз ['Ьзпз] п ч. ім'я Борис, Ббурис.
Ьогізш ['Ьз:пгт] п отруєння борною кислотою.
Ьош [Ьз:п] 1. аф народжений, природжений; ~ роеі природжений поет; Ье І8 8ВІІОГ ~ апсі Ьгесі він природжений моряк; іп аіі опе’8 ~ бауз за все своє життя; ~ и/ііЬ а зііуєг 8рооп іп опе’8 тошЬ що народився в сорочці, щасливий; 2. р.р від Ьеаг II 9.
Ьоте ['Ьз:п] р. р. від Ьеаг II.
Ьоте [ Ьз:пеі] аф фр. обмежений, з обмеженим кругозором.
Вотео ['Ьз’.пюи] п геогр. н. острів Борнео.
Ьогоп ['Ьз:гзп] п хім. бор.
Ьогои^Ь ['Ьлгз] п 1) містечко, селище міського типу; 2) район (вели
кого міста); ~ соипсії муніципальна рада; 3) амер. один з п’яти районів Нью-Йорка (тж типісіраї ~); 4 —Еп£ІІ8Ь юр. перехід спадщини до молодшого сина.
ЬогоидЬ-тазіег ['Ьлгз,та:8із] п голландський (фламандський) бургомістр.
ЬогоизЬ-гееуе ['Ьлгз'гі:у] п управитель міста, помічник управителя міста.
Ьоггоот ['Ьзгои] 1. п 1) застава; порука; 2) юр. поручйтель; 3) позичання; 4) гірн. кар’єр; 2. V 1) позичати (у когось — оГ, Ггот); брати на певний час; 2) запозичати; 3) ірон. красти; 4) викупляти; 5) ручатися (за когось); 6) мор. розходйтися (про вітер).
Ьогпл¥Є(і ['ЬзгошІ] аф 1) позйче-ний, узятий у позичку; 2) чужйй, привласнений; запозйчений.
Ьоїтоміпз [ 'Ьзгоші]] п 1) позичання (у когось); Ье \уЬо 1іке8 ~ бізіікез рауіп£ той, хто любить у борг брати, той не любить віддавати; 2) лінгв. запозй-чення.
ЬогесЬ [Ьо:/] п\ ~ сігсий розм. літні театри, кабаре і нічні клуби дачно-курортного району поблизу Нью-Йорка.
Ьогзіаі [ Ьззії] п ббрстал (виправний заклад); виправна колонія; В. іпзііш-ііоп борстальська установа (для молодих злочинців).
Ьогі [Ьз:1] п мін. борт; чорний алмаз.
Ьо8 [Ьзз] розм. 1. п 1) промах; невдала догадка; 2) плутанйна; 2. V 1) промахнутися; 2) помилйтися, наплутати, переплутати.
Ьозса^е ['ЬззккІз] п поет, гай; підлісок; чагарнйк; діброва.
ЬобсЬ [Ьо/] п голландський марга-рйн.
ЬозсЬ-Ьок ['Ьо/Ьок] п південноафриканська антилопа.
ЬозЬ [Ьо/] 1. п 1) розм. дурнйця, нісенітниця, пуста балаканйна; боп’і іаїк ~ не говорй дурнйць!; 2) ванна (корйто) для охолоджування інструментів; 3) рі заплечики доменної печі; 4) начерк; 2. у шк. розм. висміювати, дражнйти; 3. іпі дурнйця!
Ьозк [Ьозк] п поет. 1) гайок, дібровка; лісок; 2) кущ, чагарнйк, гущавина.
Ьозкеі ['Ьозкй] п 1) гай, діброва; 2) боскет.
Ьозку ['Ьозкі] аф 1) зарослий лісом (чагарником); 2) розм. напідпйтку, під чаркою.
Возпіа [ Ьзгшз] п геогр. н. Боснія.
Ьозош ['Ьихот] 1. п 1) поет, груди; пазуха; 2) душа, серце; 3) лоно; надра, глибйни; іЬе ~ оГ іЬе зеа морські гли-бйни, пучйна; 4) манйшка; перед ліфа (сукні); 5) кругла западина, заглиблення; 2. аф інтймний, близькйй; ~ Ггіепсі щйрий друг; 3. у 1) зберігати в таєм-нйці; 2) ховати за пазуху.
Ьозотед ['Ьихзтд] аф прихований, схований.
Ьо$от-Ггіеп(1 ['Ьигот'Ггепсі] п 1) щйрий друг (тж Ьо8от Ггіепсі); 2) розм. одежна воша.
Во$ропі$ [ 'Ьозрогоз] п геогр. н. Босфор.
Ьовдиеі ['ЬозкК] див. Ьозкеі.
Ьозз [Ьоз] 1. п 1) хазяїн; господар; підприємець; 2) амер. бос; політичний ватажок; 3) десятник; 4) гірн. штейгер; 5) розм. промах, пбмйлка; 6) ґуля, шйшка; 7) буд. рельєфна прикраса; орнамент на перетині балок; 8) опуклість в центрі щита; 9) тех. вйступ; потовщення; 10) маточина колеса; 11) буд. лоток; творйло (для вапна); 12) розм. набйта соломою подушечка; 13) амер. розм. корова, телйчка; 2. V 1) бути хазяїном (підприємцем); 2) розпоряджатися; господарювати, керувати; іо ~ ІЬе зЬоу/ орудувати (верховодити) усім; 3) робйти опуклий орнамент; прикрашати опуклим орнаментом; 4) розм. промахнутися; 5) наплутати, зіпсувати (справу).
Ьоззаде ['ЬззісІз] п архт. руст.
Ьоззеб [Ьозі] аф 1) опуклий; вйсу-нутий; що стирчйть; 2) гулястий.
Ьоззеїаіесі ['ЬозіїеКісІ] аф фізл. горбкуватий, гулястий.
ЬоЗЗЄІ [ Ьозіі] п невелйка опуклість, шйшечка.
Ьозз-еуей ['ЬозаісІ] аф розм. 1) одноокий, косий; 2) однобокий; 3) шахрайський.
ЬО83ІП£ ['ЬО8Н]] п 1) гірн. підрубування потужного пласта; 2) ґрунтування фаянсу.
Ьоззу ['Ьозі] 1. п амер. розм. 1) корова; 2) м’ясо; а зіісе оГ ~ шматочок м’яса; ~ іп Ьо\¥І тушковане м’ясо; 2. аф амер. розм. що розпоряджається (верховодить) усім; Ье із гаіЬег ~ він любить командувати.
Возіоп ['Ьозіоп] п геогр. н. м. Бостон; В. Теа Рагіу амер. іст. «бостбн-ське чаювання»; бостбнський бунт (проти ввезення англійцями чаю).
Ьозіоп ['Ьозіоп] п бостон (вальс).
Ьоі [Ьоі] п 1) личйнка гедзя; 2) гельмінтоз (у коней); 3) розм. туберкульозний хворий.
Ьоіапіс [ЬоЧгешк] аф ботанічний; іЬе В. Оагбепз Ботанічний сад (у Лондоні).
Ьоіапісаі [ЬоЧгешкоІ] аф ботанічний.
Ьоіапізі [ 'Ьоіопізі] п ботанік.
Ьоіапіхе ['Ьоіопаїх] у ботанізувати; збирати гербарій (трави).
Ьоіапу ['Ьоіопі] п ботаніка.
Ьоіагдо [Ьо'іа.дои] п приправа з ікри кефалі.
ЬоісЬ [ЬоЦ] 1. п 1) латка; 2) погано вйконана робота; 3) поганий праців-нйк; 4) розм. прищ, вйразка; 2. у 1) не
Ьоі
143
Ьои
вміло латати; 2) псувати; робйти погано (неуважно); 3) спартачити; зготувати (тж ~ ир, ~ ІО£ЄіЬег).
ЬокЬед [Ьоі/і] асі] 1) залатаний; 2) погано зроблений; спартачений; халтурний.
ЬоІсЬег ['Ьоїр] п 1) поганий працівник; партач; 2) молодий лосось.
ЬоІсЬу ['Ьоі/і] асі] невмілий, недотепний; погано зроблений.
Ьоі-Яу ['ЬоШаї] п ґедзь, овід.
ЬоЙї [ЬоиО] 1. асі] обидва, обидві; і той і інший; іЬеу аге ~ 8иг£еоп8, ~ о£ іЬет аге 8иг£еоп8 вони обидва хірурги; уои сап’і Ьауе іі ~ \уау8 розм. не можна мати і те й інше; доводиться вибирати одно з двох; 2. аду теж, також; І Ьауе 8ееп уоиг 8І8Іег апсі уоиг ЬгоіЬег ~ я бачив вашу сестру і вашого брата теж; 3. ргоп обидва, обидві; і той і інший; дує >угоіє іо іЬет ~ ми написали їм обом; 4. сопу. ~... апсі не тільки..., а (але) й; як... так і; і... і; Ье І8 ~ а £оосі досіог апсі а Зеїісаіе тап він не тільки хороший лікар, але й чуйна людина; Ье кпо\¥8 ~ Еп£ІІ8Ь апсі РгепсЬ він знає як англійську, так і французьку мову.
ЬоіЬег ['Ьодо] 1. п 1) турбота, клопіт, неспокій; джерело занепокоєння; 2) набридлива людина; \уЬаі а ~ уои аге! відчепись, як ти мені набрид! 3) пуста балаканина, нісенітниця; 2. у 1) набридати, надокучати; турбуватися); 2) хвилювати (ся), непокоїтися); 3) потрудитися, потурбуватися; Ье сііЗп’ї ~ іо Ье роїііе він не потрудився бути ввічливим; сіоп’ї ~ уоиг Ьеай аЬоиІ те! не турбуйтеся за мене!
ЬоІЬегаїіоп [,Ьода'геі/п] 1. п турбота, клопіт; неспокій (тж ЬоіЬег); 2. іпі яка досада!, хай йому біс!
ЬоіЬегзоте ['Ьздозат] асі] неспокійний, турботний; набридливий, докучливий, надокучливий.
ВоіЬпіа, СиІҐ оГ ['длІЬу'ЬоОшо] п геогр. н. Ботнічна затока.
ЬоіЬу ['Ьз0і] п халупа, хатина, будиночок.
ВоІоІрЬ ['Ьоідії] п ч. ім’я Ботолф.
Ьо-Ігее ['Ьоиігі:] п 1) фігове дерево; 2) (В.) священне дерево (у буддистів).
Ьоігуоі(і(а1) ('ЬоІпоід(оІ)] ад] гроновидний.
Воіетуапа [ЬоІ8'\уа:по] п геогр. н. Ботсвана.
Ьой [Ьоі] п кишковий глист (у тварин).
Ьоіііпе [Ьо'іігп] п 1) жіночий (дитячий) ботинок; 2) полуботки.
Ьойїе ['Ьоіі] 1. п 1) пляшка; бутель, сулія; балон; 2) флакон, калама-рик; ЬоІ-\уаіег ~ мед. грілка; 3) пляшечка; ріжок (для немовляти); 4) вино, горілка; Ю Ье ґопсі оГ ІЬе ~ любити випити, заглядати в чарку; іо Лее Ггот іЬе ~ уникати спиртних напоїв; оуєг
ІЬе ~ за пляшкою вина; іо іаке Іо ІЬе - запиячити, почати пити; ~ рагіу вечірка у складчину; 5) тех. опока; Ьіаск ~ амер. отрута; 6) сніп, оберемок сіна; 4 іо Іоок Гог а пеесіїе іп а ~ оГ Ьау шукати голку в скирті сіна, займатися безнадійною справою; 2. V 1) розливати в пляшки; 2) зберігати в пляшках; 3) розм. спіймати на гарячому; 4) в’язати снопи; □ ~ оГГ розливати з бочок у пляшки; ~ ир закупорювати; стримувати, приховувати (гнів тощо); оточувати; брати в кільце (ворога).
ЬоКІе-ЬпізЬ ['ЬоіІЬглД п 1) щітка для миття пляшок; йорж; 2) бот. хвощ польовий.
Ьойієіі ['Ьоіід] ад] 1) пляшковий, розлитий у пляшки (про пиво тощо); 2) що має форму пляшки; 3) стримуваний (про гнів тощо); 4) розм. п’яний; ~ сиситЬеге консервовані огірки.
ЬоП1е-Ґе<1 ['ЬоІІГед] ад] штучно годований (про дитину).
Ьоіі1е-£Іа$8 [ 'Ьоіідіа :з] п пляшкове скло.
Ьо111е-£гееп [Ьоіідгіїп] ад] темно--зелений, пляшкового кольору.
ЬоПІе-ЬеасІ ['ЬоіІЬед] п 1) дурень, дурник; 2) зоол. дрібний кит; 3) зоол. пляшконіс.
ЬоіНе-ЬоШег ['Ьоі1,Ьои1сЬ) п 1) секундант (боксера); 2) помічник; прихильник.
ЬоИІе-іаск [ 'Ьзіідзаек] п 1) зал. паровозний домкрат; 2) пристосування для обертання рожна.
ЬоШе-песк ['Ьзііпек] п 1) шийка пляшки; 2) вузький прохід (проїзд); 3) перен. вузьке місце; перешкода; 4) тех. горловина; 5) військ, дефіле.
Ьоіі1е-по$е ['Ьоііпоиг] п 1) товстий розпухлий червоний ніс; 2) зоол. пляшконіс.
Ьоіііе-рагіу ['Ьоі1,ра:1і] п 1) пиятика у складчину; 2) нічний клуб.
Ьоіі1е-5сге^¥ ['Ьоіізкги:] п штопор.
ЬоНІе-мвдЬег ['ЬзІІ,\¥О/о] п 1) мийник пляшок; 2) жарт, службовець для дрібних доручень; Ьеасі соок апсі - ірон. старший куховар і посудниця; і швець, і жнець, і на дуду грець; 3) жарт. фактотум.
Ьо111іп£ ['Ьоііід] п розливання в пляшки.
Ьоііот ['Ьоіат] 1. п 1) дно; днище; низ; нижня частина (чогось); іо £О іо іЬе ~ піти на дно; Ю іоисЬ ~ торкнутися дна; перен. цілком опуститися; 2) сидіння (стільця); сіднйця, зад; 3) підводна частина корабля; 4) судно (торговельне); 5) суть, основа; підвалина, фундамент; засада; іо £еі іо ІЬе ~ дійти до суті справи; Ье І8 а £оос1 тап аі ~ за вдачею він добра людина; 6) задня частина штанів; 7) запас життєвих сил; витривалість; міцність; 8) причйна; Іо Ье аі ІЬе ~
о£ 8гпіЬ. бути справжньою причиною чогось; 9) ложе ріки, річище; 10) мет. під, черінь; 11) текст, ґрунт, протрава; 12) рі тех. осад, гуща; осадок, поденки; 13) корпус (плуга); 14) амер. низина, долина (річки); 15) тех. букса; 4 аі ІЬе ~ о£ ІЬе Ьеагі у глибині душі; Ггот ІЬе ~ о£ ІЬе ЬеаП від щирого серця; іо кпоск ІЬе ~ оиі о£ ап аг£итепІ розстроїти плани, спростувати аргумент; іо 8іапс1 оп опе’8 о\уп ~ бути незалежним; ~8 ир! пий до дна!; 2. ад] 1) нижній, найнижчий; 2) останній, крайній; що знаходиться на дні; ~ ргісе крайня ціна; ~ сіоііаг останній долар, остання копійка; ~ сіга\уег шухляда комода, в якому зберігається придане (посаг) нареченої; 3. у 1) прилаштовувати дно (низ, сидіння); 2) торкатися дна; вимірювати глибину; 3) шукати причину; добиратися до суті; вникати, розуміти; 4) обґрунтовувати, ґрунтувати (ся); будувати, засновувати (на — оп, ироп; звич. разз.).
іюііотед ['Ьоіотд] ад] 1) що має дно; 2) заснований; обґрунтований; що має підставу.
Ьойош-£га$$ ['Ьоізтдгаїз] п низинні трави.
Ьоііот-ісе ['Ьоіот'аіз] п донний лід.
ЬоИотіп£ ['Ьзіотід] п 1) щебеневий шар (дороги); 2) буд. опорядження основи.
ЬоКот-Іаші [ 'Ьоіотіаепд] п амер. заплава; долина.
Ьойот1Є55 ['Ьоіотіїз] ад] 1) бездонний; 2) безмежний; 3) незбагненний; ~ тузіегу незбагненна таємниця; 4) необгрунтований; 5) що не має сидіння, без сидіння (стілець); ~ ріі пекло.
Ьойотто$< ['Ьзіоттоизі] ад] найнижчий.
ЬоКотгу ['Ьоізтп] юр. 1. п бодме-рея; 2. V заставляти судно (вантаж судна).
ЬоКот-ир ['Ьоіот'лр] аду догори дном.
ЬоПот-ир^агііз [ 'Ьоіот 'лр^зсіг]
див. Ьоііот-ир.
Ьоіиіізт ['Ьоі]и1іхт] пмед. ботулізм. ЬоиДоіг ['ЬиісЬуа:] п фр. будуар.
Ьои&Ь [Ьаи] п 1) сучок, сук; 2) шибениця; 3) розм. нога.
ЬоивЬ-роі ['ЬаироС] п 1) ваза (горщик) для квітів; 2) букет квітів.
ЬоидЬі І ['Ьаикі] 1. п шотл. кошара для овець; 2. у заганяти овець до кошари.
ЬоидМ II [Ьо:1] разі і р.р. від Ьиу II.
Ьои^Ьіеп [ 'Ьо:іп] ад] розм. амер. готовий, куплений готовим.
Ьои£Іе [ Ьи:зі:] п фр. воскова свічка.
ЬоиіШ [Ьи: з'і:] п фр. варене (тушковане) м’ясо.
Ьои
144
Ьо>¥
ЬоиіІІоп [Ьи:р:г|] п фр. бульйон, суп.
Ьоик [Ьи:к] п розм. тулуб; тіло.
ЬоиМег ['ЬоикЬ] п 1) валун; 2) галька, голиш; 3) брила, грудомаха.
ЬоиМег-сІау [ 'ЬоикЬ'кІеі] п валунна глина.
ЬоиМег-регкмі ['ЬоикЬ'ріапосІ] п геол. льодовиковий період.
ЬоиМегу [’ЬоикЬп] аф валунний.
Ьоиіеуапі ['Ьи:1уа:] п фр. 1) бульвар; 2) амер. проспект.
Ьои1еуег8етеп1 [Ьиі'уагзтапі] п фр. потрясіння; крах.
Воиіозпе [Ьи'іоіп] п геогр. н. м. Булонь.
ЬоиМег ['Ьоиііа] п довга волосінь з великою кількістю гачків.
Ьоип [Ьаип] V 1) готувати(ся); 2) вирушати.
Ьоипсе [Ьаипз] 1. п 1) стрибок; підскік; 2) сильний, раптовий удар; 3) пружність; 4) хвастощі, похвальба; перебільшення; 5) розм. звільнення, увільнення; 6) розм. енергія, відвага; 7) військ, рикошет; 8) амер. кін. яскравість; 2. у 1) підстрибувати; підскакувати; відстрибнути; 2) стрибати (по дорозі — про автомашину тощо); 3) ходити підстрибуючи; рухатися з шумом; 4) військ. рикошетувати; 5) ускакувати, заскакувати, уриватися (іпіо); 6) вискакувати (оиі 00; 7) хвастати, хвалитися; 8) умовити, примусити, схилити (зробити щось); 9) розм. увільняти, виганяти, проганяти; 10) накидатися, налітати (на — аі); 11) спорт, бйти м’ячем (об щось); 3. асіу раптом, раптово, несподівано; 4. іпі бум!
Ьошісег ['Ьаипза] п 1) хвалько; брехун; 2) хвастощі; брехня; фальш; 3) розм. громадище; здоровило; одо-рббло; 4) амер. викидайло; 5) стрибун; 6) чек, що не може бути оплачений банком.
Ьоипсіпз рЬаипвіт)] 1. п 1) стрибання; підскакування; 2) підскоки літака при посадці; «козли»; 3) телеб. нестійкість зображення по вертикалі; 2. аф 1) дужий, рослий; великий; гладкйй; 2) незграбний, вайлуватий; 3) хвалькуватий, хвастовитий.
ЬоишІ [Ьаипд] 1. п 1) межа, границя; обмеження; \¥ІіЬіп ~з у межах; 2) звич. рі рамки, межі; певний район, за межі якого не дозволяється виходити; 3) стрибок, скік; 4) відскік (м ’я-ча); 5) військ, рикошет; 6) поет, сильний удар серця; 2. аф 1) невільний; зв’язаний; 2) зобов'язаний; вимушений; ~ іо тіїііагу зєгуісє військовозобов’язаний; 3) неодмінний; обов’язковий; 4) певний; що має намір; що зважився (зробити щось); 5) оправлений, в оправі (про книгу); 6) мед. хворий на запор; 7) готовий (вирушити);
що прямує (до — Гог); Іііе зйір із ~ Гог Осіеза пароплав прямує до Одеси; ІЬе 8йір із ~ ю зіагі іотолгомг пароплав відчалює завтра; 3. V 1) обмежувати, бути межею; межувати; ІЬе РасіГіс Осеап ~8 СаІіГогпіа оп Іііе у/є8і на заході Каліфорнію омиває Тихий океан; 2) амер. називати межі, визначати кордони; 3) стримувати; 4) стрибати, скакати; швйдко бігти; мчати, нестися; 5) відскакувати (про м'яч); 6) військ, рикошетувати; 4. разі і р.р. від Ьіпсі.
Ьоишіагу ['Ьаипсіап] п 1) кордон, межа; Іапсі Ьоипсіагіез сухопутні кордони; 2) спорт, обмежувальна лінія поля; 3) військ, розмежувальна лінія; границя; ~ гіуєг прикордонна ріка; ~ розі межовий знак.
Ьоишіагу-Ііпе ['ЬашкЬпДаш] п прикордонна лінія; кордон.
ЬошМагу-гМег ['Ьаипдапдаїда] п австрал. об’їждчик, що стежить за справністю огорожі.
ЬошкІеп ['ЬаипсЬп] 1. аф прямий; ~ диіу святий (прямий) обов’язок; 2. заст. р.р. від Ьіпсі.
Ьоишіег ['ЬаипсЬ] п 1) той, що визначає межі, межувальник, межовик; 2) розм. кордон, межа; 3) розм. пройдисвіт, пройда; негідник.
ЬошкНпв ['Ьаипдп]] аф: ~ тіпе шрапнельна міна.
Ьоишіїезз ['Ьаипдііз] аф безмежний, безкраїй.
ЬоишІ1е$$1у 1'ЬашкіІізІі] асіу безмежно, необмежено.
Ьоипіеоиз ['Ьаипіюз] аф 1) щедрий (про людей); 2) достатній, багатий, щедрий, рясний; - Ьагуезі багатий (рясний) урожай.
Ьоипіеоизіу ['Ьаипіюзії] асіу щедро; рясно.
ЬоипІІЇйІ ['Ьаипіїїиі] див. Ьоипіеоиз.
Ьоипіу ['ЬашіИ] п 1) щедрість;
2) щедрий подарунок; дар; ~ оГ паїиге дарй природи; 3) заохочувальна урядова премія; Кіп^’з (Оиееп’з) ~ допомога матері, що народила трійнят.
Ьоициеі [’Ьикеї] п 1) букет (квітів); 2) перен. хвала, схвалення; 3) аромат (букет) вина; 4) сигара з гострими кінцями.
ЬоигЬоп ['ЬиаЬап] п амер. 1) реакціонер; консерватор; 2) бербон (віскі з кукурудзи або пшениці).
Ьоигдоп [’Ьиадп] п басовий регістр органа; басова трубка волинки; В. Заи^е манометр Бурдбна.
Ьоиг£ [Ьиад] п 1) невелике містечко (село) поблизу замку; 2) європейське містечко (на відміну від англійського іоу/п).
Ьоиг£еоіз І ['Ьиазжх:] фр. 1. п 1) буржуа; 2) іст. городянин, мешканець міста; 2. аф буржуазний.
Ьоиг&еоі$ II [Ьо/сІзоіз] п друк, боргес (шрифт).
Ьоиг£еоізіе [.Ьиаз^аґгі:] п фр. буржуазія; реііу ~ дрібна буржуазія.
Ьоигп [Ьиоп] п розм. струмок.
Ьоигпе [Ьиап] п поет. мета.
ВоигпетоиІЬ ['Ьо.птаО] п геогр. н. м. Борнмуг.
Ьоигоск ['Ьи:гак] п 1) невелика хатина; 2) невелика купа каміння.
Ьоигзе [Ьиоз] п фр. (паризька) фондова біржа.
Ьоигігее ['Ьиаігі:] п бот. чорна бузина.
Ьоизе І [Ьи:г] 1. п 1) алкогольний напій; 2) погане вино; 3) пиятйка; 4) низькосортна руда; 2. V пиячити, випивати.
Ьоизе II [Ьаиг] у мор. натягувати трос (за допомогою шалей); вибирати (снасті).
Ьоиі [Ьаиі] п 1) раз; тур (у танцях); аі опе ~ за одним разом (заходом); однйм махом; ІЬІ8 ~ цього разу; 2) спорт, сутичка; зустріч; 3) заїзд; 4) припадок, прйступ (кашлю тощо); 5) тех. сйто, решето, грохот.
Ьоиіічие [Ьи:'іі:к] п модний магазин, крамниця.
Ьоуіпє ['Ьоиуаш] аф 1) бичачий, коров’ячий; 2) дурнйй, тупйй; 3) незграбний, млявий.
Імиу І [Ьои] 1. п 1) лук (зброя); 2) рі лучники; 3) дуга; 4) буд. арка; 5) поет. райдуга; 6) смичок; 7) сідельна лука; 8) бант; 9) краватка, гал стук-метелик; 10) лекало; 11) бугель (електровоза); 2. V володіти смичком.
Ьоіу II [Ьаи] 1. п 1) поклін, уклін; 2) ніс (корабля); 2. у 1) кланятися; 2) кивати, хитати (головою); 3) підкорятися; схилятися; 4) гнути(ся); згинатися); нахиляти(ся); нагинати(ся).
Ьолу-Ьаскед ['ЬоиЬзекі] аф згорбле-ний, сутулий; із зігнутою спйною.
Ь<п¥-Ьеагег ['Ьои,Ьєага] п об’їждчик.
Ьо^-Ьоу ['ЬоиЬзі] п амур з луком і стрілами, купідон.
Ьол¥-сотра$8Є8 ['Ьои, клтразіг] п рі кронцйркуль.
Ьоуугіїегіге ['ЬаидЬгаїх] у викидати (заміняти) небажані місця (в книзі тощо).
Ьо\у-(ігіІ1 ['Ьоидпі] п смичковий дриль.
Ьоуиєсі [Ьаисі] аф зігнутий; вйкри-влений; ~ Ьаек сутула спйна.
ІЮ5УЄІ ['Ьаиаі] 1. п 1) кйшка; 2) рі кишечник, травнйй тракт; 3) рі внутрішня частйна (чогось); нутрощі; 4) рі геол. надра; 5) рі співчуття; 2. у патрати, розчиняти, виймати нутрощі.
ЬоауєПєй ['ЬаиакІ] аф 1) вйпатра-ний, розчйнений; 2) з нутрощами.
Ьомтг ['Ьаиа] 1. п 1) дача, котедж; 2) альтанка; 3) поет, житло; притулок, приют; 4) заст. будуар; 5) мор. становйй якір; Ье8І (зтаїї) ~ правий
ЬОУУ
145
Ьга
(лівий) становий якір; 6) музикант, що грає на смичкових інструментах; 2. V оточувати, охоплювати.
Імнуегу ['Ьаизп] 1. л амер. 1) ферма, садиба, обійстя; 2) квартал низькопробних шинків та бездомних бродяг; 2. ад] 1) тінистий, тінявий; 2) обсаджений кущами (деревами).
Ьолуєі ['Ьилі] л розм. ліхтарик.
Ьоот-Ьаші ['ЬоиЬаепсІ] л рука, що тримає лук (ліва); рука, що тримає смичок (права).
Ьо^іе-кпіГе ['ЬошпаИ] л (рі Ьо\уіє--кпіуез [-паїух]) амер. довгий мисливський ніж.
Ьотріпз ['Ьоиід] л муз. 1) гра на скрипковйх інструментах; 2) техніка володіння смичком; 3) штрих.
Ь(П¥-іп$<гитепі ['Ьоидпвіпппопі] л муз. смичковий інструмент.
Ьо\¥к [Ьаик] л гірн. цебер.
Ьоту-кпоі ['Ьоипоі] л бант.
Ьоууі [Ьоиі] 1. л 1) миска, таз; 2) чашка; 3) чан, резервуар; 4) унітаз; 5) кубок, чаша; іеа ~ піала; 6) вміст кубка; ііте По\уіП£ ~ збірн. спиртні напої; 7) (ійе ~) бенкет, веселощі; ійе сйеегіиі ~ весела гулянка; 8) ваза (для квітів тощо); 9) чашоподібна частйна (люльки тощо); 10) заглйблення (ложки тощо); 11) улоговина, балка; 12) амер. амфітеатр; стадіон; 13) тех. резервуар; тйгель; 14) куля (у грі в кеглі тощо); 15) рі гра в кеглі (кулі); 16) розм. мармурова кулька; 17) мор. розм. земна куля; агоипсі ійе ~ навколо світу; 18) тех. ролик; блок; 2. V 1) грати в кулі (шарй); 2) котити (кулю, обруч тощо); 3) котитися (тж ~ а!оп§); 4) подавати м’яч (в бейсболі, крикеті); □ ~ аіоп& їхати, швидко котитися; ~ йомлі, ~ оиі, ~ оуєг збйти, збентежити, засмутити, вйвести з рівноваги; ~ оЯГ вййти з гри.
Ьотукіег ['ЬоиІсЬ] див. Ьоиібсг.
Ьои-1с§£сс1 ['Ьоиіедб] ад] кривоногий.
Ьоиіег ['Ьоиіо] л 1) котелок (капе люх); Ьаіііе - військ, розм. сталевий шолом;іо §еі ійе - йаі бути увільненим з військової служби; 2) спорт, гравець в кулі; 3) бдулер (крикет).
Ьоиііпе І'Ьоийп] л мор. булінь.
Ьоі¥Ііп£ ['Ьоиіід] л спорт. 1) гра в кулі; 2) гра в кеглі; 3) подача м’яча (крикет).
Ьотуїііщ-аііеу ['Ьоиііі] 'аеіі] л кегельбан.
Ьоиіііі£-£гееп ['Ьои1іддгі:п] л лужок для гри в кеглі (кулі).
Ьотушап І [Ьошпап] л (рі Імжтеп) стрілець з лука, лучник.
Ьотопап II ['Ьаитоп] л (рі Ьожтеп) баковий весляр (найближчий до носа).
ЬоіУ-тетЬег [ Ьои.тетЬо] л буд. кружало.
Ьо>¥-пеі ['Ьоипеі] л верша.
Ьо\¥-$аи ['Ьоизо:] л лучкова пилка.
, Ьон8Є [Ьаиг] V див. Ьоизе.
ЬонБЙоі ['Ьои/оі] л дальність польоту стрілй.
Ьонзргіі [ 'Ьоизрпі] л мор. бушпрйт.
В(П¥-8ігееі ['Ьои'зігі.і] л 1) Ббу--стрит (вулиця в Лондоні, де розташований будинок головного поліцейського суду); 2) перен. поліцейський суд.
Ь(Н¥-$йтп8 ['Ьоизіпі]] л 1) тятива; ~ Еітсіег буд. аркова (арочна) ферма; 2) шнурок для задушення (в Туреччи-ні).
Ьон'зігіпз ['ЬоїШпі]] V задушити шнурком.
Ьон-\¥Іп(1он ['Ьои'хуіпсіои] л 1) архт. вікно з вйступом, еркер; 2) розм. черево, пузо.
Ьон-ион |'Ьаи'\уаи] 1. л 1) гавкіт, собаче гавкання; 2) дит. собака, гав--гав; 3) хвастощі; 2. V 1) гавкати; 2) гарчати; огризатися.
Ьонует І'Ьоцр] л 1) майстер, що виготовляє луки; торговець луками; 2) стрілець з лука.
Ьох [Ьокв] 1. л 1) коробка; ящик; скрйня, сунд^йс; 2) вміст коробки (ящика, сундука тощо); 3) карнавка (для збирання грошей); 4) різдвяний подарунок (у коробці); 5) козли; 6) розм. труна; 7) театр. ложа; 8) стійло; 9) відокремлена перегородкою частйна харчевні; 10) невелйкий будйночок (мисливський тощо); 11) будка (сторожа тощо); 12) тех. букса, втулка; муфта; 13) картер; 14) вугільна вагонетка; 15) тех. опока; 16) купе, бокс; 17) удар (кулаком); а ~ оп ійе еаг ляпас; 18) бот. самшйт; 19) велйка устриця; 2. V 1) класти в коробку (в ящик); 2) ставити в стійло (коня тощо); 3) підсочувати дерево; 4) військ, оточували (вогнем); 5) подавати в суд (документи); 6) спорт, затиснути (бігуна); 7) спорт, боксувати; бйти кулаком; іо ійе саг дали ляпаса.
Ьох-Ьагплу ['Ьзкь.Ьалои] п тачка з високими бортами.
ЬохЬеат ['Ьок$Ьі:т] л балка коробчастого перетину.
Ьох-саІГ ['Ьокз'кагГ] л (рі Ьох-са1уе$ [-ка:ух]) бокс, хромова теляча шкіра.
Ьох-саг ['Ьокзка:] л амер. товарний вагон.
Ьох-сіоііі ['ЬокзкІо:0] л сукно з гладкою лицьовою стороною.
Ьох-соаі ['Ьзкзкоиі] л коротке вільне пальто з важкого матеріалу.
Ьох-соисЬ [ 'Ьзкз'каиі/] л тахта з ящиком (для постелі).
Ьох-соир1іп£ [ 'Ьокз, клрін] ] л тех. з’єднувальна коробка (муфта).
Ьохеп ['Ьокзп] ад] самшйтовий, буксовий.
Ьохег ['Ьзкзо] л 1) спорт, боксер; 2) боксер (порода собак); 3) австрал. розм. котелок (капелюх).
Ьох-Гогш ['Ьок$£о:т] л мет. опока.
ЬохГиІ ['ЬокзГиІ] п повний ящик.
Ьохіп£ ['Ьокзп]] л 1) бокс; ргоГез-зіопаї (атаіеиг) ~ професіональний (любительський) бокс; 2) упаковка, пакування (в ящики); 3) матеріал для ящиків; 4) тара, футляр.
Вохіп£-(іау ['Ьокзідсіеі] л день подарунків (другий день Різдва, коли слуги та ін. одержують подарунки).
Ьохіп£-£ІО¥Є ['Ьокзідділу] л боксерська рукавичка.
Ьох-кеерег ['Ьокз,кі:рз] л театр. капельдйнер при ложах.
Ьох-кііе ['Ьокз'каїі] л коробчастий паперовий змій.
Ьох-оШсе ['Ьокз'зіїв] л театральна каса.
Ьох-$еаі ['Ьзк$'8І:і] л 1) козли; 2) місце в ложі.
Ьох-ир ['Ьокз'лр] л розм. плутанй-на, безлад, розгардіяш.
Ьох-т¥а&оп ['Ьзкз'хугедап] л 1) крй-тий товарний вагон; 2) амер. відкрй-гий вагон подовженої форми.
Ьохмчммі |'Ьок8\уисІ] п 1) самшйт; 2) деревина самшйту.
Ьоу [Ьоі] л 1) хлопець; хлопчик; 2) розм. парубок, легінь; молода людйна; оісі ~ старйй шкільнйй (університетський) товариш; дружйще; старйй; 3) розм. син, хлопчйна; 4) мор. юнга; 5) бой (слуга); побігайко; роз-ейльний; 6) (ійе ~) розм. шампанське; < Ьі£ ~ амер. хазяїн; верховода; військ. важка гармата, важкйй бомбардувальник; зіпсе Абат \уа$ а ~ з давніх-давен; ~ зсоиі бойскаут; ~ іоує кущовйй по-лйн.
Воусе [Ьоіз] л ч. ім 'я Бойс.
ЬоусоИ ['Ьзікзі] 1. л бойкот; (о риі ипсіег ~ бойкотувати; 2. V бойкотувати.
Воуд [Ьоісі] л ч. ім'я Бойд.
Ьоу-Ггіеімі [ ЬзіГгепб] л розм. коханий; парубок юнак.
ЬоуЬоогі ['Ьоїйисі] п 1) біроцгво; юнацькі рбкй; 2) збірн. хлопчики.
Ьоуі$Ь ['Ьоп/] ад] 1) бтрочий; зв’язаний з дитйнством; 2) хлопчачий; жвавий; веселий; 3) недосвідчений, непрактйчний.
ЬоуІ£Йпе88 ['Ьоп/піз] п хлоп’яцтво.
Ьга [Ьга:] л розм. бюстгальтер.
ЬгаЬЬІе ['ЬггеЬІ] 1. л сперечання; сварка через дрібнйці; 2. V сперечатися; сварйтися через дрібнйці.
Ьгасе [Ьгеїз] 1. л 1) підпора; зв’язок; скріпа; скоба; 2) (рі без змін) пара (особл. про дичину); а ~ оГ рйеазапіз пара фазанів; 3) фігурна дужка; 4) рі підтяжки; 5) коловорот; 6) мор. брас; 7) гірн. вй-хід з шахти; іп а ~ оГ зйакез вмить; 2. V 1) зв’язувати, прив’язувати; скріпляти, прикріпляти; 2) підпирати; охоплювати; 3) натягувати; 4) напружувати (сили); іо ~ опезеІГ ир зібратися з ейлами, взяти себе в руки; 5) ноейти підтяжки (тж ~ ир).
Ьга
146
Ьга
Ьгасед [Ьгеїзґ] аф 1) кріплений; посилений; 2) тех. розчалений.
Ьгасеїеі ['Ьгеїзіїі] п 1) браслет; 2) рі розм. наручники.
Ьгасег ['Ьтеїзо] п 1) скріплення; зв’язок; скоба; 2) зміцнюючий засіб; 3) розм. ковток спиртного; оковита; 4) напульсник (у фехтувальників тощо).
ЬгасЬ [ЬггеЦ] п шукач-сучка.
ЬгасШаІ [ 'Ьгеїкрі] аф анат. плечовий.
ЬгасЬіаіе ['Ьтеїкиі] аф бот. гіллястий; розгалужений.
Ьгасіпз ['Ьгеїзи]] 1. п кріплення; зв’язок; 2. аф підбадьорюючий; зміцнювальний, зміцнюючий; ~ сіітаіе здоровий клімат.
Ьгаск [Ьггек] 1. п 1) дефект; 2) брак; 3) бракераж; 2. V бракувати товари.
Ьгаскеп ['Ьггекап] п бот. папороть--орляк.
Ьгаскег ['Ьтгеко] п бракер.
Ьгаскеі ['Ьтгекіі] 1. п 1) кронштейн; консоль; опора, підпора, підпірка, підставка; скоба; 2) мор. кнйця; 3) по-лйчка; 4) бра; 5) дужка; гоипсі (зциаге) ~8 круглі (квадратні) дужкй; 6) група, категорія; рубрика; 7) військ, вйлка; 8) газовий ріжок; 2. у 1) брати в дужкй; 2) з’єднувати фігурними дужками; 3) ставити в одйн ряд (поруч); групувати; 4) військ, захопити у вйлку.
ЬтаскізЬ ['Ьгаекі/] аф 1) солонуватий (про ґрунт, воду тощо); 2) неприємний, гидкйй; огидний.
Ьгасі [Ьгавкі] п бот. прйквіток.
Ьгасіеаіе ['Ьтаекіпі] аф бот. при-квітковйй; що належить до прйквітка.
Вгай [ЬгаесІ] п ч. ім'я Бред, Брад (зменш, від Вгасіїеу).
Ьгай [ЬгаесІ] п 1) штифтик, цвях без головки; 2) рі розм. гроші; мідні монети, мідякй.
Ьгайані ['Ьгаесіо:!] п шйло.
ЬгайЬигу ['ЬггедЬоп] п розм. банкнот вартістю одйн фунт стерлінгів (десять шилінгів).
ВгасИопІ ['ЬгаесИЬсІ] п 1) геогр. н. м. Бредфорд; 2) ч. ім'я Бредфорд, Брад-форд.
Вгасіїеу ['Ьгаесіїї] п ч. ім'я Бредлі, Брадлі.
Ьгайзоі [ 'Ьгаедгоі] п вет. брадзбт, злоякісний набряк (хвороба овець).
Вгасіу ['Ьгеїді] п ч. ім'я Брейді.
Ьгайузеізш [ 'Ьтаедізаігт] п метеор. повільні коливання земної корй.
Ьгае [Ьгеї] п розм. 1) стрімкйй (крутйй) берег ріки; 2) схил пагорба.
Ьгае [Ьгаед] 1. п 1) хвастощі; 2) предмет хвастощів; 3) хвастун, хвалько; 2. аф 1) смілйвий, хоробрий; 2) хвастовитий; 3) амер. першокласний; 3. у 1) хвастати (чимсь — оГ, аЬоиі), хвалитися, вихвалятися; 2) залякувати.
Ьга££а(1осіо [,Ьтгедо'сіоиЦіои] п 1) хвастун; хвалько; 2) хвастощі.
Ьга&§агі ['Ьтгедоі] 1. п хвастун, хвалько; 2. аф хвастовйтий.
Ьга££егу ['Ьтгедап] п хвастощі. Ьга§£ЄІ ['Ьгаедії] п пйво з медом. ВгаЬш [Ьта:т] п рел. Брахма.
ВгаЬта ['Ьга:то] скор. від ВгаЬта-рооіга.
ВгаЬтарооіга ['Ьга:та'ри:іга] п 1) геогр. н. р. Брахмапутра; 2) брама-путра (порода курей).
ВгаЬшіп ['Ьгаїтт] п брамін.
ВгаЬтапіБШ ['Ьгаїтітгт] п брахманізм.
Вгаїїтариіга [,Ьга:та'ри:іГ9] п геогр. н. р. Брахмапутра.
Ьгаігі [Ьгеїд] 1. п 1) шнурок; тасьма; галун; джгут; 2) обплетення; 3) коса (волосся); 2. у 1) заплітати (косу); зав’язувати стрічкою; 2) поет. плестй; 3) прикрашати (обшивати) тасьмою (шнурком, галуном); 4) ел. обмотувати, обплітати (провід).
Ьгаісііпз ['Ьгеїдії]! п 1) збірн. стріч-кй, галунй, тасьма; 2) оздоблення тасьмою (стрічками, галунами); 3) ел. обмотування, обплітання (провода).
Ьгаіі [Ьгеїі] 1. п 1) мор. гітов, гордень; 2) пуго для сокола; 2. у 1) брати на гітови; 2) обплутувати крйла сокола.
Ьгаіііе [Ьгеїі] п 1) шрифт Брайля (для сліпих); 2) система читання і письма для сліпйх.
Ьгаіп [Ьтеїп] 1. п 1) мозок; бізеазе оГ іЬе ~ захворювання мозку; ~ зиг^еоп нейрохірург; 2) рі мозок (як їжа); 3) рі розм. розум, розумові здібності; інтелект, ум, глузд; ро\¥егїи! (сіеаг) ~ могутній (світлий) розум; и8е уоиг ~з! помізкуй!, подумай!; 4) (а ~) розумаха, мудрій; 5) електронна обчйслювальна машйна; 6) рі кіносценарйст; Ь ~з ітизі амер. мозковйй трест; іо сгаск опе’з ~(з) з’їхати з глузду; іо сид&е! (іо Ьеаі, іо риггіе, іо гаск, іо сіга§) опе’з ~з аЬоиі (ууііЬ) зтіЬ. сушйти собі мозок чимсь, ламати собі голову над чимсь; іо Ьауе зтіЬ. оп іЬе ~ палко захоплюватися чимсь; іо іигп зтЬ.’з ~ запаморочити комусь голову; ~ ипіі військ, розм. бортова апаратура самонаведення; 2. у розтрощити (розбити) голову.
Ьгаіп-сазе ['Ьгеїпкеїз] п кістковйй череп.
Ьгаіп-сЬі1<1 ['ЬгеіпЦаїїсІ] п (рі Ьгаіп--сЬіІсігеп ['Ьтеїп, і/ікігоп]) розм. оригінальна думка; ідея, задум.
Ьгаіп-сопуоіиііоп [ Ьтеїп, копуо 1и:/п] п звйвина мозку.
Ьгаіп-согіех [ 'Ьтеїп 'коїіекз] п (рі Ьтаіп-согіісез) кора головного мозку.
Ьгаіп~соі1ісе$ ['Ьтеїп'ко:іі8І:2] рі від Ьгаіп-согіех.
Ьгаіп-Газ ['ЬтеїпГаед] п нервове вй-снаження; перевтома мозку.
Ьгаіп-Геуег ['Ьтеїп,її:уо] п 1) запалення мозку; 2) хвороба, ускладнена мозковйми явищами; 3) менінгіт.
Ьгаіп-£Г(И¥йі ['Ьтеїпдтоиб] п пухлина головного мозку.
Ьгаіп1е88 ['Ьгеїпііз] аф безмозкий, безглуздий, дурнйй.
Ьгаіп-рап ['Ьгешргеп] п черепна коробка, череп.
Ьгаіпзіск ['Ьтеїпзік] аф божевільний, причйнний.
Ьгаіп-зіогт ['ЬтеіП8іо:т] п 1) припадок божевілля; душевне потрясіння; 2) розм. блискуча ідея; чудовий план; 3) маячна ідея (думка).
Ьгаіпіеазег [ 'Ьтеїп, іігго] п розм. головоломка.
Ьгаіп-іипіс [ 'Ьтеїп 'і]и:шк] п мозкова оболонка.
ЬгаіпназЬ [ 'Ьгеїпхуз/] 1. п розм. «промивання мозку», ідеологічна обробка; 2. у розм. «промивати мозок», піддавати ідеологічній обробці.
Ьгаіп-назйіпЕ ['Ьтеїп, ^з/ід] п розм. «промивання мозку», ідеологічна обробка.
Ьтаіп-науе [ 'Ьгєшхуєіу] п розм. блискуча ідея, несподівана думка.
Ьгаіпу ['Ьгеїш] аф розм. розумний, тямовйтий, кмітлйвий, головатий, тямущий; дотепний.
Ьгаігй ['ЬтєосІ] 1. п паросток, пагін; молода рослйна, вруна; 2. у сходити (про посіви).
Ьгаізе [Ьтеїг] 1. п тушковане м’ясо; 2. у тушкувати м’ясо.
Ьгаке [Ьгеїк] 1. п 1) гальмо; іо риі оп іЬе ~ загальмувати; ~ асііоп гальмування; 2) рукоятка (насоса); 3) бот. орляк (папороть); 4) хаща, гущавина, чагарнйк; 5) м’ялка, тіпалка, терниця (для льону, конопель); 6) тістомішалка; 7) велйка борона; 8) станок для підковування коней; 9) дйба, колода; 2. у 1) гальмувати; 2) м’яти, тіпати (льон); 3) місйти тісто; 4) розбивати грудкй (бороною); 5) заст. разі від Ьтеак.
Ьгаке-Ьапй [ 'ЬтеїкЬгепсІ] п тех. гальмова стрічка.
Ьгаке-£еаг ['Ьтеїк'дю] п тех. гальмова система.
Ьгакезпіап ['Ьтеїкзтоп] п (р/Ьтакез-теп) 1) гальмовйй кондуктор; 2) гірн. машиніст шахтної підіймальної машй-ни.
Ьгаке-уап ['Ьтеїкуаеп] п гальмовйй вагон.
Ьгакіпз ['Ьтеїкп]] п гальмування; ~ іпсііпе зал. гальмівна гірка.
Ьгаку [’Ьтеїкі] аф зарослий чагарбм (папороттю).
Вгаш [Ьтает] п ч. ім'я Брем, Брам (зменш, від АЬгаЬат, АЬгат).
ЬгатЬІе ['ЬгаетЬІ] п бот. ожйна (кущ).
Ьга
147
Ьга
ЬгатЬІе-Ьеггу ['ЬгаетЬІЬеп] п бот. ожина.
ЬгатЬІіпз ['ЬггетЬІп]] п орн. юрок.
ЬгатЬІу ['ЬгаетЬІі] асі] зарослий ожиною.
Ьгап [Ьгаеп] п вйсівки.
Ьгапсапі ['Ьгаеі]к9сІ] п підстилка для коня.
ЬгапсБ [Ьга: пі/] 1. п 1) гілка (дерева)', 2) галузь; а ~ оГ Іпс1и8ігу галузь промисловості; 3) філіал, філія, відділення; 4) лінія, парость (кревності)', 5) рукав (ріки)', 6) амер. притока, струмок; 7) відгалуження (дороги)', 8) відріг (гірського пасма)', 9) військ, рід військ; служба (тж ~ оГ іЬе зєгуісє); 10) амер. відділ (у штабі)', 11) (В.) амер. політ, влада (тж В. оГ §оуєгп-тепі); іЬе Ехесиііуе В. виконавча влада; президент і його уряд; 12) тех. трійник, відвід; ~ Ьапк відділення банку; ~ е8іаЬ1І8Ьтепі філіал, відділення; ~ Ііпе залізнична вітка; ~ ріре тех. патрубок; ~ ро8і-оїїїсе місцеве поштове відділення; ~ ігаск маневрова колія; 2. V 1) гілкуватися; 2) розгалужуватися; розходитися; Же гоасі ~Є8 Ьеге тут дорога розгалужується; 3) зробйти відгалуження; 4) бути породженим, виникати з чогось; 5) вишивати узор з квітів, гілок, лйстя; □ ~ оиі відгалужуватися, відходити.
ЬгапсЬесІ [Ьга:пі/і] асі] гіллястий; з гіллям.
ЬгапсЬег ['Ьга:пі/а] п молодйй сокіл (хижак).
ЬгапсБіа ['Ьгжт]кіо] п рі зоол. зябра (тж ЬгапсЬіае).
ЬгапсЬіае ['Ьгаеі]кіі:] див. ЬгапсЬіа.
ЬгапсЬіаІ ['Ьгаедкюі] асі] зоол. зябровий; бронхіальний.
ЬгапсЬіаіе [ 'Ьгаеі]кіеіі] асі] зоол. що має зябра.
ЬгапсЬІезд ['Ьга:пі/1і8] асі] 1) без гілок, без сучків; 2) без відгалужень (про дорогу, трубопровід тощо).
ЬгапсЬІеі ['Ьга:пі/1іі] п гілочка.
ЬгапсЬу ['Ьга:пі[і] асі] 1) гіллястий; 2) розгалужений.
Вгаїкі [Ьгаепсі] п ч. ім "я Бренд, Бранд (зменш, від НіїсІеЬгапсі).
Ьгаші [Ьгаепсі] 1. п 1) головня, головешка; 2) вйпалене клеймо; тавро; фабрйчне клеймо; фабрйчна марка; 3) тавро (печать) ганьбй; 4) вйпалене клеймо у злочйнця; 5) марка, сорт, ґатунок, якість; оГ Же Ье8і ~ найвйщого ґатунку; огсііпагу ~ звичайний комерційний сорт; 6) поет, факел; меч; 7) бот. сажка; зона; 2. V 1) випалювати (ставити) клеймо; клеймйти; 2) залишати відбйток у пам’яті; іі І8 -есі оп ту тетогу це врізалося у мою пам’ять; 3) перен. ганьбйти, таврувати, клеймйти.
Вгашіап ['Ьгаепсіап] п ч. ім'я Брен-дан, Брандан.
Ьгап-сіеег [ 'Ьгаеп 'сію] п (рі без змін) блень-самець з темно-брунатними гру-дьмй.
Ьгапсіег [ ЬгаепсІо] 1. п 1) таврувальник, клеймувальник; маркірувальник; 2) апарат для клеймування; маркірувальна машйна; 3) розм. рашпер; 2. V смажити на рашпері.
Ьгаш1і$Ь ['ЬгаепЖ/] V погрозливо махати (розмахувати) мечем (палицею тощо).
Ьгап<11іп£ ['Ьгаепсі 1іі]] п 1) дощовйй (землянйй) черв’як; 2) зоол. молодйй лосось.
Ьгаші-пеїу [ 'Ьгаепсі п]и:] асі] новісінький, як нова копійка.
ЬгаїмІгеіЬ ['ЬгаепсІпб] п розм. вішало (для сушіння сіна).
Ьгашіу ['ЬгаепсІї] п бренді, коньяк.
Ьгашіу-Ьаіі ['ЬгаепсІіЬо:1] п кругла цукерка з лікером.
ЬгапіІу-ЬоПІе [ 'ЬгаепсІї,Ьоіі] п пляшка бренді, пляшка для (з-під) бренді.
Ьгаш1у-$пар ['Ьгаепсіізпаер] п тонка кругла тягучка (пряник)', коньячна вафля.
Ьгаїщіе ['Ьгаедді] п розм. гучна сварка, скандал.
Ьгапк [Ьгаедк] п 1) розм. гречка; 2) рі іст. металева рама з кляпом (знаряддя для покарання).
Ьгап-пеїу ['Ьгаеп'п]и:] див. Ьгапсі--ПЄ\¥.
Ьгаппу ['Ьгаепі] асі] 1) з вйсівками; 2) схожий на вйсівки.
Ьгап-ріе ['Ьгаеп'раї] див. Ьгап-іиЬ.
Ьгапі [Ьгаепі] п орн. казарка.
Ьгапі-£оо$е [ 'Ьгаепі'ди:8] п (р/Ьгапі--£ЄЄ8Є [-'ді:8]) орн. чорна казарка.
Ьгап-іиЬ ['Ьгаеп'ілЬ] п діжка з вйсівками, у якій ховають різдвяні подарунки.
Ьга$Ь [Ьгае/] 1. п 1) купа уламків (каменю тощо)', 2) вйсип на шкірі; 3) печія, згага; кйсла відрйжка; 4) лег-кйй прйступ нудоти; 5) раптова злйва; 2. асі] 1) амер. крихкйй, ламкйй (про деревину)', 2) розм. порйвчастий, рвуч-кйй; 3) розм. зухвалий; зарозумілий; нахабний.
Ьга$Ьу ['Ьгае/і] асі] розм. злйвовий.
Вга$і1іа [Ьго'гі:1]а] п геогр. н. м. Бра-зйліа.
Ьга$1ір ['Ьга.зіір] п дамська комбінація з ліфом (замість бюстгальтера).
Ьга$чие [Ьга:8к] п вогнетривка вй-стілка.
Ьга88 [Ьга.’з] 1. п 1) латунь; жовта мідь; гееі ~ томпак (сплав)', 2) мідна меморіальна дошка; 3) розм. гроші; 4) (іЬе ~) мідні духові інструменти (тж Ьга88Є8); 5) рі мідний посуд, мідні прикраси; речі з міді; 6) розм. зухвалість, безсоромність; 7) військ, розм. стріляні гільзи; 8) рі тех. вкладиші (підшипників)’, сіоиЬІе іп ~ амер. розм. що грає на двох духовйх інструментах;
що заробляє в двох місцях; здібний, різносторбнній; тіїііагу ~ військова еліта; ~ Ьаі старший (штабнйй) офіцер; ~ Ьаі8 начальство, керівнйцтво; ~ кпискіез кастети; ~ \уіпсі8 мідні духові інструменти; а8 Ьоісі а8 ~ безсоромний, зухвалий; Юр ~ керівна верхівка; 2. асі] латунний, мідний; ~ Ьапсі мідний духовйй оркестр; ~ ріаіе мідна дощечка (на дверях), меморіальна дошка; іо саге а ~ ГагіЬіп§ бути абсолютно байдужим; іо соте (ІО £ЄІ) СІО\¥П іо ~ ПЗІІ8 (іаск8) добиратися до суті справи, вникати в подробиці; ір рагі ~ га§8 \уііЬ зтЬ. мор. розм. порвати дружбу з кимсь; ~ сЬеск підкуп преси; 3, г 1) покривати латунню (міддю); 2) розм. поводитися зухвало.
ЬгаздапІ [Ьгае'8а:сІ] п нарукавна пов’язка.
Ьга$$е(1 [Ьга :зі] асі] зроблений з латуні; покрйтий латунню.
Ьга$$-Гоі1 ['Ьга:$Ьі1] п латунна фольга.
Ьга$$-Гошк1ег ['Ьга:8,£аипсІ9] п мід-ноливарник.
Ьгаздіе ['Ьга:8і] п ключка для гольфа (підбйти латунню).
Ьга$$і£ге ['Ьгае8ієа] п бюстгальтер.
Ьга$$-іуогк$ ['Ьга:8\уа:к8] п міделиварний завод.
Ьгазду ['Ьга:8і] 1. п ключка для гольфа (з мідним наконечником)’, 2. асі] 1) латунний; мідний (колір)’, 2) металічний, металевий (про звук)', 3) розм. безсоромний; ~ ітрисіепсе безсоромність і нахабство.
Ьгаі [Ьгаеі] п 1) знев. хлопчйсько; дівчйсько; шйбеник; вйродок; 2) гірн. тонкйй шар нечйстого вугілля (з піритом)', 3) розм. фартух; нагрудник; 4) тряпка; 5) попона для овець.
ЬгаПегу ['Ьгаеіап] п знев. дитяча (кімната).
ЬгаПісе ['Ьгаеів] п 1) гірн. перемйч-ка; 2) військ, траверс з колод.
ЬгаПІе ['Ьгаеіі] 1. п гуркіт; рокіт; 2. V гриміти, гуркотіти; рокотати.
Ьгауасіо [Ьга'уа:сІои] п (рі тж ~Є8) бравада, хвастощі, удавана хоробрість.
Ьгауе [Ьгєіу] 1. п 1) хоробрий; іЬе ~ збірн. смілйвці, хоробрі люди; 2) індійський воїн; 3) найманий убйвця; 2. асі] 1) хоробрий, смілйвий; 2) нарядний, чудово одягнений; 3) чудовий, прекрасний; 3. асіу поет, хоробро, сміливо; 4. у 1) хоробро зустрічати; іо ~ іЬе сіап^ег безстрашно іти назустріч небезпеці; 2) бравірувати, кйдати виклик; іо ~ іі оиі поводитися визивно; 5. іпі розм. браво!, чудово!
Ьгауегу ['Ьгєіуоп] п 1) хоробрість, сміливість; мужність; 2) пишнота; нарядність; показна розкіш.
Ьгауі$$іто [Ьга:'уі:8ітои] іпі бравісимо!
Ьгяуо ['Ьгаї'уои] 1. п (рі тж ~Є8)
Ьга
148
Ьге
італ. найманий убивця, бандит; 2. іпі браво!
Ьгауига [Ьго'уиогз] п муз. 1) бравурність; 2) бравурний пасаж, бравурна п’єса.
Ьгалуї [Ьгз:1] 1. п 1) галаслива сварка; вуличний скандал; 2) дзюрчання; 2. V 1) скандалити, бешкетувати; сваритися; галасувати; 2) дзюрчати, дзюркотіти.
Ьгалуїег ['Ьго:1а] п скандаліст; крикун.
Ьгагаї [Ьго:п] 1. п 1) (розвйнуті) м’язи; мускульна сйла; 2) м’ясйста частйна тіла; туша; 3) засолена свинйна; 4) холодець, драглі; 5) відгодована на забій свиня; 2. V 1) робйти(ся) твер-дйм, тверднути; 2) відгодовувати на забій (свиню).
Ьганту ['Ьгоіпі] ад] 1) мускулястий; сйльний, дужий; 2) затверділий, затужавілий.
Ьгал¥$ [Ьго:х] п рі нарядність, ошатність; нарядний одяг.
Ьгау [Ьгеї] 1. п 1) крик осла; 2) неприємний різкйй звук; 2. V 1) кричати (про осла); 2) знев. пронйзливо кричати; нестямно репетувати (вищати); 3) говорйти дурнйці; 4) товктй; 5) друк, накладати фарбу тонкйм шаром.
Ьгауег ['Ьгею] п 1) крикун; горлань; 2) осел, віслюк; 3) друк, дерев’яний ролик для накладання фарби.
Ьгаге [Ьгеїг] V 1) робйти твердйм; надавати твердості; 2) зварювати, спаювати твердйм припоєм.
Ьгагеп [Ьгеїгп] 1. ад] 1) мідний; бронзовий; 2) схожий на мідь; 3) про-нйзливий, різкйй (про звук тощо); 4) безсоромний; ~ Гасе безсоромність; 2. V поводитися безсоромно (розв’язно); нахабно заперечувати (тж ~ оиі).
Ьгахеп-Гасегі ['ЬгеїхпГеві] ад] зухвалий, безсоромний, нахабний.
Ьгатіег ['Ьгеїхю] п 1) жаровня; 2) мідник.
Вгагії [Ьга'хіі] п геогр. н. Бразилія.
Ьгагії ['Ьггехії] п 1) сірчаний колчедан, пірйт; 2) вугілля з пірйтом.
Вгахіїіап [Ьгз'хіірп] 1. п бразйлець; бразилійка; 2. ад] бразйльський; ~ аг-іісйоке бот. земляна груша, топінам-бур-
Вгагії-пиі [Ьгз'хіі'плі] п бот. бразйльський (американський) горіх.
Ьга2І1-5¥ОО(1 [Ьгз'хіІ'хуисІ] п бот. це-зальпінія.
Ьгагіп& [ Ьгеїгп]] п паяння твердйм припоєм; ~ іогсй паяльна лампа; ~ зреііег твердйй припій.
Вгахгауіііе ['Ьгаегзуїі] п геогр. н. м. Браззавіль.
ЬгеасЬ [Ьгі:1/] 1. п 1) пролом; отвір; прорйв; 2) розрйв (стосунків); розбіжність, незгода; сварка; іо йеаі ійе ~ покласти край чварам; 3) юр. пору
шення (закону тощо); ~ оГ Гаіїй подружня зрада; ~ оГ]и$іісе несправеддйвість; ~ оГ огсіег порушення регламенту; ~ оГ Ійе реасе порушення громадського порядку; ~ оГ ргізоп втеча з ув’язнення; ~ оГ ргіуііеве порушення прав законодавчого органу (парламенту тощо); ~ оГ рготізе порушення обіцянки (особл. щодо одруження); 4) перерва, інтервал; у/іійоиі а ~ оГ сопііпиііу безперервно; 5) мор. бурун; хвйлі, що розбиваються об берег (корабель); сіеаг ~ хвйлі, що цілком перекочуються через судно; іо зіапсі іп ійе ~ військ, прийняти на себе головнйй удар, кинутися у прорйв; 2. V 1) пробивати пролом, проламувати отвір; робйти прохід; 2) мор. вискакувати з водй (про кита).
Ьгеад [Ьгесі] 1. п 1) хліб; хуйііє ~ білий хліб; Ьгоу/п ~ хліб з непросіяного борошна (у Великій Британії); Ьіаск ~ чорний хліб; ~ апсі Ьиііег бутерброд; риііесі ~ сухарі з м’якушки; 2) засоби для існування; іо таке (іо еагп) опе’з ~ заробляти на хліб (на життя); < ~ Ііпе черга за безплатними харчами; сіаііу - хліб насущний; - апсі сйеезе проста їжа; - апд у/іпе церк. причастя; - £гаіп продовольче зерно; - ироп \уаіеґ8 безкорйслива благодійність; -Ьиііегесі оп Ьоїй зісіез повна забезпеченість, добробут; іо кпо\¥ оп у/йісй зісіе опе’з - із Ьиііегесі знати що до чого, бути собі на умі; аіі - із поі Ьакесі іп опе оуєп люди різні бувають; Ю Ьгеак - \уіій зтЬ. користуватися чиєюсь го-стйнністю; іо еаі ійе - оГ аШісііоп скуштувати лйха; йаІГ а ІоаГ із Ьеііег ійап по - присл. на безрйб’ї і рак рйба; 2. V обкачувати в сухарях, панірувати.
Ьгеад-апд-ЬиИег ['ЬгесІзпсІ'ЬлІз] ад] 1) дитячий, юний, юнацький; - тізз школярка, дівчинка шкільного віку; 2) повсякденний; буденний; - Іеііег лист, в якому висловлюється подяка за гостйнність.
Ьгеагі-ашІ-ЬиІІегу [ 'ЬгесіапсІ 'Ьліап ] ад] юний, молодйй.
Ьгеагі-Ьазкеї ['Ьгесі, Ьа:зкп] п 1) кошик для хліба; 2) головнйй зерновйй район; жйтниця країни; 3) розм. живіт, шлунок.
Ьгеасі-сот ['ЬгесІкзіп] п хлібне зерно; жйто.
Ьгеагі-сгшпЬ ['ЬгесІкглт] п 1) хлібний м’якуш; 2) рі панірувальні сухарі.
Ьгеасі-Ггиіі [ 'ЬгесИги:1] п плід хлібного дерева.
ЬгеадГгиіІ [ 'Ьгесіїги.і] аду. - ігее хлібне дерево.
Ьгеаскпакіпз [ 'Ьгесі,теїкп]] п хлібопечення; випікання хліба.
Ьгеасі-гооі [ 'ЬгєсІпеі] п бот. їстівна псоралея.
Ьгеа&іісег ['Ьгесі, зіаїзз] п хліборізка.
ЬгеасІ-зйкІу ['ЬгесІ,зілсії] п заняття для оволодіння фахом.
Ьгеад-зІиДз ['ЬгесізілГз] п рі 1) зерно, збіжжя; 2) борошно; 3) хлібні вироби.
ЬгеасІІЬ [ЬгесЮ] п 1) ширцна; 2) полотнище; певна ширина; 3) широчінь, широта (кругозору тощо); широкий розмах; Ьу (^іійіп) а йаіг’з - оГ зтій. на волосйну від чогось; 4) нестрйма-ність; вільність; 5) мист. художнє узагальнення; 6) тех. просвіт, проріз.
Ьгеагіїйлуауз ['ЬгесЮхуеіг] аду у ширину.
ЬгеасШпгізе ['ЬгесЮ^аіг] див. Ьгеасіїй-у/ауз.
Ьгеагі-Ііскеї [ 'Ьгесі, Іікіі] п хлібна картка.
Ьгеасі-топпег ['Ьгесі, ^іпз] п 1) годувальник (сім’ї); 2) заняття, ремесло, джерело існування.
Ьгеак [Ьгеїк] 1. п 1) пролом; розколина; отвір, щілйна; розрйв, тріщина; 2) проламування, пробивання; 3) прорйв; 4) перерва, пауза; ^іійоиі а - безперервно; 5) розкол; розрйв відносин (стосиків); 6) амер. розм. нехтування пристойності; недоречне зауваження; 7) амер. раптове падіння цін (на біржі); 8) амер. передача голосів іншому кандидатові (на з’їзді); 9) амер. розм. шанс, сприятлива можлйвість, щаслйва нагода; 10) ділянка зораної землі; 11) амер. розм. крадіжка зі зломом; 12) розм. велйка кількість (чогось); 13) геол. розрйв, порушення; 14) екіпаж з двома поздовжніми лавами; 4 ійе - оГ сіау (оГ сіа\¥п) світанок; а оГ зіогт початок бурі; Ю таке а Ьасі - зробйти помйлку, схйбити; збанкрутувати; - іп ійе сіоисіз промінь надії; Іиску - щаслйва нагода; Ьасі - невезіння; іо таке а - \уіій зтЬ. порвати з кимсь; 2. V (разі Ьгоке; р.р. Ьгокеп) 1) ламати(ся); зламувати (ся); розбиватися); 2) розривати (ся); прориватися); 3) розсіювати (ся); розходитися; розступатися; 4) псувати, робйти непридатним; 5) переривати, порушувати, припиняти (мовчання тощо); робйти зупйнку; 6) вдиратися, улбмлюватися; 7) ослабляти; 8) починатися, наставати; ійе сіау Ьгоке розвиднілося; 9) вибухати, ударяти (про грозу); 10) розоряти, призводити до банкрутства; 11) збанкрутувати; 12) амер. раптово упасти в ціні (на біржі); 13) вириватися, зриватися; а сгу Ьгоке Ггот йі$ Іірз крик зірвався з його вуст; 14) тікати; 15) розпитуватися; 16) траплятися, відбуватися; 17) порушувати (обіцянку); 18) розм. розмінювати (гроші); 19) повідомити (щось); 20) розпушувати, копати (грунт); 21) з’являтися (на поверхні); 22) різати на шматкй; 23) м’яти, тіпати, терти; 24) побивати (рекорд); 25) ел. переривати (струм); вимикати; розмикати (ланцюг); 26) розкривати (таємницю); □ ~ а\¥ау відривати, розривати; утікати, відхб-
Ьге
149
Ьге
дити; вйрватися (з — Ггот); ~ (іолуп зламати, зруйнувати, збити; вийти з ладу; зазнати аварії; погіршуватися (про здоров'я); занедужати; ~ іп вдиратися; виламувати, зламувати; втручатися, встрявати; приборкувати; ~ оЯГ відламувати; раптом припиняти (розмову); ~ оиі виламувати; утекти (з в’язниці); спалахнути (про пожежу); висипати (про висип); ~ (Ьгои^Ь прорватися, пробитися; ~ ир розбивати (на куски); розформувати, розпускати; розходитися (про збори тощо); закриватися (на канікули); скопувати; скресати (про ріку); мінятися (про погоду); слабнути; засмучувати; фіз. розщепйти; ~ ироп постати (перед); спадати на думку; ~ мііЬ порвати стосунки (з кимсь); < іо ~ ІЬе Ьаск (іЬе песк) оГ зтіЬ. зламати опір чогось; здолати щось дуже важке; розтрощйти; іо ~ а ЬиііегПу оп \уЬєє! стріляти по горобцях з гармат; (о ~ Іке §гоипб прокладати нові шляхй, робйти перші кроки (в чомусь); іо ~ Іоозе вйрватися на волю; зірватися з цепу; іо ~ єуєп залишатися при своїх (у грі); іо ~ зіопез виконувати важку роботу, заробляти на життя тяжкою працею; Ю ~ сЬіпа вйкликати переполох; іо ~ опе’з Ьаск збанкрутувати, зазнати краху; у/йо ~з рауз присл. хто ламає, той і платить; хто заварйв кашу, той хай і їсть.
ЬгеакаЬІе ['ЬгеїкзЬІ] 1. п ламкйй (крихкйй) предмет; 2. аф ламкйй, крихкйй.
Ьгеака^е ['Ьгеїкісіз] п 1) відламування; розламування; 2) поломка, аварія; 3) лом, брухт; поламані речі; 4) шкода, заподіяна поломкою; 5) відшкодування за поломку; 6) не-запбвнені проміжки у вантажному трюмі; 7) гірн. подрібнення (руди); відбивання; 8) текст, обривання ниток.
Ьгеакаууау [ 'Ьгеіка\уеі] п 1) відхід (від традицій тощо); 2) відрйв (у велоспорті тощо); 3) ав. вйхід літака із загального строю.
Ьгеак-Ьаск ['ЬгеїкЬгек] аф нищів-нйй.
Ьгеак-сіоі¥п ['ЬгеіксІаип] п 1) поломка машйни (механізму); аварія; 2) порушення руху (на залізниці тощо); 3) ел. пробивання (кабеля); 4) повний занепад сил; 5) розвал, розруха; розпад; 6) розклад (речовини); 7) розбирання (на частини); 8) аналіз; 9) розчленування; 10) військ, розподіл; ~ іоггу ремонтна майстерня на автомобілі.
Ьгеакег ['Ьгеїка] п 1) зломщик, злб-млювач; той, що ламає (розбиває); 2) порушник (закону тощо); 3) гірн. відбійник; 4) дресирувальник; 5) тех. дробарка; 6) текст, тіпалка, м’ялка; 7) ел. вимикач; перерйвник; 8) гідр. льодоріз; бик (моста); 9) поет, бурун;
10) барйльце; ~з аЬеасІ! бережись!, попереду небезпека!
ЬгеакГа$< ['ЬгекГазІ] 1. п перший (ранковий) сніданок; Іо Ьауе ~ снідати; 8рііа1Гіе1сі(5) ~ жарт, убогі харчі; їжа святого Антбнія; м/есісііп§ ~ прийом гостей після весілля; 2. у 1) снідати; 2) подавати сніданок; годувати сніданком.
Ьгеак-іп ['Ьгеїкт] п 1) спорт, про-рйв; 2) військ, уклйнення.
Ьгеакіп£ ['Ьгеїкп]] п 1) лбмка; поломка; злам; розрйв; 2) розривання, обривання; руйнування; 3) об’їжджання (коней); 4) амер. розорана цілина; 5) початок, настання; 6) ел. розмикання; 7) дроблення, кришіння, подрібнення; 8) гірн. відбивання; 9) текст, тіпання; 10) прорйв греблі; ’Ф* ~ роіпі мех. гранйчна напруга; ~ зігеп^іЬ тех. міцність на розрйв; ~ іезі проба на злам.
Ьгеакіп£-іп ['Ьгеїкп] 'ш] п 1) тех. обкатка; 2) рад. перебивання роботи.
Ьгеакіп£-ои< ['Ьгеїкіт)'аиі) п вйсип.
Ьгеакіп£-ир ['Ьгеїкп]'лр] п відрйв фігур (шахи).
Ьгеакпеск ['Ьгеїкпек] аф небезпечний, карколомний; аі - расе (зреесі) стрімголов, прожогом, з карколомною швйд кістю.
Ьгеак-оЛГ [ Ьгеік'о:£] п 1) розрйв (відносин); 2) військ, відрйв від про-тйвника.
Ьгеак-оиі [ 'Ьгеїк'аиі] п військ, розм. вйхід на оператйвний простір; ~ Ьаіііе бій на прорйв.
Ьгеакргошізе ['Ьгеік,рготі8] п ненадійна людйна, не господар свого слова.
Ьгеак-зрагк ['Ьгеіквра:к] п тех. іскра при розмиканні струму.
Ьгеак-зіопе ['Ьгеїкзіоип] п щебінь.
Ьгеак-іЬгои^Ь [Ьгеїк'Оги:] п 1) військ, прорйв; 2) просіка; 3) гірн. просік, збійка; 4) ел. пробій; 5) розм. досягнення; перемога; епохальне відкриття.
Ьгеак-ир ['Ьгеїк'лр] п 1) розвал; розруха; руйнування; 2) розпад; розклад; поділ; 3) припйнення (занять у школі); 4) розпуск парламенту.
Ьгеак^аіег [ 'Ьгеік,хуо:із] п хвилеріз; мол.
Ьгеаш [Ьгі.тп] 1. п іхт. лящ; 2. у чйстити, обпалювати (підводну частину корабля).
Ьгеазі [Ьгезі] 1. п 1) груди; 2) перен. джерело харчування; 3) грудна залоза; перса, цйцька; 4) верхня передня ча-стйна одягу; 5) совість, душа; 6) буд. частйна стінй від підвіконня до підлоги; 7) гірн. камера, вйбій; < ~ тіїк матерйнське молоко; ~ сігіїї груднйй дриль; ~ пірріе груднйй сосок; ~ роскеї нагрудна (верхня) кишеня; іо таке а сіеап ~ оГ іі щйро признатися в чомусь, сказати всю правду; 2. у 1) стати гру-
дьмй проти (чогось); 2) боротися, чинити опір, повставати; іо ~ іЬе іаре спорт, прийтй до фінішу першим.
Ьгеа$і-Ьап(і [ 'ЬгезіЬгепсІ] п шлея, на-рйтники.
ЬгеазНюпе ['Ьге8іЬоип] п грудна клітка, грудина.
Ьгеазі-соїіаг ['Ьгезі'коїо] п нагрудник (в упряжі).
Ьгеа$і-(іеер ['Ьгезі сіі.’р] аду по груди, до грудей.
Ьгеазі-Ґесі ['Ьгезі'Гесі] аф що годується груддю; ~ ЬаЬу грудне немовля; дитйна, що годується груддю.
Ьгеа$і-Гее(Ііп£ ['Ьгезі Ті :бп]] п годування груддю.
Ьгеазі-Ьі^Ь ['Ьгезі'Ьаі] аф 1) що доходить до грудей; 2) занурений по груди.
Ьгеа$і-рап£ [ 'Ьгезіраеі] ] п грудна жаба, стенокардія.
Ьгеазі-ріп ['Ьгезіріп] п шпйлька для краватки; брошка.
Ьгеазі-ріаіе [ 'Ьгезіріеіі] п 1) нагрудник; 2) груднйй ремінь; 3) нагрудний знак; 4) нйжня частйна щита (черепахи).
Ьгеазі-рІои^Ь ['Ьгезі'ріаи] п ручнйй плуг (для різання торфу).
Ьгеазі-ритр [Ьгезірлтр] п мед. мо-локовідсмбктувач.
Ьгеазі-гаіі ['Ьгезігеїі] п поручень.
Ьгеазі-зігоке ['Ьге8І8ігоик] п спорт. брас (стиль плавання).
Ьгеазі-зігокег ['Ьгезі, зігоика] п
спорт, брасйст.
Ьгеазізшшпег ['Ьгезота] п буд. рй-гель.
Ьгеазкуогк ['Ьге8П¥9:к] п 1) військ. бруствер; 2) мор. поручні.
ЬгеаіЬ [ЬгеО] п 1) дйхання; подих; спорт, друге дйхання; іо Ье оиі оГ ~ задихатися; Ю Ьаіе (Ю саісЬ, Ю Ьоіб) опе’з ~ затамувати подих; іо іаке ~ перевестй дух, передихнути, віддйха-тися; 2) повітря, що вдихається і видихається; 3) подув, повівання; пахощі; подих; іЬе ~ оГ зргіп£ подих веснй; 4) шепіт, ледь чутний звук; Ьеіо\¥ (ип-сіег) опе’з ~ пошепки; 5) момент, мить; 6) пауза, передйшка; 7) запотівання; вологий слід від дйхання; 8) пляма; 9) фон. видихання повітря без вібрації голосовйх зв’язок; ~ сопзопапі глухйй прйголосний; іо сіга\¥ ~ дйхати, жити; іо сігахм опе’з Іазі ~ спустйти дух, померти; зЬоП оГ ~ хворий на задйшку; іо £еі а ~ оГ аіг подйхати свіжим повітрям; іо ^азіе (іо зрепсі) ~ говорйти на вітер, кйдати слова даремно; Ю зіор зтЬ.’з ~ задушйти когось; іо іаке зтЬ.’з ~ ахуау здивувати когось; іо кеер опе’з ~ іо сооі опе’з роггіс1§е помовчувати, тримати язйк за зубами.
ЬгеаіЬе [Ьгі.д] V 1) дйхати; вдихати, видихати; зітхати; іо ~ Егееіу вільно дйхати; іо ~ іп вдихати; іо ~ оиі ви
Ьге
150
Ьгі
дихати; Ю ~ опе’з 1а8і спустити дух, померти; 2) жити, існувати; ке із 8ІІ11 ЬгеаіЬіпз він ще живий; 3) дати передихнути (віддихатися); 4) легенько повівати (про вітер); 5) пахнути; 6) ледь долинати (про звук,)', 7) говорйти тихо (пошепки); поі іо ~ а \уог<і не сказати й слова, тримати в таємниці; 8) дуги (на щось)', 9) заплямувати репутацію (чиюсь); чорнйти; зводити наклеп; 10) грати на духовйх інструментах; 11) стомйти; вймотати; 12) виражати (щось); дйхати (чимсь); 13) фон. вимовляти без вібрації голосовйх зв’язок.
ЬгеаІЬег ['Ьгіїдо] п 1) жива істота; 2) праця, що викликає швидке дйхання; 3) коротка передйшка; 4) респіратор (протигаза); 5) тех. сапун (двигуна); 6) суфлер; 7) розм. тренування дйхання.
ЬгеаіШїіІ ['Ьгебїиі] асі] 1) що дйхає; живйй; 2) ароматний, духмяний.
ЬгеаіЬшз ['Ьгіїдії]] 1. п 1) дйхання, подих, віддих; 2) подув; 3) пахощі; 4) мить, момент; 5) сйльне бажання (прагнення); 6) висловлювання; 7) фон. прйдих; 2. асу 1) що дйше; живйй; 2) немов живйй (про статую тощо); ~ тазк протигаз.
ЬгеаіЬіп£-$расе ['Ьгі:ди]зреіз] п 1) передйшка; 2) вільний простір.
Ьгеа(Ьіп£-$реІ1 ['Ьгі:дн]5ре1] п передйшка.
ЬгеаіЬ1е$$ ['ЬгеОІіз] асі] 1) задйха-ний, захеканий; 2) поет, мертвий, бездиханний; що не дйше; 3) що затамував подих; іЬеу Іізіепесі Кіз зіогу у/ііЬ ~ аііепііоп вонй слухали його розповідь, затамувавши подих; 4) безвітряний; нерухомий (про повітря тощо).
ЬгеаіЬІеззпезз [ 'ЬгеОІізпіз] п задйш-ка.
ЬгеаіЬ-Іакіп£ ['ЬгеОдеікіі]] асі] захоплюючий, вражаючий, приголомшливий.
ЬгеаіЬу [ 'Ьгеві] асі] з прйдихом (про звук, манеру співу).
Вгескпоск(зЬіге) ['Ьгекпок(їіа)] п геогр. н. Брекнок(шир).
Ьгегі [ЬгесІ] 1. п дошка, дощечка; 2. разі і р.р. від Ьгееб II.
Ьгесіе [Ьгі:с1] 1. п розм. ширина; 2. V 1) розшйрювати; 2) пошйрюва-ти(ся).
Ьгее [Ьгі:] п розм. бульйон.
ЬгеесЬ [Ьгі:і|] п 1) зад; сіднйця; 2) військ, казенна частйна; казенних.
ЬгеесЬ-ЬІоск ['Ьгі:1/Ь1ок] п військ. затвор.
ЬгеесЬез ['Ьпі/іх] п рі 1) брйджі; 2) розм. жарт, штанй; Ь ~ рап чоловіча роль, виконувана жінкою; Ю \уеаг ІЬе ~ мати чоловічий характер; старшинувати в сім’ї, тримати чоловіка під каблуком.
ЬгеесЬіпз ['Ьгі:1/іг)] п військ, затворний механізм.
ЬгеесЬ-Іоадег [ 'ЬгкЦДоисЬ] п гармата, що заряджається з казенної частйни.
ЬгеесЬ-ІоаШпз [ 'Ьгі :1/, Іоидії] ] п
військ, заряджання з казенної частйни.
ЬгеесЬ-тесЬашзт ['Ьгіїу'текопіхт] п військ, затвор, затворний механізм.
ЬгеесЬ-гіп& ['Ьгії/гп]] п військ, казенних.
ЬгеесЬ-зі^Ьі ['Ьгії/зай] п військ. приціл.
Ьгеед І [Ьгі:с1] п 1) порода; 2) по-тбмство, покоління; 3) сорт, рід, категорія.
Ьгеесі II [Ьгі:с1] V (разі і р.р. ЬгесІ) 1) розмножуватися; плодйтися; давати приплід; 2) виношувати; висиджувати (пташенят); виводити; розводити (худобу, птицю); 3) розм. бути вагітною; 4) виховувати, навчати, вигодовувати; 5) породжувати, викликати; іо ~ сііззепзіопз породжувати чвари; ЬгесІ іп іЬе Ьопе природжений.
Ьгеегіег [ 'Ьгі :6а] п 1) пліднйк; саіііе ~ тварйнник; роиіігу ~ птахівнйк; 2) причйна; 3) джерело; 4) ініціатор.
ЬгеесІіпз ['Ьгі.сІп]] п 1) розмноження, розведення (тварин, птиці); 2) вй-ведення; 8йеер ~ вівчарство; 3) виховання; освіта; Ье гєсєіуєсі ЬІ8 ~ аі ОхГогсі він виховувався (здобув освіту) в Оксфорді; 4) гарні манери, вйхованість; уміння поводитися; а тап оГ Гіпе ~ добре вйхована людйна; 5) фіз. роз-шйрене виробнйцтво ядерного пального; < ~ соїоиг біол. шлюбний на-
ряд; ~ £гоипсі нерестовище; ~ пигзегу селекційний розплідник; ~ ріасе ент. місце виплоджування; ~ ригрО8е племінне призначення; ~ 8еа8оп (регіосі) парувальний (злучнйй) сезон; ~ $о\у свиноматка; ~ 8іоск племінна худоба; ~ 8ігаіп8 маточне потбмство.
Ьгеекз [Ьгі:к8] п рі розм. штанй.
Ьгееге [Ьгі:г] І. п 1) кам’яновугільний пил; штиб; 2) легкйй вітерець; бриз; 3) мор. вітер; 4) розм. галас; лайка, сварка; 5) новина, чутка; іо Гап іЬе ~8 займатися марною (безплідною) справою; 2. V 1) віяти, подувати; 2) амер. розм. промчати; □ ~ ир посилюватися, дужчати, міцніти (про вітер).
Ьгееге-Пу ['Ьгі:хЛаі| п ент. ґедзь, сліпень.
Ьгеегу ['Ьгі:2і] асі] 1) свіжий; прохолодний; 2) жвавий; веселий; 3) від-крйтий вітрові (про місцевість); 4) безтурботний.
Ьгеккег [ Ьгека] п унів. розм. сніданок.
Ьгеїочие [Ьге'іок] п фр. брелок.
Вгетеп ['Ьгеїтап] п геогр. н. м. Бремен.
ВгешІа ['Ьгепба] п ж. ім'я Бренда.
Вгеїкіап ['ЬгепсЬп] п ч. ім'я Брен-дан.
Вгепі [Ьгепі] п ч. ім'я Брент.
Ьгепі-доозе ['Ьгепі'дшз] п орн. чорна казарка.
Ьгег [Ьга:] п (скор. від ЬгоіЬег) амер. розм. брат.
Ьгепі [Ьга.сІ] п розм. край, крайня лінія.
Вгеі [Ьгеї] п ч. ім'я Брет.
ЬгеІЬгеп ['Ьгедпп] п поет, (рі від ЬгоіЬег) братія, браття; побратйми.
Вгеїі [Ьгеї] п ч. і ж. ім'я Брет.
Ьгеуе [Ьгі :у] п 1) папське бреве (послання); 2) юр. повістка; 3) друк, значок короткості . над голоснйм (а); 4) муз. бревіс.
Ьгєуєі ['Ьгєуіі] 1. п 1) військ, позачерговий чин, позачергове звання; 2) жалувана грамота; 3) посвідчення пілота; 2. V присвоювати позачерговий чин (позачергове звання) із збереженням попереднього окладу.
Ьгегіагу ['Ьгі:урп] п церк. като-лйцький требник.
Ьгегіаіе ['Ьгігупі] п короткий вйк-лад; резюме; конспект.
Ьгегіег [Ьга'уіа] п друк, петйт.
Ьгегіїодиепсе [Ьп'уііакхуапз] п короткість розмови, лаконізм.
Ьгеуііу ['Ьгєуііі] п 1) короткість; недовговічність; 2) стйслість, небагатослівність.
Ьге*¥ [Ьпі:] І. п 1) варіння (пива тощо); 2) зварений напій; 2. V 1) варйти (пиво тощо); 2) заварювати (чай); 3) змішувати, готувати (пунш); 4) затівати, замишляти; 5) назрівати; насуватися (про грозу, події тощо); сігіпк а8 уои Ьауе ~есі присл. що посієш, те й пожнеш.
Ьгелуа^е ['ЬпгкІз] п 1) пивоваріння, варіння (пива тощо); 2) вариво; напій, одержаний змішуванням (різних компонентів).
Вгєіуєг ['Ьги:а] п ч. ім'я Бруер.
Ьгєлуєг ['Ьгша] п 1) пивовар, броварник; 2) призвідник, заводій; -уеазі пивні дріжджі.
Ьгелуегу ['Ьгиап] п броварня, пивоварний завод.
Ьге^¥-Ьои5е ['Ьги:Ьаи$] див. Ьге\уегу.
Ьгеміпз ['Ьги:в]] п 1) пивоваріння; 2) готування; 3) кількість пйва, звареного за одйн раз; 4) мор. скупчення грозовйх хмар.
Вгет¥8іег ['Ьгшзіа] п ч. ім'я Брустер.
Ьгегіег [Ьпгзіа] п розм. пивовар, броварник.
Вгі [Ьгаї] п ч. ім'я Брай (зменш, від Вгіап).
Вгіап ['Ьгаїап] п ч. ім'я Брайєн, Брайан.
Ьгіаг ['Ьгаїа] див. Ьгіег.
ЬгіЬаЬіІііу [,ЬгаіЬа'Ьі1іІі] п підкупність, продажність.
ЬгіЬаЬІе ['ЬгаїЬоЬІ] асі] підкупний, продажний.
ЬгіЬе [ЬгаїЬ] 1. п хабар, підкуп; Ю
Ьгі
151
Ьгі
(аке ~з брати хабарі; 2. у пропонувати (давати) хабар, підкупляти.
ЬгіЬеаЬІе ['ЬгаїЬаЬІ] див. ЬгіЬаЬІе.
ЬгіЬеІезз ['ЬгаїЬІіз] ад/ непідкупний. ЬгіЬег ['ЬгаїЬа] п той, хто дає хабар. ЬгіЬегу ['ЬгаїЬап] л 1) хабарництво, підкупність, продажність; 2) підкуп вйборців.
ЬгіЬеіакег [ 'ЬгаїЬДеіко] л хабарник.
Ьгіс-й-Ьгас ['ЬпкоЬггек] л фр. старовинні дрібнички; антикварні дріб-нйчки (штучки).
Вгісе [Ьгаїз] п ч. ім’я Брайс.
Ьгіск [Ьпк] 1. л 1) цеглина; клінкер; 2) брусок (мила)} плитка (чаю)} брикет; 3) рі дитячі кубики (тж Ьох оГ ~з); 4) розм. добрий хлопець, молодець; < Ііке а ~, Ііке ~з охоче, енергійно; іо сігор а ~ розм. зробити ляпсус, припуститися нетактовності; Ііке а саі оп Ьоі ~8 як на розпеченому вугіллі; ю таке ~з шпЬош зїгаи/ затівати безнадійну справу; іо Ьауе а ~ іп опе’з Ьаі амер. надудлитися, налигатися; 2. ад/ цегляний, цегельний; клінкерний; 3. у класти цеглу; обличковувати; мостйти цеглою; викладати цеглою; ~ іп (ир) закладати цеглою.
Ьгіск-Ьаі ['ЬпкЬзеї] л 1) уламок це-глйни; бита цегла; 2) недоброзйчлйве, різке зауваження.
Ьгіск-Ьох ['ЬпкЬокз] л коробка з дитячими кубиками.
Ьгіск-ЬгежІ ['ЬпкЬгесІ] л формовйй хліб, буханець (що нагадує цеглину).
Ьгіск-еагЙі ['Ьпко:0] л цегельна глйна.
Ьгіск-ЛеШ І'ЬпкҐкІсі] л цегельний завод, цегельня.
Ьгіск-кіїп ['Ьпккііп] л піч для випалювання цегли.
Ьгіскіауег ['ЬпкДеіз] л муляр.
Ьгіскіаушз ['ЬпкДеиі]] л мурування (кладка) цегли.
Ьгіскіе ['Ьпкі] ад/ розм. ламкйй, крихкйй.
Ьгіск-8еПег ['Ьпк,8еіз] див. Ьгіск-Іауег.
Ьгіск-іеа ['Ьпкіі:] л плитковйй чай.
Ьгіскжігк ['Ьпк\¥9:к] 1) цегляна кладка, мурування цегли; 2) рі цегельний завод.
Ьгіску [ Ьпкі] ад/ 1) мурований, це-глянйй; 2) цегляного кольору.
Ьгіскуапі ['Ьпк]а:сІ] л цегельня, цегельний завод.
Ьгідаї ['ЬгаїсІї] 1. л поет, весілля; весільний бенкет; 2. ад/ весільний; ~ рагіу гості з боку нареченої; ~ ігір шлюбний вйліт (матки бджіл).
Вгісіе [бгані] л ж. ім’я Брайд (зменш, від Вгісі§еі).
Ьгісіе [ЬгаїсІ] л 1) наречена; молода; 2) павутйнка, що з’єднує узори мережива.
Ьгігіе-аіе ['ЬгакІеіІ] л весільна гульня.
Ьгісіе-саке ['ЬгакІкеїк] л весільний коровай (пиріг).
ЬгкІе-соирІе ['ЬгаїсІ, клрі] л молоді, новоженці.
Ьгіде^гоот ['Ьгаїддгит] л наречений, молодйй.
ЬгідеЬоизе ['ЬгаїсІЬаиз] л розм. бу-дйнок, в якому справляють весілля.
Ьгі(Іе$таі(І [ 'ЬгаїдхтеїсІ] л дружка (нареченої).
Ьгісіезтап ['ЬгаїсІгтоп] л (рі Ьгідез-теп) боярин, дружко (нареченого).
Ьгісіе^еіі [ 'ЬгаїсЬуоІ] л виправна в’я-знйця, виправнйй дім.
Ьгі(І£Є [Ьгідз] 1. л 1) міст; місток; ~ оГ Ьоаіз, ропіооп ~ понтонний (плашкоутний) міст; гай ~ наплавнйй міст; 2) мор. капітанський місток; 3) перенісся (тж ~ оГ позе); 4) кобйлка (скрипки тощо)} 5) тех. поріг топки; 6) ел. паралельне з’єднання, шунт; пе-ремйчка; \¥ЬеаІзіопе ~ ел. міст опору; 7) міст (протез)} 8) бридж (гра в карти)} £ОІСІ (зііуєг) ~ перен. шлях для почесного відступу; іо ійгоху зтЬ. оуєг (Ье ~ підвестй когось, підставити ногу комусь; 2. V 1) з’єднувати мостом; будувати міст; наводити міст; 2) перекривати; 3) гірн. затягувати покрівлю; 4) ел. шунтувати; 5) переборювати (долати) перешкоди, виходити із скрутного становища; іо ~ оуєг іЬе сііЙїсикіез перебороти труднощі; іо ~ а §ар ліквідувати розрйв.
ЬгісІ£е-Ьоаг(1 ['ЬпсізЬоісІ) л буд. тятива (сходів)} косоур.
ЬгісІ£Є-1іеа(1 ['ЬпсІзЬесІ] л військ, передмостове укріплення, (передмосто-вйй) плацдарм; передмостова позйція.
Ьгісі^етазіег ['ЬпсІз,та:8і9] л будівельник моста.
ВгісІ£Єроґі [ 'ЬгісІзрз:і] л геогр. н. м. Бріджпорт.
ВгісІ£Єі ['Ьпсізіі] л ж. ім’я Бріджет, Бригіта.
ВгісІ£ЄІ05¥п І'ЬпсІзіаип] л геогр. н. м. Бріджтаун.
Ьгі(І£Іп£ ['Ьпсізіі]] л 1) перекривання; 2) поміст, настил; 3) затягування; 4) буд. розпірки; 5) наведення моста; 6) ел. шунтування; ~ зііе місце наведення (будівнйцтва) моста.
Вгісііе ['ЬгаїсІї] л ж. ім’я Брайді (зменш, від ВґІСІ£ЄІ).
Ьгісіїе ['ЬгаїсІї] 1. л 1) вуздечка; повід (тж. перен.)} іо £Іує а Ьогзе іЬе ~ попустйти поводй; дати повну волю; 2) перен. стрймуюче начало; перешкода; узда; іо риі а ~ оп зтЬ. стрймувати (приборкувати) когось; 3) металева рама з кляпом (знаряддя покарання)} 4) анат. уздечка (язика)} 5) тех. ресорний хомут; затяжка; іо іигп ~ повернути назад; 2. у 1) загнуздувати; 2) приборкувати, стрймувати; 3) (~ ир) задаватися, гнути кйрпу; зазнава
тися; 4) обурюватися, висловлювати обурення.
ЬгідІе-ЬашІ [ 'ЬгаїсіІЬгепсІ) л ліва рука вершника.
Ьгі(Пе-раіЬ ['ЬгаісІ1ра:0] л гірська стежка (для в’ючних тварин).
Ьгідіе-геіп ['ЬгаїсПгеїп] л повід. Ьгідооп [Ьп'сішп] л трензель.
ЬгіеГ [Ьгі:£] 1. л 1) короткий вй-клад; зведення, резюме; підсумок; 2) юр. короткий письмовий вйклад справи (складений для захисника)} 3) розм. справа, клієнт; іо Ьауе ріепіу оГ ~8 мати велйку практику (про адвоката)} 4) папське бреве; 5) військ. інстрілсція льотчику перед бойовйм вй-льотом; 6) рі шорти; 7) рі короткі підштаники; 2. ад/ 1) короткий, недовгий; 2) лаконічний, стйслий; іп ~ стйсло, кількома словами; 3) різкйй, грубий (про манери)} 4) розм. пошйре-ний, звичайний (про хворобу)} 3. у 1) коротко викладати, резюмувати; 2) юр. давати інструкції адвокатові; доручати ведення справи; 3) докладно інформувати; 4) військ, інструктувати (льотчика перед бойовим вильотом), 5) розм. розповідати.
Ьгіеґ-Ьав ['Ьгі:£Ьаед] л чемоданчик; портфель.
Ьгіеґ-сазе ['Ьгіїікеїз] л ручнйй чемоданчик; портфель.
Ьгіеїшз ['Ьгі:£п]1 л 1) брйфінг; 2) інструктаж; інструктування; 3) інструкція, вказівка; ~ тееііп^ інструк-тйвне засідання.
ЬгіеПе$§ ['Ьгі:£1із] ад/ що не має практики (клієнтів) (про адвоката).
ЬгіеПу ['Ьгі.£11] аду коротко, стйсло.
ЬгіеГпе$$ ['Ьгі:£піз] л короткість, стйслість.
Ьгіег ['Ьгаю] л 1) бот. шипшйна; 2) бот. верес крупний середземноморський; 3) збірн. зарості вересу; 4) люлька з кореня вересу.
Ьгіегу ['Ьгаїоп] ад/ колючий.
Ьгі£ [Ьпд] л 1) (скор. від Ьгі^апііпе) бриг, двощоглове судно; 2) амер. приміщення для арештованих на військовому кораблі; 3) військ, гауптвахта.
Ьгі£Я(Іе [Ьп'деісІ] 1. л 1) бригада; команда; загін; пге ~ пожежна команда; 2) військ, бригада; ~ таіог начальник штабу бригади (оперативно-розвідувального відділу)} 2. у 1) формувати бригаду; 2) надавати бригаді; 3) розподіляти по групах.
Ьгі^адіег [,Ьпдз'сіі9] л 1) бригадйр (в армії Великої Британії)} 2) бригадний генерал; командйр бригади (в армії США)
Ьгі£а(1іег-£епега1 [ 'ЬпдасІїа'сІзепагої) л бригадний генерал (в армії США).
Ьгі&ап(1 [ 'ЬпдапсЦ л розбійник, бан-дйт.
Ьгі£ашіа£е ['ЬпдапсІїсіз] л розбій, бандитйзм.
Ьгі
152
Вгі
Ьгі^апііпе [ 'Ьпдопіаіп] п мор. бригантина; шхуна-бриг.
Ьгі^кі [Ьгаїі] 1. асі] 1) яскравий; світлий, яснйй; блискучий; ~ дау світлий день; ~ соїоигз яскраві барви; 2) сприятливий; райдужний; сповнений надій; ~ рго8ресі8 райдужні надії; 3) прозорий (про рідину)} 4) чистий (про звук)} 5) полірований; 6) чудовий, прекрасний; 7) здібний, кмітлйвий, тямущий; 8) веселий, жвавий, сповнений оптимізму (бадьорості); Іо Іоок оп іке ~ зісіе (оГ ікіп£8) оптимі-стйчно дивйтися на речі; 2. аду яскраво, блискуче.
Ьгі^Ьіеп ['Ьгаїіп] V 1) прояснятися; 2) радувати, сповнювати радістю; 3) надавати блйску, чйстити, полірувати; 4) прикрашати.
Ьгі^ііііу ['Ьгаїїіі] аду 1) яскраво; блискуче; 2) райдужно; 3) ясно; 4) світло, прозоро.
Ьгі£Мпе$$ ['Ьгаїішз] п 1) яскравість; блиск; 2) здібність, кмітлйвість, тямущість; 3) прозорість; 4) ясність; 5) веселість, жвавість.
ВгщЬіоп ['Ьгаїіп] п геогр. н. м. Брай-тон.
Вгі£М’$ Пі$еа$е [ 'Ьгаіі8СІі'гі:г] п мед. запалення нйрок, брайтова хвороба.
Вгі£іі ['Ьпдзії] п ж. ім'я Бріджіт.
Вгі&іііе ['Ьпдзіі] п ж. ім'я Бріджіт.
ЬгіІІ [Ьпі] п іхт. ромб, камбала гладка.
ЬгіШапсе ['Ьп1рп$] п 1) яскравість, блиск; 2) пишнота; 3) телеб. яскравість (екрана трубки).
ЬгіШапсу ['Ьпірпзі] п див. Ьгіїїіапсе.
ЬгіПіапі ['Ьпірпі] 1. п 1) брильянт, діамант; 2) друк, діамант (дрібний шрифт)} 2. ад] 1) блискучий, виблйс-куючий; яскравий; блйскаючий; 2) ви-значнйй, видатнйй.
ЬгіПіапНпе [,Ьп1рп'іі:п] п брильян-тйн.
Ьгііїі [Ьпт] 1. п 1) край (посудини)} 2) крйси (капелюха)} 3) поверхня водй; 4) берег (ріки тощо)} 2. у наповнюватися) по вінця; ~ оуєг переливатися через вінця.
Ьгішйіі ['ЬптГиІ] ад] повний по вінця, наповнений вщерть.
Ьгііп1е$$ ['Ьгітііз] ад] без крйсів (про капелюх).
Ьгіттед [ЬптсІ] ад] 1) повний по вінця; 2) крислатий (про капелюх).
Ьгіттег ['Ьпта] п наповнений по вінця келих.
Ьгітзе [Ьптг] п розм. ґедзь.
Ьгітзіопе ['Ьптзіоп] п самородна сірка.
Ьгіїміїе ['Ьгтсії] п строкатість; пля-мйстість; смугастість.
ЬгішПесІ ['ЬппсІІд] ад] строкатий; плямйстий; смугастий.
Ьгіпе [Ьгаїп] 1. п 1) розсіл; тузлук; 2) ропа; охолоджувальний солянйй
розчин; 3) поет, море, океан; морська вода; 4) поет, сльози; Ьапциеі оГ ~ гіркі сльози; 2. V солйти, засолювати; занурювати в солянйй розчин.
Ьгіпе-ЬаіЬ ['ЬгашЬа:0] п розсільна ванна.
Ьгіпе-$ргіп£ ['Ьгаїп'зргп]] п соляне джерело.
Ьгіп£ [Ьпі]] V (разі і р. р. Ьгои^кі) 1) приносити; 2) приводити; 3) привозити, доставляти; 4) спричйнювати, призводити; 5) доводити (до — іо); 6) вводити (в дію)} 7) давати прибуток; 8) примушувати, переконувати; 9) супроводити; 10) порушувати (справу)} 11) подавати (доказ)} □ ~ аЬоиі призводити, спричйнювати; ^Ьаі Ьгои^кі аЬоиі ІЙІ8 диаггеї? що призвело до цієї сварки?; ~ Ьаск повертати, приносити назад; ~ (Іонп а) звал йти, зламати; б) підстрелити; в) збйти (літак)} г) убй-ти, тяжко поранити; д) знйжувати (ціни тощо)} іо ~ сіоиті іке 8соге спорт, скоротити розрйв у рахунку; ~ ГогіЬ викликати, породжувати; давати пло-дй; ~ ґопуаггі висувати (пропозиції)} ~ іп а) запроваджувати; б) вносити (на розгляд)} в) давати, приносити (прибуток)} г) імпортувати; д) ухвалювати вй-рок; ~ ойГ рятувати (під час аварії)} ~ оп а) викликати, бути причйною; б) виносити на обговорення; в) накликати (біду)} ~ оиі а) висловлювати (думку)} б) виявляти; в) примушувати говорйти; г) привертати; д) публікувати, видавати (книгу)} ~ оуєг переконати, примусити змінйти думку; ~ гоипгі доставляти, привозити з собою; ~ (Ьгои^й а) допомогти подолати труднощі; б) вйлікувати; ~ шкіег а) підкорити, підпорядкувати; б) включйти (в графу тощо)} ~ ир а) виховувати, вирощувати; б) порушувати (питання)} в) збільшувати, піднімати; г) арештувати; д) обвинуватити; при-тягтй до суду; е) подати (обід тощо)} є) військ, підтягувати (резерви), підвозити (боєприпаси)} іо ~ іо ассоипі зажадати пояснень; іо ~ ап асііоп а^аіпзі 8тЬ. порушувати справу проти когось; іо ~ іо Ьеаг іпііиепсе оп впливати на; іо ~ іо Ьоок розпочати розслідування; іо ~ ир іо сіаіе модернізувати; іо ~ сіо\уп іке коизе викликати бурхлйві оплески (в театрі тощо)} іо ~ іо 1і§кі з’ясувати, розкрйти, вйвести на чйсту воду; іо ~ іо паи^кі зводити нанівець; іо ~ ир іке геаг ітй останнім (позаду); іо ~ оіі іо іке Гіге підливати масла в огонь.
ЬгіпізЬ ['Ьгаїш/] ад] 1) солонуватий; 2) гіркйй; запеклий.
Ьгіпіаі ['Ьгшсізоіі] п інд. баклажан.
Ьгіпк [Ьпі]к] п 1) край (прірви)} оп іке ~ оГ іке £гауе на краю могйли; 2) стрімкйй (крутйй) берег; 3) межа; грань; іо Ье оп іке - оГ гиіп бути на грані руйнування; 4) розм. безпосередня загроза війнй.
Ьгіпкшапзкір ['Ьги]ктоп/ір] п ба
лансування на грані війнй; роїісу оГ ~ політика балансування на грані війнй.
Ьгіпу ['Ьгаїш] ад] (дуже) солоний; - іеаіз поет, гіркі сльози.
Ьгіциеііе [Ьп'кеі] п брикет.
ВгізЬапе ['ЬпгЬап] п геогр. н. м. Брісбен.
ЬгІ8е-ЬІ8е ['Ьгігг'Ьі.х] п завіска для нйжньої частини вікна.
Ьгі$к [Ьпзк] 1. ад] 1) жвавий, пожвавлений; меткйй, моторний; 2) свіжий (про вітер)} 3) пінйстий, шипучий (про напій)} 2. V пожвавлювати(ся) (звич. ~ ир); іо ~ ир а Гіге роздмухувати вогонь; іо - ир опе’8 расе прискорювати ходу (крок); ~ аЬоиі швйдко рухатися.
Ьгізкеі ['Ьпзкіі] п 1) грудна кістка, грудйна; 2) грудйнка (туші).
ЬгІ8і1е [ Ьгі8І] 1. п щетйна; іо зеі ир опе’8 ~8 наїжитися, розсердитися, вйзвіритися; 2. V 1) наїжуватися, ставати дйбом; 2) розсердитися, розгніватися; розлютйтися; 3) бути багатим на щось; рясніти (чимсь — м4ій); 4) вйсохнути і стати ламкйм.
ЬгІ8І1іп£ [Ьпзііі]] ад] 1) наїжачений; 2) колючий, гострий.
ЬгІ8і1у [ Ьгі8Іі] ад] щетйнистий; колючий, жорсткйй (тж перен.).
ВГЇ8ІОІ [ Ьгі8і1] п геогр. н. м. Брістоль; ~ тіїк міцнйй, вйтриманий херес.
ВгізіоІ-Ьоапі [ 'ЬпзіІЬогсІ] п бріс-тольський картон.
ВгізіоІ-ГазЬіоп [ 'Ьп8і1,Гае/п] п ад] мор. у зразковому порядку.
Вгіі [Ьпі] п розм. британець.
Ьгіі [Ьпі] п розм. молодйй оселедець, кілька.
Вгііа ['Ьпіз] п ж. ім'я Бріта.
Вгііаіп 1'Ьпіп] п геогр. н. Британія (тж Огеаі Вгііаіп); ~ Сго\¥п іст. золота корона (Іакова І).
Вгііаппіа [Ьп'ігеп]о] п 1) поет. Ве-лйка Британія (тж уособлення Великої Британії у вигляді жіночої постаті на монетах тощо)} 2) ж. ім'я Британія.
Вгііашііс [Ьп'ігепік] ад] британський (в дипломатичному титулі короля або королеви)} НІ8 (Нег) ~ Ма]е8іу Його (Її) Британська Велйчність.
Ьгііе [Ьгаїі] V розм. переспіти, осй-патися (про зерно).
Вгііісізт ['Ьпіізіхт] п 1) англі-цйзм; 2) типово англійська рйса (характеру тощо).
ВгііізЬ ['Ьпії/] 1. п (іке ~) збірн. англійці, британці; 2. ад] великобританський, британський, англійський; ~ Ми8еит Британський музей; ~ Еп§-1І8Й англійська мова Англії; ~ ігеазигу поіе військ, розм. ковдра; ~ \уапп коротка тепла шинель.
ВгііізЬ СоІшпЬіа ['Ьгііі/ ко,1лтЬіа| п геогр. н. Британська Колумбія (провінція Канади).
Вгі
153
Ьго
ВгііізЬег ['Ьпіір] п амер. розм. британець, англієць; британський (англійський) підданий.
ВгііізЬ Ношіига$ [Ьпіі/ Ьзп'физгзз] п геогр. н. іст. Британський Гондурас (див. Веііхе).
ВгіїізЬізт ['Ьпіі/ігт] див. Вгіїісізт.
Вгіїоп ['ЬгіСп] л 1) британець, англієць; N01111 ~ шотландець; 2) іст. бритт.
ВгіПапу ['Ьпізпі] п геогр. н. Бретань.
ЬгіНІе ['Ьпіі] аф 1) крихкий, лам-кйй; 2) смертний.
Ьгіїііепезз ['Ьпіішз] п крихкість, ламкість.
ЬгоасЬ [Ьгоиі/] 1. л 1) рожен; 2) тех. протяжка; розгортка; свердел; рейббл; 3) шпиль церкви; 4) амер. брошка; 2. V 1) протикати, проколювати, робйти отвір; просвердлювати; 2) почати, відкрити, відіткнути (бочку)-, 3) оголосити; почати обговорення (питання)', Іо ~ а зиЬ)есі порушити питання; відкрити дискусію; 4) тех. прошивати; розвірчувати отвір; 5) обтісувати (камінь)-, 6) гірн. розпочати розробку (шахти тощо)-, 7) мор. вийти з вітру.
ЬгоасЬіп& ['Ьгоифі]] п тех. 1) протяжка, протягування; 2) прошивка; 3) розгортка.
Ьгоасі [Ьгз:сІ] 1. л 1) широка частина (спини, спинки)', 2) амер. розм. молода дівчина, дівчинка; 3) груб, дівка; 4) (ійе В.) розм. оксфордські студенти; 5) кін. освітлювальний прилад; 2. асі} 1) широкий; 2) просторий, великий; 3) вільний, широкий; ~ оріпіопз широкі погляди; 4) явний, відвертий; помітний; ясний, очевйдний; ~ зіаіетепі відверта заява; 5) повний, цілковйтий; іп ~ сіау1і§1н серед білого дня; 6) загальний, у загальних рйсах; 7) грубий, непристойний; ~ )оке грубий жарт; ~ Іаи^Ь грубий сміх; 8) фон. відкрйтий (про звук)-, 9) головнйй, основнйй;
іі із аз ~ аз іі із 1оп§ те на те й виходить; хоч верть-круть, хоч круть-верть; ~ Ьеап кормові бобй; ~ §аи§е зал. широка колія; ~ іггі§аііоп поверхневе зрошення; ~ ртр стрибок у довжину; ~ зеаі велйка державна печатка; 3. асіу 1) шй-роко; 2) вільно, відкрйто; 3) цілком; ~ атке зовсім прокйнувшись; 4) з помітним (сйльним) акцентом; іо зреак ~ розмовляти з помітним акцентом.
Ьгоад-агплу ['ЬгзісГгегои] п британське урядове клеймо.
Ьгоасі-ахе [ 'Ьго:сГаекз] п теслярська сокйра.
ЬгоаЛ-Ьаші [ 'ЬгзіГЬгепсІ] аф фіз. широкосмуговйй.
Ьгоаб-Ьііі ['Ьгз:с1Ьі1] п зоол. качка--широконіска.
Ьгоад-Ьгіт [ 'Ьгз:сІЬгіт] п 1) крислатий капелюх; 2) квакер.
Ьгоас1-Ьгітте<1 ['Ьгз:д'Ьптд] аф крислатий (про капелюх)
ЬгоайЬгоху ['Ьгз:с1Ьгаи] л розм. 1) проста, щйра людйна; 2) людйна широких поглядів.
Ьгоасісазі ['Ьгзідкаїзі] 1. л 1) радіомовлення; ієієуізіоп ~ телебачення; іуіге ~ радіотрансляція; 2) радіопрограма, радіопередача; 3) с. г. ручна сівба; 2. аф 1) радіомовний; ~ ар-реаі звернення по радіо; радіозвер-нення; 2) посіяний вручну; 3. V 1) передавати по радіо; вестй радіопередачу, мовити; 2) сіяти вручну, розкидати (насіння тощо)-, 3) пошй-рювати.
Ьгоагісазіег ['Ьгз.сІка.-зіз] п 1) дйк-тор; 2) рад. передавач.
Ьгоас1са$<іп£ ['Ьгз:дка:8Пд] п радіомовлення, трансляція, радіопередача; В. Ноизе будйнок Бі-Бі-Сі в Лондоні; ~ зіаііоп радіомовна станція.
ЬгоасІсІоіЬ [ 'Ьгз:дк1з0 ] п текст. 1) тонке сукно подвійної ширинй; 2) бавовняна тканйна з ворсом; 3) поплін у дрібнйй рубчик.
Ьгоасіеп ['Ьго:сІп] V розшйрюва-ти(ся).
Ьгоасі-Гасесі [ 'Ьгз:сКеі8і] аф широ-колйций.
Ьгоагі-ґакег [ 'ЬгзіІ,Геїка] п розм. шулер, шахрай.
Ьгоас1-£аіі£е ['Ьгз.сІдеісІз] 1. п зал. широка колія; 2. аф 1) ширококолійний; 2) широкий (про підхід тощо); ліберальний (про погляди).
ЬгоасІ-ІеауесІ ['Ьго:сі'1г.у(1] аф бот. широколйстий.
Ьгоагіїу ['Ьгз:сІ1і] асіу 1) шйроко; ~ зреакіп^ загалом кажучи, у загальних рйсах; 2) прямо, відверто, рішуче; іо іаїк ~ висловлюватися відверто; 3) з акцентом.
Ьгоасі-шіпсіесі ['Ьго:сГтаіпсІиІ] аф з широким кругозором; що має широкі погляди; терпймий.
Ьгоасіпезз ['Ьгогсіпіз] п 1) ширина; 2) грубість (жарту, мови).
Ьгоасі-решіапі ['Ьгзгфрепзпі] п мор. брейд-вймпел.
Ьгоагі-ріесе ['ЬгогсІрігз] п старовйн-на золота монета у двадцять шилінгів.
ЬгоасІзЬееІ [ 'Ьгз.чІ/іі] п 1) велйкий аркуш паперу з друкованим текстом з одного боку; 2) плакат; листівка.
Ьгоасізісіе ['ЬгогдзакІ] п 1) надводний борт (корабля); 2) гармати одного борту; 3) бортовйй залп; 4) розм. злй-ва лайки (докорів тощо); іо &іуе 5тЬ. а ~ накйнутися на когось (з лайкою); 5) плакат.
Ьгоасізіопе ['Ьгз:сІ8Іоип] п буд. плита, тесаний камінь.
Ьгоагізхуопі [гЬго:сІ5о:сі] п 1) палаш; 2) рі солдати, озброєні палашами.
Вгоас№ау ['ЬгогсЬуєі] п 1) Бродвей
(вулиця в Нью-Йорку); 2) театральний Нью-Йорк, театральне життя.
ЬгожЬуауз ['Ьгз.чБуєіе] асіу вшир, ушйршки, упоперек.
ЬгоасЬ㳥е ['Ьго:сі\уаі£] п (рі Ьгоасі-іуіуєз) амер. дружйна раба, що належить іншому хазяїну.
ЬгоасЬгізе ['Ьго:д\уаі2| асіу вшир, ушйршки, упоперек.
ЬгоЬ [ЬгзЬ] п буд. костйль.
Ьгосайе [Ьгз'кеїд] п парча; ~ §оіуп парчева сукня.
Ьгосасіесі [Ьго'кекІїсІ] аф парчевий.
Ьгосагй ['ЬгоикосІ] п 1) юр. основнйй прйнцип; 2) ущйплива мова; 3) парча.
Ьгосаіеііе [,Ьгзкз'іе1] п фр. декоративна жакардова тканйна.
Ьгоссоїі ['Ьгзкаїї] п бот. броколі, спаржева капуста.
ЬгосЬиге ['ЬгоиДио] п брошура.
Вгоск [Ьгзк] п ч. ім’я Брок.
Ьгоск [Ьгок] п 1) зоол. борсук; 2) розм. падлюка, бруднйй тип.
Ьгоскеі ['Ьгзкії] п дворічний благородний олень.
Ьгодкіп ['Ьгзсікіп] п високий дамський черевйк.
Ьго£ [Ьгзд] розм. 1. п 1) шйло; 2) коловорот; 2. V 1) проколювати; прошивати шйлом; 2) ловйти вугрів.
Ьго£ап ['Ьгоидоп] п грубий черевйк. Ьго££ег ['Ьгздо] п агент, маклер.
Ьго£ііе [Ьгоид] п 1) грубий черевйк; 2) спортйвний черевйк; 3) рі штанй; 4) провінційний (ірландський) акцент.
Ьгоісіеп ['ЬгзісІзп] аф 1) переплетений; 2) майстерний.
Ьгоісіегу ['ЬгзісЬп] п 1) вйшивка; 2) вишивання; 3) прикраса (тж ет-Ьгоісіегу).
Ьгоіі [Ьгзіі] 1. п 1) сварка, лайка; галас; 2) бійка; 3) жар; 4) м’ясо або рйба, смажені на відкритому вогні; 2. V 1) сварйтися; зчиняти бійку (лайку); 2) смажити(ся) на відкрйтому вогні; 3) пектйся на сонці; 4) бурхлйво переживати; Ю ~ хуіій ітраііепсе палати від нетерпіння.
Ьгоііег ['Ьгзііз] п 1) задирака, заводій (призвідник) чвар (сварки); 2) рашпіль; 3) амер. вагон-буфет; 4) бройлер, м’ясне курча; 5) розм. дуже жаркйй день.
Ьгоіііпз ['Ьгзііід] аф гарячий, жаркйй, спекбтлйвий; іі хуаз ~ Ьоі була страшенна спека.
Ьгока&е ['ЬгоиккІз] п 1) торгівля посадами; 2) хабар (для одержання посади); 3) звідництво, сватання; 4) торгівля лахміттям.
Ьгоке [Ьгоик] 1. аф ргесі. 1) розм. розорений; 2) зораний; пеху ~ свіжозораний; 3) амер. об’їжджений (про коня); 2. V займатися маклерством; 3. разі від Ьгеак 2.
Ьго
154
Ьго
Ьгокеп 1'Ьгоикп) 1. асі] 1) зламаний, поламаний; розбитий; 2) підірваний, ослаблений (про здоров'я); 3) зажурений, пригнічений; ~ зрігк пригнічений настрій; 4) розорений; що розорився; 5) ламаний (про мову); Ье зроке ~ Еп£Іі$Ь він говорив ламаною англійською мовою; 6) нескладний (про мову); пере-рйвчастий (про голос, сон); 7) нерівний, горбистий (про місцевість); 8) порушений (про закон, обіцянку); 9) несуцільний, фрагментарний; 10) нестійкий, перемінний (про погоду); 11) об’їжджений (про коня); 12) нечистий, з домішкою (про колір); 13) військ, понижений у чйні; 14) дифтонгізбваний; ~ Ьгеасі (теаі, уісшаїз) залишки їжі, недоїдки; ~ іеа спйтий чай; ~ топеу дрібні гроші; ~ геесі неміцна річ; ненадійна людйна; ~ ііте простій; ~ §гоипд пересічена місцевість; зорана земля; ~ зрігііз смуток, сум; ~ пшпЬегз мат. дріб; ~ \уаіег бурун; розбурхане море; ~ са$е військ. розірвана гільза; ~ сігсий ел. розімкну-тий ланцюг; ~ Пах м’ятий льон; ~ ігоп металобрухт; ~ тап людйна поза законом, ізгой; 2. р. р. від Ьгеак 2.
Ьгокеп-Ьаскегі ['Ьгоикп'Ьгекі] асі] 1) з переламаним хребтом; 2) горбатий; 3) мор. з сйльним переломом (про судно).
Ьгокеп-ЬеІІіесІ ['Ьгоикп'ЬеІкІ] асі] що хворіє на грйжу.
Ьгокеп-склуп ['Ьгоикп'баип] асі] 1) розбйтий, надірваний (про здоров'я); 2) зломлений (горем тощо); 3) розорений, зруйнований; 4) поламаний; що зазнав аварії; 5) тех. спрацьований; що вййшов з ладу (про машину тощо); 6) що сів на задні ноги (про коня).
Ьгокеп-Ьеагіесі ['Ьгоикп'Ьа:и6] асі] убйтий горем; з розбйтим серцем.
Ьгокепіу ['Ьгоикзпк] асіу 1) урйвка-ми; 2) судорожно, урйвчасто; 3) з розбйтим серцем.
Ьгокеп-міпсі ['Ьгоикпхуіпсі] п вет. запал (задишка у коня).
Ьгокеп-мішіесі [ 'Ьгоикп'мпбісі] асі] вет. запалений (про коня).
Ьгокег ['Ьгоика] п 1) брокер, маклер; агент; 2) посередник; 3) оцінювач майна; комісіонер; 4) особа, що продає опйсане майно; 5) торговець ношеними речами; ~’з теп розм. клоуни.
Ьгокега&е [ 'ЬгоикагкІз] п 1) броке-раж, маклерство; 2) комісійна вйна-горбда, куртаж.
Ьгокіпз 1'Ьгоикп]] п брокерська справа, маклерство, посередництво.
Ьгоііу ['Ьгоіі] п розм. 1) (скор. від итЬгеІІа) парасолька, зонтик; 2) ав. парашут; ~ Ьор стрибок з парашутом.
Ьгота [ Ьгоито] п 1) мед. пережована їжа; 2) шоколад (сорт).
Ьготе [Ьгоит] п 1) хім. бром; 2) бот. стбколос.
Ьготіс ['Ьгоитік] асі] хім. бромистий.
ЬготШе 1'ЬгошпаісІ] п 1) хім. бромід, сполука брому; ~ рарег фот. бромистий папір; 2) снотворне; 3) розм. банальна, нудна людйна; 4) розм. заяложена фраза, банальність.
Ьгошісігозіз ЬЬгоиті'сІгоизіз] п мед. смердючий піт.
Ьгошіпе ('Ьгоитіїп] п хім. бром.
Ьготіяп [ Ьгоитігт] п бромізм, отруєння бромом.
ЬгопсЬі [ 'Ьго^каї] п (рі в/дЬгопсЬиз) бронхи.
ЬгопсЬіа |'Ьгоі]кі9] п рі анат. бронхіоли.
ЬгопсЬіаІ ['Ьгоі]кзо1] асі] бронхіальний; - ігее бронхіальне дерево.
ЬгопсЬііїз [Ьгзт] 'каїііз] п мед. бронхіт.
ЬгопсЬосеІе [ Ьгоі]кои8І:1] пмед. зоб.
ЬгопсЬиз ['Ьгоі]к98] п (рі ЬгопсЬі) анат. бронх.
Ьгопсо ['Ьгзт]кои] п амер. напівдй-кий кінь.
ЬгопсоЬизіег ['Ьгзт]коиуЬл$і9] п амер. розм. ковбой, якйй об’їжджає на-півдйких (дйких) коней.
Ьгопіо$аипі$ [,Ьгопіз'8о:гз8] п пале-онт. бронтозавр.
Вгоінуєп ['Ьгзтуїп] п ж. ім'я Брб-нуен.
Вготууп ['Ьгзтуїп] п ж. ім'я Брб-нуін.
Вгопх [Ьгот]к8] п геогр. н. Бронкс.
Ьгопхе [Ьгопх] 1. п 1) бронза; 2) вй-ріб з бронзи; 3) колір бронзи, червонувато-брунатний колір; 4) гарматний метал; 2. асі] 1) бронзовий; 2) червонувато-брунатний; ~ а§е бронзовий вік; 3. V 1) бронзувати; 2) загоряти на сонці; 3) озлобляти (ся).
Ьгопхесі [ЬгопхсІ] асі] загорілий, засмаглий; - зкіп сіізеазе бронзова (ад-дісбнова) хвороба.
Ьгоо [Ьги:] п розм. добра думка; І Ьауе по - оГ Ьіт я аж ніяк не високої думки про нього.
ЬгоосЬ [Ьгоиі/] п брошка.
Ьгоой [ЬгигсІ] 1. п 1) рід, покоління; вйводок; розплід; ~ таге (зїоск) племінна кобйла (худоба); 2) зграя, рій; стадо; 3) знев. сім’я, діти, вйводок; 4) категорія; 5) геол. пуста порода; 2. у 1) сидіти на яйцях, висйджувати; 2) поет, пестйти; 3) думати, міркувати (про — оп, оуєг); Ье оїїеп ~есі оуєг Ьіз 8ОГГОХУ він часто довго сумував; 4) виношувати (в душі); 5) нависати (над — оп, оуєг) (про хмари тощо).
ЬгооЛег ['Ьгигдз] п 1) розплідник, брудер (для вирощування інкубаторних курчат); 2) квочка; 3) той, хто постійно заглйблений у сумні роздуми.
Ьгоод-Ьеп ['Ьги:сГЬеп] п квочка.
Ьгоо(1-805¥ ['Ьпі.’сІЧаи] п племінна свиноматка.
Ьгоойу ['Ьги:6і] асі] 1) квочка, що сидйть на яйцях; 2) розм. задумливий, замйслений; мовчазнйй.
Ьгоок [Ьгик] 1. п струмок; 2. у терпіти, зносити (в заперечних реченнях); іі ~8 по сіеіау це не терпить зволікання.
Ьгоокііе ['ЬгикаїЦ п мін. окис титану.
Ьгоокіеі ['ЬгикІК] п струмочок.
Ьгоокііте ['Ьгикіаїт] п бот. верб-ніка-потічник.
Вгоокіуп ['Ьгикіїп] п геогр. н. Бру-КЛІН.
Вгоок$ [Ьгик8] п ч. ім'я Брукс.
Ьгоот [Ьги:т] 1. п 1) мітла; віник; 2) бот. рокйтник; ~ согп сорго віникове; 2. у 1) местй, підмітати; 2) розм. утектй, чкурнути.
Ьгоотгаре ['Ьгштгеїр] п бот. вовчок, заразйха.
Ьгоот8іауе ['Ьги:т8іеіу] див. Ьгоот-8їіск.
Ьгоот8ііск ['ЬгитШік] п мітлйще; < а \уйсЬ ироп а ~ відьма на мітлі.
Ьгоозе [Ьги.х] п розм. змагання з бігу (на сільському весіллі).
Ьго$е [Ьгоиг] п вівсяне борошно, заварене молоком (бульйоном, окропом).
Ьгойї [Ьго0] п 1) м’яснйй бульйон; 2) м’яснйй суп (з овочами чи крупами); ЗсоїсЬ ~ перловий суп.
Ьгойїеі ['ЬгоОІ] п дім розпусти.
ЬгоіЬег [ 'Ьглбо] 1. п (рі тж ЬгеіЬ-геп) 1) брат; 2) близькйй друг, товариш (по спілці); колега; побратйм; братуха; 3) земляк; 4) член релігійного братства; чернець; < 8\уогп побра-тйми; —£егтап рідний брат; ~ іп аггпз товариш по зброї; ЬаІГ ~ брат тільки по батькові (тільки по матері); 2. у 1) ставитися, як до брата; 2) називати братом; 3) приймати до братства.
ЬгоіЬег-сопзапзиіпеап [ Ьглба, коп-83Є1]'д\¥1П19П] п (рі ЬґОїЬеГ8-СОП8аП£иІ-пеап) єдинокровний брат.
ЬгоІЬег-^егтап ['Ьглда'6зо:тзп] п (рі Ьго(Ьег8-£Єгтап) рідний брат.
ЬгоіЬегЬоосІ ['ЬглбаЬисІ] п 1) братерство; ~ оГ Ьіоосі кровне (кревне) братерство; 2) співдружність; 3) братерські (дружні) стосунки (взаємини); 4) побратйми; колеги; 1е§а1 ~ юрйсти; 5) амер. профспілка (особл. залізничників).
ЬгоіЬег-іп-ІаіУ ['Ьглбоппіз:] п (рі Ьго(Ьег$-іп-Іа\¥) 1) зять (чоловік сес-трй, брат дружйни); 2) шурин, швагер; 3) дівер; 4) свояк.
ЬгоіЬегІу ['Ьглбзії] 1. аф братерський; братній; 2. асіу по-братньому, по--братерському.
ЬгоіЬегзЬір ['Ьглдз/ір] п 1) братство, братерство; 2) амер. профспілка.
ЬгоІЬег-иіегіпе [’Ьглдз ]и:ізгаіп] п
Ьго
155
Ьпі
(рі ЬгоШегБ-иіегіпе) єдиноутробний брат.
ЬгоіЬепуогі ['Ьглда\¥9:і] п бот. чебрець.
ЬгоивЬ [ЬглГ] п розм. німб.
Ьгоидкаш ['Ьпгат] п 1) однокінна двомісна (чотиримісна) карета; 2) амер. брогам (тип кузова автомобіля).
ЬгоидЬі [Ьгзі] разі і р. р. від Ьгіп£.
Ьг(Н¥ [Ьгаи] 1. п 1) брова; Ю кпії (іо Ьепб) ґіте ~8 нахмуритися, насупитися; 2) поет, лоб, чоло; 3) поет, вираз обличчя; вигляд; 4) кромка виступу (скелі тощо)', бровка; 5) мор. сходні, місток; 2. V утворювати виступ (край); облямовувати.
Ьгомг-а£ііе ['Ьгаи'екуи:] п мед. мігрень.
Ьго^Ьеаі ['ЬгаиЬіі] V (разі Ьго^Ьеаі; р. р. Ьго\уЬеаіеп) 1) залякувати; відстрашувати; 2) поводитися пихато.
ЬгоиЬеаіеп [ 'Ьгаи,Ьі:йі] Р- Р- від Ьго\уЬеаі.
Ьгоууп [Ьгаип] 1. п 1) брунатний (корйчневий) колір; 2) брунатна (ко-рйчнева) фарба; 3) розм. мідяк; 2. ад] 1) брунатний, корйчневий, бурий; 8йе Ьа$ ~ Ьаіг вона шатенка; 2) смуглявий; загорілий, засмаглий; 3) карий (про очі); 4) поет, сутінковий, присмерковий; 5) текст, сировий, невйбілений; 6) жвавий, спрйтний, моторний; ~ Ьііі алебарда; ~ Ьа§£ег зубрило; ~ Ьеаг бурий ведмідь; ~ Ьгеасі чорний хліб; хліб з вйсівками (у Великій Британії); ~ соаі буре вугілля; ~ Ьаге заєць-русак; ~ тивіагб гірчйця китайська; ~ рарег обгортковий папір; ~ псе неполірбва-ний рис; ~ тої бура гниль; ~ 8ОІ1 бурозем; ~ 8іоиі першокласний портер; ~ 8Шбу похмурі (невеселі) думкй; ~ зи^аг корйчневий цукор; ~ хуаге глиняний (череп’яний) посуд; 3. V 1) робйти брунатним (корйчневим); 2) ставати брунатним (корйчневим); 3) засмажувати, підрум’янювати; 4) загорати; 5) воронувати (метал).
Ьго^пегі-оГГ ['Ьгаипб'оГ] ад] розм. невдовблений, роздратований; сйтий донесхочу (по саму зав’язку).
Вго^п 6еог£е ['Ьгаип'630:63] п 1) глйняний глечик; 2) твердйй сухар; 3) паляниця чорного хліба з борошна грубого помелу; 4) перука.
Ьготоііе ['Ьгаипі] п 1) фольк. домо-вйй, домовйк; 2) дівчинка-скаут молодшого віку (8—11 років); 3) шоколадне тістечко з горіхами; 4) фотокамера.
Ьгоіупіпз [ 'Ьгаипн] ] п 1) військ, браунінг; пістолет Браунінга; ~ тасЬіпе §ип кулемет Браунінга; 2) підсмажування, обсмажування; 3) брунатна приправа (для соусу); 4) глянсування, поливання (гончарних виробів).
Ьня¥П-по8е ['Ьгаиппоих] 1. п розм.
підлиза, підлабузник; пестунчик; 2. V підлизуватися, підлабузнюватися; вислужуватися.
Ьгогаюиі ['Ьгаип'аШ] п амер. часткове затемнення.
Ьг(И¥П$1ііі1 ['Ьгаип/о:і] п коричнево-сорбчечник, фашист, гітлерівець.
Ьгомп-8раг ['Ьгаип'ара:] п мін. бурий шпат.
Ьгоинзіопе ['ЬгашШоип] 1. п мін. залізистий пісковйк; 2. ад] 1) збудований з пісковику; 2) амер. багатий, заможний; аристократичний.
Ьгояуютоіі ['Ьгаип\уо:1] п бот. водяна буквиця.
Ьгомпу ['Ьгаипі] ад] брунатнуватий, коричнюватий.
Ьгоявдве ['Ьгаихібз] п право пасти худобу.
Ьпл¥$е [Ьгаиг] 1. п 1) молодйй пагін, паросток; 2) общйпування моло-дйх пагінців; 2. V 1) об’їдати (общй-пувати) лйстя (молоді пагінці); 2) пастися; 3) перегортати, переглядати.
Впісе [Ьги:з] п ч. ім'я Брус, Брюс.
Ьгисе1І08Є8 [,Ьги:$і'1ои8І:х] рівідЬпх-СЄІІО8І8.
Ьгисе11о8І8 [,Ьги:8і'1ои8і8] п (рі Ьги-СЄІІО8Є8) мед. бруцельоз.
Вгисіе ['Ьги:8і] п ч. ім'я Брусі.
Ьгискіе ['Ьглкі] у розм. забруднити, вймазати.
Впі&Є8 [Ьги:з] п геогр. н. м. Брюг.
Вгиіп, Ьгиіп ['Ьги:іп] п Мишко (прізвисько ведмедя у фольклорі).
Ьгиізе [Ьги:х] 1. п 1) забйте місце; синець; ґуля; 2) пом’ятість, потбвче-ність (плодів); 2. V 1) забивати(ся); на-бйти синець; 2) товктй; 3) пом’яти, побйти (фрукти); 4) мчати стрімголов; ~ а1оп£ мчати (скакати) стрімголов; 5) битися навкулачки.
ЬгиІ8ег ['Ьги.го] п 1) борець; боксер; 2) сйльна задерйкувата людйна; 3) тех. прйлад для шліфування оптй-чного скла.
Ьгиіі [Ьги:1] 1. п 1) чутка, поговір; 2) мед. шум (під час вислуховування серця і легенів); 2. V пошйрювати (розпускати) чуткй; іі із ~е6 аЬоиі (аЬгоаб) ходять чуткй, що (ніби).
Ьгике [Ьги:к] п розм. 1) цикада; 2) безкрйла сарана.
Ьгшп [Ьглт] скор. від Ьгитта§ет.
Ьгшпаї ['Ьги:та1] ад] зимовий; ~ зіеер зимова сплячка.
Ьгшпе [Ьги:т] п 1) туман, імла, серпанок; 2) вйпари.
Ьгитта^ет [ Ьглтабзат] 1. п 1) дешевий, низькопробний вйріб; підроблена річ; 2) фальшйва монета; 2. ад] 1) (В.) зроблений у Бірмінгемі; 2) дешевий; підроблений.
Ьгшпоиз ['Ьги:то8] ад] 1) туманний, імлйстий; 2) холодний.
ЬгипсЬ [Ьглпі/] 1. п (похідне від
Ьгеак£а8і і ІипсЬ) пізній сніданок, сні-данок-обід; ~ соаі амер. короткий домашній халат; 2. V пізно снідати.
Впіпеі [Ьгиґпеї] п геогр. н. Бруней. ЬгипеНе [Ьпіґпеі] п брюнетка.
Вгшю ['Ьпг.пои] п ч. ім'я Бруно.
Вгип^ціск ['Ьглп2\¥ік] ад] іст. брауншвейзький.
Ьпті [Ьгапі] п 1) сйла удару, головний удар; основний тягар; іо Ьеаг іЬе ~ витримати головнйй удар; 2) криза.
Ьпі$Ь [Ьга/] 1. п 1) щітка; 2) чй-щення щіткою; 3) пензель; помазок; 4) майстерність, стиль художника; 5) пухнастий хвіст (лисиці, білки); 6) чагарнйк, кущі; хаща; хмиз; 7) щетина (про бороду); 8) саднб; 9) легкйй дотик; 10) амер. розм. вечірка; 11) сутичка; 2. V 1) чйстити щіткою; 2) зачісувати, пригладжувати (волосся); 3) малювати пензлем; 4) натерти ногу (про коня); 5) обсаджувати кущами; 6) очищати від кущів; винйщувати ліс; 7) легко торкатися; 8) зчищати; □ ~ азігіе усувати; ігнорувати, не звертати уваги; ~ алуау відкидати; зчищати; ~ 6оі¥іі пригладжувати щіткою; ~ оП" зчищати, змахувати; ~ оиі старанно вй-чистити; ~ ир змітати, збирати щіткою; оновлювати; освіжати (в пам'яті).
Ьги$Ь-Ьо16ег ['Ьгл/фоиібз] п ел. щіткотримач.
ЬпібЬ-оіТ [ Ьгл/'зГ] п амер. розм. відмова, неприйняття (залицяння).
Ьпі$1П¥ОО(І ['ЬгА/\уи6] п 1) зарості, чагарнйк; 2) молода поросль, підлісок; 3) хмиз, сушняк, вітролом.
Ьпі81і-Л¥огк ['Ьгл/\уа:к] п живопйсна манера; Кепоіг’8 ~ манера малювання Ренуара.
Ьпі8Ііу ['Ьгл/і] ад] 1) зарослий чагарником; 2) кошлатий, патлатий; 3) щетйнистий; щіткоподібний; схожий на щітку.
Ьпівдие [Ьги8к] 1. ад] грубий, брутальний; різкйй; безцеремонний; 2. V поводитися грубо (безцеремонно).
Ьгиздиегіе [фпгвко'гі:] п фр. різкість, безцеремонність.
Вги$$е1$ [ Ьгл8Іх] п геогр. н. м. Брюссель; ~ сагреї оксамйтовий кйлим; ~ Іасе брюссельське мереживо; ~ зргошз брюссельська капуста.
Ьгиі [Ьгиі] ад] сухйй (про вино).
Ьпііаі ['Ьпі:Н] ад] 1) жорстокий, звірячий; 2) брутальний, грубий; 3) перен. гіркйй (про істину); 4) огйд-ний, гидкйй, жахлйвий.
ЬпііаШу [Ьги:Чаеііи) п 1) грубість; 2) жорстокість, брутальність; 3) звірячий стан.
Ьпііаііге ['Ьги:19Іаі2) у 1) поводитися грубо і жорстоко; 2) доводити до звірячого стану; 3) доходити до звірячого стану; ставати жорстоким (лютим); озвіріти.
В ги
156
Ьис
Вгиіе [Ьги*Л] п 1) Брут (перший легендарний король Британії)’, 2) герой легенд (про короля Артура).
Ьгиіе [Ьги:і] 1. п 1) тварйна; тварюка; 2) рі тваринні інстинкти; 3) жорстока (груба, брутальна, дурна, тупоголова) людйна; 2. асі] 1) грубий; звірячий; сласнйй, хтйвий; 2) жорстокий; 3) нерозумний, безглуздий; 4) бездушний, неживйй.
ЬпііізЬ ['Ьги:іі|] асі] 1) жорстокий, звірячий, звіроподібний; 2) хтйвий; 3) дурнйй, тупоголовий.
Вгиіи$ ['Ьпеіоз] п ч. ім'я Брутус, Брут.
Вгуап ['Ьгаюп] п ч. ім'я Брайан.
Вгусе [Ьгаїз] п ч. ім'я Брайс.
ВгупЬіШ ['ЬппЬіІсІ] п ж. ім'я Брін-хілд, Брунгільда.
Ьгуо1о£І$і [Ьгаї'оІасІзізі] п бріолог.
Ьгуоіоеу [Ьгаї'зІасІзі] п бріологія.
Вгуопіа [Ьгаї'оипю] п бот. переступень.
Вгуопу ['Ьгаїапі] п ж. ім'я Брайоні.
Ьгуопу ['Ьгаюш] див. Вгуопіа. ВгуіЬоп ['ЬпОап] п іст. бритт.
ВгуіЬопіс [Ьп'Озпік] 1. п бретонська мова; 2. асі] бретонський.
Ьиаі ['Ьи:оі] п шотл. ліхтар.
ЬиЬ [ЬлЬ] п розм. 1) міцне пйво; вйпивка; ~ апсі £ПіЬ вйпивка і закуска; 2) закваска.
ЬиЬаІ ['Ь)и:Ьа11 п зоол. північноаф-риканська антилопа.
ЬиЬЬІе ['ЬлЬІ] 1. п 1) булька, бульбашка; пузйр; іо Ь1о\¥ пускати буль-кй; 2) дуга справа; «мйльна булька»; химера; 3) булькання, булькотіння; 4) хвилювання; 5) простак; 4 зсЬете дутий план; ~ ЬотЬ військ, розм. літак-снаряд; ~ Гєуєг мед. пухирчатка; ~ §ит амер. жувальна гумка; ~ циееп амер. жарт, прачка; ~ іиЬе тех. ватерпас; 2. у 1) пузйрйтися; братися пузирями; кипіти; 2) бйти струменем; 3) обманювати, дурйти; 4) голосно плакати.
ЬиЬЬ1е-аш1-зд]иеак [ ЬлЬІоп'зк^і.к] п печеня (з холодного м'яса і овочів).
ЬиЬЬІе-сІапсіпз ['ЬлЬ1,с1а:п8іт]] п амер. військ, розм. наряд на кухню.
ЬиЬЬІеЬеагі [ ЬлЬІЬесІ] п амер. розм. дурень, бовдур.
ЬиЬЬІег ['ЬлЬїа] п 1) плакса; 2) амер. фонтанчик для пиття; 3) заст. обманщик, шахрай.
ЬиЬЬІу ['ЬлЬіі] 1. п розм. шампанське; а §1а$8 оГ (іЬе) ~ бокал шампанського; 2. асі] 1) пінлйвий; іскрйстий (про вино); 2) пузйрчастий (про скло).
ЬиЬЬІу-|оск ['ЬлЬІїсІззк] п 1) індйк; 2) розм. хвалько, що надувся, як індйк.
ЬиЬЬу ['ЬлЬї] п 1) амер. розм. малюк, маля; 2) розм. груди; сосок.
ЬиЬо ['Ь]и:Ьои] п мед. бубон.
ЬиЬопіс [Ь]и:'Ьопік] асі] мед. бубонний; ~ ріа^ие бубонна чума.
ЬиЬопосеїе [Ь]и: ’Ьопазі:1] п мед. пахова грйжа.
Ьиссаі ['Ьлкої] асі] анат. ротовйй; що стосується рота (щоки); ~ сауііу ротова порожнйна.
Ьиссап ['Ьлкап] 1. п 1) велйкарама, на якій смажиться туша; 2) смажена туша; 2. V смажити тушу цілком.
Ьиссапеег [,Ьлка'піо] 1. п пірат; 2. у займатися морськйм розбоєм.
ЬиссіпаІ ['Ьлквіпаї] асі] 1) трубоподібний; що має форму трубй; 2) що звучить, як труба; трубний (про звук).
ВисерЬаІиз [Ь)и:'$еЬЬ5] п 1) Буце-фал (бойовий кінь Олександра Македонського); 2) (Ь.) жарт. кінь.
ВисЬагезі [ 'Ьшкагеві] п геогр. н. м. Бухарест.
Ьиск [Ьлк] 1. п 1) самець оленя (антилопи, зайця, кроля тощо); 2) денді; чепурун; 3) смілйва (відчайдушна) людйна; 4) знев. негр; 5) амер. розм. долар; іо Ье іп іЬе бути при грошах, мати гроші; 6) амер. військ, розм. рядовйй; 7) брикання, підстрй-бування коня; 8) козли (для пиляння); 9) спорт, козел; 10) луг, білйльний розчин; 11) бак для білйзни; 12) кількість білйзни, що закладається в бак; 13) кошик для ловіння вугрів; 14) розм. візок; 15) гречка; < оіЗ ~ друзяка; ~ §епегаі амер. розм. бригадний генерал; ~ зіір відпйска; іо рав$ іЬе ~ іо зтЬ. амер. звернути відповідальність на когось; 2. V 1) ставати дйбки, брикатися (про коня); 2) рвонути, смикнути (про автомашину); 3) покривати, злучати (самку); 4) амер. розм. чинйти опір, виступати проти; 5) амер. розм. вислужуватися, підлабузнюватися; ~ сіо\уп енергійно братися (до чогось); ~ ир розм. а) пожвавитися; поспішйти; б) поквапити; 6) амер. пиляти колоди; 7) подрібнювати (руду); 8) ел. знйжувати напругу; 9) лужити, золйти, прати в л^окному розчині; вибілювати.
Ьиск-Ьа$кеі ['Ьлк,Ьа:8кіі] п кошик для брудної білйзни.
Ьиск-Ьеап [ ЬлкЬі:п] п бот. бобів-нйк.
ЬискЬеггу ['ЬлкЬап] п бот. ведмежа ягода, ведмежйна.
Ьискег ['Ьлко] п 1) кінь з норовом; 2) амер. розм. підлабузник; 3) амер. розм. ковбой; 4) гірн. молоток для подрібнення рудй.
Ьискеі ['Ьлкіі] 1. п 1) відро, цеберка; 2) черпак, ківш; 3) підйомна кліть, колйска; 4) поршень насоса; 5) чарочка; 6) розм. старйй автомобіль; іо £іує іЬе ~ звільняти, виганяти (з роботи); іо кіск іЬе ~ врізати дуба, померти; 2. V 1) черпати; 2) розм. гнати коня щодуху; 3) мчати; 4) налягати (під час веслування); 5) розм. обдурю
вати, шахраювати; 6) спекулювати, ве-стй нечесну гру на біржі.
Ьискеі-еіеуаіог [ 'Ьлкіі'єііуєііо] п тех. ківшевий елеватор, норія.
Ьискеііп& І'Ьлкііїт)] п 1) спекуляція на біржі; 2) ав. розм. бовтанка в повітрі.
Ьискеі-Іоагіег ['Ьлкіі, ІоисІо] п тех. черпаковий навантажувач.
Ьискеі-шіїкег ['Ьлкіі,ті1ко] п с. г. доїльний апарат з дійнйцею; дійнйця.
Ьискеі-$Ьор ['Ьлкіірр] п спекуля-тйвна біржова контора; позабіржова маклерська контора.
Ьискеі-луіієєі ['Ьлкіідуі:!] п черпальне колесо (водовідливне).
Ьискеуе [’Ьлкаї] п амер. 1) кінський каштан; 2) розм. мешканець штату Огайо.
Ьиск-еуесі ['Ьлкаїсі] асі] що має поганий зір (про коней).
Ьиск-Ьогп ['ЬлкЬз:п] п оленячий ріг (матеріал); ~ ріапіаіп бот. подорожник.
Ьискіпз ['Ьлкгд] п 1) подрібнення (руди); ~ Ьаттег мінералогічний молоток; 2) луження (білизни).
Вискіп^Ьат Раїасе ['Ьлкігрт'раеіі^] п Букінгемський палац (лондонська резиденція королів).
Вискт£Ьат($Ьіге) ['Ьлкп]9т(/і9)] п геогр. н. Бакінгем(шир).
Ьискі$Ь ['Ьлкі/] асі] 1) козлоподіб-ний; смердючий; 2) хтйвий; 3) живйй, жвавий; 4) вйшуканий, елегантний, фертуватий.
Ьискіе ['Ьлкі] 1. п 1) пряжка; 2) тех. хомутик, скоба, стяжка; 3) згин, прогйн (вертикальний); 4) розм. одруження; 5) туго закроєне волосся; 2. у 1) застібати пряжку; скріпляти пряжкою; 2) готуватися (до сутички тощо); 3) енергійно братися до справи; 4) поженити, одружйти; 5) гнути, згинати, вигинати; 6) завивати (кучері).
Ьискіег ['Ьлкіо] 1. п 1) невелйкий круглий щит; 2) захист, прикриття; 3) мор. кругла віконниця; 2. у захищати; заступати.
Вискіеу ['Ьлкіі] п ч. ім'я Баклі.
Ьискііпз ['Ьлкіп]] п 1) прогйн, поздовжній згин; 2) перекошування; 3) втрата стійкості; 4) жолоблення.
Ьиско ['Ьлкои] п розм. 1) хвастун; 2) грубіян, якйй не гребує рукопри-кладством; 3) братуха.
Ьискгат ['Ьлкгат] 1. п 1) клейонка, церата; 2) манірність, бундючність; неприродність; 2. асі] манірний; 3. у 1) наклеювати на клейонку (на полотно); 2) робйти манірним; надавати бундючного вйгляду; Іаіег Ье -есі Ьіз таппега згодом його поведінка стала бундючною.
Ьиск-$аиг ['Ьлкзз:] п лучкова пйлка.
Ьиск’$-Ьогп ['ЬлкзЬош] п бот. вір-гінський сумах.
Ьиск-$Ьоі ['Ьлк/оі] п велйкий дріб, картеч.
Ьис
157
Ьив
Ьискзкіп [’Ьлкзкіп] п 1) оленяча (лосяча) шкіра; 2) рі штани з оленячої шкіри; лосини; 3) бавовняна одежна тканина (з начосом з вивороту); 4) шерстяна тканина (атласного плетіння).
Ьиск-$іа11 ['Ьлквіо:!] п тенета для оленів.
Ьискікош ['Ьлк0о:п] п бот. крушина, жостір.
ЬискіооіЬ ['Ьлкйі:0] п 1) оленячий зуб; 2) торчкуватий зуб.
ЬисЬРІїеаі ['Ьлк^ііі] п гречка; ~ сакез амер. гречані млинці (оладки).
Ьисоїіс [Ь]и:'ко1ік] 1. п 1) звич. рі буколіка; 2) буколічний поет; 3) жарт, сільський мешканець; 2. асі] 1) буколічний; 2) жарт, сільський.
Ьисгапе [Ь]и:'кгеіп] п архт. орнамент у вигляді бичачої голови.
ЬшІ [Ьасі] 1. п 1) бот. брунька; 2) бутон; пуп’янок; іп ійе ~ у стадії брунькування; іо пір (іо сгизй) іп ійе ~ знйщити у зародку; 3) розм. дівчин-ка-підліток; 4) пестл. крихітка; 5) розм. дебютантка; дебютант; 6) (скор. від Ьибсіу) дружище, приятель; 2. V 1) давати бруньки; розпукуватися; пароститися; 2) розквітати (тж перен.); 3) с. г. прищеплювати вічком, окулірувати; 4) бот. розмнбжувати(ся) бруньками.
Вш1аре$< ['ЬихЬ'резІ] п геогр. н. м. Будапешт
ВшШЬа ['ЬисІа] п Будда.
Вші(Піі$т ['ЬисІїхт] п буддизм.
Вші(1ЬІ5< ['Ьисіїзі] п буддист.
Вші(1)іі$1іс [Ьи'бізіік] ад] буддійський.
Ьш1(1ііі£ ['Ьлдії]] 1. п 1) окулірбвка, очкування; прищеплювання вічком; 2) брунькування; 2. ад] 1) що розпукується (розцвітає); 2) що подає надію, багатообіцяючий.
ЬшІШе ['Ьлсії] 1. п 1) бот. золото-цвіт; 2) чан для промивання рудй; 2. V гірн. промивати руду.
ЬшШу ['Ьлсії] п амер. розм. 1) дружище, прйятель; 2) малюк (при звертанні); 3) солдат-однополчанин; < ~ зеаі коляска мотоцйкла.
Ьи(1(1у-Ьи(1(1у ['Ьлсії'Ьлсії] п розм. 1) недруг, бридка людйна; 2) підлйза.
ЬшІ£Є [ЬлсІз] 1. п 1) овеча шкура, овчйна; 2) злодюжка; 2. V (у заперечних реченнях) 1) ворушйтися; Ье біб поі ~ ап іпсЬ він і не поворухнувся; він ніскільки не поступйвся; 2) поворухнути; зрушити з місця.
ЬшІ£ЄГІ8аг ['Ьлбзопда:(г)] п довгохвостий папуга.
ЬисІ£ЄІ ['Ьлбзії] 1. п 1) бюджет; 2) фінансовий кошторис; 3) сумка; гаманець; 4) вміст сумки (гаманця); 5) запас; а ~ оГ пе\¥8 безліч новйн; 6) шкіряна пляшка; 7) відділення для багажу в екіпажі; 2. V 1) передбачати в бюджеті; асигнув ти відповідно до бюджету; 2) планувати, накреслювати.
ЬшІ£е<агу [ 'Ьлбзіїап] ад] бюджетний.
ЬшІ£у ['Ьлбзі] ад] овчйнний; схожий на овчйну.
Ьшіїеі ['Ьлбіїї] п бот. брунечка.
Виепо$ Аіге8 ['Ь^ешаз 'богів] п геогр. н. м. Буенос-Айрес.
ЬиП* [Ьа€] 1. п 1) буйволова шкіра; товста волова шкіра; 2) розм. шкіра (людини); іп ~ голяка, гольцем; в чому мати народйла; іо зігір іо ІЬе ~ роздяглі догола; 3) жовтувато-брунатний колір; колір буйволової шкіри; 4) іст. шкірянйй камзол (поліцаїв і сержантів); 5) амер. розм. болільник, любй-тель; )ахг ~ любйтель джазу; 6) тех. полірувальний круг; 7) удар; іо зіапб ~ стояти, триматися; 8) розм. нісенітниця, дурнйці; 2. ад] 1) з буйволової шкіри; 2) кольору буйволової шкіри; жовтувато-брунатний, світло-жовтий; 3. V 1) полірувати (шкіряним кругом); 2) поглинати удар, амортизувати поштовх; пом’якшувати удари (поштовхи).
Виіїаіо ['ЬлГаїои] п геогр. н. м. Буф-фало.
ЬиЛГаїо ['ЬліЬІои] 1. п (рі Ьиїїаіоез) 1) буйвол; 2) бізон; 3) військ, розм. танк-амфібія; десантний плавучий засіб; 2. V амер. розм. 1) дивувати; 2) обманювати; містифікувати.
Ьиіїа1о-Ьіі£ ['ЬлЕоІоиЬлд] п ент. килимова міль.
ЬиПа1о-£га$$ ['ЬлЬ1оидга:з| п бот. бізонова трава.
ЬиПГ-соаІ ['Ьлїкоиі] п 1) військ, шкірянйй захиснйй камзол; 2) перен. солдат, військбвйй.
ЬігіГег ['Ьл£а] п 1) тех. буфер; амортизатор, демпфер; ~ бізк зал. буферна тарілка; 2) військ, гальмо відкбту; 3) полірувальник; 4) розм. собака; 5) розм. револьвер; 6) розм. дурник, придуркуватий хлопець; 7) знев. хлопець; ап оіб ~ старйй шкарбан, дідуган.
ЬиЯег-5іаІе [ 'ЬлГа'зіеіі] п буферна держава.
Ьиіїеі І 1'ЬлГіІ] 1. п 1) ляпас; 2) удар (рукою, тж перен.); 3) буфет (для посуду); 2. V 1) завдавати ударів; бйти кулаком; давати ляпаса; 2) боротися (з хвилями, труднощами); 3) протйскуватися; проштовхуватися.
Ьиіїеі II ['ЬиГеї] п буфет, буфетний прилавок; ~ саг вагбн-ресторан.
ЬиШ ['ЬиГі:] рі від Ьиїїо.
Ьиіїіпз [ 'Ьл£ід] п 1) тех. поліровка, полірування; 2) пемзування.
ЬиГПеЬеасІ ['ЬлПЬеб] п 1) бовдур, лобуряка; лоботряс; 2) зоол. гоголь американський.
ЬиШе-Ьеа(!е(1 ['ЬлЛ'Ьебіб] ад] 1) великоголовий; 2) безмозкий.
ЬиПб ['Ьи£ои] 1. п (рі тж ЬиГГі) комічний актор; співак, якйй виконує
комічні ролі; 2. ад] комічний, сміш-нйй.
Ьиіїооп [Ьл'йі;п] 1. п клоун, блазень; буфон; фігляр, штукар; іо асі (іо ріау) іЬе ~ блазнювати; 2. ад] блазенський; 3. V блазнювати, фіглярувати
Ьиіїоопегу [ЬлТигпап] п блазенство; буфонада.
Ьиїї-Міееі ['ЬлЛуі;!] п полірувальний круг.
ЬиНу ['Ьлії] ад] жовтий.
ЬиГопііе [ 'Ь]и:£апаіІ] п палеонт. кротовий камінь.
Віщ [Ьиід] п геогр. н. р. Буг.
Ьи& [Ьлд] 1. п 1) клоп; блощйця (тж Ьесі—); 2) жук; комаха; жучок; 3) амер. розм. божевільна ідея, божевілля; 4) божевільна, причйнна, недоумкувата людйна; іо &о збожеволіти; 5) ентузіаст; 6) розм. мікроб; 7) інфекційне захворювання; 8) ірл. знев. англієць; 9) розм. важна, пихата людйна; ЬІ£ ~ важна персона, велйка цяця, велйке цабе; 10) розм. диктофон; 11) розм. потайнйй мікрофон; 12) розм. апарат для таємного спостереження; 13) розм. система сигналізації (для захисту від грабіжників); 14) амер. розм. несправність у машйні; 15) розм. відокремлюваний самохідний відсік (космічного корабля); 2. г 1) розм. установлювати потайні мікрофони; підслуховувати за допомогою мікрофонів; 2) вестй таємне спостереження за допомогою апаратури.
ЬіщаЬоо ['ЬлдаЬи:] п страховище, страхопуд, опудало; бука.
ЬивЬеаг ['ЬлдЬєз] див. Ьи^аЬоо.
Ьи£-еуе(1 ['Ьлдаїсі] ад] амер. розм. витрішкуватий, банькатий.
Ьіі££ег ['Ьлдз] п 1) юр. содоміт; 2) груб. тип.
Ьи§£егу ['Ьлдап] п юр. мужолозтво, содомія.
Ьи££ІП£ ['Ьлдід] п розм. 1) таємне спостереження за допомогою технічних засобів (мікрофонів тощо); 2) установка апаратури для таємного спостереження.
Ьи&£у ['Ьлді] 1. п 1) легкйй двомісний екіпаж; кабріолет; 2) легка дитяча коляска; 3) гірн. вагонетка, візок; 2. ад] що кишйть блощйцями (клопами).
Ьи£Ііои$е ['ЬлдЬаиз] розм. 1. п бу-дйнок для божевільних; 2. ад] божевільний, ненормальний; іо §о ~ з’їхати з глузду.
Ьи£-1шпІег ['ЬлдЬлпіо) п розм. жарт, збирач жучків.
Ьи§Іе ['Ьзи:д1] І. п 1) мислйвський ріжок; 2) труба; сурма, горн; 3) довгастий бісер, стеклярус; 4) бот. горлянка; 2, V 1) сурмйти в ріжок; 2) давати сигнал, грати на горні.
Ьи§1ег ['Ьдигдіо] п 1) горніст, сурмач; 2) військ, сигнальник.
Ьи§
158
Ьиі
Ьи§1о$$ ['Ь)и:д1о$] п бот. воловик.
Ьи^-оиі ['Ьлд'аиі] амер. військ, розм. 1. п відступ; 2. V відступати.
Ьи$5 [Ьлдх] асі) амер. розм. ненормальний, божевільний.
ЬиЬг [Ьа:] п мін. вапняк.
ЬиЬгзіопе ['Ьогзіоип] п мін. жорновий камінь.
ЬиіМ І [Ьіісі] п 1) форма (стиль) будови; 2) конструкція, будівля; 3) будова тіла; 4) буд. вертикальний шов мурування.
ЬиіМ II [Ьіісі] V (разі і р. р. Ьиік) 1) будувати, споруджувати; 2) будуватися; 3) створювати, укладати (плани)', 4) вити (гніздо)’, 5) шити; 6) ґрунтувати (ся); 7) засновувати; 8) покладатися (на щось — оп, ироп); іо ~ ироп а рготізе покладатися на обіцянку; □ ~ іп (іпіо) вбудовувати, вмуровувати; ~ оп (ироп) покладатися, розраховувати на; ~ ир складати, монтувати; закладати (цеглою); забудовувати; будувати, споруджувати (будинки); зміцнювати (здоров'я); військ, зосереджувати (сили); створювати рекламу, рекламувати.
ЬиіМег ['ЬіісІо] п 1) будівник; будівельник; 2) робітнйк-будівельник; тесляр; муляр; 3) підрядчик.
ЬиіМег-иррег [ 'Ьіісіаг'лра] п амер. розм. тонізуючий (стимулюючий) засіб.
ЬиіМіпз ['ЬіісІп]] п 1) будинок, будівля, споруда; 2) рі служби, надвірні будівлі; 3) будівництво, спорудження;
~ апсі Іоап аззосіаііоп амер. кредитно-будівельне товарйство; ~ Зепзіїу архт. щільність забудови; ~ еп^іпеег інженер-будівельник; виконроб; ~ сопзігисііоп будівнйцтво; ~ Ьегій (зіір) мор. стапель; ~ уагсі мор. суднобудівна верф; будівельний майданчик.
Ьиі1с1іп£-1еа$е [ 'Ьіісіп]'Іі:§] п оренда земельної ділянки для забудови.
ЬиіШіп£-1еа$еЬо1(1 ['Ьіісііі] 1і:8ЙоикІ] п право забудови.
ЬиіШіп^-рарег ['Ьйсігіуреіра] п буд. облицювальний картон.
ЬиіІс1іп£-$осіе<у [ 'Ьікйд зо Чаюй] п житлово-будівельна кооперація.
ЬиіМіп^-Іепп [ 'Ьіісйдіа.тп] п строк чйнності договору забудови.
ЬиіШ-ир ['Ьіісілр] п 1) розм. захвалювання; реклама; 2) розм. лестощі; 3) військ, зосередження; нарощування, розгортання (сил).
ЬиіИ [ЬіИ] 1. п стиль будови (будівлі); 2. разі і р. р. від Ьиіїсі II.
Ьиііі-іп ['Ьік'іп] асі] 1) вбудований; ~ сирЬоагсіз стінні (вбудовані) шафи; 2) властйвий; що є невід’ємною час-тйною (чогось); ~ еіетепіз оГ іке Ьисі^еі традиційні статті бюджету.
Ьиііі-ир ['Ьік'лр] асі] рознімнйй; збірний; складений.
Ьиіпііу ['Ьо:гсІ1і] асі] міцнйй; велй-кий; добре збудований.
ВикЬага [Ьи:'ка:го] п геогр. н. м. Бухара.
ЬиІЬ [ЬлІЬ] 1. п 1) бот. цибулйна; головка; ~ опіоп ріпчаста цибуля; 2) анат. луковиця; 3) анат. довгастий мозок; 4) електрйчна лампа; колба (електролампи); 5) балон; посудина; 6) каламарчик; 7) оп^чслість; 8) тех. головка профілю; 9) кулька (термометра); 10): ~ оГ іке еуе анат. очне яблуко; 2. V розшйрюватися у формі ци-булйни.
ЬиІЬасеоиз [ЬлІ'Ьеі/оз] асі] 1) цибу-лйнний; цибулеподібний; 2) вйпук-лий, опуклий.
ЬиІЬаг ['ЬлІЬа] асі] 1) цибулеподібний; що має форму цибулйни; 2) анат. що стосується довгастого мозку.
ЬиІЬіі 1'ЬаіЬіі] п 1) бот. пазушна цибулйна, дитйнка; 2) зубок, цибу-лйнка, головка.
Ьи1Ьои$ ['ЬлІЬаз] див. ЬиІЬасеоиз.
ЬиІЬиІ ['ЬиІЬиІ] п соловей (тж перен.).
ЬиІЬиІе ['Ьл1Ь]и:1] п цибулйнка.
Виїдала [Ьлі'дєопа] п геогр. н. Болгарія.
Ви1&агіап [Ьлі'дєапоп] 1. п 1) болгарин; болгарка; іке збірн. болгари; 2) болгарська мова; 2. асі] болгарський; ~ тіїк йогурт, болгарське кйсле молоко.
ЬиІ£Є [Ьлісіз] 1. п 1) вйпуклість, опуклість; ~ оГ а сигуе опуклість (горб) кривої; 2) мор. протимінне пристосування; 3) перевага; 4) розм. підвйщен-ня курсу на біржі; роздування цін; 5) тимчасове збільшення обсягу (кількості); 6) збільшення народжуваності; 7) військ, вйступ, клин; 8) гірн. роздув (жили);!, у 1) випинатися, виступати; випирати; 2) деформуватися; 3) роздуватися, бути натоптаним вщерть (про лантух тощо); > Ю ~ Гог Іке йоог амер. кинутися до дверей; ~ іп амер. удертися; ~ оиі амер. дременути, накивати п’ятами.
ЬиІ£Іп& ['Ьлідзід] 1. п 1) випинання; роздування; підняття; 2) кривизна; 2. асі] 1) набряклий, розбухлий; 2) опуклий; 3) вйпнутий; відстовбурчений; 4) відкопйлений; вйрячений; ~ еуез вйрячені очі.
Ьиіішіа [Ьзи:'1ітю] п мед. ненормально підвйщений апетйт.
Ьиіішу [’Ь)и:1іті] п 1) жадібність, пожадливість; ненажерливість; 2) підвйщений апетйт.
Ьиік [Ьлік] 1. п 1) величина, маса; об’єм; місткість; 2) велйкі розміри; ве-лйка кількість; іо $е11 іп ~ продавати велйкими партіями (оптом); 3) основна маса, більша частйна (чогось); іке ~ оГ іке рориіаііоп основна маса населення; 4) вантаж корабля; іо Ьгеак ~ починати розвантаження, відкривати
люки перед розвантаженням; 5) тех. корпус (будинку тощо); 6) прилавок; кіоск; 7) розм. злодюжка; спільник злодія; < іп ~ оптом; ~ Ьиуіп§ оптові закупки; ~ саг^о мор. насипнйй (на-ливнйй) вантаж; ~ Гоосі об’ємистий корм; ~ тіпіп§ гірн. масова розробка надр; 2. V 1) зсипати, звалювати в купу; нагромаджувати, накопйчувати; 2) бути (здаватися) велйким (поважним); 3) визначати вагу вантажу (на митниці); О ~ ир збільшуватися в обсязі; становйти велйку суму.
Ьиік-саїтіег ['Ьл1к,кжгю] п судно для безтарного перевезення вантажів.
Ьиікег ['Ьліка] п 1) фахівець, якйй визначає вантажомісткість судна (для визначення розміру мита); 2) повія, дівка; 3) розм. кишеньковий злодій.
ЬиІкЬеад ['Ьліккесі] п 1) ав., мор. перегородка, перебірка; шпангоут; 2) буд. перемйчка; підпірна стіна; 3) гірн. рудникова перемйчка; 4) ліхтар над сходами (над кліткою ліфта).
Ьиік-ріїе ['Ьлікраіі] V амер. штабелювати без прокладок.
Ьиіку ['Ьлікі] асі] 1) велйкий; об’ємистий; 2) громіздкйй; незграбний; недоладний.
Ьиіі [Ьиі] 1. п 1) бугай, бик; буй-вол; 2) самець велйкої тварйни (кита, слона тощо); 3) бірж, спекулянт, якйй грає на підвйщення; 4) (В.) астр. Телець (сузір 'я і знак зодіаку); 5) розм. огрядна, незграбна, галаслйва людйна; 6) розм. крона (монета); 7) амер. розм. поліцай, шпигун; 8) амер. розм. оптиміст; 9) розм. безглуздя; суперечність; 10) розм. брехня; сіоп’ї §іує те апу оГ ікаї ~ досить брехати!; 11) висяча печатка на документі; 12) (папська) бул-ла; 4 а ~ іп а скіпа §кор слон у фарфоровій крамнйці; іо іаке іке ~ Ьу іке когп8 узяти бика за роги; ~ зеззіоп розмови в чоловічій компанії; 2. асі] 1) бичачий; 2) сильний, дужий; іп а ~ уоісє гучнйм голосом; 3) бірж, під-вйщуваний; що грає на підвйщення; 4) амер. розм. оптимістйчний, радісно настроєний; ~ когп мор. ревун; 3. у бірж. 1) підвйщуватися в ціні; 2) спекулювати на підвйщенні; іо ~ іке таг-кеі піднімати ціни на біржі.
Ьиііа [ Ьиіа] п 1) папська булла; 2) мед. пухйрчик, пухйр.
Ьиііасе ['Ьиіів] п бот. 1) тернослй-ва; 2) тернослйв (плід); ~ §гаре мускатний виноград.
Ьиііаіе ['Ьиіеіі] асі] бот. пухйрчастий.
ЬиІІ-саІГ ['Ьи1ка:£] п (рі Ьиіі-саіуез [-ка:ух]) 1) бичок; 2) дурень, простак.
ЬиІІ-соск ['Ьиікок] п помічнйк (підручний) на лісорозробках (у Канаді).
Ьи11-(ІО£ ['Ьиісіод] п 1) бульдог (порода собак); 2) наполеглива, уперта людйна; 3) розм. педель (в Оксфорді і Кембриджі); 4) розм. великокалібер
Ьиі
159
Ьиш
ний револьвер; 5) амер. ґедзь; 6) авс-трал. мурашка; 7) люлька; ~ есііііоп амер. ранній випуск ранкових газет.
Ьи11-(1о$е [ЬикІоиг] 1. п 1) амер. розм. добряче шмагання; 2) розбивання велйких грудок (руди тощо)', 2. V 1) амер. розм. залякувати; шантажувати; примушувати; погрожувати; 2) шмагати; 3) розбивати великі грудки; вирівнювати ґрунт.
Ьи11-(Іо$ег ['ЬиІ'СІоихо] п амер. розм. 1) шантажист; насильник; 2) великий револьвер.
ЬиІШоге [ 'Ьиісіоих] V згрібати бульдозером.
ЬиІШохег ['Ьи1,дои29] п 1) бульдозер; 2) горизонтальна кувальна машина; 3) бульдозерист.
ЬиІМогеппап ['ЬиЕсІоигатоп] п (рі Ьиіісіогегтеп) бульдозерист.
Ьиііег ['Ьиіа] 1. п 1) ревіння хвиль; шум прибою; 2) вир; 2. V ревти, ревіти.
Ьиііеі ['Ьиїй] п 1) куля (рушниці тощо)', 2) іст. ядро; 4 еуегу ~ каз Ьіііеі присл. від своєї долі не втечеш; 3) грузило.
Ьи11еі-Гогсер$ [ 'Ьиііі, Гоїворв] п рі мед. кульові щипці.
ЬиНеі-ІіеасІ [ 'ЬиІИЬесі] п 1) людйна з круглою головою; 2) амер. уперта людйна, упертюх.
Ьиііеі-Ьеадед ['ЬиІН'Ьесіїсі] асі] 1) круглоголовий; 2) упертий.
Ьиііеііп ['Ьи1ійп]1. п 1) бюлетень; періодйчне видання; 2) інформаційне повідомлення, зведення, бюлетень; ~ Ьоагб дошка оголошень; 2. V видавати бюлетень; повідомляти через бюлетень.
ЬиІІеНаскеі [ 'Ьиііі, сізгекн] п оболонка кулі.
ЬиІІеі-ргооГ ['Ьи1іІрги:£] асі] кулене-пробивнйй.
ЬиПеі-85¥ерґ ['Ьиііів^ері] асі] прострілюваний рушнйчно-кулеметним вогнем.
Ьи1МЇ£Іі< [’ЬиІГаК] п бій биків.
ЬиІІ-й^Ьіег ['Ьи1,£аііа] п тореадор, матадор.
ЬиІІГшсЬ ['ЬиІГшу] п 1) орн. снігур; 2) густйй і високий живопліт з ровом.
Ьиіі-Гго^ ['ЬиИгод] п зоол. жаба-бик.
ЬиШіеасІ ['ЬиІЬесІ] п 1) іхт. сомик; бабець-головач; 2) орн. сйвка; 3) дурень, йолоп, бдвдур; 4) упертюх; 5) тех. кругла у перетині головка.
ЬиШіеасіесІ ['ЬиІ'ЬедісІ] асі] 1) свавільний; упертий; 2) відчайдушний; нерозсудливий.
ЬиШтоп£ ['Ьиіітлі]] п с. г. суміш кормовйх трав із зерновйми.
ЬііПіпз [ 'Ьиіід ]: ~ ЬеіГег розм. ялівка.
Ьиіііоп ['Ьиірп] п 1) злйвок золота (срібла); ~ сіеаіег торговець благородними металами; 2) золоте (срібне) ме
реживо; 3) канитель, скручена золота (срібна) нйтка для вишивання.
ЬиІІіопі$< ['Ьиірпіві] п прихйльник металевого грошового обігу.
ЬиІ1і$Ь [ Ьиіі/] асі] 1) бичачий; 2) бірж, якйй грає на підвйщення.
ЬиІШіоп [Ьи'іі/п] п кипіння, булькання.
Ьиііпеск ['Ьиіпек]: ~ еп^іпеегз [,еп-631'0102] військ, розм. солдати, зайняті риттям окопів.
Ьиіі-пескесі ['Ьиґпекі] асЦ з бичачою шйєю, з товстою короткою шйєю.
Ьиііоск ['Ьиіак] п 1) віл; вйчише-ний бик; 2) бичок.
Ьиіі-реп [ 'Ьиіреп] п стійло для бика.
Ьиіі-гоагег ['Ьи1,го:го] п тріскачка, торохкало.
Ьи11’5-еуе ['Ьиігаї] п 1) мор. ілюмінатор; 2) сигнальний ліхтар; 3) опт. короткофокусна лінза; 4) військ, яблучко (мішені)', 5) точний постріл; пряме влучання; іо Ьіі (іо зсоге, ю таке) Сйе ~ влучити в ціль; 6) успіх, удача; успішна дія; 7) кругле слухове вікно; 8) рі цукерки-драже.
ЬиІІ-Іеггіег [,Ьи1'іегю] п бультер’єр (порода собак).
ЬиІІ-ігоиі [ Ьиіітаиі] п іхт. кумжа.
ЬиІІ-иЬаск [ 'Ьи1\¥гек] п амер. довгий батіг з коротким пужалном.
Ьи11-5¥Йаскег ['Ьи1,\¥аеко] п амер. погонич волів.
Ьиііу ['Ьиіі] 1. п 1) хуліган, громй-ло; 2) задирака, причепа; < а ~ і$ а1\уау$ а со^агсі задирака завждй боягуз; 3) сутенер; 4) розм. дружок, товаришок, братуха; 5) вуличний грабіжник; бандйт; найманий убйвця; 6) бурйльний молоток; 7) м’ясні консерви (тж ~ ЬееГ); 2. асЦ 1) добрий, чудовий; 2) амер. першокласний, прекрасний; 3. V 1) залякувати, страхати; 2) задиратися, чіплятися; 3) мучити, роздратовувати; грубо ставитися; 4. іпі здорово!; браво!; ~ Гог уои! розм. молодець!; здорово сказано!, браво!
ЬиІІугаз ['Ьиііггед] V 1) ганьбити, лаяти; 2) залякувати.
ЬиІги$Ь ['Ьиігл/] п комйш; очерет; оситняк; ~ тіПеї бот. тростинне просо.
Ьи№агк ['ЬиНуок] 1. п 1) вал, бастіон; 2) оплот, захист; твердиня; 3) мол, хвилелом; 4) рі мор. фальшборт; 2. V 1) укріпляти валом; 2) бути твердинею (оплотом).
Ьиш [Ьлт] 1. п 1) (скор. від Ьит-ЬаіІіЙ) розм. судовий пристав; 2) амер. розм. ледар, нероба; нікчема; волоцюга; 3) розм. гульня; 4) груб, зад; 2. асі] 1) нечесний; вартий ганьби; 2) поганий; низької якості; 3. V 1) байдикувати, бйти байдики, ледарювати, тинятися без діла; 2) жйти на чужі кошти; 3) пиячити; 4) розм. їздити «зайцем»; 5) розм. голосно дзижчати; 6) доставляти на шлюпці провізію на судно.
ЬшпЬаіІіії [Ьлт'ЬеіІіГ] п судовйй прйстав; помічнйк судового прйстава.
ЬшпЬап’е ['ЬлтЬаісіз] див. ЬитЬоаі.
ЬитЬазіе ['ЬлтЬевІ] V розм. шмагати різками.
ЬшпЬІе ['ЬлтЬІ] 1. лі) розм. джміль; 2) ледар, нероба; 3) плуганй-на, безладдя; 4) плутаник; 5) судовйй прйстав; 2. V 1) дзижчати, гудіти; 2) звинувачувати; 3) плутати, заплутувати; створювати плутанйну.
ЬіппЬІе-Ьее ['ЬлтЬІЬі:] п ент. джміль.
ЬитЬ1е<1оіп ['ЬлтЬИот] п розм. бю-рократйзм, дрібночйнбвницьке чванство.
ЬшпЬІе-рирру ['ЬлтЬІ,рлрі] п погана гра (у віст, теніс тощо).
ЬитЬо ['ЬлтЬои] п холодний пунш.
ЬитЬоаі ['ЬлтЬоиі] п шлюпка, що доставляє провізію на судно.
ЬитҐ [Ьлт£] п розм. 1) папери, документи; 2) листівки, скйнуті з літака; 3) туалетний папір.
Ьішішагее [,Ьлто'гі:] п розм. перекупник на рйбному рйнку Біллінгсгейт (у Лондоні).
Ьшптег ['Ьлта] п амер. розм. ледар, нероба.
Ьшпр [Ьлтр] 1. п 1) сутичка; глу-хйй удар; 2) ґуля; опуклість; 3) розм. здібність; ІЬе ~ оГ Іосаїйу здатність орієнтуватися на місцевості; 4) ав. повітряна яма; 5) рі розм. бовтанка; 6) хім. закипання з поштовхами; 7) крик бугая; 8) ниткй для ґнота; ~ апізі трюковий артйст; дублер; 2. асіу зненацька, раптом; 3. V 1) ударятися), стукати (ся); налітати; наштовхуватися; 2) ударитися, забйтися; 3) спорт, перемогтй у вітрйльних перегонах; 4) амер. військ, розм. обстрілювати; 5) кричати (про бугая)', □ ~ аіоїщ підскакувати; трястися на вибоїнах; ~ оЛГ а) убйти; б) померти.
Ьшпрег ['Ьлгпро] 1. п 1) келих, наповнений по вінця; 2) щось велйке; ~ сгор (Ьагуезі) небувалий урожай; 3) розм. переповнений зал театру; 4) розм. човнові перегони (в Оксфордському і Кембриджському університетах)', 5) тех. бампер, амортизатор; 6) амер. буфер; 2. у 1) наповнювати келих по вінця; 2) піднімати келих, пйти за чиєсь здоров’я.
Ьшпріпз ['Ьлтргд] асі] велйкий, величезний; здоровенний.
Ьшпркіп ['Ьлтркіп] п неотесаний хлопець, мужлай; селюк.
Ьшпр-$иррег ['Ьлтрллро] п розм. бенкет, свято на честь перемоги на човновйх перегонах (в Оксфорді і Кембриджі).
Ьшпрііои$ ['Ьлтр/оз] асі] розм. самовпевнений, пихатий.
Ьшпру ['Ьлтрі] асі] вибоїстий, нерівний, тряскйй (про дорогу).
Ьип
160
Ьиг
Ьип [Ьлп] п 1) здобна булочка; кекс; сиггапі ~ здобна булочка з ізюмом; 2) шотл. хліб з ізюмом; 3) пучок, вузол (волосся); 4) пестл. білочка, зайчик, котик; 5) с.г. кострйця; Іо іаке ійе ~ одержати приз, зайняти перше місце; іі іакез ійе ~ розм. це неймовірно, це понад усе; іо £Єі (іо йауе) ійе ~ оп напитися п’яним; вихилити по чарці, по другій.
Ьшісе [Ьлпз] п розм. незаконні доходи; несподіваний прибуток.
ЬшісЬ [Ьлпі/] 1. п 1) в’язка, пучок, жмуток, пачка (чогось однорідного); ~ оГ Яо\уег8 букетик квітів; ~ о£ §гаре$ гроно винограду; а ~ оГ кеуз нйзка (в’язка) ключів; а ~ о£ Гіує$ розм. п’ятірня, кулак; 2) розм. група, компанія; йе із ійе Ье$і оГ ійе ~ серед компанії він найкращий; 3) амер. розм. череда; 4) гірн. гніздо, скупчення рудй; 5) текст, гніздо почйнка; 6) фіз. пучок електронів; 7) пухлйна; 8) спорт. група; 1еайіп§ ~ головна група (велосипедистів); 2. V 1) збирати в пучкй (в пачки); зв’язувати; 2) утворювати грона; 3) амер. розм. зганяти череду; 4) збирати в складки (сукню); 5) збиватися) в кучу.
ЬипсЬеЛ [Ьапі/і] аф 1) що збйвся в купу; скупчений; 2) зібраний у грона.
ЬшісЬіп§$ [ 'Ьлпі/ідг] п рі пучкй овочів; овочі, зв’язані в пучкй.
ЬшісЬ-опіоп ['Ьлпі/'лпрп] п пучкова цибуля, зелена цибуля.
ЬипсЬу ['Ьлпф] ад] 1) вйпуклий; 2) горбатий; 3) що росте пучками (гронами); 4) гірн. що нерівномірно залягає.
Ьшісо ['Ьлдкои] 1. п амер. розм. обман, шахрайство в картах; 2. V розм. 1) шахраювати в картах; 2) одержувати обманом, виманювати.
ЬшісотЬе ['Ьлдкат] п амер. дурнйця, нісенітниця; марнослів’я; тріскуні фрази; аіі ійаі іаїк із ~ усі ці розмови — дурнйці.
Ьшісотіхе ['Ьлдкотаїг] V амер. верзтй дурнйці; вестй демагогічні розмови.
Ьшісо-$іеегег ['Ьлт]кои,8іі9га] п амер. розм. шахрай, шулер.
Ьиші [Ьлпд] 1. п 1) набережна, прй-стань (у Японії, Китаї); 2) дамба, гребля, насип; 2. V захищати берег рікй дамбою (насипом).
ЬшкІег ['ЬлпсЬ] п 1) прйстань; набережна; 2) порт, гавань.
ВшкІе$іа£ ['ЬипсІ08Іа:д] п нім. бундестаг.
Ьшміїе [ЬлпсІІ] 1. п 1) клунок; торба; 2) в’язка; пачка; пакунок; оберемок; 3) жмут, пучок; 4) пакет; згорток; 5) колекція; 6) певна кількість товару; 7) група зірочок сигнальної ракети; 2. у 1) зв’язувати у клунок (тж
~ ир); 2) укладати, ув’язувати речі (перед від'їздом); 3) відсилати; спроваджувати (~ аи/ау, ~ ой); □ ~ оиі щезнути, знйкнути, забратися.
Ьші& [Ьлі]] 1. п 1) втулка; затичка, чіп; 2) підручний трактйрника; 3) розм. брехня, обман, омана; 2. аду прямо, відразу; 3. V 1) затикати; закупорювати; 2) підбйти око (в бійці); 3) розм. шпурляти (каміння тощо); □ ~ оПГ тікати.
Ьипзаіолу ['Ьлддоіои] п 1) бунгало, одноповерхова дача з верандою; 2) кін. звуконепроникна кабіна.
Ьип&-Ьо1е [ 'Ьлі]йои1] п отвір у бочці.
Ьшщіе ['Ьлт]д1] 1. п 1) погана робота; 2) пбмйлка; плутанйна; 2. V 1) працювати невміло; псувати роботу; зіпсувати справу; 2) заплутатися (в суперечці); помилятися.
Ьшідіег ['Ьлддіо] п поганий (невмілий) працівнйк, партач; плутаник.
Ьші£Ііп£ ['Ьлддйі]] 1. п погана (невміла) робота, халтура; плутанйна; 2. аф незграбний, невмілий; недотепний.
Ьшік [Ьлдк] 1. п 1) ліжко, койка; 2) амер. підкладка під колоди (при вивезенні лісу); 3) втеча; іо сіо а ~ утектй; 4) (скор. від ЬипсотЬе) дурнйця; 2. V 1) спати на ліжку (на койці); 2) лягати спати; 3) спати в наметах на свіжому повітрі; 4) утектй, дременути, накивати п’ятами; щезнути.
Ьшікег ['Ьлі]к9] 1. п 1) мор. вугільна яма, бункер; азй ~ зольнйк; 2) с.г. сйлосна яма; 3) засік; 4) військ, бункер; довгочасна вогнева споруда; сховище, бліндаж; 5) спорт, ямка (для гольфа); 6) лава; ~ Геесіег автоматйчна годівнйця; 2. V 1) завантажуватися вугіллям (паливом); 2) потрапити у скрутне становище (звич р.р.); 3) спорт, загнати в ямку (м'яч).
Ьипко ['Ьлдкои] 1. п обман, шахрайство (в картах); 2. V 1) одержувати за допомогою обману; 2) шахраювати (в картах).
Ьипко-$іеегег ['Ьлі]кои,8ііага] п розм. шахрай, шулер.
Ьшікшп ['блекот] п базікання; теревені, марнослів’я; іо іаїк ~ верзтй нісенітницю; аіі ійаі іаїк із ~ усі ці розмови ~ дурнйці.
Ьшіку ['Ьлдкі] п амер. розм. товариш по кімнаті; прйятель.
Ьиппу ['Ьлпі] п 1) кролик; 2) ярок (що виходить до моря); 3) дренажна труба; водостік; 4) геол. гніздо.
Ьипі [Ьлпі] 1. п 1) мор. пузо (вітрила); 2) матня (невода); 3) бот. мокра сажка (зона); 4) удар (головою, рогами); стусан, штовхан; 2. V 1) ударяти; бйти, буцати; 2) пхати, штовхати.
Ьшііег ['Ьлпіо] п 1) розм. лахмітниця; ганчірниця; 2) баба; дівка; 3) виконроб, десятник (на лісорозробках).
Ьипііпд ['Ьлпіп]] 1. лі) тканйна для прапорів; 2) збірн. прапорй; 3) зоол. вівсянка; 4) пестл. пташка, лапочка; 5) ав. зворотний імельман; 2. аф 1) надутий (про вітрила); 2) пухкенький, кругленький.
Ьипіііпе ['Ьлпііаіп] п мор. бик-гбр-день.
Ьиоу [Ьоі] 1. п 1) бакен, буй; віха; 2) рятувальний круг; 2. V 1) ставити бакени; 2) обставляти буями; □ ~ ир під-трймувати на поверхні; підтрймувати (енергію); піднімати (настрій тощо).
Ьиоуаве [’Ьоікіз] п мор. обстановка фарватера.
Ьиоуапсу ['Ьоіопзі] п 1) плавучість; підйомна сйла; 2) надводна позйція підводного човна; 3) життєрадісність, бадьорість, веселий настрій; тап Гиіі оГ ~ життєрадісна людйна; 4) пожвавлення (на ринку тощо); 5) підвйщу-вальна тенденція (на біржі).
Ьиоуапі ['Ьоюпі] аф 1) плавучий; здатний триматися на поверхні водй; ~ тіпе військ, плавуча міна; 2) життєрадісний, бадьорий; 3) бірж, підвй-щувальний.
Ьиоу-горе ['Ьзігоир] п мор. буйреп.
Ьиг [Ьо:] 1. л 1) бот. колючка, шип; жорстка колюча оболонка (насіння); ~ сиситЬег (зйегкіп) колючий огірок, корнішон; 2) реп’ях, лопух; 3) ворсувальна шйшка; 4) надокучлива (нас-тйрлива) людйна; іо зііск ііке а ~ при-чепйтися як реп’ях; 5) задйрка; 6) брусок; 2. V виймати реп’яхй (колючки) (з вовни).
ЬигЬеггу ['Ьо:Ьоп] п 1) «барбері» (непромокальна тканина); 2) непромокальне пальто (з тканини «барбері»); 3) (В.) «Барбері» (торговий знак).
ЬигЬІе [ 'Ьо:Ь1] 1. л 1) базікання, ба-лаканйна; бурмотання; 2) розм. неприємності; безладдя; 2. V бурмотати, бубоніти; базікати, ляпати язиком.
ЬигЬоі ['Ьо:Ьоі] п іхт. минь, миньок.
Ьиг<1 [Ьо:д] п поет, дама, діва.
ЬигсІазЬ [ЬоґдгеД л м’який широкий чоловічий пасок.
Ьигдеп ['Ьо:дп] 1. л 1) ноша; вага; вантаж; 2) мор. вантажопідйомність; 3) вага партії матеріалу; 4) тягар; ~ оГ іахаііоп податковий тягар; ~ о£ агта-тепіз тягар озброєнь; іо Ье а ~ іо зтЬ. бути тягарем для когось; 5) гірн. наноси на породах; 6) накладні вйтрати; 7) мет. шйхта; 8) прйспів, рефрен; 9) акомпанемент; 10) тема; суть, основна думка; ійе ~ оГ ійезе гетагкз суть цих зауважень; 2. V 1) обтяжувати; 2) навантажувати; 3) обвинувачувати.
ЬигДепзоше ['Ьогдпзот] аф 1) обтяжливий; 2) дратівнйй, дражлйвий; надокучливий; набридливий.
ЬшчІоск ['Ьо:сІок] л бот. лопух; реп’ях.
Ьиг
161
Ьиг
Ьигеаи [ЬіиУгои] п (р/Ьигеаих [Ь]из-’гоиг], Ьигеаиз) 1) бюро; іпГогтаїіоп ~ інформаційне бюро; Редегаї В. о£ Іпуезііваїіоп амер. Федеральне бюро розслідувань; 2) відділ, управління; комітет; 3) контора, канцелярія; 4) конторка; письмовий стіл; 5) амер. комод (тж з дзеркалом).
Ьигеаисгасу [Ь]иа'гзкго8і1 п 1) бюрократія; бюрократизм; 2) збірн. державні чиновники, бюрократи.
Ьигеаисгаі ['Ь]и9гоикггеї| п бюрократ.
Ьигеаисгайс [, Ь] иагои' кгаейк] асі] бюрократичний.
Ьигеаисгаіізш [Ьіиа'гокгаПгт] п бюрократизм.
Ьигеаих [Ь]ио'гои2] рі від Ьигеаи.
Ьигеііе [Ь]ио'геі] п 1) хім. бюретка; 2) карафка для оцту (олії).
Ьиг8 [Ьо:д] п 1) амер. розм. місто; 2) середньовічне місто, середньовічна фортеця.
Ьиг£а&е ['ЬагдкІз] п іст. 1) оренда міської землі або нерухомої власності у феодала; 2) орендована нерухома власність у місті, яка належить феодалові.
Вигнав [Ьио'дагз] п геогр. н. Бургас.
Ьиг&ее ['Ьо:дзі:] п мор. трикутний прапорець (яхт-клубу).
Ьиг^еоп ['Ьоісізоп] поет. 1. п бутон, пуп’янок; брунька; паросток; 2. у 1) давати паростки (бруньки); 2) розпускатися, розпукуватися, розвиватися.
Ьиг£е$$ ['Ьо.дзіз] п 1) міський мешканець (громадянин); 2) член парламенту від міста із самоврядуванням (від університету).
ЬигдЬ І'Ьлго] п 1) амер. розм. містечко; 2) шотл. місто з самоврядуванням.
ЬигдЬег ['Ьа:до] п іст. мешканець міста, бюргер.
ЬигдЬегзЬір ['Ьа:до/ір] п іст. права і привілеї бюргера.
Ьиг&1аг ['Ьо:д1а] п 1) юр. нічнйй грабіжник, зломщик; 2) грабіжник, злодій.
Ьиг§1агіоіі8 [Ьо'дієопаз] ад] грабіжницький, лиходійський.
Ьиг§1агіге ['Ьа:д1огаіх] у амер. чинити нічну крадіжку із зломом.
Ьиг£Іагу [ 'Ьо:д1оп] п нічна крадіжка із зломом.
Ьиг£Іе [ Ьо:д1] у займатися крадіжкою із зломом, бути зломщиком.
Ьиг£оша5<ег ['Ьо:до,та:8іо] п 1) бургомістр; 2) зоол. полярна чайка бургомістр.
Ьіігдоо [Ьо: 'ди:] п 1) мор. розм. густа вівсянка; 2) амер. тушковані овочі з м’ясом; густий суп з м’яса і овочів.
Виг£шк1іап [ЬоґдлпсІїап] 1. п бур-гундець; бургундка; 2. ад] бургундський.
ВипріїмІу [ 'ЬогдапсІї] п червоне бур
гундське вино; ~ тіхіиге бургундська рідина.
Ьигіаі І'ЬепоІ] п 1) похорон; 2) поховання; 3) місце схову радіоактивних залишків (відходів).
ЬигіаІ-згошмІ [ 'Ьегюідгашкі] п 1) кладовище, цвинтар; 2) місце схову радіоактивних відходів.
ЬшіаІ-ЬШ ['Ьепоііііі] п могила, могильний курган.
Ьигіаі-ріасе [ 'Ьепоіріеіз] п місце поховання.
Ьигіаі-зегуісе ['Ьєпо1,8о:уі8] п заупокійна служба, панахида.
Ьигіед ['ЬепсІ] асі) похований; заритий, закопаний; ~ саЬІе підземний кабель; ~ дге88іп£ с. г. глибоке загортання (насіння, добрив).
Ьигіег 1'Ьепо] п могильник; гробар.
Ьигіп І'Ьіиопп] п різець гравера, грабштихель.
Вигке [Ьа:к] п ч. ім'я Берк.
Ьигке [Ьо:к] у 1) убити, задушити; 2) зам’яти, затерти (справу тощо); 3) розправитися тихо й непомітно (з кимсь); 4) зірвати, поховати (дебати, пропозицію); 5) забороняти (випуск у світ книги).
Вигі [Ьо:1] п ч. ім'я Берл (зменш, від Виг1еі§й).
Ьигі [Ьа:1] 1. п 1) вузлик на нитці у тканині; 2) кап, наплив, наростень (на дереві); 2. у текст, очищати сирову тканину від вузликів.
Ьигіар ['Ьагіжр] п 1) мішковина; ряднина; рядно; 2) джутова тара.
ВигІеі^Ь ['Ьо:1і] п ч. ім'я Берлі.
Ьигіездие [Ьаґіезк] 1. п 1) бурлеск; 2) пародія; карикатура; амер. фарс; 2. ад] жартівливий, пародійний; 3. у пародіювати; зображати в комічному вигляді.
Ьигіу ['Ьа:1і] ад] 1) огрядний, дебелий, кремезнйй; 2) велйкий і дужий; 3) товстйй (про тканину).
Вигта(Ь) ['Ьо:то] п геогр. н. іст. Бірма (див. Маната).
Вигте$е [Ьаг'тіїх] 1. п 1) бірманець; бірманка; 2) бірманська мова; 2. ад] бірманський.
Ьит І [Ьа.п] п 1) опік; обпечене місце; іо діє оГ ~8 померти від опіків; 2) клеймо, тавро; 3) випалювання ро-слйнності на землі, призначеній для обробітку; 4) розм. струмок.
Ьит II [Ьа:п] у (разі і р. р. Ьиті) 1) палйти, спалювати (тж ~ сіохуп); 2) пропалювати, випалювати (цеглу); 3) використовувати як паливо, топйти; 4) фіз. спалювати в ядерному реакторі; 5) горіти, палати; згорати; 6) світйти (про лампу); сяяти (про зірки); 7) припікати; обпікати(ся); 8) загоряти; 9) пригоряти (про їжу); 10) дати згоріти; 11) висушувати (рослинність); обпалювати; 12) страчувати на багатті, спалювати; 13) амер. розм. стратити на
електрйчному стільці; 14) таврувати (тварин); 15) мчати щодуху (часто ~ ир); □ ~ амгау поступово згорати; ~ (1ох¥П спалювати вщент; ~ іпіо в’їдатися, врізатися (в пам'ять); ~ оиі випалювати; спалювати; ~ іозеіЬег зварювати; ~ ир а) розпалювати; б) загоратися; в) розгнівати (ся); г) розм. дати прочухана.
Ьшпег ['Ьо:по] п 1) тех. пальнйк; £а8 ~ газовий ріжок; 2) форсунка; 3) випалювальна піч; 4) той, хто спалює (щось); підпалювач.
Ьигпші’ ['Ьаіпіі]] 1. лі) горіння; 2) випалювання, прожарювання; 3) окйслення (металу); 4) гірн. розшй-рення вйбухами (шпурів); 5) с.г. випалювання сухої травй; пал; 6) жар; 2. ад] 1) палаючий, гарячий; 2) пекучий; ~ дие8ііоп пекуче питання; ~ 8сепі гарячий (свіжий) слід; ~ 8йате пекучий сором; 3) горючий; ~ оіі гас; В. Ви8Ь бібл. неопалйма купина.
Ьигпіп£-£Іа$$ ['Ьо:піддіа:з] п запалювальне скло.
Ьитіпв-оиі ҐЬзтід'аШ] п 1) прогорання; 2) ел. вигорання контактів; 3) припйнення роботи ракетного двигуна.
ЬигпізЬ ['Ьо:піД 1. п 1) поліровка; 2) блиск; 2. у 1) чйстити; 2) полірувати; 3) доводити до блйску, відшліфовувати; 4) блищати; 5) розм. повнішати; 6) розшйрюватися.
ЬигпізЬег ['Ьа:пі/з] п 1) полірувальник; 2) інструмент для полірування; гладйлка.
Ьштюи$(е) [Ьа:'пи:8, Ьо:'пи:х] п бурнус.
Ьшті-оиі ['Ьаіп'аШ] п припйнення горіння (у ракетному двигуні).
ЬипИ [Ьа:пІ] 1. ад] горілий, палений, спалений, обгорілий; ~ §а$ відпрацьований газ; ~ Ііте негашене вапно; ~ сйіїсі сігеасіз ійе Гіге присл. лякана ворона й куща боїться; 2. разі і р.р. від Ьигп II.
ЬигпЬоЛегіпз ['Ьа.пҐоЬгп]] див. ЬигпІ-8асгіГісе.
ЬигпІ-засгіГісе ['Ьд:пі'$аекп£аі$] п рел. всеспалення.
Ьигр [Ьо:р] у амер. розм. ригати.
Ьшт [Ьо:] 1. п 1) гаркавість (при вимові звука [г]); 2) тех. задйрка, рубчик (на металі); інструмент для зняття задйрок; 3) бор; 4) точйльний камінь; брусок; 5) клінкер; 6) трикутне долото; 7) жорновйй камінь; 8) шум, гуркіт (машини тощо); 9) астр. ореол (місяця, зірки); 2. у фон. гаркавити; вимовляти гаркаво «г».
Ьигго ['Ьи:гои] п розм. ослик.
Ьштоск ['Ьа:гзк] п невелйка загата (гатка) на річці.
Ьиггоху ['Ьлгои] І. п 1) нора, хід; 2) червоточина; 3) гірн. пуста порода; відвал; 2. у 1) рйти нору (хід); 2) хо
Ьиг
162
Ьиз
ватися в нору; жити в норі; 3) перен. переховуватися, ховатися; 4) ритися, копатися (у книжках, архівах)', 5) проникати (в таємницю тощо).
Ьінту ['Ьо:п] аф 1) ворсистий; волокнистий; 2) грубий, колючий.
Ьигеа ['Ьа:8о] п (рі Ьигзае) 1) анат. сумка; 2) приміщення, де живуть студенти (в німецьких учбових закладах).
Ьигзае ['Ьз:зі:] рі від Ьигза.
Ьигзаг ['Ьагзо] п 1) скарбник (в коледжах та університетах)', 2) стипендіат.
Ьигзагіаі [Ьз/зєогюі] аф 1) скарбницький; 2) стипендіальний.
Ьигзагу ['Ьоізоп] п 1) канцелярія скарбника; 2) стипендія.
Ьиг$е [Ьо:з] п 1) фонд для стипендій і дотацій (в університетах)', 2) стипендія; 3) гаманець; 4) кошик; 5) заст. біржа; 6) (іЬе В.) торгові рядй.
Ьигзі І [Ьа:зі] п 1) вибух; а ~ оГ іЬипсІег удар грому; 2) військ, шквал вогню; вогневий наліт; 3) метеор, прорив (маси повітря)', 4) спалах; порйв, поривання; запал; 5) спорт, ривок; спурт; 6) імпульс, поштовх; раптове збільшення радіоімпульсу; 7) розм. пиятйка, п’янка; 8) раптова поява.
Ьигзі II [Ьо:зІ] V (разі і р.р. Ьигзі) 1) вибухати; розриватися; 2) лопатися, прориватися; 3) розривати; проривати; розламувати; 4) пробиватися; 5) вдиратися; 6) висаджувати в повітря; 7) раптом спалахнути, вйбухнути; іЬе зіогт ~ раптом знялася буря; 8) бути переповненим; 9) переповнювати; §гаіп ~8 ІЬе §гапагу зерносховище переповнене зерном; 10) розм. зірвати, провалити (план тощо)', 11) зазнати краху, розоритися; 12) раптово з’явитися; 13) несподівано зламатися (тріснути, надламатися); 14) несподівано зламати; 4 Іо ~ іпіо Пате спалахнути, запалати; іо ~ іпіо Іаи^Ьіег розсміятися, розреготатися; іо ~ іпіо іеаге розплакатися, залитися сльозами; Іо ~ іпіо а га^е розлютуватися; То ~ іпю ап£іу \уопІ8 розкричатися; іо ~ іпіо 8ОП8 заспівати; Ю ~ іпіо сЬеегіпв вйбухнути оплесками; Ю ~ оиі спалахнути, вйбухнути (про війну, епідемію тощо)', іо ~ оиі сгуіпв розплакатися; іо ~ >уііЬ іпсіівпаїіоп кипіти від обурення; іо ~ 5УІ111 сигіо8ІІу ледве стрймувати цікавість.
Ьигзіег ['Ьо:8іо] п 1) військ, розрив-нйй заряд; 2) сйльний південний вітер ( в Австралії).
Ьиг8Ііп£ ['Ьо:8іп]) п 1) вибух, роз-рйв; 2) висаджування в повітря; 3) розтріскування; ~ оЕ Іке ^аіегз фізл. відходження вод (при пологах).
Ьшзі-іір ['Ьогзі'лр] прозм. крах, провал.
ЬшіЬеп ['Ьо:дп] п поет, ноша, тягар, вантаж.
Він! [Ьд:1] п ч. Ім'я Берт (зменш, від ВиПоп).
Вигіоп ['Ьо:1п] п ч. ім'я Бертон; £опе Гог а ~ ав. розм. пропав безвісти.
Ьигіоп ['Ьз:1п] п поліспаст.
Вигшміі [Ьи:'гипсЬ] п геогр. н. Бурунді.
Ьигу ['Ьеп] V 1) ховати, хоронйти (мертвих)', 2) заривати, закопувати; 3) перен. поховати, забути; 4) приховувати; занурювати; закривати; Ю ~ опе’8 Пап(18 іп опе’8 роскеІ8 засунути руки в кишені; 5) (звич. разз) занурюватися, заглйблюватися, поринати; іо Ье Ьигіесі іп іЬои^Ьі порйнути в роздуми; Іо ~ опезеІЕ іп опе’8 Ьоокз за-рйтися з головою в книжкй.
Ьиз [Ьл8] 1. п 1) (скор. від огппіЬи8, аиіоЬи8) автобус; омнібус; 2) розм. ма-шйна (автомобіль)', 3) ав. розм. літак (транспортний, пасажирський)', 4) шй-на; 4 іо тІ88 ІЬе ~ прогавити; зазнати невдачі; ~ Ьоу (§іг!) помічнйк (ломі-чнйця) офіціанта, якйй (яка) прибирає бруднйй посуд зі стола (тощо)', 2. у 1) їхати в автобусі; 2) мусити.
ЬизЬу ['ЬахЬі] п гусарський ківер.
Ьи$-соік1исІге$$ ['Ьлзкоп'сілкіпз] п кондукгорша в автобусі.
ЬизЬ [Ьи/] 1. п 1) кущ; збірн. ча-гарнйк; 2) (ІЬе ~) необрбблена земля, заросла чагарником; іо ііує іп іЬе ~ жйти у віддаленій дйкій місцевості; 3) таверна; 4) густе волосся; а ~ оГ Ьаіг кучма (копйця) волосся; 5) пухнастий хвіст (лисиці)', 6) кропива; верес; папороть; іо іаке іо іЬе ~ а) ховатися в лісі; б) переховуватися від поліції; в) стати бродягою; 7) тех. втулка, вкладиш; гільза; букса; 8) військ, запальна втулка; 2. у 1) обсаджувати кущами; 2) кущйтися, густо розростатися; 3) боронувати; 4) вставляти втулку; 5) штовхатися.
Ьи$Ь-Ьеап ['Ьи/Ьі.п] п бот. кущова квасоля.
ЬизЬеІ [ Ьи/1] 1. п 1) бушель (міра об'єму сипких тіл в 8 галонів, або 36,6 літра)', 2) вага одного бушеля (тж ~ \уєі£Ьі); 3) рі велйка кількість, безліч; ~8 оЕ ОПІОП8 апсі роїаіоез гори цибулі й картоплі; 4) іст. посудина місткістю в одйн бушель (як мірка)', 5) амер. кравецький наперсток; 2. у амер. займатися лагодженням чоловічого одягу.
ЬіізЬ-П^ЬСег [’Ьи/,ЕаіІа] п 1) партизан; 2) людйна з досвідом партизанської війнй.
ЬизЬ-ГпііІ ['Ьи/Еги:1] п кущова ягода (смородина тощо).
ЬіізЬ-Ьаттег ['Ьи/,Ьгета] п молоток муляра.
Визішіо [ 'Ьи:/і:дои] п моральний кодекс самураїв.
ЬизЬіпезз ['Ьи/ітз] п 1) кущйстість; 2) густота лісу.
ЬизШпд [ Ьи/іі]] п 1) тех. втулка, вкладиш; 2) ел. ізоляційна втулка, бу-шинг.
ЬизЬ-Іа^уег ['Ьи£1о:р] п розм. не-освічена людйна, яка вважає себе знавцем юриспруденції.
ВизЬтап ['Ьи/топ] п (рі ВизЬтеп) 1) бушмен (народність у Африці); 2) (Ь.) мешканець Австралії (сільської місцевості); 3) фермер (на необроблених землях Австралії); 4) знев. селюк; 5) мандрівнйк (по австралійських пустельних землях).
ЬизЬ-ритркіп ['Ьи/'рлт(р)кт] п бот. кущовйй кабачок (гарбуз).
Ьи$Ь-гап£ег ['Ьи/,гетера] п катор-жник-утікач; бродяга, розбійник (в Австралії).
ЬизЬ-ІеІезгарЬ ['Ьи/'Іе1ідга:Е] п 1) передача повідомлень за допомогою димових сигналів (барабанного бою); 2) миттєве пошйрення чуток (повідомлень тощо).
ЬизЬіуа(Ь) ['Ьи/\уа:] п амер. розм. нісенітниця, дурнйці.
ЬіізЬ-мгЬаскег [’Ьи/^аека] п 1) амер. бродяга; 2) селюк, мужлай; 3) військ. партизан; 4) різак для розчйщення ча-гарника.
ЬизЬу ['Ьи/і] аф 1) зарослий чагарником; 2) густий, кошлатий (про брови); 3) кущйстий; 4) пухнастий (про лисячий хвіст тощо); 5) що живе серед чагарників.
Ьизіїу [ Ь12111] асіу 1) діловйто; 2) енергійно; 3) нав’язливо.
Ьизшезз [Ьігшз] п 1) бізнес, справа; постійне заняття; фах; ^Ьаі’з Ьіз ~? чим він займається?; 2) робота, праця; іо &о Іо * ходйти на роботу; Іо £ЄІ (іо соте) Іо ~ взятися за працю; \уЬаІ із уоиг ~ Ьеге? чого ви сюдй при-йшлй?, що вам тут потрібно?; ^Ьаі’з уоиг ~ >УІіЬ Ьіт? навіщо він вам потрібний?; а тап оЕ ~ ділова людйна; \уЬзі а ~ іі із! важка ця справа!; 3) порядок денний (тж іЬе ~ оЕ іЬе йау); 4) обов’язок, призначення; коло обов’язків; іЬаі’8 по ~ оЕ уоигз це вас не стосується, це не ваша справа; \¥ЬаІ ~ І8 іЬаІ оГ уоиге? яке ваше діло?, чому ви втручаєтеся?; тіш! уоиг о\уп ~ займайтеся своїм ділом; не втручайтеся у чужі справи; Ю таке іі опе’з ~ вважати своїм святйм обов’язком; 5) торгівля, комерційна діяльність; геїаіі (зіаск, АУкоІезаІе) - роздрібна (в’яла, оптова) торгівля; Іо еп§а£е іп - амер. зайнятися торгівлею; Ю £0 ~ займатися комерцією, бути комерсантом; Ю Ье оиі оЕ - збанкрутувати; Іо зеї ир іп ~ розпочати торговельну справу; ЬІ£ ~ велйкий капітал; 6) розм. справа, питання, вйпадок; а зЬасіу ~ дйвний вйпадок; 7) відносини, стосунки, зв’язкй (з кимсь); 8) театр, дія, гра; міміка, жести; 9) знев. справа, халепа, історія, пригода; І ат зіск оЕ ІЬе \уЬо!є ~ мені вся ця справа набридла; 4 Ю теап ~ а) говорйти серйозно, не жартувати; б) не обмежуватися словами; діяти рі-
Ьи$
163
Ьиі
щуче; іо зепб 8тЬ. аЬоиі кіз ~ а) поставити когось на місце; 6) вигнати когось; іо £іує зтЬ. ІЬе ~ амер. розм. поколошматити когось; ~ ЬеГоге ріеаз-иге спершу робота, потім розваги; на все свій час; еуегуЬосіу’з ~ із поЬосІу’з - присл. де багато господинь, там хата неметена; ~ тапа^ег керуючий справами; комерційний директор; завідувач комерційної частйни; ~ зиіі піджачна пара.
Ьизіпезз-Ііке ['Ьігпізіаїк] аф 1) діловий, діловитий; 2) точний, зібраний; ретельний, старанний, дбайливий.
Ьизіпеззтап, Ьизіпезз тап ['Ьіг-тзтоп] п {рі Ьизіпеззтеп, Ьизіпезз теп) 1) бізнесмен; ділок, ділова людйна; Ьі£ Ьизіпезз теп велйкі капіталісти; 2) комерсант.
Ьизіпезз-тапа^е ['Ьігтз'таепкіз] V 1) управляти справами комерційного підприємства; 2) завідувати комерційною частйною; бути комерційним директором.
Ьизк [Ьлзк] 1. п 1) планшетка (в корсеті)', 2) розм. корсет; 2. V 1) одягатися, обряджатися; 2) облачати, одягати; 3) поспішати, квапитися; 4) підготовляти; споряджати; доводити до ладу, упорядковувати; 5) робйти повороти (про корабель)', 6) рйскати, гасати, нйшпорити (про піратський корабель)', 7) борсатися, бйтися (про птаха)', 8) домагатися (чогось)', ганятися (за чимсь)’, 9) розм. співати (давати виставу) на вулиці.
Ьизкег ['Ьлзко] п розм. вуличний музикант; мандрівнйй актор.
Ьизкеї ['Ьлзкії] п кущики глоду.
Ьизкіп ['Ьлзкш] п 1) котурн; 2) трагедія; трагедійність; іо риі оп (Ье ~ з писати в трагедійному стйлі; 3) високий черевйк із шнурівкою.
Ьизку ['Ьлзкі] аф зарослий чагарником.
Ьизшап ['Ьлзтоп] п (рі Ьизтеп) водій автобуса; ~’з Ьоіібау святковий (вільний) день, проведений за звичайною працею.
Ьіізз [Ьлз] 1. п 1) поцілунок; 2) цілування; 3) вантажне судно; 4) баус, судно для ловлі оселедців (у Голландії)’, 2. V цілувати.
Ьиз-зіор ['Ьлззізр] п автобусна зу-пйнка.
Ьизі [Ьлзі] 1. п 1) бюст, погруддя (скульптура); 2) верхня частйна тіла; 3) груди (жіночі); 4) амер. розм. халтура, сірятина; 5) запій, загул; 2. аф збанкрутілий; іо §о ~ збанкрутувати, залйшйтися без копійки; ~ ! пропав!, каюк!, капут!; 3. V 1) зламати, поламати; 2) розорйти; 3) розорйтися, збанкрутувати; 4) амер. бйти, ударяти; 5) амер. розм. усувати з посади; розжалувати в рядові; 6) амер. розм. при
боркувати; об’їжджати (коня); 7) за-пйти, загуляти.
ЬизіагЛ ['Ьлзізсі] п орн. дрохва.
Ьизіег ['Ьлзіз] п амер. розм. 1) щось незвичайне (видатне, чудове); 2) гулянка, гульня, пиятйка; 3) гультіпака, п’янйчка; 4) різкйй, порйвчастий вітер (в Австралії).
Ьизіїе ['Ьлзі] 1. п 1) метушня, суєта; галас; 2) бійка, сутичка; 3) розм. гроші; 4) турнюр; 2. V 1) метушйтися, поспішати; 2) тривожити; підганяти, квапити; 3) бйтися; сварйтися; 3. іпі жвавіше!
Ьизіїіпз ['Ьл$1гд] 1. п суєта; 2. аф метушлйвий, галаслйвий.
Ьизі-ир ['Ьлзілр] п розм. 1) припйнення; ~ о£ а таггіа§е розлучення; 2) скандал, сварка.
Ьизу ['Ьіхі] 1. п розм. 1) поліцай; шпигун; 2) детектйв, сйщик; 2. аф 1) зайнятий, невільний; Ье із ~ )изг по\¥ він зараз зайнятий; 2) діяльний; зайнятий (чимсь — аі, іп, у/ііЬ); що працює (над чимсь); захоплений (чимсь); іо £е( ~ взятися до справи, почати діяти; 3) напружений, інтен-сйвний; (Ье ~ Ьоигз годйни пік; ~ зігееі вулиця із жвавим рухом; ~ гаіЬ/ау Ііпе перевантажена залізнйчна лінія; (Ье Ііпе із ~ лінія зайнята (про телефон тощо); 4) надокучливий, настйрли-вий; надто цікавий; 5) що перебуває у постійному русі, актйвний; 6) метушлйвий, клопітлйвий, неспокійний; 3. V 1) ге/1. займатися (чимсь); 2) давати роботу, займати (чимсь); І Ьауе Ьизіед (Ьет Гог ІЬе и/Ьоіе сіау я дав їм роботу на цілий день; 3) завдавати прйкрості, засмучувати, тривожити.
Ьизу-Ьосіу ['Ьіа,Ьо<іі] п розм. 1) надокучлива (настйрлива) людйна; людйна, яка втручається у чужі справи; 2) пліткарка.
Ьизупезз ['Ьігіпіз] п (тж Ьизіпезз) зайнятість; діловйтість.
Ьиі [Ьлі, Ьоі] 1. п 1) заперечення; уоиг іГз апсі ~з таке те іігесі мені набрйдли ваші сумніви й заперечення; 2) кімната, що виходить на вулицю (в двокімнатному будинку); 2. аду 1) зовні, назовні; 8° ~ апсі АЛ/а^ вййди на вулицю і почекай; 2) тільки, лише; Ье геасі іі ~ опсе він читав це тільки одйн раз; Ье із ~ (у/єіує уеагз оісі йому тільки дванадцять років; 3): ~ )изі тільки що; аіі ~ майже, ледве, мало не; Ье аіі ~ сііесі оГ Ьіз у/оипсі він мало не помер від рани; 3. ргоп хто б не, що б не; (Ьеге із по опе ~ Ьаз Ьеагсі й нема такої людйни, яка б не чула про це; 4. ргер крім, за вйнятком; у/Ьо \уііі сіо іі ~ те? хто, крім мене, зробить це?; 5. соф 1) але, а, однак, проте; І зЬоиісі ііке (о соте ~ І Ьауе по ііте я хотів би прийтй, але у мене немає часу; ~ у/Ьо сотез Ьеге? але хто це йде сюдй?; 2) крім, за вйнятком; \ує Ьасі по сЬоісе
~ іо оЬеу нам не залишалося нічого іншого, як підкорйтися; 3) якбй не, колй б не; як не; щоб не; Ье жшісі Ьауе Еаііеп ~ Гог те він упав би, якбй не я; \уЬа( соиісі Ье сіо ~ сопГезз? що йому залишалося робйти, як не зізнатися?; І саппої ~ а^гее \уііЬ уои не можу не погодитися з вами; аіі ~ ледве не; апуіЬіпз ~ далеко не; сап ~ принаймні; ~ (Ьеп але з другого боку; Іазі ~ опе передостанній.
Ьиіасііепе [ЛІийо'сІаііт] п хім. бутадієн.
ЬиІ-апд-Ьеп ['ЬлОп(сІ)'Ьеп] п двокімнатний котедж.
Ьиіапе ['Ь]и:іет] п хім. бутан.
ЬиісЬ [ЬиЦ] у розм. бути м’ясником. ЬиісЬег ['ЬиІ[а] 1. п 1) м’яснйк;
2) торговець м’ясом; рогк ~ торговець свинйною (ковбасами); 3) безжалісний убйвець; кат; 4) амер. продавець, рознощик (у поїзді); 5) штучна муха (для ловлі риби); 4 ~ Ьо& жйрний кабан; ~’з Ьііі ірон. а) спйски полеглих на війні; б) воєнні асигнування (видатки); 2. V 1) забивати, різати (худобу); 2) розбирати тушу (рйбу); 3) безжалісно убивати; учиняти жорстоку різанйну; 4) немилосердно розкритикувати;
5) зіпсувати, грубо перекрутйти (літературний твір); 6) амер. розм. вирізати частйну тексту, робйти купюри, краяти (під час редагування); катувати.
ЬиісЬег-Ьігіі [ 'Ьиі/аЬо.сІ] п орн. сірий сорокопуд.
ЬиісЬегіпв ['Ьиірогп]] п 1) забій худоби; 2) білування, розбирання туші.
ЬиІсЬегІу ['Ьиі/аіі] аф 1) подібний до м’ясника; придатний для м’ясника; 2) варварський, жорстокий; кровожерний.
ЬиІсЬегу ['Ьиірп] п 1) бойня, різ-нйця; 2) торгівля м’ясом (тж ~ Ьизіпезз); 3) м’ясна крамнйця; м’яснйй рундук; 4) м’яснйй крйтий рйнок; 5) фах м’ясника; 6) кривава бойня, масова різанйна; жорстоке і безглузде убйвство.
ВиІе(зЬіге) [ 'Ьзи:1(/ю)] п геогр. н. Б’ют(шир).
Ьиііег ['Ьлііо] п 1) дворецький; старший лакей; 2) виночерпій.
Ьиііегазе ['Ьлііопдз] п 1) податок з привізного вина; 2) посада (звання) дворецького (виночерпія).
Ьиііегу ['Ьліізп] п буфетна, комора (дворецького).
Ьиіі [Ьлі] 1. п 1) товстйй кінець (знаряддя тощо); 2) торець; окоренок; 3) амер. розм. недокурок; сигарета; 4) бот. черешок листка; 5) найтбвша частйна шкури тварйни; 6) товста шкіра для підошов; 7) розм. грубо зроблений віз; 8) завіса, петля; 9) стріль-бишний вал; 10) рі стрільбище, полігон; 11) ціль, мішень; 12) об’єкт глузувань (образ, знущань); 13) людй-
Ьиі
164
Ьиу
на, яка є об’єктом глузувань (образ, знущань); 14) кінцева мета; 15) межа; 16) стусан, удар (головою, ногами)’, 17) спорт, удар головою; 18) велика бочка (для вина, пива); 19) бочонок, бочка (ємкістю 490,96 л); 20) грядка; гребінь борозни; 21) невелика ділянка землі; 22) розм. пагорб; насип; 23) мис; 24) амер. розм. зад; 25) іхт. камбала; 26) притик, притул, стик; 2. V 1) з’єднувати у стик; розташовувати впритул; 2) прилягати, межувати; стикувати (ся); 3) ударяти (бйти) головою; 4) буцати(ся); 5) натикатися, наштовхуватися (на — аданкі, іпіо); 6) висовуватися, виступати, видаватися, стирчати; 7) цілитися, прицілюватися; мітити в ціль; 8) втручатися (в — іп).
Ьиііе [Ь]и:і] п амер. крутий пагорб (на рівнині).
Ьиіі-еші ['Ьлі'епд] п 1) прикорень (деревини); 2) товстий кінець.
Ьиііег ['Ьліо] 1. п 1) масло; Ьгеад апсі ~ хліб з маслом, бутерброд; 2) амер. повидло; арріе - яблучне повидло; 3) розм. грубі лестощі; підлесливість; низькопоклонство; 4) битлива тварина; тварина, яка буцається; 5) торцювальний верстат; ~ іооіЬ верхній середній різець; 2. V 1) намазувати маслом; і о - а 8Іісе о£ Ьгеад намазати шматок хліба маслом; 2) грубо лестйти, улещувати (тж - ир); < Не кпо^8 ОП У/ЬІсЬ 8І(ІЄ ЬІ8 Ьгеад І8 -есі він знає свою вйгоду; у нього губа не з лопуцька, знає, що солодке.
Ьиііег-Ьоаі ('ЬліоЬоиі] п соусник.
Ьиііег-Ьох ['ЬлЮЬокз] див. Ьиііег--(ІІ8Й.
ЬиііегЬиг ['ЬлізЬз:] п бот. кремена.
Виііегсир ['Ьликлр] п ж. ім'я Бат-теркап.
Ьиііегсир ['Ьліоклр] п бот. жовтець.
Ьиііег-діяЬ ['Ьліоді/] п маслянка, маслянйчка.
ЬиііегГаі [ 'Ьліойеі] п молочний жир; - сопіепі жирність молока.
Ьиііег-ІЇП£еге<і ['Ьліо,£п]^од] ад] слаборукий; якйй не може міцно тримати (щось).
Ьиііег-Йпеегз ['ЬлЮ.йіздог] п рі розм. розтяпа, роззява; недотепа.
Ьиііег-Й8Ь [ 'ЬлийЦ п зоол. маслюк.
Ьиііегіїу ['ЬліаЯаі] п 1) метелик; 2) вродлива, легковажна жінка; 3) спорт, батерфляй (стиль плавання);
- огсЬісі нічна фіалка; ~ 8сгєу/ тех. гвинт-баранчик; - іаЬІе стіл з відкид-нйми боковими дошками.
ЬиііегПу-йзЬ рЬліоЯаїТі/] п зоол. рйба-метелик.
ЬиііегПу-пиі ['ЬліоЯатлі] п тех. гайка-баранчик (на гвинті).
ЬиііегПу-реа ['ЬліоНаї'рі:] п бот. кліторія.
ЬиііегПу-хігоке ('ЬліоЛаї'аігоик] п спорт, плавання стилем «батерфляй».
ЬиііегПу-уаке ['ЬліоЯаі'узеІу] п тех. дросельний клапан.
ЬиНегіпе ['Ьліогігп] п маргарйн, замінник масла.
Ьиііегія [Ьліапз] п копитний ніж, різець.
Ьиііег-кшҐе ['ЬліопаїГ] п (рі Ьиііег--кпіуез) ніж для масла.
Ьиііег-тап ['Ьліатоп] п (рі Ьиііег--теп) торговець маслом.
Ьиііегтіїк ['Ьліатіїк] п сколотини, маслянка.
Ьиііег-пиі ['Ьліаплі] п бот. сірий горіх (дерево і плід).
Ьиііег-ргіпі ['Ьлізргті] п штамп для масла.
Ьиііег-8соісЬ [ 'Ьліаакоі/] п батер-скоч, молочний ірйс.
ЬиКег-*¥ЄЄ(і [ 'Ьлґо\уі:сі] п бот. канадська злйнка.
Ьиііепуогі ['Ьліошз:і] п бот. товс-тянка.
Ьиііегу ['Ьліап] 1. п комора для зберігання харчів (у коледжах); 2. ад] 1) масляний, маслянйстий; 2) намазаний маслом; 3) розм. підлесливий, догідливий.
Ьиііегу-Ьоок ['ЬліопЬик] п кнйга розрахунків за взяті продукти (в коледжах).
Ьиііегу-ЬаісЬ ['ЬлОп'Ьаві/] п віконце, через яке подаються продукти з комори.
Ьиіійщ ['Ьліп]] п межування, прилягання; межа.
Ьвй-]оіп< ['Ьлідзоші] п тех. стик, стикове з’єднання.
Ьиііоскя ['ЬлЮкз] п рі анат. сіднйці, зад.
Ьиііоп ['Ьліп] 1. п 1) ґудзик; іо $е\¥ оп -8 пришивати ґудзики; іо ипдо -8 розстібати ґудзики; 2) кнопка, головка (дзвоника тощо); іо ргезз іЬе - натиснути на кнопку (дзвоника тощо); 3) брунька, пуп’янок; 4) молодйй гри-бдк; 5) спорт, манжета шкіряна на веслі; 6) те, що має форму ґудзика (кнопки); - зууіїсії ел. кнопковий вимикач; - іогсЬ військ, кишеньковий ліхтар; < Ье Ьа8 поі аіі Ьіз -з розм. йому бракує клепки в голові; поі \уопЬ а - ламаного шеляга не вартий; поі іо саге а - ставитися цілком байдуже; 2. у 1) застібати(ся) (звич. - ир); 2) пришивати ґудзики; прикрашати ґудзиками; 4 -есі ир розм. а) потайливий, скрйтний; мовчазний; б) благополучно завершений; іо - ир опе’з тоиіЬ мовчати; іо - ир опе’з ригзе розм. скнарити, бути жадібним.
Ьиііоп-Ьаіі ['ЬдіпЬо:1] п бот. платан.
Ьиііоп-Ьооі [ 'ЬліпЬиіі] п черевик на ґудзиках.
Ьиііоп-Ьоу ['ЬліпЬої] п хлопчик-по-сйльний.
Ьиііоп-ЬоШ [ 'ЬліпЬоикі] у затримувати (когось) для стомливих розмов; тримати за ґудзик, продовжуючи нудно говорйти.
Ьиііоп-ЬоШег ['Ьліп,Ьои1сЬ] п скринька для ґудзиків.
Ьпііоп-Ьоіе ['ЬліпЬоиІ] 1. п 1) петля; петелька; 2) розм. квітка в петельці; бутоньєрка; 3) маленький гарний ротик, губки бантиком; 2. у 1) обкидати петлі; 2) розм. затрймувати для стомливих і нуднйх розмов (тримаючи когось за ґудзик).
Ьиііоп-Ьоіег ['Ьліл,Ьои1з] п 1) той, хто обкидає петлі; 2) бутоньєрка, квітка в петельці.
Ьиііоп-Ьоок ['ЬліпЬик] п крючок для застібання (черевиків, ґудзиків).
Ьиііоп-тои1(і ['Ьлішпоиісі] п гудзик для обтягування.
Ьиііоп-оп ['Ьліп'зп] ад] пристібний (про комірець тощо).
Ьиііопз ['Ьліпг] п хлопчик-кори-дорний (у готелі).
ЬиНоп-мгоод ['Ьліпткі] п амер. платан.
Ьиііопу ['Ьліш] ад] 1) що має багато ґудзиків, з багатьма ґудзиками; 2) схожий на ґудзик.
Ьиіігезз ['Ьліпз] 1. п 1) буд. контрфорс; стояк; бик; підпора; 2) опора, підтрймка; іЬе - оГ іЬе сопзіііиііоп підвалини конституції; 2. у 1) підпирати, підтрймувати; 2) підкріпляти; іо - ир Ьу аг^итепіз підкріпляти доказами.
Ьпііу ['Ьлії] п 1) гірн. штейгер; 2) десятник; 3) розм. товариш, друг, компаньйон.
Ьиіуі ['Ь]и:іі1] п хім. бутйл.
Ьиі^тасеоиз [,Ь)и:ід'геірз] ад] масляний, маслянйстий.
Ьиіугіс [Ь]и: Чіпк] ад] хім. масляний.
Ьиіугоиз ['Ь]и:іого8] див. Ьиіуга-сеоиз.
Ьихош ['Ьлкзот] ад] 1) повнотіла, повногруда; здорова; 2) приємна, миловидна; 3) добродушна, щиросерда; весела, жвава; 4) піддатлива, покірна; слухняна.
Ьихотпезз ['Ьлкзоттз] п 1) здорова повнота; 2) привабливість, миловидні сть; 3) добродушність, весела вдача.
Ьиу І [Ьаі] п покупка; Ьасі (воосі) - невдала (вдала) покупка; іо Ье оп іЬе - робйти значні покупки.
Ьиу II [Ьаі] у (разі і р. р. Ьои^Ьі) 1) купувати, придбавати; 2) підкуповувати, давати хабара; 3) розм. повірити чомусь; погодитися з чимсь; І ат \уіНіп£ іо - іЬаі я готовий повірити цьому; -іп& іі? згодні?; 4) розм. до-могтйся, досягти, добитися; 5) заст. спокутувати (гріхи); 6) розм. найняти; 1*11 - те а 1а>ууег я візьму собі адвоката; □ - Ьаск вйкупити; знову купити; -іп а) купити на аукціоні; б) скупити
Ьиу
165
Ьуг
акції; ~ оЯГ давати відкупного, відкупитися; ~ оиі а) викупити (чиюсь) частку (у фірмі тощо); б) заплатити (комусь) за відмову від посади (від права на майно тощо); ~ оуєг підкупити, дати хабара; ~ ир скуповувати; іо ~ ир аіі Ше зіоск скупити усі запаси (чогось); < ГИ ~ іі! а) здаюся!, не знаю! (у відповідь на запитання чи загадку); б) слухаю!; Не ЬоидЬї іі а) йому не поталанило; б) він помер; іо ~ а рі£ іп а роке купити кота в мішку; іо ~ а \уЬііє Ьогзе розтринькувати гроші, марнотратити; іо ~ а рир бути обдуреним.
Ьиуег ['Ьаіо] п покупець; ~з оуєг ком. попит перевищує пропозицію.
Ьііхх [Ьлг] 1. п 1) дзижчання; 2) гудіння; гомін; 3) суєта, метушня; 4) поговір, чутка, плітка; 5) розм. телефон; 6) фон. звук вібрації голосових зв’язок; 7) примха, дивацтво; 8) бот. шип, колючка; шпичак; 9) принада; 2. у 1) дзижчати; 2) гудіти; 3) шастати, снувати; 4) кидати, жбурляти; 5) ав. розм. атакувати з повітря; 6) розм. поширювати плітки; 7) розм. дзвонити по телефону; 8) витися, пурхати; 9) бурчати, гарикати; 10) нашіптувати; 11) допивати, осушувати до дна (вино); 3. іпі 1) старе!, чули!; 2) мерщій!, ворушйся!
Ьихгапі ['Ьлгад] п 1) орн. каня, канюк; 2) амер. розм. невдало взятий кадр (про кіно); 3) розм. дурень; невіглас.
Ьихг-ЬошЬ ['ЬлгЬзт] п військ, лі-так-снаряд.
Ьигг-Ьох [ 'ЬлхЬокз] п розм. автомобіль.
Ьихгег ['Ьлго] п 1) гудок, сирена; 2) амер. дзвінок; 3) ел. зумер, електромагнітний переривник; 4) військ, розм. льотчик, який здійснює бриючий політ; 5) військ, розм. зв’язківець; 6) пліткар.
Ьигг-вамг ['Ьдг,5о:] п амер. циркулярна пилка; іо топкеу у/йй а ~ гратися з вогнем.
Ьу [Ьаі] 1. п заст. населений пункт; село; місто; 2. асії 1) мимо, повз; іп (іауз вопе ~ дуже давно; іііеу раззесі из ~ вонй пройшли повз нас; 2) поблизу, поруч; по опе \уаз ~ поруч не було нікого; 3) осторонь; зіапд (зіер) ~! відстороніться!, відійдіть!; 4) амер. розм.'. соте - зайди, як проходитимеш мимо; зіор ~ заглянь; 5) крім того; < ~ апд ~ а) незабаром; б) негайно, відразу; ~ апб Іаг^е амер. загалом кажучи, в цілому; 3. ргер 1) у просторовому значенні вказує на: а) близькість — коло, біля, при; поруч, уздовж; іЬе Ьоизе зіапдз ~ іЬе гіуєг будинок стоїть біля річки; ~ іЬе зеа на березі моря; іо зіі ~ зтЬ. (~ зтЬ.’з зіде) сидіти поруч з кимсь; а раіЬ ~ іЬе гіуєг стежка уздовж берега; б) проходження повз певне місце
або предмет — повз, мимо, через; іЬеу >уепі ~ іііе Ьоизе вонй пройшлй повз будйнок; >ує ігауеііед ~ а уіііа^е ми проїхали через село; 2) у часовому значенні вказує на наближення до певного строку, моменту тощо — до, на; ~ зіх о’сіоск до шостої годйни; ~ іотогпж до завтра; ~ іііеп на той час, до того часу; 3) вказує на автора або дійову особу; передається орудним або родовим відмінком: а Ьоок ~ ЗЬеусЬепко (Тоїзіоу, БЬакезреате) кнйжка, напйсана Шевченком (Толстйм, Шекспіром); кнйга Шевченка (Толстбго, Шекспіра); іЬе ріау >уаз аугііієп ~ а іатоиз р1аудугІ£Ііі п’єса була напйсана відомим драматургом; 4) вказує на засіб пересування; передається орудним відмінком, а також словами на, через, за допомогою, по; ~ аіг на літаку; ~ аіг гпаіі повітряною поштою; ~ ігаіп поїздом, на поїзді; 5) вказує на міри ваги, довжини тощо — на, в, у; передається також орудним відмінком; ~ іЬе роипсі (~ роипдз) у фунтах (на фунти); ~ теігез метрами (на метри); ~ іЬе сіогеп дюжинами, на дюжини; 6) вказує на причину, джерело — через, від, з, за допомогою, шляхом; іо кпо\у ~ ех-регіепсе знати з досвіду; іо регізії ~ зіагуаііоп загйнути (померти) від голоду; 7) вказує на відповідність, погодженість — згідно з, відповідно до, по, за, з; ~ авгеетепі згідно з договором, за договором; ~ уоиг Іеауе (рег-тіззіоп) з вашого дозволу; 8) вказує на співвідношення між порівнюваними величинами — на; ~ іауо уеагз оісіег старший на два рокй; 9) вказує на характер дії — по, за, відповідно; ~ іууоз по двоє; ~ сЬапсе випадково; ~ іЬе Іау/ за законом (відповідно до закону); 10) у словосполученнях. ~ сЬиіе, ~ $гау-ііу самоплйвом; ~ Ьеагі напам’ять; (ігор ~ (ігор по краплі; опе ~ опе по одному, одйн за одним; дау ~ йау день за днем, щодня; зіер ~ зіер крок за кроком; ~ £00(1 Іиск, - ґогіипе на щастя; ~ ап еггог помилково; ~ сііпі за допомогою, шляхом; - Іаг^е амер. взагалі кажучи, в цілому; ~ по теапз ні в якому разі; ~ іЬе >уау, ~ іЬе Ьуе до речі, між іншим.
ЬуЬісМег ['Ьаі,ЬкЬ] п розм. підставна особа на аукціоні.
Ьу-Ькиу [ ЬаіЬІои] п 1) боковий (випадковий) удар; 2) перен. непередбачений вйпадок; 3) жарт, незаконна (позашлюбна) дитйна.
Ьусоскеі ['Ьаїкокіі] п старовйнний головнйй убір.
Ьуе [Ьаі] п 1) щось другорядне (підсобне, незначне); 2) боксер, вільний від участі в змаганні; 3) гра одного гравця проти двох (теніс); 4) спорт. пустйй номер під час жеребкування (день без гри); іо (ігауу (іо Ьауе) іЬе ~
бути вільним від гри; < Ьу іііе ~ між іншим, до речі.
Ьуе-Ьуе ['Ьаі'Ьаі] 1. п дит. бай-бай, час спати; іо $о іо ~ ітй бай-бай, іти спати; 2. іпі розм. 1) бай-бай, люлі--люлі; 2) до побачення, прощайте!
Ьу-еЛесі ['Ьап,£екі] п тех. побічне (другорядне) явище.
Ьу-еіесііоп [’ЬаиДек/п] п додаткові вибори.
Вуеіопкзіа [Ліеіои'глр] п геогр. н. Білорусь.
Вуек>ги$$іап [Л^еіои'гл/п] 1. п 1) білорус; білоруска; 2) білоруська мова; 2. аф білоруський.
Ьу-еші ['Ьаіепд] п побічна (таємна) мета.
Ьудопе [’Ьаідоп] 1. п 1) рі минуле, пережйте; 2) рі колйшні образи; Іеі из Гог^еі ~з забудьмо минуле; Іеі ~з Ье ~з присл. хто давнє пом’яне, той лйха не мине; 2. аф' пережитий; минулий; колйшній; що стосується минулого; ~ 8ОГГО5У5 пережйті ПрЙКрОСТІ (ПЄЧЗЛІ).
Ьу-Іапе ['Ьаііеіп] п 1) глухйй провулок; 2) гірн. боковйй штрек.
Ьу-1аі¥ ['Ьаііз:] п 1) постанова місцевого органу влади; 2) підзаконний акт; 3) правила внутрішнього розпорядку (корпорації тощо); 4) рі регламент.
Ьу-Ііпе І'ЬаіІаіп] п амер. 1) підпис, ім’я (автора); ипдег Кіз ~ за його підписом; 2) рядок, на якому ставиться прізвище автора (художника тощо).
Ьу-шаііег ['Ьаі.таеіа] п другорядне питання; деталь.
Ьу-пате, Ьупате ['Ьаіпеїт] п прізвисько, клйчка.
Ьу-разз ['Ьаіра:$] 1. п 1) тех. об-віднйй (обхіднйй) канал; 2) обхід; об-хіднйй шлях; роз’їзд; 3) байпас, перепуск; 4) гірн. паралельна вйробка; 5) ел. шунт; 2. V 1) обходити; 2) ітй обхідним шляхом; 3) виляти, крутити, хитрувати; 4) зневажати, не брати до уваги; 5) оточувати.
Ьу-ра$і, Ьуразі ['Ьаіра:зі] аф минулий, колйшній, пережитий; що відійшов у минуле.
Ьу-раіЬ, ЬураіЬ ['Ьаіра:0] п бокова (бічна) стежка; відлюдна стежка (дорога).
Ьу-рЛ [ Ьаіріі] п гірн. вентиляційний (допоміжнйй) ствол.
Ьу-ріау ['Ьаіріеі] п 1) мімічна інтерлюдія, німа сцена, епізод (у п'єсі); 2) міміка.
Ьу-ркй ['ЬаірЬі] п другорядна ін-трйга (у п'єсі).
Ьу-рго<1исі ['Ьаі'ргосіакі] п побічний (проміжний) продукт.
ВугіІ ['Ьо:д] п ч. і ж. ім'я Берд.
Вупііе ['ЬохІї] п ч. і ж. ім'я Ббрді.
Ьуге ['Ьаю] п корівник.
Ьу-геасііоп ['Ьаіп'аек/п] п хім. побічна реакція.
Ьугіаду [Ьаю'іеіді] іпі розм. царйця небесна! (скор. від Ьу оиг Ьаду).
Ьуг
166
сас
Ьугпіе ['Ьо:пі] п іст. кольчуга.
Ьу-гоагі, Ьугоад ['Ьаігоид] п 1) путівець, польова дорога; 2) об’їзд, об’їзний шлях, об’їзна дорога.
Вугоп ['Ьаюгоп] п ч. ім'я Байрон.
Вугопіс [Ьаі'гошк] аф байронічний.
Ьу-8Іір ['Ьаїзіїр] п 1) незначна похибка; 2) незаконнонароджена дитина.
Ьузіапдег ['Ьаі, зГаепсіз] п свідок; байдужий спостерігач, очевидець; саз-иаі ~ випадковий свідок.
Ьу-зігееі, Ьузігееі ['Ьаі$(гі:1] п 1) бокова (глуха) вулиця; 2) завулок, провулок.
Ьу-іегш ['Ьаііа.т] п 1) навчальний
семестр (у Кембриджському університеті)', 2) прізвисько, кличка.
Ьу-^азЬ [’Ьапуо/] п гідр, скидний канал.
Ьу-мгау ['Ьапуеі] п 1) польова дорога, путівець; 2) найкоротший шлях; 3) маловйвчена (неголовна) галузь (науки, мистецтва тощо).
Ьу-мгогй, Ьу^оггі ['Ьаі\уо:д] п 1) прислів’я, приказка; крилате слово; 2) улюблене слівце, приповідка; 3) уособлення, символ; 4) негативний приклад; йе із а ~ Гог іп-ідиііу його несправедливість стала
притчею во язйціх; 5) прізвисько, клйчка.
Ьу-^огк ['Ьаішз:к] п 1) побічна праця; 2) робота, виконувана у вільний час.
ВугапЙап [Ьі'хзепПап] див. Вухапііпе.
Вухапііпе [Ьі'ггепіаіп] 1. п 1) візантієць; 2) (Ь.) візантійська золота монета; 2. аф візантійський; ~ агсйііес-іиге візантійська архітектура.
Вугапііпездие [Ьі.гаепіі'пезк] аф візантійський (про стиль).
Вугапйшп [Ьі'ггеп/ют] п геогр. н. іст. Візантія.
с
С, с [зі:] п 1) 3-тя літера англійського алфавіту; 2) (С) амер. оцінка «задовільно»; 3) (С) муз. до; 4) амер. розм. сто доларів.
саЬ [каеЬ] 1. п 1) таксі; іо Іаке а ~ узяти таксі; їхати на таксі; ~ Гаге плата за проїзд на таксі; 2) (скор. від саЬгіоІеі) кеб, найманий екіпаж, кабріолет; 3) візник; 4) (скор. від саЬіп) будка машиніста; кабіна водія; 5) кузов; 6) розм. шпаргалка; 7) підрядковий переклад; 2. V 1) їхати на таксі; 2) їхати візником; 3) займатися дрібними крадіжками; 4) користуватися шпаргалкою; 5) користуватися підрядковим перекладом.
саЬа! [кУЬаеІ] 1. п 1) політична кліка; група змовників; купка інтриганів; 2) інтрига; таємна змова; 2. V 1) інтригувати; 2) змовлятися; вступати в змову.
саЬапа [ко'Ьагпо] п амер. 1) окремий будиночок, котедж; 2) купальна кабіна.
саЬагеї ['кгеЬагеї] п фр. 1) кабаре; ресторан (з естрадними виступами); 2) шинок; кабак; 3) амер. таця, піднос (для посуду).
саЬЬа^е ['каеЬісІз] 1. п 1) капуста; ~ зіаїк (зішпр) качан; ~ Ьиііегїіу капустяний білан, капусниця; 2) обрізки тканини (що присвоюються кравцями)', 3) кравець; 4) шк. шпаргалка; 5) амер. плагіат; 2. у 1) закручуватися качаном; 2) завиватися; 3) приховувати обрізки тканини (про кравців)', 4) красти; привласнювати; 5) шк. користуватися шпаргалкою; списувати.
саЬЬазе-ЬеасІ [ 'кгеЬідз, ЬесІ] п 1) качан (головка) капусти; 2) розм. тупоголова людйна, лобур.
саЬЬаІа [ко'Ьа:1а] п 1) рел. кабала; 2) кабалістика; містика.
саЬЬаІізііс [ЛгеЬо'Іізпк] аф 1) кабалістичний; 2) містичний; 3) незрозумілий, таємничий.
саЬЬег [’кавЬз] п кінь візника.
саЬЬіпд [’каеЬгд] п 1) таксомоторна справа; 2) візництво.
саЬЬІе [ 'каеЬІ] у розбивати на кускй (шматки).
саЬЬу [’кгеЬі] п розм. 1) таксист, водій таксі; 2) візник.
саЬ-дгіуег ['кгеЬдгаїУз] п розм. 1) водій таксі, таксист; 2) візнйк.
саЬег ['кеіЬа] п шотл. жердйна, тйчка.
саЬегпеі [уксс:Ьдг'пеі] п каберне (сорт винограду і вино).
саЬіп ['кзеЬіп] 1. п 1) хатйна; халупа; 2) будйночок, котедж; 3) кабіна; будка; 4) каюта; салон; ~ Ііпег мор. каютний лайнер; 5) ав. кабіна літака (закрита)', 6) зоол. блокпост; 7) печера; 8) барліг, лігво; 2. у 1) утрймувати в тісному приміщенні; 2) жйти в ха-тйні; 3) жйти в тісноті; тулйтися.
саЬіп-Ьоу ['каеЬіпЬої] п мор. юнга.
саЬіпеЛ ['кзеЬшсІ] аф 1) що має каюти (про судно)', 2) що живе в тісноті, в обмеженому просторі; 3) зв’язаний, невільний (в думках, вчинках тощо).
саЬіпеі ['кгеЬтії] 1. п 1) кабінет; 2) кабінет міністрів; уряд; 3) невелйка шафа (з полицями, шухлядами); шифоньєрка); комод; тесіісіпе ~ аптечка; кіїсйеп ~ кухонна шафа; 4) скрйнька, шкатулка; 5) ящик; футляр; 6) корпус (приладу); 7) заст. кімнатка; кабінет; будуар; 8) мед. камера; 9) заст. музей; картйнна галерея; 10) заст. павільйон, альтанка (в саду); 11) кабінетна фотографія; 2. аф 1) кабінетний; 2) урядовий; міністерський; ~ сгі8І8 урядова крйза; ~ сіесізіоп урядове рішення.
саЬіпеї-такег ['кжЬіпіІ,теіка] п 1) стбляр-червонодеревець; 2) жарт. прем’єр-міністр (який формує новий уряд).
саЬіпеї-іуре [ 'каеЬіпіііаїр] аф настільний (про телевізор тощо).
саЬіпеї-луогк ['каеЬіпіІ\уа:к] п вйтон-чена столярна робота.
саМе ['кеіЬІ] 1. п 1) кабель; 2) канат, трос; ~ гаііи/ау канатна дорога, фунікулер; 3) якірний ланцюг; іо 8Іір ійе ~ мор. вйтравити (вйпустити) якірний ланцюг; іо сиі (іо 8Іір) опе’8 ~ розм. урізати дуба, померти; 4) мор. кабельтов (—183 м, амер. —219 м; тж ~’8 1еп§1й); 5) телеграма, каблограма; Ьу ~ по телеграфу, телеграфом; 6) архт. кручений орнамент; 2. у 1) телеграфувати (через підводний кабель); 2) закріпляти канатом, прив’язувати тросом; 3) архт. прикрашати крученим орнаментом.
саЬ1Є£гаш [’кеїЬІдгает] п телеграма, каблограма.
саЬІезе [кеіЬ'1і:г] п лаконічна «телеграфна» мова.
саЬІе^ау ['кеіЬІ^еі] п канатна дорога.
саЬ1іп£ [’кеїЬІп]] п 1) укладання кабелю; 2) скручування, сукання (канатів тощо); 3) архт. заповнення опуклим профілем.
саЬшап ['кгеЬтоп] п (рі саЬтеп) 1) водій таксі; 2) візнйк.
саЬосЬоп [ЛссЬо'фп] п фр. кабошон, неогранований коштовний камінь.
саЬоо$е [ко'Ьшз] п 1) мор. камбуз; 2) амер. службовий вагон у товарному поїзді; гальмовйй вагон; 3) амер. ніч просто неба.
саЬоіазе ['кгеЬоіа.’з] пмор. каботаж. саЬ-гапк ['кгеЬгаедк] п стоянка таксі. саЬгіїїа [коЬ'пІо] п зоол. морськйй окунь.
саЬгіоІеі [ЛаеЬпои'Іеі] п 1) кабріолет, кеб, найманий екіпаж; 2) автомобіль; таксі.
саЬ-$іаш1 ['кгеЬзіаепсІ] п стоянка таксі.
са’сашіу [кУкгепі] 1. п 1) розм. повільна лінйва праця; 2) італійський страйк; 2. у (скор. від іо саіі саппу) 1) працювати повільно (мляво); 2) проводити італійський страйк.
сас
167
са]
сасао [ко'кагои] п какао; какаове дерево.
сасао-ЬиПег [ко'ка:ои'ЬлІа] п масло какао.
сасЬаІоі ['кге/оіоі] л зоол. кашалот.
сасЬе [кав/] 1. л 1) запас провіанту {залишений експедицією для себе або для інших експедицій)} 2) прихований продовольчий запас; 3) таємний склад зброї; 4) схованка; 2. V ховати про запас в таємному місці; приховувати.
сасЬесііс(аІ) [ко'кекіік(оі)] ад] мед. хворобливий, виснажений, хирлявий.
сасЬеі ['кае/еі] л фр. 1) печать; 2) відбиток; характерна риса; 3) мед. капсула.
сасЬеху [кУкекзі] л 1) мед. виснаження, знесилення; 2) деградація; моральний занепад.
саскішіаіе ['каекшеп] у істерично реготати.
саскіппаііоп [,к®кГпеі/п] л 1) гучний регіт; 2) істеричний сміх.
саскіе ['кзекі] 1. л 1) кудкудакання; квоктання; ґелґотання; 2) регіт; хихикання; 3) зубоскальство; базікання; 2. у 1) кудкудакати; квоктати; ґелґотати; 2) реготати; хихикати; 3) зубоскалити; базікати.
саскіег ['каекіо] л 1) квочка; 2) базікало, торохтій; пліткар.
сасоїозу [кзе'коіосізі] п 1) невдалий вибір слів; 2) неправильна вимова.
сасорЬопу [кае'коЬш] л какофонія, неблагозвучність.
сасіасеоиз [каекЧеі/оз] ад] бот. кактусовий.
сасй [’каекіаі] рі від сасіиз.
сасіиз [ 'кзекіоз] л (р/сасіизез і сасіі) кактус.
сай [каед] л 1) грубіян, нечема; хамло; непорядна людйна; негідник; 2) заст. кондуктор диліжанса.
садаяіег, саДааіге [ко'сіаезіа] л кадастр, поземельні кнйги.
сасіатег [ко'деіуо] л труп.
саЛауегоиз [ко'дзеугоз] ад] 1) трупний; 2) блідйй як мертвяк.
СаЙШе ['каеді] л ж. ім'я Кедді (зменш, від Сагоііпе).
са&іізЬ ['каеді/] ад] грубий, вульгарний; погано вйхований; хамський; підлий.
сайПе ['каеді] 1. л 1) безпорядок, плутанйна; 2) хвилювання, клопіт; 2. V хвилювати, турбувати; заважати (комусь).
сайки* ['каедои] л діал. 1) галка; 2) грубошерста ковдра.
сайіу ['каеді] л 1) коробочка для сухого чаю, чайниця; 2) амер. банка (коробка) з крйшкою; 3) прйвид, примара; страховисько; 4) хлопчик, що підносить ключки (м’ячі) (під час гри в гольф); 5) розм. людйна, яка живе випадковим заробітком.
саде [кеїд] 1. п 1) барило; 2) ягня;
лоша; 3) розпещена дитйна; 4) бот. ялівець; 2. ад] приручений; свійський; кімнатний (про тварину); 3. у балувати, пестйти.
сагїеаи [ка:'дои] л (рі садеаих) фр. подарунок.
сасіеаих [ка:'дои] рі від садеаи.
сайепсе ['кеідопз] п 1) муз. каданс, каденція; 2) поет, рйма; метр; ритм; 3) військ., спорт, мірний крок; такт, рух в ногу; 4) модуляція, знйження (голосу); 5) ущухання (бурі, вітру); 6) гармонія (барв).
сасіепсесі І'кекЬпзІ] ад] ритмічний, мірний, розмірений.
сасіепсу ['кеідопзі] л 1) ритм; рйма; 2) молодша лінія (в генеалогії).
сагіепі ['кеідопі] ад] 1) поет, що падає (ллється); 2) ритмічний, розмірений.
сагіепха [ко'депга] л муз. каденція, садеї [ко'деї] л 1) молодший син; 2) молодший брат; 3) представнйк молодшої лінії (в генеалогії); 4) військ. кадет; курсант військового учйлища; 5) заст. юнкер; 6) амер. сутенер, звідник.
садзе [каедз] 1. л жебрацтво; дармоїдство; 2. у 1) жебрачити; жйти чу-жйм коштом; 2) випрошувати, вимолювати; 3) діал. натовктй черево, нажертися.
сасІ£ег ['каедз©] л 1) рознощик; вуличний торговець; 2) жебрак, старець; дармоїд; людйна без певних занять; 3) тех. кишенькова маслянка.
садзу ['каедзі] ад] діал. 1) розпусний; 2) веселий; радісний.
Садіг [ке'діг] л геогр. н. м. Кадіс. садтішп ['каедтют] л хім. кадмій, сасіге ['ка:дг] л 1) кістяк, остов; схема; рамка; 2) військ, кадровий склад; 3) рі кадри, особовий склад; штат; 4) збірн. керівні кадри; 5) кадровий політйчний працівник.
садгетап ['каедптаеп] л військ, кадровий військовослужбовець.
садисіїу [ко'д]и:$ііі] л 1) тлінність; недовговічність; 2) старезність, дрях-лість; 3) бот. раннє опадання.
са<іисои$ [ко'<Ци:кзз] ад] 1) бот. що рано опадає (про листя); 2) біол. тимчасовий, що відпадає.
саеса ['$і:ко] рі від саесит.
саесит ['зі:кат] л (рі саеса) анат. сліпа кйшка.
Саетаг¥Оп($Ьіге) [ка:'па:уап(/ю)] л геогр. н. Карнарвон(шир).
Саеяаг [’зі.го] л 1) іст. Цезар; 2) цезар, рймський імператор; 3) кайзер; 4) бібл. кесар; 5) самодержець; імператор; верховна влада; згеаі ~! боже мій! (здивування).
Саеватеап, Саезагіап [^іґтєапап] 1. л прихильник імперії; монархіст; цезарйст; 2. ад] 1) іст. що стосується Цезаря, династії Цезарів або цезарів;
2) цезарів; кесарів; імператорський; самодержавний.
саезішп ['зі.-хрт] л хім. цезій.
саезига [зі/г/иого] л (рі тж саез-игае) л 1) цезура; 2) пауза; перерва.
саеаигае [зі:'грюгі:] рі від саезига. саЙ ['каеіеі] л фр. кафе, кав’ярня. саГеіегіа [ЛжГі'йопа] л кафетерій, кафе-закусочна.
саЯГ [каеї] л дешеве кафе.
саПеіпе ['каейіт] л фарм. кофеїн.
саз [каед] 1. л заст. барйло, бочонок; 2. у розм. ображати.
сазе [кеідз] 1. п 1) клітка; 2) гірн. кліть шахтах); 3) розм. в’язнйця; 4) кабіна (ліфта); 5) тех. обойма (підшипника); 6) сажалка, рйбник, кіш (для риби); 7) спорт, ворота (в хокеї); 2. у 1) саджати в клітку; утрймувати в клітці (тж ~ ир); 2) розм. утрймувати у в’язнйці; посадйти за грати.
сазеїіпз ['кеідзіїт)] л пташка в клітці; кімнатна щебетуха.
саззу ['каеді] ад] рідк. 1) шкідлй-вий; нездоровий; 2) злісний, недобро-зйчлйвий.
сазшаз ['каедтаед] л діал. дохлятина; тухле м’ясо.
сазу ['кеідзі] ад] амер. розм. ухйль-ний у відповідях; доп’ї Ье зо ~ кажй прямо, не крутй.
саЬооі [ко'ЬиІ] 1. л амер. розм. 1) змова; співучасть; 2) спільна справа (афера); ю 30 ~з діл йти порівну прибутки (вйтрати); 2. у 1) змовлятися; 2) діяти спільно (на рівних правах).
саішап ['кеїтоп] див. саутап.
Саіп [кет] л 1) бібл. Каїн; 2) перен. братовбйвця; зрадник; ІЬе Ьгапд (іЬе тагк) оГ ~ каїнова печать; іо гаізе * зчинити галас, скандал.
саіп-сок>иге(І [ 'кет'кліод] ад] заст. рудйй, рижий.
саіпі [кєод] л 1) бродячий лудйль-ник; 2) цйган.
саіпі [кєоп] л піраміда з каменів (пам'ятник, межовий умовний знак).
Саіго ['каюгои] л геогр. н. м. Каїр.
саіздоп ['кеші] л 1) тех. кесон; 2) військ, зарядний ящик; 3) мор. батопорт.
сайіії ['кейіі] поет. 1. л 1) бідолаха, бідолашний; 2) негідник, мерзотник; 2. ад] підлий; жалюгідний; мерзенний.
сдіоіе [ко'дзоиі] у лестйти, улещувати; умовляти, говорячи лестощі; виманювати.
са]о1етеп< [ко'дзоиїтопі] л 1) улещування, умовляння; лестощі; 2) виманювання, обдурювання за допомогою лестощів.
саіоіег [ко'дзоиЬ] л 1) підлесник; 2) той, хто обдурює за допомогою лестощів.
сдіоіегу [ко'дзоиіоп] л 1) улещування, умовляння; лестощі; 2) вима
са]
168
саі
нювання, обдурювання за допомогою лестощів.
са]оІіп&1у [кз'сізои1іг)1і] асіу улесливо, украдливо, удавано ласкаво.
саке [кеік] 1. п 1) кекс, торт; солодкий пиріг; 2) тістечко; 3) корж, перепічка; 4) млинець, оладка; 5) кусок; плитка; брусок, брикет; 6) зливок (металу); 7) таблетка (ліків); 8) макуха; 9) діал. лобур; Іо Іаке Ше ~ зайняти перше місце, одержати приз, перевершити всіх; ту ~ із дои^Ь мої надії не справдилися; 2. V тверднути, спікатися.
саке-Ьгеас! ['кеікЬгед] п 1) поштучний хліб; хлібина; 2) здобний хліб.
сакесі [кеікі] асі] 1) затверділий; 2) спечений; згущений; скипілий.
сакіп& ['кеікіг)] п 1) спікання; брикетування; 2) утворення нагару.
саку ['кеікі] асі] 1) схожий на ба-лабушку (коржик); 2) діал. недоумкуватий.
саІаЬазк ['кзеІзЬзеД п амер. пуста голова, довбешка.
саІаЬег [^каеІа'Ьа:] п сіра білка (хутро).
саІаЬоозе [,каеЬ'Ьи:$] п амер. розм. в’язниця, холодна, буцегарня.
СаІаЬгіа [ко'ІеіЬгю] п геогр. н. півострів Калабрія.
Саіаів ['каеіеі] п геогр. н. м. Кале.
саіашііоиз [ко'ігетйаз] асі] 1) згубний; шкідливий; 2) нещасливий, бідолашний.
саіатіїу [кУІзетіЦ] п 1) лихо, нещастя, біда; катастрофа; 2) горе, скорбота; відчай, розпука; ~ йо'УІег песиміст, панікер; ~ іззие гостре питання.
саіашиз ['каеіатоз] п (рі саіаті ['кзеїзтаї]) бот. аїр, лепеха.
саІавЬ [кУІге/] п 1) коляска; 2) верх коляски; 3) жіночий капелюшок «кибитка».
саісагеоиз [кгеї'кєапзз] асі] вапнистий, вапняний.
саісев ['каеізкх] рі від саїх.
саісіс І'кзеїзік] асі] вапняний; що містить у собі вапно; кальцієвий.
саісіґегої [кзеІ'зіЬгзІ] п кальцифе-рол, вітамін В.
саІсіГегоиз [кзеї'зіГагзз] асі] геол. що містить у собі кальцій.
саІсіГісаІіоп [,кжІ5і£ї'кеі/п] п 1) отвердіння, затвердіння; закам’яніння; окостеніння; 2) обвапнування.
саісіїу ['кзеїзіЕаі] у 1) перетворювати на вапно; 2) обвапновуватися; тверднути.
саісішіпе ['кгеїзіташ] п буд. розчин вапна (для побілки).
саісіпаїіоп [^кжізі'пеі/п] п 1) тех. кальцинування; 2) випалювання, прожарювання; перетворення на вапно; 3) перен. очйщення.
саісіпаіог [ 'кзеїзіпейз] п випалювальна піч.
саісіпе [’каеїзаіп] 1. п тех. недогарок, продукт випалювання; 2. у 1) спалювати вщент; перетворювати на попіл; 2) висушувати нагріванням; 3) тех. кальцинувати, випалювати, перетворювати на вапно; 4) перетворюватися на вапно; 5) прожарювати.
саісіпег [каеґзаіпо] п випалювальна піч.
саісііе ['кгеїзай] п мін. кальцит, вапнистий шпат.
саісіігапі [ 'каеїзіітзпі] асі/ 1) норовистий; брикливий; 2) вогнестійкий, вогнетривкий; 3) тугоплавкий.
саісішп ['каеїзіат] п хім. кальцій.
саІсиїаЬІе [ 'кае1к]и1зЬ1] асі] 1) що піддається обчисленню (виміру); вимірний; 2) передбачуваний; 3) надійний.
саісиїаіе [ 'кге1к)и1еіі] у 1) обчислювати, підраховувати; 2) розраховувати (на — оп); 3) калькулювати, складати калькуляцію; 4) амер. розм. вважати, гадати.
саісиїаіед ['кжік^иіеііісі] асі] 1) підрахований; скалькульований; розрахунковий; 2) навмисний, умисний; розрахований; придатний (для — Еог); 3) бажаний, очікуваний.
саісиїаііпз [ 'кге1к]и1еіііі]] асі] 1) лі-чйльний, обчйслювальний; ~ тасЬіпе обчйслювальна машйна; 2) обачливий, розважливий.
са1сиІаііп£Іу Ькжікіи'іеіііг)її] а^у обдумано, розважливо; навмйсно, умй-сно.
саісиїаііоп [,кж1кзи'1еі/п] п 1) підрахунок, обчйслення; розрахунок; 2) калькуляція, кошторис; 3) обмірковування; виважування; приміряння; 4) амер. прогноз, припущення; 5) мед. рахування (пульсу).
саісиїаііуе [ 'каеПдиІМіу] асі] обчйслювальний.
саісиїаіог [ 'кге1к)и1еііз] п 1) обчй-слювач, калькулятор; кошторисних; 2) арифмометр, лічйльний прйстрій, лічйльник (прилад); 3) обчйслювальні таблйці.
саісиїі ['кгеНдиІаі] рі від са1си1и8 1).
саісиїиз ['кге1к)иІ08] п 1) (р/саісиїі) мед. камінь (нирковий тощо); 2) (рі саі-сикі8Є8) мат. чйслення; сіійегепсіаі ~ диференціальне чйслення.
СаІсиПа [кгеї'кліз] п геогр. н. м. Калькутта.
саіеап [,кж1і'а:п] п кальян.
СаІеЬ ['кеіІзЬ] п ч. ім'я 1) Кейлеб; 2) бібл. Халев.
Саіейопіа [,кае1і'сіоипзо] п 1) геогр. н. іст. Каледонія; 2) поет. Шотландія.
СаІеЛопіап [^каеіі 'сіоипрп] поет. 1. п шотландець, каледонець; шотландка; 2. асі] шотландський, каледон-ський.
саІеГасІогу [ДагІїТаекІоп] 1. п церк. 1) металева грілка; 2) опалювана кім
ната в монастирі; 2. асі] зігрівальний, нагрівальний.
саІешЬоиг ['ка:1зтЬиа] п фр. каламбур.
саіешіаг [’каеііпсіз] 1. п 1) календар; літочйслення; Диііап ~ юліанський календар; СЬгІ8ііап ~ християнське літочйслення, літочйслення нової ери; 2) календар, табель-календар; риІІ-оЕГ (Іеаг-ой) ~ відривний календар; 3) альманах; довідник; періодйчний покажчик; 4) опис; реєстр; спйсок; перелік; 5) індекс; 6) амер. порядок денний; розклад; 7) спйсок законопроектів (резолюцій); 8) річнйк університету (коледжу) (з розкладом лекцій, розпорядком дня тощо); 9) церк. святці; 10) заст. взірець, ідеал; 2. у 1) вносити до спй-ску; інвентаризувати; реєструвати; 2) складати індекс (покажчик); 3) складати порядок денний.
саіепдег ['кгеїіпсіа] 1. п 1) качалка (для білизни); 2) тех. каландр, лощйль-ний прес; 3) дервіш; 2. улощйти, гладити, катати; каландрувати.
са1еш1$ ['кавішсіг] п рі 1) іст. ка-ленди (перше число місяця у стародавніх римлян); оп ІЬе Огеек ~ жарт, до грецьких календ, ніколи; 2) рідк. календар; спйсок.
саіешіиіа [ко'ІепсЦиІо] п 1) бот. на-гідкй; 2) фарм. календула.
саІГ [ка:1] п (рі саіуез) 1) теля; 2) маля (оленя, слона, кита, тюленя тощо); 3) перен. йолоп, роззява, «теля»; 4) теляча шкіра, опойок; 5) бібл. телець; £о1сіеп ~ золотйй телець; 6) не-велйка плавуча крижйна; 7) анат. лй-тка.
са1Гі8Й ['ка:ії[] асі] телячий; молодйй, неотесаний.
саІПіпз ['ка:Ніі]] п телятко.
саІГ-Іоуе ['ка:Яду] п дитяча любов; юнацьке захоплення.
саІГз-ҐооІ [гка:уг£їїі) п 1) холодець з телячих ніжок; 2) бот. кліщинець плямйстий.
саІГ-зкіп ['каїЬкіп] п 1) теляча шкіра; 2) заст. блазенський одяг.
са1Г$-іееіЬ ['ка:угіі:0] п рі молочні зуби.
саІіЬег ['кавІїЬо] п див. саІіЬге.
саІіЬгаіе [ 'кгеїіЬгеїІ] у 1) калібрувати; градуювати; тарувати; 2) перевіряти, вивіряти; 3) військ, визначати початкову швйдкість; пристрілювати (гармату).
саІіЬгаііоп [^кгеїі'Ьгеї/п] п 1) калібрування; градуювання; тарування; 2) стандартизація; 3) військ, вйзначен-ня початкової швйдкості.
саІіЬге ['каеІіЬо] п 1) калібр; 2) внутрішній діаметр; 3) розмір; 4) масштаб, розмах; 5) якість, достоїнство.
саіісо ['кзеїікои] п 1) коленкор; міткаль; 2) амер. сйтець (вибивнйй); ~ сіге88 сйтцева сукня.
саі
169
саі
саіісо-ргіпіег ['кав1ікои,рппіа] п вибійник (текстильник).
саіійисі ['каеіісілкі] п теплопровід, теплопровідна труба.
СаІіГопііа [,кзе!і То:п]о] п геогр. н. Каліфорнія (штат США).
СаШогшап [,кае!і'Ь:п]оп] 1. п житель Каліфорнії; каліфорнієць; 2. асі] каліфорнійський; ~ гесКуоод бот. секвой.
саОДпоііз [ко Чісізшоз] аф заст. хмарний; туманний; темний.
саіірегз [’каеііраг] див. саіііреге.
саІірЬаІе ['кгеїіГеїІ] п іст. халіфат. саІізіЬепісз [,к®1і8'0епік8] див. саі-1І8ІЙЄПІС8.
саїк [ко:к] 1. п 1) шип (підкови); 2) амер. підківка (на підборі); 3) нега-шене вапно; 2. V 1) підковувати (коня); підковувати на шипах; 2) амер. набивати підківки (на підбори); 3) калькувати, копіювати (креслення).
саїкіп ['каеікіп, кз:кш] п металева підківка або набійка (на взутті).
саПапв ['ко:кіі]] п 1) підковування (коня); 2) амер. набивання підківок (на підбори); 3) ущільнення; карбування.
саІІ [ко:1] 1. п 1) крик; вигук; Іоисі ~ гучний вигук; 2) оклик; гукання; \уіійіп ~ поблизу, у межах чутності; оиі оГ ~ за межами чутності; 3) заклик; 4) голос (тварини, птаха); ІЬе ~ оГ ійе пі^Ьііп^аІе спів солов'я; 5) виклик (в суд тощо); 6) телефонний виклик (дзвінок); телефонна розмова (тж ІеІерЬопе ~ ); ігипк ~ міжміський виклик; іо Іаке ійе ~ а) взяти трубку, відповістй на телефонний дзвінок; б) прийняти замовлення (по телефону); £Іує те а ~ амер. подзвоніть мені (по телефону); 7) візит, відвідини; прихід; соигіезу ~ візит ввічливості; іо рау а ~ зробйти візйт; 8) поклйкання; потяг; 9) сигнал; свисток; гадіо -радіосигнал; 10) переклйчка; 11) вимога; аі ~ напоготові; оп ~ на вимогу; 12) повноваження; право; 13) потреба, необхідність; ійеге і$ по ~ Гог уои іо \уоггу у вас немає ніяких підстав турбуватися; 14) карт, оголошення (козирної масті); 15) вабик, ловецький пйщик; 16) церк. пропозйція місця пастора; 2. V 1) кричати, закричати; 2) гукати, клйкати; окликати; діб уои ~? ви мене клйкали?; 3) називати, звати; давати ім’я; >уйаі сіо уои ~ ІЙІ8 По\мег? як називається ця квітка?; 4) викликати, запрошувати; іо ~ а сіосіог вйкликати (запросйти) лікаря; 5) скликати; іо ~ а тееііпе склй-кати збори; 6) закликати (до — іо); 7) оголошувати; 8) будйти; 9) відвідувати (когось — оп); приходити в гості, заходити (до когось в дім, у контору — аі); І >уа8 оиі >уйєп йе ~есі колй він заходив, мене не було
вдома; І ~ед оп Мг Огееп я відвідав містера Гріна; І -есі аі Мг Огееп’8 йоизе я зайшов додому до містера Гріна; 10) амер. дзвонйти (розмовляти) по телефону; 11) зупинятися (десь — іп, аі) (про транспорт); 12) вважати, гадати; до уои ~ Еп§1І8Й ап еазу Іап^иа^е? ви вважаєте, що англійська мова легка?; І ~ йіт ту ґаїйег я вважаю, що він мій батько; 13) приваблювати, принаджувати (птахів); 14) підганяти; □ ~ а$і(1е відводити, відкликати вбік; ~ аі зупинятися (в готелі); ~ аіуау а) відкликати; б) марно галасувати; ~ Ьаек а) поклйкати назад; б) брати назад (слова); в) відміняти (наказ); г) згадувати; д) дзвонйти по телефону; ГП ~ уои Ьаек я вам потім ще раз подзвоню; ~ <іоу¥П а) поклйкати вниз; б) кричати тому, хто стоїть унизу; в) вйнести догану; поставити на місце (когось); ~ Ґог а) (гучно) вимагати; б) зобов’язувати; в) заходити (за кимсь, чимсь — Гог); йе ~ед Гог йіт аі 8Єуєп він заходив за ним о сьомій го-дйні; ~ ГогіЬ викликати, породжувати, спричйнювати; ійе теазиге ~ед ГоПй 8ігоп£ оррозіїіоп цей захід вйкликав значнйй опір; ~ іп а) запрошувати (в дім); б) викликати (лікаря); в) вимагати повернення; г) вилучати з обігу (гроші); д) призивати на військову службу; е) анулювати (закон); ~ оГТ а) відкликати; б) скасовувати; в) відволікати (увагу); г) відкладати, переносити; ійе ^ате \уа8 ~ед оГГ гру відклали (перенеслй), ~ оп а) закликати, звертатися, апелювати; б) дзвонйти по телефону; в) запрошувати; г) надавати слово; Ійе сйаіг-тап ~ед оп ійе пехі зреакег голова надав слово наступному промовцю; ~ оиі а) викрйкувати, вигукувати; б) закричати; в) викликати (звідкись); амер. запрошувати на танець; г) призивати (на військову службу); ~ оуєг робйти переклйчку; викликати відповідно до спйску; ~ гошкі робйти обхід, обходити; ~ Іо закликати (до чогось); іо ~ іо аііепііоп військ, скомандувати «струнко!»; ю ~ іо тіпсі (тетогу, гететЬ-гапсе) нагадати, пригадати, згадати; іо ~ іо огсіег а) закликати до порядку; б) амер. відкривати збори; ~ іо^еіНег збирати, скликати (когось); ~ ир а) поклйкати нагору; б) кричати тому, хто стоїть нагорі; в) дзвонйти (викликати) по телефону; г) призивати на військову сл^окбу; д) будйти; е) нагадувати; є) подавати на розгляд; ~ ироп а) надавати слово; викликати на трибуну; б) бути вймушеним; в) відчувати потребу; йе Геїі ~есі ироп Іо зреак він вйзнав за необхідне вйступ ити; < іо ~ ійе зсоге спорт, вестй рахунок у грі; Ю ~ іп циезііоп поставити під сумнів; Ю ~ ійе іипе (ійе ріау) задавати тон; Іеі’з ~ іі а дау на сьогодні досить.
саІІ-ЬеІІ ['ко.ІЬеІ] п 1) сигнальний дзвоник; 2) дзвінок для вйклику.
саІІ-ЬіпІ ['ко:1Ьо:д] п вабик, ловецький пйщик.
саІІ-ЬоапІ ['ко:1Ьо:д) п 1) дошка оголошень; 2) розклад поїздів (лекцій); 3) графік чергувань.
саН-Ьох [’ко.-ІЬзкз] п 1) телефон--автомат, телефонна будка; 2) дошка оголошень.
саІІ-Ьоу [ 'ко:1Ьоі] п 1) хлбпець-роз-ейльний; 2) коридорний (у готелі); 3) театр, хлопець, що викликає акторів на сцену.
саііег І ['ко:1о] п 1) відвідувач; гість; 2) той, хто робить переклйчку.
саііег II ['кавіоі ад] діал. 1) свіжий (про рибу); 2) прохолодний (про повітря); 3) провітрений.
саііеі ['кавіїї] 1. п діал. 1) розпусна жінка; шлюха; 2) сварлйва баба; буркотуха; 2. V лаятися; бурчати.
са1І£Іг1 ['ко:кр:1] п повія (що приходить за викликом).
саШдііу [ко'іісйіі] п рідк. 1) хйт-рість; 2) підступність.
саШзгарЬу [ка'йдгаГі] п 1) каліграфія; чистописання; 2) (гарний) почерк.
са11-іп ['ко:1'іп] п сигнал вйклику.
саіііпз ['ко:1п]] 1. п 1) поклйкання; 2) професія, фах; ремесло; 3) оклик; вйгук; 4) заст. звання; 5) склйкання; 6) запрошення; вйклик; 2. аф 1) кричущий, волаючий; 2) що гукає; 3) по-зивнйй.
саііірегз ['кзейраг] п рі 1) кронцйр-куль; нутромір (тж іпзіде ~); 2) штан-генцйркуль; 3) мікрометр; 4) калібр; 5) ліс. мірна (мірйльна) вйлка.
саІ1і$іЬепіс$ [,кае1із 'Оешкз] п рі (вжив, як 5Іп$) гімнастика, ритмічна гімнастика, пластика; фізйчна підготовка; Ггее ~ а) вільні рухи; б) художня гімнастика.
СаІІізіо [ка'іізіои] п астр. Каллісто (супутник Юпітера).
саІІ-Іоап ['ко:11оип] п ком. позика, яку повертають за першою вимогою.
саіі-топеу ['кзіі'тлпі] див. саіі--Іоап.
са1ІО8ІІу [кге'І08іІі] п мозоля, затвердіння (шкіри).
саііоиз ['кзеїаз] аф 1) мозолястий; шкарубкйй; жорсткйй (про шкіру); твердйй; огрубілий; 2) безсердечний, бездушний, нечулий, черствйй.
саІ1ои$е<1 ['кгеІ98І] аф мозолястий, покрйтий мозолями.
саІІои$пе$$ ['кгеїазпіз] п 1) бездушність, безсердечність, нечулість, байдужість; 2) грубість (почуттів).
саіі-оиі [’когіаиі] п сигнал-відповідь (про зв'язок).
саіі-оуег ['ко:1,оиу9] п 1) переклйчка; 2) збір.
саііолу ['каеіои] 1. п 1) ірл. низина;
саі
170
саш
болотистий луг; 2) геол. поверхневий шар; 2. асі] 1) неоперений, голий (про пташеня)', 2) незрілий; недосвідчений.
саїкиупею [ 'каеіошіїз] п недосвідченість; відсутність життєвого досвіду; молодість, незрілість.
саіі-ир ['кз:1'лр] п 1) призов на військову службу; 2) виклик; 3) перекличка радіостанцій.
саііиз ['каеіаз] п 1) мед. мозоля; кісткова мозоля; 2) бот. наплив; затвердіння.
саїт [ка.гп] 1. п 1) безвітря, тиха погода; затишшя; 2) мор. штиль; дзеркальне море; 3) тиша, спокій; 4) спокійність, незворушливість (людини)', 5) геол. світлий сланець; 2. ад] 1) безвітряний, тихий (про погоду); 2) спокійний; тихий, мирний; 3) незворушний; 4) розм. самовпевнений; розв’язний; 3. рі) заспокоювати; 2) умиротворяти, утихомирювати; ~ сіоауп заспокоюватися.
саішаііуе ['каеїтаііу] 1. п фарм. заспокійливий засіб; 2. ад] заспокійливий.
саїтіу ['ка:т1і] аду спокійно, холоднокровно.
са1тпе55 ['кагттз] п 1) тиша, спокій; 2) незворушність.
саіогіе [ко'їзпк] 1. п теплота; 2. ад] тепловий; калорійний.
саіогісііу [ЛжІо'пзШ] п калорійність.
саіогіе ['кгеїоп] п калорія; вгеаі (зтаїї) ~ велика (мала) калорія.
саіогШс [ЛжЬ'пГік] ад] 1) тепловий, теплотворний; ~ сарасііу теплотворна здатність, теплоємність; 2) калорійний.
саІогШсаііоп [каДопГі'кеї/п] п виділення теплоти.
саІогіЯса [ЛаеІо'пГікз] п рі (вжив, як зіп&) теплотехніка.
саІогіЛег [ко'ІзпГаю] п калорифер, саіогіїу [ко'іопїаі] V нагрівати.
сакнгітеіег [,к®Ь'птііа] п фіз. калориметр.
сакну ['кзеЬп] див. саіогіе.
сакріе [каеік] п лінгв. калька.
саїшпеі ['каеЦиглеі] п люлька миру (у північноамериканських індіанців).
саїшппіаіе [ко'їлтпіеіі] V 1) зводити наклеп; лихословити; поширювати наклепи; 2) обмовляти, знеславлювати.
саїшппіаііоп [коДлтпі'еі/п] п наклеп, неправдиве обвинувачення.
саішшйаіог [ка'їлттеїо] п наклепник.
саііштіаіогу [ко'їлтпі.еііоп] аф* наклепницький, неправдивий (про звинувачення).
саїшппіоиз [ко'їлтпюз] ад] наклепницький; брехливий.
саЬітпу ['каеЬтпі] п 1) наклеп, наклепницьке твердження (обвинувачен
ня); наклепницька чутка; 2) юр. неправдиве обвинувачення, наклеп.
саіигеа ['каеЦигі:] п с. г. сечовина (добриво).
саіиігоп ['каеЦцігоп] п фіз. електромагнітний сепаратор.
Саїтагу ['кзеКоп] п 1) бібл. Голгофа; 2) (с.) розп’яття (хрест).
саїте [ка:у] V 1) отелитися; 2) відриватися від масиву (про айсберги); 3) гірн. обвалюватися, завалюватися.
сакег ['ка:уз] п тільна корова.
саІ¥Є5 [ка:У2] рі від саІГ.
саМПе ['кзеїуіі] п кальвіль (сорт яблук).
СаІУІп ['кзеІУіп] п ч. ім’я Кельвін, Кальвін.
саіуіпд ['ка:уп]] п отелення; ~ реп стійло для отелення.
саІгізЬ ['кагуі/] ад] 1) телячий; 2) придуркуватий, пришелепкуватий.
саіуііу ['каеМії] п (перев. рі) плішивість, лисина.
саїх [каеікз] п (рі саісез) 1) окалина; 2) попіл; 3) вапно; 4) бите скло.
саіусев ['кеі!ізі:г] рі від саіух.
саіух ['кеііікз] п (рі саіусез) 1) бот. чашечка (квітки); 2) анат. чашоподібна порожнина.
саш [кавт] 1. п 1) тех. кулак, кулачок, ексцентрик; кулачковий диск; 2) вал, насип; гребінь (гори); 2. ад] 1) кривий, викривлений; викручений; 2) спотворений.
сатагадегіе [, касто'га:сЬп] п фр. дух товариськості; товариство; товаришування; панібратство.
сашагіїїа [Дзето'піо] п ісп. камарилья.
сатЬег ['каетЬо] 1. п 1) вигин, випуклість; зігнутість; кривизна; ~ оГ агсії стріла арки; 2) мілкий док; 3) авт. розвал передніх коліс; 2. V 1) вигинати; згинати в дугу; 2) вигинатися (дугою).
сатЬегед ['каетЬосЦ ад] вигнутий; дугоподібний; склепистий.
сашЬіаІ ['каетЬюІ] ад] розмінний; банкірський.
сашЬізі ['каетЬізі] п біржовий маклер.
СатЬодіа [кает'Ьоифд] п геогр. н. Камбоджа.
СатЬгіа ['кзетЬгю] п геогр. н. поет. Кембрія, Уельс.
СатЬгіап ['каетЬпоп] 1. п 1) поет. валлієць (уродженець Уельсу); 2) геол. кембрійський період; 2. ад] 1) поет. валлійський, уельський; 2) геол. кембрійський.
сатЬгіс [кеїтЬпк] п 1) (лляний) батист; 2) тканйна для носовиків; ~ тизііп перкаль; Ф ~ іеа амер. слабкий чай з молоком і цукром.
СашЬгі<І£С ['кеїтЬпдз] п 1) геогр. н. м. Кембридж; 2) Кембриджський
університет; ~ Ьіие світло-голубий, ясно-блакитний.
саше [кеїт] разі від соте.
сатеї ['каетої] п 1) верблюд; Ага-Ьіап ~ дромадер, одногорбий верблюд; Васігіап ~ бактріан, двогорбий верблюд; ііїе Іазі зігау/ іо Ьгеак іЬе ~’з Ьаск остання краплина, що переповнює чашу терпіння; 2) мор. камель; С. Согрз жарг. піхота.
сашеІ-Ьаск [ 'каетоІЬавк] ад] горбатий.
сатеї-Ьігіі ['кавтоІЬо.д] пзоол. страус.
сатеїсайе ['каетоікеїд] п караван верблюдів.
сатеїеег [Даеті'ію] п погонич верблюдів.
сатеїізЬ [’каетоіі/] ад] упертий, як верблюд.
сатеШа [ко'тйір] п бот. камелія.
сатеїорапі ['каетіїораід] п заст. жираф (а).
сатеІ’з-Ьаіг ['каетоІг'Ьєо] п 1) верблюжа вовна; 2) тканина з верблюжої вовни.
сатеї-уагп ['каетоЦат] п пряжа з вовни ангорської кози.
сатео ['каетюи] п (рі сатеоз) камея.
сатега ['каетого] п 1) фотоапарат; сапШсІ ~ мініатюрний фотоапарат для таємних зйомок; зіор-тоііоп ~ автоматична камера для сповільненої кінозйомки; цейтрафер; 2) кіноапарат, кінокамера; ~ еуе добра зорова пам’ять; ~ гесопііпв кінозйомка; 3) телевізійна камера; 4) буд. склепінчасте приміщення; склепіння; 5) кабінет судді; іп - в кабінеті судді, за закритими дверима; іо Ье ~ зЬу почувати себе незручно перед фото-, кіно-, телекамерою.
сатегашап ['каетоготаеп] п (рі са-тегатеп) 1) фотограф; 2) кінооператор; 3) фоторепортер.
сатеппуогк ['каетого\уо:к] п кінозйомка.
сатегізі ['кавтайзі] п амер. фотограф.
Сатегоші [,ка:т'ги:п] п геогр. н. Камерун.
саті-кпіскегз ['касті піка?] п рі жіночий гарнітур.
СатШа [ка'тііа] п ж. ім’я Кеміла, Каміла.
СатШе [ка'ті:!] п ж. ім’я Кеміл.
сатіоп ['кавтіап] п 1) вантажний автомобіль; 2) фургон; хура; 3) ломові дроги.
саті&мк) [,кжпм 5еіс1ои] п військ, нічна атака.
сашізе [ка'тіїз] п довга простора чоловіча сорочка (на Сході).
сашізоіе [ каетізоиі] п 1) ліфчик;
2) заст. кофточка (нічна); 3) заст. фу
сані
171
сап
файка; куртка (чоловіча)', 4) мед. га-мівна сорочка; 5) заст. камзол.
саші$іег ['каетізіа] п розм. піп.
сатіеі ['каетіїї] п текст, камлот. саттед [каетсі] ад] 1) нечесний; порочний; 2) злісний.
сатотіїе ['каетатаїї] п бот. ромашка, ромен; ~ Іеа настій (настойка) ромашки.
сатоиЛа£е ['каетиіїа.’з] 1. п 1) маскування, камуфляж; 2) маскувальні засоби; 3) хитрощі; окозамилювання; 2. у 1) маскувати (ся); 2) вдаватися до хйтрощів; займатися окозамилюванням.
сашоиЛеиг [,ка:ти'ГЬ:] п маскувальник.
сатр [каетр] 1. п 1) табір; зиттег * літній табір (для дітей тощо)', ~ оГ іпзігисііоп військ, учбовий табір; соп-сепігаїіоп ~ концентраційний табір; деаіЬ (ехіегтіпаїіоп) ~ табір смерті; ргізоп ~ табір для військовополонених (для політичних в’язнів); 2) стоянка, місце привалу; бівуак; ночівля на свіжому повітрі (просто неба); іо Ьгеак ~ вирушати із стоянки (з табору); 3) амер. дача; вілла; заміський будинок; літня резиденція; 4) стан, становище, стійбище; 5) сторона, табір; оррозіїіоп ~ табір опозиції; 6) польовий стан; 7) с. г. бурт; 8) солдатське життя; солдатчина; 9) заст. військо; ~ зєгуісє військ. табірна служба; ~ зіоує амер. похідна кухня, переносна піч; 4 іо Іаке іпіо ~ амер. а) завдати поразки; б) убити; іо Ьауе а Гооі іп ЬоіЬ ~з служити і нашим, і вашим; 2. V 1) розташовуватися табором; влаштовувати стоянку; 2) жйти (де-небудь) тимчасово (без зручностей); іо &о ~іп§ жити в наметах (в турйстському таборі); ~ оиі ночувати просто неба (на свіжому повітрі).
сатраідп [кает'реіп] 1. п 1) військ. кампанія, похід, операція; 2) кампанія, боротьба; еіесіогаї ~ вйборча кампанія; ~ Ьіо§гарЬу амер. надрукована біографія кандидата в президенти; 2. у 1) брати участь у поході; 2) проводити кампанію; іо ~ Гог зтЬ. агітувати за когось (на виборах).
сатраі^пег [кает'реіпо] п учасник кампанії (походу); оісі ~ старйй служака, ветеран; перен. бувала людйна.
сашрапііе [,кжтро'пі:1і] п (рі тж сатрапііі) архт. дзвінйця (яка стоїть окремо).
сатрапііі [, каетро'пігіі:] рі від сат-рапііе.
сатратіїа [кат'ржп]и1о] п бот. дзвіночок.
сатр-Ьесі ['кжтр'ЬесІ] п похідне (складане) ліжко; ро з кладу піка.
сатр-сЬаіг ['кгетр'і/єо] п складений стілець.
сатр-соі ['кжтр'коі] п розкладу-шка.
сатрсгаЙ ['каетркга:й] п спорт., військ, влаштування табору.
сатрег ['каетра] п 1) екскурсант; турист; учасник поїздки за місто (на пікнік); 2) дачник; 3) вугілля з домішками.
сатрег оиі ['каетраг'аиі] п 1) ту-рйст, що живе в наметі; 2) той, хто ночує на свіжому повітрі.
сатр-Геуег [ 'каетр, Гі:уо] п військо-вйй тиф; висипнйй тиф.
сатр-йге ['каетр,Гаю] «табірне, бівачне вогнище.
сатр-ГоІІомгег [ 'каетр, Гоїоиа ] п 1) військ, вільнонайманий робітнйк; 2) перен. підспівувач; підлабузник.
сатр-£гошк1 ['каетрдгаипд] п місце табору, таборище.
сатрЬог [’каетГа] п камфора.
сатрЬогіс [каетТопк] ад] хім. камфорний.
сатріпв ['каетргд] п 1) кемпінг; табір; 2) життя в таборі.
сашріоп ['каетррп] п бот. смілка.
сатрогее [,каетро'гі:] п амер. зліт бойскаутів.
сатр $сЬоо! ['каетр$ки:1] п школа--табір; трудовйй табір.
сашр-зіооі ['каетрзіи:!] п складана табуретка.
сашри$ ['каетроз] п 1) амер. кам-пус, університетське містечко; 2) розм. університет; коледж; ~ ІіГе студентське життя. *
сашзіопе ['каетзіоип] п шотл. 1) вапняк; 2) біла глйна.
сап І [каеп] 1. п 1) бідон; каністра; 2) бляшанка; бляшана банка (коробка); 3) амер. банка консервів; 4) кухоль; жбан; 5) коробка для кіноплівки; 6) амер. урна; ящик для сміття; §агЬа§е ~ помййне відро; ящик для сміття; халупа; 7) амер. в’язнйця; холодна; 8) рі амер. телефонні навушники; 9) амер. розм. літак; 10) амер. н^окник; 11) мор. розм. есмінець; 2. V 1) консервувати (харчові продукти)', 2) розливати в бідони (в каністри); 3) амер. посадйти у в’язнйцю; 4) амер. звіль-нйти (службовця)', 5) амер. припинити; ~ іі! досить!, замовкни!; 6) амер. за-пйсувати (на плівку).
сап II [каеп (повна форма)', кап, кп (редукована форма)] у (разі соиід) 1) могтй, бути спроможним, мати мо-жлйвість, уміти; І ~ сіо іі я можу це зробйти; І \уі11 сіо аіі І ~ я зроблю все, що зможу; Ье ~ зреак Іікгаіпіап він уміє розмовляти по-українському; уои саппої §о іЬеге Ьу Ьиз автобусом ви тудй не доїдете; 2) могтй, мати право; уои ~ §о ви вільні, можете йти; 3) виражає сумнів, невпевненість, вагання, недовір'я; ~ іі Ье Ігие? невже це правда?; зЬе сап’ї Ьауе сіопе іі! вона не могла цього зробйти!; іі із аз и§1у
аз ~ Ье важко уявйти собі щось потворніше.
Сапала [ каепасіа] п геогр. н. Канада.
СапаШап [ка'пеїфап] 1. п канадець; канадка; 2. ад] канадський.
сапаіііе [кае'пеїі] п фр. набрід, потолоч; голота.
сапаї [ко'паеі] 1. п 1) канал; 2) канава, рів; 3) анат. прохід, отвір, канал; 4) трубка, жолоб; 2. V з’єднувати каналом; проводити канал.
сапаїігаїіоп [,каепо1аі'геі/п] п 1) будівництво каналів; 2) система каналів; 3) каналізація.
сапаїіге ['кавпаїаіг] у 1) будувати канал(и); 2) спрямовувати в певні канали (русла); 3) давати вйхід (почуттям тощо).
сапаї-іоск [ко'паеі'іок] п шлюз.
сапагД [кае'па:д] п газетна плітка, хйбна чутка; сенсаційна вйгадка.
сапагу [ко'пєоп] 1. п 1) канарка, канарейка (тж —Ьігсі); 2) світло-жовтий (канарковий) колір; 3) військ. протигаз; 2. ад] світло-жовтий, канарковий.
сапагу-Ьіг<! [ко'пєзпЬо.чІ] п 1) зоол. канарка; 2) жарг. арештант; рецидивіст.
Сапагу І$ІашІ$ [ко'пєоп 'аііопсіх] п геогр. н. Канарські островй.
сапагу-$ее<1 [кд'пє9п$і:<і] п канаркове сім’я (корм).
сапагу-$іопе [ко'пєопзіоип] п мін. жовтий сердолік.
сапазіег [ко'паезіо] п кнастер (сорт тютюну).
СапЬегга ['каепЬаго] п геогр. н. м. Канберра.
сапсап ['каепкаеп] п канкан (танець).
сапсеї ['кгепзої] 1. п 1) анулювання, скасовування; 2) закреслювання, викреслювання (у гранках); 3) -передрукований аркуш; передрук; 4) рі компостер (тж а раіг оГ ~з); 5) муз. бекар; 2. у 1) закреслювати, викреслювати; 2) стирати (зображення); 3) анулювати, скасовувати; іо ~ сіеЬіз анулювати боргй; іо ~ а ігеаіу відмінйти (скасувати) договір; іо ~ а сопігасі розірвати контракт; ~! військ. відставити! (команда); 4) погашати (марки); 5) мат. скорочувати (дріб, рівняння); 6) юр. відкликати.
сапсеїіаіесі [ 'каепзо, ІеіІкІ] ад] ґратчастий; сітчастий.
сапсеїіаііоп [,кжпза'1еі/п] п 1) викреслювання; 2) анулювання, скасування; припйнення; 3) погашення (марок); 4) мат. скорочення; 5) біол. сітчаста будова.
сапсег [ 'каепзо] п 1) мед. рак; 2) перен. бич, лйхо, біда; болячка; ~ зііскз жарг. сигарети; 3) (С.) Рак (сузір'я і знак зодіаку); Тгоріс оГ С. тропік Рака.
сапсегаііоп [,каепзо'геї/п] п мед. розвиток ракової пухлйни.
сап
172
сап
сапсегоив ['кзепвогов] асі] мед. 1) раковий; злоякісний; 2) шкідливий, вадливий.
сапсгоід [ 'кждкгоїд] 1. п мед. кен-кроїд, рак шкіри; 2. аф зоол., мед. ракоподібний.
сашіеіа [коп'деЬ] п фіз. одиниця світіння.
сашІеІаЬга [,кжпсіі'1сс:Ьгз] рі від са-пдеІаЬгит.
сапдеІаЬгит [, каепсії'1а :Ьгот] п {рі сапдеІаЬга) 1) канделябр; свічнйк; 2) світильник.
сашіепі ['кгепдопі] аф 1) розжарений до білого; 2) рідк. розлючений.
сашіевсепсе [каеп'сіевпв] п розжарювання до білого, білий жар.
сашіевсепі [кгеп'дезпі] аф 1) розжарений до білого; доведений до білого жару; 2) сліпучий, що світиться яскравим світлом.
сашШі ['кгепдід] аф 1) відвертий, щирий; прямий; ~ Ггіепсі щирий друг; іеі из Ье ~ будемо говорйти відверто; 2) безсторонній, неупереджений; 3) заст. білий, світлий (день тощо).
сапШгїасу [ 'каепдідові] п кандидатура.
сашІіАаІе ['кгепдідії] п кандидат.
сашіідаїиге [ 'каепдідії/о] п кандидатура.
сашіі(іпе55 ['каепсікіпів] п щирість, відвертість.
сапШед ['каепдкІ] аф 1) зацукрований; - ґгиіів, ~ рееі цукати; 2) медоточивий, улесливий.
сашіїе [каепсії] 1. л 1) свічка (тж як одиниця сили світла)', 2) військ, димова свічка; 3) військ, світна авіабомба; 4) газовий пальнйк; іо Ьоісі а ~ іо іЬе сІєуіі а) сприяти злочину; б) збочити, звернути з правильного шляху; із по! Гіі іо Ьоісі а ~ іо в підметки не годитися (комусь); іЬе £ате ів поі \уогіЬ іЬе ~ не варта справа заходу; 2. V перевіряти просвічуванням (яйця тощо).
сашПе-ЬошЬ ['каепсІІЬот] л військ. світна авіабомба.
сашПе-еші [ 'каепдіепд] л 1) недогарок; 2) рі розм. рештки, залишки.
сашПе-ЬоІйег [каепсіи Ьоиісіз] л 1) розм. помічник; 2) рідк. факельник.
сашОеІівЬі ['каепдііаіі] л 1) світло свічки; 2) освітлення свічкою; 3) сутінки, прйсмерк.
СашПешав ['каепсіїтав] л церк. стріте ння.
сапШе-роі¥ег ['каепсії'раио] л ел. сй-ла світла (у свічках); а Ьигпег оГ 50 ~ лампочка на 50 свічок.
сашНе-впиП* ['каепсПвплГ) л обгорілий ґніт (свічки).
сашПевііск [ 'каепдівіїк] л свічнйк.
сашПе-ніск [ 'каепсПичк] п 1) ґніт (у свічці); 2) амер. вишивка «ґнотиками» (на покривалах тощо).
сашНівд ['каепсНгд] л перевірка просвічуванням (яєць тощо).
сап-Лоск [’каепдок] л бот. латаття жовте.
сап4о(и)г [ каепсіз] л 1) щйрість, відвертість; прямота; 2) неупередженість, безсторонність; 3) заст. доброта, доброзичливість; 4) заст. чистота, непорочність.
сашіу ['каепсії] 1. л 1) льодяник; 2) амер. цукерка; солодощі; ~ віоге кондйтерська; ~ Нове цукрова вата (солодощі); 2. V 1) варйти в цукрі; 2) зацукровувати (фрукти); 3) зацукровуватися (про варення тощо).
сапе [кеш] 1. п 1) очерет, комйш; 2) лоза; ~ сііаіг плетене крісло з лозй; 3) ціпок, палиця, кийок; 4) паличка (сургучу тощо); 5) цукрова тростйна; 6) зоол. ласиця; 7) заст. хан; 2. V 1) бйти палицею (ціпком); 2) утовкмачувати урок (у чиюсь голову — іпіо); 3) обплітати лозою; плестй з лозй.
сапе-Ьгаке ['кеіп,Ьгеік] п зарості цукрової тростйни.
сапеїіа [ко'пеїа] л кориця.
сапевсепі [ко'певопі] аф 1) сивуватий; 2) бруднувато-білий.
сапе-видаг ['кеш'/идо] п тростйн-ний цукор.
сапісиїаг [ко'шкіиіо] аф 1) емоц.-підсил. собачий; 2): ~ сіаув жаркі дні (у серпні).
сапіпе ['каепаїп] 1. п 1) анат. ікло (тж - ЮоіЬ); 2) жарт, собака, пес; 2. аф 1) собачий, песячий; ~ арреіііе (Ьип£ег) вовчий апетйт; ~ тасіпезз водобоязнь, сказ; ~ зрасе іеат собаки-- космонавти; 2) зоол. що належить до родйни собачих.
сапіпііу [ко'пішії] л 1) собача вірність; 2) любов до собак.
Сапів Ма)ог [ 'кешів 'теїста] п астр. Велйкий Пес (сузір'я).
Сапів Міпог ['кешів 'тата] л астр. Малйй Пес (сузір'я).
сапівіег ['каетвіа] л 1) чайниця; банка для кави (спецій тощо); 2) каністра; 3) кошик (для хліба, квітів); 4) військ, коробка протигаза; 5) військ. картеч.
сапівіег-вЬоі [ 'каепівіа/оі] п військ. картеч.
сапк [каедк] у 1) ґелґотати; 2) перен. цвенькати, базікати.
сапкег ['каедка] 1. л 1) мед. вйраз-ка; 2) мед. стоматйт; 3) мед. пліснявка; 4) червоточина (тж перен.); 5) рак рослйн; 6) іржа; 2. у 1) роз’їдати; 2) заражати; 3) нівечити; 4) поглинати; 5) загнивати, розкладатися.
сапкег-Ьеггу ['каедко.Ьеп] л ягода шипшйни.
сапкег-Ькмші ['каедкаЬІи.тп] п цвіт шипшйни.
сапкегед ['каедкод] аф 1) роз’їде
ний; укритий виразками; 2) червивий; 3) гниючий; 4) злісний; заздрісний.
сапкегоив [ каедкогов] аф 1) згубний; шкідлйвий; 2) що роз’їдає; 3) заразний.
сапкепуогш ['каед ко,\¥о:т] п плодовий черв’як.
сапкегу ['каедкоп] аф 1) червйвий; 2) шотл. буркотлйвий.
саппаЬіс ['каепоЬік] аф конопляний.
саппаЬів ['каепоЬів] л бот. коноплі.
Саппае [ 'кавпіг] п геогр. н. іст. Канни.
сашіесі [каепд] аф 1) консервований; ~ £00(18 консерви; ~ сисишЬега консервовані огіркй; ~ шеаі м’ясні консерви; 2) амер. механічно зафіксований; - шивіс (Іесіиге) музика (лекція), запйсана на плівку (пластйнку); 3) амер. п’яний.
саппег [’каепа] п амер. 1) власник (працівнйк) консервного заводу; 2) продукт для консервування.
саппегу ['каепап] п консервний завод.
сашгіЬаІ ['каешЬІ] п 1) канібал, людоїд, людожер; 2) людиноненавйсник; лиходій; ~ роїісу людиноненавйсниць-ка політика; 3) тварйна, яка пожирає представників свого вйду.
саппіЬаІіс [,кавпі'Ьае1ік] аф 1) канібальський, людоїдський, людожерський; 2) людиноненависницький; лиходійський.
саппіЬаІівЬ кжпі'ЬаеІі/] аф кровожерний; звірячий.
саппіЬаІівт ['каетЬаІігт] п 1) канібалізм, людоїдство; 2) жорстокість.
сашііЬаІівІіс [ЛаепіЬа'ІівІїк] аф канібальський, людоїдський; ~ ІгіЬе плем’я канібалів.
саппіЬаІіге [ 'каешЬаІаіг] у розм. розтягати машйну частинами.
саппікіп ['каешкіп] п 1) кухлик; 2) бляшанка; 3) дерев’яйе відерце.
саппіпевв ['каепшів] п 1) обережність, обачність; розсудливість; 2) м’якість, делікатність.
саппшз ['кгепід] п консервування.
саппоп ['каепоп] 1. п (рі тж без змін) 1) гармата; ~ Еодсіег гарматне м’ясо; 2) артилерія; 3) вухо (дзвона); 4) тех. гільза (на валу); 5) карамболь (більярд); 6) букля; 7) «пістолет» (фігурне катання); 8) амер. розм. кишеньковий злодій; 2. у 1) обстрілювати з гармат; 2) відскочити при сутичці; 3) налетіти, наштовхнутися.
саппопасіе [Лжпо'пекі] 1. п 1) канонада, гарматний вогонь; 2) вогонь, обстріл; 3) злйва (запитань); 2. у стріляти (обстрілювати) з гармат.
сашюп-ЬаІІ ['кзепопЬз:!] п (рі без змін) іст. гарматне ядро.
сашюп-Ьіі ['каепопЬіІ] п мундштук (вудил).
сап
173
сар
саппоп-Ьопе ['каепзпЬоип] п анат. гомілкова кістка.
саппопеег [Лжпо'пю] п канонір, артилерист.
саппоп-ргооГ ['кгеп9прги:Г] аф що не пробивається снарядами.
сашюпгу ['каепапп] п 1) канонада, гарматний вогонь; 2) збірн. артилерія, гармати.
сашюп-$Ьоі ['кзепап/оі] п 1) гарматний снаряд; 2) гарматний постріл; 3) дальність гарматного пострілу.
сашюі [ 'кзепоі] заперечна форма дієслова сап II у теперішньому часі.
саппу ['кгепі] аф 1) розсудливий, обережний, обачний; 2) практичний; 3) спокійний; неквапливий; 4) спритний, меткий, вправний; 5) приємний, привабливий; підхожий; 6) економний, ощадливий; 7) заст. безпечний, нестрашний; 8) заст. хитрий, підступний, лукавий; 9) досить великий.
сапое [ко'пи:] 1. п 1) човник, байдарка; 2) каное; іо расіШе опе’з о\уп * покладатися на себе, діяти самостійно; 2. V плавати на каное (байдарці).
сапоп ['каепоп] п 1) критерій; основний принцип; канон; правило; 2) вухо, кільце дзвона; 3) список творів (автора); 4) церк. канонік; 5) рюш, яким оторочені короткі штани біля колін.
сапопіс [кд 'попік] п церк. канонік.
сапопіс(аі) (ко'попік(оі)] аф 1) канонічний; 2) обов’язковий; ортодоксальний; сталий; 3) юр. церковно-правовий.
сапопісак [ко'попікоіг] п рі церковне вбрання.
сапопісіїу [Лавпо'пізні] п канонічність, відповідність канону (біблейсько-му).
сапопіхаііоп [Лжпзпаї'геї/п] п церк. 1) канонізація, приєднання до святих; 2) заст. обожнювання, ідеалізація.
сапопіге ['кгепопаїг] у 1) церк. канонізувати, приєднати до святих; 2) мист., літ. вйзнати каноном; 3) заст. обожнювати.
сапооШе [ко'пи:д1] у розм. 1) пестити, голубити, ніжити; 2) обійматися, милуватися.
сапору ['каепорі] 1. п 1) балдахін; запона; тент, навіс; іо сКуєіі ипсіег ІЬе * жити просто неба; не мати притулку; ~ ігее дерево з густою кроною; 2) ав. купол парашута; 3) ел. розетка люстри; 2. у накривати балдахіном (тентом).
сапогоиз [ко'по.тоз] аф мелодійний; співучий.
сап’і [каші] розм. скор. від сап-поі.
сапі [каепі] 1. п 1) косяк, кут; 2) косо зрізаний край; 3) нахил; відхйлення від прямої; 4) обтесана колода, брус; 5) штовхан, удар, стусан; 6) лицемірство; святенництво; 7) лицемір;
8) плаксйвий тон (жебрака); 9) жаргон; таємна мова; Йіієуєз’ ~ злодійський жаргон; 10) ірл. продаж з аукціону; 2. аф 1) лицемірний; святенницький; 2) жаргонний; - ркгазе жаргонний вй-слів; 3) діал. смілйвий; 3. у 1) скошувати (ся), кривйти(ся); 2) нахиляти(ся); 3) перевертати(ся); 4) ставити під кутом; 5) кантувати; 6) лицемірити; бути святенником; 7) говорйти плаксйвим тоном, канючити; 8) вживати жаргон; 9) зводити наклеп (на когось); обмовляти (когось); ганити, картати (когось); 10) заст. розмовляти співучим голосом.
сапіаЬапк ['кгепґоЬзе^к] п бродячий співак.
СапіаЬгІ£іап [.кжпіо'Ьпдзюп] 1. п студент (випускнйк) Кембриджського університету; 2. аф кембриджський.
сапіаіоир ['каепізіи.р] п бот. кан-талупа, мускусна дйня.
сапСапкегоиз [кап Чаєчко газ] аф
сварлйвий, причепливий; нелагідний.
сапіаіа [каепЧаЧа] п муз., літ. кантата.
сапіаігісе [ 'кзепіаігі:з] п фр. (професіональна) співачка, вокалістка.
сапіесі ['кзепікі] аф 1) скошений;
2) похйлий; нахйлений; 3) перекйну-тий, перевернутий.
сапіееп [каепЧі:п] п 1) військова крамнйця; 2) фляга; 3) погрібець; 4) військ, похідний (дорожній) ящик з кухонними речами; 5) ящик для зберігання столового срібла; 6) їдальня, буфет (на заводі тощо); 7) амер. солдатський клуб-їдальня.
сапіег ['каепіа] 1. п 1) лицемір, святенник; 2) той, хто говорить на жаргоні; 3) жебрак, прошак; канюка; 4) легкйй галоп; 2. у 1) бігти, їхати легкйм галопом; 2) пускати коня лег-кйм галопом; 3) не поспішати.
СапіегЬигу ['каепіоЬоп] п геогр. н. м. Кентербері.
сапіегЬигу ['кзепіаЬоп] п етажерка. сапіЬагі(ІЄ5 [кзеп'ОзепсІііг] рі від сап-Шагіз.
сапіЬагів ['кзепОопз] п (рі сапШагі-сіез) шпанська муха.
сапіііеуег ['каепіііігуо] п архт. консоль, кронштейн, косяк.
сапііНаіе ['кзепіііеіі] у 1) співати, наспівувати; 2) розповідати співучим голосом.
сапСіпа [ка:п'й:па:] п амер. бар і продовольчий магазйн (в одному приміщенні).
сапііпв ['каепіп]] 1. п 1) перекидання, перевертання; 2) кантування; 3) продаж з аукціону; 2. аф 1) скошений; 2) похйлий; 3) лицемірний.
сапііе ['каепії] п 1) скйбка, шматок, кусок; часточка (апельсина); 2) частйна, шмат.
сапіо ('каепїои] п 1) літ. пісня (як
частина поеми); 2) спів, наспів; 3) сопрано.
Сапіоп [каепЧоп] п геогр. н. м. Кантон.
сапіоп 1 ['каепіоп] п 1) кантон, округ; 2) область, куточок (землі).
сапіоп II [каепЧоп] у 1) ділйти на частки; поділяти; 2) проводити поділ на кантони.
сапіоп III [коп'Пігп] у 1) розквартировувати (війська); 2) розквартировуватися (про війська); 3) розміщати; 4) розташовуватися.
сапіошпепі [к9п4и:пт9пї) п 1) військ, табір, військове містечко; 2) розквартирування (військ); 3) приміщення, квартйра; ~ Ьиіідіп^ барак, казарма; їуіпієг ~ зимові квартйри.
сапіог ['каепіо:] п церк. 1) співак--соліст церкві); кантор (у синагозі); 2) регент (хору).
сапігір ['кавпйтр] п шотл. 1) чари, чарівнйцтво; 2) жарт, містифікація; жарт, розіграш.
сапіу ['каепії] аф діал. життєрадісний, жвавий, веселий.
Саписк [ко'плк] п 1) амер. канадець (французького походження); 2) канадський француз.
сапуаз ['кавпуоз] 1. п 1) полотно; парусйна; брезент; 2) збірн. вітрйла; 3) заґрунтоване полотно; 4) картйна (олією); 5) збірн. картйни, живопис; 6) марля; 7) амер. намет; шатро; ипсіег ~ а) під вітрйлами; б) військ, в наметах; 2. у 1) закрйти (накрйти) па-русйною (брезентом); 2) оснастйти вітрйлами.
сапуаз-Ьаск [ 'каепуозЬаек] п зоол. нирок.
сапуазз І'кавпуоз] 1. п 1) передвй-борна агітація; збирання голосів (перед виборами); 2) збирання (пожертвувань, замовлень тощо); 3) обговорення, аналіз, дебатування; 4) амер. офіційний підрахунок голосів; 5) опитування (населення); 2. у 1) збирати голосй; агітувати за кандидата; виступати перед вйборцями; 2) домагатися, добиватися; 3) збирати (пожертвування, підписи тощо); 4) обговорювати, аналізувати, дебатувати; 5) амер. проводити офіційний підрахунок голосів.
сапу ['кеші] аф очеретяний, комишевий.
сапуоп ['кзепрп] п каньйон, глибока ущелина.
саоиісЬоис ['каиЦик] п каучук, гума.
сар [каер] 1. п 1) шапка; кепка; картуз; кепі; 2) берет; ковпак; чепець, очіпок; вегуісе ~ військ, кашкет; $ит-тег ~ пілотка; 3) ярмулка; тюбетейка; 4) каптур; 5) шолом; каска; 6) верхівка, шапка; ~ оГ зпо\у снігова шапка; 7) крйшка, ковпачок; головка; наконечник; 8) шапка (гриба); 9) чохол,
сар
174
сар
футляр; 10) (тж рі) велика літера; 11) келих, чарка; 12) ел. цоколь (лампочки); 13) капсуль; пістон; 14) папір великого формату; 15) спорт, розм. спортсмен, який представляє країну на міжнародних змаганнях; 4 ~ ас-циаіпіапсе далеке знайомство; со риі оп ІЇіе Ьіаск ~ ухвалювати смертний вирок; 2. V 1) надівати шапку; 2) накривати чохлом (ковпаком); 3) увінчувати; утворювати шапку (про сніг); 4) завершувати, довершувати; 5) перевершити, взяти верх (гору); Іо ~ ІЬе сіігпах (іЬе £ІоЬе) перевершити усі межі, побити рекорд; 6) зняти шапку (на знак поваги); 7) присуджувати учений ступінь; 8) вставляти капсуль (пістон); 9) запечатувати (соти); 10) шотл. відняти, силою заволодіти.
сараЬШіу [,кеіро'Ьі1іІі] п 1) здібність, здатність; обдарованість; 2) рі (невикористані, потенційні) можливості.
сараЬІе ['кеіраЬІ] ад] 1) здібний, здатний; обдарований; 2) умілий, вправний, тямущий (у, в, на — оГ); 3) заст. що містить у собі, що має (певну) місткість.
сараЬІу [’кеїраЬІі] аду уміло.
сарасіоиз [ко'реі/оз] асі] місткий, об’ємистий; просторий; широкий.
сарасйапсе [ка'раезіїапз] п ел. 1) ємкість; 2) ємкісний опір.
сарасііаіе [ка'ргезіїеіі] V 1) робйти здатним; 2) юр. робйти правомочним.
сарасііке [ко'ргезіПу] асі] ел. ємкісний.
сарасііог [ко'ргезйо] п ел. конденсатор.
сарасііу [ко'рзезігі] п 1) місткість; ГіПеб іо ~ переповнений до краю; 2) ємкість, обсяг, об’єм; теазиге оГ ~ міра об’єму; ~ оГ сгай мор. тоннажність; 3) літраж; робочий об’єм (циліндра); 4) пропускна здатність; 5) здібність, здатність (до чогось — Гог); розумові здібності; а тіпб оГ £геаі ~ глибокий розум; ~ іо рау платоспроможність; а ~ Гог \¥огк працездатність; 6) юр. правоздатність; 7) компетенція; іп ту ~ у моїй компетенції; ош оГ ту ~ не в моїй компетенції; 8) посада; становище; іп іЬе ~ о£ ап еп£Іпеег як інженер, на посаді інженера; іп ~ оГ а Ггіепсі як друг; 9) тех. номінальна потужність; продуктйв-ність; навантаження; ІаЬоиг ~ продук-тйвність праці; саггуіп^ ~ пропускна спроможність; 10) електрйчна ємкість; 11) тех. гранйчні габарйти оброблюваного вйробу (на верстаті); 4 ~ Ьоизе переповнений театр; ~ ргобисгіоп нормальна продуктйвність; ~ геасіапсе тех. ємкісний опір.
сар-й-ріе ЬкаерУрі:] аду з головй до п’ят; агтесі ~ озброєний до зубів.
сарагі$оп [кУраепзп] 1. п 1) попона, чепрак; 2) убрання, одяг; 2. V
1) вкривати попоною (чепраком); 2) сідлати (коня); 3) наряджати, прикрашати, вбирати.
саре [кеір] лі) пелерина; 2) плащ, накидка (з капюшоном); 3) капюшон, каптур; 4) мис; Ійе С. (скор. від Ше С. оГ Ооод Норе) мис Доброї Надії; С. пе\У8рарегз південноафриканські газети.
Саре Сапатегаї ['кеір 'кзепоуагої] п геогр. н. мис Канаверал.
саред [кеірі] ад] 1) одягнений у плащ (накйдку, пелерйну); 2) з пеле-рйною; ~ )аскеі жакет з пелерйною.
Саре Ргоуіпсе ['кеір 'ргоушз] п геогр. н. Капська провінція.
сарег ['кеіра] 1. п 1) стрибок; 2) вйтівка; 2. V 1) скакати, стрибати; 2) пустувати; утнути штуку.
сарегпойед [Лаерз попід] асі] шотл. 1) буркотлйвий; дратівлйвий; 2) на-підпйтку, під мухою.
саре$ [кеірз] п рі с. г. полова.
Сареіоууп [’кеїріаип] п геогр. н. (тж Саре То\уп) м. Кейптаун.
Саре Уегде, Ізіашіз ['кеір'уо.д 'аі-Іопдг] п геогр. н. островй Зеленого Мй-су-
сарГіїї [’кгерїиі] п 1) повна шапка (чогось); 2): ~ оГ хуіпд легкйй порйв вітру.
саріа$ [’кеїрізез] п лат. юр. ордер на арешт.
сарШагііу [Даерґіавгіїї] п фіз. капілярність.
сарШагу [ко'рііоп] 1. п капіляр; 2. асі] 1) капілярний; 2) анат. тонкйй, тонкостінний.
сарііаі ['каерій] 1. п 1) капітал; багатство; майно; сігсиїаііпе (Поагіп^, \уогкіпв) ~ оборотний капітал; ~ оГ а сотрапу акціонерний капітал; Гіхед ~ основнйй капітал; ігаде ~ торговий капітал; изигег ~ лихварський капітал; 2) капіталісти, клас капіталістів; ІаЬоиг апд ~ праця і капітал; 3) вигода, перевага; іо таке ~ Ьу (оиі оГ) зтіЬ. нажйти капітал на чомусь; 4) столйця; головне місто (штату); 5) велйка літера (тж ~ ІеПег); 6) архт. капітель; 2. асі] 1) столйчний, головнйй (про місто); 2) велйкий, заголовний; 3) головнйй, основнйй; найважливіший; капітальний; ~ роіпі головне питання; ~ еггог основна пбмйлка; 4) юр. тяж-кйй; що карається смертю; ~ рипізЬ-тепі (зепіепсе) страта; смертний вй-рок; 5) розм. чудовий, прекрасний; ~ зреесй чудова промова; ~ Ге11о\у прекрасний хлопець.
сарйаіізт ['каеріїаіігт] п капіталізм.
саріїаіізі ['кзерпаїїзі] 1. п капіталіст; 2. ад] капіталістйчний; ~ есопоту ка-піталістйчне господарство.
сарйаіізііс І,каерНа'1ізПк] ад] капіталістйчний.
сарііаіігаііоп [,к®рйа1аі'геї/п] п капіталізація, перетворення на капітал.
сарііаііге [ 'кгерііоіаіг] у 1) капіталізувати; перетворювати на капітал; 2) наживатися, наживати капітал (на чомусь — оп); 3) друкувати (писати) ве-лйкими літерами; 4) починати з велйкої літери.
сарйаііу ['каерКІї] аду 1) розм. чудово, прекрасно; 2) серйозно, надзвичайно важлйво; грунтовно; 3): іо рипізЬ ~ стратити.
саріШе(д) ['кзерйеН(ід)] ад] 1) що має форму головй; головчастий; 2) бот. що має суцвіття (головку).
саріїаіїоп [. каері Чеі/п] п 1) подушний податок; 2) збір, плата; 3) поголовний перепис; поголовний підрахунок; - £гапі дотація на кожного.
СарііоІ ['каерПІ] п 1) іст. Капітб-лій; 2) будйнок конгресу США; 3) бу-дйнок законодавчих зборів штату; ~ НіП Капітолійський пагорб (у Вашингтоні); перен. конгрес США.
сарійііаіе [ко'ріііиіеіі] у 1) капітулювати, здаватися; 2) вестй переговори, домовлятися, укладати угоду (з кимсь — >УІІЬ).
сарііиіаііоп [ка,рі^иЗеї/п] п 1) капітуляція; 2) перелік.
саріе ['каврі] п діал. кінь.
сар-шопеу ['кгер,тлпі] п імпровізоване збирання грошей (для когось).
сароп ['кеірап] п 1) каплун; 2) знев. боягуз.
саропіег [,каерои'та] п військ, капонір.
саропіге [’кеїрапаїг] у с. г. каструвати, холостити (птицю).
сароп-]и$іісе ['кеірап'бзлзіїз] пзнев. суддя-хабарник.
сароіе [ка'роиї] п 1) плащ з капюшоном; 2) довга шинель; накйдка; 3) капор; капелюшок з поворозками; 4) відкиднйй верх екіпажа; 5) авт. капот мотора.
сар-реак ['каеррі:к] п козирок (кашкета).
саррег [’каера] п 1) машйнка для закручування кришок (консервних банок); 2) шапкар, торговець шапками; 3) переможець (у змаганні); 4) важке завдання; загадка; 5) амер. розм. член ватаги шахраїв, якйй заманює простаків.
сарріпз ['каерп)] п 1) буд. плінтус; 2) тех. насадка; 3) шапкове вироб-нйцтво.
саргіс ['кзерпк] ад] 1) цапйний; 2) вонючий; що тхне цапом.
саргіссі [ко'рпф] рі від саргіссіо.
саргіссіо [ка'рпфои] п (рі саргіссі) 1) муз. капрйч(і)о; 2) вйгадка; 3) заст. прймха, капрйз.
саргісе [кУргкз] п 1) капрйз,
сар
175
саг
лрймха; 2) мінливість, несталість, непостійність; норовливість.
саргісіоиз [ко'рп/аз] асі] 1) капризний, примхливий; 2) непостійний, мінливий; 3) заст. дивний, смішний.
Саргісогп ['кгерпкзгп] п астр. Козеріг (сузір'я і знак зодіаку); Ігоріс оГ * тропік Козерога.
саргіГоіІ ['каерпЕоіІ] п бот. 1) жимолость; 2) рослйна з родйни жимо-лостевих.
саргіпе ['кгергаїп] п цапйний, ко-злйний.
саргіоіе ['кгерпоиі] 1. п стрибок на місці (манежного коня); 2. V стрибати (скакати) на місці (про коня).
саргоп ['каергзп] п капрон (тж ка-ргоп).
сарзісшп ['кзерзікот] п бот. струч-кбвйй перець.
сарзіхе [каер'заіг] 1. п перекидання; 2. V перекидати (ся) (про човен тощо).
сарзіап ['кгерзГоп] п 1) кабестан, коловорот; 2) головка з отворами (болта).
сар-зіопе ['кгерзіоип] п буд. 1) облицювальний камінь; 2) перен. наріжний камінь.
сарзиіе [ каер8)и:1] п 1) оболонка; 2) бот. насінна коробочка; 3) тех. капсуль; мембрана; тйгель; 4) крйшка, ковпачок; 5) фарм. капсула; 6) резюме, короткий виклад (статті тощо); ~ ЬіовгарЬу коротка біографія.
саріаіп ['каерйп] 1. п 1) військ, капітан; 2) амер. командйр роти (ескадрону, батареї); 3) командйр, офіцер; ~ оГ (Ье сіау черговйй офіцер; 4) мор. командйр військового корабля, капітан торгового судна, шкіпер; 5) начальник, керівнйк; 6) старший, головний; ~ оЕ іпбизігу амер. промисловий магнат; 7) брандмейстер, начальник пожежної команди; 8) амер. начальник поліцейського округу; 9) старшина клубу; староста (в школі); 10) спорт. капітан команди; 11) гірн. завідуючий шахтою; штейгер; 12) вождь; глава; 13) заст. поет, полководець; С. Ое-пегаї головнокомандуючий; 14) амер. метрдотель; 2. у 1) керувати, вести; 2) очолювати (команду тощо); 3) бути капітаном (корабля).
саріаіпсу [ 'каерйпзі] п звання (чин) капітана.
саріаіпзЬір [ 'каеріт/ірі п 1) майстерність полководця; 2) звання (чин) капітана.
саріаіммі [кжр'їеі/п] п 1) підлещування, підлабузництво; 2) гірн. каптаж (свердловини).
сарііоп ['каер/п] п 1) заголовок (статті, розділу); 2) титр, напис на екрані; 3) амер. підпис (під ілюстрацією); 4) юр. арешт за постановою суду; 5) заст. чіпляння, причіпка.
сарікшз [каер/зз] аф 1) причепли
вий; каверзний; 2) обманливий, облудний; двозначний.
сарііуаіе ['каеріїуеіі] у 1) полонйти, чарувати, приваблювати; 2) заст. брати в полон; тримати в полоні.
сарііуаііпв ['кгеріїуеііп]] аф привабливий, принадний, чарівнйй, чарі-влйвий.
сарбуайоп [.кгерИ ^еі/п] п 1) чарівність, привабливість; 2) заст. полонення.
сарйуе [’каерЦу] 1. п полонений, бранець; іо Ье іакеп ~ а) потрапити в полон; б) бути зачарованим (красою); 2. аф' 1) полонений, взятий у полон; іо Ьокі ~ тримати в полоні; іо іаке ~ взяти в полон; 2) позбавлений волі, поневолений; ~ паііопз поневолені народи; 3) зачарований, причарований, захоплений.
саріїуііу [каер'ііУііі] п 1) полон; взяття в полон; 2) поневолення, рабство; неволя.
саріог ['кавріо] п той, хто захопив у полон.
саріиге ['кгерір] 1. п 1) захоплення, взяття (силою); 2) полонення, взяття в полон; 3) спіймання (злочинця); 4) військ, здобич, трофей; 5) мор. приз; 6) фіз. поглинення (нейтронів тощо); 2. у 1) брати в полон; захоплювати силою; полонйти (тж перен.); 2) спіймати, схопити (злочинця); 3) захопити, привернути (увагу); привабити; іо ~ іЬе аііепііоп привернути увагу; 4) завоювати (приз).
саріигед ['каерірд] аф 1) захоплений; 2) військ, трофейний; 3) зачарований; принаджений.
СарисШп [ 'каер]и/іп] п 1) капуцин (монах); 2) плащ з капюшоном; 3) капуцин (мавпа).
саг [ка:] п 1) (легковий) автомобіль, автомашина; £оодз ~ вантажна автомашина, грузовйк; 2) вагон трамвая; 3) амер. залізничний вагон; іЬе ~з поїзд; соасЬ ~ пасажирський вагон; 8шокіп£ ~ вагон для курців; рагіог ~ салон-вагон; з1ееріп£ ~ спальний вагон; сііпіп£ ~ вагон-ресторан; 4) вагонетка; 5) гондола аеростата (дирижабля); 6) амер. кабіна (ліфта тощо); 7) поет, колісниця; 8) заст. візок, віз; екіпаж; 4 ~ сігіуєг водій; Наші ~ дрезина; ~ рагк гараж; ~ розі стоянка автотранспорту; ~ ітаск (Ііпе) трамвайна колія; ~ Гате (тж сагГате) вартість проїзду на трамваї.
сагаЬіпе ['каегоЬіп] п військ, карабін (тж сагЬіпе).
сагаЬіпеег [,кавгаЬі'пю] п військ, карабінер.
Сагасаз [ка'гжкзз] п геогр. н. м. Каракас.
сагасоїе ['кгегокоиі] 1. п 1) гарцювання; 2) архт. кручені сходи; 2. у гарцювати (про коня).
сагасиі [ 'кжгокзі] п 1) каракуль (хутро); 2) каракульська вівця.
сагаГе [ка'га:£| п графин, карафа, сагашеї ['кжгатеї] п карамель.
сагарасе [’кжгореіз] п зоол. щиток черепахи (ракоподібних).
сагаі ['кгетаі] п 1) карат (одиниця ваги коштовних каменів — 0,2053 г); 2) стандарт вмісту золота у сплаві.
сагауап [,кавгз'угеп] п 1) караван; 2) перен. низка, валка, ключ (птахів); 3) фургон; кибитка, халабуда; 4) бу-дйночок-автопрйчіп (для подорожей); іо £0 ~піп£ подорожувати в будиночку на колесах; 5) розм. йолоп, роззява.
сагауаппег ['кгега.ужпо] п мандрівник у будиночку на колесах.
сагауапзегаі [,к®га'ужп89гаі] п 1) караван-сарай; 2) великий готель.
сага¥еІ(Іе) [’кжгоуеі] п мор. каравела.
сагалуау ['кжгз\уеі] п бот. кмин.
сагЬашіде ['когЬатаїд] п хім. карбамід, сечовина.
сагЬат [’ка:Ьа:п] п амер. трамвайний парк.
сагЬйІе ['ка:Ьаід] п хім. карбід.
сагЬіпе ['ка:Ьат] п військ, карабін. сагЬіпеег [,ка:Ьі'піо] див. сагаЬіпеег. сагЬо [’каїЬои] п фарм. деревне вугілля.
сагЬо-Ьуйгаіе ['ка:Ьои'Ьаідгеіі] п хім. вуглевод.
сагЬоІіс [каґЬоІік] 1. п розм. карболка; 2. аф карболовий; ~ асісі карболова кислота.
сагЬоп ['ка:Ьоп] п 1) хім. вуглець; ~ Ьіаск сажа; ~ діохісіе вуглекислота, вуглекислий газ; - топохісіе окис вуглецю, чадний газ; ~ оіі бензол; ~ зіееі вуглецева сталь; 2) ел. вугільний електрод; 3) хімічно чисте вугілля; 4) аркуш копіювального паперу; копірка; 5) копія (через копірку); 4 Ье із Ьіз ГаіЬег’з ~ сору він викапаний батько.
сагЬопасеоиз [,кос:Ьо'пеі/98] аф 1) хім. вуглецевий; карбонатний; 2) кам’яновугільний.
сагЬопасІо [,ка:Ьа'пеісіои] 1. п 1) чорний технічний алмаз; 2) амер. шматок м’яса (риби), засмажений на вугіллі; 2. V заст. 1) різати на шматки (м'ясо, рибу) і смажити на вугіллі; 2) розрубувати, розсікати, шматувати.
СагЬопагі [,ка:Ьа'па:п) п рі італ. іст. карбонарії.
сагЬопаїе ['ка.Ьопіі] п 1) хім. вуглекисла сіль; сіль вугільної кислоти; 2) геол. карбонат.
сагЬопіс [каґЬошк] аф вугільний; вуглецевий; ~ асісі вуглекислота; ~ ох-ісіе окис вуглецю.
сагіюпіГегоїк [Ла-Ьо піЕогоз] аф вугленосний, кам’яновугільний (про період, систему, формацію); ~ Іітезіопе вапняк кам’яновугільного періоду.
саг
176
саг
сагЬопііе |'ка:ЬопаіІ] п 1) природний кокс; 2) карбоніт.
сагЬопігаііоп [,ка:Ьопаі'2еі/п] п 1) коксування; 2) обвуглювання; карбонізація; 3) цементація.
сагіюпіге ['ка:Ьопаіх] V 1) коксувати; 2) обвуглювати; карбонізувати; 3) обпалювати.
сагіюп-рарег ['ка:Ь9п,реіро] п копіювальний папір, копірка.
сагЬопу! ['каїЬошІ] п хім. окис вуглецю, чадний газ.
сагЬопішІшп [Ла^Ьо'глпдот] п карборунд, карбід кремнію.
сагіюу ['ка.Ьої] п обплетений бутель (для кислот).
сагЬшісІе ['ка:Ьлт]к1] п 1) мед., мін. карбункул; 2) коштовний камінь (червоного кольору).
сагЬигеі ['ка:Ь]игеі] V хім. сполучати з вуглецем, карбюрувати.
сагЬигеііог ['ка:Ь]игеІз] п тех. карбюратор.
сагЬигіге ['ка:Ь]игаіх] V цементувати.
сагсаіои ['каїками:] п зоол. росомаха.
сагсазе ['ка:каз] див. сагсазз.
сагса$$ [ ка:каз] п 1) каркас; кістяк; снасть, остов; основа; арматура; станина; 2) туша (тварини)’, 3) тіло, тулуб; іо зауе опе’з ~ рятувати свою шкуру; 4) труп (людини)', 5) непотрібні залишки, уламки; оболонка.
сагсіпозеп [ка:'8іпасІзап] п мед. канцерогенна речовина.
сагсіпоша [,ка.5і'поита] п (рі саг-сіпотаіа^ мед. ракове новоутворення, карцинома.
сагсіпотаіа [,ка:$і'поитоі9] рі від сагсіпоша.
сапі [каїсі] 1. п 1) карта (гральна)’, 2) рі карти; гра в карти; 3) картка; са!1іп§ ~ візитна картка; розіаі ~ листівка; 'уєсісііпе ~ запрошення на весілля; 4) квиток (членський)', Рагіу ~ партійний квиток; 5) запрошення; іп-уііаііоп ~ запрошення; 6) картушка компаса; 7) амер. публікація, оголошення в газеті; анонс; 8) програма (перегонів тощо)’, 9) меню; карта вин; 10) формуляр; ярлик; 11) розм. людйна, «тип»; а сооі ~ нахаба; ап осісі ~, а диеег ~ дивак, чудна (підозріла) людйна; Ьі§ (вгеаі) ~ важна персона, ве-лйке цабе; 12) текст, карда, чесалка;
~ тап, ~ Ітоісіег амер. розм. член профспілки; іо ріау а \¥гоп& ~ зробйти неправильний хід, прорахуватися; опе’з Ьезі ~ найкращий прйвід, голов-нйй «козир»; іо Ьауе а ~ ир опе’з зієєує мати козир (план) про запас; іо Ьоісі іЬе ~з мати перевагу; а заГе ~ надійна справа, правильний план; іо зреак Ьу іЬе ~ висловлюватися точно; іЬаі’з іЬе ~ оце саме те, що потрібно; Ьоизе оГ ~з картковий будйночок; іо іЬгоху ир
опе’з ~з спасувати, здатися, вйзнати себе переможеним; 2. у 1) чесати, прочісувати; 2) наклеювати на картки; 3) випйсувати на картку; 4) прикріпляти ярлики.
сагдатоп [ка:сЬтап] п бот. кардамон.
сагдап ['ка:скп] п кардан; ~ іоіпі карданний (універсальний) шарнір.
сапІЬоапІ [ка:бЬо:б] п картон; ~ §оуеттепі маріонетковий уряд.
сагс1-са<а1о£ііе ['ка:с!'кавіа1од] п картотека.
сагдег ['ка:да] п текст. 1) чесальник; ворсувальник; 2) кардна машйна.
сагШас ['каїсіїаек] 1. п 1) мед. ліки для серця; 2) розм. хворий на серце; 2. ад] серцевий; ~ іпГагсііоп інфаркт міокарда.
саг<1іаІ£у [ 'каїсіїгекізі] п мед. печія.
Сапііії ['ка:біГ] п геогр. н. м. Кар-діфф.
сагШ^ап ['кагбідап] п джемпер вовняний.
Сап1і|’ап(£Іііге) [ 'ка:бідап(/іа)] п геогр. н. Кардіган(шир).
сагШпаї ['ка:Фп1] 1. п 1) церк. кардинал; 2) яскраво-червоний колір; 3) рі сторони світу; 4) зоол. кардинал; 5) розм. глінтвейн з червоного вина; 2. ад] 1) основнйй, головнйй; кардинальний; Гоиг ~ роіпіз геогр. чотйри сторони світу; ~ роіпі мор. головнйй румб; ~ У/Іпбз вітрй, що дмуть з півночі, півдня, сходу чи заходу; 2) грам. кількісний; ~ пишЬегз кількісні числівники; 3) яскраво-червоний.
сагдіпаїаіе [ 'ка :бша1еіі] п 1) сан кардинала; 2) колегія кардиналів.
саг<1іпа1-Ьіг<1 [ 'ка:бт1Ьа:б] п зоол. кардинал.
сагсііпаїїу [ 'ка :с!іпа1і] аду кардинально; радикально.
сапііоіозу [,ка:<1і'оІ9<ізі] п мед. кардіологія; вчення про серцеві хвороби.
сагШораіЬу [Л<х:сІі'зраОі] п мед. серцева хвороба.
сагШоуазсиІаг ['кагбю'уаезкіиіа] ад] анат. серцево-судйнний.
сапііііз [каґбаїііз] п мед. кардйт.
саггігіуег ['каґсігаїуо] п водій, шофер.
сапІ-зЬагрег ['ка:сІ/а:ра] п шулер.
саге [кєа] 1. п 1) турбота, піклування, догляд; іо іаке ~ оГ (аЬоиі) зтЬ. дбати (піклуватися) про когось; доглядати когось; іп ~ оГ зтЬ. під чиєюсь опікою; ипсіег іЬе ~ оГ а рЬузісіап під наглядом лікаря; ~ оГ (пишеться скор. с/о) через, на адресу; Мг. Еозіег с/о Мг. ^Ьііе містеру Уайту для передачі містеру Фбстеру (містеру Фбстеру через містера Уайта); Ггее оГ ~ безтурботний; ~ кіііесі іЬе саі присл. не робота старить, а турбота; 2) уважність, ретельність, обережність; іЬе хуогк пеесіз §геаі ~ робота потребує особлйвої ува
жності; Ьауе а -!, іаке а ~! бережйсь!, бережіться!, обережно!; 3) рі хвилювання, тривога, турбота; 4) прй-страсть, схйльність, любов (до чогось — Гог, оГ); 2. у 1) піклуватися, турбуватися, дбати (про когось, про щось), доглядати (когось, щось — Гог, оГ, аЬоиі); іЬе сЬіІбгеп аге хуєіі -сі Гог дітей добре доглядають; 2) турбуватися, тривожитися, непокоїтися, хвилюватися; 3) мати бажання, бажати, хотіти (щось, чогось — іо); І боп’і ~ мені однаково, мені байдуже; І сіоп’і ~ іо Ье зееп Ьеге мені не хочеться, щоб мене тут бачили; І бо поі ~ аЬоиі £оіп£ мені не хочеться йти; 4) цікавитися (чимсь), любйти (щось — Гог); Ье геаііу ~з Гог Ьег він справді любить її; іо ~ Гог шизіс цікавитися музикою; бо уои ~ Гог іі? чи подобається вам це?; поі іо ~ Гог шеаі не любйти м’яса; 4 І сіоп’і ~ а зігаху (а башп, а Ьиііоп, а а ГеаіЬег, а ріп, а хуЬоор) мені це байдуже; мені на це наплювати!
сагееп [ка'гі:п] мор. 1. п 1) крен; оп іЬе ~ під креном, на боці; 2) кренгування, кілювання; 3) підводна частйна судна; 2. V 1) кренгувати, кілювати; 2) кренйтися, хилйтися.
сагеепа^е [кз'гішібз] п мор.
1) кренгування, кілювання; 2) місце для кренгування; 3) вартість кренгування.
сагеег [ка'па] 1. п 1) кар’єра; успіх; іо сагуе оиі (іо таке) а ~ Гог опезеІГ зробйти кар’єру; 2) життєвий шлях; справа життя; 3) професія, заняття; амер. професія дипломата; ~ сіі-ріотаі (біріотаіізі) професіональний дипломат; ~з тазіег консультант з професійної орієнтації; 4) кар’єр, швидкий біг; іп Гиіі ~ щодуху, з усієї сйли; 2. у 1) мчати; ганяти щодуху; 2) гнати (коней тощо).
сагеегізі [ка'папзі] л-кар’єрйст.
сагей-ее ['кєаГп:] ад] безтурботний; нічйм не обтяжений.
сагеГїіІ ['кєаГиі] ад] 1) дбайлйвий, уважний; турботливий; іо Ье ~ оГ опе’з ЬеаііЬ піклуватися про своє здоров’я; 2) старанний, ретельний; ~ ехатіпа-ііоп оГ іЬе ргоЬІет ретельний розгляд питання; 3) акуратний; точний; 4) обережний, обачний; 5) розм. скупуватий.
сагейіііу ['кєдіиЬ] аду 1) старанно, ретельно, дбайлйво; 2) обережно, з ве-лйкою обачністю.
сагейііпезз ['кєаГиІпіз] п 1) турботливість; 2) старанність, дбайлйвість; 3) обережність, обачність; 4) точність, акуратність.
саге-іасіеп ['кєа, Іеібп] ад] заклопотаний, занепокоєний; стурбований; обтяжений турботами (клопотом).
саге1е$з ['кєаЬз] ад] 1) недбалий; неуважний; Ье із ~ іп Ьіз хуогк він недбало ставиться до роботи; 2) не
саг
177
саг
акуратний, неточний; 3) безтурботний; легковажний; недбалий; йе із ~ оГ дап^ег він не думає про небезпеку; 4) природний; ~ £гасе природна (природжена) елегантність.
саге1е$5Іу ['кєзіїзії] аду 1) недбало, неуважно; абияк; 2) безтурботно; легковажно; 3) неумйсно, ненавмисно.
саге1е$5пе$$ ['кєдії&шз] п 1) недбалість, неуважність; 2) неакуратність, неточність; 3) безтурботність, легковажність.
сагезз [кз'гез] 1. п ласка, пестощі; вияв ніжності; 2. у пестити, голубити.
саге$$іп£ [ка'гезн]] асі] ласкавий, пестливий; ніжний.
саге$$іп£Іу [ко'гезідії] асіу ніжно, лагідним тоном.
саге-іакег [’кєаДеіка] п 1) доглядач; охоронець, сторож; прибиральниця; 2) особа, що доглядає за будинком (приміщенням); той, хто тимчасово відповідає (за щось).
сагеІакіп£ ['кєоДеікп]] п зберігання (майна); оп а ~ зіаіиз на консервації.
саге-игогп ['кєа\уз:п] аф зм^ений турботами; знесилений.
сагГаге ['ка:£єо] п вартість проїзду на трамваї.
сагіах ['ка:£гекз] п перехрестя чотирьох вулиць; роздоріжжя.
сагдо ['ка:дои] п (рі саг^оез) 1) вантаж (корабля); іо Іаке іп ~ вантажити; 2) карго, однорідний вантаж; ~ аігріапе військ, вантажний літак; ~ Ьоаі (зйір) вантажне (товарне) судно; ~ ігиск (уєйісіє) вантажний автомобіль, грузовйк.
СагіЬЬеап 8еа (Давп'Ьізп'ві:] л геогр. н. Карибське море.
сагіЬоо, сагіЬои ['кзепЬи:] л карйбу, канадський олень.
сагісаіиге [.каепко'диа] 1. л 1) карикатура; 2) пародіювання, висміювання; 2. V 1) зображувати у карикатурному вйгляді; 2) висміювати, пародіювати; 3) невдало наслідувати (когось).
сагісаіигізі [.кгепкз'дизпзі] л 1) ка-рикатурйст; 2) сатйрик, пародйст.
сагіез ['кєапііг] л мед. карієс, ко-стоїда, руйнування (зуба).
сагіїїоп [ко'пЦап] л 1) мелодійний передзвін дзвонів; 2) куранти.
сагіозіїу [,каеп'о$іІі] л мед. каріозний процес.
сагіоиз ['кєапаз] аф каріозний; гнилйй.
сагк [ка.к] 1. л заст. тривога, турбота; 2. V заст. 1) обтяжувати (турботами); 2) тривожитися, турбуватися.
Сагі [ка:1] п ч. ім’я Карл.
сагі [ка:1] 1. л 1) знев. мужйк, селюк; мужлай; 2) шотл. скнара; 3) здоровань; 2. у розм. грубйти; рйкати.
сагііпе ['ка:1ш] л шотл. карга, (стара) відьма.
сагіоад ['ка:1оид] л вагон (вантажу); партія вантажу на один вагон.
сагіоаШпвз ['ка^іоидідг] л рі зал. вантаження.
саппадпоіе ['ка:тщуои1] л фр. 1) карманьйола; 2) солдат революційної армії (епохи французької революції 1789 р.); 3) куртка з металевими ґудзиками.
саппап ['ка:тзп] л 1) водій (на транспорті); 2) амер. вагоновод.
СагтеШе ['ка.тііаіі] 1. л церк. кармелітка); 2. аф церк. кармелітський; що належить до чернечого ордену кармелітів.
саппіпе ['ка:таіп] 1. л 1) кармін; карміновий, червоногарячий колір; 2) червоний пігмент; 2. аф карміновий, червоногарячий.
сагпаве ['ка:підз] л різанйна, кривава розправа.
сагпаї ['ка:п1] аф 1) тілесний, фі-зйчний; 2) плотський; хтйвий, слас-нйй; ~ сіезігез плотські бажання; 3) заст. кривавий, кровожерний.
сагпаШу [каґпзеїііі] л 1) хтйвість, похіть; 2) відсутність духовних інтересів; 3) статеві стосунки.
сагпаїіге ['каїпаїаїх] у позбавляти натхненності (піднесеності); огрублю-вати.
сагпаїїу ['ка.паїї] асіу хтйво, сласно, похітлйво.
сагпаііоп [ка:'пеі/п] л 1) гвоздйка; 2) червоний колір, яскраво-рожевий колір, колір гвоздйки (тж ~ гей); 3) заст. тілесний колір; 4) рі жив. відтінки тілесного кольору; 5) частйна картйни, де зображено оголене тіло.
сатеоиз ['кагтоз] аф тілесний.
сагпеу ['ка:ш] у розм. підлйзува-тися; улещувати (когось).
сагпіГех ['ка:пі£екз] л іст. кат.
сатШсаііоп [,к<х:тїї'кеі[п] л 1) мед. затвердіння (легень); 2) рел. карнифікація, перетворення на плоть (хліба).
сагпіїісіаі [,ка:пі'£ір1] аф іст. катівський.
сагпіуаі ['ка:піуо1] л 1) карнавал; 2) Масниця (народне свято).
сагпіуоге ['ка:піуз:] л 1) зоол. м’ясоїдна тварйна; 2) бот. комахоїдна ро-слйна.
сагпіуогоиз [ка:'піу(з)го8] аф 1) зоол. м’ясоїдний; 2) бот. комахоїдний.
СагоІ ['кгегаї] л ч. і ж. ім’я Керол. сагої ['кгегзі] 1. л 1) весела пісня;
2) різдвяний гімн; колядка; ~ зєгуісє різдвяна відправа; 3) архт. ніша; 2. у 1) співати веселу пісню; 2) оспівувати; славити.
Сагоііпе [ каегзіаіп] 1. л ж. ім’я Ке-ролайн, Кароліна; 2. аф 1) що стосується епохи Карла Велйкого; 2) що належить до епохи Карла І і Карла II (в Англії).
Сагоііпе 1з1ап(І8 ['каегаїаіп'аіізпдг] л геогр. н. Каролінські островй.
Сагоііпіап [.каега'ітіап] 1. л амер. каролінець; 2. аф амер. що належить до Південної чи Північної Кароліни, каролінський.
Сагоіуп ['кавгоїш] л ж. ім’я Керо-лін.
сагош ['кавгзт] амер. 1. л карам-боль (більярд); 2. у 1) зробйти карам-боль (більярд); 2) відскакувати (про м’яч).
сагоіШ [кз'гоіісі] анат. 1. л сонна артерія; -2. аф каротйдний.
сагоііп ['кавгаїш] л каротин.
сагоизаі [кд'гаих(о)1] л 1) пиятика, гульня, бенкет; 2) амер. карусель.
сагоизе [кз'гаиг] 1. л пиятйка; 2. у 1) бенкетувати, пиячити; 2) пйти за здоров’я.
сагр [ка:р] 1. л іхт. короп; сазан; 2. у 1) чіплятися, придиратися; недо-брозйчлйво критикувати; 2) присікуватися; вишукувати недоліки; 3) бурчати; 4) заст. співати; декламувати.
СаграіЬіапз [ка:'реі0]зпг] л геогр. н. Карпати (гори).
сагре (Непі ['каїрі'даїат] лат. ловй момент.
сагрепіег ['каїріпіа] 1. л тесляр; столяр; ЬепсЬ верстат; ~’з здиаге ватерпас; 2. у теслярувати.
сагрепіег-апі ['ка:ріпІа'зепІ] л ент. червйця; шашіль.
сагрепігу ['кагріпіп] л 1) теслярські роботи; теслярська справа; 2) дерев’яні конструкції; 3) деревообробне виробнйцтво.
сагрег ['ка:рз] л 1) причепа;
2) буркотун, буркун.
сагреі ('ка.ріі] 1. л 1) кйлим;
2) буд. покриття (дороги); 3) тех. за-хиснйй шар; 4) розм. три місяці ув’язнення; 5) покривано; скатертйна;
гесі ~ урочйста зустріч; оп ійе ~ на обговоренні (питання); Ю Ье оп іЬе ~ а) розглядатися (про питання); б) дістати догану; іо зіер о(Т ІЬе ~ амер. одружйтися, стати на рушнйк; 2. у 1) вистилати килимами (квітами); 2) буд. вкривати тонкйм шаром (чогось); 3) викликати для догани.
сагреі-Ьаз [’кагріїЬгед] л саквояж;
~ Воуегптепі амер. розм. уряд по-літйчних пройдйсвітів.
сагреі-Ьазі’ег ['ка:рп,Ьжда] л 1) політйчний авантюрйст; 2) дрібнйй біржовйй спекулянт.
сагреііпз ['ка:рііід] л 1) килимова тканйна; 2) настилання килимів.
сагреі-кпі^Ьі ['ка:ріІпаіі| л 1) сол-дат-тиловйк; 2) дамський догідник.
сагреІ-шоїЬ ['кагрнтзб] л килимова міль.
сагреі-госі ['ка:ріігосІ] л прут для закріплення кйлима на сходах.
саг
178
саг
сагреі-зііррегз ['ка:ріІ,8Іірах] л рі теплі домашні черевики (тапочки).
сагреі-доеерег ['ка:ріі,8\уі:ро] л амер. пилосос; щітка для килима.
сагрі ['ка:раі] рі від сагрік.
сагріпа ['кагрід] ад] злий; недоброзичливий; уїдливий; причепливий; ~ іоп^ие злий язик.
сагрогі ['ка:ро:і] л навіс для автомобіля.
сагриз ['ка:ро8] л (рі сагрі) анат. зап’ясток.
сагг [ка:] л розм. 1) скеля; бескид; 2) болітце; трясовина, драговина.
саггеі(і) ['каегаї] л кабіна для наукової праці (у книгосховищі тощо).
саггіазе ['кзепдз] л 1) екіпаж; карета; 2) пасажирський вагон; 3) вагонетка, візок; 4) каретка (друкарської машинки тощо)', 5) тех. несучий пристрій; шасі, рама; 6) супорт; полозки (верстата тощо)', 7) дренажна труба; 8) військ. лафет; 9) ав. гондола; 10) перевезення, транспортування; транспорт; доставка; 11) вартість перевезення (доставки); 12) перенесення; 13) виконання, здійснення, запровадження (законопроекту, пропозиції); 14) осанка, постава; манера триматися; 15) заст. поведінка; 4 ~ ігасіе а) багата публіка (в театрі); б) багаті покупці (замовники); ~ сіо^ далматський плямистий дог.
саггіавеаЬІе ['каепсІззЬІ] аф 1) зручний; проїжджий (про дорогу); 2) портативний; транспортабельний.
саггіа£е-Ґоп¥аг(і [ 'кавпдз То:\уосі] асіу з оплатою доставки одержувачем.
саггіа8е-й*ее ['каепеїз'Гп:] л безкоштовна пересилка; «доставку оплачено»; франко-місце призначення.
саггіа^е-луау ['каепдз,\уеі] л проїжджа частйна дороги.
Саггіе ['каеп] л ж. ім ’я Кері (зменш, від Сагоііпе, Сагоіуп).
саггіег ['каегю] л 1) носильник; піднощик; 2) посильний; 3) амер. листоноша; 4) транспортне агентство; 5) перевізник; візник; 6) транспортне судно; 7) авіаносець; 8) багажник (на мотоциклі); 9) мед. бацилоносій, переносник збудника хвороби; 10) поштовий голуб; 11) контейнер; 12) тех. кронштейн; тримач; підпірка; хомутик; несучий пристрій, полозки; ходовий механізм; 13) трубопровід; 14) транспортер; конвеєр; 15) військ. рама затвора; ~ уєйісіє, ~ госкеі ра-кета-носій.
саггіег-Ьоте ['кавпа'Ьо’.п] аф військ, що базується на авіаносці; ~ аігсгаГі літаки, що діють з авіаносця.
саггіег-(ІО£ ['каегюдод] л 1) в’ючний собака; 2) військ, собака зв’язку.
саггіег-паііоп ['каеп9,пеі/п] л держава, яка широко використовує свій флот для перевезення товарів інших країн; держава-транспортер.
сагтіег-рівеоп ['казна, рісізт] п поштовий голуб.
саггіег-ріапе [ 'каепаріеш] л військ. палубний літак.
саїтіе-іаїкіе ['кгеп'іо:кі] л розм. переносна рація.
саггіоіе ['каепоиі] л 1) канадські сани; 2) легкий критий однокінний екіпаж.
саггіоп ['кгепап] 1. л 1) падло; мертвечина; 2) непридатне для їжі м’ясо; 3) знев. мерзота, паскуда; 2. аф 1) гнилий, що розкладається; 2) огидний.
саггіоп-сго>¥ ['кзепап'кгои] л чорна ворона.
саггпуіісЬеі [,ка*п'шіфі] л шотл. 1) гра слів, каламбур; 2) жарт, розіграш.
саггоі ['кгегоі] л 1) морква; зйогіезі ~ морква-каротель; 2) рі руде волосся; 3) рі руді люди.
саггоіу ['кгегоіі] аф 1) морквяного кольору; 2) рудий, рудоволосий.
саггоизеї [^кавги'хеї] л 1) карусель; 2) балаган.
саггу ['каеп] 1. л 1) перенесення; перевезення; 2) військ, далекобійність (гармати); дальність польоту (снаряда); 3) військ, положення «на плече»; 4) тачка; 5) амер. волок (човна); 2. у 1) носити, нести; переносити; 2) возити, везти; перевозити; 3) мати при собі, носити з собою; 4) містити (в собі); 5) мати; 6) підтримувати; нести на собі навантаження; витримувати; 7) продовжувати; подовжувати; 8) підтримувати, підтверджувати; 9) давати (прибуток); 10) збирати (сіно, хліб); вивозити з поля; 11) амер. торгувати (чимсь); продавати; 12) передавати (новини); □ ~ аЬоиі носитися; ~ аіопд захоплювати; ~ алуау а) відносити; б) захоплювати; ~ Ьаек а) відносити назад, повертати; б) переноситися в минуле; ~ (Іо^іі зносити (вниз); ~ Гог-ууагсі а) просувати (справу); б) просуватися, мати успіхи; ~ оЛГ а) забирати, відносити; викрадати; б) вигравати; в) витримувати; г) зводити в могйлу; ~ оп а) продовжувати; б) займатися (чимсь); ~ оиі а) доводити до кінця, завершувати; б) виконувати; в) виносити; ~ оуєг а) перевозити; б) переносити; ~ іЬгои^Ь здійснйти, провестй; довестй до кінця; ~ ир а) будувати; б) підтягувати; 4 іо ~ ійе сопсіизіоп дійтй вйсновку; іо ~ іке сіау здобути перемогу; іо ~ іпіо еїїесі здійснювати; іо ~ ап еіесііоп здобути перемогу на вйборах; іо ~ іо ехсезз перебільшувати; іо ~ іо ехігете8 довестй до краю; іо ~ іпзигапсе бути застрахованим; іо ~ опе’8 роіпі відстояти свою позйцію; іо ~ ОПЄ8ЄІГ У/ІШ СЙ£ПІІу поводитися достойно, триматися з гідністю; іо ~ а ргісе (а уаіие) коштувати; іо ~ а гезоі-иііоп прийняти резолюцію; іке тоііоп
\уаз саггіесі ипапітоизіу пропозйція була прййнята одноголосно; іо ~ іоо Гаг зайтй надто далеко, перестаратися; іо ~ ууєі^ііі мати вагу (вплив); іо ~ аіі (еуегуіЬіпв) ЬеГоге опе мати велйкий успіх; подолати всі перешкоди; іЬіз зЬор сіоез поі ~ Ггиіі фрукти в цьому магазйні не продаються.
саггуаіі [’каеп'о:!] л 1) речовйй мішок, рюкзак; 2) велйка сумка (дорожня); 3) амер. просторий крйтий екіпаж; 4) просторий крйтий автомобіль з двома поздовжніми лавами по боках.
саггуіпв ['кгепп]] л 1) носіння; 2) перевезення; ~ ігасіе транспорт, транспортна справа; фрахтова справа.
саггуіпв-оп ['каегпд'оп] л (рі саггу-іп£8-оп) розм. легковажна поведінка; безглузді вйтівки.
саггу-оуег ['кгеп,оиуо] л 1) залишок, перехіднйй запас; 2) перенос (слова на інший рядок); 3) бух. транспорт.
саг-зіск ['ка:зік] аф що відчуває нудоту під час поїздки на транспорті; І \уаз ~ мене закачано.
сагі [ка:і] 1. л 1) віз, візок; двоколка; 2) екіпаж; коліснйця; 2. V 1) їхати (везтй) на возі; 2) заст. во-зйти на тачці; 3) розм. легко перемагати у грі; переважати.
сагіаде ['ка:іісІз] л 1) гужові (автотранспортні) перевезення; 2) вартість гужового (автотранспортного) перевезення.
сагіе [ка:і] л 1) фр. меню; карта вин; 2) шотл. карта (гральна); 4 ~ Ьіапсйе фр. карт-бланш; іо §іує ~ ЬІапсЬе надати цілковйту свободу дій.
сагіеі [ка:'іе1] л 1) ек. картель; 2) обмін полоненими; 3) письмовий вйклик на дуель.
сагіег ['ка:із] л візнйк.
Сагіезіап [ка:'іі:хрп] 1. л послідовник Декарта; 2. ж# картезіанський; декартівський.
сагіГиІ [’каїїиі] л віз (як міра вантажу).
Сагіка^е ['ка:0ідз] л геогр. н. іст. Карфаген.
Сагйіазітап [Лскба'сізтюп] 1. л іст. карфагенець; 2. аф карфагенський; пунічний.
сагі-ЬеасІ ['ка:іЬед] л передок воза.
сагі-Ьог8Є ['ка:іЬо:8] л ломовйк, вантажний кінь.
сагі-Ьоизе ['каїЬаиз] л навіс для возів.
сагіііаве ['ка:1і1ідз] л хрящ.
сагіііазіпоиз [, ка Іі'іаедзшаз] аф хрящовйй; ~ Ґ18Н збірн. біла рйба.
сагі-іоад ['ка:11оид[ л віз (як міра вантажу); і\уо ~8 оГ Ьау два возй сіна.
сагі-тап ['ка:ітап| л (рі сап-теп) ВІЗНЙК.
саг
179
саз
сагІО£гаркег [каґІодгаЬ] п картограф.
сагіО£гарЬіс(а1) [, ка :1ои 'дгге£ік(а1] ад] картографічний.
сагіовгарку [ка.'іодгаії] п картографія; складання карт.
сагіошапсу ['ка:іоитгепзі] п ворожіння на картах.
сагіоп ['ка:1ап] п 1) картон; 2) картонка; картонна коробка; 3) білий кружок у центрі мішені.
сагіооп [ка:'1и:п] 1. п 1) карикатура; 2) амер. комікс; 3) мист. етюд для фрески, картон; 4) кін. мультиплікація; 2. у малювати карикатури; малювати шарж.
сагіоопізі [ка:'Пі:ш$і] л 1) карика-турйст; 2) кін. худбжник-мультипліка-тор.
сагігмії’е ['ка:Шдз] л 1) військ, патрон; ~ іііитіпаїіпв зі^п освітлювальна сигнальна ракета; 2) котушка фотоплівки; 3) коробка для пересилки (книг тощо).
саПгі(ібе-ЬеИ ['ксг.ґгкізЬек] л 1) патронташ; 2) патронна стрічка.
сагігідбе-Ьойу ['ка:ігкіз,Ьос1і] л військ, корпус гільзи.
сагігі(І£е-Ьох ['ка:іпсізЬок8] л патронний ящик.
сагігі(І£е-са$е ['ка:іпс1зкеі8] л військ. 1) патронна гільза; 2) патронташ.
сагігі(І|’е-сЬатЬег [ 'ка:їгісізД/еїтЬа] л військ, патронник.
сагігі(І|’е-с1ір [ 'ка:ЄпсІзк1ір1 л патронна обойма.
сагігі(І£Є-(1пііп ['ка.іпсізсіглт] л військ, дисковий магазйн.
сагігі(І£е-рарег ['ка:ІгісІз,реіра] л цупкйй папір (для патронних гільз і для малювання).
сагі-гоаД ['ка.ігоид] л путівець, польова (степова) дорога.
саїї-іаіі ['каїїеіі] л задок воза.
сагі-ігаск ['каїїггек] л див. сагі-гоаб.
саїїиіагу ['ка.^иіоп] л журнал для запису, реєстр.
саїїипе ['ка:і)и:п] л кін. музйчна кіномультиплікація.
сагІ-\¥ау [ ка:ґ\уеі] л путівець.
саії-і¥Ьее1 [ ка:ґ\уі.і] л 1) колесо воза; 2) переверти «колесом»; іо іигп (іо ікго\у) ~з перевертатися «колесом»; 3) ав. переворот через крило.
саії-і¥Ьір [ 'ка:ґ\¥ір] л довгий батіг.
саг№гі£М ['ка.ігаїї] л каретник, екіпажний майстер.
сагуе [ка:у] V (разі сагуесі; р. р. сагуеб, сагуеп) 1) різьбити, вирізувати (з дерева, кістки — оиі, оГ, іп, оп); 2) випйлювати; 3) гравірувати; 4) витісувати, висікати (з каменю)’, 5) розрізати, нарізати; 6) діл йти, дробйти (звич. ~ ир); 7) прокладати, пробивати
(шлях) (через, крізь — ікгои^к); 8) діяти на свій розсуд.
сагуеп ['ка:уоп] 1. ад] поет, різьблений (з дерева, кістки)’, висічений (з каменю)’, 2. р.р. від сагуе.
сагуег [ ка:уа] л 1) різьбяр; 2) гравер; 3) скульптор; 4) ніж для різання (м'яса); а раіг оГ ~з велйкий ніж і виделка.
сапіпз ['ка.уїд] л 1) різьблення; 2) різьбярський виріб, дереворит; 3) випилювання; 4) нарізання (м'яса тощо); 5) розчинення (туші).
сагуіпв-кпіГе ['ка:уіі]паі£] л ніж для різання (м'яса тощо).
сазаі ['кеїзої] ад] грам, відмінковий.
сазсаЬеІ ['ка:зкзЬе1] л гримуча змія.
сазсасіе [кгез'кеїсі] 1. л 1) каскад; невеликий водоспад; 2) тех. ступінь, каскад; послідовне з’єднання; 2. V 1) спадати каскадом, падати вниз (про водоспад); 2) блювати.
сазе [кеіз] 1. л 1) випадок; обставина; стан справ; справа; становище; аз іке ~ 8іапсІ8 за цих обставин; іп апу ~ у всякому разі, за будь-якйх обставин; іп ікаї ~ в такому разі; іп по ~ ні в якому разі; іп (Не ~ оГ щодо; ікаї’з (Не ~ так, це так; аз (Не ~ тау Ье залежно від обставин; іо тееі іке ~ бути достатнім, відповідати вимогам; іГ І \уеге іп уоиг ~ розм. на вашому місці я б; 2) докази, аргументи, міркування; аргументація; іо зіаіе опе’з ~ викласти свої доводи; 3) юр. судова справа, випадок у судовій справі; іке ~ Гог Іке сіеГепсіапі факти на користь підсудного (відповідача); іке ~ оГ 1а\¥ вйпадок у судовій практиці; 4) особа, що перебуває під наглядом; хворий, пацієнт; поранений; тепіаі ~ психічно хворий; 5) грам, відмінок; 6) розм. дивак, чудйло, «тип»; 7) розм. любов, закоханість; 8) скриня; ящик, коробка; скрйнька; 9) сумка, чемодан; 10) футляр, чохол; 11) покришка (м'яча); 12) корпус, оправа; 13) тех. оболонка, кожух; капот; 14) військ, гільза; 15) вітрина; засклений стенд; 16) книжкова шафа; 17) друк, набірна (складальна) каса; 4- ~ \уогк амер. вивчення умов життя неблагополучних сімей і допомога їм; 2. рі) розм. придивлятися, оглядати; 2) класти в ящик (скриню, футляр тощо); 3) вставляти в оправу; 4) відкладати в довгий ящик.
сазе-Ьоок ['кеізЬик] л журнал для запису хворих (відвідувачів тощо).
сазе<1 ['кеїзі] асі] у твердій оправі (про книжку).
сазе-ешііп£ [ кеі8,епсІп] ] л грам, відмінкове закінчення.
сазе-ЬапІеп ['кеіз,ка:дп] V 1) тех. гартувати, цементувати (сталь); 2) перен. робйти нечутлйвим.
сазе-ЬагсІетпз ['кеі8,ка:дпп]] л цементація, поверхневе гартування.
сазеіп ['кеїзпп] л хім. казеїн.
сазе-кпіґе ['кеїзпаїі] л (рі сазе--кпіуез) 1) ніж у чохлі; 2) велйкий столовий ніж.
сазе-іалу ['кеїзіо:] л юр. судовйй прецедент.
сазешаїе ['кеізтеїі] п військ. 1) каземат; 2) ескарпова галерея.
сазешепі ['кеізтопі] л 1) віконна стулка; ~ сіоїк тканйна для занавісок; 2) поет, вікно.
сазе-гесогсі [ 'кеі8,геко:сІ] л історія хвороби; картка (поліклінічна тощо).
сазет(е) [ко'го:п] п казарма, барак. сазе-зЬої ['кеїз/оі] п картеч.
сазе-ууопп ['кеі8\уо:т] п ент. лялечка; кокон.
сазЬ [кав/] 1. л 1) готівка; гроші; розрахунок готівкою; ~ Ьу (іп) ~ за готівку; ~ оп сіеііуегу (скор. СОВ) післяплата, з оплатою після доставки; іп ~ з грішми, при грошах; оиі оГ ~, зкогі оГ ~ без грошей; 2) заст. грошовий ящик; ~ ге£Ізіег касовий апарат, каса; ~ іепапі орендар, якйй платить грошима; 3) (рі без змін) каш (монета в Китаї та Індії); 2. V 1) перетворювати на готівку; платйти готівкою; 2) заст. звільнити із служби.
сазЬ-ассошіі ['кгер'каипі] л бух. касовий рахунок.
сазЬ-ашІ-саггу ['кгерп'каеп] л магазйн самообслуговування.
сазк-Ьоок ['кав/Ьик] л касова кнйга.
сазіїіег [кге'/ю] 1. л касир; ~’з скеск амер. банківський чек; 2. V 1) звільняти (з посади); 2) розжалувати; 3) скйнути; повалйти; 4) вигнати з ганьбою; 5) відкинути; усунути.
сазШезз ['кге/ііз] асі] що не має готівки; безгрошовий.
сазЬшеге [кзе/'тіа] п 1) кашемір (тканина); 2) кашемірова шаль; 3) вовняна пряжа.
сазіпз ['кеїзп]] л 1) обшивка, оббивка, оболонка; облицювання; 2) буд. опалубка, покриття; 3) тех. станина; кожух; корпус; рама; картер; капот; 4) оправа, футляр; покришка; 5) гірн. обсадні труби; 6) оклад (ікони).
сазіп£-рарег ['кеїзп],реіра] л пакувальний папір.
сазіпвз ['кеі8П]х] л рі кйшки (для ковбасних виробів).
сазіпі [ка'8і:пі:] рі від сазіпо.
сазіпо [ка'зі:пои] л (рі сазіпі) казино.
сазк [ка:зк] 1. л 1) бочка; барйло, бочонок; 2) контейнер; 2. V розливати в бочки; класти в бочонки.
сазкеі ['каїзкії] 1. л 1) скринька, шкатулка; 2) амер. труна; 3) оболонка; 4) контейнер (для радіоактивних матеріалів); 2. V 1) ховати в скриньку; 2) амер. класти в труну.
Саз
180
саз
Сазраг ['каверз] п ч. ім’я Каспар. Сазрег ['каверз] п ч. ім’я Каспер. Сазріап ['каверізп] ад] каспійський; ~ 8еа геогр. н. Каспійське море.
саздие [кавек] п поет. іст. шолом, каска.
сазз [каве] V юр. відміняти, анулювати, скасовувати.
Саззапгіга [кз'еавпдгз] п грецьк. міф. 1) ж. ім’я Кассандра; 2) віщунка.
саззаііоп [кав'ееі/п] п юр. касація; соші оГ ~ касаційний суд.
саззе [ка.е] п дефектний папір; зовнішні аркуші пачки паперу (тж ~ рарег).
саззегоіе ['кавезгоиі] п 1) каструлька з кераміки (з жароміцного скла); 2) запіканка з рису (з картоплі з овочами).
саззеііе [кз'ееі] п 1) скринька, шкатулка; 2) касета.
саззіа ['кзвеїз] п 1) бот. олександрійський лист; 2) коричне дерево; 3) поет, запашна рослина.
саззіа-Ьагк ['кавеїзЬа.к] п кора кориці, корична кора.
саззідопу ['кзвеїдзпі] п бот. французька лаванда.
Саззіореіа І [,кавеїз'ріїз] п ж. ім’я, міф. Кассіопея.
Саззіореіа II [Давеї'оидо] п астр. Кассіопея (сузір’я); ~’е СЬаіг колісниця Кассіопеї.
саззоск ['кавезк] п 1) церк. ряса, сутана; 2) знев. священик; піп.
саззоіеііе [,каеез'1еІ] п 1) кадило, кадильниця; 2) коробка для сухих парфумів.
саззолуагу ['кавез\уєзп] п зоол. казуар.
саззу ['кавеї] п солом’яний кошик.
сазі І [ка:зІ] п 1) кидок; 2) кидання; метання; 3) відстань кидка; 4) певна кількість; вихід (продукції); 5) покидьки, послідки; екскременти; блювотина; 6) театр, розподіл ролей; 7) акторський склад; 8) взірець, зразок; 9) склад (розуму тощо); тип; 10) гіпсовий зліпок; 11) гіпсова пов’язка; шина; 12) відтінок; 13) підрахунок; 14) амер. здогадка, припущення; прогноз; 15) погляд; вираз очей; 16) тех. литво; плавка; 17) місце для вудіння риби; 18) місце (в екіпажі); 19) ризик, ставка, шанс; ІЬе Іазі ~ останній шанс.
сазі II [ка:зІ] V (разі і р.р. сазі) 1) кидати; метати; Іо ~ а Іоок (а £Іапсе, ап еуе) кинути оком, зиркнути; іо ~ Іоіз кидати жереб; Іо ~ а Ьоок закидати вудку; 2) втрачати; міняти (зуби, роги); скидати (листя); іо ~ іЬе соаі линяти (про тварин); 3) виливати, лити (метал); 4) ухвалювати вирок; 5) бракувати (коней тощо); 6) заст. обмірковувати; 7) робйти припущення; провіщати; 8) театр, розподіляти (ро
лі); давати роль (акторові); 9) скйнути, народити передчасно (про тварин); 10) підраховувати; підсумовувати; □ ~ аЬоиі обмірковувати; ~ азісіе відкидати; ~ атуау а) відкидати; б) викидати; ~ Ьаек а) відкинути назад; б) спростувати (обвинувачення); ~ ЬеЬіімІ випередити; ~ доню а) руйнувати; б) скидати; в) опускати (очі); г) пригнічувати; ~ оГТ а) покидати; б) скидати; в) відмовлятися; ~ оиі викинути, вигнати; примусити піти; ~ ир а) викидати; б) підраховувати; в) підводити (очі, голову); < іо ~ 1І£ЙІ проливати світло (на — ироп); вносити ясність; Іо ~ а уоіє подавати голос (на виборах); Іо ~ іп опе’з іееіЬ дорікати, докоряти (комусь); Іо ~ а зіит кидати тінь (на когось); порочити, ганьбити; іо ~ Ьеуопд ІЬе тооп фантазувати; іо ~ а зреіі ироп зтЬ. зачарувати когось.
Сазіаііа [кгез'їеіір] п міф. грецьк. Касталія; джерело натхнення.
сазіапеоиз [кгез'їешізз] ад] рідк. каштановий (колір).
сазіапеіз [.каезіз'пеїз] п рі кастаньєти.
сазіа^ау ['ка:зіз\уеі] 1. п 1) той, хто зазнав корабельної аварії; 2) знедолений; вигнанець; 3) нечестивець; 2. асі] 1) викинутий (на чужий берег); 2) знедолений, неприкаяний; 3) нечестивий; 4) некорисний, нікому не потрібний.
сазіе [ка:зІ] п 1) каста; 2) кастова система; 3) привілейований клас; іо Іозе ~ втратити привілейоване становище; 4) заст. раса; походження; порода.
сазіеііап ['ка:зП1ап] п кастелян, доглядач замку.
сазіеііаіед [ 'кгезіеіеііісі] асі] 1) збудований у вигляді замку; 2) багатий на замки (про місцевість); 3) тех. зазублений; зубчастий (про стіну).
сазіеііаііоп [,кзезіо'іеі/п] п 1) спорудження замків; 2) зубчасті стіни.
сазіеііеі ['каезіїїіі] п невеликий замок; поміщицький будинок.
сазіег ['ка:зІа] п 1) ливарник; 2) ролик, коліщатко (на ніжках меблів); 3) обліковець; особа, яка веде звітність; 4) розподілювач ролей; 5) вйбракуваний кінь; 6) шапка з кролячого (бобрового) х^ра.
сазіі^аіе ['кгезіїдеіі] V 1) бичувати, картати; суворо осуджувати; запекло критикувати; нападати (на когось); 2) бити, шмагати; карати; 3) виправляти (недоліки); усувати (пороки).
са$іі|’аііоп [.каезії 'деі/п] п 1) бичування; суворе осудження; запекла критика; 2) покарання, биття, шмагання; 3) догана, осуд; 4) виправлення (недоліків тощо).
сазііааіогу [ 'кгезіїдеііоп] асі] 1) су-
вдрий; викривальний; запеклий (про критику); 2) караючий; 3) виправний.
сазііііап [каез'їіііап] п 1) мешканець замку; 2) озброєний захисник замку.
сазііпз ['ка:з1п]] 1. п 1) кидання, метання; 2) скидання, зміна (шкіри тощо); 3) орієнтовний підрахунок, 4) театр, розподіл ролей; підбір акторів; 5) тех. лиття, відливання; відливок, литво; 6) жолоблення (деревини); 7) перелопачування; 8) купкй наритої черв’яками землі; 2. асі] 1) кидальний, метальний; 2) що дає перевагу; ~ уоіє вирішальний голос; 3) ливарний; ~ Ьед ливарний двір; ~ Ьох опока; ~ Гогт виливниця.
сазітв-ЬоШе ['кагзІїд.ЬоІІ] п флакон для парфумів.
сазіт^-оЯ ['кагзіп] о:£| п 1) відкидання, скидання; 2) орієнтовний підрахунок; 3) друк, визначення обсягу друкованої праці за рукописом; 4) мед. відторгнення.
сазііпв-уоісе ['каїзігд'уоіз] п голос, що дає перевагу (на виборах).
сазі-ігоп І ['каїзі'аіап] п чавун.
сазі-ігоп II ['ка:зІ,аіап] асі] 1) чавунний, зроблений з чавуну; 2) твердий, непохитний, незламний; ~ роїісу негнучка політика.
сазіїе ['кагзі] п 1) замок; палац; іо ЬиіїсІ ~з іп ііїе аіг (іп ІЬе зку, іп 8раіп) будувати повітряні замки; 2) фортеця, сховище; 3) шах. тура; 4) поет. корабель; 5) контейнер; 6) (Ііїе С.) іст. Дублінський замок, резиденція віце-королів; 2. V 1) поміщати в замок; 2) шах. рокірувати (ся).
сазіїе-ЬиіМег ['ка:з1,Ьі1<Ь] п фантазер, мрійник.
сазіІе-Ьиікііпз [ 'ка:з1,Ьік1п]] п повітряні замки; марні мрії; фантазування.
сазіїтв ['кагзіід] п рокіровка.
сазі-оЯ ['ка:зІ'з:£] 1. п 1) покинута людйна; вигнанець; ’ знедолений; відщепенець; 2) викинута непотрібна річ; 3) рі недоноски; недоїдки, об’їдки; лахміття; 2. ад] 1) покинутий; занехаяний; 2) непотрібний, непридатний, поношений; ~ сіоііїіп^ лахміття, старий мотлох.
сазіог ['кагзіо] п 1) коліщатко; ролик (на ніжках меблів); 2) сільнйця; перечниця; 3) бобер; 4) боброве хутро; 5) текст, кастор; 6) розм. шапка з бобрового (кролячого) хутра; 7) боброва струмина; ~ оіі рицинова (касторова) олія, рицина; ~ оіі ріапі бот. рицина; ~ оіі аПізІ жарг. лікар; ~ зи^аг цукрова пудра.
сазіогеиш [кгез'іо:гіот] п боброва струмина.
сазігаіе ['кгезігеїі] 1. п 1) кастрат; євнух; 2) кастрована тварина; валах; каплун; пулярка; 2. V 1) каструвати, холостити; оскопляти; 2) скорочувати,
са$
181
саі
урізувати, утинати; вирізати (з тексту тощо).
сазігаііоп [кзез'ігеї/п] п 1) кастрація, вихолощування; 2) скорочення, вирізування, краяння (тексту тощо).
Сазігіз ['кав$іп$] п геогр. н. м. Ка-стрі.
сазиаі ['кав^иоі] 1. п 1) (тж рі) тимчасовий робітник; випадковий відвідувач (ресторану тощо); випадковий покупець (в магазині); випадковий клієнт; 2) військовослужбовець у резерві; 3) рі військовослужбовці, які чекають призначення; 4) мед. потерпілий від нещасного випадку; 2. аф 1) випадковий; 2) ненавмисний, несподіваний; 3) недбалий, несерйозний; 4) нерегулярний; тимчасовий; неплановий; ~ \уогкег (ІаЬоигег) робітник, який не має постійної роббти; 5) мед. потерпілий від нещасного випадку.
са$иаііхе ['кгезіиоіаіг] V переводити на тимчасову роботу.
сазиаПу ['каедизії] асіу 1) випадково, мимохідь, попутно; 2) ненавмисно, несподівано; 3) неуважно, недбало.
сазиаііу ['кае^иаііі] п 1) нещасний вйпадок; катастрофа; аварія; ~ сіеагіпе роіпі евакуаційний пункт; ~ жагсі палата швидкої допомоги; 2) військ, що вибув із строю; поранений; убитий; ~ 1І8і військ, спйсок поранених і убитих; 3) рі втрати (в людях); іо 8и8іаіп сази-аіііез зазнати втрат; 4) рі пошкоджена техніка; 5) мед. смерть від нещасного вйпадку (від поранення); 6) заст. вйпадок, випадковість.
сазиЬі ['кзег)Ш8і] п казуїст.
са8иІ8ііс(а!) [,каег]и'і8Іік(а1)] асі) ка-зуїстйчний.
сазиізігу ['кзех)Ш8Іп] п казуїстика.
сазиз ['кеі898] п лат. вйпадок; окремий факт; казус (тж юр.).
сазі» ЬеШ ['ка:$и$'Ьеіі] лат. казус беллі, прйвід для війнй.
саі [каві] 1. п 1) кіт (тж іот ~); кішка; 2) зоол. тварйна родйни котячих; \¥І1д ~ дйка кішка; 3) сварлйва (недо-брозйчлйва) жінка; пліткарка; уїдлива людйна; окі ~ стара відьма; 4) мор. кат; 5) амер. військ, розм. гусенична машйна; 6) (скор. від саіегріііаг ігасіог) амер. розм. гусеничний трактор; 7) розм. повія; 4 ЬагЬег’з ~ розм. базіка; іо Іеі ійе ~ оиі о£ іЬе Ьа§ присл. роздзвонйти секрет; вйбовкати таєм-нйцю; іо Іеасі а ~ апсі бо§ ІіГе жйти, як кішка з собакою; епои^й іо таке а ~ 1аи£й і мертвого може розсмішйти, дуке смішно; іо зее и/йісй и/ау ійе ~ Ішпрз, іо \уаіі Гог іЬе ~ іо ]итр вичікувати, кудй вітер повіє; іі гаіпз ~8 апсі <іо£8 розм. ллє як з відра (про дощ); іЬаі ~ июп’і ^итр розм. цей номер не пройде; іо іит ~ іп ІЬе рап стати перебіжчиком; ійеге І8 ПО ГООГП ІО 8^ІП§ а ~ тут дуже тісно, тут нема де повернутися; аз а ~ іоуєз тизіагсі любить,
як собака палицю; 2. у 1) бйти канчуком; 2) мор. брати якір на кат; 3) розм. ригати, блювати.
саіасЬге$е$ [,каеіак'гіїзігг] рі від са-іасйгезіз.
саіаскге8Із [,каеізк'гіізіз] п (рі саіа-сйгезез) 1) катахреза; 2) неправильне вживання слів.
саіасіузт [ 'каеіокіїхт] п 1) катаклізм; крутйй рішучий поворот; перелом; 2) поет., бібл. потоп; повінь; ~ о£ ЬІоосІ море крові.
саіасіувтіс [,кгеІа'к1іхтік] асі) 1) рішучий, крутйй; 2) руйнівнйй, катастрофічний.
саіасошЬ ['каеіакошп] п (часто рі) 1) катакомби, підземне кладовйще; 2) підземелля, підземна печера; 3) галерея з нішами (про винний погріб).
саіаГаІдие ['каеіоЕаеІк] п катафалк.
саіаіерзу ['кзеіаіерзі] п 1) мед. каталепсія, правець; 2) остовпіння, заціпеніння; 3) філос. сприйняття.
саіаіерііс [,каеід'1еріік] 1. асі) 1) мед. каталептйчний; 2) заціпенілий, закляклий; 3) філос. сприйнятливий; 2. п каталептик, хворий на правець.
саіаІо£ ['каеіоіод] п див. саіаіодие. саіаіодие ['кгеіоіоа] 1. п 1) каталог;
2) амер. довідник; 3) спйсок, реєстр, перелік; 4) прейскурант; 5) амер. програма, навчальний план; 2. V 1) каталогізувати, вносити в каталог; 2) включати в прейскурант (реєстр, перелік); 3) перераховувати, реєструвати, підмічати.
саіа1о&иег [ 'каеіа, їздо] п каталогізатор, упорядник каталогу.
са іа1у$е$ [кз Чгеїізі :г] рі від сагаїузіз.
саіаіузіз [кзЧгеїізіз] п (рі саіаіузез) хім. каталіз; розпад.
саіаіузі [ 'кгеїаіізі] п хім. каталізатор.
саіатагап [,кзеізтз'гзеп] п 1) мор. катамаран; 2) буркотун; сварлйва жінка.
саіатііе ['кгеїотаїї] п хлопчик-пе-дераст.
саіатоипі [ 'кзеїотаипі] п зоол.
1) рись; 2) пума, кугуар.
саіатоипіаіп [.кж^таипіт] п зоол. леопард.
саіаріазт ['кгеїоріаехт] п мед. припарка.
саіариіі ['кгеїзрлії] 1. п 1) іст. катапульта; метальна машйна; 2) ав. катапульта; ~ 1аипсйіп§ зліт літака за допомогою катапульти; ~ зеаі ав. катапультоване крісло; 3) рогатка; 2. V 1) метати, викидати катапультою; 2) ав. катапультувати; 3) стріляти з рогатки.
саіагасі ['кгеїатаекі] 1. п 1) водоспад; 2) сйльна злйва; 3) поріг (річковий); 4) фонтан, потік (сліз тощо); 5) мед. катаракта; 6) тех. демпфер; 7) іст. опускні грати (фортеці); 2. V падати водоспадом.
саіагасіоиз [, кгеїа 'таекіоз] асі) мед. катаракти ий.
саіаггЬ [кз'іа:] п 1) катар; 2) розм. простуда; нежить.
саіа5ігорЬе [ко'їзезітаії] п 1) катастрофа; лйхо; нещастя, біда, напасть; писіеаг ~ ядерна катастрофа; 2) загй-бель; трагічний кінець; 3) геол. катаклізм; 4) переворот; крутйй перелом.
саіазігорЬіс [, кзеїа 'зітзіїк] аф катастрофічний.
саіЬіпі [ 'кавіЬо:<і] п зоол. дрізд американський.
саісаП ['каеіко:!] 1. п 1) свист, ос-вйстування; 2) свисток; 2. госвйстувати.
саісЬ І [каві/] п 1) спіймання, захват, захоплення; 2) улов, здобич; 3) хитрість, пастка; підступ; 4) клямка; засув; шпінгалет; 5) припйнення на мить, втрата на мить (голосу); 6) тех. гальмо; стопор; 7) вйгідне придбання; 8) амер. обрйвки, шмат-кй, клапті; 9) спорт, кетч; 10) с.г. самосів хлібних злаків; 11) гра в м’яч; 4 ~ сгорз а) міжрядні культури (посіви); б) парові культури; ~ Іеііега друк. колонтйтул; ~ Ііпе друк, а) контрольний рядок у гранці набору; б) театр. репліка, розрахована на сміх у залі; ~ рйгазе а) демагогічний лозунг; б) яскрава реклама; ~ зііїсй шов «ялйнкою».
саісЬ II [каву] V (разі і р. р. саи^йі) 1) ловйти, спіймати; затрймати; захо-пйти; 2) збагнути; зрозуміти; 3) устй-гнути, наздогнати; іо ~ іке ітаіп устй-гнути на поїзд; 4) прищикнути; затйснути; зачепйти; ту сіге88 саи^йі оп а паіі мій одяг зачепйвся за цвях; 5) захворіти, заразйтися; 6) побачити (побіжно); 7) привернути (увагу); 8) замикатися (про замок, засув); 9) влучити; □ ~ аі а) ухопйтися за; чіплятися за; б) зрадіти (чомусь); в) присікуватися до; ~ а\¥ау потягтй; ~ оЯГ амер. заснути; ~ оп а) ухопйтися за; б) розуміти; в) розм. стати модним; ~ оиі знайтй; вйявити; ~ ир а) підхо-пйти, підняти; б) перейняти; в) наздогнати; г) переривати (мовця); д) під-нестй (прапор); е) присікуватися; іо ~ Ьгеаій переводити дух; іо ~ (а) соісі застудйтися; іо ~ Гіте загорітися, зайнятися; іо ~ Ьоісі о£ ухопйтися за; іо ~ 8І8ІИ о£ побачити; Іо ~ а 8Іітр8е оГ угледіти на мить.
саіск-аіі ['кавуоіі] аф неоднорідний; різношерстий.
саісЬ-Ьазіп ['кгеу,Ьеі8п] п решітка стоку дощової водй.
саісЬег ['кзвуа] п 1) уловлювач; 2) тех. обмежувач; 3) поглинач.
саіс1ші£ ['каеірд] аф 1) заразливий; причепливий; 2) привабливий; захоплюючий; 3) несталий, нестійкйй (про погоду).
саісктепі ['кзеі/тапі] п дренаж; ~ агеа басейн рікй; водозбірна площа.
саі
182
саі
саісЬреппу ['каеІ/,репі] асі] показний, розрахований на дешевий успіх.
саісіїроіе ['каеі/роиі] «судовий прй-став; судовий виконавець.
саісЬроІІ ['каеі/роиі] п див. саісії-роїе.
саІсії-8Іу1е ['каеІ/8Іаі1] п спорт, вільна боротьба.
саісЬир [’кгеї/зр] див. кеісіїир.
саісівуопі ['каеЦ\¥о:д] п 1) модне слівце; лозунг; вдало сказане слово; 2) театр, репліка; 3) друк, колонтитул (у словнику)', ~ ННе скорочена назва (книги)', 4) римоване слово; 5) пароль.
саісіїу ['кгеїр] ад] 1) яскравий, привабливий, захоплюючий; 2) причепливий; що легко запам’ятовується; 3) обманливий; каверзний; хитромудрий; 4) поривчастий, рвучкий (про вітер).
саіесіїеіісаі [Лгеії'кеїікої] ад] 1) опйтувальний; 2) церк. катехізйч-ний; 3) церк. що стосується напучування новонавернених.
саіесЬеіісз [.кгеіі кеїікз] п рі 1) метод викладання шляхом запитань і відповідей; 2) церк. розділ богослів’я, присвячений катехізису.
са<есЬі$т ['кгеїікігт] п 1) церк. катехізис; 2) виклад основ (чогось) у формі запитань і відповідей; 3) низка запитань і відповідей.
саІесіїІ8І ['кгеїікізі] п 1) церк. законовчитель; 2) учйтель, який проводить заняття у формі запитань і відповідей.
саіесЬіге [’кгеїікаїг] V 1) викладати у формі запитань і відповідей; 2) допитувати; 3) церк. наставляти, повчати; викладати катехізис.
саіесЬи ['кгеїн/и:] п дубйльний екстракт.
саіесіїитеп [, кгеІі'к]и:теп] п 1) церк. новонавернений, неофіт; 2) новий учасник організації (руху).
саіезогісаі [,к&*і'допкд1] ад] 1) категоричний; безумовний; беззастережний; рішучий; ясний, недвозначний; 2) філос. категоріальний; категоричний.
саіе£огіхе [ 'кгеїідзгаїг] V розподіляти по категоріях, класифікувати.
саіевогу ['кгеїідоп] п 1) категорія; розряд; клас; 2) спортивний розряд.
саіепа [ка'іі.пз] п (рі тж саіепае) лат. ланцюг; зв’язок; нйзка, ряд.
саіепае [ка'іі:пі:] рі від саіепа.
саіепагіап [,кзеІі'пєагі9п] див. саіе-пагу.
саіепагу [ка'іііпап] 1. п 1) ланцюгова лінія; 2) тех. несучий трос; 3) ел. контактна мережа (тж ~ 8узіет); 2. ад] 1) ланцюговий (про лінію)', 2) тех. несучий (про трос)’, 3) ел. контактний (про мережу).
саіепаіе ['каеішеїі] V тех. зчіплювати; з’єднувати; зв’язувати.
саіепаііоп [,кгеіГпеі/п] п 1) зчіплю
вання, зчеплення; 2) мат., хім. утворення ланцюга.
саіег ['кеііо] 1. п 1) карт, четвірка; 2) чотири очки (гра в кості)', 2. аду діагонально, навскіс; 3. V 1) постачати провізію; забезпечувати продовольством; 2) обслуговувати (когось — Гог); 3) годувати (когось — Гог); 4) допомагати (комусь), утрймувати (когось)’, 5) догоджати, намагатися догодити (комусь — іо); 6) розташовувати у вигляді ромба; 7) різати, пересікати тощо по діагоналі, навскіс.
саіегап ['каеіагзп] п грабіжник; пірат.
саіег-соизіп ['кеііз,клхп] п 1) далекий родич; 2) близький приятель, своя людйна; іо Ье ~8 дружйти.
саіегег ['кеііого] п 1) постачальник провізії; 2) (перев. рі) фірма, що обслуговує бенкети (весілля тощо)’, 3) військ, завідуючий їдальнею (харчоблоком).
саіегіпз ['кеіізпд] п 1) постачання продуктів; 2) обслуговування весіль (бенкетів тощо)', 3) громадське харчування; ііїе ~ ігасіе ресторанна справа.
саіегріїїаг ['кжіаріїо] п 1) зоол. гусінь; 2) перен. кровопивця, павук; п’явка; паразит; 3) заст. здйрник; 4) тех. гусеничний хід; гусеничний трактор (тж ~ ігасіог); ~ ігиск всюдихід на гусеничному ходу.
саіепуаиі ['кгеїо^з:!] 1. п котячий концерт; 2. V 1) кричати по-кошачому; 2) грати безладно (про оркестр)', 3) груб, ганяти за спіднйцями.
саІе§ [кеііз] п рі поет, страви, вишукані наїдки.
саі-еуей [ 'каеіакі] ад] що бачить як кішка; що бачить у темряві.
саі-їїзії ['каеіГі/І п зоол. зубатка смугаста.
саі-ГооІес! ('кжі'іїїікІ] ад] якйй ступає, підкрадається нечутно; що ходить крадькома.
са<£іі< ['каеідлі] п 1) кетгут, кишкова струна; 2) скрйпка; струнні інструменти; ~ зсгарег розм. скрипаль; 3) бортівка (тканина).
СаПіагіпа [ 'кзеОа 'гі :па] п ж. ім ’я Ка-таріна.
Саііїагіпе [,кге0(з)пп] п ж. ім'я Ке-трін, Катрін.
саііїагіге ['кжбагаїг] V очищати.
саНіаг$е$ [ка'0а:8І:2] рі від саііїаг8І8.
саІіїаг8І8 [ка'0а:8і8] п (рі саііїагзез) 1) філос. катарсис; 2) мед. очйщення шлунка; лікування проноснйм.
саііїагііс [ка'0а:іік] 1. п мед. проносне; 2. ад] 1) проноснйй; 2) перен. оч йщу вальний.
СаІЬау [кае'Оеі] п заст. поет. Китай.
саі-іїеай ['каеііїед] п мор. кат-балка.
саНіеЛга [ка'ОітіІга] п 1) кафедра;
2) церк. престол єпйскопа у кафед
ральному соборі; 3) сан єпйскопа; 4) високий пост; авторитет; влада.
саІЬеЛгаІ [кз'0і:дгз1] 1. п церк. кафедральний собор; 2. ад] церк. соборний; кафедральний; ~ сіїигсії соборна церква.
СаіЬегіпе ['кае0(а)пп] п ж. ім'я Катрін.
СаіЬегіпе-^ЬееІ ['кзе0(з)5пп\уі:1] п 1) вогненне колесо (феєрверк)’, 2) архт. кругле вікно.
СаіЬеш ['кае0з:п] п свято св. Ка-терйни; Катрин день.
саІЬеІег ['каебіїз] п мед. катетер.
саііїеіегіхе [ 'каеОіІзгаїг] V мед. вводити катетер, катетеризувати.
саііїеіі ['каеОіІаі] рі від саііїеіиз.
саІЬеіш» [ 'каебіїоз] п (р/саііїеіі) мат. перпендикуляр.
СаІЬіе [ 'кае0і] п ж. ім 'я Кеті (зменш, від Саііїагіпа, Саііїегіпе).
саііїосіе ['кае0оисІ] п фіз. катод; ~ іиЬе електроннопроменева трубка.
саіЬоШс [ко'0осіїк] ад] фіз. катодний.
саі-ЬоІе [ 'кгеїіїоиі] п 1) лаз для кота (в дверях)’, 2) перен. невелйкий отвір (в який лише кіт може пролізти).
СаіЬоІіс ['кавОоіїк] 1. п католик; 2. ад] 1) католйцький; 2) вселенський; соборний; 3) ортодоксальний.
саіЬоІіс ['кае0о1ік] ад] 1) всесвітній, світовйй; 2) широкий, різнобічний; всеосяжний; 3) шйроко мйслячий; вільнодумний; ліберальний.
СаіЬоІісаІІу [ка'0оіїкоії] аду у ка-толйцькому дусі.
саіЬоіісаіІу [ка'0оіїкоії] аду шйроко; різнобічно; всеосяжно.
Са<Ьо1ісі$ш [ка'боїізігт] п церк. 1) католицйзм, католйцтво; 2) вчй-нок, гідний доброго католика.
СаіЬоіісііу [,кав0а'ІЇ8Н1] п 1) відповідність ученню католйцької церкви; 2) римсько-католицька церква; 3) католицйзм.
саіЬоЬсііу [,кае0а'Іізііі] п 1) різносто-ронність (інтересів тощо)’, різноманітність; всеосяжний характер (почуттів тощо)', 2) загальність; універсальність; 3) лібералізм; вільнодумство.
СЯІІЇ0ІІСІ2Є [ко'03ІЇ8аіХ] V 1) церк. навертати в католйцтво, окатолйчува-ти; 2) ставати католиком; 3) надавати загального характеру; робйти всеосяжним.
саіЬоІісоп [ка'0зіїкоп] п засіб від усіх хвороб, панацея (тж перен.).
СаІЬо1ісо$ [кз'0з1іко8] п церк. ка-толікос.
СаіЬу ['кге0і] п ж. ім я Кеті (зменш, від Саііїагіпа, Саііїегіпе).
саі-ісе ['каеіаіз] п тоненький лід.
саііоп ['каеіаіап] п хім. катіон.
саїкіп ['каеікіп] п котик, сережка (на деревах).
саі
183
саи
саі-іар ['кгеїДаер] п розм. пійло, помиї, бурда (про безалкогольні напої).
саі-ііке [’каеііаїк] аф 1) схожий на кота, котячий; 2) м’який, нечутний (про ходу).
са<1т£ ['каеііп]] п 1) мед. ампутаційний ніж; 2) мед. тонкий кетгут; 3) рідк. кошеня; кішечка.
саішіпі ['каеїтіпі] п бот. котяча м’ята.
саі-пар ['каеіпзвр] 1. п короткий сон (у кріслі)} 2. V подрімати; трохи поспати; спати уривками.
сайіір ['каеїшр] п амер. котяча м’ята.
саіотап [кз'їоипізп] аф 1) іст. катом івський, що стосується Катона; 2) перен. суворий, невблаганний.
саі-о’-шпеЧаік ['кгеїз'пашїеііг] п 1) кішка-дев’ятихвостка (канчук)} 2) амер. рогоза.
саіоріготапсу [кз'їзрігзтзвпзі] п ворожіння на дзеркалах.
саї’8-еуе ['каеїзаі] п 1) мін. котяче око; 2) рі дорожні рефлектори.
саі’з Гооі ['каеїзіиі] п бот. котяча лапка.
саІ-8кіішег ['кавІ,8кшз] п розм. тракторист.
саі-зіеер ['каеі8Іі:р] п сон уривками; короткий сон.
са<’$-теаі ['каеі8ті:і] п конина, м’ясні обрізки (для котів).
саГ5-рамг ['каеізрз:] п 1) знаряддя в чиїхось руках; іо таке а - оГ а регзоп зробйти когось своїм знаряддям; 2) легкий бриз, жмури (на воді)} 3) мор. подвійний талрепний вузол.
саі’з-іаіі ['каеїзіеіі] п 1) бот. рогоза; 2) котик (на дереві)} 3) горжетка; < ~ вгазз бот. тимофіївка, житниця.
саІ-8Ііск ['кзеїзіїк] п битка для гри в цурку.
саі-зиіі ['каеІ8]и:1] п кішечка (жіночий костюм).
саІ8ир ['каеїззр] див. кеісЬир.
саІ’х-луЬізкег [ 'каеІ8'\¥і8кз] п рад. контактна пружина, «вусик».
саі-іаіі ['каеПеїІ] п 1) сережка (на дереві)} 2) рогоза; 3) горжетка.
саІІізЬ ['каеп/] аф 1) злісний, уїдливий; недоброзичливий; 2) хитрий; підступний; скрадливий; 3) рідк. котячий, схожий на кота.
саіііе ['кзвії] п (рі без змін) 1) ве-лйка рогата худоба; ~ Іеайег ніздряне кільце (яке вставляють в ніздрі бикам)} $та!1 ~ дрібна рогата худоба; реШ^гее ~ племінна рогата худоба; 2) заст. гади; сволота, наволоч; паскуда; паразити (про комах)} ~ &гиЬ ґедзь бичачий; 3) мор. живйй вантаж.
саїїіе-деаіег ['каеіі.ді.із] п скотопромисловець.
саСЙе-Геедег ['кае11,Гі:дз] п кормороздавач, автогодівнйця для худоби.
саиіе-ІШег [ 'кзеїіДійз] п викрадач худоби.
са111е-1іГііп£ [ 'каеіі, Іійіі] ] п викрадання худоби.
саіііетап ['каеіітзп] п (рі саіііетеп) 1) пастух; 2) амер. скотар.
саИІе-реп ['каеііреп] п загін, обора, загорода (для худоби).
саПІе-рІа^ие ['каеііріеїд] п чума рогатої худоби.
саЯІе-гапсЬ ['каеі!га:пі/] п тварйн-ницька ферма; тварйнницьке (скотарське) господарство; ранчо.
саПІе-піп ['каеііглп] п велйкий вй-гін; пасовйще.
са111е-пі8І1ег [ 'каеіі,глзіз] п амер. викрадач худоби.
саиіе-$Ьоиг ['каеіі/ои] п вйставка рогатої худоби.
саПІе-$іаііоп [ 'каеіі, 8іеі/п] див.
саіііе-гип.
саИІе-Іпіск ['кзеїііглк] п скотовоз (вантажний автомобіль).
Саііу ['каеіі] п ж. ім'я Кеті, Каті (зменш, від СаіЬегіпе).
саііу ['каеіі] див. саІІізЬ.
саІ-і¥а1к ['кае1\уз:к] п 1) вузенький місток; 2) робочий поміст.
саі-ігіКесІ ['каеІ'\¥іИд] аф знев. 1) дріб’язковий; недалекий; 2) злісний; упертий.
Саисазіап [кз: 'кеі2]зп] 1. п кавказець; 2. аф кавказький; ~ £оаІ кам’-янйй тур; ~ гпіік мацоні (кисле молоко).
Саисазиз ['кзгкзззз] п (Ійе ~) геогр. н. Кавказ.
саиси5 ['ко:кз8] п 1) таємна нарада лідерів партій; 2) партійні збдри; фракційна нарада; 3) ірон. верхівка партійного керівнйцтва; 4) амер. пе-редвйборний мітинг прихйльників партії.
сашіаі [ 'кз:с!1] аф анат. хвостовйй.
сашіаіе ['кз:деіІ] афз хвостом, хвостатий.
саиШГопп ['кз:діГз:т] аф хвостопо-дібний.
сашііііо [каи'ді:1)ои] п ісп. 1) верховода, ватажок, проводйр; 2) каудйльйо (титул).
сашіїе ['кз:д1] 1. п гарячий пряний напій для хворих; 2. у 1) напувати гарячим напоєм; 2) перемішувати, збовтувати; 3) переплутати усе на світі.
саи&Ьі [кз:1] разі і р.р. від саісЬ II.
саиі [кз:1] п 1) сорочка (у новонародженого)} Іо Ье Ьот >УІіЬ а ~ народитися в сорочці; 2) анат. перетинка; 3) сітка (для волосся)} очіпок.
саиідгоп ['кз.Игзп] п 1) казан; котел; казанок; 2) геол. кальдера.
саиііїкиуег ['кзіі.йаиз] п бот. цвітна капуста.
саиШдпп ['кз:1іГз:гп] аф стеблоподібний, стебловйй.
саиік [кз:к] у 1) мор. конопатити; ущільнювати стйки; 2) затикати; за
мазувати щілйни; 3) розм. заткнутися, замовкнути; 4) заснути.
саиікег [’кз:кз] у 1) конопатник; 2) розм. ковток спиртного; 3) карбувальник; 4) щось неймовірне (приголомшливе); брехня, вйгадка.
сашпа ['кз:тз] п мед. жар, запальна пропасниця.
саиза ['кз:гз] п (/?/саи8ае) лат. при-чйна; ~ саи8ап8 першопричйна.
саизае ['кз:гі:] рі від саи8а.
саизаі [кз.гі] аф 1) причйнний; каузальний; 2) що є причйною; ~ Гип-£и8 хвороботворний (патогенний) гриб.
саозаіііу [кз: 'гаеіііі] п причйнність, причйнний зв’язок; каузальність.
саизаііоп [кз:'геі/п] п 1) спричй-нення; 2) мед. етіологія; 3) філос. при-чйнна обумовленість.
саизаііуе [’кз.гзііу] 1. п спонукальний стан, каузатйв; 2. аф 1) філос. причйнний, каузальний; 2) мед. що є причйною (хвороби)} 3) грам, каузатйв-ний.
саи8аСІ¥ІІу [,ко:2з'ІіУііі] п причйнність, каузальність.
саизе [кз:г] 1. п 1) причйна; підстава; прйвід, мотйв (для — Гог); іЬеге І8 по ~ Гог ІгоиЬ1е8 (Гог сіезраіг) немає підстав для тривоги (для відчаю); 2) справа; діло; ІЬе ~ оГ реасе справа мйру; £оосі ~ добре діло; 3) юр. судова справа, процес; іо ріеасі а ~ захищати справу в суді, вестй процес; ~ се№Ьге ['коих 8з'1еЬг] фр. скандальний судо-вйй процес; 4): йпаї ~ кінцева мета; 5) заст. хвороба; 2. у 1) бути причйною; спричиняти; завдавати, викликати; іі ~сі те тисЬ ІгоиЬІе це завдало мені багато клопоту (неприємностей); їуЬаІ Ьі8 йеаіЬ? від чого він помер? що було причйною його смерті?; 2) примушувати, змушувати; спонукати; іі ~сі йіт ю 8ГПІІЄ це примусило його посміхнутися; Ье ~(3 іЬе Іеііег Іо Ье 8епІ лист був відісланий за його наказом.
’саизе [кз:г] соф розм. тому що; через те що (тж Ьесаизе).
саіі8е1е8$ ['кз:гіі8] аф безпричйн-ний; необгрунтований; безпідставний.
саи$е-Іі$і [ 'кз:г1і8і] п юр. спйсок су-довйх справ (для чергового розгляду).
саизег ['кз:гз] п винуватець; призвідник.
саизегіе ['коигзпі:] п фр. 1) бала-канйна, патякання; 2) фейлетон.
саизе^ау ['кз:х\¥еі] 1. п 1) брук, бруківка; мощена доріжка; тротуар; 2) дамба, гатка (через болото тощо)} дорога через греблю; 2. у 1) будувати дамбу (гатку); 2) мостйти, брукува-ти.
саизііс ['кз:8Іік] 1. п 1) їдка (кау-стйчна) речовина; іипаг ~ ляпіс; 2) дошкульність, уїдливість; сарказм; 2. аф
саи
184
сеі
1) хім, каустичний; їдкий; ~ Іігпе не-гашене вапно; ~ яосіа каустична сода, їдкий натр; 2) руйнівний; що роз’їдає; 3) ущипливий, уїдливий, їдкий, колючий; ~ іоп£ііе злий язик; ~ гетагкз уїдливі зауваження.
саизіісаііу ['кз.зіїкоіі] асіу уїдливо, ущипливо, їдко; колюче; саркастично.
саизіісііу [когз'іізііі] п 1) їдкість; 2) уїдливість, ущипливість, колючість; злий сарказм.
саиіегапі ['кз:і9Г9пі] п мед. припікаючий засіб.
саиіегіхаііоп [Лз^гаґгеї/п] п мед. припікання.
саиіегіге ['коїіогаїг] V 1) мед. припікати; 2) перен. таврувати; 3) робйти бездушним (черствим, нечулим, безсердечним).
саиіегу ['ко:ідп] п мед. 1) припікання; 2) припікальний засіб; 3) тер-мокаутер (інструмент для припікання).
саиііоп ['кз:/п] 1. п 1) обережність, обачність; осторога; передбачливість; 2) застереження; юр. попередження; ~ ! бережись!; - ЬоагсІ застережливий напис; 3) юр. порука, поручительство; 4) розм. дивак; людйна з химерами; 2. V 1) застерігати, попереджати; 2) юр. робйти попередження (затриманому).
саиііопагу ['кзг/пзп] асЦ 1) попереджувальний, застережливий; 2) заст. обережний.
саиііопег [ 'ко:/па] п юр. поручйтель.
саиііоп шопеу ['ко:/п,тлш] п грошова застава.
саиііоиз ['ко:/9$] аф обережний, обачний; передбачливий; Ье ~ оГ Ьіт! остерігайтеся його!
сауаісаде ЬкавуаІ'кеїсІ] п 1) кавалькада; група вершників; 2) шеренга екіпажів; нйзка машйн; 3) процесія; церемоніальний марш; 4) хід (подій).
сауаііег [Лавуо'ііз] 1. п 1) вершник; кавалерйст; рйцар; 2) заст. кавалер; 3) (С.) іст. рояліст (за часів Карла 7); 2. аф 1) безцеремонний; не-вймушений; 2) пихатий, бундючний; 3) веселий, безтурботний; 4) іст. роялістський; 3. у бути кавалером; супроводити (даму).
сагаїгу ['кжуоіп] п кавалерія, кіннота; ~ зоШіег кавалерйст.
саудігушап ['кжуаіптоп] п (рі сау-аігутеп) кавалерйст.
сауаііпа [Джуо'ікпз] п муз. кава-тйна.
сауе І [кеіу] 1. п 1) печера; ~ Ьеаг печерний ведмідь; 2) порожнйна; западина; 3) геол. карстове утворення; 4) тех. зольнйк; 5) ніздря (в сирі); 6) політ, фракція; 7) розкол (у партії); 2. у 1) видовбувати; рйти; підривати; поглйблювати; 2) гірн. обрушувати по
роду (покрівлю); 3) обвалюватися (про породу).
сауе II [’кеїУі] іпі бережйся!, стережися!
сауеаі ['кеіУїжі] п 1) клопотання про припйнення судового розгляду; 2) застереження; попередження.
сауе-(іеро$іі$ [ 'кеіусії 'рзхііз] п рі геол. печерні відкладення; відкладення у карстових пустотах.
сауе-<№е11ег ['кеіу,д\уе1з] п печерна людйна, троглодйт.
сауе-шап ['кеіутжп] п (р/сауетеп) див. сауе-(І5¥ЄІ1ег.
сауеп<1і$Ь [’кжузпді/] п кавендиш (плитковий тютюн).
саует [’каеуоп] п 1) печера; 2) геол. карстова пустота; 3) мед. каверна.
сауепюиз ['кжузпзз] асі] 1) багатий на печери; 2) схожий на печеру; 3) мед. печеристий; порожнйнний; кавернозний; 4) запалий; 5) глибокий і глухйй (про звук).
сауепшіоиз [кз'уз:п]и1з8] аф 1) печеристий; 2) пористий; губчастий.
сауіаг(е) ['кавуїа:] п ікра; ~ іо іЬе Вепегаї надто делікатна справа для грубого смаку.
сауіе [’кеїУі] п клітка для курей; курятник, курнйк.
сауіі І'кжуїі] 1. п 1) прйчіпка; 2) причепливість, уїдливість; 3) крутійство; 2. у 1) чіплятися, присікуватися (до чогось — ас, аЬоиі); вишукувати недоліки; 2) висувати безпідставні заперечення; займатися крутійством.
сауіПег ['кжуїіз] п 1) причепа; причеплива людйна; 2) крутій, каверзник.
сауіп ['кавуїп] п низина, оболонь; балка; улоговина; котлован; ярок.
сауіп&$ ['кжуп]г] п рі полова.
сауііаііоп [, кжуї Чеі/п] п 1) кавітація; 2) мед. утворення каверн.
сауііу ['кжуїіі] п 1) западина; порожнйна; 2) мед. каверна; 3) тріщина в породі; 4) тех. камера; 5) рад. резонатор; 6) мор. водотоннажність.
сауогі [кз'узгі] у амер. розм. стрибати, скакати; брикатися.
сауи ['кеіузи:] п ав. розм. добрі льотні умови.
сауу І'кеїУі] п зоол. морська свйнка.
салу [кз:] 1. п каркання, крякання; 2. V каркати, крякати (про ворону).
салук [кз:к] 1. п каркання; крик птаха; 2. у каркати; кричати (про птахів).
салуї [кз:1] п діал. кошик (тж для риби).
сау [кеі] п 1) піщана обмілина; банка; 2) кораловий риф; 3) шхерний острівець.
сауеппе [кеґеп] п перець стручко-вйй кайєннський.
саутап ['кеїтзп] п зоол. кайман.
Саутап І$1аші$ ['кеїтзп'аіізпсіг] п геогр. н. Кайманові островй.
сеаве 1. п 1) припйнення; 2) сигнал про припйнення вогню; луіійоиі ~ безперестанку, невпйнно; іо ууогк луіійоиі ~ працювати, не покла-даючи рук; 2. у 1) припиняти, зупиняти (щось); покласти край (чомусь); іо ~ іаїкіпд замовкнути; - йге (Гігіп^)! військ, припинйти вогонь!; іо ~ рау-тепі припинйти платежі, збанкрутувати; 2) переставати, припинятися; іЬе гаіп Ьаз ~сі дощ ущух; 3) заст., бібл. знйкнути, перевестйся.
сеазе-йге ['5І:5,£аіа] п військ, припйнення вогню.
сеазеїезз аф безперервний, невпйнний.
Сесії ['8Є8І, 818І] П Ч. Ім'я СеСИЛ, Сісил.
Сесіїе ['8Є811/8Є8І.І] П Ж. Ім'я СеСИЛ.
СесШа [81'811)3, 81'81119] п Ж. Ім’я Сесілія, Цецілія.
СесПу ['818111,8Є8111] П Ж. Ім'я СЙ-сілі, Сесілі, Цецілія.
. СЄСІІ5 ['8Є8Іг] п рі кул. фрикадельки.
сесііу ['зігзііі] п мед. сліпота (тж перен.).
сесиііепсу [8і'к)и:/9П8і] п рідк. підсліпуватість.
сеЛаг [ '8І:сІ9] п кедр; ~ пШ8 кедрові горіхи.
сеЛаг-Ьіп! ['8І:дзЬо:д] п зоол. омелюх.
сейагп ['8І:дап] асі] поет, кедровий.
седе [8І:д] у 1) здавати, віддавати, уступати (територію); 2) поступатися (в спірці); визнавати правоту (чиюсь); ~ ійе роіпі припустимо, що це так.
сеігаіе ['зіхіпі] п бот. цитрон.
Седгіс ['8І:дпк,'8едпк] п ч. ім'я Сі-дрік, Седрік.
седгіпе ['8І:дгаіп] аф рідк. кедровий.
сеіі [8І:1] 1. п поет, стеля; 2. V 1) буд. покривати, . перекривати; 2) штукатурити, опоряджати стелю; 3) ав. досягати гранйчної (найбільшої) висотй.
сеіііпз 1'8І:1іі]] п 1) стеля; 2) максимум; межа; 3) максимальна ціна (тж - ргісе); 4) заморожування; 5) ав. практйчна стеля; 6) висота хмар; 7) буд. підшйвка стелі; 8) рі дошки для обшйвки; іо Ьіі іЬе - скипіти, роз-лютйтися.
сеііотеіег [зі.'ізтііз] п визначнйк висотй хмар.
сеІаДоп ['8ЄІ9с1зп] п 1) сірувато-зелений колір, колір морської хвйлі; 2) селадон (китайський фарфор); 3) (С.) залицяльник; коханець.
сеіашііпе ['8еІ9пдаіп] п бот. чистотіл.
сеіаііоп [8і'1еі/п] п утаєння, приховання (вагітності тощо).
СеІеЬез [89'1і:Ьі:8] п геогр. н. острів Целебес.
сеІеЬгапі ['8ЄІіЬг9пі] п церк. 1) свя
сеі
185
сеп
щеник, який править церковну службу; 2) амер. учасник релігійного обряду; той, хто молиться.
сеІеЬгаіе ['зеїіЬгеїі] V 1) святкувати; урочисто відзначати; 2) прославляти, оспівувати; звеличувати; 3) рел. правити церковну службу.
сеІеЬгаіед [ 'зеїіЬгеїІїсІ] аф знаменитий, прославлений.
сеІеЬгаііоп [,зе1і'Ьгеі/п] п 1) святкування; урочисте відзначення; 2) прославляння; оспівування; 3) церковна служба; 4) заст. слава.
сеІеЬгііу [зі'ІеЬпії] п 1) слава, популярність; знаменйтість, славнозвісність; 2) ірон. видатна людйна; 3) заст. святкування, торжества.
сеіегііу [зі'іепії] п швидкість; моторність, меткість.
сеіегу ['зеїоп] л бот. селера.
се!е$іа [8ҐІЄ8Ю] л челеста (муз. інструмент).
СЄІЄ$ІЄ [81'ІЄ8І] л ж. ім'я Селест.
сеіезііаі [81'ІЄ8І]9І] 1. л 1) міф. не-божйтель; 2) (С.) заст. жйтель Небесної імперії, китаєць; 2. аф 1) небесний, астрономічний; ~ Ьосііез небесні тіла; ~ тар карта зоряного неба; ~ роїе астр. полюс світу; 2) (часто С.) божественний, неземнйй, небесний; С. Егпріге іст. Небесна імперія (Китай); С. Ску рел. рай; 3) доброчесний, милосердий.
Сеіезііпе ['8ЄІ18ІаіП, 81'ІЄ$І1П] л ж. ім'я Селестайн, Селестйна, Целестйна.
се!е$Ше ['зеїізіаіі] л мін. целестйн.
Сеііа ['зі’.ір, '8І:1ю] л ж. ім'я Сілія, Селія.
сеІіЬасу ['8е1іЬо8і] л 1) безшлюбність; 2) церк. целібат; обітниця безшлюбності; 3) жарт, холостяцьке (парубоцьке) життя.
сеІіЬаіагіап [,8е1іЬа'ієапоп] 1. л 1) прихильник безшлюбності; 2) церк. прихильник целібату; 3) жарт, переконаний холостяк (парубок); 2. аф безшлюбний; що відстоює безшлюбність.
сеІіЬаіе І ['зеїіЬіі] л 1) той, хто дав обітницю безшлюбності; 2) церк. целібат, безшлюбність; 3) жарт, переконаний холостяк (парубок); 4) рідк. незаміжня жінка, дівчина, дівка.
сеІіЬаіе II ['зеїіЬеіі] у церк. примушувати до безшлюбності, зв’язувати обітницею безшлюбності.
сеіі [зеї] 1. л 1) камера; відсік, секція; 2) камера у в’язниці; сопсіетпед ~ камера смертників; 3) мор. карцер; 4) келія; скит, обитель; монастйр; 5) поет, могила; 6) чашечка, чарунка (в стільнику); 7) біол. клітйна; 8) політ. осередок; 9) елемент; фотоелемент; 10) тех. датчик; 11) амер. резервний підрозділ; команда; 12) ав. секція крила; 2. г 1) поміщати в клі
тку; 2) бути в клітці; 3) сидіти за гратами (у в'язниці).
сеііаг [’зеїо] 1. л 1) підвал; льох, погріб; 2) вйнний погріб, пивнйця; 3) заст. комора, склад; 2. у зберігати у підвалі (у погребі).
сеііагазе ['зеїопдз] п 0 підвали; погребй; складські приміщення;
2) зберігання у підвалах; 3) плата за зберігання у підвалах.
сеііагег [зеїога] л церк. келар.
се11аге$5 [зеїапз] л церк. мати-ке-лар.
сеііагеі [,8е1а'геі] л погрібець; бар.
сеііаіесі ['зеїеііід] аф 1) що складається з клітйн; 2) ніздрюватий, пористий.
сеІІЬІоск [ЧеІЬІзк] л корпус в’яз-нйці.
се11е<1 [8е1сі] аф кинутий у камеру, ув’язнений; помішений у карцер (келію).
сеШ І'УеІі:] рі від сеііо.
СЄІ1І8І, ’СЄІ1І8І ['1/ЄІ18І] л (скор. від уіоіопсеїіізі) розм. віолончеліст.
сеііо, ’сеїіо [’і/еіои] л (скор. від уі-оіопсеїіо) віолончель.
сеІІорЬапе ['зеіоГеїп] л целофан; \угарре(і іп ~ неприступний, гордовй-тий.
сеііиіаг ['зеЦцІо] аф 1) клітйнний; ~ ііззие анат. клітковйна; 2) стільни-коподібний; ніздрюватий.
сеііиіаіе ['зеЦиІеіі] аф 1) що складається з клітйн; 2) ніздрюватий, пористий.
сеііиіе ['8е1)‘и:1] л 1) клітйнка;
2) чашечка; чарунка; 3) ав. секція крила.
сеІІиІоШ ['зеЦиіокі] л 1) целулоїд;
2) кіноплівка; кінофільм.
сеііиіоге 1'$еЦи1ои8] л целюлоза; клітковйна.
сеіопаущаііоп ['8е1ои,паеуі'деі/п] л навігація за небесними світйлами.
Се1$ІІ1$ ['$ЄІ8р8] л 1) термометр Цельсія (тж ~ ійегтотеіег); 2) шкала термометра Цельсія.
СеІІ [кеіі] л кельт.
Сеіііс ['кекік] 1. л кельтська мова;
2. аф кельтський.
сешЬаІо [Ч/етЬоІои] л рі цимбали.
сетепі [зі'тепі] 1. л 1) цемент;
2) замазка; 2. у 1) скріпляти цементом, цементувати; 2) установлювати міцні зв’язкй; 3) тех. спікати, зв’язувати; 4) з’єднувати; склеювати.
сетепіаііоп [,8І:топ'іеі/п] л 1) цементування; 2) мет. цементація, томління; 3) з’єднання нерозрйвними узами.
сетеіегіаі [,8еті'Попої] аф кладо-вйщенський, цвйнтарний.
сетеіегу ['8етіІп] л кладовйше, цвйнтар.
сепоіарії ['8Єпоіа:Г| л 1) кенотаф;
2) пам’ятник не на місці поховання; 3) пам’ятник невідомому солдатові.
Сепохоіс [,8І:пои'гошк] аф геол. кайнозойський; ~ ега кайнозойська ера.
СЄП8СК8ОГ8 [зеп'81202] л кін. жарт. кіноцензор.
сепзе [зепз] у кадйти ладаном; обкурювати пахощами.
сеіізег ['8ЄП8о] л кадило; курильниця.
СЄП8ОГ ['8ЄП80] 1. л 1) цензор;
2) наглядач (у коледжах); 3) ірон. критикан; причепа; 4) охоронець звйчаїв; 5) цензура (у психоаналізі); 2. у 1) піддавати цензурі; переглядати; 2) викреслювати (змінювати) з цензурних міркувань.
сепзогіаі [8еп'8з:по1] аф 1) цензорський; 2) цензурний.
СЄП8ОГІОІ18 [8Єп'80:П08] аф суворий; схильний осуджувати; причепливий; -гетагкз критйчні зауваження.
сепзогіоизіу [8еп'8о:по81і] асіу кри-тйчно; причепливо; осудливо.
сеп$огіоіі$пе§$ [8еп'8о:по8Ш8] л причепливість; схильність до осудження.
сепзогзЬір ['8еп8о/ір1 л 1) цензура; 2) посада цензора.
сешигаЬІе ['зеп/огоЬІ] аф що заслуговує осудження.
СЄП511ГЄ ['зеп/о] 1. л 1) осудження, осуд; 2) цензура; 3) заст. думка, судження; критйчна оцінка; 4) юр. су-довйй (обвинувальний) вйрок; 2. у 1) засуджувати; гудити; ганити; 2) заст. мати судження (думку); оцінювати, судйти; 3) юр. ухвалювати су-довйй вйрок.
СЄП811ГЄГ ['8ЄП/ОГО] л 1) огудник, ганьбйтель; 2) крйтик.
СЄП5118 ['8ЄП808] Л ПереПИС (населення тощо); іо таке іке ~ провестй перепис (населення тощо); ~ епитегаіог (іпіегуіеи/ег, іаке() обліковець (під час перепису населення).
СЄП511$-рарЄГ [ '8ЄП898, реірО] Л бланк, що заповнюється під час перепису.
сепі [зепі] л 1) цент (0,01 долара); 2) сто, сотня; рег ~ процент, відсоток; еі^кі рег ~ вісім процентів; іо рау іо іке Іазі ~ заплатйти усе до останньої копійки.
сепіаі [ 'зепії] л квінтал (міра сипких речовин=45,36 кг).
сепіаиг ['зепіо:] л 1) міф. кентавр; 2) (С.) сузір’я Кентавра.
СепіаипіБ [8еп'із:гз8] л астр. Кентавр (сузір 'я).
сепіаигу [Чепіоті] л бот. волошка.
сепіауо [8еп'іа:уои] л сентаво {0,01 песо, ескудо та ін.).
сепіепагіап [,8епіі'пєопоп] 1. л столітня людйна; довгожйтель; 2. аф сторічний, столітній.
сепіепагу ]8еп'іі:поп] 1. л 1) сто
сен
186
сег
річчя, століття; сота річниця; столітній ювілей; 2) сто років, вік; 3) заст. сто фунтів (міра ваги); 2. ад] 1) столітній; 2) сотий.
сепіешііаі [зепЧепрІ] 1. п 1) сота річниця, століття; 2) (Ійе С.) століття Дня незалежності (1876 р.); 2. асі] 1) столітній; 2) що відбувається раз за сто років.
сепіеппішп [зепЧепют] п століття, сепіег [Чепіз] п амер. див. сепіге. сепіегівд [Чепіопі]] п 1) тех. центрування; 2) буд. кружало; опалубка.
сепіезітаї [зепЧезітзІ] 1. п сота частйна; 2. ад] 1) сотий; поділений на сто частин; 2) сотенний; ~ Ьаіапсе сотенні ваги; 3) заст. стократний, сторазовий.
сеп<е$ішаіе [зепЧезігпеїі] V іст. відбирати кожного сотого (для покарання).
сепгівгасіе [ Чепїідгеїсі] ад] стоградусний; поділений на сто градусів; ~ Шегтотеіег термометр Цельсія.
сепй£гаішїіе [Чепіідгавгп ] п сантиграм.
сепііШге [ЧепііДкіз] п центилітр.
сепйте ['§а:піі:т] п фр. сантим (0,01 франка).
сепіітеіег [Чепй.ті.іо] амер. див. сепіітеїге.
сепіітеіге [ЧепІі,ті:І9] п сантиметр.
сепОто [8еп4і:тои] п ісп. сентимо (0,01 песети).
сепііредаї [зепЧіркЬІ] ад] стофуто-вий; довжиною в сто футів.
сепйресіе [Чепііріїсі] п ент. стонога.
сепйіег [Чепїпа] п центнер (в Англії— 100 фунтам, або 45,36 кг); теїгіс (сіоиЬІе) ~ метричний центнер (—100 кг, або 220,46 англ. фунта).
сепіо [Чепіои] п 1) компіляція; літературний монтаж; 2) плутанйна; розгардіяш.
сепіга [Чепіго] рі від сепігит.
сепігаї [Чепігої] 1. п амер. центральна телефонна станція; Аіп^ау ХУеаіЬег С. авіаметеорологічне бюро; 2. ад] 1) центральний; 2) розташований у центрі (поблизу центру); С. АГ-гісап КериЬІіс геогр. н. Центральноафриканська Республіка; С. Азіа Середня Азія; 3) основнйй, найважливіший; провіднйй; - Гаііиге основнйй недолік; С. Соттійее центральний комітет.
сепігаїівш [ Чепігоііхт] п 1) централізм; 2) централізація.
сепігаїіхаііоп [,8епґг91аі'геі/п] п централізація; зосередження.
сепігаїіге [Чепігоіаіг] V 1) централізувати; концентрувати; зосереджувати; 2) концентруватися; зосереджуватися.
сепігаїігед [ Чепґгоіаігд] ад] централізований; ~ зіога^е централізоване сховище; централізоване зберігання.
сепігаїїу [ Чепґгоіі] аду центрально; ~ зиісіесі керований з центру.
сепіге [Чепіо] 1. п 1) центр; середина; центральна точка; осереддя; ~ о£ аНгасііоп центр уваги; ~ оГ вгауіїу центр тяжіння; аіотіс ~ атомне ядро; Ьи8Іпе88 ~ ділова частйна міста; 2) центр (установа, бюро, пункт); бу-дйнок; іпГогшаіїоп ~ інформаційний центр; Міі8іс С. Будйнок музики; Воок С. Будйнок кнйги; 3) вісь; стрйжень; 4) мед. середня точка тіла; 5) вождь, лідер, керівнйк; 6) центр землі; 7) військ, внутрішнє кільце мішені; 8) спорт, гравець центру; 9) тех. шаблон; косйнець; 2. V 1) концентрувати (ся); зосереджуватися); 2) розташовувати в центрі (іп, оп, ас, гоипсі, аЬоиі); 3) тех. центрувати; помічати кернером; 4) заст. спиратися; базуватися.
СЄПІГЄІЄ55 [Чепізіїз] ад] невідцен-трований.
сепіге-ріесе [Чепіоркз] п 1) орнаментована ваза посеред стола; 2) орнамент посередині; 3) тех. хрестовй-на.
сепігіс [Чепігік] ад] 1) центральний; що знаходиться в центрі; 2) що належить до центру; центрйчний.
сеп(гіГіі£а1 [зеп'їл^идзі] 1. п центрифуга; 2. ад] відцентровий; ~ та-сЬіпе, ~ 5угіп£Єг центрифуга; ~ Гогсе відцентрова сйла; ~ ІиЬгісаііоп тех. змащування розбризкуванням.
сепІгИиваііоіі [зепЛі^и'деі/п] п центрифугування.
сепігійіве [Чепґпди:дз] 1. п 1) центрифуга; 2) с.г. сепаратор; 2. у центрифугувати.
сепігіпз [Чепіги]] див. сепіегіп£.
сепігіреіаі [зепЧпрііІ] ад] доцентровий; ~ Гогсе доцентрова сйла.
сепігізі [Чепйтзі] 1. п центрйст; 2. ад] центрйстський.
сепігоЬагіс [,8ЄпСгои'Ьаепк] ад] фіз. центробарйчний.
сепігозеїюііз [зеп'Сгоидзіпоз] ад] фізл. що йде від одного центру.
сепігоп [Чепїгоп] п фізл. нейрон.
сепігозрЬеге [ЧепІгоизГю] п геол. центросфера.
сепігшп [ Чепігат] п (рі тж сепіга) 1) центр; 2) геол. центр (землетрусу); 3) анат. тіло хребця.
сепіиріе [Чепі)ир1] 1. ад] стократний, сторазовий; 2. V збільшувати у сто разів; множити на сто.
сеігіиріісаіе І [8еп'ди:р1ікіі] 1. п сто примірників; іп ~ у ста примірниках; 2. ад] стократний, сторазовий.
сепіиріісаіе II [зеп'диіріікеїс] V збільшувати у сто разів; множити на сто.
сепіигіаі [зеп'^иапаї] ад] 1) столітній; що відбувається раз у сто років; 2) іст. що стосується центурії.
сепіигіоп [зепЧіиопап] п 1) іст. центуріон; 2) бібл. сотник; 3) начальник сотні.
сепіигу [ЧепЦип] п 1) століття; вік; 2) сотня (когось, чогось); 3) іст. центурія; 4) розм. сто фунтів стерлінгів; сто доларів.
сепіигу-ріапі [Чепі/ипр1а:пі] п бот. столітник, алое американське.
серЬаІаІ£Іа [,8еЬ'1аек1зі9] п мед. головнйй біль.
серЬа!а1&іс [, 8еЬ'1ае1дзік] п мед. засіб від головного болю.
серкаїіс [ке'Гавкк] ад] анат. головнйй; ~ іпсіех черепнйй індекс.
серЬаІіііз [, 8еЬ'Іаіііз] п мед. енцефаліт; запалення головного мозку.
серЬаІосеїе [ЧеЬІ08І:1] п мед. мозкова грйжа.
серЬаІошеіег [,8е£Ь'1отйо] п інструмент для обмірювання головй.
серЬаІоіошу [,8еЬ'1оІзті] п мед. розкриття (розтинання) черепа; краніотомія.
СерЬеі [ЧітГіаі] п астр. Цефей (су-зір 'я).
сегасеоиз [зі'геїрз] ад] воскоподіб-ний.
сегадо [81'геідои] п перга.
сегаї [Чіагаї] ад] восковйй.
сегашеі [Чегатеї] п тех. металокераміка.
сегатеіаіііс [,8еготі Чаеіік] ад] тех. металокерамічний.
сегатіс [зГгаетік] ад] 1) керамічний; 2) гончарний.
сегатісз [зі'гаетікз] п рі 1) кераміка; гончарне виробнйцтво; 2) керамічні вйроби
сегатізі [Чегатізі] п керамік, гончар.
сегазіез [зі'ггезікх] п 1) зоол. гадюка рогата; 2) поет, гад, змій.
сегаіойї [Чегоіоїд] ад] 1) рогоподібний; роговйй; 2) що має фбрму рога.
СегЬегіїз [Чз:Ьаг95] п грецьк. міф. 1) Цербер, Кербер; 2) перен. цербер; непідкупний і лютий вартовйй.
сеге [віз] 1. п восковйця (на дзьобі у птахів); 2. V заст. 1) вощити; 2) одягати у саван; обряджати (небіжчика).
сегеаі [Ч19ГЮІ] 1. п 1) хлібний злак; 2) рі зернові; 3) вівсянка, вівсяна каша; 2. ад] хлібний, зерновйй.
сегеЬеІІа [леп'ЬеІа] рі від сеге-Ьеіішп.
сегеЬеІІит [,$еп'ЬеЬт] п (рі сеге-Ьеііа) анат. мозочок.
сегеЬгаї [ЧепЬгаІ] 1. п фон. церебральний звук; 2. ад] 1) анат., мед. церебральний; ~ 1іетІ8рйеге8 півкулі головного мозку; ~ йаетоггйа^е крововилив у мозок; 2) фон. церебральний (звук); 3) раціоналістйчний.
сегеЬгаіе [ЧепЬгеїі] V 1) думати, мйслити; 2) розмірковувати; метикувати.
сег
187
сЬа
сегеЬгаОоп [,$еп'Ьгефі] п 1) мозкова діяльність; робота мозку; 2) мізкування, обмірковування.
сегеЬгіс [ЧепЬпк] аф мозковий.
сегеЬгоІодо [,8еп'Ьго1осізі] п наука про головний мозок.
сегеЬгораіЬу [,8еп'Ьгора0і] п мед. захворювання головного мозку.
сегеЬго-зріпаї [,8епЬгои'8раіпо1] аф анат., мед. спинномозковий; ~ ЯиіЗ спинномозкова рідина.
сегеЬпіш [ЧепЬгат] п (рі тж се-геЬга) анат. головний мозок.
сегеЛ [8іос1] аф навощений.
сегетепі ['зізтзпі] п 1) рі похоронний одяг; 2) навощена полотнина; покривало.
сегетопіаі [,8еп'тоипр1] 1. п 1) церемоніал; 2) військ, розпорядок військових урочистостей; 3) обряд; ритуал; 2. аф 1) формальний; офіційний; протокольний; церемоніальний; 2) урочистий, парадний; ~ сіге88 парадна форма одягу; 3) обрядовий, ритуальний.
сегетопіа1І8і [,8еп'тоипіа1і8І] п рел. прихильник обрядовості, ритуаліст.
сегешопіоиз [,8еп'тоипр8] аф церемонний, манірний.
сегетопу [Чептзпі] п 1) церемонія; урочистість; 2) формальності; етикет; церемоніал; іо зіапсі ироп ~ а) церемонитися, триматися манірно; б) суворо дотримуватися етикету; \УІіЬоиІ ~ без церемоній, запросто; 3) обряд, ритуал.
сегеоиз ['відпав] аф вощанйй, навощений.
сегІ8е [8о'гі:х] 1. п світло-вишневий колір; 2. аф світло-вишневий.
сегішп [Чюгют] п хім. церій.
сеготапсу ['зіагатгепзі] п ворожіння на розплавленому воску.
сегорІа$ііс$ ['8ізгои'р1ге8Іік8] л рі 1) ліплення з воску; вйготовлення муляжів з воску; 2) церопластика.
сегі [8о:1] п розм. 1) кінь-фаворйт (на перегонах)', 2) вірна справа.
сеіїаіп ['8о:1п] аф 1) певний; незмінний, постійний; 2) відомий, деякий, певний; ипбег ~ сопсііііоп8 за певних умов; Гог ~ геа80П8 з деяких міркувань; 3) упевнений, переконаний; І ат поі ~ я не впевнений; 4) один, якййсь; а ~ Мг. 8тііЬ якййсь містер Сміт; 5) вірний, надійний; безсумнівний; ІЬе Гасі із ~ факт не викликає сумнівів; Ье із ~ іо геїигп він обов’язково повернеться; 6) упевнений, спокійний; безпомилковий; іо Гееі ~ бути упевненим; І ат ~ оГ Ьіт я упевнений у ньому.
сеііаіпіу ['8о:1п1і] адч звичайно, неодмінно; напевно, безумовно, безсумнівно; Ье \уі11 ~ соте Ьаек він неодмінно повернеться; Мау І іаке уоиг реп ? — С. Можна взяти вашу ручку? — Будь ласка.
сегіаіпіу ['8о:тіі] л 1) безперечний факт; 2) певність, упевненість; І сап’ї 8ау \уііЬ ~ я не можу сказати напевно.
сегййсаіе І [ао'ІіГікії] л 1) посвідка, посвідчення, свідоцтво; сертифікат; ~ оГ ЬіПЬ свідоцтво про народження, метрика; ~ оГ ЬеаІіЬ довідка про стан здоров’я; ~ оГ циаіііу сертифікат якості; 2) амер. свідоцтво про закінчення школи (курсів); атестат; 3) акт; ~ оГ аисііі акт ревізії.
сегШісаіе II [зо'ІіГікеїІ] V 1) засвідчувати, посвідчувати; 2) видавати посвідчення (атестат); 3) юр. (письмово) підтверджувати (якесь) право.
сегШісаіе<1 [8о'1ійкеі1ід] аф дипломований; ~ іеасЬег учйтель, що має диплом (про освіту).
сегіііїсаііоп [,8о:ІіГі'кеі/п] л 1) посвідчення, посвідка, свідоцтво; 2) видача посвідчення (свідоцтва); 3) засвідчення.
сегШіеД ['зо.ІіГаїсІ] аф 1) завірений; засвідчений; 2) перевірений; гарантований; схвалений; 3) дипломований, офіційно призначений.
сегШу ['8о:ІіГаі] V 1) засвідчувати, посвідчувати; підтверджувати; 2) запевняти, переконувати (когось)', ручатися (за когось —Іо); 1-Ю ЬІ8 сЬагасІег я ручаюся за нього; 3) видавати довідку (про захворювання)', 4) ком. затверджувати, дозволяти (продаж тощо).
сегйогаїе [,8о:Ііо:'геіІ] V юр. офіційно повідомити.
сегШшІе [ '8о:ііІ]и:д] л упевненість; певність; неминучість.
сегиіеап [8і'ги:1рп] 1. л 1) поет. небесно-блакитний колір; блакйть; 2) жарт, синя панчоха (про жінку)', 2. аф поет, небесно-блакитний; лазурний.
сепшіеп [8і'ги:теп] л вушна сірка.
сепізе ['зізгигз] л (свинцеве) білило.
сепісаі ['зоїуїкої] аф анат. шийний; потиличний.
СЄГУІСЄ8 [80:'Уаі8І.2] рі від сєгуіх.
сепісШе [ '8о:уі8аісІ] л рідк. полювання на оленя (недозволене).
сепіпе ['8о:уаш] аф оленячий.
сєгуіх ['8о:уік8] л (рі тж сєгуісєз) лат. анат. 1) шия; 2) шийка; ~ иіегі шийка матки.
СЄ88 [зеа] 1. л 1) місцевий податок; 2) реквізиція на воєнні потреби; 2. V ставити солдатів на постій із зобов’язанням утримувати їх за визначену плату.
СЄ88ЯІІОП [8Є'8Є1/П] Л 1) ПрИПЙнен-ня; зупинка; ~ оГ агіт перемир’я, припйнення воєнних дій; 2) перерва.
се88Іоп [Че/п] л 1) поступка; передача; ~ оГ гі§Ьі8 передача прав; 2) юр. цесія.
се88Іопагу [Черпзп] л юр. правонаступник.
се8$ріре ['зезраїр] л стічна труба.
сеззріі ['зезрії] л помййна яма; вигрібна яма.
се55роо! ['8Є8ри:1] л 1) вигрібна яма; 2) стічнйй колодязь; відстійник; 3) перен. клоака.
се5Іи$ ['8Є8І98] л лат. 1) пояс; 2) міф. талія Афродіти, талія Венери; 3) перен. любовна спокуса.
сеіасеа [8іїеі{р] л рі китй.
сеіасеоиз [зі 'Іеіфз] аф зоол. китовий.
сеіе [811] л кит, морське чудовисько.
сеіо1о£І8І [8ҐІОІОСІ318І] л спеціаліст--китознавець.
сеіоіо^у [81'ЮІасізі] л наука про китів.
Сеіиз ['8ІІІ98] л астр. Кит (сузір'я).
Сеуіоп [81'іоп] л геогр. н. іст. Цейлон (див. 8гі Ьапка).
Сеу1опе8е [,8І:1о'пі:г] І. л (рі без змін) цейлонець; цейлонка; 2. аф цейлонський.
сЬаск [фек] шотл. 1. л 1) легка закуска, перекуска; 2) розколювання, лущення (горіхів)’, 2. V 1) розгризати, розколювати, лущити (горіхи)', 2) хитати головою (про коня).
СЬад [фесі] л геогр. н. Чад; ~ Ьаке озеро Чад.
сЬад [фесі] л гравій; щебінь.
сЬаГе [фіі] 1. л 1) садно; 2) роздратування; 3) заст. гнів, лють; шаленство; 2. у 1) терти, розтирати; втирати; 2) натирати, стирати; 3) протирати, зношувати; 4) тертися (об щось — оп, ироп, а§аіп8і); 5) дратуватися; гарячкувати; нервувати; 6) гріти, нагрівати; підігрівати.
сЬаГег [Ч/еі&] л ент. хрущ.
сЬаГГ [1/а:Г] 1. л 1) полова; 2) січка, дрібно порізана солома; 3) вйсівки; 4) кострйця; 5) кепкування, жартування; 6) теревені; 2. V 1) різати, рубати (солому)', 2) кепкувати; жартувати; 3) дражнйти.
сЬаЛГ-сиІіег [ Ч/а:Г, кліо] л с.г. соломорізка; корморізка.
сЬаїїег І [Ч/а:Гз] л 1) тех. решето; 2) насмішник.
сЬаіїег II ['феЬ] 1. л 1) суперечка через ціну; торгування; 2) торгівля; купівля і продаж; 2. V 1) торгуватися; виторговувати; 2) сперечатися; сварй-тися; 3) базікати, пащекувати.
сЬаіїегег ['феГого] л барйшник, гендляр.
сЬаШпсЬ ['феГіпф л зоол. зяблик.
сЬайу [Ч/а:Гі] аф 1) полов’яний; у полові; 2) заейпаний кострйцею; 3) пустйй, непридатний.
сЬайпб [Ч/еіГп]] л 1) тертя; розтирання; втирання; 2) натирання, подразнення; 3) роздратованість; 4) підігрівання, розігрівання; 5) мед. попрілість.
сЬаїїп|’-(Іі$Ь ['1[еіГп]сІі/] л 1) жаров
ска
188
ска
ня; 2) електрична каструля; електрй-чний термос.
сЬа(т£-£еаг [Ч/еійддю] п мор. захисна обмотка (троса).
скаЛ [Ца :Й] л звич. рі розм. щелепа.
сЬазгіп [ '/аедпп] 1. л 1) досада, гіркота; прикрість; 2) заст. шагрень (шкіра)', 2. у засмучувати, завдавати прикрості.
скат [Цет] 1. л 1) ланцюг; ланцюжок; \уаісй апсі ~ годинник з ланцюжком; 2) гірський хребет; пасмо; 3) рі кайдани, пута; узи; 4) послідовність; зв’язок, хід (подій)', ~ оГ єуєШ8 ряд подій; 5) система, мережа; ~ оГ гадіо 8іа1іоп8 мережа радіостанцій; 6) фіз. ланцюг, ланцюжок; писіеаг Гі$-зіоп ~ ядерна ланцюгова реакція; 7) основа (тканини)’, 8) газетний концерн; 2. у 1) скріпляти ланцюгом; 2) сковувати, заковувати; тримати в кайданах; приковувати, прив’язувати ланцюгом; іо ~ ир ійе сіо^ тримати собаку на ланцюзі; 3) взяти двері на ланцюжок; 4) обвивати.
сЬаіп-Ьгідее [Ч/ет'Ьпсіз] л ланцюговий міст.
сЬаіп-ДгІуе [Ч/етдгаїу] л тех. ланцюгова передача.
скат-^ап^ [Ч/етдает]] л група каторжників у кайданах, скутих одним ланцюгом.
скаіпіе$$ [Ч/еіп1і8] аф поет, вільний.
сЬаіпІеі [Ч/ешІїІ] л ланцюжок.
сЬаіп-таіІ [Ч/етЧпеїІ] л кольчуга.
сЬаішпап [Ч/еіптап] л (рі сйаіптеп) розм. помічник землеміра.
сЬаіп-геасі [Ч/етп'аекі] л фіз. давати ланцюгову реакцію.
скаіп-гиіе [Ч/етпі:1] л мат. ланцюгове правило.
сЬаіп-зтоке [Ч/еіпзтоик] V безперервно палити.
скаіп-$токег [Ч/ет,8тоика] л запеклий курець.
сЬаіп-зіогез [Ч/еіп8іо:х] л рі амер. однотипні фірмові магазини.
сЬаіп-луогк [ Ч/ет\уа:к] л 1) тамбурний шов; 2) в’язання «кіски» (крючком)-, 3) ланцюжок.
скаіг [Цєа] 1. л 1) стілець; крісло (тж еа8у ~); іо іаке а - сідати; ~ соуег8 чохлй для крісла; ~ сіаув старість; 2) головування; місце головуючого; іо Ье (іо 8Іі) іп іЬе ~ головувати; іЬе ~ І8 гакеп збори відкрйто; 3) голова (зборів); іо ай(ІгЄ88 іЬе ~ звертатися до головй зборів; ~! ~! дотрймуйтеся порядку!; 4) кафедра; 5) професура; посада професора; 6) суддівство; посада судді; 7) амер. місце свідка на суді; 8) амер. розм. електрйчний стілець; іо £О іо іЬе ~ бути страченим на електричному стільці; 9) високе становище; трон; 10) заст. портшез; 11) зал. рейкова подушка; 2. у 1) саджати (ко
гось); 2) посадйти на трон (на посаду); 3) обирати головою; 4) очолювати; бути головою; 5) піднімати й нестй (переможця).
сЬаіг-ЬесІ [Ч/єо'Ьесі] л крісло-ліжко.
скаігЬогпе [Ч/єо'Ьз.п) аф військ, знев. кабінетний; небойовйй.
сііаіг-саг [Ч/єо'ка:] л амер. зал. ва-гон-салбн.
сЬаігоіап [Ч/єотап] л (рі сЬаігтеп) 1) голова (зборів тощо); 2) заст. носій портшеза (паланкіна).
сЬаіппапзЬір [Ч/єотап/ір] л 1) обов’язки головй; головування; 2) посада головй.
сЬаіпуатіег [ і/єз'^огтз] л амер. розм. нероба, дармоїд.
скаіпуотап [Чієо,\уитзп] л (рі сйаіпуотеп) жінка-голова (зборів), головуюча.
сЬаі$е [|еі2] л фр. 1) фаетон; 2) поштова карета.
сЬаізе-Іопвие [Деі2'1о:і]] л фр. шезлонг.
скаїсапікііе [кзеї'каепбаїі] пмін. мідний купорос.
скаїсейопу [ 'кгеїзесізпі] л мін. халцедон.
скаїсозгарку [кгеҐкодгзй] л гравіювання по міді.
СкакІаіс [каеі'сіеіік] 1. л халдейська мова; 2. аф халдейський.
СЬаШеап [каеГсІкзп] 1. л 1) халдей; 2) халдейська мова; 3) рідк. астролог; віщун; 2. аф 1) халдейський; 2) астрологічний.
СЬаШее [каеі'сіі:] л 1) халдей; 2) халдейська мова.
скаїеі [Даеіеі] л фр. 1) шале, сіль-ськйй будйночок; 2) дача; 3) вулична убиральня.
скаїісе [Ч/ге1і8] л 1) поет, чаша; кубок; келих; 2) церк. потйр; 3) чашечка (квітки).
сЬаїк [і/о:к] 1. л 1) крейда; іо итііе іп ~ писати крейдою; 2) жив. пастель; 3) кредйт; борг; 4) рахунок (у грі); 5) розм. шрам; подряпина; 6) (С.) геол. крейдовий період (тж С. регіод); аз Ііке аз ~ апсі сЬеезе нічого спільного; схожі, як сова на яструба; Ьу а 1оп£ ~, Ьу 1оп£ -з значно, набагато; іо \уаік (іо зіитр) опе’з ~ розм. дременути, накивати п’ятами; 2. у 1) писати (креслити) крейдою; 2) удобрювати вапном; 3) забруднювати крейдою; 4) робйти білим (блідйм); убіляти; □ ~ (іомп записати крейдою; ~ оиі а) робйти ескіз; накреслювати план; б) запй-сувати борг; ~ ир а) вестй рахунок (у грі); б) занотовувати.
сЬаІкіпз [Ч/з:кіі]] л с.г. вапнування.
скаїк-ріі [Ч/з:кріі] л крейдянйй кар’єр.
сЬаїк-зіопе [Ч/з:кзіоип] л 1) вапняк; 2) мед. тбфус, подагрйчні потовщення на суглобах.
скаїку [Ч/з:кі] аф 1) крейдянйй, вапняний; 2) блідйй; білий, як крейда; 3) мед. подагрйчний.
скаїїеп^е ['і/аеїшсіз] 1. л 1) вйклик (на змагання, дуель тощо); 2) сумнів; 3) юр. відвід, відхилення (присяжних); 4) юр. заперечення (проти чогось) у ході судового процесу; 5) амер. недопущення вйборця до голосування; 6) амер. вимога анулювати результати вйборів; 7) претензія; 8) мор. розпізнавальні сигнали (знаки); 9) оклик (вартового); 10) мисл. гавкання собак (що натрапили на слід); 2. у 1) кйдати вйклик, викликати (на щось — іо); 2) спорт, викликати на змагання; 3) окликати (про вартового); вимагати перепустку (пароль); 4) заперечувати, оспорювати, піддавати сумніву; 5) вимагати (уваги, поваги тощо); претендувати (на щось); 6) юр. відхиляти; давати відвід присяжним; 7) амер. вимагати визнання недійсними вйборчих бюлетенів (результатів голосування); 8) мор. показувати розпізнавальні знаки.
скаїїепзеаЬІе [ Ч/авІїпдззЬІ] аф сумнівний, що викликає сумнів.
сЬаІІепзег [ Ч/аеІшдзз] л 1) той, хто кйдає вйклик; 2) претендент; 3) той, хто заперечує, оспорює (щось); 4) той, хто окликає вартового.
сЬаІуЬеаіе [кз'ІіЬці] 1. аф 1) залізистий; що містить у собі залізо; 2) що має прйсмак заліза; 2. л 1) залізисте джерело; 2) залізистий препарат.
скат І [кзет] л заст. хан; іЬе Сгеаі С. володар дум, диктатор.
скат II [фет] у 1) кусати; жувати; 2) шотл. м’яти, розминати; товктй.
скатЬег [Ч/еїтЬа] 1. л 1) кімната; світлйця; покої; 2) спальня; 3) зал; палата; конференц-зал; 4) палата (парламенту); Ьо\¥ег (Оррег) С. нйжня (верхня) палата; С. оГ Соттегсе апсі Іпсіи8ігу торгово-промислова палата; 5) мед. палата; 6) рі контора адвоката; кабінет судді; ~ соипсеЬ юрйст, якйй консультує у своїй конторі; ~ ргасіісе юридйчна консультація; 7) тех. камера; робочий простір; сіітаііс ~ камера штучного клімату; 8) анат. порожнй-на; 9) корпус (фотокамери); 10) нічна ваза; 11) заст. державна скарбнйця; казна; 2. аф муз. камерний; ~ сопсеП камерний концерт; ~ ти8іс камерна музика; 3. у 1) саджати в камеру; 2) тех. розсвердлювати, висвердлювати; 3) гірн. розшйрювати (дно свердловини тощо).
скатЬег- сіеасоп [Ч/еітЬо,сіі:кп] л іст. вільний слухач (університету).
скаткегесі [Ч/еїтЬод] аф 1) поділений на камери; 2) посаджений у камеру.
сЬатЬег-ґеІІолу [Ч/еітЬауГе1ои] л заст. товариш по кімнаті (по квартй-рі); співмешканець.
скашЬегІаіп [Ч/еїтЬоІш] л 1) гоф
сЬа
189
сЬа
мейстер; 2) камергер; 3) скарбник; 4) заст. коридорний (у готелі).
сЬатЬег-таісі [Ч/еїтЬатеїсі] п 1) покоївка; 2) заст. камеристка.
сЬатЬег-тазіег [Ч/еітЬо,та:8Іа] п швець, який працює вдома.
сЬатЬег-тіШпег [Ч/еїтЬа.тіІто] п модистка, яка працює вдома.
сЬатЬег-роі [Ч/еїтЬароІ] п нічна ваза.
СЬатЬегз [Ч/еїтЬох] л Чеймберз (тлумачний словник англійської мови).
сЬатеІеоп [ка'тігірп] л хамелеон.
сЬатеїеопіс [ка.ті.іі'зтк] асі] подібний до хамелеона; що швидко змінюється, пристосовується; нестійкий.
сЬашГег [Ч/автЬ] 1. л 1) жолоб, виїмка; паз; 2) тех. скошена кромка; фаска; 2. V 1) обтісувати гострі кути; 2) робйти пази.
сЬатоі$ І [7®т\¥а:] л фр. зоол. сарна.
сЬатоіз II І'/аеті] 1. л 1) замша; ~ &ІОУЄ8 замшеві рукавички; 2) коричнево-жовтий колір; 2. V 1) вичинювати (шкіру) під замшу; 2) протирати (полірувати) замшею.
сЬашр [фетр] 1. л 1) плямкання; 2) розм. апетит; 3) розм. жуйка; щось розжоване; 4) поле; ~ оГ Ьаіііе поле битви; 5) фон (малюнка)’, 6) розм. чемпіон; 2. V 1) плямкати; жувати; 2) гризти (вудила)’, 3) бути нетерплячим; 4) заст. скреготати, клацати (зубами); 5) шотл. душити, м’яти.
сЬатра^пе [/жт'рет] л фр. шампанське.
сЬатраі&п [Ч/автрет] 1. л 1) рівнина; відкрите поле; 2) заст. поле бою; 2. аф рівнинний; рівний і відкритий (про місцевість).
сЬатрі^поп [фет'ртрп] л фр. шампіньйон.
сЬатріоп [Ч/автр)ап] 1. л 1) чемпіон; переможець; Оіутріс ~ олімпійський чемпіон; 2) борець, атлет; 3) поборник, захисник; оборонець; ~8 оГ реасе борці за мир; 4) поет, відважний воїн, витязь; 2. афрозм. першокласний, першорядний; чудовий; 3. V 1) захищати, відстоювати (щось); боротися (за щось); іо - ІЬе саиве оГ реасе відстоювати справу миру; 2) заст. викликати (на змагання).
сЬатріопзЬір [ 'фетр)9П/ір] л 1) спорт, першість, чемпіонат; боротьба за першість; ^огісі ~ першість світу; ~ іаЬІе спорт, таблиця розіграшу; 2) звання чемпіона; 3) поборництво, захист (когось, чогось — оі).
сЬашрІеіп [Ч/аетрІт] л шамплен (сорт пшениці).
сЬапсе [Цаіпз] 1. л 1) випадок; випадковість; Ьу ~ випадково; оп (Ье ~ на вйпадок, якщо; 2) слушний вйпа-док, нагода; можлйвість; £Іує те ап-оіЬег ~! дайте мені можлйвість спробувати ще раз!; 3) щаслйвий вйпадок,
удача, щастя; 4) шанс, ймовірність; іЬеогу оГ ~8 мат. теорія ймовірностей; іо зіапсі а зоосі ~ мати добрі шанси;
5) рйзик; \¥Є сап’і іаке апу ~8 ми не можемо ризикувати; £ате8 оГ ~ азартні ігри; 6) доля; зрадлйвість долі; 2. аф випадковий; ~ епсоипіег випадкова (несподівана) зустріч; 3. V 1) ризикувати; зважуватися; Іеі’з ~ іі! ризикнемо!; 2) траплятися; випадково статися; Ье ~сі іо Ье аі Ьоте він випадково був удома; І пєуєг ~сІ іо тееі Ьіт мені не доводилося зустрічатися з ним; 3): ~ оп (ироп) (випадково) натрапити (на когось, на щось); вйявити, знайтй.
сЬапсеаЬІе [Ч/а:п8оЬ1] аф рідк. випадковий.
сЬапсе-сЬікІ [Ч/а:п8і/аі1д] л неза-коннонароджена дитйна; безбатченко; розм. байстрюк.
сЬапсе-сошег [Ч/а.пз'клто] л несподіваний гість.
сЬапсеГи! [ Ч/а :пз£и1] аф 1) багатий на події; 2) випадковий; 3) заст. ризикований, небезпечний.
сЬапсеї [Ч/а:п8І] л церк. вівтар.
сЬапсеІІегу [Ч/а:п$9І9п] л 1) звання канцлера; канцлерство; 2) відомство канцлера; 3) дипл. канцелярія (посольства, консульства).
сЬапсеІІог [Ч/а:п80Іа] л 1) канцлер; С. оГ іЬе ЕхсЬециег канцлер казначейства; міністр фінансів (в Англії); Ьогсі (Ні^Ь) С. лорд-канцлер; 2) амер. перший секретар посольства; 3) ректор університету (в Англії — почесний, у США — дійсний); 4) юр. голова «суду справедлйвості» (в деяких штатах США); 5) церк. управйтель собору.
сЬапсе-шеШеу [Ч/а:п8,тес11і] л 1) випадкова бійка; 2) ненавмйсне убйвство; нещасний вйпадок.
сЬапсегу [Ч/а:п89п] л 1) (С.) суд лорда-канцлера; іп ~ юр. а) на розгляді в суді лорда-канцлера; б) у безвйхід-ному становищі, в петлі; 2) амер. юр. «суд справедлйвості»; 3) канцелярія; архів; 4) спорт, захват головй.
сЬапсу [Ч/а:п8і] аф 1) розм. ризикований; ненадійний; непевний; невиразний; неяснйй; нестійкйй; 2) щаслйвий, вдалий (день, час тощо); 3) удачливий (про людину).
сЬашІеІіег [Давиді Чю] л 1) люстра;
2) рідк. канделябр; 3) церк. панікадйло.
сЬашІІег [Ч/а:пд1з] л 1) свічковйй фабрикант; 2) торговець свічками; 3) знев. бакалійник; крамар; дрібнйй торговець.
сЬапШегу [Ч/а:пд1огі] л 1) свічковйй склад; 2) тж рі бакалія; дрібнйй товар.
сЬапсе [Деіпдз] 1. л 1) зміна; заміна; ~ оГ ІіГе мед. клімактерій; ~ Гог іЬе Ьейег (Гог іЬе \¥0Г8е) зміна на краще (на гірше); 2) різноманітність; Гог а ~ для різноманітності; 3) переміна (бі
лизни, одягу); 4) розмін (грошей); 5) здача, дрібні гроші (тж 8та11 ~); 6) пересадка (на транспорті); 7) фіз., хім. перетворення; 8) астр. нова фаза Місяця; молодйк; 9) (звич. рі) дзвоніння (в усі дзвони); 10) біржа; (іЬе ’С.= скор. від ЕхсЬапее) лондонська біржа; 2. у 1) міняти; змінювати; переробляти; іо ~ опе’8 аддге88 змінювати адресу; Ье ~д ІЬе Ьои8Є він переробйв (перебудував) будйнок; 2) мінятися, змінюватися; Ше \УеаїЬег ~8 уегу ойеп погода часто змінюється; 3) обмінювати; 4) обмінюватися, мінятися; 1о ~ 8еаі8 помінятися місцями; 5) переодягатися; 6) перемінити білйзну; 7) псуватися; 8) переходити в нову фазу (про Місяць); 9) розмінювати, міняти (гроші); 10) обмінювати (на іншу валюту); 11) робйти пересадку, пересідати (в інший вид транспорту); 1о ~ соїоиг змінитися на облйччі; іо ~ Ьапд8 переходити з рук в руки; іо ~ опе’з тіпсі передумати, перерішйти; іо ~ опе’з поіе (іипе) заговорйти по-іншому; іо ~ 8ІСІЄ8 а) перебігти до табору про-тйвника; б) змінйти свої переконання.
сЬапдеаЬіІііу [д/еіпдзо'ЬіІИі] л 1) мінлйвість; несталість; непостійність; 2) здатність (можлйвість) змі-нйтися.
сЬапсеаЬІе [ Ч/еіпдзоЬІ] аф 1) мін-лйвий; непостійний; несталий; 2) що піддається змінам; 3) перелйвчастий; з відлйвом, з полиском.
сЬап£ЄЇйІ [ Ч/ешдзїиІ] аф поет, непостійний, мінлйвий.
сЬавде-Ьоизе [Ч/еіпдзЬаиз] л шотл. шиночок, пивнйця.
сЬапзеїезз [ Ч/еіпсізІїз] аф 1) незмінний, сталий, постійний; 2) що не піддається змінам; незмінюваний.
сЬап£ЄІіп£ [Ч/еіпдзІп] ] п 1) підкй-нута дитйна; підмінена дитйна; 2) таємна підміна; 3) заст. зрадник; перебіжчик; мінлйва (хитка) людйна; 4) заст. недоумкуватий, дурень.
сЬапвешепі [Ч/ешдзтопі] л рідк. зміна, переміна.
сЬап£Є-О¥Єг [Ч/еіпдз.оиуо] л 1) перехід; 2) зміна, заміна; перебудова; ~ іп есійогз зміна редакторів; 3) тех. перемикання; переналагодження.
сЬапзег [Ч/еіпдзз] л 1) перетворювач; 2) перемикач; 3) міняйло.
СЬаішеї [Ч/авпІ] л (сЬе ~) геогр. н. Ла-Манш (тж ІЬе Еп§1ізЬ ~).
сЬаппеї [Ч/авпІ] 1. л 1) канал; річище, русло, фарватер; 2) протока; (Ье (Еп^ІізЬ) С. Ла-Манш; С. Гєуєг туга за батьківщйною (у англійців); 3) стік, стічна канава; 4) шлях, джерело; засіб; канал (зв’язку); іЬе пе\У8 геасЬесі те іЬгои^Ь іЬе изиаі ~8 вісті дійшли до мене звичайним шляхом; 5) амер. військ, інстанція; 6) тех. жолоб, виїмка; паз, шпунт; 7) рад. дозволений діапазон; звуковйй тракт; сєієуізіоп ~ ка-
ска
190
сЬа
над телевізійної передачі; 8) щілина; 2. V 1) проводити канал; рити канаву; 2) перерізувати каналами; 3) пускати по каналу; спрямовувати в русло; 4) перен. борознити; 5) буд. робйти виїмки (пази); □ ~ оЛ" розходитися (в різних напрямах), розтікатися.
сЬаппеІІед [Ч/жпоІд] асі] 1) порізаний каналами (канавами); 2) поборознений; 3) спрямований у певний канал (у певне русло); 4) жолобчатий; 5) хвилястий; гофрований (про сталь тощо).
СЬаішеІ Ізіашіз ['і/аепоі'аііопдг] п Нормандські острови.
сЬапзоп п фр. пісня; рі-
оиз ~ церковні співи.
сЬапзопеПе ЦзепзУпеІ] п фр. пісенька, шансонетка.
сЬапі [1[а:пІ] 1. п 1) поет, пісня; спів, наспів; 2) церковний спів, співи; 3) монотонний спів; журливий наспів; 4) декламація співучим голосом; 2. V 1) поет, співати; 2) оспівувати; іо ~ іке ргаізез оГ 8тЬ. вихваляти (оспівувати) когось; 3) монотонно розповідати (співати); 4) говорйти (читати) співуче; 5) розм. вихваляти поганого коня (під час продажу)', баришувати.
сЬапіаве ['(і)/а:пІідз] п вимагання; шантаж.
сЬапіег ['1/а:піо] п 1) поет, співець; співачка, співуха; 2) хорйст; співак; 3) регент (хору); хормейстер; 4) розм. кінський барйшник.
сЬапІегеІІе [,фепЮ'ге1] п бот. ли-сйчка (гриб).
сЬапіеизе [/а:п'І9:х] п фр. співачка (естрадна).
сЬапІеу [ '/агпіі] п хорова матроська пісня (яку співають під час роботи).
сЬапіге§8 ['і/а:пІп8] п рідк. співачка, співуха.
сЬапігу ['фгпіп] п каплйця.
сЬаоБ ['кеіоз] п хаос, безладдя.
скаоііс(аі) [кеі'оіік(аі)] асі] хаотйч-ний.
сЬар І [фер] 1. п 1) розм. хлопець; теггу ~ веселун; пісе ~ добрий хлопець; оісі ~ старина, прйятель; 2) щі-лйна, тріщина; 3) мед. садно; 4) щелепа (перев. у тварин); 5) щока; 6) рі паща (тварини); 2. у розм. торгувати; займатися купівлею-продажем.
сЬар II [фер] V (разі і р.р. сйарред і сйарі) 1) утворювати тріщину; розколювати; 2) репатися, тріскатися (про шкіру); 3) товктй, подрібнювати; 4) розм. стукати (у двері); калатати; 5): іо ~ Иапсіз домовитися, укласти угоду.
сЬар-Ьоок ['ферЬик] п 1) невелйка дешева кнйжка в обкладинці; брошура; 2) дешеве видання народних казок (переказів, легенд, балад).
скаре [фір] п 1) обковка; наконечник піхов; 2) кінчик хвоста лисйці; 3) застібка.
скареї [фері] п церк. 1) каплйця; невелйка церква; молитовня; боковйй вівтар; 2) капела; сектантський храм; 3) церковний хор; співоча капела; 4) богослужіння в каплйці; 5) церковне начйння.
скареІ-та$іег ['фер1,та:$із] п 1) капельмейстер; 2) регент (хору); хормейстер.
сЬарегоп ['/герагоип] 1. п 1) заміжня супутниця дівчини; 2) компаньйонка; 2. V 1) бути супутницею молодої дівчини (на балах тощо); супроводити дівчину; 2) бути компаньйонкою.
сЬар-Гаїїеп ['фер,Го:Ьп] аф 1) з від-вйслою щелепою; 2) розм. засмучений, пригнічений, понурий.
сЬарііег [’феріїо] п архт. капітель колони.
сЬарІаіп ['феріїп] п церк. капелан; священик.
СЬарІаіп-іп-СЬіеГ ['фвр1іпіп'ф:£| п головнйй священик військово-повітряних сил.
сЬарІеі ['феріїї] п 1) вінок; гірлянда, стрічка (на голові); 2) чотки; 3) на-мйсто.
сЬартап ['фертап] п (рі скартеп) 1) мандрівнйй торговець; коробейник; лоточник; 2) заст. купець; скупник; 3) заст. покупець; замовник.
скарред [фері] аф 1) потрісканий, порепаний; 2) порубаний, дрібно посічений; 3) розм. спраглий; якйй хоче вйпити.
скарру ['фері] п розм. хлопчйна, хлопчак.
скарі [фері] разі і р.р. від сйар II.
сЬаріег ['феріа] 1. п 1) розділ (книжки); Ю Ійе епсі оГ Ійе ~ а) до кінця розділу; б) перен. до самого кінця; ~ апсі уег8е точне посилання на джерело; 2) тема, предмет; сюжет; епои§й оГ ійаі ~ годі про це; 3) філія, відділення (клубу тощо); місцева (низова) організація (профспілки тощо); 4) церк. капітул; 5) амер. студентське товарйство (земляцтво); ійе ~ оГ ассісіепіз непередбачений збіг обставин; Ійе ~ оГ РО88ІЬІ1ІІІЄ8 МОЖЛЙВИЙ ХІД подій; 2. V 1) розбивати кнйгу на розділи; 2) вичйтувати, лаяти.
сЬаріег-Ьои8е [ 'феріакаиз] п церк. будйнок капітулу.
с1іаріег-1ап(І8 [ 'феріаіаепсіх] п рі землі, що належать капітулу; монастйр-ські угіддя.
сйаг [1/а:] 1. п 1) випадкова, поденна робота; 2) рі хатня робота; 3) (скор. від сйапуотап) хатня робіт-нйця; 4) обвуглені рештки; 5) рідк. деревне вугілля; 6) іхт. голець; амер. червона форель, пеструшка; 7) розм. чай; 2. V 1) займатися поденною роботою; 2) прибирати (про поденницю); 3) об
палю вати; обвуглювати; 4) тесати (камінь).
скагаЬапс ['/аегаЬаеі]] п 1) автобус далекого прямування; 2) шарабан.
сЬагасІег ['каепкіа] 1. п 1) характер, вдача, норов; а тап оГ ~ вольова людйна; а тап оГ по ~ слабохарактерна людйна; 2) властивість, ознака; природа; характерна особлйвість; іппаїе ~8 спадкові ознаки; 3) репутація; іо £аіп іЬе ~ оГ а тізег заслужйти репутацію скупія; 4) офіційне становище; статус, ранг, звання, сан; 5) письмова рекомендація, характерйстика; атестація; 6) фігура, постать, особйстість; риЬІіс ~ громадський діяч; 7) роль; іп Ійе ~ оГ а Егіепсі як друг; 8) герой, персонаж; тип; образ; дійова особа; ~8 оГ ІЬе ріау дійові особи п’єси; 9) розм. оригінальна (ексцентрйчна) людйна; 10) літера, буква; ієрогліф; 11) цйфра; знак; умовна позначка; 12) шрифт; 13) почерк; 14) рі алфавіт; письмо, графіка; 15) розпізнавальний знак; тавро; марка; 16) шифр, код; тайнопис; 2. V 1) робйти напис; над-пйсувати; вирізьблювати напис; 2) обтісувати; 3) закарбовувати; 4) зображати; 5) характеризувати.
сЬагасіегі8ііс [,кгегікіа'гі8іік] 1. п 1) характерна рйса; особлйвість, вла-стйвість; 2) ознака; 3) мат. характерйстика (логарифма тощо); 4) рі військ. бойові властйвості; 2. аф характерний; типовий.
сЬагасіегі$0са11у [, кгепкіа' п 8Іі каї і ] асіу 1) характерно; типово; 2) шйф-ром; кодом; тайнописом.
сЬагасіегітаОоп [,кавпкІогаі'гефі] п 1) характерйстика; словесний образ; 2) літ. мистецтво створення характерів.
сЬагасіегіге ['кгепкіагаїх] V 1) характеризувати; зображати, змальовувати; 2) відрізняти; бути характерною ознакою.
скагасіегіезд ['кгепкіаїв] аф 1) слаб-кйй, безхарактерний; 2) невиразний, блідйй; шаблонний; 3) що не має рекомендації (характерйстики).
сЬагаДе [р'га:сІ] п шарада.
сЬагЬоп ['/а-Ьоп] п вет. сибірка.
сйагсоаі ['фгкоиі] 1. п 1) деревне вугілля (тж \уоос1 ~); ~ сіеаіег вугляр, торговець вугіллям; 2) рашкуль, вугільний олівець (тж ~ репсії, ~ сгауоп); 3) жив. малюнок вугільним олівцем (тж ~ сіга^іп§); 2. V 1) малювати (позначати) вугільним олівцем; 2) отруїти чадом.
сЬаге [фа] 1. п 1) випадкова, поденна робота; 2) рі хатня робота; 3) хатня робітнйця; 2. V 1) займатися поденною роботою; 2) прибирати (про поденницю).
скаг^е [1/а:<із] 1. п 1) навантаження, завантаження; 2) заряд; 3) піклування, турбота; догляд; зберігання; Не
сЬа
191
сЬа
\уа$ Іеїї іп ту ~ він був залишений на моє піклування; 4) підопічний; вихованець; 5) церк. паства; 6) розм. арештант, в’язень; іо іаке іп ~ заарештувати; іо Ье іп ~ бути під арештом; 7) обов’язки; відповідальність; керів-нйцтво; І ат іп ~ оГ іЬіз оШсе я керую цією установою; 'уЬо із іп ~ Ьеге? розм. хто тут головний?; 8) наказ; доручення; вимога; 9) церк. пастирське послання; 10) обвинувачення; 11) ціна, плата (за послуги); Ггее оГ ~ безплатно; 12) рі витрати; 13) податок; збір; 14) боргове зобов’язання; 15) військ. атака, напад; 16) заст. важливість, значення; 17) тех. шихта; 18) пальна суміш; 2. V 1) навантажувати, завантажувати; 2) обтяжувати; 3) насичувати; наповнювати; просочувати; 4) доручати; покладати відповідальність; 5) наказувати, вимагати; пропонувати; І ~ уои іо ореп іЬе сіоог! наказую вам відчинити двері!; 6) юр. обвинувачувати, висувати обвинувачення; іо ~ зотеопе хуііЬ сагеїеззпезз обвинуватити когось у недбалості; 7) призначати, вимагати плату, правити; Ьо'у тисЬ сіо уои ~ Гог раскіпв? скільки ви берете за упакування?; 8) військ, атакувати, нападати; 9) газувати (воду); 10) записувати видачу кнйги; 11) націлювати (зброю); 12) заряджати (зброю, акумулятор).
сЬаг&еаЬ1е [ Ч/а:сІзоЬ1] ай] 1) що заслуговує докору (звинувачення) (у чомусь — ^ііЬ); 2) відповідальний; 3) що відноситься на чийсь рахунок; іЬіз із ~ оп Ьіт це слід віднести на його рахунок; 4) що підлягає оподаткуванню; 5) заст. тяжкий, важкйй.
сЬягдеІиІ [ '1/а:сІзїи1] аф 1) обтяжливий; 2) втратний, дорогий.
сЬаг£ЄІе$$ ['Ца:сіз1і8] аф 1) безплатний; 2) що не підлягає оподаткуванню.
сЬагзег ['Ца.чізо] п 1) обвинувач; 2) військ, зарядник; 3) патронна обойма; 4) військ, заст. бойовий кінь; 5) мет. завантажувальний пристрій; 6) ел. зарядний агрегат; 7) касета (фотоапарата тощо); 8) заст. бібл. велике плоске блюдо.
сЬаг£Є-$Ьее< [ 'Ца:сІз/і :і] п 1) обвинувальний висновок; 2) поліцейський протокол; спйсок арештованих із зазначенням їхніх вчинків.
сЬагіїу [Ч/еопІї] айу 1) обережно, обачно; 2) ощадливо, бережливо.
сЬагіпезд [Ч/єзппіз] п 1) обережність, обачність; 2) ощадливість, бережливість.
сЬагіоі ['і/аепаї] 1. п 1) іст., поет. коліснйця; 2) фаетон; 2. V 1) везтй в коліснйці; 2) їхати в колісниці.
сЬагіоіеег [Ч/гегюЧю] п 1) заст. ві-знйк; 2) (С.) астр. Візничий (сузір'я).
сЬагізш(а) ['каегі2т(а)1 п (рі тж сЬагізтаіа) 1) рел. божий дар; 2) перен. чарівність; іскра божа.
сЬагівтаїа [каеЧіхтои] рі від сЬа-гізт(а).
сЬагііаЬІе ['фепіаЬІ] аф 1) добродійний; філантропічний; 2) милосердний, милостивий; поблажливий; доброзичливий; 3) щедрий; чуйний.
сЬагііаЬІу [ Ч/авпІоЬІі] асіу 1) милосердно, мйлостйво; 2) поблажливо; доброзйчлйво.
СЬагіїу [Ч/гегйі] п ж. ім'я Чаріті.
сЬагіїу [Ч/аепІї] п 1) милосердя; чуйність; співчуття; ЕаіїЬ, Ьоре апсі ~ віра, надія, любов; 2) поблажливість; доброзйчлйвість; мйлостйвість; 3) благодійність; філантропія; 4) пристановище, богадільня; 5) рі доброчйнна діяльність; 6) мйлостиня.
сЬагііу-Ьоу [Ч/зепиЬої] п вихованець притулку; хлопчик з притулку.
сЬагіїу-£Ігі [Ч/гепйдо:!] п вихованка притулку; дівчинка з притулку.
сЬагііу-зсЬооІ ['уаепй,зки:1] п 1) притулок; 2) благодійна школа (для бідних дітей).
сЬагіуагі ['/оип'уа.ті] пфр. 1) галас, гамір; розгардіяш; 2) котячий концерт.
сЬагк [Ца:к] 1. п 1) кокс; 2) деревне вугілля; 2. V 1) коксувати; 2) випалювати (вугілля); 3) бурчати; чіплятися.
сЬагІаіап [7а:Ь&п] п 1) шарлатан; шахрай; ошуканець; дурйсвіт; 2) знахарка); лікар-чаклун.
сЬагІаіапіс(аІ) [Да :1оЧаепік(а1)] аф 1) шарлатанський; 2) знахарський.
сЬагіаіапгу [7а:Ьіопп] п знахарство; торгівля зіллям.
СЬагіез [Ца:1г] пч. ім'я 1) Чарл(ь)з; 2) іст. Карл; ~’з \¥аіп розм. астр. Велйка Ведмедиця, Велйкий Віз (су-зір 'я).
СЬагІезіоп [Ч/а:І8Іоп] п 1) геогр. н. м. Чарлстбн; 2) чарльстон (танець).
СЬагіеу [Ч/а:1і] п 1) ч. ім'я Чарлі (зменш, від СЬагІез); 2) фольк. Чарлі (прізвисько лисиці); Чарлі-лис; 3) розм. нічнйй сторож; 4) борідка клинком; 5) амер. військ, літера «С», третій.
СЬагііе [Ч/а:1і] див. СЬагіеу.
сЬагІоск [Ч/а:1ок] п бот. дйка гір-чйця.
СЬагіоПе [7«:І9І] л ж. ім'я Шарлет, Шарлота.
сЬагІоііе [7а:Ьі] л кул. шарлотка.
сЬагш [уа:т] 1. п 1) принадність; чарівність; привабливість; 2) рі принади (жіночі); 3) заклинання; замовляння; наговір; 4) р/чари; 5) талісман; амулет; 6) амер. розм. гроші; 7) гомін; 2. V 1) чарувати; полонйти; 2) заворожувати; заклинати; замовляти (від хвороби); 3) приручати (змію).
сЬагшег [Ч/аїто] п 1) чародій, ча-рівнйк; чародійка, чарівнйця; 2) рідк. чарівна людйна; 3) заклинач, чаклун, маг; 4) заклинач змій.
сЬагтҐиІ ['Цаїтіиі] аф чаклунський, магічний.
СЬаппіап [Ч/а:трп] п ж. ім'я Чар-міан.
сЬагтіпа [Ч/огтід] аф чарівнйй; чудовий.
сЬаппІе$8 [Ч/а:т1і8] аф непривабливий, непринадний, негарний.
сЬагтІіке [Ч/а:т1аік] аф чудодійний (про ліки тощо).
сЬатеї [Ч/а:п1] 1. п заст. кладо-вйще, цвйнгар; 2. аф 1) кладовйщен-ський, цвйнтарний; похоронний; могильний; ~ Ьоизе склеп; мавзолей; покійницька; 2) страшнйй.
сЬагциеЛ [ Ч/а:ккІ] аф в’ялений (про м 'ясо).
сЬагцш [Ч/а:кі] п в’ялене м’ясо.
сЬаггу [Ч/а.п] аф який обвуглився, обвуглілий.
сЬагі [уа:1] 1. п 1) морська карта; ~ гоот штурманська рубка; 2) діаграма, схема, таблйця; план; графік; регіосііс ~ хім. періодйчна таблйця Менделєєва; 3) заст. хартія; грамота; документ; 2. V 1) наносити на карту; 2) складати (креслити) карту; 3) намічати (план тощо); планувати; 4) складати таблйцю (схему, діаграму, графік).
сЬагіег [Ч/ацо] 1. п 1) хартія; грамота; ІЬе Огеаі С. іст. Велйка хартія вільностей; 2) право, привілей; пільга; 3) патент; 4) статут; С. оГ іЬе Спкесі Кагіопз Статут Організації Об’єднаних Націй; 5) мор. чартер; ігір (уоуа^е) ~ рейсовий чартер; 2. V 1) давати (дарувати) привілей; 2) фрахтувати (судно); 3) давати напрокат; 4) брати напрокат; замовляти (автобус тощо); 5) засновувати, створювати (на підставі статуту).
сЬагіегеЛ [Ч/а:іасІ] аф 1) привілейований; 2) мор. зафрахтований; 3) замовлений; найнятий (про літак тощо).
сЬагіегег [Ч/аІого] п 1) мор. фрахтувальник; 2) замовник (літака тощо).
сЬагіегіпа [Ч/аЮгід] п мор. фрахтування.
сЬагіег-рагіу [Ч/а:і9,ра:іі] п мор. фрахтовий контракт.
сЬагііпд [Ч/а:Сп]] п 1) нанесення на карту; 2) мор. прокладання курсу.
СЬагіівш [Ч/аІіхт] п іст. чартйзм.
СЬагіі$і [Ч^х:П8І] п іст. чартйст.
сЬагігеизе [/огЧга:?] п фр. 1) шартрез (лікер); 2) зеленувато-жовтий колір.
сЬагіз [і/а:із| п (ІЬе ~) таблйці; спй-ски (популярних пісень).
сЬапуотап [Ч/аі^шпоп] п (рі сЬаг-у/отеп) поденна хатня робітнйця (прибиральниця).
сЬагу [Ч/єзп] аф І) обережний, обачний; со Ье ~ оГ йіуіпв оїїепсе на
СЬа
192
сЬе
магатися не образити (когось); 2) соромливий; 3) бережливий, ощадливий; 4) скупий (на слова тощо), стриманий; 5) заст. дорогий, любий.
СЬагуЬ<1і$ [ко'пЬдіз] п грецьк. міф. Харібда.
сЬазе [і/ев] 1. п 1) погоня, переслідування; іп ~ оГ у гонитві за; 2) розм. цькування; 3) полювання; ловля; 4) мисливці; 5) дичина; 6) мор. переслідуваний корабель; 7) паз; 8) тех. пробний пуск (машини); 2. V 1) гнатися, переслідувати; 2) полювати; 3) виганяти, проганяти; 4) розганяти, розвіювати (сумніви тощо); 5) амер. розм. бігати, гнатися (за кимсь); 6) тех. випробовувати (машину); 7) нарізати (гвинт); 8) гравіювати (орнамент); 9) вставляти в оправу.
сЬазеаЬІе [Ч/еі$оЬ1] аф дозволений для відстрілу.
сЬдеег [Ч/ево] п 1) переслідувач; 2) ав. винищувач; 3) мор. морський мисливець; 4) мор. суднова гармата; 5) гравер (по металу); 6) карбувальник; 7) тех. нарізувач; 8) ковток води (після спиртного); чарка лікеру (після кави).
сЬа$іп£ [Ч/еїзії]] п 1) переслідування; погоня; 2) різьбярство; 3) гравірування.
сЬазш ['кзехт] п 1) глибока ущелина; 2) провалля; безодня; 3) прогалина, пропуск; розрйв.
сЬазшаІ ['каегшаї] аф глибокий, бездонний.
сЬазшу [ 'кзегті] аф порізаний ущелинами; ущелистий.
сЬа$$е [/а:з] п рел. рака.
сЬа$$і$ ['/«81] п (рі сЬаззіз [\|ав8іх]) 1) тех. шасі; ходова частина; 2) рама; 3) розм. ніжки (жіночі).
сЬа$Іе [1/еі8І] аф 1) цнотливий; невинний; непорочний; незайманий; 2) чистий; стриманий; скромний; 3) заст. неодружений; незаміжня.
сЬа$іеп [Ч/еі8п] V 1) карати; 2) стрймувати; протвережувати; приборкувати; угамовувати; 3) очищати (мову); виправляти.
сЬазіепег [4/еі8по] п 1) каратель; 2) караюча рука.
сЬа$ІІ8Є [фез'їаїх] V 1) карати, бй-ти; 2) виносити сувору догану.
сЬа$іі$ешеігі ['фезіїгтзпі] п 1) кара, покарання; дисциплінарне стягнення; 2) шмагання, биття.
сЬазІіІу ['фезіїїі] п 1) цнотлйвість; невйнність; непорочність; незайманість; 2) чистота; доброчесність; 3) скромність; 4) стриманість.
сЬа$иЬІе ['фехзиЬІ] п церк. рйза; церковне облачення.
сЬаі [феї] 1. п 1) невймушена (дружня) розмова; балаканйна; іо Ьауе а ~ поговорйти, побалакати; 2) діал. нахабство, зухвалість; 3) рі гірн. порб-
жня руда; 4) рі с. г. дрібна картопля (на корм худобі); 5) розм. воша; 2. V невймушено розмовляти; балакати; теревенити.
сЬаІеІаіпе ['/аеЮІеіп] п 1) власниця замку; господйня маєтку (багатого заміського будйнку); 2) ланцюжок для ключів (брелоків).
СЬаіЬат [ 'фе От] п геогр. н. м. Ча-тем.
сЬаІоуапІ [р'їзіапі] аф перелйвча-стий; мінлйвий (про колір).
сЬаІІе! [’феїі] п 1) рі рухоме майно; пожйтки; 2) заст. раб, кріпак.
сЬайег [’феїа] 1. п 1) балаканйна, базікання; 2) щебетання; ґелґіт; скрекотання; джерготання; 3) дзюрчання; 4) деренчання; 5) стукіт, клацання; 6) тех. вібрація; дрижання; 2. V 1) базікати, теревенити; 2) розбовкувати (таємницю); 3) рідк. щебетати; скрекотати; цокотіти; 4) дзюрчати; 5) деренчати; 6) стукати, клацати (зубами); 7) тех. вібрувати, дрижати.
сііаііегаїіоп [Д/аеІо'геї/п] п жарт. балаканйна, базікання; патякання.
сЬаІІегЬох ['феїаЬзкз] п 1) балакун; базіка; торохтій; 2) балакуха, базікало; щебетуха, торохтійка.
сЬаІіегег ['феїзга] п балакун; балакуха.
сЬаІІегу ['і/аеіап] аф балакучий, язикатий.
скаїїіпезз ['феїшіз] п балакучість, говірлй вість.
сЬаІІу ['і/жіі] 1. п інд. череп’яний глечик; 2. аф 1) балакучий, говіркйй; 2) розмовний (про стиль); 3) невйму-шений; неофіційний (про розмову тощо); 4) розм. вошйвий; бруднйй, неохайний.
сЬаиіїег ['ф>:Ь] п невелйка переносна залізна грубка.
сЬаиіїеиг ['/оиГа] п фр. шофер, водій.
СЬаипсеу [Ч/о:п8і] п ч. ім’я Чонсі. сЬаиззее [/ои'аеі] п фр. шосе.
сЬаиуіпІБШ ['/оиуіпігт] п шовінізм. сЬаиуіпізі ['/оиуїтзі] п шовініст.
сЬаиуіпізііс [Доиуі'тзіік] аф шові-НІСТЙЧНИЙ.
скату [ф>:] груб. 1. п 1) жування; плямкання; 2) жуйка; 2. у жувати; плямкати; □ ~ ир а) розбйти ущент; б) розправитися (з кимсь).
сЬаиг-Ьасоп ['ф>:,Ьеікп] п знев. губошльоп, роззява, тюхтій.
сЬеар [ф:р] 1. п заст. дешевина; вйгідна покупка; 2. аф 1) дешевий, недорогий; 2) що дістався легко; 3) знецінений; 4) нічого не вартий; 5) підлий; що не заслуговує поваги; 3. асіу дешево, недорого.
сЬеареп ['ф:рп] у 1) дешевшати; 2) знйжувати ціну (вартість); 3) заст. торгуватися, прицінюватися.
сЬеарІу ['ф:р!і] аду 1) дешево; 2) легко.
СЬеарзійе [’уіфзаід] п Чіпсайд (вулиця в Лондоні); ~ Ьаг^аіп дешевина.
сЬеаі [1[і:1] 1. п 1) шахрайство, обман; 2) шахрай; пройдисвіт; обманщик; ошуканець; самозванець; дурй-світ; 2. у 1) шахраювати; обманювати, обдурювати; 2) дурйти, збивати з пан-телйку.
сЬеаІаЬІе ['ф:ІаЬ1] аф легковірний.
сЬеаіее [1[і:'іі:] п розм. обманутий, ошуканий; жертва шахрайства (шахрая).
сЬеск [1/ек] Елі) перешкода; зу-пйнка; затрймка; іо кеер іп ~ тримати в руках, контролювати; 2) військ, відсіч; припйнення наступу; 3) перевірка; контроль; 4) позначка; 5) номерок (в гардеробі); 6) ярлйк; 7) багажна квитанція; 8) контрольний штемпель; 9) контрамарка; 10) картата тканйна, шотландка; 11) рахунок (в ресторані); 12) шах. шах; регреіиаі ~ вічний шах; ~ Іо іЬе кіп£ шах королю; 13) с. г. контрольна ділянка; 14) тріщина, щі-лйна (в дереві тощо); 2. аф 1) контрольний; випрббнйй; перевірнйй; 2) картатий; 3) що затрймує (перекриває); 4 ~ у/іпе марочне вино; 3. у 1) зупиняти, стрймувати; перешкоджати; приборкувати; 2) перевіряти, контролювати; ревізувати; розслідувати; 3) амер. здавати (в гардероб); 4) позначати; 5) шах. оголошувати шах; 6) розташовувати в шаховому порядку; 7) висловлювати догану; вичйтувати; 8) с. г. припиняти (ріст); 9) тех. робйти щілйни; 10) заст. штрафувати (робітника); 4. іпі 1) шах. шах!; 2) розм. гаразд!; домовилися!
сЬескаЬІе [’фкаЬІ] аф 1) стрйму-ваний; 2) що піддається перевірці (контролю); контрольований.
сЬескаве [’І/екідз] п відрахування (із зарплати).
сЬеск-арргоасЬ ['фка,ргоиф п спорт, розбіг із зупйнкою.
сЬескЬаск [’фкЬгек] п амер. повторна перевірка.
скеск-Ьоок [’І/екЬик] п амер. чекова кнйжка.
сЬескесІ ['1/екі] аф 1) зупйнений, затрйманий; 2) стрйманий, угамований (гнів тощо); 3) перевірений; «перевірено» (напис на документі).
скескег ['фка] п 1) контролер; обліковець; 2) амер. розм. донощик; інформатор; 3) амер. шашка (гральна).
сЬескегЬоагсІ ['фкаЬо:сІ] п шахів-нйця.
сЬескегегі ['1/екосІ] аф 1) клітчас-тий, картатий; 2) строкатий; 3) різноманітний; 4) тех. рйфлений.
сЬескегБ ['і/еках] п рі шашки (гра).
сЬескегу ['Цекап] п рідк. малюнок у клітку.
сЬе
193
СЬе
сЬескіїщ [Ч/екіг)] п 1) перевірка; звіряння; 2) затримка, припйнення; 3) розтріскування (деревини тощо).
сЬескш£-гоот [’ї/екідтит] п 1) роздягальня, гардероб; 2) камера схову.
сЬеск-кеу [Ч/еккі:] п рідк. ключ від англійського замка.
сЬеск1е$$ [Ч/екІїз] аф нестримний; безперешкодний.
сИеск-1І8І [ Ч/екІїзІ] п 1) контрольний спйсок; перелік; 2) спйсок вй-борців.
сЬеск-Іоск [Ч/екЬк] п невелйкий висячий замок; контрольний замок.
сЬеск-тап [Ч/ектоп] п (рі сЬеск--теп) 1) контролер; 2) обліковець.
сЬесктаіе ['1/ек'теіі] 1. п 1) шах. шах і мат; 2) повна поразка, розгром; 2. V 1) шах. оголосйти мат; 2) завдати поразки, паралізувати (противника)’, 3) розладнати (зірвати) плани.
сЬеск-пиі [Ч/екплІ] п тех. контргайка.
сЬеск-оії [Ч/ек'о:і] п амер. вйраху-вання; утрймання із зарплати (профспілкових внесків, квартплати тощо).
сЬеск-оиі [Ч/ек'аиІ] п 1) контроль; вйпробування; 2) ав. ознайомлення льотчика з літаком; 3) закінчення роботи; припйнення зв’язку.
сЬеск-ра$$ [Ч/екра:з] п амер. військ. запйска про звільнення.
сЬеск-роіпі [Ч/екроші] п 1) військ. орієнтир; 2) контрольно-пропускнйй пункт.
сЬеск-гоІІ [Ч/екгоиІ] п поіменний спйсок.
сЬеск-гоош [Ч/екгит] п амер. 1) гардеробна; роздягальня; 2) камера схову.
сЬескплу [Ч/екгои] 1. аф с. г. ква-дратно-гніздовйй; ~ роскеї ріапііп^ квадратно-гніздова посадка; 2. V с. г. саджати (сіяти) квадратно-гніздовйм способом.
сЬескппгіпв (Ч/екдоші)] п с. г. проривання (буряків тощо).
скеск-іакег [Ч/екДеіка] п 1) театр. білетер; 2) зал. кондуктор, провіднйк.
сЬескир [Ч/ек'лр] п 1) огляд (технічний, медичний)', перевірка (стану тощо)’, 2) контроль, ревізія.
сЬеск-мгеі&Ьег [4/ек,\уеіа] п гірн. контрольний вагар.
сЬеску [Ч/екі] аф картатий, кліт-частий.
СЬе<і(1аг [Ч/едо] п чедер (сир) (тж ~ сйеезе).
сЬее-сЬее ['Ці:, Ці:] п знев. калічена англійська мова.
сЬеек [Ці:к] 1. п 1) щока; 2) бокова стійка; косяк; одвірок; 3) рі тех. щоки лещат; 4) зухвалість, нахабство; 5) самовпевненість, зарозумілість; 2. V поводитися зухвало (нахабно); грубіянити.
сЬеек-Ьопе ['Ці:кЬоші] п вйлиця.
сЬееку [Ч/і:кі] аф 1) зухвалий, нахабний; 2) розв’язний, безцеремонний.
сЬеер [Ці:р] 1. п писк; 2. V пищати.
сЬеерег [Ч/і.ро] п 1) пискун (про дитину)', 2) пташеня; 3) молода куріпка.
сЬееру [Ч/і:рі] аф писклйвий, писклявий.
сЬеег [Цю] 1. п 1) схвальний (вітальний) вйгук; ~8Ї ура!; 2) рі оплески; 3) веселощі; пожвавлення; у/ііЬ ^оод ~ щйро, тепло; 4) підтрймка; підбадьорювання; розрада; 5) (добрий) настрій; \уЬаІ ~8? як поживаєте?; 2. V 1) аплодувати; вітати оплесками (вй-гуками); 2) підбадьорювати; надихати; 3) підтрймувати; тішити; веселйти; ~ ир! не журйся!
сЬеегег ['Ціага] п утішник, розрадник.
сЬеегГи! ['Ціаїиі] аф 1) бадьорий; веселий; безжурний; ~ тоод бадьорий настрій; ~ дау яснйй (сонячний) день; 2) що робить (щось) бадьоро (охоче); ~ Ьеірег невтомний помічнйк.
сЬеегГиІІу [Ціайііі] адч 1) бадьоро; весело; 2) охоче.
сііеегГи1пе88 ['Ціайіішз] п бадьорість, веселість.
сЬеегіо ['Ціап'ои] іпі розм. 1) за ваше здоров’я!, будьмо!; 2) усього найкращого!
сЬееііе$$ [Ціаііз] аф безрадісний, похмурий, понурий; сумнйй.
сЬеегІу ['Ціаіі] асіу 1) бадьоро; 2) охоче.
сЬеегу [Ціан] аф розм. 1) бадьорий; пожвавлений; 2) радісний, веселий; підбадьорливий.
сЬеезе [Ці:г] 1. п 1) сир; 2) розм. гарна річ; добра справа; Ьі£ ~ поважна особа; 2. у розм. переставати; ~ іі! а) перестань!, замовкни!; б) тікай!
сЬее$е-саке ['Ці:гкеік] п 1) сйрна бабка; 2) розм. ласий шматочок (фотографія голої жінки)’, оголені ніжки.
сЬее$е-с1оіЬ [Ч/і:2,к1з0] п марля.
сЬее$е-Ьеа<1 [ 'Ці:гЬед] п тех. кругла циліндрйчна головка (болта тощо).
сЬее$е-шакіп£ ['Ці:г,теікп]] п сироваріння, сироварство.
сЬее$е-тііе ['Ці:гтаіІ] п ент. сирний кліщ.
скее$етоп|’ег [Ч/і:г,тлт]д9] п торговець сйром (молочними продуктами).
сЬее$е-рагіп& [ 'Ці :г, реалі] ] 1. п 1) кірка сйру (відрізана)’, 2) перен. скупість; дріб’язковість; 3) рі відходи, по-кйдьки; 2. аф скупйй; дріб’язковий; що труситься над кожною копійкою.
сЬее8е-$ігаі¥ ['Ці:28іго:] п кул. сйрна паличка.
сЬее§у ['Ці:гі] аф 1) сйрний; 2) розм. модний; яскравий; стйльний; 3) амер. розм. поганий; паскудний; ні для чого не придатний.
сЬееіаЬ ['Ці:іа] п зоол. гепард.
сЬеГ []еГ| п фр. 1) шеф-кухар; го-ловнйй кухар; 2) кухар (чоловік).
сЬеГ-Д’оеіпте [|еі'да:уг] п фр. (рі сЬеҐ8-(І’оеиуге [/єі'сЬ.уг]) шедевр, зразковий твір.
сЬеІа ['кі:1а] п (рі сЬеІае) клішня; лапка (комахи).
сЬеІае ['кі:1і:] рі від сЬеІа.
сЬеІаіе ['кі:1еіІ] аф клішнеподібний.
СЬеІіепЬаш [Ч/еІТпот] п геогр. н. м. Челтнем.
сЬешіс [’кетік] 1. п хлористий кальцій (для вибілювання)', 2. аф 1) ал-хімічний; 2) заст. хімічний; 3. V білйти, вибілювати (хлористим кальцієм).
сЬешісаІ [’кетікаї] аф 1) хімічний; ~ ргореііапі хімічне ракетне пальне; ~ у/аїТаге військ, хімічна війна; ~ Ігоор8 військ, хімічні війська; 2) протихімічний; ~ сіеґепсе (8есигііу) військ, протихімічний захист.
сЬешісаІІу [’кетікаїї] асіу хімічно; ~ риге хімічно чйстий.
сЬешісак ['кетікзіг] п рі хімікалії; хімічні препарати.
сЬешізе Ці'ті:?] п 1) жіноча сорочка; 2) покриття (дорожнє); 3) облицювання.
сЬешізеПе [Деті'геї] п 1) вставка, манйшка (жіноча); 2) кофточка, блузка (з короткими рукавами).
сЬетізі ['кетізі] п 1) хімік; 2) аптекар; фармацевт; ~’з (8Ьор) аптека.
сЬешізігу ['кегпізіл] п 1) хімія; ог-вапіс (іпог^апіс) ~ органічна (неорганічна) хімія; а^гісиїїигаї ~ агрохімія; 2) заст. алхімія.
сЬепШе [|а'пі:1] п синель (тканина).
сЬефіе [Цек] 1. п чек; Ьапкег’8 ~ банківський чек; іо са8Ь а - одержати гроші по чеку; іо сіга\у а ~ вйписати чек; іо\уп ~ чек на банк в лондонському Сіті; 2. у (~ оиі) одержувати по чеку.
сЬецие-Ьоок ['ЦекЬик] п чекова книжка.
сЬефіег ['І/еко] у І) графйти в клітку; 2) розміщати в шаховому порядку; 3) різноманітити.
сЬедиегеЛ [’І/екод] аф 1) клітчас-тий, картатий; 2) шаховий, розташований в шаховому порядку; 3) різноманітний; мінлйвий; ~ ГоПипе зрадлйве щастя; ~ 1І£ЙІ апсі 8Ьаде світлотінь.
СЬедиегз ['і/екаг] п Чекерс (літня резиденція англійського прем ’єр-мініс-тра).
сЬедиегз ['І/еког] п рі 1) картата тканйна, шотландка; 2) шахівнйця.
сЬедиег-иізе [ '1{ека\уаі2] асіу у шаховому порядку.
СЬегЬошгз [’/єзЬизд] п геогр. н. м. Шербур.
ске
194
ск
сЬегізк ['Цеп/] V 1) пестити; 2) затаювати, мати, плекати, почувати (ненависть тощо); 3) зберігати в пам’яті; 4) вйсоко цінувати, дорожити; 5) ніжно любйти; дбайлйво вирощувати (виховувати); 6) заст. привітно приймати (гостя); 7) заст. поет, гріти, зігрівати; іо ~ а зегрепі (а зпаке, а уірег) іп опе’з Ьозот пригріти гадюку в пазусі.
скегі$Ьіп£Іу ['ЦегЦгдІї) аду дбайлйво; ніжно; з любдв’ю.
сЬеггу ['Цеп] 1. п 1) бот. вйшня; вишневе дерево; з\¥ееі (таххагсі) ~ черешня; шпанка; ~ ріит бот. а) мірабель, вишнеслйва; б) алича, дйка слй-ва; 2) вйшня (плід); 3) вишневий колір (тж ~ гесі); 2. ад] 1) вишневий; ~ огскагсі вишневий сад; ~ )ат вишневе варення; 2) вишневого кольору, темно-червоний.
скеггу-ЬІоззот ['Цеп,Ь1озат] п вишневий ЦВІТ.
сЬеггу-ЬгашІу ['Цеп'ЬгзепсІї] п вишнева налйвка; вишневий лікер.
сЬеггу-Іаигеї ['ЦепІзгої] п бот. лавро вйшня.
скеггу-теггу ['Цеп'теп] ад] розм. 1) веселий; 2) напідпйтку.
сЬеїту-ріе ['Цеп'раї] п 1) пиріг з вйшнями; 2) бот. геліотроп.
сЬеїту-ріі [ 'Цепріі] п амер. розм. вишнева кісточка.
сЬеггу-гіре ['Цеп'гаїр] ад] спілий як вйшня.
сЬеггу-гшп ['Цеп'глш] п ром, настояний на вйшнях.
сЬеггу-5іопе ['Цепзіоип] п вишнева кісточка.
сЬеггу-ігее ['Цегі,ігі:] п вйшня, вишневе дерево.
сЬеїту-нИпе ['Цепхуаш] п вишневе вино, мараскін.
сЬеггу-яюод ['Цепний] п 1) вишневе дерево; 2) вишнева деревина.
скегзопезе ['ко:зопі:з] п поет, півострів.
сЬегі [Цо:і] п мін. крем’янйстий вапняк, сланець.
сЬепіЬ ['ЦегоЬ] п (рі тж скегиЬіт, скегиЬіп) рел. херувйм.
сЬегиЬіс [Це'гигЬік] ад/ як ангелятко; пухлий і рожевощокий (про дитину).
сЬепіЬіт ['ЦегоЬіт] рі від скегиЬ.
сЬегиЬіп ['ЦегоЬт] п 1) заст. херувйм; 2) рі від скегиЬ.
СкезЬіге ['Цер] п геогр. н. Чешир;
іо £гіп Ііке а ~ саі посміхатися на весь рот.
ске$іІ ['і/ехії] п розм. гравій, галька.
сЬезз [Цез] п 1) шахи; іо ріау ~ грати в шахи; ~ скатріоп чемпіон з шахів; 2) віконна рама; 3) поміст.
скезд-ЬоапІ ['ЦезЬз:д] п шахівнйця.
ске$$-с!оск ['Цезкіок] п шаховий го-дйнник.
скезз-шап ['Цезтаеп] п (рі скезз--теп) шахова фігура.
скезз-ріауег ['Цез,р1ею] п шахіст.
скезі [і/езі] 1. п 1) ящик, скрйня; ~ оГ йга\уегз комод; 2) казна; фонд; 3) розм. домовйна; 4) анат. грудна клітка, груди; у/еак ~ хворі легені; ~ раіп біль у грудях; - соїсі бронхіт; 2. у рідк. 1) класти в ящик (скрйню); 2) класти в домовйну; 3) налетіти гру-дьмй.
СЬезіег ['Цезіа] п 1) геогр. н. м. Че-стер; 2) ч. ім'я Честер.
сЬезіегбеШ ['ЦезіоҐі :1<і] п 1) честер-філд, пальто з оксамйтовим коміром; 2) велйкий м’який диван.
сЬезі-Ґошкіегіп£ ['ЦезіТаипсЬпі]] п вет. задйшка, запал.
сЬезі-поіе ['ЦезіпоШ] п грудна (низька) нота.
сЬезйші ['Цез(1)плі] 1. п 1) бот. каштан, каштанове дерево (тж ЗрапізЬ ~, зу/єєі ~); 2) каштан (плід); іо риі іке -з іп іке Гіге перен. заварйти кашу; іо риіі зтЬ.’з ~з оиі оГ іке Гіге (іо риіі іке ~з оиі оГ іке Гіге Гог зтЬ.) чужйми руками жар загрібати; 3) каштановий колір; 4) розм. шатенка; 5) розм. заяложений анекдот; банальний роман; 6) бабка (у коня); 7) розм. гнідйй кінь; 2. ад] 1) каштановий; 2) каштанового кольору; 3) гнідйй (про коня); 4) русявий; ~ кеасі шатенка.
скезі-ігоиЬІе [ 'ЦезЦіглЬІ] п хронічна хвороба легенів.
скезі-уоісе [ 'Цезіузіз] п груднйй (низький) голос.
скезіу ['Цезії] ад] розм. 1) з високими грудьмй; повногруда; 2) само-впевнений, хвалькуватий; 3) слабогрудий, сухотний; 4) груднйй (про голос).
сйеуаііег [Дєуо'ііз] п фр. 1) кавалер (ордена); 2) (благородний) лйцар; (галантний) кавалер; 3) іст. шевальє (дворянин у Франції).
скетеїиге [/еу'іиз] п фр. шевелюра, чупрйна.
скеуіоі ['Цєуізі] п текст, шевіот.
Скетіоі Ніііз ['Цеуїзі'кііг] п геогр. н. Чевіотські гори.
скеугеііе [/єу'гєі] п лайка (шкіра).
сЬєугоп [Цєугоп] п 1) шеврон, на-шйвка ріжком; 2) буд. кроква.
скеуу [Ч/єуі] 1. п погоня, полювання; 2, V 1) гнати (ся); 2) тікати.
скеїу [Ци:] 1. п 1) жуйка; 2) тютюн для жування; 3) жування; 2. у 1) жувати; пережовувати; розжовувати; іо ~ іке сисі а) жувати жуйку; б) пережовувати старе; весь час повертатися до тієї самої думки; 2) обмірковувати; замишляти.
ске>¥Іп£ ['Ци:іі]] п жування.
сЬеі¥Іп£-£шп ['Ци:іі]длт] п жувальна гумка.
скікоик [Ці'Ьиік] п тур. чубук.
скіс Ці:к] 1. п розм. шик; еле
гантність; вйшуканість; 2. ад] (сотг скісциег; зир скісциезі) розм. елегантний, ефектний; вйшуканий; нарядний; модний.
Скісадо [/і:'ка:дои] п геогр. н. м Чикаго.
сШсапе Ці'кеїп] 1. п 1) крутійство сутяжництво; 2) софістика; 3) махіна ції; 4) прйчіпка; 2. у 1) чіплятися присікатися; 2) займатися крутійством; 3) домагатися чогось шляхок сутяжництва.
сЬісапегу [/і'кешап] п 1) крутійство; сутяжництво; 2) прйчіпка; 3) со фістика.
скісЬа ['Ц1Ц0] п чіча (кукурудзяне, горілка індіанців).
сЬіск [Цік] п 1) курча; 2) пташеня 3) пестл. пташенятко, ціпочка (про ди-тину); 4) амер. військ, розм. винйщу-вач; 5) хінді бамбукова штора 6) шотл. цокання (годинника).
скіскаЬШу [ 'Ціка, Ьісії] п пестл. пта шенятко, ціпочка (про дитину).
сЬіскеп ['і/ікіп] п 1) курча; 2) мі-лода курочка; молодйй півник; 3) курятина; курка; зргіп£ ~ амер. курча (я: страва); 4) пташеня; 5) пестл. ціпон? ка, пташенятко (про дитину); 6) молоде, недосвідчене парубча; ке із ш ~ він уже не перволіток; 7) знев. боягуз, «мокра курка»; 8) амер. розл. полковник; ~ Гагтіп^ амер. птахіг-нйцтво; сіоп’і соипі уоиг ~з ЬеЕоге іке' аге каіскесі присл. курчат восенй рахують.
скіскеп-Ьгеазіеіі [ 'Цікіп,ЬгезіісІ] ад/ мед. з курячими грудьмй.
скіскеп-кеагі ['Цїкіпкагі] п 1) боягузтво; легкодушність; 2) боягуз, «мокра курка».
скіскеп-кеагіеіі [' і/ікіп 'ка: її сі] ад/ боягузливий, легкодухий.
скіскеп-Іітег ['ЦікіпДіуа] п боягуз.
сЬіскеп-Ііуегеіі ['і/ікіпДіУод] ^боягузливий.
скіскеп-шеаі ['Цікіпті:і] п 1) корм для курей; 2) бот. мокрйчник.
скіскеп-рох ['Цікіпрокз] п вітряна віспа.
скіскегу [ 'Цікап] п приміщення для курчат, курчатник.
сЬіскІіпв ['Цікіід] п 1) бот. чйна; 2) курча.
сЬіскотеесІ ['Цік\¥І:сі] п бот. 1) бу-р’янйсті гвоздйкові рослйни; 2) піщанка; 3) мокрйчник.
скісіе ['Цікі] п жувальна гумка.
сЬісогу ['Цікоп] п 1) бот. цикорій; ~ заіасі салат з лйстя цикорію; 2) цикорій (сурогат кави).
сЬісдиег [Ці:ко] сотр від скіс 2. скісциезі [Цігкізі] зир від скіс 2. сШ(і [Цід] разі і р. р. від скісіе. сШ<1<1еп ['Цісіп] р. р. від скісіе.
скійе [ЦаісІ] V (разі скісі; р. р. скісі, скісісіеп) 1) лаяти; докоряти; картати;
сЬі
195
сііі
2) вити, ревти; шуміти (про море, вітер).
сЬіеГ [Ці:Г] 1. п 1) глава, керівник; лідер; начальник; голова; шеф; завідуючий; директор; ~ оГ роїісе начальник поліції; ~ оГ зіаГГ військ, начальник штабу; а ~ оГ іЬе соші голова суду; 2) вождь, ватажок (племені)', володар, повелитель; 2. асі] 1) головнйй; керівний; старший; ~ сатегатап головнйй оператор (кіно); ~ едіїог головнйй редактор; ~ реііу оЇЇісег мор. головнйй старшина; 2) основнйй, найважливіший; ~ Ьизіпезз основне заняття.
сЬіеЛу ['Ці:Яі] 1. ад] властйвий вождю; 2. аду головнйм чйном, особлй-во, переважно, в основному.
сЬіеЙаіп ['Ці:ГЬп] п 1) вождь, ватажок (племені); 2) поет, воєначальник; полководець; 3) отаман (розбійників).
сШеШ [Ці:Ід] п хлопець.
сЬіії-сІїаії ['ЦіГЦавГ] п орн. вівчарик.
сЬіЛдп [Ціїоп] 1. п 1) текст, шифон; 2) рі оздоблення (сукні); бантики; оборочки; 3) жіноче убрання; «ганчір’я»; 2. ад] шифоновий.
сЬііїопіег [Ді&'піз] п шифоньєр.
сЬІ£Поп [Ц:'п]о:і]] п фр. шиньйон.
сЬіІЬІаіп ['ЦіІЬІеіп] п обморожене місце.
сЬіШ [Цаіід] 1. п (рі сЬПдгеп) 1) дитина, дитя; 2) розм. дитйна жіночої статі; а Ьоу ог а ~? хлопчик чи дівчинка?; 3) чадо; син; дочка; 4) бібл. отрок; 5) нащадок; 6) дітище; 7) породження; вйтвір; ~ ргосіІЕу вундеркінд; іо Ье \уііЬ а ~ бути вагітною; 2. V заст. народжувати.
сЬіМ-Ьеагіпз ['Цаі1д,Ьєопі] ] п 1) дітородіння; пологи; 2) рідк. вагітність.
сЬіМЬесі ['ЦаіІдЬесІ] п 1) пологи; 2) післяпологовий період; 3) розм. матка.
сЬіШ-ЬіїїЬ ['Цаі1дЬо:9] п 1) пологи, роди; 2) народжуваність.
сЬіШе [Цаіісі] п чайльд (молодий дворянин).
сЬП(іеппа$-(іау ['Ціісіотгезсіеі] п церк. день побиття дітей (28 грудня).
сЬіІШкхиІ ['ЦаіИЬид] п 1) дитйн-ство; ~ Ггіепсі друг дитйнства; ~ сіізеазе дитяча хвороба; іо Ье іп опе’з зесопсі * впадати в дитйнство, дитйніти; 2) заст. статус сйна (дочкй).
сЬіШізЬ ['ЦаіІдЦ] ад] 1) дитячий; ~ зрогіз дитячі ігри (розваги); 2) дитй-нячий, дитйнний; інфантйльний, незрілий; легковажний; ~ ісіеа несерйозна думка.
сШІШзЬпезз ['ЦаіІдЦпіз] п дитячість; пустотлйвість.
сЬіісіієзз ['Цаіідііз] ад] бездітний.
сЬіІШеззпезз [ Цаїкіїїзтз] п бездітність.
скікіїіке ['Цаіісііаїк] аф 1) невйн-ний; чйстий; щйрий як дитйна; про-
стйй; довірливий як дитйна; по-дитячому безпосередній; 2) рідк. синівський, дочірній.
сЬіІсНу ['ЦаіІсІІі] поет. 1. ад] 1) дитячий; 2) дитйнячий; наївний; 2. аду по-дитячому.
сЬіИпезз ['Цаіідшз] п дитячість; пустотлйвість.
сЬіІгігеп ['Цікігап] рі від сЬіїсІ.
сЬіМ-гіІез [ 'Цаіісігаїїз] п рі церк. обряд хрещення (дітей).
сЬіІсізЬір [ 'ЦаікЦір] п 1) статус сйна (дочкй); 2) усиновлення; удочеріння.
сЬі1д-\¥ІГе [ 'ЦаіІсІигаїГ] п (рі сЬікі--\¥Іуєз [-^аіух]) дружйна-дівчатко.
СЬіІе [’ЦіІі] п геогр. н. Чилі.
сЬіІе п перець стручковйй; перець червоний гіркий.
СЬіІеап ['Ціііап] 1. п 1) чилієць, чилійка; 2) чилійський варіант іспанської мови; 2. ад] чилійський.
сЬіІіасі ['кііігед] п 1) тйсяча; 2) тисячоліття; тйсяча років; 3) рел. тисячолітнє земне царювання Христа.
СЬіІіап ['Цііюп] див. СЬіІеап.
сііШ [Ції] 1. п 1) холод; охолодження; іо іаке Же ~ оГГ злегка підігріти; 2) простуда, застуда; іо саісЬ а ~ простудитися, застудйтися; 3) озноб; дрижакй; 4) холодок, холодність, прохолодність (у стосунках); 5) розчарування, зневіра; 6) тех. різке охолодження; гартування; 2. ад] 1) холодний; стулений; 2) прохолодний; непривітний; ~ \¥е1соте прохолодний прийом; 3) байд^Ький, бездушний, нечулий; чер-ствйй; 4) тех. загартований; 3. V 1) охолоджувати, студити; 2) заморожувати (в холодильнику); 3) охолоджуватися, холодіти, холонути; 4) розхолоджувати; розчаровувати; засмучувати; 5) відчувати озноб; 6) розм. підігрівати (рідину); 7) тех. загартовувати; 8) вибілювати.
сЬіПес! [Ціід] ад] 1) охолоджений; заморожений; 2) тех. загартований; 3) вйбілений.
сЬіІІег [ Цііо] п 1) охолоджувач; 2) амер. сенсаційний роман; детектйв.
сЬіІіег-Іізі ['Цііоіізі] п амер. спйєок сенсаційної літератури (детективів тощо).
сЬіПі ['Цііі] п бот. перець стручко-вйй; перець червоний гіркйй.
сЬіІІіпезз ['Ціііпіз] п 1) прохолодність; 2) сухість; холодність.
сЬіІІіп^ [ Цііп]] п 1) мед. легкйй озноб; 2) тех. гартування.
сЬіІІіпб-гоот ['Ці1іі]гит] п тех. морозилка.
сЬіІІпезз ['Ціітз] п 1) холод; холоднеча; 2) холодок; холодність.
сЬіІІу [ Цііі] 1. ад] 1) холодний; прохолодний; вологий (про погоду); 2) мерзлякуватий; 3) сухий; холодний; напружений; бундючний; 2. аду
1) холодно, холоднувато; 2) сухо, непривітно.
сЬішЬ [Цаїт] п утор бочки.
сЬіте [Цаїт] 1. п 1) тж рі набір дзвонів; куранти; 2) рі передзвін; бій курантів; 3) мелодія курантів (дзвонів); 4) бій годйнника; 5) дзвіночок (на дверях); 6) гармонія, музика (вірша); 7) згода; гармонійне поєднання; іп ~ у згоді; 8) утор бочки; 2. V 1) вибивати мелодію (на дзвонах, курантах); 2) звучати; дзвонйти; дзвеніти; 3) бй-ти (про годинник); 4) монотонно повторювати; скандувати; 5) гармоніювати; узгоджуватися; бути відповідним (до — іп, \¥ІіЬ); □ ~ іп вступати (у спільну розмову); Іо ~ іп \уііЬ приєднуватися до.
сЬітег ['Цаїто] п 1) дзвонар; 2) церк. підрясник.
СЬітега [каї'тюга] п 1) міф. Химера; чудовисько, потвора; 2) (с.) химера, нездійсненна мрія; 3) (с.) архт. зображення фантастйчної істоти, химера.
сЬішегіс(аІ) [каі'тепк(оі)] ад] химерний, фантастйчний.
сЬітпеу ['Цітпі] п 1) димар, димохід; комин; 2) лампове скло; 3) кратер; 4) заст. камін; вогнище; 5) бібл. притулок.
сЬішпеу-сар ['Цітшкгер] п ковпак димара.
сЬітпеу-согпег ['Цітпі,кз:по] п 1) місце біля каміна; 2) затйшнйй, теплий куточок.
сЬітпеу-ріесе ['Цітпірі:з| п 1) по-лйця над каміном; 2) картйна над каміном.
сЬітпеу-роі ['Ціттрої] п буд. дефлектор; ~ Ьаі жарт, циліндр (капелюх).
сЬітпеу-зіаск [ 'Ціттзігек] п 1) димохід; димар; 2) спільний вйхід кількох димарів.
сЬітпеу-зіаІк ['ЦіттзІо:к] п заводський (фабрйчний) димар.
сЬітпеу-з^аІІолу ['ЦітпГз^зІои] п ластівка сільська.
сЬітпеу-8і¥еер(ег) ['Цітпі$А¥І:р(з)] п сажотрус.
сЬітр [Цітр] п розм. шимпанзе.
сЬітрапхее Щітрзп'гі:] п зоол. шимпанзе.
сЬіп [Ціп] 1. п підборіддя; ир іо іЬе ~ по горло, по саму шйю; іо іаке іЬіп^з оп іЬе ~ не падати духом, триматися бадьоро; 2. V 1) притрймувати підборіддям (скрипку тощо); 2) амер. розм. базікати, патякати, теревенити; 3): Іо ~ опезеїГ ир спорт, підтягліся до рівня підборіддя (гімнастика).
СЬіпа ['Цаіпз] 1. п геогр. н. Китай; 2. ад] китайський.
сЬіпа І'Цаїпо] 1. п 1) фарфор, порцеляна; 2) порцелянові вйроби; порцеляновий посуд; Є££-зЬе11 ~ тонкйй фарфор; Ю Ьгеак ~ влаштувати пе
СЬі
196
сЬі
реполох, схвилювати; 2. асі] фарфоровий, порцеляновий; ~ зЬор магазин порцелянових виробів.
СЬіпа-сІау [Ч/ашУкІеі] п каолін, порцелянова глина.
сЬіпа-сІозеі ['фппз,кЬгіі] п буфет, посудна шафа.
СЬіпа-сгаре [Ч/аіпзкгеїр] п заст. крепдешин.
СЬіпа-ііік [4/аіпо'ідк] п (китайська) туш.
СШпатап ['Цататап] п (рі СЬіпа-теп) знев. китаєць.
сШпатап [Ч/ататоп] п (рі сЬіпа-теп) торговець порцеляновими виробами (фарфоровим посудом).
сШпатата [Л/аіпа'тет]а] п пристрасть до колекціонування старовинного фарфору.
СШпа-ріпк [Ч/ашарідк] п бот. гвоздика китайська.
СШпа-го$е [Ч/ашагоиг] п чайна троянда; троянда китайська.
СШпайнуп [Ч/аіпзіаип] п китайський квартал (у некитайському місті}.
сШпа-іуаге [4/аіпа,\уєа] п 1) порцелянові вироби; 2) порцеляновий посуд.
СШпа^уотап [Ч/аіпа^итоп] п (рі СЬіпа^отеп [-,\Уітт]) знев. китаянка.
сШпсЬ [фпф п 1) амер. клоп постільний; 2) клоп-черепашка; ~ Ьи& амер. пшеничний клоп-черепашка.
сШпсШІІа [фп'фіа] п 1) зоол. шиншила; 2) шиншилове хутро; 3) штучне хутро.
сШп-сШп [’фп'фп] 1. V жарт, вітати, бажати усього найкращого; 2. іпі жарт, привіт!
сШпе [ї/аіп] 1. п 1) ущелина; 2) гірське пасмо; гострий гребінь (гори)} 3) спинний хребет тварини; 4) філей; 2. V 1) вирізати філей; 2) переламати хребет.
СЬіпее [Цаі'пі:] п амер. розм. китаєць.
СШпезе [ 'уаі'пігг] 1. п (рі без змін) 1) китаєць; китаянка; іЬе ~ збірн. китайці; 2) китайська мова; 2. асі] китайський; ~ А¥а11 Велика китайська стіна; ~ хуЬіїє китайське білило; ~ риггіе заплутана справа.
сЬіпк [І/п] к] 1. п 1) щілина, тріщина, розколина; свердловина; 2) дзвін, дзенькання; бряжчання; 3) тріскотіння; цокотіння; 4) розм. монети, гроші; а тап о£ ~ багач; 5) припадок судорожного кашлю (сміху); 6) (С.) чинк (знев. кличка китайця в США)} 2. V 1) дзвеніти, бряжчати, дзенькати; 2) замазувати щілини; 3) амер. розтріскуватися; 4) судорожно кашляти (сміятися), задихатися від кашлю (сміху); 5) вивихнути.
скіпку ['фт)кі] асі] щілястий; порізаний тріщинами; потрісканий, поре-паний.
сЬіп1е$$ ['фпііз] асі] 1) без підборіддя; 2) безхарактерний, безвольний.
сШп-шизіс ['фп,т]и:гік] п амер. розм. базікання, патякання.
сШпо ['ф:пои] п текст, міцна бавовняна тканйна, твин.
СШпоІодоі [фп'поіасізізі] п синолог, китаєзнавець, китаїст.
сШпіг [фпіз] п текст, меблевий ситець.
сЬіп-5¥а§ [’фтузед] п розм. балаканина, балачки, базікання.
СЬіо$ [’каїаз] п геогр. н. острів Хіос.
сЬір [фр] 1. п 1) тріска, скіпка, скалка; 2) (тж рі) стружка; 3) лико, луб; 4) уламок, осколок; 5) щербина, зазублина; 6) рі щебінь; 7) тонка скибочка; 8) рІ розм. чіпси, картопляна стружка; 9) фішка (у грі)} 10) нічого не варта річ; 11) рі брак, обрізки (плівки тощо)} 12) рі розм. гроші; 13) рі амер. кізяки; 14) підніжка; 15) розм. сутичка; 2. V 1) стругати; обтісувати; 2) колоти, відколювати, відламувати; 3) відколюватися, відламуватися, розбиватися; 4) спотикатися; 5) підставити підніжку.
сЬір-ах ['фраекз] п сокйрка.
сЬіртиск [’фртлк] п зоол. бурундук.
сШртипк ['фртлі]к] див. сЬіртиск.
сШрред [фрі] асі] 1) з щербйнами, щербатий; 2) покрйтий щебенем.
сШррег [’фра] 1. п 1) рубач; 2) каменотес, каменяр; 3) дроворуб; 2. асі] амер. бадьорий, веселий; 3. V 1) цвірінькати; щебетати; 2) лепетати (про дітей)} 3) амер. веселйти.
сЬірріпз [’фрп]] п 1) зачйстка зу-бйлом; 2) рі осколки; стружки; щебінка; 3) рі кам’яна крйшка.
сЬірру [ фрі] 1. п амер. розм. повія, шлюха; 2. ад] 1) зазублений (про ніж)} 2) обламаний, щербатий; 3) рублений; наколотий; наструганий; подрібнений; 4) сухйй (як тріска); 5) розм. з важкою головою (на похмілля).
сЬігк [Ір:к] 1. асі] амер. розм. веселий, грайлйвий; жвавий; 2. V 1) розвеселяти, підбадьорювати; 2) пожвавлюватися; 3) розм. цвірінькати, пищати.
сЬігІ [Ір:1] 1. п (пташйна) трель; 2. V співати (про птахів).
сЬігт [Ца:т] 1. п заст. шум (голосів)} гомін; гам; пташйне щебетання; 2. V заст. щебетати.
сЬігозпошізі [каїа'гздпатізі] п хіромант; хіромантка.
сШгозпоту [каю'гздпаті] п хіромантія.
сЬіго§гарЬу [,каіа'гздг9£і] п чистописання, краснопис.
сЬіготапсег [ 'каїагатаепза] п хіромант; хіромантка.
сЬігошапсу ['каїагатзепзі] п хіромантія, гадання по руці.
сШгородізі [кі'городі8і] п 1) педикюрша; 2) заст. манікюрниця.
сШгороду [кі' горосі і] п 1) педикюр; догляд за ногами; 2) заст. манікюр, догляд за руками.
сШгр [Ца:р] 1. п цвірінькання; щебетання; крик (птахів)} скрекотання, цвірчання (коника тощо)} 2. V 1) цвірінькати; щебетати, кричати (про птахів)} 2) пищати; 3) весело балакати.
сШгрег [Чр:ра] п щебетуха, цокотуха.
сЬігру [Ч/а:рі] асі] життєрадісний, жвавий; веселий.
сЬігт [ір:] 1. п скрекотання; цвірчання; тріскотня; торохтіння; шарудіння; 2. V скрекотати; цвірчати; шарудіти.
сШгпір [’фгор] 1. п 1) щебет, щебетання; цвірінькання; 2) балаканйна; 2. V 1) щебетати; цвірінькати; дзижчати; 2) весело теревенити; цвенькати.
сШгпіру [’фгарі] асі] 1) щебетлй-вий; 2) балакучий; 3) життєрадісний; жвавий.
сЬізеІ Гфгі] 1. п 1) вйсівки; 2) тех. стамеска; зубйло; долото; різець; 2. V 1) вирізувати (з дерева)} витісувати (з мармуру тощо)} 2) різьбити; чеканити, карбувати; 3) тех. працювати зубйлом (долотом, стамескою, різцем); довбати; 4) відточувати (стиль)} 5) розм. ошукувати; шахраювати.
сШзеІІег [’фгіо] п 1) карбувальник; різьбяр; гравер; 2) розм. шахрай; прой-дйсвіт.
СШ$ЄІ1ІП£ [’ф2ІП]] п 1) витісування (з мармуру)} вирізання (з дерева)} 2) різьблення; карбування; 3) тех. обробка зубйлом (долотом, стамескою, різцем); 4) с. г. глибоке розпушування ґрунту.
сШзеІІу [’фгії] асі] діал. кам’янистий.
сЬіі [фі] 1. п 1) дитйна; крйхітка; ~ оГ а £Іг1 дівчатко; 2) заст. кошеня; цуценя; 3) розм. короткий лист; запй-ска; розпйска; рахунок; 4) розм. рекомендація; характерйстика; 5) посвідчення; перепустка; 6) розм. паросток; 2. у проростати; кільчитися.
сЬй-сЬаі ['фіфеї] п 1) базікання, балаканйна; 2) поговір, слава, пересуди.
сШШпд [’фіііі]] п рі амер. дрантя, лахміття, ганчір’я.
сШіоп ['канап] п іст. хітон (одяг стародавніх греків).
сЬШег ['фіа] у 1) цвірінькати; 2) тремтіти, дрижати; цокати зубами від холоду.
сЬШегІіпв ['фіаіп]] п 1) рітельбухи; 2) крйхітка, малятко; 3) дівчатко.
сЬійу ['фіі] асі] заст. 1) веснянкуватий; 2) бородавчастий.
сЬІуаІгезцие [Діуаі'тезк] асі] лйцар-ський, рйцарський.
сШуаІгоиз [фуаігаз] асі] 1) лйцарсь-
скі
197
сЬо
кий, рицарський; 2) благородний, великодушний.
сЬіуа1гои$1у ['/іуоігозіі] аду по-лй-царському; благородно, великодушно; як лйчить рицареві (лицареві).
сЬіуаІгу ['/іуоіп] п 1) лицарство, рйцарство; лицарський дух; 2) збірн. лицарі, рйцарі; 3) іст. лйцарський вчйнок (подвиг).
сЬіує [І/аіу] 1. п 1) звич. рі цибу-ля-сіянка; 2) цибулйнка; зубчик часнику; 3) розм. ніж; 2. V заколоти (ударити, штрикнути) ножем.
сішіесі ['І/іУїд] асі] змучений; зморений; заморочений.
сЬіуу [ ’Ціуі] (тж сЬіууу, сЬеуу) 1. п 1) полювання, лови; погоня; 2) крик мислйвців (під час погоні за лисицею); 2. V 1) гнати(ся); 2) тікати; 3) заганяти різними дорученнями; 4) мучити, досаждати.
СЬІое [кіои] п ж. ім'я Клоуі, Хлоя. скіогеїіа [кіои'геїо] п бот. хлорела, скіогіс ['к1о:пк] ад] хім. хлорнуватий; ~ асід хлорнувата кислота.
сШогіде ['кіоігамі] хім. 1. п хлорйд; сіль хлористоводневої кислота; зосііит * кухонна сіль; 2. аф хлористий.
сЬІогшаіе ['кіотшеїі] у хім. хлорувати (грунт).
скіогіпаііоп ['ккхгопеЦп] п хім. хлорування.
сЬІогше ['к1о:гі:п] 1. п хім. хлор; 2. аф ясно-зелений.
скІогоГопп ['к1ога£о:гп] п хлороформ.
сЬІогоґогтіхаІіоп [ 'кізго, Ь:ті 'геї/п] п мед. хлороформування.
скіогоркуіі ['кізгзіїї] п бот. хлорофіл.
скіогорісгт [,к1зг9'рікпп] п хім. хлорпікрйн.
СЙІ0Г08І8 [кіз'гоизіз] п 1) мед. хлороз, бліда неміч; 2) бот. хлороз, пля-мйстість лйстя.
скіогоиз ['кіотзз] аф хім. хлористий; ~ ас і сі хлориста кислота.
скоск [Цок] 1. п 1) клин; 2) підставка; підпірка, підпора; 3) тех. подушка; башмак; 4) поліно; 2. аду повністю, доверху, ущерть; 3. у 1) підпирати; підкладати підставку (підпірку); 2) заклйнювати, заплішувати; 3) тех. гальмувати; □ іо ~ ир захаращувати, заставляти; іо ~ іп вклйню-ватися.
скоск-а-Шоск ['1/окз'ЬІок] ад] 1) повний, повнісінький; 2) мор. ущерть; по саме нікуди; ГіПесі ~ повністю завантажений.
скоск-АШ ['1/окДіІ] ад] повнісінький, напханий, переповнений (ущерть).
скосоїаіе ['Цокоііі] 1. п 1) шоколад; а Ьаг оГ ~ плйтка шоколаду, шоколадний батон; 2) рі шоколадні цукерки; 3) шоколадний колір; 2. ад]
шоколадний; ~ ісе шоколадне морозиво.
сЬосо1аіе-Ьои$е [ 'ЦокзІїїЬаиз] п кон-дйтерська; кав’ярня.
сЬоісе [1[зі8] 1. п 1) вйбір; відбір, добір; іо таке опе’з ~ зробйти вйбір, вйбрати; Іо іаке опе’з ~ вйбрати на свій розсуд; 2) альтернатива; можливість вйбору; 3) асортимент; НоЬзоп’з ~ а) примусовий асортимент; б) відсутність вйбору; 4) вйбране; 5) обранець; обраниця; ійіз із ту ~ ось що я вйбрав; 6) заст. оцінка; 7) уміння розбиратися, пронйкливість; 2. ад] 1) добірний; найкращий; відбірний; 2) вгішуканий; вйтончений; 3) вибагливий, примхлйвий.
скоісейіі І'і/оізїиі] ад] 1) вибагливий, примхлйвий; 2) що дає можлй-вість вйбору.
сЬоісеїу [Ч/оізІї] аду старанно; вибагливо.
сЬоісепе$$ ['І/зізшз] п добірність; висока якість; високі достоїнства.
сЬоіг ['к\¥аю] 1. п 1) хор; хоровйй ансамбль, капела; 2) церковний хор, півча; ~ зегуісе церковний хоровйй спів; 3) хорове товарйство; співоча група; 4) хори (в соборі); крйлас.
сЬоіг-тазІег ['к\уаіз,та:8Із] п 1) хормейстер; 2) регент (хору).
скоіг-оПїсе [’іауаїз'оіїз] п церк. відправа з хоровим співом.
скока^е ['1/оикідз] п засмічення; за-бйтість (сміттям тощо), «пробка».
скоке [Цоик] 1. п 1) припадок ядухи; ядуха; 2) задушення; 3) зав’язаний кінець (мішка); 4) тех. заслінка, дросель; 5) щелепи; 6) серцевйна артишоку; 2, у 1) душйти; іо ~ іо сіеаіЬ задушйти; 2) задихатися; душйтися (від кашлю тощо); 3) гасйти (вогонь); 4) засмічувати, забивати; захаращувати (тж ~ ир); 5) закупорювати; 6) набивати ущерть (мішок тощо); напихати; □ іо ~ доню а) проковтувати через сйлу; б) переборювати (хвилювання); іо ~ іп амер. розм. заніміти, отетеріти; іо ~ оЛГ а) задушйти (до смерті); б) заглушити; в) відмовити (когось від чогось); іо ~ ир а) засмічувати; б) заглушувати (бур'яном); в) заносити (ріку піском); г) захаращувати; іке гоот и/а$ -сі ир хуііЬ оісі Гитіїиге кімната була захаращена старйми меблями; д) відкашлювати.
скоке-сіатр ['і/оикскетр] п задушливий газ (в рудниках).
скоке-сіо£ ['1/оиксІод] п твердйй дорсетський сир.
скоке-йііі [Ч/оикйіІ] див. скоск-ГиІІ.
скоке-реаге ['Цоикрєзг] п рі дрібні тверді груші.
скоке-ргооҐ ['і/оикрги:Г| ад] що не забивається (землею) (про сільськогосподарські машини).
скокег ['1/оикз] п 1) душйтель;
2) розм. стоячий високий комір; 3) горжетка; 4) тех. дросельна заслінка.
скоке-зігар ['1[оик8ігзер] п підгрудний ремінь (у збруї).
скокшв ['Цоикгд] 1. п 1) ядуха; задушення; 2) засмічення; захаращення; 3) тех. поглйнення; глушіння; 2. ад] 1) задушливий; 2) що задихається (від хвилювання).
сЬокіпз-соіІ ['1/оикітд кзіі] п ел. дросельна котушка.
скокіп&1у ['і/оикгдії] аду задихаючись (від хвилювання); урйваним голосом.
скоку [’І/оикі] 1. п 1) митниця; 2) станція (для кінного транспорту); 3) поліцейський участок; 4) арештантська (камера); 5) розм. в’язнйця; холодна; 2. аф 1) душнйй; задушливий; 2) що задихається (від хвилювання); 3) твердйй, неїстівнйй.
скоіесузі [ ко1і8і8І] п анат. жовчний міхур.
скОІЄСу8ІІІІ8 [,ко11818'іаі118] пмед. хо-лецистйт, запалення жовчного міхура.
скоіег [’кзіз] п 1) заст. жовч; 2) поет. гнів.
сіюіега ['коїзгз] п холера.
скоіегаіс [,коЬ геїік] ад] холерний, скоіегіс ['кзізпк] ад] 1) холерйч-ний; дразлйвий; запальнйй; жовчний; 2) розгніваний.
скоіоііік [’кзІаІіО] п мед. жовчний камінь.
скоо$е [1/и:х] V (разі сйозе; р.р. ско-зеп) 1) вибирати; відбирати; підбирати; 2) обирати; 3) віддавати перевагу; вирішувати; вважати необхідним; 4) розм. хотіти, бажати; ке сіісі поі -іо оЬеу ОГСІЄГ8 він не захотів підкорятися наказам.
скоозег ['Цїгга] п селектор.
скоо$у ['1/и:2і] ад] розм. розбірливий, перебірливий.
скор [1/ор] 1. п 1) удар (сокирою тощо); 2) відбивна котлета; 3) відрубаний шматок (кусок); скибка; 4) тріщина; щілйна; 5) с. г. січка (корм); 6) клеймо; фабрйчна марка; 7) сорт; Г1Г8І (8ЄСОПСІ) ~ перший (другий) сорт; 8) печатка, штамп; 9) обмін; 10) рі вхід (в ущелину тощо); ~8 оГ Іке Сйаппеї вхід у Ла-Манш (з Атлантйчного океану); 11) рі рот; паща; щелепа; 12) легке хвилювання (на воді); брйжі; 2. V 1) рубати (сокирою тощо); 2) нарізувати; кришйти; шаткувати; перекручувати на м’ясорубці; 3) переривати, обривати; 4) амер. кйдати, шпурляти; 5) кидатися; 6) змінюватися (про вітер); 7) мінятися, обмінюватися (чимсь); 8) сперечатися; перекидатися словами; іо ~ Іо&іс резонерствувати; □ ~ іп втручатися в розмову.
сЬо
198
сЬг
скор-скор ['Цор'уор] асі] швидко, негайно.
скор-кои$е [Ч/орЬаиз] п 1) іст. митниця (в Китаї); 2) ресторан (що спеціалізується на м’ясних стравах); 3) заст. харчевня, трактир.
скорред [Цорі] асі] січений, посічений; ~ тезі м’яснйй фарш; ~ 8іга\у січка.
скоррег [ 'Цора] п 1) ніж; колун; сікач; 2) с. г. корморізка; сікачка; 3) амер. лісоруб; 4) амер. білетер, квитковий контролер; 5) ел. переривник, тйкер; ~ 8\¥Йск рубильник; 6) селектор нейтронів; 7) заст. торговець; крамар; гендляр; 8) солом’яний дах.
скорріпз ['Узріі]1 1. п 1) рубання, січення; різання (соломи тощо); колення; 2) с. г. проривка, прорідження; 2. асі] рослий; міцний, дужий; здоровий, здоровенний.
скорру [Ч/орі] асі] 1) мінливий; поривчастий (про вітер); 2) неспокійний (про море); 3) потрісканий, порепаний.
сЬор-$ііск$ [Чрр$Пк$] п рі 1) палички для їди (наприклад, у Китаї); 2) примітивна п’єска (музична).
скотарі [ко'гекІзаі] рі від скога^из.
скогадиз [ко'геїдоз] п (рі скотарі) п керівник хору (оркестру); хормейстер.
сЬогаї І [ко'га:] п муз. хорал.
скогаї II [ко:го1] ад] хоровий; ~ 80-сіеіу хор, ансамбль співаків.
скогаІІБІ [ 'ко:го1і8і] п хорист; співак, півчий.
скогаїїу ['ко:го1і] аду хором.
скопі [ко:д] 1. п 1) поет, струна; 2) анат. зв’язка; 8ріпа1 ~ спинний мозок; 3) мат. хорда; 4) муз. акорд; 5) гармонія, гармонійне поєднання (барв); 2. V рідк. гармоніювати; поєднуватися.
скогдаї ['коїсіоі] ад] 1) поет, струнний; 2) анат. зв’язковий.
скоге [ф>:] п амер. 1) поденна робота, поденщина; 2) рі хатня робота (прибирання тощо).
сЬогее [ко'гі:] п поет, хорей.
скогеозгаркег [,коп'одгаЬ] п балетмейстер.
скогеозгарку [,коп'одгаії] п хореографія.
скогіашЬ ['кзпаетЬ] п поет, хоріямб.
скогіс І'копк] ад] хоровий.
скогіпе ['кошт] п амер. розм. хористка.
скогіоп ['кошти] п біол. яйцева оболонка; хоріон.
скогізі [копзі] п учасник хору, хорист.
скогІБІег ['кзпзіа] п 1) хорист; 2) церк. півчий; 3) амер. регент (хору).
скогі$ііс(аІ) [кд'п8Сік(9І)] ад] хоро-вйй.
скогоісі ['коигокІ] п анат. судинна оболонка.
скогіїе ['Уо:і1] 1. п пирхання, фиркання; чмихання; 2. у пирхати, фиркати; чмихати.
сЬоги$ ['коїгаз] 1. п 1) хор; хорова група; іп ~ хором; 2) кордебалет; ансамбль пісні й танцю; 3) муз. приспів; рефрен; 4) музичний твір для хору; 2. у 1) співати хором; 2) говорити (читати) хором.
скоги$£іг1 [ 'ко:гз8дз:1] п хористка (естради, оперети).
ско$е [Цоиг] 1. п юр. рухоме майно; рухомість (усе, крім грошей); ~ іп асііоп рухоме майно, на яке має право його власник, але ще не володіє ним; 2. V разі від скоозе.
ско8еп [Ч/оихп] р.р. від скоозе.
скоизе [і/аиз] 1. п розм. обдурювання; ошуканство, обман, містифікація; 2. V обманювати, обдурювати; ошукувати; виманювати; видурювати (оГ, ош оГ).
скоизег [Ч/аизо] п розм. шахрай, торбохват.
сколу [Цаи] п 1) чау (китайська порода собак); 2) амер. розм. їжа, харч, пожива; 3) сніданок; обід, вечеря; ~ йте час їди; ~ у/а§оп польова кухня.
ско^¥-ско^¥ [Ч/аиЧ/аи] 1. п розм. 1) суміш, мішанина; 2) пікулі, овочевий маринад асорті; 2. ад] мішаний, різний; асорті.
скои^гіег [Ч/ашІа] п амер. 1) тушкована риба з гарніром; 2) густа юшка (з риби); 3) пікнік на березі моря.
скгеБіошаІку [кгезЧотоОі] п хрестоматія; збірка текстів.
СЬгіб [кпз] п 1) ч. ім'я Кріс (зменш, від Скгізйап, Скгізіоркег); 2) ж. ім'я Кріс (зменш, від Скгізпапа, Скгізйпа, СЙГІ8ІІПЄ).
скгіБШ ['кпхт] п церк. 1) єлей; 2) миропомазання; 3) конфірмація.
скгізтаіогу ['кпгтаїап] п церк. миропомазання.
скгізот ['кпхот] п церк. 1) похрещена дитйна; хрещеник; 2) хрестйльна сорочка; 3) немовля; безневйнна дитйна (тж ~ ЬаЬе, ~ скіїсі).
скгІБот-Ьаке, скгІ8от-скі1(1 ['кп/ат-ЬеіЬ,'кпгатуаікІ] п 1) похрещена дитйна; хрещеник; 2) немовля; безневйнна дитйна.
скгІБот-сІоік, скгІ8от-гоЬе ['кпгат-к1о:9,'кп2атгоиЬ] п хрестйльна сорочка.
Скгіззіе [ кгі8і] п ж. ім'я Крісі.
Скгізї [кгаїзі] п Христбс; Зезиз ~ Ісус Христбс; ~ іп кеауеп! боже мій!, господи!; ~’з ікогп бот. глід.
СкгІБІаЬеІ ['кпзіаЬаІ] п ж. ім'я Крі-стабель.
скгІБіеп ['кпзп] V 1) церк. хрестй-ти; давати ім’я (під час хрещення); 2) давати прізвисько (людині); давати назву (кораблю тощо); 3) розм. вперше користуватися (чимсь); оновлювати.
СЬгіБіепдот ['кгізпдот] п 1) християнський світ; християнські країни; 2) християни.
сЬгі$іепшв ['кп8ші]] п церк. хрещення; хрестини.
Скгізііап [кпз^оп] 1. п 1) ч. ім'я Крістіан; бібл. Христіан; 2) християнин; християнка; 3) людйна (на відміну від тварини); 4) розм. християнська душа; 2. ад] християнський; ~ пате ім’я (на відміну від прізвища); -ега християнське літочислення.
СЬгізііапа [,кп$1і'а:пз] п ж. ім'я Крістіана, Христіана.
СЬгізііапііу [,кгі8Іі'гепйі] п 1) християнство; християнська релігія (віра); християнське віросповідання; 2) збірн. християни; християнський світ.
Скгізїіапіге ['кпзірпаїг] V 1) навертати до християнства; 2) приймати християнство; 3) християнізувати.
СкгіБІіапІіке ['кпзірпіаїк] аду по--християнському; як належить хрис-тиянйну.
СкгІБііпа [кп$'гі:па] п ж. ім'я Крі-стіна.
СкгіБІіпе ['кп8іі:п] п ж. ім'я Кріс-тін, Крістіна.
СкгІ8І1Є88 ['кгаїзНіз] ад] рел. що не вірить у Христа; нехристиянський.
Скгізі-Ііке [ 'кгаївііаїк] ад] христопо-дібний; схожий на Христа; христовий.
Скгі$<та$ ['кпзтаз] 1. п Різдво (Христове); Раікег ~ дід-морбз; Меггу ~! вітаю із святом Різдва!; ~ ігее різдвяна ялйнка; 2. V 1) прикрашати до Різдва (гірляндами тощо); 2) святкувати Різдво.
СЬгі8<ша$-Ьох ['кпзтазЬокз] п різдвяний подарунок; коробка з різдвяними подарунками.
Скгі8іта$-(1ау ['кпзтазбеї] п Різдво; перший день Різдва.
СЬгІ8Іта8-еуе ['кгізтазі:у] п святвечір.
Скгізітаз Ізіапсі ['кпБтов'аіІапб] п геогр. н. острів Різдва.
СкгізітазБу ['кпзтазі] ад] розм. різдвяний; святковий; веселий.
СкгІ8іта8-б(1е ['кпБтавіаіб] п святкй.
СкгІ8<та$-Ігее ['кгвтазггі:] п різдвяна ялинка.
Скгізіоркапу [кгі8Чз£апі] п рел. явлення Христа.
СкгіБІоркег ['кгі8іа£з] п ч. ім'я Крі-стофер.
СкгІБІу ['кгі8П] п ч. ім'я Крісті.
скгошаїіс [кга'таеПк] ад] хроматй-чний; кольоровий; ~ ргезз друк, машйна для кольорового друку; ~ зсаіе муз. хроматйчна гама.
скготаіісБ [кга'таеик8] п рі наука про кольорй (барви); кольорознавство.
скготе [кгоит] п 1) хім. хром; 2) жовта фарба; жовтий колір.
скгошіс ['кгоитік] ад] хім. хромовий.
скг
199
ски
скготИе [ кгошпаїї] п мін. хроміт. сЬготішп [ кгоитрт] п хім. хром, скготіхе ['кгоитаїг] V тех. хромувати
скготозоте ['кгоитозоит] п біол. хромосома.
скготозркеге ['кгоитозіїа] п астр. хромосфера.
скготоіурозгарку [' кгоитоиіаі' рзд -гай] п друк, багатобарвний друк.
сЬгопіс(аІ) ['кготк(аі)] асі] 1) хронічний, затяжний; застарілий; 2) постійний; звичний; 3) жахливий, нестерпний; іке \¥еаШег із ~ погода огидна.
скгопісаііу ['кгопікоіі] асіу 1) хронічно; тривало, довгий час; 2) постійно, незмінно; вічно.
скгопісіе ['кгошкі] 1. п 1) хроніка, літопис; 2) літописець; 2. у 1) заносити (в щоденник тощо); 2) відзначати (у пресі).
сіігоііісіег ['кгопікіо] п 1) хронікер; 2) літописець; 3) історик (певного періоду).
скгопозгаркег [кга'подгаЬ] п літо-пйсець, історик.
сЬгопоІофс(аІ) [,кгопа'1осІзік(о1)] асі] хронологічний.
скгопоіову [кго'пзіасізі] п 1) хронологія; 2) хронологічна таблиця.
скгопошеіег [кго'потйо] п 1) хронометр; 2) муз. метроном.
скгузаІМез [кп'згеїісікг] рі від скгу-8ЯІІ8.
скгузаіі» [кпзоііз] п (рі тж сйгу-заіібез) ент. лялечка (комахи).
скгузапікешит [кп'згепОатат] п бот. хризантема.
сктузо^гарк ['кгі8одга:£] V писати золотими літерами.
скгузоіііе ['кпзоіаіі] п мін. 1) хризоліт; олівін; 2) заст. смарагд; топаз.
скгузоркіїізі [кгґзоЕіІізі] п золото-любець.
скгузоргазе ['кпзоргеїг] п мін. хризопраз.
Скгузозіот ['кпзозіат] п рел. златоуст; красномовець.
сЬиЬ [І/лЬ] п іхт. 1) головень; 2) бичок.
скикку [Ч/лЬї] ^круглолиций, кругловидий; повнощокий, повновидий.
сішск [і/лк] 1. п 1) курча; 2) пестл. пташечка; ціпонька; 3) кудкудакання; 4) кидок; ривок; 5) їжа; ~ и/а§оп похідна кухня; 6) поліно, колода; 7) тех. патрон, оправка; тримач; 8) звільнення (з посади); 2. асіу прямо, прямим влучанням в лоб; 3. V 1) кйдати, шпурляти; 2) відмовлятися від, залишати (роботу); 3) плескати, поплескувати; 4) тех. затискати; 5) кудкудакати; 6) кликати (свійську птицю); 7) підганяти (коней); іо ~ и/огк кидати роботу; іо ~ а Ггіепсі перестати дружити (з кимсь); іо ~ ипсіег ійе сЬіп
поплескати по підборіддю; ~ й! годі!, перестань!, замовкни!; іо ~ опе’8 йапсі іп здатися, визнати себе переможеним; 4. іпі: ~! ~! ціп-ціп, ціпу-ціпу.
СЬисксЬее 8еа ['і/икі/і 'аі:] п геогр. н. Чукотське море.
скискег-оиі ['Цлког'аиі] п розм. викидайло (в публічному домі тощо).
скиск-коіе [Ч/лккоиІ] п амер. вибій, вибоїна.
скискіе [ Ч/лкІ] 1. п 1) придушений сміх; хихикання; 2) кудкудакання; кахкання; ґелґотання; 2. асі] 1) великий (звич. про голову); 2) незграбний; 3. V 1) усміхатися, посміюватися, тихо сміятися; 2) кудкудакати; кахкати, ґелґотати; 3) заст. реготати.
скискіе-кеасі [Ч/лкІкесІ] п розм. йолоп, телепень.
скискіе-кеасіесі [Ч/лк1Чіе(ікі] асі] розм. дурний; тупий.
сЬискІег [Ч/лкІо] п розм. швець.
скиску [Ч/лкі] п пестл. ціпочка, ціпонька.
скиГТ [і/лі] 1. п 1) знев. селюк, неотесаний мужлай; грубіян; 2) скупердяй, скнара; 2. асі] 1) жирний; пухлий; ожирілий; 2) сяючий від задоволення; 3) невйхований, неотесаний; 4) похмурий, непривітний.
скиЯу [Ч/л£і] асі] знев. неотесаний, грубий, невйхований.
ски§ [і/лд] 1. п пихтіння; 2. V рухатися з пихканням (про паровоз тощо).
скит [і/лт] 1. п 1) іхт. кета;
2) розм. товариш, приятель; нерозлучний друг; 3) однокашник; співмешканець (по кімнаті); 2. у 1) жити спільно (в одній кімнаті) (з кимсь — мій, іо^еіНег); 2) дружити (з кимсь — мій); 3) вселяти, поселяти разом; іо ~ ир мій зтЬ. зблйзитися (подружитися) з кимсь.
скшппіазе [Ч/лткІз] п 1) вселення кількох людей в одну кімнату (камеру); 2) розм. пригощання, яке влаштовує новий арештант товаришам по камері.
скиттегу [Ч/лтоп] п 1) спільне проживання студентів (в одній кімнаті); 2) кімната, в якій живуть кілька студентів; гуртожиток.
скшпшу [Ч/лті] 1. п розм. дружок, друзяка; 2. асу прйязний; компанійський.
скитр [і/лтр] 1. п 1) колода, чур-бак; 2) розм. дурень, телепень, бовдур; лобуряка; 3) філей; 4) товстий кінець (чогось); 5) розм. макітра, довбешка; < оїї опе’з ~ у нестямі; 2. V амер. жувати; грйзти.
скшпрізк [Ч/лтрі/] асі] амер. розм. 1) тупйй, тупоумний; 2) похмурий, понурий; сердйтий, гнівний.
сйипк [і/лі]к] 1. п розм. 1) скиба; товстйй шматок, кусень; 2) велика брила; 3) амер. товстун; товстуха; 4) амер. присадкуватий кінь; 2. V амер.
розм. метнути, шпурнути (камінь тощо); іо ~ ир підкйнути палива (у вогнище).
скипкіпз [ Ч/лі]кід] 1. п брязкіт, ляскіт, гуркіт, грюк (про шум машини); 2. асі] величезний; незграбний; ~ ріесе оГ ЬееГ величезний шматок м’яса.
скипку [ Ч/лдкі) асі] 1) короткий і товстйй (про шматок тощо); 2) кре-мезнйй, оцупкуватий (про людину).
скигск [ір:і/] 1. п 1) церква; храм (християнський); іо &о іо ~ а) ходйти до церкви; б) вступати в церковний шлюб; 2) (тж С.) віросповідання; С. оГ Еп^іапсі, Ап^йсап С. англіканська церква; Ноіу С. свята церква (католицька); іо \уйаі ~ сіо уои Ьеіопв? якого ви віросповідання?; 3) богослужіння, відправа; аГіег ~ після обідні; 4) ду-хівнйцтво; 2. асі] церковний; ~ Ьоок а) (церковна) метрйчна кнйга; б) требник; ~ Ьигіаі церковне (християнське) поховання; ~ тетЬег віруючий; ~ ріаіе церковне начйння; ~ зєгуісє а) служба божа, відправа; б) розм. молитовник; < роог аз а ~ тоизе бідний як церковна мйша; 3. V 1) приводити (приносити) в церкву (для хрещення тощо); 2) здійснювати церковний обряд.
скигскдот [Ч/ол/сІат] п 1) церковне управління; церковні власті; 2) духовний сан.
скигск-загік [ 4{а:1/да:9] п розм. кладовйще, цвйнтар.
скигск-&оег [Ч/а:Ц,доиа] п побожна, богомільна людйна.
скигск-£оіп£ [ Ч/а:і/,доиіі] ] п (регулярне) відвідування церкви; богоміль-ність; ~ Ьеіі благовіст.
скигск-£О¥епшіеп< [ і/о:і/'длуптапі] п церковне управління; церковний устрій.
скигск-коизе [ Ч/огі/каиз] п 1) молитовний дім; 2) церковне приміщення.
скигскіезз [Ч/оіДіз] асі] 1) що не належить до жодного віросповідання; 2) не освячений церквою; без церковного благословення (про шлюб); 3) без церкви (про село тощо).
скигскіеі [Чр:і/1іі] п церковка; не-велйкий храм.
скигскііке [Ч/а:Ц1аік] асі] в дусі церкви; що діє по-церковному.
скигскіу [Ч/аіфі] асі] церковний.
скигскшап [Ч/агфпап] п (рі сйигсй-теп [-тап]) 1) церковник, духовна особа; 2) віруючий.
скигск-оіїїсе [ Ч/аі^оГіз) п церк. обряд.
скигск-оиі [ Ч/а:і/аи1] п зоол. сипуха.
скигск-гаіе [ЧрЧ/геїі] п церковний податок; церковне оподаткування.
скигск-гоккег [Ч/а:у,гоЬа] п свято-крадець, святотатець.
скигск-зсої [Ч/агузкзі] п натуральний податок на утрймання церкви.
сЬи
200
Сіп
скигск-іехі [Ч/з.ІДекзІ] п друк, англійський готйчний шрифт.
сЬіігсЬ-^апІ ['Ца:ф¥о:сі] п доглядач церкви (храму).
сЬигсІпуапІеп ['і/91/'\уо:сІп] п 1) церковний староста; 2) розм. довга люлька.
сішгсівуапк [Ч/9:Ц\У9<1х] аду (у напрямі) до церкви.
сЬигсЬ-^огк [ Чр.фузік] п 1) участь у спорудженні церкви; 2) перен. повільна робота; 3) діяльність церкви у своїй парафії.
сЬигсЬу [Ч/91/і] ад] знев. 1) богомільний; 2) єлейний; святенницький.
сЬигсЬуапі ['Ц9іЦ'/а:сІ] п 1) цвинтар, кладовище (біля церкви); 2) церковне подвір’я.
сЬиг! [1/9:1] п 1) грубіян, нечема; 2) скнара; 3) мужлай, селюк.
с1шг1і$1і [4/о:1і/] ад] 1) грубий; непривітний; 2) скупий, скнарий; 3) упертий, непіддатливий; 4) невдячний (про працю); 5) тех. тугоплавкий; важкообрбблюваний; 6) заст. простонародний.
скит [Цо:п] 1. п 1) маслоробка; 2) мішалка; 2. V 1) збивати, колотити (масла); 2) збовтувати; спінювати; □ ~ ир розрити.
сіштіпз [Ч/9:під] п 1) збивання, колотіння (масла); 2) збовтування.
сйига-шіїк [Ч/9:пті1к] п сколотини.
сЬигп-олуІ [Ч/9:паи1] п орн. дрімлюга, сплюха.
с!шт-$<аії [Ч/9:п8іа:£] п колотівка, збивачка.
скигг [Ц9.] 1. п верещання; дзижчання; сюрчання; скрекотання; 2. у верещати; дзижчати; сюрчати; скрекотати.
сйиіе [/иі] 1. п 1) круча, урвище; крутйй схил; провалля; 2) спад, занепад; 3) тех. спуск, скат, жолоб, схил; підвіднйй канал; 4) розм. парашут; 2. V 1) стрімко спускатися, мчати; падати; 2) кататися з гірки; 3) подавати по жолобах (скатах).
сііуіе [каїі] п фізл. молочний сік, хілус.
сіЬагіоиз [$і'Ьє9П9$] ад] харчовйй; їстівнйй; пожйвний.
сісасіа [зі'ка:сІ9] п (рі сісасіае) ент. цикада.
сісасіае [ві'ка.сІі:] рі від сісасіа.
сісаґгісез [, вікоЧгаїзі:г] рі від сіса-ігіх.
сісаігіх [ зікаГпкз] п (рі сісаігісез) мед. шрам, рубець.
сісаігіхаїіоп [, зікаігаї 'хеі/п| п мед. загоєння, рубцювання.
сісаігіхе [ 'зікаїгаїг) у мед. 1) гоїтися, рубцюватися; 2) загоювати; 3) вкривати рубцями (шрамами).
Сісего [ 8і89гои] п 1) Цицербн; красномовний оратор (промовець); 2) (с.) друк, цйцеро.
сісегопе І [Д/й/о'гоипі] п (рі сісе-гопі) гід, провіднйк, чичероне.
сісегопе II [Д/іЦо'гоип] убути гідом (провідником, чичероне); показувати визначні місця.
сісегопі [ Д/к/о'гоипі:] рі від сісегопе І.
Сісегопіап [,8і89'гоип]9п] ад] 1) ци-цербнівський; 2) красномовний.
-сісіе [-заіб] 5ц^ (як складова частина ряду іменників)'. Ггаїгісібе брато-вбйвство; братовбйвця; ІтегЬісісіе гер-біцйд; іпзесйсісіе інсектицйд.
сідег [ 'заісід] п 1) сидр, яблучне вино; 2) яблучний сік (тж зи/ееі: ~); 3) фруктовий напій; аіі (аік апсі по ~ багато розмов, а діла мало.
сігіег-ЬгашІу [ 'заісЬ,Ьггепбі] п яблучна горілка; яблучний лікер.
сісіегкіп [ 'заісЬкіп] п яблучний напій.
сШег-тіІІ [’заібдтії] п яблучний прес.
сі-сіеуапі [, 8І:б9'уа:і] ] ад] фр. ко-лйшній; ~ ргезісіепі колйшній президент; а ~ Ггіепсі оГ тіпе мій колйшній друг.
сіег£е [8ЮСІ3] п заст. воскова свічка (церковна).
сі§аг [8і'да:] п сигара.
сщагеі [,8іда'гес] п амер. сигарета.
сізагеНе [,8іда'геі] п сигарета; цигарка; - сазе портсигар; - епб недокурок; ~ 1і§Шег запальнйчка; ~ рарег цигарковий папір.
сі£аг-1юк1ег [8і'да:,Ьои1сІ9] п мундштук (для сигар).
сІ£аг-8Ііаре(1 [8Ґда:/еірс] ад] сигароподібний.
сіїіа ['81119] п рі 1) анат. вії; 2) фізл. війки, джгутики.
сіїісе ['81118] п 1) тканйна з волосся;
2) церк. волосянйця.
сіїіиш [ '81119т] п рідк. зіп§ від сіїіа.
сітех ['заїтекз] п (рі сітісез) ент. постільний клоп.
сітісез ['8іті8І:х] рі від сітех.
Сіттегіап [8і'ті9П9п] ад] 1) міф. кімерійський; 2) перен. темний; непроглядний (про ніч).
сіпсії [зіпі/І 1. п амер. 1) попруга;
2) надійна справа; іі’з а ~ усе буде гаразд; 2. у 1) підтягувати попругу; 2) натискати, напирати, налягати.
сіпскопа [зід 'коипд] п 1) хінна кора; хінін; 2) хінне дерево.
сіпсйопа-Ьагк [8ід'коипдЬа:к] п фарм. хінна кірка.
сіпсіюпіс [зід'котк] ад] фарм. хінний.
Сіпсішіаіі [8Ш81 паеіі] п геогр. н. м. Цинциннаті.
сіпсі [зідкі] ад] обперезаний.
сіпсіиге ['зідкі/9] п 1) поет, пояс;
2) оперізування; 3) архт. поясок (колони).
сіпгіег ('зіпб9] 1. п 1) тліюче вугіл
ля; 2) часто рі зола, попіл; шлак; вугільне сміття; 3) окалина; 4) спорт, гарова (бігова) доріжка; 2. у спалювати; спопеляти.
сіпдег-Ьох ['зіпбоЬокз] п тех. золь-нйк.
СіпдегеІІа [.зіпдз'геїд] п Попелюшка, Зблушка.
сіпдег-раіЬ ['зшсЬрагО] п спорт, гарова (бігова) доріжка.
сіпдег-ріі ['зіпбзрії] п зал. кочегарна яма.
сішіег-ігаск ['зіпдоїгаек] див. сіпбег--раїй.
сіпдегу ['зтбоп] ад] 1) зольний; попільний; 2) шлаковий.
сіпе-сашега ['зіпіЛгепіого] п кіноапарат, кінокамера.
сіпе-ЛІш ['зшіїіїт] п кіноплівка. сіпе-£ші ['зтїдлп] п кінокулемет.
сіпета ['зтіто] п 1) (ііїе ~) кіно; кінематографія; кінематограф; 2) кінотеатр (тж ~ іііеаіге); ~ тапа^ег директор кінотеатру.
сіпешасіог ['8іпіт,гекі9] п амер. кіноактор.
сіпешасігезз ['8ітт,гекІП8] п амер. кіноактрйса.
сіпетасШісі ['зтіт.аебікі] п амер. кіноман, схйблений на кіно.
сіпе-тазахіпе ['зті.тгедо'хіт] п кіножурнал (фільм).
сіпета£паіе ['зті,таедпеіі] п амер. магнат кінопромислбвості, глава кіно-фірми.
сіпета-&оег ['8ітт9,дои9] п кіноглядач, постійний відвідувач кінотеатрів.
сіпешаііс [.зші'таеик] ад] кінематографічний.
сіпешаіісз [.зто'таеикз] п рі фіз. кінематика.
сіпетаіозгарії [лті'тгеїрдга:/] п кінематограф.
сіпетаїозгарінс [, зіт, таеіо' дгаейк] ад] кінематографічний.
сіпетаїозгаріїу [,8іпіт9Іодг9£і] п кінематографія.
Сіпегата [,8іпі'га:т9] п кін. сине-рама.
сіпегагіа [,8іП9'гє9П9] рі від сіпега-гіит.
сіпегагіит [,8іп9'гє9П9т] п (рі сіпегагіа) колумбарій, ніша для зберігання урни з прахом.
сіпегагу [ 81П9Г9Г1] ад] попільний; з попелу; ~ игп урна з прахом.
сіпегаіог ['8Ш9ГЄН9] п крематорій.
сіпегеоиз [зі П19П98] ад] 1) попільний; 2) попелястий; попелясто-сірий.
Сіп£а1е$е [,зіддо'іі:х) 1. п 1) сингалець; сингалка; 2) сингальська мова; 3) заст. цейлбнець; 2. ад] 1) сингальський; 2) заст. цейлонський.
сіп
201
сіг
сіп£Іе ['зідді] п 1) пояс, пасок; 2) попруга.
сіппаЬаг [ЧіпаЬа:] п 1) мін. кіновар; 2) ясно-червоний (червоногарячий) колір; кіновар.
сіппашотіс [,8Ш9'тоитік] асі] коричний.
сіїтатоп ['зіпотоп] п 1) бот. ко-рйчне дерево, кориця; 2) ясно-коричний колір; колір кориці.
стпатопіс [.зіпз'тзтк] див. сіппатотіс.
сіппатоп-оіі ['зіпзтап'зіі] п фарм. корична олія.
сівдие [вії]к] п п’ятірка, п’ятеро очок (у картах, доміно тощо).
сіпдиеГоі! ['8іі]к£оіІ] п бот. перстач.
сіоп [Чаїоп] п 1) бот. прищепа; 2) анат. язичок.
сірЬег [ЧаїЬ] 1. п 1) нуль; 2) нікчема, нікчемство; 3) шифр, код, тайнопис; іп - зашифрований; іо Ігапзіаіе іпіо (оиі оГ) - зашифрувати (розшифрувати); 4) цифра (арабська); 2. V 1) шифрувати, зашифровувати; 2) вираховувати; підраховувати.
сірЬегег [ ЧаїЬго] п шифрувальник.
сірЬег-кеу [ 'заіГакі:] п ключ до шифру (коду, тайнопису).
сігса ['вогко] ргер лат. приблизно, блйзько.
Сігса$$іап [зо.'каезіоп] 1. п 1) черкес, черкеска; 2) черкеська мова; 2. аф черкеський.
Сігсе ['89:81] п міф. Цирцея; перен. спокусниця; фатальна жінка.
сігсіпаїе ['$з:$теіІ] аф бот. згорнутий у кільце.
сігсіе ['8з:к1] 1. п 1) круг, коло; кільце; 2) група; гурток, коло (знайомих тощо); 3) сфера, галузь; 4) цикл; круговорот; 5) рі громадські кола; 6) обідок; 7) театр, ярус; сіге88 - бельетаж; 8) арена цирку; здиагесі - ринг; 9) логічне коло; порочне коло (тж уісіош ~); 10) спорт, круг для метання; 2. V 1) рухатися по колу; обертатися; кружляти; крутитися, вертітися; -агоипсі ав. кружляти над аеродромом; 2) оточувати; 3) передавати (переходити) по колу; 4) циркулювати.
сігсіесі ['8з:к1сІ] аф 1) оточений; 2) круглий; круговий; 3) вкритий кружками (кільцями) (про тканину тощо).
сігсіе! ['8о:к1іІ] п 1) кружок; кружальце; 2) вінчик; вінець; діадема; 3) каблучка; обручка; 4) браслет; 5) на-мйсто.
сігс1е-і¥І8Є [ '89:к1^аіх] асіу по колу; кругоподібно.
сігсііпе ['ва.кіп]] п спорт, круговий рух; оберт; переворот.
сігсе [89:к8] п рі (скор. від сігсит-зіапсез) обставини, умови; стан справ.
сігсиіі ['89:кіІ] 1. п 1) кругообіг; обертання; 2) коло; окружність; дов
жина кола; ~ о£ Ійе §1оЬе окружність земної кулі; 3) об’їзд; обхід; поїздка кружним шляхом; турне; 4) юр. виїзна сесія суду; 5) округа; 6) дільниця; район; 7) сфера; межі (діяльності); 8) цикл; сукупність операцій; 9) тех. схема; система; мережа, сітка; 10) ел. ланцюг; контур; 8Йогі - коротке замикання; - Ьгеакег автоматичний вимикач; переривник; 2. V 1) обходити кругом (навколо); об’їжджати; 2) обертатися; робйти коло.
сігсийеег [,89:кі'1ю ] у 1) комівояжер; агент; 2) гастролер; 3) той, хто обходить (об’їжджає) якийсь район; 4) юр. суддя (адвокат) окружного суду.
сігсиіііоп [,89:к]и:'і/п] п 1) обхід; рух по колу; 2) ходіння довкола.
сігсиііоиз [89:'к)’шІ98] аф кружний, обхіднйй (шлях).
сігсшіоікіу [89:'к]шІ98Іі] аду 1) кружним шляхом, манівцями; 2) посередньо.
сігсшігу ['89:кіШ] п амер. ел. схема.
сігсиііу [8з:'к]ш1і] п 1) рух по колу; 2) затягування; розтягнутість.
сігсиіаг ['89.к]иІ9] 1. п 1) циркуляр, циркулярний лист; 2) реклама, проспект (що розсилається по квартирах); 2. аф 1) круглий; - 8а\у кругла (циркулярна) пила; 2) круговий, коловий; що рухається по колу; - Юиг (Ігір) круговий маршрут, турне; 3) кільцевий; - гаійуау окружна залізниця; - Ііскеї зал. квиток туди й назад; 4) кружний, обхіднйй; 5) циркулярний; - Іеііег циркулярний лист, циркуляр; - огсіег циркулярне розпорядження.
сігсиїагіїу [, 89:к]и'1гепІі] п 1) коло-подібність; 2) кругла форма; округлість.
сігсиїагіге ['89:к]’иІ9гаі2] у і) розсилати рекламні проспекти (циркуляри); розсилати циркулярно (повідомлення для преси тощо); 2) надавати круглої форми, заокруглювати.
сігсиїаіе [ '89:к]и1еіІ] V 1) рухатися по колу, циркулювати; 2) пошйрюва-ти; передавати; розсилати; роздавати; 3) пошйрюватися; переходити з рук в руки; 4) фін. бути в обігу; 5) мат. повторюватися.
сігсиїаііпз [ '89:к]иіеіІіг)] аф 1) що обертається; що перебуває в обігу; -поіе8 амер. векселі; - ІіЬгагу бібліотека з видачею книжок додому; 2) тех. циркуляційний; - зузіет циркуляційна система; 3): - сіесітаі мат. періодйч-ний дріб.
сігсиїаііоп [,89:к]иЧеі/п] п 1) циркуляція; 2) кругообіг; кругообертання; обіг; круговйй рух; - оГ соттосііііез обіг товарів; - оГ ійе Ьіоосі кровообіг; 3) поширення;- оГ гитоигз пошйрен-ня чуток; 4) тираж (друкованих видань).
сігсиїаіог ['89:к)иіеіі9] п 1) поши
рювач (чуток); 2) мат. періодйчний дріб; 3) заст. мандрівнйк; подорожній.
сігсиїаіогу ['89:к]и1еіІоп] аф 1) циркулюючий; перехіднйй; 2) циркуляційний; циркуляторний; 3) фізл. кровоносний; 4) циркулярний (про лист); 5) заст. шарлатанський.
сігсшпатЬіепсу [,89:к9т'аетЬі9П8і] п 1) навколишнє середовище; 2) оточення.
сігсшпатЬиІаІе [,8о:к9т'аетЬ)иіеіі] V 1) обходити (щось), ходйти навколо (чогось); 2) ходйти кругом та навколо.
сігсшпауіаіе [,89:кот'еіУіеіі] V здійснювати навколосвітній переліт.
сігсшпсеШоїк [,89:к9т'8ЄІ]9Пг] п рі мандрівні ченці.
сігсшпсізе ['89:кат8аіг] у 1) церк. робйти обрізання; 2) мед. робйти круговйй розтин; 3) перен. очищати духовно.
сігсшпсізіоп [,89:кат'8ізп] п 1) церк. обрізання; 2) мед. круговйй розтин; 3) перен. духовне очйщення; 4) бібл. ізраїльтяни; євреї.
сігсшшіїїсі [,89:кзт'сілкі] у юр. анулювати, відміняти.
сігсшшіисііоп [,89:к9т'сілк/п] п 1) обертальний рух; 2) юр. анулювання, відміна.
сігсішіГегепсе [89'клт£дг9П8] п 1) мат. окружність; коло; периферія; 2) обсяг; межа; 3) округа; район; 4) рідк. середовище.
сігсшпГегепІіаі [89,клтГ9'геп/1] аф 1) мат. що стосується окружності; пе-риферйчний; 2) окружнйй; кільцевий (про дорогу).
СІГСШПГєГЄПІОГ [89'клт£9,ГЄПІ9] п 1) курвіметр; 2) гірськйй компас, кутомір.
сігсшпЛех ['89:кдш£1ек8] у обгинати; обвивати.
сігсшпЛехіоп [,89:кдт'£1ек/п] п кривизна; згин, закрут.
сігсшпЛиепсе [89'клт£Іи9П8І п 1) обтікання, омивання; 2) мед. обволікання; поглйнення; захоплювання.
сігсшпйізе [,89:к9ш'і]и:г] у 1) лйти, виливати (аЬоиі, агоипсі); 2) обливати; заливати; купати (іп, ^іій).
сігсшпйізіоп [,89:кдт'і]и:зп] п обливання; заливання; розлиття.
сігсшпзугаіогу [, 89 :к9т 'дзаіг9І9п ]
аф обертальний; обертовий.
сігсшпіасепсе [,89:к9т'сізеі89П8] п оточення; обведення.
сігсшіцасепі [,8з:к9т'сІзеі89пІ] аф навколишній, довколишній.
сігсшп)О¥Іа1 [,89:к9т'сІзоиуІ9І] аф астр. що обертається навколо Юпітера.
сігсішіІШогаІ [, 89:к9т'1іі9Г9І) аф прибережний.
сігситіосиііоп [,89:к9тІ9'кіи:/п) п
сіг
202
сії
1) багатослівність; просторікування; 2) іносказання; парафраза.
сігсшпіосиіогу [,$д:кат'1о1ди&п] асі] 1) багатослівний; просторікуватий; 2) описовий.
сігсшпішіаг [,8о:к9т'1и:п9] асі] астр. навколомісячний; ~ госкеї ракета, яка облітає Місяць і повертається на Землю.
сігсшішауізаіе [,89:к9т'пзеуідеіІ] V плавати навколо.
сігсішшаущаііоп ['8а:к9гп,павуі'дефі] п навколосвітнє плавання.
сігсишроіаг [у89:кат'роиІ9] асі) приполярний.
сігсшпрозе [,8о:кот'роиг] V обставляти; оточувати.
сігсшпгоіаіогу [, зоїкатгоиЧейоп] асі] 1) обертальний; 2) що робить повний оберт.
сігсшпзсгіЬе [ЧзікзтзкгаїЬ] у 1) окреслювати; визначати межі; 2) обмежувати (права тощо).
сігсишБсгірііоп [,$д:кат'$кпр/п] п 1) окреслення; межа; 2) периферія; 3) встановлення меж; 4) обмеження (прав тощо); 5) район; округ; 6) оточення; середовище.
сігсшпзоіаг [,89.кат'8ои1а] асі] астр. що обертається навколо Сонця; близький до Сонця.
сігсшпзресі ['ззгкотзрекі] асі] 1) обачний, обережний; 2) обміркований (про рішення); 3) пильний; насторожений.
сігсшпзресйоп [,8д:кдт'8рек/п] п 1) обачність, обережність; 2) пильність; настороженість.
сігсшпзресііуе [,8а:кат'8рек1іу] асі] 1) обачний; обережний; 2) насторожений; пильний.
сігситзіапсе ['зогкотзізпз] 1. п 1) рі обставини, умови; стан справ; 2) вйпадок; факт; обставина; нагода; а Іиску ~ щаслива нагода; ап ип£оге8ееп ~ непередбачена обставина; 3) подробиця, деталь; 4) обстановка; середовище; життя; іЬе Ь1о>¥8 оГ ~ удари долі; 2. у 1) ставити в певні умови; 2) деталізувати; доповнювати подробицями.
сігсшпзіаііНаІ [^а^ат'зїгеп/І] 1. п 1) тж рі деталь, подробиця; 2) рі привхідні моменти; побічні обставини; другорядні (неістотні) риси; 2. асі) 1) детальний, ґрунтовний, докладний; 2) випадковий; ~ єуісієпсє побічні докази.
сігсшпзіаііііаііу [,8з:кзт'8Іаеп/9Іі] асіу 1) докладно, грунтовно; 2) випадково; 3) непрямо, посередньо.
сігсшп$<апііа<е [,89:кзт'8Ігеп/іеіІ] у 1) уточнювати; деталізувати; 2) обумовлювати.
сігсшпзіапїіаііоп ['89:к9т,8іаеп/Геі/п] п уточнення; деталізація.
сігсінпуаііаіе [,89:кат'уге1еН] 1. асі] 1) оточений (обгороджений) стіною
(валом, ровом); 2) військ, оточений облоговими спорудами; 2. у 1) оточувати (обгороджувати) стіною (валом, ровом); 2) військ, оточувати облоговими спорудами.
сігсішіуєпі [,89:кот'уепІ] у 1) обманути, ошукати; 2) перехитрити; 3) підвести, спровокувати; 4) розладнувати, ламати (плани); зірвати (задум).
сігсшпуєпііоп [,89:кот'уеп/п] п 1) обман; введення в оману; 2) хитрощі, виверт.
сігсшпуоіиііоп [,89:к9гпУ9'1)и:/п] п 1) звивина; закрут; 2) обертання; 3) поворот, оберт; 4) кружний (об’їзний) шлях; викрут; 5) плоска спіраль.
СІГС11& ['8з:ко8] п 1) цирк; арена; манеж; 2) циркова вистава; розм. цікаве видовище; 3) кругла площа, круглий майдан; РіссаШІІу С. майдан Піккаділі (в Лондоні); 4) коло, круг; кільце.
сігдие [89:к] п 1) поет, амфітеатр; арена; 2) заст. круг, кружок; кільце.
СІГГЬо$І8 [8ҐГОЦ818] П Мвд. ЦИрОЗ ПЄ-чінки.
сіїті ['аігаї] рі від сігги8.
сіїто-ситиіоїк ['8ігои'к]и:т]иІ98] п перисті хмари, «баранці».
сіггозе ['зігоиз] асі] 1) що має вусики (про комах і рослини); що має чубок (про птаха); 2) перистий (про хмари); пухнастий (про волосся).
СІГГОІ18 ['81Г98] асі] перистий (про хмари).
СІГП18 ['81Г98] п (рі СІГГІ) 1) ВуСИК (у комахи і рослини); 2) чубок (у птаха); 3) периста хмара.
сігзоісі ['89!8окі] асі] мед. варикбз-ний.
СІ5 [818] п ж. ім'я Сіс (зменш, від СесШа, Сесіїу).
сізаііапііс [, 8і89Ґ1гепйк] асі] 1) на європейському («нашому») боці Атлантичного океану; 2) по цей бік Атлантичного океану.
сІ8Ішіаг [818'Ішла] п простір між Землею і Місяцем.
сізшопіаііе [8і8'топ1еіп] асЦ по цей бік гір; на південь від Альп.
Сі$$у [ 8181] п ж. ім'я Сіссі (зменш, від Сесіїіа, Сесіїу).
СІ8І [8і8і] п 1) архл. гробниця; 2) іст. скринька (для священного начиння).
сІ8Іегп ['818І9П] п 1) цистерна; 2) бак; 3) резервуар; 4) водойма; водосховище; 5) заст. чаша, келих.
СІ8Й18 ['818І98] П бот. ЧИСТ.
сіі [8К] п заст. знев. міськйй мешканець; білоручка.
сйаЬІе ['зайоЬІ] асі] на який можна послатися; цитований (про джерело тощо).
сйаДеІ [ зііосії] п 1) цитадель, фортеця; 2) твердиня, оплот; сховище.
сіїаііоп [8аіЧеі/п] п 1) цитата;
2) цитування; 3) посилання; згадування (прізвища тощо); 4) перелік; 5) юр. виклик (до суду); 6) амер. військ, оголошення подяки; оголошення про нагородження; згадування у списку тих, хто відзначився.
сііе [8ай] V 1) цитувати; 2) посилатися; наводити (цитати); 3) перелічувати; згадувати; 4) юр. викликати (в суд); 5) амер. притягати до судової відповідальності; 6) амер. військ, згадувати в наказі.
сііе$$ [ '81ІЄ8] п заст. знев. городянка, мешканка міста; білорука.
сіШіеЛ ['зіііГакІ] асі] міськйй (про одяг тощо); властивий мешканцям міста.
сіШу ['8Кі£аі] у 1) надавати міського вйгляду; 2) обтісувати (сільського мешканця).
СІІІ2ЄП ['81112П] п 1) громадянин, громадянка; 2) мешканець (мешканка) міста; городянин, городянка; 3) амер. цивільна особа; 4) рі цивільне населення; 5) заст. жйтель (країни).
сііігепЬоосІ ['зііігпЬид] п 1) громадянство; 2) громадяни.
сііігепзЬір ['8ііі2п/ір] п 1) громадянство; 2) громадянськість; права і обов’язки громадянина.
СЙІ2ЄП5-ІП-аГШ8 ['81І12П21п'а:т2] прі народне ополчення.
сіігеап ['81ІГ19П] асі] зроблений з лимонного дерева.
СІІГЄО118 ['81ІП98] ОСІ] ЛИМОННИЙ (про колір); лимонного кольору.
сіігіс ['8і1гік] асі] хім. лимонний; ~ асісі лимонна кислота.
сНгісикиге ['зійткдкр] п цйтрусове садівнйцтво.
сіїгісиїїигізі [,8йп'клк/п8І] п цит-русівнйк.
СІЇГІПе ['81ЇГ1П] 1. п 1) лимонний (лимонно-жовтий) колір; 2) мін. цит-рйн, фальшйвий топаз; 2. асі] лимонний (про колір); лимонно-жовтий.
сИГОП [ 81ІҐ9И] п 1) цитрон, солодкий лимон; 2) кул. цукат; цедра; 3) бот. кавун кормовйй; ~ теіоп кавун цукатний; 4) лимонний (лимонно-жовтий) колір; 5) лимонна настойка.
сИгОІІЗ ['81ІГ98] асі] цйтрусовий.
СЙП18 ['81ІГ98] п бот. цйтрус; цитрусова рослйна.
СІІ8 [8118] п рі амер. розм. цивільний одяг.
сіПет-Ьеасі [ '$іІ9:пкес1] п заст. потвора, страховисько.
сііу ['$111] п 1) (велйке) місто; іп іке ~ оГ Куіу у місті Кйєві; саркаї ~ столйця; 2) (Йіе С.) Сіті;діловйй центр Лондона; ділові та комерційні кола Англії; 3): ~ соипсії муніципальна рада; ~ £оуегптепІ міське самоврядування; ~ р1аппіп§ планування міст; ~ &а$ побутовий газ; С. тап фінансйст, комерсант; представнйк діловйх кіл (Ве-
сії
203
сіа
дикої Британії); ЕесІегаї С. амер. сто-лйця США (Вашингтон).
сіІу-Ьогп ['8іІіЬо:п] асі] народжений у місті.
сіїу-Ьгесі ['зіІіЬгед] асі) міський, що вйріс у місті.
сіїу-ґоїк [ЧііИоик] п амер. збірн. міське населення; мешканці міста.
сіїуізЬ ['8іІп{] а^'міськйй (про одяг, манери).
сіїуБсаре ['зііізкеїр] п розм. міський пейзаж (краєвид).
СЙу-8ШЄ [81118ІЄ11] п іст. поліс, мі-сто-держава.
сйу-\¥І(1е [ Чііпуакі] ад] у масштабах міста, що охопив усе місто.
сіуіс ['зіУік] 1. п рі (вжив, як 5Іп%) 1) юр. цивільні справи (в суді); 2) громадянське право; 2. ад] 1) громадянський, цивільний; ~ гі^йіз громадянські права; 2) міськйй.
сіуіі [Чіуі] ад] 1) громадянський; ~ гі^Ьіз права громадян; ~ дізоЬесііепсе громадянська непокора; пасивний опір; С. Зегуісе державна служба; ~ \¥аг громадянська війна; 2) цивільний, штатський; невійськовйй; іо епіет ~ ІіГе демобілізуватися з армії; ~ сІеГепсе цивільна оборона; С. ВеГепсе Согрз війська цивільної оборони; С. Ьа\¥ цивільне право; 3) календарний (про місяць, рік); 4) ввічливий, чемний; коректний; 5) цивілізований.
сіуіііяп [81'уіірп] 1. п 1) штатський; цивільна особа; 2) рі цивільне населення; 3) юр. фахівець з цивільного права; 2. ад] цивільний, штатський (про людину).
СІУІІІІу [8ҐУ1ІЙ1] п 1) ввічливість, чемність; коректність; люб’язність; іо ехсЬап§е сіуііііієз обмінятися висловами чемності; 2) вихованість; освіченість.
сіуіііхаііоп [,8іУі1аґхеіїп] п 1) цивілізація; цивілізованість; 2) культура, цивілізація; Огеек ~ грецька культура; 3) цивілізований світ.
СІУІ1І2Є [’зіуііаїх] у 1) цивілізувати; 2) зробйти культурним; виховати; навчити поводитися; 3) стати цивілізованим, цивілізуватися.
сіуіііхесі [ '8іУі1аі2СІ] ад] 1) цивілізований; 2) вихований, культурний.
сіуіііу ['81У111] аду ввічливо, чемно, коректно.
сіуіі-зрокеп ['8іУҐ8роикп] ад] розм. ввічливий, чемний (у розмові).
СІУІ8Ш [ 81У12ГП] П уСВІДОМЛЄННЯ ГрО-мадянського обов’язку.
сіу(у)у ['8іуі] п 1) цивільна людйна; 2) рі цивільний одяг; іп сіууієз у цивільному.
сІаЬЬег ['кІаеЬо] 1. п кисле молоко, кисляк; 2. V скисати (про молоко).
сіаск [кіаек] 1. п 1) тріск, ляскання, клацання; 2) шум голосів; гомін; балачкй; 3) тріскачка; 2. V 1) тріщати,
ляскати, клацати; 2) голосно балакати; торохтіти; 3) кудкудакати.
сіаскег ['кігека] п 1) брязкальце; гуркало; 2) базікало; балакуха, цокотуха; 3) тріскачка.
сіад [кіавд] 1. ад] одягнений; убраний; 2. заст. разі і р. р. від сіоіке.
сіа^ [кізед] 1. п замазування (щілин); шпарування; 2. у заліплювати, приліплювати.
сіаіш [кіеігп] 1. п 1) вимога; претензія; 2) заявка; 3) позов; 4) рекламація; 5) амер. заява, твердження; 2. V 1) вимагати; 2) претендувати на; Іо ~ ассигасу претендувати на точність; 3) амер. твердити, заявляти.
сіаішаїгі ['кіеїтопі] п 1) той, хто пред’являє права; претендент; 2) позивач.
Сіаіге [’кієо] п ж. ім’я Клер, Клара.
сіаігуоуапсе [кієа'узіапз] п 1) ясновидіння; прозорливість; 2) проникливість; здатність передбачати події.
сіаігуоуапі [кієа'уоізпі] 1. п ясновидець; провидець; 2. ад] прозорлй-вий; далекоглядний; передбачливий.
сіаш [кіает] 1. п 1) їстівний молюск; аз йарру аз а ~ аі кі§Ь іісіе дуже щаслйвий, задоволений; як рйба у воді; 2) амер. знев. скупий, скнара; 3) амер. скрйтна, нетоварйська людйна; 4) удар у дзвони; 2. V 1) збирати молюсків; 2) лйпнути, прилипати; заліплювати; 3) амер. розм. замовкнути, припинити розмову, відмовитися розмовляти; бути мовчазнйм; 4) ударити у дзвони, задзвонити; 5) припинити шум; примусити замовкнути.
сіатапі ['кіеїтапі] ад] 1) кричущий, волаючий (про несправедливість тощо); нагальний (про потреби тощо); 2) шумний, галасливий; крикливий.
сІатЬаке [’кІаетЬеік] п амер. пікнік на морському узбережжі.
сІатЬег ['ккетЬо] 1. п вилізання; видирання (вгору); 2. V 1) дертися (вгору); чіплятися (за щось) (тж ~ ир); 2) вйтися (про рослину).
сІашЬегег ['кІгетЬагз] п витка рослина.
сіатіатріїгіе [кігет'дзгетйт] п 1) нісенітниця, дурниця; 2) набрід, потолоч; 3) мотлох, погань.
сіашшіпезз ['кігетішз] п клейкість; липкість; в’язкість; вологість (рук).
сіатту ['кігеті] ад] 1) липкий; клейкий; в’язкйй; 2) вогкий і холодний на дотик (про руки тощо); ~ з\уеаі холодний піт.
сіатогоиз ['кіаетагаз] ад] 1) шумний; голосйстий, галасливий; 2) невідступний; наполегливий; 3) невідкладний; терміновий.
сіашоиг ['кігето] 1. п 1) шум, галас; 2) гучні вимоги, шумні протести; 3) ремствування, нарікання; 4) гам, гамір, гомін; 5) стукіт (коліс); гуркіт
(машини); 2. V 1) кричати, галасувати, шуміти; 2) голосно вимагати; бурхливо висловлювати протест (невдоволення); протестувати; 3) примусити замовкнути; заглушити.
сіашр [кіаегпр] тех. 1. п 1) затискач; лещата; 2) скоба; струбцина; хомутик; 3) клема; 4) купа; бурт; кагат; штабель; 5) тупіт; 2. V 1) скріпляти, затискувати; закріпляти; 2) складати в купу; 3) важко ступати; тупати, гупати.
сіатрег ['кіаетро] у латати (лагодити) нашвидкуруч.
сІапкЬеІІ ['кігет/еі] п 1) черепашка молюска; 2) тех. грейфер.
сіап [кіаеп] 1. п 1) клан, рід; 2) плем’я; 3) кліка, братія, компанія; 2. у об’єднуватися в групу (кліку).
сіапсиїаг ['к1аеі]к]иІ9] ад] таємний.
сіашіезііпе [кІгеп'дезПп] ад] таємний, нелегальний; підпільний; ~ тееііп£ таємна (нелегальна) зустріч.
сіашіевітііу [хк1авпсІ98'ііпііі] п таємність, секретність; нелегальність.
сіапв [кізеї]] 1. п 1) брязкіт, клацання, дзенькіт, різкйй металічний звук; 2) зойк; пронйзливий звук; 3) крик (птахів); курликання (журавлів); 4) галас; 2. у 1) брязкати, бряжчати; дзвеніти; клацати; 2) пронизливо кричати; верещати; 3) курликати (про журавлів).
сіавдог ['кігеїздо] 1. п брязкіт, дзенькіт; різкйй металічний звук; 2. V брязкати, дзвеніти.
сіапк [кігеі]к] 1. п брязкання (ланцюга тощо); дзенькіт; 2. V брязкати, бряжчати (ланцюгом), дзвеніти, дзенькати.
сіаішізк ['кігеш/] ад] 1) родовий; що належить до клану (роду); 2) відособлений; сімейний.
сіапзшап ['кігепхтоп] п (рі сіапзтеп [-топ]) член клану (роду); а ~ оГ тіпе мій родич.
сіар [кігер] 1. п 1) хлопання, ляскання; 2) рі оплески; 3) удар (грому); 4) несподіванка; 5) ляпанець; шльопання; поплескування; 6) заст. оголошення; 7) груб, трипер; 2. V 1) ляскати, плескати; аплодувати; 2) грюкати (дверима); 3) поплескати, поляпати; 4) груб. заразити трйпером.
сІарЬоаггі ['кІаерЬо.д] 1. п 1) клепка (бондарна); 2) амер. дранка; 2. у оббивати (обшивати) дошками.
сІар-ЬгеасІ [ кІаерЬтесІ] п вівсяний корж(ик).
сіаррег ['кіаерз] 1. п 1) серце (дзвона); 2) тріскачка; 3) перен. торохтій; торохтійка; 4) театр, клакер; 2. V 1) дзвонити у дзвони; 2) торохтіти.
сіарігар ['кігерігжр] п 1) тріскуна фраза; те, що розраховане на дешевий ефект; 2) дешевий ефект.
Сіа
204
сіа
Сіага ['кієзгз] п ж. ім'я Клера, Кла-ра.
Сіаге [кієз] п 1) ч. ім'я Клер (зменш, від Сіагепсе); 2) ж. ім'я Клер.
Сіагепсе ['кіавгзпз] п ч. ім'я Кла-ренс, Клеренс.
сіагепсе ['кізегзпз] п закрита чотиримісна карета.
сіагешіоп ['кІзегапсЬп] п друк, напівжирний шрифт.
сіагеі ['кізегзі] п 1) бордо (вино); 2) (сухе) червоне вино; 3) колір бордо; темно-червоний колір; 4) розм. кров.
СІагіЬеІ [кІзеп'ЬеІ] п ж. ім'я Кларі-бел.
Сіагісе ['кіаепз] п ж. ім'я Кларіс, Клеріс.
сІагіГісаііоп Ьк1жгі£ї'кеі/п] п 1) очищення; 2) прояснення; 3) пояснення; з’ясування; 4) освітлення (рідини).
сІагіГіег ['кіавпіаіз] п 1) освітлювач (рідини); 2) рад. захисний пристрій проти перешкод; 3) молокоочйсник.
сІагИу ['кІаепГаї] V 1) очищати; робйти прозорим (яснйм); 2) очищатися, ставати прозорим; 3) роз’яснювати, пояснювати; 4) вносити ясність; з’ясовувати.
сіагіпеі [,к1аеп'пеІ] п муз. кларнет.
сІагіпе(0<і$1 [, кісті'пеіізі] п клар-нетйст.
сіагіоп [’кіаепзп] п 1) ріжок, горн; 2) звук ріжка (горна); 3) заклик, поклик.
СІагізда [кіз'пзз] п ж. ім'я Кларйса. сіагіїу ['кізепй] п ясність; чистота; прозорість.
сіагіу ['к1а:1і] ш#бруднйй, липкйй; в’язкйй.
сіазй [кіге/] 1. п 1) брязкіт; брязкання; дзенькіт; 2) гул; шум; стукіт; гуркіт; 3) сутичка; зіткнення; конфлікт; 4) розбіжність, розходження; протиріччя; 2. V 1) стикатися; стукатися, ударятися одйн об одне; 2) суперечити одне одному; розходитися (в поглядах); 3) заважати одне одному; збігатися (за часом); 4) дисгармоніювати; 5) стукати; брязкати; дзвеніти; гуркотіти; грюкати.
сіазр [к1а:8р] 1. п 1) пряжка; застібка; 2) потиск, стискання; обійми; Не &ауе ту Иапсі а у/агт ~ він тепло потйснув мені руку; 3) тех. затискач; 2. у 1) застібати (на пряжку); надівати (щось із застібками); 2) стискати, затискати; 3) тйснути; обіймати; 4) обвиватися (про рослину); 5) обвивати (щось — гоипсі, оуєг).
сіазрег ['к1а:8рз] п 1) застібка, пряжка; защіпка, крючок; 2) бот. вусик.
сіазр-кпіґе ['к1а:8р'паі£] п (рі сіазр--кпіуе8 [-паїух]) складаний ніж.
с!а$р-ріп ['к1а:8р'ріп] п 1) англійська шпйлька; 2) приколка.
сіазз [к1а:8] 1. п 1) клас (у суспільстві); іоу/єг тісісіїе ~ а) дрібна буржу
азія; б) міщанство; ійе иррег ~ а) аристократія; б) велйка буржуазія; ійе \уогкіп£ ~ робітнйчий клас; 2) розряд, група, категорія, клас; вид, рід; 3) сорт, ґатунок; 4) клас (у школі); 1І8-іеп, ~! послухайте, діти! (звертання вчителя); 5) заняття; ~ дізтіззед! урок закінчено!, заняття закінчено!; іо іаке ~Є8 (іп) а) навчатися чогось; б) проводити курс навчання; \уйаі ііте дое8 ійе - Ье^іп? колй починаються заняття?; 2. ад] 1) класовий; ~ зоїісіагііу класова солідарність; ~ 8іг觧1е класова боротьба; 2) класний; шикарний; 3. V 1) класифікувати; сортувати; ставити поряд (з — \уіій); 2) розподіляти відзнаки.
сІаздаЬІе ['к1а:8зЬ1] ад] що піддається класифікації (вйзначенню).
с1а$$-Ьоок ['к1а:8Ьик] п 1) класний журнал; 2) підручник.
с1а$$-соп$сіои$ ['к1а:8'кзпр8] ад] класово свідомий.
с1а$$-соп$сіои$пе$$ [ кіагз'копрзпіз] п класова свідомість.
с1а$8-Ґе1кн¥ ['к!а:8,£е1ои] п однокласник, шкільнйй товариш.
сіаззіс ['кіаезік] 1. п 1) класик;
2) фахівець з антйчної філології; 3) класйчний твір; 4) рі класика; ан-тйчні мови; класйчна (антйчна) література; 5) амер. англійський костюм; 2. ад] 1) класйчний, антйчний; 2) зразковий, взірцевий; 3) історйчний; 4) жарт, знаменитий; 5) амер. простйй і строгий (про одяг).
с1а88Іса! ['кігезікзі] ад] 1) класйчний; 2) гуманітарний; 3) строгий (про стиль); 4) традиційний.
с1а$$ісІ5Ш [ 'кіге8і8іхт] п 1) класи-цйзм; 2) вйвчення класйчних мов і класйчної літератури.
с1а$8ІЛаЬ1е ['кІгезіГаїзЬІ] ад] що піддається класифікації.
с1а$8Шсаііоп [,кіге8іії'кеі/п] п 1) класифікація; розподіл; сортування; вйзначення категорій; 2) амер. вй-значення ступеня секретності.
с1а88ІГісаіогу [ 'кігезііїкеїізп] ад] класифікаційний.
с1а58Ііїес1 ['кіге8і£аісІ1 ад] 1) класифікований, систематизований; систе-матйчний; віднесений до (якоїсь) категорії; 2) розібраний, розсортований; 3) амер. секретний, засекречений; ~ іпГогтаііоп секретні дані; ~ рийіісаііоп видання для службового користування.
с1а$$ійег ['кІгезіГаїз] п 1) класифікатор; 2) сортувальник; 3) тех. сепаратор.
с1а$8ІЇу ['к1ае8і£аі| у 1) класифікувати; 2) розподіляти за категоріями (серіями, сортами); сортувати; 3) амер. засекретити (відомості).
с1а$$ІЇуіп£ [ 'к1ае8і£апі]] п класифікування.
с1а$£ІП£ ('кіагагд] п спорт, оцінка.
с!а$$Іе$$ ['кіа.8118] ж# безкласовий; ~ 8осіеіу безкласове суспільство.
с1а$$-1і$і ['к1а:8Іі8і] п 1) спйсок учнів (школярів, студентів); 2) унів. спйсок випускників, які одержали диплом з відзнакою; 3) перелік, систематичний спйсок.
с1а$$-тап ['кіссзтаеп] п (рі с1аз8--теп [-топ]) унів. відмінник; випу-скнйк, якйй одержав диплом з відзнакою.
с!а$$таіе ['к1а:8теіі] п однокласник; шкільнйй товариш; однокашник; йе І8 а ~ оГ тіпе ми з ним навчаємося в одному класі.
с1а$$-пате ['кіагзпеїт] п загальна назва.
с1а88-гоот [ кіаізгит] п клас, класна кімната; аудиторія; ~ біт навчальний фільм.
с1а$$у ['кіаїзі] ад] розм. першокласний, першосортний; шикарний.
сІаПег ['кігеіз] 1. п 1) стукіт; дзенькіт (посуду); 2) гуркіт, брязкіт; 3) тупіт; стугоніння; 4) базікання; гомін; торохтіння; 2. у 1) стукати; гриміти; 2) гуркотіти; гупати; грюкати; 3) базікати, торохтіти.
Сіашіе [к1з:д] п ч. ім'я Клод.
Сіашііа ['к!о:сЦ^] п ж. ім'я Клодія; 2) бібл. Клавдія.
сіаіке [к1з:г] 1. п 1) стаття, пункт; застереження, клаузула (договору, заповіту тощо); ипсіег ~ 5 оГ ійе а^геетепі згідно з статтею 5-ю договору; 2) грам. речення; ргіпсіраї (8иЬогс1іпаіе) ~ головне (підрядне) речення; 2. у 1) роз-ділйти на статті; 2) вйкласти думку постатейно.
сіаизігаї ['кіз:8ігз1] ад] монастйрсь-кий.
сіаиі [к1з:і] п розм. 1) жменя (чогось); 2) граблі; скребачка.
сіауесіп ['к1геуі8іп] п фр. клавесйн.
сіауег ['кіеіуз] 1. п розм. базікання; плітка; 2. у 1) базікати; розпускати пліткй; 2) дертися, видиратися.
сіауісіюпі [ кігеуїкзгд] п муз. клавікорди.
сіатісіе ['кіаеуїкі] п анат. ключйця.
сіауісиїаг [к!з'уік]и1з] ад] анат. КЛЮЧЙЧНИЙ.
сіауіег І ['кіавую] п муз. клавіатура, сіауіег II [кіз'уїз] п муз. клавір, сіалу [кіз:] 1. п 1) кіготь; пазур; іо сиі (іо сіір) 8гпЬ.’8 ~8 перен. приборкати когось, обламати комусь кігті (пазурі); 2) лапа з кігтями; 3) тех. кулак; зубець, кліщі; обценьки; 4) клішня; 2. у 1) дряпати; дерти кігтями; 2) жадібно хапати; загрібати (гроші); 3) заст. лестити.
сіа^еі! [к!з:с1] ад] кігтйстий, пазу-рйстий.
с1ал¥ІЄ88 [ 'к1з:1і8] ад] без кігтів, без пазурів.
сіау [кіеі] 1. п 1) глйна; глинозем;
сіа
205
СІе
2) мул, твань; багно; 3) людське тіло, плоть; 4) поет, прах; 5) глиняна люлька; 2. у 1) обмазувати глиною; 2) від-білювати глиною.
сІау-Ьгаіпед ['кІеі'ЬгешсІ] асі] дурний.
сІау-соШ ['кіеікоиісі] аф холодний (як лід); неживйй.
сІау-$Іаіе [ 'кіеїзіеіі] п 1) даховий шифер; 2) глинистий сланець.
СІауіоп ['кіеіґп] п ч. ім’я Клейтон.
сІеаДіпз ['кікдід] п 1) діал. одяг; 2) тех. обшивка.
сіеаш [к1і:т] у 1) розмазувати, бруднити; 2) приліплювати.
сіеап [к!і:п] 1. аф 1) чистий; охайний; 2) чистий, без домішок; 3) доброчесний; 4) свіжий, не вживаний; 5) суцільний; 6) пропорційний; гарної форми; 7) гладенький, рівний; 8) спритний, влучний, меткий; 9) непорочний; без вад; 2. асіу 1) цілком; 2) прямо, просто; 3) начисто; 3. у 1) чистити, очищати; 2) обробляти начисто; 3) полірувати; 4) промивати (золото); 5) згладжувати; □ ~ (Іомп зчищати, змітати; чистити (коня); ~ ир прибирати, підбирати (з підлоги); прибратися; закінчити розпочату роботу.
сіеап-сиі ['кіігп'клі] асі/ 1) різко окреслений; 2) приємний, привабливий; 3) ясний, певний; точний.
сіеапег ['к1і:па] п 1) чистильник; прибиральник; 2) власник хімічної чистки; службовець хімічної чистки; 3) мийник вікон; 4) тех. очисник; пристосування для чищення; 5) засіб для виведення плям.
сіеапег’з ['кіігпог] п розм. хімчистка.
с!еап-Лп§еге<1 ['кіігп'іїддосі] асі] чесний, непідкупний.
с1еап-Ьап<1е<1 ['к1і:п'йаепс1кі] асі] чесний, невинний.
сіеапіпд ['к1і:шр] 1. п 1) чистка, очищення; прибирання; 2) с. г. сортування (насіння); 3) гірн. збагачення; 2. аф очищувальний.
сІеап-ІітЬегі [ 'кіі :п'1ітд] асі] пропорційний; ставний, гарної статури.
сіеапііпезд ['кіепіїшз] п чистота, охайність.
сіеапіу І ['кіепії] асі] чепурний; охайний, чистий.
сіеапіу II ['к1і:п1і] асіу чисто; цно-тлйво; доброчесно.
с!еаіше$$ ['кіііппіз] п чистота.
сіеапоиі ['к1і:п'аиі] п тех. люк для чистки.
сІеапзаЬІе ['кІепгаЬІ] асі] що піддається очищенню.
сіеапзе [кіепг] у 1) чистити; очищати; 2) дезінфікувати; 3) очищати шлунок (проносним).
сіеапзег ['кіепго] п очисник; чистильник.
с1еап5ІП£ ['кіепгп]] п 1) чистка; прибирання; 2) рі мед. лохії.
сіеап-ир ['к1і:п'др] п розм. 1) чистка; прибирання; 2) амер. неабиякий прибуток; бариш, зиск.
сіеаг [кііо] 1. асі] 1) ясний, світлий; 2) чистий, прозорий; 3) виразний; 4) дзвінкий, чистий (про звук); 5) зрозумілий, ясний; безсумнівний; 6) логічний; світлий (про розум); 7) вільний (від перешкод — оГ>; безперешкодний; 8) повний, цілий, весь; 9) абсолютний, цілковитий; 2. асіу 1) ясно; 2) зовсім, цілком, цілковито, абсолютно; іо веі ~ а\уау а) безслідно зникнути; б) вийти сухйм з води; 3. у 1) очищати; розчищати; 2) очищатися, ставати прозорим (чистим, ясним); 3) пояснювати, роз’яснювати, проливати світло; 4) звільняти; усувати перешкоди; ~ ійе \уау! звільніть дорогу!, стережися!; 5) виправдовувати, очищати від підозр; 6) подолати перешкоду, взяти (висоту); Іо - ійе Гепсе перестрибнути через паркан; 7) військ. вивозити, евакуювати; 8) розплутувати (вірьовку тощо); 9) розвантажувати; 10) заплатити борг; оплатити (видатки); 11) виконати митні формальності; 12) одержувати чистий прибуток; 13) розпродавати; 14) спорт, відбити (м’яч тощо); 15) тел. роз’єднувати (абонентів); □ ~ а^ау прибирати посуд зі столу; розсіюватися (про туман); пітй, зникнути; ~ оГТ закінчити недороблену роботу; ітй геть; ~ оиі відчистити від бруду; залйшйти без грошей; ~ ир прояснюватися (про погоду); давати лад (чомусь); з’ясовувати.
сіеагапсе ['кіюгапз] п 1) чистка; очищення; розчищення; 2) розпродаж; 3) усунення перешкод; 4) сплата боргу; врегулювання претензій; 5) тех. зазор; отвір; проміжок; люфт; 6) тех. холостий хід; 7) вирубка (лісу); 8) ав. дозвіл на політ; 9) спорт, удар від воріт (футбол); подолання перешкоди (легка атлетика).
сіеаг-соїе ['кіізкоиі] п буд. ґрунтовка.
сіеаг-сиі ['кію'кді] асі] чітко окреслений; чіткий, визначений; рельєфний.
сіеагег ['кіюга] п очисний пристрій.
сіеаг-еуед ['кіюг'аісі] асі] 1) ясноокий; 2) проникливий; далекоглядний, далекозорий.
с!еаг-Ьеа(іе<1 ['кІюЬесІїсІ] а^’зяснйм розумом; твердо мислячий.
сіеагіпз ['кіюгп]] 1. п 1) очйстка, розчйстка; 2) ділянка землі, розчищена під нйву; 3) галява, галявина; 4) ком. розпродаж за зниженими цінами; 5) кліринг; безготівкові розрахунки між банками; 6) тех. усунення дефекту; 7) прояснення, очйщення; 8) скресання (ріки); 9) просіка, проруб (у лі
сі); 2. аф евакуаційний; ~ Ьовріїаі евакуаційний госпіталь.
сіеаііу ['кіюіі] асіу 1) ясно, очевидно, безсумнівно; 2) дзвінко; виразно; 3) зрозуміло; чітко; 4) звичайно.
с1еаше$$ ['кііапіз] п 1) ясність; чіткість; 2) чистота, прозорість; 3) виразність; 4) логічність; 5) безсумнівність.
сІеаг-8І&Ьіе<1 ['кію'заіікі] асі] проникливий, далекоглядний; прозорливий.
сІеаг-$і£Ьіе<Іпе$$ [ 'кііа 'заііідшз] п зіркість, проникливість, далекоглядність.
сІеагзіагсЬ ['кІізліа-іЦ V крохмалити.
сіеапуау ['к1ю\¥еі] 1) швидкісна траса; 2) мор. фарватер.
сіеаі [к1і:і] п 1) планка, рейка;
2) тех. клема, затискач; клин; 3) шпунт; з’єднання в шпунт; 4) мор. кріпильна планка; 5) геол. вертикальний кліваж.
сІеауаЬІе ['кІкуоЬІ] аф легко розколюваний, кілкйй.
сіеаувде ['к1і:уідз] п 1) розщеплення; розколювання; 2) розходження, розкол; 3) геол. шаруватість, кліваж, спайність.
сіеауе І [к1і:у] п ірл. кошик.
сіеауе II [кіііу] V (разі сіауе, сіеауед; р.р. сіеауесі) 1) залишатися вірним (комусь, чомусь — Іо); 2) заст. прилипати.
сіеауе III [кіііу] у (/ю^сіоує, сіеїї; р.р. сіоуєп, сіеїї, сіеауесі) 1) розколювати (ся); 2) розсікати, розтинати (хвилі, повітря); 3) розрізати.
сіеауег [ 'к!і:уо] п 1) колун (сокира); 2) великий ніж м’ясника; 3) рі бот. підмаренник чіпкйй.
сіеск [кіек] у 1) висиджувати (пташенят); 2) виношувати (ідею тощо).
сІеГ [кіеі] п муз. ключ.
сІеЛ [кіеїї] 1. п 1) тріщина, розколина; щілина; 2) часточка (апельсина тощо); 3) розм. промежина; 2. асі] розколотий; розщеплений; роздвоєний; < іп а ~ зііск у скрутному (безвихідному) становищі; 3. разі і р.р. від сіеауе III.
с!е& [кіед] п овід, гедзь, сліпень.
сІеі$іо§ашу [кіаїз'іодоті] п бот. самозапилення.
Сієш [кіет] п ч. ім’я Клем (зменш, від Сіетепі).
сієш [кіет] у 1) морити голодом; 2) голодувати, страждати від голоду (спраги).
сіетаїіз ['кіетаііз] п бот. ломйніс, клематіс.
сіетепсу ['кіетапзі] п 1) милосердя; поблажливість; 2) акт милосердя; 3) м’якість, помірність (клімату).
Сіетепі ['кіетопі] п 1) ч. ім’я Кле-мент; 2) іст. Клімент.
СІЄ
206
СІІ
сіетепі ['кіетопі] асі] 1) милосердний, милостивий; поблажливий; 2) м’якйй, помірний (про клімат).
Сіетепііпа [,к1етоп'іі:пз] п ж. ім'я Клементіна.
СІетепііпе ['кіетапіат] п ж. ім'я Клементайн, Клементіна.
сІепсЬ [кІепЦ] 1. п 1) стискання (кулаків); 2) зціплювання (зубів); 3) переконливий аргумент; 4) скоба; заклепка; затискач; 2. V 1) стискувати (кулаки); 2) зціплювати (зуби); 3) міцно тримати; захоплювати; затискувати; 4) приймати тверде рішення; 5) прибивати, заклепувати; 6) зміцнювати (нерви).
сІепсЬед [кіепф] асі] 1) міцно стиснутий; 2) скріплений.
СІеораіга [к1іо'ра:іта] п 1) іст. Клеопатра; 2) густий синій колір.
с1еге5іогу [ 'кіюзіоп] п архт. верхній ряд вікон, що освітлюють хори.
сіегбу ['кізгсізі] п духовенство, духівництво; клір.
сіег^утап ['кіогд^ітоп] п (рі сіег^у-теп [-топ]) священик, духовна особа.
сіеїздтоотап ['кіо.дз^^топ] п (рі сІегЕухуотеп [-\уітіп]) жарт, дружина (дочка) священика.
сіегіс [ 'кіепк] п духовна особа, церковнослужитель, церковник.
сіегісаі [’кіепкої] 1. п 1) духовна особа; 2) клерикал; 2. аф’ 1) духовний; 2) клерикальний; 3) канцелярський, конторський.
сіегісаіізш [’кіепкоііхт] п клерикалізм.
сіегк [к1а:к] 1. п 1) клерк, конторський службовець; діловод, письмоводитель; канцелярист; соггезропдепсе ~ ком. кореспондент; іеІе^гарЬ ~ телеграфіст; 2) чиновник, секретар; СйіеГ С. секретар муніципалітету; керуючий справами; 3) амер. продавець, продавщиця (у магазині); прикажчик; 4) церковний служитель; клірик; 5) освічена (грамотна) людина; 6) військ, писар; 7) спорт, секретар (змагання); < С. о£ Ше \¥еаійег жарт, «чиновник у справах погоди» (про метеорологів); ~ оГ Йіе \¥огк$ виконавець робіт (на будівництві); 2. V розм. працювати канцеляристом.
сіегкіу ['к!а:к1і] аф 1) що має гарний почерк; ~ йапсі гарний почерк; 2) духовний, церковний; 3) заст. грамотний, учений.
сІегкхЬір ['к!а:к/ір] п 1) посада секретаря; 2) заст. грамотність.
сіеісії [кІеЦ] п розм. 1) ВИВОДОК (курчат); 2) знев. сімейка.
Сіеуеіапд [ к!і:у1опд] п геогр. н. м. Клівленд.
сіеуег ['кіеуо] аф 1) розумний; 2) здібний, талановитий, обдарований; а ~ Ьоок талановита книга; 3) умілий, вправний; а ~ ріесе оГ жик
майстерна робота; 4) амер. гарної статури; красивий, вродливий; 5) розм. кмітлйвий, тямущий, активний.
сіеуетезд ['кіеузтв] п 1) обдарованість, здібність; 2) спритність; 3) уміння, умілість.
сіау [ккі:] 1. п 1) клубок ниток (пряжі); 2) провідна нитка; ключ (до розгадки); 3) мор. нижній кут вітрила; 2. V 1) змотувати в клубок (звич. ~ ир); 2) розкрити таємницю.
сіелуїіпе ['кішіаіп] п мор. гітов.
с!ісЬ£ ['к!і:/еі] п фр. 1) друк, кліше; пластинка стереотипу; 2) штамп, банальна (заяложена) фраза.
сііск [кіік] 1. п 1) клацання; 2) тех. защіпка; заскочка, тріскачка; 3) сіпання гачком; 2. V 1) клацати; цокати; цмокати; 2) розм. користуватися успіхом; 3) ладити (з кимсь); 4) хапати; загрібати до себе.
сііскег ['кііка] п 1) заготовник (взуття); 2) друк, метранпаж; 3) розм. закликальник (у магазині).
с1іскіп£ ['кіікіт)] п рад. (атмосферне) потріскування.
сііепі ['кіаюпі] п 1) клієнт; 2) постійний покупець, замовник.
сііепіазе ['кіаюпйдз] п 1) клієнтура, клієнти; 2) стосунки між клієнтами і патроном.
С1И(Г) [кііі] п ч. ім'я Кліф (зменш, від Сіііїопі).
сііЛГ [к!і£] п круча, стрімка скеля; бескид; крутояр.
сШГ-(№е11ег ['к1і£,сі\уе19] п амер. розм. мешканець багатоквартирного будинку.
с1іЛГ-1іап£Єг [ 'к!і£,Ьгеі]9] п амер. розм. 1) сенсаційний роман; 2) пригодницький фільм; 3) заключні рядкй твору (розділу), що лишають читача в напрузі.
СІііїопІ ['кІіЬд] п ч. ім 'я Кліффорд.
сШГвшап ['кіі&тап] п (рі сіііїзтеп [-топ]) альпініст.
сІіНу ['кіій] аф скелястий, стрімчастий.
сіішасіегіс [кіаі'тгекіопк] 1. п 1) фізл. клімактерій, клімактеричний період; 2) критичний період; 3) подія великого значення, що відбулася в критичний період; 2. аф 1) фізл. клімактеричний; 2) критичний; поворотний; небезпечний.
сіішаіаі ['кіаїтаїоі] аф кліматичний.
сіішаіе ['кіаїтіі] 1. п 1) клімат; тосіегаіе (іетрегаїе) ~ помірний клімат; 2) район (область) з певним режимом погоди; 3) перен. атмосфера; настрій; ~ оГоріпіоп громадська думка; 2. V акліматизувати (ся).
сіішаііс [кіаі'таеик] аф кліматичний; ~ сопсійіопз кліматичні умови.
сіішаііхег ['кіаїтоіаіго] п камера штучного клімату.
сіітаіоіозу [хк1аіта'ЮІзсізі] п кліматологія.
сіітах [’кіаїтаекз] 1. п 1) найвйща точка, кульмінація, кульмінаційний пункт; 2) наростання; < іо сар іЬе -переходити усі межі; побйти рекорд; 2. V дійтй (довести) до кульмінації.
сІітЬ [кіаїт] 1. п 1) піднесення; сходження; 2) ав. набирання висотй; ~ іпдісаіог варіометр; 2. V (разі і р.р. сіітЬед, сІотЬ) 1) дертися, видиратися; вилазити; підніматися; 2) вйтися; крутйтися (про рослини); 3) робйти кар’єру, пробивати собі шлях; 4) ав. набирати висоту.
сіішЬ-ііомп ['кіаїт'башт] п 1) спуск; 2) поступка (в суперечці); 3) принй-ження.
сІітЬег ['кіаїто] п 1) альпініст; 2) витка рослйна; 3) честолюбець, кар’єрист; 4) рі монтерські кігті (кішки).
сІітЬіпд ['кіаїтії]] п сходження, вилізання; ~ ІТОП8 монтерські кігті (кішки); шипй на взутті альпініста.
сіііпе [кіаїт] п поет. 1) клімат; 2) країна, край; іо 8еек а тікіег ~ поїхати (полетіти) в теплі краї.
сііпсЬ [кіші/] 1. п 1) затискач; скоба; заклепка; 2) гра слів, каламбур; 3) спорт, клінч, захват (у боксі); 2. V 1) загинати (цвях); 2) розклепувати; 3) спорт, захопити (противника в боксі); 4) остаточно вирішувати, домовлятися.
сІіпсЬег ['кішір] п 1) заклепка; болт; скоба; 2) клепальник; 3) розм. переконливий аргумент; вирішальний доказ.
сііпв [кіп] ] V (разі і р.р. с!ип§) (звич. ~ іо) 1) чіплятися; прилипати; 2) лишатися вірним; 3) облягати (про одяг); 4) додержуватися (погляду тощо); 5) триматися поруч; горнутися; іке скіШ с1ип§ іо те дитйна не відходила від мене.
с1іп£Л$1і ['к1п]йЛ п іхт. причепа.
с1іп£іп£ ['к1іі]П]] аф що прилягає (облягає) (про одяг).
с1іп£у ['к1іі]і] аф липкйй, чіпкйй.
сііпіс ['кііпік] п 1) клініка; лікарня; 2) приватна лікарня; 3) поліклініка (при лікарні); 4) практичні заняття сту-дентів-медиків у клініці; 5) заст. хворий, прикутий до ліжка; 6) церк. хрещений на смертнім одрі.
сііпісаі ['кішікаї] аф клінічний; ~ Ьі8іогу історія хвороби; ~ тесотсі бланк історії хвороби.
сііпісіап [кіі'ш/п] п клініцйст.
сііпк [к1п]к] 1. п 1) дзенькіт (скла тощо); 2) сйльний різкйй удар; 3) розм. гроші, дзвінка монета; 4) розм. в’язниця, в’язнична камера; іп ~ у в’язнйці; 2. V 1) дзвеніти; звучати; 2) дзенькати, брязкати; 1о ~ £Іа8-8Є8 цокатися, пйти за (чиєсь) здоров’я; 3) розм. клепати, заклепувати.
СІІ
207
СІО
сііпк-сіапк ['к1п]кк1аеі]к] п 1) дзенькіт, брязкіт; 2) жонглювання словами.
сііпкег ['к1іг)ко] п 1) буд. клінкер; обпалена (клінкерна) цегла; 2) шлак, окалина; 3) застигла лава; 4) рі розм. ножні кайдани; 5) розм. чудовий взірець (зразок) (чогось)', < Не І8 а ~ ! він молодчина (молодець)!
сііпкегіїщ ['кіідкзт]] п тех. спікання.
сііпкіпе ['к1іг)кіг)] 1. ад] 1) дзвінкий; що дзвенить; 2) розм. чудовий; першокласний, першорядний; 2. аду дуже; ~ £оосі дуже гарний.
сііцдоіапі ['кіідкзпі] 1. п 1) мішура, облудність; 2) фальшивий блиск; 2. ад] блискучий; прикрашений сухозлбти-цею.
Сііпі [кііпі] п ч. ім'я Клінт (зменш, від Сііпіоп).
СІіпіоп ['кІтЮп] п ч. ім'я Клінтон, сіір [кіір] 1. п 1) затискач; скріпка; рарег ~ канцелярська скріпка; 2) скріплення, скоба; 3) затискні кліщі; щипці; 4) кліпс; 5) військ, обойма (тж сагігісі§е ~); 6) стрижка; 7) рі шотл. ножиці (для стрижки овець); 8) розм. сйльний удар; 9) розм. швидка хода; 10) амер. зухвале дівчисько; 2. V 1) стйскувати; затискувати; захоплювати; 2) скріпляти (скріпкою); 3) обхоплювати; обіймати; стискувати в обіймах; 4) стригти; підрізати; обрізати; відрізати (ножицями); 5) робйти вирізки (з газет тощо); 6) зал. компостувати (квиток); 7) пропускати (ковтати) слова (літери); 8) розм. бігти стрімголов; 9) розм. бити кулаком; 10) розм. ошукувати, дурйти.
сІір-Гегі [ кІірГесі] ад] військ, що заряджається обоймами.
сііріоіпі ['к1ір,сізоіт] п здйрництво, обдиралівка.
с!ірре<1 [кіірі] ад] 1) підрізаний; обрізаний; підстрижений; 2) вирізаний; 3) скорочений; ~ \уопі скорочене слово.
сііррег ['кііра] п 1) кліпер (швидкохідне вітрильне судно); 2) садові ножиці; 3) машинка для стрижки (худоби); 4) тех. гострозубці; 5) той, що стриже; 6) швидкісний трансатлантичний літак; 7) розм. відмінна штуковина; найвйщий клас.
сіірріе [ кіірі] п розм. жінка-кон-дуктор (в автобусі тощо).
сіірріпз [’кіїрід] 1. п 1) газетна вирізка; 2) обрізання; підрізування; стрйжка; 3) скорочення слів; 4) рі обрізки; вирізки; 5) дрібнйй лом; 2. ад] 1) розм. швидкохідний, швидкісний; 2) розм. першосортний, першорядний.
сіідие [к!і:к] п фр. кліка, угруповання.
с1ідиі$Ь ['к!і:кі|] ад] шо має характер кліки; перен. замкнутий.
сШсЬ [кІіЦ] у 1) міцно хапати; 2) приклеювати; склеювати.
сіііе [кіаіі] п бот. 1) нетреба; 2) лопух велйкий; 3) підмаренник чіпкий.
сіііогіз ['кіаііопз] п анат. клітор.
сіоаса [кіои'еіко] п (рі сіоасае) 1) клоака; забруднене нечистотами місце; 2) каналізаційний колектор; 3) убиральня.
сіоасае [кіои'еікі:] рі від сіоаса.
сіоак [кіоик] 1. п 1) плащ; мантія; 2) перен. покров, покрив; 3) привід; маска, машкара, личина; ипсіег іНе ~ оГ Іоуаііу під маскою лояльності; 2. V 1) покривати плащем; 2) приховувати, прикривати, маскувати.
сіоак-шакег ['кіоиктеїко] п кравець.
сіоак-гоот ['кіоикгит] п 1) гардероб, роздягальня; 2) зал. камера схову (речей); 3) амер. розм. кулуари; 4) розм. туалет, убиральня.
сІоЬЬег [’кІоЬа] 1. п розм. одяг; 2. V 1) побити; 2) військ, атакувати наземну ціль з повітря; 3) розбити ворога.
сіоск [кіок] 1. п 1) годинник (стінний, настільний, баштовий); іЬе ~ І8 Га8і (8іо>у) годйнник поспішає (відстає); 2) стрілка на панчосі (прикраса); 3) груб, пика, морда; 4 іо 8еі (іо іигп) Ьаек ІЬе ~ гальмувати розвиток, повернути назад колесо історії; 2. V 1) хронометрувати час; 2) засікати час приходу на роботу і закінчення роботи (звич. ~ іп, ~ ой); 3) сидіти на яйцях; кудкудакати.
сІоск-са$е [’кіоккеїз] п футляр для годинника.
сіоскег [ кізко] п діал. квочка.
сІоск-Ґасе ['кІокГеїз] п 1) циферблат; 2) астрономічний час.
сІоск-£Іа$$ [’кіокдіаіз] п скляний ковпак для годинника.
сіоскіпв ['кіокп]] п позначка часу; 4. ~ Неп квочка.
сіоскшакег ['к1зк,теікз] п годинникар.
сіоскчуіве ['к1зк\уаіг] 1. ад] що рухається за стрілкою годинника; 2. аду за стрілкою годинника; соипіег ~ проти стрілки годинника.
сіоск-ичик ['к1зк\уз:к] 1. п годинниковий механізм; 2. ад] точний.
сіод [кізд] 1. п 1) грудка, брйла (особл. землі, глини); 2) згусток (крові); 3) мертве тіло; прах, порох; 4) телепень, дурень, йолоп; 2. V 1) злежуватися; 2) скидатися, запікатися (про кров); 3) кидати грудками.
сІосМізЬ ['кіосії/] ад] 1) дурнйй; 2) флегматичний, вайлуватий.
скмМу ['кіосії] ад] грудкуватий.
скміЬоррег ['к1зд,Ьзрз] п 1) плугатар; 2) вайло; неповороткий (неотесаний) хлопець; 3) рі грубі важкі черевики; 4) амер. розм. місцевий транспорт;
5) амер. розм. мотлох (про стару машину тощо).
сіод-роіі ['ккхіроиі] п тупиця, йолоп, дурень, телепень.
сіоґ [к1о£] п тріщина, розколина.
сіов [кіод] 1. п 1) тягар; вантаж; 2) перешкода, завада; 3) засмічення; 4) черевик на дерев’яній підошві; 5) перен. пута; 2. V 1) путати (коней); 2) перешкоджати, заважати; обтяжувати; 3) засмічувати(ся), забруднюватися); ійе Ьооі8 аге ~8ед \уііЬ тисі чоботи д^оке брудні; 4) підбивати дерев’яну підошву.
сіовзу ['кізді] ад] 1) грудкуватий; 2) в’язкий, густий; 3) що легко засмічується.
сІоЗДег ['кізізіз] 1. п 1) монастир; 2) архт. крйта аркада, галерея; 2. V 1) заслати в монастйр; 2) бути на самоті, усамітнюватися.
сІоізіегеЛ ['кізізізд] ад] 1) засланий у монастйр; 2) усамітнений; самітнйй; 3) архт. оточений аркадами.
сіоівігаї ['кізізігзі] ад] 1) монас-тйрський; чернечий; 2) засланий у монастйр; 3) затворницький; самітницький.
сіошЬ [кіоит] заст. разі і р.р. від сІітЬ 2.
сіопаї [’кіоипзі] ад] біол. клоновий, що вегетатйвно розмножується.
сіопе [кіоип] п бот. клон.
екмшц’ ['кіоипп)] п біол. вегетатйв-не розмноження.
сіооі [к1и:і] п 1) копйто; 2) рі (Сіооіз) диявол, сатана.
сіооііе ['кіи.іі] п 1) копйтце; 2) (С.) бісеня.
сіор [кіор] п стукіт (копит); звук (кроків).
СІО5Є І [кіоиз] 1. п 1) обгороджене стіною місце; 2) місце біля собору, оточене будйнками; 3) майданчик для ігор (при школі); 4) хід з подвір’я; 2. ад] 1) зачйнений, закрйтий; 2) замкнутий; відлюдний, самітнйй; 3) таємний, прихований; 4) стрйманий, потайливий, скрйтний; 5) що суворо охороняється; 6) близькйй; що знаходиться (перебуває) поблизу; ~ диагіега безпосередня блйзькість; 7) інтймний; 8) ті-снйй; 9) щільний; компактний; 10) стислий (про стиль); 11) задушливий, важкйй (про повітря); 12) уважний; ретельний, старанний; докладний; 13) пйльний (про увагу); 14) точний; ~ ігап8Іаііоп точний переклад; 15) скупйй, скнарий; 16) майже рівний; ~ уоіє майже рівний поділ голосів; 17) суворий, строгий; 3. аду 1) блйзько, поруч; ~ Ьу тут же, поруч; ~ ир (оп) блйзько, майже; 2) коротко; іо сиі опе’8 Ьаіг ~ коротко підстрйгтися.
СІО5Є II [кіоих] 1. п 1) кінець, завершення; 2) закриття, закінчення; 3) муз. каданс; 2. у 1) закриватися);
СІО
208
СІО
зачиняти(ся); 2) мор. задраювати; 3) закінчувати, завершувати; кінчати; 4) домовлятися; 5) підходити блйзько; зближуватися; 6) ел. замикати (струм); □ ~ аЬоиі обкутувати; ~ домп закривати, припиняти роботу; застосовувати репресії; ~ іп наближатися, наставати; огороджувати; ~ ир закривати, ліквідувати; затикати; запечатувати (лист).
сіо$е-Ьо(1іе(і ['кІоиз'ЬзсіїсІ] асі] тісний, в обтяжку (про одяг).
с!о$е-сгорре(1 [’кіоиз'кгорі] аф коротко підстрижений.
СІО5Є11 [кіоихсі] асі] 1) зачинений, закритий, замкнений; 2) закінчений; 3) крйтий (про екіпаж); 4) фон. за-крйтий; ~ зуІІаЬІе закритий склад; 5) ел. під напругою, під струмом; 4 ууіій ~ сіооге за зачйненими дверйма; ~ зйор підприємство, що приймає на роботу лише членів профспілки; ~ 8еа внутрішнє море.
с1О8е-Й8Іе<і [ 'кіоив'йзіїсі] аф скупий.
с1о5е-£гаіпе<і ['кіоиз'дгеїпсі] асі] 1) дрібнозернйстий; 2) дрібноволок-нйстий.
С1о$е-Ьаш1е(і ['кІоиз'ЬаепсІїд] ^рукопашний; ~ Її£йі рукопашний бій.
сІозе-Ьагіюиг ['кІоиз'ЬаіЬа] п за-крйта гавань.
с1о$е-іп ['кіоиг'ш] п військ, близь-кйй (блйжній) бій.
сіозеїу ['кіоизії] асіу 1) блйзько; 2) тісно; щільно; 3) уважно; ретельно; докладно; пйльно.
СІО8ЄПЄ88 ['кіоизшз] п 1) духота, задушливість; 2) щільність; 3) блйзь-кість, наблйженість; 4) самота; самітність; відлюдність; 5) скупість.
с!о$е-оиі ['кіоиз'аиі] п розпродаж у зв’язку з закриттям (підприємства тощо).
СІО5ЄГ ['кіоиго] п 1) спорт, бігун, що різко фінішує; 2) чверть цеглйни. сіозе-зіапсі ['кіоиз'зіаепд] п спорт. стійка «ноги разом».
СІО8Є-8ІООІ [ 'к1ои$$1и:1] п нічнйй горщик з крйшкою.
СІО8ЄІ ['кіогії] 1. п 1) амер. хйжа, комірка; 2) заст. стінна шафа; 3) заст. кабінет; Ьесі ~ маленька спальня; 4) убиральня, туалетна кімната (тж и/аіег-сіозеї); 5) іст. особйсті апартаменти монарха; 2. аф 1) прихований, утаєний; таємний; конфіден-ціальний; 2) кабінетний; 3. у запирати, замикати, зачиняти; іо Ье ~есі 'уііЬ 8ґпЬ. радитися з кимсь віч-на-віч.
скюе-іопзиесі ['кіоиз'їлдд] ай)стрй-маний, мовчазнйй; обережний у словах.
с1о$е-ир ['кіоиз'лр] п 1) кін. велй-кий план; 2) амер. ретельний огляд.
с1о$іп£ ['кіоигп]] 1. п 1) закриття; запирання, замикання; 2) закінчення, кінець; 3) змикання, прилягання; 4) ел.
замикання; 5) відсічка; 2. аф 1) заключний; ~ 8реесЬ заключне слово; ~ ргісе заключна ціна акцій; 2) останній; ~ сіаіе останній день (для подання документів тощо)', 3): ел. ~ 8\уіісЬ вимикач.
сІ08ІП£-ііте ['кіоигпфаїт] п час закриття (магазинів тощо).
сіозиге [ 'кіоиза] 1. п 1) закриття; завершення; 2) припйнення дебатів; іо ґпоує іЬе ~ запропонувати припинйти дебати; 3) перегородка; 4) фон. змикання; 2. V закрйти (припинйти) дебати.
сіоі [кіоі] 1. п 1) грудка; згусток; 2) мед. тромб; 3) тупйця, дурень, йолоп; 2. V 1) зсідатися (про молоко)’, 2) скипатися, запікатися (про кров)’, 3) розпушувати (землю).
сіоі-Ьиг ['кІоіЬа:] п бот. нетреба.
сіоіЬ [к!о0] п 1) тканйна; полотно; сукно; Атегісап ~ дерматйн; клейонка; штучна шкіра; 2) скатерка, скатертй-на; 3) убрання, шати.
сІоіЬе [кіоид] V (разі і р.р. сіоіЬед, заст. сіасі) 1) одягати, убирати; Ю ~ опезеІГ одягатися; 2) укривати, покривати; 3) наділяти (владою); 4) мор. оснащувати.
сіоІЬез [кіоидг] п рі 1) одяг, убрання; 2) (постільна) білйзна; 3) пе-люшкй; 4) брудна білйзна (для прання); 5) чйста білйзна (після прання).
сІоіЬез-Ьазкеі ['к1оид2,Ьа:8кіІ] п кошик для білйзни.
с1оіЬе8-Ьпі$Ь [ 'кІоидгЬгл/] п щітка для одягу.
с1оіЬе$-Ьог$е ['к1оидгЬо:8] п рама для сушіння білйзни.
сІоіЬез-Ііпе [ 'кіоидгіаш] п мотузка для сушіння білйзни.
с1оІке8-тап ['кіоидгтаеп] п (рі сіо-іЬе8-теп [-теп]) лахмітник.
сІоіЬез-тоік ['кІоидгтоО] п одежна міль.
с1оіЬе$-ріп ['кіоидгрт] п прйщіпка (для білизни).
с1оіЬе8-рге$$ [ 'кіоидгргез] п шафа (комод) для білйзни.
с1о(Ье$-ргор [ 'кіоидгргор] п підпірка для мотузки, на якій розвішують білйзну.
сІоіЬіег ['кіоидю] п 1) торговець мануфактурою (чоловічим одягом); 2) кравець; сукновал.
с1оіЬіп& ['кіоидп] ] п 1) одяг, одежа;
2) військ, обмундирування; 3) тех. об-шйвка; 4) мор. вітрйла.
с1оіЬіп&-8Іоґе ['к1оидп]8Іо:] п амер. мануфактурний магазйн.
сІоіЬ-Ііпе ['кІоОІаш] п розм. радіо-антена.
сіоік-шакег ['кіо0,теіко] п сукнороб.
СІоііШа [кіои'іікіо] п ж. ім'я Кло-тйльда.
сіоііегі ['кізіісі] аф 1) грудкуватий; 2) згущений; зсілий, скипілий; ~ ПОП8ЄП8Є цілковйта нісенітниця.
сіоііу [’кіоіі] асі) 1) згущений; зсілий, скипілий; 2) грудкуватий.
сіоші [кіаид] 1. п 1) хмара; 2) клуби (диму тощо); 3) сйла, сйла-силен-на; 4) покров; завіса, пелена, застил; 2. V 1) хмаритися; вкриватися хмарами; 2) затьмарювати(ся); 3) заплямо-вувати (репутацію); 4) відтіняти темними смугами (плямами).
сіои<1-а$$етЬІег ['кІашЬ'зетЬІо] п громовержець (прізвисько Зевса).
скикІ-Ьеїту ['к1аид,Ьеп] п бот. морошка.
сІошІ-ЬиіІі ['кІаидЬіІІ] ^надхмарний, ефемерний; уявний, нереальний.
сІошІ-ЬигзІ ['кІаисІЬоізІ] п злйва.
сіоид-сарред [ 'кіаисі^каері] аф опо-вйтий хмарами; у шапці хмар (про гірські вершини).
с!ошІ-са$і1е [ 'кіаид,ка :8І] п надхмарні замки, мрії, фантазії.
сіоид-сотреііег ['кіаидкот'реіо] п 1) громовержець; 2) жарт, курець.
сІоид-йгіЛ [ 'кіаискіпй] п плин хмар.
сіоидед [ 'кіаидід] аф: ~ £Іа88 матове скло.
сіоийіпезз ['кіаидтіз] п 1) хмарність; 2) затьмарення.
СІОШІІП8 ['кіаисіїг)] п потемніння (поверхні).
сіоид-іапд ['кІаидДгепд] п 1) казкова (надхмарна) країна; світ мрій; 2) безплідні ідеї; туманні міркування.
сіоидіезд [’кіаидіїз] аф безхмарний, яснйй.
сіоисіїеі [ 'кіаисіїїі] п хмарка, хма-рйнка.
сіоисі-ууогісі [ 'к1аи<Й¥о:1сі] див. сіоий--Іапсі.
сіоийу ['кіаисії] аф 1) хмарний, вкрйтий хмарами; 2) затуманений, не-яснйй; плутаний, туманний; 3) похмурий; 4) мутнйй, каламутний, непрозорий; 5) розм. сумнівної репутації.
сІоивЬ [кілі] п ущелина, гірськйй прохід, лбщйна.
сіоиг [кіио] п розм. 1) гуля (на голові); 2) удар (по голові).
сіоиі [кіаиі] 1. п 1) заст. клапоть, шматок; ганчірка; латка; 2) рі пелю-шкй; 3) груб, ляпас; 4) заст. мішень для стрільбй з лука; 5) заст. влучення в ціль; 6) грудка землі; 7) д^фень; 2. рі) заст. грубо латати; 2) розм. груб, давати ляпаса.
с1оиіе<1 ['кіаиіід] аф 1) заштопаний; залатаний, полатаний; полагоджений; 2) згущений; зсілий, що зсівся.
сІоиіеД-сгеаш [ 'кіаиіісі'кгі:т] п густі топлені вершкй.
сіоиіег ['кіаиіо] п швець, що лагодить взуття.
сіоиі-паіі ['кіаиіпеїі] п цвях з плоскою головкою.
сіоує [кіоиу] 1. п 1) зубок (часнику); часточка; 2) бот. цибулйнка; 3) рі
СІО
209
соа
гвоздика (прянощі); 4) амер. скелястий стрімчак (бдскид); 5) ущелина, міжгір’я; 2. разі від сіеауе III.
сіоуе-сагпаііоп ['к1оиука:'пеі/п] п бот. гвоздика садова.
сіоуєп [’кіоиуп] 1. ад] розколотий, розщеплений; роздвоєний; 2. р.р. від сіеауе III.
сІоуеп-Гооіед ['кіоиуп'йііїсі] ад] 1) двокопйтний, парнокопитний; 2) диявольський, гаспидський.
с1оуеп-ЬооҐе<1 ['кІоиуп'Ьи:#] див. сіоуєп-Гооієсі.
сіоуе-ріпк ['к1оиуріг)к] п бот. гвоздика садова.
сіоуєг ['кіоиуз] 1. п бот. конюшина; іо ііує (іо Ье) іп ~ розкошувати, жити в розкошах; 2. у засівати конюшиною.
сіоуе-ігее ['кіоиуігі:] п бот. гвоз-дйчне дерево.
сіоіу [кіаи] п шлюзові ворота.
сіоіуп [кіаип] 1. п 1) клоун; 2) блазень; 3) неотесаний хлопець; селюк; 2. V : іо ~ іі блазнювати, дуріти.
склупегу ['кіаипоп] п клоунада; блазенство.
сіоіупівЬ ['кіаипі/] ад] 1) клоунський, блазенський; 2) грубий, грубуватий.
сіоу [кіоі] у пересйчувати; іоо тапу 8\уєєі8 ~ іЬе раїаіе надмір солодощів викликає відразу.
сіоутепі ['кіоїтопі] п пересйчення, пересит.
сІиЬ [кІлЬ] 1. п 1) палиця; кийок; ціпок; 2) спорт, булава (гімнастика); ключка (хокей); битка (гольф); 3) приклад (рушниці}; 4) рі трефи, трефова масть; 5) карта трефової масті; 6) клуб;
~ Ьа£ дорбжна сумка; ~ запсМск амер. багатошаровий бутерброд (з м 'я-сом, овочами тощо); ~ зіеак біфштекс з філейної частйни; 2. у 1) бйти палицею (кийком, прикладом); 2) (звич. * іо£еійег) збиратися докупи; об’єднуватися; влаштовувати складчину.
сІиЬЬаЬІе ['кІлЬаЬІ] ад] товариський, компанійський.
сІиЬЬііщ ['кІлЬїі)] п биття палицею (кийком).
сІиЬ-Гооіед [ кІлЬТиіїсІ] ад] клишоногий, клйшавий.
с!иЬ-Ьои$е [’кІлЬ'Ьаиз] п будинок клубу.
сІиЬ-Іаїм! ['кІлЬІгепсІ] п клубленд (назва частини Лондона — Сент--Джеймс і Піккаділі, де знаходяться головні клуби).
с1иЬ-1а\¥ ['кІлЬ'іо:] п 1) кулачне право; 2) статут клубу.
сІиЬтап ['кІлЬтоп] п (рі сІиЬтеп [-тап]) 1) член клубу; 2) амер. світська людйна; 3) амер. завсідник (постійний відвідувач) нічнйх клубів (кабаре); марнотратник.
сІїїЬууотап ['к1лЬ,\¥штюп[ п (р/сІиЬ-
и/отеп [-,\Уітт]) член (завсідниця) клубу.
сіиск [кілк] 1. п кудкудакання; квоктання; 2. у кудкудакати; квоктати.
сіискег ['кілка] п пустомеля, базіка.
сіие [кіи:] 1. п 1) ключ до розгадки; 2) провідна нитка (оповідання тощо); хід думок; 3) юр. доказ; 4) амер. інформація; 2. у 1) повідомляти про подію; 2) розкрйти секрет.
сішпр [кілтр] 1. п 1) брила, грудка; 2) колода; 3) ізольована група (дерев тощо); 4) звук важких кроків; 5) подвійна підошва; 6) рі гра в запитання і відповіді; 7) гірн. злежана глина; 2. у 1) збирати в групу; 2) са-дйти групами; 3) важко ступати.
сішїізе [кілтз] ад] 1) затерплий від холоду; 2) дурнйй; 3) незграбний; лінивий; 4) похмурий, понурий.
с1інп$і1у ['кілтгііі] аду 1) незграбно; 2) грубо, неоковирно.
с1шп$іпе$$ ['кілтгітз] п 1) незграбність; неповороткість; 2) грубість, неоковйрність; 3) безтактність, нетактовність.
с1шп$у ['кілтгі] ад] 1) незграбний; неповороткйй; 2) грубий, неоковйр-ний; 3) безтактний, нетактовний.
сішісіі [кілпу] 1. п 1) кусок; брила; 2) незграбна людйна; 2. ад] 1) грудкуватий; горбкуватий; 2) кремезний; оцупкуватий, приземкуватий.
с1ші£ [кілі]] разі і р.р. від с!іп§.
сішікііеасі ['кІлізкЬесІ] п амер. розм. дурень.
сіизіег ['кілзіа] 1. п 1) пучок, жмуток; гроно; 2) група, купа; 3) скупчення; 4) рій (бджіл); 2. у 1) рости гронами (пучками); го$е$ -есі гоипсі іЬе \¥Іпсіо\¥ троянди облямовували вікно; 2) збиратися групами; товпитися, юрмитися; тіснйтися; 3) асоціюватися.
с!и$1еге(1 ['кілкої!] ад] 1) що росте гронами (пучками); 2) зібраний в купу; 3) розташований групами.
сіііісії [кілі/] 1. п 1) рі кігті, лапи; 2) стиск, затиск; хватка; 3) перен. лещата; 4) тех. муфта, зчеплення; затискач; 5) гніздо з яйцями; 6) вйводок (курчат тощо); 2. у 1) схоплювати; затискувати; 2) ухопитися; 3) висиджувати (курчат тощо).
сІиПег ['кілю] 1. п 1) метушня; безладдя; хаос; 2) шум, гамір; 3) рад. місцеві перешкоди; 2. у 1) метушитися; 2) приводити в безладдя; захаращувати; 3) шуміти, галасувати; зчиняти галас; 4) невиразно говорйти.
сіу [кіаі] 1. п розм. 1) монета, гроші; 2) кишеня; 2. у розм. красти.
Сіугіе [кіаісі] п геогр. н. р. Клайд.
сіузіег ['ківіо] 1. п мед. клістир; клізма; 2. у мед. ставити клізму.
соаск [коШ/] 1. п 1) екіпаж; карета; 2) іст. поштова карета; 3) зал. паса-жйрський вагон; амер. спальний вагон;
4) туристський міжміськйй автобус; 5) мор. капітанська каюта; 6) розм. репетитор; 7) спорт, тренер, інструктор;
2. у 1) возити в кареті; 2) їхати в кареті; 3) готувати (натаскувати) перед екзаменом; репетирувати; 4) займатися з репетитором; 5) спорт, тренувати (ся), готувати (ся) до змагань.
соасЬ-Ьох ['коиі/Ьокз] п козли, козла.
соасЬее [кои'уі:] п розм. кучер.
соасЬег ['коиі/з] п 1) запряжний кінь; 2) заст. кучер.
соасШіїІ ['коШ/Іиі] п повна карета.
соасЬ-Ьог$е ['коиЦЬогз] п запряжний кінь.
соасЬ-Ьои$е [ 'коїД/Ьзиз] п каретний сарай.
соасЬтап ['коиЦтоп] п (рі соасЬ-теп [-топ]) 1) кучер; 2) штучна муха (для рибної ловлі).
соасії-луЬір ['коифуїр] п І) батіг кучера; 2) довгий вузький кусок (паперу тощо); 3) амер. мор. вймпел.
соасівуогк ['коифуогк] п кузовобу-дування.
соасі [кои'аекі] у рідк. діяти спільно.
соа^иіапі [кои'гефиіапі] п хім. коагулянт, згущувана речовина.
соа^иіаіе [кои'зед)иіеК] у згущатися, зсідатися; коагулювати.
соазиіаііоп [кой,аедр'іеі/п] п згущення; зсідання; коагуляція.
соа^иіаіог [кои'гед)и1епз] п хім. коагулятор.
соак [коик] п буд. 1) затичка;
2) нагель; 3) шпонка.
соа! [коиі] 1. п (кам’яне) вугілля;
іо саггу -8 іо №^са$і!е займатися безглуздою справою; 2. у 1) обвуглюватися; 2) навантажувати (ся) вугіллям.
соа)-Ьа$іп [гкои1,Ьеі8п] п вугільний басейн.
соа1-Ьеагіп£ ['кои!,Ьєагп]] п вугленосний.
соа!-Ье<і ['коиІЬед] п вугільний шар (пласт).
соаІ-ЬІаск ['коиІ'ЬІгек] ад] чорний, як смола.
соаІ-Ьгеакег ['коиІ'Ьгеїко] п 1) вуглезбагачувальна фабрика; 2) вугледробарка.
соаІ-сіШег ['кои1,кліо] п врубова машина; - Іоасіег вугільний комбайн.
соаІ-(1и$і І'коикІлві] п кам’яновугільний пил.
соаіег ['коиіз] п 1) зал. мор. вугільник (вагон, судно); 2) вугляр; вантажник вугілля.
соа!е$се [,коиз'1е5] у 1) з’єднуватися; зростатися; 2) об’єднуватися.
соаіезсепсе [,коиа'1е8П8] п 1) з’єднання; злипання; зрощування; 2) об’єднання (у групи тощо).
соаІ-Гасе ['коиІГеїв] п вугільний вибій.
соа
210
соЬ
соа1-Ле1(1 ['коиІГі.Ід] п кам’яновугільний басейн; вугільне родовище.
соаІ-йяЬ ['коиНіД п іхт. 1) срібляста сайда; 2) вугільна риба.
соа1-&а$ ['коиі'давз] п світильний газ.
сояі-Ьєяуєг ['кои1,Ьі:уз] п возій (рознощик) вугілля.
соаІ-ЬоІе ['коиІЬоиІ] п 1) погріб для зберігання вугілля; 2) люк (лада) для спускання вугілля у погріб.
соаІ-Ьоизе ['коиІЬаиз] п вугільний склад (сарай).
соаІШсаііоп [,коиіі£ї'кеі/п] п обвуглювання.
соаііпд [’коикд] п вантаження вугілля, бункерування.
соа1іп£-$іаііоіі [ 'коиіір, 8іеі/п] п
1) вугільна станція; вугільна база;
2) мор. вугільний порт.
соа!і$е [’коизіаіг] V створювати коаліцію; вступати до коаліції.
соаійіоп [,коиз'1і|п] п коаліція; союз (тимчасовий)} ~ ^оуеттепі коаліційний уряд.
соаііііопаї [,коио'іірпі] ад] коаліційний.
соаШіопізі [,коиа'1ірпі8і] п учасник коаліції.
со-аііу [кои'авіаі] л союзник.
соаїтап ['коиітгеп] л (рі соаїтеп [-теи]) 1) вуглекоп; 2) вуглепромисловець; 3) вугільник (пароплав).
соа1-та8іег ['кои1,та:8Іо] л власник вугільної шахти.
соаІ-теа$иге$ ['кои1,теззг] л рі геол. кам’яновугільні відкладення (пласти).
соаі-тіпе [ 'коиїтат] п вугільна шахта (копальня).
соаі-тіпег ['кои1,тата] л вибійник, вуглекоп; ~’8 1ип£8 мед. антракоз легень.
соаітоизе ['коиі,таи8] л орн. синиця (болотна).
соаі-оіі ['коиі'оіі] л 1) мінеральна олія; 2) сира нафта, одержана з бітумного вугілля.
соаі-отоіег 1'кои1,оипз] л власник кам’яновугільних копалень; власник вугільної шахти.
соаі-ріі [’коиіріі] л вугільна шахта (копальня).
соаІ-$аск [’коиІЧаек] л мішок для вугілля.
соаі-зеаш ['коиІ8І:т] л вугільний пласт (тж соаі-Ьесі).
соаМаг {'коиі'іа:] л кам’яновугільна смола; кам’яновугільний дьоготь.
соаі-луогкз ['кои1\уо:к8] л рі вугільна копальня.
соаіу ['коиіі] ад] 1) вугільний; що містить (у собі) вугілля; 2) чорний, як смола; 3) укритий вугільним пилом.
соарШіоп [,коизерЧеі/п] л 1) припасування, пристосування; 2) з’єднан
ня, зближення (уламків кісток при переломі).
соаг8Є [ко:8] ад] 1) грубий (про одяг, їжу тощо)} 2) крупний, крупнозернй-стий; ~ 8апд крупний пісок; 3) необ-роблений; шершавий; сирий (про матеріал)} 4) нечемний, неввічливий; непоштивий; 5) непристойний, вульгарний; 6) низького гатунку.
соаг$е-£гаіпе(1 ['коїздгеїпсі] ад] 1) крупнозернйстий; 2) розм. грубий (про людину).
соагзеїу ['ко.зіі] аду 1) грубо; 2) нечемно; непоштйво; 3) вульгарно.
соаі*8еп ['кз:8п] V 1) робйти грубим; 2) грубішати.
соаг$епе$5 ['ко:8пі8] л 1) грубість; 2) непристойність, нечемність.
соа$і [коїізі] 1. л 1) морськйй берег; узбережжя, побережжя; 2) снігові гори для катання (на санчатах)} 3) (ІЬе С.) амер. Тихоокеанське узбережжя; 2. V 1) плавати вздовж узбережжя; 2) спускатися з горй (на санчатах, велосипеді)} 3) рухатися по інерції (на автомобілі тощо)} 4) амер. розм. робйти щось без особлйвих зусйль; 5) розм. прийтй в екстаз (під впливом наркотиків, музики).
соа$іаІ ['коизізі] ад] береговйй, прибережний; ~ ігаГйс каботажне плавання.
соазіег [’коизіз] л 1) каботажне судно; 2) мешканець прибережного району; 3) підстаканник; срібний піднос для графйна; 4) амер. санчата для катання з гір; 5) амер. любйтель катання на санчатах з гір.
соа$і£ііаг(і [’кои8Іда:д] л берегова охорона.
соазііпз ['коивіїд] л 1) каботажне судноплавство; 2) тех. рух по інерції; 3) спорт, біг по інерції.
соазііпз-ігасіе [ 'коизйд 'Ігеїд] л каботажна торгівля.
соа5Ііп£-¥Є$$еІ ['коизіп]'уєзі] л каботажне судно.
соазіїіпе ['кои$11аш] л берегова лінія.
соазі-шап ['коизйтап] л (рі соазі--теп [-топ]) мешканець прибережної смуги.
соа$і->¥аИег [ 'коизкУ/еНа] л мйтний доглядач (каботажних суден).
соа$№апі($) [ 'коизЬУзеЦг)] аду у напрямі берега.
соа$і ^агпіпв ['кои8І,\¥о:ті]] л мор. штормовйй сигнал.
соа$№ау$ ['коизЬуеіг] аду уздовж берега (тж соазЬУізе).
соа8і5¥І8Є [’коизЬуаіг] 1. ад] каботажний; ~ ігаГПс каботажне плавання; 2. аду уздовж берега.
соаі [коиі] 1. л 1) верхній одяг; пальто; ~ апсі зкіП жіночий костюм; 2) піджак; мундйр; френч; кітель; 3) хутро; шерсть, вовна; шкура (тва
рини)} 4) анат. оболонка, пліва; 5) покрив, шар; 6) обшивка, обличкування;
2. у 1) покривати шаром (фарби тощо)} 2) ґрунтувати; облицьовувати, обличковувати; 3) рідк. одягати.
соаМгезд ['коиґдгея] л сукня--пальто.
соаіед ['коШісі] ад] 1) покритий, укритий; 2) обличкований.
соаіее [’коиЧі:] л коротка куртка, жакетка.
соаЙ [кой а її] л зоол. носуха.
соа(іп£ ['коШії]] л 1) шар (фарби тощо)} покрив; 2) обмазування; обличкування; грунтування; шпаклювання; 3) матеріал на пальто.
соаііезз [ коиТІїз] ад] без пальта.
соаі-§Су1е ['коиШаїї] ад] з ґудзиками спереду по всій довжині (про сорочку).
соаМаі! [’коийеіі] л фалда (фрака тощо).
со-аиіЬог [кои'о:0з] л співавтор.
соах [коикз] 1. л 1) підлесник, під-лйза; 2) підлеслива розмова; 2. V 1) умовляти, задобрювати, улещувати; 2) домагатися лестощами (умовлянням); іо ~ а сЬікІ іо Таке ІЬе тедісіпе умовити дитйну прийняти ліки.
со-ах [’кои'аекз] л військ, спарений кулемет.
соахаї ('кои'авкзаі] ад] що має спільну вісь; коаксіальний.
соахіаі ['кои'зекзюі] ад] коаксіальний; ~ саЬІе коаксіальний кабель.
соахіїщ ['коикзід] л умовляння; задобрювання; підлещування.
соЬ [коЬ] 1. л 1) брйла, велйка грудка; 2) суміш глйни і соломи (для обмазування стін)} ~ >¥а11 глинобйтна стіна; 3) лебідь-самець; 4) кукурудзяний качан; 5) копйця сіна; 6) велйкий горіх; 7) орн. чайка; 8) плетений кошик; 9) удар; 4 ~ сгизЬег качанодро-барка; 2. у 1) дробйти руду вручну; 2) бйти; 3) мор. карати матросів; 4) молотйти; 5) розм. кйдати, жбурляти.
соЬаІі [кои'Ьо:к] л хім. кобальт; ~ Ьіие кобальтова сйня фарба.
соЬЬег ['кзЬз] л розм. прйятель, друзяка.
соЬЬІе [ кзЬІ] 1. л 1) кругляк, бу-лйжник; камінь бруківки; 2) рі крупне вугілля; 3) груба латка; грубе шиття; 4) погано зроблена робота; 2. у 1) брукувати, мостйти; 2) грубо лагодити, латати (взуття)} 3) робйти абй-як.
соЬЬІег [’коЬІз] л 1) швець, що займається лагодженням взуття; и/ах шевська смола; шевський віск; 2) кепський майстер; партач; 3) амер. фруктовий пиріг; 4) амер. напій з вина, цукру і лимона.
соЬЬІе-хіопе ['коЬІзГоип] л камінь бруківки; кругляк, булйжник.
соЬ
211
сод
соЬЬ1іп£ ['коЬІп)] п лагодження (ремонт) взуття; ~ допе Не ге тут ремонтують взуття (вивіска).
соЬЬу ['коЬі] асі] 1) низькорослий, кремезний; 2) свавільний, упертий; 3) розм. міцний, здоровий, здоровенний.
со-ЬеШвегепі [коиЬі'ІідзогопІ] п союзник (у війні).
соМе ['коиЬІ] п невеликий плоскодонний рибацький човен.
соЬ-іші ['коЬплІ] п бот. ліщина; фундук.
соЬга ['коиЬго] п зоол. кобра, очкова змія.
со-ЬгоЙїег [кои'Ьглда] п побратим.
соЬ-яряп ['коЬ8\уоп] п лебідь-са-мець.
соЬигй ['коиЬо:д] п текст, саржа.
соіотеЬ ['коЬ\уеЬ]_ п 1) павутиння; 2) легка прозора тканйна (особл. мереживо); 3) рі хитросплетення, тонкощі; 4) перен. тенета, пастка; 4 ~ Ьігд орн. мухоловка.
соілуеЬЬед ['коЬигеЬд] асі] 1) покритий павутинням; 2) бот. дрібно-моховйтий.
соіпуеЬЬу ['коЬ,\¥еЬі] а сі] затягнутий павутйнням; схожий на павутйну.
соса ['койко] п бот. кока.
Соса-Соїа [ 'койко 'коиіо] п амер. кока-кола (напій).
сосаіпе [ко'кеїп] п кокаїн; ~ аддісі кокаїніст.
сосаіпіхе [ко'кетаїх] V вводити кокаїн.
соссігі ['кокзід] п ент. червець.
соссузеаі [кок'зісізіоі] асі] анат. куприковий.
соссувез [кок'заідзіїг] рі від соссух.
соссух ['кокзікз] п (рі соссу§ез) анат. куприк.
со-сііаіппап ['кои'і/єотоп] п (рі со--сЬаігтеп [-топ]) співголова.
сосЬІеаге [.кокії'єогі:] п ложка (міра ліків, зазначена у рецептах).
соск [кок] 1. п 1) півень; 2) самець (птаха); 3) крик півня; 4) флюгер; 5) розм. забіяка; 6) курок; 7) кран; 8) стрілка (сонячного годинника); 9) виразний жест; 10) ав. сидіння льотчика; 11) стіг; 12) груб, статевий член; ійаі ~ \¥оп’с П§йі цей номер не пройде; ~ оГ іЬе дип§йі11 важна персона; господар становища; іо ііує Ііке а й§Ьііп§ ~ жйти в розкошах; 2. V 1) піднімати; іо ~ опе’8 Нас надіти капелюх набакйр; іо ~ (ир) опе’з еагз нашорошити вуха, (про тварин); 2) дресирувати півнів; 3) зводити курок; 4) складати в стогй (сіно).
соскаде [ко'кеїд] п кокарда.
соск-а-гіоогіїе-сіоо ['кокос1и:с11 сій:] п 1) кукуріку; 2) дит. півень, півник.
соск-а-Ьоор ['коко'Ьшр] аф 1) радісний, веселий; 2) самовдоволений; 3) хвалькувато-задерйкуватий.
СоскаІ£пе [ко'кеїп] п казкова країна достатку і неробства; ІЬе Іапд оГ ~ жарт, країна кокні (Лондон).
соскаїопнп [,кокз'1о:гот] прозм. са-мовдоволений зарозумілий юнак, задавака.
соск-апгі-ЬиІІ ['кокопд'ЬиІ] асі]: ~ зіогу небилйця.
соскаїоо [.коко'іи:] п 1) зоол. какаду (папуга); 2) австрал. розм. дрібнйй фермер.
соскаїгісе ['кокоігаїз] п зоол. василіск.
соск-Ьоаі ['кок.ЬоиІ] п корабельна шлюпка (що прив'язується).
сосксЬаґег ['кокД/еіЬ] п ент. хрущ.
соск-сгояг(тв) ['коккгои(іі])] п 1) спів півнів удосвіта; 2) перен. світанок; вранішня зоря.
соскед [кокі] асі] піднятий; загнутий угору.
соскег [ коко] 1. п 1) любйтель боїв півнів; 2) кокер-спанієль (мисливський собака); 3) складач сіна; збирач урожаю; 2. у 1) балувати, пестити (дітей); 2) підтрймувати, допомагати; потурати (часто ~ ир).
соскегеї ['кокогої] п 1) півник, когутик; 2) перен. задирака, забіяка.
соскеї ['кокії] 1. п 1) рідк. мйто; 2) документ про сплату мйта; 3) заст. другосортний хліб; 2. асі] розм. веселий; 3. V іст. ставити мйтну печатку.
соск-еуе [ кокаї] п розм. косе око.
соск-еуед ['кокаїсі] асі] 1) косоокий; 2) косий; 3) розм. п’яний.
соск-П§Ь< ['кок,ІаіІ] п бій півнів, півнячий бій.
соск-Гі§1іІіп£ [ кок,£аіііі] ] п бій півнів, півнячий бій; іо Ьеаі ~ перевершувати усе (інше).
соск-Ьог8е ['кок'Ьо:8] п 1) іграшковий коник; 2) рідк. жеребець.
соскіпз ['коки]] п полювання на вальдшнепів.
соскізк ['кокі/] асі] 1) знев. півнячий; 2) пихатий, бундючний; 3) розм. розпусний, розпутний.
соск-іаігд ['кокієод] п шотл. орендатор (власник) невеликої ділянки землі.
соскіе ['кокі] 1. п 1) їстівний молюск; 2) черепашка молюска; 3) бот. кукіль; 4) зморшка, дефект на гладкій поверхні (паперу, тканини тощо); 5) кімнатна піч; 6) піч для сушіння хмелю; 2. V 1) морщитися; жолобитися; 2) вкриватися баранцями (про море); 3) закручувати (ся) гвинтом (спіраллю).
соск1е-8Ііе11 ['кокі/еі] п 1) черепашка; 2) вутле суденце, старий човен.
соск1е-8(аіг8 ['кокізієог] п рі кручені сходи.
соск-ІоЙ ['кокіоїї] п 1) горйще; 2) мансарда.
соскпеу ['кокш] 1. п 1) кокні (лон
донське просторіччя); 2) знев. кокні; лондонець з низів; уродженець Лондона (особл. Іст-Енда); 2. аф характерний для кокні; ~ ассепі акцент кокні.
соскпеуйош ['кокпідот] п 1) район, заселений кокні; 2) збірн. мешканці району кокні.
соскріі ['кокрії] п 1) арена для півнячих боїв; 2) перен. арена боротьби; 3) мор. кубрик; 4) авт. відкритий кузов; 5) ав. (відкрита) кабіна пілота.
соскгоасЬ ['кокгоиі/] п тарган.
соскзсотЬ ['кокзкоит] п 1) півнячий гребінь; 2) блазенський ковпак; 3) фат, жевжик, хлюст.
соск$Ьеад ['кокзЬед] п бот. еспарцет.
соск-зЬоі ['кок/оі] п мішень.
соск-зЬиі ['кок/лі] п сутінки.
соск-хЬу ['кок/аі] п 1) кидання ціпка у мішень; 2) мішень (тж перен.).
соскзриг ['кокзра:] п 1) шпора півня; 2) бот. глід.
соск-8иге ['кок'/ио] асі] 1) самовпевнений; 2) цілком певний, упевнений (у чомусь — оГ, аЬоиі); 3) неминучий (про подію).
соскзу ['кокзі] асі] самовпевнений; зухвалий (тж соску).
соскіаіі ['кокіеіі] п 1) коктейль;
2) суміш з охолоджених нарізаних фруктів; 3) кінь з підрізаним хвостом;
4) скаковий кінь-напівкровка; 5) вискочка, ферт.
соск-іаііед ['кокіеіід] асі] з підрізаним хвостом (про коня).
соскир ['коклр] п 1) капелюх з загнутими вгору крисами; 2) кінець, загнутий угору.
сосклуеегі ['кокт:д] п бот. крес--салат; хрінниця посівна.
соску ['кокі] 1. п пестл. півник;
2. асі] розм. зухвалий.
соску-іееку ['кокі'1і:кі] п курячий бульйон, заправлений (засмажений) цибулею.
сосо ['коикои] п 1) бот. кокосова пальма; 2) розм. голова, довбешка.
сосоа ['коикои] п какао; ~ Ьеап біб какао.
сосоа-піЬ ['коикои піЬ] п зерно какао, очищене від лушпиння.
сосоа-шіі ['коикоплі] п кокос, кокосовий горіх.
сосо-пиі ['коикоплі] див. сосоа-пиі.
сосооп [ко'ки.п] 1. п кокон; 2. V робити КОКОН.
Сосоз ІБІапдз ['коикоз'аііопсіг] п рі геогр. н. Кокосові островй.
сосоїіе [ка'кої] п фр. кокотка.
сосіііе ['кокіаіі] яг# обпалений (про фарфор тощо).
сод [код] 1. п 1) іхт. (рі без змін) тріска; 2) мішок, лантух; 3) діал. стручок; лушпайка; шкірка; 4) подушка; 5) підшйпник осі; 6) розм. дивак; ду
сод
212
со§
рень; 2. у 1) ловити тріску; 2) розм. обдурювати, обманювати; кепкувати.
соддіе [ 'косії] 1. п розм. пестун, пестунчик, мазунчик; 2. V 1) доглядати; няньчитися; пестити, голубити; 2) варити на повільному вогні, не доводячи до кипіння; 3) пектй (яблука тощо).
соде [коид] 1. п 1) кодекс, звід законів; сіуіі ~ цивільний кодекс; сгіті-паї (репаї) ~ карний кодекс; 2) закони, принципи; ~ оГ Ьопоиг закони честі; 3) код, шифр; система сигналів; Могзе ~ азбука Морзе; 2. V 1) кодифікувати; 2) шифрувати за кодом, кодувати.
со-деГешІапІ ['коидіТепдопі] п юр. співвідповідач.
содеіпе ['коидіііп] п фарм. кодеїн.
содех ['коидекз] п (рі содісез) 1) кодекс; старовинний рукопис; 2) фармакопея.
сод-ії$Ь ['косій/] п іхт. тріска.
сод&ег ['кодзо] п 1) розм. скупий старик; старйй скнара; 2) розм. дивак.
содісез ['коді8І:х] рі від содех.
содісії ['кодізії] п 1) юр. додаткове розпорядження до заповіту; 2) додаток, доповнення.
содійсаііоп [Додій 'кеі/п] п кодифікація.
содіЛег ['кодіГаю] п кодифікатор.
содііу ['кодіїаі] V 1) кодифікувати; 2) систематизувати, приводити в систему; 3) шифрувати.
содШа [ко'дііо] п текст, клоччя.
содііпз ['кодіїїд] п 1) дрібна (молода) тріска; 2) амер. риба з родйни тріскових; 3) кислйця, дйке яблуко.
содііп^-тойї ['кодіїдтоО] п ент. яблунева плодожерка.
согі-ііуег ['кодіїуо] п печінка тріскй; ~ оіі риб’ячий жир.
со-ед ['кои'ед] п (скор. від со-еди-саіед) амер. розм. студентка, учениця.
со-едисайоп ['кои,ед]и:'кеі/п] п спільне навчання (хлопчиків та дівчаток).
со-едисаііопаї [ 'кои,ед)и: 'кеі/опі] ад] із спільним навчанням; - зузіет система спільного навчання.
соейісіепі [Дош'й/опі] п коефіцієнт; - оГ ейІсіепсу коефіцієнт корисної дії.
соеііас ['8І:1ігек] ад] анат. черевний.
соешрііоп [кои'етр/оп] п закупка всього наявного товару.
соепоЬііе [ ЧііпоЬаіІ] п чернець, шо живе в монастирі.
соепоЬу ['8І:поЬі] п монастир.
соедиаі [кой'і:к^о1] ад] рівний з іншим (за званням тощо).
соегсе [кой'з:8] V 1) стрймувати; 2) примушувати зробйти (щось); іо ~ згпЬ. іпіо зііепсе примусити когось замовкнути.
соегсіоп [кои'а:/п] п 1) стримування; приборкання; 2) прймус, присй-
лування; 3) використання сйли для придушення заворушення; 4) фізйч-ний тиск, стйскування.
соєгсіує [кои'з:8іу] ад] примусовий.
соетаї [кои'кузі] 1. п 1) одноліток, ровесник; 2) сучасник; 2. ад] 1) одного віку; 2) що вйник (що існує) одночасно; 3) сучасний.
со-ехесиіог ['кошд'хекіиіз] п юр. співвиконавець заповіту.
со-ехізі ['кошд'гі8і] у(у/йй, іо^еікег \уііЬ) співіснувати.
соехізіепсе ['кошд'гі8іап8] п співіснування.
соехізіепі ['коиід'2і8ізпі] ад] що співіснує.
соехіепзіуе ['кошкз'іепзіу] ад] однакової протяжності у часі (у просторі).
соґасіог [кои'їаекіз] п мат. спільно діючий фактор.
соПее ['кой] п 1) кава, кофе; 2) чашка кави; 3) запрошення на чашку кави; 4 ~ Ьгеак коротка перерва під час роботи (для їди); ~ сооіег людйна, що ухиляється від роботи; —апд-саке ІоЬ низькооплачувана робота; ~ ігее бот. кавове дерево.
соіїее-Ьеап ['кой'Ьі:п] п кавовий біб.
соЯее-Ьеггу ['кой,Ьеп] п бот. плід кавового дерева.
соіїее-сир ['койкдр] п кавова чашка, чашка для кави.
соПее-§гііі(Іег ['кой'дгаїпдо] п 1) кавомельня, кавомолка; 2) військ, розм. кулемет; 3) ав. розм. авіаційний двигун.
соЛее-дгошкІз ['койдгаипдг] п рі кавова гуща.
соіїее-Ьоизе ['койЬаиз] п кав’ярня, кафе.
соіїее-тШ ['койтії] п кавнйця; кавомолка.
соПее-роі ['койроі] п кавник.
соГТее-гоот ['койгит] п кафе; загальна їдальня (у готелі).
соіїее-зЬор ['кой/ор] п буфет, кафетерій (звич. при готелі).
соЛее-8<а11 ['коЙ8іо:1] п пересувнйй рундук для продажу кави.
соіїег ['коЬ] 1. п 1) ящик, сундук; (металева) скриня; 2) рі казна; 3) архт. кесон; 4) гідр, камера, шлюз; 2. у 1) архт. кесонувати (стелю); 2) гірн. кріпити виробки; 3) класти (замикати) в скриню; 4) відкладати гроші в скриню.
соПег-даш ['коГздает] п гідр. 1) кесон для підводних робіт; кофердам; 2) водонепроникна перемйчка.
соЯегег ['коЬгз] п 1) скарбнйк; 2) придворний скарбнйк.
соїїіп ['койп] 1. п 1) труна; 2) мор. розм. непридатне для плавання судно; 3) друк, талер; 4) занедбана шахта; 2. у класти в труну.
соіїіп-паіі ['кзйппеїі] п розм. сигарета.
сойїе ['кой] п караван (верблюдів, зв'язаних один з одним).
соПгеї ['койті] п скрйнька, сундучок.
сов [код] 1. п 1) невелйкий рибальський човен; 2) зубець (колеса); 3) тех. кулак; палець; вйступ; зуб; 2. у 1) буд. з’єднувати в гребінь; 2) шахраювати, обдурювати.
со£епсу ['коидзопзі] п 1) переконливість, незаперечність; неспростовність; 2) переконливий доказ (довід).
солевії ['коидзапі] ад] переконливий, незаперечний.
со££Є(І [кодд] ад] зубчастий.
со£§ег ['кодо] п шахрай.
С0£ІіаЬ1е [ 'кодзіїоЬІ] ад] мислимий; доступний розумінню.
со£Їіаіе ['кодзіїеіі] у 1) обдумувати, міркувати; 2) придумувати; замишляти.
содііаііоп [.косізі'іеі/п] п 1) обдумування, міркування; 2) рі думки, плани.
со£ІіаіІ¥Є ['кодзіїойу] ад] мислячий, думаючий.
содпас ['кошугек] п коньяк.
содпаіе ['кодпей] 1. п 1) кровний (кревний) родич; 2) родич по матері; 3) споріднене слово; 4) споріднена мова; 2. ад] 1) рідний по крові; одноплемінний; 2) родинний; 3) споріднений; 4) схожий, близькйй.
со£паііоп [код'пеї/п] п 1) кревність за походженням; 2) рідня по матері; 3) спорідненість (слів, мов).
со£піііоп [код'пі/п] п 1) знання; пізнання; 2) пізнавальна здатність.
со§пііі¥е ['кодпйіу] ад] пізнавальний.
со£пігаЬ1е ['кодпігоЬІ] ад] 1) пізнаваний; 2) юр. підсудний.
созпігапсе ['кодпі2ОП8] п 1) знання; Ю іаке ~ оГ зтій. помітити щось, звернути увагу на щось; 2) компетенція; 3) юрисдйкція; 4) відмітний знак; значок; 5) емблема, герб.
созпігапі ['кздпігапі] ад] знаючий, обізнаний (про щось — оГ).
со£пІ2Є [код'паїг] у 1) помічати; знати; 2) філос. пізнавати.
содпошеп [код'поитеп] п 1) прізвище (тж зитате); 2) прізвисько.
содпотіпаї [кзд'поитті] ад] однойменний; з тим же прізвищем.
со£по8сепіе ккзгуои'/епй] п італ. (рі со§по8сепіі) 1) знавець; 2) знавець мистецтва, мистецтвознавець.
СО&ПО8СЄПІІ [,копіои'/епб:] рі від СО£ПО8СЄПСЄ.
со-^иапНап [кои'да:д)зп] п спів-опікун.
со£пе [коид] п 1) дерев’яне відро; 2) невелйка дерев’яна чашка.
С0£
213
сої
со£-і¥Ьее1 ['код\уі:1] л 1) зубчасте колесо; 2) шестірня (велосипеда).
соЬаЬіі [кои'йгеЬй] V жити разом, жити з кимсь; співжити.
соЬаЬііапі [кои'йаеЬнопІ] л співмешканець.
сокаЬйайоп [,коийаеЬі Чеі/п] л співжиття.
соЬеіг ['кои'єо] л юр. співспадкоємець.
соЬеігезд ['кои'єопз] л юр. співспадкоємиця.
соЬеге [кои'Ьіа] V 1) бути зчепленим (зв’язаним, склеєним); 2) узгоджуватися, відповідати; гармоніювати; 3) об’єднуватися для спільних дій.
соЬегепсе [кои'йюгопз] л 1) зв’язок; зчеплення; 2) послідовність (аргументації, доказів).
соЬегепі [кои'йюгопі] аф 1) зв’язаний; зчеплений; 2) логічно послідовний; зв’язний; 3) зрозумілий, ясний; 4) розбірливий, чіткий.
соЬезіоп [кои'Ьі:зп] л 1) зв’язок, згода, згуртованість; 2) зчеплення, злипання; когезія; 3) фіз. зчеплення молекул; 4) бот. зростання; 5) мед. спайка.
соЬє$іує [кои'Ьі:8іу] аф 1) здатний до зчеплення; 2) зв’язаний.
со-ЬоШег [кои'йоикЬ] л співвласник; ~ оГ (йе гесогсі спорт, той, що повторив рекорд.
соЬогі ['коийої] л 1) когорта; 2) рі загін, військо; 3) група людей; 4) амер. прихильник; співучасник.
соЬшіе [кои'йи:п] л бот. слонова кістка (пальма).
соіГ [кзі£] л чепчик, чепець; шапочка (адвокатів найвищого рангу).
соіПеиг [кууа:'Ь:] л фр. перукар.
соіПйге [кжх.'Гіиа] л фр. зачіска.
соірі [коїп] л архт. зовнішній ріг (будинку)’, < ~ оГ уап(а£Є вйгідна позиція; зручний спостережний пункт.
соіі [коїі] 1. л 1) виток, кільце (вірьовки, змії тощо); 2) бухта (канату, дроту, вірьовки); 3) ел. котушка; 4) тех. змійовик; ~ 8ргіп§ спіральна пружина; 5) заст. шум, ґвалт; буча, метушня; 6) діал. стіг сіна; 2. у 1) згортатися) у кільце (у спираль); згортати в бухту (канат тощо); 2) намотувати, обмотувати; 3) обвиватися (навколо — гоипд).
соіп [коїп] 1. л 1) монета; згпаїї ~ амер. розмінна монета; ~ 8ІоГ отвір для опускання монет (в автоматах); 2) штемпель; 3) архт. наріжний камінь; 2. V 1) карбувати (монету); 2) вибивати (медаль); 3) фабрикувати, вигадувати; 4) створювати (нові слова, вислови).
соіпаве ['кзіпкіз] л 1) карбування (монет); 2) монетна система; 3) металеві гроші; 4) творення (нових слів, висловів); \¥огсі о£ тойегп ~ неологізм; 5) часто знев. вигадка.
соіпсіїіе [,коиіп'$акі] у 1) збігатися; 2) відповідати, бути однаковим; рівнятися; 100° Сепіі^гаде ~8 >уіій 212° Райгепйей 100° за Цельсієм відповідає 212° за Фаренгейтом.
соівсідепсе [кои'іпзідопз] л 1) збіг; 2) випадковий збіг обставин.
соіпсМепІ [кои'іпзідопі] аф що збігається (що відповідає); відповідний.
соіпсісіепіаі [кой, шзі'сіепії] аф 1) випадковий; 2) відповідний.
соіпег ['коша] л 1) фальшивомонетник; 2) карбувальник (монет); 3) вигадник.
со-іпЬеге [,кошп'Ьіо] у юр. спільно успадковувати.
со-іпЬегііаіісе ['кошп'Ьепіопз] л юр. спільна спадщина.
со-іпЬегііог ['кошп'ЬепО] л юр. співспадкоємець.
соіп-ор ['котор] л пральня-авто-мат.
соіпзіаіИапеоиз [коидпзїоп'іеіпрз] аф що точно збігається (за часом); що відбувається в той самий момент.
соіг ['кою] л кокосове волокно.
соіііоп [кои'і/п] л злягання, парування.
соке [коик] 1. л 1) кокс; 2) амер. розм. кока-кола (напій); 2. у коксувати.
сокіпд [койки]] л коксування.
соїа ['коиіо] л 1) бот. кола (тропічне дерево); 2) горіх кола, гуру.
соїашіег ['кліопдо] л друшляк.
соІсЬісиш ['коїфкот] л бот. пізньоцвіт.
соїсоіЬаг ['коїкоОо] л тех. крокус.
соїй [коиісі] 1. л 1) холод; холоднеча; 2) простуда, застуда; нежить; іо саісй (іо іаке) ~ простудитися, застудитися; ~ іп ійе йеасі (іп ійе позе) нежить; іо Ье сіеасі \уіій ~ промерзнути до кісток; 2. аф 1) холодний; прохолодний; 2) непривітний; сухий; 3) байдужий; 4) спокійний, урівноважений; 5) слабкий (про запах); 6) тех. недіючий; 4 ~ зпар раптове похолодання; ~ 8іее1 холодна зброя; ~ >уаг холодна війна; іо Ье ~ мерзнути; іо 8^е зтЬ. ійе ~ зйоиісіег холодно (зневажливо) поставитися до когось; іо Ьауе ~ Гееі боятися; іо циіі ~ амер. покинути назавжди; поїхати геть; а8 ~ аз сйагііу дуже холодний; іо ійгоуу ~ ^аіег оп 8гпЬ. протвережувати (охолоджувати) когось; ~ іп йапсі амер. без грошей.
соІ(і-апп$ ['коиІсГагтг] л рі холодна зброя.
соШ-ЬІоо<1е(і ['коикІ'ЬІлсІїсІ] аф 1) холоднокровний; байдужий, бездушний; 2) безжалісний; жорстокий; 3) мерзлякуватий.
со14-Ь1оо<іе(Пу ['коиІсГЬІлсІїсіІі] аіїч холоднокровно; байдуже.
сокі-ЬІоо<1е<іпе88 ['коиІд'Ьілдідшз] л холоднокровність; байдужість.
соИ-ЬапІеіііііз [ 'коиід 'Ьа :дпп] ] л тех. механічне зміцнення, наклепка.
соШ-Ьешїед ('коиІд'ЬаІід] аф безсердечний, черствий, байдзокий.
со№Ь ['коиїді/] аф холоднуватий; гаійег ~ іо-дау, ібп’і іі? сьогодні холоднувато, чи не так?
соИ-Нуєгєіі ['коикГІїУод] аф безпристрасний, байдужий.
соМІу ['коиїдії] асіу 1) холодно;
2) сухо, непривітно, з прохолодою; 3) спокійно, урівноважено.
сокіпезд ['коикіпв] л 1) холод;
2) холодність, сухість, непривітність; байдужість.
соІ(і-рІ8 ['коикі'рід] V розм. обливати холодною водою, стягувати ковдру зі сплячого (щоб розбудити).
со1<і-$Ьоіі1(іег ['коиШ'/оиШо] у зневажати, третирувати; демонстративно уникати; виявляти байдужість.
сокі-зіогаее ['коикі,8іо:псІз] л 1) холодильник; 2) зберігання в холодильнику.
сокі-мгогк ['коиІФуо.к] л тех. холодна обробка металу.
соїе [коиі] л 1) бот. капуста польова; свиріпа; 2) розм. монета, гроші.
соїе-гаре ['коиі'геїр] л бот. кольрабі.
со1е$ее<1 ['коиІ8І:д] л бот. свиріпа.
со1е-$1аі¥ ['коиїзіз:] л амер. шаткована (січена) капуста.
СоІеКе [ко'іеі] л ж. ім'я Колетта, Колет.
соїе^огі ['коиЬуоі] л бот. 1) кормова капуста; 2) листкова (салатна) капуста.
соИапп ['коКа.т] л колгосп. соїіЬгі ['кзІїЬгі:] л орн. колібрі, соїіс ['коЬк] л коліки, різкйй біль. Соїіп ['коїш] л ч. ім'я Колін.
соїіп ['коїш] л орн. американський перепел.
соїівешп ккоіі'зіот] л 1) велйкий стадіон; 2) (С.) див. Соїоззеит.
СОІІІІ8 [ко'іаіііз] л мед. коліт, запалення товстйх кишок.
соїк [коик] л серцевйна яблука; деревина.
соїі [кої] 1. л амер. (скор. від сої-Іесііоп) колекція; зібрання; збірка; 2. у стрйгти, коротко підстригати волосся.
соІІаЬогаіе [ко'ІгеЬогеН] у 1) співробітничати; 2) співробітничати з ворогом.
соІІаЬогаііоп [коДгеЬо'геї/п] л 1) співробітництво, сумісна праця; 2) колабораціонізм, співробітництво з ворогом; зрада.
со11аЬогаііопі$< [коДгеЬо'геїрпізг] л колабораціоніст.
соІІаЬогаіог [ко'ІаеЬогено] л 1) спів
сої
214
Сої
робітник; 2) колабораціоніст; той, що співробітничає з ворогом.
соІІарзаЬІе [ко'їзерзоЬІ] див. соїіарз-іЬІе.
соїіарзе [ко'іаерз] 1. л 1) обвал, руйнування, падіння; 2) крах, провал; катастрофа; загибель; 3) банкрутство; ~ оГ а Ьапк банкрутство банку; 4) різкий занепад сил, знесилення; 5) мед. колапс; 6) розм. занепад духу; 7) тех. вихід з ладу; 2. V 1) руйнуватися; обвалюватися; завалюватися; 2) звалитися від хвороби; сильно ослабнути; 3) занепасти духом; 4) зазнати краху (невдачі); руйнуватися (про плани); 5) дуже знесилюватися; виснажуватися; 6) тех. виходити з ладу; 7) тех. скорочуватися; сплющуватися.
соІІарзіЬІе [ка'ІзерзаЬІ] асі] розкладний, розбірний; відкидний; ~ Ьоаі розбірний човен; ~ зеаі відкидне сидіння.
соїіаг ['кзіа] 1. п 1) комір, комірець; зіапсі-ир ~ стоячий комір; 2) нашийник; 3) хомут; 4) тех. муфта; втулка; кільце; манжета; іп ~ що має роботу; ош оГ ~ без роботи; іо £ЇН опе’з ~ сумлінно виконувати свої обов’язки; добре працювати; 2. V 1) надіти комір (хомут, нашийник); 2) схопити за комір, узяти за барки; 3) захопити, заволодіти; 4) скручувати в рулет (м'ясо тощо).
соІІаг-Ьопе ['коїаЬоип] п анат. ключиця.
соІІагеНе [^коїз'геі] п мереживний (хутряний) комірець.
соїіаг-луогк ['коіа^а.к] п 1) важке зусилля (коней при підйомі на гору); 2) перен. тяжка праця.
соїіаіе [кз'їеіі] V 1) порівнювати; детально звіряти; іо ~ ^ііЬ іке огівіпаі звіряти з оригіналом; 2) друк, перевіряти аркуші брошурованої книги; 3) церк. надавати бенефіцію (священикові).
соїіаіегаї [ко'їжізгаї] 1. п 1) родич; 2) ком. додаткове забезпечення; 2. аф 1) побічний, другорядний; допоміжнйй; 2) паралельний; рівнобіжний; 3) ком. додатковий (про забезпечення тощо).
соїіаііоп [ко'1еі/п] п 1) порівняння; звіряння (тексту); 2) друк, перевірка аркушів брошурованої книги; 3) ко-ляція, кількісна характерйстика (у бібліотечній справі); 4) закуска, легкйй сніданок; легка вечеря; сокі ~ холодна закуска.
со11еа£ііе ['ко1і:д] п колега, співробітник.
соїіесі І ['коїекі] п церк. коротка молйтва.
соїіесі II [кз'їекі] у 1) збирати; 2) збиратися, скупчуватися; 3) колекціонувати; 4) забирати; заволодівати; Ю ~ Ійе Ьаіі спорт, заволодівати м’ячем; 5) збиратися з думками, зосере
джуватися; іо ~ опезеІГ оволодівати собою; опам’ятатися; 6) робйти вйсно-вки.
соїіесіед [ка'іекіїсі] асі] 1) зібраний; ~ едіїіоп (\уогкз) зібрання творів; 2) стрйманий, вйтриманий; спокійний; 3) зосереджений.
соїіесііоп [кз'їек/п] п 1) колекція; 2) зібрання; збірка, збірник; 3) збирання; стягання (податків тощо); 4) скупчення, збіговисько.
соіієсііує [ко'іекіїу] 1. п 1) колектив; 2) грам, збірний іменник; 2. асі] 1) колективний; загальний; спільний; сукупний; ~ зесигіїу колектйвна безпека; ~ Гагт колективне господарство, колгосп; ~ Гагтег колгоспник; колгоспниця; 2) збірний.
соїіесііуеіу [ко'ІекіїУІі] асіу колєк-тйвно, спільно.
соіієсііуі^є [ко'іекіїуаіг] V колективізувати.
со11єсііуІ8ш [ка'ІекІїУіхт] колективізм.
соїіесііуііу [,ко1ек'1іуііі] п 1) спільність; 2) сукупність; агрегат; 3) спільне володіння; 4) колектйв.
соїіесііуіхаїіоп [коДекіїуаі'геї/п] п колективізація.
соїіесііуіге [ка'іекіїуаіг] див. соїіес-ІІУІ8Є.
соїіесіог [ко'іекіо] п 1) колекціонер; збирач (податків тощо); 2) укладач збірника; 3) контролер; ііскеї ~ контролер, що перевіряє квиткй; 4) ел. струмоприймач; 5) інкасатор; 6) тех. колектор.
Соїіееп ['коїігп, ,кд'1і:п] п ж. ім'я Кбллін.
соїіееп ['коїііп] п ірл. дівчина.
со11е£е ['коїісіз] п 1) коледж; 2) приватна середня школа; 3) спеціальний вйщий навчальний заклад; 4) амер. університет; 5) корпорація; колегія; 6) амер. спеціальний курс лекцій (для одержання ступеня); 7) благодійний навчальний заклад, що існує на пожертвування; 8) розм. в’язнйця.
со11е£ег ['коїісізо] п 1) амер. студент; 2) учень Ітонського коледжу; 3) учень благодійного навчального закладу.
со11е&іап [кз'їіісГуоп] п 1) студент коледжу; 2) особа з університетською освітою; випускнйк коледжу; 3) розм. ув’язнений, в’язень.
соїіевіаіе [ко'1і:сІзііі] асі] 1) університетський; ~ ІіГе університетське життя; 2) корпораційний; колегіальний.
соїіеі ['коііі] п 1) тех. гільза; втулка; хомутик; 2) гніздо каменя (у годиннику).
соїіігіе [ко'іаісі] V 1) стикатися, наштовхуватися; зіткнутися; 2) вступати в конфлікт.
соїііе ['коїі] п колі, шотландська вівчарка.
соШег ['ко1іо] п 1) вуглекоп, шахтар; 2) вугільник (судно); 3) матрос на вугільнику.
соШегу ['коїрп] п 1) кам’яновугільна копальня (шахта); 2) підприємство вугільної промисловості.
соШ&а<е ['коїідеіі] V пов’язувати, узагальнювати (факти).
соШДОіоп [, коїі деі/п] п пов’язування, узагальнення (фактів).
соШшаІог ['коїітеїіо] п прицільний телескоп, коліматор.
соШзіоп [кУІізп] п 1) зіткнення; сутичка; 2) колізія; суперечність (інтересів тощо).
соїіосаіе ['коїокеїі] у розміщати, розташовувати, розставляти.
соїіосаііоп [,ко!а'кеі/п] п 1) розміщення, розстановка, розташування; 2) лінгв. сполучення слів.
соїіосігіог [ко'іокіиіо] п співрозмовник.
соііоЛіоп [ка'іошірп] п хім., фарм. колодій.
со11о£ие [ко'іоид] у 1) розм. розмовляти інтимно (віч-на-віч); 2) домовлятися таємно, інтригувати.
соПоід ['коїокі] п хім. колоїд.
соїіоісіаі [кз'ІокЬІ] аф хім. колоїдний; ~ сйетізігу колоїдна хімія.
соїіор [ 'коїор] п 1) тонкйй шматочок м’яса; 2) товста складка жиру на тілі.
соїіодиіа [ко'іоикхую] рі від соїіо-циіит.
соїіодиіаі [ка'іоикхуіаі] аф 1) розмовний, нелітературний (про стиль, мову); 2) що вживає розмовні слова і вислови.
соШи]ша1і$т [ко'іоикхуюіігт] п ко-локвіалізм, розмовне слово, розмовний вислів; розмовний стиль.
соїіодиізі ['коїоик^ізі] п співрозмовник.
соїіояиіит [ко'іоиклуїот] п (рі сої-Іоциіа) колоквіум.
соїкиріу ['коЬкин] п 1) офіційна розмова; обговорення; конференція; 2) діалог у письмовому вигляді; 3) амер. обмін репліками (у конгресі).
соііолу [ 'коїои] п розм. сажа, кіптява; вугільний пил.
соїіікіе [кз'їшсі] у заст. таємно змовлятися; діяти у змові.
соїіизіоп [ко'іи.зп] п 1) таємна змова; 2) юр. таємна змова між позивачем і відповідачем.
соїіизіуе [ко'1и:$іу] аф 1) обумовлений змовою (таємною угодою); 2) що бере участь у змові.
соїіу ['коїі] п 1) розм. сажа; кіптява;
2) орн. чорний дрізд; 3) див. соїііе.
соІІумюЬЬІез ['ко1і,^оЬ1г] п рі розм. 1) бурчання в животі; 2) розлад шлунка (кишечнику).
Соїодпе [кз'їоип] п геогр. н. м. Кельн; ~ \уаіег одеколон.
Сої
215
сот
СокипЬіа [кз'їлтЬіз] п геогр. н. Колумбія.
СокнпЬіап [кз'ЬтЬізп] 1. п колум-бієць; кол ум бійка; 2. ад] колумбійський.
СокмпЬо [кои'їлтЬои] п геогр. н. м. Коломбо.
соїоп ['коиЬп] п 1) анат. товста юішка; 2) двокрапка.
соїопеї ['коті] п полковник.
сокніеісу ['кзтізі] п чин (звання) полковника.
соїопіаі [кз'їоипрі] 1. п житель колонії; 2. аф колоніальний; С. Оїїісе міністерство колоній (у Великій Британії).
соїопіаіізт [каЧошузІїхт] п колоніалізм; іо аЬоІізЬ (Іо сіезігоу) ~ ліквідувати (знйщити) колоніальну систему (колоніалізм).
соїопіаіізі [ка'1оип)9Іі8ї] 1) п колонізатор; 2) прихильник колоніальної системи.
соктізі ['коїзтзі] п колоніст; поселенець.
сокшіііз [, коїз'паїїіз] п мед. запалення ТОВСТОЇ КИШКИ.
соїопіхаііоп [,кзЬпаі'геі/п] п колонізація.
сокміге ['коїзпаїг] V 1) колонізувати, підкоряти своєму пануванню; 2) заселяти; 3) оселятися.
соіопіхег ['коїзпаїгз] п 1) колонізатор; 2) колоніст, поселенець.
сокмшайе [,ко1з 'пеїд] п 1) архт. колонада; 2) подвійний ряд дерев.
сокміу ['коїзт] п 1) колонія, поселення; 2) колонія, установа спеціального призначення; репаї (ІаЬоиг) ~ виправна (трудова) колонія; 3) сім’я (бджіл, мурашок тощо).
соїорЬопу [кз'їоЬпі] п каніфоль, соки ['кліз] амер. див. соїоиг.
Соїогасіо [,ко1з'га:дои] п геогр. н. Колорадо (штат США)-, ~ Ьееііе ент. колорадський жук.
соїогайоп [,кл!з'геі/п] п 1) забарвлення; 2) розфарбування; фарбування.
сокмгаіига [,ко1згз'іизгз] п муз. колоратура; ~ зоргапо колоратурне сопрано.
соіогіЛс [,ко1а'піїк] аф 1) фарбувальний; 2) барвистий, квітчастий; різнобарвний; яскравий.
соїогішеіег [,кд1з'птііз] п колориметр.
соїоззаі [кз'їозі] ад] 1) колосальний; грандіозний, величезний, велетенський; 2) неймовірний; приголомшливий; чудовий.
Сокюзешп [,ко1а'8іапі] п Колізей, соїоззі [кз'Іззаі] рі від соїоззиз.
СОІОЗЗУЗ [кз'13838] П (рі СОІО88І, СО-іоззизез) колос, гігант.
СОІОЗІПШ1 [кз'ІОЗІГЗт] п фізл. молозиво.
соїоиг ['кліз] 1. п 1) колір; тон;
відтінок; 2) фарба; пігмент; 3) колір обличчя; рум’янець; 4) забарвлення; 5) яскравість; колорит; 6) муз. тембр, відтінок; 7) привід; ипдег (іЬе) ~ оГ ЕгіепсІзЬір під виглядом дружби; < ~ Ьеагег військ, прапороносець; ~ Гііт кольоровий фільм; кольорова плівка; ~ Гіітіпв кін. кольорова зйомка; ~ ГіКег фот. світлофільтр; ~ \¥аз1і клейова фарба; 2. V 1) фарбувати; забарвлювати; 2) забарвлюватися; 3) червоніти; за-шарітися; 4) накладати відбиток; 5) прикрашати.
соІоигаЬІе ['клІзгзЬІ] ад] 1) що піддається фарбуванню; 2) що здається правдоподібним; 3) таємний; удаваний; завуальований.
соіоііг-Ьііші ['клІзЬІаіпд] ад] мед. що не розрізняє кольорів, хворий на дальтонізм.
сокиїг-ЬІішІїїезд ['клІЗ'ЬІашсіпіз] п мед. нездатність розрізняти кольори, дальтонізм.
соїоиг-Ьоок [ 'клІзЬик] п книга з кольоровими ілюстраціями.
соїоиг-Ьох ['клІЗ'Ьокз] п скринька (коробка) з фарбами.
соїоигсазі ['клізкагзі] п кольорова телевізійна передача.
сок)иг-сіпетаіо£гарЬу [ 'кл!зу зіттз-Чодгзії] п кольорове кіно.
сокшгеії [’клізд] ад] 1) пофарбований, розфарбований; 2) кольоровий; барвистий; 3) амер. перебільшений; перекручений.
соїоиг-Газі ['кл1з£а:$і] ад]що не вицвітає, нелинючий, міцнйй (про фарбу).
соїоигїіїї ['клІзГиІ] ад] барвйстий, яскравий.
соїоигіпз ['клізпі]] п 1) барвнйк (тж ~ таііег); 2) фарби (художника); 3) відчуття кольору (у художника); 4) колорйт; 5) колір (обличчя, волосся тощо); 6) забарвлення; ргоіесііуе ~ зоол., біол. захисне забарвлення.
соїоигкі [клізпзі] п художник-ко-лорйст.
со1ош*1е88 ['клізіїз] ад] безбарвний, блідйй.
сокшг-тап ['клізтзп] п (рі соїоиг--теп [-топ]) торговець фарбами.
соїоиг-ргіпііпз ['кліз.рппіід] п хро-мотйпія, багатоколірний друк.
соїоиг-ргосезз ['кл1а,ргои8Є8] п фот. кольоровий спосіб фотографування.
соїоигз [ 'клізх] п рі 1) прапор, знамено; 2) значок, емблема; 3) спортйв-на форма; 4) кольоровий одяг; іо Іоіп ійе ~ пітй на військову службу; іо саіі іо іЬе ~ призвати в армію; іо зііск іо опе’з ~ стояти на своєму; лишатися до кінця вірним своїм переконанням.
со1оиг-$ег£еап< ['кліо, завалі] п військ, сержант-прапоронбсець.
соїоиг-ягазЬ ['клізмо/] V фарбувати клейовою фарбою.
соїрогіеиг ['кокрогіз] п вуличний торговець дешевими кнйгами.
Соїі [коиіі] п кольт (зброя); ~ та-сйіпе-^ип станковий кулемет Кольта.
соїі [коиіі] п 1) лоша, стригун; осля, ослятко; верблюденя; 2) розм. новак, новачок (у спорті); 3) мор. ліньок;
~’з іаіі бот. польовйй хвощ.
соїіізЬ ['коиііі/] ад] лошачий; пус-тотлйвий.
соїізГооі [ 'коиіізйіі] п бот. 1) копитняк, копитник; 2) підбіл, мати-й--мачуха.
соїитЬагіа [,ко1зпі'Ьєзпз] рі від соїитЬагіит.
соїитЬагішп [,коЬгп'Ьєзпзт] п (рі соїитЬагіа) 1) колумбарій; 2) голуб-нйк, голуб’ятник.
соІшпЬагу ['кзІзтЬзп] п голубнйк, голуб’ятник.
СоІшпЬіа [кз'їлтЬіз] п геогр. н. м. Колумбія.
СоІшпЬіап [кз'їлтЬізп] п друк, терція (кегль в 16 пунктів).
соїитЬіс [кз'їлтЬік] ад] хім. ніобієвий.
СоІшпЬіпа [,коЬт'Ьі:по] п ж. ім'я Колумбіна.
СоІшпЬіпе ['кзІзтЬат] п 1) ж. ім'я Колумбайн; 2) літ., театр. Коломбі-на.
соїитЬіпе ['кзІзтЬат] 1. п бот. орлики; 2. ад] голубйний.
соїитЬііе [кз'їлтЬаіі] п мін. танталова руда.
соїипш ['коїот] п 1) архт. колона; 2) стовп, стовпчйк; ~ оГ тегсигу стовпчик ртуті (у термометрі); 3) військ. колона; 4) амер. мор. стрій кільватера; 5) графа, стовпець, колонка; 6) відділ, розділ, шпальта (у газеті); іп оиг ~з на сторінках нашої газети; 7) амер. стовп, підтрймка, опора; 8) амер. фейлетон.
соїитпей ['коїзтд] ад] 1) колоноподібний; 2) друк, надрукований колонками; 3) з колонами.
соїитпіаііоп [кз,1лтпі'еі/п] п 1) архт. групи колон; 2) поділ сторінки на колонки.
соїитпізі ['кзізттзі] п амер. 1) фейлетоніст; 2) оглядач.
соїиіеа [кз'1]и:ііз] п бот. міхурник, соїха ['коїхз] п бот. кольза; рапс, соїха-оіі ['коїгз'оіі] п рапсова олія, сота [’коитз] п (рі сотає) 1) бот. чубок (з волосинок у деяких рослин); 2) крона (дерева); 3) астр. оболонка (комети); 4) фот. кома, несиметрична аберація; 5) мед. кома, стан непритомності.
сотає ['коиті:] рі від сота.
сотагит ['котзгзт] п бот. півники.
со-
216
сот
со-таїе ['кои'теїі] п співтовариш, СПІЛЬНИК.
сотаіозе ['кошпоіоиз] асі/ мед. коматозний.
сотЬ [коит] 1. п 1) гребінь, гребінець; 8та11-1ооій ~ густий гребінець; 2) тех. чесалка; 3) скребниця, скребло; 4) стільники; ~ Ьопеу стільниковий мед; 2. V 1) чесати, розчісувати; 2) розбиватися (про хвилі); 3) жарт, бити, лупцювати; 4) розм. лаяти, сварити; □ ~ оиі розчісувати, вичісувати.
сошЬаІ ['котЬзІ] 1. п 1) бій, битва; 2) боротьба; 2. V вести бій, бйтися; боротися (проти — а^аіпзі, за — Гог); іо ~ Ійе епету боротися з ворогом.
сотЬаІапІ ['кзтЬаїапї] 1. п 1) боєць, поборник; 2) воююча сторона; 3) військ, бойова одиниця; 4) військ. бойовий засіб; 2. ад] бойовий; стройовий; ~ Гогсе8 бойові сйли; - оїїісег стройовий офіцер; ~ ріале бойовий літак.
сошЬаІіуе ['котЬзІїу] ад] бойовйй; войовничий.
сотЬаі-геаду ['котЬзІ'геді] ад] готовий до бою; у бойовій готовності.
сотЬег ['кошпа] п 1) текст, чесальник; 2) текст, чесальна машйна; 3) велйка хвйля (з гребенем).
сотЬіпаіюп [,котЬґпеі/п] п 1) комбінація; поєднання; сполучення; 2) союз, спілка, об’єднання, товарйство; 3) кліка, ватага, банда; 4) комбінований прйстрій; 5) хім. сполука; 6) рі комбінація (білизна).
сотЬшайоп-гоош [, котЬі 'пеі/п-
ги:т] п професорська кімната (у Кембриджському університеті).
сотЬіпе [кат'Ьаіп] 1. п 1) комбайн; 2) розм. об’єднання; комбінат; картель, синдикат; 2. V 1) об’єднувати; поєднувати; 2) змішувати(ся); 3) комбінувати; 4) хім. сполучатися; приєднувати; 5) збирати комбайном.
сотЬіпед [кзт'Ьатсі] ад] 1) комбінований, об’єднаний; 2) хім. зв’язаний, приєднаний.
сотЬіпз ['кошті]] п 1) розчісування, зачісування; 2) рі волосся, що залишається на гребінці (після розчісування); 3) текст, начоси, вйчіски; 4) прочісування (місцевості); 5) перен. чйстка (установи тощо).
сошЬіпз-тасЬіпе ['кошті] та Ді:п] п текст, гребенечесальна машйна.
сотЬо ['котЬои] п розм. кбмбо, невеликий естрадний ансамбль.
сотЬ-оиі ['коит'аиі] п 1) вичісування; 2) перен. чйстка (службовців тощо).
сотЬизііЬіїйу [кот,Ьл8іа'Ьі1іІі] п горючість, займистість.
сошЬизііЬІе [кат'Ьл8ІаЬ1] ад] горючий, займйстий, легкозаймйстий.
сошЬи$ііЬ1е$ [кат'ЬлзіаЬІг] п рі пальне.
сотЬизІіоп [кат'ЬлзЦп] п 1) горіння; згоряння; 2) запалювання, займання; 3) хім. окйслення.
соте [кдт] V (разі сате; р.р. соте) 1) приходити; приїжджати; прибувати; підходити; 2) ітй, їхати; 3) підходити, наближатися (часто ~ іо); 4) доходити, досягати; 5) наставати, приходити; зргіп£ саше настала весна; 6) з’являтися, виникати; 7) траплятися; відбуватися; йо\¥ дісі іі ~ ійаі уои диаггеї-Іесі? як це трапилося, що ви посварй-лися?; 8) виходити, робйтися; Ійіп§8 \уі11 ~ аіі гі^йі усе буде гаразд; 9) походити; бути родом (походженням); йе ~8 Ггот Куіу він родом з Києва; 10) діставатися; 11) проростати, сходити, ростй; 12) у наказовому способі — вигук, що передає запрошення, спонукання, підбадьорювання тощо; ~ ! ну!; ~, сіоп’ї Ье зо оЬзііпаїе нубо, не впирайся!; □ ~ аЬоиі відбуватися, траплятися; ~ асгозз випадково зустріти когось, наштовхнутися на когось;- аІЇег ітй за; - а^аіп повертатися; амер. розм. повторювати; - а!оп§! ходімо!, поспішайте!; - азипгіег розпадатися на частйни; - аі добиратися до когось; накидатися на когось; домогтйся чогось; - алуау пітй (геть); відламуватися; - Ьаек повертатися; пригадуватися; прийтй до пам’яті; ЬеГоге бути важійвішим; постати перед; - ЬсЬуєєп втручатися; -Ьу проходити мймо; діставати, досягати; амер. розм. заходити (кудись); -(ІО5¥П спускатися, опускатися; падати (про дощ, сніг); - (Іолуп оп (ироп) накидатися; лаяти; - Гог заходити за; -Гопуагй виходити уперед, висуватися; - іп входити, заходити; приходити, прибувати (про транспорт); вступати у; - іпіо вступати у; ю - іпіо поіісе привертати увагу; ю - іпіо 8І§йі з’явитися; іо - іпіо ійе \¥ог1с1 народйтися; - оГвиникати; виходити; - оГГ зникати; відриватися; мати успіх; відбуватися; сходити; злізати; - оп насуватися; з’являтися (на сцені); наставати; зростати; досягати успіхів; йе І8 сотіп^ оп \ує11 Іп ЙІ8 8ІиСІІЄ8 він робйть велйкі успіхи у навчанні; - оп! мерщій!; далі!, ходімо!; - оиі виходити; з’являтися (у пресі); виявлятися; розпускатися (про квіти тощо); застрайкувати; виводитися (про плями); - гоипгі заходити ненадовго; змінюватися на краще; змінювати (свою) думку; - Іо доходити до; дорівнювати; Іо - іо ІіГе прййти до пам’яті, ожити; ю - іо 1і§йі виявлятися; іо - Іо опе8еК опритомніти; іо - Іо разз відбуватися, траплятися; - ир підійматися; виникати; сходити (про рослину); - ир Іо досягати рівня, підходити; - ироп випадково зустріти; несподівано напасти; іо - еазу іо 8тЬ. не завдавати труднощів комусь;
іо - паїигаї бути природним; іо - 8йогІ оГ 8гпій. не вистачати чогось; Іо - Іо Ійе роіпі говорити по суті справи; іо - Ігие здійснюватися; Іо - Іо Ьаі амер. зустрітися з важкою проблемою (з тяжкйм випробуванням).
соте-аші-до ['клтапд'дои] п рух уперед і назад; - реоріе випадкові люди.
соте-аі-іаЬІе [клт'аеіаЬІ] ад] розм. 1) доступний; легкодосяжний; 2) лег-кйй (у поводженні).
соте-Ьаск ['клтЬаек] п 1) розм. повернення (до влади тощо); 2) видужання; 3) амер. відплата; 4) амер. заперечення; дотепна репліка.
соше-Ье№ееп ['клтЬі'ПУІ:п] п посередник; посередниця.
соте-Ьу-сЬапсе ['клтЬаі'і/а:п8] п 1) щось випадкове; випадкова знахідка; 2) незаконнонароджена дитйна.
сотедіап [кз'ті :сЦоп] п 1) комік, комедійний актор; 2) автор комедій.
сотІШешіе [ка.теді'еп] п фр. комедійна акгрйса.
сотедіеНа [ка,ті :ді 'еіа] п італ. одноактна комедія.
соте-йомп ['клтдаип] п 1) падіння; 2) крах; 3) значне погіршення; 4) принйження.
соте<1у ['коткії] п 1) комедія; 2) комічний вйпадок; потішна (кумедна) подія; сміх; 3) удавання, прикидання.
соте-ігот ['клтГгзт] п розм. місце проживання.
соте-ЬйЬег ['клт'йідо] ад] амер. розм. привабливий, принадний, зваб-лйвий.
СОШЄІІПЄ88 ['клтіїпіз] п миловйд-ність, приваблива зовнішність.
сошеїу ['клтй] ад] 1) миловидний, гарненький; 2) добропристойний; належний, добрий (про поведінку тощо).
соше-оГГ ['клпі'з:£] п 1) завершення; 2) розм. відмовка, вйверт, відпйс-ка.
соте-оп ['клт'оп] п амер. розм. 1) шахрай; ~ &ате шахрайство; 2) принада; 3) покупець, якого легко умовити купйти щось.
сошег ['клто] п 1) захожий, відвідувач; Г1Г8І ~ той, що прийшов першим; Гог аіі ~8 для всіх бажаючих; 2) амер. розм. надійна, перспектйвна людйна.
сотезііЬІе [ко'тезіїЬІ] п звич. рі жарт, харчові припаси; харчі, харч.
сотеі ['котії] п астр. комета.
сотеиррапсе Ьклт'лрапз] п амер. розм. відплата.
сотій ['клтГЇІ] п 1) зацукровані фрукти; 2) слйва в цукрі.
сотШиге ['клтГйиа] п 1) конфітюр; 2) зацукровані фрукти.
сошГоґі ['клтЬі] 1. п 1) заспокоєння, спокій; відпочйнок; 2) утіха, підтрймка; 3) комфорт, затйшок; 4) рі
сош
217
сош
вигоди; коте ~з (побутові) вигоди; 5) амер. стьобана ковдра; ~ зіаііоп амер. громадський туалет; 2. V утішати; заспокоювати.
сошГогіаЬІе ['клпгізізЬІ] асі] 1) зручний; комфортабельний; затишний; аге )ои ~? чи зручно вам?; 2) утішний, заспокійливий; 3) розм. задоволений, спокійний; 4) розм. достатній, пристойний, чималий (про заробіток тощо); 5) амер. розм. п’яний.
сошГогіег ['клгпЕяз] п 1) утішник, розрадник; 2) вовняний (шерстяний) шарф, кашне; 3) соска, пустушка; 4) (Ше С.) рел. святий дух.
сотГогіїезз ['клгпЬіІіз] асі] 1) незатишний; 2) сумний, неутішний; 3) незручний.
сопгігеу ['клтйт] п бот. живокіст.
сопгіу [’клтГі] асі/ розм. (скор. від сотГойаЬіе) зручний, комфортабельний, затишний.
сошіс [’котік] 1. п 1) актор-комік; 2) кінокомедія; 3) (ійе ~) щось комічне; 2. асі] 1) комічний, гумористичний; смішний, потішний; 2) комедійний.
сошісаі ['котікої] асі] 1) смішний, комічний; сміховинний; 2) потішний, кумедний, чуднйй, дивний.
сотісз ['когпікз] п рі амер. ко-мікс(и); бульварна література.
сотіпз ['клтп]] 1. п 1) прихід, приїзд, прибуття; наближення; 2) пришестя; (С.) рел. друге пришестя Хри-ста; 2. асі/ 1) майбутній; очікуваний; що настає (наближається); 2) що подає надії.
сотіїщ-іп ['клтіі]'т] п (рі сот-іп^з-іп) 1) настання, початок; 2) рі дохід; 3) ввезення (товарів).
сотіп£-оиі ['кліті]'аиі] п (рі сот-іп^з-оиі) 1) виїзд у світ; 2) вйвезення (товарів).
сотку ['котій] п ввічливість, привітність; - оГ папопз взаємне визнання прав і звйчаїв різними націями.
сотта ['кота] п грам, кома; іп-уегіед ~з грам, лапкй.
сотташі [ко'таїпсі] 1. п 1) наказ, команда; 2) військ, командування; управління; 3) військ, частйна; з’єднання; військбвйй округ; 4) влада, контроль; панування; ~ оГ ійе зеа панування на морі; Не йаз а §оо<і ~ оГ ійе Еп&1ізй він дббре володіє англійською мовою; 5) розпорядження; І ат аі уоиг ~ я у вашому розпорядженні; я до ваших послуг; 6) замовлення; ~ тіззіїез керовані снаряди; сйаіп оГ ~ субординація; 2. V 1) наказувати; давати наказ; 2) командувати, керувати; 3) контролювати, стрй-мувати (почуття тощо); 4) мати в своєму розпорядженні; 5) мати, володіти; 6) вселяти, викликати (повагу тощо); 7) панувати, височіти; 8) коштувати; 9) військ, тримати під обстрілом.
соїшпапдапі [,кзпюп'сізепі] п 1) комендант; 2) начальник, командйр.
сотшаїкіеег [Лзтап'сіїа] у 1) примусово набирати в армію; 2) реквізувати; 3) розм. привласнювати.
сотташіег [ко'та:псіо] п 1) командйр, начальник; командуючий; ~ іп сйагве виконуючий обов’язки коман-дйра; 2) капітан 3 рангу.
Соттапйег-іп-СЙіеГ [ко'татсЬпп-'Уі:£| п (рі Соттапдегз-іп-СкіеЕ [ка'татсЬг-]) 1) головнокомандуючий; 2) командуючий військами округу; 3) командуючий флотом (ескадрою).
сотташітз [кз'таїпсіп]] асі/ 1) командуючий; 2) панівнйй, домінуючий; 3) значний; переконливий.
сотташітепі [ко'та.пдтопі] п 1) наказ; 2) заповідь; Ійе іеп ~з бібл. десять заповідей.
сотташк) [кУтаїпсІои] п (рі -оз, -оез [-оиг]) військ. 1) десантно-дивер-сійний загін; 2) боєць десантно-диверсійних військ.
соїшпетогаЬІе [ко'тетогоЬІ] асі] пам’ятний; вікопомний.
соїшпетогаіе [ко'тетогей] у 1) святкувати, відзначати (роковини тощо); 2) ознаменовувати; влаштовувати (щось) на честь (події тощо).
^оттешогаОоп [ка^тета'геї/п] п 1) святкування, ознаменування, відзначення (роковин тощо); іп ~ оГ зтій. на відзначення чогось; 2) церк. поминання.
соттетогаііуе [ко'тетзгоііу] асі] пам’ятний; меморіальний; ~ іаЬіеі меморіальна дошка.
соїшпепсе [ко'тепз] у 1) починати; 2) починатися; 3) одержувати учений ступінь в університеті; 4) заст. ставати, робйтися.
сопппепсетепі [кз'тепзтопі] п 1) початок; 2) день присудження учених ступенів (в Кембриджському та інших університетах); 3) актовий день (в амер. учбових закладах).
соїшпеші [кз'тепд] у 1) хвалити; 2) приваблювати, привертати; 3) заст. доручати; 4) заст. рекомендувати; 5) засвідчувати пошану; передавати привіт.
соїшпепсІаЬІе [кз'тепсЬЬІ] асі] похвальний; гідний похвалй (схвалення).
соттешіаіюп [,котоп'сІеі/п] п 1) похвала; 2) амер. військ, подяка (в наказі); ~ Іізі військ, спйсок представлених для нагородження; 3) рекомендація (дія); 4) рі заст. засвідчення пошани.
соттешіаіогу [ко'тепсІоіагі] асі] 1) хвалебний; 2) рекомендаційний; ~ Іепег рекомендаційний лист.
соттепзаі [ка'тепзої] п 1) співтрапезник; 2) біол. симбіонт.
соттеп$игаЬ1е [ка'теп/згаЬІ] асі]
сумірний, порівнянний; пропорційний.
соттепзигаіе [ка'тепрпС] асі] відповідний; сумірний.
соттепі ['котепі] 1. п 1) коментар; примітка, тлумачення; по ~з, ріеазе! будь ласка, без коментарів!; 2) коментування; 2. у 1) коментувати; тлумачити, пояснювати; 2) робйти критйчні зауваження; 3) давати нега-тйвну харакгерйстику (оцінку).
сопипепіагу ['когпзпіап] п 1) коментар; гиппіп§ ~ а) (радіо)репортаж; б) підрядковий коментар; 2) кін. дйк-торський текст; 3) рі мемуари; нотатки; хроніка.
соїшпепіайоп [,когпзпЧеі/п] п 1) коментування; тлумачення (тексту); 2) анотація.
соштепіаіог [ 'кзтепСейз] п 1) коментатор; тлумач; 2) радіокоментатор.
соттегсе ['кота:з] п 1) (оптова) торгівля, комерція; йоте ~ внутрішня торгівля; СйатЬег оГС. торгова палата; 2) спілкування; іо Ьауе по ~ у/іШ зтЬ. не мати нічого спільного з кимсь; 3) статеві стосунки (позашлюбні).
сотшегсіаі [кз'то:/!] 1. п 1) рад., телеб. реклама і оголошення; 2) рекламна, комерційна передача; 3) розм. комівояжер; 2. асі] 1) торговий, торговельний; комерційний; ~ ігеаіу торговельна угода; ~ ауіаіюп цивільна авіація; 2) дохбдний, прибутковий; вйгідний; рентабельний; ~ Ьгоадсазі комерційна радіопередача (реклами і оголошень); ~ гасііо (ієієуізіоп) комерційне радіо (телебачення); 3) промислового значення; 4) серійний.
сопнпегсіаіізт [ко'тогріїгт] п 1) гендлярський дух, меркантйльність; 2) торгова практика.
соштегсіаііхе [кз'тз./зіаїх] у здобувати комерційну вйгоду; одержувати прибуток.
соштегсіаііу [ка'тз.ріі] асіу з комерційної точки зору; з точки зору вйгоди.
соттіпаіогу ['котіпоіап] асі] 1) загрозливий; 2) викривальний.
соттіп£Іе [ко'тп]д1] у 1) змішувати, з’єднувати; 2) змішуватися, з’єднуватися.
соттіпиіе ['кзтіп)и:і| у 1) тонко подрібнювати, перетворювати на порошок; 2) розпорошувати; 3) товктй (різати, рубати) на дрібні частйни; 4) ділйти на дрібні частйни (майно тощо).
соттіпиііоп [,копип)и:/п] п 1) подрібнення, перетворення на порох; 2) розпорошення.
сотпіізегаЬІе [ка'тігагаЬІ] асі] гідний співчуття.
сопнпізегаіе [ка'тіхзгеК] у співчувати.
сот
218
сот
сотті$егаОоп [кз.тігз'геї/п] п співчуття.
соттіздаг [Лоті'за:] п комісар.
сотті$$агіаІ [,копп'8єопоІ] п 1) комісаріат; 2) інтендантство; 3) військ. продовольче постачання.
солнпіжагу [котізап] п 1) комісар; 2) уповноважений; 3) інтендант; 4) амер. крамниця (на рудниках тощо) ; 5) військовий продовольчий магазйн.
соттіззіоп [кз'ті/п] 1. п 1) доручення; повноваження; 2) замовлення (художнику); 3) комісійна винагорода, комісійні; 4) комісія, комітет; 5) первинне офіцерське звання; іо &еі а ~ одержати офіцерський чин (у Великій Британії); іо гезідеї опе’з ~ подавати у відставку з військової служби; 2. у 1) уповноважувати; доручати; 2) призначати на посаду; 3) підготовляти до плавання (корабель).
сотішззіопаіге [ко.ті/о'пєо] п 1) комісіонер (при готелі); посильний; 2) швейцар.
соттІ5$іопе(І [ко'тірпд] ад] 1) наділений повноваженнями; 2) що має доручення; 3) військ, що одержав офіцерське звання; - ойісег офіцер (за наказом короля Великої Британії або президента США); поп— ойісег унтер--офіцер (в англійській армії); сержант.
соттіззіопег [ко'ті/по] п 1) спеціальний уповноважений; комісар; Ні^Ь С. верховний комісар; 2) член комісії.
соттівзиге ['котізіио] п 1) стикування, змичка; 2) анат. спайка.
соттіі [кз'тіі] у 1) вчиняти (злочини тощо); іо ~ а тигсіег вчинити убивство; 2) доручати, довіряти; 3) піддавати; іо ~ іо іке Йатез підпалювати; іо ~ іо тетогу запам’ятовувати; іо ~ іо ргізоп (іо ]аі!) ув’язнювати; іо ~ іо рарег (іо уугіііпе) записувати; іо ~ зиісісіе покінчити життя самогубством.
сотшіітепі [кз'тіітзпі] п 1) зобов’язання; 2) вручення, передача; передоручення; 3) передача законопроекту до комісії (до парламенту); 4) арешт, взяття під варту; 5) ордер на арешт; 6) вчинення (злочину тощо).
сотшіііаі [ка'тііі] п 1) підтримка (чогось); прихильність (до чогось); 2) поховання.
сотшіїїесі [ко'тііід] ад] ідейний, відданий ідеї.
соттіііее [кз'тііі] п 1) комітет, комісія; Ехесиііуе С. виконавчий комітет; сігаЕііпе ~ редакційна комісія; сгедепііаіз ~ мандатна комісія; ]оіпі ~ міжпарламентська комісія; зігіке ~ страйковий комітет; зтеіііп^ ~ амер. розм. комісія з розслідування; 2) опікун, піклувальник; 4 ~ Еп^іізк канцелярська англійська мова.
соттійеетап [кз'тііітзп] п (рі
соттіїїеетеп [-топ]) член комітету (комісії).
соттійеезЬір [кз'тііфр] п опікунство.
соттіх [кз'тікз] у заст. поет. 1) змішувати; 2) змішуватися.
сотшіхіиге [кз'тікзір] л 1) змішування; 2) суміш.
соттоде [ко'тоид] п 1) комод; 2) стільчак (для нічного горщика); 3) пересувний умивальник.
соттосііоиз [ко'тоид]о$] ад] 1) просторий; 2) заст. зручний.
соттоШІу [ко'тодіїї] п 1) часто рі предмет ужитку, товар; зіаріе соттосІ-іііез основні товари, найважливіші продукти; зсагсе соттосШіез дефіцитні товари; 2) ек. продукт; 3) рідк. зручність.
сопшкміоге ['котодз:] п 1) мор. комодор, капітан 1 рангу; 2) командуючий з’єднанням кораблів (у Великій Британії); 3) командир конвою; 4) амер. відставний морський офіцер (із званням, вищим за капітана); 5) командор яхт-клУбу.
соїшпоп ['кзтзп] 1. п 1) земля громади; вигін громади; 2) (міська) громада; 3) право на громадське користування (землею тощо); право на спільне користування (чимсії); 4) не-обгороджена необроблена земля; 2. ад] 1) загальний, спільний; ~ тагкеї спільний ринок; Ьу ~ сопзепі за загальною згодою; Ю таке ~ саизе діяти спільно; 2) громадський, общинний; публічний; ~ Іапсі громадський вигін; 3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий; Шіз \уогсі із іп ~ изе іп Еп^ІізЬ це слово шйроко вживане в англійській мові; 4) звичайний; простий, елементарний; ійе ~ реоріе прості люди; ~ зепзе здоровий глузд (розум); ~ зоїсііег рядовий (солдат); 5) мат. простий; ~ Ггасііоп простий дріб; 6) грубий, вульгарний, банальний; ~ ехргеззіоп вульгарний вислів; 7) грам, загальний; ~ поип загальне ім’я; ~ соипсії муніципальна рада; ~ зсЬоо! амер. початкова школа; ~ \уотап повія; аі Ійе ~ гаїе за ринковою ціною; іп ~ спільно, разом; іо Ьауе поіЬіпв іп ~ не мати нічого спільного; оиі оГ ІЬе ~ неабиякий, незвичайний; ~ ріеаз юр. суперечки між приватними особами; С. Ргауег Воок церк. спільний молитовник; ~ ргауег літургія (англіканської церкви); ~ з>уа1І05¥ сільська ластівка; ~ \уеа! громадське благо.
сопшюпазе ['котопідз] п 1) право на громадський вигін; 2) громадський вигін.
соттопаїїу ['кзтапзіп] п іст. громада, община; народ.
соттопег ['котапз] п 1) людйна незнатного походження; недворянйн; 2) рідк. член палати громад; 3) студент, якйй не одержує стипендії і вно
сить плату за харчування (в Оксфорді); 4) той, хто користується громадськими правами.
сопнпопіііоп [,кота'пі/п] п зауваження, офіційне нагадування.
соттопіу [’кзтзпії] аду 1) звичайно; 2) погано, дешево, посередньо.
сопшюппезз ['кзтзппіз] п 1) звичайність; повсякденність, буденність; 2) банальність; 3) посередність.
соштопріасе ['котапріеіз] 1. п 1) заяложений вйслів; банальність; 2) звичайна пригода; звичайна річ; 3) нотатка; 2. ад] банальний, заяложений; 3. V 1) занотовувати; 2) повторювати заяложені вйслови.
соїшіюпрІасе-Ьоок ['кзтзпріеіз-'Ьик] п зошит для нотаток.
соттоп-гоот ['кзтзпгит] п загальна кімната; зепіог ~ професорська; Іипіог ~ загальна кімната для студентів (в Оксфордському університеті).
соттопв ['кзтзпг] п рі 1) (ІЬе С.) палата громад (тж Ноиве оГ С.); 2) простий народ; 3) провізія, раціон; 4) спільне харчування (в коледжі).
СОШІПОП5ЄП5Є ['кзтзп Чепз] п здоровий глузд.
соттопіу ['кзтзпїі] п 1) земля у власності кількох осіб; 2) громадська земля; 3) право на вйгін.
соттот¥еа1 ['кзтзп Чуі:1] п громадське добро (благо), добробут.
соґптотуеаИЬ ['кзтзпхуеЮ] п 1) держава; республіка; 2) федерація; співдружність (націй); 3) амер. іст. штат; 4) спілка осіб, об’єднаних спільними інтересами; 5) заст. громадський (загальний) добробут; Гог ІЬе &оосі о£ Ііїе ~ для загального добра.
Соїшпотуеаіііі оГ Аікігаїіа ['кзтзп-\уе№зуз:8'1геі1р] п геогр. н. Австралійський Союз.
соштогапсу ['котзгзпзі] п юр. проживання.
соттоіе [кз'тоиі] у порушувати спокій.
соттоііоп [кз'тои/п] п 1) хвилювання (моря); 2) замішання, збентеження; сум’яття; 3) заколот, заворушення; 4) розгардіяш, метушня, суєта; 5) струс, потрясіння (нервове тощо)
сошшоує [кз'гшку] у 1) надавати руху; 2) турбувати; хвилювати (про почуття); бентежити.
сотшипаі ['копушії] ад] 1) колективний, комунальний; ~ ргорепу комунальна власність; 2) общйнний, громадський; ~ о^пегзйір оГ Іапсі об-щйнне землеволодіння; 3) що стосується релігійних громад.
соттипагй ['кзт]ипа:д] п фр. іст. комунар; учасник Парйзької комуни 1871 р.
соттіте І ['кзггуи:п] п 1) громада, общйна; 2) комуна (найнижча територіальна одиниця самоврядування у
сот
219
сот
Франції та деяких інших країнах)', 3) ІЬе С. (оГ Рагіз) Паризька комуна.
соттіте II [ка'т]и:п] у 1) спілкуватися, інтимно розмовляти (з — ууііЬ) ; 2) церк. причащатися.
соїїшшпісаЬІе [ка'пушпікаЬІ] ад] 1) що передається; ~ сіізеазе інфекційне захворювання; 2) привітний, люб’язний, товариський; комунікабельний.
соїшпшіісапі [ка'пуи: пікапі] п 1) інформатор; 2) церк. причасник.
соттипісаіе [ка'иуігткеїі] у 1) повідомляти (когось — Ю); 2) передавати; 3) спілкуватися, підтримувати зв’язок; 4) сполучатися (про кімнати тощо); 5) церк. причащатися.
соїшїіитсаііпз [ка'т]и:ткеі1п]] ад] суміжний (про кімнату).
соттипісаііоп [ка,ігци:пі'кеі/п] п 1) передача, повідомлення (новин тощо); 2) поширення, розповсюдження (хвороби тощо); 3) спілкування, зв’язок; 4) звістка, повідомлення, інформація; 5) сполучення, комунікація; зв’язок; \уігє1єзз ~ радіозв’язок; 6) рі комунікації, комунікаційні лінії.
соттшіісаііуе [ка'пуи.ткаїїу] ад] 1) товариський, компанійський; говіркий; 2) комунікаційний.
соттипісаіог [ка'тіи:ткеііа] п тех. комунікатор; передавальний механізм.
соттипіоп [ка'ітушпзап] п 1) спільність; 2) спілкування, зв’язок, стосунки; 3) спільність віросповідання; 4) церк. (С.) причастя; С. Зєгуісє божественна літургія; С. іаЬІе церк. престол.
Соїшпшііоп-сир [ка'тіиіпзоп'клр] п церк. потир, чаша (для причастя).
соїшпипічие [ка'тіигпікеї] п фр. офіційне повідомлення, комюніке.
соттипізт ['коїгуитгт] п комунізм.
соттипізі ['копуитзі] 1. п комуніст; 2. ад] комуністичний.
соїшпшіізііс [, кот{и'пізіїк] ад] комуністичний.
соїшішпііагіап [,кот]и:пі'ієапап] п член комуни.
соттшійу [ка'тіїгпііі] п 1) громада, общйна; 2) (ійе ~) суспільство; 3) співтоварйство, об’єднання; співдружність; 4) біол. фітоценоз, зооценоз; 5) спільність; ~ іЬеаіег амер. непрофесіональний (любйтельський) театр; ~ кіїсйеп амер. громадська кухня; ~ зсйооі державна виправна школа (для неповнолітніх правопорушників).
сопшіиіаЬІе [ко'гпіігіоЬІ] ад] замінний, замінймий.
сопитіїаііоп [,коітуи:'іеі/п] п 1) заміна; 2) юр. пом’якшення покарання; 3) амер. щоденні поїздки залізнйцею з передмістя на роботу; ~ ііскеї сезонний (пільговйй) квиток; 4) ел. комутація, переключення; зміна напряму струму.
соїшпиіаіог ['кзтіїгіеііо] п ел. 1) колектор; 2) комутатор; перемикач.
соштиіе [ка'т]и:1] у 1) замінювати (на щось — іпіо, Гог); 2) юр. пом’якшувати покарання, змінювати міру покарання (на — Гог, іпіо, іо); 3) амер. користуватися сезонним квитком ( на транспорті); їздити щодня з передмістя на роботу; 4) ел. перемикати (струм).
соїштгіиаі [ка'т]и:1]иа1] ад] поет. обопільний.
сотрасі І ['котрзекі] п 1) угода, договір; 2) пудрениця; 3) компактна пудра.
сотрасі II [кат'рзекі] 1. ад] 1) компактний; щільний; суцільний; 2) стйслий (про стиль); 3) що складається (з — оі); 2. у 1) з’єднувати; згуртовувати; 2) ущільнювати, стйскувати; спресовувати.
сотрасіеЛ [кат'ргекіїд] ад] 1) компактний; 2) щільно упакований (укладений).
сотрасііоп [кат'раек/п] п 1) стйс-кування, ущільнення; 2) щільність, стислість.
сотрасіїу [кот'ргекіїї] аду 1) щільно, компактно; 2) стйсло; точно і коротко.
сотрасі-шіггог ['котрзекі, тіга] п пудрениця.
сотрасіпезз [кот'раекітз] п компактність; щільність; стйслість.
сотра^ез [кот'реісІзігг] п (складна) система будови; характер зчеплення частйн.
сошрапіоп [кот'раепзоп] 1. п 1) товариш; ~ іп агтз товариш по зброї, соратник; 2) компаньйон(ка); партнер(ка); 3) співрозмовник; 4) парна річ; Ьеге із ійе §1оує Гог ту ІеГі Ьапд Ьиі \¥Йеге із ііз ~? ось ру-кавйчка на ліву руку, а де ж на праву?; 5) посібник, довідник; 6) астр. супутник (зірки); 7) мор. спусковйй трап; 2. V 1) бути компаньйоном (супутником); супроводити; 2) розм. дружйти; 3) заст. бути співрозмовником.
сотрапіопаЬІе [кот'раеп]опоЬ1] ад] товарйський, компанійський; привітний.
сошрапіоп-іасісіег [кат'раеп]оп,1аесІо] п мор. спусковйй трап.
сотрапіопзііір [кот'раеп]оп[ір] п товаришування, товарйські стосунки; дружнє спілкування.
сотрапу ['клтрот] 1. п 1) компанія, товарйство; іо кеер (іо Ьеаг) зтЬ. ~ підтрймати комусь компанію; Ю кеер ~ 'уііЬ зтЬ. підтрймувати дружбу, проводити час з кимсь; Ю рап ~ ^ііЬ зтЬ. припинйти дружбу, розійтйся з кимсь; іо Ье £ооб ~ бути цікавим співрозмовником; 2) ком. товарйство, компанія, об’єднання (торговельне то
що); іпзигапсе ~ страхове товарйство; 3) розм. гості, гість; \ує ехресі ~ Ю-тогго\у завтра ми чекаємо гостей; 4) постійна трупа (артистів); ансамбль; 5) військ, рота; 6) екіпаж (судна); 4 ~ сйескегз (зроііегз) шпигунй, донощики (найняті підприємцем); 2. V 1) спілкуватися, бути в компанії; 2) супроводити.
сотрагаЬІе ['котрогоЬІ] ад] 1) порівнянний; 2) гідний порівняння.
сотрагаїіуе [кот'раегоііу] 1. ад] 1) порівняльний; ~ де^гее грам, вйщий ступінь; 2) відносний; 2. п вйщий ступінь.
сотрагаікеїу [кот'раегоііУІі] аду порівняно; відносно.
сотраге [кот'рєо] 1. п заст. порівняння; Ьеуопд (разі, у/іійоиі) ~ незрівнянний; 2. у 1) порівнювати; зіставляти, проводити паралель (з — ууііЬ, іо); 2) уподібнювати; 3) грам, утворювати ступені порівняння.
сотрагізоп [кот'рзепзп] п 1) порівняння; іп ~ ууііЬ у порівнянні з, порівняно з; іо Ьеаг (іо зіапд) ~ ууіііг вйтримати порівняння з; Ьу ~ порівнюючи; де^геез оГ ~ грам, ступені порівняння; 2) схожість, подібність.
сошрагі [кот'ра:1] V діл йти на частйни, розділяти; перегороджувати.
сошрагіШоп [, котра:'п/п] п 1) поділ; 2) відділ, відсік.
сотрагітепі [кат'ра:ітопі] п 1) відділення, купе; 2) тех. відсік.
сотразз ['кдтраз] 1. п 1) компас; 2) окружність, коло; 3) межа, межі; у/ііЬіп ІЬе ~ оГ а ІіГеїіте в межах людського життя; 4) рі цйркуль (тж раіг оГ ~ез); 5) муз. діапазон (голосу тощо); 6) обсяг, охоплення; 2. V 1) досягати, здійснювати; іо ~ опе’з ригрозе досягтй метй; 2) замишляти, затівати; 3) оточувати (стіною); 4) обходити, об’їжджати навколо; 5) військ, брати в облогу; 6) розуміти, схоплювати.
сошраззаЬІе ['кдтрозаЬІ] ад] дося-жнйй.
сотраззіоп [кат'рае/п] 1. п співчуття, жаль, жалість; 2. V ставитися із співчуттям; жаліти.
сотраззіопаїе І [кат'рае/аті] ад] жалісливий, співчуглйвий.
сотраззіопаїе II [кат'рае/опеїі] V співчувати, ставитися із співчуттям; жаліти.
сошраззіопаїеіу [кат'рае/апіііі] аду співчутлйво, з жалістю.
сотраззіезз [кот'раезіїз] ад] безжалісний.
сотразз-заіу ['клтроз'зо:] п тех. (вузька) ножівка, лобзик.
сотраІіЬШіу [кот,раеіа'Ьі1іІі] п сумісність; сполучність, сполучуваність.
сотраііЬІе [кат'раеіаЬІ] ад] 1) сумісний, сполучнйй; 2) схожий.
сош
220
сош
сотраігіоі [кот'ргеіпої] п співвітчизник.
сошреег [кот'рю] п рівня; товариш.
сошреї [кат'реї] V 1) примушувати, змушувати; іо ~ зііепсе примусити замовкнути; 2) добитися (чогось); іо ~ асітігаїіоп викликати захоплення; іо ~ бґпЬ.’з аііепііоп привернути чиюсь увагу; 3) підпорядкувати, примусити поступитися.
сотреШпв [кот'реіп]] асі] 1) непереборний, нездоланний; ~ Гогсе нездоланна сила; 2) чарівнйй, привабливий; ~ зтіїе чарівна посмішка.
сотрешіепсу [кот'репсЬпзі] п мат. зв’язність.
сотрепШа [кот'репсіїо] рі від сот-репсііит.
сотрепШои$ [кат'репсіїаз] аф короткий, стислий.
сотрешіішп [кат'репсйот] п (рі тж сотрепбіа) 1) конспект; резюме; 2) короткий посібник (підручник).
сотрепзаіе [ 'котрепзеїі] у 1) компенсувати, відшкодовувати (щось — Еог); 2) винагороджувати; 3) балансувати; зрівноважувати, урівноважувати.
соїїірепздііоп [ , котреп 'зеї }п ] п 1) компенсація, відшкодування; 2) винагорода; 3) тех. зрівноважування, збалансування; вирівнювання; 4) мед. відновлення, урівноваження; 5) рад. корекція.
сотрепзаіог ['кзтрепзеїіо] п 1) компенсатор; 2) ел. автотрансформатор.
сотрепааіогу [кат'репззїап] асі] 1) що компенсує (відшкодовує); 2) що винагороджує; 3) що балансує (зрівноважує).
сотреіе [кот'ріп] V 1) змагатися; брати участь у змаганнях; 2) конкурувати; ігасіезтеп ~ хуіій опе апоійег торговці конкурують один з одним.
сошреіепсе ['котріїопз] п 1) компетентність; 2) уміння, вправність, спроможність; 3) достаток, добре матеріальне становище; 4) юр. компетенція, правомочність, правоздатність.
сошреіепсу [ 'кзтріїопзі] див. сот-реіепсе.
сотреіепі ['кзтріїопі] аф 1) компетентний, знаючий; 2) належний, достатній; що відповідає вимогам; спроможний, досвідчений; 3) юр. повноправний, правомочний.
сошреііііоп [, котрі 'п/п] п 1) змагання; сйе88 ~ шаховий турнір; 2) конкуренція, суперництво; 3) конкурс; конкурсний екзамен.
сотреііііопег [, котрі'Іі/опо] п 1) учасник змагання; 2) суперник, конкурент; 3) той, хто вступає на посаду за конкурсом.
сотреііііуе [кот'реііііу] асі] 1) конкуруючий, суперницький; 2) конкурсний; ~ ехатіпаїіоп конкурсний екза
мен; 3) що змагається; 4) ек. конкурентоспроможний.
сошреіііог [кзт'реіііз] п суперник, конкурент.
сотріїаііоп [,котрі'1еі/п] п 1) укладання (довідників тощо); компіляція, компілювання; 2) збирання (фактів, статистичних даних тощо).
сотріїе [кот'раіі] V 1) компілювати; 2) укладати; упорядковувати; 3) збирати (матеріали тощо).
сошріїег [кзт'раііз] п 1) компілятор; 2) укладач; упорядник.
-сошріасепсу [кот'р1еі8П8і] п 1) самовдоволення, самозадоволення; 2) задоволеність; вдоволеність; задоволення.
сотріасепі [кзт'ріеїзпі] асі) 1) са-мовдовблений; 2) послужливий, шанобливий, люб’язний.
сотріаіп [кзт'ріет] у 1) скаржитися; висловлювати невдоволення; 2) юр. подавати скаргу (позов); порушувати карну справу; 3) поет, жалібно стогнати.
сотріаіпапі [кзт'ріеіпзпі] п юр. позивач; скаржник.
сотріаіпі [кзт'ріеті] п 1) скарга; ремствування; 2) невдоволення; 3) причина невдоволення; 4) юр. позов; порушення карної справи; 5) нездужання; біль; хвороба.
сотріаізапсе [кзт'ріеїхзпз] п 1) послужливість; ввічливість; 2) люб’язність.
сошр1аі$апі [кзт'ріеігзпі] аф 1) послужливий; ввічливий; 2) люб’язний.
сотріесі [кзт'ріекі] у сплітати, з’єднувати.
сошріешепі ['кзтріїтзпі] 1. п 1) доповнення; 2) грам. додаток; 3) комплект; 4) військ, (штатний) особовий склад частйни (корабля); 2. у 1) доповнювати; бути додатком; 2) укомплектовувати.
сошріешепіаі [,котрії'тепіі] ^/додатковий; що є додатком.
сошріешепіагу [, котрії 'тепіоп] аф 1) додатковий; 2) мат. доповняльний.
сотріеіе [кот'рііі] 1. аф 1) повний; закінчений, завершений; ~ 8еі оГ \¥огк$ повне зібрання творів; 2) цілковитий, абсолютний; 3) досконалий, вправний; 2. у 1) закінчувати, завершувати; 2) укомплектувати; 3) зробити досконалим.
сотріеіеіу [кзт'ріігіїї] асіу цілком, повністю, абсолютно.
сотр1еіепе$$ [кот'р1і:1пі8] п повнота, закінченість, завершеність.
сотріеііоп [кот'р1і:/п] п 1) завершення, закінчення; вивершення; 2) виконання (бажання тощо).
сотріех І ['котріекз] 1. п комплекс; сукупність; Іпби8ігіа1-ті1ііагу ~ воєнно-промисловий комплекс; 2. аф 1) складний, складовий, комплекс
ний; 2) складний, важкий, заплутаний; 3) грам, складний; ~ 8епіепсе складнопідрядне речення.
сотріех II [кзт'ріекз] у збирати в одно ціле.
сотріехіоп [кзт'ріек/п] 1. п 1) колір обличчя; 2) вид, аспект; 3) заст. темперамент; 2. у забарвлювати, надавати відтінку.
сошріехііу [кзт'ріекзііі] п складність; заплутаність.
сошрііапсе [кзт'ріаїзпз] п 1) згода; іп ~ мій уоиг гецие8і згідно з вашим проханням; 2) піддатливість, поступливість; 3) догідливість; Ьазе ~ підлабузництво.
сошрііапі [кзт'ріаїзпі] аф 1) піддатливий, поступливий; 2) догідливий.
сошріісасу ['кзтрйкззі] п складність, заплутаність.
сошріісаіе ['кзтрйкеїі] у 1) ускладнювати, заплутувати; 2) ускладнюватися.
сошріісаіеіі ['кзтрйкеїікі] аф 1) складний, важкий для розуміння; 2) ускладнений (чимсь); ~ бІ8еа8е хвороба з ускладненнями; 3) заплутаний.
сошріісаііоп [, котрії кеі/п] п 1) ускладнення; 2) складність, заплутаність.
сошріісаііуе ['кзтріїкеїііу] аф що ускладнює.
сотріісе ['кзтрйз] п заст. співучасник, співвинний.
сотріісііу [кот'ріізііі] п співучасть (у злочині тощо).
сотріітепі І ['кзтрйтзпі] п 1) комплімент, похвала; іо рау (іо таке) а ~ сказати комплімент; 2) люб’язність; 3) рі привіт, уклін, поздоровлення; §іує ту ~8 Іо уоиг Гаїйег передайте (від мене) привіт вашому батькові; мій ~8 з привітом (наприкінці листа); 4) заст. подарунок; ВгІ8Ю1 ~ на тобі, боже, що мені негоже.
сотріітепі II [ 'кзтрйтепі] у 1) вітати, поздоровляти (з — оп); 2) хвалити, говорйти компліменти; 3) подарувати (щось — мій).
сотріішепіагу [,котрії'тепізп] аф 1) вітальний; 2) похвальний, приємний; 3): ~ ііскеї (Гот а сопсеП) безплатне запрошення (на концерт).
сошрііпе ['кзтріат] п церк. вечірня відправа (у католиків).
сотріоі І ['котріоі] п змова, таємний зговір.
сотріоі II ['кот'різі] у організовувати змову; замишляти (щось злочинне).
сошріоііег [кзт'різіз] п змовник.
сотріу [кот'ріаі] у 1) виконувати (щось — мій); іо ~ мій опе’8 гецие8і виконати чиєсь прохання; 2) підкорятися (чомусь — мій); іо ~ мій ійе ги1е8 підкорятися правилам; 3) поступатися; погоджуватися.
сошропепі [кзт'роипзпі] 1. п
сот
221
соп
1) компонент; складова частйна; складовий елемент; деталь; 2) фіз. складова, компонент; 2. асі] складовий; що входить до складу; ~ рагі складова частйна.
сошрогі І ['котрої] п висока ваза (для фруктів).
сотрогі II [кот'рої] V 1) узгоджуватися (з чимсь — ^ііЬ); відповідати (чомусь — >УІЇЬ); 2) ге/1. поводитися; Іо ~ опезеІГ \уйЬ сіі^пііу поводитися з гідністю.
сошрогішепі [кот'роіітопі] п рідк. поведінка, манери; постава.
сотрозе [кот'роиг] у 1) складати, писати, створювати (літературний, музичний твір)\ компонувати; 2) задумувати (картину тощо)', 3) друк, набирати, складати; 4) улагоджувати (сварку)', 5) заспокоювати; 6) звич. раю. складатися; Ю Ье ~сі оГ тапу рапз складатися з багатьох частйн; 7) прибрати і покласти на стіл небіжчика.
сошрозесі [когп'роигсІ] аф' спокійний, стрйманий.
сошрозеШу [кот'роигісІІі] аду спокійно, стрймано.
сотрозег [кот'роиго] п композй-тор.
сотрозіпв [кот'роихп]] ад) 1) скла-довйй; складальний; що складає; 2) заспокійливий; ~ тесіісіпе заспокійливі ліки.
сотрозтв-тасЬіпе [кот'роигіїдто'-/і:п] п друк, складальна (набірна) ма-шйна.
сотрозіпв-гоот [кот'роигіг) 'ги:т] п друк, складальний (набірнйй) цех; складальна, набиральна.
сотро$іп£-пі1е [кот'рои2П]ґи:1] п друк, шпона.
сотрозіп£-8Ііск [кот'роіші]$пк] п друк, набірна верстатка.
сошрозіїе ['котрого] 1. п 1) суміш, сполука; щось складене; 2) біол. популяція; 2. ад) 1) складений, склад-нйй; ~ рЬоіо§гарЬ фотомонтаж; 2) бот. складноцвітий.
сошрозіііоп [,котро'2і/п] п 1) складання, побудова; з’єднання; 2) утворення, створення; 3) грам, творення складнйх слів; 4) музйчний (літературний, образотворчий) твір; 5) твір (шкільний); 6) композйція; 7) склад (хімічний); 8) структура; 9) спорт. склад команди; 10) суміш, сплав; 11) агрегат; складові частйни; 12) угода про перемйр’я (про припйнення воєнних дій); 13) юр. компромісна угода боржника з кредитором; 14) друк, набір, складання.
сотрозіїіуе [кот'рогіііу] ад) синтетйчний.
сотрозіїог [кот'рогно] п друк. складач, набирач.
сотроз тепііз ['котроз тепііз] ад)
лат. юр. що при своєму розумі і твердій пам’яті; осудний.
сотрозі ['котрозі] 1. п компост, складене добриво; 2. у 1) удобрювати компостом; 2) готувати компост.
сошрозітз ['кзтрззїгд] п компостування.
сотрозиге [кзт'роизз] п спокій; холоднокровність, самовладання; іо Геі&п ~ прикидатися спокійним.
сотроіаііоп [,кзтрзЧеі/п] п пиятй-ка.
сотроіаіог [ 'кзтрзіеііз] п товариш по чарці.
сотроіе [’кзтроиі] п фр. компот.
сотроиші І [’кзтраипд] 1. п 1) фіз., хім. сполука, суміш; склад;
2) лінгв. складне (складене) слово;
3) тех. машйна-компаунд; 4) обгороджена територія навколо фабрики або житла європейця (на Сході); 5) обгороджені бараки (для робітників алмазних копалень у Південній Африці);
6) військ, тимчасовий табір для військовополонених; 2. ад) складнйй; складений; ~ ^/огсі складне слово; ~ ргесіісаіе складений прйсудок; ~ зеп-іепсе грам, складносурядне речення; ~ питЬег мат. складене іменоване число; ~ ішегезі складні проценти.
сотроиші II [кзт'рашкі] у 1) змішувати; сполучати; з’єднувати; складати; 2) юр. приходити до компромісної угоди; відмовлятися від порушення позову (за матеріальну винагороду).
сотргеЬепс! ['котргГЬепд] у 1) зрозуміти, збагнути, осягнути розумом; 2) охоплювати, включати, містйти в собі.
сотргеЬепзіЬіІіСу [ кзтргі'Ьепзз 'Ьі-Іііі] п зрозумілість.
сотргеЬепзіЬІе ['кзтрп'ЬепззЬІ] ад) зрозумілий, збагненний.
сотргеЬепзіоп [,котра Ьеп/п] п 1) розуміння; 2) тямущість; 3) включення, охоплення.
сотргеЬепзІуе [. котра 'Ьєпзіу] ад) 1) тямкйй, тямущий; 2) всеосяжний, всеохоплюючий; всебічний; вичерпний; ~ сіізагтатепі всебічне роззброєння; ~ зскооі єдйна школа (у Великій Британії).
сотргезз І ['кзтргез] п мед. компрес.
сотргезз II [кзт'ргез] устйскувати. сотргеззегі [кот'ргезі] ад) стйсну-тий.
сошргеззіЬіІИу [кот, ргезі 'Ьііііі] п СТЙСЛИВІСТЬ.
сошргеззіЬІе [кзт'ргеззЬІ] ад) стй-скуваний, стйсливий; що стйскується.
сошргеззіоп [кот'рге/п] п 1) стискання, здавлювання; 2) згущування, ущільнення; 3) тех. набивання, прокладання; 4) тех. компресія; 5) астр.
відхйлення планети від ідеальної сфери.
сошргеззіуе [кзгп'ргезіу] ад) стискальний, стйскувальний.
сотргеззог [кзт'ргезз] п 1) тех. компресор; 2) мор. палубний стопор; 3) анат. стискальний м’яз.
сошргізаі [кот'ргаїгі] п 1) включення, охоплення; 2) конспект; резюме, короткий вйклад.
сошргізе [когп'ргаїг] у 1) включати, містйти в собі; охоплювати; становйти; 2) входити до складу; 3) складатися з; іЬе Гатіїу ~з Гіує сЬіІсІгеп у сім’ї п’ятеро дітей.
сотргошізе [ 'котрготаїг] 1. п компроміс; угода сторін; іо а^гее (о а -пітй на компроміс; 2. у 1) пітй на компроміс; 2) компрометувати; 3) ставити під загрозу.
сотргошізег ['кзтргзтаїгз] п примиренець, угодовець.
сотріотеіег [кзтр'їзтйз] п арифмометр; лічйльна машйна, комптометр.
сошриїзіоп [кзт'рлі/п] п прймус, примушування, присйлування.
сотриїзіуе [кзт'рлізіу] ад) примусовий.
сотриїзогу [кзт'рліззп] ад) 1) обов’язковий для всіх; ~ есіисаііоп обов’язкова освіта; 2) примусовий; ~ теа-зигез примусові заходи.
сотршісііоп [кот'рлі]кіп] п 1) муки (докори) сумління; 2) жаль, жалкування; 3) каяття, розкаяння.
сотриіаЬІе [кзт'р)и1зЬ1] ад) обчй-слювальний; що піддається підрахунку.
сотриіаііоп [,котрій: Чеі/п] п 1) об-чйслення, чйслення; 2) підрахунок, розрахунок; вйкладка; 3) кошторис; 4) обчйслювальна техніка.
сошриіе [кот'р)и:і] 1. п обчйслен-ня, підрахунок; 2. у обчйслювати, рахувати, підраховувати; робйти вйклад-ки.
сотриіег [кот'ріиіо] п 1) комп’ютер; компутор; 2) обчйслювач, лічйль-ник; 3) електрбнно-обчйслювальна машйна.
сотриііпз [кот'ріиііі]] ад) обчйс-лювальний.
сотриіиз ['кзтріиізз] п 1) рахунок, підрахунок; 2) таблйці для астрономічних обчйслень.
сотгагіе ['кзтпсІ) п товариш, компаньйон.
сотгаде-іп-агтз ['кзтпсІіп'а:т2] п (рі сотгасіез-іп-агтз ['кзтпдг-]) соратник, товариш по зброї.
сотгадезЬір [ котпсі/ір] п товаришування, товарйські стосунки, дружба.
соп [коп] 1. п 1) легкйй удар суглобами пальців; 2) управління кермом; 3) розм. білка; 4) (скор. від соп-іга) проти; Ше ргоз апсі ~з за і проти;
соп
222
соп
5) скор., див. сопГібепсе; 2. V 1) заучувати напам’ять; 2) вести судно (літак); 3) амер. розм. обманювати, обдурювати; 3. ргер з; ~ атоге з лю-бдв’ю.
сопасге ['капеїка] п здавання в оренду ділянки землі на одйн сезон.
Сопакгу ['капакп] п геогр. н. м. Ко-накрі.
Сопап ['коипап, 'копап] п ч. ім'я Конан.
сопсаіепаіе [кап'каеііпеїі] V зчіплювати, зв’язувати, з’єднувати.
сопсаіепаОоп [коп^каеіі'пеї/п] п 1) взаємний зв’язок, зчеплення; сплетення; збіг (подій тощо)', 2) тех. каскад, ланцюг, безперервна низка.
сопсате ['кап'кеїу] 1. л 1) западина; увігнута поверхня; 2) увігнута лінза; 3) поет, небозвід; 4) архт. склепіння; 2. аф увігнутий; запалий; 3. V робйти увігнутим.
сопсауііу [кап'кавуїіі] п 1) увігнута поверхня; 2) увігнутість; 3) западина; порожнйна.
сопсауо-сопсауе [кзп'кеїуои'кап-кеіу] ад] двоввігнутий (про лінзу).
сопсауо-соптех [кап'кеїуои'кзп-уекз] аф увігнуто-опуклий (про лінзу).
сопсеаі [кап'зі:1] у 1) ховати, приховувати; 2) затаювати, замовчувати, утаювати; іо ~ опезеІГ переховуватися.
сопсеа!е<1 [кап'зі: 16] ад) прихований, утаєний.
сопсеаіег [кап'зі :1а] п приховувач, переховувач.
сопсеаішепі [кап'зі:1тапі] п 1) приховування, затаювання; переховування; 2) військ, укриття; 3) таємна схованка.
сопседе [кап'зі:6] у 1) поступатися, погоджуватися; 2) припускати, допускати (можливість чогось тощо)', 3) спорт, присуджувати; 4) визнавати.
сопсеіі [кап'зг.і] 1. л 1) пиха; чван-лйвість, зарозумілість; 2) химерний образ; вйтончене порівняння (особл. в поезії); 2. у заст. фантазувати, вигадувати.
сопсеііесі [кап'зкіїб] ад] 1) пихатий, гонорйстий, самовдовблений, зарозумілий; 2) заст. химерний, вигадливий.
сопсекаЬІе [кап'зкуаЬІ] ад] збагненний, зрозумілий; мйслимий, можливий, імовірний.
сопсєіує [кап'зцу] у 1) збагнути, зрозуміти; 2) відчути, уявйти собі; 3) задумувати, замишляти; а у/єіі ~сі зсЬете добре задуманий план; 4) вважати, гадати, думати; 5) фізл. зачати, завагітніти.
сопсепігаіе ['копзепігеїі] 1. п 1) концентрат, збагачений продукт; 2) с. г. концентрований корм; 3) хар-човйй концентрат; 2. у 1) концентрувати; зосереджувати; 2) концентрува
тися, зосереджуватися (на — оп, ироп); 3) збагачувати (руду); 4) хім. згущати, випарювати.
сопсепігаіесі [ 'капзепігеїііб] аф 1) сконцентрований, зосереджений; 2) збагачений (про руду); 3) хім. згущений; 4) концентрований; ~ асіб міцна кислота.
сопсепігаііоп [, капзеп 'ігеї /п ] п
1) концентрація, зосередження; сатр концентраційний табір; 2) зосередженість; 3) збагачення (руди); 4) хім. згущення, випарювання.
сопсепігаіог ['капзепігеїіа] п 1) хім. концентратор; 2) гірн. збагачувальна установка.
сопсепігіс(аі) [кап'зепіпк(аі)] аф концентрйчний.
сопсепігісііу [,к0П8Єп'йТ81С1] п КОН-центрйчність.
сопсепіиаі [кап'8епІ]иа1] аф узгоджений, гармонійний.
сопсері ['кайзері] л поняття, ідея, загальне уявлення; концепція.
сопсерііоп [кап'зерїп] л 1) розуміння; 2) поняття, уявлення; Ье Ьасі поі іЬе зІі^Ьіезі ~ оГ іі він не мав жодного уявлення про це; 3) концепція; 4) задум; 5) фізл. зачаття, запліднення.
сопсерііуе [кап'зеріїу] аф здатний зрозуміти.
сопсеріиаі [кап'зері)иа1] аф 1) умоглядний; 2) схематичний, абстрактний.
сопсеріиаіізш [кап'зері]иа1і2т] п філос. концептуалізм.
сопсегп [кап'зат] 1. п 1) відношення, стосунок, причетність; ІІ’8 по ~ оГ тіпе це мене не стосується; и/Ьаі ~ із іі оГ уоигз? яке вам до цього діло?; 2) занепокоєння, турбота, тривога; 3) зацікавленість, інтерес; 4) участь; іо Ьауе а ~ іп а Ьизіпезз бути учасником справи (бізнесу); 5) фірма, підприємство, концерн; 6) важливість, значення; таііег оГ§геаі ~ дуже важлива справа; 7) рі справи; тесібііп^ іп зтЬ.’з ~8 втручання у чиїсь справи; 8) розм. річ, штука; 2. V 1) стосуватися, мати відношення; 2) турбувати; боп’і Іеі ту іііпезз ~ уои хай моя хвороба не турбує вас; 3) звич. разз. турбуватися; іо Ье ~еб аЬоиі іЬе Гиіиге турбуватися про майбутнє; 4) ге/1. цікавитися, займатися (чимсь — ууііЬ, іп, аЬоиі); іо ~ опезеІГ \уііЬ Іііегаіиге цікавитися (займатися) літературою; < аз Гаг аз І ат ~еб щодо мене.
сопсетеб [кап'зо:псі] аф 1) що має відношення, причетний (до чогось); 2) зацікавлений; 3) занепокоєний, стурбований; 4) зайнятий (чимсь).
сопсегпіпз [кап'за:пп]] ргер про, щодо, стосовно, відносно.
сопсегшпепі [кап'за:птапі] п 1) діло, справа; 2) ставлення; 3) важлй-
вість; 4) інтерес, зацікавленість; 5) заклопотаність, стурбованість.
сопсегі І ['кзпзаі] л 1) концерт;
2) згода; домовленість; іо асі іп ~ діяти у згоді (спільно).
сопсегі II [кап'зоїі] V домовлятися, змовлятися; вживати спільних заходів.
сопсегіеб [кап'за:іісІ] аф узгоджений, погоджений.
сопсегііпо [,копЦа'іі:пои] п муз. концертино.
сопсегітазіег [' копза: і, та: зіа ] п амер. концертмейстер.
сопсегіо [кап'Цаїои] л концерт (музичний твір).
сопсездіоп [кап'зе/п] л 1) поступка; Ьу гпиіиаі ~ шляхом взаємних поступок; 2) концесія.
сопсеззіопаіге [кап.зе/а'пєа] п фр. концесіонер.
сопсездіопег [кап'зе/апа] п амер. концесіонер.
сопсє&зіує [кап'зезіу] аф 1) поступливий; примирливий; 2) грам, допустовий.
сопсЬ [каі]к] п 1) черепашка; 2) вушна раковина; 3) архт. абсйда, напівкруглий вйступ.
сопсЬа ['коі]ка] п анат. вушна раковина.
сопсЬу [ 'капі/і] п військ, розм. (скор. від сопзсіепііоиз оЬ)есіог) особа, яка відмовляється від військової служби з релігійних або інших міркувань.
сопсіег£е [,кз:пзі'єаз] п фр. консьєрж; консьєржка.
сопсіїіа [кап'зіііа] рі від сопсіїіит.
сопсіїіаіе [кап'зіііеіі] V 1) завоювати довір’я (дружбу, любов тощо); 2) заспокоювати, утихомйрювати, умиротворяти; 3) примиряти; погоджувати.
сопсіїіаііоп [кап,зі1і'еі/п] п 1) при-мйрення, умиротворення, утихомй-рення; заспокоєння; 2) юр. погоджувальна процедура; ~ соттіззіоп погоджувальна комісія.
сопсіїіаііуе [кап'зіііаііу] аф погоджувальний, миротворний; заспокійливий.
сопсіїіаіог [кап'зіііеііа] п 1) прими-рйтель; миротворець; 2) юр. мировйй посередник; 3) пол. примиренець.
сопсіїіаіогу [кап'зіііаіп] див. сопсіїіаііуе.
сопсіїіит [кап'зіііат] п (рі сопсіїіа) консйліум.
сопсіппііу [кап'зіпііі] п вйшука-ність, краса (літературного стилю).
сопсіппоиз [кап'зіпаз] аф вйшука-ний, красйвий (про літературний стиль).
сопсізе [кап'заіз] аф 1) короткий, стйслий, скорочений; чіткйй; ~ біс-ііопагу короткий (маленький) словничок; 2) виразний (про стиль).
сопсізеїу [кап'заїзії] аду 1) коротко, стйсло; чітко; 2) виразно.
соп
223
соп
сопсі$епе$5 [коп'заїзпіз] п 1) стислість, короткість; чіткість; 2) виразність (стилю).
сопсізіоп [коп'зізп] п 1) стислість, короткість; чіткість; 2) виразність (стилю); 3) розбрат, розлад, розкол.
сопсіашаііоп [,копкЬ'теі/п] п гуч-нйй крик, багатоголосий лемент.
сопсіате ['кзпкіеіу] п 1) таємна нарада; 2) церк. конклав.
сопсіпде [коп'кішб] V 1) укладати (договір); іо ~ а ігеаіу (а сопігасі) укласти договір (контракт); 2) закінчувати, завершувати; 3) закінчуватися, завершуватися; 4) робйти висновок, дійти висновку; 5) вирішувати, приймати рішення.
сопсіизіоп [коп'кіиїзп] п 1) закінчення, завершення; іп ~ на закінчення; 2) укладення (договору тощо); 3) висновок; іо дга\¥ а ~ робйти вйсновок; іо )итр іо (аі) а ~ завчасно робйти вйсновок; іо соте іо а ~ дійти вйс-новку; 4) результат, наслідок; 5) юр. рішення суду.
сопсііізіує [коп'к1и:$іу] аф 1) заключний, кінцевий; 2) вирішальний, остаточний; 3) переконливий; ~ ргооГ переконливий доказ.
сопсіизіуеіу [коп'кішзгуїі] асіу 1) остаточно, рішуче; 2) переконливо.
сопсііізіуєпєзз [кап'ккг.зіушз] п переконливість, доказовість.
сопсосі [коп'кокі] у 1) готувати, варити; 2) вигадувати, фабрикувати; 3) тех. концентрувати; згущати.
сопсосіюп [кап'кзк/п] лі) готування, куховарство; 2) придумування, вигадування; 3) вйгадки, небилйці, «байкй»; 4) концентрат; 5) концентрування; згущення.
сопсошііапсе [кап'кзтііапз] л 1) супроводження; 2) церк. конкоми-танція.
сопсотііапі [кзп'кзтіізпі] 1. л супровідна обставина; 2. аф супутній, супровіднйй.
сопсопі І ['кзі]кз:д] л 1) згода; 2) угода, договір, конвенція; 3) грам. узгодження; 4) муз. гармонія, співзвучність.
сопсопі II [кзп'кз:б] у домовлятися, змовлятися, зговорюватися.
сопсопіапсе [кзп'кзгбопз] л 1) згода; відповідність; узгодженість; гармонія; 2) алфавітний покажчик слів у кнйзі з цитатами (в яких ці слова трапляються); 3) покажчик біблійних вй-словів.
сопсогдапі [кзп'кз:бзпі] аф' 1) відповідний, узгоджуваний; 2) муз. співзвучний, гармонійний.
сопсопіапііу [кзп'кзісіапііі] асі? відповідно.
сопсогдаі [кзп'кз:сіаеі] л 1) конкордат; 2) дружній договір між окремими особами, партіями, урядами.
сопсогрогаіе [кап'кз:рагеіі] у з’єднувати (змішувати) в одно ціле.
сопсопгзе ['коі]ко:8) л 1) скупчення (народу, речей тощо); 2) місце, де збирається публіка; 3) амер. вестибюль, зал (вокзалу тощо).
сопсгевсепсе [кзп'кгеззпз] л біол. зростання, зрощення.
сопсгеіе І ['копкгі.і] 1. л бетон; геіпГогсед (агтоигесі) ~ залізобетон; рге-5Сге88есІ ~ попередньо напружений бетон; 2. аф 1) бетонний; 2) конкретний.
сопсгеіе II [кап'кггі] у 1) згущати, перетворювати на тверду масу; 2) згущатися, тверднути; 3) зрощувати.
сопсгеїе-тіхег ['копкгігі'тікзз] л бетономішалка.
сопсгеііпз ['кзпкгігіїт)] л бетонування.
сопсгеікш [кзп'кгі:/п] л 1) зрощення; зрощування; 2) твердіння; згущення, коагуляція; осідання; 3) геол. конкреція; 4) мед. конкремент, камінь, камінець.
сопсгеііопагу [кзп'кгі:рпзп] аф конкреційний; що прагне до зростання; ~ сіерозііз геол. конкреційні відкладення.
сопсгеііге ['кзпкгіїаіг] у конкретизувати.
сопсиМпаде [коп'к]и:Ьіпкіз] л позашлюбне співжиття.
сопсиЬіпе ['кзпк)иЬаіп] л 1) коханка і наложниця; 2) молодша дружйна (у народів, де є багатоженство).
сопсирізсепсе [кзп'кіиіріззпз] л 1) прйстрасне бажання; 2) хтйвість, похіть.
сопсирізсепі [кзп'к]и:рі8зпі] аф хтйвий, похітлйвий, любострасний.
сопсиг [кзп'кз:] у 1) збігатися (про події тощо); 2) погоджуватися, поділяти думку; 3) діяти спільно; сприяти одйн одному.
сопсштепсе [кап'кдгзпз] л 1) збіг (думок тощо); 2) узгодженість (дій); 3) змагання.
сопсиггепі [кзп'кдгзпі] 1. л 1) супровідна обставина; 2) конкурент; 2. аф 1) збіжний; що збігається; що діє одночасно (спільно); 2) узгоджений; 3) що перетинається.
сопси58 [кап'клз] у 1) вражати, зворушувати; 2) примушувати, сйлувати; 3) мед. викликати струс (мозку).
сопсиздіоп Ікзп'кл/п] л 1) струс; поштовх; ~ оГ іЬе Ьгаіп струс мозку; 2) контузія; 3) юр. присилування (до чогось); 4) заст. залякування.
сошіетп [кзп'бет] у 1) гудити; осуджувати; 2) засуджувати, визнавати вйнним; іо ~ іо деаій засудйти до страти; іо ~ ю ітргізоптепі засуджувати до ув’язнення; 3) (звич. разз.) бути приреченим: 4) бракувати, визнавати непридатним; 5) конфіскувати; накла
дати арешт (на щось); 6) викривати, зраджувати; 7) наглухо забивати (двері тощо).
сопбешаііоп [Лопдет'пеї/п] л 1) осудження; засудження; 2) конфіскація; примусове відчуження.
соїйевтаіогу [кзп'сіетпаіап] аф юр. обвинувальний.
сопбеппеб (коп'бетб] аф 1) засуджений; ~ сеіі камера смертника; 2) забракований, вйзнаний непридатним.
сопбепзаЬІе [кзп'сіепззЬІ] аф згущуваний; конденсований; що піддається зрідженню (згущенню).
сопйепзаіе [кап'сіепзеїі] 1. л тех. конденсат; 2. у конденсувати.
сошіепзаііоп [,кзпсіеп'8еі/п] л 1) конденсація; згущення; ущільнення; зрідження; 2) стйслість (стилю).
сошіепзе [кзп'бепз] у 1) конденсувати; перетворювати з газоподібного стану в рідкйй (твердйй); 2) конденсуватися, перетворюватися з газоподібного стану в рідкйй (твердйй); 3) стйсло висловлювати (думку тощо).
сошіеікед [кзп'бепзі] аф 1) конденсований; згущений; ущільнений; 2) стйслий, короткий; ~ іуре друк. вузькйй шрифт.
сошіепзег [кзп'депзз] л 1) конденсатор; холодйльник; 2) опт. конденсор.
сопдепзегу [коп'бепззп] л завод, що виробляє згущене молоко.
СОП(ІЄ8СЄП(І [,кОПСІҐ8ЄПСІ] У 1) удостоїти, зводити; зглянутися; 2) амер. принйжуватися; втрачати гідність.
сошіе$сеш1іп£ [,копс1і 'зепбіт)] аф поблажливий.
сопсіезсепзіоп [,копсІі'8еп/п] л поблажливість, милість.
сошНдп [кап'дат] аф заслужений (про покарання).
сошИтепі ['кзпдітзпі] л приправа.
сошіізсіріе [,колбі заїрі] л товариш по навчанню.
сошііііоп [кап'ді/п] 1. л 1) стан, становище; іп вооб ~ придатний для вживання (про їжу); 2) рі обставини; умови; ііуіпй ~з умови життя; ипсіег зиск ~з за таких обставин; іо ііує ас-согбіпв іо опе’з ~з жйти відповідно до своїх достатків; іо ііує Ьеуопб опе’з ~з жйти невідповідно до своїх достатків; 3) умова, застереження; іо тееі іЬе ~з вйконати умови; 4) суспільне становище; 5) амер. шк. невстигання з (якогось) предмета; 6) предмет, з якого учень не встигає; 2. у 1) обумовлювати, визначати; регулювати; 2) с. г. відгодовувати; 3) спорт, тренувати команду (коня); 4) кондиціонувати (повітря); 5) ставити умови, домовлятися.
сопбіііопаї [коп'бірпі] аф 1) умов
соп
224
соп
ний; обумовлений; 2) грам, умовний; ~ тоосі умовний спосіб.
сошііііопаїїу [коп'сй/поіі] асіу умовно.
сошШіопаіе І [кзп 'сйрпії] аф обумовлений.
сошійіопаіе II [коп'сйрпеїі] у обумовлювати.
сошШіопесІ [коп'бірпб] аф 1) обумовлений, зумовлений; ~ геЛех умовний рефлекс; 2) кондиційний; що відповідає стандарту; 3) кондиційований (про повітря).
сошШіопег [коп'сйрпо] п кондиціонер (тж аіг—).
сошШіопіпз [коп'сйрпп] ] п 1) кондиціювання; досягнення потрібного складу (стану); 2) кондиціювання (повітря); 3) спорт, загартування; 4) тех. паспортизація (устаткування).
сопдоіаіогу [коп'доиіоіоп] аф спів-чутлйвий; що співчуває.
сопдоіе [коп'сіоиі] у 1) висловлювати співчуття (жаль), співчувати; 2) оплакувати, горювати, журйтися.
сошіоіепсе [кап'сіоиіапз] п часто рі співчуття.
сопбоїепі [коп'сіоиіопі] аф співчут-лйвий; що висловлює співчуття.
сошкшііпішп ['копсЬ'тіпют] п спільне володіння, кондомініум.
сошіопаїіоп [,копбои'пеі/п] п 1) забуття, прощення (провини тощо); 2) юр. прощення перелюбу (чоловіком або жінкою).
сошіопе [кап'сіоип] V 1) простйти, забути (злочин тощо); 2) юр. простйти подружню невірність.
сошіог ['колбо:] п орн. кондор.
сошкШіеге [.коипбо'^єого] п (рі сопсіоіііегі) 1) іст. кондотьєр; 2) найманець.
сошкШіегі [,коипсіоЧ]єоп] рі від сопбоїііеге.
сошіисе [коп'д]и:8] V (іо) сприяти (чомусь); бути корйсним (для чогось).
сошіисіуе [коп'б)и:8іу] аф сприятливий, корйсний; іі із ~ іо ійе §ооб о£ оиг соипігу це сприяє добробуту нашої країни; §ооб йеаіій із ~ іо йарріпезз добре здоров’я — запорука щастя.
сошіисі І ['копбокі] п 1) поведінка; іггергоасйаЬІе ~ бездоганна поведінка; 2) керування (чимсь), ведення (справи); 3) супровід, ескортування; перепустка; 4) священик (в Ітонському коледжі).
сошіисі II [коп'сілкі] у 1) вестй, супроводити; водити; 2) керувати, проводити (збори тощо); 3) диригувати; 4) фіз. проводити (струм тощо); бути провідником; пропускати (повітря, воду); 5) ге/1. поводитися; зіте ~8 йегаеІГ \ує11 вона поводиться добре.
сошіисіапсе [кап'длкіоп8] п фіз. електропровідність; провідність.
сошіисііоп [коп'блк/п] п 1) фіз.
провідність; 2) проведення (води тощо).
соїкіисііуе [кзп'блкіїу] аф фіз. провідний; що має властйвість проводити (струм тощо); ~ добу провіднйк.
согкіисііуііу [Лопблк'ііУііі] п фіз. 1) питома провідність; коефіцієнт провідності; 2) провідність; електропровідність.
сошіисі-шопеу ['копбокі.тлпі] п плата за доставку свідка в суд.
сошіисіог [коп'блкіо] п 1) кондуктор; 2) амер. зал. провіднйк; 3) гід, провіднйк, керівнйк; 4) диригент; 5) фіз. провіднйк; 6) ел. провід; жила (кабеля); 7) громовідвід.
сошіисігезз [коп'блкіпз] п керівниця.
сошіиіі ['копсЦиіІ] п 1) трубопровід; водопровід; акведук; 2) ел. ізоляційна труба; 3) підземний потайнйк; 4) рідк. канал.
сопбуіе ['копсІїї] п анат. вйросток.
сопе [коип] 1. п 1) геом. конус; 2) розтруб, сопло; 3) тех. конус, фрикціон; 4) бот. шйшка; 5) сигнал, що попереджає про погану погоду; 2. у 1) надавати конусоподібної форми; 2) звич. разз. виявляти прожекторами (літак).
сопеу ['коипі] див. сопе.
сопГаЬ ['копГаеЬ] 1. п (скор. від соп-ГаЬиІаііоп) дружня розмова; 2. у (скор. від сопіаЬиІаіе) розмовляти по-дружньому, вестй дружню розмову.
сопГаЬиІаіе [коп'£аеЬди1еіі] у розмовляти по-дружньому, вестй дружню розмову.
сопГаЬиІаііоп [коп,£жЬіи'1еі/п] п дружня розмова.
сопГесІ І [ 'копЕекІ] п 1) зацукровані фрукти; 2) слйва в цукрі.
сопГесі II [коп'іекі] у 1) виготовляти солодощі; 2) консервувати, маринувати; 3) робйти, створювати.
сопҐесііоп [коп'іек/п] 1. п 1) вйго-товлення зацукрованих фруктів; 2) готування ліків; 3) солодощі, ласощі; кондйтерські вйроби; 4) конфекціон, готові предмети жіночого туалету; 2. у 1) виготовляти цукерки (морозиво, ласощі); 2) готувати ліки; 3) виготовляти предмети жіночого туалету.
сопГесІіопагу [кзп'іек/поп] п 1) кондйтерська фабрика; 2) цукерка; 3) (тж сопГесііопегу) кондйтерська; кондйтерські вйроби.
сопГесІіопег [коп'іек/апа] п кондйтер.
сопГесііопегу [кап'£ек/пап] п 1) кондйтерська; 2) кондйтерські вйроби, солодощі; 3) майстерність кондйтера.
сопГейегасу [капТебагазі] п 1) конфедерація; ліга; союз держав; 2) (зло-чйнна) змова.
сопГегіегаї [кап'ГебагаІ] аф федеральний; що стосується конфедерації.
сопґесіегаїе І [кап'Іебагй] 1. п
1) член конфедерації, союзник; 2) юр. спільник, співучасник (злочину тощо); 2. аф союзний, федеративний; ійе С. Зіаіез оГ Атегіса іст. Конфедерація 11-ти південних Штатів Америки.
сопГегіегаіе II [кап'Гебагей] у 1) об’єднувати у федерацію (союз); 2) об’єднуватися у конфедерацію (союз); утворювати федерацію.
сопГебегаІіоп [кап.Іеба'геї/п] п конфедерація, федерація, союз.
сопГебегаііуе [капТебагайу] ^конфедеративний.
сопГег [кап'Ь:] у 1) дарувати, наділяти, надавати; іо ~ а сіе&гее присуджувати учений ступінь; 2) обговорювати, вестй переговори; радитися (з — Ю^еійег, \уіій); 3) заст. звіряти, порівнювати.
сопГегее [,копЬ'гі:] п учасник переговорів (конференції, наради).
сопГегепсе ['копЬг9П8] п 1) конференція, нарада; з’їзд; гоипб-іаЬІе ~ конференція круглого стола; зиттії ~ нарада на найвищому рівні; 2) обмін думками, консультація; 3) картельна угода між судновласниками; 4) амер. асоціація університетів (церков тощо);
~ сігсиіі диспетчерський зв’язок; -саіі військ, груповйй телефонний вй-клик.
сопГегоіепІ [коп'Ь:топІ] п присвоєння (звання); присудження (ступеня).
сопҐезд [коп'іез] у 1) визнавати (помилку); 2) признаватися, зізнаватися; 3) церк. сповідати; 4) церк. сповідатися.
сопГе8$апІ [коп'ГезопІ] п церк. той, хто сповідується.
сопГеззеШу [кап'ГезісІІі] асіу за загальним визнанням.
сопГе$$іоп [коп'Ге/п] п 1) визнання, усвідомлення (своєї провини); 2) церк. сповідь; 3) сймвол віри.
сопГе$$іопа! [коп'Ге/опІ] п церк. сповідальня.
сопҐездог [кап'£е8о] п духівнйк, сповідник; Ійе С. король Едуард Сповідник.
сопГеПі [коп'іеіі:] п рі італ. конфетті.
сопГШапі [ДопГґбгепі] п довірена особа, повірник.
сопЛсІапіе [, копії сігепі] довірена особа (жінка), повірниця.
сопйбе [капТакі] у 1) (іп) довіряти (комусь), покладатися (на когось); 2) повіряти, повідомляти по секрету; 3) довіряти, доручати; 4) признаватися.
сопЛбепсе ['коп£ібап8] п 1) довір’я; ~ іп ійе §оуегптепі довір’я урядові; іо іаке зтЬ. іпіо опе’з ~ довірити комусь свою таємнйцю; 2) конфіденційне повідомлення, секрет; іп ~ секретно; 3) упевненість; 4) самовпевненість; 5) юр. опіка; 4 ~ тап шахрай; ~ §ате
соп
225
соп
(ігіск) шахрайство; зловживання довір’ям.
сопйгіепі ['кзпіїсіопі] 1. п 1) друг, якому довіряють; 2) довірена особа; 2. ад] 1) упевнений (в успіху тощо); \уе Гееі ~ іЬаі еуегуікіпв >уі11 &о \ує!1 ми впевнені, що все буде гаразд; 2) са-мовпевнений; 3) довірливий.
сопбйепііаі [, копії'депрі] ад] 1) конфіденційний; секретний; 2) довірливий; що довіряє; 3) довірчий; 4) якому довіряють.
сопбдепііайу [, копії 'сіепрії] аду конфіденційно, по секрету; іо зреак ~ іо зтЬ. розмовляти з кимсь по секрету.
сопЛ&игаііоп [коп,іїд]и'геі/п] п 1) конфігурація; обрис; форма; 2) хім. конфігурація, просторовий зв’язок атомів у молекулі.
сопйпе І ['копГаїп] п звич. рі межа, рубіж; \уііЬіп іЬе -з о£ зтіЬ. в межах чогось.
сопіте II [кап Тат] V 1) обмежувати; 2) ув’язнювати, тримати зачиненим (під замком); іо Ье іо Ьесі бути прикутим до ліжка (через хворобу); Ьіз ІоЬ ~сі Ьіт іо Ьопсіоп робота примусила його жити в Лондоні; 3) звич. раю. народити.
сопйпеЛ [капТашд] асі] 1) обмежений, вузький, тісний; 2) ув’язнений, що відбуває покарання; 3) мед. що хворіє на запор; 4) с. г. на стійловому утриманні; < іо Ье ~ народжувати (дитину).
сопйпетепі [капТаттапі] п 1) ув’язнення; 2) обмеження (свободи); 3) самота; іо ііує іп ~ жити на самоті; 4) розм. роди, пологи; розродження; 5) стійлове утримання (худоби).
сопйпп [капТагт] у 1) підтверджувати; іо ~ а зіаіетепі підтверджувати заяву; 2) ратифікувати, затверджувати; іо ~ іЬе арроіпітепі затверджувати призначення; іо ~ а ігеаіу ратифікувати договір; 3) оформляти (угоду тощо); 4) підкріпляти; підтрймувати; 5) церк. конфірмувати.
сопїїппаііоп [,копЬ'теі/п] п 1) підтвердження, доказ; 2) ратифікація; затвердження; 3) церк. конфірмація; 4) підкріплення.
сопйппаііуе [кап'Га:таііу] ад] що підтверджує (підкріпляє).
сопйппаіогу [кап'Ь:таіап] ад] 1) що підтверджує (підкріпляє); 2) церк. конфірмаційний; що стосується конфірмації.
сопйгтед [коп'Ь:тд] ад] 1) хронічний; 2) переконаний; закоренілий; запеклий.
сопїїгтее [,копЬ'ті:] п церк. кон-фірмант.
сопГізсаЬІе [коп'іїзкоЬІ] ад] що підлягає конфіскації.
сопйзсаіе ['копіїзкеН] 1. ад] 1) конфіскований; реквізований; 2) позбав
лений майна (за конфіскацією); 2. у конфіскувати, реквізувати.
сопіїзсаііоп [,копіїз'кеі/п] п конфіскація; реквізиція.
сопіїіепі ['копіїіопі] п той, хто сповідується.
сопіїіеог [коп'іїію:] п церк. молитва під час сповіді (у католиків).
сопіїіиге ['копіїір] п конфітюр, варення.
сопііх [коп'іїкз] у прикріпляти.
сопЛа^гапі [коп'іїеідгзпі] ад] палаючий; охоплений вогнем.
сопПазгаіе ['копіїадгеїі] у 1) загоратися; 2) підпалювати.
сопЛазгаііоп [,копіїо'дгеі/п] п 1) велйка пожежа; \¥ог1д ~ світова пожежа (про війну); 2) спалення.
сопЛаіе [коп'іїеіі] у 1) з’єднувати; сплавляти; 2) об’єднувати два варіанти тексту.
сопЛаііоп [коп'іїеі/п] п 1) з’єднання; сплав; 2) об’єднання двох варіантів тексту в одйн.
сопЛісі І [’копіїїкі] п 1) конфлікт; сутичка, боротьба; 2) боротьба думок (прйнципів тощо); 3) суперечність, протиріччя; суперечливість; ~ о£ Гееі-ІП£3 суперечливість почуттів.
сопЛісі II [коп'Лікі] у 1) конфліктувати; 2) суперечити (чомусь — хуіїЬ); ту іпіегезіз ~ хуіїЬ уоигз мої інтереси розходяться з вашими; 3) рідк. боротися.
сопЛісііпз [коп'іїїкіїд] ад] суперечливий.
сопЛиепсе ['копіїиопз] п 1) злиття (річок); 2) місце злиття; 3) скупчення народу, натовп.
сопЛиепі ['кзпПиапі] 1. п 1) одна з річок, що зливаються; 2) притока річки; 2. ад] 1) що зливається; що з’єднується; 2) мед. зливнйй.
сопЛих ['копіїлкз] див. сопПиепсе.
сопГогш [коп'іїгт] у (іо) 1) узгоджувати (з чимсь); 2) узгоджуватися (з чимсь), відповідати (чомусь); 3) пристосовувати (до чогось); 4) пристосовуватися (до чогось); 5) підкорятися (чомусь); іо ~ іо іЬе гиіез підкорятися правилам; 6) зважати (на щось); 7) визнавати авторитет англіканської церкви.
сопГогшаЬіІііу [кап,ії):то'Ьі1ііі] п відповідність.
сопГоппаЬІе [кап'іїктаЬІ] ад] 1) відповідний; 2) що підкоряється; слухняний, покірний; 3) подібний; 4) що узгоджується.
сопГогтаЬІу [коп'іїхтоЬІі] аду відповідно, згідно.
сопГогтаііоп [,копії):'теї/п] п 1) устрій, будова, структура, форма; 2) пристосування; приведення у відповідність; 3) підкорення; 4) екстер’єр; зовнішні статі (коня тощо).
сопґогшізі [коп'іїг.тізі] п церк. конформіст.
сопГоппКу [коп'ії>:тііі] п 1) відповідність; узгодженість; іп ~ \уііЬ згідно з; 2) підпорядкування, підкорення; 3) ортодоксальність, додержання догм англіканської церкви.
сопТошиі [коп'Іаипд] у 1) бентежити; заганяти в безвихідь; збивати з пантелйку; 2) змішувати; сплутувати; 3) руйнувати, розладнувати (плани тощо); Ь ~ іі!, ~ уои! до дідька!, хай йому грець!
сопГоипсіесІ [копТаипдід] ад] 1) збентежений, збйтий з пантелйку; уражений; 2) страшенний; запеклий; 3) розм. (про)клятий (у виразах гніву, досади); уои ~ Гооі! ах ти дурень проклятий!
сопГоипЛеШу [копТаипдідІї] аду розм. надзвичайно, страшенно, жахлй-во, дуже; ~ соїсі страшенно холодно.
сопіїаіегпііу [,копії?'і?:тіі] п братерство, братство, товарйство.
сопії&ге ['кзпІЇЕо] п фр. побратйм, колега.
сопіїопі [кап'іїлпі] у 1) стояти навпроти; 2) протистояти, дивйтися в облйччя (небезпеці тощо); 3) зустрітися віч-на-віч; 4) юр. робйти очну ставку; 5) порівнювати, зіставляти, звіряти.
сопіїопіаііоп [,копії-дп'іеі/п] п 1) конфронтація, протиборство; 2) юр. очна ставка; 3) зіставлення, порівняння.
Сопіисіапізш [коп'^и:/іопітт] п учення Конфуція.
сопіїїяе [коп'Зи.г] у 1) бентежити; викликати замішання; 2) переплутувати, сплутувати.
сопЛізеЛ [коп'5и:2<і] ад] 1) збентежений; загнаний у безвйхідь; іо Ьесоте (іо £еі) ~ збентежитися; 2) сплутаний; заплутаний; ~ зіаіетепі плутана заява.
сопіїїаеШу [коп'^иггдії] аду 1) соромливо; 2) плутано, безладно.
сопіїїяіоп [коп'Зи-.зп] п 1) збентеження, ніяковість; 2) безладдя; плутанина; 3) громадські безпорядки, заворушення; 4) (іЬе С.) бібл. змішування мов.
сопґиіаЬІе [кзп'^иіізЬІ] ад] спростовний.
сопГиіаііоп [,коп(іи:'іеі/п] п спростування.
сопіїїіе [кап'§и:і] у спростовувати, доводити помилковість (неправомочність).
сопвеаі [кзп'дзі:!] у 1) мерзнути, клякнути, холонути; 2) заморожувати; морозити; 3) скручуватися; зсідатися; скипатися.
сопзеїаііоп [, кзпдзі '1еі/п] п 1) замерзання, застигання; тверднення; 2) затвердіння; 3) мерзлота; роіпі оГ ~ точка замерзання.
соп^епег [’копдзіпз] п 1) побратйм, родич; 2) споріднена річ.
соп
226
соп
сопзепегіс(аі) [, колезі'пепк(оі)] асі] однорідний.
соп£епегоп$ [коп'дзепогаз] асі] однорідний; споріднений; що виконує однакові функції (з іншими).
совдепіа! [коп'дзі:п]о1] асі] 1) (\уіШ, іо) близький; споріднений; конгеніальний; 2) підхожий; сприятливий; 3) природжений; властивий.
сопзепіаШу [колезі :пі'авкіі] п спорідненість, схожість; конгеніальність.
сопзепііаі [коп'дзепііі] природжений.
сопдег ['код до] п іхт. морський вугор.
соїщег-ееі ['коддог'і:!] п амер. вугор.
совдегу [коп'дзюгі:] п (рі соп£егіе$; з дієсловом тж в однині) маса; купа; скупчення.
совдеві [коп'дзезі] V 1) звич. рам. переповнювати; перевантажувати (надмірно)-, 2) скупчувати; накопичувати, нагромаджувати; 3) скупчуватися, нагромаджуватися .
соп£е$іе<1 [коп'дзезіїд] асі] 1) перенаселений (район тощо); перевантажений (надмірно); 2) (дуже) скупчений; 3) мед. переповнений кров’ю (про органи); застійний.
соп^езгіоп [коп'дзе$і/п] п 1) перенаселеність; 2) затор (вуличного руху), «пробка»; скупченість; перевантаженість; 3) купа, нагромадження; 4) мед. прилив крові, гіперемія; застій.
соп£ІоЬаіе ['кзпдІоиЬеіі] 1. асі] кулястий; сферичний; 2. у 1) надавати сферичної фбрми; 2) набувати сферичної форми.
соп£Іотегаіе І [кап'діотегп] 1. п 1) конгломерат; 2) геол. уламкова гірська порода; 2. асі] зібраний, з’єднаний.
соп£Іотегаіе II [кап'діотогеїі] у 1) перетворювати на загальну масу; 2) перетворюватися на загальну масу; 3) скупчуватися.
соп^іотегаїіоп [коп,д1зто'геі/п] п конгломерація, перетворення на загальну масу; злипання; скупчення; накопичення.
соп£Іиііпаіе [коп'діи:ііпеіі] у рідк. 1) склеювати; 2) склеюватися; злипатися; зростатися.
соп&іийпаііоп [кзп,д1и:іі'пеі[п] п 1) склеювання; злипання; 2) мед. спайка.
Сопко [’кзпдои] п (іке С.) геогр. н. Конго.
сопшої! ['кодди:] п китайський чорний чай «конгу».
соп£гаіи1аіе [кап'дгзедиіеіі] у поздоровляти, вітати (з — оп, ироп).
соп£гаіи1аііоп [коп,дгаеди'1еі/п] п звич. рі поздоровлення, вітання; а Іеііег оГ ~ вітальний лист.
соп£гаіи1аіогу [кзп'дгжііиїзізп] асі] вітальний.
соп£ге£аіе І ['кзтр дгідіГ] асі] зібраний, з’єднаний, складений.
сопзгезаіе II ['кзддпдеіі] у 1) збирати, складати; 2) збиратися, сходитися, скупчуватися.
соп£ге£а(іоп [, кзддп 'деі/п] п
1) збори; сходка; скупчення; 2) церк. конгрегація; релігійне братство; 3) паства, парафіяни; 4) академічні збори (в англійських університетах); 5) відділ папської курії (у Ватикані).
соп£ге$8 ['коддгез] п 1) конгрес; з’їзд; 2) (С.) конгрес США; іо £0 іпіо ~ засідати в конгресі (на з’їзді).
соп£ге$$іопа1 [код 'дгерпі] асі] що стосується конгресу (з'їзду); ~ деЬаіев дебати в конгресі; ~ дівігісі амер. виборчий округ для виборів до конгресу.
Соп£ге$8шап ['кзддгезтзп] п (рі СОП£ГЄ88ШЄП [-топ]) амер. член конгресу США, конгресмен.
соп£піепсе ['кзддгизпз] п 1) (шіііі) відповідність (чомусь), узгодженість (з чимсь); 2) збіг; 3) мат. конгруентність, порівнянність.
соп£піепі ['кзддгиопі] асі] 1) (>уіік, іо) відповідний; що гармоніює; підходящий; 2) мат. конгруентний, порівнянний.
сопзпіііу [код'данії] п відповідність; сумісність; іо Іаск ~ \уііЬ опе апоікег бути несумісним; не відповідати одйн одному.
соп£Піои$ ['кзддгизз] асі] 1) (>уіік, іо) відповідний, що гармоніює; підходящий; 2) мат. конгруентний, порівнянний.
сопіс [’кзшк] асі] конічний.
сопісаі ['коткі] асі] конічний; конусоподібний; конусний.
сопіГег ['коитЬ] п хвойне дерево.
сопМегоив [кои'тГогоз] асі] хвойний; шишконосний.
сопіГогт ['коитГз:т] див. сопісаі.
Сопігозігев [,коипі'го8іго2] п рі птахи з великим конусоподібним дзьобом.
соп]есіигаЬ1е [коп'дзекі/огоЬІ] асі] гаданий, передбачуваний.
сопіесіигаї [коп'дзекі/огої] асі] 1) гаданий; 2) що висуває припущення; що передбачає.
соціесіиге [коп'дзекі/о] 1. п 1) припущення, (з)догадка; іо кахагсі а ~ висловити (з)догадку (припущення); 2) лінгв. кон’єктура; 2. у припускати; гадати; висловлювати (з)дбгадки.
сопіее ['копдзі] п рисовий відвар.
соп)ее-Ьои$е ['копдзіЬаиз] п розм. військова в’язниця.
соп]оЬЬ1е [коп'дззЬІ] у розм. змовлятися.
соціоіп [коп'дзош] у з’єднувати(ся); поєднувати (ся), сполучати(ся).
сощоіпед [коп'дзошд] асі] 1) з’єд
наний; 2) одночасний (про події тощо); 3) сполучений.
соп]оіпі [ 'копдзоші] асі] об’єднаний, з’єднаний; спільний; ~ асііоп спільні дії.
соп)и£ЯІ ['копдзидої] асі] подружній; шлюбний.
сопііі£а1ііу [,копдзи'дзеїііі] п подружнє життя, перебування в шлюбі.
соц|идеііе І ['копдзидіі] 1. п лінгв. слово, споріднене за коренем (значенням); 2. аі] 1) з’єднаний; сполучений; 2) бот. парний (про листки); 3) сполучений, спряжений; ~ рГОІЄІП8 хім. складні білки, протеїди; 4) лінгв. споріднений за коренем і значенням (про слово).
соц|и£аіе II ['копдзиоеіі] у 1) грам. відмінювати (дієслово); І) біол. з’єднуватися, сполучатися, зливатися.
соп]и£ЯІіоп [,копдзи'деі/п] п
1) з’єднання, сполучення; 2) гран, дієвідміна; відмінювання; 3) біол. кон’югація.
соп]ипсі [коп'дзлдкі] асі] з’єднаний; сполучений; зв’язаний; об’єднаний; * ргоГе88ог помічник професора.
сощипсііоп [коп'дзлдк/п] п 1) з’єднання, сполучення; зв’язок; іп ~ ^іік спільно (разом) з; 2) збіг (подій тощо); 3) грам, сполучник; 4) астр. найбільше зближення двох небесних тіл; 5) схрещення доріг, перехрестя.
соціїїпсііопаї [коп'дзлдкрпі] асі] грам, сполучниковий.
сощипсНуа [.копдзлдк'іаіуо] п анат. кон’юнктива; слизова оболонка ока.
соціипсііуе [коп'дзлдкіїу] 1. п грам. 1) сполучник; 2) умовний спосіб; 2. асі] 1) зв’язуючий, з’єднувальний, сполучний; ~ ІІ88ие анат. сполучна тканйна; 2) грам. : ~ тооб умовний спосіб; ~ ргопоип сполучний займенник; - асІуегЬ сполучний прислівник.
соп)ітс<1у [коп'сізлдкіїї] асіу разом, спільно.
сопіипсіиге [коп'дзлдкуо] п 1) кон’юнктура; збіг обставин; 2) з’єднання, об’єднання.
соціигаііоп [,копсізи'геі/п] п 1) чарівництво, чаклунство; 2) заклинання; благання.
сощигаіог ['копдзигеїіо] п змовник, соціиге І [каприз] у благати.
сопіиге II ['клпдзо] у 1) чаклувати, займатися магією; 2) показувати фокуси; 3) викликати духів (тж ~ ир); 4) викликати в уяві.
сопіигег ['клпдзогз] п 1) фокусник; 2) чародій, чаклун, маг; заклинач; Не І8 по ~ він зірок з неба не знімає.
соп)іігог ['клпдзого] п див. сопіигег.
сопк [кодк] 1. п 1) розм. ніс, носюра; 2) голова; 3) удар по голові; 4) тех. стукіт (у двигуні); 2. у 1) дати
соп
227
соп
в пйсок; 2) розм. умерти; ~ оиі заглухнути (про двигун).
сопку ['ког)кі] ад] розм. носатий.
соппаіе ['копеїі] ад] 1) природжений, уроджений; 2) споріднений, конгеніальний; 3) що виник одночасно; 4) геол. реліктовий; 5) бот., зоол. зрощений, з’єднаний біля основи (про листя).
соппаїигаї [ко'пгеї/гаї] ад] 1) природжений, уроджений; природний; 2) однорідний, однаковий, споріднений.
Соппаи^Ьі ['кзпо:1] п геогр. н. Кон-наут (провінція Ірландії).
соппесі [кз'пекі] у 1) з’єднувати, зв’язувати; сполучати; поєднувати; 2) з’єднуватися, зв’язуватися; сполучатися; поєднуватися; 3) установлювати (мати) родинні зв’язки; 4) асоціювати; установлювати зв’язок; 5) узгоджуватися; 6) військ, установлювати безпосередній зв’язок.
соппесіеб [ка'пекікі] ад] 1) (^іій) зв’язаний, з’єднаний, сполучений; 2) що має родинні зв’язки; споріднений; 3) зв’язний (про розповідь).
соппесіегіїу [кз'пекікіїї] аду зв’язно, складно.
сошіесіег [кз'пекіз] п 1) зчіплювач;
2) тех. з’єднувач; з’єднувальна ланка;
3) ел. муфта.
Соппесіісиі [ко'пекикої] п геогр. н. Коннектікут (штат США).
сошіесііпз [кз'пекіїї]] ад] сполучний, з’єднувальний; ~ Ііпк а) сполена ланка; б) тех. куліса, серга; ~ госі тех. шатун, тяга.
соппесііоп [кз'пек/п] п 1) зв’язок; з’єднання, сполучення; іп ~ \¥ІШ у зв’язку з; 2) родич, рідня; 3) звич. рі зв’язки, знайомства; 4) клієнтура; покупці; 5) статевий зв’язок; 6) амер. розм. продавець наркотиків.
соппєсііує [кз'пекіїу] ад] сполений, з’єднувальний; що зв’язує.
сошіехіоп [ко'пек/п] п див. соппесііоп.
соппехіїу [ка'пекзііі] п зв’язок; зв’язаність.
Соппіе ['копі] п ж. ім'я Конні (зменш, від Сопзіапсе).
соппірііоп [ко'пір/п] п амер. розм. істерика, приступ роздратування (гніву) (тж ~ Ги).
соппіуапсе [ко'паїуопв] п потурання, попускання; мовчазна згода.
соппіує [ко'паїу] у(аі) потурати (чомусь), дивйтися крізь пальці (на щось).
сошііуепсу [кз'паїузпзі] див. соппіуапсе.
соппоіззеиг [,копі 'зо:] п фр. знавець.
Соппог ['копо] п ч. ім’я Коннор.
соппоіаііоп [,копои'іеі/п] п додатковий, побічний відтінок значення; те, що мається на увазі; побіжне значення.
соппоіаііуе [ко'поиіоііу] ад] що містить у собі додаткове значення; що означає.
соппоіе [ко'поиі] у 1) містити в собі додаткове значення; 2) викликати смислові асоціації; 3) розм. означати.
сошшЬіаІ [ко'п]и:Ь)о1] ад] подружній, шлюбний.
соппшпегаіе [ко'^и:тогей] у обчислювати, підраховувати.
сопоід ['коипоїд] п мат. коноїд.
сопоідаї [кои'покії] ад] конусоподібний.
соппиег ['коі]ка] у 1) завойовувати, підкоряти; 2) перемагати; переборювати; 3) долати, пересилювати; іо ~ Ьасі йаЬііз переборювати погані звички.
сопчиегог ['ковкого] п 1) переможець; завойовник; 2) спорт, вирішальна партія (гра).
сопчиезі ['коі]к\¥Є8і] п 1) завоювання, підкорення; ійе С. іст. завоювання Англії норманами (в 1066 р.); 2) завойована територія; 3) жінка (чоловік), чию прихильність удалося завоювати; 4) придбання нерухомого майна.
сопчиізіасіог [коп'к^ізізсіо:] п іст. конкістадор.
Сопгасі ['копгод] п ч. ім’я Кбнрад.
сопзап^иіпеоиз [, кзпзгед'ду/ішаз] ад] єдинокровний, споріднений.
соп$ап£іііпіїу [,коп8геі]'д'¥іпйі] п єдинокрдвність, спорідненість.
СОП5СІЄПСЄ ['кзпрпз] п 1) совість, сумління; рап£8 (ргіскз, гетогзе) оГ ~ докори сумління; Ггеесіот (ІіЬегіу) оГ ~ свобода совісті (віросповідання); іп аіі ироп опе’з ~ а) щиро кажучи; б) звичайно, безумовно; 2) свідомість; 3): ту ~ ! от тобі й маєш!
соп5сіепсе1е$8 [ 'копрпзііз] ад] безсовісний.
сопзсіепсе-зігіскеп ['кзпрп8,8Іпкп] ад] що зазнає докорів сумління.
СОП8СІЄПІІО118 [,кзп/і'епр8] ад] добро -совісний, чесний, свідомий, сумлінний; іо Ье ~ іп опе’з биіу сумлінно виконувати свій обов’язок; ~ оЬ)есіог особа, яка відмовляється від військової служби з релігійних (чи інших) міркувань.
сопзсіепііопзіу [ ,коп/і'епр8Іі] аду добросовісно, сумлінно.
сопзсіоиз ['копрз] ад] 1) що усвідомлює (розуміє); іо Ье ~ оГ опе’з £иік усвідомлювати свою провйну; 2) свідомий, усвідомлений; 3) що відчуває; ~ оГ раіп (сокі) що відчуває біль (холод); 4) притомний; Ье и/аз ~ іо ійе Іазі він був при пам’яті до останньої хвилйни; 5) розсудливий.
сопзсіоизіу [кзп/озії] аду свідомо.
СОП8СІОП8ПЄ88 ['коп/ззшз] п 1) свідомість; іо Іозе ~ знепритомніти; іо ге^аіп (іо гєсоуєг) ~ опритомніти; отямитися; 2) усвідомлення, розуміння; ~ оГ опе’з §иік (іппосепсе, сіап§ег) ус
відомлення своєї провйни (невйннос-ті, небезпеки); 3) самосвідомість.
сопзсгіЬе [кзп'зкгаїЬ] V призивати на військову службу.
сопзсгірі І ['кзпзкпрі] 1. п при-зовнйк, новобранець; 2. ад] прйзва-ний на військову службу, мобілізований.
сопзсгірі II [кзп'зкпрі] V призивати на військову службу, мобілізувати (тж робочу силу).
сопзсгірііоп [кзп'зкпр/п] п 1) військова повйнність; 2) прйзов на військову службу; набір (у військо).
сопзесгаїе ['копзікгеїі] V 1) присвячувати; 2) освячувати.
соп5есгаіе(1 ['копзікгеїіід] ад] 1) присвячений; 2) освячений.
сопзесгаїіоп [^копзі'кгеї/п] п 1) присвячення; 2) посвячення у сан (єпископа)', 3) освячення.
сопзесіагу [коп'зекізп] п наслідок; вйсновок.
соп5есиііоп [,кзп8і'к]и:/п] п 1) послідовність; 2) хід (подій тощо).
соп5есиіі¥е [кзп'зек)и1іу] ад] 1) наступний; ~ сіауз наступні дні; 2) послідовний; 3) грам, наслідкбвий; ~ сіаизе підрядне речення наслідку.
СОП8ЄПЄ8СЄПСЄ [,к0П81'ПЄ89П8] П ПО-старіння, одряхління.
сонзепзиаі [коп'зепДиоІ] яб# консенсусі ьний.
сопзепзиз [кзп'зепззз] п 1) пого-дженість; згода; одностайність; консенсус; 2) фізл. узгодженість дій різних органів тіла.
сопзепі [коп'зепі] 1. п 1) згода; іо у/іп (іо оЬіаіп) зтЬ.’з ~ домогтйся чиєїсь згоди; 2) дозвіл; 2. у 1) погоджуватися, давати згоду; 2) дозволяти, давати дозвіл.
сопзепіапеііу [коп,8епіо'пі:ііі] п 1) погодженість, узгодженість; 2) одностайність.
сопзепіапеоиз [„копзеп'їеіпізз] ад] 1) що збігається (відповідає); відповідний; 2) одностайний.
сопзепіапі [коп'зепіопі] ад] що погоджується, дає згоду.
СОП5ЄПІІЄПІ [коп'зеп/пі] ад] 1) одностайний; 2) згодний, що погоджується (на щось — іо); що збігається (в поглядах, намірах).
соїкечиепсе [ 'копзіЬуопз] п 1) наслідок; результат; іп ~ оГ в результаті, внаслідок чогось; завдякй чомусь; іп ~ отже; 2) вйсновок; 3) значення; ва-жлйвість, вага; іі із оГ по ~ це неістотно (неважлйво); а регзоп оГ ~ впливова (важна) особа.
соп5ечиеп< [ 'копзікхузпі] 1. п 1) результат, наслідок; 2) мат. другий член пропорції; 2. ад] 1) що є результатом (чогось)’, 2) послідовний; наступний; що настає після; 3) логічно послідовний, логічний; 4) геол. консеквентний.
соп
228
соп
сопзедиепваї [, капзі' к\уеп[1 ] асі] 1) що логічно випливає; 2) важливий, значний; 3) важний, поважний; зарозумілий.
сопзедиепііу ['капзікхуапНі] аду отже, тому, в результаті.
соп5ег¥аЬ1е [кап'загуаЬІ] ш#що зберігається (від псування).
сопзегуапсу [кап'заіуапзі] п 1) охорона природи; ґогезі ~ охорона лісів; 2) комітет з регулювання судноплавства і рибних промислів; ~ агеа амер. заповідник.
соїкегуаііоп [Лзпззґуєі/п] п 1) зберігання; ~ оГ епег^у фіз. збереження енергії; (асиїїу оЕ ~ псих, пам’ять; 2) охорона природи; 3) консервування (плодів тощо).
соп5егуаіі$іп [кап'за^аііхт] п консерватизм.
соп5ег¥аіїуе [кап'загуаііу] 1. п 1) консерватор; реакціонер; 2) (С.) член партії консерваторів; 2. ад] 1) консервативний; реакційний; С. рану консервативна партія; 2) охоронний; 3) розм. скромний; занижений; помірний, поміркований; ~ езіїтаїе скромний підрахунок; 4) тех. з великим запасом міцності.
сопзегуаіоіге [кап'загуаьуа:] п фр. консерваторія.
сопзегуаіог І ['кзп8а:уеііа] п 1) хоронитель (музею тощо); 2) охоронець.
сопзегуаіог II [кап'8а:уаіа] п 1) опікун (амер. тж божевільних); 2) член комітету охорони природи.
соп5егуаіогу [кап'загуаґп] п 1) оранжерея; теплиця; 2) (С.) амер. консерваторія.
СОП5ЄГУЄ [кап'за:у] 1. п 1) часто рі консервовані фрукти; 2) варення, джем; 2. V 1) зберігати; 2) консервувати.
сопзідег [кап'зіда] V 1) розглядати; обговорювати; обмірковувати; іо ~ а диезіїоп розглядати питання; Іеі и$ ~ ууЬаі іо до давайте подумаємо, що нам робйти; 2) вважати, гадати; І до поі ~ іЬаі деаг я не вважаю, що це дорого; ~ уоигееИ аі Ьоте почувайте себе як удома; 3) брати до уваги, зважати на, враховувати; уои тизі ~ Ьег а$е ви повинні зважити на її вік; 4) виявляти повагу (до когось); рахуватися (з кимсь); іо ~ іЬе Гее1іп£8 оГ оіЬеге рахуватися з почуттями інших.
соп$іііегаЬ1е [кап'зідагаЬІ] аф' 1) значний; велйкий; чималйй; 2) ва-жлйвий, вйдний, визначнйй; ~ сіііхеп8 визначні громадяни.
соп5ІдегаЬ1у [кап'зідагаЬІі] аду значно, багато, чимало.
соп5Ідегаіе [кап'зідапі] аф уважний; тактовний; дбайлйвий; делікатний; ~ іо 8гпЬ. уважний до когось; іі \уа8 уегу ~ оГ уои іо іеі те кпо\у ви булй дуже ласкаві, що далй мені знати.
сопзігіегаіїоп [кап,8іда'геі/п] п
1) міркування; підстава; іп ~ оГ зважаючи на; оп по ~ ні в якому разі; 2) розгляд, обговорення; ІЬе цие8ііоп І8 по>¥ ипдег ~ питання зараз розглядається; іо іаке іпіо ~ брати до уваги; 3) увага, послужливість; люб’язність; запобігливість; Ье 8іїо\уед £геаі ~ Гог и8 він був дуже люб’язний до нас; 4) відшкодування, компенсація; винагорода; Ье \уі11 до іі Гог а ~ він зробить це за винагороду; 5) важлйвість, значність.
сопзідегед [кап'зідад] аф 1) обдуманий, обміркований, вйважений; 2) амер. поважаний, шанований.
соп5І(іегт£ [кап'зідапі]] ргер 1) зважаючи на; беручй до уваги; враховуючи; ~ Ьег а$е зважаючи на її вік; 2): ІЬаі І8 поі 8о Ьад, ~ взагалі-то, це не так уже й погано.
соп5І£Л [кап'зат] V 1) передавати; доручати, ввіряти; 2) призначати; 3) ком. відправляти, надсилати на консигнацію (товари); 4) депонувати.
соп5ІдпаЬ1е [кап'зашаЬІ] аф ком. що підлягає відправці (консигнації).
соп5І£паііоп [,кзп8аі'пеі/п] п 1) ком. консигнація, відправка товарів на консигнацію; 2) депонування (грошей).
соп5І£пе [ко:і]'8І:п)і] п фр. 1) наказ караульному; 2) пароль.
соп5І£пее [,коп8аі'пі:] п вантажоодержувач.
соп5і£пег [кап'заїла] п вантажовідправник.
соп5І£піЛсапі [,коп8ід 'пііїкапі] аф що має спільне (однакове) значення.
соп5І£піїу [кап'зідпіЕаі] у мати спільне значення.
соп5І£шпепі [кап'заттапі] п
1) ком. вантаж; партія товарів; 2) відправка товарів; 3) консигнація; 4) накладна, коносамент.
соп5і£пог [кап'заіпа] п ком. консигнант; комітент; вантажовідправник.
сопзіїіепі [коп'зіііапі] аф узгоджений; що збігається.
сопзішіїаг [кап'зітііа] аф (цілком) схожий.
соп5І$і [кап 818І] 1. п склад (поїзда);
2. у 1) складатися (з чогось — оі); іЬе діппег ~ед оГ іЬгее соигзез обід складався з трьох страв; 2) полягати (в чомусь — іп); ЬІ8 у/огк ~8 іп аззетЬІіпв тазЬіпегу його робота полягає в складанні машйн; 3) збігатися, узгоджуватися (з чимсь — >¥ІЇЬ).
СОП5І8ІЄПСЄ [кап'зізїапз] п 1) консистенція; щільність; 2) ступінь щільності (густотй).
СОП5І5ІЄПСУ [каПЛ818І9П81] п 1) послідовність, логічність; 2) постійність; 3) узгодженість; сумісність; 4) консистенція.
СОП5І&ІЄПІ [кап'зізіапі] аф 1) послідовний, стійкйй; 2) (>уіїЬ) сумісний (з чимсь), відповідний (чомусь); що узго
джується (з чимсь); 3) установчий; 4) твердйй, щільний.
соп$і$1епі1у [кап'зізіапїіі] аду 1) (\уіїЬ) відповідно (до чогось), згідно (з чимсь); 2) послідовно.
соп5І$іогіа1 [,коп8і8'1о:па1] ад] церк. консисторський.
соп5І$іогу [кап'зізіап] п церк. 1) консисторія; 2) церковний суд; 3) суд пресвітерів.
сопздсіаіе І [кап'зои/пі] п спільник, компаньйон.
сопзосіаіе II [кап'зои/іеіі] V 1) приймати в товарйство; 2) входити до товарйства; 3) об’єднувати, зв’язувати; 4) об’єднуватися, зв’язуватися.
сопзосіаіїоп [кап,8ои8і'еі/п] п 1) об’єднання; 2) товарйство, асоціація; 3) збори християнських церков (релігійних товарйств).
сопзоіаіїоп [,кзп89'1еі/п] п утіха, розрада; ~ ргіхе спорт, «утішний приз».
сопБоїаіогу [кап'зоіаіап] ад] утішний, утішливий.
сопзоіе І ['копзоиі] п 1) тех. консоль, кронштейн; 2) корпус радіоприймача (телевізора).
сопзоіе II [кап'зоиі] у утішати.
соп$о1е-тіггог ['коп8ои1,тіга] п трюмо.
сопзоІе-іаЬІе ['коп8ои1ЧеіЬ1] п пристінний столик.
соп5ОІі(Іаіе І [кап'ззІїдК] аф див. соп8ОІідаіед.
соп5ОІідаіе II [кап'зоіідеіі] у 1) зміцнювати; укріпляти; 2) об’єднувати; 3) об’єднуватися; зливатися (про території тощо); 4) зводити, підсумовувати; 5) військ, закріплятися на місцевості; укріпляти захоплені позйції; 6) ущільнювати; робйти твердйм; 7) тверднути, ущільнюватися; 8) фін. консолідувати.
соп5ОІідаіед [кап'зоіідейід] аф' 1) об’єднаний, зведений, консолідований; 2) ущільнений; затверділий; зацементований.
соп5ОІідаііоп [кап,80Іі'деі/п] п 1) об’єднання, консолідація; 2) зміцнення, укріплення; 3) ущільнення, затвердіння.
соп$о1$ [кап'зоіг] п рі фін. консолі; консолідована рента (у Великій Британії).
сопзоїшпе [кап'ззтеї, котра'теі] п фр. м’яснйй бульйон, консоме.
сопзопапсе ['кзпзапапз] п 1) співзвуччя; 2) згода, узгодженість; гармонія; іп ~ \уііЬ згідно з; 3) муз. консонанс.
сопюпапі ['кзпзопапї] 1. п фон. 1) прйголосний звук; 2) прйголосна літера, що означає прйголосний звук; 2. ад] 1) згодний (з — Іо); 2) сумісний (з — \уііЬ); 3) співзвучний; гармонійний.
СОП8ОГІ І ['кзпззі] п 1) чоловік; дружйна; подружжя (особл. про коро
соп
229
соп
лівську сім'ю); 2) мор. корабель супроводу.
СОП8ОГІ II [кзп'зо:!] V 1) спілкуватися; 2) (\уіій, іо) відповідати (чомусь), гармоніювати (з чимсь).
сопзогііа [кзп'зо.-уз] рі від сопзогі-іит.
СОП8ОҐІІ8ІП ['к0П80:І12т] п біол. симбіоз.
сопзогіішп [кзп'8о:і]дт] п фін. консорціум.
сопзресіїіс [,кзпзрі'зіГік] аф' біол. що належить до одного й того ж виду.
сопзресіиз [коп'зрекіоз] л лат. 1) конспект; 2) огляд.
сопзрісиоиз [кап'зрік)паз] аф 1) видимий, помітний; що впадає в око; іо таке опезеІГ ~ привертати до себе увагу (поведінкою тощо); 2) видатний, визначний; показний.
сопзрісіюизіу [кзп'зрікіиззії] асіу очевидно, ясно; помітно.
сопзрігасу [коп'зрігззі] л 1) таємна (злочйнна) змова; 2) конспірація.
сопзрігаіог [коп'зрігзіо] л 1) змовник, учасник злочинної змови; 2) конспіратор.
сопзрігаіогіаі [коп^рігоЧо.поІ] аф змовницький.
сопзріге [кап'зраю] V 1) учиняти змову, змовлятися; іо ~ а^аіпзі зтЬ. замислити змову проти когось; 2) діяти спільно, об’єднувати зусилля.
сопзрігег [коп'зраюго] див. сопзріга-іог.
сопзіаЬІе ['клпзіаЬІ] л 1) констебль, поліцейський, полісмен; 2) комендант фортеці (замку).
сопзіаЬиІагу [коп'зіге^иїзп] 1. л поліція, поліцейські сили (міста, району); 2. аф поліцейський; ~ Гогсе поліцейські сили.
Сопзіапсе ['копзіопз] п ж. ім'я Кон-станс, Констанція.
сопзіапсу ['кОПЗІЗПЗі] л постійність, сталість, незмінність; вірність.
сопзіапі ['кзпзіапі] 1. л фіз., мат. стала величина, константа; 2. аф 1) постійний, безперервний; 2) сталий, стійкий; тривкий; константний; незмінний; вірний; ~ Ггіепй вірний ДРУГ.
Сопзіапііпе ['кзпзізпіаіп] л ч. ім'я Константайн, Костянтин.
Сопзіапііпоріе [.копзігепіі'поирі] л геогр. н. м. Константинополь.
Сопзіапііпороіііап [кзп^їаепїіпд'рз-Ііізп] аф константинопольський; візантійський.
сопзіапііу ['копзіопііі] асіу постійно, безперервно; незмінно.
Сопзіапіза [коп'зіа.піза:] л геогр. н. м. Констанца.
сопзіаіе [кап'зіеіі] V констатувати.
сопзіеііаіе ['копзіоіеіі] у 1) астр. утворювати сузір’я; 2) засівати, усипати.
СОП5ІЄІ1аІІОП [,кзП8І9'1Є1]п] Л «і) астр. сузір’я; 2) плеяда.
сопзіегпаіе [’копзізгпеїі] у звич. разз. жахати, лякати.
сопзіегпаііоп [.копзіо/пеї/п] л жах, переляк; заціпеніння (від страху); приголомшення.
сопзііраіе ['копзіїреіі] у мед. спричинювати запор.
сопзііраііоп [,коп8П'реі/п] л мед. запор.
сошШиепсу [кап'зіїііиапзі] л 1) збірн. виборці; 2) виборчий округ; 3) розм. клієнтура (покупці, передплатники тощо).
сопзіііиепі [коп'зіїііиопі] 1. л 1) складова частина, елемент; 2) виборець; 3) лінгв. складова; 4) юр. довіритель; 2. аф 1) що має право голосу; 2) установчий, законодавчий; ~ аззетЬІу установчі збори; ~ ро^ег законодавча влада; 3) складовий; ~ рагіз складові частйни.
сопзіііиіе ['коп8ііі]и:і] у 1) призначати (комісію, урядову особу); Ье \уаз -сі асіуізег його призначили радником; 2) засновувати; утворювати; 3) надавати чинності (закону); 4) становити, бути, являти собою; іЬе ІаипсЬіп^ оГ іЬе зрасе уєЬісіє -з а гетагкаЬІе зсіеп-іійс асЬіеуетепІ запуск космічного корабля є чудовим науковим досягненням.
сопзіііиііоп І'кзпзІї'^іЕ/п] л 1) конституція, основний закон; 2) статут; 3) будова тіла, конституція; 4) склад; ~ оГ іЬе аіг склад повітря.
сопзШиііопаІ [укзп8Іі'1]и:рп1] 1. л розм. моціон, прогулянка; 2. аф 1) конституційний; ~ еоуєгпшєпі конституційна форма правління; 2) структурний; 3) органічний, конституціональний; ~ ресиііагііу особлйвість будови тіла (організму).
сопзіііиііопаїізт [,копзіі'і]и:/п0Іігт] л 1) конституціоналізм; 2) конституційна форма правління.
сопзШиііопаїїу [укзп8ПЧ)и:/п9Іі] асіу 1) відповідно до конституції, законно; 2) відповідно до будови тіла (до характеру).
сопзШиїіуе ['копзііі)и:ііу] аф 1) установчий; конструктивний; 2) основ-нйй, істотний; визначальний; іЬе ~ ез-зепсе основна суть; 3) складовйй; ~ рагіз складові частйни.
сопзШиіог ['коп8ІіІіи:і0] л засновник, фундатор.
сопзігаіп [коп'зігет] V 1) примушувати, змушувати; 2) стрймувати; обмежувати; утруднювати; заважати; 3) ув’язнювати; 4) стискати в обіймах.
сопзігаіпесі [кап'зігеїпсІ] аф 1) вй-мушений, змушений; 2) напруокений, збентежений; ~ зтіїе збентежена посмішка; 3) скутий, неприродний (про рух).
сопзігаіпі [коп'зігеті] л 1) прймус; сйлування; ипсіег ~ під тйском, з примусу; 2) скутість; ніяковість; незручність; 3) ув’язнення.
сопзігісі [коп'зіпкі] V стягувати; стискати; скорочувати; звужувати.
сопзігісіед [коп'зіпкіїд] аф стягнутий; стиснений; скорочений; звужений, вузькйй; ~ оиііоок обмежений кругозір.
сопзігісііоп [коп'зПтк/п] л 1) стягування; звужування; стйскування; скорочення; 2) мед. перетяжка, перехват.
сопзігісіог [кзп'зіпки] л 1) зоол. удав, боа-констріктор; 2) анат. м’яз, що стискає (звужує) орган.
соп5й*іп£е [кзп'зігтдз] у стискати, стягувати; скорочувати.
сопзігіпвепсу [коп'зГгіпдзопзі] л 1) стискання, стягування; 2) стйс-лість.
сопзігіпвепі [кзп'зігтдззпі] аф що стискає, стягує.
СОП5ІП1СІ [кзп'зіглкі] у 1) будувати, споруджувати, зводити (будівлю); конструювати; 2) створювати, творйти; іо ~ ІЬе ріоі оГ а поуєі придумати сюжет роману; 3) грам, складати (речення).
СОП8ІП1СІІОП [коп'зіглк/п] л 1) бу-дівнйцтво; будування; споруджування; конструювання; Ьоизіп^ ~ житлове бу-дівнйцтво; ~ еп£Іпеегіп£ будівельна техніка; ~ зііе будівельний майданчик; С. согрз військ, інженерно-будівельні частйни; 2) конструкція; будівля, будова; споруда; будйнок; 3) тлумачення; 4) мат. побудова; складання (рівнянь); 5) складання програми управління машиною; 6) грам, конструкція (речень).
сопзітсіюпаї [кап'зіглкрпі] аф 1) будівельний, конструктивний; 2) структурний.
сопзігисііопізт [коп'зіглкршхт] л мист. конструктивізм.
сопзіпісііопізі [кап'зіглк/апізі] л 1) конструктивіст; 2): амер. зігісі ~ прихйльник суворого додержання американської конституції.
сопзіпісііує [коп'зіглкіїу] аф 1) конструктйвний, будівельний; 2) творчий; 3) передбачуваний, гаданий; що мається на увазі.
сопзіпісііуізш [коп'зіглкіїУіхт] л конструктивізм.
сопзігисіог [кзп'зіглкіо] л 1) конструктор; будівельник; будівнйк; 2) мор. інженер-кораблебудівнйк.
сопзіпіе [коп'зіги:] у 1) пояснювати, тлумачити; 2) робйти синтаксйч-ний аналіз речення; 3) перекладати дослівно; 4) грам, керувати (відмінком), вимагати (прийменника тощо); «іо у/аіі» із ~сі ууііЬ «Гог» дієслово \уаіі вимагає після себе прийменника Гог.
соп8иЬ$Іапііа1 [, копззЬ 'зігеп/зі] аф рел. єдиносущний.
соп
230
соп
сопзііЬзІапІіаІіоп [ 'копззЬ, 8ігеп/і'еі/п] п рел. перетворення.
сопзиеішіе [ 'кзп8\¥іІ]и:сі] л 1) звичай, звичка; 2) дружнє поводження; дружні стосунки.
соїюііеішііпагу [,коп8\Уі'і]и:сііп9гі] 1. л (монастирський) статут; 2. аф звичайний, звичний.
соп5и1 [ копзаі] л консул.
соп$и1а£Є [ 'копєуиіісіз] л консульський збір.
сопзиіаг ['коп8]и1з] аф’ консульський.
сопвиїаіе ['коп$)и1іі] л 1) консульство; консулат; ~ ^епегаї генеральне консульство; 2) консульське звання; 3) строк перебування консула на посаді.
Соп$и1-£епега1 ['копззі'дзепзгзі] л генеральний консул.
соп$и1$1іір ['копзоірр] л посада консула, консульство.
соп$иИ [кап'злії] V 1) радитися, консультуватися (з кимсь — у/ііЬ); 2) довідуватися; іо ~ а сіісііопагу шукати (потрібне) слово в словнику, звертатися до словника; 3) брати до уваги; зважати; іо ~ зтЬ.’з іпіегезіз зважати на чиїсь інтереси.
соїюиИапі [кзп'злііапі] л 1) консультант; 2) лікар-консультант.
сопзиііаііоп [,коп83І'Іеі/п] л 1) консультація; ~ Ьоигз години прийому (у лікаря тощо); ~ гоот кабінет лікаря; 2) консиліум лікарів; 3) нарада; іо Ьоісі а ~ радитися.
сопзиііаііуе [кзп'зліізіїу] асі] дорадчий; консультативний; ~ уоісє дорадчий голос.
соп$иИш£ [коп'злііп] ] асі] що консультує, консультуючий; ~ рЬузісіап а) лікар-консультант; б) лікар, що лікує; ~ Ьоигз години прийому (у лікаря тощо); ~ гоот кабінет лікаря.
соп$шпаМе [кзп'8]и:тзЬ1] асі] 1) споживаний, виграчуваний; 2) придатний для вжитку; 3) що може бути знищений (винищений).
соп5шпе [кдп'8]и:т] у 1) споживати; витрачати; 2) з’їдати; поглинати; 3) знищувати, винищувати; 4) розтринькувати, марнувати, переводити (гроші, час тощо); 5) разз. бути охопленим; йе І8 —сі \уііЬ £гіеГ він пригнічений горем; 6) чахнути, сохнути, марніти.
сопзшпег [коп'8]и:то] л 1) споживач; ~ соттоіїіііез, ~ ^оосіз споживчі товари, товари широкого вжитку; 2) абонент.
соп5шпег$1іір [кап'^иїта/ір] л ек. (народне) споживання.
соп5шптаіе І [кзп'злтії] асі] чудовий, довершений, досконалий; закінчений; а ~ та8іег оГ ЬІ8 сгаії непере-вершений майстер своєї справи; ~ зкіїї досконала майстерність.
сопзшшпаіе II ['копзлгпеїі] у 1) завершувати, доводити до кінця; 2) здійснити шлюбні стосунки; 3) удосконалювати.
сопзіншпаііоп [,коп8л'теі/п] л 1) завершення, доведення до кінця; 2) остаточне оформлення; 3) здійснення шлюбних стосунків; 4) кінець; 5) досягнення мети.
сопзшпрііоп [кап'злтррп] л 1) споживання; витрачання; 2) затрата, витрата (енергії); 3) туберкульоз легенів, сухоти; 4) змарніння (від хвороби).
сопзшпрііуе [кзп'злгпріїу] 1. л хворий на туберкульоз, сухотник; 2. аф 1) схильний до туберкульозу; 2) туберкульозний; що хворіє на туберкульоз; сухотний; 3) руйнівний; 4) виснажливий; 5) споживчий.
сопіасі І ['копігекі] л 1) дотик; контакт; іо соте іп (іпіо) ~ \уііЬ а) встановити контакт з ким-н.; б) наштовхнутися на щось; 2) зв’язок; 3) рі амер. стосунки, знайомства, зв’язки; 4) особа, з якою є ділові зв’язки; 5) передавач інфекції, бацилоносій; 6) торкання; 7) хім. каталізатор; < ~ тап розм. посередник; ~ Іепз опт. контактна лінза; ~ ргіпііп§ фот. контактний друк; іо таке ~ ел. вмикати струм; іо Ьгеак ~ ел. вимикати струм.
сопіасі II [кзп'їгекі] у 1) бути в контакті, стикатися (з — ^ііЬ); 2) увійти в контакт; 3) установлювати зв’язок (по телефону тощо); 4) зв’язуватися; 5) амер. розм. установити ділові зв’язки; 6) завести знайомства; 7) ел. вмикати.
сопіасі-Ьгеакег ['копігекі, Ьгеїка] л ел. рубильник; переривник.
сопіасі-шакег ['копігекі, теїко] л ел. замикач.
сопіасіог ['копіжкіо] л ел. контактор.
сопіазіоп [коп'їеісізп] л 1) зараза, інфекція; 2) інфекційна хвороба; 3) поширення (передача) інфекції; 4) шкідливий вплив; 5) моральний розклад; 6) поет, отрута.
сопіа£іои$ [коп'іеідзоз] аф 1) заразний, інфекційний; ~ сіізеазе заразна хвороба; 2) заразливий (сміх тощо).
сопіаіп [коп'їеіп] у 1) містити (мати) в собі; вміщати; 2) стрймувати (почуття); 3) ге/1. стримуватися; 4) мат. ділитися без остачі; 5) військ, сковувати, стрймувати.
сопіаіпег [коп'їеіпо] л 1) посудина; вмістйлище; 2) стандартна тара, контейнер; 3) резервуар; приймач.
сопіаішпепі [коп'іеіптопі] л 1) стрймування; 2) політика стрйму-вання (агресора тощо).
сопіатіпаіе [коп'їгеттеп] у 1) забруднювати; псувати; 2) заражати; 3) розкладати, погано впливати; 4) оскверняти; спотворювати.
сопіатіпаіе<1 [коп'їгеттеїіісі] аф за
бруднений; заражений; ~ хопе заражена зона.
сопіатіпаііоп [коп,1геті'пеі/п] п 1) забруднення; 2) зараження; 3) розклад; 4) осквернення; 5) лінгв. контамінація.
сопіап£о-(Іау [коп'їгепдошіеі] п 1) день сплати надбавки за відстрочку розрахунку за фондовою угодою; 2) день, що передує платежу.
сопіешп [коп'їет] у 1) зневажати, ставитися з презйрством; 2) ігнорувати (закон тощо).
сопіешріаіе ['копіетріеіі] у 1) споглядати; пйльно розглядати; 2) міркувати, обмірковувати; 3) мати намір, збиратися; І ~ £оіп£ зоиіЬ я маю намір поїхати на південь; 4) очікувати, розраховувати.
сопіешріаііоп [,копІет'р1еі/п] я 1) споглядання; 2) міркування, роздуми; 3) намір; іо Ьауе зотеїЬіпв іп ~ мати намір зробйти щось; 4) чекання.
сопіешріаііуе [ 'копіетріеіііу] аф 1) споглядальний; 2) задумливий, за-мйслений.
сопіетрогапеііу [коп,1етрого 'пі:т] л 1) сучасність; 2) одночасність; збіг (у часі).
сопіешрогапеоііБ [кап, Іетро 'геіп]08] аф 1) сучасний; 2) одночасний (з — У/ІіЬ).
сопіетрогапеои$пе88 [коп,1етро'геі-пза8пі8] див. сопіетрогапеііу.
сопіетрогагу [коп'їетрогоп] 1. л 1) сучасник; 2) ровесник, одноліток; 2. аф 1) сучасний; 2) одночасний; 3) одного віку.
сопіетрогіге [коп'їетрогаїх] у синхронізувати.
сопіетрі [коп'їетрі] л 1) презйр-ство; 2) юр. зневага (до — Гог); 3) невиконання розпорядження суду; іп ~ оГ всупереч, незважаючи на.
сопіетрііЬІе [коп'їетрІоЬІ] аф жалюгідний, нікчемний, нйций; що заслуговує презйрства.
сопіетріїюиз [коп'їетрдиоз] аф презйрливий; зарозумілий.
сопіетріиоизіу [коп'ІетрІ]ио8Іі] аду презйрливо.
сопіепсі [коп'їепсі] у 1) боротися, бйтися (за — Гог); 2) суперничати, змагатися; іо ~ Гог ІЬе сЬатріоп8Ьір спорт, змагатися за звання чемпіона; 3) сперечатися; іо ~ а^аіпзі іЬе орро-пепі8 сперечатися з протйвниками; 4) наполягати, доводити, заявляти.
сопіешіег [коп'їепсіо] л 1) суперник (на виборах, у змаганнях); 2) претендент, кандидат (на пост тощо); ~ Ю іЬе ііііе спорт, претендент на звання чемпіона.
сопіешііпз [коп'їепсіїг)] аф протилежний; ~ ІПІЄГЄ8І8 ПрОТИЛЄЖНІ ІНТЄ-реси.
сопіепі І ['копіепі] л 1) рі вміст;
соп
231
соп
іке о£ а Ьа& вміст сумки; усе, що є в сумці; 2) часто рі зміст; іке оГ а доситепі зміст документа; іаЬІе оГ ~5 зміст (книги); 3) суть, основний зміст; іке ~ оГ а ргорозіііоп суть пропозиції; 4) обсяг, об’єм, місткість; 5) заст. площа.
сопіепі II [капЧепі] 1. п 1) задоволення, вдоволення; почуття задоволення; іо опе’з кеагі’з ~ досхочу; 2) голос «за»; 2. од] 1) задоволений;
2) згодний; 3) що голосує за пропозицію (в палаті лордів); 3. V задовольнятися) (чимсь — >УІіЬ); поікіп^ ^ІП єуєг - кіт він ніколи нічим не буває задоволений.
сопіепіед [капЧепіїсі] ад] задоволений, вдоволений.
сопіепіе<1пе$$ [капЧепіідтз] п задоволеність, вдоволеність.
сопіепііоп [капЧеп/п] п 1) точка зору, твердження; 2) чвари, незгода; суперечка, сперечання; іке Ьопе оГ ~ міф. яблуко розбрату (незгоди); 3) змагання.
сгіпіепііоив [капЧеп/аз] аф 1) свар-лйвий; що любить сперечатися; ~ іет-рег сварливий характер; 2) задирливий, причепливий; 3) спірний.
сопіепііоизіу [капЧеп/азІї] аду причепливо, сварливо.
сопіепішепі [капЧепітапі] п задоволеність, вдоволеність; задоволення.
сопіеппіпаї [капЧа:тш1] ад] що має спільну межу (спільний кордон); суміжний; прикордонний.
сопіегтіпаіе [кап Ча.питі] ад] 1) що має спільний кордон; прикордонний, суміжний; іке зісіе оГ Оегтапу ~ іо Егапсе частйна Німеччини, що має спільний кордон з Францією; 2) збіжний; що збігається (за часом, простором, значенням).
сопіеппіпоїв [кап Ча-.тіпав] див. сопіегтіпаіе.
сопіезі І [’кзпіезі] п 1) спір, суперечка; 2) суперництво, змагання; 3) конкурс; тизісаі ~ музичний конкурс.
сопіезі II [кап'іезі] V 1) оспорювати, спростовувати; іо ~ а \уі11 оспорювати заповіт; 2) сперечатися, боротися за щось; іо ~ а зеаі іп Рагііатепі боротися за місце в парламенті; 3) відстоювати, домагатися; 4) змагатися, брати участь у змаганнях; суперничати; 5) юр. викликати (кого-н.) як свідка.
сопіезіаЬІе [капЧевіаЬІ] ад] спірний.
сопіезіапі [капЧевіапі] п 1) суперник, (су)протйвник; конкурент; 2) учасник змагань.
сопіезіаііоп [,копіевЧеі/п] п 1) спірне питання; предмет суперечки; 2) оспорювання (вимоги тощо).
сопіехі [’копіекзі] п 1) контекст;
2) ситуація; середовище; оточення; іп іке ~ о£ в умовах (чогось).
сопіехіиа! [капЧекві]иа1] ад] пов’язаний з контекстом; що випливає з контексту; контекстуальний.
сопіехіиаііу [кзпЧекві]иа1і] аду контекстуально.
сопіехіиге [коп'іекзір] п 1) сплетення; тканина; 2) структура, композиція (літературного твору); 3) контекст.
сопіісепі ['капіівапі] ад] мовчазний.
сопіі£ііііу [,копіґд]и:ііі] п 1) суміжність; стикання; близькість; 2) псих. асоціація ідей.
сопіідиоиз [капЧі^иав] ад] 1) суміжний; прилеглий; 2) близький, сусідній; іке сот-ГіеШ із ~ іо оиг §агсіеп поле межує з нашим садом.
сопііпепсе ['капітапв] п 1) стриманість; 2) стримування (від чогось, особл. від статевих стосунків).
сопііпепі ['капішапі] 1. п 1) материк, континент; іке С. Європейський материк (на відміну від Британських островів); 2) амер. група перших колоній; континент Північної Америки; іке дагк ~ Африка; «чорний континент»; 2. ад] 1) стриманий; 2) здерж-ливий; помірний; 3) цнотливий.
сопііпепіаі [, копії'пепії] 1. п 1) (С.) житель європейського континенту, не-англієць; 2) амер. паперові гроші епохи війнй за незалежність; поі >уопк а ~ амер. ламаної копійки не вартий; 2. ад] 1) континентальний; 2) що стосується європейського материка, не-британський.
сопііпепіаіізі [,копії'пепіаіізі] п 1) мешканець європейського континенту, небританець; 2) амер. прихйль-ник федерації штатів.
сопііпепііу ['капішапііі] аду 1) стрймано; 2) цнотлйво.
сопііпдепсу [капЧшдзапві] п 1) імовірність, можлйвість; 2) вйпадок, випадковість; непередбачена обставина; \ує тизі Ье геасіу Гог апу ~ ми повйнні бути готові до будь-якйх несподіванок.
сопііп£епі [коп'ішсізопі] 1. п 1) частка, пропорційна кількість (учасників тощо); 2) військ, особовий склад, контингент; 3) вйпадок, випадковість; 2. ад] 1) можливий, імовірний; 2) випадковий; непередбачений; ~ ехрепзез непередбачені вйтрати; 3) залежний від обставин (тощо); 4) юр. умовний.
сопійщепПу [капЧшдзапіІі] аду умовно.
сопііпиа [кап Чіп] иа] рі від сопііпи-ит.
сопііпиаі [капЧіп]иаі] ад] 1) безперервний; що повторюється знову й знову; 2) постійний; а - іпсгеазе іп оиіриі оГ апітаї ргосіисіз постійне зростання виробнйцтва тварйнницьких продуктів.
сопіішіаііу [капЧіп]иа!і] аду 1) знову й знову, неодноразово; 2) безперервно, весь час.
сопііпиапсе [капЧш]иапв] п 1) тривалість, довгочасність; продовження; сіигіпв іке ~ оГ іке \¥аг протягом усієї війнй; 2) тривалий період; ~ оГ (іп) ргозрегіїу тривалий період процвітання; 3) юр. відстрочення розгляду судової справи; 4) заст. послідовність, наступність.
сопіішіаііоп [капДіп]и'еі/п] п 1) продовження; 2) поновлення, відновлення; 3) додавання, додаток; 4) відстрочення розрахунку за фондовою угодою, контанго (у Великій Британії); 4 ~ зскооі школа для дорослих.
сопііпиаіог [капЧш]иеіІа] п продовжувач розпочатої іншою особою роботи (авторської).
сопіішіе [капЧт]и:] V 1) продовжувати; 2) продовжуватися, тривати; 3) залишати (на посаді); 4) залишатися (у попередньому стані); 5) відновлювати; продовжувати; іо Ье ~сі продовження буде (далі); 6) бути продовженням; а раїівасіе ~8 іке ^аіі загорожа є продовженням стінй; 7) простягатися, тягтйся; 8) юр. оголошувати перерву; 9) юр. відкладати слухання справи.
сопііпиесі [капЧпушсі] ад] безперервний; тривалий; що триває; ~ віогу повість з продовженням; ~ Ггасііоп мат. неперервний дріб.
сопііпиег [капЧіп]иа] п продовжувач.
сопііпиііу [, копії Чуи.ііі] п 1) безперервність; нерозрйвність; цілісність; 2) послідовність; наступність; послідовна зміна (кадрів у фільмі); 3) пояснення радіокоментатора, що зв’язують програму в одно ціле; 4) кін. сценарій; ~ \угіієг кіносценарйст; 5) мат. неперервність; 6) електропровідність (ланцюга).
сопііпиоив [капЧіп]иав] ад] 1) безперервний, тривалий, безупйнний; ~ зєгуісє військ, надстрокова служба; 2) безперервної дії; 3) суцільний; ~ виіиге мед. суцільний шов; 4) ел. постійний (про струм); 5) грам, тривалий (про часи дієслів).
сопіішюивіу [капІт]иав1і] аду безперервно, постійно.
сопііпішш [капЧіп]пат] п (рі сопііпиа) 1) мат. контінуум; 2) фіз. суцільна маса.
сопіогпіаіе [капЧз:ппі] ад] з обідком (про монету тощо).
сопіогі [капЧагі] V 1) викривляти, скривляти; 2) перекручувати; спотворювати.
сопіогіед [капіз:іід] ад] 1) викривлений; 2) перекручений, скрйвлений.
сопіогіюп [капЧз:/п] п 1) вйкрив-лення; 2) спотворення; перекручення;
соп
232
соп
3) мед. вивих, звих; 4) геол. складкоутворення.
сопіогііопібі [кап'іо:/пі8і] п 1) акробат; «людйна-змія»; 2) той, хто перекручує зміст слів; той, хто неправильно використовує слова.
сопіоііиріісаіе [,копіз: Ч]и:р1ікіІ] ад] бот. згорнутий, скручений; викривлений.
сопіоиг ['копіиа] 1. п 1) контур, обрис; абрис; окреслення; ~ тар контурна карта; 2) топ. горизонталь (тж ~ ііпе); 3) амер. стан справ, розвиток подій; 2. у 1) наносити контур; 2) креслити в горизонталях.
сопіга ['копіго] лат. 1. п щось протилежне; 2. аду навпаки; 3. ргер проти; рго апсі ~ за і проти.
сопіга- ['копіга-] рге/ у словах, які означають протидію: сопігасіІ8ііп§иІ8Й протиставляти; сопігагоіаііоп обертання у протилежному напрямі.
сопігаЬаш! ['копігаЬгепсІ] 1. п 1) контрабанда; 2) контрабандний товар; 2. ад] контрабандний; ~ ігасіе контрабандна торгівля; 3. V займатися контрабандою.
сопігаЬа$8 ['кзпіга'Ьеіз] п муз. контрабас.
сопігасерііоп [,копіга'8ер/п] п 1) запобігання вагітності; 2) застосування протизаплідних засобів.
сопігасерііуе [,копіга'8ерііу] 1. п протизаплідний засіб; 2. ад] протизаплідний.
сопігасі І [ 'копігаекі] п 1) договір, угода; контракт; підряд; ~ ргісе договірна ціна; ~ ІаЬоиг амер. завербована робоча сйла; Гатіїу (іеат) ~ сімейний (бригадний) підряд; 2) заручини, заручення; 3) розм. сезонний квиток; 4) розм. підприємство (будівельне)', 5) лінгв. скорочене слово.
сопігасі II [кап'іггекі] у 1) укладати договір (угоду, контракт); брати на себе зобов’язання, зобов’язуватися; іо ~ іо Ьиіїсі а Ьгісі^е укласти договір на побудову моста; 2) набувати (звичку)’, 3) підхоплювати (хворобу)', іо ~ а сііз-еа8е захворіти; 4) робйти (борги)', 5) стискати; скорочувати; звужувати; стягувати; 6) стискатися; скорочуватися; звалкуватися; 7) хмурити, насуплювати; морщити; 8) тех. давати усадку.
сопігасіеЛ [кап'іггекіїсІ] ад] 1) обумовлений договором; 2) заручений, засватаний; 3) насуплений; зморщений; 4) вузький, обмежений (про погляди тощо)', 5) лінгв. скорочений, стягнений; ~ у/огсі скорочене слово.
сопігасіііе [кап'іггекіаіі] ад] 1) стй-скувальний; що скорочує; 2) що стискається; що скорочується.
сопігасііпз [кап'іггекіп]] ад] що договорюється, договірний; ~ рагііез договірні сторони (сторони, що договорюються).
сопігасііоп [кап'ігаек/п] п 1) скорочення; зв^лкення; стискання; 2) тех. усадка; 3) лінгв. скорочення, стягнення; скорочена форма; контрактура; 4) вет. пологові перейми; 5) укладення шлюбного контракту; 6) набуття (звички тощо).
сопігасііуе [кап'іггекіїу] ад] здатний стискатися (скорочуватися); що стискається (скорочується).
сопігасіог [кап’іггекіа] п 1) підрядчик; 2) анат. скоротливий м’яз.
сопігасіиаі [кап'ігаекііиаі] ад] договірний; ~ оЬ1і§аііоп8 договірні зобов’язання.
сопігадісі [,копіга'(іікі] у 1) суперечити; 2) заперечувати; 3) спростовувати.
сопігасіісііоп [, копіга'сіік/п] п 1) ПрОТИрІЧЧЯ, СупереЧНІСТЬ; ~ ІП ІЄГГП8 очевйдна суперечність; 2) невідповідність; розходження; 3) спростування, заперечення; ап оіГісіаі ~ оГійе гитошз офіційне спростування чуток; 4) протилежність; контраст.
сопігасіісііоиз [, копіга 'сйк/аз] ад] 1) суперечливий; 2) що заперечує (спростовує); 3) що любить заперечувати (сперечатися); ~ зрігіі дух сперечання.
сопігасіісііуе [, капіга 'сйкіїу] ад] суперечливий, суперечний.
сопігасіісіог [,копіга сІїкіа] п 1) опонент, супротйвник; 2) суперечник, сперечальник.
сопігасіісіогу [,копіга'сІікіап] 1. п суперечливе твердження; 2. ад] 1) суперечливий, суперечний; 2) невідповідний; несумісний; 8сЬете8 ~ іо сот-топ 8ЄП8Є плани, які суперечать здоровому глузду.
сопігасіізііпсі [,копігасІі8'ііт]кі] ад] протилежний; шо відрізняється протилежними ЯКОСТЯМИ.
сопігасІІБІіпсІіоп [,копігасйз'ів]к/п] п 1) протиставлення; іп ~ іо на відміну від; 2) протилежність.
сопіга(ІІ8Ііп£иі$1і [, капігосіїз Чи]д\Уі/] у протиставляти.
сопігаЛехиге [укопіга'Яек/а] п тех. зворотний вйгин; перегйн.
сопігайепі [ 'капігайапі] 1. п договірна сторона; 2. ад] договірний.
сопігаіпШсаііоп [,копіга,іпсІі'кеі/п] п мед. протипоказання.
сопігаїіі [кап'ігаекі] рі від сопігако.
сопігаїіо [кап'ігаекои] п (рі сопігаїіі) муз. контральто.
сопігапаіигаї [,копіга'пгеі/га1] ад] протиприродний.
сопігарозе [,копіга'роиг] V протиставити.
сопігароБІііоп [Дапігара'хі/п] п протилежність, протиставлення; антитеза.
сопігаргор [ 'копігаргар] п ав. розм. повітряний гвинт протилежного обертання.
сопігарііоп [кап'ігаер/п] розм. хитра вигадка, штукенція.
сопігагіеіу [Лапіга'гаїаіі) п 1) суперечність; суперечливість; 2) несумісність; цілковита протилежність; 3) розбіжність, розходження; 4) перешкода, протидія; 5) несприятливість.
сопігагіїу ['капігапії] аду розм. 1) всупереч, проти; 2) навпаки, у протилежному напрямі.
сопігагіпе» [кап'ігєагпш] п упертість; норовливість.
сопігагіоиз [кап'ігєапаз] ад] 1) упертий, незговірливий; 2) шкідливий; згубний, несприятливий.
сопігагпуі5е [ 'капігап\уаіг] аду 1) навпаки; 2) з другого боку; в іншому напрямі; у протилежному напрямі.
сопігагоіаііоп [,копігагои'іеі/п] п обертання у протилежному напрямі.
сопігагу ['капітал] 1. п 1) (щось) зворотне, протилежне, супротивне; оп ійе ~ навпаки; іо ійе ~ у протилежному значенні, інакше, навпаки; ]и8і (дике) ійе ~ саме навпакй; 2) рі протилежність; 2. ад] 1) протилежний; супротивний; зворотний; 2) протилежного напрямку; а ~ ^/іпсі зустрічний вітер; 3) несприятливий (про погоду)', ~ у/еаійег несприятлива погода; 4) норовливий, примхливий; 8йе І8 а ~ у/отап вона норовлива жінка; 3. у 1) заперечувати, перечити; 2) виступати проти; 4. ргер: ~ іо всупереч, проти; протилежно; іо асі ~ іо ійе ги1е8 діяти проти правил; ~ іо ту ^ізйез всупереч моїм бажанням.
сопіга$і І ['капіталі] п 1) контраст; відмінність; протилежність; 2) протиставлення, зіставлення; іп ~ \уіій а) порівняно з; б) на противагу чомусь.
сопіга$і II [кап'ігге8і] V 1) протиставити; порівнювати, зіставляти; 2) контрастувати; 3) суперечити, розходитися (в думках).
сопігазіітиіапі [,копіга 'зіігпіиіапі] п мед. заспокійливий засіб.
сопігауагіапі [,копіга'уєапапі] ад] мат. контраваріантний.
сопігауепе [,копіга'уі:п] V 1) порушувати, переступати (закон тощо)', 2) заперечувати, оспорювати; 3) ітй врозріз (з чимсь), ітй наперекір (чомусь); суперечити (про факти тощо).
сопігауепііоп [,копіга'уеп/п] п порушення (закону, правил).
сопігеІешрБ [ 'ка:г)іго,іа:г)] п фр. неприємність; непередбачена перешкода; раптове ускладнення.
сопігіЬиіе [коп'йтЬіиІ] V 1) жертвувати (гроші тощо); 2) вносити, робйти внесок; сприяти (чомусь — іо); 3) співробітничати, писати (для газети тощо — іо); іо ~ іо а пе\¥8рарег співробітничати в газеті.
соп
233
соп
сопІгіЬиІіоп [,копіп'Ьіи:/п] п 1) пожертвування, пожертва (грошова тощо); 2) внесок; іо таке а - Іо втіЬ. зробити свій внесок у якусь справу; 3) співробітництво (в газеті тощо); 4) сприяння; 5) контрибуція; 6) податок; 7) стаття (для газети тощо); 8) юр. участь у сплаті боргу.
сопІгіЬиІог [коп'іпЬ]иі9] п 1) той, хто сприяє; помічник; 2) жертводавець; 3) співробітник (газети, журналу); 4) вкладник; той, хто робить внесок; 5) учасник відшкодування збйтків.
сопігіЬиіогу [кап'ІпЬіиіап] 1. п особа, яка дає частину внеску; 2. асі] 1) що жертвує; 2) сприятливий; що сприяє; 3) що співробітничає; > ~ геіігетепі репзіоп пенсія за віком.
сопігіїе ['копігаїі] асі] що жалкує (кається); - \¥огсі$ слова каяття.
СОПІГІІЄПЄ88 [ 'копігаїіпіз] прідк. каяття.
сопігіїіоп [коп'іп/п] п щире каяття, розкаяння.
сопігіуапсе [коп'ігаїуопз] п 1) вигадка, витівка; план (особл. зрадницький); 2) винахідливість, вигадливість; 3) тех. винахід; пристрій, пристосування.
сопігіує [коп'ігаїу] V 1) вигадувати, винаходити; 2) затівати; замишляти; 3) ухитрятися, примудрятися; ке -сі іо аггіуе іп ііте айег аіі зрештою йому все-таки вдалося прибути вчасно; 4) розм. ощадливо вестй хатнє господарство; укладатися в бюджет; іо сиі апсі - примудрятися зводити кінці з кінцями.
сопігіуєг [коп'ігаїуо] п 1) вигадник; витівнйк; 2) хитрун; 3) винахідник.
сопігої [коп'ігоиі] 1. п 1) управління; керування, керівництво; 2) контроль, перевірка; нагляд; зосіаі - громадський контроль; сіізагтатепі -контроль над роззброєнням; іо йауе -оуєг $тій. тримати щось під контролем; 3) стриманість, самовладання; 4) регулювання; гепі - регулювання квартирної плати; ігаіГіс - регулювання вуличного руху (транспорту); 5) рі важелі управління; ручки настройки (приладу); - ієуєі важіль управління; - (о\уег контрольно-диспетчерський пункт; 2. у 1) управляти, керувати; 2) контролювати, перевіряти; 3) регулювати; 4) настроювати (про радіо); 5) розпоряджатися, володіти (чимсь); 6) стримувати (гнів тощо); 7) робйти пробний удар (фехтування).
сопіго1-£еаг [коп'ігоиїдю] п тех. 1) механізм управління; 2) важіль зміни швидкості; 3) вимикач; вмикач.
сопІгоІІаЬіІіІу [кап, ігоиіа 'Ьііііі] п тех. маневреність; керованість.
сопІгоІІаЬІе [коп'ігоиЬЬІ] асі] 1) керований, регульований; 2) що піддається перевірці (контролю); контро
льований; 3) стримуваний; що піддається приборканню.
сопігоііесі [коп'ігоиід] асі] 1) керований; контрольований; що піддається управлінню; ~ Шзагтатепі контрольоване роззброєння; - писіеаг геасііоп фіз. керована ядерна реакція; 2) що піддається контролю (перевірці).
сопігоііег [коп'ігоиіз] п 1) контролер; ревізор; інспектор; 2) автоматичний регулятор; датчик; 3) оператор; 4) військ, офіцер посту спостереження; 5) спорт, начальник дистанції.
сопігоуегзіаі [Лопґго'уо:/!] аф 1) спірний, дискусійний; 2) що любить полеміку, полемічний.
сопігоуегзіаіізі [,коп1г9'уз:р1і81] п полеміст; сперечальник.
СОПІГО¥ЄҐ$У ['к0ПІГ9У9:81] п 1) суперечка, спірка; 2) дискусія, полеміка; 3) сварка, сперечання; Ьеуопсі (ууііЬ-оиі) - безперечно, безсумнівно; 4) юр. правова суперечка; (цивільний) процес.
сопігоуєіТ ['копігоуо:!] у 1) сперечатися, полемізувати; 2) заперечувати; оспорювати.
сопіитасіоиз [,копіюй:'теі/98] аф 1) упертий, затятий; 2) неслухняний; непокірний; 3) що не підкоряється постанові суду.
сопішпасіоизпезд [,копІ)и:'теір8-пі8] див. сопіитасу.
сопіитасу ['копііитозі] п 1) упертість, затятість; 2) непокора, непокірність; 3) юр. неявка в суд; непокора постанові суду.
сопіитеЙоиз [Лдп^и:'ті:Цо$] аф образливий; нахабний, зухвалий.
сопішпеїу ['коп^и.тіі] п 1) образа; грубість; 1о Ьгоок - терпіти образу; 2) безчестя; ганьба; 3) зарозумілість; нахабство, зухвалість.
сопіизе [копЧ]и:х] у 1) контузити; 2) розтирати; товкти.
сопііізіоп [кап'і]и:зп] п 1) мед. контузія; забйте місце; 2) розтирання; товчіння.
сопишіпіт [ко'плпсІгат] п 1) головоломка; загадка; гра слів; каламбур; іо зреак іп —з говорйти загадками; 2) загадкова людйна (річ).
сотігЬаііоп [,копз:'Ьеі/п] п велйке місто з передмістями; ійе Рагіз - Ве-лйкий Парйж.
сопуа1е$се [,копуо'1е8] у видужувати.
сопуаіезсепсе [,копуа'1Є8П8] п вйду-жання; видужування.
соп¥а1е$сеп< [,копу9'1е8Пї] 1. п видужуючий, одужуючий; - саге догляд за видужуючим; 2. аф одужуючий; якйй видужує.
СОПУЄСІІОП [коп'уек/п] п фіз. конвекція.
сопуесііопа! [коп'уек/опі] аф конвекційний.
сопуєсіог [коп'уекіа] п буд. конвектор.
соп¥епаЬ1е [кзп'укпоЬІ] аф склйку-ваний; що може бути склйканий.
сопуепапсез [,копуі'па:п8і2] п рі фр. пристойності (умовності), прййняті в суспільстві; благопристойність.
сопуепе [кзп'уііп] у 1) скликати, збирати; 2) збиратися (на збори); 3) викликати до суду; 4) діал. гармоніювати, підходити одйн одному.
сопуепег [кап'уйпо] п особа, яка призначає час зборів і готує їх скликання.
сопуепіепсе [коп'уііпрпз] п 1) зручність; Еог -, Гог —’з заке для зручності; аі уоиг - колй (як) вам буде зручно; 2) рі вигоди, комфорт; а йоизе у/іій аіі тобегп -з будйнок з усіма сучасними вигодами; 3) перевага, кбрйсть; таггіа^е оГ - шлюб з розрахунку.
сопуєпієпі [коп'уігпрпі] аф зр^-ний; придатний, підхожий; - ііте зручний час.
сопуепіепііу [кап'уг.піопііі] асіу зручно.
СОПУЄПІ ['кОПУОШ] п жіночий мо-настйр; 1о &о іпю а - пострйгтися в чернйці.
сопуепіісіе [коп'уепіікі] п 1) знев. сектантська молитовня; 2) іст. таємне зібрання (моління).
сопуєпііоп [коп'уеп/п] п 1) збори, з’їзд; 2) іст. конвент; 3) договір, угода, конвенція; тиііііаіегаї - багатостороння конвенція; 4) звйчай; умовність.
сопуепііопаї [кзп'уеп/апі] аф 1) порядний, ввічливий, світський; 2) звичайний, звйчний; загальнопрййнятий; традиційний; 3) обумовлений, домовлений, обговорений; 4) нормальний; 5) військ, звичайного тйпу (про зброю); 6) тех. стандартний; що відповідає технічним умовам; 7) умовний; - зі§п умовний знак.
сопуепііопаїізш [кап'уеп/паїїхт] п 1) умовність; рутйнність; трафаретність; традиційність; 2) філос. конвенціоналізм.
СОПУЄПІІОПа1І8І [коп'уеп/поіізі] п формаліст; той, хто дотрймується традиційності (умовності).
сопуепііопаїііу [коплеп/з'пгеїйі] п умовність.
сопуепііопаїіге [кап'уеп/поіаїх] V 1) робйти умовним; надавати умовного характеру; 2) мист. зображати умовно.
сопуепііопагу [кап'уеп/пап] п юр. 1) оренда; 2) орендар.
соп¥епіиа! [коп'уепііиаі] 1. п чернець; чернйця; 2. аф монастйрський.
сопуєг£Є [коп'уа.сІз] V 1) сходитися (про лінії, шляхи); 2) зводити в одну точку; 3) зводити докупи; 4) мат. наближатися (до границі).
соп
234
соп
соп¥ег£епсе [коп'уоідздпз] п 1) мат. збіжність; 2) фіз., мед., філос. конвергенція; 3) сходження в одній точці.
солуетдепсу [кап уа:дзап8і] див. соп-УЄГ£ЄПСЄ.
соп¥ег£епі [коп'уогдзопі] аф 1) мат. що збігається в одній точці; ~ апдіе кут конвергенції; 2) фіз. конвергентний, збіжний.
сопуег&ііі£ [коп'уо:дзи]] 1. п військ. концентричний наступ; 2. аф 1) що сходиться; що рухається в напрямах, які сходяться в одній точці; 2) зосереджений; ~ Гіге військ, перехресний вогонь.
сопуегеаЬІе [кап'уа:заЬ1] аф 1) говіркий, балакучий; що любить поговорити; 2) компанійський; привітний; цікавий як співрозмовник; 3) підхожий для розмови (про тему).
сопуегзапсе [кап'уа:зопз] п обізнаність, досвідченість; поінформованість; ознайомлення.
соп¥ег$апі [кап'уа:запі] аф 1) поінформований; обізнаний; знаючий; досвідчений; ю Ье ~ ууіііі а зиЬіесІ добре знати предмет; 2) зайнятий; що займається (чимсь).
соп¥ег5аііоп [Лопуо'зеї/п] п 1) розмова, бесіда; Іо епіег (іо веі, іо Гаїї) іпіо ~ вступити в розмову; іо &іує а ~ апоіЬег іигп перевести розмову на іншу тему, змінити тему розмови; іо кеер ир а ~ підтрймувати розмову; 2) рі переговори; 3) заст. статевий зв’язок; сгітіпаі ~ юр. перелюб, злочинний зв’язок; 4) жив. жанрова картина.
сопуег$аііоііа1 [Лопуа'зеї/апі] аф 1) розмовний; ~ Еп^ІізЬ розмовна англійська мова; 2) говіркий, балакучий.
соп¥ег$аііопа1і$і [,копуа'8еі]па1і8І] п 1) майстер поговорити, балакун; 2) цікавий співрозмовник.
соп¥ег$е І ['кзпуа:з] 1. п 1) розмова, бесіда; 2) спілкування; 3) щось зворотне, протилежне; «Ьоі» із іке -о£ «соїд» «гарячий» — поняття, протилежне поняттю «холодний»; 2. аф зворотний; протилежний; обернений.
соп¥ег$е II [кап'уа:з] V 1) розмовляти; 2) спілкуватися; підтрймувати стосунки.
сопуегзеїу ['кзп'уа:з!і] аду протилежно, навпакй; зворотно.
соп¥ег$іоп [коп'уог/п] п 1) перетворення (у щось, на щось — іо, іпіо); 2) навертання (до якоїсь віри)', перехід (в іншу віру)', 3) зміна переконань; перехід з однієї партії до іншої; 4) фін. конверсія; перерахування; 5) юр. зміна юридйчного характеру власності; 6) мат. перетворення (дробу)', 7) тех. переробка, трансформування; 8) зміна стану; ~ ігаіпіпв військ, перепідготовка.
сопуєгі І |'копуо:і] п 1) рел. ново-
навернений (до іншої віри)', 2) той, хто перейшов з однієї партії до іншої.
сопуєгі II [кап'уаі] V 1) перетворювати (на, у — іпіо); 2) навертати (в іншу віру); 3) фін. конвертувати; 4) юр. змінювати юридичний характер власності.
соп¥егіег [кап'уз:із] п 1) тех. конвертер; реторта; 2) ел. перетворювач (частоти тощо); трансформатор; 3) амер. військ, шифрувальна машйна.
сопуеіїіЬіІіїу [кзп,уз:із'Ьі1ііі] п 1) оборотність; 2) фін. вільний обмін валюти; конвертбваність.
соп¥егііЬ1е [кзп'уз:ізЬ1] аф 1) оборотний, змінюваний; перетворюваний; що може бути перетвореним (зміненим); ~ сштепсу конвертована валюта; 2) відкидний; ~ ЬосІу авт. кузов з від-киднйм верхом; ~ іапк військ, колісно-гусеничний танк.
соп¥егііп£ [кзп'узгіп]] п 1) перетворення; 2) мет. бесемерування.
сопуєх ['кзп'уекз] ад] опуклий, вй-пуклий.
СОП¥ЄХІІу [кзп'уекзйі] п опуклість, вйпуклість.
соп¥ехо-сопса¥е [кап'уекзои'кзп-кеіу] ад] опукло-вгнутий.
соп¥ехо-соп¥ех [кап'уекзои'кзпуекз] ад] двоопуклий.
сопуеу [кзп'уеі] V 1) перевозити, переправляти, транспортувати; 2) передавати; повідомляти; іо ~ £гееііп£$ (іпГогтаііоп) передавати привітання (інформацію); 3) виражати; іі гіоез поі ~ апуійіпв іо ту тіпсі це мені нічого не говорить; 4) юр. передавати майно (права) (комусь).
сопуеуапсе [кап'уеіапз] п 1) перевезення, доставка; транспортування; 2) транспортні засоби (тж теапз оГ ~); 3) передавання; 4) повідомлення, передача (новин тощо); 5) юр. передача прав (майна); 6) юр. документ про передачу прав (майна).
сопуеуапсег [кап'уеіапза] п юрйст, якйй займається операціями щодо передачі майна.
сопуеуег [кзп'уеіз] п 1) тех. транспортер; конвеєр; 2) перевізник; 3) рознощик (листів тощо); 4) юр. особа, яка передає майно (комусь).
сопуісіі [’копуікі] 1. п засуджений; ув’язнений; злочйнець, якйй відбуває каторжні роботи; каторжник; геіигпесі ~ в’язень, звільнений з тюрмй; ~ ргізоп каторжна в’язнйця; 2. ад] засуджений; ув’язнений.
сопуісі II [кзп'уікі] V 1) юр. вйзнати вйнним; ухвалйти вйрок; засудити; 2) примусити усвідомити свою провйну; 3) заст. переконувати; уои сап’і ~ те ви мене не переконаєте.
сопуісііоп [кзп'уїк/п] п 1) засудження, визнання підсудного вйнним; 2) переконання, переконаність; 3) рі
погляди, переконання; 4) упевненість;
5) рел. усвідомлення гріховності.
сопгісйуе [кап'уїкіїу] ад] переконливий.
соптіпсе [кап'ушз] у переконувати; запевняти (у — оГ, що — іЬаі).
сопуіпсєЛ [коп'уіпзі] ад] переконаний, упевнений (у— о£).
сопуіпсМе [кап'уіпзаЬІ] ад] що піддається переконанню.
соп¥іпсіп£ [кап'уіпзіі]] ад] переконливий; а аі^итепі переконливий доказ.
сопуіпстзіу [коп'ущ8П]1і] аду переконливо.
соп¥І¥е ['кзпуаіу] п товариш по чарці, горілчаний брат.
сопуМяі [кап'уіуіаі] ад] 1) святковий; бенкетний; 2) веселий; 3) товариський, компанійський; що любить вйпити й поїсти з друзями.
сопуіуіаїйу [кап,УГУі'зе1Ш] п 1) святковість; 2) веселість; 3) товарйсь-кість; любов до вечірок.
соп¥осаіе ['копуокеїі] у скликати, збирати.
сопуосаііоп [,кзпуа'кеі/п] п 1) склйкання; 2) збдри; 3) (С.) церк. собор, синод.
сопуоке [кап'уоик] у скликати, збирати (збори, парламент тощо).
сопуоіиіе ['копуо1и:і] ад] бот. згорнутий, скручений.
сопуоіиіед ['кзпуаіиіід] ад] скручений спіраллю; звйвистий, покручений, закручений (про роги барана тощо).
сопуоііИіоп [,копуо'1и:/п] п 1) скручування, Згортання; 2) згорненість; зігнутість; 3) виток (спіралі); 4) анат. звйвина мозку.
сопуоіує [коп'уоіу] у згортати(ся); скручувати (ся); сплітати(ся).
соп¥оІ¥и1іі$ [кап'уз1у)и1аз] п бот. берізка, повійка.
сопуоу ['копузі] 1. п 1) супровід; 2) транспорт; 3) автоколона; 4) конвой; транспортна колона з конвоєм; 5) мор, караван суден з конвоїрами; ~ Зиапі конвой; 6) колона військовополонених під конвоєм; 7) похоронна процесія; 2. у 1) військ, конвоювати; 2) супроводити (гостей тощо).
соп¥іі1$е [кап'уліз] у 1) звич. разз. потрясати, хитати; ііїе ізіапсі \уаз Ьу ап еагіЬдиаке острів здригався від землетрусу; 2) викликати судоми, конвульсії; 3) бйтися в конвульсіях.
сопупізіоп [кап'улі/п] п 1) звич. рі судома, конвульсія; спазм; 2) геол. катаклізм, земна катастрофа; 3) потрясіння; завершення (громадське).
соп¥іікі¥е [кап'улізіу] ад] судомний; конвульейвний.
сопуіі]$І¥ЄІу [кап'улізіуіі] аду судорожно.
сопу ['кошті] п 1) кролик; 2) кроляча шкурка (під котик).
соп
235
сор
сопуЬипчлу ['коишфлгои] п кроляча нора.
сопу-саісЬ ['коипікзеу] V обманювати, шахраювати; махлювати.
сопу-саісЬег ['коипі,кгеІр] п шахрай, обманщик.
сопу^аггеп ['коипцуопп] п кролятник.
соо [ки:] 1. п воркування; 2. V воркувати; іо Ьііі апсі ~ приголубити.
со-оЬ1І£ЄЄ [,кои,зЬ1і'сІзі:] п юр. спів-кредитбр.
со-оЬ1і&ог [,кои,зЬ1і'дз:] п юр. спів-боржнйк.
соок [кик] 1. п 1) кухар, куховар; кухарка, куховарка; 2) мор. кок; 4 соїсі -розм. трунар; 2. V 1) куховарити, готувати (страву)', варити, смажити, пекти; 2) піддаватися тепловій обробці; смажитися, варитися, пектися; 3) розм. підробйти, сфабрикувати; вйгадати; 4) розм. занапастйти, звестй; 5) фот. передержувати; 6) кувати, кукати; \уйа(’з ~іп§? що відбувається?, що готується?; іо ~ опе’8 (охуп) §оо8е зана-пастйти самого себе; іо ~ зтЬ.’з §оозе розправитися з кимсь.
соок-Ьоок ['кикЬик] п амер. куховарська кнйга.
соокее [ки'кі:] п амер. помічнйк куховара.
соокег ['кико] п 1) плита, піч; 2) військ, польова піч; похідна кухня; 3) каструля; 4) продукт для варіння.
соокегу ['кикоп] п 1) кулінарія; куховарство; 2) амер. кулінарні вироби, делікатеси, ласощі.
соокегу-Ьоок ['кикопЬик] п куховарська кнйга.
соок-^аііеу ['кик'дзеїі] п мор. камбуз.
соок-іюизе [кикйаиз] п 1) похідна кухня; 2) надвірна кухня; 3) мор. камбуз.
соокіе ['кикі] п 1) амер. домашнє печиво; 2) шотл. булочка.
соокіпд ['кикід] асі) столовий, кухонний; ~ иІЄП8ІІ8 кухонний посуд.
соокоиі ['кикаиі] п приготування їжі просто неба.
соок-гоош [кикгит] п 1) кухня; 2) мор. камбуз.
соок-8Іюр ['кик/зр] п їдальня; харчевня.
сооку ['кикі] п 1) домашнє печиво; 2) розм. куховарка.
сооі [ки:1] 1. п 1) прохолода; 2) холоднокровність; спокійність; 3) холодність; 4) бочонок олії; 2. асі) 1) холоднуватий, прохолодний; свіжий; 2) спокійний, холоднокровний; 3) байдужий, непривітний, холодний; неласкавий; аз ~ аз а сиситЬег цілком спокійний, незворушний; 4) зухвалий, нахабний; 5) круглий (про цифру)', 6) слабкйй (про запах)', 3. V 1) охо
лоджувати, студйти; 2) холонути, остигати; 3) поглинати тепло.
сооіапі ['ки:1опі] п 1) охолоджуюча рідина; 2) охолоджуюче середовище.
сооіег ['ки.іо] п 1) холодйльник; 2) радіатор; 3) тех. градйрня; 4) охолоджувач, охолоджувальний прйлад; 5) спорт, лава для усунених з поля гравців; 6) амер. в’язнйця, арештантська камера; холодна.
сооІ-ЬеасІесІ ['кші'йесікі] асі) холоднокровний, спокійний, урівноважений, незворушний.
сооііе [ 'ки:1і] п кулі (робітник і носій в країнах Азії).
соо1іп§ ['ки.іп]] аф охолоджувальний, холодильний; ~ сіо\уп спорт, приведення організму в нормальний стан.
сооіізй ['ки:1і{] аф холоднуватий.
сооііу ['ки:1і] асіу 1) прохолодно; 2) спокійно, холоднокровно, незворушно; 3) байдуже; 4) зухвало.
сооіпезз [кшіпіз] п 1) прохолода, свіжість; 2) холоднокровність; спокій; 3) холодок (у стосунках тощо).
соош [ки:т] п розм. 1) вугільний пил; 2) тйрса.
соошЬ [ки.ш] п глибока западина; улоговина; видолинок; вузька долина; балка, ущелина, яр.
сооп [киш] п 1) (скор. від гасооп) розм. єнот; 2) амер. розм. хитрий (лукавий) хлопець; 3) амер. знев. негр; а §опе ~ амер. розм. пропаща людйна; оій ~ амер. розм. стріляний горобець; ~’з а§е амер. ціла вічність.
со-ор [кой'зр] п (скор. від со-ор-егайуе) розм. 1) кооператйв; оп ійе ~ на кооператйвних засадах; 2) коопе-ратйвне товарйство; 3) кооператйвний магазйн.
соор [ки:р] 1. п 1) курнйк; клітка для птйці; 2) верша; 3) амер. розм. в’язнйця; 4) віз з високими бортами; 5) невелйка купа (гною тощо)', 2. V саджати в курнйк, зачиняти в клітку.
соорег ['ки:рз] 1. п 1) бондар; 2) дегустатор (вина)', 3) напій з міцного портеру; 2. V 1) бондарювати; 2) розливати в бочкй; 3) зберігати в бочках.
соорегазе ['ки:р9п<із] п 1) бондарне ремесло; 2) бондарня; 3) плата за бондарну роботу.
со-орегапі [кои'зрзгзпі] аф що сприяє (допомагає); ~ Еасіогз оГ йишап рГО£ГЄ88 фактори, що сприяють прогресу людства.
со-орегаіе [кои'зрзгей] V 1) співробітничати; 2) сприяти; 3) кооперуватися, об’єднуватися; 4) взаємодіяти.
со-орегагіоп [кои.зрз'геї/п] п 1) співробітництво, спільні дії (зусйл-ля); 2) кооперація; 3) взаємодія; 4) спорт, зіграність (гравців команди).
со-орегаііуе [кои'зрзгзіїу] 1. п 1) кооператйвне товарйство; 2) коо
ператйвний магазйн; 3) член коопе-ратйвного товарйства, кооператор; 2. аф 1) спільний, об’єднаний; 2) що співробітничає; що бере участь у спільній роботі; іп а ~ зрігй у дусі співробітництва; 3) кооператйвний; ~ зосіеіу спожйвче товарйство; ~ зйор (зіоге) кооператйвний магазйн, кооперація.
со-орегаіог [кои'зрзгеїіз] п 1) співробітник; 2) кооператор.
соорегу ['ки:рзп] п 1) бондарне ремесло; 2) бондарня.
со-орі [кои'орі] у кооптувати.
со-оріаіе [кои'зріеК] у 1) кооптувати; 2) обирати, вибирати.
со-орШіоп [,коизр'1еі/п] п 1) кооптація; 2) заст. вйбори, вйбір.
со-огдіпаіе І [кои'о:іІпіі] 1. п 1) рівний, рівня; 2) щось координоване; 3) рі мат. координати; система (осі) координат; 2. аф 1) одного розряду; рівний; непідпорядкований; 2) узгоджений, координований; 3) грам. сурядний; 4) мат. координатний.
со-огйіпаіе II [кои'зісІїпеїі] у 1) координувати, приводити у відповідність; 2) узгоджувати, установлювати правильне співвідношення; 3) діяти узгоджено.
со-огШпаІіоп [кои,о:сй'пеі/п] п 1) координація, координування; узгодження; 2) грам, сурядність.
со-о88ІІу [кои'озіГаї] у костеніти.
сооі [киї] п 1) орн. лйска, лисуха;
2) розм. простак; дурень; аз ЬаШ аз а ~ лйсий як бубон; аз зіирід аз а ~ дурнйй як пень.
сооііе ['киїї] п 1) невелйка дерев’яна чашка; 2) військ, розм. одежна воша.
со-оуупєг [кои'оипо] п співвласник, сор [кор] 1. п 1) поліцейський;
2) спіймання; 3) насип землі; горбок; 4) текст, почйнок, шпуля; 5) чубок, гребінь (у птаха)’, 2. у 1) спіймати, захопйти; 2) розм. украсти, поцупити; 3) розм. складати в купу; згрібати.
сорасеііс [,коиро'зейк] аф амер. розм. першокласний, відмінний.
сорагсепег ['кои'ра.зпо] п юр. співспадкоємець; що спільно володіє спадкоємним майном.
сорагсепегу ['кои'ра:зпоп] п юр. 1) спільне право на спадщину; 2) не-розділена спадщина.
сорагіпег ['кои'ра.іпз] п 1) член товарйства тощо', 2) той, хто має свою частку у прибутках.
сорагіпегзйір ['кои'раіпо/ір] п 1) товарйство на паях; 2) участь у прибутках.
сорагіпегу ['кои'раіпап] п рідк. співтоварйство.
соре [коир] 1. п 1) церк. рйза;
2) покров; 3) покришка, крйшка; 4) тех. кожуос, ковпак; 5) поет, небо
сор
236
сог
звід; зіаггу ~ зоряний небозвід; ипсіег іке ~ оГ під покровом ночі; 2. V 1) вкривати, покривати; 2) охоплювати, обіймати; 3) справитися, управитися, упоратися; перебороти, подолати; іо ~ аіі сііШсиїїіез подолати усі труднощі; 4) обмінювати, вимінювати; 5) видобувати руду за певну плату; 6) підрізати дзьоб (пазурі) (у сокола).
сорешап ['коиртоп] п (рі соретеп [-топ]) торговець, коробейник.
сорег ['коиро] п 1) торговець кіньми; 2) баришник.
соре-$іопе ['коирзіоип] п 1) парапетний камінь; 2) перен. завершення; останній штрих; останнє слово.
сорЬо$і$ [ко'йшзіз] п мед. цілковита глухота.
соріег ['корю] п 1) переписувач; 2) наслідувач.
соріїоі ['кои'раііоі] п ав. другий пілот.
соріп£ ['коирід] п буд. 1) парапетна плита; 2) верх греблі; 4 - 8а\у ручна лучкова пилка.
соріоия ['коиррз] аф 1) багатий, рясний; ~ Ьагуезі багатий урожай; 2) докладний; ~ іпЕогтаііоп повна (докладна) інформація; 3) широкий; великий; ~ УОсаЬиІагу великий запас слів; 4) плідний; ~ у/гіїєґ плідний письменник; - зреакег балакун.
соріои$1у [ 'коир]08Іі] асіу рясно, багато; широко; плідно.
СОрІО118ПЄ8$ ['коир]08Ш8] п достаток, багатство; плідність.
сорре<і [корі] асі) розм. 1) гострокінцевий; 2) чубатий (про птаха).
соррег ['коро] 1. п 1) мідь; 2) мідна (бронзова) монета; 3) мідний казан; 4) розм. поліцейський; 5) паяльник; 4 ~ тіхіиге бордоська рідина (інсектицид)} іо сооі опе’8 ~8 похмелитися; 2. асі) мідний; мідно-червоний; 3. у покривати міддю.
соррегаз ['корогоз] п (залізний) купорос.
соррег-ЬИ ['короЬй] п паяльник.
соррег-ЬоПотед ['коро'Ьоіотд] асі) 1) обшитий міддю (про дно корабля)} 2) з мідним дном; 3) надійний; платоспроможний.
соррег-саріаіп ['коро,кзерш] п самозваний капітан.
соррег-соїоигегі ['коро'кліод] асі) кольору міді.
соррег-Гасед ['короГеїзі] асі) із зухвалим, безсоромним обличчям.
соррег-ГошмІег ['коро'Гашкіо] п мідноливарних.
соррегЬеад ['коройед] п зоол. щитомордник (змія).
соррег-по$е ['коропоиг] п червоний ніс.
соррегріаіе [ 'короріеіі] 1. п 1) мідна друкарська форма; офортна дошка;
2) листова мідь; 3) каліграфічний почерк; 2. асі) каліграфічний (про почерк).
соррег-зтЙЬ ['корозтіО] п мідник; котельник, казаняр.
соррег-іор [ 'короіор] п розм. людйна з рудим волоссям, рудий.
соррегу ['короп] асі) 1) мідного кольору; 2) що містить у собі мідь.
соррісе ['коріз] п 1) хащі; молодий лісок; гайок; підлісок; дібровка; 2) лісова ділянка (для періодичного вирубування).
сорріе-спнуп [ 'корікгаип] п розм. чубок (у птаха).
сорга ['карго] п копра, сушене ядро кокосового горіха.
со-ргогіисііоп ['коирго'длк/п] п кін. спільне виробництво.
сор-го$е ['коргоиг] п бот. дикий мак, самосійний мак.
сор$(е) [корз] п засув для дверей (воріт).
сорзу [ 'карзі] асі) зарослий (про гай тощо).
соріег ['коріо] п (розм. скор. від Ьеіісоріег) вертоліт.
сориіа ['коріиіо] п (рі тж сориіае) 1) грам., анат. зв’язка; 2) муз. копула; 3) парування.
сориіае ['коріиіі:] рі від сориіа.
сориіаіе ['кор|и1еіІ] у біол. спаровуватися, злучатися.
сориіаііоп [,кор}и'1еі/п] п 1) біол. копуляція, спаровування, злучка; 2) з’єднання, об’єднання; 3) бот. щеплення живцем.
сориіаііуе [ 'кор)‘и1оііу] 1. п грам, єднальний сполучник; 2. асі] 1) біол. парувальний; дітородний; 2) грам, єднальний.
сору ['корі] 1. п 1) примірник; друк, відбйток; асіуапсесі’ ~ сигнальний примірник (книги)} 2) копія; ґоиі ~ чернетка, оригінал (рукопису тощо)} Іо Таке (іо таке) а ~ оГ а доситепі зняти копію з документа; 3) репродукція (картини тощо)} 4) рукопис; 5) матеріал (для друку)} 6) зразок, з якого роблять копію; 2. у 1) знімати копію, копіювати; відтворювати; 2) перепйсувати, списувати; 3) наслідувати, брати (щось) за взірець.
сору-Ьоок [ коріЬик] п 1) зошит; 2) амер. зшйток копій листів (документів); 4 ~ тахітз прописні істини.
сору-саі ['корікаеі] п розм. 1) наслідувач; 2) шк. учень, який спйсує роботу в іншого.
сорукоШег ['корі,кои1до] п 1) ко-ректор-підчйтувач; 2) друк, тенакль.
соруіпв ['корит)] п 1) зняття копій; 2) копіювання (розмножування, друкування) креслень; ~ ргосе88 а) вйго-товлення копій кінофільму; б) друк. копіювальний процес.
соруіп£-іпк ['корпі]'іі)к] п друк, ко
піювальна фарба; копіювальне чорнило.
соруіпв-рарег [ 'коріп) 'реіро] п друк. копіювальний папір.
соруіпз-репсії ['корид репзі] п хімічний олівець.
соруіпз-гіЬЬоп [ 'корид 'пЬоп] п стрічка для друкарської машйнки.
соруізш ('корпхт] п знев. 1) переписування, спйсування; 2) наслідування.
соруізі ['корпзі] п 1) перепйсувач; 2) копіювальник; 3) імітатор, наслідувач.
сору-геайег [ 'корі, гі ідо] п амер. 1) коректор; 2) помічнйк редактора (газети).
соругізЬі ['корігак] 1. п авторське право; ~ ге8егуесі авторське право зберігається; 2. у забезпечувати авторське право; ШЇ8 Ьоок І8 ~есі на цю кнйгу пошйрюється авторське право.
содиеі [кои'кеї] у 1) кокетувати (з — >уйй); 2) поверхово займатися (чимось).
содиейгу ['коикіігі] п кокетування, содиеіїе [кои'кеї] п фр. кокетка.
содиеіїізЬ [кои'кей/] аф кокетливий, грайлйвий.
содиеПізЬІу [кои'кеп/іі] асіу кокетливо, грайлйво.
содиіпа [кои'кігпо] п черепашник.
содиііо [кои'кіїои] п бот. чилійська пальма (тж ~ раїт).
еог [ко:] п фр. муз. валторна.
согаздро [кои'га:дзои] іпі італ. мужайте ся!, кріпіться!
согаї ['когої] 1. п 1) корал; 2) кораловий колір; 3) ікра рака; 2. аф 1) кораловий; 2) коралового кольору.
согаї-ізіаші ['кого1,аі1опд] п кораловий острів.
согаШпе ['когоіаш] аф кораловий (тж про колір).
сога1-га£ ['когоігаед] п геол. кораловий вапняк.
согаКуогІ [ 'когоі^оі] п бот. кораль-ківець.
согаш ['ко.тзегп] ргер лат. перед (кимсь), у присутності; ~ рориіо від-крйто, принародно.
Согап [ко'га.п] п Коран.
согЬап ['ко:Ьгеп] п рел. корван, жертвування богу.
согЬеаи ['ко:Ьои] п фр. зеленувато--чбрний колір.
согЬеШе [ког'Ьеі] п фр. гарний кошик для квітів (фруктів).
согЬеі ['ко:Ьо1] 1. п 1) тех. кронштейн; 2) архт. поясок, вйступ; консоль; 2. у підтрймувати кронштейном.
согЬісиІа [ко:'Ьік)и1о] п ент. кошичок (на ніжці бджоли).
согЬіе ['ко:Ьі] п шотл. крук, чорна ворона.
согсазз ['ко:коз] п солончакове болото; затоплювана низина.
сог
237
сог
согсіе [ 'коткі] п зародок (в насінині рослини).
соні [ко:<5] 1. п 1) вірьовка; шнур; шнурок; 2) товста струна; 3) рі перен. окови, кайдани; тенета; узи; 4) анат. зв’язка; уосаі ~8 голосові зв’язки; 5) спиннйй мозок (тж 8ріпа1 ~); 6) пуповина (тж итЬіІіса! ~); 7) ел. шнур; 8) текст, корд; 9) рубчик (на тканині)’, 10) рі штани з рубчастого плису; 11) корд (міра дров)’, 2. у зв’язувати вірьовкою (шнуром).
сопіа^е ['кз:дідз] п мор. снасті; вірьовки; такелаж.
сопіаіе [ 'котсіеи] ад] бот. серцевидний (про листя тощо).
сопіеаи [кз.'дои] п амер. детонаційний шнур.
сопіе<1 [’котсІїд] ад] 1) перев’язаний вірьовкою (шнуром); 2) рубчастий, в рубчик; 3) складений в корди.
сопіеііе ['ко:де1] п амер., канад. буксирний канат.
сопііаі ['ко.сЦзІ] 1. п 1) стимулюючі ліки для серця; 2) міцнйй ароматний підсолоджений напій; 2. ад] 1) сердечний, щйрий; задушевний; ~ \¥ЄІСОШЄ привітний (гостйнний) прийом; 2) сйльний, глибокий; 3) міцнйй; ~ бгіпк міцнйй напій; ~ теШсіпе стимулюючі ліки для серця.
согШаїііу [,ко:с!і'ае1іГі] п 1) сердечність, привітність, щйрість, задушевність; 2) вйяв дружніх почуттів (сердечності).
сопііаііу ['кзгфаіі] аду сердечно, щйро, привітно, задушевно.
сопШогш ['кз:діЬ:т] ад] серцевидний, серцеподібний.
сопШІега Екотсії ]еіга:] п ісп. Кордильєри (скелясті гірські пасма).
сопііпз ['котсіїг)] п 1) текст, підв’язь; 2) галун; басон; 3) бордюр.
сопШе ['ко:с!аіі] п кордйт (бездимний порох).
сопіоп ['кз:дп] 1. п 1) військ, кордон, охорона; 2) санітарний кордон (тж запііагу ~); 3) архт. смуга, неве-лйкий карниз; 4) орденська стрічка; 2. у 1) охороняти; 2) оточувати, блокувати.
согйигоу ['ко:дагоі] п 1) рубчастий вельвет (плис); 2) рі вельветові штанй (брйджі); 3) амер. брусована (з колод) дорога (тж ~ гоаф.
соге [ког] 1. п 1) серцевйна; середина; осердя; ядро; іо ІЬе ~ наскрізь; ігие Іо іке ~ вірний до кінця; 2) суть, сутність; ІЬе уегу ~ оГ ІЬе 8иЬ)есІ сама суть справи; 3) тех. осердя, сердечник; стержень; шйшка (ливарна)’, 4) ел. жй-ла кабеля; 5) фіз. актйвна зона реактора; 6) геол. керн; 7) компанія, колектив; 8) бригада гірників, яка працює в одну зміну; 2. V вирізати середину (яблука тощо).
соге1е$5 ['ко:1і8] ад] без середини, порожнйстий.
согег [ 'ко:га] п корер, прйстрій для вирізання середини з плодів.
со-ге$ропйепі ['коип8,рзпсЬпі] п юр. співвідповідач (у справах про розлучення).
согі [кз:£| п (рі согує8) 1) рудникова вагонетка; 2) кошик для перенесення вугілля; 3) сажалка; рйбник, плетений кіш (для живої риби).
Согіи [кз:'£и:] п геогр. н. острів Корфу.
согіасеоиз [,коп'еі/98] ад] 1) шкірястий; твердйй; 2) зроблений із шкіри, шкірянйй.
согіашіег [,коп'зепсЬ] п бот. коріандр.
СогіпіЬ ['кзппО] п геогр. н. іст. Ко-рйнф.
согк [кз:к] 1. п 1) кора коркового дерева; 2) корок, пробка; 3) поплавець; 2, V 1) затикати корком (пробкою); 2) мазати паленим корком; 3) стрймувати(ся) (тж ~ ир).
согкаве ['кз:кіс!з] п закупорювання (відкупорювання) пляшок.
согкед [кз:кІ] ад] закупорений, закоркований; заткнутий.
согкег ['кз:кз] п 1) машинка для закупорювання пляшок; 2) розм. вирішальний аргумент; вирішальна обставина; 3) розм. жахлйва брехня; щось приголомшливе.
согктв ['кз:кіг|] ад] розм. чудовий; приголомшливий; нечуваний; карколомний.
согк-8сгеі¥ ['кзікзкги:] 1. п 1) штопор, пробочник; 2) ав. крута спіраль, штопор; 2. V розм. 1) рухатися (як) по спіралі; 2) ав. вводити літак у штопор; 3) протискуватися, просуватися.
согк-ігее ['кзгкігі:] п бот. коркове дерево; амурський оксамйт.
согк\¥00(1 ['кзік^исі] п коркове дерево.
сотку ['кз:кі] ад] 1) пробковий; корковий; 2) легкйй; 3) еластичний; 4) розм. жвавий; веселий; рухлйвий; життєрадісний; 5) легковажний, фривольний.
согшогапі ['кзгтзгзпі] п 1) орн. велйкий баклан; 2) жаднюга; ненажера; зажерлива людйна
согтіїз ['кзітзз] п бот. стебло куща.
сот [кз:п] 1. п 1) зерно; зернйна; 2) збірн. хліб (у зерні)', збіжжя; пше-нйця (у Великій Британії)’, овес (у Шотландії)', жйто; кукурудза, маїс (в Америці і Австралії)’, ~ Еаііиге неврожай; ~ Ьеіі кукурудзяна зона; ~ Ьіпйег кукурудзяна снопов’язалка; ~ Ьогег ент. зерновйй точйльник; ~ сіеапег зерно-очйсна машйна; ~ спі8йег кукурудзодробарка; ~ сиііег кукурудзорізка; ~ еаг качан кукурудзи; ~ 1а\у закон про
торгівлю зерном; ~ теаі кукурудзяне борошно; ~ ріскег обривач качанів, пі-кер; ~ роде кукурудзяний коржик, кукурудзяна перепічка; ~ 8а^Пу ент. хлібний пйльщик; 3) зернятко (яблука тощо)', 4) дрібка (солі)’, 5) піщйнка; 6) амер. кукурудзяна горілка; 7) амер. розваги, жарти; 8) мозоля (на нозі)’, іо Ігеаб оп 8гпЬ.’8 ~8 наступйти комусь на мозолю; дійняти до живого; 2. у 1) сіяти пшенйцю (кукурудзу, овес тощо)’, 2) наливатися (про хліба) (тж ~ ир); 3) солйти, засолювати; консервувати сіллю (м'ясо тощо); 4) шотл. годувати вівсом.
согпасеоіі$ [кз. 'пеїрз] ад] бот. кизиловий.
сотане ['ко:тсІз] п іст. орендна плата за поголів’я худоби.
сотЬаП ['ко:пЬз:1] 1. п амер. розм. 1) селюк, неотесаний хлопець; 2) міщанин, обиватель; 3) слізлйва сентиментальність; 2. ад] амер. розм. 1) міщанський (про смак тощо); 2) вульгарний, низькопробний; 3) слізлйво-сентимен-тальний.
согп-Ьщ» ['ко:пЬлд] п ент. клоп-черепашка.
сот-сЬашіІег ['когпД/агшіЬ] п роз-дрібнйй торговець збіжжям (зерном).
сош-сЬор [ 'ко:пІ/ор] п кукурудзяна січка; кукурудзяне кормове борошно.
согп-соЬ [’когпкзЬ] п серцевйна кукурудзяного качана.
согп-соскіе ['ко:п,кок1] п бот. кукіль.
сош-сгаке ['ко:пкгеік] п орн. деркач.
согп-(Іо<1|’ег [ 'ко:п,скхіз9] п кукурудзяний коржик.
сошеа ['ко:ша] п анат. рогівка, рогова оболонка ока.
сошеаі [ 'кз:піа1] ад] анат. що стосується рогової оболонки; рогівковий; ~ зрої мед. більмо.
сотеЛ [ко:пд] ад] 1) гранульований; 2) солоний; ~ ЬееГ солонйна; 3) налйтий зерном; 4) розм. п’яний.
согпеіііз [,ко:пі'аіГі8] пмед. кератйт, запалення рогівки ока.
согпеї ['ко.паї] лі) бот. кизйл (дерево і плід); 2) діал. ріг (будинку тощо).
сотеїіап [кз:'пі:1]ап] 1. п мін. сердолік, темно-червоний халцедон; 2. ад] кизиловий.
сотеои5 ['кзітаз] ад] роговйй.
сотег ['кота] 1. п 1) кут, куток;
іо сіпує (іо риі) 8шЬ. іпіо а ~ загнати когось у глухйй кут, у безвйхідь; 2) ріг (вулиці, будинку); аі Іке ~ оГ ІЬе 8ігееі на розі вулиці; гоипсі іЬе ~ за рогом; перен. поруч, зовсім блйзько; 3) закуток, закапелок; сіопе іп а ~ зроблено нйшком; 4) частйна, район; Іке Гоиг ~8 оГ іЬе еаїТЬ чотйри сторони світу; 5) спорт, кут поля; 6) спорт, кутовйй удар, корнер; 2. V 1) загнати в глухйй
сог
238
СОГ
кут, у безвихідь; 2) поставити в куток; 3) скуповувати товари із спекулятивною метою.
согпег-Ьоу ['ко.поЬзі] п ірл. вуличний зівака.
согпегесі ['кз:посІ] асі] 1) загнаний в кут; що потрапив у скрутне становище; 2) що має кути, з кутами.
согпег-кіск ['ко:покік] п спорт, кутовий удар (футбол).
сотег-шап ['коїпатзеп] п (рі сог-пег-теп [-теп]) 1) виконавець комічної ролі в негритянському ансамблі співаків (сидить останнім в ряду акторів)', 2) вуличний зівака; 3) ком. велйкий біржовий спекулянт.
согпег-зіопе ['ко:пз8іоип] п наріжний камінь.
сотег-іооііі ['ко:поПі:9] п (рі сог-пег-іееій [-6:9]) очний зуб (у коня).
сотепуізе ['ко:па\уаі2] аду по діагоналі, навскоси.
соте! [ко:піІ] п 1) муз. корнет; 2) корнетист; 3) прапороносець; 4) заст. військ, корнет; 5) кульок, мішечок (паперовий)', 6) заст. дамський головнйй убір.
согп-ехсііапзе ['ко:тк$Ч/еіп<1з] п хлібна біржа.
сошҐасіог [ 'ко:п, Гаекіа] п торговець зерном.
согп-Ле1(1 ['ко:пГі:1сІ] п 1) поле, нй-ва, лан; 2) амер. кукурудзяне поле.
сот-Ла£ ['ко:п£1жд] п бот. гладіолус.
сот-Лакез [ 'когпЯеікз] п рі кукурудзяні пластівці.
сот-Ліез ['ко:п£1аіг] п рі ент. злакові мухи.
сот-Яоог ['кз:п,£1о:] п тік, гарман.
сот-Лоиг ['ко:п,£1аио] п кукурудзяне борошно; рйсове борошно.
сот-Л<Л¥ЄГ [ 'ко:п,£1аиа] п бот. волошка.
сот-ішзк ['ко:пйлзк] п амер. оболонка качана кукурудзи.
соті ['ко:т] рі від согпо.
согпісе ['ко:пі8] п 1) архт. карнйз; 2) навйсла над безоднею брйла (снігу тощо).
согпісіе ['ко:тк1] п 1) ріжок (равлика)', 2) вусик (комахи)', 3) трубочка (попелищ).
сотіїу |'кз:пі£аі] V ороговіти.
сотіїїз ['ко:пв]] п 1) гранулювання; 2) соління, засолювання (м'яса тощо).
СотізЬ ['кз:пі|] 1. п іст. корейська мова; 2. ад] корнуолський.
согп-кізі [ 'ко:пкі8і] п кіш для зерна (у хліву).
согпіоІЇ [ 'ко:п1оїї] п комора для зерна.
согпо |'ко:пои] п (рі соті) муз. валторна.
сот-ріазіег ['ко:п,р1а:8іа] п мозольний пластир.
сот-гепі ['кз:пгепІ] п орендна плата зерном.
сот-зіаїк ['ко:п,8€о:к] п 1) амер. стебло (стовбур) кукурудзи; 2) розм. здоровйло; здоровань; 3) розм. австралієць.
согпзіопе 1'ко:п8Іоип] п геол. кре-м’янйстий вапняк.
соіїписоріа [,кз:піи'коир]о] п ріг достатку.
сопшіесі [ко:'п]иіісІ] аф рогатий.
соту ['коті] ад] 1) хлібний; зер-новйй; 2) хлібородний; 3) амер. розм. старомодний; 4) амер. розм. банальний, заяложений; 5) розм. напідпйтку; 6) мозолястий; жорсткий, зашкарублий.
согоііа [ко'гоіа] п бот. вінчик, віночок.
согоііагу [ко'гзіоп] п 1) вйсновок; 2) результат, наслідок.
согопа [ка'гоипа] п (рі согопае) 1) астр. кордна; кільце (навколо місяця)', 2) архт. вінець; 3) бот. вінчик, кордна; 4) анат. корднка зуба; 5) ел. світіння на проводах; 6) кордна (сорт довгих сигар).
согопасЬ ['когапак] п 1) похорднна пісня; похорднна музика; 2) похордн-ний плач, голосіння (в Ірландії).
согопае [ка'гоипі:] рі від согопа.
согопаї І ['когапі] 1. п 1) кордна, вінець; 2) поет, віндк; 2. ад] 1) анат. вінцевий; ~ зиШге вінцевий шов; 2): ~ гооі8 вторйнне коріння.
согопаї II [ка'гоипі] ад] астр. корональний; що стосується кордни.
согопагу ['кзгапап] ад] анат. вінцевий; коронарний.
согопаіе ['когапей] V коронувати.
согопаНоп [,кога'пеі/п] п 1) коронація, коронування; 2) успішне завершення.
согопег ['когапа] п кдронер; судо-вйй слідчий, якйй провддить розслідування вйпадків насйльної (наглої) смерті.
согопеі ['когапк] п 1) кордна (перів)', 2) діадема; 3) поет, віндк, вінець.
согрога ['ко:рага] рі від согриз.
согрогаї ['ко:рага1] 1. п 1) військ. капрал; зйір’з ~ капрал корабельної поліції; 2) церк. антимінс; 2. ад] тілесний, плотський; ~ рипізйтепі тілесне покарання; ~ деГесіз фізйчні вади.
согрогаїііу [ 'ко:ра гаеіііі] п матеріальність; тілесність.
согрогаіе ['ко:рапІ] ад] корпоратйв-ний; спільний.
согрогаііоп [.кз’-рз'геї/п] п 1) об’єднання; товарйство; корпорація; 2) амер. акціонерне товарйство; 3) юр. юридйчна особа; 4) муніципалітет (тж типісіраї ~); 5) розм. черево.
согрогаіог ['ко:рагеі1а] п член корпорації (муніципалітету).
согрогеаі [ко:'ро:па1] ад] 1) тілесний; 2) матеріальний, фізйчний.
согрогеаІКу [ко:,ро:п'®1ііі] п матеріальність.
согрогеііу [,ко:ра гі:ій] п матеріальність.
согрозапі ['кограгаепі] п світіння на верхівках щогл; вогні св. Ельма.
согрз ['кз:] п фр. (рі согрз [ка:г]) 1) корпус; С. діріотаїіцие фр. дипло-матйчний корпус; 2) (С.) військ, рід військ; служба; С. оГ Еп^іпеегз інженерні війська; Месіісаі С. медйчна служба; 3) студентське товарйство (в німецьких університетах).
согрзе [кз:р8] 1. п труп; 2. V 1) убйти; 2) театр, провалйти (дію, акт).
согрзе-сашІІе ['кз:р8,кжпсІ1] п блукаючі вогні (на кладовищах тощо).
согрзтап ['кз:р8тзп] п (р/согрзтеп [-тзп]) амер. розм. санітар.
согриіепсе ['кз:р)и!апз] п огрядність, ожиріння.
согриіепі [ 'ко:р)и1апі] ад] огряднйй; гладкйй; товстйй; жйрний.
согриз ['ко:раз] п (рі согрога) лат. 1) жарт, тіло, тулуб; 2) збірник; звід, зведення; кодекс (документів тощо)', ~ іигіз зведення законів; ~ деіісіі ре-човйй доказ; 3) основнйй фонд (капітал).
Согриз СЬгізіі ['кограз'кпзіі] п церк. свято тіла Христа.
согризсіе ['кз:рА8І] п 1) корпускула; часточка, тільце, гей (\¥Йі(е) ~з фізл. червонокрівці (білокрівці); 2) фіз. атом, електрон.
согризсиїаг [кз:'рл8к]и1з] ад] фіз. корпускулярний; атомний.
соггаї [кз'га:!] 1. п 1) загін, обора, загорода (для худоби)', 2) загін для ло-віння дйких звірів; 3) заслін з обозних возів (навколо табору)', 2. V амер. 1) заганяти в загороду (худобу)', 2) оточувати обозними возами (табір)', 3) розм. привласнювати, заволодівати.
соггеаі [ко'гі:а1] ад] юр. співвйнний.
соггесі [ка'гекі] 1. ад] 1) правильний, вірний, точний; ~ апзхуег правильна відповідь; 2) коректний, належний; ~ Іазіе добрий смак; йе заісі ійе ~ 1йіп§ він сказав саме те, що потрібно; 2. V 1) виправляти, коригувати, коректувати; 2) робйти зауваження; 3) карати; 4) нейтралізувати, усувати (шкідливий вплив)', 5) правити коректуру; 6) мат. перетворювати результат.
соггесііоп [ка'гек/п] п 1) вйправ-лення, правка; 2) поправка, корекція; 3) покарання; йоизе о£ ~ в’язнйця.
соггесііопаї [ка'гек/апі] ад] виправ-нйй.
соггєсііує [ка'гекіїу] 1. п 1) корек-тйв, поправка, часткове вйправлення;
еог
239
СО8
2) мед. коригуючий засіб; 2. аф 1) виправний; 2) мед. коригуючий.
соггесіїу [ка'гекНі] асіу 1) правильно, вірно; 2) коректно, ввічливо, належним чином.
соггесіпе$8 [ка'гекїпіз] п 1) правильність, точність; 2) коректність, добропристойність.
соггесіог [ка'гекіа] п коректор (тж ~ оГ (Не рге$$).
соггеїаіе ['кзпіеіі] 1. п корелят, співвіднбсне поняття; 2. у установлювати (якесь) співвідношення; бути у (якомусь) співвідношенні (з — АУІІІЇ, іо).
соггеїаііоп [,кзп'1еі/п] п 1) співвідношення, взаємозв’язок; 2) фіз., мат. кореляція.
соггеїаііуе [ко'геїаііу] 1. п 1) корелят; 2) лінгв. корелятивне слово, корелятивний вираз; 2. аф співвідносний; корелятивний. <
соггеїаііуеіу [кз'геїзПУІі] а</у співвідносно.
соггеароші [,кзп8'ропсІ] у 1) відповідати (чомусь — >уііІі, іо); 2) являти собою; бути аналогічним (чомусь — іо); 3) листуватися (з — ауііЬ).
соггеарошіепсе [Лопз'ропдапз] п 1) відповідність; 2) співвідношення; аналогія; 3) кореспонденція, листування; листи; іо Ье іп ~ >уііЬ зтЬ. листуватися з кимсь; ~ зсЬооі школа заочного навчання; ~ соигзе заочні курси.
соггезропбепі [Лопз'рзпдопі] 1. п 1) кореспондент; особа, з якою листуються; 2) службовець, який займається листуванням; 3) кореспондент (газети тощо); 2. аф відповідний (чомусь — \¥ІіЬ, іо).
согге$рошііпб [ , кзпз 'ропбід ] аф 1) відповідний; 2) подібний, аналогічний; 3) що листується; 4): ~ тетЬег оГ ап Асабету оГ Зсіепсез член-кореспондент Академії наук.
соггШог ['колбо:] п коридор.
соггіе ['коп] п западина, виярок; лощина.
соїтівешіа [Лоп'бзепбо] п рі лат. 1) рі від соггі^епбит; 2) спйсок друкарських помилок.
соггізешішп [Лоп'сізепсЬт] п (рі соггі^епба) лат. друкарська помилка; те, що треба виправити.
соггізіЬІе ['кзпбзоЬІ] аф виправний; поправний; ~ Гаиіі виправна помилка.
соггоЬогапі [ко'гоЬогопі] 1. п 1) підтвердна обставина; 2) мед. тонізуючий засіб; 2. аф підтвердний, підкріплюючий.
соггоЬогаІе [ко'гоЬогеїі] у 1) підтверджувати, підкріплювати (думку тощо); 2) підтримувати.
соггоЬогаііоп [ко,гоЬо'геі/п] п підтвер
дження (додатковими фактами); іп ~ о£ 8тіЬ. на підтвердження чогось.
соггоЬогаіІуе [кз'гзЬзгзйу] 1. п мед. зміцнюючий засіб; 2. аф підтвердний; підкріплюючий.
соїтоЬогаіогу [ко'гоЬогоіоп] аф що підтверджує (підкріплює).
соггобе [ко'гоид] у 1) роз’їдати; витравляти; 2) іржавіти.
соггодіагу [кз'гоибізп] п юр. особа, яка одержує аліменти (пенсію).
соггсміу ['когобі] п юр. аліменти, пенсія.
соггозіоп [ко'гоизп] п 1) корозія, іржавіння; 2) окислення; витравлювання; 3) геол. вимивання (порід).
соггозіує [ко'гоивіу] 1. п їдка (роз’їдаюча) речовина; 2. аф їдкий, роз’їдаючий; корозійний; ~ зиЬІітаіе хім. сулема.
соггидеііе ['когидей] у 1) зморщувати (ся); 2) тех. гофрувати.
сотцрііеб [ 'когидейід] аф 1) зморщений; 2) тех. гофрований, рйфле-ний; хвилястий.
соггидеіііоіі [,кого'деі[п] п 1) складка, зморшка (на чолі); 2) тех. рифлення; хвилястість; 3) вибоїна (на дорозі).
соггирі [ко'глрі] 1. аф 1) зіпсований, нечистий; ~ аіг зіпсоване повітря; 2) продажний; розбещений, розтлінний; 3) перекручений, недостовірний (про текст тощо); 2. у 1) псувати(ся), розбещувати(ся); 2) розкладатися, загнивати, гнити; 3) підкуповувати, давати хабара; 4) перекручувати (текст тощо).
сотіріїЬіІіїу [ка,глр^'Ьі1іП] п 1) схильність до псування; тлінність; 2) продажність; підкупність.
соггирііЬІе [кз'глрізЬІ] аф 1) підкупний; ~ ]ЩІ£Є8 підкупні судді; 2) що псується; схильний до псування.
согпіріїоп [ко'глр/п] п 1) псування, загнивання, розклад; 2) розбещеність, моральний розклад; 3) продажність, корупція; 4) перекручення (тексту тощо).
соптірйуе [ко'глрііу] аф що псує (розбещує).
сог8ас ['когзаек] п зоол. корсак.
согзазе [ко:'8а:з] п фр. корсаж.
согеаіг ['ко:8єо] п іст. корсар, пірат.
сог$е [ко:8] 1. п труп; 2. у 1) торгувати, обмінювати; 2) торгувати кіньми.
согзеїеі ['ко:8ІіІ] п 1) грація (корсет); 2) іст. лати; 3) щиток (у комах).
согееі ['ко:8іі] п корсет.
согі&ве [ко:'1еіз] п фр. кортеж, урочиста процесія.
Согіез [ кз:ґе8] п рі кортеси (парламент в Іспанії та Португалії).
согіех [’кз.іекз] п (рі сопісез) 1) анат. кора головного мозку; 2) бот. кора.
согйсаі ['коїікої] аф кірковий, шкурковий.
согвсаіе ['кз.іікп] аф 1) покрйтий корою; 2) кірковий; кірковйдний.
соїіісез ['ко:іі8г.г] рі від согіех.
согйсоїоїк [кзґйкзізз] аф бот. що росте на корі (лишаї тощо).
согипбіші [ко'глпсЬт] пмін. корунд.
сопвсапі [кз'глзкдпі] аф сяючий, виблискуючий, блискучий.
сопксаіе ['кзгззкеїї] у сяяти; блищати, виблискувати.
соги$сабоп [,когз8'кеі/п] п сяяння, блиск.
сопгбе ['ко:уеі] п фр. важка (нудна, підневільна) праця.
согуе$ [ко:уг] рі від согГ. согуєйє [ко:'уеі] п мор. корвет. согИпе ['ко:уаш] аф воронячий, согуркаеі [,коп'£і:аі] рі від согу-рЬаеиз.
согуріїаеиз [,коп'й:з$] п (рі согу-ріїаеі) грецьк. 1) корифей; 2) диригент хору; 3) лідер, глава.
согурЬІе [,коп'£еі] п фр. корифей (у кордебалеті).
согуга [кз'гаїгз] п мед. нежить. со$е [коиг] у зручно влаштуватися.
созесапі ['кои'8І:капі] п мат. косеканс.
совЬ [кз/] 1. п важкий кийок, налитий свинцем; 2. аф спокійний; затишний.
со$Ьег [ кор] у 1) пестити, балувати; 2) ірл. бенкетувати (жйти) чужим коштом, жйти на дурнйчку; 3) розм. базікати, цвенькати, теревенити.
со-$І£паіогу ['кои'зідпзґп] п юр. особа (держава), яка підпйсує угоду разом з іншими.
созіїу ['коигіїї] асіу затишно, приємно.
созіпе [’коизаш] п мат. косинус.
со$іпе$$ ['коигшіз] п затйшок, затишність, приємність.
созтеііс [ког'тепк] 1. п 1) косме-тйчний засіб; 2) рі косметика; 2. аф косметичний.
созтеіісіап [Лзгті'Ь/п] п косме-тйчка; косметолог.
со$шеіі$1е [,кдхті'еі:$1] п косметичка.
со$те<о1о£І$< [, когті Чоіобзізі] п косметолог; косметичка.
со$теіо1о£у [,когтіЧоізсізі] п косметика.
СО8ШІС ['кохтік] аф 1) космічний; ~ Пі£ІЇС космічний політ; політ у космос; ~ ге8еагсії дослідження космічного простору; 2) всеосяжний; грандіозний; 3) військ, «абсолютно секретно».
созшісізе [ кзхтізаїх] у військ, допускати до особлйво секретної роботи.
со$п*о<іготе ['кохтобгоит] п космодром.
С08
240
соп
созтодопу [ког'тздот] п космогонія.
со$то£гарЬу [ког'тодгой] п космографія.
со$тоіо£у [ког'тоіодзі] п космологія.
созтопаиі ['кзхтопз:1] п космонавт.
со$топаиІіс$ [,когто'по:1ік8] п космонавтика.
соктороШап [Лзгта'рзІїГп] 1. п космополіт; 2. ад] космополітичний.
созтороіііе [кзг'тзроіаіі] п 1) космополіт; 2) рослина (тварина), поширена на земній кулі.
со$торо1йі$т [.кзгтз'рзіїїігт] п КОСМОПОЛІТИЗМ.
СО8ІПО5 ['когтов] п 1) космос; всесвіт; 2) упорядкована система, гармонія.
со-$роп$ог [кои'врзпво] п співавтор (резолюції тощо).
СО85 [коз] V шотл. обмінювати, торгувати.
Со$$аск ['коваек] 1. п козак; 2. аф козацький.
со$$еі ['ковії] 1. п 1) ягня (вигадуване без матері)', 2) пестун, мазунчик, улюбленець; 2. V пестити, голубити, балувати.
собі І [козі] п 1) ціна; вартість; ІЬе ~ оГ 1Мп8 прожитковий мінімум; Ггее оГ ~ безплатно; ~ ассоипііп^ господарський розрахунок; 2) рі видатки, витрати; оГ ркхіисііоп витрати виробництва; 4 аі &геаі ~ оПіГе ціною життя; аі аіі —8, аі апу ~ за всяку ціну.
созі II [козі] V (разі і р.р. созі) 1) коштувати, обходитися; Ю - тиск (Іііііе) коштувати дорого (дешево); 2) забирати (час), потребувати; такіпв сііс-ііопагу ~8 тиск Ііте апсі саге упорядкування словника потребує багато часу і уваги; 3) призначати ціну, оцінювати (товар).
созіаі ['козіЦ аф ребровий, реберний.
со-зіаг ['кои'зіа:] V розм. виконувати головну роль у парі (з кимсь).
созіапі ['клвіосі] п 1) велике яблуко; 2) жарт, головешка.
созіапі-топ^ег ['кдвіод^тлддо] п вуличний торговець фруктами (овочами, рибою тощо).
созіеппопвег ['кз8Іо,тлт]до] див. созіагсі-топ^ег.
созііує [’козіїу] аф 1) амер. розм. дорогий, коштовний; 2) повільний, неквапливий; 3) мед. хворий на запор.
созііуєпєзз ['кззіїупіз] п 1) повільність, неквапливість; 2) мед. запор.
созіїезз ['козіїїз] ад] дармовий, даровий; безплатний.
созіїу ['козіїї] ад] 1) дорогий, цінний, коштовний; 2) розкішний, пишний.
созішагу ['ковітєоп] п бот. кану-пер.
созйшіе ['кз8І]и:т] 1. п 1) одяг; убрання; 2) стиль одягу; 3) костюм; спідниця і жакет; 4 ~ рісіиге кін. історичний фільм; 2. у одягати (когось); костюмувати.
совішпіег [кз8'1]и:тю] п костюмер.
сову ['коигі] 1. п 1) стьобаний чохол для чайника; 2) кутова канапка на двох; 2. ад] затишний, зручний.
сої [кої] п 1) дитяче ліжко; 2) ліжко, койка (в лікарні, каюті); 3) розм. розкладушка; - сазе мед. лежачий хворий; 4) загін, хлів; 5) поет, хатина, хижка; 6) ірл. саморобний човник; 7) (скор. від соїапвепі) котангенс.
соїап^епі ['кои'їзепдзопі] пмат. котангенс.
соїе [коиі] 1. п 1) загін (для свійських тварин); загорода; хлів; кошара, вівчарня (тж зйеер—); 2) розм. хатина; 2. у заганяти в загін.
со-іепапсу ['кои'іепопві] п юр. спів-оренда.
со-іепапі ['кои'іепопі] п юр. співорендар.
соіегеї) ['кзіогої] п наймит, батрак.
соіегіе ['коиіоп] п 1) гурток; коло осіб із спільними інтересами; Ніегагу ~ літературний гурток; 2) збори гуртка (товариства, об’єднання).
сойїе [коиО] п розм. шолудивість, струп’я (овець).
соїЬигпі [кои'0о:паі] рі від соїкиг-пиз.
соїЬигпиз [кои'0о:пов] п (р/соїкигпі) 1) трагедія; 2) пишномовний стиль.
соЙ11(і)оп [коїіірп] п 1) шерстяна тканина на спідницю; 2) амер. кадриль; 3) котильйон.
соіо-Ьагк ['коиІоиЬагк] п кора нек-тандри.
соїопеазіег [кодоипі'аввіо] п бот. КИЗИЛЬНИК.
сойа ['коїо] п церк. стихар.
сойаде ['коїісіз] п 1) котедж; невеликий будинок; заміський будинок; 2) амер. літня дача (в курортній місцевості біля моря); 3) австрал. одноповерховий будинок; 4) сільська лікарня; 5) хата, хатина; ~ іпсіизігу надомний промисел, домашнє виробництво.
сойавег ['коїкізо] п 1) селянин; землевласник; 2) мешканець котеджу; 3) амер. власник дачі, дачник.
соїіаг ['кою] п 1) шотл. наймит, що живе при фбрмі; 2) ірл. заст. селянин-орендар.
сойед ['коид] ад] покошланий; закуйовджений (про вовну).
сойег ['коїо] п 1) тех. клин; шпонка; костйль, чека; 2) ірл. селянйн--орендар; 3) шотл. наймит, що живе при фермі.
сойегеї ['кзігоі] п розм. гачок для підвішування казанка над вогнем.
сойіег [ 'коїю] лі) селянйн — мешканець котеджу; 2) селянйн-орен-дар.
соїіоп ['кзіп] 1. л 1) бавовник; 2) бавовна; га\¥ ~ бавовна-сирець; 3) бавовняна тканйна; 4) рі бавовняний одяг; 5) бавовняна пряжа (нйтка); 6) вата; 7) ворсйстість; 2. ад] бавовняний; бавовниковий; - Ьоіі бавовникова коробочка; ~ ^оосіз бавовняні товари; ~ тапиГасіиге бавовняне виробнйцтво; ~ оіі бавовняна олія; ~ ргіпі вибивнйй сйтець; - уагп бавовняна пряжа; 3. у 1) ладити, уживатися (з — >¥ІІй, Іо^еіНег); 2) узгоджуватися, гармоніювати; 3) (Іо) полюбйти (когось), захопитися (кимсь); зйе -есі іо кіт аі опсе він одразу ж сподобався їй.
сойопасіе ['коїпеїсІ] л бавовняна тканйна, що імітує шерстяну.
сойоп-саке ['коїпкеїк] л бавовникова макуха.
соИоп-дгазз ['кзіпдгагв] л бот. пухівка.
сойоп-іопі ['коІп1о:с1] л жарт, текстильний магнат.
сойоп-шШ ['коїшпії] л бавовнопрядильна фабрика.
сойопосгасу [, коїо'пактові] л жарт. бавовнократія (про магнатів бавовняної промисловості).
Сойопороііз [,коїо'пороііз] л жарт. Бавовняна столйця (Манчестер).
сойоп-ріскег ['коїп,ріко] л 1) збирач бавовни; 2) бавовнозбиральна машйна.
сойоп-ріапі ['коїпріагпі] л бавовник.
сойоп-$ее<1 ['кзіпвіїд] л бавовникове насіння; ~ оіі бавовняна олія.
сойоп-врішіег ['ко1п,8ріпо] л 1) ба-вовнопрядйльник; 2) власник бавов-нопрядйльної фабрики; 3) бавовно-прядйльна машйна.
сойоп-вйіррег ['коІп,8Ігіро] л бавовнозбиральна машйна.
сойоп-іаіі ['коШІеіІ] л амер. сірий кролик.
сойоп-ягазіе [ 'коїтуеїві] л 1) бавовняні відходи; 2) відпадок (бавовняний).
сойош¥ее<1 ['коІп\¥І:д] л бот. сухоцвіт.
сойопичммі ['ко1п\¥ид] л бот. тополя тригранна.
сойоп-луооі ['коїп'тіі] л 1) вата; 2) бавовна-сирець.
сойоп-луопїі ['кзІп'\уо:т] л бавовняний черв’як.
сойопу ['коїш] ад] 1) бавовняний; 2) пухнастий, м’який; 3) схожий на бавовняну тканйну (про шерсть).
соїуіейоп [,ко1і'1і:дп] л бот. сім’ядоля.
соиск [каиі/] 1. л 1) кушетка;
сой
241
сой
2) поет, ложе; 3) бот. пирій; 4) лігво; барліг; нора; 5) зерно, намочене для проростання; 2. V 1) тільки р.р. укласти; 2) прилягти; 3) викладати, формулювати (вякійсь формі — іп); 4) (ип-дег) висловлювати неясно; - ипдег ійе а11е$огу виражати алегорично; 5) лежати, причаїтися (про звірів)', 6) мед. видаляти катаракту; 7) пророщувати (зерно)', 8) лежати в купі і гнити (про листя).
соисЬее ['ки;/еі] п фр. вечірній прийом.
соис1і-£га£5 ['каиі/дгагз] п 1) бур’ян, що розмножується кореневищем; 2) бот. пирій повзучий.
соїісЬіпз [’каиірт]] п 1) виполювання (бур'янів); 2) мед. усунення катаракти (більма).
соїдаи* ['ки.дз] п зоол. 1) пума, кугуар; 2) пантера.
соидЬ [ко£] 1. п кашель; ю Ьауе а Ьасі ~ дуже кашляти; сЬигсЬуагс! ~ сильний кашель; 2. у кашляти; □ ~ сіолуп перебити кахиканням (розмову)', ~ оиі відкашлюватися, відхаркувати (ся); ~ ир груб, а) вибовкувати (щось); б) вй-класти грошики.
сои&Ь-(1гор [ кзйІгор] п таблетка від кашлю.
сои&1і-1охеіі£е [ 'ко£1охіпсІз] п таблетка від кашлю.
соиігі [кисі] разі від сап; ~ іі Ье ігие? невже це правда?; ~ уои іеіі те Ше гінкії ііте? чи не можете ви сказати мені, котра зараз годйна?
соиМп’і [ 'кидпі] розм. скор. в/дсоикі поі.
соиіее ['ки:1еі] п І) геол. затверділий потік лави; 2) амер. глибокий яр (байрак); вйсохле річище.
сои!і$$е [ки:'1і:8] п фр. 1) театр. куліса; лаштунки; 2) тех. виїмка; паз; жолобок; 3) неофіційна фондова біржа; < £О88Ір оГ Ійе закулісні (залаштункові) пліткй.
соиіоіг ['ки:1\усс:] п фр. 1) ущелина, видолинок на схилі горй; 2) тех. канавокопач.
соиІотЬ |'ки:1зт] п ел. кулон.
соиііег ['койко) п 1) різак, леміш (плуга); 2) сошнйк (сівалки).
соипсії ['каипзі] п 1) рада; С. оГ 8іаіе державна рада; Зесигіїу С. Рада Безпеки (ООН); сіїу ~ міська рада, муніципалітет; 2) нарада, консйліум; ~ оГ рйузісіапз консйліум лікарів; 3) (С.) церковний собор; 4) (С.) синедріон (рада старійшин у стародавній Іудеї).
соипсії-ЬоапІ [ 'каипвІЬоісІ] п 1) засідання ради; 2) стіл, за якйм відбуваються засідання членів ради.
соипсіІ-ЬаІІ ['каип8ІЬо:1] п зал засідань ради.
сошісіНог І'каипзііо] п член ради (муніципалітету); радник.
сошісіїтап ['каипзітзп] п (рі соип-сіїтеп [-топ]) член ради (особл. муніципальної).
соипзеї ['каипзої] 1. п 1) обговорення; нарада; іо іаке (іо коісі) ~ и/кй $тЬ. радитися з кимсь; 2) порада; 3) намір, рішення, план; 4) юр. (рі без змін) адвокат, юрисконсульт; іо іаке ~’8 оріпіоп проконсультуватися у адвоката; іо кеер опе’8 ои/п ~ тримати щось у секреті, утаювати; 2. V радити, давати пораду; рекомендувати; давати юридйчний вйсновок.
соип8ЄІ1ог ['каипвоіо] п 1) радник; ~ оГ етЬа88у радник посольства; 2) адвокат; 3) вихователь; вожатий (в дитячому таборі).
соипі [кашіі] 1. п 1) рахунок; підрахунок; іо іаке ~ оГ уоіє8 підраховувати кількість голосів; оиі оГ ~ незліченний; 2) увага; іо іаке по ~ оГ не звертати уваги на; 3) текст, номер пряжі; 4) юр. пункт обвинувачення; 5) заст. підсумок; іп ійе Гіпаї ~ в кінцевому підсумку; 6) граф; 2. V 1) рахувати, підраховувати; перелічувати; Ю ~ йеасІ8 (ПО8Є8) підраховувати кількість присутніх; 2) брати до уваги, враховувати; 3) вважати, гадати; ~ уоиг8ЄІГ ГоПипаїе вважай, що тобі пощастйло; 4) мати значення; іо ~ Гог поійіп§ не мати ніякого значення; 5) юр. викладати справу; □ ~ оп (ироп) розраховувати на щось; ~ оиі парл. відкласти засідання через відсутність кворуму; ~ ир підраховувати.
соипіаЬІе ['каипІзЬІ] аф зчйслюва-ний; якйй можна підрахувати.
соипіскнуп ['каипідаип] п відлік часу (перед запуском ракети, супутника).
соипіепапсе ['каипііпзпв] 1. п 1) вйраз облйччя; іо кеер опе’8 ~ не подавати вйду; 2) лице, облйччя; ю сйап&е опе’8 ~ змінйтися на облйччі; 3) самовладання; спокій; іо І08е опе’з ~ втратити самовладання (спокій); Ю риі зтЬ. оиі оГ - збентежити когось, вйкликати замішання у когось; 4) моральна підтрймка, заохочення, схвалення; 2. V 1) заохочувати, морально підтримувати; ставитися співчутлйво; 2) схвалювати, дозволяти, санкціонувати.
сошііег ['каипіз) 1. п 1) прилавок (у магазині тощо); стійка; конторка; Ьаг^аіп ~ амер. відділ магазйну, в якому товари продаються за знйженими цінами; 2) фішка, марка (в іграх); 3) жетон; 4) шашка (у грі); 5) тех. лічйль-ник; тахометр; 6) заст. в’язнйця при міському суді; боргова в’язнйця; 7) адвокат; 8) щось протилежне (зворотне); 9) загрйвок, зашййок (у коня); 10) закаблук; 11) контрудар; зустрічний удар (у боксі); 2. аф протилежний, зворотний; зустрічний; 3. аду у протилежному напрямі, назад; проти; всупереч; іо гип ~ іо Іп8ігисііоп8 діяти
всупереч інструкціям; 4. V протистояти; чинйти опір; протидіяти; суперечити.
сошііег- [ кашпо-] рге/ проти-, контр-.
соипіегасі [,каипіз'гаекі] V 1) протидіяти, перешкоджати; 2) нейтралізувати.
соипіегасііоп [Даипіо'гаек/п] п 1) протидія; 2) нейтралізація; 3) юр. зустрічний позов.
соипіегасііуе [,каипіз'гаекііу] ад] 1) протидіючий; 2) нейтралізуючий.
сошііег-арреаі [, каипіого'рі :1] п юр. зустрічна апеляція.
сошііег-аііаск І ['каипігздгек] п контратака, контрнаступ.
соипіег-аііаск II [,каипігз'іжк] V контратакувати.
соипіег-аіігасііоп ['каипігоДгаек/п] п 1) фіз. зворотне тяжіння; 2) відволікаючий засіб.
сошііегЬаІапсе І ['каипіз.Ьаеїзпв] п 1) тех. противага; 2) урівноваження.
сошііегЬаІапсе II [ДаипІз'ЬаеІзпв] V 1) урівноважувати; 2) нейтралізувати дію.
сошііег-Ьеаі ['каипіоЬі.-І] п круговйй батман (фехтування).
сошііегЬІазі ['каипіоЬ1а:8і] п 1) зустрічний порйв вітру; 2) контрзахід; енергійний протест; контробвинува-чення; 3) рішуче (серйозне) заперечення (проти чогось).
сошііегЬкпу ['каипЮЬІои) п 1) контрудар; удар у відповідь; 2) зустрічний удар (бокс).
соипіегЬоші [’каипізЬзпіІ] п юр. зустрічне зобов’язання; взаємне зобов’язання.
соипіегсЬапзе [,каипіз'ї/еіпіІз] V переміщати, міняти місцями.
сошііегскаг£е [ каипізі/а :с!з] 1. п юр. зустрічна скарга; 2. V юр. подавати зустрічну скаргу.
сошііегсЬеск ('каипіз, 1/ек] п 1) протидія, перешкода; 2) шах. зустрічний шах; 3) заст. заперечення.
сошііег-сіаіт ['каипізкіеїт] І. «зустрічний позов; контрпретензія; 2. г подавати зустрічний позов.
соипіег-с!оскні$е [' каип із' кізк\уаі2 ] аду проти (руху) годинникової стрілки.
сошііег-сштепі ['каипіз,клгзпі] п протитечія.
соипіег-сіеес! [ 'каипізіїі.сі] п юр. секретний документ, що анулює (змінює) офіційний документ.
сошііег-е$ріопа£е (' каипізг, евріз-
па:з] п контррозвідка.
соипіег-еуігіепсе ['каипізг, єуісізпз] п юр. докази, що спростовують інші докази.
сошііег-ехіепзіоп [ 'каипізпк8,(еп/п| п мед. противитягування.
соипіегГеіі |'каипіз£н) 1. п 1) підробка, фальшйвка; фальшйва монета;
сой
242
сой
2) обманщик; самозванець; підставна особа; 2. ад] 1) підроблений, фальшивий, фальсифікований; ~ соіп фальшива монета; 2) удаваний, облудний; 3. V 1) підробляти, фальсифікувати; іо ~ соіп займатися фальшуванням грошей; 2) обдурювати; 3) удавати; прикидатися; 4) імітувати, наслідувати.
сошііегіеИег ['каипіайіо] п 1) фальшивомонетник; підроблювач; 2) обманщик, ошуканець; облудник; 3) імітатор.
сошіІег-Лслу ['кашПаЯои] п протитечія.
сошііегїоіі ['каипіоГоіІ] п контрольний листок; корінець (квитанції, квитка тощо); талон.
сошііег-Гогсе ['каипіаЬ:8] п тех. протидіюча сила.
сошііегґогі ['каипіоГої] п буд. контрфорс, підпірка.
соипіег-зашЬіі ['каипІа,джтЬіІ] п шах. контргамбіт.
соипіег-ЬіШп^ ['каипіофіґп]] п контрудар (бокс).
соипіег-ЬоШ ['каипіаЬоиісІ] п спорт. контрприйбм.
сошііег-іівигапсе ['каипізпп'/иогопз] п перестраховка.
соипіегіпіеііщепсе [ 'каипіопп Де-Іідзопз] п контррозвідка; С. Зегуісе амер. служба контррозвідки.
соішІег-іп<еґго£аііоп [ каипізпп, Іега-'деі[п] п юр. перехресний допит.
сошііег-іггііапі [,каип1ог'іпіоп1] п мед. відтяжний засіб.
сошііег-іггііаііоп [ 'кашіїаг, іп Чеі/п] п мед. відтягання, ревульсія.
соипіег-іитрег ['кашпо, іІзлтро] п жарт, продавець у магазйні; прикажчик.
сошііеппап ['каипізтап] п (рі соип-іегтеп [-топ]) продавець у магазйні; прикажчик.
соїтіегташІ [укаипІо'та:пс1] 1. п конгрнаказ; наказ про скасування попереднього наказу; скасування розпорядження (замовлення); 2. V 1) відміняти (скасовувати) наказ (розпорядження, інструкцію, замовлення); 2) відкликати (службовця, військову частину тощо).
соипіеппягсЬ ['кашпо,та:1|] 1. п військ, контрмарш; 2. V повертатися назад (у зворотному порядку).
соипіегшагк ['каипізтаск] п контрольне клеймо; проба (на золоті і сріблі).
соипіегтіпе І ['каипіотат] п 1) військ, контрміна; 2) перен. змова проти чиїхось підступів.
соипіегтіпе II [,каип1о'таіп] V 1) військ, контрмінувати; 2) перен. розладнати чиїсь підступи.
соипіег-шоїіоп ['каипІо,тои/п] п 1) контрпропозйція; 2) зворотний РУХ.
сошіієг-шоує [ каипіотшу] п зворотний хід.
сошіієг-іпоуєіпєпі ['кашНо,ти:у-топі] п 1) рух у протилежному напрямі; 2) військ, контрманевр.
соипіег-оіїепзіуе ['кашНого,£еп8іу] п військ, контрнаступ.
соипіегряпе ['каипіореіп] п 1) стьобана ковдра; 2) стьобане покривало (на ліжко).
соипіег-рагоіе ['каипіародоиі] п амер. військ, відзив (на пароль).
сошіїег-раггу ['каипіо,ргеп] п кру-говйй захист (фехтування).
сошііеграіі ['каипізра:!] п 1) двій-нйк; 2) копія; дублікат; 3) невід’ємна частйна; 4) юр. протйвник (у процесі).
соипіег-реШіоп І ['каипІоріДі/п] п юр. зустрічне клопотання.
соипіег-реіИіоп II [,каипіорі'й/п] V юр. порушувати зустрічне клопотання.
соипіегріап ['каипіоріаеп] п зустрічний план; контрпропозйція.
сошіїегріеасі [, кашНо 'ріі :сі] V юр. наводити докази проти тверджень іншої сторонй.
соипіегріоі І ['кашіїзріоі] п контр-змова.
соипіегріоі II [Даипіо'ріоі] V 1) організувати контрзмбву; 2) контрзмб-вою розладнати (чиїсь) підступи.
сошііегроіпі [ 'каипіороіпі] п муз. контрапункт.
соипіепюІ8Є ['каипіороїх] 1. п 1) противага; 2) рівновага; 2. V урівноважувати, зрівнювати.
сошгіегроізоп ['каипіо,рзі2п] п протиотрута.
соипіегргерагаііоп [ каипіз, ргеро-'геї/п] п військ, контрпідготовка (тж ~ Гіге).
соипіег-ргосіисііуе [, каипіорго 'длк-ііу] ад] що призводить до зворотних результатів.
сошііег-ргороБЯІ [ 'каипіорго, роигі] п контрпропозйція.
соип(еггесоппаІ88апсе [, каипізп 'ко-П189П8] п контррозвідка (військова).
соипіег-геуоіиііоп [ 'каипіо, гєуз-
'1и:/п] п контрреволюція.
соипіег-геуоіиііопагу [ 'каипіз, гєуз-1и:/поп] 1. п контрреволюціонер; 2. ад] контрреволюційний.
сошііег-гіроБіе ['каипі9п,рои8І] п контрвідповідь (фехтування).
соипіег-8есиге [,каипІ38і'к]из] V юр. гарантувати поручйтельство.
соипіегеїіаІЇ ['каип1з/а:й] п тех. проміжний вал; розподільний вал; контрпрйвод.
соипіегріап І ['каипіозаіп] п 1) військ, умовний сигнал у відповідь; перепустка; пароль; 2) скріпа, ствердження підписом; контрасигнація; 3) проба (на золоті і сріблі).
сошііег8І£іі II ['каипіз'заіп] V ставити другий підпис (на документі).
соип(еі*8Іоре ['кашнозіоир] п зворотний схил.
сошііегеїапсі [ 'каипіавігепсі] п опір, протидія.
соїтіегеігоке [ 'каипіовігоик] п 1) контрудар; 2) удар у відповідь (бокс).
соипіег-іепог ['каипіз'їепо] п високий тенор, альт, фальцет.
соипіег-іійе ['каипЗДаїсі] п мор. су-протйвна течія.
соипіегуяіі ['каипіоуеіі] V 1) зрівноважувати; компенсувати; 2) протистояти.
сошііегуіау ['кашками:] п протилежний погляд; протилежна точка зб-РУ-
сошііег-уоіе [,каипіа'уоШ] V 1) голосувати проти; 2) перемогтй більшістю голосів.
соїтІепуецЦі [,каипіа'\уеі] V зрівноважувати.
соипіепуеі^Ьі ['каипіо\¥ей] п противага, контрвантаж.
соипіепуогк І ['каипіо\¥о:к] п протидія.
сошгіепуогк II [,каипіа'\мо:к] V (разі і р.р. соипіеп¥ґои£ІН) протидіяти; розладнувати (плани).
соипіепугои^ЬІ [,каип1о'го:і] разі і р.р. від соипіепуогк II.
СОШ1ІЄ88 ['каипіїв] п графйня.
соипііпз ['каипйі]] : ~ Ьоагсі лічйль-на комісія (на виборах).
соипІіп£-Ьоіі8е ['каипїідЬаив] п бухгалтерія (приміщення); контора (бухгалтерії).
соипііп£-оиІ ['каипйт)'аш] п амер. розм. підтасбвка результатів голосування (шляхом анулювання бюлетенів, поданих за кандидата іншої партії).
соішІіп£-гоот ['каипіідгит] амер. див. соипйп£-Ьои8Є.
соипііп&-іиЬе [ 'каипйі]Ііи:Ь] п фіз. лічйльник (Гейгера).
соипі1е88 ['кашНІїв] ад] незліченний.
сошгігіЛесІ [ 'клпІпЕакі] ад] 1) селянський; що має селянський вйгляд; 2) сільськйй (про пейзаж).
сошйгу ['кдпйт] 1. п 1) країна; ип-сіег-деуеіоресі соипігіе8 слаборозвйнені країни; 2) населення (народ) країни; 3) батьківщйна; вітчйзна (тж оісі ~); 4) (тільки зіп&) місцевість, територія; Ітіїїу ~ горйста місцевість; 5) (тільки зіп%) село, сільська місцевість; провінція; іп ійе ~ на селі; за містом; на дачі; 6) галузь, сфера (знань тощо); 7) юр. присяжні засідателі; 8) спорт. (ійе С.) біг по пересіченій місцевості;
~ сІиЬ амер. заміськйй клуб для мешканців міста; ~ сои8іп родич з провінції,. провінціал; ~ ^епНетап поміщик, сквайр; ~ рагіу аграрна партія;
сой
243
сой
~ гоасі путівець, польова дорога; ~ госк геол. бічна порода; ~ зіскпезз туга за батьківщиною, ностальгія; 2. асі) 1) сільський; селянський; 2) провінційний, віддалений від центру; ~ іо\уп провінційне місто.
соипігу-Ьох ['клпйтЬзкз] п заміський будиночок, маленька дача.
сошгігу-сіапсе ['клпіпсіатз] п контрданс (англійський народний танець).
соипІгу-Гоїк ['клпІпГоик] п сільські жителі; селяни.
соипігу-1юіі$е ['клпіп'каив] п 1) заміський будинок, дача; 2) поміщицький будйнок.
соипігутап ['клпйттап] п (рі соип-ігутеп [-тап]) 1) земляк, співвітчизник; 2) селянин, сільськйй мешканець.
соипігу-реоріе [ 'клпІп,рі:р1] п селяни.
сошіїгу-зеаі ['клпіп'зіїї] п маєток.
соипІгу-8і(1е ['клпіп'ваїсі] п 1) сільська місцевість; 2) місцеве сільське населення.
соипйу-¥УІ(Іе ['клпіп'^акі] асі] 1) всенародний, загальнонародний; 2) повсюдний, що охоплює всю країну.
соипігужнпап ['клпіп^итап] п (рі соипігухуотеп [-,ичтіп]) 1) землячка, співвітчйзниця; 2) селянка, сільська жйтелька.
соипіу ['каипії] п 1) графство (адміністративна одиниця у Великій Британії)’, 2) округ (у США)’, 3) маєток графа; 4) граф; 5) (Изе ~) дрібномаєтне дворянство; ~ Ьогощф місто, вй-ділене в самостійну адміністратйвну одинйцю; ~ іои/п головне місто графства (округу); ~ соипсії муніципальна рада; рада графства; ~ соті суд графства (у Великій Британії)’, ~ зеаі амер. головне місто округу.
сошгіу-іаіі ['каипії'сізеїі] п окружна в’язнйця; в’язнйця графства (у Великій Британії).
соир І [ки:| п фр. 1) вдалий хід; удача в справах; 2) військ, раптовий удар (успіх); 3) пряме попадання кулі в лузу (більярд).
соир II [ки:р] п віз з високими бортами.
соир III [каир] V шотл. 1) перекй-нуги, перевернути; 2) перекйнутися.
соир (іе §гасе ['ки.сіо'дгагз] фр. 1) вирішальний удар; 2) смертельний удар.
соирсГеіаІ ['кшдеі'іа:] фр. державний переворот.
соире ['ки:реі] п фр. 1) двомісний закрйтий автомобіль; 2) зал. двомісне купе.
соиріе [ клрі] 1. п 1) пара; парні предмети; а ~ о£ §іг1з дві дівчини; 2) розм. кілька; іп а ~ о£ бауз через два-три дні, через кілька днів; 3) пара
(подружжя)’, таггіесі ~ подружжя; 4) мисл. пара гончаків (тощо)', 5) тех. пара сил; 6) ел. термоелемент; 2. V 1) з’єднувати; зчіпляти; зв’язувати; 2) з’єднуватися, сполучатися; 3) асоціювати; 4) розм. одружйтися, побратися; 5) спаровувати; 6) спаровуватися; 7) тех. включати (механізм)', 8) ел. сполучати (контури).
соирІеЛ ['кдрісі] асі) 1) зв’язаний; з’єднаний; сполучений; 2) тех. спарений, спряжений; 3) включений, увімкнутий.
соиріег [ клріо] п 1) зал. зчіплювач; 2) тех. зчеп, зчіпка; автозчіпка; муфта; з’єднувальний прйстрій; 3) муз. копула.
соиріеі ['клрііі] п 1) римований двовірш; 2) архт. двосвітне вікно.
соирііпз ['клрііі]] п 1) з’єднання; 2) стикування (космічних кораблів)’, 3) спарювання; 4) тех. зчеплення; сполучення, спряження; зчіпна муфта; 5) рад. зв’язок.
соирІіп£-Ьо1і [ 'клрІїдЬоІІ] п тех. стяжнйй болт; гвинтова стяжка.
соирііпв-госі [ 'клріідгод] п зал. зчіпне дйшло.
соироп ['ки:роп] п 1) купон; від-ривнйй талон; 2) рекомендація керівника партії кандидатові від партії на вйборах.
соига^е ['клгкІз] п мужність, відвага, хоробрість, смілйвість; іо іаке (іо ріиск ир, іо тизіег ир) ~ відважитися, зважитися, набратися хоробрості; іо кеер ир опе’з ~ не занепадати духом, не зневірятися; іо Іозе ~ злякатися.
соига&еои8 [ка'геїсізоз] асі] смілй-вий, відважний, хоробрий, мужній, безстрашний.
соига&еои8Іу [ка'геїсізозії] асіу смі-лйво, відважно, хоробро, мужньо.
соигазеоизпезз [ко'геїсіздзпіз] див. соига^е.
соигіег [ кипа] п 1) кур’єр; посйль-ний; 2) агент, якйй обслуговує мандрівників.
соигзе [кз:з] 1. п 1) курс; напрям; шлях; 2) хід; перебіг; течія; плин; іп ійе ~ оГ а уеаг протягом року; 3) спорт. доріжка; дистанція; траса; 4) лінія поведінки; 5) курс (лекцій)’, 6) рі курси; зйогі-ііте (ргеїітіпагу) ~з короткотермінові (підготовчі) курси; ехіепзіоп ~з курси підвйщення кваліфікації; 7) страва; сііппег оГ ійгее ~з обід з трьох страв; 8) буд. горизонтальний ряд кладки; 9) геол. пласт; жйла; 10) рі фізл. менструації; ~ оГ зргоиіз амер. розм. шмагання, биття; ~ оГ ехсйап§е валютний курс; а таїїег оГ ~ (щось) само собою зрозуміле; оГ ~ звичайно, авжеж; 2. V 1) полювати з гончаками; 2) швйдко бігти, мчати; 3) текти; 4) поет, перетинати; 5) прокладати курс; 6) гірн. провітрювати.
соигзеїі [ко:8І] аф 1) зацькований, запольований, загнаний (про зайця)’, 2) буд. укладений рядами.
соигеег ['ко:зо] п 1) мисливець, якйй женеться за зайцем; 2) собака, який переслідує зайця; 3) поет, прудкий (бойовий) кінь; рисак; 4) жеребець; 5) орн. ходуличник.
соигетв ['ко:зп]] п 1) полювання (на зайця) з гончаками; ~ до§ гончак; 2) гірн. вентиляція вйробок.
соті [ко:1] 1. п 1) суд (тж ~ оГ Іизіісе); ~ йопоиг суд честі; Зиргете С. а) Верховний суд; б) Найвйщий суд (апеляційний суд у Великій Британії)’, ~ оГ агЬіігаїіоп третейський суд, арбітраж; ~ тагііаі військовйй суд; со-піетрі оГ ~ неповага до суду; 2) судове засідання; 3) приміщення суду; 4) судді; суддя (в США)’, 5) двір (короля тощо)’, 6) подвір’я; 7) спорт. корт, майданчик для гри в теніс; 8) залицяння, женихання; іо таке (іо рау) ~ іо зтЬ. залицятися до когось; 9) амер. правління (підприємства тощо)’, 2. V 1) залицятися, женихатися; домагатися чиєїсь прихйльності; 2) домагатися чогось лестощами, улещувати; 3) спокушати; переманювати, приваблювати (іпіо, іо, Ггот); 4) своєю поведінкою накликати неприємності (біду тощо).
сошіаве ['ко:1іс1з] п куртаж, комісійна винагорода маклеру при укладенні угоди.
соші-сагсі [ 'ко:іка:сІ] п фігурна карта.
сош1-(1ге88 [ 'коті'дгез] п придворний костюм.
соигіеоиз ['ко:і]98] аф ввічливий, чемний, гречний, люб’язний, привітний.
соигІЄ8ап [Дз.іі'гаеп] п куртизанка.
СОШІЄ8У ['кз.іізі] п 1) ввічливість, чемність, люб’язність, привітність; 2) юр. довічні права вдівця на майно покійної дружйни.
соигІ-1іоіі8Є ['кзі'Ьаиз] п 1) будйнок суду; 2) поміщицький дім (у Великій Британії).
сошііег ['кз:і)з] п 1) придворний; 2) підлесник.
сош11іпе88 ['ко:і1іпі8] п 1) ввічливість; вйшуканість (манер)’, 2) підлесливість.
соигіїу ['ко:ІІі] аф 1) ввічливий; вйшуканий; ~ таппегз вйшукані манери; 2) підлесливий, догідливий; ~ 1ап£иа§е улесливі слова.
соигі-таґііаі ['кзі'та.р] 1. п (рі соипз-тапіаі ['кз:і8-|) військовйй суд; трибунал; 2. V судйти військбвйм судом.
соигІ-р1а8Іег [ 'кз:1'р1а:8із] ллипкйй пластир.
соигі-гоот |'кз:ігит] п зал судового засідання.
сой
244
СОУ¥
сошїзЬір ['ко:1/ір] п залицяння, женихання.
сошїуапі ['ко:1']а:сІ] п внутрішній двір (замку тощо).
соизіїї [’клгп] п 1) двоюрідний брат, кузен; двоюрідна сестра, кузина; 8ЄСО1КІ ~ троюрідний брат; троюрідна сестра; 2) родич; 4 £опу-8есопсі ~ далекий родич; С. Веііу а) недоумкуватий, дурник; б) повія.
соизіп-веппап ['клгп'сіза.тпап] п (рі сои8іп8-£егтап ['клхпг-]) двоюрідний брат; двоюрідна сестра.
сои$$іпеі ['кизшеї] п архт. п’ята (арки).
соиіеаи [ки:’1ои] п (рі соиіеаих [ки:'1ои]) фр. великий ніж (як зброя); мисливський ніж.
соиіЬ [ки:0] асі] 1) приємний; добрий; 2) затишний, зручний.
соиШ(1е) [ки: Чіі] п текст, тик; цупка парусина.
соує [коиу] 1. п 1) невелйка бухта (затока); 2) сховище на скелястому морському узбережжі; 3) геол. карстова печера; 4) буд. склепіння; ~ 1і§йііп£ приховане освітлення; 5) розм. малий, хлопець; парубок; 2. V буд. споруджувати, зводити склепіння.
соуєп ['клу(о)п] л шотл. збіговисько; шабаш відьом.
соуепапі ['клушопі] 1. п 1) угода; договір; 2) окрема стаття договору; 3) бібл. завіт; Іапсі оГ іЬе ~ земля обі-тована; 2. у 1) укладати угоду (договір); 2) взяти на себе зобов’язання за договором (угодою).
соуепапіесі ['клушопікі] ад] юр. зв’язаний договором.
соуепапіее [,клуіпап'й:] п юр. контрагент; особа, щодо якої береться зобов’язання.
соуепапіог [ 'клуїпопіо] л юр. контрагент; особа, яка бере на себе зобов’язання.
Соуєпі Саггіеп ['коуопІ'да:дп] л К6-вент Гарден (площа в Лондоні); ~ ТЬе-аіге Лондонський оперний театр.
соуепігаїе ['коуопігеїі] у військ, піддавати руйнівному бомбардуванню з повітря.
Соуепігу ['коуопіп] л геогр. н. м. Ковентрі.
соуєг ['клуа] 1. л 1) кришка, покришка; чохол; футляр; ковпак; 2) обкладинка; оправа; іо геасі а Ьоок Ггот ~ іо ~ прочитати книжку від дошки до дошки; 3) сховище, укриття; притулок; 4) спорт, прикриття; захист; 5) перен. покров; ипсіег ~ оГ пі^Ьі під покровом ночі; 6) мисл. нора, лігво; 7) ширма; личина; машкара; 8) прибор (столовий), куверт; 9) конверт; ип-сіег ійе 8ате (ипсіег 8ерагаіе) ~ в тому ж (в окремому) конверті; 10) гарантійний фонд; 11) страхування; 12) авт. покришка; 13) лісовйй по
крив; ~ сйаг§е додаткова плата у нічнйх ресторанах і клубах за обслуговування; ~ сгор с.г. покривна культура; ~ вігі гарненька дівчина на обкладинці ілюстрованого журналу; ~ Іеііег супровіднйй лист; ~ рісіиге портрет (фотографія) на обкладинці ілюстрованого журналу; 2. у 1) покривати; прикривати; закривати; вкривати; накривати; 2) захищати, прикривати; 3) спорт, тримати (закривати) гравця; 4) ховати, затаювати; 5) оббивати; обклеювати; 6) охоплювати, містйти в собі; 7) страхувати; 8) пройтй, проїхати (відстань); 9) спорт, пробігти (дистанцію); 10) передбачати (про статті договору тощо); 11) амер. розм. давати в пресу матеріал (репортаж); 12) с.г. злучати, спаровувати; 13) сидіти (на яйцях); 14) військ, тримати під обстрілом (під прицілом); □ ~ іп засйпати (отвір); ~ іп а £гауе закйдати землею могйлу; ~ оуєг закрйти зверху; іо ~ оуєг а йоіе іп ійе гооГ закрйти дірку на даху; ~ ир а) закутати; б) приховати (чийсь поганий вчинок).
сотегаде ['клуопсіз] л 1) охоплення; 2) зона дії; 3) зона спостереження; 4) радіус чутності (радіостанції); 5) військ, прикриття; 6) фін. золоте покриття; 7) репортаж; вйсвітлення подій (у пресі, по радіо тощо); інформація, повідомлення.
соуегаїїз ['клуогоііг] л рі жарт, робочий комбінезон.
соуегей ['клуосі] аф 1) вкрйтий; закрйти й; покрйтий; 2) захйщений, прикрйтий; 3) у капелюсі, у головному уборі.
соуєгіпв ['кдуопд] л 1) покришка; чохол; оболонка; покрив; покров; 2) обшйвка, облицювання, покриття; 3) ізоляційна обмотка; 4) мазь, замазка; 5) настил; покрівля; 6) завантаження; 7) с.г. злучка, спаровування;
~ Іеііег супровіднйй лист; ~ раПу військ, прикриття.
соуегіеі ['клуаііі] п 1) покривало (на ліжко); 2) ковдра (стьобана).
соуег-БЙате ['клуо/еїт] п бот. ялівець козачий.
соуег-8Іиі І'клуозілі] п фартух, халат (тощо).
соуєґі І ['клуо(і)] п 1) сховище (для дичини); нора, лігво; кубло; 2) текст. коверкот.
соуєґі II ['кдуоі] аф 1) прихований, прикрйтий; завуальований; таємний; іо са8і а ~ £Іапсе зйркнути; 2) юр. що перебуває під заступництвом чоловіка (про жінку).
соуегіиге ['кдуоііио] л 1) укриття, сховище; 2) юр. статус заміжньої жінки.
соуєі ['клуїі] у дуже бажати, жадати; домагатися (чужого, недоступного).
соуеІои$ [ клуїізз] ад] жадібний,
пожадливий; зажерливий; скупйй; заздрісний.
СОУЄІО118ПЄ88 [кЛУ1І9$П1$] л жадібність; зажерливість; скупість.
соуеу ['клуї] п 1) вйводок; 2) зграя (птахів); 3) група (людей).
соуіп ['клуні] п юр. таємна змова двох (кількох) осіб на шкоду третій особі.
СОУШ& ['коиуіі]] л 1) буд. склепіння; 2) вйступ верхніх поверхів над нй-жніми.
сену [каи] 1. л 1) корова; ~ іп са1£ тільна корова; ~ іп тіїк дійна корова; 2) самйця слона (кита, тюленя, моржа тощо); 3) рі молочна худоба; 4) розм. незграбна, дурна, надокучлива людйна; 5) гірн. автоматйчне гальмо; 6) амер. розм. молоко; вершкй; 7) амер. розм. масло; 8) амер. розм. яловичина; 9) тех. ковпак, зонт, дефлектор (димаря)'. 10) опудало; ~ соїіе^е амер. розм. а) сільськогосподарський коледж; б) не-велйкий маловідомий коледж; 2. V залякувати; тероризувати; приборкувати.
совані ['каиосІ] 1. п боягуз; 2. аф боязкйй, полохлйвий; легкодухий.
солуапіісе ['каїюсіїз] п 1) боягузтво; 2) малодушність, легкодухість.
со^уапііу ['каїюсіїї] 1. аф 1) боязкйй, боягузливий; 2) легкодухий, малодушний; 2. аду 1) боязко, боягузливо; 2) малодушно, легкодухо.
солу-ЬаЬу ['каи,ЬеіЬі] п розм. боягузик.
со^у-Ьапе ['каиЬеш] п бот. віха (цикута) отруйна.
солу-Ьеггу ['каиЬоп] п бот. брусниця.
солу-іюу ['каиЬої] п 1) пастух, че-реднйк; 2) амер. ковбой.
соту-саІсЬег ['каи,каеІр] л амер. зал. скотоскидач.
солуєг ['каїю] V щулитися, зщулюватися, морщитися, скорчуватися (від страху, холоду).
ссну-ЯзЬ ['каиії/] п 1) морська корова, білуха; 2) сірий дельфін.
соі¥-8Іг1 ['каидо:!] п амер. скотарка; робітнйця, яка доглядає худобу на ранчо.
солукапсі ['каиЬаепсІ] п пастух.
солу-кееі І'каиЬі:!] п воловий холодець (з ніжок).
солуіієпі ['каиЬо:сІ] п 1) пастух, че-реднйк; 2) скотар.
со^у-ЬШе ['каиЬаісІ] 1. п 1) волова шкіра; 2) амер. батіг з волової шкіри; 2. V шмагати батогом з волової шкіри.
со^у-Ьоизе ['каиЬаиз] п корівник, хлів.
со^у-ЬипІ ['каиЬлпі] п амер. пошуки тварйн, які відбйлися від чередй.
сочуі$1і ['каш/] аф важкйй; повільний; незграбний (у рухах).
солуі [каиі] п 1) сутана з капюшб-
СОЛ¥
245
ста
ном; ряса; 2) капюшон, каптур;
3) перен. чернець; 4) ковпак димаря;
5) тех. кожух (капот) двигуна; 6) тех. обтічник; 7) балія; цебер; шаплик.
сояіе [каиі) п 1) письмове зобов’язання про оренду; письмовий договір про наймання; 2) охоронне посвідчення.
соі¥-1еесЬ ['каи!і:Ц] п розм. ветеринар.
соїУІіск ['каиіік] п чуприна, вихор.
соїУІіке [ 'каиіаїк] асі] схожий на корову; як корова.
со¥УІіп£ ['каиіп]] п авт. капот двигуна, обтічник.
со^тпап [’каитоп] п (рі со^теп [-топ]) 1) амер. скотопромисловець; власник ранчо; 2) скотар, робітник на фермі.
со-іуогк [кои'\уо:к] V працювати спільно, співробітничати.
соїуреа ['каирі:] п бот. коров’ячий горох.
соуи-рох [ 'каирокз] п мед. коров’яча віспа.
соуи-рипсЬег ['каи,рлпЦо] п розм. ковбой, пастух.
соуузіієсі ['каи/есі] п корівник, хлів.
сотсіір ['каизіїр] п бот. 1) первоцвіт, баранчики; 2) амер. калюжниця болотяна.
с<М¥“і(Л¥іі ['каиіаип] п амер. розм. місто — місцевий тваринницький центр.
сох [кока] 1. п (скор. від сох8\уаіп) стерновйй; 2. V розм. управляти човном.
соха ['коква] п (рі сохае) анат. тазостегновий суглоб.
сохае [’кокві:] рі від соха.
сохсошЬ ['коквкоит] п 1) фат, ферт; піжон; самовдоволений хлюст; 2) блазенський ковпак.
сохсотЬіса! ['кокв.коитікі] асі) фатуватий; самовдоволений.
сохсотЬгу ['кокв,коитп] п фатівство; піжонство; самовдоволення.
сохііів [кок'ваїПв] п мед. запалення тазостегнового суглоба, коксит.
сохвмаіп ['кокв^еш, мор. 'коквп] п 1) стерновйй; 2) старшина шлюпки.
соху [’кокві] асі] зухвалий, нахабний; самовпевнений.
соу [кої] асі] 1) соромлйвий, соро-м’язлйвий; стрйманий; скромний; 2) відлюдний; неприступний; затйш-нйй (про місце).
соуіу ['коїіі] асіу соромлйво, соро-м’язлйво; скромно.
соупевв ['котів] п соромлйвість, сором’язлйвість; скромність.
соуоіе ['коюиі] п 1) зоол. койот, степовйй вовк; 2) розм. негідник, падлюка.
соуоіе-ЬоІе ['коюиіЬоиІ] п гірн. мінна камера.
соуоііпз ['коюиііі]] п амер. гірн. хижацька розробка надр.
соури ['коїри:] п зоол. нутрія, болотяний бобер.
сог [ког] п (скор. від соивіп) двоюрідний брат, кузен; двоюрідна сестра, кузина.
соге [коиг] V розмовляти по-дружньому.
согеп [’клгп] V обманювати, обдурювати; шахраювати; морочити.
согепадо ['кдгпісІз] п обман, обдурювання.
согепег [’клгпо] п обманщик, ошуканець; шахрай, дурисвіт.
согіпевв [’коигіпів] п затишок, комфорт.
согу ['коигі] асі] затйшнйй; приємний.
сгаЬ [кггеЬ] 1. п 1) зоол. краб; 2) (С.) Рак (сузір "я і знак зодіаку); 3) розм. незручність; невдача; 4) тех. візок (крана); лебідка, корба; 5) дйка яблуня; 6) яблуко-кислйця; 7) розм. буркотун, буркотлива людйна; 2. V 1) дряпати кігтями; бйтися (про хижих птахів); 2) розм. відшукувати хйби; причепливо критикувати; 3) амер. розм. скаржитися, нарікати.
сгаЬЬеЛ [ 'кгаеЬкі] асі] 1) сердйтий, невдоволений; дратівлйвий; буркотлй-вий; 2) нерозбірливий, нечіткйй (про почерк тощо); 3) кострубатий (про стиль).
сгаЬЬесіпезз ['кгаеЬідшв] п буркот-лйвість; дратівлйвість, дразлйвість.
сгаЬЬегу ['кггеЬоп] п місце, де водяться краби.
сгаЬЬіпз ['кгаеЬп]] п 1) ловля крабів; 2) збирання яблук-кислйць.
сгаЬЬу ['кггеЬі] асі] 1) дразлйвий, дратівлйвий; 2) багатий на крабів.
сгаЬ-£га$$ ['кггеЬдгаїз] п повзучий бур’ян.
сгаЬ-Ііке ['кггеЬІаїк] асі] звйвистий; кривулястий; зигзагоподібний.
сгаЬ-Іоизе ['кггеЬ'Іаиз] п ент. лобкова воша.
сгаЬ-$і(11е [ 'кггеЬ, заіді] V ходйти бочком.
сгаск [кггек] 1. п 1) тріск; 2) ляскіт (батога); 3) удар (грому); 4) розм. ляпас, лящ; 5) тріщина; щілйна; розколина; 6) розм. крадіжка із зломом; 7) злодій-зломщик; 8) розм. спроба, експеримент; 9) амер. дотепна репліка; саркастйчне зауваження; 10) недоумство; 11) балаканйна; 12) рі розм. новйни; 13) заст. хвастощі; 14) амер. світанок; іп а ~ вмить; 2. асі] розм. чудовий, першорядний, шикарний; знаменйтий; ~ іеат першокласна команда; 3. асіу з тріском, з різкйм звуком; 4. V 1) шуміти; тріщати; клацати, ляскати (батогом); 2) пролунати; 3) розколювати; розбивати; 4) розколюватися; тріскатися; 5) ламатися (про
голос), уриватися; 6) розм. красти із зломом; 7) здуріти, збожеволіти; 8) підірвати (репутацію); 9) балакати; розпускати пліткй; 10) хвастати; 11) розм. розгадати, розкрйти; 12) тех. крекінгувати (нафту); < іо ~ а ]оке пожартувати; (о ~ а зтіїе посміхнутися; іо ~ а гесогсі побйти (установки) рекорд; 5. іпі : ~! скпуп іі саше! тарах!, усе пропало!
сгас1йі|аск ['кгавко.дзгек] розм. 1. п
1) чудова (талановйта) людйна; 2) першокласна річ; 2. асі] чудовий, талановйтий; блискучий, першокласний.
сгаск-Ьгаіпесі [ 'кгаекЬгеїпд] асі] 1) недоумкуватий, несповна розуму; божевільний; 2) безглуздий, нерозумний, необдуманий.
сгаскесі [кггекі] асі] 1) тріснутий, надтріснутий; 2) різкйй (про голос); 3) розм. дурнйй, ненормальний; що з’їхав з глузду; 4) підірваний (про репутацію тощо).
сгаскег ['кггеко] п 1) крекер, тонке сухе печиво; 2) хлопавка; 3) невелй-кий феєрверк; 4) рі щйпці для горіхів; 5) амер. знев. бідняк; 6) шк. брехня; 7) удар, падіння; аварія; 8) заст. хвастун; 9) тех. дробарка.
сгаскегз ['кггеког] асі] розм. збожеволілий; що з’їхав з глузду; несповна розуму.
сгаск-ЬеасїесІ ['кггек'Ьедісі] див.
сгаск-Ьгаіпесі.
сгаскіпд ['кгавкіг)] п 1) розтріскування; 2) фіз. руйнування (молекул); 3) крекінг (нафти).
сгасЩаск ['кггекдзаек] п майстер своєї справи.
сгаск-іалу ['кггек, 630:] асі] розм. важковимовний (про слово); язйк зламаєш.
сгаскіе ['кггекі] 1. п 1) потріскування; тріск; хруст, хрускіт; 2) кракель (вид фарфору); 2. V тріщати, потріскувати; хрустіти.
сгаск1е-§1а8$ ['кггекідіаіз] п кракель (вид фарфору).
сгаскііпз ['кггекіїд] п 1) потріскування; тріск; хрускіт; хрумкання; 2) хрустка підсмажена шкурка (свинини); 3) рі вйшкварки.
сгаскпеї ['кггекпі] п 1) сухе печиво;
2) рі вйшкварки.
сгаскроі ['кггекроі] п розм. божевільний, схйблений, причйнний.
сгаск-горе ['кггекгоир] п розм. вішальник; що заслуговує шйбениці.
сгаск-зкиїї ['кггекзклі] п розм. ненормальний, причйнний, божевільний.
сгаскяпап ['кггекзтоп] п (рі сгаскз-теп [-топ]) злодій-зломщик.
сгаск-міїкну ['кггек,\уі1ои] п бот. ламка верба.
сгаску ['кгаекі] асі] 1) потрісканий;
2) що легко тріскається; 3) розм. не
сга
246
сга
доумкуватий, ненормальний, несповна розуму.
сгаШе [ 'кгеїсії] 1. п 1) колиска (тж перен.); Ггот ійе - Ю ійе §гауе від колиски до могили, усе життя; 2) джерело, початок; 3) важіль (телефону); 4) тех. рама, опора; 5) лотік для промивання золотоносного піску; 6) мед. шина, підтримка; 2. V 1) гойдати (колихати) в колисці; заколисувати; 2) виховувати з дитинства; 3) гірн. промивати (золотоносний пісок).
сга<І1іп£ ['ктеїсПід] п буд. 1) кружало; 2) дранкування під штукатурку.
сгаГі [кга.ЇЇ] п 1) ремесло; 2) умілість, вправність, майстерність; спритність; 3) хйтрість; обман; лукавство; 4) спілка, цех (ремісничий); - ипіоп цехова профспілка; 5) (Же С.) масонське братство; 6) судно; збірн. судна; 7) літак; збірн. літаки; 8) човен; збірн. човни.
сгаЙ-ЬгоіЬег ['кга:£ї,Ьглдо] п товариш по ремеслу.
сгаІЇіІу ['кгаїїїііі] асіу спритно, вправно; хитро, облудно.
сгаІЇіпе$$ [ 'кга :їїіпі8] п хйтрість; підступність, лукавство.
сгаґЬтап ['кгаїїїзтоп] п (рі сгаГ(8-теп [-топ]) 1) реміснйк; 2) умілий майстер; 3) художник; письменник.
сгаІЇ$тап$Ііір ['кгагйзтоп/ір] п майстерність; вйтончена митецька робота.
сгаІЇ8ша$<ег ['кга:Й8,та:8Іо] п 1) умілий майстер; 2) перен. знавець, експерт.
сгаЛу ['кга:£іі] аф 1) хйтрий, лукавий; підступний; 2) заст. вправний, умілий.
сгав [кггед] п 1) скеля; стрімчак, бескйд; 2) розбйтий уламок породи; 3) шйя; горло.
сга^вУ [кггеді] аф 1) скелястий; 2) крутйй; стрімкйй.
сгавзшап ['кггедгтоп] п (р/сга^зтеп [-топ]) спорт, скелелаз; альпініст.
сгаке [кгеїк] 1. п орн. деркач; 2. V 1) різко, неприємно кричати; 2) хвастати.
сгаш [кгает] 1. п 1) розм. штовха-нйна; тйснява, давка; 2) розм. поверхові (нахапані) знання; 3) зубріння; 4) репетйтор; 5) розм. брехня, неправда; обман; іо їеіі а - збрехати; 6) розм. корм для худоби і птйці; 2. у 1) наповнювати, заповнювати, переповнювати; напихати; 2) впихати, утискати (в — іпіо); 3) нагодовувати досхочу; 4) відгодовувати; 5) наїдатися; 6) розм. зубрйти; 7) натаскувати (готувати) до іспитів; 8) розм. поганяти, підганяти (коня).
сгашЬІе ['кгаетЬІ] V ходйти через сйлу, шкандибати.
сгатЬо ['кгзетЬои] п 1) гра в рйми; 2) знев. нікчемне віршування.
сгат-йііі ['кгзетТиІ] аф напханий (заповнений) ущерть.
сгаттег ['кгаета] п 1) розм. репетйтор; 2) зубрйло; 3) розм. брехня, побрехеньки; 4) брехун.
сгатр [кггетр] 1. п 1) судорога, судома, корчі; спазм; 2) рі амер. кольки; 3) тех. затискач, скоба; 4) перекіс; 5) перешкода; обмеження; 2. аф 1) вузь-кйй, тіснйй; обмежений; 2) важкйй для розуміння; незрозумілий; дйвний; ~ йапсі нерозбірливий почерк; 3. у 1) звич. разз. викликати судорогу (спазм); 2) стискати, обмежувати; 3) тех. скріпляти скобою; 4) зв’язувати (рухи тощо).
сгатреЛ [кггетрі] аф 1) зведений судорогою; 2) стйснугий, здавлений; 3) нерозбірливий, нечіткйй (про почерк); 4) обмежений (про людину).
сгатр-Л$Ь ['кгаетр,£і/] п іхт. елек-трйчний скат.
сгашр-ігоп ['кгзетр,аі9п] п тех. залізний захват, кліщі.
сгатроп ['кгзетрап] п 1) кліщі; 2) звич. рі шипй на підошвах; 3) кішки (у альпіністів); 4) бот. повітряний корінь.
сгапа&е ['кгеткІз] п 1) користування підйомним краном; 2) плата за користування підйомним краном.
сгапЬеггу ['кгаепЬап] п бот. жура-влйна, клюква.
сгапсЬ ['кгаїпЩ п гірн. цілйк.
сгаїкіаіі ['кгаепсЬІ] п іхт. зубатка.
сгапе [кгеш] 1. п 1) зоол. журавель; 2) тех. підйомний кран; - аііепсіапі кранівнйк; - ігиск автокран; 3) тех. сифон, лівер; 2. у 1) витягувати (шию); 2) підіймати краном; 3) розм. вагатися; зупинятися перед труднощами.
сгапе-Лу [ 'кгеїпГіаі] п ент. довгоніг.
сгапеЧ-ЬіІІ, сгапезЬіІІ [ кгеїпхЬіІ] п бот. герань, журавець.
сгап£ [кггед] п кістяк кита.
сгапіа ['кгеїгцо] рі від сгапіит.
сгапіаі ['кгеіп)а1] аф анат. череп-нйй.
сгапіоіо^у [,кгеіпі'о1асІзі] п краніологія, вйвчення черепа.
сгапіотеігу [,кгеіпі'отійт] п краніометрія, вимірювання черепа.
сгапіит ['кгешрт] п (рі сгапіа) череп.
сгапк [кггед к] 1. п 1) тех. криво-шйп; коліно; колінчастий важіль; 2) заводна ручка (автомобіля); 3) розм. словесний викрутас; 4) химера; прйм-ха; 5) людйна з прймхами; дивак; 6) маніяк; 7) розм. нездужання; 2. аф 1) розхйтаний, розладнаний (про механізм тощо); 2) слабкйй (про здоров'я); 3) мор. хисткйй (про судно); 3. V 1) загинати у вйгляді коліна; 2) прокручувати (двигун); 3) верещати.
сгапк-са$е ['кгаедккеїз] п тех. картер колінчастого вала.
сгапкеД [кгаедкі] аф колінчастий, зігнутий.
сгапкіе ['кггедкі] 1. п вйгин, закрут; зигзаг; 2. V звиватися; згинатися.
сгапк-ріп [ 'кгаедкрш] п тех. палець кривошйпа.
сгапк-зЬаІЇ ['кгаедк4а:ЇЇ] п тех. колінчастий вал.
сгапкотеЬ ['кггед кхуеЬ] п тех. плече кривошйпа.
сгапку [ 'кггедкі] аф 1) розхйтаний, несправний (про механізм); 2) примхлйвий, з химерами; 3) ексцентрйч-ний; 4) розм. слабкйй (про здоров'я); 5) звйвистий; 6) хисткйй; 7) роздратований, невдовдлений.
сгаппіед [ 'кггепкІ] аф потрісканий, порепаний; з щілйнами.
сгашіу ['кгает] п щілйна; тріщина.
сгапгеиск ['кгаїпгок] п шотл. іній, паморозь.
сгар [кггер] п розм. 1) гречка; 2) осадок від пйва; 3) рі осадок від вйтопленого сала; 4) амер. гроші; 5) шйбениця; іо кіск Же - оиі оГ 8ґпЬ. амер. побйти когось мало не до смерті (до нестями).
сгаре [кгеїр] 1. п 1) креп (тканина); 2) траурна пов’язка з крепу; траур, жалоба; 2. V обтягувати (покривати) крепом.
сгареЛ [кгеїрі] аф 1) завйтий; 2) одягнений у траур; 3) оздоблений крепом.
сгаре-ІЇ8Іі ['кгеїрГі/] п (рі без зміни) пресована солона тріска.
сгар§ [кггерз] іпі : ~! чорт забирай!
сгариіепсе ['кгаеріиіопз] п 1) похмілля; 2) пиятйка; 3) п’яна гульня.
сгариіепі [ 'кггер)и1опІ] аф 1) що вдається до пияцтва (обжерливості, розпусти тощо); 2) в стані похмілля, у похміллі, на похмілля.
сгариіоиз [ 'кгаер)иІ98] див. сгариіепі. сгару ['кгеїрі] аф креповий.
сга$й [кгае/] 1. п 1) гуркіт, грюкіт; тріск; 2) сйльний удар під час падіння, зіткнення; 3) поломка; катастрофа, аварія (літака тощо); ~ Ьоаі швидкохідний рятувальний катер; - сгєху військ, аварійна команда; - ігиск військ. аварійний вантажний автомобіль; ~ и/а§оп розм. карета швидкої допомоги; 4) крах, банкрутство; 5) сурове (грубе) полотно; 2. аду з гуркотом, з тріском; Же зіопе саше - ЖгоидЬ Же у/іпсіоху камінь з тріском влетів у вікно; 3. V 1) падати, валйтися з тріском (гуркотом) (тж - іЬгоіі£Ь, - сіохуп); 2) роз-бйти, розтрощйти; зруйнувати; зламати; 3) зазнати аварії; розбйтися (при падінні); 4) наскочити (на щось); урізатися (в щось); ударитися з гуркотом; Же саг -есі ир а^аіпзі а хуаіі автомобіль з грюкотом урізався в стіну; 5) гриміти
сга
247
еге
(про грім); 6) зазнати невдачі (краху); розоритися; 7) амер. прийтй без запрошення; іо ~ ійе &аіе а) бути непроханим гостем; б) пройти без квитка («зайцем») (в театр тощо).
сга$Ь-атЬи1апсе ['кгге/'аетЬіиІопз] п розм. чергова санітарна машйна (на аеродромі).
сгавЬ-Шуе [ 'кгав/сіаіу] п мор. негайне (термінове) занурення.
сга$Ь-Ье1теі [кгзе/, йеїтії] п військ. захиснйй шолом.
сгазЬ-ІашІ ['кгге/'ігепсі] V ав. 1) робйти вймушену посадку; 2) розбйтися під час посадки.
сга$Ь-1ашІіп|’ ['кгге/Дгепдіі]] п ав. аварійна (вймушена) посадка.
сга§8 [кгаез] ад] 1) повний, цілковитий; ~ зіирісіііу цілковйта безглуздість; 2) несосвітенно дурнйй; 3) грубий, цупкйй.
сгаздіішіе [ 'кггезіЧшсІ] п несосвітенна тупість (дурість).
сга$$и1а ['кгге8)и1з] п бот. очйток, заяча капуста.
сгаїсй [кгаеі]’] п 1) кормушка для худоби (на вигулі); 2) розм. короста.
сгаіе [кгеїі] п 1) пакувальна клітка (корзйна); дранка; 2) рама скляра; 3) розм. літак; автомобіль; оісі ~ амер. жарт, таратайка.
сгаіег ['кгеїіа] п 1) кратер, жерло; 2) ворбнка (від снаряда); 3) (С.) астр. Чаша (сузір'я).
сгауаі [кга'уаеі] п фр. 1) краватка, галстук; 2) шарф.
сгауе [кгеїу] у 1) палко бажати, жадати (чогось — Гог); 2) просйти, благати; 3) потребувати; 4) шотл. наполегливо вимагати сплати боргу.
сгауеп ['кгеїуп] 1. п боягуз, легкодуха людйна; 2. аф боязкйй, полохливий, боягузливий; легкодухий; малодушний; 3. у залякувати.
сгауіпе ['кгеїУіі]] п 1) палке (жагуче) бажання; жадоба; прагнення; 2) палке благання.
сгаїу [кго:] п 1) воло (пташине); 2) знев. шлунок (людини або тварини).
сгаїу-сгату ['кго:'кго:] п злоякісна короста.
сгаігіі$1і |'кго:Гі{] 1. п зоол. рак (річ-ковйй); 2. у амер. розм. 1) задкувати як рак; 2) ухилятися; відступати (від чогось).
стані [кго:1] 1. п 1) повзання; 2) повільний рух; 3) плазування; низькопоклонство; 4) мор. зовсім малйй хід; 5) спорт, кроль (стиль плавання); ~ ЗАУІттег кроліст; 2. у 1) повзати; 2) тягтйся, волочитися; 3) плазувати, підлабузнюватися; 4) кишіти комахами; 5) відчувати мурашки по тілу; 6) військ, переповзати по-пластунському.
сгаїУІег ['кго:1о) л 1) низькопоклонник; підлабузник; 2) зоол. плазун;
3) розм. кебмен, що повільно їде в очікуванні пасажйра; 4) рі повзункй (одяг для дітей); 5) повзуча рослйна; 6) тех. гусеничний хід (тж ~ Ігеасі); 7) гусеничний трактор (тж ~ Ігасіог).
сгаі¥Ііпв ['кго:1п]] п 1) повзання; 2) спорт, переповзання; саг ~ переповзання рачки; 8ійе ~ переповзання на боку.
сга^іізі ['кго:1і8І] п спорт, кроліст, плавець стйлем «кроль».
сгауег [кгео] л невелйке торговельне судно.
сгауйзії ['кгеїГі/] п див. сгахуйзй.
сгауоп ['кгеюп] 1. п 1) кольоровий олівець; крейдяна кольорова паличка; пастель; 2) малюнок пастеллю (кольоровим олівцем); 3) олівець для брів; 4) ел. вугіль у дуговій лампі; 2. у малювати кольоровим олівцем (пастеллю, крейдяною паличкою).
сгаге [кгеїх] 1. л 1) манія; предмет божевілля; 2) мода; загальне захоплення; 3) тріщина; 2. у 1) зводити з розуму; 2) божеволіти; з’їхати з глузду.
сгазегі ['кгеїхсІ] аф 1) божевільний; психічно хворий; 2) дуже захоплений (чимсь, кимсь — аЬоиі); схйблений; іо Ье ~ аЬоиі 8ґпЬ. сходити з розуму за кимсь; 3) покрйтий тріщинами.
сгаху ['кгеїгі] аф 1) божевільний, безумний; ~ йоизе будйнок для божевільних; божевільня; 2) розм. схйблений (на чомусь — аЬоиі); дрке захоплений (чимсь — аЬош, оп); 3) безглуздий, недоумкуватий; 4) хиткйй, ветхий, старезний; що розвалюється (про будинок тощо); 5) зроблений з кусків різної фіорми; 6) покрйтий тріщинами (про глазур).
сгеа^Ьі [кгекі] п ірл. кочівне стадо.
сгеак [кгі:к] 1. п скрип; 2. у скрипіти.
сгеакег ['кгі:ко] прозм. старйй, ста-рйк; старець; стара, старуха.
сгеакіпв ['кгі:кіт)] аф скрипучий.
сгеаку ['кгі:кі] ^‘скрипучий; ~ зіаігз скрипучі сходи.
сгеаш [кгі:т] 1. п 1) вершкй; крем; зоиг ~ сметана; 2) піна; 3) щось добірне, найкраще; цвіт; 4) кремовий колір; 2. аф 1) що містить в собі вершкй (крем); 2) виготовлений з вершків (крему); 3) кремовий, кремового кольору; 2. у 1) відстоюватися, устоюватися; 2) збирати вершкй; вибирати найкраще; 3) пінитися; 4) наливати вершкй (в чай тощо).
сгеаш-саке ['кгі:ткеік] п торт (тістечко) з кремом.
сгеат-скее$е ['кгі:т'уі:х] п вер-шковйй сир.
сгеат-соїоигесі ['кгі:т,клЬ(І] аф 1) кремового кольору; 2) буланий (масть коня).
сгеатег ['кгі:то] п 1) кухлик для вершків; 2) молочний сепаратор.
сгеатегу ['кгі: топ] п 1) маслоробня; 2) сироварня; 3) молочний магазйн.
сгеат-Гасесі ['кгі:т£еі8І] аф блідйй (від страху).
сгеат-риСГ['кгі:т'рл£] п 1) тістечко з вершками, буше; 2) непристосбвана до життя людйна; 3) щось пусте, ма-лозмістбвне.
сгеашу ['кгі:ті] 1. п розм. буланий кінь; 2. аф 1) вершковйй; жирний; 2) кремовий; 3) густйй, м’який.
сгеазе [кгі:8] 1. п 1) зморшка, складка; 2) запрасована складка (на одязі); 3) загйн, згин; 4) гребінь даху; 2. у 1) робйти (закладати) складки; 2) м’ятися, бгатися; 3) загинати, фальцювати.
сгеа$іп£ ['кгі:8іі]1 аф: ~ тасЬіпе тех. верстат для загинання бортів, зиг--машйна.
сгеазу ['кгі:8і] аф 1) пом’ятий, зім’ятий, пожмаканий; зібганий; зморщений; 2) у складках.
сгеаіе [кгі:'еії] у 1) творйти; утворювати, створювати; 2) викликати (почуття); 3) зводити в звання, надавати звання; 4) розм. хвилюватися, метушй-тися; уои пеесіп’ї ~ аЬоиі іі вам не слід хвилюватися про це.
сгеаііпе ['кгі:о1аіп] п хім. креатйн.
сгеаііоп [кгі:'еі/п] п 1) творення; створення; ійе ~ оГ ійе хуогісі створення світу; 2) створювання, будування; ~ оГ ійе Ьгаіп плід уяви; 3) твір, творіння (науки, мистецтва); 4) втілення, відтворення (сценічне тощо); 5) світобудова; ійе \уйо1є ~ всесвіт; 6) зведення у звання, надання звання; іо Ьеаі (іо Ііск) (аіі) ~ перевершити усі сподівання.
сгеаііуе [кгі.'еіііу] аф творчий; ~ аЬі1іііе8 творчі здібності.
сгеаіог [кгіґеііо] п 1) творець; автор; 2) (ійе С.) сотворйтель, творець, бог.
сгеаіиге ['кгі:1р] п 1) творення, творіння; 2) створіння, жива істота; людйна; £оосі ~ добра душа; 3) тва-рйна; амер. свійська тварйна; 4) креатура, ставленик; сліпйй виконавець; знаряддя (в чиїхось руках); 5) (ійе С.) жарт, спиртні напої (особл. віскі); ~ сотГоП8 земні блага.
сгесЬе [кгеі/1 п фр. (дитячі) ясла.
сгедепсе ['кгі.скпз] п 1) віра; довір’я, довіра; 2) церк. жертовник (в олтарі).
сгедешіа [кп'депсЬ] п рі рел. догмати віри.
сгеЛепі ['кгі:сЬпІ] аф довірливий.
сгеЛепііа! [кгі'сіеп/і] п звич. рі 1) мандат; посвідчення особи; 2) вірчі грамоти (посла); соттіїїее оп ~8 мандатна комісія.
сгеШЬіШу. [,кге<іі'Ьі1іІі] п правдоподібність, імовірність.
еге
248
сгі
сгедіЬІе ['кгедоЬІ] аф правдоподібний, імовірний; гідний довір’я.
сгеШЬІу ('кгедоЬІі] асіу вірогідно, достовірно.
сге<1И ['кгедй] 1. п 1) віра, довір’я, довіра; 2) добре ім’я, репутація; 3) честь, заслуга; хвала; уоиг риріїз до уои ~ ваші учні роблять вам честь; 4) вплив, значення; повага, пошана; 5) амер. залік; розм. найвища оцінка (на екзамені); 6) кредит; ІеПег оГ ~ фін. акредитив; оп ~ у борг, у кредит; 2. V 1) вірити, довіряти; 2) фін. кредитувати (когось — іо); 3) приписувати (комусь щось); іо ~ 8тЬ. ^іій §оод іп-ІЄПІІОП8 приписувати комусь добрі наміри; 4) амер. прийняти залік; видати посвідчення про проходження курсу.
сгеШіаЬІе ['кгедіїоЬІ] асі] похвальний; що робить честь (комусь).
сгеШіог ['кгедііа] п 1) кредитор; той, шо дає в борг; 2) права сторона бухгалтерської книги.
сгедо ['кгіїсіои] плат. 1) кредо, переконання; 2) (С.) церк. еймвол віри; муз. кредо (частина меси).
сгеЛиІііу [кп'сІ)и:1іІі] п легковірність, довірливість.
сге<іи1ои$ ['кгесЦиіоз] асі] легковірний, довірливий.
сгее [кгі:] V товктй, роздробляти; розм’якшувати (про зерно).
сгеегі [кгі:д] п 1) кредо, переконання; 2) (ійе С.) церк. еймвол віри; віросповідання.
сгеек [кгі:к] п 1) невелйка затока (бухта); 2) гйрло рікй; 3) амер. притока; струмок, ручай.
сгееі [кгі:1] п 1) плетений кошик для рйби; 2) текст, рама для котушок.
сгеер І [кгі:р] п 1) рі розм. здригання; мурашки (по тілу); 2) лаз для худоби (в загорожі); 3) дуже повільний рух; 4) військ, трал для підводних човнів; 5) тех. повзучість; 6) ел. просочування; 7) геол. зсування; ~ Геед (£еедіп§) підкормка для молодняка; ~ ігои§й кормушка для підгодовування молодняка.
сгеер II [кгі:р] V (разі і р.р. сгері) 1) повзати, повзтй; 2) ледь пересуватися (про старих, хворих); 3) крастися, підкрадатися; 4) стелйтися, вй-тися (про рослини); 5) плазувати, прислужуватися, підлабузнюватися; раболіпствувати; 6) перен. втиратися (в довір'я); 7) здригатися; ійіз гладе ЬІ8 Пе8Й ~ від цього у нього по тілу забігали мурашки: 8) мор. тралити.
сгеерег ['кгі:рз] п 1) повзуча рос-лйна, повзучий пагін; 2) зоол. плазун, рептйлія; 3) малйй дятел; 4) знев. ка-р’єрйст-улесник; 5) рі повзункй (одяг для малят); 6) рі шипй на підошвах; 7) драга.
сгееріе ['кгі:рі] п низька табуретка.
сгееріе-рееріе ['кгі:рі:'рі:рі:] п розм. портатйвна телевізійна камера.
егееріпз ['кгіїрп]] аф 1) повзший; 2) повільний, розслаблений; 3) плазуючий; холуйський; ~ Ьагга^е військ, вогневий (загороджувальний) вал; ~ еги-рііоп мед. повзучий вйсип.
сгееріп£Іу ['кгіїрп]її] асіу 1) поповзом; непомітно; 2) підло, по-рабсько-му.
сгееру ['кгі:рі] асі] 1) що викликає мурашки (по тілу); що кйдає в дрож; 2) що відчуває гидлйвість; 3) повзучий; що рухається повільно; 4) плазуючий, раболіпний.
сгєєбє ['кгі:8] п малайський кинджал.
сгее$1і [кгі:/] п сало, жир.
сгешаіе [кп'тей] V кремірувати; спалювати (трупи).
сгетаііоп [кп'теї/п] п кремація; спалювання (трупів).
сгетаіог [кп'теїіо] п 1) кремаційна піч; 2) піч для спалювання відходів (сміття тощо).
сгетаіогіа [,кгетаЧз:по] рі від сге-тасогіит.
сгетаіогіит [,кгетзЧз:гют] п (рі сгетаіогіа) крематорій.
сгетаіогу ['кгетзіп] п амер. крематорій.
сгепеїіе [кп'пеї] п архт. амбразура.
сгеїшіаіе ['кгсп]и1П] аф бот. дріб-нозазубрений.
Сгеоіе ['кгігоиі] п 1) креол; креолка; 2) амер. важке робоче взуття.
сгсорЬазоиз [кп'зГодзв] аф зоол. м’ясоїдний.
сгеоБОіе ['кгігозоиі] п хім. креозот.
сгерапсе ['кгі:роп8] п вет. засічка ногй.
сгере [кгеїр] п фр. 1) текст, креп; ~ де Сйіпе крепдешйн; 2) траурна пов’язка; 3) гофрований папір.
сгеріїаіе [ 'кгерііеіі] V 1) потріскувати; хрустіти; 2) стрекотіти; 3) хрипіти (про легені тощо).
сгерііаііоп [,кгері'іеі/п] п 1) потріскування; хруст, хрускіт; 2) стрекотіння; 3) мед. крепітація; хрусткі хрйпи, хрип (в легенях тощо).
сгерііиз ['кгеріиз] п мед. крепітація.
сгері [кгері] разі і р.р. від сгеер II.
сгери$с1е [кп'рАЗІ] п сутінки, прй-смерки.
сгери$си1аг [кп'рл8к]и1а] аф 1) присмерковий, тьмяний; 2) нічнйй (про кажанів тощо).
сгезсешіо [кп'/епдои] 1. п муз. крещендо; 2. асіу з підейленням звуку.
СГЄ&СЄПІ І'кгезпі] 1. п 1) півмісяць; серп місяця; 2) перша (остання) чверть місяця; 3) щось, що має форму півмісяця; 4) будйнки, розташовані півколом; 5) рогалик (про хліб); 6) герб турецької держави; С. Сйу місто Новйй Орлеан (США); 2. аф
1) що має форму півмісяця; серпоподібний, серпастий; а ~ тооп молодйк (півмісяць); 2) ростучий, наростаючий.
сгезої ['кгеззі] п хім. крезол.
сге88 [кгез] п бот. хрінниця посівна, крес-салат.
сге$$еі ['кге8й] п факел, смолоскйп.
СГЄ8І [кге8і] 1. п 1) гребінь, гребінець; чубок (птахів); 2) грйва, холка; 3) гребінь шолома; 4) гребінь (хвилі, гори, даху тощо); 5) гордість, пиха, чванство; 6) тех. максимальне значення; пік (навантаження); 2. V 1) прикрашати гребенем, увінчувати; 2) досягати вер-шйни (гребеня); 3) підніматися, здійматися (про хвилі); 4) триматися гордо-вйто (пихато).
сгезіед ['кгезіїд] аф прикрашений гребенем (чубком).
сге5і-Ґа11еп [ 'кге8і,£з:1п] аф занепа-лий духом; смутнйй; засмучений, зажурений.
сгеіасеоиз [кпЧеі/зв] аф крейдя-нйй; С. регіод крейдянйй період.
Сгеіап ['кгі:ґп] 1. п критянин; 2. аф крйтський.
сгеііп ['кгеїіп] п кретйн, ідіот.
сге<іпі$пі ['кгенпіхт] п кретинізм, недоумство.
сгеііпоив ['кгеііпзз] аф недоумкуватий; хворий на кретинізм.
сгеіоіше [кгсЧзп] п фр. текст, кретон.
сгеуаззе [кп'угез] п розколина, глибока тріщина (в льодовику).
сгєуісє ['кгеуїз] п 1) тріщина, ущелина, розколина, щілина; 2) геол. тріщина, що містить в собі жйлу.
сгєту [кги:] 1. п 1) суднова команда, екіпаж (судна тощо); 2) військ, гарматна (кулеметна) обслуга; 3) зал. паровозна (кондукторська) бригада; 4) бригада (артіль) робітників; 5) знев. компанія, ватага; 2. разі від сго\¥ 2.
сгоу-сііі ['кгиіклі] п чоловіча стрйжка йоржиком.
сгєіуєі ['кги:і1] п 1) тонка вовняна пряжа; 2) (скор. від сге\¥ЄІ-\¥огк) вй-шивка вовною на тканйні.
сге\¥еІ8 ['кгиліг] п рі золотуха.
сгеиті-^огк [ 'кги:і1\уо:к] п вйшивка вовною на тканйні.
сгечупіап ['кпіітап] п (рі сге^теп) 1) член бригади; 2) амер. військ, номер обслуги; член екіпажу (літака); член команди (корабля).
сгіЬ [кпЬ] 1. п 1) ясла, годівнйця; стійло; 2) хатйна; халупа; невелйка кімната; 3) дитяче ліжко; 4) буд. зруб; 5) засік; 6) підрядковий переклад; 7) шк. шпаргалка; 8) розм. плагіат; 9) розм. квартйра; житловйй будйнок; магазйн; 10) шинок, корчма; кубло; нічнйй клуб; 11) розм. сейф; дрібна крадіжка; 12) верша (для ловлі риби); 13) плотик з дощок (в США та Канаді); риЬІіс ~ казенна кормушка;
сгі
249
сгі
2. у 1) замикати, зачиняти (в тісне приміщення)’, 2) припасовувати годів-нйцю; 3) розм. чинити плагіат; красти; 4) шк. списувати, користуватися шпаргалкою.
сгіЬЬаде [’кпЬідз] п розм. плагіат.
сгіЬЬаве-ҐасеїІ ['кпЬідз'£еі8І] асі] ря-бйй.
сгіЬЬІе [ кпЬІ] п решето; сито.
сгіЬгаїе ['кгаїЬгеїІ] асі] решітчастий, ґратчастий.
сгіЬіУогк ['кпіжаїк] п зруб.
сгіск [кпк] 1. п розтягнення м’язів;
2. рі) розтягти м’яз; 2) зойкати; стрекотати.
сгіск-сгаск ['кпк'кггек] п зойк, вереск.
сгіскеї ['кгікіГ] 1. п 1) ент. цвіркун; а$ сЬеегіїїІ (теггу, Ііуеіу) аз а ~ дуже життєрадісний (жвавий, моторний); 2) спорт, крйкет; (іі із) поі ~! розм. не за правилами!; нечесно!; 3) низенький табурет; ослінчик для ніг; 2. V грати в крйкет.
сгіскеіег ['кпкіїа] п гравець у крйкет.
сгіег ['кгаю] п 1) крикун; 2) глашатай; 3) оповісник (в суді).
сгіте [кгаїт] 1. п 1) злочин; саріїаі ~ злочин, що карається стратою; ~ раззіопеї [,ра:зр'пеі] фр. злочин, вчй-нений з ревнощів; ~з а^аіпзі Ьитапііу злочини проти людяності; іо соттії а ~ вчинйти злочин; 2) злодіяння; 2. V військ, ухвалювати вйрок.
Сгітеа [кгаї'тка] п геогр. н. Крим.
Сгітеап [кгаї'тюп] аф крймський. сгітеГи! ['кгаїтйіі] аф злочйнний. сгітеїезз ['кгаїтіїз] аф невинуватий, невйнний; що не чинйв злочину, незлочйнний.
сгітіпаї ['кптіпі] 1. п злочйнець; особа, винувата у вчйненні злочину; \уаг (зіаіе) ~ воєнний (державний) злочйнець; ЬаЬііиаІ ~ рецидивіст; 2. аф 1) злочйнний; 2) карний, кримінальний; - сазе кримінальна справа; ~ сосіе карний кодекс; ~ сопуегзаііоп (соппе-хіоп) перелюбство, адюльтер.
сгітіпаїізі ['кптіпоіізі] п криміналіст, спеціаліст з карного права.
сгішіпа1і$1іс$ [,кптіпо'1і8іікз] п рі вжив, як зіп% криміналістика.
сгітіпаіііу Ькпші'пгеІіГі] п злочйн-ність, винуватість.
сгішіпаїїу ['кптіпоіі] асіу 1) відповідно до карного закону; 2) злочйн-но.
сгітіпаїе ['кпттеїі] V 1) обвинувачувати у злочині; інкримінувати; 2) ухвалювати обвинувальний вйрок; засуджувати.
сгішіпаііоп [,кпті'пеі/п] п 1) обвинувачення у злочині; 2) гостре осудження; категорйчний осуд.
сгішшаїіуе [ 'кптіпоііу] обвинувальний; викривальний.
сгішіпаіог ['кгітіпеїіо] п обвинувач, сгітіпаіогу [ 'кпттаїп] аф викрив-нйй, викривальний; що обвинувачує.
сгітіпо1о£у [,кпті'пдЬ<ізі] п кримінологія.
сгітр [кгітр] 1. п 1) агент, що вербує на військову службу обманом; 2) рі амер. укладене (завйте) волосся; 3) амер. перешкода, завада; 2. аф 1) крихкйй; ламкйй; хрусткйй; 2) гофрований (про тканину)’, хвилястий (про волосся)', 3. V 1) вербувати на військову службу обманом; 2) гофрувати; 3) укладати, завивати.
сгішрег ['котра} п 1) агент, що вербує на військову службу обманом; 2) щйпці (для завивки); 3) тех. обтискні щйпці.
сгітріе ['котрі] V 1) робйти складки, зморщувати; 2) морщитися, зморщуватися.
сгітру ['котрі] аф 1) кучерявий, виткйй, хвилястий, завйтий; 2) розм. дуже холодний; іо ехресі ~ ГеаіЬег чекати велйких морозів.
сгішздп ['кптгп] 1. п 1) малйно-вий колір; 2) темно-червона фарба; 3) густйй рум’янець; 2. аф малйно-вий, темно-червоний, кармазйновий; 3. V 1) червоніти, покриватися густйм рум’янцем; 2) фарбувати(ся) в малй-новий (кармазйновий) колір.
сгіпе [кгаїп] V стискатися.
сгіп£е [кгіпсіз] 1. п раболіпство; низькопоклонництво; 2. V 1) рабо-ліпствувати; низькопоклонничати; плазувати; 2) щулитися, з’їжуватися (від страху); 3) стояти в підлесливій позі.
сгіп^ег ['кппсіза] п низькопоклонник; підлабузник.
сгіпі|’егои$ [кп'пкізагаз] аф волосатий; покрйтий шерстю (щетйною).
сгіпііе ['кгашаїї] аф волосатий, з ворсйнками.
сгіпкіе ['кпг)к11 1. лі) згин; звй-вина; 2) складка, зморшка; 2. V 1) звиватися, згинатися; 2) морщитися); 3) завивати (волосся); 4) потріскувати; шарудіти.
сгіпкіе-сгапкіе ['кгіт)кІ'кгаедкі] 1. п зигзаг; 2. аф зигзагоподібний; кривулястий.
сгіпкіу ['кгпзкії] аф 1) зморшкуватий; 2) кучерявий, виткйй, хвилястий (про волосся).
сгіпкшп-сгапкшп [ кпг)к9т'кгаеі]-кот] 1. п розм. 1) щось дуже заплутане (химерне); 2) химера; 2. аф звйвистий; заплутаний; химерний.
сгіпоіеііе [,кгіпа'1еі] п турнюр.
сгіпоііпе ['кппоіігп) п 1) текст. бортівка, бортове волосся; 2) кринолін; 3) розм. протиторпедна сітка.
сгірез [кгаїрз] інт. розм. от тобі й маєш!, отакої!
сгірріе [ кпрі] 1. п 1) каліка; інва
лід; м/аг ~з інваліди війнй; 2) розм. шестипенсова монета; 3) рі розм. браковані хлібні вйроби; 2. аф кульгавий, кривйй; 3. V 1) калічити, спотворювати; позбавляти працездатності; 2) робйти непридатним, псувати, завдавати шкоди; ослабляти; 3) військ, підбивати (танк тощо); паралізувати, зламати (опір); 4) шкутильгати, кульгати.
сгі$е$ ['кгаізі:г] рі від сгізіз.
СГІ8І8 ['кгаі8і8] п (/?/ сгізез) 1) крйза; 2) критйчний (рішучий) момент; перелом; іо Ьгіп£ іо а ~ довестй до кри-тйчного стану.
сгі$І8-гі(1(1еп ['кгаі8і8,псІп] аф охоплений крйзою.
сгі$р [кп8р] 1. п 1) рі хрумка картопля (в пакетах); 2) хрустка ско-рйнка; 3) розм. банкнота, банкноти; 2. аф 1) хрусткйй, хрумкйй; розсйп-частий; 2) свіжий, не в’ялий, твердйй; 3) підбадьорливий; 4) жвавий, блискучий (про стиль); 5) рішучий (про характер); 6) чіткйй, різко окреслений; 7) завйтий. кучерявий; 8) вкрй-тий брйжами; 3. V 1) робйти розсйп-частим; 2) хрустіти; 3) завивати(ся); 4) вкривати(ся) брйжами; 5) текст. ворсувати.
сгізріп ['кгі8ріп] п швець, чоботар.
сгізріу ['кпзрії] асіу рішуче, твердо (говорити).
сгізру ['кгі8рі] аф 1) поет, кучерявий, завйтий; 2) хрусткйй, хрумкйй; 3) свіжий, прохолодний (про повітря).
СГІ88-СГО88 ['кгі8кгО8] 1. П 1) ХреС-тик (замість підпису неписьменного); 2) амер. хрестики (дитяча гра); 3) спорт, перехресна подача (передача) м’яча; 4) абетка; 2. аф 1) перехресний; ~ раїїегп вйшивка хрестиком; 2) дратівлйвий; буркотлйвий; 3. асіу 1). навхрест; 2) навкосй, навкіс; 3) перен. навпакй; 4. у 1) перехрещуватися); 2) обплітати (навхрест).
сгізіаіе ['кпзіеіі] аф чубатий, гребінчастий.
сгкегіа [кгаї'ііапа] рі від сгіїегіоп.
сгіїегіоп [кгаї'іюгюп] п (рі сгіїегіа) критерій, мірйло.
сгіїіс [кпіік] п 1) крйтик; 2) критикан.
сгііісаі ['кпіікі] аф 1) критйчний; 2) вирішальний, переломний; іке ~ зіа§е оГ а (іізеазе переломна стадія хвороби; 3) небезпечний, ризикований, загрозливий; 4) осудливий, осудний; вибагливий; вимогливий; перебірливий; 5) амер. дефіцйтний; вкрай необхідний; нормований; 6) гранйчний, максимальний; ~ сиггепі ел. максимальний струм.
сгіїісаііу [ кпіікаїї] асіу критйчно; Іте ІЗ ~ ІП він небезпечно хворий.
сгі1іса$1ег [ 'кпІі,кзе8Іа] п знев. критикан; причепа.
СГІІІСІ8Ш ['кпіізіхт] п 1) крйтика;
сгі
250
сго
2) критичний розгляд; критичні зауваження; критична стаття; 3) філос. критицизм, «критична» філософія.
сгШсіхе [кпіізаіг] V 1) критикувати; 2) осуджувати.
сгііідие [кгіЧі:к] п фр. 1) критика; 2) критичний відзив; критична стаття; рецензія.
сгоак [кгоик] 1. п 1) квакання; кумкання; 2) каркання, крякання; 3) бурчання (в животі); 2. V 1) квакати, кумкати; 2) каркати, крякати; 3) бурчати, буркотіти; 4) накликати біду; 5) розм. убити; 6) умерти; 7) розм. провалитися на екзамені.
сгоакег ['кгоико] п 1) каркаючий птах; 2) крякавка (про тварину); 3) буркотун, буркун; 4) людйна з хрипким голосом; 5) розм. пораженець, капітулянт.
Сгоаі ['кгоиоі] п 1) хорват; хорватка; 2) хорватська мова.
Сгоаііа [кгои'еі£р] п геогр. н. Хорватія.
Сгоаііап [кгои'еіДоп] 1. п 1) хорват; хорватка; 2) хорватська мова; 2. аф хорватський.
сгос [кгок] п розм. (скор. від сгосо-сіііе) крокодйл.
сгосЬеі ['кгоіі/еі] фр. 1. п 1) вишивання тамбуром; 2) тамбурний крючок; 2. V вишивати тамбуром.
сгосі ['кгоизаі] рі від сгосиз.
сгоск [кгок] 1. п 1) череп’яний глечик (горщик); 2) черепок; 3) розм. металевий горщик (чавун); 4) розм. сажа, кіптява; 5) шкапа, стара коняка; стара вівця; 6) каліка; знесилена людйна; 2. V 1) класти в череп’яний горщик; 2) чорнйти, забруднювати сажею; 3) виснажувати (сили); руйнувати (здоров'я); робйти непридатним для роботи; 4) позбутися сйли; 5) заїздити (коня).
сгоскед [кгокі] аф вйснажений; заїжджений.
сгоскегу ['кгокоп] п череп’яний (фаянсовий) посуд.
сгоскегу-^аге ['кгокоп\уєо] див. сгоскегу.
сгоскеі ['кгокіі] п архт. готйчний орнамент у вйгляді лйстя.
сгоску ['кгокі] аф 1) розм. закопчений; бруднйй; чорний; 2) кволий, хирлявий, хвороблйвий; слабовйтий.
сгосоШІе ['кгокосіаіі] п 1) крокодйл; 2) крокодйлова шкіра; 3) жарт, гуляння парами (про школярок); іо зйесі ~ іеагз проливати крокодйлячі сльози.
сгосиз ['кгоикоз] п (рі тж сгосі) 1) бот. крокіс, крокус, шафран; 2) розм. лікар-шарлатан; 3) тех. крокус (полірувальний порошок).
Сгоезиз ['кгі:$а$] п 1) міф. Крез; 2) перен. багатій, власник незліченних багатств; йе із аз гісй аз ~ він багатий, як Крез.
сгоЛ [кгоГі] п 1) невелйке поле; нй-ва; город; 2) невелйка ферма; дрібне господарство.
сгойег ['кгойо] п дрібнйй фермер (орендар).
сгопе [кгоип] п 1) зморщена баба; стара карга (відьма); 2) старйй дід; 3) стара вівця.
сгопк [кгоі]к] п 1) каркання ворони; 2) амер. гелгіт дйких гусей.
стопу [кгоипі] п щйрий (нерозлучний) друг.
сгоосі [кпг.сі] V воркувати.
сгоосіїе [ кпгсІІ] V розм. 1) зіщулюватися; 2) пригорнутися, притулйтися (до когось).
сгоок [кгик] 1. п 1) крюк, гак, крючок; костур; 2) ґирлйґа (чабана); 3) церк. патерйця; 4) поворот, вйгин (ріки тощо); а ~ іп ійе Ьаек горб на спйні; а ~ іп ійе позе горбйнка на носі; 5) розм. обманщик; пройдйсвіт; крутій, плутяга; оп ійе ~ нечесно, обманним шляхом; Ьу йоок ог Ьу ~ правдами і неправдами; 2. аф кривйй, зігнутий; вйкривлений; згорблений; 3. V 1) згинати(ся), викривляти (ся); 2) корчитися); горбити(ся); 3) ловйти крючком (гачком); 4) розм. украсти, поцупити.
сгоок-ЬаскесІ [ 'кпікЬжкі] аф горбатий.
сгоокесі ['кпікісі] аф 1) кривйй, зігнутий; 2) вйкривлений; згорблений; перекроєний; непрямйй; 3) нечесний, безчесний; 4) розм. похмурий, понурий; < ~ зіхрепсе талісман, щаслйва монета.
сгоокеШу [ 'кгикісіїї] асіу 1) крйво; косо; 2) нечесним (обманним) шляхом.
сгооп [кги:п] 1. п тйхий зворушливий спів (перед мікрофоном); наспів; 2. V 1) тйхо співати; іо ~ а зощ» му-гйкати пісню; 2) зворушливо співати (перед мікрофоном).
сгоопег ['кгшпо] п естрадний співак, шансоньє.
сгор [кгор] 1. п 1) урожай; йеауу ~ багатий урожай; ~ Гаііиге неурожай; 2) пашня; посів; 3) с.г. культура; іесй-пісаі ~з технічні культури; 4) рі зернові (культури); ~ ріапіз хлібні злаки; 5) воло (у птахів); 6) розм. шлунок; утроба; 7) пужално; 8) коротка стрйжка; 9) величезна кількість; 10) архт. верхня прикраса; 11) гірн. вйдобуток (вугілля тощо); 12) вйчинена шкура; 2. V 1) збирати урожай; жати, коейти; 2) давати урожай; уродйти; 3) сіяти, садйти; засівати (чимсь — хуіій); 4) щипати траву; об’їдати кущі; 5) підстригати; підрізати; обрізати; зрізувати (квіти); □ іо ~ ир несподівано з’являтися (виникати).
сгор-еагесі ['кгордод] аф 1) карна-
вухий; з обрізаними вухами; 2) коротко підстрйжений (про пуритан).
сгор-йііі ['кгорїиі] аф розм. 1) з повним шлунком; 2) з набйтим волом.
сгорраве ['кгорісіз] п валовйй збір урожаю.
сгоррег ['кгоро] п 1) косар; жнець; 2) орендар-здольник; 3) амер. фермер; 4) косарка; жатка, жниварка; 5): £оосі (йеауу) ~ урожайна рослйна (культура); 1і§йі (роог) ~ маловрожайна рослйна (культура); 6) воластий голуб.
сгодиеі ['кгоикеї] фр. 1. п крокет (гра); 2. V крокетувати.
сгозіег ['кгоизю] п єпйскопська патерйця.
СГО88 [кгоз] 1. п 1) хрест; 2) розп’яття; 3) хрест на могйлі (пам ’ятник); 4) (ійе С.) християнство; 5) хрест (відзнака); Оізііпвиізйесі Зєгуісє С. хрест за бойові заслуги; 6) рйска, перехрещування літери (і); 7) біол. схрещування; гібридизація; 8) гібрйд; 9) вйпробуван-ня, страждання; 10) неприємна (прйк-ра) обставина; 11) розм. нечесний вчй-нок; оп ійе ~ нечесно, обманним шляхом; 12) тех. хрестовйна, перехрестя; 2. аф 1) поперечний; перехресний, пересічнйй; 2) протилежний; несприятливий; 3) розм. сердитий, злий, роздратований; іо Ье ~ хуііЬ зтЬ. сердитися на когось; іо таке зтЬ. ~ розгнівати когось; 3. аду розм. крйво, косо, неправильно; впоперек; 4. V 1) перетина-ти(ся); схрещувати (ся); переходити; переправлятися; 2) перекреслювати; 3) розм. сідати на коня верхи; 4) розминутися, розійтйся; 5) протидіяти, перешкоджати; суперечити; 6) біол. схрещуватися); 7) військ, форсувати; 8) (іо ~ опезеІГ) хрестйтися; □ іо ~ оїГ, іо ~ оиі викреслювати; іо ~ оуєг переходити, перетинати, переїжджати; іо ~ ійе Огеаі Оіуісіє амер. померти, зійтй зі світу; ~ ту йеагі! от тобі хрест!, їй-богу!
сгозз-асііоп ['кгоз'гек/п] п юр. зустрічний позов.
сгозз-агш ['кгозагт] п тех. поперечка, траверса.
сго$$-аппе(І ['кгоз'а:тсІ] аф із схрещеними руками.
сго$$-Ьаг ['кгозЬа:] п 1) тех. поперечина, траверса; рйгель; 2) спорт. поперечна планка (для стрибків); штанга (воріт); перекладка.
сго$$-Ьеаш ['кгозЬі:т] п 1) тех. поперечна балка, хрестовйна; коромисло; 2) поручень.
сго$8-Ьеагег ['кгоЗ'Ьєаго] п хрестоносець (в церковних обрядах).
сго$8-Ьепск [ кгозЬепі/] п лава для незалежних депутатів (у британському парламенті).
сгозз-ЬепсЬег ['кгоз,ЬепЦо] п незалежний член парламенту.
сго
251
сго
сго8$Ьі11 ['кгозЬіІ] п орн. шишкар, клест.
сго$$~ЬігіЬ ['кгозЬоіб] п мед. пологи при поперечному положенні плода.
сго$$-Ьопе5 [ ’кгозЬоипг] п рі емблема смерті (небезпеки); зображення перехрещених кісток під черепом.
СГО85-ІЮ5У ['кгозЬои] п самостріл.
сго$$-Ьге<1 ['кгозЬгесі] асі) 1) схрещений, гібридний; 2) розм. нечесний; здобутий нечесним шляхом.
сго$$-Ьгее<1 ['кгозЬгігд] 1. п гібрид; помісь, метис; 2. V схрещувати.
сго$$-ЬгееШп£ [ кго8,Ьгі:сІп]] л схрещування, метизація.
СГО88-СОШ1ІЄГ ['кго8,каипіо] л перехресний контрудар (у боксі).
СГ085-С0Ш1ІГУ ['кгоз'клпіп] 1. л спорт, крос; 2. асі] 1) що пролягає навпростець; що проходить без дороги; ~ гасе (гип) спорт, біг по пересіченій місцевості; крос; 2) тех. всюдихідний, підвйщеної прохідності; ~ саг (іоггу, уєЬісіє) всюдихід; ~ Яі§йі переліт через країну, маршрутний політ.
сго8$-сиі ['кгозклі] 1. л 1) найко-ротший шлях; 2) поперечний розріз; 3) па (в танцях); 2. асі] поперечний.
сго8$-(1і¥І8Іоп І'кгозсії'уїзп] л класифікація за кількома ознаками.
сго8$-(ігіІЇ ['кгозсіпїї] л гірн. діагональний штрек.
сго88-ехатіпаііоп [ кгозід, гзеті-'пеі/п] л юр. перехресний ДОПИТ.
сго88-ехатіпе [кгозід'ггетт] у юр. піддавати перехресному допиту.
сго88-еуе ['кгозаі] Л КОСООКІСТЬ.
сго88-еуе(1 ['кгзваїд] асі] косий, косоокий.
сго88-ГегШігайоп [ кго8,&:1і1аі 'геї/п] л 1) бот. перехресне запилювання; 2) зоол. перехресне запліднення.
сгозв-ГегШіге ['кго8'£а:іі1аі2] у 1) бот. перехресно запилювати; 2) зоол. перехресно запліднювати.
СГО88-ЙГЄ ['кго8,£аю] л військ, перехресний вогонь.
сго$$-£гаіпе(і [ 'кгзздгешсІ] асі] 1) завилькуватий (про деревину); 2) упертий, норовливий, норовистий; незговірливий; 3) сердитий, буркотливий.
сго$$-1іаіс1і [ 'кгозЬаеІ/] у гравірувати (штрихувати) перехресними штрихами.
сго8$ІіаиІіп£ ['кго8,йо:1іі]1 л зустрічні перевезення.
сго88-Ьеа(1 ['кгоаЬесІ] л 1) тех. крейцкбпф, повзун; 2) підзаголовок (у статті) (тж сго88-йеа(ііп§).
сго88-йеа(1іп£ [ кгз8,ЬесІп]] л підзаголовок (у газетній статті).
сго$$-1іеа(Кгіп(1 [ 'кго8'ЬесІ\УіпсІ] л боковий (зустрічний) вітер.
сго$$іп£ ['кгз8іі]] л 1) перекреслю-вання, закреслювання; 2) перетин; схрещення, перехрещення; 3) перехрестя; перехід (через вулицю); роздо
ріжжя; 4) переїзд по воді; переправа; 5) перетин залізничних колій; роз’їзд; 6) тех. хрестовина; 7) біол. схрещування; ~ оуєг перехрещування факторів при спадковості.
сго88-іпІегго£аІогу [ 'кго8, шіо 'годоі-оп] л 1) юр. перехресний допит; 2) письмове опитування супротивної сторони.
сго88-1е&£е(1 ['кго8ІедсІ] асі] що сидить, поклавши ногу на ногу (підібгавши ноги «по-турецькому»).
СГО88ІЄІ ['кГ08І1і] Л ХреСТИК.
сго8$-ІІ£Ііі ['кгозіаіі] л 1) косий промінь, косе освітлення; 2) рі перехресне освітлення; 3) висвітлення питання.
сгоздііпе ['кго8Іаіп] л підзаголовок (в газетній статті).
сго$$-1іпк ['кго8Іп]к] л хім. поперечний зв’язок, зв’язок між ланцюгами.
СГО88-ІОІ8 ['кГ08І0І8] 1. ОСІ] ОМвр.
розм. що проходить (пролягає) через поле (луг тощо); 2. асіу амер. розм. через поля, найкоротшим шляхом.
сго88Іу ['кго8Іі] асіу сердито, роздратовано; сварлйво.
СГО88ПЄ88 ['кгззпіз] л роздратова-ність; сварливість.
СГО88-ОУЄГ ['кго8,оиуо] л 1) амер. перехід; шляхопровід; 2) жіноча шаль, перехрещена на грудях; 3) тканйна з барвистими поперечними смужками.
сго8$-раІс1і ['кгозргеї/] л розм. буркотуха, буркуха.
сго88-ріесе ['кго8рі:8] л тех. поперечина; хрестовйна.
СГО88-рОІІІПаЙОП ['кґО8,рОІ1'пЄ1/п] л бот. перехресне запйлення.
СГО88-ригрО8Є ['кго8'ро:р981 л 1) звич. рі протилежний намір, протилежна мета; 2) непорозуміння; 3) рі гра у запитання і відповіді (коли відповіді не узгоджуються з запитаннями).
сго8$-дие$ііоп ['кгоз'кхуезЦп] 1. л запитання, поставлене на перехресному допиті; 2. у піддавати перехресному допиту.
сго88-гаіе ['кгоагеїі] л валютний курс, співвідношення паритетів.
сго88-геҐегепсе [ 'кгоз'геГгопз] 1. л посилання на інше місце в тому ж тексті; 2. у робйти перехресне посилання.
сго58-гоа(1 ['кгозгоисІ] л 1) перехресна дорога; дорога, що перетинає іншу; 2) дорога, що з’єднує дві магістралі; 3) рі перехрестя, роздоріжжя; аі іке ~8 на роздоріжжі; 4) критичний момент, розпуття; ~ роїііісіап нерішучий політик.
СГО88-8ЄСІІОП ['кґ38,8ек/п] Л ПОПЄрЄ-чний перетин; профіль.
сгозз-зіаії ['кгз88іа:£] л 1) церк. хрест архієпископа; 2) геод. алідада.
СГО88-8ІІІСІ1 ['кг988І1І]*] Л 1) ХреСТИК (у вишивці); 2) вишивання хрестиком.
сго88-$1опе ['кгз88іоип] л мін. андалузит.
сго$8-іа1к [ кгззіогк] л 1) перешкода, втручання в телефонну розмову; 2) зухвала відповідь.
СГО88-ЙЄ ['кгозіаі] л зал. шпала.
сго$$-і(Л¥П [’кгозіаип] 1. асі] амер. що проходить через місто; 2. аду через місто; іо £О ~ поїхати через місто.
сго$$-<гее$ [ 'кгозітіїг] л рі мор. салінг.
сго88-5¥а1к ['кго8\уо:к| л брукований перехід (через дорогу).
сго58-мгау ['кгоз^еі] див. сгозз-гоасі.
сго$$-і¥іп(і ['кго8\¥іпс11 л зустрічний вітер.
сго$$?гі$е ['кго8\уаі2] асіу 1) хрест--навхрест; хрестоподібно; 2) упоперек; 3) неправильно, помилково.
СГО88-ЛУОПІ [ 'кГ08^3:СІ] Л (тж СГО88--\¥ОГб риггіе) Кросворд.
сгоісЬ [кгоЦ] л амер. розм. 1) роз-вйлка, розвйлина, розсоха (дерева тощо); 2) вйла; гачок; ключка, крюк; 3) анат. промежина.
сгоісЬеі ['кгоі/п] л 1) фантазія, дивацтво; примха; 2) крючок, гачок; 3) муз. четвертна нота.
сгоіскеіеег [,кгоЦі'ііо] л фантазер; людйна з химерами; дивак.
сгоісЬеіу ['кгоІ/Ні] асі] 1) з химерами, з дивацтвами; 2) чудернацький; примхливий.
сгоіоп-Ьив ['кгоиІп'Ьлд] л амер. ент. тарган-прусак.
сгоиск [кгаиі/] 1. л 1) припадання (до землі); 2) присідання; 2. у 1) присісти, припасти (до землі); 2) нйзько кланятися, припадати (до ніг); 3) підлещуватися, підлабузнюватися; плазувати, раболіпствувати.
сгоир [кги:р] 1. л 1) мед. круп (захворювання); 2) зад, круп (коня); 3) жарт, сіднйця; 2. урозм. 1) хрипло кричати; 2) хрипіти (при хворобі); 3) гаркавити.
сгоире [кги:р] л 1) круп (коня); 2) кругла вершина гори.
сгоиріег ['кпгріз] л фр. круп’є, бан-ківнйк.
сгоироп ['кгигрзп] л розм. 1) крйжі; 2) круп (коня); 3) задня частйна (чогось).
сгоіізе [кги:8] асі] розм. жвавий; бадьорий; моторний; веселий.
сгоиі [кгаиі] л нім. капуста.
сгойіоп [кгиґізгд] л фр. грінка (їжа).
спиу [кгои] 1. л 1) ворона; 2) спів півня; 3) гукання (немовляти); 4) анат. брйжа; 5) амер. знев. негр; 6) (іке С.) астр. Ворон (сузір'я); 7) розм. злодій, що стоїть на сторожі; < аз Ьіаск аз а ~ чорний, як сажа; іп а ~ Ііпе навпростець; ~ \¥І11 поі ріск оиі сгоу/з еуез ворона вороні ока не вйклює; 2. у (разі сге\у, сґо\¥Є(і; р.р. сго\уесі, сго\уп) 1) співати
сго
252
сги
(про півня)', 2) агукати, радісно кричати (про немовля)', □ ~ оуєг узяти гору (над ворогом), перемогти (когось).
сго>¥-Ьаг [’кгоиЬа:] п лом лапчастий; важіль, підойма.
спнуЬеггу ['кгоиЬзп] п бот. водянка.
сгомг-ЬіИ ['кгои^ЬіІ] п щипці (хірургічні).
сгоіуд [кгаид] 1. п 1) натовп; 2) товчія, давка; 3) розм. компанія, група людей; 4) сйла-силенна, безліч; ійе ~ кін., театр, статисти; 2. V 1) товпитися; тиснутися; юрмитися; 2) тіснитися; набиватися, переповнювати, заповнювати; 3) збиратися, скупчуватися, збиватися; 4) нагромаджувати, накопичувати; 5) стискувати, спирати; давити, напирати; доп’і ~ зо! не напирайте так!; 6) амер. розм. тиснути, натискати; □ ~ іпіо утискатися, протискатися; ~ оиі витісняти, витискати.
сптіесі ['кгаидід] ад] 1) переповнений, повнісінький; 2) стиснутий, здавлений; 3) повний, наповнений.
сготоіег ['кгаїкІа] п розм. скрипаль (мандрівний).
сголчііе ['кгаисії] п густа каша; вівсяна каша.
сго>¥(1іп£ ['кгаидіг)] п 1) давка, тиснява, товкотня; 2) спорт, скупчення (бігунів під час забігу).
сгожіу ['кгаисії] див. сгожііе.
сголТооі ['кгоиїиі] п 1) бот. жовтець; 2) військ, сталевий їжак; 3) розмірна стрілка на кресленні.
сголп [кгаип] 1. п 1) кордна; вінець; влада монарха, верховна влада; 2) монарх; король; королева; престол; 3) верхівка (чогось)', крона, верхів’я дерева; 4) маківка; тім’я; 5) кругла вершина гори; 6) гребінь (птаха)', 7) вінок (з квітів)', 8) наголовок (капелюха)', 9) завершення, вінець; 10) коронка (зуба); 11) крона (монета — 5 шилінгів) ', < ~ сар крончатий ковпачок; ~ Пах бот. льон-кучерявець; С. Ітрегіаі імператорська кордна; ~ 1а\у карний закон; ~ 1а\ууег адвокат з карних справ; С. ргіпсе кронпринц; 2. V 1) вінчати, коронувати; 2) нагордджувати, вина-гордджувати; 3) увінчувати, вивершувати, закінчувати собдю верхню частину (чогось)', завершувати; 4) провести шашку (в дамки)', 5) поставити коронку (на зуб)', 6) розм. ударити по голові.
сплуп-а&епі ['кгаип, екрані] п шотл. прокурор.
сплуп-соїопу ['кгаип'коЬпі] п коронна колонія.
сго\упе(1 ['кгаипд] ад] 1) коронований; ~ ЬеасІ монарх; 2) увінчаний; 3) закінчений, завершений.
сплуп-§1а$$ ['кгаип'д1а:з] п кронглас.
сплуп-ргізопег [ 'кгаип 'рпгпо] п в’язень у карній справі.
сг(луп-8І(Іє ['кгаипзаід] п карний відділ (суду).
сплуп-луЬее! ['кгашпуііі] п тех. коронна шестірня, храпове колесо.
СПЛУП-ЛІІПЄ83 ['кгаипп головнйй свідок обвинувачення у карному процесі.
сплуп->уогк ['кгашнрзік] п військ. кронверк.
сплу-диііі ['кгоикипі] п 1) вороняче перо; 2) тонке сталеве перо.
сплу’з-Ґооі ['кгоигГйІ] п (рі сплу’з--Гееі) 1) зморшка в куточку ока; 2) рі ав. гусячі лапи.
сплу’8-пе§< ['кгоихпезі] п 1) вороняче гніздо; 2) мор. спостережний пост (на щоглі).
сгоге [кгоиг] п утор (діжки). сго22Іе ['кгзгі] п розм. попіл; жар. сгисе8 ['кги:$і:2] рі від спіх.
сгисіаі ['кги.^оі] аф 1) вирішальний; 2) критичний; 3) анат. хрестоподібний.
сгисіаіз ['кпг/ріг] п рі бот. хрестоцвіті.
сгисіап ['кги:рп] п карась.
сгисіЬІе ['кпг.зіЬІ] п 1) тигель; 2) тяжке випробування.
сгисіГег ['кги:$і£о] п хрестоносець (у церковному поході).
сгисіГегоив [кгиґвіГзгов] аф бот. хрестоцвітий.
сгисіГіег ['кгигвіГаю] п мучитель.
сгисіїіх [ 'кгигзііїкз] п розп’яття (хрест).
сгисійхіоп [,кги.-8і'іїк/п] п 1) розпинання на хресті; 2) тяжкі муки, страждання.
спісіГогш ['кги:8і£о:т] ад] хрещатий; хрестоподібний.
спісіїу ['кпі:8і£аі] V 1) розпинати на хресті; 2) умертвляти (плоть)’, заглушити, перебороти (бажання)', 3) мучити.
сгшіе [кгигсі] ад] 1) сирий, сировий;
2) необрбблений, нерозрдблений; непродуманий; 3) грубий, неотесаний; неввічливий; 4) нічйм не прикрйтий, голий; ~ Гасіз голі факти; 5) кричущий (про фарби)’, 6) неперетравлений (про їжу)’, 7) неспілий, недостйглий, зелений, кислий (про плоди).
спн1епе88 ['кпгсіпів] див. спідку.
спіШіу ['кги.діц] п 1) необробленість; 2) нерозрдбленість, непродуманість; 3) грубість; грубе зауваження; груба вйхватка; 4) мед. несправжність; неперетравлені продукти.
сгиеі [кгиаі] аф 1) жорстокий, безжалісний, немилосердний; безсердечний; 2) болісний; тяжкий, нестерпний, жахлйвий; ~ зиїїегіп^ жахлйве страждання; ~ апд ипшиаі рипізйтепі амер. покарання, невідповідне злбчи-нові.
сгиеііу ('кгиоіі] асіу 1) жорстоко; без
жалісно, безсердечно; 2) бдлісно, тяжко, жахливо.
сгиеііу ['кпюкі] п 1) жорстокість; безжалісність; безсердечність; 2) жорстокий вчйнок; 3) суворість.
сгиеі ['кгипі] п 1) пляшечка для оцту (олії); 2) церк. потйр, чаша.
сгиеі-8іаші ['кпі:іІ8Ігепд] п судок (столовий прибор).
спіІ8Є [кпі:г] 1. п 1) морська подорож; плавання; круїз; 2) крейсерство; ~ тІ88І1е військ, крилата ракета; 2. V 1) мор. крейсувати; плавати за певним маршрутом; 2) здійснювати рейси (по суші і в повітрі); 3) подорожувати для задоволення; 4) ав. літати з крейсерською швидкістю; здійснювати маршовйй політ; □ ~ аЬоиі розм. блукати в пдшуках (чогось).
сгиізег ['кги:го] п 1) крейсер; 2) судно, що здійснює морську подорож; 3) мандрівнйк по морю; 4) швидкохідний танк; 5) військ, ракета далекої дії.
сгиі8ег-саггіег ['кпі:го,кгепа] п мор. крейсер-авіанбсець.
спіІ8Єг-¥Є88ЄІ ['кпііго, уєві] п спорт. судно крейсерського класу.
сгиІ8ег-^¥еі§Ь< ['кпі:2о\уеіі] п розм. 1) напівважка вага; 2) боксер напівважкої ваги.
спіІ8Іп£ ['кгиггіт)] я# крейсерський; ~ Яі§йі військ, крейсерський (маршовйй) політ; ~ гадіи8 радіус дії; ~ гап£е запас ходу (за кількістю пального); ~ 8реес1 мор., ав. крейсерська швйдкість; тех. середня швйдкість; ~ зиЬтагіпе крейсерський підводний човен; ~ їахі вільне таксі (що шукає пасажирів).
спііує [кги.у] п 1) верша (для ловлі риби); 2) халупа, халабуда; 3) свинарник; хлів.
сгиііег [ 'кгліо] п амер. смажене плетене печиво; хрустй; вергунй.
сгшпЬ [кглт] 1. п 1) частка (чогось); 2) крйхта, крйшка (хліба); 3) м’якушка (хлібна); 4) перен. крйхі-тка; обривок; а ~ оГ сотЕоП мізерний комфорт; 5) груб, одежна воша; 2. V 1) кришйти; 2) обкачувати в сухарях; обсипати крйхтами; 3) розм. змітати крихти.
сгшпЬ-Ьпі8Іі ['кглтЬгл/] п щітка для змітання крихт (зі стола).
сгшпЬІе ['кглтЬІ] V 1) кришй-ти(ся); роздрібнювати(ся); товктй; розтирати; 2) обкачуватися, обсипатися; 3) розпадатися; розвалюватися, руйнуватися; гйнути.
спітЬ1іп£ ['кглтЬІп]] аф 1) що крйшиться (осипається, обвалюється, обрушується); 2) грудкуватий (про грунт).
сгшпЬІу ['кглтЬІі] аф розсйпчас-тий; пухкйй.
сгшпЬу ['кглтЬі] аф 1) посйпаний кришками; 2) м’якйй як м’якушка;
СП1
253
сгу
3) груб, дебела, грудаста (про жінку)} 4) груб, вошивий.
спілішу ['кглті] асі] (тж сгитЬу) 1) повна, огрядна (про жінку); 2) багатий, заможний.
сгатр [кглтр] 1. п 1) хрускіт; 2) розм. важкий (сйльний) удар; 3) військ, розм. важкий фугасний снаряд; 4) звук від розриву важкого снаряда; 2. ад] хрусткий; розсйпчастий; 3. V 1) хрустіти, хрумтіти; 2) розм. сйльно ударити; 3) військ, розм. стріляти, обстрілювати (важкими снарядами).
спшіреі ['кглтрії] п 1) здобна булочка; оладка; 2) груб, головешка, макітра, довбешка.
сгашріе ['кглтрі] 1. пом’ята складка; зморшка; 2. V 1) м’яти(ся); зморщуватися; 2) жмакати, м’яти в руках (тж ~ ир); 3) зім’яти, роздавйти, зломйти (опір); 4) звал йтися, розвалй-тися, повалйтися, упасти; 5) зігнутися (під вагою); 6) занепадати духом.
сгшпріед ['кглтрісі] ад] пом’ятий; ~ рарег пожмаканий папір.
спіпсії [кглпЦ] 1. п хрускіт; скрип; тріск; 2. у 1) грйзти з хрускотом; 2) хрустіти, рипіти (під ногами); хрумкати; іке $по\¥ ~е<3 ипсіег іке Ьооіз сніг рипів під черевйками.
спшкіе ['кглдкі] п розм. складка, зморшка.
спюг ['кги:о:) п закипіла кров; згусток крові.
спіррег ['кглро] п 1) круп (коня); 2) підхвістя (частина збруї); 3) жарт. криж.
спіга ['кгиога] рі від сгиз.
сгигаї ['кгиогої] ад] анат. стегновий.
спів [кглз] п (рі сгига) анат. гомілка.
сгизаде [кги:'$екі] 1. п 1) іст. хрестовий похід; 2) кампанія, похід (проти чогось); іетрегапсе ~ кампанія проти алкоголізму; 2. у 1) іст. брати участь у хрестовому поході; 2) вестй кампанію, боротися (за щось, проти чогось).
спкадег [кги.'веїдо] п 1) іст. хрестоносець; 2) учасник громадської кампанії.
співе [кги:х] п заст. глйняний глечик (горщик); 4 \¥ісіо\у’$ ~ невичерпне джерело (чогось).
спізЬ [кгл{] 1. п 1) роздавлювання; зминання; подрібнення; 2) фруктовий сік; 3) давка, тйснява; штов-ханйна; 4) розм. велйке товарйство; прийом (гостей); 5) військ, розгром; 6) розм. сйльне захоплення, кохання; іо кауе (іо £еі) а ~ оп зтЬ. закохатися до нестями в когось; 2. у 1) давйти, роздавлювати, душ йти; 2) м’яти (ся); 3) знйщувати, придушувати; крушйти; ~ бо\¥П придушйти. зім’яти.
сгизЬей [кгл/1] ад] 1) роздавлений; 2) зім’ятий; 3) придушений; 4) подрібнений, потовчений.
сгизЬег ['кглр] п 1) тех. дробарка; 2) приголомшливе повідомлення; по-трясаюча подія; у/каі а ~! яка неприємність!; 3) розм. полісмен; 4) розм. старшина (у флоті).
спізіїіпз [ 'кгл/іі]] 1. п 1) роздавлювання; розгубленість; 2) гірн. подрібнення, дроблення; 2. ад] нищівнйй, знйщувальний; ~ сіеГеаІ розгром, тяжка поразка.
сгизЬ-гоош ['кгл/гшп] п театр, розм. фойє.
спізі [кглзі] 1. п 1) кірка; шкурйн-ка, скорйнка (хліба); 2) твердйй верхній шар; наст; 3) мед. струп; 4) панцер (ракоподібних); 5) геол. земна кора; поверхневі відклади; 6) осад, осадок (вина); 7) розм. похмура, дразлйва людйна; 8) розм. зухвалість, нахабство; 9) перен. засоби для існування; іо еагп опе’з ~ заробляти собі на шматок хліба; іо сгаск а ~ жйти, не знаючи нуждй;
іке иррег ~ верхівка суспільства; 2. у 1) вкривати(ся) кіркою (корою); 2) давати осадок (про вино).
Спізіасеа [кглз'іеі[р] п рі зоол. ракоподібні.
сгизіасеоиз [кглз'іеі/рз] ад] зоол. ракоподібний.
сгизіаіед [кглз'їеіікі] ад] інкрустований.
сгизіеЛ ['кглзікі] ад] 1) вкрйтий кіркою; 2) з осадком (про вино); 3) укорінений, давній; ~ ргеіисіісез старі забобони; ~ ікеогу застаріла теорія.
сгизіііу ['кглзіїїі] аду роздратовано; сварлйво; буркотлйво; різко; черство.
сгизіу ['кглзії] ад] 1) вкрйтий кіркою (корою); 2) твердйй; жорсткйй; 3) з осадком (про вино); 4) дразлйвий; сварлйвий; черствйй; різкйй (про людину тощо).
сгиісЬ [кглі/] 1. п 1) мйлиця, костур; а раіг оГ ~Є8 мйлиці; 2) перен. підтрймка, опора; 3) тех. роздвоєна підпірка, вйлка; 4) буд. упор, підпора; 5) спорт, стійка, стояк (мотоцикла тощо); 6) мор. кормовйй брештук; кочет; 2. у 1) підтрймувати; підпирати (милицями); 2) перен. допомагати, підтрймувати; 3) ходйти на мйлицях.
сгиісЬед [кглі/і] ад] 1) що носить хрест; С. Ргіагз іст. братство хрестоносців (чернечий орден); 2) що нагадує мйлицю.
спіх [кглкз] п 1) утруднення; важке питання; загадка; іке ~ оГ іке таїїег суть справи; 2) (С.) астр. Південний Хрест (сузір'я).
сгу [кгаї] 1. п 1) крик; 2) зойк; благання; 3) плач; 4) бойовйй клич; 5) гасло, лозунг; 6) поговір, чуткй;
7) громадська думка; 8) галас птахів; виття вовка; гавкіт собак тощо; 9) зграя гончаків; 10) знев. гурт, компанія; 4 тиск ~ апсі ІіПІе жюі багато галасу даремно; ичікіп ~ оГ у межах чутності; 2. у 1) кричати; зіпати; репетувати; галасувати; 2) благати; іо ~ Гог циаїїег благати про пощаду; 3) плакати; 4) оголошувати; 5) вигукувати, викрйкувати; 6) вйти, гавкати; □ ~ Гог вимагати, домагатися (чогось); ~ оЯ відмовлятися від (чогось); ~ оиі викрйкувати, вигукувати, протестувати; ~ оуєг оплакувати; < іо ~ Гог а тооп бажати (вимагати) неможлй-вого; іо ~ Ьагіеу просйти пощади; іо ~ сгауеп здатися, вйзнати себе переможеним; Іо ~ зкагез вимагати своєї частки.
сгу-ЬаЬу ['кгаі,ЬеіЬі] п 1) плакса; рева; 2) скиглій.
сгушв ['кгапд] ад] 1) що кричйть (плаче); 2) кричущий; обурливий.
сгуосЬеїшзігу [,кгаюи'кеті8іп] п хімія низькйх температур.
сгуоееп ['кгаюсізеп] п хім. охолоджувальна суміш.
сгуоіііе ['кгаюіаіі] п мін. кріоліт.
сгуошеїег [кгаї'ошіїо] п фіз., хім. кріометр, прйлад для вимірювання низькйх температур.
сгурі [кпрі] п 1) склеп; 2) підземна каплйця; 3) таємне місце; тайнйк, схованка.
сгурііс ['кпріїк] ад] 1) прихований; таємний; 2) таємнйчий; загадковий; 3) біол. захиснйй; ~ соїогаїіоп захисне забарвлення.
сгуріоват ['кпріоидгет] п бот. безквіткова (спорова) рослйна.
сгуріоеатіс [,кпріои'дгетік] ад] безквітковий, споровий.
сгуріо£атоіі$ [кпр'їздатаз] див. сгурю^атіс.
сгуріо^гат ['кпріоидггет] п криптограма; тайнопис; шифроване повідомлення.
сгуріо£гарк ['кпрІоидга:Г] п див. сгурю^гат.
сгуріо^гаркег [кпр'ІздгзГз] п шифрувальник.
сгуріовгаркіс [,кпрІои'дгаеГїк] ад] шифрувальний; криптографічний.
сгуріо^гарку [кпр'їздгзГі] п шифрувальна справа, криптографія; тайнопис.
сгуріоп ['кпрізп] п хім. криптон, сгузіаі ['кпзіі) 1. п 1) кристал;
2) кришталь; 3) кришталевий посуд; 4) (скор. від сгу$іа1-£Іа$$) скло для кишенькового (наручного) годйнника; 5) рад. детекторний кристал; ~ \уаіег хім. кристалізаційна вода; 2. ад] 1) кристалічний; 2) кришталевий; 3) крис-тальний; чйстий; прозорий.
сгу$іа1-£Іа$8 ['кпзіґдіа.'з] п скло
сгу
254
сиі
для кишенькового (наручного) годинника.
сгузіаіііпе ['кп$іо1аіп] асі] 1) кристалічний; 2) прозорий; 3) кристалічної структури; ~ Іепз анат. кришталик ока.
сгузіаіііпіїу [,кп8їа'1іпйі] п ступінь кристалізації.
сгузіаШІе ['кпзіоіай] п геол. кристаліт, дрібний кристал.
сгузіаііігаііоп [,кп8іа1аі'2еі/п] п 1) кристалізація; 2) кристалічна структура.
сгузіаіііге ['кпзіоіаїх] у 1) кристалізуватися); 2) викристалізовуватися; набирати певної форми; 3) викриста-лізбвувати; надавати певної форми; 4) зацукровувати.
сгузіаПігегі ['кп$О1аігсі] аф 1) кристалізований; кристалічний; 2) зацукрований.
сгу$іа11о£гар1іу [,кп8Іо'1одгоії] п кристалографія.
сгу5іа11оі(1 [ 'кпзіоізісі] 1. п мін. кристалоїд; 2. аф кристаловйдний.
сзапіаз [Ч/ог.скх:/] п чардаш (танець).
сиЬ [клЬ] 1. п 1) маля (звіра); щеня; 2) ірон., през. молокосос, невйхований юнак; 3) амер. розм. новачок; ~ героПег розм. недосвідчений репортер; 4) діал. стійло; хлів; 2. V 1) щенитися; 2) полювати на лисенят.
СиЬа ['кзиіЬо] п геогр. н. Куба.
сиЬа&е ['к)и:Ьісіз] п кубатура.
СиЬап ['к]и:Ьоп] 1. п кубинець; кубинка; 2. аф кубинський.
сиЬаіиге ['кіигЬаїр] п кубатура; об’єм.
сиЬЬіп£ ['кдЬіт)] л полювання на лисенят.
сиЬЬізк ['кдЬі/] аф 1) незграбний, нелбвкий; 2) погано вихований.
сиЬЬу ['кдЬі] л 1) затйшне місце; 2) солом’яний КОШИК.
сиЬЬу-ЬоІе ['кдЬіЬоиІ] л затйшне місце (тж сиЬЬу-Ьоизе).
сиЬЬу-коизе ['клЬїЬаиз] л 1) затйшне місце; 2) будйночок для ігор (на дитячому майданчику).
сиЬе [к)и:Ь] 1. л 1) мат. куб; третій степінь; іке ~ оГ їи/о із еі^йі два в кубі дорівнює восьмй; 2) тверде тіло у формі куба; 3) брущатка; 2. V 1) мат. підносити в куб; 2) обчйслювати кубатуру; 3) розрізати на кубики; 4) бру-кувати брущаткою; 4 ~сі Геесі с. г. брикетований корм.
сиЬе-гооі ['к]и:Ь'ги:1] л мат. кубічний корінь; іЬе ~ оГ еі^ЬІ І8 №о корінь кубічний з восьмй дорівнює двом.
сиЬ-Ішпііпз ['клЬ,ЬлпІіі]] див. сиЬ-Ьіпв-
сиЬіс ['к)и:Ьік] аф кубічний; ~ ециа-иоп мат. рівняння третього степеня, кубічне рівняння.
сиЬісаІ [ 'кіи:Ьік1] ай] що має форму куба.
сиЬісІе ['к]и:Ьік1] л 1) невелйка одномісна спальня; 2) кабіна (на пляжі); 3) невелйка кімнатка.
сиЬісиїа [кіи'Ьік]и1а] рі від сиЬіси-Іит.
сиЬісиІит [кіи'Ьік]и1от] л (рі сиЬісиїа) 1) жарт, спальня; 2) археол. місце для поховання (в катакомбах).
сиЬіГопп ['к]и:Ьі£о:т] аф кубовйд-ний; що має форму куба.
сиЬііщ ['к]и:Ьід] аф: ~ ріапі підприємство, що виробляє кормобрике-ти.
сиЬізш ['к)и:Ьігт] л мист. кубізм.
сиЬізі [ 'к^иіЬізІ] л мист. кубіст, послідовник кубізму.
сиЬіі ['к)‘и:Ьіі] л 1) анат. ліктьова кістка; 2) іст. лікоть (міра довжини, близько 45 см).
сиЬоіс! ['кзи:ЬоісІ] 1. л 1) анат. ку-бовйдна кістка (плесно ноги); 2) мат. куббїд; 2. аф що має форму куба; ку-бовйдний.
сискоШ ['клкакІ] 1. л зраджений чоловік; рогоносець; 2. V зраджувати чоловіка, наставляти роги.
сискоо ['кики:] 1. л 1) орн. зозуля; 2) кування; 3) телепень; роззява, гава; 2. аф амер. здурілий; божевільний, причйнний; 3. V 1) кукати; 2) повторювати безперестанку; 4. іпі ку-ку!
сискоо-сіоск ['кики.кіок] л годйн-ник з зозулею.
сискоо-Ло^ег ['кикшїїаио] л бот. 1) жеруха; 2) маландрій; зозулин цвіт.
сисиїїаіе [ 'к]и:ко1К] я# що має форму каптура.
сисшпЬег ['кіи.котЬа] л огірок; сооі аз а ~ спокійний, байдужий, холоднокровний.
сиситЬег-ігее ['кзи:котЬа,ігі:] л бот. 1) американська магнолія; 2) тюльпанове дерево.
сисигЬіі [к]и'ко:Ьіі] л хім. перегінний куб, реторта.
сигі [клеї] л жуйка; іо сЬе\¥ іЬе ~ жувати жуйку; перен. пережовувати старе, розмірковувати.
сшІЬеаг ['клсІЬєо] л 1) лакмус; 2) лакмусовий ягель.
сшШІе ['клбі] 1. л обійми; 2. V 1) притискати до себе, міцно обіймати (обнімати); 2) притулйтися, пригорнутися; 3) згорнутися калачиком; зщулитися.
сшШІе-Ьшіпу ['клсІІ,Ьлпі] п розм. малолітня повія.
сшкіїу ['клбії] аф схйльний до обіймів; що любить обніматися (пригорнутися).
сисісіу ['клсії] л 1) мор. невелйчка каюта; 2) невелйкий камбуз; 3) капітанський салон; 4) комірка, комірчй-на, хйжка; 5) шотл. осел, віслюк; 6) тех. розм. домкрат.
сшІ£ЄІ ['клфрі] 1. л 1) дрючок, ломака, дубйна; 2) рі гра в цурки; іо іаке ир іке ~з Гог заступатися за, захищати (когось); 2. V бйти дрючком; < іо ~ опе’з Ьгаіпз сушйти собі голову (думкам и).
сие [к]и:] л 1) театр, репліка; 2) натяк; іо £Іуе зтЬ. іЬе ~ натякнути, підказати комусь; 3) тел., рад. сигнал; 4) настрій; 5) кий (у більярді); 6) кіска (волосся); 7) жарт, хвіст (тварини); 8) черга; 4 іо сігор а ~ розм. врізати дуба, померти.
сиеізі ['к]и:ізі] л розм. гравець на більярді.
сиії [клі] 1. л 1) манжета; вилога; 2) удар рукою; ляпас; 3) загрйвок; 4) рі (скор. від НапсІсиШ) наручники; 5) знев. старйй скнара; < оп іЬе ~ у борг, у кредйт; 2. V 1) бйти рукою, лупцювати; 2) надіти наручники.
сиіїее [ 'кл£і] л амер. 1) негр; негри; 2) чорний ведмідь.
сиіїег [’кдЬ] л 1) боксер; 2) розм. безглузде оповідання; небилйця, нісенітниця.
сиії-ііпк ['клїїідк] л запонка для манжет.
сиіїо ['клбои] асіу розм. безплатно.
сиЯу ['клй] л див. сийее.
сиі Ьопо ['к\¥І:'Ьопои] лат. кому від цього кбрйсть?, кому це потрібно?
сиіга$$ [км'ггез] л 1) військ, кіраса, лати, панцир; 2) броня (на військових кораблях тощо).
сиігаззіег [.к^іго'зю] л іст. кіраейр.
сиізіпе [к\¥І:'гі:п] л фр. кухня; кулінарна майстерність.
сиІ88Є [к^із] л звич. рі набедреник.
сиііііе ['к]и:і1] V задобрювати; домагатися лестощами.
сике [к)и:к] л амер. розм. огірок.
сиІсЬ [кліу] л сміття; мотлох; пб-КЙДЬКИ.
сиі-гіе-зас ['киісіо'заек] л (рі сиїз--бе-зас) фр. 1) тупйк; глухйй провулок; 2) військ, мішок; 3) безвйхідне становище, безвйхідь.
сиііпагу ['клішоп] аф 1) кулінарний; кухонний; куховарський; 2) придатний для варіння (про овочі).
сиіі [клі] 1. л 1) рі амер. відходи; пбкйдьки; 2) рі відбракована нагульна худоба; 2. V 1) відбирати; добирати; відбраковувати; 2) збирати, зривати (квіти); 3) міцно обнімати.
си11е<1 [кдісі] аф 1) бракований, вй-бракуваний; 2) відібраний; 3) зірваний (про квіти).
сіШеїмІег [ 'клііпсІо] п (тж соїапсіег) друшляк.
сиііеі ['клік] п бйте скло.
сиіііпз ['кліп]] п 1) вибирання, збирання; 2) вйбракування, відбирання.
сиіііоп ['клірп] п негідник, падлюка.
сиі
255
сиг
сиііу ['клії] п розм. 1) жертва обману; простак; 2) друг, товариш.
світ [кліт] 1. п 1) вугільний пил; антрацитовий штиб; 2) геол. кульм, вершина; 3) сажа, кіптява; 4) соломина; стеблина; 2. V утворювати соломину (про злаки).
сиїтеп ['клітей] п заст. кульмінаційний пункт; найвища точка.
сиііиіпапі ['клітіпопі] асі] 1) кульмінаційний; 2) найвищий; горішній; верхівковий; верховий.
сиїтіпаіе ['кліттеїі] V 1) досягати найвищої точки (вершини); 2) досягати апогею (кульмінаційної точки); 3) астр. проходити через меридіан, кульмінувати.
сиїтіпаїіоп [,кл1тґпеі/п] п кульмінаційний пункт; найвища точка; 2) астр. проходження через меридіан; кульмінація; зеніт.
сиіоііе [к)и:'1оі] п часто рі кюлбти; роздвоєна спідниця; спіднйця-штанй.
сиІраЬПіІу [,кл1ро'Ьі1Пі] п юр. вйн-ність, винуватість.
сиіракіе ['клІраЬІ] асі] винуватий; що заслуговує покарання; злочйнний.
сиіргіі ['клірпі] п 1) винуватий; винуватець; провйнник; злочйнець; 2) юр. обвинувачуваний; підсудний.
сиіі [клії] п 1) культ; поклоніння; 2) релігійні обряди; віросповідання; 3) схиляння, преклоніння; обожнювання; культ; Іке ~ о£ регаопаїііу ( оГ іЬе іпдіуібиаі), регаопаїйу ~ культ особи.
сиШуаЬІе ['клкіУоЬІ] асі] 1) придатний для розведення (вирощування); 2) орний, орнопридатний.
сиіііуаіе ['клкіуеіі] у 1) орати, обробляти, вирощувати; 2) культивувати; 3) розвивати, поліпшувати, удосконалювати; заохочувати.
сиіііуаіесі [ 'клкіуейкІ] асі] 1) оброблений, оброблюваний; ~ Іапсі оброблена земля; 2) культурний; ~ ріапіз культурні рослйни; 3) розвйнутий; ~ тап розвйнена людйна; ~ іазіе вйтон-чений смак.
сиіііуаііоп [,клкі'уеі/п] п 1) обробіток (грунту)-, культивація; обробляння; розпушування (ґрунту)-, 2) культивування, розведення, вирощування; 3) розвиток; заохочування.
сиіііуаіог ['клкіуеііо] п 1) землероб; 2) той, що вирощує (культивує) (щось); 3) культиватор (знаряддя).
сиіігаїе ['кліігеїі] ад] гострий, загострений.
сиііигаї ['клкргої) ад] 1) культурний; 2) с. г. оброблюваний; штучно вирощуваний.
сиііиге ['клк/о] 1. п 1) культура; ркузісаі ~ фізкультура; 2) сільськогосподарська культура; 3) розведення (бджіл тощо); 4) обробіток (землі);
5) біол. культура бактерій; ~ тесііит біол. пожйвне середовище; 2. V 1) обробляти; вирощувати; 2) розвивати; удосконалювати; 3) біол. вирощувати в пожйвному середовищі.
сикигед ['клкрсі] ад] 1) культурний, розвйнений; освічений; 2) культивований.
сіііуєг ['кліуа] п дйкий голуб.
сиіуегі ['кліуоі] п 1) підземний стік (для води); кульверт; 2) дренажна труба.
сшпЬег ['клтЬо] 1. п 1) утруднення; скрута; 2) перешкода; 2. у 1) утрудняти; обтяжувати; 2) ставати на заваді, перешкоджати.
СшпЬегіашІ ['клтЬоІопсІ] п геогр. н. р. Камберленд.
ситЬегзоте ['клтЬозот] ад] 1) тяжкйй; громіздкий; обтяжливий; 2) нескладний; незграбний.
сшпЬгоиз ['клтЬгоз] див. ситЬег-зоте.
ситтег ['клто] п шотл. 1) хрещена мати; 2) прйятелька; пліткарка; кумася.
сшптегЬшкІ [ клтоЬлпсІ] п пояс, пасок.
ситтіп ['клтіп] п бот. кмин, тмин.
сшп$1кл¥ ['клт/о:] п чайові.
сшпиіаіе ['к]и:т)и1еіІ] у 1) збирати в купу; накопйчувати, нагромаджувати; скупчувати; 2) додавати; з’єднувати.
сшішіаііоп (,к)и:тіи'1еі/п1 п 1) на-копйчення, нагромадження; скупчення; кумуляція; збирання; 2) юр. з’єднання кількох позовів.
ситиіаііуе ['к)и:т]и1оііу| ад] нагромаджений; накопйчений; сукупний; кумулятйвний; ~ ейесі кумулятйвна дія.
сшішіі ['к]и:т]и!аі] рі від ситиків.
ситиІо-пітЬиз [,к]и:тіи1о'пітЬо$] п дощові (грозові) хмари.
сити1и$ ['к)и:т)иЬ$] п (рі ситиіі) 1) купчасті хмари; 2) купа, безліч; скупчення.
сипаЬиІа [к)и'паеЬ)и1з] п рі лат. 1) колйска; 2) інкунабули.
сшісіаііоп [клг)к'1еі/п] п 1) прога-яння, спізнення; 2) запізніла дія.
сітсіаіог [клдк'іеію] п млява людйна.
сшіеаіе ['к]и:тіі] ад] клиноподібний, клинцюватий.
сшіпіпз [ клпп]] 1. п 1) хйтрість; підступність; 2) спрйтність, лбвкість; майстерність; 2. ад] 1) хйтрий; підступний; лукавий; 2) спрйтний; ловкий, вправний; здібний; 3) амер. розм. чудовий, чарівнйй; цікавий; принадний; пікантний.
сишіііі£Іу |'клпп]1і] аду ловко, спрйтно; хйтро, підступно.
сир [клр] 1. п 1) чашка; ~ оГ іеа чашка чаю; 2) чаша; кубок (тж як
приз); чарка; іо сігіпк іке рапіп£ ~ вй-пити останню чарку (на дорогу); скаї-Іеп^е ~ перехіднйй к^бок; 3) вино; Іо Ье Гопсі оГ іке ~ любйти вйпити; 4) амер. півпінти; 5) доля; келих життя; Ьіііег ~ гірка доля; 6) бот. чашечка (квітки); 7) церк. потйр, чаша; 8) мед. банка; 9) ел. юбка (ізолятора); 10) тех. манжета, кільце; 11) тех. маслянка; < ~ Зате (Ііе) спорт, гра на кубок; ~ зузіет спорт, олімпійська система розіграшу; іо ГіП ир іке ~ переповнювати чашу терпіння; 2. V 1) надавати форми чашки; 2) мед. ставити банки.
сир-Ьеагег ['клр,Ьє9го] п виночер-пець.
сирЬоаггі ['клЬод] п 1) буфет, сервант; 2) стінна шафа; хйжа; зкеїеіоп іп Іке ~ сімейна таємнйця; —іоує ко-рйслива любов.
сиреііаііоп [,к)и:ро'1еі/п] п мет. ка-пелювання.
сирйіі ['клрйіі] п повна чашка (чогось).
Сирій ['к]и:рі<1] п міф. купідон.
сирійііу [куй: 'рісіїїі] п 1) жадібність, жадність; жадоба; зажерливість; корй-сливість; 2) прйстрасне (жагуче) бажання.
сироіа ['к)и:ро1а] п 1) купол, баня; маківка; 2) мет. вагранка; 3) військ. бронебашта; турель.
сцрра ['клра] п розм. чашка чаю.
сиррей [клрі] ад] чашовйдний; що має форму чаші.
сиррег ['клра] п розм. гра на кубок між коледжами (в Оксфорді).
сирріпз [ 'клрп] ] п мед. застосування банок.
сирріп£-§1а$$ ['клріі]д1а:5] п мед. банка.
сиргеои$ ['к)и:рпа8] ад] мідистий; що містить в собі мідь.
сиргіГегои$ [к]и: 'рпГагав] ад] мідя-нйстий; що містить в собі мідь.
сиргіїе ['к)и:ргаіІ] п мін. купрйт; червона мідна руда.
сирго-піскеї [,к)и:рга'пік1] п мельхіор (сплав).
сиргои$ ['к]и:рго8] ад] хім. що містить в собі одновалентну мідь; ~ скіо-гісіе хлориста мідь; ~ охісіе закис міді.
сирпші ['к)и:ргот] п хім. мідь.
сир-ііе$ ['клр'їаіг] п спорт, змагання на кубок.
сиг [ко:] п 1) пес; дворняжка; шавка; 2) грубіян, погано вйхована людйна; боягуз, полохлйва людйна.
сига ['ки.га:] п амер. заст. священик, піп.
сигаЬіїйу [,к)изга'Ьі1пі] п 1) виліковність; 2) придатність для засолювання (сушіння).
сигаЬІе ['крагаЬІ] ад] 1) виліковний; 2) придатний для засолювання (сушіння).
Сиг
256
сиг
Сига^ао [ЛІиагУзои] п геогр. н. острів Кюрасао.
сигарао [,к)и0Г0'8ои] п кюрасб (лікер).
сигасу [к)и0Г08і] п 1) сан священика; 2) церк. парафія.
сигаге [к]и'га:п] п кураре (отрута).
сигаіе І'кіиогК] п священик; вікарій на посаді священика.
сигаііуе ['к]и0Г0Ііу] 1. п цілющий засіб, ліки; 2. асі] 1) лікувальний; цілющий, зцілющий; 2) виправний.
сигаіог [к]ио'геКо] п 1) хранйтель, хоронйтель (музею тощо); 2) куратор, член правління університету; 3) юр. опікун; попечйтель.
сигЬ [ко:Ь] 1. п 1) вуздечка; 2) шори, приборкання; стрймування; 3) вет. пухлйна на нозі у коня; 4) цямрина, зруб (колодязя); 5) узбіччя; край тротуару; бордюрний камінь; 2. V 1) загнуздати, надіти вуздечку (на коня); 2) приборкувати, стрймувати; 3) гнути, згинати; 4) укладати бордюрний камінь.
сигЬіе ['ко:Ьі] п амер. розм. офіціантка, що подає їжу в машйни.
сигЬ-гооГ ['ко:Ьги:1] п мансардний дах.
сигЬ-зіопе ['когЬвІоип] п 1) бордюрний камінь; 2) недокурок цигарки (сигари); цигарка, скручена з недокурків.
сигсЬ [коїЦ] п хустка.
сипі [ко:сІ] 1. п 1) скипіле молоко; 2) рі сир; 3) сичугова закваска; 2. V 1) скипатися (про молоко); 2) зсідатися; 3) холонути (про кров).
сигШе ['кзссії] V (тж сипі) 1) скипатися (про молоко); 2) зсідатися, згущатися (про кров); 3) заціпеніти (від страху).
сиггіу ['когді] ад] скипілий, звурджений.
сиге [к]иа] 1. п 1) ліки; (лікарський) засіб; ~ Гог а сои§й засіб від кашлю; 2) лікування; курс лікування; 3) вйлікування; 4) церк. парафія; 5) вулканізація (гуми); 6) вйдержка (бетону); 7) розм. дивак; 2. V 1) виліковувати, зціляти; 2) заготовляти, запасати; 3) консервувати; солйти; су-шйти; 4) вулканізувати (гуму); 5) видержувати (бетон).
сиге [кзи'геї] п фр. церк. кюре.
сиге-аіі ['кзиаг'з:1] п панацея, ліки від усіх хвороб.
сигеїеде ['к]иа1і8] ад] невиліковний.
сигег ['кіиого] п 1) зцілйтель; 2) заготівельник продуктів на майбутнє.
сигеНазе [к]иа'геїісіз] п мед. вискоблювання.
сигеПе [кіиа'теї] 1. п кюретка (мед. інструмент); 2. V мед. вискоблювати кюреткою.
сигТелу ['ка^и:] п 1) військ, комен
дантська годйна; 2) іст. вечірній дзвін; 3) ковпачок (для тушіння вогню).
сипа ['кіиопо] п 1) курія; 2) (ійе С.) панська курія.
сигіе [к)и:'гі:] п фіз. кюрі (одиниця радіоактивності).
сигіпз ['к)и0пі]] п 1) лікування;
2) вйдужання, одужання; зцілення; 3) заготівля, консервування; соління; сушіння; коптіння.
сигіо [ кіиапои] п рідкісна (антикварна) річ; рідкість.
сигіо$Иу [,к]и0п'о8Ш] п 1) цікавість; допйтливість; 2) дйвність, диво-вйжність; дивина; ~ зйор антикварний магазйн.
синоде ['кіи0П0$] ад] 1) цікавий; допйтливий; жадібний до знання; 2) дйвний; курйозний; чуднйй, чудернацький; ~ зресіасіе дйвне видовище; а ~ Геїкж чудна людйна; 3) старанний; майстерний; 4) вйтончений, вйшука-ний.
сигіодеіу [ 'к]и0П08Іі] аду 1) цікаво; дйвно; 2) незвичайно; дуже; а ~ Ьасі ассепі дуже погана вимова.
сигіодепе$$ ['кзиогідепіз] п 1) визначне місце; рідкість; 2) вйтонче-ність, вйшуканість; 3) допйтливість, цікавість.
сші [к0:1] 1. лі) локон, кучер; 2) кучеряве волосся; 3) завйвка (волосся); 4) завйток, спіраль; кільце (диму); 5) скручування (хвороба рослин); 2. V 1) завивати; крутйти, закручувати; 2) вйтися (про волосся); 3) клубочйтися (про дим тощо) ; ~ ир скручувати (ся); звалйти(ся).
сигіег ['ка'.іа] п бігуді.
ситієм ['к0:Ци:] п орн. кроншнеп.
сигіісие [ 'к0:1ік)и:] п 1) химерна завитушка; 2) складнйй чудернацький візерунок; 3) орнамент з узорів.
сигііе-жігііе [ 'ка:1і'\¥а:1і] п розм. химерна кручена прикраса.
сіігііпз ['к0:1п]] ад] 1) виткйй, кучерявий; 2) призначений для завйвки (плойка тощо).
сшііп£-ігоде ['к0:1іі],аі0П2] п рі шйпці для завйвки волосся.
сиг1іп£-іоп£8 ['ко:1іт)Сот)х) п рі див. ситііпз-ігопз.
сигі-рарег ['ка:1,реір0] п папільйотка.
сигіу ['ка:1і] аф 1) виткйй, хвилястий, кучерявий; 2) зігнутий.
сигіу-раіе [ 'ка:1іреіІ] п розм. людйна з кучерявою головою, кучерявець.
сигтш1£еоп [ка/тлсізоп] п скупердя, скнара.
сигтш1£еоп1у [каґтлсізапії] 1. аф 1) скупйй, скнарий; 2) грубий; 2. аду 1) скупо, скнаро; 2) грубо.
сштпштіпз [ко'та-.пі]] п вуркотіння; бурчання (в животі).
сигп [ка:п] п 1) шотл. зерно; 2) невелйка кількість.
сигріе ['к0:р1] п шотл. 1) круп; 2) сіднйця; стегно.
сшт [к0:] V воркувати; муркотати.
сиггапі ['кдгопі] п 1) бот. смородина; Ьіаск ~ чорна смородина; гей ~ порічки; 2) корйнка.
сштепсу ['клг0П8і] п 1) вжйваність, пошйреність (про слова тошо); хуогсіз іп соттоп ~ шйроко вжйвані слова; 2) грошовйй обіг; 3) валюта, гроші; Гогеі^п ~ іноземна валюта; капі ~ вільно конвертована валюта; 8ОЙ ~ некон-вертбвана валюта; ~ ехсйап§е обмін валюти; 4) тривалість, строк чйнності; сіигіпз ійе ~ оГ ійе сопігасі протягом строку чйнності договору; 5) (тж С.) розм. уродженець Австралії.
сиггепі ['клгопі] 1. п 1) течія; потік; 2) струмінь, потік; 3) амер. припливна (неприпливна) течія; 4) хід (подій тощо); 5) (електрйчний) струм; 4 іо Ьгеазі ійе ~ ітй проти течії; 1о §о у/іій ійе ~ пливтй за течією; 2. аф 1) поточний, біжучий; нйнішній, сучасний; іп ійе ~ уеаг у поточному році; ~ аПаігз сучасна політика; 2) що перебуває в обігу; ходячий; що циркулює; ~ оріп-іоп загальновйзнана думка; ійе \уогсі із іп ~ изе це загальновжйване слово; 3) заст. гладкий, рівний (про стиль); ~ пєууз поточні події, хроніка (в газетах).
сиггісиїа [ко'гйдиіа] рі від сиггіси-Іит.
сипгісиїит [ко'пкіиЬт] п (рі сиггісиїа) 1) курс навчання; навчальний план, програма (в учбовому закладі); 2) розклад; ~ уііае ['уаііі:] лат. біографія, короткий життєпис.
сштіег ['клпа] п 1) шкірянйк; чинбар; 2) конюх.
сштІ8Іі ['ка:гі/] аф грубий, сварлй-вий; погано вйхований; буркотлйвий.
сшту |'клп] 1. п 1) кері (соус з м'яса, риби, овочів тощо); 2) тушковане м’ясо з кері; 2. у 1) приправляти страви соусом кері; 2) чйстити щіткою із скребнйцею; 3) вичйнювати шкіру; 4) бйти, лупцювати; дати прочухана; < (о ~ Гауоиг у/іій зтЬ. підлещуватися до когось.
сшту-сотЬ ['клп,коит] п скребнй-ця, скребло.
сигзе [ко:8] 1. п 1) проклін, прокляття; 2) відл^ення від церкви; 3) лайка; 4) бич, лйхо; І сіоп’1 саге а ~! (мені) наплювати!; поі \уоПй а ~ ламаного гроша не вартий; 2. V 1) проклинати; клястй; 2) лаятися; 3) відлучати від церкви; 4) хулйти бога, блюзнйти; 5) звич. разз завдавати страждання (зла).
сигзед ['к0:8і<і] аф 1) проклятий; клятий; окаянний; 2) розм. упертий; 3) недоброзйчлйвий; зловредний; злобний, злісний; мерзенний.
сигзегіїу ['к0:8іс11і] аду 1) жахлйво,
сиг
257
сиі
страшенно, диявольськи; 2) огидно; мерзенно.
ситоке ['ко:8іу] 1. п скоропис; рукописний шрифт; 2. асі] скорописний; рукописний.
ситоог ['ко:8о] п тех. стрілка, покажчик, движок (на шкалі).
ситоогіаі [коґзоипої] асі] бігаючий (про птахів).
сигеогу ['кзіаап] асі] поверховий; побіжний, курсорний; ~ іпзресііоп поверховий огляд.
ситої [ко:8І] див. ситоесі.
ситі [кз:1] асі] 1) короткий, уривчастий; стислий; 2) різкий, уривисто-грубий.
сигіаіі [коґіеіі] V 1) скорочувати; урізувати; зменшувати; 2) спорт, укорочувати крок, збавляти ходу.
сигіаіішепі [кзґіеіітзпі] п скорочення; урізування.
сигіаіп ['кагіп] 1. п 1) занавіска, завіска; 2) завіса; заслона; ~ оГ зтоке димова завіса; іке ~ гізез вистава починається; Іке ~ Га1І8 (скоре) вистава кінчається; Ьекіпд Ше ~ за кулісами; 2. у завішувати.
сшгіаіп-саіі [ 'ко:1пко:1] п виклик актора (на сцену) ; Іо Таке Пуо ~8 виходити два рази під оплески.
сигіаіп-йге ['ко:іп,£аі9] п військ, вогняна завіса.
сигіаш-іесіиге ['когШ'Іекір] п жарт, вичитування дружиною чоловіка без свідків.
сигіаіп-гаіеег ['ка:1п,геіга] п невелйка п’єса, виконувана перед початком спектаклю.
сшїаіп-го<і ['ка:Шгосі] п металевий карниз; стержень для занавісок.
сшїаіп-ішіе ['ка:1и1]и:п] п інтродукція; музика, що виконується перед початком спектаклю.
сигіапа [ка.'іаіпо] п меч милосердя.
сшїііаве [ 'коїіііісіз] п юр. ділянка, що прилягає до будинку.
Спгііз ['ко:1і8] п ч. ім’я Кертіс.
сигізеу ['ко:І8і] 1. п реверанс, присідання; Іо таке (Іо (ігор) а ~ зробити реверанс; 2. V присідати, робйти реверанс.
сшізу ['ко:і8і] див. сиПзеу.
сигуаіиге ['когузір] п 1) згинання;
2) кривизна; 3) вйкривлення, згин; вйгин; ~ оГіке зріпе вйкривлення хребта.
сигее [ко.у] 1. п 1) крива (лінія); 2) вйгин; поворот (ріки тощо); 3) кривизна; зігнутість; 4) лекало; 5) рі круглі дужкй; 2. V гнути(ся); згинати(ся); вигинати(ся).
сигеесі [кагусі] асі] 1) зігнутий; вй-кривлений; кривйй; 2) військ, навісний; ~ Гіге навісний вогонь.
сигуеі [каг'уеі] 1. п курбет, стрибок; 2. V робйти курбет; стрибати, скакати.
сигуіііпеаг [,ка^і Чіпіа] асі] криволінійний.
сизЬаі ['кд/оі] п поет, лісовйй голуб, прйпутень.
сизЬаяг [ко'/з:] п б°т. мускусовий гарбуз.
сизЬіоп І'ки/п] 1. п 1) диванна подушка; 2) подушечка для шпильок; 3) борт більярда; 4) амер. розм. гроші, відкладені про (на) чорний день; 5) тех. прокладка; < оп Іке ~ амер. розм. в достатку; як вареник у маслі; 2. V 1) тех. вставляти прокладку; 2) відпочивати на подушках; 3) підкладати подушкй, обкладати подушками; 4) розм. приховувати, утаювати.
сиейіопесі ['кирпд] асі] споряджений подушками; ~ зеаі м’яке сидіння.
сизіїіопу [ 'кирпі] асі] схожий на подушку; м’якйй, як подушка.
сизЬу [’ки/і] асі] розм. 1) легкйй, приємний (про роботу); 2) військ, легкйй, несерйозний (про поранення).
сікр [клер] п 1) гострий вйступ; кінчик (зуба тощо); 2) астр. ріг місяця; 3) вершйна горй; пік; мис; 4) мат. точка перетину (двох кривих); точка перегйну кривої.
сизрісі [клзрісі] п анат. ікло.
сизрісіаі ['клврідої] асі] гострокінцевий.
си$рійа(е((1) [ 'кл8рідеіІ(ід)] асі] 1) гострокінцевий; загострений; 2) шпилястий.
сизрісіог [’клерісіо:] п амер. плювальниця.
сіі88 [кдз] п амер. розм. 1) прокляття; 2) жарт, парубійко, тип; Не дое8 поі саге а ~ йому до всього байдуже.
сііззеД ['клзісІ] асі] амер. розм. проклятий, клятий; ненависний.
сизіапі [клеіосі] п кастард, завар-нйй крем.
сизіогіе [кле'іоиді] п (рі сиеіосіі) 1) сторож; 2) хранйтель (музею тощо); 3) опікун.
сизіодез [кле'іоисіііг] рі від сиеіоз. . сизіоді [кле'іоисіаі] рі від сизіойе. сизіоШап [кле'іоисЦоп] п (тж сиз-іоде) 1) сторож, охоронець; 2) хранй-тель (музею тощо); 3) опікун.
сизіоЛу ['клзіосІї] п 1) опіка, опікування; піклування; 2) зберігання; схов; охорона; іо кауе іке ~ оГ охороняти (щось); 3) арешт, ув’язнення; іо іаке іпіо ~ арештувати; взяти під варту; посадйти у в’язнйцю.
С118ІОШ ['клзіат] 1. п 1) звйчай; звйчка; 2) клієнтура; покупці; замовники; 3) замовлення, закупки (в одному магазині); 4) юр. звичаєве право; 5) р/мйто, мйтний збір; 2. асі] 1) амер. вйготовлений на замовлення; ~ сіоїйез одяг, пошйтий на замовлення; ~ іаііог кравець, що виконує індивідуальні замовлення; 2) мйтний.
сизіотаЬІе ['клзіотаЬІ] асі] що підлягає митному збору.
сизіотагу ['кдзіатп] 1. п збірник місцевих звйчаїв; 2. асі] 1) звичайний, звйчний; аі іке ~ коиг у звйчний час; аз із ~ як заведено; 2) юр. оснований на звичаєвому праві; ~ 1а\у звичаєве право.
сизіот-ЬиіІІ ['клзіат'ЬіІі] асі] амер. побудований (зроблений) на замовлення.
сизіотег ['клзіота] п 1) покупець; замовник; клієнт; постійний відвідувач; 2) розм. тип, суб’єкт; диеег ~ дивак, підозрілий тип; гои^к ~ грубіян.
сизІош-Ьоизе [ 'кдзіаткаиз] п мйт-ниця, таможня.
сизіош-шаде ['клзіат'теїсі] асі] (тж сизіот-ЬиіІІ) амер. вйготовлений (зроблений) на замовлення.
сизіотз ['клзіотг] п рі мйто; ~ Ггее безмитний; Іо разз (Іо £еі) ікгои^к іке ~ пройтй мйтний огляд; (іке С.) мйтне управління; ~ Геез мйтний збір; ~ ипіоп мйтна спілка; ~ епігу мйтна декларація; ~ роїісу мйтна політика.
си$іош-іаі1оге(1 ['клзізт'іеііасі] асі] пошйтий на замовлення.
сизіов ['клзіоз] п (рі сизіосіез) хра-нйтель; доглядач; іст. смотрйтель.
сиі І [клі] 1. п 1) поріз, різана рана; 2) розріз; розтин; різання; 3) канал; кювет; 4) сйльний удар (мечем тощо); 5) відрізаний шматок, вйрізка; зріз; Ьгеазі ~ кул. грудйнка; 6) відріз (тканини); 7) контур, обрис; профіль; 8) крій (одягу); 9) стрйжка, фасон (тж каіг—); 10) скорочення, знйжен-ня; зменшення (цін тощо); 11) шлях навпростець; найкоротший шлях; 12) образа, вйхватка, глузування; 13) розм. припйнення знайомства; 14) пропуск (занять тощо); 15) гравюра на дереві; 16) кін. монтажний кадр; 17) прогін моста; 18) зал. відчеп; 19) ел. вимикання навантаження; 20) жереб; 2. асі] 1) розрізаний; зрізаний; порізаний; 2) покроєний; 3) шліфований, гранований; 4) знижений, зменшений; 5) кастрований; 6) розм. напідпитку; ~ апсі сігіесі заздалегідь підготовлений; шаблонний, трафаретний; ~ гаїе амер. знйжена ціна.
сиі II [клі] V (разі і р.р. сиі [клі]) 1) різати, розрізувати; відрізувати; 2) порізати(ся), заподіяти різану рану; 3) зрізувати (квіти); 4) стрйгти; підстригати; 5) скорочувати; знйжувати; зменшувати (ціни тощо); 6) скорочувати шлях, ходйти навпростець; 7) вирізувати; висікати, тесати (камінь); 8) кроїти; 9) ударити; завдати сйль-ного болю; 10) ображати; ранити; 11) перетинати, перехрещувати (про шляхи тощо); 12) перегризати, прогризати; 13) розм. тікати; дременути; 14) припиняти, переставати; 15) прорізуватися (про зуби); 16) амер. при-
сиі
258
сус
линяти подавати політичну підтримку; голосувати проти; викреслювати кандидатуру; 17) розм. не помічати, не впізнавати; ігнорувати; 18) тех. знімати стружку; 19) свердлйти, бурити; 20) тесати, стісувати; 21) ел. вимикати; 22) рад. переключати з однієї програми на іншу; 23) косити, жати; збирати урожай; 24) рубати (л/с); 25) шліфувати, гранувати; 26) розм. розводити {спиртні напої)', 27) спорт. зрізати (м'яч); 28) каструвати (тварину); □ ~ Ьаек повернутися; кін. повторити кадр; обрізувати (гілки); зменшувати, скорочувати; ~ (кит рубати, зрубувати; занапастити; ~ іп втручатися; підслуховувати по телефону; ел. вмикати, включати; ~ оГТвідрізати, відрубувати; відтинати; ел. вимикати; виключати; ~ оп квапитися, поспішати; ~ оиі вирізувати, викроювати; витісняти; перестати; ~ ир розрізувати; розрубати на куски; розкритикувати;
ІО ~ ІОО8Є ЗВІЛЬНЯТИ; ІО ~ 8ЙОП обривати, раптово перебивати; іо ~ а )оке утнути жарт; іо ~ ійе гесогсі побйти рекорд; іо ~ а П§иге справляти враження; виділятися; іо ~ а сіазй хвастати, вихвалятися; іо ~ ісе мати вплив; мати значення; іо ~ ійе тивіагб амер. підходити в усіх відношеннях; іо ~ ійе Ьа$ ореп амер. вйдати таємні відомості; іо ~ апсі тип утектй, ушйтися; іо ~ апсі сопігіує ледве зводити кінці з кінцями; іо ~ ир ^еіі залйшйти після смерті велйке багатство; іо ~ ійе сотЬ оГ втЬ. збйти пиху з когось.
сиі-ап(1-сопіе-а§аіп [ 'клізпсІ 'клто-
'деп] п розм. 1) гостинність; 2) достаток.
сиі-атуау ['кліа\уеі] п візйтка.
сиіЬаск ['кліЬгек] п 1) зменшення; скорочення; знйження; 2) порушення послідовності подій (в оповіданні); 3) кін. «зворотний кадр».
сиіе [к]и:і] ад] розм. 1) розумний; тямущий; кмітлйвий; 2) пронйкливий; 3) дотепний; 4) амер. привабливий; миловидний.
сиі-^іавв ['клідіаїв] п кришталь. СиійЬегі ['клОЬої] п ч. ім'я Катберт. сиЙе [ 'к]и:1і] п амер. розм. приваблива молода жінка.
сиі-іп ['кліш] п 1) включення; початок роботи; 2) кін. вставнйй кадр.
сиііег ['клііа] п 1) ножівнйк; 2) торговець ножовйми вйробами.
сиііегу ['клііап] п 1) ножові вйроби; 2) ремесло ножівника.
сиііеі ['кліііі] п відбивна котлета.
сиі-оЛГ [ кліз:£] п 1) відрізаний кусок, відрізок; 2) тех. відсічка (пари тощо); вйключення; 3) запирання; 4) амер. канал через згин рікй; нове русло рікй на згйні; 5) амер. найко-рбтший шлях.
сиі-оиі ['кліаиі] п 1) ел. запобіж
ник; автоматйчний вимикач; рубйль-ник; 2) малюнок, модель (для вирізування); 3) вйрізана фігура (з паперу тощо); аплікація; 4) амер. щілйна (в підлозі); 5) амер. тварйни, відокремлені від стада; 6) австрал. закінчення стрйжки овець.
сиіригее ['клірзів] п кишеньковий злодій.
сиі-гаіе ['клігеїі] ад] амер. 1) продаваний за знйженою ціною; 2) що продає знйжені в ціні товари.
сиПег ['кліа] п 1) різець; фреза; різак; 2) закрійник; 3) с. г. стригаль; 4) вибійник; 5) кін. монтажер; 6) різальний верстат (інструмент); 7) рі гострозубці; військ, ножиці для різання дроту; 8) врубова машйна; 9) різьбяр; 10) геол. поперечна тріщина; 11) мор. катер; тендер; 12) амер. двомісні сани; 13) прохіднйй гравець (баскетбол).
сиНЬгоаі ['клЮгоиІ] 1. п убйвця; головоріз; 2. ад] запеклий; жорстокий; убйвчий; ~ сотреііііоп запекла конкуренція.
сиІ-ІЬгои£Іі [клЮги:] п просіка.
сиКіп£ ['кліп]] 1. п 1) різання; розрізання; вирізування; прорізування (зубів); 2) надріз, розріз; 3) вйрізка (з газети тощо); 4) тесання; гранування; висікання; вйрізьблення; 5) гірн. зарубка, підрубування; 6) рі тйреа; стружки; обрізки; 7) рубка (лісу); 8) рі відходи лісорубки; 9) знйження, зменшення; 10) черешок, живець; 11) вй-хід на вільне місце (баскетбол); І, ад] 1) різальний, ріжучий; 2) колючий, ущйпливий; різкйй; 3) пронйзливий (вітер); ~ агеа лісосіка; ~ Ьепсй кін. монтажний стіл; ~ Юоїй різець, передній зуб.
сиІІіп^-Ьаск ['кліп] Ьаек] п обрізування; проріджування.
сийіп£-іп ['клІіі]іп] п 1) уклйню-вання (між автомашинами); 2) спорт. прорйв (захисту).
сиНІе ['клії] п зоол. каракатиця.
сиНу [ клії] 1. п 1) ложка з короткою ручкою; 2) коротка глйняна люлька; 3) огрядна низенька жінка; 2. ад] скорочений; укорочений, підкорочений, утятий.
сиНу-8іоо1 ['кл1із1и:1] п 1) низька табуретка; 2) ганебний стілець (у шотландських церквах).
сиіир ['клілр] п амер. розм. жар-тівнйк, фігляр, штукар.
сиЬуаіег [ 'клі^оіа] п 1) мор. водоріз; 2) гідр, хвилелом (бика).
сиЬуогк [ клІ\¥з:к] п 1) різьблення; 2) мережання; ришельє; прорізне гаптування.
сиЬуогш ['клЬУо:т] п ент. гусениця ОЗЙМОЇ СОВКИ.
сиуеііе [к]и:'уеі] п фр. 1) декора-тйвна чашка, мйска (для води тощо); 2) фот. кюветка.
Су [заі] п ч. ім'я Сай (зменш, від Супів).
суапашігіе [заі'аепатаїсІ] п хім. ціанамід.
суапаїе ['заіапеїі] п хім. ціанат, сіль (ефір) ціанової кислотй.
суап-ЬІие ['ваіап'ЬІи:] п зеленува-то-голубйй колір.
суапіс [ваі'аешк] ад] хім. ціановий; ~ асісі ціанова кислота.
суапШе [ 'заіапаїсі] п хім. ціанід, сіль ціаністоводневої кислотй; ~ оГ роїавв-іит ціаністий калій.
суапо§еп [ваі'гепосізіп] п хім. ціан.
суапо$і$ [,ваіа'пои8і8] п мед. ціаноз, синюха.
суапоііс [,8аю'поіік] п мед. ціано-тйчний, синюшний.
суЬегпеііс [,заіЬа:'пеІік] ад] кібер-нетйчний.
суЬегпеІіс8 [,8аіЬа:'пеІікз] п рі вжив, як 8Іп& кібернетика.
сусасі ['заїкаесІ] п бот. саговник.
Сус1а<1е8 ['зік1асІі:х] п геогр. н. (островй) Ціклади.
сусіашеп ['зікіатап] п бот. цикламен, альпійська фіалка.
сусіаз ['зікіаз] п іст. щільно облягаюча туніка (жіноча і лицарська).
сусіе ['заїкі] 1. п 1) цикл; коло; період; Іипаг ~ астр. місячний цикл; 2) циклічність; 3) довгий період часу, вік; 4) (скор. від Ьісусіе) розм. велосипед; 5) тех. круговйй (обертовий) процес, такт, оберт; послідовність (операції); ~ ігаск велотрек; 2. V 1) проходити цикл розвитку; 2) повторюватися циклічно; 3) рухатися по колу; 4) їздити на велосипеді.
сусіе-саг ['заіккка:] п 1) малолітражний автомобіль (з мотоциклетним двигуном); 2) триколісний автомобіль; 3) коляска мотоцйкла.
сусіег ['заїкіа] п амер. велосипедйст.
сусіегу ['заїкіап] п амер. магазйн по продажу і прокату велосипедів.
сусіі ['заїкіі:] рі від сусіив.
сусііс(аі) ['заік1ік(а1)] дб# циклічний, сусііпз ['ваїкіп]] п велоспорт.
сусіізі ['заїкіїзі] п велосипедйст. сусШк [ві'кіаіііз] п мед. цикліт. СуСІО£ЄПЄ8І8 [,8аікІ0'сІЗЄП1818] п метеор. утворення циклону.
сусіоігі ['заїкізкі] п мат. циклоїда.
сусіоісіаі [заі'кіоісії] ад] мат. циклоїдальний.
сусіошеігу [заі'кіотіїп] п мат. вй-мір кола.
сусіопе ['заїкіоип] п метеор, циклон.
сусіопіс(аі) [заі 'кіотк(аі)] ад] метеор. циклонічний.
сусІораеШа [, заїкіа'рігсіїаі п (скор. від епсусіораесііа) енциклопедія.
сусІораеШс [, заїкіа'рі :<іік] ад]
Сус
259
бас
(скор. від епсусіораебіс) енциклопе-дйчний.
Сусіореап [заі'кіоиррп] ад] циклопічний; велетенський, гігантський, величезний.
Сусіорев [заі'кіоирі:?] рі в/бСусІорз.
сусІорЬоп ['заїкІоЬп] п телеб. цикл офдн.
Сусіорв ['заїкіорз] л (рі Сусіорез, Сусіорзез) 1) міф. циклоп; 2) зоол. циклопи.
сусіогаша [,8аік1о'га:то] л кін. циклорама.
сусіоігоп [ 'заїкіоігоп] л фіз. циклотрон.
Судет ['заібо] л (тж сібег) сидр, судпеі ['зідпії] л молодйй лебідь, суііпдег [’зіііпбо] л 1) мат. циліндр; 2) тех. циліндр, циліндричний валок (валик); барабан; (газовий) балон; Ье Ьаз а ~ тіззіпе амер. у нього не всі дома, у нього клепки не вистачає.
суіішігіс(аі) [8і'1іпбпк(о1)1 ад] цилін-дрйчний; ~ 8ргіп£ гвинтова пружина.
суіішІгіГопп [8і'1іпбп£о:т] л^цилін-дрйчної форми.
суііпдгоід ['зіііпбгоіб] л мат. ци-ліндрбїд.
сутяг [зі'та:] л довгий легкйй одяг; жіноча сорочка.
сутЬаІо ['зітЬоІои] л цимбали.
сутЬаІз ['зітЬоІг] л рі муз. тарілки.
сутЬіГогт ['зітЬі£о:т] ад] човноподібний.
суто^гарЬ ['8аітодга:£] л кімограф.
сутотеіег [заі'тотіїо] л рад. хвилемір; частотомір.
суіиозсоре ['заігпозкоир] л індикатор коливань, детектор.
Супите ['кипгік] ад] уельський, кі-мрський.
супіс [ 'зітк] 1. л цинік; 2. ад] цинічний.
супісаі ['зтікої] ад] цинічний; безсоромний.
СуПІСІБШ ['81П181ХІП] л цинізм.
супосерЬаІиз [,8аіпои'8еЬІ98] л (рі супосерЬаіі) 1) міф. кінокефал; 2) зоол. павіан.
суповиге ['зтохіио] л 1) (С.) астр. Мала Ведмедиця (сузір'я); 2) (С.) астр. Полярна зоря; 3) перен. провідна зірка; центр уваги.
СупІЬіа ['зтОю] л 1) ж. ьи'яСінтія;
2) міф. Селена, Місяць.
сурегасеоіі8 [,заїра'геїрз] ад] бот. осокобарвний.
сурЬег ['заіЬ] див. сірЬег.
сургевв ['заірпз] л бот. кипарис.
Сургіап ['зірпоп] 1. л 1) уродженець (уродженка) Кіпру; кіпріот; кіпріотка; 2) розпусна людйна; повія, проститутка; 2. ад] 1) кіпрський; 2) розпусний.
сургіпоід ['зіргаїпоіб] ад] зоол. короповий; що належить до коропів.
Сургіоіе ['зірпоиі] 1. л уродженець Кіпру; кіпріот; кіпріотка; 2. ад] кіпрський; що належить до Кіпру (кіпріотів).
Сурпіз ['заіргоз] л геогр. н. Кіпр.
Сугепаіса [.заіага'пепка] л геогр. н.
Кіренаїка.
Сутії ['зіпі] л ч. ім'я Сіріл.
Супів ['заіагаз] л ч. ім'я 1) Сайрес;
2) іст. Кір.
суві [візі] л 1) анат. міхур; 2) мед.
кіста; 3) бот. циста.
сузіісегсіїв [,зізіі'зо:кдз] л пузирчастий глист; фіна, крупка.
сузііїів [зіз'їаіііз] л мед. цистйт, запалення сечового міхура.
сузіоід ['зізіоіб] л мед. несправжня киста.
сузіота [зіз'їоито] л мед. цистбма.
суіо^епеїісз [,8аіЮбзі'пеІікз] л рі вжив, як 5Іп% цитогенетика.
суіоіову [заі'іоіобзі] л цитологія, вчення про клітину.
суІораіЬоІо^у [.заіЮро'ОзІобзі] л ци-топатолбгія.
суіоріавш ['заіюріаегт] л біол. цитоплазма, протоплазма клітйни.
схаг [ха:] л рос. цар.
сгагдош [ га:бот] л царство.
сгагіпа [га.'гі.по] л рос. царйця.
сгагівш ['га:гі2т] л рос. царйзм.
сгагііта [хаг'пізо] л (тж сгагіпа) рос. царйця.
СгесЬ [1/ек] 1. л 1) чех; 2) чеська мова; 2. ад] чеський.
СгесЬіа ['1/екю] л геогр. н. Чехія.
СгесЬовІоуак ['і/екои'зіоиуаек] ад] чехословацький.
СгесЬозІоуакіа ['і/екоизіои'уаекю] л геогр. н. іст. Чехословаччина.
о
В, гі І [бі:] 1) 4-та літера англійського алфавіту; 2) уііатіп О вітамін Д; 3) (В.) муз. ре; 4) четвертий числом.
В, б II [бі:] іпі (скор. від батп): б іі! хай йому біс!
’б [-6] розм. скор. від Ьаб, зкоиіб, \уои!б: Гб, Ье’б тощо.
ба [ба:] л дит. татусь, татуню.
<1аЬ [баеЬ] 1. л 1) легкйй удар; стусан, штурхан; 2) удар клювом, клювок; 3) дотик; 4) жив. мазок; 5) крапелька (чогось); 6) розм. знавець, мастак; 7) зоол. камбала-лиманда; 2. у 1) ударяти, стукати; тйкати; штурхати; 2) клювати (про птахів); 3) цілитися (в — аі); 4) торкатися; прикладати (щось м'яке); 5) намазувати; покривати (фарбою тощо); 6) обробляти поверхню (каменя); 7) тех. позначати (помічати) кернером.
(ІаЬЬіпз [ баеЬід] л обробка, обтісування (каменя).
(ІаЬЬІе ['баеЬІ] у 1) плескатися;
хлюпатися; борсатися (у воді, багні); іо ~ опе’з Гееі іп \уаіег махати ногами у воді; 2) зволожувати, змочувати; оббризкувати; 3) займатися поверхово (дилетантськи, без зацікавлення) (чимсь — іп, аі, \уйй); 4) втручатися (у щось — іп, \уйЬ); іо ~ \уііЬ ІЬе іехі самовільно виправляти текст.
баЬЬІег ['баеЬЬ] л знев. аматор, любйтель, дилетант.
баЬЬу ['баеЬі) ад] сирий, вогкий, вологий; що прилипає до тіла (про вологий одяг).
баЬсЬіск [ баеЬфк] л зоол. поганка мала.
баЬвіег ['бзеЬзЮ] л 1) діал. знавець, фахівець; 2) знев. невмілий працівнйк, недотепа.
Васса ['баско] л геогр. н. м. Дакка, гіасе [беїз] л іхт. 1) ялець; 2) плітка, плотва.
басЬа |'ба:і|а:] л рос. дача.
ОасЬвЬипб [ бзекзЬипб] л нім. такса (порода собак).
дасоИ [бо'коіі] л озброєний бандйт. басоііу [бо'коні] л розбій, бандитизм.
басгоп ['баекгоп] л дакрон (синтетичне волокно).
басгуорв ['баекпзрз] л мед. сльозотеча.
гіасіуі ['баекіїї] л 1) поет, дактиль; 2) зоол. палець (тварини).
басіуііс [баек'іііік] 1. л звич. рі дактилічний вірш; 2. ад] дактилічний.
<1асіу1іо§1ур1іІ8< [баекдііі 'здіїгізі) л гравер, різьбяр.
дасіуііо^гарку [убаекіі1і'здго£і] л мистецтво гравірування.
(1ас<уІ0£гаіп [баек'іііодгает] л відбиток (слід) пальця.
басіу1о§гар1іу [убаекіі ІодгоГі] л техніка друкування на машйнці; дактилографія.
басіуіоіо^у [убаекіі'1з1обзі] л розмова за допомогою пальців, ручна абетка: дактилологія.
дас
260
Дат
дасіуіопоту [,сіаекіі'1зпзті] п рахування на пальцях.
йасіуіозе ['сіаекіїїоиз] асі] 1) з пальцями; 2) що має форму пальця; пальцеподібний.
< 1а<1 [даесі] 1. п дит. тато, татусь; 2. V гірн. провітрювати виробку.
ДаікІа [’давдо] п дит. тато, татусь.
< 1а<1<11е ['сІаеді] 1. л розм. кулак; 2. V 1) плентатися; ітй хитаючись; 2) байдикувати, ледарювати.
дайдоск [’сіаесіак] л розм. гниляк, трухляк.
< 1а<1<1у [’даеді] л розм. тато, татусь.
< 1а4І<1уі$іп ['даедпгт] л амер. повага до предків.
(1а(і(Іу-1оіі£-1Є8$ [ 'сіаеді'Ьі] Іедг] л рі довгоніг (комаха).
<іа<іе [деїд] V шкандибати, шкутильгати.
дайо ['деісІои] 1. л (рі -08, -ое8 [-оиг]) архт. 1) цоколь; 2) панель; 2. V архт. обшивати панеллю.
(Іаедаї [’сіі.сізі] асі) поет. 1) умілий, майстерний; винахідливий; 2) майстерно зроблений; 3) багатогранний; чудовий; багатий.
Оаесіаііап [ді: 'сіеіііоп] ад] складний; заплутаний, як лабіринт; хитромудрий.
Ьае<1а1іі$ [ 'ді ісізізз] л міф. Дедал.
ВаСГ [дае£| л ж. ім'я Даф, Деф.
дай* [да:£| V 1) корчити дурника; 2) веселитися, забавлятися; 3) усувати; відводити, відхиляти.
ОаЯдШІ ['даеГздіІ] л ж. ім'я Даф-фоділ.
(ІаіїоШІ [ 'даеГзсІїї] л 1) жовтий нарцис; 2) блідо-жовтий колір.
ВаДу [’сіавй] л ж. ім'я Дафі.
(ІаДу ['сіа:£і] ад] розм. дурний, ненормальний, ідіотський.
<1аї% [да:£ї] аф 1) божевільний; недоумкуватий; що з’їхав з глузду; 2) дурний, ідіотський; безглуздий; 3) легковажний, відчайдушно веселий; ~ сіауз веселі різдвяні деньки.
Дав [даед] 1. л 1) велйкий пістолет; 2) ріг молодого оленя; 3) рі панти; 4) штифт; болт; шворінь; 5) жмут вовни; 6) роса; 7) туман; 8) мряка, мжичка; 2. у 1) зрізати жмути вовни (з овець); 2) забрьохати, заялозити, забруднити; 3) простромлювати; 4) кропити, обприскувати; зволожувати; 5) мрячйти.
(іа££ег ['сігедо] 1. л 1) кинджал; іо Ье аі ~8 гігами >уііЬ 8тЬ. бути на ножах з кимсь; іо Іоок ~8 аі 8гпЬ. дивйтися вовком (гнівно) на когось; іо 8реак ~8 говорйти уїдливо, ображати; 2) друк. хрестик, знак +; 2. V 1) заколоти кинджалом; 2) друк, позначати хрестиком.
(1а££Іе ['сіавді] V розм. 1) заялозити, засмальцювати; забруднйти; 2) тягтй по грязюці; 3) брестй по грязюці.
да££Іе-іаі1 ['даедііеіі] л розм. неохайний; нечепура, замазура.
даЬІіа ['деіЦа] п 1) бот. жоржйна; 2) відтінок червоного кольору.
<1аі1у ['сіеііі] 1. л 1) щоденна газета; 2) розм. нахожа служнйця (наймичка); 2. аф щоденний, повсякденний; ~ сіиіу щоденне чергування; ~ рарег щоденна газета; ~ ЬгеасІ хліб насущний; ~ догеп спорт, зарядка; 3. аду 1) щодня, кожного дня; 2) завждй, постійно.
даіп [деіп] л розм. сморід.
(ІаіпШу ['деіпіИаі] у робйти вйтон-ченим (елегантним).
(ІаіпііЬоод ['дешіїЬид] л витонченість, елегантність.
даіпіііу ['дешіїїі] аду вйтончено, вйшукано, зі смаком.
(Іаіпііпезд ['деіпііпі8] л 1) вйтонче-ність, граціозність, елегантність; 2) вйшуканість; 3) розбірливість, вибагливість (у їжі).
(Іаіпіу [ 'деіпії] 1. л ласощі, делікатеси; 2. аф 1) вйтончений, вйшука-ний, граціозний; 2) смачнйй, ласий, ніжний; 3) розбірливий, вибагливий; вередлйвий; іо Ьауе а ~ іооіЬ бути вибагливим у їжі; 4) розм. солодкий; чарівнйй, чудовий.
(Іаігу ['сієап] 1. п 1) маслоробня; сироварня; 2) молочарня; 3) молочне господарство; —Еагт молочна ферма; 4) збірн. молочна худоба (тж ~ саіііе); ~ ргосіисе молочні продукти; ~ ециір-тепі обладнання молочного господарства; ~ ІипсЬ розм. кафе-молочна; ~ ЬизЬапсігу молочне господарство; 2. у розводити молочну худобу.
даігу-Ґагтег ['дєоп,£а:та] л 1) господар молочної ферми; 2) фермер, якйй вирощує молочну худобу.
(іаігу-Гагтіпз ['сієзп'£а:тіі]] л розведення молочної худоби.
<1аігуіп£ ['дєопії]] л виробнйцтво (продаж) молочних продуктів.
(ІаігутаісІ [’сієзптеїд] л 1) доярка; 2) робітнйця на молочній фермі.
даігутап ['сієзптап] л (рі сіаігутеп [-топ]) 1) власник молочної ферми; 2) дояр; 3) працівнйк на молочній фермі; 4) торговець молочними продуктами; молочар.
(Іаігу-луотап ['сієзп^итзп] п (рі сіаіґу-\¥отеп [-,\мтт]) власниця молочної ферми.
<1аІ£ ['(ІЄ118] Л 1) ПОМІСТ, підвйщен-ня; платформа; 2) кафедра; 3) балдахін (над троном); 4) розм. сидіння, лава; 5) зал. висока платформа.
(1аІ8Іе<1 ['деігід] ад] поет, усіяний стокротками (маргарйтками).
Ьаізу ['деігі] л ж. ім'я Дейзі.
(іаізу [ деїхі] л 1) бот. стокротка, маргарйтка; 2) амер. бот. ромен; ма-руна; 3) розм. першокласна (чудова) річ; 4) амер. корейка (тж ~ Ьат).
сіаізу-сіірршз [ 'деігі,кіірп] ] л ав. брйючий політ.
Оакаг [да:'ка:] л геогр. н. м. Дакар.
Дакег-Ьеп ['сіеікзЬеп] л розм. орн. деркач.
Оаіаі-Іата ['дае1аі'1а:то] л далай--лама.
Ваіе [деіі] л ч. і ж. ім'я Дейл.
<1а1е [деіі] л 1) поет, долйна, діл; НіП апсі ~ гори й долйни; 2) ділянка землі; поле; 3) жолоб, рйнва.
(іаіезтап ['сіеііхтап] л (рі сіаіезтеп [-топ]) мешканець гірськйх долйн.
Оаііаз [ 'дгеїоз] л 1) геогр. н. м. Даллас; 2) ч. ім'я Даллас.
<1а11е [сіаеі] п 1) плйтка (для настилання підлоги); кахля; 2) рі амер. бистрина (в ущелині).
даіііапсе [’сіаеііопз] л 1) бездіяльне життя, гультяйство; 2) несерйозне ставлення; безцільна гра; пустування; 3) загравання, флірт.
Оаіі [до:1]: ~ 8Ьеер амер. баран Дала, дйка вівця.
даііу [ даеіі] у розм. 1) марнувати (гаяти) час; марно витрачати час (тж ~ а\уау); байдикувати; 2) займатися дрібнйцями; розважатися; пустувати; несерйозно ставитися (до когось, чогось); 3) загравати, кокетувати, фліртувати; 4) зволікати; відкладати в довгий ящик.
Оаішаііап [сіге1'теі]рп] 1. п 1) уродженець Далмації; 2) далматський дог (тж ~ сіо^); 2. ад] далматський.
Оаііоп [’доіізп] л ч. ім'я Долтон, Дальтон.
(Іаііопіап [сІз.Тіоипюп] 1. п мед. дальтонік; 2. ад] мед. дальтонічний.
(іаііопізт ['сізгкзпігт] л мед. дальтонізм.
Дат [дзет] 1. л 1) дамба, гребля; загата; 2) матка (про тварин); 3) груб. мати; 4) рі шашки (гра); 5) шашка (фігура у грі в шашки); 2. у 1) перегороджувати греблею; підпирати греблею; запруджувати (загачувати) річку; 2) затримувати, стрймувати.
Латане ['даетідз] 1. л 1) шкода, пошкодження; дефект; 2) втрата, збй-ток; іо сіо (іо саи8е) ~ завдавати шкоди (збйтків) (комусь — іо); псувати (щось — іо); 3) часто рі розм. вартість, вйтрати; 2. у 1) завдавати збйтків (шкоди); пошкоджувати; псувати; 2) дискредитувати, чорнйти, плямувати; 3) підбйти, забйти, ушкодити.
Датаї’еаЬІе ['сІаетісіззЬІ] ад] що легко пошкоджується (псується).
(Іаіпа£е-(еа$аііі ['даетісіз.йігзпі] ад] юр. що незаконно пасеться на чужій ділянці.
Оашагіз [’сіаетзпз] л ж. ім'я Да-маріс; бібл. Дамар.
(Іатазсепе [,сІаета'8І:п] 1. п 1) (О.) мешканець Дамаска; 2) робота дамаських майстрів; 3) бот. тернослйва; 2. ад] дамаський; дамаської роботи;
дат
261
дап
3. V 1) насікати золотом (сріблом) (метали); 2) воронувати (сталь).
Оата$си$ [до'тзезкоз] п геогр. н. м. Дамаск; ~ 8іее1 дамаська сталь.
дата$к ['дзетазк] 1. п 1) камка; дамастна тканйна; 2) дамаська сталь; булат; 3) яскраво-червоний колір; 2. асі] 1) дамаський; ~ 8іее1 дамаська сталь; 2) зроблений з дамаської сталі; булатний; 3) яскраво-червоний; 3. V 1) ткати з візерунками; 2) покривати червоним кольором; 3) прикрашати узорчастим візерунком.
дата$кееп [, дзета'вкі:п] V 1) прикрашати сталь накладнйм золотом (сріблом); 2) воронувати сталь.
датаздіп ['дзетазт] п камчатна тканйна із золотйми й срібними квітами.
дат-Ьгод [дзетЬгод] 1. п дошка для шашок; 2. асі] клітчастий.
даше [деїт] п 1) заст. пані; дама; 2) жарт, літня жінка; оїд ~ старушен-ція; 3) поет, леді; дружйна (дочка) лорда; 4) розм. мати, тітка (звертання до жінки); Ьоу/ тиск із іі, ~? скільки це коштує, тітко?
дате-зсіюоі ['деишкші] п школа для маленьких дітей (очолювана жінкою).
Оашіап ['деїтіап] п ч. ім'я Дейміан.
датте ['дзеті] іпі (скор. від дати те) будь я проклятий!
датп [дзет] 1. п груб, прокляття, проклін; лайка; поі у/оґіЬ а ~ ламаного гроша не вартий; 2. V 1) проклинати; ~ Кіт! чорт з ним!; Г11 Ье ~ед іГ І §о іЬеге будь я проклятий, якщо я піду тудй; 2) осуджувати; гудити; ганити; ганьбйти; 3) губйти, бути причйною провалу; 4) лаятися; 3. іпі чорт!; ой -!, ~ іі!, ~ іі аіі! прокляття!, чорт забирай!
даїшіаЬІе ['дзетпаЬІ] асі] 1) жахлй-вий, огйдний; 2) що заслуговує осуду; окаянний.
датпаЬІу ['дзетпаЬІі] асіу жахлйво, дуже, надзвичайно; Гт ~ зоггу мені дуже шкода.
батпаїіоп [дзет'пеї/п] п 1) прокляття; проклін; тау ~ іаке Ьіт! будь він проклятий!; 2) осудження, осуд; сувора крйтика; 3) церк. осудження на довічні страждання.
датпаіогу ['дзетпаїап] асі] 1) осуджуючий; 2) що викликає осудження; згубний; ~ \¥еакпезз згубна вада.
датпед [дзетд] асі] 1) груб, огйдний; бридкйй; жахлйвий; нестерпний; пекельний; попе оГ уоиг ~ попзепзе! не меліть дурнйць!; 2) осуджений; окаянний; проклятий.
датпіЛс [дзет'піГік] а^шкідлйвий, згубний.
датпіЛсаІіоп [,дзетпі£і'кеі/п] п заподіяння шкоди (збйтків, втрат).
датпіїу [’дзетпіГаї] V 1) юр. завда
вати шкоди (збйтків, втрат); 2) ображати.
дашпіпа ['дзетпгд] асі] 1) юр. що призводить до осудження; ~ зіаіетепі викривальна заява; 2) розм. убйвчий, згубний.
Оатосіез ['дзетак1і:г] п міф. Да-мбкл; з\уогд оГ ~ дамдклів меч.
Оатоп [ деїтоп] п ч. ім'я Деймон, Дамби.
датр [дзетр] 1. п 1) вогкість, вологість, сйрість; 2) смуток, нудьга; пригнічений настрій; 3) розм. вйпивка; 4) туман, імла; 5) слабкість, кволість; 2. асі] 1) вологий, вогкий, сирйй; запітнілий; 2) сумнйй, пригнічений; збентежений; 3) туманний; 3. V 1) змочувати; зволожувати; 2) послаблювати; зупиняти; притупляти; глушй-ти, гасйти; іо ~ (дои/п) а Гіге гасйти полум’я; 3) бентежити; пригнічувати; 4) зменшувати жар (у печі); зупиняти домну; 5) заглушати (звук); 6) тех. гальмувати, амортизувати; демпфува-ти; ’Ф* іо ~ опезеІГ хильнути чарочку.
датр-соиг$е ['дзетркоіз] п буд. гідроізоляція.
датреп ['дзетрап] у 1) відволожуватися; ставати вогким; 2) глушйти луну (в радіостудії).
датрег ['дзетра] п 1) демпфер; глушйтель; амортизатор; 2) димова заслінка; в’юшка; 3) зволожувач; губка.
дашріпз ['даетріт)] п 1) зволоження, змочування; 2) глушіння; 3) тех. амортизація; 4) рад. згасання, затухання; демпфування; 5) ек. демпінг.
датріпі’-оії ['дзетрід'зі] п вимокання (рослин).
датріп§-ои( [ 'дзетріі]'аиі] п 1) випрівання (рослин); 2) чорна ніжка (хвороба рослин).
датрізЬ ['дзетрі/] асі] сируватий, зволожений.
датрпезз ['дзетртз] п сйрість, вологість; волога, вогкість.
датр-ргооҐ ['дзетррпгГ] асі] воло-гонепроникнйй, вологостійкйй.
датру ['дзетрі] асі] 1) сируватий, вогкуватий; 2) гірн. загазований; 3) що містить у собі вуглекислоту.
дашзеї ['дзетхі] п 1) заст. жарт. дівйця; 2) грілка.
датзеї-Лу ['дзетхІЯаі] п ент. кра-суля.
датзоп ['дзетхп] п 1) тернослйва; 2) червдно-сйній колір; колір терно-слйви.
дашзоп-сЬеезе ['дзетгпі/і:х] п смоква (із сливи).
дат$оп-со!оигед ['дзет2П,кл1ад] асі] червонувато-сйній; кольору терносливи.
Пап [дзеп] п ч. ім 'я Дан, Ден (зменш, від Вапіеі).
дап [дзеп] п 1) поет, пан, добродій;
2) поплавець ставної сітки; 3) гірн. візок для вугілля.
Оапа [’деіпа] п ж. ім'я Дейна.
(Іапаідеап [,дзепеі'ді:ап] асі] безплідний; нескінченний.
Оапаіде$ [дзе'пепдігг] п рі міф. да-наїди (дочки царя Даная); < ~ ІаЬоиг нескінченна і безплідна праця.
дапсе [да:пз] 1. п 1) танець, танок; ~ Ьаіі (Ьоизе) амер. танцювальний зал; гоипд ~ вальс; 2) танцювальна музика; 3) бал; танцювальна вечірка; 4) тур (танцю); тау І Ьауе ІЬе пехі ~ 'уііЬ уои? дозвольте запросйти вас на наступний тур (танець); 5) дії, лінія поведінки; гра; ~ ироп поіЬіп^ страта через повішення; іо Ье^іп (іо іеад) іЬе ~ відігравати головну роль; 2. у 1) танцювати; 2) примушувати танцювати; іо ~ а Ьеаг примусити ведмедя танцювати; 3) стрибати; 4) кружляти, звиватися; 5) колисати (дитину); 6) добиватися (чогось — іп, оиі, іпіо); 7) втрачати (тж ~ а^ау); іо ~ Іо (аПег) 8ґпЬ.’8 ріре (ріріп§, ^ЬізіІе) танцювати під чиюсь дудку; іо ~ оп а уоісапо гратися з вогнем; Ю ~ ЬагеГооі залйшйтися старою дівкою; іо ~ ироп поіЬіп§, іо ~ іЬе ТуЬигп ]і§ б^гги повішеним.
дапсег ['датзз] п 1) танцюрйст; ~ аі 8Ьо\¥8 блазень; 2) танцівнйк; тан-цюрйстка; балерйна; 3) рі розм. дра-бйна; 4) рі розм. північне сяйво (тж Меггу Оапсегз).
дапсіп& ['дагпзіг)] п 1) танці; ~ ЬаП танцювальний зал; ~ раПу вечірка з танцями; 2) тех. стрибання (стрілки приладу тощо).
дапсіп£-&іг1 ['да:п8П]да:1] п 1) тан-цюрйстка; 2) професіоналка-партнерка на платних танцях.
дапсіп^-шаїаду ['да:п8іі],тзе1аді] п мед. хорея, віггова хвороба.
дапсіп£-ша$1ег ['да:п8П],та:8іа] п учйтель танців.
дапсіп^-шізігезз ['да:п8П],ті8Ігі8) п учйтелька танців.
дапсіп£-р1а£ііе [ 'да:п8іі]р1еід] див. дапсіп£-та1аду.
(1апсіп£-8сЬоо1 ['да:п8В]8ки:1| п школа танців.
дапдеііоп ['дзепдііаіап] п бот. кульбаба; ~ Ьіііега сік кульбаби.
дапдег ['дзепда] 1. п 1) розм. злість; роздратування; гнів; Ю §еі зтЬ.’з ~ ир розгнівйти когось; Ю §еі опе’з ~ ир розсердитися; 2) розм. прогулянка; 3) озноб; 2. у 1) прогулюватися; походжати; 2) розм. вібрувати.
дапдіасаі [дзеп'даїзкаї] асі] елегантно одягнений; характерний для денді; хлюстуватий.
Оапдіе Вішпопі ['дзепді'діптопі| шотландський тер’єр (порода собак).
дашШу ['дзепдіГаї] у розм. приодягати; надавати ошатного вигляду.
дап
262
<іаг
дапдіргаі [ 'даепдіргжі] п 1) карлик; пігмей.; 2) шибеник.
(ІапсііхеКе [,даепді'хеІ] п чепуруха, франтиха.
дапдіе ['сІавпсІІ] у 1) гойдати; колисати (дитину); 2) пестйти, балувати; голубити; 3) гратися, забавлятися.
(1ап(1гиЛГ ['даепдгаГ] п лупа.
Оапду ['сіаепсії] п ч. ім'я Данді (зменш, від Апдге\у).
дапду ['сіаепсії] 1. п 1) денді, чепурун, франт; фат; 2) бездоганно одягнена людйна; 3) те, що впадає в око; 4) (іЬе ~) розм. перший сорт; 5) мор. шлюп (тендер) з виносною бізанню; 6) виносна бізань; 7) двоколісна тачка; 8) човняр (в Індії); 9) паланкін; 2. ад] 1) ошатний; елегантний; 2) розм. класний, чудовий.
дапду-Ьги$1і ['сІаепсІїЬгл/] п жорстка щітка; скребнйця.
дапдуізЬ ['сіаепсіп/] ад] ошатний, франтівськйй.
дапдуізт ['даепдпхт] п франтівство, елегантність, ошатність.
Вапе [сієш] п 1) датчанин; іЬе ~ збірн. датчани; 2) датський дог.
дапелуогі ['деіп^а:!] п бот. трав’я-нйста бузина.
даіщ [сіает)] 1) разі від діп§ II; 2) див. дати 2.
дап§ег ['деіпдза] п 1) небезпека; іо Гасе іЬе ~ дивйтися небезпеці в об-лйччя; іо Ье іп ~ бути в небезпеці; іо Ье оиі оГ~ бути поза небезпекою; 2) загроза; 3) рйзик; 4) мор. підводний риф; скеля; 5) влада.
дап&егои$ ['детд^газ] ад] 1) небезпечний; загрозливий; 2) амер. що перебуває в небезпечному становищі; Ье І8 ~ його життя в небезпеці, йому зовсім погано.
дап£егои$1у [ 'деіпдзгазії] аду небезпечно, загрозливо; в небезпечному становищі; ~ ііі небезпечно хворий.
(1ап£ег-$І8па1 ['дешева, відпі] п 1) сигнал небезпеки; 2) зал. сигнал «колія закрйта».
дап§1е [ даедді] V 1) вільно звисати; гойдатися; вйсіти; 2) розхйтувати; розмахувати; 3) тинятися, вештатися; 4) манйти, вабити; спокушати; драж-нйти.
дап§1ег І'даеддіа] п 1) предмет, що вільно звисає; 2) нероба, гультяй; 3) залицяльник, зальотник.
дап£Ііп£ ['сіает)діід] ад] 1) висячий; 2) грам, відокремлений.
Оапіеі ['даеп]а1] п ч. ім'я 1)’Даніель, Деніел; 2) бібл. Даниїл.
Оапіеііе [дае'п)еі] п ж. ім'я Дан’єл.
ОапізЬ |'деіпі|] 1. п датська мова; 2. ад] датський; ~ до§ датський дог.
дапк [дает]к] 1. ад] 1) вологий; си-рйй; 2) вологолюбний; що буйно росте (у вологих місцях); 2. V 1) мрячйти (про
дощ); 2) бентежити; пригнічувати; засмучувати.
дапкі$Ь ['даедкі/] ад] вогкуватий, сируватий.
ОашіеЬгоз [даепаЬгод] п 1) національний прапор Данії; 2) датський рй-царський орден.
Оашіу ['даепі] п ч. ім'я Дені, Дані (зменш, від Оапіеі).
дар$еи$е [да:п'8а:х] п фр. танцю-рйстка; балерйна.
дапі [да:пІ] п погане м’яке вугілля.
дапіа ['датіа] п зоол. тапір американський.
ОаїшЬе ['даеп]и:Ь] п геогр. н. р. Дунай.
дар [даер] 1. п 1) відскакування (м'яча); 2) зарубка (на дереві); 3) рі спосіб дій; 4) схожість, подібність; 2. V 1) вудити рйбу; 2) пірнати; 3) відскакувати (про м'яч); 4) стрибати по поверхні водй (про камінець).
ОарЬпе ['даеГпі] п 1) ж. ім'я міф. Дафна, Дафне; 2) бот. вовчі ягоди, вовче лйко.
дарЬпіа ['даеГпю] п ент. водяна блоха, дафнія.
ОарЬпі$ ['даеГпіз] п ч. ім'я Дафніс.
даріґег ['даеріГо] п старший слуга в трапезній (короля, вельможі).
даррег ['даера] ад] 1) ошатно одягнений; франтуватий; 2) швидкйй, моторний, меткйй, верткйй, жвавий.
дарріе ['даері] 1. п 1) нерівномірне забарвлення (фарбування); строкатий фон; 2) сірий в яблуках кінь; 3) пля-мйста тварйна; 2. V 1) покривати плямами; цяткувати; 2) вкриватися плямами; рябіти.
даррІе-Ьау ['даерІЬеі] п гнідйй у яблуках кінь.
дарріед ['даерід] ад] плямйстий, поцяткований; рябйй; крапчастий.
дарр1е-£геу ['даері'дгеї] 1. п сірий у яблуках кінь; 2. ад] сірий у яблуках (про коня).
дагЬіе$ ['да:Ьіх] п рі розм. наручники, наручні кайдани; Іо §еі іЬе ~ оп зтЬ. надіти кайдани на когось.
дагЬу [ 'да:Ьі| п 1) кельма; лопатка муляра; 2) готівка, наявні гроші; дзвінка монета; 3) (О.) ель, пйво (з Дербі).
Оагсу ['да.зі] п ч. і ж. ім'я Дарсі.
Оагдапеїіез [уда:да'пе1х] п геогр. н. Дарданелли.
даге І [дєа] п розм. 1) вйклик; Ю £Іує а ~ кйнути вйклик; іо іаке а ~ прийняти вйклик; 2) підбурювання, підбивання; 3) дзеркало для приманювання птахів.
даге II [дєа] у (разі дагед [дєад], дигзі [до:8І]); р.р. дагед; 3-тя особа однини теперішнього часу дагез і даге) 1) сміти, наважуватися; відважуватися; мати смілйвість; Ье \¥оп’і ~ іо депу іі він не наважиться заперечувати це;
І ~ $ау я вважаю, насмілююся сказати; 2) нехтувати небезпеку, ризикувати; 3) викликати когось (на щось — іо); підбурювати, підбивати; іо ~ 8тЬ. іо а Гі§Ьі викликати когось на бій.
даге-деуіі ['дєа,деу1] п смілйвець; шибайголова; палйвода.
даге-детіїту ['дєа,деу1п] п відчайдушність; нерозсудливість; молодецтво.
Ваг е§ ЗаІааш ['да:ге8$а'1а:т] п геогр. н. м. Дар-ес-Салам.
дагй [да:д] п розм. денне завдання; робота, яку треба вйконати за одйн день.
даг&ег ['да:да] п поденник.
дагіпз ['дєапд] 1. п 1) смілйвість, відвага, безстрашність; 2) дерзання; 2. ад] 1) смілйвий, відважний, безстрашний; 2) зухвалий, завзятий.
дагіоіе ['даепоиі] п пиріжок з кремовою (фруктовою) начинкою; пончик з повйдлом.
Оагіад [до'гаїов] п ч. ім'я 1) Дара-йус; 2) бібл. Дарій.
дагк [да:к] 1. п 1) темрява, пітьма, темнота; аГіег ~ колй смеркне; аі ~ а) у темряві; б) вночі; ЬеГоге ~ до настання пітьмй; 2) тінь; темний колір; темні плями; 3) таємничість, секретність; 4) невідання, необізнаність; іо Ье іп іЬе ~ аЬоиі (оп) зтіЬ. не знати про щось; іо кеер зтЬ. іп іЬе ~ приховувати щось від когось; 5) неуцтво; 2. ад] 1) темний; чорний; ~ Ьіие темно-ейній; 2) смуглявий; 3) порочний; нечйстий; сумнівний; 4) безрадісний; похмурий, сумнйй; ~ Ьитоиг (тоод) похмурий настрій; 5) неяснйй, незрозумілий; 6) безнадійний; тяжкйй (про час); 7) таємничий, таємний, секретний; невідомий; ~ 1і§Ьі потайнйй ліхтар; 8) неосвіче-ний, некультурний; відсталий; ІЬе О. А§е$ середньовіччя; іЬе О. Сопіі-пепі Африка; 3. V 1) робйти темним; 2) ставати темним.
дагкеп ['да:кп] V 1) робйти темним, затемнювати; 2) засліплювати; 3) затьмарювати; 4) затьмарюватися; хмуритися; 5) темніти, ставати темним; 6) вечоріти, смеркати; 7) забруднювати; доп’ї ~ ту доог а§аіп! щоб ногй твоєї не було в моєму домі!
дагк-Ге11іп& [ 'да:к,£е!ід ] п безладна вйрубка (лісу).
дагкІБІї ['да:кі/| ад] темнуватий.
дагк-іапіеш ['да:к'1аепІап] п потайнйй ліхтар.
дагкіе ['да:к1] у 1) темніти; вимальовуватися темним силуетом; 2) темнішати, тьмяніти; меркнути; 3) затемняти; 4) насуплюватися, нахмурюватися.
дагкііпз ['да:к1ід| 1. ад] 1) темний; неяснйй; 2) що перебуває (відбувається) в темряві; 2. аду у темряві.
Лаг
263
дай
(іагкіу ['сіагкії] асіу 1) похмуро; злісно; 2) загадково, неясно; 3) з темним відтінком; 4) таємно, секретно.
(іагктапз ['да.ктапх] п розм. ніч.
(іагкпе$$ ['да:кпі8] п 1) темнота, темрява; 2) темний колір; темний фон; 3) смуглявість; 4) похмурість; 5) сліпота; 6) неуцтво; 7) секретність, таємничість; 8) неясність, загадковість; туманність; 9) військ, затемнення.
(Іагк-гоош ['да:кги:т] п фот. темна кімната.
(1агк-$1і(1е ['да:к8Іаід] п фот. касета.
Лагкзоте ['да:к8ат] аф поет. 1) темний; похмурий; 2) темнуватий.
Лагку ['дагкі] п 1) розм. ніч; 2) розм. потайний ліхтар; 3) знев. негр, чорномазий.
Вагіепе ['сіа:1і:п] п ж. ім'я Дарлін.
(Іагіііщ ['да:1іт)] 1. п 1) дорогий, милий, любий, коханий, рідний; дорога, мйла, люба, кохана, рідна; ту ~ любий мій; 2) улюбленець, пестун; 3) чудова людйна; 2. аф 1) дорогйй, любий, коханий; 2) палкйй, прйстра-сний; заповітний; 3) чарівнйй, чудовий.
Оаг1іп£іоп ['с!а:1іт)1зп] п геогр. н. м. Дарлінгтон.
Лат [дат] 1. п 1) заштопане місце; 2) розм. прокляття; 2. V 1) штопати, лагодити; 2) проклинати; лаятися; 3. іпі прокляття!
(іагпеї ['даті] п бот. 1) пажитни-ця; 2) бур’ян.
Лагпег ['дато] п 1) штопальник; штопальниця; 2) штопальна голка.
(Іагпіпз ['дати]] п 1) штопання; 2) речі, які потрібно штопати.
(1апші£-Ьа11 ['датп]Ьо:1] п дерев’яне яйце для штопання.
йагпіп^-пееШе [ 'да:піі],пі:д1] п 1) штопальна голка; 2) амер. ент. бабка.
ОагоШ [даегаїд] п ч. ім'я Даролд.
Оаггеї [даегаї] п ч. ім'я Дарел.
Оаггуі [ даепі] п ч. ім'я Даріл.
йаїї [дай] 1. п 1) поет, стріла; дротик; 2) жало; 3) вйточка; 4) шов; 5) ривок; кидок; стрімкий рух; 6) план (дій); намір; 2. V 1) кйдати, метати; 2) помчати стрімголов; кйну-тися; 3) проколювати (чимсь — \Уйк).
(іагїег ['дайа] п 1) метатель (дротика); 2) гарпунер; 3) амер. дрібна прісноводна рйба.
(1аіїіп§1у [ дайп] її] асіу блискавйч-но.
(Іаїїіе [дайї] V 1) кидати, метати; 2) кйдатися, метатися.
йагітап ['дайтап] п (рі даптеп [-топ]) іст. солдат, озброєний спйсом (дротиком).
Оагітоог ['дайтиа] п каторжна в’язнйця у Девонширі.
ОаійтоиОі ['дайтаО] п геогр. н. м. Дартмуг.
(Іагіоз ['дай08] п анат. м’ясйста оболонка мошонки.
дагіге ['дайа] п мед. лишай; вйсип.
(Іагі-зпаке ['дайзпеїк] п зоол. зміє-вйдна ящірка.
Оапуіп ['да:\уіп] п ч. ім'я Даруїн.
Оапуіпіап [да:'\Уіпіап] 1. п дарвініст; 2. аф дарвіністський, дарвінів-ський.
Оапуіпізт ['да:^тіхт] п дарвінізм, учення Дарвіна.
(Іазії [дає/] 1. п 1) стрімкйй рух; ривок; порйв; натиск, іо таке а ~ а§аіп8і (аі) іке епету стрімко атакувати протйвника; 2) енергія, рішучість, наполегливість; 3) спорт, забіг; заїзд; 4) спринт; 5) швидкйй порйв (у грі); 6) сйльний удар; поштовх; 7) плескіт, сплеск; 8) домішка; 9) грам, тире, рй-ска; 10) муз. знак стакато; 11) розм. подарунок; 2. асіу 1) з тріском, з плескотом; 2) стрімко, порйвчасто; 3. у 1) кйдатися, мчати; нестйся; іке ігаіп ~ед разі діє зіаііоп поїзд промчав повз станцію; 2) спорт, зробйти ривок у бігу; 3) зробйти прорйв у захисті; 4) кйдати, шпурляти, відкидати; ке ~ед іке Ьоок оп іке Яоог він шпурнув кнйгу додолу; 5) бйти, розбивати; 6) бйтися, розбиватися; іо ~ опе’8 коре8 позбавити когось надії; 7) брйзкати, плескати; 8) розводити, змішувати; 9) пригнічувати, приборкувати; бентежити; 10) робйти начерки; 11) вихвалятися; 12) розм. дарувати.
(1а$1і-Ьоаг(1 ['дае/Ьз:д] п 1) крило, щиток (машини); 2) тех. прйладова дошка; щиток управління.
(1а$1іег ['дае/а] п 1) розм. легковажна людйна; 2) збивачка (масла); товкач.
(1а$1ііп8 ['дае/п]] аф 1) стрімкйй, рвучкйй; 2) жвавий, моторний; молодецький; 3) що любить похизуватися.
(1а$1і-1атр ['дае/іаетр] п ліхтар (на крилі екіпажа, карети).
дазіагсі ['даезіод] 1. п 1) мерзенний боягуз; 2) негідник, що діє нйшком; 2. аф 1) боязкйй, полохлйвий; 2) підлий.
(1а$іаг(11у ['дгезіодії] аф 1) боязкйй, полохлйвий; 2) підлий; підступний.
(1а$ур1іу11ои$ [,дж8і'Гі1а8] аф бот. гу-столйстий.
даіа ['деііа] п рі 1) рі від даіит; 2) вжив, тж з дієсл. в одн. дані, відомості, факти; 3) амер. вжив, тж з дієсл. в одн. новйни, інформація; ~ ргосе$8ІП£ таскіпе електронна обчйс-лювальна машйна.
сіаіаЬІе ['дейаЬІ] аф що піддається датуванню.
(іаіа-іп ['дейа'іп] п тех. вхідні дані.
сіаіа-оиі ['деііа'аиі] п тех. вихідні дані.
гіаіе [деіі] 1. п 1) дата, число, день; і¥каі’8 іке ~ іо-дау? яке сьогодні число?; 2) час, строк, період; пора, доба, епоха; оиі оГ ~ застарілий; старомодний; ир іо ~ а) сучасний, що відповідає сучасним вимогам; б) до цього часу; в) якйй у курсі справ (новйн); іо кеер 8гпік. ир іо ~ а) удосконалювати щось; б) поповнювати щось останніми даними; 3) амер. розм. побачення; І кауе (§оі) а ~ \¥іік кіт у мене призначено побачення з ним; 4) фінік; 5) фінікова пальма (тж —раїт); 2. у 1) датувати, ставити дату; ставити число; 2) мати дату, датуватися; мати зазначення часу й місця; 3) відносити до певного часу (до певної епохи); 4) стосуватися певної епохи; брати початок від певного часу; іо ~ Ггот (Ьаек) вестй походження від, брати початок у; 5) обчйелювати, рахувати; 6) обчйс-люватися, рахуватися (від — Ггот); 7) застаріти; 8) призначати побачення (тж - ир).
(1аіе-(1ге88 [ 'деіідге8) п розм. вихідна сукня (дівчини).
даСе1е$8 ['деіі1і8] аф 1) недатдва-ний; без дати; 2) нескінченний; вічний; одвічний, споконвічний; незапам’ятний; 3) амер. розм. незайнятий.
Лаіе-Ііпе ['деіііаіп) п 1) астр. демаркаційна лінія добового часу; 2) рядок, де пйшеться дата; 3) друк, вихідні дані.
даіе-тагк ['деііта:к] п позначення дати (виготовлення тощо).
даіе-раїт ['деііра:т] п бот. фінікова пальма.
даіе-ріит ['деіірілт] п бот. хурма, даіег ['дейа] п прйлад, що ставить дати.
(Іаіе-$и£аг ['деіЦида] п фініковий ц)п<ор.
(1аіе-і¥іпе ['деіілуаіп] п вино із соку фінікової пальми.
даііоп ['деі/п] п юр. дарча, дарчий акт; передача дару.
сіаііуе ['деіііу] 1. п грам, давальний відмінок; 2. аф 1) грам, давальний; ~ са8е давальний відмінок; 2) що надається на чийсь розсуд; 3) змінюваний, змінний; 4) юр. що призначається (видається) судом.
дайші ['дейот] п (рі даіа) 1) дана величина; вихіднйй факт (рівень); 2) характерйстика.
(Іаііііп-Іеуеі ['дейат'іеуі] п умовний рівень; нуль висотй.
даіиш-ііпе ['дейат'іаіп] п 1) базова (вихідна) лінія; 2) військ, лінія прицілювання.
даіига [да'диага] п бот. дурман.
даіигіпе [да'Г]иапп] п фарм. атропін.
даиЬ [до:Ь] 1. п 1) штукатурка; обмазка; 2) мазання; мазок; 3) погана картйна, мазанйна, ляпанйна; 2. у
дай
264
<іау
1) мазати, обмазувати (глиною тощо); штукатурити; 2) бруднити, поганити; 3) погано малювати; мазюкати;
4) прикрашати, опоряджати; 5) маскувати, приховувати, замазувати (недоліки); обіляти.
ЛаиЬег ['до:Ьо] п 1) поганий художник; мазій; 2) квач, мазило; 3) зоол. оса риюча.
даиЬегу ['дз:Ьоп] п мазанина.
(ІаиЬіпв ['сІо:Ьіі]] п 1) обмазування; 2) обмазка (матеріал для обмазування).
йаиЬу ['до:Ьі] ад] 1) погано намальований (про картину); 2) липкйй; 3) розм. брудний.
Оаіщауа ['байдара:] п геогр. н. р. Даугава.
даи^ііег [’до:1о] п 1) дочка; ~ сйіід дочка; 2) породження; нащадок; 3) дівчинка; дівчина; < ~ 1ап§иа^е8 мо-ви-спадкоємці; споріднені мови.
(Іаи£Іііег-іп-1аі¥ ['дзіїоппіо:] п (рі сіаи8Йіег8-іп-Іа\у) дружина сйна, невістка.
даи^ЬіегІу ['доііоіі] ад] дочірній.
гіаик [ск>:к] п мін. суглинок.
йашії [до:Ш] 1. п дерев’яний диск; 2. V 1) залякувати, лякати, страхати; 2) розм. приголомшувати; бентежити; 3) приборкувати; 4) укладати в бочки (оселедці).
(1аші<1е$$ ['сІз:пі1і8] ад] безстрашний.
Вате [деіу] п ч. ім’я Дейв (зменш, від Оауід).
(Іауепроґі ['дгеупрої] п 1) вйтонче-ний письмовий столик; 2) диван-ліж-ко; кушетка.
Вауеу ['сієіуі] п ч. ім’я Дейві, Деві.
Оауід [’деіУїд] п ч. ім’я 1) Дейвід, Девід; 2) бібл. Давйд.
Оауіда [до'уі:до] п ж. ім’я Давіда.
Вауіе ['деіуі] п ч. ім’я Дейві, Деві (зменш, від Оауід).
ВаУІз [’деіУїз] п ч. ім’я Дейвіс; ~ Сир 1) кубок Девіса (теніс); 2) турнір на кубок Девіса (з тенісу).
бату [’деіУі] п 1) ч. ім’я Дейві, Деві (зменш, від Оауід); 2) гірн. лампа Деві, запобіжна лампа (тж ~ іатр).
дату [до:] 1. п 1) галка; 2) ледар; 3) розм. нечепура; 2. у світати, розвиднятися.
(Іалудіе ['дз:сі1] 1. п 1) ледар, ледащо, нероба; 2) марнування часу; 2. у 1) ледарювати, байдикувати; марнувати час; вештатися без діла; 2) розм. «заводитися», надто довго вестй м’яч (баскетбол).
(Іа^удіег ['до.діо] п 1) ледар, ледащо, нероба; 2) копун.
Ва>уп [до:п] п ж. ім’я Дон.
(Ьип [ск>:п] 1. п 1) світанок, ранкова зоря; аі ~ на світанку; 2) початок, перший проблиск, зародок; джерело; ійе ~ оГ йоре проблиски надії; 2. у 1) світати, розвиднятися; 2) освітлю
ватися (промінням сонця); 3) починатися, з’являтися; пробуджуватися; а §1ад Ііте ~есі настали веселі часй; 4) (оп, ироп) осявати, осіняти (когось); спадати на думку (комусь); іі зиддепіу ~ед ироп те раптом мені стало ясно, у мене відразу сяйнула думка.
(Ьипіп& ['доти]] п поет. І) світанок; зоря; схід; 2) початок; паростки; проблиски.
гіау [сієї] п 1) день; аіі ~ весь день; аіі (ійе) ~ 1оп£ цілісінький день; - апд пі§йі цілодобово; ійе ~ ЬеГоге напередодні; ійе ~ ЬеГоге уезіегбау позавчора; Ійе ~ аГіег іогпоггоу/ післязавтра; опе ~ одного разу; ійе оійег ~ цйми днями, за кілька днів; апу ~ в будь-якйй день, у будь-якйй час; ~ аГіег ~ Ьу ~ день за днем, день у день; Ьгоасі ~ удень; аі ~ на світанку; ЬеГоге - до світанку; Ьгеак оГ ~ світання, схід сонця; 2) робочий день; $еуеп-йоиг ~ семигодйн-ний робочий день; 3) певний день, певне число; календарна дата; Уісіогу О. День Перемоги; Мау О. Перше травня; Аргії ЕооГз О. перше квітня (коли жартома обдурюють); 4) доба, двадцять чотйри годйни; ~ Іеііег те-леграма-лист (послана вдень); 5) денний час; Ьу ~ удень; іп Ьгоасі ~ серед білого дня; 6) ера, епоха, час; іп оиг о\уп ~ в наш час; аі ійе ргезепі ~ у нйнішній час; іп іо соте у майбутньому; 7) період, строк, пора; 8оте ~ колй-небудь; у недалекому майбутньому; аі 8оте Гиіиге ~ у майбутньому, якось цйми днями; іо пате ійе ~ призначити день весілля; 8) звич. рі дні життя; Ьеііег -з кращі дні життя; 9) пора, час (розквіту тощо); $йо\¥-1е£ ~ дуже вітряний день; опе’8 ~ із §опе (Зопе) щаслйва пора закінчйлася; сар апсі Геаїйет ~з дні дитйнства, дитйн-ство.
(1ау-ап(1-пІ£ЙІ ['деюпсі'паїї] ад] цілодобовий; ~ сіиіу цілодобове чергування.
(Іау-Ье<1 ['сіеіЬесі] п 1) шезлонг; 2) кушетка.
дау-ЬІіп(1пе$$ ['деі'ЬІаіпдпіз] п денна сліпота, гемералопія.
(Ьу-Ьоок ['деіЬик] п 1) щоденник; 2) бух. журнал.
дау-Ьоу ['сІеіЬої] п учень, якйй не живе при школі; прихожий учень.
дау-Ьгеак ['деіЬгеїк] п світанок; аі ~ на світанку.
дау-соаі [деікоиі] п вугілля, що знаходиться біля поверхні.
дау-(1аі¥П ['деккхп] п поет, зірнйця.
дау-дгеат [ 'деісІгі:т] п мрії; фантазія; химери.
дау-дгеатег [ 'деіудгі:то] п мрійник, фантазер.
дау-дгій ['деідпГі] п гірн. штольня (штрек) з вйходом на поверхню.
йау-еуе ['деіаі] п гірн. похйла шахта, похйлий ствол (стовбур).
йау-Гктег ['деі,Г1аио] п квітка, яка розкривається вдень.
дау-Яу ['деіПаї] п ент. одноденка, поденка.
(іау-£ііі ['деідо:1] п ученйця, яка не живе при школі (школі-інтернаті для дівчаток), прихожа ученйця.
гіау-йоигз [’деі.аиог] п рі церк. обідня.
Дау-ІаЬоиг [ деіДеіЬз] п поденна праця.
(Іау-ІаЬоигег ['деі ДеіЬого] п поденник.
дауіезз [сіеіііз] ад] темний.
(1ау1і§Ь< ['деііаіі] п 1) денне світло; сонячне світло; природне освітлення; іп Ьгоасі ~ а) при денному світлі; б) перед усіма, публічно; 2) перен. гласність, прилюдність; 3) світанок, світання; день; аз сіеаг а8 ~ яснйй як день; ~ Іатр лампа денного світла; 4) просвіт, отвір (між двома предметами).
<1ау1І£Іі<-$а¥Іп£ ['сІеі1аіІ,8еі¥П]] п переведення влітку годинникової стрілки на годйну вперед (в державному масштабі).
(Ьу1оп& ['сіеіізт]] 1. п мор. шлях, пройдений судном за добу; 2. ад] що триває цілий день; 3. аду весь день, протягом цілого дня.
даушап ['деїтоп] п (рі сіаутеп [-топ]) 1) поденник; 2) театр, робіт-нйк сцени, зайнятий вдень.
(Ьу-таге ['сіеїтєо] п кошмар, що переслідує несплячу людйну.
дау-тігеегу ['деі,по:зп] п 1) денні ясла для дітей; 2) кімната для дитячих ігор.
(іауреер ['деірі:р] п досвітки.
дау-гоот [’сіеігит] п 1) кімната, що використовується вдень; 2) військ. кімната відпочйнку; 3) роббче приміщення для ув’язнених (у в’язниці).
дау-$ско1аг ['сіеі,8кз1о] див. сіау-Ьоу.
(1ау-8сйоо1 ['сІеі8ки:1] п 1) школа з денними годйнами занять (на відміну від вечірньої школи); 2) школа без пансіону; 3) школа, що працює на будні.
дау-$1ііЯ ['сіеі/іїї] п денна зміна.
йау5Ьіпе [’деі/аш] п денне світло (тж сіау1і§йІ).
(1ау-8І£Ьі [ 'деїзаіі] п куряча сліпота.
(Іаузтап [’сіеігтоп] п (рі сіаузтеп [-топ]) 1) поденник; 2) посередник, арбітр.
дау-8ргіп§ ['сІеі8рпд] п 1) поет, світанок, світання, зоря; 2) перен. початок.
дау-8іаг ['деі8іа:] п 1) ранкова зоря; 2) поет, сонце, денне світйло.
(Іау’з-мгогк [ 'сіеіг\¥9.к] п робота, виконана за одйн день; поі Ю сіо а - за холодну воду не взятися, ледарювати.
(Іау-іаіе [ деііеіі) п поденний облік роботи.
дау
265
Леа
(іауіаіег ['сіеііоіа] п поденник (на шахтах).
Лау-ііскеї ['деіДікіІ] п зворотний квиток, дійсний протягом доби.
йау-ііте ['беїіаїт] п денний час, день; іп іке ~ удень.
йау-1о-(1ау ['беїіо'сіеі] асі] повсякденний; іп оиг ~ ІіГе у нашому повсякденному ЖИТТІ.
йау-і¥а£е$ [ сІеі,АУЄісІзіг] п рі поденна оплата.
(іау-ууаіег [ сІеі,\¥о:іа] п поверхнева вода.
(іау-\¥отап ['сіеі^итоп] п власниця молочної ферми.
(іау-ууогк |'сІеп¥9:к] п 1) поденна (денна) робота; 2) денний виробіток; 3) гірн. робота на поверхні.
йа?е [сіеіг] 1. п 1) подив; здивування; заціпеніння; 2) мін. слюда; 2. V 1) дивувати, вражати; приголомшувати; 2) заморожувати; 3) заклякнути, замерзнути; 4) розм. псуватися.
(іагесі [сіеігсі] асі] здивований, вражений; приголомшений.
(Іагесіїу ['сіеігісіїї] аду здивовано.
(Іаггіе [ТІаегІ] 1. п 1) засліплення; 2) сліпучий блиск; 3) мор. захисне фарбування, камуфляж (тж ~ раіпі); 2. V 1) засліплювати; 2) вражати (блиском), зачаровувати; 3) мор. фарбувати для маскування (камуфляжу).
(іахгіешепі [ 'сізегітапі] п 1) засліплення; 2) сліпучий блиск.
(Іаггіе-раіпіесі ['дгегі'ретіїсі] асі] військ, пофарбований для маскування.
йаггіег [ 'сіаегіо] п розм. 1) блискуча людйна; 2) блискуча річ.
О-гіау ['с!і:сІеі] п 1) військ, день «Д», день початку операції; 2) іст. день вй-садки союзних військ у Європі (6 червня 1944 р.); 3) день демобілізації.
йеасіШЛсаііоп [ді, гезісіїїї 'кеі/п] п хім. нейтралізація кислотй.
(іеасоп ['<іі:кп] 1. п 1) священик; 2) диякон; 3) майстер, знавець; 2. V амер. розм. 1) читати псалмй; 2) виставляти кращі зразкй зверху (фрукти, інші товари); фальсифікувати (товари) ; 3) шахраювати.
(Іеасопезд ['сІігкопіз] п розм. диякониха.
(іеасопіюосі [ 'ді :копкисІ] п 1) посада диякона; дияконство; 2) збірн. диякони.
(іеасііуаіе [сііґаекіїуеіі] V військ. 1) розформовувати; 2) демобілізувати; 3) знешкоджувати (міни); 4) дезактивувати.
«іеасі [дед] 1. п 1) (ійе ~ ) збірн. мертві, померлі, небіжчики; 2) глуха пора; іп ійе ~ оГ пі§йі глупої ночі; 3) рігірн. пуста порода; 2. асі] 1) мертвий; померлий; дохлий; ~ Ьосіу труп; * саі дохлий кіт; іо зйооі зтЬ. ~ застрелити когось; 2) що стосується смерті; ~ пе\¥$ звістка про смерть;
3) неживйй; 4) загйблий; що сконав; ~ 1І8І спйсок загйблих; 5) зів’ялий, засохлий (про рослини); пропалий; 6) нерухомий; позбавлений ознак життя; 7) глибокий, мертвецький (сон); 8) занімілий, нечутлйвий; що втратив чутлйвість; 9) нечутлйвий, нечуйний, байдужий; глухйй, сліпий (до чогось); 10) непридатний; 11) погаслий; 12) фальшйвий, хибний; 13) що вййшов з ужйтку, недіючий; 14) цілковитий, повний; ~ сегіаіпіу цілковйта певність; 15) спорт, що вййшов з гри; 16) гірн. непровітрюваний (про виробку); застійний (про повітря); непродуктивний (про породу); 4 ~ аЬаІі8 військ, завал; ~ соїоиг жив. ґрунтовка; ~ еагіИ ел. повне заземлення (тж ~ £гоипсі); ~ Гиггоу/ рознімна борозна; ~ Ьіеаі спорт, нічия; рівність очок; ~ ІеаГ ав. падіння листком; ~ іеііег недоста-влений адресатові лист; ~ ІіП безвй-хідне становище; ~ Іоад власна вага; постійне навантаження; ~ Іоск урізаний замок; ~ риіі марне зусйлля; ~ гескопіп^ зчйслення шляху; ~ 8йоП ел. повне коротке замикання; ~ зрасе військ, мертвий простір; ~ 8іа§е кін. павільйон для німої кінозйомки; ~ ^аіі глуха стіна; ~ \уіпс!о\у архт. фальшйве вікно; 3. аду 1) смертельно; вкрай; цілковйто; 2) точно, рівно; прямо; 4. V розм. 1) помирати; 2) втрачати сйли; 3) охолоджуватися; 4) занапащати, умертвляти; 5) ослабляти; заглушати; позбавляти життєвої сйли.
(Іеасі-аііуе ['сіесіа'іаіу] ад] розм. 1) пригнічений; 2) монотонний; нуд-нйй; гнітючий.
(Іеасі-Ьеаі |'сІесІ'Ьі:і] 1. п амер. розм. нероба, паразйт; 2. ад] розм. 1) смертельно стомлений (вйснажений); зне-сйлений; 2) загнаний (про коня); 3) заспокоєний; 4) аперіодйчний (про вимірювальний прилад).
(Іеагі-Ьогп ['сІесІЬо:п] ад] мертвона-рбджений (тж перен.).
сіеасі-сепіге [ 'сіесґзепіо] п 1) мертва точка; 2) непорушна точка; непорушний центр.
(1еа(І-с1оі1іе$ ['сіесі'кіоидг] п рі одяг небіжчика.
<1еа<1-(1оіп£ [ сІесІ,сІи:п] ] л^убйвчий, смертоносний.
(іеасі-сігор [ сІесІ'сІгор] п спорт, спад.
Леасіеп ['сіесіп] V 1) убивати; умертвляти; 2) притупляти, робйти нечут-лйвим (до чогось); 3) ослабляти; заглушати; 4) втрачати сйлу, слабшати, завмирати.
(1еа<1-еп<1 ['(ІесГепсІ] 1. п 1) тупйк; перен. безвйхідне становище; 2) тех. сліпйй кінець; 3) гірн. глухйй вйбій; 2. ад] 1) тупиковий; безвйхідний; без-перспектйвний; 2) тех. сліпйй; заглушений.
деад-еуе [ сіесіаі] п мор. юферс.
(ІеасІГаїї [’сіесИз:!] п 1) западня, пастка; 2) амер. бурелом, вітровал.
(іеасІ-ЬаімІ [ 'сІесІ'ЬаепсІ] п юр. володіння нерухомим майном без права передачі.
<1еа<І-Ьеа<1 ['дедЬесІ] п розм. 1) людйна, що має право на безплатний проїзд на транспорті (на безплатний вхід у театр); 2) нерішуча (неенергійна) людйна; вайло, тюхтій; 3) мор. причальна тумба; 4) мет. ливнйк.
(Іеай-Ьеаііесі ['десґЬаІїсІ] ад] чер-ствйй, бездушний, нечулий; грубий.
(іеа(І-Ьои$е ['сІесІЬаиз] п морг, покійницька.
<1еа<1і$Ь ['(ІесІї/] ад] 1) помертвілий; 2) ослаблений.
сіеасі-іаісії ['сіесіїзеї/] п замок із заскочкою.
<1еа<1-1еуе1 ['сІєсІ'ієуі] п 1) гладенька горизонтальна поверхня; 2) монотонний ландшафт; 3) одноманітність.
сіеа(1-1І£Іі< [ сІесІІаіі] п 1) мор. глухйй ілюмінатор; глухе вікно; 2) свічка біля трунй небіжчика.
(іеасі-ііпе ['десіїаіп] 1. п 1) заборонена зона (навколо військової в'язниці); 2) перен. межа, яку не можна переходити; край; 3) військ, ремонт; 2. V військ, здавати в ремонт.
<1еа<11іпе ['сіесіїаіп] п гранйчний (крайній) строк (виплати боргу, виходу газети тощо).
(Іеагі-Іоск ['(ІесНок] 1. п 1) мертва точка; тупйк; безвйхідне становище; застій; іо соте Іо а ~ зайтй в тупйк; іо Ьгеак (іо оуегсоте) іке ~ вййти з тупика; 2) повне припйнення дій; 3) затор, «пробка»; 4) урізнйй замок; 2. V 1) зайтй в тупйк; 2) завестй в тупйк (когось).
сіеасіїу ['Несіїї] 1. ад] 1) смертельний, смертоносний; ~ \уеароп смертоносна зброя; ~ пІ£ЙІ$йас1е бот. беладона; 2) смертний; ~ $іп смертний гріх; 3) невблаганний, нещадний; 4) жахлйвий, надзвичайний; нестерпний; регГесіїу ~ абсолютно нестерпний; 2. аду смертельно; надзвичайно; страшенно; до смерті; ~ сіиіі страшенно нуднйй; ~ Іігесі смертельно втомлений.
(Іеасі-тап ['дедтаеп] п (рі сіеасі-теп [-теп]) 1) рі розм. порожні вйнні пляшки; 2) розм. будочник; 3) карт, болван (у вісті); 4) буд. стовп; Гт§ег бот. зозулинець; ~’8 йапсі бот. а) чоловіча папороть; б) ламінарія.
(Іеасі-іпагсії ['дес1'та:і/] п похоронний марш.
(Іеасіпезд ['сіесіпів] п 1) відсутність ознак життя, смерть; 2) в’ялість, апатія; 3) одноманітність, монотонність; безбарвність.
(Іеасі-пеиіе ['сІесІ'пеїі] п бот. глуха кропива.
(Іеа
266
(іеа
(Іеасі-оіїісе ['сіесі,зГіз] п церк. заупокійна служба, панахида.
(Іеасі-рап [ 'сІесІраеп] п невиразне об-лйччя.
сіеасі-роіпі ['дед'рзті] п тех., спорт, мертва точка.
(1еа(1-гіре 8іа§е [ 'сіесігаїр'зіеісіз] п с. г. перестій, перестйглість (збіжжя тощо).
Веад 8еа [ 'сіесі'зі:] п геогр. н. Мертве море.
(1еа(1-$е< ['(ІесІ'зеі] 1. п 1) мисл. мертва стійка; 2) тупйк; 3) рішучість; іо таке а ~ аі зтЬ. а) різко критикувати (цькувати) когось; б) вішатися на шйю комусь; 2. асі] розм. сповнений рішучості; Не із ~ іо §о іо йег він вйрішив будь-що поїхати до неї.
(1еа(1-$тоо<к ['сіесізтид] асі] тех. ок-самйтовий (про напилок).
(Іеагі-зроі [ 'сІесІ'зроі] п 1) мертвий простір; мертва точка; 2) зона мовчання; провал чутності (радіоприймача тощо).
(іеасі-зііск ['сІесІзіїк]: ~ 1апсііп§ ав. посадка з непрацюючим двигуном.
(Іеасі-^аіег [ '<ІесІ,^о:і9] п 1) стояча вода; 2) застійна вода; 3) мор. кільватер; 4) мертвий запас водй (у водосховищі).
ЛеасІ-^еі^Ьі [сієсйуєіі] п 1) тягар; 2) мертвий вантаж; 3) буд. вага конструкції; власна вага; 4) мор. дедвейт, повна вантажопідйомність; 5) с.г. забійна (різнйцька) вага.
(Іеа(1-5¥е11 ['сіесі'^еі] п колодязь, що поглинає стічні води.
(Іеасі-мімі [сІесІ'мпсІ] п зустрічний (лобовйй, супротйвний) вітер.
(1еа(1-5¥ОО(1 ['десімкі] п 1) сухостій; сухостійне дерево; сушняк; 2) сухостійна деревина; 3) трухлявина; дрантя; 4) мор. дейдвуд; 5) зал. буферний брус.
(1еа(і-5¥огк [ ' сІесІ'\уо:к] п 1) розм. робота, що виконується в даний момент; 2) гірн. підготовча робота; 3) мор. надводна частйна навантаженого судна.
<1еа<1у [деф] п розм. джин.
йеаґ [деГ] 1. ай] 1) глухйй, глухуватий; ке із а іііііе ~ іп Ьіз гі&йі еаг він недочуває на праве вухо; ~ апсі битЬ глухонімйй; 2) що не бажає (відмовляється) слухати (прислухатися); ~ іо асіуісе глухйй до порад; 3) розм. позбавлений основної властйвості; безплідний; позбавлений смаку; пустйй; < ~ пиі а) горіх з гнилйм ядром; б) справа, приречена на невдачу; ~ аз ап асісіег (а Ьееііе, а розі, а зіопе) глуха тетеря; 2. V 1) оглушати, робйти глу-хйм; 2) глухнути; 3) заглушати (звук).
<1еаГ-а<І<1ег [ деГгесЬ] п амер. неотруйна змія.
(ІеаГ-ашІ-сІиіпЬ ['сІеГоп'сІлт] ай] 1) глухонімйй; 2) призначений для
глухонімйх; ~ аїрйайеі абетка для глу-хонімйх.
(ІеаГ-сІитЬпезз ['де^сІлтпіз] п глухонімота.
(ІеаГеп ['сІеГп] у 1) глушйти; заглушати (звук); 2) оглушати; робйти глухйм; 3) глухнути; оглухнути; 4) робйти звуконепроникнйм, звукоізолю-вати.
(ІеаГепег ['сІеГгю] п глушйтель (шуму).
сіеаГепіпз ['сІеіпіт]] 1. п звукоізолю-ючий матеріал; 2. ай] 1) оглушливий; громовйй; дуже гучнйй; 2) заглушливий; що заглушує; що забезпечує зву-конепронйкність.
(ІеаЛу ['(ІеГІї] асіу 1) глухо; 2) неясно; ~ йеагсі ледве чутний.
(ІеаГ-тиіе [ 'деҐт]и:і] п, ай] глухонімйй.
(Іеаґ-тиіізт ['сіеГігуигіїхт] п глухонімота.
(ІеаГпезз ['сІеГпіз] п глухота.
сіеаі І [сІі:1] 1. п 1) деяка кількість, частка; а §ооЗ - оГ ііте багато часу; а £оосі ~ оГ топеу значна сума грошей; 2) велйка кількість, купа; а §геаі ~ значна кількість; 3) роздача, акт вйдачі; 4) карт, здача; ту ~ моя черга здавати; 5) ділянка; 6) угода; Гаіг - а) чесна угода; б) чесний вчйнок; 7) амер. політйчний курс; економічна політика; 8) рі соснові (смерекові) дошки, дільси; соснова (смерекова) деревина; деревина м’якйх порід; 2. ай] 1) сосновий, смерековий; 2) зроблений із соснової (смерекової) деревинй; ~ іаЬІе стіл із смерекових дощок.
сіеаі II [сІі:1] V (разі і р.р. сіеаіі) 1) розподіляти, роздавати; видавати, відпускати; постачати; наділяти (звич. ~ оиі); 2) завдавати (удару); 3) займатися (чимсь — іп, мій); іо ~ іп роїііісз займатися політикою; 4) бути клієнтом, купувати (у когось — мій, аі); 5) мати справу, спілкуватися (з — \уіій); 6) вестй справу, розглядати питання, обговорювати, трактувати (щось — мій); іо ~ мій а сазе вестй справу; 7) (мій) наштовхуватися (на щось), боротися (з чимсь); у/є кпо\у йо\¥ іо ~ мій сІіГГісиїііез ми уміємо боротися з труднощами (переборювати труднощі); 8) поводитися (по відношенню до когось — мій); 9) братися до роботи, починати діяти.
(ІеаІаЬІе ['сІійаЬІ] ай] легкйй, поступливий; з якйм можна мати діло (справу).
(1еа1-еп(І8 |'сІі:1епсІ2] пріь&різкіл дощок, ділени.
(іеаіег ['сІі:І9] п 1) торговець; перекупник; 2) біржовйк, біржовйй маклер (тж ~ іп зіоскз); 3) ділер, торговельний агент; 4) той, хто здає карти.
<1еа1іп£ ['сІі.Ііі]] п 1) розподіл, роз
дача; 2) заподіяння (ударів); 3) рі ділові стосунки; 4) торговельні справи (угоди); 5) поведінка, вчйнки; доиЬІе ~ дворушництво.
(іеаіі [деіі] разі і р.р. від сіеаі II.
(Іеаі-ігее ['сіі:1ігі:] п розм. ялйна, смерека.
(ІеашЬиІаііоп [сіі :хаетЬ^и'1еі/п] п прогулянка.
(ІеатЬиІаіогу [сй'аетЬіиІаіоп] аф мандрівнйй; шо переміщується.
Оеап [ді:п] п ч. ім'я Дін.
(іеап [с!і:п] п 1) декан; гигаї ~ церк. благочйнний; 2) настоятель собору; старший священик; 3) декан (факультету); 4) викладач-вихователь (в університетах Оксфорда і Кембріджа); 5) старшина дипломатйчного корпусу; дуайєн; 6) глава компанії; глава об’єднання (групи); 7) балка; глибока і вузька долйна.
(Іеапегу І'сІітагі] п 1) деканство; 2) деканат; 3) будйнок декана (настоятеля собору, благочйнного); 4) церковний округ (тж гигаї ~).
Оеаппа [сіі’.'аепо] п ж. ім'я Діана.
Оеаппе [сііґаеп] п ж. ім'я Діан.
(1еап8Ііір ['сІі:п/ір] п 1) посада декана; 2) жарт, ваше преосвященство (у зверненні).
(іеаг [дю] 1. п 1) дорогйй, мйлий, любий, голубчик; дорога, мйла, люба, голубонька; коханий; кохана; 2) душка, серденько; 3) краса, розкіш; дйво; 2. ай] 1) дорогйй, мйлий, любий; 2) вельмишановний; 3) люб’язний; 4) заповітний; 5) славний, чарівнйй; 6) дорогйй, що дорого коштує; ійаі’з іоо ~ Гог те мені це надто дорого, мені це не по кишені; 3. асіу 1) дорого (тж. перен.); 2) ніжно, палко; 4. іпі виражає симпатію, нетерпіння, подив, жаль; ~ те!, ой ~! боже мій!; ~ кпом! бог його знає!
(ІеагЬот ['сйоЬо:п] п амер. легкйй чотириколісний екіпаж.
(1еаг-Ьои£ІіІ ['сйзЬз:і] ай] куплений дорогою ціною; що дорого дістався.
деагіу ['(Іізіі] асіу 1) ніжно, палко; іо іоує ~ ніжно кохати; 2) дорого; дорогою ціною; іо зеїі опе’з ІіГе ~ дорого віддати своє життя.
(Іеагіу-Ьеіоуесі ['(ДзііЬі'іаусі] ай] ніжно (палко) коханий.
(1еапіе$8 [ сііопіз] п 1) ніжність; любов, кохання; блйзькість, дружба; 2) дорожнеча, висока ціна.
(іеагіїї [сЬ:0] п 1) недостача, нестача, брак (продуктів); голод; іп ііте оГ ~ під час голоду; ~ оГ \уогктеп нестача робочих рук; 2) дорожнеча.
(Іе-агіісиїаіюп [сііа: ЛікІи'Іеі/п] п 1) поділ на складові частйни; 2) виразна вимова.
(іеагу [ сІїзгі] п розм. (у звертанні) голубчику, лебедику; серденько.
(ІеаіЬ [сІеО] п 1) смерть; паіигаї (уі-
деа
267
сіеЬ
оіепі) ~ природна (насйльна) смерть; іо ійе ~ до останнього подиху; и/аг ю ійе ~ винйщувальна війна; боротьба не на життя, а на смерть; іо Ье 8іагуесі (о ~ померти від голоду; іігесі іо ~ смертельно стомлений; іо риі іо ~ страчувати, убивати; 2) відмирання, омертвіння; 3) загйбель; а 1іуіп§ ~ не життя, а каторга; 4) кінець, знйкнен-ня; втрата; ~ сеПіїїсаіе посвідчення про смерть; ~ зепіепсе смертний вйрок.
(Іеаїй-а^опу ['сіеО'аедапі] п передсмертна агонія.
(Іеаїй-Ьеіі ['сІеОЬесІ] п 1) смертне ложе; 2) останні (передсмертні) хвилини.
(1еа<Ь-Ье11 ['сІеОЬеІ] п похоронний дзвін.
(ІеаіЬ-ЬіІІ [ 'сієОЬіі] п церк. поминання.
(Іеаік-Ьігсі ['сІеОЬзгсІ] п 1) птах, що жйвиться падлом, стерв’ятник; 2) перен. птах, що віщує смерть.
(іеа11і-Ь1(Н¥ [ЧІеОЬІои] п смертельний удар.
(ІеаіІі-соШ ['сіебкоиісі] асі] холодний як мертвяк.
(ІеаіЬ-сир [ЧІеОклр] п бліда поганка.
(іеаік-сіатр [ЧІеОдаетр] п холодний піт (у вмираючого).
(іеаїй-гіапсе [ 'НеО '<іа:п$] п танець смерті.
(іеаНі-сіау ['сІеО 'сієї] п 1) день смерті; 2) річнйця смерті.
(Іеаїй-гіеаґ [ 'сІе0сІе£] асі] розм. глухйй як пень.
(ІеаіЬ-сіоіпз [ 'сІеО, дші] ] асі] розм. смертельний, убйвчий, згубний.
(Іеаїй-гіиіу ['(ІеО.ф'иіі] п податок на спадщину.
«Іеаїк-Геисі ['сІеО^итсІ] п смертельна ворожнеча.
йеаІк-Лге |'сІе9,£аіа] п багаття для страти.
йеаіМйІ ['НеОГйІ] асі] 1) смертельно небезпечний; 2) смертельний, мертвий; ~ 8ІІ1ІПЄ88 мертва тйша; 3) смертний.
(іеаііі-йипіег ['сІеО'Ьлпіа] п мародер (що оббирає убитих на полі бою).
(1еаІІі1е$$ І'сІеОІв] асі] безсмертний, невмирущий.
(ІеаіШіке ['сіебіаїк] асі] подібний до смерті; як смерть; смертельний, мертвий; ~ зііепсе мертва тйша.
(Іеаіііііпз ['сіевіїтд] п смертний.
(ІеаіШу ['девії] 1. асі] 1) смертельний; фатальний; ~ июипсіз смертельні рани; 2) подібний до смерті; 2. аду смертельно.
(ІеаіЬ-тагкесі ['сІе9та:кі] асі] з ознакою смерті.
(іеа11і-іпа$к ['сІебта.-зк] п посмертна маска.
(іеаііі-репаку ( сІеО, репкі] п страта.
(іеаїй-ріїе ['сіебраіі] п похоронне багаття.
(Іеаік-гаіе [сІеОгеїІ] п показнйк смертності; смертність.
(ІеаПі-гаМІе [ 'сІеОдаеІІ] п передсмертний хрип.
(Іеаііі-гоіі ['сІеОгоиІ] п спйсок убй-тих (загйблих).
(1еаіЬ’$-1іеа(1 ['сІеОзйесІ] п 1) череп (як емблема смерті)', 2) ент. мертва (адамова) голова (метелик) (тж ~ тоїЬ).
(1еа<к-$іск [ 'сІе08ік] асі] 1) дуже сла-бйй; 2) смертельно хворий.
сіеаіЬ$іїіап ['сІеОзтоп] п (рі сіеаіЙ8-теп [-топ]) кат.
(ІеаПі-зіпіск ['сІеОзІглк] асі] смертельно хворий; смертельно поранений.
с1еаиі-$йті£8Іе ['сІеОзіглдІ] п агонія (передсмертна).
(Іеаїй-іЬгое ['сІеО'Огои] п передсмертна агонія.
(ІеаПі-Ігапсе [ сІебігаїпз] п глибокий транс.
(Іеаїк-ігар [ 'сІеОігаер] п згубне (небезпечне) місце.
сіеаііі-луаїтапі ['сіеб^згапі] п 1) смертний вйрок (тж перен.)', 2) наказ про виконання смертного вйроку.
(Іеаііі-^аіск ['девізі/] п 1) чергування біля постелі померлого (умираючого); 2) ент. точйльник строкатий; 3) вартовйй, що охороняє приреченого на страту.
(1еа1й-5¥огт ['сіе0\У9:т] п 1) поет. могйльний черв’як; 2) ент. точйльник строкатий.
гіеаїй-луоипгі [ сІе0\¥ипсІ] п смертельна рана.
ВеЬ [сіеЬ] п ж. ім'я Деб (зменш, від ОеЬогай).
<1еЬ [сіеЬ] п розм. (скор. від сіеЬи-іапіе) дебютантка.
(ІеЬасІе [деі'ЬаїкІ] п фр. 1) скресання рікй; 2) прорйв греблі; 3) розгром, катастрофа; повалення.
(ІеЬаг [сІї'Ьа:] V не допускати; перешкоджати; відмовляти, забороняти; позбавляти (права, можливості)', Ю ~ 8ґпЬ. Ггот уоііп£ позбавити когось права голосу.
(ІеЬагк [ді'Ьагк] V 1) висаджувати на берег, вивантажувати; 2) висаджуватися на берег, вивантажуватися; 3) здирати кору (з дерева).
ЛеЬагкаІіоп [,сІі:Ьа:'кеі/п] п вйсадка із суден.
(ІеЬагтепі [іІі'Ьа/топі] п відвернення, недопущення; заборона; позбавлення (прав).
(1еЬаіта$$ [сії'Ьаегав] V виводити із скрутного становища; звільняти від турбот (клопоту).
(ІеЬазе [сй'Ьеіз] V 1) знйжувати якість (цінність); псувати; 2) принй-жувати гідність; 3) понижати в чйні (званні).
(ІеЬазесі [ді'ЬеівІ] аф 1) знйжений; зіпсований; 2) принйжений.
(ІеЬазетепІ [сІї'Ьеізтапі] п 1) знйження якості (цінності); 2) принйжен-ня.
сіеЬа$Ш£ [сії'Ьеі8П]] ад] що псує, розкладає; розкладаючий.
(ІеЬаІаЬІе [сІї'ЬеііоЬІ] ад] 1) спірний, дискусійний; 2) заперечуваний, оспорюваний.
ЛеЬаіе [сй'Ьеіі] 1. п 1) дискусія, дебати; 2) суперечка, полеміка; Ьеуопсі ~ безперечно; 3) (ійе ~8) рі офіційний звіт про парламентські засідання; 4) боротьба; ворожнеча; сварка; ійе 8рігіі оГ ~ дух боротьбй; 2. у 1) обговорювати, дискутувати; 2) дебатувати, сперечатися; 3) обдумувати, обмірковувати; зважувати; 4) боротися, бйтися.
(ІеЬаІег [сІҐЬеііа] п учасник дебатів; сперечальник.
(ІеЬа<іп£-$осіе<у [сІі'ЬеіІп]89'8аіаіі] п дискусійний клуб.
(ІеЬаисІї [сІҐЬо:1/] 1. п 1) пиятйка, гульня; оргія; дебош; бешкет; 2) розгул; розпуста; 2, V 1) розбещувати, розтлівати; 2) зваблювати; спокушати; 3) віддаватися розгулу.
(ІеЬаисйесІ [сІі'Ьо:1/1] ад] розбещений; зіпсований; розпусний, розтлінний; безпутний.
(ІеЬаисйее [,сІеЬо:'і/і:) п розпусник.
(ІеЬаисІїег [сІґЬоі/о] п розпусник; спокусник.
(ІеЬаисЬегу [сії'Ьо:1/п] п 1) пияцтво; обжерливість; непомірність; 2) розпусність, розбещеність; 3) рі оргії, гульня.
ВеЬЬу ['НеЬі] п ж. ім'я Дебі (зменш, від ОеЬогай).
<1еЬе11 [сіі'Ьєі] V перемогтй, підко-рйти.
(ІеЬепІиге [сІї'Ьепі/а] п 1) боргове зобов’язання, боргова розпйска; 2) облігація акціонерного товарйства; 3) облігація урядової позики.
(ІеЬіІе ['сІі:Ьаі1] ад] слабкйй, немічний.
(ІеЬіІіІапІ [сй'ЬіІіЮпІ] 1. п мед. заспокійливий засіб; 2. ад] що ослаблює (підриває) сйли.
(ІеЬіІіІаІе [сй'ЬійІеіІ] V мед. ослабляти, розслаблювати; виснажувати; розладнувати (здоров'я тощо).
(ІеЬіІіІаііоп [ді.ЬіІі'іеі/п] п мед. ослаблення, слабкість; вйснаження.
(ІеЬіІіІаІІуе [сй'ЬіІіЮІіу] ад] що викликає розлад здоров’я; що підточує сйли; ослаблюючий.
(ІеЬіІііу [ій'Ьііііі] п 1) слабість, без-сйлля; 2) хвороблйвість, кволість; неміч; 3) прояв слабості.
(ІеЬіІ ['НеЬіІ] бух. 1. п 1) дебет; 2) ліва сторона рахунка (де записують дебет)', 2. V 1) дебетувати; запйсувати, (вносити) у дебет; 2) стягати з поточного рахунка.
ЛеЬопаіг ['іІеЬо'пєа] 1. п га
Е>еЬ
268
дес
лантність, приємність поводження; 2. ад] 1) добродушний, веселий, життєрадісний; 2) чемний, ввічливий; 3) елегантний (про манери тощо).
ИеЬогаЬ ['деЬого] п ж. ім'я 1) Де-бора; 2) бібл. Девбра.
деЬоисЬ [ді'Ьаиі/] V 1) військ, виходити на відкриту місцевість (оп, іпіо); 2) давати вйхід (воді тощо)', 3) впадати, вливатися; іо ~ іпіо а гіуєґ впадати в ріку.
ДєЬоіісішієііі [ді'Ьаиі/топі] п 1) військ, вихід з укриття; 2) гирло ріки.
ОеЬга ['деЬго] п ж. ім'я Дебра.
(ІеЬгіеґ [ді'Ьгі:£| V 1) опитувати (космонавта, пілота) після виконання завдання; 2) заслухувати звіт (доповідь).
деЬгіз ['сІеЬгі:] п фр. 1) осколки, уламки; 2) обрізки заліза, брухт; 3) будівельне сміття; 4) руїни; 5) геол. уламки порід; 6) геол. наноси.
Г>еЬз [деЬг] п ж. ім'я Дебз (зменш, від ОеЬогаЬ).
(іеЬі [сієї] п 1) борг; зобов’язання; паііопаї ~ державний борг; зтаїї дрібні борги; іо Гаїї (іо веі, іо піп) іпіо ~ залазити в борги; іо рау опе’з ~ віддати борг; 2) бібл. гріх; ійе - оГ паіиге кончина, смерть.
(ІеЬіее [де'іі:] п кредитор.
ЛеЬіІезз [' сіеіі і з] ад/ вільний від боргів.
ЛеЬіог ['деіо] п 1) боржник, дебітор; роог ~ амер. неспроможний боржник; ~’з ргізоп боргова в’язниця; 2) бух. дебет, прибуток.
(1еЬи££ІП£ [сії'Ьлдіг)] п тех. 1) усунення дефектів; 2) «доведення» апаратури.
ДеЬиІк [ді'ЬлІк] V скорочувати обсяг; зменшувати масу.
(іеЬшік ['бі:'Ьлт)к] V розм. 1) викривати (обман)', 2) розвінчувати.
деЬипкіп^ ['ді:'Ьлі]кіі]] п розм. 1) викриття (обману); 2) розвінчування.
(ІеЬиз [ді:'Ьлз] V висаджувати (ся), вивантажувати (ся) з автомашин.
ДеЬиззіпз-роіііі [бі: 'Ьлзп] 'роті] п військ, пункт вивантаження з автотранспорту.
(ІеЬиі ['деіЬи:] фр. 1. п 1) дебют; перший виступ; іо таке опе’з ~ дебютувати; 2) перша поява в суспільстві; 3) шах. дебют, початок партії; 2. V дебютувати.
(іеЬиіапі ['деЬіиіа:і]] п фр. дебютант.
(іеЬиіапіе ['деЬ]иіа:пі] п фр. дебютантка.
десасЬогд [ 'сіекокогсі] 1. п десятиструнна арфа; 2. ад] десятиструнний.
(ІесаДаІ ['декаді] ад] 1) що складається з десяти; 2) що відбувається кожні десять років.
десаде ['декеїд] п 1) десятиріччя; 2) іст. декада; десять днів; 3) десяток, група з десяти.
десадепсе ['декадапз] п 1) занепад, погіршення; 2) мист. декадентство, занепадництво, декаданс.
десадепсу ['декадапзі] п 1) занепад, розклад; 2) див. десадепсе 2.
десадепі ['декадапі] 1. п декадент; 2. ад] 1) зіпсований; нездоровий; що розкладається; 2) декадентський, занепадницький.
(іесадіс [ді'каедік] ад] десятеричний.
деса^оп ['декадап] п десятикутник.
(іесазупоиз [ді'каедзшаз] ад] бот. десятиматочкови й.
десаЬедгаІ [,дека'Ьі:дга1] ад] десятигранний.
десаЬедгоп [,дека'Ьі:дгап] п мат. десятигранник.
десаІсШсаііоп ['ді:,кгеІ8іії'кеі/п] п декальцинація, видалення вапнистої речовини.
(ІесаІсИу [ді:'кж!зі£аі] V декальци-нувати, видаляти вапнисту речовину.
десаісотапіа [ді,к&1кои'теіп]а] п друк, декалькоманія.
сіесаіііге ['декаДі:іа] п декалітр.
(Іесаіозізі [ді'кгеїадзізі] п тлумач десяти заповідей.
(іесаіозие [ 'декаїод] п бібл. декад6г, десять заповідей.
Десашеіге ['дека,ті:1а] п декаметр.
Десатр [ді'кгетр] V 1) зніматися з табору, виступати з табору, залишати (згортати) табір; 2) сховатися, зникнути; втекти.
десатршепі [ді'кгетртапі] п 1) згортання табору; виступ з табору, зняття з табору; 2) швидке зникнення, втеча.
десапаї [ді'кеїпі] ад] деканський.
десашігоиз [дґкгепдгаз] ад] десяти-тичйнковий, з десятьма тичинками.
(1есап£ііІаг [де'кгеі]д]и1а] ад] мат. десятикутний.
десапі [дґкеїпаї] ад] церк. 1) розташований поруч з місцем декана, деканський (про хор); 2) виконуваний деканською стороною хору.
десапі [ді'кгепі] у 1) зціджувати; фільтрувати; зливати з осаду; 2) переливати з пляшки у графин (вино); 3) спорожнювати; зливати.
десапіаііоп [,ді:кгеп'іеі/п] п 1) зціджування; фільтрація; 2) переливання.
десапіег [ді'кгепіа] п 1) графин, карафа; 2) відстійник.
десарЬуІІоиз [.дека'іїіаз] ад] бот. десятая исткбвий.
(Іесарііаіе [ді'каерііеіі] V 1) відтинати голову, обезголовлювати; 2) амер. розм. змінювати (знімати) керівництво урядових установ.
(іесарііаііоп [ді,кгері'іеі/п] п 1) від
тинання головй, обезголовлювання; 2) амер. розм. зміна керівнйцтва.
десароД ['декарод] 1. п зал. локомотив з десятьма ведучими колесами, декапод; 2. ад] зоол. десятиногий.
(Іесарода [ді'каерада] п рі зоол. 1) декаподи, десятиногі раки; 2) головоногі молюски з десятьма щупальцями.
десагЬопаіе [ді:'ка:Ьапеіі] V хім. зневуглецьовувати.
(ІесагЬопітаііоп [ді:,ка:Ьапаі'хеі/п] п хім. зневуглецювання, декарбонізація.
десагЬопіге [ді:'ка:Ьапаіг] V очищати від нагару (кіптяви).
йесагіеіігаііоп [ді.ка:іі1аі'геі/п] п декартелізація.
(іесазіуіе [ 'деказіаіі] п архт. портик з десятьма колонами.
(іесазиаііхаііоп [ді:,каег]иа1аі'2еі/п] п ліквідація плинності робочої сйли.
десазиаііге [ді:'кае2]иа1аіг] у ліквідувати плйнність робочої сйли.
десазуІІаЬіс [ 'деказі'ІгеЬік] 1. п десятискладовий вірш; десятискладове слово; 2. ад] десятискладовий.
(іесаіЬІеіе [ді'каеО1і:1] п спорт, десятиборець.
десаііііоп [ді'каеОІоп] п спорт, десятиборство.
Десау [ді'кеї] 1. п 1) гниття, розкладання; в’янення; 2) псування, руйнування; 3) ослаблення, занепад, розлад; розпад; загнивання; 4) фіз. радіоактйвний розпад; 5) фіз. згасання; 6) зменшення, скорочення; 2. у 1) гнйти, розкладатися; псуватися; 2) занепадати, руйнуватися; 3) в’янути (про рослини); 4) чахнути; згасати; 5) призводити до занепаду; підривати (здоров'я); 6) опускатися (про людину); 7) зменшуватися, скорочуватися.
десауед [дґкеїд] ад] 1) зіпсований, прогнйлий; 2) зів’ялий; 3) зруйнований, занепалий; 4) розкладений.
десауіпв [ді'кепі]] ад] загниваючий, гниючий; ~ іооій мед. каріозний зуб.
десеазе^ [ді'зі :з] 1. п смерть, кон-чйна; 2. у 1) сконати, померти; 2) припинятися.
десеазед [ді'зкзі] 1. п (ііте ~) небіжчик, покійник; збірн. померлі, покійники; 2. ад] покійний.
десеіі [ді'зі:і] п 1) обман; облуда; 2) вйкрут; хитрощі; трюк; 3) шахрайська вйтівка; 4) брехлйвість.
десеіійіі [ді'зі:іГй1] ад] 1) обманний, облудний; 2) віроломний; зрадницький; 3) обманливий.
«іесеііГиІІу [ді 'зі:і£й!і] аду 1) брех-лйво; по-зрадницькому; 2) обманливо, облудно.
(ІесеіІЇйІпезз [ді'зі:іГи1піз] п 1) обманливість, облудність; 2) схйльність до обману; брехлйвість; дволйчність.
(іесеІуаЬІе [дГзі:уоЬ1] ад] 1) довір
дес
269
<іес
ливий; що легко піддається обману; 2) брехливий.
йесеіуе [ді'8І:у] у 1) обманювати; вводити в оману; обдурювати; 2) розм. розчаровувати; не справдйти сподівань; 3) захоплювати зненацька; 4) доводити до гріха; 5) проводити (час).
(Ієсєіуєг [ді'зі.уа] п обманщик, ошуканець, шахрай.
(Іесеїегаіе ['ді:'зеїагеїі] V 1) зменшувати швидкість, скорочувати кількість обертів; сповільнювати хід; 2) фіз. уповільнювати.
гіесеїегаііоп [ 'ді 8е1а'геі/п] п 1) зменшення швидкості, скорочення кількості обертів; 2) фіз. уповільнення; гальмування; негатйвне прискорення.
десеїегаіог [ ді: 'зеїагена] п 1) тех. редуктор; 2) хім. уповільнювач (реакції).
ВесетЬег [ді'зетЬа] п грудень; іп ~ у грудні; ~ апсі Мау перен. грудень і травень (про старого чоловіка і молоду дружину).
ОесетЬгізі [ді'зетЬті] п рос. іст. декабрйст.
десепсу |'ді:8П8і] п 1) пристойність, добропристойність; 2) ввічливість, чемність; порядність; 3) рі додержання правил пристойності; 4) доречність; Гиіі оГ ~ цілком доречний.
(іесешіагу [сІі Чепап] 1. п десятиріччя; 2. аф 1) десятирічний; 2) що відбувається кожні десять років.
(іесешііа [ді'зепіа] рі від сіесеппіит.
(Іесеппіаі [ді'8еп]аі] аф 1) десятирічний; 2) що відбувається кожні десять років; 3) шо займає посаду протягом десятй років.
(Іесеппішп [ді'зепіат] п (рі сіесеппіа) десятиріччя.
десепі ['ді:8ПІ] аф 1) пристойний; порядний; 2) скромний; 3) славний, мйлий; непоганий; Не \¥гйе8 ~ Еп^іізй він непогано пйше по-англійському; 4) неабйякий, добрячий, чималйй; ~ ГоНипе чималйй статок; 5) шк. добрий, несуворий, непричепливий.
(іесепііу ['діїзтії] асіу 1) порядно, пристойно; 2) скромно; 3) славно, мило; добре; 4) люб’язно, ласкаво.
(іесепігаїігаііоп [ді зепїтаїаі 'геї/п] п децентралізація.
десепігаїіге [ді: 'зепігаїаіг] V децентралізувати.
(іесерііоп [ді'8ер/п] п 1) обман; облуда; шахрайство; 2) ілюзія; обман зору; ~ согрз військ, служба маскування; 3) шахрайський трюк; хйтрощі; брехня.
(іесерііоиз [ді 8ер/38] аф обманливий, облудний.
(іесерііуе [ділери у] аф обманливий, шо вводить в оману; арреагапсез
аге ойеп ~ зовнішність часто обманлива.
(1есерііуепе88 [ді'зеріїупіз] п обман-ливість, облудність.
(ІЄСЄГП [сІ1'8О:п] V 1) розрізняти, розпізнавати; 2) юр. ухвалювати судову постанову.
(іесегШїсаііоп [ді, 8а:1і£ї 'кеі/п] п амер. анулювання повноважень профспілки урядом.
(Іесе88іоп [ді'8е/п] п 1) від’їзд; 2) відокремлення; 3) зменшення.
(ІеСІЬеІ ['<ІЄ81Ье1] п фіз. децибел (акустична одиниця).
(іесШаЬІе [ді'заідаЬІ] аф розв’язнйй.
гіесіде [ді'заід] V 1) вирішувати; приймати рішення; 2) робйти вйбір; іо ~ Ьеіи/ееп 1\¥О акегпайуез вйбрати одно з двох; 3) покласти край ваганням (сумнівам); спонукати (когось)’, схиляти до рішення; ійаі ~з те! вй-рішено!
десідед [дҐ8аідід] аф 1) вйріше-ний; остаточний; певний; 2) рішучий; що не знає вагань; 3) безперечний, безсумнівний; явний; ~ 8ирегіогііу явна перевага.
десідедіу [ді'8аідід1і] адк 1) рішуче; остаточно; 2) безсумнівно, безперечно, явно.
(Іесісіег [ді'заіда] п спорт, вирішальна зустріч; вирішальний забіг.
(іесісіиоиз [ді'8ід]иа8] аф 1) зоол. що періодйчно скидається (про роги)’, 2) молочний (про зуби)’, 3) бот. лис-тянйй, листопадний; що періодйчно втрачає лйстя; 4) перен. скоромину-щий, швидкоплйнний.
(іесі£гат(те) ['дезідгает] п дециграм.
десіїііге [ де8і, 1і:іа] п децилітр.
Оесіта ['дезіта] п ж. ім'я Десіма.
десіта ['дезіта] п (рі сіесітае) 1) десята частйна; 2) муз. децима.
(іесішае ['<іе8іті:] рі від сіесіта.
десітаї ['дезітаї] 1. п 1) десятковий дріб; 2) рі арифметйчні дії з десятковими дробами; 2. аф десятковий; ~ Егасііоп десятковий дріб; ~ поіаііоп десяткова система чйслення; ~ зузіет оГ теазигез десяткова система мір.
десітаїізі [ 'дезітаїїзі] п прихйль-ник десяткової системи чйслення.
сіесітаїігаііоп [,де8іта1аі'2еі/п] п перехід на метрйчну систему мір.
(іесітаїіге [ 'дезітаіаіг] у 1) переводити на метрйчну систему мір; 2) перетворювати на десятковий дріб.
(Іесітаіе ['дезітек] V 1) військ. страчувати (розстрілювати) кожного десятого; 2) спустошувати; винйщува-ти, косйти; сйоїега ~д (Не рориіаііоп холера косйла населення.
(Іесітаііоп [,де8і'теі/п] п 1) військ. страта (розстріл) кожного десятого; 2) спустошення; вйнищення, знйщення.
(іесітезігіаі [,дезі 'тезіпаї] аф десятимісячний (про строк тощо).
десітеїге ['дезі,ті:1а] п дециметр.
десіто-$ехіо ['дезітои'зекзіои] п друк, формат кнйги в одну шістнадцяту частку аркуша.
Оесішиз ['дезітаз] л ч. ім'я Десімус.
(ІесірЬег [ді'заіГа] у 1) розшифровувати; 2) розплутувати; розгадувати; розбирати; 3) давати ключ (до чогось).
ДесірЬегаЬІе [ді'заіЬгаЬІ] аф 1) що піддається розшифруванню; 2) розбірливий (про почерк).
десірЬегег [ді'заіЬга] п дешифру-вальник.
ДесірЬешіепі [ді'заіГатапі] п дешифрування, розшифрування.
десізіоп [ді'зізп] п 1) рішення; іо таке (іо іаке) а ~ прийняти рішення, зважитися; у/йаі І8 уоиг ~? що ти вй-рішив?; 2) юр. вйзначення, вйрок; 3) ріш^ість, твердість; а тап оГ ~ рішуча людйна; 4) спорт, перемога по очках.
десі$І¥Є [ді'заїзіу] аф 1) вирішальний; переконливий; остаточний; останній; ~ \¥огсі останнє слово; 2) рішучий, сповнений рішучості; 3) явний, безперечний, очевидний; безсумнівний.
(1есІ8І¥е1у [сії'заїзіУІі] асіу 1) рішуче; 2) переконливо; остаточно; 3) явно, безсумнівно.
(ІЄСІ8ІЄГЄ [ деЗІЗІІЗ] П ГЄКТОЛІТр.
(ІесИігепіге [ді'зііігапаїг] у позбавляти прав громадянства.
ОЄСІ118 ['дк/іЗЗ] п ч. ім'я Дішіус, Дісіус.
(ІЄСІ¥І1І2Є [сії '81У1ІН12] V ПрИЗВОДИТИ до здичавіння.
Веск [дек] п ч. ім'я Дек (зменш, від Оехіег).
(іеск [дек] 1. лі) палуба; иррег (тіддіе, 1о\уег) ~ верхня (середня, нй-жня) палуба; ипдег ~ у трюмі; аіі йапдз оп ~! свистати усіх нагору!; 2) дах (вагона)’, 3) підлога (у вагоні трамвая); 4) настил мосту; 5) амер. розм. колода (карт); 2. V 1) настилати палубу; 2) прикрашати, прибирати, опоряджати.
деск-Ьеаш ['декЬі:т] п мор. палубний бімс.
деск-Ьгід^е ['декЬпдз] п мор. місток.
деск-саЬіп ['дек'кзеЬш] п каюта на палубі.
деск-саг^о ['дек'ка:дои] п (рі -оез, -08) палубний вантаж.
деск-скаіг ['декі/єа] п шезлонг.
дескед [декі] аф 1) що має палубу; 2) прикрашений, прйбраний, вйряд-жений.
дескег ['дека] п 1) палубне судно; 2) мор. палубний матрос; 3) розм. палубний пасажйр.
6ЄС
270
(ІЄС
беск-каші ['сІекЬаепсІ] п 1) палубний матрос; 2) рі палубна команда.
(1еск-1іои$е ['бекйаиз] п мор. 1) рубка; 2) салон на верхній палубі.
(Іескіпз ['сіекіт)] п 1) прикраса; оздоблення; 2) опалубка; настил; 3) палубний матеріал; 4) проїзна частйна мосту.
<1еск1е-е<1&е<1 ['бекі'ебзб] ад] з нерівними краями (про папір).
(1еск-1І£Іі< [ 'бекіай] п мор. палубний ілюмінатор.
(іеск-іоасі ['бекіоиб] див. беск-саг^о.
(Іеск-ріегсіп£ [ '6ек,рЮ8П]] ад] мор. бронебійний (про снаряд).
(Іеск-гооГ ['6екги:Г] п майже плоский дах.
(1еск-іепііі$ ['бекДепіз] п теніс на палубних кортах.
(Іесіаіш [бґкіеїт] у 1) промовляти з пафосом; ораторствувати; виголошувати помпезні промови; 2) виголошувати промову (на задану тему); іо ~ а§аіп8і осуджувати, різко виступати проти (чогось), протестувати проти (чогось); 3) амер. декламувати, читати (вірші).
(Іесіашаііоп [,6ек1а'теі/п] п 1) декламація, художнє читання; 2) урочиста промова; 3) вйступ на задану тему; 4) ораторське мистецтво; красномовство; 5) просторікування; патякання.
(Іесіатаіогу [бі'кізетоіоп] ад] 1) ораторський; 2) декламаційний; 3) пишномовний; помпезний.
сіесіагапі [бі'кієагапі] п юр. 1) по-давач (заяви); заявник; 2) амер. іноземець, який подав документи, щоб йому надалй американське громадянство (тж ~ аііеп).
бесіагаііоп [,6ек1а'геі/п] п 1) декларація (документ); ~ оГ гі£йі8 декларація прав; 2) оголошення, заява, проголошення (війни тощо); 3) освідчення (у коханні); ~ оГ іоує освідчення в коханні; 4) юр. позов; 5) юр. урочйста заява свідка; 6) мйтна декларація.
сіесіагаііуе [сії 'кіаегаііу] ад] 1) дек-ларатйвний; 2) грам, розповіднйй; ~ 8ЄПІЄПСЄ розповідне речення.
бесіагаіогу [Ні 'кіаегаіп] ад] 1) дек-ларатйвний; 2) пояснювальний.
(іесіаге [бі'кієа] у 1) оголошувати; проголошувати; заявляти; 2) визнавати; 3) карт, оголошувати козир; 4) показувати, пред’являти; 5) висловлюватися (за — Гог; проти — а^аіпзі); висловлювати ставлення; іо ~ опезеІГ вйсловитися, показати себе; 6) юр. подавати позов; < \ує11, І ~ ! розм. от так штука!, оце так!, от тобі й на!
бесІагеЛ [бі'кієаб] ад] 1) оголошений; заявлений; проголошений; 2) явний; вйзнаний.
(Іесіагег [бі'кієага] п подавець декларації.
(1есІа$$е(1 ['Ні:'к1а:8і] ад] декласований.
(1ес1а$8Иу ['Ні:'кІаезіГаї] у розсекречувати (документи тощо).
(1есІеп$іоп [Ні'кіеп/п] п 1) схил; знйження; 2) занепад; 3) відхйлення, відхід; 4) ввічлива відмова; 5) грам. відміна.
бесІіпаЬІе [бі'кіаіпаЬІ] ад] грам, відмінюваний.
сіесііпаіе ['Некішіі] ад] бот. загнутий, пригнутий, відхйлений донйзу.
(Іесііпаііоп [,Некії'пеі/п] п 1) відхйлення, схиляння; нахил; 2) астр. схй-лення; 3) деклінація (магнітної стрілки); 4) орієнтування (карти тощо); 5) ввічлива відмова; 6) занепад; моральний розклад; 7) грам, відміна.
сіесііпаіог ['Некішеїіз] п компас схйлення; деклінатор.
*>(1ес1іпаІогу [бі'кіаіпоіап] ад] що відхиляє (відмовляє, відводить).
сіесііпаіиге [Ні 'кіаіпоі/о] п відхйлення, ввічлива відмова; відвід.
сіесііпе [Ні'кіаіп] 1. п 1) занепад; 2) знйження (цін); 3) зменшення, спад; виснажування; 4) погіршання (здоров'я); 5) схил (тж перен.); 6) кінець, захід, прйсмерк; Нте ~ оГ ІіГе старість; 7) виснажлива хвороба (сухоти); 8) бот. в’янення; 2. у 1) спускатися, ітй вниз (під уклон); 2) нахилятися; схилятися; 3) заходити (про сонце); 4) зменшуватися, убувати, спадати; скорочуватися (про ціни); 5) занепадати; погіршуватися; слабшати; чахнути; 6) відкидати, відхиляти (пропозицію тощо); відмовляти; не приймати; 7) грам, відмінювати; 8) ухилятися, відходити, відступати (від прийнятого зразка).
<1ес1іпіп£ [бі'кіаіпп] ] ад] 1) похй-лий; ~ уеагз похйлий вік; 2) чахлий; що засихає.
(Іесііпозгарії [Ні 'кіаіподга:£] п астр. деклінбграф.
бесііпотеїег [,6ек1і'потйо] п геод. деклінометр, уклономір.
(Іесііуііоиз [<іі кііуіізз] ад] досить крутйй (про схил).
(ІеСІІУІІу [61'кІІУКі] п похйлість, пологий спуск; схил, укіс.
(ІесІІУоиБ [61 'кіаі798] ад] спадистий, пологий.
(ІесІиСсІї [ біґкілі/] у тех. розчіпляти, виключати, вимикати (зчеплення).
бесосооп [,6і:ка'ки:п] у військ, роз-чбхлювати (бойову техніку).
(іесосі [бі'кокі] у готувати відвар; відварювати; настоювати.
бесосііоп [6і'кок|п] п 1) виварювання; відварювання; 2) лікувальний відвар, декокт.
бесобе ['біґкоиб] у розшифровувати, розкодбвувати.
бесобег ['біґкоиба] п 1) шифрувальник; 2) декодуючий прйстрій.
Десоїіаіе [бі'коіеіі] у обезголовлювати, відтинати голову.
(ІесоИагіоп [,6і:ка'1еі/п] п обезголовлювання, відтинання головй.
(Іесоїогаіе І [біґкліопі] ад] знебарвлений.
(Іесоїогаіе II [6і: 'кліогеїі] ад] знебарвлювати.
(Іесоїош* [біґкліо] у знебарвлювати.
йесоїоигапі [6і:'кліогопі] ад] знебарвлюючий.
бесоїоигаііоп [6і:,кл1о'геі/п] п знебарвлювання.
йесоїоигіге [6і: 'кліогаїг] у знебарвлювати.
(ІесотрепБаііоп [6і:,когпреп'8еі/п] п мед. декомпенсація.
(ІесотрозаЬІе [,6і:кат'роигоЬ1] ад] що розкладається на складові частйни.
6есошро8е [,6і:кот'рои2] у 1) розкладати на складові частйни; 2) розбирати, аналізувати; 3) розпадатися, гнйти, розкладатися.
6есотро8ег кбцкот'роихо] п хім. 1) речовина, яка розкладає (розчиняє) щось на складові частйни; 2) апарат для розкладання.
бесошроБІіе [біґкотрахн] ад] складнйй; складений із складовйх ча-стйн; складовйй.
(Іесотрозйіоп [,6і:котро'хі/п] 1) розклад, розкладання; 2) розщеплення; 3) ГНИТТЯ.
бесотрошкі [,6і:кот'раип6] 1. п складене слово; те, що складається із складовйх частйн; 2. ад] багаторозділь-ний; що складається із складовйх частйн; 3. у 1) ускладнювати; 2) розкладати на складові частйни.
6есотрге88 [,6і:кот'рге8] у зменшувати (знйжувати) тиск.
6есотрге88іоп [,6і:кот'рге|п] п 1) (поступове) знйження тйску; 2) мед. декомпресія.
6есотрге88ог [,6і:кот'рге8о] п тех. декомпресор.
6есоіі8есга1е [6і:'кзп8ікгеК[ у секуляризувати.
6есоп8есгаІіоп [ '6і:, копві 'кгеї/п] п секуляризація.
бесопіатіпапі ['6і:капЧаетіпопІ] п дегазуючий (дезактивуючий) засіб.
бесопіатіпаіе ['6і:коп'(аетіпей] у дегазувати, дезактивувати, дезінфіку-вати.
(ІесоШатіпаііпз [ '6і:копЧаеттенід ] ад] дегазуючий, дезактивуючий, знезаражувальний; ~ а§епі військ, дегазуючий засіб.
бесопіатіпайоп |'6і:копдаеті'пеі/п] п дегазація, дезактивація, знезаражування; ~ сепіге (зіаііоп) військ, дегазаційний пункт.
бесопігоі [ '6і:коп (гой!| 1. п звільнення від (державного) контролю;
(іес
271
неє
зняття контролю; 2. V звільняти від (державного) контролю; знімати контроль.
йесог ['Неіко:] п фр. 1) орнамент; 2) архт. декор; 3) театр, декорації; 4) оформлення (виставки тощо).
йесога [сіі'коіго] рі від сіесогит.
Десогаіе [Некагеїі] V 1) прикрашати; прибирати; декорувати; іо ~ а Скгізітаз-ігее прикрашати ялинку; 2) опоряджати, обладнувати, обклеювати шпалерами (кімнату); 3) оздоблювати, уквітчувати; 4) нагороджувати орденами (медалями).
ііесогаїед [ НекогеїІїН] аф 1) прикрашений; оздоблений; декорований; 2) що використовує прикраси; 3) нагороджений орденом (медаллю).
бесогаїіоп [,Неко'геі/п] п 1) прикраса; оздоблення; убрання; декорування; 2) архт. зовнішнє і внутрішнє опорядження; інтер’єр, екстер’єр; 3) нагорода, орден, відзнака; 4) рі святкові знамена, гірлянди; святкове оздоблення.
(іесогаїіуе ['Некогоііу] аф декоративний; ~ ап декоративне (прикладне) мистецтво.
йесогаїог [ 'НекогеїЮ] п 1) архітектор-декоратор; іпіегіог ~ художник інтер’єру; 2) маляр; шпалерник.
йесоге [Ні'ко:] V прикрашати, прибирати.
(1есогео£гар1іег [Ні,кз:п'здгаЬ] п художник-декоратор.
(Іесогоиз ['Некзгзз] аф пристойний, порядний; що додержує пристойності; статечний.
(іесоїіісаіе [Ні'ко:іікеіі] V 1) здирати (знімати) шкірку; очищати від лушпйння; вирізати серцевину; 2) знімати кору; 3) лущити зерно; 4) здиратися, сходити (про шкіру тощо); 5) викривати, зривати машкару.
(іесогіісаііоп [Ні,ко:*і'кеі/п] п декортикація.
(Іесогіісаіог [Ні'ко:1ікеііз] п 1) круподерня; 2) декортикатор.
йесогит [Ні'кз:гзш] п (рі тж сіесога) 1) зовнішня пристойність, декорум; вйхованість; 2) звич. рі етикет, правила пристойності; 3) велйчна краса.
десоу [Ні'кзі] 1. п 1) пастка; 2) принада; 3) людйна, яка заманює іншого в пастку; 4) військ, макет; ~ Ьапегу фальшйва батарея; 2. V 1) приманювати, заманювати в пастку; 2) зваблювати, спокушати; обманювати.
(Іесоу-зііір [Ні'кзфр] п мор. суднб--пастка.
йесгеа$е І ['Ні:кгі:$] п зменшення, убування; знйження; ослаблення; спадання.
(Іесгеазе II [<іі:'кгі:з] р 1) зменшувати; 2) зменшуватися; убувати; спадати; іетрегаїиге ~8 температура падає.
сіесгее [сіі'кгі:] 1. п 1) декрет, указ, наказ; закон; іо іззие а ~ вйдати указ; 2) юр. постанова, рішення, ухвала (суду); 3) церк. постанова церковної ради; 4) церк. веління; 2. р 1) видавати декрет (указ, наказ); декретувати; наказувати; давати розпорядження; 2) визначати, вирішувати; 3) юр. ухвалювати судове рішення (постанову), приймати ухвалу; 4) припйсувати, пропонувати.
сіесгетепі ['Некптопі] п 1) зменшення, спадання; 2) фіз. затухання, демпфірування; 3) мед. стадія затихання хвороби.
(Іесгерк [Ні'кгерії] аф 1) старезний, одряхлілий, старйй; 2) ветхий, застарілий; зношений.
(ІесгеркшІе [Ні'кгерЦ)и:Н] п 1) старезність, стареча неміч; 2) ветхість, дряхлість; застарілість.
(Іесгезсепі [Ні'кгезпі] аф що убуває (зменшується).
йесгеїаі [Ні'кгі:11] 1. п 1) церк. декрет, постанова; 2) рі іст. декреталії; 3) наказ, вйзначення, розпорядження; 2. аф визначальний, наказовий.
(ІесгеЙуе [Ні'кгкіїу] аф декретний; що має сйлу декрету.
(іесгеіогу [Ні'кгі:1зп] див. Песгеїіуе.
(Іесгіаі [Ні'кгаюі] п відкрйте осудження, осуд; різка крйтика.
Несгот [Ніґкгаип] V позбавляти корони; скидати з престолу; розвінчувати.
(1есги$1а1іоп [,Ні:кгл5'іеі/п] п усування (знімання, зрізування) шкурки.
(іесгу [НГкгаї] V 1) відкрйто осуджувати, гудити, ганити; ганьбйти; 2) знецінювати (валюту).
(ІесгузіаШгаііоп [Ні,кп$сз1аі хеі/п] п декристалізація.
(1есиЬійі$ [Ні'к]и:ЬіІ38] п мед. 1) лежаче положення; 2) пролежень.
(Іесшпап ['Некішпзп] аф 1) колосальний, величезний; ~ у/ауе дев’ятий вал; 2) іст. що належить до десятої когорти.
(ІесшпЬепсу [Ні'клтЬопзі] п 1) лежаче положення; лежання; 2) прику-тість до ліжка.
НеситЬепІ [Ні'клтЬзпі] аф 1) лежачий; 2) бот. лежачий або нахйлений до землі; сланкий (про рослину).
НесшпЬііиге [Ні'клтЬіІ/з] п 1) лежання; 2) прикутість до ліжка (про хворого); 3) постільний режйм.
Несиріе ['Нещирі] 1. п число, збільшене удесятеро; подесятерена кількість; 2. аф подесятерений; 3. V збільшувати удесятеро.
Несштепі [Ні'клгзпі] аф бот. низ-хіднйй, спаднйй.
(іесіі$ ['Ні:кзз] п розм. крона, п’ять шйлінгів.
(1еси$$а<е [Ні'клзії] аф 1) пересіч
нйй, перехресний; 2) бот. хрестоподібний.
с!еси$$а<іоп [,Неко'8еі/п] п 1) перехрещування; перетинання, перетин; пересікання; 2) рит. хіазм.
сіе(Іаіі$ [Не'На :д] п фр. 1) спорт, частйна тенісного майданчика (від лінії подачі до задньої лінії); 2) (іке ~) збірн. глядачі.
(Іесіесогаіе [Ні'Некагеїі] V спотворювати, викривляти.
«Іесіепсіа [Ні'НепНо] рі від ПеПепПит.
(Іедешіит ['Ні'НепНзт] п (рі НеПеп-Па) тех. висота ніжки зуба зубчастого колеса.
ЛеНепІіГЇоп [,Ні:Неп'Іі/п] п фізл. випадання зубів.
НеШсаІе [ 'НеНікеїі] V 1) присвячувати; надпйсувати (книгу тощо); 2) освячувати (церкву тощо); 3) амер. розм. відкривати (урочисто); 4) передавати (у громадське користування тощо).
(іесіісаіесі [НеНікеїІїН] аф 1) присвячений; 2) освячений; 3) відкрйтий.
дедісаііоп [.НеНі'кеї/п] п 1) присвячення; 2) вйсвячення; освячення; 3) присвята, напис (у книзі); 4) передача (у громадське користування тощо).
(іесіісаіог ['НеНікеїіо] п автор, якйй присвячує кнйгу (комусь).
(ІеШсаІогу ['НеНікзізп] аф присвят-нйй.
сіесіШоп [Ні'Ні/п] п здача, капітуляція.
НеНисе [Ні'фигз] V 1) виводити (формулу); робйти вйсновок; 2) простежити, з’ясувати (походження тощо); 3) утворювати; 4) утворюватися, походити; 5) приводити (до чогось).
(ІесІисіЬІе [Ні'фиїзоЬІ] аф вивіднйй.
(Іедисі [Ні'НлкІ] V 1) віднімати; утрймувати; скидати, зменшувати; 2) мат. відраховувати, віднімати.
сіесіисііоп [Ні'Нлк/п] п 1) віднімання, утрймання, відрахування; 2) мат. від’ємник; 3) знйжка, скйдка, поступка; 4) вйсновок, умовйвід; наслідок; 5) лог. дедукція; 6) простежування історії (походження).
(іесіисііуе [Ні'Нлкіїу] аф 1) лог. де-дуктйвний; 2) що додержується дедук-тйвного методу.
<1е<1ис<іуе1у [Ні’НлкіїУІі] аду дедук-тйвно.
Оее [Ні:] п ж. ім'я Ді (зменш, від ЕПіїй).
сіеесі [Ні:Н] 1. п 1) вчйнок, дія; справа, діло; 2) дійсність, факт; іп уегу ~ у дійсності, справді; 3) подвиг; діяння; ~ оГ агтз бойовйй подвиг; 4) юр. документ, акт; запис; ю Пга\¥ ир а ~ скласти документ; 2. аду насправді, фактйчно, наділі; 3. у амер. передавати відповідно до акта (документа).
(іееНГи! ['Ні:НГи1) аф діяльний; енергійний.
<1ее
272
деГ
сіеедіезз ['ді:д1і8] асі] бездіяльний; пасйвний.
Веегіга ['ді:дго] п ж. ім'я Дідра.
<Іее]ау ['<іі:с1зеі] п розм. конферанс, записаний на плівку (в радіо- і телевізійних передачах).
деет [ді:т] V гадати, вважати, думати; іо ~ іі \¥І$е іо сіо 8гпіГі. вважати доцільним зробйти щось.
(1е-етрЬа$і$ [ді:'етЬ8і8] п 1) применшення значення (ролі); 2) ел. відносне ослаблення високих частот.
(1еет$<ег ['ді:т8Ю] п 1) суддя; 2) одйн з двох суддів на острові Мен.
Веепа ['ді:по] п ж. ім'я Діна {зменш, від Оегаїдіпе).
Леєр [<іі:р] 1. п 1) глибина, глибочінь; 2) (Йіе ~) поет, море, океан; пу-чйна; 3) безодня, прірва; 4) поет, незбагненна (вічна) таємнйця; 5) гірн. похила вйробка; 2. асі] 1) глибокий, заглйблений; глибйнний; ~ діуе пірнання на глибину; ~ іп геадіп§ заглйблений у читання; 2) сйльний, міцнйй; 3) серйозний; фундаментальний, грунтовний; 4) складнйй, незбагненний; таємнйчий; 5) інтенсйвний; глибокий; ~ ітргеззіоп глибоке враження; 6) повний, досконалий, абсолютний; 7) насйчений, темний, гус-тйй {про колір)', 8) низькйй, грудного тембру {про голос тощо)', 9) бруднйй, непролазний, непрохіднйй; 10) хйт-рий, спрйтний; 11) мед. підшкірний; 12) підсвідомий; ~ роскеї багатство; іо Ье іп ~ \уаіег8 потрапити у скрутне становище; 3. асіу 1) глйбоко; у глибині; 2) дуже, досить, сйльно, багато.
(1еер-Ьпн¥Є(1 [ 'ді:р'Ьгаид] асі] дуже розумний.
(Іеер-Ьпжп ['ді:р'Ьгаип] асі] темно--брунатний.
деер-сиі [ 'ді:р'клі] асі] глйбоко порізаний, з глибоким порізом.
сіеер-сігаиіпз ['ді:р,дго:ід ] асі] мор. з глибокою осадкою.
деер-дгаі¥п ['ді:р'дгз:п] асі] 1) глибокий; що вйрвався з глибинй душі {про зітхання)', 2) тех. глйбоко вйтя-гнутий.
сіеер-(1уе<1 [ді:р'даід] асі] 1) покрй-тий плямами; 2) страшенний; стопроцентний.
(Іеереп |'ді:рп] V 1) поглйблювати, робйти глйбшим; 2) поглйблюватися, ставати глйбшим; 3) збільшувати, розшйрювати; 4) збільшуватися, роз-шйрюватися; 5) посйлювати; 6) по-сйлюватися; 7) робйти темнішим, ін-тенсйвнішим {про колір)', згущати; 8) знйжувати {тон)’, 9) знйжуватися {про звук тощо).
деер-Гек ['ді:рТек] асі] глйбоко спрййнятий, пережйтий.
деер-Геіскед ['ді:р'£еф] асі] глибокий {про стогін тощо).
гіеерГгееге [ 'ді:р£гі:г] 1. п моро-
зйльник; 2. V заморожувати {продукти).
(іеер-вгееп ['ді:р'дгі:п] асі] темно--зелений.
дееріе ['сііірі] п розм. стереоскопічний фільм.
деер-іаід ['ді:р'1еід] асі] 1) глйбоко закладений; 2) докладно розроблений і засекречений; ~ зсЬете продуманий план.
сіееріу ['ді:р!і] асіу 1) глйбоко; на велйку глибину; на великій глибині; 2) серйозно, глйбоко; сйльно, дуже; іо Гееі ~ глйбоко переживати; іо соп-зідег іЬе зиЬіесі ~ всебічно обмірковувати питання; 3) низькйм голосом, на низькйх тонах; 4) концентровано, густо {про колір)', 5) майстерно.
деертозі ['дкртоизі] асі] найглйб-ший.
(Іеер-тоїШіесІ [ 'ді:р'таидд] асі] го-лоснйй, гучнйй.
(Іеерпезз ['с1і:рпі8] п глибина, глибочінь.
сіеер-геасі ['<іі:р'ге<і] асі] начйтаний; знаючий; досвідчений.
деер-гооіед ['<іі:р'ги:Ис1] асі] 1) глйбоко вкорінений; що має глибоке коріння; 2) закоренілий, глибокий; ~ гєу-егепсе глибока повага.
(1еер-8еа ['ді:р'8І:] асі] глибоководний.
(1еер-8еаіе(1 ['ді:р'8І:іід] асі] 1) глибокий; закорінений; 2) твердйй, не-похйтний; 3) затаєний, глйбоко прихований.
<іеер-8е1 ['ді:р'8Є1] асі] глйбоко посаджений; ~ еуез глйбоко посаджені очі.
(іеег [сію] п {рі без змін) 1) зоол. олень; гееі ~ благородний олень; 2) червоний звір; 8та11 ~ дрібні тварйни; перен. дрібнота; 3) червоно-брунатний колір; ’Ф* ~’з еуе каштан.
(1еег-соІоиге<1 ['дю,кл1ад] асі] рудувато-червоний.
сіеег-сіоз ['дюдзд] п шотландська хортиця.
гіеег-Гепсе ['дюГепз] п висока огорожа.
(ІЄЄГ-ҐОГЄ8І ['діз,Гзп8і] п оленячий заповідник.
гіеег-Ьаіг ['дізЬєз] п 1) шерсть оленя; 2) бот. очерет дернйстий.
гіеег-Ьоипгі [ дюкаипд] п шотландська хортйця.
сіеег-тоизе ['дютаиз] п {рі деег--тісе [-таїз]) зоол. оленяча (білонбга) мйша.
сіеег-песк ['дізпек] п тонка шйя {у коня).
сіеег-рагк [ 'дюра :к] п оленячий заповідник.
(Іеегекіп ['дюзкіп] п оленяча шкіра; лосяча шкіра; замша.
(Іеег-8ІаІкег ['дю,8Ю:кз] п 1) мис-
лйвець за червоним звіром; 2) (мисливський) повстяний капелюх.
(Іеег-зіаїкіпз ['дю,8Із:кіі]] п полювання на оленів.
(Іеег-8іеа1ег ['дю,8іі:1з] п браконьєр, що убиває оленів.
(Іееп-іі^ег ['діз'іаідз] п зоол. пума, кугуар.
деҐасе [сІї'Геїз] V 1) спотворювати, псувати, нівечити, калічити; 2) стирати, робйти нерозбірливим (нелегкйм) для читання; вимазувати; 3) затінювати, затемнювати; кйдати тінь.
деГасешепі [діТеїзтзпІ] п 1) псування, спотворення, калічення, перекручення; 2) стирання, вимазування; 3) виродлйвість, потворність.
(1е Гасіо [ді: Тгекіои] асіу лат. де--факто, на ділі, фактйчно.
деґаісаіе ['діТаеІкей] V робйти розтрату, розтрй цькувати.
(ІеГаїсаІіоп [,ді:£ае1'кеі/п] п 1) присвоєння чужйх грошей; розтрата; 2) розтрачена сума; 3) провйна.
деґаісаіог [ 'діТжІкеїЮ] п розтратник; розкрадач.
деГатаііоп [,де£з'теі/п] п дифамація; обмова, наклеп.
деГатаіогу [діТаетзПі] асі] наклепницький; що безчестить (ганьбйть); дискредитуючий.
деГате [ді'Геїт] V 1) ганьбити, порочити; зводити наклеп; 2) паплюжити, безчестити; 3) обвинувачувати.
деГаКед [ді:Таеид] асі] знежйрений.
(ІеГаиІі [ді'Гг.11] 1. п 1) невиконання зобов’язань; неплатіж; відмова від сплати боргу; 2) недодержання {правил)', недогляд, недбалість; 3) юр. нез’явлення в суд; 4) спорт, вйхід із змагання; 5) мисл. втрата {сліду); 6) нестача, брак {чогось); бідність; іп ~ оГ за браком, через відсутність {чогось); 2. V 1) не виконувати своїх зобов’язань; 2) юр. не з’являтися в суд, ухилятися від з’явлення в суд; 3) юр. ухвалювати заочне рішення; 4) спорт. виходити із змагання, припиняти боротьбу; 5) не вистачати, бракувати {чогось).
деґаиііег [ді'£з:1із] п 1) той, хто не виконує своїх зобов’язань (обов’язків); 2) неплатник; 3) банкрут; 4) розтратник; 5) юр. сторона, яка ухиляється від з’явлення в суд; 6) солдат — порушник дисципліни; 7) спортсмен, якйй вйбув із змагання.
деГеа$апсе [ді Ті :23П8] п юр. 1) анулювання, скасування, відміна; знйщення; 2) умова відміни; застереження в документі.
деГеа$е [ді'Ґг.г] V анулювати, скасовувати, відміняти.
деґеазіЬІе [ді'Гг.гаЬІ] асі] що може бути скасований (відмінений, анульований).
деГеаі [дГ£і:і] 1. п 1) поразка, роз-
(ІеГ
273
<1еГ
грбм; 2) крах (надій)', 2. V 1) завдавати поразки, розбивати; 2) юр. знищувати; відміняти, анулювати.
(ІеГеаІІБіп [сІї'Еіііхт] п пораженство, поразництво.
беГеаЙ8( [сії Ті .1181] п пораженець, поразник; капітулянт.
(іеГеаШге [сІїТп/а] 1. п зміна, переміна; спотворення рис облйччя; 2. V робйти невпізнанним; спотворювати, нівечити.
йеГесаіе ['сІеГікен] V 1) очищати; відстоювати, освітлювати (рідину)', 2) очищатися, відстоюватися; освітлюватися (про рідину)', 3) звільняти (від чогось), позбавляти (чогось)’, 4) фізл. випорожнятися.
йеГесаііоп [,сіе£ї'кеі/п] п 1) очйщен-ня; освітлення (рідини)', 2) фізл. випорожнення, дефекація.
(іеГесі [сІї'Гекі] 1. лі) дефект, недолік; вада, порок, несправність; 2) брак, нестача; іп ~ оГ зтіЬ. за браком чогось; 3) кількість, якої не вистачає; 2. V зрадити, дезертирувати, перекйнутися на сторону протйвника.
(ІеГесііоп [сІҐ£ек/п] п 1) порушення (обов'язку, вірності)', ренегатство; дезертирство; відступництво; 2) провал, невдача.
(ієГєсйує [сії'Гекйу] 1. п 1) мед. де-фектйвний суб’єкт; 2) грам, недостатнє дієслово; 2. ад] 1) неповний, недостатній; недосконалий; 2) несправний, пошкоджений; дефектний, з вадою; 3) дефектйвний, розумово відсталий, недорозвйнений; 4) грам, недостатній.
Деґесіог [сії'Еекю] п відступник; де-зертйр; перебіжчик; неповерненець.
(іеГейаНоп [,сіі:£і'сІеі/п] п забруднення; зараження.
(іеГепсе [сії'Гепз] п 1) захист; іп ~ оГ реасе на захист миру; 2) оборона; пагіопаї ~ оборона країни, національна оборона; ійе $у$іет оГ соПєсііує ~ система колективної безпеки; 3) вйправ-дання, захист; іп опе’з ~ на своє вй-правдання, на свій захист; 4) рі військ. укріплення, оборонні споруди; система оборони; 5) юр. захист; промова захисника; 6) спорт, захист; іеат ~ командний захист; ~ соипзеї юр. захиснйк.
(Іеґепсеїезз [ді Теп8Іі8] ад] 1) безза-хйсний; 2) незахйщений, відкрйтий, уразлйвий; 3) що не обороняється (не захищається).
ДеГепсетап [сії'Еепзтоп] п (рі сіе-Гепсетеп [-топ]) спорт, захиснйк.
<1еґеп(1 [сіГГепсІ] у 1) захищати, обороняти; охороняти; іо ~ опезеІГ Ггот (а^аіпзі) зтЬ. захищатися від когось; 2) захищатися, оборонятися (тж спорт.)', 3) відстоювати, підтрймувати (думку тощо)', 4) юр. захищати на суді, виступати захисником; 5) відбивати
(напад); < босі ~! хай господь мйлує!, боронь боже!
сіеґешіапі [сії ТепсІопі] п 1) юр. відповідач; 2) підсудний, обвинувачений; 3) той, хто приймає вйклик (у суперечці).
(ІеГепсІесІ [сії 'ГепсІїсІ] ад] якого захищають (обороняють).
(ІеГепсіег [сІїТепсіа] п 1) захиснйк; борець (за — оГ); 2) спорт, чемпіон, якйй захищає своє звання.
(ІеґепезІгаНоп [сІї.Гепаз'ігеї/п] п іст. страта викиданням з вікна.
(іеґепзе [сІїТепз] див. сіеГепсе; Ое-рагітепі оГ О. амер. Міністерство оборони; ~ їасіісз військ, оборонна тактика.
(1еґеп$е1е$$ [сії Тепзіїз] див. сіеГепсе-Іезз.
(1еГеп8іЬ1е [сІї'ГепзаЬІ] ад] 1) що може бути захйщений; 2) вйгідний для оборони; 3) що може бути вйправда-ний; 4) оборонний.
(ІеГепзіЬІу [сІї'ГепзоЬІі] аду виправдовуючись, захищаючись.
4єГєп8Іує [сІі'Гєпзіу] 1. п 1) оборона, оборонна позйція; іо зіапй (іо асі, іо Ье) оп ійе ~ оборонятися, захищатися; 2) оборонний (захиснйй) засіб; 2. ад] 1) захиснйй; ~ Гіге військ, загороджувальний вогонь; 2) оборонний.
(ІеҐепзогу [сІї'Гепзагі] ад] захиснйй.
(ІеГег [сІї'Га:] у 1) відкладати, відстрочувати; іо ~ а уізіі відкладати візйт; 2) затримувати (повідомлення тощо); 3) військ, надавати відстрочку від призову; 4) барйтися, гаятися; не поспішати; 5) (іо) рахуватися (з чиєюсь думкою), зважати (на щось); покладатися (на когось); 6) поступатися, підкорятися (комусь — іо).
(ІеГегаЬІе І'сІеЕзгаЬІ] ад] що може одержати відстрочку (про призовника).
(ІеГегепсе [ 'сІеГгопз] п повага, пошана; шаноблйве ставлення; іо ігеаі зтЬ. 'уіій ~ шаноблйво ставитися до когось; іп ~ іо уоиг \уізйєз беручй до уваги ваші побажання.
(ІеГегепі ['сІеГгопі] 1. пі) анат. канал, судйна; 2) гідр, відвіднйй канал; 2. ад] 1) анат. відвіднйй, виноснйй (про протоки, артерії); 2) відвіднйй (про канал); 3) шаноблйвий.
сіеґегепііаі [,сІе£о'геп/1] ад] поштй-вий, шаноблйвий; що ставиться з повагою.
(ІеҐегепііаІІу ['СІеГо'геп/оІі] аду шаноблйво, з повагою.
гіеГегшепі [сії'Ез.тпапі] п 1) відкладання, відстрочення; 2) відстрочка.
(ІеГеггесІ [сІїТо.сІ] ад] 1) відстрочений, відкладений; 2) знйжений; ~ гаіе знйжений тарйф; 3) військ, що одержав відстрочку; 4) уповільнений; 5) запланований на майбутнє; ~ іп-
соте аванс в рахунок майбутніх прибутків.
(ІеГегуезсепсе [,сН:£о:'ує8П8] п мед. спад (припйнення) гарячки; знйження температури.
деЛапсе [сІґГаюпз] п 1) визивна поведінка, демонстратйвна непокора; повна зневага; 2) вйклик; іп ~ оГ зтій. а) всупереч чомусь; б) з очевйдною зневагою до чогось.
(ІеЛапі [сІї'Гаїзпі] ад] 1) визивнйй; непокірний, демонстратйвний; зухвалий; 2) недовірливий.
(ІеЛапІІу [сії Таюпііі] аду визйвно, задйрливо; демонстратйвно.
(іейсіепсу [сІ1'£1/9П81] п 1) відсутність, брак, дефіцйт (чогось); іп ~ у недостатній кількості; 2) військ, некомплект; 3) недолік; вада; неповноцінність, недосконалість; ~ оГ іпїеііесї розумова відсталість.
(ІеЛсіепі [сІі'£і/пі] ад] 1) позбавлений (чогось — іп); недосконалий; недостатній; 2) що не вистачає, неповний, відсутній.
(ІеЛсіепіІу [сІї'Еі/опНі] аду недостатньо; неповно; недосконало.
(ІеЛсіІ |'сІе£і8іі] п дефіцйт, нестача; недолік; раутепіз ~ дефіцйт платіжного балансу.
(ІеЛег [сіїТаю] п заперечувач, запе-речник.
(ІеЛ^игаНоп [сІі,£к^и'геі/п] п спотворення, вйкривлення.
(іеГіїасІе [,сІе£і'1еісІ] 1. п військ. природне укриття; 2. V переховувати (знаходити укриття) у складках місцевості.
(ІеПІе І |'сІі:£аі1] п військ. 1) дефіле; ущелина; вузькйй прохід; 2) дефілювання; проходження вузькою колоною.
(ІеПІе II [сІїТаїї] V 1) дефілювати; проходити вузькою колоною; 2) забруднювати, мазати; 3) плямувати; оскверняти, опоганювати; 4) розтлівати, розбещувати; спокушати.
(ІеПІетепІ [сІї'ЕаіІтзпі] п 1) забруднення; 2) опоганення; осквернення; профанація; 3) розтління, розбещення; спокушання; 4) військ, укриття (схованка) від наземного спостереження.
(ІеПІіаііоп [сІіу£і1і'еі/п] п відібрання дитйни (у батьків).
(ІеПпаЬІе [сіїТаїпаЬІ] ад] що піддається вйзначенню, визначнйй.
(ІеПпе [сІї'Еаіп] V 1) визначати, давати точне вйзначення; 2) характеризувати, давати характерйстику; визначати; 3) встановлювати, окреслювати межі; 4) виділяти, робйти рельєфним.
(ІеЛпііе ['сіеГіпіґ] ад] 1) вйзначений, певний, яснйй, точний; 2) грам, означений; іЬе ~ апісіе означений ар-тйкль; 3) бот. константний.
(ІеПпііеІу ['сІеГітІІі] аду 1) напевно,
4еГ
274
<ІЄ8
виразно, ясно, точно; безсумнівно; 2) розм. звичайно, зрозуміло, звісно.
(ІеГтііепезд Г<1е£ті№і$] л певність; виразність, ясність, точність; безсумнівність.
деЛпіііоп [,сІе£і пі/и] л 1) вйзначен-ня, дефініція; тлумачення; 2) ясність, чіткість, виразність, певність; 3) рад. чітка (ясна) чутність, відсутність перешкод; 4) телеб. чіткість (ясність, різкість) зображення.
(ІєЯпШує [сії ТіпНіу] ад] 1) остаточний; безповоротний; ~ ап8\уег остаточна відповідь; 2) повний, точний; 3) відмітний, характерний, істотний; 4) грам, означальний; що має функцію означення; 5) біол. цілком розвинений, дефінітивний.
(іеГтКіуеІу [сІі'іїпіііуіі] аду остаточно, безповоротно.
(ІеЛпИшІе [ді ТіпйіигсІ] л точність, визначеність, певність.
(ІеЛа^гаЬІе ['деЛздгоЬІ] ад] займистий; що спалахує; горючий.
(іеЛазгаіе ['деЯадгеП] у 1) швидко спалювати; 2) швйдко згоряти; згоряти без детонації.
(1еЛа£гаііоп [,де£1а'дгеі/п] л 1) швидке (інтенсивне) горіння; спалах; 2) згоряння вибухових речовин без вибуху.
сіеЛазгаіог ['сІеЯадгеїІа] л фот. апарат для спалаху (магнію тощо).
(іеЛаіе [сії'Неп] у 1) викачувати, випускати повітря, газ (з чогось); іо ~ а Ііге спустити шину; 2) ек. скорочувати випуск грошових знаків; 3) знижувати ціни; 4) спростовувати (чутки).
деПаііоп [сІї'Неі/п] л 1) викачування, випускання повітря, газу; 2) ек. дефляція; 3) геол. вивітрювання, вітрова ерозія.
(ІеЛесі [ді'ЛекІ] у 1) змінювати напрям (чогось); 2) відхилятися, змінювати напрям; 3) опт. заломлювати; 4) змінювати (тему розмови тощо); 5) військ, наводити (гармату).
ДеЛесіегі [сІї'НекисІ] ад] 1) відігнутий, відхилений; 2) бот., зоол. звислий, схйлений, зігнутий.
(ІеЛесііоп [ді 'Нек/п] л 1) відхйлення від прямого напряму; 2) фіз. схйлення (магнітної стрілки); відхйлення стрілки прйладу; 3) опт. заломлення; 4) тех. прогйн, провисання; 5) військ. кут горизонтальної наводки.
(ІєЛєсНує [сІї'Яекіїу] ад] відхиляючий, схиляючий.
(ІеЛесіог [сІї'Яекіо] л дефлектор, відбивач.
(іеПехед [<Іі'£1ек$1] ад] бот., зоол. повернутий донйзу, загнутий донйзу; що звисає, звисаючий.
(ІеЛехіоп [сІї'Лек/п] див. сіеПесііоп.
(ІеПехиге [сІГЯек/а] л відхйлення, ухйлення.
деПогаіе [сІі'£1о:пі] аф бот. відцві-лий.
(ІеЛогаііоп [,сІі:£1з:'геі/п] л 1) позбавлення невйнності (незайманості); 2) обривання квітів.
(1еЛоге$сепсе [,сІі:£1о:'ге8П8] л мед. збліднення (знйкнення) вйсипу.
(ІеЛо^уег [сІіґЯаиа] у 1) позбавляти невйнності (незайманості); згвалтувати; 2) обривати квіти; 3) виривати з кнйги найкращі сторінкй.
ЛеЛиепі ['сіеПизпі] ад] що стікає (тече) унйз.
(ІеЛих [сІї'Ллкв] л відплйв, відлйв.
ДеПихіоп [сІї'Ллк/п] л 1) виділення слйзу (при катарі); 2) стікання унйз.
деґо££Іп£ [сІї'Ьдід] л усунення запотівання (скла).
деґоііаіе І [діТоиІпІ] аф позбавлений лйстя; з обірваним (опалим) лй-стям.
деГоІіаіе II [діТоиІіеП] у 1) позбавляти лйстя, обривати лйстя; 2) знй-щувати рослйнність (хімічними засобами).
деГоІіаІіоп [сІі,£ои1Геі/п] л дефоліація, втрата (вйдалення) лйстя; опадання лйстя, листопад.
(ІеҐогсе [сІї'Ьіз] у 1) позбавляти власності (когось); 2) незаконно утрймувати чужу власність; 3) заважати виконувати службові обов’язки (судовим чиновникам).
йеґогсетепі [ді'ЬятзпІ] л 1) незаконне угрймання чужої власності; привласнення, захоплення; 2) опір су-довйм чиновникам під час виконання нйми службових обов’язків.
(іеГогезі [ді'Ьпзі] у вирубувати лі-сй; знйщувати лісонасадження.
деГогезІаСіоп [діДопзЧеі/п) л вирубування лісів; знйщення лісонасаджень.
деҐопп [сіїТо:т] у 1) спотворювати, нівечити; перекручувати; псувати; 2) тех. деформуватися); жолобитися).
деГогтаЬІе [ді То:тоЬ1] ад] неміц-нйй, нетвердйй; що піддається деформації.
деГогтаСіоп [,<Іі:£з:'теі/п] л 1) спотворення, нівечення; вйкрив-лення; 2) неподобство, виродлйвість, потворність; 3) погіршання, зміна на гірше; 4) тех. деформація, жолоблення; 5) втрата форми, безформність.
(ІеГоппесІ [діТо:тд] ад] 1) спотворений, понівечений; 2) зіпсований, вй-кривлений.
(іеГогтііу [сІі'£з:тіІі] л 1) потворність, виродлйвість; 2) вйродок; 3) щось зіпсоване (спотворене); 4) вада, дефект; 5) деформбваність.
деГо88Іоп [сІїТо/п] л іст. поховання живцем.
«ІеГгаїмІ [діТго:д] у обманювати; від
бирати (обманом); виманювати (у когось), видурювати.
ЛеГгаїкіаііоп [,сІіТго: 'сІеі/п] л обман, обдурювання; шахрайство.
Дейгау [сІїТгеї] у 1) оплачувати; (о ~ іЬе ехреп8Є8 оплатйти видатки, взяти на себе видатки; 2) користуватися (чимось) безплатно.
(Іеїгауаі [діТгеїаі] л оплата, платіж.
деґгаутепі [діТгеїтапі] див. де-Ггауаі.
(ІеТгееге [с!і:'£гі:х] у розморожувати (заморожені продукти).
(ІеҐгоск ['діґйзк] у позбавляти духовного сану.
(Ієйгобі [сІі:'£го8і] у 1) розтоплювати; розморожувати (продукти); 2) танути, розморожуватися; 3) розморожувати (фонди).
(Іейгозіег [ді:Тго8Іо] л тех. 1) антиобліднювач; засіб проти обледеніння; склообігрівач; 2) дефростер (у холодильнику).
гіеГі [дей] ад] 1) вправний, спрйт-ний, моторний; 2) діал. охайний, че-пурнйй, акуратний, гарний; 3) діал. спокійний.
сіеІЇІу ['дейіі] аду уміло, вправно, спрйтно, моторно, метко.
(ІЄІЇПЄ88 ['СІЄЙП18] л вправність, спрйтність, моторність.
(Іейіпсі [ді'£лі]кі] ад] 1) покійний, померлий; 2) неіснуючий; знйклий; вймерлий; ~ 8ипз погаслі зіркй.
дейшсйоп [сІі'£лі]к/п] л кончйна, смерть.
(ІеГу [сії Таї] 1. л вйклик; 2. у 1) кй-дати вйклик, викликати; 2) відверто не слухатися; ігнорувати, зневажати; 3) не піддаватися, бути складнйм; Ше ргоЬІет сіеїїе8 8о1Шіоп проблема не піддається розв’язанню.
(Іеваз [ді'дгез] у 1) дегазувати; 2) тех. відкачувати газ.
(іе£а$$]П£ [ді'дге8ід] л 1) дегазація; 2) тех. відкачування газу, вакуумування.
(Іе£аіі88 ['ді:'даи8] у військ, розмагнічувати (кораблі).
(ІЄ8аи$$іп8 ['ді/даизід] л військ, розмагнічування (кораблів).
(Іевепегасу [ді'дзепого8і] л 1) вйро-дження; 2) дегенератйвність; 3) занепад, зіпсованість (моралі).
(Іевепегаіе І [ді'дзепопі] 1. л дегенерат, вйродок; 2. ад] 1) дегенера-тйвний, звироднілий; 2) погіршений; 3) зіпсований; розбещений.
(Іевепегаіе II [ді'дзепогеїі] у 1) вироджуватися; 2) погіршуватися, ставати гіршим; 3) призводити до вйрод-ження; 4) виявляти ознаки вйрод-ження.
Девепегаііоп [ділена'геї/п] л 1) занепад, вйродження, дегенерація; Йіе ~ оГ іЬе Котап Етріге занепад Рймської
дев
275
(іеі
імперії; 2) мед. переродження (тканин)', 3) дегенеративність.
йе£епегаіі¥е [сії'сІзепогоЦу] аф д.е-генератйвний; що вироджується.
(ІЄ£ЄПЄГЄ$СЄПСЄ [СІ1,СІЗЄП9'ГЄ8П8] п 1) тенденція до вйродження; 2) процес виродження.
Дебеті [сІі:'сІз9:т] V с. г. видаляти зародок.
(Іевеппіпаіог [сІі:'сІз9:тіпеіІ9] п с. г. дегермінатор.
(1е£1и(іпаіе [ді'діиїтеїі] V вибирати клейковйну.
йе§1и<іііоп [,(Іі:д1и:'п/п] п ковтання, проковтування.
йе^гасіаіюп [,дедг9'деі/п] п 1) деградація; вйродження, погіршання; 2) занепад; 3) ослаблення; зменшення; 4) понйження; розжалування; 5) хім., фіз. деструкція, деградація; 6) геол. знйження земної поверхні.
(іезгасіе [сіі'дгеїсі] V 1) погіршувати; 2) деградувати; погіршуватися; 3) занепадати; 4) призводити до занепаду; 5) псувати, розкладати; 6) псуватися, розкладатися; 7) знйжувати (ціну тощо); 8) зменшувати (масштаби тощо); 9) розжалувати; понйжувати (в чині тощо); 10) принйжувати, підривати авторитет; 11) геол. розмивати; 12) знй-жуватися (про місцевість); 13) відкласти екзамен на рік (у Кембриджському університеті).
(Іе^гайесі [ді'дгеїдід] аф 1) деградд-ваний, погіршений; 2) занепадницький; 3) знйжений, зменшений (про ціну тощо); 4) розжалуваний; 5) принйжений; 6) жив. побляклий; 7) біол. звироднілий.
(іезгаїііпз [Ф'дгеїсІїї]] аф принйз-ливий.
(іедгее [сІї'дгі:] п 1) ступінь, міра; Ьу поступово, потрошку; іо а сегіаіп ~ до певної міри; іп зоте ~ до деякої міри; іо а ~ розм. значно, значною мірою; 2) ступінь споріднення; 3) ранг, звання, соціальний стан; 4) науковий ступінь, звання; 5) рівень; 6) (спортивний) розряд; асіуапсесі ~ другий розряд; 7) юр. тяжкість (злочину); 8) градус; 9) грам, ступінь; ~8 оГ сот-рагізоп ступені порівняння; 10) мат. степінь; 11) східець, сходинка.
йе£гее1е88 [<іі'дгі:1і8] аф без ступеня; якйй не має звання.
(ІЄ&ГЄ88ІОП [дґдге/оп] п 1) зменшення, спад; 2) пропорційне знйження (податку).
(ІЄ£ГЄ88іує [ді'дгезіу] аф 1) спад-нйй, низхіднйй; 2) пропорційно зменшуваний (про податок).
йедіїзі [сіі'длзі] у дегустувати, пробувати на смак, куштувати.
йе^изіаіе [сіі'длзіеіі] див. де^изі.
(іе^изіаііоп [,сіі:дл8'Сеіїп] п дегустація.
(Іеііагсіеіііпз [ді'Ьа:сІпіі]1 п втрата холодостійкості (рослинами).
(ІеЬеїтіпйгаііоп [ді, Ьеітшіаі' геї /п] п дегельмінтизація, вйведення глистів.
(ІеЬізсе [сІї'Ьіз] у 1) зяяти; 2) бот. розкриватися, розпукуватися; лопатися; розтріскуватися (про плоди).
(ІеііІБсепсе [сіґйізпз] п 1) зяяння;
2) бот. розкривання, розпукування, розтріскування, репання (плодів).
(1е1іі$сепі [сІї'Ьізпі] аф 1) зяючий; 2) що розкривається (розпукується, лопається, розтріскується, репає) (про плоди).
(Іеііогп [ді:'Ьо:п] у спйлювати (видаляти) роги (у худоби).
(Іеіютіпз [сіі:'Ьз:під] п 1) спилювання (видалення) рогів; 2) коротке омолоджування (дерев); коротке обрізування гілок. ,
гіеЬогІ [сІї'ЬоІ] у відмовляти (від чогось); переконувати (в помилковості чогось).
(Іекоііаііоп [,сІі:ко:'іеі/п] п відмовляння; переконання (у помилковості чогось).
(Іекиїїег [діґЬлІо] п с. г. лушйльна машйна.
(ІеЬшпапіхе [сііґкіштопаїх] у 1) де-гуманізувати, робйти нелюдяним; 2) робйти безлйким; позбавляти душевного тепла.
(іеІпшшШу [,сІі:1ііи'ткіі£аі] у усувати вологу, осушувати.
(ІеЬусігаіе [діґЬаісІгеїі] у 1) збезводнювати, де гідрату вати; 2) втрачати воду.
(ІеЬусігаііоп [,<іі:Ьаі'с1геі/п] п хім. збезводнювання; дегідратація.
(Іеііусігой'еехіпз [ сі і:, В а і дго и' ігі: 2П] ] п швидке заморожування збезводнених продуктів.
(Іеііусігозепігаіюп [ді, ЬаісІгасІзап аі-2еі|п] п хім. вйдалення водню, дегідрогенізація.
(ІЄІіу(1ГО£ЄПІ2Є [СІ1'ЬаіСІГ9СІ39Паі2І У хім. видаляти водень, де гідрувати.
(Іеііурпогіге ['сІіґЬірпаіаіг] у мед. виводити з гіпнотйчного стану, розгі-пнотизовувати.
(іе-ісе ['<Іі:'аі8] у ав. позбавлятися льоду; усувати обледеніння.
(іе-ісег ['сііґаіза] п ав. антиобліднювач, антифрйз.
сіеісісіе |'сІі:і8аісІ] п рел. 1) богоубй-вця; 2) богоубйвство.
сіе-ісіп^ ['сіі:'аі8П]] п боротьба з обледенінням (літаків, суден).
деіЛс [сІіґійк] аф 1) божественний; 2) що обожнює.
(ІеіЛсаііоп [,<Іі:і£і'кеі/п] п обожнювання.
(ІеіГопп ['сІі:і£о:т] аф 1) богоподіб-ний; 2) божественний.
сіеіїу ['сІі:і£аі] у обожнювати, бо-готворйти.
(Іеі^п [деіп] у зволити; удостоїти;
\уі11 уои ~ іо апзу/ег ту циезііоп? може, ви зводите відповістй на моє запитання?
(іеіі [сІі:1] п діал. 1) диявол; 2) зловредна людйна.
Веіпіге ['діадп] п ж. ім'я Дірдре, Дірдрей.
(ІЄІ8П1 [ сІі.ігт] п деїзм.
(ІЄІ8І ['СІІ: 18і] п деїст.
<1еі§Сіс(а1) [ді:'і8іік(а1)] аф деїстйч-ний.
деііу ['ді:ііі] п 1) божество; 2) божественність; 3) (іке О.) бог.
сіеіесі [ді'дзекі] 1. аф 1) повергнутий; 2) принйжений; зганьблений; 2. у 1) пригнічувати; придушувати; принйжувати; 2) скидати, звергати.
де]есіа [ді'дзекіа] п рі фізл. кал, екскременти.
(Іеіесіесі [ді'дзекіїд] аф 1) пригнічений, приголомшений, засмучений; 2) понурений, потуплений (про погляд).
сіе^есіесіїу [ді'дзекіїдії] асіу пригнічено; зажурено.
(ІеіесШе [ді дзекіїї] п військ, снаряд, що скидається зверху.
(Іеіесііоп [дґдзек/п] п 1) пригнічений настрій; смуток; пригніченість; 2) скидання; 3) фізл. вйпорожнення, дефекація; 4) екскременти.
(іеіесіогу [ді'дзекізп] аф мед. про-носнйй.
сіеіесіїїге [ді'дзекі/з] п екскременти.
сіеіешіег ['сІеїзопеї] п фр. другий сніданок; парадний (офіційний) сніданок.
(1е іиге [ді/дзиоп] аду лат. юри-дйчно, де-юре (протил. сіє Гасіо).
Оеккег ['дека] п ч. ім'я Деккер.
сіекко ['декои] п військ, розм. погляд; Іеі’з Ьауе а ~ аі іі давай подй-вимося, що це таке.
(іеіасгітаііоп [ді: Даекп 'теі]їі] п 1) фізл. сльозотеча; 2) плач, ридання.
деіасіаііоп [,ді:1аек'іеі/п] п відлучення від грудей (дитини).
сіеіаіпе [да'іеіп] п шерстянйй муслін.
деіашіпаіе [діґіаетіпеїі] у біол. розшаровувати (ся).
деіашіпаііоп [ді,1зеті'пеі/п] п біол. розшарування.
деіаіе [ді'іеіі] у 1) обвинувачувати; доносити (на когось); 2) доводити до відома; повідомляти; 3) передавати; доручати.
йеіаііоп [ді '1еі/п] п 1) обвинувачення; донос; 2) посилання (на щось); передача.
(іеіаіог [ді'іеііа] п донощик, інформатор.
6е1аі¥аге ['деіа^єа] п геогр. н. Де-лавер (ріка і штат США).
гіеіау [ді'іеі] 1. п 1) затрймка; припйнення; 2) відкладання, відстрочення; 3) уповільнення; зволікання; \¥Іі1юиі ~
Леї
276
деі
негайно, невідкладно, без зволікань; 4) простій; 2. V 1) затримувати; 2) відстрочувати, відкладати, переносити; 3) баритися, гаятися, затримуватися.
(Іеіауесі [ді'іеїд] асі] затриманий; сповільнений; ~ Згор ав. затяжний стрибок; —асііоп Лізе детонатор сповільненої дії; —асііоп тіпе міна сповільненої дії.
(Іеіауіпе [сй'іеіп]] 1. п 1) затримка; 2) відстрочка, відкладання, перенесення; 3) повільність, забарність, затягування; 2. ад] сповільнюючий; що сповільнює (затримує, відстрочує); ~ асііоп військ, маневрена оборона.
<1е1е ['сІі:1і] друк. 1. п коректурний знак викидання; 2. у викидати, викреслювати (в коректурі).
(іеіеаіиг [,ді:1і'еііо] п друк, вказівка зняти (щось) у коректурі.
деІесІаЬІе [ді'ІекюЬІ] ад] поет, чудовий, прекрасний, приємний, утішний.
(Іеіесіаіе [сії'іекіеіі] у тішити, усолоджувати.
(іеіесіаііоп [, <іі:1ек'1еі/п] п насолода, задоволення, утіха.
(Іеіезасу ['сіеіідозі] п 1) делегація; 2) делегування; 3) повноваження делегата.
(Іеіевапі ['сіекдопі] п юр. боржник, який передає кредиторові свою боргову вимогу до третьої особи для покриття боргу.
(Іеіезаіе І ['деіідіі] 1. п 1) делегат, пред$фрнйк, посланець; 2) амер. член паля^ депутатів (у США), Ноизе оГ Е)е1е& її» палата депутатів; 3) член королівської комісії з розгляду скарг церковних судів; 4) член постійного комітету (в Оксфордському університеті)’, 2. аф делегований.
(іеіезаіе II ['деіідеіі] у 1) делегувати, посилати (представником); 2) уповноважувати, передавати повноваження; доручати; 3) юр. передавати (кредиторові) свої боргові вимоги до третьої особи для покриття боргу.
(Іеіевагіоп [,сіе1і'деі/п] п 1) делегація, депутація; 2) делегування, посйлка делегації; 3) доручення, наказ (депутатові)’, 4) юр. передача (кредиторові) своїх боргових вимог до третьої особи для покриття боргу.
(іеіезаіогу [ 'сіеіідзіоп] аф делега-ційний, делегатський.
ЛеІешІа [сІГІепсіо] п рі частйни тексту, що підлягають викреслюванню.
сіеіеіе [сіі'іііі] у 1) викреслювати, стирати; 2) знйщувати, стирати з лиця землі.
сіеіеіегіоиз [,сіеіі 'Ііопоз] аф шкідливий, згубний; отруйний; ~ £аз отруйний газ; ~ іпіїиепсе згубний вплив.
(Іеіеііоп [сіі'ііг/п] п 1) викреслювання, стирання, витирання; 2) вйкрес-
лене, стерте; викреслений абзац (рядок); 3) знищення; 4) біол. втрата частини хромосом.
<1е1Г [сіе1Г| п 1) канава, траншея; виробка, шахта; 2) дерен; 3) (делфт-ський) фаянс (тж О. \уаге).
ОеІЬі ['сіеіі] п геогр. н. м. Делі.
Оеііа [ сІі:1р] п ж. ім’я Ділія, Делія.
Оеііап ['сІі:1рп] аф делоський; 4 ~ ргоЬІет важке завдання.
ДеІіЬегаІе І [сії'ІіЬогП] аф 1) навмисний, умисний; нарочитий; 2) обережний, обачний; обдуманий, зважений; 3) неквапливий, неспішний, повільний.
(ІеІіЬегаіе II [сії ЧіЬогеїІ] у 1) міркувати, обмірковувати; зважувати; 2) вагатися.
(ІеІіЬегаіеІу [сії'ІіЬапІІі] аду 1) навмисно, умисно; свідомо; нарочито; 2) обдумано; обережно, обачно; 3) неквапливо, неспішно.
(1е1іЬегаіепе$$ [сІї'ІіЬогіїпіз] п 1) навмисність, умисність; 2) обміркова-ність; обережність, обачність; 3) неквапливість, неспішність.
деІіЬегаІіоп [сІїДіЬо'геї/п] п 1) обдумування, обмірковування; 2) обговорення; дискусія; 3) обережність, обачність; 4) неквапливість, неспішність; ууііЬ ~ обачно, неквапливо.
(ІеІіЬегаІІуе [сіі'ііЬогоііу] аф 1) дорадчий; ~ Ьоду дорадчий орган; 2) схильний до роздумів; 3) споглядальний.
йеІіЬегаІог [сІї'ІіЬогеїІо] п 1) схильний до роздумів; «філософ»; 2) учасник дискусії.
(ІеІіЬІе ['сІеІіЬІ] ад] що може бути вйкресленим (стертим).
(Іеіісасу [ 'сіеііказі] п 1) вйтонченість, вйшуканість, делікатність; 2) ніжність, тонкість; м’якість; 3) слабість; тендітність, хирлявість; 4) такт, тактовність, гречність, чемність; 5) дражлйвість, делікатність, складність (питання); 6) чу-тлйвість, точність (приладів); 7) делікатес, ласощі; 8) тонкість, деталь (справи).
деіісаіе ['сіеіікіі] ад] 1) вйтонче-ний, вйшуканий; 2) елегантний, зроблений із смаком, майстерний, мистецький; 3) тендітний, слабкйй, хирлявий; 4) ніжний, м’якйй; 5) чут-лйвий, точний (про прилад); 6) гострий, тонкйй, чутлйвий; ~ еаг гострий слух; 7) дражлйвий; делікатний; складнйй (про питання тощо); 8) тактовний, ґречний, чемний; 9) приємний на смак, смачнйй; 10) гарний, приємний.
сіеіісаіеіу ['сіеіікіііі] аду 1) тонко, із смаком, вйтончено, елегантно; 2) ніжно, м’яко; 3) тендітно; 4) точно.
(1е1ісаІепе$$ ['сіеіікііпіз] п 1) вйтонченість, вйшуканість; 2) елегантність; 3) ніжність, м’якість; тонкість; 4) слабість, тендітність; 5) тактовність, ґре
чність, чемність; ввічливість; 6) дражлйвість, делікатність (питання); 7) чут-лйвість, точність (приладів).
Леїісаіездеп [,де1іко'1е8п] п рі 1) холодні закуски; 2) амер. гастрономічний магазйн; 3) гастрономічні товари; делікатеси.
(іеіісіоиз [сії'11/08] ад] 1) чудовий, прекрасний, чарівнйй, привабливий; 2) дуже смачнйй; дуже приємний.
(іеіісіоизіу [ді'1ір81і] аду 1) чудово, прекрасно, чарівно; 2) дуже смачно.
«іеіісі ['ді:1ікІ] п юр. делікт, правопорушення; порушення закону.
(Іеіі^аііоп [,де1і'деі/п] п 1) мед. накладання лігатури; 2) бинт.
Ое1і&Ьі [сіі'іаіі] п ж. ім’я Делайт.
деІщЬі [ді'іаіі] 1. п 1) захват, захоплення, задоволення, насолода; хуіій ~ із задоволенням; 2) джерело насолоди; ІЬе ~8 оГ соипігу ІіГе принади сільського життя; 3) поет, краса, принада; 2. V 1) захоплювати, тішити, усолоджувати; І ат -есі тееі уои я дуже радий (ща-слйвий) познайомитися з вами; І ат -есі >уііЬ уои я захоплююсь вами, я в захопленні від вас; сіе!і§ЬіесІ! (ввічлива форма відповіді) охоче!, із задоволенням!, дуже радий!; 2) захоплюватися, утішатися, усолоджуватися.
(1е1І£Ьіе(і [ді'іаііід] ад] захоплений, зачарований, радісний, щаслйвий.
(ІеІівІгіеШу [сіі'іаііісіїї] аду захоплено, радісно, з насолодою.
де1І£ІііГиІ [ді'ІаііЯіІ] ад) чудовий, чарівнйй; ~ Ьоок цікава кнйга.
(ІеІізЬЙиІІу [сії 'ІаііГзІї] аду чудово, чарівно, принадно.
(Іе1І£Ьі8оте [сії'іаіівот] ад] поет, чудовий.
Оеіііаіі [сІГІаіІа] п ж. ім’я 1) Де-лайла, Даліла; 2) бібл. Даліла; 3) спокусниця.
(Іеіііпіі [сііі'іітіі] у визначати межі; ’ розмежовувати.
(Іеіішіїаііоп [с1іДіті'Іеі/п] п 1) визначення меж; розмежування; 2) межа; рубіж.
Леїітіїаііуе [ді'іітііаііу] ад] розмежувальний.
Оеіішіа [сІї'ІіпсЬ] п ж. ім’я Делінда.
(іеішеаіе [ді'іітеїі] V 1) окреслювати, накреслювати; 2) зображати, змальовувати; опйсувати.
деііпеаііоп [діДіпі'еі/п] п 1) креслення; 2) обрис, окреслення, абрис; 3) діаграма, план; 4) живопйсне зображення; картйна; 5) опис, зображення, змалювання.
(іеііпеаіог [сії'ііпіеііо] п 1) проектувальник; 2) патрон; 3) прйлад, що за-пйсує довжину і профіль пройденого шляху.
(іеііпдиепсу [сіі'1п]к\уоп8і] п 1) зло-чйнність (неповнолітніх); 2) правопорушення; провйна; 3) упущення, про-вйнність.
беї
277
Делі
деііпдиепі [бі'іідіоуопі] 1. п правопорушник, злочинець; 2. ад] 1) винуватий, провинний; 2) прострочений, несплачений.
(Іеіідиезсе [,сІе1ГкА¥Є8] V 1) розтавати, танути; 2) хім. переходити в рідину; розпливатися; 3) інтенсивно поглинати вологу; 4) бот. розгалужуватися.
беїідиезсепсе [,6е1і'к\¥Є8П8] п 1) хім. розпливання під дією атмосферної вологи; 2) розпливчастість; ~ оГ ЬеІіеГз розпливчастість думок.
(Іеіідиезсепі [,6е1і'к\¥Є8ИІ] ад] 1) розчйнний, розплйвчастий (під дією атмосферної вологи); 2) спітнілий, змокрілий.
Легшим [ді'іікичот] п непритомність, зомління.
(іеіігаііоп [,6е1і'геі/п] п маячний стан, марення; божевілля.
(іеіігіапі [ді Іігюпі] аф мед. що викликає марення.
(Іеіігіоиз [ді'ііпаз] ад] 1) що марить; що перебуває у стані марення; 2) божевільний; несамовйтий; гарячковий; 3) маячний, безладний (про мову).
беїігіоизіу [бі'ііпазії] аду 1) в маренні; 2) безумно, шалено; дико; не-самовйто; 3) незв’язно, безладно.
(1е1ігіоіі8пе$$ [бі'іігюзшз] п 1) мая-чнйй стан; непритомність; 2) незв’язність (мови).
(Іеіігіиш [бі'іігют] п 1) марення; маячня; 2) нестяма, несамовитість; непритомність; 3) маячні ідеї; нісенітниці; ~ Ігетепз біла гарячка.
(Іеіізі [бі'іізі] V викреслювати із спйску.
(ІЄІІІЄЗСЄПСЄ [,6е11 ІЄ8П8] п мед. 1) прихований (латентний) стан; інкубаційний період; 2) раптове зникнення хворобливих ознак.
(Іеіііезсепі [,6е1іЧезпі] ад] мед. прихований, латентний.
(ієііуєг [дГІїуз] І. д^швидкйй, моторний, спрйтний; 2. V 1) розносити; доставляти; 2) передавати, вручати; 3) виголошувати (промову); читати (лекцію); іо - а зрееск вйголосити промову; 4) подавати (звіт); 5) юр. офіційно передавати (щось комусь); відмовлятися від чогось на чиюсь користь; 6) випускати, посилати; кй-дати; метати; 7) завдавати (удару); 8) спорт, передавати м’яч; 9) звільняти, позбавляти; 10) народжувати; іо ~ а скіїб народйти дитйну; іо Ье ~е6 оГ а скіїб розродйтися; 11) приймати новонародженого; 12) забезпечувати успіх; 13) виробляти, постачати; 14) нагнітати (насосом); 15) розвантажувати судно.
деііуегапсе [бі'ііузгзпз] п 1) вйзво-лення, звільнення, рятування; 2) офіційна заява, повідомлення; 3) вердйкт, вйрок; розпорядження судового (адмі
ністративного) органу; 4) виголошення (промови).
беїіуегег [61'ііузгз] п 1) визволитель, рятівнйк; 2) рознощик (книг тощо).
(іеііуегу [61'ііузп] п 1) доставляння, рознесення; поставляння; гесогбеб ~ доставка рекомендованої кореспонденції; 2) видача; вручення; передача; постачання; 3) вйголошення (промови); 4) манера розмовляти; дйкція; 5) завдання (удару); 6) спорт, кидок, подача, метання; 7) пологи, роди; 8) звільнення, визволення; 9) тех. нагнітання; 10) продуктивність (насоса).
Веіі [беї] п ж. ім’я Дел (зменш, від Абеїаібе).
<1е11 [беї] п 1) лісйста долйна, лощина; 2) розм. дівка, повія.
ОеІІа ['беїз] п ж. ім’я Дела (зменш, від Абеїаібе).
Оеїтаг І'беїта:] п ч. ім’я Делмер.
(Іеіосаііхе [бі.'іоикзіаїх] у дел о калі-зувати, розшйрити межі пошйрення (вживання тощо).
Веіогез [6з'1о:гз8] п ж. ім’я Делб-рес.
(Іеіоизе ['бі: Іаиз] у 1) розм. зводити вошей; 2) розм. розміновувати; гарантувати безпеку.
ОеІрЬіс ['деІГік] ад] 1) старогр. дельфійський; ~ огасіе дельфійський оракул; 2) туманний, незрозумілий; двозначний.
ОеІрЬіпа [беї'її .по] п ж. ім’я Дел-фіна.
(Іеіріїіпіит [беІ'Гітат] п бот. живокіст.
ОеІрШтіз [деІ'Гатоз] п астр. Дельфін (сузір’я).
Оеііа ['бека] п ж. ім’я Делта.
бека ['дека] п 1) дельта (ріки); 2) ел. трикутник, з’єднання трикутником; < ~ гауз дельта-проміння.
беїіаіс [деі'іепк] ад] дельтоподібний; що утворює дельту.
беїіа-теїаі [’бека.теїі] п дельта--метал; антифрикційний сплав.
бекіоіо^у [,декі'о1адзі] п колекціонування листівок (з картинками).
беКоШ ['беїізіб] 1. п анат. дельто-вйдний м’яз; 2. ад] 1) дельтовйдний; трикутний; 2) дельтовий (про річкові відкладення).
беІиЬпнп [6і'1)и:Ьгат] п лат. 1) храм; святилище; 2) купіль.
беїшіе [бі'іігб] у вводити в оману; обманювати; спантелйчувати.
беїи^е ['6е1)и:бз] 1. п 1) потоп; повінь; іке О. бібл. всесвітній потоп; 2) злйва; 3) лавина, потік, злйва; ~ оГ диезііопз злйва запитань; 2. у 1) затоплювати; наводняти; 2) засипати, закидати.
(Іеіизіоп [бі'іігзп] п 1) обман; 2) пбмйлка, помилкова думка; ілюзія,
примарна мрія; 3) мед. манія; галюцинація, марення; обман почуттів.
<Іе1іі5ІоііІ5<: [ді'1и:запі8І] п 1) обманщик; 2) марний мрійник.
беїіізіуе [бі'1и:8іу] ад] 1) обманливий; що вводить в оману; 2) ілюзорний, нереальний.
бе1и$І¥епе$$ [ді'1и:8іупі8] п 1) обманливість; 2) ілюзорність; примарність, облудність.
беїизогу [ді'іигззп] див. беїизіуе.
де Іихе [да'іикз] 1. ад] фр. розкішний, пйшний; 2. аду розкішно, пй-шно, чудово.
(Ієіує [беїу] 1. п 1) западина, вйбій, яма; 2) гірн. шурф; 3) риття, копання; 2. у поет. 1) заглиблюватися у вй-вчення (чогось); ритися, копатися; дошукуватися; 2) копати, рити; 3) викопувати; 4) різко ітй під ухил; іо 6І£ апб ~ копати.
дета§пе<І2аііоп [ 'бі:,таедтіаі 'геї/п] п розмагнічування.
дета§пе<І7е ['діґтаедпііаїх) у розмагнічувати.
(Іетавоз ['бетодзд] див. бета§о§ие.
(1ета£О£Іс(аІ) [,6ета'додік(а1)] ад] демагогічний.
(1еіпа£О£І8т [’детадодігт] п демагогія.
(1ета£О£ие ['детадод] п 1) демагог; 2) іст. народний вождь (трибун).
(Іета£О8у ['бетододі] п демагогія.
детапд [ді'та.пд] 1. п 1) вимога; наполегливе прохання; іо тееі (іо заі-ізїу, іо вгапі, іо зирріу) зтЬ.’з ~з задовольняти чиїсь вимоги; 2) пред’явлення вимоги; 3) потреба ек. попит; ~ апб зирріу попит і пг *озй-ція; ~ Гог сопзитег ^ообз попш на спожйвчі товари; 5) юр. заявка; претензія, позов; 6) ел. максимум навантаження; 2. у 1) вимагати; настійно прохати (пропонувати); 2) потребувати; 3) питати, запйтувати, наполегливо вимагати відповіді; ставити запитання; 4) юр. викликати до суду.
деташІаЬІе [бі'тагпбаЬІ] ад] необхідний; той, якйй треба.
деташіапі [ді'татбзпі] п юр. позивач.
бетагсаіе ['6і:та:кеіі] у 1) проводити демаркаційну лінію; 2) розмежовувати, розділяти.
детагсаііоп [,бі:та:'кеі/п] п 1) демаркація; 2) розмежування; відмежування.
бетагсаііуе [6і:'та:каііу] ад] демаркаційний; розмежувальний.
детагсЬе ['беїта:/] п фр. демарш, дипломатйчний хід.
детеап [бі'ті:п] у принйжувати; ю ~ опезеІГ а) втрачати свою гідність; б) поводитися.
детеаіюиг [бі'ті:пз] п поведінка; манера поведінки; ипаззитіп^ скромна поведінка.
деш
278
деш
детепі [ді'тепі] V 1) зводити з розуму; 2) з’їхати з глузду, здуріти, збожеволіти.
(Іетепіаііоп [,ді:топЧеі/п] п божевілля, втрата розуму.
сіешепіесі [дґтепіід] асі] божевільний; Ю Ьесоте ~ збожеволіти, з’їхати з глузду.
(Іешепіі [,деіта:і]'іі:] п фр. офіційне спростування (заяви тощо).
(Іетепііа [ді'теп/ю] п 1) мед. набуте слабоумство; 2) недоумство, божевілля; 3) перен. захоплення.
(Іешегіі [ді/тегИ] 1. п вада, дефект; погана риса; тегії($) апсі ~(з) достоїнства й недоліки; 2. V не заслуговувати, бути недостойним (чогось).
детегі<огіои$ [, сіі :теп 'іо:па$] аф що заслуговує на осуд.
сіетегеаі [ді'тогзої] аф 1) занурений у воду; 2) підводний, донний.
детездіе [сіі'теїп] п 1) володіння (нерухомим майном)’, іо Ьоісі іп ~ володіти; 2) ділянка (сад, парк), що прилягає до будинку; 3) власність; нерухоме майно; 4) маєток, маєтності; Ь. оГ іЬе Сгоу/п, Коуаі О. земельна власність королівської сім’ї; 5) територія, підвладна королю (державі); 6) поле діяльності, галузь застосування; сфера; ~ оГ кпо\¥Іес1§е галузь знань; < ~ Іапдз земельна власність, маєток; ~ \¥оосі$ лісові угіддя.
Оетеігіи$ [дґті:1гі98] п ч. ім'я Де-метрій.
(Іеті- ['(Зеті-] рге/ пів-, напів- (у складних словах); деті-сігсіе півколо; сіеті-рагаїїеі напівпаралель, коротка паралель.
<1еіпі£о<1 ['сіетідосі] п напівбог.
(іетііоііп ['детідззп] п великий обплетений бутель.
детіШагігаііоп [дітііііогаї'хеї/п] п демілітаризація.
детіїйагіге ['діґтіііізгаїг] V демілітаризувати.
(Іетіїшіе ['(ЗетіЦит] 1. п 1) військ. равелін; 2) півмісяць; 2. аф серпоподібний.
гіеті-тоікіе ['деті'тотд] п фр. півсвіт, демімбнд.
(Іеті-ге р ['деті,гер] п жінка сумнівної поведінки, легковажна жінка.
(1еті-$ап£ ['детізаед] п напівкровка.
беті$е [ді'таїг] 1. п 1) юр. передача нерухомої власності у спадщину; 2) юр. здавання нерухомої власності в оренду; 3) перехід престолу спадкоємцю; 4) кончйна, смерть; ргетаїиге ~ передчасна кончйна; 2. V 1) юр. заповідати майно; передавати майно у спадщину (в оренду); 2) переходити (до спадкоємця — про майно); 3) передавати владу (тйтул); відрікатися від престолу; 4) померти.
(1еіпі-$еа$оп ['деті,5І:хп] аф демісезонний.
беті-$еті ['деті^еті] аф 1) що становить четверту частину (чогось); 2) знев. жалюгідний, нікчемний; ~ теп нікчемні людці.
(1епіі-$еіїШ]ііа¥ег [ 'детіветі, кхуеіуо] п муз. трйдцять друга (нота).
(1еті$$ [бі тів] аф 1) боязкйй, принйжений; 2) пригнічений, зажурений.
беті$$іоп [сіі'ті/п] п 1) відставка; зречення; складання повноважень; 2) деградація, падіння; 3) пригніченість, приголомшення.
(Іетіі [ді'тй] V 1) складати з себе обов’язки; відмовлятися від посади; ітй у відставку; зрікатися; 2) опускати, понйжувати.
(Іетіигзе [ 'сіі :тіо:<із] п творець, деміург.
гіето ['детои] п розм. демонстрація.
йетоЬ ['дії'тзЬ] V (скор. від дето-Ьіііхе) демобілізувати.
детоЬЬегі ['ді/тзЬд] аф розм. демобілізований.
детоЬее [,ді:тз'Ьі:] п розм. демобілізований (солдат, офіцер).
(ІетоЬШгаііоп ['ді:,тоиЬі1аі'2Єі/п] п демобілізація.
йетоЬіІіге [сіі: 'тоиЬііаіг] V демобілізувати.
йетосгасу [дґтокгазі] п 1) демократія; 2) демократйзм; 3) демократй-чна держава; 4) (О.) амер. демократй-чна партія; політика демократйчної партії; 5) збірн. прості люди.
(Іешосгаї ['сіетакгаеі] п 1) демократ; 2) (О.) амер. член демократйчної партії, демократ; 3) амер. легкйй від-крйтий екіпаж.
(1еіпосга<іс(а1) [,дета'кгаеіік(9І)] аф 1) демократйчний; ~ іпвііпніопв демократичні інститути; 2) (О.) амер. що стосується демократйчної партії; О. Рану демократйчна партія.
бетосгадсаПу [^детз'кгаеіікзіі] асіу демократйчно.
(Іетосгаіівт [ді'тзкгоіігт] п демократйзм.
детосгаіігаііоп [ді,тзкгосаі'2еі/п] п демократизація.
бетосгаііге [ді'гпокгаїаїх] V демократизувати (ся).
Оетосгііеап [ді,тзкп'ії:зп] аф де-мокрітівський.
ОетосгНив [ді'тзкпізз] п старогр. Демокріт.
(1ето(1е(1 [діґтоидід] аф застарілий, немодний.
дето^гаркег [діґтодгаГа] п статй-стик, фахівець з демографії-
(1ето£гарІііс [Ді:та'дгаеГік] аф демографічний.
(1ето£гар1іу [ді: тодгаїї] «демографія.
детоід ['ді:тоід] аф шйроко роз
повсюджений, типовий (для певної місцевості).
(Іетоівеїіе [,дет\уа:'хеі] п жарт. дівчина, молодйчка.
(ІетоІівЬ [ді'тоіі/] V 1) руйнувати, знйщувати; зносити (будівлі); 2) спростовувати, розбивати; 3) жарт, з’їдати.
бетоііііоп [Дето'1і/п] п 1) руйнування, знйщення; знесення, розбирання; 2) рі руїни; 3) ломка, ламання; скасування; 4) військ, підривнйй заряд; ~ сЬаг^е вибухівка.
бетоп ['ді:топ] п 1) демон; спокусник; диявол, сатана; таїі^папі ~ злий дух; 2) дух, добрий геній; 3) джерело натхнення; 4) розм. енергійна (напориста) людйна; 5) енергія, азарт, наполегливість; ~ дгіуег шофер-лихач.
(іетопеіігаііоп [ді:,тлтіаі'хеі/п] п 1) знецінення; 2) вйлучення монети з обігу.
детопеііге [ді/тлпнаїг] V 1) вилучати монету з обігу; 2) знецінювати.
дешопіас [ді'тоитаек] 1. п одер-жйма, біснувата людйна; маніяк; 2. аф 1) одержймий, біснуватий; 2) демонічний, диявольський.
детопіасаі [,ді:то'паюк1] див. сіе-топіас.
детопіс [діг'тотк] аф 1) демонічний, . диявольський; 2) надзвичайно обдарований, наділений геніальними здібностями (надприродним талантом).
бетопі$т ['ді:топігт] п 1) віра в існування нечйстої сйли; 2) поклоніння демонам.
бетопоіаґгу [,ді:то'по1о1п] п поклоніння дияволу.
бетопоіо^у [,ді:то'по1одзі| «демонологія.
детопороііге [,ді:то'поро1аіг] V демонополізувати, знйщувати монопд-лію.
детоіі$ІгаЬіІііу [,детоп8Гга'Ьі1Пі] « 1) доказовість; 2) очевйдність, наочність.
(ІетопзігаЬІе ['детзпвігзЬІ] аф 1) доказовий, довіднйй; 2) очевидний, наочний.
бетопБігаЬІу ['детопзігоЬІі] асіу очевйдно, ясно, наочно.
(№топ$ігаіе ['детопвігеїі] у 1) демонструвати, показувати; 2) ілюструвати; 3) виявляти, проявляти (почуття тощо); 4) доводити; іо ~ а ргорозіїіоп доводити положення; 5) брати участь у демонстрації; 6) військ, демонструвати сйлу.
(Іетопзігаїіоп [,детзп'8ігеі/п] « 1) (вулична) демонстрація, маніфестація; похід; 2) демонстрування, показ; 3) демонстрація сйли; 4) ілюстрація, ілюстрування, наочний показ; 5) вйяв, прояв (почуттів); 6) доказ, довід; аргументація.
(іет
279
(іеп
(іепіопзігаііопаї [^етоп'зГгеї/апІ] ад] демонстраційний.
(Іетоіюігаііуе [Ні 'топзСгоиу] 1. п грам, вказівний займенник; 2. асі] 1) наочний, показовий; що ясно показує, ілюструє; ~ Гагт показове господарство; 2) доказовий, переконливий, довідний; 3) експансивний, нестриманий; 4) демонстративний; 5) грам, вказівний; ~ ргопоип вказів-нйй займенник.
(1етоп$іга<І¥е1у [дґтопвГгаЦуІі] аду 1) переконливо, безперечно; доказово; 2) бурхливо, нестримано, експансивно.
гіетоп$<гаІІ¥епе$$ [Ні 'топзїгоііупіз] п 1) очевидність; наочність; 2) експансивність; нестриманість.
йетоп$іга<ог [детопзігеїіо] п 1) демонстратор, лаборант; 2) демонстрант, учасник демонстрації.
сіетогаїігаііоп [ді,того1аі'2еі/п] п деморалізація.
Летогаїіге [сії'тогоіаіг] у 1) деморалізувати; розбещувати; 2) підривати дисципліну, дезорганізбвувати.
(1ето$ ['Нігтоз] п старогр. демос, народ.
Оето$іЬепе$ [сй'товОопі:?] п Де-мосфен.
Ьето$<1іепіс [,сІето8'9епік] асі] де-мосфенівський; красномовний.
сіетоіе [сіі'тоиі] у понижувати на посаді (у званні); усувати з посади.
Летоііс [Ні:'тоїік] асі] 1) народний; 2) демотичний (про єгипетське письмо).
йетоііоп [бі'тои/п] п пониження на посаді (у званні); усунення з посади.
(Іетошіі [бі'таипі] у демонтувати, розбирати.
(ІетоипІаЬІе [ді'таипЮЬІ] асі] розбірний, знімний; що може бути демонтованим.
йетиісепі [сііґтлізопі] 1. п мед. заспокійливий засіб; 2. ад] мед. заспокійливий, болезаспокійливий, пом’якшувальний.
(іеїтіг [Ні'то:] 1. п 1) заперечення, протест; 2) вагання, сумнів; 2. у 1) заперечувати, протестувати; 2) юр. заявляти процесуальне відхилення; 3) вагатися, сумніватися.
(іетиге [бі'т)ио] ад] 1) скромний; стриманий; серйозний; 2) удавано сором’язливий (скромний).
(Іетигеїу [Ф'пуиоіі] аду 1) скромно; стримано; серйозно; 2) удавано сором’язливо.
(1епшгепе$$ [бГидиопіз] п 1) скромність; стриманість; серйозність; 2) удавана сором’язливість (скромність).
йетигіїу [дґт]и:пи] див. сіетиге-ПЄ88.
ЛетштаЬІе [бГтлгоЬІ] ад] юр. що дозволяє заявити процесуальне відхи
лення; що підлягає запереченню у питанні права.
(Іешінтазе [ді'тлгкіз] п 1) простій (судна, вагона)', 2) плата за простій (судна тощо); 3) плата за понадстрокове зберігання вантажів.
(Іешштаї [сії'тлгої] п заперечення.
йетиггег І [ді'тлго] п юр. процесуальне відхилення.
(Іетштег II [ді'та:го] п 1) той, хто заперечує (протестує); 2) той, хто вагається (сумнівається).
Лету [сіі'таї] п 1) формат паперу; 2) стипендіат коледжу Магдаліни (в Оксфорді).
<1епіу$Ьір [сІґтаї/ір] п стипендія в коледжі Магдаліни (в Оксфорді).
(іеп [деп] 1. п 1) лігво, барліг, нора; 2) клітка для диких звірів (у зоологічному саду); 3) схованка, схов; 4) кубло, гніздо; 5) комірка; 6) розм. затишна невелйка кімната, робочий кабінет; 7) лбщйна; 2. у 1) жйти (зимувати) в барлозі; 2) ховатися в барлозі; ~ ир амер. розм. залягтй в зимову сплячку.
Вепа ['ді:по] п ж. ім'я Діна.
Лепагіі [бі'пєапаї] рі від сіепагіиз.
(іепагіиз [сії 'пєопоз] п (рі депагіі) лат. 1) динарій (староримська монета); 2) пенні (звич. скор. б.).
Лепагу ['сІі:п9ПІ ад] десятковий.
Лепаііопаїігаііоп [сіі:, пге/поіаі 'геї/п] п 1) денаціоналізація; 2) втрата національних особлйвостей.
Лепаііопаїіге [сіі: 'пае/поіаїх] у 1) денаціоналізувати; 2) позбавляти національних прав (національного характеру)-
Лепаіигаїігаііоп [ 'сіі:, пгеЦгоІаі'геї/п] п 1) денатуралізація; позбавлення підданства; вйхід з підданства; 2) втрата (позбавлення) природних властйвос-тей.
Лепаіигаїіге [сіі: 'пгеЦгаІаіг] у 1) денатуралізувати, позбавляти підданства (прав громадянства); 2) позбавляти природних властйвостей; призводити до переродження.
Лепаїигаііоп ['сН:,пеіуо'геі/п] п денатурація.
Лепайіге [діґпеїір] у 1) змінювати (руйнувати) природні властивості; 2) денатурувати (спирт).
ЛепаШгеЛ [ді/пеїЦосІ] ад] денатурований; ~ аісойої денатурований спирт, денатурат.
ЛепагЖсаііоп [с1і,па:2іії'кеі/п] п денацифікація.
Лепагіїу [сії'па :2іГаі] у денацифікувати.
ВепЬі&1і($1ііге) ['(1епЬі(/і9)] п геогр. н. Денбі(шир).
ЛепЛгіїдпп ['с!епс1гіїо:т] ад] 1) деревоподібний; деревовйдний; 2) гіллястий.
сіеімігіїе ['бепдгаїі] п 1) деревопо
дібний відбйток (на камені, мінералі); 2) мін. дендрйт.
сіепсігіііс(аі) [деп'бпйк(оі)] ад] 1) деревоподібний; дендрйтовий; 2) гіллястий; з гіллям.
<1еп<1гоі<1 ['сІепсІгзісІ] 1. п дендрбід; 2. ад] дендроїдний, деревовйдний.
<1еіміго1о£Іс (аі) [, бепбго' 1 осіз ік( а 1) ]
ад] дендрологічний.
ЛепЛго1о£у [сіеп'сігоіосізі] п дендрологія.
ЛепЛготеіег [беп'сІготііа] п ліс. дендрометр.
Лепе [<іі:п] п 1) прибережні піскй; дюна; 2) балка (глибока й вузька долина).
Лепе^аііоп [,с!епі'деі/п] п заперечення, відмова.
(Іепе-Ьоіе ['бітЬоиІ] п архл. печера (в крейдяній горі).
Леп^ие ['бедді] п тропічна пропасниця (тж —Гєуєг).
Лепдие-Геуег ['сІет]ді,Ґг.¥а] див. бе-п^ие.
ВепЬат ['депогп] п ч. ім'я Денем.
ВепЬоІт ['бепат] п ч. ім'я Деном. (ІепіаЬІе [бі'паїаЬІ] ад] спірний.
Летаї [сІГпаїаІ] п 1) заперечення, спростування, відхйлення; 2) відмова, незгода; 3) зречення; 4) самозречення, самообмеження.
Лет£гаіе ['депідгеїі] у 1) чорнйти; 2) обмовляти, зводити наклеп.
ЛепІ£гайоп [,депі'дгеї/п] п 1) очер-нення; обмовлення; І) наклеп; дифамація.
Лепізгаіог [ 'сіепідгеїіа] п наклепник, дифаматор.
Лепіт ['Левіт] п бавовняна тканй-на.
Вепіз ['девіз] п ч. ім'я Деніс.
Вепізе [де'віїг] п ж. ім'я Деніз, Деніза.
Лепіігаіе [діг'ваигеїі] у хім. деніт-рувати.
Лепіігіїу [ді:'паійт£аі] у хім. деніт-рувати, видаляти азот із сполук; дені-трифікувати.
Лепіхеп [депі2п] 1. п 1) жйтель, мешканець; 2) натуралізований іноземець; 3) акліматизована тварйна (рослйна); 4) запозйчене іноземне слово; 2. у 1) надавати права громадянства (іноземцю); 2) заселяти вйхідцями з інших країн; 3) акліматизувати тварйну (рослйну).
Вешпагк ['депгвагк] п геогр. н. Данія.
Леїшеі ['беті] п двоколка; розм. бідарка.
Веппіз ['девіз] п ч. ім'я Денніс, Деніс.
Веппу ['бет] п 1) ч. ім'я Дені (зменш, від Веппіз); 2) ж. ім'я Дені (зменш, від Вепізе).
Лепотіпаіе І [дГпотіпй] ад] названий.
(Іеп
280
дер
депотіпаіе II [ді'пзтіпеїі] V 1) називати, іменувати; 2) позначати, виражати.
депошіпаііоп [ді.пзті'пеї/п] п 1) називання; позначення; 2) назва, найменування, ім’я; 3) вартість, цінність; соіпз оГ зтаїї ~ монети малої вартості; 4) клас, тип, категорія; 5) віросповідання.
депошіпаііопаї [ді,пзті'пеірп1] асі] 1) що стосується назви; 2) що стосується якогось віросповідання; сектантський.
депошіпаііуе [ді'пзттзііу] 1. п слово, утворене від іменника; 2. асі] 1) називний; що виконує називну функцію; 2) грам, утворений від іменника.
депошіпаіог [ді 'пзттеїіз] п 1) мат. знаменник; дільник; іо гедисе іо а сот-топ ~ звести до спільного знаменника; 2) той, хто називає (дає найменування).
депоіаііоп [,ді:пои'1еі/п] п 1) позначення; 2) знак; зазначення; назва; ім’я; 3) значення; точний смисл; 4) лог. обсяг поняття.
деіюіаііуе [ді'поиїзііу} аф вказівний; визначальний.
депоіе [ді'поиі] у 1) указувати; показувати; зазначати; позначати; 2) оз- ' начати; виражати; значити; 3) лог. ма- ! ти певний обсяг (про поняття).
депоіетепі [ді'поиїтапі] п 1) вказівка; позначення, позначка; 2) знак.
депоипсе [ді'паипз] у 1) осуджувати; обвинувачувати; викривати; 2) де- | нонсувати, розривати (угоду); 3) по- ! переджати (про небезпеку); провіщати, передбачати; 4) виражати погрозу (про погляд, жест); 5) юр. доносити, інформувати; 6) оголошувати, проголошувати, сповіщати; іо ~ іо ІЬе Ьогп оголошувати поза законом.
депошіеетепі [ді'паипзтзпі] див. депипсіаііоп.
депоипсег [ді'паипзз] п 1) обвинувач; викривач; 2) провісник, віщун; 3) юр. інформатор, донощик. ,
(Іеше [депз] аф 1) густий; щільний; і компактний; 2) глибокий, цілковй- і тий, надзвичайний; 3) тупйй, дурнйй; і 4) фот. непрозорий. |
депзеїу ['депаїї] аду 1) густо; І
щільно; компактно; 2) вкрай, над- '
звичайно.
депзкіге ['депр:[ у 1) удобрювати І
попелом; 2) спалювати стерню для і удобрення (землі).
депзіїу [’депзііі] п 1) щільність; гу- ! стота; концентрація; компактність; 2) безпросвітна дурість, несосвітенна ; тупість, тупоумство; 3) фіз. питома ва- ; га; 4) ел. магнітна індукція.
депі [сіепі] 1. п 1) вибоїна, западина; заглйблення; ум’ятина; 2) тех. зуб, зубець (колеса); ~ сот амер. бот. кукурудза зубоподібна; 2. у 1) вдав-
лювати, уминати; вибивати вибоїну; 2) нарізувати, насікати; 3) зазублювати (ся); 4) устромлятися (у щось).
(Іепіаі ['депії] 1. п 1) фон. зубнйй прйголосний звук; 2) жарт, зуб; 2. аф 1) зубнйй; 2) зуболікувальний; ~ сігіїї бормашйна; 3) фон. зубнйй; денталь-і ний; - зоипд зубнйй звук; ~ §а$ ; хім., мед. веселящий газ, закис азоту, і депіаііге [ 'депізіаїх] у лінгв. дента-1 лізувати.
депіаіе [ 'депіеіі] аф 1) зоол. що має зуби; 2) бот. зубчастий.
। депіаііоп [деп'їеі/п] п бот. зубчас-। тість.
депіед [ депіід] аф зазублений; що і має зуби (зубці).
। депіісіе [’депіікі] п 1) зубчик;
ї 2) архт. дентйкула; зубчастий орна-
1 мент.
| депіісиїаг [деп'ііідиіо] див. депііси-
। 1аіе(д).
' депіісиіаіе(д) [деп'іік)иіеіі(ід)] аф
І 1) зазублений; 2) зубчастий (про орнамент).
депіісиїаііоп [сІепДікз и'іеі/п] п 1) за-зубленість; 2) рі ряд дрібнйх зубів.
(ІепІіГогт ['депІіГз.тп] аф зубоподібний; що має форму зуба.
депііГгісе [ 'сІепііГгіз] п зубнйй порошок; зубна паста.
сіепііі ['депііі] п архт. 1) дентйкула, сухарик; 2) рі зубчастий орнамент.
депІіІаЬіаІ ['депії'ІеіЬрІ] аф фон. зубно-губнйй.
(іепііпе ['депіі:п] п анат. дентйн.
(ІЄПІІ5І [ депіізі] п зубнйй лікар, дантйст.
депіізігу [ депіізіп] п 1) лікування зубів, зуболікування; 2) фах зубного лікаря.
депііііоп [сІепЧі/п] п 1) прорізування (ріст) зубів; 2) розташування зубів; 3) збірн. зуби.
Оепіоп ['депізп] п ч. ім'я Дентон.
депіиге ['депір] п 1) зубнйй протез; ряд (штучних) зубів; 2) вйріз.
деписіеагіхед [ді:'п]и:к1ізгаігд] аф 1) вільний від ядерної зброї; 2) розм. без’ядерний; ~ хопе безатомна (без’ядерна) зона.
дешідаіе І [ді'піи:діІ] аф голий, оголений.
депидаіе II [ді'гци:<іеіІ] V оголяти.
депидаііоп [,ді:п]и:'деі/п] п 1) оголення; 2) геол. денудація, ерозія.
депидаііуе [ді'п]и:дзІіу] аф оголюючий.
депиде [дґпіиід] V 1) оголяти; 2) позбавляти; відбирати, віднімати; іо ~ зтЬ. оГ роїііісаі гі£Іті8 позбавляти когось політйчних прав; 3) геол. оголяти розмиванням, змивати.
депшпегаЬІе [ді'п]и:тзгаЬ1] аф мат. лічйльний.
(Іепитегапі [ді'піштзгзпі] п мат.
показник можлйвої кількості рішень певної системи рівнянь.
депітсіапі [ді'плпзізпі] аф осудливий, осудний.
депипсіаііоп [ді,плп8і'еі/п] п 1) денонсація, денонсування, розрйв (договору); ипііаіегаї ~ одностороння денонсація; 2) осудження; звинувачення, обвинувачення; викриття; 3) юр. донос; 4) заява; пророцтво; загроза.
депипсіаііуе [ді'плпзізіїу] аф 1) що звинувачує, обвинувальний; викривальний; 2) загрозливий.
депітсіаіог [ді'плпвіеііз] п 1) обвинувач, викривач; 2) юр. донощик.
депшісіаіогу [ді'плпзізізп] аф 1) обвинувальний, викривальний; 2) загрозливий.
деішігіііоп [,ді:п]и'іп/п] п 1) недоїдання; нестача харчування; погане харчування; 2) вйснаження.
Вєпуєг ['депуз] п геогр. н. м. Ден-вер.
депу [ді'паї] у 1) заперечувати; відкидати; спростовувати; Іо ~ а гитоиг спростувати чутку; 2) відмовляти, не давати; іо ~ а гедие8і відмовити у проханні; 3) зрікатися, брати назад; від-ступатися; 4) не допускати, заважати, перешкоджати; 5) забороняти.
Вепу«е [дз'пі:г] п ж. ім'я Деніз.
Оепгеїі ['депгзі] п ч. ім'я Дензел.
Оепгії [’депгіі] п ч. ім'я Дензил.
деодаг ['діюида:] п бот. кедр гімалайський.
деодогапі [ді.'оидзгзпі] аф що усуває запах (неприємний).
деодогігаїіоп [ді:,оидзгаҐ2еі/п] п дезодорація, усунення неприємного запаху.
деодогіге [діґоидзгаїг] узнйщувати (усувати) неприємний запах, дезодорувати.
деодогігег [діґоидзгаїгз] п дезодоратор.
деопіоіовісаі [ді, зпіз'їздзікзі] аф етйчний.
деопіоіозу [,ді:зп'із!здзі] п учення про моральні норми; етика.
деогдіпаііоп [ді,з:ді'пеі/п] п 1) порушення правил моралі; 2) відхід від норми.
деохідаїе [ді: 'зкзідеіі] у 1) розкисляти, усувати кйсень; 2) відновлювати.
деохідаііоп [ді:,зк8і'деі/п] п 1) розкислення, усунення кйсню; 2) відновлення.
деохідіхег [ді: 'зкзідаїгз] п хім. 1) реактйв для розкйслення, розкйс-лювач; 2) відновник.
дерагі [ді'раіі] 1. п смерть, кон-чйна; 2. у 1) відходити, від’їжджати, вирушати; пітй; 2) залишати, кйдати; 3) ухилятися; відмовлятися (від наміру); змінювати (наміри); 4) помирати;
<іер
281
дер
іо ~ Ггот іЬіз ІіГе залйшйти цей світ, померти.
дерагіед [ді'ра:1ід] 1. п (іке ~) 1) небіжчик, померлий; 2) збірн. небіжчики, покійники; 2. асі] 1) минулий, колйшній; 2) покійний, померлий.
дерагішепі [ді'ра:ІтапІ] п 1) відділ, відділення; ехроП ~ відділ експорту; 2) цех; магазйн; ~ зіоге амер. універсальний магазйн, універмаг; 3) департамент, управління, відомство, служба; 4) амер. міністерство; 8іаіе О. державний департамент, міністерство закордонних справ США; О. оГ ОеГепзе міністерство оборони; 5) влада; 1е§І8-Іаі^е (ехесиїіуе) ~ законодавча (виконавча) влада; 6) факультет; кафедра; 7) адміністратйвна область; округ; 8) військовйй округ; 9) галузь, сфера (знань тощо).
(Іерагітепіаі [,<іі:ра:1:гтеп€1] асі) 1) відомчий; що стосується діяльності відділу (департаменту, міністерства тощо); 2) кафедральний, факультетський; 3) поділений на департаменти (округй тощо).
дерагітепіаіізт [, ді :ра :і 'тепіаіігт] п 1) додержання відомчих інтересів, місництво; 2) бюрократйзм.
(іерагітепіаііу [,ді:ра:і'тепіаіі] аду 1) у відомчих інтересах; 2) бюрокра-тйчно.
йерагіиге [ді'ра:1р] п 1) відхід, від’їзд; відплиття; вирушання; відправлення; Ше ~ оГ а ігаіп відхід поїзда; іо іаке опе’з ~ поїхати, пітй геть, відбути; 2) відхйлення, збочення, ухиляння, відступ; 3) вихідна точка; ~ розіїіоп амер. військ, вихідна позйція для наступу; а пєу/ ~ нова відправна точка, нова лінія поведінки (у політиці); 4) мор. відхйлення, різнйця довготй; 5) смерть, кончйна.
(іеразсепі [ді'ргезпі] асі) поглинаючий, пожираючий.
(іера$іига£е [ді'рагзііипдз] п пасін-ня.
йеразіиге [ді'ра:зі/о] V 1) пасти; виганяти на пасовйсько; 2) пастися; 3) використовувати як пасовйсько (вйгін); 4) перен. спустошувати.
(іераирегаіе І ['ді:'ро.ропі] асі) зубожілий; звироднілий; див. тж де-раирегаїед.
йераирегаСе II ['ді:'рз:рагеіі] V 1) доводити до злйднів; 2) виснажувати, підривати сйли.
бераирегаїед [ 'ді: 'ро:рагеііід] асі) 1) доведений до злйднів, зубожілий; 2) вйснажений, змарнілий; 3) бот., зоол. звироднілий, що вироджується; 4) біол. недорозвйнений.
дераирегаїіоп [ді:,рз:ро'геі/п] п 1) зубожіння; 2) вйснаження.
(Іераирегіхе ['ді: ро.рогаїг] V 1) рятувати від злйднів (жебрацтва);
2) зживати злйдні, позбуватися убогості.
дереші [ді'репд] V 1) (оп, ироп) залежати (від когось, чогось); зумовлюватися (чимсь); 2) покладатися, розраховувати, надіятися (на — оп, ироп); уои тау ~ ироп ту ігеїр ви можете розраховувати на мою допомогу; 3) (оп, ироп) одержувати допомогу (від когось); залежати (від когось); перебувати на утрйманні (когось); (о ~ ироп опе’з рагепіз перебувати на утрйманні батьків; 4) очікувати рішення; перебувати на розгляді (суду тощо); 5) звисати, вйсіти; іі ~з..., іі аіі -з... залежно від того, як; дйвлячись як.
дерепдаЬІе [ді'репдзЬІ] асі) надійний; що заслуговує довір’я.
дерепдаЬІу [ді'репдаЬІі] аду надійно.
дерепдапсе [ді'репдапз] див. де-репдепсе.
дерепдапі [ді'репдапі] 1. п 1) утрй-манець, нахлібник; 2) підлеглий; 2. асі) див. дерепдепі 2.
дерепдепсе [ді'репдапз] п 1) залежність, зумовленість; 2) несамостійність, підлеглість; іо ііує іп ~ оп зтЬ. залежати від когось; бути на чиємусь утрйманні; 3) довір’я; іо ріасе (іо риі) ~ іп (оп) зтЬ. виявляти довір’я до когось, довіряти комусь; 4) юр. очікування рішення; перебування на розгляді (в суді, парламенті тощо); 5) опора; джерело існування.
дерепдепсу [ді'репдопзі] п 1) залежність (від — оп, ироп); підлеглість; 2) зумовленість; 3) несамостійність; 4) підлегла (залежна) країна, колонія.
дерепдепі [ді'репдапі] 1. п 1) підлеглий; 2) утрйманець; 3) іст. васал; 2. асі) 1) залежний; зумовлений; іо Ье ~ оп зтіЬ. залежати від чогось; ~ уагіаЬІе мат. залежна перемінна; 2) несамостійний, підлеглий, підвладний; ~ соипігу залежна країна; 3) що покладає надії; що розраховує (покладається) (на когось, щось — оп, ироп); 4) що живе на утрйманні (когось); 5) юр. нерозв’язаний; що перебуває на розгляді; 6) грам, підрядний (про речення); ~ сіаизе підрядне речення; 7) грам, непрямйй; ~ циезііоп непряме запитання; 8) що звисає (вй-сить).
дереоріе [ді:'рі:р1] V вйнищити населення; збезлюдити.
дерегдіііоп [,ді:ро:'ді/п] п втрата, втрачання.
дерегіііоп [,ді:ро'п/п] п загйбель, загальне знйщення.
дерегеопаїіге [ді.'рз.-зопоіаіг] V позбавляти індивідуальності.
дерЬІе^таіе [ді: 'Яедтеїі] у хім. переганяти, ректифікувати.
дерЬозрИогіге [ді:'ЬзЕзгаїх] V хім. видаляти фосфор, дефосфоризувати.
дерісі [ді'рікі] у 1) малювати, зображати; 2) змальовувати, опйсувати.
дерісііоп [ді'рік/п] п 1) змалювання, опис; зображення; 2) малюнок; картйна; портрет; зображення, образ.
дерісііуе [ді'рікіїу] асі) зображальний, описовий.
дерісіиге [ді'рікі/з] V 1) малювати, зображати; змальовувати, опйсувати; 2) уявляти собі, малювати в уяві.
деріїаіе [ деріїеіі] V видаляти (знйщувати) волосся.
деріїаііоп [,дері'1еі/п] п вйдалення (знйщення) волосся, депіляція.
деріїаіогу [де'рііаіп] 1. п засіб для вйдалення волосся; 2. асі) що сприяє вйдаленню волосся.
деріїоиз ['дерііаз] асі) позбавлений волосся; що не має волосся.
деріапе [діґріеш] V висаджувати (ся) з літака; ви вантажу вати (ся) з літака.
деріапешепі [ді.'ріеттапі] п вйсад-ка (вйвантаження) з літака.
деріепізк [ді'ріепі/] V спорожняти; спустошувати.
деріеіе [ді'ріі.і] у 1) виснажувати, вичерпувати, спорожняти; 2) спустошувати, знекровлювати; 3) мед. очищати кишечник; 4) мед. робйти кровопускання, пускати кров.
деріеіед [ді'р!і:1ід] асі) 1) вйснажений, вйчерпаний; 2) спорожнений.
деріеііоп [дґр1і:/п] п 1) вйснаження, вичерпування, спорожнення, вй-порожнення; 2) хижацька експлуатація; 3) мед. кровопускання; 4) мед. очйщення (вйпорожнення) кишечника.
деріеііуе [ді'р1і:ііу] мед. 1. п проносне; 2. асі) 1) проноснйй; 2) кровопускальний.
деріеіогу [ді'р1і:ізп] асі) мед. 1) проноснйй; 2) кровопускальний.
дерІогаЬІе [ді'р1о:гоЬ1] асі) 1) сум-нйй, прйкрий; гідний співчуття; 2) жалюгідний, злиденний; 3) поганий, кепський; іп а ~ сопдіїіоп у скрутному становищі.
дерІогаЬІу [ді'рІзтаЬІі] аду сумно, прйкро; жалюгідно, жалісно.
деріогаііоп [,ді:р1о:'геі/п] п 1) жаль, жалкування, каяття; 2) тужіння, скарги.
деріоге [ді'ріо:] V 1) оплакувати; жалкувати; 2) вважати негожим (безнадійним).
деріогед [ді'р!о:д] я# оплакуваний.
деріоу [ді'ріоі] у військ. 1) розгортати (підрозділ); 2) розгортатися; розчленовуватися.
деріоутепі [ді'ріоїтапі] п військ. розгортання (підрозділу), перегрупування, передислокація.
деріитаіед [дґр1и:теііід] а^общй-паний (про пір'я).
дерішпаїіоп [,ді:р!и'теі/п] п 1) об-
дер
282
<1ер
щйпування (пір'я)’, 2) линяння; 3) позбавлення привілеїв (почестей, майна); 4) мед. випадання вій (хвороба).
(Іеріїшіе [<іі'р1и:т] V 1) общипувати пір’я; 2) позбавляти привілеїв (почестей, майна).
(Іероіагігаііоп ['сіі:,роиЬгаі'2Єі/п] п фіз. деполяризація.
(іероіагіге [сііґроиіогаїх] V 1) фіз. деполяризувати; 2) перен. підривати, руйнувати, розхитувати, розбивати (переконання тощо).
сіероіагіхег (ді: 'роиіагаїга] п фіз. деполяризатор.
<1ероІі$Ь [сії'роіі/] V знімати поліровку.
(Іероіушегігаііоп [ді\ро1ітогаҐ2еі/п] п хім. деполімеризація.
сіеропе [ді'роип] V свідчити, давати письмове свідчення під присягою.
(Іеропепі [сії'роипапі] п юр. свідок, який свідчить під присягою; особа, яка дає письмове свідчення.
сіерориіаіе [сііґроріиіеіі] V 1) винищувати (знищувати, «косити») населення; 2) зменшуватися, скорочуватися (про населення); 3) рідшати (про дерева тощо).
Дерориіаііоп [сіі:,рор)и'1еі/п] п 1) винищення (знищення) населення; 2) зменшення населення.
дерогі [сії'рої] у 1) засилати, висилати; депортувати; 2) затримувати (злочинця); 3) : (о ~ опезеІГ поводитися.
(Іерогіаііоп [,сіі:ро:Чеі/п] п заслання, висилка; вигнання; депортація.
(Іерогіее [,сІі:ро:Чі:] п засланий, висланий.
йерогітепі [ді'ро:(топІ] п 1) манери, уміння триматися, поведінка; 2) осанка, постава, виправка; 3) хім. реакція (на домішки).
(Іерозаі [ді'роигі] п 1) усунення (з посади); 2) повалення, скинення (з престолу).
<іеро$е [сії'роиг] V 1) усувати; знімати; скидати; позбавляти влади; 2) юр. свідчити (давати письмове свідчення) під присягою; 3) твердити; 4) класти.
(ІЄРО5І< [<І1'рО21і] 1. П 1) ДЄПОЗЙТ, вклад у банку; Іо ріасе топеу оп (ироп) ~ вносити гроші в банк (у депозит); 2) внесок (грошовий); 3) завдаток, застава; 4) вкладання, внесення; здавання на зберігання, депонування; 5) амер. склад, сховище; ~ Гог £оосі8 товарний склад; 6) відкладення; відстій; осад; 7) наліт, нагар; накип; 8) геол. поклад, родовище; 2. V 1) класти в банк; депонувати; віддавати на зберігання; 2) вносити (давати) завдаток; робйти внесок; 3) відкладати, наносити, намивати; 4) відкладатися, осідати, утворювати наліт (нагар, накип); 5) класти, нестй (яйця); 6) метати (ікру); 7) віддавати, позбуватися.
(іерозііагу [сІї'рохпоп] 1. п 1) охоронець, хоронйтель; довірена особа; 2) депозитарій; особа, якій довірено вклади; 2. ад) депозйтний.
(Іерозйаііоп [дорогіЧеі/п] п внесення грошей; внесок.
сіерозіїіоп [,СІЄрО'хі/п] п 1) усунення, звільнення (з посади); повалення, скинення (з трону); позбавлення (влади); 2) юр. (письмове) свідчення під присягою; 3) бібл. зняття з хреста; 4) картйна, що зображує зняття з хреста; 5) церк. поховання (святого); 6) фін. внесення грошей, внесок, вклад; 7) осадок; накип; нагар, наліт, відстій; 8) геол. нанос, нашарування; намул.
сіерозііог [сії рО2і(о] п вкладник; де-позйтор.
(Іерозііогу [сії р021І0П] п 1) склад, сховище; ~ Гог §оосІ8 товарний склад; 2) скарбнйця.
(Іерозй-гесеірі [сІГр02іт,8І:і] п роз-пйска про одержання внеску (вкладу).
«Іероі ['сіерои] п 1) склад, сховище; складські приміщення; комора; §гаіп ~ зерносховище; 2) військ, базовий склад; 3) військбвйй табір; навчально-запасна військова частйна; 4) амер. залізнйчна станція; 5) відстій, осадок; 6) фізл. депо (крові); 1) : ~ зкір плавуча база.
(Іергауяііоп [.сІерго'уеі/п] п 1) розбещення, погіршання, псування; 2) розбещеність, зіпсованість; 3) патологічна зміна; розклад, розпад; 4) спотворення, перекручення (тексту тощо).
(Іергауе [ді'ргеїу] V 1) розбещувати; псувати; спокушати; 2) погіршувати; перекручувати, спотворювати.
(ІергяуесІ [сІї'ргеїУСІ] ад) розбещений; розтлінний; порочний.
Дергауег [сії'ргеїуо] п розбещувач, спокусник.
Дергяуііу [сії'ргзеуііі] п 1) розбещеність; порочність; зіпсованість; 2) аморальний вчйнок; 3) церк. гріховність.
(Іергесяіе ['дерпкей] у 1) енергійно заперечувати, протестувати; 2) різко осуджувати; Іо ~ йазіу асііоп осуджувати поспішні дії; 3) благати; намагатися відвернути благанням (чийсь гнів тощо).
(Іергесаііп§1у |'сІергікеііп]1і] аду з осудженням, осудливо, несхвально.
сіергесаііоп [.дерп'кеї/п] п 1) заперечення; протест; осудження; несхвалення; 2) благання про відвернення (біди).
(Іергесяііуе ['дерпкейіу] аф 1) несхвальний, осудливий; 2) благальний, благаючий.
(іергесаіогу [ 'сіерпкоіоп] аф 1) благальний; благаючий (про відвернення бі
ди); 2) задобрюючий, примйрливий; прохальний.
йергесіаЬІе [сІі'ргі:/іоЬ1] я# що може знецінйтися.
дергесіаіе [сІГргі:/іеіІ] у 1) знецінювати; зменшувати вартість (чогось); іо ~ ійе сиггепсу знецінювати валюту; 2) падати в ціні; 3) недооцінювати, применшувати; принйжувати.
(Іергесіяйп^іу [сІі'ргі:/іеііп]1і] аду зневажливо, нешаноблйво, несхвально.
сіергесіаііоп [сІі,ргі:/і'еі/п] п 1) знецінювання; знйження вартості; 2) применшення, принйження; зневага; 3) знйжка за псування товару; 4) амортизація, зношування.
дергесіаіогу [сІї'ргії/іаПт] аф 1) знецінюючий; 2) принйзливий.
дергеЛяіе ['дерпсІей] у спустошувати; розкрадати.
дергедаііоп [,сІерп 'сІеі/п] п 1) грабіж, пограбування; розкрадання; хижацьке винйщування; 2) вторгнення; (спустошувальний) напад; 3) рі спустошення; руйнівна дія.
дергеЛаіог ['сіерпсіеііо] п 1) грабіжник; 2) руйнівнйк.
(Іергесіяіогу [сІї'ргесЬіоп] аф 1) грабіжницький; 2) руйнівнйй, спустошувальний; 3) компрометуючий.
(ІергеЬешІ [,сІергі'ЬепсІ] у схопйти; затрймати; арештувати.
Лергезд [сІї'ргез] у 1) придушувати, пригнічувати, пригноблювати; засмучувати; 2) знйжувати, ослабляти; 3) принйжувати; підкоряти.
гіергездяпі [ді'ргезопі] 1. п мед. заспокійливий засіб; засіб, що послаблює діяльність певного органа; 2. аф мед. заспокійливий; що знйжує (послаблює) діяльність певного органа.
йерге$$е(і [сії'ргезі] аф 1) пригнічений, пригноблений; смутнйй, сумнйй; 2) ослаблений; зменшений; 3) знйжений, понйжений; 4) зігнутий; здушений; сплющений.
(Іерге$$іЬ1е [сії 'ргезоЬІ] аф що легко засмучується (ослаблюється, знйжу-ється, згинається, сплющується).
(ІЄрГЄ88ІП£ [ді'ргезп]] аф гнітючий, нуднйй, що наганяє сум.
(іерге$$іп£Іу [ді'рге8П]1і] аду сумно, тужлйво.
(1ерге88Іоп [сІї'рге/п] п 1) депресія; занепад; застій; смуток; пригнічений настрій (стан); ослаблення; ~ оГ ігаде застій у торгівлі; ~ оГ 8ігеп^іЬ занепад сил; Ьи8іпе88 ~ спад ділової актйвності; 2) крйза; 3) ослаблення, зменшення (кількості); 4) улоговина, низина, западина, лощйна, заглйблення; 5) знйження тйску; спадання ртутного стовпчика; 6) циклон; 7) опускання, знйження рівня; осідання; 8) фіз. розрідження, вакуум; 9) астр. кутове схилення зірки; 10) військ, схилення гар
(іер
283
сіег
мати; 11) тех. слід від вдавлювання, відбйток.
сіергездіуе [сіі'ргезіу] ад) гнітючий, тоскний.
(1ерге$$ог [дґргезо] п анат. 1) де-пресор, опускний м’яз; 2) нерв, що знйжує кров’янйй тиск (тж ~ пєгує).
(Іергіуаі [сіі'ргаїуі] див. сіергіуаііоп.
сіергіуаііоп [Ус1ерп'уеі/п] п 1) позбавлення; відібрання; 2) втрата (посади тощо)’, 3) церк. позбавлення бенефіції.
(Іергіуе [сіі'ргаїу] у 1) позбавляти; відбирати, віднімати; іо ~ зтЬ. оГ Ьіз ргорегіу відібрати у когось власність; 2) не допускати; 3) церк. усувати з посади; 4) церк. відбирати бенефіцію.
(ІеріЬ [<іер0] п 1) глибина, глибочінь; 2) рі глибоке місце, западина; безодня; оГ іЬе осеап глибини океану; 3) глибина (думки)’, фундаментальність; іЬеге’з а §геаі ~ оГ теапіп^ іп іі у цьому є надзвичайно глибокий смисл; 4) інтенсйвність, сйла, повнота; 5) середина; гущина, хащі; іЬе оГ а Гогезі лісові хащі; 6) глуха, темна пора; іп іЬе ~ оГ пі§Ьі глупої ночі; 7) ширина, товщина; 8) геол. потужність шару; 9) густота (забарвлення)’, 10) мор. висота (борту)’, ~ оГ іттегзіоп осадка; 11) лог. зміст поняття.
(ІерПі-ЬотЬ ['сіерОЬот] 1. п військ. глибйнна бомба; 2. V закидати гли-бйнними бомбами.
<1ер11і-с1іаг£е [ 'дербуа :<із] див. деріЬ-ЬотЬ.
(1ерйі-£аіі£е [ 'сіербдеісіз] п водомірна рейка, глибиномір.
(ІерПіІезз ['сіербіїз] ад) 1) бездонний; 2) мілкий.
(Іериіігаііоп [сІі,р]и.1і 'хеі/п] п знй-щення бліх.
(іеригапі [сіі'ріиогопі] ад) очйщу-вальний; що очйщує.
Леригаіе ['сІеріигеїі] V очищати.
(іеригайоп [,<1еріи'геі/п] п очйщен-ня.
бериле [сІі'ро:сІз] V реабілітувати.
йерігіаііоп [,с!ер]и: Чеі/п] п 1) депутація, делегація; 2) делегування; 3) призначення на посаду лісничого.
(Іериіаііуе ['сіеріиіаііу] ад) депутатський.
(іериіе [дґр)и:і] V 1) делегувати; передавати повноваження (владу); 2) доручати вестй справи; призначати своїм представником.
(Іериііхе ['дерішаїг] V 1) представляти (когось), бути представником; 2) обирати депутатом; призначати представником; 3) театр, дублювати.
(Іерігіу ['сіеріиіі] п 1) представнйк; 2) депутат; СЬатЬег оГ Ьериііез палата депутатів; іо арроіпі (іо аиіЬогіге) а ~ призначити депутата; 3) заступник, заміснйк; помічнйк; ~ сЬіеГ оГ зіаГГ військ, заступник начальника штабу;
~ аззізіапі військ, другий помічнйк; ~ тіпізіег заступник міністра; 4) гірн. кріпйльник; десятник з техніки безпеки і кріплення; 5) амер. особа, наділена правами шерйфа; помічнйк ше-рйфа (тж ~ зЬегіГГ).
(Іегасіпаіе [сіґгаезіпеїі] V викорінювати, виривати з коренем.
с1егаі£п [сіі'геїп] V 1) вирішувати (суперечку) за допомогою поєдинку; 2) вирішувати у суді.
дегаіі [сіі'геїі] V 1) сходити з рейок; 2) спричйнювати аварію поїзда; 3) пускати під укіс; 4) розстроїти (розладнати) (плани тощо).
(Іегаіітепі [сіі'геїітопі] п схід з рейок; аварія (поїзда).
(Іегапзе [сії'гетсіз] V 1) розладнувати, сплутувати, доводити до безладдя, розстроювати; 2) розладнати псй-хіку, звестй з розуму; 3) турбувати; відволікати; зоггу іо Ьауе ~сі уои даруйте, що відірвав вас від справ.
(Іегапзесі [(ІґгеіпсІзсІ] ад) психічно неврівноважений, ненормальний; божевільний, психічно хворий; іо Ьесоте тепіаііу ~ збожеволіти, з’їхати з глузду.
(Іегапзеїпепі [сЬ'гешсІзтопі] п 1) розлад, безладдя; плутанйна; заплутаність; 2) психічний розлад; тепіаі ~ божевілля.
(Іегаіе [діґгеїі] V звільняти від місцевих податків.
сіегаііоп [ сііґгае/п] V припиняти нормування (нормовану вйдачу) (продуктів тощо).
сіегаіігаїіоп [Ні :уга峥2еі/п] п боротьба з гризунами.
сіегау [Ні'геї] п 1) веселощі; бенкетування; 2) розгубленість; плутанйна.
ОегЬу |'сіа:Ьі] п 1) дербі (перегони)’, іо тип іЬе ~ брати участь у дербі; ~ дау день щорічних перегонів (у Епсомі біля Лондона в першу середу червня)’, 2) змагання, біг, гонка; Ьісусіе ~ велогонка; ~ сіо£ несподівана перешкода.
(ІегЬу ['сІагЬі] п 1) перегони, скачки; іЬе ЕгепсЬ ~ французькі перегони; 2) амер. котелок (капелюх; тж ~ Ьаі).
ВегЬу(5Ьіге) ['сІа:Ьі(/іа)1 п геогр. н. Дербі(шир); ’Ф* ~ песк мед. зоб; ~ зраг мін. плавиковий шпат.
Оегек [ сіепк] п ч. ім'я Дерік (зменш, від ТЬеодогіс).
сіегеїісі [сіепіікі] 1. п 1) безхазяйна (нічия) річ; щось непотрібне; 2) судно, покйнуте командою; 3) знедолений, відщепенець, ізгой; 4) амер. особа, що ухиляється від виконання свого обов’язку; 5) геол. суша; колй-шнє дно моря або рікй, які відступйли; 2. ад) 1) покйнутий власником, безхазяйний, нічйй; 2) покйнутий командою (про судно)’, 3) знедолений; 4) амер. що ухиляється від виконання
свого обов’язку; що порушує обов’язок (зобов’язання); 5) геол. що утворилася внаслідок відступу моря або рікй (про сушу).
сіегеїісііоп [,с!егі'1ік/п] п 1) порушення обов’язку (зобов’язання); недолік, недогляд; службова провйна; 2) політ, дерелікція; 3) відхід моря від ббрега; 4) суша, колйшнє дно моря, яке відступило; 5) ігнорування; забуття; 6) покйнутість, занедбаність, запущеність; 7) порушення фікцій; непритомність; ~ оГ тіпсі розумовий розлад.
(Іегечи&іііоп ['сІі:,гек^і'2і/п] V припиняти реквізйцію власності (на користь держави).
дегіс [’сіепк] ад) біол. що належить до ектодерми.
сіегісіе [сй'гаїсІ] V висміювати; насміхатися; глумйтися (з когось, чогось).
<1егі<1ег [сіі'гакіа] п насмішник.
(ІегізіЬІе [сІї'пгоЬІ] ад) гідний осміяння.
сіегізіоп [сіі'пзп] п 1) висміювання, осміяння; глум; 2) посміховище.
(Ієгізіує [сіі'гаїзіу] ад) 1) насмішкуватий, глузливий; іронічний; 2) смі-ховйнний, жалюгідний.
(іегізогу [сіі'гаїзогі] див. сієгізіує.
(іегіуаЬІе [сІї'гаїУоЬІ] ад) 1) одержуваний; 2) видобуваний; 3) утворюваний; 4) що успадковується; 5) що від-гал ужується.
(Іегіуапі [сіі'гаїуопі] п мед. відтяжний засіб.
сіегіуаіе ['(ІегіУй] ад) похіднйй, вто-рйнний.
сіегіуаііоп [,с1єп'уєі/п] п 1) утворення; одержання, (з)добування; 2) джерело; походження; 3) дериват, похідне; 4) лінгв. деривація, слововйвід; 5) етимологія, походження слова; 6) біол. еволюційне вчення; теорія еволюції; 7) мед. відтягування; 8) мат. взяття похідної; рішення; вйсновок; 9) ел. відгалуження, шунтування.
(Ієгіуяііує [дґпузіїу] 1. п 1) дериват, похідне; 2) лінгв. похідне слово; 3) мат. похідна фікція, дериват; 4) хім. продукт заміщення; 2. ад) 1) похіднйй, вторйнний; ~ \уогсі похідне слово; 2) еволюційний; ~ 1а\уз закони розвитку.
(іегіуе [сії'гаїу] V 1) визначати походження, простежувати вйникнення; 2) походити; брати початок; іЬе \¥огсі «еуоіиііоп» із Ггот Ьаііп слово «еволюція» латйнського походження; 3) одержувати, здобувати; іо ~ опе’8 іпсоте Ггот а Гагт жйти на доходи від ферми; іо ~ кпохуіесі^е Ггот Ьоокз здобувати знання з книг; 4) успадковувати; 5) хім. одержувати шляхом заміщення; 6) ел. відгалужувати, шунтувати; 7) відводити.
(іег
284
<ІЄ8
депп(а) ['сІо:т(о)] п анат. дерма, шкіра.
Легшай ['сЬітасІ] асіу анат. зовні, на шкірі.
ііегтаї ['сІ9:то1] асі) анат. (на)шкір-ний.
йегтаііс [сІо:'тгеіік] див. сіегтаї.
йегтаШіз [,сІо:то'іаіІі8] п мед. дерматит, запалення шкіри.
йеппаіоісі ['сЬгтдіоісІ] асі] шкірястий.
(1егтаІо1о§у [,сІо:тоЧо1осІзі] п дерматологія.
(Іеітпа<о$і$ [,сЬ:то'іоизіз] п мед. дерматоз.
Оегшоі ['сЬ:т9І] п ч. ім'я Дермот.
йего^аіе І ['сІегодИ] асі] зіпсований; погіршений.
йего^аіе II ['сіегодеіі] у 1) (Ггот) применшувати (заслуги)} порочити; принйжувати; іо ~ Ггот зтЬ.’з гериіа-ііоп підривати чиюсь репутацію; 2) принижуватися; втрачати свою гідність; 3) юр. частково відміняти (закон тощо).
йего^аііоп [,сІего'деі/п] п 1) юр. часткова відміна (закону тощо)} 2) применшення; ослаблення; обмеження; підрйв (авторитету)} Ю ІЬе ~ оГ зтіЬ. на шкоду чомусь; 3) принйження гідності; опорбчення; іп ~ оГ зтЬ. щоб опорбчити когось.
йего^аіогу [сії'годоігі] асі] 1) що применшує (обмежує, ослабляє, підриває) (щось — іо, Ггот); ~ іо іЬе гі£йі8 що обмежує права; ~ Ггот Кіз аиіЬогіїу що підриває його владу; 2) зневажливий, принйзливий, образливий; ~ гетагкз образливі зауваження; ~ іо Ьег сіівпііу що принйжує її гідність.
йегоиі [сіі'гаиі] 1. п цілковитий розгром, фіаско; 2. у цілком розгромйти; завдати нищівної поразки.
Веггіск ['депк] п ч. ім’я Деррік.
йеггіск ['депк] п 1) тех. дерик--кран; 2) підйомна стріла; 3) бурова вйшка; 4) заст. шйбениця.
йеггіск-ЬоаІ ['депк'ЬоиІ] п плавучий кран.
йеггіск-сгапе ['депккгеїп] п тех. де-рик-кран.
(Іеггіп£-(1о ['депд'сій:] п відчайдушна хоробрість; нерозсудливість.
(іеггіпзег [ сіегіпдзаі п амер. коро-ткоствбльний великокаліберний пістолет.
Веггу ['сІеп] п ч. ім’я Дері.
Легку ['ден] п 1) вйгук, що використовується у прйспівах; 2) балада.
(1ег¥І$1і [<іо:уі/] п дервіш.
Ве8 [сіех] п ч. ім’я Дез (зменш, від Оезтопсі).
(Іе$а11 [діґзо.Чі] у опріснювати.
йе$а11іпаіог [сіі: '8з:11іпеііо] п опріснювач.
(іезсапі І [ сіезкаепі] п 1) міркуван
ня; коментар; 2) поет, пісня, мелодія, наспів; 3) муз. дискант; сопрано.
(Іезсапі II [сіїз'каепі] у 1) (оп, ироп) міркувати, довго (докладно, багато) говорйти (про щось)} коментувати (щось)} 2) поет, співати, наспівувати.
(Іезсеші [сІї'зепсІ] у 1) спускатися, сходити (униз)} ітй вниз; 2) знйжува-тися (про літак)} 3) опускатися, понижатися (про місцевість)} 4) походити; 5) переходити, передаватися у спадщину; успадковуватися; 6) вдаватися до (певних засобів)} 7) нападати, накидатися; 8) несподівано відвідувати; приїжджати без попередження; 9) астр. схилятися до горизонту.
йе$сеп(1апсе [ді'зепдапз] п походження.
йе$сеп(1ап1 [сії ЧепсІопі] 1. п нащадок; сіігесі (Ііпеаі) ~ прямйй нащадок; 2. асі] 1) що походить, за походженням; 2) спаднйй; 3) що спускається (сходить).
(іезсешіепі [ді зепсІапі] див. сіезсепсі-апі.
(Іезсепсіепіаі [,сіі:8еп'сІепІ9І1 асі] що спирається на факти; обумовлений досвідом.
(ІЄ8СЄШІЄГ [сІї'зепсІа] п 1) той, хто спускається (сходить); 2) друк, мала літера з нйжнім виноснйм елементом; 3) нйжній виноснйй елемент літери.
(1е$сеп(1іЬІе [сії'зепсІоЬІ] асі] 1) що передається у спадщину; що може пе-рейтй у спадщину; успадковуваний; 2) придатний для спуску.
(ІЄ$СЄП(1ІП£ [СІ1'8ЄПСІП]] асі] 1) що опускається (спускається, іде вниз); 2) спрямований унйз, низхіднйй; 3) мат. знйжуваний, зменшуваний (про ряд).
(ІЄ8СЄП8ІОП [сії 8ЄП/п] П ПОНЙЖЄННЯ, знйження, падіння.
(1е$сеп8І¥Є [сІї'зепзіу] асі] 1) низхіднйй, спаднйй; 2) що знйжує (зменшує, ослабляє).
(ІЄ8СЄПІ [СІҐ8ЄПІ] п 1) спуск; 2) знйження (літака)} 3) понйження (місцевості)} 4) схил, схйлок, спад; 5) ослаблення, зменшення, спад (температури)} 6) походження, джерело, родовід; оГ а Могтап ~ норманського походження; 7) покоління, коліно; 8) юр. перехід майна у спадщину, успадкування майна; 9) раптовий напад; десант; 10) падіння, принйження; 11) лог. перехід від загального до окремого.
(1е$сгіЬаЬ1е [сіїз'кгаїЬоЬІ] асі] що піддається змалюванню (описові).
(ІезсгіЬе [сІїв'кгаїЬ] V 1) змальовувати, опйсувати, зображати; іо ~ опе’з ригрозез вйкласти свої наміри; іо ~ зтЬ.’з уіє\¥8 охарактеризувати чиїсь погляди; 2) накреслювати, окреслювати; 3) малювати портрет.
сіезсгіЬепі [сІїз'кгаїЬапі] асі] мат. що опйсує.
йе8сгірііоп [діз'кпр/п] п 1) опис; змалювання; зображення; Ьеуопсі ~ що неможлйво описати; якйй важко передати словами; 2) вид, рід, сорт; Ьоокз оГ еуегу ~ різноманітні книжки; 3) креслення; окреслення; 4 ~ роіпі амер. військ, орієнтйр.
йе$сгірІІ¥Є [сіїз'кпріїу] ай] 1) описовий; зображувальний, наочний; ~ §еотеігу нарисна геометрія; 2) багатий на описи (зображення); ~ Іізі військ, послужнйй спйсок.
(Іе$сгіріі¥е1у [іІіз'кпрІїУІі] асіу описово.
(іезсгу [сІїз'кгаї] V 1) розпізнати; розрізнйти, помітити (здалеку)} 2) поет. побачити; 3) вйявити, знайтй.
Оезсіешопа [,сІегсІі'тоипо] п ж. ім’я Дездембна.
(Іезесгаїе І [ 'сіезікгіі] асі] осквернений, опоганений.
(Іезесгаіе II [ 'сіезікгеїі] V 1) оскверняти (святиню)} зневажати; паплюжити; 2) позбавляти духовного сану.
йезесгаіюп [,сІе8і'кгеі/п] п осквернення; профанація.
сіезеей [сІі:'8І:сІ] у с. г. 1) вимолочувати; вибирати (вилущувати) насіння; 2) обчісувати головки льону.
(1е8е£ге£а1е [сіі:'зедпдеіі] V знйщувати сегрегацію.
сіе$е£ге£а<іоп [сІі^зедп'деі/п] п десегрегація, знйщення сегрегації.
(ІЄ$ЄІ1$І<І2а<ІОП [СІ1,8ЄП811аі'2Є1/П] п 1) зменшення чутлйвості (приладу)} 2) мед. повернення до нормального психічного стану; відновлення душевної рівноваги.
сіезепзИіге ['сІіґзепзііаіг] V 1) призводити до знйження чутлйвості (приладу)} 2) мед. повертати до нормального психічного стану; робйти несприйнятливим до психічних захворювань.
(ІЄ8ЄГІ І [ СІЄ29І] 1. П 1) ПУСТЄЛЯ, Пу-стйня; 2) пустельна (безлюдна) місцевість; 3) поет, глушина; 4) нудна, нецікава тема; 2. асі] 1) пустельний, пустйнний, безлюдний, ненаселений; 2) голий; неродючий; 3) покйнутий, залйшений; 4) що мешкає в пустелі;
О. Каі8 сьома бронетанкова дивізія союзних військ (під час 2-ї світової війни).
(Ієбєгі II [61'20:1] 1. п звич. рі 1) заслуга; достоїнство; 2) те, що людйна заслужйла; нагорода; покарання; іо §еі (іо Ьауе, іо оЬіаіп, іо тееі \уііЬ) опе’8 ~(з) дістати по заслузі; 2. у 1) кйдати, покидати, залишати (когось)} тікати (від когось)} 2) дезер-тйрувати; Ю ~ іЬе соїоигз дезертйру-вати з армії.
(1е8егіе(1 [сІі'2о:ІісІ] асі] 1) пустельний, пустйнний, безлюдний; занедбаний; 2) покйнутий, залйшений (про місце).
4е$
285
(ІЄ8
(1е8еі1ег [сії 'га:іо] п дезертир; перебіжчик.
(Іезегііоп [сіі'го:/п] п 1) дезертирство; 2) залишення; невиконання (обов'язку); 3) занедбаність, запущеність.
(Іе$егі-$1іір [ 'сІегаЦір] п корабель пустелі, верблюд.
(іезегуе [сіі'гогу] V заслуговувати (щось), бути гідним (чогось); Ье ~з а герані він гідний нагороди.
(1е8егуе<і [дГгогусі] асі] заслужений.
(1е$ег¥е<11у [сІі'го:уісі1і] аду заслужено; по заслугах.
(іе$ег¥Ііі£ [сІі'го:уіі]] асі] що заслуговує; гідний.
(ІезЬаЬіІІе [,сІеігав'Ьі:еі] п фр. домашнє вбрання, дезабільє.
дезЬоогіпд [сІк'/и.Чіі]] п обрізання паростків (гілок).
дезіссапі [ 'сіезікапі] 1. п сикатив; 2. асі] сушильний.
Лезіссаіе І ['сіезікії] п сухий продукт.
Лезіссаіе II ['дезікей] у 1) висушувати; 2) висихати, втрачати вологість.
йе$іссаІе<1 ['сІезікейкІ] аф висушений; сушений; сухий; ~ тіїк сухе молоко; молочний порошок; ~ арріез сушені яблука.
йе$ісса<іоп [,сІЄ8і'кеі]п1 п висушування, сушіння.
Лезіссаіог [ 'сіезікейа] п 1) сушильна піч (шафа); 2) десикатор, ексикатор; 3) випарник.
ОезШегаіа [ді,2ісІ9'геіІа] п ж. ім'я Дезідерейта.
(ІезШегаіа [ді,гісіа'геїіа] п (рі від сіе-зідегаШт) лат. дезидерати; речі, кнйги (необхідні для поповнення колекції).
(ІезШегаіе [сіі'гкіагеїі] у відчувати брак (нестачу) (чогось), бажати придбати (щось).
(ІезШегаіІуе [сІї'гісІагаїїу] ад] лінгв. дезидератйвний; що виражає бажання.
(Іезійегаіиіп [сІі,гісІа'геіІат] п (рі сіе-зісіегаїа) 1) те, чого бракує (не вистачає); прогалина, яку бажано заповнити; 2) рі дезидерати.
ОезШегаіиз [сії,гіда'геїіоз] п ч. ім'я Дезідерейтус.
(ІезШегіит [сіегі'сііагіат] п 1) жадання; палке бажання; 2) гіркота втрати.
Везігіегіиз [сІегі'сІі.тіаз] п ч. ім'я Де-зідіріус.
[сіі'заіі] п щось огйдне (образливе) для очей; огйдне видовище.
йе$і£П [сіі'гаїп] 1. п 1) задум; намір, план; 2) часто рі злий замір (умисел); сгітіпаї ~ злочйнний замір; іо ЬагЬоиг ~з виношувати підступні плани; 3) рел. боже провидіння; 4) мета; Ьу ~ навмйсно, умйсно; 5) творчий задум, проект; 6) креслення, ескіз,
конструкція; 7) малюнок, візерунок; 8) дизайн; композйція; 9) твір мистецтва; 2. у 1) задумувати, замишляти; мати намір, планувати; 2) призначати; іо ~ іЬе гоот аз а зшсіу відвестй кімнату під кабінет; 3) складати план (схему), проектувати; конструювати; 4) креслити; займатися проектуванням; бути конструктором (дизайнером); 5) створювати малюнок (візерунок, фасон тощо); 6) виконувати; 7) збиратися поїхати (кудись); іо ~ Гог Еп^іапсі збиратися в Англію; 8) називати, зазначати; іЬе аиіЬог із поі ~есі автор не названий (не зазначений).
(Іезі^паЬІе [ді'гашаЬІ] ад] що піддається проектуванню (конструюванню).
йезі^паіе І ['сіегідпії] ад] призначений на посаду, але він на неї ще не став.
(іезщпаіе II [ 'сіегідпеїі] у 1) визначати, встановлювати, указувати; 2) позначати, називати, зазначати; 3) означати, провіщати, обіцяти; 4) призначати (на посаду).
(Іезщпаііоп [, сіегід пеі/п] п 1) вй-значення, вказівка; називання, позначення; 2) знак; назва, ім’я; 3) призначення, мета; 4) призначення на посаду; 5) маркірування.
(іезі^паґіуе [ 'сіегідпеїііу] ад] вказів-нйй, означальний.
(Іезі£ііа<ог ['сіехідпеїіа] п визнач-нйк, покажчик.
сіезі£пе<) [сІї'гаїпсІ] ад] 1) спланований; 2) призначений; пристосований, придатний; 3) навмйсний, умй-сний.
(ІезідпесЦу [сіі'гаїпісіїї] аду навмйсно, умйсно.
(1е$і£пег [сіі'гаїпд] п 1) конструктор, проектувальник; 2) кресляр; 3) конструктор одягу, модельєр; 4) рисувальник; 5) дизайнер; 6) інтриган, змовник.
(1е$І£пГи1 [сіі'хаіпГи1| ад] навмйсний, умйсний; зроблений за планом.
(Іе$І£іііп£ [сіі'гатід] 1. п 1) проектування, конструювання; 2) планування; 3) інтриганство; 2. ад] 1) що планує, що проектує; 2) що інтригує, умишляє зле.
(ІЄ5ІІІЄГ [сІіґзіІГа] п тех. відстійник.
(1Є$ІІ¥ЄГІ2аЙ0П [<31,81ІУ9П '2Є1/П] П ВЙ-далення срібла.
(Іезіпепсе ['сіе8іПдП8] п 1) кінець; закінчення, завершення; 2) грам, суфікс.
(Іезіпепі [ЧІЄ81П9ПІ] ад] кінцевий, завершальний.
(іезіпепііаі [,де8і'пеп/1] див. сіезіпепі.
(іезіріепсе [Ні 8ірізп8] п дурість; пустощі, баловство.
(Іезіріепсу [сії 81р19П81] див. сіезірі-епсе.
(Іе$ігаЬі1Ну [сІі,2аіага'Ьі1ііі] п бажаність.
(іезігаЬІе [сІї'гаїагоЬІ] ад] 1) бажаний, жаданий; 2) спокусливий; 3) приємний; підхожий.
<іе$ігаЬІепе$$ [сІї'гаїагаЬІпіз] п бажаність.
(ІевігаЬІу [ді'гаїагаЬІі] аду бажано, відповідно до бажання.
(Іе$іге [сії'гаю] 1. п 1) (палке) бажання; 2) жадоба; прйстрасть; прагнення; 3) прохання, побажання; Ьу ~ на прохання, за вказівкою; аі уоиг ~ відповідно до вашого побажання; 4) предмет бажання; мрія; Іо £еі опе’з ~ добйтися здійснення своєї мрії; 2. у 1) бажати; хотіти; 2) (настійно) просйти; висловлювати бажання; вимагати.
<1е$іге<1 [сІї'гаюсі] ад] бажаний, жаданий.
(ІЄ8ІГО118 [сй'хаюгоз] ад] бажаючий, жадаючий.
(1е$І8І [СІҐ218І] у 1) переставати; ут-рймуватися; 2) припиняти; іо ~ ап аі-іаск припинйти атаку.
(Іезіііоп [сії зі/п] п припйнення; закінчення; кінець.
(Іезк [сІезк] п 1) письмовий стіл, робочий стіл; 2) парта; 3) конторка; 4) шухляда (для письмового приладдя); 5) бювар; 6) церк. аналой, поставець; 7) амер. кафедра проповідника; 8) тех. пульт управління; 9) амер. редакція газети; 10) відділ (сектор) ре-ферентури; 11) амер. клерк, чиновник; 12) муз. пюпітр; < ~ Ьоок настільна кнйга; довідник; ~ гоот контора; ~ оїїісег референт; ~ зег^еапг черговйй у відділі (в поліції).
(ІевкіП [сІі/зкії] V скорочувати кількість кваліфікованих робітників (на підприємстві).
(Іезк-луогк ['сІе8к^9:к] п канцелярська робота.
сіезтап ['сІезтоп] п зоол. хохуля.
Моіпе8 [сіі'тзіп] п геогр. н. м. Де-Мбйн.
ОезтошІ ['сІегтапсІ] п ч. ім'я Дез-монд, Десмонд.
(1е$о1аіе І [ сіезоііі] ад] 1) покйнугий; занедбаний; зруйнований; 2) безлюдний, незаселений; пустельний; 3) самітнйй; 4) нещасний, невтішний; 5) зіпсований, безнадійний.
(Іезоіаіе II [ 'сіезаіен] V 1) збезлюдити; іо ~ а Ьоте покйнути домашнє вогнище; 2) спустошувати, плюндрувати; руйнувати; 3) залишати, кйдати; 4) робйти нещасним; доводити до розпачу; 5) амер. викликати жаль.
(Іезоіаіеіу [ сіеззіїііі] аду безутішно, нерозважно; безвйхідно.
(Іезоіаіепезз [ 'сіеззіппіз) п 1) занедбаність, занехаяність, запущеність; 2) спустошеність, безлюдність; 3) не-втішність.
СІЄ8
286
беї
Йе8о1а1ег [ 'сіевоіеііо] п 1) спустошувач; 2) руйнівник.
(1Є8ОІаІІОП [,СІЄ8О'ІЄ1/П] п 1) СПуСТО-шення; (з)руйнування; нищення; 2) самітність; 3) безутішний розпач; скорбота.
сіезраіг [бів'рєо] 1. п 1) розпач, відчай; безутішність; безнадійність; 2) джерело страждань (смутку); 2. V впадати в розпач; втрачати надію, зневірятися.
(1е$раігіп£ [сІїв'рєопі]] асі] безнадійний, зневірений, розпачливий; ~ Іоок погляд, сповнений розпуки.
(1е$раігіп§1у [бі8'рєопі]1і] аду в розпачі, в розпуці; безнадійно.
сіезраісіі [бів'ргеї/] див. сіізраісй. сіезресі [бі'врекі] п презирство.
(1е$рега(1о [,(1е8р9'га:сІои] п (рі сіез-регасіоз, сіезрегасіоез [-оих]) ісп. відчайдушна людйна; урвиголова, шибайголова; шибеник.
(Іезрегяіе ['безрогії] 1. ад] 1) зневірений, доведений до розпачу; безрозсудний; 2) безнадійний; безвихідний; 3) жахливий; несосвітенний; запеклий; 4) огидний, мерзенний; 5) втрачений; 2. аду вкрай, дуже, жахливо, відчайдушно; страшенно; ~ Ьаб ні для чого не придатний, нікчемний.
(Іезрегаіеіу [ безропііі] аду 1) відчайдушно; безрозсудно; 2) безнадійно; 3) вкрай, дуже, жахливо, страшенно, несамовито.
бе$регяіепе$$ [бЄ8рОПІП18] П 1) бЄЗ-вйхідність, безнадійність; 2) відчайдушність; нерозважливість; 3) розпачли-вість.
сіезрегаїюп [,бе8ро'геі/п] п 1) безрозсудність, безумство; 2) розпач; відчай; іо бгіуе 8ГПЬ. іо ~ довести когось до нестями.
(ІезрісаЬІе [ 'безрікоЬІ] ад] 1) що викликає презирство; мерзенний; жалюгідний; нікчемний; 2) презирливий.
безрізаі [бГзраігІ] п презирство.
безрізе [біз'раїх] V зневажати, ставитися з презирством.
сіезрііе [біз'раіі] 1. п 1) злоба; зневага, презйрство; 2) образливий акт; образа; наруга; 3): іп ~ оГ всупереч, незважаючи на; 2. V ображати; поганити, оскверняти; глумитися; 3. ргер незважаючи на; ~ оиг еПогіз незважаючи на наші зусилля.
безріїеГиІ [618'раїгїиі] ад] злісний; жорстокий; озлоблений.
сіезріїеоиз [біз'ріііоз] ад] 1) злісний; жорстокий; безжалісний; 2) презирливий, погордливий.
сіезроіі [бі'зрзії] 1. п пограбування; розкрадання; 2. V 1) грабувати; розкрадати; 2) оббирати; позбавляти (чогось — оГ).
сіезроііаііоп [бі,8рои1і'еі/п] п грабіж, пограбування, розкрадання.
безроші [сі 18'рапсі] V втрачати надію (віру); занепадати духом.
(Іезрошіепсе [618 рЗпбоПЗ] П СМуТОК, занепад духу, пригніченість.
(Іезрошіепсу [618'рЗПб0П81] див. 6е-зропбепсе.
(Іезрошіепі [618'рзпбопі] ад] сумний, похмурий; пригнічений, засмучений, зневірений.
сіезрої ['безрої] п деспот, тиран.
<1е$роІіс(а1) [6е8'рзіік(о1)] ад] деспотичний, самовладний, тиранічний.
безроіісаііу [без'роіікоіі] аду деспотично.
сіезроіізпі ['безроіігт] п 1) деспотизм, тиранія; 2) сваволя, деспотйч-ність.
сіезршпаїе [6і8'ріи:теіі] V 1) знімати піну (накип); 2) очищатися від піни (накипу).
сіезчиаіпаїе ['безкхуотеїі] V мед. 1) лущитися, облуплюватися, лупйти-ся; 2) лущити.
(ІезчиятяСіоп [.безк^о'теї/п] п мед. злущування, лущення.
сіезчиятяііуе [без'к^жтоііу] ад] мед. що облуплюється.
(ІЄ88ЄГІ [бі'хо.і] п десерт; ~ зрооп десертна ложка.
(ІЄЗІІПаІІОП [,бЄ8І1'ПЄ1/п] П 1) МІСЦЄ призначення; мета; 2) призначення, приреченість, доля.
сіезііпе ['безіїп] V 1) призначати, визначати (наперед), прирікати; 2) спрямовувати.
безііпізш ['безіїпіхт] п фаталізм.
безііпу ['безіїпі] п 1) доля; 2) неминучість; фатум; приреченість.
(Іезіііиіе [ 'сіезіїриН] 1. п бідняк; бідак; 2. ад] 1) нужденний, бідний; іо Ье ІеП ~ залйшйтися без засобів існування; 2) позбавлений (чогось — оГ); 3. V 1) усувати з посади; 2) позбавляти; 3) спустошувати, руйнувати.
сіезіііиііоп [,6е8Іі'і]и:/п] п 1) нужда, злйдні; іо Ьгіп£ ~ розорйти; 2) відсутність, брак (чогось — ої); 3) усунення (з посади).
безігоу [біз'ігої] V 1) руйнувати, розбивати, ламати; розладнувати; іо ~ зтЬ.’з ріапз розладнати чиїсь плани; іо ~ ап агту розбйти армію; 2) псувати; іо ~ а бгезз порвати сукню; іо ~ а сіоситепі знйщити документ.
(ІезІгоуаЬІе [біз 'ігоюЬІ] ад] що може бути зруйнований; що піддається руйнуванню; неміцнйй.
гіезігоуег [біз'Ггою] п 1) руйнівнйк; 2) мор. есмінець, ескадрений міноносець; 3) ав. винйщувач; 4) амер. військ. самохідна протитанкова гармата.
(Іезігисі [біз'іглкі] V військ, підривати (снаряд у польоті).
(ІезІгисІіЬіІіІу [6із,Гглкіі'Ьі1іІі] п зруйновність, неміцність.
(ІезІгисІіЬІе [біз'їглкіоЬІ] ад] зруйновний, неміцнйй.
(Іезіпісііоп [біз'Гглк/п] п 1) руйнування, знйщення, розорення; 2) умертвіння, убивання; 3) загйбель, крах; ~ оГЬорез крах надій; 4) причйна загибелі (краху, розорення).
(ІЄ8ІП1СІІОПІ8І [біз'іГЛкрПІЗі] П 1) руйнівнйк; 2) нігіліст; 3) анархіст.
(1е$ІгисІІ¥е [біз'їглкіїу] 1. п 1) руйнівна сйла; 2) руйнівнйк; 3) лог. де-структйвний силогізм; 2. ад] 1) руй-нівнйй; 2) нищівнйй, знйщувальний; 3) згубний, шкідлйвий; ~ оГ (іо) ЬеаІіЬ згубний для здоров’я; 4) лог. деструк-тйвний (про силогізм).
безігисііуеіу [біз'ІглкіїУІі] аду руйнівно; згубно; шкідлйво.
(1Є8ІГиСІІ¥ЄПЄ88 [618 'іґлкії УП18) П 1) руйнівність; 2) знйщення; нищів-ність; 3) згубність; шкідлйвість.
(ІЄ8ІП1СІОГ [біз'їглкіо] п 1) руйнівник; 2) сміттєспалювальна піч; 3) військ, під-ривнйк, механізм підривання.
сіезшіаііоп [,6і:8зи'6еі/п] п мед. по-сйлене потіння.
сіезиеїшіе [ '6е8^іі]и:6] п застарілість (закону тощо); невживаність; іо Гаїї (іо ра88) іпіо ~ виходити з ужитку.
безиІрЬигіге [бі:'злІГогаїх] у хім. видаляти сірку.
сіезиііогіїу ['безоііопії] аду 1) нескладно, незв’язно; 2) урйвчасто; несистематично, безсистемно; 3) безцільно, без метй.
<1е8и11огте88 ['безоііоппіз] п 1) нескладність, незв’язність; 2) урйвчас-тість; несистематйчність, безсистемність; 3) безцільність.
сіевдіїогу [ 'безоііоп] ад] 1) незв’язний, недоладний, нескладний; 2) урйвчастий; несистематйчний, безсистемний, безладний; ~ Гіге безладна стрілянйна.
(ІезигГасіпз [бі:'зоїГізп]] п вйдален-ня поверхневого шару.
беіаск [бі'іаеі/] у 1) розділяти, роз’єднувати; відокремлювати, відділяти; 2) відв’язувати, відчіпляти; 3) розділятися, роз’єднуватися; відокремлюватися, відділятися; 4) відв’язуватися, відчіплятися; 5) військ., мор. відряджати, посилати (судно, загін); відряджати в розпорядження іншої особи.
(ІеІасЬаЬІе [бі'іаеі/аЬІ] ад] 1) відрив-нйй; відрізнйй; 2) знімнйй, відокремлюваний.
(Іеіаскесі [бґіаеі/і] ад] 1) окремий, відокремлений; що стоїть осібно; 2) відірваний; незв’язаний; 3) незалежний; що виконує самостійне завдання; ~ Ьаііаііоп окремий батальйон; 4) безсторонній, неупереджений; 5) військ, відряджений; ~ биіу відрядження; 6) геол. відтйснутий.
беІасЬебІу [бґіаеі/ііі] аду 1) окремо, осібно; 2) безсторонньо.
беїасктепі [біЧаеЦтопі] п 1) роз’-
(іеі
287
деі
єднання, відокремлення, відділення; відчеплення; 2) безсторонність, неупередженість; незалежність (думок)’, 3) відірваність; відособленість; відчуженість; 4) військ, загін військ (кораблів); 5) військ, гарматна (мінометна) обслуга; £ип ~ гарматна обслуга; 6) військ, відрядження; 7) мед. відшарування.
йеіаіі ['ді:1еі1] 1. п 1) деталь, подробиця; іп ~ детально, докладно, ґрунтовно; іо §о (іо епіег) іпіо ~8 вдаватися в подробиці; 2) деталь, частка, елемент; ~ оГ СІЄ8І8П фрагмент; 3) детальне креслення; 4) військ, наряд, команда; 5) докладність, чіткість; 2. V 1) докладно розповідати, вдаватися в подробиці; 2) військ, виділяти (відряджати, призначати) в наряд; 3) робйти детальне креслення.
йеіаііед ['ді:1еі!д] асі) 1) детальний, докладний, ґрунтовний; 2) військ. призначений, відряджений.
беїаіп [дГіет] V 1) затримувати; 2) тримати під вартою, арештовувати; 3) юр. незаконно привласнювати; 4) ут-рймувати, затримувати (платню)', 5) уповільнювати; заважати, перешкоджати (руху)-
(Іеіаіпесі [ді'іешд] асі] 1) затримуваний, затриманий; 2) утримуваний, утриманий.
йеіаіпее [,ді:1еі'пі:] п юр. затриманий, особа під вартою.
йеіаіпег [ді'іешо] п юр. 1) незаконне затримання майна; 2) утрймання арештованого під вартою; 3) наказ про дадьше тримання арештованого під вартою.
йеіапк [ді:Чаедк] у військ, висаджуватися, вилазити з танка.
йеіесі [ді'іекі] у 1) відкривати, знаходити, виявляти, викривати; 2) розслідувати; 3) помічати, виявляти; 4) рад. випрямляти.
беІесІаЬІе, деІесІіЬІе [сії ЧекіаЬІ] аф що може бути вйявленим.
Деіесііоп [ді'іек/п] п 1) викриття, вйявлення; 2) розслідування; 3) рад. детектування.
(іеіесііуе [ді'іекіїу] 1. п 1) детек-тйв, агент розшукної поліції; 2) детективний роман; 2. аф 1) розшук-нйй; ~ роїісе (Сотеє) розшукна поліція; 2) детективний; ~ поуєі детектйвний роман.
йеіесіог [ді'іекіа] п 1) рад. детектор; 2) прйлад для вйявлення; Ііе ~ індикатор брехні (прилад)’, 3) чутлйвий елемент, прйстрій стеження; 4) хім. індикатор.
(Іеіепі [сії 'Ієні] п тех. стопор, клямка, засувка, гачок; упор.
(Іеіепіе [де'1а:г)1] п фр. ослаблення напруження; перен. розрядка (у стосунках між державами).
(іеіепііоп [дґіеп/п] п 1) затрйман-
ня, залйшення понад строк; 2) вйму-шена затрймка; 3) арешт, затрймання; тримання під арештом; ~ іп а ]аі! ув’язнення; 4) мор. затрймка, простій (судна)’, 5) військ, утрймання з окладу;
6) тех. зупйнка; < ~ сатр а) табір для інтернованих; б) амер. карантйн-ний табір.
йеіег [сії'Із:] V утрймувати, стрйму-вати, зупиняти; лякати, відстрашувати; віднаджувати (від — Ггот).
(Іеіег^е [ді'1з:дз] V мед. очищати, зчищати; змивати, промивати.
(Іеіегвепсу [ді'їз.дззпзі] п мйючий ефект; мйюча здатність.
(Іеіегзепі [ді'(9:дззпІ] 1. п 1) засіб для миття (очйщення); пральний порошок; 2) дезінфікуючий засіб; 3) мед. проносне; 2. аф що мйє (очищає); ~ роу/ег мйючий ефект.
(Іеіегіогаїе [ді'іізпзгеїі] V 1) погіршувати; псувати; 2) погіршуватися; псуватися; 3) вироджуватися; 4) руйнуватися, занепадати, старіти.
деіегіогаііоп [діДізпз'геї/п] п 1) погіршення; псування; 2) вйродження; 3) нівечення, ушкодження; знос; спрацювання.
деіегіогаііуе [ді'іізпздеіііу] (^‘руйнівний, руйнувальний, руйнуючий; що погіршує, псує.
деіеппепі [д/Із:тзпІ] п утрймання.
деІегшіпаЬІе [ді'Із:тшзЬ1] аф 1) визначнйй; 2) юр. що минає; а 1еа8е ~ аі (Ье епд оГ Гіує уеаг8 оренда строком на п’ять років.
деіеппіпапі [ді'1з:тіпзпі] 1. п 1) вирішальний фактор; 2) мат. детермінант, визначник; 2. аф 1) визначальний; що визначає; 2) вирішальний, зумовлюючий.
деіегшіпапіаі [ді,із:ті'пзеп11] аф мат. детермінантний.
деіегшіпаїе І [ді'Із:гпіпіІ] аф 1) яснйй, певний; вйзначений; 2) остаточний, останній; ~ геріу остаточна відповідь; 3) рішучий; 4) с. г. детермінантний (про сорт тощо).
деіеппіпаіе II [ді'їз.тпіпеїі] у визначати.
деіегшіпаїеіу [ді'1з:тіпі11і] асіу 1) напевно, виразно, ясно; 2) остаточно; 3) рішуче.
деіеппшаііоп [діДзгті'пеї/п] п 1) рішучість; у/іій ~ рішуче, непохйт-но; 2) вйзначення; 3) вимірювання; 4) аналіз; 5) юр. постанова (суду); іо соте іо а ~ прийтй до вйсновку; 6) прагнення, тенденція; 7) мед. при-лйв (крові тощо)’, 8) закінчення, кінець.
деіеппіпаііуе [дґіз:тіпзііу] 1. п 1) вирішальний фактор; 2) грам, визначальне слово; 2. аф 1) визначальний; вирішальний; 2) обмежувальний.
деіегшіпе [дГіз:тіп] у 1) визначати; 2) вимірювати, обчйелювати; 3) обу
мовлювати, детермінувати; 4) спонукати; примушувати; стимулювати; 5) вирішувати, розв’язувати; Іо ~ ііте са8е вйрішити справу, ухвалити рішення у справі; 6) приймати рішення, зважуватися, робйти вйбір; 7) закінчувати; іо ~ ійе сгІ8І8 покласти край крйзі; 8) юр. закінчуватися, завершуватися; 9) робйти вйсновок, виводити; 10) зумовлювати, прирікати.
деіеппіпед [ді'із:тіпд] аф 1) рішучий, сповнений рішучості; непохйт-ний; 2) вйзначений; ~ ргісе тверда ціна.
(Іеіегшіпег [ді'їз.тіпз] п юр. вйзначення, постанова, рішення.
деІепптІБШ [ді'1з:тіпіхт] п філос. детермінізм.
деІеппіпІБі [ді'іа:тіпі8І] п детермініст.
деіеггепсе [ді'1егоп8] п 1) стрйман-ня; 2) відлякування, залякування; 3) засіб залякування.
деіеггепі [ді'іегапі] 1. п 1) засіб стрймування (залякування); 2) хім. сповільнювач реакції; 2. аф стрймую-чий; що перешкоджає (лякає, залякує).
деіегзіоп [ді'1з:/п] п промивання, очйщення.
гіеіегеіуе [ді'1о:8іу] див. деіег§епі.
(ІЄІЄ8І [дГіезІ] у 1) ненавидіти, мати відразу; 2) проклинати, накладати анафему.
деІезІаЬІе [ді'ІезізЬІ] аф огйдний; що викликає відразу; мерзотний.
деІе$ІаЬ1епе$$ [ді'ІЄ8ІоЬ1пі8] п огйд-ність.
(ІеІезіаЬІу [ді'ІезІзЬІі] асіу огйдно, мерзенно, мерзотно.
деіезіаііоп [,ді:і98'1еі/п] п 1) ейльна відраза, огйда; 2) бридка річ; 3) об-рйдлива (огйдна) людйна.
деІЬгопе [ді'Огоип] V 1) скидати з престолу; 2) усувати (з посади); 3) розвінчувати.
деіЬгопешепІ [ді'ОгоиптзпІ] п 1) повалення (скйнення) з престолу (трону); 2) усунення (з посади); 3) розвінчання.
деііпие ['деІіп]и:] п юр. незаконне володіння чужйм майном; асііоп о£ -позов про повернення незаконно захопленого майна.
Леїопаїе ['деіоипеїі] V 1) детонувати, вибухати; 2) підривати, висаджувати в повітря; іо ~ а писіеаг деуісе підірвати ядерний прйстрій.
деіопаїіпз ['деіоипеїіп]] аф детонуючий; вибуховий.
деіопаїіоп [,де1ои'пеі/п] п 1) детонація; вйбух; 2) грім, гуркіт.
деіопаііуе ['деіоипешу] аф вибуховий.
(Іеіопаїог ['деіоипеїіз] п 1) детонатор; 2) зал. петарда.
деіогі [дГіз'.І] у перекручувати, спотворювати.
(Іеі
288
(ІЄУ
сіеіоиг [сІї'Іиа] п обхідний шлях; обхід; об’їзд; іо таке а ~ зробйти гак (у дорозі).
(Іеіохісаііоп [ді:докзі кеі/п] п знешкодження отрути.
(Іеігасі [сіі'ігжкі] V 1) принйжувати, применшувати (щось — Ггот); 2) зменшувати, відбирати; 3) амер. відволікати (увагу тощо); 4) порочити, обмовляти.
(Іеігасііоп [сй'ігжк/п] п 1) принй-ження; применшення; 2) лихослів’я; наклеп; 3) зменшення.
(Іеігасііуе [сіі'ігаекіїу] ад] 1) що принйжує, принйзливий; що ганьбйть, ганебний; 2) що применшує; 3) що зменшує, зменшувальний.
(іеігасіог [сії'ігаекіо] п наклепник.
(Іеігаіп [діґігеїп] V 1) висаджувати з поїзда; 2) висаджуватися (виходити) з поїзда; 3) розвантажувати вагони.
сіеігаіпіпз [сііґігеїпіі]] п розвантаження; ~ роіпі пункт розвантаження.
(Іеігаішпепі [сйґігеїптапі] п 1) вй-садка; 2) розвантаження, вйвантажен-ня.
(Іеігітепі ['сіеіптопі] 1. п 1) втрата, шкода; у/іійоиі ~ іо йіз йеаіій без шкоди для його здоров’я; 2) рі внески; 2. V завдавати шкоди.
гіеігітепіаі [,сІеіп'тепі1] 1. п жарт. 1) непринадна партія (про нареченого); 2) молодший брат спадкоємця; 2. аф шкідлйвий, згубний; ~ іо опе’з ІтеаІіЬ шкідливий для здоров’я.
(Іеігішепіаііу [,(1еіп'тепІд1і] аду шкідлйво, на шкоду, згубно.
(ІеігііеЛ [ді'ігаїїід] аф зношений, стертий.
(ІеігШоп [сії'ігі/п] п геол. стирання, зношування (від тертя).
(іеігііиз [сй'ігаїїоз] п 1) геол. детрйт (продукт вивітрювання гірських порід); 2) осколки, уламки; руїни; 3) вивітрювання; стирання; зношування.
Веігоіі [сІї'Ігоіі] п геогр. н. м. Детройт.
сіеігиск [сй'іглк] у амер. 1) висаджувати, вивантажувати з машйн; 2) висаджуватися з машйн.
(Іеігискіпз [сІї'Іглкії]] п вивантажування; ~ роіпі амер. пункт вйвантаження автотранспорту.
сіеігшіе [сІі'Іги:с1] V 1) виштовхувати, викидати; 2) скидати, зштовхувати.
(Іеігшісаіе [ді: 'іглі]кеіі] V укорочувати, обрізати; зрізати.
(1е1гіі$іоп [<іі'1ги:зп] п зрушення.
(Іеішпезсепсе [,(Іі:1]и'те89П8] п спадання (пухлини тощо).
сіеішіе [с!і:'і)и:п] V рад. розстроювати, розладнувати.
гіеіиг ['<1і:Ю:] п амер. щорічна книжкова премія (у Гарвардському університеті).
сіеисе [сЦигз] п 1) двійка, два очка;
2) дьюс, рівний рахунок (у тенісі); 3) чорт; \¥Йеге ійе ~ сіісі І зее Ійе тап? де я в біса бачив цього чоловіка?; ійе ~ кпо\уз біс його знає; §о іо ійе ~! ідй під три чортй!
(Іеисесі [сЦи:8І] 1. ад] страшенний, жахлйвий; Гт іп а ~ йшту я страшенно поспішаю; 2. аду жахлйво, страшенно, диявольськи; ~ ипсотГоПаЬіе диявольськи незручний.
(Іеиіегішп [фи:'Панот] п фіз., хім. дейтерій; ~ охіЗе важка вода.
сіеуаіиаііоп ЬсІігуаеЦи'еі/п] п фін. девальвація.
(Іеуаіие ['сІі:'уавЦиг] V фін. проводити девальвацію.
сіеуарогаіе [сіі'уаерогеїі] V конденсувати (ся).
сіеуарогаііоп [сії.уаера'геї/п] п конденсація пари.
(іеуазіаіе [ 'сІєуозієіі] у 1) спустошувати, розоряти; 2) юр. розкрадати спадкоємне майно.
(1еуа$1а1іоп [,сІєуо'8ієі/п] п 1) спустошення, розорення; 2) юр. розкрадання спадкоємного майна виконувачем духівнйці.
(Іеуазіаііуе [ 'сієуозієіііу] ад] спустошувальний, руйнівнйй.
(Іеуазіаіог ['сієуозієііо] п 1) спустошувач, руйнівнйк; 2) вйразка; мор, лйхо.
(Іеуазіауіі [,сІі гуо'зієіуіі] п юр. 1) скарга на виконувача духівнйці про розкрадання ним майна; 2) розкрадання майна виконувачем духівнйці.
(Ієуєі ['сІєуі] п шотл. сйльний удар (кулаком).
сіеуеіор [сіі'уеіор] V 1) розвивати, удосконалювати; іо ~ опе’з Ьизіпезз розвивати справу (бізнес); 2) розвиватися, зростати; розшйрюватися; 3) с. г. виводити (сорт, породу); 4) відбуватися, розвиватися (про події); проходити, протікати (про хворобу); 5) показувати, виявляти; 6) викладати; розкривати (плани); 7) розробляти; 8) створювати; 9) виявлятися; іі ~з ійаі... виявляється, що...; 10) фот. проявляти; 11) шах. виводити (фігуру); 12) військ, розгортати (війська); розвивати (успіх).
(ІеуеІораЬІе [сй'уеІораЬІ] ад] здатний розвиватися.
(Іеуеіорег [сіі'уеіоро] п фот. проявник.
(Іеуеіоршепі [сіі'уеіортопі] п 1) розвиток; зростання; удосконалення; 2) біол. еволюція; 3) вйклад; розкриття; 4) результат (розвитку); 5) рі подія, обставина; факт; захід; 6) оброблювана ділянка землі; 7) розробка; 8) виробнйцтво; 9) розгортання, роз’яснення; 10) с. г. вйведення (сорту); 11) меліорація; 12) мат. перетворення; розвертання; 13) шах. розвиток; вйведення (фігури); 14) фот. прояв
лення; 15) військ, розчленування, організація позйцій; 4 ~ гоасі тимчасова дорога.
(Іеуеіортепіаі [сії,уеіор'тепії] ад] пов’язаний з розвитком; еволюційний; ~ а§е підлітковий вік.
ЙЄУЄ8І [<І1'УЄ8І] V 1) юр. позбавляти (права); відчужувати; 2) знімати, скидати, зривати (одяг).
сіеуіаіе ['с1і:уієіі] у 1) відхилятися, ухилятися (від курсу тощо); 2) відступати (від правила тощо); 3) порушувати (стандарти тощо); 4) відхиляти, змінювати напрям.
(Іеуіаііоп [,<іі:уі'єі[п] п 1) відхйлен-ня (від оригіналу); 2) порушення (стандартів тощо); 3) відступ (відправила тощо); 4) пол. ухил; 5) девіація (компаса); 6) ком. відхилення від умовленого рейсу.
(Ієуісє [ді'уаіз] п 1) план; схема; проект; 2) прийом; зіуіізііс ~ стиліс-тйчний прийом; 3) вйтівка; підступний замір; 4) прйстрій, пристосування; механізм, прйлад, апарат; засіб; писіеаг ~ ядерний прйстрій; 5) емблема; 6) девіз; 7) малюнок; композиція; 8) винахідливість; 9) вйнахід; твір, творіння; іо Іеауе зтЬ. іо йіз о\уп ~8 покйнути когось напризволяще.
(Ієуіі ['сієуі] 1. п 1) диявол, чорт, біс, дідько; 2) спокусник; підступна людйна; 3) розм. енергійна, напориста людйна; 4) розм. бойовйй дух, азарт; наполегливість; 5) хлопець, парубок; роог ~ бідолаха; Іиску ~ щаслйвець; циеег (гит) ~ дивак; 6) той, хто виконує роботу за іншого, «негр»; 7) учень; хлопчик на побігеньках; 8) настрій; 9) самум; смерч; 10) тех. щітка для чйщення труб; 11) гостра страва з м’яса чи рйби з прянощами;
~’з арріе бот. дурман; ~’з аргоп бот. ламінарія; ~’з с!а\у дворогий гак; ~’з соасй-йог8е велйкий чорний жук; ~’з сіагпіп£-пеес11е ент. бабка; ~’з Гі§ бот. опунція; ~’з Гіп^ег палеонт. чортів палець, белемніт; ~’з §иіз бот. березка; плющ; повитйця; ~’з ІеаГ бот. отруйна кропива; ~’з іое-паіі чортів палець, белемніт; іо Ье аз сігипк аз а ~ напйтися до чортиків; а ~ оГ а гаскеї пекельний шум; ійе уегу ~ оГа ІіГе каторжне життя; ійе ~ іаке іі! хай йому біс!, матері його ковінька!; Ьеі\уееп ійе ~ апсі ійе сіеер зеа між двома вогнями; Ю гаізе ійе ~ зчиняти галас, скандалити; §о іо ійе ~! геть під три чортй!; 2. V 1) виконувати чорнову роботу (для когось), бути «негром»; 2) амер. розм. дражнйти, дратувати.
(ієуіШоіп ['сІеуїсІат] п 1) збірн. дияволи, нечйста сйла; 2) чортовйння.
<1єуі1є<1 ( 'сієуісІ] ад] приготований з прянощами (із спеціями).
(ІЄУІІЄ88 [ сієуііз] п дияволйця, дияволка.
дЄ¥
289
<1ех
де¥І1-Гі$к ['деуіії/] п 1) зоол. скат; 2) каракатиця; 3) сірий кит.
де¥І1-іп-а-Ьи$Ь ['деуІшз'ЬиД п бот. чорнушка дамаська.
де¥І1і$Ь ['деуіі/] 1. асі] 1) диявольський, бісівський, сатанинський; 2) чортячий, гаспидський; жахливий; велетенський; 2. аду жахлйво, страшенно; несамовито.
(ІЄ¥І1і$Ь1у ['сІєуіі/іі] аду жахлйво, страшенно, несамовйто, шалено, відчайдушно.
(Іеуіііхе ['сіеуіаіг] V 1) озлобляти; розлютовувати; будйти звіра (в комусь); 2) шаленіти.
йеуіі-шау-саге ['деуїтеї'кєо] асі] безтурботний; відчайдушний; недбалий.
(іеуіітепі ['деуїтапі] п 1) сатанйн-ська радість, буйні веселощі; 2) вйті-вка, каверза.
(іеуіігу ['деуіп] п 1) підступність; злість: злоба; сатанйнська радість; 2) жарт, вйтівки, штуки; капості; пустощі; 3) чорна магія; 4) збірн. дияволи, чортовйння, чортівня.
(ІєуіГз-Ьіі ['деуїхЬіі] п бот. комонник.
де¥ІГ$-ші1к [ 'деуіхтіїк] п бот. молочай.
де¥ІГ$-раіпіЬги$1і ['деуІг'ретіЬглЛ п бот. нечуйвітер.
йеуіі-^огзіїір ['деу1,^а:/ір] п культ сатанй.
(1е¥іои$ ['ді:ур$] асі] 1) непрямйй, обхіднйй, об’їзнйй, кружнйй; 2) заблудний, заблуканий; блукаючий; 3) хйтрий, нещйрий; 4) віддалений; усамітнений; ~ соа8і8 далекі берегй; ~ раіЬ8 манівці.
(1Є¥І$аЬ1е [ді'уаігоЬІ] асі] 1) якйй може бути придуманим (вйгаданим, вйнайденим); 2) юр. що може бути переданий у спадщину (заповіданий).
(ІЄ¥І$е [сіі'уаїх] 1. п 1) заповіт, ду-хівнйця; 2) церк. легат; 3) заповідане майно; 4) вйгадка, вйнахід; 2. у 1) придумувати, вигадувати; винаходити; розробляти (план); 2) виношувати (підступні заміри); 3) юр. заповідати (відпйсувати) нерухоме майно.
(1еуі$ее [,деуі'хі:] п юр. спадкоємець нерухомого майна за заповітом.
(ієуізєг [ді'уаїха] п 1) винахідник; 2) заповідач.
(ієуібог [,деуі'го:] п юр. заповідач нерухомого майна.
(Іеуііаіігаїіоп [ді:,уаііаіаі'хеі/п] п позбавлення життєздатності.
Деуііаііхе [діґуаііоіаіг] V позбавляти життєздатності; ослабляти.
деуосаіігаіюп [сіі\уоик9Іаі'2еі|п] п лінгв. девокалізація, оглушення.
(іеуосаііге [діґуоикаїаіг] у лінгв. де-вокалізувати, оглушувати.
(ієуоіЛ [ді'узід] асі] (оГ) позбавлений (чогось), вільний (від чогось); ~ оГ рііу
(зепзе, Геаг) безжалісний (безглуздий, безстрашний).
(Ієуоіг ['деу\уз:] п фр. 1) звич. рі акт ввічливості; іо рау (іо до) опе’8 ~8 іо 8ґпЬ. засвідчити комусь свою пошану; зробйти комусь візйт ввічливості; 2) обов’язок; іо до опе’8 ~ виконувати свій обов’язок.
деуоіиііоп кді-.уа'Іи-./п] п 1) передача (функцій тощо); 2) перехід (майна тощо); 3) біол. вйродження, регрес; переродження; 4) сповзання, спускання.
(ієуоіує [ді'уоіу] V 1) передавати (функції тощо); 2) (ироп) переходити (до когось — про функції, обов ’язки тощо); іо ~ опе’8 диіу ироп апоіЬег передати свої обов’язки іншому; 3) юр. передавати (традиції, майно у спадщину); 4) переходити (про традиції, майно у спадщину); 5) спускати; 6) спускатися; скочуватися; обвалюватися.
Вєуоп(8Ьігє) ['деуп(/іа)] п геогр. н. Девон (шир).
йєуоі [деі'уои] асі] фр. побожний, ревно віруючий.
гіеуоіе [ді'уоиі] V 1) присвячувати; віддаватися цілком; Іо ~ опе’8 ІіГе іо 8сіепсе присвятйти своє життя науці; 2) прирікати, віддавати; іо ~ 8тЬ. іо де8ігисііоп приректй когось на загй-бель.
деуоіед [ді'уоиіід] аф 1) відданий, вірний; ніжний, люблячий; ~ Ггіепд вірний друг; 2) присвячений; 3) що захоплюється (чимсь — іо); 4) приречений.
йеуоІеШу [ді'уоиіідіі] аду віддано; самовіддано; ~ іп іоує ніжно люблячий.
гіеуоіее [,деуои'іі:] п 1) поборник, ревнйтель; щйрий шанувальник, при-хйльник; 2) ентузіаст, віддана людйна; 3) ревно віруючий; побожна людйна.
деуоііоп [ді'уои/п] п 1) відданість; прихйльність; щйре служіння; вірність; 2) любов, шйра прихйльність; 3) присвята, посвячення; 4) побожність; благочестя; 5) рі релігійні обряди; молйтви; 6) захоплення (чимсь).
деуоііопаї [ді'уоирпі] ад] релігійний; побожний; благочестйвий.
деуоііопаїізш [ді'уои/поіігт] п релігійний запал, побожність.
деуоііопа1і$1 [ді'уои/пзіві] п 1) богомолець; 2) святенник; розм. ханжа.
деуоиг [ді'уаиа] V 1) пожирати; поглинати; їсти жадібно; 2) проковтувати; 3) руйнувати; винйшувати, знйщувати; 4) звич. разз. мучити, терзати; ~ед Ьу апхіеіу якого терзають побоювання.
деуоигіп§1у [ді'уаиогп]1і] аду жадібно, жадно.
(Іеуоиппеїгі [ді'уаиатапі] п 1) пожирання; 2) поглинання; 3) руйнування.
деуоиі [ді'уаиі] ад] 1) побожний, релігійний; благочестйвий; 2) щйрий,
сердечний; заповітний; ~ \¥І8Й заповітне бажання; 3) благоговійний.
де¥оийіе$$ [ді'уаиіпіз] п побожність; релігійність; благочестйвість.
<ІЄ¥У [сЦи:] 1. п 1) роса; 2) поет. свіжість, чистота; ІЬе ~ оГ уоиіЬ свіжість юності; 3) краплйна поту; сльоза; < тоипіаіп ~ віскі; 2. V 1) зрошувати; оббрйзкувати, зволожувати; 2) поет, вкривати росою; іі І8 Ье§іппіп£ Іо ~, іі ~8 з’являється роса, стає росяно.
(Іелуаіег (ді'\¥з:1о] V 1) відводити воду; викачувати (відкачувати) воду; 2) дренувати, осушувати (болото); 3) збезводнювати.
гіеіу-Ьеггу ['д]и:Ьеп] п 1) ожйна; 2) розм. агрус.
гіе^¥-сІа^¥ ['д]и:кіз:] п 1) зоол. зародок п’ятого пальця (парнокопйтних); 2) несправжнє копйто.
де^у-дгор ['д]и:дгор] п 1) росйнка, крапля росй; 2) автонапувалка для курей.
<1е¥¥-їа11 ['д]и:іо:1] п 1) випадання росй; 2) вечірня роса; час випадання росй.
де^¥Іпе$8 ['д]и:іпі8] п рбсяність, ро-сйстість.
де^УІар ['д]и:1аер] п 1) підгруддя, воло (у рогатої худоби); 2) сережка (у птахів); 3) друге підборіддя (у людини).
де^¥Іе$$ ('д]и:1і8] ад] поет, сухйй, вйсохлий.
(Іелу-роіпі [ 'д]и:рзшІ] п метеор, точка росй; температура танення (конденсації).
де^¥-ропд ['д]и:ропд] п (замкнутий) ставок.
де^у-геШпе ['д]и:,геІП}] п с. г. росяне мочіння, розстилання по росі (льону).
Оетуеу ['д]и:і] п ч. ім'я Дьюі.
(іелу-луопп ['д]и:\уо:т] п дощовйй (землянйй) черв’як.
гіе^у ['д]и:і] ад] 1) росяний; росй-стий, покрйтий росою; 2) вологий, зволожений, вогкий, блискучий; ~ еуе8 блискучі (від сліз) очі; 3) поет, свіжий, освіжаючий; підбадьорливий.
дехіосагдіа [,дек8іои'ка:діа] п мед. зміщення серця праворуч.
Вехіег [’дек8іо] п ч. ім'я Декстер.
(Іехіег ['декзіо] 1. п права сторона; 2. ад] правий; 3. аду праворуч, справа.
(Іехіегііу [декз'їегіїї] п 1) меткість, моторність, спрйтність; умілість, вправність; 2) тямущість, кмітлйвість; здібності; обдарованість; 3) звйчка користуватися правою рукою.
дехіегои$ ['дек8іаг98] ад] 1) спрйт-ний, моторний, меткйй; 2) кмітлйвий, тямущий; здібний, обдарований; досвідчений; 3) майстерний, майстерно зроблений; 4) звйклий користуватися правою рукою.
(Іехіегоікіу [ 'дек8ізгз8Іі] аду 1) спрйт-но, моторно; 2) майстерно, вправно.
(іех
290
<1іа
(Іехігагі [ 'декзіггед] асіу направо, праворуч.
дехігаї ['декзігаї] асі] 1) розташований праворуч, правий; 2) звиклий користуватися правою рукою.
ЛехІгаІИу [декз'їгаеіііі] п 1) асиметричність; 2) звичка користуватися правою рукою.
(іехігаїїу ['декзігоіі] асіу праворуч, направо, за годинниковою стрілкою; іо гоїаіе ~ обертатися за годинниковою стрілкою.
сіехігіп ['декзіпп] п хім. декстрин.
дехігогзе [дек8'1го:8] асі] 1) бот. що в’ється зліва направо (про стебло)', 2) тех. з правою нарізкою.
(ІЄХІГО8Є ['декзігоиз] п хім. декстроза; виноградний цукор, глюкоза.
(1ехІгоіі8 ['декзігаз] див. дехіегоиз.
(іеу [Неї] п розм. господарка (господар) молочної ферми.
Ві [Наї] п ж. ім'я Дай (зменш, від Оіапа).
ді- [Ні-, сіаі-] рлУдво-; діаіотіс двоатомний.
<1іа- ['даю-] рге/діа-; діаїйегтіс діатермічний.
ШаЬазе ['даюЬеіз] п мін. діабаз.
ШаЬеіез [,даю'Ьі:іі:г] п мед. діабет, цукрова хвороба.
ШаЬеііс [,даю'ЬеІік] 1. п діабетик;
2. асі] діабетичний.
ШаЬеіісаІ [,даю'ЬеІіка1] ^діабетичний.
(ІіаЬІегу [ді'агЬЬп] п фр. чорна магія, чаклування.
<1іаЬо1іс(а1) [,даю'Ьо1ік(р1)] аф 1) диявольський, сатанинський; 2) злісний; жорстокий, звірячий; лютий.
діаЬоіісаІІу (, даю'ЬоІікоІі] асіу 1) диявольськи, люто, злісно; 2) жорстоко.
(НаЬоІізш [даі'геЬоІіхт] п 1) чаклування, чорна магія; 2) чортовина; культ сатани; 3) диявольська злість, лють; 4) одержимість, шаленство.
ШаЬоІіге [даі'геЬаІаіг] у 1) робйти шаленим (біснуватим); 2) озлобляти.
(Ііаскуіоп [даі'гекіїоп] п мед. свинцевий пластир.
(Ііасйі [даі'аезід] аф хім. двооснов-ний; двокислбтний.
(НасоШшп [,даю'коидюгп] п наркотичний сироп (з маку).
(ііасопаї [Наї'геконі] асі] церк. дияконський.
діасопаїе [даі'гекапії] п церк. дияконське звання, дияконство.
Шасопісоп [,даю'копікоп] п церк. ризниця.
діасгіїіс [,даю'кпІік] лінгв. 1. п діакритичний знак; 2. асі] діакритичний; ~ тагк діакритичний знак.
ШасгіОсаІ [, даю 'кпіікі] асі] діакритичний.
Ліасііпіс [,даігек'1шік] аф опт. що пропускає актинічне проміння.
(Насієш ['даюдеш] 1. п 1) діадема; кордна; вінець, вінок; 2) перен. влада монарха; 2. у коронувати, увінчувати кордною.
(Надпозе ['даюдпоих] у 1) мед. ставити діагноз, діагностувати; 2) розпізнавати; з’ясдвувати, констатувати.
(1іа£ПО8Є8 [,даюд'пои8І:г] рі від сіі-а£ПО8І8.
(1іа£ію8І8 [.даюд'поизю] п (рі діа§-ПО8Є8) 1) мед. діагноз; іо таке (оиі) (Іо Гогт) а ~ поставити діагноз; 2) бот., зоол. діагноз; 3) глибдке розуміння; тдчне вйзначення; оцінка.
(Иа£ПО8<іс [,даюд'по8Іік] 1. п мед. симптдм, ознака (хвороби)', 2. асі] 1) мед. діагностйчний; 2) біол. розпізнавальний; 3) геол. симптоматйчний.
діа£ПО8Ііса1Іу [,даюд'по8Ііко1і] аф 1) за допомдгою діагнозу; 2) з тдчки здру діагндстики.
(1іа£ПО8Іісіап [удаюдпо8'п/п] п діаг-ндст, діагндстик.
(1іа§по8Ііс8 [,даюд'по8Іік8] п рі (вжив, як 5Іп%) діагндстика.
(Ііа^опаї [даі'аедопі] 1. л діагональ; 2. аф 1) діагональний; 2) кдсий; із скіснйми лініями; ~ сіоїй діагональ (тканина).
(ІіазопаІІу [даі'аедопоіі] асіу по діагоналі.
(Ііазгат ['даюдгает] 1. п діаграма; графік; схема; 2. у зображати графічно (схематйчно); складати діаграму (схему).
діа§гаттаІіс(а1) [,даюдго'таеІік(а1)] аф схематйчний.
діа^гаттаїісаііу [,даюдго'тгеІіко!і] асіу у вйгляді діаграми (схеми); схематйчно.
(Ііаі ['даюі] 1. п 1) циферблат, кругова шкала; 2) тел. диск; 3) сонячний годйнник; 4) кутомірний круг; лімб; 5) розм. кругла фізіономія (пй-ка); 2. у 1) робйти поділки (на циферблаті)', 2) набирати (номер по телефону)', 3) настроювати (приймач, телевізор).
(ііаіесі [ 'даюіекі] п лінгв. 1) діалект, говір, говірка; 2) мова; 3) професійний жаргон; спеціальна мова; ііте 1а\ууег$’ ~ мова судочйнства.
(Ііаіесіаі [,даю'1ек11] аф лінгв. діалектний.
(Ііаіесііс [,даю'1екІік] 1. п 1) діалектика; 2) уміння вестй полеміку; 3) діалектик; 2. аф 1) діалектйчний; 2) схйльний до полеміки.
(Ііаіесіісаі [.даю'іекіїкої] аф 1) діалектйчний; 2) схйльний до полеміки; 3) лінгв. діалектний.
діаіесіісаііу [,даю'1екІіко1і] асіу діа-лектйчно.
(Ііаіесіісіап [,даюіек'И/п] п 1) діалектик; 2) досвідчений полеміст.
Шаіесіісз [,даю'1екіік8] п рі (вжив, як 5Іп&) діалектика.
(1іа1есіо1о£І$< [,даю1ек'ю1адзі$1] и діалектолог.
(ііаіесіоіозу [,даю1ек'ю1одзі] п діалектологія, вйвчення діалектів.
(ііаііеіоп [,даю'1і:1оші] п лог. тавтологія.
(Наїїіпз ['даюііі]] п 1) спорудження сонячного годйнника; 2) вйзначення часу за сонячним годйнником; 3) набирання телефонного номера; 4) градуювання (циферблатів).
Ша1о£Іс(аІ) [,даю'1одзік(а1)] аф діалогічний.
(ііаіозіхе [даі'аеіадзаіг] у розмовляти, вестй розмову (у/іій).
Шаіодие ['даюїзд] 1. п 1) діалог, розмова; 2) неофіційні переговори; 3) літературний твір у формі діалогу (драма тощо)', 4) діалогічний урйвок з літературного твору; 2. у 1) вестй розмову; 2) виражати у формі діалдгу.
діаірЬопе ['даю Коші] п автоматйч-ний телефон; телефднний апарат з диском.
діаі-ріесе ['даю1рі:8] п циферблат.
діаіузез [даі'ае1і8І:х] рі від діаіузіз. діа1у$І5 [даі'ае1і8і8] п (р/діа1у8ез) хім. діаліз.
Шаіуііс [,даю'1і1ік] аф хім. діалітй-чний; розчйнювальний.
(1іата£пеІіс [,даютгед'пе1ік] 1. п діамагнетик; 2. аф діамагнітний.
Шапіа£ііе<І8іїі [,даю'тгедпіПгт] п фіз. діамагнетйзм.
(1іатапІіГегоіі8 [,даюігюп'1і£ога8] аф алмазондсний.
Шатапііпе [,даю'таепіт] п алмазний пил.
(ііатеїег [даі'гетіЮ] п 1) діаметр; поперечник; ширина; 2) опт. одинйця вйміру збільшувальної сйли лінзи; 3) архт. модуль.
(ііатеїгаї [даі'гетіїгоі] аф діаметральний; поперечний.
Шатеігіс(аі) [,даю'те1пк(о1)] аф 1) діаметральний, поперечний; 2) діаметрально протилежний; 3) повний, абсолютний (про протилежність).
діашеігісаііу [,даю'гпе1пка1і] адч діаметрально.
Шатіпе ['даютат] п 1) хім. діамін; 2) діаміновий барвник.
Оіатопд ['даюггюпд] п ж. ім'я Да-йамонд.
Шатоші ['даютопд] 1. п 1) алмаз, брильянт, діамант; 2) алмаз (інструмент для різання скла)', 3) мат. ромб; 4) амер. бейсбдльне пдле; 5) друк, діамант (шрифт)', 6) рі карт, бубна, бубнова масть; 2. аф 1) алмазний, брильянтовий; зроблений з алмазу; 2) алмазондсний; 3) грандваний, ромбовидний; 4 ~ аппіуегаагу ОиЬіІее) шістдесятирічний ювілей (амер. тж сімдесятип’ятирічний ювілей); ~ \уед-
діа
291
<ііс
діп8 шістдесята річниця весілля {амер. тж сімдесят п’ята річнйця весілля); брильянтове весілля; 3. V прикрашати брильянтами.
(Ііатоші-Ьеагіп^ [ 'сІаіатапсІ, Ьєапд ] ад] гірн. що містить у собі алмази.
(Ііаіпоші-Ьееііе [ 'сІаіатапсІ'ЬіцІ] п ент. жук-довгонбсик.
біатопб-Ьігб ['сІаіотапсІЬа-.сі] п орн. австралійський сорокопуд.
(НатоікІ-сііПег ['баїатзпДкліа] п гранувальник (полірувальник) алмазів.
(Ііатоімі-сігії) ['даютзпд'дпі] п алмазний бур.
(Ііатопсі-Леіс! [ 'сіаіотопсІії:1д] п алмазне родовище.
ШатоімііГегош» [^сІаіотоп'сІїГогав] асі] алмазонбсний.
(Ііатоіиі-роіпі ['баїзтапброіпі] п 1) гравірувальна голка з алмазним наконечником; 2) рі зал. косе схрещення колій; гостра хрестовина; перехрестя рейок.
(ііатоп(1-рол¥(1ег ['сІаіатапсГраисІа] п алмазний порошок.
(ііатоіні-ькаресі [,<1аіотопсІ7е1Рї1 а4і ромбоїдальний.
ШатоікІ-^ЬееІ |'сІаіатапс1\уі:1] п гранувальний круг.
Оіапа [даі'аепо] п ж. ім’я 1) Даєна; Діана; 2) міф. Діана; 3) жінка-мислй-вець; 4) поет, місяць.
Оіашіа [сіаі'аепо] п ж. ім’я Дайана.
(Паразт [ сіаіораехт] п пудра, запа-шнйй порошок.
<1іара$оп [Даю'реївп] п 1) діапазон; охоплення; 2) муз. висота звука; 3) камертон; 4) звучність (мелодії); 5) співзвучність, гармонія.
(1іараи$е [ 'сІаіарзгг] п ент. діапауза, стан спокою, сплячка.
(ііаре(1е$і$ [Даюрі ТІквів] п мед. діапедез.
(ііарег ['сіаіоро] 1. п 1) візерунчаста тканйна; мережане полотно; 2) руш-нйк (серветка) з візерунчастого полотна; 3) пелюшка; 4) ромбовйдний візерунок; ~ сіоій столова білйзна; 2. V 1) прикрашати ромбовйдним візерунком; 2) сповивати, обкутувати в пе-люшкй.
ШарЬапе ['баюГеїп] п 1) прозоре тіло, прозора речовина; 2) шовкова тканйна з прозорим візерунком.
(ІіарЬапоиз [баґаеГапов] ад] прозорий; що просвічується (про тканину).
(Ііаркопіс(аі) [ДаюТопік(оі)] а^’діа-фонічний.
Шаріюпу [сІаі'азбзпі] п муз. діафонія.
йіар1іоге$і$ [Даіо£ои'гі:8і8] п мед. потовйділення, сйльне потіння.
діаркогеііс [Даюіа'геіік] 1. п потогінний засіб; 2. ад] потогінний.
(Наріїга^ш [ДаїзЕгает] 1. п 1) анат. діафрагма; 2) бот. перетинка; 3) тех. мембрана; 4) перегородка; перемйчка;
5) фот. діафрагма; 2. V діафрагмувати (тж ~ сіо\¥П).
Шаркга^таїіс [ДаюГгаед'таеіік] ад] діафрагмальний.
(1іар1а8І8 [<1аГаерІ08і8] п мед. вправляння (при вивиху).
ШарозИіуе [Даю'рогіііу] п фот. діа-позитйв.
(ІіагсЬу [Даіа.кі] п двовладдя, ди-архія.
ШагіаІ [баї'єогюі] ад] що має форму щоденника.
(Нарізі [Даіагі8і] п той, що веде щоденник.
(ІіагізСіс [Даю'пзіїк] ад] щоденни-ковий; схожий на щоденник.
(ііагіге [ Даюгаїг] у вестй щоденник.
Шаггкоеа [Даю'па] п мед. діарея, пронос; ~ оГ \уогс18 балаканйна, просторікування.
Шагу ['сіаіагі] 1. п 1) щоденник; іо кеер а ~ вестй щоденник; 2) записна кнйжка-календар; 2. ад] 1) ефемерний, недовговічний; 2) що триває (живе) одйн день.
Оіа$рога [сіаі'ае8р9га] п діаспора, розсіяння.
ШаБроге |'с1аі98ро:] п мін. діаспор.
Шазіаіііс [Даю'8іае1іік] ад] фізл. провіднйй.
(Ііазіег [6аґае8іа] п біол. диастер; двійчаста (дочірня) зірка.
Шазіоіе [баі'ае8іа1і] п 1) фізл. діастола; 2) вірш, продовження складу.
сііазіуіе [Даюзіаіі] п архт. діастйль.
ШаПіеппаІ [Даю'Оа.тпаІ] див. сііа-ійегтіс.
ШаШегтапсу [Даю'Оа.тпапзі] п фіз. діатермічність, теплопрозорість.
ШаіЬеппіс [Даю'Оа.тпік] ад] фіз. діатермічний, теплопрозорий.
(ІіаіЬегту ['баіо0а:ті] п мед. діатермія, глибоке прогрівання.
Шаіке8е$ [<Іаі'ае6і8І:х] рі від с1іаійе8І8.
ШаіЬе8І8 [сІаі'ае6і8і8] п (рі діаійе8Є8) мед. діатез.
йіаіот [Даїзіат] п бот. діатомея; діатомові водорості.
Шаіопііс [Даю'іотік] ад] хім. двохатомний.
Шаіоіпіп [даі'зеіатіп] п діатомін, пігмент діатомових водоростей.
Шаіотке [сіаі'зеіотаїі] п мін. діатоміт.
Шаіопіс [Даю'ізпік] ад] муз. діатонічний.
ШаігіЬе [ 'даюігаїЬ] п 1) діатрйба, палка викривальна промова; гостра крйтика; 2) тривала дискусія.
ШЬ [<ііЬ] 1. п рі 1) бабки (гра); 2) фішки (гра); 3) розм. грошики, грошенята; 2. у 1) легко доторкатися, злегка бйти; 2) стукотіти.
ШЬа$іс [сІаі'Ьевік] ад] хім. двохосновний; ~ асісі двохосновна кислота.
ШЬЬІе ['сіїЬІ] с.г. 1. п ямкокопач;
кілочок для садіння; 2. у копати ямкй; саджати під кілочок (тж ~ іп, - іпіо).
(ІіЬЬІіпз ['сІїЬІіг)] п с.г. садіння під кілочок.
ШЬ-ЬоІе ['сІїЬЬоиІ] п гірн. зумпф.
ШЬгапсЬіаіе [сІаі'Ьгжт]киі] ад] зоол. двозябровий.
[сІїЬх] п рі 1) розм. гроші; 2) фішки; 3) бабки, паці (гра).
Шсасііу [ді'кае8іп] п глузлйвість; балакучість.
ШсагЬопаіе [даґка:Ьапіі] п хім. бікарбонат.
Шса$< [ Дікае8і] п іст. вйборний суддя.
Шсе [дав] 1. п (рі від діє) вжив, як 8Іп$ гральні кості; гра в кості; 2. у 1) грати в кості; 2) програвати (тж ~ аи/ау); іо ~ а\уау аіі опе’8 топеу програтися до останку; прогайнувати усе до копійки; 3) нарізати у формі кубиків; 4) графйти в клітйнку; 5) вишивати узор квадратиками.
Шсе-Ьох [ДаізЬокз] п коробочка з гральними костями.
ШсерЬаІоиБ [баї^еГаІаз] ад] двоголовий.
Шсег ['даі8о] п гравець у кості.
(1ісегои$ [ 'даі89го8] ад] ент. з двома щупальцями (вусиками).
ШсШогШе [даі'к1о:гаіс1] п хім. двохлориста сполука.
ШсЬо^ату [даі'кздаті] п бот. дихогамія.
Шскогсі [Даіко:с1] п двострунний музйчний інструмент.
Шскоіотіхе [сіаі'коіатаїх] п 1) ді-лйти на дві частйни; 2) розділятися на дві частйни.
ШсЬоіотоиБ [даі'кзіат98] ад] розділений на дві частйни; дихотомічний.
Шскоіоту [даі'коіаті] п послідовний поділ на дві частйни; дихотомія.
Шскгоіс [даі'кгошк] ад] двоколірний (про кристал).
(Исйгоізт ['даїкгошгт] п дихроїзм.
Шскготаіе [даі'кгоитіі] п хім. дихромат, біхромат.
Шскготаііс [Даїкго'тжіїк] ад] 1) двоколірний; 2) мед. що розрізняє два основні кольорй.
ШсЬготаііБіп [сіаі'кгоитаіігт] п 1) двокольорбвість; 2) мед. частковий дальтонізм.
Шсіп£ ['давп)] п 1) гра в кості; 2) орнаментація малюнком з квадратиків (ромбиків).
Віск [бік] п ч. ім ’я Дік (зменш, від Кісйагсі).
(ііск [бік] п 1) розм. хлопець; 2) розм. хлюст; 3) амер. розм. сйщик; детектйв; 4) розм. шкірянйй фартух; 5) розм. канава, рів; 6) розм. мудрбвані слова; 7) (скор. від десіагаііоп) розм.\ іо іаке опе’8 ~ (±аі) клястйся, божй-тися (що); ир іо ~ прекрасний; прекрасно, чудово.
(ІІС
292
Діє
Ліскепз ['дікшг] п розм. чорт, диявол, дідько; \укаі Іке ~ сіо уои >уапІ? якого дідька вам треба?; >укаІ Іке ~! що за чортовиння!
діскег [ 'діко] 1. п 1) розм. десяток, дюжина; 2) дюжина шкур; 3) дрібна (торговельна) угода; обмін; 2. V розм. обмінюватися; торгувати уроздріб.
йіскеу ['сіікі] див. діску.
Оіскіе ['дікі] п ч. ім'я Дікі (зменш, від Віскагд).
Оіскоп ['дікзп] п ч. ім'я Дікон (зменш, від Віскагд).
Піску [ дікі] п ч. ім'я Дікі (зменш, від Віскагд).
Ліску ['дікі] 1. п 1) манишка; вставка; 2) амер. комірець (що пришивається)’, 3) шкіряний фартух; 4) прогумований костюм; 5) спецівка, парусинова куртка; 6) пташка; 7) осел; 8) козла; 9) заднє відкидне сидіння (у двомісній машині); 10) мор. помічник капітана, другий помічник капітана; 11) нижня спідниця; 2. ад] 1) слабий, хворий, кволий; нетвердий на ногах; 2) нестійкйй, хиткий; 3) поганий, нікудишній; 4) дивний, сам не свій.
Ліску-ЬігЛ ['дікікз:д] п дит. пташечка.
Лісііпоиз ['даїкішоз] ад] бот. різностатевий; недосконалий.
гіісоїуіедоп ['даі,кои'1і:дп] п бот. дводольна рослйна.
дісоїуіедопоиз ['с!аі'коіі'1і:с1дпд$] ад] бот. дводольний.
йісгоііс [даі'кгоіік] ад] двоударний, дикротйчний (про пульс).
ЛісгоОзш ['даїкгзіігт] п фізл. ди-кротія, дикротйчний пульс.
Лісі [дікі] п афорйзм; максима, гіісіа ['дікіз] рі від дісіит.
дісІарЬопе ['дікіоГоип] п диктофон.
дісіаіе [дік'іеіі] 1. п 1) приписан-ня, веління; 2) наказ, розпорядження, повеління; 3) диктат, нав’язаний договір; 2. V 1) диктувати; 2) пропйсу-вати, наказувати; іо ~ іегтз іо Іке еп-ету продиктувати протйвникові умови.
Шсіаііоп [дік'іеі/п] п 1) диктант; 2) диктування; 3) приписання, розпорядження; веління, повеління; наказ; 4) диктат.
(іісіаіог [дік'іеііа] п диктатор.
Лісіаіогаіе [дік'іеіізпі] п диктаторство; диктаторська влада.
Лісіаіогіаі [,дікІо'Іо:гі9І] аф 1) диктаторський; 2) владний, безапеляційний.
дісіаіогзЬір [дік'іеііа/ір] п диктатура.
дісіаіиге [дік'іеіір] п 1) диктатура; 2) збірн. диктатори.
Лісііоп [’дік/п] п 1) вйбір слів; манера висловлюватися; 2) дйкція.
(Іісііопагу ['дікрп(о)п] п 0 слов-нйк; 2) довідник; 3) мова особи (гру
пи осіб); термінологія певної галузі; \¥а1кіп£ ~ жарт, ходяча енциклопедія.
дісІо^гарЬ [ 'дікіздга :£] лдиктдграф.
дісіит ['дікіош] п (рі дісіа) 1) вй-слів, афорйзм; 2) авторитетна заява; авторитетна думка; судження; 3) юр. думка судді.
<1і<1 [дід] разі від до 2.
дідасііс [ді'дгекіїк] аф 1) дидактй-чний, повчальний; 2) моралістйчний; що вічно повчає.
дідасіісаііу [ді'дгекіїкоіі] ш/удидак-тйчно, повчально.
дідасіісізш [ді'даекіїзігт] п дидак-тйзм, повчальність; моралізм.
дідасіісз [ді 'даекіїкз] п рі вжив, як зіп& дидактика.
дідасіуіе [даі'дгекіїї] аф зоол. з двома пальцями, двопалий.
дідаррег ['даідгеро] п 1) орн. норець, пірнйкоза; 2) жарт, людйна з мінлйвою долею.
діддег ['діда] у дрижати.
діддіе ['діді] у 1) обдурйти; підду-рйти; ошукати; 2) занапастйти; розо-рйти вщент; 3) уколбшкати; 4) витрачати марно; 5) трястйся; смйкатися; 6) сіпати із сторонй в сторону.
діддіе-даддіе [ 'діді 'дгеді] п розм. дурнйці, нісенітниці.
діддіе-дее [,дід!'ді:] п бот. вероніка червона.
діддіег [ 'дідіа] п розм. шахрай, крутій.
дідеІрЬід [даі'деІГід] п зоол. опосум, дідп’і ['дідпі] розм. скор. від дід поі.
Відо ['даідои] п ж. ім'я 1) Дайдо; 2) міф. Дідона.
дідо ['даідои] п амер. розм. вйтівка, пустощі; іо сиі (ир) ~ез пустувати; зчиняти шум.
дідзі [дідзі] заст. 2-га особа зіп% разі від іо до.
дідуїиоиз ['дідітаз] аф бот., зоол. парний, здвоєний.
діє [даі] 1. п (рі дісе) 1) гральна кість; іке ~ із сазі (із ікго^п) вйбір зроблено, жереб кйнуто; 2) рйзик, удача; 3) тех. штамп; пуансон, чекай; штемпель; матриця; 4) гвинторіз, клуп; волочйльна дошка; 5) мет. прес--фбрма; 6) архт. цоколь (колони)’, 7) іграшка; ~ каттег молоток для нумерування (дерев)’, тех. штампувальний молот; 2. V 1) умирати; іо ~ оГ кип§ег (о£ сапсег) умирати від голоду (від раку); 2) зникати, пропадати; 3) відмирати, мертвіти; омертвіти; 4) засихати, гйнути; в’янути; 5) втрачати інтерес, ставати байдужим; 6) розм. палко бажати, жадати, умирати від нетерплячки; 7) зупинятися; глянути, затихати; 8) припиняти існування; 9) амер. спорт, розм. виходити з гри (бейсбол)’, □ ~ алуау непритомніти; завмирати (про звук);
ущухати (про вітер)’, ~ Ьаек відмирати (про паростки)’, ~ домп зникати, заспокоюватися, стихати; ~ оЛГ стихати, завмирати, умирати одйн за одним; ~ оиі вимирати, гйнути, глухнути (про мотор)’, < ~ іп кагпезз померти на своєму посту; пєуєг зау ~! ніколи не втрачай надії!, не зневіряйся!; а тап сап ~ Ьиі опсе присл. двом смертям не бути, а однієї не минути.
Оіе [даі] п ж. ім 'я Дай (зменш, від Оіапа).
діе-алуау ['даіа,\уеі] ад] млосний; страдницький.
діе-Ьаск ['даіЬгек] п бот. відмирання верхівок (паростків).
діе-сазііпе ['даі,ка’5Іп]] п мет. лиття під тйском.
діе-Ьагд ['даїкаїд] 1. п 1) живуча людйна; уперта людйна; 2) твердолобий, консерватор; 2. аф непохйтний, незламний; безстрашний.
діеіесігіс [,дап'1екіпк] 1. п діелектрик, непровіднйк; 2. ад] діелектрйч-ний; ізоляційний.
діепсерЬаіоп [,даюп'зеЬ1оп] п анат. проміжний мозок.
Оіерре [ді:'ер] п геогр. н. м. Дьєпп.
діез ['даіі:х] п лат. день; О. ігае ['аідгаї] лат. день страшного суду; В. поп неслужбовий день.
Оіезеї ['ді:га1] п тех. двигун Дй-зеля, дйзель; ~ іосоґпоііує тепловоз; ~ оіі дйзельне пальне.
діезеі-еіесігіс [ 'дкгаіі 'Іекігік] ад] дйзель-електрйчний.
діезез ['дапзі:х] рі від діезіз.
діе-зіпкег ['даі,зідка] п 1) тех. копіювальний верстат; 2) різьбяр печаток (штампів).
діезіз ['даіізіз] п (рі діезез) друк. подвійний хрестик.
діе-зіоск ['даїзізк] п тех. клуп.
діеі ['даіаі] 1. п 1) парламент; сейм; ландтаг; рейхстаг; збори; 2) з’їзд, конгрес, конференція; 3) одноденна сесія, одноденне засідання; 4) день явки в суд; 5) відходи золота і срібла (на монетному дворі); 6) харчування; їжа, харч; 7) дієта; харчовйй режйм; 2. у 1) тримати на дієті; 2) визначати режйм харчування; харчуватися; 3) годувати.
діеіагу ['даіаігі] 1. п 1) дієта; 2) кнйга про правильне харчування; 3) пайок (у в'язниці тощо); 2. ад] ді-єтйчний.
діеі-Ьгеад ['даіаі'Ьгед] п дієтйчний хліб.
діеіеііс [,дан'іеіік] 1. п фахівець з дієтетики; 2. ад] дієтйчний; ~ ікегару дієтотерапія.
діеіеіісз кдап'їеіікз] п рі вжив, як зіп% дієтетика.
діеіЬуі [даі'ебії] п хім. бутан, діеіісіап [,дап'іі/п] див. діеіізі.
діеііпе ['даюіі:п] п місцевий сейм;
<ііе
293
<1І8
ландтаг (землі); місцевий орган управління.
(1ІЄІІ8І ['дапіізі] п дієтлікар.
<1іеІ-кіІсЬеп [ 'даіаі'кіі/іп] п 1) амер. дієтична кухня; 2) благодійна їдальня (для бідняків).
<1іЛег ['діЬ] V 1) відрізнятися; різнитися; відрізняти; 2) не погоджуватися, розходитися в думках; І Ье§ іо ~ дозволю собі не погодитися; 3) сперечатися, сваритися; іазіез ~ присл. у кожного свій смак.
(ШГегепсе ['діігапз] 1. п 1) різниця; відмінність; несхожість; відміна; 2) розбіжність у думках, суперечка, сварка; 3) рі чвари, незгоди, нелади; іо зеіііе ІЬе ~8 покінчити з чварами; 4) спірне питання; 5) мат. різниця; іо зрііі іЬе ~ брати середню величину, поділйти різнйцю навпіл; 2. у 1) розрізняти, відрізняти; 2) мат. обчйслю-вати різнйцю.
(іііїегепі ['діГгапІ] асі] 1) різний; 2) несхожий, відмінний; іо Ье ~ Ггот оіЬег реоріе відрізнятися від інших; 3) інший, особливий; іЬІ8 із ~ це інша справа; 4) різноманітний, неоднаковий; іп ~ \уауз по-різному; а Іоі оГ ~ іЬіп^з безліч різноманітних речей.
(ІіЛегепііа [,ді£а'геп/а] п (рі дИТегеп-ііае) відмітна властйвість (виду, класу); диференціальна ознака.
(ІіїГегепІіае [,діЬ'геп/іі;] рі від діГ-Гегепііа.
ШГГегепііаІ [,діЬ'геп/1] 1. п 1) мат., тех. диференціал; 2) ком. диференціальний тарйф; 3) різнйця в оплаті праці; 4) зал. різнйця у вартості проїзду (за різними маршрутами); 2. асі] 1) відмітний, характерний; 2) диференціальний, різницевий; ~ іагііТ диференціальний тарйф; ~ £еаг тех. диференціал.
Шїїегепііаіе [,ді£/геп[іеіі] V 1) відрізнятися); розрізняти (ся); розмежовувати; 2) диференціювати (ся); 3) робйти несхожим; 4) розходитися; відособлюватися.
Шїїегепііаііоп [,ді£згеп/і'еі/п] п 1) установлення відмінностей; розмежування, розрізнення; диференціація; 2) поділ, спеціалізація; 3) мат. диференціювання.
йіПегепІІу ['діігопііі] асіу по-різному; інакше; по\¥ Ье іЬіпкз циііе ~ аЬоиі іі тепер він зовсім іншої думки про це.
йіМсіІе ['діІЇ8І:1| асі] фр. незговірливий, упертий; вередлйвий.
діТПсиИ [ 'діГікоІІ] асі] 1) важкйй, тяжкйй; 2) труднйй, скрутнйй; 3) упертий, вимогливий; вибагливий; незлагідний, невжйвчивий; Ье із ~ іо ріеазе йому не догодиш.
(ІіШсиїїу [дііїкоііі] п 1) трудність; важкість; 2) рі труднощі; перешкоди;
матеріальні труднощі; Іо Ье іп дііїі-сикіез бути в скрутному матеріальному становищі; 3) небажання, неохота; 4) рі амер. розбіжності в думках, суперечки.
(1ИП<1а<іоп [, дій 'деі/п] п розрйв відносин (стосунків).
(ІШкІепсе ['д1Іїд9П8] п 1) неупевне-ність у собі, боязкість; соромливість; 2) недовір’я.
(ШіїсІепі ['дііїдапі] асі] 1) неупевне-ний у собі, боязкйй, соромливий; 2) недовірливий.
(ШПиепі ['діЯиопІ] асі] 1) безформний; рідкйй; що розпливається; 2) що переходить у рідкйй стан.
(Піїогт [ді'Ьіт] асі] неправильний, потворний.
«ПГТогтіІу [ді'£о:тіП] п неправильність, потворність.
(ПЛгасІ [сЬ'їгаекІ] у фіз. заломлювати, відхиляти промені; дифрагувати.
діЯгасІіоп [сІї'Ггжк/п] п 1) фіз. дифракція; 2) опт. променезаломлюван-ня.
(іііїгесііуе [діТгаекіїу] асі] фіз. що заломлює.
(іііїизаіе [ді '£]и:хіі] п хім. проліт дифузії, дифузйт.
(Ніїїізе [ді'^и:?] 1. асі] 1) розкиданий, розметаний; 2) розсіяний (про світло); 3) фіз. дифузний; 4) мед. розлитий; 5) багатослівний; 6) балакучий, говіркий; 2. у 1) розповсюджувати, поширювати; 2) розходитися; 3) розпиляти, розсипати, розбрйзкувати; 4) розтрачувати, витрачати; 5) розтягтися, розвалитися, розкйнутися; 6) фіз. розсіювати(ся) (про світло).
сіііїизесІ [ді'£]и:хд] асі] 1) розкйда-ний; поширений, розповсюджений; 2) розсіяний.
(1ііїи8ег [ді'Гішха] п 1) тех. розпй-лювач; дифузор; 2) кін. світлорозсіювач.
(ІіЛїкіЬІе [сІї'Гіи.-хоЬІ] аф 1) що може поширюватися (розсіюватися); 2) фіз. здатний до дифузії.
(НЛіізіоп [ді'5и;зп] п 1) поширення, розповсюдження; ~ оГ кпо\¥Іесі§е поширення знань; 2) багатослів’я; роз-плйвчастість; 3) фіз. розсіювання; дифузія; проникання.
(Іііїизіуе [ді'£]и:8іу] аф 1) пошйрю-ваний; 2) багатослівний; 3) фіз. дифузний.
(Н& [дід] 1. лі) стусан, штовхан; 2) розм. глузування; ущипливе слово, шпилька; наскок; 3) амер. розм. старанний студент; 4) рі розм. барліг, нора (про квартиру або кімнату); 5) викопування; 6) розм. лопата, копалка; 2. у (разі і р.р. ди^) 1) копати, рйти; 2) викопувати (тж ~ оиі, ~ ир); іо ~ роїаіоез копати картоплю; 3) прокопувати, проривати хід (іпіо, іЬгои^Ь, ипсіег); 4) розкопувати, розривати;
5) докопуватися (до чогось); розшукувати, знаходити; 6) розм. устромляти, утикати; урізуватися; 7) тех. заїдати; 8) мисл. вйгнати з норй;
9) розм. розуміти; до уои ~ те? розумієш, до чого я гну?; 10) любити, цінувати; 11) амер. розм. довбати, зубрйти; 12) амер. розм. помічати; І ~&ед іЬІ8 ЬаЬу у/Ьєп І \уаз а ГгозЬ я помітив цю дівчину ще на першому курсі; 4 іо ~ а ріі Гог зтЬ. рйти яму комусь.
(іізаіпізі ['дідотізі] п той, хто од-ружйвся вдруге.
(Іізатоиз ['дідато8] аф 1) одружений вдруге; 2) бот. гермафродйтний.
ді^ату ['дідоті] п другий шлюб; двошлюбність.
Оі^Ьу ['дідЬі] п ч. ім'я Дйгбі.
дщепеои§ ['дідзто8] аф 1) біол. двостатевий; 2) зоол. дигенетйчний.
(1І£ЄПЄ8І8 [даі'дзепі8і8] аф чергування поколінь, дигенез.
ді^епіс [даі'дзі:пік] аф біол. сіїумб-влений двома генами.
(Іі£епои8 ['дідзіпо8] аф біол. двостатевий.
(1І£Є$< І ['даідзезі] п 1) стйслий вй-клад; резюме; компендій; 2) довідник; 3) збірник; 4) юр. звід законів; Іііегагу ~ альманах, літературний огляд.
(1І£Є8І II [ді'дзезі] V 1) перетравлювати (їжу); 2) засвоювати, сприймати, оволодівати; 3) терпіти, переносити; мирйтися (з чимсь); 4) викладати стисло; приводити в систему; класифікувати, систематизувати; 5) хім. виварювати; випаровувати; 6) с. г. виготовляти компост.
Швезіег [ді'дзе8Іа] п 1) засіб, що сприяє травленню; 2) систематизатор; 3) каструля-скороварка; 4) герметйч-на посудина для варіння; 5) тех. автоклав.
(1І£Є8<іЬі1і<у [ді,дзе8Із'Ьі1Пі] п легкотравність; перетравність.
сіізезііЬІе [ді'дзезіаЬІ] аф легкотравний; засвоюваний.
<ІІ£Є8Ііоп [ді'дзеаі/п] п 1) біол. травлення; 2) засвоєння (знань тощо); розуміння; 3) хім. виварювання.
(ІІ£Є8<І¥Є [ді'дзезіїу] 1. п засіб, що сприяє травленню; 2. ас(/травнйй; шо сприяє травленню.
(1і£8ег ['діда] п 1) землекоп; грабар; копач; 2) гірнйк; рудокоп; вуглекоп; 3) золотошукач; 4) копалка, копальний інструмент; роїаіо ~ картоплеко-палка; 5) землерййна машйна, екскаватор; 6) ховрах.
Ш££ІП£ [ дідіг|] п 1) копання, риття; земляні роботи; видобування (корисних копалин); 2) рі те, що вйкопане (вйрите); розкопки; 3) рі копальня, рудник; золоті копальні; 4) рі розм. житло, барліг; 5) рі амер. район, місцевість.
діб
294
біт
Ш££іп£-іп ['бідід'їп] п військ, окопування.
Пірогу ['бідап] п ч. ім'я Діггорі.
біді! ['сікшії] п 1) палець (у тварину, 2) жарт, перст; 3) мат. цифра; 4) одиниця довжинй (= 3/4 дюйма).
(Щріаі ['616316] 1. п 1) перст;
2) муз. клавіш(а); 2. ад] 1) пальцьовий; 2) пальцеподібний, пальцевйд-ний; 3) цифровий; ~ сотрШег цифровий комп’ютер.
(ІІ£ІІаІі$ [,61631 Чеіііз] п бот. дигіталіс; наперсник, наперстянка.
(ЩріаІІу ['бібзііоіі] аду пальцями, на пальцях.
(1І£І<аіе [ '61631ІЄ1С] ад] 1) зоол. з роз-вйнутими пальцями; 2) бот. пальчастий; пальцеподібний.
(ІщИаііоп [,6ібзіЧеі/п] п 1) зоол. наявність розвйнутих пальців; 2) бот. пальцеподібність (листка).
6і§1о< ['баїдіоі] 1. п кнйга двома мовами; 2. ад] двомовний.
бі^піЛеб ['сІїдпіГаїсІ] ад] 1) наділений почуттям власної гідності; велй-чний; поважний; погордливий; 2) піднесений.
гіі§пИу ['сІїдпіГаї] V 1) величати, віддавати почесті; ставитися з повагою; 2) облагороджувати; 3) удостоювати імені, надавати гідності.
бі^пііагу [ 'бідпііоп] 1. п 1) сановник; 2) церк. прелат; 2. ад] церк. сановний; що має високий сан.
(ІІ£пИу ['бідпіЦ] п 1) гідність; почуття власної гідності; поважність; 2) велич, велйчність; 3) високе становище, високий пост; 4) тйтул, звання, сан, достоїнство; 5) збірн. особа високого звання, знать; 6) сановник; 7) положення зірки, колй вона має найбільшу сйлу (в астрології).
бі^опеиііс [Даідои'пішіїк] ад] біол. що розмножується двічі на рік.
(1І£гар1і ['6аідга:£] п диграф (тж фон.).
(1І£ге$$ [баї'дгез] V 1) відступати, відходити, відхилятися (від теми тощо); 2) збочувати, ухилятися.
(1І£ге$$іоп [баї'дге/п] п 1) відхйлен-ня, відхід, відступ (від теми тощо); 2) збочення, ухиляння.
6І£ГЄ$$І¥Є [6аі'дге8іу] ад] що відхиляється (відходить, відступає).
(Шіесігаї [6аі'Ьі:6га1] ад] 1) мат. утворюваний двома пересічнйми площй-нами; ~ ап£Іе двогранний кут; 2) ді-гедрільний (про кристал).
(Шіесігоп [сіаі'Ьі:6гап] п мат. двогранний кут, діедр.
ШЬеха^опаІ [ .сіаіЬек'ваедапаІ] ад] дванадцятикутовйй; дігексагональний (про кристал).
(ЗЦисіісаІе [6аі'6зи:6ікеіі] V ухвалення рішення.
біка-Ьгеаб [ 'баїкаЬгеб] п страва з плодів манго.
(Ііке [сіаїк] 1. п 1) стічна канава, стік; рів; траншея; 2) дамба, гребля, гатка; 3) перен. перешкода, перепона, завада; 4) земляна (кам’яна) огорожа; 5) геол. дайка; 2. V 1) захищати дамбою, перегороджувати греблею (гаткою); 2) будувати греблю (дамбу); 3) обкопувати (оточувати) канавою (ровом); 4) осушувати, дренувати; 5) вимочувати в канавах (льон, коноплі).
біке-гееуе ['сіаїкгіїу] п завідувач шлюзами (греблями, дренажем).
бііасегаіе [Наї’іаезігей] V роздирати (розривати) на частйни.
(іііарісіаіе [бі'іаерібеп] V 1) призводити (приходити) до занепаду, занепадати; 2) руйнувати (ся), псувати(ся), ламати(ся); старіти(ся); 3) марнувати, розтрачувати, розтрйнькати.
(Іііарісіаіесі [бі'ІаерібеНіб] ад] 1) ве-тхий, старйй; напівзруйнбваний; на-піврозвалений; 2) розтрачений; 3) неохайно одягнений; розпатланий; пошматований.
(іііарісіаііоп [61, Іаері 'беї/п] п 1) постаріння; старість, ветхість; 2) напівзруйнбваний стан; 3) юр. пошкодження церковної власності; 4) каменепад.
ШІаіаЬІе [баї'ІеііоЬІ] ад] здатний розшйрюватися; розтяжнйй.
(Іііаіапсу [6аі'1еіОП8і] п здатність розшйрюватися.
(Іііаіапі [баї'іеііапі] 1. п 1) речовина, здатна розшйрюватися; 2) мед. розшйрювач (інструмент); 2. ад] роз-шйрюваний; розтяжнйй.
бііаіабоп [, баїїеі Чеі/п] п 1) розшй-рення; розтягання; 2) розшйрена частйна.
(іііаіаіог [ 'баїІзДеПа] п 1) анат. ди-лататор; 2) мед. розшйрювач (інструмент).
сіііаіе [баї'іей] V 1) розшйрюва-ти(ся); розтягувати (ся); збільшуватися); \¥І(Ь ~6 еуе8 шйроко розкрйвши очі; 2) пошйрюватися; 3) довго гово-рйти, розпросторікатися; (о ~ оп (ироп) зтіЬ. довго розводитися (просторікати) про щось.
(Іііаіесі [баї'іеіиб] ад] розшйрений, розтягнутий.
бііаііоп [баї'іеі/п] див. бііаіапоп.
(іііаііуе [баї'ІеіПу] ад] 1) що роз-шйрюється (розтягується); 2) що викликає розшйрення, розшйрюваль-ний.
діїаґотеіег [,баїїаЧотіїз] п тех. дилатометр.
сіііаіог [баї'Ієна] п 1) тех., мед. розшйрювач; 2) анат. м’яз-дилататор.
бііаіогу [ 'бііаїап] ад] 1) відстрочуваний, відтяжнйй; 2) некваплйвий; повільний, загайний; 3) запізнілий.
(Шеїшпа [бі'іета] п дилема; необхідність вйбору; скрутне становище.
бііеііапіе [,6111'іжпП] італ. 1. п (рі
бііенапи) дилетант; любйтель, аматор; 2. ад] дилетантський; любйтельський, аматорський; поверховий; ~ аПІ8і ху-дбжник-аматор.
біІеНапІі [,бі1і4жпіі:] рі від бііеиапіе 1.
6і1еПапіі$Ь [, бік ЧгепЬ/] ад] дилетантський; поверховий.
6і1еНапіі$т [,6і1іЧжпііхт] п дилетантство, дилетантйзм, аматорство.
<1і1і£епсе І [ 'бііібзапв] п 1) старанність, ретельність; старання; дбайливість; 2) юр. уважне ставлення; 3) юр. наказ про явку в суд; 4) увага.
бііщепсе II [' 6613а:пв] п фр. диліжанс.
бііщепі [ 'бііібзапі] ад] 1) старанний, ретельний; дбайлйвий; 2) невтомний; копіткйй; 3) розм. старанно вйконаний.
бііщепііу [ '6і1іб;рпі1і] аду старанно, ретельно; ревно, щйро.
Ш11 [біі] 1. п бот. кріп; 2. у розм. заспокоювати; заколйсувати.
(Іііііпз ['бііід] п розм. 1) вйшкре-бок; люба дитйна; 2) замірок.
Оіііоп ['бііап] п ч. ім'я Діллон.
гііііу ['бій] 1. п 1) розм. візок;
2) (скор від баГГобії) жовтий нарцис; 2. іпі тась-тась!
сііііу-сіаііу ['бііібаеіі] V розм. 1) вагатися; барйтися; 2) втрачати час; марнувати час.
<1іІ0£Іса1 [баї'ізбзікої] ад] 1) дилогічний; 2) двозначний.
(1іІ0£у [ 'баїїобзі] п 1) дилогія; 2) двозначність.
(іііиеігі ['біЦизіН] 1. п хім. розріджувач, розчйнник; 2. ад] розчйню-вальний; що розріджує (розбавляє).
гіііиіе [баї'ЦиІ] 1. ад] 1) розведений, розбавлений, розріджений: 2) ослаблений, слабйй; знекровлений; 2. V 1) розводити, розбавляти, розріджувати; розчиняти; 2) позбавляти яскравості (фарбу); 3) вицвітати; 4) ослабляти, підривати; вихолощувати.
бііиіее [,баї^и: Чі:] п малокваліфі-кбваний робітнйк (прийнятий на підприємство у зв'язку з розширенням виробництва).
(Іііиііоп [6аі'1и:/п] п 1) розрідження, розчйнення, розведення; 2) розчин; 3) ослаблення, підрйв; 4) заміна кваліфікованих робітників некваліфікбва-ними (тж ~ оГ ІаЬоиг).
бііиуіаі [6аі'1и:ур1] ад] 1) бібл. що стосується всесвітнього потопу; 2) геол. делювіальний, вимивнйй.
(1і1іі¥Іііпі [6аі'1и:у]ат] п делювій.
ВіЬууп ['бііхуіп] п ч. ім’я Ділуін. ВІІУЗ ['61118] п ж. ім'я Діліс.
біт [біт] 1. ад] 1) тьмяний; неяскравий, неяснйй; слабкйй (про світло); погано освітлений; а - гоот темна кімната; 2) невиразний, туманний; іЬе Іп8сгір6оп І8 ~ надпис невиразний
(ІІШ
295
<1іп
(нерозбірливий); 3) слабий (про зір тощо); 4) матовий, мутний; 5) розм. безбарвний, сірий, нудний; 2. V 1) робйти тьмяним; затуманювати; позбавляти яскравості; 2) тьмяніти, затуманюватися, втрачати яскравість; ставати невиразним; 3) затінювати; ~ оиі затемнювати.
ШтЬІе [ 'сІїтЬІ] п розм. глибока темна лощина.
Літе [даїт] п амер. 1) монета в десять центів; 2) рі (іке ~з) розм. гроші; ~ поуєі дешевий детективний (пригодницький) роман; ~ зіоге дешевий магазйн; поі іо саге а ~ вважати ні за що, наплювати.
Штепмоп [ді'теп/п] 1. п 1) рі розміри; величина; обсяг, протяжність; оГ сопзідегаЬІе ~8 величезних розмірів; 2) розмах; важливість; 3) мат. вимір; оГ ікгее у трьох вимірах; 2. V 1) проставляти розміри; 2) додержувати потрібних розмірів, обробляти за розміром.
Літеп$іопаІ [ді'теп/опі] асі] 1) розмірний, що стосується величини (розміру); 2) просторовий; що має вйміри; іЬгее— тривимірний.
(1ііпеп$іоіі1е$$ [ді'теп/апііз] асі] 1) безрозмірний; без зазначення розмірів; 2) величезний; що не піддається вимірюванню.
Штеп$іоп-1итЬег [ді'теп/п'ІлтЬо] п стандартні пиломатеріали; пиломатеріали замовленого розміру.
(Птегоиз ['дітзгзз] асі] бот., зоол. що складається з двох частин.
(Шпеїаіііс [,даїті Чеіік] асі] хім. що містить у собі два атоми металу.
(іііпеіег ['дітіїо] п вірш, двостопний розмір.
(НтеїЬуї [даґтеОИ] п хім. етан.
Штеїгіс [даі'теїпк] асі] мін. тетрагональний.
Штісаііоп [,діті'кеі/п] п змагання, боротьба.
«іітісііаіе І [ді'тідпі] асі] 1) розділений на дві частини; 2) біол. з аси-метрйчним розвитком.
дішісііаіе II [ді'тїдіеіі] V 1) ділйти навпіл (пополам); ділйти на дві частйни; 2) зображувати одну половйну (чогось).
Шшіпізії [ді'тіт/] V 1) зменшувати, скорочувати; укорочувати; ослабляти; 2) скорочуватися, зменшуватися; слабшати; 3) амер. применшувати; принй-жувати (гідність); 4) муз. зменшувати на півтону.
(1ітіпІ8каЬ1е [ді'ттірЬІ] ад] зменшуваний, скорочуваний; що може бути зменшений (скорочений).
йітіпі$1іеЛ [дГттіД] ад] 1) зменшений; 2) звужений; ~ соїитп звужена зверху колона; 3) принйжений; іо Ьісіе опе’з ~ кеад соромитися, стида-тися.
(іітіпізЬіпз [ді'тіт/гд] асі] зменшуваний, скорочуваний; що зменшується (скорочується); ~ геіигп8 с.г. знйжувана родючість; ек. скорочувані прибутки.
(Нтітігіоп [,діті п]и:/п] п 1) зменшення, скорочення, укорочення; 2) юр. неповність, дефектність (справи); 3) архт. звуження (колони).
(НтіїшІіуаІ [ді,ттіи'ІаіУ9І] грам. 1. п зменшувальний суфікс; 2. ад] зменшувальний.
(Іітіпігііуе [ді'тіп]иІіу] 1. п 1) грам. зменшувальний іменник; 2) невелйка річ, штучка; 3) мйршавий чоловічок; 2. ад] 1) грам, зменшувальний; 2) маленький, крйхітний.
(Пшііу ['дітіїї] п текст, каніфас, бавовняна тканйна (для штор тощо).
дітіу ['дітії] аду 1) тьмяно; неясно; слабко; 2) невиразно, туманно; 3) безбарвно, нудно.
(Ііпітег ['дптю] п 1) ел. реостат — регулятор освітлення; 2) рі авт. близьке світло фар.
сііпшшіз ['діти]] п авт. зменшення сйли світла (фар).
Шпипібіі [ 'діті/] ад] тьмяний, темнуватий.
Штпе$8 ['діттз] п 1) тьмяність, неясність; 2) погана освітленість; 3) невиразність, туманність; мугність; 4) безбарвність, сірість; нудота.
(ІітогрЬіс [даі'пкгіїк] ад] диморфний.
<1ітогрЬі$т [даі'тз:іїгт] п 1) диморфізм; 2) лінгв. варіантність; дублет-ність.
(Птогркоиз [даі'пикйз] див. дітог-ркіс.
діт-оиі ['дітаиі] п часткове затемнення, світломаскування.
Штріе ['сіітрі] 1. п 1) ямочка (на щоці, підборідді); 2) жмури (на воді); 3) западина, заглйблення (в землі); 2. у 1) вкривати брйжами, брйжити (про воду); 2) виникати (про ямочки на обличчі}.
(іішріу ['дітрії] ад] 1) вкрйтий брйжами (про воду); 2) з ямочками (на обличчі).
(Ііт-$І£Іііе(1 [’діт'заііід] ад] 1) короткозорий; недалекоглядний; 2) що має слабкйй зір.
(Нш-іуШєсі ['діт'^ііід] ад] тупйй; недалекий, обмежений.
(Ііп [сііп] 1. п надокучливий шум (галас); гуркіт; іо таке (іо кіск ир) а ~ зчиняти шум, галасувати; 2. V 1) шуміти, галасувати; гриміти; чинйти гамір; заглушувати; 2) настйрливо повторювати; втовкмачувати, вдовбувати (щось в чиюсь голову).
Оіпак ['дата] п ж. ім'я Дайна, Діна.
діпашіегіе [ді'паїпдзгі:] п мідний церковний (кухонний) посуд.
Шпаг ['ді:па:] п динар (грошова одиниця).
Шшіїе ['сііпсії] 1. п 1) розм. осот; молочак; 2) розм. трепет; нервове тремтіння; 2. V розм. 1) дзвеніти, побрязкувати; 2) вібрувати; 3) тремтіти, дрижати.
діпе [дат] V 1) обідати; 2) частувати обідом; запрошувати на обід; давати обід; Іо ~ оиі обідати не вдома; 3) розміщувати, уміщувати (про кількість тих, що обідають); іо ~ у/іік Оике Нитркгеу жарт, залйшйтися без обіду.
гііпег ['дато] п 1) той, хто обідає; 2) гість, запрошений на обід; 3) розм. вагон-ресторан.
Шпег-оиі ['дашзг'аиі] я той, хто обідає не вдома; ке із а ге§и!аг ~ він ніколи не обідає вдома.
(Ііпе І [дії]] 1. п дзвін (звук); 2. V 1) дзвеніти (як дзвін); дзенькати; 2) настйрно повторювати; втовкмачувати.
Шп£ II [дід ] V (разі дап£, дип§; р.р. дип£) розм. 1) лупцювати, шмагати; 2) стукати, калатати; 3) шпурляти; скидати.
(Ші8-(к)П£ ['дід'дзд] 1. п 1) дзвін (дзвона); передзвін; дзінь-дзінь; 2) брязкіт, дзенькіт; 3) монотонне повторення; 2. ад] 1) дзвінкий; дзвенячий; 2) монотонно повторюваний; 3) розм. що чергується; ~ 8іг觧1е боротьба з перемінним успіхом; 4) напружений; відчайдушний; 3. аду завзято, ревно, серйозно; 4. у дзвонйти, дзвеніти.
Шп&е ['діпдз] п ум’ятина.
Шп£Ііу ['дідді] п 1) корабельна шлюпка; 2) прогулянковий човен; ялик; надувнйй гумовий човник.
(Подіє [ 'дідді] п глибокий лісйстий вйярок.
діп£Іе-дап£Іе ['дії]ді'дгедді ] 1. п 1) гойдання (уперед і назад); 2) хитнйй предмет; 2. ад] хитнйй; що гойдається; 3. аду гойдаючись із сторонй в сторону.
Шп£О [’діддои] п зоол. дйнго.
(Нп&у [’діпдзі] ад] 1) тьмяний, неяскравий; вйцвілий; ~ 5¥а11-рарег вй-цвілі шпалери; 2) брудний; закопчений, запилений; забруднений сажею; 3) одягнений у поношений одяг; 4) сумнівний, небездоганний (про репутацію).
Шпіп^-саг ['дашідка:] п вагон-ре-сторан.
Шпт£-Ьа11 ['датідкз:1] п їдальня (в школі, коледжі тощо).
Шпіп^-гоот [ 'датідгит] п їдальня (у квартирі).
<Ііпіп£-іаЬ1е ['даїтдДеіЬІ] п обідній стіл.
Шпк [дідк] 1. ад] нарядний, елегантний; чепурнйй, акуратний; 2. V гарно вбиратися, наряджатися.
діпкеу ['діідкі] п амер. розм. неве-
(1ІЇ1
296
Лір
лйкий маневровий паровоз, «кукуш-ка».
Шпкит ['скі]кдт] австрал. 1. п 1) істина, правда; 2) праця, робота; 2. асі] істинний, правдивий, справжній; ~ оіі розм. щира правда.
Ліпку ['дідкі] асі] розм. 1) нарядний, ошатний, витончений, гарний, вишуканий; принадний; 2) мініатюрний.
Ліпшопі [ 'сіттопі] п розм. баранець після першої стрижки.
Лішіег ['сІїпо] 1. п обід; іо Ьауе (іо іаке) ~ обідати, пообідати; іо а$к зтЬ. іо ~ запросити когось на обід; < ~ раіі амер. судки; ~ ^ііЬоиі £гасе співжиття до одруження; Ьіаск-ііе ~ урочистий обід; 2. у 1) обідати; 2) частувати обідом; годувати обідом.
Лішіег-ЬеІІ [ЧііпдЬеІ] п дзвінок (гонг), що запрошує на обід.
Лішіег-Ьоиг ['сііП9г,аио] п обідній час; обідня перерва.
Ліппег-]аске< [ 'сІіп9,сІзжкіІ] п смокінг.
Ліппег-рагіу [ 'діло, ра: її] п 1) званий обід; 2) гості, запрошені на обід.
Лішіег-$ег¥ісе [’сІіпа,8а:уі8] п столовий сервіз; обідній прибор.
Лішіег-іаЬІе ['сйпаДеіЬІ] п обідній стіл.
Ліппег-ііше ['сіїпзіаїт] див. сііппег--Ьоиг.
(1іппег-5¥а£оп ['сІта,\¥гедап1 п рухомий стілець на коліщатах (для страв).
Ліпошіс [сІаі'потік] асі] поширений у певній півкулі (про тварин і рослини).
Ліпздте ['сііпзат] аф шумний.
Ліпі [сіті] 1. п 1) ум’ятина; западина; відбйток, слід; 2) заподіяння ударів; натиск; різкйй удар; Ьу ~ оГ за допомогою (чогось); 2. у робйти ум’ятину; залишати відбйток (слід).
Ліосе$ап [сІаі'озізап] 1. п 1) єпйс-коп даної єпархії; 2) священик даної єпархії; 3) парафіянин даної єпархії; 2. аф єпархіальний.
Ліосе$е ['сІаіозіз] п 1) церк. єпархія; 2) провінція.
ЛіоЛе ['сІаіоисІ] п рад. діод.
ЛіоесіоиБ [сІаі'і:р8] аф бот. дводомний.
Оіо£епез-сгаЬ [сІаі'о:сІзті:х'кггеЬ] п зоол. рак-самітник.
ОіотеЛе ['сІаюті:<і] п ч. ім'я Дайо-мід, Діомед.
Віоп ['сІаіоп] п ч. ім'я Дайон, Діон (зменш, від Оіопу8іиз).
Оіопеїіа [даю'пеЮ] п ж. ім'я Да-йонегга.
Оіопу8Іа [Даю'пігю] п ж. ім'я Да-йонісія, Діонісія.
Оіопу$іи$ [,сіаіо'пі7іО8] п ч. ім'я Ді-онісій, Діоніс.
Ліоріег [сіаі'оріо] п 1) діоптр; 2) діоптрія.
Ліоріге [сіаі'оріо] див. сііоріег.
Ліорігіс [сіаі'зрігік] аф 1) діоптрй-чний; 2) що заломлює.
ЛіорігісБ [сІаі'орігік8] п рі (вжив, як 5Іп%) діоптрика.
Ліогаша [Даю'гаїто] п діорама.
Ліогатіс [Даю'гагтік] аф діорам-ний.
Ліогііе ['сІаіогаїї] п мін. діорйт.
ЛІОГІІЮ8І8 [Даю:'0ои8і8] п 1) мед. вправлення; 2) перегляд (вйправлен-ня) тексту.
Ліоіа [сІаГоиІо] п посудина з двома ручками, амфора.
ЛіохіЛе [сІаі'зкзаісІ] п хім. двоокис, двооксйд.
Лір [дір] 1. п 1) занурення; заглйб-лення; поринання; 2) розм. купання; Іо Ьауе (іо іаке, іо &о Еог) а ~ покупатися, поплавати; 3) заглйблення; 4) розчин; 5) розм. соус; підлйва; 6) приспущений прапор; 7) западина, заглйблення; 8) схил, укіс; 9) провисання (дроту); 10) нахйлення вйдймо-го горизонту; 11) різке падіння висотй (літака); 12) розм. кишеньковий злодій; 13) уклін, реверанс; 2. у 1) занурюватися); заглйблювати(ся); поринати; 2) побіжно знайомитися; 3) умочати (перо тощо); 4) дезінфіку-вати; знезаражувати; 5) діставати, вичерпувати; 6) спускати (прапор); опускати (вітрила); 7) опускатися, ховатися (про сонце); 8) ав. різко втрачати висоту; 9) ітй під укіс (схил), ітй вниз; 10) церк. хрестйти, занурювати в купіль; 11) втягувати, вплутувати.
ЛірагШе [даі'рагіаіі] #4/розділений (поділений) на частйни.
Лір-Ьискеі ['сіірфлкії] п відро для зачерпування (води).
Лір-сігсіе ['сІір,89:к1] п гірнйчий компас.
Ліреіа1оіі8 [даі'реіаіоз] асі] бот. двопелюстковий.
ЛірЬа$іс [даі Теїхік] асі] ел. двофазний.
ЛірІЮ8£епе [даіТо8СІзі :п] п хім. дифосген.
ЛірЬіЬегіа [діГОюгю] п мед. дифтерія, дифтерйт.
ЛірЬіЬегіаІ [сІїГОюгіаІ] асі] мед. дифтерійний.
ЛірЬіЬегіїіс [ДіЮа'пІік] асі] мед. ди-фтерйтний.
ЛірЬ<Ьегі<І8 [ДіФз'гаїїіз] див. сІірЬ-іЬегіа.
Ліркікопз ['діЮзд] п фон. дифтонг.
ЛірМІїопзіге [ 'с!іЮоі]даіх] у фон. вимовляти як дифтонг.
Ліріедіа [даі 'ріі гскро] п мед. параплегія, двобічний параліч.
Ліріех ['сіаіріекз] п рад., телеб. ді-плекс.
ЛірІосагЛіас [,діріои'ка ісіігек] аф зоол. що має серце з соматйчною і легеневою половйнами.
Ліріоша [сії ріоито] 1. п (рі тж сіі-
ріотаїа) 1) диплом; 2) офіційний (іс-торйчний) документ; 3) жалувана грамота; 2. у видавати диплом, дипломувати.
Ліріошасу [сії'ріоитозі] п 1) дипломатія; 2) дипломатйчність, такт.
ЛірІошаеЛ [сіі'ріоитосі] асі] дипломований; що має диплом.
Ліріотаї ['діріотаеі] п 1) дипломат; 2) дипломатйчна (ввічлива) людйна.
Ліріошаїа [дір'їоитоіа] рі від діріо-та.
Ліріотаїе ['діріатаеі] п 1) дипломований лікар; 2) людйна з дипломом.
Ліріотаііс [,сіір1о'тж1ік] аф 1) дип-ломатйчний; ~ Ьосіу (согрз) дипломатичний корпус; ~ іттипііу дипломатйчна недоторканність; 2) ввічливий, тактовний; 3) текстуальний; дослівний, буквальний, точний.
Ліріошаіісаііу [, діріо'таеіікоіі] сиії дипломатйчно; по дипломатйчних каналах.
Лір1ошаІіс8 [,сІірІ9'тжіік8] п рі (вжив, як зіп$) 1) дипломатія; 2) дипломатика.
Лір1ошаІі$1 [сіі'р1оита1і8і] п 1) дипломат; 2) дипломатйчна (ввічлива) людйна.
Шріотаїіге [сіі'ріоитоіаїх] у діяти дипломатйчно.
Шріоріа [ді'ріоирю] пмед. диплопія, подвійне бачення.
(Іір-пеі ['дірпеї] п ручнйй сачок (щоб ловити рибу).
Шрпоап ['сІїрпоиоп] аф зоол. дво-дйшний.
(іірпооиз ['сІїрпоиоз] аф мед. наскрізний (про рану).
Шроіаг [даі'роиіо] асі] фіз. двополюсний, що має два полюсй.
Шррег ['діро] п 1) фарбар; 2) знев. анабаптйст; баптйст; 3) ківш, черпак; 4) (О.) амер. розм. Велйка Ведмедиця, Велйкий Віз (тж ВІ£ О.); Ьііііе О. Мала Ведмедиця, Малйй Віз; 5) орн. рінник; 6) черпак (ківш) екскаватора; 7) геол. спаднйй скид.
Шрріп£ [ 'дірід] п 1) занурення, пірнання; вмочання; 2) опускання, знйження; 3) їдка рідина, їдкйй розчин; дезінфікуюча сполука.
(іірру [ сІїрі] аф розм. божевільний, причйнний; що з’їхав з глузду.
Шр5ЄІіс [дір'8ЄІік] асі] що викликає спрагу.
(1ір$опіапіа [,сІір8ои'теіпз9] п мед. алкоголізм, запійне пияцтво.
ШрБотапіас [,сІір8ои'теіпіаек] п алкоголік, запійний п’янйця.
(1ІР8О8І8 [сІїр'8011818] П Мвд. ХВОроб-лйва спрага.
(Іір-$ііск ['(іірзіїк] п тех. вимірювальний стержень; покажчик рівня.
сііріегаї ['сіїріогої] 1. п 1) архт. ди-птераль, будйнок з двома крйлами; 2) грецький храм, оточений двома ря
дір
297
дів
дами колон; 2. ад] 1) архт. з двома рядами колон; 2) зоол., ент., бот. двокрилий.
(Ііріегоііз ['сііріагоз] аб] зоол., ент., бот. двокрилий.
Шріуск ['діріїк] п 1) іст. диптих (дощечки для письма)', 2) церк. диптих, складана ікона.
діри$ ['даіроз] п зоол. трипалий тушканчик.
йігдит ['до:дот] п розм. 1) шум, галас; 2) гучне осудження, огуда.
діге ['даю] ад] 1) жахлйвий, страшний; зловісний; 2) крайній, повний; ~ песеззйу крайня необхідність; ~ роу-ейу страшенні злидні.
дігесі [ді'гекі, даі'гекі] 1. ад] 1) прямий; ~ гоасі пряма дорога; 2) відвертий, правдйвий; яснйй, недвозначний; ~ зШетепі ясна (недвозначна) заява; 3) очевйдний, явний, неприхований; ~ Ііе явна брехня; 4) безпосередній, прямйй; ~ кпо\¥Іесі§е відомості з першоджерела; ~ (ах прямйй податок; ~ Ьй військ, пряме влучення; 5) повний, абсолютний; 6) вертикальний, прямо-вйсний; 7) лінгв. прямйй; ~ зреесй пряма мова; 8) ел. постійний; ~ сштепі постійний струм; 2. аду 1) прямо; 2) відразу, негайно; 3) безпосередньо; просто; 3. г 1) спрямовувати, скеровувати (на щось — аі, іо, (оу/агсіз); іо ~ опе’з айепііоп іо (їоу/агсіз) спрямувати свою увагу на; 2) керувати, управляти; контролювати; 3) давати вказівку (розпорядження); наказувати; 4) наставляти, повчати; давати поради; 5) показувати дорогу; 6) призначати; направляти, адресувати; 7) диригувати; 8) ставити кінофільм, режисерувати.
(1ігесііп£-£ші [ді'гекйі]длп, даі'гек-ґгддлп] п військ, основна гармата.
Шгесііоп [ді'гек/п, даі'гек/п] п 1) напрям, напрямок; іп ійе ~ оГ у напрямі до; Ггот аіі ~8 з усіх боків (сторін); 2) перен. галузь, сфера, напрям; лінія; 3) керівнйцтво, керування, управління; 4) вказівка, наказ, розпорядження; 5) рі директйви; інструкція; 6) правління; дирекція; 7) рі адреса; 8) постановка (п'єси); 9) режисура, робота з акторами; ~ Гіпсііп^ радіопеленгування; ~ 8І£П дорожній знак, дороговказ.
Шгесііопаї [ді'гекрпі, даі'гек/опі] ад] спрямований.
(Іігесіюп-Лшіег [сІі'гек/п,ГатсЬ, даі-гек/п,Гаіпск] п радіопеленгатор.
Шгесііоп-іїшііпз [сії гек/п, ГаїпсІїї], сіаі'гек/п,£аіпс1в]] п радіопеленгаторний; ~ зіаііоп радіомаяк.
Шгесііуе [сІї'гекіїу] 1. п 1) директива, вказівка, настанова; 2) наказ вй-борців; 2. ад] 1) що вказує напрям; вказівнйй; 2) директйвний; скеровуючий; що спрямовує (вказує, направляє).
дігесіїу [ді'гекіїї] 1. аду 1) прямо; 2) відкрйто, відверто; 3) безпосередньо; 4) відразу, негайно; незабаром, дуже швйдко; 5) повністю; точно; 6) по прямій лінії; 2. соп]розм. як тільки; І \уі11 соте ~ І зее йіт я прийду, як тільки побачу його.
сіігесіпезз [ді'гекйнз] п 1) прямота, прямизна; 2) безпосередність; відвертість, ясність.
сіігесіог [ді'гекю] п 1) директор; ке-рівнйк; начальник; управйтель; 2) режисер, режисер-постанбвник, продюсер; 3) диригент; 4) церк. духовний отець, духівнйк; 5) військ, бусоль; 6) амер. військ, прйлад управління артилерійським зенітним вогнем; 7) тех. напрямнйй прйстрій.
сіігесіогаіе [ді'гекОпІ] п 1) директорат, правління; дирекція; 2) директорство.
сіігесіогіаі [,сІіГ9к'їз:гю1] ад] 1) директорський; 2) директйвний.
Шгесіог-ріапе [сії'гекюріеіп] п мат. напрямна площина.
(іігесіогзкір [сІї'гекю/ір] п директорство.
дігесіогу [ді'гекюп] 1. п 1) довідник, покажчик; посібник; 2) адресна кнйга; (еіерйопе ~ телефонна кнйга; 3) амер. дирекція, директорат; 4) церк. служебник; 5) (Ь.) іст. Директорія; 2. ад]директйвний; що містить (у собі) вказівки (рекомендації).
сіігесігезз [ді'гекіпз] п директор (про жінку), директрйса.
(іігесйтсез [ді'гекІП8І:х] рі від сіігесігіх.
сіігесігіх [ді'гекїпкз] п ( рі дігесігі-сез) 1) геом. директрйса, непряма лінія; 2) спорт, директрйса.
дігейіі [ даю£и1] ад] поет, жахлйвий, страшнйй, моторошний.
дігеїу ['даюіі] аду жахлйво, страшно, моторошно.
дігерііоп [ді'гер/п] п пограбування, розкрадання.
діґ£Є [сЬ:сІз] п 1) похорднна служба; панахйда; 2) похоронний спів; плачові пісні.
дігізіЬіІііу [.діпдзо'ЬіІіІі] п керованість, послушність керму; тримання дороги.
дігщіЬІе ['дтдззЬІ] 1. п дирижабль;
2. ад] керований.
дігітепі ['діптзпі] ад] юр. анулюючий; що робить недійсним; скасовуючий; ~ ітресіітепі обставина, що робить шлюб недійсним.
Вігк [ск:к] п ч. ім'я Дерк (зменш, від Оегек).
дігк [сІо:к] 1. п 1) кинджал; 2) мор. кортик; 2. V заколювати кинджалом.
дігк-кпіГе ['сІаїкпаїГ] п (рі сіігк-кпіуез [-паїух]) велйкий складаний ніж.
дігі [да:1] V розм. 1) простромлювати, протикати; 2) дрижати, вібрувати; дзвеніти.
дігі [до:1] п 1) бруд, грязюка, багно; 2) земля, ґрунт; 3) геол. наноси; 4) гірн. пуста порода; 5) гірн. золотовмісний пісок; 6) нечистоти; 7) капость, мерзота, підлість, гидота; 8) аморальність; непорядність, непристойність; брудна лайка; ~ Лоог долівка; ~ гоасі ґрунтова дорога; ~ Гагтег амер. розм. фермер, що особйсто обробляє землю; уе11о\у ~ золото; іо сиі ~ амер. ушйтися, змйтися.
<ііґі-Ье<і [ 'дз:іЬед] п геол. прошарок пустої породи.
дігі-сііеар [ 'да:і'і/і:р] ад] розм. дуже дешевий.
дігіііу ['да:іі1і] аду 1) брудно; 2) нйзько, підло, безчесно.
(Іігішезз ['сіаіііпіз] п 1) бруд; неохайність; 2) нйзькість, підлість, підлота; непристойність.
Шіі-ріе [ 'да:іраі] п пісочна пасочка (у дитячих іграх).
Шґі-Ігаск [ 'да:і,ігаек] п трек для мотоциклетних перегонів.
дігіу ['да:іі] 1. ад] 1) бруднйй; не-чйстий; 2) низький, підлий; нечесний, гидкйй; 3) непристойний; 4) непогожий, сльотавий; хмарний, похмурий; бурхлйвий, буряний; ~ \¥еаійег негода, погана погода; 5) темний; 2. V розм. бруднйти(ся), забруднювати (ся).
ді$- [діз-] рге/ означає заперечення, відокремлення, позбавлення, усунення: діза^гее не згоджуватися; сіізсоппесі роз’єднувати; сіізіпііегіі позбавляти спадщини.
ді$аЬШіу [,ді89'Ьііііі] п 1) неспроможність, нездатність, безсйлля; 2) перешкода, завада; 3) неплатоспроможність; 4) юр. недієздатність; неправоздатність; обмеження у правах; ~ репзіоп пенсія за непрацездатністю.
<Іі$аЬ1е [діз'еіЬІ] V 1) робйти нездатним (непридатним); виводити з ладу; калічити; знесйлювати; 2) юр. робйти неправоздатним, позбавляти права.
ді$аЬ1ед [діз'еіЬІд] ад] покалічений; пошкоджений; вйведений з ладу; ~ \¥огкег інвалід праці.
(ІізаЬІетепі [діз'еіЬІтзпі] п 1) позбавлення здатності; вйведення з ладу; приведення в непридатність; 2) інвалідність; стан непридатності.
(Іі$аЬи$е [уді8о'Ьзи:х] V виводити з омани; звільняти від ілюзій; їо -опе’з тіпсі вйкинути з головй, перестати думати (про щось).
ШзассотоЛаіе ['сіїза'кзтосІеП] V 1) позбавляти зручностей; 2) турбувати, перешкоджати, не давати спокою.
Шзассогсі [,сІі8о'ко:с1] 1. п 1) незгода, незлагода; розходження; розбіжність (у поглядах тощо); 2) невідповідність; 2. у 1) розходитися (у поглядах); не погоджуватися, бути незгодним; 2) не відповідати.
1І8
298
1І5
4і$асси$іош ('1і89'кл8І9т] V відучувати від звички.
(Н$аскпо\¥Іе(І£Є [,1і89к'п9Іі1з] V не визнавати; відмовлятися вйзнати.
Ш$ас1ііі$і [,1і89'1зл8і] V тех. розре-гулювати.
(Іізасіуапіазе [,1і89І'уаіпіііз] 1. V 1) невйгода, невйгідне становище, несприятливі умови; 2) недолік; 3) шкода, збйток; 4) перешкода, завада; 5) шах. втрата; 2. V 1) ставити в невйгідне становище; 2) завдавати шкоди (збйтків).
сіі$а(І¥апіа|’еои$ [, 1 18 ав 1 уа: п ’ іе і 1 з о 8 ] асі] невйгідний, несприятливий; незручний.
(1І8а(І¥апіа8Є0іі8Іу [,1і8ге1уа :п Чеііз-98І1] аду невйгідно, несприятливо; незручно.
Ш$а(І¥І8Є [,1і89І'уаіг] у не радити, відраджувати.
сІізаПесіесІ [,1189'ГекііІ] асі] неза-доволений, невдоволений; нелояльний; недружелюбний; настроєний проти.
ІізаПесііоп [,1189'Гек/п] п незадоволення, невдоволення; недружелюбність, непрйязнь.
Шзаіїїгт [,1і89'£9.т] у 1) заперечувати; 2) юр. скасовувати, анулювати (рішення).
(Іізаіїігіпапсе [^Ішз'Ьітзпз] п юр. скасування, анулювання.
1і$аіїіппаііоп [1і8,ж£9'теі/п] п 1) заперечення; 2) юр. скасування (рішення).
(ііздіїбгезі [,1189'£0Г18і] У 1) ВИрубу-вати лісй; 2) юр. позбавляти привілеїв — лісовйх угідь.
(Ііздіїогезіаііоп [ '1і89,£9П8'їеі/п] п вирубування лісу, збезлісення.
<Н$ав8ге£а<е [Ііз'аедпдеіі] у 1) роз’єднувати; розбирати на складові частйни; 2) відокремлюватися.
(Іізазгее [,1189'дгі:] у 1) розходитися в думках, не погоджуватися; 2) не відповідати, суперечити, різнйтися; 3) сперечатися, сварйтися; 4) не давати згоди (на щось — іо, у/йіі); 5) не сходитися, не збігатися; суперечити одне одному; ІЬе їу/о герогіз ~ два повідомлення суперечать одне одному; 6) бути протипоказаним (шкідлй-вим); погано впливати; іЬе сіітаіе ~8 \¥Іій те цей клімат шкідлйвий для мене.
Ш$абгееаЬІе [,Іізо'дпоЬІ] 1. п рі неприємності, прйкрощі; клопоти; 2. асі] неприємний; огйдний, гидкйй.
(ІізавгееаЬІу [,1189'дпоЬІі] асіу 1) неприємно; 2) занадто.
(Іізазгеетепі [,1і89'дгі:т9пі] п 1) відмінність, різнйця, розходження, невідповідність; суперечність, протиріччя; 2) розходження в думках, незгода; полеміка; 3) суперечка, спір,
розлад; чвари, сварка; 4) неприємність, непорозуміння.
(Пзаіщпіпепі [,1і89'1аіпт9ПІ] п тех. незбіг осей; порушення правильного положення.
(ІІ8аІкл¥ ['Іво'Іаи] у 1) відмовляти, відхиляти; 2) заперечувати, відкидати; 3) не дозволяти, забороняти; 4) не визнавати; не схвалювати.
(1І8аІкн¥апсе [,1і89'1аи9П8] п 1) відмова; відхйлення; відкидання; 2) заборона.
(Іізапііпаіе [Ііз'аепітеН] у 1) деморалізувати; 2) засмучувати, завдавати суму; 3) позбавляти життя.
Іізашші [, 1189 плі] у анулювати, повністю знйщувати.
<1І8арреаг [,1і89рі9] п 1) зникати;
2) пропадати, щезати, губйтися; стиратися.
(Іізарреагапсе [.сіїза'ріагзпз] п 1) знйкнення; 2) пропажа.
Іізарроіпі [,1і89'р9іпі] у 1) розчаровувати; не справджувати надій (сподівань); 2) руйнувати, розладнувати (плани тощо).
(іізарроіпіесі [, 1189'ротні] асі] 1) розчарований; засмучений; 2) ошуканий, обманутий; нездійснений.
(ІіБарроіпіесІІу [,1189 'рошіїїіі] асіу розчаровано; засмучено.
(Іізарроіпііпз [,1189'рошПі]] асі] невтішний; що викликає розчарування.
(ІІ8арроіігііп£Іу [,<1183 'роїшп]її] асіу невтішно; розчаровано.
Ікарроіпйпепі [,1і89'роіпйп9пі] п 1) розчарування; розчарованість; 2) при-чйна розчарування; прйкрість, досада; неприємність.
(ІізарргоЬаІіоп [,1і8гергои'Ьеі/п] п несхвалення; осудження, осуд.
ІізарргоЬаііуе [118'гергоиЬеіПу] асі] несхвальний, осудливий.
(іізарргоЬаіогу [1і8'гергоиЬеП9п] див. ІізарргоЬайуе.
(Изарргоргіаіе [,1189'ргоирпей] у позбавляти прав власності.
(ІБарргоуаІ Ь<іі8з'рґи:у1] п 1) несхвалення; несприятлива думка; 2) осуд.
(Іізарргоуе [ '1і89'рги:у] у 1) не схвалювати, осуджувати; ставитися несхвально; висловлювати осуд; 2) відкидати, відхиляти; 3) спростовувати.
сіізарргоуіпвіу ['1і89'рги:уп]1і] аду несхвально; осудливо.
(Іізагт [Ііз'аїт] у 1) обеззброювати, позбавляти зброї; 2) роззброюватися); 3) військ, знешкоджувати; іо ~ ГПІПЄ8 знешкоджувати міни.
(Іізаппатепі [1і8'а:т9т9пІ] п роззброєння; £епега! апі сотріеіе ~ загальне і повне роззброєння.
(1і$аггап|’е [ '<1і8з'геіп<із] у 1) розладнувати (плани)’, дезорганізовувати;
2) чинйти безладдя; іо ~ опе’8 Ьаіг скуйовджувати чиєсь волосся.
(1І8аітаіі8етеп< [,1і89'гет1зт9пі] п безладдя, розлад; дезорганізація.
Шзаїтау [ 1189 геї] 1. п 1) безладдя, розлад; замішання, збентеження; 2) безладдя в одязі; 2. у 1) приводити в безладдя (замішання); бентежити; 2) поет, роздягати, скидати одяг; викривати.
<1і$аг1іси1аіе [ 'Ііза: Чік]и1еіІ] у роз’єднувати, розчленовувати.
Іізагіісиїаііоп [,118а:Дікзи'іеі/п] п роз’єднання, розчленування.
(1І8а5$етЬ1е [,1і89'8етЬ1] тех. розбирати, демонтувати.
Ш$а£$ііїііІаіюп [, 1189,8іті '1еі/п] п фізл. катаболізм, дисиміляція, розпад речовинй.
1і8а88осіаіе [,1і89'8ои/іей] у роз’єднувати; відокремлювати (від — Ггот, \¥ЙЙ).
<1І8а8іег [1і'ха:8і9] 1. п лйхо, біда, нещастя; катастрофа; ~ ипй загін першої допомоги (на випадок повені, пожежі тощо)’, 2. у приносити нещастя; накликати лйхо.
(Іізазігоиз [1і'га:8Гг98] ад] 1) згубний; злигодній; катастрофічний; 2) зловісний, грізний; що провіщає біду; 3) нещасний, бідолашний; фатальний.
(1І8а¥Оі¥ ['1і89'уаи] у 1) заперечувати, не визнавати; відрікатися, зрікатися; знімати з себе відповідальність; 2) дезавуювати.
1І8Я¥оі¥а1 ['Іізо'уаиоІ] п 1) заперечення; відречення, зречення, відмовлення (від своїх слів тощо)', 2) дезавуювання.
(ІІБЬапсІ [1і8'Ьгеп1] у 1) розпускати; 2) військ, розформовувати; 3) звільняти (з армії); 4) розходитися, розбігатися, розсіюватися; 5) відпускати; відсилати; проганяти; 6) розчиняти; розкладати.
(НзЬашіїпепі [Ііз'ЬгепІтдпІ] п військ. розформування.
ІізЬаг [118 Ьаі] у юр. 1) позбавляти звання адвоката; 2) виключати адвоката з корпорації.
1і$Ьагк [1і8'Ьа:к] у 1) здирати кору; 2) висаджувати (вивантажувати) на берег.
1І8Ьаппеп< [1і8'Ьа:гп9пІ] п юр. вй-ключення адвоката з корпорації, позбавлення звання адвоката.
іібЬєіієҐ ['іізЬі'ііії] п невіра, недовір’я.
1ібЬє1іЄ¥Є ['іізЬі'іііу] у 1) не вірити; 2) не довіряти (комусь, чомусь — іп).
(1І$Ье1ІЄ¥ЄГ ['118Ь1'1І:У9] п невіруючий, безвірник.
іібЬєпсй [118'Ьепу] у позбавляти звання члена презйдії юридйчної корпорації (у Великій Британії).
1і$Ьо8са1оп [,1і8Ьо8'кеі/п] п с. г. вирубування лісів, перетворення лісовйх угідь на орні землі.
(ІІ5
299
(1І8
(іізЬгапск [сй<Ьга:пу] V 1) обрізувати гілкй, підстригати (дерева); 2) відрізати, зрізувати.
(іі$Ьш1 [<Іі8'ЬлсІ] V обрізувати зайві брунькй (молоді пагони).
ШзЬипіеп [сІїв'Ьа^п] V 1) знімати тягар; звільняти від ноші (тягаря); 2) скидати тягар; іо ~ опе’з тіпсі (йеагі) розважити серце, відвестй душу.
(іізЬигзе [сІїз'Ьа:^] V 1) платйти; оплачувати; розплачуватися; 2) витрачати.
(ІізЬигзетеїгі [сІїз'Ьагзтопі] п юр. 1) вйплата; 2) видатки, вйтрати.
йІ8С [бі8к] див. сіізк.
(іізсаі ['сІїзкої] асі) дископодібний.
(Іізсаісеаіе [сііз'каеїзіеіі] асі) босоногий (про члена релігійного ордену).
(іі$саг(1 І ['сіїзкагсі] п 1) карт, скидання карт; скинута карта; 2) щось непотрібне (непридатне); 3) тех. брак;
іо Шго\¥ іпіо ійе ~ амер. викидати як непотріб.
(ІІБсагсІ II [сіі^'кагсі] V 1) карт, скидати (зносити) карту; 2) відкидати (як непотріб); 3) відмовлятися; 4) звільняти; іо ~ а ЬаЬіі кидати звйчку.
(іізсапііпз [сіїз'ка.сІи]] п 1) скидання, відокремлення (відпрацьованого ступеня ракети); 2) гірн. скйдка з вй-добутку (на пусту породу).
(Іізсеш [сіі'загп] V 1) розгледіти, побачити; 2) помітити, розпізнати; 3) бачити, розуміти; розрізняти; 4) відрізняти, відокремлювати, виділяти, вбачати різнйцю; іо ~ по сіійегепсе не бачити ніякої різнйці.
йі$сегпіЬ1е [дҐ89:паЬ1] асі) вйдймий; помітний.
(іізсетіЬІу [ді'$а:пдЬ1і] асіу 1) вйди-мо, помітно; 2) очевйдно, відчутно, примітно.
(іі$сепііп£ [сіҐ89:піі]] асі) 1) що вміє розрізняти (розпізнавати); 2) пронйк-ливий; гострий; ~ сгіііс гострий крй-тик.
(Іізсегшпепі [сІї'заштапі] п 1) розпізнання; 2) уміння розрізняти (розпізнавати); пронйкливість; інтуїція.
Ш$сегрііЬ1е [ді'8а:ріаЬ1] асі) 1) що може відірватися (розірватися); від-дільнйй; 2) подільний.
йІБсегрііоп [ді'загр/п] п 1) розривання, роздирання; 2) відривання, віддирання; 3) відірваний шматок.
<1і$с1іаг£е [сІі8'і/а:сІз] 1. п 1) розвантажування; 2) розрядження, постріл, залп; 3) ел. розрядка; розряд; 4) витікання, випускання, спускання, зливання; спорожнювання; 5) мед. вй-ділення, секреція; 6) виконання (обов'язків); 7) сплата (боргу); 8) увільнення; звільнення від обов’язків; 9) квитанція, розпйска; 10) юр. звільнення з ув’язнення; 11) юр. припйнення (карної) справи; скасування рішення суду; 12) буд. підпірка, опора;
стовп; 13) тех. випускнйй отвір; 14) текст, вйтравлення; 2. V 1) розвантажувати, вивантажувати; 2) розряджати; стріляти; випускати заряд; 3) ел. розряджати (акумулятор); 4) випускати; виливати; викидати; спускати, зливати; 5) висловлювати, викладати; 6) виконувати; 7) платйти, погашати (борг); 8) увільняти; звільняти від обов’язків; 9) юр. звільняти з ув’язнення; припиняти (карну) справу; виправдовувати (підсудного); 10) скасовувати, анулювати (рішення суду тощо); 11) текст, витравлювати; 12) військ, демобілізувати; 13) випйсувати (з лікарні).
(Іі$сЬаг£ЄЄ [,сіі51/а:'сізі:] п амер. звільнений з армії, демобілізований.
сіі$с1іаг£ег [сІїв'усгсІза] п 1) розвантажувальний механізм; розвантажувач; 2) ел. розрядник; 3) ел. іскровйй проміжок; 4) пусковйй прйстрій ракети; 5) рйнва, водостічна труба; 1і§1Ппіп£ ~ громовідвід.
(1І5СІ ['сіівкаї] рі від сіізсиз.
(ІізсіГогт [ЧішіЬгт] асі) дископодібний.
(1І8 Сіріє [ді'8аір1] п 1) ^ень, послідовник; представнйк (певної школи); прихйльник, прибічник; 2) рел. апостол; ійе Пуєіує ~8 дванадцять апостолів; 3) християнйн; 4) звич. рі амер. бап-тйсти.
(1і£сір1е$1іір [сіі'заірі/ір] п учнівство.
(ІізсірІіпаЬІе 1'сІі8ір1іпоЬ1] асі] 1) слухняний; 2) що підлягає покаранню; караний.
(ІІБСІрІіпаї ['дівірііпзі] асі) дисциплінарний.
(1І8СІрІіпагіап [,<1і8ір1і'пє9гюп] 1. п 1) прихйльник суворої дисципліни; педант; 2) іст. прихйльник пресвітеріанства; 2. асі) 1) дисциплінарний; 2) рел. пресвітеріанський.
(1і$сір1іпагу [ сІі8ір1іп9гі] асі] 1) дисциплінарний; 2) виховнйй; виправ-нйй.
(1і$сір1іпе [ сІі8ір1іп] 1. п 1) дисципліна, порядок; 2) дисциплінованість; 3) навчання, тренування; 4) дисципліна, галузь знань, справа; 5) покарання; 6) церк. єпитймія; покута; 7) бич, батіг; 2. V 1) навчати, тренувати; 2) дисциплінувати; 3) карати; шмагати; 4) військ, піддавати дисциплінарному стягненню; 5) церк. накладати єпитймію; 6) бичувати.
(Іізсіриіаг [бҐ8іріи1а] асі) учнівський.
(1І8СІ88ІОП [бҐ81/п] П Мвд. 1) рОЗрІ-зування (розріз) сумки кришталика; 2) розріз.
Шзсіаііп [сііз'кіеїт] V 1) юр. відмовлятися (від прав тощо); зрікатися; 2) не визнавати; заперечувати; відкидати, відхиляти.
(Іізсіаітег [<іі8'кіеїта] п 1) юр. відмовлення (від права тощо); зречення;
2) заперечення; відхйлення, відведення; 3) відмова; 4) заява про відсутність законних прав на дворянський тйтул.
(Іізсіітах [сів'кіаїтаекз] п біол. дис-клімакс.
(1І8СІо$е [сііз'кіоиг] V 1) розкривати, відкривати, показувати; 2) виявляти, знаходити; викривати; 3) висиджувати, виводити.
<Іі$с1о$иге [ді8'кіоиза] п 1) розкриття, вйявлення, викриття; відкриття; 2) те, що відкрйто (розкрйто, вйкри-то).
(ІізсоЬоІі [сІїз'коЬаІаі] рі від сіібсо-ЬОІЦ8.
(1і$соЬо1и$ [ді8'кзЬаІ98] п (рі сіізсо-Ьоіі) дискобол.
сіізсоісі ['сіізкоісі] асі) що має форму дйска, дископодібний.
Ш$со1ог [сів'кліо] див. с1І8со1оиг.
(1І8Со1огаііоп [<1і8,клЬ'геі/п] див. сііб-соїоигайоп.
(1І8СОІО11Г [сііз'кліа] V 1) змінювати колір, знебарвлювати(ся); 2) бруднй-ти(ся).
(Іі$со1оига1іоп [сІі8,клІ9'геі]п] п 1) зміна кольору, знебарвлювання; вицвітання; 2) вйцвіле місце; пляма.
Ш$со1оиге(1 [сііз'кліасі] асі) знебарвлений, вйцвілий; що змінйв колір.
(ІізсотГіі [с!і8'клт£и] V 1) розладнувати, зривати (плани, наміри тощо); 2) бентежити, викликати замішання; 3) завдавати поразки, громйти.
4І8СотПіиге [діз'клтГйр] п 1) розладнання, крах (планів тощо); 2) замішання, розгубленість; 3) поразка, розгром.
(1і$сотґогі [с!і8'клт£9і] 1. п 1) незручність; ніяковість; скрутне становище; прйкрість; 2) утруднення, не-статки; занепокоєння; 3) причйна незручності; 4) мед. нездужання; 5) смуток, печаль; 2. V 1) чинйти труднощі; 2) завдавати прйкрощів (не-зручностей).
(1І8СопіГогіаЬ1е [сІів'клтГаоЬІ] асі) 1) незручний; 2) зніяковілий; 3) прй-крий, скрутнйй.
(1І8СОІШПЄП(І [,СІ18к9'тЄПСІ] V 1) гудити, ганити, осуджувати; 2) не рекомендувати, не радити; відмовляти.
(1і$сотіпо(1е ксіізка'тоисі] у 1) завдавати незручностей; викликати труднощі; 2) тривожити, бентежити.
(ПзсотпюсШу [,с1і8к9'тосіїи] п незручність, скрутне становите.
(1І8СОІШПОП [сІїз'котоп] V 1) позбавляти права користуватися громадською землею; 2) заволодівати громадськими пасовйщами.
(1І8Сотро8Є [^сівкат'роих] у 1) засмучувати; схвильбвувати; тривожити, бентежити; 2) розладнувати, порушувати порядок.
(1і$сотро$е(11у [різкою'роихісіїї] асіу
<1і$
300
<1І8
засмучено; схвильовано; тривожно; розстроєно.
Ш$сотро$иге [.сІїзкот'роизо] п занепокоєння; хвилювання, схвильованість; стурбованість, збентеження.
(1І8СОПСЄГІ [,СІ18к9П'8О1] V 1) 6ЄНТЄ-жити, викликати замішання; 2) розладнувати, розстроювати (плани тощо).
гіі8сопсег1е(1 [,сІі8к9п'89:іісІ] ад] 1) збентежений; 2) прикро вражений; засмучений; розстроєний.
(Іізсопсегітепі [,(1і8коп'89:Іт9пІ] п збентеження; поганий настрій.
(ІІБСопГоппИу [,(Іі8копТо:тіІі] п невідповідність, незгідність.
(Іізсоппесі [ 'сіізко'пекі] V 1) роз’єднувати, відокремлювати; розчіплювати; 2) ел., тех. відключати; вимикати; роз’єднувати.
(1І8соппес<е(1 ['сіізко'пекіїсі] аф 1) плутаний, незв’язний; уривчастий; 2) незв’язаний, ізольований, окремий.
<1І8соппесіе(11у [, сіізко 'пекйсПі] аду 1) плутано, незв’язно; уривчасто; 2) ізольовано, окремо.
(1І8соппес<е(1пе88 ['(Іізко'пекІкІпіз] п 1) плутаність, незв’язність, уривчастість; недоладність; 2) ізольованість.
Шзсоппесііоп [,с1і8к9'пек/п] п 1) роз’єднання; розчеплення; 2) тех. відключення, вимикання.
Лізсоїшесіог ['сіізко'пекіо] п ел. роз’єднувач.
(Іізсоппехіоп [ 'сіько'пек/п] див. сііз-соппесііоп.
(1І8СОП8ОІаІЄ [д18'к0П89І1і] аф 1) невтішний, безутішний; нещасний; 2) похмурий, сумний, скорботний.
(1І8сопІепІ [сіізкоп'їепі] 1. п 1) невдоволення, невдоволеність; прикрість, досада; 2) вічно невдоволена людйна; 2. аф незадоволений, невдоволений, роздосадуваний; 3. V 1) викликати невдоволення (досаду); 2) роздратовувати.
(Іізсопіепіесі [ 'сІїзкзп'їепіїсІ] аф не-вдоволений, незадоволений.
(ІізсопіепіесЦу [ 'сіїзкап 'ґепґісПі] аду невдоволено, прикро.
(1і8сопієпііпєпі ['сіїзкзп'їепітопі] п невдоволення, невдоволеність.
<1І8СопіІ£иои8 [^сіїзкоп'їід^иоз] аф роз’єднаний; неетичний; що складається з ізольованих частин; несуміж-ний.
(Нзсопііпиапсе кдізкап'їігуиапз] п 1) припйнення, перерва; 2) юр. припйнення (справи).
ШзсопОпиаііоп [,сІі8капііпіи'еі/п] див. сіІ8сопііпиапсе.
(ІІ8СОпІіпие ['(118копЧш]и:] V 1) припиняти, зупиняти, переривати; 2) припинятися, перериватися; ійе риЬІісаііоп ^ііі ~ видання буде при-пйнене; 3) юр. припиняти (справу).
(ІІБСопШшііу ['сІі8,копіі'піи:ііі] п 1) розрйв безперервності, перерйвча-
стість; 2) відсутність закономірності; 3) перерва; розрйв; 4) мат. перерйв-ність функції.
(ІІ8СОПІЇШ1О115 [сІ18к9П'І1ПІиО8] аф 1) перерйвчастий; перерйвистий; урйв-частий; переміжний; ~ Яі§йі політ з посадками (з пересадками); 2) мат. дискретний; ~ йтсііоп перерйвиста функція.
(Пзсопііпиоизіу [ сіізкоп'ііпіиозії] аду перерйвчасто, з перервами.
(Іізсопуєпієпсє [,(Іі8коп'уі:прп8] п незручність.
(ІІБСорЬіІе ['(Іі8кои£аі1] п колекціонер грамофонних платівок.
(Іізсорйогап [сІїз'коЬгоп] п п’явка.
(Іізсоріюгоиз [(Іі8'коЬго8І ад] зоол. дископодібний (про медузи).
(іібсогсі І ['с1і8ко:сІ] п 1) незгода, розлад, розбіжність; 2) шум, безладні звуки; 3) муз. дисонанс, немилозвучність.
(1І8СОГ(І II [сІ18'ко.ЧІ] V 1) розходитися в думках; не погоджуватися; 2) не відповідати, не гармоніювати; 3) муз. звучати дисонансом.
(Іізсогсіапсе [<Іі8'ко.сЬп8] п 1) незгода, розлад; розбіжність; 2) невідповідність, негармонійність; 3) муз. дисонанс, немилозвучність.
(1І8С0Г(1апІ [сІі8'ко:сЬпІ] ад] 1) суперечний, суперечливий; невідповідний; неузгоджуваний; 2) негармонійний; 3) муз. немилозвучний, що звучйть дисонансом.
(1і$соІІіецие І'сІізкоиОек] п дискотека.
(Нзсошії І [ 'сіізкаипі] п 1) знйжка, скйдка; аі а ~ нйжче від номінальної цінй; уцінений; із знйжкою; знецінений; розм. непопулярний; ~ Ьои8Є магазйн товарів за знйженими цінами; 2) фін. дисконт, облік векселів; процент обліку.
(1і$соші< II [сііз'каипі] у 1) дисконтувати, обчйелювати векселі; 2) знйжувати обліковий процент при достроковій оплаті векселя; 3) знйжувати, зменшувати; 4) псувати, затьмарювати; зводити нанівець; 5) не брати до уваги, не враховувати; ігнорувати; 6) ставитися скептйчно, не довіряти.
(ІізсошііаЬІе [Н18'каипІаЬІ] ад] фін. придатний для обліку.
(Іізсошііепапсе |сіі8'каипПп9П8| 1. п несхвалення; 2. у 1) не схвалювати; гудити, осуджувати; 2) не підтрймува-ти; 3) заважати здійсненню.
(Іізсоипіег ['еіізкаипіо] п дисконтер.
(іізсоиріе [сііз'клрі] V роз’єднувати, розчіплювати.
(іксоигазе [сііз'клпсіз] V 1) бентежити, засмучувати; позбавляти мужності; 2) знеохочувати, відбивати охоту; розхолоджувати; 3) відмовляти; відраджувати, 4) перешкоджати, заважати.
(Кзсоита^ешепі [сіїз'клгісізтапї] п 1) розхолоджування; збентеження; відмовляння; відбивання охоти; 2) занепад духу; смуток; 3) перешкода, протидія; скрута.
(НБСоитавтв [сііз'клпсізп] ] аф 1) бентежний; що бентежить (розхолоджує, відохочує); 2) гнітючий.
(ІІ8Соііга£Іп£Іу [сІі8'клпсІзп]1і] аду бентежно; розхолоджуючи; сумно.
Шзсоигзе [сІі8'ко:8] 1. п 1) лекція; промова, слово, доповідь; іо сієііуєг ~ вйголосити промову; 2) трактат; міркування; 3) розмова, бесіда; 4) здатність доводити; обгрунтування; 2. у 1) виголошувати промову; ораторствувати; 2) розмовляти, вестй бесіду; 3) розповідати.
(ІІЗСОШІеОІІЗ [сІ18'к9.ї]98] ад] невй-хований, неввічливий, нечемний, не-поштйвий; грубий.
(ІІБСоигіезу [сіі8'ко:1і8і] п 1) невйхо-ваність, неввічливість, нечемність, не-поштйвість; грубість; 2) груба вйхват-ка; грубе зауваження.
(іібсоуєг [сііз'клуо] у 1) відкривати, робйти відкриття; 2) виявляти, знаходити; 3) розкривати, довідуватися; повідувати; ділйтися (думками), 4) видавати, зраджувати; 5) досліджувати; 6) шах. іо ~ сйеск оголошувати шах.
(ІІБСОУегаЬІе [сііз'клуогоьі] ад] що піддається вйявленню (перевірці).
(ІІ$СО¥ЄГЄГ [сІ18'клУ9Г9] П 1) ВІДКрИ-вач; 2) дослідник; 3) першовідкривач.
(Нбсоуєґі [сііз'клуоі] ад] юр. незаміжня; удова.
(1І5СО¥ЄҐІиГЄ [сіїз'клуоїр] п юр. не-заміжжя, удівство (про жінку).
(ІІЗСОУегу [СІ18'клУ9Г1] п 1) відкриття; 2) розкриття, вйявлення; знаходження; 3) розгортання, розвиток; ~ оГ ійе ріоі розвиток сюжету; 4) юр. подання (судові) документів; Г). Оау амер. День відкриття Америки (12 жовтня).
(іізсгеШі [<іі8'кгесііІ] 1. п 1) недовір’я, сумнів; 2) дискредитація, компрометація; знеславлення, ганьба; іо Ьгіпе ~ ироп опезеІГ дискредитувати себе; Іо Ьгіп§ зтЬ. іпіо ~ зганьбйти когось; 3) ганебна пляма, неслава; 4) позбавлення комерційного кредйту; 2. V 1) не довіряти, не вірити; піддавати сумніву, ставити під сумнів; іо ~ а героп не вірити повідомленню; 2) позбавляти довір’я; підривати довір’я; 3) дискредитувати, компрометувати; знеславлювати, ганьбйти.
(Іі$сге(ІИаЬ1е [сІїз'кгесІїїаЬІ] ад] дискредитуючий, компрометуючий, ганебний.
(ІІ8СГЄ(1іІаЬ1у [сіїз'кгесіїїоЬІі] аду ганебно, соромно.
(іізсгееі [сіі8'кгі:і] ад] 1) обережний, обачний; розсудливий; 2) стрйманий; що вміє мовчати; 3) скромний; 4) вві
(1І8
ЗОЇ
дів
чливий, вихований, чемний, шаноб-лйвий.
дівсгееііу [ді8'кгі:11і] аду 1) обережно, обачно; розсудливо; 2) стримано.
(іізсгерапсу [сіїз'кгеропзі] п 1) невідповідність, розбіжність; відмінність, різниця, несхожість; 2) незгода; 3) відхилення від точного розміру.
дівсгерапі [діз'кгеропі] ад] невідповідний; що відрізняється (від чогось); суперечливий; несхожий; ~ гитоигз суперечливі чутки.
йізсгеїе [діз'кгіїї] ад] 1) розрізнений; що складається з окремих частин; роз’єднаний; окремий; 2) переривчастий, дискретний; 3) відірваний; абстрагований, абстрактний.
дівсгеіеіу [ді8'кгі:11і] аду 1) пере-рйвчасто, дискретно; 2) розрізнено; роз’єднано; окремо.
Шзсгеїіоп [сіїз'кге/п] п 1) обережність, обачність; розважливість, розсудливість; 2) свобода дій, право вільно вибирати (вирішувати); повноваження; 3) вихованість, ввічливість, чемність; 4) переривчастість; 5) роз’єднання, поділ; 4 аі Іке ~ оГ зтЬ. на чийсь розсуд; іо изе опе’з о>¥п ~ діяти на власний розсуд; іо зиггепдег іо ~ здатися на милість переможця; уеагз оГ ~ повноліття.
(іізсгеііопагу [сіїз'кге/пап] ад] відданий на (власний) розсуд, дискреційний.
(Іізсгітіпаїе І [сііз'кптіті] ад] 1) здатний розрізняти (розпізнавати); 2) окремий; відособлений, відокремлений, відмінний (від чогось).
(Іізсгітіпаіе II [сіїз'кгітіпеїі] у 1) відрізняти, розрізняти; розпізнавати; бачити різницю; 2) уміти розрізняти (розпізнавати) (Ьєічуєєп); 3) виділяти; 4) виявляти упередженість, бути небезстороннім; 5) ставитися по-різному; дискримінувати; проводити політику дискримінації; іо ~ іп Гауоиг о£ зтЬ. ставити когось у сприятливі умови; іо ~ а^аіпзі зтЬ. ставити когось у гірші умови.
Шзсгішіпаїіпб [діз'кптіпеїііі]] ад] 1) відмітний, розпізнавальний; особливий, специфічний; 2) що вміє розрізняти (розпізнавати); що добре розбирається (у чомусь); ~ сгіїіс про-нйкливий критик; ~ Іазіе тонкий смак; 3) дискримінаційний; 4) диференційований, диференційний, неоднаковий; 5) тех. селективний.
(Іізсгітіпаїіоп [сіі8,кпті'пеі/п] п 1) розрізнення; з’ясування відмінності; 2) здатність розрізняти; проникливість; 3) упередженість, небезсторонність; 4) дискримінація, обмеження в правах; диференційований підхід; неоднакове ставлення; гасе (гасіаі) ~ расова дискримінація; 5) відмітна (характерна) ознака.
(іізсгішіпаїіуе [сіїз'кпттоїіу) ад] 1) відмітний, характерний, розпізна
вальний; 2) що вміє розрізняти (відрізняти, розбиратися); проникливий; 3) диференціальний.
(Нзсгішіпаіог [сіїз'кптіпеїіо] п 1) ел. дискримінатор; 2) рад. частотний детектор.
дівсгомто [діз'кгаип] у позбавляти корони; скидати з престолу; розвінчувати.
дівсиїраіе [сіїз'кліреіі] у виправдовувати.
дізсигвіте [сіі5'ка:8іу] ад] 1) плутаний; непослідовний; що перескакує з одного питання на інше; 2) що переходить з місця на місце; 3) лог. дискурсивний.
гіі$си$ ['сІїзкоз] п (рі сіізсі) 1) диск; 2) метання диска.
ді$си$$ [діз'клз] у 1) обмірковувати, обговорювати; дискутувати; 2) жарт. їсти (пити) з задоволенням; смакувати; 3) мед. розсмоктувати (пухлину).
гіівсивзег [діз'клзо] п учасник дискусії.
<Іі$сіі88ІЬ1е [сІїз'клзоЬІ] ад] що піддається обговоренню.
ді$си$$іоп [сІїз'кл/п] п 1) обговорення, обмірковування; дебати; дискусія; 2) переговори; 3) жарт, смакування (їжі тощо); 4) мед. розсмоктування (пухлини).
дівдаіп [діз'деіп] 1. п 1) зневага; презирство; нехтування; 2) гордовитість, пиха, зарозумілість; 2. у 1) зневажати; ставитися з презирством; нехтувати; 2) обурювати(ся); викликати презирство; 3) вважати нижчим від своєї гідності.
гіі$датйі1 [сіїз'сіеіпїиі] ад] 1) презирливий; зневажливий; 2) гордовитий, пихатий, зарозумілий.
гіі$гіаіпйі11у [сІі8'сІеіпїи1і] аду 1) презирливо; зневажливо; 2) гордовито, пихато, зарозуміло.
гіізеазе [ді'гіїг] 1. п 1) хвороба, захворювання; Ва$есіо\¥’$ ~ базедова хвороба; 2) тех. несправність (машини); 2. у 1) викликати захворювання; 2) перен. отруювати; підривати.
гіі$еа$егі [ді'гіггд] ад] 1) хворий; 2) хворобливий.
діведде [сііз'есіз] у тупити; затупляти.
<1І8етЬагк ['ді8іт'Ьа:к] у вивантажуватися); висаджувати(ся) на берег.
ді$етЬагкаііоп [,сІі8етЬа:'кеі{п] п висадка, вивантаження (на берег).
ді$етЬаіта$$ [’сіїзіт'Ьаегоз] у 1) виводити з труднощів; звільняти, позбавляти (клопоту, незручності тощо); 2) розплутувати, виплутувати.
діветЬоду [ 'сІїзіт'Ьзсії] у 1) розпускати, розформовувати; 2) рел. звільняти від тілесної оболонки, робйти безплотним.
ді$етЬо£ііе [,ді8іт'Ьоид] у впадати, вливатися (про ріку); скидати воду.
ді$етЬо$от [,ді8іт'Ьи2от] у повіряти, довіряти (таємницю тощо); відкривати, розкривати; іо ~ опезеИ іо зтЬ. відкрити свою душу комусь, довіритися комусь.
(ІІ8етіЮ5¥ЄІ [,ді8іт'Ьаио1] у 1) потрошити, виймати нутрощі; 2) перен. позбавляти змісту.
діветЬгоіІ [,сІі8іт'Ьгоі1] у розплутувати, виплутувати.
дізешріоу [ '(1і8іт'р1оі] у звільняти (з роботи).
йі$епаЬ1е [,ді8іп'еіЬ1] у робйти нездатним.
ШзепсЬапІ [,<іі8іп'1/а:пІ] у звільняти від чар (ілюзій).
ді$епсишЬег ['дізіп'клтЬа] у звільняти (від труднощів, тягаря тощо).
дівепдомг ['дізіп'даи] у юр. позбавляти пожертвувань (заповіданих сум тощо).
дізепґгапскізе ['сІі8іп'й-гепуаі2] див. сіізГгапсІїізе.
(1І8еп£а£е ['сіі8іп'аеісіз] 1. п переведення в темп (фехтування); 2. у 1) звільняти(ся), визволяти (ся); виплутуватися); вивільняти(ся); 2) військ. відриватися від противника; виходити з бдю; 3) переводити зброю (фехтування); 4) тех. роз’єднувати, вимикати; розчіпляти; 5) хім. виділяти.
(Іі$еп£а|’Є(І ['сІїзіп'деісІзсІ] ад] 1) вільний, незайнятий; звільнений; 2) тех. роз’єднаний; вймкнутий; розчеплений.
Ш8еп£а£етепІ [Сізіп'деісізтапї] п 1) звільнення, виплутування; 2) свобода (від занять тощо); 3) розторгнення заручин; 4) військ, вйхід з бою; відрйв від противника; 5) невймушеність, природність (манер); 6) хім. виділення.
дізепіаіі ['с1і8іп'1еі1] 1. п юр. скасування обмежувальної умови успадкування майна; 2. у юр. скасовувати обмежувальну умову успадкування майна.
<Н$епіап8Іе [ 'сІі8іп'Іает]д1] у 1) виплутувати, вивільняти; 2) розплутуватися).
дізепіап^іетепі [Сізт'ігеддітапі] п 1) виплутування; 2) розплутування.
(НзепІЬгаЦІ) ['ді8іп'0го:1] у відпускати на волю; звільняти від рабства.
(Нзепііііе [’сіїзіп'їаііі] у позбавляти тйтулу; позбавляти права (на щось).
ШзепІотЬ [ с1і8іп'1и:т] у викопувати з могили.
Ш$епй¥Іпе ['дізіп'ЮТат] див. дізеп-іап^іе.
ді$е$іаЬ1і$Ь ['сіі8і8'ізеЬ1іЛ у 1) скасовувати, відміняти; 2) відокремлювати церкву від держави.
‘ (1І8Є8ІаЬ1І8ІШ1ЄПІ [,с1і8і8'ІзеЬ1і/тдпі] п
(ІІ8
302
<1І8
1) скасування, відміна; 2) відокремлення церкви від держави.
Ш$е$1еет [ 'ді8і8'й:т] 1. п неповага, зневага; 2. V не поважати, зневажати.
<1і$еиг [сІї'го:] п фр. мелодекламатор.
(1і$еи$е [(Іі:'го:г] п фр. жінка-дек-л аматор.
ШзҐауоиг [ '(Ів'Гєіуо] 1. п 1) несхвалення; осудження, осуд; непрй-язнь; 2) немилість; неласка; опала; іо Ье (іо ііує) іп ~ бути в немилості; 3) не-вйгода; 2. V 1) позбавляти прихйльно-сті; ставитися непрйязно; 2) не схвалювати; осуджувати.
(ІІБҐеаіиге [діз'Ґі:і/о] V спотворювати.
Ш$Ге11оі¥$1іір [с!і8'£е1ои[ір] п амер. вйключення (з навчального закладу, релігійної общини).
(1І8Гі§иге [сІїз'йдо] V 1) спотворювати, нівечити, перекручувати; 2) псувати.
сіізГц’іігесі [сІі$'£ідд(1] аф 1) спотворений, понівечений, перекручений; 2) зіпсований.
(Іі$П£игеіпеп< [сіївТідатопі] п 1) спотворення, перекручення; 2) потворність; 3) вада, дефект.
Ш$Гоге$< [<1і$ Тонзі] V вирубувати ліс; збезлісити.
Ш$й*апс1іі$е [ сІїз'їТаепі/аіг] у юр. позбавляти громадянських (вйборчих) прав (привілеїв).
(1і$Ггапскі$етеп< [сіїзТггепі/іхтопі] п юр. позбавлення громадянських (вйборчих) прав (привілеїв).
Лізігоск [сІїзТгок] у позбавляти духовного звання (сану).
(1і$£а¥е1 [сііз'дгеуі] у юр. звільняти від чйнності закону про рівний поділ спадщини між синами (братами) небіжчика (при наявності заповіту).
йі$£ог£е [сІі8'до:сІз] у 1) виригати, відрйгувати; 2) вивергати(ся); 3) віддавати, повертати (присвоєне незаконно)', 4) розвантажувати, вивантажувати; спорожняти; 5) вливатися, впадати (про ріку)', 6) дегоржувати (вино).
(1і$£О¥¥іі [сііз'даип] у 1) поет, роздягати; 2) церк. позбавляти духовного звання; складати з себе духовне звання.
(іі$£гасе [сІїз'дгеїз] п 1) ганьба, безчестя; 2) ганебний вчйнок; 3) не-мйлість; опала; іо Гаїї іпіо ~ упадати в немйлість; 2. у 1) ганьбйти, безчестити; плямувати; 2) позбавляти при-хйльності (ласки); 3) військ, розжалувати.
(1і$£гасеАі1 [<І18 дгевйіі] аф 1) ганебний, безчесний; стиднйй; 2) розм. обурливий.
(1і$£ґші<1є [сііз'дглпії] у викликати невдоволення; дратувати, сердити, псувати настрій.
(1і$£ґшіі1є(1 [сіїз'дглпіїсі] аф невдо-
волений, роздратований, розсерджений.
сіі$£ііі$е [сііз'даїх] 1. п 1) маскування; зміна зовнішнього вйгляду; 2) облудна зовнішність; 3) маска, личйна; іп ~ замаскований, переодягнений; 4) лицемірство, обман; 2. у 1) маскувати; змінювати зовнішність; переодягати; 2) зображувати в неправдйвому світлі; перекручувати; 3) приховувати; не показувати; 4) розм. п’янйти, туманити голову (про вино).
(Іі$£иі$е(1 [сііз'даїгсі] аф 1) переодягнений; 2) замаскований; 3) розм. п’яний, напідпйтку.
(1і$£іі$< [<іі8'дл8І] 1. п 1) відраза, огйда; 2) роздратування; невдоволення; сварка; 2. у викликати огйду (відразу); бути гидкйм; іо Ье ~есі відчувати огйду (до чогось — у/ііЬ, Ьу); обурюватися (чимсь — у/ііЬ, Ьу); іЬІ8 згпеїі ~8 те я не переношу цього запаху.
(1і$£іі$іе(1 [сІі8,дл8іісІ] аф що відчуває огйду.
(1і$£и$<Є(1Іу [(118'дл8ікІ1і] асіу з огй-дою.
(1і$£іі$<ґи1 [сІі8'дл8іїи1] аф огйдний, мерзенний, відразливий.
(Іі$£и$ііп£ [сІі8'дл8ііі] ] див. сіІ8§и8іГи1.
(1і$£іі$ііп§1у [сІі8'дл8іп]1і] асіу 1) огйдно, мерзенно; 2) страшенно, жахлйво; ~ 1оп§ страшенно довгий.
(1і$Ь [сії/] 1. п 1) блюдо; таріль; тарілка; мйска; чашка; ~ оГ іеа чашка чаю; 2) рі посуд; 3) страва, їжа; ує§-еіаЬІе (теаі) ~ страва з овочів (м’яса); 4) повна тарілка, повне блюдо (страви)', 5) западина; улоговина; котлован; 6) рад. відбивач; 7) авт. розвал (передніх коліс)', 2. у 1) класти на блюдо; подавати на стіл; 2) підносити; 3) загрібати ногами (про коня)', 4) розм. обдурювати.
(1і$ЬаЬШе [,(Іі8ж'Ьі:1] п фр. дезабільє; домашнє вбрання; іп ~ напіводягне-ний.
(ІізІїаЬііиаіе [ус1і8Ьо'Ьіі]иеіі] у відучувати від звйчки; віднаджувати.
(1і$каппопіоіі$ кс1і8ка:'тоипр8] аф 1) дисгармонійний, негармонійний; 2) що не гармонує; невідповідний; 3) неблагозвучний.
(Іізкагтопіге [(1і8'Ьа:топаіг] у 1) порушувати гармонію (згоду); 2) дисгармоніювати; спричиняти розбіжності (незгоди).
сіізіїагтопу ['(Іі8'Ьа:топі] п 1) дисгармонія, відсутність гармонії; 2) невідповідність; розбіжність; 3) дисонанс, неблагозвучність.
(1і$1і-сІо<1і ['(Іі/к1о0] п кухонний ру-шнйк (для посуду).
(Іізіі-соуєг ['(1і£клуо] п крйшка на блюдо (тарілку, мйску).
4і$Ьеаг1еп [сІі8'Ьа:т] у засмучувати; позбавляти мужності (ентузіазму, бадьорості); зломйти волю.
(ІізЬеаіІеїшіепі [сІїз'їкгттопі] п смуток; втрата мужності.
(Іі$1іе(І [сІі/1] аф напівсферйчний; чашоподібний.
Ш$Ьегі$оп [сІїз'Ьепгп] п позбавлення спадщини.
Ш$Ье¥ЄІ1е<1 [сіі'/єуісІ] аф 1) розпатланий, скуйовджений; 2) неакуратний, неохайний.
(ІізМїіІ ['сіі/£и1] п повне блюдо (чогось).
(1і$Ьопе$і [сІі8'опі8І] аф 1) нечесний; несумлінний; непорядний; шахрайський; безсовісний; 2) недбалий; 3) ганебний; брудний.
Ш$копе$<1у [сіі8опі8ї1і] асіу нечесно; непорядно; безсовісно.
Ш$Ьопе$<у [(І18 0П18І1] п 1) нечесність; несумлінність; непорядність; безсовісність; 2) обман, шахрайство.
(1і$Ьопоиг [сіізопо] 1. п 1) ганьба, безчестя; 2) ганебна пляма; сором; 3) образа; принйження гідності; 4) фін. відмова у платежі (за векселем, чеком)', іп ~ у немйлості, в опалі; 2. у 1) безчестити, плямувати; ганьбйти; 2) ображати; принйжувати гідність; 3) фін. відмовляти в акцепті, (платежі).
(1і$1іопоигаЬ1е [діз'опогоЬІ] аф 1) безчесний, ганебний; 2) підлий, низькйй, мерзенний, огйдний.
4і$ЬопоигаЬ1у [сііз'опогоЬіі] асіу безчесно, ганебно; соромно, стйдно.
Ш$Ьопоиге(1 [сііз'опосі] аф збезчещений, зганьблений.
(1і$Ьот [с1і8'Ио:п] успйлювати роги.
(1і$Ьог$е [(Іі8'1ю:8] у спішуватися, злазити з коня.
(1і$1іои$е [діз'Ьаих] у позбавляти домівки.
Ш$Ьрап ['(Іі/ржп] п блюдо, таріль.
<1і$Ь-і¥а$Ь ['(Іфуо/І п помйї, вода з-під брудного посуду.
Ш$Ь-і¥а$Ьег [ '(Іі/,\¥о/о] п 1) посудниця, перемивальниця посуду; 2) по-судомййна машйна; 3) орн. плйска, огузка.
Ш$Ь-і¥а<ег ['(Іі/^о:1о] п помиї.
(1і$Ши$іоп [,(Іі8і'1и:зп] 1. п розчарування; втрата ілюзій; 2. у розчаровувати; руйнувати ілюзії.
4і$Ши$іоптеп< [,(Іі8і'1и:зптопі] п розчарування; розчарованість.
(1і$ііпргі$оп [,(Іі8іт'ргі7п] у звільняти з ув’язнення.
(1і$ітрго¥е [,(Іі8іт'рги:¥] у погіршуватися); псувати(ся).
(1і$іпс1іпа<іоп [,(Іі8іпк1і'пеі/п] п не-схйльність; неприхйльність; небажання.
(1і$іпс1іпе [ '(І18Ш 'кіаіп] у 1) відбивати охоту (бажання); вселяти огйду; 2) не мати схйльності (до чогось).
сіізіпсогрогаіе [,(Іі8іп'ко:рогеіі] у розпускати, закривати, ліквідувати (корпорацію, товариство).
303
(ІІ8
Лі$іпспі$іап< [,сіі8іп'кгл8іапі] п ан-тинакипін, засіб від накипу.
йі$іпГес< [,ді8іп'Гекі] V дезінфікува-ти.
(1І8ІпГес(апі [,ді8т'£екІопі] 1. п дез-інфікуючий засіб; 2. асі] дезінфікую-чий.
(1І8ІпГеСІІОП [,<І181п'Гек(п] п дезінфекція, знезаражування, знезараження.
(ІібіпГєсіог [,ді8т'Гекіо] п дезінфекційний апарат.
(ІІ8іп£Єіші<у [,сІі8іпсІ;}і'піи:ііі] п не-щйрість; виверткість.
(1і$іп|’еішои$ [,ді8іп'дзеп]иа8] афне-щйрий; виверткий.
(ІІ8ІП£ЄІШОІ1$1у [,СІ181п'сІЗЄПІи98І1] аду нещйро; спрйтно.
Ш$іпкегіі [ 'ді8іп'йепі] V позбавляти спадщини.
(1і$іпЬегіІапсе [,сіі$іп'Иегіі9п$] п позбавлення спадщини.
(1І8Іп<е£гаій [сІїз'їпіідгопі] 1. п агент, що викликає дезінтеграцію; 2. асі] дез-інтегруючий.
(Іізіпіезгаіе [сІїз'їпіідгеїі] у 1) дезін-тегрувати; подрібнювати; 2) розкладатися, розпадатися на складові частйни; 3) геол. вивітрюватися; 4) віддаляти, відбивати (від чогось — Ггот).
(1І8Іпіе£гаііоп [сіїздпіі'дгеї/п] п 1) дезінтеграція, подрібнення; 2) розкладання на складові частйни; 3) розпад, руйнування; 4) геол. вивітрювання; 5) хім. розщеплення.
(1І8Іпіе&гаіог [сіїз'їпіідгеїіа] п 1) тех.. дезінтегратор, дробарка; мішалка; 2) текст, тіпальна машйна; 3) посад (млиновий).
(іі$іп<ег ['дізш'із:] у викопувати з могйли, відривати, відкопувати.
<1і$іпіеге$іе<1 [діз'їпігізіїд] ад] 1) не-зацікавлений, безкорисливий; неупе-реджений; 2) байдужий.
(1І5ІПІЄГЄ$ІЄ(11у [СІ18'ітП8І1СІ11] аду не-зацікавлено, безкорисливо.
(1І8Іпіегшепі [,сІі8іп'іа:т9пі] п викопування з могйли, ексгумація.
(1І8ІОТЄ8І11ГЄ [,<І181П 'УЄ8Ір] п церк. позбавлення інвеститури.
(іібіпуоіує [,сІі5іп'уо1у] V 1) розгортати; 2) розплутувати.
<1І8]есі [Фз'дзекі] у 1) розкидати, розсіювати; 2) розбивати на кускй.
йі$|оіп [сіїз'дзоіп] V 1) роз’єднува-ти(ся), розчленбвувати(ся); 2) розпадатися.
(і&Іоіпі [ді8'дзоті] 1. ад] мат. не-пересічнйй; ~ 8ЄІ8 непересічні множини; 2. у 1) розділяти, подрібнювати; 2) розрізати (птаха)', 3) розбирати, розчленовувати; роз’єднувати; 4) вй-вернути, вйвихнути; 5) порушувати роботу (механізму.)
(1І8)оіпіе(і [ді8'дзоіп1ід] аф 1) роз’єднаний, розчленований; 2) незв’яз
ний, нескладний (про мову); 3) вивернутий, вивихнутий.
(НзІошіеШу [діз'дзоіпІїЛі] аду нескладно, незв’язно.
(ІІ$ІОІПІЄ(ІПЄ8$ [СІ18'СІЗО1ПІ1СІП18] п незв’язність, нескладність.
(1і$ІипсІ [ді8'дзлі]кІ] ад] роз’єднаний; розчленований; окремий.
(ІІ8ІШ1СІІОП [ді8'дзлі]к/п] п 1) роз’єднання; розчленування; відокремлення; 2) ел. розмикання.
(Іі$ІипсіІ¥е [ді8'дзлі]кііу] 1. п 1) грам. розділовий сполучник; 2) альтернатива; 2. ад] 1) роз’єднуючий, роз’єднувальний; розділюваль-ний; 2) альтернативний; 3) грам, розділовий.
<Іі$к [дізк] 1. п 1) диск; круг; §гіпс1іп§ ~ тех. точйльний круг; 2) грампластйнка; платівка; 3) розм. шайба (хокей); 4) зоол. окуляри (навколо очей сови); 5) анат. міжхребетний хрящ; < ~ $а\¥ циркулярна пйлка; ~ Иаггоу/ дйсковий культиватор; 2. у дискувати (грунт).
сіккіпЗ ['дізкії]] п дискування (грунту).
(1І8к-]оскеу [ 'сіізк, сІзокі] п ведучий радіопередачі (телепрограми) з творів у механічному запису.
(ІізІікаЬІе [діз'ІаїкоЬІ] ад] неприємний; що викликає непрйязнь.
(Іізііке [сііз'їаїк] 1. п 1) неприхйль-ність, непрйязнь; 2) антипатія, нелюбов (до — Гог, оГ, іо); 2. у 1) відчувати непрйязнь, не любйти, не подобатися, бути не до вподоби; І ~ ІЬе тап цей чоловік мені не подобається; 2) роздратовувати.
(іібіііпп [діз'їіт] у поет. 1) стирати грані; затуманювати; 2) втрачати обриси; зникати.
(Іізіосаіе ['дізізкеїі] 1. п спорт, викрут; 2. у 1) мед. вйвихнути; 2) порушувати; розладнувати; вносити безладдя; 3) перемістйти, пересунути, зрушити (з місця).
(іізіосаііоп [,сІі8І9'кеі/п] п 1) мед. вйвих; зміщення; 2) геол. порушення; 3) безпорядок, безладдя; плутанйна; неполадки, розлад; 4) військ, дислокація; 4 ~ еагійдиаке геол. тектонічний землетрус.
(НзкмЦе [сіїз'їздз] V 1) виганяти; 2) витісняти; усувати; 3) зрушувати, зміщати; 4) переміщатися; вирушати з місця; 5) військ, вибивати (з позицій); 6) спорт, збивати (планку).
(іізкмізесі [ді8'1одзд] ад] зрушений; пересунутий, переміщений.
(іі$1о<І8(е)теіі< [дв'їодзтзпі] п переміщення, зміщення.
«іізіоуаі [ді8'1ою1] ад] 1) нелояльний; 2) невірний, віроломний, зрад-лйвий, зрадницький; ~ Ггіепсі невірний ДРУГ-
(ііхіоуаііу [дв'їоюііі] п 1) нелояль
ність; 2) невірність, віроломство, зрада.
Лізша] ['дігтзі] ад] 1) гнітючий; зловісний; 2) похмурий, темний; засмучений; пригнічений; 3) сумний, понурий; 4) катастрофічний, тяжкйй.
(1і$іпа11у ['діхтоіі] аду 1) гнітюче, зловісно; похмуро; 2) сумно, понуро.
Шзтапііе [сІїз'тгепії] V 1) знімати, прибирати; 2) розбирати; демонтувати; 3) роздягати; скидати (одяг); 4) роззброювати (фортецю); 5) руйнувати, зносити, зривати.
(Нзшаїгіїетепі [діз'тгепіітапі] п 1) демонтаж (устаткування); розбирання; 2) роззброєння (корабля тощо).
(Іізтапіііпз [діз'тгепііід] п демонтаж, розбирання.
Шзпіазі [ді8'та:8І] V мор. зносити (ламати) щогли.
(Іізтау [сііз'теї] 1. п 1) розгубленість; тривога; страх, переляк; 2) збентеження; смуток; 2. V 1) бентежити; засмучувати; 2) жахати, лякати; тривожити.
(ІізіпетЬег [діз'тетЬо] V 1) розчленовувати, розривати (розбирати) на частйни; 2) виключати, позбавляти членства.
(НзтеїпЬеппепі [сіїз'тетЬатапі] п 1) розчленування, поділ на частйни; 2) виключення; позбавлення членства.
[ді8'ті8] V 1) відпускати, розпускати; 2) розходитися; ~есі! ро-зійдйсь! (команда); 3) звільняти, увільняти з роботи; 4) гнати, проганяти; 5) відкидати, відмовлятися; іо ~ ійе ісіеа відмовитися від думки; 6) закінчувати (обговорення); підбивати підсумок, підсумовувати; 7) припиняти (справу); відхиляти (позов).
(1і$іпі$$а1 [діз'тіззі] п 1) розпуск; 2) звільнення, увільнення з роббти; 3) відмовлення (від думки тощо); 4) відставка; ~ рау (\уа£е) вихідна допомога.
(1І8ІІ1І55ІОП [ді8'ті/п] п 1) надання відпустки; розпуск; 2) звільнення (з ув'язнення); 3) увільнення, відставка; 4) усунення (недоліків).
<1І8іпІ88І¥Є [діз'тізіу] ад] звільняючий; що дає свободу.
(Іізтоїті [’діз'таипі] 1. п 1) спускання; 2) спорт, відхід від снаряда; 2. V 1) сходити, злізати, спішуватися; 2) скидати; вибивати (з сідла); 3) знімати, усувати, переставляти; 4) розбирати, розкладати, демонтувати; 5) спорт, відходити від снаряда.
(ІізтоипіаЬІе ['діз'таипіоЬІ] ад] тех. рознімнйй, розбірний; знімнйй.
(Іізтоипіед |'сіі8'таипіісі] ад] 1) що зліз (зійшов, спустйвся); 2) розібраний, демонтований.
<1і$оЬе<1іеіісе [,ді8о 'ЬіісЦопз] п непокора, неслухняність, непослух.
(ІІ8
304
(ІІ8
(1і$оЬейіеіі< [,сІі8а'Ьі:фапІ] асі] 1) неслухняний, непокірний; 2) упертий; що не піддається впливові.
йі$оЬеу ['дізо'Ьеі] V 1) не коритися, не підкорятися; не слухатися; 2) порушувати (закон).
ШбоЬіі^є [ 'сІїзо'ЬІаісІз] V 1) поводитися нелюб’язно (нечемно); не зважати (на щось); 2) досаждати, ображати; 3) турбувати, спричиняти незручності.
<Іі$оЬ1і£іп£ [ 'сІїзо'ЬІаісІзії] ] ад] нелюб’язний, нечемний; що не бажає рахуватися з іншими.
<П$оЬІІ£Ііі§1у [ СІ189'Ьіаідзп]її] аду нелюб’язно, не рахуючись з іншими.
діБОгдег [с1і8'з:с1а] 1. п 1) безладдя; плутанйна, непорядок; 2) рі заворушення, безпорядки; 3) мед. розлад, хвороба; 4) запаморочення, божевілля. 2. у1) доводити до безладдя; розладнувати; переплутувати; 2) розстроювати (здоров'я тощо); 3) бентежити, турбувати.
(іізогсіегесі [ді8'о:досі] ад] 1) доведений до безладдя; сплутаний; 2) розладнаний, порушений.
(Іі$ог(Іег1іпе$8 [сІі8'о:сІ9Ііпі8] п безладдя; неорганізованість; плутанйна.
<1і$ог(1ег1у [Жз'оісЬІі] 1. ад] 1) безладний; неорганізований; сплутаний; 2) що бешкетує (безчйнствує); 3) юр. що порушує закон; недозволений; протизаконний; 4) розладнаний, розстроєний; 5) непристойний, розбещений; 6) недисциплінований; 2. аду 1) безладно; неорганізовано; 2) буйно, шумно.
(Нзогзапігаііоп [діз.огдопаґгеї/п] п дезорганізація, розлад, безладдя.
(Іізогзатге [ді8'о:допаі2] V дезорга-нізовувати; вносити безладдя (розгардіяш); розладнувати.
(ЙБОгвапігег [діз'огдопаїго] п дезорганізатор; порушник порядку.
Шзогіепіаіе [ді8'о:пепІеіІ] V дезорієнтувати; збивати з пантелйку, спан-телйчувати; вводити в оману.
(Іізогіепіаііоп [ді8,о:пеп'1еі/п] п дезорієнтація.
(1І8ОМТ1 [діз'оип] гне визнавати, відмовлятися, заперечувати, зрікатися.
(1І8рага£Є [діз'ргепдз] у 1) ставитися із зневагою; недооцінювати, при-нйжувати; 2) порочити, ганьбйти; 3) висловлювати сумнів.
(Іізрагазеїпепі [ді8'ргепдзтоп(] п 1) зневага; недооцінка; принйження; 2) паплюження, ганьблення; огуда; 3) принйження гідності.
(ІІ8рага£т§1у [сІі8'ргегкізіт]1і] аду зневажливо; у невйгідному світлі.
Ш$рагаСе ['дізропі] ад] 1) незрівнянний, непорівнянний, несумірний; 2) відмінний.
(ІІ8рагИу [сІїз'ргегПі] п 1) невідповідність, нерівність; незрівнянність;
2) відмінність; а вгеаі ~ іп а$»е велйка різнйця у віці.
(іізрагк [ді8'ра:к] V використовувати парк для інших цілей.
Дізрагі [діз'раї] у 1) ділйти, розділятися); 2) розпадатися.
(іізраззіоп [Жз'рге/п] п безстрас-ність; байд^окість.
(ікраззіопаіе [Жз'рае/пй] ад] 1) без-страсний; байдужий; спокійний; холоднокровний; 2) безсторонній, не-упереджений.
(1і$ра$£ЮііаІе1у [діз'рге/шїіі] аду 1) безсторонньо, неупереджено; 2) спокійно, байдуже; холоднокровно.
(Іізраісії [Жз'ргеЦ] 1. п 1) відправлення; відсйлка; 2) швйдкість; 3) офіційне повідомлення (донесення); депеша; 4) врегулювання, вйрішення (питання); 5) кур’єр; 6) убивство; страта; 2. V 1) посилати, надсилати; відправляти; 2) швйдко упоратися; справитися, покінчйти; 3) розправитися; розрахуватися; стратити, убйти; 4) квапитися, поспішати.
<1і$раіск-Ьеагег [ді8'ргеЦ,Ьєага] п ди-пломатйчний кур’єр.
(Іізраісії-Ьоаі [Жз'ржЦЬоШ] п посильне судно.
(ІізраісЬ-Ьох [Жз'ргеуЬзкз] л сумка дипломатйчного кур’єра (для офіційних паперів).
дізраісЬ-сазе [діз'ржі/кеїз] п військ. польова сумка.
(ІізраісЬег [Жз'ргеуз] п 1) відправник; 2) диспетчер; 3) експедйтор.
(1І8ра<с1ііп£ [Жз'ргеЦп]] п диспетчеризація.
«Іізраісії-гісіег [Жз'раеудакіа] п військ, мотоцикліст зв’язку.
<1І8раісЬ-8іаііоп [Жз' ржі/Чіеі /п ]
станція відправлення.
<1І8раирег [ді8'ро:рз] V позбавляти права користуватися громадською благодійністю (про бідняків).
(ІІБраирегіге [ді8'рз:рагаі2] V виводити із злйднів.
(Іізреї [Жз'реї] V 1) розганяти; розвіювати, розсіювати(ся); іо ~ сіоисІ8 розганяти хмари; 2) зникати.
сіівреімі [діз'репд] V витрачати, марнувати.
(Іізрепсііоиз [ді8'репді38] ад] коштовний, дорогйй.
дізрепзаЬІе [<118 реп8зЬ1] ад] 1) необов’язковий; неістотний; 2) допустй-мий, простймий (за церковним правом); 3) що підлягає роздаванню (вйдачі).
(Нзрепзагу [діз репззгі] п 1) аптека (благодійна); безплатна аптека (для бідняків); 2) безплатна амбулаторія; безплатний диспансер; 3) військ, амбулаторний пункт.
(іізрепзаііоп [„ді8реп 8еі/п] п 1) розподіл, роздача; 2) управління; здійснення (керівництва); 3) звільнення від зобов’язання (обітниці); 4) перед
бачливість; 5) юр. дозвіл у виняткових вйпадках; 6) рел. зволення, божий промисл; завіт; закон; заповідь; Сйгі-8ііап ~8 заповіді християнства.
Шзрепзаіогу [ді8'реп8зізп] 1. п фармакопея; 2. ад] що дає дозвіл; що звільняє (від обов'язків).
(1І8рЄП5Є [<І18'рЄП8] V 1) РОЗПОДІЛЯТИ, роздавати; 2) виконувати (правосуддя); 3) пропйсувати (ліки); виготовляти (ліки); 4 ~ \¥ІЖ обходитися (без чогось); Жезе теп соиід Ье и/іЖ без цих людей можна обійтйся.
(Іізрепзег [Жз'репзз] п 1) фармацевт; 2) роздавальний апарат; 3) торговельний автомат; £ит— автомат для продажу жувальної гумки.
(Пзрепзіпз [Жз'репзід ] п 1) роздача; 2) звільнення (від обов'язків тощо).
Шзреоріе ['Жз'ріїрі] V 1) винйщу-вати населення; 2) зменшуватися, скорочуватися (про населення).
(Іізрепноиз [даҐ8ро:то8] ад] бот. двонасінний.
Шзрегзаі [ді8'ро:8І] п 1) розсіювання, розкидання; розосереджування; ~ агеа військ, зона розосереджування; 2) поширення, поширеність; ~ Гіеїд військ, запасний аеродром.
сіізрегзе [Жз'рзгз] V 1) розсівати, розганяти; розвівати; Же 'уіпсі Ьаз Же сіоидз вітер розігнав хмари; 2) розходитися, розбігатися; 3) розкидати; розосереджувати; 4) розповсюджувати, поширювати (чутки тощо); 5) сипати, розсипати (компліменти тощо); 6) знищувати, зводити, розсмоктувати.
(Іізрегзей [ді8'ро:8І] ад] розсіяний, розігнаний; розосереджений.
(1і$рег8е(і1у [ді8'рз:8ід1і] аду звідусіль, всюди; тут і там.
Шзрегзіоп [Жз'раг/п] п 1) розсівання, розкидання; розосередження; 2) поширення, поширеність; 3) знйщення, розсмоктування (пухлини); 4) хім., фіз. дисперсія; розсіювання (променистої енергії); 5) (Же О.) іст. іудейська діаспора.
(Іізрегзіуе [ді8'ро:8іу] ад] дисперсний; що розсіює (розвіює, розосереджує, розкидає).
Шзрігіі [Ж'зріпі] V засмучувати, пригнічувати.
Шзрігііеіі [Ж'зріпйсІ] ад] 1) засмучений, пригнічений, сумнйй; 2) в’ялий, безживний.
<1і$рігііе<і1у [сіїЧріпІїЛі] аду засмучено, пригнічено, сумно.
сіізрйеоиз [Жз'рйюз] ад] безжалісний, невблаганний, жорстокий.
Шзріасе [Жз'ріеіз] V 1) переміщати, переставляти, перекладати, пересувати (на інше місце); 2) витісняти, заміщати; 3) усувати, звільняти, знімати; 4) мати водотоннажність; 5) хім. заміняти одйн елемент іншим.
(1І$
305
ШзрІасеаЬІе [сІїз'рІеїзоЬІ] асі] тех. переносний.
Ш$р1асе<1 [сііз'ріеїзг] асі] переміщений; ~ регзоп переміщена особа.
(1і$рІасетеп< [сііз'ріеізтапі] п 1) переміщення, перестановка, переставляння, перекладання; 2) мед. зміщення; 3) військ, пересування; 4) заміна, заміщення; 5) зняття, усунення, скинення; 6) витіснення; 7) тех. літраж (циліндра)', 8) водотоннажність (судна)', 9) геол. зсув (шарів)', 10) фільтрування, проціджування; 11) хім. заміщення.
Ш$р1асепсу [<1і8'р1еі89П8і] п незадоволеність, незадоволення.
(Іізріапі [<1і8'ріа:пі] V 1) пересаджувати (рослину)', 2) виривати з коренем (рослину)', 3) переміщувати, виганяти (населення).
сіізріау [с1і8'р1еі] 1. п 1) показ, демонстрація; 2) вйставка; 3) вияв, демонстрування; 4) виставляння напоказ; хвастощі; 5) друк, виділення особливим шрйфтом; 6) рад. відтворюючий прйстрій, дисплей; 2. V 1) показувати, демонструвати; 2) виявляти, виставляти; іо ~ £геаі соига^е вйявити велйку смілйвість; 3) виставляти напоказ; хвастати; 4) вивішувати, розгортати (прапор)', 5) друк, виділяти особлйвим шрйфтом.
(1і$р1ау-1еИег$ [діз'ріеі Іеіог] п рі друк, накладні, об’ємні літери.
Шзріау-іуре [сІі8'р1еНаір] п друк, ви-дільнйй шрифт.
(1і$р1еа$е [сіїз'ріі.г] V бути неприємним, не подобатися, бути не до смаку; іо Ье \¥ЙЬ (аі) зтіЬ., 8гпЬ. бути незадоволеним чимсь, кимсь.
(1і$р1еа$іп£ [сіь'рікхп]] асі] неприємний, дратівнйй, дразлйвий; що викликає невдоволення (непрйязнь); огйдний; прйкрий.
(1і$р1еа$иге [сііз'ріеза] п 1) незадоволення, невдоволення, незадовільність; прйкрість; 2) неприємність; образа.
(Іізріите [<1і$'р1и:т] V обскубувати пір’я.
Ш$ропе [сііз'роип] V юр. передавати (комусь права).
Ш$роґі [сііз'роіі] 1. п розвага; утіха; забава; 2. V звич. ге/1. розважатися; забавлятися, бавитися, пустувати.
ШзрозаЬІе [сІїз'роихоЬІ] асі] вільний, доступний; що може бути вйкориста-ний; що є у розпорядженні.
Ш$ро$аІ [сііз'роигі] п 1) передача, вручення; 2) усунення; звільнення (від чогось); вйдалення; ~ оГ ЬотЬз військ. знешкодження бомб; 3) право (мож-лйвість) розпоряджатися; іо Ье аі (іп) зтЬ.’з ~ б^лги в чиємусь розпоряджен-ні; 4) управління, контроль; 5) використання; 6) розміщення, розташування, розстановка; 7) устаткування, врегулювання.
сіі$ро$е [(Ііз'роиг] V 1) розташовувати, розміщувати, розставляти; 2) схиляти (когось); І ат іо іЬіпк я схйльний гадати (думати); 3) давати розпорядження; наказувати; іо ~ оГ 8ГПІЙ. розпоряджатися чимсь; 4) підготовляти.
(Н$ро$есі [<іі8'роихсі] асі] 1) розташований, розміщений, розставлений; 2) схйльний, настроєний.
с!і$ро$ег [сііз'роиха] п керуючий, управитель; розпорядник.
Ш$ро8іііоп [уді8рз 'гі/п] п 1) харак-тер, натура, вдача; 2) настрій; схйль-ність; тенденція; 3) розташування, розміщення; розстановка; 4) рі військ. розташування (диспозйція) військ; бо-йовйй порядок; 5) контроль; управління; право розпоряджатися; 6) передача, ліквідація; 7) розпорядження, постанова; 8) план; приготування; 9) мед. схильність; діатез.
(Іі$ро$$е$$ [ СІ18р9 '2Є8] V 1) позбавляти власності (права володіння); відчужувати; 2) виселяти; 3) виганяти.
(1і$ро$$е$$іоп [,<3і8ра'2е]п] п 1) незаконне володіння (майном); 2) позбавлення права володіння (власності); відчуження; 3) вйселення.
(іізргаізе [<І18'рГЄ12] 1. п 1) осудження, несхвалення, осуд; 2) предмет осудження; 2. V осуджувати, критикувати, не схвалювати.
<1і$ргеа(і [сіі8'ргес1] V розповсюджуватися).
(1і$рп$оп [сІ18'рГ12П] V ЗВІЛЬНЯТИ З в’язнйці (ув’язнення).
(1і$ргоШ [с!і8'рго£іі] п невйгода, шкода, втрата.
сіізргооґ ['(Іі8'рги:Г] п спростування.
Шзргороіїюп [ 'сіізрга'рофі] 1. п диспропорція, нерозмірність, непропорційність; ~ іп а§е різнйця у віці; 2. V робйти непропорційним (нерозмірним); порушувати пропорції.
сіізргорогіюпаї [, сіі8ргз'ро:/апі] асі] непропорційний, нерозмірний.
(Пзргорогііопаіе [,(1і8рга'ро:/піГ] асі] непропорційний, нерозмірний.
(1і$ргорогІюпаіе1у [,<Іі8рга'рз:/піНі] асіу непропорційно, нерозмірно.
ШзргоуаЬІе [сііз'рги:узЬІ] асі] спростовний.
(1і$рго¥е ['<іі8'рги:V] V (разі СІІ8-ргоуесі; р. р. (1І8рГОУЄСІ, сіізргоуеп) 1) спростовувати; доводити неправильність (помилковість); 2) викривати у брехні.
(1і$ргоуеп ['діа'рпг.уп] р.р. від СІІ8-ргоуе.
(1і$рипі$1іаЬ1е [сІїз'рлпі/аЬІ] асі] некараний.
ШзриІаЬІе [<Зі8'ріи:1аЬ1] асі] спірний, неяснйй, недоведений, сумнівний.
(1і$ри<аігі [<Іі8'р)и:їапї] п диспутант, учасник дйспуту, сперечальник.
(1і$ри<аНоп [,(1і8ріи:'1еі/п] п 1) супе
речка; 2) мистецтво сперечання; 3) дйспут, спір, полеміка; дебати; 4) обговорення, бесіда.
Ш$рігіа<іои$ [,(1і8рзи:'1еі/а8] асі] що любить сперечатися; незговірливий.
сіізрігіе [сііз'ріиі] 1. п 1) дйспут; дискусія, дебати; 2) спір, суперечка, сварка, сперечання; полеміка; 3) розбіжність у поглядах; Ьеуопсі (оиі оГ, разі, \уііЬоШ) ~ безсумнівно, безперечно; 2. у 1) обговорювати, обмірковувати, диспутувати, брати участь у дй-спуті; 2) сперечатися, сварйтися, перечити; 3) ставити під сумнів, сумніватися, оспорювати; 4) виступати проти; чинйти опір (із зброєю); 5) боротися за, добиватися.
(!і$рігіег [сііз'рзшіа] п 1) учасник дйспуту (суперечки); 2) сперечальник.
(ІіздиаїШсаІіоп [діз.к^зІїГґкеї/п] п 1) дискваліфікація, позбавлення права (на щось); 2) непридатність (до чогось — Гог); 3) юр. неправоздатність; 4) вада, порок; перешкода.
(1і$ЧііаШу [<іі8'к^зІїГаї] у 1) дискваліфікувати, позбавляти права; 2) позбавляти можлйвості; робйти непридатним (нездатним); 3) юр. поражати у правах.
(Нздіїіеі [<Іі8'клуаізі] 1. п неспокій, занепокоєння, хвилювання, тривога, турбота; погані передчуття; 2. асі] неспокійний, тривожний, сповнений поганих передчуттів; 3. у непокоїти, тривожити, хвилювати; позбавляти спокою.
сіівдиіеіпезд [<1і8'к\уаіНпі8] п стурбованість, схвильованість, тривога, неспокій.
(Ііздиіеіікіе [<іі8'к\уаііііи:сІ] див. сііз-диіеіпе88.
(іізчиізйіоп [,<1і8кїУі'гі/п] п 1) детальне обговорення; 2) дослідження, дослід; 3) юр. старанне розслідування, слідство.
Ш$чш8Іііопа1 [,сІі8к^Г2і/9п1] асі] дослідний, що має характер дослідження.
(НздиізіСІуе [(Ііз'кмгіііу) асі] дослідницький.
Шзгапк [<1і8'гает]к] у військ. 1) розжалувати; знйжувати (понйжувати) в чйні (званні); 2) розстроїти (ряди).
(ІІБгаїе [сііз'геїі] у амер. військ, дискваліфікувати; понйжувати в званні (ранзі).
(ІІБгаїесІ [(Ііз'теНкІ] асі] амер. військ. понйжений у званні.
сіі8ге£аг(1 ['сІі8п'да:сІ] 1. п 1) неувага, байдужість; 2) зневага, неповага, нехтування, ігнорування; 2. у 1) не брати до уваги, не звертати уваги; ігнорувати; не надавати значення, нехтувати; 2) не поважати, зневажати.
(1І8ГЄІІ8І1 [(118'ГЄІІЛ 1. П непрЙЯЗНЬ, неприхйльність; 2. у 1) ставитися не-прйязно (гидлйво), відчувати відразу; 2) не подобатися, бути огидним.
4і$
306
6і$
бізгететЬег ['бізп'тетЬа] V забувати, бути неспроможним згадати.
Шзгераіг ['бізп'рєо] п ветхість, старезність, несправність, поганий стан (будівлі тощо).
(ІізгерігіаЬІе [біз'геріиіоЬІ] ад] 1) ганебний, срамбтний; безчесний; 2) що має сумнівну репутацію, безславний; 3) пошарпаний, обтріпаний, зношений.
Ш$гериіаЬ1епе5$ [6і8'геріиіоЬ1пі8] п погана слава, сумнівна репутація.
бізгериіаЬІу [біз'геріиіаЬІі] аду ганебно, безчесно.
Ш$гериіе ['6і8п'р]и:і] п погана (недобра) слава, сумнівна репутація.
(1і$ге$рес< ['6і8П8рекі] 1. п неповага, зневага, нешанобливість; 2. V ставитися без поваги (нешанобливо, нечемно, непоштиво, зневажливо).
(1і$ге$ресіаЬ1е [,6і8П8'рекіоЬ1] ад] нереспектабельний, неповажаний; що не заслуговує поваги.
(1І8ГЄ$ресІйі1 [у6і8П8'рекіГи1] ад] нешанобливий, неввічливий, нечемний; зухвалий.
(1І8ГЄ8рес<Ґи11у [,6і8П8'рекіГи1і] аду нешанобливо, неввічливо, нечемно; зухвало.
(1І8ГЄ8рЄСІй11ПЄ$8 [,618П8'рекіїи1П18] п нешаноблйвість, неввічливість, нечемність; зухвалість, зарозумілість.
(ІізгоЬе ['бв'гоиЬ] у роздягати (ся); знімати одяг (з когось); скидати одяг (із себе).
(1І8гоо< ['618'пг.і] V 1) виривати з корінням; 2) перен. викорінювати.
(Іізгирі [біз'глрі] 1. ад] поет, розірваний, зруйнований; 2. V 1) розривати; руйнувати; 2) перен. підривати.
(1І8гир<іоп [6і8'глр/п] п 1) підрив; зрив; 2) крах; 3) відрив, відпадання, відокремлення, розкол, розрйв; 4) руїни, зруйнування; 5) розколина, тріщина; 6) геол. розпадання; дезінтеграція (порід); 7) ел. пробій (ізоляції); 8) фіз. розпад.
(Іізгирііуе [біз'глрйу] ад] 1) підрив-нйй, руйнівнйй; 2) ел. пробивнйй; розрядний; 3) що подрібнює.
йІ88а<І8Ґасііоп ['6і8,8геіі8'Ггек/п] п невдоволеність, невдоволення, незадоволення.
(ІіззаіізҐасіогу [ '618, ззеііз'Гаекіоп] ад] незадовільний; що викликає невдоволення (невдоволеність).
<1І88аіІ8Ле(і [ 'біз'згеіізГаїб] ад] неза-довблений, невдовблений; що виражає невдоволення.
(ІІБзаіізїу ['біз'згеііьГаї] у не задовольняти; викликати невдоволення (незадоволення).
<іі$$серіге [618 зеріо] у повалйти з престолу, скйнути з престолу.
(1І88еа< [6і8 8І:і] у 1) скидати (правителя); 2) відкликати (депутата); 3) знімати (з посади).
6І58ЄСІ [бі'зекі] V 1) розтинати, розрізати, розсікати; 2) препарувати, анатомувати; 3) перен. розбирати, аналізувати, розглядати критйчно.
6І88есІе<1 [бі'зекіїб] ад] 1) розрізаний, розсічений, розітнутий; 2) порізаний, посічений, порйтий; 3) геол. розчленований.
(ІІ8$есііп£ [6і'8екіп]] ад] розтинаючий; що розрізає (розсікає).
6І88есіт§-кпіГе [6і'8екііі]'паі£] п (рі 6і88есііп§-кпіуе8 [-паїух]) мед. анатомічний скальпель.
(1І8$есНп£-гооіп [6і'8екіп]гит] п мед. секційна кімната, секційний зал, анатомка.
(1І88ЄСІЮП [6Ґ8Єк/п] п 1) дисекція, розтин; 2) препарування, анатомування; 3) розбір, аналіз, критйчний розгляд; 4) розклад; іта§е ~ телеб. розгбртка, розкладання зображення; 5) розрізання, розсікання.
6І88єсііує [бі'зекіїу] ад] що розкладає на складові частйни; що аналізує (розбирає).
6І88ЄСІОГ [бі'зекіа] п 1) мед. прозектор; 2) тех. дисектор; секційний інструмент.
6І88ЄІ8Є ['6і8'8І:х] V юр. незаконно порушувати права володіння нерухомим майном.
6І88ЄІ5ЄЄ [,6і88І:'гі:] п юр. особа, незаконно позбавлена володіння нерухомим майном.
6Ї88ЄІ8ІП [ 618 зі:гіп] п юр. незаконне (насйльне) порушення права володіння нерухомим майном.
6І88ЄІ8ОГ ['618'81-.29] П Юр. ОСОба, ЩО незаконно позбавляє нерухомого майна.
6І88етЬ1апсе [бі'зетЬІзпз] п 1) несхожість; 2) лицемірство; прикидання, удавання.
біззетЬІе [бі'зетЬІ] V 1) приховувати, маскувати; 2) лицемірити; 3) ігнорувати; закривати очі (на щось); замовчувати; 4) прикидатися, удавати; симулювати.
6І88етЬ1ег [бі'зетЬЬ] п обманщик; лицемір.
6і88етіпаіе [бі'зеттеїі] V 1) розкидати, розсівати; розносити (насіння); 2) розповсюджувати, пошйрюва-ти (ідеї тощо); 3) украплювати.
6І88ешіпа<е6 [бі'зетшеїііб] ад] мед. розсіяний; ~ 8СІЄГО8І8 розсіяний склероз; ~ іиЬегсиїозіз дисемінбваний туберкульоз.
6І88ешіпа<іоп [6і,8еті'пеі/п] п 1) розкидання, розсівання; 2) бот. по-шйрення насінням; 3) розповсюдження, пошйрення; - оГ кпо\¥Іе6§е пошй-рення знань; ~ оГ писіеаг \уеароп розповсюдження ядерної зброї.
6І88ЄП8ІОП [6і'8еп/п] п 1) незгода; розбіжність; 2) чвари, ворожнеча, тертя; 3) церк. розкол.
6І88ЄПІ [6Ґ8ЄПІ] 1. П 1) рОЗбІЖНІСТЬ у поглядах, незгода; 2) відмова від згоди; 3) церк. сектантство, розкол; 2. V 1) розходитися в думках (поглядах); не погоджуватися; заперечувати; 2) церк. відходити від поглядів ортодоксальної церкви, бути розкольником.
(іі$5епіапеои$ [,6і8еп'іеіпю8] ^незгодний; що виступає проти.
6І88ЄПІЄГ [бі'зепіо] п 1) (звич. О.) церк. розкольник; сектант; дисидент; 2) амер. незадовблена, опозиційно настроєна особа.
6І88ЄПІІЄПІ [61 Чєп/іОПІ] 1. П 1) ТОЙ, хто дотрймується іншої думки; інако-мйслячий; 2) голос проти; 2. ад] незгодний; що дотрймується іншої думки; інакомйслячий.
6І88епііп§ [бі'зепііі]] ад] що відколовся; неортодоксальний; розкольницький; ~ уоіє голос проти; у/ііИош а ~ уоіє одноголосно.
(1і88епііои$ [бі'зеп/аз] ад] що не знаходить спільної мови з іншими; свар-лйвий.
6І88ерітеп< [бі'ьерітопі] п 1) біол. перетинка; 2) бот. гніздо.
6І88ЄГІ [бі'ьЗ.і] V 1) міркувати (про щось — ироп); 2) писати дисертацію (дослідження).
6І88Єі1аіе [ '6і8о:іеіі] див. біьзегі.
6і88егіа1іоп [,6180:'іеі/п] п 1) дисертація, трактат; ~ Гог ійе 6е§гее оГ Рй. О. дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософії; 2) міркування.
6і88егіаіог [ '6і8а:іеііо] п автор дисертації; дисертант.
6І88ЄГ¥Є ['618'80:у] у 1) робйти погану послугу; завдавати неприємностей (шкоди); 2) прибирати зі стола.
6і88епісе ['6і8'8О.уі8] п погана послуга; шкода; втрата; збйток; іо бо а ~ іо 8ґпЬ. зробйти ведмежу послугу.
6І88ЄУЄГ [618 8ЄУ0] V 1) ВІДОКреМЛЮ-вати(ся); роз’єднувати (ся); 2) ділйти на частйни.
6І88ЄУЄГаПСЄ [618'8ЄУГ0П8] П рОЗ’ЄД-нання; відокремлення.
6І88Ідепсе ['6і8і6оп8] п незгода; розбіжність; розходження; розкол; інако-мйслення.
(1І88І6епІ ['6і8і6опі] 1. п 1) інакомйслячий; 2) церк. дисидент; сектант; 2. ад] 1) незгодний; що розходиться з іншими в думках; інакомйслячий; 2) церк. сектантський, дисидентський.
(ІІ8$І£Іі< [біьЧаїі] п щось непринад-не (непривабливе).
6і$5Іті1аг ['6і '8іті1з] ад] несхожий, відмінний; різний, різнорідний.
6І88Іті1агііу [у6і8іті'1аепіі] п несхожість, відмінність; різнйця, розбіжність.
(ІІ8
307
(іі$
(1і$$ііпі1аг1у ['бі'зігпііоіі] асіу несхоже, відмінно, неоднаково.
(Іі$$ііт1аг$ п рі несхожі
(різні) речі.
сііюіпіііаііоп ['6і8іті'1еі/п] п 1) розходження, розбіжність, втрата схожості; 2) лінгв., фізл. дисиміляція.
(1і8$іітШи(1е [,6і8і'ті1іІ]и:6] п несхожість, неподібність; різниця, відмінність.
(1І8$іти1аІе [ді'8іт)и1ек] V 1) приховувати, таїти; 2) прикидатися, лицемірити; симулювати.
(Іі8$іти1аііоп [ді, 8іт)и'1еі/п] п
1) приховування, утаювання; 2) удавання, прикидання; лицемірство; симуляція.
(1І8$іти1аІог [6Ґ8іт]и1еііз] п удавальник, облудник, лицемір, симулянт.
(Іізвіраіе [ 6і8іреіІ] V 1) розсіювати, розганяти (хмари)', 2) зникати; 3) розкладатися), руйнувати(ся); 4) марнувати, розтрачувати, розтринькувати, марнотратити; 5) розм. пиячити, пйти-гуляти; 6) перетворювати електричну (механічну) енергію на теплову; 7) громйти, розбивати (війська).
Шззіраіесі [ '6і8іреіІі6| ад] 1) розсіяний, розвіяний; 2) розтрачений, змарнований; 3) безпутний; розбещений.
<1І8$іраІег [ 6і8іреііо] п марнотрат, гульвіса, гультіпака.
Ш88іра<іоп [,6і8і'реі/п] п 1) розсіювання; знйкнення; 2) розклад, руйнування, розпад; 3) марнування, марнотратство; розтрйнькування; 4) непутяще життя, розпуста; 5) убуток, втрата.
(1І88ОСІаЬ1е І [6і'8ои|аЬ1] аф 1) не-товарйський, некомпанійський, відлюдкуватий; 2) несумісний, невідповідний, непідхожий.
(іі88ОСіаЬ1е II [6Ґ8ои£)аЬ1] аф відокремлюваний.
<1і$$осіа1 [с1і'8ои/1] аф недружний.
(1і8$осіа1і2е [6і'8ои[а1аіх] V робйти нетоварйським.
(1І88ОСІаІе І [6Ґ8ои/пі] аф відокремлений, відмежований, роз’єднаний.
ШзБосіаІе II [6і'8оиііеіІ] V 1) роз’єднувати, відокремлювати, відмежовувати (від — Ггот); 2) відокремлюватися, відмежовуватися; 3) хім. дисоціювати.
Шззосіаіесі [бі'зоиреіііб] аф роздвоєний.
(1і8$осіаііоп [сІі,8ои/і'еі/п] п 1) роз’єднання, відокремлення, відмежовування; 2) роз’єднаність, розмежування; 3) хім. розщеплення; 4) дисоціація, розпад, розкладання; 5) тех. крекінг--процес (при переробці нафти).
(1І8$осіаІІ¥Є [сії'зои/юїіу] аф роз’єднуючий; дисоціюючий.
(Іі88о1иЬі1Иу (ді,80Ізи'Ьі1йі] п 1) роз-чйнність; розкладність; 2) розривність.
(іІ88ОІиЬ1е [сії'80І)иЬ1] аф 1) розчйн-
ний; розкладний; 2) порушуваний, зруйновний; 3) розривний; 4) розпу-скнйй.
(1І88ОІиІЄ ['СІ189ІЦ.1] аф 1) розпущений, розбещений, розпутний; безпутний; 2) розслаблений.
(1І88о1иІе]у [ '6і89Іи:11і] асіу розбещено, розпущено, безпутно; розгнуздано.
(1І8БОІиІЄПЄ88 [ 'сІ18ОІи:Й118] п розбещеність, розпущеність, безпугність; розгнузданість.
сіі$8оІиііоп [,6і8а'1и:/п] п 1) розчинення; 2) танення, розтавання; 3) розкладання, руйнування, розпад; 4) розрйв, розірвання; 5) розпуск, закриття; ліквідація; 6) закінчення, кінець; крах; 7) кончйна, смерть; 8) свобода від моральних зобов’язань.
(1І880І¥аЬ1е [бі'гоІУоЬІ] аф 1) розчинний; 2) розкладний (на складові частйни); 3) розривний; 4) що може бути розпущений (про комітет тощо).
ЙІ88ОІУЄ [сІі'хоіу] 1. п кін. наплйв; поступове перетворення одного зображення на інше; 2. V 1) розчинятися); 2) розріджувати (ся); 3) розкладатися); руйнувати(ся); 4) розпускати (організацію)', 5) знищувати; 6) (поступово) зникати; 7) розривати; відміняти, анулювати; 8) розвалюватися, розпадатися; 9) втрачати зв’язок; 10) кін. давати напливом.
(1І88ОІ¥ЄПІ [сії 23ІУ0ПІ] 1. П ХІМ. рОЗ-чйнник; 2. аф що розчиняє, розчинювальний; ~ а§епі хім. розчинник.
(1І88опапсе [ СІ189П0П8] п 1) муз. дисонанс, неблагозвучність; 2) різноголосиця, невідповідність; несхожість; розлад; відсутність гармонії.
(1І8$опаігі [ СІ180П9ПІ] аф 1) муз. дисонуючий, неблагозвучний; 2) негармонійний; суперечливий, невідповідний; несумісний.
сіі$$иа(1е [сії 8\уєісі] V 1) відраджувати, відговбрювати, переконувати (у протилежному); 2) не радити.
(1І88иа$іоп [6і8\уєізп] п відговбрю-вання, відмовляння; переконування (у протилежному).
(1і88иа$І¥Є [сіі'8ууєі8іу] аф що відго-вбрює (переконує у протилежному).
(1і$8у1ІаЬіс ['бізґІаеЬік] аф двоскладовий.
(1і88у11аЬ1е [сіі'8і1аЬ1] п двоскладове слово.
6і$8уттеІгіс(а1) ['6і8і'теІгік(а1)] аф 1) несиметричний, асиметрйчний; 2) дзеркально симетричний.
(1І88уішпеігу [ 'сІї'зітійт] п 1) несиметричність, асиметрія; 2) дзеркальна симетрія.
сНзіаГГ ['6і8Іа:Г| п 1) прядка; 2) жіноче діло, жіноча робота; 3) жінка; Ійе ~ зібе жіноча лінія (в генеалогії)’, ~ ійізіїе дйкий шафран.
(ІіБіаіп [бі 8іеіп] V фарбувати; бруднйти: перен. плямувати.
(1І8Іа1 ['618І9І] аф анат. віддалений від центра, периферичний, зовнішній.
(Іізіапсе ['дізіапз] 1. п 1) відстань; віддаленість; далечінь; віддаль; 2) спорт. дистанція; 3) дистанція великого розміру; несхожість, різниця; 4) стриманість; холодність (у ставленні)', 5) проміжок, відрізок (часу)', аі Ійіз ~ оГ ііте через стільки часу; 6) перспектива (в живопису); 7) військ, інтервал, дистанція; 2. V 1) розміщувати на (певній) відстані; 2) залишати далеко позаду, далеко випереджати; 3) віддаляти.
6і$іапсе<1 ['618І9П8І] аф залишений далеко позаду; що безнадійно відстав.
(Іізіапі ['618І9ПІ] аф 1) віддалений, далекий; ~ уоуа§е8 подорожі в далекі країни; ~ геїаііоп далекий родич; 2) що знаходиться на відстані; 10 тіїез ~ Ггот Ьопбоп на відстані десяти миль від Лондона; 3) рідкйй (про зуби); 4) спрямований вдалечінь; 5) слабкйй, легкйй, невловймий; 6) стриманий, су-хйй, холодний (про ставлення); 7) давній, минулий, далекий; 8) чужий, невластйвий.
(1І8Іап11у ['618І0ПІІ1] аду 1) на відстані; 2) удалині, на віддалі; 3) віддалено; 4) стрймано, сухо.
6І8Іа$Іе [ 6і8 іеі8і] 1. п 1) неприязнь, огида; 2) нудота; 2. у 1) вселяти неприязнь (огйду); бути гидкйм; 2) відчувати непрйязнь (огйду); мати відразу (до — Гог).
ШМа$Іеїй1 [сІїз'їеїзіГиІ] аф неприємний; нудотний; огйдний; образливий.
(іізіетрег [біз'їетро] 1. п 1) поганий настрій, нудьга; 2) роздратування; 3) нездужання, нездоров’я, слабість; психічний розлад; 4) вет. собача чума; 5) заворушення, безпорядки; смута, заколот; 6) хмарна погода; 7) жив. темпера; живопис темперою; 8) клейова фарба; 2. у 1) порушувати психічну рівновагу; розладжувати здоров’я; 2) затемнйти (розум); 3) викликати хаос; 4) малювати темперою; 5) фарбувати клейовою фарбою; 6) розводити.
(ІІБІетрегаїиге [біз'їетрпі/о] п 1) нездужання, недуга, слабування; 2) затемнення розуму; 3) неврівноваженість.
(Іізіеімі [6і8'іеп6] V 1) роздуватися), надувати(ся); розширюватися); 2) розтягувати, витягувати.
Ш8Іеп8ІЬ1е [6і8'іеп8оЬ1] аф розтяж-нйй, еластичний.
(1І8Іеп8Іоп [бв'їеп/п] п 1) роздувАн-ня, надувАння; 2) розширення, розтягування; 3) роздутість, розшйреність; 4) пухлйна.
(1І8ІЄПІ [618 іепі] аф роздутий, надутий; розшйрений.
6І8ІІСІ1 ['618І1к| п вірш, двовірш, дистих.
<ІІ8
308
<ІІ8
ШзіісЬоиз ['сіїзіїкоз] асі] бот. дворядний, розташований двома рядами.
(Іізііі [618'111] у 1) дистилювати, очищати; 2) опрісняти (воду); 3) переганяти, гнати (спирт тощо); 4) перен. знаходити суть (квінтесенцію); 5) сочйтися, капати; виділяти по краплі.
(ІізіШаїе [ '61811111] п 1) продукт перегонки, дистилят; 2) очищена нафта; 3) опріснена вода.
(1І8ІіПаІіоп [,(іі$1і'1еі/п] п 1) дистиляція, перегонка, ректифікація; бгу ~ суха перегонка; Ггасііопаї ~ фракційна перегонка; 2) суть, квінтесенція; 3) виділення (крапля за краплею).
Шзііііаіогу [сіів'їііоіогі] асі] дистилюючий, Перегінний, ОЧИСНИЙ; ~ УЄ88ЄІ перегінний куб.
(ІізШІег [біз'їііо] п 1) дистилятор, майстер заводської перегонки спйрту; 2) перегінний апарат; 3) опріснювач.
йізіШегу [бів'їііоп] п 1) гуральня, винокурний завод, спиртогорілчаний завод; 2) установка для перегонки.
(іізіїпсі [сЙ8'ііі]кІ] асі/ 1) яснйй, чіт-кйй, виразний, певний; ~ \¥гіііп§ виразний (розбірливий) почерк; 2) різний, відмінний; 3) окремий, особлйвий; індивідуальний; 4) несхожий, відмінний; що відрізняється (від — Ггот); ~ Ггот еасЬ оіЬег що відрізняються одйн від одного; 5) поет, прикрашений, строкатий.
Шзііпсііоп [сІі8'Щ]крп] п 1) розрізнення, розпізнавання; розмежування; 2) різнйця, відмінність, розбіжність; 3) характерна ознака, особлйвість, відмітна рйса; 4) шаноблйве ставлення; почесть, повага, пошана, шана; 5) нагорода; відзнака; 6) знатність, поважність; а \¥ґйег оГ ~ видатнйй письменник; 7) винятковість, бездоганність; 8) здатність розпізнавати; пронйкли-вість; 9) категорія, поділ, клас; ранг; ступінь.
(1І8ІІПСІІ¥Є [сІ18'ПТ]кі1У] аф відмінний, характерний, особлйвий; розпізнавальний.
сіізііпсіітеїу [сІі8'іп]кІі¥Іі] асіу виразно, чітко, ясно, явно, напевно.
(Іі$<іпс1і¥епе$$ [<1і8Чіі]кй¥пі8] п виразність, чіткість, ясність.
<1І8ііпс(1у [сІі8'іП]кі1і] аду 1) виразно, чітко, ясно; 2) недвозначно; 3) напевно, помітно; безсумнівно; значно.
(1і$<іпсйіе88 [6і8'1п]к1пі8] п 1) характерність; своєрідність; індивідуальність; 2) ясність, виразність, чіткість; певність, точність.
(1І8<ІП|’иІ8І1 [<11841139^1/] V 1) відрізняти, розрізняти; 2) побачити, помітити; розпізнати, пізнати; 3) відокремлювати, розділяти, відособлювати; 4) характеризувати, відзначати; бути розпізнавальною ознакою; 5) виділяти, робйти помітним; іо ~ опезеІГ Ьу
зтіїї. відзначитися чимсь, стати відомим завдякй чомусь.
(Н$ііп£ііі$ЬаЬ1е [с1і8Чп]д\¥ірЬ1] асі] 1) помітний, відмінний; 2) вйдймий, помітний; 3) гідний уваги.
(ІІ8йп£Ш8Ііе(і [сІізЧпз д\УіД] аф 1) відомий, видатнйй; ~ \угіієг видатнйй письменник; 2) високопоставлений, поважний; знатний, вельможний; заслужений; 3) вйшуканий, вйтончений; незвичайний; 4) відмінний, бездоганний; О. Зегуісе Месіаі амер. медаль «За видатні заслуги»; О. Зегуісе Огсіег амер. орден «За бездоганну службу».
(ІІ8ііп£иі$1ііп|’ [<1і84іізд^і/ііз ] асі) відмітний, характерний.
(1І8ІОГІ [дів'Із.І] V 1) перекручувати, викривляти; перекошувати; 2) спотворювати, пересмйкувати; 3) тех. деформувати, жолобити.
<1е$1огіе<1 [<1і$4а:1і<1] асі] 1) перекручений, вйкривлений, перекошений; 2) спотворений, перевернутий; 3) тех. деформований; пожолоблений.
(1І8ІОГІІОП [<3із4о:/п] п 1) перекручення, вйкривлення; 2) вйкривлена (неправильна) форма; 3) пересмйку-вання, спотворення; 4) судорожний рух; 5) мед. дисторсія, розтягнення; 6) тех. деформація, перекошування; жолоблення.
(ІІБіогІіопіБі [6і8'із:рпі8і] п 1) акробат, «людйна-змія»; 2) карикатурйст; 3) перекручувач (фактів тощо).
сікігасі [бів'їгаекі] V 1) відволікати, відвертати, відводити убік; розвіювати; 2) збивати з пантелйку, бентежити, викликати розгубленість; засмучувати; 3) затемняти розум, зводити з розуму.
(Изігасіесі [бів'їгаекіїб] асі] 1) збйтий з пантелйку, спантелйчений, збентежений, стривожений, засмучений; 2) знавіснілий, ошалілий, шалений.
(ІізігасіеШу [дв'ігжкпсіїї] асіу 1) розгублено, збентежено, стривожено; 2) божевільно, шалено.
сіізігасгіоп [<1і84ггек/п] п 1) відволікання уваги; 2) неуважність; 3) розвага; 4) чвари, розбрат, суперечка, звада; 5) плутанйна, безладдя; 6) збентеження, тривога; 7) божевілля, шаленість, затьмарення розуму, розпач, роздратованість; іо іоує іо - любити до нестями, палко кохати; 8) насйльне розчленування.
(Іізігаіп [сіі8 4гєіп] у юр. накладати арешт на майно (для покриття боргу).
(1І8ігаіпее [,сІі8Ігеі'пі:] п юр. особа, у якої опйсано майно (за борги).
(ІІБігаіпег [618 ігеїпз] п юр. особа, що заволоділа майном боржника.
(1і8ігаііітепІ [бів'їгеїптапі] п юр. опис майна, арешт майна (за борги).
(1І8<гаіп< [618 ігеїпі] див. 6І8ігаіптепі.
сіі$<гаи£Іі< [6і8'ігз:і] аф 1) збентежений, бентежний; 2) знавіснілий, шалений, божевільний.
(1І5ІГЄ88 [618ІГЄ8] 1. П 1) ГОре, бІДа, лйхо, страждання; ~ зі^паї сигнал біди (небезпеки, катастрофи); 2) злйдні, нужда; 3) бідування, нещастя; 4) нездужання, втома; вйснаження; 5) тиск, стискання, здавлювання; прймус, натиск; 2. у 1) завдавати горя (страждання); мучити, тривожити; іо ~ опехеИ непокоїтися, м^итися; 2) доводити до вйснаження, підривати сйли, виснажувати; 3) доводити до злйднів; 4) розгромити (в битві).
(ІІ£ІГЄ$$Є<1 [618ІГЄ8І] аф 1) що бідує, злигодній; ~ агеа район масового безробіття; 2) що зазнає лйха; що зазнав катастрофи (аварії).
(НзігездҐиІ [сіїв'їгевїиі] аф 1) болісний; що завдає горя; 2) скорботний, сумнйй, гіркйй, тужний, багатостраждальний; злиденний.
(ІІ8іге$$-§ші [<1і84ге8длп] п військ. гармата, що подає сигнал бідй.
6І8ІГЄ88ІП£Іу [618ІТЄ8П] 11] аСІУ бблІС-но, нестерпно.
(1І8ІГЄ$$-1¥аіТаПІ [618'ІГЄ8, \УЗГ9Пі] п юр. наказ про накладення арешту на майно (боржника).
ШзІгіЬиіаЬІе [6і8'ігіЬ]иіаЬ1] аф що підлягає розподілу; що може бути розподілений.
ШзігіЬиіагу [сНа'ГтіЬ/иізгі] п рукав річки.
(ІІБІгіЬиіе [<1і8'ІгіЬ/иі] у 1) розподіляти, роздавати; розносити (атоп§, іо); іо ~ 1еИег8 розносити листй; 2) рівномірно розкидати (на поверхні); 3) пошйрювати, розповсюджувати; 4) розділяти, класифікувати, розподіляти; іо ~ Ьоокз іпіо сіаззез розподіляти книжки по відділах (класифікувати за характером літератури); 5) друк, розкладати шрифт по касах; 6) розмазувати (фарбу); 7) юр. чинити правосуддя.
сіізігіЬиіее [6і8,ІпЬ)и4і:] п юр. співспадкоємець.
6І8ІгіЬиіег [6і8 ІгіЬ]иІо] п розподілювач; той, що роздає (розподіляє, розносить, розкидає, пошйрює, класифікує).
сіізІгіЬиііпз [с!і84гіЬ/иІіт) ] аф розподільчий; ~ зіаііоп зал. сортувальна станція.
ШзігіЬиііоп [,<1і8Іп'Ь)и:/п] п 1) розподіл, роздача; 2) розподіляння; розкидання; 3) пошйрення, розповсюдження; розміщення, розташування; 4) класифікація; 5) доставка (транспортування) товарів; 6) ек. розподіл доходів; розподіл національного доходу; 7) юр. розподіл спадщини між спадкоємцями (за заповітом); 8) мат. дистрибуція; 9) друк, розбирання і розкладання шрифту по касах; 10) тех. цикл роботи (машини); система розподілу; 11) військ, розсйлка; розсіювання (куль).
(ІІ8
309
Дій
бІ5(гіЬи(ІУЄ [ді8ЧгіЬ]Шіу] асі] 1) розподільний; 2) що займається розподілом (розповсюдженням, доставкою, транспортуванням); 3) мат. дистрибутивний.
(ІІБігіЬиІог [сІїв'ігіЬдиІд] п 1) агент по продажу (автомобілів тощо)', 2) ел. розподільна магістраль; 3) тех. на-прямнйй апарат (турбіни); 4) авт. розподільник запалювання; 5) кінопрокатник.
Шзігісі ['сіїзгпкї] 1. п 1) округ, район; дільниця, дйстрикт; роїісе ~ поліцейська дільнйця; соаі ~ вугільний район; 2) область, місцевість; Ше Еп^іізй Іаке ~ район озер в Англії; 3) амер. виборча дільнйця; 4) церковна парафія (у Великій Британії); 5) військовйй округ; < О. оГ СоїитЬіа округ Колумбія (у США); игЬап ~ соипсії муніципальна рада міського району, 2. V ділйти на райони (округй); районувати.
(ІізІгісІ-аПогпеу ['сіі$<пкід'іо:пі] п амер. окружнйй прокурор.
(ІізіґісЬсоипсії ['сІїзПткҐкаипзІ] п окружна рада.
(іізігісі-соипсіїїог [ 'сіїзшкґкаипзііо] п член окружної ради.
(1і$ігісі-сошї [ 'сівгпкґкої] п 1) окружнйй суд; 2) перша інстанція Федерального суду в цивільних справах (у США).
Ш$<гісі-ііі(І£е ['(ІізСгікі'сІзлсІз] л амер. 1) федеральний окружнйй суддя; 2) суддя місцевого суду.
Оізігісі оГ СоїитЬіа [ сІїзГпкіоуко-'ІлтЬіа] л геогр. н. округ Колумбія.
(іі$іги$< [сІїз'Цлзі] 1. п недовір’я; сумнів; підозра; 2. V не довіряти, сумніватися, підозрівати, мати підозру; іо ~ опе’з О\¥П еуез не вірити власним очам.
(1і8Іпі8Ійі1 [сііз'іглзгіиі] ад] 1) недовірливий, підозрілий, повний сумнівів; 2) що викликає недовір’я.
[<іі$'і)и:п] V розстроювати (музичний інструмент).
ШзіигЬ [сІїзЧогЬ] г 1) порушувати хід (рух, рівновагу); виводити з стану спокою; 2) хвилювати, тривожити, турбувати, непокоїти; 3) завдавати клопоту (турботи); 4) розладнувати, порушувати; розстроювати; 5) псувати, призводити до безладдя; 6) рад. створювати перешкоди.
(НзШгЬапсе [сІїз'іогЬопз] п 1) порушення рівноваги (спокою); 2) рі заворушення, безпорядки; 3) хвилювання, тривога; неспокій, занепокоєння; 4) пошкодження, несправність, зрив; 5) мед. розлад; патологічне відхйлен-ня; 6) тех. порушення режйму; 7) рад. атмосферні перешкоди; 8) фіз., геол. збурення, пертурбація; 9) геол. дислокація.
(ІізІигЬапі [сІі8Чо:Ь9Ш] ад] 1) що по
рушує (збурює); 2) хвилюючий, бентежний, тривожний.
(ІізіигЬед [сІїзЧогЬсІ] ад] 1) порушений, перерваний; 2) стривожений, схвильований, збентежений, стурбований; 4 ~ сЬіїсі дефектйвна дитйна.
(ІІБІигЬег [сІі8Чо:Ьо] п 1) порушник тйші (спокою); 2) перешкода; 3) юр. порушник прав (чиїхось).
(Іізіуіе ['ді8іаі1] п архт. портик з двома колонами.
(ІізиІрЬаіе [сІаі'злІГей] л хім. дисуль-фат.
сіізиірііісіе [сІаі'злІГаїсІ] пхім. дисульфід.
(НбшіИопп ['сів^и:шЬ:т] ад] позбавлений одноманітності.
(Іізипіоп ['дівзи:пзап] л 1) роз’єднання, відокремлення, поділ; 2) роз’єднаність, відокремленість; 3) розбіжність; розлад, незгода; розділення.
(1І8Ш1ІОІ1І8І ['СІ18 зи:п]опі8і] л 1) при-хйльник відокремлення (розколу); 2) амер. іст. протйвник союзу штатів, прихйльник відокремлення південних штатів.
(ІізипИе ['сіьіиґпан] V 1) розділяти, роз’єднувати; викликати розкол; 2) відокремлюватися, роз’єднуватися.
(Нбшіііу [ сІі8']и:піГі1 л 1) відсутність єдності; 2) роз’єднаність, відокремленість; 3) розлад.
(іізіїзе І ['<Іі8]и:8] л невживання; невжйваність; вйхід з ужйтку; іо £еі (іо соте, іо Гаїї) іпіо - вййти з ужйтку.
(Іівдзе II ['ді8^и:х] V 1) перестати вживати; припинйти користування (застосування); 2) відучувати.
(іізиіііііу ['сіізіи'іііііі] V 1) шкода, шкідлйвість, згубність; 2) незручність; некорйсність.
(іізуаіие [сІі8'уаві^и:] V недооцінювати; применшувати, принйжувати.
(ІізуПаЬіс ['сіїзі'ІаеЬік] ад] вірш, двоскладовий.
сіізуоке [<іі8\іоик] V 1) визволяти (звільняти) від ярма; 2) розпрягати (волів).
<Ш [сііі] у розм. затикати, закривати.
<ШсЬ [сІїі/] 1. л 1) рів; канава; кювет; 2) канал, арик; 3) траншея, окоп; 4) котлован; вйїмка; 5) розм. дамба, гатка, насип; 6) (іЬе О.) Атлантйчний океан; Ла-Манш; Північне море; іо діє іп а ~ померти у злйднях, померти під тйном; 2. г 1) обкопувати ровом (канавою); 2) рйти канаву (рів, траншею); 3) чйстити канаву (рів); 4) осушувати ґрунт за допомогою дренажних ровів; 5) укріпляти канаву (рів); 6) скидати в канаву (рів); 7) пускати під укіс; 8) розм. угробити, розбйти (літак тощо); 9) амер. розм. кйдати, залишати (когось); здйхатися (когось, чогось).
«Ш сЬег ['діір] л 1) землекоп;
2) буд. траншейний екскаватор; канавокопач; 3) с. г. просапник.
ШісЬіпв ['сІїЦп]] л 1) копання (риття) канав (кюветів); 2) ав. вймушена посадка на воду.
ШісЬ-^аіег [ 'діц,\уо:іо] л стояча вода (у канавах); 4 а8 диіі а8 ~ нестерпно (смертельно) нуднйй.
(ШЬеізіп ['даіОихт] л релігійний дуалізм.
(ШЬег ['діда] 1. л 1) розм. замішання; збентеження; надзвичайне збудження; 2) розм. дрож, тремтіння; 2. V 1) перебувати в надзвичайному збудженні; бентежитися; 2) розпалювати, збуджувати; 3) розм. тремтіти, дрижати; вагатися.
(іііЬегіп£-бга$$ ['дідогп]дга:8] л бот. трясучка.
ШіЬугатЬ ['сІіОігает(Ь)] л 1) дифірамб; 2) вихваляння, хвала.
ШіЬугатЬіс [уді9ґгаетЬік] ад] 1) дифірамбічний; 2) шалений, нестямний, нестрйманий.
(іііокоиз ['дНакоз] ад] зоол. 1) що народжує двох малят; 2) що відкладає двоє яєць.
ШПашІег [ді'іаепдо] л бот. хрінниця широколйста.
Оіііапу ['дііапі] л ж. ім’я Діттані.
ШПапу [’сІїіопі] л бот. ясенець білий.
ШПау ['дііеі, дні] л юр. 1) підстава для обвинувачення; 2) обвинувальний акт.
(Ііііо ['дкои] 1. л (рі діііоз) 1) те саме, те ж, та ж сума, стільки ж, такйй же (вживається в інвентарних списках, рахунках тощо, щоб уникнути повторення); 2) розм. точна копія; 3) рі костюм з однієї тканйни; Іо зау ~ со зтЬ. підтакувати комусь; погоджуватися з кимсь; ~ тагкз лапкй (що позначають повторення); 2. аду так само, такйм же чйном; 3. V 1) повторювати; 2) робйти копію; 3) добирати пару.
(ИПо^гарЬу [ді Чздгаії] л випадкове повторення літери (слова) при пере-пйсуванні.
ДШоІоду [сіїЧоіадзі] л двоїсте читання (тлумачення).
йіНу ['дні] л 1) пісенька, частівка, частушка; 2) улюблена прйказка.
ШЯу-Ьа£ [ 'дПіЬгед] л мішечок для ниток, голок, туалетних речей (у солдата або матроса).
ШПу-Ьох [ 'дПіЬокз] л коробка для ниток, голок, туалетних речей (у солдата або матроса).
(Ііиге$І8 [,дауиа'гі:8і8] л мед. діурез.
дшгеііс [.дауиа'геПк] 1. л мед. сечогінний засіб; 2. ад] мед. сечогінний.
Шишаї [даі'аті] 1. л 1) денний метелик; денний птах; 2) щоденна газета; 3) щоденник; 4) журнал; 5) церк. служебник; 2. ад] 1) денний; виконуваний за день; що діє вдень; 2) ент.
дій
310
ді¥
одноденний; 3) щоденний; 4) астр. добовий.
Шштіаіюп [,даіа'пеі/п] п денна сплячка (у нічних тварин).
гііуа ['ді:уо] п італ. примадонна, дива.
сііуазаіе [ 'даіуодеіі] у 1) блукати, тинятися; 2) відхилятися від теми.
діуа^аііоп [,даіуа деі/п] п 1) ходіння з місця на місце без мети; 2) відхилення, відхід (від теми).
(ііуаіепі ['баї,уєіізпі] аф хім. двовалентний.
Ліуап [ді'узеп] п 1) тахта, софа; 2) кімната для курців, де подають каву; 3) тютюновий магазйн (тж сі§аг ~); 4) збірник ліричних віршів, диван (у східній поезії).
(Ііуагісаіе [даі'уаепкеїі] у 1) розходитися, розгалужуватися; роздвоюватися; 2) розгалужувати; роздвоювати.
діуагісаііоп [<іаіх уаеп'кеї/п] п
1) розходження, розгалуження; поділ навпіл (надвоє), роздвоєння; 2) роздоріжжя, розвилка; 3) розбіжність у думках.
йіує [сіаіу] 1. п 1) стрибок у воду (звич. униз головою); нирок; пірнання; поринання; 2) раптовий рух; стрибок; ривок, кидок; 3) мор. занурення (підводного човна); 4) ав. пікірування; 5) амер. пивничка; кубло; дешевий ресторан; закусочна; 6) підземний тунель (для транспорту); 2. у 1) пірнати; поринати; стрибати (кидатися) у воду; 2) мор. занурюватися (про підводний човен); 3) ав. пікірувати; 4) зникати, щезати; 5) кидатися (униз); шмигати; 6) поринати, заглйблюватися; 7) засовувати (запускати) руку (в кишеню); 8) розм. лазити по кишенях; 9) плавати під водою.
(ІІуе-ЬотЬ ['даіуЬзт] у військ, бом-бйти з пікірування.
дІ¥Є-ЬотЬег ['даіУ,Ьото] п військ. пікіруючий бомбардувальник.
(ііує-ЬоіпЬіпз ['даіУ.Ьзтії]] п військ. бомбардування з пікірування.
(Ііуєсііує [ді'уекіїу] аф доцентровий.
ШуєШсяіє [даі'уеіікеїі] у розривати, роздирати (на частйни).
(Иуєг ['сіаіуоі п 1) нирець; стрибун у воду; 2) водолаз; 3) шукач перлів; ловець губок; 4) розм. кишеньковий злодій; 5) рі пірнаючі птахи; 6) орн. гагара; нирець; 7) військ, підводний човен.
(ІІ¥ЄГ£Є [даі'уо:дз] у 1) розходитися (про промені тощо); 2) відхилятися, відходити; іо ~ Ггот а рготізе порушити обіцянку; 3) відрізнятися, не збігатися (про думки).
(1І¥ЄГ£ЄПСЄ [даі'уз:дзоп8] п 1) розходження, відхйлення; 2) відмінність, різнйця; 3) відхід, відступ; відхйлення
(від норми тощо); 4) мат. дивергенція; 5) фіз. розгін (реактора).
гіі¥ег§епсу [даі'уо:д;рп8і] див. діуег-§епсе.
(1і¥ег£еігі [даі'узнані] аф 1) що розходиться (про промені тощо); 2) що ухиляється, що відступає; 3) відмінний, відмітний, різний; ~ оріпіопз різні думкй; 4) мат. дивергентний; 5) опт. що розсіює (про лінзу).
(ііуегвепґіу [даі' уз : дзоті і] асіу у різних напрямах.
(ііуегее [даі'уо:8] аф 1) різний, відмінний; несхожий; Гог ~ геазопз з різних причйн; 2) різноманітний.
(ііуегееіу [даі'уа:8Іі] аду 1) по-різному, несхоже, неоднаково; 2) у різних напрямах.
(ИуєгбіГісяііоп [сІаі, узгзій 'кеі/п] п 1) розходження; 2) різноманітність, різноманіття; 3) розшйрення асортименту; 4) с. г. зміна культур, плодозміна, сівозміна.
(ІіуегаіПесі [даі'уа:8і£аід] аф різноманітний; багатогалузевий.
дІ¥ЄГ8ІГогш [даі'уа:8і£5:т] аф різноманітний; що має різні форми.
гііуегеіїу [даі'уз:8і£аі] у 1) різноманітити, варіювати; 2) породжувати різноманітність; 3) амер. вкладати в різні підприємства (капітал).
(ііуєгбіоп [даґуз:/п] п 1) відхйлення, відхід; 2) ухйлення; відступ; 3) відвернення, відволікання (уваги); 4) розвага; забава; 5) відведення; 6) військ. відволікаючий удар, удавана атака; диверсія.
(1І¥ЄГ8Іопагу [даі'уа:/пзп] аф військ. відволікаючий, удаваний (про удар тощо).
дІ¥ЄГ8іопІ8< [даҐУ9:/опі8і] п диверсант.
гіІ¥ЄГ8ІЇу [даі'уо:8Ш] п 1) різноманітність, різноманіття; 2) відмінність, різнйця; несхожість; 3) своєрідність; 4) різновйдність; 5) поет, строкатість.
(Ііуєгі [даі'уоі] у 1) відхиляти; відвертати; відводити; 2) збивати (з шляху); відводити убік; 3) відволікати (увагу); 4) розважати, звеселяти, забавляти, потішати.
(ііуегіісіе [ді'уаткі] п бічна (побічна) стежка.
<ІІ¥Єї1іп£ [даі'уалп]] аф розважальний, розважнйй; забавний, цікавий.
(1І¥Єі1І8етепІ [ді'уоііхтот] п 1) розвага; забава; 2) відволікання; 3) дивертисмент.
ді¥еі1і88етеп< [сіі,уегїі8'та:і]) п фр. 1) розвага; 2) дивертисмент.
йіуєіііує [даі'уа:ііу] аф 1) що відхиляє, що відводить, що збиває; 2) що розважає, розважальний.
дІ¥Є8І [даі'уе8і] у 1) роздягати; знімати (скидати) одяг (з когось — оГ); 2) позбавляти; відбирати; іо ~ $піЬ. оГ Ьіз гі^Ьі позбавляти когось права;
3) відкидати; відмовлятися, здйхува-тися.
Ліуе$ШІ¥Є [<1аі'уе8Шіу] аф викривальний.
діуезШиге [даҐУЄ8Ш/з] п 1) роздягання; 2) викривання; 3) позбавлення (прав).
(1І¥Є$ітеп< [даі’уезйпот] див. ді-УЄЗІІШґЄ.
(ІіуісІаЬІе [ді 'уаідоЬІ] аф що ділиться.
діуіде [ді'уаід] 1. п 1) розм. поділ, розділення; 2) амер. вододіл; < іке Огеаі (Огапд) О. амер. Скелясті гори; перевал у Скелястих горах; перен. смерть; іо сго88 іЬе Огеаі £). померти; 2. у 1) ділйти(ся); розділяти(ся); 2) розбиватися на частйни; 3) мат. ділйти (на — Ьу); іо ~ 90 Ьу 15; іо ~ 15 іпіо 90 розділ йти 90 на 15; 4) ді-лйтися без остачі; 5) класифікувати, підрозділяти; 6) відділяти, відокремлювати; відрізати, відривати; 7) викликати незгоду (розходження в думках); виявляти незгоду; 8) голосувати; ставити на голосування; проводити голосування; О.’., О.! ставте на голосування! 9) поділятися на групи під час голосування; 10) градуювати, наносити поділ на шкалу; ~ апд гиіе поділяй і владарюй.
діуідед [ді'уаідід] аф 1) розділений, поділений; відокремлений; зіх ~ Ьу і\¥О із іЬгее шість, поділене на два, дорівнює трьом; 2) розподілений; 3) що розходиться в думках; 4) тех. складений; рознімнйй; секційний; 5) градуйований.
ді¥ідепд ['діУїдепд] п 1) фін. дивіденд; 2) частйна, частка; 3) мат. ділене.
ді¥ідепд-і¥аггапі [ 'діУїдепд, у/згапі] п 1) сертифікат на одержання дивіденду; 2) процентний купон (у Великій Британії).
ді¥Ідег [ді'уаіда] п 1) с. г. віддільник (у жниварці); 2) ел. дільнйк; 3) тех. ділйльний прйстрій; 4) рі (вимірювальний) цйркуль.
(1І¥І(1іп£ [ді'уаідіі]] аф ділйльний, що розділяє; ~ гап^е вододіл; ~ гиіе масштабна лінійка.
діуідиаі [ді'уід)іі9І] аф 1) окремий; 2) подільний; що розпадається на частйни; 3) розподілений.
діуіпаііоп [,діУі'пеі/п] п 1) ворожіння, ворожба, передрікання майбутнього; 2) пророкування, віщування; 3) влучний прогноз; правильна здогадка; завбачення.
ді¥Іпаіог ['діуіпена] п віщун.
ді¥Іпе [ді'уаіп] 1. п 1) богослов; теолог; 2) священик; 2. аф 1) божественний; божий; 2) даний богом; 3) святйй, священний; 4) релігійний; звернений до бога; ~ зєгуісє церковна служба, богослужіння; 5) небесний,
(ІІУ
311
до
богоподібний; 6) поет, дивовижний, чудовий; 3. V 1) віщувати, пророкувати; 2) угадувати, передбачати; здогадуватися, передчувати інтуїтивно; 3) провіщати.
діуіпеїу [сй'уаіпіі] асіу 1) божественно; 2) богоподібно; 3) поет, ди-вовйжно, чудово.
діуіпег [сії'уатд] п 1) віщун; провісник; 2) шукач води за допомогою «чарівної лозй».
діуіпе ['сІаіУП]] 1. п 1) пірнання; 2) спорт, стрибки у воду; 3) мор. занурення (підводного човна); 4) мор. водолазна справа; 5) ав. пікірування; 2. аф 1) пірнаючий, що пірнає; ~ рооі басейн для стрибків у воду; 2) ав. пікіруючий.
діУІп&-Ье1І [гс1аіУіі]Ье1] п водолазний дзвін.
діУІп&-Ьоагд ['сІаіУП]Ьо:сІ] п трамплін для стрибків у воду.
дІУІіщ-Ьиск ['сІаіУіі]Ьлк] п зоол. південноафриканська антилопа.
діуіп£-дге$$ [ 'сіаіуп]сіге8] п водолазний костюм; скафандр.
<1і¥іп£-<1ііск ['сІаіУіддлк] п орн. нирок.
дІУІп£-Ье1теі ['<1аіУіі)Ле1тК] п водолазний шолом.
діутз-різеоп [ 'даті], рісшій] п орн. кайра.
діуіпз-піддег ['с!аіУіі],глсЬ] п 1) ав. руль висотй; 2) мор. горизонтальне кермо.
діуіп£**$рідег ['с!аіуп]'$ракіо] п ент. водянйй павук.
«ІгуіпіІу [<іі'уіпі£аі] у обожнювати.
дігіпіпі’-год [ді'уаіпп]гзд] п 1) чарівна паличка, магічний жезл; 2) «чарівна лоза» для відшукування водй (руди).
діуіпііу [сіі'уіпііі] п 1) божественність; 2) божество; бог; 3) богослів’я, теологія; Оосіог о£ О. доктор богослів’я; 4) факультет богослів’я.
дІУІзіЬіІКу [сії,уіхі'Ьіійі] п подільність.
дІУІ$іЬІе [сІї'уігаЬІ] асі) 1) подільний; 2) мат. подільний без остачі; 27 із ~ Ьу З 27 ділиться на 3.
дітізіоп [сІі'уізп] п 1) поділ; розділення; ~ оГ ІаЬоиг поділ праці; 2) розподіл; роздача; 3) мат. ділення; зітріе ~ ділення без остачі; 4) розбіжність, незгода; розбіжність у думках; 5) голосування; розподіл голосів під час голосування; 6) класифікація, розподілення; 7) зоол. відділ; 8) бот. тип; 9) категорія, підрозділ; відділ, розділ; сектор; 10) тех. відсік; 11) перегородка, бар’єр; 12) межа, кордон; 13) округ; 14) юр. відділення, контора; 15) військ, дивізія; дивізіон; ~ еп^іпеег дивізійний інженер; - Ьеасіяиагіегз штаб дивізії.
діУІБІопаї [сІі'уізоиі] асі) 1) що роз
діляє; розподільний; що стосується ділення (розподілу); 2) що є складовою частйною (чогось); 3) військ, дивізійний; дивізіонний; ~ соттапдег командйр дивізії.
діуізіуе [сіі'уаїзіу] асі) 1) роз’єднуючий; аналітичний; 2) що викликає незгоди (чвари, суперечки).
дІУІ$ІУЄПЄ$$ [сІГУаі81УП18] п 1) спірність; 2) наявність прйводів для чвар (розколу).
дІ¥І8ОГ [сІї'уаіга] п мат. дільнйк.
(Ііуогсє [сІі'уо:8] 1. п 1) розлучення, розлука, розірвання шлюбу; 2) розрйв, роз’єднання; відділення; 2. у 1) розлучатися, розривати шлюб; іо ~ опе’8 \¥ІГе (ЬизЬапд) розлучатися з дружйною (чоловіком); 2) розлучати (когось); 3) розривати; відривати; роз’єднувати.
(ііуогсє [ді, уз:'зі:] п фр. розлучений чоловік.
діуогсее [ді,уз: 8еі] п фр. розлучена дружина.
діуогсетепі [сІї'узгзтзпі] п 1) розлучення, розірвання шлюбу; 2) розрйв, роз’єднання.
діуоі [’сІіузі] п розм. дерен.
сііуиїзайоп [,сіаіул1'деі/п] п розголошення; обнародування.
(1і¥ііІ£е [даі'улідз] у 1) розголошувати; обнародувати; іо ~ а 8есгеі розголошувати таємнйцю; 2) ставати відомим.
(1І¥иІ£Єпсе [сіаі'улісіззпз] див. діуиі-ваііоп.
(1І¥иІ8Іоп [сіаі'улі/п] п відрйв; відокремлення; розрйв.
діууу [’сІіуі] 1. п частка, частйна; пай; 2. у розм. ділйтися; входити у складчину.
Віх [сіікз] п ч. ім'я Дікс (зменш, від Вепеіісі).
Віхіе ['сІїкзі] п 1) ч. ім'я Діксі (зменш, від Вепесіісі); 2) ж. ім'я Діксі (зменш, від Вепесіісіа); 3) Південні штати США (тж ~ Ьапсі).
діхіе ['сІїкзі] п військ, розм. 1) похідний казанок; 2) кухонний казан.
Віхіесгаі ['<іік8ікгаві] п амер. знев. диксикрат, член демократйчної партії з Південних штатів (у США).
Оіхіеіапд [’сіїкзіігепсі] п амер. диксиленд (тип джазу).
діхіі ['сіїкзіі] п безапеляційне твердження.
діху ['сіікзі] див. сііхіе.
дігеп [ сіаігп] у заст. наряджати, пйшно (гарно) вбирати; причепурювати.
<1І22І1у ['сіїгііі] асіу запаморочливо, карколомно.
(1І22ІПЄ88 [сіігіпіз] п запаморочення.
Віггу 1'сІі2і] п ж. ім'я Діззі (зменш, від Оезігее).
діггу 1'сіігі] 1. асі) 1) запаморочливий; що відчуває нудоту (запаморочення); І ат диііе ~ у мене дуже па-
морочиться в голові; у мене голова закрутилася; 2) спантелйчений; приголомшений; 3) що викликає запаморочення; дурманний; 4) що хитається; хитнйй, пливучий; 5) розм. дурнйй, дурнуватий; 2. у 1) викликати запаморочення (нудоту); 2) дурманити, наморочити; 3) приголомшувати; бентежити; викликати замішання.
ІЦакагіа [сІзз'каїз] див. Закагіа.
РІокіакагіа [,сІзокр'ка:іа] див. Зо§-Іакагіа.
Впіерег ['сіпі:рз, 'пі:рз] п геогр. н. р. Дніпро.
Впіезіег ['сіпі:8і9, 'пі:8із] п геогр. н. р. Дністер.
Во [сіои] п ж. ім'я Доу (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
до І [сій:] п (рі доз, до’з) 1) розм. обман, шахрайство, ошуканство; 2) розм. розвага, веселощі; вечірка, прийом гостей; у/є’ує $>оі а сіо оп іопі§Ьі у нас сьогодні вечірка; 3) розм. угода; 4) рірозм. частка, участь; Гаіг сіо’з! цур, пополам! (на двох); 5) австрал. розм. удача, успіх; 6) розм. обслуговування; 7) дія, вчйнок; 8) розм. наказ, розпорядження.
до II [сій:, сій, сІз, сі] у (разі сіісі; р. р. доле) 1) робйти, виконувати; здійснювати; у/Ьаі зЬаІІ І сіо пехі? що мені робйти даті?; іо сіо опе’8 сіиіу виконувати свій обов’язок; 2) влаштовувати; 3) чинйти, діяти, поводитися; уои сіісі \ує11 ви добре зробили (вчинили); 4) займатися (чимсь); працювати; ^Ьаі сіое8 Ье сіо? чим він займається?; 5) підходити, лйчити, годйтися; бути достатнім; іЬаі >уі11 сіо це підійде; цього досить; іЬаі >уі11 поі до це не підійде; так не годйться; іЬіз Ьоок жт’і до Еог те ця книжка мені не підходить; 6) готувати (їжу); варйти; смажити; 7) грати, виконувати (роль, музичний твір тощо); іо сіо а сопсегіо зіграти концерт; Не доез Натіеі уегу \ує11 він дуже добре виконує роль Гамлета; 8) віддавати належне; 9) вивчати (якусь дисципліну); Ье І8 2оіп§ тесіісіпе він вивчає меди-цйну; 10) писати (статті тощо); іо сіо опе’8 согге8ропсіепсе писати листй; 11) малювати (портрет тощо); 12) розв’язувати (задачі); 13) розм. обдурювати, ошукувати; 14) прибирати (приміщення тощо); 15) оглядати (визначні місця); 16) пройтй, проїхати (певну відстань); Ье сап сіо іЬе дізіапсе іп ап Ьоиг він може пройтй (проїхати) цю відстань за годину; 17) відбувати (строк покарання); 18) продавати, постачати (за певну ціну); 19) оплачувати (чек); 20) поправлятися, видужувати, почувати себе добре; іЬе раііепі із доіп§ \уе11 по\у хворий видужує; 21) розм. кінчати, закінчувати; І Ьауе сіопе 'уііЬ ту \уогк я закінчйв свою роботу; 22) як допоміжне дієслово в питальній і заперечній формах ргезепі і разі іпсіе/іпііе:
до
312
<іос
сіо уои ипдегзіапд те? чи ви розумієте мене?; І сіо поі зреак Зрапізй я не розмовляю по-іспанському; 23) для підсилення значення при дієслові: І сіо Ьєіієує уои! ну звичайно ж, я вам вірю!; 24) замість іншого дієслова, що повторюється: уои дід поі зее кіт, пог дід І ви його не бачили, і я також (не бачив); □ до а^аіп переробляти; до а\¥ау ¥УІІЬ покінчити, знищити; до Ьу поводитися, ставитися до; до аз уои \уои1д Ье доле Ьу поводься (з іншими) так, як ти хотів би, щоб поводилися з тобою; до (клуп розм. обманювати; брати гору; придушувати; до Гог псувати; губити, вбивати; піклуватися, доглядати; господарювати (для когось)', іо до Гог опезеІГ обходитися без сторонньої допомоги; до іп розм. обду-рйти; губити, вбивати, руйнувати; перемагати у змаганні; до іпіо перекладати; іо до ап агіісіе іпіо Егепсй перекласти статтю на французьку мову; до оГГ скидати; до оп надівати; до оиі прибирати; до іо зробйти для когось; до ир лагодити, ремонтувати; прибирати, доводити до ладу; іо до ир а гоот прибирати кімнату; іо до ир опе’з соаі застебнути піджак; іо до ир опе’з Гасе підфарбувати облйччя, зробйти макіяж; до мііЬ терпіти, зносити; І сап’і до 'уііГі Ьіт я його не можу терпіти; до іУІіЬоиі обходитися без; < Ьо\¥ до уои до? як ся маєте?, як поживаєте?; здрастуйте!; іо до '¥ЄІ1 почувати себе добре; бути здоровим; успішно виступати, відзначитися; іо до іизіісе іо віддавати належне (комусь)', іо до опе’з Ьезі робйти все мо-жлйве, не шкодувати сил; іо до ііте відбувати покарання, відсйджувати строк; іо до ир Ьгоит розм. обманювати, обдурювати; іо до Ьаіііе бйтися; іо до іЬе £гапд удавати з себе персону; іо до іЬе роїііе бути надмірно ввічливим; іо до а дгу театр, розм. забути текст; іо до а §иу розм. прогулювати; іо до іЬе ігіск досягтй метй.
до III [дои] п муз. до.
гіоаЬ ['ди:а:Ь] п піскувата глйна.
доайіе ['ди:оЬ1] ад) здійснймий, здійсненний.
гіо-аіі ['ди:з:1] п 1) майстер на всі руки; 2) фактбтум, довірена особа.
гіоаі [доиі] див. доіе.
ВоЬ [доЬ] п ч. ім ’я Доб (зменш, від КоЬегі).
доЬЬег ['доба] п амер. розм. поплавець.
ОоЬЬіп ['доЬш] п ч. ім’я Дббін (зменш, від КоЬегі).
доЬЬіп ['доЬіп] п 1) робочий кінь; 2) стара шкапа (тж перен.)', 3) невелйка чашка.
доЬЬу ['доЬі] п 1) розм. старйй дурень; 2) розм. домовйк; 3) каретка (у ткацькому верстаті).
доЬзоп ['дзЬзп] п личйнка; нажй-вка.
гіос [док] п розм. лікар, доктор.
досепі [дои'зепі] 1. п 1) викладач, лектор; 2) амер. асистент; 2. ад) що навчає.
досй-аіі-догіз ['докоп'допз] п шотл. останній (прощальний) бокал; чарка на дорогу.
досіїе ['доизаіі] ад) 1) слухняний, покірний; 2) тямущий, здібний до навчання.
сіосіїеіу [ 'доизаіііі] аду слухняно, покірно.
досіІИу [дои'зііііі] п 1) слухняність, покірність; 2) тямущість; кмітлйвість; здібність до навчання.
досішазу ['дозітозі] п фарм. проба; дослідження.
досіїу [’дозііі] п розм. тямущість; кмітлйвість.
гіоск [док] 1. п 1) док; 2) судноремонтний завод; верф; 3) амер. прй-стань, пірс; 4) рі басейн для стоянки торговельних суден; 5) зал. тупйк; 6) навантажувальна платформа; 7) театр, простір під підлогою сцени; 8) юр. лава підсудних; - ЬгіеГ обов’язковий захист неімущого підсудного; 9) бот. щавель; 10) ріпиця (хвоста тварини)', 11) обрубаний хвіст; 2. V 1) ставити в док (судно)’, входити в док (про судно)’, 2) обладнувати доками; 3) стикувати (космічні кораблі)’, 4) підрізати, обрубувати (хвіст)', 5) коротко стрйгти (волосся)', 6) скорочувати, зменшувати, урізувати; іо ~ \¥а§ез урізувати заробітну плату; іо -опе’з ІіГе укорочувати собі віку.
доскаче ['докідз] п 1) доковий (портовий) збір; плата за користування доком; 2) обладнання (устаткування) доку; 3) стоянка в доці (суден)’, 4) скорочення, зменшення, урізування.
доск-диез ['докд]и:х] п плата за користування доком (тж доскаче).
доскег [ доко] п докер, портовий робітнйк (вантажник).
доскеі [ 'докіі] 1. п 1) етикетка, яр-лйк; 2) квитанція про сплату мйта; 3) юр. спйсок судовйх справ; копія (вйписка) вйроку; 4) додаток до документа з вйкладом його змісту; 5) реєстр; кнйга судовйх рішень і вйроків; 2. V 1) маркірувати, наклеювати етикетки (ярлики); 2) юр. робйти вйписку з реєстру; вносити в реєстр зміст справи; 3) супроводити документ коротким вйкладом його змісту.
доск-^іазз |'дзкд1а:з] п дегустаційна посудина (склянка).
доскіп£ ['докіі]] п 1) ставлення в док (судна)’, 2) амер. швартування; 3) стикування (космічних кораблів).
доск-тазіег ['док,та:зіа| п начальник доку.
доскуагд [ док]а:д] п 1) верф;
2) судноремонтний (суднобудівнйй) завод.
досіог ['докіа] 1. п 1) лікар, доктор; 2) доктор (учений ступінь); О. оГ Ьа\¥ (Медісіпе) доктор юридйчних наук (медицйни); 3) законник, законознавець; 4) учений богослов, теолог; 5) учений муж; авторитет; 6) наставник, учйтель; 7) рі отці церкви (тж Оосіогз оГ іЬе Сйигсй): 8) жарт, начальник; 9) штучна муха (як наживка); 10) розм. прохолодний вітерець; 11) амер. розм. кок, кухар на кораблі; 12) тех. допоміжнйй прйстрій;
13) тех. скребачка; адаптер; 2. у розм. 1) лікувати, займатися лікарською практикою; 2) приймати ліки; лікуватися; 3) розводити (напої); 4) фальсифікувати (продукти); 5) підробляти (документи); 6) ремонтувати (лагодити) нашвидкуруч; налагоджувати (машину); 7) присуджувати докторський ступінь.
досіогаї [докіагаї] ад) докторський; ~ зіидепі (сапдідаіе) амер. докторант.
досіогаїе І ['докіапі] п ступінь доктора (наук).
досіогаіе II [ докіагеїі] V присуджувати ступінь доктора (наук).
Оосіогз’ Сошшопз ['докіах'котапг] іст. колегія юрйстів цивільного права у Лондоні.
досіогзііір ['докіа/ір] п 1) ступінь доктора наук; 2) становище і функції доктора наук.
досігезз ['докггіз] п 1) жінка-лікар; лікарка; 2) жарт, дружйна лікаря, дбкторша; дочка лікаря.
досігіпаіге [,докіп'пєа] 1. п 1) доктринер; схоласт; 2) іст. прихйльник доктринерів; 2. ад) доктринерський; схоластйчний.
досігіпаї [док'ігаті] ад) що стосується доктрйни; догматйчний.
досігіпагіап [,дакіп'пєапап] див. досігіпаіге.
досігіпагіапізш [, докіп 'пєапапігт] п доктринерство.
досігіпаіе ['докґгіпеН] V наставляти, навчати, напучувати.
досігіпе [докігіп] п 1) доктрйна, теорія, вчення; ійе - оГ ійе аіот (оГ геїаііуііу) атомна теорія (теорія відносності): ійе Мопгое - доктрйна Монрб; 2) догма, догмат, віра; 3) наука, наукова дисципліна.
досігіпізі ['дакіппізі] п сліпйй прихйльник доктрйни (будь-якої), доктринер.
досишепі ['док]итапі] І. п 1) документ; свідоцтво; 2) рі мор. суднові документи; 3) доказ; 4) урок; застереження; 2. V 1) забезпечувати документами; видавати документ; 2) документувати, документально обгрунтовувати (підтверджувати); 3) створювати на
(ІОС
313
йог
основі документів (роман, фільм тощо); 4) повчати, наставляти, інформувати.
босшпепіагіап [,дзк]итеп'і£згізп] п прихильник документальних методів (у кіно тощо).
йосшпепіагу [,дзк)и'тепіап] 1. п 1) документальний фільм; 2) документальний роман (нарис); документальна повість; 2. асі) 1) документальний; ~ Піт документальний фільм; 2) документально обгрунтований; 3) освітній; викладацький.
(Іосшпепіаііоп [, док] итеп' Іеі/п ] п 1) документація, підтвердження документами; 2) видача документів (особл. судових).
Вод [бзб] п ч. ім 'я Дод (зменш, від ОеОГ£Є).
дод [дод] 1. п розм. 1) бот. рогіз, рогоза; 2) кругла вершйна; 2. у 1) закругляти; 2) оголяти; 3) підстригати; 4) розм. бйти, збивати; 3. іпі розм. боже!, господи!
(І0(1(іег [дзбз] 1. п бот. повитйця; повій, березка; 2. г 1) дрижати, тря-стйся; 2) плентатися; шкандибати; 3) мймрити, верзтй нісенітницю; не кумекати.
(І0(і(1еге(1 [дздзд] аф 1) без верхівки; оголений (особл. про старе дерево); 2) діал. розхйтаний; старезний.
доддегу [дзбап] аф 1) нетвердйй на ногах; тряский, що трясеться; 2) недоумкуватий; по-старечому балакучий.
Е>0(1(1у ['бзді] п ч. ім 'я Додді (зменш, від 6еОГ£Є).
до<і(1у [ 'босії] п безрога (комбла) корова; безрогий бик (бугай).
доддуроіі ['бзбіроиІ] п йолоп, дурень.
1>оде [боиб] п ч. ім 'я Дбуд (зменш, від ТЬеобоге).
додеса^оп [бои'бекздзп] п дванадцятикутник.
додесайедгоп ['боибікз'Ьедгзп] п дванадцятигранник, додекаедр.
Е>одесапе$е Еіапдз [бои'декаді :г-'аіізпбг] п рі геогр. н. Додеканезькі ос-тровй.
дод&е [6363] 1. п 1) шахрайство, крутійство; обман; вйкрут, вйверт; хй-трощі; вйтівка; 2) спорт, фінт; обманний рух; 3) розм. хйтра штука; 4) розм. план; прийом, спосіб; 2. V 1) вивертатися, викручуватися; 2) ухилятися; уникати; хитрувати; 3) робйти обманний рух, обводити; 4) шахраювати, виляти, крутйти; 5) ховатися (від переслідування); 6) ітй крадькома (непомітно) (за кимсь); 7) рухатися (сновигати) тудй й сюдй; 8) фот., кін. одержувати комбіновані зображення.
додвег ['6363а] п 1) хитрун; ловкач; шахрай, пройда; 2) амер. реклама, рекламне оголошення; 3) амер. кукурудзяний коржик.
дод&егу ['бзбзап] п шахрайство, крутійство.
дод&ІП£ І'сІОСІЗП]] п 1) ухилення від удару (бокс); 2) кін., фот. одержання комбінованого зображення.
дод§у ['60631] аф 1) спрйтний, ме-ткйй, винахідливий; 2) шахраюватий; нечесний; 3) розм. хйтрий, дотепнйй.
Подіє ['боиді] п ж. ім'я Ддуді (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
Водо [боибои] п ж. ім'я Дбудо (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
додо ['боибои] п (рі бобоез, бобоз) 1) тупйця; відстала людйна; 2) ав. розм. курсант школи аеродромних фахівців.
дое [бои] п самйця (оленя, лані, зайця, кролика тощо).
доег ['би:а] п 1) діяч, творець; 2) виконавець; Не із а ~, поі а іаікег він любить діяти, а не базікати; 3) розм. шахрай, обманщик, ошуканець; 4) агент; довірена особа; уповноважений.
доезкіп ['боизкіп] п 1) оленяча шкіра; 2) замша; 3) бавовняна тканйна з одностороннім начосом, кастбр.
доЛГ [бо£] V 1) знімати, скидати (одяг); 2) : Ю ~ опезеІГ роздягатися; 3) відкидати; відмовлятися; здйхува-тися (чогось).
доГГег ['бз£а] п текст. 1) знімач; 2) збирач начосів (барабан).
до& [дод] 1. п 1) собака, пес; 2) самець (вовка, шакала, лисиці); 3) знев. падлюка, негідник; діну ~ гидкйй пес; 4) розм. хлопець, парубок; сиппіп£ (зіу) ~ хитрун; Іаху ~ ледар; 5) рі амер. розм. ноги; 6) рі (іЬе ~з) розм. змагання хортів; 7) рі залізна решітка для дров (у каміні); 8) тех. хомутик; зуб (муфти); защіпка; 9) астр. : Огеаі (Огеаіег) Е). сузір’я Велйкого Пса; Іліііе (Ьеззег) б. сузір’я Малого Пса; < ~ зЬо\у вй-ставка собак; військ, розм. огляд стану ніг; Ьоі ~ амер. бутерброд з гарячою сосйскою; Іо §о Ю ііте ~з розорйтися, пітй прахом; іо Ьеір а Іате ~ оуєг а зіііе допомогтй комусь у біді; іо іеі 8ІЄЄрІП£ ~8 Ііе не торкатися неприємних питань; іо іеасЬ ап оіб ~ пе\у ігіскз переучувати когось на схилі віку; еуегу ~ Паз Ьіз бау присл. і в наше віконце засяє сонце; у/Ьозе ~ із беаб? що трапилось?; 2. у 1) ходйти слідом; вистежувати, стежити (за кимсь); Ю ~ зтЬ. (зтЬ.’з Гооізіерз) ходйти за кимсь слідом (назирці); переслідувати когось, не давати комусь спокою; 2) нацьковувати собак; зацьковувати; 3) закріпляти; 4) мор. задраювати; іо ~ іі амер. утектй, накивати п’ятами; ~ ту саіз! амер. чорт його берй!, матері його ковінька!
доларе [ 'бодеір] п зоол. бабуїн (мавпа).
до^Ьапе ['дздЬеіп] п бот. кендйр.
до^-Ьее ['додЬі:] п ент. трутень.
до£-ЬеИ ['бздЬеІІ] п гірн. хомут саночника.
ВовЬеггу ['бздЬеп] п неграмотний самовпевнений чинуша (за ім'ям персонажу з комедії Шекспіра «Багато галасу даремно»).
до^Ьетгу ['бодЬеп] п бот. вовчі ягоди.
до^Ьетгу-Ігее ['дздЬеп'їгі:] п бот. дерен, кизйл.
до^-ЬізсиіІ [ '6од,Ьі8ки] п галета (корм для собак).
до&-Ьо1і ['бздЬоик] п тех. відкид-нйй болт (з баранчиком).
до&-Ьох ['бодЬокз] п відділення для собак у багажному вагоні.
до£-ЬгашЬІе ['бзд'ЬгаетЬІ] п бот. 1) шипшйна; 2) дйкий агрус.
до£-саг< ['бздкагі] п 1) дбгкарт (високий двоколісний екіпаж з місцем для собак під сидінням); 2) візок, запряжений собаками.
до§-сЬеар ['6здІ/і:р] 1. аф дуже дешевий; 2. асіу дуже дешево.
до£-со11аг ['бодДзІа] п 1) нашйй-ник; 2) розм. високий жорсткий комір.
до^-даізу ['дзд,деіхі] п бот. стокротка, маргарйтка.
гіо^-гіауз ['бздбеїг] п рі 1) найжар-кіші дні літа; 2) тяжкі часй, чорні дні.
до§е [доидз] п іст. дож.
до§1асе ['бодГеїз] п амер. розм. 1) піхотйнець; піхота; 2) рекрут, новобранець; 3) солдат, рядовйй; 4) солдат, що наздоганяє свою колону.
до&-ґасед ['бодГеїзі] аф з собачою головою.
до^-Ґапсіег ['дзд.Паепзіа) п 1) соба-ківнйк; 2) любйтель собак.
до£-Гешіе1 ['дод,Непі] п бот. ромен смердючий, собача ромашка.
до£-Гі£ІіІ [дздЕаіі] п військ, розм. 1) повітряний бій; 2) рукопашний бій.
до&-Гі$1і ['бодГі/] п іхт. 1) минь; миньок; 2) морський собака (акула).
до&-ґох ['бодГокз] п лис.
довдед ['бздіб] 1. аф 1) упертий, наполегливий; 2) понурий, похмурий; 2. аду жахлйво, страшенно.
довдедіу ['бодідії] аду уперто, наполегливо.
гіо^егіпезз [ 'бздібпіз] п упертість, наполегливість; завзятість.
до£&ег ['бода] п 1) мор. дбггер; двощоглове рибальське судно; 2) геол. середня юра; 3) залізняк.
до££еге1 ['бздагаї] 1. п погані (безглузді) вірші; 2. аф поганий, безглуздий (про вірші).
дегу ['бодоп] п 1) збірн. собаки;
2) брутальна (свйнська) поведінка;
3) амер. розм. пивнйця, шиночок;
4) амер. знев. покидьки; чернь, голота.
(1о££іе [ бзді] див. ду 1.
<108
314
<іо1
(ІО££ІПЄ$8 ['сіздіпіз] п 1) любов до собак; 2) запах псятини.
<ІО££І$Ь ['сіоді/] асі] 1) собачий; 2) розм. стильний, крикливо модний; 3) різкий, сварливий; що огризається.
Дозволе ['сіод'доп] асі] амер. розм. проклятий, чортів, бісів.
Дов-вга$5 ['с1зддга:8] п бот. пирій повзучий.
(к>£-£гаіе ['сіоддгеїі] п камінна решітка для дров.
Довву ['дзді] 1. п 1) собачка, песик; 2) гірн. розм. старший робітник у вугільній шахті; 2. асі] 1) собачий; 2) що любить собак; ~ тап собачник.
Дов-Ьоіе ['дздЬоиІ] п 1) див. сіо^--Ьоизе; 2) гірн. просік.
Дод-Ьоок [ 'сІздЬик] п гайковий ключ.
(к>£-Ьои$е ['сіздЬаиз] п собача буда (будка), конура (тж сІо^-ЬоІе).
(Іоз-ЬиісЬ ['сІздЬліЛ див. до^-Ьоизе.
<І0£-іп-а-Ь1апкеі ['сіодіпз'ЬІаедкіі] п пудинг з варенням.
(1О£-іп-іЬе-таіі£ЄГ ['сЬдіпда'теїпсіза] п перен. собака на сіні.
(Іов-Ьаііп ['сІзд'їзеіт] п спотворена латинська мова, кухонна латинь.
Дов-ІеаД [гсІзд1і:д] п повідець, поводок, ремінець (для собаки).
(Іов-Ііселсе ['сІзд'їаіззпз] п реєстраційне посвідчення на собаку.
Дов-ІісЬеп ['сІод'Іаікеп] п бот. лишайник пельтигера.
<ІО£Ііке ['сіздіаїк] асі] відданий, вірний.
Дов-Іоизе ['дздіаиз] п (рі сіо£-1ісе [-1аі8]) ент. собачий кліщ.
Довша [’сіздтз] п (рі тж до^таіа) 1) догма; 2) церк. догмат; 3) переконання, тверда думка.
Довтаіа ['сіздтзіз] рі від Довша.
Довтабс(аі) [Дзд'тгеГік(зІ)] асі] 1) догматичний; доктринерський; 2) категоричний, безапеляційний; 3) зарозумілий; пихатий; 4) дидактичний.
Довшаіісаііу [Дзд 'шаеіікзіі ] асіу 1) догматично; 2) категорично, безапеляційно; авторитетним тоном.
Довтаіісз [сізд'тзеіікз] п рі (вжив, як зіп%) догматика.
Довліаіівш ['сіздтзіїхт] п 1) догматизм; 2) догматичність.
Довліаіізі ['сіздтзіїзі] п догматик.
Довшаііхе ['сІздтзіаіг] V 1) говорйти категорйчно (безапеляційно); говорйти авторитетним тоном; 2) догматизувати; висувати як догму.
Дов-паіІ ['Дздпеїі] п тех. костйль.
Дов-пар ['Дздпаер] п короткий сон (у кріслі тощо)\ іо іаке а ~ здрімнути, подрімати.
Дов-раг$Іеу ['сІзд,ра:8Іі] п бот. собача петрушка.
Дов-роог ['сізд'риз] ад]ргед. бідний, убогий; голий як бубон.
Дов-го$е ['сІздгоиг] п дйка троянда, (собача) шипшйна.
Дов-заіілоп ['Дзд'заетзп] п іхт. кета, горбуша.
Дов’з-Ьапе ['ДздгЬеіп] п бот. кен-дйр.
Дов’8-еаг [ 'сІодхіз] 1. п загнутий ріжок сторінки; 2. V загинати ріжкй сторінок (у книгах).
До8’$-вга$$ ['Дздгдга:8] див. Дов--Вга88.
Дов-8Іюге8 ['Дзд/з:г] п рі мор. підпори (спускового пристрою).
Дов-$іск ['Дзд'зік] асі] ргесі. розм. поганючий; дуже знесйлений; Ье І8 ~ він почуває себе дуже погано; йому погано.
Дов-зкіп ['Дздзкіп] п лайка (шкіра).
Дов-зіеер ['Дздзііір] п чуткий (сто-рожкйй) сон; сон урйвками.
Дов’з-піеаі ['Дздхтіл] п 1) м’ясо для собак; конйна; 2) падло.
Дов’з-тегсигу ['Дздг,тз:к]ип] п бот. пролісок багаторічний.
Дов’з-позе ['Дздгпоиг] п суміш пйва з ромом (джйном).
Дов’$-рат$Іеу ['Дздг,ра:8Іі] див. Дов--рагеїеу.
Оов’з-Іаіі ['Дздхіеіі] п астр. Мала Ведмедиця, Малйй Віз (сузір'я).
Дов’з-іаіІ ['Дздгіеіі] п бот. гребінник.
Оов-зіаг ['Дздзіа:] п астр. Сйріус (зірка).
Дов’з-іопвле ['Дздгілд] п бот. чорнокорінь.
Дов’з-іооіЬ ['ДздгПі:0] п бот. 1) собачий зуб; 2) свинорйй.
Дов’з-^ііеаі ['Дздг\¥І:1] див. Дов--8га88.
Дов-іав ['Дздіаед] п 1) реєстраційний номер собаки; 2) військ, розм. особистий знак (жетон).
Дов-іелі [’сіздіепі] п розм. 1) неве-лйкий намет; 2) похідний намет на двох.
Дов-ЙгеД ['Дзд'іаїзД] ж# зморений; стомлений як собака.
Дов-іооіЬ ['ДздПі:0] п (рі сіое-іееіЬ [-іі:0]) 1) ікло; 2) архт. орнаментальне мурування з невелйкими вйступа-ми.
Дов-ітее [ 'Дздігі:] п бот. дерен, кизйл.
Дов-ігіск ['сіодіпк] п брудна вйтів-ка; погана послуга.
Дов-ігоі ['сІодігоі] п дрібна рись, дрібнйй клус.
До£-уапе ['Дздуеіп] п 1) жарт, кокарда; 2) мор. флюгер.
Дов-уіоієі ['Дод, уаїзііі] п бот. дйка (собача) фіалка.
Дов-^аісЬ ['Дзд^зЦ] п мор. напів-вахта (від 16-ї до 18-ї або від 18-ї до 20-ї години).
Дов-^еагу [ 'Дзд'^ізп] див. До§--ІігеД.
Дов-ягЬеаі ['Дзд\уі:і] див. Дов-вга$$.
Дов-^оИ [ 'Дзд^И| п (рі Дов~хуо1ує8 [-\уи1уг]) вовк (самець).
Дов-яюоД [’ДздлуиД] п 1) бот. дерен, кизйл; 2) бот. свидйна криваво--червона; 3) деревина кизйлу (свидини).
ДоіІеД [ДзіІД] асі] дурнйй; безумний.
Доііу ['Дзіїї] п серветка.
Доілв ['Ди:ід] 1. п 1) діяння; діло, справа; іЬіз І8 іЬеіг ~ це справа їхніх рук; іЬіз із попе о£ ту ~ я не винуватий; я тут ні при чому; 2) рі дії, діла, справи, вчйнки; поведінка; 3) рі події; §геаі іп Еигоре важлйві події в Європі; 4) рі метушня, галас; 5) розм. прочухан; 6) рі амер. вигадливі страви; приправи; 2. асі] 1) діючий; активний; 2) що йде (у кіно, театрі)\ и/Ьаі’з ~ іо-пі^Ьі? що йде сьогодні ввечері у кіно (у театрі)?
ДоііеД ['ДзіІіД] асі] постарілий, одряхлілий; що вйжив з розуму.
До-й-уоиг8ЄІГ ['Ди:і^о:'8ЄІП п розм. зроблене своїми руками; ~ Ьоокз книги з домоведення (господарювання, крою та шиття, ремонту меблів тощо).
Бої [Доі] п ж. ім 'я Дол (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
ДоІДпішз ['ДоІДгатг] п рі 1) (іЬе ~) пригнічений настрій, депресія; 2) мор. екваторіальна штильова смуга.
Доіе [сіоиі] 1. п 1) (іЬе ~ ) допомога по безробіттю; іо Ье оп іЬе ~ одержувати допомогу; 2) благодійна подачка; 3) роздавання, розподіл (чогось)', 4) доля, фортуна; 5) частйна, частка; 6) поет, горе, скорбота; 7) поет, стогін; іо таке ~ стогнати; 8) юр. злочинний (злий) замір; 9) обман; 2. V 1) неохоче роздавати; скупо видавати; 2) подавати благодійну допомогу.
«іоіеіиі ['доиїїиі] асі] 1) сумнйй, скорботний; меланхолійний; страдницький; 2) хитрий; зловредний.
йоіейіііу ['доиІГиІі] асіу сумно, скорботно; меланхолійно; страдницьки.
(іоіейііз ['доиїйііг] п рі (іЬе ~ ) жарт, страждання, скорбота, хандра.
(іоіепі ['доиїзпі] асі] скорботний, сумнйй.
(іоіегііе [ 'сіоіагаїіі п мін. кристалічний базальт, долерйт.
<1о1іа [’сіоиііз] рі від сіоііит.
боІісЬосерЬаІіс ['сЬІікоике'ГаеІік] асі] мед. доліхоцефальний; довгоголовий.
до-ІіИІе ['скі:, 1111] п розм. ледар, нероба.
(Іоіішп ['сіоиіізт] п (рі сіоііа) велй-кий череп’яний глечик (жбан).
І)ой [сіоі] п ж. ім'я Дол (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
(І0І1 [сізі] 1. п 1) лялька; Рагіз ~ манекен; 2) розм. лялечка (про жінку з ляльковим обличчям)', 3) гарненька дитйна; 4) амер. розм. дівчина, жінка;
доі
315
дот
5) коханка; 2. V 1) наряджати; 2) наряджатися, гарно вбиратися, причепуритися.
доііаг ['доіа] п 1) долар; ійе ~8 гроші, багатство; 2) розм. крона; 3) іст. тапер; 4) песо (тж йагд ~ ); піастр; ієна (англійські назви різних іноземних монет і грошових одиниць); 5) фіз. долар (умовна одиниця радіоактивності); 6) аііг.‘. ~ &ар доларовий дефіцйт.
(Іоііаг-Ьіпі [ 'доІаЬаід] п орн. широкорот австралійський.
до11аг-Л8к ['доіаії/] п іхт. пороно-тус.
йо11і$1і ['доІіД ад] ляльковий, схожий на ляльку.
(іоііор ['доіар] п розм. велйкий кусок (шматок); чимала порція.
ЕМоІІу ['доіі] п 1) ч. ім'я Доллі (зменш, від АдоіГ, Адоірй, Адоірйиз, Ки-ЗоІГ, Кидоірй); 2) ж. ім'я Доллі (зменш, від Оогоїйеа, Оогоїйу).
доііу ['доіі] 1. п 1) лялечка; 2) розм. нечепура; 3) білйзняний валик; рубель; прач; 4) візок для транспортування деталей; 5) кін., телеб. операторський візок; 6) локомотйв вузькоколійної залізнйці, «кукушка»; 7) тех. оправка; 2. ад] розм. 1) ляльковий, дитячий; 2) легкйй, простйй, нескладнйй; 3. V 1) бйти, відбивати прачем (білизну); 2) подрібнювати товкачем (руду); 3) давати вйхід золота (про подрібнену руду).
йоІІу-Ьав ['доІіЬаед] п маленька жіноча сумочка.
доііу-іп ['доіпп] п кін., телеб. «наїзд» (камери).
до11у-оиІ ['доііаиі] п кін., телеб. «від’їзд» (камери).
(іоііу-зіюр ['доіі/ор] прозм. 1) крам-нйця (для матросів); 2) ломбард; 3) позичкова каса; 4) кубло.
йо11у-$1юі ['доіі/оі] п кін., телеб. кадр, знятий під час руху камери.
гіоІІу-ІиЬ ['доІПлЬ] п 1) невелйкі ночви, корйто; 2) гірн. найпростіша відсаджувальна машйна.
сіоішап ['доїтап] п 1) доломан (вид жіночого одягу; гусарський мундир); 2) доліман (турецький одяг).
йоїтеп ['доїтеп] п архл. дольмен, кромлех.
(Іоіотйе ['доіатаїї] п мін. доломіт.
йоІотИіс [,до1а'тіІік] ад] доломітовий.
Ооіогез [да'1о:гі:г] п ж. ім'я Доло-різ, Долорес.
доІогіПс [,до1а'п£їк] ад] скорботний, гіркйй; що викликає страждання.
доіогоиз ['доіагаз] ад] 1) болісний; 2) поет, скорботний, сумнйй, тужлй-вий, страдницький.
йо1о$е [дои'іоиз] ад] юр. зловмйс-ний, із злочйнним наміром.
йоіоиг ['доиіа] п поет, скорбота, сум, журба; страждання, горе.
І)оІрЬ [ск)1£] п ч. ім'я Долф (зменш, від Адоірй, Капдоірй).
(ІоІрЬіп ['доііїп] п 1) зоол. дельфін; 2) причальна тумба; 3) спорт, дельфін (спосіб плавання).
доІрЬіп-Лу ['доИшЯаі] п ент. чорна попелйця.
ОоІрЬііз ['доИаз] п ч. ім'я Долфус (зменш, від Адоірйиз).
гіоіі [доиіі] п дурень, йолоп, телепень.
гіо11І8Ь ['доиііі/] ад] придуркуватий, обмежений, тупйй.
доШ$Ьпе$$ ['доиііі/піз] п недоумкуватість, обмеженість, тупість.
Волі [бот] п 1) ч. ім'я Дом (зменш, від Оотіпіс(к)); 2) церк. ваше (його, їх) преосвященство, ваша превелебність; 3) дон (титул).
йот [бот] п кафедральний собор.
сіопіаіп [да'теїп] п 1) володіння; територія; 2) маєток; 3) галузь, сфера; поле діяльності (знань); іп ійе ~ оГ Іііегаїиге (зсіепсе) у галузі літератури (науки).
(кипаіпіаі [да'теїпіаі] ад] що стосується маєтку; що належить до маєтку.
сіотаї ['доитаї] ад] домашній; що стосується дому.
дотдапіеі [бот'давшої] ад] казковий палац морського чародія.
йоте [доит] 1. п 1) купол, баня; склепіння; 2) купол астрономічної обсерваторії; 3) поет, велйчна споруда (будівля); 4) жарт, голова, макітра; 5) тех. ковпак (цистерни); сухопарник (тж 8іеат -);<*- досіог жарт, лікар-психіатр; ~ Іатр плафон (у вагоні тощо); 2. V 1) увінчувати куполом (банею); 2) височіти куполом (банею); 3) надавати куполоподібної (банепо-дібної) форми.
сіотесі [дошле!] ад] 1) з куполом (з куполами, з банями); 2) куполоподібний, банеподібний; 3) опуклий, вйпу-клий.
Вошезйау Воок ['диітгдеіЬик] іст. кадастрова кнйга, земельний опис Англії (здійснений Вільгельмом Завойовником у 1086 р.).
Йоте8ііс [да'тезіїк] 1. п 1) слуга; наймичка; домашня робітнйця; 2) рі товари вітчизняного виробнйцтва; 3) амер. прості бавовняні тканйни; 2. ад] 1) сімейний, домашній; ~ зег-уапі домашня прислуга; 2) внутрішній; 3) місцевий, вітчизняний; ~ ^оодз вітчизняні товари; 4) свійський, ручнйй; ~ апітаіз свійські тварйни; 5) що любить сімейний (домашній) затишок.
йотезІісаЬІе [да'тезІїкаЬІ] а# що піддається прирученню (одомашненню).
йотеБіісаІе [да'те8Іікеіі] V 1) прищеплювати любов до домівки; 2) навчати ведення господарства; 3) приручати, одомашнювати (тва
рин); 4) акліматизувати; 5) переймати (звичаї).
Йоте8ііса1іоп [дауте8іґкеі/п] п 1) любов (звйчка) до рідної домівки (до сімейного життя); 2) приручення (тварин); 3) акліматизація, культивування (рослин).
йоше8ІісіІу [,дошпе8'1і8ііі] п 1) домашнє (сімейне) життя; 2) любов до сім’ї (домівки); 3) сімейність; хазяй-новйтість; 4) рі домашні (сімейні, господарські) справи.
дотеіі [дои'теї] п напівшерстяна тканйна.
йошіс(аі) ['доитік(аі)] ад] 1) банеподібний, куполоподібний; склепінчастий; 2) купольний, баневий, з банями.
йотісіїе ['дотізаіі] 1. п 1) юр. постійне місце проживання; 2) місце платежу за векселем; 2. V 1) поселйти на постійне проживання; 2) мати постійне місцеперебування; 3) ком. позначити місце платежу за векселем.
йотіпа ['дотіпа] п (р/дотіпае) ігуменя монастиря.
йотіпае ['дотіпі:] рі від дотіпа.
йотіпапсе ['доттапз] п панування, переважання, перевага; вплив.
йотіпапі ['дотіпапі] 1. п 1) домінанта, основна ознака; 2) мат. домінанта; 3) муз. домінанта; 2. ад] 1) панівний, основнйй, переважаючий, переважний; 2) правлячий, найвпли-вовіший; 3) панівнйй над місцевістю, що підноситься (височйть) над (чимсь); 4) біол. домінантний; домінуючий, основнйй; ~ сйагасіег основна ознака.
йотіпаіе ['доттеи] V 1) панувати, володарювати; 2) домінувати, переважати; 3) стрймувати, угамовувати; 4) цілком поглинати, заволодівати; 5) височіти, панувати над місцевістю.
йотіпаііоп [,дотГпеі/п] п 1) панування; перевага; 2) влада, володарювання; 3) рі церк. власті; 4) стрйму-вання (почуттів).
йошіпаіог ['дотшеїіа] п правйтель; володар.
йошіпеег [,доті 'та] V 1) правити деспотично; безроздільно володарювати; панувати; 2) попихати; 3) височіти, панувати над місцевістю, домінувати.
йоттеегіпв [, доті 'топі]] ад] 1) деспотичний, владний; що не допускає заперечень; 2) зарозумілий; 3) панівнйй; що підноситься (височйть) над місцевістю; що домінує; 4) командний.
йошіпіаі [да'тіпіаі] ад] майновйй.
Воттіс [ дотіпік] п ч. ім'я Ддмі-нік.
Вотіпіса [,доті'пі:ка] п 1) ж. ім'я Домініка; 2) геогр. н. острів Домініка.
йотіпісаі [да'ттікаї] ад] церк. 1) господній, христовий; 2) недільний; ~ дау неділя.
Бот
316
доо
ІЗопйпісап [дз'тіткзп] 1. п домініканець; домініканка; 2. аф домініканський; ~ КериЬІіс Домініканська Республіка.
дотіпіе 1 ['допит] п шотл. шкільний учитель.
дотіліе II ['дошиті] л амер. пастор; священик.
дотіліол [дз'тіпрп] п 1) домініон; 2) суверенітет; суверенне право; суверенна влада; 3) ріволодіння, землі (короля); маєток, вотчина (феодала); 4) юр. майно; право володіння; 4 6. дау день проголошення домініону (в Канаді 1 липня).
(кипіло ['дзгтпои] п (рі дотіпоез) 1) доміно (маскарадний костюм); 2) маска, учасник маскараду; 3) кость доміно; 4) рі доміно (гра); < іі’8 -\уйЬ Ьіт тепер йому каюк.
Лотілоед ['дзттоид] аф одягнений у доміно (маскарадний костюм).
Вол [доп] л 1) ч. ім'я Дон (зменш, від Оопаід); 2) геогр. н. р. Дон.
доп [доп] 1. л 1) ватажок, лідер; проводир; 2) розм. майстер; 3) розм. викладач (в Оксфорді і Кембриджі); 2. V надівати; іо ~ опезеІГ одягнулися.
Оопаї ['допі] л ч. ім'я Донал.
Оопаід ['дзпід] л ч. ім'я Ддналд, Донал ьд.
Оопаїда ['дзпзідз] л ж. ім'я До-налда.
Оопаїдіпа [,допої'ді:пз] л ж. ім'я Доналдіна.
допагу ['доипоп] л подарунок, пожертва.
Вола! ['доипаеі] л ч. ім'я Доунат.
Волаіа [ 'доипоіо] л ж. ім 'я Доуната. допаїагу ['доипоіоп] л юр. одержувач.
долаіе [дои'пеїі] V 1) дарувати; 2) амер. жертвувати.
долаїіол [дои'пеї/п] л 1) дар, пожертва, пожертвування; 2) юр. документ про дарування, дарча.
долаііуе ['доипоііу] 1. л 1) дар, дарунок; пожертва; 2) церк. бенефіція, пожертвування; 2. ад] дарчий; пожертвуваний.
долаїог [дои'пеїіо] л дародавець, дарувальник, жертводавець.
долаїогу ['доипоіоп] л особа, що одержує подарунок (пожертву).
Волаіиз [до'пеїіоз] л ч. ім'я Доней-тус.
доле [длп] 1. ад] 1) зроблений, виготовлений; укладений; складений; ~ іп Чкгаіпіап укладений українською мовою (про словник тощо); 2) добре приготований; просмажений; ~ Ю ішп чудово приготований; 3) стомлений; знесилений (часто ~ ир); 4) розм. оЬ-дурений, обманутий, ошуканий (тж ~ Ьгодуп); 4 ~ Гог розорений, зруйнований; приречений, пропащий, кінчений; убитий; ~ (\уііЬ уои)! гаразд!, зго
да!; Ьауе ~! годі!, досить!; \ує11 ~! добре!, браво!, молодець!; 2. р.р. від до П.
долее [дои'пі:] л юр. 1) особа, що одержала подарунок; 2) особа, наділена повноваженнями.
ОолеваІ ['дзпі,дз:1] л геогр. н. До-негол (місто і графство Ірландії).
дол^ [дод] 1. л звук дзвона; 2. у звучати (про дзвін), дзвеніти.
дол&а ['доддз] л геол. ущелина, межигір’я; глибоке висохле річище.
дощол ['дзпдззп] л головна вежа замку.
Вол Лиал [дзп'дзизп] л 1) ч. ім'я Дон Жуан; 2) перен. донжуан, спокусник, залицяльник.
долкеу ['дздкі] л 1) осел, віслюк;
2) (О.) амер. осел (емблема демократичної партії); 3) дурень, осел; Ю іаїк іке Ьіпд 1е§ оії а ~ розм. запаморочити комусь голову своїм багатослів’ям.
допкеу-ел£Іле [ 'дздкі,епдзіп] л тех. допоміжнйй двигун.
долкеу-]аскеі [ 'додкі,дзгекії] л на-півпальто.
долкеу-рилір ['дздкірлтр] л допоміжнйй (паровйй) насос.
Волл [доп] л ч. ім'я Дон.
Воппа [допз] л ж. ім'я Дон(н)а.
доппа ['допз] л 1) донна; 2) пані, мадам.
Воппіе ['дзт] л ч. ім'я Доні (зменш, від Оопаід).
доппізк ['дзт/] ад] 1) педантйчний; академічний; 2) манірний; бундючний.
Воллу ['дзт] л ч. ім'я Доні (зменш, від Оопаід).
ВоппуЬгоок ['дотЬгик] л 1) геогр. н. м. Ддннібрук; О. Еаіг щорічний ярмарок в Ддннібруку (поблизу Дубліна); 2) шумне зборище; гамір, гармйдер.
допог ['доипз] л 1) юр. жертводавець; 2) мед. донор.
до-по(1ііп£ ['ди:уплОід] 1. л нероба, ледащо, лобур; 2. ад] лінйвий, бездіяльний, гультяйський.
до-пои^іі ['ди:пз:1] л розм. нероба; ні до чого не здатна людйна.
Вопоуап [’дзпзузп] л ч. ім'я Ддно-ван.
Вол (?иіхоІе [дзп'к^ікззі] л ч. ім'я Дон Кіхдт.
доп’і [доипі] розм. (скор. від до поі) 1) не треба, не робіть, годі; 2) вживається також як іменник у значенні заборона: І ат іігед оГ уоиг ~8 мені набрйдли ваші заборони.
дооЬ [ди:Ь] л бот. свинорйй.
доодіе ['ди:д1] 1. п розм. 1) бовдур, лобуряка; 2) закарлючка; безглуздий малюнок; 2. у розм. 1) машинально малювати; 2) обдурювати; 3) грати на волйнці.
доодІе-ЬотЬ ['ди.дІЬзт] п військ, розм. літак-снаряд.
доодіе-заск [дшдізаек] п волинка (музичний інструмент).
дооЬіскеу ['ди:Ьікі] л розм. пристрій.
<1оо1 [ди:1] п віха, тйчка.
доош [ди:т] 1. л 1) доля, фатум; 2) загйбель, фатальний кінець; 3) статут; декрет; 4) юр. вйрок, засудження; обвинувальний вйсновок; 5) рел. стра-шнйй суд; ІЬе дау оГ ~ день страшного суду; 2. у 1) прирікати, засуджувати (на — іо); ухвалювати обвинувальний вйрок; іо Ье ~ед Іо деаіЬ бути засудженим до страти; 2) амер. визначати розмір податку (штрафу); штрафувати за несплату податку.
(кюліаве ['дштідз] п амер. 1) розмір податку з особи, що ухиляється від його сплати; 2) штраф.
ОоотЬоок ['ди.тЬик] л іст. судебник короля Альфреда.
доотед [ди:тд] ад] приречений; засуджений.
доотйіі ['ди:т£и1] ад] фатальний.
доотз [ди:тх] аду шотл. дуже, вкрай; страшенно.
доотздау ['ди.тхдеї] л 1) рел. судний день, день страшного суду; 2) кінець світу; 3) юр. день суду, день вй-року суду; < О. Воок кадастрова кнйга; іо и/аіі ііП ~ чекати без кінця-краю (до другого пришестя).
доолізліал ['дигтатюп] л (рі доот$-теп [-тзп]) суддя.
доотзіег ['дштзіз] л 1) оповісник у суді; 2) суддя.
доот-ігее ['ди.тігі:] л іст. дерево, що правило за шйбеницю.
(іоог [до:] л 1) двері; дверцята; Ьаск ~ чорний хід; іо ап$\уег іЬе - відчинйти двері (на дзвінок, стук); Ю зЬиІ (іо СІО8Є) іЬе ~ ироп зтЬ. зачинйти двері за кимсь; заборонити комусь приходити; 2) перен. домівка, квартира, приміщення; іп ('уііЬіп) у приміщенні, вдома; оиі оГ (\¥ІіЬоиІ) ~8 на вулиці, на свіжому повітрі; пехі ~ сусідній бу-дйнок, у сусідньому будйнку, по сусідству, поблизу, недалеко, поруч; іЬеу ііує пехі ~ іо и$ вонй живуть у сусідньому будйнку; 3) двернйй отвір; 4) тех. заслінка; 4 Іо Ье пехі ~ Ю Ьапкгирсу бути на межі банкрутства; ЬеЬіпд сіозед ~8 за зачйненими (за-крйтими) дверйма; іо іау 8тіЬ. аі 8тЬ.’8 ~ звинувачувати когось у чомусь.
доог-ЬеІІ ['дз:Ье1] п двернйй дзвінок. доог-са$е ['дз:кеіз] п одвірки.
доог-йгате ['дз:й*еіт] л дверна рама, одвірки (тж доог-са8е).
доог-ЬалдІе ['дз:уЬаепд1] л дверна ручка.
доог-кеерег ['дз:,кі:ра] п 1) швейцар, сторож; 2) амер. комендант будйнку конгресу.
доог-клоЬ [ 'дз:пзЬ] п кругла дверна ручка.
д(Ю
317
доз
доог-кпоскег ['дз:,пзкз] л дверний молоток.
дооппап ['дз:тзп] л (рі доогтеп) див. сіоог-кеерег.
доог-таі ['дз.тгеї] л 1) підстилка (доріжка, килимок) для витирання ніг (біля дверей); 2) безвільна (безхарактерна, слабодуха) людйна.
доог-топеу ['дз:,тлпі] л плата за вхід.
доог-паіі [ 'дз:пеі1] л дверний цвях; < деад аз а ~ без будь-яких ознак життя; сІеаГ ав а ~ глухий, як пень; дитЬ аз а ~ німий, як риба.
доог-ріаіе ['дз:р1ей] л табличка на дверях (з прізвищем мешканця).
доог-розі ['дз:роивІ] л одвірок, доог-зіер [ до:в1ер] л поріг.
доог-зіопе ['дзгвіоип] л кам’яна плита (ґанку).
доог-зіор ['дзгвіор] л дверна пружина.
доог-іо-доог ['дзтз'дз:] аф\ - заіез-тап торговий агент.
доопуау ['дз:\уеі] л 1) вхід у приміщення; дверний отвір; 2) перен. шлях, дорога (до чогось).
доог-луеед ['дз:\уі:д] л бот. спориш.
доогуагд ['до: ]а:д] л амер. палісадник.
йор [дзр] л 1) мідний затискач; 2) бренді з виноградної шкірки; 3) кніксен, уклін.
йоре [сіоир] 1. л 1) паста; густе мастило; 2) ав. аеролак; 3) допінг; 4) розм. наркотик, дурман, опіум; 5) розм. наркоман; 6) розм. таємна інформація про коня (на скачках); 7) фальшиві відомості, обман, обдурювання; 8) розм. телепень, бовдур; ідіот; 9) хім. поглинач; 10) тех. присадка; 2. V 1) наносити пасту, лакувати; 2) розводити; підмішувати; фальсифікувати; 3) давати наркотики (допінг); одурманювати; 4) розм. розгадувати; рознюхувати; передбачати; 5) тех. заливати пальним; 6) покривати аеролаком; 7) тех. додавати присадки.
доре-Пепд ['доирб.пд] л розм. наркоман.
дореу ['доирі] ад] розм. 1) млявий, напівсонний, одурманений; 2) одурманюючий; наркотичний.
(Іоріїщ ['сіоиріг)] л 1) допінг; 2) розводження, підмішування; 3) покриття аеролаком; нанесення захисного покриття.
доррег ['дзрз] л баптист (голландський).
Бог [до:] л ж. ім'я Дор (зменш, від Богееп).
дог [до:] л 1) комаха, що дзижчйть під час польоту; 2) жук-гнойовйк; 3) глузування.
1>ога ['дзтз] л 1) ж. ім'я Дора (зменш, від Богогіїеа, Еисіога, Тйеодо-
га); 2) закон про оборону (в Англії); 3) німецька укріплена лінія в Італії (під час 2-ї світової війни).
Богадо [дз'га.дои] л 1) астр. Золота рйба (сузір'я); 2) (д.) іхт. кори-фена.
Богаїіпда [,дз:гз'1іпдз] пж. ім'я]\о-ралінда.
Богап ['дзтзп] л ч. ім'я Доран.
Богаппе [,дз:г'геп] л ж. ім'я Доран.
дог-ЬееіІе ['дз:,Ьі:11] л жук-гнойовйк.
Богсаз |'дз:кзв] л 1) ж. ім'я а) Дор-кас; б) бібл. Серна; 2) англійське благодійне товарйство для бідних.
Боге [сіо:] л ж. ім'я Дор (зменш, від Бога, Богееп, Богів).
Оогееп [<іо'гі:п] л ж. ім'я Дорін.
Богеііа [до'геіз] л ж. ім'я Дорета. Богеііе [сіо'геї] л ж. ім'я Дорет. догЬа^к ['<іо:Ьо:к] л орн. дрімлюга. Оогіап ['<іо:гюп] 1. л 1) ч. ім'я До-ріан; 2) дорієць; 2. асі) іст. дорійський.
Оогіс ['сіопк] 1. л дорійський говір (діалект); місцевий діалект; іо зреак опе’з паііуе ~ розмовляти місцевою говіркою; 2. ад] 1) дорійський, дорйч-ний; ~ огсіег архт. дорйчний ордер; 2) провінційний (про вимову); місцевий (про діалект).
Оогісе ['догів] л ж. ім'я Доріс.
Оогіз ['догів] л ж. ім'я Доріс.
Богііа [,дз:'гі:1з] л ж. ім'я Доріта.
Богкіп& ['до:кіі]] л доркінг (порода курей).
догт [до:т] л розм. (скор. від дог-тйогу) спальня.
догтапсу ['дз:тзпві] л 1) дрімота; 2) стан бездіяльності; 3) біол. стан спокою (насіння); 4) сплячка (тварин).
доппапі ['до:топі] аф 1) дрімаючий, сплячий; 2) тйхий, спокійний; 3) бездіяльний, пасйвний, прихований; 4) потенційний; 5) біол. що перебуває в стані спокою (про рослини); 6) що перебуває у (зимовій) сплячці (про тварин); < ~ ЬоК тех. утоплений болт; ~ \¥Іпдо\¥ мансардне (слухове) вікно.
догтег [дз:тз] л 1) слухове (мансардне) вікно (тж догтег-\¥Іпдо\¥); 2) почивальня.
догтісе ['до.таїв] рі від догтоизе.
догтіїіоп [дз:'ті/п] л 1) сон; 2) засинання; 3) смерть уві сні; тйха безболісна кончйна; 4) рел. смерть.
догтйіуе ['до.ттіїу] 1. л снотворне;
2. асі] снотворний.
доппііогу ['дз:тійт] л 1) спальня; спальна кімната; спочивальня; 2) дортуар; 3) студентський гуртожиток; 4) жарт, робітнйче селище; 5) кладо-вйше.
догтоизе ['до:таив] л (рі догтісе) 1) зоол. вовчок, соня; 2) сплюха, соня; сонлйва людйна.
дотіск ['дз:тк] п важка драпірувальна (скатеркова) тканйна.
БогоіЬеа [.дзгз'Оіз] п ж. ім'я До-ротея.
БогоІЬу ['дзгзОї] п ж. ім'я Дорогі (зменш, від БогоіЬеа); ~ Ьа$ дамська сумочка.
Боггіе [ дзп] л ж. ім 'я Дорі (зменш, від Е>ога, Оогееп, Богів, БогоШу).
Боггіз ['дзпв] п ж. ім'я Доріс, догза ['дз:вз] рі від догвит.
догзад ['дз:ваед] асіу анат. в напрямі спйни.
догзаі ['дз:вз1] 1. п 1) спиннйй плавець (у риби); 2) анат. спиннйй хребець; 2. асі] 1) анат. спиннйй, дорсальний; верхній; 2) фон. дорсальний (про артикуляцію).
догзе [дз:в] п молода тріска.
БогзеЦзіїіге) ['дз:вн(/із)] п геогр. н. Ддрсет(шир).
догзіГегоиз [до: віЬгзв] аф 1) бот. прикріплений тйльною частйною; 2) зоол. несучий на спйні (про равлика тощо).
догвит ['дз:вот] л (рі догза) 1) спй-на; 2) тйльна частйна.
Боїгіїу ['дз:0і] п ж. ім'я Дорті (зменш, від БогоіЬу).
догу ['доті] л 1) амер. легка рибальська плоскодонка; 2) зоол. сонце-вйк.
доза^е ['доивідз] п 1) дозування; 2) доза; 3) доливання.
дозе [доив] 1. л 1) доза; 2) частка, порція; 3) інгредієнт, що додається до вина; 4) розм. венерйчна хвороба, гонорея; 2. V 1) дозувати; давати дозами; 2) лікувати велйкими дозами ліків; 3) приймати ліки; 4) додавати інгредієнти (до вина).
Бозіа ['доивр] л ж. ім'я Дбусія (зменш, від ТТіеодовіа).
дозітеїег [дои'вітіїз] л 1) тех. дозатор; 2) фіз. дозйметр, лічйльник Гейгера; регвопаї ~ індивідуальний дозйметр.
дозітеігіс [.доиві'теіпк] аф фіз. дозиметрйчний.
дозітеїгу [дои'вітіїп] л фіз. дозиметрія; гадіаііоп ~ дозиметрія випромінювання.
дозіпз [доивп]] л с. г. піджйвлення (рослин); внесення добрив частйнами.
дозз [дзв] 1. л 1) ліжко, койка (в нічліжці); 2) сон; 2. V 1) розм. ночувати (в нічліжці); 2) спати; 3) розм. буцати; 4) кидати (жбурляти) на землю (тж ~ дои/п).
доззаі ['довзі] л 1) церк. завівтарна завіса; 2) накидка на спйнку крісла.
доззег ['довз] л 1) корзйна, короб; 2) розм. нічліжник.
дозз-Ьоизе [довЬаив] л розм. нічліжний будйнок, нічліжка.
доззіег ['довіеі] л фр. юр. досьє; справа.
(І08
318
<1ои
(ІО$$І1 ['<50811] п 1) мед. тампон з корпії; 2) друк, подушечка для стирання фарби.
Воі [доі] п ж. ім'я Дот (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
бої [доі] 1. п 1) крапка; 2) цяточка; 3) крйхітка, малятко; крихітна істота; 4) розм. грудочка; 5) посаг, придане; іо соте оп ІЬе ~ прийти хвилина в хвилину; іп іЬе уеаг ~ давним-давно; 2. у ставити крапку; позначати пунктиром; усівати; ІЬе 8ку \уа8 ~іед \¥Іій 8іаг8 небо було усіяне зірками.
(Іоіазе ['доиіідз] п 1) старече слабоумство; 2) обожнювання; сліпа любов.
доі-апй-саггу-опе [ 'доіоп 'кгеп\улп] п 1) перенесення в наступний розряд (при додаванні); 2) жарт, учитель арифметики.
(1оі-аш1-(1а$Ь [ 'дзіоп'дге/] п крапка і риска; ~ сосіе азбука Морзе.
(1оі-аш1-8о-опе ['дзіоп'доихулп] п 1) кульгаюча хода; 2) каліка на дерев’янці; кульгавий, кривий.
гіоіаггі ['доиіод] 1. п старий дурень; старйк, що вйжив з розуму; 2. асі] 1) одряхлілий; що вйжив з розуму; що впав у дитйнство; 2) згнйлий, струхлявілий (про дерево).
(іоіаііоп [дои'іеі/п] п 1) пожертвування, пожертва; 2) вклад.
сіоіе [доиі] V 1) упасти в дитйнство; терпіти від старечого слабоумства; 2) любйти (кохати) до нестями; 3) в’янути, гнйти (про дерево тощо).
(ІоіЬ [сіл©] V заст. форма 3-ї особи 8Іп& ргез. дієслова іо сіо.
(Іоііпз ['доиіп]] аф 1) що терпить від старечого слабоумства; 2) що любить (кохає) до нестями (сліпо).
(1о<і$Ь ['доиіі{] асі] дурнйй, легковажний.
(Іоііесі [ доіід] аф 1) поцяткований; 2) позначений цятками; пунктйрний; ~ Ііпе пунктйр, пунктйрна лінія.
(ІоНег ['дою] п мор. прйлад для навчання наводити гармату.
(кШегеї ['дзігої] п 1) зоол. сйвка; 2) розм. йолоп, бовдур, дурень; 3) розм. трухляве (гниле) дерево.
ЕІоНіе ['дон] п ж. ім'я Доті (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
«іоіііе ['дзії] п рештки тютюну, попіл (в люльці).
гіоіігеї ['дзігої] див. доііегеї.
І>оПу [ дЗІ1] п ж. ім'я Доті (зменш, від ОогоіЬеа, ОогоіЬу).
гіоііу ['дзії] асі] 1) крапчастий, поцяткований; крапковйй; 2) розм. якйй кульгає (шкандибає); нетвердйй на ногах; 3) не при своєму розумі, недоумкуватий.
доіу ['доиіі] аф розм. гнилйй, трухлявий (про деревину).
(ІоиЬІе ['длЬІ] 1. п 1) подвійна кількість; 2) двійнйк; дублікат; копія;
3) прототйп, прообраз; 4) театр, актор, що виконує у п’єсі дві ролі; дублер; 5) дупель (доміно); 6) дуплет (більярд); подвійний удар; 7) дублет; 8) рі парна гра (теніс); 9) двійка (веслування); 10) спорт, два вйграші (два програші) підряд; 11) військ, швид-кйй крок; аі іЬе ~! бігом руш! (команда); 12) вйверт, вйкрут, хйтрощі; 13) складка, згин; 14) складений удвоє предмет; 2. аф 1) подвійний, подвоєний; здвоєний; що складається з двох частйн; ~ Ьед двоспальне ліжко; ~ іта§е телеб. подвійне зображення; ~ 8Є88ІОП8 заняття у дві зміни (в школах); ~ сгорріп£ два урожаї на рік; 2) парний; 3) двоякий, двоїстий; ~ асі-уапіа^е двояка вйгода; 4) удвічі більший, посилений, двійчастий; ~ Ьіапкеї двоспальна ковдра; 5) двозначний; 6) двоєдушний, двоїстий; ~ §ате двоїста гра, дволйчність, лицемірство;
7) бот. махровий, повний; < ~ Ьоііег пароварка; ~ 8піре зоол. дупель; 3. асіу 1) вдвічі, вдвоє, подвійно; іо рау ~ платйти вдвічі дорожче; іо ріау ~ лицемірити; 2) удвох; парою, попарно; Іо гіде ~ їхати удвох (на одній коняці); іо 8ее ~ двоїтися в очах (у п'яного); 4. V 1) подвбювати(ся); збільшуватися) удвічі; зростати удвічі; 2) бути удвічі більше, переважати удвічі; 3) військ, здвоювати (ряди); 4) театр. виконувати дві ролі; бути дублером; дублювати (в кіно); 5) заміщати; 6) згинати (складати) вдвічі (тж ~ ир); 7) мор. обходити (обгинати) (мис); 8) підбивати, підшивати ще одйн шар; 9) вселяти другого мешканця, ущільнювати; 10) військ, рухатися швидкйм кроком; бігти; 11) запланувати слід, робйти петлі, петляти; збивати з сліду; 12) хитрувати, обманювати, виляти; 13) повторювати; 14) робйти дублікат; □ ~ Ьаек відгинати, загинати; ~ іп
згинати, підгинати, складати вдвічі; ~ ир згинатися, скарлючити(ся); складати вдвічі; ~ ироп обійтй, оточйти; брати під перехресний вогонь.
(ІоиЬІе-асііпз [ 'длЬІ, аекіїд ] аф тех. подвійної дії.
(ІоиЬІе-ахе ['сІлЬІаекз] п двогбстра (гостра з обох боків), двосічна сокйра.
гіоиЬІе-ЬаггеІІегі ['длЬІ, Ьаегзід] аф 1) двоствольний; ~ §ип двостволка, 2) двозначний.
(1оиЬ1е-Ьа$8 [ 'длЬІ'Ьев] п муз. контрабас.
<1оиЬІе-Ье<1<іе<1 [ 'длЬ£ Ьедід] аф з двоспальним ліжком, з двома ліжками; дволіжковий (номер в готелі).
(ІоиЬІе-ЬепІ [ 'длЬІЬепі] аф зігнутий удвоє.
(1оиЬ1е-Ьгеа$Іе(1 [длЬ1'Ьге8Іід] аф двобортний (піджак тощо).
(1оиЬ1е-сЬаг£е ['длЬІ'1]а:дз] у заряджати подвійним зарядом.
(ІоиЬІе-сопсауе ['длЬІ'кзпкеїм] аф опт. двоввігнутий.
доиЬІе-сопуех ['длЬІ'кзпуекз] аф опт. двоопуклий.
(іоиЬ1е-сго$$ І [ 'длЬІкгзз] п розм. обман, хйтрість, вйверт.
(1оиЬІе-сго8$ II ['длЬГкгз8] у розм. обманювати, обдурювати; ошукувати.
(іоиЬіе-деаіег [ 'длЬІ 'ді :1з] п обманщик, лицемір; двоєдушна (лукава) людйна, дворушник.
(ІоиЬІе-сіеаііпз ['длЬ1'ді:1іт]] 1. п обман, лицемірство; дволйчність, лукавість; дворушництво, подвійна гра; 2. аф лицемірний, лукавий, двоєдушний, дворушницький.
(ІоиЬІе-дескег ['длЬІ'деко] п 1) мор. двопалубне судно; 2) розм. двоповерховий автобус (тролейбус); 3) ав. біплан; 4) розм. тришаровий бутерброд.
4оиЬ1е-4уе ['длЬГдаї] у 1) пофарбувати двічі; 2) перен. покрйти не-змйвною ганьбою.
(ІоиЬІе-дуед ['длЬІ'даїд] аф 1) двічі пофарбований; просочений фарбою; 2) перен. покрйтий незмйвною ганьбою; закоренілий, запеклий.
(ІоиЬІе еа§1е ['длЬІ'ігдІ] п 1) двоголовий орел; 2) амер. золота монета вартістю 20 доларів.
(ІоиЬІе-едзед ['длЬІ'едзд] аф 1) гострий з обох боків, двогбстрий; 2) що допускає подвійне тлумачення.
(ІоиЬІе-ешіег ['длЬ1,епдз] п двокін-цевий інструмент, двосторонній інструмент.
гіоиЬіе-епігу ['длЬІ'епіп] п подвійна бухгалтерія.
4оиЬ1е-еуепІ [ 'длЬІі'уепі] п спорт. двоєборство.
(1оиЬ1е-Е ['длЬІ'еТ] аф військ, розм. абсолютно непридатний для військової служби.
(ІоиЬІе-ґасе ('длЬНеіз] «дворушник (тж доиЬІе-деаІег)
гіоиЬІе-Гасегі ['длЬ1£еі8І| аф 1) дво-лйчний; нещйрий; 2) двобічний, двосторонній (про тканину); ~ Ьаттег тех. дволббний молот.
4оиЬ1е-Гіг8< [ 'длЬ1'£а:8і| п 1) диплом першого ступеня з двох спеціальностей; 2) випускнйк університету з дипломом першого ступеня з двох спеціальностей.
гіоиЬІе-^ап^ег [ 'длЬІ 'даеддо] п дух живої людйни; двійнйк.
доиЬІе-Ьапдед [ 'длЬ1,йжпдід| аф 1) дворукий; 2) з двома рукоятками; 3) що працює з помічником; 4) дво-лйчний, фальшйвий.
доиЬІе-Ьеагіегі ['длЬІ,Ьедід] аф двоголовий.
(ІоиЬІе-Ьеадег ['длЬ1,Ьедз| п амер. 1) поїзд на подвійній тязі; 2) два матчі, зіграні підряд в одйн день тйми ж командами.
дои
319
Боу
(ІоиЬІе-ІіеагІесІ ['сІлЬІ, Ьа:1і<і] асі] двоєдушний, лицемірний.
(кшЬІе-Іеагіед ['длЬІДедід] ад] друк. набраний на подвійні шпони.
(ІоиЬІе-Іоск ['сІлЬІ Чок] V замикати двома обертами ключа; замикати особ-лйво старанно (ретельно).
(ІоиЬІе-шаппед [сІлЬґтгепН] аф військ, з подвоєним особовим складом.
(1оиЬ1е-іпеаіші£ [ 'сІлЬІ'ті:ті] ] 1. п двозначність, подвійний зміст; 2. аф брехливий, облудний.
(1оиЬ1е-тіп(1е(1 [ 'сІлЬІ 'татсІїсІ] аф 1) нерішучий, що вагається; 2) фальшивий, двоєдушний.
(ІоиЬІе-пайігесІ ['сІлЬІ'пеіі/асі] аф двоїстий, подвійний.
(іоиЬ1епе$$ [ сІлЬІпіз] п 1) подвійність; 2) двоєдушність, лукавість, лицемірство.
(кшЬІе-рагк ['сІлЬІ'ра:к] V ставити машйну в другий ряд; перешкоджати рухові, запруджувати вулицю.
(іоиЬІе-регіосІ ['сІлЬІ ріапосі] п здвоєний урок (у школі).
(ІоиЬІе-дшск ['длЬІ'кичк] 1. п військ, швидкйй крок; прискорений марш; 2. аф швидкйй, прискорений (крок); 3. аду 1) швидкйм кроком; прискореним маршем; 2) дуже швйд-ко, відразу; 4. V ітй (наказувати йти) швидкйм кроком.
(ІоиЬІег ['сІлЬІа] п 1) ел. подвійник, двійнйк; 2) розм. велйка тарілка.
4оиЬ1е-гееГ ['(ІлЬГгі:£] V брати на два рйфи на вітрйлі.
(іоиЬІе-гиппег [ сІлЬІ,глпа] п амер. спарені санкй.
доиЬІе-8Іор ['сІлЬІ'зізр] V грати на двох струнах одночасно (на скрипці).
(ІоиЬІеІ ['длЬІЦ] п 1) дублікат, копія; 2) пара, парна річ; 3) рі близнюки; 4) дуплет (більярд); 5) дві птйці, убйті дублетом; 6) фальшйвий брильянт (камінь); 7) лінгв. дублет; 8) друк, випадкове повторення літери (рядка); 9) рад. вібратор; диполь; 10) іст. чумарка; ~ апб йозе чоловічий костюм.
йоиЬІе-ікгее ['длЬГОгі:] п дворазова трійка (фігурне катання).
йоиЬІе-Ііте ['сІлЬІіаїт] п 1) подвійна оплата за наднормбву роботу; 2) амер. військ, рух прискореним кроком.
(іоиЬІеіоп [ сІлЬкоп] п дві карти однієї масті (в одній руці).
йоиЬІе-<оп£ііе(І ['сІлЬІ'Ілд сі] аф бре-хлйвий, нещйрий, лицемірний.
(іоиЬІе-и ['сІлЬІ ]и:] п розм. убиральня, нужник.
(ІоиЬІе-^ещМ [ 'сілЬіхуєіі] аф: ~ йу-дго§еп хім. дейтерій.
(1оиЬ1е-ууогке<і ['сІлЬІ'^оікІ] ад] с.г. двічі щеплений.
(ІоиЬІе-луошкІ [ 'сІлЬІ'хуаипсі] аф ел. з подвійною обмоткою.
(ІоиЬІіпз ['(ІлЬ1іі]1 п 1) подвоєння, здвоєння; 2) зростання (збільшення) вдвічі; 3) складання, складка; 4) раптовий поворот (під час бігу); петля; петляння; 5) вйверт, вйкрут; хитрощі; 6) ухильність; 7) двоєдушність; лицемірство; 8) мор. додатковий шар обшйвки; 9) тех. дублювання; повторення (операції); 10) текст, кручення, скручування, сукання.
(іоиЬІооп [сІлЬ'Ішп] п іст. дублон (іспанська золота монета).
(ІоиЬІу ['сілЬіі] аду 1) подвійно; удвічі; удвоє; 2) двоєдушно, лукаво, нечесно.
(ІоиЬі [сіаиі] 1. п сумнів; нерішучість; вагання; неясність; по (Ьеуопсі, оиі оГ, ичійоиі) ~ безсумнівно; таке по ~ аЬоиі й не сумнівайтеся в цьому; іо ійго\¥ ~ ироп зтій. брати щось під сумнів; 2. у 1) сумніватися; піддавати сумніву, б^и невпевненим (у чомусь); І сіоп’і ~ й я в цьому не сумніваюся; 2) боятися; підозрівати.
(ІоиЬіаЬІе ['сІаиіаЬІ] ад] сумнівний.
(ІоиЬіег ['сіаиіа] п скептик.
(ІоиЬіГиІ ['даиїйіі] ад] 1) сумнівний; нерішучий; що вагається; 2) неяснйй, непевний; 3) підозрілий; що викликає підозру; 4) двозначний; 5) боязкйй, полохлйвий.
(1оиМГи1пе$$ ['йашйііпіз] п 1) сумнівність, неясність; непевність; 2) нерішучість.
(ІоиМіпз ['даиіід] п той, що сумнівається (вагається).
<1оиЬііп§1у [ 'даиііі]її] аду з сумнівом, нерішуче; з побоюванням, побоюючись.
<іоиЬіІе$$ ['сіаиіііз] 1. ад] безсумнівний; 2. аду 1) безсумнівно, без сумніву; 2) дуже можлйво, цілком ймовірно.
(Іоисе [див] ад] розм. спокійний, статечний; лагідний, м’який, тйхий.
(Іоисеиг [сіиг'вз:] п фр. 1) хабар; чайові; 2) галантність.
(ІоисЬе [сій:/] 1. п фр. 1) душ; обливання; 2) промивання; спринцювання; 3) шприц; спринцівка; 2. V 1) приймати душ; обливатися водою з душа; 2) промивати, спринцювати; прополіскувати; 3) поливати з душа.
сіоисіїіпз [ 'сіш/ід] п 1) промивання, спринцювання; 2) обпрйскування.
Воїщ [сілд] п ч. ім’я Даг (зменш, від Оои^Іаз).
Оои^аі [сішдаї] п ч. ім’я Дугал.
сіоіі£Іі [сіои] п 1) тісто; 2) паста, густа маса; 3) амер. розм. гроші; < ~ зіа§е с.г. фаза воскової стйглості (зерна).
(1ои£Іі-Ьаке(1 [ 'сІои'ЬеікІ] ад] розм. 1) погано вйпєчєний; глевкйй; 2) не-дорозвйнений; слабкий.
(1ои£Іі-Ьіг(І ['(ІоиЬдгсІ] п орн. карликовий кроншнеп.
(Іои^Ь-Ьоу ['сІоиЬзі] п 1) галушка;
2) пончик; 3) амер. розм. солдат-пі-хотйнець.
(Іои^ЬГасе [сіоиіеіз] п амер. м’якотіла, слабохарактерна, піддатлива людйна.
<1ои£ІіГасе<1 [ 'сіоиГеїзІ] ад] амер. піддатливий, слабохарактерний, м’якотілий.
(Іои^Ь-ЬеасІ ['сІоиЬесІ] п амер. розм. дурна голова, дурень.
(Іои£Іііпе$$ ['доиші$] п тістоподібний стан; пухкість; крйхкість.
(Іои^Ьпиі ['сіоиплі] п пампушка, пончик; смажений пиріжок; іі із (іоііагз іо ~з як двічі по два.
(Іои^ііііу [сіаиіііі] ад] відважно, доблесно, безстрашно, мужньо.
(1ои£Ііііпе$$ ['сіаиіітз] п відвага, доблесть, мужність.
(Іои^Ьіу | сіаиіі] ад] ірон. доблесний, відважний, смілйвий, хоробрий, безстрашний.
(Іои^іу ['дот] ад] 1) тістоподібний, пухкйй; 2) одутлий, нездоровий (про колір обличчя); 3) тупйй, придуркуватий.
Ооіі£Іа$ ['сілдіаз] п ч. ім’я Даглас, Дуглас.
(Іошп-раїш ['с!и:тра:т] п бот. дум--пальма.
(Іоиг 1'сіио] ад] 1) суворий; непо-хйтний; 2) похмурий, понурий.
(1ои$е [сіаиз] 1. п сйльний глухйй удар; 2. V 1) спускати на воду, занурювати; умочати; 2) занурюватися; 3) мор. швйдко спускати вітрйла; 4) закривати (ілюмінатор); 5) скидати (одяг, взуття); 6) гасйти, тушйти (світло); 7) зупиняти, припиняти, кйдати; 8) тех. просочувати рідиною.
с!ои$ег [ 'сіаиза] п кін. протипожежна заслінка.
(Іоиі [сіаиі] V розм. тушйти, гасйти (світло, вогонь).
йоте І [сілу] п 1) голуб; О. оГ Реасе голуб мйру; 2) пестл. голубчик; голубка, голубонька.
(іоує II [сіоиу] амер. розм. разі від сііує.
(Іоуе-соїоиг ['сілу^кліо] п сйзий колір.
доуесоі(е) ['сІлукзі, длукоиі] п го-лубнйк.
(Іоуе-еуегі [ 'сілу'аісі] ад] з безневйн-ним сумйрним вйглядом.
(Іоуе-калук [сілуйо.к] п орн. лунь по-льовйй.
(ІоуеЬоизе ['сілукаиз] див. сіоує-соі(е).
(Іоуекіе ['сілукі] п орн. 1) чистун; 2) мала гагарка.
(іоуєієі [ 'сілуііі] п голубок, маленький голуб.
(Іоуеііке ['сІАУІаїк] ад] голубйний, ніжний, лагідний.
Воуєг ['сіоиуо] п геогр. н. м. Дувр; Зігаіі оГ О. Па-де-Кале.
(ІОУ
320
йоуєЧ-Гооі ['длухіїїі] п бот. герань м’яка.
(іоуеіаіі ['длуіеіі] 1. п 1) деталь (шип) у вигляді ластівчиного хвоста; 2) ластівчин хвіст (з'єднання); 3) амер. військ, розм. рядова жіночого армійського корпусу; 2. V 1) тех. з’єднувати ластівчиним хвостом; 2) підганяти, приладжувати, припасовувати, узгоджувати, пов’язувати; 3) підходити, відповідати; збігатися.
склу [дай] Vрозм. 1) процвітати, досягати успіхів; 2) бути спроможним, могтй; 3) годитися, бути придатним.
гіоууа^ег ['даиодза] п 1) вдова (високопоставленої особи); 2) жарт, стара дама з аристократичними манерами.
(кл¥(І [сіаисі] п 1) неохайно (без смаку) одягнена людйна; 2) розм. нічнйй чепчик.
(клусіііу [’даидіїї] аду 1) неохайно; 2) немодно, без смаку.
скл¥(1іііе$$ ['даидіпі8) п 1) неохайність; 2) несмак.
(Іолуїіу ['даиді] 1. п неохайно (без смаку) одягнена жінка; 2. ад] 1) неохайно (без смаку) одягнений (про жінку); 2) позбавлений смаку; немодний, старомодний, неелегантний; 3) неохайний, неоковйрний, нечепур-нйй.
(1оУ¥(1уІ8Іі ['даидпД асі] досить неохайний, неелегантний, без смаку, не-чепурнйй.
(клуеі ['даиаі] 1. п буд. дерев’яний болт (цвях), нагель, шпунт, дюбель, штифт, шип, шпонка, брус; 2. V скріпляти нагелями (шпонками, штифтами).
склуеі-іоіпі ['даиоідзоші] п буд. з’єднання на шпонках.
склуеі-ріп ['даиаіріп] п тех. установочний штифт.
(клуег ['байз] 1. п 1) удовина частка (спадщини); 2) придане, посаг; 3) хист, талант, дар, обдаровання; 2. V 1) залишати спадщину вдові; 2) одержувати удовину частку спадщини; 3) давати посаг (прйдане); 4) наділяти талантом (ХУІіЬ).
(клуеге85 ['даиапв] п удова, яка одержала свою частку спадщини.
(клгіе ['дат] д^сумнйй; похмурий.
(іолуі [дані] п розм. пух, пушок (на крилі).
скл¥Іа$ ['даиІ08] п текст, грубе полотно.
(клуп [даип] 1. п 1) спуск, спад; 2) невдача; крах; 3) непрйязнь; нападки; прйстрасть; 4) спорт, оголошення м’яча поза грою (футбол); 5) (перший) пушок, пух; 6) начіс; ворс; 7) безліса височина, пагорб, невисоке голе плато; 8) піщана дюна; 9) (О.) даун (порода овець); ирз апсі ~8 мінлйвість долі, удачі і невдачі; 2. аф 1) спрямований унйз; опушений, низхіднйй, спаднйй; - §габе ухил
залізнйчної колії; 2) що спадає, погіршується; 3) що йде від центру (сто-лйці); ~ ігаіп поїзд, що йде з великого міста; 4) амер. що йде до центру міста (про транспорт); 5) бездіяльний; нездоровий, прикутий до ліжка; 6) амер. наявний; ~ топеу готівка; 7) друк, що пішов до друку; 3. аду 1) унйз, нанйз, донйзу; іо соте ~ зійтй вниз; іо ГаП ~ упасти; іо іаке зтЬ. ~ проводжати когось унйз; іо іаке (іо піп) ~ а зЬір потопйти корабель; іо Ііе ~ лягтй; іо зіі ~ сісти; іо §о ~ виїхати в провінцію; іо соте ~ Гог а \уеек-епд поїхати на дачу на уїк-енд; ігаіпз £оіп§ ~ амер. поїздй, що йдуть до центру міста; 2) унизу: Ье із ~ він унизу (спустйвся унйз); ійе зип із ~ сонце зайшло; іо и/еаг ~ знбшувати(ся); іо діє ~ вщухати (про вітер); іо Ьгіп£ ~ ііте ргісе знйзити ціну; Ьгеад із ~ хліб подешевшав; 3) до; іо геаб а Ьоок ~ іо ійе Іазі ра§е дочитати кнйгу до останньої сторінки; ~ іо ійе ііте оГ Зйакезреаге аж до епохи Шек-спіра; ~ іо йеге до цього часу; іо рау рагі ~ апд рагі оп ііте купйти на вйплат (в розстрочку), сплатйвши частину вартості готівкою; 4) ззаду, позаду; йе із опе ~ він відстає на одно очко; ~! лягай!, лежй!; ир апд ~ вгору і унйз; 4. ргер 1) унйз, по, за; іо и<а1к ~ ійе йііі спускатися (унйз) з горй; іо Гаїї ~ ійе зіаігз упасти із сходів; іо заіі ~ ійе гіуєг пливтй (по ріці) за течією; 2) вздовж, по; іо §о ~ ійе гоад ітй по дорозі; 3) через, крізь; ~ ійе а§ез через віки; 5. V розм. 1) опускати, спускатися); збивати, скидати; 2) ковтати; іо ~ тедісіпе проковтнути ліки; 3) долати, підпорядковувати; придушувати; іо ~ оррозіііоп придушйти опір; 4) кінчати, покінчйти, розрахуватися; іо ~ іооіз припинйти роботу.
до^уп-апд-оиі ['даипопд'аиі] ад] 1) розорений; що зазнав краху в житті; що втратив усе; 2) спорт, нокаутований.
до^¥п-Ьед ['даип'Ьед] п пуховйк, пе-рйна.
(1о>¥пса8і ['даипка:зі] 1. п 1) спускання, скидання; 2) похнюплений зір; меланхолійний погляд; 3) гірн. потік повітря унйз; вентиляційна шахта; 2. ад] 1) опущений; скинутий; 2) потуплений, понурений (про очі); 3) пригнічений, засмучений; 4) спрямований унйз, низхіднйй; 3. V пригнічувати, засмучувати, гнітйти.
скиупсіїеск |'даипі|ек] п ав. розм. невдалий спуск, погане приземлення (літака).
(киупсоше ['даипклт] п 1) спуск; падіння; 2) принйження.
(1оі¥П-(1гаіі£Ііі ['даип'дга:Гі| п тех. 1) низхіднйй потік повітря; 2) нйжня тяга.
(киуп-еазіег [,даип'і:8іа] п амер. ме
шканець Нової Англії, мешканець штату Мен.
склупГаІІ ['даші£>:1] п 1) падіння; аварія, крах; загйбель, розорення; 2) повалення; 3) злйва; снігопад; опади; 4) безодня, прірва.
(ІоуупГаїїеп ['даип,Г5:1п] ад] 1) що упав; зруйнований; 2) розорений.
(І(Н¥П-Поі¥ І'даипйои] п тех. низхіднйй потік.
(кн¥П-£гас1е І ['даипдгеїд] п 1) дор. схил; 2) занепад; оп ійе ~ у занепаді; у поганому становищі.
с1оі¥п-£га(1е II ['даип дгеїд] 1. ад] що йде під ухил (уклон); 2. аду унйз, під ухил (уклон); 3. V 1) переводити на менш кваліфіковану роботу; 2) переводи" і в нйжчу категорію секретності (про документ).
склуп-ЬеагіесІ |'даип'Ьа:іід] ад] занепали й духом; сумнйй.
(кнупііііі І ['даипЬіІ] п спуск, схил; іЬе ~ оГ ІіГе схил віку; ~ іигп поворот під час спуску.
склупііііі II ['даип'ЬіІ] 1. ад] похй-лий. спадистий, низхіднйй, спаднйй; 2. аду 1) унйз, під ухил, під уклон; іо §о ~ погіршуватися; перен. котйтися по похйлій площині; 2) на заході, у занепаді, на ущербі; у поганому становищі.
Оо\упіп£ 8ігееі ['даипід'8ігі:і] 1) Даунінг-стрит (вулиця в Лондоні, де знаходиться резиденція прем'єра); 2) перен. англійський уряд.
скнупіапсі ['даипігепд] п горбйста місцевість; горбкувате пасовйсько.
(Іолупіеасі [ 'даипііід] п рад. антенний спуск.
(кл¥п-1уіп£ ['даипДаїїд] п 1) час сну, відхід до сну; 2) післяпологовий період.
скпушпозі ['даиптоиві] 1. ад] нйж-ній; найнйжчий; 2. аду найнйжче, в самому низу.
скпуп-ріїкну [ даип,рі1ои] п пухова подушка.
скпупроиг ['даипро:] п злйва, потік.
(клупгі£Іі< ['даипгаїі] 1. ад] 1) прямйй; відвертий, відкрйтий; чесний, щйрий; 2) явний, очевйдний; ~ поп-8ЄП8Є цілковйта нісенітниця; 3) вертикальний; 2. аду 1) цілком, абсолютно; явно, очевйдно; просто, прямо; 2) перпендикулярно.
(к»¥пгІ£Мпе$$ |'даипгаііпі8] п прямота, відвертість, щйрість.
ски¥пгІ£Іі<$ ['даипгаїів] п рі груба вовна (шерсть).
(кнуп-гип ['даипглп] п спуск (на лижах).
скн¥п-ги$Іі ['даипглД п швйдкісний спуск (на лижах).
Воншз [даипх] п рі крейдяні висо-чйни південної Велйкої Британії.
(кн¥п$ІііП [ 'даип/іЇЇ) п авт. вмикан
до\¥
321
дга
ня передачі на зменшення швидкості; переключення на меншу швидкість.
до^пзіде ['даипзаіб] п нижня сторона.
дотоізіаде ['сіаип'зіеісіз] 1. асі/ 1) що належить до авансцени; 2) розм. дружній; 2. асіу 1) на авансцені; 2) на авансцену.
дотаїзіаігз ['сіаип'зієзг] 1. асі] нижній, розташований на нижньому поверсі; ~ гоотз кімнати першого поверху; 2. асіу 1) униз; іо &о ~ зійтй униз; 2) унизу; іо \уаіі ~ чекати унизу; 3) розм. на вулиці; 4) ав. розм. на невеликій висоті.
(кяупзігеат ['сІаип'8ігі:т] 1. п гідр. нйжня частйна греблі, нйжній б’єф; 2. асі] 1) що знаходиться нйжче за течією; 2) гідр, нйжній, низовйй; 3. асіу унйз за течією.
дондзігоке [ 'баипзїгоик] п тех. рух унйз, опускання поршня.
догаїіаке ['даипіеік] п тех. 1) спуск; 2) похйлий (вертикальний) канал.
до^піЬголу ['баипОгои] п геол. скид, нйжнє крило скйду.
дотоіііше ['даипіаїт] п 1) простій; вймушена бездіяльність; 2) час простою; 3) простій під навантаженням.
(Іоуупіо^рп ['даипіаип] амер. розм. 1. л ділова частйна міста; 2. асі/ розташований у діловій частйні міста (у центрі); 3. асіу 1) у діловій частйні міста, у центрі; 2) у ділову частйну міста, у центр.
гіомтіігоддеп [’сІаиП'ігздп] асі/ 1) затоптаний; розтоптаний; утоптаний; 2) зневажений; пригнічений, приголомшений.
дотоіішті ['башнот] л 1) загинання; загйн; 2) економічний спад; спад ділової активності.
домютагд ['башвуосІ] 1. асі/ 1) спаднйй, низхіднйй; що спускається; спрямований унйз; спадистий, пологий; похйлий; 2) погіршуваний, що скочується по похйлій площині; 3) пригнічений, сумнйй, похмурий; 2. аду 1) унйз, донйзу, під ухил (уклон); 2) по низхідній лінії; 3) дедалі гірше.
д(М¥ігеагд$ ['дашіиздіг] див. бо^п-\уагсі 2.
д(№іП¥еі£Іі [баип'\уеі] у 1) переважувати; 2) пригнічувати, придушувати.
дотонгіпд ['баипу/іпсі] асі] підвітряний.
(котлу ['сіаипі] асі/ 1) пухнастий; м’якйй, як пух; покрйтий пухом; 2) пухбвйй; ~ ріІІО'Р пухова подушка; 3) м’якйй, ніжний; 4) розм. хйтрий, скрйтний; а ~ оісі Ьігсі лукава бестія, хитрун; 5) горбкуватий, пагористий.
(клргу ('сіаи(д)гі] л 1) прйдане, посаг; 2) хист, талант, дар.
(кнр$е 1 [сіаих] у визначати наявність підгрунтовйх вод (мінералів) за допомогою вербової лозйни.
ЙО5Р8ЄII [байз] у 1) занурювати (ся); 2) швйдко спускати вітрйло; 3) гасйти, тушити; іо - іЬе £Ііт розм. гасйти світло.
дол¥8Іп^-год [ 'сІаи2П]го<і] л вербова лозйна.
(Іохоїо^у [до'кзоіосізі] л церк. 1) славослів’я; 2) різдвяна молйтва.
доху ['сіокзі] л розм. 1) вірування, переконання; 2) доктрйна, теорія; 3) гуляща, повія; 4) жебрачка, бродяга.
доуеп ['сіоіап] л фр. 1) старійшина; старшина (корпорації)} 2) дуайєн, старшина (дипломатичного корпусу).
(Іоуіеу ['сіоііі] л серветка (тж боііу).
до2е[доиг] 1. л 1) дрімота; 2) трухлявість, трухлятина (про деревину)} 2. у 1) дрімати; куняти; 2) приголомшувати; ~ оиі спати на ходу.
догед [сіоигсі] асі] трухлявий (про деревину).
дохеп [ дл2п] л 1) дюжина; гоипсі ~ рівно дюжина; Ьу іЬе ~ дюжинами; 2) рі безліч, сйла-силенна; ~з оГ реоріе безліч людей; Ьакег’8 (ргіпіег’з, беуіі’з, 1оп§) ~ чортова дюжина (тринадцять).
догепій ['СІЛ2П0] асі] розм. дванадцятий.
догег ['сІоиго] л розм. (скор. від ЬиІІ-богег) бульдозер.
догу ['сіоигі] асі] 1) дрімотний, дрімаючий, сонний, сонлйвий; 2) трухлий (про деревину).
дгаЬ [дггеЬ] 1. л 1) бруднуватий жб-вто-корйчневий колір; 2) тьмяно-брунатна тканйна; 3) рі тьмяно-брунатні бриджі; 4) сірість, одноманітність; монотонність; 5) нечепура; 6) повія, шльбндра; 2. асі] 1) бруднуватий жб-вто-корйчневий, тьмяно-брунатний; 2) сірий, одноманітний, нуднйй, монотонний; 3. у гуляти; займатися проституцією.
дгаЬЬе! ['дггеЬй] л грубе небілене полотно, сирове полотно.
дгаЬЬІе ['дггеЬІ] у 1) замазати(ся), забруднйти(ся), забрйзкати(ся), замо-чйти(ся); 2) вудити, ловйти (рибу).
Огасаепа [бго'зіїпо] л бот. драконове дерево; драцена.
дгаскт [дггет] л (тж сігат) драхма (одиниця ваги = 1/8 унції).
дгасЬта ['дгзекто] л (рі дгасЬтае, дгасЬтаз) драхма (грецька монета і одиниця ваги).
дгасЬтае ['дггекті:] рі від дгасЬта.
Огасо ['дгеїкои] л 1) астр. Дракон (сузір’я)} 2) зоол. дракон (літаючий ящір).
Огасопіап [бгеї'коипізп] асі] 1) драконівський, суворий, безжалісний; 2) драконів, що стосується дракона.
Ьгасопіс [сІгз'копік] див. Огасопіап.
дгасипсиїиз [дго'кдркіиіоз] л 1) підшкірний глист, волосатик; 2) бот. рід рослйн родйни кліщинцевих (ароїдних).
дгаЯ [дгаеі] л 1) помиї, пбкйдьки; 2) пійло; 3) барда; 4) погань, потолоч, поденки.
дгаЙ [дга:й] 1. л 1) креслення, план; 2) проект; ескіз; начерк, нарис; чернетка (документа тощо)} 3) кін. варіант (кіносценарію)} 4) фін. чек, тратта; одержання грошей за чеком (векселем); 5) відбір, відбирання; 6) військ, набір; прйзов; вербування; призбвнйй контингент; 7) знйжка на недовагу; 8) тягло; упряж; 9) тех. дуття, тяга; 10) тех. тягове зусилля; 11) розм. ущелина, міжгір’я; 12) розм. струмок; 2. у 1) робйти ескіз (креслення), накреслити; складати план (проект, документ, законопроект); готувати чернетку; 2) виділяти; відбирати; проводити відбір; 3) військ, виділяти (команду)} призивати (в армію)} 4) цідйти, відціджувати; 5) позначати, маркірувати.
дгаІЇ-саКІе ['дга:й,к2е*1] л тягло; тяглова (робоча) худоба.
дгаЙее [,дга:Гіі:] л військ, призбв-нйк, прйзваний на військову службу.
дгайег [’сіга.йа] л робочий кінь, битюг.
дгаІЇіпз ['дгаїйп]] л 1) складання (законопроекту, документа тощо)} 2) редакція, формулювання; ІЬе ~ оГ іЬіз сіаизе із уегу оЬзсиге редакція цього пункту дуже неясна; 3) креслення.
дгаЙзшап ['дгсхгйзтоп] л (рі сігаїїз-теп [-топ]) 1) автор, складач (законопроекту, документа тощо)} 2) кресляр; конструктор; 3) рисувальник.
дгаЙзтапзіїір ['дга:йзтоп/ір] л креслення, креслярське мистецтво.
дга§ [дгаед] 1. л 1) повільний (уповільнений) рух; 2) тягання, волочіння; 3) тягар, клопіт; перешкода; 4) драга; землечерпалка; 5) с.г. важка борона; волокуша; 6) важкі сани; 7) розм. тиск, вплив; 8) гальмо, гальмовйй башмак; 9) гальмування; затрймка руху; 10) волок, бредень, невід; 11) тяга, тягове зусйлля; 12) ав., авт. лобовйй опір; 13) ав. політ на малій висоті; 14) мисл. слід (звіра)} принада; 15) жіночий одяг на чоловіку; 16) амер. протекція, «блат»; 17) розм. затяжка (цигаркою)} 2. у 1) тягтй(ся); волочйти(ся); 2) розм. затягтй; притягтй (кудись, у щось — іп, іпіо); 3) відставати, плентатися позаду; 4) мучити; нйти, щеміти; 5) затягувати (ся); ітй повільно (про час, справу)} 6) чйстити дно (озера, ріки)} дратувати; 7) с. г. боронувати; волочйти, скородити (ріллю)} 8) гальмувати; 9) буксирувати, тягтй; 10) мор. повзтй (на яко-рі).
дгае-апсЬог [ 'сігаед, гет]ка} п мор. плавучий якір.
(1га
322
<1га
(1га§-Ьаг ['дгаедЬа:] п тех. зчіпний прйстрій.
(Іга^-Ьоаі ['дггедЬоиі] п землечерпальна машйна, землечерпалка.
(1га£-сЬаіп ['дггеді/еіп] п зал. тяго-вйй ланцюг.
(Іга^ее [<іга:'зеі] п фр. драже.
(1га££Іп£ ['скзедід] 1. п 1) волочіння; 2) авт. рух при неповному зчепленні; 3) тех. тертя; 4) с.г. боронування; 2. аф тягнучий; щемлйвий, щемлячий; нйючий; ~ раіп щемлячий біль.
(1га££Іе [сігаеді] V 1) тягтй(ся), во-лочйти(ся) (по грязюці)', 2) вйвозити, вймазати (у грязюку)', 3) плентатися у хвості.
(1га££ІЄ(І ['сігаедісі] аф вймазаний, забруднений.
<1га££Іе-<аі1 [ 'дгаедііеіі] п 1) нечепура; неохайний, неохайна; замазура; 2) рі забруднений поділ.
(1га££1е-<аі1е(1 ['сігавдідеіісі] аф забруднений, замазаний.
(1га£-коткі [ 'сІггедЬаипсІ] п собака для полювання з принадою.
(1га£Ііпе ['(Ігаедіаіп] п 1) буд., гірн. драглайн; 2) ав. гайдрбп.
(Іга^-Ііпк ['сігаедіїдк] п тех. тяга.
(Іга^-шап ['дгаедтоп] п (рі сігаз-теп [-топ]) рибалка, що ловить рйбу волоком.
(1га£-пеі ['сіггедпеі] п 1) волок, бредень, невелйкий невід; 2) сітка для ловлі птахів, сильце.
(Ігавошап ['сігаедоитап] п (рі сіга-£отеп [-топ], сіга§отап8) драгоман, перекладач (на Сході).
(Ігавоп ['сігждоп] п 1) дракон; 2) диявол, демон, сатана; 3) безжалісна людйна; 4) дуенья; 5) карабінер; 6) військ, артилерійський трактор-тя-гач; 7) (О.) астр. сузір’я Дракона; 8) заст. смерть; ~’8 Ьіоосі драконова кров (смола на дереві); ~’8 йеасі бот. змієголовник; іееій міф. зуби дракона.
(1га£оп-Пу ['бггедопЛаї] п ент. бабка.
(Ігазоппасіе [,с!гаедо'пеісІ] п каральна експедйнія.
(1га£оп-гоо( [ 'сігаедопги:!] п бот. клі-щинець, арум.
(1га§оп-ігее ['дггедопігі:] п бот. драконове дерево, драцена.
(Ігазооп [дго'ди.п] 1. п 1) драгун; 2) груба, нестрймна людйна; 3) порода домашніх голубів; 2. V 1) посилати каральну експедйцію; переслідувати; 2) примушувати сйлою (погрозами).
(Ігазооп-Ьігсі [с!го'ди:пЬо:сІ] п орн. чубач.
(Іга^шап ['сігждгтоп] п (рі сіга§8-теп [-топ]) гірн. відкатник.
(1га£-$<аП’ [ сІггедвІаіГ] п гальмівна тйчка (воза).
сігаіп [дгеїп] 1. п 1) витікання; відтік, відтікання; убуток, відплйв; Ьгаіп ~ «відплйв мозгів», виїзд учених з країни; 2) постійне вйснаження (витрачання); іі із а £геаі ~ оп ту Ітеаіііт це дуже підриває (виснажує) моє здоров’я; 3) дренаж, осушування; дренажна канава (труба), дрена; 4) водостік, водовідвід; 5) рі каналізація; 6) мед. дренажна трубка; 7) розм. чарочка; ковток; Іеауе те а ~ залйш мені ковток; 8) рі осадок; залишки; пбкйдьки; 2. V 1) відводити, відкачувати, випускати (воду); 2) виснажувати, спустошувати; висмоктувати; 3) витікати, стікати; 4) осушувати, дренувати; сушйти (посуд); 5) фільтрувати; 6) просочуватися; 7) обладнувати каналізацією; 8) стікати в річку; 9) випивати, осушувати до дна (тж іо ~ сігу).
(Ігаіпа^е ['сІгеїпісІз] п 1) дренаж, осушування; 2) стік; 3) мед. дренування; 4) каналізація; 5) нечистоти.
(1гаіпа£Є-Ьа$іп ['<1геті(Із,Ьеі8п] п басейн (ріки); водозбірна площа.
(Ігаіпазе-ІиЬе [ 'с!геіпісІЗДи:Ь] п мед. дренажна трубка.
(1гаіпа£е-л¥ау ['дгеїпісІз^еі] п відвід-нйй канал.
(Ігаіпег ['сігеїпо] п 1) землекоп; 2) спускнйй отвір; спускнйй канал; 3) сушарка для посуду.
(1гаіпіп& ['дгетід] п 1) осушування; 2) дренаж; водовідвід; 3) спуск (води тощо).
(1гаіп1е$$ ['дгетіїз] аф невичерпний.
(Ігаіп-ріре [’сігеїпраїр] п дренажна труба.
(Ігаке [сігеїк] п 1) селезень, качур; 2) муха (наживка для вудіння риби); 3) іст. невелйка гармата.
сігаке-зіопе ['сігеїкзіоип] п плоский камінець, голяк.
(Ігаш [сІгает] п 1) драхма (одиниця ваги, — 1,77 г); 2) ковток спиртного; Не І8 Гопд оГ а ~ він любить хильнути; 3) крапелька, крйхта.
(Ігаша ['сІгсгта] п 1) драма (п'єса); 2) (звич. ійе ~) драматургія; 3) драма-тйчна подія, драма.
(Ігаїпаїіс [сіго'таеіік] аф 1) драма-тйчний; драматургічний; 2) мелодра-матйчний, театральний; акторський, удаваний; 3) хвилюючий, яскравий; 8иссе88 \уа8 ~ успіх був приголомшливим; 4) ефектний; 4 ~ 8оргапо дра-матйчне сопрано.
(ІгашаіісаІІу [сіго'таеіікаїї] аду 1) драматйчно; 2) мелодраматйчно, театрально; удавано; 3) ясно, наочно; 4) зворушливо; хвилююче, яскраво.
(ІгашаНсБ [сігУтзеіікв] п рі (вжив, як 5іп§) 1) драматйчне мистецтво; 2) вистава, спектакль (особл. любительський).
(Ігашаіізі [ 'сіггетоіізі] п драматург.
(Ігатаііхаііоп [.сіггетзіаі'геї/п] п драматизація, інсценування.
(ІгатаНхе [ 'сігзетоіаіг] V 1) драматизувати, інсценувати; 2) годйтися для інсценування (про роман тощо); 3) перебільшувати, згущати барви, драматизувати; 4) підкреслити; яскраво вй-світлити.
(Ігашаіиг^е ['сігаетоіо.сіз] див. дга-таіІ8і.
(Ігатаїиг^іс [,сІггето'і9:сІзік] аф драматургічний.
(Ігатаіііг£І$< ['сІгзетоі9:с1зі8і] див. сігатаіІ8і.
(Ігатаіиг^у [ 'сІгает9іо:сІзі] п драматургія.
(Ігат-дгіпкег ['сігает^сігідка] п п’я-нйця.
(Ігапк [дгаедк] разі від сігіпк 2.
(ігаре [сігеїр] 1. п 1) портьєра, завіса; драпіровка; 2) шпалерний матеріал; 2. V 1) прикрашати тканйнами; 2) драпірувати; 3) спадати гарними складками.
(Ігарег ['сігеїро] п 1) драпірувальник; 2) торговець мануфактурою.
(Ігарегу ['сігеїрап] 1. п 1) завіса; драпіровка; драпірування; 2) рі штори; 3) тканйни, мануфактура; 4) торгівля мануфактурою; 5) магазйн тканйн, мануфактурний магазйн; 6) убрання, убір, шати; 2. V драпірувати, прикрашати тканйнами.
(Ігазііс ['сігаезіїк] ад) 1) рішучий, крутйй; радикальний, коріннйй; суворий (про заходи); ~ а1іегаііоп8 (сйап£Є8) докорінні зміни; 2) мед. сильнодіючий, сйльний; ~ гетесііе8 радикальні засоби.
сігазіісаііу ['сігжзіїкоіі] аду рішуче, круто; радикально; докорінно.
сігаї [сіггеі] іпі груб, забирайся геть!, згинь!, пропадй!, трясця його матері!
О-гаііоп ['сіі’.'гае/п] п амер. аварійний пайок.
(ігаііесі ['дгаеіїсІ] ад) розм. клятий, проклятий.
(Ігаи^іі [дга:£і] 1. п 1) тяга, тягове зусйлля; 2) націджування; відціджування; 3) ковток; ~ оГ и/аіег ковток водй; іо сігіпк аі а ~ вйпити однйм духом; 4) частка, певна кількість, порція, міра, мірка; доза (рідкйх ліків); 5) потік (води); 6) протяг; іо 8Іі іп а ~ сидіти на протязі; 7) затяжка; 8) усмоктування; 9) закидання (невода); улов; 10) мор. осадка; водотоннажність (судна); 11) упряж; 12) мед. пухйр; 13) рі шашки, дамки (гра); іо ріау ~8 грати в шашки; 2. у 1) складати план (проект); робйти ескіз; 2) відбирати, виділяти.
(ІгаизЬі-ЬоагсІ [сіга:ГіЬо:сІ] п 1) шашкова дошка; 2) креслярська дошка.
(1га
323
<1ге
йгаи^ЬМіпе ['(Іпх:ії1ат] п мор. ватерлінія.
(ігаи§Ьі-пе< [ сІга:їїпеІ] п бредень, волок.
(ігаи£М$іпап ['дгагїїзтоп] п (рі дгаи§Ьі8теп [-топ]) 1) див. сІгаГьтап; 2) шашка (у грі).
(1гаи£Ш$іпап$1іір [ сіга :іївтоп[ір] див. дгаїїзтапзкір.
(ІгаизМу [ сІга :Йі] ад] 1) що продувається наскрізь (про кімнату тощо)’, 2) розташований на протязі.
ОгауіШап [сігз'уісІізп] 1. п 1) рі дравіди; 2) мови дравідів, дравідські мови; дравідська мова; 2. ад] дравідський.
(1гаі¥ [сіго:] 1. п 1) тяга; 2) витягування; вихоплювання; 3) принада (для глядачів); окраса програми; 4) розм. провокаційне запитання (зауваження); 5) жеребкування; лотерея; жереб; виграш; 6) молодий пагін; 7) амер. шухляда (комода); 8) спорт, нічия, гра в нічию; 9) басейн (ріки); 10) амер. лощина; 2. V (разі сіге\у; р.р. сігаи/п) 1) тягтй, тягнути; волочити; волокти; 2) підсувати; підтягувати; 3) привертати, притягувати; збирати; 4) наближатися, підтягуватися; 5) натягати; витягувати; 6) привертати (увагу); 7) висмйкувати, виривати; 8) відбирати, відокремлювати, вибирати; 9) спорт, скорочувати відстань, наздоганяти; наближатися; 10) спорт. зводити внічию; іо ~ ійе §ате закін-чйти гру внічию; 11) запинати, завішувати; опускати (завісу); 12) одержувати (відповідь, інформацію); 13) тягтй (кйдати) жереб; 14) здобувати, діставати; 15) втягувати, вдихати; 16) розгорятися; 17) відводити (воду); 18) ці-дйти, націджувати; 19) брати (кров); 20) настоюватися (про чай); 21) виловлювати (рибу); 22) очищати, злущувати лузгу; 23) креслити, малювати; рисувати; 24) проводити лінію (рйс-ку); 25) складати, накреслювати (проект тощо); □ ~ аіуау відводити, відволікати; - Ьаек відводити назад; змусити відійтй; відступати; брати назад (слово); ~ (1о\¥іі опускати (штору); викликати (гнів); затягуватися (цигаркою); ~ іп утягувати; ловйти; заманювати; скорочувати (ся); ~ оГГ знімати, стягувати (чоботи тощо); відтягувати, відводити (військо); відступати, відволікати (увагу); ~ оп натягувати, надівати; наближатися, підходити; наставати; ~ оиі витягувати; розтягувати; подовжувати (ся); виводити (військо); викликати на розмову; примусити за-говорйти; ~ оуєг тех. переганяти, дистилювати; ~ ир піднімати (штори); вишиковуватися) (про війська); зупинятися); < іо ~ а сопсіизіоп робйти вйсновок; іо ~ ап аибіепсе приваблювати слухачів; іо - Ьгеаій передихнути, перевестй дух; іо ~ ійе \уіппєг пере-
могтй; іо ~ ійе сіоій прибирати зі столу; іо ~ Гіг8і Ьіоосі завдавати першого удару; іо ~ іп опе’з йогпз стати обережнішим.
(ігалуЬаск ['сІго:Ьгек] п 1) недолік, вада, дефект; 2) перешкода, завада; 3) фін. повернення мйта; 4) поступка (у ціні), знйжка.
(Ігалу-Ьаг [ с1го:Ьа:] п тех. тяговйй брус.
(ІгаїУ-ЬепсЬ ['<1го:Ьепі/] п тех. волочильний верстат.
(Іга^у-Ьоіі ['сІгоґЬоиІі] п тех. затя-жнйй болт.
сігаі¥Ьгі(І£е ['дгз:Ьгкіз] п 1) розвід-нйй міст; 2) трап.
(Іга^уег І |'с!гз:з] п 1) буфетник; офіціант; 2) кресляр, рисувальник; 3) складач документа; 4) фін. трасант.
(ігатуег II [сіго:] п 1) шухляда (комода тощо); 2) висувна дошка (буфета, стола тощо).
(Іга^уегз [с!го:г] п рі кальсони, підштаники.
(ігату-веаг ['с!го:діз] п 1) упряж для тягловйх тварйн; 2) тех. тяговйй прй-лад.
(1гаі¥Іп£ ['сіго:іт)] 1. п 1) протягування; витягування; підтягування; 2) креслення; малювання; рисування; 3) рисунок; малюнок; зображення; 4) рі вйручка; прибуток; 5) тех. волочіння; протягування; 6) вйдача вугілля на-гора; 7) лотерея; 8) спорт. жеребкування; 9) пучка чаю для заварки; 2. ад] 1) тягнучий; що тягне, що везе; 2) тягловйй; 3) відтяжнйй; 4) витяжнйй.
(Іганіп^-ЬепсЬ |'с1го:іт]Ьепі/] див. с!га\у-Ьепсй.
гіган'іп^-ЬІоск |'сІго:іт]Ь1ок] п 1) блокнот (альбом) для малювання; 2) мет. волочйльна дошка.
(Ігаміпз-Ьоагсі ['сІгз:іі]Ьз:сІ] п креслярська дошка.
(1гаУ¥Іп£-Ьоок [ 'с!го:гдЬик] п альбом для малювання.
сігаі¥Іп£-Ьгі(І£е [ 'сІго:п]Ьгіс!з] див. с1га\уЬгісІ£Є.
(1га5¥Іп£-саг(1 |'с!гз:п]ка:сІ] п дуже популярний актор (спектакль).
(1га\¥Іп£-сотра58Є8 ['сігз:іі],клтр9-зіх] п рі креслярський цйркуль.
(1га^¥Іп£-кпіГе |'с1гз:п]паіГ] п (р/бга\у-іп£-кпіуез [-паїуг]) буд. струг; струганок.
(Іга^іп^-таскіпе [ 'с!гз:п]тз,/і :п] п 1) волочйльний верстат; 2) підйомна лебідка.
(1гаміп£-піа$іег |'с1гз:п],та:8із] п учйтель малювання.
(Ігаміпз-рарег [ 'дгз.ті],реірз] п папір для креслення (малювання); ватман.
(1гаиіп£-реп [ сіго.’іпреп] п рейсфедер.
(1га\¥ІП£-ріп ['с!гз:іі]ріп] п креслярська (канцелярська) кнопка.
(1гам4п£-рге$$ ['сіго:її]ргез] п тех. витяжнйй прес.
(1гаі¥ІП£-гоот ['сіго: її] піт] п 1) вітальня; 2) гості, товарйство; 3) офіційний прийом; 4) амер. купе в салон-вагоні; ~ саг салон-вагон; 5) креслярня.
(Ігаїук [сІго:к] п бур’ян (у посівах зернових).
(ігаиі [сІго:1] 1. п протяжна вимова; манірна повільність мови; 2. у 1) розтягувати слова; говорйти манірно і повільно; 2) плентатися; ітй мляво; 3) тягтй.
сігаі¥-Ііпк ['сіго: 1іі]к] див. с1га\¥-Ьаг.
(1гаі¥П [<іго:п] 1. ад] 1) вйтягнутий; 2) відтягнутий; відведений; 3) перекручений, вйкривлений; ~ Гасе перекошене облйччя; 4) вййнятий (про шпагу); 5) вйпатраний (про птицю); 6) спйтий (про чай); 7) прочесаний (про хащу); 8) гірн. вйроблений; 9) спорт, що закінчйвея внічию; з не-яснйм результатом; 2. р.р. від с!га\у 2.
(1гаі¥п-і¥огк ['с1гз:п\уз:к] п мережка; ажурна строчка.
(1гаі¥-р1аіе ['дгзгріеп] п тех. волочйльна дошка.
(ІгаїУ-зЬауе [ 'с!гз:/єіу] див. сіга\уіп£--кпіГе.
гіга\¥-(оп£8 [ 'сігз:ізі]х] п рі (вжив, тж як зіп§) тех. кліщі для натягання дроту.
(1гаі¥-іиЬе ['дгз:і)и:Ь] п тубус (мікрофона).
(1гаі¥-і¥ЄІ1 [ 'сІгз:\¥ЄІ] п колодязь з коловоротом.
(ігау [сігеї] п 1) підвода, віз, хура; 2) ломовйй віз; вантажна платформа; 3) розм. гніздо білки.
(Ігауазе ['сігепдз] п 1) перевезення на підводах; 2) плата за перевезення.
(Ігау-сагі [ сігеїка:(] див. бгау 1).
гігау-Ьогее ['сІгеїйз:^] п ломовйй кінь, битюг.
(Ігаушап ['сігеїтзп] п (рі бгаутеп [-тзп]) ломовйк, вантажний візнйк.
(ігеасі [Нгесі] 1. п 1) (благоговійний) страх, жах, острах; 2) опудало; страховище; 3) жахлйва людйна; людйна, що викликає (благоговійний) страх; гроза; 2. ад] страшнйй; що викликає жах; грізний; 3. у 1) боятися, лякатися, жахатися; здригатися від страху; 2) відчувати благоговійний страх.
(ІгеасіГиІ ['сігесІГиІ] 1. п сенсаційний детектйвний роман; роман жахів (тж реппу ~); 2. ад] 1) жахлйвий; страшнйй; що викликає жах, грізний; 2) огйдний; 3) надзвичайний, неймовірний, страшенний; \ує хуайесі а - Сіте ми чекали бог знає скільки (часу).
(ІгеасІГиІІу [ сІгесІГиІі] аду 1) жахливо, страшно; грізно; страхітлйво; 2) огйдно; 3) надзвичайно, неймовірно, страшенно.
<ІГЄ
324
сіте
(ігеа<іпои£Ьі ['дгедпо.1] п 1) (О.) мор. дредноут; 2) «дредноут» (товсте сукно); пальто із товстого сукна; 3) безстрашна людйна.
(Ігеат [сігіїт] 1. п 1) сон; сновидіння; 2) мрія; 3) видіння; марево; 4) блаженство; краса; насолода; ~ оГ деІі^Ьі райська насолода; 2. V (рам і р.р. дгеаті, дгеатед) 1) бачити сон, бачити у (уві) сні; 2) мріяти, уявляти; 3) думати, помишляти; мати намір (у заперечних реченнях)', І зЬоиІсіпЧ ~ оГ зиск а Ікіп£ у мене і в думці не було нічого подібного; 4) поет, пливти, висіти (над чимсь); □ ~ амгау, ~ оиі проводити час (жити) у мріях; ~ ир розм. вигадувати, фантазувати.
(Ігеатег [’сігіїта] п мрійник; фантазер; відірвана (далека) від життя людйна.
(Ігеашегу ['сігігтап] п 1) фантазерство; пусті мрії; 2) розм. місце, що настроює на сон.
(Ігеашйіі [гс1гі:тГй1] асі] сповнений сновидінь; мрійлйвий.
(Ігеат-Ьоіе [ 'сігі :тЬои1] п отвір для освітлення (поліпшення акустики) у вежі (дзвінйці тощо).
дгеатіїу ['дгі:ті1і] асіу 1) сонно, напівсонно; 2) мрійно, мрійлйво; ніби уві сні.
(ігеатіпе$$ ['<ігі:тіш$] п 1) мрійність, мрійлйвість; 2) напівсон; сон наяву; 3) задумливість, замйсленість.
(Ігеатіаікі ['сігі :т1жпсі] п 1) світ (царство) мрій; казкова країна; 2) поет. сон.
(1геат1е$$ ['(Ігі:т1і8] аф' позбавлений сновидінь, без сновидінь.
(кеатііке ['сігі :т!аік] аф 1) казковий, фантастйчний; 2) примарний.
(Ігеат-геасіег ['сІгі:т,гі:сІ9] п тлумач снів.
(ітеаті [дгеті] разі і р.р. від сігеат 2.
(Ігеат-луогШ ['дгі:т\¥а:1с1] див. сігеатіапсі.
(ігеату ['<ігі:ті] аф 1) мрійний, мрійлйвий; замріяний; несьогосвітній; 2) примарний; маревний; неяснйй, туманний; затуманений; 3) поет, сповнений сновидінь; 4) заколйсливий, заспокійливий.
(ігеаг [сіно] поет. див. сігеагу.
(ігеагіпе$$ ['сІгіопшз] п похмурість; безрадісність.
(ігеагу ['(ігіогі] аф 1) похмурий, понурий; безрадісний; нуднйй; ~ зрееск нестерпно нудотна промова; 2) сумнйй; жалібний; меланхолійний.
<1ге<і&е [сігесіз] 1. п 1) тех. землечерпалка; драга; кубгаиііс ~ землесос; 2) сітка для ловлі устриць; 3) суміш вівса з ячменем для посіву; 4) суспензія; 5) гірн. низькосортна руда (відібрана вручну); 4 ~ согп лущена кукурудза; 2. V 1) драгувати, вичерпувати
(поглйблювати) землечерпалкою дно; 2) ловйти сіткою устриці; 3) посипати (щось).
Дгеф’ег [’сІгесІзо] п 1) землечерпалка; драга; 2) устричне судно; драгер; ~ зйоуєі одноковшевий екскаватор; 3) посудина з дірочками на крйшці (перечниця, сільничка тощо).
дгейзтз ['сігедзід] п 1) виймання ґрунту, землечерпальні роботи; 2) земля, що вичерпується драгою.
йгее [сігі:] V розм. 1) терпіти, страждати; 2) триматися, не здаватися.
йге£ [сігед] п 1) рі осад, осадок; пбкйдьки; 2) рі потолоч, послідки, поденки; ~8 оГ зосіеіу пбкйдьки суспільства; 3) невелйкий залишок; крйхітка; по( а ~ ані крйхти; 4 іо дгіпк іо іке ~8 вйпити до дна.
(ігезву ['сігеді] аф каламутний, мут-нйй; бруднйй; що містить (у собі) нечистоти (осад).
Дгепск [сІгепі/] 1. п 1) промокання (від дощу); 2) злйва; 3) велйка доза ліків (особл. для тварин); 2. у 1) просочувати вологою; промочувати (промокати) наскрізь; 2) змочувати; зрошувати; 3) вливати ліки; давати проносне (тварині).
(ІгепсЬег ['бгепір] п 1) злйва; 2) дощувальна установка; 3) прйлад (шприц) для вливання ліків (худобі).
(ігепскіпз ['сІгепі/іі]] незаливний (про дощ); ~ Гіге військ, ураганний вогонь.
<1геп£ [сІгеї]] п іст. вільний орендар.
Огезсіеп [сігегсІзп] п 1) геогр. н. м. Дрезден; 2) дрезденський фарфор, дрезденська порцеляна (тж ~ скіпа).
(ІГЄ88 [сігеа] 1. п 1) одяг; сукня, плаття (жіноче); тогпіп£ ~ домашня сукня; плаття-халат; єуєпіпй ~ фрак, смокінг; вечірня сукня; £и11 ~ парадна форма; парадний костюм; фрак; Гапсу ~ маскарадний костюм; 2) убрання, шати; убір, наряд; покрив; 3) оперення; < ~ £оосІ8 платтяні тканйни; ~ гекеаг8а1 театр, генеральна репетйція; 2. у 1) одягати, убирати; наряджати; іо ~ опезеІГ одягатися; іо ~ а скік! одягтй дитйну; 2) одягатися, наряджатися; 3) прикрашати, прибирати; 4) готувати, приправляти (їжу); 5) причісувати, зачісувати; робйти зачіску; 6) перев’язувати, бинтувати; іо ~ а \уоип(і перев’язувати рану; 7) білувати, розбирати (тушу тварини); 8) провіювати (зерно); 9) вичйнювати (шкіру); 10) підстригати, підрізати (дерева); 11) угноювати, удобрювати (зе-млю); 12) обробляти (землю); 13) тех. рихтувати, вирівнювати; 14) гірн. збагачувати (руду); 15) стругати, обтісувати (дошки); 16) військ, вирівнювати; рівнятися, виструнчуватися; ~! рівняйся! (команда); гі§кі (ІеГі) ~! праворуч (ліворуч) рівняйся! (команда); 17) тех. апретувати, обробляти, опоряджувати; змащувати; 4 ~ (Іомті розм. дати про
чухана; ~ оиі прикрашати, наряджати; ~ ир вйшукано одягатися; надівати маскарадний костюм.
(Ігеззаве [сіге'загз] п фр. 1) виїжджування коней; 2) спорт, підготовка до змагань.
(1ге$$-сігсІе ['бге8'8о:к1] п театр. бельетаж.
(ігезз-соаі ['бгез'коиіі п 1) фрак; 2) військ, парадний мундйр.
(ІГЄ88Є(1 [СІГЄ8І] аф 1) одягнений; 2) прикрашений; прйбраний; 3) оббілований, розібраний (про тушу тварини); 4) вйчинений (про шкіру); 5) відсортований (про вугілля); 6) оброблений; обтесаний; 7) тех. вйвіре-ний; вирівняний.
йге$$ег [сігезо] п 1) декоратор, офбрмлювач вітрйн; 2) театр, костюмер; 3) мед. асистент (під час операції); хірургічна сестра; 4) шкірянйк; апретурник; 5) гірн. сортувальник; сортувальний механізм; 6) с. г. зерноочйщу-вальна установка, трієр; 7) камердйнер; 8) амер. розм. франт, піжон; 9) кухонний стіл з полйцями для посуду; мисник; 10) кухонна шафа для посуду; 11) амер. туалетний столик (комод) із дзеркалом.
(1ге$$-£иаг(І [ '<1ге8да:сІ] п запобіжна сітка (на дамському велосипеді).
(Іге$$іпе88 [сігезіпіз] п 1) франтува-тість; 2) елегантність, вйшуканість (одягу).
йгеззіїщ ['(Іге8іт]] п 1) одягання; 2) прикрашання; убрання; 3) архт. орнамент (на стелі тощо); 4) приправа; соус; гарнір; 5) перев’язувальний матеріал; 6) перев’язування (рани); 7) білування (туші тварини); 8) удобрення; 9) обробіток (землі); 10) чй-щення (коня); 11) тех. рихтування, правка; 12) облицювання, оздоблення; очйстка; 13) текст, шліхтування; 14) гірн. збагачення (руди); 15) розм. ірон. прочухан; іо §іує а §оос! ~ сіо\уп дати доброго прочухана; 16) військ. рівняння, шикування.
(1ге$$іп£-Ьа£ ['сІгевідЬжд] п 1) дорожній несесер; 2) санітарна сумка.
(ІГЄ$8ІП£-Ьеи ['(ІГЄ8П]Ье1] п дзвоник, що запрошує переодягтйся (для обіду, прийому тощо).
(Іге$8Іп£-са$е [ '(Іге8П]кеі8] див. сігез-8іп§-Ьа§.
(ІГЄ$$ІП£-СІОІЬ [гСІГЄ8П]к1О0] п КОСЙН-ка (для пов'язок).
(ІГЄ$$ІП£-(ІО1¥П ['(ІГЄ811]'(Іаип] п розм. догана, прочухан, нагінка; лупцювання; натруска; іо §іує зтЬ. а £ооб ~ дати комусь доброго прочухана.
(Іге8$іп£-До¥п ['(Іге8В]даип] п халат, пеньюар.
(1ге$$іп£-]аске< [ 'с1ге8іг) .сІзаекіі] п домашня куртка.
(1ге$$іп£-тас1ііпе ['(ІгезґдтаДг.п] п віялка.
дге
325
сіті
(1ге88ІП£-оиІ [сігезії] аиі] п виїждження (коня).
(іге$8ІП£-гоот ['дгезп]гит] п гардеробна, кімната для одягання.
Лге$$т£-$Шіоп ['<1ге8іТ),$Іеі/п] п перев’язувальний пункт; пункт першої допомоги.
(ігездіпі’-иЬІе [ сІгезп] ДеіЬІ] п 1) туалетний столик із дзеркалом; 2) перев’язувальний стіл.
(ігезд-шакег [’сіге8,теіко] 1. п швачка, кравчиня; 2. асі] м’який; вишуканий; жіночний (про лінії сукні).
(1ге88-такіп£ ['сІге8,теікіі]] п шиття; пошиття жіночого одягу.
(1ге58-рге8ег¥ег ['сігезргі'гоіуа] п підпахівник.
йге$$-$кіе1(1 ['сІгез/ккІ] див. сігезз--рГЄЗЄҐУЄГ.
(Іге$8-8ііі1 ['сігез'зіші] п фрак.
(Іге88у ['дге8і] ад] 1) модний; вишуканий; ошатний; шикарний (про одяг); 2) що любить (уміє) модно вдягатися; 3) розкішний (про вечір, прийом тощо).
<іге^¥ [сіги:] разі від бгай/ 2.
йгіЬ [сІпЬ] п 1) крапля; 2) перен. обрйвок, дріб’язок.
(ігіЬЬіпз ['(ІгіЬіі]] п дрібний ремонт вибоїн (дороги).
(ігіШе [’сІпЬІ] 1. п 1) струмок; 2) крапля; 3) мряка; 4) спорт, ведіння м’яча; 2. V 1) випускати по краплі; 2) сочйтися, крапати; 3) пускати слину; обслинюватися; 4) спорт, вестй м’яч; обводити м’ячем.
(ігіЬЬІег [ сІпЬІо] п спорт, гравець, що веде м’яч.
(ІгіЬЬІеІ [’сІпЬІіі] п 1) невелика сума (грошей); 2) крихітка, крапелька (чогось); > Ьу (іп) ~з потрошку, по краплі.
(ігіЬЬІіпз ['сіпЬііг)] п спорт, дриблінг, ведіння м’яча.
(Ігіед [сігаїсі] ад] сухий; висушений; ~ тіїк сухе молоко.
йгіег ['сігаю] 1. п 1) сушйльна речовина; 2) сушарка, сушйльний пристрій; 2. ад] (сотр. від гігу) сухіший.
йгій [дпїї] 1. п 1) повільна течія; повільне пересування; 2) мор. дрейф; 3) ав. девіація, знесення; швидкість знесення; 4) військ, деривація; 5) рад. зсув; 6) напрям (розвитку); тенденція; 7) (прихований) смисл; намір, мета; прагнення; спрямованість; ІЬе ~ оГ а зреесЬ (прихований) смисл промови; І боп’ї ипсіегзіапсі Ьіз ~ я не розумію, кудй він гне; 8) пасйвність, бездіяльність; іЬе роїісу оГ ~ політика пасйв-ності; 9) перегін (худоби); 10) гурт, череда; зграя (птахів); 11) злйва; хуртовйна; 12) замет, кучугура; купа (листя тощо), нанесена (наметена) вітром; 13) геол. льодовиковий нанос; 14) дрйфтерна сітка; 15) колода (де-ревйна), що пливе; 16) гірн. горизонтальна вйробка; 17) тех. пробійник;
2. V 1) відносити (ся), гнати (вітром тощо); зносити; 2) дрейфувати; переміщатися (за вітром, течією); іо ~ азЬоге прибитися до берега; 3) пливти за течією; покладатися на божу волю; 4) наносити, насипати (сніг, пісок); заносити (снігом тощо); 5) пробивати (розширювати) отвір.
йгійаі’е [’сіпйісіз] п 1) мор. дрейф, знесення; 2) речі, викинуті на берег моря.
ДгіІЇ-апсЬог ['сІпїї,ает]к9] п плавучий якір.
(ІгіІЇ-ЬоИ ['сІпйЬоиІІ] п тех. костиль, штир.
(ІгіІЇег ['сІпйа] п 1) дрифтер (рибальське судно); 2) рибалка на дрйф-тері; 3) амер. розм. нікчемна людйна; гультяй, бродяга, волоцюга.
(ІгіІЇ-ісе ['сіпНаїз] п дрейфуюча крига; пливуча крижйна.
(ІгіІЇіпз [ 'сіпйп] ] 1. п 1) дрейф, знесення; 2) снігові (піщані) замети (заноси); 3) гірн. проходка горизонтальних виробок; 4) тех. розширення отворів; 2. аф дрейфуючий; ~ тіпе військ, дрейфуюча міна.
(ІгіЙІезз ['сігійііз] ад] безцільний; безглуздий.
(ІгіПтеіег ['(ІпЇЇ,ті:і9] п ав. вимірювач знесення.
сігіІЇ-пеі ['сіпїїпеї] п дрйфтерна сітка.
(ІгіІЇ-ріп ['сіпіїріп] п тех. оправка, пробійник.
(1гії№ау ['сіпЙхуєі] п 1) дорога для худоби; 2) мор. дрейф, знесення.
(ІгІЇМуєєіі ['сІп£і\уі:с1] п 1) морські водорості, що прибиваються до берега; 2) бот. ламінарія.
(1гіЙ-5уоо<1 ['сіпГПааісі] п 1) сплавнйй ліс; 2) ліс, прибйтий до берега; плав-нйк.
(ІгіГіу ['сІгійі] ад] хуртовйнний, сніговійний.
сігіН [сіні] 1. п 1) свердел; бур; 2) дриль, коловорот; 3) зоол. черево-нбгий молюск; 4) вправа, тренування; 5) військ, стройова підготовка; навчання; муштра; ~ §гоипс1 навчальний плац; 6) розм. тренер; 7) с.г. рядкова сівалка; аіі-сгор ~ універсальна сівалка; 8) с.г. рядкова сівба; 9) борозна; 10) текст. тик; 11) зоол. мандрйл; 2. V 1) тренуватися); виконувати вправи; 2) навчати строю; муштрувати; займатися стройовою підготовкою; 3) сіяти (висаджувати) рядками; 4) розм. відкладати; 5) заманювати (когось; тж ~ іп, ~ оп, ~ а!оп§).
(1гіП-Ьагго>¥ ['(1п1,Ь®гои] п с.г. гніздова сівалка.
(Ігіїїег ['сіпіа] п 1) свердлувальник, свердляр; бурйльник; 2) свердлувальний верстат; 3) с.г. сівач, сіяльник; 4) тренер; стройовйй інструктор.
ЛгіІІ-йаІІ ['сігіІЬз:!] п манеж.
(ІгіП-Ііаггомг [ ’(1п1,Ь®гои] п с.г. просапник.
(ІгШ-ЬоІе ['сіп 1 Коні] п гірн. бурова свердловйна.
(1гіШп£ ['сігіїпд] п 1) вправа, тренування, навчання; 2) військ, стройове навчання, стройова підготовка; 3) свердління, висвердлювання; буріння; ~ гі£ гірн. бурова вйшка; 4) рі стружка від свердління; 5) с.г. рядкова сівба; 6) амер. зал. формування заліз-нйчних составів.
(ІгіШпв-тасЬіпе ['сігі1і7]тз'|і:п] п свердлильний верстат.
йгШ-рге$$ [сіпіргез] п 1) свердлильний верстат; 2) гірн. перфоратор.
дгіП-год ['сіпігосі] п гірн. бурова штанга.
<1гі11-8ег£еап1 ['сІгіГзаісІзопІ] п військ, сержант — стройовйй інструктор.
(ІгШ-Біоск ['сіпізіок] п тех. патрон свердла.
йгіїу [’сігаїїі] див. сігуїу.
сігіпк [с!гіі]к] 1. п 1) напій, питво; пиття; 80Гі -8 безалкогольні напої; 2) спиртнйй напій; зтаїї ~ пйво; 3) схйльність до спиртного, пияцтво; Со іаке іо ~ запйти, запиячити; іо Ьауе а ~ вйпити, напйтися; іо Ье оп ІЬе ~ дуже пиячити; 4) ковток; склянка (вина, води тощо); 5) розм. водний простір; океан; < ІЬе Ьі$ ~ амер. Атлан-тйчний океан; ріка Міссісіпі; іЬе О. Ла-Манш; 2. V (разі сігапк; р.р. сігипк) 1) пйти; Іо ~ а сігу вйпити до дна; іо ~ сіеер зробйти велйкий ковток; 2) випивати, пиячити; іо ~ Ьагсі дуже пйти (пиячити); 3) напоювати, підпоювати; 4) виголошувати тост, пйти (за когось, щось — іо); Іо ~ Ю зтЬ.’з ЬеаІіЬ (іо зтЬ.’з зиссезз) вйпити за чиєсь здоров’я (за чиїсь успіхи); 5) зазнати, набратися (горя); 6) усмоктувати, убирати (вологу); 7) пропивати (тж ~ ау/ау).
йгіпкаЬІе [ 'сІпі]к9Ь1] 1. п звич. рі напої; 2. ад] придатний для пиття, пит-нйй.
(Ігіпкег ['сіпака] п 1) п’янйця, алкоголік; 2) той, що п’є.
(ігіпкіпз ['дпі)кп]] п 1) пиття, випивання; 2) пияцтво, алкоголізм.
(кіпкіп£-Ьооиі [ 'с!гп]кіі]Ьи:д] п буфетний прилавок.
(Ігіпкіп£-Ьои< |'сІпг)кіі]Ьаиі] п запій, пиятйка.
(1гіпкіп8-Ьо5УІ [ 'сІгп]кп]Ьои1] п напувалка, поїлка (для худоби).
(Ігіпкіп^-сир ['с!гв]кп]клр] п чаша, келих.
Дгіпкіпі’-Гоиіііаіп ['сІп^кв],Еаипііп] п питнйй фонтанчик.
дгіпкіп^-Ьош ['с!пі]кп)Ьз:п] п кубок з рога (для вина).
(Ігіпкіп^-Ьоіізе ['сІгн]кіг)Ьаи8] п бар, пивнйця, пивна.
дгі
326
<1го
(1гіпкіп£-$а1ооп ['<1пі]кп]$9Ди:п] див. сігіпкіп^-коизе.
(1гіпкіп£-$оп£ [ 'сІгп]кп]80і]] п застільна пісня.
(Ігіпкіп^-ігои^Ь |'сіпі]кіі]1го£] див. сігіпкіп§-Ьо\¥І.
(1гіпкіп£-луаіег ['с1гп]кп],^з:і9] п питна вода.
(Ігіпк-шопеу ['<1гіі]к,тлпі] п гроші на випивку.
(Ігіпк-оЛегіпз ['сІгп]к,оЬпі]] п пия-тйка, випивка.
(Ігіпк-реппу ['сігіізкарелі] див. сігіпк--топеу.
сігір [сіпр] 1. п 1) крапання; стікання крапель; 2) капель; 3) шум падаючих крапель; 4) гірн. капіж; ~ ІиЬгісаііоп тех. крапельне змащування; 2. V 1) крапати; стікати; ійе іар І8 ~ріп§ кран тече; 2) виливати, розливати; іо ~ Ьіоосі стікати кров’ю; іо ~ \уеі промокнути до нитки (до рубця).
(ігір-сігор І'сІпрсІгзр] п шум падаючих крапель.
(Ігір-іігу [ сІпрсІгаї] п тканина, що швйдко висихає.
<1гірріп£ ['дпрп]] 1. п 1) крапання, капання; стікання краплями; 2) просочування; 3) рідина, що падає краплями; 4) звич. сік, що витік; жир, шо стікає з м’яса (під час смаження)', 2. ад] 1) що крапає; що стікає краплями; 2) мокрий, промоклий; ~ и/еі промоклий до нитки, мокрий як хлющ.
(1гірріп£-рап [ '<іпріі]рзеп] п 1) сковорода; 2) лист, деко; 3) тех. сальник, масловловлювач; 4) мех. піддон.
(Ігірріе ['Норі] утектй; швйдко стікати краплями.
йгір$іопе ['дпрзіоип] п 1) архт. слі-знйця, відлйвка; 2) фільтр з пористого каменю.
(Ігіує [сігаїу] 1. п 1) їзда; 2) катання, прогулянка (на машині тощо)', іо іаке а ~ проїхатися, покататися; 3) під’їзна дорога, алея; просіка; 4) переслідування (ворога, звіра тощо)', 5) військ, наступ; атака, удар; 6) гонка, поспіх; 7) амер. (громадська) кампанія; 8) енергія, наполегливість; 9) стй-мул, спонукання, внутрішній імпульс; 10) тенденція, напрям; 11) амер. розм. дешевий розпродаж товарів; 12) сплав лісу; сплавнйй ліс; 13) спорт, удар (по м'ячу); 14) тех. прйвод, передача; 15) гірн. штрек; 2. у (разі сігоує; р. р. сіґіуєп) 1) водйти, вестй; правити, керувати, управляти; іо ~ а саг вестй машйну; 2) їздити, їхати; 3) везтй; підвозити; іо ~ зтЬ. іо ійе зіаііоп від-везтй (підвезтй) когось на станцію; 4) відганяти, проганяти; 5) переслідувати, гнати (звіра, худобу); 6) мчати, нестйся; ганяти; 7) забивати, убивати; заганяти; іо ~ а паіі йоте забйти цвях по саму головку; 8) підганяти; 9) розм. зволікати; 10) вестй (справу тощо);
11) проводити, прокладати (дорогу, залізницю); 12) гірн. проходити (горизонтальну виробку); 13) спорт, бйти (по м’ячу); 14) перевантажувати, перевтомлювати (роботою); 15) укладати (угоду); □ ~ атуау проганяти; відсилати; відганяти; ~ Ьаек повертатися; їхати назад; військ, відкидати (противника); ~ іп заганяти (худобу тощо); вганяти, забивати (цвях тощо); в’їжджати; ~ оГГ відриватися, відштовхуватися; ~ оп продовжувати шлях; ~ оп! поганяй!, рушай!, гайда!; ~ оиі вибивати; загнати (коня); ~ ікгоіі£Й проводити, здійснювати; ~ ир під’їжджати; < іо ~ а реп бути письменником, писати; іо ~ іі йоте іо $тЬ. переконати когось (у чомусь); ІО ~ а ІЄ88ОП ІПІО 8ҐПЙ.’8 йеасі втлумачити комусь (щось).
(іпуе-ікнуп [ 'сігаїусіаип] п тех. знй-жувальна передача.
(ігіуе-іп ['сігаїу'іп] п 1) ресторан для автомобілістів; 2) кіно для автомобілістів на відкрйтому повітрі; 3) магазйн (банк) для автомобілістів.
сігіуєі Гдпуі] 1. п 1) нісенітниця, дурнйці; дурне базікання; маячня; 2) слйна; 2. у 1) верзтй нісенітницю; 2) розм. розпускати нюні.
(Ігіуєіієг [ сігіуіа] п 1) слйнява дитйна; слинько; 2) дурнйй базіка; йолоп, болван.
(ІгіуеШпз [ 'сІпуііі]] ад] що верзе нісенітницю; що вйжив з розуму.
сігіуєп ['сіпуп] 1. ад] 1) гнаний; 2) нанесений, наметений (про сніг); 3) тех. що приводиться в рух; при-воднйй, ведений; ~ у/йееі ведене колесо; 2. р.р. від сігіує 2.
сігіуег ['сігаїуз] п 1) шофер; водій; ігиск ~ шофер вантажного автомобіля; 2) машиніст; вагоновод; 3) військ, ме-ханік-водій; 4) візнйк, кучер; 5) гур-тівнйк; погонич худоби; 6) наглядач за рабами; погонич (тж 8Іауе ~); 7) оператор; сгапе ~ кранівнйк; 8) тех. двигун; рушій; ведуче колесо передачі; 9) спорт, ключка (для гольфа); 10) тех. вйкрутка; пуансон; 11) рад. збудник.
(ігіуег-апі ['сігаїуагаепі] п ент. африканська мурашка.
сігіуе-8сге^¥ ['сігаїузкги:] п тех. хо-довйй гвинт.
(ігіує-бЬяҐІ [ 'сІгаіу/а:Й] п тех. ведучий вал.
(Ігіуеіуау [ 'дгаїУАУеі] п дорога, проїзд, під’їзна алея.
(Ігіуе-іуЬееІ ['<1гаіУ\¥І:1] див. сігіуіп§--у/йееі.
(1гіуе-уоиг5ЄІГ [ 'сІгаїУІо:, веії] ад]’. ~ саг машйна напрокат (без шофера).
(ігіуіпз [ сігаїуїї]] 1. п 1) катання, їзда; 2) водіння (автомобіля); 3) гоніння, гоньба; гони; 4) мор. дрейф; 5) тех. передача, прйвод; 6) гірн. проходка штреку; < ~ Іісепсе авт. права водія; 2. аф 1) рушійний; що приво
дить у рух; 2) ейльний; несамовйтий; 3) тех. ведучий; 4) тех. приводнйй.
сігіуіп^-ахіе ['<ІгаіУіі],зек$1] п тех. ведуча вісь.
(1гі¥Іп£-ЬеІі ['сІгаіУіі]Ье11] п приводнйй ремінь (пас).
(1гі¥ІП£-Ьох [ '(ІгаіУіі]Ьзк8] п козла, передок.
(Ігіуіпв-Гогсе [ 'с!гаіуп]£о:8] п рушійна сйла.
(1гІ¥Іп£-£еаг [ 'сІгаіУП]діо] п тех. приводнйй механізм.
(Ігіуіпз-іуЬєєі [ 'с!гаіуп]^і:1] п тех. ведуче колесо.
(ІГІ27ІЄ ['сіпхі] 1. п дрібнйй ДОЩ, мряка; 2. у мрячйти; іі ~8 мрячйть.
(ігіхгіу ['сіпгііі аф мрячний; ійе тогпіп£ у/а8 ~ уранці мрячйло.
гіго^ие [дгоид] п 1) мор. плавучий якір; 2) ав. прив’язнйй аеростат.
сігоіі [сігоіі] п 1) юридйчне право; прерогатйва; 2) рі мйто.
(Ігоіі [Нгоиі] 1. п 1) жартівнйк, потішник, кумедник; фігляр, блазень; 2) фарс; 3) комічний стиль; 2. аф 1) смішнйй, кумедний, потішний; блазенський; 2) чуднйй, чудернацький; 3. V 1) жартувати; блазнювати; дуріти; 2) кепкувати, потішатися; глузувати; 3) висміювати.
(ігоііегу ['сігоиіоп] п 1) жарти; витівки, пустощі; блазенство, штукарство; 2) смішна історія (вйтівка); 3) чудакуватість; 4) гумор.
гігоііу ['сігоиіі] аду чудно, химерно.
сігоше [дгоит] п розм. (скор. від аегосіготе) аеродром.
сіготесіагу ['(ІглтосІп] п зоол. дромадер, одногорбий верблюд.
сіготопсі ['сІготопсІ] п іст. велйка вітрйльна галера.
сігопе [сігоип] 1. п 1) ент. трутень; 2) перен. трутень, дармоїд, захребетник; 3) ав. безпілотний літак (керований); 4) дзижчання, гудіння, гул; 5) муз. волйнка; басовий звук волйн-ки; 2. у 1) байдикувати; дармувати; жйти за чужйй рахунок; 2) розтрачувати, марнувати, марнотратити; 3) дзижчати, гудіти; 4) монотонно го-ворйти (читати, співати); бубоніти.
<Ігопіп§1у ['дгоипп]1і] аду монотонно, одноманітно.
сігооі [сІги.1] амер. див. сігіуєі.
сігоор [<іги:р] 1. п 1) нахил; знйження; 2) сутулість, сутулуватість; 3) занепад духу (сил); знемога; 2. V 1) нахиляти(ся), схиляти(ся); нйкнути, звисати; 2) опускатися, спускатися; сповзати; 3) поет, спадати; згасати; закочуватися; 4) слабнути, в’янути, знемагати; марніти; 5) журйтися; занепадати духом; понуритися.
(1гооріп§1у ['с1ги:ріт)1і] аду знеейле-но; слабко, в’яло.
сігоору ['<іги:рі] ад] занепалий духом; зажурений, засмучений.
(ІГО
327
сіги
(Ігор [сІгор] 1. л 1) крапля; 2) рі мед. краплі; 3) крапелька, ковток, крйхітка; 4) ковток спиртного; 5) драже; льодяник; 6) сережка; 7) падіння, знйження; спад; спуск; а ~ іп Іетре-гаїиге знйження (спад) температури; а ~ іп ргісез знйження (падіння) цін; 8) ав. розкидання (скидання) з літака (листівок тощо); 9) висота; глибина падіння (занурення); 10) пластйнка, що закриває замкову щілйну; 11) проріз, щілйна; 12) тех. перепад (тиску); < ~ атто, ~ ЬотЬ військ, розм. авіабомба; 2. V 1) крапати, стікати краплями; випускати по краплі; 2) падати, випадати; вивалюватися; 3) упускати, губйти; 4) звалювати, збивати; 5) помирати; теп -ресі Ііке Ліез люди вмирали як мухи; 6) спадати, стихати; скорочуватися; 7) знйжувати(ся), понижуватися); 8) опускати, понурювати; 9) посилати; іо ~ зтЬ. а Ііпе написати комусь кілька рядків; 10) спорт, забивати (м'яч); 11) кінчати, припиняти; кйдати (звичку); Ю ~ зтокіп^ кйнути палйти; ~ іі! облйште!, досить!; 12) залишати, кйдати (когось); 13) пропускати; Ю ~ а Іеііег пропустйти літеру; 14) виключати (із списків, школи); звільняти, усувати; 15) розм. розтрачувати, розтрйнькувати (гроші); 16) програвати (у змаганні); 17) кйнути, промовити (слово тощо); 18) спустйти (петлю — у плетінні); 19) випорожнюватися (про тварину); 20) телйтися; жеребитися; пороситися; котйтися; приводити (дитинчат); 21) підвозити; висаджувати (когось); 1’11 ~ уои аі уоиг йоог я підвезу вас до вашої домівки; 22) зайтй, заглянути (кудись); □ ~ асгозз вичйтувати, шпетити; ~ анау відпадати; відходити по одному; зменшуватися; ~ Ьаек відступати, відходити; ~ ЬеЬішІ відставати; ~ іп зайтй, завітати; зазирнути; ~ іпіо випадково увійтй; встрявати (у розмову); ~ оГГ виходити одйн за одним; розходитися; ітй спати; умирати; зменшуватися; < Іо ~ азіеер заснути; іо ~ а июгб іп Гауоиг оГ зтЬ. замовити за когось слівце; іо ~ Ггот ІЬе сіоисіз упасти, як сніг на голову; іо ~ Ггот $І£йі щезнути з поля зору; ~ сіеасі! груб, щоб ти здох!, хай тобі грець!
(ігор-сшіаіп ['(ігорЛз-іп] п театр. опускна завіса.
йгор-Пу ['сІгорГІаі] п штучна мушка (на вудочці).
(1гор-Гог£ІП£ ['(Ігор,Го:сІзп]] п тех. гаряче пресування у штампах.
(Ігор-Ьаїшпег ['сігор'кзета] п тех. копер.
йгор-кіск ['сІгоркік] п спорт, удар на льоту (футбол).
(Ігор-ІеаГ ['сІгор1і:Г] п відкидна дошка (стола).
йгоріеі [ сігоріїї] п крапелька.
(ігор-іеііег ['сІгорДеІо] п амер. місцевий лист.
(Ігор-ІІ£Іі< ['сігоріаіі] п амер. опускна лампа.
(Ігор-теіег ['с!гор,ті:іо] п бюретка, крапельна піпетка.
(Ігороиі ['сігор'аиі] п розм. вйклю-чений; вйбулий.
(ІгорраЬІе ['сІгораЬІ] а^/скйдуваний; скиднйй.
(ігоррег ['сІгора] п 1) бурулька, висулька; підвіска; 2) піпетка; 3) с.г. лобогрійка; 4) геол. побічна жйла; 5) сетер (порода собак); 6) штучна мушка (на вудочці).
(Ігорріпз ['сігоріт)] 1. п 1) опускання; знйження; 2) падіння; 3) скидання; ~ гопе військ, зона бомбардування; 2. аф 1) скидальний; 2) безладний.
сігорріп£-ЬоііІе ['с!гзрв],Ьоі1] п мед. крапельниця.
сігорріп£-£еаг ['сігоріїздіо] п 1) ав. бомбоскидач; 2) мор. жолобчатий торпедний апарат.
сігорріп§$ ['дгзріі]2] п рі послід, кізяк, кал, лайнб (екскременти тварин).
сігор-зсепе |'с1гор$і:п] п 1) опускна завіса; 2) театр, заключна сцена; сцена під завісу; 3) перен. фінал.
сігор-зеаі ['<ігор8І:1] п відкидне сидіння.
сігор-зііоі ['сІгор/оі] п укорочений удар (теніс).
сігор-зііиііег ['(ІгорДліо] п фот. моментальний затвор.
(ігорзісаі [ 'сігорвікої] аф 1) мед. водянковий; опухлий; набряклий; 2) що страждає на водянку.
<1гор$іе<1 ['сігорзісі] аф 1) хворий на водянку; 2) мед. здутий; розпухлий, набряклий.
сігорзошіе ['сІгорзопсІ] п метеор, радіозонд, що скидають на парашуті.
сігорзу ['сІторзі] п мед. водянка.
(Ігор-іаЬІе [ 'дторДеіЬІ] п відкиднйй стіл біля стінй.
(Ігорлізе ['сігоркуаіг] асіу крапля за краплею.
гігорлюгі ['бгор^зіі] п бот. гадючник, таволга.
(Ігор-гопе ['сігоргоип] п район скидання десанту (вантажу) з літака.
(Ігозотеіег [сіго'ззтіїа] п метеор. росомір, росбграф, прйлад для вимірювання кількості росй.
(ігозз [сІтоз] п 1) мет. шлак; жужелиця; окалина; цйндра; 2) пбкйдьки, залишки; 3) тлінність; марність; суєта суєт; ~ соаі вугільний пил.
(ігоззу ['бтозі] аф 1) забруднений (про метал); 2) нечйстий, бруднйй.
(Ігои^ЬІ [сігаиі] п 1) посуха, засуха; 2) посушливість, сухість (клімату}; 3) спрага; ~ гезізіапсе с.г. посухостійкість.
(Ігои^Ьі-гезізіапі [ 'бгаиігі 'гізіапі] аф с.г. посухостійкйй.
(Ігои^Ьіу ['дгаиіі] аф 1) посушливий; 2) сухйй, пересохлий; 3) спраглий.
(Ігоує [сігоиу] 1. п 1) гурт, стадо; череда; табун; 2) зграя; косяк; 3) натовп, юрба; ватага; 4) тех. долото (для обтісування каменю); 5) вузькйй іригаційний канал; 6) дренажна канава; 2. V 1) гнати худобу на рйнок; 2) продавати худобу; 3) обтісувати камінь; 3. разі від бтіуе 2.
(Ігоуєг ['сігоиуа] п 1) гуртівнйк, погонич худоби; 2) скотопромисловець; 3) дрйфтерне судно.
(ІГО¥ІП£ ['сігоиуп]] п торгівля худобою.
гіголп [дгаип] у 1) тонути; потопати; Іо Ье ~есі утонути; 2) топйти; 3) занурювати; 4) затопляти, заливати; 5) заглушувати (звуки).
(Іголтегі [бгаипсІ] аф 1) утоплений, потоплений; що потонув; 2) занурений; 3) затоплений.
(іголпег ['сігаипо] п потопаючий.
(іплупіпз ['дгаипід] 1. п 1) утеплення, потоплення; 2) с.г. вилягання (хлібів); 2. аф утопаючий, потопаючий; < а ~ тап саісЬез аі а зіга\у присл. і за соломйнку вхопиться, хто топиться.
(іплузе [сігаиг] 1. п 1) дрімота; напівсон; 2) сонлйвість; в’ялість; 2. у 1) дрімати; бути сонним; 2) присипляти, усипляти; навівати сон; 3) поринати в мрії, мріяти.
(Іплузіїу ['сігаигіїї] асіу сонно, дрімотно; в’яло.
(Іплузіпєзз ['сігаигіпіз] п дрімота; сонлйвість; в’ялість.
(ігоіузу ['бгаигі] аф 1) сонлйвий, сонний; дрімаючий; 2) що присипляє; снотворний; що навіває дрімоту, дрімотний; заколйеливий; 3) в’ялий; лі-нйвий; заціпенілий.
йгиЬ [бглЬ] 1. п удар ціпком (кийком); 2. у 1) бйти ціпком (кийком); колошматити, лупцювати, дубасити; 2) вбивати; іо ~ ап ісіеа іпіо зтЬ.’з Ьеаб утовкмачити думку комусь у голову; 3) вибивати; іо ~ ап ісіеа оГзтЬ.’з Ьеаб вйбити думку у когось з головй; 4) розбйти, завдати поразки; розгро-мйти; 5) тупати, гупати, стукати, тарабанити; 6) ганьбйти; лаяти на всі заставки.
(ігиЬЬіпз ['бглЬп]] п 1) биття, прочуханка; лупцювання; 2) розм. поразка; іо іаке а ~ зазнати поразки.
(ігікі&е [сіглсіз] 1. п 1) трудяга, роботяга; трудівнйк; 2) тяжка, нудна робота; 2. у виконувати тяжку, нудну роботу; трудйтися.
(ІгшІВегу ['сіглсізагі] п тяжка, нудна робота.
сіпі(І£Іп§1у ['<іглс1зіт)1і] асіу старанно, ретельно, з завзяттям.
(Ігив [бглд] 1. п 1) ліки; медика
(і пі
328
дгу
мент; засіб; зілля; ~ ріапі лікарська рослина; ~ асітіпізігагіоп застосування ліків; 2) наркотик; пагсогіс ~8 наркотики; ~ аскіісі (Гіепсі) наркоман; ~ йаЬк наркоманія; ~ ігаїїіс торгівля наркотиками; 3) лісовоз; 2. V 1) давати наркотики; 2) підмішувати наркотики (отруту); 3) зловживати наркотиками, бути наркоманом.
(Іги8£е< ['сІглдії) п тканйна для доріжок (постілок).
(іпі££І5< ['сіглдізі] п 1) аптекар; 2) амер. фармацевт.
<1піВ$іоге [ 'сіглдзіо:] п 1) аптекарський магазйн; 2) амер. аптека-заку-сочна; магазйн, що торгує ліками, косметикою, журналами, морозивом, кавою тощо.
Описі ['сіпеісІ] п іст. друїд; жрець. дпіі(1іс(а1) [сіпі:'ісіік(оі)] асі] друід-ський, жрецький.
сіпші [дглт] 1. л 1) барабан; 2) барабанний бій; 3) військ, барабанщик; 4) анат. барабанна перетинка; барабанна порожнйна; 5) архт. подушка капітелі; циліндрйчна секція колони; 6) циліндрйчний ящик; 7) тех. барабан, циліндр; колектор (котла); 8) шумне зборище; званий вечір; раут; іо Ьеаі іке ~ безсоромно рекламувати; голосно протестувати; 9) гребінь, пасмо; 2. V 1) бйти в барабан; барабанити; 2) вистукувати, виконувати на барабані; 3) калатати, бйтися (про серце); 4) гупати, грюкати, стукати; 5) вдовблювати, втовкмачувати (іп, ішо); 6) гудіти, дзижчати; лопотіти (крилами); < Іо ~ ир сизіотегз амер. закликати покупців.
йпшіЬеаі ['(1глтЬі:1] п барабанний бій.
(ІпітЬіе [’сІглтЬІ] 1. п розм. ледар, трутень; 2. V ледарювати, бйти байдики.
(Ігиш-Яге ['(Іглт,£аі0] п військ, ураганний вогонь.
сІпіт-ПзЬ [’сІглтії/] п іхт. барабанщик.
сіпіткеасі ['сіглтЬесі] п 1) шкіра на барабані; 2) анат. барабанна перетинка; 3) мор. голова шпиля; ~ соші--тапіаі військово-польовйй суд.
сіпітіу ['сіглтії] асі] 1) хмарний; похмурий, хмурий; 2) мугнйй, каламутний (про воду).
сіпіштег [’сІглта] п 1) барабанщик; 2) амер. розм. комівояжер; 3) австрал. бродяга; 4) кріль.
(Іпшшітз ['сіглтн]] п 1) барабанний бій; 2) гуркіт; 3) деренчання; гуготіння; 4) тех. вібрація; 5) тех. обробка на барабані.
(Ігшпзііск ['дглтзкк] п 1) барабанна паличка; 2) ніжка вареної (смаженої) курки (качки, гуски).
(Ігшізаг ['сІгліздо] п іст. воєначальник.
сіпшк [дглі]к] 1. ад] ргед. 1) п’яний; сп’янілий; іо £еі ~ напйтися (п’яним), упитися; 2) нестійкйй; аз ~ аз а Іотсі (а йсісіїег, а їїзй) п’яний як ніч (як квач, як хлющ, як дим); 2. р.р. від сігіпк 2.
сігшікапі [’сІглдкосІ] п п’янйця; алкоголік.
(іпіпкеп ['сІглт]к9п] ад] 1) п’яний; сп’янілий, схмелілий; хмільнйй; ~ Ьга\¥І п’яна сварка, сварка з перепою; 2) питущий; 3) нерівний, кривйй, косий; хиткйй; 4) перекошений.
сіпіпкешіезз ['сІглізкоппіз] п 1) сп’яніння; хміль; 2) пияцтво.
сіпіпкошеіег [сІглт]'коиті:і9] п розм. прйлад для вйзначення ступеня сп’яніння.
сіпірасеоиз [сІгиі'реі/оз] ад] бот. кісточковий (про плід).
сіпіре [<іги:р] п бот. кісточковий плід (слива, вишня тощо).
сіпіреї ['сіпг.рі] п бот. кістянка, сігизе [сігиіг] п мін. друза.
Огизез ['сіпггіг] п рі друзи (релігійна секта).
сігиху ['сІглкзі] ад] трухлявий всередині (про дерево).
(ігу [сітаї] 1. п 1) суша, посуха; 2) суха погода; 3) сухість; 4) суходіл, суша; 5) рі (сігуз [сігаїг]) амер. розм. прихйльник заборони спиртнйх напоїв, прихйльник сухого закону; 6) буд. суха кладка; 2. ад] 1) сухйй; ~ іапсі суша; 2) вйсушений; без вологи, без рідинй; 3) ненамазаний, без масла (джему тощо); незмазаний (про машину); 4) посушливий, сухйй; ~ уеаг посушливий рік; ~ зиттег сухе літо; 5) вйсохлий, пересохлий, зсохлий; 6) стрйманий, байдужий; строгий; 7) нуднйй, нецікавий; прісний; 8) сухйй, несолодкий; ~ у/іпе сухе вино; 9) твердйй; сипкйй, сипучий; 10) не-упереджений, безсторонній; ~ Іі^Ьі не-упереджений погляд на речі; 11) амер. розм. що підтрймує сухйй закон; ~ іо\уп місто, в якому заборонено продаж спиртнйх напоїв; іо §о ~ прийняти сухйй закон; заборонйти продаж спиртнйх напоїв; 12) мед. сухйй, без вйділень, без слйзу; ~ сои^й сухйй кашель; 13) розм. спраглий; І ат ~ дуже хочеться пйти; я б вйпив чарочку; 14) с.г. недійна, ялова (корова, вівця тощо); 15) військ, тренувальний; навчальний; аз ~ аз а Ьопе абсолютно сухйй; ~ Гагтіп§ богарне землеробство; ~ §оосІ8 амер. мануфактура; галантерея; одяг; сухі, сипкі продукти; австрал. залізні вйроби; ~ доосіз зіоте амер. магазйн тканйн; ~ опіоп ріпчаста цибуля; ~ ргипіп§ обрізання сухйх гілок; 3. V 1) сушйти(ся), висушувати; 2) сохнути, висихати; 3) витирати (насухо); 4) переставати доїти (корову перед отеленням); < ~ ир пересохнути; вйсох-
нуги; вйсушити; вйснажитися, вйчер-патися; ~ ир! заткнй пельку!, замовкни!
(Ігуасі ['дгаюсІ] п міф. дріада, лісова німфа.
(Ігуазсіизі [ 'сігаїогдлзі] п суха, нудна, педантйчна людйна.
дгу-ЬоЬ [’сІгаїЬоЬ] п учень, що займається спортом (не водним) (пор. \уєі--ЬоЬ).
сІгу-Ьопез [’сІгаїЬоипг] п рі жарт. шкіра та кісткй, худйй як тріска.
(ігу-сазіог ['сігаї, ка :зіо] п шкура бобра.
сігу-сіеап [ 'сігаї'кіі :п] V піддавати хімічній чйстці.
дгу-сіеапег [’сігаї'кікпо] п 1) власник майстерні хімічної чйстки; 2) пра-цівнйк майстерні хімчйстки; 3) препарат для хімічної чйстки; 4): хімічна чйстка (майстерня).
(ігу-сіеапіпз ['сІгаі'к1і:під] п хімічна чйстка (процес).
дгу-сиге [’сігаїкіио] V засолювати, в’ялйти.
сігу-доск [’дгаї'сіок] мор. 1. п сухйй док; 2. V ставити в сухйй док.
дгуег ['сігаїд] п 1) сушйльник;
2) сушарка; 3) тех. сикатйв.
(Ігу-еуед ['сігаї'аісі] ад] з сухйми очйма, без сліз.
(Ігу-Лу ['дгаїПаї] п штучна мушка, мормйш (наживка).
(1гуіп£ ['сігаіпр] ад] 1) сушйльний; що сушить (висушує); 2) що висихає (сохне); ~ оіі оліфа.
(Ігуіііб-коизе ['сІгаііі]Ьаи8] п клуня, стодола.
(ігуізії [’сігаїї/] ад] сухуватий.
(ігуїу ['сігаїїі] аду сухо; холодно.
сігупезз ['сігатіз] п сухість.
дгу-шігее ['сІгаїпогз] 1. п 1) няня, нянька; 2) перен. наставник; 2. у няньчити, глядіти.
дгу опіоп ['сІгаі,лпіоп] п цибуля ріпчаста.
сігу-роіпі ['сігаїрзіпі] п 1) суха голка; голка для гравіювання без кислотй; 2) гравюра, вйконана сухою голкою.
(Ігу-гоі [’сігаґгої] п 1) трухлятина (про дерево); 2) перен. моральний розклад; занепад; загнивання.
сїгу-заіі ['сігаїзоїк] див. сігу-сиге.
(ігузакег ['(Ігаі,8о:к9] п москатель-ник, торговець москательними товарами (бакалією).
сїгузаііегу [ '(Ігаі,8о:к9гі] п 1) мос-кательний магазйн; 2) магазйн маринадів; 3) торгівля москательними товарами (бакалією).
(Ігу-зЬод ['(Ігаї/осІ] ад] з сухйми ногами; іо разз оуєг ~ перейтй, не за-мочйвши ніг.
сігузіег ['сігаїзіо] п сушйльник (зерна тощо).
(ігу-зіопе ['сІгаїзіоип] ад] буд. складений без розчину (про будинок тощо).
диа
329
<1иГ
(ійаі ['фи:а1] 1. п грам, двоїна; форма двоїни; 2. асі] 1) подвійний; ~ паїіопаї-ііу подвійне громадянство; 2) двоїстий; * О1УПЄҐ8І1Ір спільне володіння.
йиаііздп ['сЦи:о1іхгп] п філос. 1) дуалізм; 2) подвійність, двоїстість; роздвоєність.
(іиаіізі ['фшаїїзі] п дуаліст.
йиа1і$ііс [,фи:о'1і8Іік] ад] філос. ду-алістйчний.
Диаіііу [фи:'геїні] п двоїстість, роздвоєність.
йиаііге ['фиїдіаіг] у роздвоювати.
йиаііу ['сЦи:»1і] аду подвійно; роздвоєно.
йиа1-ригро8Є [ 'фи:а1, роїров] ад] подвійного призначення; ~ саіііе с. г. м’ясо-молочна худоба; ~ §ип військ. універсальна гармата.
йиап [ скі:ап] п пісня (частина епічної поеми).
Оиапе [сІиґеіп] п ч. ім'я Дуейн.
<1иЬ [сілЬ] 1. п 1) барабанний бій (дріб); 2) розм. калюжа; вир, ковбаня; 3) амер. розм. невправний гравець; вайло, нездара; 2. V 1) тикати, 2) обрубувати; 3) підрізати; 4) обтісувати, стругати; 5) рівняти, припасовувати; 6) насаджувати, наживляти; 7) мазати жиром (чоботи); 8) посвячувати в лицарі; 9) дарувати титул (звання); 10) давати прізвисько; охрестити; 11) кін. дублювати (фільм); □ ~ ир розщедрюватися, платити.
(ІиЬазІї [сІи'Ьа:/] п інд. 1) перекладач, товмач; 2) комісіонер.
йиЬЬіп ['сілЬш] п 1) жир для змащування шкіри; 2) пластифікація.
(кіЬЬіпз ['(ІлЬїі)] п 1) посвячення в лйцарі; 2) жир для змащування шкіри; 3) кін. дубляж; перезапис різних фонограм на одну.
йиЬіеіу [фи: 'Ьаюіі] п сумнів, вагання; щось сумнівне.
йиЬіоиз ['фи:Ь]о8] асі) 1) сумнівний, неяснйй; двозначний; 2) нерозв’язаний; 3) підозрілий; темний; 4) хиткий; що вагається (сумнівається).
йиЬіоизІу ['фшЬрзІї] аду сумнівно.
йиЬіои8пе$$ ['фшЬрзпіз] п сумнівність; двозначність.
ДиЬИаЬІе ['сЦиіЬііоЬІ] асі] сумнівний, спірний.
(ІиЬИаІе ['фигЬіІеііІ] V сумніватися; вагатися.
ОиЬІіп [ 'сілЬііп] п геогр. н. м. Дублін, йисаі ['фи:ко1] асі] герцогський, йисаі ['сілкої] п 1) іст. дукат (монета); 2) розм. монета; рі гроші; 3) амер. розм. вхідний квиток.
Лисе ['сІи:ф] п італ. дуче. йисЬезз ['сілі/із] п герцогиня. (ІисЬу [’сілі/і] п герцогство.
Диск [сілк] 1. п 1) орн. качка; 2) качатина; 3) розм. хлопець, малйй; 4) голубка, голубчик; пташка; 5) душка,
серденько; сонечко; 6) військ, грузовйк--амфібія; 7) військ, новобранець, новачок; необстріляний солдат; 8) розтратник, банкрут; Іате ~ каліка; невдаха; банкрут; 9) пірнання, занурення; 10) грубе полотно, парусйна; 11) рі парусинові штани; 2. V 1) пірнати; 2) за-н^фювати; 3) нахил йтися, ухилитися (від удару), нагнутися; уникати; нахиляти (голову); 4) плазувати, раболіп-ствувати; □ ~ оиі утектй, ушитися.
<1иск-Ьі11 ['сілкЬіІ] п зоол. качкодзьоб.
(іиск-ЬШесі [ 'сІлкЬікІ] асі] з качйним носом.
Диск-Ьоапк [ 'сІлкЬо.сІх] п р/дощаний настил.
(Іискег [сілко] п 1) качівнйк;
2) мисливець на качок; 3) орн. нирець, пірнйкоза; 4) підлабузник.
(іискеї ['сілкії] п розм. 1) лотерейний білет; 2) амер. профспілковий квиток.
сіиск-йалук ['сілкіихк] п орн. лунь болотяний.
(Іискіпз ['сілкії]] п 1) полювання на диких качок; 2) пірнання; занурення (у воду); 3) нагинання; нахил головй; ухиляння.
(іискіпз-ропсі [ 'сілкії] ропсІ] п ставок, де полюють на качок.
(1иск-1е££е(1 ['длк'ІедсІ] ад] коротконогий; що ходить перевальцем.
<1иск1іп& ['сілкіп]] п каченя.
(іискшеаі ['длкті:1] див. сіиск\¥еесі. сіиск-тоіе ['длктоиі] п зоол. качкодзьоб.
(іиск-оиі ['длкаиі] п військ. 1) дезертир; 2) дезертирство.
(іиск-роші ['сІлкрзпсІ] п ставок для домашніх качок.
йиск-зіюі ['сілк/оі] п дрібнйй шріт (дріб).
<1искі¥ее(1 [ 'сілк^і:сІ] п бот. ряска (тж сіисктеаі).
диск-МіеаІ ['длк^і:1] п бот. гречка татарська.
гіисі [сілкі] п 1) трубочка, капіляр;
2) тех. прохід, канал; 3) тех. трубопровід; 4) анат. протока (залози), канал; 5) рад. хвилевід.
йисіііе ['сілкіаіі] ад] 1) гнучкий; ко-вкйй, тягучий; 2) податливий; еластй-чний; в’язкий; слухняний.
(ІисіШіу [длк'Піііі] п 1) гнучкість; ковкість; тягучість; 2) еластйчність; піддатливість, пластичність; в’язкість; 3) слухняність.
сіисі1е$$ ['сілкіїїа] ад] анат. без вивідного протоку; ~ §1апсі залоза внутрішньої секреції.
(іисіог ['длкіо] л вождь.
<1и<1 [сІлсІ] 1. п 1) розм. військ, снаряд, що не вибухнув; 2) нікчемна людйна; невдаха; 3) підробка, лйпа; фальшйвий документ; 4) ав. розм. нелітна погода; 5) рі одежйна, дрантя,
лахміття; 2. ад] 1) некорйсний, непридатний; марний; 2) ав. розм. не-літнйй, нельотний.
<1и<І<1ег ['сІлсЬ] V розм. дрижати, тремтіти, трястйся.
(ішіе [сЦи:сі] л амер. розм. хлющ, ферт, франт, дженджик; піжон.
(ІиДееп [ди: 'сІігп] п ірл. коротка глй-няна люлька.
(Іші^еоп ['сІлсТрп] п 1) кинджал з дерев’яною рукояткою; 2) рукоятка кинджала; 3) образа; обурення; іп йі§Ь (сіеер, згеаі) ~ з глибоким обуренням, дуже ображений.
Ошіїеу [гілсПі] п 1) ч. ім'я Дадлі; 2) геогр. н. м. Дадлі.
(Іш1$ [длсІх] прі 1) одежйна; дрантя, лахміття; 2) розм. мотлох, ганчір’я; 3) розм. манатки, пожйтки.
дие [сЦи:] 1. п 1) належне; 2) рі податки, мйто; 3) рі членські внески; Гог а Гиіі ~ на вікй, на совість; 2. ад] 1) належний, відповідний; гідний; достойний; іп ~ соигзе належним чйном; 'уіій ~ аііепііоп з належною увагою; іп ~ ііте у свій час; ~ іо завдякй; через те, що; 2) зобов’язаний, зумовлений, обумовлений, йе із ~ іо зреак він повйнен вйступити; 3) очікуваний; що має бути; ійе ігаіп із ~ аі Гіує о’сіоск поїзд за розкладом прибуває о п’ятій годйні; 4) що підлягає вйплаті; ~ сіаіе строк вйплати боргу; іо Ье ~ апсі оуєг-сіие пропустйти усі строки; 5) заслужений, належний; ~ репаїїу заслужене покарання; 3. аду 1) точно, прямо; 2) належним чйном.
<1ие1 ['фи:о1] 1. п 1) дуель, поєдй-нок; 2) змагання, боротьба; 2. у бйтися на дуелі.
<1ие11іп£ ['сЦи:з1іг)] п дуель, поєдй-нок.
сіиеііізі ['фшаїїзі] п дуеліст, дуелянт.
сіиеііо [фиґеіои] п 1) правила дуелі; 2) майстерність дуелі.
(іиешіа [фи/епо] п ісп. 1) дуенья; компаньйонка (дівчини); 2) гувернантка.
(ІиеЦі) [фи:'еі] п муз. дует.
(Іиеііізі [сі)и:'еіі8І] п одйн з дуету. ВиЛГ [сіл£] п ч. ім'я Даф.
диЯГ [сІл£| 1. п 1) розм. тісто; 2) розм. варений пудинг; 3) шотл. м’якоть, м’якуш; 4) амер. лісова підстілка; 5) вугільний дріб’язок, штиб; 2. у розм. 1) підновлювати; підробляти; 2) обдурювати, обманювати; 3) австрал. красти худобу і змінювати клеймо; 4) зіпсувати, змазати (м'яч у гольфі).
(ІиПеї ['сІл£1] п 1) шерстяна байка; 2) амер. спортйвний (туристйчний) костюм; спорядження турйста; 3) чоловіче півпальто (тж ~ соаі).
(Іиіїег ['сілЬ] п 1) розм. нікчемна людйна; нікчема; 2) тупйця; 3) ніку-дйшня річ; 4) фальшйва монета; 5) фальсифікатор; підроблювач; торговець підробками.
<іиГ
330
<1ип
сіийег ['сілйа] п 1) офіційні папери; 2) контора.
<1ие [длд] 1. п 1) вим’я; 2) дійка (у тварини)', 2. разі і р. р. від сіі^ 2.
Ои^аШ [сішдаїсі] п ч. ім'я Дугалд.
Ои££Іе ['сІлді] п ч. ім'я Дагі (зменш, від Вои^іаз).
(Іи^-оиі І [’сІлдаШ] п 1) довбанка (човник); 2) землянка; 3) військ, бліндаж, сховище; 4) військ, розм. офіцер, призваний із запасу.
(1и£-оиІ II ['сілд'аиі] аф 1) видовбаний; 2) вйритий.
Оііке [сЦигк] п ч. ім 'я Дьюк (зменш, від Магтасіике).
Дике [сЦиік] п 1) герцог; Огапсі В. вєлйкий князь; ерц-герцог; 2) херес; 3) рі кулак, рука.
(ІикеЛот [фиіксІат] п 1) герцогство; 2) тйтул герцога.
сіикегу ['сЦи:когі] п резиденція (маєток) герцога.
Ои1а& [ 'сІи:1гед] п нім. пересйльнйй табір для військовополонених.
сіиісашага [.сіліка'таїго] п бот. паслін.
Оиісе ['с1лІ8і] п ж. ім'я Далсе (зменш, від Оиісіпеа, ОиІсіЬеІІа).
(Іиісеі [сілІ8Н] аф 1) приємний, ніжний, солодкозвучний; 2) солодкий.
ОиІсіЬеІІа [,сІлІ8і'ЬеЬ] п ж. ім'я Далсібела, Дулсібела.
Оиісіе ['<ілІ8і] п ж. ім'я Далсі (зменш, від ОиІсіЬеІІа, Оиісіпеа).
(Іиісііу ['<ілІ8і£аі] V 1) пом’якшувати, робйти м’якйм; 2) підсолоджувати.
диісітег ['сілізіто] л муз. цимбали.
Оиісіпеа [,сІлІ8і'пю] п 1) ж. ім'я Далсінія, Дульсінея, Дульцінея; 2) жарт, коханка.
йиісійкіе [ 'сілІ8іі]и:сІ] л солодкість.
диііа [фиі'іаю] л поклоніння святам (ангелам).
<киП [сілі] 1. аф 1) тупйй, нетямущий, тупоумний; 2) неповороткий; важкйй; повільний; в’ялий; 3) пригнічений, сумнйй; хмурий, невеселий; 4) похмурий, безрадісний, хмарний; ~ сіау хмарний день; 5) нуднйй; монотонний; ~ Ье££аг (Гі8Ь) нудна людйна; 6) тупйй, невйгос-трений; 7) тьмяний, неяскравий; бляклий; матовий; приглушений; невиразний, неяснйй; 8) слабкйй, поганий; ~ зі§Ьі слабкйй зір; ~ оГ Ьеагіп£ що недочуває; 9) млявий; ~ ігасіе млява торгівля; 10) неходовйй, що не має попиту; 11) гірн. погано провітрюваний; 2. V 1) робйти тупйм (в’ялим); стомлювати; 2) затупляти (ніж)-, 3) ставати тупйм; 4) притупляти, зменшувати; 5) робити невиразним (неяснйм); 6) тьмяніти; хмаритися; 7) ставати млявим (нуднйм).
сіиііагсі ['сІаізсІ] л тупйця, дурень, йолоп.
(ІиІІізЬ ['сілії/] аф 1) тупуватий; затуплений; 2) нуднуватий.
сіиііпезз ['сіліпіз] л 1) тупість;
2) неповороткість; млявість; 3) сумо-вйтість, похмурість; 4) тьмяність, неясність; 5) нудьга; монотонність.
сіике [сілІ8] л бот. червона водорість.
сіиіу ['фи:1і] а<іу 1) належним чй-ном; правильно; 2) в належний час; 3) цілком.
(ІшпЬ [сІлт] 1. аф 1) німйй; 2) мовчазнйй, безсловесний; неговір-кйй; ~ сіо£ розм. мовчун; іо гетаіп ~ мовчати; ~ сгатЬо німе крамбо (ша-рада-пантоміма); 3) беззвучний, нечутний; тйхий, приглушений; 4) поет. сонний, дрімотний, сплячий; 5) амер. розм. дурнйй, обмежений, тупйй; 6) мед. латентний; прихований; іо зігіке опе ~ приголомшити когось; ~ Ьаг§е мор. несамохідна баржа; ~ ауєіі дренажний колодязь; вигрібна яма; аз ~ аз а ГізЬ німйй, як рйба; 2. V примусити замовкнути.
ОшпЬагіоп(8Ьіге) [сІлт'Ьа:їп(/іо)] л геогр. н. Думбартон(шир).
(ІишЬ-ЬеІІ ['сІлтЬеІ] 1. л 1) спорт. гантель; 2) гйря для гімнастики; 3) амер. дурень, бовдур, йолоп; 2. V займатися гантельною гімнастикою.
(ІшпШошкі [сІлтТаипсІ] V приголомшувати, ошелешувати.
(ІшпЬІесіоге ['(ІлтЬІсІо:] л розм. джміль.
сіитЬІу ['сІлтЬІі] асіу без слів; безмовно, мовчазно.
сіитЬпе$8 [сІлтпіз] л 1) німота; 2) мовчання; безмовність; тйша.
ОшпЬо ['длтЬои] л військ. 1) літаючий човен «Каталіна»; 2) літак аварійно-рятувальної служби.
сіитЬ-луайег [’сІлт'^еііо] л 1) прилавок з полйцями для закусок; 2) кухонний ліфт.
(ІшпЬу ['сІлті] див. сіитту.
(іипкіит ['длтсІлт] п (розривна) куля «дум-дум» (тж ~ Ьиііеі).
ВшпГгіе8(зЬіге) [сілтТгі:8(/і9)] п геогр. н. Дамфріс(шир).
(іиттеї ['сІлті] аф розм. тупйй, тупоумний.
(ішшпу ['сІлті] 1. п 1) лялька, манекен; модель; опудало; 2) кін. бутафорська постать людйни; 3) макет; 4) штучна (фальшйва) річ; вставнйй зуб; 5) військ, учбовий патрон; 6) со-ска-пустушка (тж ЬаЬу’з ~); 7) театр. статйст; 8) тупйця; 9) підставна особа; 10) маріонетка, знаряддя в чужйх руках; 11) спорт, фінт, обманний рух (у футболі)-, 2. аді 1) підроблений, фаль-шйвий; несправжній; ~ \уіпсіо\у архт. несправжнє вікно; 2) підставнйй; 3) німйй, безшумний; 4) тех. холос-тйй; неробочий; 5) учбовий, модельний; 6) тех. глухйй; 7) тимчасовий.
Лшпр [сілтр] 1. л 1) купа мотлоху; купа сміття; 2) смітнйк; 3) звалище; 4) амер. тимчасовий лісосклад;
5) військ, польовйй склад; 6) перевалочний пункт; 7) амер. розм. кубло; 8) в’язнйця; 9) глухйй удар; 10) відвал; насип; 11) рІрозм. нудьга, смуток; 12) журлйва пісня; 13) свинцевий кружок; свинцева фішка; 14) розм. дрібна монета; 15) рі гроші; 16) драже; 17) кремезна людйна; 2. V 1) скидати, звалювати (в купу)’, 2) вивантажувати; викидати; перекидати; спорожнювати (вагонетку)’, 3) наситйти рйнок дешевими товарами; влаштовувати демпінг; 4) упускати з шумом; 5) падати з глу-хйм шумом; 6) австрал. набивати тю-кй вовною; 7) гепати.
(Ішпр-саг ['длтрка:] л тех. думпкар; вагонетка, що перекидається.
сйшірег ['сІлтра] л тех. перекидач; перекидна вагонетка.
(іитріпезз [ 'сілтртіз] л нудьга, хандра.
(іитршз [ 'сІлтрп] ] л 1) вивалювання; вивантажування; розвантажування навалом; 2) розвантажування; 3) ек. демпінг.
(ІишркЬ ['сІлтрі/] аф 1) сумнйй; меланхолійний; 2) тупуватий.
сішпрііпз ['сілтріп]] л 1) галушка;
2) яблуко, запечене в тісті; 3) розм. коротун (про людину).
(іитру ['сілтрі] 1. л 1) невисокий кряжйстай чоловік; кремезна людйна; 2) здоровань; 2. аф 1) кряжйстий, кремезнйй; 2) сумнйй, похмурий; < ~ ієуєі глухйй нівелір.
Лип [сілп] 1. л 1) сірувато-брунатний колір; 2) сірий кінь; кінь мишастої масті; 3) штучна сіра мушка (наживка)’, 4) докучливий кредитор; 5) настйрли-ва вимога сплати боргу; 6) фортеця на пагорбі; укріплена висота; 2. аф 1) сірувато-брунатний; мйшачого кольору; 2) мишастий (про масть)’, 3) поет, темний, похмурий; 3. V 1) фарбувати у сірувато-брунатний колір; 2) настйрливо вимагати сплати боргу; нагадувати про сплату боргу (листовно)’, 3) набридати, надокучати.
ОішЬаг [сілп'Ьа:] л геогр. н. м. Дан-бар.
<1ип-Ьіг(1 ['сІлпЬо:сі] л орн. нирок червоноголовий.
Біте [сІлдк] л ч. ім'я Данк (зменш, від Оипсап).
Оипсап ['сІлдкап] л ч. ім’я Данкан, Дункан.
йипсе [сІап8] л 1) тупйця, лобур, телепень; 2) схоласт, софіст; начотчик.
дипсЬ [сІлпі/] І. афрозм. 1) глухйй; 2) сліпйй; 3) важкйй; що погано підійшов (про хліб); 2. V штовхати ліктем.
Оишіее [сілп'ді:] л геогр. н. м. Данді.
сіипсіегкежі [ 'сІлпсІоЬесІ] л дурна голова, телепень, бовдур.
<1ип-<1іуег ['сІлп,сІаі¥а] л 1) орн. сам
біт
331
(1и$
ка (маля) крохаля; 2) орн. американська качка.
(Іипе [фи:п] п дюна.
йші£ [сілі]] 1. п 1) гній, послід; 2) угноєння, добриво; 3) кал, фекалії, екскременти; 2. V 1) угноювати, удобрювати (землю); 2) виділяти екскременти; 3. разі і р.р. від сііп§ II.
(іііпзагее [,<1лт]дд'гі:] п 1) текст. бавовняна саржа; 2) рі робочі штани з бавовняної саржі.
йші£-Ьее<1е [ с!лт],Ьі:11] п жук-гно-йовйк, гнояк.
йші£-саі1 [ сІлі]ка :і] п асенізаційний візок.
йшщ-сЬаГег [ сілі] Д/еіЬ] див. сіип§--Ьееііе.
(1ип£еоп [ сІлпсІзоп] 1. п підземна в’язнйця, темнйця; 2. V ув’язнювати, кйдати в темнйцю.
(Іип£-Гогк ['с!лі]Го:к] п вйла для гною.
сіші£-1іі11 ['сІлі]кі1] п 1) купа гною; 2) брудне житло; грязюка.
йип^ЬіІІ-соск [ 'с!лі]Ьі1'кок] п домашній півень.
йіні£Ііі11-1іеп ['сілізЬіГЬеп] п домашня курка.
(1іШ£-$ргеа(1ег [ 'сілі] 'зргесІа] п с. г. гноєрозкидач.
(1ип£у 1'сілз]і] ад] 1) гнойовйй; 2) бруднйй.
(іиіщ-уагсі [ 'сІлі]]а :сІ] п с. г. гноєсховище.
йшік [сІлі]к] V 1) умочати; занурювати; 2) пірнати.
Ошікігк [сілп'кагк] п 1) геогр. н. м. Дюнкерк; 2) перен. евакуація під вогнем; 3) розпачливе становище.
(Іипііп ['длпііп] п орн. побережник чорногрудий.
йиппа^е ['сілпісіз] п 1) мор. закріплення вантажу; 2) підстйлка під вантаж.
йшиїег ['сілпо] п настйрливий кредитор.
йшіпоск ['сілпок] п орн. тинівка.
(ішіпу ['сІлпі] ад] 1) глухуватий; 2) придуркуватий, дурнйй.
Г)ші$іап [ 'сілпзіоп] п ч. ім "я Данстан.
йипі [длпі] 1. п розм. важкйй глухйй удар; 2. V 1) завдавати важкого глухого удару; 2) глухо калатати (про серце).
дію ['сЦигои] п італ. муз. дует.
(іиоііесітаї Ьфшои'сІезітоІ] 1. п 1) дванадцята частйна; 2) рі мат. два-надцятерйчна система; 2. ад] дванад-цятерйчний.
(іиосіесіто [,сі]и:ои'сІе8ітои] п друк. формат кнйги в дванадцяту частку аркуша.
(ішміепа [,сі]и:ои'сіі:по] рі від сіио-депит.
(іиобепаї [,сІ]и:ои'сІі:п9І] ад] анат. дуоденальний; що стосується дванадцятипалої кйшки.
сіиодепагу [,сІ]и:ои'сІі:погі] ад] мат. дванадцятерйчний.
(Іиосіепіііз [хсЦи:оисІі:'паїїіз] п мед. запалення дванадцятипалої кйшки.
(ІиоЛепиш [,сІіи:ои'сІі:пот] п (р/сіио-сіепа) анат. дванадцятипала кйшка.
(Іиоіо^ие [ 'фиоіод] п діалог (на сцені).
(Іиоіііі ['сІ\¥о:ті] рі від сіиото.
сіиото ['сі\уо:тои] п (рі сіиоті) італ. кафедральний собор.
сіиороіу [фи/зраіі] п ек. монополія двох конкуруючих компаній.
(ІіюзігоПег [,сІ]и:ои'8Ігои1о] п дитяча коляска на двох.
сіир [сІлр] V розм. відкривати.
(ІираЬІе ['сІ|и:р9Ь1] див. сіиреаЬіе.
дире [сЦиір] 1. п 1) жертва обману; обманута людйна; простак, роззява; 2) кін. дубль-негатйв; 2. V 1) обдурювати; дурйти, залишати в дурнях; 2) кін. дублювати, озвучувати готовий фільм.
йиреаЬІе ['ф'и.роЬІ] ад] легко обдурюваний; наївний.
(іирегу [фшроп] п обдурювання, ошуканство.
<1иріп£ ['сЦи:ріі]] п кін. дублювання.
сіиріе І'фигрі] ад] 1) мат. двоїстий; 2) муз. двотактний; 3) заст. подвійний.
сіиріех ['сЦигрІекз] 1. п дуплекс; 2. ад] 1) подвійний; спарений; ~ арагі-тепі амер. квартйра, розташована в двох поверхах; ~ Гіоизе двоквартйрний будйнок; будйнок на дві сім’ї; ~ Іатр двоґнотова лампа; 2) дуплексний, двосторонній, двобічний.
(Іиріісаіе І ['сЦиірІїкіі] 1. п 1) копія, дублікат (документа); іп ~ у двох примірниках; 2) рі запасні частйни; 3) заставна квитанція; 2. ад] 1) точно відтворений; ідентйчний; скопійований; 2) запаснйй; 3) подвійний, здвоєний, спарений; двійчастий; 4) подвоєний.
(Іиріісаіе II ['фшріїкеїі] V 1) знімати копію (дублікат), дублювати; відтворювати; повторйти точно; 2) кін. друкувати повторний негатйв (пози-тйв); 3) подвоювати, збільшувати вдвічі; 4) церк. відправляти дві служби за одйн день.
сіиріісаііоп Ьфшрії'кеї/п] п 1) повторення; дублювання; подвоєння; 2) знімання копії, копіювання; розмножування; 3) копія, дублікат; 4) геол. перекриття; 5) юр. нові заперечення відповідача.
(Іиріісаіог [ 'сЦи:р!ікеіі:з] п копіювальний (розмножувальний) апарат.
(ІирІісШепіаіе [,ф'и:р1і8і 'депііі] ад] зоол. двозубчастий.
сіиріісііу [сЦи: 'ріізііі] п 1) лукавство, дволйчність; 2) подвоєна кількість; подвоєність; 3) двоїстість.
(Іирру ['сілрі] п дух, прйвид.
дига ['физгз] п (скор. від сіига таіег
['фиго'теїіо]) анат. тверда мозкова оболонка.
(ІигаЬіІііу Ьфиого'ЬіІіП] п 1) витривалість; живучість; 2) довговічність; довгочасність; 3) тех. тривала міцність; стійкість; зносостійкість.
(ІигаЬІе ['сУидгдЬІ] ад] 1) довгочасний, тривалий, довговічний; 2) ек. тривалого користування; 3) міцнйй; надійний; ~ Ггіепсізітір міцна дружба.
(ІигаЬІу ['сЦиогзЬіі] аду 1) довго, довгочасно, тривало; 2) міцно.
(Іигаїишіп [фиа'гае1]итіп] п дюралюміній, дюраль.
Лигатеп [фиа'геїтап] п бот. серцевйна, стрйжень.
(іигапсе ['сЦиогзпз] п 1) ув’язнення; 2) довговічність.
(Іигапіе [сЦи'ггепґі] ргер лат. протягом; ~ уііа протягом життя.
(Іигаііоп [фиа'геї/п] п 1) тривалість; Гог ііте ~ оГ у/аг на час війнй; оГ зйогі ~ недовговічний; 2) відрізок часу; строк; час; 3) продовження служби; (о 8І£П ир Гог і Не ~ залйшйтися на надстрокову службу.
ОигЬап [ 'сіагЬаеп] п геогр. н. м. Дур-бан.
(ІигЬаг І'сІаіЬа:] п 1) урочйстий прийом; аудієнція; 2) палац (зал) для урочйстих прийомів.
(іиге [ф'ио] 1. ад] важкйй, труднйй, тяжкйй; 2. V тривати, продовжуватися.
(1иге88(е) [фио'гез] п 1) ув’язнення; арешт; 2) юр. прймус, примушування; ипсіег ~ під прймусом, під тйском.
(іигіпз ['сЦизгп]] ргер протягом; під час.
(1игта$1 ['сЬ:та:8і] п бот. дуб ске-льовйй.
(іиготеіег [фи/готііа] п тех. твердомір, дюрометр.
йигеї [сІ9:8і] заст. разі від сіаге II.
дигит ['фитот] ад]\ ~ у/Ьеаі бот. тверда пшенйця.
Випрані ['доносі] п ч. ім'я Деруард.
ОизіїатЬе [,сІи:/9т'Ьеі] п геогр. н. м. Душанбе.
(1и$к [сілзк] 1. п сутінки; прйсмерк; 2. ад] 1) присмерковий, сутінковий; темний; 2) неяснйй; тінйстий; 3. V смеркати(ся).
(1и8кІПЄ88 ['сІЛ8к1П18] п 1) сутінки, прйсмерк; 2) смуглявість.
сіизку ['сІлзкі] ад] 1) присмерковий, темний; темнуватий; тінйстий; 2) смуглявий; 3) похмурий, сумнйй, меланхолійний.
(Іизі [сілзі] 1. п 1) пил, порох; га-сііоасііуе - радіоактйвний пил; 2) пи-лйнка; 3) пучка, щіпка; 4) хмара, клуби пйлу; іо гаізе а ~ здіймати куряву; перен. зчиняти галас; 5) перен. шум, метушня; іо кіск ир а ~ зчинйти скандал; 6) поет, прах; тлін; 7) розм. гроші, дзвінка монета; 8) розм. борошно; 9) бот. пилок; іо Ііск ііте ~ плазу
(ІП8
332
(№
вати, принижуватися; іо іаке іке ~ амер. плентатися у хвості; іо ійгоу/ ~ іп втЬ.’з еуез замилювати очі комусь; 2. V 1) стирати пил; обмітати; вибивати пил; витрушувати, зчищати; витирати порох; іо ~ іке сіоїй витрушувати^ одяг; 2) посипати, обсипати; 3) сипати, підсипати; 4) запилити, запорошити; 5) амер. розм. мчати, нестися; переганяти, залишати позаду; 6) розм. замилювати очі.
йи$і-Ьіп ['длвіЬш] п ящик (кошик) для сміття.
йи$і-Ьох ['длвіЬокв] див. ди8і-Ьіп.
дизІ-Ьгапд ['длзїЬгаепд) п бот. зона, сажка (на злаках).
(ІиМ-сагі ['длзікаї] п візок для сміття.
(1и$і-сЬатЬег [ 'дл8І,1/еітЬо] п тех. пиловлбвлювальна камера.
(Іизі-соаі ['длзікоиі] п пильовик (плащ).
ди$і-со1оиг ['дл8І,кл1о] п сірувато--брунатний колір.
(ііізі-соуєг ['дл8І,кдуа] п суперобкладинка (книги).
(іизіег [длвіо] п 1) ганчірка для витирання пилу; щітка для обмітання (чищення тощо); 2) розпилювач; 3) с.г. обпилювач; 4) амер. пильовик (плащ); 5) гірн. непродуктивна свердловина.
(1іі5і-£ііаг(і [ 'длзіда :д] п тех. пило-захиснйй прйстрій.
<іи$і-Ьо1е ['длзійоиі] п яма для сміття, смітнйк.
йизІ-іпГесІюп [ 'дл8Ііп'£ек/п] п мед. пилова інфекція.
дизііп^ ['длзіїї]] п 1) витирання (змітання) пйлу; вибивання (витрушування) пйлу; 2) присипання, обсипання; 3) прйсйпка; 4) с. г. обпилювання; 5) прочухан; побої; 6) мор. хитавиця.
(ІивНаскеі [ 'дл8І,дззекіІ] п суперобкладинка (книжки).
дизі-іадеп ['длзі'іеідп] ад] насичений пйлом, запйлений.
<Іи$і1е$$ ['«ІЛ8ІІ18] ад) бездоганно чй-стий; без жодної порошинки.
<1и$і-1ои$е ['длзіїаив] п ент. книгоїд.
(іизітап ['длзітоп] п (рі дизітеп [-топ]) 1) сміттяр; 2) розм. проповідник, що весь час жестикулює.
ди$і-рап [’длзірзеп] п совок для сміття.
(Іи$1-ргооҐ ['длзірги:/] ад) пилоне-проникнйй.
(іизі-зЬоі [длзі/оі] п найдрібніший шріт.
йи$1-$іопп ['длзізіо.т] п пилова буря.
(Іизі-ир ['длзі'лр] п розм. шум, переполох; скандал; сварка.
дизіу [длзії] ад] 1) пильний; запилений, запорошений; 2) порошковий, пиловйдний; 3) сірувато-брунатний; 4) сухйй, нецікавий; сіренький;
5) мор. розм. штормовйй; 4 ~ тіїїег бот. волошка.
ОиІсЬ [сілі/] 1. п 1) (Ійе ~) збірн. голландці; 2) голландська мова; 3) іст. амер. розм. німецька мова; Ні§й (Ьо>у) ~ верхньонімецька (нижньонімецька) мова; доиЬІе ~ тарабарщина, нісенітниці; 2. ад/ 1) голландський; 2) іст. амер. розм. німецький; ~ Ьагп повітка (для сіна, соломи); ~ Ьаг^аіп угода, завершена вйпивкою; ~ сопйоп слабка втіха; ~ сопсеП спів, колй кожний співає своєї (хто в ліс, а хто по дрова); ~ соига^е хоробрість напідпй-тку; ~ Геа8І гулянка, колй господар напивається першим; ~ Ьгіск клінкерна цегла; ~ сіоуєг біла конюшйна; ~ катж борона-цвяхівка; ~ ІеаГ (теїаі) листовйй томпак «під золото»; ~ оуєп невелйка жаровня; ~ Кизйез бот. хвощ; ~ Іііе кахля; ~ ігеаі амер. складчина; частування, за яке кожний платить свою частку; іо §о ~ платити свою частку за частування; іо іаїк Ііке а ~ ипсіе по-батьківському докоряти (повчати).
сіиісЬ [сілі/] п розм. дружйна; ту оід ~ моя стара (баба).
ОиісЬтап ['длі/топ] п (рі Оиісйтеп [-топ]) 1) голландець; 2) голландське судно; 4 Е1уіп§ ~ летючий голландець (казковий корабель); Гт а ~, і£ І до! провалйтися мені на цьому місці, якщо...; не я буду, якщо не... (тж ог Гт а ~ ); ~’з Ьгеесйез просвіти у хмарах, голубе небо в розрйві хмар; ~’з ріре гніздо південноамериканської оси; бот. хвилівник.
ОиІсЬлуотап ['длі/^итоп] п (рі Оиісйу/отеп [-,\Уітт]) п голландка.
диіеоиз ['фигіра] ад] 1) пройнятий (сповнений) усвідомленням обов’язку; старанний; 2) покірний.
диІіаЬІе ['фшІрЬІ] ад] що підлягає сплаті мйта (оподаткуванню).
(ІиШїіІ ['4Іи:іі/и1] ад] 1) ретельний, старанний; сповнений усвідомлення обов’язку; 2) слухняний, покірний; старанний; 3) шаноблйвий, послужливий.
сіиіу [ 'фи:1і] п 1) обов’язок; повинність; а 8еп8е оГ ~ почуття обов’язку; іо до опе’з ~ виконувати свій обов’язок; 2) функція; чергування; вартування; вахта; перебування на службі; оп ~ на чергуванні; на службі; черго-вйй, вартовйй; іо Ье оп ~ чергувати, вартувати; іо Ье ой* ~ бути вільним (від чергування); не чергувати; 3) церк. відправа, служба; тіпізіегіаі (сіегісаі) ~ церковна відправа; 4) військова по-вйнність; 5) повага, пошана, шанування, шаноба, шаноблйвість; іо ргезепі опе’з ~ іо зтЬ. засвідчити свою повагу до когось; 6) гербовий збір; мито; іо Іау диііез оп зтЬ., зтіЬ. обкласти податком когось, щось; 7) тех. продук-тйвність; потужність, корйсна робота
(машини); режйм роботи; йеауу (зєуєгє) ~ тяжкі умови праці; 8) с. г. гідромодуль (тж ~ оГ \уаіег); < ~ саіі офіційний візйт; ~ тап військ, рядовий, солдат робочого підрозділу; ~ оНїсег черговйй офіцер; ~ Іізі військ, графік (розклад) чергувань; аііепз ~ торговельні податки на іноземців; соипіег-уаіііпв ~ компенсаційне мйто.
(Іиіу-Тгее ['діигІїТгі:] ад] що не підлягає обкладенню мйтом, безмитний.
<1иІу-раі<1 ['д]и:1іреід] ад] оплачений мйтом.
(Кіуєі [дш'уеі] п фр. пухова ковдра.
Лих [длкз] п 1) вождь; глава; 2) шотл. перший учень.
(Куаіе [д^еіі] п бот., фарм. беладона.
(Куапд [д^геї]] п 1) тех. велйкий гайковйй ключ; 2) буд. ригель.
(ЙуагГ [д^о:£| 1. п 1) карлик;
2) карликова тварйна (рослина); 3) фольк. гном; пігмей; 2. ад] карликовий, малорослий, малйй на зріст; ~ оак карликовий дуб; 3. у 1) заважати ростові; припиняти розвиток; 2) зупинятися у рості; затримуватися у розвитку; 3) підкреслювати малі розміри (незначність) за контрастом; затьмарювати; Йе ~8 ОІЙЄГ \¥ҐІІЄГЗ порівняно з ним інші письменники здаються пігмеями.
(№агіі$іі ['д^о:Гі/] ад] 1) карликовий, малорослий, низькорослий; 2) нерозвйнений, дефективний.
(КуаїТ-игаІІ ['д\уо:і\¥о:1| п низька стіна.
ійуагіу ['д^огії] див. дхуагПзй.
(Йуєіі [д^еі] 1. п витримка, перерва (у роботі машини); 2. у (разі і р. р. д'уеіі) 1) жйти, мешкати; перебувати; іо ~ аЬгоад (аі йоте, іп ійе соипігу) жйти за кордоном (вдома, на селі); 2) докладно спинятися (затрймувати-ся) (на чомусь— оп, ироп); міркувати (про щось); йе д\уе!і ироп Ійе зиЬ]ес( він докладно спинйвся на цій темі; 3) зосереджувати свою увагу; пригадувати; роздумувати; 4) розтягувати, гаятися; 5) затрймуватися перед перешкодою (про коня).
(йуєіієг ['д^еіо] п 1) мешканець, житель; 2) кінь, що зупиняється перед перешкодою.
(Й¥еШіі£ ['д^еіп] ] п 1) проживання; 2) житло, оселя; будйнок, дім.
(Й¥еШп8-1іоіі$е І'д\¥е1п]йаи8] п жи-тловйй будйнок.
(Й¥ЄІ1ІП£-р1аСЄ 1'д^ЄІП]р1Є18] п місце проживання; житлова площа.
(Й¥ЄІі [д^еіі] разі і р. р. від д\уе!1 2. [дууаіі] п ч. ім'я Дуайт.
(йуіпдіе І'дичпді] у 1) скорочуватися; зменшуватися; убувати, виснажуватися (тж ~ а^ау); 2) скорочувати, зменшувати; викликати вйснаження;
(№
333
еа£
3) погіршуватися, вироджуватися; занепадати; втрачати значення; вичерпуватися; Іо ~ іпіо поіЬіпв зійти нанівець.
(Ьгіїкіїег [ 'д\Уіпд1о] п малоросла (захиріла) людйна (тварйна).
(Нипе [д\уат] V чахнути, марніти.
дуай ['даїзед] п 1) число два; двійка, пара; 2) хім. двовалентний елемент; 3) біол. диада.
дуадіс [даі 'гедік] асі/ 1) хім. що складається з двох елементів; 2) мат. двоїстий.
гіуагсЬу ['даіа:кі] л двовладдя (тж діагсЬу).
<іуе [сіаі] 1. л 1) фарба; барвнйк; 2) забарвлення; 3) колір; гаіпЬо\¥ ~8 ко-льорй райдуги; 2. у 1) фарбувати(ся); забарвлю вати (ся); 2) сприймати фарбу.
й’уе [др] розм. скор. від сіо уои.
Дуе-ЬаіЬ ['даіЬа:0] л 1) фарбувальна ванна; 2) розчин барвника.
дуед-іп-іЬе-^¥ООІ [даідіпда'хуиі] аф 1) пофарбований у пряжі; 2) перен. закоренілий, запеклий; 3) перен. стійкий, витривалий.
йуе-Ьои$е ['даіЬаиз] л фарбувальня, фарбарня, красйльня.
йуеііщ ['дані]] л 1) фарбування (тканин тощо)\ 2) фарбувальна справа.
дуег ['даю] л 1) фарбар, фарбувальник, красйльник; 2) барвнйк; ~’8 Ьгоот (\¥еед) фарбувальний дрік, фарбувальна резеда, жовтоцвіт; >уоад фарбувальна вайда, синйльник.
(1уе-§іиГГ ['даі8Іл£| л фарбувальна речовина; барвнйк.
дуе-июод ['даішид] л фарбувальне дерево.
йуе-^огк§ ['даі\уо:к8] л фарбувальня, фарбарня.
дуіп£ ['дані]] 1. л 1) умирання; 2) згасання; затухання; 2. асі] 1) умираючий, конаючий; що перебуває прй смерті; 2) перен. що гйне (пропадає, руйнується); 3) кепський, пропащий; безнадійний; ~ саиве пропаща справа; 4) що закінчується (минає); Ше ~ уеаг
рік, що минає; 5) передсмертний; 6) слабкйй, в’ялий, згасаючий; млосний; П11 опе’8 ~ дау до кінця днів своїх.
дуіп^-оиі [дапд'аиі] л 1) вимирання; 2) фіз. згасання, затухання.
<1уке [даїк] див. діке.
Ьуіап ['дііоп] л ч. ім'я Ділан, Делан.
Вутріїпа ['дітіїю] л ж. ім'я Дімфна.
дупатіс [даґпгетік] 1. л 1) динаміка; 2) рад. динамік; 2. асі] 1) динамічний, актйвний, енергійний; діючий, рушійний; 2) що розвивається; 3) мед. функціональний.
дупашісаі [даі 'пгегшкої] асі] динамічний.
дупатісаііу [даі'паетікоіі] асіу динамічно.
дупатісБ [даґпгетікз] л рі (вжив, як 5іп%) 1) динаміка; 2) рушійні сйли.
дупатІБШ ['дататіхт] л динамізм.
дупатізі ['датотві] л 1) фахівець з динаміки; 2) філос. прихйльник динамізму.
дупатіїе ['датотай] 1. л динаміт; ~ теїеог військ, керований реактйвний снаряд, снаряд класу «повітря — земля»; 2. г висаджувати в повітря динамітом.
дупашйег ['дашотаїЮ] л 1) динамітник, терорйст; 2) перен. заколотник.
дупашіікт ['дато,таіІігт] л теро-рйзм.
дупатіге ['даіпатаїг] г посилювати дію (ліків).
дупато ['датотои] л ел. генератор, динамо-машйна, динамо.
дупатотеіег [.даіпо'тотйо] л тех. динамометр.
дупатотеігу [,дато'тотійт] л динамометрія.
дупатоіог ['даіпа,тоиЮ] л ел. двигун-генератор.
дупа$< ['дтоБі] л 1) наслідний принц (правйтель); 2) представнйк (засновник) династії.
йупа8Ііс [ді'паезіїк] аф династичний.
(ІупазіШап [даі'павзіїдоп] аф ент. пластинчастовусий.
(ІуПЯБЇу [діПЗЗП] л династія.
дуле [дат] л фіз. дйна (одиниця сили).
дуз- [діз-] рге/ утворює слова із значенням важкйй, поганий, недостатній; ду8рер8Іа розлад травлення, диспепсія.
(іу$ае$іЬе$іа [,ді$і:$'6і:$іо] пмед. ди-зестезія, розлад чутлйвості.
Лу$сІігопоіі$ ['дізкгоипаз] а^/несин-хрднний.
Лу5сга$іа [діз'кгеїгр] л мед. дис-кразія.
ду$епіегіс [,ді8п'1епк] аф мед. дизентерійний.
(Іузепіегу ['діапґгі] л мед. дизентерія.
ду$1о$і$ііс [,ді8Іо'дзі8йк] аф несхвальний, осудливий.
гіузтеїгіа [діз'теґгю] л мед. дисме-трія, розлад координації рухів.
ЛузраіЬу ['дізроОі] л антипатія.
ду$рер$іа [діз'рерзю] л мед. диспепсія, розлад травлення.
(Іу$рер1іс [ді8 'реріїк] 1. л хворий на диспепсію (на розлад травлення); 2. аф 1) хворий на диспепсію (розлад травлення); 2) що перебуває у пригніченому стані.
(іу$рЬа£Іа [діз'Ееідзю] л мед. дисфагія, утруднене ковтання.
(Іузріазіа [діБ'рІеігю] л мед. порушення (розлад) росту.
(Іузрпоеа [діз'рпію] л мед. задйшка, утруднене дйхання.
дузігорЬіс ['дізїгаіїк] аф мед. дистрофічний.
ЛузігорЬу ['дізігаії] л мед. дистрофія.
(іузигу ['ді8]ип] л мед. болісне сечовипускання.
дууоиг ['даіуо] л банкрут.
дгегеп ['дгюгоп] л зоол. джейран.
(І2І8£еіаі ['дгідйаі] л зоол. кулан.
Е
Е, е [і:] л 1) 5-та літера англійського алфавіту, 2) 5-й номер серії; 3) (Е.) мор. судно 2-го класу; 4) п’ятий числом; 5) муз. мі.
еа [ю] л розм. 1) ріка; потік; 2) проточна вода.
еасЬ [і:Ц] 1. аф кожний; ~ еіесіог Ьа$ опе уоіє кожний вйборець має одйн голос; 2. ргоп кожний, будь-якйй;
~ оіїїег одйн одного; Гог ~ оііїег одйн за одного; ~ апд аіі усі до одного, усі без вйнятку.
ЕасПе ['і:ді] л ж. ім'я їді (зменш, від ЕдіїЬ).
еа§ег ['і:ср] асі] 1) палкйй; нетерплячий (про бажання)', жадібний (до чогось)', Не із ~ іо Іеагп він палко прагне вчйтися; 2) напружений; енергійний; завзятий; ~ Ьеауег трудяга, роботяга; ~ ригзиії енергійне переслідування; 3) гострий (на смак), кйслий; 4) крих-кйй, ламкйй.
еа£егпе88 ['і:допі8] л запал; старання, ретельність.
еа&1е [ і:д1] л 1) орел; 2) монета із зображенням орла; 3) амер. заст. золота монета в 10 доларів; 4) (Е.) астр. Орел (сузір'я)', 5) амер. військ, розм. курсант льотної школи; ~ дау розм. день зарплати.
еа§1е-Ьоаі ['і:д1ЬоШ| л амер. розм. морськйй мислйвець, торпедний катер.
еа§1е-еуе ['іідіаі] л розм. недремне (невсипуще) око.
еа§1е-еуед ['і.ді'аід] аф зіркйй;
еа§
334
еаг
проникливий; гострозорий; гострий (про ЗІр)‘, з орлиним поглядом.
еа§1е-(Н¥І ['і:дГаи1] п орн. пугач.
еа£Іе-$І£Іі<е(1 ['і :д1'ваііісі] див. еа&1е--еуесі.
еа§1е-8Іопе [ 'і:дІ8Іоип] п мін. орлйний камінь, етйт.
еа^іеі п орля, орлятко.
еа&ге І'еіда] п прибій; велйка хвйля (вал) приплйву (в гирлі ріки).
Еатоп(п) ['еітоп] п ч. ім'я Ей-мон(н).
еап [і:п] V ягнйтися, котйтися.
еапііпе ['і:п1п]] п ягня.
еаг [із] 1. лі) вухо; вушко; оуєг Ьеасі апсі ~8 (аж) по самі вуха; по горло; 2) (музикальний) слух; Ье Ьаз ап ~ Гог ши$іс у нього музикальний слух; іо £іує ап ~ іо прислухатися, вислуховувати; 3) рі верхні кутй перших шпальт газети з рекламою тощо', 4) ручка, дужка (предмета)', ~ оГ а ріїсЬег ручка глечика; 5) тех. вушко; 6) підвіска; 7) шпара; отвір; 8) колос; 9) амер. качан (кукурудзи)', Ю Ье аіі ~8 слухати дуже уважно; іо 8еі Ггіепсіз Ьу ІЬе ~8 посварйти друзів; іо Ье Ьу іЬе по-сварйтися; поі Гог опе’8 ~8 ні за що; а \уогсі іп зтЬ.’з ~ сказати по секрету (у вухо); іо Ьауе іісЬіп§ ~8 любйти пліткй; 2. у 1) колосйтися; 2) давати качанй.
еаг-асЬе ['югеїк] п біль у вусі, вушнйй біль.
еаг-Ьап£ЄГ ['із,Ьает]дз] п амер. розм. 1) хвалько; 2) підлабузник.
еаг-ЬгизЬ ['ізЬгл/] п мед. апарат для промивання ушей.
еаг-сар [ ізкаер] п навушник (від холоду).
еагсіір ['ізкіїр] п кліпс, сережка з затискачем.
еаг-сІеаГепіпв [Чз'сІеГпп]] ад] оглушливий.
еаг-сігор [ 'ізсІгор] п 1) довга сережка; сережка-підвіска; 2) бот. садова фуксія.
еаг-(1гор$ [ юсігзрв] п рі вушні краплі.
еагдгит ['юсіглт] п анат. 1) барабанна перетинка; 2) порожнйна середнього вуха.
еагесі [юб] ад] 1) з вухами; що має вуха; 2) з вушками (про рослини)', 3) зоол. вухатий; 4) що має колоскй (качанй); качанйстий; < - пиі тех. гай-ка-баранчик.
еаг-Пп^ег ['із,Гіі]дз] п мізйнець.
еаг-Лар ['ізГІгер] п 1) анат. вушна мочка; 2) зовнішнє вухо; 3) амер. на-вупіїник (шапки)', Ьаі ^ііЬ ~8.
еагіїщ [ іапд] п с. г. колосіння, виколошування.
ЕагІ [з:1] п ч. ім'я Ерл.
еагі [з:1] п 1) граф (у Великій Британії)', 2) дворянйн; 3) воїн.
еаг-іар ['ізігер] п 1) анат. вушна мочка; 2) навушник (шапки).
еагШош [ з:1сІзт] п 1) графство; тйтул графа; 2) земельне володіння графа.
Еагіе [з:1] п ч. ім'я Ерл.
еагіезз [ ізііз] ад] 1) безвухий; 2) без ручки (вушка, дужки) (про посудину)', 3) позбавлений музикального слуху; 4) поет, глухйй; непроникнйй (для звуків).
еагіеі ['131Н] п 1) вушко; 2) сережка.
еагііпевз ['з:1іпі8] п 1) завчасність; 2) с. г. ранньостйглість, скороспілість; раннє дозрівання.
еаг-ІоЬе ['ізІоиЬ] п анат. мочка вуха.
еаг-іоск ['ізіок] п пасмо волосся (кучер) біля вуха.
еагкЬір ['а.1/ір] п графська гідність; тйтул графа.
еагіу ['з:її] 1. ад] 1) ранній; іп ~ 8ргіп£ ранньої веснй; аі ап ~ Ьоиг рано--вранці; іо кеер ~ Ьоигз рано лягати і рано вставати; ~ сіеііуегу перша (ранкова) доставка (пошти); ~ ебіїіоп ранковий вйпуск (газети); 2) скоростйг-лий, скороспілий, ранній; ~ іотаїоез ранні помідори; 3) завчасний; своєчасний; ~ діа£ПО8І8 раннє (своєчасне) розпізнавання хвороби; 4) близькйй; очікуваний у найблйжчому майбутньому, якнайшвйдший; аі ап ~ сіаіе най-блйжчим часом; 5) достроковий, передчасний; ~ еіесііоп дострокові вйбори; - беаіЬ передчасна смерть; ~ СІО8ІП& короткий день (для магазину тощо); 6) старовйнний; ~ ргіпіесі Ьоок стародрук; 7) тех. що відбувається раніше від вйзначеного моменту часу; 2. аду 1) рано; Ю Ье ир ~ рано вставати; Ье сііесі ~ іп ІіГе він помер у молодому віці; 2) на початку (чогось); ~ іп ІЬе уеаг на початку року; 3) своєчасно, завчасно; 4) скоро, найблйжчим часом; < еагііег оп раніше.
еаг-тагк ('ізта:к] 1. п 1) тавро на вусі (тварйни); клеймо на вусі; 2) відмітна ознака; 3) загнутий ріжок сторінки; 4) рі вйділені ліміти; зана-ряджене майно; 2. V 1) таврувати, клеймйти (тварин); 2) позначати; загинати; іо ~ а ра§е загинати ріжок сторінки; 3) призначати, асигнувати, резервувати; бронювати (про гроші тощо).
еагп [з:п] V 1) заробляти; Ьо\¥ тисЬ сіо уои ~? скільки ви заробляєте?; —есі іпсоте дохід від зарплати (власного підприємства); виробнйчий прибуток; 2) заслуговувати; іо ~ а геи/агсі заслу-жйти нагороду; 3) зсідатися, скидатися (про кров, молоко); 4) вйти (про собаку, вовка).
еагпег [ з:пз] п 1) працівнйк; заіагу - службовець; 2) джерело доходу; сіоі-Іаг ~ джерело одержання доларів.
Еагпезі ['з:пі8І] п ч. ім'я Ернест.
еагпе8І ['з:пі8І] 1. п 1) серйозність; важлйвість; іп ~ серйозно; іп §оо(і (сіеасі) ~ дуже серйозно; 2) завдаток; застава; 3) запорука, порука; ~ топеу грошова застава (порука); ап ~ оГтоге іо соте запорука майбутніх благ; 2. ад] 1) серйозний; важлйвий; неабиякий; 2) переконаний; щйрий; ~ сопуісііоп глибоке переконання; 3) гарячий, палкйй; ревний; ~ у/огкег старанний робітнйк; ~ де8іге палке бажання.
еагпґиі ['о:пйі1] ад] сумнйй, смут-нйй.
еагпіп£8 ['а:пп]х] п рі 1) заробіток; зароблені гроші; трудовйй дохід; 2) ек. дохід, прибуток; надходження.
еаг-рЬопе ['іа£оип] п 1) головнйй телефон; 2) рі навушники; 3) слуховйй апарат для прйглухуватих.
еаг-ріск ['іарік] п вухочйстка. еаг-ріскег ['із,ріка] див. еаг-ріск. еаг-ріесе ['іарі:8| п 1) раковина телефонної трубки; навушник; 2) шоломофон.
еаг-ріаіе ['іаріеіі] див. еаг-ріесе.
еаг-рІи£ ['іарілд] п 1) затичка для ушей; 2) мед. вушнйй тампон.
еаггеасЬ ['іагі.І/] п 1) мед. відстань чіткого слуху; 2) межа чутності.
еаїтіпз [югід] п 1) сережка; 2) розм. фуксія.
еагеЬ [із/] п отава.
еагзЬоІ ['іо/зі] п межа чутності; ууііЬіп ~ у межах чутності; оиі оГ ~ за межами чутності.
еаг-8оге ['1080:] ад] розм. злий, дра-злйвий.
еаг-8р1іІііп£ |'іа,8р1і1ід] ад] оглушливий; пронйзливий; вересклйвий.
еаг-8Іопе [ Ю8іоип] п мед. отоліт.
еаг-ІаЬ ['юіаеЬ] п вухо шапки-ву-шанки.
еагІЬ [а.9] 1. п 1) земля; земна куля; 2) суша; 3) ґрунт, земля; 4) зем-нйй світ; люди; 5) нора; 6) прах; 7) країна; 8) заземлення; < ~ сгизі земна кора; ~ ^гауііу фіз. сйла тяжіння Землі; ~ еіесігосіе громовідвід; ~ оіі сира нафта; Ьоу/ оп ~? якйм же чйном?; по изе оп ~ нема ніякої рації; ууїтаї оп ~ із ІЬе таїїег? у чому все-таки справа?; у/Ьу оп ~? чому ж?; з якої речі?; іо собі іЬе - коштувати купу грошей; іо Ьигп іЬе ~ амер. мчати щодуху, гнати машйну; 2. у 1) обкопувати, підгортати, підсипати; 2) заганяти в нору; 3) зариватися в землю (в нору); 4) заривати, закопувати; вкривати землею; 5) ел. заземлити; < іо Ье -есі ав. зробйти вймушену посадку.
еагіЬ-Ьаз [ о:9Ьаед] п лантух з піском; земленбсний лантух (мішок).
еагІЬ-Ьа1І8 [ а:9Ьо:І7) п рі трюфелі (гриби).
еаг
335
Еаз
еагіЬ-ЬоагсІ ['9:0Ьо:сІ] п с. г. полиця плуга.
еагіЬ-Ьогп ['д:0Ьо:п] асі] поет. 1) смертний, земний; людський; 2) міф. народжений на землі.
еагіЬ-ЬоишІ ['з:0ЬаипсІ] асі] 1) земний, життєвий, з земними прагненнями; 2) зв’язаний з Землею; 3) спрямований до Землі.
еагіЬеп ['9:090] асі] 1) земляний; ~ Поог земляна підлога; 2) глиняний; 3) земнйй, матеріальний.
еагйіетуаге ['9:09п\¥Є9] п 1) череп’яний посуд; гончарні вйроби; 2) кераміка; 3) фаянс.
еагіЬ-Пах ['д:0£1гек8] п мін. азбест.
еагіЬ-Ьоизе ['а:0Ьаи8] п 1) землянка; 2) перен. могйла.
еаїїЬіпезз ['д:0іпі8] п 1) землйс-тість; 2) занепокоєність життєвими справами.
еагіЬіпз ['9:0п]] п 1) ел. заземлення; 2) с. г. піскування; ~ оГ 8еесІ8 стратифікація насіння.
еаіїЬ-1І£Ьі ['9:01аіі] п астр. попелясте свічення (Місяця).
еаїїЬІіпезз [ 'д:01іпі8] п прихильність до матеріальних благ; відсутність духовних інтересів.
еаіїШіпз ['9:01т] п 1) мешканець Землі, землянин; 2) людйна, зайнята життєвими турботами.
еаїїЬІу ['о:01і] асі] 1) земнйй; суєтний; 2) прозаїчний; 3) шо живе на землі (в землі); 4) земляний; < поі ап ~ сЬапсе, розм. поі ап ~ ніякої надії, нема чого й думати; у/Паї ~ геазоп? яка, зрештою, причина?; по ~ и$е (це) зовсім марно.
еаіїЬ-то¥Іп£ ['о:0,ти:уп]] асі] зем-лерййний, екскаваторний.
еаїїЬ-пиі ['9:0плі] п землянйй горіх, арахіс.
еагіЬріісЬ ['9:0ри|] п мінеральна смола.
еагИмріаке ['9:0к\уеік] п 1) землетрус; 2) струс, потрясіння.
еаїїЬдиаке-ргооГ [ о:0к\УЄікрги:Г] асі] антисейсмічний.
еагіЬ-гоасІ ['9:0гоисІ] п ґрунтова дорога.
еаїїЬ-заск ['о:08аек] див. еапЬ-Ьа§.
еаїїЬ-зЬіпе [ '9:0/аіп] див. еапЬ-Іі^Ьі.
еаїїЬ-зіоррег ['9:0,8іоро] п людйна, що засипає лйсячі нори.
еагіЬ-ІаЬІе ['а:0,ІеіЬ1] п архт. цоколь.
еагіЬ^апі [ 'о:0\¥9сІ] 1. ад] спрямований до землі; 2. аду в напрямку землі.
еагСЬ^агсІз ['9:0^дсІ2] аду в напрямку землі, до землі.
еагйі-уиауе ['о:0^єіу] п сейсмічна хвйля.
еагіЬ-уиах ['о:0\угек8] п мін. озоке-рйт, гірський віск.
еаїїіпуогк ['о:0^о:к] п 1) земляна
споруда; 2) земляні роботи; 3) військ. земляне укріплення.
еагйнуопп ['о:0\¥9:т] п 1) дощовйй черв’як; 2) перен. черв’як; підлабузник; підла душа.
еагіЬу ['о:0і] ад] 1) землянйй; зе-млйстий; 2) земнйй, життєвий; 3) грубий, простацький; низький; 4) бібл. плотський; 5) перен. смертний, люд-ськйй.
еаг-ігшпреї ['іо,іглтріІ] п мед. слухова трубка.
еаг-луах ['іохуаекв] п вушна сірка.
еап¥І& [і9\Уід] 1. лі) ент. щипавка; 2) шептун, пліткар, наклепник; 2. V нашіптувати; наговорювати, набріхувати.
Єаг-^¥ІІПЄ88 ['19'\У1Ш18] П Юр. СВІДОК по слуху.
еазе [і:г] 1. п 1) вільність, невй-мушеність; легкість; іо Ье аі ~ почувати себе невймушено, не соромитися; 2) полегшення, припйнення (болю тощо)', 3) спокій; дозвілля; вдоволення; зр^ність; іо Гееі ІП аі ~ почувати себе ніяково (незручно); іо 8іапсі аі ~ військ. стояти вільно; аі ~! вільно! (команда)', 2. V 1) полегшувати; заспокоювати; пом’якшувати; іо ~ раіп полегшувати біль; 2) робйти вільним (зраним), розпускати; розтягувати (взуття)', 3) послаблювати (зусилля)', 4) звільняти (від), відходити; відштовхувати (човен від берега)', 5) зменшуватися, знй-жуватися (про ціни); 6) обережно установлювати (на місце); Ю ~ опе8еИ зручно сісти, опуститися (в крісло), влаштуватися.
еазейіі ['і:2Йі1] ад] 1) заспокійливий, що дає спокій; 2) спокійний; не-вймушений; 3) бездіяльний, ледачий; 4) зручний.
еазеї ['і:2І] п 1) мольберт; 2) виставочний стенд; 3) підставка для книг; пюпітр для читання; 4) друк, екран.
еазетепі ['кгігюпі] п 1) зручність; 2) перевага; 3) полегшення; пом’якшення; заспокоєння; відрада, утіха; 4) юр. сервітут; 5) прибудова, надвірна будівля.
еазіїу ['і:2і1і] аду 1) легко; вільно; спокійно; 2) охоче, без опору; 3) розм. безсумнівно, безперечно; 4) неквап-лйво.
еаБІпезз [ 'і:2іпі8] п 1) легкість; спокій; 2) безсумнівність, безперечність; 3) некваплйвість; 4) легковірність.
еазіпз-оії ['і:гіі]'о:£| п пом’якшення, зменшення.
еазі [і:8і] 1. п 1) схід; мор. ост; ІЬе Е. Схід; №аг (Еаг) Е. Близькйй (Далекий) Схід; Місісіїе Е. Середній Схід; 2) східний вітер (тж ~ мчпсі); 3) (Е.) амер. північно-східна частина США;
Е. ог \¥е8і йоте І8 Ье8і присл. у гостях добре, а вдома краще; 2. ад] 1) східний; 2) мор. остовий; 3) спря
мований на схід; що виходить на схід; 3. аду 1) на схід, у східному напрямі; 2) зі сходу (про вітер); ІЬе \уіпсі Ь1о\¥8 ~ вітер дме зі сходу; 4. V 1) рухатися у східному напрямі; повертатися на схід; ухилятися на схід; 2) задути зі сходу (про вітер).
еазі-Ьошмі ['і:8іЬаипд] ад] що йде (рухається) на схід (про поїзд тощо).
Еазі СЬіпа 8еа ['і:8І'1/аіп9'8І:] п геогр. н. Східнокитайське море.
Еазі-соипігу ['і:зі,клпіп] п іст. геогр. н. Прибалтика.
Еазі Еші ['і:8і'епсІ] п Іст-Енд, східна частйна Лондона (робітнича).
Еазіег ['і:8І9] п 1) Пасха; Велйк-день; ~ Зипсіау перший день Пасхи; ~ Мопсіау другий день Пасхи; ~ йоіі-сіау8 пасхальні канікули; ~ у/еек пасхальний тиждень; 2) ж. ім'я Істер.
Еазіег-Лау ['І:8і9'с1еі] п церк. перший день Пасхи.
Еазіег-еуе ['і:8і9'і:у] п страсна субота.
еазіегіпз ['і:8І9пі]] ад] що пересувається у східному напрямі.
Еазіег Ізіаші ['і:8І9'аіІ9псІ] п геогр. н. острів Пасхи.
еазіеіііпз ['і:8І9Ііі]] п 1) мешканець країн, розташованих на схід від Велй-кої Британії; 2) що належить до Східної церкви.
еазіегіу ['і:8іо1і] 1. п східний вітер; 2. ад] 1) східний; ~ сіігесііоп східний напрям; 2) мор. остовий; 3. аду на схід; зі сходу (про вітер).
Еазіегп ['і:8іоп] п 1) мешканець Сходу; 2) той, що належить до Східної церкви.
еазіегп ['і:8І9п] ад] 1) східний; 2) що дме зі сходу; 3) що виходить на схід; обернений на схід; ~ у/іпсіоу/ вікно, що виходить на схід; 4) розташований у східній частині США; що належить до східної частйни США.
еазіегпег ['і:8І9П9] п 1) мешканець східної частйни країни; 2) (Е.) мешканець (уродженець) північно-східної частйни США.
еазіепшіозі ['і:8І9птои8і] ад] що на крайньому сході, найдальший на схід.
Еазіегп Батоа ['і:8і9П89'тои9] п геогр. н. Східне Самоа.
Еазіег-іійе [ 'і:8і9'ІаісІ] п церк. великодній тиждень.
Еазіег-ііте ['і:8І9'Іаіт] див. Еазіег--іісіе.
Еазіег-іуеек [ 'і:8І9'^і:к] див. Еазіег--іійе.
Еазі Іпгііа ['кзІ'іпсЦд] п геогр. н. іст. Ост-Індія.
Еазі-Іпдіап [,і:8І'тсІ)9п] 1. п г іст. мешканець (уродженець) Ост-Індії; 2. ад] іст. ост-індський.
еазііпз ['і:8Ііі]] п мор. рух (напрям) на схід.
Еазіїаші ['і:8І1гепсІ] п 1) геогр. н.
Еа§
336
есе
Прибалтика, прибалтійські країни; 2) східні країни, схід.
Базі ЗіЬегіап 8еа ['кзиаі'Ьіапап'зі:] п геогр. н. Східносибірське море.
Базі 8ійе ['і:8Ґ8аіб] п Іст-Сайд, східна частйна Нью-Йорка (найбідні-ша).
еа5і-Іо-т¥Є8і ['і:8На'\¥Є8І] ж/у в одному напрямі.
еазЬуаггі ['і:8Пуод] 1. аф 1) східний; спрямований на схід; 2) що рухається на схід; 3) мор. остовий; 2. асіу на схід, у східному напрямі.
еазйуапііу [ 'г.зЬуосііі] 1. асі] східний; 2. асіу 1) на схід; 2) зі сходу (про вітер).
еа$Ь¥аг<1$ ['і:8ЬуосІ2] див. еазіхуагсі.
еазу [ і:гі] 1. п розм. перепочинок, передйшка; перекур; ~ аіі! мор. перестати гребтй!, стоп! (команда)’, 2. аф 1) легкйй, неважкйй; ~ топеу гроші, що легко дісталися; дурні гроші; ~ геасііпв 8егіе8 кнйги (посібники) для початківців (вйвчення іноземних мов); ~ Ьоок кнйга для дітей молодшого віку; 2) необтяжливий; 3) зручний; приємний; затйшнйй; 4) невймушений, спокійний; таке уоиг тіпб ~ заспокойтеся, не хвилюйтеся; 5) некваплйвий; 6) поступливий, лагідний; піддатливий; 7) поблажливий, стерпний; 8) невймушений, природний; 9) пологий, похйлий (про схил); 10) заможний, багатий; забезпечений; ~ сігсипшапсез матеріальна забезпеченість; іо ііує іп Е. Зігееі бути багатим; 11) в’ялий, застійний; що не має попиту (про товар); несталий (про ціну); 3. асіу 1) легко, без ве-лйких зусйль; 2) вільно; зручно; 3) спокійно, некваплйво; 4 іо іаке іі ~ не брати блйзько до серця; не поспішати; не дуже старатися; ~ боез іі! поволі їдеш — далі будеш.
еа$у-сЬаіг [ 'ііхі'Цєо] п м’яке крісло.
еазу-доіпб ['і:2і,аоип]] аф 1) добродушно-веселий; 2) безжурний; безтурботний; 3) легкйй, спокійний (про ходу коня).
еа< [і.1] V (разі аіе; р.р. еаіеп) 1) їсти; поїдати; поглинати; пожирати; харчуватися; 2) мати смак; іі хуєіі це смачно; 3) роз’їдати; руйнувати; 4) роздирати; мучити; □ ~ ахуау з’їдати, поглинати; роз’їдати; ~ іп в’їдатися; харчуватися вдома; ~ іпіо в’їдатися; розтрачувати (майно); ~ оЛГ від’їдати (про кислоту); ~ ир доїдати; поглинати, пожирати; < іо ~ опе’з кеагі оиі страждати мовчки; іо ~ опе’з \уогсі8 брати назад свої слова; іо ~ оиі оГ зтЬ.’з Ьапсі повністю підкорятися комусь; іо ~ зтЬ. оиі розм. їсти пбїдом; іо ~ а регзоп оиі оГ Ьоизе апсі Ьоте об’їдати когось.
еаіаЬІе ['і:іоЬ1] 1. п рі їжа, харчі; 2. аф їстівнйй.
еаіа^е ['і:іі<із] п розм. 1) трава для пасіння; отава; 2) право випасу.
еаіеп ['і:іп] р. р. від еаі.
еаіег ['і:іо] п їдок, їдець; ІЬе сЬіШ із а роог ~ дитйна погано їсть.
еаіегу ['і:іоп] п розм. харчевня, їдальня; закусочна.
еаііпз І'ігіїї]] 1. п 1) їда; 2) їжа, харчі; ~ сІиЬ (Ьаіі) амер. університетська їдальня; 2. асі] роз’їдаючий; ~ иі-сег мед. роз’їдаюча вйразка; ~ іеііег мед. вовчак, вовчий лишай; ~ реа городній горох.
еаііпв-Ьоизе ['і:ііі]Ьаи8] п їдальня; ресторан.
еа(8 [і:із] п рі амер. розм. їжа, харчі, їстівне.
Єаи-с1е-Со1о£Пе ['оисЬко'Іоип] п фр. одеколон.
еаи-гіе-уіе ['ошіо'уі:] п фр. коньяк; віскі; горілка.
еауе [і:у] у ховатися під карнйзом. еауег ['і.уз] п розм. райграс.
еауез [і:у2] п рі 1) архт. карнйз; звис (даху); піддашок; 2) поет, вії; повіки.
еауезсігор ['і:У2СІгзр] 1. п капання; капіж; 2. у підслуховувати (оп).
еауезсігоррег ['і:У2,сІгор9] п підглядач, спостерігач; підслухувач, підслухач.
еауе$с1горріп£ [ і :у2, скори] ] п 1) підслуховування; 2) перехоплення телефонних розмов.
ЕЬ [еЬ] п ч. ім'я Еб (зменш, від ЕЬепехег, ЕІЬегі).
еЬЬ [еЬ] 1. п 1) (морськйй) від-плйв; 2) відлйвна течія; 3) перен. занепад; зміна на гірше; регрес; ~ апсі Лоху злйгодні; 2. у 1) відступати (про відплив); 2) убувати, спадати (про воду); 3) слабшати, згасати; Ьіз ІіГе із ~іп£ а\уау життя його згасає, він помирає; 4) ловйти рйбу під час відплй-ву.
еЬЬ-ґШе ['еЬЧаїб] п (морськйй) від-плйв.
ЕЬеп ['еЬзп] п ч. ім'я Ебен (зменш, від ЕЬепехег).
еЬепеоиз [а'Ьі.пізз] аф ебеновий.
ЕЬепехег [,еЬі'пі:2з] п ч. ім'я 1) Ебенізер, Ебенезер; 2) бібл. Авене-зер, Авен-Езер.
Е-Ьоаі |'і:ЬоШ] п (скор. від епету--Ьоаі) ворожий торпедний катер.
еЬоп ['еЬоп] 1. п поет, ебенове (чорне) дерево; 2. аф 1) ебеновий, з чорного дерева; 2) чорний як смола.
еЬопізі [ еЬапізі] п стбляр-червоно-деревець.
еЬопйе [ еЬзпаїі] п 1) ебоніт; 2) вулканізована гума.
еЬопу ['еЬопі] 1. п 1) чорне (ебенове) дерево; 2) амер. розм. негр; 2. аф 1) ебеновий, з чорного дерева; 2) чорний як смола.
еЬгасіеаІес! [і: 'Ьгаекпіііб] аф бот. позбавлений прйквітків.
еЬгіеіу [і:'Ьгаїаіі] п оп’яніння, сп’яніння.
еЬгіозе ['ііЬпоиз] аф жарт, п’яний, напідпйтку.
еЬгіозіїу [,і:Ьп'о8іЦ] п 1) хронічне пияцтво; 2) сп’яніння, веселе збудження.
еЬгіоиз ['і:Ьпо8] аф 1) п’яний, напідпйтку; 2) питущий.
еЬиІІіаіе [і'Ьаіієй] у кипіти, переливатися через вінця; перен. вирувати, бйти джерелом (ключем).
еЬиІІіепсе [і'ЬлІрпз] п 1) кипіння, кипучість; 2) радісне збудження, хвилювання; запальність; ентузіазм.
еЬиШепсу [і'ЬлІрпзі] див. еЬиІІіепсе.
еЬиІІіепі [і'ЬлІрпІ] аф 1) киплячий; що переливається через вінця; що б’є джерелом (ключем); 2) кипучий, сповнений ентузіазму; 3) палкйй, запаль-нйй.
еЬиІШіоп [,еЬо'1і/п] п 1) кипіння; 2) закипання; 3) перен. вйбух, спалах (гніву тощо).
еЬигпеап [і'Ьо.пюп] аф 1) із слонової кістки; 2) схожий на слонову кістку.
еЬигпіап [і'Ьогпізп] див. еЬигпеап.
есашіаіе [і:'ко:с!еи] аф зоол. безхвостий.
есЬазіз [ек'Ьеїзіз] п відступ (автора), дигресія.
есЬаііс [ек'ЬгеІік] аф лінгв. шо визначає результат (наслідок).
есЬоІіс [ек'ЬоІік] 1. п мед. абортйв-ний засіб; 2. аф що поейлює пологову діяльність.
ессе ['екві] п жив. зображення Христа у терновому вінці (вінку); ~ йото бібл. це людйна.
ессепігіс [ік'вепіпк] 1. п 1) дивак, дйвна (чудна) людйна; 2) тех. ексцентрик, кулак; 2. аф 1) ексцентрйчний, дйвний; чудакуватий, чудернацький; дивацький; 2) тех., фіз. ексцентрйчний, ексцентриковий; ~ тоїіоп планетарний рух; ~ гоаб ексцентрикова тяга.
ессепігісаі [ік'вепПткої] аф ексцентрйчний.
ессепігісііу [,ек8епЧп8ііі] п 1) перен. ексцентрйчність, дйвність, оригінальність, дивацтво; 2) тех. ексцентрйчність; ексцентриситет.
есс1е$іа$< [і'к1і:гіЖ8С] п 1) бібл. ек-лезіаст, проповідник; 2) іст. член афінської еклесії.
есс1е$іа$ііс [і,к1і:2і'ж8Ьк] 1. п духовна особа, священнослужитель; 2. аф духовний; церковний; ~ апіге одяг священика.
есс1е$іа5Ііса1 [ і у кіі :гі'ае8Ііко1 ] аф 1) духовний, церковний; шо стосується церкви; ~ 1а\¥ церковне право; 2) священницький; що належить до духівництва.
есе
337
есісі
есс1е$іа$іісі$т [і,кіі.хі'ае8Іі8і2гп] л церковність.
ессіезіоіаігу [іЛН'гґзЬігі] л схиляння перед церквою, глибока шана до церковних обрядів і традицій.
ессоргоііс [,еко'ргоіік] 1. л мед. легкий проносний засіб; 2. ад] мед. проносний.
есгіешіс [ек'сіетік] ад] екдемічний, завезений.
есгіузіз ['екдвв] л зоол. линяння.
есе$і$ [і'8І:8і8] л 1) поселення (комах); 2) укорінювання рослин (після посадки).
есііеіоп |'е/а1оп] 1. лі) ешелон, ступінчасте розташування; 2) військ. ланка; інстанція; ешелон; кі^кег ~ вища інстанція; 3) спорт, старти, колй бігунй проходять однакову дистанцію; 2. V 1) військ, ешелонувати; 2) розташовувати уступами.
есЬеІошпепі ['е/аіоптопі] л військ. ешелонування.
ескігіпа [е'кідпа] л 1) зоол. схйдна;
2) (Е.) міф. Єхйдна.
есЬіпаіе ['екіпй] ад] бот., зоол. колючий.
ескіпі [е'катаї] рі від ескіпиз.
ескіпососсі [і,ката'кокваї] рі від ескіпососсиз.
ескіпососсиз [і,ката'коко8] л (рі ескіпососсі) ехінокок.
есЬіпосу$іі$ [і,ката'зізт] л бот. дикий огірок.
ескіпогіегтз [і'катода ;гп2] л рі зоол. голкошкірі.
ескіпиіаіе [і'кіп]и1К] ад] колючий, покрйтий колючками.
ескітіз [е'катав] л (рі ескіпі) 1) архт. ехін; 2) зоол. морськйй їжак.
есЬо ['екои] 1. л (рі ескоез ['екоиг] 1) луна; іо іке ~ голосно; захоплено; ~ зоипсііп£ мор. вимірювання глибинй ехолотом; 2) відбйтий звук; відбиття; 3) відгомін, відголос; відлуння; 4) наслідування; 5) наслідувач; епігон; 6) амер. розм. плагіатор; 7) розм. лакей, лакуза; посіпака; 8) рад. луна-си-гнал; ~ іта§е подвоєне зображення; 2. V 1) повторювати (відбивати) звук; 2) відлунюватися (про звук); 3) вторити, повторювати; наслідувати; підтакувати.
есЬо-зоипгіег [ екои.заипда] л ехолот.
есіге [і'заіг] V 1) поселятися (про комах); 2) укорінятися (про рослини).
Еск [ек] л ч. ім я Ек (зменш, від Аіехапдег).
Еску ['екі] л ч. ім'я Екі (зменш, від Аіехапсіег).
есіаіг [еі'кієа] л фр. еклер (тістечко).
есіесґіс [ек'іекіїк] 1. л еклектик; 2. аф еклектйчний; безпринцйпний.
ЄСІЄСІІСІ8ҐП [ек'1екі1812ГП] л еклек-тйзм, еклектицйзм; еклектика; відсутність оригінальності (самостійності).
есіірзе [і'кіірз] 1. лі) астр. затемнення; 2) потемніння; потьмарення; 3) перен. затьмарення; 4) утрата блйску, занепад; 5) зоол. потемніння оперення; 2. V 1) астр. затемняти; 2) затьмарювати; застувати, заступати; 3) занепадати; втрачати блиск; закочуватися; слабнути (про могутність).
есіірііс [і'кііріік] 1. л астр. екліптика; затемнення; 2. ад] 1) астр. ек-ліптйчний; 2) потьмянілий; що втратив блиск.
есіозие [ 'екізд] л літ. еклога; ідй-лія, пастораль.
есо1о£Іс(а1) [,ека'1здзік(з1)] аф екологічний.
ЄСОІО&І8І [і'коІЗСІЗІЗІ] л еколог.
есоїоду [і'коіздзі] л екологія.
есопошеігісз [і:,копз'те(пк8] л рі (вжив, як зіп%) економетрика.
есопошіс [д:кз'пзтік] ад] 1) економічний; господарський, народногосподарський; 2) економний, ощадливий; економічно вйгідний (доцільний); рентабельний; 3) практйчний; при-кладнйй.
есопотісаі [дікз'пзтікзі] ад] 1) економний, ощадливий, бережлй-вий; 2) економічний; матеріальний.
есопотісаііу [дікз'потікзіі] аду 1) економно, ощадливо; 2) з економічної точки зору.
есопотіс8 [дгкз'пзтікз] л рі (вжив, як 5іп$) 1) економіка; народне господарство; 2) економічна наука; політй-чна економія; 3) господарське життя; господарство.
ЄСОПОШІ8І [і:'кзпзті8і] л 1) економіст; 2) ощадливий господар; ощадлива (бережлйва) людйна; 3) економка.
есопошіге [іґкопзтаїг] V 1) економити, заощаджувати; ощадливо витрачати (використовувати); 2) вестй господарство, хазяйнувати.
ЄС0П0ШІ2ЄГ [іі'кзпзтаїгз] л 1) тех. економайзер, підігрівай; 2) ощадлива людйна.
есопоту [іґкопзті] л 1) господарство, економіка; паііопаї ~ народне господарство, економіка країни; роїйісаі ~ політйчна економія; гигаї ~ сільське господарство, економіка сільського господарства; 2) ощадливість, економічність; 3) рі заощадження; 4) система, структура, організація; композйція (твору тощо); 5) рел. система світобудови; 6) церк. обачність у проповіді християнства; 7) розсудливе умовчання.
ЄСО8РЄСІЄ8 [ 'ек38рІ;/І!2| л бот., зоол. екологічний вид.
есозіаіе [і'козГзі] ад] 1) зоол. без-реберний; 2) бот. безжилковий; що не має жилок.
есоїуре ['екзіаїр] л бот., зоол. еко-тйп.
еезіазу [екзіазі] 1. лі) екстаз; несамовйтість; нестяма; 2) порйв, захоплення, захват; поетйчне натхнення; 3) вйбух (почуттів); 2. V викликати бурхлйве захоплення; приводити до екстазу.
есзіаііс [ік'аіжіїк] ад] 1) екстатйч-ний, несамовйтий, шалений; 2) що впав у транс.
есіазіз [ікіазіз] п 1) лінгв. знак до-вготй голосного; 2) мед. ектазія; розтягнення, розшйрення.
есіорагазііе [,ек1ои'ргегз8ай] л зовнішній паразйт.
есіоріа [ек'іоиріа] л мед. ектопія; зміщення (органа).
есігоріс [ек'Ггзрік] ад] мед. вйвер-нутий.
есіуре ['екіаїр] л 1) копія; зліпок; відбйток; 2) друк, репродукція; фак-ейміле; 3) архт. рельєфна деталь.
есіурозгаріїу [,екіі'рздгзії] л ектипографія; опуклий друк для сліпйх.
еси [е'к]и:] л фр. екю (монета).
Есиагіог ['екхуздо;] л геогр. н. Еквадор.
есшпепіс(аі) [,і:к]и:'тепік(о1)] ад] 1) всесвітній; 2) церк. вселенський (про собор); Е. тоуетепі екуменічний рух.
есшпепісіїу [д:кіи:тап'і8іП] л церк. екуменізм.
есгета ['екгіта] л мед. екзема.
есгетаіоиз [ек'гетаїзз] ад] мед. екзематозний.
Е<1 [ед] п ч. ім'я Ед (зменш, від Ед^аг, Едтипд, Еди/агд, Есйуіп).
Егіа ['і;дз] л ж. ім'я їда (зменш, від Едйк).
егіасіоиз [і'деі/аз] ад] 1) що належить до їжі; 2) ненажерливий, нена-ейтний; 3) жадібний.
егіасііу [і'джзііі] л 1) їстівність;
2) ненажерливість; ненасйтність; 3) жадібність, жадоба.
Егіаш ['іідает] л саамський сир (тж ~ скеезе).
егіаркіс [і'даеГік] ад] 1) грунтовий, едафічний; 2) місцевий, локальний.
егіаркоіо&у [,еда'ЕзІадзі] л грунтознавство.
Егігіа [ 'еда] л літ. Едда.
Егігіаіс [е'депк] ад] літ. що належить до Едди.
Егігііе ['еді] л ч. ім'я Еді (зменш, від Ед^аг, Есітипсі, Есі\¥агсі, Ед\уіп).
егігіізії ['еді/] л с. г. 1) отава; 2) стерня.
Егіду ['еді] л ч. ім'я Еді (зменш, від Ед§аг, Едтипд, Еди/агд, Ед\уіп).
егігіу [еді] 1. лі) вир, коловорот; 2) вйхор, порйв (вітру); 3) клубй (диму, пилу); 4) перен. буря, порйв (пристрастей); 5) фіз. турбулентний рух; 2. V 1) крутйтися у вйрі; 2) клубочй-тися; завйхрйтися.
егігіу-¥УІпгі ['едпущд] л порйвчастий вітер; вйхор.
ебе
338
е(1и
е<1еК¥ЄІ$$ ['екіїуаїв] п бот. едельвейс.
есіеша [і'сікта] п (рі едетаїа) мед. 1) набряк; 2) водянка.
есіетаіа [і'дігтзід] рі від ебета.
е<1етаіо$е [і'детаіоиз] ад] 1) набряклий; 2) хворий на водянку.
Едеп [4:<іп] п 1) бібл. Едем, ^>ай; 2) перен. земнйй рай; 3) ж. ім'я Ідей.
Едепіс [і'депік] ад] поет, райський, есіепіаіе [і'депін] 1. п 1) рі неповнозубі; 2) жарт, беззуба людйна; 2. ад] 1) бот. без зубців, незубчастий; 2) зоол. неповнозубий; 3) жарт, без передніх зубів; беззубий.
есіепіаііоп [і:деп'іеі/п] п беззубість. е«1еп<и1оіі$ [ґсіепдиіаз] ад] беззубий. Есізаг [’есІда] п ч. ім'я Едгар. ед£е [есіз] 1. лі) край (чогось); крайка, кромка; 2) вістря, лезо; 3) гострість; ійе кпііе Ьаз по ~ ніж зату-пйвся; 4) обріз {книги); поле {сторінки); 5) бордюр; 6) кряж, хребет; гребінь {гори); 7) бровка {канави тощо); 8) грань; фаска; ребро; 9) кри-тйчне становище; критйчний момент; 10) ущйпливість, різкість; 11) амер. розм. перевага; 12) дуга {фігурне катання); 13) пруг {ковзана); кант {лижі); < іо Ье (аіі) оп ~ б)пги роздратованим; іо іаке іЬе ~ ой* послабити, пом’якшити; іо §іує ап ~ загострювати, посйлювати, стимулювати; іо зеі ійе ПЄГУЄ8 оп ~ дратувати (когось), діяти на нерви; іо Ьауе ап ~ оп бути п’яним, нализатися; 2. V 1) точйти; загострювати; 2) облямовувати; 3) обрізувати краї; підрівнювати; підстригати (траву); 4) розм. роздратовувати; 5) повільно просуватися, поступово наближатися; 6) прослизати, пробиратися (у, до — іпіо); 7) вйслизнути (з — оиі о0; 8) тех. кантувати; □ ~ а^ау відходити боком (обережно); тихенько ушйтися; ~ іп вставити {слово, зауваження); утискатися, влізати; втручатися (в розмову); ~ оЛГ обережно відходити, задкувати; ретируватися; ~ оиі витісняти; обережно виходити.
е«І£е-Ьо11 ['есІзЬоиІі] п друк, нерозрізана петля.
е«І£е-Ьопе ['есІзЬоип] п крйжі; крижова кістка; озадок, огузок.
е«І£Є(1 [ ЄСІ3СІ] ад] 1) облямований, оточений; оторочений; 2) загострений; ріжучий; що має вістря; 3) колючий, ущйпливий {про зауваження); 4) розм. п’яний.
есі£е)е$$ ['ЄСІ3І13] ад] 1) з неяснйми контурами; 2) тупйй, негострий.
е«1£ег ['есізз] п тех. ребростругаль-ний верстат; машйна для обрізання ребер {дощок).
есіве-іоо! ['едз'іи:!] п гострий, ріжучий інструмент; < іо ріау ^ііЬ гратися з вогнем.
ед^е-луау ['ефруеі] див. есі§е-\уау$.
егівечуауз ['ес!з\уеіг] аду 1) вістрям (гострим кінцем) уперед; 2) бочком; 3) на ребро, у поперечному напрямі;
іо £еі а \уогс1 іп ~ уставити слівце. ес1£еі¥і$е ['есіз^аїх] див. есІ§е-5¥ау$. есІ£іп£ [ едзід] п 1) край, бордюр;
2) кайма; обшйвка; облямівка, оторочка; кант; 3) облямування, окантування; 4) тех. загйн (обробка) краю (ребра); 5) кантування; 6) рі відходи лісопиляння; ~ Ьоагб необрізна дошка.
е<І£у ['ЄСІ31] ад] 1) гострий, загострений; ріжучий; 2) з чіткйми краями (контурами); 3) дразлйвий, роздратований; нервовий.
еЛіЬіІііу [,есІі'Ьі1ііі] п їстівність; придатність для споживання.
еШЬІе ['есІїЬІ] 1. п рі їстівне; 2. ад] їстівний, придатний для їжі (споживання); ~ гооіз столові коренеплоди; ~ ГгО§ зоол. їстівна жаба; ~ тиззеї зоол. їстівна мідія; ~ зпаіі зоол. виноградний слимак.
егіісі [ і:с1ікі] п 1) едйкт, указ; 2) непорушний закон.
еШсіаІ [ґсіікіаі] ад] 1) що стосується едйкту; 2) вказівнйй, декретуючий; 3) законодавчий; ~ рохуегз законодавча влада.
Егііе ['і:ді] п 1) ч. ім'я їді; Еді {зменш, від Абат); 2) ж. ім'я їді {зменш, від ЕсіііЬ).
еШЛсаііоп [,еді£ґкеі/п] п 1) настанова, повчання, напучення; 2) будйнок; 3) побудова, спорудження; творення.
еШГісаНуе [е'сіійкаііу] ад] повчальний, напутливий.
еШГісаіогу [,есІі£і'кеіі9гі] ад] повчальний, напутливий.
еШГісе [ есіїїїз] п 1) велйчна будівля; споруда {велика); 2) струнка система {поглядів); доктрйна.
еШПсіа! [,есіі'£і]9І] аЛ/що стосується будівель {споруд).
еШЛег [ есИаіа] п наставник.
е(Шу [ есІїГаї] V 1) повчати, напучувати; зміцнювати (у вірі); 2) заст. зводити, споруджувати.
есІІЇуіпз ['есІїГаїпз] ад] повчальний, напутливий.
ЕШпа [е'сіаіпз] п ж. ім'я Едайна.
ЕШпЬиг^Ь [едіпЬага] п геогр. н. м. Единбург.
еШі [ есііі] V 1) редагувати, підготовляти до друку; 2) бути (працювати) редактором; іо ~ а пе^зрарег бути редактором газети; 3) монтувати {кінофільм); 4) перекручувати, свавільно переробляти; 5) публікувати, видавати; 6) перевіряти, аналізувати, вносити коректйви.
ЕгіііЬ ['і:ді0] п ж. ім'я їдіт, Едіт, Едіта.
еШііоп [і'сіі/п] п 1) видання; рориіаг ~ масове (популярне) видання; 2) вй-пуск; еуепіп§ ~ вечірній вйпуск {газети); 3) друк, відбйток; ргоо£~ пробний
відбйток; асіуапсесі ~ пробне видання; 4) тираж; адресі ~ додатковий тираж;
5) копія, нове видання; версія, варіант.
еШіоІа [, еді іоиіа] п кін. звукомон-тажний апарат.
есШог [’едііо] п 1) редактор; 2) видавець; 3) монтажер; зіогу ~ редактор сценарного відділу кіностудії.
есШогіаІ [,есІі'іо:гі9І] 1. п передова стаття, передовйця; редакційна стаття {газети); 2. ад] редакторський; редакційний; - оїїісе редакція {приміщення); ~ зіаїї* (Ьоагд) редакційна колегія, редакція.
е<Шогіа1і$< [,еді'іо:гі9Іі8і] п амер. автор передовйх статей {тж есіііогіаі у/гііег).
егіііогіаііхе [,еді'іо:по1аіх] V амер. 1) тенденційно викладати повідомлення (в газеті); 2) просторікувати; го-ворйти повчальним тоном; проповідувати.
еШіог-іп-сЬіеґ ['едііапп'і/і:£] п {рі едйогз-іп-сЬіеГ) головнйй редактор.
есійогзііір ['есІїіа/ір] п 1) редакція; редагування; ипсіег іЬе ~ (оГ) під редакцією (когось); 2) посада редактора, редакторство.
есШге$$ [ есіііпз] п редакторка, жін-ка-редактор.
Есішопсі ['едтапд] п ч. ім'я Едмонд.
Ескпошіа ['едтапда] п ж. ім'я Ед-монда.
Есітипсі ['ебтапд] п ч. ім'я Едмунд.
Едпа Д'есіпа] п ж. ім'я 1) Една; 2) бібл. Єдна.
Есіот [Т.сІат] п ч. ім'я 1) Ідом; 2) бібл. Єдом.
Есізоп ['есізп] п ч. ім'я Едсон.
едисаЬіІИу есЦи:ко'Ьі1і(і] п здатність до навчання.
едисаЬІе ['есЦикоЬІ] ад] що може навчатися; якого можна навчйти.
едисаґе ['есЦи:кеіС] у 1) виховувати; давати освіту; 2) тренувати, привчати; іо ~ зтЬ.’з іазіе іп тизіс розвивати смак до музики; іо ~ іЬе еаг розвивати слух.
еДисаіесі [ 'ефшкеїіїсі] ад] 1) освічений; вйхований; розвйнений; ~ іазіе (тіпсі) розвйнений смак (розум); 2) тренований, дресирований.
едисаііоп [,ефи: 'кеі/п] п 1) освіта; навчання; еіетепіагу ~ початкова освіта; Ггее ~ безплатна освіта; ігаде ~ професійне навчання; Ьі§Ьег ~ вйща освіта; зесопдагу ~ середня освіта; ипі-уегзаі ~ загальна освіта; аіі-гоипсі ~ всебічна (широка) освіта; сотриїзогу ~ обов’язкове навчання; 2) виховання; 3) освіченість; культура; 4) дресирування (тварин).
есіисаііопаї [уефи:'кеі/апі] ад] 1) освітній; виховнйй; 2) навчальний; ~ Ьоок навчальний посібник, підручник;
еди
339
еГГ
3) педагогічний; 4) просвітній; ~ Піт просвітній (навчальний) кінофільм.
еііисаііопаїізі [, ефи: 'кеі/паїїзі] п 1) педагог; діяч народної освіти; 2) теоретик педагогіки.
есіисагіопаїїу [,ефи:'кеі/по1і] асіу в галузі освіти; з точки зору освіти.
еііисаііопізі [,ефи:'кеі/пі8І] див. есіи-саііопаїізі.
еЛисаіІуе ['ефшкзііу] аф 1) вихов-нйй, виховальний; 2) освітній, просвітній.
еЛіїсаіог ['ефшкеїіз] п 1) вихователь, педагог; 2) діяч народної освіти; просвітитель; 3) освітній (виховний) фактор.
еііисаігезз ['есЦигкеїігіз] п 1) вихователька; викладачка; 2) діячка народної освіти.
есіисе [і'фигз] V 1) виявляти (приховані здібності); іо ~ аіі ІЬаі із Ьезі іп тап виявити усе найкраще, що є в людині; 2) робйти вйсновок; 3) хім. виділяти (газ тощо).
е<1исіЬІе [і'д]и:$дЬ1] аф що можна виявити (зробйти, вйвести).
едисі [і:'сілкі] п 1) вйсновок; одержаний результат; 2) видобуток; вйве-дення; 3) хім. виділена речовина.
еііисііоп [і:'сІлк/п] п 1) вйявлення (здібностей); 2) вйсновок; 3) результат; те, що вйявилося; 4) вйпуск, вй-хід; —ріре вихлопна (випускна) труба; —уаіуе мех. випускнйй клапан; 5) вй-ділення (газу тощо).
єЛіісііує [іґсІлкіїу] асі] 1) що веде до вйсновку; 2) вивіднйй; вихлопнйй.
есіисіог [іґсІлкіо] п тех. ежектор.
едиісогаіе [і'сілікогеїі] V 1) підсолоджувати; пом’якшувати; очищати (від гіркоти); 2) хім. очищати від кислот (солей) промиванням.
едиісогаііоп [і'сілікогеї/п] п очйщення.
есіиісогаіог [і сілікогеїіа] п підсолоджуючий засіб.
ЕсЬуапІ [ єсЬуосІ] п ч. ім'я Едвард, Едуард.
Есімдпііап [есҐ^о:сІрп] п 1) сучасник одного з англійських королів Еду-ардів; 2) розм. хлюст; стиляга; хуліган.
ЕсКгіп ['єсЕуш] п ч. ім'я Едвін, Еду-їн.
Еіікіпа [есІ'куі.по] п ж. ім'я Едвіна, Едуіна.
Е(1у [ і:с!і] п ж. ім'я їді (зменш, від ЕдіїЬ, ЕсІуіЬ, ЕсІуіЬе).
Ейуііі(е) ['і:ді0] п ж. ім'я Ідіт.
ее [і:] п (рі ееп) шотл. око.
ееі [і:1] п 1) іхт. вугор, в’юн; ~ Ьиск верша для в’юнів (вугрів); 2) розм. кінець вірьовки; ліньок; батіг.
ееІ-Ьазкеї ['і:1,Ьа:зкіі] п верша для (ловлі) в’юнів (вугрів).
ееІ-Ье<1 ['і:1ЬесІ] п 1) сажалка для розведення вугрів (в’юнів); 2) бівуак на болотйстій місцевості.
ееІ-Гогк ['і:1Гз:к] п тризубець для ловлі вугрів.
ее1-£га$$ ['і:1дга:з] п бот. 1) морська трава; 2) валіснерія.
ее1-$кіп ['і:1зкіп] п шкіра вугра; 4 ~ Ігоизегз штанй в обтяжку.
ееіу ['і:її] аф 1) вугроподібний; 2) слизькйй; невловймий; в’юнкйй.
ееп [і:п] рі від ее.
е’еп [і:п] асі) (скор. від єуєп) поет. рівний; гладкий, гладенький.
е’ег [єо] див. єуєг.
еегіе [ юп] асі] 1) моторошний; жа-хлйвий; похмурий; 2) охоплений передчуттям лйха; 3) боязкйй; марновір-но-полохлйвий.
еегу ['іоп] див. еегіе.
еіїаЬІе ['еГЬЬі] асі] вимовний (словами).
еіїасе [і'Геїз] у 1) стирати, згладжувати; 2) викреслювати, закреслювати; 3) знйщувати; відміняти; Ю ~ ІЬе Ьоипсіагіез знйщити кордони; 4) забувати; іо ~ опезеІГ триматися в тіні, знітитися.
еіїасеаЬІе [і'ГеїзоЬІ] асі] що піддається стиранню (знйщенню, забуттю).
еіїасетепі [і'Геїзтапі] п 1) стирання; згладжування; 2) викреслювання; 3) відміна; 4) забуття.
еЛГесІ [іТекі] 1. п 1) дія, вплив; іо іаке ~ набрати чйнності; іо §іує ~ іо приводити в дію; 2) наслідок, результат; саизе апсі ~ причйна і наслідок; ~з оГ у/аг наслідки війнй; оГ по ~, іо по ~, у/іікоиі ~ безрезультатно; 3) мета, намір; іо іЬіз ~ з цією метою, для цього; 4) здійснення, виконання; 5) ефект, враження; Гог ~ напоказ; щоб справити враження; §епега! ~ загальне враження; 6) прояв; феномен, явище; 7) рі кін. звуковйй супровід кінофільму; шум; ~з Ігаск фонограма шумів; 8) військ, вогневий вплив, убйвчість; 9) тех. корйсний ефект; продуктйвність (машини);
іп ~ фактйчно, по суті, в дійсності; оГ по ~ марно, даремно; ІЬе Іеііег \уаз іо ІЬе Го11о\¥ІП£ ~ зміст листа зводився ось до чого; 2. V 1) виконувати, здійснювати; проводити в життя; робйти; чинйти; 2) укладати, оформляти (угоду).
еЯесіег [ГГекіа] п 1) виконавець; 2) той, що робить (зробйв); 3) сторона (в угоді).
еПесІіЬІе [іТекіаЬІ] асі] здійснймий, здійсненний.
єЯєсііує [іТекіїу] 1. п військ. 1) боєць; 2) рі чисельний (кількісний) склад (армії); 3) рі бойовйй склад; 2. асі] 1) ефекгйвний, дійовйй; успішний; корйсний; ~ соорегаїіоп плідне співробітництво; ~ гап§е військ, дальність дійового вогню; 2) діючий; чйн-ний; іо Ье (іо Ьесоте) ~ набирати чйнності; 3) ефектний; що справляє враження; 4) фактйчний; ~ Гогсез
військ, наявний бойовйй склад; кадрові війська; 5) що перебуває в обігу (про гроші); 6) лінгв. завершальний, резуль-татйвний, ефекгйвний; 7) тех. корйсний; ~ агеа робоча поверхня; 8) військ, придатний.
еіїесііуепе$$ [і'ГекіїУпіз] п ефектйв-ність, дієвість.
еіїесі1е$$ [іТекІІіз] асі] безрезультатний; недійовйй, недіючий; неефективний.
еГГесігіх [і'ГекІпкз] п спонукальна причйна, спонука; рушійна сйла.
еПесІз [ҐГекІз] п рі майно, власність; військ, тж особйсті речі; Ьоизе-Ьокі ~ домашні речі, пожйтки; домашнє начйння.
еЛесІиаІ [і'ГекІ]иа1] асі] 1) ефектйв-ний; дійовйй; діючий; що дає результат; доцільний; що досягає метй; відповідний своєму призначенню; 2) юр. діючий, дійсний; що має законну сйлу, чйнний.
еГГесІиаІіІу [і,ГекІзи'ге1іІі] иефектйв-ність, дієвість.
еЛесІиаІІу [іТекізиоіі] асіу доцільно, результатйвно.
еіїесіиаіе [і'Гекдиеіі] V 1) здійснювати; виконувати; 2) досягати метй (ефектйвності).
еіїесіиаііоп [і.Гекди'еі/п] п 1) виконання, здійснення; 2) досягнення метй (ефектйвності).
еіїеіг [е'Гі:г] V 1) юр. належати; аз як і годйться, як і слід; 2) стосуватися, бути зв’язаним (з чимсь).
еіїешіпасу [іТетшазі] п 1) зніженість (чоловіка); негідна чоловіка слабкість; 2) жіночність; 3) жінколюбство.
еПетіпаіе І [іТеттії] 1. п жінко-подібний чоловік, зніжений чоловік; 2. асі] 1) женоподібний, жінкоподіб-ний, жіночний; 2) зніжений (про чоловіка); надмірно чутлйвий; немужній; тендітний; 3) млосний, сласнйй ( про музику тощо); 4) жінколюбний.
еПетіпаіе II [іТетіпеїІ] V 1) розслабляти, ніжити (чоловіка); позбавляти мужності (стійкості); 2) зніжитися; зледащіти, розлінйтися.
еПетіпаІіоп [і.Геті'пеї/п] п 1) втрата м^окності; 2) фізл. фемінізація, ефе-мінація.
еіїетіпіхе [і'Гетіпаїх] V позбавляти мужності; зніжувати.
еіїешіі [еТепді) п тур. ефенді, пан, добродій.
еПегепІ ['еГагзпІ] аф 1) відцентровий; що виносить (виводить); 2) еферентний; ~ ГіЬег еферентне (рухове) нервове волокно.
еЯегуезсе [,єЬ'уєз] у 1) пускати бульбашку (про газ); 2) шипіти, пінитися (про напій); виходити з шипінням (про газ); 3) кипіти, хвилюватися; бути в стані збудження; відчувати піднесення; іскрйтися.
ей
340
Є88
єПєгуєбсєпсє [,є£о'ує8П8] п 1) пускання бульбашок; шипіння; шипучість; закипання; 2) збудження, піднесення.
ЄЯЄГ¥Є8СЄПСУ [,еЬ'УЄ89П81] див. еГ-£ЄГ¥Є8СЄПСЄ.
еПег¥Є8СЄП< [,єЬ'ує8иі] ад] 1) шипучий; ~ сігіпк шипучий напій, шипучка; 2) кипучий, іскристий.
ейеіе [е'їіі] ад] 1) виснажений; розслаблений; знесилений; кволий; нездатний до дії; 2) зніжений; розпещений; 3) занепадницький; 4) безплідний, неплідний; неродючий; 5) нездатний до дітородіння.
еІПсасіоііз [,еії'кеір8] ад] 1) ефективний, дійовий (про ліки тощо); 2) діючий, чинний; ~ 1а\¥ чйнний закон.
еІПсасйу [.ей'кгезйі] див. еїїїсасу.
еШсасу ['еіїкозі] п ефективність; дієвість; сила; іЬе ~ оГ тесіісіпе ефективність ліків.
еїїісіепсе [і'ії/опз] п застосування дійової сйли.
епїсіепсу [ҐЙ/9П81] п 1) ефектйв-ність, дієвість; 2) продуктйвність; рентабельність; ііїе ~ оГ ІаЬоиг продуктйвність праці; 3) уміння, умілість; вправність; підготовленість; спрйт-ність; точність (у роботі); 4) тех. коефіцієнт корйсної дії; корйсна дія, віддача; коефіцієнт використання; 5) пропускна здатність; 6) працездатність, спроможність; здатність; виконання норм; показник праці; 7) філос. дієвість; 4 ~ еп£Іпеег (ехреп) фахівець з раціоналізації (з наукової організації праці); ~ герой службова характерйс-тика, атестація; ~ \уа§ев відрядна оплата праці.
еІЛсіепі [Гйрпі] 1. п 1) причйна, першопричйна; 2) військ, навчений солдат (доброволець); 3) мат. фактор; співмножник; 2. ад] 1) ефектйвний, дієвий, дійовйй; 2) умілий, кваліфікований; знаючий (свою справу); діяльний; спрйтний; 3) доцільний; 4) про-дуктйвний; що працює з високим коефіцієнтом корйсної дії (про машину); 5) справний (про механізм).
ЕШе ['ей] п ж. ім’я Ефі (зменш, від ЕирЬетіа).
еЕП&іаІ [і'йдзюі] а д] портретний; що зображує (когось).
еЯЇ£Іаіе [і'йдзіеіі] у зображувати, робйти зображення (портрет).
еіїі£Іаііоп [і,ЙСІ31 'еі/п] п зображення; створення зображення.
еЯЇ£у ['ЄЙСІ31І п зображення; статуя; портрет; у/ах ~ воскова постать (фігура).
еїїіяіїоп [і'£1еі/п] п 1) вйдих, видихання; 2) породження.
еіїїогезсе [,еПо:'ге8] V 1) зацвітати, розцвітати; квітнути; 2) вицвітати; вивітрюватися; 3) втрачати кристалічну структуру; викристалізовуватися (на
поверхні тощо); 4) хім. цвістй; пліснявіти.
еіїїогезсепсе [,е£1о:'ге8П8] п 1) цвітіння, квітнення; зацвітання; 2) розквіт; 3) вицвітання; 4) вивітрювання (кристалів тощо); 5) мед. вйсипка, вй-сип ( на шкірі); 6) хім. ефлоресценція, наліт.
еіїїогезсепсу [,ейо:'ге8П8і] див. еГ-Логезсепсе.
еГПогеьсепі [,е£1о:'ге8ПІ] ад] 1) квітучий; розквітаючий; 2) процвітаючий; 3) вицвітаючий; 4) вйвітрілий, звітрілий; 5) вкрйтий цвіллю; цвілйй, поцвілий; пліснявий.
еїїіиепсе ['ейиопз] п витікання, вй-тік; еманація (рідини, електрики і т. ін.)
еШиепсу ['е£1иап8і] див. еїїіиепсе.
еШиепі ['еЛиопі] 1. п 1) річка; струмок; потік, що витікає з озера (річки); 2) стік; 3) рі стічні води; 2. ад] 1) стічнйй; ~ сігаіп стічна труба; 2) що просочується (витікає).
єіїіііуія [е'£1и:уіа] рі від еШиуіит.
еПІиуіоиз [е'£1и:уіа$] ад] 1) що випаровується; 2) смердючий; сморідний; 3) що випромінює.
еїїіиуішп [е'£1и:уіот] п (рі еГЯиуіа) 1) випаровування (особл. смердючі, шкідлйві); 2) рі міазми; 3) еманація; випромінювання.
еіїїих ['ейлкз] п 1) витікання, вйтік (рідини, газу); 2) тех. вйхлоп двигуна; 3) газовий струмінь; 4) закінчення, кінець, скінчення (строку); 5) еманація.
еїїіихіоп [е'Ялк/п] п 1) вйтік, витікання (рідини тощо); 2) закінчення (часу тощо); 3) випаровування (смердючі); 4) випромінювання, еманація.
еДогсе [е'й>:8] у 1) зламати; 2) уло-мйтися, удертися; 3) вйрвати (сйлою).
еЛогі ['е£аі] п 1) зусйлля; напруження; натуга; спроба; \¥ІЇЬоиі ~ легко, без натуги; іо таке ап ~ докласти зусйлля, намагатися; І у/ііі таке еуегу ~ іо Ьеір уои я зроблю все, що в моїх сйлах, щоб допомогтй вам; 2) боротьба (за щось); 3) щось досягнуте (зроблене); твір; а Ііїегагу ~ літературний твір; ~ гайп£ амер. оцінка старанності робітника.
еіїоіІІезБ ['еЛзіІіз] ад] 1) бездіяльний, безвільний; пасйвний; безтурботний; байдужий; недбалий; 2) що не потребує зусйль, легкйй.
еіїгясііоп [і'йаек/п] п злом, зламування (дверей тощо).
еіїгапсіїізе [е'£гаеп(і)/аіх] V надавати права (привілеї); надавати право участі у вйборах.
еПгопіегу [е'ГглпОп] п зухвалість; нахабство; безсоромність.
еіїїіІ£Є [еТлкІз] V 1) блйскати, ви-блйскувати; сяяти; 2) ірон. вражати
еіїіїІ£епсе [е'£лкІз9П8] п 1) блиск,
осяйність; виблйскування; 2) проме-нйстість.
еПіїІ^епІ [е'ГлкіздпІ] ад] 1) проме-нйстий; виблйскуючий; блйскаючий; 2) осяйнйй; блискучий.
еіїиікі [е'ГлпсІ] у 1) виливати; 2) наливати.
еЯй$е І [е'^и.з] 1. п пролиття; вилив, виливання; тисЬ ~ оГЬІоосі велйке кровопролиття; 2. ад] 1) що виливається; що ллється через вінця (через край); 2) невтрймний, нестрймний; 3) бот. що розрісся; дуже пошйрений.
еййзе II [е'^и:2] у 1) виливати; проливати; 2) випускати (рідину тощо); виділяти; 3) лйтися, виливатися, витікати; 4) вивергати (газ тощо); 5) пошйрювати.
еййзіоп [і'£)и:зп] п 1) пролиття; ~ оГ Ьіоод кровопролйття; кровотеча; ~ оГ у/іпє пиятйка; 2) вйверження (лави); 3) душевне звірення; потік (слів); 4) фіз. ефузія, витікання (газу); 5) мед. вйділення; вйпіт.
еіїизіуе [і'£)и:8і¥] ад] 1) експансйв-ний, нестрймний; 2) що витікає (виливається); що переливається через вінця (через край); 3) геол. ефузйвний; вйвержений.
ей [ей] 1. п зоол. тритон; 2. ад] поет, готовий; здібний.
еЙ$ооп(8) [ей'8и:п(2)] адч заст. 1) знову; 2) потім; після; незабаром; 3) час від часу; інколи.
Є£Я(І [і'даесі] іпі заст. справді; їй--ббгу!
е^аїйагіап [і.дгеїі'ієагіоп] 1. п поборник рівноправності, егалітарйст; 2. ад] егалітарний; зрівняльний; зрів-нялівський.
езаїйагіапкш [і.даеіі'ієопопігт] п егалітарйзм; зрівнялівка.
еваїііу [е'дгеїні] п 1) рівність; 2) урівноваженість; незворушність.
ЕзЬегі ['едЬої] п ч. ім’я Егберт.
е&епсе І'і:сІ39П8] п нужда, злйдні.
Елегія [іг'дзюпд] п 1) міф. Егерія; 2) порадниця; натхненниця.
Езеїіоп [ 'есІзоіп] п ч. ім ’я Еджертон.
Є£Є8< [ҐСІ3Є8І] V фізл. вивергати; виділяти (піт тощо).
е&Є8ія [ҐСІ3Є8О] п рі вйділення; екскременти.
Є&Є8ІІОП [ҐСІЗЄ8Ц9П] п фізл. вйділення (поту тощо); дефекація; екскреція.
е§Є8ІЇ¥Є [і'сізезйу] ад] фізл. виділь-нйй.
£88 [ео] Ь п О яйце; Ітагсі-Ьоііесі (зоГі-ЬоіІеа) ~ яйце, зварене круто (рідко); зсгатЬІесі яєчня-бовтушка; Наш (Ьасоп) апсі смаженя з шйнкою (беконом); 2) зародок; іп ііїе ~ у зародку, у початковій стадії; 3) біол. яйцеклі-тйна; 4) військ, розм. бомба; граната; ’Ф* ~ у/іїі(е яєчний білок; ~ 1ауіп§ кладка (несіння) яєць; ~ роу/сіег яєчний порошок; ~ зіа£е фізл. інкубаційний пе
341
еів
ріод; Ьаб ~ непутяща людина; воосі ~ добрий хлопець; осіб ~ дивак; іо рщ аіі опе’8 ~8 іп опе Ьазкеї поставити усе на карту; ризикувати усім відразу; іо зЬауе ап ~ виконувати непотрібну (даремну) роботу; іо ігеасі ироп ~8 діяти обачно; іо Іау ап ~ провалитися з тріском; 2. V 1) мазати яєчним жовтком; 2) розм. закидати тухлими яйцями; 3) збирати пташині яйця; іо ~ оп підбурювати, підбивати (на щось).
Є88-ап(1-8рооп-гасе ['едоп'зри.пгеїз] п біг з яйцем у ложці (дитяча гра).
евд-арріе ['ед,гер1] п баклажан (плід).
Є££-Ьеа<ег ['ед,Ьі:іо] п 1) збивалка, віничок (для збивання яєчних білків)’, 2) військ, розм. вертоліт.
Є££-Ьіпі ['едЬо:д] п морськйй птах, що несе їстівні яйця.
е££-са$е ['едкеїз] п 1) біол. захисна оболонка яйця; 2) ящик для пакування яєць.
е££-се11 [ едзеї] п біол. яйцеклітина. е££-сир ['едклр] п чарка для яйця, езв-йаіісе ['ед<1а:п$] п 1) танок із зав’язаними очима серед розкладених яєць (гра); 2) перен. важке завдання; ризикована справа.
е££ег ['еда] п мисливець за пташиними яйцями.
ездегоп ['едаг'оп] п розм. підбурювач.
еввегу ['едап] п гніздо для несіння яєць.
Є££-Лір ['ед£1ір] див. 姧-по§.
е£8-§1а$$ ['еддіагз] п 1) чарка для яйця; 2) пісочний годинник (для варіння яєць).
е££Ьеа(1 ['едЬесІ] п мисляча особа; інтелектуал; ерудит.
Є£8-Ьо< ['едЬої] див. 姧-по£.
е££-1ауіп£ ['едДепі]] п несіння яєць; яйцекладка.
е££-по£ ['едпод] п напій із збитих яєць з цукром, ромом (вином).
е&£-рІапі ['едр!а:пі] п баклажан (синій).
Є££-р1шп ['едрілт] п продовгувата жовта слива.
®88~аРІ е9ав дцв- 姧-по§.
Є££-8ас ['едвгек] див. е££-сазе 1.
Е££-8аіигс1ау [ 'ед 'заеіасІї] п субота перед Масницею.
е££-$1іаре(і ['ед/еірі] аф яйцеподібний, овальний.
Є££-8Ье11 ['ед/еі] п 1) яєчна шкаралупа; 2) перен. крихка (тендітна) річ; - сЬіпа порцеляна, витончений фар-фдр.
Є88-5Іісе [’едзіаіз] п широкий ніж (широка лопаточка) для знімання яєчні зі сковороди.
е££-8іопе ['едзіоип] п мін. ооліт, ікряний камінь.
Є£Е-8искег ['ед,8лко] п орн. 1) тукан (птах); 2) розм. підлабузник; підлйза.
Є8£-$ші(Іау ['ед'злпбі] п неділя перед Масницею.
евз-іезіег ['едіезіа] пмед. овоскоп.
е&£-іо-е££ [’едіи'ед] асі]’. ~ сусіе цикл розвитку (комахи або птаха).
Є88-ІГОІ ['едігої] п рух підтюпцем (їзда, біг).
е§£-мііИе ['ед\уаіІ] п білок (яйця).
е§£-і¥ІҐе ['едигагі] п (рі є&£-\уіує8 [-\уаіуг]) торговка яйцями.
е££-уо1к ['ед)оик] п жовток (яйця).
езіашіїїіаг [і'діжпфиіо] п біол. позбавлений залоз.
Е^іапііпе ['едіапіаш] п ж. ім'я Ег-лантайн.
е£ІапІіпе ['едЬпіаіп] п бот. шип-шйна.
Е^топі [едтопі] п ч. ім'я Егмонт. е£0 ['едои] п 1) філос. я (сам); его; суб’єкт думки; 2) жарт, власна персона.
е^осепігіс Ьедои'зепйтк] 1. п 1) егоцентрйст, крайній індивідуаліст; 2) прихйльник (послідовник) егоцен-трйзму (соліпсйзму); 2. аф егоцентрй-чний; егоїстйчний.
Є8ОСЄПІГІ8Ш [,едои8еп'1пхт] п 1) крайній егоїзм (індивідуалізм); 2) філос. егоцентрйзм, соліпсйзм.
е£0І8т ['едоштт] п егоїзм, себелюбність.
е&оі$ііс(а1) [,едои'і8Іік(о1)] аф егоїстйчний, себелюбний.
е^оііу [е'доиііі] п індивідуальність; суть (мого) я.
Є£ошапіа [едои'теіп]а] п жарт, самозакоханість.
е£оті$ш ['едоитіхт] п філос. соліпсйзм.
е£0Йіеі$т ['едаОпхт] п (містйчне) самооббжнювання.
е£0ІІ8Ш ['едоиііхт] п 1) самозакоханість; 2) еготйзм; зарозумілість.
е£ОІІ8І ['едоиїві] п самозакоханий; індивідуаліст; еготйст.
е&оІІ8Ііс(а1) [,едои'іі8іік(аІ)] аф зосереджений на самому собі; самозакоханий; дуже зарозумілий.
езоііге ['едоиіаїх] у безперестану говорйти (думати) про себе.
е£ге§іои$ [ґдгіссізоз] аф 1) несосвітенний, страшенний; ~ Ііаг страшенний брехун; 2) кричущий; найгрубі-ший; ~ еггог найгрубіша пбмйлка; ~ Гооі дурнйй, аж світиться; 3) видатнйй, відомий; 4) винятковий, надзвичайний.
езгезіоизіу [і'дгі:сіз98Іі] асіу вкрай, явно; надзвичайно, абсолютно; Не із ~ у/гоп§! він глйбоко помиляється.
е£ге$$ І |'і:дге8] п 1) вйхід (тж перен.); 2) право вйїзду (вйходу); Ггее іп§ге88 апсі ~ вільний в’їзд і виїзд; 3) геол. вйхід на поверхню; 4) астр. вйхід з тіні, кінець затемнення; 5) витікання, вйтік.
Є£ГЄ$$ II [і'дгез] V виходити. е£ге$$іоп [іг'дге/п] п вйхід.
е§ге< ['і:дгеІ] п 1) зоол. біла чапля; 2) бот. чубок, пушок (на насінні); 3) егретка (прикраса на капелюсі).
Езурі ['іісізірі] п геогр. н. Єгйпет.
Е^урйап [і'дзфрп] 1. п 1) єгиптянин; єгиптянка; 2) амер. жарт, мешканець південної частйни штату Іллі-нойс; 3) рі розм. цигаркй; 4) розм. єгипетська бавовна; 5) цйган; циганка; 2. аф 1) єгипетський; 2) циганський; 4 ~ бауз нещаслйві дні; ~ сіоуєг єгипетська конюшйна; ~ соїіоп єгй-петська бавовна (тонковолокнйста); ~ геесі папірус (рослина).
Езуріоіовег [ ,і :сІзірЧоІ9д9] див.
Е£урІОІО£І8І.
Евуріо1о£& [д:сІзірЧз1осІзі8І] п єгиптолог.
Е&УРІОІО8У [,І!СІ31р'ЮІ9СІ31] п єгиптологія.
еЬ [еі] іпі 1) га?; а.’, он як.’, овва!; 2) що ви сказали?, як?; ви згодні?
еібепі ['аісіопі] аф старанний; уважний.
еШег ['аісЬ] п 1) орн. гага; 2) гагачий пух.
еі(іег-(іо^¥П ['аісІасІаип] п 1) гагачий пух; 2) розм. пух; 3) пухова стебнована ковдра.
еі<1ег-<Іиск ['аісіасілкі п самка гаги, еідоіа [аґсіоиіо] рі від еісіоіоп.
еісіоіоп [аі'боиіоп] п (рі еібоїа) 1) прйвид, фантом; примара; 2) ку-мйр, ідол; 3) образ, подоба.
емкгагапіоп [,аккі:'геіпіап] п планетарій.
еі^Ьі [єн] 1. п 1) (цйфра) вісім; ~ апсі ~ таке зіхіееп вісім плюс вісім — шістнадцять; 2) вісімка; 3) номер вісім; Коот ~ кімната номер вісім; 2. пит вісім; Іте із ~ йому вісім років; аі ~ у восьмирічному віці; а Ьоу оГ ~ восьмирічний хлопчик; іте \уі11 соте аі ~ він прййде о восьмій (годйні); ~ Ьоокз вісім книжок; ~ гасе гонка вісімок (веслування); іо Ьауе опе оуєг ІЬе ~ розм. напйтися, хильнути зайвого; Е. Ноигз австрал. День праці (свято).
еідМееп ['еґіі:п] 1. п 1) (цйфра) вісімнадцять; 2) номер вісімнадцять (вісімнадцятий); сйаріег ~ вісімнадцятий розділ; Коот ~ кімната номер вісімнадцять; 2. пит вісімнадцять; іп ~8 по вісімнадцять (в кожному); Ье із ~ йому вісімнадцять (років); аі -у вісімнадцять років; а §іг! оГ ~ вісімнадцятирічна дівчина; ~ иютеп вісімнадцять жінок.
еі^ЬіеепіЬ ['еі'іі:п0] 1. п 1) іЬе ~ вісімнадцяте (число); оп ІЬе ~ оГ Зипе вісімнадцятого червня; 2) (одна) вісімнадцята частйна; 2. аф, пит вісімнадцятий; Ье із іп ЬІ8 ~ уеаг йому вісімнадцятий рік; 3. асіу вісімнадцятим; Ье аггіуесі ~ він прибув вісімнадцятим.
еі§
342
еіа
ещЬіГоїд ['еійоикі] 1. асі] 1) що складається з восьми частин; 2) восьмиразовий, восьмикратний; 3) у вісім разів більший; 4) що має у вісім разів більше; 2. асіу у вісім разів більше; у восьмиразовому (у восьмикратному) розмірі; іо іпсгеазе ~ збільшувати (ся) у вісім разів.
ЄІ&1Ш1 [еіЮ] 1. п 1) ійе ~ восьме число; оп ійе ~ оГ Дипе восьмого червня; 2) муз. октава; 3) восьма частйна; одна восьма; 2. асі], пит 1) восьмий (числом); йе із іп йіз ~ йому восьмий рік; 2) що становить одну восьму; 3. асіу восьмим; йе аггіуесі ~ він прибув восьмим.
еі&1ііЬ1у ['еіЮІі] асіу по-восьме (при переліку).
еІ£Йі-йоиг [еііаио] асі] восьмигодинний; ~ сіау восьмигодинний (робочий) день; ~ тоуетепі рух за восьмигодинний робочий день.
еі&1і<іе$ [ 'еіііг] п рі 1) числа від вісімдесяти до вісімдесяти дев’яти; 2) ійе ~ вісімдесяті рбкй (століття)', 3) вік від вісімдесяти до вісімдесятй дев’ятй років; 4) поділки шкалй від 80 до 90 (у термометрі тощо).
еІ£Ііііеі1і ['еіІпО] 1. п вісімдесята частйна; (одна) вісімдесята; 2. асі], пит 1) вісімдесятий (числом); йе із іп йіз ~ йому вісімдесятий рік; 2) що становить одну вісімдесяту.
еІ£Іі<-оаг ['еіі'о:] п восьмивесловий човен; вісімка.
еі£№$оте ['еііззт] п шотландська кадрйль (тж ~ гееі).
еі^ЬІ-здиаге ['еизкигез] п восьмикутний.
еі^Ьіу ['еііі] п, пит 1) (число) вісімдесят; 2) номер вісімдесятий; Коот ~ кімната номер вісімдесят; 3) вісімдесят років; йе із ~ йому вісімдесят років; ’Ф* ~ іітез аз тисй у вісімдесят разів більше; ~ опе, ~ іу/о, еіс вісімдесят одйн, вісімдесят два і т. д.; —Гігзі, —зесопд, еіс вісімдесят перший, вісімдесят другий і т. д.
еі§пе [еіп] асі] юр. первонародже-ний, старший (про сина)', ~ езіаіе майорат.
еіМ асі] недійна (про корову).
Еііееп |'аі1і:п] п ж. ім'я Айлін, Ей-лін.
Еіпзіеіпіап [аіп'зіаіпіоп] асі] ейн-штейнівський; ійе ~ ійеогу оГ геїасіуііу теорія відносності Ейнштейна.
Еігепе [аі'гі:пі] п 1) ж. ім'я Айріне; 2) міф. Ейрена, Ірена (богиня миру)
еігепіс [аі'гіїпік] асі] мирний, миролюбний.
еігепісоп [аі'гі :пікоп] п заклик (крок) до примйрення.
еіійег ['аіда] 1. аф 1) будь-який (з двох); одйн з двох; той чи інший; той чи той; уои сап §о Ьу ~ гоасі ви можете пітй будь-якйм з цих двох шляхів; 2) і
той і інший; обидва; кожний; будь-якйй; ~ оГ ійе Пуо у/оиісі йауе сіопе іі кожний з них зробив би це; оп ~ зісіе з обох боків; ~ У/І11 сіо перший-ліпший підійде; 2. асіу 1) також, теж (при запереченні)', ійеу сіісіп’ї Іеіі те ~ вонй мені теж не сказали; 2) замість; 3. ргоп 1) будь-якйй; іаке ~ оГ ійе сакез беріть будь-яке тістечко; 2) хто-небудь (з двох); що-небудь (одно) (з двох); 4. соп] або; ~... ог або... або; ~ опе ійіп^ ог ійе оійег або це, або те, одно з двох.
е]аси1аіе [і'сізаекіиіеіі] 1. п фізл. еякулят (сперми); 2. у 1) вигукувати, скрйкувати; 2) викидати, вивергати, метати.
Є]аси1а1іоп [і,сіззек]и'1еі]п] п 1) вй-гук; 2) викидання; вйверження (рідини); 3) випромінювання; 4) фізл. еякуляція.
еіесі [іґсІзекі] V 1) викидати, вивергати; 2) виганяти (з — Ггот); 3) проганяти; звільняти; 4) юр. виселяти.
е]есіа [іґсІзекіа] п 1) вйкид, вйверження (лави тощо); 2) вйвержена порода.
е]есііоп [іґсІзек/п] п 1) викидання, вйверження (лави тощо); 2) вйкинута (вйвержена) маса (лава); 3) вигнання; 4) звільнення; позбавлення посади; 5) юр. вйселення; 6) вйкид (полум'я); 7) фіз. випускання, вйпорожнення; 8) ав. катапультування.
є]єсііує [іґсізекіїу] аф 1) що викидає (вивергає); 2) фон. еєктйвний (про приголосний).
еіесітепі [іґсізекітопі] п 1) вйселення; вигнання; 2) наказ про вйселення (позбавлення майна); 3) вйлу-чення майна (за судом).
е]есІог [іґдзекю] п 1) той, хто виганяє; 2) викидач, виштбвхувач; 3) тех. ежектор, відбивач; 4) струмйн-ний насос.
еіиіаііоп [,есІзи:'1еі/п] п плач; скй-глення.
еке [і:к] 1. п розм. додавання; додаток, додача; 2. асіу теж, також; до того ж; 3. у 1) додавати, добавляти, прибавляти; 2) доповнювати, поповнювати; іо ~ оиі опе’з заіагу 'уіій осіб ІоЬз поповнювати зарплату додатковим заробітком; Ю ~ оиі а 1іуіп§ ледве животіти.
ЕІ [еі] п ж. ім'я Ел (зменш, від Еіеапог).
еі [еі] п амер. розм. 1) прибудова (до будинку); 2) (скор. від еіеуаіесі гаіі-гоасі) надземна залізнйця.
Еіа ['і:'1а:] п щось перебільшене, бундючне.
еІаЬогаіе І [і'ІаеЬопі] аф 1) старанно (детально) розроблений; продуманий; підготовлений; 2) складнйй; ~ сііппег обід з багатьох страв; 3) усклад
нений; удосконалений; 4) ретельний; старанний.
еІаЬогаіе II [і'ігеЬагеїІ] у 1) детально, старанно розробляти (обмірковувати); виробляти; 2) розвивати, доповнювати (пропозицію).
еІаЬогаІед [і'ІгеЬогеїІкІ] аф 1) старанно розроблений; 2) майстерно зроблений; вйтонченої роботи.
еІаЬогаіеІу [і'ІгеЬапІІі] асіу 1) старанно; продумано; 2) майстерно.
еіайогаїіоп [іДаеЬо'геї/п] п 1) старанна розробка; вйроблення (плану тощо); 2) розвиток, уточнення; удосконалення; 3) переробка; опрацювання; 4) старанність; 5) складність.
еІаЬогаііуе [ґіаеЬогоІіу] аф що виробляє (розробляє, опрацьовує).
еІаЬогаїог [ҐІаеЬогоіо] п виробник; той, що розробляє (опрацьовує).
еІаЬогаіогу [і'ІаеЬогоіоп] п заст. лабораторія.
Еіаіпе [е'іеіп] п ж. ім'я Елейн; Елайн, Елейна.
еіапсе [і'1а:пз] у кйдати, метати (спис).
еіаші ['іііопсі] п зоол. антилопа канна (південноафриканська).
еІарЬіпе ['еЬІаіп] аф оленячий.
еіарзе [і'ізерз] у 1) проходити, минати, пролітати (про час); 2) закінчуватися, виходити (про строк).
еіазііс [і'ігезіїк] 1. п 1) гумка; 2) еластик, резйнка; прогумований шнур; прогумована тасьма; ~ Ьооіз че-ревйки з резйнками; 2. аф 1) еластичний; пружнйй; ~ \уєЬ текст, еластична прогумована тканйна; 2) гнучкйй, розтяжнйй; 3) що швйдко оправляється (заспокоюється) (від горя тощо); ~ сиггепсу амер. грошова система без золотого забезпечення.
еіазіісіїу [,еіаез'іізНі] п 1) еластйч-ність; пружність; 2) гнучкість; здатність швйдко пристосовуватися до обстановки; 3) деформація.
е1а$ііс-$іс1е$ [і'ігевіїк,ваісіх] п рі че-ревйки з резйнками (тж еіазііс-зісіе Ьооіз).
еіазііп [і'іаезіш] п еластйн.
еіазіотег [і'іаевіата] п хім. еластомер, пружнйй полімер.
еіазіотеіег [.еіагз'їзтіїо] п мед. прйлад для вйзначення еластйчності тканйн.
еіаіе [і'іеіі] 1. аф 1) поет, радісний; у піднесеному настрої, піднесений; 2) підійнятий, задертий; 2. у 1) підносити настрій; підбадьорювати, захоплювати; 2) піднімати, підвищувати.
еіаіесі [і'іеіпс!] аф у піднесеному настрої; в захопленні, радісний; ~ \уііЬ $иссе8$ окрйлений успіхом.
еіаіег ['ііоіо] п ент. жук-ковалик.
еіаііоп [і'1еі/п] п піднесений на
еіа
343
еіе
стрій; душевне піднесення, захват; бурхлйва радість, ентузіазм.
еіаііуе [і'ієіііу] 1. п лінгв. 1) надзвичайний (найвищий) ступінь; 2) елатив, початковий відмінок у фінно-угорських мовах; 2. аф' що викликає піднесення настрою; надихаючий.
ЕІЬа ['еІЬа] п геогр. н. острів Ельба.
ЕІЬе [еІЬ] п геогр. н. р. Ельба.
ЕІЬеії ['еІЬаіІ] п ч. ім'я Елберт.
єіЬоуи ['еІЬои] 1. п 1) лікоть; 2) (різкий) вигин, заворот (ріки тощо)', 3) ручка (крісла)', підлокітник; 4) тех. коліно труби; відвід; патрубок (колінчастий)', 5) рі кул. ріжки (макаронні)', 4 аі опе’з ~ під рукою; оиі аі -з з продертими ліктями, обшарпаний; ир Іо ІЬе -з іп у/огк зайнятий по горло; Іо Іій (іо Ьепй) іке (опе’з) - розм. пиячити; тоге роу/ег іо уоиг ~ розм. бажаю удачі; за ваше здоров’я; дай, боже, не останню (про чарку)', 2. V 1) штовхати ліктем, штовхатися ліктями; 2) проштовхуватися, протискуватися, протовплюватися; 3) проникати, утиратися (кудись — іп, іпіо); 4) вигинатися; робйти зигзаг (крутий поворот) (про річку, дорогу).
еІЬоі¥-Ьеш1іп£ ['е!Ьои,Ьепсіп]] п розм. пиятйка, пияцтво.
еІЬоуу-Ьоапі [ 'еІЬоиЬоісІ] п підвіконня, лутка.
еИмяу-сЬаіг ['еІЬои'І/єа] п крісло з підлокітниками.
еПюі¥-сігс1е ['е1Ьои,зо:к1] п спорт. оберт на турніку на лікті.
еІЬоуу-сизЬіоп ['е1Ьои,ки[п] п диванна подушечка.
еПми¥Є<і ['еІЬоид] аф 1) що вигинається (звивається); звйвистий; 2) з гострими кутами (виступами), гострокутний; 3) з підлокітниками (про крісло тощо).
еймлу-^теазе ['е1Ьоидгі:з] п 1) тяжка праця; 2) посилене полірування; відшліфування (тж перен.).
еІЬоту-рас! [ 'еІЬоираед] п 1) м’який підлокітник; 2) спорт, налокітник.
еІЬо\у-гезі ['еІЬоигезІ] п підлокітник.
еЛхиу-гоот ['еІЬошит] п 1) простір, місце; $іує те ~! відійди вбік!, посунься!; 2) перен. свобода, просторінь.
еПмя¥-$Ьакіп£ ['еІЬоиДеікп]] п розм. гра в кості.
ЕІЬгиз [еІ'Ьгигг] п геогр. н. Ельбрус.
еШ [екі] п 1) поет, старість; 2) старовина, колишнє, минувшина; давні часи; 3) розм. вік (людини).
еМег [’екЬ] 1. п 1) старійшина; 2) сенатор; 3) рі старші; старі люди; 4) старець (про стару людину)’, 5) церк. пресвітер; церковний староста; 6) бот. бузина, самбук; 2. аф (сотр від оісі) 1) старший; ~ Ьгоїйег старший брат (з двох)’, 2) попередній, більш ранній; старовинний, стародавній, ранній, старіший.
еМег-Ьеггу ['екЬ,Ьеп] п ягода бузини (самбуку), бузина.
еШег-Ьогп ['е!сЬЬз:п] аф старший (про брата, сестру).
еМеїііпз ['еісіоііі]] п дідок, старенький; бабуся, старенька.
еідегіу [’екЬІі] аф літній, в літах; похилого віку.
еідегп [ 'екіоп] аф 1) похилого віку; 2) старовинний; 3) бузиновий.
еШегзІїір ['еІсЬ/ір] п 1) старшинство; 2) збори старійшин; 3) церк. пресвітерія.
е!(Іе$і ['еісіізі] аф (зир від оісі) 1) найстарший; найстаріший (за віком)’, 2) старовинний; стародавній, найдавніший; ранній; 4 ійе - йапб карт, гравець, що ходить першим.
еШГаїЬег ['екМа:да] п 1) дід; 2) предок; 3) свекор; тесть.
е1Шп£ [ 'екІїг)] п розм. паливо, пальне.
еШшоіЬег ['екІтлда] п 1) бабка, бабуся; 2) свекруха; теща; 3) мачуха.
ЕШоп [еісіоп] п ч. ім’я Елдон.
Еідогадо [,екіз'га:с1ои] п (тж ЕІ Оогасіо) 1) Ельдорадо; країна казкових багатств; 2) амер. Каліфорнія.
Е1<1ге<1 ['екіпсі] п ч. ім’я Елдред.
ЕШгесІа ['екіпсЬ] п ж. ім ’я Елдреда.
Еійгід ['екіпсі] п ч. ім’я Елдрід.
еШгіІсй ['екіпіД аф 1) шотл. таємничий; 2) надприродний; 3) жахливий, страшний.
ЕісЬуіп ['єісКуш] п ч. ім’я Елдуїн.
ЕІеапог(е) ['еііпз] п ж. ім’я Еленор, Елеонора.
ЕІеагаг [,е1Геі20] п ч. ім’я 1) Еле-ейзер; 2) бібл. Елеазар.
ЕІеагег кеіі'еіга] п ч. ім’я Елеейзер.
еіесашрапе [,еІікгет'реіп] п 1) бот. оман; 2) льодяник із шматочками оманового кореня.
еіесі [і'іекі] 1. п рі 1) обрані; іке ~8 оГ іке Іапсі кращі люди (цвіт) країни; 2) рел. божі обранці; 2. аф 1) обраний; найкращий; відбірний; 2) вибраний; знову обраний; ійе Ьгісіе - наречена, обраниця; 3. V 1) вибирати; обирати; 2) робйти вйбір; приймати рішення, вирішувати; І -есі іо гетаіп я вйрішив залйшйтися.
Еіесіа [і'іекіо] п ж. ім’я Електа.
еІесІаЬіе [ҐІекІоЬІ] аф що заслуговує обрання; що має право бути обраним (вйбраним).
еіесіее [діек'іі:] п обраний, вйбра-ний (голосуванням).
еіесііоп [і'Іек/п] п 1) вйбори; §еп-егаі - загальні вйбори; зресіаі - амер. додаткові вйбори; 2) вйбір; відбір; обрання; 3) рел. призначення; доля божого обранця; - а§епі довірена особа (на виборах); - сатраі^п вйборча кампанія; - сііуізіоп вйборчий округ; -гезиііз результати виборів.
еіесііоп-сотшіпее [і'Іек/пка,ті1і] п
вйборча комісія; амер. двопартійна вйборча комісія.
еіесііопеег [іДекр'та] у проводити передвйборну кампанію; вестй перед-вйборну агітацію за кандидата.
еіесііопеегег [іДек/Упюго] п учасник вйборчої кампанії, агітатор (за кандидата).
еіесііопеегіпв [іДек/о'пюгп]] п перед-вйборна кампанія.
е1есІіоп-1а>¥ [ґіек/піо:} п вйборчий закон, вйборче право.
еіесііуе [ґіекіїу] 1. п амер. факультативна дисципліна (у школі, коледжі); 2. аф 1) вйборний; 2) вйборчий; що стосується вйборів; 3) що має вйборче право; - Ьосіу вйборчий орган; 4) амер. факультатйвний, необов’язковий; 5): -аїїіпііу хім. вйбірна спорідненість.
еіесікеїу [ҐІекіїУІі] аду за (своїм) вйбором.
еіесііуііу [ііек'ііуііі] п 1) вйбір; 2) вйборність.
еіесіог [і'іекіо] п 1) вйборець; 2) вибірнйк; 3) амер. член колегії вибірників (на президентських виборах).
еіесіогаі [і'іекіагої] аф вйборчий; - СІІ8ІГІСІ вйборча дільнйця; - геГогт реформа вйборчої системи.
еіесіогаїе [і'іекіопі] п 1) вйборці, контингент вйборців; 2) вйборчий округ.
еіесіогеїіір [і'іекіо/ір] п статус вй-борця (вибірника); вйборче право.
Еіесіга [і'іекіго] п ж. ім’я Електра.
ЄІЄСІГЄ88 [ґіекіпз] п 1) вйборниця; 2) вибірнйця.
еіесігіс [і'іекіпк] аф 1) електрйч-ний; - сйаіг електрйчний стілець (для страти); - сиггепі електрйчний струм; - ееі електрйчний вугор; - іщигу мед. електротравма; - рои/ег електроенергія; - гаіЬуау електрйчна залізнйця; -гау зоол. електрйчний скат; - зйоск електрошок; - зіаііоп електростанція; 2) наелектризований; збуджений; < - зеаі хутро кролика, що імітує хутро котика; - Ьіие електрйк (колір).
еіесігісаі [і'іекіпкаї] ад] 1) що стосується електрики, електрйчний; - сіе-раптепі освітлювальний цех кіностудії, електроцех; 2) дивовйжний; разючий.
еіесігісіап [ііек'іп/п] п 1) електрик; електротехнік; електромонтер; 2) кін. освітлювач.
еіесігісіїу [ііек'ГґізИі] п 1) електрика; 2) перен. наелектризованість.
еІесІгіПсаІіоп [іДекІп£і'кеі/п] п 1) електрифікація; 2) електризація.
еіесігіїу [і'ІекІпГаї] у 1) електрифікувати; 2) електризувати; 3) надихати, надавати сйли; збуджувати.
еіесігігаііоп [і Декігі 'геї/п] п
1) електризація; 2) електрифікація.
еіесігіге ['еіекігаїг] у 1) електризу
еіе
344
еіе
вати; заряджати електричним струмом; 2) електрифікувати.
еіесіго [і'іекігои] п розм. скор. від еіесігоріаіе, еіесігоіуре.
еІесІго-ЬіоІо^у [і'ІекІгоиЬаі'зЬсізі] п електробіолбгія.
еіесігосаг [і'іекігоика:] п електрокар.
е1есігосап1іо£гаіп [і'1екігои'ка:с1ю-,дгает] л мед. електрокардіограма.
еІесІгосапІіо^гарЬ [і'1екігои'ка:с1ю-,дга:£| л 1) електрокардіограф; 2) електрокардіограма.
е1есігосапііо£гарЬу [і'1екїгои,ка:сіі-' од гой] л електрокардіографія.
е1есігосЬеші$ігу [іДекІгои'кетізігі] л електрохімія.
еіесігосізіоп [іДекІгои'зізп] л мед. розтин електричним струмом.
еіесіго-сопіасі [і'іекггои'копізекі] л електроконтакт; ~ тіпе самовибуховий фугас.
еіесігосиіе [Г1екігок)и:1] V 1) страчувати на електричному стільці; 2) убивати електричним струмом; 1і§Ьіпіп^ ~сі Шет іх убйло блискавкою.
еіесігосиііоп [і,1екй*о'к]и:)п] л 1) страта на електричному стільці; 2) смерть від електричного струму.
еіесігоде [ҐІекігоисІ] л електрод.
еіесігодерозіі [і'іекігоисії'рохії] л гальванічний покрив.
е1есіго<іупатіс(а1) [і'іекігоисіаі'пге-тік(оі)] ад/ електродинамічний.
еіесігогіупатісз [і'іекґгоисіаі'пае-тікз] л рі (вжив, як 5іп%) електродинаміка.
еіесігогіупатотеіег [і Чекігои, сІато-'тотіїо] л електродинамометр.
е1есіго-е]аси1аіог [і, Іекїгоиі 'дзаек]и-Іеііз] л с. г. електроеякулятор.
еІесіго^гарЬу [іДек'ігодгоії] л елек-тро гравірування.
еіесігокіпеіісз [і'іекїгоикаї'пеїікз] л рі (вжив, як зіп&) електрокінетика.
еіесігоііег [іДекігои'ію] л 1) електрична люстра; 2) електричний канделябр (ліхтар).
еіесігоіозу [іДек'ІгзІосізі] л 1) учення про електрику; 2) лікування електрикою, електротерапія.
еіесігоіузе [і'іекїгоиіаіг] V піддавати електролізу.
ЄІЄСІГОІу$І$ [11ек'їГОІ1818] л 1) електроліз; 2) мед. знищення електричним струмом (пухлини, каменів тощо).
еіесігоіуіе [і'іекігоиіаіі] л 1) електроліт; 2) акумуляторна кислота (сірчана).
еіесігоіуїіс [іДекігои'Іііік] ад] електролітичний.
еіесігоіуге [ґіекігоиіаіг] див. еіесї-гоїузе.
е1ес1гота£пе( [і'ІекГгои'тгедпії] л електромагніт.
еіесігошазіїеііс [і'іекігоитаед'пеїік] ад/ електромагнітний.
е1есігота£пе<і$т [і'іекігои'тавдт-йгт] л електромагнетизм.
еіесігшпесіїашсз [і'іекігоиті'кгепікз) л рі (вжив, як 5іп£) електромеханіка.
еіесіготесіісаі [і'іекігои'тесіїкої] ад] електромедйчний.
еіесіго-теіаііигзу [і'ІекігоитеЧгеїо-СІ31] л електрометалургія.
еіесігошеіег [ііек'їгогшіо] л електрометр.
еіесігошеігіс [іДекїгои'тейтк] ад] електрометрйчний.
еіесігошеігу [іДек'їготііп] л електрометрія.
еіесігошоііуе [ґіекїгошпоиііу] 1. л електровоз; 2. ад] електрорушійний; ~ Гогсе (скор. ЕМЕ) електрорушійна сила (скор. ерс.); ~ саг електромобіль.
еіесігошоїог [іДекГгои'тоиІо] л електродвигун, електромотор.
еіесігоп [і'іекїгоп] л фіз. електрон;
~ іЬеогу електроніка; ~ тісгозсоре електронний мікроскоп; ~ шЬе електронна лампа.
еіесігопеваііуе [ҐІекГгои'педойу] ад] електронегатйвний.
еіесігопіс [іІекЧгопік] аф фіз. електронний; ~ Ьгаіп розм. «електронний мозок», електронна обчйслювальна машйна.
еіесігопісаііу [іДек'ігопікоіі] аду за допомогою електронів.
еіесігопісіап [іДекїгои'пііп] л фахівець з електроніки.
ЄІЄСІГОПІС8 [іІекЧгопікз] л рі (вжив, як 5іп%) 1) електроніка; 2) електронна апаратура.
еіесігоп-уок [і'іекігоп'уоик] л фіз. електрон-вольт.
еіесігораіку [іДекЧгзроОі] л мед.
1) електролікування, електротерапія; 2) електропатія.
еіесігоркопе [і'ІекїгаГоип] л 1) електрофон; 2) телефон для глухйх; 3) система радіомовлення по телефонних проводах.
е1есігорЬоге$І8 [1,1екїго£о'гі:818] л електрофорез.
еіесігоріюпіз [11екЧгоЬгО8] л електрофор.
еіесіго-рііузіоіозу [ґіекігои,£121'оіо-СІ31] л електрофізіологія.
еіесігоріаіе [і Чекґгоиріеіі] 1. л друк. гальвано, гальванокліше, гальваносте-реотйп; 2. V гальванізувати, покривати металом за допомогою електролізу.
еіесігоріаііпз [і'1екГгои,р1еійд ] л гальванопокриття.
еіесігорояйіуе [і'іекігои'рогоііу] ад/ електропозитйвний.
еІесігоБсоре [і'іекїгозкоир] л електроскоп.
е1есіго-$іаііс(а1) [і 'Іекпои'зігейк-(оі)] ад/ електростатйчний.
е1есіго$іа0с$ [і'іекігои'зіавіїкз] л рі (вжив, як зіп$) електростатика.
еІесігоіЬегару [і'Іекігои'Оегорі] п електротерапія, лікування електрикою.
еІесігоіЬепп [і'1ек(тои'09:т] л мед. електрйчна грілка.
еІесІго-іЬеппаї [і'1екІгои'09:т9І] аф електротермічний.
ЄІЄСІГОІОШ18 [іДекітои'(9П98] л фізл. електротбнус.
еіесігоіуре [і'ІекГгоиІаїр] 1. л 1) репродукція деталі електролітичним шляхом; 2) друк, електротипія; 3) друк. гальвано, гальваностереотип; 2. V виготовляти гальвано.
еіесігоіуру [і'ІекГгоиіаірі] л гальванопластика.
еіесігоуаіепсе [іДекїгои'уеіІопз] п хім. електровалентність.
еіесігиш [і'іекігот] л 1) мет. електрон, сплав золота і срібла; 2) сплав міді, цйнку, нікелю; 3) мін. природне золото з велйким вмістом срібла; 4) заст. янтар, бурштин.
еіесіиагу [і'іекдиап] л фарм. елек-туарій, лікарська кашка.
еіеешозупагу [,е1іі:'то8іпап] 1. п жебрак; 2. ад/ 1) добродійний; що подає мйлостиню; 2) дармовйй; безплатний; ~ геїіеГ безплатна допомога (бідним); 3) що живе на мйлостиню (подаяння); що жебракує; жебрацький.
еіевапсе ['еіідопз] л 1) елегантність, вйшуканість; 2) витонченість, тонкість; 3) щось вйтончене (прекрасне).
еіезапсу [’еіідзпзі] див. е!е§апсе 3).
еіе^апі [’еіідопі] ад/ 1) елегантний, вйшуканий; 2) вйтончений; 3) відточений, яснйй; прдстйй (про формулювання тощо); 4) амер. розм. відмінний, першокласний; ~ агіз образотворчі (красні) мистецтва.
еіезапіе [,е!і'да:г)1:] л фр. модниця; франтиха, чепуруха.
е1е£іас(а1) [,е1ґсІзаюк(9І)] ад/ 1) елегійний; 2) мрійно-журлйвий, сумнйй.
е1е&іас8 [,е1і'сізаі9к8] л рі елегійні вірші.
е1е&і$і ['ЄІКІ318І] л автор елегій.
еіе^іі [і'1і:сІзіі] л юр. виконавчий лист про накладення заборони на ча-стйну майна (відповідача).
е1е§іхе [’еіісізаіг] V 1) писати елегії; Т)ірон. оспівувати.
еІейУ ['ЄІ1СІ31] л 1) елегія; 2) сумнйй наспів.
еіешепі ['еіігпопі] л 1) елемент; складова частйна; 2) верства, прошарок (суспільства); іЬе сгітіпаі ~ зло-чйнний елемент; 3) невелйка кількість, частка; ап ~ оГ ігшЬ частка істини; 4) тех. секція; елемент (механізму); елемент руху; 5) стихія; и/аг оГ іЬе ~8 боротьба стихій; 6) рі основи; початим (науки тощо); ~8 оГ зсіепсе основи науки; 7) рі атмосферні умови
еіе
345
еіі
(перев. несприятливі); 8) військ, підрозділ; 9) мор. секція; 10) амер. ав. ескадрилья (літаків); 11) рі церк. хліб і вино (для причастя); < іо Ье іп опе’з ~ бути у своїй стихії; іо Ье оиі оЕ опе’з * бути не в своїй тарілці.
еіетепіаі [,е!і'теп11] аф 1) стихійний; природний; 2) сйльний, нездоланний; нестримний; 3) основний, початковий; 4) що є складовою частиною; 5) рідк. елементарний.
еіетепіагу [,е!і'тепіоп] асі] 1) елементарний; простий; 2) найпростіший; первинний; початковий; ~ зсЬооІ початкова школа; 3) заст. стихійний; 4) хім. нерозкладний.
Еіепа ['еішо] п ж. ім'я Елена.
еіепсііс(аі) [і'1еі]к1ік(о1)] асі] 1) що спростовує; 2) що домагається істини (розкриваючи протиріччя у судженні противника).
еіепде [’еіепсіз] а4і розм. 1) віддалений; 2) самітний; 3) смутний.
Еіеопога [,е1іо'по:го] п ж. ім'я Елеонора.
еІерЬапі ['еІіЬпі] п 1) зоол. слон; - Ьиіі слон-самець; ~ саІГ слоненя; ~ со\¥ слониха; ~ ігитреї ревіння слона; 2) (ІЬе Е.) амер. Слон (емблема республіканської партії); 3) друк, формат друкарського паперу; 4) слонова кістка; 4- ~’з еаг бот. бегонія; іо зее іЬе іо §еІ а Іоок аі іЬе ~ побачити світ, узнати життя; \уЬііє ~ непотрібна річ; подарунок, якого важко здихатися.
еіеріїапіа [еІіТгепїа] п шторм, що провіщає кінець (початок) мусону.
еІерЬапІ-ПзЬ ['еііГопіЕі/] п зоол. 1) химера; 2) гнатонемус.
еІерЬапІіас [еіі Таепіюк] п, асі] мед. хворий на слонову хворобу (на слоновість).
еІерЬапІіазіз [,еІіЕоп'іаюзіз] п мед. слоновість, слонова хвороба, елефантіаз.
еІерЬапІіс [еІі'ЕаепІік] див. еІерЬ-апііпе.
еІерЬапІіпе [,е1іТгепіаіп] асі] 1) слоновий; 2) слоноподібний; незграбний; важкий; здоровенний; ~ Ьитоиг грубий гумор; 3) із слонової кістки.
е1ер1іапІ-1е£ ['еІіЬпІІед] див. еІерЬ-апііазіз.
еІерЬапІоШ [еіі 'Егепіоісі] асі] 1) слоноподібний; 2) слоновий.
еІерЬапі-рарег [’еІіЬпІ'реіро] п слоновий папір.
еІерЬапІгу ['єііЬпіп] п іст. війська, що пересуваються на слонах.
ЕІеиІЬегіап [,еЦи:'0і:поп] п міф. Елевтерій, Зевс-Визволйтель.
еіеуаіе ['єііуєіі] 1. асі] поет, піднесений; 2. V 1) підвйщувати (на посаді, у званні тощо); 2) піднімати; підносити; розвивати; 3) облагороджувати, поліпшувати; 4) збуджувати, п’янйти; 5) упоювати.
еіеуаіед [ еііуеііід] 1. п амер. розм. надземна залізнйця (тж ~ гаіігоасі); 2. асі] 1) високий, піднесений, піднятий; 2) надземний; ~ гаііїуау (амер. гаіігоасі) надземна залізнйця; 3) велй-чний; 4) збуджений, у піднесеному настрої; 5) жарт, напідпйтку, під чаркою.
еіетаїтв ['єііуєіііт)] асі] 1) підйомний; піднімальний; 2) що підносить; що облагороджує.
еіеуаііоп [,є1і'уєі/п] п 1) підняття; підвйщення; піднесення; 2) піднесеність, велич; 3) височина, висота, височінь; 4) висота (над рівнем моря); 5) висотна позначка; 6) військ, вертикальна наводка; кут піднімання; 7) тех. профіль, вертикальна проекція.
еіеуаіог [ єііуєііо] п 1) тех. вантажопідйомник; 2) амер. підйомник; ліфт; 3) елеватор (тж вгаіп ~ ); 4) ав. руль висотй; 5) анат. піднімальний м’яз.
еіеуаіог-орегаіог [ 'єііуєііз, орогеїіо] п ліфтер.
еіеуаіогу ['єііуєііоп] асі] що підносить, що піднімає.
єієуєп [і'ієуп] 1. п 1) (число) одинадцять; іЬеге \уеге ~ оЕ іЬет їх було одинадцять; 2) (номер) одинадцять; Коот ~ кімната (номер) одинадцять; 3) одинадцять років (про вік); Ье із ~ йому одинадцять років; аі ~ в одинадцять років; 4) одинадцять годйн; Ье у/іИ соте аі ~ він прййде об одинадцятій годйні; 5) група з одинадцяти чоловік; команда з одинадцяти гравців (футбол); 2. пит одинадцять; ~ Ьоокз одинадцять книжок.
е!еуеп$е$ [і'1еуп5іг] п легкйй сніданок об одинадцятій годйні; перекуска.
єієуєпіЬ [і'1єуп0] 1. п 1) (іЬе ~ ) одинадцяте (число); оп іЬе ~ оЕ Зипе одинадцятого червня; 2) муз. ундецима; 3) одинадцята частйна; одна одинадцята; іЬгее ~з три одинадцятих; 2. аф, пит 1) одинадцятий Ье із іп Ьіз ~ уеаг йому одинадцятий рік; 2) що складає одну одинадцяту; 3. асіу одинадцятим; Ье аггіуесі ~ він прибув одинадцятим; < аі ІЬе ~ Ьоиг в останню хвилйну (мить).
еІГ [еІЕ] 1. п (рі єіуєз) 1) міф. ельф; фея; 2) перен. малюк, малятко; крйхітка; 3) карлик; 4) шйбеник, пустун; 2. V плутати (волосся).
еІГ-агплу ['е!Е,гегои] п 1) крем’янйй наконечник стрілй; 2) геол. белемніт.
еІГ-ЬоІІ ['е!Е,Ьои11] див. е1Г-агго\¥.
еІГ-сЬіШ ['еІЕі/аікі] п (рі еІГ-сЬіїсІгеп [-,1/ікігап]) дитйна, залйшена ельфами замість вйкраденої (у казках).
еІГ-сіоск ['еІЕсіок] п бот. оман високий ( тж еіесатрапе).
еИ-Гіге ['еІЕДаїо) п 1) блукаючий
вогник; 2) перен. обманлива (облудна) надія.
ЕІЯп ['еІГт] п ж. ім'я Елфін.
еІГш ['еІЕіп] 1. п 1) ельф; фея; 2) шйбеник, пустун; 2. асі] 1) що стосується ельфів (фей); 2) казковий, чарівний; 3) мініатюрний; схожий на ельфа.
е!П$Ь ['еій/] асі] 1) що стосується ельфів (фей); 2) чарівнйй, таємнйчий; примарний; 3) пустотливий.
еІГ-кпоі ['еИпзІ] див. еІГ-Іоск.
еІГ-Іапд ['еІЯаепсі] п чарівна (казкова) країна.
еІГ-Іоск ['еіГЬк] п сплутане волосся.
еІГ-тагкесі ['еІЕта.кі] аф з природженим дефектом.
ЕМг(і)е(1а [єі'ЕгесІз] п ж. ім'я Ел-фріда.
еІҐ-зЬоі ['еЬ/оі] п 1) хвороба, що насилається ельфами; 2) див. еІГ-аггоху 1).
еІГ-зІопе ['еІГзіоип] див. е1£-агго\у 1).
еИ-8Іпіск [’еИзіглк] асі/ заворожений (зачарований) ельфами.
єіГ-луогі ['є1Луо:і] див. еІМоск.
ЕІ&аг ['еіда:] п ч. ім'я Елгар.
ЕІ£Іуа [еі'йзаіуз] п ж. ім'я Елджай-ва.
Еіі ['і:1аі] п 1) ч. ім'я Ілай; 2) бібл. Ілій.
ЕІіаЬ [і'ІаюЬ] п ч. ім'я Елайяб.
Еііаз [і'іаюз] п ч. ім'я 1) Елайяс; 2) бібл. Ілія.
еііск [і'іізіі] у 1) виявляти; виводити (на денне світло); установлювати (істину); 2) робйти вйсновок; 3) до-бйтися, допитатися; іо ~ а геріу до-бйтися відповіді.
еіігіе [і'іаісі] V 1) лінгв. пропускати (склад, звук при вимові); 2) викреслювати; 3) обходити мовчанням, замовчувати; ігнорувати; 4) юр. анулювати, робйти недійсним.
Еііегег [,е1і'і:29] п ч. ім'я Еліізер.
е1І£ІЬі1іІу [,є1ісІз9'Ьі1ііі] п 1) право на обрання; пасйвне вйборче право: 2) прийнятність, придатність, бажаність; 3) рі прийнятні можлйвості; 4) рі позитйвні рйси (якості).
е1І£ІЬ1е ['еІіфрЬІ] асі] 1) підхожий, прийнятний; бажаний; 2) що може (має право) бути обраним (кимсь — Еог); ~ Гог тетЬегзЬір що має право стати членом.
ЕНЬи [і'1аіЬ]и:, 'е!іЬ]и:] п ч. ім'я 1) Ілайх’ю; амер. Еліх’ю; 2) бібл. Еліуй.
ЕЦіаЬ [і'іаісізо] п ч. ім'я 1) Ілайджа; Елайджа; 2) бібл. Ілія.
еІішіпаЬІе [і'ІітіпаЬІ] аф усувний.
еііщіпапі [і'ііттзпі] аф 1) що виганяє; 2) що вивергає.
еіітіпаіе [і'іітіпеїі] V 1) усувати; виключати (з — Ггот); 2) ліквідувати, знйщувати; 3) ігнорувати, не брати до уваги; не зважати; 4) хім. відщеплювати, виділяти, відводити; 5) фізл. очи-
еіі
346
ЕІ8
щати; видаляти (з організму)', 6) мат. елімінувати; виключати (невідоме)’, зводити рівняння до одного невідомого.
еіішіпаііоп [і,1іті'пеі/п] п 1) усунення; виключення; викидання; 2) ліквідація, знйщення; ~ оГ писіеаг \уеароп8 заборона ядерної зброї; 3) фізл. очищення; вйведення, вй-лучення, усунення (з організму); 4) мат. елімінація; виключення (невідомого); < ~ оГ \уа$іе використання відходів.
еіішіпаііуе [і'іітшейіу] ад) виділь-нйй, секреторний (про орган тощо).
еіішіпаїог [і'ІітшеїШ] п 1) тех. сепаратор; віддільник; 2) тех. виштов-хувач; 3) загороджувальний фільтр; 4) рад. елімінатор.
еіітіпаіогу [і'ііттоіоп] ад) відбірко вий; ~ таїсЬез (§ате8) спорт, відбірні змагання (ігри).
Еііп ['еііп] п ж. ім'я Елін (зменш, від Еіеапог).
Еііпог ['еііпз] п ж. ім'я Елінор (зменш, від Еіеапог).
Еііоі [’еіюі] п ч. ім'я Еліот.
ЕІірЬаІеі [і'ІіГЬІеі] п ч. ім'я 1) Елі-фалет; 2) бібл. Єліфалет.
еіідиаіе ['е1ік\уеі1] V 1) плавити (руду); виплавляти (метал); 2) розтоплювати; перетворювати в рідкйй стан.
еііциаііоп [,е1і'к\уеі/п] п 1) плавка (руди); виплавлювання (металу); 2) мет. ліквація; 3) розтоплювання; перетворення в рідкйй стан.
Е1і$а [і'іаіго] п ж. ім'я Елайза (зменш, від Е1І8аЬеі1т).
ЕІізаЬеіЬ [ҐІїхзЬеО] п ж. ім'я Елі-забет.
Еіізе [з'1і:г] п ж. ім'я Еліз, Еліс (зменш, від Е1І8аЬе(й).
ЕІізЬа [Гіаі/о] п ч. ім'я 1) Елайша; 2) бібл. Єлисей.
е1і$іоп [і'іізп] п 1) лінгв. елізія (пропускання звуків або складів при вимові); 2) припйнення; переривання; < ~ тагк8 крапкй (розділовий знак).
еііздг [ 'еііго] п юр. посадова особа, що відбирає склад присяжних (для слухання справи).
Е1І88а [і'іізз] п ж. ім'я Еліса.
еіііе [еі'1і:1] п фр. 1) еліта, добірна частйна, цвіт (суспільства тощо); 2) добірні представники тварин (рос-лйн).
еііхаїе ['е1ік8еіі] у 1) кипіти, вирувати; 2) кип’ятити; виварювати; 3) вимочувати, розмочувати.
еііхаїіоп [,еіік'зеї/п] п 1) виварювання; 2) перетравлювання (їжі).
еііхіг [і'ііквз] п 1) еліксйр; чудодійний напій; панацея; ~ оПіГе еліксйр життя; таємнйця безсмертя; 2) фарм. міцнйй настій (ліки); 3) філософський камінь (алхіміків).
Еііта [і'іаїхо] п ж. ім'я Елайза (зменш, від ЕІіхаЬеіЬ).
ЕІігаЬеіЬ [і'ІїхоЬаО] п ж. ім'я 1) Елізабет, Єлизавета; 2) бібл. Єли-савета.
ЕІігаЬеІІіал [і,Ііхо'Ьі:0оп] 1. п єли-заветинець, поет, драматург, державний діяч (епохи англійської королеви Єлизавети І); 2. ад) єлизаветинський; що належить до епохи англійської королеви Єлизавети І; ~ а$е епоха королеви Єлизавети.
еік [еік] п зоол. лось.
ЕІкапак [еі'кагпо] п ч. ім'я 1) Ел-кана, Елкейна; 2) бібл. Єлкана.
еіі [еі] п 1) лікоть (міра довжини, близько 113 см); 2) коліно трубй; кутове з’єднання; 3) крило будйнку; 4) амер. прибудова, флігель; 4 §іує Ьіт ап іпсй апсі Ье’П іаке ап ~ дай йому палець, так він усю руку відкусить.
ЕПа [ еіз] п ж. ім'я Елла (зменш, від АгаЬеІІа, Еіеапог, Еііпог, ОаЬгіеІІа, ОаЬгіеІІе, Неіеп, І8аЬе11а).
ЕИеп ['еЬп/еІш] п ж. ім'я Елен, Елін.
ЕНіск ['еіік] п ч. ім'я Елік (зменш, від Аіехапсіег).
ЕШе ['ек] п ж. ім'я Елі (зменш, від Еіеапог, Еііпог, Неіеп).
ЕШп І'еїш] п ж. ім'я Елін.
ЕШшІа [е'ііпск] п ж. ім'я Елінда.
ЕІІіоі(І) ['еірі/еіюі] п ч. ім'я Еліот. еШр$е [і'іірз] п 1) мат. еліпс; овал;
2) предмет овальної форми; 3) див. ЄІ1Ір8І8.
еШрзез [1'11р8І:х] рі від ЄІ1Ір8І8.
еііірзіз [1'1ір818] п (рі ЄІ1Ір8Є8) 1) лінгв. еліпсис; 2) друк, тире (—), крапкй (...), зірочки (***), як знак пропуску літер (слів).
е1Іір$О£гарЬ [і'іірзздга :Г] п еліпсограф.
е!Іір$оі(1 [і'1ір80іс1] 1. п мат. еліпсоїд; 2. ад) еліптичний.
еШрііс(аІ) [і'ііріік(зі)] ад) 1) еліп-тйчний; овальний; 2) з пропуском (чогось).
еШріісаІІу [і'іірпкзіі] аду лінгв. елі-птйчно.
еШріісіїу [уе1ір 118111] п мат. еліптичність; ~ оГ (Не ЕапЬ стйснення Землі.
Е11І5 [е118] п ж. ім'я Елліс, Еліс.
ЕНздюгіІі ['е1г\¥9:0] п ч. ім'я Елзу-ерт.
еіі-луаші [е1\¥опс1] п 1) розм. мірка; паличка для виміру довжинй; 2) (Е.--А¥.) Пояс Оріона (сузір'я).
ЕІКуоой ['єНуцсі] п ч. ім'я Еллвуд, Елвуд.
ЕІІуп І'еїш] п ж. ім'я Еллін, Елін.
Еіш [еіт] п ч. ім'я Елм (зменш, від Еітег).
еіт [еіт] п бот. в’яз, ільм, берест. Біта ['еіта] п ж. ім'я Елма.
еІт-ЬаІт ['еІтЬагт] п рідина, що міститься в галах в’яза (ільма, береста).
Еітег ['еіто] п ч. ім'я Елмер.
Еітоге ['еітз:] п ч. ім'я Елмор. еіт-ігее ['еітігі:] див. еіт.
Біту ['еіті] п ч. ім'я Елмі (зменш, від Еітег).
еіту ['еіті] ад) зарослий в’язами.
Еіпог ['еіпо:] п ж. ім'я Елнор (зменш, від Еіеапог).
Еіпога [еі'по.го] п ж. ім'я Елнбра (зменш, від Еіеапог).
еіосиїіоп [,еЬ'к]и:/п] п 1) ораторське мистецтво; красномовність; 2) дикція; 3) усне висловлювання, промова.
еіосиїіопагу [,еІ9'к]и:/пап] ад] 1) ораторський; красномовний; 2) декламаторський.
еіосиїіопізі [, еІ9'к]и:/пі8І] п 1) викладач ораторського мистецтва (дикції); 2) читець, майстер художнього слова.
е1о&е [Уіоиз] п фр. надгробне слово.
е1о£у ['еіздзі] див. еиіо^у.
ЕІоЬіш [е'ІоиЬіт] п Елогім, Бог (староєврейське).
ЄІОІ&П [Гіоіп] у 1) юр. вилучити з юрисдйкції; 2) вивезти; винести (майно, якому загрожує лихо).
Е1оі$а [,е1ои'і:го] п ж. ім'я Елоїза.
Е1оІ8е І'е1ои'і:х] п ж. ім'я Елоїз.
еіоп^аіе І ['і:1оі]діІ] ад) витягнутий; подовжений.
еіоп^аіе II ['ііоддей] у 1) розтягуватися); поддвжувати(ся); довшати; ростй в довжину; 2) продовжити (строк); 3) астр. збільшувати вйдиму кутову відстань (планети від Сонця).
е1оп£аІіоп [д.іод'деі/п] п 1) витягування; подовження; 2) тех. відносне подовшання при розрйві (зразка); 3) продовження (строку); 4) мед. витягування; розтягнення (зв'язок); 5) тех. здовжувальне доточення; 6) астр. елонгація (світила).
еіоре [Гіоир] у 1) тікати (з коханим); пітй від чоловіка (до коханця); 2) сховатися, знйкнути; таємно утекти (звідкись, від — Ггот).
еіоретепі [Гіоиртапі] п 1) утеча (з коханим); 2) залйшення чоловіка; 3) знйкнення; таємна втеча (звідкись, від — Ггот).
екмріепсе ['е1ак^оп8] п 1) красномовність; ораторське мистецтво; 2) риторика, елоквенція.
еіодиепі ['еіак^опі] ад) 1) красномовний; промовистий; 2) яскравий, виразний; ~ еуе8 виразні очі.
еіодиепііаі [, еіз'к^еп/оі] ад) 1) що стосується красномовності; 2) риторй-чний.
Е1$а ['еІ89] п ж. ім'я Елса, Ельза (зменш, від ЕІіхаЬеій).
Е1 §
347
ешЬ
Е1 Закайог [єі'зжіузсІз:] див. 8а1уа-дог.
еке [ек] 1. аду 1) (з неозначеним або питальним займенником) ще; крім;
~ 2 що ще ? \¥ЙО ~ ? хто ще ? 2) (після ог) інакше, або ж, а то, у противному разі; Таке саге ог ~ уои міі ГаП будьте обережні, а то впадете; 2. ргоп Ме/. інший; зогпеЬоду ~’з Ьоок кнйжка когось іншого; зотеЬосіу скіШгеп чужі діти; 8оте^йеге ~ десь в іншому місці.
еке^Ьеге ['еіз'^єа] асіу 1) (десь) в іншому місці; 2) (кудись) в інше місце.
екеяііііЬег [ 'еК^іда] аду кудись в інше місце.
екемке ['екхуаїх] аду інакше, по--іншому.
Екіе [еІ8і] п ж. ім'я Елсі, Ельзі (зменш, від Аіісе, ЕІігаЬеій).
екіп [ еІ8іп] п розм. шило.
Екреік ['еІ8ре0] п ж. ім'я Елспет (зменш, від ЕІігаЬеій).
Екріе [еІ8рі] п ж. ім'я Елспі (зменш, від Екреік).
Еііоп ['екап] п ч. ім'я Елтон.
еіисійаіе [і'1и:8ідеіі] V висвітлювати; пояснювати, роз’яснювати; проливати світло.
еіисісіаііоп [іДи:вґдеі/п] п 1) роз’яснення, пояснення; з’ясування; висвітлення; 2) тлумачення (тексту).
еІисШаііуе [і'1и:8КІеіііу] асі) пояснювальний; висвітлюючий; що проливає світло.
еІисШаіог [і'ішзісіеііа] п тлумач, відгадувач.
еІисШаіогу [і'1и:$кіеіІдп] див. еіисі-дасіуе.
еішіе [і'іигсі] V 1) уникати, ухилятися; 2) не приходити в голову, не спадати на думку; ійе теапіп£ ~8 те не можу пригадати значення; 3) спорт. обводити противника.
еІишЬаіесІ [і'їлтЬеіікІ] асі) жарт. слабохребетний; скорчений.
еіизіоп [і'1и:зп] п вйверт; уникнення; ухиляння.
е1и$і¥е [і'1и:8іу] асі) 1) невловимий; ухйльний, уникливий; 2) слабкйй (про пам'ять)’, невиразний (про спогади)’, ап ~ шелюгу слабка пам’ять; 3) важкйй для розуміння (запам’ятовування).
еіизогу [і'іигзоп] асі) 1) що вислизає; що ухиляється; 2) ілюзорний; обманливий, облудний; примарний.
еіиііоп [і'1]и:/п] п хім., тех. вимивання, змивання.
еіиігіаіе [і'Ци:€гіеіЄ] V хім., тех. вимивати, змйвати; зціджувати; відмалювати.
еіиігіаііоп [і,1)и:іп'еі/п] п 1) хім., тех. вимивання, змивання; відмолювання; зціджування; 2) гірн. класифікація.
еіиуіаі [і'1]п:ую1] асі] геол. елювіальний.
єіііуішп [і'ЦиіУіат] п геол. елювій.
Еіуя ['єіуо] п ж. ім'я Елва (зменш, від ЕІУІга).
еіуап ['єіуоп] п мін. ельван, гранітний порфір.
єіуєг ['єіуо] п іхт. молодйй вугор.
ЄІУЄ8 [єіух] рі від еІГ 1.
Еіуіє ['єіуі] п ж. ім'я Елві (зменш, від Еіуа, ЕІУІга).
Еіуіп [ єіуіп] п ч. ім'я Елвін.
ЕКіпа ['єіуіпо] п ж. ім'я Елвіна.
ЕІУІга [еі'уаюго] п ж. ім 'я Ельвайра, Елвіра.
еіуівії ['еІУі/] див. еІГізй.
ЕЬуіп [є1\уіп] п ч. ім'я Елуїн.
ЕКуоосі ['єНуші] п ч. ім'я Елвуд.
ЕНууп ['екуіп] див. ЕЬуіп.
Еіу ['і:її] п ч. ім'я Ілі.
Еіузіа [Ґ112Ю] п ж. ім'я Елізія.
Еіузіап [і'1і2іоп] асі) 1) міф. що належить до елізіуму; Єлисейський; ~ Ріеісіз Єлисейські поля, поля блаженних; 2) райський; блаженний.
Еіузіиш [і'1і2іот] п 1) міф. елізіум; Єлисейські поля, поля блаженних; 2) рай, світ блаженства.
Ет [ет] п ж. ім'я Ем (зменш, від Етеїіпе, Етіїу, Етта, Еттеїіпе).
ет [ет] п друк, ем, цйцеро (шрифт).
’ет [от] розм. скор. від ійет.
етасіаіе І [і'теї/пі] див. етасіаіесі.
етасіаіе II [і'тефеїі] V 1) виснажуватися); зморювати(ся); 2) худнути; марніти; чахнути.
ешасіаіесі [і'тефеїіїсі] асі) 1) виснажений; зморений; 2) худйй; змарнілий; чахлий; 3) перен. слабкйй; убогий.
етасіаііоп [і,теі8і'ефі] п 1) вйснаження; виснаженість; 2) схуднення, змарніння; худорба.
етапаіе ['етопеїі] V 1) виходити; витікати; випромінюватися; 2) відбуватися.
етапаііоп [,ето'пеі/п] п 1) еманація; витікання; випромінювання; випускання; 2) фіз. радон; 3) породження.
етапаііуе ['етопеїііу] асі) 1) що випромінює (виливає, випускає, видихає); 2) що випромінюється (виливається, випускається, видихається).
ешапсіраіе І [і'таепзірн] див. етап-сіраіед.
етапсіраіе II [і'таепзіреіі] V 1) звільняти; визволяти; емансипувати; 2) юр. оголошувати повнолітнім; звільняти від батьківської опіки.
ешапсіраіесі [і'таепзіреііїсІ] асі) 1) вільний; звільнений, визволений; емансипбваний; 2) юр. повнолітній; вільний від батьківської опіки.
етапсіраііоп [іутаеп8і'рефі] п 1) звільнення, вйзволення; емансипація; 2) юр. повноліття; вйхід з-під ба
тьківської опіки; Е. Ргосіатаііоп іст. маніфест (Лінкольна) про звільнення рабів.
етапсіраііопізі [і,таеп8і'реі/опі8і] п 1) прихильник звільнення (емансипації); 2) іст. прихильник звільнення рабів.
етапсіраііуе [і'тгепзіреПіу] асі) визвольний; що визволяє.
етапсіраіог [і'тгепзіреііа] п визволитель.
етапсірізі [і'тгепзірізі] п австрал. колйшній каторжник; в’язень, що відбув строк покарання.
Етапиеі [і'таеп]иа1] п ч. ім'я Ема-ньюел, Емануел.
етаг£ІпаІе І [і'та .сліпії] асі) виїмчастий; вирізнйй.
етагзіпаїе II [і'таїсізіпеїі] V обрізати краї; не залишати полів.
етазсиїаіе І [і'тзезкзиІН] асі) 1) кастрований, холощений; 2) вихолощений, безбарвний, в’ялий (про мову тощо); 3) безсйлий, безвольний, позбавлений енергії (мужності); 4) зніжений.
етазсиїаіе II [і'тае8к]и1еН] V 1) каструвати, холостити, оскопляти; 2) вихолощувати; збіднювати; робйти в’ялим (безбарвним); 3) ослабляти, зне-сйлювати; 4) зніжувати.
ешазсиїаііоп [і,тае8кзи'1еі/п] п 1) кастрація; кастрування; холощення; 2) безсйлля, імпотенція; 3) вихолощування (особл. літературних творів); вй-холощеність; в’ялість.
ешазсиїаіог [і'тгезкзиіеііо] п інструмент для кастрування тварйн.
ешазсиїаіогу [і'таезкзиіеііап] асі) що вихолощує (знесилює, робить в’ялим).
ешЬаІе [ет'ЬеіІ] V укладати в паки (тюки).
ешЬаІІ [іт'Ьо:!] V уміщувати в кулю.
ешЬаІт [іт'Ьа:т] V 1) бальзамувати (труп); 2) перен. зберігати від забуття; 3) наповнювати пахощами; 4) натирати пахощами.
етЬаІшесІ [іт'Ьа:тсі] асі) 1) набальзамований; 2) розм. п’яний; ~ теаі військ, розм. м’ясні консерви.
етЬаїтег [іт'Ьа:та] п 1) бальзамувальник; 2) бальзамувальний засіб.
етЬаїтіпз [іт'Ьа:тп]] асі) бальзамувальний; ~ Лиісі бальзамувальна сполука; розм. міцна кава; віскі.
етЬаїттепі [іт'Ьа:топі] п 1) бальзамування; 2) бальзамувальний засіб.
етЬапк [іт'Ьаеі]к] V 1) захищати (оточувати) насипом (валом, дамбою); 2) будувати кам’яну набережну (обабіч ріки).
етЬапктепі [іт'ЬаерктдґЦ] п 1) насип, дамба; гатка; вал; 2) кам’яна набережна (ріки); 3) огорожа; обгородження (оточення) насипом (дамбою, валом).
ешЬаг [ет'Ьа:] у 1) ув’язнювати;
егаЬ
348
етЬ
2) заважати, перешкоджати; забороняти.
етЬагсасІего [етуЬа:ко'дегои] п амер. причал, пристань.
етЬагсабоп [,етЬа:'кеі/п] див. ет-Ьагкагіоп.
етЬаг£О [ет'Ьа:дои] 1. п (рі ет-Ьаі^оеБ [-оиг]) 1) ембарго; заборона; іо Іау (іо ріасе) ап ~ оп (ироп) накладати ембарго (заборону) на; іо іаке оГҐ (іо 1і£і) іЬе ~ знімати ембарго (заборону); іо Ье ипсіег ап ~ бути під забороною; 2) накладення арешту на судно (вантаж); 3) заборона; перешкода; ~ 1І5і спйсок товарів, які забороняється ввозити (вивозити); 2. V 1) накладати ембарго; іо ~ а 8Йір затримувати судно в порту; 2) накладати арешт на судно (вантаж); 3) реквізувати; конфіскувати; відчужувати (відбирати) для потреб держави; 4) накладати заборону.
ешЬагк [іт'Ьа:к] V 1) вантажити на пароплав (судно); брати на борт; 2) сідати (вантажитися) на пароплав (судно); 3) починати (справу)', братися (за щось)', удаватися (до чогось)', іо ~ оп Ьо8іі1іііе8 удатися до воєнних дій; іо ~ оп (іп) а то8і сіап§егои8 уепіиге піти на аферу, удатися до вкрай небезпечного заходу.
ешЬагкаііоп [,етЬсх:'кеі/п] п 1) посадка (вантаження) на судно; ~ ге^и-1аііоп8 правила посадки на судна; 2) вантаж.
етЬагга$$ [іт'Ьгегоз] V 1) бентежити, турбувати; викликати замішання; збивати з пантелйку; 2) утрудняти, перешкоджати; 3) заважати; 4) ускладнювати, заплутувати (питання тощо)-, 5) обтяжувати (боргами)', 6) раж. мати фінансові труднощі, заплутуватися у боргах.
еіпЬагга$$ш£ [іт'Ьгегозід] ад) бентежний; утруднений; скрутний; обтяжливий; ~ цие8ііоп8 нескромні запитання.
ешЬаггаздтепі [іт'Ьгегозтапі] п 1) збентеження; замішання; розгубленість; 2) неріш^ість, вагання; 3) заплутаність; обтяженість (боргами)', 4) утруднення, перешкода.
ешЬа$е [іт'Ьеіз] V поет. 1) опускати, спускати; знйжувати; 2) псувати; знйжувати цінність (монети)’, 3) понижувати (у посаді тощо); 4) принйжувати.
етЬа58адог [ет'ЬаезосЬ] заст. див. атЬа88асіог.
етЬа$8а£Є ['етЬозкІз] п заст. посольство; місія.
етЬа$$у ['етЬз8і] п 1) посольство; 2) посланці.
етЬаіЬе [іт'Ьеїд] V поет. 1) купати; занурювати; заливати; 2) окропляти; зрошувати; оббризкувати.
етЬаИІе [іт'ЬгеіІ] V 1) шикувати в
бойовйй порядок; приводити в бойову готовність; 2) шикуватися в бойовйй порядок; 3) іст. зводити (споруджувати) на стінах зубці та бійниці.
ешЬаИІесІ [іт'ЬгеіІсІ] ад/ 1) вйши-куваний у бойовйй порядок; приведений у бойову готовність; 2) іст. укріплений; захищений зубцями і бійницями; 3) зубчастий (про стіну).
етЬаііІетепі [іт'ЬгеіІтопі] див. Ьаіііетепі.
етЬау [іт'Ьеі] V 1) вводити в затоку (судно); 2) мор. закривати в затоці; 3) перен. оточувати, перекривати; ійе 8йір І8 ~есі Ьу іЬе ісе корабель затертий льодами (крйгою); 4) порізати затоками (берег); 5) поет, купати, мити; занурювати; мочйти.
етЬаутепі [іт'Ьеїтопі] п 1) утворення затоки; 2) затока; 3) порізаність затоками; 4) ніша; заглиблення (у стіні).
ешЬесІ [іт'Ьед] V 1) уставляти; урізувати; вправляти; умазувати; умуровувати; затуляти; закладати; 2) укопувати, закопувати; закріпляти (у грунті); 3) закарбовуватися; запам’ятовуватися; іо Ье ~сіесі іп опе’8 тетогу урізатися комусь у пам’ять; 4) укладати (шпали тощо); 5) топ. ставити межові знаки (віхи); 6) впроваджувати.
етЬеМеЛ [іт'ЬесІїсІ] асЦ 1) геол. включений; украплений (у породу); за-леглий (серед шарів); 2) буд. умурований; умазаний; 3) мед. залйтий (про препарат).
етЬейтепі [іт'ЬесІтопі] п 1) уставляння; вправляння, умазування; умуровування; закладання; 2) закопування, закріплення (у грунті); 3) вставка; вкладиш, вкладка; стороннє тіло; прошарок; 4) заглибленість; уклинення.
етЬеІІізЬ [іт'ЬеІі/] V 1) прикрашати; прибріхувати; 2) наділяти красою, робйти гарним.
етЬеІІізЬег [іт'ЬеІі/а] п любйтель прикрашати (розповідь вигадкою тощо); вигадник; брехунець.
етЬеШзЬшепі [іт'ЬеІі/тапі] п 1) прикрашання; перебільшення (у розповіді); 2) прикраса.
етЬег ['етЬо] п 1) звич. рі жевріючі жарйнки; гарячий попіл; ііує ~8 гарячі жарйнки, жар; 2) орн. полярна гагара (тж —£ОО8е); Е. йау8 триденний піст кожної чверті року (тж Е. Газі, Е. зеазоп, Е. іісіе, Е. и/еек).
етЬег-£008е ['етЬадшз] п (рі ет-Ьег-£еезе [-ді:8]) орн. полярна (білонб-са) гагара.
етЬеггІе [іт'ЬехІ] V 1) привласнювати; 2) розтрачувати (чужі гроші).
етЬегхІетепі [іт'ЬегІтзпі] п 1) розтрата; 2) привласнення чужого
майна (чужйх грошей); 3) порушення довір’я; 4) привласнене майно.
етЬеггІег [іт'ЬегЬ] п розтратник.
етЬішІ [іт'ЬатсІ] V зв’язувати; приковувати; не випускати.
етЬіііег [іт'Ьііа] V 1) озлобляти, робйти жорстоким; наповнювати гіркотою; 2) роздратовувати; 3) ятрити; 4) обтяжувати; загострювати (ворожнечу тощо); 5) отруювати, псувати (життя); 6) робйти гіркйм (на смак).
етЬІахе [ет'ЬІеіг] V 1) поет, запалювати; надавати блйску; 2) поет. підпал йти; примусити спалахнути; 3) прикрашати гербом (розкішним мережанням); 4) робйти напис (на видному місці); 5) прославляти, звеличувати; 6) створювати славу (репутацію).
ешЬІахоп [ип'ЬІеігп] V 1) прикрашати гербом; розмальовувати гербами (геральдйчними фігурами, девізами); 2) звелйчувати, прославляти, змальовувати (подвиги).
етЬІагошпепі [іт'ЬІеїхаптопі] п 1) розмальовування гербами (девізами); 2) вихваляння, прославляння.
етЬІахопгу [іт'ЬІеігопп] п 1) малювання гербів; 2) геральдйчні фігури і девізи; 3) розкішне мережання; ба-рвйсте (строкате) оздоблення (приміщення); 4) прославляння, вихваляння.
етЬІет ['етЬІот] 1. п емблема, сймвол; паііопаї ~ державний герб; 2. V служйти емблемою; символізувати.
етЬІетаііс(аІ) (,етЬ1і'тзеіік(а1)] ад] символічний; емблематйчний.
етЬІетаіізі [ет'ЬІетаіізі] п автор емблем; складач девізів.
етЬІетаііхе [ет'ЬІетоіаіг] V 1) служйти емблемою; символізувати; 2) зображувати символічно.
етЬІетепі [ 'етЬІтопі] п звич. рі юр. 1) прибуток (урожай) із засіяної землі; 2) доход від землі.
етЬоШеЛ [іт'ЬосІїсІ] ад] 1) втілений; 2) військ, сформований.
етЬоШтепі [іт'ЬосІїтопі] п 1) втілення; 2) об’єднання; злиття, інтеграція.
етЬосІу [іт'ЬосІї] V 1) втілювати в життя; здійснювати; реалізовувати; 2) містйти (в собі); бути сймволом (чогось); 3) включати; робйти складовою частйною; То ~ а їгеаіу іп 1а\¥ зробйти договір частйною законодавства (країни); 4) об’єднувати; зливати; з’єднувати в одно ціле; 5) об’єднуватися; зливатися (в товариство тощо).
етЬо£(ие) [іт'Ьод] V 1) кйдати в болото; утопйти в болоті; 2) загрузати в болоті.
етЬоШеп [іт'ЬоиІсІап] V підбадьорювати; заохочувати; додавати смілй-вості (відваги).
ешЬоІе [ етЬзк] п мед. емболія; закупорка кровоносної судйни.
етЬ
349
ете
етЬоІесіоту ['етЬо'Іекіоті] п мед. хірургічне усунення ембола.
етЬоІі ['етЬзІаі] рі від етЬоіиз.
етЬоІіс [ет'ЬоІік] ад] мед. емболічний.
етЬоІізт ['етЬаІігт] п 1) мед. емболія, закупорка кровоносної судини (ембблом); 2) вставка дня (днів) для вирівнювання періодів літочислення (29 лютого).
етЬо1и$ ['етЬоІзз] п (/?/етЬо!і) мед. ембол.
етЬоІу ['етЬзк] л мед. гаструляція; інвагінація; вростання.
ешЬопІег [іт'Ьз:сІа] у облямовувати, оторочувати; оточувати.
етЬоздш [іт'Ьихат] у 1) пестити, зберігати, таїти (у серці); 2) обіймати, притискувати до грудей; 3) оточувати, обрамляти; 4) ховати на грудях (за пазухою).
етЬоздшесі [іт'ЬиготсІ] ад) оточений, обрамлений.
етЬозд [іт'Ьоз] у 1) вибивати; карбувати, висікати; тиснути; 2) ліпити рельєф; прикрашати рельєфом; 3) виділятися; 4) мисл. заполювати (звіра)', 5) мисл. загнати (собаку).
ешЬоззеїі [іт'ЬозІ] ад] 1) опуклий, рельєфний; 2) ліпний; різьблений; тй-снений; вйкарбуваний; 3) пихатий, бундючний; надутий; 4) барвистий (про стиль).
етЬоздіод [іт'Ьозіт]] л друк, рельєфне тиснення; блінт.
етЬоюшепі [іт'Ьззтапі] л 1) ліплення; карбування; різьблення; тиснення; 2) рельєфне зображення; 3) опуклість.
етЬозІиге [іт'ЬззІ/з] див. етЬо88-тепі.
етЬоисйиге [.зтЬи'/из] л фр. 1) гирло (ріки)’, 2) вхід (у долину)’, 3) муз. амбушур; мундштук.
етЬошм! [іт'ЬаипсІ] у поет, обмежувати; покласти край.
етЬоуу [іт'Ьои] у 1) згинати в дугу; гнути; 2) оточувати; 3) архт. виводити в склепіння.
етЬолуегі [іт'Ьоші] асі) 1) дугоподібний; зігнутий у дугу; вигнутий; 2) склепінчастий.
етЬолуеІ [іт'ЬаизІ] у 1) потрошити, розчиняти, тельбушйти; 2) ховати; приховувати.
єшЬоууєг [іт'Ьаиз] у 1) затіняти; приховувати; 2) прикривати (оточувати) рослйнами; ховатися серед рослйн (квітів); а Ьоизе із -есі іп ігеез будйнок (стоїть) у тіні дерев; 3) дати притулок; прийняти в лоно; 4) укривати, обгортати.
етЬгасе [іт'Ьгеїз) 1. л обійми; іо йокі зтЬ. іп опе’з ~ тримати когось в обіймах; ~ геЛех захиснйй рефлекс; 2. у 1) обнімати(ся притискати до грудей; 2) використовувати; скориста
тися; іо ~ ап оррогіипііу скористатися нагодою; 3) приймати, сприймати; Ю ~ СЬгізІіапііу прийняти християнство; 4) обирати, ставати на шлях; 5) включати, містйти (в собі); охоплювати; 6) оточувати; 7) підкоритися; 8) юр. намагатися вплйнути на присяжних (суддів) шляхом підкупу.
ешЬгасеаЬІе [іт'ЬгеїзоЬЦ ад) спокусливий.
етЬгасетепІ [іт'Ьгеїзтзпі] л 1) обійми; 2) прийняття, сприйняття.
ешЬгасег [іт'Ьгеїзз] л юр. особа, що намагається вплйнути на присяжних (суддів) шляхом підкупу.
ешЬгасегу [іт'Ьгеїзоп] л юр. вплив на присяжних (суддів) шляхом підкупу.
етЬгасІуе [іт'Ьгеїзіу] ад) ласкавий; що любить обніматися.
етЬгапсктепІ [іт'ЬгатЦтзпІ] л 1) розгалуження; 2) відгалуження; гілка.
етЬгап£Іе [іт'Ьгзеі]д1] у 1) заплутувати, сплутувати; ускладнювати; 2) бентежити; збивати з пантелйку; заганяти в безвйхідь.
еглЬгап^ІетепІ [іт'ЬгаеддІтапІ] л заплутаність, плутанйна.
ешЬгазиге [іт'Ьгеїза] 1. л 1) амбразура; отвір, просвіт (у стіні)’, 2) військ. бійнйця, амбразура; 2. у робйти отвори (просвіти, бійнйці, амбразури).
етЬгате [іт'Ьгеїу] у 1) надавати хоробрості; надихати на подвиги; 2) розкішно прикрашати.
ешЬгеазіпіепі [іт'ЬгезІтзпІ] л поет. пагорб.
етЬгеаіЬ [іт'Ьгі:д] у поет. 1) вдихнути (життя тощо); 2) дйхати (чимсь); 3) надихати.
етЬгійІе [іт'Ьпії] у мет. робйти крихкйм (ламким).
етЬгШІетепі [іт'ЬпІІтзпі] л мет. крйхкість, ламкість.
ешЬгосаіе [ 'етЬгоикеїі] у 1) утирати мазь; розтирати рідкою маззю; 2) класти припарки.
етЬгосаііоп [,етЬгои'кеі/п] л 1) утирання мазі (рідкйх ліків); розтирання; 2) рідка мазь; примочка; 3) припарка.
етЬгоідег [іт'ЬгзісІз] у І) вишивати; прикрашати вйшивкою; 2) перен. прикрашати; розквітчувати; розмальовувати.
ешЬгоісІегег [іт'Ьгзкізгз] л вишивальник; вишивальниця.
етЬгоі(Іеге$$ [іт'ЬгзкІзгзз] л вишивальниця.
етЬгоШегу [іт'ЬгзісІзгі] л 1) вишивання; 2) вйшивка; вйшита річ; 3) прикраса; багатий узор (візерунок); 4) прикрашання; ~ Ьоорз круглі п’яльці.
етЬгоіІ [іт'ЬгзіІ] 1. л див. етЬгоіІ-тепі; 2. у 1) заплутувати (справу то
що); 2) хвилювати; збуджувати; викликати замішання; 3) втягувати, вплутувати (у неприємності тощо); Іо Ье ~еб іп а (іізриіе бути втягнутим у суперечку; 4) сварйти, робйти ворогами.
ешЬгоіІтепі [іт'ЬгзіІтзпІ] л 1) плутанйна; заплутаність; 2) заплутування, уплутування, втягування (у конфлікт тощо); 3) розбрат; чвари; сварка, суперечка.
етЬгопге [іт'Ьгзпг] у бронзувати, покривати бронзою.
етЬготуп [іт'Ьгаип] у 1) робйти корйчневим (брунатним, смаглявим); покривати загаром; 2) загоряти, засмагати; 3) поет, покриватися імлою (мороком, темрявою).
ешЬгуо ['етЬпои] 1. л біол. зародок, ембріон; 2. ад) біол. зародковий, зачатковий, ембріональний; іп ~ 8іаіе у зародковому стані.
ешЬгуо-сеІІ ['етЬпоизеІ] л біол. зародкова клітйна.
етЬгуовепеїіс [, етЬпоисІзі 'пеіі к ] аф/ біол. ембріогенетйчний.
етЬгуовепу [,етЬп'осізті] л біол. ембріогенез, розвиток зародка.
етЬгуо1о£Іс(а1) [,етЬпз'1здзік(з1)] аф/ ембріологічний, зародковий.
етЬгуо1о£І$і [,етЬп'з1зсІзі8І] л ембріолог.
етЬгуоІозу [,етЬп'о1зсІзі] л ембріологія.
етЬгуоп [’етЬпзп] див. етЬгуо.
етЬгуопаї ['етЬпзпзІ] аф) ембріональний, зародковий, зачатковий.
етЬгуопагу ['етЬпзпзп] див. етЬгуо піс.
етЬгуопаіегі [ 'етЬпзпеїІїсІ] аф) біол. із зародком.
етЬгуопіс [,етЬп'зтк] аф) 1) біол. зародковий, ембріональний; 2) перен. що перебуває в зачатковому стані; незрілий.
етЬгуоіоту [,етЬп'зІзті] л мед. ембріотомія, розтин зародка.
етЬи$ [іт'Ьлз] у 1) садовйти (вантажити) на автомашйни; 2) сідати (вантажитися) на автомашйни.
еіїіЬи$$іп£ [іт'Ьлзп]] ад) : ~ роіпі військ, пункт посадки (вантаження) на автотранспорт.
ешсее ['ет'зі:] 1. п амер. розм. 1) конферансьє; 2) ведучий (радіопрограми тощо); 3) розпорядник (балу тощо); 2. у амер. розм. бути конферансьє (ведучим, розпорядником); вестй (програму, концерт).
ете [і:т] п діал. дядько, дядечко, вуйко.
Єтеїіпе [ 'етіїі.п, 'етзіаіп] п ж. ім ’я Емелін, Емелайн.
етеші [іґтепсІ] у виправляти (текст); усувати помилкй (недоліки); вносити поправки (уточнення).
ешеїкіаЬІе [іґтепсЬЬІ] ад) що може
еше
350
Етт
бути виправлений; поправний (про текст).
етешіаіе ['і:тепсІеіІ] див. етепсі.
етеїкіаііоп [д:теп'деі/п] п 1) виправлення; поліпшення (тексту тощо)', 2) усунення помилок (з тексту тощо)', 3) відновлення початкового тексту.
етепйаіогу [і'тепдзізп] аф що піддається (підлягає) виправленню (про текст).
ЕтегаШ ['етагакІ] п ж. ім'я Еме-ралд.
етегаШ ['етагакІ] 1. п 1) смарагд; 2) колір смарагду, смарагдовий колір; 3) друк, імеральд (шрифт у 6,5 пункта); 2. аф смарагдовий, яскраво--зеленого кольору; Е. Ізіапсі поет. «Смарагдовий острів», Ірландія.
етегаМіпе [,етага1'сІі:п] аф смарагдового кольору; смарагдово-зелений.
етег£е [і'то:сІз] V 1) з’являтися, показуватися; виходити (звідкись — Ггот); 2) мор. спливати, випливати; з’являтися на поверхні; 3) перен. вийти, піднятися, вибратися; 4) з’ясовуватися, виявлятися; 5) виникати.
етегзепсе [і'та:сізап8] п 1) вихід, поява; 2) мор. спливання, поява на поверхні; 3) вияв, прояв; 4) крайність.
етеп’епсу [і'то:сІз9П8і] 1. п 1) непередбачений вйпадок; крайня необхідність; крайність; 2) надзвичайний стан (у країні)', критичне становище; надзвичайні обставини; 3) мед. тяжкий стан хворого; 4) розм. невідкладна допомога; 5) аварія; 2. аф допоміжний; аварійний; запасний; 4 ~ сіоог (ехіі) запасний вихід; ~ 1а\¥ надзвичайний закон; ~ Іапсііп^ вимушена посадка; ~ тап запасний гравець (у спорті)', ~ 8іоге недоторканний запас; ~ теа8иге8 надзвичайні заходи; ~ зіаііоп мед. пункт першої допомоги; ~ атЬи-Іапсе машйна швидкої допомоги; ~ Ьоаі рятувальний човен; ~ Ьгаке зал. екстрене гальмо; ~ Ьгісі^е тимчасовий міст; ~ ро\¥ег$ надзвичайні повноваження; ~ зегуісе робота в аварійному режймі; ~ хуогк екстрена робота; іп сазе оГ ~ у крайньому разі, в екстреному вйпадку.
етег^епі [і'та:с!запі] аф 1) що раптово з’являється (виходить) (звідкись — Ггот); 2) що несподівано виникає; 3) новйй, що здобув незалежність (про державу)’, що розвивається; 4) мед. що росте з порожнйни.
етегііі [і'тепії] рі від етегііиз.
етегііиз [і'тепіав] п (рі етегііі) лат. заслужений діяч у відставці; ~ ргоГеззог заслужений професор у відставці.
ешегзесі [і'та:8і] аф що вйплив (сплив, виник, з’явйвся).
етегзіоп [Гта:/п] п 1) спливання,
випливання; 2) поява; 3) астр. вйхід із тіні.
Етегзоп ['етавп] п ч. ім'я Емерсон.
Етегу ['етап] п ч. ім'я Емері, етегу ['етап] 1. п наждак; корунд; 2. V натирати наждаком.
ешегу-сІоіЬ ['етапкІоО] п наждачне полотно, шкурка.
етегу-рарег ['етап.реіра] п наждачний папір.
етегу-ролуйег ['етзгі'рашЬ] п корундовий порошок.
етегу-луііееі ['етагпуі.і] п точйло; шліфувальний круг.
етезіз [’етівів] п мед. блювота.
етеіїс [і'теіік] 1. п фарм. блювотний засіб; 2. аф 1) блювотний; 2) нудотний; огидний.
етеиіе [еі'таї] п фр. народне повстання, заколот.
ешісііоп [і'тік/п] п фізл. 1) сечовипускання; 2) сеча.
етісіогу [і'тікіап] п фарм. сечогінний засіб.
еті£гапі ['етідгапі] 1. п 1) переселенець; 2) емігрант; 2. аф 1) що переселяється; 2) емігруючий; 3) перелітний (про птахів).
ешІ£гап<-8Ііір ['етідгапі'/ір] п судно, що перевозить емігрантів.
ешщгаіе ['етідгеїі] V 1) переселятися; переїжджати; 2) емігрувати; 3) переселяти, переміщати (населення).
еті§гаііоп [,еті'дгеі{п] п 1) переселення, переїзд; 2) еміграція; 3) збірн. емігранти, еміграція; ~ оїїісег (а§епі) чиновник (агент), що відає питаннями еміграції.
еші£гаіюпа1 [,еті'дгеі/ап1] аф еміграційний.
етізгаііопізі [,еті'дгеі/опі8І] п прихильник розвитку еміграції (з країни).
етізгаіогу ['етідгеїіап] аф 1) що переселяється (емігрує); 2) еміграційний; 3) перелітний (про птахів)', 4) мігруючий (про тварин).
еші£ге ['етідгеї] п фр. політйчний емігрант; ~ ргезз емігрантська преса.
Ешії ['і:ті1, 'еітіі] п ч. ім'я Іміл, Ейміл, Еміль.
Етіїе [о'ті:1] п ч. ім'я Еміл, Еміль.
Етіїіа [і'тіііа] п ж. ім'я Емілія.
Етіїіе | етіїї] п ж. ім'я Емілі.
Етіїу ['етіїї] див. Етіїіе.
етіпепсе ['етіпапв] п 1) висота; височина; підвйщення; 2) топ. панівна висота; 3) високе становище; високий пост; ~ іп зсіепсе видатні наукові заслуги; ~ оГ зоиі велич душі; 4) (Е.) церк. високопреосвященство (титул кардинала).
ешіпепі ['етіпапі] аф 1) піднесений, високий; 2) видатнйй, знаменй-тий, визначнйй; що займає високе становище; 3) чудовий, прекрасний; 4) церк. преосвященний; тозі ~ висо-копреосвященний.
етіпепііу ['еттапііі] асіу 1) надзвичайно, найвищою мірою; 2) філос. у найвищому сенсі.
етіг [е'тіа] п емір.
етігаїе [а'тіапі] п емірат.
етквагу ['етівап] 1. п 1) емісар; 2) агент; 3) шпигун; розвідник; вивідач; 4) вйхід; вихідний отвір; 5) джерело, причина; 2. аф 1) посланий; 2) агентурний, розвідувальний; 3) відвіднйй (про судини тощо).
ешіздіоп [і'ті/п] п 1) виділення (тепла тощо); випромінювання, випускання; пошйрення (запаху тощо); 2) фіз. емісія електронів; 3) видання; опублікування; 4) фін. вйпуск, емісія; 5) фізл. полюція.
етІ88І¥е [і'шівіу] аф що виділяє (випускає, випромінює, пошйрює).
етіввіуііу [дті'віущ] п фіз. випромінювальна здатність.
ешії [і'тії] V 1) випускати; випромінювати; виділяти (тепло); видавати (звук); пошйрювати (запах); 2) фіз. випромінювати (радіоактивні частки); 3) викидати, вивергати (дим, лаву); 4) видавати (закон, наказ); публікувати; 5) фін. емітувати; випускати (гроші).
ешіПег [і'тііа] п 1) фіз. випромінювач; 2) фін. емітент.
Етііп ['етіїп] п ч. ім'я Емлін.
Етт [ет] п ж. ім 'я Ем (зменш, від Етеїіпе, Етіїу, Етта, Еттеїіпе).
Етта [’ета] п ж. ім'я Емма.
етта [’ета] п: ~ §ее військ, розм. кулемет; кулеметник; ~ рір військ, розм. військовйй поліцай.
Ештаїшеї [Ґтаеп]иа1] п ч. ім'я 1) Еммануел; 2) бібл. Еммануїл.
еттагЬІе [і'та:Ь1] V поет. 1) втілити в мармурі; зобразити в скульптурі; 2) обкладати мармуром; 3) пере-творйти на мармур; примусити скам’яніти.
еттагуеі [і'тагуоі] V здивувати, вразити; захопйти уяву.
Етшеїіпа [,еті'1і:па] п ж. ім'я Еме-ліна.
Еттеїіпе ['еті!і:п, 'етаїаіп] п ж. ім'я Емелін, Емелайн.
епітете [і'тетк] аф мед. менструальний.
Еттегу ['етап] п ч. ім'я Емері.
Еттеі(і) ['етії] п ч. ім'я Емет. еттеі ['етії] п розм. мурашка. еттеІ-ЬипІег ['етіі,Ьлпіа] п орн. крутиголовка.
еттеігоріа [,еті'ігоиріа] п мед. нормальний зір.
еттеігоріс [,еті'ігорік] аф що має нормальний зір.
еттеігору [.етГігоирі] див. еттеігоріа.
Еттіе ['еті] п ж. ім'я Емі (зменш, від Етта).
Ешш
351
етр
Етту ['еті] п ж. ім'я Емі (зменш, від Етіїу, Етта).
етоііезсепсе [,ета'1е5ап$] п розм’якшення.
етоИіаіе [і'тоііеіі] V 1) розм’якшувати; зніжувати; позбавляти мужності; 2) мед. м’якшити; розслаблювати.
етоіііепі [і'тзіюпі] 1. п звич. рі фарм. пом’якшувальний засіб; 2. аф пом’якшувальний.
етоїшпепі [і'тоііитапі] п 1) заробіток, платня; прибуток; винагорода (за послуги)', 2) вигода, кбрйсть.
етоїшпепіаі [і,то1іи'тепіз1] аф вигідний, прибутковий.
Етогу ['етап] п ч. ім'я Еморі.
етоіе [і'тоиі] у 1) ірон. виявляти емоції; переживати; 2) театр, зображувати пристрасть; 3) розм. удавано співчувати.
етоііоп [і'тои/п] п 1) душевне хвилювання, збудження, 2) емоція, почуття.
етоііопаї [і'тоирпі] аф 1) емоціональний, емоційний; 2) хвилюючий.
етойопаїізт [і'тои/пзііхт] п емоційність; зайва чутливість.
етоііопаїізі [і'тои/пзіізі] п 1) людйна, що живе почуттями; 2) людйна, що використовує почуття інших у своїх інтересах.
етоііопаІИу [і,тои/о'пзв1ііі] п 1) емоційність, емоціональність; 2) схвильованість.
етоііопаїіге [і'тои/пзіаіг] у 1) хвилювати, викликати емоції; 2) надавати емоційного характеру.
ешоііопаїїу [і'тои/поіі] асіу 1) емоційно, емоціонально; 2) з хвилюванням, схвильовано.
етоііопеЛ [і'тои/опд] аф 1) емоційний, емоціональний; 2) схвильований; спонукуваний почуттями.
етоііуе [і'тоиііу] аф 1) хвилюючий; збудливий; що викликає емоції; 2) емоційний, емоціональний; 3) що виражає почуття; 4) лінгв. афективний.
етоуе [і'ти:у] у хвилювати, зворушувати; збуджувати.
ешраіе [іт'реіі] у проколювати; простромляти.
етраппеї [іт'раепі] 1. п спйсок присяжних засідателів; 2. у 1) складати спйсок присяжних засідателів; 2) включати до спйску присяжних засідателів.
етраппеї [іт'раепі] у надівати в’ючне сідло.
етрагк [іт'ра:к] у 1) поміщати в парк; 2) використовувати під парк.
етраіЬу [’етрзОї] п співчуття; співпереживання; уміння поставити себе на місце іншого.
ешреасЬ [іт'рі:Ц] у 1) брати під сумнів; сумніватися; 2) звинувачувати у вчйненні тяжкого злочину; 3) заважати.
етрешоде [ет'ретсіз] п фр. ав. хвостове оперення.
етрегог ['етрзгз] п 1) імператор; 2) емперор (формат паперу).
етрегогзЬір ['етрагорр] п 1) імператорський престол; тйтул імператора; імператорська гідність; 2) царювання (імператора).
етрегу ['етрзп] п поет. 1) повне панування; неподільна влада; 2) імперія, царство.
етрЬа$е$ ['ет£о8І:г] рі в/детрЬа8І8.
етрЬазіз І'етЬвів] п (рі етрЬазез) 1) наголос, підкреслювання; іо Іау 8ре-сіаі ~ оп (ироп) зтій. надавати особ-лйвого значення чомусь, підкреслювати щось; 2) лінгв. акцент, виділення; 3) друк, виділення в тексті (курсивом тощо)', 4) яскравість; різкість; виразність (жестів тощо)', 5) жив. різкість контурів.
етрЬазіге ['етГозаіг] у 1) підкреслювати, надавати особлйвого значення; виділяти; робйти наголос (на факті тощо)', 2) лінгв. ставити логічний наголос; 3) надавати виразності (жестами тощо).
ешрЬаііс [іт'Гаеіік] аф 1) виразний; підкреслений, емфатйчний; 2) наполегливий, настійний; рішучий, категорйчний; ~ ргоіезі категорйчний протест; 3) лінгв.: ~ тооб емфатйчний спосіб; ~ 8ІГЄ88 емфатйчний наголос.
ешрЬаіісаІ [іт Таеіікзі] рідк. див. ет-рЬаііс.
етрЬаіісаІІу [іт'ГзеіікзІї] асіу 1) підкреслено; багатозначно; 2) лінгв. емфатично; 3) наполегливо, рішуче, ка-тегорйчно.
етрЬузеша [,етії'8І:та] п мед. емфізема.
етрЬуіеизІБ [,етйЧ]и:8і8] п юр. довгострокова (безстрокова) оренда землі.
ешрЬуіеиіа [,ет£і'і)и:іа] п юр. орендар землі на довгий строк.
ешрЬуіеиііс [,етії'і]и:іік] аф юр. довгостроково орендований; зданий у довгострокову оренду (про землю).
Єшріге [’етраіз] п стиль ампір.; ~ йігпііиге меблі в стйлі ампір; ~ £О\¥П сукня з високою талією.
ешріге ['етраю] п 1) імперія; Оте Е. а) Британська імперія; б) іст. Священна Рймська імперія; 2) верховна влада; панування, володарювання; 3) перен. царство; іЬе ~ оГ бгеат8 царство мрій; 4) суверенна держава; 4 Е. Оау іст. День Імперії (свято у Великій Британії)', СоШеп Е. амер. Каліфорнія; Ьо\¥ег Е.~ іст. Візантія; Е. Сііу амер. м. Нью-Йорк; Е. Біаіе амер. «Імперський штат» (назва штату Нью-Йорк)', Е. 8°°б8 імперські товари (вантажі) (з англійських володінь)', Е. ргеґегепсез ек. імперські преференції.
етрігіс [ет'ріпк] 1. п 1) людйна,
що спирається лише на досвід (на практику); людйна, що недооцінює теорію; 2) суто практйчна людйна; 3) емпірик, послідовник емпірйзму; 4) знахар; лікар-шарлатан; 2. аф див. етрігісаі.
етрігісаі [ет'ріпкзі] аф 1) емпі-рйчний; досвідний; ~ теіЬосі емпі-рйчний метод дослідження; 2) що вважає основою знання досвід; шо недооцінює теорію; 3) вузькопрактй-чний; 4) філос. що дотрймується емпірйзму; 5) знахарський, шарлатанський; ~ гетебіез народні засоби.
етрігісаііу [ет'ріпкаїї] асіу емпірично; досвідним шляхом; на основі досвіду.
етрігісізт [ет'ріпзіхт] п 1) емпі-рйзм; 2) пракгицйзм; діляцтво; 3) ем-пірйчний вйсновок; 4) знахарство.
етрігісізі [ет'рітізі] п емпірик.
етрігіосгіііс [ет'ріпои'кпіік] п ем-піріокрйтик.
етрігіосгііісізт [ет'ріпои'кпіізігт] п філос. емпіріокритицйзм.
етрігіотопізт [ет'ріпои'тотгт] п філос. емпіріомонізм.
етрігіотопіхііс [ет'ріпоито'пізіїк] аф філос. емпіріомоністйчний.
етріасе [іт'ріеіз] у 1) установлювати (ставити) на місце; розташовувати; визначати місце розташування; 2) військ, установлювати на вогневі позиції.
етріасетепі [іт'ріеізтопі] п 1) установка (установлення) на місце; вйбір місця розташування; 2) місце розташування; місцеположення; 3) військ. обладнана вогнева позиція; гарматний окоп.
ешріапе [іт'ріеш] у 1) сідати (вантажитися) на літак; робйти посадку на літак; садовйти (вантажити) на літак; 2) брати на борт літака.
етріапешепі [іт'ріеіптапі] п посадка (вантаження) на літак.
етріавііс [іт'ріаезіїк] аф 1) клей-кйй, липкйй, липучий; 2) мед. плас-тирний.
етріоге [іт'ріо:] заст. див. ітріоге.
етріоу [іт'різі] 1. п 1) робота (служба) за наймом; іо Ье іп іЬе ~ оГ 8тЬ. працювати (служйти) у когось; іо Ьауе іп опе’8 ~ наймати, мати у себе на службі; 2) справа, діло, заняття; 2. у 1) наймати; тримати на службі (роботі); давати роботу; користуватися послугами; іо Ье ~есі працювати за наймом, служйти (у когось)', 2) вживати, застосовувати, використовувати; іо ~ іЬе гі^Ьі \¥опі вжйти потрібне слово; 3) займатися (тж іо ~ опе8еИ); Ьо\у сіо уои ~ уоиг8ЄІГ оГ ап єуєпіп§? що ви робите увечері?; 4) тех. завантажувати устаткування.
етрІоуаЬіІііу [ет, рІзіз'Ьііііі] п працездатність.
ешр
352
епа
етрІоуаЬІе [іт'рІоюЬІ] асі] працездатний.
етріоуесі [іт'ріоісі] аф що має роботу; що працює (служить); ~ \уогкег8 зайняті робітники; 4 ~ регзоппеї військ. цивільний (вільнонайманий) персонал.
етріоуее [,етр1оі'і:] п робітник; службовець; працівник; той, що працює за наймом; ІЬе тіП’з ~8 робітники і службовці фабрики; ~з’ іпзигапсе соціальне страхування.
ешріоуег [іт'рЬіо] л 1) наймач, роботодавець; 2) господар, хазяїн; господарка, хазяйка; 3) агент за наймом.
етріоушепі [іт'ріоїтопі] п 1) праця, робота (за наймом); служба; 2) заняття, професія, фах; 3) зайнятість (робочої сили); Гиіі ~ повна зайнятість, відсутність безробіття; 4) наймання; приймання (на роботу); 5) використання, вживання; застосування; 6) послуга; 7) пост, посада; ~ а§епі агент за наймом; ~ а^епсу бюро працевлаштування; ~ Ьигеаи бюро по найму; ~ ехсЬап^е біржа праці; ~ Гі§иге8 статистика зайнятості; ~ тапа^ег завідуючий відділом набору робітників; ~ зЬееі послужнйй список; ~ оГ ІаЬоиг наймання робочої сйли; ~ Ьоок розрахункова кнйжка; оиі оГ ~ без роботи, безробітний.
ешрішпе [іт'рішт] V прикрашати пір’ям (плюмажем).
етроскеі [іт'рокії] V класти в кишеню.
етроізоп [іт'роігп] V 1) отруювати (когось); класти отруту (у щось); труїти; 2) перен. псувати (життя); 3) наповнювати отрутою (гіркотою); розлючувати; озлобляти.
ешроіздпег [ітп'роігпо] л отруйник, отруювач.
ешроізошпепі [іт'роігптопі] п отруєння.
етрогеііс [етра'геїік] аф торговельний; ~ рарег обгортковий папір.
етрогіа [ет'ро:гю] рі від етрогіит.
етрогіит [ет'ро:пот] п (рі етрогіа) 1) торговельний центр; рйнок; 2) велйкий магазйн; універмаг; 3) ірон. сільська крамнйця; магазйн, де торгують усім; 4) ірон. заклад; 4 Ьоі-госі ~ авторемонтна майстерня; а ґпоуіє ~ кінотеатр.
етро^ег [іт'раио] V 1) уповноважувати; довіряти; І ат -есі іо зіаіе я уповноважений заявйти; 2) давати мо-жлйвість (право); дозволяти (зробити щось).
етролуеплепі [іт'раиотапі] л юр. 1) доручення; повноваження; 2) оформлення доручення (повноваження).
етрге$$ ['етрпз] л 1) імператрйця; 2) перен. царйця, володарка, повелй-телька.
етргеззетепі [,а:і]рге8'та:і]] л фр.
послужливість, готовність до послуг; підкреслена люб’язність; експансйвна сердечність.
ешргізе [іт'ргаїх] л поет, смілйвий вчйнок; лйиарський подвиг.
етргіге [іт'ргаїг] див. етргізе.
етрі [ет(р)1] V розм. 1) спорожняти, випорожняти; 2) виливати; 3) викидати.
ешрііпезз ['ет(р)іті$] л 1) пустота, порожнеча; 2) марність; 3) беззмістовність.
етрііоп ['ет(р)/п] п купівля; купування.
етрііопаї ('ет(р)рпі] аф продажний; що можна купйти.
етріог ['ет(р)іо] л покупець.
етріу ['ет(р)1і] 1. л звич. рі порожня тара; порожняк (про вагони тощо); етрііез іо Ье геїитесі тара підлягає поверненню; 2. аф 1) порожній, пус-тйй; незаповнений; 2) нежилйй, не-заселений (про будинок тощо); 3) без вантажу, незавантажений (про транспорт); 4) тех. без навантаження, хо-лостйй; 5) беззмістовний, пустопорожній; 6) легковажний, несерйозний; 7) розм. голодний, з порожнім шлунком; іо Гееі - зголодніти; 4 - £Іите с. г. полова; 3. V 1) спорожняти; осу-шйти (склянку); звільняти (приміщення); 2) виливати; висипати; 3) переливати; пересипати; 4) впадати (про ріку); 5) вивантажувати; зливати (пальне); 6) пустіти; порожніти.
ешріу-ііашіесі ['ет(р)Іі'ЬаепсІісІ] аф з пустйми руками; іо соте - прийтй з пустйми руками (без подарунка).
ешріу-ііеасіесі [ 'ет(р)П 'ЬесІїсІ] аф пустоголовий; бездумний; легковажний.
ешріуіпзз ['ет(р)1пі]х] л рі 1) відстій, гуща (на дні резервуара); осад, осадок (винний); 2) амер. закваска.
етрІу-раіе<1 ['ет(р)іі'реіікІ] див. етріу-Ьеасіесі.
етригріе [іт'ро:р1] у поет, робйти пурпурним; обагряти.
ешруеша [,етраґі:то] л мед. скупчення гною в порожнйні, емпієма.
етруе$і$ [,етраі'і:$і$] л мед. гній-нйй вйсип на шкірі.
етругеаі [,етраґгі:о1] аф поет. 1) небесний, захмарний; 2) полум’яний; палаючий небесним вогнем.
етругеап [,етраі'гі:ап] 1. л 1) міф. емпірей; рай; небеса; 2) поет, небесна твердь, небо; світовйй простір; 3) ірон. сьоме небо; 2. аф 1) міф. що стосується емпірею; 2) райський; небесний.
етругешпа [,етрі'ги:та] л (рі ет-ругеитаїа) гар; запах гару (горілого).
етругеитаіа [,етрі'ги:тоІа] рі від етругеита.
етругеитаїіс [,етріги:'тжіік] аф горілий, пригорілий; із запахом горілого.
етругісаі [ет'ріпкої] аф що стосується горіння (згоряння).
еш-гиіе [’етги:!] п друк. тире.
Ешгуз ['етгіз] п ч. ім'я Емріс. ети ['і:гп)и:] п орн. ему.
етиіаіе ['епуиіеіі] 1. аф честолюбний; владолюбний; 2. у 1) змагатися; прагнути перевершити (вйпередити); 2) суперничати; 3) наслідувати (приклад); іо - ІЬе Ьезі наслідувати прйклад найкращих.
етиіавоп [,ет]и'1еі/п] п 1) змагання; 2) суперництво; 3) наслідування (прйкладу); 4) ревнощі; заздрість.
етиіаііте ['епуиіоііу] аф 1) змагальний; - зрігії атмосфера (дух) змагання; 2) що прагне; - оГ регіесііоп що прагне вдосконалення; 3) наслідувальний.
ешиїаіог ['епуиіеііо] л 1) суперник; 2) послідовник; 3) наслідувач.
етиІ£Є [ґтлісіз] V мед. вибирати рідину (з органів); дренувати; зціджувати, видоювати.
ешиївепсе [ґтлісізопз] п мед. видоювання; дренаж.
етилені [і'тлідзопі] аф витяжний; дренуючий; - уєззєі анат. ниркова кровоносна судйна.
етиіоііз ['епуиЬз] аф 1) що змагається; спонукуваний духом змагання; суперницький; 2) що жадає; 3) наслідувальний; 4) заздрісний; ревнйвий; 5) честолюбний; владолюбний.
етиІзіЛсаііоп [і,тлІ8ій'кеі/п] п 1) утворення емульсії; 2) приготування (одержання) емульсії; 3) хім. емуль-гація.
етикіЛег [і'тлізгїаіо] л хім. 1) емульгатор; 2) емульсифікатор; апарат для емульгування.
етиІзИу [ґтлІзіГаї] у хім. 1) робйти емульсію, емульсувати; 2) перетворюватися на емульсію.
етиізіп [і'тлізт] л хім. емульсин.
епиіізіоп [і'тлі/п] л хім. емульсія; ~ роїутег емульсійний полімер.
ети1$І¥Є [і'гплізіу] аф хім. емульсійний; що утворює емульсію; маслянйстий.
ешшісіогу [і'тлі]кіогі] 1. л фізл. виділ ьнйй орган; вивідна протока; 2. аф 1) вивідний, видільнйй; екскреторний; 2) що стосується сякання.
еп- [еп-, іп-] рге/(перев. дієслів) (ет-перед Ь, т, р) утворює дієслова із значенням: а) включення всередину чогось: іо епса^е садовйти в клітку; іо етЬау введення в затоку (судна); б) надання певного стану: іо епзіауе поневолювати; іо епсоига^е підбадьорювати.
Епа ['і:па] л ж. ім'я Іна.
епаЬІе [ґпеїЬІ] у 1) давати змогу (можлйвість, право) (зробити щось); 2) робйти можлйвим; полегшувати; 3) робйти придатним; 4) юр. уловно-
епа
353
епс
важувати; 5) юр. узаконювати; надавати юридичного статусу.
епаЬІіпа [і'пеїЬІП]] ад] 1) що дає можлйвість; 2) юр. що уповноважує; що надає право.
епасі [і'паекі] 1. п 1) постанова, рішення; 2) рішучість; цілеспрямованість; 2. V 1) постановляти; наказувати; декретувати; 2) приймати, вводити в дію (закон)', надавати законної сйли; 3) ставити на сцені; грати роль; зображувати; 4) звич. разз. відбуватися; 5) проголошувати, офіційно заявляти.
епасйпепі [і'пзекітопі] п 1) прийняття закону; затвердження (підписання) закону (президентом тощо)', 2) закон, указ; декрет; устав; законодавчий акт; постанова; правове розпорядження; 3) умова, стаття (закону)', положення.
епасіог [і'паекіо] п 1) законодавець; 2) виконавець (ролі).
епасйіге [і'паекЦо] п досягнення; звершення.
епашеї [ґпаеті] 1. п 1) емаль; по-лйва, глазур; 2) вйріб з емалі; 3) емалева фарба; 4) натирання для шкіри; 5) лак для нігтів; 2. V 1) покривати емаллю, емалювати; 2) глазурувати, поливати; 3) малювати емалевими фарбами; 4) поет, прикрашати; цяткувати; 5) лакувати (шкіру).
епатеїіаг [і'пжтоіо] ад] 1) емалевий; 2) глянсуватий.
епатеПей [і'паетзід] ад] 1) покрйтий емаллю; емалевий; прикрашений емалевим візерунком; 2) емальований; * у/аге емальований посуд; 3) глазурований; полйтий; 4): ~ сіоій текст. дерматйн; технічна тканйна; 5) крейдований, глянсовий, глянцевий (про папір).
епатеПег [і'паетаїо] п 1) живопй-сець кольоровими емалями; 2) емалювальник.
епатеШпв [ґпаетоіп]] п 1) покриття емаллю; 2) живопис емалями; 3) емалювання; 4) глазурування.
епатеї-ратітв [і'пгетоі.ретїп]] п живопис кольоровими емалями; живопис вогнетривкйми фарбами по емалі.
епатеї-рарег [і'паето1,реірз] п крейдований (глянсовий) папір.
епатоиг [і'пзето] у перев. разз. 1) викликати любов, захоплювати коханням; закохувати; зачаровувати; 2) дивувати, викликати подив.
епатоштпепі [іп'аетотопі] п закоханість; захват.
епаігііо$і$ [еп,геШі'ои8і8] п антитеза, епапп [еп'а:т] у обіймати.
епаггаїіоп [,і:пав'геі/п] п докладна розповідь; докладний опис.
епаіїЬго$І8 [,епа:'0гои8і8] п анат. горіховйдний суглоб.
епавсепі [і'пгезапї] ад] народжуваний.
епсаепіа [еп'8І:п]д] п 1) святкування річнйці; 2) (Е.) щорічне свято в Оксфордському університеті.
епсаде [ш'кекіз] V 1) садовити (замикати, кйдати) в клітку; 2) перен. позбавляти волі (свободи).
епсашр [ш 'каетр] у 1) влаштовувати табір (стоянку); 2) розташовуватися табором; отаборюватися.
епсашртепі [т'каетртапї] п 1) табір; табірна стоянка; 2) влаштування табору; розташування табором; 3) привал; тимчасова стоянка; 4) кемпінг.
епсарзиіе [ш'каер8]и:1] у класти в капсулу.
епсагпаїіге [т'ка:пз!аіг] у 1) втілювати; робйти плоттю і кров’ю; 2) робйти чуттєвим (плотським); надавати плотського характеру.
епсазе [ш'кеїз] у 1) упаковувати; укладати (покласти) в ящик (футляр); 2) покривати; облицьовувати; 3) вставляти; обрамляти; заковувати; поміщати; 4) буд. опалубити.
епсаветепі [т'кеїзтапї] п 1) обшй-вка; облицювання; опалубка; 2) упаковка; 3) футляр; покришка; 4) кожух.
епсавЬ [т'кзе/] у ком. 1) реалізовувати; перетворювати на гроші (товар)', 2) одержувати готівкою; інкасувати.
епсавЬаЬІе [ш'кзерЬІ] ад] ком. що може бути реалізований (проданий, перетворений на гроші).
епсавЬшепі [іп'кзе/тапі] п ком.
1) одержання готівкою; інкасація; 2) сума, одержана готівкою.
епсаивііс [еп'кз:8йк] 1. п енкаустика; малювання восковйми фарбами (з обпалюванням); 2. ад] обпалений (про кераміку тощо).
епсауе [ш'кеїу] у 1) ховати в погребі (льосі, підвалі); 2) перен. приховувати, ховати.
епсеіпіе [ат'ваепі] 1. п фр. 1) вагітна (жінка); 2) обгороджене місце; 3) огорожа; 4) військ, фортечна огорожа; 2. ад] вагітна (про жінку).
епсерЬаЙс [,епко'£ае1ік] ад] анат. що стосується головного мозку; моз-ковйй, церебральний.
епсерЬаІйіз [,епке&'1аій8] пмед. енцефаліт, запалення мозку.
епсерйаіосеїе [еп'кеЬІ08І:1] п мед. мозкова грйжа.
епсеркаїоіозу [,епкеЬ'іоІодзі] п наука про головнйй мозок.
епсерйаіоп [еп'кеЬІоп] п анат. головнйй мозок.
епсйаҐе [іп'уеіГ] у 1) гріти, зігрівати; 2) роздратовувати, сердити; розпалювати.
епсЬаіп [іп'уеіп] у 1) приковувати, заковувати; садовйти на ланцюг (цеп); 2) зчіплювати, з’єднувати.
епсЬаішпеїй [ш'Цеттапї] п 1) заковування (в ланцюги); приковування (ланцюгом); 2) скованість; прикова-ність; скутість; 3) ланцюг (подій).
епсЬаіг [шЧ/єо] у 1) посадити в крісло; 2) посадити на престол.
епсЬаппе! [ш'і/авпі] у спрямувати в русло (канал).
епсЬапі [іп'1/а:пІ] у 1) зачаровувати, чарувати, очаровувати; викликати захоплення; Ье ^а8 ~есі Ьу Ьег ЬеаШу він був зачарований Її красою; І ат —есі я в захопленні; я надзвичайно радий; 2) заворожувати; 3) наділяти чарівною сйлою.
епсЬапіесі [іп'Ца:пІісІ] ад] 1) зачарований, очарований; заворожений; заполонений; 2) чарівнйй, магічний.
епсЬапіег [ш'Ца:піа] п 1) чарівнйк, чаклун, характерник, чародій; 2) фокусник.
епсЬапііпз [іп'ї/а:пііг]] ад] 1) чарівнйй, чарівнйчий, чарівлйвий; 2) чаклунський, чарівнйцький.
епсЬапішепі [т'уа:пйпопї] п 1) зачарування, очарування; чарівність; 2) чаклунство, магія; чари.
епсйапігезз [ш'Ца:пйт8] п 1) чарів-нйця; чарівна жінка; 2) чаклунка, чародійка.
епсЬаг£е [шЧ/а:с1з] у 1) покладати; доручати, довіряти; 2) зобов’язувати.
епсЬазе [іп'1/еі8] у 1) відганяти, проганяти; 2) гнатися; переслідувати; 3) оправляти; вставляти в оправу (звич. ~ іп, ~ ^йй); ~сі іп £ОІсі у золотій оправі; 4) обрамовувати; 5) інкрустувати (чимсь — \уііЬ); 6) прикрашати різьбленням (гравіруванням); 7) дбай-лйво зберігати; 8) церк. класти в раку; 9) зачиняти; оточувати.
епсЬазег [т'уеі8о] п 1) гравер; різьбяр; 2) інкрустатор.
епсйігігііоп [,епкаю'псІіап] п довідник, короткий посібник.
епсЬізе! [іп'ЦігІ] у 1) чеканити, карбувати; висікати, вирізьблювати; 2) покривати насічкою.
епсЬогіа! [іп'коигюі] ад] властйвий певній країні; тубільний, місцевий.
епсіпсіиге [іп'8іі]куо] у оперізувати.
епсірЬег [ш'заіЬ] 1. п шифроване повідомлення, шифровка; 2. у 1) зашифровувати; писати шйфром; кодувати (цифрами); 2) сплітати в монограму (шифр) (літери).
епсігсіе |іп'8о:к1] у 1) оточувати; 2) охоплювати, обводити; оперізувати (чимсь — \¥ЙЬ); 3) обертатися (навколо); робйти коло; ійе Мооп ійе Еагій Місяць обертається навколо Землі.
епсігсіешепі [т'за.кітапі] п оточення.
епсігсііпв [іп'8о:кйт]] ад] оточуючий, охоплюючий; ~ Гогсе військ, сйли
епс
354
еші
оточення; ~ тапоеиуге обхідний маневр; маневр на оточення.
епсіазр [ш'к1а:8р] V обхоплювати, охоплювати; обіймати.
епсіауе ['епкіеіу] п фр. 1) анклав; територія, оточена чужими володіннями; 2) замкнута група; ргіуі1е§ед ~ привілейована група населення.
епсііїіс [ш'кіііік] 1. п лінгв. енклітика; 2. асі] лінгв. енклітичний.
епсіоізіег [іп'кіоізіо] V 1) заслати в монастир; 2) замурувати; сховати від людського ока.
епсіозе [ш'кіоих] V 1) оточувати; обгороджувати; замикати; обрамляти, облямовувати; 2) вкладати (в конверт тощо)’, додавати; І ~ ту Ьоок ЬєгєауііЬ при цьому додаю свою книжку; 3) обмежувати; закривати (проїзд тощо)’, 4) брати (в лапки); 5) вставляти (в раму)', 6) обгороджувати громадські землі.
епсІозеЛ [ш'кіоигсі] аф 1) закритий, замкнутий; обгороджений; 2) тех. у закритому виконанні.
епсіозег [іп'кіоито] п той, що обгороджує громадські землі.
епсіозіпв [ш'кіоихії]] 1. п 1) оточення; обгородження; 2) вставляння (в раму)’, 3) вкладання (в конверт)’, 4) обмеження, закриття (проїзду)', 2. аф 1) що оточує (обгороджує, облямовує, обрамляє); 2) обмежувальний; 3) вставний; 4) що вкладає (в конверт).
епсіозиге [іп'кіоизо] п 1) обгороджене місце; 2) огорожа, загорожа; 3) обгороджування; відгороджування; 4) вкладення (вміст конверта)', додаток; 5) контур угідь (на карті)', 6) обгородження громадських земель; 7) буд. тепляк (на зиму).
епсккиге-разйігшз [ш'кіоиза'ра:-зірпі]] п загінне пасіння.
епсІоіЬе [ш'кіоид) V одягати, обла-чати.
епсіоид [іп'кіаисі] V вкривати (затягувати) хмарами; затемнювати, затьмарювати.
епсо<іе [т'коисІ] V шифрувати; кодувати.
епсоШп [іп'коіїп] V класти в труну.
епсоШшпепі [іп'кзНптапї] п покладення в труну.
епсоїіаг [іп'коіо] у надівати нашийник (комір).
епсоїош* [іп'кліа] V надавати відтінку; (злегка) забарвлювати.
епсоїиге [,епко'1)ио] п поет, грива (коня).
епсошіа [еп'кошпр] рі від епсо-гпіит.
епсотіазі [еп'коитіаезі] п панегірист; надмірний хвалій.
епсотіазйс(аі) [еп,кошти 'зезіік(ді)] аф панегіричний, хвалебний.
епсотішп [еп'коштат] п (рі тж
епсотіа) панегірик, вихваляння, захоплена похвала.
епсотразз [т'клтроз] у 1) оточувати; обносити (стіною тощо)', іо ~ мій саге апсі аНепііоп оточувати піклуванням і увагою; 2) містити (в собі); торкатися (проблеми тощо) ', 3) обертатися (навколо чогось)', їздити (ходити) навколо; іо ~ Ше £ІоЬе об’їхати навколо світу; 4) перехитрити, обдурити; 5) мисл. робйти облаву.
епсоге [зд'ко:] фр. театр. 1. п 1) виклик на біс, вимога повторити; 2) виконання на біс; 2. у 1) кричати біс; викликати на біс; вимагати повторення; 2) виконувати на біс; 3. іпі біс!; повторити!
епсоипіег [іп'каипіо] 1. п 1) (несподівана) зустріч; 2) сутичка; зіткнення; 3) дуель; змагання; турнір; 4) спорт, зустріч; 5) любовне побачення; 6) манера поводження, поведінка; 7) військ.'. ~ айаск зустрічний наступ; 2. у 1) (несподівано) зустріти; 2) мати сутичку; стикатися; зустрітися (в бою тощо)', 3) наштовхуватися (на труднощі тощо)’, 4) спорт, провести зустріч (бій), зустрітися (з супротивником)', 5) заперечувати, оспорювати.
епсоипіегег [іп'каипіого] п сміливець, смільчак.
епсоигаве [іп'клпсіз] у 1) підбадьорювати; вселяти мужність (надію); надихати; 2) підтримувати, заохочувати; 3) підбурювати; потурати; підбивати (зробити щось).
епсоигавешепі [ш'клпсізтзпі] п 1) підбадьорювання; запалювання; натхнення; 2) заохочування; підтримка; 3) підбурювання, підбивання; потурання.
епсоига^ег [т'клпсІзо] п 1) натхненник; 2) прихильник; заступник; 3) під-б^фювач; 4) пособник.
епсоига&іп8 [т'клпсІзп]] аф 1) підбадьорливий, підбадьорюючий; що подає надію; 2) заохочувальний; іке ге-зикз аге поі ~ результати невтішні.
епсгаШе [т'кгеїсП] у поет, класти в колиску.
епсгішзоп [ш'кптгп] у 1) фарбувати у малиновий колір; 2) примусити почервоніти.
епсгоасЬ [ш'кгоиЦ] у 1) вторгатися, вдиратися (на чужу територію — оп, ироп); 2) захоплювати, загарбувати; 3) робйти замах, зазіхати; 4) втручатися (у справи)’, 5) виходити за межі (розумного).
епсгоасіїег [іп'кгоиЦо] п 1) загарбник; 2) зазіхач.
епсгоасЬтепі [т'кгоиутопі] п 1) вторгнення; 2) захоплення; загарбання; 3) замах; 4) вйхід за межі.
епсго^ті [т'кгаип] у коронувати.
епспізі [т'кгл8І] у 1) інкрустувати;
2) покриватися кіркою (іржею, наки
пом тощо); 3) утворювати кірку; відкладати тонкйй шар (чогось — ироп); 4) тверднути; перетворюватися на кірку.
епсшпЬег [ш'кдтЬо] у 1) утрудняти; перешкоджати; заважати; ставати на заваді; 2) захаращувати, завалювати; 3) обтяжувати боргами (ауіШ); 4) заплутати; загрузнути (в грязі тощо); ~есі е8Іаіе закладений маєток.
епсшпЬгапсе [іп'клтЬгопз] п 1) тягар; клопіт; 2) перешкода, завада; скрута; 3) утрйманець (про дітей); \¥ІіЬоШ ~(8) розм. бездітний; Шгее жарт, троє дітей; 4) юр. заставна; борг; зобов’язання; 5) обтяження.
епсшпЬгапсег [іп'клтЬгапза] п юр. заставоутрймувач; особа, що має законне право на частйну майна іншої особи.
епсші [ш'ко:1] у 1) завивати (волосся); 2) звивати, переплітати (нитки).
епсшіаіп [іп'когт] у 1) оточувати (закривати) занавіскою (шйрмою); 2) огортати таємнйцею; маскувати.
епсусііс(аі) [еп '8ік1ік(о1)] 1. п церк. енцйкліка; 2. аф 1) церк. окружнйй; 2) спільний, загальний, всебічний.
епсус!ор(а)е(1іа [еп'ваїкіои'ріїсір] п енциклопедія; енциклопедйчний слов-нйк; \¥а1кіп£ ~ ходяча енциклопедія, ерудйт.
епсус!ор(а)е<1іас(а1) [еп,8аік1ои'рі:-дюк(о1)] аф енциклопедйчний.
епсус!ор(а)е<1іа1 [еп, заїкіои 'рі :<ііа1] аф що належить до енциклопедії.
епсус!ор(а)е<ііс(а1) [еп,8аік1ои'рі:с1ік(9І)] аф енциклопедйчний; всеосяжний; багатобічний, багатосторонній.
епсус1ор(а)е(1і5ііі [еп, заїкіои 'рі :дігт] п 1) енциклопедйзм; всебічна освіченість; широка поінформованість; 2) (Е.) учення французьких енциклопедистів.
епсус1ор(а)е<1І8І [еп,8аікіои'рі:с1і8і] п 1) енциклопедйст; всебічно освічена людйна; 2) укладач енциклопедії; 3) ійе Епсус1ор(а)есіі8І8 французькі ен-циклопедйсти.
епсус1ор(а)е(1І2Є [еп, заїкіои 'рі:сІаіг] у 1) систематизувати (розташовувати) матеріал, як в енциклопедії; 2) змальовувати в енциклопедії.
епсузі [еп'818і] у мед. утворювати оболонку (капсулу).
епсузіаііоп [,еп8і8'1еі/п] п мед. утворення капсули, інкапсулювання.
епсузішепі [еп'зівітопі] п див. еп-су8іаІіоп.
еші [епд] 1. п 1) кінець; край; закінчення; остання (заключна) частйна; завершення; 2) смерть, кончйна; припйнення існування; 3) залишок; уламок; обрйвок; обрізок; 4) торець; 5) текст, кордна нйтка; 6) днйше; 7) спорт, половйна поля (майданчи
епд
355
ЄП(1
ка); фініш; 8) амер. аспект, бік, сторона; 9) частйна; відділ; а 8ЄІ1ІП£ ~ торговельний відділ; комерційний відділ підприємства; 10) мета, намір; іо $аіп опе’8 ~ досягти мети, домогтися свого; 11) результат, наслідок; Ьарру ~ щаслйвий кінець; щаслйве завершення; 4 ~ еіеуаііоп вйгляд збоку; ~ Гасе лобова (торцева) поверхня; ~ ваше спорт, ендшпіль; ~ 8ІГЄ88 лінгв. наголос на останньому складі; ~ іаЬІе прис-тавнйй столик; ~ Ііііе «кінець фільму» (напис)', аі іЬе ~ зрештою; врешті-решт; іп іке ~ в кінцевому підсумку; Іо іЬе ~ оГ ііте на віки вічні, повік; оп ~ сторч; дйбом; безперервно; іо Ье аіі оп ~ бути роздратованим; Іо ІЬе Ьіііег ~ до останньої краплі крові; іо Ье аі ІЬе ~ оГ опе’8 горе бути в безпорадному становищі; іо Ье аі опе’8 \уіі8’ ~ зовсім розгубитися; Іо Ьоісі (іо кеер) опе’8 ~ ир не здаватися, не занепадати духом; іо таке ЬоіЬ (і\уо) ~8 тееі зводити кінці з кінцями; іо риі ап ~ іо покласти край, припинити; 2. V 1) кінчати; закінчувати; 2) припиняти; іо ~ опе’8 ІіГе покінчити з собою; заподіяти собі смерть; 3) закінчуватися, завершуватися; іо ~ іп а сіга\¥ (іп а Ііе) спорт. закінчитися внічию; 4) померти; 5) закінчйти, завершйти; 6) убйти, добити; □ ~ оГТ, ~ ир закінчуватися, припинятися; 4 аіі’8 \ує11 ІЬаі ~8 >ує11 присл. усе добре, що добрий кінець має.
еші-аіі ['епсЬ:1] п розм. кінець усьому; останній удар; розв’язка.
епсіатазе [т'сігетісіз] у завдавати шкоди; шкодити (комусь); пошкоджувати (щось).
епгіата^етепі [т'сігетісізітюпі] п 1) заподіяння шкоди; 2) шкода, пошкодження.
епсіаііеег [іп'сІеіпсІзо] у 1) піддавати небезпеці; ставити під загрозу; погрожувати; 2) ризикувати; ітй на рйзик.
епбагіегіаі [епсіа:'Попої] ад] анат. внутріартеріальний.
епй-ЬиІЬ ['епсІЬлІЬ] п анат. закінчення чуттєвого нерва.
еші-сар ['епсІкаер] п тех. заглушка. епЛеаг [іп'сііо] у 1) вселяти любов; змусити покохати; ЬІ8 кіпсіпезз —есі кіт Ю аіі усі його любйли за його доброту; 2) заст. підвйщити ціни; 3) перебільшувати; 4) любйти, цінувати.
ешіеагіпз [іп'сІїопг) ] асі/ мйлий, любий, коханий; привабливий; що викликає любов.
ешіеаппепі [іп сіютопі] п 1) ласка; ніжність; симпатія; 2) прихйльність.
ешіеауог [іп'сієуо] амер. див. еп-деауоиг.
епйеауоиг [ш'сІєуз] 1. п енергійна спроба; намагання; старання; зусйлля; 2. у 1) докладати зусйль; старатися; намагатися; 2) прагнути; домагатися, добиватися.
епдед ['епдісІ] асі/ закінчений; що прийшов до кінця; що закінчйвся.
епгіеісііс [еп'сІаїкіїк] ад] 1) мед. симптоматйчний; 2) філос. доказовий.
ешіешіа! [еп'ді.тюі] див. епдетіс 2.
епгіетіс [еп'детік] 1. п 1) мед. ендемічне захворювання; 2) поголовне захоплення (чимсь); спалах (чогось); 2. ад/ 1) властйвий даній місцевості; 2) ендемічний, місцевий.
ешіетісаі [еп'сіетікзі] ад] ендемічний; місцевий.
епсіетісіїу [,епсЬ'ті8іІі] п ендеміч-ність, ендемічний характер.
ешіешівш [епсЬтітт] п біол. ендемізм; пошйрення вйду у вузькому ареалі.
ешіепіхеп [еп'детхоп] у 1) приймати до числа громадян; натуралізувати (іноземця); 2) надавати громадянські права; 3) акліматизувати (тварину, рослину); 4) запровадити в обіг; впроваджувати (слово тощо).
епдегшаїіс [,епсІа:'тгеІік] див. еп-сіегтіс.
ешіегтіс [еп'сЬітік] ад] мед. вну-трішкірянйй, інтракутанний.
епсІ-Гепсе ['епсКепз] п спорт, ли-цьовйй бортик.
ешІ-ваНіегег ['епсі'даедого] п збирач вовняних пачдсів.
ешііпз І'епсІїт]] 1. п 1) закінчення, кінець; завершення; 2) заключна частйна; Ьарру ~ щаслйвий кінець; 3) смерть, загйбель; 4) грам, флексія, закінчення; 2. ад] кінцевий, заключний.
еші-ііет ['епсґаііет] п готовий продукт.
епдіуе ['епсіїу] п бот. 1) ендйвій; 2) цикорій; ~ заіасі салат з лйстя ен-дйвію.
ешІ-ІеаГ |'епсІ1і:£] п (рі епсі-іеауез) друк, форзац; пустйй (чйстий) аркуш на початку (в кінці) кнйги.
ешііезз [епсіїїз] ад] 1) нескінченний, безконечний; безмежний; 2) рулонний (про папір); 3) незліченний; багаторазовий; ~ аііетрі8 численні спроби; ~ сЬаіп амер. повторний продаж облігацій державної скарбнйці для поповнення золотого запасу; ~ сЬаіп Ггаисі амер. багаторазове голосування однієї людйни на вйборах (шахрайство).
ЄШІІЄ88ІУ [ ЄПСІ118І1] аду нескінченно, безконечно, без кінця-краю.
ЄПСІІЄ88ПЄ88 [ ЄПСІ118П18] П НЄСКІНЧЄН-ність, безконечність; безмежність.
епШіпе І'епсІІаіп] п лицьова лінія (баскетбол).
еш11оп8 ['епсНод] аду 1) вздовж; прямо; у довжину; 2) сторч; вертикально.
епгітозі ['епдтои8і] ад] найдальший.
епдо- ['епсіои-] рге/ внугрі-, внутрішньо-.
епйосапііаі [, епсіои'ка: сію 1] ад]
анат. внутрісерцевий.
ешіосагсіііі^ [,епсіоика:'сІаіП8] пмед. ендокардйт.
епііосагсііит [, епсіои 'ка:сіют] п анат. внутрішня оболонка порожнйни серця, ендокард.
ешіосгіпе ['епсіоикгат] 1. п фізл. залоза внутрішньої секреції; 2. ад] ен-докрйнний; внутрісекретбрний;
£ІапсІ8 залози внутрішньої секреції.
ешіосгіїюіозу [,епсІоикгаГпоІ9сІзі] п мед. ендокринологія.
епЛоватоиз [еп'сіодатзз] ад] ендогамний.
ешіозату [еп'сіздзті] п ендогамія (звичай вступати в шлюб у межах свого племені).
ешіозеїіоив [еп'сІосІзіпзз] ад] 1) фізл. ендогенний; 2) геол. глибйнного походження (про породу).
епдотогрЬіс [,епсіои'то:£ік] ад] геол. ендоморфний.
епгіорЬазіа [, епсіоиТеїзіз] п псих. внутрішня мова.
епдорЬуіе [ 'епсіоиіаіі] п ендофіт (ро-слина-паразит).
ЄШІОГ8Є [іп'сІОГВ] У 1) фін. робйти передавальний напис; індосувати; 2) підпйсуватися, розпйсуватися (на звороті); 3) підтверджувати (правильність); схвалювати.
єпсіогбєсі [іп'сІо:8І] ад] 1) фін. індо-сбваний; з передавальним написом; 2) підпйсаний.
епгіогеетепі [іп'сІоівпюпі] п 1) фін. індосамент; передавальний напис (на чеку тощо); 2) підпис на звороті (документа); 3) підтвердження, схвалення; підтрймка.
ЄШІОГ8ЄГ [іп'сіо:89] п 1) прихйльник; 2) фін. індосант.
ЄШІО8П1ОП1ЄІЄГ [,ЄПСІ02'тОтіІ9] п фіз. прйлад для вимірювання осмотйчного тйску, ендосмбметр.
ешіозшозе ['епсІохтоиз] п біол., фіз. ендосмос.
ешіоБрепп ['епсІоизрз.т] п бот. ен-досперма.
епдоІЬеппіс [, епсіои '9а:тік] ад] те-плопоглинаючий, ендотермічний.
епсіои [іп'сІаи] у 1) забезпечувати постійним прибутком; призначати прибуток (утрймання); матеріально забезпечувати; робйти подарунок; жертвувати вклад (монастирю); 2) давати, надавати (права тощо); 3) обдаровувати; наділяти; а регзоп —есі ^ііЬ тапу Іа1епі8 людйна, наділена багатьма талантами; 4) юр. виділяти законну ча-стйну вдові (дружині).
еп(І05¥Є<1 [іп'сІаисІ] ад] 1) обдарований; талановйтий; 2) що має постійний прибуток від духівнйць (пожертв, дарчих вкладів).
ЄП(1
356
ЄП£
еіміо^ег [ш'сіаид] л жертводавець; особа, що призначила прибуток із своїх коштів.
епдоитпепі [ш'сіаитапї] л 1) пожертва; вклад; дар; 2) передача фонду; 3) обдаровання, талант; гпепіаі ~8 розумові здібності.
епй-рарег [’епдреіра] л друк, форзац, пустий (чистий) аркуш на початку (в кінці) книги.
епд-ріаіе [’епсіріеіі] л анат. закінчення рухового нерва.
епй-ріау ['епсіріеі] л тех. осьовйй люфт.
еші-рге$$иге ['епд,рге/а] л тех. опорний тиск.
еші-ргоЛисі [’епсі'ргосккі] л 1) готовий продукт; 2) хім., фіз. кінцевий продукт; 3) кінцевий вйсновок (результат).
еші-гіїуте ['епсігаїт] л кінцева рйма.
еп<1-$Ьееі [ 'епсі/іїї] див. епсі-ІеаГ.
ешІ-$іорре<1 ['епдзіорі] ад] що є закінченим смисловйм відрізком.
ешіие [т'сЦи:] V 1) наділяти; обдаровувати; надавати; іо ~ \уііЬ сіііхепзЬір надавати громадянство (комусь); 2) надівати, одягатися (у щось).
еікіипзеоп [ш'сілпсізап] л ув’язнювати.
еімі-ир ['ешГлр] ад]розм. кирпатий.
ешіигаЬІе [т'фиогзЬІ] ад] 1) стер-пний; прийнятний; 2) міцнйй; стій-кйй.
епдигапсе [ш'сііиогапз] л 1) витривалість; терплячість; стійкість; довготерпіння; іі із разі (Ьеуоікі) ~ це нестерпно; 2) міцність; довговічність; 3) зносостійкість; 4) випробування; знегоди; 5) мор. дальність плавання; 6) ав. тривалість польоту.
епдигапі [іп'сЦиагопі] ад] витривалий; терплячий.
ешіїїге [іп'фио] у 1) витримати, вй-терпіти; знестй; 2) терпіти; переносити; 3) ставитися терпляче; 4) виживати, не гйнути, стійко триматися; 5) продовжуватися, тривати; 6) дозволяти, припускати.
еп<1игіп£ [іп'фиогп]] ад] 1) міцнйй; стійкйй; ~ реасе міцнйй мир; 2) витривалий; сталий, тривкйй; 3) живучий; безсмертний, невмирущий.
еші-уіе^ ['епсЬди:] л вид збоку; вид з кінця.
ешКуауз ['епсЬл/еіх] аду 1) кінцем (краєм) уперед (угору); 2) лицем до глядача; 3) сторч; прямо; прямовйсно; 4) уздовж.
еш№і$е ['епсЬуаїх] див. епсі^ауз.
еші-мгооі ['епс№и1] л текст, вовняні пачоси.
Епдутіоп [еп'сіїтіап] л міф. Енди-міон; перен. чудовий юнак; молодйй красень.
еші-гопе ['епсГгоип] л спорт, зона захисту.
Епеа$ ['ігпіаез] пч. ім'я Еніас, Інеас, Еней.
Епеісі ['і:ппд] л Енеїда.
епета ['етта] л мед. клізма.
епета-$угш£е ['етто'аіпшіз] л спринцівка для клізми.
епету [’етті] 1. л 1) ворог; недруг; протйвник; 2) військ, супротйв-ник, непрйятель; 3) (іЬе Е.) диявол, сатана; 4) жарт, час; ікж £ОЄ8 іЬе ~? котра годйна?; 5) шкіднйк (про комах тощо); іЬе вгеаі (Іазі) ~ смерть; 2. ад] 1) військ, ворожий; що належить до протйвника; ~ сатр ворожий табір; ~ зЬірз ворожі кораблі; 2) по-ворбжо-му настроєний, недружелюбний.
епету-ЬеШ ['еттіЬеІсІ] ад] військ. зайнятий противником.
еперідегшіс [ш, ері'до:тік] ад] мед. що втирається в шкіру (про ліки).
епегзеііс(аі) [,епо'сІзеіік(»1)] ад] 1) енергійний; дужий; актйвний; 2) сильнодіючий; 3) енергетйчний.
епег£еііс8 [,епо'(ізеіік8] л рі (вжив, як 5Іп%) енергетика.
епег£Ісо [і'по:сІзікои] аду муз. енергійно, рішуче, з сйлою.
епегдіге [’еподзаіг] у 1) збуджувати (пробуджувати) енергію; спонукати до дії; 2) проявляти енергію; 3) тех. жи-вйти енергією; 4) ел. ставити під напругу.
епег£шпеп [,епо:'діи:теп] л 1) біснуватий; 2) фанатик; маніяк; одержй-мий.
епег§у ['епосІзі] л 1) енергія; сйла; 2) рі зусйлля; актйвність, діяльність; іо арріу (іо сієуоіє) опе’8 епег£Іе8 докласти зусйль; 3) потужність.
епегуаіе І [і'поіуіі] ад] 1) слабйй, розслаблений; 2) безвільний; 3) бот. без жилкування (про листок); 4) зоол. без нервів.
епегуаіе II ['єпз:уєіі] у 1) знесй-лювати, розслабляти, підривати сйли; розладнувати нерви; 2) позбавляти мужності (волі); морально розкладати; 3) підрізати жйжкй (коня).
епегуаііоп [,епа:'уеі/п] л 1) слабість, розслабленість; 2) мед. розслаблення, знйження нервової енергії; знесилення.
епГапі [а:і]'£а:і]] л фр. дитйна; ~ іеггіЬІе [іе'пЬІ] нестерпна дитйна; людйна, що ставить інших у незр^не становище нескромними запитаннями.
епГееЬІе [ш'й:Ь1] у ослабляти, зне-сйлювати; ~сі Ьу а$е постарілий, одряхлілий.
епГееЬІешепі [іп'ГкЬІтопі] л ослаблення, знесйлення; розслабленість.
епГеоії [іп'Геі] у 1) іст. дарувати маєток; 2) перен. віддавати у повне володіння; іо ~ опезеІГ іо 8ГпЬ. віддатися під чиюсь владу.
епҐеііег [іпТеіо] у 1) заковувати (у
кайдани); надівати окови (кайдани); сковувати; 2) перен. поневолювати.
єпГєуєг [іп'£І:уо] у 1) викликати пропасницю; кйдати в жар; 2) розгні-вйти; розлютити.
епЛІаде [,епй'1еісІ] 1. л 1) анфілада; 2) пряма алея, обсаджена деревами; ~ Гіге військ, повздовжній (анфіладний) вогонь; 2. у військ, обстрілювати повздовжнім вогнем.
епйге [тТаїз] у запалйти (тж перен.).
епЛезЬ [ш'Яе/] у 1) дати плотську оболонку; 2) перен. втілити; 3) дати обрости м’ясом.
епЛютег [іп'Яаио] у покривати квітами; ~есі Гіе1сі8 квітучі поля.
епГоШ [іпТоиІд] у 1) загортати, закутувати; 2) перен. обкутувати, охоплювати; 3) обіймати, охоплювати; 4) утворювати зборки; 5) заганяти в загороду (загін).
епГогсе [ш'£з:$] у 1) примушувати, вимушувати; натйскувати; 2) нав’язувати; 3) підкріпляти; посйлювати; під-сйлювати; 4) проводити в життя; забезпечувати додержання (виконання); 5) юр. стягати; виконувати; забезпечувати санкцією; 6) піддавати тйску, тиснути.
епГогсеаЬІе [т'ІзгзоЬІ] ад] 1) здій-снймий (про план тощо); 2) юр. забезпечений правовою санкцією; що має позовну сйлу.
епГогсетепі [т'ЬгвтапІ] л 1) тиск; прймус; силування; 2) здійснення (закону); нагляд за втіленням у життя; 3) зміцнення; підкріплення; 4) юр. примусове стягнення (платежів); <• Іа\¥ ~ аиійогіііез адміністративні власті (поліція, прокуратура); гоасі-8аГеіу ~ оГ-ЙСЄГ8 автодорожня поліція; ~ теазигез примусові заходи.
епГогсіЬІе [т'Ь:$іЬ1] див. епГогсе-аЬІе.
епГгате [іп'їгеїт] у вставляти в рамку; обрамовувати.
епГгапсЬізе [ш'їггепЦаїг] у 1) надавати політйчні права (вйборче право); 2) відпускати на волю; звільняти; визволяти; 3) приймати в громадянство, натуралізувати; 4) вводити в ужйток (слово тощо); надавати права громадянства (ідеї тощо).
еп£гапсЬі$епіепі [іп'&аепфгпюпі] п 1) надання громадянських (політйч-них, вйборчих) прав; 2) звільнення, вйзволення; 3) надання самоврядування (місту); 4) прийняття у громадянство.
епГгепху [т'бгепгі] у розлютовувати, розлючувати.
епдаве [ш'деісіз] у 1) наймати; 2) замовляти (кімнату в готелі); іке зеаі із ~сі це місце зайняте; 3) займатися (іп, оп, \уііЬ); іо ~ іп іеаскіп£ займатися викладанням, викладати;
еіщ
357
епв
4) бути зайнятим; зау І ат скажіть, що я зайнятий; 5) привертати, займати; іо ~ зтЬ.’з аііепііоп привернути чиюсь увагу; 6) обручитися, заручитися; іо Ье -сі бути зарученим; 7) зобов’язуватися; Ье -сі ЬітзеІГ іо сіо іі він зобов’язався зробйти це; 8) разз. запросити, ангажувати; 9) спонукати, переконувати, схиляти; 10) уплутувати; заплутувати; 11) заставляти, віддавати в заставу; 12) вступати в бій, зав’язувати бій; відкривати вогонь; 13) тех. вмикати, з’єднувати; □ іо -Гог ручатися, гарантувати.
елодей [іп'деісізсі] аф 1) заручений, засватаний; 2) зайнятий; тел. «зайнято»; 3) зацікавлений; 4) якйй займає певну позйцію (у боротьбі)} ~ аиіЬогз ідейні письменники.
еп£а£етепІ [іп'деісізтопі] п 1) заняття; діло, справа; робота; 2) (прйй-няте) запрошення; (призначена) зустріч; побачення; домовленість (про зустріч); 3) рі зобов’язання; 4) юр. формальне зобов’язання, угода; іпіег-паїіопаї - міжнародне зобов’язання; 5) заручини; 6) обов’язок; 7) військ. сутичка, бій; 8) тех. зачеплення; зчеплення; зчіпнйй механізм; 4 - гіп^ обручка нареченої.
еподег [іп'деісізз] п 1) особа, що бере на себе зобов’язання; 2) поручй-тель; 3) наймач.
епда£Іп£ [іп'декізії]] асі] 1) привабливий, принадний; чарівнйй; приємний; 2) тех. що зачіпляє(ться).
еп£аг1ап(і [іп'да:1опд] у прикрашати гірляндами.
еподігіпіуІЬ [т'дае8Ігіті0] п черевомовець.
еп£ет [т'сізет] у прикрашати коштовними каменями.
евдешіег [ш'сізепсіо] у 1) породжувати; збуджувати; викликати; іо - тіз-ипсіегзіапсііпв породжувати непорозуміння; 2) народжувати; давати життя; 3) народжуватися; з’являтися на світ.
еп£ІІ(І [ш'діісі] у 1) золотйти; позолотити; 2) перен. прикрашати; осявати.
епзіпе ['епдзт] 1. п 1) машйна; мотор, двигун; 2) паровоз, локомотйв; 3) знаряддя, інструмент; механізм; засіб; - оіі машйнне мастйло; 2. у 1) обладнувати машйнами; 2) установлювати машйну (мотор).
еп£Іпе-сгел¥ ['епсізткги:] п паровозна бригада.
епвіпе-сігіуег ['епдзт.сігаїуо] п зал. машиніст.
ЄП&ІПЄЄГ [,ЄП(І31'П19] 1. п 1) інженер; конструктор; 2) інженер-механік; 3) амер. машиніст; 4) військ, сапер; 5) ріінженерні частйни; 6) підривнйк; 2. у 1) споруджувати; створювати; проектувати; 2) працювати інженером (техніком); 3) підстроювати; організо
вувати; затівати; придумувати; винаходити.
ЄП£ІІ1ЄЄГІП£ Ьепсізі'піагії]] 1. п 1) інженерна майстерність, техніка; 2) машинобудування; 3) розм. махінації, інтрйги; підступи; еіесііоп - фальсифікація вйборів; 2. асі] 1) приклад -нйй (про науку)} 2) технічний; - ІіЬгагу технічна бібліотека; - сіоіЬ тканйна для спецодягу.
еп£Іпеег8Ііір [,епсізі'пі9/ір] п фах (посада) інженера (техніка).
еп£Іпе-Ьои$е ['епсІзтЬаиз] п зал. паровозне депо.
еп^іпетап ['епйзіптоп] п зал. (рі еп^іпетеп [-топ]) машиніст; механік.
еп^іпе-ріапі ['епсізіпріаті] зал. п 1) паровозобудівнйй завод; 2) машйн-на установка; 3) машинобудівнйй завод.
еп^те-гоот ['епсізтгит] п машйн-ний відділ.
еп^іпегу ['епдзтоп] п 1) збірн. ма-шйни; механічне обладнання (устаткування); 2) воєнна техніка; 3) підступи, махінації.
еп£іпе-5¥огк$ ['епсІзітуогкз] п машинобудівнйй завод.
еп£Іпои$ [ш'сізітаз] асі] 1) хитрий, хитромудрий; 2) винахідливий; вигадливий; спритний.
еп&іг(1 [щ'до:сІ] у (разі ір.р. еп^ігдед, еп^іП) оперізувати, оточувати.
еп^ігдіе [іп'до:сІ1] див. еп^ігд. еп£Ігі [ш'до:1] разі і р.р. від еп^ігд. еп£Іасіа! [іп'діеізрі] асі] геол. льодовиковий.
еп&1а(І(Іеіі [ш'дігесіп] у обрадувати, потішити.
Еп£Іап(І ['іддіапсі] л ,1) геогр. н. Англія; 2) поет, король Англії.
Еп&1ашІег [ 'її]діопсіо] п рідк. англієць.
Еп£іі$Ь ['її]дії/] 1. п 1) (іЬе ~) збірн. англійці; 2) англійська мова; Моделі ~ сучасна англійська мова; Зіапдагд ~ літературна англійська мова; ВВС ~ мова дйкторів Бі-Бі-Сі; Іо 8реак ~ (уміти) розмовляти по-англійському; Іо 8реак іп ~ виступати англійською мовою; ЬІ8 ~ І8 роог він погано розмовляє по-англійському; 3) англійське слово, англійський еквівалент; ^Ьаі’8 ~ Гог «кнйга»? як по-англійському «кнйга»?; 4) перен. усім зрозуміла мова; іп ріаіп ~ просто кажучи; 5) друк, мітель; Оїд ~ готйчний шрифт; 2. аф 1) англійський; ~ ІеасЬег учйтель англійської мови; ~ 8сЬо1аг учений-англіст; 2) іст. англосаксонський; 4 ~ дізеазе англійська хвороба, рахіт; ~ Іаигеї бот. ла-вровйшня; ~ роипд англійський фунт (грошова одиниця)} ~ 8раггоіу орн. домовий горобець; 3. у 1) перекладати на англійську мову; 2) англізувати; улаштовувати за англійським зразком.
Еп£іізЬ СЬаішеІ [ 'іддії/'і/аепі] п геогр. н. Ла-Манш.
Еп£ІкЬІ5т ['іддіфгт] п 1) англійська рйса; англійський звйчай; 2) ідіома, вжйвана в Англії; 3) англоманія, прихильність до усього англійського.
Еп£ІІ8Іі1у ['іддії/іі] асіу в англійській манері; як англійці; по-англійському.
Еп£Іі$Ьтап [’іддії/тзп] п (рі £п&-ІізЬтеп [-топ]) англієць.
Еп£ІІ8Іігу ['іддії/п] п 1) англійське громадянство; англійська національність; рте8еп1теп1 оГ ~ юр. доказ, що дана особа є англійцем; 2) збірн. англійці; 3) іст. англійська меншість (в Ірландії); 4) англійський квартал.
Еіі£Іі$1Л¥Оіпап ['іі]д1і/,\уит9п] п (рі Еп§1І8Ьі¥отеп [-,\¥ітт]) англійка.
еп&1оЬе [т'дІоиЬ] у 1) надавати сферичної фдрми; 2) біол. поглинати; 3) перен. обволікати; 4) поміщати в кулю.
еп£кют [т'діигт] у затьмарювати; затемнювати.
еп§1иІ [іп'ділі] у 1) жадібно ковтати; проковтувати; поглинати, пожирати; 2) нагодовувати, насищати; пересичувати.
еп^оідеп [ш'доиїдоп] у поет, золотити, позолотити.
епдоге ['іп'до:] у залити кров’ю; замазати кров’ю.
еп£ОГ£е [іп'до:с!з] у 1) жадібно і багато їсти; 2) перен. поглинати; ковтати; глитати; 3) об’їдатися, обжиратися; жерти, пожирати; 4) мед. наливатися кров’ю (про орган).
еп£ОГ£етеііі [т'до:дзтопІ] п 1) обжерливість; ненажерливість; 2) мед. застій; гіперемія; 3) прилив крові; 4) люк, засипний отвір.
епвогвег [ш'доідзз] п ненажера, обжера.
епзгаІЇ [ш'дга:й] у 1) бот. робйти щеплення (на — ироп, іпіо); 2) прищеплювати; впроваджувати; Іо ~ ап ідеа оп 8тЬ.’8 тіпд навівати комусь думку.
еп^гаГітепІ [іп'дгагйтопі] п 1) бот. щеплення; 2) живець, чубук; черешок; 3) мед. щеплення; 4) ком. додатковий випуск акцій.
епзгаіі [ш'дгеїі] у 1) надавати фдрми зубців; порізати зубцями; прикрашати зубцями; 2) робйти хвилястим (край).
еп^гаіішепі [т'дгеїітопі] п насічка, зарубка.
еп£гаіп [т'дгет] у 1) впроваджувати; перен. укорінювати; прищеплювати (звички тощо)} 2) фарбувати кошеніллю (тривкою фарбою); просочувати (фарбою)} 3) текст, фарбувати пряжу.
еподіпесі [іп'дгетд] аф 1) укорінений; усталений; 2) несосвітенний; закоренілий, запеклий; непоправний (тж іп^гаіпед).
ЄП£
358
епп
еп£га$р [іп'дгагзр] V обіймати, охоплювати.
еіщгауе [іп'дгеїу] у 1) гравірувати; карбувати; різьбити (по дереву тощо)', -сі соорегріаіе гравюра на міді; 2) друк. виготовляти кліше; 3) фіксувати, відбивати, закарбовувати (у пам'яті — оп, ироп); Іо Ье оп зтЬ.’з тетогу зберегтися у чиїйсь пам’яті.
епвгауег [іп'дгеїуо] п 1) гравер; різьбяр; 2) гравірувальний інструмент.
еп£га¥т£ [ш'дгеїуп]] п 1) гравірування; 2) гравюра; естамп, відбиток з гравюри; 3) вирізаний (вирізьблений) напис; вирізане (вирізьблене) зображення; 4) глибоке враження; 5) друк. кліше.
еп£гозз [ш'дгоиз] у 1) оволодівати (увагою тощо); поглинати, забирати (час, увагу); 2) рам. іо Ье -есі іп (Ьу) зтіЬ. бути захопленим (зайнятим) чимсь, бути заглибленим у щось; 3) писати крупним почерком; переписувати начисто; 4) амер. складати остаточний проект (закону тощо); 5) збільшувати (ся), розшйрювати(ся); 6) товстіти; 7) скуповувати, зосереджувати у своїх руках (товар); монополізувати; 8) с.г. нагулювати (вагу); 9) відгодовувати (тварин).
еп£го$$ег [ш'дгоиза] п 1) переписувач (документів тощо); 2) іст. оптовий скупник (товарів); монополіст.
еп£го$$т£ [іп'дгоизп]] ад] поглинаючий (увагу тощо); захоплюючий, захватний.
еп£го$$тепі [т'дгоизтопі] п 1) зосередженість; зайнятість (чимсь); 2) переписування начисто (крупним почерком); 3) амер. складання остаточного проекту резолюції (закону) перед голосуванням у конгресі; 4) скуповування (товарів); монополізація.
еп£и1ґ [іп'дліі] у 1) поглинати; затягати (про вир); 2) завалювати; засипати.
епЬак) [ш'ЬеіІои] у оточувати німбом (ореолом) (тж перен.).
епЬапсе [ш'Ьа:п$] у 1) збільшувати (небезпеку тощо); посилювати (вину); 2) підвищувати (ціну тощо); 3) зростати, збільшуватися.
епЬагшошс(аІ) [,епЬа:'тошк(а1)] аф муз. енгармонійний.
епЬагтопісз [,епЬа:'тзткз] п рі (вжив, як 5Іп$) муз. енгармонізм.
епЬеагіеп [т'йа:іп] у підбадьорювати, надавати мужності; надихати.
епЬеауеп [ш'Ьєуп] у рел. підносити до неба.
епЬші£еге(1 [іп'йліздосі] ад] голодний, зголоднілий.
епЬусІгоиз [еп'ЬаісІгоз] аф що містить у собі воду, водянйстий.
ЕпШ ['і:пкІ] п ж. ім'я їнід, Еніда.
епі£ша [і'підто] п 1) загадка; ап$\¥ег іо ап ~ відгадка, розгадка; 2) загадкове явище; загадкова людйна.
епіета<іс(аІ) [,епід'тгеіік(о1)] аф загадковий; таємнйчий; покрйтий та-ємнйцею.
епі£шаііса11у [.епід'тгеіікзіі] ж/у загадково; іо зреак - говорйти загадками.
епцрпаііхе [і'підтоіаіг] у 1) складати загадки; 2) говорйти загадками; 3) робйти загадковим.
Епізеі [лепі'веї] див. Уепізеі.
епІ8Іе [і'паїї] у 1) перетворювати на острів, оточувати водою; 2) розміщувати (розташовувати) на острові; 3) перен. відокремлювати, ізолювати.
еіцаіі [іп'сізеїі] у ув’язнювати; кй-дати за ґрати.
еп)оіп [іп'сІзоіп] у 1) припйсувати; наказувати; зобов’язувати; 2) веліти, повелівати; 3) юр. забороняти; накладати заборону.
еп)оу [т'сІзої] у 1) діставати задоволення; насолоджуватися (чимсь); іо - тизіс любйти музику; сіісі уои ~ уоиг Ьоіісіау? чи ви гарно провелй відпустку?; сіісі уои ~ іЬе їїіт? чи сподобався вам кінофільм?; іо - опезеІГдобре про-вестй час; розважатися, весел йтися; 2) користуватися; мати, володіти; іо -гі^Ьіз мати права; іо - ^оосі ЬеаІіЬ мати добре здоров’я; іо - а ^оосІ гериіаііоп користуватися доброю славою.
епіоуаЬІе [іп'сІззіоЬІ] аф приємний; що дає насолоду (задоволення); утішний.
еціоушепі [іп'сІзоїтзпі] п 1) задоволення, радість, насолода; утіха, приємність; 2) володіння, користування (чимсь — оГ); використання (чогось).
епкішіїе [іп'кшсП] у 1) запалювати, підпалювати; 2) розпалювати (війну тощо); 3) запалюватися, займатися; спалахувати.
епіасе [ш'іеіз] у 1) обвивати, обплітати; 2) оточувати; охоплювати; 3) плутати, заплутувати (нитки тощо).
епіагде [ш'іа.сіз] у 1) збільшуватися); розшйрювати(ся); розростатися; іо ~ ро>уег8 розшйрити повноваження (уряду); 2) докладно говорйти, просторікати (про — ироп); І зЬаІІ ~ ироп іЬе роіпі я хочу докладніше спи-нйтися на цьому питанні; 3) амер. заст. звільняти (з-під варти); 4) фот. збільшувати (знімок).
епіагдеіі [ш'1а:сІзсІ] аф 1) збільшений; розшйрений; ~ есііііоп доповнене видання; 2) звільнений.
епіагзешепі [ш'іагсізтзпі] п 1) роз-шйрення; збільшення; 2) прибудова; 3) розвиток; зростання; 4) звільнення із в’язнйці; вйзволення від рабства; 5) фот. збільшення (знімка).
епіагзег [іп'іагсІзз] п фот. збільшувач.
епіеа^ие [т'1і:д] у об’єднувати в союз (у спілку).
епіеауешепі [іп'іеугпопі] п викрадення (людини).
епІізЬі [іп'їаіі] у 1) освітлювати; 2) перен. проливати (кйдати) світло.
епІізЬіеп [ш'іаііп] у 1) просвіщати; освічувати; іо ~ іЬе та88Є8 нестй освіту в маси; 2) інформувати, повідомляти; доводити до відома; 3) поет, висвітлювати; освітлювати; осявати.
еп1І£Ьіепе(1 [іп'ІаіГпсі] аф 1) освічений, просвічений; 2) поінформований, обізнаний; іЬогои^ЬІу ~ оп іЬе 8иЬ)есі добре обізнаний у цьому питанні.
еп1І£Ьіепег [т'ІаіГпо] п 1) просвітник, просвітйтель; 2) інформатор; джерело інформації.
епІізМешпепі [іп'їаііптопї] п 1) освіта; просвіта; освіченість; 2) (Е.) філософія просвітйтелів (XVIII століття); іЬе а^е оГ Е. доба просвітництва; 3) поінформованість, обізнаність.
епііпк [т'1іг|к] у зв’язувати, з’єднувати, сполучати, зчіпляти.
ЄПІІ8І [1ПІ18І] У 1) (добровільно) вступати на військову службу; 2) вербувати, набирати; зараховувати на військову службу; 3) вступати (в члени); 4) зараховувати (в організацію тощо); 5) заручйтися (підтримкою); завербувати.
епіівіесі [іп'їізіісі] аф амер. військ. військовослужбовець строкової служби; ~ згасіе амер. молодший командний склад; ~ тап солдат; військовослужбовець рядового (сержантського) складу; ~ теп рядові.
епіізіее [,еп1і8'іі:] п амер. військ. військовослужбовець.
епІІБітепі [іп'їізітопі] п 1) військ. добровільний вступ на військову службу; 2) зарахування на військову службу; 3) строк служби добровольця (за контрактом); 4) зарахування, вступ (до організації).
єпііуєп [ш'іаіуп] у 1) пожвавлювати; 2) підбадьорювати; весел йти, надихати; 3) різноманітити; робйти цікавішим (веселішим).
епіоск [іп'їок] V замикати, зачиняти, тримати під замком.
ешпе$Ь [іп'гпеЛ у 1) обплутувати, заплутувати; ловйти в сіті; 2) тех. зчіпляти.
ешпезЬтепі [ш'те/пюпі] п заплутаність; скрутне становище.
ешпйу ['ешпііі] п 1) ворожнеча; 2) ворожість; непрйязнь; злість; недо-брозйчлйвість.
ешпо88 [іп'то8] V обростати (поростати) мохом.
еішеазоп ['епіодоп] п мат. дев’ятикутник.
ешіеа&опа1 [,еш'гедопо1] аф мат. дев’ятикутний.
еіт
359
еп$
еппеаЬедгоп ['епю'Ьйдгзп] п дев’ятигранник.
еппеазуіІаЬІе ['ето'зіІоЬІ] ад/ грам. дев’ятискладовий.
Еппіз [’етз] п ж. ім'я Вніс.
ешіоЬІе [і'поиЬІ] V 1) облагороджувати; 2) робйти дворянином; надавати дворянського титулу; 3) прославляти.
еппоЬІетепі [і'поиЬІтапї] п 1) облагороджування; 2) надання дворянського титулу.
ешіиі [а.'туі:] п фр. нудьга, нудота; туга; апатія.
ешшіегі [а:'п\уі:д] асі/ нудьгуючий; іо Ье ~ нудьгувати; іЬеу аге ~ їм набридло.
ЕпосЬ ['ііпок] п ч. ім'я 1) Інок, Інек; 2) бібл. Єнох.
епорігошапсу [і'поріготзепзі] п ворожіння на дзеркалі.
епогдетіс [,то:'дзетк] аф мед. властивий організмові.
епогтіїу [Ґпо:ті1і] п 1) жахливість, страхітливість; 2) мерзотність, мерзенність; 3) жахлйвий злочин.
епоппоіі5 [і'по: таз] аф 1) величезний; здоровенний; 2) жахлйвий, стра-хітлйвий.
епоппоизіу [ґпогтазії] аду надзвичайно; вкрай; дуже.
епогтоизпезз [і'по:тазпіз] п величезність, величезний розмах.
Епо$ [г.поз] п ч. ім'я 1) Інос; 2) бібл. Єнос.
Епо$Ь ['і:по[] п ч. ім'я їнош.
епои&Ь [Гплі] 1. п достатня кількість; ~ оГ еуегуіЬіп£ усього вдосталь; ~ апд іо зраге більш ніж достатньо; І Ьауе Ьасі ~ оГ Ьіт він мені набрйд; 2. ^достатній; 3. адудоволі, досить; певною мірою; 1оп& ~ досить довго.
епошісе [і:'паип8] у 1) висловлювати, виражати; вимовляти; заявляти, викладати; 2) виголошувати; оголошувати.
епоипсетепі [іґпаипзтапі] п 1) висловлювання; вимовляння; спосіб висловлювання; 2) оголошення; виголошування.
епріапе [іп'ріет] у сідати (вантажитися) на літак.
епргіпі ['епрппі] п збільшена фотографія.
епдиіге [іп'кдуаіа] див. іпдиіге.
еподе [іп'геїдз] у 1) розлютовувати, роздратовувати; дратувати; 2) скаженіти, шаленіти; нуртувати.
еподед [ш'геїдзд] аф 1) розлючений, розлютований (чимсь — аі, Ьу, \уііЬ); 2) оскаженілий; божевільний, збожеволілий.
еподеШу [іп'геїсІзсПі] аду скажено; люто.
еподетепі [іп'геїдзтапі] п лють; скаженість, шаленість; нестрймний гнів.
епгапк [іп'гавт)к] у 1) розташовува
ти рядами; 2) військ, шикувати в шеренги.
епгарі [т'гаері] аф 1) захоплений; заглйблений; зосереджений; 2) в захваті (захопленні).
епгаріиге [ш'гаерір] у 1) захоплювати; викликати захоплення; 2) доводити до екстазу (захвату); надихати.
епгауізЬ [іп'гавуї/] див. епгаріиге.
епгауізЬтепІ [т'гаеуі/тапї] п захоплений стан; екстаз; захват.
еподипепі [ш 'гедзітопі] у 1) військ. формувати полк; 2) дисциплінувати; регламентувати.
еподізіег [іп'гедзізіо] у 1) заносити до спйску (до акта, протоколу); реєструвати; 2) оформляти як закон; втілювати в законі; 3) закарбовувати (в пам'яті тощо); запам’ятовувати.
епгісЬ [іп'пі/] у 1) збагачувати; робйти багатим; 2) розширювати, підвищувати (знання); поповнювати; 3) поліпшувати, удобрювати (землю); 4) прикрашати; оздоблювати.
епгісЬед [іп'пі/і] аф 1) збагачений; поліпшений; 2) вітамінізований.
епгісЬтепІ [т'пі/топі] п 1) збагачення; поповнення; 2) прикрашання, оздоблення; 3) удобрення (землі); 4) підвйщення пожйвності (продуктів); вітамінізація.
Єпгісо [еп'гі:кои] п ч. ім'я Енріко.
епгі(І£Є(і [іп'пдзд] аф поборознений; порйтий.
епгіпд [ш'гіі]] у поет, оточувати, охоплювати кільцем; обвивати.
ешіреп [ш'гаїрп] у дозрівати, достигати, визрівати.
епгоЬе [іп'гоиЬ] у 1) одягати; убирати; 2) глазурувати (цукерки тощо).
епгоскшепі [іп'гоктапі] п кам’янйй осип.
епгоіі [т'гоиі] у 1) вносити (заносити) до спйску; реєструвати; 2) за-пйсувати(ся) (в члени товариства тощо); вербувати; 3) військ, зараховувати (до армії); 4) вступати на військову службу; 5) згортати; загортати, обгортати; 6) амер. перепйсувати крупним круглим почерком; 7) складати остаточний проект закону для подання на затвердження президента; ~ед Ьііі амер. закон, прййнятий конгресом і в остаточній редакції поданий на підпис президента.
епгоїтепі [т'гоиїтапі] п 1) внесення до спйску (реєстру); реєстрація; 2) акт реєстрації, запис (у книзі); 3) прийняття в члени, запис (до організації); 4) вербування; 5) військ, зарахування (вступ) на військову службу; 6) амер. реєстрація прихйльників партії для участі у первйнних вйборах.
епгооі [ш'гигі] у звич. р.р. 1) укорінювати, пускати коріння; 2) перен. впроваджувати; 3) переплітати; заплутувати.
епгоизЬ [іп'глі] у робйти бурхлй-вим, хвилювати (море); здіймати (хвилі).
еп гоиіе [а:п'ги:1] аду фр. по дорозі, в дорозі.
епз [епг] п (р/епііа) філос. 1) буття; 2) суть, сутність.
еп$ап£иіпе [іп'зжддхуіп] у поет, за-лйти кров’ю; закривавити.
епзапзиіпед [іп'заг'ддхуіпд] аф закривавлений; кривавий.
епвсЬедиІе [іп'/есЦи:1] у вносити до спйску (опису).
епвсопсе [іп'зкзпз] у 1) сховатися; улаштуватися зручно (вйгідно); 2) військ. засісти.
еп5еа! [іп'зі:1] у 1) ставити печатку; 2) перен. зафіксувати; засвідчити.
епзеаг [іп'зіа] у поет, вйсушити.
епзешЬІе [а:п'$а:тЬ1] п фр. 1) єдй-не ціле; 2) узгодженість; 3) загальне враження; 4) костюм; туалет; 5) гарнітур (меблів); 6) ансамбль (музичний, архітектурний); 7) мат. множина.
епзериїсЬге [ш'зероіка] у поет, класти в гробнйцю; хоронйти.
еп5Ьіе1(1 [ш'/ііід] 1. ад] прихований, схований; затаєний; 2. у прикривати щитом; захищати.
епзЬгіпе [ш'/гаїп] у 1) зберігати, плекати (спогади тощо); 2) церк. класти в раку.
еікЬгоікІ [ш'/гаид] у 1) ховати від очей; 2) огортати, окутувати.
ЄП5І&П ['епзаіп] п 1) значок, емблема; кокарда; 2) прапор, стяг; вймпел; Ьіие ~ сйній кормовйй прапор англійського флоту; гед ~ англійський торговельний прапор; \уЬііє ~ англійський військдво-морськйй прапор; 3) прапороносець; 4) прапорщик; 5) амер. мор. лейтенант; 4 ода! ~8 клейндди, атрибути королівської влади (емблеми, значки тощо); ~ зЬір флагманське судно; ~ 8іаіГ мор. кормовйй флагшток; ~ сіоіЬ тканйна для прапорів.
еп5івп-Ьеагег ['еп8ат,Ьє9га]л 1) прапороносець; 2) розм. п’янйця.
епзіїазе ['еп8і1ідз] 1. п 1) силосування; 2) сйлос, сйлосна маса, силосований корм; ~ сиііег силосорізка; 2. у силосувати.
ЄП5ІІЄ [іп'заіі] у силосувати.
ЄП8ІІУЄГ [іп'зіІУО] у поет, сріблйти.
епзку [іп'зкаї] у поет, підносити на небеса.
єпзізує [іп'зіеіу] у 1) поневолювати; підкоряти; полонйти; 2) робйти рабом (забобонів тощо).
епзіауегпепі [т'зіеіугпапі] п 1) поневолення; 2) рабство; підкорення; полонення; 3) рабська покірність.
епзіауег [ш'зіеіуа] п 1) поневолювач; підкорювач; 2) покорйтелька; ча-рівнйця.
епзпаге [іп'зпєа] у 1) спіймати у пастку (тж перен.); 2) заманювати в
ЄП8
360
епі
тенета; обплутати; спокусити; іо ~ опе->е1Г попасти(ся) на гачок, піддатися •бману.
епзпагег [іп'зпєого] п підступна людйна; спокусник.
епзогсеїі у зачаровувати,
«ворожувати.
еп$ои1 [ш'зоиі] у поет. 1) робйти частиною (своєї) душі; 2) надихати, 'апелювати; вдихнути душу.
епарЬеге [іп'зЕю] у 1) оточувати, окривати; обволікати (з усіх боків);
надавати форми кулі.
еп5ие [ш'8]и:] у 1) виникати; виводити; відбуватися в результаті; ви-тливати; наставати; 2) прагнути, шукати, добиватися; 3) тектй, витікати.
ЄП5ШП£ [т'з]и:ід] аф 1) дальший, наступний; 2) що виникає (випливає, «стає).
ЄП511ГЄ [ш'/ио] у 1) забезпечувати; арантувати; іо - іпдерепдепсе забезпечити незалежність; 2) страхувати; ') ручатися; 4) запевняти; 5) спорт. трахувати, підстрахбвувати (під час виконання вправи).
еіютаіЬе [ш'8\уеід] у 1) сповивати; закутувати; 2) поет, обволікати.
епіаЬІешепі [іп'іеіЬІтопі] п 1) архт. інтаблемент; 2) тех. допоміжна рама, танйна.
епіаіі [т'іеіі] 1. п 1) родовйй маєток; заповідне майно; 2) успадковані рйси; 3) неминучий наслідок; 2. у ) юр. установлювати заповідне майно; обмежувати права розпоряджання зласністю; 2) викликати, спричиняти; Пе зуогк ~8 ехрепзез ця робота потребує зелйких коштів; 3) передавати; дару-зати.
епіаі!е<і [ш'іеіісі] аф заповідний; ~ згорегіу заповідне майно.
епіаііег [т'іеііа] п юр. заповідач.
епіаіітепі [т'іеіітапі] п юр. обме-кення права розпоряджання власністю.
епіате [іп'іеїт] у приборкувати, іриручати.
щіап£1е [іп'іавдді] у 1) заплутувані 2) уплутувати, утягувати, умішували; залучати; 3) спіймати у пастку; *) ускладнювати; 5) військ, обгороджувати дротом.
епіаіщіесі [ш'іаеддісі] аф заплутаний; плутаний.
епіап§1ешепі [іп'іаеддітопі] п 1) заплутаність; плутанйна; 2) скрутне ста-ддвище; труднощі; складність (становища)', 3) залучення; втягування; -0 військ, дротяне загородження.
епіап§1ег [ш'ізеддіо] п спокусник.
епіа88тепі [еп'ігезтопі] п купа; скупчення.
ЕпіеЬЬе [еп'іеЬо] п геогр. н. м. Ен--еббе.
ЄПІЄІІІ18 [ЄП'ІЄІО8] П ЗООЛ. ДОВГОХВО-:та мавпа.
епіепіе [а:п'іа:пі] п фр. 1) згода, домовленість; 2) пол. дружня угода між групою держав; 3) (ІЬе Е.) іст. Антанта; Троїста згода; Союз держав.
епіег ['епіо] 1. п 1) театр, вйхід (на сцену); 2) вхід; 2. V 1) входити у; заходити; іо ~ а гоош увійтй в кімнату; 2) впадати, вливатися (про ріку); 3) вступати, входити; ставати членом (якогось колективу); іо ~ зсйооі (ипі-уег8ііу, іЬе агту) вступати до школи (до університету, на військову службу); 4) устромляти, втикати; 5) устромлятися, проникати; 6) ставати, входити до складу; бути часткою (чогось); >уаіег ~8 іпіо ІЬе сотрозіііоп оЕ аіі ог£апі8т8 вода входить до складу всіх організмів; 7) запйсувати, заносити (до списків); реєструвати; вводити, вносити; іо ~ а хуогсі іп а сйсііопагу включити слово до словника; І \уапі ту пате ~есі Еог Ьі^Ь )итріп£ я хочу, щоб мене записали в число учасників змагань із стрибків у висоту; Не ~есі іке 8шп іп ЬІ8 ассоипі Ьоок він записав суму до своєї розрахункової кнйжки; 8) юр. починати процес; заявляти (письмово); іо ~ а ргоіе8і вйсловити (заявити) протест; 9) амер. реєструвати заявку; реєструвати авторське право (патент); 10) подавати мйтну декларацію; □ іо ~ іп (іпіо) входити, вступати, починати (переговори тощо); іо ~ оп (ироп) а) приступати (до виконання обов'язків); б) вступати (у володіння); < іо ~ ироп а пе\у рЬазе вступати в нову фазу; іо ~ ироп а пе\у ІіГе розпочати нове життя; ійе 1а\¥ ~8 іпіо Еогсе закон набуває чйнності.
епіегіс [еп'іепк] 1. п мед. черевнйй тиф; 2. аф анат. черевнйй, кишковйй; ~ Еєуєг черевнйй тиф.
епіегіп£ ['епізод] п вхід, входження.
епіегіп£-рогі ['епізод'ро:і] п мор. вхіднйй порт.
епіегііЕ [,епіз'таііі8] п мед. ентерйт, запалення тонкйх кишок.
ЄПІЄГО£ЄПО118 [,ЄПІЗ'ГОСІ31П38] аф мед. ентерогенний, кишкового походження.
епіегораіку [.епіз'гзрзОї] п мед. захворювання кишок.
епіегргізе ['епізргаїг] 1. п 1) підприємство; завод, фабрика; зтаїї малі підприємства; 2) підприємливість; діловйтість; смілйва ініціатива; ініціатйвність, заповзятливість; а тап оЕ ~ ділова людйна; 3) підприємництво; ргіуаіе ~ приватне підприємництво; 4) справа (особл. ризикована); починання; захід; афера; іо етЬагк оп ап ~ розпочати ризиковану справу; 2. V 1) братися до чогось; 2) намагатися; пробувати.
епіегргі8іп£ ['епізргаїгід] аф 1) підприємливий; діловитий; ініціативний;
енергійний; 2) нерозсудливо хоробрий; 3) хйтрий; підступний.
епіегіаіп [.епіз'іет] V 1) приймати гостей; виявляти гостйнність; влаштовувати прийоми (гостей); \ує оЕіеп ~ у нас часто бувають гості; іо ~ ГгіепсІ8 аі (іо) діппег запрошувати друзів на обід; пригостити друзів обідом; іЬеу Ііке іо ~ вонй гостйнні; вонй люблять приймати гостей; 2) плекати (надію тощо); іо ~ а ригрозе виношувати задум; 3) брати до уваги; ураховувати; 4) розважати, забавляти, тішити; іо * ОПЄ8ЄІЕ розважатися, бавитися; 5) під-трймувати (розмову); 6) відволікати; заманювати; 7) тримати на службі; наймати; < іо ~ боиЬі аЬоиі зтіЬ. сумніватися в чомусь; іо ~ а 8и££Є8ііоп відгукнутися на пропозйцію; іо ~ а гедиезі задовольнити прохання.
епіегіаіпаЬІе [,епіз'іешзЬ1] аф до-пустймий; прийнятний; що підлягає розгляду (обговоренню) (про ідею тощо).
епіегіаіпег [.епіз'іетз] п 1) господар, господйня (що приймає гостей); 2) естрадний артйст; конферансьє.
епіегіаіпіпз [,епіз'іетгд] аф 1) цікавий; 2) забавний, розважальний.
епіегіаішпепі [.епіз'іеіптзпі] п 1) видовище, вистава; 2) естрадний концерт; дивертисмент; 3) кнйга для легкого читання; 4) розвага, забава; утіха; іо §іує (іо аіїопі) ~ розважати, тішити; 5) прийом (гостей); вечір, вечірка; бенкет; іо &іує ап ~ влаштувати прийом (бенкет); 6) гостйнність; 7) пригощання; 8) наймання; 9) платня (прислуги); 10) підтрймка, утрймання (когось); 11) прийняття (пропозиції тощо).
епіЬгаІ [іп'Ого:!] у 1) поневолювати; 2) чарувати, зачаровувати; захоплювати.
епіЬгаИот [ш'Ого.кІзт] п рабство; поневолення.
епіЬгаІІег [т'Ого:Із] п поневолювач.
епіЬгаїтепі [іп'0гз:1тзпі] п 1) поневолення (когось); 2) рабство, становище раба; 3) захопленість; 4) рабська відданість.
епійгопе [іп'Огоип] у 1) садйти на престол (на трон); 2) церк. поставити на єпархію (митрополію тощо).
епікгопетепі [іп'Огоиптопі] п 1) вступ на престол; 2) посадження на престол; 3) церк. поставлення на єпархію (митрополію тощо); 4) церк. сходження на єпархію (митрополію тощо)-
епіЬизе [іп'0)и:г] у розм. 1) викликати ентузіазм; захоплювати; зке ~д ійе аисііепсе 'уіій Ьег хуогсіз її слова булй з ентузіазмом спрййняті публікою; іо Ье ~с! бути в захопленні, захоплюватися; 2) захоплюватися; виявляти ентузіазм.
епі
361
епі
епіЬи$іа$т [т'О]и:гігегт] л 1) ентузіазм; натхнення; 2) (бурхливе) захоплення; 3) екстаз; стан захоплення; нестяма.
епНшзіазІ [іп'0]и:гізе81] л 1) ентузіаст; 2) безтямний фанатик; 3) натхненний пророк (проповідник).
епйш$іа$ііс(а1) [іп,0)и:гі'зе8Іік(а1)] ад] 1) сповнений ентузіазму; захоплений; іо Ье ~ аЬоиі зтіЬ. захоплюватися чимсь; 2) фанатичний; безтямний.
еп<Ьи$іа$ііса11у [іп,0іи:гі'зе8Ііко1і] аду 1) із захопленням, захоплено, з радістю; 2) з ентузіазмом.
епііа ['еп/іо] рі від еп8.
епіісе [іпЧаїВ] V 1) спокушати, зваблювати; захоплювати; 2) утягувати; заманювати; переманювати (від — Ггот; на, у — іпіо).
епіісетепі [іп'їаізтопі] л 1) заманювання; спокушання, зваблення; 2) спокуса; принада; зваба; 3) зачарування, чари; спокусливість.
епіісег [ш'іаізо] л спокусник.
епіісіпз [іп'іаі8іі]] ад] спокусливий; привабливий, принадний.
епііґу ['епіїїаі] V вважати суттю; визнавати реально (об’єктивно) існуючим.
епііге [іп'їаіа] 1. л 1) повнота; всеосяжний характер; 2) ціле; 3) с. г. не-кастрбвана тварина, жеребець; 2. ад] 1) повний, цілий, весь; ІЬе ~ соипігу вся країна; ~ Ьарріпе88 повне щастя; 2) суцільний, одним шматком; незайманий, непочатий; 3) безперервний; 4) чистий, без домішок; однорідний; 5) некастрбваний (про тварину)’, 6) чесний; морально чистий; непорочний; 7) вірний, відданий; 8) відвертий, щйрий; 9) нестбмлений; свіжий, із свіжими сйлами.
епіігеїу [іп'іаюіі] аду 1) цілком, зовсім; абсолютно; повністю; 2) вйк-лючно, тільки, лише; ійіз І8 ~ ту Гаиіі я одйн в усьому вйнний.
епіігеіу [т'іаюіі] л 1) повнота; цілісність; 2) загальна сума; 3) юр. спільне володіння нерухомим майном.
епіііаііте ['єпіііоііу] ад) філос. 1) що має реальне буття; об’єктйвно існуючий; 2) що стосується буття (існування).
епііііе [іп'іаііі] V 1) давати право; 2) давати заголовок; озаглавлювати; називати, давати назву; 3) уповноважувати; юр. давати право; 4) надавати (присвоювати) тйтул (звання); 5) титулувати, величати; 6) припйсувати (комусь); ап оріпіоп ~сі іо 1Ьіз аиіЬог думка, яку припйсують цьому автору.
епііііешепі [іп'іаііітопі] л 1) назва; 2) право (на допомогу тощо); належна (вйзначена) норма.
епіііу ['епіііі] л 1) філос. буття; 2) об’єктйвне (реальне) існування; реальність; 3) те, що реально (об’єктйв
но) існує; 4) суть, сутність; 5) організм; істота; іпіегпаііопаї ~ юр. суб’єкт міжнародних відносин.
епіосгапіаі [.епіа'кгеїпюі] ад] анат. внутрішньочерепнйй.
епіоіі [ш'ізії] у поет, спіймати в сіті; обплутати тенетами.
еігіошЬ [іп'іи:т] V 1) ховати (померлого); 2) бути гробнйцею; 3) приховувати, ховати від людей.
епіотЬтепІ [т'іи.ттопі] л 1) похорон; поховання; 2) могйла; гробнйця.
епіотіс [т'іотік] д^що стосується комах.
епіотоіііе [іп'іотоіаіі] л викопна комаха.
еп1ото1о£Іса1 [,еп1ото'1зс1зіка1] ад] ентомологічний.
ЄПІОГПОІО&І8І [,ЄПІО'т9ІОСІ318І] л ентомолог.
еп1ото1о&І2Є [,епіо'тз1ос1заіг] у 1) вивчати ентомологію; займатися ентомологією; 2) колекціонувати комах; 3) спостерігати поведінку комах.
епіошоїозу [,епіа'то1адзі] л ентомологія.
епіошорЬаі’оііз [. епіа тоїЬдоз] ад] комахоїдний.
епіоторЬоЬіа [,еп1отоТоиЬр] пмед. хвороблйвий страх перед комахами.
епІорЬуІе ['епІоЕаіІ] л бот. рослйн-ний паразйт.
епіорііс [ш'ізріїк] ад] анат. розташований всередині очного яблука.
епіоііс [ш'іоіік] ад] анат. внутрі-шньовушнйй.
епіовга^е [,зпіи'га:з] л фр. оточення, антураж.
епіогоа [,епіз'хоиз] рі від епіо-хооп.
епіогооп [,епіз'гоизп] л (/?/епіогоа) ентозбон, тварйнний ендопаразйт.
епіт’асіе [зп'ігаекі] л театр, антракт.
епігаіі [ш'ігеїі] у обвивати(ся); переплітатися.
епігаііз ['епігеїіх] л рі 1) анат. нутрощі, кишкй; 2) надра (землі); 3) внутрішня частйна, нутро; 4) душа; серце.
епігаіп [іп'ігеш] у 1) саджати (вантажити) в поїзд; 2) сідати (вантажитися) в поїзд.
епігаіпіпз [іп'ігеїпіі] ] л посадка (вантаження) у поїзд; ~ 8іаііоп військ. станція посадки (вантаження).
епігаттеї [іп'іггетзі] у зв’язувати, сковувати, обтяжувати.
епігапсе І ['епігопз] л 1) вхід; вхідні двері; в’їзні ворота; Ьаск ~ чорний хід; 2) в’їзд, вхід; по ~ вхід заборонений; 1о Гогсе ап ~ (іпіо) удертися в; 3) вйхід (актора на сцену тощо); урочйстий вйхід (короля); 4) вступ (у спілку тощо); 5) доступ, право входу; 6) настання, початок; 7) вічко, льоток (у вулику);
~ Гее а) вхідна плата; б) вступнйй
внесок; ~ уіза в’їзна віза; ~ ехатіпаїіопз вступні екзамени.
епігапсе II [іп'іга:п8] у 1) доводити до трансу (екстазу, заціпеніння); 2) зачарувати, заворожити; захопити.
епігапсетепі [іп'ігагпзтзпі] л 1) транс, екстаз; заціпеніння; 2) зачарованість; 3) доведення до трансу (екстазу, заціпеніння).
епігапсіпз [ш'іга :п8ід ] ад] 1) захоплюючий; 2) чарівнйй, чарівлйвий.
епігапі ['епігопі] 1. л 1) той, хто входить (в’їжджає); іЬе Іазі ~ людйна, яка зайшла останньою; 2) вступнйк (до учбового закладу); кандидат, якйй наймається (на посаду); 3) учасник (змагання тощо); 4) гість, відвідувач; 2. ад] 1) якйй входить (в’їжджає); 2) якйй вступає (до учбового закладу).
епігар [ш'ігаер] у 1) спіймати у пастку; 2) заманйти у пастку; заплутати; обманути, обдурйти; 3) затрймувати (воду, повітря тощо).
епігаршепі [іпЧгаертапІ] л вилов (диких тварин).
епігаррег [т'ігаеро] л звіролов.
епігеаі [т'1гі:1] у 1) благати; 2) вимолювати; 3) бібл. уласкавити, умило-стйвити; 4) поводитися (з кимсь); 5) вважати (за когось); 6) вестй переговори (про щось — ої).
епігеаііп£Іу [т'ігі.іідіі] аду благально, благаюче.
епігеаіу [іп'ігі:1і] л благання, мольба; наполегливе прохання.
епігесбіе [,а:діго'коиІ] л фр. кул. антрекот.
епігее ['опігеї] л фр. 1) доступ; право входу; 2) особйста доповідь; право особйстої доповіді; 3) страва, що подається перед печенею; 4) амер. основна страва на обід; 5) муз. антре.
епігете88 ['епіготез] л страва, що подається між перемінами.
епігетеїз ['опігатеї] л рі фр. 1) додаткові страви за обідом (салат тощо); 2) танці, пісні, які виконуються під час бенкету.
епІгепсЬ [іп'ігепіЛ у 1) військ, обкопуватися, закріплятися (тж 1о ~ опезеИ); 2) військ, обкопувати, провадити траншейні роботи; 3) перен. укорінюватися, укріплятися; 4) (ироп) порушувати (права); втручатися, вторгатися (у щось); зазіхати (на щось).
епігепскеб [іп'їгепі/і] ад] 1) військ. укріплений траншеями; 2) якйй обкопався; 3) міцнйй, дужий, сйльний.
епІгепсЬтепІ [т'ігепі/топі] л 1) військ, окоп, траншея; 2) польове укріплення; 3) амер. (ироп) порушення (прав тощо); зазіхання (на щось).
епігербі ['зпігорои] л фр. 1) склад, пакгауз; комора; 2) торговельний центр.
епігергепеиг Ьопігорго'по:] л фр. 1) підприємець; власник підприєм
епі
362
ЄП¥
ства; 8та11 ~ власник малого (дрібного) підприємства; 2) антрепренер; організатор концертів; 3) посередник у найманні робочої сйли.
епігезої ['опігозої] п фр. архт. антресоль; напівповерх.
епігору ['епігарі] п фіз. ентропія.
епіпіск [ш'іглк] V 1) сідати в автомашину; 2) вантажитися на автотранспорт; 3) вантажити на автотранспорт.
епіпіскіпз [іп'іглкп]] п посадка (вантаження) на автотранспорт.
епіпіві [ш'іглзі] V покладати (обов'язки); доручати, довіряти; надавати; іо ~ а ипіуегеііу >уііЬ ро\уег надати університету право; іо ~ хуііЬ а сіиіу покласти обов’язок; Ье І8 -есі йому доручено, він уповноважений.
епіпвСпіепІ [іп'іглзітапі] п доручення.
епігу ['епґп] п 1) вхід; в’їзд; входження; спорт, вхід у воду; 2) урочистий вйхід; іЬе кіпз’з ~ вйхід короля; 3) вступ (у війну); 4) театр, вйхід (актора на сцену); 5) вхідні двері, ворота; прохід; хід; 6) вестибюль; сіни; передпокій; 7) амер. площадка сходів; 8) гйрло (ріки); 9) амер. початок (періоду); настання; 10) занесення, внесення, включення (до списку); 11) юр. вступ у володіння нерухомим майном; 12) поновлення порушеного володіння; 13) пронйкнення в будйнок з метою злочину; Ьиг&1агіои8 ~ крадіжка із зломом; 14) гірн. відкаточний штрек; 15) спйсок учасників (змагання); 16) спорт, заявка на участь; 17) претендент; 18) експонат (на виставці); твір на конкурс; 19) зміст таблйці (графй); 20) опис (бібліографічний); 21) окремий запис; позначка; іо таке ап ~ занестй в кнйгу; 22) стаття (у словнику, довіднику тощо); 23) мйтна декларація; < ~ Ьеадіп& заголовок опису (бібліографічного); ~ ієуєі перший поверх; ~ 1І8і склад і кількість учасників (змагання тощо); - уі$а віза на в’їзд; ~ 5УОГСІ порядкове слово опису (бібліографічного).
епігуїуау [’єпігпуєі] п 1) передпокій; 2) амер. площадка сходів.
епінзпе [ш'&уаіп] у 1) плестй; 2) сплітати, переплітати; 3) сплітатися, переплітатися; 4) обвивати (тж ~ (а)гоипд); 5) обвиватися (тж іо ~ опе-8ЄІГ); 6) обіймати; обхоплювати.
епіиіпетепі [іп'^уаіптапї] п 1) сплетення, переплетення; 2) тіснйй зв’язок.
епінізі [ш'Ьуіві] у 1) сплітати, переплітати; 2) обвивати, обплітати; обплутувати.
еписіеаіе [і'п]и:к1іеіі] у 1) з’ясовувати суть; висвітлювати; 2) мед. вилущувати (пухлину тощо).
еписіеаііоп [і,п]и:к1і'еі/п] п 1) з’я
сування суті; 2) мед. вйлущення, енуклеація.
епшпегаЬІе [і'п]и:тогдЬ1] ад] мат. лічйльний, обчйслюваний.
етшіегаіе [і'піигтогеїі] у 1) перелічувати; 2) (точно) підраховувати; лічити; 3) проводити перепис; перепй-сувати (населення).
епшпегаіесі [і'п]и:тогеііід] аф перелічений, названий, зазначений, наведений; ~ ро>УЄГ8 амер. перелічені в конституції США повноваження конгресу і уряду.
епшпегаііоп [і,піи:пю'геі/п] п 1) перелік; 2) облік, підрахунок; обчйслен-ня; перепис; 3) підбиття підсумків (наприкінці виступу); підсумовування основнйх доказів; 4) реєстр, спйсок.
епшпегаііопаї [і^што'геї/апі] аф числовйй; ~ 1а\у числовйй закон.
епшпегайуе [і'гуи-.тогоПу] аф 1) який перелічує; 2) який обчйслює (підраховує).
епшпегаіог [і'^и:тогеііо] п обліковець (учасник перепису).
епипсіаЬІе [і'плп/іаЬІ] аф 1) виразний; що може бути сформульований; 2) вимовний.
епшісіаіе [і'плпзіеіі] у 1) оголошувати; проголошувати; виголошувати; 2) формулювати, викладати (теорію тощо); 3) вимовляти; іо соггесіїу правильно вимовляти, мати чітку дйк-цію.
ештсіаііоп [і,плп8і'еі/п] п 1) оголошення; проголошення; сповіщення; вйголошення; 2) формулювання, вй-клад; 3) вимовляння; вимова, дйкція.
епшісіаііуе [і'плп/ізііу] аф 1) оголошуючий; декларатйвний; 2) вимовний.
ешіге [і'п]ію] у 1) привчати (до чогось — іо); 2) набирати чйнності; 3) юр. мати юридйчну сйлу; 4) ітй на користь.
ЄІШГЄ8І8 [,еп]и:'гі:8і8] п мед. нетримання сечі.
єпуєіі [ш'уєіі] у 1) обкутувати покривалом; приховувати під вуаллю; 2) обволікати, огортати (туманом тощо).
епуеіор [ш'уеЬр] у 1) обкутувати, огортати; покривати з усіх боків; 2) загортати, обгортати; упаковувати; закутувати; а ЬаЬу ~есі іп Ьіапкеіз дитйна, закутана в ковдри; 3) військ, охоплювати; оточувати (ворога); обходити.
епуеіоре ['епуііоир] п 1) конверт; 2) обкладинка; обгортка; 3) оболонка; 4) тех. обмурування; 5) тех. обичайка; 6) рад. колба, балон (електроннопроме-невої трубки); 7) мат. обвідна лінія; 4 ~ рарег обгортковий (конвертовий) папір; ~ Ьаііоі амер. техніка голосування запечатаними конвертами; ~ сиг/е мат. обвідна крива.
ептеїортепі [ш'уеіортопі] п 1) об
гортання; закутування; оповивання; 2) обгортка; покришка; 3) військ, охоплення; уегіісаі ~ вйсадка десанту в тилу протйвника; 4) круговйй захват (фехтування).
епуепот [іп'уєпогл] у 1) отруювати (щось); всипати (вливати) отруту (у щось); іо ~ агго\¥8 отруювати стріли; 2) псувати, робйти нестерпним (життя, існування); 3) озлобляти; роздратовувати; наповнювати отрутою.
епуепотед [т'уепотд] аф 1) злісний; озлоблений; отруйний; ~ сат-раі£п злісна кампанія; 2) отруєний.
епУІаЬІе [’єпуюЬІ] аф завидний, принадний, спокусливий.
епуіаЬІу ['епУізЬІі] аду заздрісно, принадно.
епуіег [’епую] п заздрісник; заздрісниця.
єпуіоік ['епую§] аф 1) заздрісний, завидющий; 2) сповнений духу суперництва; 3) недоброзйчлйвий, злісний.
епуіоизіу ['епуі98Іі] аду із заздрістю, заздрісно.
епуіоивпевв ['ЄПУ195П18] п заздрість, заздрісність.
епуігошпепі [іп'уаюгоптопі] п 1) навколишнє оточення (середовище); навколишня обстановка; 2) геол. фація.
епуігошпепіаі [ш.уаіогоп'тепії] ад] 1) що стосується навколишнього середовища (оточення), навколишньої обстановки; 2) екзогенний; - сЬатЬег камера штучного клімату.
ЄПУІГОП5 ['епуігопг] п рі 1) околиці; Куіу апд іі8 ~ Київ з передмістями; 2) оточення, навколишнє середовище.
епуваве [ш'уігідз] у 1) дивйтися в облйччя (небезпеці тощо); дивйтися прямо у вічі; іо ~ геа1іііе8 не заплющувати очей на дійсність; 2) уявляти собі; 3) передбачати, намічати; іо ~ скап£Є8 передбачати (намічати) зміни; ІО - 8ЦССЄ88 передбачати успіх.
епуівіоп [ш'уізп] у уявляти собі; передбачати.
епуоу [’єпуоі] п 1) посланник; ~ ехігаогдіпагу апд тіпі8іег ріепіроіепіі-агу надзвичайний посланник і повноважний міністр; 2) головнйй дипло-матйчний представнйк (посол); 3) посланець; 4) агент, представнйк, уповноважений; 5) заключна частйна прозаїчного твору, що містить у собі присвячення читачеві (звернення до читача).
епуоузЬір ['епузірр] п посада (функція) посланника (представника, агента).
епуу [’єпуі] 1. п 1) заздрість (до — оГ, аі); оиі оГ ~ через заздрість; 2) об’єкт (предмет) заздрощів; 2. у заздрити; іо ~ по тап нікому не заздрити; 1 доп’і ~ уои ІЬе іа8к не заздрю, що вам доручйли цю роботу.
363
ері
еютаїї [іпЧуо.і] у 1) оточувати стіною; 2) бути оплотом, оточувати як стіною.
ешИДеп [іп'игаїдп] V розширювати.
етгіїмі [т'игашд] у 1) обвивати; обгортати; 2) обвиватися, витися, обкручуватися (навколо чогось).
еютотЬ [іп'\уи:т] у 1) ховати; приховувати, таїти; 2) заривати; 3) носити в утробі.
епятар [ш'тгер] у 1) загортати, укутувати; обкутувати; 2) перен. занурювати; захоплювати; ~ресі іп іЬе вате занурений у гру (захоплений грою); 3) втягувати, залучати (до якоїсь ризикованої справи).
еютеайіе [іп'гі:д] у обвивати гірляндою; переплітати.
епгушаііс [,епгаі'тгеІік] аф ферментативний, ензймний.
епгуше ['епгаїт] п фермент, ензим, епгушіс [еп'хаїтік] див. ептутаїіс. еоап [і'оиоп] асі] поет, східний; що стосується світанку (сходу сонця).
еосепе ['і:ои8І:п] геол. 1. п еоцен; 2. аф еоценовий.
Еоіп Цоип] п ч. ім'я Йоун.
еоіаііоп [,і:ои'1еі/п] п геол. вивітрювання.
Еоііап [і:'ои1юп] аф 1) еолійський;
2) (е.) еоловий.
Еоііс [і:'о1ік] див. Еоііап.
еоІЙЬ ['і:ои!і0] п архл. еоліт.
еоШЬк [,і:ои'1і0ік] асі] архл. еолі-тичний.
Ео$ ['і.О8] п міф. Еос (богиня ранкової зорі)', ранкова зоря.
ео$іп(е) ['і.оизіп] п хім. еозин (барвник).
Еогоіс [,і:ои'гошк] 1. п еозойський період, еозойська формація; 2. аф’ еозойський.
ерасі [’ігрзекі] п астр. епакта.
ерасіаі [і'рзекіоі] аф зайвий, додатковий.
ерадозе [,еро'доидзі] п лог. індукція; наведення.
ерадозіс [,еро'додзік] аф лог. індуктивний.
ераІреЬгаіе [і'раеІріЬгії] аф безбровий.
ерагсЬ [’ераїк] п церк. глава єпархії; архієрей, владика.
ерагсЬіаІ [е'ра:кю1] аф церк. єпархіальний.
ерагсЬу ['ера:кі] п церк. єпархія.
ераиіефе) ['ероиіеі] п еполет.
ераиІеПед ['ероиіеіід] аф який носить еполети (погони).
ерепіЬезіз [е'реп0і8і8] п лінгв. епентеза (поява у складі слова додаткового звука).
ерепіЬеііс [,ереп'0еіік] аф лінгв. 1) вставний (про звук або літеру)', 2) що стосується епентези.
ерегщіе [і'ро:п] п 1) блюдо (ваза)
(для середини обіднього стола); 2) канделябр (для обіднього стола).
ЕрЬ [еї] п ч. ім'я Еф (зменш, від ЕрЬтаіт).
ерЬеЬіс [е'іїгЬік] аф біол. дорослий; зрілий.
ерЬесііс [е'їекіїк] аф нерішучий, хиткий.
ерЬедгш(е) [еТедпп] п фарм. ефедрин.
ерЬетега [Гїетого] п (рі тж ерЬет-егае, ерЬетегідае) 1) зоол., бот. ефемерна); одноденка; поденка; 2) щось швидкоплинне (перехідне, ефемерне).
ерЬетегае [іТетогі:] рі від ерЬетега.
ерЬетегаї [іїетогої] аф 1) ефемерний, недовговічний; скороминущий; 2) біол. одноденний (про рослину, комаху).
ерЬетегідае [і'їетопді:] рі від ерЬетега.
ерЬетегі(Іе$ [,еГі'тепді:г] рі від ерЬетегі8.
ерЬетегі8 [іТетопа] п (рі ерЬет-егісіе8) звич. рі астрономічні таблиці, ефемериди.
ЕрЬезіап [і'й:зрп] 1. п 1) іст. мешканець Ефеса; ефесець; 2) бібл. ефе-сянин; 3) розм. веселий товариш по чарці; 2. аф ефеський.
ЕрЬіе ['ей] п ж. ім'я Ефі (зменш, від ЕирЬетіа).
ерЬогі ['і:Ьд] п 1) бібл. ефод, частйна убрання первосвящеників; 2) убрання священнослужителя.
ЕрЬтаіт ['і:£гепт] п 1) ч. ім'я їф-рейім, Ефраїм; 2) бібл. Єфрем.
еріс ['ерік] 1. п 1) епічна поема; епопея; паііопаї ~ національний епос; 2) амер. кін. фільм на історичну (біблійну) тему; кіноепопея; 2. аф 1) епічний; 2) героїчний.
ерісаі ['ерікої] аф епічний.
ерісаіух [,ері 'каеіікз] п бот. зовнішня чашечка.
еріседіа (,ері 'зі:діо] рі від еріседішп.
ерісеШап [,ері'8І:дюп] аф елегійний, сумнйй; похоронний.
еріседішп [,ері'8І:дют] п (рі ері-седіа) похоронна пісня; надгробна хвала.
ерісепе ['ері8І:п] 1. п 1) грам, епі-цен, видове слово, яке об’єднує в собі поняття самця і самйці (пацюк, мавпа); 2) гермафродит; двостатева (безстатева) істота; 2. аф 1) грам, загального роду; 2) безстатевий; 3) двостатевий; 4) нікчемний, нікуди не годний.
ерісепіга [ерізепіо] рі від ерісеп-ігит.
ерісепігаї [,ері'8епіто1] аф епіцен-трйчний.
ерісепіге [ерізепіо] див. ерісепігит.
ерісепігит [,ері'8епП*от] п (рі ері-сепіга) епіцентр (землетрусу).
ерісЬогіа! [,ері'коипо1] аф місце
вий, локальний; властивий певній місцевості.
ЕрісЬгізІіап [,ері'кгі8їрп] аф ранньохристиянський.
ерісізі [ ері8і8І] п епік, автор епічних творів.
ерісопііпепіаі [, ері, копії'пепії] аф геол. епіконтинентальний; ~ 8еа прибережне море.
ерісиге ('ерік)ио] п епікуреєць; любитель чуттєвих насолод; любйтель смачно поїсти.
Ерісигеап [,ерік)ио'гі:оп] 1. п послідовник Епікура, епікуреєць; 2. аф епікурейський.
Ерісигеапізт [,ерік]ио'гі:опіхт] п епікуреїзм, філософія Епікура.
ерісигізт ['ерікіиопхт] п епікурейство; схильність до чуттєвих насолод.
ерісусіе ['еріааїкі] п мат. епіцйкл.
ерісусііс(аі) [,ері'8аікіік(о1)] афтех. епіцикл ічний.
ерідеісііс [,ері'даікіік] аф 1) лінгв. епідейктйчний; 2) епідиктйчний (про красномовність); повчальний.
ерідетіс [,ері'детік] 1. п 1) епідемія; 2) поголовне захоплення; 2. аф 1) мед. епідемічний; 2) перен. поголовний (про захоплення тощо).
ерідетісаі [,ері'детіко1] аф епідемічний.
ерідетіозгарЬу [,ері,ді:ті'одгой] п опис епідемій; учення про епідемічні захворювання.
ері<1еіпіо1оеіс(а1) [, ері,ді :тю 'Іод-
Зік(оі)] аф епідеміологічний.
ерідетіо1о£І8і [,ері,ді:ті'з1одзі8і] п епідеміолог.
ерідетіоіозу [, ері, ді:ті 'оіодзі] п епідеміологія.
ерідету ['ерідеті] п епідемічне захворювання.
ерідегтаї [, ері 'до:тої] аф анат. епідермічний.
ерідегтіс [,ері'до:тік] див. ерідег-таї.
ерідегтЕ [,ері'до:ті8] п анат., бот. епідерма, епідерміс; шкірка.
ерідіазсоре [,ері'даіо8коир] п епідіаскоп.
ерідазігіс [,ері'дае8Єпк] аф анат. надчеревнйй; ~ Ьитіпз ме&- печія.
ерізазігіит [,ері'дае8іпот] п анат. надчеревна ділянка.
ЄрІ£ЄПЄ$І$ [,ері'дзепі818] п біол.
1) перетворення частйн зародка під час розвитку; 2) епігенез (теорія).
ерізепейс [,ерідзі'пе!ік] аф 1) геол. епігенетйчний, вторйнний; 2) біол. що стосується епігенезу.
ерідепоиз [і'рідзшоз] аф бот. що живе (росте) на поверхні землі.
ері&1о№ [,ері'д1оіі8] п анат. надгортанник, надгортанний хрящ.
ерідопе ['ерідоип] п епігон.
ері
364
еро
ерідопоиз [і'рідзпаз] асі] епігонський.
ерізгап) ['ерідгаеш] п 1) сентенція; короткий дотепний вислів; 2) епіграма.
ері£гаішпаііс(а1) [уерідг0'таеІік(о1)] ад] 1) афористичний; 2) епіграматичний; 3) уїдливий; дошкульний.
ері£гаттаііса11у [.ерідга'тгеїікаїї] адч 1) афористично; у вигляді афоризму; 2) епіграматично; у стйлі епіграми.
ерівгаттаіівш [.ері'дгаетаїїхт] п епіграматичний (афористйчний) стиль.
ерізгаїшпаіізі [уері'дгаеш0Іі8і] п автор епіграм, епіграматйст.
ерІ£гатіпаіІ7е [ , ері 'дгаетоіаіг] у 1) писати епіграми; 2) висловлюватися афористйчно; виражати у формі епіграми (афорйзму).
ері&гарЬ ['ерідга:£] 1. п 1) епіграф; 2) напис (на гробниці тощо), 3) адреса (на листі)', 4) вихідні дані; 2. у ставити епіграф.
ері£гаріііс(а1) [, ері'дгаеіїк(оі)] асі] епіграфічний; що стосується написів.
ері£гарЬу [е'рідгоії] п епіграфіка.
ерііаіе [’еріїеіі] у мед. видаляти волосся з коренем.
ерііаііоп [,ері'1еі/п] п мед. епіляція, вйдалення волосся.
еріїаіог [ 'еріїейо] п депілятор; засіб для вйдалення волосся.
еріїерзу ['еріїерзі] п мед. епілепсія, падуча (чорна) хвороба.
еріїерііс [,ері'1ерйк] 1. п епілептик; хворий на падучу; 2. ад] 1) мед. епілептйчний; ~ Ги (аиаск, зеігиге) прйступ епілепсії; 2) хворий на епілепсію.
еріїеріісаі [,ері'Іеріїкої] ад] 1) епілептйчний; 2) припадочний.
еріїеріоій [,ері'1ерЮісІ] ад] мед. схожий на епілепсію.
ері1о$І2Є [е'ріізсізаїх] у 1) бути епілогом; 2) писати (виголошувати) епілог; 3) перен. покласти край (чомусь).
еріїозие [’еріїод] п 1) епілог, завершення; 2) перен. розв’язка, кінець; 3) прикінцева промова; 4) вірші, звернені до публіки наприкінці п’єси.
ерішуіЬ ['еріші0] пліт, мораль байки.
еріпазііс [,ері'пзе8Іік] ад] бот. вй-кривлений (про рослину).
еріпазіу ['еріпазії] ад] бот. епінас-тія, вйкривлення органа.
еріпісіап [,ері'пі/іоп] яб# урочйстий; якйй прославляє перемогу (про оду тощо).
еріпісіоп [,ері'пі/ізп] п 1) ода на честь переможця; 2) урочйстості на честь переможців.
ЕрірЬапу [і'ріЬпі] п 1) ж. ім'я Епі-фані; 2) церк. богоявлення; Водохреще (свято)', 3) (е.) прозріння.
ерірЬепошепа [,ері£і'пошто] рі від ерірЬепотепоп.
ерірЬепотепоп [,ері£Гпоттоп] п (рі ерірЬепошепа) мед. вторйнне патологічне явище.
ерірЬопеша [,ері£ои'пі:шо] п 1) ефектне закінчення (промови)', 2) шумне схвалення; схвальні вйгуки.
ерірЬога [і'ріГого] п епіфора.
ерірЬуіе ['еріГаїі] п 1) бот. епіфіт;
2) грибковий паразйт (тварини).
ерірЬуіохісз [,еріГаіЧокзікз] п рі с.г. масове зараження (рослин).
еріріооп [і'ріріооп] п анат. сальник.
ерізсорасу [і'різкорозі] п церк.
1) єпископальна система управління;
2) єпйскопство; 3) (іЬе ~) збірн. єпй-скопи.
ерізсораї [Грізкорої] ад] церк. 1) єпйскопський; 2) єпископальний; 3) (Е.) що належить до англіканської церкви.
Єрізсораііап [і, різка 'реіЦоп] ад] церк. що належить до англіканської (єпископальної) церкви.
ерізсораіе [і'різкорії] п церк. 1) єпйскопство; сан єпйскопа; 2) єпархія; 3) (іЬе ~) збірн. єпйскопи.
ерізсоріге [і'різкораіг] у 1) надавати сан єпйскопа; 2) бути єпйскопом; очолювати єпархію.
ерізсору [і'різкорі] п 1) лава єпй-скопів (у парламенті)', 2) суд єпйско-пів.
ерізоЛе ['ерізоисі] п 1) епізод, вйпадок; пригода; ~ рісіиге фільм, якйй складається з кількох мініатюр; 2) інтермедія (у фузі).
ері$одіс(а1) [, ері'8осіік(а1)] ад] 1) епізодйчний; 2) випадковий.
ерізрегш ['ері8ра:ш] п бот. насінна оболонка.
ерізроге ['ерізро:] п бот. оболонка спори.
ерізіахіз [,еріз'їаекзіз] п мед. носова кровотеча.
ері$іето1о£іса1 [ , ерізіі :то' 1 осі з і ко 1 ] ад] філос. гносеологічний.
ерізіетоіозу [,ері81і:'то1ос1зі] п філос. гносеологія, теорія пізнання.
ерізіїе [і'різі] п 1) послання; епістола; 2) церк. апостольське послання.
ерізіїег [і'різ(1)1о] п 1) автор послання (листа); 2) церк. читець апостола.
ерізіїе-зіде [і'різГзаісІ] п церк. південна частйна вівтаря (звідки читають апостола).
ерізіоіагу [і'різіоіоп] ад] 1) епістолярний; ~ поуєі роман у листах; 2) письмовий; листовний; ~ іпіегсоигзе листування.
ерізіоіеі [і різіоіеі] п невелйкий лист, лйстик.
ерізіоііхе [Грізіоіаіг] у писати лист (послання).
ерізіо1о£гарЬу [і,різіо'1одгоГі] п писання листів (послань).
ерііасОс [, ері' іавкіїк] ад] 1) умов-ляльний; 2) заборонний.
еріїарЬ ['еріІа:£| 1. п 1) епітафія; надгробний напис; 2) короткий некролог; 2. у писати в епітафії (некро-лозі).
ерііарЬіс(аІ) (уері'іа:іїк(о1)] ад] некрологічний.
ерйЬаІашіа [,ері00'1еіт)о] рі від ері-іЬаІашіиш.
ерйЬаІашіс [,ері0о'1гешік] ад] що стосується епіталами.
ерііЬаІашішп [,ері00'1ешуот] п (рі еріїЬаІатіа) поет, епіталама (весільна пісня).
ерііЬеІіа [,ері'Оі:Цо] рі від ерійіеі-іит.
ерйЬеІіа! [,ері'0і:1р1] ад] біол. епітеліальний.
ерііЬеІішп [,ері'0і:Ц»т] п (рі тж ерііЬеІіа) біол. епітелій.
еріПіет ['ері00т] п мед. компрес; припарка.
ерііЬеі ['ері0е1] 1. п 1) епітет;
2) термін, назва; 2. у 1) давати епітет;
2) називати, давати назву.
ерііоше [і'рііоші] п 1) конспект, короткий вйклад; 2) вйписка; вйтяг; 3) резюме; 4) перен. підсумок; 5) перен. втілення, уособлення.
еркошіс(аі) [уеріЧзтік(о1)] ад] 1) конспектйвний; короткий, скорочений; 2) що резюмує (підбиває підсумок, підсумовує).
ерйотіхе [і'риотаїг] у 1) конспектувати; коротко викладати; скорочувати (твір)', 2) резюмувати, підсумовувати.
ерігоа [,ері'гоио] рі від ерігооп.
ерігооп Ьері'гоиоп] п (рі ерігоа) тварйнний ектопаразйт.
ерігооііс [,ерігои'оІік] 1. п епізоотія; 2. ад] епізоотйчний.
ерігооіу Ьері'гоиоп] п вет. епізоотія.
еросЬ ['ігрек] п 1) епоха; ера, доба; ~ шакіп§ епохальний; 2) поворотний пункт, переломний момент; 3) геол. період, вік.
еросЬа! ['ерокої] ад] епохальний.
ероде ['ероид] п літ. епод.
еропупі ['ероипіш] п 1) епонім; той, хто дає своє ім’я (чому-н.); 2) той, чиє ім’я стало еймволом (синонімом).
еропушіс [уерои'шшік] ад] епонімі-чний.
еропушіге [і'ропішаїг] у 1) бути епонімом; давати своє ім’я (чому-н.); 2) бути синонімом (чогось); символізувати, уособлювати.
еропутоиз [і'ротшоз] ад] якйй дає своє ім’я (чому-н.).
еропушу [і'ропіші] п 1) найменування на честь (когось); 2) вйзначення епонімів.
еро
365
еди
ерорее [’ероирі:] п епопея.
еро$ [ ероз] п 1) епос; епіка; 2) епічна поема; 3) грандіозні події, величні подвиги.
ерохйіе [е'рзкзакІ] п хім. окис двохатомного радикала.
Ерріе [ ері] п ж. ім'я Епі (зменш, від ЕирЬетіа).
Ер$от ['ерзот] п геогр. н. м. Епсом (місце перегонів); ~ заііз сірчанокислий магній, англійська сіль (проносне).
ериіагу ['ер)и:1оп] асі] бенкетний, ериіаііоп [,ер]и:'1еі/п] п бенкет, еригаїе ['ер]и:геіІ] V очищати.
еригаііоп [,ер)и:'геі/п] п очищення, очистка.
ефіаЬіШу [,ек\уо'Ьі1іІі] п 1) рівномірність; 2) рівність, однаковість; 3) урівноваженість; ~ оГ тіпд урівноваженість характеру; ~ оГ іетрегаїиге стійкість температури.
ециаЬІе ['єіоуоЬІ] асі) 1) рівномірний, рівний; 2) одноманітний; 3) урівноважений, спокійний; ~ іетрег спокійний характер.
едияетаї [і'іоуеуоі] анодного віку; що належить до одного періоду.
едиаі ['і:кхуо1] 1. п 1) рівня; ~з іп а§е ровесники; 2) щось рівне іншому; 2. ад) 1) однаковий, рівний; ~ рагіз рівні частйни; ~ гі^Ьіз рівноправність; 2) рівноправний; ~ рагіпегз рівноправні члени; 3) здатний, придатний (до чогось — іо); 4) що не поступається в чомусь (комусь, чомусь — 'уііЬ, іо); Ье із ~ іп Ьгауегу \¥ІіЬ Ьіз ЬгоіЬег у хоробрості він не поступається своєму братові; 5) урівноважений, спокійний; 6) рівномірний; 7) гладкий, рівний (про поверхню); 8) справедливий, безсторонній; іі із ~ іо те мені все одно; 3. V 1) дорівнювати; 3 Ііте8 2 ~8 6 тричі по два дорівнює шести; 2) не поступатися (в чомусь — іп); бути таким самим; 3) прирівнювати; ототожнювати; ставити знак рівності; 4) зрівнятися; 5) вирівнювати; 6) відплачувати; компенсувати; 7) помірятися сйлами.
едиаіііу [іґкхуоіііі] п 1) рівність; рівноправність; оп ап ~ ^ііЬ зтЬ. на рівних засадах (правах) з кимсь; 2) одноманітність; 3) справедлйвість; безсторонність; 4) мат. рівняння.
едиаііхаііоп [,і.к\уа1аі'геі/п] п 1) зрівнювання, зрівняння; 2) стабілізація; вирівнювання; корекція; 3) фон. повна асиміляція (звуків).
ефіаііхе ['і:к\¥ОІаіх] у 1) зрівнювати, робйти рівним (з — 'уііЬ, іо); 2) робйти однаковим, вирівнювати; 3) спорт. зрівняти рахунок; 4) урівноважувати; 5) прирівнювати; ототожнювати.
едиаіігег [ і :км/о1аігз] п 1) зрівню-вач; компенсатор; 2) балансйр; коромисло; 3) коректувальна система; 4) амер. розм. пістолет.
едиаііу ['і:к\уо1і] аду 1) порівну, нарівно; 2) рівно; однаково; однаковою мірою.
ециаштНу [д:к\уо'пітііі] п 1) урівноваженість; холоднокровність; незворушність; 2) спокій; самовладання; 3) безсторонність.
едиапішоиз [і:Зоугепітоз] ад) 1) холоднокровний; незворушний; спокійний; 2) безсторонній.
едиаіе [і'к\уеіІ] у 1) вважати рівним; прирівнювати; 2) мат. установлювати рівність; 3) мат. складати рівняння; подавати у вйгляді рівняння.
едиаііоп [і'к\уеі/п] п 1) вирівнювання, зрівняння; урівноваження; 2) урівноваженість; правильне співвідношення; узгодженість; 3) прирівнювання; 4) мат. рівняння; зігпріе ~ рівняння першого степеня; зесопсі-де^гее (циасігаїіс) ~ рівняння другого степеня (квадратне рівняння); 5) хім. формула реакції.
ециаіог [і'к^еііз] п екватор.
едиаіогіаі [,ек\¥з'Ю:па1] 1. п астр. екваторіал; 2. ад) 1) екваторіальний; 2) що знаходиться поблизу (земного) екватора.
Єдиаіогіаі Сиіпеа [.ек^з'їотюґдіпі] п геогр. н. Екваторіальна Гвінея.
едиаіопуаггіз [і'ЬуеііахуосІг] аду у напрямі до екватора.
едиеггу [і'клуеп] п 1) іст. конюший; 2) королівська стайня; 3) конюх.
едиеггузЬір [і'1с\уеп/ір] п придворне звання конюшого.
ециезігіап [і'клуезіпап] 1. п 1) вершник; наїзник; кіннотник; 2) цирко-вйй наїзник; 2. ад) кінний; ~ зкіїї майстерність верхової їздй.
едиезігіеппе [і, крезів'еи] п 1) вершниця; наїзниця; 2) циркова наїзниця; 3) амазонка.
ециіапвиїаг [,і :к\уі 'гет]д]и1а] аф мат. рівнокутний.
ециіапвиїаіог [,і:к\¥Ґает]д^и1еіІ9] п астролябія.
ециіЬаІапсе [,і:к\уі'ЬгеІ9пз] 1. п рівновага; 2. у зрівноважувати.
едиігіітепзіопаї [, і -.к^ісіі 'тепрпі]
аф з однаковою розмірністю.
едиісіізіаііі ['ккм'сіїзізпі] аф рівно-віддалений.
едиіГогт [ 'і.к^іїзіт] аф однакової форми.
ециііаіегаї [ 'і:к\¥і Чавіогаї] аф мат. рівносторонній.
едиіІіЬгаїе [,і:км'1аіЬгеіІ] у 1) урівноважувати; приводити в рівновагу; 2) урівноважуватися; приходити в рівновагу; 3) бути в стані рівноваги; 4) бути противагою.
ефііІіЬгаііоп [,і:к\¥і1аі'Ьгеі/п] п 1) урівноважування; 2) рівновага; збереження рівноваги; 3) зважування, оцінка (порад тощо).
едиіІіЬгаІог [,і:1с\уі'1аіЬгеіІз] п зрів-новажувальний механізм.
едиШЬгаїогу [д:к\¥і'1аіЬгзІ9п] аф що є противагою; що урівноважує.
едиіІіЬгіа [д:к\¥і'1іЬгю] рі від едиі-ІіЬгіит.
едиіІіЬгіоиз [,і:к\Уі'1іЬпзз] аф урівноважений.
едиіІіЬгізі [Е'кхуіІіЬпзІ] п (акробат-) еквілібрйст; канатоходець.
едиі1іЬгі$ііс [і.к^ііі'Ьпзіік] аф екві-лібристйчний.
едиіІіЬгішп [ еЬуі'ііЬпоїп] п (рі тж едиіІіЬгіа) 1) рівновага; іЬе тіїііагу ~ воєнна рівновага; ~ соп8ІапІ хім. константа рівноваги; 2) перен. урівноваженість.
едиішиШрІе І'і:клуі'тл11ір1] п мат. число, яке має спільний множник з іншими.
едиіпе ['і:к\уат] 1. п кінь; 2. аф кінський, конячий.
едиіпіа [і'к^іта] п вет. сап.
едиіпосгіаі [д:к\¥і'пок/д1] 1. п
1) астр. небесний екватор; рівноденна лінія; 2) рідк. земнйй екватор; 3) суворий екваторіальний шторм; 2. ад) 1) рівноденний; ~ роіпі рівнодення; 2) астр. екваторіальний; ~ Ііпе (сігсіе) небесний екватор.
едиіпох ['і:к\ушзкз] п астр. рівнодення; аиішппаї (уегпаї) ~ осіннє (весняне) рівнодення.
едиір [Гк\¥ір] у 1) устатковувати, обладнувати, споряджати; оснащувати; озброювати; іо ~ а Гасіогу ^ііЬ тосіет тасйіпегу устаткувати фабрику сучасними машйнами; іо ~ опезеІГ Гог а Іоигпеу зібратися в дорогу; іо ~ ^ііЬ писіеаг \уеаропз озброїти ядерною зброєю; 2) опоряджати, екіпірувати; забезпечувати; 3) дати усе необхідне; іо ~ опе’з сйікігеп 'уіій а §оосі едисаііоп дати дітям добру освіту.
едиіразе ['ек\¥іркІз] п 1) спорядження; озброєння; оснащення; 2) екіпаж; карета; 3) екіпаж, команда (судна); 4) комплект; набір; іеа ~ чайний сервіз; СІГЄ88ІП2 ~ несесер; 5) заст. почет.
едиірагаїіоп [і.к^ірз'геї/п] п прирівнювання; порівняння.
едиіртепі [і'кшіртопі] п 1) устаткування, обладнання, оснащення, споряджання (дія); 2) устаткування, обладнання, оснащення; апаратура; приладдя; ~ Гипсі військ, обмундирувальні гроші; 3) військ, матеріальна частйна; бойова техніка; 4) розумовий багаж; 5) зал. рухомий склад.
едиіроізе ['ек\¥ірзіг] 1. п 1) рівність сил (вагй); рівновага (тж. перен.); 2) противага; 2. у урівноважувати; підтрймувати рівновагу.
едіїіроііепсе [,і:к\¥Грз1зп8] див. едиіроііепсу.
едиіроііепсу [д:к\уГроІ9пзі] п 1) рів-
еди
366
еге
носйльність, рівноцінність, рівнозначність; 2) еквіполентність.
едиіроііепі [,і:к\УҐро1опі] асі] 1) рівносильний, рівноцінний, рівнозначний; 2) еквіполентний.
едиіроікіегапсу [,і:к\уі'рзпсІ9Г9П8і] п 1) рівна вага; 2) рівновага.
едиіроініегапі [,і:к\Уі'ропсЬгзпі] асі) 1) рівний за вагою; 2) перен. рівний; який не має переваги.
едиіроіиіегапіз [Д:к\УҐрзпсЬгапі8] п рі предмети, рівні за вагою.
едиіроініегаїе [л:к\¥ҐрзпсІзгеП] V 1) перебувати в стані рівноваги; 2) бути рівним за вагою; 3) урівноважувати; бути противагою.
едиіроіепі [,і:к\Уі'роиізпі] аф рівносильний, що має однакову силу.
ециіроіепііаі [, і:к\уірз'іеп/з1] асі] фіз. рівнопотенціальний; еквіпотенціальний.
едиізеіа [,ек\УҐ8І:із] рі від ециі-8ЄП1ГЛ.
едиізеішп [,ек\¥і'8І:ізт] п (рі тж едиізеіа) бот. хвощ.
ециізоп ['ек\¥і8п] п грум, конюх.
едиііаЬІе |'ек\УіізЬ1] асі] 1) справедливий; неупереджений, безсторонній; ~ ]исІ8Є8 неупереджені судді; ~ ігеаіу рівноправний договір; 2) юр. що стосується права справедливості; ~ 8апсйоп8 санкції права справедливості.
ецшіаЬ1епе88 ['ек^іізЬкпв] п справедливість; безсторонність, неупередженість.
ециііаііоп [,ек\¥іЧеі/п] п спорт, верхова їзда; майстерність верхової їзди.
едиііу ['ек\уііі] п 1) справедливість; безсторонність, неупередженість; 2) юр. право справедливості; 3) ек. звичайна акція; акція без фіксованого дивіденду.
ециіуаіепсе [і'клуїуаіапз] див. едиі-уаіепсу 1.
едиіуаіепсу [і'кууіузізпзі] п 1) еквівалентність, рівноцінність, рівносйль-ність, рівнозначність; 2) геол. відповідність за віком.
ециіуаіепі [і'кмузізпі] 1. п 1) еквівалент; рівноцінний замінник; 2) шах. компенсація; 2. аф 1) рівноцінний, рівносйльний, рівнозначний, еквівалентний; 2) рівний за площею.
едиіуосаі [і'к\уіузкзі] 1. п омонім; 2. асі] 1) двозначний; неяснйй, нечіт-кйй; ~ \уопі8 двозначні слова; 2) сумнівний; що викликає підозру; Ьіз \¥ог(і$ аге ~ його слова викликають сумнів; ~ зутріот мед. симптом, властйвий кільком захворюванням.
ецшуосаШу [і, к\¥іуз 'каеіііі] п 1) двозначність; можлйвість подвійного розуміння; 2) сумнівність; 3) непевність, невйзначеність.
едиіуосаіе [і'к^іузкеїі] у 1) гово
рйти двозначно; 2) ухилятися, уникати, викручуватися (у розмові).
едиіуосаііоп [і,к^іуз'кеі/п] п
1) ухйлення (від прямої відповіді); 2) ухйльна відповідь; двозначне твердження; гра словами; словесні вйкру-ти; 3) двозначність.
едиіуосаіог [ґіоуіузкеїіз] п людйна, яка уникає прямої відповіді; нещйра людйна.
едиіуосаіогу [і.к^іуз'кеїізп] аф ухйльний; якйй уникає (прямої відповіді тощо).
едиіуоке ['ек\уіуоик] див. едиіуоцие.
едиіуодие ['ек\уіуоик] п 1) двозначність; вйслів з подвійним значенням; 2) гра слів, каламбур; 3) туманний натяк, еківок; іо 8реак іп ~8 говорйти натяками.
едиіуогоиз [і'кипузгзв] аф який жй-виться конйною.
ега ['ізгз] 1) ера; доба; епоха; іЬе Соттоп Е. наша ера; іп іЬе СЬгізііап Е. після різдва Христова; 2) геологічна ера; 3) епохальна подія.
егаШаіе [і'геїсІїеіі] у випромінювати; сяяти.
егаШаііоп [і,геісІі'еі/п] п випромінювання; сяяння.
егадісаЬІе [і'ггедікзЬІ] аф викорінюваний.
егайісаіе [і'ггесІїкеїі] у 1) виривати з коренем; 2) перен. викорінювати; знйщувати; 3) с. г. виполювати з коренем (бур ’яни).
егаШсаііоп [і,ггеді 'кеі/п| п 1) виривання з коренем; 2) перен. викорінювання; 3) с. г. виполювання (бур'янів).
егаШсаііуе [і'ггесІїкзіїу] аф радикальний; докорінний.
егаШсаіог [і'гжсІїкеїіз] п 1) радикальний засіб; 2) засіб для вйведення плям; 3) засіб для вйдалення волосся.
егагіісаіогу [ґгаесІїкзізгі] аф якйй викорінює (знйщує з коренем); викорінюючий, радикальний.
егазаЬІе [і'геїхзЬІ] аф 1) що піддається підчйщенню (стиранню) (гумкою, ножем); якйй можна підчйстити (стерти); 2) недовговічний (про спогади тощо).
ега$е [і'геїг] у 1) стирати, зіскоблювати, зіскрібати, підчищати (гумкою, ножем); 2) перен. згладжувати, викреслювати, стирати (з пам'яті); 3) викреслювати; 4) стирати з лиця землі.
ега8етеп< [і'геїхтзпі] п 1) стирання, зіскоблювання, зіскрібання; підчищання (гумкою, ножем тощо); 2) стерте місце, підчйстка (в тексті).
егазег [і'геїгз] п 1) гумка; 2) ніж для зіскоблювання (тексту); 3) ганчірка (губка) для стирання з дошки.
егазіоп [і'геїзп] п мед. вйдалення (зіскоблювання) ураженої тканйни.
Егазта [і'гаегтз] п ж. ім'я Еразма.
Єгазтиз [і'гаехтзв] п ч. ім'я Ераз-мус, Еразм; Іразмес.
Егазіиз [і'гаезізв] п ч. ім'я Ерастус, Ераст.
егазиге [і'геїзз] п 1) стирання, зіскоблювання; підчищання (гумкою, ножем); 2) підчйстка, підчищене (стерте) місце; 3) повне знйщення, стирання з лиця землі.
Егаіо ['егзіои] п міф Ерато; муза любовної поезії.
егЬіиш ['з:Ьізт] п хім. ербій.
еге [єо] 1. оду рано; 2. ргер поет. до, перед; ~ 1оп£ незабаром, скоро; ~ ііїеп доти; ~ іЬІ8 уже; 3. соп] поет. швидше ніж; перш ніж.
ЕгеЬи$ |'епЬо$] п міф. 1) Ереб, підземне царство, царство мертвих; 2) вічна пітьма.
егесі [і'гекі] 1. аф 1) прямйй; іо 8іаші ~ стояти прямо; 2) піднятий, зведений, стоячий; вертикальний; 3) якйй стирчить (стоїть сторчма); 4) живйй; насторожений; бадьорий; 5) бот. прямостоячий, невилягаючий; 2. у 1) будувати, споруджувати; зводити; іо ~ а Ьои8е спорудити будйнок; 2) створювати (теорію тощо); іо ~ а ргоро8іііоп вйсунути пропозйцію; 3) випрямляти, піднімати, надавати стоячого положення; 4) засновувати, закладати; 5) монтувати, установлювати; складати (машину); 6) підвйщувати; 7) мат. відновлювати (перпендикуляр).
егесіііе [і'гекіаіі] аф 1) здатний випрямлятися; 2) фізл. здатний напружуватися.
егесііоп [ґгек/п] п 1) спорудження, побудова; 2) будівля, будова, споруда; 3) випрямляння; установлювання у вертикальному положенні; підняття; 4) заснування; закладання; 5) тех. установка (машини); монтаж, складання, монтування; ~ ііте тех. час складання; ~ у/огк монтажні роботи; 6) фізл. ерекція, напруження; ~ сепіге центр ерекції.
єгєсііує [ґгекіїу] аф якйй випрямляє.
егесіораіепі [і.гекіз'реіізпі] аф бот. напівстоячий; частково сланкйй.
егесіог [і'гекіз] п 1) будівельник; складальник, монтажник; 2) засновник, фундатор; 3) анат. еректор, випрямляючий м’яз.
егеіопз [,єз'1зі]] адч поет. 1) незабаром, скоро; 2) недавно.
егешііе ['ептаїі] п поет. 1) пустельник, пустйнник; 2) самітник, відлюдник, затворник; анахорет.
егетйезіїір ['ептаїі/ір] п поет, самітництво, затворництво; самітницьке життя.
егешіііс(аі) [,еп'тііік(з1)] аф поет. самітницький, пустельницький, затворницький.
еге
367
егг
егепоуи [ла пай] аду поет, раніше, колись, спершу, спочатку; до цього часу.
егерііоп [і'гер/п] п вихоплювання; виривання.
егеіЬізт [’епОігт] п мед. еретизм, підвищена збудливість.
Егегап [еге'уагп] п геогр. н. м. Єреван.
егеотЬі1е($) [єа'\уаі!(г)] аду поет, недавно.
еіТ [а:£, егТ| п (рі єґуєп) невелика присадйбна ділянка.
ег£ [а:д] п фіз. ерг.
ег£О ['а:дои] аду лат. бтже.
ЄГ8ОІ8Ш ['агдаїггп] п педантичне додержання законів формальної логіки.
ег^оіізт ['агдаііггп] п 1) суперечка; полеміка, дискусія; 2) логічні висновки; 3) мед. отруєння ріжками.
Егіс ['епк] п ч. ім'я Ерік.
Егіса ['епка] п ж. ім'я Еріка.
егісасеоиз [,еп'кеір$] ад] бот. вересовий.
егісеіаі [,еп'8І:іа1] див. егісасеоиз.
Егіск ['епк] п ч. ім'я Ерік.
Егіе [ іап] п ч. ім'я їрі.
Егіе, Ьаке ['Іеік 'юп] п геогр. н. озеро Ері.
Егік ['епк] п ч. ім'я Ерік.
Егіка ['епка] п ж. ім'я Еріка.
Егіп ['іапп] п 1) геогр. н. поет. Ірландія (давня назва); 2) ж. ім'я їрін, Ерін.
егшасеоив [,еп'пеір$] ад] зоол. гол-кошкірий.
егіп£О [і'пддои] п бот. миколай-чик.
егіотеіег [деп'отііа] п текст, еріометр, шерстемір.
Егів ['епз] п міф. Еріс, Еріда; богиня чвар.
егізііс [е'пзіїк] 1. п 1) еристика, мистецтво полеміки; 2) полеміст, майстерний сперечальник; 2. ад] 1) полемічний; еристйчний; 2) спірний.
Егіігеа [,еп'ігі:а] п геогр. н. Еритрея.
Егіігеап [,еп'іпап] ад] еритрейський.
егі-кіїщ ['а:Гкп]] п поет., міф. лі-совйй цар; король ельфів.
Еппа ['а:та] п ж. ім'я Ерма (зменш, від Егтеп^агсіе, Егтепіпкі(е), Егтіпіе).
Еппеп^агсіе [’а:тапда:д] п ж. ім'я Ерменгард.
Еппепігші(е) ['а:тіпіги:сІ] п ж. ім'я Ерментруд.
Егтіпа [а:'ті:па] п ж. ім'я Ерміна.
егтіпе ['а:тіп] 1. п 1) зоол. горностай; 2) горностаєве хутро; 3) (тж рі) оздоблення (одяг) з горностая; 4) сйм-вол непідкупності суддів; символ гідності перів Англії; 2. V 1) одягати в горностай; 2) робйти суддею (пером).
еппіпесі ['а:тшд] ад] 1) оздоблений хутром горностая; 2) якйй дістав звання судді (тйтул пера).
Еппіпіа [а:'ті:піа] п ж. ім'я Ермі-нія.
Егтіпіе ['а:тіт] п ж. ім'я Ерміні.
Егтіпігшіе ['а:ттіги:д] п ж. ім'я Ермінтруд.
Ет [а:п] п ч. ім'я Ерн (зменш, від Етезі).
ет [а:п] V розм. збирати колоски після жнив.
Ета ['ото] п ж. ім'я Ерна (зменш, від Етезііпе).
ете [а:п] п орн. 1) орлан; морський орел; 2) беркут.
ете$ [а:пг] п рі розм. колоски, зібрані після жнив.
Етезі ['а:пі8і] п ч. ім'я Ернест.
Етезіа ['а:пі8іа] п ж. ім'я Ернеста.
Егаезііпе ['а:пі8іі:п] п ж. ім'я Ер-нестін, Ернестіна.
Етезіиз [єа'пезіаз] п ч. ім'я Ерне-стус, Ернест.
Ешіе ['а:т] п ч. ім'я Ерні (зменш, від Етезі).
Ет$і [агпзі] п ч. ім'я Ернст.
егогіе [і'гоисі] у 1) роз’їдати, руйнувати (поступово)-, 2) перен. підривати, псувати; 3) мет. витравляти; 4) ге-ол. вивітрювати; розмивати; еродувати; 5) зазнавати ерозії.
епміесі [і'гоидкІ] ад] геол. розмитий; вивітрений; еродований.
егодепі [і'гошІапі] ад] мед. їдкйй; що роз’їдає.
его£епои$ [і'годзшоз] ад] 1) ерото-генний; 2) еротичний.
Его$ ['егзз] п 1) міф. Ерос, Ерот, бог кохання; 2) (е.) почуттєва (плотська) любов.
его$е [і'гоиз] ад] бот. виїмчастий, нерівний.
егозіоп [і'гоизоп] п ерозія; руйнування, роз’їдання; розмивання; вивітрювання; 8ОІ1 ~ ерозія ґрунту.
егозіте [і'гоизіу] ад] 1) геол. ерозійний; що викликає ерозію; 2) що роз’їдає (розмиває, вивітрює); руйнівний.
егозігаіе [і'гозігеїі] ад] бот. без-дзьобий.
егоіеііс [,его'іеіік] ад] питальний; питаючий, запитуючий.
егоііс [і'гоіік] 1. п 1) еротична поема; любовний вірш; 2) еротика; любовна наука; 3) еротоман; 2. ад] 1) еротйчний; почуттєвий; ~ іоує почуттєва любов; ~ іпзапііу еротоманія; 2) любовний.
егоііса [і гонко] п 1) еротика; еротична література (поезія); 2) порнографія.
егоіісізпі [і'гоіізігт] п 1) хтивість; 2) мед. підвищений статевий інстйнкт, еротйзм.
егоіізш ['егаіігт] п 1) див. егоіісізт 2; 2) фізл. емоційна фаза статевого імпульсу.
егоіо^епіс [і,гоіо'сІзепік1 ад] ерото-генний.
егоіошаїїіа [іугзі9тет)а] п мед. еротоманія.
егг [о:] у 1) помилятися, хибити; іо ~ із Ьитап людині властйво помилятися; 2) грішйти; 3) блукати, збиватися з шляху; заблудитися.
еггаЬІе [ 'егоЬІ] ад] що може помилятися; не непогрішний.
еггапсу [егапзі] п рідк. помилковість, хибність.
еіташі ['егопсІ] п 1) доручення; завдання; іо піп ~8 бути на побігеньках; а ЕооГз ~ безнадійна витівка; марна праця; 2) відрядження; 3) усне повідомлення, передане через когось.
еггашІ-Ьоу ['егапсІЬої] п хлопчик на побігеньках; розсильний; кур’єр (у конторі).
еггапі ['егапі] ад] 1) поет, мандрівний; 2) блукаючий (про думки)-, 3) заблудний; грішний.
еггапііу ['егапііі] аду поет, наздогад, навмання.
егпшігу ['егапіп] п 1) мандри; 2) пригоди мандрівного лицаря.
еггаіа [е'гагіа] п (рі від еггаіит) список друкарських помилок (тж ~ 8ІІр).
еітаііс [і'гаеПк] ад] 1) нестійкий, хиткйй (про погляди тощо); 2) неуважний, розпорошений; 3) ек. нерівномірний, мінливий, непостійний (про ціни); 4) дивний, чудний, безладний; ~ ЬеЬаУіоиг безглузда поведінка; ~ ІіГе безладне життя; 5) заст. блукаючий; 6) неритмічний; 7) геол. ератичний; ~ Ьіоск валун.
еітаіит [е'гаїат] п (рі еггаіа) 1) друкарська помилка, описка; 2) недогляд.
еггіп£ ['епг|] ад] 1) заблудний; грішний; 2) блукаючий.
еггііі£Іу ['епі]1і] аду помилково.
епгопеоїк [і'гоип]38] ад] 1) помилковий, неправильний; хибний; ~ попон хибне уявлення; 2) що помиляється; який збився з шляху; ~ Іітез грішний вік; 3) блукаючий.
еггопеои8ПЄ88 [ґгоипрзшз] п ПОМИЛКОВІСТЬ, неправильність, хибність (враження тощо).
епгог ['ега] п 1) помилка, хибна думка; Ьитап ~ помилка, властива людині; іо Ье іп ~ помилятися; іп ~ помилково; 2) огріх, погрішність, похибка; 8ре11іп§ ~ помилка у правописі; ргіпіегз’ ~ друкарська помилка; 3) гріх, провина; 4) поет, блукання; мандри; 5) відхилення; втрата точності; 6) юр. фактична (юридична) помилка в судовому процесі.
епгогіїїі [ егайіі] ад] неправильний, помилковий, з помилками.
епгогізі ['егапзі] п 1) людйна,
егг
368
е$п
схильна помилятися; 2) людйна, поблажлива до помилок.
ЄПГОГІЄ55 ['егзііа] асі] 1) безпомилковий, без помилок; 2) безгрішний, безгріховний.
Егзаіг ['єзгаеіз] п сурогат, ерзац; ~ соПее кавовий сурогат (напій) (з ячменю тощо).
егеі [з:8І] асі? заст. 1) спочатку: насамперед; 2) раніше, колись; 3) недавно, щойно.
егзґіуЬіІе ['о.‘8й¥аі1] 1. асі] колишній, минулий; 2. асіу раніше, колись, бувало.
егиЬе$сепсе [,епі:'Ье$п$] п 1) рум’янець; 2) мед. почервоніння шкіри.
епіЬезсепі [,еги:'Ье8пі] аф 1) що червоніє; що паленіє рум’янцем; 2) амер. червонястий, червоний.
егисі [і'глкі] у 1) ригати, відригувати; 2) перен. виригати, вивергати.
епісіаіе [і'глкіеіі] V 1) виригати, вивергати; 2) відригувати; виблювати.
егисіаііоп [,і:глк'1еі/п] п 1) відрижка; 2) вйверження (вулкана)} 3) вйвержена маса.
егшШе ['егшдаїї] 1. п ерудйт, людйна велйкої ерудйції; 2. асі] 1) еру-дбваний, всебічно освічений; учений; начйтаний; 2) науковий.
егшШіоп [,еги:'ді/п] п ученість; на-чйтаність; ерудйція.
егирі [і'глрі] V 1) вивергатися (про лаву, попіл тощо)} 2) вивергати, викидати (лаву, попіл тощо)} 3) прориватися; 4) прорізуватися (про зуби).
епірііоп [Гглр/п] п 1) вйверження (вулкана тощо)} 2) прорйв (полум'я)} 3) перен. вйбух (сміху тощо)} 4) спалах (епідемії)} 5) вторгнення, напад (ворогів)} 6) вйлазка (з фортеці)} 7) мед. вйсип; 8) мед. висипання.
епірііуе [і'глрііу] аф 1) геол. еруптивний; вйвержений; вулканічний; 2) мед. що супроводжується вйсипом.
єгуєп ['з:у(з)п, 'єґу(з)п] рі від еіТ.
Егуіп п ч. ім'я Ервін.
Епуіп ['о:\уіп] п ч. ім'я Еруін.
егу5іре1а$ [,еп'8іріІ98] п мед. бешй-ха, бешйхове запалення.
егуіЬета [,еп'0і:тз] пмед. еритема. егуіЬгосуІе [і'пОгзааіІ] п еритроцйт. Е$аи [ і:8о:] п ч. ім'я 1) їсо; 2) бібл. Ісав.
езсаіасіе [,Є8кз'1еіс1] 1. п військ, ескалада (штурм стіни за допомогою драбин)} 2. V штурмувати.
е$са1аіе ['езкзіеіі] V 1) розгортати; розшйрювати; посйлювати; 2) розгортатися; розшйрюватися; посилюватися; 3) загострювати (конфлікт)} 4) загострюватися (про конфлікт)} 5) підніматися на ескалаторі.
е$са1айоп [,е8кз'1еі/п] п 1) ескалація; ~ оГ \уаг ескалація війнй; 2) розгортання; посйлення; загострення; 3) змін
на шкала; шкала надбавок і накидок.
езсаіаіог ['езкзіеііз] п 1) ескалатор; 2) змінна шкала.
езсаііор [із'кзізр] п 1) стулка черепашки; 2) зубець (в орнаменті).
езсараЬІе [18'кеірзЬІ] аф необов’язковий; якого можна унйкнути.
езсараде [.езка'реіб] п 1) весела вйтівка, ескапада; 2) втеча (з в'язниці).
езсаре [і8'кеір] 1. п 1) втеча; 2) порятунок, вйзволення; 3) перен. відхід від дійсності; 4) мед. витікання; виділення; 5) вйтік (газу)} 6) тех. вйпуск, вйхід (пари)} 7) пбмйлка, опйска; 8) гріх; 9) спалах; вйбух; 10) юр. в’язень, який утік з в’язнйці; 11) спорт, ривок; 12) водоскид на каналі; ~ сапаї стічнйй канал; ~ ЬаісЬ запаснйй люк; ~ Іаббег рятувальна дра-бйна; ~ уеіосіїу друга космічна швйдкість; ~ \уау запаснйй вйхід; 2. V 1) утектй, вчинйти втечу (з в'язниці тощо)} 2) врятуватися; унйкнути (небезпеки тощо)} іо ~ рипізЬтепі унйкнути покарання; іо ~ поіісе залишатися непоміченим; 3) вириватися (про слова тощо)} 4) випадати (з пам'яті тощо)} 5) просочуватися; звітрюватися.
е$саре-соск [із'кеїр'кзк] п тех. ви-пускнйй кран.
е$саре!е$$ [із'кеїріїз] аф 1) неминучий; 2) що не має вйходу; такйй, з якого не можна утектй.
езсарешепі [18'кеіртапі] п 1) втеча; 2) врятування; 3) вивітрювання, виділення; 4) випадання; 5) тех. сторожок; спуск; регулятор ходу (годинника)} ~ ууЬєєі храпове колесо, храповйк.
е$сарег [із'кеїрз] п утікач.
езсаре-уаіуе [із'кеїр'угеїу] п тех. запобіжний (спускнйй) клапан.
езсаре-ягаїтапі [і8'кеір'\узгзпі] п юр. сповіщення про розшук і арешт в’я-зня-утікача.
езсарізі [18'кеірі8і] 1. п 1) амер. той, хто ухиляється від військової служби; 2) письменник, якйй намагається відійтй від основнйх проблем життя; 2. аф що відводить від основнйх проблем життя; розважальний (про фільм тощо).
езсаппоисЬе [ез'каїти/] п фр. сутичка.
езсагоіе [,Є8ка'го:1] п бот. салат ес-карібль.
езсагр [із'каїр] 1. п 1) військ, ескарп; 2) крутйй насип (вал); укіс, об-рйв; круча; 2. V ескарпувати.
езсагртепі [із'ка.ртзпі] п 1) військ. ескарп; 2) укіс, стрімкість, крутість; 3) геол. вертикальне оголення породи.
езсйаіоі ['ерізі] п бот. цибуля-ша-лбт, дрібна цибуля.
езсЬаг ['езка:] п мед. струп.
езсЬагоііс [,езкз’гзіік] п фарм. їд-кйй (припікальний) засіб.
езсіїаіоіо^у [,е8ко'1з1асізі] п рел. есхатологія.
еасЬеаі [і8'1/і:1] 1. п 1) безгосподарне (конфісковане) майно; 2) конфіскація майна; 3) юр. перехід до казни безгосподарного майна; 2. V 1) конфіскувати безгосподарне майно; 2) ставати безгосподарним (про майно).
єзсЬєіу [18'ґ/и:] V уникати; триматися осторонь (когось, чогось)} ухилятися (від чогось).
еасЬетошсе [і8'і/и:оп8] п ухиляння.
езсіашіге [Є8'к1а:і]дг] п фр. 1) скандал, неприємна сцена; 2) сумна слава.
езсогі І ['езкз:і] п 1) ескорт; почет; охорона; супровід; 2) охоронець; член почесної варти; 3) військ, конвой, прикриття; ~ аігсгаїї літаки супроводу; ~ безігоуег а) сторожовйй корабель; б) конвойний есмінець; ~ сІШу амер. конвойна служба; 4) амер. кавалер, партнер.
е$соґі II [і8'кз:1] V 1) супроводжувати; проводжати; ескортувати (почесного гостя тощо)} 2) військ, конвоювати; прикривати; 3) юр. конвоювати (арештованого).
Є5со< [і'зкзі] V утрймувати, давати на прожиток; Ьо\у аге сЬеу ~1еб? як їм платять?
езсгіЬе [з'зкгаїЬ] V мат. опйсувати коло.
езсгіїоіге [,е8кп:'і\¥а:] п фр. секретер, письмовий стіл.
е$сшІо [е8'ки:бои] п ескудо (грошова одиниця).
Езсиїаріиз [,і:8к)и'1еір)38] п 1) міф. Ескулап; 2) жарт, лікар.
езсиїепі [ 'е8к)и1зпІ] 1. п. їстівне; їжа; 2. а^їстівнйй, придатний для їжі; харчовйй.
езсиїсЬеоп [18'клі/зп] п 1) герб; 2) меморіальна дошка з гербом; 3) архт. орнаментальний щит; 4) тех. рамка; 5) дошка з назвою судна; 6) накладка замка (на отворі для ключа).
Е$(1га$ ['егбгаез] п ч. ім'я Ездрас.
е$ешрІа$ііс [,Є8ет'р1ге8Іік] аф об’єднуючий; що сприяє згуртуванню.
Езкішо [’езкітои] 1. п 1) ескімос; ескімоска; 2) червонувато-брунатний колір; 2. аф ескімоський; 4 ~ сіо§ лайка (собака)} ~ ріе ескімо (морозиво).
Езкітоап ['езкітоизп] аф ескімоський.
Е$те ['егті] п 1) ч. ім'я Езме; 2) ж. ім'я Езме (зменш, від Езтегаїсіа).
Е$тегаІ(Іа [,егтз'ггекІз] п ж. ім'я Есмерал(ь)да.
Езтоікі ['ехтзпб] п ч. ім'я Езмонд, Есмонд.
е§пе ['ехт] п дворовий (кріпак).
езд
369
Є80<1іс [Гзодік] асі] фізл. відцентровий (про нерв).
е$орЬа£еа1 [і:,8оЬ'дзю1] асі] анат. що стосується стравоходу.
е$орЬа&і [і:'ззЬдаї] рі від е8орЬа£и8.
е$орЬа&и$ [і/ззіздоз] п (рі е8орЬа§і) стравохід.
езоіегіс [,е8ои'іепк] аф 1) таємний; 2) таємничий; прихований; конфіденційний; 3) особлйвий, спеціальний; 4) неяснйй, складнйй; заплутаний.
Є8о(егіс8 [,е8ои'1епк8] див. Є8О-їегу.
езоіегу [ езоіоп] п таємне учення.
езраііег [18'ргеір] 1. п фр. шпалера (про дерева); ~ ІаіЬ шпалерник; 2. V вирощувати (формувати) на шпалерах.
езраїїо [ез'раіои] п бот. еспарто, трава альфа (тж ~ £га88); ~ рарег легкйй друкарський папір з еспарто.
езресіаі [із'рері] аф 1) особлйвий, спеціальний; незвичайний; 2) винятковий, особлйво важлйвий; головнйй; 3) окремий, конкретний; іп ~ а) зокрема; б) особлйво, спеціально.
езресіаііу [із'ре/оіі] асіу 1) особлйво; 2) головнйм чйном.
езрегапсе ['е8рогоп8] п надія.
Езрегапіо [,Є8ро'гаетои] п мова есперанто.
езріаі [із'раіаі] п вистежування, таємне спостереження; підглядання.
е$ріопа£е [,Є8рю'па:з] п шпигун ство; - гіп£ агентурна мережа.
езріапасіе [, езрЬ'пеїд] п 1) еспланада, майдан для прогулянок; 2) лука, лужок, рівна відкрйта місцевість.
е$р1ее§ [ез'рікх] п рі дохід від землі.
езроіюаі [із'раигзі] п 1) підтрймка (ідеї тощо); 2) рі заручини; 3) рі весілля.
езроизе [із'раиг] у 1) одружуватися; 2) віддавати заміж (іо); 3) віддаватися (якійсь справі); підтрймувати (справу, вчення); 4) укладати союз.
е$рге$$о [ез'ргезои] п 1) кав’ярня, кафе (тж ~ Ьаг); 2) (Е.) «експрес» (тип кавника); ~ соїїее кава, зварена в кавнику «експрес».
езргіпдаї [ез'рпдзі] п військ, іст. катапульта, метальна машйна.
езргй ['евргі:] п фр. 1) дух; розум;
* Гогі вільнодумець; 2) дотеп; жвавість розуму; < ~ сіе согр8 ['езргґсіз'ко:] честь мундйра.
езру [із раї] V 1) помітити, побачити здалека; 2) вйявити, відкрйти (недолік тощо); 3) стежити; спостерігати.
Е$д. [18'к^аю] п (скор. від езциіге) пан.
Езчиііпаи ['езкітои] п (рі Езциіт-аих) див. Е8кіто.
Езчиітаих ['езкітоих] рі від Ездиі-таи.
е$чиіге [із'к^аю] 1. п 1) есквайр (найнижчий дворянський титул);
2) (Е.) пан (пишуть в адресі після прізвища); Іате8 Гох, Езциіге (Евц.) пану Джеймсу Фоксу; 3) кавалер (що супроводжує даму); 2. V 1) робйти есквайром (дворянйном); 2) бути кавалером; 3) називати есквайром в адресі (на знак поваги).
ездиіззе [,Є8'кі:8] п фр. ескіз.
Є88 [ез] п (рі Є88Є8 ['е8іг]) ес, назва літери 8.
Є58ау І ['езеї] п 1) нарис, етюд, есе; 2) спроба; 3) проба, дослід; 4) взірець (пробний), перший начерк.
е$$ау II [е'зеї] V 1) намагатися; 2) випробовувати; піддавати вйпробу-ванню.
е$$ауІ5і [ Є8ЄН8І] п літ. есеїст, на-рисбвець.
Є85Є [ єні] плат. 1) існування, буття; 2) суть.
е$$епсе ['ввив] п 1) суть, сутність; іп ~ по суті; 2) існування; 3) філос. істотність; 4) субстрат; 5) квінтесенція; верх (чогось); 6) есенція, екстракт; 7) істота; створіння; 8) парфуми; 9) спиртовйй розчин; 10) ефірна олія; 11) бензйн.
ездепііаі [і'зепрі] 1. п 1) звич. рі суть, невід’ємна частйна; основне, найголовніше; 2) рі основи; іЬе -8 оГ Вгаттаг основи граматики; 3) рі предмети першої потреби; 4) військ, основні предмети постачання; 2. асі] 1) неодмінний; обов’язковий, необхідний; ~ £оосі8 товари першої потреби; 2) основнйй, суттєвий, істотний; 3) невід’ємний, властйвий; 4) повний, цілковйтий; 5) ефірний.
е$$епііа1Иу [і,8еп/і'ав1Ш] п істотність, сутність.
Є88епііа11у [Гзепрії] асіу 1) по сузі; 2) істотно.
Е$$ех [ езікв] п геогр. н. Ессекс.
Е88ІЄ [ Є81] п ж. ім'я Есі (зменш, від Езіеііа, Е8їе11е, ЕзіЬег).
Є88ОІП [е'зоіп] 1. п юр. поважна причйна для неявки в суд (за викликом); 2. V наводити суду поважні при-чйни неявки.
Є88ОІПЄЄ [е,801 пі:] п юр. особа, при-чйни неявки якої в суд вйзнані поважними.
Езіа ['е8Іо] п ж. ім'я Еста.
е$іаЬ1і$1і [із'їгеЬІі/] V 1) засновувати, закладати; створювати; організовувати; 2) установлювати, влаштовувати; 3) зміцнювати, утверджувати; 4) з’ясовувати, визначати; 5) прийматися (про рослину); укорінюватися; 6) призначати (на посаду); 7) видавати (закон); запроваджувати; 8) постановляти; 9) юр. доводити; обгрунтовувати; 10) передавати права (комусь); 11) закласти (фундамент); 12) розпланувати (сад тощо); 13) військ, розгортати (госпіталь); 14) відкривати (акредитив).
Є8ІаЬ1і$1іЄ(І [18'ІгеЬІір] аф 1) вйзна
чений, доведений; 2) зміцнений, усталений, укріплений; укорінений; 3) вйзнаний; ~ аиіЬог відомий письменник; 4) закріплений; 5) біол. акліматизований; 6) офіційний, державний (про церкву); іЬе Е. СЬигсЬ панівна церква.
е$ЄаЬ1і5Ьег [із'іаеЬІі/а] п засновник; фундатор; творець.
е$ЄаЬІі$1ипеп< [ізЧаеЬІі/тзпІ] п 1) заснування, створення; запровадження, введення; 2) установа, заклад, організація; 3) науково-дослідна організація; 4) господарство; сім’я, домівка; іо кеер а 8р1епсіісі ~ жйти на широку ногу; 5) міцне становище в суспільстві; улаштованість; постійний дохід; 6) закон, правило, постанова; 7) кодекс законів; 8) (сЬе Е.) панівна (офіційна, державна) церква; 9) (іЬе Е.) панівна верхівка, правлячі кола; можновладні; істеблішмент; консерва-тйвні елементи; 10) штатний розклад; 11) військ, штат особового складу; тіїйагу ~ амер. система військбвйх відомств США.
езіаГеНе [,Є8ІоТеІ] п фр. гонець.
езіашіпеі [,е8Іаті:'пеі] п фр. шиночок; маленька кав’ярня.
езіапсіа [ез'їагпзіа:] п ісп. тварйн-ницька ферма.
е$Ше [із'їеіі] 1. п 1) маєток; маєтність; земельне володіння; 2) майно, статок; регаопаї (геаі) ~ рухоме (нерухоме) майно; 3) стан; іЬе ГошіЬ ~ жарт, четвертий стан, преса; 4) становище; іЬе ~ оГ таїгітопу законний шлюб; 5) статус, звання, становище в суспільстві; 6) країна, держава; 4 ~ а§епі а) управляючий маєтком; б) агент з продажу нерухомого майна; ~ гоад шлях місцевого значення; - сішу податок на спадщину; 2. V подарувати (щось), наділ йти (чимсь).
Є8ІЄЄШ [і8'іі:т} 1. п 1) повага, поважання; шанування; (о Ьоісі іп ~ поважати; Іо Ье ЬеЮ іп ~ бути поважаним (шанованим, вйзнаним); 2) думка, оцінка; 3) слава, репутація; 2. V 1) поважати, шанувати; вйсоко цінувати; 2) вважати (якимсь), розглядати (як щось); 3) оцінювати, давати оцінку.
езіеешег [і8'іі:то] п шанувальник, прихйльник.
Езіеііа [е'зіеіз] п ж. ім'я Естела.
Езіеііе [е'зіеі] п ж. ім'я Естел.
Є8ІЄГ ['Є8ІЗ] п хім. складнйй ефір, езіегійсаііоп [езДепй'кеї/п] п хім. перетворення на складнйй ефір.
Е$Й1ЄГ ['Є8І9, 'Є80а] п 1) ж. ім'я Естер; бібл. Есфір; 2) кнйга Есфіри.
ЕзіЬопіа [ез'Ооипр] див. Е8іопіа.
ЕзіЬопіап [ез'Ооипрп] див. Езіопіап.
езіішаЬІе ['езйтоЬІ] аф 1) гідний поваги, шанований, поважаний; 2) амер. що піддається оцінці (обліку); 3) цінний, що має цінність.
е$і
370
еіЬ
езіітаЬІу ['езіїтоЬІі] аду амер. значно, ПОМІТНО.
езіітаіе І ['езіітК] п 1) оцінка; 2) кошторис; калькуляція; ~ 8игуеу таксація; іке Е8іітаіез проект державного бюджету (що подається на розгляд парламенту).
езйтаіе II [’езіїтеїі] V 1) оцінювати, визначати вартість; 2) давати оцінку, складати судження; судити (про щось); 3) складати кошторис; 4) приблизно підраховувати; визначати на око; прикидати; 5) визначати ціну.
езШпаіесІ ['езіїтеїіїсі] ад) 1) передбачуваний, гаданий; орієнтовний, приблизний; ~ сазиаіііез орієнтовна кількість жертв; 2) плановий, запланований; кошторисний; теоретичний; розрахунковий; ~ созі проектна (кошторисна) вартість.
езіііпаііоп [,е$1і'теі/п] п 1) оцінка, судження, думка, міркування; 2) повага, пошана; іо Ье кеісі іп кі^к ~ б^и дуже шанованим; 3) розрахунок, підрахунок; обчислення; калькуляція, кошторис; оцінка, визначення; гаи^е ~ визначення відстані.
езіітаііуе [’езіїтоііу] ад) 1) оцінний; 2) який уміє (правильно) оцінювати.
езіітаіог ['ез і і те і із] п оцінювач; калькулятор.
езіосасіе [,Є8і0'кекІ] п естокада, удар шпагою.
Езіопіа [езЧошуа] п геогр. н. Естонія.
Езіопіап [ез'іоипрп] 1. п 1) естонець; естонка; 2) естонська мова; 2. ад) естонський.
езіор [із'іор] у юр. 1) відводити заяву супротивної сторони, яка суперечить Її попереднім висловлюванням; 2) заявляти процесуальне відведення; 3) заважати, перешкоджати.
езіорреї [18'іорзі] п юр. процесуальне відведення; позбавлення права заперечення.
Є8іоуєг8 [ез'іоиузг] п рі юр. утримання, виплачуване дружйні (вдові), яка живе окремо від чоловіка; аліменти.
езігасіе [е8'іга:сІ] п естрада; узвишшя, підвйщення.
езігайо [Є8'іга:с1ои] п 1) вітальня; 2) естрада.
е$1га£оп [’езігздоп] п бот. острогін.
Є8ігащ»е [18'ігеіпсіз] у 1) віддаляти, відстороняти, відчужувати, робйти чужйм; іо Ье жйти нарізно, роз-лучйтися (про подружжя); 2) відштовхувати; підбурювати, настроювати (проти).
езігапзесі [18'ігешдзд] ад) 1) якйй живе окремо; іке ~ соиріе подружжя, яке живе нарізно; 2) чужйй, відчужений.
е$<гап£етепі [із'ігетдзтзпі] п 1) віддалення, відрйв; розрйв; 2) відчуження, відчуженість; холодок (у стосунках); 3) розлучення; нарізне проживання (подружжя).
Є8ігау [18'ігеі] п юр. приблудна свійська тварйна.
езігеаі [і8'ігі:і] 1. п 1) юр. точна копія документа; 2) автентичний примірник; 2. V 1) штрафувати; 2) посилати документи для стягнення штрафу (недоїмки тощо).
Езігеїіа [е'зігеїз] п ж. ім'я Естрела. езігісЬ ['е8ілі{] п страусовий пух.
Є8ІГП8 ['Є8ІГ38] П 1) ПЄрІОД ТІЧКИ (у тварин); 2) період токування (кльо-чення) (у птахів); 3) період нересту (у риб); 4) період гонки (у звірів); 5) перен. нездоланне бажання.
е$іиагіап [,е8і]и'єзпзп] ад) гйрло-вий, що стосується гйрла рікй.
евіиагу ['езііизп] п 1) гйрло (ріки); дельта; 2) морськйй рукав; 3) парова ванна.
евигіепсе [Ґ8Іизпзп8] п 1) голод, відчуття голоду; 2) жадібність (голодного).
езигіепі [і'8]изгізпі] ад) 1) голодний; 2) жадібний; ненажерливий.
еі аііа [еі'еіііз] лат. та інше.
еі аІіЬі [еі'аеІіЬі] лат. та в інших місцях.
еі аііі [еі'еіііаі] лат. та інші.
еіс [іі'зеіго] лат. і т. д. (і так далі), і т. ін. (і таке інше), тощо.
еісеіега [іґзеігз] лат. і так далі, і таке інше, тощо (тж еі сеіега).
еісеіегаз [іі'зеігзг] п рі 1) усяка всячина; 2) усе інше; усі додатки, усі доповнення.
еісЬ [еіЦ V 1) гравірувати; травйти (на металі, склі); робйти гравюру, офорт; 2) перен. залишати незгладй-мий (незабутній) слід; 3) роз’їдати, витравляти (кислотою).
еісЬеЛ [еф] ад) 1) вйгравіруваний; травлений; 2) незабутній, незгладй-мий (про спогади тощо).
еісЬег ['еір] п гравер; травйльник; офортйст.
еісЬіпз ['еі/п]] п 1) гравірування; травлення на металі; 2) гравюра; офорт; вйгравіруване зображення.
еісЬіпв-пееШе ['еЦи],пі:с11] п гравірувальна (офортна) голка.
еіегпаї [і:'іо:п1] 1. п 1) (іке ~) вічне; 2) (іке Е.) передвічний, бог; 3) вічність; Ггот ііте - споконвіку, споконвіків; 2. ад) 1) вічний, довічний, одвічний; нескінченний (за часом); ІіГе ~ безсмертя, вічне життя; ~ босі передвічний бог; 2) вічний, незмінний; ~ іпіікз вічні істини; 3) постійний; безперервний, повсякчасний; кег ~ скаГГег її постійна балаканйна; 4) непорушний, непохйтний, незаперечний; ~ ргіпсіріез непохйтні основи;
5) проклятий, диявольський; іке Е. Сііу Вічне місто, Рим.
еіешаїіге [і:'Ю:по1аіг] див. еіегпіхе.
еіегпе [і:'іо:п] 1. п поет. 1) (іке ~) вічне; 2) (іке Е.) передвічний, бог; 3) вічність; Гго ~ споконвіку, споконвіків; 2. ад) поет, вічний.
еіегпііу [іґіо:пііі] п 1) вічність; Ггот аіі ~ споконвіку, споконвіків; Гог аіі ~ повік, довіку; 2) вічне життя, безсмертя; загробне життя; 3) рі вічні істини.
еіетііу-Ьох [іґіотіііЬзкв] п розм. труна.
еіегпіге [і:'іо:паіг] у 1) увічнювати; робйти вічним (нескінченним); 2) обезсмертити, зробйти безсмертним; наділйти вічною славою, прославити у віках.
Еіезіап [і'ііг^'оп] ад) періодйчний; щорічний; ~ \уіпсі8 літні пасатні вітри (на Середземному морі).
ЕіЬап ['і:0оп] п ч. ім'я Ітан, Етан.
еікапе [’еВеш] п хім. етан.
еікапої [’евопої] п хім. етйловий спирт.
Еікеї [еОа!] п ж. ім'я Етел, Етель.
еікеї ['е0о1] п іст. родовйй маєток, вотчина.
ЕіЬеІЬегі ['еОаіЬоІ] п ч. ім'я Етел-берт.
ЕіЬеІЬегіа [,е0а1'Ьа:іо] п ж. ім'я Етелберта.
ЕіЬеІсІгесІ ['ебокІгесІ] п ж. ім'я Етел-дред.
Еікеїіігеїіа ['е0о!'сІгесЬ] п ж. ім'я Етелдреда.
ЕіЬеІішІ ['еОоІшсІ] п ж. ім 'я Етелінд.
ЕіЬеІішіа [,е0о'1іпс1о] п ж. ім'я Ете-лінда.
Еікеїгесі ['еОоІгесІ] п ч. ім'я Етелред.
Еікеїгесіа [ еВаІгеда] п ж. ім'я Етел-реда.
ЕіЬеЬгіп ['єОоЬуіп] п ч. ім 'я Етелуін.
ЕіЬеЬууп [еОокут] п ж. ім'я Етелуін.
еіЬег ['і:0о] п 1) хім. ефір; 2) розм. ефір, радіо; оуєг іке ~ по радіо; 3) поет. небо, небесний простір, небеса; далека височінь.
еіЬегеа! [іі'Вюпоі] ад) 1) поет. ефірний, легкйй, безтілесний; 2) хім. ефірний; ~ оіі ефірна олія.
еікегеаіііу [і:,0іоп'зв1ііі] п 1) ефірність, легкість, безтілесність; 2) хім. ефірність.
еіЬегеаІігаііоп [і:,0іапа1аі'геі/п] п 1) хім. перетворення на ефір; 2) мед. застосування ефірного наркозу.
еіЬегеаІіге [і: 'Оіогідіаїх] у 1) хім. перетворювати на ефір; 2) робйти лег-кйм.
еіЬегіс [іґОепк] ад) ефірний.
еіЬегійсаііоп [і:,0епГґкеі/п] п хім. утворення простого ефіру, етерифікація.
еіЬ
371
Еиі
еіЬегИу [і:'0еп£аі] V хім. перетворювати на ефір.
еіЬегіхе ['і:0згаіг] V 1) мед. усипляти ефіром; 2) хім. перетворювати на ефір.
еіЬіс(аІ) ['е0ік(о1)] ад] 1) етичний, що стосується етики; ~ ргіпсіріез основи моралі; ~ сосіе моральний кодекс; норми моралі; 2) етичний, моральний; Й1І8 І8 ПОІ ~ це неетично.
еШісаІііу [,е0і'кзе1йі] п етичність.
еіЬісіхе |'е0і8аіг] г 1) моралізувати; обговорювати питання етики; 2) робйти моральним; морально удосконалювати.
еіЬісв ['е0ікз] п рі (вжив, як мп$) 1) етика; учення про мораль; теорія моральності; 2) мораль, етичність; Сйгі$ііап ~ християнська мораль; 3) норми поведінки; правила порядності; коректність; іЬе ~ оГ Шпіпв коректна поведінка за столом.
ЕЙііоріа [,і:0і'оирр] п геогр. н. Ефіопія.
ЕШоріап [,і:6і'оир]дп] 1. п 1) ефіоп, уродженець (мешканець) Ефіопії; 2) негр, чорношкірий; 2. ад] 1) ефіопський; 2) негритянський; що стосується негрів.
ейшюкі ['Є0ГПО1СІ] ад] анат. ґратчастий; ~ Ьопе ґратчаста кістка.
еіЬпіс ['е0пік] 1. п язичник; ідолопоклонник; 2. ад] 1) етнічний; 2) язичеський, ідолопоклонницький.
ейтісаі ['е0піко1] див. еіЬпіс 2.
еіітісаПу ['е0піка1і] аду етнічно; щодо етнічного складу населення.
еНтісівш ['е0пі8іхт] п язичество, ідолопоклонство.
еіЬпісоп ['е0пікоп] п лінгв. етнонім, назва племені (народності, народу).
еіЬпоШсу [е0'по<іі8і] п порівняльне законознавство.
ейнювепу [е0'поліпі] п етногенез.
ейіподгаріїег [е0'пздга&] п етнограф.
ейню£гар1ііс(а1) [,е0пои'дггеіїк(з1)] ад] етнографічний.
еі1то£гарЬі$і [е0'пздгзІЇ8І] див. еій-по^гарЬег.
ейию^гарку [е0'пздгз£і] п етнографія.
ейшо1о£Іс(а1) (,е0пои'кхізік(з1)] ад] етнологічний.
ейшо1о£І$< [е0'ПОІОСІ318І] п етнолог, ейшоїо^у [е0 'поїзді] п етнологія.
ейтор$усЬо1о£у ['е0пз8аі'ко1зсізі] п етнопсихологія.
еіЬоБ [4:008] п філос. 1) етос; моральний вйгляд; 2) характер, дух; звй-чаї.
еіЬу! [е0і1] п хім. етил; ~ аісойої вйнний спирт.
ейіуіаіесі ['е0і1еіІіс1] ад] хім. етилований (бензин тощо).
ейіуіепе ['е0ііі:п] п хім. етилен.
еііоіаіе ['ііюиіей] у 1) етіолувати;
вирощувати (рослини) в темряві, позбавляти хлорофілу; 2) робйти блідим; надавати хворобливого вигляду; 3) бліднути від браку світла; 4) перен. хиріти, чахнути.
еііоІаіеЛ ['І:1юи1еійс1] ад] 1) етіоло-ваний, позбавлений хлорофілу; 2) блідий.
еііоіаііоп [д:1іои'1еі/п] п етіолування, позбавлення хлорофілу; вирощування (рослин) у темряві.
е(іок)£Іса1 [дііз'їодзікзі] ад] етіологічний; причйнний.
ейоїозу [,і:1і'з1з<ізі] п етіологія, учення про причйни захворювань.
ейчиейе [,ей'кеІ] п 1) етикет, церемоніал; 2) правила поведінки на людях; норми чемності (такту, гостйнно-сті); 3) коректність, гарні манери; 4) професійна етика; Іе^аі ~ судова етика; тедісаі ~ лікарська етика; 5) рі правила етикету; 6) етикетка.
Еіпа ['ейіз] п геогр. н. Етна.
еШа [’еіпз] п спиртівка.
Еіоп ['і:йі] п 1) геогр. н. м. Ітон; 2) їтонський коледж (тж ~ Соїіе^е);
~ сгор коротка жіноча стрйжка; ~ ]аскеІ коротка куртка з широкими лацканами.
Еіопіап [кЧошузи] 1. п 1) студент Ітонського коледжу; 2) випускнйк (вихованець) Ітонського коледжу; 2. ад] ітонський (про коледж); що стосується Ітонського коледжу.
Еілізсап [ГїГАвкзп] 1. п 1) іст. етруск; 2) етруська мова; 2. ад] іст. етруський.
Ейа [’еіз] п ж. ім'я Ета (зменш, від Непгіепа).
Ейі ['ей] п ж. ім'я Еті (зменш, від ЕзіЬег, Наггіеі, Непгіепа).
ЕНу ['ей] див. Еиі.
ейіе [’еіі] 1. п діал. 1) мета; намір; 2) слушний вйпадок, нагода, можлйвість; 2. V 1) мати намір, мати за мету, намірюватися; 2) спрямовувати (зусилля тощо); націлюватися; 3) призначати, визначати; 4) здогадуватися; угадувати.
еішіе [еґ^игсІ] п фр. муз. етюд.
еіиі [є'йуі:] п скрйнька, футлярчик, еґпее [є'йуі:] див. еіиі.
еіуша ['еіітз] рі від еіутоп.
е(уток)£ег [,еЦ'то1зсізз] п етимолог.
еіутоіозіс(аі) [, еіітз'кхізік(зі)] ад] лінгв. етимологічний.
еіутоіозісоп [,еІітз'1осІзікоп] п етимологічний словнйк.
еіуто1О£І8і [,еіі'то1зсІзі8і] п етимолог.
еіутоіозіхе [,ей'то1зс1заіг] у вивчати етимологію; визначати етимологію слова.
еіушоїозу [.ей'тоіздзі] п етимологія.
еіушоп ['ейглоп] п (рі тж еіута) лінгв. етимон (первісне значення слова).
Еиап [ ]и:зп] п ч. ім'я Юан.
ЕиЬоеа Ци.'Ьі.з] п геогр. н. острів Евбея.
еисаіуріі [ли:кз'1іріаі] рі від еиса-1урШ8.
еисаіурііс [^и:кз'1ірйк] 1. п евкаліптова олія (тж ~ оіі); 2. ад] евкаліптовий.
еисаіурйіз [,іи:кз'1іріз8] п (рі еиса-1уріи8Є8, еисаіуріі) бот. евкаліпт.
ЕисЬагізі [ ]и:кзп8і] п церк. 1) єв-харйстія, святе причастя; 2) святі да-рй; 3) (е.) подячний молебень; 4) (е.) дарохранйльниця.
еискагі$ііс(а1) [,]и:кз'гі8Іік(з1)] ад] церк. 1) євхаристйчний, що стосується святого причастя; 2) подячний.
еисЬге [ ]и:кз] 1. п амер. юкер (гра в карти); 2. у 1) обіграти партнера у грі в юкер; 2) перен. перехитрити, взяти гору (над противником).
Еисіісі [ ]*и:к!ід] п 1) ч. ім'я Юклід; 2) Евклід; праці Евкліда; 3) розм. геометрія.
ешіаешопіа [,]и:сіі'тоипіз] п 1) щастя; 2) філос. евдемонізм (у Арістоте-ля).
ешіеітіопіс(аі) (зи:с1і'топік(з1)] ад] що веде до щастя; щаслйвий (про зірку тощо).
ешіетопу []и:'сІі:тзт] п щастя, благоденство.
Ешіога []и:'сІз:гз] п ж. ім'я Юдора. еиве []и:дзі] іпі добре!; браво!
Еизепе [']и:сїзі:п,]и:'сІзі:п] п ч. ім'я Юджін, Южейн.
еивепезіс Ци:'сізі:пі8ік] ад] біол. здатний розмножуватися; що дає по-томство.
еіі£епе8І8 Ци:'сІзі:пі8і8] п біол. здатність розмножуватися; здатність давати здорове потомство.
Еидепіа Ци:'дзі.пр] п 1) ж. ім'я Юджінія; 2) бот. мйртові.
еидепіс Ци/сІзепік] ад] біол. євгенічний; що стосується євгеніки.
еи£ешс$ Ци/сІзеткз] п рі (вжив, як 5Іп$) євгеніка (напрям у генетиці людини).
Еивепіе [іи:'зі:т, ]и:'сІзі:т] п ж. ім'я Южіні, Юджіні.
еи^епізі Ци: '<ізепі8ґ] п євгенік; той, хто вивчає євгеніку.
Еивепіиз []и:'сІзі:пр8, ]и:'сІзі:тз8] п ч. ім'я Юджіньюс, Юджініус.
еиЬагтопіс [,]и:Ьа:'тотк] ад] солодкозвучний, милозвучний; гармонійно досконалий.
Еиіа [ ]и:1з] п ж. ім'я Юла (зменш, від Еиіаііа).
Еиіаііа Ци: 'Іеіііз] п ж. ім 'я Юлейлія, Євлалія.
Еиіаііе Циґіеііі] п ж. ім'я Юлейлі.
Еиіегіап []и:'1ізпап] ад] мат. ейле-рів, Ейлера; ~ Гипсііоп функція Ейлера; ~ іпіЄ£гаІ8 ейлєрові інтеграли.
еиі
372
еуа
еи1о&іа Уиґіоидзю] п церк. артос (шматочки проскури).
еи1о£Іс []и:'кхізік] асі] 1) хвалебний; 2) що стосується панегірика.
еиіо£І$іп [']и:1осІзі2т] п 1) панегірик; 2) звеличування, вихваляння (когось).
еи1о£І5і [ ]и:1одзі8І] п панегірист.
еиІо&І5йс(а1) [/]и:1д'с1зі8йк(9І)) асі] хвалебний, панегіричний.
еиіодіге [ ]и:Ь<ізаіг] V звеличувати, вихваляти; надмірно захоплюватися; виголошувати панегірики.
еиіодо [ ]и:1осІзі] п 1) хвалебна промова; звеличування заслуг; 2) надгробне слово; 3) панегірик, вихваляння.
Ешпеш(іе$ [іиґтепкіііг] п рі міф. Евменіди (богині помсти).
Ешіісе [ ]и:піз] п ж. ім'я 1) Юніс; 2) бібл. Євніка.
ешюту [ ]и:поті] п правління, засноване на засадах законності і справедливості.
ешшсЬ [ ]и:пок] п 1) євнух; 2) кастрат.
ешшсЬіхе [ ]'и:покаі2] V 1) каструвати, холостити; 2) перен. вихолощувати, позбавляти сйли.
Біту [ ]и:т] п ж. ім'я Юні (зменш, від Еипісе).
еиодіс Ци: 'оидік] асі] пахучий, ароматичний.
еираіЬу [']и:ро0і] п філос. 1) душевна рівновага; мудрий спокій; 2) самопочуття мудрого.
еирерзіа Оиґрерзю] п мед. нормальне травлення.
еирерзу Ци:'рер8і] див. еирерзіа.
еирерііс Ци: 'реріїк] асі] 1) з добрим травленням; 2) що легко перетравлюється; 3) що сприяє травленню.
ЕирЬап []и:Ьп] п ж. ім'я Юфан (зменш, від Еирйетіа).
ЕирЬетіа Ци:'£і:тіз] п ж. ім'я Юфі-мія.
еирЬетіоиз []и:'ії:ті98] аф 1) який нажив доброї слави; 2) евфемістичний.
еирЬетізт [']и:Гітіхт] п лінгв. евфемізм.
еирЬеті$ііс(а1) [ли:ії'ті8Пк(а1)] аф лінгв. 1) евфемістичний; 2) пом’якшений, більш пристойний (про вислів, слово тощо).
еирЬетізгісаІІу [,]и:ії'ті8Пк9Іі] асіу 1) евфемістично; 2) пом’якшено, пристойніше, приємніше (висловлюватися).
ЕирЬіе [ ]и:ії] п ж. ім 'я Юфі (зменш, від ЕирЬетіа).
еирЬопіс(аі) Ци: Тотк(о1)] аф 1) милозвучний; 2) евфонічний.
еирЬопіоиз 0и:'£оип]98] аф мило-земний, благозвучний, солодкозвучний; що тішить слух.
еирЬопіоизІу 0и:Тоип]98Іі] асіу милозвучно; злагоджено, гармонійно.
еиріюпізт [']и:Ьтгт] п 1) милозвучна мова; 2) евфонізм.
еирЬопу [ з’и:Ьт] п 1) милозвучність, благозвучність; 2) евфонія.
еирЬогіа [іи:'£оипо] п 1) мед. ейфорія; 2) підвищено радісний настрій.
еирЬогу [ 'рг&п] див. еирЬогіа.
еирЬгазіа [зи:'£геігіа] п 1) гарний настрій; бадьорість; 2) див. еирЬгазу.
еирЬгазу [']и:Ег©8і] п бот. очанка лікарська.
ЕирЬгаіев Циг'й-еігіїг] п геогр. н. р. Євфрат.
ЕирЬговупе []и:'іго2пі:; амер. ]и:'б*О8і-пі:] п ж. ім'я 1) Юфрозіні, Євфросінія; 2) міф. Євфросйна, Радість (одна з ха-рит).
еирЬиізт [ ]и:§и:ігт] п літ. евфуїзм, ПИШНОМОВНИЙ СТИЛЬ.
еирЬиІ5ііс(а1) [ ^и:£}и:'і8Іік(о1)] аф літ. евфуїстичний, пишномовний (про стиль).
еиріазііс [іиі'рігезіїк] аф фізл. що утворює здорову тканину.
еирпоеа []и:р'пі:о] п мед. нормальне дйхання.
еирпоіс []и:р'поік] аф мед. 1) що стосується нормального дйхання; 2) якйй дйхає вільно й рівномірно.
Еига$іа [іиаг'еі/о] п геогр. н. Євразія.
Еига$іап [іио'геїзрп] 1. п євразієць; 2. аф 1) євразійський; 2) мішаної крові (про нащадків мішаних шлюбів).
еигека Оио'гі:ко] іпі грецьк. еврика!, знайшов!
еигЬуіЬшіс О'и/пдтік] аф 1) ритмічний; 2) гармонійний; пропорційний.
еигЬуіІшіісБ О'иґпдтікз] п рі рйт-міка; ритмічна гімнастика, художня гімнастика.
еигЬуіЬту Циґпдті] п 1) ритмічність; рівномірність рйтму; 2) пропорційність будови, стрункість; 3) злагодженість (рухів тощо); 4) архт. розмірність (гармонія) частйн; 5) мед. ритмічність пульсу.
Еигора [іиУгоиро] п ж. ім'я Юро-упа; Європа (тж міф.).
Еигоре [нагар] п геогр. н. Європа.
Еигореап [лиага'ріїап] 1. п 1) європеєць; 2) білий, людйна білої раси; 2. аф 1) європейський; 2) білий, білої раси.
Еигуйісе [іиа'псІі8і] п міф. Евридіка (німфа, дружина Орфея).
еигуОшіу Оиґпдті] див. еигЬуіЬту.
ЕивеЬіа Циґзі.Ьіа] п ж. ім'я Юсібія.
ЕизеЬіиз Ци:'8І:Ьіа8] п ч. ім'я Юсі-біус.
Еизіасе []‘и:8Іа8] п ч. ім'я Юстас, Юстіс.
ЕизіасЬіап [іи:8'1еі{рп] аф євстахіїв; ~ шЬе анат. євстахієва труба.
ЕизіасЬіиз ЦиізЧеікіаз] п ч. ім'я Юс-тейкіус.
Еизіасіа Ци:'8іеі8іа] п ж. ім'я Юс-тейсія, Юстасія.
еиіесгіс Ци: Чекіїк] 1. п евтектика; 2. аф евтектйчний; що плавиться при низькій температурі.
ЕіИегре ЦигЧаїрі] п міф. Евтерпа (муза).
Еиіегреап Ци:Ча:ріап] афмузикальний, музйчний.
еігіЬапа$іа [л’шОа'пеїгіа] п 1) легка безболісна смерть; 2) ейтаназія; умертвіння безнадійно хворих; іЬе Е. Зосіеіу товарйство прихйльників ейта-назії.
ЕиіусЬез [ ]и:1іка8] п ч. ім'я Ютікес.
Еуа ['і:уо] п ж. ім'я їва, Єва.
еуасиаЬІе [ҐУзекіиаЬІ] аф транспортабельний; зручний для перевезення.
еуасиапі [і'угек)иапі] 1. п мед. проносне, проноснйй засіб; 2. аф мед. проноснйй; ~ епегпа очйщувальна клізма.
еуасиаіе [і'уаек]иеіі] у 1) евакуювати; вивозити; 2) евакуюватися; 3) військ, виводити (війська)’, залишати (місцевість)’, 4) випорожняти; 5) мед. очищати (шлунок)’, 6) мед. видаляти, відсмоктувати; висмоктувати, відкачувати; 7) тех. розріджувати, створювати вакуум; викачувати (повітря)’, 8) анулювати, скасовувати, визнавати недійсним; іо ~ а таггіа^е вйзнати шлюб недійсним.
еуасиаііоп [і,узек]и'еі/п] п 1) евакуація; 2) військ, відведення, вйведен-ня (військ); 3) фізл. вйпорожнення; 4) мед. очйщення (шлунка); 5) тех. відкачування (повітря), створення вакууму; 6) анулювання, скасування, визнання недійсним.
еуасиее [і,угек)и: і:] п евакуйований.
еуаДаЬІе [і'уєісіоЬІ] аф відворотний; не неминучий.
еуаДе [і'уєісІ] у 1) утектй (від переслідувача тощо); 2) відводити від себе (підозру тощо); 3) ухилятися (від чогось), уникати (чогось), викручуватися; 4) обходити, порушувати (закон); 5) не піддаватися, не підлягати; 6) спорт, обвестй (противника).
еуасіег [і'уєісЬ] п той, хто ухиляється (від військової служби тощо).
Еужіпє [і'ужсІпі] п ж. ім'я Е вад не, Евадна.
еуа^аііоп [дгуо'деі/п] п блукання, тиняння; мандри.
еуа£Іпа(е [і'ужсІзіпєіі] у мед. 1) випинати; 2) випинатися (про орган).
еуа^іпагіоп [і,угесізі пеі/п] п мед. випинання (органа).
еуаі ['і.уоі] а^віковйй, віковічний.
еуаІиаЬІе [ҐУаеЦиаЬІ] аф 1) що під
ета
373
вує
дається оцінці; оцінюваний; 2) мат. обчйслюваний.
еуаіиаіе [і'уге1)иеіІ] V 1) оцінювати; визначати вартість; 2) визначати кількість; 3) давати оцінку; визначати якість (важливість тощо); 4) мат. обчислювати, виражати в числах.
еуаіиаііоп [і,уж1)и'еі/п] п 1) оцінка; оцінювання; визначення (кількості тощо)', 2) аналіз (даних)', 3) обчислення; 4) визначення ціни (вартості).
еуаіиаііуе [ГугеЦиоІіу] ад] оцінний, оціночний.
Еуап ['єузп] п ч. ім’я Еван.
Еуапдег [ГужпсЬ] п ч. ім’я Евандер.
еуапевсе [д:уо'пє8] у щезати (як дим); розсіюватися; випаровуватися; зникати.
еуапезсепсе [Д:уо'пє8П8] п 1) зникнення; щезання; 2) недовговічність; швидкоплинність, короткочасність; ефемерність.
еуапезсепі [,і:уо'пє8пі] ад] 1) який щезає (наче дим); який тане (випаровується, зникає); 2) недовговічний, швидкоплйнний, короткочасний; ефемерний; 3) мат. що наближається до нуля; безмежно малйй; 4) крихітний, найдрібніший.
еуап£ЄІ [ГужисІзоі] п 1) (Е.) рел. Євангеліє; 2) благовіст; 3) див. еуап-£ЄІІ8І.
еуап£ЄІіап [і:ужп'сІзє1іоп] ад] подячний (про молитву).
еуап£е1іс [,і:ужп'сІзе1ік] ад] 1) євангельський; 2) євангелічний; протестантський.
еуапвеїісаі [діугеп'сІзеїікої] 1. п прихйльник однієї з євангелічних церков; протестант; 2. ад] 1) євангельський; 2) євангелічний; протестантський.
еуап£е1іса1і$пі [діугеп'сізеїікдіігт] п 1) доктрйни євангелічної церкви; протестантство; 2) відданість євангелічній церкві.
Еуап^еііпе [і'ужисізііі.п] п ж. ім’я Еванджелін, Євангеліна.
еуапвеїкш [ГугепсІзоІіхт] п 1) проповідування Євангелія; 2) див. єузп-£ЄІІСа1І8ГП.
єуяп£Єіі$< [і'ужпсІзі1і8і] п 1) євангеліст; автор одного з чотирьох Євангелій; 2) проповідник Євангелія; 3) мандрів-нйй проповідник; місіонер; 4) апостол (ідеї тощо).
еуап£е1і$іагу [і, ужпсізо'іівіоп] п 1) Євангеліє (книга)', 2) церковна кнйга з уривками з Євангелія.
еуапвеїізііс [і, уаепсІзі'1і8Іік] ад] що стосується євангелістів; євангелі-стський.
еуап£е1і2е [ГуаепсІзіІаіг] у 1) проповідувати Євангеліє; 2) навертати до християнства.
еуапісі [і'ужпісІ] ад] 1) що випаро
вується (зникає); 2) слабкий, ледь помітний; 3) ілюзорний.
еуаш$Ь [і'уаепі/] у поет. 1) зникати, щезати (наче дим); 2) танути; завмирати (про звуки тощо).
еуапізЬшепі [і'ужтртюпі] п зникнення; завмирання.
еуапііюп [дуае'т/п] п поет, зникнення.
еуарогаЬіІіІу [і,уаерого'ЬіІіП] п випаровуваність, здатність випаровуватися.
еуарогаЬІе [і'уаерагаЬІ] ад] випаровуваний; що випаровується.
еуарогаїе [і'узерогеїі] у 1) випаровувати, перетворювати на пару; 2) випаровуватися; перетворюватися на пару; 3) збезводнювати; 4) зникати, щезати; 5) звітрюватися; 6) згущувати; -есі тіїк згущене молоко; 7) виливати (гнів тощо)', 8) пахнути, видихати (запах тощо).
еуарогаїіоп [і,уавро'геї/п] п 1) випаровування, випарювання; 2) перетворення на пару; 3) збезводнювання; 4) згущування; 5) пара; 6) усихання, усушка.
еуарогаїіуе [і'угерзгоііу] ад] 1) випарювальний; 2) паротвбрний; 3) випарний; що випаровується; ~ роу/ег випаровуваність, випарність.
еуарогаіог [і'угерогеїіо] п 1) випарний апарат; 2) випарник.
еуарогіхе [і'угерогаїг] у перетворювати на пару.
еуазіЬІе [і'уєі8іЬ1] ад] не неминучий; якйй можна відвернути.
е¥а$іоп [1'уеізап] п 1) ухиляння; унйкнення; 2) обхід, обминання (закону тощо)', 3) військ, вйхід з-під удару; ухиляння від зустрічі з протйвни-ком; 4) виверт, викрутас; відмовка; вйгаданий прйвід; ухильна відповідь; 5) спорт, відхйлення.
еуазіуе [і'уєі8іу] ад] 1) ухильний; 2) невловимий; ледь помітний; 3) уникливий; якйй уникає.
еуа$І¥ЄІу [і уєізіуіі] аду ухильно, уникливо.
Є¥Я$І¥ЄПЄ$$ [ҐУЄ181УП18] П УХИЛЬНІСТЬ, унйкливість.
Еує [і:у] п ж. ім’я 1) Дв; 2) бібл. Єва; даи§йіег8 оГ - дочки Єви, жінки.
е¥е [і:у] п 1) переддень; оп ійе ~ напередодні; СЬгізітаз Е. святий вечір (напередодні Різдва)', 2) поет, вечір.
єуєсііоп [і'уек/п] п астр. відхйлення, евекція; зміщення.
Є¥Є-]аг [ і:усІза:] п зоол. дрімлюга.
Е¥ЄІЄЄП ['ііуіііп] п ж. ім’я Івлін.
Еуеііпа [,еуі'1і:па; амер. ,еуа'1аіпо] п ж. ім’я Евеліна, Евелайна.
Еуєііпє ['і:у1ш, 'єуі!і:и; амер. 'єуо-Іаіп] п ж. ім’я Івлін, Евлін, Евелайн.
Е¥ЄІуП [І.’УІІП, 'єуоіш] п 1) ж. ім’я Івлін, Евелін, Евеліна; 2) ч. ім’я Івлін.
е¥еп ['і:у(о)п] 1. п 1) поет, вечір,
надвечір’я; 2) парне число; 3) ціле число; 2. ад] 1) рівний, гладкий (про поверхню тощо)', 2) рівномірний; рівний; - сіеуеіортепі рівномірний розвиток; 3) на одному рівні, урівень (з чимсь)', ~ >уіШ ІЬе £гоипсі урівень із землею; 4) однаковий, такий же, той самий; ІЬе сЬапсез аге - шанси однакові; -даіе те саме число; 5) паралельний; 6) урівноважений; ап ~ іетрег спокійна вдача, урівноважений характер; 7) справедливий, чесний; - Ьаг^аіп чесна угода; 8) цілий (про число)', 9) парний (про число)', 10) точний; - сіохеп точно дюжина; - сарз друк, слово, набране великими літерами; - зтаїїз друк, слово, набране малими літерами; Іо Ье (іо §еІ) - звести рахунки, розквитатися; - Ьеі парі (заклад) з рівними шансами; аі ~ фін. без процентів; 3. аду 1) навіть; - ІГ навіть якщо; -іЬои§Ь хоча б; 2) навіть ще; ~ 'уогзє навіть ще гірше; 3) саме, якраз; 4) рівно, рівномірно, регулярно; 5) у повній відповідності; 6) друк, у підбір; 4. V 1) вирівнювати; згладжувати, робйти рівним (гладким); 2) рівняти, прирівнювати; ставити на одну дошку; вважати рівними; 3) порівнювати; зіставляти; 4) підбивати підсумок, підраховувати; 5) рівнятися (чимсь — іп); Ю - іп Ьеаиіу рівнятися красою;
Ю ~ ир ійе 8соге спорт, зрівняти рахунок; Ю - ир оп зтЬ. амер. відплатити, помстйтися комусь.
Є¥ЄП(1омгп ['гупсіаип] 1. ад] 1) прямйй, прямовисний; 2) щйрий, правдивий, відвертий; 2. аду 1) прямо; явно; 2) цілком, абсолютно.
е¥епег ['і:узпо] п зрівнювач; пристосування для вирівнювання.
Є¥еп-Ґа11 ['і:уопЬ:1] п поет, настання вечора; сутінки.
е¥еп-£гаіпед ['ііуоп'дгеїпсі] ад] рів-нозернйстий.
Є¥еп-Ьапс1е(1 ['ігуап'ЬгепсІїсІ] ад] безсторонній, справедливий.
е¥епііі£ ['і:ушг)] п 1) вечір; іп іЬе ~ увечері; Гйі8 ~ сьогодні увечері; оп Мопдау ~ у понеділок увечері; іЬе ~ 8іаг вечірня зірка, Венера; §оосі ~ ! а) добрий вечір!; б) до побачення, усього найкращого! (коли прощаються увечері); 2) вечірка; тизісаі ~ музйчна вечірка, вечір музики; ~ сігезз вечірній туалет; Гиіі ~ сігезз фрак, смокінг; ~ §оу/п вечірня сукня; ~ раПу вечірка, вечірній прийом (гостей); 3) друга половина дня; 4) перен. схил (віку).
етепіу ['і.узпіі] 1. ад] 1) рівний, однаковий; 2) гладкий, рівний; 3) рівномірний; 2. аду 1) порівну, рівномірно; 2) гладко, рівно; 3) однаково; 4) спокійно, урівноважено.
еуеп-шіїміесі ['ііуоп'татсіїсі] ад] спокійний, урівноважений.
Є¥ЄІШЄ$$ ['І:У9ПП18] п 1) рівність, гладкість; 2) плавність (рухів); 3) рів
ЄУЄ
374
Є¥І
номірність; 4) душевний спокій, урівноваженість.
еуепотаїіоп [іуепо'теї/п] п знешкодження отрути.
Є¥ЄП5ОП£ ['еУОПЗЗІ)] л 1) церк. вечірня молитва (у протестантів); 2) церк. вечірня (у католиків)', 3) поет. вечірня пісня.
е¥еп-8іеркеп ['ііуоп'зіігуп] 1. п амер. розм. рівний рахунок (у спорті тощо); 2. аду амер. розм. порівну; однаково; справедливо; чесно.
еуеп-8іеуеп ['і:уоп'зіі:уп] див. єуєп--Зіерйеп.
єуєпі [1'уепі] п 1) подія; важливе явище; значний факт; 2) вйпадок, пригода; аі аіі ~з у всякому разі; іп ійе ~ оГ в разі (чогось); іп апу ~ у будь-якому разі, так чи інакше; іп еіійег ~ і в тому, і в іншому разі; іп ійаі ~ в такому разі; 3) наслідок, результат; йіз ріап у/аз ипйарру іп ійе ~ в результаті його план зазнав невдачі; 4) захід (вечір, прийом тощо); 5) епізод; 6) спорт, змагання; 7) вид спорту; 8) спорт, номер (у програмі змагань); 9) ядерне перетворення; 10) тех. такт (двигуна).
єуєпійіі [і'уепіїиі] ад) 1) багатий на події; 2) що матиме важливі наслідки.
еуепіі(1е [ 'ііуопіаід] п поет, вечір, вечірній час.
еуепіііаіе [ґуєпііієіі] V с. г. відвіювати, віяти (зерно).
е¥епіі1аііоп [і,уєпіі'1єі/п] п с. г. відвіювання, віяння (зерна).
е¥еп(1е$8 [ґуєпіііз] ад) бідний на події; без особливих подій (пригод).
е¥еп-1ое«1 ['і:уопІоид] ад) зоол. пар-нокопйтий; парнопалий.
е¥еп(гаііоп [,і:уоп'ітєі/п] п 1) розпорювання черева (тварини); 2) мед. евантрація; випинання нутрощів.
Є¥епіиа1 [і'уєпі]ію1] ад) 1) можливий; випадковий; залежний від обставин; евентуальний; 2) кінцевий, остаточний; ~ зиссезз успішне завершення.
е¥епіиа1ііу [і,уепі]и'ае1ііі] п 1) можливий вйпадок; можлйвість; 2) випадковість, непередбачена обставина.
е¥епіиа11у [Ґуепі]ио1і] аду 1) в кінцевому рахунку; в результаті; зрештою; 2) за певних обставин.
е¥епіиаіе [і'уепІ)ией] V 1) кінчатися, завершуватися (чимсь — іп); 2) бути наслідком; виникати, траплятися; 3) приводити до певного результату.
е¥ег і'єуо] аду 1) колй-небудь, будь-колй, колйсь; йагдіу ~ майже ніколи; 2) завждй; ~ аГіег, ~ зіпсе з тих пір (як); Гог ~ (апсі ~) назавждй; ~ уоигз завждй Ваш (у листах); 3) (у порівняльних зворотах з аз... аз...): І зйаіі сіо іі аз зооп аз ~ І сап я зроблю це, як тільки зможу; 4) (надає підсилювального відтінку словам \¥Йу, \уйеге та ін.): у/йу ~ дід уои сіо іі? навіщо ж ви це
зробйли?; у/йаі ~ сіо уои теап? що ж ви маєте на увазі?, що ж ви хочете цим сказати?; ~ зо дуже; ійапк уои ~ зо тисй дуже вам вдячний.
Еуегагд ['еуога:д] п ч. ім'я Еверард.
Є¥егЬеагег ['єу9,Ьє9ґо] п бот. ремонтантна рослйна.
Є¥ЄгЬеагіп£ [уеуо'Ьєогп]] ад) бот. ремонтантний; який безперервно родить.
Є¥ег-Ьеіп£ [,єуо'Ьі:п]] ад) вічний, одвічний; безсмертний.
Є¥егЬитіп£ [,єуо'Ьо:пп]] ад) невга-сймий.
Еуєгєзі ['єузгєзі] п геогр. н. Еверест.
ЕуєгєИ ['єуопі] п ч. ім'я Еверет.
ЕуєгіН ['єуопі] п ч. ім'я Еверіт.
єуєг-Ггозі ['єузГгозі] п вічна мерзлота.
е¥ег-ґгогеп [,еуа'Ггоигп] ад) вічно мерзлий (про грунт).
е¥ег§1ас1е ['еуодіеїд] п амер. боло-тйста місцевість з високою травою; Е. 8іаіе амер. Болотйстий штат (Флорида).
е¥ег£гееп ['еуодгі:п] 1. п вічнозелена рослйна; 2. ад) 1) вічнозелений; 2) перен. нев’янучий; невмирущий.
Є¥ег-8ПИ¥ІП£ [,еуо'дгоип]] ад) який постійно росте (розшйрюється).
е¥ег1а5<іп£ [,еуа'1а:8іп]] 1. п 1) поет. вічність; Ггот ~ споконвіку; 2) рел. (ійе Е.) передвічний бог; 3) бот. безсмертник, сухоцвіт; 2. ад) 1) вічний; безсмертний; 2) постійний; набрйд-лий; 3) довговічний; нескінченний; 4) міцнйй; витривалий; 5) бот. багаторічний; самовіднбвлюваний; ~ По\уєг безсмертник, сухоцвіт; ~ реа чйна багаторічна.
Є¥ег1а5<іп§1у [,еуо'1а:8Іп]1і] аду вічно; назавждй; навіки, на віки вічні.
Є¥ЄГ-ІІ¥ІП£ [,єуз'1іуп]] ад) безсмертний, вічно живйй, невмирущий.
єуєппогє ['єуо'ґпо:] ад) 1) завждй, вічно; 2) безперестанку; 3): Гог ~ вічно, навіки, назавждй; йе хуііі гетет-Ьег іі Гог ~ він пам’ятатиме це усе життя.
е¥ег-рге8епі [,еуо'ргегпі] ад) всюдисущий, повсюдний.
Є¥егзіЬ1е [і'уо:8іЬ1] ад) виворітнйй; що вивертається.
е¥ег$іоп [і'уо:/п] п І) мед. вйворіт; 2) перевертання; 3) скйнення, повалення.
Є¥егеІ¥Є [і'уо:8іу] ад) який перекидає (перевертає, скидає, звалює).
Є¥егі [і'уо:і] у вивертати (навйво-ріт).
еуегу ['єуп] ад) 1) кожний, всякий; будь-якйй; усі; ~ тап соиід до іі кожний міг би зробйти це; ~ іхуо дауз (у/еекз) кожні два дні (тйжні); 2) усілякий, усяк; І у/ізй уои ~ зиссезз бажаю вам повного (всілякого) успіху; 4 ~ опе усі без вйнятку; ~ оійег кожний другий; ~ оійег сіау через день; ~ Ііте коли б не, завждй; ~ поу/ апд ійеп
час від часу; ~ Ьіі а) усе, цілком; б) у всіх відношеннях; ~ зо ойеп іноді, інколи.
еуегуЬоду ['еупЬоді] ргоп іпде/. 1) кожний; всяка людйна; усі; ~ із йарру усі щаслйві; доез ~ кпоху аЬоиі іі? чи усі знають про це?; 2) усе товарйство; ~ \уі11 Ье ійеге там буде усе товарйство (весь світ).
еуегудау ['еупдеї] ад) 1) щоденний, повсякденний; 2) звичайний, що часто буває; 3) буденний; ~ ваппепіз буденний одяг.
еуегуйоуу ['еупйаи] аду розм. 1) в усіх відношеннях; 2) будь-якйм чйном (способом).
е¥егутап ['еуптгеп] п звичайна людйна, всякий і кожний; Е.’з ЬіЬгагу бібліотека для всіх.
еуегуопе ['єугпулп] див. еуегуЬоду.
е¥ег-уоші£ [,еуо']лд] ад) 1) вічно молодйй, нестаріючий; 2) нев’янучий.
еуегуріасе ['еупріеіз] аду амер. розм. скрізь, усюди.
Є¥егу1йіп& ['еупОїд] ргоп іпде/. 1) усе; 2) розм. усе найважливіше, усе найголовніше; ап у/аз йіз ~ найважливішим у житті для нього було мистецтво.
еуегудау ['еуп\уеі] аду 1) у всіх напрямах; 2) у всіх відношеннях; у всіх значеннях; 3) будь-якйм чйном; усіма способами.
еуегу^йеп ['єугвуєп] аду завждй, в будь-якйй час.
еуегр¥Ііеге ['єугпуєз] аду усюди, скрізь; йеге, ійеге апд ~ скрізь і повсюди.
Є¥ЄГр¥ЙЄГЄПЄ88 [ 'ЄУП\У£0П18] П ВСЮДИСУЩІ, повсюдні.
Є¥Єгр¥ЬШіег ['еуп^ідо] аду в усіх напрямах; кудй б то не було; усюди.
еуе-8іаг ['і:У8іа:] п поет, вечірня зірка.
Є¥ІСІ [І/Уїкі] V юр. 1) виселяти (орендаря); виганяти; позбавляти володіння (через суд); 2) відсудйти (землю); 3) довестй.
еуісіед [іґуїкіїд] ад) вйселений.
єуісііоп [і:'уік/п] п 1) вйселення; 2) позбавлення майна (через суд); 3) доказ.
еуідепсе [ еуїдопз] 1. п 1) свідчення; підстава; дані; факт(и); ознаки; доказ; із ійеге апу ~ оГ йіз £иій? чи є якісь докази його провйни?; 2) очевидність, явність; іп ~ наявний, помітний; 3) юр. доказ; доситепіагу ~ письмовий доказ; 4) свідок; 5) показання свідка; 6) юр. документ, що підтверджує певне право; Х-гау ~ рентгенограма; 2. у 1) свідчити, показувати; 2) доводити; бути доказом.
е¥ідеп< ['еуїдопі] ^очевидний, явний.
е¥ідепііа1 [,еуі'депр1] ад) 1) доказовий; 2) очевидний, явний.
єуі
375
еха
Є¥І(ІЄПІІу ['ЄУКІ9ПІІ1] асіу очевидно, явно, ясно.
Еуіє п ж. ім'я Їві.
єуй [ ІМ] 1. п 1) зло; $оод апсі ~ добрд і зло; 2) порок; Іо Іеад а ІіГе оГ ~ вестй порочне життя; 3) біда, горе, лихо; нещастя; невдача; 4) бібл. гріх; 5) злоба, злість; 6) заст. хвороба; кіп£’$ ~ золотуха; 5і. Доііп’8 ~ епілепсія; Ше Гаїїіпв ~ падуча (хвороба); 2. асі] 1) злий; зловредний; зловмисний; іЬе Е. Опе сатана, нечистий; ~ іоп^ие злий язик; ап ~ вепіиз злий геній; 2) лихий, зловісний, лиховісний; несприятливий; ~ еуе лихе око; 3) шкідливий, згубний; 4) дуже поганий, огидний; Ше ~ дау чорний день; іо Гаіі оп ~ дауз дійтй до злйднів, набратися горя; ~ зіапдег мерзенний наклеп; ~ >уеаійег огидна погода; ~ іетрег нестерпний характер; ~ у/огктапзйір нікчемна праця; 5) нездоровий; шкідлйвий (для здоров'я); 3. асіу погано, злісно; Іо зреак ~ лихословити (про когось, щось — оі).
Є¥І1-Ьодіп£ ['ііУҐЬоидід] асі) зловісний; якйй провіщає нещастя.
еуН-доег ['ігуї'ди.о] п 1) злочйнець; лиходій; 2) грішник.
еііі-доіпз ['і:уГди:іі)] п злі вчйнки; шкідлива діяльність.
еуН-шіпЛед ['і:УІ'ташдід] асі] 1) злий, злісний, зловмйсний; лихйй; 2) недоброзйчлйвий.
Є¥І1-8те11іп8 ['ііУІ'зтеїіг)] асі] смердючий.
Є¥Н-$реакіп£ ['і:уҐ8рі:кіі]] п лихослів’я.
єуіпсє [ҐУШ8] у 1) виявляти; проявляти; показувати; 2) доводити, свідчити.
єуіпсіЬіє [і'уіП8оЬ1] асі] доказовий, довідний.
еїігаіе ['і.уігеїі] у 1) каструвати; 2) позбавляти мужності; 3) перен. вихолощувати.
еуігаііоп [,єуГгєі/п] п 1) кастрація; 2) позбавлення мужності; 3) мед. набуття чоловіком жіночих рис; набуття рис характеру іншої статі.
е¥І5сегаіе [і'уїзогєй] у 1) патрати, потрошйти, видаляти нутрощі; 2) перен. пограбувати, спустошити; 3) перен. позбавляти змісту, вихолощувати; 4) мед. виймати нутрощі для огляду (під час операції).
Є¥І5СЄГаІІОП [1,У189 ГЄ1/п] п 1) пат-рання; 2) перен. спустошування; пограбування; 3) мед. екзентерація, виймання нутрощів; 4) мед. випадіння внутрішніх органів.
еуііаЬІе [’єуііоЬІ] л<#не неминучий; якого можна унйкнути.
єуііє [і'уай] у уникати, триматися осторонь.
еуосаЬІе І'еуоикаЬІ] асі] що може бути вйкликаний.
етосаіе [’еуоикеїі] у 1) викликати (духів); 2) воскрешати, відновлювати (в пам'яті).
еуосаііоп [,еуои'кеі/п] п 1) викликання (духів); 2) воскрешення, відновлення (в пам'яті); 3) втілення; творчість; 4) юр. вйтребування справи з нйжчого суду у вйщий.
еуоке [і'уоик] у 1) викликати (спогади тощо); 2) пробуджувати (почуття); 3) викликати (духів); 4) юр. витребувати справу з нйжчого суду у вйщий.
еуоіийоп [,і:уо'1и:/п] п 1) еволюція, поступовий розвиток; 2) розвиток; процес зміни (зростання); 3) розгортання (сюжету, думки тощо); 4) рі завитки, закрути; 5) рі фігури (в танцях); 6) мат. добування кореня; 7) вй-ділення (тепла, газу); 8) утворення (диму); 9) (звич. рі) військ., мор. маневр, пересування.
еуоіийопаї [,і:уо'1и:/оп1] асі] еволюційний; що стосується розвитку.
еуоіиііопагу [д:уо'1и:/п9п] див. єуоі-Шіопаї.
еуоіиііопізт [,і:уо'1и:ртхт] п теорія еволюції; еволюціонізм.
еуоіиііопізі [д.’уз'їи.ртзі] п прихйльник теорії еволюції; еволюціоніст.
єуоіііііує ['і:уо1и:1іу] асі] 1) що сприяє розвитку; якйй розвиває; 2) що стосується розвитку; 3) якйй розвивається, перебуває у процесі розвитку.
єуоіує [і'уоіу] у 1) розвивати; розгортати; 2) розвиватися, еволюціонувати; 3) виділяти (газ тощо); випускати, видихати; 4) розкривати, виявляти; 5) розплутувати (клубок тощо).
єуоіуєїїієпі [і'узіушопі] п розвиток, еволюція.
єуоіуєпі [і'уоіуопі] п мат. евольвента, розгортка.
еуиїдаіе [і'улідей] у оголошувати, оповіщати; розголошувати.
єуііізіоп [ґулі/п] п виривання (з коренем), викорінювання; вйхвачення.
Елуап [ ]и:оп] п ч. ім'я Юан.
Елуагі [']и:оі] п ч. ім'я Юарт.
є^ує Ци:] п вівця.
емге-ІашЬ [ зи:1авт] п овечечка, яг-нйчка, ярочка.
Елуєп [ 1и:т] п ч. ім'я Юен.
емгег [']и:о] п глек, глечик.
елуегу []и:зп] п приміщення, де зберігається (королівський) столовий посуд (столова білйзна).
Еуге [єз] п ч. ім'я Ер, Ейр.
ех [екз] 1. п розм. колйшня дружина; колйшній чоловік; 2. ргер 1) з, із; ех еіеуаіог з елеватора; ех 8Іоге із складу; 2) без; ех діуідепд без дивіденду; ех соироп без купона; ех апіто щйро, від душі; ех оїїїсіо за службовим становищем, за посадою; ех саіЬедга авторитетно.
ех- [екз-] рге/ колйшній, екс-: ех-
-сйатріоп екс-чемпіон; ех-рге8Ідепі колйшній президент; ехіеггіїогіаі екстериторіальний.
ехасегЬаіе [екз'аеза.ЬеіІ] у 1) по-глйблювати (кризу); посйлювати (невдоволення); 2) мед. загострювати (хворобу); 3) роздратовувати, злйти; 4) роздратовуватися, злйтися.
ехасегЬаііоп [ек8,ае8з: 'Ьеі/п] п 1) поглиблення, загострення (кризи); посилення (невдоволення); 2) роздратування, озлоблення; 3) злість, злоба; 4) мед. пароксйзм, загострення (хвороби).
ехасіпаіе [екз'аезіпей] у лущити.
ехасі [ід'хаекґ] 1. асі] 1) точний; що точно відповідає (чомусь); ~ теап-іп£ точне значення; ~ зіхе точний розмір; ~ ігапзіаііоп точний переклад; ~ діуізіоп мат. ділення без остачі; ~ 8сіепсе8 точні науки; 2) пунктуальний, акуратний; 3) суворий, неухильний; ~ дізсірііпе жорстока дисципліна; 2. V 1) настійно вимагати, домагатися, добиватися; 2) заслуговувати (якогось ставлення); 3) юр. стягати, справляти (гроші); 4) одержувати (хабар); 5) юр. викликати в суд.
ехасііп£ [ід'гаекіїд] асі] 1) вимогливий; суворий; 2) настійний (про вимогу); 3) важкйй, обтяжливий; виснажливий; напружений.
ехасііоп [ід'гзек[п] п 1) наполеглива вимога; домагання; 2) здирство; 3) стягнені суми; податок; внески; по-ббри; 4) юр. вйклик у суд.
ехасіііиде [ід 'гаекШіи.д] п точність; акуратність.
ехасіїу [ід'гдекіїї] асіу 1) точно; 2) якраз, саме; 3) розм. так, цілком вірно, саме так; поі ~ не зовсім так.
ехас<пе$$ [ід'гаекйнз] п 1) точність; 2) старанність; ретельність.
ехасіог [ід'гаекіо] п 1) позйвач;
2) здйрник; вимагач; хабарник; 3) збирач податків.
ехавдегаСе [ід'хаедзагеїі] у 1) перебільшувати; 2) збільшувати, розширювати; 3) надмірно підкреслювати.
еха££егаіе(і [ід'хгедзогеїіід] асі] 1) перебільшений; 2) мед. ненормально розшйрений (збільшений) (про серце тощо).
еха££егаііоп [ід, хаедзУгеї/п] п 1) перебільшення; 2) погіршення; 3) жив. надмірна різкість (барв, малюнка); 4) нагромадження.
ехаздегаііуе [ід'ггедзогзПу] асі] 1) схйльний перебільшувати; 2) перебільшений; 3) пишномовний (про стиль).
ехаззегаіог [ід'ггедзогеїіа] п схйльний до перебільшення.
ехаїі [ід'хзік] V 1) підносити; зве-лйчувати; вихваляти; 2) прославляти; 3) посйлювати (ефект); 4) згущати (барви); 5) збуджувати; розпалювати;
еха
376
ехс
6) викликати захоплення; екзальтувати; 7) підвищувати (голос).
ехаїїаііоп [,едго:1 'іеі/п] п 1) піднесення, звеличення, вихваляння; 2) захоплення, екзальтація; 3) збудження; 4) зведення (на трон, в сан тощо).
ехаїїед [ід'гз;11ісі] асі] 1) піднесений (настрій тощо)', 2) благородний, величний; 3) високий (про становище)', 4) екзальтований, захоплений; 5) збуджений.
ехаш [ід'гаегп] п розм. (скор. від ехатіпаїіоп) іспит, екзамен.
ехатеп [ед'геїтеп] п 1) дослідження; обстеження; розслідування; 2) критйчний розбір.
ехашіпаЬІе [ід'гаегпіпоЬІ] аф 1) пізнаванний; доступний для пізнання (розслідування, дослідження); 2) юр. підсудний.
ехашіпапі [ід'гаетіпапі] п 1) екзаменатор; 2) дослідник; розслідувач; 3) той, хто складає екзамени; 4) до-пйтуваний.
ехашіпаіе [ід 'гаетшеїі] п той, хто складає екзамени.
ехатіпаїіоп [ід,х«ті'пеі{п] п 1) огляд; обстеження; - оГ ециіртепі технічний огляд; сизіот-йоизе - мйтний огляд; 2) іспит, екзамен; іо &іує ап -екзаменувати; іо іп Гог (іо іаке) ап * складати іспит; іо разз ап - вйтри-мати іспит; іо Гаіі іп ап - провалйтися на іспиті; 3) перевірка; випробування; розгляд; експсртйза; дослідження; 4) юр. слідство; 5) юр. допит свідка (підсудного); 6) протокол (допиту); 7) аналіз (хімічний тощо).
ехашіпаііопаї [ід,2жті'пеірп1] асі] 1) екзаменаційний, іспитовий; 2) опит-нйй, ддпитнйй.
ехатіпаііоп-т-сШеГ [ід, хгеті 'пеі/п-іп'1[і:Г] п юр. початкове опйтування свідка.
ехашіпаііоп-рарег [ід.гаеті'пеї/п-'реіра] п 1) екзаменаційна робота; 2) опитнйй листок.
ехагпіпаїог [ід'гзегпіпеїіа] п екзаменатор.
ехатіпаїогіаі [ід.ггетто'їзтіді] аф екзаменаторський; випрббнйй.
ехатіпе [ід'гзетіп] у 1) розглядати; оглядати; 2) обстежувати, перевіряти; досліджувати; вивчати; 3) перевіряти на місцевості; 4) екзаменувати (з — іп); 5) юр. допйтувати (свідка тощо); 6) мед. вислуховувати; оглядати; 7) бібл. спокушати.
ехашіпее [ід,гаеті'пі:] п 1) екзаменований; той, хто складає іспити; до-пйтуваний; 2) піддослідний.
ехашіпег [ід'гзегпіпа] п 1) екзаменатор; 2) дослідник; обстежувач; спостерігач; 3) експерт; 4) бракувальник, бракер; 5) слідчий.
ехашіпіпз [ід'гаетіпід] аф 1) до-
пйтливий (про погляд тощо); 2) контрольний; - розі військ, контрольно--пропускнйй пункт; 3) екзаменаційний (про комісію тощо).
ехатішпдіу [ід'гаетіпіпії] асіу до-пйтливо; іо Іоок - аі зто. дивйтися допйтливо на когось.
ехашріе [ід'га:гпр1] 1. п 1) прйклад; іо зеї (іо £іує) ап - подавати прйклад; 2) зразок, взірець; іо іаке ~ наслідувати, брати за взірець; 3) примірник (книги тощо); 4) повчальне покарання, урок; застереження; 5) аналогічний вйпадок, прецедент; Ьеуопсі - неперевершений; Гог - напрйклад; хуііЬоиІ - безпрецедентний, безпрй-кладний; 2. у 1) рам. бути прйкладом (взірцем); 2) подавати прйклад.
ехапішаїе [ід 'гаепітіі] аф 1) бездиханний; 2) застиглий, млявий.
ехапіЬета [,ек8аеп'0і:гпо) п мед. екзантема, вйсип.
ехагск ['екза:к] п 1) екзарх, намісник візантійського імператора; 2) церк. екзарх.
ехагсйаіе ['екза:кеіІ] п церк. екзархат.
ехазрегаїе [ід'гагзрзгеїі] у 1) сердити, роздратовувати; дратувати; доводити до нестями; 2) викликати злість (озлоблення); обурювати; озлобляти; 3) посилювати (біль); роз’ятрювати (рану).
еха$регаіе(1 [ід'хагзрагеїіісі] ад] 1) роздратований; доведений до нестями; 2) озлоблений.
еха$регаііп£ [ід 'га:8рогеіІід] аф дратівлйвий; обурливий; нестерпний.
еха$регаііоп [ід,2а:8рУгеі/п] п 1) роздратування; 2) озлоблення; гнів, обурення; злість; 3) загострення, по-ейлення (хвороби тощо).
ехсашіезсепсе [.екзкоп'деззпз] п нагрів, розжарення, розпечення.
ехсагпаїе [екз'ка.піі] ад] безтілесний.
ехсагпаііоп [,екзка:'пеі/п] п звільнення від плоті (від плотського).
ехсаікеЛгаІ [,ек8ка'0і:сІго1] аф 1) авторитетний (про заяву тощо); 2) незаперечний, безперечний; безапеляційний.
ехсауаіе ['екзкзуеіі] у 1) копати, рйти; 2) викопувати, відкопувати; розкопувати; виривати (із землі); 3) тех. виймати ґрунт, виконувати земляні роботи; 4) архл. розкопувати, робйти розкопки.
єхсяуяііоп [,ек8ко'уеі/п] п 1) копання, риття; 2) викопування, відкопування; розкопування; 3) видовбування; 4) вйрита яма, котлован; 5) екскавація, виймання ґрунту; земляні роботи; 6) гірн. відкрйті роботи; 7) архл. розкопки; 8) мед. утворення порожнйни; 9) мед. порожнйна.
єхсяуяіог ['екзкоуеііа] п 1) земле
коп; 2) екскаватор; землечерпалка; 5Уа1кіп£ - крокуючий екскаватор; ~ Ьискеі ківш екскаватора.
єхсяує [ікз'кеїу] у видовбувати; робйти вйїмку (западину).
ехсеесі [ік'вігд] у 1) перевйщувати; перевершувати; перебільшувати; 2) переважати; 3) виходити за межі; порушувати; 4) прострочувати; пропускати (строк); 5) заходити надто далеко; бути нестрйманим; 6) відхилятися від істини.
ехсеедаЬІе [ік'зіїсЬЬІ] аф якйй може бути перевершеним; що допускає перевершення.
ехсееіііпз [ік'зі:сІп]] 1. п 1) пе-ревйщення; 2) прострочення; 2. аф надмірний, величезний, надзвичайний.
ехсееШпвіу [ік'8І:сІіі]1і] аду надзвичайно, дуже, конче.
ехсеї [ік'зеі] у 1) переважати, перевйщувати; іо - оіілегз іп 8ігеп§ій переважати інших у ейлі; 2) відзначатися; виділятися; іо - аз ап огаїог бути видатнйм оратором; 3) перевершувати.
ехсеїіепсе ['екззіапз] п 1) досконалість; видатна майстерність; висока якість; 2) перевага; 3) (Е.) велйчність; п ре восход йтел ьство.
ехсеїіепсу ['екззіапзі] п 1) (Е.) пре-восходйтельство; світлість; 2) перевага; видатна рйса (якість).
ехсеїіепі [’екзоіопі] аф 1) чудовий, відмінний; прекрасний; 2) неперевершений; 3) велйчний; вельмишановний; високопоставлений.
ехсеїзіог [ек'зеїзю:] 1. п 1) амер. м’яка деревна стружка; 2) друк, шрифт екцельсібр; 3) найвйщий ґатунок; 2. аф найвйщий (про гатунок); ійе Е. 8іаіе амер. штат Нью-Йорк (жартівлива назва); 3. іпі вйще!, дедалі вйще!
ехсері [ік'зері] 1. у 1) виключати; поЬойу -есі усі без вйнятку; 2) (а^аіпзі, іо) протестувати (проти чогось), заперечувати (щось); 3) юр. відводити (свідка); 2. ргер 1) за вйнятком, крім; \ує \уогк еуегу сіау - Зипсіау ми працюємо усі дні, крім неділі; 2) крім як; крім того, що; зйе сіоез поійіп^ ~ 1аи£й вона тільки й робить, що сміється (вона не робить нічого, крім ТОГО, ЩО сміється); 3): - аз крім тих вйпадків (колй); за вйнятком (того); - Гог за вйнятком, крім; якщо не зважати на; якбй не; ііїе сііппег ^аз ехсеїіепі - Гог ійе Гізіл обід був чудовий, якщо не зважати на рйбу, яка не вдалася; 3. соф якщо не.
ехсеріапі [ік'зеріапі] п 1) особа, яка висуває заперечення (проти кандидатури тощо); 2) юр. обвинувачений, якйй заявйв про відведення судді.
ехс
377
ехс
ехсерііпд [ік'зеріїп] ргер див. ехсері 2 (1 і 2), 3.
ехсерііоп [ік'зер/п] п 1) виняток; ап * Егот (іо) Ше пііе виняток з правила; Ьу \уау оГ ~ як виняток; \уііЬ Ійе ~ оЕ зтЬ. за вйнятком когось, чогось; 2) заперечення; іо іаке ~ іо зтіЬ. заперечувати проти чогось; 3) несхвалення (чогось), дорікання (за щось)’, зЬе іоок £геаі ~ іо и/йаі І заісі вона дуже образилася на те, що я сказав; 4) юр. застереження (в документі тощо)', 5) заперечення відповідача у процесі.
ехсерііопаЬІе [ік'$ер/поЬ1] ад] 1) негожий, вартий осуду; небездоганний; 2) що викликає заперечення; ~ гетагк некоректне зауваження.
ехсерііопаї [ік'зеррпі] ад] винятковий, надзвичайний; незвичайний; ~ Іоад особлйвий вантаж.
ехсерііопаїізт [ік'зер/опіігт] п винятковість.
ехсерііоп1е$$ [ік'зеррпііз] ад] здійснюваний без будь-яких вйнятків; що не допускає вйнятків.
ехсерііоиз [ік'зер/юз] ад] причепливий; буркотлйвий; завждй невдовб-лений.
ехсерііуе [ік'зеріїу] ад] 1) винятковий, надзвичайний; 2) схйльний заперечувати; 3) причепливий; уїдливий.
ехсерИе88 [ік'$ері!і$] ад] що не знає (не робить) вйнятків.
ехсегрі І [’екзогрі] п 1) урйвок; вй-тяг, вйписка; цитата; 2) друк, (окремий) відбйток.
ехсегрі II [ек'8о:рі] V добирати цитати; вибирати урйвки; робйти вйпи-ски.
ехсегрііоп [ек'8о:р/п] п 1) вйтяг; цитата, урйвок; 2) добирання цитат (урйвків, вйтягів).
ехсе88 [ік'вев] п 1) надлйшок, надмір; зайвина; 2) перевйщення; 3) надмірність, крайність; іо бгіпк іо ~ зловживати алкоголем; 4) крайній (надмірний) прояв; 5) вйхід за межі дозволеного (розумного); непомірність; нестрйманість; 6) безладдя; хвилювання; бурхлйва сцена, ексцес; 7) мат. остача; ~ \уєі^Ьі зайва вага; ~ 1и§£а§е багаж, вйщий від норми; ~ Еаге зал. доплата (за квиток)’, ~ ргоГіі надприбуток; ~ ргоЕііз биіу (іах) податок на надприбуток; ~ у/а$іе тех. відходи, що перевйщують норму; ~ асіб мед. підвйщена кислотність.
єхсєбзіує [ік'8Є8іу] ад] надмірний; зайвий; ~ ргаізе надмірне вихваляння.
ехсе$$і¥епе88 [ік'8Є8іупі8] п надмір-ність.
ех-скатріоп [екв'і/аетріоп] п екс--чемпібн, колйшній чемпіон.
ехсЬап£е [ікв'і/етбз] 1. п 1) обмін; іп ~ Еог в обмін на; іо таке ап ~ обміняти(ся); ~ оЕ ргізопегз військ. обмін військовополоненими; 2) роз
мін (грошей)', 3) заміна, зміна; 4) іноземна валюта (тж Еогеі^п ~); тратта (тж ЬіП оЕ ~); сигтепсу ~ обмін валюти; 5) курс (іноземної валюти)', 6) біржа; £0068 (соттобііу) ~ товарна біржа; 8іоск ~ фондова біржа; ІаЬоиг ~ біржа праці; 7) (центральна) телефонна станція; комутатор; 8) фізл. обмін, обіг; 9) військ, гарнізонний магазйн; 10) обмінна кнйга (у бібліотеці)’, 4 ~ уаіие рйнкова вартість; ~ Ьгокег біржовйй маклер; - Ьизіпезз біржові операції; операції з іноземною валютою; ~ гезітісііопз валютні обмеження; ~ Іізі біржовйй бюлетень; ~ Іозз скорочення валютних резервів; 2. у 1) обмінювати, міняти; 2) обмінюватися, мінятися; іо ~ £гееіїп£8 обмінятися привітаннями; 3) проміняти; 4) розмінювати (гроші)’, 5) обмінювати (валюту).
ехскапвеаЬІе [ікзЧ/етбзоЬІ] ад] 1) придатний для обміну; 2) що підлягає обміну; 3) тех. взаємозамінний, змінний.
ехсЬап^ег [ікз'ЦешсІзо] п міняйло; той, хто міняє (розмінює).
ехсііециег [ікз'Цеко] п 1) державна скарбнйця, казначейство; казна; ~ ЬіП вексель державної скарбнйці; 2) (Е.) міністерство фінансів (у Великій Британії); СЬапсеІіог оЕ іЬе Е. міністр фінансів (у Великій Британії)', 3) ресурси, фінанси; 4) (Е.) суд у справах казнй (тж Соигі оЕ Е.).
ЄхсЬеяиег-сЬатЬег [ікз 'і/ека, Цеїт-Ьа] п 1) казначейська палата; 2) апеляційний суд.
ехсШе [ік'заіб] у 1) вйрізати; 2) перен. вйключити; вйкреслити.
ехсіріепі [ік'зіріапі] п 1) фарм. середовище для ліків; 2) жив. грунтовка.
ехсізаЬІе [ек'заігаЬІ] ад] що підлягає акцйзному оподаткуванню.
ехсізе [ек'заіг] 1. п 1) акцйз; ак-цйзний збір; іо Іеуу ~ обкладати ак-цйзним збором; 2) ліцензія; 3) (ійе Е.) акцйзне управління; 2. у 1) стягати акцйзний збір; обкладати акцйзним збором; 2) просйти (стягати) надто високу ціну; 3) вирізувати, відрізувати; 4) мед. видаляти оператйвно, ампутувати; іо ~ а іитоиг вйрізати пухлйну.
ехсізетап [ек'заігтаеп] п (рі ех-сізетеп) збирач акцйзу; акцйзний чиновник; службовець акцйзного управління.
ехсі$іоп [ек'зізп] п 1) вирізування; відрізування; 2) вйдалення; відрізання; 3) вйлучення, зняття (частини тексту тощо)’, 4) церк. відлучення.
ехсііаЬіІііу [ік,8аііо'Ьі1ііі] п 1) збудливість; 2) фізл. чутлйвість (органа тощо).
ехсііаЬІе [ік'заііаЬІ] ад] (легко) збудливий.
ехсііапі [ 'екзііапі] 1. п збудливий
(збуджуючий) засіб; 2. ад] збудливий, збуджуючий.
ехсііаііоп [,ек8і'іеі/п] п 1) збудження; 2) збуджений стан; хвилювання; 3) ел. утворення магнітного поля.
ехсііаііуе [екЧаїіаііу] ад] збудливий, збуджувальний.
ехсііаіогу [ек'заііаіап] ад] біол. збуджувальний; ~ сеіі моторна клітйна.
ехсііе [ік'заіі] V 1) збуджувати; хвилювати; викликати (заздрощі тощо)', 2) спонукати; стимулювати; 3) ел. створювати магнітне поле, намагнічувати.
ехсііе<1 [ік'ааііїсі] ад] 1) збуджений, схвильований; 2) ел. що перебуває під напругою.
ехсііеШу [ік Чаїікіїї] аду схвильовано, збуджено; з хвилюванням.
ехсііетепі [ік'заіітапі] п 1) збудження; хвилювання; 2) спонукання, стймул.
ехсііег [ік'заііа] п 1) збудник; 2) випромінювач.
ехсіііпз [ік'заіів]] 1. п ел. збудження; 2. ад] 1) збуджуючий; хвилюючий; 2) захоплюючий; зворушливий; Ьо\¥ ~! розм. як цікаво!
єхсіііує [ік'заіііу] ад] збуджуючий.
ехсіїог [ік'заііа] п 1) збудник; 2) анат. нейрон.
ехсіаіт [іка'кіеїт] V 1) вигукувати (тж ~ оиі); 2) кричати, лементувати; репетувати; 3) бібл. волати; 4) підносити голос (проти — аі, а^аіп8і); ремствувати; 5) проголошувати.
ехсіатаііоп [.екзкЬ'теї/п] п 1) вй-гук; тагк (роіпі, поіе) оЕ~ знак оклику; 2) зойк; скрик; 3) ремствування; протест.
ехсіатаііуе [ікз'кіаетаііу] ад] оклй-чний.
ехсіатаіогу [ікз'кігетаіап] ад] 1) ок-лйчний; ~ зепіепсе оклйчне речення; 2) гучнйй, шумний, криклйвий, гала-слйвий; 3) що зловживає окликами.
ехсіауе [’екзкіеіу] п частйна території держави, відділена від неї територією іншої держави; ексклав.
ехсІшІаЬІе [ік8'к1и:сЬЬ1] ад] 1) що підлягає вйлученню (вйключенню); 2) який не має права доступу (участі, в’їзду тощо).
ехсішіе [ік8'к1и:<і] у 1) виключати, не допускати, не впускати; іо ~ тіз-іакез виключати можлйвість помилок; 2) вилучати; знімати; 3) виганяти; іо ~ Егот а соипігу вйгнати з країни; 4) знйщувати, усувати.
ехсіікіег [ікз'кішсіз] п роз’єднувальна решітка у вулику.
ехсіизіоп [ік8'к1и:зп] п 1) вйклю-чення; недопущення; 2) вигнання; 3) заборона в’їзду в країну; 4) вйня-ток; іо ійе ~ оЕ за вйнятком; теійосі оЕ ~ метод вйключення.
ехс1и8ІУЄ [іка'кіигаїу] 1. п 1) розм.
ехс
378
ехе
матеріал, надрукований тільки в одній газеті; 2) розм. виняткове право; патент (на продаж чогось тощо); 3) замкнута (відлюдна) людина; 2. аф 1) винятковий, особлйвий; ~ ргіуііе^ез особливі привілеї; ~ гІ£ЇИ виняткове право; 2) несумісний; 3) недоступний; з обмеженим доступом; ~ зсйооі аристократична школа; ~ сІиЬ клуб для вузького кола; 4) першокласний, фешенебельний (про готель тощо); ~ зЬор розкішний (дорогий) магазйн; 5) модельний; зроблений на замовлення; 6) єдиний (у своєму роді); ~ а^епі єдй-ний представнйк; ~ оссираііоп єдйне заняття; 7) вимогливий, вибагливий; 8) ексклюзивний, винятковий; < ~ оГ за вйнятком, крім; ~ оГ >¥гарріп£ без пакування (упаковки).
ехсіивіуеіу [ікз'к1и:£іУІі] асі] виключно, тільки; єдйно.
ехсіизіуепезз [ікз'кіигзіушз] п 1) винятковість; 2) обмеженість; замкнутість.
ехсіизогу [ікз'кіигзап] аф що виключає.
ехсозіїаіе [екз'кодзйей] у 1) вигадувати, видумувати; придумувати; 2) амер. міркувати, обмірковувати.
ехсовМаііоп [екз,ко<ІЗі іеі/п] п вигадування, придумування; вйгадка.
ехсотт [екз'кзт] п амер. (скор. від єхєсШіує соттііїее) комісія, створена президентом (для вивчення окремого питання).
ехсопшишісаЬІе [,ек$кд'тіи:пікзЬ1] аф церк. 1) якйй піддягає відлученню; 2) караний відлученням.
ехсоттипісаіе [екзко'пушткеїі] у 1) церк. відлучати (від церкви); 2) перен. вигнати (із школи тощо).
ехсотшипісайоп [ 'екзка, пу и:т-
'кеі/п] лі) церк. відлучення (від церкви); 2) перен. вигнання; ізоляція; вй-ключення.
ехсогіаіе [екз'ко:пей] у 1) здирати шкіру, збивати; 2) викликати злущування (облуплювання) (шкіри); 3) перен. ганьбити, паплюжити.
ехсогіаііоп [екз^когп'еі/п] п 1) здирання шкіри; садно; 2) перен. прочухан; сувора критика.
ехсоїНсаіе [екз'коіікей] у 1) здирати шкіру (кору, оболонку, лузгу); 2) перен. зірвати покривало (з чогось).
ехсоїїісаііоп [екзЛо-й'кеї/п] п облуплювання, здирання шкіри (корй, оболонки, лузгй).
ехсгетепі ['екзкптопі] п 1) поросль; 2) рі фізл. екскременти, виділення.
ехсгетепіаі [,ек8кп'тепі1] див. ех-сгетепШіоиз.
ехсгетепШіоив [.екзкптеп'Прз] асі] фізл. фекальний.
ехсгезсепсе [ікз'кгезпз] п 1) наріст; 2) бот. наріст, кап; 3) вет. пухлина;
4) розростання; 5) наростання, вйбух (радості тощо); 6) розмножування, бурхлйве зростання.
ехсгезсепі [ікз'кгезпі] аф 1) що утворює наріст; 2) що росте (розростається) ненормально; 3) зайвий.
ехсгеіа [екз'кгію] п рі від ехсгешт. ехсгеіе [екз'кгії] у фізл. виділяти; вивергати.
ехсгеііоп [екз'кгг/п] п фізл. виділення, екскреція.
ехсгейте [екз'кгіїігу] аф 1) фізл. що сприяє виділенню (екскреції); 2) анат. вивіднйй.
ехсгеіогу [екз'кгігіоп] аф анат. вивіднйй, видільнйй; екскреторний; ~ сіисі вивідна протока.
ехсгейші [екз'кгігіот] п (рі ехсгеіа) фізл. екскремент, виділення.
ехсгітіпаіе [екз'кгітіпеїі] у реабілітувати, очйстити від обвинувачення.
ехспісіаіе [ікз'кпіфеїі] у мучити, терзати, грйзти.
е$спісіаііп£ [ікз'кгиг/іеііп]] аф болісний, нестерпний (про біль, страх).
ехспісіаііоп [ік8,кги:/і'еі/п] п 1) мучення, терзання; 2) мука, гризота.
ехсиЬапі ['екзк]иЬзпІ] аф пйльний; що пильнує.
ехсиїраіе ['екзкліреіі] у виправдовувати, знімати обвинувачення; реабілітувати.
ехсиїраііоп [,ек8кл1'реі/п] п юр. 1) вйправдання, реабілітація; 2) причйна (підстава) вйправдання; виправдна обставина.
ехсиїраііуе ['екзклірепіу] аф юр. виправдувальний, виправднйй, реабі-літуючий.
ехсиїраіогу [екз'кліраіап] див. ех-сиіраііуе.
ехсштепі [екз'клгапі] аф 1) витікаючий; що виходить, вихіднйй; 2) вивіднйй (канал); що дає вйхід; ви-носнйй.
ехсиг8е [ікз'каїз] у 1) блукати, вештатися; 2) ходити на прогулянку (екскурсію); 3) відхилятися, збочувати (тж перен.).
ехсигБІоп [ікз'каї/п] 1. п 1) екскурсія; (туристична) поїздка; 2) виїзд за місто; 3) група екскурсантів; 4) екскурс; 5) відхйлення (від прийнятого курсу, від теми); 6) відхйлення від номінального значення; 7) тех. зворотно-поступальний рух; амплітуда вібрації; 8) астр. відхйлення від звичайного шляху; 2. у їздити (ходити) на екскурсію.
ехсигзіопізі [ік8'ко:/пі8І] п 1) екскурсант; турйст; 2) розм. організатор екскурсій; агент туристйчної компанії.
ехсигаіопіхе [ікз'ког/паїг] у їздити на екскурсію; вирушати в туристйчну поїздку.
ехсигаіуе [екз’коізіу] аф 1) безладний, безсистемний (про читання);
2) що відхиляється (від курсу тощо); 3) багатий на відступи (авторські); 4) блукаючий.
ЄХС11Г8І18 [ек8'ка:898] п 1) відхйлення (від теми тощо); 2) екскурс.
ехсигуаіюп [,ек8ка:'уеі/п] п вйкривлення назовні.
ехсигуесі [ек8'ка:усІ] аф вйкривле-ний назовні.
ехсизаЬІе [ік8'к]и:гаЬ1] аф пробачний, прощенний, простимий.
ехсизаЬІу [ік8'к]и:гоЬ1і] асіу пробачно, прощенно, простймо.
ехсизаі [ікз'к)и:гд1] п вибачення, пробачення.
ехсизаіогу [ікз'кіиггаіап] аф 1) вибачливий, перепрошуючий (про тон тощо); 2) вибачнйй, пробачний (про лист).
ехсизе І [ікз'к]и:8] п 1) пробачення, вйбачення; таке ту ~з попросіть пробачення за мене; іЬеге І8 по ~ Гог й це непробачно; 2) вйправдання; іп ~ на вйправдання; іЬіз із по ~ це не може бути вйправданням; \¥ЙЬоШ £оо(і ~ без поважної причйни; 3) привід; відмовка; Іате (роог, Шіп) ~ непереконлива відмовка; ап ~ Гог а££геззіоп прйвід для агресії; 4) звільнення (від обов ’язку).
ехсиве II [ікз'к]и:г] у 1) вибачати, прощати; ~ те! вйбачте!, даруйте!; ріеазе - ту ітеггирііоп вйбачте, що я вас перериваю; ~ ту сотіп£ Іаіе вйбачте за спізнення; ріеазе ~ іке сіеіау просимо вйбачити нас за затрймку; 2) бути вйправданням; іі сіоез поі -Ьег це Її не виправдовує; 3): іо ~ опезеІГ вибачатися; просйти пробачення; виправдуватися; 4) звільняти (від обов'язків, роботи); Ье азкесі іо Ье Ггот іЬе Іеззоп він попросйв відпустйти його з уроку; 5) усунути (когось), вйставити (за двері).
ехсизеїезз [ікз'кіигхііз] аф непростимий, непробачний; що не має вйправдання.
ехеаі ['екзіаеі] п дозвіл на тимчасову відсутність (в університеті, монастирі тощо); відпускнйй білет (учня).
ехесгаЬІе ['екзікгоЬІ] аф огйдний; поганий; жахлйвий; ~ \уеаіЬег огйдна погода.
ехесгаіе ['екзікгеїі] у 1) ненавидіти; відчувати відразу; 2) проклинати; посилати прокляття; іЬеу ~ іЬеіг 1о€ вонй проклинають свою долю.
ехесгаііоп [,ек8і'кгеі/п] п 1) прокляття, проклинання; 2) відраза, огй-да; ненависть; 3) предмет відрази; огйдна людйна; огйдне явище.
ехесгаііуе ['екзікгейіу] М’якйй виражає ненависть (огйду); якйй ненавидить.
ехесгаіог І'екзікгепо] п огудник; ганьбитель; ненависник.
ехе
379
ехе
ехесгаїогу [ 'екзікгеїіап] див. ехес-гаїіуе.
ехесиїаЬІе ['екзік)и:І9Ь1] аф здійсненний.
ехесиіапі [ід'гекіиіопі] 1. п виконавець (музикант); 2. ад] що виконує (музичний твір).
ехесиіе [ екзікіиі] V 1) виконувати; здійснювати; 2) створити (картину тощо); 3) страчувати; 4) юр. виконувати (судове рішення); 5) оформляти (договір тощо); 6) церк. відправляти (обідню).
ехесиїег [ 'ек8ік]и:1о] див. ехесиїог.
ехесиїіоп [,ек$і'кіи:/п] п 1) виконання; здійснення; ~ оГ ап оШсе виконання службових обов’язків; 2) виконання (твору мистецтва); 3) майстерність виконання (музичного твору); 4) дієвість, ефективність; 5) зруйнування; спустошення; іо таке §оосі ~ військ, розгромити (ворога), завдати нищівного удару; 6) страта; ~ Ьу Ьап§іп§ страта через повішення; 7) юр. виконання (вироку); 8) виконання формальностей; 9) оформлення (договору тощо); 10) юр. виконавчий лист.
ехесиїіопег [,ек8і'к)и:/по] п 1) кат; перен. убивця; 2) екзекутор.
ехесиііуе [ід'хекіиііу] 1. п 1) (іЬе ~ ) виконавча влада; 2) (іЬе ~ ) виконавчий орган; 3) (іЬе Е.) виконком (партії); 4) (Е. ) амер. глава виконавчої влади; СЬіеГЕ. а) президент (США); б) губернатор; в) мер міста; 5) керівник; адміністратор; 6) амер. службовець, співробітник; 7) амер. військ, а) начальник штабу; 6) помічнйк командира; 2. аф 1) виконавчий; ~ роу/ег виконавча влада; ~ соттіїїее виконавчий комітет; ~ ойїсег амер. старший помічнйк (командира корабля); 2) урядовий; президентський; іЬе ~ Ьеасі оГ Іке паїіоп а) глава уряду; б) глава держави, президент; ~ огсіег а) урядове розпорядження; б) розпорядження президента; ~ зеззіоп амер. закрйте засідання законодавчої палати; 3) амер. адміністратйвний; ~ Ьизіпезз адміністративні питання; питання, внесені президентом (в сенат); Е. Мапзіоп амер. а) резиденція губернатора штату; б) іст. резиденція президента; 4) адміністраторський; організаторський; ~ аЬіІііу адміністраторські здібності; ~ ргодисег начальник виробнйцтва (на кіностудії).
ехесиїог [ід'2ек)иіа] п 1) судовйй виконавець; 2) виконувач духівнйці; 3) виконувач, послухач; знаряддя (чиєїсь волі); 4) кат; 5) екзекутор.
ехесиїогіаі [ід,2ек)и'іо:гю1 ] аф 1) виконавчий; адміністратйвний; 2) що стосується виконувача духівнйці.
ехесиїогу [ід'2ек]иІогі] асу 1) чйн-ний; що підлягає виконанню; що має сйлу (про закон тощо); 2) юр. що набирає чйнності лише в майбутньому;
що підлягає виконанню лише в майбутньому.
ехесігігісез [ід'2ек]Шп8І:г] рі від ех-есшгіх.
ехесиїгіх [ід'гекіиґпкв] п (рі тж ех-есиїгісез) виконавиця духівнйці (заповіту).
ехедга ['екзідго] п (рі ехесігае) 1) екседра, напівкругла дерев’яна або кам’яна лава; 2) архт. апсйда, ніша.
ехесігае ['еквісІгі:] рі від ехесіга.
ехе&Є8Є8 [,ек8і'сІзі:8І:г] рі від ехе^е-8І8.
ЄХЄ&Є8І8 [,ек81'сізі:818] П (рі ЄХЄ£Є8ЄЗ) інтерпретація, тлумачення, екзегеза; коментар.
ехе&еіе [ 'екзині :1] п 1) екзегет, тлумач (законів тощо); 2) коментатор; інтерпретатор.
ехе£еііс$ [,ек8і'сІзеіік8] п рі 1) екзегетика, інтерпретація, тлумачення; 2) коментування.
ехешріа [ід'хетріо] рі в/дехетріит.
ехетріаг [ід'гетріо] п 1) зразок, взірець; прйклад для наслідування; 2) тип, образ; 3) примірник (книги тощо).
ехетріагіїу [ід'хетріопії] асіу 1) зразково; 2) для науки іншим; для прйкладу.
ехетріагу [ід'гетріоп] аф 1) зразковий, взірцевий; гідний наслідування; 2) повчальний; 3) типовий; 4) ілюстратйвний.
ехетрІШаЬІе [ід,2етр1і 'ГаїаЬІ] асу що може бути підтверджений (доведений) прйкладом.
ехетрііїїсаііоп [ід,2етр1і£ї'кеі/п] п 1) пояснення прйкладом; 2) ілюстрація, ілюстратйвний прйклад; 3) юр. засвідчена копія документа.
ехетріійсаііуе [ід'гетрІїГікеїІіу] аф якйй ілюструє, є прйкладом.
ехетрііїу [ід'гетрІїГаї] V 1) наводити прйклад; пояснювати на прйк-ладі; 2) бути прйкладом, ілюструвати;
3) юр. робйти і засвідчувати копію.
ехетрішп [ід'гетріат] п (рі ехетр-1а) 1) прйклад, ілюстрація; 2) повчальна розповідь.
ехетрі І [ід'гет(р)1] 1. п 1) особа, яка користується пільгами, привілеями; 2) монастйр (священик), не підвладний єпйскопу; незалежна церква; 2. асу 1) вільний, звільнений; незалежний; що не підлягає (чомусь); 2) якйй користується пільгами (привілеями).
ехетрі II [ід'2ет(р)1] V (разі і р.р. ехетрі) 1) звільняти (від обов'язків, оподаткування тощо); 2) вилучати; 3) виділяти; виключати.
ехетрііоп [ід'2ет(р)рп] п 1) звільнення (від податку тощо); 2) пільга, привілей.
ехепіегаіе [ек'зепіогеїі] у 1) спус
тошувати; грабувати; 2) мед. видаляти нутрощі; 3) патрати.
ехепіегаїіоп [ек,8епю'геі/п] п 1) мед. екзентерація, вйдалення нутрощів; 2) спустошення, плюндрування; пограбування.
ехедиаіиг [,ек8і'к\уеіЮ] п дипл. екзекватура (посвідчення консула).
ехедиіаі [ек'зі:к\Уі9І] асу похоронний.
ехедиіез ['екзікхуіг] прі 1) похорон, похоронні обряди; 2) похоронна процесія.
ехегсізаЬІе ['екзазаігоЬІ] асу що може бути вйкористаним (здійсненим); ~ гі^Ьі реальне право.
ехегсізе ['екзозаіг] 1. п 1) вправа, тренування; 2) спорт, звич. рі вправи; сотрикогу (уоіипіагу) ~8 обов’язкові (вільні) вправи; 3) вправа (граматична); задача; прйклад (арифметичний тощо); 4) фізйчна зарядка, моціон; прогулянка; іо іаке ~з а) прогулюватися; б) робйти гімнастику; 5) здійснення, застосування; прояв; ~ оГгі^Ьіз здійснення прав; іп ІЬе ~ під час здійснення; 6) рі амер. церемонія, урочй-стості, святкування; §гадиаііоп ~8 уро-чйсті збори, присвячені вйпуску (в коледжі); 7) рі обряди, ритуал; геїі^іоиз ~з церковна відправа; релігійні обряди; 8) військ, навчання, заняття; бойова підготовка; тіїііагу ~з військові маневри; ~ Ьоок а) збірник вправ; б) зошит; в) абонементна кнйга (у бібліотеці); ~ СШІ8Є мор. навчальне плавання; ~ Егоипсі військ, навчальний плац; ~ тіпе учбова міна; 2. V 1) впра-вляти, розвивати, тренувати; 2) впра-влятися; тренуватися; виконувати вправи; 3) робйти фізйчну зарядку (моціон); рухатися; 4) здійснювати, застосовувати; користуватися; іо ~ Гипсііопз виконувати функції (обов’язки); іо ~ раїіепсе виявляти терпіння; 5) військ, проводити навчання; 6) разз. хвилювати, тривожити, непокоїти; іо Ье ~сі аЬоиі (оуєг) зтіЬ. бути схвильованим чимсь.
ехегсі8ег ['ек808аі20] п апарат для лікувальної фізкультури.
ехег£ііе |'ек8о:д] п напис, дата (на монеті, медалі).
ехегі [ід'гоіі] у 1) напружувати (сили); докладати (зусиль); іо ~ іпЛиепсе вплйнути; іо ~ опезеІГ докладати зу-сйль, намагатися; 2) виявляти (розум тощо); 3) показувати, розкривати; 4) робйти, виконувати; 5) тех. викликати (напруження); справляти (тиск).
ехегііоп [ід'2о:/п] п 1) напруження, напруга; 2) зусилля, намагання; 3) застосування, використання; прояв; ~ оГ ашЬогіїу застосування влади.
єхєгііує [ід'гоіЦу] аф що викликає напруження.
ехе$ ['екзіг] п рі розм. вйтрати.
ехГ
380
ехі
ехГоІіаіе [екзТоиІіеії] у 1) розшаровуватися; відшаровуватися; 2) лупитися, облуплюватися; лущитися, злущуватися.
ехГоІіаСіоп [ек8,£ои1і'еі/п] п 1) відшаровування; розшаровування; 2) лущення, злущування; облуплювання; 3) розпускання листочків.
ехЬаІаііоп [,еквЬо'Іеі/п] п 1) видихання, видих; 2) випаровування; виділення (газу тощо); 3) пара; туман; 4) перен. вибух (гніву тощо).
ехЬаІе [екз'ЬеіІ] у 1) видихати, робйти видих; 2) виділяти (газ тощо); 3) випаровуватися; виділятися (про пару тощо); 4) видихнутися, зникнути як дим; 5) давати вйхід (гніву тощо).
ехЬаиві [ід'го:$і] 1. п 1) вихлоп, вйпуск; ~ Ігаї18 ав. вйдймий слід від вйхлопу; 2) вихлопні гази (двигуна); 3) утворення вакууму; 2. у 1) виснажувати, вичерпувати; спустошувати; 2) зморювати, стомлювати; вимучувати; 3) розріджувати; викачувати; витягати; випускати (пару); відсмоктувати (повітря); 4) виробляти (рудник); вичерпувати (корисні копалини).
ехЬаизіесі [ід'го:$ікі] ад] 1) змучений; зморений; вйснажений; стомлений; 2) неродючий, вйснажений (про ґрунт); 3) що вйдихався; вйчерпаний; ~ іеа спйтий чай; ~ едіііоп розпродане видання.
ехЬаизіег [ід'гзізіо] п 1) витяжнйй вентилятор, ексгаустер; 2) пилосос; 3) аспіратор; 4) димосос.
ехЬаивіїЬІе [ід'гогзІоЬІ] ад] 1) виснажуваний; що може вйс нажитися (вйчерпатися); 2) обмежений, небезмежний.
ехЬаи$ііп£ [ід'гогзіід] ад] стомливий, виснажливий; ~ сіау важкйй день.
ехЬаи$<іп£Іу [ід'го:8Пдіі] аду вичерпно, з вичерпною повнотою.
ехЬаизгіоп [ід 'гз:8їрп] п 1) виснаження, зморення; знемога, знесилення; втома; 2) витягування; висмоктування; 3) тех. вйпуск; вйхлоп; 4) розрідження (повітря).
ехЬашйІуе [ід'гз:8Ііу] ад] 1) вичерпний; ~ іпуе8ІІ£аіїоп всебічне дослідження; 2) виснажливий.
ехЬаи5і1е$$ [ід'гзізіїїз] ад] невичерпний; невиснажний; невтомний.
ехЬаи$і-ріре [ід'гз:8Ґраір] п тех. вихлопна труба.
ехЬаи$і-$іеат [ід'гз:8Ґ8Іі:т] п тех. відпрацьована пара.
ехЬегедаіе [екв'ЬепсІеіІ] у позбавляти спадщини.
ехЬіЬіі [ід'гіЬН] 1. п 1) експонат; 2) показ; експонування, експозйція; вйставка; 3) юр. речовйй доказ; 2. у 1) показувати; виявляти, проявляти; Іо ~ Ьгауегу проявляти мужність; 2) виставляти, експонувати; 3) брати участь у вйставці, виставлятися; 4) предста
вляти, пред’являти; іо ~ а сЬат^е вй-сунути обвинувачення; 5) юр. представляти (пред’являти) речовйй доказ; 6) мед. давати ліки.
ехЬіЬііюп [.екзі'Ьі/п] п 1) вйставка; показ; демонстрування; агі ~ художня вйставка (картйн); ~ оГ Яо>уєг8 вйставка квітів; 8Іти1іапеои8 ~ шах. сеанс одночасної гри в шахи; 2) прояв, вйяв; 3) експонат(и); 4) амер. публічний екзамен; 5) підвищена (іменна) стипендія; 6) дипл. пред’явлення, представлення (повноважень); 7) юр. подання суду (документів); 8) мед. призначення ліків; 4 ~ таісЬ показовий матч; ~ са8е вйставочна вітрйна; ~ £оод8 зразкй товарів для вйставки; іо таке ап ~ оГ опезеІГ показати себе з поганого боку, вйкликати осуд.
ехіїіЬШопаї Ьекзі'ЬірпІ] ад] вйста-вочний.
ехЬіЬіііопег [,ек8і'Ьі/пз] п 1) експонент; 2) стипендіат.
ехЬіЬйюпкш [.екзі'Ьі/тгт] п 1) нестриманість у прояві почуттів; виставляння напоказ своєї особи (своїх переживань); 2) схильність до самореклами (до самозамилування); 3) мед. ексгібіціонізм.
єхЬіЬіііопібі [,ек8і'Ьі/пі8і] п 1) мед. ексгібіціоніст; 2) той, хто виставляє напоказ свої почуття; схйльний до самореклами (до самозамилування).
єхЬіЬіііує [ід'гіЬіііу] ад] показовий; який показує (доводить).
ехЬіЬког [ід'гіЬііз] п 1) експонент; 2) пред’явнйк; 3) власник кінотеатру з правом прокату фільмів.
ехЬіЬііогу [ід'гіЬіізп] ад] 1) виставочний; 2) призначений для показу; 3) показовий.
ехЬіІагапі [ід 'гііагопі] ад] освіжаючий, збуджуючий, підбадьорливий; ~ £Я8 хім. веселящий газ, закис азоту.
ехЬіІагаіе [ід'гіЬгеїі] V 1) звеселяти, радувати; 2) пожвавлювати, підбадьорювати.
ехЬіІагаіеЛ [ід 'гііогеїіїсі] ад] 1) веселий; 2) жвавий, бадьорий; 3) напід-пйтку, під чаркою.
ехЬіІагаііп^ [ід'гііогеїіп]] ад] 1) підбадьорливий, збуджуючий, освіжаючий; 2) п’янкйй, запаморочливий (про повітря, успіхи тощо).
ехЬіІагаііоп [ід,2і1о'геі/п] п 1) веселість, веселощі; приємне збудження; 2) сп’яніння; 3) пожвавлення.
ехЬіІагаіІуе [ід'хііогзіїу] див. ехкіі-агапі.
ехЬогі [ід'гоіі] у 1) закликати, спонукати; 2) умовляти, напучувати, повчати; 3) попереджати, застерігати.
ехЬогіаііоп [,ед2о:'іеі/п] п 1) заклик, спонука; 2) умовляння, напучування, повчання; 3) церк. проповідь; 4) пересторога, застереження.
ехіюііаііуе [ід'2о:ЮИу] ад] умов-ляльний; напутній; повчальний.
ехЬогіег [ід'гоЮ] п 1) той, хто умовляє, напучує; 2) проповідник.
ехЬшпаіе ['екзРдитеП] див. ехЬите.
ехЬитаііоп [,ек$Ьіи:'теі/п] п ексгумація, викопування трупа.
ехЬите [екз'їуигт] у 1) викопувати із землі; 2) ексгумувати (труп); 3) відкопати, розкопати (відомості тощо); вйтягти на світ божий (щось забуте).
ехі£епсе ['екзідзопз] п 1) гостра потреба (необхідність); 2) скрутне (кри-тйчне) становище.
ЄХІ&ЄПСУ ['екзідзопзі] п 1) рі потреби, запити; 2) гостра потреба (необхідність); 3) скрутне (критйчне) становище.
ехі£епі [ 'екзкізапі] 1. п крайність; 2. ад] 1) невідкладний, терміновий; нагальний, настійний; 2) вимогливий, наполегливий.
ехцрЬІе ['екз 1СІ31 ЬІ] ад] що підлягає стягненню; що може бути стягнутий.
ехІ£ііііу [,ек8і'д]и:і1і] п незначність, неважливість.
ехі£іюи$ [ед'гід^иоз] ад] незначнйй; малий, мізерний, убогий.
ехіїе [’екваїї] 1. п 1) заслання; вигнання; 2) (Ше Е.) вавилонське полонення; 3) вигнанець; 4) засланий; 5) емігрант; 2. у виганяти, проганяти; засилати, висилати.
ехіїешепі [ік'заіітопі] п вигнання.
ехШап [ед'гііюп] див. ехіїіс.
ехіїіс [ед'гііік] ад] 1) поет, вигнанницький; 2) бібл. що стосується вавилонського полонення.
ехіїііу [ед'гііій] п 1) худорба, кволість; 2) незначність, мізерність; 3) вй-тонченість, тонкість.
ехішіоиз [ед'гіпноз] ад] видатнйй, визначнйй; чудовий.
ехіпашііоп [ед,2іпо'пі/п] п 1) спустошення, вйснаження; 2) спустошеність; 3) вйснаженість; 4) принйжен-ня.
ехІ5і [ід'гіві] у 1) існувати, бути; 2) існувати, жйти; \ує саппої ~ \¥Іійои( аіг без повітря не можна жйти; 3) зустрічатися, траплятися, міститися; \уаіег ~8 іп тіїк молоко містить у собі воду.
ехізіепсе [ід 218ІОП8] п 1) існування; наявність; 2) життя, буття; 3) суть, сутність.
ехівіепі [ід'гізіопі] ад] 1) існуючий, реальний; 2) наявний; сучасний.
ехі$іепііа1 [,ед2і8'іепр1] ад] 1) філос. екзистенціальний; 2) що стосується реальності (існування).
ЄХІ8ІЄП0а1І8ІЇ1 [,ед2і8'1епр1і2т] п філос. екзистенціалізм.
ехкіепііаіізі [,ед2і8'Іепр1і8Г] 1. п 1) філос. екзистенціаліст; 2) ірон. представнйк богеми; 2. ад] філос. екзистен-ціалістський.
ехі
381
ехр
ехіі ['екзіі] 1. п 1) вйхід; по ~ виходу немає (прохід заборонений)', ~ іпіо зрасе вйхід у космос; 2) перен. смерть, кончйна; 3) театр, залйшення сцени (ремарка)', ~ уіза виїзна віза, віза на виїзд; 2. V 1) виходити; пітй; 2) театр. «залишає», «пішов» (ремарка); 3) перен. померти.
ех-1іЬгІ5 [екз'їаіЬпз] п лат. екслібрис, особйстий знак на кнйзі.
еходепп [’екзасіагт] п бот. екзодерма.
ехоШзі [’екзодізі] лі) утікач; учасник масового виїзду; 2) емігрант.
еходиз [’екзасіаз] п 1) бібл. (іЬе Є.) вихід (євреїв з Єгйпту); 2) масовий від’їзд (виїзд); втеча.
ех ойісіо [^екзоТіДои] аф, асіу лат. за посадою, за службовим обов’язком.
ехо£аші [ек'зздаті] п екзогамія (про шлюб).
еховатіс [,екзо'даетік] аф екзогамний (про шлюб).
ехозатоиз [ек'зодатаз] асі] екзогамний; ~ таггіа^е екзогамний шлюб.
ехолоту [ек'зодоті] п біол. екзогамія.
ехо£епои$ [ек'зодзтоз] асі) 1) що йде зовні; що йде з поверхні всередину; 2) екзогенний.
ехоп ['екззп] п ексон (офіцер двірської варти).
ехопегаіе І [ід'гопзпі] аф вйправ-даний, реабілітований.
ехопегаіе II [ід'хопогеП] у 1) звільняти (від відповідальності тощо) ; 2) юр. виправдати, зняти вину, реабілітувати; іо * опезеІГ вйправдатися; 3) полегшувати.
ехопегаііоп [ід,2опз'геі/п] п 1) звільнення (від відповідальності тощо); 2) вйправдання, реабілітація.
ехопегаїіге [ід'гопагаїїу] аф 1) ви-правднйй, реабілітуючий; що звільняє (від обвинувачення); 2) що знімає тягар (вини тощо).
ехоріПЬаїтиз [,ек$оГ0ае1тд$] п мед. витрішкуватість.
ехоріазш [ 'екзоиріжггп] п біол. ек-зоплазма.
ехогЬЙапсе [ід'гогЬііапз] п 1) надмірність, непомірність (вимог тощо); 2) беззаконня; провйна; гріх; 3) дивацтво.
ехогЬііапсу [ід'хо:ЬіІ9П8і] див. ехог-Ьііапсе.
ехогЬііапі [ід'2о:ЬіОпІ] аф 1) надмірний, непомірний (про вимоги тощо); 2) що відхилйвся від орбіти (шляху); 3) дйвний; ненормальний, незвичайний.
ехогЬйізт [ід 'го:ЬНіггп] п мед. витрішкуватість.
ехотсізш ['екзогзігт] п 1) вигнання нечйстої сйли; 2) замовляння, заклинання, магічна формула.
ехогсізі ['ек8о:зі8І] п заклинач; ча-рівнйк, чаклун, маг.
ехогсі$е ['екзо:заі2] у 1) виганяти нечйсту сйлу (біса); заклинати (духів); 2) звільнити, очйстити.
ехопііа [ек'ззідр] рі від ехогдіит.
ехогШаІ [ек'зз:сЦз1] аф вступнйй (про розділ твору тощо).
ехопНшп [ек'ззгф'зт] п (рі ехог-діитз, ехогдіа) вступ, вступна частйна (твору тощо).
ехозрЬеге [^екзои'зГіа] п екзосфера.
ехозігасіхе [ек'зззігззаіг] у піддавати остракізму; виганяти з країни.
ехоїегіс [,екзои'іегік] 1. л 1) профан; сторонній; 2) рі екзотерйчні праці (доктрйни); 2. аф 1) екзотерйчний; відкрйтий для всіх; 2) загальнодоступний, загальнозрозумілий.
ехоїегу [ід'гзізп] л екзотерйчне вчення.
ехоіЬегшаІ [,екзои'0з:тз1] аф фіз. екзотермічний; з вйділенням тепла.
ехоіЬегтіс [,ек8ои'0з:тік] див. ехо-іЬегтаІ.
ехоііс [ід'гзіік] 1. л 1) бот. екзот, екзотйчна рослйна; 2) екзотична істота; дйвна (незвичайна) людйна (здеб. про жінку); 3) іноземне слово (в мові); 4) іноземець; 2. аф 1) екзотйчний; 2) чужоземний, іноземний.
ехоіісізш [ед 2311812т] л екзотика; екзотйчність.
ехрапгї [ікз'раепсі] у 1) розширювати; розвивати; пошйрювати; 2) розшй-рюватися; розвиватися; пошйрювати-ся; 3) збільшувати (розмір тощо); 4) збільшуватися (в розмірі); розтягуватися; 5) розгортати (вітрила); 6) розгортатися; 7) розпростувати (крила); 8) бот. розпускатися, розпукуватися; 9) говорйти докладно; 10) ставати більш відвертим (щйрим); 11) тех. розвальцьовувати; 12) мат. розкривати (формулу).
ехрашіеЛ [ікз'раепдісі] аф) 1) розшй-рений; 2) друк, широкий (про шрифт).
ехрашіег [ікз'раепдз] л тех. роз-шйрник, розшйрювач.
ехрапШпз [ікз'раепсіп] ] аф 1) що роз-шйрюється, зростає; 2) що розкривається (розпукується) (про бруньку тощо); 3) що збільшується (у розмірі тощо); 4) тех. розсувнйй; 5) тех. розтискнйй.
ехрапзе [ікз'раепз] л 1) простір; 2) збільшення, розшйрення.
ехрапзіЬіІйу [ік8,раеп8з'Ьі1Ні] л розтяжність, розшйрюваність.
ехрапзіЬІе [ікз'равпззЬІ] аф 1) роз-шйрюваний, здатний розшйрюватися; 2) розтяжнйй.
ехрапзіоп [ікз'равп/п] л 1) зростання, розвиток; пошйрення; 2) розшйрення, розтягування; збільшення (в обсязі); 3) простір; 4) експансія; 5) докладний вйклад; 6) мат. розкриття (формули); 7) тех. розвальцьовування.
ехрапзіопізі [ікз'раепртзі] л експансіоніст, прихйльник експансії.
ехрап$І¥е [ікз'раепзіу] аф 1) екс-пансйвний, нестрйманий; 2) відвертий (про характер); 3) здатний розшйрюватися; 4) широкий, просторий, велйкий; 5) розкішний (про спосіб життя); 6) експансіоністський.
ехрапзіуепезз [ікз'раепзіушз] л екс-пансйвність, нестрйманість.
ехрап8І¥Йу [,екзраеп'8іУКі] див. ех-раП8ІУЄПЄ88.
ехрайаіе [екз'реі/іеК] у 1) просторікувати; довго говорйти, розводитися; патякати, базікати (про — ироп); 2) блукати, тинятися; 3) розшйрюватися.
ехраііаііоп [ек8,реі/і'еі/п] л 1) просторікування, патякання, базікання; 2) довга й нудна промова; широке розмірковування; тирада; 3) блукання.
ехраііаіі¥е [екз'реіД’зіїу] аф 1) широкий, пошйрений, довгий (про розмову); 2) експансйвний.
ехраігіаіе І [екз'раеіпК] 1. л експатріант; людйна, яка покйнула бать-ківщйну; емігрант; 2. аф якйй відмовився від батьківщйни; якйй покйнув батьківщйну; якйй емігрував.
ехрайгіаіе II [екз'раеіпеН] у 1) позбавляти громадянства; 2) виганяти з батьківщйни; 3): іо ~ опезеІГ а) емігрувати; б) відмовлятися від громадянства.
ехраігіаііоп [екз, рзеіп 'еі/п] л
1) експатріація; позбавлення громадянства; 2) вигнання з батьківщйни, вйсилка за кордон; 3) еміграція, вй-їзд з рідної країни; 4) відмова від громадянства; 5) відмова від присяги на вірність.
ехресі [ікз'рекі] у 1) чекати; 2) розраховувати, сподіватися; 3) вимагати; 4) розм. гадати, припускати, вважати; І ~ Ье’П соте іосіау гадаю, що він прййде сьогодні; І ~ уои аге Ьип£іу ви, очевйдно, голодні; 5): іо Ье ~іп& чекати дитйну, бути вагітною.
ехресіаЬІе [ікз'рекізЬІ] аф очікуваний, імовірний.
ехресіапсе [ікз'рекізпз] л 1) очікування, сподівання; 2) надія, покладання надії; 3) імовірність, можлйвість.
ехресіапсу [ікз'рекізпзі] див. ехресі-апсе.
ехресіапі [ікз'рекізпі] 1. л 1) гаданий спадкоємець; 2) гаданий кандидат (претендент) (на посаду тощо); 2. аф 1) очікувальний, вичікувальний; якйй чекає; 2) якйй розраховує (сподівається), якйй тішить себе надією; 3) вагітна; ~ тоіЬег жінка, яка готується стати матір’ю (яка чекає дитйну).
ехресіаііоп [,ек8рекЧеі/п] л 1) чекання, очікування; 2) надія, сподівання; 3) рі плани на майбутнє (на спадщину); іо Ьауе £геаі ~8 бути
ехр
382
ехр
спадкоємцем багатих родичів, мати плани на велику спадщину; 4) імовірність, можливість.
ехресіаііуе [ікз'рекіаііу] аф 1) вичікувальний; якйй очікує; 2) очікуваний, сподіваний, можливий.
єхресіеЛ [ікз'рекікі] аф 1) очікуваний, гаданий, передбачуваний; 2) військ. розрахунковий.
ехресІеШу [ікз'рекікіїї] айу як і слід було чекати, отже.
ехресіогапі [екз'рекЩгапїІ 1. п мед. відхаркувальний засіб; 2. аф відхаркувальний.
ехресіогаїе [екз'рекіогеїі] у 1) відхаркувати; відкашлювати; 2) плювати.
ехресіогаїіоп [екз.рекю'геї/п] п 1) відхаркування, відкашлювання; ~ оГ Ьіоосі мед. кровохаркання; 2) харкотиння, мокротиння.
ехреде [ікз'рігд] у відряджати, відправляти; посилати.
ехреШепсе [ікз'рі :сЦопз] п 1) вигідність; слушність; раціональність; доречність; своєчасність; 2) доцільність; 3) практичні міркування, вимоги моменту; вимога часу; 4) безпринципність; опортунізм.
ехреШепсу [ікз'рігсЦопзі] див. ех-ресііепсе.
ехреШепі [ікз'ріїсЦапІ] 1. п 1) засіб для досягнення мети; 2) прийом; виверт, хитрощі; 2. аф 1) доцільний; 2) вйгідний, раціональний, підхожий, доречний; 3) що відповідає вимогам часу; слушний (крок тощо); 4) терміновий, невідкладний.
ехрейіепііаі [екз,ресІі'епр1] аф (практйчно) доцільний.
ехреШіе ['екзркіаіі] 1. асі/ 1) вільний, безперешкодний; легкйй, необ-тяжений; 2) швидкйй, терміновий; 3) зручний; 2. у 1) прискорювати; іо сіеііуегу прискорити доставку; 2) швйдко виконувати; іо ~ опе’з безіге негайно здійснйти своє бажання; 3) відправляти (війська тощо); посилати (зброю тощо).
ехрегіііег [ 'екзрісіаііо] п 1) диспетчер; 2) уповноважений для просування проекту.
ехреШііоп [,ек8рі'сІі/п] п 1) експе-дйція; 2) похід; вйлазка; а Г18ИІП& ~ поїздка на риболовлю; \¥Ьа1іп§ ~ китобійна експедйція; 3) посйлка, відправка, виряджання (військ, товарів тощо); 4) швидкість, поспішність; терміновість виконання; ^ііЬ ~ швйдко, негайно, без зволікань.
ехрегііііопагу [.екзрґдірпоп] аф експедиційний; ~ Гогсе експедиційні війська.
ехре(Ійюпі$і [, екзрі 'сіїрпізі] п учасник експедйції.
ехредіїіоиз [,ек8рі'сІір8] аф 1) швидкйй, скорий; 2) меткйй, мо
торний, проворний; 3) терміновий, невідкладний.
ехреї [ікз'реї] у 1) виганяти, виключати; Іо ~ а зіисіепі Ггот соПе^е вйключити студента з коледжу; 2) юр. висилати; 3) виштовхувати, викидати; 4) вибивати (противника з місцевості).
ехреііапі [ікз'реіопі] див. ехреііепі.
ехреііепі [ікз'реіапі] аф 1) якйй виганяє; 2) якйй виштовхує (викидає).
ехреші [ікз'репсі] у 1) витрачати (на щось — оп, ироп); 2) вйтратити, вй-користати до кінця; 3): іо ~ іІзеИ за-кінчйтися, вйтратитися.
ехрешіаЬІе [ікз'репсЬЬІ] 1. п рі військ, витрачувані предмети постачання; 2. асі/ 1) спожйваний; що витрачається; 2) одноразового застосування; 3) безповоротний; невідновний.
ехрешШиге [ікз'репсіїї/о] п 1) використання; витрачання; 2) рі видатки; гесеіріз апд ~8 прибутки і видатки.
ехрепсе [ікз'репз] п 1) вйтрата, вй-трати; іо &о Іо ~ витрачатися; іпсісіепіаі непередбачені вйтрати; 2) рахунок, кошт; аі ту ~ за мій рахунок, моїм коштом; 3) стаття вйтрат; ~ ассоипі представнйцькі кошти; 4) перен. ціна, вартість; аі іке ~ оГ опе’з ііїе запла-тйвши життям, ціною життя; 5) марнування, розтрйнькування; 6) марнотратство.
ЄХРЄП5І¥Є [ікз'репзіу] асі] 1) доро-гйй, коштовний; що багато коштує; 2) марнотратний; 3) (оГ) що потребує велйких вйтрат; ~ о£ ііте що забирає надто багато часу.
ехреп5і¥епе$$ [ікз'репзіупіз] п 1) висока ціна, дорожнеча; 2) марнотратство.
ехрегіепсе [ікз'ріапапз] 1. п 1) (життєвий) досвід; 2) досвідченість; а тап оГ ~ досвідчена людйна; кваліфікований працівнйк; 3) досвід роботи; стаж; 4) вйпадок, пригода; ап ипріеазапі ~ неприємний вйпадок; 5) рі знання; 6) кваліфікація, майстерність; 7) враження, переживання; 8) вйпробуван-ня, експеримент; 2. V 1) зазнавати, переживати; відчувати; іо ~ )оу відчувати радість; Іо ~ егіеГ зазнати горя; 2) випробовувати; 3) знати з досвіду.
ехрегіепсед [ікз'рюпапзі] асі/ 1) досвідчений, знаючий, обізнаний; 2) кваліфікований; із стажем.
ехрегіепііаі [ек8,рі9гі'еп/11 асі] філос. досвідний; що ґрунтується на досвіді; емпірйчний.
ехрегіепііаіізт [екз, ріал'епрі іхт] п філос. емпірйзм.
ехрегітепі І [ікз'рептопі] п 1) дослід, експеримент; 2) експериментування; проведення дослідів.
ехрегітепі II [ікз'рептепі] V 1) робйти досліди; проводити експеримент, експериментувати (на чомусь — оп,
\¥ііЬ); 2) випробовувати; 3) з’ясовувати дослідним шляхом.
ехрегітепіаі [екз.реп'тепії] 1. п філос. 1) чуттєвий досвід; 2) рі дані досвіду; досвідне знання; 2. аф 1) експериментальний; дослідний; спробний; ~ Гагт дослідна ферма; 2) піддослідний; 3) що експериментує; 4) філос. емпірйчний.
ехрегітепіаН$т [екз, реп 'тепізіїгт] п 1) філос. емпірйзм; 2) експериментування, дослідництво.
ехрегітепіаіізі [екз,реп'тепІа1і8І] п експериментатор.
ехрегітепіаііхе [екз^реп'тепіоіаіг] г робйти досліди, експериментувати.
ехрегітепіаііу [екз,реп'теп1о1і] асіу 1) дослідним шляхом, експериментально; 2) для проби; як дослід.
ехрегітепіаііоп [екз^рептеп'їеі/п] п експериментування, проведення дослідів.
ехрегітепіегі [ікз'рептепікі] аф 1) досвідчений, навчений; 2) доведений дослідним шляхом.
ехрегітепіог [ ікз' регіт еп Із] п експериментатор, дослідник.
ехрегі ['екзра:1] 1. п 1) спеціаліст, фахівець; ~ регзоппеї фахівці; 2) знавець, експерт; ~ оріпіоп вйсновок експертизи; 3) амер. військ, відмінний стрілець, стрілець 1-го класу; 2. аф 1) досвідчений, знаючий, обізнаний; висококваліфікований; 2) вйзначений фахівцем (експертом); ~ оріпіоп вйсновок фахівця; експертиза.
ехрегіізе [,ек8ро:'іі:г] п фр. 1) спеціальні знання; компетентність; ерудиція (в якійсь галузі); 2) експертйза, вйсновок фахівців; 3) спрйтність; умілість, майстерність.
ехріаЬІе ['екзрюЬІ] аф спокугува-ний.
ехріаіе І [ 'екзрпі] аф що настав (про час).
ехріаіе II ['екзріеіі] V 1) спокутувати (гріх, провину тощо); 2) очищати каяттям; відвертати молйтвою.
ехріагіоп [,ек8рі'еі/п] п спокутування (гріха, провини).
ехріаііопаї [,ек8рі'еірп1] аф спокутний.
ехріаіогу ['екзрюїап] аф спокутний; очиснйй.
ехрігаїіоп [,ек8раі'геі/п] п 1) видихання; вйдих; 2) фон. експірація, видихання; 3) останній подих, кінець; 4) закінчення (строку); ~ сіаіе строк придатності; строк зберігання.
ехрігаїогу [ікз'раюгаїоп] аф 1) видихальний; 2) фон. експіраторний.
ехріге [ікз'раіа] у 1) видихати; робйти вйдих; 2) видихнути востаннє, померти; 3) закінчуватися (про строк); 4) втрачати сйлу (чйнність) (про закон тощо); 5) видихати (аромат).
ехр
383
ехр
ехрігее [,ек8раі'гі:] л в’язень (який відбув строк).
ехрігіп£ [ікз'раюпі}] асі] 1) видихальний; 2) що видихає; 3) що закінчується (про строк); 4) який умирає.
ехрігу [ікз'раюп] л 1) закінчення (строку); 2) кончина, смерть.
ехрізсаіе [екз'рвкеїі] у ви вуджу вати; підшукувати, добирати.
ехріаіп [ікз'ріеш] у 1) пояснювати; 2) виправдовуватися, давати пояснення, пояснювати свою поведінку (тж іо * 0ПЄ8ЄІІ); 3) тлумачити, роз’яснювати.
ехрІаіпаЬІе [ікз'рІешаЬІ] асі] пояс-нймий; що можна пояснити.
ехріапаїіоп [,ек8р1о'пеі/п] л 1) пояснення; роз’яснення; 2) з’ясування стосунків; 3) виправдання; 4) тлумачення; іЬе ~ ргоуесі іо Ье епопеоиз тлумачення виявилося помилковим.
ехріапаїіуе [ікз'ріавпоііу] аф пояснювальний.
ехріапаіогіїу [ікз'різепоіопії] аду як пояснення, в порядку пояснення.
ехріапаїогу [ікв'ріавпоіоп) аф пояснювальний; тлумачний (про словник).
ехріеііуе [екв'рііііу] 1. л 1) лінгв. вставне слово, вставка; 2) жарт, предмет, потрібний для заповнення порожнього місця; 3) лайка, лайливий вислів; 2. аф 1) вставний; що використовується для заповнення порожнього місця; додатковий; 2) що доповнює (компенсує); 3) лайливий; 4) лінгв. вставний, експлетйвний.
ехрІісаЬІе [ 'екврІїкаЬІ] аф поясненний, пояснймий, з’ясовний.
ехріісаіе [’екзріїкеїі] у 1) розвивати (думку); розгортати (ідею); 2) пояснювати, тлумачити; 3) розпускатися (про листя), розпукуватися (про бруньки).
ехріісаііоп [,ек8р1і'кеі/п] л 1) пояснення, тлумачення; інтерпретація; 2) розгортання, розпускання, розпукування (пуп'янків тощо).
ехріісаііуе [екз'ріікоііу] аф 1) пояснювальний; тлумачний; 2) ясний; точний.
ехріісаіогу [екз'ріікоіоп] див. ехрііс-аііуе.
ехріісії [ікз'ріізіі] аф 1) точний; ясний; докладний, детальний; 2) певний, чітко висловлений; недвозначний; Ье
циііе ~ оп ІЬІ8 роіпі він цілком чітко висловився з цього питання.
ехрІісШу [іка р1і8і11і] асіу 1) ясно, точно, чітко; 2) відверто; недвозначно; прямо.
ехр1ісіІпе88 [1к8'р1181ҐП18] л 1) точність, ясність, чіткість; 2) виразність; 3) відвертість; 4) недвозначність; прямота.
ехріогіе [іка'ріоид] у 1) висаджувати в повітря, підривати; 2) вибухати; 3) руйнувати, розбивати; 4) спросто
вувати, відкидати; 5) спалахнути (гнівом); обуритися; 6) розпукуватися, розпускатися (про квіти тощо); 7) виганяти, проганяти; 8) фон. вимовляти з вибухом (про вибухові приголосні).
ехріодей [іка'ріоидісі] аф 1) висаджений у повітря, підірваний; 2) розібраний, у розібраному вигляді.
ехріодепі [ік$'ріои<І9пІ] л фон. вибуховий (проривний) приголосний.
ехркміег [іка'рІошЬ] л 1) підривник; вибухова електрична машинка; 2) детонатор.
ехріоіі І [’екзрізії] л 1) подвиг; 2) битва, бій.
ехріоіі II [ікз'ріоіґ] у 1) експлуатувати; 2) використовувати (у своїх інтересах); 3) гірн. розробляти (родовище тощо); 4) амер. рекламувати (товари); 5): Іо ~ 8иссе88 військ, розвивати успіх.
ехрІоіІаЬІе [ікз'рІзіІоЬІ] аф придатний для використання (для розробки, для експлуатації).
ехріоііа^е [ікз'ріоїйсіз] л експлуатація.
ехріоііаііоп [,ек8р1зіЧеі/п] л 1) експлуатація; 2) використання (у своїх інтересах); 3) гірн. розробка (родовища тощо); 4): ~ оГ а 8иссе88 військ, розвиток успіху.
ехріоііаііуе [ікз'ріоііоііу] аф 1) експлуататорський; 2) експлуатаційний, пов’язаний з експлуатацією.
ехріоііег [ікз'різпз] л експлуататор.
ехріоііиге [ікз'ріоіір] л експлуатування.
ехріогаііоп Ьекзріз: 'геї/п] л 1) дослідження; СО8ГПІС - дослідження космосу; 2) гірн., геол. розвідка, розвідування; спробна експлуатація; 3) військ. далека розвідка; 4) мед. дослідження, експлорація.
ехріогаїіуе [ек8'р1з:гз1іу] аф дослідницький.
ехріогаіогу [екз'різтзізп] аф 1) дослідницький; 2) розвідувальний; 3) (с)пробний.
ехріоге [ікз'різ:] у 1) досліджувати, вивчати; 2) розвідувати, визначати, з’ясовувати; 3) мед. зондувати (рану); обстежувати.
ехрІогеД [ікз'різісі] аф вивчений, досліджений.
ехріогег [ікз'різтз] л 1) дослідник; мандрівнйк (по недосліджених місцях); 2) мед. зонд.
ехріогіпз [ік8'р1з:гіт) ] л 1) дослідження; огляд; 2) дослідницькі подорожі; 3) гірн. розвідування, розвідка (родовищ тощо); 4) телеб. розкладання зображення.
ехрІозіЬІе [ікз'рІоигіЬІ] аф вибуховий; що вибухає.
ехріозіоп [ікз'рїоизп] л 1) вйбух; розрйв; уоісапіс ~ вйверження вулкана; 2) спалах (гніву тощо); вйбух (смі
ху); 3) бурхлйве зростання; сиііигаї ~ розквіт культури; 4) фон. експлозія, розмикання, вйбух; 5) тех. тріск вихлопних газів; ~ еп£Іпе двигун внутрішнього згорання.
ехр1О8Іоп-ргооГ [ікз'рІоизпрпгГ] аф тех. вибухобезпечний.
ехріовіуе [1к8'рІ01181У] 1. л 1) вибухова речовина; 2) фон. вибуховий (проривнйй) приголосний; 2. аф 1) вибуховий; - 8иЬ8іапсе вибухова речовина; (Ьі§Ь) ~ ЬогпЬ фугасна бомба; 2) розривнйй; - Ьиііеі розривна куля; 3) запальнйй, гарячий, нестрйманий (про людину); 4) гірн. гримучий, ~ &а$ гримучий газ; 5) фон. проривнйй, вибуховий, експлозйвний; 6) стрибкоподібний.
ехркюкепезд [ік8'р1ои8іупі8] л вибуховість.
ехропепі [екз'роипапі] 1. л 1) тлумач, інтерпретатор; 2) виконавець (музичного твору); 3) представнйк (теорії); виразник (ідей тощо); 4) знак, показник; 5) тип, зразок; 6) мат. експонент, показник степеня; 2. аф пояснювальний.
ехропепііаі [,ек8рои'пеп/1] 1. л мат. показова функція; 2. аф експоненціальний, показовий; ~ Гипсііоп показова функція.
ехрогі І ['ек8ро:1] л 1) вйвезення, експорт, експортування; 2) стаття експорту; предмет вйвезення; 3) рі сума експорту.
ехрогі II [екз'рогі] V експортувати, вивозити.
ехрогІаЬІе [екз'рогіоЬІ] аф 1) експортний, призначений (придатний) для експорту; 2) дозволений для експорту (для вивезення).
ехрогіаііоп [, екзро: 'іеі/п] л 1) вйвезення, експортування; 2) посйлка, відсилання; 3): ~ оГ пиігіепіз транспортування пожйвних речовйн (у рослинах).
ехрогіег [екз'роіо] л експортер.
ехрозе [ікз'роих] V 1) показувати, виставляти напоказ; іо ~ еоосіб Гог заіе виставляти товар на продаж; 2) піддавати дії (сонця тощо); 3) залишати беззахйсним; ставити під удар; іо ~ ОПЄ8ЄІГ іо сіап^ег наражатися на небезпеку; ю ~ іо гадіаііоп а) піддати опроміненню; б) спричинйти небезпеку опромінення (для когось); Іо ~ 8гпЬ. іо одіит вйкликати недоброзйчлйве ставлення (ненависть) до когось; 4): іо Ье ~сі (іо) натрапляти (на щось), стикатися (з чимсь); 5) розкривати (таємницю); викривати, зривати машкару; іо - а ріоі розкрйти змову; 6) кйдати напризволяще; 7) осміювати, висміювати (незаслужено); 8) геол. виходити на поверхню, оголюватися; 9) друк. копіювати; 10) фот. робйти вйдержку; 11) церк. підносити (дари).
ехро$е [екз'роигеї] л фр. 1) ви
ехр
384
ехз
криття, 2) виклад {короткий}', 3) звіт, доповідь.
ехровед [ікз'роигсі] аф 1) оголений, відкритий; незахйщений; 2) військ, відкритий для спостереження; 3) військ. поставлений під удар; 4) викритий; 5} фот. експонований; 6) друк, скопійований.
ехро$ег [ікз'роиго] п 1) експонент; 2) викривач.
ехрозіїіоп [.екяро'гі/п] п 1) вйставка, експозиція; показ; демонстрування (товарів тощо)', 2) тлумачення, пояснення, роз’яснення; 3) опис, виклад; 4) фот. експозиція, видержка; 5) вйбір; 6) церк. піднесення (дарів).
ехро$іііопа1 [, екзро 'гірпі] аф 1) експозиційний; 2) пояснювальний.
ехро8ІІІ¥е [екз'рогіїїу] аф 1) описовий; 2) пояснювальний, тлумачний.
ехро8ІІог [екз'рогіїо] п пояснювач, тлумач; коментатор.
ехровііогу [екз'рогіїоп] аф 1) описовий; 2) показовий, експозиційний; демонстраційний; 3) пояснювальний, роз’яснювальний, тлумачний.
ехро$іи!аіе [ікз'рзз^иіеіі] V 1) умовляти; переконувати; напучувати; намагатися усовістйти; 2) протестувати; заперечувати; 3) скаржитися, нарікати, ремствувати; 4) сперечатися; міркувати.
ехро$іи!аііоп [ік$,рз$1]и'1еі/п] п 1) умовляння, спроба переконати; намагання усовістйти; 2) докір, дорікання; 3) протест, заперечення.
ехрозіиіаіогу [ікз'рзз^иІаГап] аф 1) умовляльний; напутливий; 2) докірливий; протестуючий.
ехрозиге [ікз'роизз] п 1) виставляння (під дощ, на сонце тощо)', піддавання (небезпеці, впливу); іо йіе оГ ~ умерти (від холоду тощо); замерзнути; загйнути в пустелі (в горах тощо); ауоісі ~ іо соШ остерігайтеся переохолодження; гаШаїіоп ~ радіоактйвне опромінювання; 2) незахйщеність (від небезпеки); 3) викриття; розголошення; 4) місцеположення, місце розташування; іо Ьауе а зоиійегп ~ виходити на південь; 5) геол. оголення, вйхід шарів на поверхню; 6) фот. експозй-ція, вйдержка, вйтримка; ~ теїег експонометр; 7) залйшення напризволяще (дитини); 8) вйставка, експонування (товарів); 9) метеорологічне зведення.
ехрошмі [ікз'раипсІ] у 1) детально викладати; 2) роз’яснювати; розвивати (теорію); 3) тлумачити, інтерпретувати, коментувати.
ехрошкіег [ікз'раипсІз] п тлумач; коментатор.
ехрге$$ [ікз'ргез] 1. п 1) зал. експрес; 2) посланець, нарочний, кур’єр; 3) терміновий лист; термінове поштове відправлення; 4) термінове переси
лання (товарів тощо); 5) транспортна контора (тж ~ сотрапу); 6) пересилання через транспортну контору (через посланця); 7) військ, гвинтівка з підвйщеною початковою швидкістю кулі (тж ~ гіЯе); 2. аф 1) спеціальний, нарочйтий; 2) терміновий, екстрений; негайний, спішний; 3) певний, точно (чітко) вйсловлений; яснйй; недвозначний; ~ огдегз точні директйви; 4) точний, не приблйзний; ~ іта^е оГ а регзоп точна копія когось; 5) кур’єрський; ~ ігаіп кур’єрський поїзд, експрес; ~ Ьі^Ь^ау автострада; 3. асіу терміново, негайно, екстрено; експресом; з посланцем; 4. у 1) висловлювати, виражати; 2) відображати; 3): Іо ~ опезеИ висловлюватися, висловлювати свої думкй; іо ~ опезеІГ іп Еп^ІізЬ поговорйти (порозумітися) англійською мовою; 4) символізувати; 5) відсилати терміновою поштою (з посланцем); 6) амер. відсилати через транспортну контору; 7) їхати експресом (кур’єрським поїздом); 8) видавлювати, вичавлювати (сік); 9) перен. виривати (зізнання).
ехргездаве [ікз'ргезісІз] п 1) відправлення терміновою поштою (листа тощо); 2) доплата за терміновість.
ехргездег [ікз'ргеза] п виразник.
ехрге$$іЬ1е [ікз'ргезаЬІ] аф висловлюваний; що може бути вйражений.
ехргездіоп [ікз'рге/п] п 1) вйслів, вйраз; мовний зворот; фраза; 2) вй-раження, вйявлення (чогось); Ьеуопсі (разі) ~ невимовно; 3) вйраз (обличчя тощо); 4) виразність, експресія; 5) зображення; 6) видавлювання, вичавлювання.
ехргездіопаї [ікз'рге/апі] аф виразний, експресйвний.
ехрге88ІопІ8т [ікз'рге/пігт] п мист. експресіонізм.
ехргездіопізі [ікз'рге/пізі] п мист. експресіоніст.
ехрге$$іопі$1іс [ікз,ргер'пізіік] аф мист. експресіоністський.
ехргевзіопіезз [ікз'ргерпііз] аф невиразний; якйй нічого не виражає.
ехрге$$і¥е [ікз'ргезіу] аф 1) виразний; ~ Гасе виразне облйччя; 2) експресйвний, емоційний; 3) (оГ) що виражає; а Іоок ~ оГ ]оу погляд, що виражає радість; 4) що знаходить вй-раження (в чомусь).
ехрге88іуе1у [ікз'ргезіУІі] асіу виразно; багатозначно.
ехрге$$1е$$ [ікз'ргезіїз] аф невиразний, невимовний.
ехргеадіу [ікз'ргезії] асіу 1) певно, точно, чітко, ясно; 2) спеціально, на-вмйсно.
ехргездтап [ікз'ргезтоп] п (рі ех-ргеззтеп [-топ]) амер. службовець
(агент) транспортної контори; посильний.
ехргоЬгаІіоп [,екзрга'Ьгеі/п] п лайка; догана.
ехргошіззог [.екзрго'тіза] п юр. особа, яка бере на себе борг іншої особи.
ехргоргіаіе [екз'ргоирпеїі] у 1) експропріювати; 2) конфіскувати, відбирати, відчужувати; 3) юр. позбавляти права власності на майно.
ехргоргіаііоп [екз,ргоирп'еі/п] п 1) експропріація; 2) конфіскація; відчуження; відбирання; 3) юр. позбавлення права власності на майно.
ехргоргіаіог [ек8,ргоирп'еііа] п експропріатор.
ехрике [ікз рліз] у виганяти.
ехриїзіоп [ікз'рлі/п] п 1) вигнання; вйключення (із школи тощо); звільнення; 2) юр. заслання, вйсилка; 3) тех. видування; 4) вйхлоп, вйпуск; 5) мед. виштовхування.
ехриїзіуе [ікз'рлізіу] аф що виганяє (виштовхує).
ехрикогу [ікз'рлізоп] аф що стосується вигнання (вйключення); що виганяє.
ехршісііоп [екз'рлдк/п] п 1) викреслювання; вйключення (частини тексту); 2) стирання, витирання; підчйстка.
ехріище [екз'рлпсізі у 1) викреслювати, виключати (з тексту тощо); 2) стирати (гумкою); зіскоблювати; 3) знйщувати, ліквідувати; стирати з лиця землі; 4) усувати (когось).
ехриг^аіе [ 'ек8ро:деіІ] у 1) викреслювати небажані місця; 2) пом’якшувати (різкий вислів); вилучати (непристойні слова); 3) очищати; 4) прикрашати, зображувати у принадному вйгляді.
ехригзаііоп [,ек8ро:'деі[п] п 1) вилучення небажаних місць (у книзі); викреслювання; 2) очйщення; підвищення морального рівня; 3) прикрашання; зображення у принадному вйгляді; 4) пом’якшений варіант.
ехригзаіогу [ек8'ро:доіоп] аф 1) що виключає (викреслює) небажані місця (з книги); 2) очйщувальний, очиснйй (від гріха тощо).
ехциізіїе ['ек8к\¥і2іІ] аф 1) вйшу-каний, вйтончений, тонкйй; ~ іа$іе тонкйй смак; 2) чудовий; відмінний; винятковий; 3) цілковйтий, абсолютний; ап ~ еаг Гог тизіс абсолютний музикальний слух; 4) гострий, сйль-ний (про почуття); 5) точний.
ехдиізііепезд [’ек8к\¥і2іІпі8] п 1) вй-тонченість, вйшуканість, елегантність; 2) гострота (відчуттів); 3) неперевершеність.
ехдиізіїізш ['ек8к\¥і2іІі2т] п франтівство, фатівство, фертикуватість.
ех$ап£іііпаіе [ек'8аеі]д\¥іпен] у знекровлювати.
ЄХ8
385
ехі
ехзап^иіпаііоп [ек,8аеі]д\¥і'пеі/п] п знекровлення.
ех$ап£шпе [ек'ззеддхуіп] асі] 1) безкровний, знекровлений; 2) мед. анемічний.
ех$ап£итіїу [,ек8жц 'ду/ітії] п мед. анемія.
ех$сіші [ек'зіші] V вирізати, відрізати.
ехзесі [ек'зекі] V 1) вирізувати; 2) викроювати.
ехвегі [ек'за.'і] V біол. стирчати, видаватися.
ех-5ег¥ісе ['екз'зо.Уїз] ад] відставний; демобілізований; який служив у збройних силах.
ех-8Єґ¥Ісетап ['екз'загуїзтоп) п (рі ех-зегуісетеп [-тап]) 1) колйшній військовослужбовець; демобілізований; відставнйк; 2) ветеран війнй, колйшній фронтовик.
ехзіЬіІаіе [ек'зіЬіІей] V ошикати, ос-вистати (актора)} шиканням (свйстом) прогнати зі сцени.
ехзіссапі ['екзікапі] ад] 1) що піддається висушуванню; висихаючий, засихаючий; 2) якйй висушує.
ехзіссаіе ['екзікеїі] V 1) висушувати, сушйти; 2) висихати; сохнути; засушуватися.
ехзіссаііоп [,ек8і'кеі/п] п 1) висушування; сушіння; збезводнювання; 2) висихання.
ехзіссаіог ['екзікеКа] п хім. ексикатор, прйлад для збезводнювання.
ехзриіііоп [,ек8р]и'і/п] п 1) випльовування, відпльовування; 2) плювок; мокротйння.
ехвігорЬу ['екзігаії] п мед. вйворіт.
ехзиссоиз [екз'злказ] ад] 1) без соку; хирлявий, худосочний; вйчавле-ний; вйснажений; 2) беззмістовний; блідий; нуднйй.
ехзисііоп [ек'злк/п] п висмоктування.
ехзиЯІаіе [екз'злйеіі] V 1) видувати; 2) здувати; здмухувати.
ехздІПісаіе [екз'злЯїкеїі] ад] роздутий, надутий.
ехздрегаіе [ек8'8]и:рогеіІ] V перевершити; подолати.
ехздгде [екз'зогсіз] у підійматися, здійматися.
ехяігзепі [ек8'8о:сіздпІ| ад] що піднімається (здіймається).
ехіа [’екзіа] л лат. кйшки, нутрощі.
ехіапі [екз'іжпі] ад] 1) наявний, існуючий; збережений; якйй дійшов до нас (про документи)} 2) видатнйй; знаменитий; вартий уваги.
ехіетрогапеііу [ікзДетрого'піїйі] л імпровізація, експромт.
ехіетрогапеоиз [ікзДетро'геїпідз] ад] 1) непідготовлений, імпровізований; 2) вйголошений без напйсаного
тексту; 3) ненавмйсний, неумйсний; 4) непередбачений, випадковий; 5) мед. приготовлений для негайного приймання (про ліки).
ехіешрогагу [ікз'іетрагзп] ад] 1) ненавмйсний; не обміркований заздалегідь; 2) випадковий, зроблений похапцем; імпровізований; що використовується тимчасово за браком кращого; ~ Ьгісі^е тимчасовий міст.
ехіешроге [екз'іетроп] 1. л експромт, імпровізація; 2. ад] 1) непід-готовлений, імпровізований; 2) випадковий; несподіваний, раптовий; непередбачений; 3) тимчасовий; що використовується за браком кращого; зроблений похапцем; 3. аду без підготовки, експромтом, імпровізовано; без напйсаного тексту.
ехіетрогіхаііоп [екзДетрогаї'геї/п] л 1) імпровізація, експромт; 2) непід-готовлений вйступ.
ехіешрогіге [ікз'іегпрогаїх] у 1) імпровізувати, виступати без підготовки; виступати без напйсаного тексту; 2) вигадувати, висмоктувати з пальця; 3) робйти похапцем (несерйозно).
ехіетрогігег [ікз'їетрагаїга] л імпровізатор.
ехіеші [ікз'іепсі] у 1) протягувати, тягтй; простягати; витягувати; 2) протягуватися, тягтися; простягатися; витягуватися; 3) розширяти; подовжувати; розтягувати; збільшувати; 4) пошйрювати, розшйрювати (вплив)} 5) відтягувати, продовжувати (строк тощо)} пролонгувати; 6) натягати (дріт тощо)} 7) надавати (кредит тощо)} 8) висловлювати, виражати (співчуття)} виявляти (увагу)} іо ~ а ууеісоте радісно зустрічати (запрошувати); виявляти гостинність; 9) перебільшувати; 10) тех. нарощувати (кабель тощо)} 11) військ, розмикати, розчленовувати, розсипати цепом; 12) розмикатися, розсипатися цепом; 13) спорт, розм. напружувати сйли.
ехіешіед [ікз'іепдісі] ад] 1) протягнутий; вйтягнутий, розтягнутий; простягнений; 2) натягнутий; 3) тривалий, затягнутий; що триває надто довго; 4) продовжений, збільшений; ~ ріау довгограюча платівка; 5) розшй-рений, широкий; іп ап ~ зепзе у широкому смйслі; в розширеному значенні; 6) розшйрювальний; поширювальний (про тлумачення закону)} 7) тех. нарощений; 8) військ., спорт. розімкнутий, розчленований; 9) грам. пошйрений; зітріе ~ зепіепсе просте пошйрене речення.
ехіепдег [ікз'іепсЬ] л тех. наповнювач.
ехіепШЬІе [ікз'іепсЬЬІ] див. ехіеп-8ІЬІЄ.
ехіепзіЬПііу [ік8Деп89 'Ьііііі] л розтяжність.
ехіепзіЬІе [ікз'іепзоЬІ] ад] 1) розтяжний; 2) розсувнйй.
ехіепзіїе [екз'їепзаіі] див. ехіепзіЬІе.
ехіеп5Іоп [ікз'іеп/п] л 1) витягування; протягування; 2) натягування; 3) віддаль, відстань; довжина; 4) геол. простягання (пласта)} 5) розшйрення; подовження; збільшення; 6) розповсюдження, пошйрення; зростання; іке ~ оГ іпЯиепсе зростання вплйву; 7) відстрочка, продовження (строку)} пролонгація; 8) прибудова; доточка; іо Ьиіід ап ~ опіо опе’8 коизе спору-дйти прибудову до будйнку (хати); 9) доповнення, додаток; 10) тех. надставка; вйступ; 11) надання (кредиту, допомоги)} 12) телефонний відвід; додатковий номер (про телефон)} 13) зал. вітка; 14) мед. витягування, випрямляння; - аррагаіиз мед. пристосування для витягування; 15) військ., спорт. розмикання, розчленування; 16) відділення; філія; 4 ~ а^епі сільськогосподарський консультант; ~ Ьа& скла-дана сумка; ~ саіі вйклик (розмова) по міжміському телефону; ~ соигзе курси підвйщення кваліфікації; ~ зег-уісє служба сільськогосподарської пропаганди; ~ іаЬІе розсувнйй стіл; 1}пі-хегзііу Е. курси при університеті; вечірній факультет.
ехіепзіопаї [ікз'іепрпі] ад] просторовий; протяжнйй.
ехіеп5іоп-ЬеЛ [ікз'іеп/пЬесІ] л мед. ортопедйчне ЛІЖКО.
ЄХІЄП5ІІУ [ікз'іепзііі] л екстенсйв-ність.
ЄХІЄП5ІУЄ [1к8'іЄП81У] ад] 1) просторий, широкий, обшйрний, велйкий; ~ кпошіесізе широкі знання; 2) далекосяжний; ~ р1ап8 далекосяжні плани; 3) екстенсйвний; ~ Гагтіп^ екстенсйв-не землеробство.
ехіепзіуеіу [ікзЧеп8іУІі] аду шйроко; надто докладно.
ехіепзошеіег [,ек8іеп'8отііо] л тех. екстензометр (прилад).
ехіепзог [ікзіепзз] л анат. екстензор; розгинач, розгинальний м’яз.
ехіепі [ікз'іепі] л 1) відстань; довжина; 2) обсяг, межі, широта; І \уаз атахесі аі іке ~ оГ кіз кпоууіесі^е я був вражений широтою його знань; 3) ступінь, міра; іо а сегіаіп ~ певною мірою; до певної міри; іо 8оте ~ до певної міри; іо зиск ап ~ до такйх меж; такою мірою; іо ікаі ~ до такої міри, настільки; іо а £геаі ~ значною мірою; 4) розмір, величина; 5) мат. неперервна величина.
ехіепиаіе [екз'іеп]иеіі] V 1) ослабляти, зменшувати, пом’якшувати (провину)} 2) бути виправданням (вйбачен-ням); поікіп§ сап ~ Кіз ^гоп^-сіоіп^ його вчйнку немає вйправдання; 3) намагатися знайтй вйправдання; 4) робйти тоншим; 5) проривати (розсаду)} розріджувати (повітря)} 6) применшувати, недооцінювати; 7) ставитися із зневагою, нехтувати.
ехі
386
ехі
ехіеішаііпз [екз'їепіиеііп]] асі] що пом’якшує, зменшує (провину); ~ сіг-сит8Іапсе5 юр. обставини, які пом’якшують провйну.
ехіеішаіїоп [ек8Деп]и'еі/п] п 1) виснаження; ослаблення; 2) полегшення; пом’якшення; зменшення; 3) пробачення; часткове виправдання.
ехіеішаііуе [екзЧепіиаІіу] асі] що пом’якшує (провину).
ехіепиаіогу [екз'їепіиоіоп] асі] що пом’якшує (ослабляє) (провину, біль).
ехіегіог [екз'Идпз] 1. лі) зовнішність; зовнішній вйгляд; 2) екстер’єр; 3) рі зовнішнє, неістотне, удаване, уявне; 4) рі зовнішні обставини; 5) театр, декорація, що зображує пейзаж; 2. асі] 1) зовнішній; ~ роїісу зовнішня політика; 2) сторонній; 3) чужоземний, іноземний, зарубіжний.
ехіегіогііу [екзДіап'огйі] п 1) зовнішній бік; зовнішня поверхня; 2) положення за межами (чогось); 3) поверховість, неглибокість.
ехіегіогітаііоп [екзДюпзп'геї/п] п надання конкретної форми; уречевлення, упредметнення.
ехіегіогіге [екз'їюпагаїг] V надавати конкретної форми; уречевлювати, упредметнювати.
ехіегіогіу [екз'їюпоіі] аду 1) зовні, зовнішньо; на поверхні, із зовнішнього боку; 2) на вйгляд, з вйгляду; 3) поза (чимсь)’, за межами (чогось).
ехіепшпаЬІе [екзЧагтіпоЬІ] асі] ви-нйщуваний; викорінюваний.
ехіегтіпаіе [ек8Чо:тіпен] V 1) знй-щувати; винйщувати; 2) викорінювати.
ехіегшіпайоп [екзДагті'пеї/п] п 1) знйщення; винйщування; ~ сатр табір смерті; 2) викорінювання; 3) дезінсекція; дератизація.
ехіеппіпаііуе [екз'їоїтіпаїїу] ш#ни-щівнйй, знйщувальний; руйнівнйй; що викорінює.
ехіегттаіог [екз'їоїттейо] 1) ви-нйщувач, знйщувач; 2) щуролов, де-ратизатор; дезінсектор; 3) викоріню-вач.
ехіегтіпаїогу [екз'іогтіпаїоп] ад] 1) руйнівнйй, нищівнйй; згубний; 2) винйщувальний; ~ и/аг винйщуваль-на війна.
ехіегп [ек$'ід:п] п 1) екстерн, вільний слухач; 2) позаштатний праців-нйк.
ехіегпаї [еквЧоїпІ] 1. п 1) зовнішній бік, зовнішня поверхня; 2) рі зовнішнє, показне, неістотне; 3) рі зовнішність, зовнішній вйгляд; 4) зовнішні обставини; 2. асі] 1) зовнішній; ~ арреагапсе зовнішній вйгляд; екстер’єр; 2) що перебуває за (зовні); 3) іноземний, зовнішній; ~ ігасіе зовнішня торгівля; Оераптепі Гог Е. АГ-
Гаіґ8 міністерство закордонних справ (Канади)’, ~ 8єгуісє зарубіжне радіомовлення; закордонна служба; 4) сторонній; що не стосується даного питання; 5) поверховий, показнйй; ~ ро1йепе88 показна ввічливість; 6) філос. об’єктйвний; що існує незалежно від нас.
ехіетаІІБш [екзЧатоііхт] п 1) поверховість, схйльність до показного; відсутність глибинй; 2) показна релігійність; 3) філос. феноменалізм.
ехіегпаїйу [,ек8Іо:'пае1йі] п 1) зовнішність; зовнішній бік; 2) зовнішнє, показне; 3) філос. феномен.
ехіетаїігаїіоп [ек8До:по1аґгеі/п] п 1) надання конкретної форми, уречевлення; 2) втілення; уособлення.
ехіегпаїіге [екзЧоїпоІаїх] у 1) надавати конкретної форми, уречевлювати; 2) філос. визнавати об’єктйвне існування (чогось); 3) псих, бачити причй-ну глибокого внутрішнього невдоволення у зовнішніх обставинах.
ехіегпаїїу [екз'їошоїі] асіу 1) зовні, зовнішньо; 2) іззовні; 3) напоказ; не по суті; для годйться; про людське око.
ехіегпаі кекзієУпа:] п фр. школа для прихожих учнів (на відміну від інтернату).
ехіегпе [ек$'І9:п] 1. п 1) прихожий учень (школи)’, не пансіонер; 2) екстерн, вільний слухач; 3) позаштатний працівнйк; 4) лікар, якйй не живе при лікарні; 5) сторонній, стороння особа; 2. ад] 1) зовнішній; 2) сторонній; 3) поверховий, показнйй.
ехіегосеріог ['ек8І9Г08ЄрІ0] П бІОЛ. екстероцептор.
ехіеггезїгіаі [.екзіа'гезґгіоі] ад] по-заземнйй; що перебуває за межами Землі.
ехіеггіїогіаі ['екзДепЧоїгрІ] ^екстериторіальний.
ехіеггііогіаіііу ['екздепізіп'аеіііі] п екстериторіальність.
ехііпсі [ік8'Ш]кІ] ад] 1) потухлий, погаслий, згаслий (тж про почуття)’, ~ уоісапо погаслий вулкан; 2) вймер-лий; 3) щезлий, знйклий; що вййшов з ужйтку (про слово тощо).
ехііпсіеиг [, екзіавдк'іа:] п фр. вогнегасник.
ехііпсСіоп [ікзЧідк/оп] п 1) гасіння (вогню); 2) згасання; затухання, потухання; 3) припйнення (ворожнечі тощо)’, 4) вимирання; відмирання, знйк-нення (з лиця землі); 5) тех. гашення (вапна)’, 6) юр. погашення, сплата (боргу).
ехІіп£иі$1і [ік8Чіі]д\¥і/] V 1) гасйти, тушйти; 2) знйщувати, винйщувати; 3) убивати (надії тощо)', 4) затьмарювати (радість); 5) заглушати (пристрасті); 6) юр. погашати (борг);
7) юр. анулювати (документ); 8) гаснути; 9) фізл. гальмувати (рефлекс).
ехііп£ііі$ЬаЬ1е [ікз'Іідд^УірЬІ] ад] згасймий; що може бути погашений.
ех<іп£ііі$Ье<1 [ік$Чп]дд¥іД] ад] 1) погаслий; згаслий; ~ уоісапо погаслий вулкан; 2) погашений.
ехііпдііівіїег [ікз Чи]д^і/о] п 1) вогнегасник; 2) тех. гасйтель.
ехііпзиізЬшепІ [ікзЧгддхуі/топІ] п 1) гасіння (пожежі); 2) знйщення, винищення; 3) затьмарення (радості); 4) заглушення, стрймування (пристрасті); 5) погашення (боргу); 6) юр. анулювання (документа).
ехііграіе [ 'екзіаірей] V 1) виривати з коренем (бур'ян); 2) викорінювати; 3) знйщувати, ліквідувати; винйщувати, виводити (комах тощо); 4) мед. видаляти; вилущувати.
ехііграііоп [,ек8іо:'реі/п] п 1) виривання з коренем; 2) викорінювання (забобонів тощо); зживання (поганих звичок); 3) знйщення; ліквідація; вй-нищення; 4) вйведення (комах тощо); 5) мед. вйдалення; вилущування, екстирпація.
ехііграііуе [ 'екзіогроііу] ад] що викорінює (знйщує).
ехбграіог ['екзіогрека] п 1) вико-рінювач; борець (проти чогось); 2) с.г. екстирпатор, культиватор, полільник.
ехіоі [ікв'їоі] у звелйчувати, вихваляти.
ехіоїтепі [ікзЧоІтапі] п 1) звелй-чування, вихваляння; 2) панегірик, хвала.
єх(ог8Іує [ікз'їогзіу] ад] 1) вимагацький; 2) вймушений; 3) вйрваний.
ехіогі [ікз'ЮК] у 1) виривати (силою); видирати; вимагати; 2) здирати (гроші); 3) випйтувати (таємницю); 4) робйти необгрунтований вйсновок; перекручувати (факти).
ехіогіег [ікз'їоіа] п 1) вимагач; 2) мучйтель, кат.
ехіогйоп [ік8'іо:/п] 1. п 1) вимагання; 2) випйтування (таємниці); примушування; силування; 3) розм. встановлення грабіжницьких цін; пограбування; 2. V 1) вимагати; займатися вимаганням; 2) встановлювати грабіжницькі ціни.
ехіоіїіопаіе [ікзЧо./пй] ад] 1) вимагацький; 2) насйльницький; 3) грабіжницький (про ціни).
ехіогііопег [ікз'їог/по] п 1) вимагач; 2) чиновник, якйй незаконно одержав гроші (майно); 3) спекулянт; здйрник, грабіжник; 4) лихвар.
єхіоіїіує [ікз'ЮКіу] ад] 1) вимагацький; 2) насйльницький.
ехіга ['екзїго] 1. п 1) (часто рі) приплата; націнка; 2) те, що надається за додаткову плату; 8Єґуісє, йеаііп§ апсі іі^іКіпе аге ~8 за послуги, опалення і освітлення плата окрема; 3) екстрений
ехі
387
ехі
випуск (газети); 4) вйщий сорт; 5) амер. розм. сезонний робітник; 6) кін. статист, статистка; артист масовки; 7) рі тех. додаткові речі, що надаються за окрему плату; 2. асі) 1) додатковий; екстрений; позачерговий; понаднормовий; ~ еЗіїіоп а) додатковий тираж; б) екстрений випуск; * Ьоига понаднормові годйни; ~ рау додаткова оплата; ~ ііте додатковий час (у спорті); ~ ріауег статйст, статистка, актор масовки; ~ Іаду театр. статйстка; ~ (аге (те88Іп$) військ, додаткове харчування; ~ пінгіиоп с. г. піджйвлення; 2) особлйвий, спеціальний, окремий; екстраординарний; ~ 8І2Є велйкий розмір (одягу); ~ сіиіу військ, позачерговий наряд; 3) вйщої якості, вйщого ґатунку; ~ §гасіе сорт екстра; ~ Ьіпсііп^ розкішна оправа; 3. оду особлйво; окремо; додатково; іо хуогк ~ працювати понаднормово; іо рау ~ платйти додатково; 4. ргер поза, зовні.
ехіга- ['екзіга-] рге/ екстра-, надзвичайно; над-, поза-; ехігаогсііпагу надзвичайний; ехіга-сеііиіаг позаклітинний; ехіга-агіі8ііс якйй не можна зобразити художніми засобами; ехіга--сарзиіаг позакапсульний.
ехігаЬоШ ['екзігаЬоиІсІ] асі) друк, ек-стражйрний (шрифт).
ехігасапопісаі ['екзігоко'пзпікої] аф церк. неканонічний.
ехігасоп(1еп8Є(1 ['екзігокоп'сІепзі] аф друк, екстратонкйй (про шрифт).
ехігасоп$Шиііопа1 [' екзіго, копзії-'ди.рпі] аф амер. 1) не передбачений конституцією; 2) неконституційний; що суперечить конституції.
ехігасгапіаі [ 'екзіга'кгеїпрі] аф анат. позачерепнйй.
ехігасі І ['екзіггекі] п 1) екстракт; витяжка; 2) цитата, вйтяг, урйвок (з книги); 3) вйписка (з документа); 4) юр. засвідчена вйписка (з документа).
ехігасі II [ікв'іггекі] V 1) витягувати, вилучати; іо ~ а іооіЬ вйрвати зуб; 2) видавлювати, вичавлювати (сік); 3) випарювати; одержувати екстракт, екстрагувати; 4) одержати з труднощами, домогтйся (згоди); 5) вибирати, добирати (цитати); робйти вйписки; 6) здобувати, одержувати (користь тощо); 7) гірн. добувати, видобувати; 8) мат. добувати корінь.
ехігасіаЬІе [ікз'ігаекіоЬІ] аф витягуваний; видобуваний; одержуваний.
ехігасіесі [ікз'ігжкіїсІ] аф вйдобу-тий; витягнутий; одержаний; здобутий.
ехігасііЬІе [ікв'ігзекіоЬІ] див. ех-ігасіаЬІе.
ехігасііп§ [ікз'ігаекіп] ] аф 1) що видобуває; 2) (ви)добувнйй; 3) відволікаючий.
ехігасііоп [ікв'ігаек/п] п 1) витяган
ня; (з)добування; 2) мед. вйдалення, виривання (зуба), екстракція; 3) видавлювання, вичавлювання; ~ оГ сіизі очйщення від пйлу; 4) приготування екстракту (вйтяжки); 5) гірн. видобуток, видобування; 6) походження; ап Атегісап оГ икгаіпіап ~ американець українського походження; 7) екстракт, есенція; 8) мат. добування кореня.
ехігасііуе [ікз'іггекіїу] 1. п 1) вй-тяжка, екстракт; 2) екстрактйвна речовина; 2. аф 1) що видобувається (витягається, випаровується, видаляється, виривається); 2) (ви)добувнйй; екстрагуючий; ~ іпсіїБігу добувна промисловість; 3) екстрактйвний.
ехігасіог [ікз'ігаекіо] п 1) екстрактор; прилад, що видобуває (вибирає, вириває, випаровує); 2) мед. щйпці; інструмент для вйдалення стороннього тіла; 3) віджимна центрифуга; \уаіег ~ сепаратор вологи; 4) корчувальна машйна; 5) військ, викидач (у зброї); 6) с. г. медогонка.
ехігасштісиїаг ['екзігзкз'п^иіз] аф позааудиторний; громадський.
ехігаШіаЬІе [ 'екзігосІаіізЬІ] аф юр.
1) що підлягає вйдачі (про злочинця); 2) що зумовлює видачу (злочинця).
ехігаШіе [ 'екзігасІаіі] V юр. 1) видавати іноземній державі особу, яка порушила закони цієї держави; 2) амер. передавати арештованого іншому штату; 3) домогтйся вйдачі зло-чйнця іноземною державою (амер. іншим штатом).
ехігаШіюп [,екзігз'сІї/п] п юр. екс-традйція, видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави; амер. тж передача злочйнця іншому штату; ~ ігеаіу договір про вй-дачу злочйнців.
ехігасіоіаі Ьекзпз'сІоиІзІ] аф юр. що не є частйною посагу (про майно дружини).
ехіга^аіаху [.еквіго'даеіокві] п астр. надгалактика.
ехіга]ш1ісіа1 [ 'екзігасІзи'сІї/І] аф юр.
1) позасудовйй; 2) неофіційний; що не стосується справи, яка розглядається; 3) непідсудний.
ехігаїедаї [ 'екзіга 'Ііідої] аф юр. непередбачений законом.
ехігатагіїаі ['ек8Ігато'гаіі1] аф позашлюбний; ~ аїїаіг зв’язок на стороні (одруженого, заміжньої).
ехіга-таїгітопіаі [ 'екзіго, таеігґто-шірі] аф позашлюбний.
ехіга-тіїііагу ['екзіга'тііііап] аф військ, позавійськовйй.
ехіга-тишіапе ['еквіга'тлпсІеіп] аф 1) потойбічний; 2) що перебуває за межами всесвіту; 3) позаземнйй.
ехігашигаї ['ек$1гд'т)идгд1] аф 1) що знаходиться (відбувається) за стінами (за межами) (міста, фортеці); позаміськйй; ~ іпіегтепі поховання за
межами міста; 2) сторонній; 3) заочний; вечірній (про факультет); 4) по-зашкільнйй; ~ хуогк позашкільна праця; ~ іеасЬІПВ (СО11Г8Є8) цйкли лекцій і практйчних занять при коледжах та університетах.
ехіга-паііопаї ['екзіга'пгерпі] аф юр. що виходить за межі однієї нації (однієї держави); міжнародний; інтернаціональний.
ехігапеііу [,ек5іго'пі:ііі] п 1) сторонність; 2) незв’язаність.
ехігапеоиз [екз'ігешіоз] аф 1) чу-жйй; сторонній; побічний; ~ сігсит-8іапсе8 побічні обставини; 2) не зв’язаний (з чимсь); що стоїть за межами (чогось).
ехіга-ішсіеаг ['ек$іг9гп]и:к1із] аф фіз. позаядерний.
ехІга-оЯісіаІ [ 'екзігоз'ії/оі] аф 1) неофіційний; що не входить в коло обов’язків; 2) що не передбачається за посадою.
ехігаопііпагіїу [ік$'іго:сіпп1і] асіу незвичайно, незвйчно; дивовйжно; надзвичайно.
ехігаоггііпагу [ікз'іто:с1пп] 1. п рі приплата; націнка; 2. аф 1) незвичайний, чудовий; видатнйй; екстраординарний; 2) незвйчний, дивовйжний; дйвний, чуднйй; 3) позаштатний, нештатний; понадштатний; тимчасовий; 4) надзвичайний (про посла); 5) додатковий; 3. асіу надзвичайно, незвичайно, незвйчно.
ехіга-рагосіїіаі ['ек8Ггоро'гоикр1| аф церк. що не належить до парафії.
ехігароіаііоп [ 'екзігорз'їеі/п] п мат. екстраполяція.
ехігаргоуіпсіаі [ 'екзігорга'уіп/І] аф 1) що знаходиться за межами певної провінції; 2) церк. що знаходиться в іншій єпархії.
ехіга-гесі [ 'екзіто'гесі] аф фіз. інфрачервоний.
ехіга-ге£іі1аг ['екзіго'гедіиіо] ай) нерегулярний, неправильний; що є вй-нятком з правила.
ехіга-$сіепіШс [ 'екзіго, ваіап'їійк] аф що не можна науково пояснйти.
ехІга-8ЄП8огу ['екзіго'зепзап] аф філос. позачуттєвий; що виходить за межі чуттів; ~ регсерііоп телепатія.
ехіга-$ресіа1 ['ек8іга'8ре/1] аф екстрений (випуск).
ехіга-1егге$ігіа1 ['ек8ігоіі'ге8ІП9І] аф астр. позаземнйй; що знаходиться за межами Землі; ~ уєйісіє міжпланетний корабель.
ехігаїеггііогіаі [ 'екзіга, іеп Чоггюі] аф дипл. екстериторіальний.
ехігаїеггіїогіаіііу [ 'ек8іга , іепізіп-
'аеіііі] п дипл. екстериторіальність.
ехіга-ігорісаі ['ек8Гга'ігорік1] а^по-затропічний.
ехіга-иіегіпе ['еквіго ']и:ізгаіп] аф
ехі
388
еуе
мед. позаматковий; ~ §Є8Іаііоп (рге£-папсу) позаматкова вагітність.
ехігауздапсе [ікз'ІгжуїсрпБ] п 1) марнотратство; гайнування; 2) навіженство; безглуздя; 3) нестриманість; нездержливість; екстравагантність; 4) перебільшення; крайність.
ехігатавапсу [ік8'1гж¥ідап8і] див. ех-ігауа^апсе.
ехігата^апі [ікз'їгжуїдапі] 1. п 1) марнотрат, розтратник; 2) навіже-ний; дивак; 2. ад] 1) навіжений; безглуздий; екстравагантний; 2) марнотратний; 3) непомірний, надмірний; 4) крайній (про переконання)} 5) блукаючий; мандрівний.
ехігауз^апха [ек8,1гжуо'джиго] п 1) театр, буфонада; феєрія; вистава--буф; 2) фантастичний твір; 3) бундючність і нестриманість мови; 4) екстравагантна поведінка; екстравагантність.
ехігауазаіе [екз'їгжуодеіі] у 1) забрести (кудись)} блукати; 2) вийти за межі (дозволеного).
ехігауазаіе [екз'їгжуозеїі] 1. п мед. ексудат; рідина, що вийшла із судин у тканини; 2. у витікати із судин у тканини (про кров тощо).
ехігауазаііоп [екБ.Ігжуо'зеї/п] п мед. 1) синець; 2) вилив крові (лімфи).
ехіга-уіоіеі [,ек8Іго'уаю1іІ] ад) фіз. ультрафіолетовий.
ехігете [Їк8'1гі:т] 1. п 1) крайність; надмірність; крайній ступінь; іп ІЬе ~ надзвичайно, вкрай; іо &о Ю ~8 удаватися до крайніх заходів; 2) рі крайня протилежність; крайності; діаметрально протилежні явища (предмети); іоує апб Ьаіе аге ~8 любов і ненависть — протилежні почуття; ~8 тееі крайності (протилежності) сходяться; 3) рі мат. крайні члени (пропорції); крайні значення; 4) останній термін; 5) кінцівка; кінець; 2. ад) 1) крайній; граничний; найдальший; 2) надзвичайний; найвйщий; ~ репаїїу юр. найвища міра покарання; 3) екстремістський, крайній; 4) екстремальний; 5) останній; ~ ипс-Ііоп церк. маслосвяття, соборування; 3. аду конче, надто.
ехігете1е$$ [ік8'1гі:т1і8] аф безмежний, безкраїй; нескінченний.
ехігетеїу [ікз'їгі.тіі] аду конче, украй; надто; надзвичайно.
ехігетепе$$ [ікз'їгі :тпі8] п крайність (поглядів)} найвйщий ступінь.
ехігеше-гапее [ікз'їгігт'геїпсІз] аф наддалекобійний; ~ §ип військ, наддалекобійна гармата.
ехігетіБш [ік8 Ігі:тігт] п екстремізм.
ехігетізі [ік8'ігі:ті8І] п 1) екстреміст; людйна крайніх поглядів; прихйльник надзвичайних заходів; ~ уієу/8 екстремістські погляди; 2) людйна крайностей.
ехігетізііс [,ек8Іп'ті8Іік] аф екстремістський; крайній (про переконання тощо).
ехігетіїу [ікз'їгегпііі] п 1) кінець; край; кінцева частйна; 2) рі анат. кінцівки; 3) крайність; найвйщий (крайній) ступінь; ап ~ оГ )оу безмежна радість; 4) безвйхідне (тяжке) становище, надзвичайна скрута; 5) рі крайні (надзвичайні) заходи; перегйни; 6) крайня суворість; невблаганність; незламність; 7) останні хвилйни життя, кінець.
ехІгісаЬІе ['екзІгікоЬІ] аф що може бути вйвільненим, вйведеним (із скрутного становища).
ехігісаіе ['екзіпкеїі] у 1) виплутувати; вивільняти, визволяти; виводити (із скрутного становища)} 2): Ю ~ опе-8ЄІГ а) виплутуватися, вивільнятися; б) військ, відірватися від протйвника; 3) розплутувати (клубок)} 4) розв’язувати (проблему)} 5) хім. виділяти, вивільняти.
ехігісаііоп [,ек8Іп'кеі/п] п 1) виплутування; вйвільнення; 2) розплутування; розв’язування; 3) хім. вйділення.
ехігіп$іс(а1) [ек8'1лп8ік(а1)] аф 1) зовнішній; 2) невластйвий, непритаманний; сторонній.
ехІгіпБІсаІІу [ек8'1гш8іко1і] аду 1) зовні, зовнішньо; 2) невластиво, всупереч суті (справи).
єхігоуєгбіоп [,ек8Ігои'уо:/п] п 1) вивертання назовні; 2) мед. вйворіт; 3) псих, зосередженість на зовнішніх предметах; 4) надмірна зацікавленість у зовнішньому успіху (в матеріальних благах); відсутність духовних інтересів.
єхігоуєґі І ['екзігоуогі] п 1) людйна, яка цікавиться тільки зовнішніми предметами; людйна, яка не схйльна до інтроспекції; 2) людйна, яка цікавиться тільки матеріальними благами; людйна без духовних інтересів.
єхігоуєгі II [,ек8Іго'уо:і] у вивертати назовні.
ехігшіе [екз'їгигд] у 1) виштовхувати, витісняти (з — Ггот); 2) тех. витискати, штампувати; 3) перен. витісняти, виганяти; 4) видаватися, виступати; вибухати.
ехігшііпз [ек8'Ші:сІіі] ] п тех. формування видавлюванням, штампування.
ехіпіБіоп [екз'їгшзп] п 1) виштовхування; вйтіснення; 2) перен. вигнання; 3) тех. штампування видавлюванням; 4) гаряче пресування.
єхіпі8іує [ек8'1ги:8іу] ад) 1) який виштовхує (витісняє); 2) якйй виганяє; 3) якйй виступає (стирчйть); 4) якйй витискає (видавлює).
ехіишезсепсе [,ек8І]и:'те8П8] п набрякання, набухання.
ехиЬегапсе [ід'гзи:Ьогоп8] п 1) достаток, надлйшок, надмір; багатство;
ряснота; 2) плідність; 3) зайвина; 4) вйступ, наріст.
ехиЬегапсу [ід'гіи:Ьогоп8і] див. ехиЬегапсе.
ехиЬегапІ [ід'г]и:ЬагопІ] ад) 1) розкішний, багатий (на щось), буйний (про рослинність)} ~ ЬеаііЬ богатйрське здоров’я; 2) ряснйй, пйшний; що вирує (б’є, буяє) через край; 3) життєрадісний; сповнений сил (натхнення); 4) щедрий; незвичайний; 5) плідний, плодовйтий; 6) зайвий, надмірний, надлйшковий; 7) барвйстий (про стиль)} багатослівний; 8) квітучий (про вигляд).
ехиЬегаІе [ід'г]и:ЬогеіІ] у 1) рясніти, буяти; бути багатим (на щось)} 2) мати удосталь (чогось).
ехікіаіе [ 'ек8]исІеіІ] 1. п мед. вйпіт, ексудат; 2. у мед. випотівати.
ехшіаііоп [,ек8зи:'сІеі/п] п 1) вйділення (рідини тощо)} ~ оГ тоізіиге вйділення вологи; 2) мед. ексудат, вйпіт; 3) ексудація.
ехшіаііуе [ек'8]и:сІоІіу] ад) мед. ви-пітнйй, ексудатйвний.
ехшіе [ід'гіи:сІ] у 1) виділяти (піт тощо)} 2) виділятися (про вологу тощо)} проступати крізь пори; 3) пошйрювати навколо себе; дйхати (злісно тощо).
ехиісегаіе [ід'глІ8ОгеіІ] у 1) мед. укриватися) вйразками; 2) роздратовуватися).
ехиісегаїіоп [ід,глІ8о'геі/п] п 1) мед. укривання вйразками; 2) перен. болюче (вразлйве) місце.
ехиіі [ід'глії] у 1) радіти, торжествувати (з якогось приводу — аі, іп, оп, оуєг); 2) стрибати від радості.
ехиііапсе [ід'глііопз] п радість, радощі; торжество.
ехиііапсу [ід'глііопзі] див. ехиііапсе. ехиііапі [ід'глііопі] ад) радіючий; тріумфуючий; торжествуючий.
ехиііаііоп [,едгл1'іеі/п] п 1) радість, торжество; 2) рі радісні вйгуки, торжествуючі поклики.
ехшкіаіе ['екзлпсіеіі] у переливатися через вінця.
ехигЬапііе [екз'огЬопаїї] п амер. колйшній мешканець міста; людйна, що переїхала з міста в дачну місцевість.
ехигЬіа [ек8'о:Ью] п рі амер. 1) населення селищ; 2) селища, населення яких працює у велйких містах.
ехиуіае [ід'гзи:уіі:] прілат. 1) зоол. злиняла вовна (шкіра тощо)} 2) викопні органічні рештки.
ехиуіаіе [ід'гзшуіеіі] у линяти, скидати шкіру; губйти вовну (пір’я тощо).
ехиуіаііоп [ід,г]и:уі'еі/п] п линяння; скидання шкіри (про гадюку).
еуа§ [ аіо8] п 1) соколя, соколеня; 2) пташеня; ~ іЬои§Ьіз незрілі думки.
еуе [аі] 1. п 1) око; ЬІие (Ьгохуп, Іаг^е, пеаг-зі^Ьіесі) блакйтні (карі, великі, короткозорі) очі; ~ сіізеазе за-
еуе
389
еи
хвбрювання ока; ~ зресіаіізі окуліст, офтальмолог; 2) здеб. рі погляд; іо зеї (іо Іау, іо сіар) ~8 оп зтіЬ. побачити (помітити) щось; 3) перен. погляди, думка; судження; іп іЬе ~з о£ зтЬ. на чиюсь думку; 4) вічко; оглядове віконце; 5) вушко (голки)\ 6) петелька; 7) кільце; 8) ніздря (у твердому сирі)-, 9) розм. сйщик, детектив; 10) розм. екран телевізора; 11) мор. рим; 12) гірн. устя шахти; іЬаі’з аіі ту ~ розм. усе це брехня; ~ Гог ~ бібл. око за око; іЬе ~ о£ сіау (о£ Ьеауеп) поет, денне світйло, сонце; іо Ьауе ап ~ іо мати щось на прикметі; іо таггу зтЬ. 'уііЬ ап ~ Іо Ігег Еогіипе одружйтися з розрахунку; Ьу (іке) ~ на око; іо Ьауе ап ~ Гог зтіЬ. бути знавцем чогось; розумітися на чомусь; іо Ьауе ап ~ іп опе’8 Ьеасі бути пйльним (спостережливим); у/ііЬ ореп ~8 свідомо; розуміючи усе; іо кеер опе’з (ЬоіЬ) ~з ореп (\уі(іе ореп, рееіесі, зкіппесі) не ловйти гав, пильнувати; іо £іує ап ~ іо зтЬ., зтіЬ. звертати увагу на когось, на щось; приділяти увагу комусь, чомусь; стежити за кимсь, чимсь; іо кеер ап ~ оп зтЬ., зтіЬ. стежити за кимсь, чимсь; іо зее ~ Іо ~ бібл. а) побачити наочно; б) цілком погоджуватися, мати однакові погляди; тіпсі уоиг ~! увага!, стережйся!; ~8 гі^Ьі (ІеП, Ггопі)! військ. рівняння направо (наліво, прямо)!; іп а рі§’з ~ амер. розм. ніколи, ні в якому разі; 2. у 1) дивйтися; оглядати; розглядати; іо ~ зтЬ. 'уііЬ зизрісіоп дивйтися на когось з підозрою; Ю ~ зтЬ. \уііЬ сигіозіїу розглядати когось з цікавістю; 2) стежити; тримати під наглядом; не спускати з очей; 3) бачити; 4) мати на увазі; 5) здаватися, уявлятися.
еуе-ЬаЬу ['аі,ЬеіЬі] п своє відображення в оці іншої людйни.
еуе-ЬаП ['аіЬо:1] п очне яблуко.
еуе-ЬашІа£е ['аі,Ьгепс!ісІз] п мед. очна пов’язка.
еуе-ЬаіЬ ['аіЬа:9] п мед. очна ванночка.
еуе-Ьеаш [ 'аіЬі:т] п швидкий (миттєвий) погляд.
еуе-ЬоІІ ['аіЬоиІІ] п болт з вушком.
еуеЬгізЬі [ 'аіЬгаїІ] п бот. очанка (лікарська).
еуеЬготу ['аіЬгаи] п брова; ~ репсії олівець для брів; ир іо іЬе ~з по самі вуха.
еуеЬплуїезз ['аіЬгаиІіз] ад) безбровий. еуе-ЬиІЬ ['аіЬлІЬ] п анат. очне яблуко.
еуе-сир ['аіклр] п очна ванночка.
еуед [аід] ад] 1) з вічком; 2) поцяткований.
еуе-йосіог ['аі,сІокІ9] п розм. окуліст.
еуе-(1гаи£Ьі [ 'аідга :£ї] п начерк плану; креслення, вйконане на око.
еуе-дгор ['акігор] п 1) поет, сльоза; 2) рі очні краплі.
еуе-Пар ['аіЯгер] п наочник.
еуейіі [ 'аіїиі] п розм. цікава штучка; іо зее (Іо £ЄІ) ап ~ а) побачити щось цікаве; б) надивйтися досхочу.
еуе-§1а58 ['аід1а:з] п 1) лінза; окуляр; 2) монокль; 3) рі окуляри; пенсне; лорнет; 4) оглядове вікно; 5) мед. очна ванночка; 6) очне яблуко.
еуе-£гоші(1 ['аідгаипсі] п анат. очне дно.
еуеЬоІе ['аіЬоиІ] п 1) вічко, щілйнка (для спостереження)-, 2) вушко, петелька; дірочка; 3) анат. очна западина; орбіта; 4) розм. вічко картоплйни.
еуеІазЬ ['аіі»/] п вія; \УІіЬоиі іигпіпв ап ~ не змигнувши оком; без усякого сорому, безсоромно.
еуе-іепв [’аііепх] п окуляр.
еуе-іезіоп ['аі,1і:зп] п мед. ураження очей.
еуеіезз ['аіііз] ад/ 1) безокий; 2) бібл., поет, сліпйй, незрячий; 3) без вічок.
еуеіеі ['аіііі] п 1) вушко, петелька; 2) вічко, щілйнка; 3) невелйкий отвір, дірочка; 4) маленьке око, оченя.
еуеіеіеег [,аі1о'1із] п шйло.
еуеІеі-ршісЬег ['аіііі, рлпір] п розм. перфоратор; дірокол.
еуеіеі-гіпв ['аіііі'пі]] п пістон (на черевиках).
еуеіісі ['аііід] п повіка; < \уііЬоШ Ьаіііп£ ап ~ а) не зімкнувши очей; б) не змигнувши оком; без усякого сорому; іо Ьапб оп Ьу іЬе ~з перен. триматися на волосйнці.
еуе-тетогу ['аі,тетоп] п зорова пам’ять.
еуе-тизсіе ['аітлзі] п анат. очний м’яз.
еуе-орепег ['аі,оирпо] п амер. розм. 1) приголомшлива новина; сенсаційне повідомлення (викриття); 2) ковток спиртного (на похмілля).
еуеріесе ['аїрі:з] п окуляр, лінза (оптичного приладу).
еуе-ріі [ аїріі] п анат. очна западина, орбіта.
еуе-ргоЬе ['аіргоиЬ] п мед. очний зонд.
еуе-зегуапі ['аі,8о:уапІ] п недбалий слуга (який працює лише тоді, коли за ним стежать).
еуе-зегуісе ['аі,$а:Уі8] п 1) недбале ставлення до праці; праця під наглядом; 2) удаване захоплення; показна відданість.
еуе-зЬаде І'аі/еісІ] п 1) мед. очна пов’язка; 2) очний щит; козирок (для захисту очей від світла).
еуе-зЬаскну ['аіДаедои] п олівець для очей (косметика).
еуе-зЬіекІ ['аі/і:1сІ] п 1) очний щит; козирок; 2) рі захисні окуляри.
еуезЬоі ['аїрі] п поле зору; Ьеуопсі
(от оГ) ~ поза полем зору; \уііЬіп ~ у полі зору.
еуе8І&Ьі [ 'аізаіі] п 1) зір; £оосі (роог) ~ добрий (поганий) зір; Ьу (Ггот, іп) зтЬ.’з ~ з чиєїсь точки зору, на чийсь погляд; 2) кругозір; поле зору; 3) оглядовий отвір, вічко.
еуе-зііі ['аізііі] п військ, оглядова щілйна.
еуе-5оскеі ['аі'зокії] п анат. очна западина, орбіта.
еуезоше ['аізат] ад] привабливий, принадний; приємної зовнішності.
еуезоге ['аізо:] п 1) щось огйдне (образливе) (для ока); потворність; 2) більмо на оці.
еуезрої [ 'аізрої] п 1) вічко, плямка, цяточка; мушка; 2) зоол. тім’яне око, тім’янйй орган, третє око.
еуе-8роИе(і ['аізроіісі] ад] плямйс-тий; поцяткований, укрйтий вічками (мушками).
еуезіаїк ['аізіо.к] п зоол. стебельчасте око (у крабів).
еуе-Бігаіп ['аізігеш] п надмірне напруження очей (зору).
еуе$ігш£ [ 'аізіпі] ] п анат. сухожилля очного м’яза.
еуе-$иг£еоп ['аі,8з:сІ39п] п окуліст.
еуе-іооіЬ ['аіІи:0] п (рі еуе-іееіЬ [-ІІ:О]) очний зуб; 4 іо сиі опе’з еуе-ІееіЬ (іо Ьауе опе’з еуе-іееіЬ сиі) набути життєвого досвіду; взятися за розум; стати дорослим; іо дга\у зтЬ.’з еуе-іе-еіЬ збйти пиху з когось.
еуе-іуаііег ['аі^еііо] див. еуе-зег-уапі.
еуе-луазЬ ['аі^о/] п 1) мед. примочка для очей; 2) розм. окозамилювання; 3) лестощі, підлабузництво; 4) дурнйця, нісенітниця.
еуе-5¥аІег ['аі^о:1о] п 1) примочка для очей; 2) сльози; 3) розм. джин.
еуе-топк ['аі^п]к] п 1) кліпання, моргання, підморгування; 2) знак очйма; 3) швидкйй погляд; 4) мить.
еуе-^іпкег ['аі,\уц]ка] п 1) вія;
2) повіка; 3) порошйна в оці.
еуе-иіве ['аі\¥аіх] ад] поверховий (про людину); якйй здається розумним.
еуе-і¥ііпе§8 ['аГ^іШіз] п 1) очевй-дець; 2) юр. свідок-очевйдець.
еуе-луогзЬір ['аі^уа:/ір] п захоплені погляди; німе обожнення.
еуоі [еіі] п острівець (особл. річко-вйй).
Еуге [єо] п ч. ім'я Ер.
еуге [єо] п 1) округа; 2) об’їзд; 3) іст. виїзна сесія суду.
еугіе ['аюп] див. аегіе.
Егекіеі [і'гі:кр1] п ч. ім'я 1) Ізік’єл; 2) бібл. Ієзекіїль.
Егга ['етта] п ч. ім'я 1) Езра; 2) бібл. Єзра, Єздра.
г
390
Гас
Г, Г [е£] п (рі Рз, Гз [е£з]) 1) 6-та літера англійського алфавіту, 2) (Р) муз. фа; 3) (Р) оцінка «задовільно»; амер. оцінка «погано».
Га [£а:] п муз. фа.
ГаЬасеоиз [Го'Ьеірз] асі] бот. 6оЬ6-вий.
РаЬіа [ТеїЬр] п ж. ім'я Фейбія, Фабія.
РаЬіап [ТеїЬрп] 1. п 1) ч. ім'я Фейбіан, Фабіан; 2) фабіанець; член фабіанського товарйства; 2. асі] 1) фабіанський; ~ Зосіеіу фабіанське товариство; 2) обережний; повільний; вичікувальний; ~ роїісу політика вичікування (зволікань).
РаЬіапа [ТеїЬізпо] п ж. ім'я Фей-біана, Фабіана.
РаЬіапізт ['ГеїЬртхт] п фабіанство.
ГаЬіГогт [ГеіЬіГо:т] аф бот. бобо-вйдний.
ГаЬІе ['ГеїЬІ] 1. лі) байка; ~ хугіієг байкар; 2) небилиця; вигадка; казка; брехня; 3) улюблена тема; 4) легенда; міф; 5) фабула, сюжет.
ГаЬІесі [ТеїЬІсІ] аф поет. 1) казковий; легендарний; 2) вигаданий; міфічний.
ГаЬІег ['ГеїЬІо] п 1) байкар; оповідач байок; 2) вигадник небилиць, вигадько.
ГаЬІіаи [Гге'ЬІюи] п фр. (рі ГаЬІіаих) літ. фабльо.
ГаЬІіаих [Гге'ЬІюих] рі від ГаЬІіаи.
ГаЬгіс ['ГавЬгік] 1. п 1) тканйна, крам, матерія; 2) структура, будова, устрій; лад; 3) текстура; 4) вйробка, обробка; 5) вйріб, фабрикат; 6) споруда; будівля; кістяк; 7) рідк. фабрика; мануфактура; 4 ~ нйтяні рука-вйчки; 2. V будувати, споруджувати; створювати.
ГаЬгісапі ['ГаеЬпкопі] п амер. 1) фабрикант; 2) будівнйчий.
ГаЬгісаІе ['ГгеЬпкеїІ] V 1) вигадувати, видумувати; 2) фабрикувати; підробляти (документ тощо); іо ~ а \уі11 підробляти заповіт; 3) виготовляти, виробляти; складати з готових частйн; 4) споруджувати, будувати.
ГаЬгісаІесІ ['ГгеЬпкеїІкІ] аф збірний; складений з готових частйн; ~ Ьоизе стандартний будйнок; будйнок, складений з вйготовлених на заводі частйн.
ГаЬгісаііоп [,ГжЬп'кеі/п] п 1) вйгад-ка, брехня; 2) вигадування; 3) підробка, фабрикація, фальшйвка; підробляння; 4) виробнйцтво, вйготовлення; 5) будівнйцтво; споруда, будова; 6) тех. холодна обробка тйсненням; формування; 7) складання з готових вузлів.
ГаЬиІаіе [ 'ГгеЬрІеіІ] V 1) вигадувати
Е небилйці; 2) розповідати байкй; 3) говорйти наздогад (алегорйчно).
ГаЬиІаіог ['ГаеЬ)и1еіІо] п 1) вигадник; 2) розповідач; оповідач.
ГаЬиІізі [ ТаеЬ)и1і8і] п 1) байкар; 2) розповідач, оповідач; 3) вигадник; брехун.
ГаЬиІіге [ 'ГжЬ]и1аіг] V 1) писати байкй; 2) вигадувати небилйці.
ГаЬиІозііу [,ГжЬзи'ІО8іІі] п 1) казковість, легендарність; міфічність; 2) неправдоподібне твердження; неймовірність; байка.
ГаЬиІоиз ['ГгеЬзиІоз] аф 1) вйгада-ний; легендарний; міфічний; казковий; ~ Ьего легендарний герой; ~ \¥еа1ій казкове багатство; 2) приголомшливий, разючий, неймовірний; а Ьоизе оГ ~ 8І2Є будйнок неймовірних розмірів; 3) що пйше байкй; 4) що вигадує небилйці; брехлйвий.
ГаЬиІоизІу [ 'ГаеЬзиІозІї] асіу 1) вйга-дано; неправдоподібно; 2) приголомшливо, разюче; неймовірно, казково; Ье із героПес! Іо Ье ~ \¥еаЬЬу кажуть, що він казково багатий.
ГаЬиІоизпезз [ ТаеЬ]и1озпі8] п 1) казковість, легендарність; 2) фіктйвність, вйгаданість; неправдоподібність.
Га^асіе [ЇЬ'за-.сІ] п фр. 1) фасад; 2) зовнішній бік, зовнішність; зовнішній вйгляд; вйдймість.
Гасе [Геїз] 1. лі) облйччя, лице; фізіономія; 2) морда, пйсок (тварини)’, 3) вйраз облйччя; 4) розм. гримаса; іо таке а ~, іо таке ~з кривлятися; 5) зовнішній вйгляд; оп іЬе ~ оГ іі ке із §иі1іу схоже на те, що він винуватий; 6) розм. зухвалість, нахабство; іо зЬои/ а ~ триматися (поводитися) зухвало; 7) поверхня; зовнішній бік; 8) лицьо-вйй (правий) бік, лице (тканини тощо); 9) циферблат; 10) вид спереду, фасад; 11) геом. грань; 12) фас (кристала); 13) тех. лобова поверхня, торець; 14) тех. зріз, фаска; 15) гірн. вй-бій, поверхня вйбою; 16) ширина (дошки); 17) телеб. екран (трубки); 18) тех. рівень (рідини); 19) плоский бойок (молота); 20) тех. передня грань (різця); 21) облицювання; ~ Ьгіск облицювальна цегла; < ~ сіеаі геол. головнйй кліваж; ~ зіір геол. зрушення поверхні; ~ тазза^е масаж облйччя; ~ ро\¥бег пудра; ~ ііззие серветка для облйччя; ~ уаіие номінальна вартість; іп іЬе ~ оГ перед лицем; відкрйто; всупереч; під загрозою; іп іЬе ~ оГ сіау (оГ іЬе зип) не приховуючись; серед білого дня; - іо ~ віч-на-віч; особйсто, сам на сам; аі (іп, оп) іЬе Гігзі ~ з першого погляду; оп іЬе ~ оГ ІЬе еагіЬ на землі, на світі, у цілому світі; іо зЬо\¥ а Гаїзе ~ прикидатися, лицемірити; іо Йу іп іЬе - оГ Гасіз заперечувати
всупереч фактам; іо Іозе ~ бути при-нйженим; втратити престйж; іо зауе опе’з ~ унйкнути ганьбй, врятувати свою репутацію (свій престйж); Ггот ~ Іо Гооі з головй до п’ят; Ю гип опе’з ~ амер. вйкористати приємну зовнішність для досягнення успіху (у кар'єрі тощо); 2. у 1) стояти (сидіти) лицем до; 2) дивйтися прямо у вічі (в лице); 3) зустрічати смілйво; дивйтися у вічі без страху; Ю ~ іЬе Гасіз дивйтися в лице фактам; іо ~ сіап^ег мужньо зустріти небезпеку; 4) зустрічатися (стикатися) лицем до лиця; 5) виходити, б}лги поверненим (у певний бік); іЬе \¥Іпдо\¥ ~ 8 іЬе зігееі вікно виходить на вулицю; 6) оздоблювати (сукню); 7) облицьовувати, обкладати (каменем тощо); 8) полірувати; обточувати; 9) військ, скомандувати поворот; гі^Ьі ~! праворуч!; 10) підфарбовувати (чай, вино); 11) спорт, зустрічатися (у змаганні); □ ~ аЬоиі військ, повертатися кругом; ~ склуп обірвати; залякати (противника); ~ оГГ вкйнути шайбу між двома лротйвниками (хокей); ~ оиі витримати, не злякатися; вйконати (щось); ~ ир вирівнювати; наварювати (сталлю тощо); ~ ир іо бути готовим до (чогось); зустріти смілйво; Ю ~ іЬе кпоскег просйти мйлостиню біля дверей; іо ~ ІЬе тизіс хоробро зустрічати труднощі (неприємності); розплачуватися за свої вчйнки.
Гасе-аЬоиІ [ 'Геїзо, Ьаиі] п військ, поворот кругом.
Гасе-асЬе [ Теїзеїк] п мед. невралгія лицьового нерва.
Гасе-Ьопе [ТеїзЬоип] п вйлиця.
Гасе-сапі ['Геізка:д] п карт, фігура, фігурна карта.
Гасе-сІоіЬ [Теі8к1з:0] п 1) м’яка ма-чула (мочалка); 2) покривало (на обличчя небіжчика).
Гасел [Геїзі] аф облицьований; оздоблений; покрйтий; обкладений; обтягнений.
Гасе-Гші£іі8 ['Геі8,Глі]д98] п розм. борода; вуса.
Гасе-^иагЛ [Теі8да:й] п спорт, захисна (запобіжна) маска.
Гасе-ЬагЛеп [Теі8Ьа:йп] V тех. цементувати.
Гасеіе88 [Теїзіїз] аф 1) безлйций, безлйкий; 2) анонімний.
Гасе-ІіЙ [ Теїзіїй] 1. п 1) пластйчна операція облйччя (косметична); усунення зморщок; 2) перен. зовнішнє оновлення (освіження) (будинку тощо); 2. V 1) робйти пластйчну операцію облйччя; усувати зморшки; 2) перен. ремонтувати (квартиру тощо).
Гасе-ШІЇП£ [ТеїзДіЙід] див. Гасе-Іій 1.
Гас
391
Гас
Гасе-тоиМ [ТеїзтоиІсІ] п тех. шаблон; лекало.
Гасе-оГГ [Теі8'о:Г] п 1) вкидання шайби між двома противниками (хокей)', 2) початковий кидок (хокей).
Гасе-раіпі ['Геїзреіпі] л рум’яна; грим.
Гасе-раіпіег (Теі$,ретід] л 1) той, що фарбує шоки (підводить очі); 2) гример; 3) худбжник-портретйст.
Гасе-раіпІіп£ ['Геїз.решіп]] л 1) надмірне застосування косметики; 2) гримування; 3) малювання портретів.
Гасе-ріесе [Теі$рі:$] л маска (протигаза).
Гасе-ріаіе [Теїзріеіі] л тех. 1) планшайба (токарного верстата)', 2) розмічальна плита.
Гасег [Теїзз] л 1) удар в обличчя; (о §іує а ~ ударити в обличчя; 2) амер. розм. непередбачені труднощі; несподівана перешкода; 3) амер. кухоль; келих, бокал; 4) розм. склянка віскі (пуншу).
Гасе-8ауег ['Гєі8,8єіуз] л виверт (маневр, крок) для врятування престижу (репутації, доброго імені).
Гасе-зауіпд [ 'Геі8, вєіуіг) ] л врятування престижу (доброго імені, репутації).
Гасе-8Іопе ['Геі88іоип] л облицювальний камінь.
Гасеі [Таевй] 1. л 1) грань (алмаза тощо)', 2) аспект; 3) анат. невелика суглобова поверхня; 4) ент. фасетка, просте вічко.; частйна складного ока комахи; 2. V гранувати; шліфувати.
Гасеїе [Га'8І:1] асЦ дотепний; жар-тівлйвий; утішний, забавний.
Гасеїед ['Гаезіїїсі] ай] гранований; багатогранний; шліфований.
Гасеїіае [Га'зіфі:] л рі лат. 1) жарти; дотепи; 2) книжки грубуватого (непристойного) змісту.
Гасеііоив [ГЬ'8І:/О8] ай] 1) веселий; грайливий; жартівливий; дотепний; пустотливий; 2) ввічливий; вишуканий (про манери).
Гасе-уаіие ['Геі8,у®!Іи:] л 1) номінальна вартість (акції тощо)', 2) видима (гадана) цінність; іо іаке (Іо ассері) зтіЬ. аі І18 ~ оцінювати щось за зовнішнім виглядом.
Гасе-луаіі ['Геі8'\¥о:1] л буд. фасадна (лицьова) стіна.
Гасе-іуогк ['Геі8\уа:к] л буд. 1) облицювальна робота; 2) облицювальне мурування.
Гасіа [Теїр] л вивіска.
Гасіаі [Теї/оі] 1. л масаж обличчя; догляд за обличчям; 2. асЦ 1) лицьо-вйй; лицевий; ~ ап§1е антр. лицьовий кут; ~ пєгує анат. лицьовйй нерв; 2) поверхневий; 3) косметичний; ~ та$$а§е косметичний масаж; ~ ііззие паперова серветка для зняття гриму (косметики); ~ ехргеззіоп вйраз обличчя.
Гасіепі [Теї/юпі] л діяч.
Гасіе$ ['£еі8іі:г] л 1) жарт, обличчя; зовнішність; 2) бот., зоол. зовнішній (загальний) вигляд; 3) бот. це-нбза; 4) геол. фація.
Гасіїе [Таеваїї] асі] 1) легкий; 2) гнучкий, рухливий; сприйнятливий; 3) вільний, гладкий (про стиль)', плавний (про мову); 4) поверховий; поспішний, квапливий; 5) поступливий; поблажливий; несперечливий; 6) доступний, зрозумілий.
Гасіїііаіе [Ь'вііііеіі] у полегшувати; допомагати, сприяти; просувати.
Гасіїііаііоп [Га,8і1і'1еі/п] л полегшення; допомога.
Гасіїііу [£©'811111] п 1) легкість, нескладність; відсутність перешкод; 2) здатність; рухливість, гнучкість (розуму); 3) гладкість (стилю); плавність (мови); 4) уміння; вправність; 5) м’якість; поступливість; піддатливість; 6) доступність; 7) рі зручності; засоби обслуговування; 8) рі можливості; сприятливі умови; пільги; Гасіїіііез Гог гезеагсЬ сприятливі умови для досліджень; 9) рі устаткування; обладнання; засоби; пристрої; аіШеїіс Гасі1іііе8 спортивні споруди.
Гасіпз ['Геі8іі]] 1.. л 1) облицювання; оздоблення; 2) обточування (поверхні); 3) зовнішнє покриття, зовнішній шар; 4) оздоба (сукні); 5) підшйвка борта; 6) рі військ, кольорові нашивки (канти) на військовому мундирі; 7) рі військ, повороти на місці; 8) мет. облицювальний пісок; 9) гірн. головні вертикальні розколини; 2. асі] 1) що міститься (знаходиться, лежить) проти (чогось); повернений до; 2) що виходить (на — оп, іо); 3) облицювальний; ~ 8іопе облицювальний камінь, брусок; ~ сіізіапсе військ, дистанція між шеренгами; ~ Іаїйе тех. лобовий токарний верстат.
Гасіп£-8апс1 [ '£еі8іі]8гепсІ] л мет. облицювальний пісок.
Гасзіпіііе [Гжк'аїтііі] 1. л факсиміле; іп ~ точно, у вигляді факсиміле; 2. V відтворювати у вигляді факсйміле.
Гас8Іті1І5І [Гаек'8іті1і8і] л той, що відтворює факсйміле.
Гасі [Ггекі] л 1) факт; подія, явище; обставина; ассотріізйесі ~ доконаний факт; 2) істина, реальність, дійсність; 3) рі дані; аргументи; 4) вчйнок, діяння; 5) рі юр. докази; звинувачення;
іп ~, аз а таїїег оГ іп роіпі оГ ~ дійсно, насправді, фактйчно.
Гасіа [Таекіа] рі від Гасіит.
Гасі-Гіші [ ТаекіГаїпсІ] у розслідувати обставини; з’ясовувати факти (деталі).
Гасі-іїш1іп£ [Таекі.Гаїпбп]] 1. л розслідування обставин; з’ясування фактів (деталей); 2. асі] що займається розслідуванням обставин (з’ясуванням фактів, уточненням деталей); ~ сот-тіїїее комісія для розслідування.
Гасііоп [Тзек/п] л 1) фракція; 2) кліка; 3) фракційність; 4) незгоди; чвари, розбрат; суперечки.
Гасйопаї [Таекрпі] ^фракційний.
Гасііопаїізш ['Гаек/поііхт] л фракційність.
Гасііопаіізі [ Тзек/паїїзі] л фракціонер.
Гасііопагу ['Гзекрпзп] 1. п 1) член фракції; фракціонер; 2) вартовйй, ча-товйй; страж; 2. ад] фракційний.
Гасііопеег [, Гавкр'ша] л фракціонер.
Гасііошзі [Таекрпізі] див. Гасііопеег.
Гасііоиз ['Гзек/оз] ад] 1) фракційний; 2) розкольницький.
Гасііііоиз [Гзек'іірз] асЦ 1) штучний; створений штучно; 2) умовний; фаль-шйвий.
Гасііііуе ['Гзекіїїіу] ад] грам, факти-тйвний, каузальний.
Гасііуе ['Гаекіїу] див. Гасііііуе.
Гасіог ['Ггекіа] 1. л 1) фактор, рушійна сйла, складовйй елемент; 2) агент; представнйк; 3) комісіонер, посередник; 4) довірена особа; 5) уп-равйтель, управляючий (маєтком); 6) мат. множник; 7) тех. коефіцієнт, фактор; ~ оГ заГеїу запас міцності; 8) біол. ген; 9) біол. вітамін; гормон; 2. у 1) виступати посередником (агентом, фактором); 2) мат. розкладати на множники; □ ~ оиі мат. виносити за дужкй.
Гасіога^е ['ГгекіапсІзІ л 1) робота (обов’язки) агента (комісіонера); посередництво; 2) оплата агента (посередника); 3) збірн. агенти; посередники.
Гасіогіаі [Ггек'їзігюі] 1. пмат. факторіал; 2. ай] 1) комісіонерський; посередницький; 2) мат. факторіальний; 3) фабрйчний.
Гасіогіхе [Таекізгаїх] у мат. розкладати на множники.
ГасіогзЬір [ 'Гжкіз/ір] л посередництво.
Гасіогу ['Ггекіоп] л 1) фабрика; завод; 2) факторія; Е. Асіз фабрйчне законодавство; ~ соштіїїее фабрйчно--заводськйй комітет; ~ 1а\у фабрйчні закони; ~ оуегйеасі ек. загальнозаводські накладні вйтрати; ~ іезі заводське вйпрббування; ~ \уа8іе промислові відходи; а Ьоііег ~ амер. галаслйве збіговисько; ~ ассісіепі нещасний вйпадок на виробнйцтві; виробнйча травма; ~ йу§іепе гігієна праці; йоте-гип ~ амер. спорт, розм. бейсбольна команда, що здобуває одну перемогу за одною.
Гасіогу-Ьиііі [ТаекіапЬіІі] асЦ заводського вйготовлення.
Гасіогу-Ьїкіег [Таекізп,ЬА$із] п військ, важка фугасна бомба.
ГасІогу-§Ііір [Таекізп/ір] л плавучий рибозавод; китобійна матка.
Гасіоііші [Ггек'іоиїзт] л 1) факто-тум; довірений слуга (прислужник);
Гас
392
Гаі
2) майстер на всі руки; 3) друк, ініціал у орнаментальній рамці.
Гасіиаі ['Гзекііиоі] ад] 1) фактичний, пов’язаний з фактами; ~ герогі вйклад фактів; 2) справжній, дійсний, реальний; фактично існуючий.
Гасіиш ['Гзекіот] п (рі тж Гасіа) лат. юр. 1) обставини справи; 2) вйклад обставин справи; 3) вчинок, дія; 4) документ, акт.
Гасіиге [Тзекір] п 1) ком. фактура, накладна; 2) мист. фактура; 3) виготовлення, виробнйцтво; 4) спосіб виготовлення.
Гасиїа [Тавк)и1о] п (рі Гасиїае) лат. астр. факел.
Гасиїае [Тзек]и1і:] рі від Гасиїа.
Гасикаіе [Тгекокеїі] у уповноважувати; давати повноваження (право).
Гасиїіаііуе [ Тзекокаііу] ад) 1) факультативний; необов’язковий; ~ зіидіез факультативні заняття; 2) випадковий, можливий, несистематичний; 3) властивий, характерний.
Гасиїіаііуеіу ['ГгекокоііУІі] асії 1) факультатйвно; необов’язково; 2) випадково.
Гасику ['Гзекокі] п 1) здібність; обдарованість, дар; ~ оГ зрееск дар слова; іке тепіаі Гасикіез розумові здібності; іо кауе а &геаі ~ Гог тизіс мати великі здібності до музики; 2) влада, право (особл. церковне); 3) факультет, відділ; Іке Гоиг Гасикіез богословський факультет, юридйчний факультет, медйчний факультет і відділ гуманітарних наук; 4) професорсько-викладацький склад; 5) збірн. особи з вищою освітою однієї професії; іке тедісаі ~ лікарі; іке 1е§а1 ~ юристи; ~ тетЬег викладач (певного) навчального закладу.
Гасу ['Геїзі] ад] розм. зухвалий, нахабний.
Гад [ГгесІ] п прймха, дивацтво; пунктик; фантазія; ікіз із а раззіп§ ~ це короткочасне (скороминуче) захоплення; іо Ье Гиіі оГ ~з мати безліч примх (дивацтв); іі із а ~ ^іій кіт це його пунктик.
Гаддіпезз [ТгесІїпіз] п дивацтво.
Гаддізії [ ТаесІї/] ад] чудакуватий, дивацький; з примхами, з фантазіями.
Гаддізі [Таесіїзі] п дивак; людйна з прймхами (з пунктиком).
Гаддіе [ТгесІІ] 1. п нісенітниця, дурнйця; 2. у розм. 1) пестйти; балувати; 2) гратися, тішитися; займатися дрібницями.
Гадду [ТгесІї] див. Гасісіізк.
Гаде [Геїд] 1. п цвіль, пліснява (на сирі); 2. ад] 1) прісний; плоский, банальний; буденний; 2) блідйй, тьмяний, похмурий; 3. V 1) в’янути, марніти; 2) вигоряти, вицвітати; линяти; блякнути; 3) знебарвлювати (щось); 4) зливатися (про відтінки); розпливатися (про обриси); іке сіау1і§кі ~сі почало
смеркатися (сутеніти); 5) завмирати; поступово затухати (згасати) (про звук); 6) зникати, стиратися (з пам'яті — Ггот); □ ~ алуау поступово зникати, згасати, сходити нанівець; ~ іп поступово посилюватися (про звук); ставати чіткішим (про зображення); ~ оиі поступово слабшати (про звук); зникати (про зображення).
Гадеамгау [ТекЬ'^еі] п амер. поступове знйкнення.
Гадед ['Геїдід] ад] зів’ялий, побляклий, вйцвілий.
Гаде-іп [ТеїсІ'іп] п 1) телеб. поступова поява зображення; 2) кін. зйомка «із затемнення»; 3) поступове посйлення (звуку).
Гадіпз [ТекІїї]] п 1) в’янення; 2) рад. затухання, згасання (звуку).
Гадеіезз [Теїдіїз] ад] нев’янучий; неув’ядний; ~ £Іогу нев’януча слава.
Гадеошеіег [Геґдотііо] п текст. прйлад для вйзначення міцності пофарбування.
Гаде-оиі [ТеїсІ'аиі] п 1) телеб. поступове знйкнення зображення; 2) кін. зйомка «у затемнення»; 3) поступове затухання (згасання) (звуку).
Гаде-оуег [ТеісІ,ои¥9] п кін. наплйв.
Гадег [ТеїсЬ] п 1) кін. регулятор гучності звуку; 2) розм., діал. батько.
Гад^е [Ггедз] 1. п 1) палянйця (пшенична); 2) оберемок хмйзу; 3) в’язка шкур; 2. V 1) підходити, годитися; 2) мати успіх.
Гадіп& [Теїдід ] п 1) в’янення; 2) вигоряння; вицвітання; линяння; бляклість; 3) знебарвлення; 4) розпливчастість; 5) поступове завмирання (згасання); 6) рад. затухання, федінг.
Гадо [ТагсІи] п порт, протяжна народна пісня.
Гаду ['Геїсії] ад] бляклий, в’янучий.
Гаесаі ['Гіікгеї] ад] 1) що містить (у собі) осад (осадок); 2) фекальний.
Гаесез [Ті:зі:х] п рі 1) осад, осадок; 2) кал, фекалії.
Гаесиїа [ Тгек]и1а] п (рі Гаесиіае) лат. 1) крохмаль; 2) рідк. осадок.
Гаесиіае ['Гзек)и1і:] рі від Гаесиїа.
Гаегіе [ Геїоп] 1. п 1) казкове (чарівне) царство; 2) фея; 2. ад] феєричний, фантастичний, чарівний.
Гаегу [Теїоп] див. Гаегіе.
ГаЯІе [Та:П] V розм. 1) заїкатися; бурмотати; 2) плескатися на вітрі (про вітрило).
Гав [Гаед] 1. п 1) розм. важка (виснажлива, нудна) робота; 2) знеейлен-ня, виснаження; 3) шк. молодший учень, що прислуговує старшокласникові (в англійських школах); 4) вузлик утканйні; 5) овечий кліщ; 6) розм. сигарета; 2. V 1) важко працювати; гнути спину; 2) стомлювати; виснажувати (про роботу тощо); 3) шк. ганяти молодших учнів з дорученнями; прислу
говувати старшим учням (в англійських школах); 4) поникати, повисати; 5) мор. розкручувати кінець каната (троса).
Га^е [Геїдз] V розм. умовляти; улещувати.
Гав-епд [Тзед'епсІ] п розм. 1) непридатний (непотрібний) залишок (чогось); 2) недокурок; 3) кінець, кінчик (чогось); ~ оГійе сіау кінець дня; 4) мор. розгорнутий кінець каната (троса).
Гаввоі [Таедоі] 1. п 1) оберемок хмйзу; пучок лозняку (пруття); фашй-на; 2) розм. в’язка, пучок; 3) іст. спалення на багатті (єретиків); 4) запечена печінка; 5) пучка (щіпка) прянощів; 6) розм. нечепура, замазура, нетіпаха; 7) підставна особа; 8) тех. пакет (заліза); 2. V 1) зв’язувати хмиз в оберемки; 2) тех. з’єднувати метал у пакети; 3) іст. спалювати на багатті; 4) робйти мережку.
Гаввоііпв ['Ггедоіід] п 1) зв’язування хмйзу в оберемки; 2) мережка; 3) вишивання мережкою; 4) тех. пакетування; 5) іст. спалення на багатті.
Гаввоі-уоіе ['Ггедаі'уоиі] п право голосу, що надається шляхом тимчасової передачі майна особі, що не мала цього права.
Гавоі [Таедоі] див. Гав§оі.
ГаЬІЬапд ['ГаНЬгепд] п геол. фаль-банд.
Гайгепйей [Тгегопкаїі] п 1) термометр Фаренгейта; 2) шкала термометра Фаренгейта.
Гаіепсе [Гаї'агпз] п фр. фаянс.
Гаіі [Геїі] 1. п 1) невдача, провал; 2) невдаха; той, що провалйвея на екзамені; ^іікоиі ~ неодмінно, обов’язково; 2. V 1) зазнати невдачі; 2) не збуватися; не вдаватися; не досягати, не зробйти; іо ~ іо арреаг не з’явйтися; 3) підводити, не справдйти надій (сподівань); ке ~есі те аі іке Іазі тіпиіе він підвів мене в останню хвилйну; 4) не вистачати, бракувати, бути недостатнім; ііте ~з те мені не вистачає часу; 5) відчувати недостачу (в чомусь); 6) зменшуватися в кількості; закінчуватися, вичерпуватися; 7) зазнавати краху; збанкрутувати; 8) слабнути; втрачати силу; іке \¥Іпсі ~есі вітер ущух; 9) завмирати; 10) припинятися; вимирати; 11) переставати діяти, виходити з ладу; 12) провалюватися (на екзаменах, виборах тощо); 13) провалйти (когось на екзамені); 14) не зуміти, не бути спроможним; виявитися неспроможним (зробити щось); іо ~ іо ип-сіегзіапсі бути неспроможним зрозуміти; ке ~есі іо регзиаде те йому не вдалося переконати мене; 15) мати недолік (у чомусь); ке ~з іп регзеуегапсе йому не вистачає наполегливості.
Гаііед [ТеїІсІ] ад] 1) невдалий; що не вдався; ~ ігу спорт, невдала спроба;
(аі
393
(аі
2) збанкрутілий; ~ Гігт збанкрутіла фірма.
ґаіііпв [Теїін]] 1. п 1) помилка; слабкість; недолік, вада, дефект; 2) невдача, неуспіх; провал; 3) тех. відмова, перебій, перерва (в роботі)’, 2. асі] 1) відсутній; якого бракує; 2) що слабшає; 3. ргер за відсутністю; у разі відсутності; ~ ап ап8\уег Іо ту Іеііег І $Ьа11 Іе1е£гарй якщо я не одержу відповіді на свій лист, я надішлю телеграму.
(аіі-ріасе [Теїіріеіз] п 1) огріх (на посіві); 2) лйсина (у лісопосадках).
(аі1-8а(е [ТеїІзеїГ] асі] тех. 1) надійний; міцний; 2) що працює без перебоїв (без помилок); безперебійний.
(аііиге [Теїір] п 1) невдача, неуспіх, провал; сіеасі ~ повний провал; іо іпуііє ~ прирікати себе на невдачу; вестй до невдачі; 2) провал на екзамені; 3) недостача, брак, відсутність (чогось); сгор ~ неврожай, недорід; ~ оГ гаіп посуха, відсутність дощів; 4) невдаха; 5) невдала спроба; 6) невиконання, нездійснення; 7) недогляд; помйлка; 8) неспроможність; банкрутство; припйнення платежів; 9) тех. аварія, пошкодження; перебій; відмова в роботі; зупйнка (перерва) в дії (роботі); 10) геол. обвал, обвалення; осідання; сповзання.
(аіп [£ет] 1. асі] ргесі. 1) змушений, вймушений; Не ^аз ~ іо сотріу він змушений був погодитися; 2) поет. схйльний, готовий (зробити щось); 2. асіу поет, охоче, радо; Не и/оиісі ~ бераП він радий був би пітй; ~ І! шк. цур не я!
Гаіпеапсе [Теїпюпз] п неробство, ледарство.
(аіпеапсу ['Геїпюпзі] див. Гаіпеапсе.
Гаіпі [Геїпі] 1. п непритомність; а беаб ~ зомління, глибока непритомність; іо Гаїї 6о\уп іп а ~ знепритомніти; 2. асі] 1) слабкйй, ослаблий; 2) що відчуває слабкість (запаморочення); іо Гееі ~ відчувати слабкість (запаморочення); 3) невиразний, неяснйй; тьмяний; млявий; іо Ьауе поі ійе ~езі ісіеа оГ Білій, не мати ані найменшого уявлення про щось; 4) боязкйй; 5) млосний, близькйй до непритомності; ту Ьеагі Геїі ~ 'уіійіп те у мене серце завмерло; 3. V 1) слабнути (від голоду тощо); 2) непритомніти, зомліти; 3) поет, втрачати мужність, занепадати духом; 4) тьмяніти; бліднути, блякнути (про фарби тощо).
Гаіпі-Ііеагі ['Геіп1йа:1] 1. п боягуз, легкодуха людйна; 2. асі] боягузливий, легкодухий.
Гаіпі-Ьеагіегі ['£еіпі'Ьа:ііб] аф боязкйй, боягузливий; легкодухий; слабовільний; нерішучий.
Гаіпі-Ьеагіебіу ['ГетІ'ЬаІібІї] асіу боязко, боягузливо; легкодухо; нерішуче.
Гаіпі-йеаіїе<1пе$$ [ТеіпІ'Ьа:Іібпі8] п легкодухість; боягузтво.
Ґаіпііп^-Ііі [ 'ГешПдГіІ] п непритомність, зомління.
(аіпіізЬ [Тешії/] асі] слабкуватий; тьмянуватий; блідуватий.
Гаіпііу ['Гешіїї] асіу блідо; слабко; ледь; ~ уізіЬіє ледь помітний.
Гаіпіпезз ['Гешішз] п 1) слабкість; 2) млість; 3) блідість; тьмяність; 4) легкодухість; боягузтво.
Гаіпіу [Тешії] див. Гаіпіізй.
(аіг [Гєа] 1. п 1) ярмарок; ярмарок марнославства; світ безділля і суєтй; 2) благодійний базар; сйигсй ~ церковний (благодійний) базар; 3) вйставка; \¥ог1б Р. всесвітня вйставка; 4) поет, красуня; кохана; 5) жінка; Изе ~ прекрасна стать, жіноцтво; 2. асі] 1) чесний; справедлйвий; безсторонній; законний; Ьу ~ теапз чесним шляхом; Ьу ~ теапз ог Гоиі будь-якйми засобами; ~ сіеаі чесна (справедлйва) угода; ~ ріау гра за правилами; чесна гра; ~ етріоутепі ргасіісез амер. приймання на роботу без дискримінації: 2) досить добрий, стерпний; а ~ питЬег оГ достатня кількість (чогось); 3) посередній; іі’з опіу а ~ гпоуіє це досить посередній фільм; 4) пристойний; 5) білявий; світлий; ~ 8кіп біла шкіра; ~ тап блондйн; ~ у/отап блон-дйнка; 6) чйстий, незаплямований; ~ пате добра репутація, чесне ім’я; 7) яснйй і сонячний; ~ у/еаіЬег ясна (гарна) погода; ~ зку чйсте (ясне) небо; 8) сприятливий, чудовий; 9) чіткйй, розбірливий (почерк); 10) красйвий, прекрасний, гарний; ~ \уотап красуня; ~ опе гарна (улюблена) жінка; ІЬе ~ 8ех прекрасна стать; 11) непоганий; задовільний; іп ~ сопсііііоп у непоганому стані; 12) широкий, просторий; 13) багатий (на щось); ряснйй; 14) чи-малйй, значнйй; а ~ іпсоте чималйй (значнйй) прибуток; а ~ сору остаточний варіант; чистовйк; ~ у/еаг апсі іеаг тех. природний знос; іі’з а ~ 8\уіпс11е це чйсте шахрайство; 3. асіу 1) чесно; іо ріау ~ грати чесно, діяти відверто; 2) прямо; точно; 3) чйсто; ясно; 4) ввічливо, чемно; іо 8реак 8тЬ. ~ говорйти з кимсь чемно; бути з кимсь ввічливим; ~ апсі зоГіїу! тихіше!, легше!; ~ апсі 8диаге чесно і спра-ведлйво; відверто, без хйтрощів; іо у/гіїе оиі ~ переписати начисто; 4. у 1) прояснятися (про погоду); 2) пере-пйсувати начисто; 3) тех. забезпечувати обтічність; згладжувати контур.
ГаігЬапкз ['ГєаЬаедкз] п геогр. н. м. Фербенкс.
(аіг-сору [ '£єо,кзрі] 1. п чистовйк, чистова копія, чистовйй примірник; 2. у перепйсувати начисто.
(аіг-сигуе [Тєака:у] п плавна крива.
Гаіг-<1еа1іпе ['£єа,бі:1іі]] 1. п чес
ність, прямота; неупередженість; 2. асі] чесний, прямий.
(аіг-(асе(і ['ГєоГеїзІ] асі] 1) світлолиций, із світлою шкірою; 2) гарний, красйвий; миловйдний; 3) з чесним, відкритим обличчям.
ГаііТах ['ГєоГаекз] п ч. ім "я Ферфакс.
Гаіг£гоші(і ['Гєодгаипб] п ярмаркова площа; місце, де відбуваються ярмарки.
Гаіг-Ьаігеб ['ГєоЬєоб] асі] 1) світловолосий; 2) амер. розм. улюблений; любий, коханий.
іаігіе$’-іаЬ1е ['ГєопхДеіЬІ] лїстівнйй гриб.
Гаіпіу ['Гєопії] асіу 1) казково, чарівно; 2) граціозно; вйшукано.
(аігіп& ['Гєош]] п 1) гостйнець, подарунок (з ярмарку); 2) надання обтічної форми; 3) ав. обтічник; 4) ав. зменшення лобового опору; іо §еі опе’8 ~ дістати по заслузі.
(аігі$Ь ['£єоп/] 1. асі] розм. 1) чималйй, досить велйкий; 2) підхожий; стерпний, непоганий; 2. асіу 1) чимало, достатньо, досить; 2) підходяще; стерпно, непогано.
Гаігіу ['Гєзії] асіу 1) чесно; справе-длйво; неупереджено, безсторонньо; 2) досить; певною мірою; стерпно; ~ £ооб досить добрий, непоганий; ~ \ує!1 досить добре, непогано; 3) абсолютно, цілком; явно; 4) сприятливо, слушно; відповідним чйном; 5) ясно, чітко, розбірливо; іо ^гііе ~ писати розбірливо.
(аіг-таісі [Тєотеїб] п копчена сар-дйнка (тж Штабе); ЕеЬгиагу ~8 проліски.
Гаіг-тішіесі [Тєа'татбіб] асі] справедлйвий; неупереджений, безсторонній.
(аігпезд ['&опі8] п 1) чистота, незаплямованість; 2) справедлйвість, чесність; 3) достатність; 4) посередність.
Гаіг-$рокеп ['Гєо'8роикап] асі] ввічливий, привітний.
(аіпуау [ 'Гєо^еі] п 1) мор. фарватер; правильний курс (корабля); 2) ав. місце посадки і зльоту гідропланів.
Гаіг-луеаіііег ['£єо,\уедо] асі] 1) призначений тільки для хорошої погоди; 2) перен. ненадійний; добрий тільки за сприятливих обставин; ~ Ггіепсі друг до першої бідй; ~ заііог недосвідчений (боязкйй) моряк.
Гаігу ['Гєап] 1. п 1) фея, чарівнйця; ельф; 2) амер. розм. гомосексуаліст; 2. асі] 1) чарівнйй; казковий; 2) уявний; ілюзорний; 3) тонкйй; прозорий.
Гаігу-сігсіе ['Гєап,8о:к1] п танок фей.
(аігу-сусіе [Тєагьзаїкі] п дитячий велосипед.
(аігуізт ['Гєогпхт] п 1) чаклунство; 2) віра в чарівні сйли.
Гаі
394
Гаї
РаігуіаікІ [Тєапіаепд] п казкова (чарівна) країна.
Ґаігу-1І£Іі& [Тєзгґіаііз] л рі китайські ліхтарики.
Гаігу-тизЬгоош [Тєоп,тл/гит] л поганка (гриб).
Гаігу-зіопе ['Гєопзіоип] л 1) архл. крем’яний наконечник стріли; 2) геол. конкреція незвичайної фдрми.
Гаігу-іаіе ['Гєапіеіі] л 1) (чарівна) казка; 2) рі вигадки, небилиці, «казки».
ЕаііЬ [Ге 10] л ж. ім'я Фейт, Фейс.
ГаііЬ [Геі0] л 1) віра; довір’я; І Ьауе сотріеіе ~ іп Кіт я цілком довіряю йому; 2) релігія; віра; вірування; віросповідання; іЬе СЬгізііап ~ християнство; 3) кредо; переконання; погляди; іо кеер опе’з ~ твердо дотримуватися своїх переконань; 4) вірність, відданість; чесність; лояльність; іп £оосі ~ щиросердно; сумлінно; Ьасі ~ нечесність; зрада; іп Ьасі ~ віроломно; 5) обіцянка; порука, слово; ЬгеасЬ оГ ~ порушення слова; нечесний вчинок; 4 оп іЬе ~ оГ уоиг асіуісе за вашою порадою; іп ~, ироп (Ьу) ту ~! клянуся честю!
ГаііЬ-сиге [Теі0к)ио] л зцілення за допомогою МОЛИТВИ.
ГаііШиІ [Теі0Ги1] асі] 1) вірний, відданий (комусь, чомусь — Іо); ~ Ггіепд вірний друг; т апсі оЬесііеп! зегуапі дипл. відданий і покірний слуга; 2) чесний; що заслуговує на довір’я; 3) точний, правдивий; 4) сумлінний, добросовісний.
ҐаііЬйіІІу [Теі0їи1і] асії 1) вірно, чесно; уоигз ~ з пошаною (закінчення листа); 2) точно.
ГаіШиІпезз [Теі0Ги1шз] л 1) вірність, відданість; лояльність; 2) достовірність; 3) чесність, правдивість.
ЕаііЬіе [Теі0і] п ж. ім’я Фейті.
ГаііЬ1е$$ [Теі01із] асі] 1) віроломний; 2) ненадійний; недостовірний; що не заслуговує на довір’я; зрадливий; невірний; невіруючий.
ГаііЬхуогіЬу [Теі0,\уо:ді] аф гідний довір’я (віри).
Таке [Геїк] 1. л 1) кільце каната, бухта; шлаг (троса); 2) геол. піскуватий сланець; 3) м’якйй припій для ювелірних робіт; 4) розм. підробка; фальшивка; 5) підчищена марка (в колекції); 6) шахрайство; 7) шахрай; ошуканець, обманщик; 2. у 1) укладати (канат у бухту); 2) підробляти; фальсифікувати; фабрикувати; 3) шахраювати; дурити, обманювати; 4) розм. грабувати; убивати.
Гакед [Геїкі] асі] фальшивий; підроблений; фальсифікований; сфабрикований.
Гакетепі [Теїктапі] л розм. 1) підробка, фальсифікація; 2) обман, шахрайство; симуляція.
Гакег [Теїко] л 1) обманщик, ошуканець; шахрай; 2) фальсифікатор; симулянт; 3) злодій, злодюжка; 4) вуличний торговець, рознощик; 5) амер. літературний правильник.
Гакіг [Та:кі] л факір.
Еаіап^е [Ь'1а:псіз] л іст. фаланга (фашистська організація в Іспанії).
ГаІЬаІа [ТаеІЬоІз] л волан, оборка, фалбала.
Гаісаіе(сі) ['Гзе1кеіІ(кІ)1 аф серпоподібний, серпастий.
ГаїсЬіоп [Тогіірп] л 1) коротка широка крива шабля; 2) поет. меч.
ГаїсіГопп ['Гае1зіГо:т] аф серпоподібний, зігнутий; гачкуватий.
Гаїсоп [Тзіікап] л орн. сокіл.
Гаїсопег [Тогікапо] п мисливець із соколом; сокольничий.
Гаїсопеі [То:1копіі] л 1) орн. сорокопуд; 2) іст. фальконет (легка гармата).
Га1соп-£епі1е [ 'Го:1коп,сІзеп11] л самка (пташеня) яструба-тетерев’ятника.
Гаїсопіпе [ Тгеїкапаш] аф соколиний.
Гаїсопгу ['Го:1капп] л 1) полювання із соколом, соколйне полювання; 2) винесення ловчих птахів.
Гаїсиїаіе [ 'Гге1к)и1еіі] аф серпоподібний.
ГакІегаІ [ ТгекЬ'ггеї] п 1) дрібничка, прикраса; 2) приспів (у старовинних піснях).
ГаМзіооІ ['Го:1дзіи: 1] п церк. аналой.
Гаїк [Гоїк] п орн. гагарка.
Раїкіапсі Ізіашіз [То.кізпд 'аііопдг] л рі геогр. н. Фолклендські острови (тж Маїуіпа Ізіапсіз).
Гаїї [Го:1] 1. л 1) падіння; 2) занепад; 3) спад; зниження; ~ іп іетрега-іиге зниження температури; 4) звич. рі водоспад; (Ье ~з оГМіа§ага Ніагарський водоспад; 5) амер. осінь; 6) випадання опадів; а Ьеауу ~ оГ гаіп злйва; 7) впадіння (ріки); 8) народження; окіт (ягнят тощо); вйводок; опорос; 9) рубання лісу; зрубаний ліс; 10) покривало, вуаль; 11) спорт, коло, раунд; сутичка; боротьба; іо ігу а ~ хуііЬ зтЬ. поборотися (помірятися сйлами) з кимсь; 12) тех. напір; висота напору; 13) схил, обрйв; 14) мор. фал; 15) тех. канат підйомного блока; 16) муз. каданс; 17) полювання на китів; 18) пастка; < ~ сіапсіеііоп бот. кульбаба осіння; ~ ГазЬіопз амер. осінні моди; ~ оуегсоаі амер. чоловіче осіннє пальто; іо Ье аі ~ перебувати в скрутному становищі; іо гіде Гог а ~ діяти необачно (на шкоду собі); 2. V (разі Геїі; р. р. Гаїїеп) 1) падати; спадати; знйжувати-ся; схилятися; ю ~ дохупзіаігз упасти зі сходів (з драбйни); ргісез ~ ціни знйжуються; 2) опускатися, спускатися; наставати; сіагкпезз Геїі стемніло; а тізі Геїі опустйвся туман; 3) охоплю
вати, долати (про сон тощо); 4) слабшати, затихати (про вітер тощо); іке хуіпд Геїі вітер ущух; 5) погіршуватися, псуватися (про настрій тощо); 6) полягти, загйнути (в бою); 7) дохнути (про худобу); 8) руйнуватися, обвалюватися; осідати; 9) поширюватися, лягати (на когось, щось); іЬе гезропзіЬіІііу ~з оп те відповідальність лягає на мене; іке ех-репсе Геіі оп те розплачуватися довелося мені; 10) припадати, випадати; іо ~ іо зтЬ.’з зЬаге (іо зтЬ.’з Іоі) випадати на чиюсь долю; Ьіз Ьігіксіау ~8 оп 8ипдау його день народження припадає на неділю; 11) ставати, ро-бйтися; іо ~ дитЬ заніміти; іо ~ ІП захворіти; Іо ~ зііепі замовкнути; 12) зриватися з вуст; 13) опадати (про листя); 14) випадати (про зуби тощо); 15) ітй, падати (про дощ тощо); 16) розпадатися (на частини); 17) западати, спадати, приходити (в голову); 18) народжуватися (про тварин); 19) амер. рубати, вал йти (ліс); 20) потрапляти (у пастку); < іо ~ асгозз зтЬ., зтіЬ. наштовхуватися на когось, щось; - іп хуііЬ зтЬ. випадково зустрітися з кимсь; іо ~ іп хуііЬ зтіЬ. відповідати чомусь; гармоніювати з чимсь; іо ~ ипдег зизрісіоп потрапити під підозру; іо ~ хуііЬіп зтіЬ. перебувати у межах (сфері) чогось; іо ~ іп(іо) а зіаіе доходити до певного стану; іо ~ іпіо а га§е шаленіти; іо ~ іп іоує закохатися; Іо ~ іпіо діз^гасе (сІізГауоиг) впадати в немйлість; іо ~ Ьаск ир(оп) зтіЬ. вдаватися до чогось; іо ~ дохуп оп зтіЬ. амер. розм. не справдити довір’я (надій); зазнати невдачі в чомусь; іо ~ Гог зтЬ. розм. закохатися у когось; іо ~ Гог зтіЬ. розм. попасти(ся) на гачок; □ ~ ахуау кйдати; від ступ атися; зраджувати; ~ Ьаск відступати, відходити; давати (дорогу); ~ Ьаск ироп вдаватися до чогось; ~ ЬеЬішІ відставати; ~ (іохуп падати (ниць); ітй вниз за течією; амер. розм. зазнати невдачі; ~ іп провалюватися, завалюватися (про дах); військ, ставати в стрій; минати (про строк); ~ оГГ відпадати, відвалюватися; зменшуватися, слабнути; занепадати; ~ оп братися (за роботу); нападати, накидатися; ~ оиі випадати; військ, виходити зі строю, розходитися; сварйтися; траплятися; ~ оуєг перекидатися; заснути; ~ Ікгои^Ь провал йтися; зазнати невдачі; ~ іо взятися, розпочати; зачинятися (про двері); ~ іо&еіЬег збігатися (про звуки мови тощо); ~ ироп натрапляти, нападати;
іо ~ аі Ьапсі насуватися, наближатися; іо ~ Лаі не мати успіху; не справити належного враження; іо ~ аіі оуєг опе-зеІГ старатися щосйли; іо ~ Ггот §гасе гріш йти, збйтися з пуття; іо ~ іпіо ріасе ставати на своє місце; іо ~ а ргеу стати жертвою (чогось); іо ~ зЬогі (оГ) зазнати невдачі; не вистачати; іо
Гаї
395
Гаш
~ оп опе’з Гееі вдало вийти із скрутного становища; іо ~ іо ійе §гоипсі руйнуватися, виявлятися безрезультатним; іо ~ оп опе’з Гасе провалитися з тріском; оскандалитися; зазнати фіаско; іо - іо опе’з Іоі випадати на долю; іо ~ іо ріесез розвалитися (на друзки).
Гаїїасіоиз [Ь'іеірз] асі] 1) помилковий, неправильний, хибний; 2) обманливий, облудний; ілюзорний; ~ йорез марні надії (сподівання).
Гаїїасу [Таеіозі] п 1) помилка; помилковість; неправильний вйсновок; 2) обманливість, облудність; 3) софізм, хибний аргумент; софістика.
Гаї-Іаі [ТаеПаеІ] п звич. рі прикраса, блискуча дрібничка.
Га11-а\¥ау [То.іо'хуєі] п тех. відокремлення (ступеня ракети).
Га11-(ІО5¥П [То:1сІаип] п ек. зменшення виробітку.
Гаїїеп [Тз:1п] 1. п (ійе ~) збірн. полеглі (в бою); 2. ад] 1) що впав; ~ (іеасімюосі бурелом, вітролом; 2) обпа-лий, опалий, облетілий; ~ Іеауез опале листя; 3) полеглий; 4) пропащий, що опустився; 5) зруйнований; спустошений; розорений; 3. р. р. від Гаїї 2.
ГаІІег [То:1а] п 1) лісоруб, дроворуб; 2) орн. лунь; 3) текст, падаючий гребінь.
Га11-£ііу [Тз:1'даі] п розм. 1) той, що розплачується за чужі злочини; козел відпущення; 2) жертва обману.
ГаїїіЬіІіІу [,Гзе1і'Ьі1Пі] п 1) схйль-ність до помилок; 2) помилковість; 3) тех. погрішність, похибка.
ГаШЬІе [ТаеІаЬІ] ад] 1) схйльний до помилок; що може помилятися; аіі теп аге ~ усім людям властйво помилятися; 2) помилковий; ненадійний.
Гаїїіпз [То:1п]1 1. п 1) падіння; 2) понйження, знйження; осідання; 3) западина; 2. ад] 1) що падає; 2) що знйжується.
ГаПіп£-Ьаш1 [То:1п]ЬаепсІ] п відкладний комір.
ГаШп£-(іі$еа$е [То:йі]сІі'2І:х] п мед. епілепсія, падуча (хвороба).
Га11іп£-оГГ [То:1іі]'о:Г] п 1) занепад; 2) розпад; 3) спорт, зрив (з приладу).
Га11іп£-оиі [То:1ід'аиІ] п сварка; незгода, незлагода; суперечка.
Гаїїіпз зіскпезз [Тз.іп] 'зікпіз] див. Гаїїіпе-сіізеазе.
ГаШп§-8Іаг [Тз.кд'зіа:] п метеор, падаюча зірка.
Га11іп£-8Іопе [То:1п]8іоип] п аероліт, кам’янйй метеорйт.
Гаїї-оиі [То:1'аиІ] п 1) метеор, опади; 2) радіоактйвні опади; ~ оГ гасііо-асііуе сіизі осад радіоактйвного пйлу; 3) випадання радіоактивних опадів.
Гаїїоіу [ Таеіои] 1. п с. г. 1) пар, земля під паром; 2) переліг; залежала земля; 3) бранка під пар; 2. ад] 1) с.г. зораний під пар; іо Ііе ~ залишатися
під паром; іо Іау Іапсі ~ залишати землю під паром; 2) с. г. необрбблений, незораний; уіг^іп апсі ~ Іапсіз цілина і перелоги; 3) недорозвйнений (про людину); 4) червонувато-жовтий; корйч-нево-жбвтий, брунатно-жовтий; 3. у с. г. 1) орати під пар; піднімати пар; 2) залишати під паром; 3) орати перелоги; піднімати цілину.
ГаШлу-сІеег [Таеіоисіїо] п зоол. лань.
Гаїкнуіпз [Таеіоип]] п с. г. залйшен-ня під паром, толокування.
Га11-р1ои&1і [То.'іріаи] у с. г. орати на зяб.
Га11-р1ои£Іііп£ [То:1,р1ашт]] п с. г. зяблева дранка.
Гаїї-ігар [То:1,1гжр] п пастка.
Таке [Го:1з] 1. п розм. 1) брехун; обманщик; 2) підробка; фальшйвка; 2. ад] 1) хйбний, помилковий, невірний; фальшйвий; ~ 8іагі спорт, фальстарт; зірваний старт; невдалий початок; 2) нещйрий; облудний; віроломний; удаваний; іо Ье ~ іо зтЬ. обманювати когось, бути невірним комусь; 3) під-рббний, фальшйвий; ~ соіп фальшйва монета; ~ Ьоііот подвійне дно; ~ аіагт фальшйва тривога; ~ ргорЬеі лжепророк; 4) тех. додатковий, допоміжнйй; тимчасовий; 5) юр. неправомірний, протизаконний; ~ ітргІ8оптепі незаконне позбавлення волі (когось); ~ агей буд. декоратйвна арка: ~ Пах бот. рижій; ~ пеіііе бот. рамі; ~ 8аГГгоп бот. сафлор; 3. аду фальшйво, не-правдйво; іо ріау зтЬ. ~ обманути (зрадити) когось; йіз тетогу ріауесі Ьіт ~ пам’ять підвела його.
Гаке-соіпег [То:І8,котз1 п фальшивомонетник.
Га1$е-Гасе(1 [Тз:1зТеі8І] ад] дволйч-ний, двоєдушний, нещйрий; фальшйвий.
Гаке-йеагіесі [ То:І8'йа:Іі<1] ад] віроломний, зрадницький.
Гаїзейоосі [Тз:1зйисІ] п 1) брехня, неправда, обман; 2) брехлйвість, віроломність; 3) юр. підробка, фальш.
Гаїзеїу [Тз:І8Іі] аду 1) хйбно; помилково; 2) фальшйво; удавано; не-щйро; віроломно.
Га1$епе$$ [ТоЛзпіз] п 1) хйбність; помилковість; 2) фальшйвість; нещй-рість; віроломність; неправдйвість.
Гакеііо [Го:Ґ8еіои] п італ. фальцет; іо 8Іп§ ~ співати фальцетом.
Гаїзелуогк [ То:1з\уз:к] п буд. опалубка; риштування.
Гакіе [То:І8і] п часто рі розм. підкладка (під груди тощо).
ГакіГіаЬІе [То:І8іГаіаЬ1] ад] що може бути підроблений (фальсифікований).
ГакіПсаііоп [То:І8іГї'кеі/п] п 1) фальсифікація, підробка; перекручення; 2) юр. фальшйвка; підроблення (документа).
ГаїзіГісаІог [То:І8іГі,кеіІз] п фальсифікатор.
Га1$іЛе<1 ['Го:І8іГаісІ] ад] 1) фальсифікований; перекручений; 2) підроблений, сфабрикований, фальшйвий.
ГаІзіЛег [Тз:І8іГаю] п фальсифікатор, підроблювач.
ГакІЇу [Тз.ІзіГаї] у 1) фальсифікувати, перекручувати; 2) підробляти (документи); 3) обманювати, обдурювати; не справдйти (надії); 4) довестй неправдоподібність (необґрунтованість); спростувати.
Гаїзізт [Тз:І8ігт] п свідома (явна) брехня.
Гаїзйу [То:І8ііі] п 1) хйбність, помилковість, недостовірність; 2) нещй-рість; віроломство; 3) брехня, брехлй-ве твердження.
Еакіаіїіап [Го:І8Ча:^оп] ад] фаль-стафівський.
ГаїіЬоаі [Тз:1і'ЬоиІ] п розбірна байдарка.
Гаїіег [Тз:1іа] у 1) спотикатися; ітй хитаючись; похйтуватися; 2) затинатися, говорйти невпевнено, заїкатися; мймрити; йіз іоп^ие ~з у нього язйк заплітається; 3) вагатися, діяти нерішуче; 4) похитнутися, завагатися; йіз йеагі -есі його серце здригнулося; 5) очищати (зерно).
Гаїїегіпв [То:капі]] ад] 1) нерішучий, невпевнений, хиткйй; 2) що вагається; 3) тремтячий; ~ уоісє тремтячий голос; 4) що затинається; ~ зрееск невиразна (нерозбірлива) мова.
Гаїх [Гаеікз] п анат. серпоподібна складка (тканини тощо); серп.
ГашЬІе [ТаетЬІ] 1. п розм. 1) рука; 2) кільце; 2. у 1) затинатися; заїкатися; 2) їсти неохоче (без апетйту).
ГашЬІе-сгор [ ТаетЬІ'кгор] п розм. перший шлунок жуйної тварйни.
Гате [Геїт] 1. п 1) слава, популярність; славнозвісність; іоує оГ ~ мар-нолюбство, пиха; іо у/іп ~ добйтися популярності; стати знаменйтим; 2) репутація; йоизе оГ ІП ~ дім розпусти; иютап оГіїї ~ повія; 3) поголоска, чутка; 2. у робйти відомим, прославляти.
Гатей [Геїтд] ад] славетний, прославлений; відомий, знаменйтий.
ГатеГиІ [Теїтїиі] ад] відомий, прославлений, славетний.
Гатеїезз [Теїтіїз] ад] невідомий, незначнйй.
Гатіїіа [Га'тіію] п (рі Гатіїіае) зоол., бот. родйна.
Гатіїіае [ГЬ'тійі:] рі від Гатіїіа.
Гатіїіаг [Гз'тіір] 1. п 1) близькйй друг; 2) домашній дух; 3) член сім’ї; домочадець; 4) монастйрський прислужник; 2. ад] 1) близькйй, інтймний; ~ Ггіепсіз близькі друзі; 2) добре обізнаний, поінформований (про — ^іій); іо таке опезеІГ ~ ^іій а Іап^иа^е вй-
Гага
396
Гап
вчити якусь мову; 3) давно знайомий; звйчний; загальновідомий; 4) фамільярний, безцеремонний; 5) приручений (про тварин).
Гашіїіагііу [Грітії' аепії] п 1) близькість, близьке знайомство; близькі стосунки; 2) добра поінформованість, добра обізнаність; 3) фамільярність; безцеремонність; 4) звич. рі фамільярний вчинок (жест); фамільярний вислів.
ГатШагіхаііоп [Ь,ті1ргаі'2еі/п] п ознайомлення (з чимсь); освоєння (чогось).
ГатШагіге [Га'тіЦогаїг] у 1) познайомити, ознайомити; 2) зробйти добре відомим (щось).
Гашіїіагіу [£з'тііріі] аду 1) блйзько, добре; іо Ье ~ асциаіпіесі \уііЬ 8тЬ. добре знати когось; 2) звичайно, як правило; 3) фамільярно.
Гатіїу ['Гаетіїї] п 1) родйна, сім’я; рід; сімейство; а тап оГ ~ сімейна людйна; людйна із знатного роду; а тап о£ по ~ людйна без роду і племені; - оГ 1ап£иа£Є5 мовна сім’я; 2) бот., зоол. родйна; саі ~ родйна кошачих; 3) фіз., хім. ряд; гасііит ~ ряд радія; 4) співдружність, об’єднання; 4 ~ аііошапсе сімейна допомога; ~ сігсіе сімейне коло; ~ (пейсі друг сім’ї; ~ ]є\уєі8 родйнні (фамільні) коштовності; - тап сімейна людйна; сім’янйн; ~ 1ікепе88 сімейна схожість; ~ ігаіі сімейна рйса; ~ ігее родовід, генеалогічне дерево; ~ ВіЬІе сімейна Біблія (на чистих аркушах якої записуються найважливіші сімейні дати); ~ ріаппіп^ контроль народжуваності; іЬе Ноіу Р. святе сімейство; іЬе Рге8ісІепі’8 (ойгісіаі) ~ амер. члени кабінету (міністрів); іп а ~ \уау по-домашньому, без церемоній; іо Ье іп іЬе ~ \уау розм. бути вагітною.
Гатіпе ['Еаетіп] п 1) голод; голодування; іп іЬе уеаге оГ ~ в голодні рокй; іо сііе оГ ~ померти від голоду; 2) гостра недостача (чогось); 4 ~ ргісе8 недоступні ціни.
Гатіпе-Геуег ['£аетіп,£і:уз] пмед. голодний тиф, висипнйй тиф; поворотний тиф.
Гашіпе-зігіскеп ['Егетт'віпкп] аф уражений голодом.
Гатіпе-зіпіск ['Гаетіп'віглк] див. Гатіпе-8ігіскеп.
ГатівЬ [Таеті/] у 1) морйти голодом; 2) голодувати, помирати голодною смертю; Гт~ розм. я помираю від голоду, я хочу їсти до смерті; 3) бути позбавленим (чогось); жадати; Ье’з ~іп& 8утраіЬу він жадає співчуття.
Гаші$Ье(1 ['Гаегпі/і] аф розм. дуже голодний, зголоднілий.
ГашізЬтепі ['Гаеті/тзпі] п голод; голодування; голодна смерть.
Гатои$ ['Геїтзв] аф 1) славетний, уславлений, славний; знаменйтий; ві
домий; ке І8 а ~ \угіієг він знаменйтий письменник; іо Ье ~ Еог 8тіЬ. славитися, бути відомим (чимсь); 2) розм. відмінний, чудовий; іЬаі’8 ~! чудово!; 3) горезвісний, досить відомий.
Гашоовіу [Тентовії] асіу розм. відмінно, здорово, чудово.
Гатиіагу [Таепуиїзп] аф що стосується слуг, що належить слугам.
ГатиН ['Езет]и1аі] рі від Гатиіив.
Гатиіиз [Тавпуиіоз] п (рі Гатиіі) лат. 1) особйстий секретар; 2) асистент ученого (фокусника).
Гап [Гаеп] п ж. ім’я Фен, Фан (зменш, від Ргапсе8).
Гап [Гаеп] 1. п 1) віяло; опахало; 2) вентилятор; 3) крило вітряка; 4) тех. лопать гвинта (повітряного або гребного); 5) поет, крило; 6) с. г. віялка; 7) с. г. провіяне зерно; 8) обмахування; 9) геол. конус вйносу; 10) розм. ентузіаст; болільник; любй-тель; ГооіЬаІІ ~ болільник футболу; ~ сІиЬ клуб болільників; 4 ~ сігаи^Ьі вітерець від вентилятора; 2. у 1) обмахувати; іо ~ опезеІГ обмахуватися віялом; 2) роздмухувати; іо ~ іЬе Пате роздувати полум’я; розпалювати прй-страсті; 3) поет, обвівати; 4) с. г. віяти (зерно); □ ~ атуау відганяти; ~ оиі розгалужуватися; розгортати (ся) віялом.
Гапаї [Теїпзі] п маяк; вогонь маяка.
Гапаііс [Ез'пгеіік] 1. п фанатик; бузувір; іо Ье а ~ оГ 8гпіЬ. фанатйчно ставитися до чогось; 2. аф фанатйч-ний; бузувірський; ~ зесі8 секти фанатиків.
Гапаіісаііу [Гз'пгеіікзіі] асіу фанатйчно; по-бузувірському.
Гапаіісізш [Ез'пгеіівіхт] п фанатйзм; бузувірство.
Гапаіісіге [Ез'пгеііваїг] у 1) ставати фанатиком; впадати у фанатйзм; 2) перетворювати на фанатика.
ГапсіеЛ [ТаепзісІ] аф 1) уявлюваний, уявний; ~ \¥гоп£ надумана крйвда; 2) улюблений, любймий.
Гапсіег [Таепвіз] п 1) фантазер; мрійник; 2) любйтель, знавець; 3) декоратор.
Гапсійіі [ТаепзіГиІ] аф 1) примхлй-вий, з прймхами; капрйзний, вередливий; ~ сЬікі вередлйва дитйна; 2) фантастйчний, нереальний; ~ \угіієг письменник-фантаст; 3) химерний, вигадливий, дйвний.
Гапсійіііу [ ТгепвіЕиІі] аду химерно; фантастйчно.
Гапсі1е$$ [Тгепзіііз] аф позбавлений фантазії (уяви).
Гапсу [Таепзі] 1. п 1) уява; фантазія; 2) ілюзія, мрія; уявний образ; І Ьауе а ~ іЬаі мені здається, що; 3) прймха; капрйз; вйгадка; 4) смак, нахил, прйстрасть; іо Ьауе а ~ Гог 8тЬ. любйти когось; іо іаке а ~ Гог (іо) 8гпЬ. полюбйти когось; іо іаке а ~ Гог
8тіЬ. захотіти чогось; 5) розуміння, художній смак; уподобання; 6) (іЬе ~) збірн. ентузіасти, любйтелі; болільники; 2. аф 1) химерний; вигадливий; прим-хлйвий; ~ (ІЄ8І8П вигадливий візерунок; 2) фантастйчний; уявний; казковий; * рісіиге фантастична картйна; 3) орнаментальний; прикрашений; фасонний; 4) фігурний, непростий; незвичайний; 5) модний, вйшуканий; найвйщого гатунку; ~ £оод8 (агіісіез) модні товари; ~ ЬаЬегдазЬег продавець модних чоловічих товарів; ~ Гаіг базар модних речей; ~ біатопбз брильянти найвйщого гатунку; 6) екстравагантний; надзвичайний; аі а ~ ргісе надзвичайно дорогою ціною; 7) строкатий, пістрявий, багатобарвний (про рослини); 4 ~ сіге88 маскарадний костюм; ~ вігі (Іасіу, \уотап) коханка, утрйманка; амер. повія; ~ тап коханець; сутенер; ~ теп любйтелі; болільники; 3. у 1) уявляти (собі); іизі ~!, опіу ~! можете собі уявйти!, подумайте тільки!; 2) гадати, припускати; 3) подобатися, любйти; мати схильність (до чогось); І сіоп’і ~ іо §еі ир аі 5 іп іЬе тогпіпв я не люблю вставати о п’ятій годйні ранку; 4) розм. бути високої думки про себе, бути самовдо-воленим (звич. іо ~ опевеІГ); 5) марно сподіватися; 6) виводити вид тварини (рослйни) для одержання особлйвих властивостей.
Гапсу-Ьаіі [Таеп8і'Ьз:1] п костюмб-ваний бал, маскарад; карнавал.
Гапсу-(1ге$$ ['Гаеп8і'дге8] аф костю-мований; ~ Ьаіі маскарад; бал-маска-рад.
Гапсу-Ггее [ТаепвіТгі:] аф незакоха-ний; не спроможний закохатися.
Гапсу-июгк [Таеп8і\уз:к] п вишивання, гаптування; вйшивка.
Гап(1ап§1е [Еаеп'даедді] п розм. 1) дурощі, блазенство; 2) химерний орнамент; дивовйжна прикраса.
ГашІапзо [Гаеп'даеддои] п 1) фанданго (іспанський танок); 2) амер. бал, танцювальний вечір; масові танці.
Гапдот [ТгепсЬт] п збірн. любйтелі; болільники; шанувальники.
Гапе [Гет] п поет. храм.
ГапГаге [ТаепГєо] п муз. фанфара.
ГапГагоп [ТаепГогоп] 1. п хвастун, хвалько; фанфарон; 2. аф хвастовй-тий, хвалькуватий.
ГапГагопжІе [,Гаеп£аего'па:с1] 1. п 1) фанфаронство, фанфаронада; хвастощі, вихваляння; 2) фанфари; 2. у хвалйтися, вихвалятися; фанфаронити.
Гап& [Ггед] 1. п 1) ікло; 2) отруйний зуб (у змії); 3) корінь зуба; 4) кіготь; 5) гірн. вентиляційна труба; 6) тех. гак; захват; зубець; 7) тех. усмоктувальна здатність; 2. у 1) запус-тйти зуби; 2) тех. заливати (насос перед пуском); 4 іо ~ СЬгІ8іепсіот прийняти християнство, стати християнином.
Гап
397
Гаг
Годей [ГзедсІ] ад] 1) ікластий; з іклами; 2) з отруйним зубом, що має отруйний зуб.
Гап£Іп£ [Тгедід] п 1) тех. заливання (насоса)} 2) гірн. вентиляційна труба.
Гап£Іе [Тгедді] п 1) мода; пе\¥ ~ знев. нова мода, крик моди; 2) безглуздий вйнахід; безглузде нововведення.
Гап&1е$$ [Таедіїз] асі] позбавлений іклів (отруйних зубів).
Гапіоп [Тгепрп] п прапорець, вйм-пел.
Гап-Іі§Ь< [Таепіаіі] п архт. віялоподібне вікно (над дверима)} верхнє світло.
Гап-тазахіпе [Тгеп,тждо'хі:п] п журнал для болільників.
Гап-таіі [Таептеїі] п листй від болільників (шанувальників).
Гаппег [Тгепо] п 1) віялка; вентилятор віялки; 2) вентилятор; 3) порода соколів.
Раппіе [Таепі] п ж. ім'я Фані (зменш, від Ргапсез).
Гаппіп^-тасНіпе [Таетдта Ді:п] п віялка.
Гаїтіпв-іпііі [Т®ті]ті1] п 1) віялка; 2) вентилятор очйстки.
Раппу [Таепі] див. Раппіе.
Гаппу [Таепі] п 1) мор. корма; 2) розм. груб. зад.
Галоп [Таепап] п церк. маніпула.
Гап-раїш [Таеп'раїт] п віялова пальма.
Гап-Іаіі [Таепіеіі] п 1) віялоподібний хвіст (кінець); 2) орн. трубач (голуб)} 3) мор. розм. зюйдвестка.
Гап-Іаііед [Таепіеіід] ад] з віялоподібним хвостом.
Гап-іаіІ-Ьаі [ ТаепІеіІ'Ьаеі] п мор. зюйдвестка.
Ґапіазіа [Гаеп'їеїхза] п 1) муз. фантазія; 2) арабський танок.
Гапіазіесі [ ТаепІззісІ] ад] 1) уявлю-ваний, створений уявою; 2) наділений жвавою уявою.
Гапіаздие [Гап'їаезк] ад] рідк. фантастичний.
Гапіаздіп [Таепіозш] п піхотйнець.
Гапіазі [ Таепіаезі] п 1) фантаст, мрійник; 2) письменник-фантаст, автор фантастйчних романів.
Гапіазііс [Гаеп'їаезіїк] 1. п фантазер, мрійник; 2. ад] 1) фантастйчний, химерний; дйвний; 2) ексцентрйчний, гротескний; 3) екстравагантний, надзвичайний; 4) уявний; нереальний; ~ Геагз вйгадані страхй.
Ґапіазіісаі [Гаеп'їаезіїкої] див. Гапіазііс 2.
Гапіазіісаііу [Гаеп'їаезіїкоіі] аду 1) фантастйчно, химерно; 2) нереально.
Гапіазіісаіе [Гаеп'гзезіїкеїі] V фантазувати.
Гапіазу [Таепіозі] 1. п 1) фантазія; уява; 2) плід уяви; ілюзія; 3) галюцинація; 4) прймха; 5) безпідставне припущення; марення; 6) муз. фантазія; 2. V 1) уявляти; 2) муз. грати фантазії; імпровізувати.
Гапіоссіпі [,Гжпіо'1/і:пі] п рі італ. 1) маріонетки, лялькй; 2) театр маріонеток (ляльок); спектакль ляльок.
Гапіош [Таепіот] див. рЬапіот.
Гаг [Га:] 1. п далека відстань; Ггот ~ здалека, здаля; 2. ад] (сотр. ГаїТЬег, ГиПйег; зир. ГагіЬезі, ГиПЬезІ) 1) далекий, дальній; віддалений; ~ іоитеу далека подорож; 2) віддаленіший; 4 а ~ сгу велйка відстань; велйкий проміжок часу; велйка різнйця; ~ іп уеагз літній, у літах; 3. аду (сотр. ГапЬег, ГипЬег; зир. ГапЬезі, ГиПЬезІ) 1) далеко; на велйкій відстані (тж ~ а^ау, ~ оГГ, ~ ош); ~ іпіо (Ке аіг вйсоко в повітря; ~ іпіо ІЬе £гоипсі глйбоко в землю; ~ Ггот далеко від; Ьо\¥ ~? як далеко?; іЬиз ~ досі; іЬаі ~ так далеко; на такій відстані; 2) давно; в далекому минулому (майбутньому); під кінець, на-прйкінці; ~ Ьаск іп іЬе разі у далекому минулому; аз ~ Ьаск аз Диіу ще в лйпні; ~ іп іЬе сіау напрйкінці дня; під кінець дня; ~ іпіо іЬе пі£йі до глибокої (пізньої) ночі; 3) значно, набагато; ~ іЬе Ьезі оГ аіі значно кращий від усіх; найкращий; < аз ~ аз до; наскільки; зо ~ (аз) доти, поки; досі; наскільки; Ьу ~ набагато, значно; ~ апсі аи/ау незрівнянно, набагато, значно; безсумнівно; ~ апб пеаг усюди, скрізь; ~ апсі 'уісіє всебічно; повсюди; іо зее ~ апсі \уісіе мати широкий кругозір; ~ Ггот іі зовсім ні, аж ніяк; зо ~ зо §оой поки що все гаразд; іп зо ~ аз оскільки; 4. V віддаляти.
Гаг-аЬоиі [Та.го'ЬаиІ] аду 1) далеко, на велйку відстань; 2) розм. набагато, дуже.
Гагагі [ТаегосІ] п ел. фарада.
Гагасіаіс [Таега'сІеіік] ад] ел. фара-дйчний, індуктйвний, індукований.
Гагасіау [Таегосії] п ел. фарадей.
ГагаШхаііоп [,ГаегасІі'хеі/п] п фарадизація (лікування індуктивним струмом).
Гагасііхе [ТаегасІаїх] V мед. фаради-зувати.
Гаг-а^ау [Та:го\¥еі] ад] 1) далекий, дальній; віддалений; 2) неуважний, замріяний (про погляд).
Гаг-Ьаск [Та:Ьаек] ад] старйй, стародавній.
Гаг-Ьей¥ееп [Та:Ьі'і5УІ:п] ад] рідкйй, рідкісний.
Гагсе [Га:з] 1. п 1) фарш, начинка; 2) фарс; грубий жарт; 2. V 1) фарширувати, начиняти; 2) набивати ущерть; 3) перен. прикрашати.
Гагсег [Та:$о] п 1) автор фарсів; 2) виконавець фарсів.
Гагсеш* [Га:'зо:] п фр. 1) жартівнйк; балакун; дотепник; 2) містифікатор.
Гагсісаі [Та:зіко1] ад] 1) фарсовий, жартівлйвий; 2) сміховйнний, безглуздий; блазенський; 3) вет. що належить до шкірного сапу.
Гагсісаіііу [Та:зі'кгеііІі] п 1) блазенство, штукарство; 2) сміховйнність.
Гагсіпд [Та:зп]] п 1) фарширування, шпигування; 2) фарш, начинка.
Гагсіаіе [Та:кІіІ] ад] бот. суцільний, нетрубчастий.
Гагсу ['Га:зі] п вет. шкірний сап; хронічний сап.
Галі [Га:д] п білйло (для обличчя).
Гагсіеі [ Та :сІо1] 1. п 1) клунок (з речами)} 2) перен. тягар; нещастя; 3) чверть; 4) рі частйни, урйвки; 2. V збирати у клунок.
Гап1ш|’-Ьа8 [ Та:сІп]Ьаед] п перший шлунок (жуйних).
Гаге [Гєо] 1. п 1) плата за проїзд; вартість проїзду; \¥йаі із ІЬе ~ ? скільки коштує проїзд (квиток)?; рау уоиг ~! платіть за проїзд!; 2) пасажйр, їздець; іо ріск ир а - узяти пасажйра; 3) їжа; пожйва (тж перен.)} провізія; харчові припаси; зрігіїиаі ~ духовна пожйва; 4) подорож, поїздка; 5) амер. улов (риболовецького судна)} 6) розм. опорос;
Ьііі оГ ~ меню; 2. V 1) жйти, поживати, бути; Ьо\¥ ~з іі? як справи?; як життя?; 2) поет. їхати, подорожувати; 3) поросйтися; ~ уои\¥ЄІ1! прощавайте!, щаслйвої дороги!
Еаг Базі [Та:г'і:зІ] п геогр. н. Далекий Схід.
Еаг-Еа$іегп [Та:г'і:зіап] ад] далекосхідний.
Гагеитії [Тєа\уе1] 1. п прощання; ю іаке ~ оГ, іо таке опе’з ~з попрощатися; 2. ад] прощальний; ~ зреесЬ (зтіїе) прощальна промова (посмішка); 3. V прощатися; 4. іпі прощавай (те)!; щаслйвої дороги!; ~ іо іЬе Ьоіісіауз прощавайте, свята!
Гаг-Гаше(1 [Та:ТеітсІ] ад] шйроко відомий; прославлений; знаменйтий.
Гаг-Геїскей [Та:Теі/і] ад] 1) неприродний; натягнутий; штучний; притягнутий за вуха (про доказ, аргумент)} 2) принесений (привезений) здалека.
Гаг-Пші£ [Та/ГІлд] ад] що шйроко простягнувся (розкйнувся); просторий, широкий, обшйрний.
Гаг-ГогіЬ [Та:То:0] аду на певну відстань; певною мірою.
Гаг-&опе [Та:'доп] ад] 1) що далеко зайшов; зіпіп§ іп ІЬе ~ пі§Ьі засйдів-шись до глибокої ночі; 2) тяжко хворий; знесйлений; запущений (про хворобу)} 3) дуже п’яний; 4) по вуха закоханий; 5) по саму зав’язку в боргах.
Гагіпа [Га'гаїпа] п 1) борошно-пи-тлівка, фаріна; 2) тонкйй порошок; 3) манні крупй; 4) крохмаль; картоп
Гаг
398
Газ
ляне борошно; 5) бот. пилок; квітковий пил.
Гагіпасеоиз [,Гавп'пеі/д$] ад] 1) борошняний, борошнистий; 2) крохмалистий.
ГагіпЬа [£ае'гі:пр] п маніокове борошно.
Гагіпозе [Таеппоиз] асі) 1) борошнистий; 2) ніби присипаний борошном; 3) бот. з борошнистим нальотом.
Гагіпоіош [Го'ташоїот] п фаринотом (прилад для визначення крохмалистості зерна).
Гагіо [Тєзпои] п молодий лосось.
Гаті [£а:1] п вівсяний коржик. Гагіеу ['Га:1і] п ч. ім'я Фарлі. Гагіеу ['іа:1і] див. Гегіу.
Гани [£а:т] 1. п 1) ферма, (селянське) господарство; тіїк ~ молочна ферма, молочне господарство; роиіігу ~ птахоферма; соіієсііує ~ колгосп; віаіе ~ радгосп; іпдіуібиаі ~ одноосібне (індивідуальне) господарство; 2) розсадник, заповідник; 3) житловий будйнок на фермі; 4) сім’я, що бере на виховання дітей (за плату); 4 ~ ІаЬоигег сільськогосподарський робітник; наймит; ~ ІауоШ планування господарства; ~ ієуєіієг с. г. волокуша; ~ тапаеетепі управління господарством; ведення господарства; ~ габіо веі батарейний радіоприймач; ~ 8ит-ріизез надлишки продуктів сільського господарства; надлишкова сільськогосподарська продукція; 2. у 1) займатися сільським господарством; 2) обробляти (землю); 3) брати (здавати) в оренду (тж ~ оиі); 4) брати у відкуп; 5) віддавати у відкуп (тж ~ оиі); 6) брати на виховання дітей, доглядати дітей (за плату); 7) розм. очищати, спорожнювати.
Гаппап |'Га:тап] п ч. ім'я Фарман.
Гагтег ['іа:та] п 1) фермер; саіііе ~ скотар; власник тваринницької ферми; 2) орендар; 3) відкупник; 4) той, що бере дітей на виховання (за плату); 5) амер. розм. новачок; тютя; йолоп; аїїегпооп ~ маруда, марудник.
ГаппегеПе ['Га:тоШ] п розм. робітниця на фермі.
Гаппегу ['Га:топ] п господарські будівлі на фбрмі.
Гагт-Ьаікі ['Га:тЬаепсі] п сільськогосподарський робітник.
ГагтЬоІд ['Га:тЬоиісІ] п земля фермера; а гаїЬег Ьі& ~ досить велика ферма.
Гагт-Ьои$е ['Га.тЬаив] п житловий будйнок на фермі.
Гаппіпе [Та:шіі]] п 1) хліборобство, землеробство; заняття сільськйм господарством; Ьі^іт ~ інтенсйвне землеробство; іо іаке ир ~ зайнятися сільськйм господарством; 2) здача в оренду (у відкуп); ~ ртоЬІетв проблеми сільського господарства.
Гагш-віеад ['Га:гп8ІесІ] п садйба фермера; господарство фермера; ферма із службовими будівлями.
Гапп-уапі ['£а:т')а:<і] п двір (подвір’я) фбрми.
Гате$$ ['Га:пі8] п 1) віддаленість; далекість; 2) поет, далекі краї; Ггот іЬе ~ здалека, з далеких країв.
Гаго [ 'Гєогои] п фараон (картярська гра).
Еагое І8ІашІ8 ['Гєатои'аііопсіх] п рі геогр. н. Фарерські островй.
Еагое$ [Тєогоиг] див. Еагое І8ІапсІ8.
Гаг-оГГ ['Га:т'о:Г] ад] далекий, віддалений.
ГагоисЬе [ГЬ'ги:/] ад] фр. відлюдний, нєлюдймий; дйкий; похмурий.
Гаг-оиі [Тагг'аиі] ад] розм. 1) відірваний від життя; що не помічає оточення; 2) скептйчний; критйчно мй-слячий; розчарований; 3) чудовий, надзвичайний.
Гагцийаг ['Га:Ь¥о] п ч. ім'я Фар-куар, Фар кар, Фархар.
Гагга^іпоїк [Ь'геїсІзіпоз] аф змішаний, збірний; строкатий.
Гагтадо [Го'га:дои] п (рі Гагтавов [-оиг]) суміш, усяка всячина; а ~ оГ ПОП8ЄП8Є дурнйця, казна-що.
ГаггашІ ['Гаегопд] аф наділений примітною зовнішністю (характерною рй-сою).
Гаг-геасЬіп& [ Та: 'гі :1/ід ] аф далекосяжний; широкий; що приховує (в собі) серйозні наслідки.
Гаггіег ['Гаепо] п коновал, ветеринар.
Гаїтіегу [Тзепоп] п 1) ковальське ремесло; 2) ветеринарна хірургія.
Гагго>¥ [Тгегои] 1. п 1) опорос; 2) понос поросят; 2. аф ялова, не-спарбвана (корова); іо Ье (іо §о, Ю піп) ~ бути ялівкою; 3. V поросйтися.
Гаггу [Тгеп] аф‘. ~ рііоі льотчик--перегонник.
Гаг-зееіпв [Та.'зі.п]] аф далекоглядний; прозорлйвий, передбачливий.
Гаг-8І&Іі< [Тагзаіі] п далекозорість.
Гаг-$І£Іі<е(І ['Гаї'ваїїісІ] аф 1) далекозорий; 2) далекоглядний; прозорлйвий; передбачливий.
Гаг-8І§Ьіед1у ['Га\8аі1ід1і] аду 1) далекозоро; 2) далекоглядно; прозорлй-во; передбачливо.
Гаг-8І£Ьіе(1пе$$ ['Га:у8аііісІпі8] п 1) далекозорість; 2) далекоглядність; прозорливість; передбачливість.
ГагІЬег [Та:да] 1. аф (сотр. від Гаг 2) 1) дальший; більш віддалений; іЬів Ьоиве 8іапсІ8 аі а ~ сНзіапсе Ггот іке гіуєг цей будйнок стоїть далі від річки; 2) пізніший; аі а ~ 8іа§е оГ бе-уеіортепі на пізнішій (вйщій) стадії розвитку; 3) додатковий; Ьауе уои апу-ІЬІП£ ~ іо зау? що ви ще можете додати (до сказаного)?; 2. аду (сотр. від
Гаг 3) 1) далі; Ье 1іує8 ~ він живе ще далі; 2) крім того, також; більше того; 3. у просувати; сприяти.
ГагіЬеппозі ['Гагдотпоиві] ад] найдальший.
ГагіЬезі [Та:ді8І] 1. ад] (зир. від Гаг 2) 1) найвіддаленіший, найдаль-
ший; 2) найтриваліший; найпізніший; 2. аду (зир. від Гаг 3) якомога далі; іо £о ~ заходити дуже далеко.
ГагШіпз [Та:біі]] л фартинг (англійська монета вартістю 1/4 пенса); іі’$ поі \уогіЬ а ~ ламаного шеляга не вартий.
Гаг \¥е§1 [Та:'\УЄ8І] л геогр. н. Далекий Захід (у США).
Газсез [Тге8І:г] л рі 1) пучок лозин ліктора (у стародавньому Римі); 2) перен. сймвол (атрибути) влади.
Газсіа ['Геїр] л (рі Гавсіае) 1) смужка, поясок; 2) вйвіска; 3) мед. пов’язка, бинт; 4) архт. валок, поясок; 5) анат. фасція; 6) астр. кільце планети; 7) зоол. смуга.
Газсіае ['Гефіг] рі від Гавсіа.
Газсіаі ['Гае/юі] ад] анат. фасціадь-ний.
Газсіаіе ['Гае/іеіі] у зв’язувати; перев’язувати; обв’язувати.
ГазсіаіеЛ [ Тге/іеііісІ] ад] 1) зв’язаний, обв’язаний; 2) бот. що зрісся, зрощений; 3) зоол. смугастий.
Газсіаііоп [Тае/іеі/п] п 1) перев’язування, перев’язка; 2) бот. утворення жмутиків.
Газсісіе [Таезікі] п 1) бот. пучок; гроно; 2) анат. жмут нервів; 3) окремий вйпуск (видання).
Газсісіесі [ 'ГгезікокІ] ад] бот. що росте пучком (гроном).
Газсісиїаг [Го'8ік]и1о] ад] бот. пуч-ковйй; що росте пучком.
Га$сіси1аіе [Го '$ік]и1И] ад] розташований пучком (гроном).
Газсісиїе [Го'8ік)и:1] п 1) анат. жмут нервів; 2) окремий вйпуск (видання).
Газсіпаіе [ Ггезіпеїі] у 1) зачаровувати; приводити в захоплення; поло-нйти; 2) справляти гіпнотичний вплив; гіпнотизувати поглядом; 3) заворожувати.
Газсіпаііпз [ Таезіпеїііі] ] ад] чарів-нйй, чарівлйвий; чарівнйчий; принадний.
Га$сіпаІіп£Іу [ Тае8іпеііп]1і] аду чарівно; чарівлйво.
Газсіпаііоп [, Гаєві 'пеі/п] п 1) чарівність, очарування; принадність; 2) чари, чаклування.
Газсіпаіог [Таевіпеїіа] п 1) чародій, чарівнйк; 2) легкий мереживний шарф.
Газсіпе [Гае'вігп] п фашйна.
Гавсіпе-скуеіііпв [Гае'ві:п'сі\ує1п]] п будівля на палях.
Га$сі$ш [Таергт] п фашизм.
Га$сі8і [Тае/і8і] 1. п фашйст; 2. ад] фашйстський.
Газ
399
Гаі
ГазЬ [Гав/] 1. п 1) занепокоєння, клопіт; досада; 2) мука; 2. V 1) непокоїтися, побиватися; пєуєг ~ уоигзеІГ \уііИ те не турбуйтеся за мене; 2) роздратовувати, тривожити; мучити; 3) смикати, торсати; іо ~ опе’з Ьеагсі скубти (куйовдити) бороду.
ГазЬіоп ['Гав/п] 1. п 1) спосіб; манера; вйгляд; іп опе’з оу/п ~ по-своєму; аїїег (іп) а ~ певним чйном, до деякої міри; іо таке ~ робйти вйгляд, удавати; 2) фасон; форма; 3) мода, стиль; іо Ье іп іке ~ додержувати моди; іо Ье іЬе ~, іо Ье іп ~ бути в моді; іо Ьгіп§ (Іо соте, іо §го\у) іпіо ~ вводити (входити) в моду; Ю Ье оиі оГ ~ бути не в моді; Іо £о оиі оГ ~ виходити з моди; іо Іеасі іЬе ~ бути законодавцем моди; а тап оГ ~ елегантний чоловік; < ~ рапз тех. фасонні частйни; ~ ріесе мор. фашенпіс; ~ циееп законодавиця мод; іп Вгізіоі ~ у повному порядку; 2. V 1) надавати вигляду (фбрми); виготовляти, виробляти (тж ~ оиі); Іо ~ а Ьоаі оиі оГ а Ігее-ігипк зробйти (вйдовбати) човен із стовбура дерева; 2) тех. формувати, моделювати; 3) пристосовувати.
ГазШопаЬІе [ Тае/поЬІ] 1. п звич. ріст-ська людйна; 2. аф 1) модний, фешенебельний; світський; - \уаіегіп§-р1асе фешенебельний курорт; ~ атизетепі модна розвага; 2) що стежить за модою, модний.
ГазЬіопаЬІу ['Гае/поЬІі] асіу модно, фешенебельно.
ГазЬіопег [Тге/опо] п кравець; костюмер; модельєр.
ГавЬіопізі [Тае/опізі] п 1) модник; 2) законодавець мод.
ГазЬіопІевв [Тге/опііз] асі] 1) безформний; 2) немодний.
ГазШоп-шоп^ег [£ае/п,тлі]до] п модник; модниця.
ГазШоп-рарег [ Тае/п,реіро] п журнал мод.
Газкюп-ріаіе [Гж/пріеіі] п 1) картонка модного одягу; сторінка мод; 2) модно вдягнена жінка; 3) модник, франт.
Га$Ьіои$ [Тгерз] асі]розм. неспокійний; болісний, неприємний.
Газі [£а:зІ] 1. п 1) засув, засувка, запор; ^іпсіо^ ~ віконна засувка, шпінгалет; 2) мор. швартов; 3) геол. перший твердйй шар породи; 4) припай (лід, що примерз до берегів); 5) піст; Іо оЬзєгує ІЬе ~з додержувати (церковних) постів; іо Ьгеак опе’з ~ розговітися; 2. асі] 1) міцнйй; твердйй; три-вкйй; ~ зіеер міцнйй сон; іо іаке (іо Ьауе) ~ ЬоШ оГ зтіЬ. міцно вхопитися (триматися) за щось; 2) міцно закріплений (прикріплений); Іо таке ~ закріпляти, прив’язувати (човна); замикати (двері); 3) нелинючий; 4) стійкйй, вірний; ~ Ггіепсі вірний друг; ~ Гое запеклий ворог; ~ ргізопег в’язень;
5) швидкий; прудкйй; скорий; ~ ігаіп швидкйй поїзд; ~ Гіззіоп фіз. швидкйй розпад; ~ тіїкег с. г. легкодійна корова; 6) пристосований для швидкого руху (швидкої їзди); 7) що поспішає (про годинник); ту \уаісЬ із 3 тіпиіез ~ мій годинник поспішає на 3 хвилини; 8) неточний; що показує більшу вагу (про терези); 9) легковажний, фривольний; ~ \уотап жінка легковажної поведінки; < ~ ііте переведення стрілки годйнника з метою економії електроенергії; іо риіі а ~ опе амер. обдурювати, шахраювати; 3. асіу 1) міцно, сйльно, туго, твердо; іо Ье ~ азіеер міцно спати; ІЬе доог \уаз ~ зЬиі двері були щільно зачйнені; 2) вірно, віддано; 3) швидко, скоро, хутко, прудко; іо тип ~ бігти швйдко (прудко); 4) легковажно; безпутно; Іо ііує ~ марнувати життя; Іо ріау - апсі Іоозе бути ненадійним; порушувати обіцянку; зіапсі ~! військ, стій!; 4. V 1) постйти(ся);
2) голодувати, не їсти; І Ьауе Ьееп ~іп§ зіпсе Ьгеак/азі я нічого не їв від самісінького сніданку.
Га$іеп ['£а:зп] 1. п піст; ~ Тиезсіау вівторок на Масниці; 2. у 1) зв’язувати, зав’язувати; прив’язувати; скріпляти; прикріпляти (до чогось — іо, ироп, оп); 2) зміцнювати; загвинчувати, згвйнчувати; затискати; 3) замикатися); закривати, зачиняти (двері); застібати (ся); 4) тверднути, застигати, заклякнути; тужавіти; 5) спрямовувати, зосереджувати (увагу, погляд тощо); 6) приписувати, нав’язувати, покладати; звертати, звалювати (вину); □ ~ оГГ закріпити (нитку); ~ оп приписувати (комусь); спрямовувати (погляд); ~ ир закривати, зав’язувати; ~ ироп вхопитися, накйнутися; Іо ~ а циаггеї ироп зтЬ. затіяти сварку з кимсь; при-чепйтися до когось.
Газіепег ['£а:$по] п 1) засув, засувка, запор; 2) застібка; 3) скріпка для паперів (тж рарег—); 4) тех. затискач, кріпильна деталь.
Га$іепіп£ ['£а:$піі]] п 1) скріплення; зв’язування; зав’язування; прив’язування; 2) замикання, запирання; засування; 3) тех. деталь кріплення; 4) засув; 5) застібка; 6) скріпка для паперів.
Га$Сеп$ [Та:5пх] скор. від Газіепз-ееп.
ГазІеп5-ееп ['/а:8П2І:п] п розм. переддень велйкого посту.
Ґа8іеп8-еуе(п) ['Га:8П2І:у(оп)] див. Газіепз-ееп.
Гахіег ['£а:8І9] п церк. той, що по-стйться; постник.
Газіі [ Гге8Іі] п лат. 1) літопис, аннали; 2) іст. календар (пам ’ятних дат, спортивних ігор тощо).
Га$іі(1іо$іІу [£зє8'іісІі98ііі] див. Газіісі-ІОЦ8ПЄ88.
Га$Іі(Іюи$ [Ьз'їідіаз] асі] 1) розбірливий; вередливий; вибагливий; ви
могливий; 2) тонкйй; вйтончений; досконалий; ~ тіпсі досконалий розум; ~ іазіе іп агі вйтончений художній смак.
ГазІіШоїізІу [Ггез'ІїсІюзІї] асіу 1) розбірливо; вередливо; вибагливо; 2) тонко; витончено; досконало; ІЬе у/огк \уаз допе ~ робота була вйконана досконало.
Га$1і(ііоіі$пе$$ [Гаез'ІкІїозпіз] п 1) розбірливість; вередливість; вибагливість; примхлйвість; 2) тонкість; вйтонче-ність; досконалість.
Га$1і&іа [Еаез'їісізіа] рі від Газіі^іит.
Га$ІІ£ІаІе [£ге8'ІісІзі9І] аф 1) конусоподібний, конічний; що звужується до вершини; 2) зоол. що з’єднується в конічний пучок; 3) бот. прямопа-ралельний.
Га$ІІ£Ішп [Ггез'їісізіот] п (рі тж Га8іі§іа) 1) вершина, верхівка, верхів’я, верх; 2) архт. гребінь даху, шпиль; 3) криза (хвороби).
Га$ііп& [Та:8Ііі]] п піст.
Га$ііп£-с1ау [ '/а:8Іп]сІеі] п піст, день посту.
Га$11аш1 ['Га:8І1зепсі] п материк, континент.
Га$11у [Та:8і1і] асіу заст. 1) міцно, твердо; 2) вірно, віддано.
Га$іпе$$ [Та:8іпі8] п 1) міцність; 2) стійкість; 3) твердість, витривалість, тривкість; 4) фортеця, твердиня, оплот, цитадель; 5) біол. опірність організму деяким отрутам; імунітет; 6) швйдкість; бистрота; 7) легковажність, безпутство.
Га$і-£ЄІііп£ ['/а:8І,8еІіі]] асі] що швйдко тужавіє (твердне) (про цемент тощо).
Га$1иои$ ['/ге8І]из8] аф гордий; бундючний, пихатий.
Гаї [Ггеї] 1. п 1) жир; сало; уе^еіаЬІе ~ олія; 2) повнота, гладкість; огрядність; іо Ье іпсііпесі іо ~ бути схйльним до повноти; іо піп Ю ~ розм. жиріти, товстішати, гладшати; 3) краща частйна (чогось); іо ііує оп Ійе ~ оГ ііте Іапб жйти розкішно, користуватися усіма благами; 4) театр, вйграшна роль; виграшне місце ролі; 5) амер. друк, вйгідний друк; 6) тех. мастйло, мазь; тавот; ~ саі амер. розм. капіталіст, що фінансує політйчну кампанію; «грошовитий мішок»; ~ Ггуіп§ амер. розм. тиск з метою одержання коштів на вйборчу кампанію в обмін на привілеї; іо сйе\у іЬе ~ розм. базікати, ляпати язиком; 2. аф 1) жирний, масний, сальний; ~ зоир жирний суп; 2) товстйй, гладкйй; 3) пухкйй, дебелий; 4) відгодований, угодований; 5) родючий; тучний, сйтий (про землю); 6) урожайний; іі у/а$ а ~ уеаг Гог Ггиіі цей рік був урожайний на фрукти; 7) багатий, розкішний; 8) розм. вйгідний; прибутковий; 9) тупйй, тупоум
Гаї
400
Гаї
ний; < ~ 8ґпі1е безглузда посмішка; ~ Тезі проба на жирність {молока тощо); ~ іуре друк, жйрний шрифт; а ~ Іоі надзвичайно багато, нема куди дівати {ірон. про малу кількість); а ~ іоі уои саге! вам наплювати на це!; 3. V 1) відгодовувати {на заріз); іо ~ (ир) Го'уіз відгодовувати птйцю; 2) жиріти, гладшати, товстішати.
Гаіаі [Теїіі] ад) 1) фатальний, неминучий; ~ зрої фатальне місце; 2) згубний; смертельний; ~ игоипсі смертельна рана; ІЬе ~ іЬгеасі (о£ ІіГе) нйтка життя; іЬе ~ зЬеагз смерть; іЬе ~ Ьоокз кнйги долі.
ґаіаіізт [Теїіоііхт] п фаталізм.
Гаіаіізі (Теїіаіізі] п фаталіст.
Ґаіаіізііс [,£еііа'1ізіік] ад] фаталіс-тйчний.
Гаіаіііу [Ь'іаеіііі] п 1) згубність; 2) нешастя, катастрофа; смерть {на війні, від нещасного випадку тощо); 3) приреченість; 4) доля; фатальність; іо Ьєіієує іп ~ вірити в долю; ~ (ас-сісіепі) гаїе статйстика нещасних вй-падків.
ґаіаііу [ Теїізіі] аду 1) фатально; неминуче; 2) згубно; смертельно.
ґаіаіпезз [Теїізіпіз] п 1) неминучість; 2) згубність; смертельність.
Гаїа тог^апа [Та:І9то:'да:пд] п італ. фата-моргана, міраж, марево.
Ґаі-Ьіггі [ТгеїЬаісІ] п орн. жйрний дрімлюга.
Гаї-Ьгаіпеїі [Таеі'ЬгеіпсІ] де#дурнйй, тупйй, тупоголовий.
Гаїе [Геп] 1. п 1) доля, фатум; іо Іеауе зтЬ. іо Ьіз ~ залйшйти когось напризволяще; іо іетрі ~ спокушати долю; 2) жереб; талан; 3) загйбель; смерть; іо §о іо опе’з ~ ітй назустріч своїй загйбелі; іо тееі опе’з ~ загй-нути; по Луіп£ Ггот ~ присл. долі не минути; аз зиге аз ~ безперечно, напевно; 2. V звич. разз. прирікати, визначати; іЬе ріап у/аз ~сі ю Гаііиге план був приречений на провал.
Гаіе<1 [ Тенісі] ад) 1) вйзначений наперед; 2) приречений; іЬе ~ сіїу приречене місто.
ГаіеГиІ [ТеїіГиІ] ад) 1) фатальний; приречений; 2) зловісний; пророчий; 3) важлйвий; вирішальний.
ГаіеГиІІу [ТеїіГиІі] аду 1) фатально; 2) зловісно; пророчо; 3) важлйво; вирішальним чйном.
ГаІ-Гасе<1 [ТгеїГеїзІ] ад) 1) товстолй-ций; 2) друк, жйрний {про шрифт).
Га<-£ііі$ [ Тгеїдліз] п розм. груб, товстун, товпйга.
Гаї-кеасі [ТаеійесІ] п йолоп, телепень.
Гаі->іеа<1е<1 [ТаеІ'ЬесІїсІ] ад) тупоголовий, дурнйй.
Гаї-йеп [ТгеїЬеп] п бот. лобода.
ГаІЬег ['іа:дз] 1. п 1) батько; асіор-ііує ~ названий батько; паїигаї ~ батько
позашлюбної дитйни; 2) заступник, захиснйк; іо Ье а ~ іо зтЬ. виявляти батьківське піклування про когось; 3) творець, створювач; іЬе ЕаіЬегз оГ Нле Сопзіііиііоп амер. іст. авторй (творці) конституції США; Е. оГ Ьіз Соипігу батько вітчйзни {прізвисько Дж. Вашингтона); ІЬе ГаїЬегз оГ іЬе СЬигсЬ отці церкви; 4) родоначальник; пра-родйтель, предок; 5) найстаріший член (діяч); сіїу ~з члени міського управління, міські радники; Е. оГ ІЬе Ноизе найстаріший член палати громад; Е. оГ ІЬе Бепаїе амер. найстаріший сенатор; 6) (Е.) Бог; 7) духовний отець; священик; єпйскоп; ІЬе Ноіу Е. його святість {титул римського папи); Мозі Кєуєгєпсі Е. іп босі його високопреосвященство {титул архієпископа); Кі^Ьі Кєуєгєпсі Е. іп босі його преосвященство {титул єпископа); ~ АЬгаЬат батько Авраам {прізвисько Ав-раама Лінкольна); Е. СЬгізітаз Дід Мороз; різдвяний дід; Ііке ~ Ііке зоп присл. яке коріння, таке й насіння; 2. V 1) породжувати; спричиняти, викликати; 2) бути (вважатися) батьком (автором, творцем); 3) установлювати (припйсувати) батьківство (авторство); 4) по-батьківському піклуватися.
ГаїЬегкоод [ £а:дзЬисІ] п батьківство.
ГаїЬег-іп-Іалу [ £а:дапп1о:] п {рі Га-іЬегз-іп-1а\у [ £а:догіп1з:]) 1) свекор; 2) тесть.
ГаіЬегІаікІ [ ГагдзіаепсІ] п батьківщй-на, вітчйзна.
ГаїЬегІезз ['Га.даїїз] ад) І) (що за-лйшйвся) без батька; що не має батька; 2) що не має автора {про твір тощо); ~ еззауз нариси невідомого автора.
ГаіЬегІіке [’£а:дз1аік] 1. ад) батьківський; ніжний; 2. аду по-батьківському; ніжно.
Гаїкегііпезз [ Тагдоііпіз] п батьківське піклування; ніжність.
ГаїЬегІу [Та.даїї] 1. ад) 1) батьківський, властйвий батьку; 2) ніжний; ~ зтііе ніжна посмішка; 2. аду по-батьківському; ніжно.
ГаІЬегзЬір [Тагдз/ір] п батьківство.
Гаїко^гаш [Таедадггет] п мор. крива глибйн.
Гаїкот [Таедзт] 1. п 1) морськйй сажень (= 6 футів, або 182 см); 2) оди-нйця кубатури деревинй (= 6x6x6 футів); ~з сіеер глйбоко, грунтовно; іо Ье ~з сіеер іп іоує бути закоханим по вуха; 2. V 1) вимірювати глибину {води); 2) вникати {в суть питання); розуміти; збагнути; 3) обхоплювати; 4) вимірювати руками.
ГаіЬотаЬІе [ТаедатаЬІ] ад) мор. ви-мірнйй; досяжнйй лотом.
ГаіЬотеІег [Тае0зті:1а] п мор. ехолот.
Гаїйотіезз [ТзеОотіїз] ад) 1) невимірний, бездонний; 2) незбагненний, незрозумілий; ~ тузіегу незбагненна таємнйця.
Гаіісііс(аі) [Геї Тіс1ік(9І)] ад) пророчий.
ГаїщаЬІе [Га'іігдоЬІ] ад) що швидко (легко) стомлюється.
Гаіі£ііе [Ь'ііід] 1. п 1) стомлення, втома; стомленість, змореність; 2) стомлива праця; стомливість; 3) тех. уіб-ма {матеріалу); 4) с.г. вйснаження {грунту); 5) військ, господарська робота; 2. V 1) стомлювати; зморювати; 2) стомлюватися; 3) військ, виконувати господарські роботи.
ГаіІ£ііе-сар [£о'іі:д'каер] п військ, головнйй убір робочої форми одягу.
Гаіі^ие-йгезз [£о'іі:д'сігез) п військ. робочий одяг солдата.
Гаіщие-йиіу [Ь'іі:д'д)и:1і] п військ. господарська робота.
Гаїі^иеіезз [Го'іі.діїз] ад) невтомний.
ГаІі§ие-1ішіІ [£Уіі:д,1ітіі) п тех. межа утоми {матеріалу).
Гаїі^ие-рагіу [£о’іі:д,ра:іі] п військ. команда солдатів для виконання господарської роботи.
Гаіі£ие$оше [Ь'іі.дзат] ад) поет. стомливий.
ГаІі£иіп£ [Гз'їіідід] ад) стомливий, виснажливий; ~ сіау стомливий день.
Ґаіііодиепі [£еі'1і1ок\уопі] ад) пророчий.
Гаїізсепі [Ез'Изопі] ад) тріснутий; розколотий.
Гаїїіпе ['Гаеііід] 1. п молода відгодована тварйна на заріз; 2. ад) маленький і товстйй.
Гаїпезз ['Ггеїпіз] п 1) повнота, огрядність, гладкість; 2) тучність, сй-тість {землі).
Гаі-$о1иЬ1е [Тжі'ззЦиЬІ] ад) розчинний у жирах.
Гаїзіоск ['Гаеїзіок] п відгодована худоба {для продажу).
ГаМаіІесІ [Таеі'іеіісі] ад) курдючний; ~ зЬеер курдючні вівці.
Гаііесі [ ГгеІиІ] ад) відгодований (на заріз); іо кііі ІЬе ~ саіГ бібл. віддати на заклання вгодованого тельця.
Гаїїеп ['Ггеїп] у 1) відгодовувати (на заріз); 2) жиріти, товстіти, гладшати; 3) с. г. удобрювати {землю).
Гаїїепіпз [Тавіпід] п с. г. відгодівля; нагул {худоби); ~ саіііе нагульна худоба.
Гаїїіпезз [Таеїшіз] п 1) повнота; огрядність; 2) ожиріння; 3) жйрність.
Гаїїгеїз [Таеігзіх] п рі розм. кінці стрічок.
ГаКу [Таеіі] 1. прозм. товстун; 2. ад) 1) жйрний; маслянйстий; 2) повний; огряднйй; 3) жировйй; ~ ііззие біол. жирова тканйна; ~ сіе^епегайоп мед. жирове переродження, ожиріння; ~ ЬеаП мед. ожиріння серця; ~ асісі хім. жйрна кислота.
Гаї
401
Гаг
ГаШкоиз [ГдЧ]и:іШ$] асі]дурний, безглуздий.
Гаіиііу [Ь'і]и:ііі] п 1) дурість, безглуздість; 2) недоумство, слабоумство.
Гаіиоиз [Тге^иаз] асі] 1) дурний, безглуздий (про посмішку)', 2) даремний, марний (про спробу)', 3) слабоумний, недоумкуватий.
Ґаііюизіу ['Г&)и9$1і] асіу по-дурному, нерозумно, безглуздо.
Гаі-иіНесІ ['Гаеі'^іікІ] асі] тупий, тупоумний, дурнйй; безголовий.
ГаиЬоигз [ТоиЬиод] п фр. передмістя.
Гаисяі ['£>:ко1] 1. п лінгв. гортанний звук; 2. аф гортанний; задньоязйчний (про звук).
Гаисез ['Ь:8І:г] п вжив, з дієсл. у рі 1) анат. зів, глотка; 2) зоол. рото-глотка, горло, паща, зів.
Гаисеі [Тоїзіі] п амер. 1) водопровідний кран; 2) вентиль; 3) втулка, затичка; 4) розтруб.
Гаи^Ь [£□:] іпі тьху!
Гаиіі [іЬ:1і] 1. п 1) вада, дефект; недолік; 1о аскпо\¥Іе(і§е опе’8 ~з визнавати свої’ недоліки; 2) вина, про-вйна; ийо із іп ~? хто винуватий?; ^Й03Є ~ із іі? чия це вина?, хто в цьому вйнний?; іі І8 ту ~ це моя вина; 3) пбмйлка, промах, хйба; йіз еззау сопіаіпз тапу ~з іп §гаттаг у його творі багато граматйчних помилок; 4) проступок, провйнність; порушення (закону тощо)’, 5) неправильно поданий м’яч (теніс)', 6) мисл. втрата сліду; сокі ~ загублений слід; 7) ел. замикання (струму)', 8) тех. аварія, пошкодження; несправність; 9) геол. розлом; зсув (породи)', іо а ~ надмірно, надто; ~з аге іЬіск \¥Йеге іоус із ійіп хто не любить, той бачить лише недоліки; 2. V 1) вважати винуватим, обвинувачувати; чіплятися; 2) помилятися; допускати пбмилкй; 3) геол. утворювати розрйв (зсув).
Гаи1іе(і ['£>:1ііс1] асі]геол. розірваний, порушений.
Ґаиіі-Гішіег ['Гз:1і_ГаіпсІ9] п 1) причеплива людйна, причепа; 2) тех. прйлад для вйзначення пошкодження.
Гаи1і-Гіш1іп£ [ То: Іі, ГаїпсІн] ] 1. п
1) причепливість, чіпляння; 2) тех. вйявлення аварії (пошкодження); 2. аф причепливий, уїдливий.
ГяиІіГиІ [То:кйі1] аф 1) помилковий, неправильний; 2) винуватий.
Гаиіііпз ['Ь:1іід] п геол. утворення розрйвів (зсувів).
Гаиіііезз [Тоікіїз] аф 1) безпомилковий; 2) бездоганний; ~ ргопипсіаііоп бездоганна вимова; 3) невинуватий, невйнний.
Ґаикіеззіу |'£о:к1і8Іі] асіу 1) бездоганно; 2) безпомилково.
ГаиШе8$пе§8 ['Ь:1і1і8Пі8] п 1) бездоганність; 2) безпомилковість.
Гайку [Тоїкі] аф 1) помилковий, неправильний; хибний; 2) що має хиби (вади, недоліки); недосконалий; 3) пошкоджений; зіпсований; непридатний; 4) вйнний, винуватий.
Гаші [£з:п] п міф. фавн.
Гашіа ['£>:па] п (рі Гаипае, Гаипаз) фауна.
Гаипае ['£о:пі:] рі від Гаипа.
Гаипаї [То.пої] аф що належить до фауни.
Гашіі$ііс(аІ) [£о:'т8іік(а1)] аф фау-ністйчний.
Гаипоіо^у [£о: 'поїзді] п зоогеографія.
Гаизеп ['Ьгззп] п іхт. розм. вугор.
Еяизія [Тоїзіз] п ж. ім’я Фбста.
Еаизііпя [Ьгз'їііпз] п ж. ім’я Фос-тйна.
Еаизііпе [£о:з'іі:п] п ж. ім ’я Фостйн.
Гаиіеиіі ['ГоиПІ] п фр. 1) крісло; 2) крісло президента (голови); 3) крісло в партері; 4) членство у французькій академії.
Гяиіог ['£о:іо] п прихильник.
Гаиуеііе [Гои'уеі] п фр. співучий птах.
Гауіііоиз [Ез'уіізз] аф подібний до попелу; попелястий.
Гауопіап [Гз'уоипізп] аф 1) що стосується західного вітру; 2) м’якйй, цілющий.
Гауоиг [Тєіуз] (амер. Гзуог) 1. п 1) прихильність, доброзйчлйвість; іп ~ в пошані, в шані; оиі оГ ~ не в пошані, в немйлості; 2) послуга, ласка, люб’язність, ласкавість, мйлість; 'уііі уои сіо те а ~? зробіть мені послугу; 3) заступництво; 4) підтрймка, допомога; сприяння; 5) дозвіл; Ьу (\уіій) уоиг -з вашого дозволу; ипсіег ~ зважусь зауважити; 6) значок; бант; стрічка; розетка; \уєсісііп8 ~8 весільні стрічки (молодої та ін.); 7) повідомлення, лист; уоиг ~ оГ уезіегсіау ваш учорашній лист: 8) принадність, привабливість, ваблй-вість; іп ~ оГ а) на захист, за; на (чиємусь) боці; б) на користь; Ьу ~ оГ переданий кимсь (про лист); 2. у 1) ставитися прихйльно (доброзйчлй-во); 2) виявляти увагу (люб’язність); 3) сприяти, бути сприятливим; допомагати; 4) підтрймувати; віддавати перевагу; 5) поводитися обережно, бе-регтй; жаліти; 6) нагадувати, б^гги схожим; іке сйіїсі ~з кіз Гаійег дитйна схожа на батька; ~есі Ьу зтЬ. переданий кимсь (про лист).
ГаУоигаЬІе [ТєіузгзЬІ] (амер. Гауог-аЬіе) аф 1) сприятливий; підхожий; зручний; 2) прихйльний; доброзйчлй-вий; настроєний прихильно (доброзй-члйво); 3) схвальний; позитйвний; ~ ап8\уег позитивна відповідь.
ГауоигаЬІепезз [ТєіузгзЬ1пі8] п при-хйльність, доброзйчлйвість.
Гауоигесі [ТєіузсІ] (амер. Гауогесі)
1) аф привілейований; який має переваги; ~ Ггіепсі найкращий друг; 2) благодатний (про клімат тощо); сприятливий; а ріасе ~ Ьу паіиге квітучий куточок; 3) як компонент складних слів: \уе11 -Гауоигесі гарний, принадний; іІІ-Гауоигед поганий, потворний; йагсі-Гауоигесі з непривабливою зовнішністю.
Гауоигег ['Геїуога] (амер. Гауогег) п 1) заступник, захиснйк; 2) помічнйк; прихильник; прибічник.
Гауоигііе ['Гєіузпі] (амер. Гауогііе) 1. лі) улюбленець; фаворйт; 2) улюблена річ; ійаі Ьоок із а вгеаі ~ оГ тіпе це моя найулюбленіша кнйжка; 3) (ійе ~) спорт, фаворйт; 2. аф улюблений; ~ сйіїсі улюблена дитйна, улюбленець, любимчик; ~ рагіз улюблені місця; ~ зоп амер. а) найкращий син (міста, країни тощо); б) особа, яку висуває у президенти делегація штату (на передвиборному з’їзді партії).
Гауоигііізт ['Геїуопііхт] (амер. Га-уогііізт) п фаворитизм.
Гяіуп [Г5:п] 1. л 1) молодий олень (до одного року); 2) жовтувато-брунатний колір; 3) раболіпство; нйці лестощі; улесливий уклін; 2. аф жовтувато-брунатний; ~ Іііу бот. псячий зуб; 3. у 1) (про собаку) крутйти хвостом, ластитися (до когось — оп, ироп); 2) (оп, ироп) лестити (комусь), улещувати (когось); підлизуватися (до когось), прислужуватися (комусь); раболіпству-вати, плазувати (перед кимсь).
Гями-со1оиге(1 ['£о:п,кл1осІ] аф жовту ваз о-бруназ ний.
Гя^упег ['Гз:по] п підлесник, підлабузник, блюдолиз.
Гаигшів ['Го.піі]] аф 1) ласкавий (про собаку); 2) улесливий, підлесливий; підлабузницький; ~ зтіїе улеслива посмішка.
Гатоііпзіу [То:ті]1і] асіу догідливо; улесливо, підлесливо; по-холбпсько-му, раболіпно; по-підлабузницькому; ійе сіо£ \уа££есі йіз іаіі ~ собака лестйво крутйв хвостом.
Гяу [Геї] п ж. ім ’я Фей (зменш, від Еаіій, Еауеііе).
Гяу [Геї] 1. лі) віра; вірність; Ьу ту ~! розм. слово честі!; 2) поет, фея; ельф; 3) гарна дитйна; тендітна дівчинка; 4) амер. розм. біла людйна; 2. V 1) (іпіо, \¥ІІЙ, іо^еійег) мор. міцно з’єднувати (з чимсь); щільно приганяти, припасовувати (до чогось); 2) амер. го-дйтися, бути до міри; 3) розм. процвітати, досягати успіхів; ~ іп амер. пристосовуватися; 4) розм. чйстити, очищати.
Еяуеііе [Геї'еі] п ж. ім’я Фейєт.
Гяге [Геїг] V амер. розм. турбувати; надокучати; засмучувати, розстроювати.
Гаг
402
Геа
Ґагешіа [Гег'епск] п порт. 1) плантація кавових дерев (у Бразилії} ', 2) фа-зенда, будйнок на плантації.
ГеаЬеггу ['бгЬоп] п розм. агрус.
Геаі [6:1] асі] вірний, відданий.
ґеаііу ['6:111] п 1) поет, віра; вірність, відданість; лояльність; іо о\ує~ іо опе’з Ггіепсіз бути відданим своїм друзям; 2) іст. присяга на вірність; іо сіо (іо таке, ю з^еаг) ~ присягати на вірність.
Геаг [Гю] 1. п 1) страх, острах, боязнь; іп ~ у страху; із страху; іо Ье іп ~ боятися; тривожитися; Гог ~ через страх; іо Гаїї іпіо ~ злякатися; іо риі ~ іп зтЬ.’з Ьеагі нагнати страху на когось; 2) побоювання; іЬеге із поі іЬе зіі^Ьіезі ~ оГ гаіп іо-сіау сьогодні нема чого боятися дощу; по ~ розм. звичайно, ні; ні в якому разі; немає підстав побоюватися; іЬеге’з по ~ оГ Ьіз согпіпЕ Ьеге навряд чи він прийде сюди; 3) побожний страх, трепет; іо риі іЬе ~ оГ босі іпіо зтЬ. нагнати страху на когось; \¥ІіЬоиі ~ ог Гауоиг неупе-реджено, об’єктйвно; 2. V 1) боятися, лякатися; пєуєг ~ розм. не бійтеся; 2) побоюватися; очікувати (чогось небажаного)', І ~ іЬе §иезіз аге іаіе боюся, що гості спізняться; 3) поважати, ставитися з шаноблйвим острахом; 4) лякати, вселяти страх.
Геагесі [ГюсІ] асі] розм. 1) переляканий, наляканий; 2) стривожений; 3) що передчуває нещастя.
Геагег [Тюго] п боязка (полохлйва) людйна; боягуз, страхополох.
Геагйіі [ТіаГиІ] асі] 1) жахлйвий, страшнйй; лякаючий; 2) наляканий, зляканий, переляканий; 3) сповнений страху; 4) боязкйй, полохлйвий; 5) сповнений шаноблйвості (поваги); 6) страшенний, жахлйвий; ~ Ііаг страшенний брехун; іо Ье іп а ~ тезз потрапити в жахлйво неприємну ситуацію.
ГеагйіНу [ТюЬІі] асіу жахлйво, страшенно, надзвичайно; ~ ріеазесІ страшенно задоволений.
Геаг^из ['Ь:доз] п ч. ім'я Фергус.
Геагіезз ['Гюііз] асі] 1) безстрашний; мужній; 2) сумйрний; нешкідлйвий.
Геагіеззіу [Тюіізії] асіу безстрашно; мужньо.
Геаііеззпезз [Тюіізпіз] п безстрашність.
Ґеаг-топ8ег [Тю,тлі]до] п панікер.
ТеатоїщМ [Тіопої] п 1) товсте сукно, кастдр; 2) пальто із сукна; 3) безстрашна (мужня) людйна.
Геагзоте ['Гюзот] асі] поет. 1) грізний, страшнйй; шо викликає жах; 2) жахлйвий, моторошний; 3) боязкйй, несмілйвий; сором’яз-лйвий.
ГеазіЬіІіІу [,Гі:го'Ьі1ііі] п 1) здій
сненність; 2) придатність; 3) можлй-вість; імовірність.
ГеазіЬІе ['ГкхоЬІ] асі] 1) здійсненний; 2) підхожий, придатний; 3) мо-жлйвий; імовірний; ~ зіогу правдоподібна історія.
ГеазіЬІепезз ['й:гоЬ1пі$] п 1) здійсненність; 2) можлйвість; імовірність.
ГеазіЬІу ['Гі.гоЬІі] асіу можлйво; імовірно.
Геазі [ГЇ:8С] 1. п 1) бенкет, }^гга; святкування, свято; таггіа§е ~ шлюбний бенкет; 1о таке (а) ~ влаштовувати бенкет, бенкетувати; 1о таке а ~ оГ зтіЬ. ласувати чимсь; наїдатися досхочу; 2) насолода; іпіеііесіиаі ~ інтелектуальна насолода; а ~ оГ Іп1е11і§еп1 сопуегзаііоп задоволення від розмови з розумною людйною; 3) релігійне свято; ~ сіау святковий день; а ~ Гог іЬе £осі$ чудова їжа, їжа богів; іЬе ~ оГ Ьисиїїиз лукуллів бенкет, розкішне частування; 2, у 1) бенкетувати, весе-лйтися; 2) пригощати, частувати; приймати (гостей)', ушановувати; 3) тішитися, зазнавати насолоди; 4) тішити, милувати (зір); 5) правити службу божу у святковий день; святкувати (Різдво тощо).
Геазіег [Ткзіо] п 1) організатор (учасник) бенкету (святкування); 2) гурман; 3) епікуреєць.
ГеазіГиІ ['й:8ГЇи1] асі] 1) святковий, веселий; 2) розкішний, пйшний; 3) якйй захоплюється святами (бенкетами).
Геаі [6:1] 1. п 1) подвиг; ~ оГ агтз бойовйй подвиг; 2) майстерність, спрйтність; мистецтво; 3) справа; фах, професія; Ьу ~ оГ за допомогою, шляхом; Ьу и/ау оГ ~ сйлою, силоміць; ироп іЬе ~ щодо, стосовно; 2. асі] 1) підхожий, придатний (до чогось — Гог, 1о); 2) спрйтний, моторний, мет-кйй; вправний; 3) охайний, чепурнйй; вйшуканий; 4) що до лиця, що лйчить (про одяг); 3. асіу 1) підходить, годйть-ся; 2) спрйтно; вправно; 3) охайно; вйшукано, 4. V робйти охайним (че-пурнйм).
ґеаіііег ['Гедо] 1. п 1) перо, пір’їна; 1і§Ь1 аз а ~ легкйй як пір’їнка; 2) тж рі збірн. оперення, пір’я; 3) плюмаж; 4) убрання; прикраса; 5) мисл. дичина; 6) дрібнйчка; крйхта, дещиця; щось дуже легке; 7) довга шерсть на ногах (собак); 8) тріщина (у склі тощо); 9) тех. шпонка; вйступ; гребінь; ребро; 10) мор. розм. бурун (від перископа підводного човна); ~ §ате перната дичина; ~ теаі борошно з пір’я (корм); ~ тегсЬап! амер. людйна, яка ухиляється від роботи; Ьігсіз оГ а ~ люди одного складу; одного поля ягоди; Ьігсіз оГ а ~ Лоск Ю^еіЬег присл. свій свого бачить здалеку; іп Ьі^Ь (Гіпе, воосі, £геа1, Гиіі) ~ а) у доброму настрої і при здоров’ї; б) при грошах; в) у свя
тковому вбранні; 1о зЬоу/ (ю Лу, 1о тоипі) ІЬе \уЬі1є ~ злякатися, вйявити легкодухість (боягузтво); 1о таке іке ~з Лу зчиняти бучу; 1о гізе аі а ~ скипіти, розгніватися через дрібницю; 2. у 1) оперяти, оздоблювати (прикрашати) пір’ям; 2) вистилати пір’ям (гніздо); 3) оперятися, укриватися пір’ям (тж ~ оиі); 4) робйти край гострим (тонкйм); 5) надавати форми пір’їни; 6) тех. з’єднувати на шпонку (на шпунт); Іо ~ опе’з пезі пожи-вйтися, розбагатіти.
ГеаіЬег-Ьесі ['ГедаЬесІ] 1. п 1) перй-на; 2) тепленьке місце; синекура; ~ сатраі^пег (зоїсііег, ^аггіог) солдат, якйй відсаджується в тилу; любйтель тепленьких місць; 3) орн. кропйв’янка, славка; 2. V 1) балувати, пестйти, розніжувати; 2) амер. розм. штучно роздувати штати.
Геаі1іег-Ье<1<1е<1 [Теда,ЬесІісі] асі] розбалуваний, розпещений; зніжений.
ГеаіІіег-ЬесісІіпз [ 'Гедо, Ьедії] ] п 1) баловство, пестощі; 2) амер. розм. штучне роздування штатів.
Геаіііег-Ьгаіп [ТедаЬгеїп] п вітрогон, шалапут, жевжик; нікчемна людйна.
Геа1Ьег-Ьгаіпе<1 [ Тедз'ЬгеїпсІ] асі] дурнйй, пустйй, легковажний.
ГеаіЬег-сІизіег [ 'Гедо.сІлзіо] п віничок з пір’я для змітання пйлу.
ГеаіЬегесІ [ТедосІ] асі] 1) оперений, укрйтий (прикрашений) пір’ям; ІЬе ~ ІгіЬе пернаті, птахй; 2) що має вйгляд пір’їни; 3) крилатий, швидкйй; ~ хуогсіз крилаті слова; 4) заподіяний стрілою (про рану).
Геа<1іег-е(І£е [ТедогесІз] 1. п 1) дуже тонкйй край; тонке лезо; 2) скошена крайка; 2. V 1) тех. тонко зрізати (скошувати); 2) перен. повернути (вбік).
Геаі1іег-е(1|’е(1 [ ТедогесІзсІ] асі] 1) що має гострий край; загострений; 2) друк, з необрізаними краями.
ГеаЙіег-ґегп [ТедзЬ:п] п бот. та-волга (японська).
Ґеабіег-Гооіеіі [Теда'бгікі] асі] 1) з покрйтими пір’ям ногами; 2) якйй рухається швйдко й безшумно.
Геайіег-£га$$ [Тедодга:8] п бот. ковила перйста.
ГеаЛіег-йеасІ ['ГедаЬесІ] п безголовий, пуста голова, дурень.
Геаікег-кеа(1е<1 [Тедо'ЬесіїсІ] асі] дурнйй, пустйй, нетямущий.
ГеаШег-ЬееІесІ [ТедаЬі:1сІ] див. Геаїй-ег-Гооіесі.
Геаіііегіпезз [Тедоппіз] п 1) опере-ність; 2) легкість, невагомість.
Геабіегіпз [Тедогп]] п 1) оперення, пір’я; 2) архт. фестон; 3) утворення плівки (пластівців) на поверхні гарячої кави (молока, вершків).
Геа1Ьегіп£-ои1 [Тедогп]'аи1] п геол. виклйнювання (жил).
Геа
403
Геа
ГеаШег1е$$ ['Гедоііз] асі] позбавлений пір’я (оперення).
Геаікег-тап [Тедотоп] п (рі Геаїк-ег-теп [-топ]) торговець пір’ям.
ГеаЙіег-оге [Тедог'о:] п геол. периста руда.
ГеаШег-раіе [Тедарей] див. Геаікег--Ьгаіп.
ГеаШег-роке ['Гедороик] п 1) мішок з пір’ям; 2) птах, який будує гніздо з пір’я.
ГеаіЬег-зіаг [Тедозіа:] п зоол. морська зірка.
Геайіег-зШсЬ [ТедозЬЦ] 1. п строчка «ялйнкою»; 2. у шити швом «ялинкою».
ГеаЙіег-іор [Тедоіор] п чубач (прізвисько папуги).
ГеаіЬег-іорреЛ [Тедоіорі] асі] закручений на маківці (про перуку).
Геаікепуау ['Гедо^еі] п тех. шпонкова канавка.
Геайіег-і¥ЄІ£Ііі [Тедо^ей] п 1) дуже легка вага; 2) дуже легка людйна; дуже легка річ; 3) спорт, напівлегка вага.
Геаікег-ууогк [Тед9\уа:к] п 1) майстерність вйготовлення вйробів з пір’я; 2) оздоблення пір’ям; 3) вйріб з пір’я.
Геаікегу [Тедап] ад] 1) пернатий; покрйтий пір’ям; 2) оперений; прикрашений (оздоблений) пір’ям; 3) перистий; схожий на пір’я; ~ сіоисіз перисті хмари.
Геаііу 1. ад] вйтончений, вй-шуканий; граціозний; 2. аду 1) вйтон-чено, вйшукано; 2) уміло, вправно; розумно.
Геайіге ['6:Цо] 1. п 1) звич. рі рйси обличчя; беїісаіе ~з тонкі рйси облйч-чя; 2) особлйвість, характерна рйса; ознака, властйвість; деталь; 3) окраса програми; цікавий момент; іке зрееск сопіаіпесі зоте іпіеге8ііп§ ~з у промові було кілька цікавих моментів; 4) стаття, нарис (у газеті, журналі)’, 5) сенсаційний матеріал (у статті тощо); 6) постійний розділ (у газеті тощо); 7) повнометражний фільм; 8) основний фільм кінопрограми; 9) залишки поселень, знайдених під час розкопок; ’Ф- ~ Піт бойовйк; ~ есіііог редактор відділу (рубрики) (в газеті, журналі); ~ ра§е газетна сторінка, де друкується основнйй матеріал статті; 2. г 1) бути характерною рйсою (ознакою) (чогось); 2) характеризуватися, відрізнятися (чимсь); 3) зображати, малювати; накреслювати; 4) показувати (на екрані); 5) амер. відводити найважливіше місце (в газеті); іке пе^зрарег ~сі Іке зіогу оГ іке тигдег у газеті на першій сторінці надрукували докладне повідомлення про вбйвство; 6) фігурувати, бути представленим; 7) амер. приділяти особливу увагу; робйти окрасою програми; 8) рекламувати, створювати рекламу; 9) амер. розм. уявляти собі.
Геаіиге<1 ['бірд] ад] 1) що має характерні особлйвості (рйси, ознаки); 2) оброблений, опоряджений; 3) амер. прославлений; розрекламований; що наробйв шуму.
Геаіиге-Іепдік ['6:Цо1еі]0] ад] 1) повнометражний (фільм); 2) велйкий (про статтю).
ґеаіигеїезз [Ткіріїз] ад] 1) позбавлений різко вйражених особлйвостей; 2) абсолютно рівний (про місцевість); 3) невиразний; безбарвний.
Геаіигеїу ['Гкірії] ад] розм. 1) що має різко вйражені особлйвості; 2) характерний.
Геаіигеїіе [,£І:Ір'геІ] п короткометражний художній фільм (звич. низького ґатунку).
Геаіиге-мтііег ['Гі:1р,гаііо] п 1) на-рисовець, журналіст; 2) автор текстів для радіопередач.
Геаге І [Гкг] V розсукувати (ся).
Геаге II [6:2] див. Геехе.
Геа2Іп&$ ['6:21132] п рімор. розсукані кінці каната.
ГеЬгісМу [Гі'ЬпзіИ] п пропасниця.
ГеЬгісиїа [6'Ьпк)и1о] п мед. легкйй жар; незначна пропасниця.
ГеЬгісиїозе [6'Ьпк]и1ои2] ад] мед. що почуває легкйй озноб.
ГеЬгісиїозііу [Гі.Ьгікзи'Іозіїї] п мед. пропасниця, пропасний жар.
ГеЬгіГегоиз [б'ЬпГогоз] ад] що викликає пропасницю; що сприяє вй-никненню пропасниці; ~ Іосаіііу малярійне місце.
ГеЬгіГи^аІ [Гі'Ьп§и:дз1] ад] мед. жа-рознйжувальний; що знйжує температуру; протигарячковий.
ГеЬгійі^е [ТеЬп§и:сІз1 1. п 1) мед. жарознйжувальний засіб, протигарячковий засіб; 2) розм. прохолоднйй напій; 2. ад] жарознйжувальний.
ГеЬгіїе [ТкЬгаїІ] ад]мед. пропасний, гарячковий.
ГеЬгіІііу [6'ЬпІПі] п мед. пропасниця, пропасний стан.
ГеЬгиагу [ТеЬгиап] п лютий (місяць); іп ~ у лютому; ~ (іауз лютневі дні; ~ Гаіг-таісі пролісок.
ГеЬгиаііоп [,ГеЬги'еі/п] п церк. обряд очйщення.
Геск [Гек] п розм. 1) сйла, енергія; дієвість; 2) кількість; іке тозі ~ більша частйна; 3) цінність.
Гескеі [Текії] п розм. жилет.
ГескГиІ [ТекГиІ] ад] розм. сйльний, могутній; енергійний.
Гескіезз [Текіїз] ад] 1) слабкйй; безпорадний; 2) некорйсний; марний; 3) лінйвий; недбалий; 4) безвідповідальний; 5) бездумний; 6) невдалий.
Гескіу [ Текії] аду розм. майже, здебільшого.
Гесиїепсе [ Текзиіапз] п 1) муть, мут-ність, каламутність; 2) мутнйй (каламутний) осад; грязь, бруд.
Гесиїепі [Тек)и1опі] ад] мутнйй, каламутний; забруднений; бруднйй.
ГесшкІ [ТккопсІ] ад] 1) родючий; ~ зоіі родючий ґрунт; 2) плодючий, плідний, плодовйтий; ~ Ьеазіз плодючі тварйни; ~ у/гіієг плодовйтий письменник; 3) буйний, ряснйй.
ГесшкІаіе ['6:копсІеіІ] V 1) робйти родючим; 2) перен. пробуджувати творчу активність; 3) біол. запліднювати.
Гесишіаііоп [,6:коп'сІеі/п] п біол. запліднення.
ГесишІИу [6'клпсІіІі] п 1) родючість; 2) плодовйтість, плідність; іке ~ оГ іке рикіізкегз потік видань; 3) плодотворність, животворна сйла.
Гед [Тесі] разі і р.р. від Геед II.
Гедегасу [Тедогозі] п 1) союз, договір; 2) федерація, союз.
Геаегаї [Тесіогої] 1. п (звич Е.) федераліст; 2. ад] 1) федеральний; союзний; 2) амер. загальнодержавний, урядовий, федеральний; Е. ^оуеттепі федеральний уряд; Е. 1Є£І8Іаііоп федеральне законодавство; Е. сопзіііиііоп федеральна конституція США; іо ге-дисе Е. етріоутепі скоротйти (центральний) державний апарат; 3) амер. іст. лояльний щодо уряду США; Е. Сіїу м. Вашингтон; Е. ЕериЬІіс оГ Оег-тапу Федератйвна Республіка Німеччина.
Геаегаїізш [ТесІогаїїгт] п федералізм.
Геаегаїізі [Тесіогаїїзі] п (звич. Е.) федераліст; прихйльник ідеї федералізму.
Гегіегаїіхаїіоп [.Гесіогоіаі'геї/п] п федералізація; утворення федерації.
ГеЛегаІіхе [ Тесіогоіаіг] у федералізу-вати; утворювати федерацію (союз).
ГеЛегаІІу [Тесіогоіі] аду 1) федерально; 2) амер. державно, по-урядовому; ~ сіігесіесі керований федеральним урядом; здійснюваний за вказівкою уряду США.
Гегіегаїе І [ТесЬпі] 1. п 1) іст. федерат (у Франції); 2) учасник угоди (ліги); союзник; 2. ад] федератйвний.
ГеЛегаіе II [ТесІогеїі] у 1) об’єднувати на федератйвних засадах; 2) об’єднуватися у федерацію.
Гегіегаїіоп [.Геда'геї/п] п 1) федерація; союз (держав); об’єднання організацій (товарйств); 2) утворення федерації; об’єднання у федерацію.
Гедегаііопізі [,ГесЬ 'геї/апізі] п прихйльник ідеї федерації.
Гесіегаііуе [ТесІогаїїу] ад] федератйвний.
ГеЛога [б'сіоига] п амер. м’якйй капелюх.
Ге(І8 [Гесіг] п рі амер. розм. агенти ФБР (Федерального бюро розслідувань).
Гесі-ир [ТесІ'лр] ад]розм. сйтий донесхочу чимсь; якому наскучило щось.
Гее
404
Гее
Еее [Гі:] п ж. ім'я Фі (зменш, від Ееіісііу).
Гее [Гі:] 1. п 1) гонорар; винагорода; платня, плата; Іауууег’з ~ гонорар адвоката; іиіііоп ~з плата за навчання; 2) чайові; ~з аге ргойіЬііес! Ьеге тут чайових не дають (напис); 3) внесок; асітіззіоп ~ вступний внесок; сІиЬ ~ членський внесок у клуб; Іо рау опе’з ~з платити внески; 4) збір, мито; И-сепсе ~з плата за ліцензію; 5) іст. феодальний маєток; 6) юр. право успадкування без обмежень; абсолютне право власності; 2. V 1) платити гонорар (платню); іо ~ а Іауууег платити гонорар адвокатові; 2) давати на чай; іо ~ а \уаііег давати на чай офіціантові; 3) наймати; 4) давати хабар.
ГееЬІе ['й:Ь1] 1. ад] 1) слабкий; ~ Іі^йі тьмяне світло; 2) незначний, мізерний; 3) слабий, кволий; немічний; іо &го\¥ ~ слабнути, хиріти; 4) неміцний, хисткий; 5) блідий, невиразний; 6) нещасний, жалюгідний; 2. V ослабляти.
ГееЬ1е-тіп(1е<1 ['й:Ь1'таіпсіісі] ад] 1) недоумкуватий; придуркуватий; дурний; 2) слабовільний, безвільний; нерішучий.
ГееЬ1е-тішІе(1пе$$ [ 'б :Ь1 'татсіїсітз] п 1) недоумство; 2) слабовілля; безвілля.
ГееЬІтв [ТкЬІіі]] п слабка (квола) людйна; замірок.
ГееЬІізЬ [Тґ.Ьіі/] ад] слабенький.
ГееЬІу ['й:Ь1і] аду 1) слабко; немічно; 2) неясно; блідо, тьмяно.
Геед І [Гі:д] 1. п 1) харчування; годування; 2) корм, фураж; ~ Гог со>у8 корм для корів; 3) порція, норма (корму)', 4) розм. їжа, харч; 5) вигін; пасовисько, пасовище; 6) тех. живлення; 7) завантаження; 8) подача матеріалу; 4 ~ Ьипк годівниця; ~ сгор кормова культура; ~ §гіпсіег кормодробарка; ~ теаі кормове борошно; ~ тіїї комбікормовий завод; ~ оаіз фуражний овес; ~ ріапі підприємство для виробництва ядерного палива; ~ рго-се88ІП£ гоот кормокухня, кормоцех; ~ зрооі кін. верхня бобіна; ~ зіеатіп§ ріапі кормозапарник; оп ійе ~ у пошуках харчів (про рибу)', 2. ад] найнятий; якйй одержує гонорар (платню).
Геед II [Еі:с1] у (разі і р.р. Гесі) 1) годувати, давати їжу; іо ~ опезеІГ їсти самостійно; іке ЬаЬу сап’і ~ іізеІГ уеі дитйна ще не може сама їсти; 2) жи-вйти, давати пожйву; іо ~ ійе тіпсі давати пожйву для розуму; 3) утрйму-вати; забезпечувати; йе йаз а Гатіїу оГ 4 іо ~ він повйнен утрймувати сім’ю з чотирьох осіб; 4) постачати; живйти; 5) амер. давати корм; 6) згодовувати; 7) пасти (худобу); 8) годуватися (про тварин); ійе со'уз аге ~іп§ іп ійе разіиге корови годуються на пасовйщі; 9) харчуватися (чимсь — оп, ироп); 10) тов
стіти, жиріти; 11) театр, подавати репліку партнерові; 12) спорт, подавати (передавати) партнерові (протйвнику) (м'яч); 13) нагнітати, накачувати; 14) тех. живйти, забезпечувати (водою, паливом); 15) вводити дані (у комп'ютер); □ ~ дот спасати, травйти (пасовисько); ~ оГГ відгодовувати на убій (продаж); ~ оиі розм. а) відгодовувати для продажу; б) спорт, передавати м’яч убік; ~ ир а) відгодовувати, посйлено харчувати; б) одужувати (після хвороби).
Гее<1-Ьаск ['ГіДЬавк] п 1) рад. зворотний зв’язок; 2) ел. зворотне жйв-лення.
ГееЛ-соск [ 'Гі:сІ,кок] п тех. живйль-ний кран.
ГееЛег ['ГІ:ск] п 1) їдець, їдок; а 2ГО88 (1аг£е) ~ ненажера; 2) притока (річки); канал; 3) тех. живйльник; завантажувальний механізм; 4) ел. фідер; 5) допоміжна автобусна (повітряна) лінія; 6) ріжок, соска; 7) дитячий нагрудник; 8) с.г. кормова рослйна; 9) с.г. годівнйця; кормороздавач; 10) амер. вихователь, тренер; 11) амер. розм. джерело поповнення; постачальник; 12) геол. побічна жйла; < ~ аігііпе місцева авіалінія; ~ аігііпег допоміжна повітряна лінія; ~ зрасе обсяг годівнйці на голову худоби.
Гее<1-Ьеа(1 [ТесІйєсІ] п мет. ливнйк.
Геесііпз [ТксІп)] 1. п 1) харчування, годування; ГогсіЬІе ~ мед. насйльне годування; 2) їжа, харчі; 3) розм. пасо-вйсько; 4) тех. жйвлення; подача; постачання; 5) спорт. передача, ласування (м'яча); 2. ад] живйльний; годувальний; ~ Ьіоск блок жйвлення; ~ сепіге кормокухня; ~ сгор кормова культура; ~ разза^е кормовйй прохід (у скотарнику); ~ гаск ясла; ~ зіапсіагсі кормова норма; ~ зіаііоп військ, роздавальний пункт (польовоїкухні); ~ зіиіТ корм.
ГееЛіп^-ЬоШе [Ті:сІіі],Ьої1] п дитячий ріжок, соска; пляшечка (для дитячого харчування).
Ґеес1іп£-іиЬе [ 'ГЇ:сІп]Сіи:Ь] п мед. харчувальна трубка; штучний стравохід; зонд для штучного годування.
ГееЛ-тоііоп ['ГІДтои/п] п тех. 1) механізм подачі; 2) подача; рух подачі.
Геесі-ріре [ Ті:сіраір] п тех. живйльна труба.
Геесі-ритр [ТксІрлтр] п тех. живйльний насос.
Геегі-зсгелу ['Гі:дзкги:] п тех. гвинт (шнек) подачі.
Геесі-іапк [ 'Гі:сІіаеі]к] п живйльний резервуар.
Геед-ігои^Ь ['Гі.сІігоГ] п 1) годівнйця для тварйн; 2) зал. паровозний тендер.
Геегі-^аіег ['ГЇ:сІ,\уо:і9] п тех. живйльна вода.
Ґее(І-и1іее1 ['ГІ:сГ\¥І:1] п тех. колесо механізму подачі; маховичок ручної подачі.
Гее-Гагш ['Гі:Та:т] п юр. спадкоємне володіння землею.
Гее-Галу-йіт [Ті:То:'Глт] п 1) смі-ховйнна погроза; ійіз із аіі ~ усе це нісенітниці; 2) жарт, кровожерна людйна; людоїд, людожер.
Гееі І [Гї:1] п 1) дотик; Ьу ійе ~ на дотик; ійіз із зіік Ьу ійе ~ на дотик це шовк; зтооій іо ійе ~ м’якйй на дотик; 2) відчуття, відчування; йе йад а ~ оГ иііег ]оу він відчув величезну радість; 3) чуття, почуття; 4) обстановка, атмосфера.
Гееі II [Гі:1] V (разі і р.р. Геїі) 1) мацати, торкати; відчувати на дотик; ійе Ьііпсі гесо£ПІ2е оЬ)есіз Ьу ~іп£ ійет сліпі розпізнають предмети на дотик; ~ йоху соїсі ту йапсіз аге! помацайте, які у мене холодні руки!; 2) шарити, нйш-порити, шукати навпомацки; іо ~ Гог зтій. шукати щось навпомацки; 3) почувати, відчувати, сприймати; І ~ іеп уеагз уоип§ег я почуваю себе молодшим на десять років; іо ~ рііу Гог зтЬ. співчувати комусь; 4) відчувати вплив чогось; іо ~ ійе Ііциог відчувати вплив алкоголю; 5) переживати, зазнавати; 6) сприймати, розуміти; іо ~ тизіс сіееріу глйбоко розуміти (сприймати) музику; 7) усвідомлювати; І ~ ійаі І ои§йі іо зау ійе ігиій я усвідомлюю, що повйнен сказати правду; 8) військ. проводити розвідку, розвідувати; 9) викликати відчуття, справляти враження; ійе аіг ~з сйіііу повітря здається холодним; 10) як дієслово-зв'язка: іо ~ Ьасі (Ьасіїу) почувати себе погано; іо ~ соїсі мерзнути; іо ~ ІП бути хворим; іо ~ іігесі відчувати втому, стомйтися; іо ~ у/єіі почувати себе добре; □ ~ аЬоиі а) рухатися навпомацки; б) нй-шпорити; ~ оиі а) випускати щупальце; б) вивідувати, розпйтувати; іо ~ Ііке бути схйльним до; І сіоп’і ~ Ііке §оіп§ мені щось не хочеться йти; іо ~ опе’з 1е§з відчувати ґрунт під ногами; бути упевненим у собі; іо ~ опе’з \уау ітй навпомацки; діяти обережно; іо - ійе риїзе оГ зтЬ. а) щупати чийсь пульс; б) довідатися про чиїсь наміри.
ГееІаЬІе [Ті:1зЬ1] ад] відч)ггний (на дотик).
Гееіег ['ГІ:1а] п 1) зоол. щупальце, вусик; антена; хоботок; 2) пробний шар; зондування ґрунту; іо зепсі оиі (іо ійгоху оиі, іо риі Гогій) а ~ закидати вудочку; зондувати грунт; розвідувати; 3) військ, розвідник; 4) орган військової розвідки; 5) тех. щуп.
Гееііпз [Тігіп]] 1. п 1) відчуття, почуття, чуття; усвідомлення; - оГ йип£ег (оГ соїсі) відчуття голоду (холоду); 2) чутлйвість; І йауе по ~ іп ту йп^егз у мене затерпли пальці; 3) емоція, почуття; а ~ оГ ]оу почуття радості;
Гее
405
Геї
4) звич. рі чуття, переживання; Іо кип зтЬ.’з ~з образити когось; 5) співчуття, симпатія; доброта; 6) хвилювання, збудження; 7) думка, враження; сприйняття; розуміння (мистецтва тощо); 8) емоційна атмосфера; настрій; 9) передчуття; ке касі а ~ ікаї зтік. \уаз £оіп£ іо карреп у нього було таке передчуття, що щось має трапитися; 4 §оосі ~ доброзичливість, приязність, дружелюбність; І11 ~ ворожість, недружелюбність; 2. асі) 1) чутливий, чуйний, добрий; ~ кеап чуйне (добре) серце; 2) зворушливий, схвильований; 3) співчутливий, співчуваючий; 4) глибокий (про почуття); ~ §гіеГ глибоке горе.
Гее-зітріе [Тіґзітрі] п юр. безумовне право власності.
Гееі [Гі:1] рі від Еооі 1.
Гее-Іаіі [Тіґіеіі] п юр. заповідане майно; обмежена власність.
Гееііезз [Ткіііз] асі] безногий.
Гееге [£і:г] 1. п 1) розм. швидкйй (стрімкйй) рух (розбіг); іо іаке (іо Геїск) опе’з ~ розбігтися (перед стрибком); 2) амер. розм. хвилювання, збентеження; розгубленість; 2. V 1) турбувати; лякати; 2) бйти, шмагати; 3) розм. загвйнчувати.
(ещп [Ееіп] V 1) прикидатися, придурюватися, удавати; симулювати; 2) вигадувати; 3) підробляти (документи); 4) надавати фбрми (вйгляду).
Геі£пе<і [ЕеіпсІ] асі] 1) удаваний, облудний; несправжній; ~ соїитп архт. фальшйва колона; 2) вйгаданий; уявний; 3) фальшйвий, підроблений.
Геі£пе<і1у [ТеїтсІІі] асіу 1) удавано; 2) фальшйво, нещйро.
Геі^пег ['Еета] п 1) симулянт; удавальник, облудник; 2) вигадник; 3) підроблювач (документів).
Геі£піп§1у ['£ешіі]1і] асіу удавано, облудно.
Геіпі [Ееті] 1. п 1) удавання, прикидання; вйдймість; іо таке а ~ оГ сіоіп£ зтік. удавати, що зайнятий чимсь; 2) удаваний удар (вйпад) (у боксі тощо); фінт; 3) військ, фальшйва атака; 4) муз. діез, півтон; 2. асЦ 1) удаваний; 2) підроблений; фальшйвий; 3. V 1) завдавати удаваного удару; робйти удаваний вйпад (обманливий рух); 2) військ, завдавати відволікаючого удару; проводити демонстрацію (маневр).
Геізі [£аі8І] п амер. розм. песик, собачка.
Ґе1(і$раг [ТеїсІзра:] п мін. польовйй шпат.
Реіісе [Гі'1і:8] п ж. ім'я Феліс (зменш, від Ееіісіїу).
Реіісіа [ЙЧ18Ю] п ж. ім'я Фелісія, Фелішія, Феліша; Феліція.
ГеІісіПс [,Ґі:1і'8і£ік] асі] щаслйвий; що приносить щастя (удачу).
Геїісіїу [Еі'кзіЕаі] V робйти щаслй-вим, ощаслйвлювати.
Геїісіїаіе [Еі'кзііеіі] V 1) бажати щастя, вітати (з чимсь — оп); 2) робйти щаслйвим, ощаслйвлювати.
Геїісііаііоп [£1,1181'Іеі/п] п 1) поздоровлення, вітання; 2) вітальне послання; вітальна промова.
Геїісііаіог [£і Іізііеііа] п поздоровник.
Геїісііоиз [£1'1181198] асі] 1) вдалий; підхожий, доречний; ~ гетагк доречне зауваження; 2) щаслйвий; що приносить удачу; удачливий.
Реіісіїу [£і'1і8ііі] п ж. ім'я Фелісіті.
Геїісіїу [£і'1і8ііі] п 1) щастя; блаженство; 2) влучність; вдалість (вислову); ІО ЄХрГЄ88 опезеІГ 'УІік ~ дуже вдало вйсловитися, знайтй влучні слова; 3) здібність; щаслйвий дар; ~ іп раіпііп^ ропгаііз дар портретйста; 4) достаток.
Геїігі ['£і:1і(І] п зоол. тварйна з ро-дйни котів.
ГеїіГогт ['£і:1і£о:т] асі] зоол. котячий, з родйни котів.
Геїіпе ['£і:1аіп] 1. п зоол. тварйна з родйни котів; 2. асі] 1) зоол. котячий; 2) котячий, схожий на кота; 3) хитрий, злісний; підступний; ~ атепіііез приховані шпилькй, ущйпливість під вйглядом люб’язності.
Геііпііу [Еі'ііпііі] п 1) котячі повадки; гнучкість рухів, грація; 2) хйтрість; злобність; підступність.
Реііх ['£ї:1ік8] п ч. ім'я Філікс, Фе-лікс.
Геїі [Геї] 1. п 1) шкура (тварини); 2) розм. шкіра (людини); 3) волосся; вовна, шерсть, руно; ~ оГ каіг патли (волосся), кудли; 4) рубання, вйруб (лісу); 5) ліс, зрубаний за одйн сезон; 6) окіт ягнят; 7) підрублювання, підшивання; 8) гора (у назвах); 9) боло-тйста місцевість; 10) жовч; гіркота; злість; 11) свинцева руда; рудний дріб’язок, дрібні кусочки рудй; 2. асі] 1) поет, жорстокий; лютий; немилосердний; ~ ЮПигез жорстоке катування; 2) поет, болісний; тяжкий; руйнівнйй; 3) енергійний; якйй палко прагне (чогось — Еог, оп); 4) розм. дивний, непо-яснймий; 3. асіу 1) жорстоко, люто; 2) розм. наполегливо, енергійно; жваво, нетерпляче; 3) надзвичайно, дуже; 4. V 1) рубати, валйти (ліс); 2) звалювати, збивати з ніг; 3) убйти; Ю ~ ап ох убйти бика; 4) підрублювати, підшивати; 5. разі від Гаїї 2.
Геїіа [Теїа] п (розм. від Геїіо^) хлопець; людйна.
ГеІІаЬІе [ТеІоЬІ] асі] придатний для рубання (про ліс).
ГеІІаЬ ['Ееіа] п фелах (арабський хлібороб).
ГеІІег [Теїа] п 1) (розм. від Геїіо^) хлопець, хлопчйна; товариш; людйна; 2) лісоруб; дроворуб; 3) пристосуван
ня для підрублювання (у швацькій машині).
ҐЄІІШ8 [ £е1іі]] п 1) рубання, вйруб, валяння (лісу); 2) вирубування; 3) зшивання; сточування; підшивання, підрублювання; < ~ сіігесііоп напрям падіння дерева під час валяння; ~ поіск зарубка на дереві, призначеному для зрубування; ~ 8егіе8 (зе-диепсе) порядок вирубування (лісу).
ГеПшоп^ег [Те1,тлі]да] п 1) хутро-вйк, торговець хутром; 2) кушнір.
Геїіое ['Геїои] п обід (колеса).
Гєііолу ['Ееіои] 1. п 1) розм. людйна; парубок, хлопець, малйй; воосі ~ добрий хлопець; ]о!1у ~ веселий товариш по чарці, веселун; компанійський хлопець; диеег ~ дивак, чудйло; Іііііе ~ малюк; роог ~ бідолаха; оісі ~ старйй, старйк; друзяка; ту сіеаг ~ дорогйй мій; 2) товариш, побратйм; а ~ іп тіз-егу товариш по нещастю; ~з іп агтз соратники, товариші по зброї; а ~ іп сгіте співучасник злочину; 3) аспірант; стипендіат, якйй займається дослідницькою роботою; 4) (Е.) член ради коледжу (університету); 5) (Е.) дійсний член наукового товарйства; Е. оГ іке Еоуаі Зосіеіу член Королівського наукового товарйства (у Великій Британії); 6) парна річ, парний предмет, пара; 7) хтось рівний (за званням тощо); іп кіз ап ке каз по ~ йому немає рівних за майстерністю; 8) амер. розм. залицяльник; 9) знев. тип; іеіі ікаї ~ іо §о аи/ау проженй того тйпа; 2. V 1) знайтй (підібрати) пару; 2) звертатися по-дружньому (фамільярно) (до когось).
Геїкну-соїшпопег [Теїои'котапа] п той, хто ділиться з іншими (їжею).
Геїіолу-соипігутап [Теїои'клпіптап] п (рі Ге11о\¥-соипігутеп [-тап]) співвіт-чйзник; земляк.
Ге11ол¥-сгаГі8тап [ 'Ееіои'кга Тізтап] п (рі Ге11о\¥-сгаГізтеп [-тап]) товариш по ремеслу.
Геїіолу-сгеаіиге [Те1ои'кгі:і/а] п блй-жній, близька людйна.
Ге11ол¥-Гее1іп& ['Ееіои Ті :1ід] п
1) співчуття, симпатія; іо кауе а ~ Гог зтЬ. співчувати (симпатизувати) комусь; 2) спільність поглядів (інтересів), взаєморозуміння.
Геїкну-Ііеіг ['Ееіои'єа] п співспадкоємець.
Геїіолукеігзкір ['Ееіои'єа/ір] п співспадкоємство.
Геїіоиіезз [Теїоикз] асі] 1) якйй не має товариша; 2) поет, незрівнянний; що не має рівних.
Геїіоиіу [Теїоиіі] 1. асі] поет. 1) то-варйський; 2) наділений почуттям товарйськості; 2. асіу 1) спільно, нарівні, на рівних засадах; 2) фамільярно.
ГеІІотозЬір [ 'Ееіои/ір] 1. п 1) товарй-
ГеІ
406
Геп
ство, братство; компанія; співдружність; 2) корпорація; співтовариство;
3) почуття товариськості; дружні взаємовідносини; £оосі ~ добрі (теплі) стосунки; 1оп£-8іапс1іп8 ~ давня дружба; 4) співучасть; ~ іп сгіте співучасть у злочині; 5) членство (в науковому товаристві тощо); 6) звання члена ради (коледжу тощо); 7) стипендія аспіранта; дотація науковому (творчому) працівникові; 2. V 1) прийняти до релігійного товариства (братства); 2) амер. стати членом релігійного товариства (братства).
Геїкну-зоідіег [Теїои'зоикІзо] п однополчанин; бойовий товариш; соратник, товариш по зброї.
Ґе1кл¥-$иЬ)есі ['іеІои'злЬсізікі] п співвітчизник; підданий тієї ж держави.
Геїіолу-ігауеі [Теїои'іггеуі] убути попутником (співчуваючим) (політичної партії).
Геїкну-ігауеііег ['Геїои'ігаеуіо] п 1) співчуваючий (політичній партії); попутник; 2) супутник.
Геїіу [Теїі] аду 1) поет, жорстоко, люто; 2) надмірно.
Геїоп [Теїоп] 1. п 1) юр. карний злочинець; фелбн; 2) лиходій; негідник; 3) диявол; 4) мед. панарицій, нігтьоїда; 2. аф поет, жорстокий; злочйнний; зрадницький; ~ сіеесі жорстокий вчинок.
Геїопевз [Геїошз] п 1) юр. карна злочинниця; 2) лиходійка.
Геїопіош [Гі'іоипрз] аф 1) злочйнний; навмйсний, умисний; ~ Ьотісіде умйсне убйвство; 2) поет, зловмйс-ний.
Геїопгу ['ГеЬпп] п збірн. злочйнці, злочйнний світ.
Геїопу [Теїапі] п юр. кримінальний злочин; тяжкий злочин; фелбнія; іо соттіі а ~ учинйти карний злочин.
ГеІ$раг [Теїзра:] див. Геїдзраг.
Геїі [Гек] 1. п 1) фетр; повсть; ~ Ьооіз валянки; ~ зііррегз повстяні черевики; 2) повстянйй матеріал; 3) повстяно-фетровий вйріб; 4) фетровий капелюх; 5) розм. шкура, хутро; 2. у 1) валяти, збивати повсть; 2) збиватися в повсть; 3) оббивати (покривати) повстю; 3. разі і р.р. від Гееі II.
Геїіег ['Геїіо] у розм. звалювати докупи; сплутувати, заплутувати.
Ге1ііп8 ['Геїіп]] п 1) валяння; звалювання; 2) фетр, повсть.
Геїі-Ііпесі [ТекІашсІ] асі] на повстяній підкладці; підбитий повстю.
Геїисса [Ге'їлко] п мор. фелюга, фе-люка.
Гетаїе [Ті:теі1] 1. п 1) особа жіночої статі; знев. жінка; 2) зоол. самка, самйця; 3) бот. жіноча особина; 4) тех. деталь для охвату; 2. ад] 1) жіночої статі, жіночий; ~ сітіїсі дівчинка;
~ геїаііопз родички; ~ раііепіз пацієнтки; ~ Іеасі кін. головна жіноча роль; ~ іпзесі самиця комахи; ~ Ьее бджо-лйна матка; ~ Ьетр ріапі бот. матірка (конопель); ~ ІатЬ ярка; 2) жінкопо-дібний; слабкйй; 3) блідйй, менш яскравий (про коштовне каміння); 4) тех. охоплюючий; зовнішній (про поверхню); з внутрішньою нарізкою; ~ іЬгеасі внутрішня нарізка.
Гетаїііу [Гі'тгеІШ] п 1) жіночність; жіночі рйси (особлйвості); жіноча природа; 2) жінкоподібність.
Гешаїіхе [Ткшоїаїх] у 1) надавати слову закінчення жіночого роду (у власних іменах); 2) зніжуватися; робйтися жінкоподібним.
Геше [Гі:т] п юр. жінка, дружйна; ~ соуєгі заміжня жінка; ~ зоїе а) незаміжня жінка; б) вдова; в) матеріально незалежна заміжня жінка.
Гетегеїі [Тетогеї] п витягання; ви-тяжнйй отвір.
Гетісіде [Тетізакі] п 1) убйвство жінки; 2) убйвця жінки.
Гетіпаїку [,Геті'пае1ііі] п 1) рі жіночі рйси; 2) жіночі прикраси (дріб-нйчки); 3) жіночність.
Гетіпеку [,Геті'пі:ііі] п 1) жіночність; 2) жінкоподібність.
Гешіпіе [Тетіпі] п 1) збірн. жінкй, жіноча стать; 2) (Е.) міф. Амазонки та їхня країна.
Гетіпіпе ['Гетіпт] 1. п 1) жінка; 2) уособлення жіночності; 3) грам, жіночий рід; 2. аф 1) жіночий, властй-вий жінкам; ~ уоісє жіночий голос; ~ зосіеіу жіноче товарйство; 2) жінко-подібний; 3) грам, жіночий; ~ вешіег жіночий рід.
Гетіпіпку [,Гегт'птііі] п 1) жіночність; 2) збірн. жінкй, жіноча стать.
Гетішзш [Тетіпіхт] п 1) фемінізм; 2) жіночі рйси; 3) слово або вйслів, вжйвані жінками.
Гетіпізі [Теттізі] п фемініст; феміністка.
Гешіпіхе [Тегпшаїх] у 1) робйти жіночним (зніженим); 2) ставати жіночним (зніженим); 3) збільшувати кількість жінок (у складі товариства тощо).
Гепюга ['Гегпогз] рі від Гетиг.
Гетогаї [Тетагаї] аф анат. стегно-вйй.
Гетиг [Ті:то] п (рі тж Гетога) анат. стегно.
Геп [Геп] 1. п болото, драговина, трясовина; ~ Гагтіпе обробіток боло-тйстої землі; 2. у забороняти.
Геп-Ьеггу ['ГепЬеп] п дрібна жура-влйна.
Гепсе [Гепз] 1. п 1) огорожа, тин, паркан; 2) захисна огорожа; 3) ав. аеродинамічна перегородка; 4) військ, розм. межа радіолокаційного вйявлен-ня; 5) фехтування; 6) розм. кубло для
переховування краденого; 7) скупник (переховувач) краденого; 8) тех. напрямна деталь; ~ гооГ навіс, оберіг; ~ умігє дріт для огорожі; 4 іо зіі оп іЬе ~, іо зігадсіїе іЬе ~ зберігати нейтралітет, займати вичікувальну позйцію; іо Ье оп іЬе 8ате зісіе оГ іЬе ~ бути в тому ж таборі; займати таку саму позйцію; 2. у 1) обгороджувати (тж ~ іп, ~ аЬоиі, ~ агоипсі); 2) фехтувати; 3) ухилятися від прямої відповіді; 4) захищати; 5) брати бар’єр (про коня); 6) забороняти полювання і ловлю рйби (в певному місці і на певний час); 7) розм. переховувати крадене; 8) розм. торгувати краденим.
ГепсеГиІ ['ГепзГиі] аф поет, захис-нйй; що захищає.
Гепсе1е$$ [Гепзііз] аф 1) відкрйтий, необгороджений; 2) незахйщений; без-захйсний.
Гепсе-топіЬ [ТепзтлпО] див. Гепсе--зеазоп.
Гепсе-ріау [Тепаріеі] п 1) дискусія; 2) іст. гладіаторські бої.
Гепсег [Тепзо] п 1) фехтувальник; 2) тренер з фехтування; 3) майстерний сперечальник; 4) робітнйк, якйй ставить (ремонтує) огорожу; 5) кінь, якйй бере участь у перегонах з перешкодами; 6) розм. переховувач краденого.
Гепсе-зеазоп ['Геп8,8І:хп] п закрйтий сезон; період заборони на полювання і ловлю рйби.
Гепсе-зЬор [Гепз/зр] п розм. крам-нйця, яка торгує краденим.
Гепсе-зкііп£ [Тепз,8іііі]] п нейтральна позйція; вичікувальний спосіб дій; вагання між двома думками (рішеннями).
Гепсе-ііше [Тепзіаїт] див. Гепсе-зеа-ЗОП.
ГепсіЬІе [ТепзіЬІ] 1. п солдат, якйй проходить службу в метрополії; 2. аф придатний для оборони.
Гепсіпз ['Гепзїї]] п 1) обгороджування; загородження; 2) огорожа, тин, паркан; 3) матеріал для огорожі; 4) фехтування; 5) боротьба, суперечка; 6) розм. переховування краденого.
Гепсіп£-си11у [ 'Гепзіі] ,кл!і] п розм. скупник (переховувач) краденого.
ҐЄПСІП£-кЄП [ТеП8Н)кеп] п розм. кубло для переховування (скуповування) краденого.
Ґеп-сгіскеі [Теп.кпкіі] п ент. вовчок, капустянка.
Геші [Гепд] V (скор. від сіеГепс!) 1) відбивати, парйрувати (тж ~ оїї); 2) не підпускати; відганяти, відвертати (тж ~ аи/ау, ~ Ггот); 3) піклуватися (про себе), добувати прожйток; 4) докладати зусйль, старатися; вивертатися; сяк-так перебиватися; 5) розм. забороняти; 6) поет, захищати.
Гепгіег [ ТепсЬ] п 1) решітка каміна;
Геп
407
Гег
2) запобіжна рама (на трамваї тощо)', буферний прйстрій; 3) крило (автомобіля)', 4) мор. кранець; 5) шлюз.
Гешіег-Ьеят [ТепсЬ'Ьіїт] п мор. захиснйй брус.
Гешіег-Іятр [ТепсЬІаетр] п авт. підфарник.
Гешіег-ріїе [ 'ГепсЬраіІ] п відбійна паля.
Гешіу [ '£епді] асі] розм. заповзятливий; винахідливий; повороткйй.
Еепеїія [£і'пе!з] п ж. ім'я Фенела.
Гепе$ігя [£і'пе8Ігз] п (рі Гепезігае) 1) анат. отвір, вікно; 2) ент. прозора пляма (на крилі)’, 3) ямка, прикрйта мембраною.
Гепе$ігяе [£і'пе8Ігі:] рі від Гепезіга.
Гепезігяі [£і'пе8Ігз1] 1. п вікно, затягнуте прозорим папером (тканй-ною); 2. асі] 1) віконний; 2) анат. що має отвори у вйгляді вікон.
Гепе$ігяіе [£і'пе8ІгеіІ] асі] бот., зоол. з невелйкими отворами (віконцями).
Гепезігяіесі [£і'пе8ігеііід] асі] 1) обладнаний вікнами; 2) ент. що має прозорі плями.
Гепезігаїіоп [,£епз8'1геі/п] п 1) архт. використання вікон з декоратйвною метою; 2) анат. фенестрація, ніздрювата структура.
Геп-Пге ['£еп,£аіз] п блукаючий вогник.
Гепк$ [Гепкз] п с.г. добриво з китових відходів.
Геп-Іяші ['Гепіаепсі] п болотйста місцевість.
Геп-шяп ['Гептод] п (рі Геп-теп [-топ]) мешканець болотйстої місцевості.
Геппес ['£епек] п зоол. фенек, африканська лисйця.
Геппеї ['£еп1] п бот. фенхель, солодкий кріп; ~ оіі фенхелева олія.
Геїшізй ['£ет{] асі] 1) болотйстий; багнйстий; 2) болотний; що росте на болоті.
Геїшу ['£ет] асі] 1) болотйстий; грузькйй; ~ агеа багнйста місцевість; 2) болотний; ~ вгазз болотна трава, осока; 3) запліснявілий; уражений грибком.
Геп-гееуе ['£єпгі:у] п чиновник, якйй завідує меліоратйвними роботами.
Гепі [£епІ] п 1) розм. вйріз (у сукні)', розріз (у спідниці)’, 2) залишок (тканини).
Геїшзгеек [ '£еп]идгі:к] п бот. гуньба.
Геодогя [,£із сІз:гз] п ж. ім'я Фео-дбра, Фіодбра.
ГеоГГ [£е£] 1. п феодальний маєток; 2. V іст. дарувати феодальний маєток.
Гегясіоиз [£о'геі]О8] асі] родючий, плодоносний.
Гегясііу [£з'гае8ііі] п родючість, плодоносність.
Гегаї [Тюгої] асі] 1) дйкий, непри-
ручений; 2) здичавілий; польовйй (про рослини)’, 3) грубий; жорстокий; неци-вілізбваний; 4) похоронний, поховальний; похмурий; 5) фатальний; смертельний; ~ сіізеазез смертельні хвороби.
Гені [£о:б] п ч. ім'я Ферд (зменш, від Еегбіпапб).
ГегШе [ '£о:с!і] п ч. ім 'я Ферді (зменш, від Еегсііпапсі).
Геггііпаші ['£о:біпопд] п ч. ім'я Фер-дінанд, Фердинанд.
Геге [£ю] п заст. 1) товариш, друг;
2) чоловік, дружйна; 3) рівня.
Гегеіогу [Тепізп] п 1) церк. рака;
2) гробнйця; склеп; 3) похоронні дроги.
Рег^іе ['£з:ді] п ч. ім 'я Фергі (зменш, від Еег^из).
Генріх [ £а:до8] п ч. ім'я Фергус, Фергас.
Гегіа І'Гізтю] п (рі £егіае) лат.
1) церк. буденний (несвяткбвий) день;
2) рі іст. святкові дні, канікули.
Гегіае ['£ізгі:] рі від £егіа.
Гегіаі [Тізгізі] асі] 1) святковий;
2) церк. буденний, не святковий.
Гегіпе ['іїзгаїп] асі] 1) дйкий, не-
приручений; 2) грубий, жорстокий; звірячий; 3) злоякісний.
Гегііу ['£епІі] п дйкість, варварство.
Гегіу |'£з:1і] п розм. 1) дйво; 2) здивування, подив; 3) химера, прймха; 4) рі визначні місця.
Геппасу ['£з:тз8і] див. рйагтасу.
Гегтяіі [Тз.теїі] п 1) застібка; пряжка; 2) оправа.
Гегтяія [£з:'та:із] п муз. фермата.
Гегтепі І ['£з:тепі] п 1) закваска; дріжджі; 2) фермент, ензйм; 3) збудження, хвилювання; 4) хім. бродіння.
Гегтепі II [£з:'тепІ] V 1) викликати бродіння; 2) бродйти, грати; 3) хвилювати, збуджувати; спричйнювати бродіння; 4) хвилюватися, збуджуватися; 5) виходжувати (пиво)’, 6) виходжуватися (про пиво).
ГеппепіаЬІе [ЬґтепізЬІ] асі] 1) здатний викликати бродіння; 2) здатний бродйти.
Геппепіягіяп [,£з:теп'1єзпзп] п церк. ферментарій.
Гегтепіаііоп [,£з:теп'іеі/п] п 1) бродіння, ферментація; 2) хвилювання, збудження.
Гегтепіяііуе [£з:'тепізііу] асі] 1) бродйльний, вйкликаний бродінням; 2) що викликає бродіння (ферментацію).
ГегтепШіои$ [,£а:теп'ііГд8] асі] бродйльний; подібний до бродіння.
Гегтепііуе [£з:'ґпєпііу] асі] бродйльний; що викликає бродіння.
Геппегу ['£з:тзп] п іст. лазарет (при монастирі).
Гет [£з:п] п ж. ім'я Ферн (зменш, від Еегпапсіа).
Гегп [£з:п] п бот. папороть.
Еегпапсіа [£з:'пзепсіа] п ж. ім'я Фер-нанда.
Гегпапсіо [£з:'паепсІои] п ч. ім'я Фернандо.
Гетей [£з:псІ] асі] зарослий папороттю.
Гегпегу ['£з:пзп] п 1) папоротева оранжерея; 2) зарості папороті.
Гєгп-отуі ['£з:паиі] п орн. дрімлюга.
Гегп-8ее<1 ['£о:п8І:сІ] п 1) спори папороті; 2) розм. насіння папороті.
Гегпііскіе ['£з:пІік1] п розм. веснянка, ластовйнка.
Гегпу ['£з:пі] асі] 1) папоротевий; 2) зарослий папороттю; 3) папороте -вйдний, папоротеподібний.
Гегосіоиз [£з'гои/38] асі] 1) жорстокий; лютий; дйкий; ~ Іоок лютий вйгляд; 2) жахлйвий, страшенний; нестерпний; ~ йеаі страшенна спека.
Гегосіоизіу [£з'гои[38Іі] асіу 1) жорстоко; люто; дйко; 2) жахлйво, нестерпно.
Гегосіои$пе$$ [£о'гоир8Пі8] п жорстокість; лютість; дйкість.
Гегосііу [£з'гз8ііі] п жорстокість; лютість, лють; дйкість.
Геггеї [Тегзі] див. Геггиіе.
Геггеоиз ['£епз8] асі] 1) залізний; залізистий; 2) схожий на залізо.
Геггеї ['£епІ] 1. п 1) зоол. тхір; 2) розм. сйщик; 3) шовкова оздоблювальна тасьма; 2. V 1) полювати з тхором (звич. іо §о ~іп£); 2) виганяти (з норй — Ггот, оиі оі) (тж ~ о£Г); 3) розшукувати, рйтися, нйшпорити; вишукувати; рознюхувати; шарити (тж ~ аЬоиі); ~ оиі винюхувати, розвідувати, вивідувати, випйтувати.
Геггеїу ['£епІі] а сі] тхорячий, тхоревий; що нагадує тхора.
Геггіязе ['£егпс1з1 п 1) перевезення, переправа; 2) плата за перевезення (переправу).
Геггіс [ '£епк] асі] хім. що містить у собі тривалентне залізо; ~ асісі залізна кислота; ~ сітіогісіе хлорне залізо.
ГеїтіГегоїк [£е'п£згз8] асі] залізистий; що містить у собі залізо.
Геггііе [Тегаїї] п хім. ферйт.
Гегго-аІІоу ['£егои 'авізі] п феросплав, залізний сплав.
ГеггосИгоше [ £егоикгоит] п мет. ферохром.
Геггосопсгеіе ['£егои'кздкгі:1] п залізобетон.
Геггота^пеїіс [,£егоитаед'пе1ік] асі] мет. феромагнітний.
Гегготап£апе$е ['£егои,тает]дз'пі:х] п мет. феромарганець.
Геггоіуре [Тегоиіаїр] п фот. феро-тйпія.
Геггоіі8 ['£егз8] асі] хім. залізистий, залізний; що містить у собі двовалентне залізо; ~ теїак чорні метали.
Гег
408
Геї
Геті£Іпеоіі5 [Ь'ги:с1зіпід$] див. Гег-пі£Іпои8.
Геті£іііои$ [Ь'пксізіпаз] аф 1) залізистий; що містить у собі залізо; 2) кольору іржі; червонувато-брунатний.
Ґегпііе [Теги:1] 1. п 1) металевий обід (наконечник); 2) військ, запобіжне кільце; 3) тех. муфта; 2. V надівати обідок (муфту).
Гегпшііпаїе [Ге'ги:тіпеіІ] V скріпляти, з’єднувати; спаювати (метал).
ГегпшііпаНоп [Ь,пг.ті'пеі/п] п скріплення, з’єднання; спаювання (металу).
Геїту ['Геп] 1. п 1) переправа, перевіз; Іо сго88 ІЬе ~ переправлятися (переїжджати) на інший берег; іо гоу/ 8тЬ. оуєг ІЬе ~ перевезти когось на інший берег (на човні); 2) військ, перевезення на плавучих засобах; 3) пором; іо іаке іке ~ переправлятися на поромі; 4) ав. переганяння (літаків); 5) регулярна авіатранспортна служба; 6) юр. право на перевезення пасажирів і вантажів через переправу за плату;
~ саріаіп капітан порома (транспортного судна) на переправі; ~ рііоі льотчик, якйй переганяє літакй до місця призначення; ~ ріале літак авіа-транспортної служби; ~ зєгуісє а) поромне сполучення; б) служба морських перевезень; го11-оп-го11-о£Г ~ автомобільний пором; 2. V 1) перевозити на поромі (човні) (тж ~ асго88, ~ оуєг); ууііі уои ~ те асго88? ви перевезете мене на той бік?; 2) переїжджати, переправлятися; 3) військ, перевозити на плавучих засобах; 4) ав. перевозити повітряним шляхом; 5) переганяти (літаки).
Геггу-Ьоаі ['ГепЬоиі] п пором; судно для перевезення через ріку; перевізнйй засіб.
Геіту-Ьгі(І8Є [ТепЬпсІз] п 1) заліз-нйчний пором; 2) сходні між прй-станню і поромом.
Геггупіап ['Гепітюп] п (р/ Геггутеп [-топ]) перевізник, поромник.
Геґ8 [Го:8] п шах. 1) ферзь, королева; 2) прохіднйй пішак.
Гегіег ['£а:іо] V церк. поміщати в раку.
Гегіііе ['Го:1аі1] асі] 1) родючий; 2) багатий, ряснйй; ~ іта^іпаііоп багата уява; а гасе ~ іп §епіи8 народ, багатий на таланти; 3): ~ таіегіаі фіз. ядерна паливна сировина; 4) схожий (про насіння); плодоносний; 5) що сприяє родючості; ~ сіітаіе сприятливий клімат.
Гегіі1епе88 [То:іаі1пі8] див. Гепііііу.
Гегіііііу [Гаґпіііі] п 1) родючість; 2) достаток; багатство (фантазії тощо); 3) ек. продуктйвність за оптимальних умов (про землю); 4) біол. пло
дючість; здатність до відтворення по-томства.
ҐегііІіхаЬІе [,ЬіІі'ІаігоЬІ] асі] 1) придатний для удобрення (про ґрунт); 2) біол. придатний для запліднення (запилення).
Гегііііхаїіоп [Догіїїаґхеї/п] п 1) удобрення (грунту); внесення добрива; 2) біол. запліднення; запйлення.
Гегііііге ['Га:1і1аіг] у 1) удобрювати; вносити добриво; збагачувати (ґрунт; тж перен.); 2) біол. запліднювати; за-пйлювати.
Гегіііігег [’ЕзгІїІаіго] п 1) добриво; удобрювач, угноювач; тук, мінеральне добриво; ~ ріалі туковий завод; 2) біол. запліднювач; обпйлювач.
Гепі1асеоіі8 [,Гег]и'1еір8] аф' очеретяний; схожий на очерет.
Гепііе ['£ег)и:1] 1. п 1) ферула, лінійка; палиця (для покарання школярів); 2) перен. шкільна дисципліна; суворий режйм; іо Ье ипдег іЬе ~ а) бути підлеглим; б) бути учнем; 2. у карати; бйти лінійкою.
Гегуепсу ['Го:уол8і] п 1) гарячність, завзяття, старанність; 2) спека, спекота.
Гєгуєпі ['Ь:уолі] аф 1) гарячий, жаркйй; палаючий; ~ Ьеаі сйльна спека; 2) палкйй; полум’яний; завзятий; ~ іоує палке кохання; ~ сіезіге палке бажання; ~ Ьаігесі жагуча ненависть; 3) сйльний, лютий (про холод); 4) шалений, несамовйтий, ярий; розлючений; - Ьеазі розлючений звір.
Гегуепііу [ То:¥9лі1і] асіу гаряче; палко; полум’яно; ревно, запопадливо.
Гегуезсепі [Го/уєвзпі] аф якйй нагрівається (розігрівається).
Гегуігі ['Го:уі(1] аф 1) палкйй, прй-страсний; ~ рагіізал палкйй прихйльник; 2) поет, жагучий, палаючий, пекучий.
Гегуігіііу [Ео/уідПі] п палкість, гарячність; завзяття.
ГегуіШу [ '£з:уісІ1і] асіу гаряче, палко; завзято.
Гєгуог [Езгуз] див. Гегуоиг.
Гегуоиг ['£Ь:уз] п 1) запал; гарячність; завзяття; прйстрасть; палкість; ~ оГ іоує запал кохання (любові); 2) спека, спекота.
Ге$сешііпе ['Гезопаш] аф непристойний, неподобний; - УЄГ8Є8 непристойні вірші.
ґезсие [Те8к]и:] п 1) указка; 2) бот. вівсяниця, кострйця; 3) соломйнка; гілочка; 4) дрібнйчка.
Гевеє [£е8] п розм. блідо-блакйтний колір.
Ге8Іа [ Те8іа] п італ. церковне свято.
Ге8іа1 [Те8І1] аф святковий; радісний, веселий; ~ дау свято; ~ тизіс весела музика.
Гегіег [ Геяіз] 1. п 1) мед. нагноєння; 2) гнійна рана; 2. у 1) гноїтися
(про рану); 2) викликати нагноєння; 3) гнйти, розкладатися; 4) м^ити, терзати, ятрйти.
ґе8Іегіп£ [Те8Ізгіі]] п нагноєння, абсцес.
Гезіегшепі ['Гезізітюпі] п 1) нагноєння; 2) розм. гній (на рані).
Гезііпаїе ['Гезітеїі] у поспішати, квапитися.
Гезііпаїіоп [, Ге8Іі'пеі/п] п 1) мед. кваплйва походка; 2) кваплйвість.
ҐЄ8Ііпо [Гез'їітои] п італ. святкування, свято; розваги.
Гезііуаі [ТЄ8І1У9І] 1. п 1) свято, святкування; 2) фестиваль; 3) показ; вйставка; демонстрування; Гііт ~ фестиваль (демонстрування) фільмів; 2. аф 1) святковий; 2) бенкетний.
Ге8Ііуе [ '£є8ііу] аф 1) святковий; веселий; радісний; ~ єуєпіпй святковий вечір; ІЬе ~ 8еа8оп святкй; іо Ье іп ~ тоод бути у піднесеному (веселому) настрої; 2) шк. розм. зухвалий, нахабний.
ҐЄ8ІІУЄІУ ['Ге8І1УІ1] асіу святково, по--святковому; весело.
ҐЄ5ЙУІІУ [Гез'їІУІІі] п 1) веселість, веселощі; святковість; веселий (святковий) настрій; 2) рі урочйстості, свято, святкування; СЬтітаз Гєзііуііієз різдвяні свята; 3) вйтонченість, елегантність; легкість.
Ге8Іооп [Гез'їшп] 1. п 1) гірлянда; 2) архт. фестон; 3) фестончастий контур краю ясен біля шййки зуба; 2. у 1) прикрашати гірляндами (фестонами); 2) вйсіти гірляндами (фестонами).
ґезіоопегу [£е8'1и:пап] п прикраси у вйгляді гірлянд (фестонів).
Гезіисіпе [ 'Ге8І)и8аіп] аф солом’яного кольору.
ГеїаІ [Ті:11] аф анат. утробний; зародковий, ембріональний.
Геїсй [Геї/] 1, п 1) хйтрощі, вйверт; 2) зусйлля; іо іаке а ~ докласти ве-лйких зусйль; 3): Гаг (1оп§) ~ довга (окружна, обхідна) дорога; 4) розм. утруднене дйхання, спазм (у горлі); 5) мор. відстань від навітряного берега по лінії вітру; 6) прйвид; двійнйк; 7) бот. вйка; 2. у 1) (сходйти і) при-нестй (привестй); ~ те а §1а88 оГ^аіег принесіть мені склянку водй; у/ііі уои ~ ІЬе сЬіїсІгеп Ггот зсЬооІ? будь ласка, приведіть дітей зі школи; 2) заїжджати, заходити (за кимсь); \уі11 уои -те Ггот іЬе гаі!\уау зіаііоп? ви заїдете на вокзал за мною?; 3) викликати (сльози тощо); 4) видавати (звук тощо); іо ~ а §гоап застогнати; 5) витягувати, видобувати; 6) завдавати (удару); іо ~ а Ь1о\у ударити; 7) приваблювати, зачаровувати; 8) виручати, вторговувати; одержувати; 9) досягати (якоїсь місцевості); іо ~ іпіо роп мор. входити (заходити) в порт;
їеі
409
Геу
10) розм. красти; 11) розм. робйти, чи-нйти; 12) тех. забирати воду (про насос); □ ~ аЬоиі а) діяти обхіднйм шляхом; б) розкрутити (щоб кинути далі); ~ алуау вйрватися, звільнйтися; відірватися; ~ (іомп а) побйти (противника); б) знйзити (ціни); ~ іп а) оточувати; б) ошукувати, обдурювати; ~ оиі виявляти; відтіняти; ~ гошкі а) опритомніти; б) розм. умовити, переконати; ~ ир а) блювати; відхаркувати; б) надолужувати; в) амер. виростити, вйховати; г) амер. закінчуватися; д) видужувати; е) прибувати; 4 іо ~ а досіог привестй лікаря; іо ~ апсі сапу пєу/8 пошйрювати новйни (чуткй); І \¥опсіег у/йеге аіі іЬіз І8 £ОІП£ іо ~ ир цікаво, чим усе це закінчйться; Ье Ьасі епои^Ь топеу іо ~ Ьіт Ггот Ие\у ¥огк іо СЬіса^о у нього вйстачило грошей на проїзд з Нью-Йорка до Чикаго; іо ~ а 8І£П тяжко зітхнути; іо ~ опе’8 ЬгеаіЬ перевестй дух, передихнути.
Геісії-сашІІе [ 'ГеЦкгепсІІ] див. ГеісЬ--Іі^Ьі.
ГеісЬег [Теї/о] п амер. 1) спокуса; принада; 2): ~ апй саггіег слуга; людйна на побігеньках.
Геісіїіпз [Теі/п]] ад] розм. 1) привабливий, принадний; чарівнйй; 2) спокусливий.
ҐеісЬ-Іі^іі [ ТеЦІаіі] п таємнйче світло, що провіщає смерть.
іеіе [Гей] 1. п фр. 1) святкування, свято; 2) іменйни (тж —дау); 2. у фр. святкувати; улаштовувати свято на честь (когось); вшановувати (когось).
іеіе-гіау [Теїідеї] п фр. іменйни.
Ґеііаі [Тирі] ад] іст. геральдйчний, посольський; ~ 1а\¥ розділ права, що трактує питання війнй й мйру.
ГеіісШаІ ['ГїіІізаісІІ] ад] абортйвний. Геіісісіе [Т.іізаісі] п аборт.
Геіігі [Теіїсі] ад] смердючий, що тхне сірководнем; ~ ЬгеаіЬ поганий запах з рота.
ГеіШііу [іе'іїсіііі] п сморід. Ґеіі(іпе$8 [ТеікІпіз] див. Геіісіііу. Геіі$Ь ['£ї:іі[] п 1) фетйш; амулет; 2) ідол, кумйр; 3) іст. магічні обряди ідоловірців.
ҐеіізЬеег [Т:и[іо] див. ГеіізЬег.
ГеіізЬег [Ті:іі/а] п 1) чаклун, знахар; 2) ідол, кумйр.
ГеіізЬівш [Тіі/іхт] п фетишйзм. Геіі$Ьі$< [Ті:іі/і8і] п фетишйст. Геіі$ЬІ8ііс [,ії:іі7і§іік] ад] фети-шйстський.
ҐеіІ8Ь-тап [Тіі/тап] п (рі ГеіізЬ--теп [-топ]) 1) чаклун; 2) фетишйст; ідоловірець.
Геііоск [ ТеіЬк] п 1) мйчка (над копитом коня); 2) пуго для коня.
Геііоскегі [Теііокі] ад] спутаний (про коня).
Геіог [Ті:іо] п сморід.
Геііег [Теіо] 1. п звич. рі 1) п>гіа;
2) кайдани для ніг; 3) окови; узи; 2. у 1) спутувати (коня); 2) сковувати, заковувати в кайдани; 3) зв’язувати, обмежувати; стрймувати.
Геііег1е88 [Теїзіїз] ад] вільний, не скутий; нічйм не зв’язаний.
ГеПегІоск [Теіоіок] п пута (для коня).
Геіііе [Теіі] 1. п 1) стан, становище; вйгляд; іп £оосі ~ у доброму стані (вйгляді), у чудовій формі; іп 8р1епдід ~ у чудовому настрої; 2) мет. футерувальна маса; 2. у 1) розм. упорядковувати, лагодити; виправляти; 2) оздоблювати, прикрашати; 3) розм. бйти, ударяти; 4) мет. футерувати (піч); 5) мет. очищати (злйвок).
ґеіііег [Теііо] п 1) ремонтник; гоад ~ шляховйй робітнйк; 2) мет. футерувальний
ҐЄІІ1ІП& ['Геіііі]] п мет. 1) вйстилка, футербвка; 2) очйщення злйвків.
Геіиз [7і:і08] п плід; зародок, ембріон.
Гей [і^и:] 1. п юр. 1) плата за орендовану землю замість виконання вій-ськовйх зобов’язань; 2) орендована земля (на певних умовах); 2. у здавати землю в оренду на певних умовах.
Геигі [Г]и:сІ] 1. п 1) спадкова (родова) ворожнеча; 2) ворожнеча, антагонізм; іо Ье аі ~ ^ііЬ 8тЬ. смертельно ворогувати з кимсь; іо зіпк а ~ поми-рйтися; 3) феодальний маєток; 2. у ворогувати; сварйтися.
Гешіаі ['Г)и:с11] ад] 1) феодальний; 2) ворогуючий.
Ґеш1а1і$пі ['Г)и:сЬ1і2т] п феодалізм, феодальний лад.
Гешіаіізі ['і]и:сІ9Іі8і] п 1) феодал; 2) прихйльник феодального ладу; 3) фахівець з історії феодалізму.
ГеисіаІІБііс [,Г)и:(І9'1і$іік] ад] феодальний; характерний для феодалізму.
Геийаіііу [Г]и.'сІж1ііі] п феодалізм; феодальний режйм.
ГеиЛаІігаііоп [,Г]и:сІ9Іаі'2еі]п] п феодалізація.
Гешіаііге [ '^игдзіаіг] у 1) феодалі-зувати; 2) перетворювати на васалів; 3) перетворювати (землю) на лен (феодальне володіння).
ГешІагу ['фшсІзгі] п 1) васал; 2) конфедерат.
Геисіаіогу ['Г)и:сЬізгі] 1. п 1) лен, феодальне володіння; 2) васал; ленник; 2. ад] 1) васальний; підлеглий; 2) залежний (про державу).
ГешІіпв ['Г]и:с1іт)] 1. п спадкоємна ворожнеча; чвари; 2. ад] ворогуючий; який бере участь у спадкоємній ворожнечі.
Геи(1І8і [ '^и:сіі8і] п 1) фахівець з феодального права; 2) васал, ленник; 3) амер. особа, яка перебуває з кимсь у стосунках непримиренної ворожнечі (кровної помсти).
Геи-Гагш [Тш:Га:т] п юр. 1) оренда
землі на певних умовах; 2) річна орендна плата за землю.
ГеиШетогіе [Ь:]'тз:і] ад] фр. кольору осіннього лйстя; жовтувато-бру-натного кольору.
ГеиіПеіоп [Ь:і'іо:і]] п фр. 1) підвал (у газеті); стаття з певної серії; 2) фейлетон; 3) роман з продовженням (що друкується у газеті).
ГеиШеіопі$і [ 'Ь:ііопі8і] п фр. фейлетоніст.
Гєуєг [Ті:уо] 1. п 1) жар, гарячка; 2) пропасниця, лихоманка; Ьгаіп ~ запалення мозку; 8саг1еі ~ скарлатйна; 8роііед ~ висипнйй тиф; іурЬоіс! ~ че-ревнйй тиф; ипдиіапі ~ вет. бруцельоз; 3) нервове збудження; СЬаппеї ~ туга за батьківщйною (за домівкою) (у англійців); $о!с1 ~ золота лихоманка; тіке ~ страх перед мікрофоном; ігаіп ~ побоювання спізнйтися на поїзд; ~ Ьагк лікувальна (хінна) кора; ~ іЬегару електропірексія; 2. у викликати (спричиняти) жар (пропасницю); кйдати в жар; морозити, знобйти.
Геуег-сигуе [Ткуз'кзіу] п мед. температурна крива.
Гєуєгєсі [Тґ.уосІ] ад] 1) гарячковий; 2) збуджений.
Гєуєгєі [Ткуопі] п легка пропасниця.
ГєуєгГє^у (Ті;уоГ)и:] п бот. піретрум.
Геуег-Ьеаі [Ті:уоЬі:і] п 1) мед. жар, підвйщена температура; 2) найвйща точка напруження (хвилювання).
ГєуєгібЬ ['Гїгуоп/] ад] 1) гарячковий; (Ье расіепі І8 ~ у хворого гарячка (жар); 2) нездоровий (про клімат); 3) збуджений, схвильований, неспокійний; 4) душнйй, задушливий.
ҐеуегівМу [Ті.уоп/Іі] аду гарячково; збуджено.
Ґеуегои$ [Тгуогзз] ад] 1) гарячковий, пропасний; 2) що викликає гарячку.
Ґеуег-8оге ['Гґуз'во:] п мед. губний лишай.
Ґєуєг-ігєє [ 'Піузігі:] п бот. хінне дерево.
Гєуєг-луєєй [ 'б:уз\уі:<1] п бот. миколайчики.
Ґету [фи:] 1. п незначна кількість; іЬе ~ а) меншість; б) обрані, еліта; а £оос! цийе а ~ чимало, досить багато; 8оте ~ кілька, небагато; 2. ад] 1) мало, небагато; небагато хто, мало хто; ~ апсі Гаг Ьеі\уееп нечисленні й розділені великим проміжком часу (великою відстанню); 2) рідкісний; зиск осса-зіопз аге ~ такі вйпадки дуже рідкісні.
Геіупе58 ['Г)и:пі8] п нечисленність, мала кількість.
Ге^уігіїз ['Г)и:ігі1г] п рі розм. дрібниці, пусте.
Геу [Геї] ад] 1) приречений (на смерть); умираючий, конаючий;
Ге/
410
на
2) фатальний; 3) слабкий, кволий; 4) боязкйй.
Гег [Гег] п феска.
Гіасге [ГГа:кг] п фр. фіакр.
Лапсе [Гґаіпзеї] л фр. наречений, жених.
Гіапсее [Гі а:пзеі] п фр. наречена.
Лаг [Гі:о] л власник маєтку (наділу).
Пазсо [Гі'аезкои] п 1) провал, невдача, фіаско; 2) пляшка, фляжка.
Лаі [Таїгеї] 1. л лат. 1) указ, декрет; наказ; розпорядження судді (суду); 2) вказівка; спонука; ~ оГ соп-зсіепсе веління сумління; 3) згода, схвалення; санкція; 2. V санкціонувати.
Лаі-шопеу [ Таїгеї'тлпі] л амер. паперові гроші (не забезпечені золотом).
ЯЬ [ГіЬ] 1. л розм. 1) вигадка; неправда, брехня; Ю іеіі ~з прибріхувати; 2) вигадник; брехун; 3) розм. удар; іо £Іуе а ~ ударити; 2. у 1) вигадувати; говорити неправду, брехати; 2) бити, лупцювати, осипати ударами (у боксі).
ЛЬЬег [ТіЬо] л вигадник, брехун.
ПЬег [ТаїЬо] л амер. див. ГіЬге.
ЛЬег£Іа8 [ТаїЬддІагз] л скловолокно; скловата.
ЛЬІе-ГаЬІе [ТаїЬІТеїЬІ] л розм. дурнйця, нісенітниця.
ЛЬге [ТаїЬд] л 1) волокно, фібра; нитка; жюі (зіік, Пах) ~ вовняне (шовкове, лляне) волокно; £Іаз8 ~ скловолокно; ~ Пах бот. льон-довгунець; ~ 8І1к штучний шовк; ~ сгор8 прядивні культури; 2) лико, мочало; 3) характер; вдача; а тап оГ соагзе ~ людйна грубої вдачі.
ПЬгеЬоапІ [ТаїЬо'ЬогсІ] л фібровий картон.
ЛЬгесі [ТаїЬасІ] ад] волокнйстий.
ЛЬге1е$$ [ТаїЬдІїз] аф 1) безволок-нйстий; 2) безсйлий; слабохарактерний.
ЛЬгіГогш [ТаіЬпГ9:т] аф волокнйстий; ниткоподібний.
ЛЬгіІ [ТаїЬпІ] л 1) волокнйнка; жйлка; фібрйла; 2) анат. м’язове нервове волоконце; 3) бот. мйчка (кореня), коренева волосйна.
ЛЬгШаг(у) [ТаіЬпЬ(п)] аф 1) волокнйстий, фібрилярний; 2) зв’язаний з нервовими волокнами.
ПЬгіПаІе [ТаїЬпІеіі] у скипатися (про кров).
ЛЬгіНаСей [ ТаїЬпІеіІїсІ] асі] волокнйстий; що має волокнйсту структуру.
ГіЬгіІІаІіоп [ТаіЬп'1еі/п] л 1) скипання (крові)\ 2) набуття волокнйстої структури; 3) волокнйста маса; 4) мед. мерехтіння; мигтіння.
ЛЬгіШГопп [Гаї'ЬпІіГогт] аф що має форму волоконця.
ЛЬгіп [ТаїЬпп] л фізл. 1) фібрйн; 2) клейковйна.
ГіЬгіпаїіоп [,ГаіЬп'пеі/п] л мед. ненормальна кількість фібрйну у крові.
ЛЬгіпоиз [ТаіЬгт08] аф фібрйно-вий, клейковйнний.
ЛЬгоій [ТаїЬгоісІ] 1. л мед. фіброзна пухлйна, фіброїд; 2. аф волокнйстий, фіброзний.
ЛЬгоіп [ТаїЬгошп] л фіброїн.
ПЬгоІііе [ТаїЬгзІаіі] л мін. фіброліт.
ЛЬгоша [Гаї'Ьгоштю] л (рі ГіЬготаїа) мед. фіброма.
ЛЬготаіа [Гаї'Ьгоитзід] рі від ПЬ-гота.
ЛЬгобє [Гаї'Ьгоиг] аф фіброзний.
ЛЬго$е$ [Гаі'Ьгои8І:г] рі від ГіЬгозіз.
ПЬГОЗІЗ [Гаі'ЬГ0Ц818] Л (рі ЙЬґОЗЄЗ) мед. фіброз, утворення волокнйстої тканйни.
ПЬгоНс [Еаі'Ьгоіік] аф мед. фіброзний.
ЛЬгоііБ [ТаїЬгоз] аф 1) волокнйстий, жйлуватий, фіброзний; 2) мичкуватий (про корінь)', ~ гооі (зузіет) мичкувата коренева система.
ЛЬГ0и8ПЄ88 [ТаїЬґОЗПІЗ] л волокнй-стість, фіброзність, волокнйста структура; мочкуватість; бот. мичкуватість.
ЛЬбієг [ТіЬзіо] л розм. брехунець.
ЛЬиІа [ТіЬ/иІо] л (рі ПЬиІае, ПЬиІаз) 1) фібула, застібка; брош; 2) анат. малогомілкова кістка.
ЛЬиІае [ТіЬ/иІі:] рі від ГіЬиІа.
ЛЬиІаг [ТіЬ/иІо] аф анат. що стосується малогомілкової кістки.
Лсеїіе [ГГзеї] аф сировйй (про тканину тощо)’, кольору конопель.
ЯсЬи [Ті:/и:] л фр. фішю, мереживна косйнка.
Лск1е[Тік1] аф непостійний, несталий; мінлйвий; ~ Ггіепсі невірний друг; ~ ЬеаІіЬ слабке здоров’я; ~ сгор с. г. ненадійна культура.
Лск1епе$8 [Тікіпіз] л непостійність, несталість, мінлйвість.
Ясо ['Гі:кои] л 1) дрібнйця; 2) дуля.
ЛсоШаї [Гаї'коіскі] аф фікусовий.
Лсіііе [ ТікІ(а)і1] аф 1) глйняний; череп’яний; зроблений з глйни; 2) гончарний; ~ ап гончарне ремесло.
ПсіШіу [Гїк4і1іІі] л 1) в’язкість; 2) гончарний вйріб.
Лсііоп [Тік/п] л 1) белетрйстика; художня література; художня проза; у/огкз оГ~ романи, повісті; Іі^ііі ~ легке читання; 2) художній твір (роман тощо); 3) вйгадка; фікція; 1е§а1 ~ оГ
1а\¥ юридйчна фікція.
Лсііопаї [Тік/9ПІ] аф 1) вйгаданий; 2) белетристйчний.
Псііопаїігесі [ Тік/9П9ІаігсІ] аф белетризований.
Гісііопеег [,Гік/9'піо] л плодовйтий романіст.
Лсііопеегіпз [,Гік/9'пі9гіі]] писання посередніх романів.
іїсііопег [Тік/9по] див. Гісііопізі.
Псііопізі [ Тік/опізі] л белетрйст, романіст.
АсНоп-топ^ег [Тік/п, тлі] до] п розм. 1) вигадник; брехун; 2) пліткар.
Лсііііоиз [Гік4і/оз] аф 1) вйгаданий, вйдуманий; уявний; ~ сЬагасіегз вйга-дані дійові особи; ~ пате вйгадане ім’я; 2) фіктйвний; ~ таггіа^е фіктивний шлюб; 3) неправдйвий, удаваний; 4) узятий з роману.
ЛсіШоизІу [Гік41/9811] асіу 1) вйга-дано; 2) фіктйвно.
Псііує [Тікіїу] аф 1) творчий; наділений творчою уявою; ~ іаіеш талант белетрйста; 2) вйгаданий; фіктйвний; удаваний.
Лсііз [Таїкоз] л бот. фікус.
Леї [Гід] 1. л 1) клин, кілочок; шпилька; 2) мор. швайка; шлагтов (стеньги); 3) товстйй шматок (їжі тощо); 4) рі безліч; іЬеге \¥еге ~з оГ іЬет їх було безліч; 2. V мор. скріплювати клйном.
ГкіШе [ТіЛ] 1. л 1) розм. скрйпка; 2) струнний інструмент; 3) скрипаль; 4) веселун; жартівнйк; душа товарйства; 5) розм. ордер на арешт; 6) розм. обман; 7) мор. сітка на столі (щоб речі не падали під час шторму); 8) с. г. волокуша; 9) розм. 1/16 фунта стерлінгів; іо ріау Гігзі ~ грати першу скрйпку; задавати тон; посідати керівне становище; іо ріау 8есопсі ~ займати другорядне становище; іо ріау іЬігсі ~ відігравати незначну роль; Ю Ье (аз) Пі (амер. Гше) аз а ~ бути при доброму здоров’ї (в гарному настрої); іо Ьап§ ир опе’з ~ залйшйти роботу, пітй у відставку, пітй на відпочйнок; ЗсоїсЬ ~ сверблячка, короста; ~ сігіїї тех. смичковий дриль; 2. V 1) розм. грати на скрйпці; тирлйкати; 2) вертіти в руках, гратися (чимсь); 3) розм. обдурювати; □ ~ аЬоиі байдикувати, тинятися; ~ атуау розтрйнькувати, розтрачувати.
ЛсМІе-Ьаск [ТкІІЬжк] л бйльце стільця у формі скрйпки.
Л(І(І1е-Імл¥ [ТісПЬои] л 1) смичок; 2) мор. кліперський ніс (форштевень).
ЛЛШе-сазе [Тісіікеїз] л футляр для скрйпки.
Л<1<11е<1е(1ее [ТісІІсІї'сІі:] л дурнйця, нісенітниці, казна-що.
Л(1(і1е-Га<1(11е [ТісП/аесІІ] 1. л розм. 1) звич. рі дурнйці; 2) базікання; 3) ледащо; базіка; 2. аф незначний, дріб’язковий; 3. V 1) займатися дріб-нйцями; байдикувати, ледарювати; 2) молоти нісенітниці; 4. іпі дурнйці!
ЯдШе-ЛзЬ [ ГкіІГі/1 л зоол. морськйй ангел.
Лсісіїе-ііеасі [ТкІІЬесІ] л 1) різьблена прикраса на носі корабля; 2) розм. пуста голова.
П<І<11е-1іеа<1е(1 [ Ткіі 4іес1іс1] аф
1) прикрашений різьбленням на носі (про корабель); 2) розм. пустоголовий.
на
411
йе
ШкОе-раКет [Гісії, рзеїзп] п форма (узор), що нагадує скрипку.
ЛдШег [ТісПо] п 1) скрипаль (особл. вуличний); 2) розм. шестипенсовик; 3) розм. ошуканець; 4) зоол. невеликий краб (тж —сгаЬ); 4 іо рау Ійе ~ розплачуватися, відповідати за наслідки своїх дій.
ГіМІег-сгаЬ ['ГїсІІз'кггеЬ] п зоол. невеликий краб.
йДсНезГіск ['ГісІІзІїк] 1. п 1) смичок; 2) жарт, дрібниця; нісенітниця; поі Іо саге а ~ зовсім не цікавитися; 2. іпі звич. рі дурниці!
(кІШе-зігіпз [Тісіїзігід] п скрипкова струна; 4 іо Ггеї опезеІГ іо ~8 їсти себе поїдом.
Гкігіїеу [ 'Гїсіїї] п мор. казановий кожух.
Гні(Шп£ ['ГісПгд] асі] 1) зайнятий дрібницями; пустйй (про людей); 2) некорисний; мізерний; дріб’язковий.
Гідеізт [Таїдпхт] п філос. фідеїзм.
Лйе]и$$юп [,Гакіі'(ізл/п] п юр. порука; взяття на поруки.
Меріздог [,ГакІі'сІзл89] п юр. поручитель; гарант.
йгіеі [ТнІеІ] аф 1) вірний, відданий, лояльний; 2) точний, правильний.
ГіДеІіа [ГЇ'сІіііа] п ж. ім'я Фіділія, Фіделія.
Й<1е1і1у [Гї'сіеіііі] п 1) вірність, відданість; лояльність; 2) точність, правильність; ІЬе - оГ іЬе ігапзіаііоп точність перекладу.
О(іергоіпі$$ог [/акіїрго'тізо] п юр. поручитель.
ГОДе [Гїдз] 1. п розм. 1) занепокоєння; метушливість; 2) неспокійна, метушлива людйна; 2. V соватися, сіпатися, метушйтися.
ІОДеі ['£16311] 1. п 1) часто рі неспокій, тривога; нервові метушливі рухи; 2) нервова (метушлйва, турботна) людйна; непосйда; 2. V 1) метушйтися; соватися; вертітися; 2) хвилюватися, бути нездатним зосередитися; 3) хвилювати, нервувати.
ОДеіу [ ТідзіП] аф 1) невгамовний, неспокійний; 2) метушлйвий.
ПІЮ ['Гаїбои] п (скор. від Ео$ Іп-уезіі^аііоп Оізрегзаі Орегаїіоп) система розсіювання туману на аеродромі.
Лдіісіаі [Гї'фи./рі] аф 1) що грунтується на вірі (довір’ї); 2) юр. фіду-ціарний; 3) прййнятий за основу порівняння; ~ Ііте опорний час.
Гідисіагу [Гї '(і]и:/юп} 1. п 1) піклувальник; опікун; 2) юр. довірена особа, фідуціар; 2. аф 1) довірений, доручений; 2) конфіденційний; якйй користується довір’ям; фідуціарний; 3) амер. що ґрунтується на громадському довір’ї; ~ іззие вйпуск банкнот, не забезпечених золотом.
Пе [Гаї] іпі ху, фу, тьху!; ~ ироп
уои!, ~ Гог зйате! як вам не соромно!, якйй сором!
ПеГ [ГІ:Г] п іст. феодальний маєток, феод.
йе-йе ['ГаїГаї] аф непристойний.
йеШ [ГІ:1сІ] 1. п 1) поле; лука, луг; іп Ііте ~8 у полі; 2) велйкий простір; 3) ділянка; майдан (призначений для чогось); Яуіп^ ~ льотне поле; аеродром; зіа^е ~ проміжний аеродром; 4) спорт. майданчик; аіЬІеііс ~ спортйвний майданчик; 5) збірн. спорт, гравці, учасники змагання; и/еге уои атоп^ ійе ~8? ви булй серед учасників?; 6) геол. родовище; £о1сі ~8 золоті копальні; 7) поле бою; іп ійе ~ у діючій армії, у польовйх умовах; Агшу іп Ійе Е. діюча армія; 8) галузь, поле (сфера) діяльності; іп ІЬе ~ оГ есопотіс8 у галузі економіки; ууЬаі’з уоиг ~? якйй ваш фах?; 9) мист. фон, ґрунт (картини); 10) гладка сторона монети; 4 ~ Ьеап бот. кінський біб; ~ Ьіпсіу/ееб бот. польова берізка; ~ Ьгоосіег курнйк, по-льовйй брудер; ~ сарасіїу польова вологоємність (грунту); ~ босІбег бот. повитйця; ~ (ІГЄ88ІП2 перша перев’язка на полі ббю; ~ Гігіп£ бойові стрільби; Е. Мапиаі бойовйй статут; ~ реа бот. польовйй горох; ~ зесигіїу контррозвідка у діючих військах; ~ 8еіуісе а) служба у діючій армії; б) обслуговування військ; ~ 8йор пересувна майстерня; оиі іп ІеП ~ амер. несповна розуму; Ю Іеауе 8тЬ. а сіеаг ~ надати кому-н. свободу дій; 2. V 1) приймати м’яч (крикет); 2) сушйти просто неба (зерно тощо); 3) закладатися, пітй на парі.
йеМ-аНояшсе ['Гі:1сЬ Чаиопз] п військ. 1) польова норма постачання; 2) польова надбавка.
йеМ-аягі-ігаск [ 'Гі :16дп(6) Ігаек] аф спорт, легкоатлетичний; ~ аі1і1еііс8 легка атлетика; ~ тап легкоатлет.
йеШ-агШІегу [ 'Гііскх: 'Іііап] п польова (легка) артилерія.
йеИ-а$Ь ['ГіікізеЛ я бот. горобйна звичайна.
ЙеМ-ЬавіІ ['Гі:кі,Ьаегі] п бот. васильки запашні.
Йекі-Ьаііегу ['ГІід'ЬаеЮп] п батарея польової артилерії.
йеШ-М ['ГіідЬед] п 1) похідне ліжко; 2) постіль на землі.
йекі-Ьоок [ Ті :16Ьик] п польовйй журнал; польова кнйжка.
йеШ-сІиЬ ['ГІібкІлЬ] п товарйство вйвчення живої природи.
Йе1(1-со1оиг8 ['ГіісІ'клІзг] п рі військ. прапорці для розмічування розташування підрозділів.
йеИ-сопуепіїсІе ['ГІісІкоп'уепІікІ] п молебень просто неба.
йекі-сгіскеі [ 'Гі:кІ,кгікіІ] п ент. цвіркун.
йе1<і-<іау ['ГігккІеі] п 1) військ, мане
ври; тактйчні заняття в полі; вйхід у поле; 2) день, присвячений атлетйчним змаганням (полюванню, ботанізуван-ню); 3) пам’ятний (знаменний) день.
Пе1<1-<1гКгег ['ГІ:к1,сІгаіуа] п амер. гуртівнйк (чиновник), якйй відповідає за збереження худоби, що відбйлася від гурту.
Яе1<1-<1и€у ['£і:кІ,сЦи:Іі] п військ, служба в діючій армії.
йекіесІ ['ГІ ібісі] аф 1) якйй перебуває на полі бою; 2) прййнятий (про м'яч у крикеті).
Гіеігі-еп^іпе [епсізіп] п трактор; локомобіль.
ПеШег ['ГІісЬ] п приймаючий гравець (крикет).
Пе1(і-еуепІ5 [Ті:1сІі'уєпі8] п рі спорт. спортйвні змагання; легкоатлетйчні вйди спорту (стрибки, метання).
ГіеІдГаге ['ГІісІГєз] п зоол. дрізд-ялів-нйк.
йе1(І-в1а$$ [ 'Гі:16д1а :а] п польовйй бінокль.
йеід-^ип ['ГІісІдлп] п військ, польова гармата.
Йеісі-Ьаші ['ГІісІЬгепсІ] п 1) сільськогосподарський робітнйк; наймит; 2) іст. раб на плантації.
ЛекІ-ЬаімІЬаІІ [ 'ГІісІ 'ЬгепдЬо.і] п спорт, ручнйй м’яч.
йеМ-ЬозрйаІ [ Тг.1сІ'Ьо8ріі1] п 1) польовйй госпіталь, лазарет; 2) санітарна машйна.
ПеІгі-ЬіізЬаімІгу ['ГІід'ЬлгЬзпсігі] п рільництво.
беШ-ісе ['Гі:1даі8] п крижйна, крижане (льодяне) поле.
беМ-кіісЬеп ['Гі.ід'кіі/іп] п військ. похідна кухня.
ЛеИ-Іагк [ 'Гі :161а :к] п зоол. польовйй жайворонок.
ЯеМ-п*а£ПЄ< ['ГІ:16,гпзедпіІ] п ел. збуджувальний магніт.
йеШ-шагБЬаІ ['Гі:16'та:/а1] п фельдмаршал.
ЙеМ-тееІіпз ['ГІ:1д'ті:Ііі] ] п 1) дуель; 2) іст. молебень просто неба.
ПеИ-тоіке [Ткісітаиз] п зоол. польова мйша, полівка, норйця.
беМ-паіигаІІ8І [Ті:1д'паеІ/гз1і8І] п натураліст, природознавець.
бекі-пі^Ьі [ 'ГІ.ІсІпаїї] п пам’ятний (знаменний) вечір.
ЯеМ-оШсег [ 'ГІ :1сІ, зГЇ8о] п амер.
1) старший офіцер; 2) рі старший офіцерський склад.
йеій-рагк ['ГІ:1сІра:к] п військ, польовйй парк (артилерійський, інженерний).
іїекі-регкмі [Тіід'рюгюсІ] п розм. студентська практика у полі (про геологів тощо).
ЛеШ-ріесе [Ті:1(Ірі:8] п військ, легка польова гармата.
йеісі-ргасіісе [Ті:1сІ,ргаекіі8] п військ. польові тактйчні заняття.
йе
412
йеИ-ргеасЬіпе [ '£і:кі'ргі:Ціі]] л проповідь просто неба.
ПеІ(і-$Ьомг ['й:1д/ои] див. Гіеісі-ігіаі.
Пеісізтап [ТкИхтап] л (рі Гіеісізтеп [-топ]) приймаючий гравець (у крикеті).
Гіе1(1-8оиіЬепп¥ОО<1 [ '£і гід, злдап^исі] л бот. полин польовий.
Гіеігі-зрагпн* ['й:1сІ,8ргегои] л зоол. спізела-крйхітка.
Гіеід-зрогіз ['£і:кІ8рз:І8] л рі полювання, рибна ловля, стрільба; спортивні заняття просто неба.
йе1(Ме1Є£гарЬ ['П: Ісі 'Іеіідга :£] л
військ, польовий телеграф.
Гіе1(1-Іе1ерЬопе [ '£і:1сГіе1і£оип] л
військ, польовий телефон.
Йе1(І-Ш1ііі£ [ТккІДіїїп]] л зоол. щеврик лучний.
Гіеід-Ігаіп [Ткіскгеїп] л військ. 1) польовий обоз; 2) господарський транспорт (військової частини).
Леїіі-Ігіаі [ 'ГІ:1д,Ігаі9І] л польові випробування; випробування у польових умовах.
йе1(І-¥0Іе ['йгкіуоиі] л зоол. полівка, нориця.
Гіеід-жик ['ГігкЬузік] л 1) розвідка, польова зйомка, робота в полі (геолога тощо); 2) збирання на місцях фактичного матеріалу (статистичних даних) для наукової праці; 3) військ, польове укріплення; 4) рі оборонні споруди.
йеШ-луогкег ['й:1сІ,\У9:кз] л 1) той, хто працює в полі; 2) збирач фактичних (статистичних) даних у полі (на місцевості) (про студентів, геологів тощо).
Гіепд [Гнид] л 1) диявол, біс; ворог роду людського; 2) злий дух, демон; 3) лиходій, недолюдок; 4) розм. раб звички; сіпі^ ~, амер. боре ~ наркоман; сі^агеїіе ~ запеклий курець; 5) жарт. ентузіаст (чогось); аиІо§гарЬ ~ завзятий збирач автографів.
ПешІізЬ [ТкпсІї/] яг//диявольський; лиходійський; жорстокий, запеклий; ~ іогіигез жорстокі катування.
ПешІізЬІу [Ті:пді/1і] аду 1) жорстоко; з нелюдською жорстокістю; 2) диявольськи; жахлйво, неймовірно, страшенно; іі \уаз ~ соїсі було страшенно холодно.
йешіїіке [Ті.псІІаїк] ад] диявольський, гаспидський; лиходійський.
Легсе [Й98] ад] 1) лютий, жорстокий, злий, злостивий; ~ сіо£ злий пес; 2) шалений, несамовитий, сильний; ~ іетрезі несамовита буря; 3) невтримний, неспинний; гарячий; ~ сІЄ8Іге палке бажання; 4) бадьорий, енергійний; 5) амер. розм. нестерпний; огидний; неприємний,бридкий; іЬе ГеаіЬег Паз Ьееп ~ погода була огидна; 6) тех. різко діючий (про зчеплення тощо).
йегсеїу [Т198І1] аду 1) люто, жор-
стбко; 2) несамовито, нестямно; сильно; 3) невтримно, гаряче, палко.
йегу [Таюп] ад] 1) вогненний, вогняний; полум’яний; 2) гарячий, запальний; 3) палкий, жагучий; 4) (само)зай-мйстий; 5) гірн. газоносний, газовий; що містить у собі гримучий газ.
Йегу-сго88 [Таюпкгоз] п палаючий хрест (ку-клукс-клану).
Ше [£аі£| 1. п 1) дудка; маленька флейта; 2) дудар, флейтист; 2. у грати на дудці (флейті).
ЛГег ['£аі£о] п флейтист, дудар.
ШЇ5І1 ['Гаїй/] ад] чудакуватий; не при тямі, не при своєму розумі.
ГіГІееп ['£іГіі:п] 1. п 1) (число) п’ятнадцять; ІЬеге аге ~ оГ іЬет їх п’ятнадцять (п’ятнадцятеро); 2) номер п’ятнадцять; Коот ~ кімната номер п’ятнадцять; 3) п’ятнадцять років (про вік); Ье із ~ йому п’ятнадцять років; аі ~ у п’ятнадцять років; у п’ятнадцятирічному віці; а £Іг1 оГ ~ п’ятнадцятирічна дівчинка; 4) група з п’ятнадцяти чоловік (гравців тощо); 2. пит п’ятнадцять; ~ теп п’ятнадцять осіб.
ЛЙеепіЬ [ТіГіііпО] 1. п 1) п’ятнадцяте число; оп іЬе ~ оГ Зипе п’ятнадцятого червня; 2) п’ятнадцята частйна; одна п’ятнадцята; Пуо ~з дві п’ятнадцятих; 3) муз. квінтдецима; 2. ад] 1) п’ятнадцятий (числом); Ьоиіз іЬе Е. Людбвик П’ятнадцятий; 2) що становить одну п’ятнадцяту; 3. аду п’ятнадцятим; Ье аггіуесі ~ він прибув п’ятнадцятим; 4. пит п’ятнадцятий; Ье із іп Ьіз ~ уеаг йому п’ятнадцятий рік.
ППЬ [£ї£0] 1. п 1) (іЬе ~ ) п’яте число; оп іЬе ~ оГІипе п’ятого червня; 2) п’ятий (чоловік); 3) муз. квінта; 4) рі товар п’ятого сорту; 5) п’ята частина; одна п’ята; іи/о ~з дві п’ятих; 2. ад] 1) п’ятий (числом); 2) що становить одну п’яту; 3) п’ятий (що йдуть одйн за одним); ~ Гогт п’ятий клас (у школі); 3. аду п’ятим; Ье аггіуед ~ він прибув п’ятим; 4. пит п’ятий; Непгу іЬе Е. Генріх П’ятий.
йШу ['ЇЇЇ911] аду по-п’яте.
ПЙіез ['£і£ііг] п рі 1) (іЬе ~ ) п’ятдесяті рбкй; 2) чйсла від п’ятдесята до п’ятдесята дев’ята; 3) вік від п’ятдесята до п’ятдесята дев’ята; шостий десяток.
ЛЛіеІЬ ['£і£іп9] 1. п п’ятдесята частйна; одна п’ятдесята; 2. ад] 1) п’ятдесятий числом; 2) що становить одну п’ятдесяту; 3. аду п’ятдесятим; Ье аг-гіуєсі ~ він прибув п’ятдесятим; 4. пит п’ятдесятий; Ье із іп Ьіз ~ уеаг йому п’ятдесятий рік.
ГіПу ['£і£іі] 1. п 1) число п’ятдесят; 2) номер п’ятдесят; Яоот ~ кімната номер п’ятдесят; 3) п’ятдесят років; Ье із ~ йому п’ятдесят років; аі ~ у п’ятдесят років, у п’ятдесятирічному віці; а тап о£ ~ п’ятдесятирічна людйна;
4) група з п’ятдесята осіб (предметів); 5) іст. корабель з п’ятдесятьма гарматами; 2. пит п’ятдесят; ~ теп п’ятдесят осіб; - іітез аз тисЬ у п’ятдесят разів більше; - опе п’ятдесят одйн; * Гігзі п’ятдесят перший.
ППу-ПЙу ['£ійі'£ійі] 1. ад]розм. рівний, розділений пополам; оп а ~ Ьазіз на рівних засадах; 2. аду розм. порівну, пополам; іо &о ~ ділйти пополам.
[£ід] 1. п 1) вйнна ягода; інжир, фіга; риііесі ~з пресований інжйр, вйнні ягоди; 2) фігове дерево, смоківнйця, інжйр; 3) розм. дуля; 4) дрібнйця; І сіоп’і саге а ~ £ог іі мені це байдуже, мені наплювати на це; 5) вбрання; гарний костюм; вечірній туалет; 6) стан; настрій; гумор; Іо Ье іп £оос! ~ бути в гарному настрої; 2. у гарно вбирати, наряджати; прикрашати (тж ~ оиі, ~ ир).
Й88егу [Тідоп] п прикраси, дріб-нйчки.
ВДіІ І [£аіІ] п 1) бій; бйтва; Ьапсі--Ю-Ьапсі ~ військ, рукопашний бій; сНп§--сіопе ~ військ, розм. бій з перемінним успіхом; 2) бійка, смичка; 3) боротьба, суперечка; 4) бойовйй дух; забіякуватість; задерйкуватість; іо зроіі £ог а ~ лізти в бійку; рватися в бій.
й&Ьі II [£аіІ] у (разі і р. р. Гои^Ьі) 1) вестй бойові дії; бйтася, воювати; 2) боротися (з кимсь разом — ^ііЬ; проти когось — а^аіпзі; за щось — £ог); Іо ~ а Гіге боротися з вогнем, гасйти пожежу; 3) захищати, підтрймувати (у боротьбі); 4) керувати, управляти, маневрувати (чимсь); 5) нацьковувати; примушувати бйтися; □ ~ Ьаск чинйти опір; ~ ЙО5¥П перемогтй, подавити (вогневі точки); ~ оГТ відбита, відігнати; ~ оиі відстояти в боротьбі, перемогтй;
іо ~ а сазе відстоювати справу (в суді); іо ~ опе’з и/ау з боєм прокладати собі шлях; іо ~ іі оиі добйтася перемоги (в суперечці, боротьбі); іо ~ Гог опе’з ои/п Ьапд відстоювати свої інтереси; ~ сіов, ~ Ьеаг бйтися до останнього; іо ~ ІЬе £оос! Гі§Ьі боротися за справедлйву справу.
(щЬіег ['£аііо] п 1) боєць; воїн; 2) борець; 3) ав. винйщувач; ~ аі гегай літак-винйщувач; ~ ауіаііоп винйщу-вальна авіація; ~ ЬотЬег винйщувач--бомбардувальник; ~ рііоі льотчик-ви-нйщувач.
Гі&Ьііп& [Таїїіт]] 1. п 1) бій; бйтва; Ьапсі-Ю-Ьапсі ~ рукопашний бій; зігееі ~ вуличні бої; 2) бійка; сутичка; 3) боротьба; 2. ад] 1) бойовйй, войовничий; ~ роїісу войовнйча політика; 2) бойовйй; ~ геїгеаі відхід з боєм; ~ ейісіепсу боєздатність; ~ Ііпе лінія фронту; ~ агт рід військ; ~ ециіртепі бойова техніка.
ГщЬііііІ’-соск [Таїїідкок] п забіяка, розбіяка; іо ііує Ііке ~з немов сир у маслі купатися.
Й8
413
ПІ
Гі$Ьііп£Іу ['£аійі]1і] аду завзято, по--бойовбму, войовничо.
(Ї£Ьііп£-та(І [Тайн]тгед] асі] 1) оп’янілий з боротьби; 2) який жадає боротьби.
Й£-1еаГ ['іїд!і:£] п (рі Ії£-1еауе$ [-1і:ух]) фіговий листок.
Дотепі ['іїдтопі] п вигадка, видумка, фікція; домисел.
ЛзтепіаІ [іїд'тепії] ад] вйгаданий, вйдуманий.
Пв-Ігее [Тідігі:] п фігове дерево, інжйр, смоківнйця.
Л^иііпе ['іїд]и1іп] 1. п 1) глйняна посудина; глйняна фігурка; 2) рі глй-няні вйроби; 3) гончарна глйна; 2. ад] 1) глйняний; череп’яний; 2) гончарний.
ЛзигаЬШіу [,іїдиига'Ьі1ііі] п пластй-чність; здатність набувати будь-якої форми.
Л^игаЬІе [ТідіигаЬІ] асі] пластйчний, гнучкйй; здатний набувати певної форми.
Л^игаї [Ткуигаї] асі] 1) фігуральний, непрямйй; 2) предметний (про живопис).
П^игапі [Тід]игап(] п статйст.
Л^игапіе [,£ід^и'га:пі] п статйстка.
Л^игаіе [Тцуигеїі] асі] 1) фігурний; 2) що має певну форму; у вйгляді (якоїсь) фігури.
Л^игайоп [,£ід^и'геі/ап] п 1) вйгляд, форма, конфігурація, контур; 2) надання певної форми, оформлення; 3) алегорйчне зображення; 4) орнаментація; 5) муз. фігурація.
Лзигаїіуе [Тідіигоііу] асі] 1) фігуральний, переносний; 2) метафорйч-ний, образний; 3) зображальний; образотворчий; пластйчний; ~ агіз образотворче мистецтво.
Лвигаїіуеіу ['іїдйигоііуіі] аду фігурально; образно, метафорйчно.
Л^иге ['іїдо] 1. п 1) цйфра; іаг^еі (сошгої, кеу) контрольні цйфри; 2) рі розм. арифметика; 3) діаграма, малюнок, креслення (у книзі); 4) фігура, зовнішній вйгляд; статура; образ, зовнішність; а загтепі афизіесі іо ійе ~ одяг по фігурі; 5) персона, постать, особйстість; риЬІіс ~ громадський діяч; ~ агіізі худбжник-портретйст; а регзоп оГ ~ видатна постать (особйстість); 6) зображення; портрет; статуя; іау ~ манекен; 7) риторйчна фігура, троп; 8) фігура (в танцях); 9) узор (на тканині); 10) геом. фігура, тіло; 11) розм. ціна; \уйаі’$ ійе ~? скільки я вам вй-нен?, скільки це коштує?; 12) гороскоп (у астрології); іо сазі а ~ скласти гороскоп; < іо сиі (іо таке) а соп-зрісиоиз (§ооб, §геаі) ~ відігравати ва-жлйву роль; іо сиі (іо таке) а Іііііе (роог) ~ відігравати незначну (жалюгідну) роль; іо сиі а - займати вйдне становище; іо сиі по ~ амер. не віді
гравати ніякої ролі, не мати ніякого значення; 2. V 1) зображати (графічно); надавати форми; 2) уявляти собі; йо\¥ сіо уои ~ іі іо уоигзеІГ? як ви це собі уявляєте?; 3) амер. розм. вважати, оцінювати; 4) бути сймволом; 5) фігурувати; відігравати роль; 6) прикрашати (фігурами); 7) позначати цйфра-ми; 8) розм. рахувати, підраховувати; вираховувати, розраховувати; 9) виконувати фігури (в танцях тощо); □ ~ оп а) розраховувати на; б) враховувати, брати до уваги; ~ оиі а) обчйслювати; б) розуміти, усвідомлювати; ~ ир підраховувати.
Лдиге-сазіег ['£ідо,ка:$із] п 1) ливарник (фігурного литва); 2) астролог.
Л£иге-са$1ііі£ [Ткр,ка:$іп]] п фігурне литво (процес і виріб).
Л^игед ['іїдасІ] асі] 1) узорний, узорчастий; фігурний; 2) багатий на метафори; образний (про мову); ~ Ьазз муз. цифрований бас.
Лзиге-Ьеасі [ТідойесІ] п 1) мор. прикраса (фігура) на носі корабля; 2) номінальний глава (начальник); підставна особа; йе із а теге ~ він лише пішак.
Л£иге-оГ-еі£Ііі ['іїдагоу'еіі] асі] у вйгляді вісімки; ~ аііаск напад вісімкою (баскетбол).
Леиге-вкаіег [ Гіда, зкеїіо] п фігу-рйст, ковзаняр-фігурйст.
Гі£иге-зкаііп£ [ Тідо.зкеїііі]] п фігурне катання (на ковзанах).
Лвиге-туогк ['£ідо\У9:к] п 1) портрет; 2) друк, таблйчний набір.
Лзигіпе [Тід]игі:п] п статуетка, фігурка.
Еці І8ІЄ8 ['£і:сІзі'аі1х] п геогр. н. островй Фіджі.
Яке [£аік] 1. п 1) занепокоєння через дрібнйці; метушлйвість; 2) залицяння, флірт; 2. V 1) метушйтися, вовтузитися; 2) залицятися, фліртувати; 3) роздратовувати, турбувати.
Л1асеои8 [ії'іеі/оз] аф бот. волокнйстий.
Ліашепі [Тііотопі] п 1) волокнйна, нйтка; 2) бот. ніжка тичйнки; 3) ел. нйтка розжарювання; ~ Іатр лампа розжарювання; 4) рад. катод.
Ліашепіагу [,£і1о'тепіоп] ад] ниткоподібний, волокнйстий.
Л1ашепіои8 [,£і1Утепі9$] ад] 1) волокнйстий; що складається з волокон; 2) ниткоподібний, нитчастий.
Ліаг [ Таїїа] ад] тех. філярний, ни-тковйй.
ЛІагіаІ [ії'ієопзі] ад] прямйй; прямолінійний.
ЛІаіогу [ Г1І9І9Г1] п прядйльна машйна.
ЛІаіиге [Тііоір] п 1) шовкопрядіння; 2) кокономотання; 3) шовкомотальна фабрика; 4) шовкопрядйльна фабрика.
ГіІЬегі ['іїІЬа.і] п 1) бот. ліщйна; горішник; 2) фундук, лісовйй горіх; 3) піжон.
ЯІсЬ [іїіі/і 1. лі) дрібна крадіжка; 2) украдена річ; 3) злодюжка; 2. V украсти, поцупити, потягтй.
ЛІсЬег [ Тііі/о) п дрібнйй злодюжка.
Ліе [£аі1] 1. п 1) напйлок, терпуг; слюсарна пила; 2) пйлочка (для нігтів); 3) перен. шліфування, обробка (літературного твору); 4) розм. хитрун; пройдйсвіт; 5) швидкозшивач; реєстратор (для паперів); 6) шпйлька (для наколювання паперів); 7) підшйті документи (папери); 8) підшйвка газети; 9) картотека; 10) досьє; 11) ряд, шеренга; колона (людей); 12) черга, хвіст; 13) шах. вертикаль; 14) заячий слід; 2. V 1) пиляти; підпйлювати; шліфувати терпугом; 2) доопрацьовувати, обробляти (твір тощо); 3) підшивати, зберігати (папери); 4) здавати в архів; 5) амер. подавати (представляти) документи; 6) прийняти для виконання (замовлення); 7) рухатися колоною; ітй одйн за одним.
ЛІе-саЬіпеі [ ТаїІДаеЬіпіІ] п картотека.
ЛІЄ-СІО8ЄГ ['£аі1,к1оихо] п військ, замикаючий.
Ліе-сиїіег ['£аі1,кл1о] п насікальник напйлків, верстат для насікання терпугів.
ЛІЄ-Й8Й [ТаїИі/] п зоол. морськйй ленок; спиноріг.
Ліе-Ьапі [Таі1Ьа:сІ] ад] тех. гартований; твердйй, як гартована сталь.
Ліе-Іеасіег [Таїї'іігсіа] п військ, головнйй (направляючий) загону (колони).
Ліешоі [ йіітзі] ад] кольору осіннього лйстя; жовтувато-брунатний.
Ліег [Таїїа] п 1) швидкозшивач; реєстратор; 2) діловод; 3) розм. кишеньковий злодій; 4) точйльник.
ЛІЄ-8ОЙ [Таїївой] ад] тех. що піддається обробці терпугом.
Ліеі [Гі'іеі] див. ГіПеї.
Гіііаі [ТіЦаІ] ад] 1) синівський; доч-чйн, дочірній; 2) філіальний; ~ Ьгапсй філіал, філія.
Лііаііу [ТіЦоІі] аду по-синівському; по-дочірньому; як подобає сйнові (дочці).
ЛІіаііоп [,£і1і'еі/п] п 1) спорідненість, родйнність; 2) відгалуження; галузь; 3) утворення філіалу (місцевого відділення); 4) філіал, філія; місцеве відділення; 5) юр. вйзначення батьківства.
ЛІіЬее [ТіІіЬед] п спіднйця шотландського солдата (горянина).
ЛШН18ІЄГ [ТіІіЬлзіа] 1. п 1) флібустьєр, пірат; 2) військбвйй авантюрйст; 3) обструкціоніст; 4) обструкція (в законодавчому органі); 2. V 1) займатися морськйм розбоєм; 2) брати участь у
пі
414
Ап
воєнних авантюрах; 3) амер. влаштовувати обструкцію (у законодавчому органі).
ППЬіізіегізш [,Гі1і'Ьл8Іапхт] п флі-бустьєрство; авантюризм.
йіісаі [Тііікої] асі] бот. папороте-вий.
Піісісіе ['Гііізаісі] п 1) дітовбивця; 2) дітовбивство, дітогубство.
Піісоід [Тііікокі] асі] бот. папоро-тевйдний.
ШіГогш [Таі1іГо:т] асі] нирковидний; капілярний, волосний.
П1І£гапі$і [ ГїІідготзР] п філігранник.
ПЛ^гее [Тііідгі:] п філігранна робота, філігрань.
ПІШ£ [Таїїід] п 1) обпилювання; 2) рі металеві ошурки; 3) систематизація (документів); ~ сіегк діловод; ~ саЬіпеї шафа для зберігання документів; 4) підшивка (газет).
РШріпо [,ГЇ1і'рі:пои] 1. п амер. філіппінець; філіппінка; 2. асі] філіппін-ський.
Ш1 [£11] 1. п 1) достатня кількість; іо еаі опе’з ~ наїстися досхочу; 2) амер. зал. насип; 3) гірн. закладка; 4) рірозм. голоблі; 5) відстань між голоблями; 2. у 1) наповнювати, заповнювати; переповнювати; 2) наповнюватися, заповнюватися; 3) затикати, закладати, засипати (тощо); 4) пломбувати (зуби); 5) нагодувати, наситити; 6) задовольняти; 7) посідати, займати (посаду); 8) виконувати (обов'язки); 9) готувати ліки (за рецептом); 10) на-л и вати; навантажувати; зап равляти (пальним); 11) наливатися (про зерно); □ ~ алуау надиматися (про вітрило); ~ іп а) заповнювати; наповнювати; б) вставляти; в) заливати; г) заповнюватися; д) заміщати; ~ оиі а) розширюватися; б) товстіти; в) заповнювати; г) розливати (у склянки); ~ ир а) наповнювати, наливати по вінця; б) наповнюватися; в) доповнювати, відшкодовувати; г) розм. обманювати; д) буд. шпаклювати.
ШЬЬеІІу [ Ті1,Ье1і] п ненажера.
П11-<1іке [Тіідаїк] п водолій-місяць (лютий).
ППег [ТіЬ] п 1) наповнювач; 2) начинка; набивка; 3) напбвнювальна машйна; 4) заряд (снаряда); 5) буд. шпаклівка; 6) інгредієнт; 7) тех. прокладка; 8) лійка; наливний отвір; 9) с. г. проміжна культура; 10) танкер, нафтоналивне судно; 11) розм. запряжний кінь.
(Шеі [ТіІИ] 1. лі) стрічка; пов’язка (на голову); 2) кул. філе(й); 3) буд. обідок; багет; поясок; плінтус; 4) заглйблення; жолобок; 5) текст, кромка, крайка, смужка; 2. V 1) обв’язувати стрічкою (пов’язкою); 2) готувати фі-ле(й); 3) прикрашати обідком (поясом).
ГШ-іп ['Гіі'іп] п 1) тимчасова заміна; тимчасовий заступник; 2) відомості, що впйсуються в анкету.
тііпз [Тіііі]] п 1) заповнення, наповнення; ~ таїегіаі тех. наповнювач; матеріал для засипання; 2) навантаження; засипання; 3) заливання; заправка пальнйм; ~ роіпі заправнйй пункт; ~ зіаііоп амер. бензоколонка, заправна станція; 4) пломбування (зуба); 5) пломба; 6) буд. шпаклівка; 7) наповнення; 8) тех. прокладка; 9) начинка; фарш; 10) заряд (снаряда); 11) насип; 12) набйвка; 13) текст. утік.
Шііпв-ир [ ЛР] п підсаджування (дерев); поповнення деревонасадження.
ГіПір ['£і!ір] 1. п 1) клацання; щиголь; 2) поштовх; спонука, стймул; 3) дрібнйця; 4) мить; 2. у 1) давати щйгля, клацати; 2) підштовхувати, стимулювати.
ППізіег [Т1118І9] п тех. фальцювання, калювання.
ППу ['£111] п 1) молода кобйлйця, лошйця; 2) розм. моторна дівчина.
Піт [Літ] 1. п 1) кінофільм, кіно-картйна; Геаіиге ~ художній фільм; сої-оиг ~ кольоровий фільм; 8Оипб ~ зву-ковйй фільм; сіиЬЬесІ(-іп) ~ дубльований фільм; 2) кіно, кіномистецтво; 3) плівка; тонкйй шар (чогось); 4) фотоплівка; кіноплівка; 5) (ійе ~8) рі розм. кіно; 6) легкйй туман; серпанок; 7) тонка нйтка; 8) перетинка; оболонка; іо Ьауе а ~ Гасе бути фотогенічним; 2. у 1) знімати кінофільм; проводити кінозйомки; знімати на кіноплівку; 2) екранізувати; 3) зніматися в кіно; бути кіноактором; 4) вкривати(ся) плівкою (оболонкою); 5) застилатися туманом.
П1ш-£оег ['Гї1т,доио] п кіноглядач.
П1т-£оіп£ ['Гї1т,доші]] п відвідання кіно.
Пітіїу [Тіітііі] асіу туманно, неясно.
ПІтіпз [Тіітп]] п кінозйомка.
Пітіхе ['£і!таіг] у екранізувати.
Пітіапсі [Тіітізепсі] п світ (країна) кіно.
Піт-та^ахіпе [Ті1т,тгед9хі:п] п касета для плівки (кінофільму).
Піт-такег [Ті1т,теіко] п кінорежисер, творець кінофільму.
П1т-такіп£ [Тііт.теїкп]] п створення фільмів.
П1т-8Іаг ['£і1т'8ґа:] п кінозірка.
П1т-$ігір [Тіітзігір] п діафільм.
Пішу [Ті 1т і] асі] 1) плівчастий, ук-рйтий плівкою; 2) покрйтий імлою (туманом); туманний, імлйстий; 3) тонкйй як павутйнка.
ПІО8Є [£аі'1ои$] асі] бот., зоол. 1) ниткоподібний; 2) що має ниткоподібні паростки.
ПІозеІІе ['Гііозеї] п 1) філозель (кручений шовк для вишивання); 2) відходи шовкомотання.
Шіег [ТіІЮ] 1. п 1) фільтр; 2) світлофільтр; 3) цідйлко; 4) фільтрувальний матеріал; ~ сіоіЬ полотняний фільтр; 2. у 1) фільтрувати, проціджувати; очищати (тж ~ оГҐ, ~ оиі); 2) просочуватися; проникати; 3) військ. обробляти інформацію служби повітряного спостереження.
Шіег-Ье<1 [ТіІІзЬесІ] п тех. фільтруючий шар.
ПІіегт£ [Тіііопд] п фільтрування, проціджування; очйщення.
Пііег-рарег [ Ті11а,реіро] п фільтрувальний папір.
П1іег-ра$$ег [Ті1Ю4ра:$о] п біол. фільтрівнйй вірус.
Шіег-рге$$ [ ТіІіУргез] п фільтрпрес.
Шіег-Іірресі [Тіііоіірі] асі] з фільтром; ~ сі§агеііе сигарета з фільтром.
ШіЬ [£110] п 1) бруд; мерзота; пбкйдьки; 2) непристойність; розбещеність, розпуста; 3) лихослів’я; 4) розм. негідник, мерзотник.
ПІіЬИу [*£і10і£аі] у 1) забруднювати; паскудити; робйти огйдним; 2) розбещувати.
ШіЬу ['£1101] асі] 1) бруднйй; 2) огйдний, мерзенний; 3) розбещений, розпутний; непристойний.
ПІігаЬіІііу [, ГіІІгз'ЬіІШ] п фільтру-вальність.
ППгаЬІе [ТіІІгаЬІ] асі] що фільтрується; фільтрівнйй; ~ уігиз біол. фільтрівнйй (фільтропроникаючий) вірус.
Піігаіе І [Тііігіі] п хім. фільтрат; очйщена (відціджена) рідина.
Піігаіе II [Тііігеїі] у фільтрувати, відціджувати.
Піігаїіоп [ГіҐІгеї/п] п фільтрування, фільтрація.
ПшЬІе [ '£ітЬ1] п бот. плоскінь (чоловіча рослина конопель; тж ~ йетр).
ПтЬгіа [ТітЬгю] п (рі ГітЬгіае) бахрома, торочкй; фімбрія.
ГітЬгіае [ТітЬпі:] рі від ГітЬгіа.
ПтЬгіаіе [ТітЬпеїі] асі] бахромчастий, торочкуватий.
Пшеїагіоиз [,Гіті'(£9П9$] асі] с. г. що росте на гної.
Еіп [£іп] див. Еіпп.
йп [£ш] 1. лі) плавець (риби); сіогзаі (іаіі) ~ спиннйй (хвостовйй) плавець; 2) жарт, рука, лапа; 3) ав. кіль; стабілізатор; 4) тех. ребро, пластйна (радіатора); 5) тех. задирка; 6) рі спорт, ласти; 2. у 1) обрізати плавці; 2) розтинати воду плавцями.
ПпаЬІе [ТаїпоЬІ] асі] 1) що обкладається штрафом; що штрафується; що підлягає штрафу; 2) що обкладається пенею; 3) що піддається рафінуванню (очйщенню).
Ппаї [Таті] 1. п 1) спорт, фінал; фінальна (вирішальна) гра; 2) фіналь
Ап
415
(іп
ний заїзд (велоспорт тощо); 3) рі випускні екзамени (в університеті); іо іаке опе’з ~з складати випускні екзамени; 4) останній вйпуск газети (за день); 2. асі] 1) останній, заключний, кінцевий; іЬе ~ сіау оГ іЬе іегт останній день занять; іЬе ~ сЬаріег заключний розділ; ~ гезиііз кінцеві результати; ~ зігаі&Ьі остання фінішна пряма (легка атлетика); 2) остаточний, вирішальний; ~ )исі§(е)тепі остаточне рішення; із іітаї ~? це остаточно?; 3) цільовий; ~ саизе (кінцева) мета; ~ сіаизе грам. підрядне речення мети.
іїпаїе [£і'па:1і] п муз., літ. фінал, закінчення.
[Таїпоіізі] п спорт, фіналіст, учасник фінальних змагань; 1озіп§ (у/іппіп^) ~ спортсмен, якйй програв (вйграв) фінальну гру.
Ппаїііу [Гаґпаеіііі] п 1) остаточність; іо зреак \уііЬ ап аіг о/ ~ висловлюватися категорйчно; 2) завершеність, закінченість; 3) завершення; заключна процедура; 4) філос. телеологізм.
Ппаїіге ['Гашоїаіг] п амер. 1) закінчувати, завершувати; 2) надавати остаточної форми; 3) спорт, вййти у фінал.
Ппаїїу [Ташоїі] аду 1) зрештою, на закінчення, під кінець, наприкінці; 2) кінець кінцем, врешті-решт; в остаточному підсумку; 3) остаточно, раз і назавждй.
Ппапсе [Гаї'паепз] 1. п 1) рі фінанси; прибутки; гроші; іЬе ~з оГ а зіаіе державні доходи (прибутки); 2) грошові відносини, фінансові стосунки; фінанси; Міпізігу оГ Е. міністерство фінансів; ~ соттіїїее фінансова комісія; Е. асі закон про набрання чинності державним бюджетом; Ьі^Ь ~ а) велйкі фінансові операції; б) фінансова олігархія (аристократія); в) амер. велйке шахрайство; 2. V 1) фінансувати; 2) продавати в кредйт.
Ппапсіаі [Гаї'пгеп/аі] асі] 1) фінансовий; ~ уеаг звітний фінансовий рік; 2) якйй платить внески; 3) розм. платоспроможний; матеріально забезпечений.
(шапсіаііу [Гаї'пгепрії] аду з точки зору фінансів, у фінансовому відношенні.
(шапсіег [Гаї'пгепзю] 1. п 1) фі-нансйст; 2) капіталіст; 2. у проводити фінансові операції.
Яп-Ьаск [ТшЬгек] п зоол. 1) кит--смугач; смугастий кит; 2) фінвал.
ЯпсЬ [Гті/] п 1) зоол. в’юрок; 2) розм. зяблик.
Пші І [Гаїті] п 1) знахідка; іЬіз Ьоок із а ге^иіаг - ця кнйга — справжня знахідка; 2) відкриття (родовища тощо); 3) гірн. нове родовище; 4 а зите ~ а) мисл. місцеперебування звіра; б) людйна, яку обов’язково знайдуть.
Лші II [ІаіпсІ] V (разі і р. р. Гоипсі) 1) знаходити; відшукувати; 2) виявляти; 3) знайтй (випадково), натрапити; іо ~ а ігеазиге знайтй скарб; 4) відкривати; іо ~ іЬе апзууег Іо іЬе ргоЬІет розв’язати проблему; знайтй рішення; 5) заставати; іо ~ зтЬ. аі Ьоте застати когось удома; 6) застигати, захоплювати; СЬгізітаз Гоипсі Ьіт зіііі Іоокіп^ Гог \уогк на Різдво він все ще був без роботи; 7) досягати, попадати, потрапляти; 8) вважати, гадати; І — іі із ііте іо §о я вважаю, що вже час ітй; 9) переконуватися, приходити до вй-сновку; І Гоипсі іЬаі І у/аз тізіакеп я зрозумів (переконався), що я поми-лйвся; 10) зробйти вйсновок, скласти думку; 11) юр. вирішувати, ухвалювати рішення (вйрок, вйзначення); 12) засвідчувати чйнність документа; 13) забезпечувати, субсидувати; давати; наділяти; постачати; іЬе Ьоіеі сіоезп’ї ~ іеа готель чаєм не забезпечує; 40 сіоііагз а у/еек апсі ~ уоигзеІГ 40 доларів на тйждень на своїх харчах; 200 сіоііагз а топіЬ апсі аіі ГоипЗ 200 доларів на місяць на всьому готовому; 14) мат. обчйслювати, визначати; 15) військ. виділяти, виставляти; Ю ~ іЬе асіуапсе §иагсі виставляти авангард; 16) мисл. взяти слід; 17) вйділити, приділйти (час); 18) амер. розм. вважатися непідхожим (нездатним); 19) розм. відчувати, витерплювати (біль); 20) амер. давати приплід; ’Ф* іо ~ опезеІГ знайтй своє поклйкання; ~ оиі довідатися, з’ясувати; ~ оиі \уЬєп Ье XVIII соте довідайся, колй він прййде; Ю ~ оиі ІЬе ігиіЬ узнати правду; Ю ~ опе’з у/ау потрапити, пробратися; Ьоу/ сіісі іі ~ ііз \уау іпіо іЬіз Ьоок? якйм чйном це потрапило до кнйги?
Пшіег [Ташдо] п 1) тех. шукач; окуляр; допоміжнйй телескоп; 2) фот. видошукач; 3) мйтний чиновник, мйт-ник.
ПшІГаиІІ [ ТатсіГогІІ] п розм. причепа; критикан.
(їшііпз 1'Гаіпсііт)] п 1) знахідка, знаходження; відкриття; 2) вйзначення (місцеперебування); 3) орієнтація, орієнтування; 4) вйсновок (комісії тощо); 5) рі одержані дані (відомості); 6) визнання винй; 7) вйрок (суду); 8) рі доклад (кравця); фурнітура (шевця).
Апе [Гаїп] 1. лі) штраф; пеня; іо ітрозе а ~ накладати штраф; 2) ірландський клан; 3) муз. кінець; 4) гарна погода, годйна; 2. ад] 1) яснйй; гарний; сухйй (про погоду); 2) добрий, здоровий (про клімат тощо); ~ еапЬ садова земля; 3) чудовий, прекрасний, славний; ~ зіп^ег чудовий співак; Іо Ьауе а ~ Ііте чудово провестй час; опе ~ сіау одного чудового дня; іЬаГз ~ от і добре, згодний; 4) тонкйй, вй-тончений; вйшуканий, прегарний; делікатний; ніжний; а ~ тіпсі (іпіеііесі)
вйтончений розум; а ~ Іасіу вйшукана дама; ~ зкіп ніжна шкіра; 5) дрібнйй; ~ запсі дрібнйй пісок; 6) чйстий; 7) велйкий, крупний; ~ у/отап крупна жінка; ~ іпсоте чималйй прибуток; 8) нарядний; пйшний; блискучий; 9) претензійний; манірний; 10) крайній; 11) високого ґатунку; очйщений; рафінований; високопробний; §о1сі 22 сагаїз ~ золото 88 проби (за метричною системою — проби 916); 12) точний; ~ тесЬапісз точна механіка; 13) гострий, з тонким кінцем; а ~ есі^е гостре лезо; 14) густйй (про сітку); < ІЬе ~ агіз образотворче мистецтво; ~ роіпі (циезііоп) делікатне питання; ~ ГеаіЬегз таке ~ Ьігсіз присл. одяг прикрашає людйну; 3. аду 1) розм. тонко, вйтон-чено; вйшукано; прекрасно; іо іаїк ~ говорйти дотепно; іЬаі у/ііі зиіі те ~ це мені дуже підходить; 2) розм. звичайно, напевно; іп ~ загалом, коротко, однйм словом; 4. V 1) очищати, робйти прозорим; 2) очищатися, робй-тися прозорим (тж ~ сіоу/п); 3) робйти тоншим (дрібнішим); 4) ставати меншим (дрібнішим, тоншим, вйтон-ченішим, кращим); зменшуватися, тоншати, скорочуватися (часто ~ ау/ау, ~ сіо\уп, ~ оГТ); 5) загострювати, робйти гострішим.
(іпе-Ьогіп£ [Таїп.Ьо-пі]] п тонка обробка рушнйчного дула.
Лпе-сиі [Таш'клі] ад] 1) вйтончено оброблений; вйточений; 2) подрібнений; тонко нарізаний.
Ппе-гігалу ['Гаїп'сІгз:] V (разі Гіпе--сігєу/; р. р. Гше-сігау/п) 1) зшивати непомітним швом; 2) тех. волочйти (тонкі сорти дроту).
йпе-дганп ['Гаїп'сІгз.п] 1. ад] 1) зшйтий непомітним швом; 2) дуже тонкйй; тонкого волочіння (про дріт); 3) вйтончений; 4) спорт, в хорошій формі (без зайвої ваги); 2. р. р. від Гіпе-сігау/.
йпе-гігелу [Таїп'сІги:] разі від Гіпе--сігау/.
йпе-Пеесе [Таїп'ГІііз] ад] тонкорунний; ~ зЬеер тонкорунна вівця.
(те-£гаіпе(І [Тат'дгетсі] ад] 1) дрібнозернйстий; ~ Шт дрібнозер-нйста плівка; 2) дрібношаровйй (про деревину).
(іпе1е$$ ['Гаїпііз] ад] безмежний, нескінченний.
Еіпеїіа [Гї'пеїа] п ж. ім'я Фінелла.
йпеїу [Таїпіі] аду 1) ясно; добре; сухо; 2) чудово, гарно; прекрасно; славно; 3) тонко; 4) чйсто; якісно; 5) вйтончено; делікатно; 6) нарядно; блискуче.
ПпеІу-йЬгесі [ТаїпІіТаїЬзсІ] ад] тонко вол окнйстий.
(іпепезз ['Гаїпшз] п 1) тонкість; 2) вйшуканість, вйтонченість; гнучкість; 3) високопробність (металу); 4) досконалість; висока якість; 5) го
Пп
416
Гіп
строта; сйла; 6) дрібнозернйстість; 7) ав. аеродинамічна якість.
йпег ['£аіпа] п крицевий майстер.
Гшегу [Таїпап] п 1) пишне вбрання, прикраса, оздоба; сЬеар ~ дешеві прикраси, блискучі дрібнички; 2) рі речі з витонченим оздобленням; 3) мет. крицеве горно.
Япе5 [£ашг] п рі гірн. дріб’язок (вугілля тощо); штиб; висівки.
Гіпе-зрші [Таїп'зрлп] асі] 1) тонкий (про тканину); 2) заплутаний; хитро-спл етений; 3) надто загострений.
Ппеззе [£і'пез] фр. 1. п 1) тонкість; тактовність; 2) майстерність, умілість; 3) хитрість; 4) хитрування, хитрощі; спритний прийом; 2. V 1) уміло (тонко, хитро, дипломатично) діяти; 2) хитрощами втягувати (у щось).
Гінеї* ['£іп]и:] п розм. пліснява, цвіль.
Гше-5¥оо1(е(і) ['£аш'\уи1(сІ)] асі] тонкорунний.
Япе-хопесі [Таїп'хоиші] аф тонкошаровий (про деревину).
Пп-ґооІе<і ['£іп'£иІкІ] аф зоол. лап-частоногий.
Пп^ег [ Тії] до] 1. лі) палець; перст; іпсіех (Гігзі) ~ вказівний палець; тісійіе (зесопсі) ~ середній палець; ійе гіп£ (£оипЬ) ~ безіменний палець; ІіШе ~ мізинець; 2) палець (рукавички); 3) покажчик (на шкалі); 4) стрілка (годинника); 5) міра довжини (глибини); 6) шматочок, крихта; іизі а ~ о£ Ьгеасі маленький шматочок хліба; 7) амер. розм. ковток віскі; 8) тех. направляючий палець; 9) муз. туше; < Ьу а ~’з ЬгеаскЬ ледве-ледве; іо Ье ~ апд іЬитЬ бути нерозлучними друзями; Ю Ьауе а ~ іп іЬе ріе бути замішаним у чомусь; іо соск опе’з Іііііе ~ напиватися, пйти; іо §іує зтЬ. іЬе ~ обманки чиїсь сподівання; поі іо 1і£і (іо тоуе, іо гаізе, Іо зііг) а ~ і пальцем не поворухнути; за холодну воду не взятися; Ю у/огк опе’з ~8 іо ІЬе Ьопе працювати не докладаючи рук; 2. V 1) торкати; доторкатися пальцями; вертіти в руках; перебирати пальцями; 2) розм. брати хабарі; красти; 3) грати на музйчному інструменті; 4) муз. указувати аплікатуру.
Лп^ег-аІрЬаЬеі ['£и]дог,ж1£оЬіі] п абетка (азбука) глухонімих.
Гіпзег-Ьоагсі [ 'іїддоЬзгсІ] п муз. 1) гриф; 2) клавіатура.
Ші£ег-Ь(Н¥І ['£и]доЬои1] п невелйка чаша (для обполіскування пальців після десерту).
Гшзег-ЬгеасШі [ТпздзЬгесЮ] п ширина пальця (як міра довжини).
їїп£ег-си$1ііоп ['£іпдо,кц[оп] п подушечка пальця.
Лп£ег-сутЬа1$ ['іїдда'зітЬаІг] п рі кастаньєти.
Пп£егес1 ['£и]досІ] ад] 1) захватаний
(заяложений) пальцями; 2) бот. пальчастий, пальцеподібний.
(ш^ег-еші ['£и]догепсІ] п кінчик пальця; іо Ьауе аі опе’з ~з знати, як свої п’ять пальців; розбиратися в чомусь.
(швегег [Тії]дога] п розм. 1) злодій; 2) хабарник.
Гш^ег-ГізЬ [ '£п]да£іД п зоол. морська зірка.
Гіп£ег-Поі¥ег ['£л]до,£1аи9] п бот. наперстянка.
&п£ег-§1а$$ ['іїддодіоиз] п невелйка чаша (для обполіскування пальців після їди).
(т£ег-£ііапі ['іїддодаїсі] п запобіжник для пальців (у меча, шпаги).
Пп£ег-Ьо1е [Тп]доЬои1] п бічнйй отвір, клапан (у духовому інструменті).
(їп£егііі£ [Тії]далі]] п 1) дотик пальців; швидкйй рух пальців; 2) гра на музйчному інструменті; 3) муз. аплікатура; 4) тонка шерсть (для панчіх).
(ш8ег-1ап£иа£е [ '£п]до, 1геі]ді¥ісІз1 п абетка глухонімйх.
Гіп£ег-тагк ['£ц]дота:к] 1. п 1) слід (пляма) від пальців; 2) дактилоскопічний відбйток (пальця); 2. у захватати (заялозити) пальцями (книжку тощо).
йп£ег-шіггог [Тіддо.тіго] п ручне дзеркальце (зубного лікаря).
Гт^ег-паіі [ Тідсрпеїі] п ніготь пальця (рукй); 4 іо іпе ~з цілком; абсолютно.
Лп£ег-пиі ['£п]доплІ] п тех. гайка--баранчик.
Гіп&ег-раґІе(і ['£ц]до'ра:ІкІ] ад] бот. пальчастий.
Гш£ег-р1а<е ['іїддоріеіі] п личйнка дверного замка.
Пп£ег-розі ['іїддороизі] п 1) вка-зівнйй стовп на роздоріжжі; 2) розм. священик.
Гіп£ег-ргіпІ [Тіддарппі] 1. п відбйток пальця; 2. у знімати відбйтки пальців.
Гшвегргіпііпз [ТіддЗ'рппІіі]] п знімання відбйтків пальців.
Гш£ег-$1а11 ['£и]до'зІз:1] п напаль-чик.
Гіп§ег-зІопе |'£п]д98іоип] п палеонт. белемніт, «чортів палець».
Пп£ег-іір [Тіддзіїр] п кінчик пальця.
Гшіаі [Таїпіоі] п архт. флерон, шпиль.
іїпісаі [Тіпікаї] ад] 1) перебірливий; вибагливий; причепливий; дріб’язково вимогливий; 2) манірний, афектований; 3) надмірно відшліфований; переобтяжений дріб’язковими деталями.
Гіпіскіпз ['£іпікп]] ад] надмірно вй-тончений, вигадливий.
ГшіГіс [£аі'пі£ік] ад] обмежувальний.
іїпіпз ['£аіпп]1 п тех. очищання, рафінування.
Ппіз ['£ашіз] п лат. кінець.
ЙпізЬ [ £іпі/] 1. п 1) кінець; закінчення; іо й^Ьі Іо ІЬе ~ боротися до кінця; 2) спорт, фініш; іо Ье іп аі іЬе ~ бути присутнім при закінченні (спортивних змагань тощо); 3) закінченість, завершеність; досконалість; завершальна деталь; 4) тех. обробка, опорядження; доводка; полірування; іо Іаск ~ бути неопорядженим (необрбб-леним); 5) текст, апретура; 6) чистота поверхні; 7) с. г. остання фаза відгодівлі; 8) розм. місце, де закінчуються нічні гульбища; 2. у 1) кінчати, закінчувати, завершувати; 2) кінчатися, закінчуватися, завершуватися; 3) обробляти; згладжувати; вирівнювати; 4) доводити до досконалості; 5) доводити (використовувати) до кінця; 6) розм. покінчити; прикінчйти, убити; до краю вйснажити (тж ~ оП); 7) завершйти освіту (виховання); 8) спорт, фінішувати; 9) с. г. завершйти відгодівлю; □ ~ о£Г а) завершувати; б) убивати; ~ ир а) закінчйти опорядження (обробку); б) доїсти, до-пйти; в) припинйти зв’язок (з кимсь — іуііЬ).
Ппізкесі ['£іпі/1] ад] 1) закінчений, завершений; 2) оброблений, опоряджений; 3) вйтончений; ~ таппегз витончені манери; ~ зепііетап справжній джентльмен; 4) готовий; ~ зіхе розмір готового вйробу.
Гіпізйег ['£іпі/о] п 1) обробник; оз-доблювач; апретурник; 2) прйлад для остаточної обробки; 3) нищівнйй удар; 4) вирішальний довід; 5) фінішер (шляхова машина); Е. о£ Ійе Іаі* ірон. кат.
йпі$1ііп£ ['£іш/іі]] 1. лі) завершення; опорядження; 2) тех. обробка; доводка; 3) текст, апретура; 4) мет. рафінування; 2. ад] завершальний; заключний; іо риі ійе ~ іоисЬ(ез) завершувати, закінчувати, наносити останні штрихй.
Лпізкіп£-соаІ ['£іпфі]коиІ] п 1) останній (верхній) шар фарби; 2) опоряджувальний шар.
Ппі$1ііп£-$сЬоо1 ('£іпі/іі] зки:1] п пансіон для дівчат.
йпііе [Таїпаїї] 1. ад] 1) обмежений; що має межу; 2) мат. кінцевий, обмежений; 3) грам, особовий (про дієслово); 2. у обмежувати.
Гіпі<е$іпіа1 [,£аіпі'іезіта1] ад] мат. кінцевий.
Гтк [£іі]к] 1. п амер. розм.
1) штрейкбрехер; 2) шпигун, донощик; 2. у амер. розм. 1) бути штрейкбрехером; 2) шпигувати; бути донощиком; 3): іо ~ оиі оГ дезертй-рувати (звідкись); стати ренегатом.
Лп-кееІ |'£іп'кі:1] п мор. глибокий кіль (яхти).
Гіпіаші [ТіПІопіІ] п геогр. н. Фінляндія.
Еіп
417
Гіг
Ріпіау ['іїпіеі] пч. ім'я Фінлей, Фін-лі.
Лпіеі ['іїпііі] п плавничок.
Еіпіеу [Тіпіі] п ч. ім'я Фінлі.
Біті [£ш] п фін, фінляндець; фінка, фінляндка; Фе ~8 збірн. фіни.
Лішап [Тіпай] п копчена пікша.
Лппед [Гіпсі] асі] 1) що має плавці; 2) тех. ребристий.
Бішііс [Тшік] асі] фінський.
ГіішівЬ [Тіш/] 1. п фінська мова; 2. асі] фінський.
БІппо-ІІвгіс [Тіпои)и:дпк] Афінно-угорський (про мови).
Пішу [Тіш] асі] 1) що має плавці; 2) схожий на плавець; 3) поет, рибний, багатий на рибу.
Гіопа [ії'ошю; амер. іаґоипа] п ж. ім'я Фіоуна, Фіона; Файдуна.
Логй [ір:сі] п фіорд.
Логііига [,§з:п'йі:га] п (рі Гюгіїиге) муз. фіоритура.
Логіїиге [До:п'1и:п] рі від Гюгіїига.
Лг [із:] п бот. 1) ялиця; 2) ялйна, смерека; ЗсоїсЬ ~ сосна.
Лг-сопе [Тзгкоип] п ялинова шишка.
Лге [Таю] 1. п 1) вогонь; полум’я; іо Ье оп ~ горіти; іо 8еі оп ~ підпалити; іо Іау Фе ~ розпалити багаття; 2) піч, камін; топка; еіесігіс ~ електричний камін; &а8 ~ газова плита; 3) пожежа; 4) жар; пропасниця; 5) запал; натхнення; збудження; 6) військ, стрільба, стрілянина; гарматний вогонь; гоипсі--іЬє-соуєг ~ ведення вогню з укриття; іо Ье ипбег ~ а) зазнавати обстрілу; б) бути мішенню нападок; іо 81апс1 ~ а) витримати вогонь противника; б) витримати критику (випробування); ~ аі \¥ІП поодинокий вогонь; ~ Гог асЦизітепі пристрілювання; ~ оуєг 8і§Ьі8 стрільба прямою наводкою; ~ сіепзііу військ, щільність вогню; ~ пезі військ, вогнева точка; Ііциісі ~ міцні спиртні напої; Ьєїу/єєп іу/о ~8 між двома вогнями; іо Гі^Ьі ~ \уііЬ ~ клин клйном виганяти; іо §о іЬгои^Ь ~ апсі \уаіег пройтй вогонь і воду; - тагзЬаІ амер. начальник пожежної охорони; ~ 8циасі протипожежна бригада; ~ Юу/єг пожежна вйшка; ~ ігиск амер. пожежна машйна; 2. у 1) запалювати; розпалювати; підпалювати; 2) запалюватися; розпалюватися; 3) надихати; підбадьорювати; запалювати; 4) надихатися; 5) військ, стріляти; вестй вогонь; 6) припікати; 7) топйти (піч); 8) обпалювати (цеглу)', 9) сушйти (чай)', 10) шпурляти, жбурляти, кйдати; 11) вйпалити; 12) амер. розм. звільняти, виганяти з роботи; 13) розпалйти вогонь (тж ~ ир); 14) спалахнути, скипіти (тж ~ ир).
Гіге-аіагт [ТаюгзДсгт] п 1) сигнал пожежної тривоги; 2) автоматйчний пожежний сигнал.
Лге-агш [ £аізга:т] п звич. рі вогнепальна зброя.
Лге-Ьаіі [ТаїзЬз.і] п 1) кулевйдна блйскавка; 2) астр. болід; 3) військ. освітлювальна бомба; запалювальне ядро.
Яге-Ьаг [ТаюЬа:] п тех. колоснйк.
Лге-Ьіпі [ТаюЬо.сІ] п військ. 1) керована торпеда; 2) зенітний реактйв-ний снаряд.
Пге-ЬотЬ [ТаюЬот] п запалювальна бомба.
Яге-Ьох [ТаюЬокз] п тех. топка, вогнева коробка.
Лге-Ьгаші [ ТаюЬгаепсІ] п 1) головешка; 2) палій; підбурювач; призвідник.
Лге-Ьгеак [ТаюЬгеїк] п протипожежна смуга; просіка (в лісі).
Лге-Ьгіск [ТаюЬпк] п вогнетривка цегла.
Пге-ЬгісЦ’е [ ТаїзЬпсІз] п тех. вогневий поріг.
Лге-Ьгі£ас1е [ ТаюЬп,деісІ] п пожежна команда.
Лге-Ьи^ [ ТаюЬлд] п 1) ент. світляк, світлячок; 2) амер. розм. палій.
Лге-сіау [Таюкіеі] п вогнетривка глйна.
Пге-соск [Таюкок] п пожежний кран (гідрант).
Лге-сотрапу ['£аю,клтропі] п 1) пожежна команда; 2) товарйство страхування від вогню.
Лге-сопігої [ТаюкопДгоиІ] п 1) військ, керування вогнем; 2) боротьба з лісовйми пожежами; 3) тех. регулювання горіння (у топці).
Лге-сгаскег [Таю.кггеко] п вертушка; феєрверк.
Ягед [Таюсі] асі] 1) стріляний; ~ саг1гісІ£Є військ, стріляна гільза; 2) підірваний, вйсаджений у повітря.
Лге-датр [ Таюдгетр] п рудниковий (гримучий) газ.
Лге-гіерагітепі [Таюсії'рог.ітзпі] п амер. пожежне депо.
Лге-(ІО£ [ТаюсІод] п залізна підставка для дров у каміні.
Пге-доог [ТаюсЬ:] п тех. дверцята топки.
Яге-гігаке [ТаюсІгеїк] п міф. вогне-дйшний дракон.
Лге-сігШ [ТаюсІпІ] п 1) пожежне навчання; 2) палички для здобування вогню.
Яге-еаіег [Таю, і :1а] п 1) пожирач вогню (фокусник)', 2) забіяка, задирака; бретер, дуелянт.
Лге-еп£Іпе [Таюг,епсІзіп] п 1) пожежна машйна; 2) пожежний насос.
Лге-е$саре [ Таюпз, кеір] п 1) пожежні сходи; 2) пожежний вйхід; запа-снйй вйхід; 3) пожежна машйна з висувною драбйною.
Лге-ехііп£иі$1іег [ТаюпкзДід ддл/і/о ] п вогнегасник.
Лге-Ґап8 [ТаюГаед] р 1) с.г. згоріти, перепріти (про зерно)’, 2) розм. обпалювати.
Лге-Гап£е(1 [ТаюГаедсІ] аф с. г. зопрілий, перегорілий (про зерно).
Гіге-ґащрпв [ТаюДаедід] п с. г. самозаймання, самозігрівання (про зерно, сіно).
Лге-ЛвЬіег [ТаюДаїІа] п пожежник.
Лге-ЛбМіпі’ [ТаюДаїїіі)] асі] протипожежний.
Лге-Лаи^Ьі [ТаюПо:1] п поет, блйскавка; спалах блйскавки.
Лге-Лу [Таюіїаі] п 1) ент. жук-сві-тлячдк; 2) густйй жовтувато-червоний колір.
Яге-вгаїе [Таюдгеїі] п 1) тех. колосникова решітка; 2) камінна решітка.
Лге-£ііаг(1 [Таюда:д] п 1) камінна решітка; 2) пожежник; 3) протипожежна смуга (у лісі).
Лге-Ьагапіоиз [ Таю'ЬгехосІов] аф вогненебезпечний.
Лге-Ьоок [ТаюЬик] п 1) пожежний багор; 2) кочерга.
Лге-Ьо8е [ТаюИоих] п пожежний рукав (шланг).
Лге-іп$игапсе [ТаюппДіюгзпз] п страхування від вогню.
Лге1е8$ [Таю1і$] аф 1) без вогню; 2) потухлий, згаслий.
Лге-Іі^іі [Таюіаіі] п 1) світло від каміна; 2) блйскавка.
Агеїоск [ ТаюЬк] п крем’яна рушнйця.
Лгетап [Таюиюп] п (р/Гігетеп [-топ]) 1) пожежник; 2) кочегар; 3) підрив-нйк.
Лге-оПісе [Таюг,о£і$] п компанія (товарйство) страхування від вогню.
Лге-рап [Таюраеп] п жаровня.
Лге-ріесе [Таюрігз] п вогнепальна зброя.
Лге-ріасе І'ГаюрІеіз] п 1) камін; вогнище; 2) топка; ковальське горно.
Лге-р1и& [Таїзрілд] п пожежний кран, гідрант.
Лге-роіісу ['£аю'ро1і8і] п поліс страхування від вогню.
Лге-роі [ Таюроі] п 1) топка (печі); 2) мет. тйгель.
ПгергооГ ['£аюрги:£| аф 1) вогне-тривкйй; 2) неспаленний, неспалй-мий.
ЛгергооЛпз ['£аю,рги:£п)] п надання вогнетрйвкості (вогнестійкості).
Лге-ритр [Таюрлтр] п пожежний насос, пожежна помпа.
Лгег [Таїага] п 1) стрілець; 2) рушнйця; 3) оператор, якйй запускає ракету; 4) підривнйк; 5) палій.
Лге-гаІ8іп£ [ТаїО'Геїхп)] п підпал.
Гіге-ге8І8іапі ['£аі9п,гі8іапі] аф 1) вогнетривкйй; 2) неспалймий.
Пге-гоіі [Таюгоиі] пмор. пожежний сигнал.
Пг
418
Яг
йге-гоот [Таі0ги:т] п амер. мор. кочегарня.
ЙГЄ-8СГЄЄП ['Гаі0$кгі:п] п 1) камінний екран; 2) мор. заслінка; протипожежна сітка.
іїге-$еШп|’ ['£аі0,8еІп]] п гірн. протавання мерзлого ґрунту.
йге-$1іір ['£аі0/ір] п мор. брандер.
Пгє-бЬоуєі ['£аі0,/лу1] л кочегарна лопата.
Лге$і<1е [£аі08аісІ] п 1) місце біля каміна; Ьу ІЬе ~ біля грубки, біля вогнища; 2) перен. домівка, домашнє вогнище; сімейне (родинне) життя; ~ сЬаі розмова президента з населенням (по телебаченню і радіо).
Пге-8Ііск ['£аі08іік] п 1) палаюча головня; 2) палички для здобування вогню.
Яге-ігар ['£аі0іггер] л приміщення, з якого складно вийти під час пожежі, «пастка».
йге-луаИ ['£аі0\уо:1] п буд. брандмауер.
Пге-і¥ап1еп ['£аі0,^о:<Іп1 л 1) пожежний об’їждчик (у лісі); 2) брандмей-стер.
Пге-луаісЬег ['£аі0^оі/0] п черговий пожежник.
Пге-іуаіег ['£аі0,\уо:і0] п «вогненна вода» (спиртні напої).
Пгеїуоод [Таїдитисі] л дрова, паливо.
Пге-іуогк [Таі0^0:к] л 1) звич. рі феєрверк; 2) рі перен. блиск розуму; блискуча дотепність.
йге-туогкег [Таі0,^0:к0] п піротехнік.
йге-іУогеЬір ['£аі0,\У0:/ір] п вогнепоклонство.
Пге-іУогзЬіррег [ '£аі0, ^0:/ір0] п вогнепоклонник.
Йгіп£ ['£аі0пі]] п 1) розпалювання, розтоплювання; 2) підпалювання; 3) спалювання палива; 4) паливо; 5) стрільба, стрілянина; сеазе ~ ! припиніть вогонь!; —Ііпе лінія вогню; ~ ^гоипсі полігон, стрільбище; 6) обпалювання; 7) висадження у повітря, підривання; 8) запуск (ракети); 9) робота (реактивного двигуна).
йгіп^-рагіу [ '£аі0пі] ,ра:1і] п військ. 1) салютна команда; 2) команда, визначена для розстрілу.
йгіп£-роіпі ['£аі0гіг) роті] п 1) військ, вогнева точка; 2) тех. момент запалювання.
Пгшб-ро$іііоп ['£аі0пг]р9'2і{п] п військ. 1) положення для стрільби; 2) бойове положення гармати.
Пгк [£з:к] у 1) гнати, підганяти (тж ~ о£ґ, ~ оиі, ~ ир); 2) рухатися швидко; поспішати; 3) бйти, ударяти.
Гігкіп ['£0:кш] л 1) маленьке барильце; 2) міра рідинй (8—9 галонів).
Гігт [Гз.т] 1. л фірма; торговий дім; 1оп£ ~ компанія шахраїв, які закупляють товари в кредйт від імені вйгаданої фірми; 2. ад] 1) твердйй;
2) міцнйй; стійкйй; сталий; тривкйй; ~ Гоипсіаііоп міцна основа; 3) незмінний; ~ ргісез тверді ціни; 4) непорушний; непохйтний; вірний (своїм переконанням); ~ ЬеііеГ (£аііЬ) тверда (непохйтна) віра; ~ £гіепсІ8 вірні друзі; 5) рішучий, наполегливий; Іо іаке а ~ зіапсі оп а $иЬ)есі зайняти тверду по-зйцію у питанні; 3. аду твердо; міцно; незмінно; непохйтно; іо зіапд ~ стояти твердо (непорушно); іо ЬоЮ ~ іо 8тіЬ. міцно триматися за щось; 4. V 1) укріпляти; ущільнювати; Іо ~ ІЬе 8оі1 ущільнювати ґрунт; 2) укріплятися; ущільнюватися (тж ~ ир).
Гігшатепі ['Ь.тзтзпі] п 1) бібл. твердінь небесна; 2) поет, небесне склепіння, небо.
їїппап [Ьі'тат] п 1) фірман; 2) дозвіл; ліцензія.
Япп-Іаші ['Ь:т1гепсІ] п суходіл, ма-терйк.
йгтіу ['Ь:т1і] аду твердо; міцно; незмінно; рішуче.
Лгтпе$$ ['Ь:тпі8] п 1) твердість; 2) міцність; 3) стійкість; незмінність; сталість; 4) рішучість; наполегливість; 5) ущільненість (ґрунту).
Ягш-гіре ['Ьгтгаїр] ад/. ~ 8іа§е с. г. стан твердої спілості (зерна).
Лг-пее<11е [Т0:,пі:<И] п хвоя, глйця; шпйлька (ялини).
Пггу ['Ь:п] ад] 1) ялйновий, смерековий; 2) зарослий ялйнами (ялй-цями).
ЙГ8І [£0:81] 1. п 1) початок; Ггот іЬе (уегу) ~ з самого початку; Ггот ~ іо 1а8і з початку до кінця; аі ~ спершу; 2) (ІЬе ~ ) перше (число); оп іЬе ~ о£ Мау першого травня; 3) перша людйна; Ье \¥а8 ~ Іо аггіуе він прибув першим; 4) найвйща оцінка (в англійських університетах); іо оЬіаіп а ~ скласти екзамени на «відмінно»; 5) муз. найвйщий голос, найвйща партія (в дуеті тощо); 6) рі товар першого сорту (най-вйщого ґатунку); 7) рі концентрат; 8) місце в першому класі (транспорту); 2. ад] 1) перший; ранній; 2) ос-новнйй; 3) пробний; 4) перший-ліп-ший; будь-якйй; 5) попередній; підготовчий; ~ \уогкіп£ гірн. підготовчі роботи; ~ ІооіЬ молочний зуб; 6) видатнйй, найвизначніший, знаменйтий; 7) першорядний, найкращий; аПіс1Є8 о£ ~ циаіііу товари першого сорту; 8) провіднйй; іі І8 іЬе ~ сіїу іп ІЬе соипігу це найбільше місто країни; 3. аду 1) спершу, спочатку; ~ о£ аіі насамперед; 2) уперше; \уЬєп сіісі уои ~ 8ее Ьіт? колй ти вперше побачив (зустрів) його?; 3) швйдше; краще; Зиггепсіег? \¥е’П сііе ~! Здатися? Та ми краще помремо!; 4) першим, у першу чергу; Ье аггіуесі ~ він прибув першим; 4. пит перший; ~ пате ім’я (на відміну від прізвища); < ~ саіі амер. військ. повістка; ~ саи8е першопричйна; Е.
Ьасіу амер. дружйна президента; Р. Соттопег спікер (у палаті громад); ~ пі§Ьі прем’єра, перша вистава; ~ рарегз амер. розм. заява про надання громадянства США; ~ у/аіег чистісінької водй (про діаманти); ІЬе ~ Ьиі опе другий з краю; ~ апсі 1а8І загалом і в цілому; ~ ог 1а8І рано чи пізно; ~ апсі Гогетозі у першу чергу; ~, 1а8І апсі аіі ІЬе ііте амер. раз і назавждй; Едиагсі ІЬе Р. Едуард Перший; аі ~ 8І^Ьі, аі іЬе ~ Ь1и8І з першого погляду.
Яг$і-аі(1 [ТаїзіеісІ] п 1) перша (швидка) допомога; ~ сіге88іп§ раска^е пакет першої допомоги; ~ кіі амер. санітарна сумка; ~ ро8і (8ІаІіоп) пункт першої медйчної допомоги; 2) тех. аварійний ремонт.
Лг$і-Ьіі1Ь ['£0:8160:8] п первісток.
Гігеі-Ьош [Т0:8іЬо:п] 1. п первісток; 2. ад]що народйвся першим; старший.
Лг$і-сЬор [Т0:8іТ/ор] ад] розм. першорядний, першосортний.
Пг$і-сІа$$ ['Ь:8і'кіа:8] 1. ад]
1) розм. першокласний, першорядний; чудовий; ~ Ьоіеі першокласний готель; 2) першого класу (про вагон тощо); 3) нйжчого розряду; ~ сіегк амер. дрібнйй чиновник; 2. аду 1) розм. чудово, прекрасно; 2) у першому класі (поїзда, пароплава); іо Ігауеі ~ подорожувати першим класом (у каюті першого класу).
йгзі-соаі [Тагзікоиі] п 1) обмазка; 2) ґрунтовка.
ЙГ8І-СО5І [Т0:зіко8І] п 1) собівартість; 2) початкова вартість; фабрйчна ціна.
Гіг8і-соіі8іп [Т0-.8Ткл2П] п двоюрідний брат, кузен; двоюрідна сестра, ку-зйна.
Гігзі-сгор [Тагзі'кгор] п перший укіс; ~ Ьау сіно першого укосу.
Лг$і-(іау [ТоїзІ'сІеі] п неділя (у квакерів).
Ягеі-Гооі [Тагзіїиі] п перший гість у новому році.
[Тоїзійтгіз] п рі перші плодй (наслідки).
Пг$і-ЬашІ [Т0:8І'Ьгепсі] 1. ад] 1) безпосередній, прямйй; ~ ехрегіепсе особйстий досвід; 2) одержаний з перших рук; ~ іпГогтаїіоп інформація, одержана з першоджерела; 2. аду 1) безпосередньо; 2) з перших рук.
(Їґ$і1іп£ [Тогзііп]] п 1) рІ перші плодй; 2) первісток (тварини).
йгеііу ['£0:8111] аду по-перше.
Лг$<-пі£Ь<ег [,£0:8І'паіі0] п розм. постійний відвідувач театральних прем’єр; завсідник.
Ягеі-оіїешІег ['£0:зі0, £епсІ0] п людйна, яка вперше постала перед судом; вперше судймий.
Яг8І-гаіе І ['£0:8ігєіі] п 1) видатна особа; 2) щось визначне; 3) військове судно першого класу.
Яг
419
Г18
бґ$<-гаіеП ['£з:8Ґгек] 1. ад] 1) першокласний, першорядний; ~ чиаіііу най-вйща якість; 2) найважливіший; найвизначніший, найвидатніший; Ьіипсіег надзвичайно груба пбмйлка; 3) розм. чудовий, прекрасний; ~ ібеа блискуча ідея; 4) мор. першого рангу; 2. аду розм. чудово.
йгеі-гаїег ['£з:8І,геіи] п спорт, яхта, судно першого класу.
ЯгіЬ [£з:0] п 1) вузька морська затока; 2) гирло рікй.
ГігіЬ оГ Гогйі ['£з:0зу'£о:0] п геогр. н. затока Ферт-оф-Фбрт.
йг-ігее ['£з:1гі:] п ялйна, смерека.
йвс [£і8к] п 1) іст. фіск; імператорська казна; 2) державна скарбнйця.
Пзсаі ['Евкзі] 1. п 1) збирач податків; фінансовий інспектор; 2) су-довйй виконавець; 3) амер. гербова марка; 2. асі] фіскальний; фінансовий; ~ уеаг фінансовий (бюджетний) рік.
Лзсаіііу [£І8'кж1іП] п корйсливість; прагнення нажйви.
ГізсаІІу ['іїзкзіі] аду з точки зору фінансів; у фінансовому відношенні; щодо фінансів.
й&Ь [£і/] 1. п 1) (рі часто без зміни) рйба; Гге8Й-\уаіег ~ прісноводна (річкова) рйба; 8ак-\уаіег ~ морська рйба; бгіеб ~ в’ялена рйба; 2) розм. краби, устриці; 3) мор. фіш; 4) ав. розм. торпеда; 5) розм. ловля рйби; 6) фішка; ’Ф* ЬІ£ ~ амер. важна особа; сооі ~ нахаба; сіиіі ~ нудна людйна; 1оо8Є ~ а) розбещена людйна; б) розпусна дівка; циеег (осіб, 8ігап£е) ~ дивак, дйвна людина; 8йу ~ боязка (сором’язлйва) людйна; Аргії ~ жарт, першоквітневий жарт; іо сгу зііпкіпе ~ виносити сміття з хати; гудити свій товар; іо Ьауе оікег ~ іо Ггу мати важливіші справи; пєуєг Ггу а ~ ІІ11 к’8 саи^кі не радій передчасно; не ділй шкуру невбйтого ведмедя; а8 бгипк а$ а ~ п’яний як ніч; 2. у 1) ловйти (вудити) рйбу; 2) вй-користати для рйбної ловлі; 3) бути придатним для рйбної ловлі; ійе роіїсі ~ез ууєіі у цьому ставку добре ловиться рйба; 4) шукати у воді (щось—Гог); 5) розм. намагатися одержати; домагатися, добиватися (чогось—Гог); іо ~ Гог сотр1ітепі8 напрошуватись на компліменти; 6) розм. витягувати, виловлювати (тж ~ оиі); випйтувати (секрет); 7) амер. с. г. удобрювати рйб-ними відходами (землю); 8) брати на фіш (якір); 9) тех. з’єднувати накладкою; скріпляти стйком; 10) ав. розм. торпедувати; іо ~ іп ігоиЬІесі \уаіег8 ловйти рйбу в каламутній воді.
ЙБЙаЬІе ['£ірЬ1] аб] придатний для рйбної ловлі.
П$)і-ЬаІ1 ['£і/Ьз:1] п кул. тюфтельки з рйби.
П8Іі-Ьа$ке< [Ті£Ьа:8кіі] п плетений кошик для рйби.
Л$1і-Ье11іе<1 ['Гї/,Ье1ісІ] аб] опуклий, вйгнутий знйзу.
П8Й-Ь1оск ['£і/Ь1ок] п мор. фіш-блбк.
Й8Іі-Ьок [Ті/Ьоик] п зал. колійний болт.
ПзЬ-Ьопе ['£і/Ьоип] п 1) рйб’яча кістка; 2) спорт, схід на гору «ялйнкою».
Гі8ЙЬол¥І ['£і/Ьои1] п амер. круглий акваріум.
Язії-сагуег ['£і/,ксе:уо] п широкий ніж для рйби.
Л$Ь-си1<иге ['£і/'клк/а] п рйбництво.
Гі8Й-(1ауіі [ 'Гї/,скеуіі] п мор. фіш--балка.
Л$Ь-(1ау [Ті/сІеі] п рйбний день, піснйй день.
Я$1і-(1іеі [Ті/'сіаіаі] п рйбна їжа.
Л$к-еаіег ['Гі/'іііз] п 1) людйна, яка харчується переважно рйбою; 2) рі ніж і виделка для рйби.
ЕібЬєг ['£і/з] п розм. банкнота в одйн фунт стерлінгів.
Лбйєг ['£ір] п 1) поет, рибалка, рибак, риболов; 2) рибальський човен; 3) пекан; 4) хутро пекана; 5) перен. ловець.
ІЇБІїеппап [Тіртоп] п (рі Гьйегтеп [-топ]) 1) рибалка, рибак, риболов; 2) риболовне судно; 3) (ійе Е.) церк. апостол Петро; ~’8 гіп§ печатка папи рймського із зображенням св. Петра із сіткою.
ЯвЬегу ['£і/зп] п 1) рибальство; рйбний промисел; 2) рйбні місця, тонн; 3) юр. право рйбної ловлі; соттоп ~ рівне для всіх право на рйбну ловлю у громадських водах; Ггее ~ виняткове право на рйбну ловлю, основане на державному указі.
Лзіі-Газ ['£і/£гед] п 1) торговка рйбою; 2) скандальна жінка.
Й8Й-Гапп ['£і/Га:т] п риборозплідник.
(Ї8Ь-Лоиг ['£і/'£1аиз] п рйбне борошно (кормове, для удобрення).
Гі8Іі-Гогк ['£і/£о:к] п 1) виделка для рйби; 2) ості.
ЛбЬйіі [ '£1/Їи1] ад] багатий на рйбу, рйбний.
Л8Іі-£аії ['£і/дае£] п багор.
['£і/дід] п багор з гаком.
Гі$1і-§1оЬе ['Гі/дїоиЬ] п кулястий акваріум.
Й8Іі-§1ие ['£і/д1и:] п рйбний клей.
(Ї8Ь-£иапо ['£і/,д\уа:пои] див. Гі8Й--тапиге.
Й8Й-коок ['£і/йик] п 1) рибальський гачок; 2) мор. фіш-гак.
ГЇ8Ііі1у ['£1/111] аду розм. сумнівно; підозріло.
(ї$1ііп£ ['£і/п]] 1. п 1) рйбна ловля; рибальство; 2) рйбні місця; ~ 8еа8оп путйна; 3) тех. з’єднання у стик з накладками; 2. ад] 1) рибальський; 2) випйтувальний; навіднйй (про пи
тання); ~ ехресііііоп необ’єктйвна комісія для розслідування.
Лзйіп^-Ьоаі ['£і/п]Ьоиі] п риболовне судно.
Й5І1ІІ1£-1ІІ1Є [ '£1/11] Іаіп] п волосінь вудки, ліска.
ЛзШпв-пеі ['£і/п]пеІ] п рибальська сітка.
ЛбЬіп^-гоіі ['£і/іі]гзсІ] п вудлище; вудочка.
ЛзЬ-кеПІе ['£і/,кеі1] п казанок для варіння рйби.
Я$Ь-кпіГе ['£і/паі1] п (рі іїзй-кпіуез [-паїуг]) ніж для рйби.
Й8Ь-Іа(1(1ег ['£і/ДгесІз] п рибохід (у греблі тощо).
Лзіі-Цяиог ['£і/Дікз] п рйбний бульйон.
ЛзЬ-Іоск ['£і/1ок] див. Гізй-^еіг.
ЛзЬ-Іоизе [Ті/Іаиз] п ракоподібний паразйт (риби).
Л$Ь-тапиге ['£і/тз,п/из] п добриво з рйбних відходів.
Л$Ь-таі¥ ['£і/то:] п плавальний міхур (у риби).
ЛзЬ-теаІ [ '£і/ті :1] п рйбне борошно (кормове, для удобрення).
Лбішіопі’єг ['£і/,тлі]дз] п торговець рйбою.
ЛзЬ-оіІ ['£і/'оі1] п рйб’ячий жир.
ЛзЬ-разз ['£і/ра:8] п рибохід (у греблі тощо).
ГкЬ-реагІ ['£і/'рз:1] п штучні перли.
Л$Ь-р1аіе І'£і/р1еіІ] п тех., зал. стикова накладка.
Й8Ь-ротасе ['£і/,рлті8] п рйбний жом (добриво).
ЛзЬроші ['£і/ропс1] п 1) ставок для розведення рйби; риборозплідник, рйбник; 2) жарт. море.
ЛзЬ-роі ['£і/роІ] п верша (для крабів, вугрів).
ЛзЬ-Баисе ['£і/'8о:8] п соус до рйби.
Я$Ь-$са1е ['£і/8кеі1] п 1) збірн. рйб’яча луска; 2) лусочка (рйби).
ЛзЬ-зсгар ['£і/8кггер] п рйбний жом (добриво).
Л5к-$кіп ['£і/8кт] п рйб’яча шкіра; ~ Ф8еа8е мед. іхтіоз.
Й5І1-8ІІСЄ ['£1/8Іаі8] п ніж для розрізування рйби.
Й5Й-8ІОГУ ['£1/,8К>:п] п небилйця, «мислйвське оповідання».
ЛзЬ-Бігашег [ '£і/, 8ігетз] п друшляк для виймання рйби.
Пзк-іаскіе ['£і/Даек1] п рибальські снасті; 4 ~ ууіпсі мор. попутний вітер, якйй змінює напрям.
П$1і-іаі1 ['£іДеіі] 1. п 1) рйб’ячий хвіст; 2) річ, що має форму рйб’ячого хвоста; 2. у ав. гальмувати літак за допомогою напрямного руля.
йвЬ-^ау ['£і/\уєі] п рибохід (у греблі тощо).
ДзЬ-туєіг ['£і/\уіз] п загата для розведення (ловлі) рйби.
420
ЙУ
ІЇ8ІЛ¥ІГе ['£фуаі£] П (рі ГвЬ'УІУЄЗ [-\уаіуг]) 1) торговка рибою; 2) груба, скандальна жінка.
й$Ь-мгоо<і ['£і/\ущІ] п бот. суничне дерево.
ЙБЬ-И'огкз ['£і/\уо:к8] п 1) рибокомбінат, завод для переробки рйби; 2) обладнання для риборозведення.
йвЬу ['£ї/і] ад] 1) риб’ячий; рибний; іЬеге І8 а ~ 8ШЄІ1 тут пахне рибою; 2) поет, багатий на рибу; 3) тьмяний; невиразний (про погляд тощо) ; 4) розм. сумнівний; підозрілий; ~ 8іогу неправдоподібна історія; ~ Ьи8іпе88 сумнівна справа.
ЛзЬ-уапІ ['£і/]а:сІ] див. Гі8Ь-\¥ЄІг.
Лзк [£і$к] див. Гі8с.
Г188ІІЄ [Тізаіі] ад] 1) фіз. що розщеплюється (ділиться); 2) геол. сланцюватий, шаруватий; листкуватий.
ЛздіШу [£Ґ8і1ііі] п 1) фіз. розщеп-люваність; подільність; 2) геол. сланцюватість, шаруватість.
Гі88Іоп ['£ірп] 1. п 1) розщеплення; поділ; розкол; 2) біол. розмноження поділом клітйн; 3) фіз. розпад (атомного ядра); писіеаг ~ атомний розпад; ~ сЬаіп ланцюгова реакція поділу; ~ ргобисі продукт розпаду; 2. V фіз. 1) розщеплювати; 2) розщеплюватися.
ІЇ88ІопаЬ1е ['ії/пзЬІ] ад] фіз. розщеплюваний; здатний до ядерного розпаду.
Пздірагоиз [й'зірагаз] ад] біол. що розмножується поділом (дробленням).
Лббіує ['£і8іу] ад] здатний до поділу; що розпадається.
ПздигаІ ['іїргзі] ад] щілйнний.
Лзвиге ['£ір] 1. п 1) тріщина; щі-лйна; розрйв; перелом; 2) анат. борозна; звйвина; 3) мед. надлом (кістки); розколина; 4) мед. тріщина (на шкірі); виразка; 2, V 1) розтріскуватися; покриватися тріщинами; 2) розколюватися.
Пззиге-пееШе [ '£ір,пі:с!1] п мед. скобка.
Яві [£181] 1. п 1) кулак; 2) розм. рука; 3) жарт, почерк; іо >угііє а £оосі - писати гарно; 4) друк, вказівнйй знак у вйгляді пальця рукй; 2. V 1) ударити кулаком; ~ оиі спорт, від-бйти м’яч кулаком; 2) мор. затйснути в кулак.
Лбійіі [£і8і£ії1] п жменя, прйгорща.
йзііапа [,£і8Іі'а:па] п рі жарт, розповіді (анекдоти) про бокс.
й$ііс(а1) [ '£і8Іік(з1)] ад] розм. боксерський; кулачний.
ЙБіісиЛГ ['£і8Іікл£| 1. п 1) удар кулаком; 2) рі кулачний бій; 2, г 1) бйтися на кулаках; 2) брати участь у кулачному бою.
[Т18ІП]] п гра кулаками (воротаря у футболі).
Пзіиіа ['£і8і]и1о] п 1) мед. фістула, свищ; 2) муз. сопілка.
ЙБіиІаг ['£і8І]и1о] ад] 1) мед. фістульний; 2) бот. порожнйстий; дудчастий.
ЙБіиІіГопп [ '£і8І]и1і£о:т] ад] трубкоподібний; порожнйстий.
йі [£іі] 1. п 1) припасування, прилаштування; 2) тех. пригбнка; посадка; 3) припадок, прйступ; пароксйзм; £аіпііп£ ~ непритомність; ~ о£ ароріеху апоплексйчний удар; Ьу8іегіса1 ~ істе-рйчний припадок; 4) порйв, поривання, спалах; 5) рі конвульсії, корчі; істерія; Ьу ~8 апсі 8іаг8 нерівномірно, урйвками, нерегулярно; 6) частйна балади; 7) музйчна строфа; 2. ад] 1) підхожий; відповідний; належний; ~ £ог а кіп£ найкращої якості; 2) придатний; здатний (до—£ог); 3) пристосований; І Ьауе поіЬіпз ~ іо у/еаг мені нічого надіти; 4) здоровий, бадьорий, в хорошій формі (про спортсмена); а$ ~ а8 а Гііїсіїе а) при доброму здоров’ї; б) у чудовому настрої; іо £ее1 ~ почувати себе добре (бадьоро); 3. у 1) відповідати (чомусь); годйтися, бути придатним (для чогось); 2) підходити, бути до міри; іЬе кеу ~8 іЬе іоск ключ підходить до замка; іЬе соаі ~8 уои пальто сидйть на вас добре; 3) збігатися, точно підходити; 4) пристосовувати; прилагоджувати; підганяти; 5) приміряти; приганяти; підганяти (одяг); 6) розм. готувати (до вступу у вуз), тренувати; 7) амер. готуватися (до вступу у вуз); 8) (^ііЬ) постачати (щось), забезпечувати (чимсь); 9) встановлювати; складати; монтувати; □ ~ іп а) пристосовувати, приганяти; б) відповідати (чомусь), підходити (до чогось); в) пристосовуватися; ~ оп а) приміряти; б) підганяти; ~ оиі а) споряджати, екіпірувати; б) забезпечувати; ~ ир а) постачати, оснащувати; обладнувати; обставляти; б) складати, монтувати.
йісЬ [£іі/] п 1) тхір чорний; 2) щіточка з волосся тхора.
ШсЬау [ £іі|и:] п 1) зоол. тхір; 2) тхоряче хутро.
йійіі ['£ііїії1] ад] судорожний; по-рйвчастий; урйвчастий; блймаючий; ~ Ьгеехе порйвчастий вітер.
йійіііу ['£іі£и!і] аду судорожно; по-рйвчасто; перерйвчасто; поштовхами.
Йііу ['£іі!і] аду 1) відповідним (належним) чйном; 2) вчасно.
Гіішепі ['іїітопі] п 1) предмет обстановки; 2) рі обладнання, арматура.
Г1ІПЄ88 ['£ііпі8] п 1) придатність; відповідність; 2) пристосованість; здатність; підготовленість; 3) доречність; 4) витривалість; натренованість; добрий стан здоров’я.
йі-ои< [Тіі'аиі] п розм. спорядження; обладнання; обмундирування, екіпіровка.
йИе<1 ['Гііісі] ад] 1) пристосований; 2) споряджений, приготовлений.
йііег ['£1Ю] п 1) монтер; слюсар; механік; складальник; 2) закрійник; кравець, якйй переробляє (приміряє); 3) рі розм. кусочки, осколки, уламки; іо Ье іп ~8 розколотися на дрібні кусочки.
й<1іп£ ['£1ІП]] 1. п 1) примірка; припасування, пригбнка (одягу); 2) приладка; 3) тех. установка; складання; обладнання; монтаж; 4) рі пристосування; приладдя; деталі; гарнітура; 5) освітлювальні прйлади; арматура; ~ 8сЬоо1 курси для підготовки (до вступу) у вйщі учбові заклади; 2. ад] підхожий; придатний; належний; ~ гетагк доречне зауваження.
['£йіі]її] аду належним чйном; відповідно.
йійп£-гоот ['£іііі]гит] п примірювальна, примірочна (кабіна).
йШп£-$Ьор [ '£ііи]/ор| п 1) складальна (слюсарна) майстерня; 2) монтажний (складальний) цех.
Ш-ир [ '£іІлр] п розм. театр. 1) літній (сезонний) театр; приміщення для виїзнйх вистав; 2) декорації для виї-знйх вистав; 3) трупа пересувного (гастрольного) театру (тж ~ сотрапу).
йує [£аіу] 1. п 1) число п’ять; ~ апсі ~ таке (еп п’ять і (плюс) п’ять— десять; 2) п’ятірка (цифра); п’ятеро (о£); іЬеге и/еге ~ о£ іЬет їх було п’ятеро; 3) номер п’ять (п’ятий); Яоот ~ кімната номер п’ять; 4) п’ять років; Ье І8 ~ йому п’ять років; аі ~ у п’ятирічному віці; 5) п’ята годйна; Ье у/ііі соте аі ~ він прййде о п’ятій годйні; 6) команда з п’ятй осіб (баскетбол); 7) рі розм. п’ять пальців, п’ятірня; 8) рі п’ятипроцентні акції (цінні папери); 9) банкнота в п’ять фунтів стерлінгів (в п’ять доларів); 10) (іЬе Е.) могуча кучка (Балакірєв, Бородін, Кюї, Мусоргський, Римський-Корсаков); 2. пит п’ять; —апб-іЬігіу трйдцять п’ять.
йуе-асге [ Таїу'еіко] п ділянка землі у п’ять акрів.
йуе-а-зіде ['Гаїуо'ваїсі] п міні-футбол.
йуе-дау [Таїусіеі] ад] п’ятиденний; ~ у/еек п’ятиденний робочий тйждень.
йуе-йп£ег ['£аіу,£и]до] п 1) бот. перстач; 2) зоол. морська зірка.
йуєГоісі [ '£аіу£оикІ] 1. ад] 1) що складається з п’ятй частйн; 2) п’ятиразовий, п’ятикратний; збільшений у п’ять разів; 3) у п’ять разів більший; що має у п’ять разів більше; 2. аду уп’ятеро (більше); у п’ять разів більше; у п’ятикратному розмірі; іо іпсгеазе ~ збільшувати(ся) уп’ятеро.
Яуе-ІеаГ |'£аіУІі:£] п бот. перстач.
йуе-о’сіоск [Таїуз'кіок] п п’ять го-дйн, п’ята годйна; ~ іеа файвоклбк (чай між другим сніданком та обідом).
ЙУ
421
Ла
Луерепсе [ТаїЕропз] п 1) п’ять пенсів; 2) амер. п’ять центів.
Луереппу [Таїфопі] асі] п’ятипенсо-вий.
йуєг ['Еаіуа] п розм. п’ятірка (п'ять фунтів стерлінгів, п'ять доларів).
Пує-голу [Таїу'гои] аф п’ятирядний; ~ дії 11 с. г. п’ятирядна сівалка.
ЙУЄ5 [£аіуг] п рі (вжив, як 5Іп%) ручний м’яч (гра).
йуе-уеаг ['£аіу р:] аф п’ятирічний.
йх [£ікз] 1. п 1) розм. скрутне становище; дилема; Іо Ье іп а ~ бути у скрутному становищі; іюу/ аге у/є іо §єі оиі оГ іЬіз ~? як ми виплутаємося з цього важкого становища?; 2) місцеперебування; координати; 3) ав., рад. засічка; 4) розм. відступне; хабар; 5) розм. гра, результат якої обумовлений; 6) розм. доза наркотика; іп §оосі ~ в порядку, в доброму стані; іп Ьасі (оиі о£) ~ у безладді; у поганому стані; іах ~ез пільги на податок, що надаються за хабар; 2. у 1) укріплювати; закріплювати; прикріплювати; 2) призначати, визначати, вирішувати, установлювати (строк, ціну тощо); іо ~ гепіз установити розмір квартплати; 3) зазначати, фіксувати, констатувати; 4) покладати (вину); 5) влаштовувати; робйти; іо ~ а Гіге розпалити вогнище; 6) упорядковувати, давати лад; 7) лагодити, ремонтувати; налагоджувати; іо ~ а Ьгокеп Іоск полагодити поламаний замок; 8) (приготувати; іо ~ а Ьгеак£азі приготувати сніданок; 9) спрямувати (зосередити) погляд (думки); 10) прикути, зупинити (увагу); 11) закріпляти, зберігати, фіксувати (у пам'яті тощо); 12) оселитися, осісти, закріпитися; 13) розм. вилікувати (тж ~ ир); 14) збиратися, мати намір; 15) розм. улагоджувати; розв’язувати, вирішувати; 16) розм. підстроювати (шляхом підкупу); 17) розм. розправитися; Г11 ~ уои! я тобі дам!; ОосГП ~ уои! хай тебе бог покарає!; 18) розм. давати наркотики; забезпечувати наркотиками; 19) каструвати; 20) осідати, густіти, тверднути; 21) фот. фіксувати, закріпляти; 22) рад., ав. засікати; точно визначати широту й довготу; □ ~ оп зупинитися на (чомусь); вибрати (щось); ~ оиі постачати, забезпечувати; ~ ир розм. а) установити, поставити; б) улаштувати, забезпечити; в) врегулювати; розв’язати; уладнати (сварку); організувати; г): іо ~ опезеИ ир дати собі лад; вирядитися, приодягтися.
йхаЬІе ['ЕікзоЬІ] аф 1) зміцнюваний; прикріплюваний; закріплюваний; 2) прилагоджуваний; 3) призначуваний; якйй визначається (установлюється); 4) якйй лагодиться (налагоджується, ремонтується); 5) якйй зберігається (залишається) (у пам'яті);
6) якйй вирішується (розв’язується, улагоджується).
йхаііоп [Еік'зеї/п] п 1) фіксація; фіксування, закріплення; ргісе ~ вйзначення цін; 2) фот. процес фіксування; 3) розм. невідчепна ідея, комплекс; манія; 4) згущення; перехід у твердйй стан; 5) тех. укріплення; зв’язування; 6) уладнання, врегулювання.
йхаііуе ['йкзоііу] 1. п фіксатйв, фіксаж; 2. аф фіксуючий; закріплюючий.
Лхаіиге [Тікзір] п фіксатуар.
Лхед [£ікзІ] аф 1) непорушний, нерухомий; закріплений; 2) тех. стаціонарний, постійний; 3) незмінний, сталий; твердо вйзначений; ~ ргісе8 тверді ціни; ~ іпсоте постійний заробіток; ~ Гасі амер. установлений факт; 4) невідчепний; невідступний; - ісіеа невідступна (настйрлива) ідея; 5) призначений, вйзначений; ~ ііте призначений час; 6) амер. розм. фальсифікований, підстроєний; 7) хім. зв’язаний; нелеткйй; ~ еіесігопз фіз. зв’язані електрони.
Лхейіу ['ЕікзкІІі] асіу 1) нерухомо, непорушно; стійко; 2) рішуче, твердо, міцно; 3) пйльно (дивитися); іо Іоок ~ аі зтЬ. дивйтися пйльно на когось.
Лхесіпе$$ [ 'Еікзкіпіз] п 1) непорушність, нерухомість, стійкість; 2) закріпленість, зафіксованість; 3) рішучість, твердість, міцність; 4) тільність.
Лхег ['Еікзо] п 1) наладчик; установник; 2) фот. фіксаж; 3) амер. стра-ховйй агент; 4) посередник; 5) продажний адвокат; 6) посередник між гангстерами і властями; 7) торговець наркотиками.
Лхіщ; [’Еікзіі]] п 1) установка (предмета); закріплення, фіксація; 2) спорт, розмічування (треку); 3) рі спорядження; обладнання; 4) рі амер. розм. приладдя; речі; теп’8 ~з білйзна і галантерея для чоловіків; 5) оздоблення (сукні); 6) набір інструментів; 7) рі буд. пробки; ~ Ьоіі тех. кріпильний болт.
Лхіп£-ЬаіЬ [ '£ікзіі]Ьа :0] п фот. фіксаж, фіксуючий розчин.
Лхііу [Тікзііі] п 1) нерухомість, непорушність; пйльність; ~ оГ Іоок пйльність погляду; 2) стійкість; стабільність; ~ о£ ЬаЬііз постійність звй-чок.
йхіиге [Тікзір] п 1) щось твердо вйзначене; 2) звич. рі арматура; пристосування; прйстрій, прилад; 3) прикріплення; підставка; приставка; 4) старожил; старйй співробітник; неодмінний учасник; 5) щось неодмінне (обов’язкове, звйчне); невід’ємна рйса (властивість); 6) тех. постійна частйна (річ) (машини); 7) спорт, кріплення; 8) призначений день змагань; ЕооіЬаІІ ~8 Еог ІЙЄ 8Єа8ОП футбольні ігри сезону (їх дати).
Гіх-ир (Тікзлр] п амер. розм. 1) прйстрій, прилад; пристосування; 2) домовленість; урегулювання (конфлікту); примйрення.
Лх£І£ ['Еігдід] п 1) легковажна (кокетлива) жінка, кокетка; 2) дрібнйчка; 3) дзйга; 4) гарпун з кількома вістрями.
Лгг [Еїг] 1. п 1) шипіння, сичання, свист; 2) розм. шампанське; шипучий напій; 3) розм. пожвавлення; жвавість; 2. V 1) шипіти, сичати, свистіти; 2) грати (про вино); пінитися; 3) розм. палати (бажанням).
Й22ІЄ [ Й2І] 1. п 1) легке шипіння; 2) хвилювання; занепокоєння; 3) розм. невдача, провал, фіаско; 2. V злегка шипіти; тйхо сичати; □ ~ оиі а) гаснути; б) видихатися; в) розм. зазнати фіаско; закінчитися провалом.
Лхгу ['£121] аф розм. шипучий; пін-лйвий, пінйстий; ігрйстий.
ЛаЬЬег£а$і ['ЛгеЬодагзІ] у розм. дивувати, вражати; приголомшувати.
ЛаЬЬіІу ['ЕІзеЬіїі] асіу 1) в’яло; 2) слабо, неактйвно; 3) нерішуче, боязко.
ПаЬЬіпезз ['ЕІзеЬішз] п 1) в’ялість; 2) слабість, слабохарактерність.
ЛаЬЬу ['ЕІавЬі] аф 1) в’ялий; обвй-слий; ~ ПШ8СІЄ8 в’ялі м’язи; 2) слабохарактерний; безхребетний; 3) роз-плйвчастий (про стиль).
ЛаЬеІІаіе [ЕІУЬеІіІ] аф бот., зоол. віялоподібний.
Лассід ['ЛгекзісІ] аф 1) в’ялий, від-вйслий; 2) слабохарактерний.
Ласкег ['Еіаека] у розм. 1) тріпотіти, тремтіти, тіпатися; 2) махати (бйти) крйлами.
Ласкеі ['Еігекіі] п розм. фляжка; бутель, сулія.
Ласоп [£1а:'ко:і]] п фр. флакон.
Лав [£1гед] 1. п 1) прапор, знамено, стяг; ~ оГ ігисе парламентерський прапор; іо Ьап£ оиі (Не \уЬііє ~ вйвісити білий прапор; перен. здаватися; Ьіаск ~ чорний (піратський) прапор; уеііои/ ~ жовтий (карантинний) прапор; іо дір іЬе ~ трохи спустйти прапор для салюту; 2) прапорець; 3) мор. флагман, флагманський корабель; 4) розм. фартух; 5) друк, коректорський знак пропуску; 6) спорт, ворота у слаломі; 7) кін., телеб. екран для регулювання освітлення; 8) бот. ірис, півники; 9) махове перо (у пташиному крилі); 10) плитняк; кам’яна плита; 11) рі вй-мощений плитняком тротуар; 12) геол. тонкйй шар породи; 13) розм. дерен; 4 ~ Ьгід^е мор. флагманський місток; Е. Оау амер. «День прапора» (14 червня—національне свято США); Ю Яу опе’з ~ мор. командувати з’єднанням; іо £Єі опе’з ~ мор. стати адміралом; іо ЙОІ8І опе’з (іЬе) ~ мор. приймати командування; іо зігіке опе’з (іке) ~
Па
422
Ла
а) здавати командування; б) припиняти опір, здаватися; 2. у 1) прикрашати прапорами; вивішувати прапори; 2) сигналізувати прапорами (прапорцями); іо ~ ап огсіег передати прапорцями наказ; 3) робйти знаки, сигналізувати; 4) спорт. позначати прапорцями (трасу тощо)', 5) заманювати (дичину), розмахуючи прапорцем; 6) мостити (вистилати) плитняком; 7) повиснути, поникнути; 8) слабшати, зменшуватися; ту іпіегезі іо ійе 8иЬ]есІ із ~£ІП£ тоге апд тоге я дедалі менше цікавлюся цією справою; 9) ослабляти, розслабляти; іо ~ ійе зрігіїз псувати настрій.
Ла£-Ьа$кеі [ '£1авд,Ьа:зкіі] п розм. кошик з рогози.
Лав-Ьоаі ['ЯаедЬоиІ] п спорт, човен з прапорцем (для позначення траси змагань).
Ла£-Ьгоот ['ЯаедЬпгт] п мітла; березовий віник.
Ла^-саріаіп ['Яаед'каеріїп] п командир флагманського корабля.
Ла^-дау ['Ягеддеї] п день продажу на вулицях прапорців з благодійною метою.
Ла&е11а [Яа'сІзеїо] рі від Яа^еііит.
Ла&е11апІ ['Яаедзіїопі] п людйна, яка займається самобичуванням.
Ла&е11аІе І ['ЯаесІзеїіІ] ад] 1) бот. джгутиковий; 2) бот. що має сланкі паростки.
Ла^еііаіе II ['ЯгесІзеїеіі] у 1) бичувати, сіктй, шмагати; 2) перен. таврувати, плямувати.
ЛавеІІаііоп [,£1аесІзе'1еі/п] п бичування; шмагання.
Ла^еііит [Яо'дзеіот] п (рі тж Па§е1-1а) 1) жарт. бич, хлист, батіг; 2) бот. джгутик; 3) бот. сланкйй паросток.
Ла^еоіеі [,£1гесІз9'1еі] п 1) муз. флажолет; 2) фр. квасоля (сорт).
Лаздріїз ['Ягедід] 1. п 1) брукування плитняком; 2) плитняк; 3) бруківка (тротуар) з плитняку; 4) в’янення, обвисання; 5) ослаблення, зменшення; 6) спорт, маркірування (розмітка) траси; 2. ад] 1) в’янучий, звисаючий; 2) слабкий, кволий, ослаблий; 3) згасаючий; що зменшується.
Ла&£у [ Ягеді] ад] 1) зарослий очеретом; 2) зроблений з очерету (рого-зй); 3) схожий на очерет; 4) довголй-стий; 5) що звисає (спадає); 6) в’ялий; слабкйй, кволий; 7) геол. здатний розпадатися по нашаруваннях.
Яа^ііаіе ['Ягедзііеіі] у 1) наполегливо просйти, благати; 2) домагатися, чіплятися.
Ла^іііоиз [Яо'сІзі/98] ад] 1) мерзотний, мерзенний; огйдний; 2) злочйн-ний; жахлйвий; страшнйй.
Ла^-кеерег [г£1авд,кі:ро] п суддя на трасі (лижний спорт).
Ла^-Ііеиіепапі ['Лждіе'іепопі] п мор. ад’ютант флагмана.
Ла^-Іізі [ Пждіїзі] п мор. спйсок адміралів за старшинством.
Лав-тап ['Яждтоп] п (р/Лае-теп [-топ]) військ, сигнальник.
Па^-оШсег ['£1гед,зІЇ8о] п мор. адмірал, комодор; командуючий (у званні адмірала).
Ла&оп ['Пзедоп] п 1) графйн, карафа; глечик; 2) фляга, плоский бутель.
Лазроіе ['Яаедроиі] п 1) флагшток; сигнальна щогла; 2) телеб. чорні лінії випробної таблйці.
Ла^гапсу ['Яеідгопзі] п 1) страхіт-лйвість, жахлйвість (злочину, образи); 2) горіння; полум’я.
Ла£-гапк [ 'Лаедгает]к] п мор. адміральський чин.
Лантані ['йеідгопі] ад] 1) величезний; жахлйвий; іп ~ сіеіісі юр. на місці злочину; 2) кричущий, обурливий, скандальний; 3) палаючий; 4) дійсний; 5) пекучий, гарячий.
Ла£-гооі ['£1аедги:і] п амер. розм. корінь солодкої тростйни; цукрова тро-стйна.
Ла&зйір [г£1аед/ір] п мор. флагманський корабель, флагман.
Ла&зіаії [ '£1жд8іа:£] п (рі Ла^зіауез [-8іа:У2]) флагшток.
Яа£-8іаііоп ['£1жд,8іеі/п] п зупйнка поїзда за вимогою.
Ла£-$іопе ['Пзедзіоип] п камінь--плитняк; ~ рауетепі бруківка з ка-м’янйх плит.
Ла£-йл¥ег [ 'Лаедіаиз] п мор. сигнальна вйшка (вежа).
Па£-на££Іп£ ['£1жд, ^аедід ] п 1) військ, розм. сигналізація прапорцями; 2) перен. брязкання зброєю.
Лаз-^аушв ['Язед,АУеіУіі]] п шовінізм, ура-патріотйзм.
Лаіі [Яеіі] 1. п 1) ціп; 2) військ. трал; 2. у 1) молотйти; 2) бйти, лупцювати; бичувати; 3) крутйтися, вертітися; 4) перен. блукати, мотатися.
Лаіг [£1єо] п 1) фр. нюх, чуття; 2) здатність, нахил, смак (до чогось); 3) скат (риба).
Лак [£1аек] п (рі без змін) 1) зенітна артилерія; 2) зенітний вогонь.
Лаке [Неік] 1. п 1) пушйнка; віхтик, жмутик; клаптик; ~ оГ зпо\у сні-жйнка; ~ оГГіге іскорка; 2) рі пластівці; 3) лусочка; 4) осколок, скалка; 5) шар, ряд; 6) локон, кучер (волосся); 7) двобарвна гвоздйка; 8) тріщина у брильянті; 9) сушарка для рйби; 10) полйця для провізії; 11) бухта (кабелю); 12) розм. переноснйй тин; 2. у 1) падати (сйпатися) пушйнками (пластівцями); 2) покривати пластівцями; 3) розшаровувати; 4) розшаровуватися; 5) лупйтися; тріскатися (про фарбу тощо).
Лаке-сатрйог ['ЯеікДаетГо] п нафталін.
ЛакеД ['Пеікі] ад] 1) пластівчастий; 2) лускатий; шаруватий; 3) облуплений, потрісканий.
Лакег ['Пеіко] п 1) кремнедробйль-ник; 2) кремнедробарка; 3) тех. плю-щйльний верстат для пластівців.
Лакіпе$$ ['Яеікіпіз] п 1) пластівча-стість; 2) лускатість, шаруватість.
Лакіп& ['Яеікід] п 1) утворення пластівців; 2) випадання у вйгляді пластівців; 3) розшаровування; відлущування.
Лаку ['Неікі] ад] 1) пластівчастий; 2) шаруватий, лускатий.
Лат [Яает] 1. п 1) брехня; фальшйвка; 2) дурнйця, нісенітниця; 3) барабанний дріб; 2. у обманути, об-дурйти (тж ~ оії, ~ ир).
ЛашЬоуапсе [Пает'Ьоюпз] п яскравість, барвйстість; надмірна пйшність.
ЛатЬоуапі [Яает'Ьзюпі] ад] 1) яскравий, барвйстий; вогненного кольору; 2) квітчастий; пишнобарвний; надмірно пйшний.
Лате [Яеїт] 1. п 1) полум’я; іп у вогні, палаючий; № §о ир іп спалахнути; 2) яскраве світло, сяйво; 3) запал, прйстрасть; 4) жарт, предмет пристрасті; коханий, кохана; ап оїд ~ оГ йіз його стара любов; 2. у 1) палати, горіти полум’ям; 2) сяяти; світитися; полум’яніти; 3) спалахувати, палахкотіти; 4) спалахнути, загорітися; почервоніти; 5) проводити через полум’я; □ ~ оиі а) спалахнути, загорітися; б) скипіти; ~ ир а) зайнятися, спалахнути; б) розпалитися, розгніватися; схвилюватися; в) почервоніти.
Лате-аггезіег ['£1еіта,ге8Іо] п іскрогасник.
Лате-Ьгід^е ['ЯеїтЬпдз] п тех. топковий поріг.
Яате-соїоиг ['£1еіт,кд1з] п вогнй-стий колір; червоно-жовтий (жовтогарячий) колір.
Лате-соїоигед ['Яеїт.кдізд] ад] во-гнйстого кольору, жовтогарячий, червоно-жовтий.
Лаше-еп£іпе ['£1еіт,епдзт] п газовий двигун; газомотор.
Яашеїезз ['Яеїтіїз] ад] 1) що горить без полум’я; 2) безпрйстрасний.
Патеїеі [ЇІеїтІИ] п невелйке полум’я.
Латеп ['Яеїтеп] п іст. жрець.
Лате-оиі ['Яеїт'аиі] п заглухання двигуна; зрив полум’я.
Пате-ргооГ [Ї1еіт,рпі:£] ад] вогне-тривкйй; незаймйстий; вибухобезпеч-ний.
Лате-іезі ['Яеїтіезі] п хім. реакція у полум’ї.
Лате-1йго\¥ег [£1еіт,0гоиз] п військ, вогнемет.
Лате-іиЬе ['ЛеітД]и:Ь] п тех. димова труба.
Па
423
Па
Патіп£ ['Яеїтії]] асі] 1) палаючий, що горить; ~ £ип військ, вогнемет; ~ 8\уогсі бібл. полум’яний меч; 2) яскравий, полум’яніючий; ~ соїоигз яскраві барви; 3) жаркий, пекучий; ~ зип пекуче сонце; 4) палкйй, полум’яний, гарячий; ~ зреакег палкий промовець; 5) запеклий, несосвітенний; жахлй-вий.
Пашіп^іу ['Лепті] 11] асіу 1) яскраво; 2) палко, полум’яно.
Лиштво [Ло'ттддои] п 1) орн. фламінго; 2) жовтувато-червоний колір.
ПатшаЬІе ['ЛаетаЬІ] асі} займистий; вогненебезпечний.
Паттеоиз ['їігетюз] асі} 1) полум’яний; 2) яскравий, виблискуючий; 3) вогнистого кольору.
Пату ['Леїті] асі} 1) полум’яний, вогненний; 2) вогнеподібний.
Лап [їіаеп] п 1) пиріг з фруктовою начинкою (з варенням тощо)', 2) різкий порйв вітру.
ЛапсЬеПо [Йа:пї/еіои] п шах. фланговий розвиток.
Гіашіеге [ '£1а :пс!ог] п геогр. н. Фландрія.
Пап& [Гіаеі]] п гірн. двостороннє кайло.
Лап£е [ЛгепсІз] 1. п 1) гребінь, вйступ, борт; 2) фланець, крайка, закраїна; ребро; 3) зал. реборда (колеса)’, 4) зал. підошва (рейки)’, 2. V 1) тех. відбортовувати; загинати крайку; 2) обводити, оторочувати.
Пап£е-ріре ['Лаепсізраїр] п тех. труба з фланцями.
Папк [£1авг)к] 1. п 1) бік; сторона; 2) бочок (м "ясної туші)’, 3) схил (гори)', 4) крило (будинку)', 5) військ, фланг; 6) тех. задня грань різця; 4 ~ аііаск військ, атака з флангу; ~ §иагсі військ. бокова охорона; ~ и/іпсі боковйй вітер; 2. V 1) бути розташованим збоку; розташовуватися обабіч; 2) військ, перебувати (розташовуватися) на фланзі; 3) межувати, прилягати; 4) військ, обходити з флангу; 5) атакувати з флангу; 6) фланкувати; 7) уникати, ухилятися.
Папк-Ьопе ['ЇІавдкЬоип] п анат. клубова кістка.
Папкед ['їіавдкі] асі) військ. 1) при-крйтий з флангу; 2) фланкований.
Папкег ['£1аеі]ко] 1. п 1) військ. флангове укріплення; 2) військ, розм. удар у фланг, обхід; 3) флігель; крило (будинку)', 2. V 1) зміцнювати з флангів; 2) військ, атакувати з флангу.
Папкіпз ['Пзеі]кіі]] асі} фланговий; ~ аііаск наступ з флангу; ~ Гіге фланкуючий вогонь.
Лашіеі ['Яаепі] 1. п 1) (шерстяна) фланель; 2) фланелівка (для чистки, натирання)', 3) розм. улесливі манери; 4) розм. дрібні послуги (подарунки); догідництво; задобрювання; ~ саке
амер. оладка; 2. асі} фланелевий; 3. у 1) протирати фланелівкою; 2) розм. робйти дрібні послуги; робйти подарунки; догоджати.
Лаппеїеііе [,£1геп1'еі] п текст, фланелет.
Лашіеііесі ['ЯаепІсІ] асі} 1) у фланелевому костюмі; 2) якйй захоплюється спортом (крйкетом).
Лашіеіз Гйгепіх] п рі 1) костюм (штанй) з шерстяної фланелі (особл. спортйвний); іо \уеаг ~ носйти фланелевий костюм; 2) шерстяна спор-тйвна форма; 3) фланелева шерстяна чоловіча білйзна; іо гєсєіує (іо £Єі) опе’8 ~ шк. розм. потрапити у шкільну футбольну (крйкетну) команду.
Пар [Лаер] 1. п 1) відкидна дошка стола; відкиднйй борт; дверцята люка; стулка віконниці тощо', 2) клапан (кишені)', пола (одягу)', 3) крйси (капелюха)’, 4) рі вуха (шапки)’, 5) легкйй удар; ляпанець; бплеск; 6) ляскання; 7) хлопавка (для мух)', 8) плоский шматок; шар; а ~ оГ Ьгеасі шматок хліба; 9) рі довгі вуха (собаки тощо)', 10) легковажна жінка; 11) мед. клапоть шкіри; 12) колотівка (для збивання масла)', 13) тех. заслінка, клапан; 14) ав. щиток; закрилок; 2, у 1) коливати; 2) майоріти, розвіватися; 3) махати; ляскати; 4) шльопати, ляпати; бйти; 5) опускати (вуха в шапці)’, 6) звисати; опускатися; 7) амер. розм. ошукати; обібрати; 8) розм. гепнутися, плюхнутися; ~ аЬоиі розм. базікати.
Лар<іоо<11е [ 'Г1аер,сІи:(і1] 1. п розм. дурнйці; безглузді вйгадки; торохтіння; 2. у розм. патякати, теревенити.
Лар-еаге<1 ['Гігерюсі] асі} капловухий.
Ларіаск ['ПгерсІзгек] п амер. 1) млинець; оладка; коржик; 2) плоска пудрениця; 3) розм. чайка; 4) черепаха з м’якйм панциром.
Лар-шоиіііесі ['Г1жр,таидсІ] асі} розм. губатий.
Ларрег ['Лавро] п 1) хлопавка (для мух)’, 2) стукачка, калатало; 3) бич, бияк (ціпа)', 4) клапан; пола; фалда (одягу)’, 5) ласт (тюленя, моржа)’, 6) розм. рука; 7) розм. дйке каченя; пташеня куріпки; 8) розм. дівчина-під-літок; 9) розм. вертуха (про молоду жінку)’, 10) розпусниця, дівка; 11) знев. неодружена; легковажна жінка; 12) розм. нагадування; 13) молода вй-борниця; ~ уоіє голосй молодйх вй-борниць.
Ларру ['Гіжрі] асі} відвйслий; що звисає; ~ 8кіп в’яла шкіра; ^ііЬ ~ еаг8 капловухий (про собаку)’, ~ ігои8ЄГ8 мішкуваті штанй.
Лаге [Лєо] 1. п 1) яскраве нерівне світло; блйскання; 2) спалах; 3) астр. спалах на сонці; 4) вйбух (гніву)’, 5) світловйй сигнал; 6) сигнальна ракета; 7) опуклість (посудини)’, 8) кльош (спідниці)’, 9) мор. розвал
(борту)’, 10) розм. хвастощі; ~ £ип ракетниця; ~ різіоі сигнальний пістолет; ~ рагасЬиіе освітлювальний парашут; ~ госкеі освітлювальна ракета; 2. V 1) горіти яскравим нерівним полум’ям; ви-блйскувати; 2) яскраво спалахувати; палахкотіти; 3) спалахнути, розгніватися, обуритися (тж ~ ир); 4) розшйрювати; розсувати; 5) розкльошуватися (про спідницю)', 6) видаватися, виступати назовні; 7) махати, розмахувати; 8) сигналізувати (спалахами).
ЛагеЬаск ['ЯєоЬгек] п військ, зворотне полум’я; викидання полум’я під час відкривання затвора.
Лаге-ир ['Гієог'лр] п 1) спалах полум’я; 2) світловйй сигнал; сигнальний спалах; 3) розм. спалах, вйбух (гніву)’, 4) загострення (конфлікту)', 5) галаслйва сварка; 6) блискучий тимчасовий успіх; 7) раптове загострення хвороби; 8) надто гучні веселощі.
Лагіпз ['Яєогп]] 1. п тех. розвальцьовування, розкатка; 2. асі} 1) сліпучий; яскраво палаючий; 2) позбавлений смаку, криклйвий; що кйдається у вічі; 3) конусоподібний; розкльошений (про спідницю); що розшйрюється унизу; 4) що виступає назовні.
ЛазЬ [Гіге/] 1. п 1) спалах; яскраве світло; а ~ оГ 1і§Ьіпіп£ спалах блйска-вки; 2) спалах, вйбух (почуттів)’, 3) проблиск; а ~ оГ йоре проблиск надії; 4) мить; іп а ~ мйттю, за одну мить; 5) показнйй блиск, пйшність; 6) хвастощі, вихваляння; 7) хвалько; 8) розм. злодійський жаргон, арго; 9) амер. коротке телеграфне повідомлення, блйскавка; Ьиііеііп ~ зведення про хід вйборів (по радіо)', 10) розм. перука; 11) тех. задйрка; 12) тех. миттєва дія; 13) атака кидком (фехтування)’, 14) дульне полум’я; спалах (пострілу)’, 15) військ, емблема з’єднання (частйни); 16) тех. підняття водй для проходження судна; 17) калюжа; болотйсте місце; < ~ іп ійе рап а) невдала спроба; провал, фіаско; 6) людйна, яка зазнала фіаско; невдаха; безталанний; 2. асі} розм. 1) строкатий, пістрявий, яскравий; криклйвий; позбавлений смаку; дешевий; а ~ Ьоіеі шикарний готель; 2) визивнйй; 3) фальшйвий, підроблений; ~ соіп фальшйва монета; 4) злодійський; ~ 1ап§иа£е злодійський жаргон; 5) раптовий; скороминучий; 6) надшвидкйй, миттєвий; 7) розм. що не дасть маху, не дурнйй; 3. V 1) спалахувати, давати спалах; давати яскраве світло; 2) блй-скати, виблйскувати, блискотіти; 3) раптом освітйти; кйнути яскраве світло; 4): іо ~ а £Іапсе аі 8тЬ. зйркнути на когось; 5) промайнути; промчати; пронестйся; ііте -есі Ьу час швидко пролетів (промайнув); 6) раптово спасти на думку, сяйнути; 7) повідомля
Па
424
Ла
ти, передавати (по телеграфу, радіо)', іо ~ іке пе>¥8 асгозз іке соипігу передавати вісті по всій країні (по радіо)', 8) подавати світловий сигнал, сигналізувати; 9) розм. виставляти напоказ; хвастати, вихвалятися; 10) підфарбовувати; 11) тех. знімати задирки.
ЛазЬЬаск ['Яае/Ьаек] п 1) кін., театр. перерва послідовності дії; повернення до минулого, ретроспекція; 2) короткий «зворотний кадр»; коротка ретроспективна сцена; 3) зворотний спалах.
Ла$Ь-Ьоаг(1 [ 'Гізе/Ьогсі] п щит на гребені греблі.
ПазЬ-ЬиІЬ ['ГІзе/ЬлІЬ] п фот. лампа--зблиск.
Ла$Ь-Ьигп ['Гізе/Ьоіп] п мед. 1) елек-тротравма, електричний опік; 2) опік від світлового випромінювання.
ЛазЬег ['Гізер] п маяк-блймалка; маяк з проблисковим вогнем.
Ла$1і-Лоо<і ['ГІге/ГІлсІ] п раптова повінь (після дощів).
Ла$Ь-Ґоп¥аг<1 [ 'Гіге/, Голосі] п кін. кінематографічний прийом перенесення дії фільму в майбутнє.
Ла$1і£іт ['Гізе/длп] п фот. лампа--бліц.
Ла$1і-Ьои$е ['Яае/каиз] п розм. кубло (злочинців тощо).
ЛазЬіІу ['Яге/ііі] аду криклйво; без смаку; напоказ.
Ла$1ііп£ ['Яае/п]] п 1) спалахування; блискання; 2) тех. відпалювання скла; 3) миттєве випаровування; 4) буд. гідроізоляція; 5) гідр, водозлив; ~ ат-го\у світний дороговказ; ~ Ьеасоп проблисковий маяк; ~ Іі^кі а) сигнальний ліхтар; б) проблисковий вогонь (маяка).
Ла$Ьіп£-роіп< [ 'Язе/п] роїти] див.
Гіазк-роіпі.
Пазк-Іашр ('Язе/Ізетр] див. Лазк--ЬиІЬ.
Ла$1і-ІІ£Ьі ['Гізе/Іаіі] п 1) сигнальний вогонь; 2) проблисковий вогонь маяка; 3) миготливий вогонь (реклам тощо)', 4) кишеньковий електричний ліхтарик; 5) фот. спалах магнію.
ЛазЬ-шап ['Яае/тзп] п (рі Лазк-теп [-топ]) 1) темна особа; 2) викидайло; 3) сутенер; 4) завсідник скачок (змагань з боксу тощо).
Ла$Ь-роіпі ['Гізе/рзіпі] п 1) температура спалаху; точка займання; 2) перен. межа, грань; пеат Іке ~ оГ ^аг на грані війни.
Ла$Ь-іе$і ['Яае/Іезі] п тех. вйзначення точки займання (загоряння).
Ла$Ь-и4іееІ [ 'Язеруі :1 ] п гідр, водопідйомне колесо.
Ла$Ьу [ Язе/і] аф 1) показнйй; кри-клйвий; що впадає у вічі; дешевий; без смаку; 2) короткочасний, миттєвий; 3) розм. рвучкйй; нестрйманий;
4) сліпучий; 5) розм. в’ялий; нецікавий; млявий.
Лазк [Ла:зк] 1. п 1) фляжка; 2) фляга; бутель; флакон; уасиигп ~ термос; 3) колба; 4) порохівнйця; 5) тех. опока; 6) військ, станок лафета; 2. у 1) наливати у пляшку (флягу); 2) насипати (порох).
Ла$кеі ['Ла:$кіі] п 1) фляжка; 2) довгий низькйй кошик (для квітів тощо)', 3) розм. мілкйй таз.
Паї [Гізеї] 1. п 1) площина, плоска поверхня; Іке ~ оГ іке каші долоня; 2) рівнйна, низина; 3) фаска, грань; 4) мілина; плоска обміль; 5) плоскодонка; баржа; шаланда; 6) широкий неглибокий кошик; 7) рі черевйки без підборів; 8) амер. крислатий бриль; 9) розм. роззява; тупоголовий; 10) муз. бемоль; 11) амер. розм. спущена шйна; 12) буд. настил; 13) бойок молотка; 14) зал. горизонтальна ділянка; 15) квартйра (розташована на одному поверсі); Ьіоск оГ ~з багатоквартйрний будйнок; 16) рі будйнок з кількох квартйр; 17) поверх; 2. аф' 1) плоский, рівний; горизонтальний; 2) розпластаний; іо кпоск зтЬ. ~ збйти когось з ніг; 3) що перебуває в тій самій площині; 4) нерельєфний; 5) мілкйй, неглибокий; 6) плоскодонний (про судно); 7) без підбора, на низькому підборі; 8) друк, флатовий (про папір); 9) нуднйй, нецікавий; монотонний; в’ялий; 10) дурнйй; тупйй; 11) пригнічений; 12) несмачнйй; 13) глухйй. невиразний; фальшйвий; 14) муз. бемольний; 15) тьмяний (про фарбу); бляклий; матовий; 16) фот. неконтра-стний; 17) прямйй, категорйчний, яс-нйй, остаточний; ~ сіесізіоп остаточне рішення; 3. асіу 1) плоско, рівно, гладко; 2) плиском, навзнакй; 3) ясно, прямо, категорйчно; 4) цілком; 5) точно, якраз; 6) фін. без процентів; 4. V 1) робйти рівним (гладким); вирівнювати; 2) надавати матового відтінку; 3) муз. знйжувати на півтону; ~ оиі а) сходити нанівець; б) не справдйти надій.
Лаі-Ьоаі [ 'ГІгеїЬоиІ] п плоскодонний човен.
ЛаІ-ЬоНотесі ['Ягеї'ЬоІзтсІ] аф плоскодонний.
Яаі-Ьгоке ['Ягеі,Ьгоик] аф амер. цілком збанкрутілий.
Лаі-саг ['£1®1,ка.’] п амер. зал. ва-гон-платформа.
Лаі-Л$1і [’ГІгеїГі/] п 1) плоска рйба; 2) зоол. камбала.
Лаі-Гооі ['ЯгеІЇиі] п 1) плоска стопа; 2) плоскостопість; 3) розм. простак; 4) розм. поліцейський; 5) розм. моряк, матрос.
Лаі-Гооіе<1 [ ГІгеїТиіїсІ] 1. аф 1) мед. плоскостопий; 2) плоскодонний; 3) рішучий, категорйчний, прямйй; 4) якйй твердо стоїть на ногах;
5) спорт, нерухомий (про гравця); іо саіск ~ а) захопйти зненацька; б) застати на місці злочину; 2. асіу амер. розм. відкрйто; рішуче; категорйчно.
Лаі-Ьаі [ 'Паеікаві] у ав. розм. лиха-чити; вестй літак з небезпечною недбалістю.
Лаі-ЬаПег ['ГІаеі.каеГз] п ав. розм. льотчик-лихач, авіалихач.
Лаі-Ьаіііпз [ 'Гізеї, кзеїіі] ] п ав. розм. хвацьке пілотування.
Лаі-ЬеасІ ['ЯаеІкесІ] п 1) індіанець племені чинук; 2) розм. простак, дурень; 3) тех. плоска головка (болта тощо).
Лаі-ігоп ['Лаеі.аюп] 1. п 1) праска, утюг; 2) тех. штабове залізо; 2. у прасувати.
Лаііеі [ 'ЯаеІІП] п однокімнатна квартйра.
Лаііу ['Яаеііі] адч 1) ріш^е, категорйчно; 2) плоско, рівно, гладенько; 3) нудно, мляво.
Лаіпезз [ 'Гізеїпіз] п 1) рівність, плоскість; 2) рішучість, категорйчність; 3) несмак, банальність, заяложеність; 4) військ, настйльність (траєкторії).
Лаі-оігі ['Гігеї'аиі] 1. аф розм. 1) явний, неприхований; ~ Ііе зухвала брехня; 2) відчайдушний; гранйчний (про швидкість); 2, адг розм. 1) прямо; відверто; напрямки; 2) відчайдушно швйдко, стрімголов.
ЛаНеп ['Гізеїп] у 1) робйти рівним (плоским, гладким), розгладжувати; вирівнювати; 2) ставати рівним (плоским, гладким); 3) стихати, вщухати (про вітер); 4) повалйти, збйти з ніг; 5) спорт, нокаутувати; 6) роздавйти, роздушйти; 7) пригнічувати, засмучувати; 8) розм. завдати поразки; 9) розм. розоряти; 10) жив. надавати матового відтінку; 11) муз. детонувати, знйжувати на півтону; 12) тех. розплющувати; 13) видихатися, втрачати смак (про вино тощо); 14) ставати млявим (нуднйм).
ЯаПепег ['Гізетз] п 1) коток; 2) плющйльний молоток.
ЛаПепіпз ['Навґпіг)] п 1) мед. сплющення; 2) ав. вирівнювання (літака); 3) випрямляння (дороги); 4) тех. сплющування.
ЛаМег ['Ягеїз] 1. п тех. гладйлка, правйльний молоток; 2. у 1) лестйти; надмірно хвалйти; 2) бути задоволеним; 3) підлещуватися; 4) прикрашати; перебільшувати достоїнства; 5) поет. бути приємним, тішити (зір тощо); 6) : іо ~ опезеІГ (ікаї) тішити себе надією (що), тішити себе тим (що).
Лаііегег ['Гігеїзго] п підлесник, лестун.
Лаиегіпз [ 'Гігеїзпд ] аф 1) лестй-вий; підлесливий; 2) утішний, приємний; 3) пестлйвий, ласкавий.
Па
425
Пе
Лаііегу ['£1авідп] п 1) лестощі; 2) самоомана, ілюзія.
ЛаШпе ['Навіїг)] п мет. прокатка, плющення; ~ тіїї листопрокатний стан.
ЛаііізЬ ['£1аеІі|] асі] майже плоский; досить рівний (гладкий).
Лаі-іор ['Гіаеііор] п амер. розм. авіаносець.
Лаіиіепсе ['£1аеі)иІ9П8] п 1) мед. метеоризм; скупчення газів у кишечнику; 2) вет. спучування, здуття; 3) бундючність, пихатість; претензійність.
Паіиіепсу [ 'Ягеї]иіопзі] див. Паш-Іепсе.
Лаіиіепі ['Наеііиїзпі] ад) 1) мед. що призводить до здимання; 2) мед. здутий (відгазів); 3) бундючний, пихатий; претензійний.
Яаіиз ['£1еііз$] п 1) подув; порив вітру; подих; 2) мед. скупчення газів (у кишечнику); 3) здуття; 4) фон. придих.
Паі-луаге ['Лгеі^єо] п 1) столовий прибор (ніж, виделка, ложка); 2) мілкий (плоский) посуд.
Ла№ау$ [’ЯаеЬуеіг] аду плискбм, плазом.
Лайгізе ['ЯгеЬуаіг] див. Лаі^ауз.
ПаЬуогт ['£1геЬуз:т] п плоский черв’як.
Лаіиіі [£1о:пі] 1. п франтівство; хизування, манірність; 2. V 1) гордо майоріти (про прапори); 2) виставляти себе напоказ; хизуватися, франтити; 3) зневажати, нехтувати.
Лаінгііпз [ '£1о:пііі] ] аф 1) що майорить; 2) франтівський; визивний, зухвалий; ~ аіг зухвалий вйгляд.
Лаиіізі ['Яо:Іі8І] п флейтист.
Ла¥е5сепі [£1еі'уе80пІ] аф жовтуватий, жовтіючий.
Ріауіап ['ЯеіУіоп] пч. ім’я Флейвіан, Флавіан.
Ляуіп ['£1єіуіп] п 1) фарм. флавін (антисептичний засіб); 2) жовта фарба.
РІауіиз ['ЯеіУіоз] п ч. ім’я Флейвіус, Флавій.
Ляуог ['£1єіуо] див. Яауоиг.
Лауоиг ['Яєіуо] 1. п 1) аромат; приємний запах (смак); букет (вина); 2) присмак; 3) відтінок; особливість; 4) пікантність; живчик; 2. у 1) приправляти; надавати смаку (запаху); 2) надавати інтересу (пікантності); 3) пробувати, куштувати; смакувати; 4) мати смак (запах) (чогось — оГ).
Пауоигед ['Яеіуод] аф 1) приправлений, пікантний; 2) ароматний, запашний; що має особливий присмак (смак); 3) ароматизований.
Лауоигіпз ['Яеіуопі]] п 1) заправляння, надання смаку (аромату); 2) приправа; спеція; 3) смакова речовина; ароматична речовина.
Лауоигіезд [ Яєіуоііз] аф 1) несмачний, без смаку; 2) без запаху.
Лауоигоиз ['Леїуогоз] аф 1) ароматний, запашний; 2) з приємним присмаком.
Паї* [Но:] 1. п 1) сильний порив вітру; шквал; 2) дефект, недолік, вада; порок; слабке місце; брак; 3) тріщина, пролом; щілина; 4) фаут (деревини); 5) юр. недолік, упущення, помилка (в документі тощо); 6) розм. тонкий шар торфу; 7) нігтьоїда; 8) мориста кромка берегового льоду; 2. у 1) робйти тріщину; псувати; 2) тріскатися; псуватися; 3) юр. робйти недійсним; 4) дуги порйвами.
Лалу1е88 ['£1з:1і8] аф 1) без вад (дефектів); бездоганний; 2) чудовий, досконалий.
Ла^уп [£1о:п] п 1) ватрушка; 2) млинець.
Ла^уу ['£1о:і] ад] 1) що має вади (дефекти); з вадами (дефектами, пороками); 2) шквалистий.
Пах [Ягекз] п 1) бот. льон; ~ Яге88-іп§ тіпання льону; ~ Ьагуезіег льонозбиральний комбайн; 2) лляне полотно; 3) кужіль.
Лах-сотЬ ['Ягекзкоит] п льоночесальна гребінка.
Лахеп ['Ягекзоп] ад) 1) ллянйй; з льону; 2) світло-жовтий; солом’яний (про колір волосся).
Лах-ЛЬге [ '£1гек8,£аіЬз] п льоноволокно, лляне прядиво.
Лах-Іііу ['ЯгекзДіїї] п бот. новозеландський льон.
Лах-тіїї ['Яаекзтії] п льонопереробне підприємство.
Лах-$еес1 ['£1гек58І:сІ] п 1) сім’я льону; 2) бот. радіола.
Паху ['Ягекзі] аф ллянйй, схожий на льон.
Лау [Неї] V 1) здирати шкуру, білувати; 2) чйстити, знімати шкірку; обдирати кору (тощо); 3) лаяти, шпетити, розносити; нещадно критикувати; 4) грабувати, вимагати силоміць, «дерти шкуру».
Яауег ['Нею] п шкуродер.
Лау-Ліпі ['£1еі£1іпі] п скнара.
Лауіпз ['£1еіп]] п білування (туші).
Яеа [Ні:] 1. п 1) ент. блоха; 2) ент. листоїд; 3) червонувато-брунатний колір; < а ~ іп опе’8 еаг різке зауваження; рішуча відсіч; іо саісй ~8 £ог 8тЬ. бути у близькйх стосунках з кимсь; іо 8° а^ау ^іій а ~ іп опе’з еаг дістати різку відсіч; іо зепсі зтЬ. аи/ау \¥йй а ~ іп йіз еаг а) дати комусь різку відсіч; прогнати когось; б) зробйти комусь різке зауваження; поійіп^ тизі Ье Зопе Ьазйіу Ьш кі!1іп§ о£ ~з кваплйвість потрібна тільки при ловлі бліх; ~ тагкеї барахолка (базар); 2. V очищати від бліх.
Леа-Ьапе ['£1і:Ьеш] п бот. блошнй-ця.
Леа-Ьееііе ['£1і:,Ьі:і1) п ент. 1) земляна блішка; 2) листоїд, листогрйз.
Леа-Ьйе ['£1і:Ьаіі] п 1) блошиний укус; 2) маленька неприємність, деяка незручність; 3) руда цятка на білій шерсті коня.
Леа-ЬіИеп ['£1і:,ЬЛп] аф 1) покусаний блохами; 2) чубарий, у яблуках (про коня).
Леаш [£1і:т] п ланцет.
Леаш-іооіЬ ['£1і:тіи:0] п (рі Пеат--іееій [-іі:0]) зуб пйлки, що нагадує ланцет.
Леалуоіі ['£1і:\уо1] див. Пеа-Ьапе.
Яеск [Нек] 1. п 1) пляма, цятка; крапочка; 2) ластовйнка; 3) крупйн-ка, часточка; поі а ~ ані крйхти; 4) свинячий жир, смалець; 2. V 1) вкривати плямами (цятками), цяткувати; 2) літати нйзько; 3) пролітати; пурхати.
Яескег ['Яеко] V 1) покривати плямами, цяткувати; 2) розсіювати, розпорошувати.
Леск1е$8 ['Некіїз] аф чйстий; неза-плямбваний.
Лесііоп ['£1ек/п] див. Яехіоп.
Лей [£1еЗ] разі і р. р. від Яее і Ну II.
Ледве [Несіз] 1. ад) 1) здатний літати; оперений; 2) пристосований для польоту ('уіій); 2. V 1) оперятися; 2) вигодовувати пташенят; 3) вистилати пір’ям (гніздо); 4) перен. ставати дорослим.
Лед£(е)1іп£ ['£1едз1іт)] п 1) оперене пташеня; 2) перен. недосвідчений (зелений) юнак.
Яедву ['Несізі] ад) оперений, укрй-тий пір’ям.
Лее [Пі:] V (разі ір. р. Лесі) 1) тікати, рятуватися втечею; 2) уникати, триматися осторонь; цуратися; 3) (тільки разі і р. р.) пролетіти, промайнути.
Леесе [Ні:з] 1. п 1) овеча вовна, руно; 2) настриг з однієї вівці; 3) м’яка маса, що нагадує руно; 4) перйс-то-купчасті хмари; 5) лапчастий гус-тйй сніг; 6) густа кучма волосся; 7) начіс, ворс; 8) тканйна з начосом; 2. у 1) стрйгти овець; 2) обдирати, вимагати (гроші); 3) вкривати наче вовною (про хмари).
Леесеїезд ['Яі:8Іі8] ад) без вовни; що не має вовни.
Леесу ['£1і:зі] ад) вкрйтий вовною (шерстю); пухнастий, вовнйстий, шер-стйстий.
Яеег [£1ю] 1. п 1) презйрливий погляд; глузлйва посмішка; 2) насмішка, глузування; 3) утікач; 2. V 1) презйр-ливо посміхатися; 2) глузувати, насміхатися; кепкувати, глумйтися.
Лееі [£1і:і] 1. п 1) флот; іЬе ~ вій-ськбвйй флот; 2) флотйлія; караван (суден); Й8Ьіп£ ~ рибальська флотйлія; а ~ о£ \¥Йа1ег$ китобійна флотйлія;
Ле
426
Лі
3) парк (автомобілів тощо); 4) поет, розм. стадо, череда; зграя; 5) комплект сітей; 6) розм. бухта; затока; притока; струмок, потік, ручай; 4 ііїе Е. а) притока р. Темзи; б) в’язниця у Лондоні; ~ аіг агт військово-морська авіація; ~ Па£8іїір флагманський корабель флоту; Е. Магіпе Еогсе морська піхота флоту; 2. ад] 1) швидкий; ~ о£ Гооі прудконогий, прудкий; 2) швидкоплинний, скороминучий; 3) мілкий, неглибокий; 3. V 1) швидко минати (проходити, проноситися); Ііте І8 ~іп§ час лине; 2) ковзати по поверхні, плинути; 3) проводити час; 4) мор. пересувати; 5) знімати пінку; збирати вершки.
Лееі-ґооі ['Яі:Шіі] асі] поет, прудконогий, прудкий.
Лееііпз ['Яіііі]] 1. п 1) збирання вершків; 2) рі вершки; сметана; 2. ад] швидкйй; скороминучий, швидкоплинний.
ЛееШі£Іу ['£1і1іі]1і] аду швидко; швидкоплинно; побіжно.
Леейп£-ші1к ['Ні 1іі]тіїк] п розм. збиране молоко.
Лееііу [Ї1І111] асіу поет, швидко; швидкоплинно.
Лееіпезз ['Лі:ті8] п поет. 1) швидкість; прудкість; меткість, моторність; 2) швидкоплинність.
Гіееі 8ігееі ['Дії'біті 1] п 1) Фліт--стрит (вулиця в Лондоні, де зосереджені редакції газет); 2) перен. преса.
Еіепгіпз ['Легші]] п фламандець.
НетівЬ ['Леті/] 1. п 1) фламандська мова; 2) (ііїе Е.) збірн. фламандці; 3) фламандська порода ломовиків; 2. ад] фламандський; ~ бсіїооі фламандська школа живопису; ~ Ьгіск клінкер; ~ роіт гіпюр.
ЛепсЬ [Непу] у 1) здирати шкуру (з тюленя тощо); 2) добувати ворвань (з туші кита чи тюленя).
Ле$Ь [Ле/] 1. п 1) м’ясо; 2) тіло; плоть; 3) рід людський; аіі ~ усе живе; 4) м’якоть (плода тощо); 5) молоді паростки чайного куща, флеші; 4 ~ апсі Іеіі цілком, повністю; Ьіаск ~ амер. чорні раби; іо еаі опе’з о\уп ~ ледарювати; іо Ье таде ~ втілюватися; іо ^о ііїе \уау оГаіі ~ померти; 2. V 1) розвивати кровожерність; 2) привчати до полювання (сокола, собаку) смаком крові; 3) обагряти меч кров’ю; 4) відгодовувати; 5) гладшати, повнішати; 6) міздрити.
Ле$Ь-Ьіг(І ['Ле/ЬоісІ] п хижий птах.
Ле$Ь-Ьги$ії ['Ле/Ьгл/] п 1) масажна щітка; 2) щітка для миття.
Лезії-соїоиг ['Ле£кдЬ] п тілесний колір.
ЛезЬ-соїоигесІ ['Ле/,кл1осІ] ад] тілесного кольору.
Ле8ІЇ-еаііп& ['Ле£і1іі]] ад] м’ясоїдний.
Ле$Ье(І [Ле/і] ад] 1) покритий м’ясом; з м’ясом на кістках; 2) кровожерний.
ЛезЬег ['Лер] п 1) м’ясник, різник; 2) амер. ніж для зскрібання м’яса із шкури; 3) міздрйльник.
Ле$Ь-Леа ['Ле/Лі:] п ент. піщана блоха.
ПезЬ-Пу ['Ле/Лаї] п ент. м’ясна муха.
Ле$Ь-£ІО¥е ['Яе/ділу] п рукавичка для масажу.
Яе$ЬЬоо<і ['Ле/іїисІ] п втілення.
ЛезЬ-Ьоок ['Яе/іїик] п 1) гачок для виймання м’яса з горщика; 2) гачок для підвішування м’яса.
ЛезЬіпезз [ Ле/іпіз] п 1) м’ясистість; 2) гладкість, огрядність; 3) м’ясистий наріст.
Ле$Ьіп£ ['Ле/іі]] п 1) очищення шкури від м’яса; міздріння шкури; 2) рі трико тілесного кольору; 3) привчання (сокола, собаки) до полювання смаком крові.
ЛезЬіпв-кшГе ['Ле/іі]паі£| п (рі Ле8ії-іп£-кпіуе8 [-паїуг]) ніж для очищення шкури від м’яса, міздряк.
ЛезЬІезз ['Яе/118] ад] 1) без м’яса; 2) худий.
ЛезЬІіпезз [Ле/Ііпіз] п 1) тілесність; 2) хтивість, плотськість.
Ле$Ь1у [ Яе/Іі] ад] 1) тілесний; 2) плотський, хтивий; 3) матеріальний; 4) товстий, огрядний; тілистий; 5) м’який, щйрий.
ЛезЬ-теаі ['Ле/тії] п м’ясна їжа, м’ясо.
ЛезЬтопвег ['Яе/.тлддо] п 1) м’я-снйк; 2) розпусник; 3) звідник; 4) іст. работорговець.
Ле$Ь-роі ['Яге/роі] п казанок для варіння м’яса; 4 ііїе ~8 о£ Е^урі а) багатство, розкіш; б) злачні місця.
ЛезЬ-чиаке ['Ле/к\уеік] п дрож у тілі.
ЛезЬ-іазіег ['Ле/Деїзіа] п чиновник, якйй перевіряє якість м’яса.
Ле$Ь-іі£М$ ['Ле/іаііз] п рі колготки тілесного кольору.
ЛезЬ-ігайїс [ 'Ле/,ігзеЯк] п работоргівля.
Ле$Ь-і¥ОПП ['Ле/\уа:т] п зоол. трихіна; крупка.
ЛезЬ-мюшкі ['Яе/\уи:пд] п поверхнева рана, неглибоке поранення.
ЛезЬу ['£1е/і] ад] 1) м’ясйстий; ~ позе м’ясйстий ніс; 2) товстйй, тілй-стий; 3) плотський, хтивий.
Еіеісіїег ['Леір] п ч. ім'я Флетчер.
ЯеісЬег ['Леі/з] п майстер, якйй виготовляє луки й стріли.
Біеиг [Яз:] п ж. ім'я Флер.
Леі¥ [£1и:] разі від Лу 4.
Лето» [Ли:г] п рі відвйслі губи (у тварини).
Лех [Лекз] 1. п ел. гнучкйй (елас-тйчний) шнур; 2. V згинати, гнути.
ЛехіЬШіу [,Лек8з'Ьі1ііі] п 1) гнучкість; 2) еластйчність; пружність; 3) тех. ковкість; 4) піддатливість, поступливість; 5) рухлйвість, маневреність; 6) пристосовуваність.
ЛехіМе ['ЛекззЬІ] ад] 1) гнучкйй; 2) еластйчний; пружнйй; ~ Ьіпдіп^ м’яка оправа; 3) піддатливий, поступливий; 4) тех. ковкйй; 5) маневре-ний, рухлйвий; ~ Ігап8рогі безрейковий транспорт.
Лехііе ['Яекзіі] ад] 1) гнучкйй; рухлйвий; жвавий; 2) різносторонній, різнобічний.
Лехіоп ['Лек/зп] п 1) тех. згин, згинання; 2) мат. кривизна, вйгин (лінії, поверхні); 3) мед. згинання; 4) грам. флексія, закінчення.
Лехіопаї ['Лек/зпі] ад] грам, флективний.
Лехіопіезз ['Яек/зпііз] ад] грам, не-флектйвний; що не має флексії.
Лехог ['Лекзз] п анат. згинач (м 'яз).
Лехиозе [,£1ек5]и'ои8] ад] бот. звивистий; хвилястий; зігнутий.
ЛехиозИу [,£1ек8]и'з8Пі] п 1) звйви-стість; 2) звйвина; закрут.
Лехиоиз ['Лекз/изз] ад] 1) звивистий; зігнутий; 2) хвилястий, хвилеподібний; 3) хиткйй.
Лехиге ['Яек/з] п 1) згинання; вигинання; 2) вйкривлення; кривизна, кривина; 3) складка; згин, прогйн; 4) геол. флексура.
ПіЬЬегіІ£ІЬЬеі ['ЯіЬзії'сІзіЬіІ] п 1) розм. легковажна жінка; 2) цокотуха, торохтійка; пліткарка.
ЛіЬизііег [Яі'Ьл8і]з] п флібустьєр, пірат.
Ліск [Лік] 1. п 1) легкйй удар (пальцем тощо); щйголь; 2) різкйй рух; ривок; поштовх; 3) рі розм. фільм, кінофільм, кіно; 4) військ, короткочасне освітлення цілі прожектором; 2. V 1) шмагати, стьобати; клацати (пальцем); 2) замахнутися (батогом); 3) змахувати, струшувати (крихти тощо); 4) пурхати; гасати; 5) військ, освітлювати прожектором; 6) розм. різати; □ ~ оиі швидко вйтягти
(вихопити).
Ліскег ['Піко] 1. п 1) блймання, мерехтіння; 2) короткий спалах; 3) хистке світло; 4) проблиск, спалах; 5) тремтіння; дрижання; коливання; 6) мигтіння, миготіння (зображення); 1) рі розм. кінофільм, кінокартйна; 8) амер. дятел; 2. V 1) мигтіти, блй-мати; мерехтіти; 2) дрижати, тремтіти; коливатися; іеауез ~ іп ііїе \уіпсі лйстя тріпоче на вітрі; 3) моргати, кліпати; 4) бйти, лопотіти, хлопати (крилами); 5) налітати (про вітер); 6) амер. розм. зазнавати невдачі, провалюватися; □
Пі
427
Пі
~ оиі гаснути; іке сапсіїе із ~іп£ оиі свічка гасне.
Піскегіпз [ Пікапі]] п мигання, блимання, мерехтіння.
Піег ['Паю] п 1) льотчик; 2) птах; кажан; комаха; 3) літальний апарат; 4) амер. експрес; 5) амер. листівка; рекламний листок; 6) тех. маховик; 7) текст, банкоброш; 8) рі буд. прямйй сходовий марш; 9) друк, барабан--збирач; 10) швидконогий кенгуру; 11) дрібний вухатий окунь; 12) рі часточки хмелю в пиві; 13) баский кінь; < іо іаке а ~ упасти вниз головою.
Пі§Ь< [Пай] 1. п 1) політ; літання; 2) переліт; поп-зіор ~ ав. безпосадочний переліт; 3) ав. рейс; 4) плин (часу)} 5) піднесення; збудження, порйв; 6) зграя (птахів)} 7) злйва (куль тощо)} 8) ав. загін (літаків)} 9) виводок (пташиний)} 10) ряд шлюзів (на каналі)} 11) сходовйй марш; 12) спорт, ряд бар’єрів на перегонах; 13) розм. вівсяна полова; 14) утеча, тікання; 4 ~ ассісіепі авіакатастрофа; ~ Ьоок ав. бортовйй журнал; ~ соттапсіег військ. командйр авіазагбну; ~ соигае курс польоту; ~ деск польотна палуба (авіаносця)} ~ еп§іпеег бортмеханік; бортін-женер; ~ Гогтаііоп ав. бойовйй порядок (стрій) літаків; ~ зєгуісє ав. диспетчерська служба; таібеп ~ перший політ (літака)} іп ійе Гігві ~ у перших лавах, в авангарді; о£ Фе зате ~ однакові, того ж розміру і тієї ж вагй; ~ о£ сарйаі відплйв капіталу (за кордон); 2. V 1) погнати; налякати; 2) стріляти по рухомій мішені; 3) літати (перелітати) зграєю (про птахів).
Пі^Ьі-атголу ['£1аіС,зегои] п стріла для польоту на велику відстань.
Пі^Ьіе<1 [ Наїґісі] асі) 1) оперений; 2) що летить.
ЛівЬІ-ГеаіІіег [ '£1ай,£едо] п махове перо.
Лі^Ьі-ІіеиіепапІ [ТІаПІеГіепапІ] п капітан авіації.
Пі8Ьі-$ег£еапІ ['ПаК'заісІзапІ] п старший сержант авіації (у Великій Британії).
Пі£Ь<-$Ьооііп£ ['Я೥/и^п]] п 1) стрільба на дальність (з лука)} 2) стрільба вліт.
Пі£М-$1юі ['їіаіуоі] п 1) дальність польоту стріли; 2) постріл вліт.
Пі^ііу ['£1аіП] асі) 1) непостійний, несталий; примхлйвий; 2) легковажний; 3) ляклйвий, полохлйвий; норовистий (про коня)} 4) швидкйй, ско-роминущий.
Піт-Гіат ['£1іт£1ает] розм. 1. п 1) дурнйці; 2) трюк, шахрайство; 2. V 1) обдурювати, шахраювати; 2) амер. обраховувати.
Пішзу ['їіітхі] 1. п розм. 1) цигарковий папір, тонкйй папір (для копій)} 2) номер газети; 3) паперова банкно
та; 4) телеграма; 5) рі амер. тонка жіноча білйзна; 2. асі) 1) крихкий; неміцний; 2) непереконливий; безпідставний; ~ ехсизе пуста відмовка.
ПіпсЬ [£1іпЦ] 1. п 1) відступ; відхйлення, ухилення; 2) здригання, дрож; 2. V 1) відступати; ухилятися (від обов’язків тощо)} 2) здригатися; сіпатися; Не Ьоге Фе раіп \¥ІФоШ ~іп£ він стерпів біль, не здригнувшись.
ЯіпсЬег ['Ятір] п розм. непитущий.
Лішіег-іпои$е ['ФпсІа'таиз] п розм. кажан.
Лішіегз ['£1іпсЬг] прі куски, уламки, тріскй.
Ліп& І [£1іі]] п 1) кидання, жбурляння; 2) кидок; 3) різкйй швидкий рух; 4) розм. глузлйве зауваження; уїдливе слівце; 5) розм. розгул, пиятйка; веселе життя; 6) кепський настрій; прйступ роздратування; 7) різка відмова; відсіч; 8) тж рі зграя сірих куликів; ’Ф* аі опе ~ одним ударом (махом); іп Гиіі ~ у повному розпалі.
Лііщ II [£1іі]] V (разі і р.р. Яип£) 1) кидати, жбурляти, метати; 2) відправити, послати (кудись)} 3) кинутися, ринутися; зробйти швидкйй рух; 4) повалйти, збйти з ніг; 5) розкидати; 6) брикатися, хвицатися; 7) завзято танцювати; 8) амер. розм. обдурювати; 9) накидати (одяг)} 10) обкладати, обсипати (лайкою)} 11) поширювати, виділяти (запах тощо)} □ ~ аЬоиі розкидати; ~ азігіе відкидати; нехтувати; ~ атуау а) кйнутися геть; б) розтринькати; в) відкинути; ~ Ьаек відкидати; іо ~ Ьаек Фе епету відкйнути ворога; ~ (1оі¥П а) скинути на землю, повалйти; б) зруйнувати, занапастйти; ~ іп додавати, давати більше; ~ оГТа) скидати, струшувати; позбавлятися; б) кинути (зауваження)} ~ оп накйнути на себе (одяг)} ~ оиі брикатися (про коня)} ~ оуєг покинути; ~ іо закривати, зачиняти; ~ ир покинути, залйшйти; іо ~ саиііоп іо Фе \¥Іпсі$ відкйнути будь--яку обережність; іо ~ опе$е1£ іпіо ап ипсіегіакіпЕ із запалом віддатися справі; іо ~ іп зтЬ.’з іееій кйнути докір комусь в облйччя; іо ~ ореп розчиняти навстіж; іо ~ ир опе’з йееіз накивати п’ятами.
ЛІП&ЄГ ['£1іі]о] п 1) метальник (списа тощо)} 2) норовистий, брикливий кінь.
Бііпі [£1іпі] п ч. ім’я Флінт.
Ліпі [£1іпі] 1. п 1) кремінь; дрібнозернистий пісковик; кремнієва галька; 2) кремнієве знаряддя праці первісної людйни; 3) скнара; < ~ Ьгіск мет. дй-нас; ~ сіау тверда вогнетривка глина; ~ согп бот. крем’яниста кукурудза; ~ \¥Йеаі бот. тверда пшенйця; а Ьеагі о£ ~ кам’яне серце; іо §еі опе’з ~з Гіхесі амер. бути покараним; 2. у постачати кремінь.
Ліпі-Лаке ['ЯтіЯеік] п архл. крем’-янйй ніж.
Ліпі-£Іа$$ ['£1ті'д1а:з] п флінтглас, англійський кришталь.
Ліпі-£Ші ['£1шідлп] п іст. крем’яна рушниця.
Ліпі-Ьеасі ['ФпФесІ] п крем’янйй наконечник стріли.
Ліпі-Ьеагіе<1 ['£1ті'Ьа:ікІ] асі) немилосердний, жорстокосердий, з кам’я-нйм серцем.
Ліпі-Іоск ['£1іпі1зк] п 1) замок крем’яної рушниці; 2) крем’яна рушниця.
Ліпі-рарег ['£1іпі,реіро] п наждак, наждачний папір.
НіпЦзЬіге) ['£1іпі(/іа)] п геогр. н. Флінт(шир).
Ліпі-зкіппіп£ ['£1іпі,зкіпп]] п скнарість.
Ліпі-іуаге ['£1іпі\уєз] п амер. фаянс.
Ліпіу ['£1іпіі] асі) 1) крем’янистий; крем’янйй; 2) твердйй; жорсткий; суворий.
Яіпіу-Ьеагіегі ['£1іпП'Ьа:ПсІ] асі) 1) що має тверде ядро (тверду серцевину); 2) твердокам’яний; немилосердний.
Лір [Нір] 1. п 1) щйголь, легкйй удар; 2) амер. розм. перекидання, сальто; 3) ав. переворот через крило; 4) розм. нетривала подорож літаком; 5) фліп (гарячий напій з пива)} 2. асі) зухвалий; ~ зісіе зворотна сторона платівки; 3. V 1) легко ударити, ляснути; 2) скинути, змахнути; 3) підкинути в повітря (монету)} 4) рухатися ривками; коливатися; 5) розм. сідати на ходу (у трамвай тощо).
Яіре [Паїр] V 1) здирати (обдирати) шкіру; 2) вивертати навйворіт; 3) засукувати, закочувати (рукави).
Лір-Яар ['ЯірЯгер] п 1) ляскання, ляпання; хлопання; 2) перекидання, сальто-мортале; 3) карусель; 4) вертушка (феєрверк)} 5) амер. розм. печиво до чаю; 6) амер. розм. рука.
Ліррапсу ['Піропзі] п 1) легковажність, нестатечність; несерйозність; 2) нешанобливість; зухвалість, нахабство; 3) зневажливе висловлювання; 4) балакучість.
Ліррапі ['Яіропі] асі) 1) легковажний, нестатечний; 2) нешаноблйвий; зухвалий; ~ апз^ег зухвала відповідь; 3) балакучий.
Яіррег [ £1іро] п 1) зоол. плавець; плавальна перетинка; ласт; 2) розм. рука; 3) млинець; оладка; коржик; 4) ав. розм. руль висотй.
ЛІН [£1а:і] 1. п 1) кокетка; 2) лю-бйтель пофліртувати (позалицятися); 3) раптовий штовхан; змах (крилами тощо)} 4) глузування; жарт; 2. V 1) фліртувати, кокетувати; залицятися; 2) перен. загравати; 3) підштовхувати; 4) швйдко змахувати, трястй; 5) глузувати, знущатися.
Пі
428
йо
Лігіаііоп [На: Чеі/п] п флірт; залицяння.
Яіііайоїіз [£Ь:'Іеірз] асі] кокетливий; що любить пофліртувати.
їіігіу ['£1з:іі] ад] схильний до флірту, кокетливий.
Лі$к [£1ізк] 1. п розм. 1) примха; химера; 2) клацання пальцем; 2. у розм. 1) стрибати; пустувати; 2) викликати невдоволення.
Лізку ['Нізкі] асі]розм. пустотливий, бешкетний.
Дії [£1П] 1. п переїзд, зміна місця проживання (особл. таємно від кредиторів)} 2. у 1) перелітати; перепурхувати; 2) проноситися, пролітати; іо ~ разі пролітати, проминати; 3) переїжджати, переселятися (особл. таємно від кредиторів)} 4) гаснути (про полум'я)} 5) минати (про час).
ЛіісЬ [£ІіЦ] 1. п 1) корейка; 2) обапіл; 3) рі амер. брусок неквадратного перетину; 2. у 1) різати на бруски (дерево)} 2) різати ворвань квадратними кусками.
ПіісЬ-Ьеаш ['£1іІ£Ьі:т] п буд. складений брус.
Лііе [£1аіІ] у розм. лаятися; сваритися; сперечатися.
ПШег ['£1іІз] 1. п 1) пурхання; махання крилами; тоопІі^Ьі ~ розм. людина, що уночі виїжджає з квартири (таємно від кредиторів)} 2) збірн. металеві пелюстки (для прикраси)} 2. у 1) пурхати, літати; махати крилами; 2) тасувати (карти).
ЛШег-шоизе ['£1іізтаиз] п (рі Ліі-іег-тісе [-таїз]) кажан.
Пікет ['£1іізп] п розм. молодий дубок.
Ліііегз ['£1іізг] п рі розм. кусочки, шматочки, уламки; осколки; іо Ьгеак (ю сіазЬ, ю іеаг) іпіо (іп) ~ розбитися (розлетітися) на дрізки.
ЛіКіп£ ['Яіііі]] п 1) перелітання; перепурхування; 2) зміна місця проживання; переїзд; тоопІі^Ьі ~ переїзд уночі з квартири (таємно від кредиторів).
Ліууєг [ '£1іуо] 1. п амер. розм. 1) дешевий автомобіль; невеликий літак; 2) щось невелике, дешеве, незначне; 3) провал, невдача; 4) мор. малий ес-кадрений міноносець; 2. у зазнавати невдачі.
Яіх [£1ікз] п підшерстя (бобра)} пух (кроля).
Но [£1ои] п ж. ім'я Флбу (зменш, від Еіогепсе, Еіога).
Лоаі [£1оиІ] 1. п 1) поплавець; буй; 2) пліт, пором; 3) поплавець гідролітака; 4) пробка, буйок; 5) плавальний пояс, надувна подушка; 6) міхур (у риби)} 7) низька платформа на колесах; 8) лопать (гребного колеса)} 9) тж рі театр, рампа; 10) геол. нанос; 11) с. г. волокуша, шлейф; 12) буд. кельма;
13) віз; 4 оп ІЬе ~ на воді, на плаву; 2. у 1) плавати, триматися на поверхні; 2) пливти, носитися, нестися (по воді, у повітрі, за течією)} 3) затопляти, заливати, наводняти; 4) спускати (на воду)} 5) знімати з мілини; 6) сплавляти (ліс)} 7) випускати (цінні папери)} іо ~ а Іоап випускати позику; 8) пускати в хід (підприємство)} забезпечувати підтримку (грошима)} 9) розпускати (чутки)} 10) амер. виявляти нестійкість; вносити часті зміни; 11) тех. працювати вхолосту; 12) тех. бути у рівновазі; 13) неміцно кріпити; □ ~ оиі змити водою (нечистоти)} спустити на воду (корабель).
ЛоаіаЬіІііу [,£1оиіа'Ьі1іІі] п плавучість.
ЛоаіаЬІе ['ЯоиізЬІ] ад] 1) плавучий; 2) сплавний.
Лоаіаве ['£1оиіідз] п 1) плавання на поверхні; 2) мор. запас плавучості; 3) збірн. плаваючі предмети (судна, човни, уламки); 4) надводна частйна судна; 5) юр. право збирання плавучого лісу.
Лоаіаііоп [£1ои'іеі/п] п 1) плавання; 2) плавкість; 3) ком. заснування підприємства; 4) гірн. флотація.
Лоаі-Ьоагй ['£1оиіЬо:сІ] п лопать гребного колеса.
Лоаі-Ьоаі ['£1оиіЬоиі] п пліт, пором.
Поаі-сазе ['Яоиікеїз] п піднімальний кесон; підіймальний понтон.
Лоаіег ['£1оиіо] п 1) пліт; пором; 2) плотар, поромник; 3) розм. бродяга, бурлака; літун (хто часто змінює місце роботи)} 4) амер. сезонний робітник; 5) розм. хибний крок, помилка; іо таке а ~ ускочити в клопіт, пошйтися в дурні; 6) бірж, цінний папір; 7) амер. розм. підставна особа на вйборах; вйборець, що незаконно голосує кілька разів.
Лоаі-£аи£е ['£1оиІдеіс1з] п тех. поплавковий покажчик рівня.
Лоаііп£ ['£1оиіп]] 1. п 1) плавання; 2) буд. вирівнювання кельмою; 3) тех. неміцно закріплена деталь; 4) тех. буферний режйм (роботи)} 5) жив. неоднорідність забарвлення; 6) спорт. зонний захист; 2. ад] 1) плавучий; плаваючий; ~ ізіапсі плавучий острів; амер. десерт із збйтими вершками; ~ тіпе плаваюча міна; 2) рухомий, незакріп-лений; вільний; 3) мінлйвий, несталий; текучий, біжучий; 4 ~ Ьаііегу ел. буферна батарея; ~ Ьгісіее понтонний міст; ~ саріїаі оборотний капітал; ~ саг§о морськйй вантаж; ~ сіеЬі поточний борг; ~ Лоск плавучий док; ~ еаПЬ пливун; ~ кісіпеу мед. блукаюча нйрка; ~ Іі^Ьі мор. світнйй плавучий знак; ~ Ііпе мор. вантажна ватерлінія; ~ різіоп плаваючий поршень; ~ рори-Іаііоп плйнне народонаселення; ~ \уоос1 сплавна деревина.
Поаііп£-апсЬог [' £1оиГп], аед ко] п мор. плавучий якір.
Лоа<іп&Іу [ '£1оиіп]1і] аду 1) мінлйво; 2) у плавучому стані.
Поаіріапе ['Ноиіріеш] п поплавковий гідролітак.
Лоаі-зіопе ['Яоиїзіоип] п мін. пористий опал (кварц).
ЛояС-уяіує [ '£1оіііузє1у] п тех. поплавковий клапан.
Лоаі-луогк ['£1оиЬ¥о:к] п буд. затирання.
Лоаіу ['£1оиІі] ад] 1) плавучий; 2) легкий; 3) малої водотоннажності (про судно).
Яоссі ['£1окзаі] рі від Лоссиз.
Лоссозе ['£1окоиз] ад] 1) зоол. чубатий; 2) бот. опушений.
Лоссиїаіе [ '£1ок]и1еіІ] 1. ад] ент. покрйтий пучками волосся; 2. V 1) хім. утворювати пластівці, випадати пластівцями; 2) утворювати клубочки (гру-дочкй) (про ґрунт).
ЛоссиІаЛоп [,£Ькіи'1еі/п] п утворення грудочок (про ґрунт).
Лоссиїепі [ '£1ок)и1оп11 ад] 1) шерс-тйстий, ворсйстий; 2) пластівчастий; 3) насйчений водяною парою (про атмосферу)} 4) пушйстий, пухнастий.
ЛоссіШ ['£Ьк)и1аі] рі від Яоссиїиз.
Лоссиїиз ['£1зкіи1оз] п (рі Поссиїі) 1) жмутик, пучок; пластівець; 2) анат. вйступ на поверхні мозочка; 3) ент. кінцевий пучок волосся (на черевці).
Лоссиз ['£Ьказ] п (рі Яоссі) 1) зоол. пучок волосся на кінці хвоста; 2) бот. грибнйй міцелій; 3) пух (у пташенят).
Лоск [£Ьк] 1. п 1) зграя, табун; отара; ~з апсі Ьегсіз вівці і рогата худоба; 2) натовп (людей)} юрба, юрма; 3) діти (в сім'ї)} ійе По\¥егз о£ ійе ~ краса (окраса) сім’ї; 4) учні (учителя)} 5) церк. паства; 6) зібрання, комплект; 7) пушйнка; жмутик вовни; пучок (волосся)} 8) рі груба вовна; текст, па-чбси; 2. V 1) сходитися, скупчуватися; збиратися докупи (юрбою, натовпом); 2) триматися разом (вкупі); 3) юрмитися; рухатися юрбою; 4) набивати (пухом, вовною, волоссям).
Лоск-Ьесі ['£1окЬесІ] п постіль з сінником.
Лоск-сіиск ['ЯоксІлк] п амер. розм. орн. чернюк (качка).
Лоск-тазіег ['£1ок,та:з1з] п 1) вівчар; хазяїн (отари)} 2) чабан.
Лоск-зіїк ['£1окзі1к] п текст, шовкове клоччя.
Лоску ['£1окі] ад] 1) пушйстий; 2) клочкуватий (про вовну)} 3) пластівчастий.
Лое [£1ои] п 1) плавуча крижйна; 2) крижане поле; < ~ гаї зоол. нерпа кільчаста.
ЛоеЬегз ['£1оиЬа:д1 п уламок айсберга.
По
429
По
Лое-ісе ['йоиаіз] п торосисте крижане поле; суцільна крига.
По£ [йод] V 1) шмагати, сікти; бйти; періщити; 2) підганяти; 3) ловити рибу нахлистом; 4) розм. перевершувати, перемагати, побити; 5) сильно лопотіти (про вітрила)} □ ~ а1оп& поганяти батогом; ~ іпіо вбивати, утовкмачувати (в голову)} ~ оиі побоями відучити від (чогось)} < іо ~ а сіеасі Гіог8е марно витрачати сйли; марно намагатися вйкликати інтерес (до чогось).
По££ІП£ ['Події]] п шмагання, биття; тілесне покарання; іо £іує а ~ відшмагати.
По8£ІП£-с1іі$е1 ['Події] Д/іхІ] п тех. широке зубйло.
По^пб-Ьаштег [ 'Події] ,Ьгето] п тех. важкйй молоток.
Попе [Поі] ] п друк. 1) паперова матриця; 2) матричний картон.
Лоо<і [Плд] 1. п 1) повінь, повідь; розлйв, розлиття; 2) потік; ~ оГ июгсіз потік слів; 3) приплйв (морський)} ~ апсі іїекі море і суходіл; 4) поет, велйка ріка, море, океан; 5) (ійе Е.) бібл. всесвітній потоп; 6) мед. маткова кровотеча; ~ \уаіег паводкова вода; ~ Ьесі заплава; аі іЬе ~ у зручний (сприятливий) момент; іо го\¥ а§аіп8і ійе ~ ітй (пливтй) проти течії; ~ іггі§аііоп лиманне зрошення; 2. V 1) заливати, затопляти; 2) наводняти; 3) виходити з берегів; підніматися (про рівень води)} наповнюватися до країв; лйнути потоком; 4) зрошувати; 5) мед. хворіти на маткову кровотечу; 6) тех. наповнювати водою (труби тощо).
Лоосі-апсЬог ['НлсІ/геі]ка] п якір, на якому стоїть судно під час приплйву.
Лоосіесі ['НасІкі] ад] затоплений; за-ливнйй; - сопсііііоп повінь.
Поо<1-£аІе ['Плддеіі] п шлюз, шлюзові ворота; Іо орел ійе ~8 дати волю (чомусь)} відкрйти шлях (комусь)} залитися сльозами, розплакатися.
Лоод-ЬаісЬ ['ПлдЬаеІ/] див. йооб-^аіе.
Поойтв ['ПлсІїї]] п 1) затоплення; 2) іригація, обводнення; 3) рі при-плйви; 4) тех. захлинання (колони)} 5) зміна кольору при нагріванні (сушінні); 6) мед. маткова кровотеча; 7) перен. достаток, ряснота; 4 ~ соск мор. кінгстон затоплення; ~ 8у8Іет мор. система затоплення.
Лоо<і-1І£Ьі ['ПлсІІаіІ] 1. п прожектор; 2. V освітлювати прожектором.
Лооті-Ік ['Плсіїїі] ад] залйтий світлом прожектора.
Лоод-тагк ['ПлсІта:к] п позначка горизонту повної водй.
Лоод-іі<1е ['ПасіЧаїсІ] п приплйв.
Яоог [По:] 1. п 1) підлога; настил; поміст; перекриття; сіігі ~ долівка, земляна підлога; рагдиеіеб ~ паркетна підлога; 2) дно (моря тощо)} 3) ґрунт;
підошва (виробки)} 4) тік (тж согп ~); 5) кін. знімальний павільйон; 6) поверх; ^гоипсі ~ цокольний (перший) поверх; Гіг8і ~ другий поверх; амер. перший поверх; 7) геол. ярус, горизонт; 8) мінімальний рівень (цін тощо)} 9) місця в залі засідань (членів парламенту тощо)} 10) (Ійе ~) право вйступу, слово; Іо іаке (Іо Ьауе) іке ~ брати слово; 11) аудиторія; публіка; 4 ~ бір спорт, піднімання на руках з підлоги; ~ Іеасіег амер. керівнйк партійної фракції у конгресі; ~ 8Йо\у амер. вистава серед публіки (в нічному клубі)} ~ у/а§е мінімальна зарплата: цие8ііоп8 Ггот Піе ~ запитання з місця; іо сго88 ійе ~ оГ Йіе Нои8е парл. перейтй з однієї партії в іншу; 2. у 1) настилати підлогу; 2) збйти з ніг; повалйти на підлогу; розм. подолати; 3) розм. поставити в тупйк; примусити замовкнути; збентежити; 4) розсйпати по підлозі; поставити (покласти) на підлогу; розстилати на підлозі; 5) розм. закін-чйти (роботу).
Лоога&е ['По:псІз] п площа підлоги (приміщення).
Яоог-Ьоапі ['Г1о:Ьо:б] п мостйна, дошка настилу.
Поог-сІоіЬ ['По:к1о:0] п 1) лінолеум; 2) ганчірка для підлоги.
Лоогег ['Г1о:го] п 1) тесля, тесляр; 2) розм. нищівнйй удар; 3) приголомшлива новина; 4) рішуча відсіч; 5) скрутне становище; 6) розм. важке екзаменаційне питання; важке екзаменаційне завдання; нерозв’язна задача.
Лоогіїщ ['По:пд] п 1) підлога, настил; 2) настилання підлоги; 3) дошки на підлогу.
Лоог-Іашр ['По:1гетр] п торшер.
Лооппап ['По:тгеп] п (рі Поогтеп [-топ]) 1) диспетчер гаража; 2) чер-говйй монтер (гаража тощо)} 3) чер-говйй адміністратор магазйну.
Лоог-ріап ['Пз:р1геп] п 1) буд. детальний план (проект) побудови будівлі; 2) мор. план палуби.
Лоог-8есгеіагу ['Г1о:,8екгоіп] п секретар кінорежисера на зйомках.
Лоог-іітЬег ['Гіо: ,ІітЬо] п буд. брус для перекриття.
Лоопуаікег ['Г1з:,^о:ко] п амер. чер-говйй адміністратор магазйну.
Лор [Гіор] 1. п 1) шльопанець, ляпанець; шльопання; ляскання; хлопання; 2) невдача; провал; фіаско; 3) невдаха; той, що не справдйв покладених на нього надій; Не із а ~ а8 а Іеасйег він нікудйшній учйтель; 4) амер. капелюх з м’якйми крйсами; 5) амер. розм. нічліжка; Іо §о ~ розм. зазнати невдачі; 2. у 1) розм. плюхнути(ся); гепнути(ся); 2) шльопати; ляскати; ударити(ся); 3) бйти (крилами)} лопотіти (про вітрила)} 4) шпурляти; 5) зазнати невдачі (фіаско); провал йтися;
6) перекйнутися (до іншої партії тощо)} 7) амер. розм. звалйтися, впасти (від утоми), завалйтися спати; 8) спорт, падати у воду плиском; □ ~ аіоїщ човгати ногами; 3. іпі шльоп!, геп!, лясь!, бух!
Лор-еагеб ['Гіорюб] ад] капловухий, довговухий.
Лор-Ьои$е ['Яорйаиз] п амер. розм. нічліжка.
Лорру ['Норі] ад] 1) висячий; що вільно звисає (теліпається); 2) лінйвий; неповороткйй; 3) безвільний, в’ялий; розхйтаний; 4) недбалий (про стиль).
Нога ['Г1о:го] п ж. ім'я Флора.
Лога ['Г1о:го] п (р/йогае, Йога8) флора.
Логае ['йо:гі:] рі від йога.
ЛогаІ ['По:го1] ад] 1) квітковйй; 2) що стосується квітки; 3) що стосується флори; рослйнний; ~ хопе рос-лйнна зона.
Ногеп ['Гіогоп] п ж. ім'я Флорен (зменш, від Ріогепсе).
Иогепсе ['ГІ0Г0П8] п 1) ж. ім 'я Фло-ренс; 2) геогр. н. м. Флоренція.
Логепсе ['Гіогопз] п 1) флорентійська вовняна тканйна; 2) шовкова тафта.
Логепсе-Ла$к ['Логоп8Г1а:8к] п 1) пляшка з довгою шййкою; 2) хім. флорентійська склянка.
Логепсе-оіі ['Гіогопв'зіі] маслйнова олія (високого ґатунку).
Еіогепііпе ['Погопіаш] 1. п 1) флорентієць; 2) (Г.) текст, флорентйн; 3) (Г.) щільна дитяча шапочка; 4) (Г.) пиріг з м’ясом; 5) флорентійська говірка (тосканського діалекту); 2. ад] флорентійський.
Логезсепсе [Ло:'ге8П8] п 1) цвітіння, квітнення; час цвітіння; 2) перен. розквіт; процвітання.
Логезсепі [Гіо:'ге8ПІ] ад] 1) квітучий, розквітаючий; 2) перен. процвітаючий.
Погеі ['Но:пІ] п 1) квіточка; 2) друк, рослйнний орнамент.
НогеПа [По'геїо] п ж. ім'я Флорета. Логеііа ['Г1о:геЮ] п шовк-сирець.
НогеПе [По'геї] п ж. ім'я Флорет.
Ногіап ['Г1о:поп] п ч. ім'я Флоріан.
ЛогіаіеЛ ['Г1о:пеіІіб] ад] з квітковйм орнаментом; ~ Іасе мереживо з квітковйм узором.
Логісиїіиге ['Г1о:пкл11/о] квітникарство, квітнйцтво.
Погіси11игІ8І [,Г1з:п'кл11ргі8І] п квітникар, квіткар.
Логід ['Гіогіб] ад] 1) червоний, з червоними жилками (плямами); з нездоровим рум’янцем; ~ Гасе червоне облйччя; 2) яскравий, світлий (про фарби)} 3) криклйвий, химерний; вульгарний; 4) барвйстий; пишномовний; пихатий; 5) у розквіті сил; 6) прикрашений квітами.
Но
430
По
ГІогіда ['ЛопсІо] п 1) геогр. н. Флорида (штат США); 2) Флорида (сорт апельсинів).
НогкІа-мгаіег ['ЛзпсЬ'^згІа] п амер. туалетна вода.
Логійііу [Лз'псІїїі] п 1) почервоніння; нездоровий рум’янець; 2) квітчастість; пишномовність; химерність.
ЛогіГегоиз [Ло:'пГзгз8] асі] бот. квітучий; квітконосний.
ЛогіЛсаНоп [,Лз:пЛ'кеі/п] п бот. цвітіння.
ЛогіГопп ['ЛзіпГоїт] асі] що має форму квітки; що нагадує на вйгляд квітку.
Логі1е&іа [,Лз:п'1і:сІзіз] рі від йогі-1е£Іит.
Логі1е£іит [,Ло:п'1і:сІзі9т] п (рі йогіїе^іа) 1) колекція квітів; 2) каталог квітів; 3) антологія.
Біогішеї ['Лзптеї] п ж. ім'я Фло-рімел.
Логіп ['Попи] п флорин (монета).
БІогіїкІа [Лз:'ппсІз] п ж. ім'я Фло-рінда.
Гіогіпе [Лз'гіт] п ж. ім'я Флорін.
Порізі ['(1зп8І] п 1) торговець квітами, продавець квітів; 2) знавець квітів; квітникар; аі іЬе у квітковій крамниці, у магазині «Квіти».
Ноггіе ['Лзп] п ж. ім'я Флорі.
Ноггу ['Поп] див. Ноггіе.
Лопііі ['Лз:гшІ] п рокй діяльності (видатної особи).
Попііа ['Лзггиіз] п (рі йогиіае) мікрофлора.
Логиіае ['Лз:ги1і:] рі від Йогиіа.
Логиіепі ['Лзгиїзпі] асі] квіт^ий; заквітчаний; багатий на квіти.
Ло$си1ои5 ['Лззкзиїзз] асі] бот. трубчастий, циліндрйчний; що нагадує суцвіття.
ГІО88 [Л38] П Ж. ІМ'Я ФЛОС (ЗМЄНШ. від Ногепсе).
Ло88 [Лзз] п 1) вишивальний шовк; 2) пух, пушок; 3) відходи шовкокрутіння; ~ ійгеасі шовкова нитка; 4) мет. пудлінгований шлак; 5) струмок, потік, ручай.
Ло88-Ьо1е ['ЛззЬоиІ] п мет. шлаковий отвір.
ГІО88ІЄ ['£1081] П Ж. ім'я ФлОСІ (зменш, від Ногепсе).
ЛО88-8І1к ['£І08'811к] п вишивальний ШОВК.
Лоззу [ '£1081] 1. п розм. 1) розв’язне дівчйсько; 2) розбещена дівка; 2. асі] 1) шовковйстий; 2) пушйстий, пухнастий, легкйй; 3) амер. розм. модний, ефектний; криклйвий, яскравий.
Лоїазе [ 'Лоиіісіз] див. Г1оаіа§е.
Яоіаііоп [Лои'іеі/п] див. Лоаіаііоп.
Лоїіііа [£1ои'1і1о] п флотйлія (дріб-нйх суден); ~ Іеасіег мор. лідер.
Лоїзаш ['Лзіззш] п 1) вантаж, змй-тий з корабля (вйкинутий у море) при
корабельній аварії; 2) уламки, що плавають (після корабельної аварії); 3) свіжа ікра устриць; 4 ~ апсі ^е^8ат уламки після корабельної аварії; перен. непотрібні речі; мотлох; покидьки.
Поипсе [Лаипз] 1. п 1) ривок, кидок; різкий нетерплячий рух; 2) оборка, волан; 2. V 1) кйдатися, метатися; робйти різкі рухи; вйскочити (оиі, а\уау, ир); 2) закривати, хлопати; 3) прикрашати (оздоблювати) оборками (воланами).
Лошісіпз ['Лаипзіп] п 1) оздоблення сукні оборками; 2) оборка; 3) матерія для оборок.
ЛошкІег ['Лаипсіо] 1. п 1) плоска рйба (камбала тощо); 2) борсання; спотикання; спроба вйплутатися (вй-дертися, вйборсатися); 3) скрутне (заплутане) становище, скрута; 2. V 1) борсатися, вовтузитися, намагатися вйплутатися (видертися); 2) спотикатися; збиватися, плутатися; робйти помилки
Яоиг ['Лаиз] 1. п 1) пшенйчне борошно, питльовка; тує ~ жйтнє борошно; 2) порошок; пудра; ~ согп борош-нйста кукурудза; ~ сіизї борошняний пилок; ~ разіе клейстер; ~ уіеісі вйхід борошна (у відсотках від зерна); 2. V 1) посипати борошном; обкачувати (обвалювати) у борошні; 2) амер. молоти (зерно).
Лоиг-Ьееііе ['Лаиз'Ьі:11] п ент. хрущак борошняний.
Поиг-Ьоіі ['ЛаизЬоиІІ] п волосяне СЙТО.
Лоиг-(1ге$$ег ['Лаио,сІге8з] п механічне сйто (для борошна).
Лоигесі ['ЛаизсІ] асі] 1) посйпаний борошном; 2) порошкоподібний; розмолотий; розпорошений.
Лоиг-ешегу ['Лаиз'етзп] п наждачний порошок.
Лоигт£-тШ ['Лаизпі]ті1] п амер. млин.
ЛоигІ8Іі ['Лап/] 1. п 1) розмахування; помахування; 2) бундючний (претензійний) жест; 3) розчерк, закруток; 4) пйшність, ефектна демонстрація (чогось); 5) пишномовний вйслів; 6) муз. туш, фанфари; 7) шумна реклама; 8) цвіт на фруктових деревах; 9) цвітіння, процвітання; іп £и!1 ~ у повному розквіті; 2. V 1) пйшно ростй, буяти; 2) процвітати, бути у розквіті; досягати успіхів; 3) розмахувати, помахувати (чимсь); 4) виставляти напоказ, хвастати; 5) робйти розчерк (пером); 6) прикрашати (квітками тощо); іо ~ и/іїй 8і1уег оздоблювати сріблом; 7) розквітчувати (мову); говорйти пишномовно.
Лоигі$1ііп£ ('Яап/іт)] асі] 1) здоровий, квітучий; 2) процвітаючий, що досягає велйких успіхів.
Лоиг-тіІІ ['Лаизтії] п млин.
Лоиг-тоіЬ ['ЛаизтоО] п ент. борошняна вогнівка.
Лоигу ['Лаизп] асі] 1) борошняний; 2) посйпаний борошном (порошком); 3) борошнйстий; ~ роїаіо борошнйста (розсйпчаста) картопля.
Яоиі [Лаш] 1. п 1) глузування, кепкування, насмішка; 2) знущання; 3) зневага; 2. V 1) глузувати, кепкувати; насміхатися; 2) знущатися; 3) ставитися із зневагою; висловлювати пре-зйрство.
Лоиііпдіу ['ЛаиІіі]1і] асіу 1) глузливо, насмішкувато; 2) презйрливо; 3) зневажливо.
Лоту [Лои] 1. п 1) течія, виливання, витікання; 2) потік; струмінь; а зіеасіу ~ постійний потік; 3) приплйв; 4) на-плйв; достаток, прилйв; ~ зрігіі8 життєрадісність, натхнення; 5) плавність ліній (сукні); 6) гідр, дебіт водй; аппиаі ~ річнйй стік; 7) медозбір, узяток; 8) тех. жолоблення, деформація; 9) циркуляція у замкнутій системі; 10) болото, мочар; 11) сипучий пісок; 12) мед. менструації; ~ ргосезз поточний технологічний процес; ~ гаїе вйтрата рідинй (газу); 2. г 1) текти, л йтися; 2) струменіти, дзюрчати; 3) протікати, проходити, минати (про час тощо); 4) спадати (про складки одягу); 5) походити, випливати (Ггот); 6) прибувати, підніматися (про воду); 7) заливати; затопляти, наводняти, покривати водою; 8) лйти; рйнути потоком; 9) фонтанувати; викидати (нафту); 10) мед. менструювати; 11) мор. попускати шкот (вітрила); □ ~ йотуй стікати; ~ іп упадати, уливатися; сті-катися, сходитися; ~ оиі оГ витікати (про ріку); походити; < Ю ~ Ьу йеадз тектй з перебоями; Іо ~ Ііке \уаіег литися рікою (про вино, гроші); Іапсі ~іп£ 'уіїй тіїк апсі Ьопеу країна достатку, обітована земля.
Ло^аЬШіу [,Лоио'Ьі1Пі] п текучість, плйнність.
Лолуа^е ['Л0ШСІ3] п 1) течія; 2) повінь; 3) біжуча рідина.
Ло^у-сЬагі ['Лои'1/а:і] п схема потоку інформації.
Нотуєг ['Лаиз] п ж. ім'я Флауер.
Лотуєг ['Лаиз] 1. п 1) квітка; квітуча рослйна; паїигаї (апіГісіаІ) ~8 живі (штучні) квіти; ЬипсЬ оГ~8 букет квітів; 2) цвітіння; розквіт; іЬе ~ оГІіГе розквіт життя; 3) цвіт; добірна частйна, окраса (чогось); ІЬе ~ оГ а Гатіїу окраса родйни; 4) рі прикраса, орнамент; 5) друк, рослйнний орнамент, віньєтка, візерунок; ~ тагкеї квітковйй рйнок; ~ 8ЄЄСІ8 насіння квітів; ~ оГ ІЬе \¥ІпсІ8 мор. роза вітрів; іо зргіпкіе іЬе ~8 амер. давати хабарі, підмогоричувати; 2. V 1) цвістй, квітнути; 2) прикрашати квітами (квітковйм орнаментом); 3) перебувати у розквіті; 4) вирощувати, доводити до цвітіння.
По
431
Ли
По>¥ега£е ['Яаиогкіз] п 1) цвітіння; 2) збірн. квіти; 3) квіткові прикраси.
Лот¥ег-Ье<і ['ЛаиоЬесІ] п клумба.
Шн¥ег-Ьш1 ['ЛаиоЬлсі] п бутон, пуп’янок (квітки).
Помгег-сир ['іїаиоклр] п бот. чашечка квітки.
Лотерей ['ЙаиосІ] асі] 1) квітучий, укритий квітами; 2) прикрашений квітами (квітковим узором), уквітчаний; ~ зіік квітчастий шовк.
Поууєгєг ['Яаиога] п квітуча рослйна.
Полуєгєі ['Яаиопі] п поет, квіточка.
Полуегійі ['ЯаиаГиІ] асі] заповнений квітами; багатий на квіти.
По5¥ег-8аг(іеп ['£1аиз,да:сІп] п квітник.
Пол¥ег-£іг1 ['£1аіюдо:1] п квіткарка, продавщиця квітів.
Лолуегіпв [ 'Паиопі] ] 1. л 1) цвітіння, квітування; розквіт; 2) рі зображення квітів; 2. асі] квітучий; що цвіте; ~ ріапіз бот. квіткові рослини.
Яо^¥ег1е$$ ['Яаиоіів] асі) 1) безквітковий; що не має квітів; 2) відцвілий, відквітлий.
Лолуег-ріесе ['Яаиоркв] л жив. картина із зображенням квітів.
По>¥ег-ро1 ['Яаиарої] л 1) вазон; 2) феєрверк (один з видів).
Лоі¥ег-51ми¥ ['Яаиа/ои] л вйставка квітів.
Лолуег-зіаїк ['Лаиозіо.к] л бот. квітконіжка.
Ло^ет-зіяші [ 'ЯаиозІгепсІ] л підставка для квітів; жардиньєрка.
Ломгегу ['Яаиоп] ад] 1) рясно укритий квітами; ~ теабо\У8 квітучі луки; 2) квітковйй; що нагадує квітку; ~ раї-іет квітковйй узор; 3) барвйстий, квітчастий; ~ зіуіе пишномовний стиль.
Лояіп^ ['Гіошд] 1. п 1) хід, біг, перебіг; течія; 2) потік; хвйля; 2. ад] 1) біжучий, текучий, пливучий, проточний; ~ \¥а(ег8 проточна вода; 2) що піднімається (припливає); ~ ііЗе при-плйв; 3) що спадає; 4) плавний; гладкий.
Лотопеіег [Ї1ои,ті:1о] л тех. 1) водомір; 2) прйлад для вйзначення швидкості руху рідини (у трубі).
По>¥П [Яоип] 1. ад] 1) керований (у польоті)', 2) що перевозиться (перекидається) через повітря; 3) наповнений по вінця, переповнений; 4) набряклий, розпухлий; 5) з поступовим переходом барв; 2. р. р. від Пу 4.
Ло^-ргодисііоп ['Яоирго'блк/п] п потокове виробнйцтво.
Лоя^Ьееі ['£1ои[і:1] п карта (схема) технологічного процесу; послідовність операцій.
Лояг-ир ['йои'лр] л підвйщення, підняття, піднесення (рівня).
Ноу [Язі] п ж. ім'я Флой (зменш, від Еіогепсе).
Гіоугі [Яоїд] п ч. ім'я Флойд.
Ноугіу ['Яоібі] п ч. ім'я Флбйді.
Ли [£1и:] п (скор. від іпПиепха) розм. грип, інфлуенца.
ЛиЬдиЬ [НлЬсілЬ] п амер. розм. 1) дурнйці, нісенітниця; 2) базікання, бадачкй; окозамйлювання; 3) убрання; шмаття.
ЛисІиаЬІе ['ПлкІіиоЬІ] ад] нестій-кйй, нетривкйй; хиткйй; рухлйвий.
Лисіиапі ['Ллкдиопі] ад] 1) що ко-лихається (коливається, хвилюється); 2) що гойдається (на хвилях)', 3) не-стійкйй, хитливий, хиткйй; а ~ Гогеі§п ехскап^е гаїе нестійкий курс іноземної валюти; 4) мед. флуктуючий.
Лисіиаіе ['£1лкІ]иеіІ] V 1) коливатися; бути нестійкйм (нерішучим); вагатися; 2) хвилюватися, колихатися; 3) гойдатися, погойдуватися (на хвилях)', 4) колихати, коливати; хвилювати; 5) пульсувати.
Лисіиаііпз ['Ялкд'иеііп]] ад] 1) ко-ливнйй, хиткйй; нестійкий, неустале-ний; 2) мінливий, змінний, перемінний; ~ ргісез мінливі (нестійкі) ціни; 3) мед. флуктуючий.
Лисіиаііоп [,ї1лкІ]и'еі/п] л 1) коливання; нестійкість; несталість; ~ оГ ргісез нестійкість цін; 2) нерішучість; невпевненість, непевність; 3) коливання, похитування; 4) пульсація, флуктуація, коливання (температури)’, 5) відхилення (від заданого режиму).
Яие [£1и:] п 1) димар, димохід; 2) комин, витяжна труба; 3) тех. жарова труба (казана)', 4) рибальська сітка; 5) пушок; 6) рі клубочки (жмутики) пйлу (під меблями)’, 7) грип, інфлуенца; 8) лапа (якоря)', 9) амер. зазублина гарпуна.
Лие-Ьоііег ['£1и:,Ьоі1з] п тех. жаротрубний казан.
РІиеНеп [Яиґеїш] п ч. ім'я Флуелен.
Лиепсу ['Яи:зп8і] л вільність, плавність, невймушеність (мови).
Лиепі ['£1и:апІ] 1. п 1) мат. змінна величина, функція; 2) струмінь; 2. ад] 1) плавний, вільний, швидкйй, невимушений (про мову); іо 8реак ~ Еп£іі8й вільно розмовляти по-англійському; 2) багатослівний, балакучий, говір-кйй; ~ зреакег мастак поговорйти; 3) текучий, рідкйй.
Лиепііу [ '£1и:апі1і] аду плавно, гладко; вільно, швйдко, невймушено (говорити, читати).
Лиеу ['£1и:і] ад] пушйстий, пухнастий; укрйтий пушком.
ПиіГ [£1л£] 1. л 1) пух, пушок; ворса; 2) обмовка, пбмйлка на слові; 3) похибка, промах; недогляд; погано вй-вчена роль; 4) порйв (вітру); подув; 5) невелйкий вйбух; 4 а Ьіі оГ - розм. молода жінка; 2. у 1) збивати, підпу
шувати; 2) розпушйтися, стати пух-кйм; 3) ворсувати; 4) літати в повітрі, як пух; 5) погано знати роль; 6) збиватися, обмовлятися; 7) допустйти промах (похибку, недогляд); ~ іі! розм. заберіть геть!, мені це не потрібно!
ПиПу ['Пай] ад] 1) пухнастий, м’я-кйй; збйтий; ворсистий; ~ сагреї пухнастий кйлим; 2) що погано знає роль; що збивається (обмовляється); 3) розм. нетверезий; 4) нестійкйй, несталий, ненадійний; легковажний.
Лііісі ['ЯиіісІ] 1. п 1) рідина; рідйнне (газоподібне) середовище; газ; 2) флюїд; ~ Цап8ті88іоп гідротрансформатор; 2. ад] 1) рідкйй; газоподібний; 2) текучий, плйнний, мінлйвий, нестійкйй, нетривкйй; 3) плавний, гладкий (про мову); 4) рідйнний.
ЯішіаІ ['£1и:ісЬ1] ад] геол. флюїдальний; ~ іехіиге флюїдальна структура.
ЛиіШс [Яи:'іс1ік] ад] 1) рідкйй; рідйнний; 2) флюїдний.
ЛиісШу [£1и:'ісІі£аі] V перетворювати на рідину (газ); розріджувати.
ЛиіШтеіег [,£1и:і'сІіті:і9] п вимірювач в’язкості.
ЛіііШзт ['ЯігісІїхт] п 1) флюїдйзм (у спіритизмі); 2) теорія, за якою усі хвороби є наслідком порушення рівноваги рідйн у організмі.
ЛиіШІу [Яи:'ідій] л 1) рідкйй стан; 2) текучість, плйнність; 3) ступінь гу-стотй; 4) вільність; гладкість, плавність (мови); 5) рухливість; мінлйвість; 6) мет. рідкоплавкість.
ЛиіШхе ['£1и:ісІаіг] V робйти рідкйм; перетворювати на рідину (газ).
Яике [£1и:к] 1. п 1) іхт. камбала; 2) трематбда; 3) мор. лапа, ріг (якоря); 4) амер. зазублина гарпуна; 5) рі хвостовий плавнйк (кита); 6) несподівана удача; щаслйва випадковість; 7) амер. неудача, провал; 8) вдалий удар при грі (більярд); іо іигп (іо реак) ~8 мор. розм. завал йтися спати; а ~ оГ \уіп6 порйв попутного вітру; 2. V 1) працювати хвостовими плавцями (про кита); 2) відрубати хвіст (у кита); 3) прив’язати китову тушу до судна; 4) зробйти вдалий удар (більярд); 5) вйграти завдяки щаслйвій випадковості; 6) амер. зазнати невдачі.
Лику ['Яи:кі] ад] 1) розм. вдалий, щаслйвий; 2) випадковий, непевний; мінлйвий; 3) заражений трематодами.
Яшпе [£1и:т] л 1) шт^ний канал; 2) тех. лоток, жолоб; канава; 3) амер. ущелина з потоком; < іо &о ир ійе ~ розм. про вал йтися; померти.
Липшіегу [’Ялтап] п 1) пусті компліменти, базікання; нісенітниця; 2) вівсяна каша; розмазня.
Лшппюх ['£1лток8] V розм. 1) бентежити; збивати з пантелйку; ставити у скрутне становище; 2) гйнути, руй
(їй
432
ііу
нуватися, розвалюватися; 3) амер. ганебно провалитися.
Яшпр [їілгпр] 1. п стук, стукіт, грюкіт; 2. у 1) падати з глухим стуком; 2) кйдати (ставити) з глухим грюканням.
Лші£ [Ялі]] разі і р.р. від (1іп£ II.
Яшік [£1лі]к] 1. п амер. розм. повний провал (на екзамені)', 2. V 1) провалитися) (на екзамені)', 2) ухилятися (від чогось)’, 3) стати причиною невдачі; 4) звільнити, виключити; 5) бути звільненим (виключеним) за непридатністю; відсіятися (з учбового закладу).
Лшікеу ['Ялг)кі] п 1) знев. ліврейний лакей; 2) підлабузник; підлесник; низькопоклонник; 3) стюард на пароплаві; 4) різнороббчий; 5) кухар (на лісорозробках)', кухонний робітник (офіціант) (у таборі)', 6) амер. розм. невдаха; недосвідчений гравець на біржі; 7) той, що провалився на екзамені.
Липкеудот [ '£1лт]кісІат] п збірн. знев. лакеї, підлабузники, лакузи; низькопоклонники.
Яипк-оиі ['£1лт]к'аиІ] п розм. студент, виключений за неуспішність.
Лиогезсе [^из гез] V флуоресціювати.
Лиогезсепсе [ііиа'гезпз] п флуоресценція, свічення, світіння.
Лиогезсепі [ЇІиУгезпІ] асі] флуоресцентний; ~ Іатр лампа денного світла.
Лиогіс [ііи'опк] асі] фтористий.
Лиогісіе ['Ниопсі] п хім. фториста сполука.
Ліюгіпе ['Гіиагкп] п хім. фтор.
Лиогозсоре [ 'їіиогазкоир] п флуороскоп.
Лиог-$раг ['Пиззра:] п мін. плавиковий шпат.
Лиггіе<1 ['Напсі] асі] схвильований, збуджений, стривожений; іо §еі ~ розхвилюватися.
Лшту [ £1агі] 1. п 1) сильний порйв вітру, шквал; 2) амер. раптовий сйль-ний снігопад, несподівана злйва; 3) метушня; збудження, хвилювання; поспіх; 4) метання загарпуненого кита; 5) пожвавлення на біржі; 2. V 1) збуджувати, хвилювати; тривожити, турбувати, бентежити; 2) амер. раптово налітати (про зливу тощо).
ЛіібЬ [Па/] 1. п 1) раптовий при-плйв, потік (води)', 2) прилйв крові; рум’янець; раптове почервоніння (обличчя)', 3) поет, заграва; 4) порйв,
поривання (почуттів)', а ~ оГ йоре спалах надії; 5) збудження, захоплення; 6) прйступ (кашлю)’, 7) буйний ріст (зелені тощо)’, 8) молода поросль; 9) розквіт; приплйв сил (енергії); іп (иіі ~ у повному розквіті; 10) паросток, пагін; 11) сполоханий табун птахів; 12) карти однієї масті (на руках)’, 2. асі] 1) повний (по вінця); 2) сповнений життя, жит
тєрадісний; повнокровний; 3) багатий (на щось); іо Ье ~ оГ топеу розм. мати багато грошей, бути при грошах; ~ Ііте8 хороші часй; 4) щедрий, марнотратний (у/ііЬ); 5) прямйй, рішучий, певний; ~ 8іаіетепІ відверта заява; 6) тех. що перебуває на одному рівні; 7) тех. прихований; загнаний, забй-тий врівень; 8) що має карти однієї масті; 4 ~ гіеск мор. гладка верхня палуба; 3. V 1) почервоніти, зашарі-тися, розчервонітися; 2) примусити червоніти (запашіти); 3) збуджувати, запалювати; 4) раптово полйтися (рйнути); лйтися; 5) приливати (про кров); 6) затопляти, наповнювати вщерть (по вінця); лйнути; 7) змивати; 8) вирівнювати; заповнювати урівень; 9) давати паростки (пагони); 10) сприяти ростові; 11) полохати, лякати (дичину); 12) злітати; пурхати.
Ли$Ьег ['£1лр] п 1) асенізатор; 2) мислйвський собака, що полохає дичину.
Ли$Ьіп£ ['(іа/п]] п 1) промивання стічнйх труб; 2) розбирання цегляної (мурованої) кладки; 3) груба вовняна тканйна.
Яіі8Ьу ['Яа/і] асі] червонуватий.
Лібієг ['ЇІА8О] 1. п хвилювання, замішання; аіі іп а ~ схвильовано; 2. V 1) хвилювати (ся), збуджувати (ся); 2) хвилюватися; метушитися; 3) підпйти; злегка сп’яніти; 4) підпоювати.
Ліі8Іеге<і [іілзіосі] асі] 1) схвильований; збуджений; 2) напідпйтку; під-хмелений.
Яиіе [Ї1и:і] 1. п 1) флейта; 2) флей-тйст; 3) довгий батон; 4) вузька висока чарка; 5) виїмка; жолобок; 6) архт. ка-нелюра; 2. г 1) грати на флейті; 2) свистіти (про птахів); 3) робйти вйїмки (жолобкй).
Лиіесі |'£1и:ііс1] асі] 1) мелодійний; 2) рйфлений, гофрований; хвилястий; жолобчастий.
Лиііпз ['£1и:1п]] п 1) гра на флейті; 2) рйфлення; гофрування; 3) запрасовування складок; 4) тех. нарізування пазів (канавок).
Лиіі$( [ '(1и:Іі8І] п флейтйст.
Лиііег ['Паю] 1. п 1) тріпотіння, дрижання; майоріння; 2) розмахування, махання, змахування; 3) трепет, збудження, хвилювання; 4) розм. переполох; сенсація; Ю саизе а ~ викликати сенсацію; 5) розм. рйзик (в азартних іграх); 6) метушлйві рухи; 7) тех. вібрація; деренчання; 8) рад. пульсуючі перешкоди; 9) телеб. тремтіння зображення; 10) ав. флатер; 11) мед. мерехтіння, тремтіння; аритмія (серця); 2. V 1) тремтіти; дрижати; тріпотіти; хилитатися; майоріти; Ла§8 ~ іп іЬе у/іпсі прапорй майорять на вітрі; 2) бйти (змахувати) крилами; 3) нерівно бйтися (про пульс); 4) хви
лювати(ся), збуджувати; турбувати(ся); 5) метушлйво (швйдко) рухатися.
Яиіу |'Ни:й] асі] мелодійний; подібний до звука флейти; ніжний.
Лиуіаі [Ии:урІ] аф річковйй.
Лих [£1лкз] 1. п І) течія, потік; ~ оГ 5уогсІ8 потік слів; 2) приплйв; ~ апсі геііих приплйв і відплйв; поява і знйк-нення; 3) постійна зміна (стану); постійний рух; 4) мед. витікання, сйльне вйділення (рідини тощо); 5) дизентерія; кривавий понос; 6) фіз. потік; ~ о( гадіаііоп потік радіації (випромінювання); 7) тех. розріджувач; 8) мет. флюс, плавень; 9) буд. гудрон; 2. V 1) витікати; стікати; 2) плавити, розплавляти; розтоплювати; 3) розріджувати; 4) плавитися, ставати рідкйм; 5) мет. обробляти флюсом; відшлакб-вувати; 6) мед. давати проносне.
ЛихіЬіІИу [,£1лк8і'Ьі1іИ] п плавкість.
ЛихіЬІе ['(ІлкзіЬІ] аф 1) плавкий; 2) мінлйвий.
Лихіпз ['іілкзіі]] асі] геол. флюксу-ючий.
Лихіоп ['їілк/п] п 1) мед. патологічне витікання; 2) мат. флюксія; похідна.
Лихіопаї ['іілк/опі] асі] мат. диференціальний.
Яихіоп-БІгисіиге ['іілк/п'зіглкі/а] п геол. флюїдальна структура.
Пу [Паї] 1. п 1) муха; 2) ент. двокрила (літаюча) комаха; 3) нажйвка; блешня; 4) паразйт; 5) шпигун; 6) розм. політ; переліт; оп а ~ на льоту; на ходу; 7) розм. стрибок; 8) однокінний найманий екіпаж; 9) відкидне полотнище (намету); 10) крило (вітряка); 11) довжина (прапора); 12) рі театр, колосники; 13) текст. мотовйло; 14) ширінька (штанів); 15) тех. маятник; балансйр; 16) мор. картушка (компаса); < а ~ іп ашЬег музейна рідкість; а ~ іп іЬе оіпітепі ложка дьогтю в бочці меду; а ~ оп іЬе Міееі людйна, що перебільшує свій вплив (своє значення); іо спі8Ь (іо Ьгеак) а ~ ироп ІЬе \уЬєє1 стріляти з гармати по горобцях; Ье у/оиісіп’ї Ьигі а ~ він і му\и не скрйвдить; 2. аф 1) обачний; хйтрий; 2) спрйтний; проворний, моторний, меткйй; 3. V 1) їхати в однокінному екіпажі; 2) вез-тй в екіпажі (когось); 4, V (/?Д5/Яе\у [Ї1и:|; р.р. Ло\¥П [їіоип]) 1) летіти, літати; пролетіти; Іо ~ оуєг Рагі8 летіти над Парижем; 2) користуватися повітряним транспортом, летіти на літаку; Ье Лєу/ іо Ьопбоп він полетів до Лондона; 3) мчати, нестйся; поспішати; летіти; іо ~ оиі оГ іЬе гоот вйскочити з кімнати; 4) майоріти, маяти; 5) перелітати; долати відстань повітрям; іо ~ іЬе Аііапііс перелетіти через Атлантйчний океан; 6) тікати; Ю ~ ІЬе соипігу тікати з країни; 7) звітрюватися; зникати, розсіюватися; 8) злітати, зриватися (про слова тощо); 9) мисл. полювати з соколами; 10) друк, знімати з друкар
Пу
433
Гос
ського преса; 11) вестй, пілотувати (літак); Не сап ~ апу Іуре оГ ріале він може вестй будь-якйй літак; іо ~ Ьііпсі летіти за приладами; 12) перевозити літаком (пасажирів, вантажі); 13) ганяти (голубів); запускати (паперового змія); □ ~ агошиі метушйтися, кидатися; ~ аі нападати; накйнутися, на-пустйтися (з лайкою на когось); ~ алуау відлітати; тікати; ~ іп зал. переводити стрілку; доставляти повітрям; іо ~ іпіо а га$е шаленіти; ІЬе &1а88 (1е\¥ іпіо ріесе8 скло розлетілося на шматочки; ~ оГТ відскакувати, відлітати; ухилятися від; поспішно втектй; іо ~ о(Т іЬе Ьапсіїе зіскочити з ручки (про молоток тощо); ~ оиі (аі) скипіти, розгніватися (на); ~ оуєг перестрибнути; ~ ир раптом здійнятися (піднятися); < іо ~ Ігі^Ь (аі Ьі^Ь ваше) бути честолюбним, надто заноситися; іо ~ іоу/ намагатися не привертати до себе уваги; іо ~ іп іЬе Гасе оГ кйдати вйклик; іо ~ азипсіег (іо Ьіі8) розлетітися на дрізки; іо ~ а Паз мор. плавати під прапором; іо ~ іо аггп8 взятися за зброю; іо таке іЬе топеу ~ розтрйнькувати гроші; іо 8епсі 8тій. ~іп£ шпурнути, кйнути щось; іо ~ ІЬе соор розм. змотати вудки, накивати п’ятами.
Пу-азагіс ['£1аі,гедопк] п мухомор. Яу-азЬ ['Наїж/] п летючий попіл. Яу-алуау ['Г1аіо,\¥еі] 1. п 1) утікач;
2) неврівноважена людйна; 3) мор. міраж; 2. асі] 1) що перевозиться через повітря; 2) широкий (про одяг); 3) легковажний.
ЯуЬаск ['ЯаіЬаек] п телеб. зворотний хід (променя).
Лу-Ьапе ['ЯаіЬеш] п засіб від мух; мухомор.
Лу-ЬіПеп ['Наї'Ьіт] асі] 1) покусаний мухами; 2) засиджений (забруднений) мухами.
Яу-Ьіі$1ег ['Г1аі,Ь1і8іа] п мед. пластир із шпанських мушок.
Лу-Ьклу ['НаїЬІои] 1. п яєчко мухи (у м'ясі); 2. у 1) класти яєчка (про муху); 2) псувати, плямувати.
Яу-Ь1оі¥П ['Яаі'ЬІоїш] асі] 1) уражений яйцями мухи; 2) забруднений; нечистий; 3) засиджений мухами; 4) п’яний.
Лу-іюаі ['ГІаіЬоиі] п 1) швидкохідна голландська плоскодонка; 2) швидкохідне судно; плоскодонне каботажне судно.
Яу-Ьоок ['ГІаіЬик] п коробка для зберігання блешень.
Лу-Ьоте [ 'ГІаіЬот] асЦ породжений (спричйнений) мухами; ~ с1І8еа8е хвороба, пошйрювана мухами.
Яу-саісЬег ['Г1аі,к2еЦа] п 1) орн. мухоловка; 2) ент. павук.
Яуег ['Паю] п 1) льотчик; 2) птах, кажан, літаюча комаха; 3) літальний апарат; 4) амер. експрес; 5) амер. ли
стівка; 6) дорослий прудкйй кенгуру; 7) дрібнйй вухатий окунь; 8) розм. ризикований захід; авантюра; 9) небезпечна біржова авантюра; 10) тех. ма-ховйк; 11) рі буд. прямйй марш сходів; 12) рі часточки хмелю в пйві; 13) друк. барабан-збирач; 14) баскйй кінь; іо іаке а ~ упасти унйз головою.
Яу-Я$Ь ['Гіаіії/] V вудити на муху.
Пу-Лар ['ЯаіЯгер] 1. п хлопавка; 2. у відганяти (бйти) мух хлопавкою.
Лу-Ьоок ['ГІаіЬик] п рибальський гачок.
Луіп£ ['Наліз] Ь л 1) політ, польоти; 2) пілотування; 3) льотна справа; 2. ад] 1) літаючий; летючий; літальний; ~ биісЬтап с1а88 уасЬі яхта класу «Летучий голландець»; ~ гоиі обліт бджіл; ~ \уіпсіті11 ав. розм. вертоліт; ~ ав. літак «літаюче крило»; 2) льотний; ~ ГіеШ аеродром, льотне поле; ~ Ііпе ав. маршр^пг польоту; стоянка літаків; ~ ГеаіЬег льотна погода; ~ \уєі^Ьі ав. польотна вага; 3) швидкйй, навальний; ~ уі8іі короткочасний візйт; ~ ]итр спорт, стрибок з розгону; 4) що майорить (тріпотйть); 4 ~ Ьоаі літаючий човен, гідроплан; ~ ЬотЬ літак--снаряд; ~ Ьгіс1§е перекиднйй міст, поздовжній місток танкера; ~ Ьиііге88 архт. арковий контрфорс; ~ сасіеі амер. розм. курсант льотної школи; ~ сігси8 ав. розм. груповйй повітряний бій; стрій літаків; ~ Гі8Ь іхт. летюча рйба; Е. Еогіге88 ав. «літаюча фортеця» (лі-так-бомбардувальник); ~ тасЬіпе літальний апарат, літак; трапеція; ~ тап льотчик; ~ ойісег офіцер-льотчик; старший лейтенант авіації (Велика Британія); ~ 8аГеіу ав. безпека польоту; ~ 8ЄП8Є8 ав. льотні рйси льотчика; ~ 8диігге1 зоол. летюча білка, полетуха; ~ іесЬпіс ав. техніка пілотування; ~ ііте військ, годйни польоту, наліт.
Луіп&-іп ['Гіапд'ш] п доставка (переправляння) повітрям.
Луіп£-іп$йтішеп< [ 'Гіаіп] 'шзігитопі] п ав. аеронавігаційний (пілотажний) прйлад.
Луіп^-оЛГ ['£1апі]'о£] п ав. зліт, злітання.
Яу-1агуае ['Яаі'1а:уі:] п рі ент. ли-чйнки мух.
Яу-ІеаГ [ 'Паїїі :£] п друк, форзац; чй-стий аркуш на початку (в кінці) кнйги.
Лу-Ііпе ['Яаііат] п 1) шлях щорічного перельоту птахів; 2) рибальська волосінь.
Лушап ['Паїтап] п (р/Путеп [-тап]) 1) театр, робітнйк на колосниках; 2) кучер, візнйк.
Яу-пеі [’Яаґпеї] п сітка від мух.
Яу-пиі ['Паї'плі] п тех. гайка-ба-ранчик.
Яу-оуег ['Лаі'оиуо] п розм. шляхопровід; естакада; ~ сго88іп£ перетин доріг на різних рівнях.
Лу-рарег ['Паї'реіра] п липкйй папір від мух; мухомор, липучка.
Яу-ромгдег ['Г1аі,раисІа] п 1) порошок від мух, мушйна отрута; 2) хім. неочйщений миш’яковистий ангідрйд.
Лу-рге88 ['Яаі'ргез] п тех. фрикційний прес; гвинтовйй прес.
Яу-гогі ['Яаі'госі] п вудочка для ловлі рйби на муху.
Яу-зЬееІ ['Яаі/і:1] п листівка.
Яу-8реск ['Яаізрек] п 1) мушйна цяточка; 2) маленька цяточка; точка.
Яу-8роі ['Яаізрої] див. Пу-8реск.
Яу-ШІе ['ЯаіДаїИ] п друк, шмуцтитул.
Яу-Ігар ['Яаііггер] п 1) орн. мухоловка; 2) бот. кендйр.
Лу-неІ£Ьі [ 'Гіапуеіі] 1. п 1) борець (боксер) найлегшої вагй; 2) найлегша вага; 2. асЦ спорт, найлегший (про вагу).
Яу-мгЬееІ [’ГІавуі:!] п тех. махове колесо, маховйк.
ГоаІ [Гоиі] 1. п 1) лоша; осля, му-леня; іп \уйЬ ~ жеребна (кобила); 2) розм. хлопчик біля шахтарської вагонетки; 2. у жеребйтися.
ГоаИооі [ТоиІДіІ] п бот. підбіл, мати-й-мачуха.
Гоаш [Гошп] 1. п 1) піна; 2) мйло, піна (на коні); 3) поет, море; ~ ріа-8ііс пінопласт; 2. у 1) пінитися, покриватися піною; 2) змйлюватися, бути в піні (про коня); 3) пінити, спінювати, запінювати; іо ~ аі іЬе тоиіЬ брйз-кати слйною, злйтися.
Гоапі£Іа£8 ['£ошпд1а:$] п піноскло.
Гоатіп8 (Тоитіт)] п 1) спінювання, піноутворення; 2) гасіння піною (пожежі).
Гоаш1е88 [Тоитіїз] ад] 1) не вкрйтий піною; 2) що не піниться.
Гоат-гиЬЬег ['Гоит,глЬ9] п піногу-ма.
Гоат-8раг ['Гоитвра:] див. Гоат--8ІОПЄ.
Гоат-8Іопе [Тошшіоип] п пінйстий камінь.
Гоату [Тоиті] ад] 1) пінйстий; пін-лйвий, що піниться; 2) вкрйтий піною; 3) змйлений (про коня).
ГоЬ [£оЬ] 1. п 1) кишенька для го-дйнника; 2) амер. брелок; ланцюжок для годйнника; 3) розм. обман; хйт-рощі; трюк; 2. у ошукувати, обдурювати; ~ оГТ усучйти, підсунути, ошукати, нав’язати (підроблену річ тощо).
ҐоЬ-сЬаіп ['ГоЬі/еіп] п ланцюжок для кишенькового годйнника.
ГосаІ [Тоикі] ад] 1) фокусний; 2) центральний.
Госаїігаііоп [,£оико1аі'2еі/п] п 1) збирання у фокус; 2) фокусування; 3) локалізація (хвороби).
Ґосаііге [ Тоикаїаіг] у 1) збирати у фокус; фокусувати; 2) мед. локалізуватися).
Гос
434
Гої
Госаііу [Тоикаїї] аду у фокусі.
Тосі [Тоизаі] рі від Госиз.
Госішеіег [Го'зітіїо] п опт. фокометр.
Госиз [Тоикоз] 1. п (рі Госизез, Госі) 1) фіз. оптичний фокус; іп ~ у фдкусі; оиі оГ ~ не у фдкусі; 2) яскраво освітлене коло (на сцені); 3) осередок; центр; 4) геол. центр землетрусу; 4 ~ гап£е тех. межа видимості, глибина різкості; 2. V 1) збирати у фокус; 2) фокусувати; 3) розташовувати у фокусі; 4) зосереджувати (увагу тощо).
Госіі5Іп£ ['Гоиказгд] п фокусування.
Госісіег ['£хЬ] 1. п 1) корм для худоби; фураж; 2) їжа; харчування; ~ Ьееі кормові буряки; саппоп ~ гарматне м’ясо; ~ сЬоррег кормозбиральна машйна, силосозбиральна машйна; кормоподрібнювач; ~ &гаіп зернофуражна культура; ~ £га88 зелений корм, кормова трава; ~ 8Іеатег кормозапарник; ~ ипії кормова одинйця; іо сиі опе’з ои/п ~ амер. самому заробляти собі на життя; 2. V 1) давати корм (худобі); 2) мор. законопачувати течу.
ГоЛдегіп^ ['ГосЬпі]] п годування худоби; давання корму.
Гое [£ои] п поет. 1) ворог, недруг; недоброзйчлйвець; іо Ье а ~ іо зтіЬ. бути протйвником чогось; 2) збірн. ворожі сйли.
ЕоеЬп [£о:п] п фен; теплий сухйй вітер (в Альпах).
Гоешап ['Гоитап] п (рі Гоетеп [-топ]) ворог (на війні).
Гоеіаі [Ті:11] див. Геїаі.
Гоеіісі ['П:ІісІ] див. Геіісі.
ґоеіиз ['Й:Ю8] п плід; зародок; ембріон.
Гов [Ьд] 1. п 1) густйй туман; Га-тоиз Ьопдоп ~8 знаменйті лондонські тумани; ^еі ~ сирйй (вогкий) туман; 2) імла, дим (пил) у повітрі; 3) невідання, неясність; замішання; збентеженість; І ат іп а ~ я нічого не тямлю; я в повній розгубленості; 4) фот. вуаль; 5) отава; 6) травостій, що залй-шйвся на зйму; 7) шотл. мох; 2. V 1) обкутувати (укривати) туманом; 2) затуманювати (ся); 3) спантелйчува-ти, бентежити; напускати туману; 4) фот. покриватися вуаллю; бути туманним (невиразним); 5) пасти худобу на отаві; 6) пастися на отаві (про худобу); 7) залишати отаву нескошеною на зйму; 8) заростати мохом; □ ~ оГГ гйнути від сйрості (вологості).
Ґо^-Ьапк ['ЬдЬзе^к] п смуга (пелена) туману над морем.
Го£-Ье11 ['ГЬдЬеІ] п мор. туманний (сигнальний) дзвін.
Год-Ьоііші ['ГздЬаипд] ад] затриманий туманом (про судно).
Го^еу [Тойді] п 1) старомодна (відстала, консерватйвна, чудакувата) людйна (тж оШ ~); 2) солдат гарнізонної
служби (тж інвалід); 3) військ, розм. надбавка до платні за вйслугу років.
(о8£а£е [Тодісіз] п 1) отава; 2) мох; 3) юр. право пасти худобу на отаві.
Го£&ег [Тодз] п 1) зал. робітнйк, що сигналізує про туман; 2) розм. скотар; 3) комісіонер (посередник) у торгівлі залізними вйробами; торговець дріб’язковими товарами.
Ґо&ріу [Тодіїї] аду 1) туманно; ім-лйсто; 2) невиразно, неясно.
Ґо&рпезд [Тодіпіз] п 1) туманність; імлйстість; 2) неясність; невиразність; розплйвчастість.
ҐО££Іп£ [Тодії]] п 1) фот. вуаль, затемнення, потемніння; 2) зал. сигнали про погану вйдймість (через туман).
Го£§у [Тоді] ад] 1) туманний; іі І8 штіп£ ~ стелиться туман; 2) темний, імлйстий; 3) неяснйй, невиразний; плутаний; 4) фот. з вуаллю.
Го^-кот [ТодЬот] п мор. туманний горн.
Говіє [Тойді] п розм. шовковий но-совйк.
Го§1е$$ [Тодіїз] ад] яснйй, незату-манений.
Го£-1і£Ьі [Тодіаіі] п фари з кольоровим склом для туманної погоди.
Го£-гіп£ [Тодпі]] п замкнута смуга туману (над морем).
Ґо£-$і£ііа1 [Тод,8ідп1] п туманний сигнал.
Гову [Тойді] див. Говеу.
Говуйот [ТоидкІот] п 1) збірн. старомодні (відсталі, консерватйвні) люди; 2) старомодні манери; застарілі (віджйлі) погляди (ідеї).
ГовуізЬ [Тоидп/] ад] старомодний, відсталий, віджилий.
Говуізт [Тоидпгт] п старомодність, відсталість, консерватизм.
ГоіЬІе [ТоїЬІ] п 1) слабість; уразлйве місце; вада; недолік; 2) химера; пунктик; 3) слабка частйна клинка (шпаги, рапіри, еспадрона); 4 еуегу тап Ьаз Ьіз ~ усяк по-своєму казиться.
Гоіі [Ьі1] 1. п 1) фольга; станіоль; 2) амальгама; 3) архт. листянйй орнамент; 4) контраст; фон; 5) слід звіра; 6) фехтувальна рапіра; 2. у 1) покривати фольгою; амальгамувати; 2) підкреслювати (виділяти) контрастом (красу тощо); 3) архт. прикрашати листянйм орнаментом; 4) збивати зі сліду (собаку); 5) обдурювати, підманювати, ставити в тупйк; 6) зривати (розладнувати) плани; 7) відбивати удар; брати гору; 8) фехтувати на рапірах.
Гоіііпв [Тзііід] п 1) амальгамування; 2) архт. листянйй орнамент; прикрашання (оздоблення) листянйм орнаментом; 3) гони; слід (звіра).
Гоі1-8Іопе [Тзіізіоип] п імітація коштовного каменя; підробка під коштовний камінь.
Гоіп [£>іп] 1. п 1) вйпад; 2) удар (колючою зброєю); 2. V 1) робйти вйпад; 2) завдавати удару (колючою зброєю).
Гоізоп [Тоїгп] п 1) достаток; 2) добрий урожай; 3) життєздатність; міць; 4) рі можлйвості; сйла розуму (характеру); 5) рі ресурси.
ГоізІ [Ь18І] 1. п 1) обманщик; ошуканець; шахрай; 2) обман; шахрайство; щось нав’язане обманом; 2. V 1) всукати, підсовувати, накидати (оп, ироп); іо ~ опезеІГ нав’язатися; 2) про-тягтй, утйснути; 3) припйсувати (авторство); 4) запліснявіти; прокйсну-ти; 5) пахнути (тхнути) цвіллю (кислим).
Гоізіу [Тоі8Іі] ад] затхлий; запліснявілий, зацвілий; задушливий; спертий.
ГоМ [ГоиІсІ] 1. п 1) кошара, загорода для овець; 2) отара овець; 3) церк. паства; 4) складка, згин; 5) згинання; 6) кільце (змії); 7) фальц; 8) геол. флексура; 9) стулка (дверей); двері; 10) застібка; крючок; гаплйк; 2. V 1) заганяти (овець); 2) складати; згортати; згинати; 3) складатися; 4) загортати(ся); закутувати (ся); 5) обіймати; схрещувати (руки); (о ~ 8тЬ. іо опе’8 Ьгеа8і пригорнути когось до своїх грудей; 6) фальцювати; 7) текст, дублювати; 8) розм. згорнути, закрйти (підприємство); ~ ир складати, згортати; іо ~ ир ап итЬгеІІа скласти парасольку.
Гоїйег [ТоикЬ] п 1) пастух; чабан; 2) канцелярська папка; швидкозшивач; 3) картотечний ящик; 4) амер. брошура, проспект; 5) фальцювальний апарат (прйстрій); 6) фальцювальник; 7) рі складаний бінокль; 8) рі складане пенсне.
Гоїд-^агій [ ТоикІда:0] п подвір’я ферми.
Гокііп£ [Тоиїдід] 1. п 1) фальцювання; 2) охоплення; 3) геол. складчастість; плікативна дислокація; 2. ад/ 1) складаний; ~ гиіе складаний метр; 2) стулчастий; стулковий; 3) відкиднйй; ~ зеаі відкидне сидіння; < ~ сіоог8 розсувні двері; - 8йиПег8 жалюзі; ~ 8іер відкидна підніжка.
Го1(1іп£-Ье(і [ ТоиІдідЬед] п 1) складане ліжко, розкладачка; 2) військ, похідне ліжко.
ГоІШпв-таскіпе [ТоикІїдта'/кп] п 1) друк. фальцювальна машйна; 2) текст, складально-міряльна машйна.
Го1йіп8-$сгееіі ['Гоиісіпд зкгіїп] п шйрма.
Го1(ііп£-8Ііск [Тоиїдіі)8Іік] п друк. фальцювальна кісточка.
ГоШіп^-ІаЬІе [ТоикІїї],ІеіЬІ] п розкладний стіл.
ГоІ<ІІе$$ [Тоиїдііз] ад] 1) що не має
Гої
435
Гої
кошари (для овець)',2) гладкий, без складок (зморщок).
ГоМ-уагсІ ['ГоиІсІ ]а:д] п подвір’я ферми; скотарник, скотний двір.
Гоїіа ['Гоиію] п (рі від Гоїіит) 1) біол. листя; 2) геол. тонка шаруватість.
Гоїіасеоиз [,Гои1і'еі/98] асі] 1) бот. листяний; що має листя; 2) геол. сланцюватий; 3) ент. листоподібний.
Гоїіа^е [Тоиіпсіз] 1. п 1) листя; 2) листяний орнамент; ~ ріапі листопадна рослина; 2. V прикрашати листям (листяним орнаментом).
Го1іа£е<і [Тоиіікізсі] асЦ 1) покритий (прикрашений) листям; 2) прикрашений листяним орнаментом.
Гоїіаг [Тонко] асі] листянйй; ~ ар-ріісайоп с. г. позакореневе підживлення.
Гоїіаіе І [Тоиіпі] асі] 1) бот. листянйй; облйстнений; 2) листовйдний, листоподібний.
Гоїіаіе II [Тоиііеіі] V 1) виходити в листя; 2) покриватися лйстям; 3) архт. прикрашати листянйм орнаментом; 4) геол. розщеплювати на тонкі шарй; 5) наводити ртутну амальгаму (на дзеркало)', 6) нумерувати аркуші кнйги (не сторінки).
Гоїіаіед [ ТоиІіейкІ] асі] 1) облйстнений; листянйй; 2) шаруватий; пластинчастий; листовйй; 3) розшарований, сланцюватий.
Гоїіаііоп [Тоиіі'еі/п] п 1) утворення (наявність) лйстя; 2) розщеплення на тонкі листкй; 3) геол. сланцюватість, шаруватість; шарувата будова; 4) архт. листянйй орнамент; 5) наведення ртутної амальгами; 6) фальцювання; 7) друк, нумерування аркушів.
Гоїіаіиге ['Гоиіюір] п 1) лйстя; 2) листянйй орнамент.
Гоїіісоїоиз [,£ои1і'іко!о8] асі] біол. паразитуючий на лйсті.
ГоїііГегоиз [,Гои1і'іГЬго8] асі] бот. листянйй, облйстнений.
Гоїіо [Тоиіюи] п 1) ін-фоліо (формат на піваркуша)', 2) фоліант; 3) друк. номер сторінки; 4) листок (бухгалтерської книги)', 5) юр. одинйця вйміру довжинй документа (у Великій Британії 79—90 слів, у США—100 слів)', іп ~ велйкого формату; у велйкому масштабі; на широку ногу.
Гоїіоіаіе [ТоиІюІН] асі] бот. що складається з листочків.
Гоїіоіе ['Гоиіюиі] п 1) бот. листочок, частйна складного листка; 2) зоол. листоподібний орган.
Гоііобє [Тоиіюиз] асі] бот. рясно по-крйтий лйстям.
Гоїіит [Тоиіізш] п (рі тж Гоїіа) 1) геол. шар, прожйлок; 2) анат. листок (мозочка).
Гоїк [Гоик] п 1) збірн. (вжив, з дієсл. в рі) народ; населення; соипігу ~ сіль
ське населення; сільські мешканці; оісі ~ старикй; уоип£ ~ молодь; роог ~ біднякй; гісЬ ~ багатії; 2) рі люди; )изІ ~8 прості люди; 3) рі розм. рідня, родичі; ту моя рідня, мої близькі; іЬе оісі ~8 аі йоте батькй, старикй; 4) народність, плем’я; 5) рі розм. друзі, близькі знайомі; < ісіїе ~8 Іаск по ехсизез у ледарів завждй знайдеться вйправдання.
Гоїк-ЬеІіеГ ['ГоикЬі'1і:£] п народне повір’я.
Гоїк-сизіош ['Гоик'клзіот] п народний звйчай.
Гоїк-йапсе [ТоиксІатз] п народний танець (танок).
Го1к-е<ушо1о£у ['Гоик,еП'то1осІзі] п лінгв. народна етимологія.
Гоїкезіопе [Гоикзіоп] п геогр. н. м. Фол кетон.
Гоїк-Ггее ['ГоикГгі:] асі] іст. вільний.
Го1к-1еа$іп& [Тоик'1і:8П]] п юр. прилюдний наклеп.
Гоїк-Іоге ['Гоикіо:] п фольклор.
Гоїкіогізі [ТоикДо:п8і] п фолькло-рйст, збирач фольклору.
Гоїк-шесіісіпе ['ГоикутесІ8іп] п народна медицйна.
Го1к-ти$еит [Тоиктіи'хют] п музей народної творчості.
Гоїкгоск ['Гоикгок] п розм. фолкрок (поп-музика).
Го1к-8ОП£ [Тоикзот]] п народна пісня.
Го1к-8реес1і ['Гоикзрії/] п народна мова.
Гоїк-іаіе [Тоикіеіі] п народна казка.
Гоїкотау [Тоикмеї] п амер. уявлення і звйчаї, властйві певній соціальній верстві.
Гоїіісіе ['Гоїікі] п 1) бот. стручок; 2) листівка; 3) анат. фолікул; сумка, мішечок; пухйрчик; 4) ент. кокон.
Гоїіісиїаг [Го'іікіиіо] асі] 1) бот. стручковйй; 2) мед. фолікулярний; ~ рйагуп§йІ8 фолікулярний фарингіт.
Го11іси1аіе<1 [Га'ІікіиІейкІ] асі] 1) бот. що має стручки; 2) що знаходиться у стручку; 3) анат. що має фолікули; 4) що міститься у фолікулі.
ГоШсиІіііз [ЬДік]и'1айі8] п мед. фолікуліт.
Гоїіісиїозе [Ь'іікіиіоив] асі] 1) струч-коподібний; 2) що має стручкй.
Го11іе$ [То1і2] п рі амер. розм. ревю; вар’єте.
Гоііолу ['Гоїои] 1. п розм. 1) додаткова порція (у ресторані)', 2) удар накочуванням, накат (більярд)', 2. V 1) ітй слідом, ітй за кимсь; ~ те ідіть за мною; 2) супроводити; 3) наставати після, відбуватися після; пі^Ьс ~з сіау за днем настає ніч; зиррег и/аз -есі Ьу а сіапсе після вечері булй танці; 4) бути спадкоємцем, успадковувати; Ье -есі Ьіз ГаїЬег аз Ьеасі оГ Же йгт він успадкував від батька пост главй фірми;
5) переслідувати (когось), гнатися (за кимсь)', 6) стежити; слідкувати поглядом; 7) додержуватися напряму; іо ~ іЬе гі^Ьі гоад ітй правильним шляхом; 8) дотрймуватися, триматися; зберігати прихйльність; іо ~ а роїісу бути прихйльним до політики (певної)', іо ~ іЬе сизіот дотрймуватися звйчаю; 9) розуміти, уважно стежити (за ходом думки)', І сіоп’і циііе ~ уои я не зовсім розумію вас; 10) цікавитися, стежити за (політикою)’, 11) наслідувати прй-клад, бути послідовником; підтрйму-вати; іо ~ іЬе оісі тазіегз наслідувати прйклад старйх майстрів; І ат ипаЬІе іо ~ уои іп уоиг уіє\уз я не можу погодитися з вашими поглядами; 12) випливати, логічно виходити; відповідати; 13) займатися (чимсь)', обирати своєю професією; іЬеу ~ іЬе зате рго-Геззіоп у них одна й та ж професія; іо ~ іЬе дгит стати солдатом; іо ~ іЬе 1а\¥ стати юрйстом; іо ~ іЬе зеа стати моряком; □ ~ аЇЇег намагатися здій-снйти; ~ оп продовжувати переслідувати; ~ оиі переслідувати до кінця; повністю здійснювати (виконувати); ~ ир уперто переслідувати; доводити до кінця; < аз ~8 такйм чйном; ось як; іо ~ а Іеад підгравати; іо ~ зиіі наслідувати (приклад)’, іо ~ зтЬ. іо Ьіз §гауе проводжати когось в останню путь; ховати; іо ~ Ьоте доводити до кінця; іо ~ опе’з позе керуватися інстйнктом.
Гоііолуєг [Гоїоио] п 1) послідовник; прихйльник, учень; наступник; 2) пол. попутник, однодумець; 3) залицяльник, поклонник; 4) тех. ведений механізм; рухомий люнет (верстата); 5) тех. стежачий прйстрій.
ГОІІОТОП£ [Тоїошт]] 1. п 1) збірн. послідовники, прихйльники; постійні читачі; 2) почет; 3) поклйкання, професія; 4) прямування; 5) (іЬе ~) таке; 2. асі] 1) наступний; оп іЬе ~ сіау наступного дня; 2) нижченаведений, нижчезгаданий, нижченазваний; 3. ргер після, слідом за.
Гоііо^у-ту-Іеагіег [ 'Гоїоиті 'Іі.сІа] п люстро (дитяча гра).
Гоііоіу-бЬоі ['ГоїоиЗД п кін. кадр, знятий в русі.
Го1клу-іЬгои£Іі [Тоїои'Оги:] п 1) спорт, проведення (м'яча); 2) доведення справи до кінця; завершення; систематйчна праця.
Гоїклу-ир [Тоїои'лр] 1. п 1) домагання метй; доведення до кінця; 2) послідовне виконання; 3) додатковий захід; 4) мед. контроль, облік (хворих); наступний нагляд лікаря; 5) хворий, що перебуває на обліку; 6) система стеження (в автоматі); 7) плановий облік; контроль строків виконання; 8) військ, розвиток успіху; 9) додаткове повідомлення (про деталі події); нова інформація (у пресі, по радіо); 2. асі]
Гої
436
Гоо
наступний; супутній; додатковий; 4 ~ саге післялікарняне лікування; ~ зигуеу оГ сіеііпциепі сЬіШгеп нагляд за малолітніми правопорушниками (після звільнення з колонії}\ ~ \уогк додаткова праця.
Гоїіу [ Тоїі] п 1) безглуздя; дурниця; божевілля; 2) нерозсудливий (безглуздий) вчинок; 3) примха, химера; дивацтво; Гоїііев оГ ГазЬіоп химери моди; 4) гріх; злочин.
Гошепі [Гои'тепі] V 1) мед. класти припарки; 2) роздувати, розпалювати; підбурювати; іо ~ Ьаігед розпалювати ненависть.
Готепіаііоп [,Гоитеп'іеі/п] п 1) мед. застосування припарок; лікування припарками; 2) припарка; 3) підбурювання; розпалювання (ненависті тощо).
Готез [Тошпі:г] п (рі Готііез) гриби—збудники гнилизни деревини.
Готііез [Тоштіі:г] п (рі від Готез) предмети—передавачі інфекції (одяг, книги, посуд тощо).
Гоші [Ьпсі] 1. п фр. 1) фон; тло; основа; підстава; 2) фонд; 3) кул. м’ясний (рибний) бульйон (як соус); 2. ад] 1) люблячий (оО; іо Ье ~ оГ зтЬ., зтіЬ. любйти когось, щось; 2) ніжний, закоханий; ~ у/іГє закохана дружина; ~ кізз ніжний поцілунок; 3) надто довірливий; 4) нерозсудливий; марний; ~ Йоре марна надія; 5) прісний, прокислий; 6) дурний, недоумкуватий.
Гопдапі [Тзпдопі] п карамель, помадка; льодяник.
Гопсіїе [Тзпді] V 1) пестити, голубити; ніжно гладити; 2) ластитися; бути ласкавим.
ГошШп£ ['Гопсіїїр] п 1) ласка; 2) улюбленець; пестун; 3) наївна людина; дурень.
Ґошіїу ['Гопдіі] аду 1) ніжно; з любов’ю, любовно; 2) марно; 3) надто довірливо; 4) нерозумно, безглуздо.
Гошіпезз [Топдпіз] п 1) ніжність, любов; 2) пристрасть (до чогось); 3) нерозсудливість, дурість.
Гошіие [Го:і)'<Уи:] п фр. яєчня з плавленим сиром.
Топі [Ьпі] п 1) церк. купіль; 2) поет. джерело; фонтан; 3) резервуар гасової лампи; 4) амер. друк, комплект шрифту; 5) процес лиття.
Гопіаі [Тзпії] аф 1) первісний; одвічний, споконвічний; початковий; 2) церк. хрестильний.
РоосЬож [Ги:'і/ои] п геогр. н. м. Фуч-жоу.
Ґоод [йі:д] п 1) їжа, харч; харчування; іЬе ~ із вооб ІЬеге там добре годують; 2) продукти харчування, продовольство, провізія, провіант; корм; харчові (їстівні) припаси; 3) перен. пожива; тепіаі (зрігііиаі) ~ духовна пожива; < ~ сЬоррег с. г. кормоподріб
нювач; ~ сгор харчова (продовольча) культура; ~ сир годівниця, кормушка; ~ сиііег корморізка; ~ вгаіпз продовольче збіжжя, продовольчі хліба (хліби); ~ Ьу£іепе гігієна харчування; ~ роізопіпд харчове отруєння; - гєзєгуєз запаси харчових речовин; ~ зирегуізіоп санітарний нагляд за харчовими продуктами; ~ уаіие поживність, поживна цінність; ап^еі ~ амер. бісквіт; розм. місіонерська проповідь; побожна промова; іп ~ під час їди; іпГапі’з ~ дитяче харчування; ргезегуед ~ консервовані продукти, консерви; ргосеззеб ~ бакалійні товари, бакалія; ііппед (саппед) ~ консерви (у бляшаних коробках); зіаріе ~з масові продукти харчування, продукти широкого вжитку; ~ Гог ро\удег, ~ Гог іЬе Патез гарматне м’ясо; іо Ье ~ Гог іЬе ГізЬез утопитися; іо Ье ~ Гог у/оггпз померти.
йммі-сапі [Ти:дка:д] п продовольча картка.
ГоодГиІ [ 'Ь:сІїи1] аф поет, родючий, плідний; багатий; рясний, щедрий; розкішний.
Ґоосіїезз ['іїесПіз] аф 1) голодний; без їжі; 2) безплідний, бідний.
Гоод-зіиГГ ['Гіг.сІзілГ] п (тж рі) 1) харчовий продукт; продукт харчування; 2) їжа, корм, харчі.
Гоо<1у ['Гигсії] аф їстівний; поживний; харчовий.
Гооі [Ги:1] 1. п 1) дурень, дурний; Ье із поі зисЬ а ~ аз Ье іоокз він не такий дурний, як здається; апу ~ кпотс іЬаі кожний дурень знає це; 2) посміховисько, забава; іграшка; 3) недоумкуватий; ідіот; блазень; 4) розм. жарт, трюк; 5) кисіль; зоозеЬеггу ~ агрусовий кисіль із збитими вершками; 4 ~’з соаі строката куртка блазня; розм. джиґун; ~’з доїд мін. пірит; а ~’з еггапб марна витівка, безплідні зусйл-ля; ДІЇ Е.’з Оау, Аргії Е.’з Оау перше квітня (день жартівливих обманів); ~’з рагадізе облудне щастя, самообман; іо ріау іЬе ~ строїти дурника; іо таке а - оГ зтЬ. обдурити (ошукати) когось; іо Ье а ~ Гог опе’з раіпз залишитися в дурнях, спіймати бблизня; еуегу тап Ьаз а - іп Ьіз зієєує присл. кожний мудрий свого дурня знайде; ~з гизЬ іп \уЬєгє ап^еіз Геаг іо ігеад дурням закон не писаний; 2. аф амер. розм. 1) дурний; 2) нерозсудливий; нерозважливий; безумний; 3. V 1) дурити, обдурювати; водити за носа (когось); уои и/оиіб поі ~ те вам не удасться ошукати мене; 2) дуріти, балуватися, пустувати; □ ~ аЬоиі пустувати, блазнювати; тинятися, байдикувати; волочитися (за кимсь); ~ алуау витрачати марно; розтрачувати даремно; прогавити (нагоду); ~ оиі вимагати обманом (у когось—ої); ~ іуііЬ забавляти, гратися (з кимсь, чимсь).
Гооі-Ьогп [ 'їи:1Ьз:п] аф дурний від народження.
Гооіегу ['Гй:1оп] п 1) дурощі, дуріння; 2) дурна поведінка, безглуздий вчинок, пустощі; 3) збірн. дурні.
ГооІЬапШу ['£и:1,Ьа:сЬ1і] аду нерозсудливо хоробро, відчайдушно, несамовито.
ГооІЬапІіпезз [ 'Ги.і,Ьа:дітз] п відчайдушна хоробрість; любов до непотрібного ризику.
ГооІЬапіу ['Ги:1,Ьа:ді] аф відчайдушно хоробрий; відчайдушний; що любить непотрібний ризик; ~ регзоп шибайголова; ~ роїісу нерозсудлива політика.
ГооІіп£ ['їїґ.111]] п дурощі; блазенство; буфонада.
ГооІізЬ ['Ги:1і{] аф 1) дурний, нерозсудливий; Ьои/ ~ оГ уои! як це нерозумно з вашого боку!; 2) безглуздий, нісенітний; ~ Ьоре марна надія; іо Гееі ~ почувати себе ніяково; 3) недоумкуватий, придуркуватий, слабоумний; 4) розм. бідний, убогий; скромний.
ГооІізЬІу ['їи:1і/1і] аду 1) нерозумно, безглуздо; 2) по-дурному.
ГооІізЬпезз ['Ги.іі/шз] п 1) дурість; нерозсудливість; 2) безглуздість; дурний (безглуздий) вчинок; дурниця.
ГооІ-ргооГ ['їи:1рги:Г] ад] 1) нескладний, зрозумілий, простий; 2) вірний, надійний; 3) тех. простий у обслуговуванні; ~ тасЬіпегу безпечне устаткування.
Гооізсар ['йґ.ігкаер] п (тж ГооГз--сар) 1) блазенський ковпак; 2) ['іїг.ізкгер] формат паперу (13x17 дюймів).
Гооі [Гиі] 1. п (рі Гееі) 1) ступня, стопа, нога; оп ~ пішки; на ходу; в процесі; 2) лапа; іЬе Гоге (Ьіпд) Гееі передні (задні) ноги (лапи); 3) крок; хода; аі а ~’з расе кроком; іо тізз опе’з ~ ітй не в ногу; 4) основа, підніжжя, нижня частина; аі ІЬе ~ оГ а іаЬІе на кінці стола; аі іЬе ~ оГ іЬе сіазз найгірші учні класу; 5) обніжжя, підошва (гори); 6) носок (панчохи); 7) піхота; а ге£Ітепі оГ ~ батальйон піхоти; 8) фут (близько 30,5 см); 9) поет, стопа; 10) тех. ніжка (меблів), опора; підніжок, стійка; 11) геол. ґрунт; лежачий бік; 12) сошник (сівалки); 13) (рі Гооіз) осадок, осад (нафти тощо); < іо Ье (іо £еі) оп опе’з Гееі встати з місця, взяти слово (на зборах); видужати; бути самостійним (незалежним); іо саісЬ зтЬ. оп (Ье \¥гоп£ ~ захопити когось зненацька; іо діє оп опе’з Гееі померти наглою смертю (передчасно); іо £еі (іо Ьауе) іЬе ~ оГ зтЬ. випередити когось, діяти швидше від когось; іо £еі ир ^ііЬ опе’з \угоп& ~ устати з лівої ноги; іо Ьауе ІЬе Ьаіі аі опе’з Гееі мати шанси на успіх; іо Ьауе (іо риі, іо зігеісЬ) опе’з Гееі ипдег зтЬ.’з таЬо^апу кори
Гоо
437
Гоо
стуватися чужою гостинністю, жити за чийсь рахунок; іо кеер опе’з Гееі міцно триматися на ногах; вистояти; не розгубитися; Іо ііск зтЬ.’з Гееі лизати комусь п’яти, принижуватися перед кимсь; ту ~ ! так я й повірив!; іо риіі ~ тікати щодуху, накивати п’ятами; ю риі (іо зеї) опе’з Ьезі ~ Гігзі (Гогетозі) ітй дуже швйдко, квапитися; зробйти усе можлйве; Ю гєсоуєг опе’з Гееі стати на ноги, піднятися; іо іаке Іо опе’з Гееі ітй пішки (на своїх двох); тікати; іо ігатріе (іо Ігеад) ипсіег ~ пригнічувати, пригноблювати; зневажати; ІЬе ~ оГ ІЬе ра&е кінець сторінки; \уііЬ ЬоіЬ Гееі амер. повністю, цілком, рішуче, твердо; 2. V 1) підсумовувати, підраховувати; 2) протанцьовувати; 3) надв’язувати (панчоху)', 4) оплачувати, сплачувати, заплатйти; іо ~ іЬе Ьііі оплатйти рахунок; 5) ітй пішки, крокувати; іо ~ ІЬе гоасі ітй по дорозі.
Гооіа^е [ТиІїсІзІ п кін. 1) довжина плівки фільму в футах; метраж; 2) знятий матеріал фільму.
ГооІ-ашІ-тоиІЬ дізеазе ['ГйІап'таиО-сіі'гігх] п вет. ящур.
ГооіЬаІІ ['їиіЬз:1] п 1) футбол; ю ріау ~ грати у футбол; 2) футбольний м’яч; 3) амер. розм. іграшка; ~ асе класний футболіст, зірка футболу; ~ ЬІасШег камера футбольного м’яча; ~ сир кубок з футболу; ~ сир ГшаІ фінальна гра на кубок з футболу.
ГооІЬаІІег ['ГиіЬз:1з] п футболіст (тж ГооіЬаІІ-рІауег).
ГооіЬаІІ-рІауег [ТиіЬз:1,р1ею] див. ГооіЬаІІег.
Гооі-Ьаїк [ЧиіЬа:0] п 1) ножна ванна; 2) таз (для миття ніг).
Гоойюапі [ТиіЬз:сІ] п 1) підніжка (автомобіля тощо); сходинка, східець; 2) зап’ятки; 3) тех. педаль; 4) тех. підкладка; 5) майданчик для стояння (біля залізничних вагонів).
ГооіЬоу ['йііЬзі] п 1) хлопчик-слу-га; паж; 2) посйльний.
Гооі-Ьгаке [ 'їиіЬгеїк] п ножне гальмо.
Гооі-ЬгеасШі ['їиіЬгесЮ] п ступня (як міра довжини).
Гоо<-ЬгісІ£е ['ДиЬгкІз] п пішохідний міст.
Гооі-сапсіїе ['Гйі'каепсії] п тех. фу-тос вічка.
Гооі-сіоіЬ ['ГиІкІзО] п 1) килимок; підстилка, підстілка; 2) попона.
Гооі-сотрапу ['ГиІ,клтрзпі] п рота піхоти.
Гооі-сопігої ['ГиІкзП'їгоиІ] п тех. педальне управління, ножнйй прйвод.
Гооіед ['їиіісі] асі] (-Гооіесі) як компонент складних слів (-ногий); Гоиг— четвероногий.
Гооіег [Тиіз] п 1) розм. пішохід; 2) розм. нероба, гультяй; 3) розм. стри
бок, падіння ногами уперед; 4) спорт, розм. футбол.
ГооіГаїї ['ГиіГзіІ] п 1) звук кроків; 2) хода; гупання.
ГооН’еаг [’їиїдіз] п розм. 1) взуття; 2) панчохи, шкарпетки.
ЕооЬбиапіз [ 'їиїда :<іх] п рі гвардійська піхота.
ГооІ-Ьап£ [ ТиіЬзед ] п спорт, вис носками.
ГооІ-ЬШ [’їиіЬіІ] п передгір’я.
ГооіЬоШ ['ГиіЬоиІсІ] п 1) опора (точка опори) для ніг; 2) міцне (стійке) становище; 3) військ, опорний пункт, невелйкий плацдарм; Іо §аіп а ~ стати твердою ногою, закріпйтися.
Гооі-Ьої ['їиІ'ЬзІ] асіу розм. швйдко, кваплйво; іо Гоііо'у ~ переслідувати по п’ятах (слідом, назирці).
Ґооііпз [Типі]] п 1) опора, точка опори, підпора; тіпсі уоиг ~ ! не спіткніться!, дивіться, кудй ви йдете!; Ю кеер опе’з ~ міцно триматися на ногах; Іо Іозе опе’з ~ посковзнутися, спіткнулися; втратити точку опори; 2) міцне становище; іо оЬіаіп а ~ іп зосіеіу здобути міцне становище в суспільстві; 3) взаємовідносини; іо Ье оп а Ггіепсіїу ~ 'уііЬ зтЬ. перебувати у дружніх стосунках з кимсь; 4) підсумок; 5) фундамент, основа; 6) площа зіткнення (стйку); 7) матеріал для в’язання носка і п’ятки панчохи; < Іо риі оп а \уаг ~ привестй у стан бойової готовності; поставити на воєнні рейки; Ю рау опе’з ~ внестй свою частку; поставити частування, пригощати.
Гооі-ігоп [’їиі.аїзп] п 1) підніжок; 2) кайдани.
Гооі-кеу ['їиікі:] п педаль органа.
Гооііе [Ти:11] 1. п розм. базікання; нісенітниці; дурнйці; 2. V розм. 1) пустувати; клеїти дурня; 2) верзтй нісенітниці, базікати.
ґооііезз [Тиіііз] асі] 1) безногий; 2) позбавлений підстави, безпідставний; ~ Гапсіез марні мрії; 3) амер. даремний, марний; 4) розм. безглуздий, дурнйй; ~ гиіе безглузде правило; 5) поет, неходжений.
ГооІІі^Ьіз [Тиііаііз] п рі 1) рампа; вогні рампи; 2) розм. театр; професія актора; < ю £еі оуєг (асгозз) ІЬе ~ мати успіх, сподобатися публіці; іо зтеїі оГ іЬе ~ бути неприродним (театральним).
ґооі-ііпе ['Гиііаіп] п друк, лінія сигнатури.
Гооіііпз ['їиііп]] асі] розм. 1) дурнйй, нерозумний; 2) пустйй, нісенітний.
ґооі-іоскег [ 'Дії, Ізко] п амер. солдатський сундучок, солдатська скрйнька.
Гооі-Іоозе ['Гиіішз] довільний, необмежений.
Гооішап ['їиїтоп] п (рі Гооїтеп [-тап]) 1) (ліврейний) лакей; 2) розм.
пішохід; 3) піхотйнець; 4) тринога, підставка.
Гооі-шагк ['Гиїтаїк] п 1) слід, відбйток (ноги); 2) пляма (мітка) на нозі.
Гооі-тиії ['ГиІтлГ] п ножна муфта.
Гооі-поіе ['Гиіпоиі] п вйноска, примітка під текстом.
Гооі-расе ['Гиіреіз] п крок; аі (а) ~ кроком.
Гооірад ['ГиІраесІ] п іст. розбійник (піший).
Гооі-ра^е ['Гиіреісіз] п посйльний, хлопчик-слуга.
Гооі-рап ['їиіргеп] п таз для миття ніг.
Ґооі-ра$$еп£ег ['ГиІ'РзезтсІза] п пішохід.
ГооІ-раіЬ ['Ги1ра:0] п 1) стежка, пішохідна доріжка; 2) тротуар; 3) поміст, робочий місток.
Гооі-ріаіе [Тиіріеіі] п 1) підніжка (екіпажа); 2) зал. площадка машиніста; 3) оглядовий майданчик.
Гооі-розі [Тиіроизі] п 1) (піший) листоноша; 2) пошта, доставлена листоношею.
Гооі-роиші [’їиі'раипсі] п тех. фу-тофунт.
ґооіргіпі ['іїіірппі] п слід, відбйток (ногй).
Гооі-гасе ['іїіігеїз] п змагання з ходьбй.
Ґооі-гаііз [ 'іїіігеїіг] п рі мор. кормові прикраси.
Гооігезі [Тиігезі] п підніжка; підставка для ніг.
ГооІ-гШ [’їиігіі] п гірн. штольня.
Гооі-горе [Тиігоир] п мор. нйжня обірка, футроп (трала).
Гооі-гоі ['їиігої] п вет. копйтна гни-лйзна.
Гооі-пііе [’їиіги:!] п 1) складаний фут; лінійка довжиною в одйн фут; 2) гідр, футшток.
ґооізсгарег ['Їи1,8кгеір9] п скребачка (біля дверей).
ГооІ-з1о& ['йизізд] у розм. ітй (плентатися) пішки.
ГООІ-$ІО££ЄГ ['ІЇН'ЗІОдо] п розм. 1) пішохід; 2) піхотйнець.
Гооі-зоісііег ['Їи1,8ои1сіз9] п піхотйнець.
ґооі-зоге ['їиїзо.] асі] з намуленими ногами.
ґооізіаік ['Ги1з1о:к] п бот. стебло; черешок; квітконіжка.
Гооізіаіі [Тиїзіо:!] п 1) архт. плінтус; п’єдестал, цоколь; 2) стремено дамського сідла.
Гооізіер ['їиїзіер] п 1) крок; хода; 2) звук кроків; І Ьеаг ~з я чую кроки; 3) слід, відбйток (ногй); 4) підніжка, опора; іо Гоііоу/ (іо ігеасі, іо \уа!к) іп зтЬ.’з ~з ітй за кимсь по п’ятах; наслідувати чийсь прйклад; бути послідовником когось.
Гоо
438
Гог
ГооІ-8Іопе ['їиїзіоип] п буд. лежень, опорний камінь.
Гооізіооі ['ГиІ8Іи:1] п ослінчик для ніг; 4 Оод’з ~, ~ оГ Ійе А1тІ£Йіу світ, земля.
Гооі-$м4ісЬ ['ГиІ8\¥іЦ] п ножна педаль.
Гооі-Ійгоіііе ['Їи1,0го11] п авт. педаль акселератора.
ГооМгепсЬ ['Гийтепі/] п мілкий окоп.
ГооМгоорз ['ДіЮткрз] п рі піхота.
Гооі-луаїк ['їиі\уз:к] л тротуар; пішохідна доріжка.
Гооі-мгаїї ['йіьуо:1] п 1) фундаментальна стіна (валу); 2) геол. лежачий бік.
Гооі-луагшег [ТиІ,^з:то] л грілка для ніг.
ГооІ-^¥а$Ьіп§ [ТиІ,^з/п]] л рел. обмивання (ніг).
Гоойуау [ТиЬуеі] л 1) пішохідна доріжка; тротуар; 2) гірн. хідник; сходовий відділ.
Гооі-луеаг ['їиїхуєз] л 1) взуття; 2) панчохи та шкарпетки.
Гооі-луогк ['Їи1\¥з:к] л 1) спорт, робота ніг; 2) амер. жарт, біганина за матеріалом; збирання інформації репортером.
Гооі-луогп [ТиІ\уз:п] ад] 1) затоптаний; потертий (ногами); протоптаний; ~ раїй протоптана стежка; 2) з намуляними ногами; 3) стомлений (про подорожнього).
Гооіу ['їиіі] ад] 1) каламутний, з осадом; 2) розм. поношений; обшарпаний; 3) дрібнйй, незначний.
Гоогіе ['Ги:г1] 1. л розм. 1) невдалий удар (гольф); 2) незграбний рух; невміла робота; 3) амер. тупиця, ту-пак; 4) шк. предок, старик (про батька); 2. V розм. 1) робйти невдалий удар, псувати гру (гольф); 2) діяти невміло; робйти незграбно (недоладно); 3) марнувати час.
Гор [Гзр] л 1) фат, хлюст; франт; джиґун; 2) дурень.
Гор1іп& [Тзрйі]] л піжон, фат.
Горрегу ['Гзрзп] л 1) фатівство, франтівство; 2) вйшуканий одяг; 3) безглуздість.
Горрізй ['Горі/] асі] 1) вйшуканий; фатуватий, фертуватий; піжонський; 2) пустйй; пихатий, гонорйстий; 3) дурнйй, дурнуватий, придуркуватий.
ГоррізЬІу ['Горі/Іі] аду 1) вйшукано, елегантно; 2) пихато, гонорйсто; фатувато; 3) нерозумно.
Горрізйпезз [Тзрі/піз] л 1) фатівство, франтівство; піжонство; 2) пустота; 3) безглуздість, дурість.
Гог [Гз: (повна форма); Гз (редукована форма)] 1. ргер 1) для; ^йаі сап І сіо ~ уои? що я можу зробйти для вас?; Ьоокз ~ сйіідгеп кнйги для дітей; іі із
соїсі ~ Мау для травня це холодно; 2) протягом; ~ Ійе пехі Іи/о топійз протягом наступних двох місяців; 3) до; в, у; на; йе ІеП ~ Ьопсіоп він поїхав до Лондона; ійе зйір и/аз Ьоипсі ~ АГгіса судно прямувало в Африку; сйап^е йеге ~ Аискіапсі тут пересадка на Окленд; 4) задля, заради, за, на, для; йе ІеГі йіз ргоГеззіоп ~ а тоге іпіегезііпв опе він змінйв свою професію на цікавішу; іо Гі§йі ~ іпсіе-репсіепсе боротися за незалежність; ~ заіе продається (напис); 5) від, через, з-за, за, з; іо сгу ~ )оу плакати від радості; І сап’ї зее апуійіп^ ~ ійе Го§ я нічого не бачу через туман; ~ тапу геазопз з багатьох причйн; іо ійапк ~ зтій. дякувати за щось; 6) замість, за; ійе гоот зєгуєз ~ йіз зійду ця кімната служить йому кабінетом; йе іоок те ~ ту Ьгоїйег він прийняв мене за мого брата; іо рау Пуо доііагз ~ а Ьоок за-платйти два долари за кнйгу; и/йаі із ійе Еп§1ізй ~ «птах»? як англійською мовою «птах»? 7) на; ~ а уеаг на рік; ап еп§а§етепі ~ ійіз єуєпіпе побачення, призначене на сьогоднішній вечір; 8) на честь; йе у/аз патесі ~ йіз §гапд-Гаїйег він був названий на честь діда; 9) (для того) щоб; І саше йеге ~ іо зее йіт я прийшов сюдй, щоб побачитися з ним; 10) до; іоує ~ сйіїсігеп любов до дітей; йе йаз 1ікіп§ ~ тебісіпе у нього нахил до медицйни; 11) щодо; ~ ійе тезі щодо решти; ~ Геаг (ійаі) щоб не; І у/аікесі Газі ~ Геаг І зйоиісі Ье Іаіе я ішов швйдко, щоб не спізнитися; ~ аіі ійаі незважаючи на все; і все-таки, всупереч усьому; ~ єуєг, ~ §оосі назавждй; ~ іпзіапсе, ~ ехатріе напрйклад; аз ~ те щодо мене; І ~ опе я з свого боку; ~ сепаіп, ~ зиге напевно, безсумнівно; ~ ійе Гігзі ііте вперше; опсе ~ аіі назавждй; ~ тузеІГ, ~ ту раП щодо мене; у/огсі ~ \уоґс1 дослівно; 2. соп] тому що; бо; ійе \уіп-сіоу/з у/еге ореп ~ іі у/аз йоі вікна булй відчйнені, бо було жарко.
Гога&е ['ГзпсІз] 1. л 1) фураж; грубий корм; 2) кормові рослйни; 3) військ, фуражування; 4) рі фуражй-ри; ~ сгор кормова культура; ~ Госісіег корм для худоби, фураж; ~ §газз зелений корм, кормова трава; ~ йагуезіег с. г. силосозбиральний комбайн; ~ кіїсйеп с. г. кормокухня; 2. у 1) фуражувати; 2) розшукувати продовольство; 3) шукати, рйтися (в пошуках чогось); 4) спустошувати; грабувати; 5) с. г. годувати грубими кормами.
Гога^е-сар ['ГзпсІзкжр] п 1) кашкет, картуз; 2) військ, пілотка.
Гога^ег [Тзгідза] л 1) фуражйр; 2) вісник; 3) кашкет; 4) ент. мураш-ка-фуражйр.
Гогашеп [Гз'геїтеп] л (рі тж Гога-тіпа) 1) анат. дірка, отвір; 2) геол. форамен.
Гогатіпа [Гз'ггеттз] рі від Гогатеп.
Гогатіпаїе [Гз'ггетіпеїі] у робйти отвори, перфорувати.
Гогашіпаїесі [Гз'ггетіпеїІїсІ] аф перфорований; пористий; шпарйстий.
Гогазшисй [Гзгзх'тлі/] сопу. ~... аз беручй до уваги; через те, що; оскільки.
Гогау [Тзгеї] 1. л 1) напад, наскок, набіг; 2) награбована здобич; 3) авангард; 2. у 1) робйти наскок, чинйти напад; 2) спустошувати, грабувати.
Гогауег ['Гзгеїз] л вісник, посланець.
ГогЬ [Гз:Ь] л амер. різнотрав’я, бур’ян; незлакові трави.
ГогЬасІ [Го: 'Ьгесі] рідк. разі від ГогЬісІ.
ГогЬаде [Гз'Ьеїд] разі від ГогЬісІ.
ГогЬеаг І [Тз:Ьєз] л звич. рі 1) предок; 2) попередник.
ГогЬеаг II [ГзґЬєз] у (разі ГогЬоге; р.р. ГогЬогпе) 1) утрймуватися; І соиИ поі ~ зтіїіпв (іо зтіїе) аі йіт я не міг не посміхнутися йому; 2) бути терплячим; 3) терпіти, зносити; 4) уникати, ухилятися; обходитися без; 5) щадйти; виявляти поблажливість, ставитися поблажливо.
ГогЬеагапсе [ГзґЬєзгзпз] л 1) вй-тримка; 2) терплячість; поблажливість; стрйманість; 3) юр. відмова від застосування примусових (судовйх) заходів; < ~ із по асциіііапсе тимчасово упокоритися не означає примирйтися.
ГогЬеагіпЕ [ГзґЬєзгп]] аф 1) стрй-маний, вйтриманий; 2) поблажливий; терплячий, терпелйвий; ~ зтіїе поблажлива посмішка.
ГогЬеагіп£Іу [Го: 'Ьєогн] й] аду 1) стрймано; 2) терпляче; поблажливо.
ЕогЬез [То:Ьіз] л ч. ім'я Фбрбес, Форбз.
ГогЬісІ [Го'ЬісІ] у (разі ГогЬасІе, ГогЬасІ; р.р. ГогЬіббеп) 1) забороняти, не давати дозволу; І ат ~деп іо зтоке юЬассо мені заборонено палйти; іо ~ зтЬ. ійе соипігу заборонйти комусь в’їзд у країну; 2) не давати можлйвості, перешкоджати, не дозволяти; йіз йеаіій ~з йіз сотіп£ він не може приїхати через стан здоров’я; 3) заперечувати; відмовлятися; 4 босі (ійе Ьогб) ~ ! боронь Боже!
ГогЬісМапсе [Гз'Ьідопз] л рідк. заборона.
ГогЬШеп [Го'Ьідп] 1. аф заборонений; ~ Ь1о\¥ спорт, заборонений удар; ~ Ігіск спорт, заборонений прийом; ~ \уеаропз заборонені вйди зброї; ~ сіїу закрйте місто; ~ де^геез ступені кревності, колй забороняється шлюб; ~ агоипсі заборонена тема (розмови); 2. р.р. від ГогЬісІ.
ГогЬісІсІіпз [Гз'Ьідіі]] ад] 1) відразливий, огйдний; непривабливий; ~ арреагапсе відразлива зовнішність; ~
Гог
439
Гог
регзоп людйна, що викликає відразу; 2) грізний, загрозливий; загрожуючий; жахливий.
ГогЬіддіп&Іу [Гз'ЬісІгдІї] аду 1) відразливо, огидно; непривабливо; 2) загрозливо, страшно.
ГогЬоге [Го:'Ьо:] разі від ГогЬеаг II. ГогЬогпе [Го:'Ьо:п] р.р. від ГогЬеаг II. Гогсе [Го:з] 1. п 1) сйла; міць;
2) авторитет, престйж; вплив; Ье із а зрепі ~ він уже не користується вплй-вом; 3) дієвість; чйнність; іп ~ чйн-ний; що має сйлу (чйнність); іо соте іпіо ~ набирати чйнності; 4) насйл ь-ство, прймус; Ьгиіаі ~ насйльство, груба сйла; Ьу ~ насйльно, силоміць; Ю Ьєіієує іп ~ бути прихйльником на-сйльницьких методів (методів прйму-су); 5) озброєний загін; військове з’єднання; 6) іЬе ~ поліція; 7) звич. рі війська; збройні сйли; іЬе аіііесі ~з союзні війська; зеа (пауаі) ~з військово--морські сйли; аіг ~з військово-повітряні сйли; §гоипсі ~ сухопутні війська; агтесі ~з збройні сйли; 8) переконливість; смисл, рація, резон; 9) зміст, значення; 10) розм. водоспад, каскад; < Ьу ~ оГ за допомогою, шляхом; іп ~ військ, значнйми сйлами; усіма сй-лами; іп ШП ~ у повному складі; Ьу ~ апб агтз сйлою зброї; 2, г 1) примушувати, змушувати, присилувати; Ю ~ а сопГеззіоп вйрвати зізнання; 2) брати силоміць, застосовувати сйлу; зламувати; форсувати; Ю ~ а сгоззіп§ військ, форсувати річку; іо ~ опе’з \уау прокласти собі шлях; 3) робйти через сйлу; Іо ~ а згпііе вймушено посміхнутися; 4) надмірно напружувати; перенапружувати; 5) прискорювати (ходу тощо); 6) тех. додавати обертів;
7) тех. перевантажувати (машину); 8) тех. втйскувати, вдавлювати; загнати, увіткнути; 9) втягтй (у — іпіо); іо ~ а паїіоп іпіо ^аг втягтй народ у війну; 10) вйдавити, вйчавити (з — оиі оГ); 11) начиняти; набивати вщерть; □ ~ Ьаск стрймати, приборкати; військ. відтіснйти; ~ гіо^ті з сйлою опустйти, зачинйти; збйти, знйзити; іо ~ сіохуп ргісез збивати ціни; ~ іп пробйтися, прокласти собі шлях; продавйти; ~ оп тех. запресовувати; ~ оиі витісняти; видавлювати; ~ ир підвйщувати, роздувати, наганяти; іо ~ ир ргісез наганяти ціни.
ГогсеЛ [Го:зІ] ад] 1) примусовий; вймушений, змушений; ~ ІаЬоиг примусова праця; ~ ІапсПпз ав. вймушена посадка; 2) натягнутий, неприродний, присйлуваний; ~ Іаи^Ь сйлуваний сміх; ~ апаїо^у натягнута (штучна) аналогія; 3) військ, форсований; 4) с. г. вйро-щений у теплйці; ~ сиситЬегз теплйчні огірки; 5) тех. примусовий, форсований; спонукуваний; ~ ІиЬгісаііоп примусове змащення.
ҐогсеШу [ ТогзкІІі] аду 1) вймушено;
насйльно; 2) натягнуто, сйлувано; удавано.
ГогсеГиІ [ТзізГиІ] ад] 1) сйльний, потужний; 2) вольовйй; владний; 3) дійовйй, переконливий; ~ аг^итепі переконливий доказ.
Гогсе-Іаші [ То:з1®псІ] V ав. робйти вймушену посадку.
ҐогсеІІез [То:з1із] ад] безсйлий.
Гогсе-шеаі [ Го:зті:1] п кул. фарш.
Гогсерз [ Тогзерз] п (рі без змін, тж Гогсерзез [-їх]) 1) хірургічні щйпці; 2) пінцет; 3) кліщі.
Гогсе-ршпр [То.зрлтр] п тех. нагнітальний насос.
Гогсег [Тз:зз] п 1) садівнйк (ово-чівнйк) закрйтого ґрунту; 2) тех. поршень (насоса); 3) невелйкий насос.
ГогсіЬІе ['Го:зоЬ1] ад] 1) насйльний; насйльницький; примусовий; 2) сйльний, міцнйй; могутній; 3) переконливий, ефектйвний; вражаючий; ~ зреакег красномовний оратор.
ГогсіЬІу ['ГоїзаЬІі] аду 1) насйльно, сйлою; примусово; 2) яскраво, переконливо.
Гогсіпз [То:зп]] п 1) насйльство, прймус, сйлування; 2) с. г. теплйчна вйгонка, прискорене вирощування (рослин); ~ сгор вйгоночна культура; 3) тех. форсування (режиму тощо); 4) військ, форсування (водного рубежу тощо).
Гогсіп£-Ье<і [То:зп]ЬесІ] п парнйк.
Гогсіпв-еп£Іпе [То:8П),епсізіп] п пожежна машйна.
Гогсіп&-Ьоизе [То:зи]йаиз] п теплй-ця; приміщення для вйгонки рослйн.
Гогсіп&-ршпр [То:зп]рлтр] див. Гогсе-ритр.
Гогсіїе [То:заіІ] п форсйт (вид динаміту).
Гогсіозе [Гоґкіоиг] див. Гогесіозе.
Еогсі [Гз:сІ] 1. п 1) ч. ім'я Форд; 2) амер. розм. форд (автомобіль); 3) розм. останній крик моди; популярна модель (сукні тощо); 4) дешева сукня, скопійована з дорогої моделі; 5) брід; 6) поет, ріка, потік; 2. V (Г.) переходити вбрід, перебродити.
ГопІаЬІе [То:сЬЬ1] асі] 1) якйй можна перейтй вбрід; 2) здатний долати броди (про автомобіль тощо).
Гог(1іп£ [То: дії]] п переправа вбрід.
ГогШезз [То:гі1із] ^глибокий; якйй неможлйво перейтй вбрід.
Гогсіопе [Гоґдлп] ад] змучений, дуже стомлений, вйснажений.
Гоге [Го:] 1. п мор. ніс, носова частйна; іо іЬе ~ поблизу; у наявності, під рукою; іо соте іо іЬе ~ висуватися вперед; прокйнутися; постати перед очйма; виникати (про питання тощо); спорт, вййти на перше місце; 2. ад] 1) передній; 2) мор. носовйй; 3. аду 1) мор. у носовій частйні; попереду; 2) раніше; перед цим.
Гоге- [Го:] рге/ перед-; Гогеагт передпліччя; Іо Гогезее передбачати.
Гоге-асііоп [То:г,зек/п] п рух передніх ніг коня.
Гоге-ашІ-аІЇ [То:гопс1а:й] асі] мор. поздовжній; < ~ сар військ, пілотка; ~ заіі носове вітрйло.
Гогеарроіпі [,Го:го'роіпІ] V призначати (заздалегідь).
Гогеагт І [То:га:т] п передпліччя; рука (від кисті до ліктя); < ~ Ьаіапсе спорт, стійка на передпліччях.
Гогеагт II [Го:г'а:т] у озброюватися заздалегідь.
ГогеЬеаг [ГоґЬєо] див. ГогЬеаг II.
ГогеЬогіе [ГоґЬоид] V 1) провіщати; віщувати; пророкувати; бути передвістям; 2) передчувати; мати (погані) передчуття; Іо ~ сіізазіег передчувати лйхо.
ГогеЬодетепІ [ГзґЬоигіїтапІ] п погане передчуття.
ГогеЬосІіпз [ГоґЬоидії]] п 1) погана прикмета; провісник лйха (нещастя); 2) (погане) передчуття.
ГогеЬоШпдІу [Го:' Ьоидії] 11 ] аду 1) зловісно; провіщаючи нещастя; 2) тривожно.
Гоге-Ьогіу [То:,Ьоді] п 1) мор. передня частйна корпусу судна; 2) авт. передня частйна кузова, торпедо.
Гоге-саЬіп [То:,каеЬіп] п мор. 1) каюта у носовій частйні судна; 2) паса-жйрське приміщення 2-го класу (на торговельному судні).
Гогесазі І [То:ка:зі] п 1) передрікання, пророкування, провіщення; 2) передбачення, завбачення; ГеаіЬег ~ прогноз погоди.
Гогесазі II [Го:'ка:зі] V (разі і р.р. Гогесазі, Гогесазіесі) 1) передрікати, пророкувати, провіщати; 2) передбачати, завбачати; робйти прогноз, прогнозувати; іо ~ и/еаіЬег передбачати (прогнозувати) погоду; Іо ~ іЬе Гиіиге провіщати майбутнє; 3) бути передвісткою (ознакою), передвіщати; іЬезе сіоисіз ~ зіогт ці хмари провіщають грозу; 4) передбачати; мати хист провіщати.
Гогесазіег [Го:'ка:зіо] п 1) віщун, провісник; 2) складач прогнозу (погоди).
Гогесазііпз [Гоґка:зіп]] п провіщення; передбачення; прогноз.
Гогесазіїе [ Тоикзі] п мор. бак; півбак; носовйй кубрик; ~ сіеск амер. півбак.
Гоге-сЬеск [То:1/ек] V змусити гравця відступйти в його зоні захисту (хокей).
ГогесЬозеп [Гоґі/оихп] ад] вйбраний заздалегідь.
Гоге-сіІе<і [Го/заііід] ж//вищезгаданий; вищенаведений.
Гогесіозе [Гоґкіоиг] у 1) виключати; 2) юр. позбавляти права користу
Гог
440
Гог
вання; 3) юр. позбавляти права викупу закладеного майна; 4) вирішувати наперед (питання тощо).
Гогесіозиге [Го:'к1оизо] п юр. позбавлення боржника права викупу закладеного ним майна.
Гоге-соші ['Го:ко:1] п 1) переднє подвір’я; 2) спорт, передня частйна тенісного майданчика.
Гогесгор [ 'Го:кгзр] п с. г. попередник у сівозміні, попередня культура.
Гоге-(1аІе<1 [ГоґдеПісІ] асі) датований заднім (більш раннім) числом.
ГогеЛеск [То:дек] п мор. бак.
Гогедезііпе [Го:'сІе8Ііп] V визначати наперед, зумовлювати.
ГогеЛопе [Гог'сІлп] аф' знесилений, вйснажений, змучений.
Гогедоот І [То:сІи:т] п вйзначення наперед; приречення; доля.
Гогедоот II [Го:'сІи:т] V 1) визначати наперед, вирішувати наперед (долю); прирікати; 2) передбачати, провіщати (долю).
Гоге-е«1£е [То:гесІз] п друк. 1) передній обріз (книги); 2) переднє поле сторінки.
Гоге-еШеге [ 'Го:гекІ32І п рі розм. предки, прабатькй.
Гоге-еші [То:гепсІ] п військ, цівка ложа (рушниці).
ГогеГаіЬег [То:,Га:до] п звич. рі предок, прабатько; Еогеґаійегз’ бау амер. річнйця вйсадки перших англійських колоністів на американському березі.
ГогеГееІ [Го:Ті:1] V передчувати.
ГогеГеші [ГоґГепсІ] див. ГогГепсі.
ГогеПеШ [То:Гі:кі] п 1) військ, передпілля; 2) гірн. діючий (передній) вйбій.
ГогеГш^ег [То:,Гп]дз] п вказівнйй палець.
Гоге-Гооі [ То:ГиІ] п 1) передня нога, передня лапа; 2) мор. нйжня частйна форштевня.
ГогеГгопІ ['Го:їглпі] п 1) перед; передня частйна; 2) перен. передній край, центр діяльності; іп ійе ~ оГ ійе Ьаіііе на передовій лінії.
Гоге-£аше [То:деіт] п попередня гра.
Гоге^аіе ['Ггдеіі] п головнйй в’їзд, головні ворота.
Гоге^аїйег [Гоґдгедо] див. Гог^аїйег.
ґоге£о [Гоґдои] V (разі Гоге^епі; р.р. Гоге^опе) 1) передувати; 2) утрймува-тися, відмовлятися (від чогось).
Гоге^оег [Го:'доио] п 1) попередник; предок; 2) ватажок, вожак; той, що йде попереду; 3) прйклад, зразок, взірець; 4) вісник.
Гоге£оіп£ [Гоґдоип]] аф попередній; вищезгаданий, вищезазначений.
Гогезопе [Го:'дзп] 1. аф 1) вйріше-ний заздалегідь (наперед); немин^ий; ~ сопсіизіоп упереджена думка; зазда
легідь (наперед) прййняте рішення; 2) колйшній, минулий; 2. р. р. від Гоге^о.
Гоге^гошкі [Тз:дгаипсІ] п 1) передній план (картини); 2) театр, авансцена; 3) вйдне місце; іо Ье іп Ійе ~ бути на видноті (на передньому плані); 4) військ, передпілля.
Гоге-Ьаттег [То:, Пасто] п розм. ку-валда, молот.
Гогейаші [Тз:йаепс1] 1. п 1) передня частйна корпуса коня; 2) розташування у передній (верхній) частйнї; 3) вйгідне положення; 4) удар справа (теніс); 2. аф 1) завчасний; 2) пра-восторбнній (про удар у тенісі).
Гоге-Ьашіесі [ 'Го: 'йгепсІїсІ] аф 1) своєчасний; завчасний; ~ саге своєчасне лікування; 2) амер. передбачливий; запасливий; ощадливий, бережлйвий.
ГогеЬеад ['ГзпсІ] п 1) лоб, чоло; йі§й (1о\¥, Ьгоасі, паггои/) ~ високий (низь-кйй, широкий, вузькйй) лоб; 2) передня частйна (чогось); 3) гірн. пере-довйй вйбій; 4) зухвалість; нахабство.
Гоге-йеагій [Тз:йа:0] п мет. 1) переднє горно; 2) підігрівнйк, форкаме-ра.
ГогеЬоІд [Тз:йои1сІ] п мор. носовйй трюм.
Гоге-Ьогзе [Тз:йз:8] п виноснйй (передній) кінь (у запряжці).
Гогеі^п [Тзпп] 1. п 1) іст. рі зовнішнє подвір’я (монастиря); 2) розм. частйна міста за межами парафії; 3) чужоземець, чужйнець; < іп ~ у чужій стороні, на чужині; 2. аф 1) іноземний, чужоземний; закордонний, зарубіжний; ~ 1ап£иа§е іноземна мова; а регзоп оГ ~ Ьіпй уродженець іноземної держави; ^оосіз оГ ~ таке імпортні (зарубіжні) товари; 2) зовнішній, іноземний; ~ роїісу зовнішня політика; ~ геїаііопз міжнародні відносини; Е. Ойісе міністерство закордонних справ (у Великій Британії); Е. Зесгеїагу міністр закордонних справ; ~ зєґуісє дипломатична служба; військ, служба за кордоном; ~ ігасіе зовнішня торгівля; 3) чужйй; незнайомий; 4) невідповідний; що не стосується (не відповідає); 5) сторонній, чужорідний; привнесений; ~ Ьосіу сторонній предмет; ~ зиЬзіапсе домішка; 4 ~ аісі допомога іноземним державам; ~ Іеііег-рарег тонкйй поштовий папір; ~ пе\¥8 повідомлення з-за кордону, зарубіжні но-вйни; ~ регіосіісаі зарубіжне періодй-чне видання.
Гогещпег [Тзппо] п 1) іноземець; чужоземець; 2) чужйнець, стороння людйна; 3) розм. тварйна (рослйна), що не зустрічається у певній місцевості; 4) іноземний корабель.
ГогеІ£ПІ8іп [Тзппіхт] п 1) лінгв. ва-рварйзм; 2) чужоземний звйчай; 3) наслідування іноземного.
Гогеі§ппе$$ [Тзпппіз] п 1) іноземне
походження; 2) сторонність, невлас-тйвість.
ГогеІ£п-о>¥ПЄ(1 [Тзпп'оипд] аф що належить іноземцям (іноземним компаніям).
Гоге-іпіепд [,Гз:пп'ІепсІ] V мати на думці, збиратися заздалегідь (щось зробити).
Гоге-]ШІ8е [Гз:'СІ3ЛСІ3] V 1) вирішувати наперед, передрішати результат (наслідок); визначати заздалегідь (наперед); 2) приймати упереджене рішення.
Гогеішії’етепі [Го: 'сізлсізтопії п 1) заздалегідь (наперед) прййняте рішення; 2) упереджене рішення.
Гогекпе^ [Гз:'п]и:] разі від Гогекшж.
Гогекпо>у [Гзґпои] V (разі Гогекпеху; р. р. Гогекпо^п) знати заздалегідь (наперед); передбачати.
Гогекпоиіеііі’е [Тоґпоіісіз] п передбачення.
Гогекпоип [Гзґпоип] р. р. від Гоге-кпо\¥.
Гогеї [Тогої] п 1) розм. футляр; обкладинка (книги); 2) товстйй (палітурний) пергамент; 3) бордюр; облямівка, кайма.
Гогеіаші ['Го:1гепсІ] п 1) мис, вйступ, коса; 2) прибережна (приморська) смуга; 3) геол. передгір’я.
Гогеїау [Го:'1еі] V 1) заважати, перешкоджати; 2) улаштовувати засідку; 3) планувати заздалегідь (наперед).
Гогеїев [Тз:1ед] п передня нога (лапа).
Гогєііує [Гоґііу] у жйти раніше, бути попередником.
Гогеїоск [То:1ок] 1. п 1) чуб, чуп-рйна, чубок, вйхор на лобі; 2) тех. чека, загвіздок, шплінт; 4 іо іаке ііте (оссазіоп) Ьу ійе ~ скористатися нагодою; діяти негайно; 2. у тех. шплінтувати.
Гогеїоок І [ То:1ик] п 1) амер. погляд у майбутнє; 2) передбачення.
Гогеїоок II [Гз:'кік] у 1) передбачати; 2) дивйтися уперед; дивйтися перед собою.
Гогетап ['Гз:топ] п (рі Гогетеп [-топ]) 1) майстер; старший робітнйк; десятник; виконроб; технік; 2) юр. старшина присяжних; 3) гірн. штейгер.
Гогетазі ['Го:та:8І] п мор. фок-щогла; < ~ зеатап (йапсі) матрос.
Гоге-тепііоп [Гз:'теп/п] у згадувати раніше (вйще).
Гогетепііопе<1 [ТзґтепрпсІ] аф вищезгаданий.
Гогетіїк [То:ті1к] п молозиво.
Гогетозі ['Го:тои8І] 1. аф 1) пере-довйй; передній; перший; 2) основнйй, головнйй; 3) видатнйй; ійе ~ 8ІаіЄ8гпап оГ йіз а$е видатнйй державний діяч свого часу; 2. аду 1) уперед; йеасі ~ головою уперед; 2) насамперед, по-перше (тж Г1Г8І апсі ~).
Гог
441
Гог
ГогешоіЬег [Тз:,тлда] п прамати.
Ґогепаше ['Г5:пеіт] п рідк. ім’я (на відміну від прізвища).
ГогепатеЗ [То:пеітсі] ад] вищеназваний.
ГогепІ£Ііі [То:паіІ] п 1) вечірні сутінки; вечір; 2) минула ніч.
Гогепооп [То:пи:п] п передполудневий час; ранок.
Гогепзіс [Го'гепзік] 1. п амер. вправляння у майстерності сперечання; 2. ад] судовий; ~ тейісіпе судова медицина.
Гогеогдаіп ['Го:го:'сІеіп] у визначати заздалегідь (наперед), зумовлювати.
Гогеогдіпаїіоп [,Гз:гз:сІі'пеі/п] п вйзначення заздалегідь (наперед).
Гогераззед [Гоґра.зі] ад] минулий, що минув.
Гогеразі [Го:'ра:зІ] див. Гогераззед.
Гогера^у ['Гз:рз:] п передня лапа.
Гоге-ригрозе ['£з:,рз:рз$] 1. п заздалегідь поставлена мета; 2. у заздалегідь поставити собі за мету.
Гоге-циоіед [Гзґк^оиисІ] ад] цитований вйще; наведений раніше.
Гоге-гап [Гзґгжп] разі від Гоге-гип.
Гоге-геасЬ [Гоґгі:і|] у мор. 1) обганяти; випереджати; 2) одержувати перевагу; 3) угадувати наперед.
Гогегі^кі [Гзґгаїї] ад] 1) що виступає прямо вперед; 2) розм. упертий; свавільний; 3) прямйй, прямолінійний (про людей).
Гогегші [То:глп] п спорт, пробне проходження (на лижах).
Гоге-гип [Гзґглп] у (разі Гоге-гап; р. р. Гоге-гип) 1) передувати; 2) передвіщати, провіщати.
Гогепніпег [Тз:,глпз] п 1) попередник; предтеча; 2) провісник, передвісник; віщун; 3) вістун, герольд.
Гоге-заісІ [ГоґзесІ]. разі і р. р. від Гоге-зау.
Гогезаіі [Тз:8еі1] п мор. фок.
Гогезалу [Го:'зо:] разі від Гогезее.
Гоге-зау [Гоґзеї] у (разі і р. р. Гоге-заісі) передрікати, пророкувати.
Гогезее [Гз:'8І:] у (разі Гогезаи/; р. р. Гогезееп) передбачати; знати заздалегідь (наперед); ю ~ ійе гезиіі оГ зтій. знати заздалегідь (наперед) результати чогось.
Гогезееіпз [ГзҐ8І:п]] ад] 1) що передбачає, що знає заздалегідь (наперед); 2) передбачливий; 4 ~ іЬаі за умови, що.
Гогезееіп§1у [Го:'зі:іі]1і] аду 1) передбачаючи, знаючи заздалегідь (наперед); 2) передбачливо.
Гогезееп [Го:'зі:п] р. р. від Гогезее.
Гогезеег [Го:'8І:з] п 1) провйдець;
2) передбачлива (далекоглядна) людйна.
Гогезкасклу І [Тз:/аесІои] п передвістя, прикмета.
ГогезЬасклу II [Го: '/жсіои] у 1) віщувати, провіщати; бути прикметою; 2) передчувати (зле); ю Ье -есі намічатися.
ГогезЬір [Тз:/ір] п мор. носова частйна корабля.
ГогезЬоск ['Го:/ок] п провісник землетрусу; перший поштовх землетрусу.
Гогезкоге ['£□:/□:] п берегова смуга, що затоплюється приплйвом; смуга осушування (берега).
Гогезкогіеп [Гоґ/огїп] у креслити у перспектйві (у ракурсі).
ГогєзЬолу [Гоґ/ои] у (разі Гоге8йо\¥есі; р. р. ГогезГюи/п, ГогезИои/есі) провіщати, передрікати, пророкувати; Іо - ійе Ги-іиге провіщати майбутнє.
ГогезЬомп [Го:'/оип] р. р. від Гоге-8ЙО\¥.
Гогезі&кІ [То:заК] п 1) передбачення; хист передбачення; 2) передбачливість; 3) військ, мушка; - ргоіесіог військ, намушник.
Гогезі§Ьіе<1 [ 'Го:8аіІкІ] ад] 1) наділений хистом передбачення; 2) передбачливий, завбачливий.
ГогезщМГиГ [ТогзаііГиІ] див. Гоге- зі-£ЙІЄСІ.
Гогезі£пі1у [Го:'8ідпіГаі] у 1) провіщати, віщувати; 2) давати вказівки заздалегідь (наперед).
Гогезкіп [То:8кіп] п анат. крайня плоть.
Гогезреак [Го. 'зрі.к] у (разі Гогезроке; р. р. Гогезрокеп) 1) пророкувати, передрікати, провіщати; 2) домовлятися заздалегідь (наперед); резервувати (щось).
Гогезроке [Гоґзроик] разі від Гогезреак.
Гогезрокеп [Гоґзроикп] р. р. від Гогезреак.
Еогезі [Тонзі] п ч. ім'я Форест.
Гогезі [Тонзі] 1. п 1) ліс; ріпе -сосновий ліс; оак - діброва; ігорісаі - тропічний ліс; іо ріапі а - садовйти ліс; 2) мислйвський заповідник; деег - заповідник для полювання на оленів; ’Ф* - Ьо§ лісове болото; - соуєг підлісок; лісова підстйлка; - йу^іепісз ліс. оздоровлення лісу; - тапа^етепі лісів-нйцтво; лісове господарство; - теп-зигаїіоп ліс. дендрометрія; - гап§е лі-совйй масйв; - ге^иіаііоп лісове законодавство; - зйеІІегЬеІі полезахисна лісова смуга; - зіапсі ліс. деревостій; повнота насадження; - зигуеуіщ; інвентаризація лісів; лісовпорядкування; - уаіиаііоп таксація лісу; 2. у садовйти ліс; засаджувати лісом.
Гогезіа^е І [ То:8ІеісІз] п театр. авансцена.
Гогезіа^е II [ТопзІкІз] п 1) ліс, лі-совйй масйв; 2) юр. право рубати ліс і збирати хмиз; 3) юр. податок, що сплачує ліснйк; 4) податок, що збирає ліснйк.
Гогезіа! [Топзізі] ад] лісовйй.
Гогезіаіі І [Тз:зЮ:1] п 1) іст. грабіж, грабування; захоплення (перехоплення) товарів на велйкому шляху; 2) розм. майданчик перед фермою.
Гогезіаіі II [Гз:'з1з:1] у 1) запобігати; попереджати, застерігати; 2) випереджати, передбачати; 3) скуповувати товари, перешкоджати надходженню товарів на рйнок (з метою підвищення цін).
ГогезіаПнщ [Гз:'8Із:1п]] п 1) запобігання; попередження, застереження; 2) вй-передження, передбачення; 3) скуповування товарів заздалегідь з метою контролю цін.
Гоге-зіау [То:зіеі] пмор. фока-штаг.
Гогезіег [Тзпзіз] п 1) ліснйк; 2) лі-снйчий; 3) лісовйк, мешканець лісу; 4) лісова тварйна; лісовйй птах; 5) лісове дерево; 6) австрал. зоол. велетенський кенгуру.
Гогезі-Лу [ТзпзіЯаі] п ент. кліщ.
Гогезі-Іатуз [Тзгі5І1з:х] п рі юр. іст. закони про охорону (королівських) лісів.
Гоге-зіошаск ['Гз:,8Ілтзк] п 1) ент. передшлунок; 2) орн. залозистий шлунок (у птахів).
Гогезігу [Тзгізіп] п 1) лісівнйцтво; лісове господарство; 2) ліснйцтво; 3) лісовйй масйв.
Гогезі-ігее [Топзіігі:] п лісове дерево, лісова порода (на відміну від садової породи).
Гогєзууіпз [То:8^п)] п мах уперед (гімнастика).
Гогеїазіе І [Тз:іеі8І] п смакування наперед, передчуття.
Гогеїазіе II [Гз.'іеїзі] у смакувати наперед, передчувати; уявляти заздалегідь.
ГогеїеІІ [Гзґіеі] у (разі і р. р. Гогеїоісі) провіщати, пророкувати, передвіщати; передбачати.
ГогеїеІІег [Гоґіеіз] п віщун, провісник.
Гогеїкіпк [Гз:'0іі]к] у (разі і р. р. Гогеікои§йі) 1) передбачати; 2) продумувати, обмірковувати заздалегідь.
Гогеїкои^кі І [То:0о:і] 1. п 1) продуманість; обдуманість; 2) навмйс-ність, умйсність; 3) передбачливість; 4) піклування, опікування; Гиіі оГ ~ дбайлйвий; 2. ад] задуманий, продуманий заздалегідь; навмйсний.
ГогеїЬои^іІ II [Го:'0о:(] разі і р. р. від Гогеїкіпк.
Гогеїіте [То:1аіт] п минуле, минулі часй.
Гогеїокеп І [То:іоикп] п передвістя, прикмета, ознака; провість; а -оГ сіізазіег провісник нещастя.
Гогеїокеп II [Гоґіоикп] у провіщати, передвіщати; віщувати; іо ~ §оосі Іиск провіщати удачу.
Гогеїоїд [ГоґІоикІ] разі і р. р. від ГогеїеІІ.
Тог
442
Гог
ГогеіооіЬ ['£о:1и:0] п (рі Гогеїееій [-іі:0]) 1) звич. рі передні зуби; 2) рі молочні зуби.
Гогеіор ['Гоїор] п 1) чуприна, чубок; 2) мор. фор-марс; 3) амер. козла, передок.
Гогеїуре ['Гоїаїр] п прообраз.
Гогєуєг [Гз'гєуо] 1. п поет, вічність; 2. асіу 1) назавжди, навіки, навічно; 2) амер. безперестану, невпинно.
Гогєуєппогє [Ь'гєуо'пку.] асіу поет. назавжди, на віки вічні, навіки-віків.
Гогелуагп [Го:'\уз:п] у застерігати, перестерігати, попереджати.
Гогєууєпі [ГогЧуєпі] разі від Гоге§о.
Гогелуотап ['Гоглитай] п (рі Гоге-ууотеп [-,\уітт]) 1) юр. старшина жі-нок-присяжних; 2) жінка-десятник; жінка-виконроб; жінка-майстер; старша робітниця.
Гегемоні ['Го:\¥9:сІ] п передмова, вступ.
ГогГеіі ['£о:£іі] 1. п 1) штраф;
2) розплата (за злочин тощо)’, 3) конфіскація; накладення штрафу, позбавлення права (на щось)’, втрата права (на щось)’, 4) конфіскована річ; 5) фант; 6) рі гра у фанти (тж §ате оГ ~з); 2. ад) ргед. конфіскований; 3. у 1) втрачати (щось); позбутися (чогось); 2) поплатитися (чимсь); 3) втрачати право (на щось); іо ~ а роіпі спорт. втратити очко (за відмову від гри або неявку).
ГогГеИаЬІе ['Го:£іІоЬ1] ад] що підлягає штрафу (конфіскації).
ГогГеііиге ['Го:£їІ/о] п 1) втрата; 2) позбавлення (прав, майна тощо); 3) конфіскація; 4) амер. покарання; штраф.
ГогГешІ [Гз:'£епсі] у 1) амер. оберігати, охороняти; 2) відвертати; босі ~ ! боронь Боже!
ГогГех ['£о:Гек$] п лат. ножиці.
ГогГои^Ьіеп [Га'Го.Іп] ай] шотл. стомлений битвою.
ГогзаіЬег [Гзґдаедо] у 1) збиратися; 2) зустрічатися (випадково); 3) об’єднуватися, триматися вкупі.
Гог£яує [Ь'деіу] разі від Гог^іує.
Гоґ£є [£Ь:с1з] 1. п 1) кузня; 2) ковальський горн; 2. у 1) кувати; 2) підробляти, фальсифікувати; 3) чинити підлог; 4) вигадувати; фабрикувати; 5) повільно (з труднощами) просуватися вперед (часто ~ аЬеасІ); 6) поступово висуватися на перше місце.
ГогзеяЬШіу [,Го:сІз9'Ьі1ііі] п тех. ковкість.
Гог£еяЬ1е ['Го:сІззЬ1] асі] ковкий, тягучий.
Гог^е-сай ['ЕзгсІзка:1] п військ, польова кузня.
Гог§е-сіп(Іег [ Тз^з, 8іпсЬ] пмет. ковальська окалина.
Гог£е-Пге [ Тз:сІз,Гаіз] п ковальський горн.
Гог£е-піяп [Тзгсізтзп] п (рі Гог^е--теп [-тзп]) коваль.
Гог£е-рі£ [Тз^зрід] п пудлінгований чавун.
Гог£ег [ТзгсІзз] п 1) коваль; 2) підроблювач (документів, підпису); 3) фальшивомонетник; 4) брехун, вигадник; фальсифікатор.
Гог^егу [Тз:сІззп] п 1) підробка; підлог; 2) підроблений підпис (документ тощо); 3) поет, вигадка, вимисел.
ҐОГ&ЄІ [Га'деї] у (разі Гог§оі; р. р. Гог^оііеп) 1) забувати, не пам’ятати; І аіу/ауз ~ сіаіез я ніколи не пам’ятаю дат; іо ~ опезеІГ забувати про себе, думати тільки про інших; непритомніти; 2) випустити з уваги; 3) зневажити, не оцінити належним чином;
~ іі! не варто про це говорйти!; нема за що!
Гог£ЄіГи! [Го'деіГиІ] аф 1) забудькуватий; неуважний; безпам’ятний; 2) поет, що дає забуття.
Гог£ЄіГи1пе$$ [ГЬ'деіГиІшз] п 1) забудькуватість; безпам’ятність; 2) зневажання (обов'язків тощо); 3) забуття; іо 8ауе Ггот ~ врятувати від забуття.
Гогвєііує [Тз^зйіу] аф винахідливий; вправний.
Гог^еі-те-поі [Га'деїттзі] п 1) бот. незабудка, любй-мене; 2) світло-бла-кйтний колір.
ГогвеїІаЬІе [Га'деІаЬІ] аф що легко забувається.
Гог£Іп£ [Тз:сІзіі]] п мет. 1) кування; 2) підковування; ~ ргезз ковальський прес.
Гог£І¥яЬ)е [Гз'діУзЬІ] аф простймий, прощенний, пробачний.
Гогдіуе [Гз'діу] у (разі Гог^ауе; р. р. Гог£Іуєп) 1) прощати; іо ~ зтЬ. прощати комусь; 2) не стягати (борг, тощо); відмовлятися; іо ~ а сіеЬі відмовлятися від одержання боргу.
Гогзіуєп [Гз'діуп] р. р. від Гог^іує.
Гог&І¥ЄПЄ88 [Га'діупіз] п 1) прощення; іо Ье£ (Ю азк) Гог ~ просйти прощення; 1о £гапі ~ дарувати прощення; 2) поблажливість, вибачливість; всепрощення.
Ґог£І¥Іп£ [ГЬ'діУП]] ай] поблажливий, вибачливий; всепрощаючий; великодушний.
Гогдо [Гзґдои] у (разі Гопуєпі; р. р. Гог£опе) утрймуватися, відмовлятися (від чогось).
Гогдопе [Гз.'дзп] р. р. від Гог§о.
Гог^оі [Гз'дзі] разі від Гог§еі.
ГогдоНеп [£з'дзт] 1. аф забутий, покйнутий; (Ье ~ тап пасинок долі; нікому не потрібна (усіма забута) людйна; амер. безробітний; рядовйй американець; рядовйй платник податків; 2. р. р. від Гог§еІ.
Гогіпі [То.ппі] п форинт (угорська грошова одиниця).
ГогізГашіІіаІе [,Гз:гі8Га'ті1іеН] у юр.
видавати сйнові його спадкову частку за життя батька.
ГоцшІзе [Гз'сІзлсІз] у юр. 1) позбавляти за судом (чогось); 2) виселяти за постановою суду.
Гогк [£о:к] 1. п 1) виделка; 2) вй-ла; рогуля; 3) розвйлка, роздоріжжя, розгалуження; 4) відгалуження; 5) рукав (ріки); 6) гірн. приямок; 7) військ. зміна прицілу (кутоміра), що відповідає чотирьом імовірним відхйленням; ~ ІипсЬеоп (зиррег) сніданок (вечеря) а-ля фуршет; 2. у 1) працювати (кйдати) вйлами; піднімати вйлами; 2) розгалужуватися; 3) роздвоюватися; розщеплювати навпіл; 4) шах. брати у вйлку; □ ~ іп підчепйти на виделку (вйла); ~ оиі, - О¥ег, ~ ир розм. за-платйти гроші, розщедритися.
Гогкесі [ГЬ:кі] аф 1) роздвоєний; розгалужений; виделковий; ~ 1і§Ьіпіп£ зигзагоподібна блйскавка; ~ іоп&ие роздвоєний язйк (змії тощо); ~ шЬе тех. трійнйк; 2) двозначний; 3) рогатий (про чоловіка).
Гогк-Ьеасі [То:кЬесІ] п тех. вилко-подібна головка.
Гогк-іоіпі [ То:кс1зоіпі] п тех. 1) вй-лочне з’єднання; 2) універсальний шарнір.
Гогк-іаі1е<і [ 'ГоїкіеіИ] аф з роздвоєним хвостом (про ластівку тощо).
Гогку [То:кі] аф роздвоєний; вил-коподібний.
Гогіогп [£о'1з:п] аф поет. 1) жалюгідний, нещасний; 2) покйнутий, залйшений; самітнйй; занедбаний; 3) зневірений; що втратив надію; < ~ йоре дуже мала надія, безнадійна справа.
Гог1огппе$8 [Га'їз-.птз] п поет. 1) занедбаність; покйнутість; 2) самітність; 3) відчай, розпач.
Гоглі [ГЬ.тп] 1. п 1) форма; обрис; (зовнішній) вйгляд; іп апу зЬаре ог ~ у будь-якому вйгляді; 2) постать, фігура (людини); 3) стать (коня); 4) форма, вид; тизісаі ~ музйчна форма; 5) різновйд; тип; 6) стиль, манера; спосіб; 7) стан; (спортйвна) форма; іо Ье іп £оосі ~ бути в доброму стані; бути у добрій (спортйвній) формі; 8) формальність, проформа; 9) церемонія, порядок; іп сіие ~ за усіма правилами; 10) формула; усталена форма; (Ье ~ оГ £гееііп£ формула привітання; 11) клас (у школі); иррег (Іои/ег) ~з старші (молодші) класи; 12) бланк, форма; анкета; зразок; 13) довга лава; парта; 14) нора (зайця); 15) модель, взірець, тип; торговий сорт (металу тощо); 16) тех. форма для литва; 17) фук. друкарська форма; 18) буд. опалубка; 19) грам, форма слова; 20) тех. фдрма виконання (машини); ~ Іеііег стандартний лист, циркуляр; ~ тазіег класний керівнйк (у приватних школах); -ГПІ8ІГЄ88 класна керівнйця (у приватних
Гог
443
Гог
школах)', 2. V 1) надавати форми (вигляду); 2) набувати (набирати) форми (вигляду); 3) складати; утвбрювати(ся); формувати(ся) (д — оГ); 4) формулювати, виробляти (план тощо); 5) виникати, оформлятися; 6) являти (собою), бути (чимсь); 7) тренувати; виховувати (характер); дисциплінувати; 8) грам, утворювати (ся); 9) організовувати, створювати; їо ~ а зосіеіу організувати товарйство; 10) обрізати, формувати крону; 11) забитися в нору (про зайця).
Гогпіаі [То:та1] 1. п амер. розм. 1) вечірня сукня; 2) танцювальний вечір (де гості мають бути у вечірніх туалетах); 2. ад] 1) формальний, зроблений для проформи; формалістичний; 2) офіційний; ~ сііппег офіційний (урочистий) обід; 3) зовнішній, неглиббкий; гаданий, уявний; 4) що стосується форми; 5) правильний, симетричний; чітко розпланований.
Гоппаїіп [То:то1іп] п хім. формалін.
Гоплаїкш [Тогшаїїхт] п 1) формалізм; педантичність; ~ оГ йайііз педантичність у звичках; 2) рел. обрядовість.
Гоппаїізі [Тз:таЙ81] п формаліст; педант.
ГоппаШу [Гзґтаеіііі] п 1) формальність; формальна сторона; заведена форма, процедура; церемонія; 2) додержання умов (формальностей); 3) формалізм, формальне ставлення; педантизм; 4) рі форма одягу посадових осіб при виконанні службових обов’язків.
Гоппаїіге [Тз.таїаіг] V 1) оформляти; легалізувати; робйти офіційним; 2) надавати офіційного статусу; 3) діяти офіційно; 4) підходити формально; 5) надавати певної форми.
Гогтаїїу [То.тоіі] аду 1) офіційно;
2) формально; формалістйчно; 3) поверхово; зовні; 4) з точки зору форми; зовнішньо; 5) правильно, симетрйч-но.
Гошіаі [Тзітзеї] п 1) формат (книги); 2) розмір; форма; 3) форма, вйгляд, характер; ійе ~ оГ ійе 1Є818 характер випробувань.
Гогтаіе [Тз:тп] п хім. сіль (ефір) мурашйної кислотй.
Гогтаїіоп [Гз/теї/п] п 1) формування; утворення; заснування; створення, складання; ійе ~ оГ а §оуєгп-тепі формування уряду; 2) побудова, структура; будова, конструкція; 3) геол. формація, утворення; система, ярус; нашарування; відкладення; 4) зал. складання, формування (поїздів); 5) військ, стрій, бойовйй порядок; військове з’єднання.
Гогтаїіуе [Тогтоііу] 1. п лінгв.
1) форматйв; 2) похідне слово; 2. ад] 1) утворюючий, твірнйй; творчий; що сприяє розвиткові (утворенню); формуючий; 2) здатний розвиватися (ро-стй); 3) що стосується розвитку (фор
мування); а сйііб’8 ~ уеаг8 рбкй формування особйстості дитйни; 4) лінгв. словотворчий.
Гопне [Гз:т] п тех. форма, модель.
Гогтесі [ГзгтсІ] ад] 1) сформований; зрілий; 2) певний, вйзначений; 3) організований; 4) формований; < ~ ігее дерево зі сформованою кроною.
Гогтепе [Тз:тіп] п хім. метан.
Гоппег ['Гз:тз| 1. п 1) творець; укладач; 2) зал. складач (поїздів); 3) модель, шаблон, лекало; 4) друк, слово-лйтник; 5) фасонний різець; 6) формувальник, формівнйк; 7) ав. допоміжна нервюра; 2. ад] 1) колйшній, попередній; 2) минулий; давній; ійе ~ перший (з двох).
Гоппеїіу [Тз:тзй] аду раніше, колйсь.
ГогтГиІ |'Го:тГи1] ад] 1) різноманітний; 2) гарний; вйтончений; 3) з багатою уявою; винахідливий.
Гогшіс [Тз:тік] ад]хім. мурашйний; ~ асісі мурашйна кислота.
Гогшісагу [Тз.тікзп] п мурашник.
Гогтісаіе [Тз.тткеїі] у 1) повзати, ніби мурашка; 2) кишіти (живйми істотами).
Гогшісаііоп [,£з:ті'кеі]п] п мед. бігання мурашок; мурашки по тілу.
ГогшісІаЬіІіІу [,Гз:ткІз'Ьі1і!і] п 1) страшнйй (грізний) вйгляд; 2) трудність; важкість подолання; 3) значність, величезність.
ГогіїїісІаЬІе [Тз:тісІзЬ1] ад] 1) грізний, страшнйй, страшенний; 2) дуже важкйй; непереборний, нездоланний; ~ 1а8к неймовірно важке завдання; 3) величезний, вражаючий; значнйй.
Гогші(1аЬ1епЄ88 [Тз:тісізЬ1пі8] див. ГогтібаЬіІііу.
ГогтШаЬІу [ Тз:тісІзЬ1і] аду 1) грізно, страшно; 2) важко, нездоланно; 3) значно, вражаюче.
Гогтіпз [То:тіг|] 1. п 1) утворення, складання, укладання; 2) військ, вишиковування; 2. ад] утворюючий, формуючий.
Гогтіп£-ир [Тз.тгд'лр] п військ. 1) шикування; 2) шикування у бойовйй порядок; ~ ріасе вихіднйй район (формування); ~ агеа район зосередження.
Гогтіезз [Тз:т1і8] ад] безформний; аморфний; невиразної форми.
Гогтіеззпезз [То:т1і8Пі8] п безформність; аморфність.
Гогш-тазіег [Тз:т,та:81а] п класний керівнйк (наставник).
Гогтиіа [То:т)и1о] п (рі тж Гогти-Іае) 1) формула; 1е§а1 ~ юридйчна формула; 2) рецепт; 3) дитяча суміш; молочна суміш (для немовлят); 4) догмат; 5) шаблон; стереотйп; ~ раіп1іп§8 шаблонні (стандартні) картйни.
Гогшиїае [То:т]и1і:] рі від Гогтиіа.
Гоппиіагіхе [То:ігуи1агаіх] у 1) виражати (зображувати) формулою; 2) формулювати.
Гогтиіагу ['Гоптуиіоп] 1. п 1) (фар-мацевтйчний) довідник; 2) церк. требник; 3) зведення (система) правил; ~ оГійе таїсй спорт, протокол змагання; 2. ад] 1) вйражений (поданий) формулою; 2) пропйсаний правилами; 3) схйльний до формалізму.
Гогшиїаіе [То:т]и1еі1] у 1) формулювати; 2) виражати (передавати) формулою.
Гогтиіаііоп [,Гз:пуи'1еі/п] п формулювання; Гіпаї ~ остаточна редакція.
Гоппиіізт [Тз:т]ийхт] п сліпе додержання формули.
Гогтиіізі [Тз:т]и1і81] п прихйльник формул.
Гоптіїіге ['£о:ігуи1аіх] див. Гогтиіаіе.
Гогш-луопі [То:т^з:б] п лінгв. службове слово, допоміжне дієслово.
Готісаіе [Тотікеїі] у вступати у позашлюбний зв’язок, перелюбствувати.
Гогпісаіесі [Тз.пікеїііб] ад] склепінчастий, зігнутий.
Готісаііоп [,Го:пі'кеі/п] п 1) позашлюбний зв’язок; розпуста, блуд, перелюбство; 2) архт. арка, склепіння.
Гогпісаіог [То:пікеі1о] п перелюбник; блуднйк, розпусник.
Гошіса1ге88 [Тз:пікеі1гі8] перелюбниця; блуднйця; розпусниця.
Гогріпе [Го'раіп] у нудьгувати, ну-дйтися; знемагати; страждати.
Гоггезі [ Гоп81] п ч. ім’я Фбррест, Фбрест.
Гогзаке [Га'зеїк] у (разі Гог8оок; р. р. Гог8акеп) 1) залишати, кйдати, покидати; Іо ~ опе’8 Гатіїу покйнути свою сім’ю; 2) відмовлятися (від чогось); позбавлятися (чогось); ~ а йайіі відмовлятися від звйчки.
Гогзакеп [Га'зеїкп] 1. ад] покйну-тий; занедбаний; ~ йоизе занедбаний (покйнутий) будйнок; 2. р. р. від Гог-8аке.
Гог8Іол¥ [Га'зіои] у 1) барйтися, гаятися; затрймуватися; 2) сповільнювати; затрймувати; перешкоджати, стрймувати.
Гогзоок [Га'зик] разі від Гогааке.
ГогзооШ [Го'8и:0] аду поет, безперечно, звичайно, безсумнівно, справді, звісно; а ргеїіу 81огу ~ от так історія!
Гогзреак [Га'8рі:к] у (разі Гогзроке; р. р. Гогарокеп) зачаровувати, заворожувати.
Гогзреші [Га'врепсІ] у (разі і р. р. Гогзрепі) витрачати повністю; виснажувати.
Гогзрепі [Гз'зрепі] 1. ад] поет, дуже стомлений, змучений, вйснажений; 2. разі і р. р. від Гог8репб.
Гогзроке [Гз'зроик] разі від Гогзреак.
Гог
444
Гог
Гогзрокеп [Го'зроикп] р. р. від Гог-зреак.
Готгеаг [Го'зигєо] V (разі Гогзауогє; р. р. ГОГ85УОП1) 1) ВІДМОВЛЯТИСЯ, ЗрІКВ-тася; іо ~ Ьасі ЬаЬііз відмовлятися від поганих звичок; іо ~ зтокіп^ заректися палйти; 2) відкидати, заперечувати під присягою; іо ~ опезеІГ порушувати присягу, неправдиво свідчити, лжесвідчити.
Готуоге [Го'з^з:] разі від Гогз^еаг.
Готтош [Га'з\уо:п] 1. п (іЬе ~) клятвопорушник(и); 2. ад] 1) що зрікся; 2) що дав неправдиву присягу; 3. р. р. від Гог8>уеаг.
Гогі [Го:і] п 1) військ, форт; 2) укріплений вузол; 3) амер. факторія; 4) геол. узгір’я, висота.
Гогіаіісе ['Гоїоііз] п 1) військ, невеликий форт; 2) поет, фортеця.
Гогіе І [Го:і] п 1) сильна сторона (риса) (у людини); 2) меч від рукоятки до середини.
Гогіе II [То.іі] л, аду муз. форте.
Гогіе-ріапо [,Го:іі'р)зепои] л фортепіано.
ЕогіЬ [Го:0] л геогр. н. р. Форт.
ГогіЬ [Го:0] аду 1) уперед, наперед; далі; Ьаск апсі ~ назад і уперед; туди і сюди; 2) назовні; іо Ьгіп^ ~ народжувати; іо риі ~ Іеауез покриватися листям; 3) надалі; Ггот іЬаі дау ~ з цього дня, надалі; 4 апб зо ~ і так далі; 80 Гаг ~ настільки; 80 Гаг ~ аз настільки, наскільки.
ГогіЬсате [Го:0'кеіт] разі від ГогіЬ-соте.
ГогіЬсоте [Го:0'кдт] V (разі ГогіЬ-сате; р. р. ГогіЬсоте) наближатися, наставати.
ГогіЬсотіпб [Го:0'кдтп]] 1. л наближення; поява; настання; 2. ад] 1) наступний; прийдешній; майбутній; що наближається (настає); а ~ Ьоок книжка, друкування якої закінчується; іо Ье ~ що очікується найблйжчим часом; іЬе апзхуег із ~ незабаром очікується відповідь; ~ єуєпіз наступні події; 2) ввічливий, чемний, ґречний, привітний; товариський.
ГогіЬвоіпз [Го:0'доиіі]] 1. л вйхід, виїзд; 2. ад] 1) що виходить; 2) захоплений, палкйй; радісний.
ГогіЬриіііпв [Го:0'ринд] 1. л 1) використання, застосування; 2) амер. зухвала поведінка; 3) бот. утворення пагінців; 2. ад] амер. невідчепний, нахабний.
ГогіЬіі^Ьі ['Го:0гаіі] 1. ад] 1) відвертий, чесний, прямолінійний; ~ ж>гд відверте висловлювання; 2) прямйй; 2. аду 1) прямо; просто; 2) рішуче; 3) відразу, негайно.
ГогіІпгііЬ ['Го:0'\уі0] аду зараз же, негайно.
Гогііез [То:ііг] л рі 1) (іЬе ~) сорокові рокй; 2) п’ятий десяток; вік від
сорока до сорока дев’ята років; 3) чй-сла від сорока до сорока дев’ята; 4) (іЬе Р.) морські простори між північно-східним узбережжям Шотландії і південно-західним узбережжям Норвегії; іЬе гоагіп£ ~ бурхлйві сорокові широти; амер. Бродвей та прилеглі вулиці.
ГогііеіЬ [Тз:іи0] 1. л сорокова частйна; 2. ад] сороковий (числом); Ье із іп Ьіз ~ уеаг йому сороковий рік; 3. аду сороковим; Ье аггіуед ~ він прибув сороковим; 4. пит сороковий; Гіує ~ п’ять сорокових.
ГогШшЬІе ['Го:ііГаіоЬ1] ад] що може бути укріплений (посилений).
Ґогіійсаііоп [,Го:ііГі'кеі/п] л 1) військ, фортифікація; 2) рі укріплення, фортифікаційні споруди; 3) спиртування, кріплення (вина); 4) збагачення, підвйщення пожйвно-сті; вітамінізація (продуктів).
Гогіійед [То:ііГаід] ад] 1) військ, укріплений; ~ агеа укріплений район; 2) кріплений (про вино); 3) збагачений, вітамінізований (про продукти харчування).
ГогііЛег [ТоїйГаїо] л 1) будівельник укріплень; 2) жарт, чарочка спиртного (для бадьорості).
ГогШу [ТоїіГаї] у 1) укріпляти, зміцнювати, посйлювата; 2) військ, будувати укріплення; 3) підтрймувати, подавати підтрймку; 4) підтверджувати, підкріпляти; іо ~ опе’з зіаіетепі >уііЬ Гасіз підкріпляти заяву фактами; 5) спиртувати, кріп йти (вино); 6) збагачувати, підвйщувата поживну цінність; вітамінізувати (харчові продукти); 7): іо ~ опезеІГ аеаіпзі іЬе соїд загартовуватися.
Гогііззішо [Го.'іізітои] аду муз. фор-тйсимо.
Гогіііигіе ['Го:ііі]и:д] л сйла духу, стійкість, витривалість, мужність.
Гогііішііпоііз [,Го:іі'і]идіп9з] а^’стій-кйй, мужній.
Еогі-Ьаші [То:, 1а:'ті:] л геогр. н. м. Форт-Ламі.
Гогіїеі [Тз:11іі] л військ, невелйкий форт.
ГогішзЬі [То:іпаіі] л два тижні, чотирнадцять днів; < іп а ~ через два тйжні; іЬіз ~ два останні (наступні) тйжні; іЬіз дау ~ рівно через два тйжні.
Гогіш^ЬИу [То:і,паіі1і] 1. л двотижневик; 2. ад] двотижневий; що виходить (відбувається) раз на два тйжні;
та^ахіпе двотижневий журнал; З. * аду раз на два тйжні, кожні два тйжні.
Гогігезз [То.ігіз] 1. л фортеця; 2. V укріпляти.
Гогішіоііз [Го: 'ди.ііоз] ад] випадковий; ~ тееііпз несподівана зустріч.
Гогіиііоіізіу [Го:'і]и:ііО8Іі] аду випадково.
Гогіиііу [Го:'і]и:ііі] л випадковість; вйпадок.
Рогіїша [Го:'і]и:по] л міф. Фортуна.
Гогішіаіе [То:1/піі] ад] 1) щаслйвий; удачливий; Ье із ~ іп ИГе йому везе в житті; 2) сприятливий, вдалий; Ьогп ипдег а ~ зіаг народжений під щасливою зіркою.
Гогіипаіеіу [То:Цпіі1і] аду 1) щас-лйво; 2) на щастя.
Гогіипаіиз [,Ео:1]и:'пеіІО8] л ч. ім'я Форт’юнейтус, Фортунат.
Еоіїшіе [То:і]и:п] л ж. і ч. ім'я Фор-т’юн.
Гогіипе [То:Цоп] 1. л 1) щастя; удача, талан; щаслйва нагода; Ьад (ІП) ~ невдача, нещастя, неталан; 2) доля, фортуна; жереб; іо Іетрі ~ спокушати долю; іо іеіі ~з провіщати долю; 3) багатство, достатки; а тап оГ ~ багата людйна; іо соте іпіо а ~ одержувати спадщину; іо таке а ~ розбагатіти; іо Іозе а ~ розорйтися; іо таггу а ~ од-ружйтися на багатій (грошовйтій); а зтаїї ~ кругленька сума; 2. V 1) траплятися; іі ~ед іЬаі... сталося так, що...; 2) натрапити, випадково наштовхнутися; 3) дати багатство.
Гогіїте-Ьоок [ТоїрпЬик] л книга для ворожіння.
Гогіипед [То:і/опд] ад] 1) щаслйвий, удачлйвий; 2) багатий.
Гогіипе-Ьипіег [То:і/оп,Ьлпіо] л 1) шукач багатих наречених; мислй-вець за багатим посагом; 2) авантю-рйст.
Гогіипеїезз ['Го:і/оп1із] ад] 1) невдатний, нещасний, нещаслйвий, безталанний; 2) бідний; незаможний; позбавлений засобів; 3) що не має посагу (прйданого); ~ £Іг1 безпосажна, безприданниця.
Гогіипе-іеіі [То.і/опіеі] V ворожйти, провіщати майбутнє.
Гогішіе-іеііег [То:і/оп'іе1о] л ворожка; провісник (провісниця) майбутнього.
Гогіипе-іеіііп в [То.і/оп'іеіп]] л ворожіння, передбачення майбутнього.
Гогіу [То:іі] 1. л 1) число сорок; 2) номер сорок, номер сороковий; Коот ~ кімната номер сорок; 3) сорок років; Ье із ~ йому сорок років; 4) яхта вантажопідйомністю в сорок тонн; 2. пит сорок; ~ Ьоокз сорок книг; ~ іепз аге Гоиг Ьипдгед сорок, помножене на десять, буде чотириста; ~ іітез аз тисЬ у сорок разів більше; —опе (-і\уо) сорок одйн (два); —Гігзі (-зесопд) сорок перший (другий); ~ и/іпкз розм. короткий (післяобідній) сон.
Гоїїу-піпег [,Го:іі'пато] л амер. розм. золотошукач.
Гогшп [То:гот] л 1) іст. форум; 2) суд (громадської думки тощо);
Гог
445
Гой
3) форум, з’їзд, зліт, збори; 4) дискусія, дйспут.
Гопгапі [Торосі] 1. п спорт, нападаючий, форвард (у футбол); сепіге ~ центральний нападаючий, центр нападу; 2. аф 1) передній, передовий; 2) прогресивний, передовий; 3) кращий; видатнйй; ~ рирії кращий учень; 4) ранній, скоростйглий; 5) готовий; що прагне (до чогось)', 6) зухвалий, розв’язний, невідчепний; 7) передчасний, завчасний; 8) строковйй, на певний строк; майбутній; 4 ~ теазигез радикальні заходи; 3. асіу 1) уперед, далі; іо £о ~ продовжувати; Іо риі ~ просувати, висувати; 2) надалі, наперед; іо Іоок ~ дивйтися у майбутнє;
іо Ьгіп£ зтіЬ. ~ намагатися привернути увагу до чогось; іо соте ~ пропонувати свої послуги; >уЬаі із £ОІП£ ~ кеге? що тут відбувається?; ~ апсі Ьаск\уагсІ уперед і назад; 4. V 1) прискорювати; допомагати, сприяти; іо ~ а зскете просувати проект; 2) просувати по службі; 3) посилати, відправляти, надсилати, пересилати; 4) друк. обробляти книжковий блок.
Гопуапіег ['Гогшосід] п 1) експедй-тор; 2) тех. транспортер; 3) палітурник.
Ґоп¥аг(Ііп£ ['Ь:\¥осІп]] п 1) відправка, посйлка; 2) пересилання; 3) прискорення, просування уперед; ~ а^епі експедйтор.
Гопуаггі-ІоокіпЕ ['Го:\уосі'1икку] асі] 1) передбачливий, далекоглядний; прозорлйвий; 2) прогресйвний, новаторський.
Гопуапіпезз [ Тог^осІтз] п 1) ранній розвиток; іке ~ оГ а скіїсі ранній розвиток дитйни; 2) готовність; запопадливість; 3) зухвалість, розв’язність; причепливість.
Гопуапіз ['£о:\уосІг] асіу уперед, далі; надалі.
Гоп¥агд$-агеа п
спорт, зона нападу.
Гопуеагу [ГЬ'иноп] V надмірно стомлювати.
Гопуєпі [Го:'\уєпі] разі від Гог^о.
Гопуогп [Го:'\уо:п] асіу поет, стомлений, вйснажений; змучений.
Го$$а [Тозо] п (рі Гоззае) п анат. ямка, западина.
Го$$ае ['Го:зі:] рі від Гозза.
Го$$е [Гоз] п 1) військ, окоп, траншея; рів; канава; 2) анат. ямка, западина.
Го$$е<1 [Гозі] аф оточений ровом.
Го$$еііе [Го'зеі] п невелйка ямка (западина).
Го$$іск [Тозік] V 1) шукати золото у покйнутих вйробках; 2) розм. шукати, шарити, нйшпорити.
Гоззіскег [Тозіка] п золотошукач, що промишляє у покйнутих вйробках.
Го$$і1 [Тозі] 1. п 1) скам’янілість; викопні рештки; 2) людйна з застарілими поглядами; 3) допотопна річ; 2. аф 1) скам’янілий; викопнйй; ~ Ьоіапу палеоботаніка; ~ соаі кам’яне вугілля; ~ Пах азбест; ~ оіі нафта; ~ \уах озокерйт, гірськйй віск; 2) застарілий, допотопний, старомодний.
Го$$і1аіе ['Гозіїеіі] V перетворюватися на скам’янілість, кам’яніти.
Го$$і1іГегои$ ЬГозі'ІіГагаз] аф що містить у собі скам’янілості, викопні організми (органічні рештки).
Го$$і1і$т ['Гззіїїгт] п 1) вйвчення викопнйх решток; 2) стан скам’янілості.
Гоззіїігаііоп [,Ьзі1аі'геі/п] п фоси-лізація, скам’яніння, окаменіння.
Го$$і1І2е ['Гозіїаіг] V 1) перетворюватися) на скам’янілість; фосилізува-ти(ся); 2) закосніти, заскніти.
Го$$і1-оге ['Гозії'о:] п руда, що містить у собі уламки органічних решток.
Гоззогіаі [ГЬ'зо:гі9І] аф зоол. 1) рй-ючий; що копає; ~ таттаї рйючий ссавець; 2) пристосований для копання (риття).
Гоззиіа [То8]и1о] п (рі Гоззиіае) анат. ямка, западина.
Го$$иІае ['Гоз]и1і:] рі від Гоззиіа.
Гоззиіаіе ['Гзз]и1іі] аф анат., зоол. що має невелйкі заглйблення (западини).
Еозіег ['Гозіа] п ч. ім'я Фбстер.
Гозіег ['Гззіа] у 1) виховувати; іо ~ а скіїсі виховувати дитйну; 2) виходжувати, доглядати; 3) пестити, плекати; вигодовувати; 4) сприяти розвиткові; заохочувати; іо ~ агіізііс іаіепі сприяти розвиткові художнього таланту.
Гозіегазе ['ГозіопсІз] п 1) виховання чужої дитйни; 2) віддання на виховання (дитини); 3) заохочування, сприяння.
Гозіег-ЬгоіЬег ['Гозіо,Ьглда] п молочний брат.
Гозіег-сІїіїсІ ['Гозіоуаіід] п (рі Гозіег--скіїдгеп) годованець, приймак; вихованець.
Го$іег-(Іаіі£Ьіег [ 'Го8іо,сІо:і9] п прийомна дочка; розм. приймачка.
Гозіегег ['Гозіого] п 1) годувальниця, годівнйця; 2) вихователь; 3) названий батько; названа мати.
Го5іег-ГаіЬег ['Го8Іо,Га:до] п названий батько.
Го$іегІіп£ [Тозіоіп]] п вихованець, годованець; підопічний; прийомна ди-тйна.
Говіег-тойїег [ТозО.тлдз] п 1) названа мати; 2) годівнйця; годувальниця; 3) с. г. брудер; штучна квочка (для курчат).
Го$іег-ішг$е ['Гозіопоіз] п годувальниця; годівнйця.
ГО8ІЄГ-8І8ІЄГ ['Гз8І9,818І9] П МОЛОЧНа сестра.
ГО8ІЄГ-8ОП ['ГО8І98ЛП] П ПРИЙОМНИЙ син; приймак.
ГоіЬег [Тздз] у мор. підводити пластир на пробоїну.
Гой [Ги:] аф п’яний.
Гоидгоуапі [Ги: 'сігзізпі] аф 1) оглушливий; приголомшуючий, сліпучий; 2) мед. швидкоплйнний, скороминучий (про хворобу).
Гои^аззе [Гіг.'дгез] п військ, фугас.
Гои§Ьі [Гої] разі і'р. р. від Гі^кі.
Гоиі [Гаиі] 1. п 1) погань; бруд; 2) зіткнення (човнів, вершників тощо); 3) спорт, порушення правил гри; ікгои§к ~ апсі Гаіг у біді і в радості; 2. аф 1) бруднйй, огйдний; 2) смердючий, гидкйй, з бридкйм запахом; ~ 8ГПЄІ1 огйдний сморід; 3) засмічений; забйтий; ~ ріре забйта люлька; 4) не-чйстий, забруднений; ~ и/аіег вода, забруднена нечистотами; 5) поганий, зіпсований (про їжу); 6) спорт, не за правилами, неправильний, помилковий; 7) непристойний, непотрібний; ~ Іап^иа^е лайка; 8) розм. мерзенний, паскудний; гидкйй, відразливий; 9) буремний, бурхлйвий, вітряний; 10) зустрічний, супротйвний (про вітер); 11) несприятливий, небезпечний (для плавання); 12) чорновйй; з безліччю поправок; ~ сору чернетка; ~ ргооГ брудна коректура; 13) заплутаний (про снасті); 14) оброслий черепашками і водоростями; 15) непринадний, потворний; ~ Ьгоосі гнилець бджіл (хвороба); 3. асіу нечесно; іо кй ~ завдати забороненого удару (бокс); іо ріау 8гпЬ. ~ обманути (зрадити) когось; 4. у 1) бруднйти; забруднй-ти(ся); 2) засмічувати(ся); 3) заплямб-вувати, знеславлювати; кйдати тінь (на когось); дискредитувати; 4) заважати (рухові); утворювати затор; 5) стикатися; 6) заплутувати (ся) (про снасті тощо); 7) обростати' черепашками і водоростями; 8) спорт, грати нечесно; 9) спотворювати.
ГоиІапІ [Ти:1а:] п фр. 1) фуляровий носовйк; 2) текст, фуляр.
Гоііі-ЛбЬ ['ГаиІГїЛ п рйба в період нересту.
Гоиііпв [Таиііі]] п 1) засмічення; 2) заяложування, засмальцьовування; 3) неправильне показання (приладу); 4) несправність, неполадки; 5) обростання черепашками і водоростями (підводної частини судна); 6) порохо-вйй нагар (при стрільбі).
ГоиІІу [Таиіі] аду 1) брудно, гйдко, огйдно; 2) образливо; нечесно; по--зрадницькому; жорстоко.
ГоиІ-тоиіЬесі ['ГаиїтаидсІ] аф що лихословить.
Гои1пе$$ [Таиїтз] п 1) бруд; огйда;
Гой
446
Гой
2) сморід; 3) зіпсованість; 4) гірн. забрудненість пласта; 5) газоносність.
Гои1-$рокеп [Таи1,8роикоп] див. Гоиі-тоиііїесі.
ГоиІ-ир [Таиїлр] п розм. 1) пікове становище; 2) пробка, затор.
Гоишагі ['іії:та:і] п чорний тхір.
Гошпаі1-(1о£ ['Іії:та:ІсІод] п собака--мислйвець на тхорів.
Гоїнні [ГаипсІ] 1. п геол. пошук, розвідка, розвідування; 2. аф 1) забезпечений усім необхідним; 2) забезпечений житлом і харчуванням; 3. V 1) засновувати (місто тощо); 2) закладати (фундамент тощо); 3) створювати, організовувати; бути засновником (основоположником); 4) обгрунтовувати, підводити основу; \ує11 ~есі добре обґрунтований, переконливий; 5) спиратися, грунтуватися (на — оп, ироп); 6) топити, плавити, виплавляти; лити, виливати (метал); 7) варити (скло); 3. разі і р. р. від Гіпсі II.
Гошкіаііоп [Гаип'беї/п] п 1) фундамент, основа, підвалина; іо Іау ійе ~ оГ закласти фундамент чогось; заснувати; покласти початок чогось; 2) заснування (міста тощо); закладання (фундаменту); 3) обґрунтування; обґрунтованість; підстава; 4) рі принципи; основи; 5) організація; створення; 6) фонд, пожертви на культурний захід; 7) установа (організація), що існує за рахунок добродійного фонду; 8) жив. ґрунтовка; 9) текст, бортівка; ~ сгеат крем під пудру; ~ §агтепі корсет, грація; ~ ріі котлован фундаменту; ~ 8іоск маточний матеріал, основнйй насінний фонд; іо 8ігіке аі ійе ~ оГ зтій. підривати основу чогось.
Гошкіаііопаї [Гаип'сіеірпі] аф 1) що є основою (фундаментом); 2) основнйй, основоположний.
Гошкіаііопег [Гаип'сІеі/па] п стипендіат (за рахунок благодійного фонду).
Гошк1аііоп1е$$ [Гаип'сІеі/оп1і8] аф безпідставний, необгрунтований; що не має основи.
ГошкІаІіоп-тетЬег [Гаип'сІеі/п-'тетЬо] п член-засновник.
Гошкіаііоп-тизііп [Гаип' сієї/п 'тлг-1т] п підкладкова марля.
Гоишіаііоп-Бскооі [Гаип'сІеі/п,зки:1] п школа, що існує на кошти благодійного фонду.
Гоиш1аІіоп-$іопе [Гаип'сІеі/п,8іоип] п 1) камінь фундаменту; 2) наріжний камінь; основа, основнйй прйн-цип.
Гошкіег [ТаипсІо] 1. п 1) засновник, фундатор; кіп нащадок засновника установи, що користується особлйвими правами; 2) ливарник; плавйльник; 3) гірн. розвідувальний стовбур; 4) вет. ламініт; 2. V 1) закривіти, розбйти ногу (про коня); 2) загрузнути (в болоті); вгрузнути,
зануритися (у трясовину); 3) наповнитися водою і потонути (про судно); 4) пускати на дно (про корабель); 5) гйнути, зазнавати краху; 6) упасти (від втоми); 7) осідати (про будівлю); 8) схйбити, зробйти необачний вчй-нок.
Гошкіегіпз [ Таипсіапд ] п геол. опускання.
ГоиікІегоиз [ТаипсІогоз] аф нерівний, з ямами і вибоїнами; ~ гоасі вибоїста дорога.
Гоишіег8’-8Йаге8 ['ГаипсІох'/832] п РІ фундаторські акції.
Гоишііпі’ [ТаипсІп]] п ливарна справа, лиття.
ГошкШпз [Таипсіїїі]] п знайда, під-кйдьок (про дитину).
ГошісПт|’-Ію$рііа1 [ ТаипсІІіі]' йозріїї ] п виховнйй дитячий будйнок; притулок, приют (для підкидьків).
Гошкігезд [Таипсіпз] п засновниця, фундаторка.
Гошкігу [ТаипсІп] п ливарня; ливарний цех; ~ йапсі (тап) ливарник; ~ \уогк ливарна справа.
Гошкігу-ігоп [ ТаипсІп, аюп] п мет. ливарний чавун.
Гошії [Гаипі] п 1) поет, джерело, ключ; 2) резервуар; 3) друк, комплект шрйфту.
Гошіїаіп [Таипііп] п 1) фонтан, водограй; 2) поет, джерело, ключ; 3) верхів’я рікй; 4) перен. основа, джерело; ~ оГ ІШ8І основа довір’я; 5) пит-нйй фонтан; 6) резервуар (гасовоїлампи, авторучки тощо).
Гошііаіп-Ііеасі [ТаипІіп'ЬесІ] п 1) джерело, ключ; 2) першоджерело; іо §о іо ійе ~ звернутися до першоджерела; іо ігасе ап еггог іо ііз ~ знайтй джерело помйлки.
Гошіїаіпіеі [Таипііпііі] п фонтанчик.
Гошііаіпоиз [ТаипІіпо$] аф 1) що стосується фонтана (джерела); 2) багатий на фонтани (джерела).
Гошіїаіп-реп [Таипііпреп] п автоматйчна ручка, авторучка.
Гоипіаіп-ігее [ Таипііпігі:] п бот. гімалайський кедр.
Гоиг [Го:] 1. п 1) число чотйри; 2) четвірка (цифра); ійеге и/еге ~ оГ ійет їх було четверо; ~ оГ ту Ьоуз четверо моїх хлопчиків; 3) номер чотйри, четвертий номер; Коот ~ кімната (номер) чотйри; 4) чотйри роки; йе І8 ~ йому чотйри роки; 5) чотиривесловий човен, четвірка; сапое ~ канбе-четвірка; 6) спорт, команда четвірки (веслування); 7) рі чотирипроцентні акції (цінні папери); 2. пит чотйри; —апсі-ілуепіу двадцять чотйри; ійе ~ йипсігесі чо-тйриста сімей (найбагатші американці); ~ Гі£иге8 чотиризначне число; оп аіі ~8 рачки; ійе ~ согпегз оГ ійе еапй чотйри сторони світу, найвіддаленіші куточки світу, край світу; \уіійіп ійе ~ 8еаз у
Велйкій Британії; іо ійе ~ ^іпсІ8 на всі чотйри сторони; ~ о’сіоск легка їда о 4-й годйні дня.
Гоиг-аіе [То.геїі] п розм. чотири-пенсове пйво (за кварту).
Гоиг-согпегей [То:'ко:посІ] аф 1) чотирикутний; 2) за участю чотирьох сторін; ~ Гі^йі чотиристороння боротьба.
Гоиг-соигзе [Тз:'ко:$] аф 1) с. г. чотирипільний; 2) що складається з чотирьох страв (про обід); ~ сііппег обід з чотирьох страв.
Гоиг-сусіе [Тоґзаїкі] аф тех. чотиритактний.
Гоиг-(1ітеп$іопа1 [То:сІі'теп/оп11 аф мат. чотиривймірний; ~ 8расе чоти-ривймірний простір.
Гоит-Е [ То:г'еГ] п амер. військ, розм. непридатний для дійсної військової служби.
Гоиг-Ли$1іег [ТоґПл/о] п амер. розм. ошуканець, крутій, шахрай.
ГоигГоШ [ТоТоиІсі] 1. п чотирикратне число; 2. аф 1) що складається з чотирьох частйн; що об’єднує в собі чотйри елементи (предмети); 2) чотириразовий, чотирикратний; збільшений у чотйри разй; 3) у чотйри рази більший (за величиною); 4) що нараховує у чотйри разй більше (за кількістю); 3. асіу у чотйри разй більше, учетверо більше; у чотириразовому розмірі; іо іпсгеа8е ~ збільшувати (ся) учетверо.
Гоиг-Гооі [То:Гіїі] аф чотирифуто-вий; ~ и/ау ширина залізнйчної колії у Велйкій Британії (1220 мм).
Гоиг-Гооіесі [То:ТиіісІ] аф чотириногий; ~ *Ьеа8і8 чотириногі (тварйни).
Гоиг&оп [їіїо'до:і]] п фр. фургон.
Гоиг-1іаш1е(1 [ То: 'ЬжпсіїсІ] аф 1) чо-тирирукий (про мавпу); 2) муз. чотй-риручний; для чотирьох виконавців (про гру); 3) що виконується в чотйри рукй (на роялі).
Гоиг-1юг$е((1) [То:'Ьо:8(1)] аф запряжений четвіркою коней.
Гоиг-іпсЬ [Тот'іпі/] аф чотиридюймовий.
Гоиг-іп-ЬашІ [То:пп'ЬжпсІ] п 1) четвірка коней; 2) екіпаж четвіркою; 3) галстук-самов’яз (тж ~ ііе).
Гоиг-Іеауеіі [ То: Чі:ус1] аф чотири-лйстий.
Гоиг-Іеііег [То/Іеіо] аф чотирилі-терний; ~ тап паскудний (огйдний) тип; лайлйвець; ~ ^огсі лайка, непристойне слово.
Гоигііпз [То:1ід] п 1) одйн з чотирьох близнюків; 2) четвернйй двійнйк (у кристалографії).
Гоиг-оаг [То:го:] п спорт, четвірка (човен).
Гоиг-оагесі [То:г'о:сІ] аф чотиривесловий; ~ Ьоаі чотиривесловий човен.
Гоигрепсе [То:роп8] п чотйри пенси; чотирипенсова монета.
Гой
447
Гга
Гоигрешіу [Тз.ропі] асі] чотирипен-совий; ~ Ьіі іст. монета в 4 пенси.
Гоиг-розіег ['£з:'рои8Із] п ліжко з пологом на чотирьох ніжках (стовпчиках).
Ґоштіег [Тз:по] п квартирмейстер.
Гоиг-гот¥(е(1) [Тоґгои(сі)] асі] чотирирядний; ~ Ьагіеу чотирирядний ячмінь.
Гоигзсоге [Тоґзко:] п заст. вісімдесят.
Гоиг-8еаіег [ТзҐ8І:Із] п розм. чотиримісний автомобіль.
Гошздше [Тоїзогп] 1. лі) гра у гольф між двома парами; 2) розм. компанія (група) з чотирьох осіб; 2. ад] 1) що складається з чотирьох; 2) що потребує чотирьох учасників.
Гоиг-здиаге [Тзг'зкдуєз] 1. п квадрат; 2. асі} 1) квадратний; 2) розм. чесний; прямйй; 3. аду 1) квадратної форми; 2) розм. чесно.
Гоиг-зіаг ['£з:8Іа:] асі] чотиризірко-вйй; ~ §епега! амер. військ, розм. повний генерал.
Гоиг-зігоке ['£з:8ітоик] див. Гоиг-сусіе.
Гоигіееп [То:'й:п] 1. п 1) число чотирнадцять; ікеге \уеге ~ оГ ійет їх було чотирнадцять; 2) номер чотирнадцять, чотирнадцятий номер; Коогп ~ кімната (номер) чотирнадцять; 3) чотирнадцять років; Не І8 ~ йому чотирнадцять років; а вігі оГ ~ чотирнадцятирічна дівчинка; 2. пит чотирнадцять; ~ Г\¥О8 аге і\¥епіу-еі&й1 чотирнадцять, помножене на два, буде двадцять вісім.
Гошіеепег [Гз.'іігпз] п 1) вірш з 14 рядків; 2) розм. чотирнадцятирічна дитина; чотирнадцятирічна дівчинка; чотирнадцятирічний хлопчик.
ГошІеепіЬ [То:Чі:п0] 1. п 1) (ііте ~) чотирнадцяте (число); оп Ійе ~ оГ Іипе чотирнадцятого червня; 2) муз. квартдецима; 3) чотирнадцята частйна; (одна) чотирнадцята; Гоиг ~8 чо-тйри чотирнадцятих; 2. ад] 1) чотирнадцятий (числом); 2) що становить одну чотирнадцяту; 3. аду чотирнадцятим; йе аггіуед - він прибув чотирнадцятим; 4. пит чотирнадцятий; Ьо-иіз ійе Е. Людовик Чотирнадцятий.
ГоигіЬ [То:0] 1. п 1) (ійе ~) четверте (число); оп ійе ~ оГ Дипе четвертого червня; 2) четвертий учасник гри; іо таке а - стати четвертим учасником гри; 3) рі товар четвертого гатунку; 4) четверта частйна; (одна) четверта, чверть; ійтее -8 три чверті; 2. ад] 1) четвертий (числом); йе І8 іп ЙІ8 -уеаг йому четвертий рік; 2) що становить одну четверту; 3) четвертий (по порядку); ~ Гогт четвертий клас (у школі); 3. аду четвертим; Не аггіуед ~ він прибув четвертим; 4. пит четвертий; ійе Е. оГ Зиіу амер. четверте липня (річниця проголошення незале
жності); ійе Е. оГ Іипе четверте червня (щорічне свято в Ітонському університеті).
Гоигійіу [Тз:01і] аду по-четверте.
Гоигік-гаіе ['£з:0'геіі] ад] четвертого ґатунку, нестандартний.
Гоиг-луау [Тз/^еі] ад] тех. чотири-ходовйй.
Гоиг-и1іее1(е(1) [То:'^і:1(д)] ад] чотириколісний.
Гоиг-Міееіег [Тоґууі.із] п розм. візникова карета.
Гоуеа [Тоцую] п (рі Гоуеае) бот., зоол., анат. ямка.
Готеае ['Гоиуіі:] рі від Гоуеа.
Гоуеоіа [Гз'укзіз] п (рі іоуеоіае) ямочка, ямка.
Гоуеоіае [Гз'уіізіі:] рі від Гоуеоіа.
Гоні [Гаиі] 1. п (рі без змін) 1) свійська птйця (особл. кури); 2) збірн. птй-ця; дичина; у/аіег ~ водоплавна птйця; зеа ~ морська птйця; 3) амер. качка; гуска; індйк; 4) поет, пташка; -8 оГ ійе аіг бібл. пташкй небесні; 5) пта-шйне м’ясо; курятина; 2. у 1) полювати на дичину; 2) ловйти птахів (пташок).
Го\¥І-сйоІега [ТаиГкзІога] п вет. пташйна холера.
Готуієг ['Гаиіз] п птахолов; мислй-вець (на птахів).
Голуї-Гагш [ТаиІГаїт] п птахоферма. йнуі-Гооі [ТаиІГйі] п бот. серадела. Голу1-£га88 ['Гаи1дга:8] п бот. тонконіг.
йлуїіпз [Таиііі]] п ловля птахів; полювання на птахів.
Готу1іп£-Ьа£ [ 'Гаи1іі]Ьаед] п мисл. ягдташ.
йл¥Ііп£-пе< [ Таи1іі]пеІ] п птахоловна сітка.
Йлу1іп£-ріесе ['Гаиіідріїв] п 1) мис-лйвська рушнйця; 2) натюрморт з дичиною.
ЙНУІ-ГШ1 [Таиіглп] п пташнйк.
Гох [Гокв] 1. п 1) лисиця; лис; іо йипі Ійе ~ полювати на лисйць; Іо ріау ійе - хитрувати, прикидатися; 2) лйсяче хутро; 3) рі вйроби з лйся-чого хутра; 4) хитрун; 5) амер. розм. першокурсник (університету)', 6) червонувато-жовтий (рудйй) колір; 7) рудоволоса людйна; 2, у 1) розм. обдурювати, підманювати; діяти хйтро; 2) вкриватися бурими плямами (про папір)', 3) прокисати (про пиво тощо)', 4) амер. полювати на лисйць; 5) розм. напоїти п’яним; упоїти, сп’янйти.
Гох-Ьапе [ТокзЬеш] п бот. аконіт, борець.
Гох-Ьаі [ТокзЬзеї] пзоол. м’ясоїдний кажан.
Гох-Ьеа&1е [Тзк8,Ьі:д1] п гончак для полювання на лисйць.
ГохЬеггу ['£>к$,Ьеп] п бот. 1) бру-снйця; 2) мучнйця.
Гох-Ьоіі ['ГзкзЬоиіі] п тех. болт з чекою.
Гох-йпізй ['ЬкзЬтлД п лйсячий хвіст.
Гох-сйазе [Тзкзі/еіз] п полювання на лисйць з собаками.
Гох-соїош* ['Гок8,кл1з] п червонувато-жовтий (рудйй) колір.
Гох-сиЬ [ТокзклЬ] п лисеня.
Гох-еагій [Ток8з:0] п лйсяча нора.
Гохегі [Гзкзі] ад] 1) укрйтий бурими плямами (про папір)', 2) прокйслий (про пиво тощо)', 3) розм. п’яний.
Гохегу ['Гзкззп] п хйтрість, пронозливість, спрйтність, лукавство.
Гох-Гіге ['Гзкз'Гаїз] п амер. фосфоруюче світло (трухлявого дерева).
Гох-Гїіг ['ГзкзГз:] п 1) лйсяче хутро; 2) одяг, оздоблений лйсячим хутром.
Гох-еіоує [Токзділу] п бот. наперстянка, наперсник (тж ді§ііа1І8).
Гох-йоїе [Тзкзйоиі] п 1) лйсяча нора; 2) військ, одиночний окоп.
Ґох-ІюишІ ['ГзкзйаипсІ] п англійський гончак.
Гох-йіші [ 'Гзкзйлпі] п полювання на лисйць з собаками.
Гох-йипіег [Ток8,йлпіа] п мислй-вець на лисйць.
Гох-йипііщ» [Ток8,йлп1п]] п парфорсне полювання (з гончаками).
ҐОХШЄ58 ['Гок81П18] П 1) ЛЙСЯЧІ ПО-вадки; хйтрість; 2) різкйй (гострий) запах; 3) червоно-бурий колір; 4) бурі плями (на папері)', 5) кйслий смак (вина тощо)', 6) краснуха (хвороба деревних).
Гох-Ііке [Тзкзіаїк] ад] 1) схожий на лисйцю; 2) хйтрий; підступний; ~ Ье-йауіоит хйтра поведінка.
Ґох-$Іеер [Ток88Іі:р] п удаваний сон.
Гохіаіі [Токзіеіі] п 1) лйсячий хвіст (тж Гох-Ьпі8й); 2) бот. лисохвіст, кйт-ник; 3) тех. чека, тонкйй клин.
Гох-іеггіег [ТзкзДепз] п фокс/ер’єр.
Гох-ігар [Тзкзітаер] п капкан для лисйці.
Гох-(тої ['Гзкзігзі] 1. п фокстрот; 2. у танцювати фокстрот.
Гох-^¥оо<1 ['ГзкзАУисІ] п амер. світнйй трухляк.
Гоху ['Гокзі] ад] 1) лйсячий; ~ Гасе лйсяча мордочка; 2) розм. хйтрий; 3) рудйй, червоно-бурий; ~ йаіг руде волосся; 4) що має різкйй запах; 5) укрйтий бурими плямами (про папір); 6) прокйслий (про пиво тощо).
Гоу [Ьі] п розм. прощальна гулянка.
Гоуег [Тзіеі] п фр. фойє.
Гогу ['Гоигі] ад] розм. 1) губчастий, пористий, розсйпчастий; 2) вологий і теплий (про погоду); 3) нетямущий.
ГгаЬ [ГгавЬ] V розм. надокучати, набридати.
Гга
448
(та
йгасаз ['їггека:] фр. п (рі Ггасаз ['{гаека:г], амер. Ггасазез [-зіх]) галаслива сварка, скандал.
йгасііоп [Тгаек/зп] 1. п 1) дріб; соттоп (уиі^аг) ~ простий дріб; сіесі-таї ~ десятковий дріб; ргорег (ітрго-рег) ~ правильний (неправильний) дріб; 2) частка, крихта, крйхітка; уламок; осколок, скалка; поі Ьу а ~ ні на йоту, анітрохи; 3) відрізок (часу); ~ оГ ііте відрізок часу; 4) хім. фракція; частковий продукт перегонки; 5) розламування, відламування; 6) розрйв; перелом; 2. у подрібнювати (розбивати) на дрібні шматочки (частки).
йгасііопаї ['Ггаек/апі] аф 1) дрібнйй, роздрібнений; ~ сиггепсу дрібні купюри; 2) частковий, неповний; 3) незначний, маленький; 4) фракційний.
йгасііопаїізт ['йзекриііхт] п фракційність.
йгасііопаїіге [ '&аекрп1аі2] у 1) розділяти на частйни (групи, фракції); розчленовувати; 2) вестй фракційну політику.
йгасііопаїїу [Тгаекрпії] асіу 1) частково; 2) незначно; 3) фракційно.
(гасііопагу ['Ггаек/зпп] аф 1) роздрібнений; фрагментарний; 2) розкольницький; фракційний; 3) частковий, неповний; 4) незначнйй, маленький.
йгасііопаіе ['й*зекрпеіі] у хім. фракціонувати.
йгасііопаііоп [Дзекр'пеї/п] п 1) хім. ректифікація, поділ на фракції; фракціонування; 2) поділ, розбивання; розшарування.
йгасііопізі ['їггекртзі] п фракціонер.
йгасііошге [’їгаекрпаїг] у 1) розпадатися на частйни; подрібнюватися; 2) розділяти на частйни; подрібнювати.
йгасііои$ ['ігаек/оз] аф 1) дразлй-вий; дратівлйвий; 2) примхлйвий, ве-редлйвий, капрйзний; 3) неспокійний, турботний, тривожний; а ~ когзе норовйстий кінь.
(гасіо-сшішіиз [ Тгзекіои'кіштіиіоз] п метеор, розірвано-купчасті хмари.
йгасіо-пітЬііз [Тгаекіои'ттЬаз] п метеор, розірвано-дощові хмари.
ґгасіо-зігаіиз ['їгаекіои'зігеїіззі п метеор, розірвано-шаруваті хмари.
йгасіиге ['їгаекі/о] 1. п 1) перелом; розрйв; тріщина; надлом, злом; сот-роипсі (зітріе) ~ мед. відкрйтий (закритий перелом); 2) поверхня перелому; розлом; 2. у 1) ламати; розбивати; іо ~ ап апп поламати руку; 2) ламатися; бути ламкйм (крихким).
йгасіигед ['ігаекірсі] аф зламаний; поламаний; що має тріщину (перелом); ~ гіЬ мед. перелом ребра.
йгав [Ггаед] л (скор. від Гга^тепіаііоп)
вйбух (снаряда); ~ ЬотЬ військ, розм. осколочна бомба.
Гга^Іе ['&аесІзаі1] аф 1) крихкий, ламкйй; 2) тендітний, слабкйй, ніжний; ~ кеаіік слабке здоров’я; 3) не-міцнйй; недовговічний; минущий; ~ Ьарріпевз короткочасне щастя.
йгазіїііу [&а'сірки] л 1) крйхкість, ламкість; 2) тендітність, слабкість; ніжність; 3) неміцність; недовговічність; скороминущість; ~ о£ Ьеаиіу недовговічність красй.
ґга^шепі [’й-аедтапі] л 1) фрагмент, урйвок; 2) обломок, уламок; осколок; кусок; іо еаі ир іке ~8 доїсти недоїдки; 3) рі обрйвки.
ґга^шепіаі [Гггед'тепії] аф геол. уламковий; кластйчний.
ґга^шепіагіїу ['{гаедтапіапк] асіу фрагментарно; урйвчасто.
ґга§тепіагіпе88 ['ігаедтапіаппіз] л фрагментарність; урйвчастість.
Гга^шепіагу ['й-аедтапіап] аф 1) фрагментарний; урйвчастий; 2) геол. уламковий.
ґга^тепіаііоп [,£гаедтеп'іеі/п] л 1) розпад, розпадання; 2) дроблення, подрібнення; 3) вйбух (снаряда); 4) біол. розмноження поділом; ~ ЬотЬ військ, осколочна бомба; ~ зкеїі осколочний снаряд.
ґга^тепііге ['й*аедтапіаі2] у розбивати, розколювати; подрібнювати.
й*а£гапсе ['Ггеїдгзпз] л 1) пахощі, аромат; іке ~ оГ колега пахощі квітів; 2) здатність пахнути.
ґга^гапсу [Тгеїдгапзі] див. Гга^гапсе.
ґга^гапі ['{геїдгапі] аф 1) ароматний, пахучий, запашнйй, духмяний; 2) чудовий, чарівнйй.
Вгай [їгеїі] 1. л 1) плетений кошик; 2) дерев’яний ящик скляра; 3) амер. розм. жінка, дівчина; 2. аф 1) крихкйй, неміцнйй, нестійкйй; 2) слабкйй, кволий, хвороблйвий; тендітний; 3) минущий; тлінний; 4) морально нестійкйй; вабкий до спокуси; 5) ніжний.
£гаШу ['ітеїііі] л 1) крйхкість, неміцність; 2) слабкість, кволість; хво-роблйвість; 3) тлінність, недовговічність; 4) моральна нестійкість, вада.
й*аІ8Є [їгеїг] 1. л 1) рюш; 2) тех. невелйка фреза; 3) військ, горизонтальна дротяна перешкода; 2. у 1) обшивати рюшем; 2) фрезерувати; 3) військ, установлювати горизонтальну дротяну перешкоду.
й*аше [Ггеїт] 1. л 1) рама, рамка; Ьісусіе ~ велосипедна рама; 2) каркас, кістяк, остов; іке ~ оГ а Ьиіісііп^ каркас будйнку; 3) тех. корпус, станйна; 4) конструкція; споруда, будова; Ьог-іп£ ~ бурова вишка; 5) будова, побудова; система; структура; іке ~ оГ а 1е$а1 8у8іет структура законодавства; 6) будова тіла, статура, фігура, конституція; а тап оГ ки^е ~ людйна ве
летенського зросту; 7) характер, склад; а поЬІе ~ благородний характер; 8) парнйк; сиситЬег ~ парнйк для огірків; ргора^аііп^ ~ парнйк для розсади; 9) ткацький верстат; 10) буд. ферма; кроква; 11) мор. шпангоут; елемент набору; 12) мет. опока; 13) система координат; 14) кін. (окремий) кадр; < ~ аегіаі рад. рамкова антена; ~ агеа с. г. площа під склом, захйщений ґрунт; ~ СОП8ІП1СІІОП буд. каркасна конструкція; ~ оГ тіпсі настрій; ~ оГ геГ-егепсе компетенція; коло обов’язків (прав); 2. у 1) складати, утворювати; створювати; виробляти; 2) будувати, споруджувати; конструювати; 3) вставляти в рамку, обрамовувати; 4) пристосовувати; 5) формулювати; виражати, висловлювати; 6) вимовляти; 7) розвиватися, розгортатися; 8) розм. фабрикувати (обвинувачення тощо); підтасовувати факти; 9) тех. складати (конструкцію), монтувати; 10) телеб., кін. установлювати в рамку.
ґгате-Ьгеакег [Тгеїт.Ьгеїка] п іст. руйнівнйк машйн, луддйт.
йгате-Ьгід^е ['£геітЬгі<із] п буд. рамний міст.
йгате-Ьоіізе ['{геїткаиз] п каркасний будйнок.
ігатеїезд [Тгеїтіїз] аф 1) не вставлений у раму; необрамлений, без рами; а ~ рісіиге картйна без рами; 2) тех. безрамний; ~ уекісіе безрам-ний автомобіль.
Ггате-Іеуеі ['&еіт,1еу1] п тех. рамний рівень.
йгатег ['й*еіта] п 1) творець; конструктор; іке ~8 оГ іке 8У8ІЄГП творці системи; 2) гірн. верстат для закладання кріплення.
їгате-8аі¥ [Тгеїтзо:] п буд. рамна пила, пилорама.
(гате-ир ['{геїт'лр] п розм. 1) хибне обвинувачення; підтасування фактів; фальсифікація; 2) інсценований судовйй процес; ~ ігіаі інсценований процес; 3) таємна змова, зговір; 4) пастка, западня.
Игате^огк ['&ешпуа:к] 1. п 1) каркас, кістяк, остов; зруб; 2) буд. ферма; кроква; 3) конструкція; 4) структура; будова; іке ~ оГ 8осіеіу суспільний лад; 5) рамки; межі; ууіікіп іке ~ оГ зтік. у межах (рамках) чогось; іо геіит іпіо іке ~ оГ возз’єднатися (з); 6) решітка, грати; ґратчаста система; 2. V 1) формувати крону; підрізувати; 2) прищеплювати.
й*атіп£ ['їгеїтії]] п 1) спорудження, конструювання; 2) створення, ви-робнйцтво; 3) структура; а пе\¥ ~ оГ тиіиаі геїаііопз нова структура взаємовідносин; 4) рама, обрамлення, кістяк; 5) зруб; каркас (будинку); 6) телеб., кін. установлення в рамку; 7) обмірювання лісу рамою; 8) закла
іга
449
Гга
дання кріплення; 4 ~ зсаЯоШ риштування.
ігатроИ ['Ггаетроиід] асі] розм. 1) буркотливий; сварливий; 2) гарячий, норовистий (про коня).
Етап [£га:п,Ггаеп] п 1) ж. ш’яФран, Френ (зменш, від Егапсез); 2) ч. ім'я Фран, Френ (зменш, від Егапсіз).
Ггапс [Ггаві]к] п франк (грошова одиниця Франції, Бельгії, Швейцарії).
Егапсе [Гпх:пз] п геогр. н. Франція.
Егапсез [Ткхгпзіз] п ж. ім'я Фран-сес, Френсіс.
Егапсе$са [Ггзеп'зезкз, Ггзеп'зезкз] п ж. ім'я Франсеска, Франческа.
ГгапсЬізе ['їгаепуаіг] п 1) привілей (пільга), що надається урядом (монархом); 2) право голосу, право брати участь у голосуванні.
Егапсіс ['Егавпзік] див. ЕгапкізЬ.
Егапсіе ['їгагпзі] п 1) ж. ім'я Фран-сі (зменш, від Егапсез); 2) ч. ім 'я Франсі (зменш, від Егапсіз).
Егапсіпе [Гга:п'8І:п] п ж. ім 'я Фран-сін.
Егапсіз ['їгатзіз] п ч. ім'я 1) Фран-сіс, Френсіс; 2) іст. Франціск.
Егапсізсап [Ггаеп'зізкзп] 1. п францисканець (чернець); 2. ад] францисканський.
Ггапсі/е ['Ггаепзаїх] V рідк. офранцужувати.
Ігапсоїіп ['й*аеі]кои1іп] п орн. турач.
ЕгапсорЬіІ(е) ['Ггает]коиїї1, -Еаіі] п франкофіл.
Ґгап£еп1 [ТгаепсІзопі] ад] що спричиняє тріщини.
Ггап&іЬі1йу [.Ггзепдзі'ЬіІПі] п ламкість, крихкість.
Ггап£ІЬ1е [ТггепсІзіЬІ] ад] ламкий, крихкий.
Ггап&ірапе [ 'Егавпсізіреіп] п 1) бот. червоний жасмин; 2) духи з запахом червоного жасмину; 3) мигдалевий крем; 4) тістечко з мигдалевим кремом.
Егапк [й*аеі]к] п 1) іст. франк; 2) ж. ім'я Френк, Франк (зменш, від Егапсез); 3) ч. ім'я Френк, Франк (зменш, від Егапсіз, Егапкііп); 4) європеєць; 5) поет, француз.
Ггапк [£гжг)к] 1. п 1) франкований лист; 2) право посилати франковані листй; 3) розм. чапля; 2. ад] 1) відвертий, відкритий, щйрий; 2) щедрий; 3) очевидний, явний, неприхований (про симптоми тощо)’, 4 ~ сЬазе право вільного полювання в лісі; 3. V 1) франкувати (лист)', 2) посилати франкованим листом; 3) проводити безкоштовно (у театр тощо)', відкрйти доступ; 4) звільняти від сплати (когось).
ЕгапкГогі ['Ггаеі]Гоі] п геогр. н. м. Франкфорт; ~ Ьіаск франкфуртська чорна сажа.
ЕгапкГшІ ат Маіп ['£га:т)кїигіа:т-
тат] п геогр. н. м. Франкфурт-на--Майні.
(гапкГшІег [ '£гзеі]к£зіз] п амер. со-сйска.
Ггапкіпсепзе ['Ггзеі]кт,5еп8] п пахощі; ладан.
й*апкіп£ [Тгает]кп]] п франкування (листа); 4 ~ ргіуі1е£е право на безкоштовне пересилання пошти.
ЕгапкізЬ [7гаві)кі/] ад] 1) іст. франкський; 2) європейський.
Егапкііп ['Їгаеі]к1іп] п ч. ім'я Франклін, Френклін.
Ггапйіп [ 'й*аеі]к1іп] п іст. вільний землевласник недворянського походження.
Ггапкіу [ 'Егаеі]к1і] аду відверто, від-крйто, щйро, прямо; І сіопЧ Ііке кіт відверто кажучи, він мені не подобається.
йгапкпезз ['Ггаеі]кпі8] п відвертість, щйрість, прямота.
Егапку ['£гавг)кі] п ч. ім'я Френкі, Франкі (зменш, від Егапсіз).
Егаппу ['Гга:ш, Тгаепі] п ж. ім'я Франі, Френі (зменш, від Егапсез)
Ггапііс [Тггепіік] ад] 1) несамовитий, божевільний; 2) страшнйй, жахлйвий; обурливий; 3) шалений, нестямний.
йгапіісаііу ['їгаепикоіі] аду несамо-вйто; шалено; безумно; божевільно.
Егапг ЛозеГ Ьапй ['Ггаепіз'сІзои-хзГІаепсІ] п геогр. н. Земля Франца--Йосифа.
йгар [Егавр] у 1) бйти; ударяти; 2) мор. найтовити, зв’язувати.
Ггарре [Ггзе'реї] ад] фр. охолоджений, заморожений; з льодом; и/іпе ~ заморожене вино.
Егазег ['Егеїгз] п ч. ім'я Фрейзер.
йгаі [Ггзеі] V розм. (скор. від Ггаїег-піге) ставитися по-братерському.
Ггаісії [їгаеі/] п розм. сварка, бійка.
йгаіег [Тгеїіз] п 1) брат по духу; товариш; 2) іст. монастйрська трапезна.
Ггаіетаї [ГгзЧзтІ] ад] братерський, братній, ~ аззосіаиоп (зосіеіу) товарйство, братство.
йгаіетаіе [ 'їгзеіопеїі] амер. див. Ггаі-етіхе.
Ггаіетйу [ГгзЧзтіїї] п 1) братерство; кровні узи; 2) братство; громада; іо Ье а тетЬег оГ а ~ бути членом громади; 3) амер. студентське братство, земляцтво; 4) спільність поглядів; 5) компанія, братія; група людей, зв’язаних спільними інтересами (професією тощо); іЬе Іе^аі ~ (усі) юрйсти; Іке ~ оГ іЬе Ргезз журналісти, газетна братія.
ГгаіегпіхаОоп [,їгаеізпаґхеі/п] п 1) братання; 2) тісна дружба; 3) зв’язок з мешканкою окупованої території.
Ггаіегпіге [ 'Ггаеізпаїг] V 1) брататися; 2) ставитися по-братерському;
3) спілкуватися з населенням окупованої країни; 4) евф. спілкуватися з жінками окупованої країни.
Ггаігіа^е [ 'ГгеїіпсІз] п юр. частка спадщини молодшого брата.
Ггаігісісіаі [,їтеі1ті'заісіі] ад] брато-вбйвчий; ~ маг братовбйвча війна.
Ггаігісіде [ 'ГгеїіпзаісІ] п 1) брато-вбйвство; 2) убйвство сестрй; 3) бра-товбйвця; 4) убйвця сестрй.
Ггаігу ['Ггейп] п 1) братство; 2) чоловічий монастйр; 3) іст. монастйрська трапезна.
Егаи [Егаи] п нім. 1) (рі Егаиеп) фрау (форма звертання до заміжньої жінки або вдови); 2) (Г.) розм. німкеня.
Ггаші [ГгогсІ] п 1) юр. обман; шахрайство; ~ іп Гасі навмйсний обман; Іо £Єї топеу Ьу ~ одержати гроші обманом; 2) розм. фальшйвка, підробка; 3) обманщик, шахрай, ошуканець.
ГгашИііІ [ 'Ггз.сіГиІ] ж# шахрайський, обманний, облудний.
Ггашкіег [ 'їгз:сІ8із] п обманщик, шахрай.
Ггашіиіепсе ['£го:д]и1зп8] п обман, шахрайство.
Ггашіиіепі [ 'Гго:сІ)и1опі] ад] обманний, облудний; шахрайський; ~ Ьапк-гирісу юр. злісне банкрутство; ~ ^аіпз нетрудові доходи.
Ггаидиіепііу [ 'Ггз.-фиіепііі] аду обманним шляхом, по-шахрайському.
Ггаи^Ьі [Гго:і] ад] 1) повний, сповнений; що таїть у собі; чреватий; ~ \¥ЙЬ сіап^ег що таїть у собі небезпеку; 2) поет, обтяжений (чимсь — \уйЬ); навантажений; 3) вагітна; тільна; жеребна; поросна; кітна; щінна; черевата.
Егйиіеіп [ 'їгзііаш] п нім. (рі без змін) 1) фрейлейн (форма звертання до незаміжньої жінки); 2) гувернантка-німкеня; 3) учйтелька німецької мови (у Великій Британії).
Ггахіпеїіа [,їггек8і'пе1з] п бот. ясенець, неопалйма купина.
Ггау [Егеї] 1. п 1) сутичка, бійка, сварка; еа^ег Гог іЬе ~ охочий до бійки, готовий лізти в бійку; 2) страх, жах; 3) дірка, протерте місце; 2. V 1) зчиняти бійку; 2) лякати; 3) протиратися), зношувати(ся); обшарпува-ти^ся); перетворюватися на лахміття; 4) роздратовувати, засмучувати, розстроювати; 5) тертися об дерево; чухати роги (про оленя).
Ггауесі [£геі<і] ад] потертий, поношений, обшарпаний; ~ сиГГз обшарпані манжети.
Ггахгіе ['їггехі] 1. п розм. 1) зношування, зношеність; пошарпаність (одягу)', 2) рі лахміття, торочки; со Ьеас (Іо Ііск) іо а ~ відлупцювати; іо июгк опезеІГ іо а ~ вймотатися; натрудйтися; 2. у амер. розм. 1) протерти (ся), зно-сйти(ся) до лахміття; 2) змучити, вй-мотати (тж ~ оиі).
(ге
450
(ге
(геак [Ггі:к] 1. п 1) примха, химера; каприз; дивацтво, чудацтво; 2)потв6ра (тж ~ оГ паїиге); 3) ненормальний хід (перебіг) процесу; 4) рад. раптове припйнення (відновлення) радіоприйбму; 5) кін. частота; 6) розм. наркоман; 7) поет, кольорова смужка; яскрава цятка; 2. V 1) вередувати, капризувати, комизитися; чудити; 2) вкривати яскравими цятками (смужками); поцяткувати; 3) різноманітити.
(геакесі [£гі:кІ] асі) укрйтий яскравими цятками (смужками); поцяткований.
(геакізЬ [Тгігкі/] ад] 1) примхлйвий, вибагливий; капрйзний; ~ сЬіїсі вередлйва дитйна; ~ сіітаїе несталий клімат; 2) дйвний, химерний, дивацький, вигадливий; ~ Ьейауіоиг дйвна поведінка.
(геск [£гек] 1. ад] 1) пожвавлений; стрімкйй; порйвчастий; 2) сйльний, міцнйй; 2. чпоет. цяткувати, укривати цятками.
(гескіе ['Ггекі] 1. п 1) веснянка, ла-стовйнка; 2) цятка на шкірці плода; 2. у укривати(ся) веснянками (ласто-вйнням).
(гескіед ['ГгеккІ] ад] 1) веснянкуватий, ластатий; ~ Гасе ластате облйч-чя; 2) поцяткований.
(гескііпз [Тгекіп]] п 1) веснянка, ластовйнка; 2) збірн. веснянки, ласто-вйння; 3) плямочка, цятка.
Ггей [Ггес1] п ч. ім'я Фред (зменш, від АІГгед, Егедегіс, Егедегіск).
Егесіа ['Ггі.сЬ] п ж. ім’я Фріда, Фре-да.
ЕгедДіе ['(геді] п 1) ж. ім’я Фреді (зменш, від Егедегіса); 2) ч. ім’я Фреді (зменш, від Егедегіс, Егедегіск).
ГгесМу ['(геді] див. Егесідіе.
Егесіегіс ['Ггедпк] п ч. ім’я Фреде-рік.
Егесіегіса [,ГгесІо'гі:ко] п ж. ім’я Фредеріка.
Егесіегіск ['(гесіпк] п ч. ім’я Фре-дерік, Фрідріх.
Егесігіс(к) ['(гесіпк] п ч. ім’я Фре-дрік.
(гее [Ггі:] 1. ад] 1) вільний, незалежний; ~ реоріе вільний народ; 2) що перебуває на волі, звільнений; іо зеї а Ьігд ~ вйпустити пташку (на волю, з клітки); 3) добровільний, невймуше-ний; 4) незайнятий, вільний; Ьауе уои апу зеаіз ~? чи є у вас вільні (незайняті) місця?; 5) відкритий, без перешкод; ІЬе >уау із ~ шлях вільний; 6) доступний; 7) необмежений (правилами); 8) безплатний, безкоштовний (тж ~ оГ сЬаг^е); дармовий; ~ Ьоагсі апсі іосі^іпе безплатне харчування і житло; ~ едисаііоп безплатне навчання; ~ тесіісаі аііепііоп безплатна медйчна допомога; 9) неоплачуваний; вільний від видатків; ком. тж франко; * оГ
диіу безмитний; ~ ітропз безмитні товари; 10) неприкріплений, незакріп-лений; 11) хім. незв’язаний; 12) щедрий, багатий, значний; 13) легкий, граціозний; 14) лінгв. нефіксбваний; ~ 8ІТЄ88 вільний наголос; 15) нейтральний; 16) тех. холостий; ~ піппіп^ холостий хід (машини)’, 17) мор. сприятливий, попутний (про вітер)’, 18) спорт, вільний, без снарядів;
Гот ~ задарма; за чужий рахунок; ~ Ьаііооп вільний (некерований) аеростат; Е.СЬитсЬ неконформістська церква; церква, відокремлена від держави; ~ сотрапу загін найманців; ~ епіегргізе вільне підприємництво; ~ Ггот сатез безтурботний; ~ Ггот раіп безболісний; ~ ВІГІ виграш у благодійній лотереї; ~ Ьапсі свобода дій; малюнок від руки; ~ ІаЬоит іст. праця вільних людей (не рабів); робітники, що не є членами профспілки; ~ Іапсе позаштатний журналіст (фотограф); вільний художник; безпартійний політик; людйна незалежного способу мислення; ~ оГ деЬі вільний від боргів; ~ оГ іпсоте іах не оподатковуваний прибутковим податком; ~ оп Ьоагсі амер. франко-вагон; ~ рагсіоп помилування; ~ зоіі амер. іст. вільний штат (де було заборонено рабовласництво); ~ зреесЬ свобода слова; ~ Што\¥ Ііпе спорт, лінія штрафного кидка; ~ ігаде безмитна торгівля; контрабанда; ~ у/іП свобода волі; філос. абсолютна свобода людської волі; 2. аду 1) безплатно, безкоштовно; 2) вільно; 3) мор. з попутним вітром; 3. у 1) визволяти; 2) звільняти, випускати на свободу (волю); робйти вільним (від — Ггот, оГ).
(гее-аімі-еазу ['їгі:опд'і:2і] 1. п розм. 1) весела компанія (особл. в барі); 2) бар з естрадою; шиночок; 2. ад] 1) вільний, невимушений; 2) безцеремонний.
(гее-Ьоагд ['Ггі:Ьо:д] п мор. 1) надводний борт; 2) висота надводного борту.
(ігее-Ьооі ['(гі:Ьи:1] у грабувати; пі-ратствувати.
ГгееЬооІег [ 'Ггі:,Ьи:Іо] п грабіжник; пірат; розбійник; флібустьєр.
(гее-ЬооІіп£ [ '(гі:Ьи:Ііі] ] п грабіж; піратство; розбій; флібустьєрство.
(гее-Ьогп ['Ггі:'Ьо:п] ад] 1) вільно-народжений; 2) властйвий вільнона-рбдженому.
Ггее-сиПіпе ['й*і:'клІіі]] ад] тех. 1) що легко ріжеться; 2) що бездоганно ріже.
(гееДшап ['(гксітоп] п (рі Ггеедтеп [-топ]) 1) вільновідпущеник; 2) амер. невільник, що здобув свободу.
(геесіот ['ГгігсІот] п 1) свобода, воля; незалежність; ~ оГ 8реесЬ свобода слова; іо еціоу ~ користуватися свободою, бути вільним (незалежним); іо Гі^ііі Гог ~ боротися за свободу (волю);
2) звільнення (від — Ггот); ~ Ггот іахез звільнення від податків; 3) право; почесні права і привілеї; ійе ~ оГ а сіїу почесне громадянство міста; 4) вільне користування; 5) прямота, відвертість; 6) розм. вільність; іо Іаке ~з ^іій зтЬ. дозволити собі вільності з кимсь; 7) рухливість; незакріпленість; 8) легкість, невймушеність; 9) тех. люфт, зазор, отвір.
(геедот-іоуіпв [ '(ті ісІот' 1л уп] ] ад] волелюбний.
(гее-Гог-аі! ['Ггі:(ог'о:1] 1. п амер. 1) змагання (дискусія тощо) за участю всіх бажаючих; 2) розм. загальна бійка, мала купа; сутичка; 2. ад] амер. загальнодоступний; відкрйтий (доступний) для всіх.
(гее-Ьашіеіі [ Тгі: 'йаепдід] ад] щедрий.
(гее-Ьеагіесі ['Ггіґйагікі] ад] 1) щиросердий; відвертий; від усього серця; щйрий; 2) щедрий.
Ггее-Ьеагіедіу ['Ггі:'Ьа:ІісІ1і] аду 1) щиросердо; відверто; від усього серця; 2) щедро.
(геекоїй [ 'Ггі :Ьои1сІ] п юр. іст. безумовне право власності на нерухоме майно.
ГгееЬоШег ['Ггі:,йои1сІо] п іст. вільний землевласник.
(гееіпз [ '(гі:т] п тех. усунення, вй-ведення (води, диму тощо).
(гее-Іапсе ['Ггі:'1а:пз] 1. ад] 1) позаштатний; що працює без контракту; 2) бездоговірний; 3) незалежний; вільний; 2. V 1) працювати не за наймом; бути вільним художником; 2) розм. діяти на свій страх і рйзик.
(гее-ііуег ['(ті:Діуо] п бонвіван; жуїр; розкішник.
(гее-ІІ¥ІП£ ['Ггі:Чіуіг)] ад] 1) що живе собі на втіху; 2) біол. що не паразитує.
(гееіоадег ['Ггі:Дойдо] п розм. нахлібник; дармоїд; охочий вйпити і поїсти за чужий кошт.
(гееіу ['Ггі:її] аду 1) вільно; 2) щедро; рясно; шйроко; Ю Ьеір ~ щедро допомагати; 3) відверто, відкрйто.
Егеетап ['Ггі:топ] п ч. ім’я Фріман.
Ггеетап [Тгі:топ] п (рі Ггеетеп [-топ]) 1) вільний (незалежний, повноправний) громадянин; 2) повноправний член товарйства (корпорації); 3) почесний громадянин міста.
(геешазоп [Тгі:,теі8п] п масон, франкмасон; вільний каменяр.
(геетазопгу ['Ггі:,теі8пп] п 1) масонство, франкмасонство; 2) інстинктивне взаєморозуміння і симпатія.
(гее-шШіп^ ['Ггі: 'тіііг)] ад] гірн. легко оброблюваний, легко збагачуваний.
(гее-тішіесі [Тгк'татсІїсІ] ад] безтурботний.
(геепе$$ ['Ггі.шз] рідк. див. Ггеедот. Ггее-циагіег [,£гі:'к\уо:іо] п іст.
(ге
451
(ге
1) постоєва повинність; 2) право на постій.
Ггее-8рокеп [Тгіґзроикап] аф відвертий, прямйй (у висловлюваннях).
й’Єе-$Цш1іп£ ['ГгіґзіаепсІїг)] асі] що вільно стоїть; що стоїть без підтримки.
Ггее-8іопе ['£гі:8Іоип] п 1) пісковик, що піддається обробці в усіх напрямах; 2) кісточка (камінець) плода, що легко відокремлюється від м’якоті; 3) плід з легко відокремлюваною кісточкою;
~ аргісоі абрикос з кісточкою, що легко відокремлюється.
Ґгее-8іу1е ['йтзіаіі] п спорт, плавання вільним стилем.
Ігее-8Іу1ег [ Тгіґзіаііо] п плавець вільним стилем.
б*ее-8мітііші£ [Тгі:'8^ітіі]] асі] зоол. вільно плаваючий.
Ггее-іЬіпкег ['й-і:'9п]ко] п вільнодумець; атеїст.
Ггее-<Ьіпкіп£ ['£гі:'9іі]кіі]] 1. п вільнодумство; атеїзм; 2. асі] вільнодумний.
Ггее-ійои^Ьі [Тгі/Ооі] див. Ггее--Шіпкіп£ 1.
Ггее-іоп§ие(1 ['йт:Члі]<І] див. Ггее--зрокеп.
Егєєіо^уп ['£гі:,іаип] п геогр. н. м. Фрітаун.
(гее-ігагіег [Тгі:'ігеісЬ] п 1) контрабандист; 2) фрітредер.
Ггее-луау ['£гі:\уєі] п автострада.
Ггее луЬєєі ['£гі:'^і:1] п тех. 1) вільне колесо; 2) муфта механізму вільного ходу.
й*ее-\¥ЬееІіп& [Тгі:'ауі:1іі]] 1. п тех. вільний хід; 2. аф вільний; нескутий; ~ ІіГе вільне життя; ~ ігапзіаііоп ірон. вільний переклад.
Ггєє-ууіП ['їгі/^іі] асі]добровільний.
Ггееге ['£гі:х] 1. п 1) заморожування; 2) холод, мороз; 2. V (разі ґгоге; р.р. Ггохеп) 1) морозити, заморожувати; сковувати (морозом) (тж. перен.); побити морозом; 2) замерзати; перетворюватися на лід; укриватися кригою; 3) : іі із Ггее2Іп§ йагсі сйльно морозить; ІІ ІЗ ГґЄЄ2ІП§ 8ІІ£І111у злегка підмерзає; 4) примерзати; змерзатися; 5) мерзнути, замерзати; клякнути, заклякнути; 6) перен. холонути, застигати; 7) твердіти, тужавіти; 8) тримати на одному рівні, заморожувати; іо ~ ^а§ез (ргісез) заморожувати заробітну плату (ціни); 9) ек. блокувати, забороняти продаж готової продукції; 10) : іо ~ ійе риск спорт, затрймувати шайбу у своїй зоні; 11) амер. стандартизувати (конструкцію тощо); 12) тех. прихоплювати, заїдати; □ ~ іп вмерзати; ~ оп міцно ухопйтися за (щось); прив’язатися, причепйтися до (когось); ~ оиі виморожувати; позбутися (конкурента тощо); виганяти, виживати, витісняти (когось); ~ оуєг укриватися кригою; ~ ир заклякнути, задубіти;
розм. ставати холодним і гордовйтим (у поводженні).
Ґгее2е-(1гуіп8 ['£гі:х'с1гаііт) ] п сушіння сублімацією.
ҐГЄЄ2ЄГ ['ігі:20] п 1) випарнйк (холодильник); 2) морозйлка; камера заморожування; 3) вагбн-рефрижера-тор, вагбн-льодбвник; 4) морбжениця; 5) морозйльник; холодйльник; 6) ав-страл. розм. постачальник мороженої баранини для експорту.
йгееге-ир ['йФг'лр] п амер. замерзання (річок, озер тощо).
йгеегіпз ['ігі:2П]] 1. п 1) замерзання; 2) заморожування; 3) застигання, холбнення; твердіння; 4) відмороження; 5) ек. блокування, заморожування (цін тощо); 6) тех. заїдання; 2. асі] 1) заморожуючий; охолоджуючий; охолоднйй; морозйльний; ~ ріалі хо-лодйльна установка, холодйльник; ~ сотрагітепі морозйлка; 2) перен. льо-дянйй, крижанйй; холодний; відразливий.
Ггее/іп^іу [ 'Ггі:2іг)1і] асіу холодно; з льодянйм вйглядом.
Ггеегіп£-іпіхіиге ['Ггіггіг),тікві/з] п заморожуюча суміш.
ЙГЄЄ2ІП£-рОІП< ['ІГІ:211],р31Пі] п фіз. точка замерзання.
ГгЄЄ7ІП£-ІЄ8І ['ГгІ:21Т)ІЄ8і] п вйпрб-бування на морозостійкість.
Ггеі^Ьі [Ггеїі] 1. п 1) перевезення вантажів; 2) фрахт, вантаж; 3) вартість перевезення; 4) тягар; ~ саг амер. товарний (багажний) вагон; ~ саггіег вантажне судно; ~ еіеуаіог вантажний підйомник (ліфт); ~ гаіез вантажний тарйф; ~ ігаіп амер. товарний поїзд; 2. V 1) вантажити; іо ~ а саг амер. вантажити у вагон; 2) фрахтувати; іо ~ а зЬір фрахтувати судно.
йгеІ£Іі<а£е ['Ггеїіїсіз] п 1) перевезення вантажів; 2) фрахтування; 3) вантаж; 4) вантажомісткість; 5) вартість перевезення.
йгеізіїіег ['ігеїіз] п 1) фрахтувальник; вантажовідправник; 2) фрахтовий агент; 3) вантажне судно; 4) вантажний літак.
Агепні [ігетд] асі] 1) чужйй; 2) дйкий; 3) ворожий.
ЕгепсЬ [Ггепі/] 1. п 1) французька мова; іо 8реак ~ розмовляти французькою мовою (по-французькому); 2) (іЬе ~) збірн. французи; французький народ; 2. асі] французький; ~ агі французьке мистецтво; ~ Ьгеасі (довгий) батон; рогалики, булочки тощо; ~ Сапабіап канадець французького походження, канадський француз; канадський варіант французької мови; ~ сЬаїк кравецька крейда; жировйк, мйльний камінь; ~ си£Г відкладна манжета; ~ сшує лекало; ~ боог засклені стулчасті двері; ~ бгаіп дренажна канава; ~ бге88ІП£ французька приправа;
~ £газз бот. еспарцет; ~ йот муз. валторна; ~ ІЄ88ОП урок французької мови; ~ тазіег учйтель французької мови; ~ паіі дротянйй цвях; ~ ра8ігу тістечко; ~ роїізй шелакова політура; ~ гееі, ~ гои§е кармін; ~ гоїі французька булочка; ~ 8еат французький шов; ~ іііе фальцьована черепйця; ~ іоа8і грінка; ~ \уіпсіо\у балконні двері, двостулкове вікно (до підлоги); сизіотз оГ іЬе ~ звйчаї французів; ресіїаг’з ~ злодійський жаргон; 3. V 1) перекладати на французьку мову; 2) розм. офранцужувати; 3): іо ~ іі розмовляти по-французькому.
ЕгепсЬ-Ьеап [ Тгепі/'Ьі.п] п бот. квасоля звичайна.
ЕгепсЬ-ЬІие ['ігепу'ЬІи:] п парйзька лазур.
ГгепсЬІЇу [ Тгепі/ійаі] у розм. офранцужу вати (ся).
ЕгепсЬізт [Тгепі/ігт] п лінгв. гал-ліцйзм.
ЕгепсЬ-Ііке [ 'Ггепі/Іаїк] 1. аф фран-цузоподібний; 2. асіу на французький лад.
Егепсйтап [Тгепі/топ] п (рі Ггепсіл-теп [-топ]) 1) француз; 2) французьке судно.
ГгепсЬ-гооГ ['£гепі/'ги:£] п мансардний дах.
Егепсівуотап ['ігепі/^итоп] п (рі Егепсйу/отеп [-\¥ітіп]) француженка.
ЕгепсЬу ['ітепі/і] 1. п знев. фран-цузик; 2. асі] розм. французький.
Ггепит ['£гі:пот] п анат. вуздечка.
Ггепгіесі [ Тгепгіб] асі] шалений; божевільний, безтямний; ~ га§е шалений гнів; ~ сігеатз безумні мрії.
ҐгепгіеШу [ТгепгісІІі] асіу шалено, люто; безумно.
Ггепту [Ггепгі] 1. п 1) божевілля, сказ; шаленість, шал; безумство; 2) безумна думка; 3) шалена прйстрасть; а ~ Гог ігауе11іп£ шалена прйстрасть до подорожей; 2. у 1) доводити до нестями; 2) ошаліти, ошаленіти, оскаженіти.
Ггеоп [ігіґзп] п хім. фреон.
йгедиепсу ['ігі:к\У9П8і] п 1) частота, частотність; 2) часте повторення; повторюваність; ійіз йаррепз у/іііі ехігете ~ це відбувається надзвичайно часто;
~ Ьапб фіз. діапазон частот; ~ сііуісієг рад. дільнйк частотй; ~ теіег (іеііег) рад. частотомір; ~ тобиіаііоп рад. частотна модуляція; ~ гап£е рад. частотний діапазон; ~ гезропзе рад. частотна характерйстика; ~ ігіт рад. підстроювання частотй.
йгедиепі І [ йт:к^апі] аф 1) частий; ~ рике прискорений пульс; 2) звичайний; що часто зустрічається; ~ бізеазе пошйрена хвороба; 3) часто повторюваний; ~ уізііз часті візйти; 4) постійний; ~ уізііог постійний відвідувач.
йгедиепі II [£п'к\уепі] у 1) часто
(ге
452
(ті
відвідувати; іо ~ сопсегіз часто ходити на концерти; 2) постійно (часто) бувати (з кимсь).
ґгедиепіаііоп [, Ггі :к\уеп'1еі/п] п 1) часте відвідування; 2) часте вживання.
Ггедиепіаііуе [Гп'к\уепІоііу] асі] 1) багаторазовий; 2) грам., мат. мно-гократний.
ґгедиепіег [Гп'кууепіа] п частий відвідувач; завсідник.
ГгедиепНу [Тгі:к\уоп11і] асі? часто, постійно.
Ггезсагіе [Ггез'ка.сІ] п прохолодна, тіниста алея.
(гезсо [Тгезкои] 1. п (рі Ггезсоез [-оиг]) 1) фреска; 2) фресковий живопис; 2. V 1) прикрашати фресками; 2) займатися фресковим живописом.
ГгезЬ [Еге/] 1. п 1) прохолода; прохолодний час; ІЬе ~ оГ іЬе тогпіпв ранкова прохолода; 2) шквал, порйв; 3) відлига; 2. асі/ 1) свіжий, щойно одержаний; ~ Іеа свіжозаварений чай; 2) натуральний, неконсервбваний; ~ Ьиііег несолоне масло; 3) незіпсова-ний, свіжий; 4) новий, додатковий; ще одйн; а ~ сЬаріег новйй розділ (книги); 5) оригінальний, несподіваний; незнайомий; 6) яскравий, квітучий; 7) чйстий, свіжий (про повітря); 8) бадьорий, нестомлений; сповнений сил; 9) недосвідчений, ненавчений; 10) прохолодний, що освіжає; 11) прісний (про воду); 12) зухвалий, нахабний; самовпевнений; 13) розм. напідпитку; 14) шотл. тверезий; 3. аду нещодавно; ~ Ггот зсЬооІ прямо зі шкільної лави; 4. V 1 ) освіжати; 2) свіжіти, свіжішати.
(гезЬ-Ьклуп ['(ге/'ЬІоип] асі] якйй щойно розпустйвся (розбрунькувався).
ГгезЬ-соїоигесІ [ 'Гге/'клІосІ] асі] яскравий, свіжий (про колір обличчя).
(ге$Ь-сошрІехіопе<1 [ 'Гге/когп 'ріек-рпсі] асі/ свіжий, з гарним кольором облйччя.
ГгезЬеп ['й*е/п] у 1) освіжати; 2) свіжіти, свіжішати; 3) опрісняти (воду); 4) амер. с.г. телйтися; ставати дійною (про корову); < іо ~ у/ау збільшувати швйдкість.
(гезЬепіпв ['Гге/пп]] п 1) освіження; 2) очйщення (атмосфери); 3) опріснення (води); 4) с. г. злучання, спаровування; 5) амер. отелення.
ГгезЬег ['Гге/о] п 1) новачок, першокурсник (університету); 2) розм. свіжий вітер.
ГгезЬеІ [Тге/й] п 1) потік прісної водй (що впадає в море); 2) розлйв рікй; повінь; 3) поет, струмок прісної водй.
ГгезЬ-кееріпв ['£ге/,кі:рп)] п зберігання у свіжому вйгляді (фруктів тощо).
ГгезЬІу ['Гге/Іі] аду 1) свіжо; 2) ба
дьоро; 3) заново; 4) нещодавно; ~ раіпіесі щойно пофарбований.
(гезЬтап ['Гге/топ] п (рі ГгезЬтеп [-топ]) 1) першокурсник; 2) амер. новачок (у школі); 3) особа, що перший рік перебуває на певному посту; Ье із а ~ іп Соп^гезз він у конгресі перший рік; 4) військ, розм. новобранець; ~ уеаг перший рік перебування (в організації тощо); ~ сіазз амер. молодший курс у вйщому навчальному закладі; ~ Еп^ІізЬ початковий курс англійської мови.
ГгезЬпезз ['Гге/піз] п 1) свіжість; 2) яскравість; 3) бадьорість; 4) оригінальність; ~ оГ ап ісіеа оригінальність думки.
(гезЬ-рІиске(І [ Тге/рілкі] асі] свіжо-обскубаний (про птицю).
(гезЬ-піп ['Гга/'глп] ад] який щойно прийшов з моря на нерест (про рибу).
(гезЬлуаіег ['£гє£\уо:іо] ад] прісноводний; ~ ГізЬ прісноводна рйба.
(геї [Егеї] 1. п 1) роздратування; хвилювання; 2) терзання; мучення; гризота; 3) шумування, бродіння (напоїв); 4) рі спазми; кольки; 5) тех. тертя; 6) прямокутний орнамент; 7) архт. різьблена (ліпна) прикраса; 8) муз. лад (у гітарі тощо); 2. V 1) роздратовуватися); тривожити (ся); бентежитися); хвилювати (ся); уои Ьауе поіЬіпй іо ~ аЬоиі вам нема чого турбуватися; 2) роз’їдати, підточувати; тоїЬз ~ ау/ау сІоіЬез міль псує одяг; 3) вкриватися брйжами; хвилюватися (про воду); 4) шумувати, бродйти (про напої); 5) прикрашати прямокутним орнаментом; 6) архт. прикрашати різьбленням (ліпленням); < іо ~ опе-зеИ іо сІеаіЬ замучити себе хвилюваннями; іо ~ апсі Гите рвати й метати.
(геі-сіШш£ [ Тгеі.кліп] ] п випйлю-вання лобзиком.
(ге((їі1 ['ГгеіГиІ] ад] 1) дратівлйвий, дражлйвий; капрйзний, вередлйвий; а ~ сЬіїсІ вередлйва дитйна; 2) укрйтий брйжами (про воду); 3) порйвчастий, рвучкйй (про вітер); 4) у стані бродіння (про напої).
(геї-залу ['Ггеізо:] п пйлка для випилювання, лобзик.
Ггеііесі [ТгеІїсІ] ад] 1) роздратований; схвильований, занепокоєний; 2) зношений, вйтертий; поїдений (міллю тощо); 3) укрйтий брйжами (про воду); 4) архт. прикрашений різьбленням (ліпленням).
Ггеііу [Тгеїі] ад] 1) дратівлйвий, дражлйвий; 2) розм. запалений, гній-нйй (про рану); 3) з різьбленою поверхнею.
(геїлуогк [ТгеЬуа.к] п 1) архт. різьблена (ліпна) прикраса; 2) узор, вй-пиляний лобзиком; 3) химерні сплетіння, узори.
ЕгеиШап [ 'йзісіюп] 1. п фрейдйст;
послідовник Фрейда; 2. ад] фрейдй-стський.
ЕгеиЛізіп ['ГгоісІїгт] п фрейдйзм.
Егеуа ['(гею] п ж. ім’я Фрейя.
(гїаЬіІііу [,£гаіа'Ьі1іІі] п пухкість; крйхкість, ламкість.
(гїаЬІе ['йаіаЬІ] ад] 1) пухкий; крихкйй, ламкйй; 2) геол. що вивітрюється; що тріскається; ~ запсі сип-кйй пісок; пливун.
(паг ['(гаю] п 1) іст. чернець; ~’з ЬаЬіі чернече убрання; ~’з Ьоосі відлога, каптур (ченця); 2) рі іст. територія чоловічого монастиря; 3) друк. блідо надруковане місце на сторінці;
~’з Ьаїзат фарм. настойка смйрни; ~’з сар бот. аконіт; ~’з солуі бот. пля-мйстий кліщинець (арум); ~’з Іапіегп блукаючі вогні (свічення на болоті).
(гїаг-зкаіе ['Ггаю'зкеїі] п зоол. скат звичайний.
(пату ['їгаїоп] п чоловічий монастйр.
(гїЬЬІе ['ГпЬІ] 1. п 1) нероба, ледащо; 2) дрібнйчка; 3) фривольність; 2. ад] 1) дріб’язковий; 2) фривольний; 3. у 1) ледарювати; 2) поводитися фривольно.
(гісапдеї [,£пкгеп'сІе1] п фр. кул. фрикаделька, тюфтелька.
(гісаззее [,йтка'зі:1 п фр. кул. фрикасе.
(псаііуе ['Гпкоііу] фон. 1. п фрика-тйвний звук; 2. ад] фрикатйвний.
(гісііоп ['Гпкрп] 1. п 1) тертя; іо гесіисе ~ зменшити тертя; 2) зчеплення; 3) незгоди, чвари; 4) розтирання; обтирання; 2. у 1) терти; 2) розтирати; 3) мати незгоди; 4) прогумовувати тканйну.
(гісііопаї [Тпкрпі] я# фрикційний; ~ еіесігісіїу статйчна електрика; ~ ге-зізіапсе опір тертя.
(псііоп-Ьгаке [ТпкрпЬгеїк] п тех. фрикційне гальмо.
(гїсііоп-сІи(сЬ ['(пкрпкілі/] п тех. фрикційне зчеплення, муфта.
(гісІіоп-Гизе ['йікрп£)и:г] п військ. витяжна трубка.
(гїсііоп-деаг ['йткрпдю] п тех. фрикційна передача.
(псііопіге ['Гпкрпаїх] у терти, розтирати.
(гісііопіезз ['Гпкрпііз] ад] вільний від тертя; ~ ІідиісІ фіз. ідеальна рідина.
(псііоп-ргішег ['Гпкрп'ргаїтз] п амер. військ, терковий запалювач.
ГгісІіопргооГ [Тпк/апрги:Г] ад] антифрикційний.
(гїсііоп-(иЬе [ 'йткрпііигЬ] див. Ггіс-ііоп-Гизе.
Егідау [ТгаїсІї] п п’ятниця; Ооосі ~ велйка (страсна) п’ятниця; іо Ьауе а ~ Іоок мати похмурий вйгляд.
ЙІЙ8Є [&1СІЗ] у розм. терти; витирати.
іп
453
(гі
Ггіе<1 [Ггаїсі] асі] смажений; пряжений.
Егіе<іа ['й*і:сІ9] п ж. ім'я Фріда.
ґгіеікі [їгепсІ] 1. п 1) друг, приятель; подруга; Ьозот (з^от) ~ нерозлучний (щирий) друг; іо таке ~8 >уііЬ $тЬ. подружити (заприятелювати) з кимсь; іо таке ~8 помиритися; 2) знайомий; Ьауе уои апу ~8 Ьеге? чи є у вас тут знайомі?; 3) товариш, колега; ту Іеатеб ~ мій учений колега; ту ЬопоигаЬІе ~ мій вельмишановний колега (між членами парламенту)’, 4) прихильник, доброзичливець; 5) (Е.) квакер; Зосіеіу оГ Ггіепсіз Товарйство друзів (квакерів)', 6) шотл. родич; 7) розм. дружок, коханець; а ~ іп (аі) соигі впливовий друг, високий заступник; Іо кі88 апсі Ье ~8 помиритися; а ~ іп пеесі із а ~ іпдеесі присл. друзі пізнаються в біді; 2. V ставитися по-дружньому, бути другом; допомагати.
йтешіїезз [ТгепсІІіз] асі/ самітний, самотній; що не має друзів.
ГгіешШке [ТгепсІІаїк] асі/ розм. дружній; приятельський.
Ггїеп(11іпе88 ['ігепсІІітз] п дружелюбність; дрркнє ставлення.
ГгіепШу [ТгепсІІі] 1. п 1) розм. прояв дружнього ставлення; знаки дружньої уваги; 2) мирний (дружній) тузе-мець; 3) спорт, розм. товариська зустріч; 2. аф 1) дружній; приятельський; приязний; дружелюбний; іо Ье ~ \уііЬ 8тЬ. бути у дружніх стосунках З кимсь; ІО Ье ОП ~ ІЄГГП8 \УІіЬ 8тЬ. дружити з кимсь; ~ паїіоп дружня країна; 2) співчутливий; сприятливий; схвальний; ~ 8Ьо>уєг8 сприятливі дощі; 3) (Е.) квакерський; 4) військ, свій, неворожий; що належить своїм військам; ~ 1гоор8 свої війська; ~ іп£ог-таїіоп відомості про свої війська; - Іеасі благодійний концерт (спектакль); Е. Зосіеіу товарйство взаємодопомоги (хворим, людям похилого віку тощо); 3. асі? дружньо, прйязно; дружелюбно; по-прйятельському.
ГгіепсІ^Ьір [Ггепсі/ір] п 1) дружба; приятелювання; іо 8ігіке ир а ~ по-дружйтися; 2) дружелюбність.
Ггіехе [іїтіх] 1. п 1) текст, бобрик; груба ворсйста шерстяна тканйна; 2) текст, високий ворс; 3) архт. фриз; бордюр; 2. V 1) текст, ворсйти; 2) гравірувати срібло; 3) вишивати золотом; 4) архт. прикрашати фрйзом (бордюром).
ґгіегед [їгіїгсі] асі] 1) архт. прикрашений фрйзом (бордюром); 2) текст, ворсйстий, з ворсом; 3) бот. з пушком; вкрйтий пушком.
Ггі§ [Епсіз] п розм. (скор. від геГгІ£-егаїог) холодйльник.
Ггіваїе ['йтдіі] п 1) мор. фрегат; 2) мор. сторожовйй корабель; 3) амер.
лідер ескадрених міноносців; 4) орн. фрегат (тж —Ьігсі).
Ґгі^аіе-Ьіггі [ 'й*ідііЬо:сІ] п орн. фрегат (водоплавний тропічний птах).
(ГЇ£Ііі [Егаїї] 1. п 1) переляк, ляк; страх; іо £іує 8тЬ. а ~ налякати когось; Іо Ьауе (Іо £еі) а ~ злякатися; 2) розм. страховище, страхіття; опудало; Ю Іоок а ргеГесі ~ бути схожим на опудало; 2. у поет, лякати, страхати; тривожити.
йі^Ьіеп ['їгаїїп] у лякати, страхати; Іо Ье -есі оГ 8ґпіЬ. злякатися чогось; □ ~ атуау налякати, перелякати, сполохати; ~ іпіо примусити зробйти щось залякуванням; ~ оиі оҐ примусити відмовитися від чогось залякуванням.
(ГЇ£Ьіепе(І ['Егаїїпсі] асі] зляканий, наляканий, переляканий.
йі^ЬіҐи! ['ЕгаїШіІ] асі] 1) страшнйй, жахлйвий; 2) розм. потворний, огйдний, бридкйй; 3) страхітлйвий, страшенний; ~ поізе страшенний шум.
йізіїійіііу ['ігаїїйііі] асіу 1) страшно, жахлйво; 2) страшенно, дуже; іі І8 а ~ £оос! іЬіпе’. це прекрасно!, це чудово!
ІгІ£Ііійі1пе$$ ['ігаїїйііпіз] п 1) страхітлйвий вйгляд; жахлйве враження; 2) політика залякування.
(ГЇ£ІііІе$$ ['Й*аі11і8] асі] безстрашний.
['Ігмізісі] асі/ 1) холодний; ~ 2опе полярна (арктйчна) зона; 2) байдужий, безпрйстрасний; холодний.
(гїзіїїііу [йт'дзісіїїі] п 1) морбзя-ність, холод; 2) мерзлота; еіегпаї ~ вічна мерзлота; 3) холодність, байдужість.
Ггі&і<11у ['ІГІСІ31СІІ1] асіу холодно, байдуже, безпрйстрасно.
Ґгі£І(іпе8$ ['ЙТСІ31СІПІ8] див. Ггі^ісіііу.
Ггі^огійс [,йтда'пйк] асі] що охолоджує; що заморожує; ~ тіхіиге охолодна рідина.
йівоіЬегару [,іпдо'бегарі] п мед. лікування холодом.
МІ [йті] 1. п 1) оборка; жабо; рюш; брйжі; 2) рі розм. зайві прикраси; викрутаси; 3) рі кривляння, гримаси; 4) амер. розм. делікатес; 5) анат. брйжа; 2. у 1) прикрашати оборками (рюшем, жабо, брйжами); 2) тех. гофрувати.
Ігїііесі [ітіісі] асі] 1) прикрашений оборками (рюшем, жабо, брйжами); 2) тех. гофрований.
йіііегу ['йтіап] п оборки.
ГгІ11ІЄ8 [ Тпііг] п рі розм. нйжні спід-нйці з оборками.
Ггіїїіпз ['€гі1іг)] п 1) оздоблення оборками (складками тощо); 2) оборки; 3) фот. відшарування фотоплівки з краю.
йіііу [ 'ітііі] аф 1) оздоблений оборками (рюшем, жабо); 2) барвйстий, квітчастий; оздоблений, прикрашений.
Літ [їпт] асі] розм. 1) соковйтий; 2) розкішний.
(гїп£е [£ппсІз] 1. п 1) бахрома, то-рочкй; 2) кайма; облямівка; 3) край, обвідка; оп ІЬе ~ оГ ІЬе Гоге8і на узліссі; 4) чубок, чілка; 5) фіз. інтерференційна смуга; 6) несумісність кольорів;
~ ЬепеГіІ8 додаткові пільги (пенсії, оплачувані відпустки тощо); 2. V 1) прикрашати бахромою; 2) облямовувати, обрамляти; &га88 ~сі ІЬе 8Ігеат обабіч струмка росла трава.
(гнідо ['ІГІПСІ31] аф 1) торочкуватий; оздоблений бахромою; 2) облямований, обрамлений.
Ліррегу ['Ліроп] 1. п 1) мішура; дрібнйчки; дешеві прикраси; біжутерія; 2) претензійність; 3) старйй мотлох, лахміття; поношений одяг; 4) торгівля лахміттям; 5) крамнйчка лахмітника; 2. асі] мішурний; облудний; показнйй.
Егізсо ['йтзкои] п розм. геогр. н. м. Сан-Францйско.
Й18ЄЙЄ [йт'хеї] п б^пслі; кучері (на лобі).
ГгІ8еиг [ігіґго:] п фр. перукар.
Егізіап ['ЇГ1219П] 1. п 1) фриз;
2) фрйзька мова; 2. аф фрйзький; ~ саіііе фрйзька молочна худоба.
йтзк [Егізк] 1. п 1) стрибок, скік; 2) жарт, веселощі; 2. V 1) гратися, пустувати; стрибати, скакати (про дітей, молодих тварин); 2) махати (віялом); 3) крутйти, вертіти, виляти (хвостом); 4) амер. розм. обшукувати (людину); 5) амер. відбирати, красти (під час обшуку).
йі$кіпе$$ [Тпзкіпіз] п пустотлй-вість; грайлйвість; жвавість, моторність.
йізку [Тпзкі] асі/ пустотлйвий; грайлйвий; жвавий, моторний; ~ кіііеп грайлйве кошеня.
(тії [£пІ] 1. п тех. скляна суміш, фрйта; 2. у тех. спікатися; сплавляти, фритувати.
(гіі-Лу ['йтіііаі] п ент. шведська муха.
ЕпіЬ [йт0] п ч. ім'я Фріт.
ЛтіЬ [£п0] 1. п 1) заст. мир, безпека; 2) розм. порубка, що заросла кущами; 3) поросль, підлісок; 2. V 1) вирубувати підлісок (поросль); 2) обгороджувати.
(гіііііагіа [Дііі'ієогю] п бот. рябчик.
ГгіИег [Тпіз] 1. п 1) оладка; пончик (з яблуками тощо); 2) рі с.г. добриво з китових відходів; 3) маленький шматочок, остача; 2. V 1) ділйти на дрібні частйни (часткй); 2) діл йтися (розпадатися) на дрібні частйни (часткй); □ ~ аіуау витрачати на дрібнйці; іо ~ аи/ау ііте марнувати час; ~ оиі поступово зникати.
йіуоі ['йтуоі] V 1) ледарювати, гай
Ггі
454
Гго
нувати час; вестй дозвільне життя; 2) розм. витрачати марно (тж ~ аи/ау).
йіуоіііу [йт'уоіііі] п 1) легковажність; легковажний вчинок; 2) фривольність.
Ггіуоіоііз [ТпузЬз] асі] 1) легковажний, пустий (про людину); 2) поверховий; 3) фривольний; 4) незначний, дріб’язковий; 5) юр. необгрунтований.
йіуоіоизіу [Тпуоіозіі] аду 1) легковажно; поверхово; 2) фривольно; 3) незначно.
Ггіуоіоизпезз ['іїтУ0І9$т$] див. Ггіуоі-йу.
йти [Ггіг] 1. п 1) кучері, кучеряве волосся; 2) туго завита перука; 2. V 1) завивати; 2) кучерявитися; закручуватися, завиватися; витися; 3) шипіти, шкварчати (на сковороді).
(ГЇ22еЛ [йігсІ] ад] завйтий.
(гіггіе [Тпгі] 1. п 1) завйвка (зачіска); 2) кучеряве волосся; кучер; 3) підсмажування (із шкварчанням); 2. V 1) завивати(ся), вйтися; 2) смажити (ся), жарити (ся), пряжити (ся) (із шкварчанням); 3) обпікатися; 4) знемагати від спеки.
ґгіхгіу [Ггігії] ад] кучерявий, завйтий; ~ йаіг (жорстке) кучеряве волосся.
Ггіггу [йт2і] ад] кучерявий, виткйй.
Гго [йои] аду. іо апсі ~ уперед і назад; тудй й сюди.
Ггоск [й*ок] 1. п 1) жіноча сукня; дитяча сукенка; 2) ряса, чернечий одяг; Іо у/еаг ійе ~ носйти рясу, бути священиком; 3) розм. чернець; 4) тіль-нйк, тільняшка; 5) халат, робоча блуза; < ійе ~8 політйчні діячі; 2. р 1) надівати сукню (рясу) (на когось); 2) посвячувати в духовний сан.
(госк-соаі ['їгок'коиі] п сюртук.
ґго& [£год] п 1) жаба; 2) стрілка (в кінському копиті); 3) хрипота; 4) стд-вба (плуга); 5) зал. хрестовйна (стрілки); 6) розм. француз; ~ гезіаигапі амер. ресторан з французькою кухнею; 7) оздоблення (застібка) з тасьмй; 8) аксельбант; 9) петля, гачок (для холодної Зброї); 4 ІЙЄ ЬІ££Є8І ~ іп ійе ропд амер. розм. місцевий верховода.
й*о&-сЬее$е [ 'й*одІ/і:2] п бот. 1) плодове тіло порхавки; 2) плід мальви.
Гго£-еаІег ['йод, і.Із] п розм. жабник; француз.
йго£-(ї$1і ['йодй/] п зоол. морська мйша.
й*о§£е<! [Ггодсі] ад] 1) обшйтий тасьмою (сутажем); 2) із застібкою з тасьмй (сутажу); 3) прикрашений аксельбантами.
Гго^егу ['йодол] п 1) скупчення жаб; 2) місце, де водяться жаби; жа-бурйння.
й*о££у [ Тгоді] 1. п 1) жабка; 2) (Е.) розм. француз; 2. ад] 1) жаб’ячий, жа-бйний; 2) заповнений жабами.
й*о&-1іоррег ['£год,йоро] п ент. ци-када-пінявка.
Ггов-іп-ійе-ійгоаі ['йодіпдо'ОгоиІ] п хрипота.
Гго^іапд [ 'й*од1гепсІ] п 1) болото з безліччю жаб; 2) (Е.) розм. Голландія.
Гго£Іаш1ег [ 'йодДгепсЬ] п розм. голландець.
й*о§1іп£ ['йодІп]] п жабеня.
Гго^шап ['йодтзп] п (рі Гго^теп) 1) легкйй водолаз; водолаз-розвідник; 2) нирець з аквалангом.
Гго^-тагсй ['йодта:іД V розм. тяггй за руки й ноги облйччям унйз.
й*о£-тоиНі ['йодтаиО] п орн. совй-ний дрімлюга.
Гго£-рескег ['£год,реко] п розм. чапля.
(годзкіп ['йодзкіп] п амер. розм. доларова асигнація.
(го£-$ратоі [ 'йод§рз:п] п жаб’яча ікра.
ГґОІ8Є [Й-012] п розм. омлет з беконом.
Ггоііс [’йойк] 1. п 1) веселощі, пустощі; 2) весела гра; 2. ад] пустотлй-вий; моторний; веселий; 3. у 1) гратися; пустувати; 2) веселйти, розважати.
Й*о1іс8оте ['Ггоіікзот] ад] грайлй-вий, пустотлйвий; веселий; ~ сйіісі пустотлива дитйна.
(гот [йот (повна форма); йот (редукована форма)} ргер 1) у просторовому значенні — від, з, із; \ує и/еге іеп тіїез ~ ійе соазі ми булй за десять миль від берега; іо соте йоте ~ 8сйоо1 прийтй додому зі школи; іо ]шпр ~ ійе ігаіп зістрибнути з поїзда; 2) вказує на відправну точку або відстань — від, з, на; а тіїе ~ йоте на відстані мйлі від домівки; а іатр йап£8 ~ ійе сеіііпв на стелі вйсить лампа; 3) вказує на часові відношення — з, від, через; ~ ііте іо ііте час від часу; ~ а сйіісі (сйіїсійоосі) з дитйнства; ~ поу/ з цього часу; іеп уеаге ~ поу/ через десять років; а8 ~ ОсІоЬег І8і починаючи з першого жовтня; 4) вказує на джерело, походження тощо — від, з; \уогсІ8 ~ ійе йеагі слова від душі; а Іеііег ~ ту Ггіепсі лист від мого друга; йе І8 ~ Куіу він (родом) із Києва; 5) вказує на матеріал, речовину, з яких щось виготовляють — з, із; и/іпе із тасіе ~ §гаре8 вино виготовляють з винограду; 6) вказує на особу, у якої щось купують, одержують — у; Іо Ьиу 8тій. ~ зтЬ. купйти щось у когось; іаке ійе кпіГе ~ ійе сйіісі заберіть ніж у дитйни; 7) вказує на відтворення з оригіналу, на переклад з мови тощо — з; Ю раіпі ~ паїиге малювати з натури; іо ігап8Іаіе ~ Епвіізй іпіо Пкгаіпіап перекладати з англійської мови на українську; 8) вказує на причину, підставу для дії — від, з, через; іо зиїГег ~ ійе йеаі стра
ждати ВІД спеки; ІО СІО 8ҐПІЙ. ~ ПЄСЄ88ІІу робйти щось через необхідність; поі ~ апу Гаиіі оГ ЙІ8 о\уп не з його вини; 9) вказує на захист, звільнення, розлучення, утримання від чогось — від, з; іо геїеазе ~ ргі8оп звільнити з в’язниці; іо 8йе1іег ~ гаіп ховатися від дощу; 10) показує співставлення, розрізнення — від; Іо сІІ8Ііп8иІ8й ^оосі ~ Ьасі відрізнити гарне від поганого; сап уои іеіі йіт ~ йіз Ьгоїйег? ви можете від-різнйти його від його брата?; ви можете сказати, де він, а де його брат?; □ ~ аЬоуе зверху, згорй; ~ асго88 із-за; ~ асго88 ійе зеа із-за моря; ~ аГаг здалеку; йе 8а\у те ~ аГаг він побачив мене здалеку; ~ атоп&, ~ атоп£5І з; зйе сате ГоПй ~ атоп^ Ійе сго\усі вона вййшла з натовпу; ~ ЬеГоге до; ~ Ьейіші з-за, із-за, з-поза; ійеу арреагесі ~ Ье-йіпсі ійе йоизе вонй появилися (вйй-шли) з-за будйнку; - Ьєіоіу з-під; знй-зу; ~ ЬєЬуєєп з, із-за; ~ Ьеуопд з-за, із-за; ійеу аггіуесі ~ Ьеуопсі ійе тоип-іаіп8 вонй прибулй з-за гір; ~ іп8і(1е зсередини; ійе сіоог І8 Іоскесі ~ іпзісіе двері замкнені зсередини; ~ о!Т з; ~ оиі (оі) із; ~ оиїзігіе іззовні; знадвору; 8Йе епіегесі ~ оиі8ісіе вона зайшла знадвору (з вулиці); ~ оуєг з-за, із-за; ~ оуєг ійе 8еа з-за моря; ~ гоипсі з-за; йе арреагесі ~ гоипсі ійе сотег він появився з-за рогу; Іііі від... до; з... по; ~ піпе ІІ11 єієуєп о’сіоск від дев’ятої до одинадцятої годйни; ~...1о від... до; з... у; ~ РагІ8 іо ¥огк від Парйжа до Нью-Йорка; ~ сіау іо сіау день у день; ~ йапд Ю йапсі із рук у руки; -тоиїй іо тоиїй із вуст у вуста; ~ ріасе іо ріасе з місця на місце; ~ 8ІсІе ю 8іс1е із сторонй в сторону; ~ §епегаііоп іо Ееиегаїіоп з покоління в покоління; ~ епсі іо епсі з кінця в кінець; ~ ііте іо ііте час від часу; ~ Ьасі іо \уог8є все гірше і гірше; ~ шміег (ипсіетеаїй) з-під; ~ тоіЬіп зсередини; ~ іуіійоиі зсередини; 4 Гаг ~ далеко не, аж ніяк не; І кпо\у іі ~ оГ оісі я знаю це давно.
Ггопй [ГгопсІ] п 1) гілка з лйстям; 2) бот. листок папороті (пальми).
їгопсіа^е ['ГгопсІїсІз] п збірн. лйстя, крона.
ГгошІе [£го:і]с1] п фр.\) іст. фронда; 2) сильна політйчна опозйція.
Ггошіепі [ їтопсІопі] ад] густолйстий.
Ггоп(1е8се [їгоп'сіез] у випускати лйстя; вкриватися лйстям.
Й*ОП(ІЄ$СЄПСЄ [£гОП'сІЄ80П8] п 1) бот. період розвитку лйстя; 2) лйстя.
(гошіезсепі [£гоп'сІЄ89пі] ад] що вкривається лйстям; що зеленіє.
Ггошіеиг [£го:і]'до:] п фр. 1) іст. учасник фронди; 2) опозиціонер.
(топі [й-лпі] 1. п 1) перед; передня сторона; 2) передній план; 3) фасад; лицьовйй бік; ійе Гіпе ~ оГ ійе йоизе гарний фасад будйнку; зесопсі-раіг ~ кімната на третьому поверсі з вікнами
Тго
455
Гго
на вулицю; 4) поет, лице; чоло; лоб; ~ Ю ~ лицем до лиця; віч-на-віч; 5) розм. вираз облйччя; зовнішність; 6) військ, фронт; аі ІЬе ~ на фронті; 7) прибережна смуга; 8) приморський бульвар; набережна; 9) накрохмалена манишка; 10) груди і передні лапи (тварини)', 11) зал для глядачів (у театрі); ~ аппоиг військ, лобова броня; ~ Ьепсй перен. уряд; ~ Ііпе лінія фронту; ~ тап підставна особа; ~ оШсе кін. адміністративний відділ (кіностудії); ~ ог^апігаїіоп організація, що є вивіскою (для нелегальної діяльності); Гаїзе ~ брехливість, прагнення обманути; 2. аф передній; ~ ра$е титульний аркуш; перша сторінка (в газеті); ~ доог парадні двері; ~ еіеуаііоп вйгляд спереду; ~ зсгееп (^Іазз) авт. вітрове скло; ~ 8еаі8 місця в першому ряду; ~ іооїй передній зуб, різець; ~ УО'УеІЗ фон. голосні переднього ряду; 3. у 1) виходити на, бути оберненим на; ійе йоизе ійе 8еа будйнок виходить на море;
2) знаходитися, бути розташованим перед (чимсь), попереду (чогось); 3) прикрашати фасад; 4) протистояти; < ~! амер. сюдй! (виклик посильного в готелі).
(гоїгіазе ['ітлпіїсіз] п 1) фасад; 2) ділянка між будйнком і дорогою; палісадник; 3) ділянка землі, що прилягає до дороги (рікй); 4) військ, ширина фронту; протяжність фронту.
(гопіавег [ Тглпіїсізо] п власник ділянки, межа якої проходить по дорозі (річці).
ґгопіяі [Трапіі] 1. п 1) архт. тимпан; фронтон над дверйма (вікном); 2) налобна прикраса; 3) лобна кістка; 4) мед. ліки від головного болю; 2. ад] 1) анат. лобний; ~ Ьопе лобна кістка; ~ 8ІШ18 лобна пазуха; 2) військ, лобовий, фронтальний; ~ аііаск фронтальний наступ; лобова атака; 3) торцевий; ~ зигГасе торцева поверхня.
/гопі-ЬепсЬег ['й-лпі,Ьєпі/о] п 1) міністр; 2) колйшній міністр; 3) керів-нйк опозйції.
Ггопііег ['Гглпір] 1. п 1) кордон; рубіж; іо сго88 ійе ~ перейтй кордон; 2) прикордонна смуга; 3) межа, межі; ~8 оГкпо\¥ІесІ£е межі пізнання; 4) амер. межа просування переселенців; 5) прикордонна фортеця, прикордонний форт; ~ іоу/п прикордонне місто; < Е. амер. «новйй рубіж», курс президента Кеннеді; 2. у бути межею; обмежувати.
Ггопііегшяп [Гглп'їютоп] п (рі Ггоп-ііегтеп [-топ]) 1) мешканець прикордонної смуги; 2) амер. переселенці, колоністи (що заселяли Захід).
(гопіізріесе [ТгАПІізрі:з] п 1) архт. фронтон, фронтиспіс; 2) друк, фронтиспіс; 3) розм. лице.
Ггопііезз [ їглпіііз] аф 1) що не має
передньої частйни (фасаду); 2) безсоромний, безстйдний.
ґгопііеі [Трлпіііі] п 1) налобна пов’язка; 2) пляма (зірочка) на лобі тва-рйни.
ҐГОПІО&ЄПЄ8І8 [,£гОПІОи'сІЗЄП1818І п метеор, утворення фронту.
Ггопіоп ['їглпіоп] п архт. фронтон; шпиль.
ГгопІ-ра&е ['ГглпІ'реісІз] 1. аф 1) що друкується на першій полосі (газети); ~ пе\¥$ сенсаційні новини; 2) дуже важлйвий; 2. у 1) друкувати на першій полосі (газети); 2) з’являтися на першій полосі (газети).
й*оп<-ра£ег [Тглпі, реміза] п амер. розм. сенсаційна новина; важлйва звістка.
Ггопі-гяпк [ Трапі'гаеі]к] аф 1) пе-редовйй; 2) кращий; 3) найважлйві-ший; оГ ~ ітропапсе першорядної ва-жлйвості.
Ггопі-гшіпег [Тгапі,гапо] п 1) лідер (у бігу, на перегонах); 2) імовірний кандидат на пост; ~ Гог Юр потіпаїіоп імовірна кандидатура на вйборах на пост президента.
ГгопИуягсі [ТглпИуосІ] аду уперед.
йгоге [Гро:] аф 1) поет, морозний; 2) розм. замерзлий.
йч>8І [ігозі] 1. п 1) мороз; йагсі (8йагр, Ьіііп§) ~ сйльний (лютий) мороз; Ьіаск ~ мороз без інею; ^йііе ~ мороз з інеєм; 2) холод, морози; еагіу ранні морози; 3) холодність, суворість; 4) провал, невдача, розчарування; а сіеасі ~ розм. цілковйта невдача, пропаща справа; 5) розм. безробіття;
~ ге8І8іапсе морозостійкість; 2. у 1) побйти морозом (рослини); 2) підморожувати; 3) укриватися інеєм; 4) глазурувати; посипати цукром; 5) стирати глянець; 6) матувати (скло); 7) підковувати на гострі ши-пй; 8) поет, сріблйти сивиною (волосся).
Грозі-Ьі пі [ 'ІгозіЬоісІ] п 1) птах, що прилітає з першими заморозками; 2) орн. золотйста сйвка.
й"О8І-ЬіІ [ ТгозіЬіІ] разі від Гго8і-Ьііе 2.
ЙГ08І-ЬІІЄ [ТгозіЬаіІ] 1. п відморожене місце; 2. у (разі Гго8і-Ьіі; р.р. Ггозі--Ьіііеп) обморожувати.
йгозі-ЬіПеп [Тгозі,Ьііп] 1. аф 1) обморожений; 2) побйтий морозом, приморожений; 2. р.р. від Ггозі--Ьііе 2.
Гго8І-Ь1іІе ['їгозіЬІаіІ] п бот. біла лобода.
Ггозі-ЬошмІ [ТгозіЬашкІ] аф скутий морозом; заморожений; промерзлий.
ГгозІ-сІеГі [Тгозікіей] 1. п морозо-ббїна; 2. аф уражений морозом (мо-розоббїною); що тріснув від морозу.
Ггозі-сгяск ['ігозікгаек] п морозоббї-на; тріщина від морозу.
Грозі-гіелу ['ГгозісЦи:] п іній.
ГгозІесІ [ТгозІїсІ] аф 1) приморожений; 2) укрйтий інеєм; 3) матовий, матований (про скло); 4) глазурований; ~ саке глазурований торт; 5) поет, з сивиною; 6) стрйманий; холодний.
ГТОЗІ-ЙЗЬ [ЇГОЗіГі/] п іхт. лепідопус.
й*О8і-£гаре [ 'їгозідгеїр] п американський дйкий виноград.
Ггозі-Ьяпіу [ТгозІ,Ьа:сІі] аф моро-зостійкйй (про рослини).
й*О8і-Ьо1е ['ГїозіЬоиІ] п морозовина, морозоббїна.
Ггозіііу [Тгозіїїі] асіу холодно, стрй-мано.
Ггозііпв [Тгозіїї]] п 1) глазурування, поливання; 2) іній, морозяний узор (на вікні); 3) заморожування; приморожування; 4) матовість (на склі).
ГгО8І-ГПІ8І [ТГО8ІГП18І] п паморозь.
Ґгозі-пяіІ [Тгозіпеїі] 1. п гострий підковний шип; 2. у підковувати на гострі шипй; кувати на зимові підкови.
Ггозі-пір [Ггозіпір] у побйти морозом.
ҐГО8І-ПІррЄ<1 [ТгОЗІ'пірі] аф обморожений.
ГгозІргооГ [Тго8Ірги:Г] аф морозостійкий.
ГгозІ-зЬое [ Тгозі/и:] п (зимова) підкова з шипами.
Ггозі-луогк [ТгозИУо:к] п 1) морозяний узор (на склі); 2) тонкий узор на сріблі (олові).
Ггозі-луогі [ ТгозИуоі] п бот. сонце-цвіт канадський.
йгозіу ['Грози] аф 1) морозний; ~ зку морозне небо; 2) укрйтий інеєм; ~ уеагз оГ ІіГе старість; 3) поет, посй-вілий, сйвий; ~ йеасі сйва голова; 4) холодний, крижанйй; ~ §гееііп§ холодне привітання.
йгоіЬ [ГгоО] 1. п 1) піна; мйло на коні; 2) дурнйця; марнослів’я; базікання; пусті слова; 2. у 1) пінитися, шумувати; кипіти; укриватися піною; 2) змйлюватися; укриватися мйлом (про коня); 3) спінювати; збивати в піну; 4) базікати.
ГгоІЬ-Ьклуег [Тго0,Ь1оио] п жарт. завсідник пивнйць.
ГгоіЬіпезз [ТгоОтіз] п 1) пінявість; 2) пустота, легковагість.
й*оіЬ-т8ЄС< [Тго0,іпзек1] п ент. цикада-пінявка.
ГгоіЬ-зрії [ТгобзрП] п біол. секрет цикади-пінявки.
ГгоИі-луогш [Тго0\уо:т] див. ГгоіЬ--ІП8ЄСІ.
ГгоИіу ['їгоОі] аф 1) пінйстий; 2) пустйй; легковагий; ~ зреакег базіка, балакун.
їгои-йгои [ТпгГги:] п розм. 1) шелест, шелестіння; 2) вигадливість, химерність (одягу тощо).
(то
456
(пі
(гоипсе [Ггаипз] 1. п 1) складка; зборка; 2) зморшка; 3) завиток; 4) удавання; 5) вет. ящур; 2. V 1) завивати; 2) робйти зборки (складки); 3) заст. хмуритися.
(гомг [Ггаи] п 1) розм. 1) голландка; 2) жінка, дружина (про німкеню, голландку)’, 3) бруд нуля, замазура; нечепура (про жінку)’, 4) вакханка.
(питані [’їгоиод] асі] упертий; свавільний; вередливий, примхливий; що чинить наперекір.
(пит [£гаип] 1. п 1) насуплені брови; 2) хмурий (невдоволений) вйгляд; вйяв невдоволення; 2. V 1) насуплювати брови; насуплюватися; 2) дивйтися несхвально, ставитися недобро-зйчлйво (невдоволено) (на — аі, ироп); 3) висловлювати несхвалення (незадоволення).
(гомпег [Тгаипо] п похмура (хмура) людйна.
(гомпіп^ ['ітаипіг)] асі/ 1) похмурий; суворий; несхвальний; 2) грізний; загрозливий; що наводить жах.
(гомпіп^іу [Тгаиші]1і] асіу похмуро; сурово; несхвально.
(гонту [Тгаит] асі] похмурий, понурий.
(пптаї [Ггаизі] 1. п розм. 1) важке (затхле) повітря; 2) духота (в кімнаті)’, 2. V 1) сидіти в духоті; 2) ледарювати, бйти байдики.
(пптаіу [Тгаизії] асі] розм. затхлий; важкйй (про повітря).
Ггоі¥хіпе$8 [Тгаигіпіз] п 1) духота; затхлість; 2) неохайність; 3) різкість; дисгармонійність.
Ґгонугу [Тгаигі] асі] 1) затхлий, задушливий; важкйй; смердючий; ~ гоот душна (непровітрена) кімната; 2) бруднйй, забруднений; неохайний; 3) нечесаний; 4) багровий (про колір лиця)’, 5) різкйй; дисгармонійний.
(гоге [ігоих] разі від Ггеехе 2.
Ггохеп [’їгоигп] 1. асі] 1) замерзлий; захололий; ~ Іо сіеагЬ що помер від холоду; що замерз на смерть; 2) скутий крйгою; укрйтий льодом; що перетворйвся на лід; ~ Ьгоок скутий крйгою струмок; 3) заморожений; ~ теаі морожене м’ясо; 4) холодний; студений; 5) крижанйй, льодянйй; ~ 8іаге крижанйй погляд; 6) блокований, заморожений (про ціни тощо)’, 2. р.р. від Ггееге 2.
Гпісіе8сеп1 [Гглк'іезопі] асі] біол. що починає плодоносити.
йтісШегоиз [£глк'ІіЬгоз] асі] біол. плодоносний.
(пісіШсайоп [,£глкііії'кеі/п] п біол. плодоношення.
ГгасІіГісаІІУе [’їглкіїіїкеїііу] асі] біол. плодоносний.
(пісШу (ТглкІїГаї) V біол. 1) плодоносити; 2) робйти родючим; збагачу
вати; Іо ~ іке еагік робйти землю родючою.
(пісіО8е ['(глкіоив] п хім. фруктоза.
(пісйюиз ['(глкуиоз) асі] 1) плодоносний, родючий; 2) плодотворний, плідний.
(пісіиои$пе$$ ['(глкі]ио8пі8] п 1) плодоносність, родючість; 2) плодотворність, плідність.
(підої ['£пі:до1] асі] 1) ощадливий, бережлйвий, економний; ~ йоизекеерег ощадлива господйня; 2) помірний; скромний; бідний; а ~ 8иррег бідна (скромна) вечеря.
Гпі£а1іІу [йп.'даеіііі] п 1) ощадливість, бережлйвість; економність; 2) помірність; скромність; убогість.
(підаНу [Тпгдаїї] асіу 1) ощадливо, бережлйво, економно; 2) помірно, скромно; убого.
(пі£І(егоіі$ [£ги:'сізіЬг98] асі] плодоносний.
йті£І¥огои$ [Гпе'сІзіуогзз] асі] зоол. плодоїдний.
(пііі [£ги:1] 1. п 1) плід; фрукт; 2) збірн. фрукти; гіре (&гееп, те!1о\у) ~ спілі (незрілі, соковйті) фрукти; Ііп-песі (рге8егуес1) ~ консервовані фрукти; консерви з фруктів; сігіесі ~ сухофрукти; іо §го\¥ ~ вирощувати плодові дерева; іо ііує оп ~ харчуватися тільки фруктами; іо ваїйег (іо ріск, іо ріиск) ~ збирати фрукти; 3) рі плодй, результати; іо геар іке ~8 оГ зтік. пожинати плодй чогось; 4) нащадок; маля, дитинча; 4 ~ заіасі салат з фруктів; ком-пот-асорті; військ, розм. орденські колодочки (стрічкй); ~ зеазоп сезон фруктів; ~ зйор фруктова крамнйця; оШ ~ жарт, дружйще, старина; зтаїї ~ ягоди; 2. у плодоносити; давати плодй, родйти; іо ~ у/еіі добре плодоносити.
(пікапе ['(гшікіз] п 1) плодоношення; 2) урожай фруктів; 3) збірн. фрукти, плодй; 4) результат, наслідок.
(піИагіап [(пі:'ієопоп] п людйна, що харчується тільки фруктами.
(пііі-Ьаі [ТпгіЬзеІ] п зоол. крилан, плодоїдний кажан.
Ггиіі-Ьеагіпй [ '£ги:1,Ьєогпр] 1. п плодоношення; 2. асі] плодоносний.
Гпііі-Ьші ['(ги:іЬл<і] асі] бот. плодова брунька.
(пйі-саке ['(пгікеїк] п фруктовий кекс.
(пііІе<1 [ ТпеікІ] асі] обтяжений плодами; обвішаний плодами; з плодами.
(піііег [Тпкіо] п 1) плодове дерево; ргоііїїс ~ високоврожайне плодове дерево; 2) судно, що перевозить фрукти; 3) садівнйк; 4) фрукгівнйк.
Гпіііегег [Тпгіаго] п 1) торговець фруктами; 2) садівнйк.
(пііі-Ґагтшб ['(ги:і'(а:тіі]] п пло-дівнйцтво; промислове садівнйцтво.
(гиіІ-Пу ['£ги:і£1аі] п ент. плодова мушка, дрозофіла.
(гиіІ-(ігате [Тпг.іГгеїт] п шпалера.
(гиіі(й1 ['(гигійіі] асі] 1) плодоносний, родючий; ~ 8ОІ1 родюча земля; * ігее плодоносне дерево; 2) плодючий, плідний; 3) плодотворний; 4) вигідний; корйсний.
(пііійіПу [Тпг.іГиІі] асі? плодотворно, плідно.
ГгиііГи1пе88 ['Іти:іїи1пі8] п 1) родючість; 2) плодоносність; плодючість; 3) плодотворність, плідність.
(пііі-вгомгег ['(пі:1,дгоиа] п садівнйк, плодівнйк.
(піі1-5гоніп£ ['(пі:1,дгоиіі]] п садівнйцтво, плодівнйцтво.
(пііііпз ['&и:1іт)] п біол. плодоношення; ~ сапе плодоносний пагін.
(пііііоп [ітиі'ірп] п І) користування благами; насолода, розкошування; 2) здійснення; досягнення бажаної метй; іо соте Іо ~ здійснйтися, збутися.
(пііі-кіїп [Тги:1кі1п] п плодосушарка; піч для сушіння плодів.
(пііі-кпІЇе ['&и:Шаі£| п (рі Ггиіі-кпіуез [-паїуг]) ніж для фруктів.
(пііііезз [’ітигіїїз] асі] 1) неплідний, безплідний, неродючий; ~ ігее безплідне дерево; 2) некорйсний; безуспішний, безплідний; ~ еїїоП8 марні зу-сйлля; 3) невдатний; безталанний.
(піШе$$1у ['(пі:і1і8Іі] асіу безплідно; марно, даремно; некорйсно, дарма.
(пііііеі ['(ги.іііі] п І) маленький плід; 2) бот. частйна супліддя.
(пііі-ріскег ['£ш:1,ріко] п плодознімач.
(пііі-ріесе [Тги:1рі:8] п натюрморт з фруктами.
(НШ-рівеоп [ '(ги:1,рк1зіп] п орн. плодоїдний голуб.
(пііі-рге$8 [Тгигіргез] п плодбвйй прес; прес для вижимання фруктового соку.
(пііі-зриг ['(ги:І8ро:] п плодоносна (родюча) гілка, плодушка.
(гиіІ-8Іа1к [’1ти:І8Іо:к] п бот. плодоніжка.
(гиіі-зіоге [’1ти:І8Іо:] п плодосховище.
(пііІ-8іі£аг ['(гиіІДидз] п хім. фруктоза; глюкоза.
(пШ-Пштіпі’ ['(ги: І'Отії]] п с.г. проріджування зав’язі.
(пііі-ігее [ТпгПгі:] п фруктове (плодове) дерево.
Егизаппа [£ги:'гзепо] п ж. ім'я Фру-зана.
Ггиііу [Тги:1і] асі] 1) фруктовий; що нагадує фрукти (за смаком, запахом тощо)’, 2) що зберігає аромат винограду (про вино)’, 3) амер. мелодійний, звучний; ~ уоісє мелодійний голос; 4) розм. пікантний; скандальний; 5) соковйтий, смаковйтий; ~ Іап^иазе соковйта мова.
(пі
457
(йі
Гпітепіасеоиз [,Гтитеп'іеір8] асі] пшеничний; зерновий.
Гпітепіаііоп [.Ггиїтеп'іеі/оп] п роздавання зерна народові (у стародавньому Римі)
Ггитепіу ['Ггштапії] п солодка пшенична молочна каша з корицею.
(літр [Гглтр] 1. п 1) старомодно і погано одягнена жінка; 2) розм. сварлива баба; пліткарка; 3) глузування; зневага; 2. V 1) глузувати; ображати; 2) роздратовувати, роздражнювати; псувати настрій.
Ггшпрізк [Тглтрі/] ад] 1) старомодно одягнений; старомодний; неохайний; задрипаний; ~ сігезз старомодна сукня; 2) сварливий, зломовний.
Ггшпрз [Гглтрз] п розм. поганий настрій.
(літру [Тглтрі] ад] 1) погано (без смаку) одягнений; 2) сварлйвий.
(лі§Ь [Гра/] 1. п 1) збірн. уламки, осколки; 2) розм. вет. стрілка (в копиті коня); 2. асі] 1) крихкйй, ламкйй; 2) м’якйй; піддатливий; 3. V 1) розм. терти, скребтй; 2) полірувати; 3) оперяти (стрілу).
Гпізіа ['Гглзіа] рі від Ггизіит.
Гпі8Ігаіе І ['(глзігеїі] асі] 1) нездійснений; марний (про надію тощо); 2) позбавлений (чогось).
Ггизігаіе II [ГглзЧгеїС) V 1) розстроювати, зривати; розладнувати (плани); порушувати; іо ~ а сіезі^п розладити задум; 2) робйти марним; зводити нанівець; 3) перемагати (когось); завдавати поразки, розбивати (когось).
(лі$ігаіе(1 [Гглз'ігеїіїсІ] ад] зруйнований; що зірвався (не справдйвся, не збувся).
Гпізігаііоп [Гглз'ігеї/п] п 1) розлад, зрив (планів); 2) крах (надій); загйбель; 3) розгром; 4) розчарування; 5) юр. припйнення зобов’язання через немо-жлйвість його виконання.
(пі$ігаіі¥е ['Ггазігоііу] ад] що розстроює (засмучує, розчаровує).
(пізішп ['Гглзіот] п (рі Ггизіа) мат. зрізана піраміда; зрізаний конус.
(лііе$сепі [Гпг'іезпі] ад] бот. чагарниковий; кущовйй.
(пііех [Тгиіекз] п (рі тж Ггиіісез) бот. чагарнйк, чагар.
Гпііісе8 ['Гпі:іі8І:х] рі від Ггиіех.
Ггиіісоиз ['(ги:іікд8] ад] бот. чагарниковий, кущовйй.
(гу [ігаї] 1. п 1) дрібна рйбка, малькй, мільга; 2) дрібнота, малеча (про дітей); зтаїї ~ малеча, діти; 3) смажене м’ясо; печеня; 4) розм. хвилювання, збудження; іо Ье іп а ~ хвилюватися, турбуватися, тривожитися; 5) амер. пікнік; 2. V 1) смажитися); іо ~ ГізЬ апсі сЬірз смажити рйбу з дрібнопорізаною картоплею; 2) бути дуже схвильованим (збудженим);
3) мучити, краяти, грйзти (душу); 4) хвилюватися, пінитися (про море).
Ггуег [ Ггаїз] п 1) сковорода; 2) рі рйба (курчата тощо) для смаження; 3) кін. потужний освітлювальний прй-лад.
Ггуіп^-рап ['£гапі]ргеп] п сковорода (з ручкою); оиі оГ ійе ~ іпіо ійе Гіге з вогню та в полум’я.
(їіЬзу [ТлЬхі] ад] розм. 1) товстйй, огряднйй; 2) приземкуватий, присадкуватий.
Гискзіа ['5и:/о] п бот. фуксія.
(їісЬзіпе [Тикзіп] п хім. фуксйн.
(їісіуогоііз [^и'зіуогоз] ад] зоол. що жйвиться морськйми водоростями.
Риск [Глк] V вульг. злягатися.
їїі<1 [Гасі] п розм. 1) задня частйна (зайця, кроля тощо); 2) текст, пух із щіток.
(їкісіег [ 'ГлсІа] п велйка вйнна бочка.
(їкісіїе [ТлсІІ] 1. п розм. 1) сп’яніння; 2) пиятйка, гульня, запій: 3) міцнйй напій; 2. V 1) пиячити; напиватися доп’яна; іо ~ опезеІГ напйтися; 2) збивати з пантелйку; одурманювати.
Ги<1<11е-сар [Тлсіїкаер] п розм. п’я-нйчка, пияка.
Ги<1(1у-(1и<1<1у [ ТлсІї'длсІї] п амер. розм. 1) буркотун; критикан; 2) людйна з застарілими поглядами; консерватор.
(їі<І£Є [ГлсІз] 1. п розм. 1) вйгадка, брехня; 2) повідомлення «в останню хвилйну» (в газеті); 3) помадка, фадж (м'які цукерки); 2. V розм. 1) робйти несумлінно (абйяк), спартачити (тж ~ ир); 2) розповідати небилйці, вигадувати; 3) публікувати «в останню хвилйну» (в газеті); 3. іп! нісенітниця; дурнйця, казна-що.
(їкІ£у [ТАСІ31] ад] 1) неспокійний, метушлйвий; дразлйвий; 2) амер. незграбний; неспрйтний, невправний.
йіеі [Г)ио1] 1. п пальне, паливо; Ііциісі (зоїісі) ~ рідке (тверде) пальне; ~ Гі11іп§ заправляння пальнйм; ~ §аи§е бензи-номір; ~ ритр паливний насос; бен-зопбмпа; ~ іапк бак для пального; іо асісі ГгезЬ ~ іо а циаггеї підбурювати тих, що сваряться; іо асісі ~ іо ійе Пате підливати масла в огонь; 2. V 1) заправляти (ся) пальнйм; 2) запасатися пальнйм (паливом); 3) заливати пальнйм; 4) мор. приймати пальне, вантажити пальне; завантажуватися пальнйм; 5) зал. екіпірувати.
йі(Г [ЕлГ] 1. п 1) подув вітру; 2) пйрхання, чмйхання; шипіння, сичання (кота тощо); 2. V 1) дути, віяти; 2) пйрхати; чмйхати; шипіти, сичати (про кота тощо); 3) пйхкати люлькою.
йіПу ['ГлГі] ад] 1) легкйй; м’якйй; 2) роздратований; 3) ображений.
(їі£ [Елд] 1. п розм. 1) духота, задуха, затхле (важке, задушливе) пові
тря; 2) пил, сміття (в кутку кімнати, у швах); 2. V розм. сидіти в духоті; іо ~ аі йоте вестй сидяче життя.
(й^асіоііз [Зи/деі/оз] ад] 1) скоро-минущий, короткочасний; 2) летючий; 3) недовгочасний; що швйдко в’яне (опадає).
(їі£асііу [Г)и: 'даезііі] п 1) швидко-плйнність, скороминущість; 2) летючість; 3) короткостроковість, короткочасність; нетривалість.
Ги&а1 ['(]и:дд1] ад] муз. фуговий.
(їі£а<о [£и:'да:іои] аду муз. фугато.
(їі££у [ £лді] ад] розм. 1) душнйй, непровітрений, задушливий, продйм-лений (про кімнату); 2) що веде сидяче життя; схйльний до домосідства; 3) що боїться свіжого повітря.
(іі£ІіеІіа [Еш'деіа] п муз. фугета.
(їі§іе ['НгсІзі] п шотл. іст. 1) бо-язкйй півень; 2) боягуз.
(їі§кі¥е ['^шсізіііу] 1. п 1) утікач; а ~ Ггот ]изіісе особа, що ховається від правосуддя; 2) біженець; вигнанець; 3) дезертйр; 4) бурлака, бродяга; мандрівнйк; 5) нестійка фарба; 6) щось невловйме; 2. ад] 1) збіглий, утеклий; ~ зіауе невільник-утікач; 2) швидкоплйнний, минущий; 3) неміцнйй, нестійкйй; летючий; 4) недовговічний; що має скороминущий інтерес; 5) бродячий, мандрівнйй; 6) вйгнаний.
Гіі§1е ['Е]и:д1] у 1) вестй за собою; бути взірцем (зразком, прйкладом); 2) жестикулювати, подавати сигнали жестами.
(ї]£Іепіап ['5и:д1тгеп] п (р/Ги§1етеп [-теп]) 1) ватажок, верховода; людйна, що є взірцем (зразком); 2) взірець, зразок; 3) військ, іст. флігсльман; фланговий солдат; 4) амер. направляючий; головнйй.
(їі£ие [£)и:д] л муз. фуга.
РцІіуаша [Ти:дзі^а:тз] п геогр. н. Фудзіяма (вулкан у Японії).
Еикіеп ['(и:'к)еп) п геогр. н. Фуц-зянь (провінція в Китаї).
-ГиІ [-Гйі] зи# а) у прикметниках, утворених від іменних та дієслівних основ: ЬеаиііГиІ гарний, сагеГи! дбайливий; б) у іменниках, утворених від іменників, що означають кількість, обсяг: ЬазкеіГиІ повний кошик (чогось); зроопГи! повна ложка.
Еиіскег [Тиіі/а] п ч. ім'я Фулчер. Гиісга ['Елікга] рі від Гиісгит.
Гиіспіт [Тлікгот] 1. п (рі Гиісга) 1) фіз. точка опори; опорна прйзма; 2) центр обертання; вісь (центр) шарніра; 3) перен. засіб для досягнення метй; 4) бот. опора, стовбур, стебло; 5) зоол. підтрймка, підпора; 2. ад] поворотний.
(111(11 [£и1'£і1] у 1) виконувати, здійснювати; іо ~ опе’з сіиііез виконувати
Й11
458
йіі
свої обов’язки; 2) відповідати (чомусь), задовольняти (щось)', 3) завершувати.
йіІЛІшепі [іїіі'іїїтопі] п 1) виконання, здійснення; 2) завершення.
йіідопі [ТлкІрпі] ад] поет, сяючий, виблискуючий, блискучий, осяйний.
Аіі£І(І [Тлідзід] ад] 1) блискаючий, сяючий; 2) зоол. яскраво-червоний з металічним відблиском (про забарвлення).
йіІ£О(и)г [Тлкр] п сліпуче світло; нестерпний блиск.
йіІ£игапі ['{ліф’игзпі] ад] 1) виблискуючий (як блискавка); 2) мед. стріляючий; ~ раіп стріляючий біль.
йіІ£игаІе [Тлідіиагеїі] V блиснути блискавкою.
йіІ£игаіїоп [Тл1д)’иаТеі/п] п звич. рі спалахи блискавки.
йіІ£іігі<е [Тл1д]иагаіі] п геол. фульгурит.
йіІ£іігои$ ['Глісуй ага 8] ад] 1) блис-кавковйдний; 2) перен. схожий на блискавку.
йі1і£іпо$Иу [§и:Дідзі'пззііі] п 1) за-кдпченість; 2) сажа.
Йі1і&іпои$ [^и:'1ідзша$] ад] закопчений, закурений, закоптілий; укрйтий сажею (кіптявою).
Гиік(е) [йіік] п ч. ім'я Фулк.
іїііі [£и1] 1. ад] 1) повний; налитий по вінця; 2) наповнений, заповнений; ~ аидіепсе переповнений зал для глядачів; 3) нескорочений, неукорочений; ~ пате ім’я і прізвище; 4) повний, вичерпний; а ~ ігеаітепі оГ а 8иЬ)есі вичерпний виклад теми; 5) повністю укомплектований; 6) що досяг найвищої точки, повний; ~ тооп повний місяць; аі ~ зреед на повній швидкості; 7) цілий, нерозчленований; ~ йоиг ціла година без перерви; - Ііпе суцільна лінія; 8) багатий (на щось — оі); гіуєгз ~ оГ Г18Й ріки, багаті на рйбу; уегу ~ ЬаіУЄ8і дуже ряснйй (багатий) урожай; 9) дорідний, огряднйй, пухкий; ~ Рішите огрядна фігура; 10) широкий, вільний, просторий; ~ зієєуєз широкі рукави; 11) захоплений (чимсь), охоплений; 12) що наївся досхочу; 13) глибокий, повнозвучний; ~ іопе глибокий тон; 4 ~ а§е повноліття; ~ Ьгоійег рідний брат; ~ дгезз парадний костюм; вечірня сукня, вечірній костюм; повна парадна форма; ~ йоизе аншлаг (у театрі)', ~ рау повна ставка; ~ 8І8іег рідна сестра; ~ 8іор грам, крапка; ~ ііте повний робочий день; спорт, повний час гри; ~ ир повнісінький; сйтий по зав’язку; ~ іуіпє міцне вино; аі ~ Іеп^іЬ на всю довжину; повністю, без скорочень; а ~ теаі сйтна їжа; іп ~ 8\уіп& (ЬІазі) у повному розпалі; 2. аду 1) прямо; точно, саме; якраз; ~ іп ІЬе сепіге якраз посередині; 2) дуже; ~ 8ооп дуже скоро; ~ ууєіі дуже добре; 3) поет, цілком, повністю; 3. у 1) крої
ти шйроко; 2) шйти у складку (у зборку); 3) бути широким (повним);
4) поет, досягати повнотй (про місяць); 5) виконувати, завершувати;
6) валяти (сукно); 7) мет. чеканити.
Гиіі-Ьаск [ТиІЬаек] п спорт, захиснйк, бек (у футболі).
Ги11-Ь1оо<1 ['йіІЬІлд] ад] 1) рідний (про брата, сестру); 2) чистокровний.
Аііі-Ькмміеіі [ 'Дії'Ьілдід] ад] 1) рідний (про брата, сестру); 2) повнокровний; 3) сйльний, здоровий; сповнений життя.
йі11-Ь1омп ['Діі'ЬІоип] ад] 1) розквітлий; що повністю розцвів (розквітнув) (про квітку); 2) дорослий, дозрілий; що повністю розвйнувся; 3) квітучий, пишний; повний, огрядний; 4) надутий, напнутий вітром (про вітрило).
АіІ1-Ьо<ііе(і [ТиІ'ЬзсіїсІ] ад] 1) огряднйй, повнотілий; схйльний до повнотй; 2) міцнйй (про вино).
Іїі11-Ьгеа8іе(і [ 'Дії 'Ьге8іід] ад] повногрудий.
Аііі-Ьгіттед ['ДіІ'Ьптд] ад] наповнений вщерть (по вінця).
ДіН-сігсІе ['Ді1'89:к1] аду у формі кола (дйска).
ДіП-(1ге88 ['Діі'дгев] ад]у повній парадній формі; ~ діппег офіційний обід; ~ геЬеаг8а1 генеральна репетиція; < ~ ДеЬаіе дебати з важлйвого питання; ~ іпуе8іі£аііоп старанне розслідування.
ГііПег [ 'Дііа] 1. п 1) валяльник; сукновал; ~’8 еагій сукновальна (валяльна) глйна; 2) тех. жолоб; інструмент для видовбування жолобів; ~’з £га$8 бот. собаче мйло; ~’8 іеагеї (ійізіїе) бот. ворсувальна шйшка; черсак; 2. у тех. 1) видовбувати жолобй; 2) чеканити.
(їіПегЬоапі ['Ді1оЬо:д] п ел. прес--шпан.
Гїі11-еуе<1 ['Діі'аід] ад] 1) великоокий, окатий; банькатий; витрішкуватий; 2) добре видний (помітний).
Ги11-Гасе<і ['Діі'їеві] ад] 1) кругло-лйций; повновидий; 2) повернутий анфас.
Гйіі-ґазіїіопесі ['ДіІ'ДерпсІ] ад] текст, фасонний; регулярний; ~ 8іоск-іп£8 панчохи зі швом.
Ги11-Ге<і ['ДіІТед] ад] 1) угодований; жйрний; 2) нагодований.
йіП-Лауоіігед ['ДіІ'Неіудд] ад] ароматний; з сйльним запахом.
йіН-Лепесі ['ДіІ'Дедзд] ад] 1) цілком оперений; 2) дозрілий; розвйнутий; 3) закінчений; завершений; ~ тетЬег повноправний член (організації).
Ги1І-£ПЛ¥П ['ДіІ'дгоип] ад] 1) дорослий; 2) вирослий; зрослий; розвйнутий.
йіІІ-ЬеагіесІ ['Ді1'Ьа:йд] ад] 1) мужній; упевнений у собі; 2) виконуваний охоче (старанно) (про роботу); 3) сповнений почуттів.
йіШп£ ['Д1ІП)] п текст. 1) валяння; 2) звалювання.
йіИіп£-тШ ['Дііідтії] п текст, сукновальня, валюшня.
ГиІІ-Іеп^іЬ ['ДіГ1ег)01 1. п портрет на весь зріст; 2. ад] 1) на весь зріст, на всю довжину; 2) повний, без скорочень і купюр; 3) кін. повнометражний.
ЛіІІ-тоиіЬесІ ['Діі'таидд] ад] 1) голосний, гучний, повнозвучний; ~ \уєі-соте гучна зустріч; 2) з повністю збереженими зубами (про худобу).
['Ді1пі8] п 1) повнота; 2) достаток, ряснота; 3) ширина, повнота (про одяг); 4) огрядність, гладкість, опасистість; 5) припухлість; потовщення; а ~ ипсіег ійе еуез мішки під очйма; 6) сйтість; насйченість; 7) мор. повнота обводів; 4 іо \¥ґііе 'уіій &геаі ~ писати дуже докладно; іп Діє ~ оГ ііте колй настане час.
ЛіИ-реИ ['Діірек] аду з усієї сйли, щодуху.
ЛШ-гі££Є(і [Тиіпдд] ад] 1) мор. з повним вітрильним озброєнням; 2) перен. добре оснащений.
Йі11-8са1е ['їиі'зкеїі] ад] 1) в натуральну величину; 2) у повному обсязі; ~ аііаск наступ по всьому фронту.
ЛіЛ-Бсгемг ['йіізкпі:] п спорт, оберт (під час стрибка у воду); повний гвинт (стрибок у воду).
Гиіі-іепп ['іїіі'іагт] ад] повночас-ний; ~ сйіїсі доношена дитйна.
ЛіН-ііте ['йіі'іаїт] ад] 1) що забирає весь (робочий) час; 2) що забирає повний робочий день; - ]оЬ штатна посада (робота); перен. нелегка справа; ~ \уогкег робітнйк, зайнятий повний робочий тйждень.
йііі-іітег [Тиі'іаїта] п 1) робітнйк, зайнятий повний роббчий тйждень; 2) школяр, що відвідує усі заняття (уроки).
Гиіі-ігаск [ 'йііігаек] ад] гусеничний; ~ уейісіе гусеничний автомобіль; гусенична машйна.
ЛіІМгаііег [ 'Їи1,ігеі1а] п авт. прйчіп.
йіііу [Тик] аду повністю, цілком, зовсім, абсолютно; ~ ]и8ііГіед цілком вйправданий; іо еаі ~ їсти досхочу.
Іїіііу-Ьиііопесі ['ДіІі'Ьліпд] ад] застебнутий на всі ґудзики.
Ліііу-Ііпесі ['йііі'іашд] ад] на підкладці згорй донйзу.
ґиішаг [Тиква] п зоол. фульмар.
ґиїтіпапі [Тліттапі] 1. п гуркіт грому; 2. ад] 1) блискавйчний; 2) мед. скоротечний; ~ сіізеазе скоротечна форма хвороби.
ґиішіпаіе [Тлітіпеїі] 1. пхім. фульмінат; сіль гримучої кислотй; ~ о£ тег-сигу гримуча ртуть; 2. V 1) блйскати; 2) гриміти; 3) вибухати; 4) підривати; 5) метати грім і блйскавку; громйти; нападати (на когось); 6) мед. бурхлйво
йіі
459
йці
проходити; набирати гострої форми (про хворобу).
Гиїтіпаїііщ [Тлітіпеїіп]] асі] 1) гримучий; ~ ЗІІУЄГ хім. гримуче срібло; ~ сар військ, капсул ь-детонатор; 2) загрозливий; 3) мед. скоротечний.
Гиїтіпаїіоп [,£л1ті'пеі/п] п 1) військ. ініціювання вибуху; 2) загроза; інвек-тйва.
Гиішіпаїогу [ Елітіпоіоп] ад] 1) гримучий; гримлячий; 2) розгромний (про критику).
Гиїтіпоиз ['Глітіпаз] асі] 1) громоподібний, громовий; 2) що стосується грому і блискавки.
Ґи1пе$$ [Тиіпіз] див. Гиііпезз.
Гиїзоте [Тиїзат] ад] 1) надмірний, перебільшений; нещирий; ~ ргаізе удавана похвала; 2) гидкий, бридкий; огйдний; 3) хтйвий.
Гиіуіа ['Гліую] п ж. ім'я Фалвія, Фульвія.
Ги1уіи$ [Тліуюз] п ч. ім'я Фалвіус, Фульвій.
ГиІУоиз [Тліуоз] ад] червонувато--жбвтий; бурий; рудуватий.
ГшпжІе [^иґтеїсі] п копчена сар-дйнка, копчушка.
Гита^е ['Г)и:ткІз] п іст. податок з вогнища.
Ґитагоіе ['Гргтогоиі] п геол. фума-рбла.
Гитаїогу ['Г)и:т9І9п] 1. п коптйль-ня; 2. ад] коптйльний.
ГшпЬІе [ТлтЬІ] 1. п незграбне поводження (з чимсь), невправне орудування (чимсь); 2. у 1) намацувати, шарити; іо ~ іп опе’з роскеї шарити у себе в кишені; 2) незграбно (невміло) поводитися (з чимсь); 3) м’яти (вертіти) в руках; 4) спорт, промахнутися; не ударити (по м’ячу); не зупинйти м’яч; 5) мймрити, бурмотати; □ ~ аЬоиі псувати справу.
АнпЬІег [ТлтЬІа] п 1) недотепа; 2) спорт, мазйло, мазій.
ГшпЬІіп£ [ТлтЬІід] 1. п 1) незграбне (невміле) поводження (з чимсь); 2) бурмотання, бубоніння, мймрення; 2. ад] 1) незграбний, невмілий, невправний; 2) буркотлйвий.
йшіе [£)и:т] 1. п 1) дим; кіптява; 2) пара; вйпар; 3) сйльний (різкйй) запах; 4) збудження, хвилювання; 5) прйступ гніву; іп а ~ роздратовано; < ~ сЬатЬег лабораторна витяжна шафа; 2. у 1) обкурювати; димйти, коптити; 2) випаровуватися; 3) хвилюватися, роздратовуватися; кипіти від злості, сердитися; 4) морйти (дуб); 5) поет, кадйти фіміамом; □ ~ алуау випаровуватися.
Гише [^иґте] ад] фр. 1) димчастий (про скло); 2) морений (про дуб).
Ґшпег ['5и:та| п 1) коптйльня; 2) каганець; сліпачок; 3) тех. випар-нйк.
Гитіїу ['Г)и:тіГаі] див. Гиті^аіе.
Гиті^аіе [ '£)и:тідеіі] у 1) обкурювати; дезінфікувати; очищати парою; 2) морйти (дуб); 3) кадйти (пахощі).
Аішц’аііоп [,і)и:ті'деі/п] п 1) обкурювання; дезінфекція; 2) кадіння (пахощів); 3) пар (речовинй для обкурювання).
йіті^аіог ['£]и:тідеііа] п 1) апарат для обкурювання, обкурювач; 2) с.г. димар, курйлка; 3) дезінфектор; фумігатор; той, що проводить фумігацію.
Гишщаіогу [ '^игтідаіап] 1. п 1) дезінфекційна камера; 2) камера обкурювання; 2. ад] дезінфікуючий; обку-рювальний.
Гитіп£ ['()и:тіг)] 1. п 1) копчення; обкурювання; 2) моріння (дуба); 3) кін. сенсибілізація парою аміаку; 2. ад] 1) дймний; ~ асісі хім. дймна кислота; 2) що випаровується; 3) розгніваний, сердйтий, розсерджений.
Гшпііогу ['Г)и:тіІагі] п бот. рутка.
йшю$е ['^иітоиз] ад] 1) насйчений парою (вйпарами); 2) дймний; 3) димчастий, дймчатого кольору.
ґшпои$ ['^иітав] ад] 1) дймчатий; 2) насйчений парою; 3) курйльний.
ґиту ['^и:ті] ад] дймний; що ди-мйть; заповнений парою.
Тип [Глп] 1. п 1) розвага; забава; веселощі; Гі§иге оГ ~ предмет глузувань; Гиіі оГ ~ дуже забавний; іо Ье Гопсі оГ ~ любйти пожартувати і повеселйтися; \уЬаі ~! як весело!; іо Ьауе ~ розважатися, весело проводити час; Іо таке ~ оГ зтЬ., іо роке ~ аі зтЬ. висміювати когось; глузувати з когось; дражнйти когось; кепкувати з когось; 2) джерело веселощів (утіхи); Ье із §геаі ~ він дуже кумедний; < Гог (іп) ~ жартома; щоб пожартувати; Ііке ~ дуже швйдко, стрімко; ~ апб §атез веселощі, ігри; ~ апб Ггоііс забави, утіхи; 2. у жартувати; бавитися; пустувати.
йіпатЬиІІБш [5и:'паетЬ)и:1іхт] п майстерність ходіння по канату.
АіпатЬи1і$1 [Ди:'паетЬ]и1і8І] п канатоходець.
Гипсііоп ['Глдк/ап] 1. п 1) функція; призначення; мета; 2) діяльність, відправлення, функція (організму); ~з оГ ІЬе пєгуєз діяльність (функціонування) нервової системи; 3) рі коло обов’язків, службові обов’язки (функції); Ю саггу оиі (іо регГогт) опе’з сіаііу ~з виконувати щоденні службові обов’язки; 4) урочйста церемонія, торжество; іо аііепд а §геаі зіаіе ~ бути присутнім на велйких урочйстостях; 5) розм. прийом, вечір (тж риЬІіс ~); циііе а зтаїї ~ вечірка; 6) мат. функція; Ііпеаг ~ лінійна функція; 2. у 1) функціонувати, діяти; працювати; 2) виконувати обов’язки (функції).
Гипсііопаї [Тлдк/апі] ад] 1) функціональний; ~ сіізеазе функціональне за
хвбрювання; ~ саісиїиз мат. функціональне чйслення; 2) офіційний; діло-вйй.
Гипсііопаїііу [,£лдк]о'пж1іІі] п 1) функціональність; 2) мат. функціональна залежність.
Ґипсііопаїїу [ Тлдк/паїї] аду
1) функціонально; 2) при виконанні службових обов’язків.
Гипсііопагу [Тлдк/поп] 1. п 1) службова особа; чиновник; 2) функціонер; 2. ад] 1) офіційний; 2) функціональний.
Гипсііопаїе ['Гддк/пеїі] у функціонувати; виконувати функції; діяти.
йіші [ГлпсІ] 1. п 1) запас; фонд; резерв; 2) капітал, фонд; ргіуаіе (гєзєгує) ~ приватний (резервний) капітал; 3) рі фонди, кошти; Ю іпуєзі ~з робйти капіталовкладення; Іо Ье іп ~з бути при грошах, мати гроші; іо Ье оиі оГ ~з бути без грошей; 4) (ІЬе ~з) рі державні цінні папери; 5) невичерпний запас; джерело; а ~ оГ \уізсіот джерело мудрості; 6) організація; уе11о\у-с1о£ ~ амер. розм. фонд, призначений для хабарів (для підкупу); 2. у 1) консолідувати; 2) вкладати капітал у цінні папери; 3) фінансувати; 4) робйти запас.
Гшкіатепі [Тлпсіотапі] п зад, сід-нйці.
Гипсіатепіаі [,ГлпсЬ'тепі1] 1. п 1) звич. рі основне правило; прйнцип; основи; іЬе ~з оГрЬузісз основи фізики; 2) муз. основнйй тон; 2. ад] основнйй; коріннйй, докорінний; істотний; ~ сЬап^е докорінна зміна; ~ іззие основне питання; ~ Ьитап гі^Ьіз основні права людйни; ~ Ггедиепсу фіз. власна (основна) частота; ~ рапісіез фіз. елементарні частки; ~ гезеагсЬ (капітальні) теоретйчні дослідження; ~ ігиіЬ мат. аксіома; ~ ипііз основні одинйці вйміру.
Гишіатепіаііу [,ГлпсЬ'тепІ9Іі] аду 1) в основі, докорінно; 2) у корені, істотно; зузіетз ~ сІіГГегепі у корені відмінні (різні) системи.
Аіпсіаіогіаі [,Глп<Ь'Іо:гіо1] ад] що стосується засновника; фундаторський, засновницький.
Гипсіесі [ТлпсІкІ] ад] 1) фундйрова-ний; вкладений у державні папери; 2) зібраний; запасений.
ГиікІ-ЬоШег [Тлпб.ЬоиІба] п власник державних процентних паперів.
йнкіі ['ГлпсІаі] рі від Гипсіиз.
Гипсііпз ['Глпдід] п ек. консолідування боргу.
Йіікіиз ['ГлпіІаз] п (рі Гипсіі) анат. нйжня внутрішня частйна (дно) органу; ~ оГ ІЬе еуе очне дно.
Гшіегаї ['Г)и:пага1] 1. п 1) похорон; похоронна процесія; Ю аііепб (аі) а ~ бути на похороні; 2) амер. заупокійна відправа; іі’з поі ту ~ амер. це мене не стосується; це
йш
460
Ліг
не моє діло, це не моя справа; іі’8 уоиг ~ це ваш клопіт, це ваша справа; 2. асі] похоронний; траурний; ~ зреесЬ промова на похороні; ~ ит урна з прахом; ~ дігесіог8 похоронне бюро; ~ Ьоте амер. приміщення для громадянської панахиди.
йіпегеаі [^иг'тзпої] асі] 1) похоронний; хмурий, похмурий; 2) траурний; ~ вагтешз траурний одяг.
Гшіе8І [§и:'пе8І] асі] 1) смертоносний; смертельний; 2) трагічний; що провіщає загибель.
йшдеісеоііз [Глп'деірз] асі] бот. грибоподібний, грибовйдний.
йшзаі [ Тлддаї] 1. п бот. гриб; грибок; 2. асі] бот. 1) грибний; 2) грибковий.
йшзаіе [Тлддеіі] V мед. 1) обростати диким м’ясом; 2) давати ніздрюваті, губчаті утворення.
йш£і [Тлддаї] рі від Гип^из.
йш£ІЬ1е [ ТлпдзіЬІ] асі/ юр. родовий (про річ тощо).
Гші^іс [ТлпсІзік] асі] бот. грибковий.
йш£Ісі(Іе [ ТлпсІзізаісІ] п хім. фунгіцид.
Ат£ІЇопп [ТлпсІзійнт] асі] що має форму гриба, грибовйдний.
йт^омі ['ГлддокІ] асі] 1) губчатий; 2) грибоподібний, грибовйдний; 3) мед. що швйдко розростається.
Гип£о1о£у [Глд 'доїзді] п бот. мікологія.
(їт£ои$ [Тлі]д98] асі] 1) губчатий, ніздрюватий; 2) грибковий, грибнйй; грибовйдний; ~ (іізеазе грибкове захворювання; 3) що швйдко розростається; 4) ефемерний; скороминущий.
йіп^из [ 'Глд доз] п (рі Шп^і, Гип^и8Є8) 1) бот. гриб, грибок; пліснява, цвіль; деревна г^бка; 2) мед. дйке м’ясо, грибовйдний наріст.
Лтіс [’^иіпік] асі] пупковий, йшісіе ['^и:пік1] див. Шпісиїиз.
Гйпісиїаг [£}и.'пік]и1о] 1. п фунікулер, канатна залізнйця; 2. асі] канатний.
Гшіісиїаіе [^и: 'пік]и1іІ] асі/ 1) що має пуповйну; 2) бот. що має насінну ніжку.
йтісиїиз [£)и:'пікіи1о$] п 1) нйтка; пучок; жмутик; 2) анат. пуповйна; 3) бот. насінна ніжка; 4) сім’янйй канатик.
ГшііГогш ['§и:пі£о:т] асі/ канатовйд-ний.
Й1ПІ8 ['Г]и:пі8] п анат. пуповйна.
Гшік [Глдк] 1. п розм. 1) переляк, страх; Ьіие ~ паніка; іо Ье іп а ~ злякатися; іо риі зтЬ. іп (іпіо) а ~ перелякати когось; 2) смуток, нудьга; 3) боягуз; 2. V розм. 1) боятися; бути наляканим; 2) лякатися; полохатися; 3) ухилятися (від чогось)', уникати;
оминати; 4) пал йти, пускати дим; 5) обкурювати дймом; 6) смердіти.
Йіпк-Ьоіе [ТлдкЬоиІ] п військ, розм. 1) бліндаж; 2) бомбосховище; 3) місце, що дає можлйвість ухилйтися від військової служби.
Гшіку [Тлдкі] асі] розм. 1) наляканий, у паніці; 2) боягузливий, полохлйвий.
Гишіеі ['Галі] п 1) лійка; розтруб; 2) димар, труба (паровоза тощо); 3) комин, димохід; 4) мет. ливнйк; 5) мет. усадочна раковина.
Гшшеїіесі ['ГлпоісІ] асі] дзвоноподіб-ний; лійкоподібний, тюльпаноподібний.
йише1-$Ьаре<1 [ Тлпі'/еірі] асі] дзво-ноподібний.
Гишііез ['Глпіх] п рі амер. розм. 1) сторінка гумору; розділ гумору (коміксів) (у газеті); 2) гумористйчний журнал.
Гшшіїу ['Глпііі] асіу 1) смішно, забавно, утішно; 2) дйвно.
Гиппішепі ['Глпітапі] п жарт, жарт, забава, утіха.
Гшшу ['Глпі] 1. п двовесловий човен; ялик; 2. асі] 1) смішнйй, забавний, утішний; кумедний; 2) чуднйй, дйв-ний; незрозумілий; 3) розм. підозрілий; нечйстий; ~ Ьизіпезз нечйста справа, шахрайство; іЬеге’з 8тіЬ. ~ аЬоиі іі тут справа нечйста; 4 ~ епои^Ь як не дйвно; ~ Ьоизе амер. розм. будйнок для божевільних; лікарня для наркоманів; ~ рарег гумористйчна газета; розділ гумору (в газеті).
Аіішу-Ьопе [ТлпіЬоип] п анат. внутрішній відросток плечової кістки.
Аишу-тап [Тлттаеп] п (рі Гиппу--теп [-теп]) 1) дотепник; жартівнйк; забавник, потішник; штукар; 2) гумо-рйст; комік.
Гипзіег ['Глпзіо] п амер. розм. жартівнйк.
йіг [ГЬ.] 1. п 1) хутро; уаІиаЬІе (созі-1у) ~ дороге хутро; 2) вовна, шерсть; шкура, шкурка; Ьеауег ~ хутро бобра; 3) рі хутряні вйроби, хутра; 4) збірн. хутровйй звір; 5) пушок (на плодах); 6) мед. наліт; смага (на язиці); 7) накип; 8) осадок; 9) буд. дранка; лати;
~ соаі шуба; ~ соїіаг хутрянйй комір; ~ £ате хутрова дичина; ~ 1іпіп§ хутряна підкладка (підбійка); ~ ги£ хутрянйй килимок; хутряна запона; < іо таке ІЬе ~ Пу зчинйти бучу, затіяти сварку; Іо зітоке (іо гиЬ) ІЬе ~ іЬе \¥ґоп& и/ау гладити проти шерсті, роздратовувати (когось); 2. V 1) підбивати (оторочувати, оздоблювати) хутром; 2) покриватися) накипом; 3) зчищати накип (з котла); 4) буд. обшивати латами (дошками, дранкою).
йігасіоиз [^и'геї/оз] асі] жарт, злодійкуватий.
АігЬеклу ['ГЬ:Ьі1ои] 1. п 1) оборка;
фалбала; 2) рі знев. позбавлені смаку прикраси; недоладна оздоба; грубе оздоблення; 2. у прикрашати (оздоблювати) оборками (складками).
йігЬізЬ [То:Ьі{] у чйстити, очищати (від іржі); полірувати; □ ~ ир підновляти, ремонтувати; переробляти; освіжати (мову тощо).
йігЬізЬег [То:Ьір] п полірувальник; майстер, що оздоблює холодну зброю.
йігсаіе ['Ьікеїі] 1. асі] 1) роздвоєний; розгал^окений; 2) вилоподібний, вилкастий; 2. у роздвоювати (ся); розгалужувати (ся).
йігсаііоп [£Ь:'кеі/п] п роздвоєння; розгалуження; виделка; вйлка.
йігсиїа [Їд:к)и1д] п (рі Гигсиїае) 1) вйлочне утворення; 2) анат. вйлоч-ка (у птаха); У) рі від йігсиїит
Гигсиїае [То:к)и1і:] рі від Гигсиїа.
Гигсиїаг ['Га:к)и1а] асі] анат. вйло-чний.
Гигсиїит ['ГЬ:к]иЬт] п (рі Гигсиїа) анат. вйлочка (у птаха).
ГигГиг [Та:Го] п лупа.
йігійгасеои$ [.ГогГо'геї/зз] асі] 1) лускатий; 2) укрйтий лупою; 3) бот. ук-рйтий лусочками.
йігійгої ['ГоїГогзІ] п хім. фурфурол, йігійгоиз [ТагГогоз] див. ГигГигасеои8. йігіЬиікі [Г)иогіЬлпсі] асі] знавіснілий від люті.
Гигіо8ІІу [,Г|игі'08111] п 1) лють; розлютованість; 2) божевілля, безумство.
йігіозо [,Г)иогі'оигои] асіу муз. прй-страсно, запально.
йігіоиз ['Г)иопо8] асі] 1) розлючений, розлютований; оскаженілий; 2) нестямний, навіжений; шалений; лютий; ~ \уіпсі несамовйтий вітер; ~ 8іпі££Іе шалена боротьба; 3) юр. божевільний, безумний.
йігіоизіу ['Г]иогіО8Іі] асіу шалено; люто; скажено.
Гигіои8пе88 ['Г)иоп98ПО8] п лють; шал; несамовйтість; оскаженіння; шаленство, сказ.
Гигі [Го:1] 1. п 1) згортання, складання; 2) згорток, сувій; верчик; пакунок; 2. V 1) згортати, загортати; 2) прибирати (вітрила); складати (парасольку); 3) згортатися, складатися.
Гигіопз [То:1од] п фарлбнг (міра довжини); восьма частйна мйлі (= 201 м).
йігІои^Ь [То.іои] 1. п відпустка; 2. V звільняти у відпустку (солдатів).
Гигпасе [То:пі8] 1. п 1) піч; вагранка; ореп-ЬеагіЬ ~ мартенівська піч; 2) топка (котла); 3) горно; горнйло; тяжке вйпробування; 2. V 1) випалювати в печі; 2) дйхати жаром (про піч); 3) обладнувати печами (топками тощо).
Гигпасе-Ьаг [ТотізЬа:] п колоснйк.
Гигпасе-сЬаг^е [ Та:пі8 І/а:сІз] п завантаження (засйпка) печі; шихта.
Ліг
461
Гиз
Гиніаде ['ГЬтісІз] п іст. податок на випікання хліба.
ГигпізЬ ['Ь:пі|] 1. п розм. опорядження; оздоблення; прикрашання; окраса; 2. V 1) постачати; забезпечувати; надавати; доставляти; Іо ~ зир-рііез постачати продовольство; 2) військ, чинити; іо ~ гезізіапсе чинити опір; 3) обставляти, меблювати; 4) подавати (докази тощо); □ ~ оиі доповнити, заповнити; постачати у достатній кількості.
АігпізЬей ['Ь:ш/1] ад] мебльований, умебльований; ~ гоотз умебльовані кімнати; а ^еіі ~ тіпсі різнобічно освічена людйна.
йігпізЬег ['£а:пі/а] п постачальник (меблів).
йігпІ8Йіп£ п звич. рі 1) об-
становка, умеблювання; 2) хатні речі; 3) прикраси; 4) предмети одягу; 5) обладнання.
йігпііиге ['Ь:піІ/з] п 1) меблі, обстановка; оїд-ГазЬіопесі (сЬеар, созіїу) - старомодні (дешеві, дорогі) меблі; 2) фурнітура; 3) вміст; ійе ~ оГ опе’з тіпсі знання; 4) мор. обладнання корабля; 5) збруя; спорядження вершника і коня; 6) друк, велйкий пробільний матеріал; ~ Гасіогу меблева фабрика; - ирйоїзіегу таїегіаі оббйвка для меблів.
йігпііиге-расі ['Гатії/аржсІ] п гумова підкладка (під ніжки меблів).
йігпііиге-рісіиге ['Ьтіі^рікір] п 1) шаблонний реміснйчий вйріб; 2) картйна на продаж.
йігог ['§и:го:] п 1) гнів; лють; 2) екстаз, транс; 3) несамовитість; божевілля.
йігоге [^и'гз.п] п італ. фурор.
Алтей [£о:сІ] ад] 1) підбйтий (оздоблений) хутром; 2) хутровйй (про звіра); 3) одягнений у хутряне пальто; 4) мед. обкладений (язик); 5) тех. укрйтий накипом (казан).
йіггіег [Тлгю] п 1) хутрянйк, хут-ровйк; торговець хутром; 2) кушнір.
Гиггіегу [Тлпзп] п 1) торгівля хутром; 2) кушнірська справа; 3) збірн. хутра.
йіггіпв ['Ь:пі]1 п 1) підбивка хутром; оздоблення хутром; 2) наліт (на язиці); 3) утворення накипу; накип; 4) дранкування (під штукатурку); 5) рі рейки, лати (під обшивку).
Литої* [Тлгои] 1. п 1) борозна; 2) колія (на дорозі); 3) глибока зморшка; 4) жолоб; поздовжня канавка; 5) тех. паз, фальц; гвинтова нарізка; 6) поет, орна земля, рілля; < ~ іггі-^аііоп поливання по борознах; ~ р!ои§Ь с.г. просапник; ~ зіісе с.г. гребінь бо-рознй; ~ \*еесі бур’ян на ріллі; 2. V 1) орати; борознйти; нарізати борозни; 2) укривати зморшками; іо ~ ир опе’з х*ау прокладати собі шлях.
Ліггоіуєг [Тлгоиа] п с. г. борознйк.
Гшто5¥ІП£ ['Глгоші]] п с. г. нарізу-вання борозен, борознування.
йігпну-орепег [Тлгои'оирпо] п с. г. леміш, СОШНЙК.
Литу ['Ь:п] ад] 1) хутрянйй; підбйтий хутром; 2) пухнастий, пушйстий; 3) схожий на хутро; 4) укрйтий накипом (нальотом).
Ліг-зеаі ['Езгзі:!] п зоол. морськйй котик.
ЛігіЬег [Тз:до] 1. ад] (сотр від Гаг) 1) дальній; більш віддалений; 2) подальший, дальший; - есіисаііоп дальша освіта; 3) додатковий; ~ іпГогтаїіоп додаткові відомості; 2. аду (сотр від Гаг) 1) далі; 2) потім; крім того; 3. у просувати; сприяти; іо ~ Ьорез сприяти здійсненню надій.
йігіЬегапсе ['Г^дагапз] п просування; допомога; підтрймка.
Лігійегтоге ['Ьгдо'то:] аду до того ж; крім того; більше того.
ЛігіЬегпюзІ ['Ехдотоизі] див. Гаг-іЬегтозі.
ЛігіЬегзоте ['Ь.доззт] ад] корйс-ний; що сприяє просуванню (здійсненню) (чогось).
йніЬезі ['Ьідізі] див. ГапЬезі.
Гшііує ['£Ь:ііу] аду 1) прихований; таємний; потайний; непомітний; іо сазі а ~ £Іапсе кйнути погляд крадькома, зйркнути скрадливо; ~ Ь1о\у підступний удар; 2) скрадливий; хйтрий; 3) злодійкуватий.
Лігііуеіу ['Ь:ііу!і] аду крадькома; потай, потайки.
Лігипсіе ['І]и9глт]к1] п мед. фурункул, чиряк.
йігипсиїаг [Г)и'глі]к]иІ9] ад] фурункульозний; чирякуватий.
Ліпіпсиїозез [ї]и,глі]кіи'1ои8І:2] рі від Лігипсиїозіз.
Гигипсиїозіз [Г)иуглі]кіи'1ои8і8] п (рі Ліпіпсиїозез) 1) мед. фурункульоз; 2) вет. чирякуватість.
Аіптсиїоиз [1зи'глі]к)иІ98] ад] 1) укрйтий чирками; 2) хворий на фурункульоз; 3) що викликає фурункульоз (чиркй).
Лігу ['ізиоп] п 1) лють, лютість, шаленство, несамовйтість; нестямність; 2) (Е.) міф. Фурія; сварлйва (зла) жінка; 4 Ііке ~ несамовйто, безумно, до нестями.
Л1Г2Є [&!2] п бот. дрік.
йігхе-іагк ['Ь.гіа.к] п орн. щеврик. Лігту [Та:21] ад] зарослий дроком, йізагіа [^и'зеїгю] рі від Лізагіит.
Лізагіит [^и'зеїгют] п (рі Гизагіа) бот. фузаріум, збудник фузаріозу; ~ и/ііі фузаріоз.
Гизсоиз [Тлзкоз] ад] темнуватий; з темним відтінком.
йізе [і]и:2] 1. п 1) плавка; 2) ел. плавкйй запобіжник; 3) запал; ґніт; 4) військ, детонатор; ВіскГопі’з ~ бік-
фордів шнур; 2. V 1) плавити(ся), розплавлятися); 2) сплавляти; 3) зварювати плавленням; 4) з’єднувати(ся); зливати(ся); 5) розчиняти(ся); 6) розм. погаснути (про світло); 7) військ, припасовувати запал; 8) запалювати.
Лізее [Г)и:'2І:] п запал.
Лізеїаде ['Г)и:2і1а:з] п ав. фюзеляж.
йі$еІ-оіІ ['Г)и:2І'оі1] п сивушне масло.
йкіЬіІІЇу [,§и:29'Ьі1іІі1 п плавкість.
йізіЬІе ['£)и:гзЬ1] ад] плавкйй; ~ аі-Іоу легкоплавкий сплав; ~ іуєШіп^ зварювання плавленням.
ЛізІЇдгш ['5и:хіЬ:т] ад] веретеноподібний.
йі$і1е ['Ошзаіі] ад] 1) плавкйй; 2) розплавлений.
ЛізШайе [Г)и:2і'1екІ] 1. п 1) рушничний вогонь; обстріл; 2) розстріл; 2. V 1) обстрілювати; 2) розстрілювати.
['5и:гіі]] п 1) плавлення; плавка; 2) перепалювання; 3) злиття; ~ роіш точка плавлення, температура плавлення.
Лізіоп ['Г)и:з(9)п] п 1) плавлення; розплавлення; 2) сплавляння; 3) розтоплена маса; розплав; 4) злиття; 5) коаліція; 6) фіз. сйнтез (ядер); ~ ЬотЬ термоядерна (воднева) бомба; ~ геасііоп реакція сйнтезу.
Лізз [Газ] 1. п 1) збуджений (нервовий) стан; іо £еі іпіо а ~ розхвилюватися; 2) метушня, суєта; хвилювання через дрібнйці; іо таке а ~ зчинйти галас (шум), хвилюватися; іо кіск ир а ~ зчинйти бучу; 3) метушлйва людйна; 2. V 1) метушйтися; 2) хвилюватися через дрібнйці; 3) надмірно піклуватися (про когось); носитися (з кимсь); 4) набридати, надокучати; турбувати; чіплятися, приставати; 5) сва-рйтися; порозумітися; 6) амер. розм. залицятися до дівчини; □ ~ ир гарно вбирати, наряджати.
йіздіїу [Та8і1і] аду розм. 1) метуш-лйво, неспокійно, нервово; 2) недоладно, неоковйрно.
Л158ІПЄ88 [ТлЗІПІЗ] П 1) МСТуШЛЙ-вість; нервовість; іо зЬої* ~ нервувати, метушйтися; 2) переобтяженість деталями; недоладність.
(йзз-роі [ 'Глзрої] п розм. метушлйва (нервова, неспокійна) людйна.
Ліззу [Газі] ад] 1) метушлйвий; нервовий; іо Ье ~ метушйтися, нервувати; 2) переобтяжений деталями; недоладний; (аз) ~ аз а Ьеп \*ііЬ опе сЬіск носиться, як курка з (першим) яйцем.
Лізі [Газі] 1. п 1) архт. стрйжень колони (пілястра); 2) запах сйрості (плісняви); затхлість; 3) вйнна бочка; 2. V 1) ставати затхлим; пліснявіти; 2) тхнути бочкою (про вино).
Аізіапеїіа [.Газіо'пєіз] п широка лляна спіднйця.
Гіі8
462
Сае
Ги^ііап [Тлзіїап] 1. п 1) бумазея; фланель; 2) вельвет; діагональ; 3) пишномовний стиль; пишномовні слова; 2. асі] 1) надутий; бундючний; пихатий; 2) бумазейний; фланелевий.
Лі$ііс [Тлзіїк] п 1) бот. фустик; 2) жовта фарба з фустика.
Гікіщаіе [Тл8ІідеіІ] V жарт, бйти палицею (ціпком).
Аі$<І£а<іоп [,Гл8Іі'деі/п] п жарт. биття ціпком (палицею).
ҐП8Іу ['Глзії] асі) 1) затхлий; важкйй, задушливий (про повітря)’, 2) застарілий, старомодний.
Гиіііе |'^и:іаі1] асі] 1) марний, даремний; ~ ипсіепакіп§ марний замір; 2) нікчемний; несерйозний; пустйй; поверховий.
йііііііу [і]и: 'іііііі] п 1) марність, даремність; 2) нікчемність; несерйозність; пустота; поверховість; 3) поверхова (пуста, несерйозна) людйна.
йгііоск [Тліак] п мор. футокс.
Гиіиге [Ои:1/а] 1. п 1) майбутність, майбутнє, майбуття, прийдешність; іп (ійе) ~ у майбутньому; 2) будучність, будучина; іо Ьауе а §геаі ~ мати чудові
перспектйви; іо йауе по ~ не мати перспектйв (майбутнього); 3) рі ком. товари, куплені завчасно; термінові контракти; іо деаі іп ~8 скуповувати товари завчасно із спекулятйвною метою; 4) (ійе ~) грам, майбутній час; 2. асі] майбутній, прийдешній; ~ а§Є8 майбутнє, прийдешнє; ~ ІЄП8Є грам. майбутній час; ~ \уі£є наречена.
Ґиіиге1е$$ ['Ои:1р1і8] ад] безпере-пектйвний; що не має майбутнього.
Гїііигізш ['ди.ірпхт] п літ., мист. футурйзм.
Гиіигізі ['£)и:1/ап8і] п футурйст.
ГиІигІ8Ііс [,§и:1р'п8іік] асі] літ., мист. футуристйчний.
Гиіигіїіоп [,і]и:і/а'п/п] п 1) майбутність, прийдешнє, будучність; 2) неминучість здійснення у майбутньому.
АгіигНу [^иґ^иагій] п 1) майбутнє, майбутність, майбуття, будучність, прийдешність, прийдешнє; 2) рі майбутні події; 3) рел. загробне (потойбічне) життя.
ґиіигоіозу [,5и:і/а'го1осІзі] п футурологія.
Й12Є [і]и.г] 1. п 1) запал; вогне
провідний шнур; 2) військ, снарядна трубка; детонатор; 2. V 1) вставляти детонатор у трубку; 2) запалювати.
Гихг [Глг] 1. п 1) пух, пушинка; 2) волоски, борідка (насіння)’, 3) пй-шне (пушисте) волосся; 4) амер. розм. пушок; вуса (борода), що пробиваються; 5) розм. поліцейський нишпорка; 2. 1) укриватися шаром пушинок; 2) розлітатися (про пух).
йігг-ЬаІІ [ТлгЬо.І] п гриб-пбрхавка.
Гиггіпе88 ['Глгіпіз] п 1) пушистість; 2) неясність, невиразність; туманність; 3) кін., фот. нерізкість зображення (запису); 4) кучерявість; 5) текст, моховйтість.
йігг>і¥І£ [Тл2\¥ід] п завита перука.
Гиггу [Глгі] асі] 1) пушистий, пухнатий, пухнастий; ворсистий;
2) укрйтий пушком, запушений; 3) неяснйй, непевний; невиразний; туманний; 4) кін., фот. нерізкйй; 5) кучерявий (про волосся)’, 6) текст. моховйтий.
Гуке [Гаїк] п кошіль.
(уІГої ['іїІЬі] п свастика.
с
6,8 п 1) 7-ма літера англійського алфавіту’, 2) (О) муз. соль.
&аЬ [дгеЬ] 1. п 1) розм. балакучість, говіркість; базікання, теревені; 8іор уоиг ~ ! прикусй язика!, заткни рота!; ійе §ІП оГ ійе ~ балакучість, язикатість; ІЄ88 ~ апсі тоге асііоп менше слів, а більше діла; 2) тех. крюк, гак; вилка; виїмка, отвір; 3) виліт; винос; 2. V 1) базікати, молоти язиком, багато говорити; 2) хвастати, вихвалятися.
ЗаЬапІіпе ['дгеЬосІкп] п текст, га-бардйн (тж §аЬег(ііпе).
ЗаЬагії [,да:Ьа:'гі:] п фр. тех. га-барйт; проліт; профіль.
ЄаЬау [ 'деіЬі] п ч. ім 'я Гейбі (зменш, від ОаЬгіеІ).
&аЬЬег ['дгеЬа] п розм. 1) базікало, балакун; пустомеля; 2) хвалько.
ЄаЬЬіе [ дгеЬі] п ж. ім'я Габі (зменш, від 6аЬгіе1(1)а, ОаЬгіеіІе).
&аЬЬ1е ['дгеЬІ] 1. п 1) розм. бурмотання; мимрення; 2) груб, базікання, патякання; 3) гелготання (гусей); кудкудакання (курей); 2. V 1) розм. бурмотіти; мимрити; бубоніти; 2) груб. базікати, патякати; сіоп’і ~ — зреак тоге 8Іо\УІу не ковтай слів — говорй повільніше; 3) ґелґотати (про гусей); кудкудакати (про курей).
&аЬЬ1ег ['даеЬІа] п розм. базіка, пустомеля.
ЄаЬЬу ['даеЬі] п 1) ж. ім'я Габі
(зменш, від ОаЬгіеі(1)а, ОаЬгіеіІе); 2) ч. ім'я Габі (зменш, від ОаЬгіеІ).
ЄаЬе [деіЬ] п ч. ім'я Гейб (зменш, від ОаЬгіеІ).
ЗаЬепІіпе ['дзеЬасіі:п] п 1) текст. габардин; 2) довгопола чумарка (з грубого сукна).
ЗаЬегІшіхіе ЬдзеЬа'Ілпхі] п бурлака, волоцюга.
ЄаЬеу ['дейм] п ч. ім'я Гейбі (зменш, від ОаЬгіеІ).
§аЬ1е ['деіЬІ] п 1) архт. шпиль; фронтон; гребінь (коньбк) даху; 2) тех. підпірка.
&аЬ1е(1 ['деіЬІсІ] ад] гостроверхий (про дах).
&аЬІе-гооГ ['деіЬІги.Т] п шпилястий (двосхилий) дах.
ЗаЬІеІ ['деіЬІіІ] п архт. декоративний фронтон.
£аЬ1е-^¥Іп(1ол¥ ['деіЬІЧушсІои] п дахове (слухове) вікно.
ЄаЬооп [да'Ьшп] п геогр. н. Габон.
ОаЬгіеІ ['деіЬпаІ] п ч. ім'я 1) Гей-бріел, Габріель; 2) бібл. Гавриїл.
6аЬгіе1(1)а [,деіЬп'еіа] п ж. ім'я Га-бріела, Гейбріел, Гейбріела.
ОаЬгіеіІе [даеЬп'еІ] п ж. ім'я Габ-ріел, Гейбріел.
§аЬу ['деіЬі] п розм. простак, дурник.
вас! [даесІ] 1. п 1) вістря, гострий шип; 2) іст. спис; 3) тех. зубйло;
різець; 4) гірн. клин; 5) землемірна жердина, сажень; 6) стрекало; §оосі ~! о господи!, боже мій! Ьу ~! їй-богу!, авжеж!; іо Ье ироп ійе ~ тинятися без діла; 2. V вештатися, тинятися, швендяти (тж ~ аЬоиі, ~ аЬгоасі, ~ оиі); Йе із аі\¥ауз ~сііп£ аЬоиі він завждй тиняється без діла; 3. іпіо боже!, боже мій!; невже?, так!
дасІаЬоиі [ 'дзесЬЬаиі] 1. п 1) бродяга, бурлака; 2) ледащо, гультяйка; 2. V вештатися (тинятися) без діла.
дасІ-Ьее ['дгесіЬі:] п ґедзь.
&а<І<1ег ['даесіо] п 1) бродяга; 2) гультяйка; 3) гірн. бурйльний молоток; перфоратор.
Засісііпз ['давсіїїз] п гірн. буріння шпурів.
ЗасІЛу ['даесІЛаї] п 1) ґедзь, овід; сліпень; 2) розм. мучйтель; надоїла, докучлива людйна.
&асІ£е< ['давшії] п 1) розм. нове пристосування; прйстрій; технічна но-вйнка; 2) знев. причандал; щось непотрібне (незначне); дурнйця.
ЗасІпіап ['даесітап] п (рі §асітеп [-тап]) погонич (худоби).
£асіоі(1 [ 'деісІоісІІ ад] іхт. трісковий, з родйни тріскових.
Засігооііз [да'сіпгпх] п рі романський орнамент з ланцюжка опуклих овалів.
Єаеі [деіі] п 1) ж. ім'я Гейл (зменш.
Сае
463
§аІ
від АЬі^аіІ); 2) шотландський (ірландський) кельт; гел.
Саеііс ['деііік] 1. п гельська мова (шотландських кельтів); 2. аф тульський.
£аїї [дгеГ| 1. п 1) багор, гак; острога; 2) мор. гафель; 3) розм. нісенітниця, дурниця; пусте базікання; 4) розм. дешевий мюзик-хол, балаган (тж реппу ~); 4 Іо зіапсі ійе ~ стійко витрймувати (щось); іо Ь1о\¥ ІЬе ~ проговоритися, видати таємницю; 2. V 1) багрити (рибу); 2) розм. грати в азартні ігри.
8аПе [даеГ] п 1) хибний крок; 2) недоречне зауваження; необачність.
&аіїег ['дгеГо] п розм. 1) батечко; дядько; дідусь (у звертанні); 2) старий селянин; 3) десятник; 4) кін. головнйй освітлювач; 5) хлопчйна.
зав [дгед] 1. п 1) затичка; кляп; 2) вет. роторозшйрювач; 3) тех. пробка, заглушка; 4) тех. засмічення; 5) театр, власна вйгадка, додавання від себе; 6) жарт, дотеп; комічний трюк; 7) розм. обман, містифікація; < ~ 1а\¥ амер. розм. закон, що обмежує свободу слова; ~ гиіе парл. розм. політика затикання рота; жорсткйй регламент; припйнення дебатів; 2. V 1) затикати рота, уставляти кляп; 2) вет. застосовувати роторозшйрювач; 3) розм. примусити замовкнути; не давати говорйти; 4) давйтися; 5) тужитися (при блюванні); викликати блювання; 6) тех. правити (рейки); зупиняти (двигун); закривати (клапан); 7) театр, додавати від себе; 8) розм. говорйти дотепи; жартувати; 9) розм. дурйти, обманювати; містифікувати.
£а&а [’дгеда:] асі] розм. здурілий, отетерілий, очманілий; що з’їхав з глузду.
Вазаіе ['дгедії] п мін. гагат.
£а£-Ьіі ['дгедЬй] п мундштук; ву-дйла.
8аве [деідз] 1. п 1) застава, заклад; 2) іст. вйклик (на поєдинок); 3) посудина на одну кварту; кварта; 4) бот. угорка італійська; 2. V 1) віддавати в заставу; закладати; 2) бйтися об заклад; 3) ручатися.
£а££ег ['дзедо] п 1) гачок, крючок, защіпка; 2) жартівнйк, комік; 3) шахрай, ошуканець, обманщик, шарлатан.
£а&£Іе ['даеді] 1. п 1) зграя, табун (гусей); 2) ґелґотання (гусей); 2. V ґелґотати (про гусей).
Заеіпе ['декізи]] див. £аи£ІП£.
дав-шап ['даедтап] п (рі £а£-теп [-топ]) 1) театр, розм. автор дотепів і жартів (для естради); 2) комік.
вав-отііег ['даед, гаїїо] див. £а£-тап.
ЗаЬпііе [ да:пай] п мін. цйнкова шпінель.
даіеіу ['деюіі] п 1) веселість; весе
лощі; 2) рі розваги; іЬе ЬоіісІау заіеііез святкові розваги; 3) ошатність, нарядність; яскравість (фарб тощо).
Саіі [деіі] п 1) ж. ім'я Гейл (зменш, від АЬІ£аі1); 2) ч. ім'я Гейл (зменш, від Оауіогд).
§аі1у ['деііі] асіу 1) весело; радісно; 2) яскраво.
£аіп [деш] 1. пі) кбрйсть; нажй-ва; 2) рі прибутки; заробітки; бариші; доходи; вйручка; 3) вйграш; 4) збільшення; зростання; прйріст; а ~ іп \уєІ£йі збільшення вагй; а ~ іп ЬеаІіЬ поліпшення здоров’я; 5) військ, успіх; 6) рад. підсйлення; ~ Гасіог коефіцієнт підсилення; 7) буд. вйріз, гніздо; 8) гірн. горизонтальна вйробка; просік; 2. гі) одержувати, здобувати, діставати; Іо ~ ехрегіепсе здобувати досвід; іо ~ зігеп§іЬ набиратися сил; 2) заробляти; добувати; іо ~ а 1Мп£ заробляти на життя; іо ~ опе’з Ьгеаб заробляти на шматок хліба; іо ~ іп-Гогтаїіоп добувати інформацію; 3) мати кбрйсть (вйгоду); и/ЬаІ \¥І11 уои ~ Ьу іЬаі? яка вам від цього кбрйсть?; 4) вигравати, домагатися; іо ~ а ргіхе вйграти приз; 5) добйтися, завоювати, здобути; іо ~ а уісіогу здобути перемогу; іо ~ зтЬ.’з Ьеап полонйти чиєсь серце; іо ~ іЬе Іеасі спорт, стати лідером, вйрватися уперед; іо ~ §гоипсі військ, захопйти місцевість; просунутися уперед; 6) досягати; діставатися; іо ~ іЬе зЬоге дістатися (допливтй) до берега; іо ~ іЬе зеа мор. вййти у від-крйте море; 7) збільшувати, набирати (швидкість тощо); Ю ~ зреесі набирати швйдкість; іо ~ аііііисіе ав. набирати висоту; ту \уаісЬ ~з і\уо тіпиіез а сіау мій годйнник поспішає на дві хвилйни за добу; 8) збільшуватися, набирати вагй, повнішати; 9) буд. робйти гніздо (паз); □ ~ оп наздоганяти; рухатися швйдше; захоплювати частйну суші (про ріку, море); дедалі більше подобатися; ~ оуєг переманйти на свою сторону, переконати.
ЗаіпаЬІе ['деіпаЬІ] асі] досяжнйй.
£аіпа&е ['деіпісіз] п сільське господарство, хліборобство.
ЗаіпесІ [деіпсі] аф 1) набутий, здобутий; 2) вйграний (про час).
Заіпег ['дещо] п переможець.
Заіпйіі ['деіпГиІ] аф 1) прибутковий, доходний, корйсний, вйгідний; 2) оплачуваний; 3) корйсливий; що шукає вйгоди.
ЗаіпГиІІу ['дешГиІі] асіу 1) вйгідно, прибутково; 2) амер. з оплатою; ~ ос-сиріесі зайнятий прибутковою справою.
£аіпіп£$ ['деіпідг] прі 1) прибуток, дохід, заробіток; 2) вйграш.
Заіпіезд ['дешіїз] аф неприбутковий, недохбдний.
&аіп1у ['дешії] аф 1) вйтончений, вйшуканий; граціозний; привабливий;
з приємною зовнішністю; 2) тактовний (про поведінку).
Заіпзаід [деіп'зесІ] разі і р. р. від ^аіпзау 2.
§аіпзау [деіп'зеї] 1. п суперечність, протиріччя; 2. V (разі і р. р. ^аіпзаісі) 1) заперечувати; іЬезе Гасіз саппоі Ье ^аіпзаіб ці факти неспростовні; 2) суперечити.
£аіп$ауіп£ [деіп'зепд] п 1) заперечення; 2) суперечність, протиріччя.
£аіп5і [деіпзі, депзі] ргер поет. (скор. від а^аіпзі) проти (тж ’^аіпзі).
£аіп5іаш1 [деш'зігепсі] V (разі і р. р. §аіпзІоос1) чинйти опір, протистояти.
датзіооіі [деіп'зіиб] разі і р. р. від §аіпзіапб.
&аіі [деіі] п 1) хода, поступ; 2) амер. швйдкість; 3) рі алюр.
Заііег ['депо] п гамаша; гетра; крага; а раіг оГ ~з гамаші; гетри, краги.
баіиз ['даюз] п ч. ім'я Гайюс, Гай. Заіхе [деіг] п геол. опока.
&а! [даеі] п розм. дівчина, дівча.
£а1а ['да.Іо] п свято, святкування; ~ сіау святковий день; ~ пі§Ьі урочй-стий вечір, гала-вистава.
£а1асІа£О£ііе [да 'Іаекіодод] 1. п молокогінний засіб; 2. аф молокогінний.
Заіасііс [да'їжкіїк] аф астр. галак-тйчний.
^аіасіотеїег [,дж1аек'іотііа] п галактометр.
&а1ас<о$е [да'іаекіоиз] п хім. галактоза.
Заіасіозіз [,дж1аек'1оизі8] п фізл. вй-ділення молока, молочна секреція.
ЄаІаЬжі ['дгеїайгесі] п ч. ім'я Гала-хад.
Заіапііпе [ 'даеіапііт] п заливне; холодець.
баїарадоз Ізіапгіз [да'ісградаз-'аііапсіхі п рі геогр. н. Галапагбські ос-тровй.
Саіаіеа [,давіа'Ііа] п ж. ім 'я Галатея.
Заіаіеа [,дзе1а'іі:а] п текст, галатея, бавовняна тканйна у смужку.
даіаху ['дзеіакзі] п 1) астр. (6.) Галактика, Чумацький (Молочний) Шлях; 2) плеяда; а ~ оГ іаіепі плеяда талановитих людей.
&а1Ьи1і [ 'даеІЬіиІаі] рі від ^аіЬиіиз.
ЗаІЬиІиз ['дге1Ь]и1аз] п (рі заіЬиІі) бот. кипарйсова шйшка.
Єаіе [деіі] п 1) ж. ім'я Гейл (зменш, від АЬі^аіІ; 2) ч. ім'я Гейл.
£я)е [деіі] 1. п 1) сйльний вітер, шторм; Ьагсі ~ буря; з1гоп£ ~ сйльний шторм; 2) перен. вйбух, спалах; 3) амер. розм. веселощі; 4) поет, вітрець, вітерець, зефір; 5) бот. вощанка; 6) періодйчний черговйй платіж (податку, процентів орендної плати тощо); Ьап£ІП£ ~ прострочена орендна плата; 2. V брати (здавати) в оренду копальню (руднйк); Ю ~ аи<ау мор. відпливати від шторму.
8а1
464
ваі
Ваіеа [’деіію] п (рі ваіеае) бот. шоломоподібна пелюстка.
ЗЯІеае ['деіііі:] рі від даіеа.
^аіеаіед ['деіііеііід] ад] 1) укрйтий шоломом; 2) бот. шоломоподібний.
Саіеп [ 'деіііп] п 1) Гален (римський лікар)\ 2) жарт, лікар.
Заіепа [до'іігпа] п мін. свинцевий блиск, галеніт.
Заіепііе [дз'1і:паіі] див. §аіепа.
6а1е$Ьиг£ ['деіІгЬоїд] п геогр. н. м. Гейлсберг.
Єаіісіап [до'іфап] п 1) галичанин; 2) галісієць.
ЄаШеап [,дге1і'1і:ап] 1. п 1) іст. мешканець Галілеї; 2) християнин; 3) (ійе 6.) Христос; 2. ад] галілей-ський, північнопалестйнський.
Саіііее ['даейіі:] п іст. геогр. н. Га-лілея; 8еа оГ ~ Галілейське море.
даішіагіаз [, даеіі 'тавіїоз] п фр. 1) нісенітниця, дурниця; 2) мішанина, суміш.
£а1іп&а1е ['джііддеіі] п бот. смикавець довгий.
Зяііроі ['дгейроі] иживйця; соснова (ялйнова) смола; каніфоль.
Заіі [до:1] 1. п 1) фізл. жовч; 2) анат. жовчний міхур; 3) жовчність; злість; роздратованість; 4) амер. розм. нахабство, зухвалість; 5) сад но; натерте місце; 6) вет. нагніт (у коня)', 7) досада; відчуття образи; 8) болюче (вра-злйве) місце; 9) с. г. огріх; 10) ліс. порубка, лісосіка; 11) бот. чорнйль-ний (дубйльний) горішок; 2. V 1) намуляти, натерти (шкіру)', 2) вкрйтися синцями; 3) дратувати; турбувати.
£я11апі ['дгеїопі] 1. п 1) світська людйна; кавалер; франт; 2) галантний кавалер, дамський догідник; залицяльник, баламут; 3) коханець; 2. ад] 1) хоробрий, доблесний; лйцарський; 2) (тж [до'їзепі]) галантний, поштй-вий, шаноблйвий, люб’язний (до жінки)', 3) (тж [до'ігепі]) любовний; 4) поет, гарний, красйвий, прекрасний; велйчний; чудовий; пйшний; 5) нарядний, елегантний, блискучий; 3. V 1) кокетувати; гратися; 2) (тж [до'ігепі]) залицятися; бути галантним кавалером; супроводити (даму)’, 3) франтйти, красуватися, пишатися.
Ваііапііу [ ’дгеїопііі] аду 1) хоробро, смілйво; 2) благородно; люб’язно, галантно (стосовно жінки).
ЗаІІапігу [ 'дгеїопіп] п 1) хоробрість, відвага, доблесть; 2) галантність; люб’язність; ввічливість, гречність, чемність; 3) залицяння; 4) любовна ін-трйга.
£а11-арр1е ['дз:1,гері] п чорнйльний (дубйльний) горішок.
£аІІ-Ь1а(І(1ег [ 'до:1,ЬІ2ВСІ9] п анат. жовчний міхур.
£я11-(1исі ['доіісілкі] п анат. жовчний канал.
йаііегу ['даеіап] п 1) галерея; рісіиге ~ картйнна галерея; 2) театр, балкон; гальорка; галерея; 3) відвідувачі (глядачі) гальорки; 4) крйтий тир; 5) хо-рй; риЬІіс ~ місця для публіки (в ООН тощо)’, 6) гірн. штрек, штольня, горизонт; 7) тех. траншея (для кабелю тощо)’, канал (мастильний)', 8) мор. кор-мовйй балкон; ~ ріау демагогія; гра на публіку; ~ ргасіісе стрільба в тйрі.
^аПегу-йіі ['джіопйіі] п розм. гра на публіку; гра, розрахована на оплески.
£ЯІІегу-$1юІ [ 'дзеїоп/оі] п спорт, розм. удар, розрахований на оплески публіки.
8а1Іегу-8ігоке ['дзеїапзігоик] див. ^аііегу-зйоі.
Заііеу ['даеіі] п 1) іст. галера; 2) рі (ійе ~$) каторжні роботи; 3) мор. вельбот; гічка; 4) мор. камбуз; 5) друк, гранка.
Ваііеу-Ьоаі ['даейЬоиі] п мор. каїк.
£а11еу-Іюи$е ['даеіійаиз] п мор. камбузна рубка.
£аІ1еу-тап ['дзеїітоп] п (рі §а!1еу--теп [-топ]) іст. весляр на галері.
Зяііеу-раскеі [ 'дге1і,ргекіі] п неправдоподібна розповідь, байкй, небилй-ці.
ВаПеу-ргооГ |'дае1ірги:£] п друк, коректура в гранках, гранка; відбйток.
£ЯІ1еу-$1а¥Є [ 'дгейзіеіу] п 1) іст. весляр на галері (раб або засуджений злочинець)’, 2) перен. людйна, приречена на тяжку працю.
£ЯІІеу-8Іір [даеіізйр] див. §а11еу--ргооГ.
£а11еу\¥огт [’дгеїім^іт] п ент. багатоніжка.
ЄаШс ['дгеїік] ад] 1) галльський; 2) жарт, французький.
ВаШс ['дгеїік] ад] хім. галовйй; ~ асісі галова кислота.
ЄаШсізт ['джіізігт] п лінгв. галлі-цйзм.
ЄаПісіге ['дгеіізаїх] V офранцузити; надати характерних французьких рис.
£я11і£а$кіп$ [,дж1і'дге8кіп2] п рі жарт, широкі штанй.
£я11ітаиГгу [,дзе1і'тз:£п] п 1) усяка всячина, мішанйна; 2) кул. фрикасе із залишків різного м’яса.
ЗЯІІіпасеоііз [,даеІґпеі/98] ад] зоол. 1) курячий; 2) шо належить до свійської птйці.
2ЯІ1ІПЯ2О [,дае1і'па:2ои] п орн. гриф.
ЗЯІ1ІП& ['до:1ід] 1. п 1) садно;
2) подразнення; 3) тех. стирання, стертя; фрикційна корозія; 2. ад] неприємний; подразливий.
ЗЯІІіпіррег [ 'дае1і,пірз] п амер. розм. москіт; комаха, що жалить (кусає).
ЗяШпиІе [дз'їігцигі] п орн. деркач.
ЄяШроІі Репіпзиіа [дз'їірзії рґпшз-Зиіз] п геогр. н. Галліпольський півострів.
ЗЯІІіроі [ 'даеііроі] п 1) аптечна бан
ка; 2) жарт, аптекар; 3) застйгла соснова (ялйнова) смола, живйця.
£ЯІ1ішп ['давіют] п хім. галій.
£а11І¥апі Ьдгеїґугепі] у 1) залицятися, фліртувати, загравати; бігати за жінками; кокетувати з чоловіками; 2) швендяти, тинятися, блукати.
£ЯІ1-1ои$е ['доіііаиз] п (рі §а11-1ісе [-1аі8]) ент. філоксера.
£ЯІ1-ті(І£е ['догітісіз] п ент. комахи, що утворюють гали.
£а11-тгі ['догіплі] п бот. чорнйльний (дубйльний) горішок (тж §а!1).
£аП-оак ['дз:1оик] п бот. дуб малоазіатський.
баїїотап ['дгеїошпап] п (рі Оаііо-теп [-топ]) галломан.
£я11оп ['дгеїзп] п галон (міра рідких і сипких тіл: англ. галон — 4,54 л; амер. галон — 3,78 л).
ЗЯІІооп [да'кігп] п галун.
&я11ор [’дгеїор] 1. п 1) галоп; аі а ~ галопом; 2) швидка їзда (верхи); 2. у 1) нестйся (скакати) галопом; галопувати; 2) пускати галопом (коня).
£а11оряйе [,дге1з'реісІ] п галоп (танок).
ЗаПорег ['дгеїзрз] п 1) військ, розм. черговйй, вартовйй; посйльний на мо-тоцйклі; 2) військ, легка гармата; 3) кінь, що скаче галопом; 4) людйна, що пересувається швйдко.
£ЯІ1орЬі1 І'дгеіоиіїї] п галлофіл.
СаІІорЬоЬе [’джІоиГоиЬ] п галлофбб.
£а11оріп£ [’дзеїзрід] ад] швидкохідний; швидкоплйнний; ~ сіізеазе швид-коплйнна хвороба; ~ ііпіуре8 кін. розм. кінофільм.
£ЯІкл¥$ ['дгеїоиг] 1. п (рі без змін, вжив, як 5іп$) 1) шйбениця; 2) повішення; іо 8ЄПСІ 8гпй. іо ійе ~ засудйти когось до страти через повішення; іо соте іо ійе ~ бути повішеним; закін-чйти життя на шйбениці; 3) негідник, шйбеник; 4) розм. підтяжки; 5) буд. козла; іо сйеаі ійе ~ померти своєю смертю (про злочинця); 2. ад] 1) злочйнний, порочний; злий; ~ Іоок (аіг) вйгляд злочйнця; зловісний вйгляд; 2) шо заслуговує шйбениці; 3. аду розм. надзвичайно, дуже.
£а1кл¥$-Ьігс1 ['джІоигЬаісІ] п розм. шйбеник, негідник (тж §а11о^8).
£аПо>¥8-ґіре ['дгеїоиггаїр] ад] що заслуговує шйбениці.
£а1кл¥$-ігее [ 'даеіоигігі:] п шйбениця.
£ЯІІ-ріре ['до:1раір] п анат. жовчний канал.
£а1]-$<опе ['до:І8іоип] п мед. жовчний камінь.
баїїир ['дгеЬр] п Геллап; ~ роїі, ~ ро!1іп§ амер. соціологічне опйтування населення інститутом громадської думки Геллапа.
Ваііу-сгоіу ['даеіікгои] п опудало, страховище.
«аі
465
Зат
Заііуіуопп [ 'дзе1і\уа:т] див. §а!1еу-\уогт.
Заіооі [да'Іи.І] п 1) мор. розм. мо-лодйй солдат морської піхоти; 2) амер. жарт, незграбна людйна; недотепа.
Заіор ['дзеїар] 1. п галоп (танок)-, 2. V танцювати галоп.
Заіоге [да'іа:] 1. п достаток, велйка кількість; 2. аду багато, в достатку; Ггиіі ~ багатий урожай фруктів.
За1о$Ь [да'із/] п звич. рі галдша.
Заїшпрії [да'їлтГ] V жарт. 1) ітй з гордим вйглядом; 2) підстрйбувати на ходу.
ЗаІ¥апіс(а1) [дзеі'узепік(аі)] ад] 1) ел. гальванічний; 2) перен. електризуючий, збудливий; що оживляє; 3) спазматйчний; неприродний (про посмішку).
ЗаІ¥апі$т ['дзеїуапіхт] п 1) гальванізм; 2) мед. гальванізація.
Закапіхаііоп [,дзе1уапаі'геі/п] 1) мед. гальванізація; 2) тех. оцинкування.
Заіуапізе ['дзеїуапаїх] V 1) гальванізувати; 2) тех. оцинковувати; 3) перен. електризувати, збуджувати; стимулювати; оживляти.
Закапошеіег [,дзе1уа'потііа] п ел. гальванометр.
ЗаІ¥апор1а$Ііс$ [. дзеїуапои'різезіїкз] п рі (вжив, як 5іп%) гальванопластика.
ЗаКапозсоре [,дзе1уапои'зкоир] п ел. гальваноскоп.
СаІ¥Є8іоп ['дзеїуазіап] п геогр. н. м. Галвестон.
ЄаКуау ['дз:Ьуеі] п геогр. н. Гблуей (місто і графство Ірландії)’, ~ Вау затока Гблуей.
дот [дзет] 1. п 1) стадо (косяк) китів; 2) обмін візйтами в морі (про китобоїв)', 2. V 1) збиратися в стадо (косяк) (про китів)’, 2) обмінюватися візйтами в морі (про китобоїв).
Єашаїіеі [да'теїЦаї] п ч. ім'я 1) Га-мейлієл; 2) бібл. Гамаліїл.
Зата$Ь [да'та:/] п гамаша.
ЗатЬасІаз [дзет'Ьеідзех] рі від £ат-Ьасіо.
ЗатЬагіо [дзет'Ьеідои] п (рі тж ЗатЬадоез [-оих], затЬадаз) 1) стрибок, курбет (коня); 2) несподівана вй-хватка; вйтівка.
зашЬе$оп ['дзетЬізп] п військ, шкіряна куртка; стьобаний сіряк.
ЄашЬіа ['даетЬіа] п геогр. н. Гамбія.
ЗатЬіі [дзетЬіІ] п 1) шах. гамбіт; 2) перен. жертва, поступка для одержання згодом переваги; 3) перший крок (у чомусь).
ЗашЬІе ['дзетЬІ] 1. п розм. 1) азартна гра; 2) ризикована справа; авантюра; 2. V 1) грати в азартні ігри; грати на гроші; 2) спекулювати; грати (на біржі); 1о ~ оп ійе зіоск ехсйап^е грати на біржі; 3) ризикувати (чимсь — у/іій); Іо ~ у/іій опе’з ГШиге ставити на карту своє майбутнє; ризикувати своїм май
бутнім; □ ~ а^уау програвати (звич. в карти).
ЗашЬІег ['дзетЬІа] п 1) азартний гравець; картяр; 2) професіональний гравець; 3) шахрай, аферйст.
ЗатЬ1е$оте [’дзетЬІзат] ад] 1) що захоплюється азартними іграми; 2) що ризикує.
ЗашЬІіпз ['дзетЬІгд] п азартна гра; гра на гроші; іо Ье Гопсі оГ ~ любйти азартні ігри.
ЗашЬозе Ідзет'Ьи:^] п гумігут.
ЗатЬоІ ['дзетЬаІ] 1. п звич. рі 1) стрибок; скік; і о ріау ~з стрибати, пустувати, гратися; 2) веселощі; 2. V стрибати, скакати, пустувати, гратися.
ЗатЬгеї ['дзетЬпІ] п амер. двосхй-лий (мансардний) дах.
ЗатЬгеІ-гооГесІ ['дзетЬпІ'ги:й] ад] з двосхйлим (мансардним) дахом.
Зате [деїт] 1. п 1) гра; §атЬ1іп£ ~з азартні ігри; ГооіЬаІІ ~ гра у футбол; іо ріау ійе ~ грати за правилами; перен. діяти чесно; 2) рі спортйвні ігри; змагання; сйатріопзйір ~з ігри на першість; ійе Оіутріс ~8 Олімпійські ігри; 3) партія, гейм, гра; а ~ оГ сйе88 партія в шахи; ~ апсі ~ по одній вйграній партії (теніс); 4) кількість очок, потрібна для вйграшу; гейм (теніс); 5) рахунок (під час гри); ійе ~ із Гіує аіі рахунок 5:5; ~з аіі! рахунок порівну (баскетбол); аі ійе йаІГ ійе ~ у/аз 3:1 після першої половйни гри рахунок був 3:1; 6) спорт, стиль гри; 7) ризикована гра (справа); зіоск-тагкеї ~ гра на біржі; іо ріау а сІоиЬІе ~ вестй подвійну гру; \уаіііп£ ~ вичікувальна політика; 8) розм. задум, план, проект, справа; у/йаі із йіз ~?які в нього плани?; 9) звич. р/хйтрощі, вйверт, вйкрут, фокус; 10) жарт, забава, потіха, розвага; (о зреак іп ~ говорйти жартома; 11) дичина; здобич; ЬІ£ ~ велйкий звір; велйка здобич (перемога); еазу ~ легка здобич; простак; 2. ад] 1) смілйвий; бойовйй; завзятий; 2) готовий (до чогось); сповнений ентузіазму (бажання); аіі гі£йі, Гт ~ гаразд, я згодний; іо діє ~ триматися до кінця, померти мужньо; 3) покалічений, паралізований (про руку, ногу); 3. V грати в азартні ігри; □ ~ алуау програвати.
Заше-асі ['деїтзекі] п парламентський закон про строки і правила полювання.
Зате-Ьаз ['деїтЬзед] п мисл. ягдташ; сумка для дичинй.
ЗатеЬаІІ ['деїтЬо:!] п геймббл (теніс).
Зате-Ьігд ['деітЬа:д] п перната дичина.
зате-сегШісаІе ['деїтза'іійкії] п дозвіл на полювання на дичину та на Її продаж.
Зате-соск ['деїткок] п бойовйй півень.
Зате-Пзй ['деїтії/] п збірн. непро-мислбва рйба.
Зате-Гол¥І ['деітГаиІ] п збірн. птйця для боїв.
ЗатеГиІ ['деїтйіі] ад] 1) веселий, пустотлйвий, моторний; 2) що любить спортйвні ігри; 3) багатий на дичину.
Зашекеерег ['деіт,кі:ра] п ліснйк, що охороняє дичину (від браконьєрів тощо).
Зате-Іалу ['деїтіо:] п звич. рі закон про охорону дичинй і про правила полювання.
Зате-Іісепсе ['деїтДаїзапз] див. Зате-сегіійсаіе.
Затеїу ['деїтії] аду хоробро.
Затепезд ['деїттз] п хоробрість; вйтримка; готовність (до труднощів тощо).
зате-ріе ['деітраї] п пиріг з дичиною.
Зате-ргезегуе ['деітрп'ха:у] п ми-слйвський заповідник; мислйвське угіддя.
Зате8-тізІгез8 ['деітг,тізіпз] п 1) вихователька дитячого садка; вихователька молодшого класу школи: 2) викладачка фізкультури; організатор спортйвних ігор.
Затезоте ['деїтзат] ад] грайлй-вий, пустотлйвий; веселий, жартівлй-вий.
Затезіег ['деїтзіа] п гравець, картяр.
Затеіаі ['дзетіїаі] ад] біол. гаметй-чний; ~ сеіі генератйвна клітйна, статева клітйна, гамета.
Зашеіе ['дзеті:!] п біол. гамета, статева клітйна.
Заше-іепапі ['деїтДепапі] п орендатор мислйвських і рибальських угідь.
Зашеїіс [да'теїік] ад] біол. гаметй-чний; ~ 1іпка§е злиття гамет.
Зашіс ['дзетік] ад] біол. статевий.
Затіп [даґтзед] п фр. гамен, безпритульний (вуличний) хлопчйна.
Затіпз ['деїтід] п азартна гра.
Затіпз-1іои$е ['деїтїдЬаиз] п картярський (гральний) дім.
Затіпз-іаЬІе ['деїтід ДеіЬІ] п 1) картярський (гральний) стіл; 2) перен. азартна гра на гроші.
Запнпа ['дзета] п 1) фіз. гамма; -ПазЬ гамма-випромінювання; 2) ент. совка-гама (метелик); ~ £ІоЬи1іп фарм. гамаглобулін; ~ гауз фіз. гамма-промені.
Затта-гасІіаііоп ['дзета, генії еі/п] п фіз. гамма-випромінювання.
Заттег ['дзета] п розм. матуся, бабуся (при звертанні).
Заттоп ['дзетап] 1. п 1) окіст, окорок; ~ о£ Ьасоп шйнка; 2) розм. обман, шахрайство; вйгадка; 3) базікання; ~ апд раїїег злодійський жаргон; патякання; 2. V 1) коптйти (засолювати) окіст, готувати бекон;
бат
466
ваг
2) обдурювати; шахраювати; морочити (задурювати) голову; 3) базікати, теревенити; верзти нісенітниці; 3. іпі дурниці!
Вашшопег ['дгетопо] п співучасник злодія, що відволікає увагу жертви.
ваїшпопіпв ['дгетапід] п засолювання і копчення бкістів.
Вашту ['давші] асі] кривий, кульгавий.
£ато£еііе$І5 [, дзето'дзетзіз] п біол. гамогенез, статеве розмноження.
ватр [дзетр] п розм. велика парасолька.
£атиі [’дзетаї] п 1) гама; музичний звукоряд; 2) діапазон (голосу, інструмента); 3) повнота, глибина; ІЬе раіпіег’8 ~ палітра художника.
Вашу [ 'деїті] асі] 1) багатий на дичину; 2) з душком (про дичину); 3) сміливий; завзятий; задирливий.
Вап [дзеп] разі від £Іп 2.
ВапсИ [да:пї[] 1. п іст. паля, кіл (знаряддя страти); 2. V іст. саджати на палю.
Вашіег [’дзепсІз] п 1) гусак; 2) дурень, йолоп, телепень; простак; 3) розм. груб, одружений; 4) амер. чоловік, що живе нарізно з дружиною; 5) розм. погляд; Ю іаке а ~ глянути.
ВашІег-тоігіЬ [ дзепдотлпО] п розм. місяць після пологів дружини.
Вашіег-тооп ['дзепсктит] див. вапдег-топіЬ.
Вашіег-рагіу ['дзепск,ра:іі] п чоловіча гулянка.
Вапв [даеі]] 1. п 1) група; бригада; партія; зміна (робітників тощо); Ьіаск ~ кочегари; група робітників, що розвантажують вугілля; гоасІ ~ партія шляхових робітників; сЬаіп ~ амер. каторжники, скуті одним ланцюгом; 2) банда, ватага, зграя; кліка; ~ оГ іІіієуєв ватага злодіїв; 3) розм. компанія, гурт; іЬе \уЬо!є ~ із Ьеге уся компанія тут, усі зібралися; 4) набір, комплект (інструментів тощо); 5) робочі частини (культиватора тощо); секція, батарея; 6) слід (від плуга); 7) мін. жильна порода; 2. V 1) організовувати бригаду (тж ~ ир); 2) створювати банду (ватагу); 3) вступати в банду (ватагу); 4) розм. нападати (накидатися) групою; 5) амер. розм. водитися (з кимсь); 6) шотл. ітй.
Вапв-Ьоапі ['дзеі]Ьо:сІ] пмор. сходні; площадка трапа.
вапв-са$к ['дзеї]ка:зк] п мор. бочка для прісної води.
вапв-сиИІуаіог ['даед'кліїїуеіїз] п с. г. багаторядний культиватор.
вапве [дзепдз] V розм. прив’язувати гачок до волосіні.
Вапвед [дзеі]сі] асі] тех. спарений; що працює одночасно (про механізм).
вапвег ['дзеї] о] п 1) десятник; на
глядач; бригадир; 2) пішохід; 3) швидкий кінь.
6апве$ [’дзепсізіїг] п геогр. н. р. Ганг.
вапвтв ['дзепсізід] п розм. 1) волосінь; 2) прив’язування гачка до волосіні.
Вапв-ІаМег ['дзеї], ІзесІо] п мор. забортний трап.
Вапвііа ['даеддію] рі від вапвііоп.
вапвііас ['дзеі]д1ізек] асі] 1) анат. вузлуватий; що має ганглії; 2) мед. кістозний.
ВапвШопп [ 'дзет] д1і£о:т] асі] 1) анат. вузлуватий; ганглібзний; 2) мед. кістоподібний.
вапвііпв ['дзеі]д1іі]] асі) розм. довготелесий, довгов’язий; незграбний.
вапвііоіі ['дзет]діюп] п (рі £ап£Ііа) 1) анат. нервовий вузол; 2) перен. центр; осереддя; 3) мед. ганглій.
Вапв-шотуег ['дзеі],тоио] п с. г. селекційна ротаційна косарка.
Вапв-ріапк ['дзедрізеї]к] амер. див. Вапв-Ьоагсі.
Вапв-рІоивЬ ['дзедріаи] п с. г. багатокорпусний плуг.
вапвгепе [ 'дзег)дгі:п] 1. п мед. гангрена; 2. у мед. 1) викликати змертвіння; 2) мертвіти.
вапвгепоив ['дзеддгшоз] асі] мед. гангренозний, змертвілий.
£ап£-$амг ['дзеі]80:] п багатодйскова пила; лісопильна рама.
Запитав ['дзет]хтзп] п (рі вапвз-теп [-тап]) наглядач; десятник.
£ап£$іег ['дзет]8Іа] п гангстер, бандит.
вапв-іооі ['дзеі]Пі:1] п тех. 1) багатошпиндельний верстат; 2) багаторіз-цевий держак.
£ап£ііе [дзеї]] пмін. жильна порода.
Ващруау ['дзед^еі] п 1) мор. сходні; поздовжній місток; 2) прохід між рядами (крісел тощо); 3) прохід, що розділяє палату громад на дві частйни (у парламенті); 4) буд. робочі підмостки; 5) гірн. головнйй відкаточний штрек.
Ваппеі ['дзеті] п орн. баклан.
Вапііоре ['дзепііоир] п проганяння крізь стрій; Іо піп іке ~ пройтй крізь стрій; вестй важкі бої; зазнати суворих вйпробувань.
Вапігу ['дзепїп] п 1) тех. рама; поміст; портал (крана); 2) зал. сигнальний місток (над залізничною колією); 3) підставка для бочок (у льоху); 4) рад. радіолокаційна антена.
Вапйу-сгапе ['дзепїп'кгеїп] п тех. портальний кран.
Сапушеде ['даеттігсІ] п 1) ч. ім'я Ганімід; 2) міф. Ганімед; 3) астр. Гані мед (супутник Юпітера).
ВаоІ [сізеїі] 1. п 1) в’язниця; 2) ув’язнення; 2. у ув’язнювати.
Ваоїа ['сізеїід] п тюремник; наглядач (у в'язниці).
Вар [озер] 1. п 1) пролом, провал; щілйна; 2) спорт, «вікно» (крізь яке можна пробити м'яч); 3) проміжок; інтервал; 4) прогалина, просвіт, просвіток; 5) пробіл, пропуск (у тексті); лакуна; 6) с. г. огріх (у посіві); 7) розбіжність (у поглядах тощо); розрйв; 8) військ, прорйв (в обороні); 9) гірсь-кйй прохід; ущелина; 10) тех. люфт; зазор; 11) ав. відстань між крйлами біплана; 2. у 1) зробйти пролом; 2) робйти нерівним (шершавим); 3) ставати нерівним (шершавим).
Вара ['деіро] п військ, керований снаряд проти літаків і ракет.
Вар-агге8іог ['даеро.гезіо] п ел. іс-кровйй розрядник.
Варе [деір] 1. п 1) позіх; позіхання; 2) здивований погляд; 3) отвір; 4) зяяння; 2. у 1) позіхати; шйроко роззявляти рота; 2) витріщатися, видивлятися; дивйтися з подивом; 3) дивуватися; 4) зяяти; 5) палко бажати; жадати (чогось).
Варег [ деіра] п зівака, роззява.
Варе-зееЛ [ 'деірзі :<і] п жарт. 1) дй-во, чудо; 2) розглядання, витріщання; лупання очйма; 3) зівака.
варіпв [’деірп]] п 1) безцільне розглядання; 2) нещільне прилягання; зазор; 3) зяяння.
Варіпв-зіоск ['деірпдзїзк] п дивина, чудасія, диковина.
Варрег ['дзеро] п с. г. проріджувач (посіву).
Варріпв ['дзерп]] п військ, пробивання (проробляння) проходів.
Варру [ даері] а4і неповний; з проміжками, з прогалинами.
Вар-іооіЬей ['дзерПі:0і] асі] рідкозубий; з рідкйми зубами.
Ваґ [да:] у розм. робйти; спричиняти, завдавати.
Вагаве ['дзега:з] 1. п 1) гараж; 2) ангар для літаків; 2. асі] гаражний; 3. у 1) ставити в гараж; 2) тримати в гаражі.
вагЬ [да:Ь] 1. п 1) одяг, костюм; наряд; сіегісаі ~ убрання священика; 2) сніп жйта; 2. у одягати, наряджати; іо ~ опезеІГ одягатися, наряджатися.
ВагЬаве ['да:Ьібз] 1. п 1) сміття, пбкйдьки; 2) макулатура, чтйво (тж Ійегагу ~); 3) нутрощі, тельбухи, пот-рухй; 2. у 1) харчуватися пбкйдьками (об’їдками); 2) патрати, патрошйти.
ВагЬІе ['да:ЬІ] 1. п 1) перекручення, фальсифікація; 2) відбір, сортування; 3) крйхти; вйсівки; сміття; 2. у 1) перекручувати, фальсифікувати; підтасовувати; 2) переплутати, сплутати; 3) відбирати, вибирати (краще); 4) сіяти, просівати.
ВагЬІіпв ['да:ЬІП]] п І) перекручення, фальсифікація; 2) рі вйсівки; рештки; сміття.
ВагЬоапІ [ 'да:Ьо:сІ] п мор. шпунто-вйй пояс обшйвки.
Ваг
467
8*5
ВагЬоіІ ['да:Ьоі1] п шум, сварка; метушня, суєта.
Ваг^оп [да:г'8о:і]] п фр. гарсон, офіціант (звич. у французьких ресторанах).
ВагЛеп ['да:дп] 1. п 1) сад, садок; пигзегу ~ розсадник; 2) квітучий куточок; ійе ~ оГ Епвіапсі сад Англії, південь Англії (графство Кент та ін.); ійе ~ оГ ійе \¥е$і амер. сад Заходу (штати Іллінойс і Канзас); 3) город; уісіогу городи міських мешканців Англії під час другої світової війнй; 4) рі парк; Ьоіапісаі ~8 ботанічний сад; 2оо1о§іса1 зоологічний сад, зоопарк; 5) (ійе 6.) філософська школа Епіку-ра; ~ агсйііесіиге пейзажне садівництво; ~ сііу місто-сад; ~ ЙО8Є садовий шланг; ~ кпіГе садовий ніж; ~ тоиісі (8оі1) садова земля; ~ ргипег секатор; ~ зеаі садова лава; сидіння на другому поверсі диліжанса (автобуса, тролейбуса тощо); ~ зиЬигЬ паркова зона, зелений пояс (міста)', 2. V обробляти сад (город).
Вап1еп-Ье<1 ['да :<±пЬесі] п грядка; клумба.
Вагсіепег ['дагсіпо] п 1) садівник; 2) городник.
Вапіеп-Лолуег ['да:дп,Яаио] п садова квітка.
Вапіеп-йгаше ['да:сІп£геіт] п парникова рама.
вапіеп-ваїе [ 'да :дпдеіі] п садова хвіртка.
Вагсіеп-Ьоіізе ['да:дпйаи8] п 1) садовий будиночок; 2) альтанка.
ОагЛепіа [да:'(1і:п]9] п ж. ім'я Гар-дінія, Гарденія.
Вапіепіа [да: ді:п]а] п бот. гарденія; капський жасмин.
вагдепіпв ['да:дпп]] п садівництво; Іапсізсаре ~ пейзажне садівництво.
Вапіеп-раііу [да:дп,ра:іі] п прийом гостей у саду.
&аг(Іеп-р1оі ['да:дпр1оі] п ділянка землі під садом.
&аг(1еп-ро< ['да:дпроі] п горщик для квітів.
Вапіеп-гоііег ['да:дпдои1а] п садовий коток.
Вягсіеп-зіиії ['да:дп8іл£] п плоди, овочі, зелень; квіти.
Запіеп-ігиск [да:дпІглк] п амер. овочі та фрукти (на продаж); іо гаіве ~ Гог ійе тагкеі вирощувати овочі та фрукти на продаж.
£аг(1еп-5¥аІ1 ['да:дт¥0:1] п садова огорожа.
£аг(іеп-л¥Йііе ['да:сіп\уаіі| п ент. капустяний білан.
ЗагсІегоЬе ['да:дгоиЬ] п 1) склад зброї, арсенал; 2) гардеробна; убиральня; 3) гардероб.
§яге-ґол¥І ['дєоГаиІ] п орн. безкрйла гагарка.
Загіїзії |'да:Гї/] п іхт. 1) морська щука; 2) сарган.
£аг£апеу ['да:дош] п орн. чирок.
Єагзапіиа [да:'дгепІ]ио] п 1) літ. Гаргантюа (персонаж роману Рабле); 2) ненажера; велетень.
£аг£апіиап [да:'дгепІ]изп] аф велетенський, гігантський, колосальний; величезний.
Єагсііпег ['да:дпз] п ч. ім'я Гарді-нер.
Саггіпег ['да.дпо] п ч. ім'я Гарднер.
Сагеій ['дгепО] п ч. ім'я Гарет.
СагПеШ ['да:Гі:1д] п ч. ім'я Гарфілд.
£аг£агіге ['да:догаі2] V полоскати горло.
£аг£е< ['да:ді,1] п вет. мастйт, затвердіння вимені.
Загдіе [ да:д1] 1. п полоскання (для горла); 2. у 1) полоскати (горло); 2) булькати.
£агіЬа1(1і [,даеп'Ьо:1ді] п 1) жіноча (дитяча) блуза; 2) зоол. гарібальді, хі-псіпопс.
дагІБІї ['дєоп/] ад] 1) надто яскравий; крикливий; позбавлений смаку; показнйй; 2) яскравий, сліпучий, блискучий (про світло тощо).
Сагіаікі ['да:Іапсі] п ч. і ж. ім'я Гар-ленд.
Зягіяпд ['да:Іапсі] 1. п 1) гірлянда; вінок; 2) діадема; тіара; 3) приз; пальма першості; вінок переможця; 4) антологія; 5) військ, маскувальна гірлянда; 2. у 1) прикрашати гірляндами (вінками); 2) плестй вінок.
Загііс [ 'да:йк] п часнйк; а сіоує оГ ~ зубок часнику; ~ ЬиІЬІеі (йор) зубок часнику.
Зягііску ['да.йкі] ад] часниковий; з запахом (прйсмаком) часнику.
&ягкл¥ ['да.іои] п квартйра над гаражем; мансарда над гаражем.
Зяппепі ['да.топі] 1. п 1) предмет одягу; одежйна; 2) рі одяг, убрання; 3) перен. покрив, покров; 2. V поет. одягати, убирати.
Вага [да:п] іпі розм. авжеж!, еге ж!, ух ти!, невже?
£ятег ['да:по] 1. п поет. 1) комора, амбар, гамазей; 2) сховище; 2. у 1) зсипати зерно в комору (амбар); 2) запасати.
Єягпеі ['да:піі] п ж. ім'я Гарнет.
Загпеі [ да:піі] п 1) мін. гранат; 2) темно-червоний колір.
дапіізЬ ['да:ш/] 1. п 1) прикраса; оздоба, оздоблення; 2) гарнір; 3) розм. могорйч; 2. у 1) прикрашати; оздоблювати; 2) гарнірувати (страву); 3) юр. вручати (комусь) наказ суду про накладення арешту на майно боржника.
ЗятізЬесі ['да:ш/і] ад] 1) гарнірований (про страву); 2) прикрашений; оздоблений; ~ пеі військ, маскувальна сітка.
£атІ8Іііп£ ['да:пфі]] п 1) гарнір; 2) прикраса; оздоба, оздоблення.
ВятіБІїтепі ['да:пі/тапІ] п 1) при
краса; 2) юр. накладення арешту на гроші боржника, що є у третьої особи.
Зягпііиге ['да:шІр] п 1) прикраса; оздоба, оздоблення; 2) гарнір.
Єягоппе [до'гоп] п геогр. н. р. Гаронна.
Єяітеї ['дгегої] п ч. ім'я Гаррет.
Зяггеі ['даегзі] п 1) горйще; мансарда; 2) розм. груб, голова, макітра.
Зяггеїей ['даегаїїд] ад] 1) з горй-щем; 2) що живе на горйщі; що знаходиться на горйщі.
Зяггеіеег [,дгего'1іо] п мешканець мансарди (особл. бідний літератор).
Єяггіск ['дгепк] п ч. ім'я Гарік.
Вапїзоп ['дгетп] 1. п військ, гарнізон; ~ соттапдег начальник гарнізону; ~ сар пілотка; 2. у військ. 1) ставити гарнізон; 2) вводити війська; займати військами; 3) призначати на гарнізонну службу.
Заггоп ['дгегоп] п шотл. низькорослий кінь.
Заггоі ['дгегої] п 1) орн. гоголь; 2) мед. джгут; закрутка; турнікет.
Вяггоііе [до'гої] 1. п 1) гаррбта (знаряддя страти); 2) страта за допомогою гарроти; 3) задушення з метою пограбування; 2. у 1) страчувати за допомогою гарроти; 2) задушйти з метою пограбування.
ЗЯПтіШу [дае'пгіііі] п балакучість.
Зяптіїоиз ['дзегиіаз] ад] 1) балакучий; 2) дзюркотлйвий (про струмок).
£аггак)іі8пе88 ['даегиІ98Пі8] п балакучість, говіркість.
Саггу [ дзеті] п ч. ім'я Гаррі (зменш, від Оапеї).
дягіег ['да:іа] 1. п 1) підв’язка; ~ Ьей пояс з резйнками; 2) (ійе О.) орден Підв’язки; < іп ійе саісйіщ; ир оГ а ~ за одну мить; 2. у 1) надіти підв’язку; 2) нагородйти орденом Підв’язки.
£агіег-Ь1ііе [ 'да:іа'Ь1и:| ад] сйній (колір стрічки ордена Підв'язки).
Зяііегесі ['да:1од] ад] нагороджений орденом Підв’язки.
Вагіег-кпее ['да:1апі:] п ліве коліно.
ЄягіЬ [да:9] п ч. ім'я Гарт.
&ЯІІ11 [да:0] п 1) поет, сад; внутрішнє подвір’я; 2) загата для ловлі рйби; 3) попруга; 4) обхват, розмір (талії тощо).
Зягуіе ['да:уі] п кілька; шпрбта; дрібна рйбка.
бату ['даеп] п 1) ч. ім'я Гарі (зменш, від Оаггеї); 2) геогр. н. м. Гері.
£Я8 [дае8] 1. п 1) газ; паїигаї ~ природний газ; 2) світйльний газ; 3) гірн. метан, рудниковий газ; 4) військ, газ, отруйна речовина; закис азоту; 5) газове освітлення; 6) амер. розм. бензйн; пальне; газолін; 7) розм. базікання, ба-лачкй; хвастощі; 8) мед. гази; ~ агеа військ, район зараження отруйними ре-човйнами; ~ аііаск військ, хімічний на
468
§ав
пад; ~ Ьасіїїиз паличка газової гангрени; ~ Ьіаск тех. газова (лампова) сажа; ~ ЬотЬ військ, хімічна ббмба; ~ сапдіе військ, отруйно-димова свічка;
сЬатЬег газова камера; ~ беГепсе військ, протихімічна оборона; ~ ойісег військ, офіцер хімічної служби; амер. начальник хімічної служби; ~ рої військ, хімічна шашка; ~ іигЬіпе тех. газова турбіна; ~ \уагїаге військ, хімічна війна; ~ >уек1іп8 газове зварювання;
2. V військ. 1) уражати (заражати) отруйними речовинами; здійснювати хімічний напад; 2) випускати задушливий газ; отруювати газами; 3) наповнювати (насичувати) газом; 4) виділяти газ; 5) амер. розм. заправлятися) пальним; 6) розм. базікати; хвалитися, вихвалятися; верзтй нісенітницю; 8ІОр ~8ІП£! годі верзти дурнйці!
Зав-аіапп ['дзево'ісст] п військ, хімічна тривога.
Зав-аіегі ['дгезо'іогі] п військ. 1) хімічна тривога; 2) хімічна готовність; 3) положення протигаза «напоготові».
Зав-апаїувег ['дгев'гепаїаіго] п тех. газоаналізатор.
Зав-а-іегіа [.даезо'іюгю] амер. бензозаправна колонка самообслуговування.
Зав-Ьаз ['дзевЬзед] п 1) газовий балон; газгольдер; 2) оболонка аеростата; аеростат; 3) розм. базіка, пустомеля, трепло.
Зав-ЬаіЬ [’даезЬа:©] п ванна з газовою колонкою.
Зав-ЬШ ['дзезЬіІ] п 1) дозвіл на ви-робнйцтво і продаж газу; 2) рахунок за газ.
Зав-Ьгаскеі ['давз, Ьггекіі] п газовий ріжок.
Зав-ЬиЬЬІе [ 'дзе8,ЬлЬ1] л газовий пу-хйрчик у мінералі.
Зав-Ьигпег ['даев.Ьо’по] л газова горілка.
Зав-сіеапег ['даввДІігпз] л тех. скрубер.
Зав-соаІ ['дзевкоиі] л газове вугілля.
Зав-соІІесіог [ 'даевка'іекіо] л газовий колектор, газовловлювач.
Єавсоп ['дзевкап] 1. л 1) гаскбнець; 2) гаскбнський діалект; 3) хвалько; 2. асЦ 1) гаскбнський; 2) хвалькуватий.
ЗавсопасІе Ьдгезка'пекІ] 1. л хвастощі, вихваляння; гасконада; 2. V хвастати, вихвалятися.
Зав-соокег ['дзе8,кико] л газова плита.
Зав-сиИіпз ['дге8,кл1іі]1 л тех. автогенне різання.
Зав-сІеіесіог ['даезбіДекіа] л газоін-дикаторний прйлад.
Завеііу [дзе'зі:ііі] л газоподібний стан.
Завеїіег [,дзе8о'1ю] л газова люстра.
Зав-епдіпе ['даез.епдзш] л газовий двигун.
Завеоив ['деігрз] асі) газовий; газоподібний.
Зав-Лекі ['дзе8Їі:1сІ] л родовище природного газу.
Зав-ШІеЛ ['дзез'іїкІ] асіі наповнений газом.
Зав-Пге ['дае8уГаі9| л газова плита.
Зав-Лгей ['давз,ЕаюсІ] ж# що працює на газі; ~ сепігаї Ьеаііпз газове центральне опалення.
Зав-Лііег ['дзе8,іїіа] л газопровідник; слюсар-газовйк.
Зав-Гііііпз ['дге8, Ейіі]] л 1) рі газова апаратура; 2) установлення газової апаратури.
Зав-йхіиге [ 'дзе8,іїк8ір] л 1) газова люстра; 2) газовий ріжок.
Зав-Лішасе [ 'дге8,Ь:пі8] л тех. 1) піч для одержання газу; 2) піч на газовому пальному.
зав-запзгепе [ 'дге8,даеддгі:п] л мед. газова гангрена.
зав-зепегаіог [ 'дге8,сІзепагеііа] л тех. газогенератор.
Зав-зІоЬе ['дгездІоиЬ] л склянйй ковпак для газового ріжка.
ЗавЬ [дає/] 1. л 1) глибока рана; розріз; 2) тех. надріз; 3) амер. розм. рот; паща; 2. асЦ 1) похмурий; 2) мудрий; проникливий; 3) привабливий; приємної зовнішності; 4) гарно вдягнений; нарядний; 3. V глйбоко поранити.
Зав-Ьеішеі ['дге8,Ье1тіі] л протигазний шолом.
Зав-Ьокіег [ 'дге8,ЬоикІа] л 1) газгольдер, газосховище; 2) газометр.
Зав-коиве ['дгевЬаиз] л газовий завод.
ЗавііїаЬІе ['даезіГаїоЬІ] ад] що газифікується; що підлягає газифікації.
Завіїїсаіюп [,дге8і£і'кеі/п] л 1) газифікація; 2) перетворення на газ.
ЗавіГопп ['дге8і£о:т] ад] газоподібний.
Завіїу ['дгезіїаі] V 1) газифікувати; 2) перетворювати на газ; перетворюватися на газ, переходити в газоподібний стан.
Зав-]е< ['даезбзеї] л газовий ріжок; газова горілка.
Завкеі ['дгезкіі] л тех. прокладка, набйвка; сальник.
Зав-Іатр ['даезіаетр] л газова лампа; газовий світйльник.
Зав-ІізЬі ['дгезіаіі] л 1) газове освітлення; 2) газова лампа.
Зав-Іідиог [ дж8,1іко] л хім. аміачна вода.
Завіоск ['дгевізк] л тех. газова пробка.
Зав-таіп [даевтет] л газопровід, газова магістраль.
Зав-тап [дгезтгеп] л (рі зав-теп
[-теп]) 1) інкасатор (контролер) по рахунках за газ; 2) газопровідник; 3) наглядач за вентиляцією (на шахті).
Зав-шапііе ['дзе8,таепі1] л тех. жарова сітка.
Зав-тавк ['даезтссзк] л маска протигаза; протигаз.
Зав-шеіег ['дае8,ті:іа] л газовий лічильник, газомір; Ье 1іе8 Ііке а ~ він бреше, як рудйй пес.
Зав-тоіог ['даез.тоиіа] л газовий двигун.
дав-оіі ['даевоіі] л газбйл.
завоіепе ['дае89Іі:п] л 1) газолін; 2) амер. бензин; 4 ~ ЬотЬ пляшка з запалювальною сумішшю.
завоіепе-епзіпе [ 'дае83Іі:п,епсІзіп] л бензиновий двигун; карбюраторний двигун.
завоіепе-дешзе [ 'даезаіі тдеісіз] л покажчик рівня бензйну; бензиномір.
Завоіепе-віаііоп [ 'дгезаіі :п, зіеі/п] л амер. бензинова колонка; бензозаправний пункт.
Завоіепе-іапк [ 'дге8а1і:пігеі]к] л бензобак.
ЗавоІепе-іЬгоііІе ['дгевоіі:п,0гоі1] л авт. дросельна заслінка.
Завоііпе ['дге89Іі:п] див. зазоіепе.
Завотеіег [дге'зотііа] л 1) газометр; 2) газовий лічильник.
Завотеігу [дзе'вотйп] л 1) газометрія; 2) хім. газовий аналіз.
Завр [да:вр] 1. л утруднене дихання; ядуха; іо 8реак ^ііЬ ~з говорити задихаючись; аі опе’8 іазі ~ при останньому подиху, в останню мить; іо ЬгеаіЬе опе’8 Іазі ~ померти, сконати, вйпустити дух; 2. V 1) задихатися, важко дйхати, хапати повітря; іо ~ ^ііЬ гаде задихатися від люті; 2) роззявляти рота (від подиву тощо); □ ~ айег, ~ Гог прагнути (до чогось); палко бажати (чогось); ~ оиі вимовляти задихаючись.
Єавраг ['дге8ро] л ч. ім'я Гаспар.
Єавре Репіпвиїа |'дге8реірі'піп8зи1з] л геогр. н. півострів Гаспе.
Заврег ['да:8ро] л розм. дешева сигарета (цигарка).
Завріпз ['да:зріт)] ад] судорожний, судомний; спазматичний; конвульсйв-ний.
Зав-ріре ['даезраїр] л 1) газопровід; 2) авт. паливопровід; 3) військ, розм. гвинтівка.
Зав-ріапі [ 'дгез'ріагпі] л 1) газовий завод; 2) газогенераторна установка.
зав-роівопіпз ['дзе8,роі7Під] л 1) отруєння газом; 2) ураження отруйними речовйнами.
Зав-рго<іисег ['дге8рг9,фи:8з] л 1) газогенератор; 2) хімічна шашка.
Зав-ргооГ ['дгезрпгГ] ад] газостій-кйй; газонепроникнйй; ~ 8Ье1іег газосховище.
Зав-геврігаіог ['даевдеврігеїіз] л протигаз.
ваз
469
еаи
Ваз-гіпв ['джз'гп]] п горілка, газове кільце.
Ваз-госк ['дзе8гок] п геол. газоносна порода.
8а$-$апіІ ['даеззаепд] п геол. газоносний пісок.
ВаздеД [дзезі] асі] військ, уражений отруйними речовинами; отруєний газами.
Ваззег [’даезо] л 1) геол. газова свердловина; 2) розм. базіка; хвалько.
Ва$-$Ье11 [ 'дгез/еі] л військ, хімічний снаряд.
Ва$-$ЬеКег ['джзДеІіа] л газосховище.
Ваззіпв ['дгезп]] л 1) отруєння газом; 2) військ, зараження (ураження) газом; 3) обкурювання газом; 4) газова дезінфекція; 5) виділення газу; 6) заповнення газом; 7) розм. базікання; хвастощі.
Ваз-зіаНоп ['дзе8,8Іеі/п] див. вазо-1епе-8іаііоп.
ВЯ5-8іоує ['дгез'зіоиу] л газова плита.
Ваз-зирріу ['дае889,р1аі] л газопостачання.
Ва$$у Гдге8і] асі] 1) газоподібний; 2) заповнений газом; повний газу; 3) розм. балакучий; пустий.
Ва$-іаке ['дзезіеік] л газовловлювач; газоприймач.
Ваз-Іапк ['даезїаетдк] л амер. 1) резервуар для газу; 2) бак для пального, бензобак.
Ва$Чаг ['дзезіаі] л гудрон, кам’яновугільна смола.
ВазіегороЛа [,дзе8Із'горас1а] л рі зоол. черевоногі.
Ва$Ш [ 'да:8Ійі1] страшнйй, жахлйвий (тж вйазіїиі).
Ва$-іівЬі [’даезіаіі] див. ваз-ргооГ.
Ваз-Ігар ['даезігаер] л тех. газовловлювач.
Ва$ігіс ['дзезґпк] асі] анат. шлунковий; ~ ]иісе фізл. шлунковий сік; ~ иісег мед. виразка шлунка.
Зазігіїодиізі [дзе8'Ігі1зк\¥і8І] л черевомовець.
Ва$ігііі(1е$ [дге8'1гаіікіі:г] рі від ваз-ігіїіз.
Вазігіїіз [дгез'ігайіз] л (рі вазігіїісіез) мед. гастрит.
Вазігоепіегкіз ['дае8ігои,епІз'гаіІі8] п мед. гастроентерит.
£а$й*оІо£І$і [дгез'їгоіасізізі] л 1) фахівець з хвороб шлунка; 2) кулінар; 3) гурман.
£а$іго1о£у [даез'їгоЬсІзі] л 1) учення про хвороби шлунка; 2) кулінарна наука, кулінарія.
Вазігопоте ['даезігзпоит] п гастроном, гурман.
Вазігопотег [дзез'їгзпзтз] див. ваз-ігопоте.
Ва$ігопотіс(а1) [,дзе8ігз'потік(з1)] аф гастрономічний.
Вазігопотізі [даез'їгопзтізі] див. вазїгопоте.
вазігопоту [даез'їгопаті] гастрономія, кулінарія.
дазігозсору [джзЧгозкорі] л мед. гастроскопія.
даз-іиЬе ['дае^и:Ь] л рад. газона-повнена лампа.
Ваз-іигЬіпе ['дгезДогЬіп] аф газотурбінний; ~ епвіпе газотурбінний двигун; ~ ]еі турбореактивний двигун.
Ваз->¥ЄІІ ['даез\уе1] л гірн. газова свердловина.
Ваз-^огкз ['дае8\¥о:кз] л газовий завод.
Ваі [дзеї] л 1) протока між піщаними обмілинами; 2) прохід у скелях (у графстві Кент); 3) амер. розм. револьвер.
Ваіе [деіі] 1. л 1) ворота; хвіртка; 2) перен. вхід; вйхід; 3) застава; шлагбаум; 4) гірськйй прохід; 5) гідр, шлюзні ворота; 6) щит; заслінка; затвор, засувка; клапан; 7) мет. ливнйк; шйбер; 8) гірн. штрек; 9) кількість глядачів (на спортивних змаганнях тощо)', 10) авт. куліса переключення; 11) шлях, дорога; іЬіз ~ цим шляхом; 12) спосіб дії; манера поведінки; 4 ~ сігсиіі ел. селекторна схема; 2. V запирати ворота коледжу на ніч (в Оксфорді та Кембриджі).
Ваіе-сгазЬ [ 'деіікгае/] V розм. 1) приходити непроханим; 2) проходити без квитка («зайцем»); 3) проникати на зовнішній рйнок.
Ваіе-сгазЬег [ 'деіі,кгзе/з] л розм. 1) непроханий гість; 2) глядач без квитка, «заєць».
ВаіеЬоизе ['деййаиз] л 1) сторожка біля воріт; будка воротаря; 2) приміщення управління шлюзами (щитами гідравлічних споруд).
£аіе-кеерег ['дей,кі:ра] п воротар, сторож біля воріт.
£аіе-ІЄ8£Є(І ['деіііедд] аф з розсувними ніжками; ~ ІаЬІе стіл з відкидною крйшкою.
Ваіе-топеу ['деіІ,тлш] п вхідна плата (на стадіон тощо).
Заіе-розі [ 'деііроизі] л пост біля воріт; < Ьєіауєєп уои апсі те апсі Ійе ~ конфіденційно, тільки між нами.
ЄаіезЬеасІ ['деіІзЬесІ] л геогр. н. м. Гейтсхед.
&аіел¥ау ['деіПуеі] п 1) брама; ворота; 2) вхід; вйхід; 3) гірськйй прохід; 4) перен. доступ; шлях; ійе ~ іо кпо^іеб^е шлях до знання; 5) гірн. штрек.
ЗаПіег ['дгедо] 1. п 1) збір; урожай; (те, що) зібране; 2) ріскладки, зборки; 2. V 1) збирати; знімати; іо ~ іп а йеар збирати в купу; іо ~ а гісй сгор оГ 8тій. збирати багатий урожай чогось; 2) збиратися, скупчуватися; 3) рвати (квіти); 4) піднімати, підбирати (з землі, підлоги)', 5) накопйчувати, скуп
чувати; нагромаджувати; І о ~ ех-регіепсе набувати досвіду; іо ~ 8реесі збільшувати швйдкість; набирати швйдкості; 6) робйти вйсновок, дійтй висновку; І соиісі ~ поікіп^ Ггот Шз зреесй я нічого не міг збагнути з його промови; 7) збирати в складки (зборки) (сукню тощо); 8) морщити (лоб тощо); 9) мед. наривати; 10) друк, добирати аркуші; □ ~ іп підбирати, збирати; ~ оп доганяти, наздоганяти (судно); ~ ир підбирати, піднімати; збирати, складати (докупи); зщулюватися; < іо ~ опезеІГ (Юзеїйег) зібратися з сйлами; взяти себе в руки; іо ~ опе’8 ^ІІ8 зібратися з думками; збагнути; Іо ~ йеаїї піднестйся духом; кріп йтися, мужатися; Іо - Ійе Ьаіі спорт, заволодіти м’ячем.
^аіЬегег ['даедого] л 1) збирач; 2) друк, аркушодобиральна машйна; 3) рі коли (передні зуби у коня).
ВаіЬегіпз ['даедопд] л 1) збирання; 2) комплектування; 3) збори; зустріч; збіговисько; зосіаі ~ зустріч друзів, вечірка; збори (товариства); роїііісаі ~ політйчний мітинг; 4) скупчення; 5) с.г. збирання (врожаю); збиральний сезон; 6) мед. нагноєння, нарйв.
&аіЬегіп8-соа1 ['дзедзпдкоиі] л ве-лйкий кусок вугілля, що залишають у печі, щоб не погас вогонь.
&а11іегіп£-соп¥еуег [ 'дзедапі] кап
'уєіо] л складальний конвейєр.
8аіЬегш£-сгу ['даедагп]кгаі] л вій-ськдвйй клич (збиратися).
&а11іегіп£-1осотоІІ¥е [ ’ д ждапд' Іои-ка,тоиІіу] л маневровий локомотйв.
&аис!іе [дои[] аф фр. 1) незграбний; невмілий; неповороткий, вайлуватий; 2) грубуватий, неотесаний; 3) нетактовний; 4) мат. похйлий.
деїші [до:с1] л 1) позбавлена смаку прикраса; мішура; 2) іграшка; дріб-нйчка; 3) рі пйшні святкування; 4) рі веселі розваги.
ЗаиЛеашиз [.доідГеїтзз] плат, студентська гулянка.
вашіегу ['до.сіап] л 1) позбавлена смаку прикраса; 2) пйшний одяг.
ЗашІіІу ['до:сІі1і] асіу 1) надто яскраво, криклйво; без смаку; 2) квітчасто, барвйсто; витіювато.
£ашііпе$$ ['дз.сіїпіз] л 1) несмак; щось позбавлене смаку; криклйвість, визивна яскравість; 2) барвйстість; витіюватість.
£ашІу ['дзісії] 1. л 1) велйке свято; веселий бенкет; 2) щорічний обід на честь колйшніх випускників (в англійських коледжах); 2. аф 1) надто яскравий, криклйвий; позбавлений смаку; ~ десогаїіопз позбавлені смаку прикраси; ~ зйорріпв агеа район дешевих магазйнів; 2) барвйстий, пйшний; витіюватий.
£ашіу-(іау [ 'дзхікіеі] л 1) святковий
8аи
470
£еа
день; 2) день щорічного обіду на честь колишніх випускників (в англійських коледжах).
ЗаиГге ['доиЬ] п гофре.
Зайде [деісіз] 1. п 1) міра; розмір; масштаб; 2) перен. ступінь; критерій; 3) вимірювальний прилад; 4) індикатор; 5) датчик; 6) манометр; 7) калібр; шаблон; лекало; еталон; 8) номер (товщина) дроту (листового матеріалу); 9) ел. сортамент (дроту); 10) зал. ширина колії; колійний шаблон; 11) мор. осадка (судна); 12) мор. положення щодо вітру; 13) буд. склад (штукатурки); 2. V 1) вимірювати, міряти; перевіряти, вивіряти (розмір); 2) градуювати; калібрувати; клеймувати (міри); етало-нувати; 3) підганяти під певний розмір; 4) оцінювати (людину, характер тощо); іо ~ зтЬ.’з сйагасіег оцінювати чиюсь вдачу.
ЗаизеаЬІе ['деісІрЬ!] ад] що піддається вимірюванню; вимірний.
Заизе-Ьоапі [ 'деіс!зЬо:сІ] п 1) панель з вимірювальними приладами; 2) авт. приладовий щиток.
Заизе-соск ['деісізкок] п 1) краник перевірки рівня пального (мастйла); 2) водомірний кран.
Заизесі [деідзсі] ад] 1) виміряний; 2) калібрований; градуйований; клеймований; 3) підігнаний (за розміром).
£аи£е-(кюг ['деісізсіз:] п гірн. вентиляційні двері.
Заизе-Гееіег ['деі<1з,Гі:І9] п тех. щуп.
£аи£е-§1я$$ |'деісІз,д1а:8] п водомірна трубка; водомірне скло.
Заизе-тагк ['декізтаїк] п тех. контрольна риска.
£аи£е-рге$$иге [ 'деідз.рге/о] п манометричний тиск.
Заизег ['деісізз] п 1) обмірник; 2) лекальник.
Заизе-луйееі [ 'деісІз\¥І :1] п с.г. копіююче колесо.
заизіпз І'декізіг)] п 1) вимірювання; 2) вивіряння; калібрування; градуювання; 3) буд. дозування (цементу).
£аи£Іп£-8Шіоп [ 'декІзп],8іеі/п] п гідр, гідрометрична станція.
заизіпз-іапк [ 'деі<ізіг)1жт)к] п мірний бак.
Єяііі [до:1] п 1) іст. Галлія; 2) іст. галл; 3) поет., жарт, француз.
Єяиіізк ['догії/] 1. п 1) галльська мова; 2) поет., жарт, французька мова; 2. асі) 1) галльський; 2) поет., жарт, французький.
Заиіі ['до:11] п геол. важка, мергельна глина.
Зашп [до:т] V розм. мазати, обмазувати (чимсь клейким).
Заипі [до:пІ] ад] 1) худорлявий, сухорлявий; кощавий; схудлий, виснажений; 2) довгий, довгастий; довготелесий; 3) похмурий; суворий.
ЗашіПеІ ['дотіїїі] п 1) рукавиця; 2) панцерна рукавиця; іо Ійгои/ сіо\уп ійе ~ кидати рукавичку, кидати вйклик (на дуель); викликати на поєдйнок (змагання); 3) проганяння крізь стрій; іо піп Же ~ оГ сгйісізт зазнати жорсткої крйтики.
Заипігу ['до:пІп] див. запігу.
Заиг ['даиа] п східноіндійська рогата худоба.
Заи$$ [даиз] п фіз. гаус.
Заихе [до:г] п 1) марля; 2) газ (тканина); І) серпанок, імла; 4) тех. металева сітка; дротяна тканйна.
Заихе-етуаЬ ['дз:г8\узЬ] п марлевий тампон.
Заиту ['до:хі] ад] тонкйй; серпанковий; що просвічується (про тканину).
8Яує [деіу] разі від £Іує 2.
&яує1 ['даеуі] 1. п 1) молоток (голови зборів, аукціоніста); 2) зрізане колосся; 3) іст. оброк; панщина; податок; 2. V в’язати у снопй.
Зяуеіеі І'дгеуііі] п юр. судовйй процес проти орендатора за несплату оренди.
Зяуеікіші [ 'джуїкаїпсі] п юр. рівний поділ земельної власності між синами (братами).
Зяуеіоск ['дгеуіок] п 1) спис; 2) заступ; лом; 3) кочерга.
Єяуіп ['дати] п ч. ім'я Гевін, Гавін.
8Я^у [до:] у 1) вйтріщитися; 2) шйроко роззявити рота від здивування.
Єя^уяіп ['да:\уеіп] п ч. ім'я Гауїн, Гавейн, Гауейн.
Замк [до:к] 1. п 1) йолоп, телепень, бовдур; роззява; 2) незграбна людйна; вайло; 2. у вйтріщитися; ди-вйтися, роззявивши рота.
За^ку [ до:кі] 1. п 1) тютя; простак; 2) селюк; здоровйло; 2. ад] 1) дурнйй, недоумкуватий; 2) незграбний, неотесаний.
Вант [до:п] п розм. 1) галон; 2) відро; цебер; балія.
Єау Ідеї] п ж. ім'я Гей (зменш, від ОаЬгіеІ(І)а).
Зау [деі] ад] 1) веселий; радісний; безтурботний; 2) яскравий, строкатий; нарядний; блискучий; ~ Поу/єгб яскраві квіти; 3) безпутний, непутящий; 4) амер. сварлйвий; нахабний; 5) розм. напідпйтку; ~ Ьігсі (с!о§) любйтель утіх; ~ Іабу лекговажна жінка; карт. дама; аз ~ аз а Іагк дуже веселий, життєрадісний; І сіоп’і Гееі уегу ~ я почуваю себе не дуже добре.
Єауе [деі] п ж. ім'я Гей (зменш, від ОаЬгіеІ(І)а).
Зауеіу І'депії] див. заіеіу.
Єауіе [деіі] п ж. ім'я Гейл (зменш, від АЬі^аіІ).
Сауіопі ['деіІогсЦ п ч. ім'я Гейлорд.
Зауіу [ деііі] див. заііу.
Заупе$$ ['деіпіз] п 1) веселість; ра
дість; безтурботність; 2) яскравість, строкатість; нарядність; 3) амер. свар-лйвість; нахабство, зухвалість; 4) розм. сп’яніння.
Єаупог Гдето] п ж. ім'я Гейнор.
Зау$оте ['деїзот] ад] веселий, життєрадісний.
дахе [деіх] 1. п 1) пйльний погляд; аі (оп) Ійе Гігзі ~ з першого погляду; на перший погляд; 2) предмет пйльної уваги; 2. у 1) пйльно дивйтися; вдивлятися; витріщатися; втуплюватися (аі, оп, ироп); 2) поет, споглядати.
ЗагеЬо [до'гі:Ьои] п (рі захеЬоз, §а-геЬоез [-оих]) 1) архт. вйшка на даху будйнку; бельведер; 2) засклений балкон; 3) дача; 4) амер. розм. парубійко, парубчйна, малйй, хлопець.
Загеїіе [до'геї] п зоол. газель.
Загег ['деіго] п 1) людйна, що пйльно вдивляється; 2) спостерігач; глядач; зівака.
Загеїіе [да'хеї] 1. п 1) офіційний орган преси; урядовий бюлетень (вісник); 2) газета, відомості; 2. у публікувати в офіційному бюлетені; Ю Ье -сі оиі військ, опублікувати в газеті наказ про увільнення у відставку.
ЗагеКеег [,джхі'ію] п 1) географічний довідник; 2) журналіст; газетяр.
загіпз-зіоск ['деі2іі]8ізк] п предмет загальної уваги (цікавості).
Загоп [до'гшп] п дерен.
6(1ап$к [дсІа:п]8к] п геогр. н. м. Гданськ.
бдупіа [дз'сІїпза] п геогр. н. м. Гдй-ня.
Зеап [ді :п] п бот. дйка вйшня; плід дйкої вйшні.
Зеаг [дю| 1. п 1) тех. механізм; прйвод; 2) прйстрій, прйлад; приладдя; 3) тех. шестірня, триб; зубчаста передача (тж ~ ігаіп); редуктор; Гігзі (тісісіїе, Юр, Ьоііот) ~ перша (середня, найвйща, найменша) швйдкість; іп ~ увімкнутий, діючий; оиі оГ ~ вймкну-тий; недіючий; перен. дезорганізований; нездоровий; 4) упряж; 5) рухоме майно; начйння; 6) одяг, убрання; 7) розм. наркотик; 8) мор. такелаж, снасті; 2. у 1) приводити в рух; вмикати (механізм); 2) тех. зчіплювати(ся) (про зубці коліс); 3) спрямовувати за вйзначеним планом; 4) пристосовувати; ставити в залежність; 5) запрягати.
Зеаг-Ьох ['дюЬокз] п тех. коробка швйдкостей; коробка передач.
Зеаг-са$е ['дюкеїз] див. зеаг-Ьох.
Зеаг-сиїїег ['аю,кліз] п тех. 1) зуборізна фреза; 2) зуборізний верстат.
Зеаг-Дгіуе ['діздгаїу] п тех. зубчастий прйвод.
Зеагед [діод] ад] тех. з зубчастою передачею.
Зеагіпз І'діопі]] п 1) тех. зубчаста
£еа
471
§еп
передача; редуктор; прйвод; 2) мор. блоки і талі.
£еагііщ-$у$1епі ['діагід ЧізПт] птех. трансмісія, система передач.
£еаг1е$$ ['ді0Іі8] ад] тех. без зубчастої передачі.
Веаг-ріпіоп ['дю'ршрп] п авт. ведуча шестірня.
8еаг-гаііо ['ді0,гефои] л тех. передаточне число.
£еаг-$Ш ['ді0/ій] п авт. перемикання передач.
Зеаг-иііееі ['ді0\уі:1] л зубчасте колесо, шестірня.
&еаі [ді.І] л мет. ливник.
£еЬиг [де'Ьио] л фермер-орендатор. зесагсіпіап [,дзі:ка:'$ті0п] л зоол. суходільний краб.
8еск [дек] 1. л 1) дурень, простак; 2) жест; що виражає зневагу; 2. V 1) обдурювати; 2) висміювати.
£ее [сізі:] 1. л розм. конячка; 2. V 1) ладити (про людей); 2) у заперечних реченнях підходити; Ійеіг оріпіопз сіо поі ~ їх погляди не збігаються (розходяться); 3. іпі 1) но! (вигук, яким поганяють коней) (тж ~ ир!); 2) амер. от так так!, отакої!, от здорово!; 3): ~ хуйоа [\уои] тпру!
£ее-£ее ['(Ізіґсізі:] л розм. конячка.
Єееіопв [СІ3І: Іоі]] л геогр. н. м. Джі-лонг.
&ее$е [ді:з] рі від &оо8е.
&ее$і [ді:8І] л 1) гравій; 2) нанос.
&ее-іір ['СІ3І: лр] іпі но!, гайда!, рушай!
^еехег ['ді:г0] л розм. бабуся (дідусь) з дивацтвом.
Сейеппа [ді'Ьепо] л 1) геєна, пекло; 2) місце катувань, в’язнйця.
6еі£ег ['даіда] л (скор. від 6еі£ег соипіег) фіз. лічйльник Гейгера.
Зеізйа [ деір] л (рі без змін, тж §еі8йа8 [-02]) яп. гейша.
веііоповату [,даі1о подоїш] л бот. запйлення пилком інших квітів тієї ж рослйни.
Зеїазііс [СІ31'1ге8Іік] а^’смішнйй, що викликає сміх.
Зеіаііп(е) Ьсізеїо'іігп] л желатйн; ~ дупатіїе гірн. желатинований динаміт.
Зеїаііпіїіогш [,сІзеІ0'ііпі£о:т] ад] желеподібний, драглйстий.
Ееіаііпіге [СІ31 'Ігеїшаїх] V 1) перетворюватися) на желе (драглі); 2) хім. перетворювати (ся) на гель.
&е1аІіпои$ [сІзГІгеїіпоз] ад] 1) драглйстий; 2) желатйновий.
Зеїаііоп [дзі'іеірп] л застигання, перетворення на желе (драглі).
Веій [деісі] 1. л податок на користь корони; І. V 1) обкладати податком; 2) платйти податок; 3) (разі і р. р. §е!дед, £ЄІІ) каструвати; перен. вихолощувати, ослабляти.
£ЄІ(ІЄ(І ['деісіісі] ад] кастрований; ~ йогве кінь; мерин, ~ рі& кабан.
£ЄІ(іііі£ ['деідід] л 1) кастрована тварйна; 2) іст. кастрат, євнух; 3) кастрування, вйхолощення.
^е!і«і [ сізеїісі] ад] 1) холодний, кри-жанйй; 2) перен. льодовйй, страшенний, моторошний.
Веіі [деіі] 1. л розм. гроші; 2. разі і р.р. від £ЄІд 2, 3).
£ет [сізет] 1. л 1) коштовний камінь; самоцвіт; коштовність; 2) коштовна річ; перлйна; 3) гема; 4) амер. прісна здобна булочка; 5) друк, перлйна (шрифт); 2. V прикрашати коштовними каменями.
Ветіпаіе І ['дзетіті] 1. л фон. подвійний прйголосний; 2. ж# здвоєний, подвійний; розташований парами.
Ветіпаіе II [ 'сізеттеїі] V подвоювати, здвоювати.
Ветіпаїіоп [Дзеті'пеі/п] л 1) подвоєння, здвоєння; 2) лінгв. подвоєння прйголосного звука; подвоєння літери.
бетіпі ['сізетіпі:] л рі Близнята (сузір’я і знак зодіаку).
ВетіпіЛогоііз [ДзеттГ£1о:г08] ад] бот. з парними квітками.
беїшпа ['дзетз] л ж. ім’я Джемма.
Зеїшпа ['дзето] л (рі £еттае) 1) бот. брунька; 2) зоол. гема.
Вештає ['дзеті:] рі від £етта.
Зеттап ['дзетоп] л (рі £еттеп [-топ]) (скор. від вепііетап) джентльмен, пан.
Зеттаїе І ['дзети] ад] 1) що розмножується брунькуванням (про мікроорганізми); 2) бот. що має брунькй.
Веїшпаіе II ['дзетеїі] V 1) розмножуватися брунькуванням (про мікроорганізми); 2) бот. пускати брунькй, утворювати брунькй.
Зетіїїаііоп [дзе'теї/п] л 1) брунькування, поділ за допомогою брунькування (у мікроорганізмів); 2) бот. утворення бруньок; набрякання бруньок; розпукування бруньок.
Зеїшпегу ['дзетоп] л скарбнйця.
£еттіГегоіі8 [дзе'тіЬгоз] ад] 1) бот. бруньконбсний; 2) що містить (у собі) коштовні камені (про родовище).
Зеттиіе ['дзеїгуи:!] л 1) брунечка; брунькоподібне утворення; 2) біол. панген.
£етту ['дзеті] ад] 1) з безліччю коштовних каменів; усіяний коштовними каменями; 2) схожий на коштовний камінь; блискучий, сяючий.
§еп [дзеп] л військ, розм. дані, інформація, відомості.
Вепсіагте ['за:пда:т] л фр. жандарм.
Зешіатіегу [за:п'да:т0п] л фр. збірн. жандармерія.
Зепсіег ['дзепдо] 1. л 1) грам, рід; та8си1іпе (Гетіпіпе, пеиігаї) ~ чолові
чий (жіночий, середній) рід; 2) жарт. стать; 3) сорт, вид; 2. V поет, породжувати.
£еп(іег)е$$ ['дзепдоііз] ад] що не має граматичного роду.
бепе [дзі.п] л 1) ж. ім’я Джін, Джі-на (зменш, від Еи^епіа); 2) ч. ім’я Джін (зменш, від Еи^епе).
8епе [дзі:п] л біол. ген.
8епеа1о£іс(а1) [Д3І:п]0'1одзік(0І)] ад] генеалогічний; родовідний.
£епеа1о£іса11у [Д3І:пр'Ьдзік0Іі] аду за походженням, за родоводом.
8епеа1о8І$< [,дзі:ш'аеІ0дзі8І] л фахівець з генеалогії.
£епеаІО£Іге [Д3І:т'аеіодзаїх] л простежувати родовід.
£епеак)£у [,дзі:ш'аеІ0дзі] л генеалогія; родовід.
Зепега ['дзеп0Г0] рі від £епи8.
Вепегаї ['дзепогої] 1. л 1) генерал; ~ оГ ійе Агту амер. генерал армії; 2) церк. глава ордену; 3) більшість; 4) (Ійе ~) народ; 2. ад] 1) загальний; ~ едисаііоп загальна освіта; ~ тееііп§ загальні збори; ~ рагдоп загальна амністія; 2) широкий; повсюдний; ~ ге1еа8е кін. широкий прокат; 3) пошй-рений; загальнопрййнятий; звичайний; аз а ~ гиіе як правило, звичайно; іп а ~ \уау звичайним способом; 4) загального характеру; неспеціальний, неспеціаліздваний; ~ 8іоге універсальний (неспеціалізований) магазйн; ~ їагтіпв неспеціаліздване (сільське) господарство; 5) розплйвчастий; неточний; загальний; ~ ітрге88іоп загальне враження; 6) головнйй; генеральний; 6. Манатег, Оігесіог 6. генеральний директор; 6. Соттапдіпй Оїїісег командуючий, командйр з’єднання; ~ йеадциагіегз ставка, головне командування; О. 8іаїГ генеральний штаб; Ьоду оГ ~ ОЙЇСЄГ8 генералітет; < іп ~ взагалі, загалом; іп ійе ~ в основному; ~ розі (деііуегу) перше ранкове рознесення пошти; амер. (пошта) до запитання.
Єепегаї А$$ешЬ1у ['дзепогоїо'зетЬІі] п Генеральна Асамблея.
Зепегаїіа [Дзепо'геїію] п рі 1) загальні прйнципи; 2) енциклопедйчна література; загальна література.
Сепегаі-іп-СйіеГ ['дзепого1іп'1/і:£] п (рі 6епегаІ8-іп-СйіеО головнокомандуючий.
Зепегаїізш ['дзепогойхт] п загальне твердження; загальне місце.
£епега1І5$іто [Дзепого'іівітои] п італ. генералісимус.
Вепегаїііу [Дзепа'гаеІіИ] п 1) твердження загального характеру; 2) рі загальні місця; 3) непевність, невйзна-ченість; Ійе ~ о£ а сопсіизіоп невиразність вйсновку; 4) загальність; придатність для всього; 5) (ійе ~) більшість, більша частйна.
£еп
472
£ЄП
зепегаІітаЬІе [ 'сІзепогзІаігоЬІ] аф що піддається узагальненню; що може бути узагальнений.
Зепегаїігаїіоп [^зепдгзіаі'геї/п] п 1) узагальнення; 2) загальне правило.
Зепегаїіге ['сізепогаїаіг] у 1) узагальнювати; робйти загальні висновки; 2) надавати невизначеності; говорйти непевно; 3) пошйрювати; впроваджувати у загальний ужйток.
£епега1іге(і [ 'сізепогаїаігсі] асі] узагальнений.
ЗепегаІІу ['сізепогоіі] асіу 1) звичайно, як правило; 2) взагалі, загалом; ~ 8реакіп£ загалом кажучи; 3) шйроко, повсюдно; у більшості вйпадків, здебільшого.
8епега1-ригро$е [ 'сізепагаї 'ро:ро$] асі] 1) універсальний, загального призначення; багатоцільовйй; 2) військ. фугасно-запалювальний.
ЗепегаІзЬір ['сізепогд 1/ір] п 1) генеральський чин, звання генерала; 2) військова майстерність; 3) майстерне керівнйцтво.
Зепегапі [ 'сізепагопі] п 1) генератор; 2) виробнйк.
вепегаїе ['дзепогеК] у 1) породжувати, спричиняти, викликати; 2) створювати, виробляти, генерувати; 3) породжувати, народжувати.
£епегаіе(1 [ 'сізепогеїіісі] асі/ породжений; вйкликаний, створений, вй-роблений.
вепегаїтв [ 'сізепогеїіп] ] асі] що породжує; що виробляє, що створює; ~ ргосезз фіз. процес генерації.
вепегайоп [,СІЗЄП9'ГЄ1/п] п 1) покоління, генерація; Іке гі8іп£ ~ підростаюче покоління; 2) біол. генерація; 3) період часу; 4) рід, потомство; 5) біол. розмноження, відтворення; 6) фіз. генерування (енергії)', утворення (пари)', виробнйцтво (струму)', 7) фіз. ступінь ланцюгової реакції; покоління (нейтронів)', 8) породження, зародження.
Вепегаїіуе ['сІзепогаїїу] аф 1) гене-ратйвний; що породжує; ~ се 11 біол. статева клітйна; 2) продуктйвний; продукуючий; що виробляє.
зепегаїог [ 'сізепагеїіо] п 1) виробнйк; 2) тех. джерело енергії, генератор; 3) амер. паровйй котел; 4) датчик; 5) той, що породжує; 6) військ, установка для задймлення місцевості; 7) муз. нйжній звук акорду, прйма.
£епега1гісе8 ['дзепагеійт8І:г] рі від Вепегаїгіх.
Вепегаїгіх [ 'сізепогеїїпкз] п (рі £еп-егаїгісез) мат. твірна (лінія).
зепегіс(аі) [дзґпепк(оі)] аф 1) біол. родовйй; характерний для певного роду; 2) загальний.
£ЄПЄГО$Иу [,СІЗЄП9'ГО81П] п 1) великодушність; благородство, шляхет
ність; 2) щедрість; 3) рі великодушні вчйнки; вйяв щедрості.
депегоиз ['дзепогоз] аф 1) великодушний; благородний, шляхетний; 2) щедрий; 3) багатий (на щось); ~ Ьагуезі багатий урожай; 4) велйкий (про розмір); чималий, значнйй (про суму грошей); ~ о£ 8Іхе велйкого розміру; а ~ агпоипі велйка кількість; ~ аііожапсе значна сума кишенькових грошей; 5) родючий (про землю); 6) інтенсйвний, густйй; насйчений (про колір); 7) міцнйй; вйтриманий (про вино).
Вепегоизіу ['сізепогозії] асіу 1) великодушно; благородно, шляхетно; 2) щедро.
8ЄПЄГОІ18ПЄ85 [ 'СІЗЄП9Г98П18] П 1) ВЄ-ликодушність; благородство, шляхетність; 2) щедрість.
&епе$е$ [ 'дзепі8І:г] рі від ^епезіз.
Зепезіаі [дзі'пі:8ЮІ] аф біол. що стосується генерації; зв’язаний з генерацією; ~ сусіе статевий цикл; цикл розмноження; репродукція.
&ЄПЄ8І8 ['СІ3ЄПІ8І8] п (рі 8ЄПЄ8Є8) 1) походження, вйникнення; генезис; 2) (6.) бібл. Кнйга Буття.
&епеІ ['дзеті] п зоол. генета, вівера.
ЗепеіЬІіасоп [,дзепі0'1аі9коп] п ода до дня народження.
£епеі1іІіас$ [сІзі'пеОІізекз] п рЦвжив. як 5іп%) складання гороскопа.
£епеііс(а1) [СІ31 'пеіік(зі)] аф біол. ге-нетйчний.
Вепеїісаііу [дзі'пеикзіі] асіу генетй-чно; за походженням; щодо генезису (походження).
£епе1ісз [СІ31 'пеіікз] п рі (вжив, як 5іп$) генетика.
£епеігісе$ [удзепо'Ггаі8І:г] рі від Еепеїгіх.
Вепеїгіх [ 'дзепііпкз] п (рі вепеїгісез) мати; родйтелька.
Єепеуа [сІзі'пігуо] п геогр. н. м. Женева; Ьаке о£ ~ Женевське озеро.
Велета [дзі'пкуо] п джин, ялівцева настоянка (горілка).
Сепеуап [<1зі'пі:у9п] 1. п 1) жене-вець; 2) кальвініст; кальвіністка; 2. аф 1) женевський; 2) кальвіністський.
Єєпєуієує [дзепо'уі:у] п ж. ім'я Дженевів, Женев’єва.
Єепеуга [сізі'пеуга] п ж. ім'я Дже-невра.
Зепіаі І ['дзі:пр1] аф 1) добродушний; добрий, щйрий; 2) веселий, радісний, привітний; приємний; ~ сотрапу приємна (весела) компанія; 3) м’якйй, теплий (клімат); 4) шлюбний; 5) родючий; 6) святковий; 7) геніальний.
Зепіаі II ['дзґпаюі] аф анат. підборідний.
Зепіаіііу [,дзі:ш'ге1іІі] п 1) доброта; добродушність; щйрість; 2) веселість,
привітність; ласкавість; 3) м’якість (клімату тощо).
£епіси1аІе((1) [631 'пік]и1іІ(кІ)] аф бот. 1) колінчастий; 2) сучкуватий.
Єепіе ['дзіті] п ж. ім'я Джіні (зменш, від Еи^епіа).
£епіе ['дзі:т] п (рі тж вепіі) джин, дух.
Вепіі ['дзітіаі] рі від вепіе і вепіиз.
Зепізіа [дзі'тзіо] п бот. дрік.
ЗешіаІ ['дзетії] 1. п рі статеві органи; 2. аф анат. дітородний, статевий.
Зепйаііа [Дзепґіеіію] п рі анат. статеві органи.
Вепіііуе ['дзешіїу] грам. 1. п родб-вйй відмінок (тж ~ сазе); 2. аф ро-дбвйй.
Зепііог ['дзешіо] п 1) батько; 2) рі батьки; 3) рі статеві органи.
допИиге ['дзешір] п 1) породження; народження; 2) гороскоп, складений при народженні; 3) біол. генерація, потомство; 4) рі статеві органи.
£епіи$ ['сІзі.прз] п (рі тж вепіі) 1) (тільки 5Іп$) обдарованість, геніальність; а тап о£ ~ геніальна людйна; 2) (рі £ЄПШ8Є8) геній, геніальна людйна; геніальна особа; 3) (рі вепіі) геній, дух; єуіі ~ злий геній; 4) (рі вепіизез) почуття, настрої, пов’язані з певним місцем (тж ~ Іосі); 5) (тільки 5Іп%) талант, схильність, здібність (до чогось — Гог, іо); ~ £ог (іо) асііпв акторський талант.
Єепоа ['бзепоио] п геогр. н. м. Генуя; ОиІЕ оГ ~ Генуезька затока; ~ саке здобний пиріг з родзйнками і мигдалем.
ВепоЬІазі ['бзепоиЬ1а:8І] п біол. ге-нобласт, зріла статева клітйна.
£епосі(іе ['дзепоизаід] п геноцид.
6епое$е [,дзепои'і:2] 1. п генуе-зець; 2. аф генуезький.
Вепоіуре ['дзепоиіаїр] п біол. гено-тйп.
довге [за:і]г] п фр. 1) манера, стиль; 2) літературний жанр; 3) жанровий живопис (тж ~ раіпііпй).
допге-ріесе ['за:і]грі:8] п жанрова картйна.
£ЄП5 [дзепг] п (рі £епіе8) 1) рід, клан (у стародавньому Римі); 2) рід по чоловічій лінії.
Єепі [Непі] п геогр. н. м. Гент.
£еп1 [бзепі] 1. п (скор. від £ЄПІІЄ-тап) джентльмен, пан; 2. аф елегантний; стрункйй.
Зепіееі [дзеп'їі:!] 1. п заст. =£епі1е-тап) джентльмен, пан; 2. аф 1) благородний; ґречний; ввічливий; 2) світський; 3) ірон. удавано вйшуканий; елегантний, модний; манірний.
£епіее1пе$$ [дзеп'іі:1пі8] п 1) благородство, шляхетність; 2) ввічливість, чемність; 3) ірон. манірність, елегантність, вйшуканість.
8ЄП
473
£ЄО
£ЄПІЄ8 [ 'сізепй:х] рі від £ЄП8. §епііап ['дзеп/юп] п бот. тирлич. £епііап-\¥огіз ['дзеп/юп^о.із] п бот. рослина родйни тирличевих.
Вепіііе ['дзепіаіі] 1. п 1) бібл. неєв-рей; 2) амер. немормбн; 3) ідоловірець, язичник; 2. ад] 1) бібл. неєврейський, іновірний; 2) амер. немормонський; 3) язйчеський; 4) що стосується нації (племені, роду); 5) що належить до того самого племені (роду), до тієї ж нації.
£ЄПІІІЄ88Є [,СІЗЄПІ1'ІЄ8] п 1) люб’язність, ввічливість; світськість; 2) вй-тонченість; елегантність.
£епіі1іс [дзеп'ПІік] ад] 1) національний; племеннйй; 2) язйчеський.
Вепііііііаі [усІзепІі'1і/9І] ад] 1) влас-тйвий народові (нації); національний; 2) родовйй; сімейний; родинний; 3) благородний; що походить із знатного роду.
зеїгііШу [дзепЧіІНі] п 1) споріднення; родинність; стосунки між членами роду; 2) ірон. претензія на елегантність; аристократичні замашки; удавана ввічливість; 3) родовйтість, знатність; 4) знать; 5) рід, клан.
Зепііе ['сізепії] 1. п личйнка м’ясної мухи (як наживка); 2. асі] 1) м’якйй, добрий, лагідний; ніжний, ласкавий; Ійе ~ зех прекрасна стать; ~ тизіс тиха (ніжна) музика; 2) легкйй, слабкйй (про вітер тощо); 3) приручений; слухняний, сумирний; ручний; 4) пологий; 5) родовитий, знатний; 6) благородний, великодушний; чемний, гречний; ~ сгаГі (агі) жарт, а) вудіння рйби; б) шевство, шевська справа; ~ геасіег доброзйчлйвий читач; аз ~ аз а ІатЬ сумирний як ягня; 3. V 1) пом’якшувати; заспокоювати; 2) облагороджувати; 3) приручати; об’їжджати (коня).
&епНеҐо1к($) [дзепіИоик(з)] п рі панство, дворянство, знать, благородний стан.
£Єп<1еЬоо(І ['дзепіїйисі] п 1) благородство; знатність; 2) вйхованість, гречність, чемність, люб’язність.
Зепііешап ['сІзепНтап] п (рі вепііе-теп [-топ]) 1) джентльмен; добре вй-хована людйна; ігие ~ справжній джентльмен; ке із а ~ він порядна людйна; 2) іст. дворянйн; 3) чоловік, пан; а ~ йаз саііесі іо зее уои до тебе заходив якййсь чоловік; Гог ^епііетеп опіу! тільки для чоловіків! (напис); 4) : ійе НопоигаЬІе О. шановний пане (у зверненні до члена парламенту); 5) рі чоловіча убиральня; ~’з (^епііетеп’з) а^геетепі джентльменська угода; ~ оГ ійе сіоій священик; ~ оГ ійе гоЬе (оГ ійе £о\уп) учений-юрйст; ~ оГ ійе ргезз (оГ ійе іпкроі) кореспондент, газетяр; ~ оГ ійе расі (оГ ійе гоасі) розбійник; ~ оГ Гогіипе лйцар фортуни, авантюрист, шукач пригод; ^аікіп^ ~ театр.
статист; а ~'з ~ лакей, слуга; ~ аі 1аг&е жарт, людйна без певних занять, сам собі господар; ~ іп Ьіаск, оісі ~ диявол, сатана; ~ іп Ьгоу/п клоп; ійе ~ іп Ьіаск уєіуєі кріт.
£епі1етап-а<-апп$ [' сізепіітопоі-'а:тг] п (рі §епііетеп-аі-агтз) лейб-гвардієць.
ЗепНетап-Гагтег ['дзепіітоп-'Га:то] п (рі зепііетеп-Гагтег) дворянйн, що займається сільськйм господарством.
£еп11етап1юо(1 ['сізепіітопкисі] п 1) джентльменство, благородство, шляхетність; 2) знатність, дворянське походження.
£епі1етап-іп-и'аі<іп£ [ 'сізепіітопт-Чуеііід] п (рі §епі1етеп-іп-\уаіііп&) камергер.
зепііетапізпі ['сізепіітопіхт] п джентльменство, претензія на аристо-кратйзм.
Зепііешапііке [ Дзепіітопіаїк] ад] 1) джентльменський, властйвий (що лйчить) джентльменові; чесний; порядний; 2) вйхований; ввічливий.
£еп11етап1іпе$$ [ 'сізепіітопіітз] п вйхованість, привабливість у поводженні; світськість; бонтон.
Зепііепіапіу [ 'сізепіітопії] 1. ад] 1) джентльменський; порядний; 2) вйхований, чемний; 2. аду по-джентль-менському.
Еепііетапзйір [ сізепіітоп/ір] п 1) джентльменство; благородство; 2) знатність; 3) посада камергера.
£ЄпЄІешап-и$1іег ['сізепіітоп'лїо] п церемоніймейстер при дворі.
£еп(1епе$$ ['дзепіїшз] п 1) м’якість; лагідність; ніжність; доброта; 2) пологість.
Зепііезіїір ['сІзепіі/ір] див. §епііе-тапйоосі.
&епі1е>¥отап ['сізепі1,\уитап] п (рі §епі1е\уотеп [-,^ітіп]) 1) дама, леді; 2) дворянка; 3) іст. фрейліна; 4) ка-мерйстка; покоївка.
£епі1у ['дзепііі] аду 1) ніжно, лагідно, м’яко; тйхо, спокійно; іо апз\уег ~ відповістй чемно; іо зреак ~ говорйти тйхо (м’яко, лагідно); 2) легко; обережно; іо риі сіоу/п ~ обережно поставити; 3) полого; ~ Ьогп родовй-тий, знатний; ~ Ьгесі вйхований по-аристократйчному; ~ ! тихіше!
Єепіоо [сІзеп'іи:] 1. п хінду; індус; немагометанин; 2. ад] хінду, ^магометанський.
Вепігісе ['(Ізепіпз] п 1) знатність, родовйтість; благородне походження; 2) благородні (чесні) наміри (почуття); 3) шотл. знать.
&епігу ['сІзепігі] п 1) джентрі, дрібномаєтне дворянство; 2) знев. певна група людей; іке Лазк ~ злодії; іке 1І£кі-йп§егесі ~ кишенькові злодії; іке зіік-зіоскіпв ~ багаті люди; багачі.
&ЄПІ8 [сізепіз] п розм. чоловіча убиральня.
&епіу ['дзепії] ад] акуратний, че-пурнйй; елегантний.
£епи ['сізіггци:] п (рі ^епиа) анат. коліно, колінний згин.
Зепиа [ 'сІзкпіиа] рі від §епи.
£епиа! [ 'дзіггциоі] ад] анат. колінний.
ЗепиПесі ['сІзеп]и:£1екі] уставати на коліна (навколішки).
ЗепиПесііоп [усІзеп)и:'Яек/п] п колінопреклоніння.
ВепиПесІогу [,сІзепіи: 'Яекіоп] ад] уклінний.
ЗепиПехіоп [усІзеп)и: '£1ек/п] п ставання на коліна, стояння навколішках, колінопреклоніння.
Зепиіпе [гс1зеп]иіп] ад] 1) справжній, істинний, непідроблений; ~ тапизсгірі оригінал рукопису; ~ \уоо! чйста вовна; 2) щйрий, непідробний; 3) с.г. чистопорідний.
Зепиіпеїу ['сізегуиіпії] аду щйро, непідробно, неудавано.
£епиіпепе88 [ 'сІзепзитпіз] п 1) справжність, істинність; 2) щйрість; чесність; непідробність; 3) с.г. чистопорідність.
&епи$ [ 'сІзепоз] п (рі §епега) 1) біол. рід; іке ~ Ното рід людськйй, людство; 2) сорт, вид.
ЗеоЬоіапісаІ [,<ізіюиЬоїжпікої] ад] геоботанічний.
Зеосепігіс [,сІзі:ои'8епігік] ад] гео-центрйчний.
Веоскетізігу [,сІзі юи'кетізігі] п
геохімія.
Зеосіїгопоіобу [,с1зі:оикг9'поїзді] п геологічне чйслення.
Веосусііс [,сІзі:ои'8аік1ік] ад] 1) що періодйчно обертається навколо Землі; 2) пов’язаний з обертанням Землі.
&ео(Іе$і$< [СІ3І: 'осіїзізі] п геодезйст.
£ЄО(ІЄ$У [СІ3І:'0(1181] П ГЄОДЄЗІЯ.
Зеосіеііс [,(1зі:ои'с1еіік] ад] геодезичний.
&еос1еііс$ [,(1зі:ои'сІеіік8] див. §ео-сіезу.
Зеосіиск [ 'дзіюисІлк] п зоол. їстівний морськйй молюск.
(ЗеоЛГ [<Ізе£] п ч. ім ’я Джеф (зменш, від ОеоПгеу).
ЄеоПгеу ['сізеїті] п ч. ім'я Джефрі. £ео£гаркег [СІ31 'одгоГо] п географ. £Є0£гарЬіс(а1) [сізю'дгаеЕік(оІ)] ад] географічний; ~ тіїе морська мйля.
£ео£гарку [Н31 'одгой] п географія.
&ео1іу(Іго1о8у [усІзі:оикаі'сІго1осІзі] п гідрогеологія.
£Є0І0£Іс(а1) [с!зіо'1з(Ізік(о1)] ад] геологічний.
£ЄОІО£І$І [СІ3І 'ОІОСІ318І) п геолог.
£еоІО£Іге [СІ31 'зіосізаїх] у 1) вивчати геологію; 2) займатися геологічними дослідженнями; 3) розглядати з точки
£ео
474
£ЄГ
зору геології; 4) проводити геологічні екскурсії.
Веоіову [631'010631] п геологія.
веотавпевс(аі) [,6зі:оитаед'пеіік(о1)] асі] геомагнітний; ~ йеіб геомагнітне поле.
Веошеїег [бзі'зтііо] п 1) геометр; 2) ент. метелик-п’ядак.
Веотеігіс(аі) [бзю'теґпк(оі)] ад] геометричний.
Веотеігісаііу [бзю'теґпкоіі] аду геометрично; за законами геометрії.
веошеігісіап [^дзюито'ґгі/п] див. веотеіег.
веотеігу [сізі'отійт] п геометрія; безсгірііуе ~ нарисна геометрія; ріапе ~ планіметрія; 8ОІІ6 ~ стереометрія; ~ Ьоок підручник з геометрії.
ВеошогрЬоІову [,6зі:оито:'ЬЬбзі] п геоморфологія.
ВеорЬопе ['6зі:о£оші] п геофон, сейсмограф.
ВеорЬузісаІ [,6зі:ои'йгіко1] ад] геофізичний.
&еорЬу$іс$ [,6зі:оиТігік8] прІ(вжив. як зіп&) геофізика.
ВеорЬуіе ['6зі:о£аП] п бот. геофіт.
ВеороІШсз [,6зі:ои'рз1іПк8] п рі (вжив, як 5іп%) геополітика.
Веоропіс [,6зі:ои'рзшк] ад] 1) агрономічний; землеробський; 2) сільський; буколічний.
веоропісз [,6зі:ои'рошк8] п рі (вжив, як аіп%) загальне землеробство, наука про обробіток ґрунту.
ОеогШе ['630:61] п ч. ім'я Джбрді (зменш, від Оеог£е).
беогве [630:63] п 1) ч. ім'яії&ьрюі, Гебрг; ~’8 сіау день святого Гебрга (23 квітня); Ьу ~ ! їй-богу!, слово честі!; 2) розм. монета у півкрбни; гінея; 3) ав. розм. автопілот; 4) велика череп’яна посудина (для води).
беоц’екпуп [ '6зо:6зіаші] п геогр. н. м. Джорджтаун.
Єеогвеїіе [бзо.'бзеї] п ж. ім'я Джорджет, Жоржета.
ЗеогдеИе [630Ґ63ЄІ] л текст, жор-жет.
Сеог^іа ['630:63)0] 1) ж. ім'я&кбр-джія; 2) геогр. н. Грузія; 3) Джорджія (штат США); 4 ~ ріпе бот. болотна сосна.
Єеогзіап ['бзо.-бзрп] 1. л 1) гру-зйн; грузинка; іЬе ~8 збірн. грузини; 2) уродженець штату Джорджія; 3) грузинська мова; 2. ад] 1) грузинський; 2) що стосується штату Джбр-джія; 3) епохи англійських королів Ге-бргів.
6еог£Іапа [,6зо:6зі:'а:по] л ж. ім'я Джорджіана.
£еог£Іс ['6зз:6зік] 1. л 1) селянин; 2) вірш на сільську тематику; 2. ад] сільський.
ЄеОГ£ІЄ ['633:631] Л 1) Ч. Ім'яїХжбф-джі (зменш, від Оеог£е); 2) ж. ім'я
Джбрджі (зменш, від Оеог^іа, Оеог^і-апа, Оеог^іпа).
Сеог^іпа [6зз:'6зі:пз] л ж. ім'я Джорджіна.
Сеог^іпе [633: '6зі:п] л ж. ім'я Джорджін.
беогву ['633:631] л ж. ім'я Джбрджі (зменш, від Оеог^іа, Сеог^іапа, Оеог-£іпа).
ВеоіесЬпоІову [,6зі:ошек'пз1з6зі] л геотехнологія.
Веоіесіопіс [,6зі:ои(екЧзшк] асі] геол. геотектонічний.
ВеоіЬеппіс [,6зі:ои'0о:гшк] ад] геол. геотермічний.
Веоігоріс [,6зі:ои'1гзрік] ад] бот. геотропічний.
Веоігорівш [631'оігорігт] л бот. геотропізм.
Сегаіпі ['дегаті; амер. до'геті] л ч. ім'я Герайнт, Герейнт.
Сегаїд ['63ЄГОІ6] л ч. ім'я Джералд, Джеральд.
Сегаїба ['63ЄГ0І60] л ж. ім'я Дже-ралда.
Сегаїбепе ['6зегз16і:п] л ж. ім'я Джералдін.
СегаМіпа [6зего1’6і:по] л ж. ім'я Джералд іна.
СегаИіпе [ '6зегз16і:п, 'бзегзібаш] л ж. ім'я Джералдін, Джералдайн, Дже-ральдіна.
Вегапішп [631'гепуот] л бот. герань, пеларгонія, журавець.
Єегагб ['6зега:6] л ч. ім'я Джерард.
ВегЬе [630:6] л сніп.
ВеїТаїсоп ['6зо:,Ь:1коп] л орн. кречет.
£ег£еі ['630:631!] л вет. запалення вимені.
£егіаігіс8 [,6зеп'зеПтк8] л рі геріатрія.
Вепп [630:1л] 1. л 1) біол. зародок, ембріон; 2) бот. зав’язь, плодова брунька; 3) перен. зачаток, зародок; іп ~ у зародку; 4) мікроб, бактерія; ~ у/аг (\¥агіаге) бактеріологічна війна; 5) зародження; походження; іЬе ~ оГ ІіГе зародження (походження) життя; 2. V давати паростки, розвиватися.
Сегшаіпе [630:'глет] л ж. ім'я Джермейн.
Сегтап ['6зо:топ] 1. л 1) ч. ім'я Джерман, Герман; 2) німець; німкеня; германець; ійе ~8 збірн. німці; 3) німецька мова; 2. ад] німецький; германський (промови); ~ Ребегаї КериЬІіс Федеративна Республіка Німеччина; 4 ~ Осеап Північне море; ~ Ьаб£ег-6о§ такса (порода собак); ~ теа8ІЄ8 мед. червона вйсипка; ~ зііуєг нейзильбер; ~ Іехі готйчний шрифт.
Єеппапіс [бзо.'таепік] 1. л лінгв. загальнонімецька мова, германська прамова; 2. ад] 1) германський, німецький; 2) тевтонський.
Єеппапізш ['бзз.тпзпіхт] л 1) лінгв.
німецький зворот, германізм; 2) германофільство.
Сеппапізі ['бзо.топізі] л 1) філолог-германіст; 2) германофіл.
Вегтапіит [630: 'теїшогл] л хім. германій.
бегташгаііоп [,6зо:топаГгеі/п] л германізація, онімечування.
бегташхе ['6зо:топаіг] у 1) германізувати, онімечувати; 2) онімечуватися; 3) перекладати на німецьку мову.
бегшапошапіа [,6зо;топои'теш]о] л германофільство.
бегтапорЬіІе [6зо:'таепо£аі1] л германофіл.
бегтапорЬоЬе [6зо:'таепо£оиЬ] л германофоб.
бегтапорЬоЬіа [,6зз:тзпз ТоиЬр] л германофббія.
Сегтапу ['бзз.тпзт] л геогр. н. Німеччина.
Вепп-саггіег ['6зо:т,кзепо] л мед. бацилоносій.
Зепп-сеїі ['6зз:т8е1] л біол. зародкова клітйна.
Вертеп ['6зо:тзп] л 1) зачаток; зародження; 2) бот. паросток; 3) бот. зав’язь.
Веппісібаї ['6зз:ті8аі61] ад] бактерицидний.
Вегтісібе ['6зо:ті8аі6] 1. л бактерицидний засіб; препарат, що убиває бактерії; 2. ад] бактерицидний.
Веппісиїіиге ['6за:тіклкр] л штучне розведення бактерій.
Вегшісикигізі [,6за:ті'клкргі8і] л бактеріолог.
Вегшіпаї ['6зо:тіп1] ^зародковий, гермінатйвний; зачатковий.
Вегшіпаіе ['6за:тіпеіІ] у 1) проростати, давати кільчики (брунькй); 2) породжувати; 3) викристалізовуватися (про сіль тощо).
вегшіпаііпв ['6зо:тіпейп]] л проростання.
Вегтіпаііоп [,630:1111'пеі/п] л 1) проростання; 2) пророщування; 3) зародження; ріст; розвиток; початок цвітіння; 4) с. г. схожість.
Веппіпаііуе ['6зо:тіпоПу] ад] 1) що проростає (дає брунькй); 2) життєздатний.
Веппіпаіог ['6зо:тіпеііо] л термостат, апарат для пророщування насіння.
Вегтіпірагоиз [,6зо:ті'пірого8] ад] що розмножується насінням, насіннєвий.
Вегтіезз ['6зо:т1і5] ад] 1) без бактерій, без мікробів; знешкоджений; продезінфікований; 2) беззародкбвий; позбавлений зародка.
ЄегоШ ['бзегоіб] л ч. ім'я Джеролд.
Вегопіаі [631'копії] ад] старечий, старезний.
Вегопіісз [бзі'гопіікз] л рі (вжив, як 5іп%) геріатрія.
Сег
475
§еі
Оегоігііиз [дз'гзпііаз] п ч. ім'я Ге-рбнтіус, Гербнтій.
Вегопіоіо^у [,дзегоп'іо1здзі] п геронтологія, учення про старість.
беггі ['сізегі] п ж. ім'я Джері {зменш, від Оегаїдіпе).
беггіе ['дзеп] п 1) ж. ім'я Джері {зменш, від Оегаїдіпе); 2) ч. ім 'я Джері (зменш, від Оегаїд).
Оеггу ['дзеп] п 1) ж. ім'я Джері {зменш, від Оегаїдіпе); 2) ч. ім'я Джері (зменш, від Оегаїд, Оегагд).
Веггуташіег [ 'дзептаепдо] 1. п пе-редвйборні махінації; 2. V 1) удаватися до передвиборних махінацій; 2) перекручувати факти, фальсифікувати.
бегеЬот ['да:рт] п ч. ім'я Гершом.
Єеіі [до:і] п ж. ім'я Герт (зменш, від Сегігиде).
Сегііе ['да:іі] п ж. ім 'я Герті (зменш, від Оегігиде).
Оегігиде ['до:іги:д] п ж. ім'я Гер-труд, Гертруда.
беїїу ['до.іі] п ж. ім'я Герті (зменш, від Сегігиде).
Великі ['дзегопд] п грам, герундій, вегипд-вппдег ['дзегопд,дгаіпдо] п знев. 1) учитель латинської граматики; 2) учйтель-педант.
Вегипдіаі [дзГглпдюІ] ай] грам, ге-рундійний.
Вегипдіуаі [Дзегоп'даїУІ] асі] грам. що стосується герундйва.
Вегипдіуе [дзі'глпдіу] 1. п 1) герундій; 2) герундйв; 2. асі] герундійний.
ЄегуаІБ [зо'ує] п ж. ім'я Жерве.
Єегуаз ['дзз:У08] п ч. ім'я Джервас.
Єегуазе ['дзо.уоз; амер. 'дргуеіз] п ч. ім'я Джервас, Джервейс.
&е$$о ['дзезои] п гіпс (для скульптур).
£Є8і [дзезі] п 1) подвиг; 2) поведінка, манера триматися.
Єезіаро [де8'1а:рои] п нім. гестапо.
ВезіаОоп [дзе8'іеі/п] п 1) вагітність; період вагітності; 2) визрівання (плану тощо).
Везіісиїапі [дзе8'іік]и1опі] асі] жестикулюючий.
Зезіісиїаіе [дзе8'іік]и1еіі] V жестикулювати.
£Є$ііси1аііоп [дзеаДікзиЧеі/п] п звич. рі жестикуляція.
Везіісиїаііуе [дзез'ііідиіоііу] асі] жестикулюючий.
ВЄ8ііоп ['дзезірп] п управління.
£Є$йіга1 ['дзезЦгоі] асі] жестикуляційний, що складається з жестів.
£е$1иге ['дзезЦо] 1. п 1) жест, рух тіла; 2) перен. дія, вчйнок; у/агііке ~ войовнйчий вчйнок; брязкання зброєю; 3) міміка (тж Гасіаі ~); 2. V жестикулювати.
Веі [деі] 1. п 1) приплід, потомство (у тварин); 2) розм. заробіток, получ-ка; 3) прибуток; 2. V (разі і р. р. £оі;
заст. амер. р. р. §оііеп) 1) діставати, одержувати, здобувати; видобувати; іо ~ соаі видобувати вугілля; іо ~ ГізЬ ловйти рйбу; 2) заробляти; одержувати; іо ~ а 1іуіп£ заробляти на життя; Ьоу/ тисЬ до уои ~? скільки ви одержуєте (заробляєте)?; 3) домагатися, добиватися; іо ~ ап ап$у/ег Ггот 8тЬ. добйтися відповіді від когось; 4) ку-пйти, придбати; іо ~ а пе\у 8иіі купйти новйй костюм; 5) спіймати; схопйти; 6) зрозуміти, збагнути; усвідомити; І доп’і ~ уои я вас не розумію; іо ~ ІЬе Ьіпі зрозуміти натяк; 7) помічати, спостерігати; 8) доводити до свідомості; 9) спантелйчувати, ставити в тупйк; 10) попасти, потрапити; 11) діставатися, добиратися; досягати; Ье £оі Ьоте еагіу він рано прийшов додому; 12) заразйтися, схопйти (грип тощо); іо ~ (а) соїд застудйтися, схопйти нежить; 13) зазнавати (покарання), діставати (по заслугах); іо ~ іЬе сЬаіг бути засудженим до страти на електрйчному стільці; 14) обчйслювати; визначати (суму); знаходити (відповідь); 15) зв’язуватися, установлювати контакт (зв’язок); дід уои ~ Ьопдоп? ти зв’язався з Лондоном?; 16) вивчати (вірш тощо); іо ~ 8гпіЬ. Ьу Ьеагі вйвчити щось напам’ять; 17) з’їдати (сніданок тощо); ~ уоиг діппег апд іЬеп %о іо зсЬоо! пообідай, а потім ідй до школи; 18) народжувати (про тварин); 19) ставати, робйтися; іо ~ ап£гу розгніватися; іо ~ таггіед одружйтися; 20) мати, володіти; Ье Ьа8 £Оі гед Ьаіг у нього руде волосся; 21) бути змушеним, мусити; І Ьауе £оі іо §о іттедіаіеіу я повйнен негайно йти; 22) починати (з іп/ або $египсї); іЬеу §оі іа1кіп§ вонй почалй розмовляти; □ ~ аЬоагд сісти (на поїзд, пароплав); ~ аЬоагд! займайте місця!; ~ аЬоиі а) ставати відомим, пошйрю-ватися; б) пересуватися; ~ асго$$ переконливо довестй, вйкласти; ~ аЬеагі а) добиватися успіху, процвітати; б) (оГ) випереджати; ~ а1оп& жйти, про-жйти; Ьоу/ аге уои ~ііп£ а!оп§? як ви поживаєте?, як справи?; Ьо\у аге уои ~ііп§ а!оп§ 'уііЬ уоиг Еп§1І8Ь? як ваші справи з англійською мовою?; ~ алуау а) унйкнути; дременути; вйслизнути; б) від’їжджати; ~ Ьаек а) повернутися; б) повернути (втрачену річ); ~ ЬеЬіпд амер. підтрймувати; ~ Ьу а) проходити (мймо); Іеі те ~ Ьу, р1еа8е будь ласка, пропустіть мене; б) складати (екзамени); І £оі Ьу я пройшов (склав екзамен); ~ (Іолуп спускатися, сходити, злазити; ~ іп а) входити, заходити; влазити; б) прибувати, приходити; іЬе ігаіп іп аі 5 о’сіоск поїзд прибуває о п’ятій годйні; ~ оЛГ а) злазити, вилазити; сходити, спускатися; б) знімати, скидати; в) відбувати, від’їжджати; г) спорт, стартувати; д) ав. злітати; е) виряджати, проводжати; є) утектй,
врятуватися; ж) унйкнути, позбутися; ~ оп а) залазити, сідати в; б) надівати; в) просуватися, робйти успіхи; Ьо\у аге уои ~ііп$ оп? як у вас ідуть справи?; ~ оиі виходити, вилазити, висаджуватися; ~ гоипд вйдужати; ~ іЬгои^Ь а) закінчйти; б) вйжити, вйтримати; в) скласти (екзамен); г) зв’язатися по телефону; ~ іо^еіНег а) збиратися, зустрічатися; б) амер. дійтй згоди; ~ ир а) вставати, підводитися; б) сходити (на гору); в) сідати (на коня); г) збільшувати (швидкість); д) посйлюватися; е) організовувати, влаштовувати; ставити (п'єсу); засновувати (фірму); є) наряджати; ж) доходити; досягати; з) підганяти (коней); і) поейлено вивчати (щось); < іо ~ іо Ьед лягати спати; іо ~ іЬе иррег Ьапд здобути перемогу, взяти гору; іо ~ іо а ріасе дістатися до місця; іо ~ зтЬ. (8тіЬ.) іо а ріасе доставляти когось (щось) до місця; іо ~ іпіо а ріасе потрапити ку-дйсь; іо ~ оиі оГ а ріасе вйбратися звідкись; іо ~ оиі оГ іЬе гаіп сховатися від дощу; іо ~ іЬгои^Ь зтіЬ. пробиратися крізь щось; іо ~ іЬгои^Ь іЬе июодз пройтй через ліс; іо ~ сіоу/п іо зтіЬ. серйозно зайнятися чимсь; хує тизі ~ сіоу/п іо у/огк а§аіп ми знову повйнні взятися до роботи; іо ~ а!оп§ (оп) ^ііЬ 8ШіЬ. обходитися чимсь; І сап ~ а!оп§ 'уііЬ іЬіз зит оГ топеу цієї суми мені вйстачить; І Ьауеп’і §оі а реппу у мене нема ні копійки (ні пенса); іо ~ іпіо деер у/аіег$ перебувати у скрутному становищі; іо ~ єуєп 'уііЬ 8ґпЬ. розквитатися з кимсь; іо ~ а Ьеад захмеліти; іо ~ гід оГ зтЬ. відкараскатися від когось; іо ~ оиі оГ Ьед оп іЬе итоп§ зіде встати з лівої ногй.
£ЄІ-аі-аЬ1е [деі'аеіаЬІ] асі] розм. доступний.
§еі-а^¥ау ['деіо'^еі] п 1) розм. втеча; іо таке а ~ утектй, вйслизнути; 2) спорт, старт; 3) мисл. вйхід із схованки (лисиці тощо).
ЄеіЬіп ['деОіп] п ч. ім'я Гетін.
&еі-оиі ['деіаиі] п амер. розм. вйхід (із скрутного становища).
Веі-гісЬ-диіск ['деіпі/'к\¥ік] асі] амер. розм. якйй прагне швйдко розбагатіти.
ЗеИаЬІе ['деіаЬІ] асі] досяжнйй.
&еііег ['деіо] п 1) набувач, здобу-вач; 2) вибійник; 3) с. г. пліднйк (жеребець, бик); 4) рад. гетер, газопоглинач.
£е<1іп£ ['деіід] п 1) придбання, діставання; 2) прибуток; вйграш; придбання; 3) породження, вйтвір; іЬІ8 сЬіІд із поі оГ уоиг ~ ця дитйна не від вас (не ваша); 4) гірн. вйдо-буток.
&еі-І08ЄіЬег ['деііо,деда] п амер. 1) неофіційна нарада; 2) вечірка; збіговище.
Сеі
476
СеІІузЬигв ['деІїхЬогд] п геогр. н. м. Геттісберг.
&еі-ир ['деїлр] п 1) загальна структура, будова; зовнішній вйгляд; 2) сукня; костюм; 3) обмундирування; 4) манера одягатися; стиль; 5) оформлення (книги)', 6) постановка (п’єси); 7) амер. розм. енергія, завзяття; підприємливість.
доудеімг ['дцігдої] 1. п дрібничка; мішура (тж перен.); 2. асі] нікчемний; мішурний, облудний.
£еу [деі] 1. ад] значний; 2. аду дуже; значно.
веузег ['даі2о] п 1) гейзер; 2) ['ді:2о] газова колонка для нагрівання води.
Єйапа ['дата] п геогр. н. Гана.
ЄЬапіап ['датрп] 1. п ганець; мешканець (уродженець) Гани; 2. асі] ганський.
£ка$гіїі1 [ 'дагзіГиІ] асі] 1) страшний; жахливий; страхітливий; 2) що боїться; лякливий; боязкий, полохливий.
£Ьа$Шпе$$ ['дагзіііпіз] п 1) жах; страх; 2) примарність, облудність; 3) мертвотність; 4) похмурість; 5) огидність, огида.
£Ьа$і1у ['даїзіїї] 1. асі] 1) страшний, жахливий; 2) примарний; облудний; 3) мертвотний, мертвотно блі-дйй; 4) похмурий; 5) смертельний; 2. аду страшно, страшенно; жахлйво; надзвичайно.
£Ьа(и)і [до:1] п інд. 1) гірськйй прохід; 2) прйстань на річці.
вЬагаї ['дгехзеї] п араб, газель.
ЗІіагеї ['даегеї] див. ^кахаї.
ЗЙегкіп ['дагкіп] п 1) бот. колючий огірок, корнішон; 2) дрібнйй огірок для маринування.
&ЬеІІо ['деіои] п гетто.
£Ію$і [доизі] 1. п 1) прйвид, примара; дух; 2) душа; 3) тінь, легкйй слід; іке ~ оГ а зтіїе ледь помітна усмішка; поі іке ~ оГ а скапсе жодного шансу; 4) фактйчний автор, якйй працює на іншу особу; 5) кін. ореол, полиски, подвійне зображення; 2. у 1) з’являтися, переслідувати, блукати як прйвид; 2) виконувати роботу за інших.
£Ію$і1іке ['доизіїаїк] асі] примарний, схожий на прйвид.
£Ію$і-1іке ['доизіїаїк] аду як прйвид.
£ЙО8І1у ['доизіїї] асі] 1) духовний; ~ Гаїкег духівнйк; 2) примарний, схожий на прйвид.
£ІЮ5І-8Іогу ['дои$1,5із:п] п 1) розповідь про прйвиди; 2) казка; неправдоподібна розповідь (чутка).
ЗЬозі-мгопІ ['доизілуогд] п неіснуюче слово.
ЗЬозі-ятіїег [ 'доизІ'ГаїІа] п фактйчний автор, якйй працює на іншу особу, «негр».
ЄЬоііі [ди:1] п 1) вовкулака, упйр, вампір; 2) цвйнтарний злодій.
ВЬоиІкЬ ['ди:1і{] асі] огйдний; мерзенний, мерзотний.
01 ['сізі: 'аі] 1. п (скор. від еоуєгп-тепі іззие) амер. солдат (тж ОІ Зоє); ~ ВІН оГ Кі§кІ8 пільги демобілізованим; ~ тотаїе моральний дух солдатів; ~ Ьгіде розм. англійка — наречена (дру-жйна) американського солдата; ~ Дале амер. жінка-солдат; 2. ад] 1) казенний; військового зразка; 2) армійський; 3. V прибирати (в казармах).
&іапІ ['дзаіапі] 1. п 1) велетень, велет, гігант; 2) титан; 3) тех. монітор; 2. ад] величезний, велетенський, гігантський; колосальний.
ВІапІ-сігсІе ['дзаюпІ,8о:к1] п спорт. велйкий оберт (на перекладині).
§іапіе88 ['дзаюпііз] п жінка-велетень, велетка.
ЗІапІізт ['дзаюпііхт] п мед. гіган-тйзм.
ЗІапІІіке ['дзаюпііаїк] ад] величезний, велетенський; колосальний.
&іапі-8Іа1опі ['дзаюпі'зіеііот] п спорт, слалом «гігант».
£ІапІ(’$)-$<гі(Іе ['дзаюпІ(8)'8Ігаід] п спорт, гігантські кроки.
&іаоиг ['сІзаио] п гяур.
ЄіЬ [діЬ] п ч. ім’я Гіб (зменш, від ОіІЬеП).
§іЬ І [сІзіЬ] п тех. 1) планка; 2) напрямна прйзма; 3) натяжна чека; клин; 4) норовйстий кінь; 5) настйр-ливість.
II [діЬ] п 1) кіт; кішка; 2) розм. кастрований кіт; 3) стара відьма (карга).
діЬЬег ['дзіЬо] 1. п 1) швидка (невиразна, нерозбірлива) мова; торохтіння; 2) геол. валун; 2. V говорйти швйдко (невиразно, нерозбірливо); торохтіти.
£ІЬЬегі$1і [ 'дзіЬоп/] п невиразна (нерозбірлива) мова; тарабарщина.
£іЬЬеі [дзіЬіІ] 1. п 1) шйбениця; 2) повішення; 3) тех. косяк, укосина, стріла крана; 2. V 1) вішати, страчувати через повішення; 2) залишати на шйбениці повішених для залякування; 3) виставляти на ганьбу (на посміх).
ЄіЬЬіе [дзіЬі] п ч. ім ’я Джібі (зменш, від ОіІЬегі).
£ІЬЬ1е-£аЬЬ1е ['діЬІ'даеЬІ] п безглузде базікання.
£ІЬЬоп ['діЬоп] п зоол. гібон, довгорука мавпа.
ЕІЬЬозіїу [ді'Ьозіїї] п 1) горб; горбатість; 2) вйступ; опуклість.
ЗІЬЬоиз ['діЬоз] асі] 1) горбатий; 2) опуклий, вйпуклий; 3) астр. між другою чвертю і повним місяцем.
&іЬ-саІ ['діЬкгеї] п кастрований кіт (тж £ІЬЬед саі).
£ІЬе [сізаіЬ] 1. п глузування, насмішка; ущйпливість; 2. V (аі) глузу
вати (з когось), насміхатися (над кимсь, чимсь); іо ~ аі зтЬ.’з тізіакез глузувати з чиїхось помилок.
ВіЬег ['сІзаіЬа] п глузівнйк, насмішник.
ЗІЬіег ['дзіЬю] п дичина.
§іЬіп§1у ['дзаіЬп]1і] аду насмішкувато, глузлйво; єхйдно.
&іЬ1еІ-ріе ['дзіЬІіі'раї] п пиріг з гусячими потрухами.
£ІЬ1еі5 [ 'дзіЬІіІз] п рі гусячі потрухи.
СгіЬгаїїаг [дзі'Ьто:11а] п геогр. н. Гібралтар.
['діЬзІа:Г] п гак, багор.
£іЬиз ['дзаіЬоз] п шапокляк, складений циліндр.
бій [дід] п ч. ім’я Гід (зменш, від Оідеоп).
&і(1 [дід] п вет. ценурдз, вертячка овець.
^іддіїу ['дідіїї] аду 1) легковажно; 2) запаморочливо, карколомно; 3) очманіло, нестямно.
ЗІсМіпезз ['дідіпіз] п 1) легковажність, непостійність; 2) запаморочення головй.
8І(Му [ діді] 1. ад] 1) запаморочливий; ~ зиссезз запаморочливий успіх; 2) якйй зазнає запаморочення; хворий на запаморочення головй; І ат (Гееі) ~ у мене наморочиться в голові; у мене голова ходить хддором; 3) що вертиться, крутиться; 4) легковажний, непостійний; 5) розм. самий, самісінький; ир Ю іке ~ кііі по самісіньку рукоятку; ’Ф* ікаї’з іке ~ Іітії! це вже занадто!; іо ріау іке ~ §оаі а) пустувати; б) вестй легковажний спосіб життя; 2. V 1) паморочити голову; 2) відчувати запаморочення (головй); вертітися; хилятися.
^ідду-Ьгаіпед ['дідіЬгеїпд] ад] легковажний; пустотлйвий.
^ідду-Иеадед ['діді,кедід] див. §ідду--Ьгаіпед.
Єідеоп [’дідюп] п ч. ім’я 1) Гідебн, Гідієн; 2) бібл. Гедебн.
6іГ [діГ, д^іГ] п ч. ім’я Гіф, Джіф (зменш, від Оіїїбгд).
£ИГ-£аії ['діГдаеГ] п розм. 1) взаємний обмін; 2) обмін зауваженнями.
ЄіЛГогд [діГад, д^іГад] п ч. ім’я Гіф-форд, Джіффорд.
[діГї] 1. п 1) подарунок, дар; Скгізітаз ~ подарунок на Різдво; 2) дарування; деед оГ ~ дарча; 3) обдаровання, обдарованість; хист, талант; Іо кауе а ~ Гог тизіс мати здібності до музики; іо Ье а тап оГ §геаі ~з бути дуже талановитою людйною; 4) право розподіляти (посади тощо); Отеек ~з дарй данайців; Іпдіап -подарунок, розрахований на повернення (на одержання подарунка у відповідь); 2. V 1) обдаровувати; наділяти; 2) дарувати.
£ІГіед ['діїїід] ад] обдарований,
№
477
здібний, талановитий; ~ тизісіап обдарований музикант.
8І8 [дід] Ь л 1) кабріолет; двоколка; 2) мор. гічка (швидкохідний човен); 3) амер. командирська шлюпка; ко-мандйрський моторний катер; 4) лебідка, підіймальна машйна; 5) гірн. цебер; 6) дзйга (іграшка); 7) вертуха (про дівчину); 8) веселощі; 9) текст. ворсувальна машйна; 10) остень; 11) розм. простак, дурень; 2. V 1) їздити у кабріолеті (двоколці); 2) пливтй на гічці; 3) бйти рйбу остенем; 4) амер. рухатися тудй й назад.
одапіездие [Дзаідгеп'їезк] асЦ велетенський, гігантський.
&і§апІіс [дзаі'дгепіік] ад] гігантський, величезний, велетенський, колосальний.
£І£апііса11у [сізаі 'дзепіікаїї] асіу колосально, гігантськи.
£І£апіі$т [дзаі'дгепіігт] п 1) велетенський зріст; 2) мед. гігантйзм.
§І£апіотасЬу [Дзаідап'їзтакі] п міф. війна велетнів проти богів.
&І£апІотапіа [дзаі'дгепіои'тетр] п гігантоманія.
['діді/] асі] легковажний, непостійний; жвавий.
діздгіе [ д>д1] п хихйкання, хихотіння, смішки; 2. V хихйкати, хихотіти; безглуздо (улесливо) сміятися.
&І&&ІЄІ ['дідіїї] п реготуха.
£І££Ііп£ [’дідіп]] п хихйкання, хихотіння.
$88101 ['дідіоі] див. £І££Іеі.
[ дідЬ] асЦ смішлйвий, смі-хотлйвий.
£І£-1ашр ['дідіавтр] п 1) лампа (в кабріолеті); 2) рі жарт, окуляри.
£І£ІеІ ['дідіїї] див. £І£§1еі.
£І£-тас1ііпе [ 'дідто,/і :п] п текст. шишкова ворсувальна машйна.
&І£шап ['дідтоп] п (ріф&пеп [-топ]) 1) обиватель, міщанйн; 2) амер. гарпунер.
£І£-ті11 ['дідтії] див. £І£-таскіпе.
§І£о1о ['сізідоіои] п 1) найманий партнер (у танцях); 2) сутенер.
йщої І'сізідої] п задня нога; окіст.
&І£-раіг ['дідрєо] п спорт, двійка; парна гічка (водний спорт).
£І85тап ['дідгтоп] п (рі £І£$теп [-топ]) весляр з гічки (командйрської шлюпки).
ЗІЗ-июгк ['дід\уо:к] п тренувальне веслування на гічці.
Оіі [дії] п ч. ім'я Гіл (зменш, від СіІЬеп).
ОіІЬегі ['діІЬаі] п ч. ім'я Гілберт, Гільберт.
діІЬеі! ['діІЬої] п ел. гільберт.
біІЬегіа ['діІЬаіо] п ж. ім'я Гілберта, Гільберта.
£І1(І І [діісі] п 1) подать, податок; 2) гільдія.
§І1(І II [діід] V (разі і р. р. віїсіеп, £Ік) 1) золотйти, покривати позолотою (золотою фарбою); 2) поет, прикрашати; < Іо ~ іке рііі золотйти (підсолоджувати) (гірку) пілюлю.
ЄіШа ['дікіо] п ж. ім'я Гільда.
§і1(1е(1 ['діісіїсі] п позолочений; 4 ~ СкатЬег палата лордів; ~ уоиік золота молодь.
Зіїсіег ['діідо] п позолотник; сагуег апсі ~ багетний майстер.
£І1с1іп£ ['діідід] п 1) позолота; 2) золочення; 3) зовнішня привабливість, що не відповідає внутрішньому змісту.
6ІІЄ8 [сізаііг] п ч. ім'я Джайлз.
ЄНІ [дії, СІ31І] п 1) ж. ім'я Гіл, Джіл (зменш, від Оііііап); 2) дівчина; кохана; 4 Заск апсі ~ Джек і Джіл; перен. хлопець і дівчина.
£І1І І [дії] 1. п 1) глибокий лісйс-тий яр; 2) гірськйй потік (струмок); 3) звич. рі зябра; 4) друге підборіддя; 5) тех. ребро (радіатора); 6) рі розм. кінчики стоячого коміра; < іо $геа8е (Не ~8 добре поїсти; Гиіі іо іке ~8 амер. розм. п’яний до нестями; 2. V 1) розчиняти рйбу; 2) чйстити грибй.
&іП II [СІ31І] п 1) чверть пінти (англ. = 0,142л, амер. = 0,118л); 2) посудина ємністю в чверть пінти.
ЗІПагоо [,ді1о'ги:] п ірландська форель.
ЗІІІПігІ [ с!зі1Яо:і] п вертуха, кокетка, вітрогонка.
ЄіІІіап ['сізіііап, 'дзіЦоп] п ж. і ч. ім'я Джіліан, Гіліан.
Єііііе Гдііі] п ч. ім'я Гілі (зменш, від ОіІЬеП).
віїїіе ['дііі] п 1) іст. слуга шотландського вождя; 2) помічнйк рибалки (мислйвця).
§і11уПол¥ЄГ [ 'сІзіїї.Яаио] п бот. левкой; гвоздйка.
Єіішоиг ['дііто:] п ч. ім'я Гілмор.
Сіїгоу ['діігої] п ч. ім'я Гілрой.
8ІИ [дііі] 1. п 1) позолота; 2) розм. золото, гроші; 3) розм. підсвинок; іо іаке іке ~ оГГ іке §іп§егЬгеад показувати без прикрас; руйнувати ілюзії; 2. асЦ позолочений, золочений; 3. разі і р. р. від £ІІСІ II.
£ІИ-есІ£Є(І ['діііесізсі] асі] 1) із золо-тйм обрізом; 2) розм. першокласний, найкращого гатунку; ~ $іоск$ (зесиг-іііез) державні цінні папери.
біт [сізіт] асЦ розм. елегантний, вйшуканий; франтівськйй.
&ітЬаІ-]оіпІ [ 'сІзітЬої'дзоті] див. £ІтЬа1$.
£ІтЬаІ$ ['дзітЬоІг] п рі тех. карданний підвіс; універсальний шарнір.
Зітсгаск ['дзіткгаек] 1. п мішурна прикраса; дрібнйчка; 2. асі] мішурний, нікчемний.
Зітсгаскегу ['дзіт,кггекоп] п збірн. мішура, дрібнйчки.
£Іт1еІ ['дітіїї] 1. п свердел, буравчик; еуез Ііке ~8 очі ніби буравчики; 2. V свердлйти, буравити.
£Іт1еі-еуе ['дітіїїаі] п 1) косоокість; 2) пронизливий, свердлячий погляд.
£Іт1еІ-еуед ['дітіїї'аід] ас(/ 1) косоокий; 2) з гострим (пронйзливим, свердлячим) поглядом.
БІттег ['діто] п розм. ярочка.
£іттіск [’дітік] п амер. розм. 1) хитромудрий механізм, зручне пристосування; 2) трюк, хйтрощі; заковй-ка.
£Ішр [дігпр] 1. п 1) канитель; 2) товста нитка в мереживі; 3) шййна хустка (у черниць); 2. асі) 1) стрункйй; вйтончений; тонкйй; 2) убогий.
[СІ31П] 1. п 1) джин (напій);
2) джин (бавовноочисна машина); 3) піднімальна лебідка; ручна кбрба;
4) шків; 5) пастка; сільце; 2. V 1) ловити сільцем; ловйти в пастку; 2) очищати бавовну; 3. ргер до (певного часу); 4. соп] якщо; чи.
Сіпа ['дзі:по, 'дзашо] п ж. ім'яІХжі-на, Джайна (зменш, від 6еог§іпа, Ке-£іпа).
Сіпеуга [дзі'пеуго] п ж. ім'я Джі-невра; літ. Гіневра.
Сіп^ег ['дзіпдзо] п ж. ім'я Джін-джер.
&іп£ег ['дзіпдзо] 1. п 1) бот. імбйр; 2) розм. вогник; пожвавлення; піднесений настрій; 3) пікантність; жйвчик; 4) розм. рудоволоса людйна, рудоволосий; Ьу ~ ! амер. хай йому дідько!, чортзна-що!; 2. г 1) приправляти ім-бйром; 2) підхльостувати (коня).
£Іп£ег-а1е ['дзіпдзог'еіі] п імбйрний ель.
§ІІ1£ЄГ-Ьеег ['(ІЗІПСІЗО'ЬіО] п імбйрне пйво; імбйрний лимонад.
йшвегЬгеасІ ['дзіпдзоЬгед] 1. п 1) імбйрний пряник; медянйк; 2) щось показне; дешева пишнота; мішурність; 3) розм. гроші; 2. ай] мішурний; ~ соаск позолочена карета.
£Іп£егЬгеа(1-піі< ['дзіпдзоЬгед'плі] п імбйрний горіх (печиво).
£Іп&ег1у ['дзіпдзок] 1. асЦ обережний, обачний; боязкйй; 2. асіу обережно, обачно; боязко; іо ^аік ~ переступати обережно.
&ііі£ег-рор ['сІзіпсІза'рор] п 1) імбйрне пйво; 2) розм. полісмен.
£іп£ег-$пар ['дзіпдза'зпаер] п імбйрне печиво.
£ііі£ег-л¥іпе ['дзіпдза'^аш] п імбйрне вино.
£ІП£егу ['сізтсіздп] асЦ 1) імбйрний, пряний; 2) дражлйвий, запальнйй, гарячий; 3) рудуватий.
£іп&1іапі ['дп]9гп] п 1) бавовняна (льняна) тканина з фарбованої пряжі (смугаста або картата); 2) розм. (ве-лйка дешева) парасолька.
§іп
478
Вії
£іп&іуа [сізт'сізаіуз] п (рі £ІП£ІУае) анат. ясна.
&ііі£І¥ае [сізіп'сізаіуі:] рі від £Іп£Іуа.
£ІП£І¥а1 [сізіп'сізаіуаі] 1. п фон. альвеолярний звук; 2. аф анат. що стосується ясен.
£Іп§І¥Ііі$ [,сІзіпсІзі'уаіІі8] п мед. запалення ясен.
&іп-Ьои$е ['сІзіпЬаиз] див. віппегу.
£Іпк [діг)к] п розм. чудний хлопець; дивак.
днікво ['дії] кой] п бот. гінкго.
§іп-1І¥ег ['ЗзшДіУз] п атрофічний цироз печінки.
§ііі-тШ [ 'сізттії] п амер. розм. пивничка.
біппегу ['сізтдп] п бавовноочисна фабрика.
Єіітіе ['(Ізті] п ж. ім'я Джіні (зменш, від Уігзіпіа).
£ІІШІП£ ['(І31П11]] п очищення бавовни від насіння.
Єііту ['СІ31П1] п ж. ім'я Джіні (зменш, від Уіг£Іпіа).
£Іп-ра1асе ['СІ31П,раеііз] п пивниця.
£т$еп£ [ 'сІзтзет] ] п бот. женьшень. £Іп-$Ьор [’сІзіп/ор] див. §іп-ра!асе.
£Іп-8Ііп£ ['(І31П8І11]] п амер. підсолоджений джин зі спеціями.
£іп-<гар ['сізтґгавр] п груб, паща, пелька.
Єірро ['сізірои] п розм. 1) єгиптянин; 2) циган.
§ірро ['сізірои] 1. п військ, розм. м’яснйй соус, підлива; 2. у розм. поливати жиром, соусом, водою (під час смаження).
£ірру [ДІзірі] п військ, розм. єгипетський солдат.
£ір$ег [ 'сІзірза] п гаманець, що прикріпляється до паска; поясна сумка.
£ір$іге ['сізірзаіз] див. вірзег.
6ір$у ['д^ірзі] 1. п 1) циган; циганка; 2) циганська мова; 2. аф циганський; 3. у 1) вестй мандрівнйй (бродячий) спосіб життя; 2) виїжджати на пікнік.
Єірзу-Ьошіеі [ сІзір8і,Ьзпіі] п крислатий капелюх (що підв'язується під підборіддям).
6ір$у-сага¥ап [ 'дзірзі.кгега'уаеп] п циганська кибйтка.
Єірзу-сай [ 'фррзіка:!] див. Оірзу--сагауап.
бірзусіош ['сІзірзісІат] п 1) збірн. цигани; 2) циганський спосіб життя.
Єір8у-Яо^¥ег [ 'фррзі,Лаиа] п бот. скабіоза.
6ір$у-шоіЬ ['<ізір8іто0] п ент. непарний шовкопряд.
Єірзу-гозе ['сізірзігоиг] див. Оірзу--Поу/єг.
Єірзу-іаЬІе [ сІзір8іДеіЬ1] п круглий столик на трьох ніжках.
6Ір8у-1¥0Й [ '<І31р81\У9 :ї] п бот. во-вконіг.
£ІгаПе [сІзі'га:!] п зоол. жираф(а).
СігаШа [СІ31 'ггеїсІо] п ж. ім'я Джі-ралда (зменш, від Оегаїсііпе).
^ігаїкіоіе [ 'сізігопсіоиі] п 1) канделябр, велйкий фігурний свічник; жирандоль; 2) сережка (кулон) з велйким каменем, оточеним дрібнішими каменями; 3) колесо (у феєрверку); 4) ба-гатострумйнний фонтан.
ЗІгазої [гсІзіг98ОІ] п амер. 1) земляна груша, топінамбур; 2) мін. вогненний опал.
Зігдооіе ['фргозоиі] див. ^ігазоі.
§іг(І І [дзісі] 1. п 1) насмішка, глузування; уїдливе зауваження; 2) обв’язка; окрайка; рйгель; 2. у глузувати, насміхатися (з — аі).
£Іпі II [до:сІ] у (разі і р.р. £ІгсІес1, §іп) 1) підперізувати, оперізувати; 2) підперізуватися; 3) оточувати; 4) наділяти (владою).
§іг(Іег ['доісЬ] п 1) буд. балка; брус; балочна ферма; прогін; 2) тех. ферма (моста); 3) рад. щогла.
§іг(І1е ['до:с!1] 1. п 1) пояс, пасок; рапііе ~ жіночий пбяс-штанці; 2) тех. обойма; кільце; 3) талія; 4) метеор. кліматйчний пояс; 5) кільце (на дереві після кільцювання); 6) екваторіальна площина (алмаза тощо); 7) кругле деко, підвішене над вогнищем; 4 ійе ~ оГ ійе \¥ог1сі екватор; іо йауе (іо йоісі) зтЬ. ипсіег опе’з ~ тримати когось під каблуком; 2. у 1) підперізувати; 2) оточувати; 3) кільцювати (плодові дерева).
£іг(11е$<еа(1 ['до:сІІ8ІесІ] п пояс, талія.
Вігі [дз.1] п 1) дівчинка; 2) дівчина, дівйця; 3) молодйця; 4) служнйця; прислуга; 5) продавщйця; 6) наречена; кохана; 7) розм. хорйстка (в ревю);
оісі ~ стара.
ВІгІЬоосІ ['до:1йисІ] п дівоцтво, дівування.
£Іг1-йіеп(1 |'да:1£гепсІ] п 1) подруга; 2) кохана, люба дівчина.
Вігііе ['до:й] п розм. 1) дівчатко, дівчйсько; 2) хорйстка (в ревю); ~ та^ахіпе журнал для жінок.
Віг1і$к ['двгії/] аф 1) дівочий; 2) зніжений, схожий на дівчинку (про хлопчика).
ВІГІІ8ІШЄ88 ['да:й/пі8] п 1) дівочі манери, дівоча поведінка; 2) зніженість.
ВІгІу [ до:1і] 1. п див. §іг!іе; 2. ад] див. вігіізй.
Віт [да.п] ускйглити; гарчати; щй-рити зуби.
Вій [до:1] 1. п буд. рйгель; пояс; обв’язка; 2. аф мор. поставлений на носовйй і кормовйй якорі; 3. разі і р.р. від вігсі II.
ВІЙН [да:О] 1. п 1) попруга; 2) обхват (дерева тощо); 3) пояс; 2. у 1) підтягати попругу; 2) вимірювати в обхваті; оточувати; підперізувати.
ВІйй->¥еЬ ['да:О\¥еЬ] п матеріал для попруги.
ВІй-Ііпе ['доііаіп] п мор. гордень.
Сійопіап [доґіошцоп] п колйшня студентка жіночого коледжу Гертон (у Кембріджі).
8І8Є [сізаіз] у розм. пасти (худобу за плату).
ВІзешепі [ 'сізаіхтопі] п 1) плата за випасання худоби; 2) худоба, яку пасуть за плату.
Візі [сізізі] п 1) суть, сутність; головне питання; ійе ~ оГ ійе таїїег суть справи; 2) юр. основнйй (головнйй) пункт, суть (обвинувачення).
Вііапа [дзґіаіпо] п гітана, циганка.
ВИапо [СІ31 Ча:пои] п гітан, цйган.
ВІіЬ [діб] п бот. 1) чорнопика; 2) кукіль.
ВІНеш ['ді1а:п] п муз. кіфара; ліра.
§І¥е І [діу] п 1) піддатливість, поступливість; 2) пом’якшення; ійе ар-рагепі ~ іп ійе у/еаїйег помітне потепління; 3) пружність; еластичність; пружйнистість; 4) тех. зазор; 5) пружна деформація.
Віте II [діу] у (разі §ауе; р.р. §іуєп) 1) давати; 2) дарувати; обдаровувати; 3) жертвувати; іо ~ аітз подавати мйлостиню; 4) заповідати; відказувати; 5) надавати, віддавати; 6) доручати, давати доручення; 7) передавати, вручати; 8) платйти, віддавати; йоу/ тисй сіісі уои ~ Гог ійіз йаі? скільки ви заплатили (віддалй) за цей капелюх?; 9) бути джерелом; ю ~ гауз випромінювати; 10) повідомляти, передавати (інформацію); 11) змальовувати, опй-сувати; зображувати; 12) підставляти; простягати (до — іо); 13) відходити; відскакувати; 14) слабшати, спадати (про вітер, мороз); 15) осідати, подаватися, осуватися; 16) псуватися; зношуватися; 17) жолобитися; перекошуватися; 18) давати, присвоювати (ім'я); 19) накладати (покарання); ухвалювати (вирок); 20) присвячувати (життя); 21) приділяти; іо ~ опе’з аі-іепііоп іо зтій. приділяти увагу чомусь; 22) улаштовувати (вечір); 23) виконувати (пісню); виступати; 24) проводити (заняття); давати (уроки); читати (лекцію); 25) віддавати (розпорядження); 26) завдавати (болю); викликати (занепокоєння); іо ~ зоггоіу засмучувати; Ю ~ ріеазиге утішити; 27) подавати (приклад); іо ~ а §оосі ехатріе подати добрий прйклад; 28) поступатися (місцем); 29) проголошувати (тост); І ~ уои )оу бажаю вам щастя; ЗО): іо ~ ге^агсіз (іоує) іо зтЬ. передавати привіт комусь; 31) з’єднувати (з абонентом); 32) виходити (про вікно тощо; на, у — оп, ироп, іпіо); 33) висловлювати (свої думки); аргументувати; 34) припйсува-ти (авторство); 35) заражати, інфікувати; 36) видавати, віддавати (заміж) (тж ~ іп тапїа^е); □ - аЬоиі а) по-
479
£Іа
шйрювати (чутку); б) розподіляти; ~ а^ау віддавати, роздавати, розподіляти; дарувати; Іо ~ аи/ау ійе зйоу/ видати таємницю, розголосити секрет; ~ Ьаск а) повертати; б) відплатити (за образу); ~ ГоїїЬ а) оголошувати; 6) поширювати чутку; ~ іп а) поступатися, здаватися; І ~ іп! здаюся!; б) вручати; в) погоджуватися (з — іо); ~ оГТ виділяти, випускати, давати (паростки); ~ оп ринути вперед; ~ оиі а) видавати, випускати; б) оголошувати, публікувати; в) пошйрювати чуткй; г) закінчуватися (про запаси); ~ оуєг а) передавати; б) переставати, припиняти, кйдати (звичку); в) залишати; ~ ир а) покинути; б) відмовитися (від роботи тощо); кинути (звичку); в) посту пйтися; здатися; іо ~ ир а зеаі поступитися місцем; І ~ ир! здаюся!; < іо ~ Ьігій іо народжувати, породйти; іо ~ оаїй давати присягу; іо ~ іке аіегі зняти тривогу; іо ~ а ]итр підстрибнути; іо ~ а зтіїе посміхнутися; іо ~ а Ьіо'у ударити; іо ~ а кіск ударити ногою; іо ~ а кізз поцілувати; іо ~ опе’з Ьапсі одружйтися, вийти заміж; іо ~ ійе Ііе іо викривати брехню; іо ~ а йапсіїе дати привід; іо ~ опезеІГ аігз триматися зарозуміло; задаватися; іо ~ а §оосі ассоипі оГ опезеІГ а) добре зарекомендувати себе; б) досягтй хороших результатів; іо ~ зтЬ. Ьезі вйзнати чиюсь перевагу над собою; іо ~ ійе Ьігд а) звільнити; б) висміяти; іо ~ зтЬ. йіз \¥а1кіп£-огс1егз (йіз ^аік-іп§-ііскеі) вйгнати когось з роботи; іо ~ зтЬ. ійе тіііеп (ійе Ьазкеі, ійе заск, ійе ризй; амер. ійе £аіе) відмовити нареченому, піднести гарбуза; іо ~ зтЬ. ійе зіір а) уникати когось; б) утекти від когось.
йіуе-алуау ['діуа,^еі] 1. п розм. 1) ненавмисне розголошення таємнй-ці; ненавмисна зрада; 2) товар, відданий дешево (даремно); 3) гра в піддавки; 2. ад] 1) низький (про ціну); 2) : ~ рго^гатте концерт-вікгорйна по радіо з призами за правильні відповіді.
йіуєп [ діуп] 1. ад] 1) даний; подарований; 2) схйльний (до чогось); якйй захоплюється (чимсь); ~ іо сігіпк питущий; 3) обумовлений, визначений; \уіійіп а ~ регіосі протягом вй-значеного періоду; 4) виконаний, датований; 5) певний; 2. р.р. від £Іує II.
Віуєг ['дно] п той, хто дає; дару-вальник; йе із а зепегоиз ~ він щедрий на подарунки.
&і¥іп|’ ['діУїд] п 1) пожертвування; нагородження; дарування; 2) присвоєння, присудження (звання); 3) подарунок, подарована річ; 4) піддатливість, поступливість; 5) потепління (погоди).
Віггапі [ 'аігасі] п 1) другий шлунок (у птахів); 2) розм. горлянка, глотка; пелька; 3) живіт; 4 іо зііск іп опе’з ~
стати поперек горла; вйкликати відразу.
ВІаЬеІІа [дІа'ЬеІа] п (рі £ІаЬе11ае) анат. надперенісся.
ВІаЬеІІае [дІа'ЬеІі:] рі від £ІаЬе11а.
ЕІаЬгоиз ['дІеіЬгоз] асі] гладкий, голий, оголений, безволосий, неопуше-ний.
§1асе [діге'зеї] асі] фр. 1) гладкий, сатинований (про тканину); 2) глазурований; зацукрований; 3) заморожений (про фрукти); 4) перен. холодний.
ВІасіаІ ['д1еі8]о1] аф 1) льодовиковий; гляціальний; 2) льодовикового походження; 3) льодовий, крижаний, льодяний; 4) холоднючий, студений; ~ у/еаійег холоднюча погода; 5) холодний, байдужий, нечулий; 6) хім. кристалізований.
ВІасіаіе ['діеїзіеіі] V 1) заморожувати, перетворювати на лід; 2) геол. відполіровувати (дією льодовика); 3) тех. наводити матову поверхню.
§1асіаіе(1 ['діеїзіеііїсі] аф 1) укрйтий кригою (льодом); 2) геол. що зазнав дії льодовика.
ВІасіаііоп [, діаезґеі/п] п 1) заморожування, перетворення на кригу (лід); 2) замерзання; заледеніння.
ВІасіег ['діжзр] п льодовик, глетчер.
§1асіеге(1 ['дігезрсі] аф укрйтий глетчерами (льодовиками, крйгою).
&1асіегеІ ['діаезюпі] п геол. висячий льодовйк; льодовйк другого ряду.
ВІасіег-тіІІ ['д1ге8]оті1] п геол. льодовиковий млин.
ВІасіег-іаЬІе ['дІаефдеіЬІ] п геол. льодовиковий стіл.
§1асіз ['діжзіз] п 1) військ, передній схил бруствера; 2) геол. гласис, схйлок землі.
Єіагі [діаесі] п ж. ім’я Глед, Глад (зменш, від Оіасіуз).
£Іасі [діаесі] 1. аф 1) ргед. радий, задоволений; І ат ~ о£ уоиг зиссезз я радий вашому успіху; 2) радісний, веселий; ~ іісііпвз радісні вісті; 3) приємний; втішний; 4) яскравий, сонячний; ’Ф* ~ га§з святкова (вечірня, найкраща) сукня; ~ йапсі гостинний прийом, привітна зустріч; 2. у радувати, звеселяти.
§1асі(Іеп ['діаесіп] у 1) радувати, тішити, звеселяти; 2) радіти.
ВІаскІоп ['діаесіп] п розм. ірис, півники.
ВІаЛе [діеїд] п 1) галява, галявина, просіка; 2) амер. болотиста місцевість (з високою травою); 3) ополонка, проталина, розводдя; 4) просвіт між хмарами.
ВІасИиІ ['дІаесІГиІ] ад] радісний, задоволений.
ВІасІ-ЬашІег [ 'діаед, йавпсіо] п розм. 1) хлопець-друзяка; 2) політикан, якйй удає з себе простецьку людйну (щоб завоювати голоси виборців).
ВІадіаІе [дкесйіі] ад] мечовйдний.
ВІадіаІог ['дігесіїеіїа] п 1) іст. гладіатор; 2) завзятий боєць; палкйй полеміст.
ВІаШаІогіаІ [,діаесію'іогпої] ад] гладіаторський.
ВІаДіаіогіап [уд1аесіі9'із:гі9п] див. ВІасііаІогіаІ.
ВІадіоІі [,діаесії 'оиіаі] рі від ^Іасііоіиз.
£Іа<ііо1и$ [,діаесії'оиіаз] п (рі віасііоіі, ВІасііоІизез) 1) бот. гладіолус, косарики; 2) анат. тіло грудйни; 3) насйчений червоний колір.
ВІаЛІу ['діаесіїї] аду охоче, залюбкй, радісно, із задоволенням.
ЗІасіпезз ['діаесіпіз] п радість; бадьорість; веселість.
ВІасЬоше ['діжсізот] ад] поет, радісний; задоволений; веселий; ~ Ьігсіз веселі пташкй; у/іій ~ Іоокз з привітним облйччям.
Сіасізіопе [ 'діаесізїоп] п 1) шкіря-нйй саквояж (тж ~ Ьа§); 2) двомісний екіпаж; 3) ірон. легке французьке вино (тж ~ и/іпе, ~ сіагеї).
Єіагіуз ['діаесіїз] п ж. ім’я Гледіс, Гладіс.
ВІаіг [дієз] 1. п 1) яєчний білок; 2) в’язка слизйста речовина; 2. у змазувати яєчним білком.
ВІаігу ['дієап] ад] 1) білковий; 2) слизйстий, в’язкйй; 3) змазаний яєчним білком.
£1аіуе [діеіу] п поет, меч, палаш, спис.
ВІашог ['діаепто] амер., див. §1аптоиг.
С1атог£ап(8Йіге) [д1о'тз:доп(/і9)] п геогр. н. Гламбрган(шир) (графство Уельсу).
ВІатогіхе ['дізетагаїх] у амер. вихваляти, рекламувати; давати високу оцінку.
ВІашогоиз ['діаетогоз] амер., див. ^Іатоигоиз.
ВІатоиг ['діжта] 1. п 1) чари, чарівність, чарівлйвість; 2) романтичний ореол; 3) чарування, чаклунство; 4) ефект, ефектність; ~ Ьоу розм. а) шикарний хлопець; б) військ, розм. новобранець, піхотйнець; ~ §іг1 розм. шикарна дівйця; 2. у зачаровувати; полонйти; чарувати.
§1атоиг-£ІЇі ['дігетодій] п чарівнйй дар.
ЗІатоигоиз ['діаетагаз] ад] 1) чарівнйй, чарівлйвий; принадний; 2) ефектний.
ВІатоигу ['дігетап] п 1) чари, чарівність; 2) чарування; 3) ефект.
&1апсе [діагпз] 1. п 1) швидкйй погляд, позирк; аі а ~ з першого погляду; іо іаке (іо £іує) а ~ глянути (зйркнути) (на — аі); Іо сазі а ~ ироп зтЬ., зтій. кйнуги швидкйй погляд на когось, щось; іо зіеаі а ~ глянути крадькома (на — аі); іо іпіегсйапве ~з обмінятися поглядами; 2) блиск, блискотіння,
£Іа
480
&1а
виблискування; спалах; 3) мін. обманка; 2. V 1) глянути побіжно, кинути погляд, зиркнути; 2) бачити, помічати мигцем; 3) промайнути; 4) блискати, виблискувати, блискотіти, блиснути; 5) відбивати (світло)', 6) відбиватися (про промені тощо)', 7) перескакувати (з однієї теми на іншу)', 8) ковзнути по поверхні; 9) натякати; посилатися; 10) наводити глянець, полірувати; □ ~ (кит, ~ оуєг поверхово, швйдко переглянути.
£Іапсе-соа1 ['діаіпзкоиі] п мін. антрацит.
£Іапсіп& ['діатзід] асі] 1) блискаючий, блискотливий; 2) що відбиває світло; 3) ковзний (про удар).
ЗІашІ [діаепсі] п 1) анат. залоза; лімфатйчний вузол; 2) рі шййні залозки; 3) рі гланди; 4) бот. залозка; 5) мед. сечівнйк; 6) жолудь; 7) тех. сальник.
§1аік1еге<1 ['дІзепсЬсІ] асі] вет. заражений сапом, сапнйй.
£Іаш1егои$ [ 'дІзепсЬгоз] асі] вет. сапнйй.
£ІашІеґ$ ['дІзепсЬг] п рі вет. сап.
ЗІашШдпп [ 'дІгепсІїГоїт] асі] 1) жо-лудеподібний; 2) мед. аденоїдний; залозистий.
ВІашіиІаг ('дігепфиіа] асі] анат. залозистий; ~ 8іотасЬ зоб, залозистий шлунок.
ВІашІиІе ['дІаепсЦи:!] п 1) залозка; 2) набрякання; невелйка пухлйна.
ЗІашІиІіГопп ['дІаепфиІіГгт] асі]уко-лудеподібний, залозоподібний.
&1ашІи1оіі$ [ 'дізепд)иіоз] асі] 1) залозистий; 2) залозоподібний.
£Іаге [дієз] 1. п 1) сліпучий блиск; яскраве (сліпуче) світло; 2) блискуча мішура; 3) перен. блиск, пишнота, розкіш; 4) пйльний (лютий, ворожий) погляд; 5) амер. гладка блискуча поверхня; льодяна поверхня; 2. асі] амер. гладкий і прозорий (про лід)', 3. V 1) сліпуче блищати (виблйскувати); яскраво світйти; блискотіти; 2) пйльно (люто) дивйтися (на — аі, оп, ироп); іо ~ аі зтЬ. Ііке а іі£ег дивйтися на когось вовком.
£Іагеои8 ['дієогоз] асі] 1) бот. що росте на гравії; 2) білковий; 3) сли-зйстий, в’язкйй; 4) змазаний яєчним білком.
£Іагіп£ ['діеогід] асі] 1) яскравий, сліп^ий (про світло)', 2) надто барвй-стий, визивнйй; 3) що кидається у вічі; грубий; разючий; ~ еггог груба пб-мйлка; ~ ГакеЬоосі явна брехня; 4) лютий (про погляд).
£Іагіп£Іу ['дієопдіі] асіу 1) яскраво, сліпуче; 2) грубо, визйвно.
£Іагу ['дієоп] асі] сліпучий, яскравий; засліплюючий.
Єіавдояг ['діаїздои] п геогр. н. м. Глазго.
&1а$$ [д1а:з] 1. п 1) скло; а рапе оГ ~ шйбка; 2) склянйй посуд; ~ апсі сЬіпа склянйй і фарфоровий посуд; 3) склянка; 4) чарка; 5) дзеркало, люстерко (тж 1оокіп£-£Іа88); 6) рі окуляри; 7) бінокль; 8) підзорна труба; 9) телескоп; 10) мікроскоп; 11) лінза; 12) барометр; 13) парнйк; парникова рама; 14) пісковйй годинник; 15) мор. півгодйнна склянка; 16) геол. вулканічне скло; 4 Іо Іаке (Іо Ьауе) а ~ Юо тисЬ хильнути (вйпити) зайвого; Ю Ье Гопсі о£ опе’з ~ приохотитися до чарки, випивати; іо Іоок іЬгои^Ь £гееп ~Є8 ревнувати; заздрити успіхові (когось)’, Іо 8ее іЬгои^Ь Ьіие ~Є8 похмуро (пєсимістйчно) дивйтися на речі; іо 8ее іЬгои^Ь го8е-со1оигесі ~е8 дивйтися крізь рожеві окуляри; 2. асі] склянйй; ~ ГіЬге скловолокно; 3. V 1) склйти; накривати склом; 2) вставляти шибкй; 3) робйти гладким (дзеркальним); 4) дивйтися у дзеркало; ставити перед дзеркалом; 5) поміщати в парнйк (в оранжерею); 6) герметйчно закривати у скляному посуді (консерви тощо)', 7): Іо ~ опезеІГ відбиватися (як у дзеркалі).
£Іа$$-Ьеа<і$ ['д1а:8'Ьі:сІг] п рі стеклярус.
£Іа$$-Ье11 [ 'діа :з'Ьеі] п склянйй ковпак.
£Іа$$-Ькн¥ЄГ ['д1а:8,Ь1оио] п склодув.
£Іа$$-Ькн¥Іп|’ ['д1а:8,Ь1оиід] п склодувна справа; видування скла.
£Іа$$-са$е ['діаізкеїз] п вітрина.
£Іа$$-с1оіЬ ['д1а.8к1о:0] п 1) чайний рушнйк; 2) тканйна із скляної пряжі; 3) тех. склянйй папір, шкурка.
£Іа$$-си1йіге [ 'д1а:8,кл11/о] п теплй-чна (парникова) культура.
£Іа$$-сіШег ['д1а:8,кліа] п 1) скляр; 2) майстер з гранування скла; 3) алмаз (для різання скла)', склоріз.
£Іа$$-(ігоррег [ 'д1а:8,скоро] п піпетка, крапельниця.
£Іа$$-(Іи£і ['д1а:8СІл8і] п наждак.
&1а$$е(1-ііі ['д1а:8І'ш] асі] засклений.
£Іа$$еп ['д1а:зп] асі] розм. 1) склянйй; склоподібний; 2) тьмяний (про очі).
£Іа$$-еуе ['д1а:з'аі] п 1) штучне око; 2) лінза; 3) рі окуляри.
£Іа$$йі1 ['діагзйіі] п склянка (як міра ємкості); а ~ оГ іеа склянка чаю.
£Іа$$-йішасе ['діа:8уЬ:пі8] п склоплавильна піч.
£Іа$$-Ьеі£Ьі-£аіі£е ['дІагзЬаіі'деісІз] п водомірне скло.
£Іа$$-Ьои$е ['дІаізЬаиз] п 1) склянйй завод, гута; 2) теплйця, оранжерея; 3) фотоательє (із скляним дахом); 4) військ, розм. в’язнйця; барак (у концтаборі).
£Іа$$іпе [д1а:'8І:п] п пергамін (вид паперу).
£Іа$$іп£ ['д1а:8ід] п 1) скління; накривання склом; 2) лощіння (шкіри); 3) герметйчне закривання у скляному посуді (консервів тощо).
£Іа$$іп£-]аск [ 'діа:8П]'дзаек] п ло-щйльна машйна.
£ІЯ£8ІП£-тасЬіпе ['діа :8ідтоДі :п]
див. £Іа88ІП£-]аск.
£Іа$$-тап ['діагзтоп] п (рі £Іа88--теп [-топ]) 1) продавець скла (скляного посуду); 2) скляр; 3) жебрак; бурлака.
£Іа$$-теіа1 [ 'д1а:8,те11] п розплавлене скло.
£Іа88-раіпІіп£ ['д1а:$,реіпІід] п розмальовування скла.
£Іа$$-рарег ['д1а:8уреіро] п наждачний папір, шкурка.
£Іа$$-ро< ['діагз'рої] п скловарний горщик; тйгель для скла.
£Іа$$-$Ьа(Іе ['діаїз'/еісі] п склянйй абажур (ковпак).
£Іа$$-$Ьоі ['д1а:8/оІ] п кін. комбінований кадр.
£Іа$$-5ріппіп£ ['д1а:8,8ртід ] п прядіння пряжі із скловолокна.
£Іа$$-^¥аге ['д1а:8\уєо] п склянйй посуд, вйроби із скла.
£Іа$8-^оо1 ['д1а:8\¥и1] п тех. скляна вата.
£Іа$8-^¥огк [ 'д1а:8\уо:к] п 1) скляне виробнйцтво; 2) скло (тж вироби); 3) рі скляні вйроби; 4) рі склянйй завод; 5) вставляння шибок.
£Іа$$чюі1 ['д1а:8\уоІ] п бот. 1) солонець; 2) курай.
£Іа$$у ['д1а:8і] асі] 1) склянйй; скловидний; прозорий; 2) дзеркальний, гладкий (про водну поверхню); 3) глянсуватий; глазурований; 4) лам-кйй, крихкйй (як скло); 5) тьмяний, склянйй, застйглий (про погляд).
61а8і¥Є£Іап [д1зе8'\уі:сізрп] 1. п мешканець (уродженець) м. Глазго; 2. асі] що стосується м. Глазго.
£Іаисе8сепі [д1о:'8Є89пІ] асі] 1) голубувато-зелений; 2) сйзий.
£Іаисоша [діо/кошпа] п мед. глаукома.
£Іаисои$ ['діогкоз] асі) 1) сірувато-- зелений, сірувато-блакйтний; 2) тьмяний; 3) бот. покрйтий білуватим нальотом; сйзий.
£Іаисоіі8пе$$ [ 'діогкозпіз] п бот. сйзий наліт.
£Іаіші [д1о:т] V 1) хапатися (за щось — аі); 2) робйти погрозливий рух.
£Іаге [діеіх] 1. п 1) глазур, полйва, глянс; лак; 2) перен. пелена, поволока; 3) лиск, полиск; 4) полйв’яний посуд; 5) жив. лесування; 6) амер. льодянйй покрив, шар льоду; 7) ожеледь; 8) кул. глазур; желе; 9) розм. вікно; 2. V 1) склйти; вставляти шибкй; іо ~ а и/іпсіои/ засклйти вікно; 2) глазурувати, глянсувати; поливати; 3) перен. приховувати, маскувати; 4) покривати
8Іа
481
Єї»
кригою; 5) тьмяніти, скляніти (про очі); 6) кул. глазурувати; 7) робйти заливне (з м'яса чи риби); 8) жив. лесу-вати; 9) полірувати; шліфувати (крупи); 10) розм. пильно дивйтися.
§1ахе(І [діеїхсі] аф 1) засклений; 2) глазурований; полйтий; 3) лощений; шліфований; 4) тьмяний (про погляд); затягнений пеленою; 5) засалений, затуплений; 6) с. г. склоподібний (про зерно).
§1ахе-кі1п [ 'діеїх'кііп] п піч для по-лйв’яного випалювання (фарфору).
ЗІагег ['діеїхз] п 1) гончар-глазу-рувальник; 2) наждачний круг; полірувальна плита; 3) глезер.
§1ахіег [’діеігр] п 1) скляр; 2) гон-чар-глазурувальник; 4 із уоиг Гаїйег а ~? чи твій батько не скляр?, ти що, прозорий?
§1атіегу ['діеігап] п 1) скління; вставляння шибок; 2) покривання по-лйвою; 3) перен. маскування, приховування; 4) тьмяніння; 5) жив. лесування.
§1а2Іп£ [ діеїхіг)] п 1) скління; вставляння шибок; 2) глазурування, поливання; глянсування; каландрування; 3) сатинування; 4) лакування; 5) лд-щення (шкіри); 6) жив. лесування; 7) прозора фарба (для лесування); 8) полірування; лдщення (рису); 9) віконне (листове) скло.
^Іа/іп^-^ЬееІ ['д1еі2іі]\¥І:1] п наждачний круг, полірувальний диск.
§1ату [’діеігі] аф 1) глянсуватий, блискучий; полйв’яний; 2) тьмяний; застйглий; склянйй (про очі).
£Іеат [д1і:т] 1. п 1) слабке світло; блймання; мерехтіння; 2) промінь; відблиск; 3) перен. проблиск, спалах (надії); 4): ~ оГ е&& просвічуваність яйця; 2. V 1) світитися; блймати; мерехтіти; 2) відбивати світло; 3) відбиватися.
§1еашу ['д!і:ті] аф 1) мерехтлйвий, блймаючий, миготлйвий; 2) освітлений миготлйвим світлом.
£Іеап [д!і:п] 1. п жменя зібраного зерна; жмутик колосків; 2. V 1) збирати колоскй (виноград) (після збирання урожаю); 2) старанно підбирати, збирати, добирати дрібнйці; іо ~ ехатріез Ггот йізіогу добирати прй-клади з історії; іо ~ іпГогтаїіоп військ. здобувати відомості.
§1еапег ['діігпо] п 1) збирач колосків (зерна, винограду) (після жнив тощо); 2) с. г. стрйпер.
£Іеапіп£ [ 'діі.під ] п 1) збирання колосків (зерна, винограду) (після збирання урожаю); 2) старанне збирання (фактів, відомостей); 3) рі зібрані після жнив колоскй; 4) зібрані факти; 5) р/урйвки відомостей; крйхти знань.
§1еЬе [дІі.'Ь] п 1) поет, земля; поле;
2) церковні землі; 3) рудоносна ділянка землі.
§1еЬе-1юи$е ['дііїййаиз] п будйнок сільського попа (в Ірландії).
§1еЬу ['д!і:Ьі] аф родючий (про землю).
&1е<1е [діі.'сі] п хйжий птах.
§1ее [діі:] п 1) радість, веселощі; 2) пісня (для кількох голосів, без акомпанементу).
&1ее-с1ііЬ ['дІі.кІлЬ] п клуб співаків (що співають без акомпанементу); хор при клубі.
£Іее<1 [д1і:д] п 1) жевріюче вугілля; 2) рі попіл.
§1еейі1 ['д!і:£и1] аф радісний, веселий, радіючий; іп ~ тоосі у веселому настрої.
§1еешап ['діігтоп] п (рі віеетеп [-топ]) іст. менестрель.
§1ее$оте ['дііізат] див. §1еейЯ.
&1ееІ [діі.і] 1. п 1) липка, слизька грязь; баговйння; 2) мед. хронічний уретрйт; 2. V виділяти слиз (гній).
[діед] аф 1) жвавий; радісний, веселий; 2) пронйкливий; здібний; меткйй; ~ аі ійе иріаке метикований, кмітлйвий; 3) гострий як ніж; 4) гладкий (слизькйй) як лід.
§1еп [діеп] п вузька лісйста долйна; гірська долйна.
§1еп£аіту [діеп'дзеп] п шотландська шапка із стрічками ззаду (тж ~ сар).
Сієпііуєі [діеп'їіуіі] п гленлівіт (шотландське віскі).
Єіешіа ['діепсіо] п ж. ім'я Гленда. С1еп(п) [діеп] п ч. ім'я Глен.
Стіеппа [’діепз] п ж. ім'я Глена.
&1еІ8сЬег ['д!е(1)1р] п льодовйк, глетчер.
£Іеу [діеі] V дивйтися потай (скоса).
§1іЬ [дйЬ] 1. аф 1) жвавий (промову); 2) говіркйй, балакучий; ~ іаікег балакун, говорун, базікало; 3) слушний, пристойний, правдоподібний; ~ ехсизе слушний прйвід; 4) гладкий (про поверхню); 5) легкйй, вільний (про рухи); 2. V 1) плавно рухатися; 2) робйти гладким; 3) говорйти жваво (і багато).
віісісіег ['дйсіо] аф слизькйй.
£Іісіе [діаісі] 1. лі) ковзання; плавний рух; 2) спокійний плин; плесо; 3) хід, перебіг (часу) ; 4) ав. планерування, плавний спуск; 5) фон. сковзання; проміжний звук; 6) косий удар (крикет); 7) похйла площина; 2. V 1) ковзати; плавно рухатися; 2) тектй, струменіти; 3) проходити непомітно; пролітати (про час); 4) рухатися крадькома (безшумно); 5) поступово (непомітно) переходити (у якийсь стан — іпіо); 6) ав. планерувати; 7) фон. плавно переходити в інший звук.
§1і(Іе-ЬотЬ ['дІаісІЬзт] п військ, лі-так-снаряд; планеруюча бомба.
&1і(іег [’діаісіз] п 1) ав. планер; 2) амер. диван-качалка.
^Іідег-Ьогпе [ 'д1ак!з'Ьз:п] аф планерний.
£Іі(Іег-рі1о< І'д1ак1з,раі1з1] п плане-рйст.
£Іі(ііп£ ['діаідід] п 1) ковзання; 2) ав. планерування; 3) планерйзм, планерний спорт.
8ІИТ [д1і€] !• п переляк; 2. V лякати.
вііш [дііт] п розм. 1) світло; лампа; свічка; іо боизе ійе ~ гасйти світло; 2) око; 3) рі окуляри.
£Ііішпег ['діітз] 1. п 1) блймання, мигтіння; слабке тьмяне світло; 2) перен. слабкйй проблиск (надії); 3) амер. розм. вогонь; 4) рі розм. очі; 5) мін. слюда; 2. V 1) блймати, мигтіти; тьмяно світйти; 2) дивйтися мружачись; кліпати.
£Ііішпегіп£ ['дйтапд] п 1) блймання, мерехтіння, мигання; тьмяне світіння; 2) невиразне уявлення; натяк.
§1ітр$е [дйт(р)з] 1. п 1) мерехтіння, блймання, мигтіння; проблиск; спалах; 2) побіжне враження; 3) те, що мйттю промайнуло перед очйма; іо Ьауе (Іо саісй, Ю оЬіаіп, іо §еі) а ~ оГ 8тЬ., 8ГПІЙ. побачити когось (щось) на мить; 4) швидкий погляд; аі а ~ з першого погляду; 2. р 1) промайнути, мелькнути, блйснути; 2) побіжно (мигцем) глянути; 3) побачити на мить; 4) поет, починатися; пробуджуватися.
8ІшІ [діші] 1. п 1) спалах; блиск, блйскання; яскраве світло; 2) мерехт-лйве (блймаюче) світло; слабкйй проблиск; 3) погляд мигцем; 2. у 1) блй-скати, блискотіти; спалахувати; 2) відбивати світло; 3) глянути мигцем (побіжно).
£Іі$8ас1е [д1і'8а:<і] 1. п 1) ковзання; зісковзування; 2) ав. ковзання на крило; 3) глісе (у танцях); 2. у 1) ковзати, зісковзувати; 2) робйти глісе (у танцях).
§1І8іеп ['діізп] 1. лі) блйскання, виблйскування; блиск; 2) відблиск; іскра; 2. у 1) блищати; блйскати, ви-блйскувати; 2) сяяти; іскрйтися.
£Іі$іег ['діізіо] 1. п розм. блиск, блйскання; І. у розм. блищати, ви-блйс кувати.
§1і11ег ['дйіо] 1. лі) яскравий блиск; блйскання, виблйскування; 2) пйшність, помпа; 3) дрібні блискучі прикраси, дрібнйчки; мішура; 2. у 1) блищати; блйскати, виблйскувати; 2) сяяти, вражати пишнотою; аіі із поі £0Ісі ійаі ~з не все те золото, що блищйть.
£ІіІіегіп£ ['діііопг)] аф 1) блйскаю-чий, виблйскуючий; блискучий, лискучий; 2) розкішний, пйшний; 3) спокусливий, принадний.
81і
482
81о
§1іНегу ['дііізп] асі] блискаючий, блискучий, блискотливий.
61о [діои] п ж. ім'я Глоу (зменш, від Оіогіа).
§1оаш [діоит] 1. п поет, сутінки, вечір; 2. V поет, смеркати, сутеніти.
§1оашіп§ ['діоитії]] п поет, сутінки, прйсмерк.
§1оаі [діоие] V 1) дивитися із захопленням (пожадливістю); 2) (оуєг, оп, ироп) злорадіти; радіти (з чужого нещастя); торжествувати, тріумфувати; 1о ~ оуєг апоійег’8 тізГогПіпе радіти з чужого нещастя.
§1оаііп§ ['діоиіп]] ад] зловтішний, злорадний.
§1оЬа1 ['дІоиЬзІ] ад] 1) світовий, глобальний, всесвітній; ~ у/аг світова війна; 2) загальний; ~ сіізагтатепі загальне роззброєння; 3) кулястий; що має форму кулі.
§1оЬа11у ['дІоиЬоІі] аду всесвітньо, у світовому масштабі.
§1оЬаіе(с1) [ 'дІоиЬеіІ(кІ)] ад] кулястий, кулеподібний, сферичний.
§1оЬе [’дІоиЬ] 1. п 1) куля; 2) (ійе ~) земна куля; 3) небесне тіло; 4) глобус; 5) держава (емблема влади); 6) круглий скляний абажур; 7) круглий акваріум; 8) група, кліка; натовп; 9): ~ оГ ійе еуе анат. очне яблуко; 2. у 1) робйти круглим; 2) ставати круглим.
§1оЬед [дІоиЬсІ] ад] кулястий, кулеподібний.
§1оЬе-Гкжег ['д1оиЬ,£1аио] п бот. купальниця.
§1оЬе-1і§1ііпіп§ ['дІоиЬДаїІшд] п куляста блйскавка.
§1оЬе-8І§Ь1 [ 'діоийзаіі] п сферйчна мушка (у вогнепальній зброї).
§1оЬе-ігоііег [ 'д1оиЬ,1гзІз] п людйна, яка багато подорожує по світу; завзятий мандрівнйк.
§1оЬіп ['дІоиЬіп] п глобін.
§1оЬоі(1 ['дІоиЬзкІ] 1. п сферйчне (кулясте) тіло; 2. ад] сферйчний, кулястий.
§1оЬо8Є ['діоиЬоиз] ад] кулястий, сферйчний.
§1оЬо8І1у [дІои'ЬззіИ] п 1) кулястість; 2) заокруглена частйна (фігури, тіла).
§1оЬи1аг ['дізіциіз] ад] 1) кулястий, сферйчний; ~ рго]ес1іоп мат. сферйчна проекція; 2) що складається з кулястих часток.
§1оЬи1е ['д!зЬ]и:1] п 1) кулька; куляста частка; глобула; 2) крапля; 3) фізл. червонокрівець; 4) пілюля; 5) крйхта, крупйнка (гомеопатичних ліків).
§1оЬи1ішеіег [4д1зЬ]и'1іті1з] п мед. гемоцитометр.
§1оЬи1іп ['д1зЬ]и1іп] п біол. глобулін.
§1оЬи1ои8 ['дІзЬзиїзз] ад] кулястий; сферйчний.
§1оЬу ['дІоиЬі] див. §1оЬи1аг.
§1отЬ [дізт] п військ, розм. літак--снаряд; планеруюча бомба.
§1оот [д!и:т] 1. п 1) темрява, морок; пітьма; 2) темне, неосвітлене місце; 3) похмурість; смуток, сум; пригнічений настрій; 4) іпохондрик, меланхолік; 2. V 1) хмаритися, заволікатися хмарами (про небо); тьмаритися; 2) мати похмурий (смутнйй) вйгляд; 3) бути в похмурому настрої; засмучуватися; 4) затьмарювати; викликати смуток; 5) темніти, темнішати.
§1ооші1у ['діштіїї] аду похмуро, понуро; сумно; із сумнйм вйглядом.
§1ооту ['д1и:ті] ад] 1) похмурий; темний; ~ \уеа1йег хмарна погода; 2) понурий, сумнйй, хмурий; 3) смутнйй; гнітючий.
§1орреп ['дізрзп] у розм. лякати; дивувати.
Єіогіа ['дізіпз] п ж. ім'я Глорія.
§1огіа [дізтіз] п 1) німб, сяйво, ореол; 2) (6.) слава у вйшніх богу (молитва); 3) глорія, тканйна для парасольок.
§1огІЇіса1іоп [,д1з:п£і'кеі/п] п 1) вихваляння, звелйчування, прославляння; 2) слава, загальна популярність; 3) жарт, розвага; святкування.
ЗІогіЛесі [д1з:п£аісІ] ад] 1) прославлений; 2) ірон. прикрашений.
§1огІЇу ['д1з:п£аі] V 1) прославляти; 2) хвалйти, вихваляти; 3) звелйчувати; 4) розм. прикрашати.
§1огіо1е ['д1з:гюи1] п німб, ореол, сяйво.
§1огіоіі8 ['д1з:пз8] ад] 1) славний, славетний, знаменитий; ~ уісіогу славна перемога; 2) чудовий, прекрасний; розкішний, пйшний; чарівнйй; 3) ірон. у піднесеному настрої; напідпйтку; під чаркою.
Єіогу ['д1з:п] п ж. ім'я Глдрі (зменш, від Оіогіа).
§1огу ['діз:п] 1. п 1) слава; 2) тріумф; 3) (часто рі) краса; пишнота; 4) предмет гордості; 5) рай, небеса; раювання; 6) німб, ореол, сяйво; 7) марнославство; 8) метеор, глорія; Оісі О. державний прапор США; 1о §о 1о ~ а) померти; б) амер. збанкрутувати; 1о 8епс1 Іо ~ убйти, відправити на той світ; 2. V 1) тріумфувати; торжествувати; тішитися; пишатися (чимсь — іп); 2) хвастати; 3) величати, звелйчувати; 4) світитися; утворювати сяйво, вінець (навколо чогось).
§1огу-1ю1е ['д1з:пЬои1] п 1) розм. комора, хйжа (місце, куди звалюють речі) ; 2) оглядове вікно (скловарної печі); 3) гірн. глибокий розріз відкрйтих робіт; 4) мор. розм. каюта буфетника; 5) мор. розм. лазарет.
§ІО88 [діоз] 1. п 1) блиск; лиск; глянс, глянець; 2) обманлива зовнішність, вйдймість; 3) прикрашання;
4) глоса; нотатка на полях; міжрядкова примітка; 5) тлумачення (у словнику); інтерпретація; 6) глосарій; 7) підрядковий переклад; 2. V 1) наводити глянець (лиск); надавати блйску; 2) лисніти; 3) прикрашати; показувати у кращому вйгляді; 4) робйти помітки (на полях, між рядками); 5) давати коментарі; 6) складати глосарій; 7) тлумачити неправильно (упереджено); згущати фарби, перебільшувати.
§1О88а1 [’дізззі] ад] що стосується мови.
§І088агіаІ [діз'зєзпзі] ад] що стосується глосарія; що має характер глосарія.
§І088агіап [д1з'8єзпзп] п 1) тлумач, коментатор; 2) укладач глосарія (коментарі).
§1О88агу ['дізззгі] п 1) глосарій; 2) словнйк (наприкінці книги); 3) слов-нйк спеціальних термінів.
§1о88а1ог [діз'зеїіз] п 1) тлумач; 2) глосатор, тлумач старовйнних юри-дйчних манускрйптів.
§1о88ег ['діззз] див. §1о88а1ог.
§1О88Іпе88 ['діззіпіз] п лиск, полиск; глянець, глянсуватість.
§І088І8і ['дІ08і8І] п коментатор.
§10881118 [діз'заіііз] п мед. запалення язика.
§1о88о§гарЬег [дІзЧздгзіз] п коментатор (особл. стародавніх авторів).
§І0880§гарЬу [діз'зздгзії] п 1) укладання глосаріїв (коментарів); пояснення слів; 2) мовознавство.
§1о§8о1о§у [д1о'8ОІзсІзі] п 1) глосарій; 2) термінологія; 3) мовознавство.
§1о88о1ошу [діз'азіаті] п мед. вйдалення язика (частйни язика).
§1О88у ['дізаі] ад] 1) блискучий; глянсуватий; лискучий; гладкий; 2) прихований, прикрйтий; удавано пристойний; ~ десеіі прихований обман.
§І08< [дізаі] п 1) полйва, глазур; 2) полйв’яний череп’яний посуд.
§1оПа1 Гдіоіі] ад] 1) що стосується голосової щілйни; 2) фон. утворений у голосовій щілйні.
§1оііа1І2Є(і ['дізіаіаігсі] ад] фон. тоталізований.
§1оПіс ['дізіїк] ад] 1) що стосується голосової щілйни; ~ сйіпк голосова щі-лйна; 2) анат. язиковий.
§1оПі(1 ['дізіід] п фон. голоснйй звук, утворений голосовою щілйною.
§1оііІ8 [ 'дізіїа] п анат. голосова ші-лйна.
§1ойо1о§у [діз'їзіасізі] п мовознавство, глотологія.
61оисе8іег(8Іііге) [д138Іа(/іа)] п геогр. н. Глостер(шир).
§1ои1 [діаиі] у хмуритися, насуплюватися; дивйтися спідлоба.
§1оує [діду] 1. лі) рукавйчка;
2) боксерська рукавйчка; - Ьох
§10
483
§по
а) коробка для рукавичок; б) рукавичний бокс; ~ роті фіз. рукавична обойма (в боксі)’, Іо Іаке ійе ~8 оГГ засукати рукава; серйозно взятися (до справи)’, 2. V 1) надівати рукавичку; 2) забезпечувати рукавичками.
§1о¥Є(1 [ділусі] аф у рукавичках, у рукавичці.
&ІО¥Є-Г1£ЙІ ['дІлуГаїї] п бій у рука-вйчках (бокс).
§1о¥е-топеу ['ділу,тлпі] п 1) дрібна грошова винагорода слугам; 2) юр. грошова винагорода від шерйфа графства секретарю і службовцям суду.
8ІОУЄГ ['ділуо] п 1) рукавйчник; ру-кавйчниця; 2) продавець рукавйчок.
§ки¥ [діои] 1. п 1) сйльний жар; розжарення; розпечення; 2) тепло, відчуття тепла; 3) світло, відблиск, заграва; ійе ~ оГ ійе 8ку аі 8ип8еі вогненно-червоне небо при заході сонця; 4) рум’янець; 5) схвильованість, запальність; запал; ревність; 6) ел. свічення; 2. V 1) розжарюватися, розпікатися; 2) світитися, блйскати, виблйскувати, сліпуче сяяти; 3) горіти, сяяти (про очі); 4) пашіти, палати; яріти; 5) відчувати приємне тепло; 6) тліти, жевріти; 7) пйльно дивйтися.
§кн¥-Ьее<1е [ 'д!ои,Ьі:ІІ] п ент. жук--світляк.
£1ол¥ег ['діаио] 1. п 1) ел. нйтка розжарювання; 2) сердитий погляд; 2. V 1) дивйтися пйльно (сердйто); 2) розм. бути похмурим (хмарним) (про погоду).
біотопу ['діоші]] аф 1) розжарений до червоного (до білого); 2) що яскраво світиться; 3) що палає (світиться), палаючий (про очі тощо); 4) гарячий, палкйй; 5) яскравий (про фарби); 4 ~ еуе8 променйсті очі; ~ раїгіоі полум’яний патріот; іо раіпі іп ~ со1оиг8 зображувати у рожевому світлі.
£кл¥-Іашр ['діоиіаетр] п лампа розжарювання.
§ки¥-і¥опп ['д1ои\уд:т] п ент. жук--світляк.
§1охіпіа [діок'зтр] п бот. глоксй-нія.
ВІоге [діоиг] 1. п 1) глоса; 2) лестощі; обман; 3) підлесливі слова; 4) обманлива зовнішність; машкара, личйна; 5) прикидання; 2. V 1) тлумачити, коментувати (щось — оп, ироп); витлумачувати сприятливо (щось — оуєг); 2) лестити; підлабузнюватися.
§1исіпшп [діиґзаіпот] п хім. берй-лій, гліцйній.
£Іисо8Є ['дішкоиз] п хім. глюкоза.
§1ие [дій:] 1. п 1) клей; ~ с1ге88іп£ мед. клейова пов’язка; 2) мед. глія; 2. V 1) клеїти, склеювати; приклеювати; 2) прилипати, приклеюватися; склеюватися; у/оосі ~8 \ує11 дерево склеюється добре; 3) з’єднувати, зв’язувати; 4) розм. бути невідлучно (з кимсь).
&1ие-роі ['дішрої] п 1) клеєварка; 2) розм. грузьке місце.
§1иеу ['д1и:і] аф 1) клейкйй, липкйй; грузький; 2) укрйтий клеєм.
ЗІиізЬ ['д1и:і{] аф глеюватий, трохи клейкйй (липкйй).
§1шп [ділгп] 1. аф 1) похмурий, понурий; хмурий; 2) хмарний, хмур-нйй (про погоду); 2. у хмуритися, насуплюватися; дивйтися похмуро.
§1шпе [д1и:т] п бот. колоскова луска; плівка.
§1шпр [ділтр] 1. п 1) сердйта людйна; 2) рі поганий настрій; 2. V розм. дутися; бути сердйтим (похмурим).
[ділпі/] 1. п сердйтий (роздратований) вйгляд; 2. аф похмурий, понурий, надутий; 3. V хмуритися, супитися; бути похмурим.
§1111 [ділі] 1. п 1) розм. велйкий ковток; 2) надлйшок; надмірність (у їжі тощо); 3) насйчення; пересйчення; 4) достаток; величезна кількість; 5) безліч; 6) тех. клин; 2. V 1) жадібно ковтати; 2) насйчувати; задовольняти (бажання тощо); 3) наповнювати вщерть; переповнювати; завалювати (товарами); іо ~ Ійе тагкеї завалювати рйнок товарами; 4) надмірно захоплюватися (чимсь); 5) без краю думати (про щось — оп); 6) пожирати очйма (когось, щось — оп); 7) пожадливо прагнути (до чогось — Гог).
£ІиІеп ['діигізп] п 1) клейковйна; 2) рослйнний білок; глютен.
ЗІиіепіІе [ 'дішізпаїї] п мін. конгломерат.
§1иііпо$Иу [,д1и:іі'по8і1і] п клейкість; в’язкість, глейкість.
§1иІіпоіі8 ['д1и:1шо8] аф клейкйй, липкйй; в’язкйй.
£ІиНоп ['діліп] п 1) ненажера; 2) ненажерлива тварйна; 3) жадібна (ненаситна) людйна; а ~ Гог у/огк роботяга; 4) зоол. росомаха.
ЗІиНопіхе ['діліпаїх] V об’ідатися, обжиратися; їсти багато і швйдко.
§1іШопои$ ['ділілоз] аф ненасйт-ний; ненажерливий; обжерливий.
§1іШопу ['діліпі] п ненасйтність; ненажерливість, обжерливість.
§1усегіп(е) ['д1і8опп Сд1і8о'гі:п)] п хім. гліцерйн.
§1усо£еп [ 'діікоисізеп] п біол. глікоген.
§1усозе [діаїкоиз] див. ЕІисозе.
Єіуп [діш] п ч. ім'я Глін.
61упІ8 ['д1іпі8] п ж. ім'я Глініс. ЄІушіе [дііп] п ч. ім'я Глін.
§1ур1ііс І'дІїГік] аф вйрізаний, вй-січений, вйрізьблений; скульптурний.
§1урііс ['дііріік] 1. п звич. рі гліптика; різьблення по каменю (слоновій кістці); 2. аф гліптйчний.
&1урІО£гар1і ['д1іріодга:Г] п 1) різьблений коштовний камінь; 2) різьблене зображення на коштовному камені.
£ІурІО£гарЬіс [,д1ірІа'дгге£ік] аф гліп-тографічний.
&1урІо£гар1іу [дІір'їодгаГї] п 1) різьблення по коштовному каменю; гліп-тографія; 2) опис (вйвчення) різьблених каменів.
&1урІо1іІІі8 [ 'дІїрЮІіОз] п рі геол. відполірована галька; гліптоліти.
д-тап ['дзі:таеп] п (рі О-теп) (скор. від Ооуеттепі-тап) амер. розм. озброєний агент Федерального бюро розслідувань.
§паг [па:] V гарчати (про собаку).
дпагі [па:1] 1. п вузол; косошарість, наріст (на дереві); 2. у ставати сучкуватим (вйкривленим, гулястим).
£пагІе(1 [па:Й] аф 1) вузлуватий, гулястий; з наростами; 2) сучкуватий, вйкривлений (про дерево); 3) грубий (про зовнішність); незграбний, вайлуватий; 4) упертий, незговірливий; сварлйвий; причепливий.
&паг1у ['па:її] див. зпагіесі.
£па$Ь [пге/] 1. п скрегіт; клацання;
2. у скреготати (зубами).
£п аІ [пгеї] п 1) комар; мошка; гнус;
2) москіт.
Зпаііііс ['паеОїк] аф щелепний.
8па<Ііп£ ['пгеїіп]] п комарик; мушка (тж. перен.).
8па<-$<іп£ ['пгеІ8Ііі]1 п комарйний укус.
£паі-8ігаіпег ['пгеІ,8Ігеіпа] п дріб’язкова людйна.
£па1-л¥огт ['пгеЬУо:т] п личйнка комара.
£па^¥ [по:] у (разі &па\¥ес1; р. р. £па\¥Є(і, $па\¥п) 1) грйзти; іо ~ (аі) а Ьопе грйзти кістку; 2) роз’їдати (про кислоту тощо); 3) турбувати; підточувати; шарпати, мучити.
£па^¥ег ['по:о] п зоол. гризун.
8паміп£ ['полі]] 1. п 1) гризіння;
2) постійний нйючий біль; ~8 оГ соп-8сіепсе докори сумління; 2. аф що гризе (мучить, терзає).
£ШЛ¥П [по:п] р. р. від ^паи/.
£ПЄІ88 [паїв] п геол. гнейс.
8ПЄІ88ІС ['паїзік] аф геол. гнейсовий.
£поте [поит] п 1) гнома, афорйзм; сентенція; прйказка; 2) гном, карлик; а іііііе ~ оГ а тап крйхітний (маленький) чоловічок.
Зпотіс ['поитік] 1. п рі (ійе ~8) старогрецькі поети — автори афорйз-мів; 2. аф (тж впотісаі ['поитікої] гномічний, афористйчний; ~ роеі автор афорйзмів (прйказок).
£поті$іі ['пошт/] аф схожий на гнома.
£пото1о£у [пои'тоіосізі] п 1) зібрання афорйзмів, сентенцій, напучень; 2) елемент афорйзму в літературному, творі.
дпотоп ['поитоп] п гномон; покажчик висотй сонця.
£по
484
£оа
£потопіс(а1) [пои'топік(оі)] асі] мат. гномонічний; ~ ргсуесііоп гно-монічна проекція.
£по$і$ ['пои$і$] п філос. гностицизм.
8ПО8Ііс(а1) [ 'п38іік(о1)] аф 1) пізнавальний; 2) філос. гностичний; 3) жарт, всезнаючий; ~ Геікж всезнайко.
8ПО8ІісІ8ш п філос. гно-
стицизм.
£пи [пи:] п зоол. (антилопа) гну.
80 І [дои] п (рі £ое8 [доиг]) розм. 1) ходьба, рух, хід; іо Ье оп ІЬе ~ бути в русі (в роботі); розм. бути в занепаді; бути п’яним; 2) обставина; становище; справа; Ьеге’з а ргеїіу ~!, у/Ьаі а ~! оце так становище!; іі І8 а циеег ~ дивна справа; 3) спроба, намагання; Іеі’з Ьауе а ~ аі іі давайте спробуємо; 4) ковток; порція (їжі); 5) угода, домовленість; іі’з а ~! домовилися!, згода!; 6) енергія, натхнення; завзяття; захоплення; Еиіі оЕ~ сповнений енергії; 7) розм. успіх; удача; успішний захід; іо таке а ~ оГ іі амер. домогтйся успіху; по ~ безуспішний, безнадійний; ІІ’8 по ~ тут нічого не вдієш, неможливо; 8) хода; 9) кидок (у спорті); 4 іо £ІУЄ 8тЬ. іЬе ~ подати комусь сигнал діяти; іо Ье ~ працювати безвідмовно (про апаратуру); аіі ІЬе ~, диііе ІЬе ~ останній крик моди, предмет загального захоплення; Візі ~ передусім, насамперед; аі а ~ відразу, зараз; Егот ІЬе \уогсі ~ з самого початку; іЬе іііііе (ягеаі) ~ перший (останній) екзамен (на ступінь бакалавра гуманітарних наук у Кембриджі та Оксфорді).
80 II [дои] у (разі \уєпі; р. р. §опе) 1) ітй, ходити; 2) прямувати; їхати, їздити; Іо ~ оп а юиг вйрушити в подорож; 3) подорожувати, пересуватися; рухатися; іо ~ Ьу аіг літати (на літаку); Іо ~ Ьу ігаіп (Ьу Ьиз) їхати на поїзді (на автобусі); іо ~ оп Гооі ходйти пішки; 4) ходйти, курсувати; іЬе Ьиз ~Є8 і\уісє а \уеек автобус ходить двічі на тйждень; 5) від’їжджати, відходити, ітй геть; зникати; Ье із £опе він пішов, його нема; іЬе ігаіп ~ез Ггот рІаіЕогт 2 поїзд відходить від другої платформи; 6) працювати, діяти, функціонувати; 7) проходити, пролягати, простягатися, вестй (про дорогу); іЬіз гоасі ~е$ іо Рагіз ця дорога веде до Парйжа; 8) доходити; дотягуватися; сягати; 9) пролітати, швйдко плйнути (про час); 10) зникати; пропадати; 11) пошйрю-ватися, передаватися; 12) вступйти в організацію, стати членом товарйства; 13) бути в обігу; 14) брати на себе; зважуватися (на щось); 15) розвалйти-ся, зламатися, розколотися; 16) зазнати краху, збанкрутувати; 17) бути розташованим; 18) перебувати, зберігатися; укладатися (в щось); 19) дорівнювати; і^епіу 8Ьі11іп£8 ~ Іо опе роипсі
двадцять шйлінгів дорівнюють одному фунту стерлінгів; у фунті стерлінгів двадцять шйлінгів; 20) звертатися; вдаватися по допомогу; 21) гласйти, говорйтися; іЬе а^геетепі ~ез аз Еоі-1о\¥$ в угоді говориться таке; 22) дзво-нйти, бйти (про годинник тощо); 23) умирати, гйнути; Ье із ~пе він помер (загйнув); 24) пройтй, бути прййнятим (вйзнаним); 25) продаватися (про ціну); 26) брати участь (на паях); ризикувати; 27) зберігатися (про їжу); 28) підходити, лйчити (про одяг); 29) займатися чимсь; іо ~ іп Еог зропз займатися спортом; \уЬаІ ЬоЬЬу сіо уои ~ іп Еог? яке у вас хобі?; ЗО) у сполученні з герундієм вказує на постійне заняття чимсь; іо ~ Ьипііпя вирушати (ходйти) на полювання; 31) як дієслово-зв’язка у складеному іменному присудку означає постійне перебування у певному стані; бути; ставати, робйтися; іо ~ Ьип£ґу бути голодним; Іо ~ Іаг^е амер. жйти на широку ногу, розкошувати; іо ~ 'уііЬ уоип§ бути вагітною; іо ~ шасі збожеволіти; іо ~ зіск захворіти; 32) у звороті іо Ье £оіп§ + іп/ смислового дієслова передає намір зробити щось; І ат ~іп§ іо зреак іо Ьіт я збираюся поговорйти з ним; □ ~ аЬоиі походжати; ходйти тудй і сюдй; тинятися; циркулювати; ~ аЬеаЛ рухатися уперед; продовжувати; амер. ітй напролом; ~ аЬеасі! уперед!; не затрймуй(те)ся!; ~ аіопе ітй далі; продовжувати; ~ а^ау ітй геть; ~ Ьаек повертатися назад; відступати, задкувати; ~ ЬеЬішІ ітй позаду; переглядати; вивчати (підстави); ~ Ье-ііуееп бути посередником; ~ Ьу проходити мймо; ~ сІ05¥П спускатися, сходити; потонути; заходити (про сонце); вщухати (про вітер); знйжуватися (про ціни); програти, зазнати невдачі; їхати з центру на периферію; ~ ГогіЬ бути опублікованим; ~ Гопуаггі ітй уперед, просуватися; ~ іп входити, заходити; іо ~ іп Еог ап ехатіпаїіоп складати екзамен; ~ оЕГ від’їжджати, відходити; тікати; втрачати свідомість; розізлйтися; заспокоїтися; розм. виходити заміж; ~ оп ітй далі; продовжувати; ~ оп ^ііЬ уоиг \уогк продовжуйте працювати; ~ оиі виходити (з приміщення); вййти в світ (про книгу); погаснути; закінчуватися; вййти з моди; вййти у відставку; застрайкувати; закінчйти університет; ~ оуєг перекинутися; переходити (в іншу партію тощо); бути відкладеним; перечйтувати; повторювати; ~ гоиші кружляти, крутйтися; обходити усіх по черзі; розм. приходити в гості по-простому; ~ ІЬгои8Й пройтй крізь; бути прййнятим; ретельно переглянути; ~ Іо£ЄІЬег поєднуватися, гармоніювати; ~ шміег тонути; гйнути; розорятися; щезати, зникати; заходити (про сонце); амер. умирати; ~ ир підійматися, сходити (на гору); будуватися, зводитися
(про будинок); зростати, підвйщуватися (про ціни); вибухати; згоріти; амер. розорятися; їхати з околиці до центра; ~ іуііЬ супроводити; лйчити, пасувати; ~ ^уііЬопі обходитися, залишатися без; іі ~ез у/ііЬоиі 8ауіп£ само собою зрозуміло; < іо ~ Ьай псуватися, погіршуватися; Іо ~ іо Ьесі (іо 8Іеер) лягати спати; іо ~ \уєі амер. почати пйти; дозволяти продаж спиртнйх напоїв; іо ~ Ьаіі брати на поруки, ручйтися; іо ~ 8есигііу вносити заставу (за когось); іо ~ іо іЬе соипігу розпустйти парламент і призначити нові вйбори; ~ еазу (зіо'у)! обережніше!, тихіше!; іо ~ оуєг ЬІ£ амер. мати велйкий успіх; іо ~ зоїісі амер. діяти одностайно; Іо Ье ~іп§ 8Ігоп8 бути сповненим сил; процвітати; іо ~ 'уііЬ іЬе 1іте8 ітй в ногу з часом; іо ~ а§аіпзІ іЬе зігеат (ІЬе іісіе) ітй (пливтй) проти течії; діяти, переборюючи опір; іо ~ оиі оЕ опе’8 тіпсі (8ЄП8Є8) збожеволіти, з’їхати з глузду; Ю ~ оГГ іЬе Ьапсіїе втрачати самовладання; іо §о іо Ьеіі (іо рої, іо іЬе сієуіі, іо іЬе до§з) загйнути; розорйтися; розейпа-тися на порох; Іо ~ \уєзі зайтй (про сонце); померти, сконати; іо ~ іЬе расе мчати щодуху; марнувати життя; іо ~ оиі оЕ Ьапгі діяти негайно; амер. діяти необачно; іо ~ оЕГ ІЬе Ьоокз з’їхати з глузду; пуститися берега; іо ~ а 1оп§ у/ау вистачати надовго (про гроші); багато зробйти; мати велйке значення; мати велйкий вплйв; ~ іо Ьіахез (іо Ьеіі, іо рої, іо іЬе сієуіі, іо іЬипгіег, Іо §ґазз)! ідй під три чортй (до біса, до дідька)!; ~ Пу а кііе!, ~ ]итр іп іЬе Іаке! забирайся геть!
8оа ['доио] п зоол. газель.
8оа<1 [дойд] 1. п 1) стрекало;
2) збудник, стймул; 3) розм. принада (на аукціоні); 2. V 1) підганяти; 2) спонукати; стимулювати; підбурювати; підбивати (на — оп, іо); 3) роздратовувати; дратувати; роз’ятрювати.
8оаГ [доиЕ] п гірн. 1) завал; 2) вй-роблений простір.
80-аЬеад ['доиоЬед] 1. п розм.
1) (іЬе ~) сигнал до старту; наказ (дозвіл) рухатися уперед; 2) прогрес; рух уперед; 3) енергійна, діловйта людйна; 2. аф розм. енергійний, заповзятливий, діловйй.
8оа1 [доиі] п 1) мета; завдання; іо £ЄІ а ~ досягтй метй; 2) ціль; місце призначення; 3) спорт, ворота; іо кеер (іо зіау іп) іЬе ~ стояти на воротах, бути воротарем; 4) фініш; 5) спорт. гол; іо кіск (іо таке, іо зсоге) а ~ забйти гол; іі’з а ~! гол!; 6) попадання м’яча в корзйну (баскетбол).
8оа1ее ['доиіі:] п розм. воротар. 8оа1іе ['доиіі:] див. £оаіее.
8оаНшІ8Є ['доиідзлсіз] п спорт, суддя біля воріт.
?оа
485
8<м1
&оа1-кеерег ['доиі,кі:ра] л спорт. воротар.
Зоаі-Ііпе ['допікші] п спорт, лінія воріт.
£оа1-шіп(Іег ['доиІ'ГпатсІд] п воротар (хокей).
&оа1-рО8І ['доиіроизі] п спорт, стійка воріт.
£оа1-$согег ['дои1,8кз:гз] п спорт. гравець, що забиває гол; автор гола.
£оа1-$1ю< ['доиі/зі] п кидок у ворота (хокей).
8оа1-шпріге$ ['доиклтраїзг] п рі спорт, судді біля воріт.
£0-а$1іоге$ ['доію'р>:21 п РІ М0Р-розм. вихідна форма.
£о-а$-уои-р1еа$е ['доизг]и'р1і:2] ай] 1) вільний від правил (про гонки тощо); 2) необмежений; незв’язаний; 3) позбавлений плану; 4) що має не-вйзначену швидкість; з довільним ритмом.
^оаі [доиі] п 1) цап, козел; коза; 2) (О.) Козердг (сузір'я і знак зодіаку); 3) цапина шкура; 4) хтива людйна; 5) зал. маневровий паровоз; іо ІО8Є опе’з ~ амер. розгніватися; іо ріау ійе (§ідду) ~ корчити дурника.
ЕоаІ-сЬаґег ['доиІ,фе£з] п ент. скрипун, вусач.
доаіее [дои'іі:] п козлина (цапина) борідка; еспаньйолка.
Єояі-Лбй ['доиіГі/] п іхт. барабулька.
Воаіііепі ['доиіЬз:сІ] п чабан, козо-пас.
£оаІ-кооґе<і ['доиіЬшй] ад] козлоногий.
£оаіі$1і ['доиіі/] ад] 1) цапйний, ко-злйний; 2) хтйвий, похітлйвий; 3) смердючий.
^оаі-рох ['доиірзкз] п вет. віспа кіз.
£оаГ$-Ьеаг(1 ['доиІзЬюсІ] п бот. козельці.
Зоаізкіп [ 'доиївкіп] п 1) козлйна шкура; 2) цапйна шкіра; 3) сап’ян; 4) бурдюк.
£оаГ$-піе ['доиїзги:] п бот. козлятник.
£оаі$искег ['доиІ,8лкз] п орн. дрімлюга.
§оаІ’8-Л¥ООІ ['доиІ8\¥иі] п 1) тонка шерсть з домішкою козячого пуху; 2) щось уявне.
§оаІ-і¥І11О5¥ ['доиі^ііои] п бот. верболіз, козяча верба.
Воаіу [’доиіі] асі] 1) цапйний, ко-злйний; 2) розм. незграбний, невправний, неспрйтний.
£оЬ [дзЬ] 1. п 1) гірн. пуста порода, завад; 2) амер. розм. моряк; матрос; 3) розм. грудка (грязі); 4) плювок; 5) кругленька сума грошей; 6) розм. рот, горлянка; 7) розм. мова, мовлення; 2. V 1) гірн. залишати в завалах непридатне вугілля; 2) гірн. закладати
вйроблений штрек пустою породою; 3) плювати.
£оЬап£ [дои'Ьгеї]] п гобан (японська настільна гра).
ЗоЬЬеІ ['дзЬіІ] п 1) кусок, шматок (сирого м'яса тощо); 2) урйвок для перекладу на екзамені.
ЗоЬЬіпз ['доби]] п гірн. 1) закладання; обвалення; 2) пуста порода.
£оЬЬ1е ['дзЬІ] 1. п кулдйкання; 2. V 1) кулдйкати (про індика)', 2) бурмотати; злісно бурчати; 3) їсти пожадливо; швйдко, жадібно ковтати; пожирати; 4) амер. розм. хапати.
І’оЬЬІесІуі’оок ['дзЬкіїдик] п амер. розм. пишномовність; уживання довгих і незрозумілих слів.
доЬЬІег ['дзЬІз] п розм. індйк.
&оЬе!іп ['доиЬзІїп] п (тж 6.) гобелен; ~ іарезігу гобелен; ~ Ьіие зеленувато-блакйтний колір; ~ §гееп жовтувато-зелений колір.
ЗоЬетоисЬе [дз:Ь'ти:{] п фр. простак, що вірить усім чуткам і новйнам.
£0-ЬеЬ¥ееп ['доиЬі,1\УІ:п] п 1) посередник; іо асі а$ а ~ бути посередником; 2) звідник; звідниця; 3) сват; сваха; 4) сполена ланка.
ВоЬ-Пге ['дзЬ,£аіз] п гірн. пожежа у вйробленому просторі.
ЄоЬі ['доиЬі:] п (ійе 6.) геогр. н. Гобі.
&оЬ1е< ['дзЬІіі] п 1) келих, бокал; 2) кубок.
ЗоЬІіп ['дзЬІіп] п 1) домовйк; 2) розм. агрус; 3) розм. банкнот в одйн фунт стерлінгів.
£оЬо ['доиЬои] п кін. розм. 1) зву-копоглинаючий щит; 2) екран для регулювання освітлення.
&о-Ьу ['доиЬаі] п 1) обгін (на перегонах тощо); 2) щось чудове, най-вйщого ґатунку; Ю §іує ійе ~ пройтй мймо, не привітавшись; ігнорувати; випереджати, обганяти; уникати.
§оЬу ['доиЬі] п іхт. бичок.
£о-сагі ['доика:і] п 1) дитяча коляска; 2) носйлки; паланкін; 3) руч-нйй візок; 4) ходунок.
§о(І [досі] 1. п 1) бог; божество; ійе ~ оГ ійе сіау сонце; ійе ~ оГ \уаг бог війнй (Марс); 2) (6.) Бог, Всевйшній; 3) ідол, кумйр; 6.’$ Гооі юродйвий; 6’8 Ігиїй щйра правда; 6’8 еаПй божий світ; 6. ^І11іп§ якщо буде на те божа воля; ійе ~8 глядачі гальорки, гальорка; Ьу 6.! їй-богу!; ой (ту, §оосі, сіеаг, £геаі) 6.! боже мій!, о господи!; 6.’8 $аке! бога ради!; 6. ГогЬісі! боронь боже!; 6. Ь1е88 те!, 6. Ь1е88 ту 8оиі! господи помйлуй!, простй господи!; ійапк 6.! слава богу!; 6. кпо\У8 одйн бог знає; 6. сіатп іі! чорт поберй!; йопе8І іо 6.! слово честі!; 2. V обожнювати; ’Ф* іо ~ іі розм. бундючитися, гнути кйрпу.
£О<1Ьоо8Іег ['дзфЬшзІз] п амер. розм. піп; проповідник.
£оЛЬох [ 'дздЬзкз] п амер. розм. церква, каплйця.
&0(І-сЬі1(І [ 'дзді/аіід] п (рі ^осі-сйіїсі-геп [-'ЦікІгап]) хрещеник; хрещениця.
Соїі-сіатп ['доскІгет] п прокляття.
Сто<І<1аг<1 ['дзда:д] п ч. ім'я Годдард.
б<мі-(1аи§Ь<ег ['дзфсіз:із] п хрещениця.
&о(1(1е$$ ['дзсІїз] п 1) богйня; ~ оГ іоує богйня кохання (Венера); ~ оГ \¥І8(іот богйня мудрості (Афіна); 2) королева краси; 3) обожнювана жінка.
£о-(ІЄ¥І1 ['дои,сІЄ¥І] п скребачка (для чистки труб).
&0(Маі1іег ['дзд,£а:дз] 1. п 1) хрещений батько; 2) той, що дає назву (кораблю тощо); 2. V 1) бути хрещеним батьком; 2) давати ім’я (назву) (чомусь).
досІ-Геагіпз ['дзд,£ізпі] ] ад] богобо-язлйвий; релігійний.
&о<М6г$акеп ['додГз.зеїкп] ад] розм. забутий богом; занедбаний, занехаяний; покйнутий; глухйй; сумнйй.
Со(Мгеу ['дздїїт] п ч. ім'я Гддфрі.
^оЛЬежІ ['доНйесІ] п 1) божественність; 2) бог, божество.
ЗосІЬоосІ ['дздЬид] див. ^осійеасі.
£0(1кіп [’дздкіп] див. £осі1іп§.
£О<Не$$ ['дзсІІіз] ад] 1) безбожний; невіруючий; 2) нечестйвий.
&оШе$8пе88 [ 'дзсІІізпіз] п безбож-ність.
£О(11іке ['дздіаїк] ад] 1) богоподіб-ний, божественний; 2) велйчний.
в<и11іпе$$ ['дзсПішз] п набожність, побожність; благочестя.
£О<11іпе ['досіїїіз] п жарт, божок.
&о<11у [’дздії] ад] 1) благочестйвий, релігійний; 2) божественний.
Зосі-шашта ['дзсітз,та:] п дит. хрещена.
Скмітап ['дзсГтгеп] п боголюдйна (Христос).
Зосітоікег ['дзсІ,тлдз] 1. п хрещена мати; 2. V бути хрещеною матір’ю.
£о-(Іоі¥і) ['доидаип] п 1) ковток;
2) змагання у випиванні; 3) амер. спуск до річки (для худоби).
Золотої ['доисІаип] п склад товарів.
&о(1-рара ['дзсірз,ра:] п дит. хрещений.
&о<і-рагеп< ['дзфрєзгзпі] п хрещений батько; хрещена мати.
6о(І’8 асге [ 'дздх,еікз| п кладовй-ще, цвйнтар.
ЗОїізешІ ['дзсІзепсІ] п 1) несподівана щаслива подія; удача; 2) знахідка.
&о<і$1іір [’досІ/ір] п жарт. 1) божественність; 2) божество.
£(МІ$ОП ['дзсізлпі п хрещеник.
&о(І-$рее(1 ['дзд'зрігсІ] п побажання успіху (удачі); Ю \уі8й (іо Ьід) 8ґпЬ. ~
Со4
486
801
побажати комусь успіху; говорйти комусь «боже поможи».
СогіЧ-реппу ['дзсІг'репі] п розм. невелйка сума, що вноситься як застава при торговельній операції.
ОоФуіп ['досБуїп] п ч. ім'я Годуін, Годвін.
ЗОіКуіі [ досНуй] п зоол. веретільниця.
8оег ['доиа] п 1) ходак, ходок; ту сіоск із а £оос1 ~ мій годйнник іде добре; 2) від’їжджаючий; сотегз апсі ~8 приїжджі і від’їжджаючі.
£ое§ ['доиг] 3-тя особа хіп$ ргех. від %о.
ОоеіЬіап ['дзііюп] асі] гетевський, характерний для Гете.
8оеіу ['дошії] п чаклунство; чорна магія.
8ОЙГ [до£] п розм. дурень.
ЗОІЇег ['доиГз] 1. п 1) щйпці для гофрування; 2) гофрування; 2. V гофрувати; плоїти.
Зоіїегеїі ['доиЬсІ] асі] 1) гофрований; 2) торшонований (про обріз книги).
£оГТегіп£ ['доиЬпі]] п 1) гофрування; 2) гофровані оборки (мережива); 3) геол. плойчатість.
£оЯГегііі£-<оп£8 [ 'доиЬпі] Чоі] г]
щйпці для гофрування.
ЗО-веКег ['дои,деіз] п амер. розм. енергійний, підприємливий, удачливий ділок.
довзіе [ доді] 1. п 1) здивований (переляканий) погляд; 2) витрішкувата (баньката) людйна; 3) рі захисні (темні) окуляри; 4) рі розм. окуляри; 5) рі шори; 6) рі (ійе ~8) вет. вертячка (хвороба овець); 2. асі] витрішкуватий, вйрячений, вйтріщений; 3. V 1) витріщати очі; дивйтися вйряченими очйма; 2) випинатися; бути вйпуклим; 3) поводити очйма.
ВоздЦеЛ [ 'додісі] асі] в захиснйх окулярах; що носить захисні окуляри.
£О££Іе-еуе ['додіаі] п мед. витрішкуватість.
8О£&1е-еуе(1 ['додіаісі] я# витрішкуватий, вирячкуватий; банькатий.
£О££Іеі ['дздіїі] п глечик з довгою шййкою.
8оіп§ ['дошд] 1. п 1) від’їзд, відхід; іЬе сіау оГ ~ день від’їзду; 2) швйдкість пересування; 3) ходьба, ходіння; 4) хід (машини); 5) спорт, стан бігової доріжки; 6) рі обставини, справи; 2. асі] 1) діючий; що працює; іп ~ огсіег справний; іо зеі іЬе сіоск ~ завестй годйнник; 2) існуючий; ~ ргісез нйні-шні ціни; 3) вет. жеребна, поросна, тільна.
£оіпе$-оп ['дошт]2'зп] п рі вчйнки, поведінка; спосіб життя.
£оііге ['дзііз] п мед. зоб; розростання щитовидної залози; ехорЬіЬаїтіс ~ базедова хвороба.
Зоіігоиз [’дзіігзз] асі] мед. 1) зобний; 2) хворий на базедову хворобу.
Соїсошіа [дзі'кзпсіз] п невичерпне джерело багатства.
док! [доиісі] 1. п 1) золото; ~ ріаіе золотйй посуд; тасіе оГ ~ із золота, золотйй; іо сіі£ Гог ~ шукати золото; 2) золоті монети (гроші); 3) багатства; скарбй; 4) високі моральні (фізйчні) якості; іо Ьауе а Ьеагі оГ ~ мати золоте серце; 5) колір золота; золотйстий колір; 6) центр мішені (при стрільбі з лука); 7) тканйна з золотою нйткою, парча; 2. асі] 1) золотйй; ~ у/аісй золотйй годйнник; ~ гезегуе золотйй запас; 2) золотйстого кольору; ~ 1еа£ золота фольга.
СоМа ['доиІсЬ] п ж. ім'я Гдулда, Гдлда.
&о1(І-Ьа11 [’доикІЬз:!] п бот. жовтець.
&о1(І-Ьеагііі£ ['дои1с!,Ь£9гіі]] асі] золотоносний; золотовмісний.
&оМ-Ьееі1е ['доиІсІ'ЬііІ] п ент. жук--листоїд.
&о1(1-Ьи£ ['доиІдЬлдІ п амер. 1) ент. жук-листо'їд; 2) плутократ; 3) розм. прихйльник ідей єдйного золотого стандарту.
ЗоШ-сІаизе [ 'доиісікіогг] п золоте застереження (у грошовому зобов'язанні).
&0ІСІ-СІ0І11 ['доик!к1з0] п парча.
СоШ Соазі ['доиісі 'коизі] п геогр. н. Золотйй Берег.
&оІ(1сге$< ['доиісікгезі] п орн. коро-льбк.
£о1(1-(1і§£ег [ 'доиІсІ'СІїдз] п 1) золотошукач; 2) розм. авантюрйстка; шан-тажйстка, вимагачка.
&о1(1-(1І££Іп£ [ 'дои1с!,сІідп] ] п 1) пошуки золота; 2) рі золоті копальні.
£оШ-(1и$< ['доиІсГсІлзі] п золотоносний пісок.
&оІ(1-(1и$іег ['доикІ,сІл8із] п розм. наркоман.
&о1(іеп ['доиісізп] 1. асі] 1) золотйстий; ~ £гаіп золотйсте зерно; 2) золотйй; чудовий; щаслйвий; ~ а§е золотйй вік; ~ сіауз щаслйвий час, золоті дні; ~ теап золота середина; ~ оррогіипііу чудова нагода; ~ \уєсісііп8 золоте весілля; ~ Ьаіі яблуко незгоди; ~ сагр сріблястий карась; ~ баі8у бот. хризантема; ~ еа^іе орн. беркут; ~ Геаійег бот. піретрум, королйця; ~ оаі бот. жовтий трищетйнник; ~ захіГга^е бот. жовтянйця; ~ 8йо\уєг бот. золотйй дощ; ~ ІйІ8і1е бот. золотйй корінь; ~ іиГі бот. їдкйй очйток; 2. V 1) золотйти; 2) ставати золотй-стим.
боМеп-сир ['доиІсЬп'клр] п бот. жовтець.
£ОІ(Іеп-еуе ['доикЬпаї] п ент. золотоочка.
£0І(Іеп-еуе(1 ['доикІзпаїсІ] асі] золо-ТООКИЙ.
СоШеп Єаіе [’доиісізп'деіі] п геогр. н. протока Золоті Ворота.
СгоМеп Нош ['доикЬп 'Ьз:п] п геогр. н. бухта Золотйй Ріг.
£ОІ(Іеп-1оск$ [ 'доиібзп'їзкз] п бот. солодкий корінь, багатоніжка.
£0І<1еіі1у [ 'доиісіопії] асіу 1) чудово, блискуче; 2) як золото; іо 8йіпе ~ блищати як золото.
£о1<1еп-го<і ['доиідзпгзсі] п бот. золотушник, золота різка.
&о1(Іеп-£еа1 ['доикізп'зі:!] п бот. золота печатка, жовтокорінь.
ВОІдеп-^УІіЬу ['доиІсЬп'у/іді] п бот. вощанка; болотний мирт.
£0і(І-Гєуєг [ 'доикі,£і:уз] п золота пропасниця.
докІ-ЛекІ ['дои1сКІ:1(1] п золота копальня.
£ОІ<Ніпс1і ['доикИіпЦ] п 1) орн. щй-голь; 2) розм. золота монета.
ЗокІ-Лшіег ['доикІ,£аіпсІз] п золотошукач.
&окі-(Ї8Іі ['доикіії/] п 1) іхт. сріблястий карась; 2) золота рйбка.
£окІ-Гоі1 [ 'доиІсИзіІ] п листове золото; золота фольга.
Єокііе ['доикії] п ж. ім'я Гбулді, Гдлді.
&о1(Шоск$ [ 'доикіїїокз] п бот. золотйстий жовтець.
&окіі$1і ['доиісіі/] асі] золотйстий.
ЗокІ-ІасесІ ['доикГІеїзі] л^обшйтий золотйм галуном (позументом).
Зокі-шіпе ['доиісітат] п 1) золота копальня; 2) перен. золоте дно; джерело збагачення.
£окі-тои<Ье(і [’доиІсГтаидсІ] ^солодкомовний; облесливий.
ЗокІ-оГ-рІеазиге ['доикізу'ріезз] п бот. посівнйй рижок.
£окі-р1аіе ['доиІсГріеіі] у позолотй-ти; покрйти позолотою.
£ок1-пі$Ь ['доиісігл/] п золота пропасниця.
£ок1-$аш1 [ 'доиісізаепсі] п золотоносний пісок.
£ок1-$І7е [ 'доикІ8аі2] п клейова ґрунтовка для позолоти.
&окі$тИЬ ['доикізтіО] п ювелір; зо-лотйх справ майстер.
£0І«1$іііШіегу [’доикІ,8ПН0зп] п 1) ремесло ювеліра; 2) майстерня ювеліра; 3) ювелірні вйроби.
&окІ-$іопе [’доиісізіоип] п мін. аван-тюрйн.
^оїд-іііегару [ 'доик1,0егзрі] п мед. золототерапія.
£окІ-яга$Ьег ['дои1с!,\уор] п золото-промивальний прйстрій, вашгерд, мййник.
£окІ-№$1ііпв ['дои1с!,\уорд] п промивання золотоносного піску (золотоносної рудй).
&о1(1-л¥огк [ 'доикІ\¥з:к] п ювелірна справа; праця ювеліра.
801
487
§оо
доісі-луогкег [ 'доикІ,\У9:к9] п 1) золотодобувач; 2) золотих справ майстер.
8о1(1-5¥огкіп£8 ['дои1ф\¥з:кіі]г] див. до1сі-5¥огк8.
£ОІ(1-Л¥огк8 [’доикЬуоікз] п рі золоті рудники.
СоШу ['доиїді] п ж. ім'я Гдлді.
£ОІ(іу ['доикії] 1. п орн. щиголь;
2. ад) золотистий; схожий на золото.
8ОІе [доиі] л шлюз; водозлив.
8ОІГ [доІГ] 1. л гольф; Іо ріау ~ грати в гольф; 2. V грати в гольф.
8ОІГ-Ьа8 [’доІГЬгед] л мішок для зберігання ключок для гольфа.
80ІГ-Ьа11 ['доІГЬо:1) л м’яч для гри в гольф.
8о1Г-с1иЬ [’доІГкІлЬ] л 1) ключка для гри в гольф; 2) клуб гравців у гольф.
8ОІГ-соигзе ['доІГко.з] див. доІГ-Ііпкз. доІГег ['дзІГа] л гравець у гольф. ЗОІІЇП8 [’доІЕіі]] л гра у гольф.
£ОІГ-Ііпк$ ['доК1п]к8] л майданчик для гри у гольф.
СоІВОіЬа ['докрОз] л 1) бібл. Голгофа; 2) перен. місце страждань і катувань; 3) кладовище; цвинтар; місце поховання.
СоїіаіЬ [дз'їаізО] л 1) бібл. Голіаф; 2) велетень, гігант; ~ сгапе кран-гі-гант.
8ОІІЛ¥О88 ['дзіпузд] л лялька-по-твора; опудало.
8ОІ1у [’дзЬ] іпі і Ьу ~ ! їй-богу!
8о11уі¥О8 ['дзіпузд] л 1) чорномаза лялька-потвора; 2) виродок, потвора.
8ОІирІіоиз [дз'їлррз] ад] жарт. 1) чудовий, чарівний; 2) соковитий, смачнйй.
8ошЬееп [дзт'Ьі:п] л ірл. лихварство.
ВотЬееп-тап [дат'Ьіттап] л (рі дотЬееп-теп [-тзп]) лихвар.
ВотЬгооп [дзт'Ьпігп] л білий перський фаянс.
доте [доти] л тех. нагар від мастила.
дотегеї ['дзтзгзі] л розм. д^фень, простак.
дотгооп [дзт'пгп] див. дотЬгооп.
дотіоіа ['дзпсЬІз] л 1) гондола; 2) корзина, кошіль (повітряної кулі); 3) амер. зал. піввагон.
дотіоіеі ЬдзпсІз'ІеІ] л маленька гондола.
допдоііег кдзпсІз'Ііз] л гондольєр.
допе [доп] 1. ад] 1) пропащий; втрачений; загублений; ~ сазе розм. безнадійна справа; а ~ тап пропаща людйна; 2) розорений; 3) минулий; що пройшов (минув); 4) що пішов (помер); померлий; ~ Гее1іп& запаморочення; 5) вйкористаний, вйтраче-ний, потрачений; 4 іо Ье ~ оп 8гпЬ. до нестями закохатися в когось; 2. р.р. від до II.
допепе$$ ['дзппіз] л розм. вйсна-ження; знесйлля, знемога; відчуття прострації.
допег [’дзпз] л розм. 1) пропаща людйна; жертва залякування (шантажу); 2) загублена річ; пропаща справа.
Сопегії ['дзпапі] л ж. ім'я Гднеріл, Гонерілья.
допГаїоп [’дзпГзІзп] л 1) прапор; 2) іст. корогва.
допГаїопіег [,дзпГз1з'шз] л 1) прапороносець; корогвонбсець; 2) іст. вйщий чиновник управління.
допе [доі]] 1. л 1) гонг; 2) чашка елекгрйчного дзвінка; 3) дзвінок; 4) військ, розм. медаль; 2. V розм. зу-пинйти машйну, що їде мймо (про регулювальника вуличного руху).
доп£-Ье11 Гдоі]Ье1] л чашка елек-трйчного дзвінка; дзвінок.
допдоіег ['додзіз] л амер. полісмен--регулювальник.
доп£-зІіск ['дзі]8Іік] л молоточок для гонга.
дошошеіег [,доиш'зтіІз] л тех. гоніометр.
допіошеігу кдоиш'зтійт] л гоніометрія.
допососсі Ьдзпои'кзкзаі] рі від ДОПОСОССиЗ.
допососсиз кдзпои'кзкзз] л мед. (рі ДОПОСОССІ) ГОНОКОК.
допорЬ ['дзпзГ] л розм. злодій, злодюжка.
допоггЬеа [,дзпз'гі:з] л мед. гонорея.
допоггіїеаі кдзпз'гі.зі] ад] мед. гонорейний.
800 [ди:] л амер. розм. 1) щось липке, липуче, клейке; 2) сентиментальність.
8ОоЬег ['ди:Ьз] л амер. землянйй горіх, арахіс.
800<і [дид] 1. л 1) добро; благо; Гог іЬе ~ оГ на благо; заради; 2) кбрйсть; \уЬаі ~ XVIII іі сіо? яка в цьому кбрйсть?; іі із по ~ марна річ, даремно; Гог ~ (апсі аіі) назавждй; остаточно; \ує кпо>у поі \уЬаі із ~ ипііі \ує Ьауе 1081 іі присл. що маємо — не бережемо, а втративши — плачемо; 2. ад] (сотр Ьеііег; зир Ьезі) 1) гарний; хороший; добрий; ~ 8ОІ1 добра (родюча) земля; ~ Ьгеесііпя хороше виховання; ~ ЬеЬауіоиг гарна поведінка; Іо Ьауе а ~ ііте гарно про-вестй час, добре повеселйтися; Іо Ьауе а ~ пі^Ьі добре спати; ІіГе із ~ Ьеге тут живеться добре; 2) приємний; ~ 1оок8 приємна зовнішність; 3) корйс-ний; придатний; 4) умілий, вправний, майстерний; Ье XVIII таке а ~ босіог з нього вййде умілий (путящий) лікар; 5) підхожий, гідний; здібний (до — аі); Іо Ье ~ аі 1апдоадо8 бути здібним до мов; 6) доброзйчлйвий; добрий; ~ паїиге добродушність; іо Ье ~ іо зтЬ. виявляти доброту до когось; 7) спри
ятливий, позитйвний; добродійний; чйстий; 8) вйхований; слухняний; ~ сЬіІб слухняна дитйна; 9) люб’язний, мйлий; іі’8 уегу ~ оГ уои це дуже мйло з вашого боку; 10) свіжий, незіпсбва-ний, доброякісний; ~ Гооб доброякісна (свіжа) їжа; 11) справжній, непідробний; 12) надійний, кредитоспроможний; 13) здоровий; дужий; ~ Ьеаїї здорове серце; 14) справедлйвий, законний; вйправданий; обґрунтований; 15) достатній, значнйй, багатий, порядний, чималйй; а ~ циайег оГ ап Ьоиг добра чверть годйни; < ту ~ тап мій дорогйй; уоиг ~ Іабу ваша мйла дружйна; ~ Ьагб у/огк досить нелегка праця; ~ тотіп£ (єуєпіпе) доброго ранку (вечора); ~ пі^Ьі на добраніч; ~ Іиск! бажаю удачі!; О. Сопсіисі Вабдо амер. військ, значок за бездоганну сл)Ькбу; О. Егісіау церк. страсна п’ятниця; ~ Стосі!, ~ дозЬ!, ~ Ьеауеп8Ї, ~ ягасіоиз! господи!, боже мій!, боже праведний!; а8 ~ а8 майже; все одно що; аз ~ аз ріе амер. дуже гарний (сим-патйчний); вйхований; а8 ~ а8 у/ЬеаІ амер. дуже добре, підходить; а8 - а8 а ріау дуже цікаво, кумедно; а8 ~ аз опе’з \уогсі вірний своєму слову; іоо ~ Іо Ье ігие неймовірно, не може бути; іо таке ~ дотрймати слова; вйконати обіцянку; ~ апсі Ьагсі амер. солідно, діоке; ~ Гог уои! амер. тим краще для вас!; браво!; ~ зепзе здоровий глузд; ~ зрогі (зогі, е§8, опіоп) славний хлопець, молодець.
8ОО<1-ЬгоіЬег [ 'дифЬглдз] л шотл. 1) зять; 2)дівер; 3) шурин, швагер.
800<1-Ьуе І [дисГЬаі] л прощання; іо зау ~ прощатися; іЬе Іазі доосі-Ьуез Ьауе Ьееп зрокеп булй сказані останні слова прощання.
800<1-Ьуе II ('ди(сі)'Ьаі] іпі прощавайте!, до побачення!
8оо<1-соп4і<іопе(1 [ 'дисікзп 'сІїрпсІ] ад] у доброму стані.
800<1-Лаи8Ьіег [ 'дисі, сіо:1з] л невістка, дружйна сйна.
8оо<1-(1оег ['дисІ,сІи:9] л 1) добродій; доброчйнець; благодійник; 2) здорова тварйна (рослйна).
800<1-ГаіЬег ['ди<1,іа:дд] л 1) свекор; 2) тесть; 3) вітчйм.
8ОО<1-ҐеІ1ол¥ [ 'дисІ,Ге1ои] л приємний співрозмовник; веселун, весельчак.
доосі-ГеІ1О5¥8Ьір [ 'дисІТеїои/ір] л 1) дружба; товаришування; 2) товарй-ськість.
8<>о(1-Гог-апуіЬіп8 [ 'дисІЬг, епіОп] ] ад] придатний для усього; готовий зробйти усе, що завгодно; готовий вйконати будь-яку роботу.
8ОО(І-Гог-по<1ііп8 ГдисІГ9,пл0ід] 1. л нероба, нікчема; гультяй; 2. ад] без-корйсний; непридатний; нікчемний; ні для чого непридатний.
800<1Ьар [’дисіЬаер] л удача; везіння.
боо
488
вог
боод Норе, Саре оГ ['кеіроу 'дид-'Ьоир] п геогр. н. мис Доброї Надії.
^оод-ЬиіпоигесІ ['дид'Ь]и:тод] асі] добродушний.
^оойЬитоигедІу ['дид'Ь]и:тосі1і] аду добродушно.
&оо<1І5Ь [ 'дисії/] асі] досить добрий; а ~ 8огі оГ \¥отап непогана жінка; а ~ зит оГ топеу чималенька сума.
дооШіке ['дисіїаїк] асі) розм. 1) гарний, гарненький; миловидий; 2) пристойний.
£оо<1-1ікіп£ [ 'дисІДаїкід ] п 1) доброзичливість, прихильність; 2) добра воля.
&оо<Шііе$$ ['дисіїїпіз] п 1) краса, миловйдність; 2) високі якості; цінність.
домі-іоокег ['дікі'іика] п амер. розм. красуня; красень.
боод-кюкіпв ['дисГІикід] асі] гарний, красивий, вродливий; з приємною зовнішністю.
домНу [’дидії] 1. асі] 1) гарний, красивий; миловидий, пригожий, гожий; ~ регеоп красива людйна; 2) велйкий; велйкого розміру, значнйй; 3) доброї якості, приємний; підхожий; зручний; чудовий; 2. адг гарно; кра-сйво, чудово.
Зоойшап ['дисітжп] п (рі доосітеп [-теп]) 1) хазяїн, господар; глава сім’ї (родини); 2) чоловік.
боод-таїшегесі ['дші'тзепосІ] асі] добре вйхований; з гарними манерами.
' воод-тіпдед ['дид'татдкі] асі] до-брозйчлйвий, з добрими намірами.
домЬтойїег ['дид.тлдо] п 1) свекруха; 2) теща; 3) мачуха.
£оо(1-па(иге(1 ['дид'пекрсі] асі] добродушний, добрий; доброзйчлйвий, доброї вдачі.
£оо<І-пеІ£ЬЬоигЬоо<і ['дид'пеїЬоЬид] лі) добросусідські відносини; 2) до-брозйчлйвість.
£оо<1-пеІ£ІіЬоиг1іпе88 [ 'диб 'пеіЬаІі-пі5] л добросусідські, дружні відносини.
&оо<1пе$$ ['дидпіз] л 1) доброта; великодушність; люб’язність; 2) доброчесність; 3) висока якість; доброякісність; 4) цінні якості; пожйвні властивості; Гог ~ за ке! бога ради!; ту ~ господи!, боже мій!; ~ кпо\¥$! хто його знає!; (Ьапк ~! слава богу!
£оо<і$ [дидг] л вжив, в зіп% і рі 1) товар, товари; вйроби; зоії ~ текстильні вйроби; зро( ~ наявний товар; хує( ~ рідкйй вантаж; розм. спиртні напої; 2) речі, майно; 3) вантаж, багаж; 4) ((Не ~) розм. інформація; звинувачення; речові докази; (о са(сЬ 8гпЬ. >уі(Ь (Ье ~ спіймати когось на місці злочину; 5) ((Ье ~) розм. те, що потрібно; необхідні якості; ~ сігси!а(іоп товарний обіг; ~ ІіІЇ вантажний ліфт; ~ Ііпе шлях вантажних поїздів; - 8(а(іоп
товарна станція (прйстань); ~ (гаіїіс зал. перевезення вантажів, рух товарних поїздів; ~ (гаіп товарний поїзд; а ріесе оГ ~ жарт, дівчина; 8(гаі§Ь( ~ амер. розм. порядна людйна; (о беїіуег (Ье ~ виконати взяті на себе зобов’язання; справдйти надії.
£00<і-$і$іег ['дшІ,8і8(9] л 1) невістка; 2) зовйця; 3) своячка.
£ОО<і-$іге(1 ['дисГзаігсІ] асі] велйкий; значнйх розмірів.
£оо<і-$оіі ['дидзлп] л зять, чоловік дочкй.
£00(і$-$Ье(і ['дидг/есІ] л пакгауз, товарний склад.
&оо<і-іеіпреге(і [’дисІЧетрод] асі] з веселою вдачею; з добрим характером; урівноважений; добродушний.
8оо<1-(ітег [’дисіДаїто] л розм. гульвіса, веселун, гультіпака.
домкгіГе ['дид\уаі£] л (рі воосЬуіуєз ['дисЬуаіуг]) господйня дому; дружи -на.
дооскИІІ ['дисГ\Уі1] л 1) прихйльність; 2) доброзйчлйвість; 3) добра воля; 4) готовність; старанність; 5) пре-стйж фірми.
доміу ['дибі] 1. л 1) звич. рі цукерка; леденець; ласощі; 2) хазяйка; літня жінка; тіточка; 3) амер. прибиральниця (студентських кімнат); 4) амер. розм. святенник, ханжа; 2. асі] амер. розм. святенницький; удавано доброчесний; побожний.
&ооеу ['ди:і] ад] амер. розм. 1) клейкйй, липучий, липкйй; 2) лип-кйй і солодкий; 3) сентиментальний.
8ооГ [ди:і] л розм. дурйло, тупоголовий.
дооГ-ЬаІІ ['ди:£Ьо:1] л розм. наркоман.
£О-оії [’дои'о:!] л розм. початок, старт; а( (Ье Гігз( ~ спершу, з першої спроби.
дооІу [ 'ди:й] ад] розм. дурнйй, нетямущий; безголовий, безтолковий; отупілий.
вооп [ди:п] л амер. розм. 1) тупйця, бовдур, йолоп; 2) незграбна людйна; 3) найманий бандйт; горлоріз; 4) про-віднйк у поштовому вагоні.
воозашіег [диґзжпсіа] л орн. велйкий крохаль.
дотає [ди:8] 1. л (рі ^еезе [ді:з]) 1) гуска; гусак; 2) дурнйй; простак; роззява; 3) гусятина; 4) театр, шипіння, свист; 5) (рі £ОО8Є8) кравецька праска; 4 аіі Ьіз $еезе аге 8\уап8 він завждй перебільшує; Ье сап’( 8ау Ьо (о а ~ він і мухи не скрйвдить; 2. V 1) прасувати кравецькою праскою; 2) театр, розм. освйстувати; 3) розм. несподівано жартома штовхнути; 4) подавати бензйн нерівномірно (в машину).
£ОО$еЬеггу ['дигЬоп] л 1) бот. аг
рус; 2) військ, дротянйй їжак; 3) червоний колір з синюватим полиском.
доозе-сар [ 'ди:зкаер] л розм. дурень, дурйло.
£оозе-е££ ['ди:зед] л і) гусяче яйце; 2) амер. розм. нуль (в іграх).
&оо8е-Га( ['ди:з£зе(] л гусяче сало; гусячий жир.
£ОО$е-Ле$Ь ['ди:з£1е/] л гусяча шкіра (від холоду, страху).
8ОО$е-£га$$ ['ди:здга:з] л бот. подорожник.
£оо$е-£геа$е ['ди:здгі:г] л гусячий жир.
&оо$е-песк [’дигзпек] л 1) предмет, схожий на гусячу шйю (вйгнутий у вйгляді літери 8); 2) тех. коліно; 3) перен. вузьке місце.
&оо$еч]иШ ['ди:зк\¥і1] л 1) гусяче перо (для писання); 2) гусяче махове перо.
Зоозе-зкіп ['дшззкіп] л 1) гусяча шкіра (від холоду); 2) тонка, м’яка шкіра.
доозе-зіер ['ди:88(ер] л військ, гусячий крок.
доове-нИлв ['ди:8\¥ід] л 1) гусяче крило; 2) мор. пряме вітрйло, взяте на гітови за середину.
доозеу [ 'ди:зі] л розм. 1) дурна, тупа людйна; 2) дурник; 3) амер. не-урівноважена, нервова людйна.
&оо$у |'ди:зі] ад] 1) дурнйй, придуркуватий; 2) амер. неурівноваже-ний; нервовий.
£О-оиі ['дои'аи(] л шлюз.
ЗорЬег [’доиГз] 1. л 1) зоол. гофер (сумчатий пацюк); 2) зоол. колумбійський ховрашок; 3) амер. розм. зломщик сейфів; 6. 8(а(е амер. «Штат ховрашків» (штат Міннесота); 2. V 1) рйти, копати; 2) гірн. проводити безсистемне розвідування.
£орЬег-Ьо1е І'доиЬЬоиІ] л 1) нірка ховрашка; 2) гірн. неправильно закладена свердловйна.
&орЬегіп£ ['доиЬгп)] л гірн. хижацька (безсистемна) розробка.
бОРзіег [ 'дорзО] л амер. розм. член республіканської партії США.
ЗОгЬеІІу ['до:,Ье1і] л розм. людйна з велйким животом.
бопііап ['дз:д)ап] ад] складнйй, заплутаний; ~ кпо( гордіїв вузол; (о си( (Ье ~ кпо( розрубати гордіїв вузол.
бопіоп ['до:сІп] п ч. ім'я Гдрдон.
£оге [до:] 1. л 1) закипіла кров; 2) поет, кров, пролйта в бою; 3) розм. грязь; багно; гній; 4) клин, ластка (в одязі); 5) клин землі; 6) перед сукні (фартуха); 7) мор. розшйрення донйзу прямого вітрйла; 2. V 1) надавати форми клйну; 2) вставляти (вшивати) клин (ластку); 3) орати клин; 4) буцати, колоти (рогами тощо).
8ог&е [до:сІз] 1. л 1) з’їдене, проковтнуте; 2) надмірний апетйт; обжер
£ог
489
8оу
ливість; 3) горло; глотка; горлянка; 4) воло (у сокола); 5) вузька ущелина; вузький прохід; 6) затор, завал; 2. V 1) жадібно поглинати; пожирати; 2) об’їдатися; 3) наповнювати, переповнювати.
£ОГ£ес1 [догесі] асі] 1) ситий, пересичений; 2) з короною (кільцем) на шиї.
£ог£еои$ ['догнав] асі] 1) яскравий; яскраво забарвлений; 2) пишномовний; 3) чудовий, блискучий, прекрасний; пишний; розкішний.
£ОГ£еои$1у [ 'добовії] аду чудово, блискуче, прекрасно; пишно.
£ОГ£ЄОІ18ПЄ88 [ 'догфрзшз] п пишність, розкішність, розкіш.
§ог£е< ['до:сІзіІ] п 1) намисто; 2) горжет; 3) військ, нагрудний знак;
4) іст. панцерний комір; 5) пляма на шиї птаха.
Сог£оп ['до:доп] п 1) міф. Горгона, Медуза; 2) потвора, страховище; мегера.
§ог§опіап [доі'доипюп] ад] 1) жахаючий; 2) що стосується Горгони.
Зогдопіхе ['до:допаіх] V перетворювати на камінь.
6ог£опго1а-На11 [,до:доп'гои1а1ю:1] п жарт, фондова біржа.
догШа [до'піа] п 1) зоол. горила;
2) розм. страховище; 3) розм. убивця; бандит.
Зогіїу ['до:п!і] аду криваво, кровопролитно.
зоппашііге ['дз:т9псіаіг] 1. п 1) обжерливість; 2) гурманство; 2. V об’їдатися, обжиратися.
Воппашіігег ['догтапсіаіга] п 1) обжера, ненажера; 2) гурман.
Оогоіпуу [до'готуї] п ч. ім’я Горб-нуї.
§о-гошк1 ['доигашкі] п розм. карусель.
&ОГ8Є [до:в] п бот. дрік.
£ог$у ['до:8і] аф зарослий дроком.
§огу Гдо:п] аф 1) закривавлений; покрйтий кров’ю; 2) кривавий, кровопролитний; 3) криваво-червоний; червоний.
£0511 [до/] іпі боже!; Ьу ~ ! чорт поберй!
&08Ьалук ['дозЬо:к] п орн. велйкий яструб.
8О8ІІП& ['до2Іід] п 1) гусеня, гуся;
2) дурненький; нетяма; 3) розм. с^-режка, котик (на дереві).
§08Ііп§-§гееп ['до2Ііі]дгі:п] п блідо--зелений колір з жовтуватим полиском.
£о-$1омг ['дои'віои] п знйження темпу праці (вид італійського страйку).
Єозреї ['до8ро1] п 1) Євангеліє;
2) (іЬе §.) уривок з Євангелія; проповідь; доктрйна; 3) (§.) погляди, переконання.
£О$реІ ['до8роі] V проповідувати Євангеліє.
£08ре11ег [’довроіо] п 1) євангеліст; 2) проповідник; Ьоі ~ оГ 8гпіЬ. палкйй захиснйк чогось.
£О$ре1-оаі1і [ довроґоиО] п клятва на Євангелії.
£О$ре1-8Іюр ['до8ро1/ор] п знев. ме-тодйстська каплйця.
§08ре1-ігиІЬ ['до8ро1'ті:0] п свята правда; незаперечна істина.
ЗоврогМиЬе [ 'до8ро:Ціи:Ь] п ав. літаковий переговорний прйстрій.
£О$$ашег ['дзвоню] 1. п 1) осіннє павутйння (у повітрі); 2) тонка тка-нйна, серпанок, газ; 3) легкий шовковий капелюх; 4) амер. легкйй плащ; 2. аф 1) легкйй, прозорий; 2) фривольний; 3) розв’язний.
£0$8ашегу ['довзтдп] аф легкйй; тонкйй, як павутйна.
£о$$ап ['доган] п геол. залізний капелюх.
&о$$ір ['дозір] 1. п 1) базікання, розмови, балачкй; 2) плітки, чутки; 3) розм. світська хроніка; 4) базікало; кумася, плетуха, плетун; 5) хрещена мати; хрещений батько; 6) близькйй друг, прйятель; ~ соїитп відділ світської хроніки; 2. V 1) базікати; балакати; 2) розпускати пліткй.
§О88Ірег ['дозір©] п пліткар; пліт-карка; базіка, базікало.
£08$ірге<і ['дозіргесІ] п 1) базікання; плітка; 2) духовна блйзькість, дружба.
£08$іргу ['дозірп] п 1) базікання; плітка; 2) збірн. пліткарі.
£О88Ір-МТІІЄГ [ 'д381р,гаі1о] п репортер світської хроніки.
&О88Іру ['довірі] аф 1) балакучий; наклепницький; 2) пустйй, легковажний, марний; ~ сопуегзаПоп пусте базікання.
§о88ооп [дз'вшп] п ірл. 1) юнак, парубок; 2) молодйй лакей (слуга).
§оі [дзі] разі і р. р. від §е1 2.
§оіе [дош] п розм. 1) канал; протока; 2) шлюз.
6біеЬог§ Цз:Іі'Ьз:гЛ п геогр. н. м. Гетеборг.
СоОі [доО] п 1) іст. гот; 2) варвар, вандал.
боіЬаш ['доиОот] п амер. жарт, м. Нью-Йорк.
боікатііе І ['дошотаїї] п простак, дурень.
боікатіїе II ['доиОотак] п амер. жарт, мешканець Нью-Йорка.
СоІЇїіс [’дзОїк] 1. п 1) готська мова; 2) готйчний стиль; 3) друк, готйчний шрифт; 2. ад] 1) готський; ~ §гаттаг граматика готської мови; 2) варварський; грубий; жорстокий; 3) готйчний; 4) германський; ~ 1ап§иа§е8 германські мови; 5) середньовічний, готйчний; 6) друк, готйчний (шрифт).
§оІЬісі8іп ['дз0і8і2т] п 1) варвар
ство; грубість; жорстокість; 2) характерні рйси готйчного стйлю (в архітектурі); готика; 3) лінгв. готицйзм.
§о-іо-Ье(1 ['доиіоЬед] п сонна людйна.
§о-іо-теейп§ ['доШз'ті-.Пд] ад] розм. святковий, найкращий (про костюм тощо).
§оПеп ['дойї] амер. р. р. від §еі 2.
6бШп§еп ['д©:1п}©п] п геогр. н. м. Геттінген.
СоКІаші ['доіДгепд] п геогр. н. острів Готланд.
§оиасЬе [ди'а:/] п фр. жив. 1) гуаш (фарба); 2) живопис гуашшю; 3) кар-тйна, вйконана гуашшю.
§ои§е [даисіз] 1. п 1) напівкругле долото; напівкругла стамеска; 2) видовбування; 3) вйдовбаний отвір; вй-їмка; 4) обман, обдурювання; 5) обманщик, ошуканець; 6) геол. глйнисте промазування жил; 2. V 1) видовбувати, робйти виїмку; 2) видавлювати; 3) амер. обманювати, обдурювати.
§ои§ег ['даисіз©] п амер. весло, що застосовується на бистрині.
Соиіапі [ди'1а:<і] п мед. свинцева примочка (тж ~ у/аїег).
ЗоиІазЬ ['ди:1зе/] п кул. гуляш.
§оип! [диосІ] п 1) гарбуз (довгастий); 2) бугель з гарбуза.
§оигйе [ди:©<і] п гурд (грошова одиниця Гаїті).
§оипі-8Ьаре<і ['диосі'/еірі] ад] гарбузоподібний; що має форму гарбуза.
§оигтап(1 ['диотопсІ] 1. п 1) ласун, гурман; 2) ненажера; 2. ад] ненажерливий; що любить поїсти.
Зоштнепі ['диогпеї] п фр. гурман; знавець вин.
§ои( [даиі] п 1) подагра; 2) крапля; брйзки; 3) пляма (фарби); 4) поет. згусток (крові); 5) водовідвіднйй канап; шлюз.
§оиіу ['даиіі] ад] 1) подагрйчний; хворий на подагру; ~ раіп8 подагрйчні болі; 2) застосовуваний при подагрі; 3) що викликає подагру; 4) розпухлий; вузлуватий; 5) болотйстий.
§о¥еш ['ддуоп] V 1) керувати, правити, управляти; 2) спрямовувати, регулювати; 3) справляти вплив; 4) визначати, обумовлювати; 5) володіти (собою); стрймувати (себе); 6) юр. визначати смисл; бути визначальним фактором; 7) грам, керувати; 8) тех. регулювати; 9) піклуватися, доглядати.
§0¥егааЬ1е ['длуопоЬІ] ад] 1) слухняний; що підкоряється; 2) що регулюється; керований.
§оуегпапсе ['длуопопв] п 1) управління; керівнйцтво; влада; провід; 2) підпорядкованість.
§О¥егпе88 ['длуопіз] п 1) гувернан-тка; вихователька; 2) жарт, губернаторша; правйтелька.
§О¥егпе88-саг(0 ['длуопі8ка:(і)1 п
§0¥
490
£га
легка двоколка (бідарка) з сидіннями обабіч.
£0¥етіп£ ['длузті]] асі] 1) керівний; управляючий; контролюючий; контрольний; 2) правлячий; 3) головний, основний.
£О¥етшеігі ['длуптапі] п 1) уряд; рирреї ~ маріонетковий уряд; ЬаЬоиг (Сопзегуаііуе, ЬіЬегаІ) ~ лейборй-стський (консервативний, ліберальний^ уряд; Нег (Ніз) Ма]езіу’з 6. уряд Її (Його) Величності (у Великій Британії)', 2) форма правління; 3) урядування, керування; управління; керівництво; іЬе ~ оГ а зіаіе управління державою; 4) провінція; штат; 5) грам. керування; 6) рі фін. державні цінні папери; 4 ~ іззие амер. солдат (скор. 61); ~ раПу урядова партія; реііісоаі ~ жіноче засилля; ипсіег реііісоаі ~ під каблуком дружини; 6. Ьоизе резиденція губернатора.
доуеттепіа! [,длУ9п'тепі1] асі] урядовий; державний.
^оуеттепіезе ['длузптап'їкх] п розм. мова урядових документів.
§оуеттепІ-іп-ехі1е ['длуптапіт-'екзаіі] п (рі §оуеттепі8-іп-ехі1е) 1) уряд у вигнанні; 2) уряд в еміграції, емігрантський уряд.
£о¥епшіепі-таіі ['алуптапітаеп] п (рі §оуеттепі-теп) 1) урядовий чиновник; 2) вірний прихйльник існуючого уряду; 3) австрал. засуджений.
§о¥етіпепІ-рарег ['длуптопі'реіро] п державні цінні папери.
8о¥еттепі-8есигі<іе$ ['длуптапізі-'Ідиопііг] п рі 1) державні цінні папери; 2) розм. кайдани.
§оуетог ['длуопа] п 1) правитель; 2) губернатор; ~ оГ а зіаіе губернатор штату; 3) комендант (фортеці)’, начальник (в'язниці); 4) керуючий; член правління; 5) завідуючий (школою тощо)', 6) розм. хазяїн; батько; 7) розм. пан, добродій (при звертанні)’, 8) лоцман; 9) тех. регулятор.
£О¥етог-£епега1 ['длузпо'сІзепогої] п генерал-губернатор; губернатор колонії.
§О¥етог$Ьір ['длуопо/ір] п 1) посада губернатора; 2) територія, підвладна губернатору.
Зомгап [ даиоп] п розм. стокротка.
Сотуєг [’даиа] п ч. ім'я Гауер, Гор. §олук [даик] 1. п 1) діал. зозуля; 2) дурень, Йолоп, телепень; 2. V тупо уп’ялитися (в когось).
[даиі] V розм. 1) вйти, скиглити; лементувати; 2) гірн. відбивати, обрушувати.
&оі¥і) [даип] 1. п 1) сукня, плаття; 2) вільний (просторий) домашній одяг; тогпіп£ ~ халат; 3) нічна сорочка; 4) мантія (судді, викладача університету тощо)’, 5) рймська тога; 6) збірн. студенти і викладачі універ
ситету; 7) розм. обгортковий папір;
Ьіаск ~ амер. католйцький священик, «чорна сутана»; зіік ~ шовкова мантія королівських адвокатів; зіиГГ ~ шерстяна мантія барйстера; агтз апсі ~ війна і мир; іо іаке іЬе ~ стати священиком; 2. V одягати, облачати (когось).
§о\¥П-Ьоу І'даипЬої] п учень добродійного навчального закладу.
£оі¥ііе(1 [дашкі] асі] одягнутий у мантію; одягнена у сукню; ~ \уаг боротьба в суді.
Зоитізшап ['даипхтоп] п (рі §оу/п-зтеп) 1) той, що носить мантію (адвокат, професор, суддя тощо)’, 2) цивільна особа; 3) іст. рймський громадянин.
§гаЬ [дггеЬ] 1. п 1) спроба схопйти (щось); швидкйй хапальний рух; хватання; 2) захоплення; привласнення; хижацтво; роїісу оГ ~ загарбницька політика; 3) награбоване, захоплене; 4) викрадач; присвоювач; 5) викрадач трупів; 6) тех. захват; 7) черпак; грейфер; 8) автоматичний ківш; екскаватор; Ьу ~з! от тобі й маєш!; 2, V 1) раптом схопйти, хапати; сіоп’ї ~! не хапайте!; 2) намагатися схопйти (щось — аі); 3) захоплювати; привласнювати; 4) розм. схопйти, арештувати; 5) амер. розм. швйдко зробйти (щось).
£гаЬ-а11 ['дгзеЬо:1] п 1) розм. сумка для дрібнйх речей; 2) розм. жадібна людйна; хапун.
£гаЬ-Ьа£ ['дггеЬ'Ьгед] п амер. розм. мішок (ящик) з дрібними речами, які відвідувачі ярмарку за плату витягають наугад.
ЗгаЬЬег ['дггеЬо] п 1) рвач; хапуга; 2) рі розм. руки.
ЗгаЬЬІе ['дгаеЬІ] V 1) шукати навпомацки; намацувати; 2) повзати рачки (на животі); 3) хапати.
ЗгаЬЬу [дггеЬі] п мор. розм. піхотйнець.
ЗгаЬ-ЬапсІІе ['дггеЬ, ЬгепсІІ] п поручень на вході (в автобус, трамвай тощо).
§гаЬ-1іпе ['дггеЬІаш] п мор. кінець, що подається на шлюпку.
Сгасе [дгеїз] п ж. ім'я Грейс.
§гасе [дгеїз] 1. п 1) грація; вйтон-ченість; 2) тж рі привабливість, принадна рйса; доброчесність; 3) пристойність; такт; люб’язність; ^ііЬ а §оод ~ люб’язно, охоче; 4) прихйль-ність, ласка, благовоління; мйлість, милосердя; 5) відстрочка; пільга; передйшка; 6) юр. помйлування, амністія; 7) церк. благодать, мйлість господня (божа); 8) молйтва (до і після їди); 9) дозвіл на здобуття ученого ступеня; 10) муз. орнаментика (мелізми тощо); 11) (іЬе Огасез) рі міф. Грації; 12) (О.) світлість, мйлість (форма звертання до герцога тощо); ¥оиг 6. Ваша
світлість; Асі оГ ~ (загальна) амністія; іо Ье іп а зіаіе оГ ~ рел. бути віруючим; іо сіо ~ іо прикрашати; 2. V 1) прикрашати; 2) нагороджувати; удостоювати; надавати (титул тощо).
£гасе-сир ['дгеїзклр] п 1) заздоровний кубок (келих); 2) прощальний (останній) келих (вина); остання чарка.
§гасеАі1 ['дгеізГиІ] аф 1) граціозний, вйтончений; 2) приємний; 3) елегантний.
ЗгасейіПу ['дгеїзГиІі] асіу 1) граціозно, вйтончено; 2) приємно; 3) елегантно.
&гасейі1ііе$$ [ 'дгеі8ІЇі1пі8] п 1) граціозність, вйтонченість; стрункість; 2) елегантність.
£гасе-Ьоор [ 'дгеїзЬшр] п кільце для гри в серсо.
£гасе1е$$ ['дгеїзіїз] аф 1) безсоромний; непристойний; морально зіпсований; розбещений; 2) негарний, некрасйвий, непривабливий; позбавлений граціозності; 3) незграбний, важкйй (про стиль).
§гасе1е$$1у [ 'дгеїзіїзії] асіу 1) безсоромно, непристойно; 2) негарно; непривабливо.
Згасе-поіе ['дгеїзпоиі] п муз. мелізма.
Єгасіе ['дгеїзі] п ж. ім'я Грейсі.
бгасіїе ['дггезії] аф 1) тонкйй; ху-дйй; 2) стрункйй; граціозний; вйтончений.
Згасіоиз ['дгеї/оз] 1. аф 1) мйлос-тйвий, милосердний; ласкавий; ту ~ Іасіу ласкава пані (добродійко); 2) поблажливий; вибачливий; люб’язний; добрий; 3) благодійний, добродійний, благодатний; приємний; 2. іпі боже!; батечку!; §оос! ~! боже мій!; ~ Ьеауеп!, ~ тегсу!, ~ рО\¥ЄГ8Ї простй господи!, борбнь боже!
£гасіои$1у ['дгеїрзії] асіу 1) мйлос-тйво; доброзйчливо; ласкаво; 2) люб’язно; поблажливо.
§га(іаіе [дго'сіеіі] V 1) жив. непомітно переходити в інший відтінок; 2) хім. доводити випаровуванням до певної концентрації.
§га(1а0т [дго'сіеіііт] асії лат. поступово; крок за кроком.
§га<1аІіоп [дго'сіеі/п] п 1) поступовий перехід від однієї стадії до іншої (від одного стану в інший); 2) жив. поступовий перехід кольору; відтінок; 3) градація; послідовність розташування; 4) розташування в певній послідовності; сортування; 5) ступінь розвитку; 6) ступінь інтенсйвності; 7) рі перехідні ступені; 8) лінгв. чергування голоснйх; 9) геол. гранулометрія.
§га(іаііопа1 [дга'сіеі/опі] аф 1) гра-даційний; 2) з поступовим переходом, з відтінками; ~ уєгЬ лінгв. сйльне дієслово.
8га
491
§га
Бгагіаіогу ['дгекЬідп] 1. п архт. сходи, що ведуть на хори (в церкві); 2. ад] що просувається поступово.
дгасіе [дгеїсі] 1. п 1) ступінь; степінь; 2) звання; ранг; чин; 3) якість; сорт; 4) амер. клас (у школі); ~ зсЬооІ амер. початкова школа; 5) амер. оцінка; 6) амер. поліпшена схрещуванням порода; 7) узвіз; схил; 8) похила дільниця залізниці (шляху); 9) градієнт дороги; сіо\¥п ~ під ухил; ир ~ на підйомі; 2. V 1) розташовувати за рангами (групами, ступенями тощо); 2) належати до групи (класу тощо); 3) сортувати; 4) амер. ставити оцінку; 5) поступово змінюватися (зазнавати змін); 6) с. г. поліпшувати породу шляхом схрещування; 7) виконувати земляні роботи; нівелювати.
8га(іе-сго$$іп£ ['дгеїсі,кгозії]] л амер. перетин залізнйчноі колії з шосе; перетин двох залізничних колій (на одному рівні).
8гасіе<1 ['дгеїдід] асі] 1) розташований за рангами (ступенями, сортами); диференційований; 2) калібрований; градуйований; 3) с. г. поліпшений схрещуванням (про худобу); 4) зал. нівельований.
егасіеіу [ дгеїсИі] асі]розм. 1) гідний, пристойний; 2) чудовий, прекрасний; справжній; 3) у доброму здоров’ї.
£гас1ег [ 'дгекІо] п 1) с. г. сортувальна машйна, сортувалка; 2) тех. грейдер; 3) с. г. зонд для взяття проби масла; 4) амер. учень початкової школи; а іЬігсі ~ учень третього класу.
ЗгаШепі ['дгекІрпі] 1. п 1) фіз. градієнт; 2) ухил, схил; 3) гірн. скат; 4) тех. бремсберг; 5) с^йлення (стрілки барометра); 2. асі] 1) рухомий; крокуючий; що пересувається; що здатний пересуватися; 2) що рівномірно під-вйщується (знйжується).
£га<ііп ['дгеїбіп] п 1) рі низькі східці, що утворюють амфітеатр; 2) церк. полйця ззаду вівтаря, де зберігаються свічкй.
Згасііпв [ 'дгеїдід ] п 1) земляні роботи; нівелювання, профілювання; 2) гранулометрйчна суміш.
^гаШотеіег [,дгекІі'отіі9] п тех. уклономір.
Згасіиаі [ 'дггесЦизІ] 1. п 1) церковний гімн; 2) збірка церковних гімнів і псалмів (у католиків); 2. ад] поступовий; послідовний.
£га(Іиа1і$пі [ 'дгаесЦизІїхт] п 1) учення про поступове здійснення соціальних перетворень; реформізм; 2) амер. іст. вимога поступовості у скасуванні рабства.
ЗгасІиаШу [^дгаесЦи'аеІїСі] п поступовість; послідовність.
ЗгасІиаІІу [ 'дггесІ)иа1і] аду поступово; послідовно; помалу; потроху.
ЗгасІиаіе І ['дгаефип] п 1) випу-
скнйк вйщого учбового закладу; Ье із ап ОхГогсі ~ він закінчйв Оксфордський університет; 2) амер. той, що закінчйв будь-якйй учбовий заклад; 3) мензурка; ~ тетЬегз оГ іЬе Ііпіуегзіїу професорй і викладачі університету; ~ зсЬоо! (соигзез) амер. аспірантура; ~ зійдеш амер. аспірант.
ЗгаДиаіе II [ 'дггефиеіі] у 1) закін-чйти вйщий учбовий заклад і одержати ступінь бакалавра; 2) амер. закінчйти будь-якйй учбовий заклад; іо ~ Ггот НаїУагсі (а Ьі^Ь зсЬоо!) закінчйти Гарвардський університет (середню школу); 3) амер. давати диплом; присуджувати учений ступінь; 4) розташовувати в певному порядку (за певним прйн-ципом); 5) градуювати; наносити поділки; калібрувати; 6) біол. поступово змінюватися (переходити з одного стану в інший); 7) хім. згущати рідину (випаровуванням).
ЗгасІиаіесІ ['дгжфиеііісі] ад] 1) дипломований; що має учений ступінь бакалавра; 2) амер. що закінчйв будь--якйй учбовий заклад; 3) калібрований; градуйований; із шкалою; ~ зсаіе масштаб, мірйло; 4) диференційований; неоднаковий у різних умовах; ~ іах прогресйвний податок.
ЗгасІиаііоп ЬдггесЦи'еі/п] п 1) закінчення вйщого учбового закладу і одержання ученого ступеня бакалавра; 2) амер. закінчення будь-якого учбового закладу; 3) амер. церемонія вручення дипломів (присвоєння учених ступенів); 4) поступовий перехід з одного стану в інший; градація; 5) рі лінії; поділки; 6) градуювання; калібрування; сортування; 7) гранулометрйчна суміш; 8) хім. згущення, випаровування (рідини); ~ §о\¥пз вбрання, що надівається на церемонію вручення дипломів.
Сгагіу ['дгеїді] п ч. ім'я Грейді.
Єгаесошапіа [,дгі:кои'теіпр] п гре-команія.
СгаесорЬіІ ['дгі:коиГі1] п грекофіл. бгаєте [дгеїт] п ч. ім'я Грейм. ЄгаГ [дга:Г] п (рі ОгаГеп [дга:Гп]) нім. граф.
ВгаІГ [дга:Г] п 1) рів (навколо фортеці); 2) канал (у Голландії).
£гаіїа£е [ 'дга:ГїсІз] п розм. огорожа біля канави (на перетині канави з дорогою).
Вгай [дга:Гі] 1. п 1) прищепа; щеплення; живець; прищеплена частйна (рослини); 2) мед. клапоть живої тка-нйни для пересадки; 3) пересадка тка-нйни; іо таке а ~ пересаджувати тка-нйну; 4) повна лопата землі; 5) розм. праця; 6) амер. хабар; незаконні прибутки; підкуп; хабарництво; 2. V 1) живцювати, окулірувати, очкувати; прищеплювати (іп, іпіо, оп, ироп); 2) мед. пересаджувати живу тканйну; 3) перен. з’єднувати органічно (нероз-
рйвно); 4) копати; 5) розм. працювати; 6) брати (давати) хабарі; користуватися нечесними доходами.
ЗгаКаве ['дга:ГікІз] п 1) живцювання, окулірдвка, щеплення; 2) мед. пересадка тканйни.
ЕгаГіег ['дгаїГіо] п 1) садовий ніж; 2) прищепа; 3) хабарник; 4) шахрай, плутяга.
ЗгаІЇ-ЬуЬгісІ ['дга:£і,ЬаіЬпд] п с. г. прищепнйй (вегетатйвний) гібрйд.
ЗгаШіщ ['дпхійіі]] п 1) щеплення; Ьагк ~ щеплення під кору; 2) мед. пересадження тканйни; < ~ \уах садовий вар.
бгаЬаш ['дгеют, 'дгсот] п ч. ім'я Грейам, Грем, Грехем; ~ Лоиг пше-нйчне борошно грубого помелу.
§гаіп [дгеїп] 1. п 1) зерно; хлібні злаки; 2) крупй; 3) зернйна; крупйнка; 4) піщйна; крйхта; дрібна частка (чогось); 5) гран (міра ваги = 0,065 г); 6) с. г. грена; 7) структура, будова (деревини тощо); 8) схйльність, склад характеру; 9) жйла, волокно, фібра, нйтка; 10) текст, вузлик на тканйні; 11) поет. фарба, кошеніль; а^аіпзі іЬе ~ проти шерсті, не по душі; іп ~ глйбоко укорінений; запеклий; природжений, справжній; го§ие іп ~ запеклий шахрай; іо іаке (іо гєсєіує) зтіЬ. \уііЬ а ~ оГ заіі ставитися до чогось недовірливо (скептично, критично); 2. V 1) подрібнювати; 2) кристалізувати, надавати зер-нйстості; 3) очищати від вовни (шерсті); 4) розмальовувати під деревину (під мармур); 5) фарбувати.
£гаіп-Ьіп ['дгеїпЬіп] п засік, кіш (для зерна).
Згаіп-Ьіпсіег ['дгеїп, ЬаіпсІа] п с. г. снопов’язалка.
^гаіп-сіеапег [ 'дгеїп,к1і:па) п с. г. зерноочйщувач, трієр.
Згаіп-соїоиг ['дгеїп, кліо] п 1) яскраво-червона фарба; 2) тривка фарба; 3) червона тканйна.
8гаіп-(1гуег ['дгеїп, бгаю] п с. г. зерносушарка.
Згаіпесі [дгеїпсі] ад] 1) гранульований; зернйстий, з грубою структурою; 2) розмальований під деревину (під мармур); 3) пофарбований кошеніллю; 4) розгалужений; роздвоєний.
Вгат-доМ ['дгеїпдоиід] п 1) зернй-сте золото; 2) золотйй пил.
8гаіїі-8г<л¥ег ['дгеїп, дгоиз] п хлібороб, землероб.
£гаіпіп£ [ 'дгеїпіі] ] п 1) гранулювання; 2) кристалоутворення; 3) імітація під деревину (під мармур).
^гаіп-ІеаіЬег [ 'дгеїп, Іеда] п природна шкіра.
£гаіп-1іІЇег ['дгеїп, Іійа] п с. г. ко-лоскопідіймач.
§гаіп$ [дгеїпх] п рі гарпун.
£гаіп-$а¥ІП£ ['дгеїп,вєіуіт) ] ад] зер-ноулбвлювальний; ~ рап зерновловлювач.
£га
492
£га
£гаіп-$ерагаіог ['дгет,8ерогеііо] п с. г. 1) зерноочйщувач, трієр; сортувальник; 2) амер. молотарка.
8гаіп-$і(іе ['дгешзаісі] п лицьова (лицева) сторона, лице (шкури).
Згаіп-зоар ['дгешзоир] п ядрове мило.
£гаіп-<апк ['дгешіаедк] п с. г. бункер для зерна, зерновий бункер.
§гаіп-ігеаітепі ['дгеіп,ігі:ІтопІ] п с. г. протруювання зерна.
£гаш-ітіі ['дгет,іи:ті] л с. г. натура зерна.
£гаіп-мгЬі$ку ['дгет,^і8кі] л ячна (ячмінна) горілка.
£гаіпу ['дгеїпі] асі] 1) негладкий; шерехатий, шершавий; нерівний; 2) зернистий, гранульований.
Вгаір [дгеїр] л розм. вйла для гною.
£гаііЬ [дгеїО] 1. л шотл. 1) одяг; 2) спорядження; 3) збруя; 4) обладнання; інструменти; 5) матеріал; 6) багатство, майно; 2. у 1) приготувати; привестй в порядок; упорядкувати; 2) прикрашати.
ЗгаПосЬ ['дгзеїок] 1. л нутрощі оленя; 2. V розчиняти оленя.
8гаш [дгзет] л 1) грам (тж цгатте); 2) дрібний турецький горошок.
£гата-£га$$ ['дгеітодга:8] л бот. бугелоуа.
Згатагуе ['дгзетоп] л магія, чаклунство; некромантія.
Згат-аіош ['дгзет'зеїот] л фіз. грам-атом.
8гате [дгеїт] л 1) горе, журба; 2) рі неприємності.
£гатегсу [дго'то:8і] іпі дякую!, оце так!
£гатісі(1т ['дгзетізісІт] л фарм. гра-міцидйн.
£гатіпеои$ [дгеї'тіпюз] аф’ бот. трав’янйстий.
Згашішуогоиз [,дгзеті'піуого8] аф зоол. травоїдний.
£гатша1о£ие ['дгзетоіод] л еймвол слова (у стенографії).
Вгаттаг ['дгзето] л 1) граматика; 2) граматйчна система (мови); 3) підручник граматики; а тодегп Еп^йзЬ ~ граматика сучасної англійської мови; 4) граматйчні навички; правильна мова; Ьіз ~ І8 уегу Ьад він робить багато граматйчних помилок; 5) основи науки (будь-якої); ~ Ьоок підручник граматики; ~ гиіе граматичне правило.
Вгаїшпагіап [дго'теопоп] л граматист, граматик; філолог.
£гаішпаг1е$$ ['дгзетоііз] аф 1) що не має граматики (про мову); 2) неправильний (про усну мову); 3) що розмовляє неправильно.
£гаішпаг-$сЬоо1 ['дгзетозки.І] л 1) середня класйчна школа; 2) амер. 5 — 8 класи середньої школи; 3) школа латинської граматики.
Вгаттаіісаі [дго'тзеїікої] аф гра
матичний; граматично правильний; ~ зрееск правильна мова.
Вгаттаіісаіііу [,дгаетоІі'кзекіі] л лінгв. граматйчність, правильність (лінгвістичної форми).
Згаштаіісаііу [дго'тзеіікоіі] асіу 1) граматйчно; з точки зору граматики; 2) граматйчно правильно; іо зреак ~ правильно розмовляти.
ВгаттаОсІБШ [дго'тзеїізіхт] л граматичний прйнцип; граматйчне вйзначення.
Вгатіпаїісіге [дго'тзеїізаіг] у 1) робйти граматйчно правильним; приводити у відповідність з правилами граматики; обговорювати граматйчні проблеми.
Вгатшаііві ['дгзетоіізі] л знев. граматист, викладач граматики.
статте [дгзет] л грам.
Згаїїіте-саіогіе ['дгзет'кзеїоп] л фіз. мала калорія.
^гатте-сепіітеїте ['дгзет'зепіі-
, ті:1а] л фіз. грам-сантиметр.
Егатте-едиіуаіепі ['дгзеті'кшіуаЬпІ] л хім. грам-еквівалент.
§гатте-то1еси1е ['дгзет'то1ік]и:1] л фіз. грам-молекула.
Вгаторіюпе [ 'дгзетоЕоип] л 1) грамофон; 2) патефон; ~ гесогсі (сіІ8с) грамофонна платівка.
Єгашріап Ні11$ [дгзетрюп'кііг] л Грампіанські гори.
£гатри$ ['дгзетроз] л 1) зоол. дельфін-косатка; 2) людйна, що важко дй-хає (пихтйть, сопе); 3) мет. велйкі кліщі.
бгапжііііа [, дгзепо'сіііо] л бот. пасифлора.
Згапагу ['дгзепап] л 1) комора; ам-бар; зерносховище; 2) жйтниця; хлібородний район.
ЗгапаШе ['дгзепоіаіі] л мін. ставроліт.
ЗгашІ [дгзепсі] 1. л 1) рояль; 2) амер. розм. тисяча доларів; 8іх ~ шість тйсяч доларів; 2. аф 1) велйкий; грандіозний; велйчний; 6. Вике велйкий герцог; велйкий князь; - зепегаї велйкий полководець; ~ щгу велйке журі; О. Мазіег велйкий магістр; гросмейстер (рицарського ордену); 6. Тигк турецький султан; 2) важлйвий, серйозний; 3) головнйй, основнйй; ~ зіаігсазе парадні сходи; 4) піднесений, благородний; 5) важний, статечний; знатний; 6) бундючний, зарозумілий; 7) чудовий, прекрасний; пйшний; розкішний; імпозантний; 8) муз. велйкий, монументальний; ~ огсЬе8іга велйкий симфонічний оркестр; ~ орега велйка опера; ~ ріапо рояль; 9) загальний; 10) гарний, добрий; приємний; Іо Ьауе а ~ Ііте гарно (приємно) провестй час; \ує Най ~ ууеаіЬег Еог ігір погода під час нашої екскурсії була
чудова; 11) вйшукано (ошатно) одягнений.
Згашіасі [ 'дгзепдзесі] див. дгапсі-сіасі.
&гап(іат ['дгзепсізет] л 1) бабуся; 2) баба; 3) пліткарка.
&гап(і-ашіІ ['дгзепсіаті] л двоюрідна бабка.
Єгаші Сапуоп ['дгзепд'кзеп]оп] л геогр. н. Гранд-Каньйон.
ЗгашісШІд ['дгзепсії/аіісі] л (р/§гапсі-сЬікІгеп [-ЦіІсІгоп]) внук, онук; внучка, онука.
ЄгашІ Соиіее ['дгзепсГки:1і] л геогр. н. Гранд-Кулі (долина).
&гап<1-<1а<1 [ 'дгзепдзесІ] л розм. дід, дідусь.
£гапс1-(1аіі£Іі<ег [ 'дгзеп, сіоіо] л внучка, онука.
ЗгашІее [дгзеп'сіі:] л 1) вельможа; сановник; знатна особа; 2) гранд (іспанський).
ЗгашІеиг [ 'дгаепсІзо] л 1) велич, благородство; 2) пишнота, пйшність, розкішність; грандіозність; велйчність; 3) шляхетність; знатність; велйччя.
Згашіеуаі [дгзеп'6і:уо1] аф старйй, стародавній.
ЄгашІ ЕаІІз ['дгзепсі '£з:1х] л Гранд--Фблс (водоспад).
ЗгапсІГаЙіег ['дгзепсі, £а:до] л 1) дід, дідусь; 2) предок (по чоловічій лінії); 3) поважний старйк; ~’8 сіоск високий стоячий годйнник.
Згап(ИаіЬег-Іоп|’-ІЄ8$ [ дгзепсі, £а :до-'1оі]1ед2] л ент. довгоніг (комаха).
ЗгашІГаіЬегІу ['дгзепсі, Еа:до1і] аф 1) що піклується по-батьківському; ласкавий, добрий; 2) схожий на дідуся.
ЄгаїкІ Еогкз ['дгзепсі То:к8] л геогр. н. м. Гранд-Фдркс.
ЗгашШодиепсе [дгзеп'сіїїокмопз] л високомовність, пишномовність.
Згашіііофіепі [дгзеп'сіііок^опі] аф 1) високомовний, пишномовний; 2) що говорить пишномовними фразами.
ЗгашІіІодиепіІу [дгзеп' Ф1ок\уопГ1і] асіу високомовно, пишномовно; пихато.
8гап(1іо$е ['дгзепсіїоиз] аф 1) грандіозний; величезний; 2) помпезний; пихатий; претензійний.
£гашііо$е1у ['дгзепсіїоизії] асіу 1) грандіозно; 2) помпезно; пихато; претензійно.
Згашіюзііу [,дгзепсІі'о8ііі] л 1) грандіозність; 2) помпезність; пихатість; претензійність.
Єгаші І$1ашІ ['дгзепсі 'аііопсі] л геогр. н. м. Гранд-Айленд.
£гап(1І8Опапі [дгзеп'сіізопопі] аф що звучйть урочйсто.
ЗгашІІу ['дгзепсіїї] асіу 1) грандіозно; велйчно; 2) важлйво; серйозно; 3) благородно; піднесено; 4) важно, поважно; 5) чудово; пйшно; розкішно; імпозантно.
§га
493
8га
Згашіта ['дгаепта:] п розм. бабуся, бабка.
Згашітатта ['дгаепта, та:] див. §гапбта.
§гап(іта$<ег ['дгаеп,та:8іа] п шах. гросмейстер.
&гаіі(ііпойіег ['дгжп,тлда] 1. п 1) бабуся, бабка; 2) предок по жіночій лінії; 2. V балувати; зніжувати.
ЗгаїкІтоіЬегІу ['дгжп,тлдо1і] ад] 1) що виявляє материнське піклування; ласкавий, добрий; 2) схожий на бабусю; 3) надмірно дріб’язковий; що виявляє дріб’язкове опікування (про законодавство, уряд).
£гап(І-пер1іеі¥ ['дгаеп,пеузи:] п троюрідний небіж.
£гашіпе$$ [ 'дгаепсіпів] п 1) грандіозність; величність; 2) важливість; серйозність; 3) благородство; піднесеність; 4) поважність; 5) пишнота; розкіш; імпозантність.
Згапсі-тесе ['дгаеппі:з] п троюрідна небога.
Згапсіра ['дгаепра:) п розм. дідусь.
ЗгашІрара ['дгаепра,ра:] див. £гапсі-ра.
£гап(1рагеп<$ ['дгаеп,рєагапі8] п рі бабуся й дідусь.
бгапд КарісЬ ['дгаепд 'гаерідг] п геогр. н. м. Гранд-Рапідс.
Сгапгі Кіуєг ['дгаепд 'пуз] п геогр. н. ріка Гранд-Рівер.
Згашізіге ['дгаеп,8аіз] п 1) дід; 2) предок; 3) старий.
Згашізоп ['дгаепзлп] п внук, онук.
8гап(і$<ап(1 [ 'дгаепд'віаепсІ] 1. п трибуна, місця для глядачів (на стадіоні тощо)’, 2. ад] амер. розм. показнйй, розрахований на ефект; 3. у амер. розм. хизуватися; грати на публіку.
Згашізіашііпв [ 'дгаепсІ, віаепсіїї] ] п амер. розм. хизування; поведінка, розрахована на ефект.
Згаші-шісіе [ 'дгаепсі, лдкі] п двоюрідний дід.
£гап£е [дгеїпсІз] п 1) ферма (з будівлями)’, миза, садйба; 2) амбар, комора; 3) амер. асоціація фермерів.
£гап£ег ['дгешдза] п 1) управйтель ферми; 2) амер. член асоціації фермерів; 3) фермер; ~ гоасі амер. заліз-нйчна лінія, по якій вивозять зерно із західних штатів; - 8іїаге8 акції за-лізнйчної компанії, що транспортує зерно; ~ Іе§І8Іаіїоп амер. закони на захист інтересів велйких фермерів; саШе м’ясо-молбчна худоба.
£гап£егігаІіоп ['дгеїпсіззгаї'геї/п] п 1) додаткове ілюстрування вкладками (про книгу)’, 2) кнйга, додатково ілюстрована вкладками.
£гап£егіге ['дгеїпсІчагаїх] у 1) додатково ілюструвати ві адками (книгу)’, 2) вирізати з кнйги ілюстрації для іншої кнйги.
ЗгапіГегоііз [дгае'піїагаз] ад] бот. що містить у собі зерно; що дає зерно.
ЗгапіГоїтп ['дгаетГо.т] ад] зерноподібний; що має форму зернйни.
Згапііе ['дгаепН] п 1) мін. граніт; 2) перен. твердість (характеру тощо)’, 3) вйріб з граніту; 4) червонуватий колір; ІЬе 6. Сіїу м. Абердін; Же 6. 8(а(е амер. Гранітний штат (жарт, назва штату Нью-Гемпшир).
Егапйе-луаге ['дгаепіЬУєа] п 1) вйроби, розмальовані під граніт; 2) емальовані залізні вйроби.
ЕгапИіс(аІ) [дгае'піик(аі)] ад] 1) гранітний; 2) твердйй, непохитний.
£гапі¥огои$ [дга'піузгаз] ад] що жй-виться зерном; зерноїдний.
£гашііе ['дгаеш] див. §гаппу.
етапну ['дгаеш] п 1) розм. бабуся, бабуня; 2) розм. старенька; 3) амер. пришелепувата метушлйва жінка; 4) військ, важка гармата.
егапоІіПііс [,дгаепои'1і9ік] ад] зроблений з штучного каменя.
бгані [дга:пі] п ч. ім'я Грант.
егані [дга.пі] 1. п 1) дар, дарунок, подарунок; 2) юр. дарча; дарчий акт; 3) субсйдія; дотація; 4) рі стипендія; 5) поступка, згода, дозвіл; 6) офіційне подання; 2. у 1) дарувати; наділяти; 2) юр. передавати; відчужувати; 3) давати дотацію (субсй-дію); іо ~ а реп8Іоп давати пенсію; іо ~ сгесіії надавати кредйт; 4) погоджуватися; давати згоду; дозволяти; задовольняти (прохання тощо)’, 5) припускати, визнавати; підтверджувати правильність (чогось)’, іо іаке Гог ~есі вважати доведеним (само собою зрозумілим); іо іаке поііїіпе Гог ~есі не приймати нічого на віру.
£гапі-аі(1е(1 ['дга:пі'еісІісІ] ад] що існує на субсйдію; субсидований.
егапіее [дгагп'іі:] п той, що одержує дар (подарунок).
егапІ-іп-аШ [ 'дга:пііп 'еіб] п (рі £гапі8-іп-аісі) 1) дотація, субсйдія; фінансова допомога; 2) цільова субсйдія органам місцевого самоврядування.
егапіог ['дга:піа] п юр. дародавець, дарувальник, дарівнйк.
егапиіаг ['дгаегуиіо] ад] зернйстий; гранульований.
егапиіагііу [,дггегци'ігепії] п зернй-стість.
егапиіаіе [ 'дгаеп]и1еіі] у 1) подрібнювати; 2) гранулювати (ся); набирати зернйстої структури; 3) мед. гранулюватися (про рану).
егапиіаіесі [ 'дгаеп]и1еііісІ) ад] 1) зернйстий, гранульований; 2) шершавий, нерівний (про поверхню)’, 3) подрібнений; роздрібнений, потовчений; ~ 8и§аг цукор-пісбк.
Егапиіаііоп [,дгаепіи'іеі/п) п 1) грануляція; гранулювання; 2) подрібнен
ня; 3) кострубатість, нерівність (поверхні)’, 4) мед. грануляція.
Згапиіаіог ['дгаегуиіеііз] п гранулятор.
Згапиіе ['дггегуи:1] п 1) гранула; 2) зернятко, зерня, зернйнка.
Сгапуіііе ['дгаепуіі] п ч. ім 'я Гранвіл.
&гаре [дгеїр] п 1) виноград; виноградна лоза; у/Ьіїє (§о1беп) ~ білий (зо-лотйстий) виноград; 2) рі виноград (у гронах); іо сиі ~8 збирати виноград; 3) (іЬе ~) вино; 4) рі вет. мокрець.
8гаре-Ьеггу-тоІЬ ['дгеїр,Ьеп'то0] п ент. листовійка виноградна.
Згаре-соМ ['дгеїркоиіб] п мед. сінна гарячка.
£гаре-сиге [ 'дгеїркзио] п лікування виноградом.
£гаре-Ґет ['дгеїрЬт] п бот. гро-нянка.
£гаре-йпіі ['дгеірГги:і] п грейпфрут.
£гаре-1юіі$е ['дгеїрЬаиз] п оранжерея для вирощування винограду.
£гаре-1ои$е |'дгеір1аи8] п (рі §гаре-Іісе) ент. філоксера, виноградна по-пелйця.
Вгарегу ['дгеїрап] п 1) приміщення для зберігання винограду; 2) оранжерея для вирощування винограду; 3) винокурня.
£гаре-$1ю< ['дгеїр/зі] п крупна картеч.
£гаре-$іопе ['дгеір8іоип| п виноградна кісточка.
£гаре-$іі£аг ['дгеїр, Діда] п виноградний цукор, глюкоза.
Згаре-уіпе ['дгеїруаіп] п 1) виноградна лоза; 2) бот. європейський виноград; 3) зачеп, захват (в самбо)’, 4) система повідомлення сигналами; спосіб таємного повідомлення; 5) амер. не-підтверджені повідомлення; брехлйві чутки.
Егаре-луопп ['дгеір\уз:т] п ент. ли-чйнка листовійки виноградної.
£гареу$ [дгаеріг] п м’ясо дельфіна.
&гар1і [дгае£, дга:£] 1. п 1) графік, діаграма; крива; 2) мат. граф; ііїеогу оГ ~8 теорія графів; ~ рарег міліметрівка; 3) розм. (скор. від Ьесіо^гарЬ) гектограф; 2. V 1) зображувати діаграмою; 2) креслити графіки; 3) розм. розмножувати; копіювати за допомогою гектографа.
Згаріїіс ['дгаеГік] ад] 1) графічний; образотворчий; ~ агіз образотворчі мистецтва; графіка; 2) переданий графічно (у вйгляді креслення, графіка, формули); ~ теіЬосі мат. графічний метод; 3) мальовнйчий; виразний, яскравий; образний, живйй (про розповідь)’, 4) письмовий; ~ еггог пбмйлка в написанні.
&гар1ііса11у ['дгаейкаїї] аду 1) графічно; 2) наочно; барвйсто; мальов-нйчо; яскраво; образно.
&гар1ііс$ |'дгае£ік8] п рі (вжив, як
§га
494
§га
зіп%) проектування; складання графіків (креслень, проекцій).
Згаріїііе ['дггеГаїї] п графіт; ~ тосіегаїог фіз. графітовий сповільнювач.
Згаріїіііс [дго'Гшк] аф графітовий; ~ сагЬоп графітовий вуглець.
Згаріїіііхаіюп [.дгаейіаі'хеї/п] п графітизація, утворення графіту.
ЗгарІюШе ['дгабзіаіі] п 1) грифельний сланець; 2) грйфельна дошка.
ВгарЬоІозу [дгжТзІасІзі] п 1) графологія; 2) вивчення почерку.
Згарйотеіег [дгаеТотіїо] п графб-метр, кутомір.
Згарпеї ['дгаерпої] 1. п мор. 1) кішка (якір)', 2) крюк, гак, дрек; 2. V зачепити гаком (крюком, кішкою).
Згарріе ['дгаері] 1. п мор. 1) дрек, кішка; 2) боротьба; сутичка; 3) захват, кішка; 2. V 1) зчепитися; 2) спорт, боротися; 3) обхопйти (боротьба)', 4) обмацувати, ітй навпомацки; 5) зміцнювати анкерами; 6) мор. закладати гак;
іо ~ у/іій а іазк (а ргоЬІет) намагатися розв’язати завдання (проблему).
Згарріег ['дгаеріа] п 1) тех. гак, крюк; кішка; кігті; 2) рука; 3) спорт. борець.
£гаррІе-$1ю< [дгаері/оі] п мор. рятувальна ракета з гаком.
Згаррііпз-Ьоок ['дгаеріїдкик] п мор. кішка, дрек.
Згару ['дгеїрі] аф 1) що нагадує виноград (смаком, формою)', 2) вет. хворий на мокрець.
Згазр [дга:8р] 1. п 1) міцне стйс-нення; хватка, стиск; захоплення; ігоп ~ залізна хватка; 2) влада, панування; володіння; 3) швидке сприймання, розуміння, схоплювання; 4) рукоятка, ручка, держак; 5) затискач; 6) шййка приклада; у/іійіп опе’з ~ в межах досяжності; так блйзько, що можна рукою дістати; іі із Ьеуопсі опе’з ~ цього не зрозуміти; 2. V 1) хапати; схоплювати; стискати; затискати (в руці)', 2) хапатися (за щось)', ухопйтися (за щось)', робйти спробу схопйти (щось)', іо ~ аі а ргорозаі ухопйтися за про-позйцію; 3) міцно триматися (за щось)', 4) зрозуміти, збагнути, усвідомити; уловйти думку; І сап’і ~ уоиг теапіпз не розумію, що ви хочете сказати (що ви маєте на увазі); іо ~ ійе пеіііе смілйво братися за важку справу; Іо ~ аі а зігаи/ хапатися за соломйнку (в скрутному становищі).
Згазрег ['дга:зра] п рвач, хапуга, хапун.
Згазріпз ['дга:зрід] аф 1) чіпкйй, хваткйй; кмітлйвий; 2) жадібний, ску-пйй, зажерливий.
Згазріезз ['дга:зр1із] аф 1) розслаблений; неміцний; 2) незрозумілий, незбагненний.
Згазз [дга:з] 1. п 1) трава; 2) бот.
злак; ~ оГ Рагпаззиз бот. білозір; 3) дерен; 4) спаржа; 5) лука, лужок; газон; соте ой* ійе ~ ! по газонах не ходйти!; 6) пасовйще; вйгін; оиі аі ~ на пасо-вйщі; 7) весна; 8) гірн. земна поверхня; аі ~ на поверхні; не в шахті; Іо Ьгіп£ іо ~ вйдати на-гора; Ьєіууєєп ~ апсі йау амер. в юнацькому віці; соте ой* ійе ~! годі задаватися!; Іо сиі опе’з о\уп ~ самому заробляти на життя; іо іеі ~ §го\¥ ипсіег опе’з Гееі марнувати час; сидіти склавши руки; іо §о іо ~ бути збйтим з ніг; померти; §о Ю ~! геть к бісу!; 2. V 1) засівати травою; обкладати дерном; 2) заростати травою; 3) пастися; 4) виганяти на пашу (на пасовйсько); 5) розстилати на траві полотно (коноплі) (для вибілювання)', 6) розлягтйся на траві; 7) розм. збйти з ніг; звалйти на землю; 8) підстрелити (птаха)', 9) вйтягти на берег (рибу); 10) гірн. видавати на-гора; 11) друк. виконувати поденну роботу.
Згазз-ЬееГ ['дга:зЬі:Г] п весняне м’ясо (рогатої худоби, забитої навесні).
Згазз-Ьіасіе [ 'дга:зЬ1еісІ] п травйнка.
Згазз-ЬІеасйегі [ 'дга:з'Ь1і:і[1] аф вй-білений на луці.
Згазз-ЬІеасйіпз [ 'дга:8'Ь1і:1/ід ] п лугове вибілювання.
Згазз-ЬиПег ['дга:з,Ьліа] п весняне (травневе) масло.
Згазз-сіойї ['дга:зк!з0] п тканйна з волокна рамі.
Згазз-сиііег ['дга:8,кліо] п 1) ножиці для травй; газонні ножиці; газонокосарка; 2) косар травй.
£га$$-сіШіп£ ['дга:з,кліід] п ав. розм. брйючий політ.
Згазз-сігаке ['дга.зсІгеїк] п зоол. деркач.
Згаззесі [дга:зі] аф 1) зарослий травою; 2) злегка загострений (про ключку для гри в гольф).
Егазз-Гапп ['дга:зГ*а:т] п лукопасо-вйщне господарство.
£га$$-Гес1 ['дга:зГесІ] аф що годується пашею; переведений на пашу.
£га$з-йпс1і ['дгагзГїпіП п зоол. вечірній горобець.
£га$$-Пе$1і ['дга:зГ1е/] п м’ясо рогатої худоби, нагуляне за весняно-літній період.
£га$$-£гееп ['дга:з'дгі:п] аф 1) зелений, кольору трави; 2) зарослий травою.
£га$£-1іап(1 |'дга:зйзепсі] п 1) скоропис (у китайців і японців); 2) друк. тимчасовий складач.
£га$$-Ьоок ['дга:зйик] п серп для травй.
Зга$$1юррег ['дга:з,йора] п 1) ент. коник (комаха); амер. тж сарана; 2) штучна принада (для риби); 3) амер. зал. кран; 4) невелйкий стрибаючий феєрверк; 5) військ, розм. легкйй зв’яз-
ковйй літак; 6) рі сонцезахисні великі окуляри.
£га$$іп£ ['дга:зп]] п с. г. залуження.
Згаздіаші ['дга:з1аепс1] п 1) лукопа-совйщне угіддя; 2) район лук і пасо-вйщ.
Зга$$1е$$ ['дга:8Ііз] аф позбавлений трав’яного покриву.
£газд-ішл¥ег ['дга:8,тоио] п газонокосарка.
£га$$-р1оІ ['дгагзріоі] п лужок, газон.
£га$$-гооі$ |'дга:8ги:і8] 1. п рі
1) прості люди, широкі маси; 2) основа, джерело; 2. аф амер. розм. стихійний; що вйник в народі; ~ гпоує-тепі стихійний рух.
£га$$-$паке ['дгагззпеїк] п зоол. вуж.
Згазз-луііклу [ дга:з'\уіс1ои] п солом’яна вдова.
Згазз-луйклуег [ 'дга:8'\уібоиа] п солом’яний вдівець.
Згазд-отаск ['дга:8гек] п бот. морська трава.
Згаззу ['дга:8і] аф 1) покрйтий травою; 2) трав’янйй; трав’янйстий; 3) кольору травй.
Згаіе [дгеїі] 1. п 1) грати; решітка; 2) камінна решітка; 3) камін; оісі--Газйіопесі ~ старомодний камін; 4) тех. колосникова решітка; 5) гірн. грохот; 6) буд. рбстверк; 2. V 1) затуляти решіткою; загратбвувати; 2) терти (на тертушці); розтирати; 3) скреб-тй, терти; 4) скреготати, скрипіти; рипіти; 5) дратувати, роздратовувати; іі ~з ироп ту еаг це ріже мені слух.
Згаіе-Ьаг ['дгеїіЬа:] п тех. колос-нйк.
ЗгаІеГиІ ['дгеїіГиІ] аф 1) вдячний; подячний; ~ Іеііег подячний лист; 2) приємний; ~ сігіпк приємний напій; 3) благодатний (про землю).
ЗгаіеГиІІу ['дгеїійій] аду 1) вдячно, з вдячністю, з подякою; 2) приємно.
Згаїейііпезд [ 'дгеігіиіпіз] п вдячність.
Згаіег ['дгеїіо] п 1) тертушка; тертка; 2) рашпіль.
Згаіісиїаііоп [дгаДікуи'іеі/п] п 1) поділ малюнка на квадрати; 2) поділена на квадрати поверхня малюнка.
ЗгаїіПсаііоп [, дгаеііГі 'кеі/п] п 1) задоволення; утіха, насолода; 2) вйна-горбда; 3) подачка; хабар.
ЗгаШу ['дгаеІіГаї] V 1) задовольняти; 2) давати насолоду; радувати, утішати; 3) потурати, попускати; поступатися; іо ~ сйіібгеп’з \¥Йіт$ потурати дитячим прймхам; 4) винагороджувати; 5) давати хабара.
ЗгаШуіпз ['дгаеііГапд] аф утішний; приємний.
згаііпз [’дгеїіід] 1. п 1) грати; 2) тех. колосникова решітка; 3) мор. ґратчастий люк; 4) каркас, лати; 5) закривання (заставляння) решіт
§га
495
8га
кою; 6) тех., с. г. просівання; 2. асі] 1) скрипучий, різкйй; 2) дратівний.
£гаіі$ ['дгеїііз] 1. асі] безплатний, дармовйй; 2. асіу безплатно, даром, задарма.
ВгаШшІе ['дггеііди.д] п вдячність; подяка; аз а іокеп оГ ~ на знак вдячності; іо ехргезз опе’з ~ вйсловити свою вдячність.
ВгаіиНоиз [дга'дшііоз] асі] 1) безплатний, дармовйй, безоплатний; ~ іеасйіп§ безплатне навчання; 2) добровільний; 3) безпричйнний, нічйм не викликаний (не обгрунтований); 4) юр. вйгідний тільки для однієї сторони.
£гаіиііои$1у [дго'ди:іі98Іі] аду 1) безплатно, даром, безоплатно; 2) безпричйнно, необгрунтовано.
ВгайіНу [дго'ди.’ііі] п 1) грошовйй подарунок; допомога; 2) чайові; 3) хабар; 4) військ, нагородні; Ьу и/ау оГ ~ на знак вдячності.
Згаіиіапі ['дгждиіапі] асі] поздоровний, вітальний.
Вгаіиіаііоп [, дгаеі]и'1еі/п] п поздоровлення, вітання.
Вгаіиіаіогу ['дгаедиіаіап] асі] поздоровний, вітальний.
Вгауатеп [дго'уеїтеп] п 1) основні пункти; 2) скарга; 3) суть обвинувачення.
§га¥е [дгеїу] 1. п 1) могйла; 2) перен. смерть; загйбель; ипіітеїу ~ передчасна смерть; 3) надгробний камінь (пагорбок); 4) яма (для зберігання овочів); 5) префект, що обирається мешканцями; 6) управйтель (маєтку тощо); 7) фон. глухйй наголос; 4 оп ійіз зіде оГ ійе ~ на цьому світі; іо Гіпсі опе’з ~ знайтй собі могйлу (погйбель); іо СІІ8 опе’з О\¥П ~ рйти самому собі могйлу; іо Ьауе опе Гооі іп ійе ~ стояти однією ногою в могилі; 2. асі] 1) ва-жлйвий, вагомий; серйозний; 2) загрозливий; тяжкйй; 3) похмурий; сумнйй; 4) темний (про фарби); 5) скромний (про наряди); 6) поважний, статечний; стрйманий; 7) впливовий, авторитетний; 8) низькйй (про тон); 9) важкйй, громіздкйй; аз ~ аз а )исі§е надзвичайно серйозний; 3. V (разі £гауес1; р. р. §гауесі, £гауеп) 1) гравіювати; витісувати; вирізувати, вирізьблювати; 2) зберігати, закарбовувати (в пам'яті); 3) мор. чйстити і смолйти підводну частйну судна.
£га¥е-сІоіЬе$ ['дгеїукіоидх] п рі похоронне убрання; саван.
£гауе-(Іі8£ег ['дгеїу,діда] п 1) могильник, гробар; 2) ент. жук-гроба-рик.
£гяує(Іо [дга'уі:сІои] п мед. нежить.
дгяуеі ['дгаеуоі] 1. п 1) гравій; крупний пісок; галечник; 2) золотоносний пісок; ~ тіпе копальня розсипного золота; 3) амер. баласт; 4) пісочний ко
лір; 5) мед. сечовйй пісок; камінці (в сечовому міхурі); 2. у 1) посипати піском (гравієм); 2) розм. бентежити, ставити в тупйк; заганяти в безвйхідь; збивати з пантелйку; 3) переривати, зупиняти (промовця); 4) пошкодити копйто (у коня); 5) посадйти пароплав на мілину; 6) зав’язнути в піску.
£гауе1-Ь1іп(1 [ 'дгжу1,Ь1аіпсІ] аф майже сліпйй.
£гауе1іп8 ['дггеуаіп]] п молодйй лосось.
£гауе11іп£ [ дггеуаііі]] п 1) засипання гравієм (крупним піском); 2) засй-пана гравієм (піском) поверхня.
Вгауеііу ['дггеуоіі] аф 1) що складається з гравію; 2) посйпаний гравієм; засйпаний піском; ~ зоіі ґрунт з дрібнйми камінцями.
£гяуе1-рі< ['дгаеуїріі] п гравійний кар’єр.
Егяуеі-зґопе ['дгаеуоізіоип] п галька.
Згяуеі-^уяік ['дгжуо1'\уо:к] п доріжка (алея), посйпана гравієм.
Вгауеіу ['дгеїУІі] асіу 1) серйозно; вагомо; важлйво; 2) загрозливо; тяжко; 3) похмуро; сумно; 4) скромно; 5) поважно; статечно; стрймано; 6) впливово; авторитетно; 7) нйзько (про тон голосу).
£гя¥Є-тоип(1 ['дгеіутаипсі] п мо-гйльний пагорб; курган.
Згауеп ['дгеїуап] 1. аф 1) вйрізь-блений; 2) вйгравіруваний; вйріза-ний; ~ іта§е ідол, кумйр; 2. р. р. від £гауе 3.
£гяуєпє$$ ['дгеїупш] п 1) серйозність; вагомість; важлйвість; 2) загроза; 3) сум, смуток; журба, печаль; 4) скромність; 5) поважність; статечність; стрйманість; 6) впливовість, авторитетність; 7) нйзькість (тону).
Згяуеоіепі [дго'укзіопі] аф смердючий, вонючий.
8гяуег ['дгеїуо] п 1) різьбар; гравер;
2) різець.
8ГЯУЄ8 [дгеїух] п рі шкварки; О.’з бізеазе мед. базедова хвороба.
£гауе$<опе ['дгеїузіоип] п могйльна плита, надгробник, надгробок.
бгяуеуяггі [ 'дгеіу)а:<і] п кладовйще; цвйнтар; гробкй.
Егяуіс ['дггеуік] аф гравітаційний, вгяуісі ['дгаеуїд] аф вагітна.
ЗгяуісШу [дгз'уїдііі] п вагітність.
Згяуітеіег [дго'уїтііа] п 1) гравіметр; 2) ареометр.
Згауішеігіс [,дгзеуі'теіпк] аф гра-віметрйчний, ваговйй.
^гауітеігу [дгз'уїтііп] п гравіметрія.
дгяуііів ['дгеїУїд] п 1) гравірування, гравіювання; вирізування (по металу, дереву); 2) гравюра; 3) мор. чйстка підводної частйни судна.
£ГЯ¥ІП£-(ІОСк [ ' дгеї Уїд док] п ремонтний док (сухии або плавучий).
бгяуНаІе ['дггеуііеіі] у 1) прагнути, тяжіти; 2) фіз. притягуватися (до — іо-у/агсіз); 3) занурюватися (в рідину); осідати (на дно).
Згауііаііоп [,дггеуі Чеі/п] п 1) фіз. гравітація; сйла вагй; притягання; тяжіння; іеггезігіаі ~ земне тяжіння; ійе 1а\у оГ ~ закон всесвітнього тяжіння; 2) прагнення, потяг (звич. до поганого).
&га¥Ііаііопа! [,дггеуіЧеі/апі] аф гравітаційний.
Згауііаііуе ['дггеуііеіііу] див. &гауі-іаііопаї.
бгауііу [дггеуій] п 1) серйозність, важлйвість; 2) небезпечність, тяжкість (хвороби тощо); 3) урочйстість; 4) поважність, статечність, урівноваженість; 5) фіз. вага; сйла вагй; тяжіння; зресіГіс ~ питома вага; сепіге оГ ~ центр вагй.
Вгауиге ['дггеуіію] п 1) гравюра; 2) фотогравюра; естамп.
£гауу ['дгеїУі] п 1) підлйвка, соус; 2) сок, що виділяється з м’яса при смаженні; 3) амер. розм. легка нажйва; незаконні прибутки; хабар; іо дір іп ійе ~ поживйтися, привласнити казенні гроші; 4 ~ ігаіп розм. доходне місце, легкйй заробіток; іо гіде ійе ~ ігаіп загрібати гроші; іо Ьоагсі ійе ~ ігаіп вйгідно влаштуватися; < Ьу хай йому біс!
бгауу-Ьоаі [ 'дгеїУіЬоиі] п соусник.
Єгау [дгеї] п ч. ім'я Грей.
£гау [дгеї] див. §геу.
ЗгауЬеапІ [дгеїЬюд] п сивобородий старйк; людйна похйлого віку (тж §геуЬеагд).
8гауііп£ ['дгеїііі]] п 1) іхт. харіус; 2) ент. метелик-сатйр.
&гаге [дгеїх] 1. п 1) торкання, зачіпання, дотикання; 2) подряпина, легка рана; 3) військ, розрйв при ударі; 2. V 1) ледь торкатися, зачіпати; доторкатися; 2) подряпати, зідрати, натерти (шкіру); 3) військ, обстрілювати настйльним вогнем; 4) пасти; іо ~ саіііе оп ійе теадо\¥з пасти худобу на луках; 5) утрймувати на паші; 6) жарт, годувати; 7) скубти траву, пастися; 8) використовувати як па-совйсько; 9) розм. вирощувати траву на корм худобі.
Згагег ['дгеїхз] п 1) тварйна, що пасеться; 2) рі нагульна худоба, худоба на паші.
Згахіег [ 'дгеїгіа] п тварйнник; скотар.
Згахіегу ['дгеїгюп] п 1) відгодівля на пасовйщі (худоби); нагул (худоби); 2) пасовйсько.
§гахіп£ ['дгеїгід] п 1) утрймання худоби на пасовйщі (на паші); 2) пасовйсько; ~ апітаї травоїдна тварйна; ~ сгор пасовйщна культура; ~ Гіге військ, настйльний вогонь; ~ Гогезі
§ге
496
Сге
лісове пасовйсько; ~ гі^Ьі право випасу.
Згеазе І [дгі:з] л 1) смалець; жир; лій; 2) мастило; коломазь; 3) розм. лестощі; 4) розм. хабар; 5) вет. мокрець (у коня); 6) с. г. жиропіт.
бгеазе II [дгі:г] V 1) мазати, мастити; намазувати; мазати жиром; 2) замаслювати; 3) розм. підмаслювати, підмазувати; підкупляти; іо ~ Ійе раїт (ІЬе Ьапсі, ІЬе Гізі) оГ зтЬ. давати комусь хабара, підмазати когось.
Згеазе-Ьаікі ['дгкзЬаепсІ] л ловильний клейовий пояс.
&геа$е-Ьох [ 'дгкзЬзкз] л тех. 1) маслянка; 2) букса.
Згеазе-сир ['дгі:зклр] л тех. маслянка; тавотниця.
£геа$е-£ііп ['дгі:здлп] л шприц для густого змащування.
8геа$е-раіпі [ 'дгі гзреші] л театр. грим.
£геа$ергооГ [ 'дгі:зрги:£] асі) жироне-проникнйй.
Згеазег ['дгі:2з] л 1) мастильник; 2) кочегар (на пароплаві); 3) мастильне пристосування.
йгеазе-гешоуег ['дгігзп'тшуз] п засіб для виведення жйрних плям.
£геа$е-геіаіпег [ 'дгкзп'їеіпз] л сальник.
Згеазе-зроНесІ [ 'дгі :з 'зрзіїсІ] асі) покритий жирними (масними) плямами.
£геа$е-ігар ['дгі:8Ігаер] л тех. жиро вловлювач.
Згеазіїу ['дгіїгііі] асіу 1) жирно; 2) єлейно; солодкувато.
Згеазіпезз ['дгіггіпіз] л 1) жирність; сальність; заяложеність; 2) єлейність, солодкуватість.
§геазіп£ ['дгіїгіг)] л 1) тех. змащування; 2) жирування (шкури); < ~ оґ раїтз хабарництво; підкуп.
£геа$у ['дгі.гі] асі] 1) сальний; жирний; засмальцьований; 2) брудний; слизький (про дорогу); багнистий; 3) непристойний; 4) єлейний; солоденький; 5) немитий (про вовну).
вгеаі [дген] 1. л 1) (ійе ~) збірн. сильні світу цього; вельможні багатії; 2) (іЬе ~) великі письменники, класики; 3) рі останній екзамен на ступінь бакалавра гуманітарних наук (у Кембриджі і Оксфорді); 2. асі) 1) велйкий, величезний, колосальний; ~ Ьиіїсііпв величезний будйнок; ~ саіііе велйка рогата худоба; ~ юе велйкий палець (на нозі); ^іій ~ р1еа8иге з ве-лйким задоволенням; 2) довгий; а ~ у/ау довгий шлях; а ~ 'уйііє довгий час; ~ а$е глибока старість; 3) сйльний, глибокий; ~ іоує сйльна любов; ~ І£Погапсе глибоке неуцтво; 4) велйкий; ~ раіпіег (хугіієг, сотрозег) велйкий художник (письменник, композй-тор); ійе 6. \¥аг перша світова війна;
Реіег ійе 6. Петро Велйкий (цар); іЬе 6. СЬагіег іст. Велйка хартія вольно-стей; 5) піднесений, благородний; ~ сіеед благородний вчйнок; 6) пйшний, розкішний; ~ сегетопу пйшна церемонія; 7) чудовий, прекрасний; 8) ргед. досвідчений; обізнаний; майстерний; іо Ье - оп йізіогу добре знати історію; 4 ~ ЬіІЬеггу бот. лохйна; ~ саіз левй, тйгри, леопарди; ~ сйаіг крісло; ~ сігсіе мор. велйке коло; ~ сіогсп чортова дюжина; ~ &о останній екзамен на одержання ступеня бакалавра гуманітарних наук (у Кембриджі і Оксфорді); ~ §гоизе орн. глухар; ~ Неауепі!, ~ босі!, ~ Ьогсі! о, господи!; ~ тогеі бот. беладона; а ~ деаі багато; а ~ тапу (питЬег) велйка кількість; а ~ тапу реоріе \уєгє іЬеге там було безліч людей; Ьу (іп) ІЬе ~ оптом, гуртом; по ~ зйаке8 нічого особлйвого.
Егеаі-ашії ['дгеіі'а:пі] п двоюрідна бабуся.
Єгеаі Аизігаїіап ВІ&М ['дгеіІз:з 'ґгеї-Ірп 'Ьаіі] п геогр. н. Велйка Австралійська затока.
Єгеаі Веаг Ьаке [ 'дгеїі 'Ьеа 'Іеік] п геогр. н. Велйке Ведмеже озеро.
Єгеаі Вгііаіп ['дгеїі'Ьпт] п геогр. н. Велйка Британія.
8геаі-соаі [ 'дгеїікоиі] п 1) пальто (чоловіче); 2) військ, шинель.
Егеаіеп ['дгеїіп] у 1) збільшувати; 2) збільшуватися.
Згеаіег ['дгеїіз] асі] (сотр. від £геаі) 1) більший; 2) ( 6.) велйкий (у географічних назвах тощо); 6. ¥огк велйкий Нью-Йорк.
Єгеаіег АпііІІез ['дгеїізгаеп'їіііг] п геогр. н. Велйкі Антйльські островй.
Сгеаі Гаїїз ['дген 'Гз:І2] п геогр. н. м. Грейт-Фолс.
£геаі-£гашІс1іі1(1 ['дгеїі'дгаепі/аіісі] п правнук; правнучка.
£геаі-£гашІ(1аи£Іііег [ ' дге її 'дгзеп-
,с!з:1з] п правнучка.
£геа<-£гашМа<Ьег ['дген'дгзеп, Га:дз] п прадід.
£геаі-£гаш1піа ['дгеїі'дгаепта:] п дит. прабабуся.
£геа<-£гаш1таіпіпа ['дгеїі'дгзеп-
тз,та:] див. §геаі-§гапсіта.
£геаі-£гаікІпіоі1іег ['дгеїі'дгаеп-
,тлдз] п прабабка.
£геа<-£гаш1ра(ра) ['дгеїі'дгаепра:, 'дгеїі'дгаепрз'ра:] п дит. прадідусь.
£геаІ-£гаім1рагепІ [ дгеїі дгзеп, рєзгзпі] п прабатько, прародйтель.
£геаі-£гаш1зоп ['дгеїі'дгаепзлп] п правнук.
£геаі-£геаІ-£гашИа11іег [ 'дгеїі' дге іі-'дгаеп,£а:дз] п прапрадід.
£геаі-1іеагіе(1 ['дгеіІ'Ьа:Ііс1] асЦ великодушний.
ЗгеаіІіеагіесІпезз [,дгеіІ'Ьа:ііс1пі8] п великодушність.
Сгеаі Ьакез ['дгеїі'іеікз] п рі геогр. н. Велйкі Озера.
Вгеаііу ['дгеїііі] асіу 1) дуже, значно; іо Ье ~ а8Іопі8Ьесі дуже здивуватися; І ат ~ оЬ1І£ЄСІ іо уои я вам надзвичайно вдячний; 2) благородно, велйчно.
Згеаіпезз ['дгеїґпіа] п 1) велич; сила; 2) величина; 3) благородство, шляхетність.
Згеаі-ргітег ['дгеїі'рптз] п друк. шрифт на 18 пунктів.
Сгеаі 8а1і Ьаке ['дген 'зз:1і Іеік] п геогр. н. Велйке Солоне озеро.
Сгеаі 8ашіу Пезеті ['дгеїі 'заепсії 'сіегзі] п геогр. н. Велйка Піщана пустеля.
Сгеаі 81ауе Ьаке ['дген 'зіеіу 'Іеік] п геогр. н. Велйке Невільниче Озеро.
Згеаі-шісіе ['дгеїі'лдкі] п двоюрідний дідусь.
Сгеаі Уісіогіа Пезеті ['дгеїіуїк'ізтю СІЄ23І] п геогр. н. Велйка пустеля Вікторія.
Згеауез [дгіїух] п рі шкварки.
&геЬе [дгі:Ь] п орн. норець; £геаі--СГЄ8ІЄСІ ~ велйка пірнйкоза.
Сгесіап ['дгі:/зп] 1. п 1) еллініст; 2) грек; 2. асі} грецький (про стиль тощо); ~ Ьог8е троянський кінь.
Сгесіге ['дгігзаіг] у 1) надавати рис грецького стйлю; 2) набирати рис грецького стйлю.
8гее [дгі:] п доброзйчлйвість, при-хйльність; іо таке (іо сіо) ~ відшкодовувати втрату.
Сгеесе [дгі:з] п геогр. н. Греція.
&гее(і [дгігсі] п жадоба, жадібність, пожадливість, зажерливість.
&гее(1іІу ['дгі:сІі1і] асіу 1) жадібно, з жадністю; 2) ревно, запопадливо.
Зтеедіпезз [ 'дгі :<ііпіз] п 1) жадібність; 2) ненажерливість; ненаситність; 3) запопадливість.
Вгеесіу ['дгі:<іі] асі] 1) жадібний, жадний; пожадливий; 2) ненажерливий; 3) жадаючий, прагнучий; ~ іо кпоу/ що прагне (до) знань.
£гее(1у-£иі8 ['дгі:<іідлі8] п рі груб. ненажера, обжера.
8гее§гее ['дгі:дгі] п африканський амулет, фетйш; < ~ тап шаман, чаклун.
Сгеек [дгі:к] 1. п 1) грек; гречанка; ІЬе ~8 збірн. греки; 2) грецька мова; 3) шулер, шахрай; теггу (тасі, §ау) ~ веселун; гульвіса; іі із ~ іо те це для мене китайська грамота; це мені зовсім незрозуміло; 2. асі] грецький; ~ ега грецьке літочйслення; ~ §і£і дари данайців; аі (оп) іЬе ~ саіепсіз до грецьких календ, ніколи; ~ СЬигсЬ греко--католйцька, православна церква; ~ СГО88 ГреЦЬКИЙ ХреСТ.
СгеекізЬ ['дгі.кі/І асі] 1) що нагадує грецький; схожий на грецький; 2) язичеський.
бге
497
р,гс
бгеекізЬІу ['дгі:кі/1і] аду грецьким способом.
6геекі$< ['дгі.кізі] п еллініст, класик.
6геек1е$$ ['дгікіїз] асі] що не знає грецької мови; ~ Огеек розм. вйвчення грецької літератури за перекладами.
бгеекііпз ['дгі:к1ід] п знев. грек, бгееп [дгі:п] п ч. ім’я Грін.
£гееп [дгі:п] 1. п І) зелений колір;
2) рі відтінки зеленого кольору; 3) зелена фарба; зелень; 4) рослинність; лйстя; 5) рі зелені гілкй дерев; 6) рі зелені овочі, городина: зелень; 7) молодість, сйла; іп (йе ~ у розквіті сил; 8) зелений лужок, лука; майданчик для гри в гольф; 2. асі] 1) зелений, зеленого кольору; 2) незрілий, неспілий, нестйглий, зелений; 3) соковй-тий {про корм); 4) свіжий, необрббле-ний; 5) покрйтий зеленню; ~ (гсе дерево, покрйте лйстям; 6) незагоєний, свіжий {про рану); 7) квітучий, сповнений сил; 8) недосвідчений, мо-лодйй, новий; а ~ йапсі новачок, молодйй працівнйк; 9) довірливий, простодушний; простакуватий; 10) рев-нйвий; ~ Ьгіск сирець, невйпалена цегла; ~ Гііт волога плівка; ~ хдіпісг м’яка (безсніжна) зима; ~ гоипсі свіжа (незагоєна) рана; іп ійе ~ ігее бібл. у дні розквіту; С. Моипіаіп 8(аіе амер. жарт, штат Зеленої горй (Всрмонт); ~ а!$ае бот. зелені водорості; ~ Ь1і&й( листяна попелйця; ~ Ьоііот мор. обросле дно {судна); ~ Ьгіег амер. бот. сасапарель; ~ Ьгоот бот. зіновать, ро-кйтник; ~ сйеезе молодйй (зелений) сир; ~ согтогапі орн. чубатий баклан; ~ сот недозрілі качанй кукурудзи; ~ сгаЬ зоол. їстівнйй краб; - сгор зелений корм; 6. Ога^оп військ, розм. десантний транспорт, десантне судно; ~ бгаке ент. одноденка; ~ сіге8чіпс с. г. застосування зелених добрив; - еЬопу бот. ебенова рослйна з золеною деревиною; ~ Гаї драглйста частйна м’яса черепахи; ~ &І11 амер. зелена устриця; ~ £Іа$$ пляшкове скло; ~ £оо<І8 свіжі овочі, зелень: амер. розм. фальшйві паперові гроші; ~ £оо$е гусеня; простак; ~ Ііппеі орн. зеленушка; ~ тапиге с. г. зелене добриво; ~ тагЬІе мін. сер-пентйн; ~ тіпегаї мін. малахіт; ~ опіоп зелена цибуля; ~ реа зелений горошок; ~ зсит зелень, «цвітіння» водй; ~ зоар зелене (калійне) мйло; ~ іаЬІе зелене сукно {на столі, більярді); ~ іеа зелений чай; ~ уіґгіоі хім. залізний купорос; ~ у/аіег «цвітіння» водй {стоячої); 3. у 1) зеленіти; ставати зеленим; 2) фарбувати в зелене; 3) одягати в зелене; 4) обдурювати; містифікувати; 5) давати паростки {тж ~ оиі).
&геепЬаск ['дгі:пЬаек] п 1) амер. розм. банкнота, паперові гроші; 2) зоол. кулйк; 3) розм. жаба.
§гееп-Ьа& ['дгі:пЬзед] п адвокатський портфель.
Вгееп-Ьаіге [ 'дгі :пЬеіг] п зелена тканйна для оббивання дверей.
бгееп Вау ['дгі:п 'Ьеі] п геогр. н.
1) затока Грін-Бей; 2) м. Грін-Бей.
§геепЬеЙ ['дгі.пЬеІі] п зелена зона {навколо міста).
£Гееп-Ь1іпс1 [ 'дгі іп'ЬІаіпсІ] ад] хворий на дальтонізм; шо не розрізняє зеленого кольору.
§гесп-Ь1ішіпе$$ |'дгі:п'Ь1аіпсІпі8] п дальтонізм.
Вгееп-ЬоШе [ 'дгіїП'ЬоСІ] п ент. зелена муха {тж ~ Лу).
§геепс1оій ['дгі;пс1з;0] п 1) зелене сукно (на столі, більярді); 2) гральний стіл.
§гееп-со<1 ['дгі:пкосІ] п іхт. сайда.
йгеепег ['дгі:пз| п розм. 1) новачок; недосвідчений робітнйк; 2) іммігрант, шо прибув недавно; 3) простак.
йгеепегу ['дгі:пзп] п 1) зелень, ро-слйнність; лйстя; 2) зелені гілкй (для прикраси); 3) оранжерея, теплйця.
Вгееп-еуесі ['дгі:паіс1] ад] 1) зеленоокий; 2) ревнйвий; заздрісний: ~
топзіег ревнощі.
^геепГіпсй | 'дгішГіпі/] п орн. зеленушка.
Вгееп-ГічЬ |'дгі:пГі/] п 1) амер. свіжа рйба для засолювання; 2) іхт. гірела.
Вгееп-Лу ['дгі.пЛаї] п 1) штучна мушка {наживка); 2) ент. попелйця (персикова).
£гееп£а£е ['дгі.пдеісіз] п ренклод (слива).
£гееп£госег [ 'дгі:п,дгои83] п продавець овочів (фруктів).
вгсепвгосегу [’дгі:п,дгои59п] п
1) овочева (фруктова) крамнйця;
2) зелень; овочі; фрукти.
йгеспЬогп |'дгі:пЬо;п] п новак; молокосос; недосвідчена людйна.
КгеепЬоизе ['дгішйаиз] п 1) теплйця, оранжерея; вегетаційний будйно-чок; 2) ав. розм. ліхтар кабіни.
£геепіп£ [ 'дгі:під ] п яблуко зеленого забарвлення.
Згеепізії ['дгі.пі/] ад] зеленуватий.
Єгеепіаші ['дгі.пізпсі] п геогр. н. Гренландія; ~ 8еа Гренландське море.
§гееп1ап(і [ 'дгі:п1зпсІ] п с. г. луко-пасовйщні угіддя.
бгеепіашіег ['дгйпІаепсЬ] п мешканець Гренландії; гренландець; грен-ландка.
Сгеепіашііс [дгі;п'Іаепдік] ад] гренландський.
&гееп1е$$ |'дгі:п1і8] ад] позбавлений зелені; без рослйнності.
£гееп1іп£ ['дгі:п1ід] див. §гееп-Гі8Й.
£гееп-1оизе [ 'дгігпіаиз] п {рі згееп--Іісе [-Іаіз]) ент. листяна попелйця.
бгеепіу ['дгі;п1і] аду 1) зеленувато;
з зеленню; 2) молодо, свіжо; 3) без досвіду, невміло.
дгеепіпап ['дгіїптзп] п {рі §гееп-теп) доглядач майданчика для гольфа.
£гееппе8$ ['дгіїптз] п 1) зелень; 2) Незрілість, недосвідченість; 3) бадьорість, свіжість.
Єгееп Кіуєг ['дгіїп 'пуз] п геогр. н. р. Грін-Рівер.
&гееп-реак [’дгі:прі:к] п орн. зелений дятел.
8гееп-гоот [дгі.пгит] п 1) артис-тйчне фойє; 2) театральні пліткй; 3) склад (приміщення) для необрбб-леної продукції.
£гееп-$а1іт£ [ 'дгі:п, 8з;1іід] п соління в зеленому вигляді {про помідори тощо).
£гееп$ап(1 [ 'дгіїпзаепсІ] п 1) геол. глауконітовий пісок; 2) мет. формувальна суміш.
СтгеепзЬого [ 'дгі:пх,Ьз:гои] п геогр. н. м. Грінсборо.
^геепзкапк | 'дгі;п]аедк| п орн. велйкий уліт.
§гееп-8Іскпе88 [ 'дгі;п,8ікпі8| п мед. хлороз, бліда неміч.
£гееп8ргоігіііі£ ['дгі:п,8ргаіі(іг|| п с. г. пророщування {посівної картоплі).
£гееп8(опе [ 'дгі:п8іоип] п 1) геол. зелені вйвержені породи; зелений порфір; діорйт; діабаз; 2) мін. нефрйт.
£Гееп-8йіГГ |'дгі:п8ілГ| п свіжі овочі, городина, городня зелень.
£гееп5і¥аг(1 |'дгі:п8\уо:сі] п дерен; газон; лужок; моріжок.
ЗгеепПі ['дгі:п9] п зелень; зелене лйстя.
Єгеепуіііе ['дгіїпуіі] п геогр. н. м. Грін вілл.
йгееп-луаге ['дгі.п^єз] п невйпалена кераміка.
£геет¥ее(1 ['дгі:туі:сі] п бот. дрік.
бгеетуісії ('дппкІз] п геогр. н. м. Грйнвіч, Грініч; ~ ііте час за Грйн-вічем.
Вгеетуоод [ дгктуисі] п ліс у зеленому убранні; іо §о іо ійе ~ стати розбійником.
Вгеепу ['дгі:пі| ад] зеленавий, зеленкуватий.
дгеепуапі ['дгі :пза:<і] п 1) загорода для худоби, що відбйлася від чередй; 2) майданчик для тренування мислйв-ських собак.
Вгееі [дгі:і] V 1) вітатися; здоровкатися; кланятися, уклонятися; вітати; 2) зустрічати {вигуками, оплесками); 3) досягати, доходити; доноситися; долинати {про звук тощо); 4) плакати; журйтися.
Вгееіег |'дгі:із] п 1) плакальник; скиглій; 2) той, що вітає.
§гееііп£ ['дгі:іід] п 1) вітання; 2) привіт; поклін, уклін; іо зепсі $тЬ. опе’з Ье8і ~8 послати комусь палкйй привіт; 3) зустріч (оплесками); при-
£ГЄ
498
йбм; согсііаі ~ щйра зустріч, сердечний прийом.
£гееііп£-саг(І ['дгіїїдкоігд] п вітальна листівка.
ЗгеЛіег ['дгеіїо] п нотаріус, чинбв-ник-реєстратор.
6ге£ [дгед] п ч. ім'я Грег (зменш, від 6ге§огу).
£ге£а1е [дга'да.іа] п північно-західний вітер на Середземному морі.
бгезагіап [дге'дєогюп] ад] 1) що належить до стада; 2) звичайний, непримітний; 3) рядовйй (про солдата).
£ГЄ£агіоіі8 [дге'дєопоз] ад] 1) стадний; зграйовйй; що живе (ходить) зграями (стадами); 2) товарйський; компанійський.
згезагіхаіюп [дге,дєоп'хеі/п] п ент. зоол. скупчення, локалізація (сарани тощо).
£ГЄ£О [ 'дгі:дои] п 1) короткий плащ з каптуром; 2) розм. пальто з грубої матерії.
Єгевог ['дгедо| п ч. ім'я Грегор (зменш, від 6ге£огу).
Сге^огіап [дго'дотіоп] ад] григоріанський; ~ саіепдаг григоріанський календар; ~ зіуіе новйй стиль (календаря).
Єгевогу ['дгедоп] п ч. ім'я Грегорі.
6ге8огу-роі¥(1ег ['дгедоп,раидо1 п фарм. проносне.
Згешіаі ['дгі:тю1] 1. п 1) церк. омофор; 2) особа, що проживає за місцем служби; 2. ад] 1) дуже близькйй; 2) що стосується грудей (колін).
Згетііп ['дгетіїп] п 1) ав. злий гном, що приносить невдачу льотчикові; 2) таємнйча ворожа сйла.
Сгепада [дго'пеїдо] п геогр. н. острів Гренада.
Згепасіе [дп'пеїд] п 1) граната; Ьапд ~ ручна граната; 2) вогнегасник.
Згепадіег [,дгепо'діо] п гренадер.
Згепадіпе І [,дгеп9'ді:п] п 1) гранатовий сироп; 2) текст, гренадйн (шовкова тканина).
Згепадіпе II ['дгеподш] п садова гвоздика.
Єгепа<1іпе$ [,дгепо'ді:пг] п геогр. н. острови Гренадіни.
СгепоЬІе [дго'поиЬІ] п геогр. н. м. Грендбль.
Єгепуіііе ['дгепуіі] п ч. ім'я Грен-вілл.
Згеззогіаі [дге'зоіпої] ад] зоол. пристосований для ходьбй (про кінцівки птахів і комах).
Сгеіа ['дгі:іо, 'дгеїіо] п ж. ім'я Гре-та, Гріта, Грейта (зменш, від Маг^агеі).
СгеісЬеп ['дгеі/іп] п ж. ім'я Грет-чен, Гретхен.
Сгеіеі ['дгеїі] п ж. ім'я Гретел.
8ГЄМГ [дпг] разі від £ґо\¥.
8геу [дгеї] 1. п 1) сірий колір;
2) відтінок сірого кольору; 3) сіра фарба; 4) сіра тканйна; іо дгезз іп ~ одягатися в сіре; 5) невідбілена тка
нйна; 6) кінь сірої масті; 7) сивина; 8) сутінок, прйсмерк; 2. ад] 1) сірий; ~ Ьогзе сірий кінь; 2) сйвий; ~ Ьаіг сйве волосся; іо іигп (іо Ьесоте) ~ по-сйвіти; іо £го\у ~ іп ійе зегуісе постаріти на службі; 3) похмурий, хмарний; 4) безрадісний, понурий; 5) текст, не-відбілений; ’Ф* ~ Ггіаг францисканець; ~ §оозе дйкий гусак, дика гуска; ~ ігоп тех. сірий ливарний чавун; ~ тагкеі товкучка (ринок); ~ таііег сіра речовина мозку; розум; ~ тиііеі зоол. кефаль; ~ \уЬа!е сірий кит; 3. V 1) робйти сірим; 2) ставати сірим; сіріти; 3) сйвіти.
&геуЬаск ['дгеїЬаек] п 1) розм. солдат армії південних (під час громадянської війни в Америці)’, 2) кулйк; 3) сіра ворона; 4) розм. груб, воша; 5) амер. сірий кит.
ВгеуЬеапі ['дгеїЬіод] п 1) старйй, дід; літня людйна; сивоборбдько; 2) череп’яний глечик (для спиртних напоїв).
£геусіп& ['дгеїзід] п (скор. від §геу-Ьоипд гасіп£) полювання з хортами за механічним зайцем (азартна гра).
£геу-соаі ['дгеїкоиі] п 1) солдат у сірій шинелі; 2) сіромаха.
Вгеу-еуед ['дгеїаід] ад] сіроокий.
бгеу-Ьаігегі ['дгеї'Ьєод] ад] сйвий, посйвілий.
бгеу-Ьеагіегі ['дгеї'Ьедід] ад] посйвілий, сйвий; старйй.
бгеу-Ьеп ['дгеїЬеп] п орн. тетерка.
ЗгеуІіоишІ [ 'дгеїЬаипд] п 1) хорт;
2) мор. швидкохідний океанський лайнер (тж осеап ~); 3) амер. автобус далекого прямування.
ВгеуІБЬ ['дгеп/] ад] 1) сіруватий; 2) сивуватий, сивенький, з сивиною.
£геу1а& [ 'дгеїіаед] п орн. дйка гуска. £геу1у ['дгеїіі] аду 1) сіро; 2) похмуро; 3) хмуро, безрадісно.
8геупе88 ['дгеїпіз] п 1) сірість; 2) сивина; 3) похмурість; хмарність; 4) понурість.
§гісе [дгаїа] п порося.
£гі(1 [дгісі] п 1) решітка; грати;
2) рашпер; 3) рад. сітка; 4) ел. акумуляторна пластйна.
ЗгісіШе ['дгісіі] 1. п 1) сковорода з ручкою; 2) гірн. велйке сйто (решето) (для руди)’, 2. у смажити на сковороді; ~ оиі просіювати.
£гі(1(11е-саке ['дпсіїкеїк] п перепічка; корж.
8гі(1е [дгаїсі] 1. п скрип; скрипучий звук; 2. у 1) врізатися зі скрй-пом; 2) встромлятися, завдаючй болю; 3) простромлювати; 4) скрипіти, скребтй.
£гі(Іе1іп ['дгкЬІіп] 1. п бузково-сірий колір; 2. ад] бузково-сірий.
£гі(Іігоп ['дпфаюп] 1. п 1) рашпер; 2) іст. решітка для катування (вогнем); 3) зал. сортувальний парк; 4) комплект запасних частйн і ремонтного
інструменту; 5) мор. клітка (для судна); 6) театр, колосникй; 7) амер. розм. футбольне поле; іо Ье оп іЬе ~ бути дуже занепокоєним; сидіти як на голках; 2. V малювати мережу (залізнйч-них колій) (на карті).
ВгіеГ [дгі:£| п 1) горе; сум; смуток; журба; печаль; іо діє оГ ~ померти з горя; іо соте іо ~ потрапити в біду; зазнати невдачі; іо Ьгіп£ іо ~ довестй до бідй; 2) прйкрість, гіркота.
§гіеЛе$$ ['дгі:Яі8] ад] що не знає горя (журбй); безжурний, безсумний.
£ГІеГ-8Ігіскеп ['дгі:Г8ігікп] ад] убй-тий горем.
Вгіеуапсе ['дгігуопз] п 1) скарга; невдоволення; \уЬаі із уоиг ~? на що ви скаржитеся?; 2) прйвід (підстава) для скарги (невдоволення); 3) образа; доп’і Ьоїд іі аз а ~ а^аіпзі те не ображайтеся за це на мене; ~ соттіііее конфліктна комісія (на виробництві).
§гієує [дгі:у] V 1) засмучувати, завдавати прйкрості; 2) горювати; сумувати, побиватися (аі, Гог, оуєг); до поі ~ не горюй.
£гіеуіп£ ['дгі:уіі]] ад] 1) що завдає прйкрощів (горя); 2) засмучений, прй-кро вражений; зажурений; невдовбле-ний.
2гіеуіп§1у ['дгітуїт)її] аду гірко, тужно, сумно.
£ґіеуоіі8 ['дгіїуоз] ад] 1) сумнйй, тужний, болісний, гіркйй, журлйвий; 2) жахлйвий, страшенний; ~ сгіте жахлйвий (тяжкйй) злочин.
Згіеуоизіу ['дгі:уо8Іі] аду 1) сумно, тужлйво, гірко; з жалем; 2) важко, тяжко, болісно; 3) жахлйво.
ЄгіГ [дп£] п ч. ім'я Гріф (зменш, від ОгіПїіЬ).
ВгіЛГ [дгі£] 1. п 1) пазур, кіготь; 2) текст, рамка для візерункового ткання; 3) (скор. від £гіПїп) відомості; 4) новачок; 2. у обдурйти.
СгіїГш [ дп£іп] п ч. ім'я Гріфін.
£ґіПіп ['дпіїп] п 1) міф. грифон; 2) перен. пйльний страж; 3) зоол. гриф; 4) європеєць, що недавно прибув до Індії; 5) розм. відомості.
бгііїШі ['дп£їО] п ч. ім'я Гріффіт, Гріфіт.
§гііїоп ['дпЬп] п 1) зоол. гриф; 2) пйльний страж; 3) грифон (порода собак).
Ерііїоп-уикиге ['дпЬп,УЛ1ір] п орн. білоголовий сип.
6гі£ [дгід] п ч. ім'я Гріг (зменш, від 6ге§огу).
8ГІ£ [дпд] п 1) в’юн; вугор; 2) ент. цвіркун; коник; 3) розм. рі гроші; теггу ~ весела людйна; аз теггу аз а ~ дуже веселий.
8ГІ11 [дпі] 1. п 1) рашпер; 2) решітка (в дверях); 3) декоратйвна металева решітка; 4) смажене на рашпері м’ясо; смажена на рашпері рйба; 5) (скор. від
£гі
499
ВгіП-гоот) ресторан, де смажене м’ясо (смажена риба) готується на замовлення відвідувача; 4 Іо риі оп ІЬе ~ допитувати із застосуванням тортур;
2. V 1) смажити на рашпері (м'ясо, рибу); 2) запікати в черепашці (устриць); 3) палити; 4) пектй(ся), смажитися; іо Ііе ~іп& іп ІЬе зипзЬіпе пектися на сонці; 5) амер. допитувати з тортурами; 6) зазнавати суворого допиту.
Вгіїїаве ['дпіідз] п буд. решітка; рб-стверк.
Вгіїїе [дгіі] 1. п 1) решітка (в дверях тощо); декоративна металева решітка; 2) рибовбдний інкубатор; рибозахисна споруда; 3) штемпель для погашення поштових марок; 2. V погашати поштові марки.
ВгіІІей [дпісі] асі] 1) смажений; запечений; 2) з решіткою (в дверях тощо).
Вгіїї-гоот ['дпіпгт] п ресторан (зал в ресторані), де на замовлення подається смажене м’ясо (смажена риба).
Вгіїї-луогк ['дп1\уа:к] п решітка (у дверях, вікні тощо).
£ГІІ$Є [дпіз] п МОЛОДЙЙ лосось.
Втіш [дпт] 1. асі] 1) жорстокий; безжалісний; нещадний; 2) суворий, невблаганний; 3) рішучий, незламний, непохитний; 4) неприємний; огйдний; відразливий; 5) зловісний, жахлйвий; похмурий; 2. V 1) мати похмурий (зловісний) вйгляд; 2) надавати похмурого (зловісного) вйгляду.
Вгішасе [дп'тев] 1. п 1) гримаса; 2) гримасування, кривляння; 2. V робйти гримаси, гримасувати, кривлятися.
Вгітаїкіп [дп'тгеїкт] п 1) стара кішка; 2) зла буркотлйва стара жінка.
Вгіте [дгаїт] 1. п 1) грязь (сажа, вугільний пил, мастйло), що глйбоко в’їлася в поверхню; 2) бруд, неохайність; 3) перен. розпуста; бруднота; розкладання; 2. V бруднити, поганити.
Вгішіу ['дптії] 1. асі] похмурий; зловісний; суворий; 2. асіу 1) жорстоко; безжалісно; нещадно; 2) суворо, невблаганно; 3) рішуче; 4) неприємно; огйдно, відразливо; 5) зловісно, жахлйво.
Вгітпе$$ ['дпттз] п 1) жорстокість; безжалісність; нещадність; 2) суворість, невблаганність; 3) рішучість, непохитність; 4) неприємність; огидність; 5) жах, похмурість.
СгішзЬу ['дптгЬі] п геогр. н. м. Грімсбі.
Вгіт-¥І$авес1 ['дпт'уігісІзсІ] асі] з суворим вйглядом; з похмурою зовнішністю.
Втішу ['дгаїті] асі] 1) бруднйй; закопчений, закоптілий засмальцьований, за-мурзаний; ~ йапсіз чорні від сажі руки; 2) розм. смуглявий; 3) низькйй, підлий.
Вгіп [дпп] 1. п оскал зубів; посмі
шка; 2. V 1) шкірити зуби; посміхатися; 2) виражати посмішкою; 3) скалитися; іо ~ Ііке а сіов оскалитися, ніби собака; < іо ~ апд Ьеаг іі приховувати свої переживання; іо ~ Ііке а СЬезкіге саі усміхатися до вух.
ВгішІ [дгапкі] 1. п 1) розмелювання; 2) розм. важка, одноманітна, нудна праця; 3) розм. зубріння, зубрячка; 4) амер. зубрйло; 5) прогулянка для моціону; моціон; 6) спорт, тренування з ходьбй; 2. у (разі і р.р. &го-ипф 1) молбти(ся); розмелювати(ся), перемелювати(ся); 2) товктй; розтирати; 3) шліфувати, полірувати; 4) то-чйти, гострйти, вигострювати; 5) терти зі скреготом (зі скрйпом); Іо ~ ійе Іееій скреготати зубами; 6) видавлювати, висвердлювати; 7) крутйти ручку; грати на шарманці; 8) розм. старанно працювати (над чимсь — аі); 9) розм. зубрйти; 10) утовкмачувати; натаскувати, репетйрувати; 11) мучити; пригнічувати; 12) амер. роздратовувати; □ ~ алуау (аі) зубрйти, працювати над чимсь; іо ~ а\уау аі опе’з Епвіізії зубрйти англійську мову; ~ (Іо^ті розмелювати(ся); ~ іп притирати, пришліфовувати; ~ оиі виконувати з велйкими труднощами; ~ ир подрібнювати, розмелювати; іо Ьауе ап ахе іо ~ мати корйсливу мету.
Вгіпсіег ['дгаїпсЬ] п 1) точйльник, гострйльник; шліфувальник; 2) шліфувальний верстат; 3) точйло, точйль-ний (гострйльний) камінь; 4) кофе-мдлка (тж соїїее—); 5) коріннйй зуб; 6) ріжарт. зуби; 7) дробарка; 8) розм. велйкий бутерброд з розрізаного вздовж батона; 9) розм. зубрйло; 10) репетйтор; 11) рі рад. потріскування (атмосферні розряди).
Вгішіегу ['дгашсЬп] п 1) точйльня, гострйльна майстерня; 2) шевське приладдя.
Вгішітв [ 'дгатсіїг) ] 1. п 1) подрібнення, розтирання (у ступці); 2) роздрібнення (руди); 3) шліфування; 4) притирання; 2. асі] 1) тяжкйй, болісний, нестерпний; ~ ЮоїйасЬе нестерпний зубнйй біль; 2) скреготлй-вий (про звук).
£гіп(Ііп§1у [ 'дгаїпсіїї]її] асіу жорстоко.
£ГІпс1Ш£-тасІііпе ['дгаїпсІїдтаДЕп] п 1) шліфувальний верстат; 2) заточувальний (загбстрювальний) верстат.
ВгішІіпв-піШ ['дгашсІп]ті1] п дробарка; млин.
Вгіпс1іпв-и4іееІ ['дгаїпсІїд ^уі:1] п шліфувальний круг.
Вгіпсізіопе [ 'дгатсізіоип] п 1) шліфувальний круг; 2) точйльний камінь, точйло; 3) жорно.
£ґіп£о ['дпіздои] п знев. іноземець; англієць; американець (вжив, в Латинській Америці).
Вгіппег Гдппо] п зубоскал.
£гіппіп£Іу ['дппідії] асіу з посмішкою; посміхаючись, усміхаючись.
Вгір [дпр] 1. п 1) схоплювання; стйснення, стйскування; затискання; потиск; стиск; 2) хватка; 3) (особлйвий) потиск рук; 4) спорт, захват; 5) амер. раптовий різкйй біль; 6) здатність схопйти (зрозуміти) (суть); 7) уміння заволодіти увагою; іо Ьауе а ~ оп ІЬе аисііепсе полонйти увагу аудиторії; 8) влада; лабети; контроль; іп іЬе ~ оГ роуеіїу у лабетах злйднів; 9) ручка; рукоятка; держак; ефес; гриф; 10) тех. затискач; захват; лещата; лапа; 11) рі спорт, гантелі; 12) амер. саквояж; 13) амер. кін. розм. робітнйк ательє; 14) розм. невелйка канава; 15) мед. грип; 2. у 1) схопйти, стйснути; 2) міцно тримати; 3) охоплювати (про страх тощо); 4) розуміти, охопйти (розумом), збагнути; 5) заволодівати (увагою); 6) затирати, затйс-кувати (кригою).
Вгір-Ьгаке [ 'дпрЬгеїк] п ручне гальмо.
Вгір-саг ['дпрка:] п амер. вагон повітряно-канатної дороги.
Вгіре [дгаїр] 1. п 1) затиск; стиск; схоплювання; 2) влада; лещата; 3) рі розм. біль у животі; різь; кольки; 4) ручка, рукоятка; 5) амер. розм. скарга, нарікання; 6) мор. греп; 2. у 1) схопйти; стйснути; затйснути; 2) зрозуміти, збагнути, засвоїти; 3) викликати біль (різь, кольки, спазми) (у животі); 4) тех. затискати; закріпляти; 5) амер. розм. бурчати, скаржитися; бідкатися; 6) амер. завдавати прйкрості, засмучувати; 7) мор. гасати.
Вгірейіі ['дгаїріїїі] п жменя (чогось).
Вгірег ['дгаїро] п 1) гнобйтель; 2) хабарник; вимагач; лихвар; 3) скнара, скупердяй.
Вгіріпв ['дгаїрід ] 1. п біль у животі; 2. асі] скупйй; пожадливий; корйсли-вий.
Вгіріпвіу І'дгаїрідії] асіу з жадібністю.
Вгірре [дпр] п мед. грип.
Вгірзаск ['дпрзгек] п амер. саквояж.
Вгір-уісе ['дпруаіз] п затискні лещата.
Вгі$-атЬег ['дп$,зетЬа] п сіра амбра.
ЄгізеШа [дп'гекЬ] п ж. ім'я Грі-зелда, Гризельда.
6гі$е№ [дп'гекіїз] п ж. ім'я Грі-зелдіс.
ВГІ8ЄЙЄ [дп'хеї] п фр. гризетка.
Вгі$1у ['дпгіі] асі] 1) страшнйй, жахлйвий; що викликає забобонний страх; 2) розм. неприємний; бридкйй; 3) сірий; 4) сйвий.
ВГІ8І [дпзі] 1. п 1) зерно для помелу; помел; 2) солод; 3) амер. запас, маса, велйка кількість; 4) барйш; іо Ьгіп§ ~ іо ійе тії! давати прибуток,
8гі
500
§го
бути вигідним; лити воду на чужий млин; 5) текст, номер пряжі; товщина швацької нитки; 2. V молоти (зерно).
£ґі8ііп£ ['дпзіїї]] п 1) молоття; 2) помел; мливо.
6гІ88ЄІ ['дпзої] п ж. ім'я Грісел (зменш, від Огізеїда).
£гі$і1е [ дгі8І] п анат. хрящ; іп іЬе - незрілий.
£ГІ8ІІіпе$$ ['дп$1іпі$] п хрящуватість; жорсткість.
Вгівіїу ['дгі8Іі] ад] хрящовий; хрящуватий.
£гі$і-ті11 ['дпзітії] п млин.
8ГІІ [дп€] 1. п 1) пісок; гравій; 2) геол. крупнозернйстий пісковик; 3) зернистість (шліфувального круга)} 4) металеві ошурки; 5) розм. витримка, твердість характеру; відвага, мужність; 6) (О.) радикал, ліберал (у Канаді)} іо риі - іп іЬе тасйіпе вставляти палиці в колеса; 2. V 1) скрипіти ; шарудіти; < іо - іЬе іееіЬ скреготати зубами; 2) посипати піском (гравієм).
вгііЬ [дпО] п 1) сховище; 2) захист.
8ГІІ8 [дпІ8] п 1) вівсяні крупи; 2) вівсяне борошно грубого помелу; -сиііег круподерня, крупорушка.
£ГІІ8Іопе ['дпізіоип] п геол. крупнозернйстий П1СКОВЙК.
ЄгіКу [ дпіі] п ж. ім'я Гріті (зменш, від ОгІ8екіа,6гІ2е1(іа,Маг8агеі).
£гіКу ['дпії] ад] 1) піщаний; 2) з піском; 3) амер. розм. смілйвий; витривалий; твердйй.
Сгі/ [дпг] п ж. ім'я Гріз (зменш, від Огігеїаа).
ЄгігеІ [дп'геї] п ж. ім'я Грізел (зменш, від бгіхекіа).
бгігеМа [дгі'геїсЬ] п ж. ім'я Грі-зелда, Грізельда.
Єгіггеї [дп'хеї] п ж. ім'я Грізел (зменш, від Огіхеїба).
Єгіггіе ['дпгі] п ж. ім'я Грізі (зменш, від ОгіхеїЗа).
Згіггіе ['дпгі] 1. п 1) сірий колір; 2) сивина; 3) сйва перука; 4) сірий кінь; 5) недовйпалена цегла; 6) сірчй-сте вугілля; 2. ад] 1) сірий; 2) сйвий; 3) з сивиною; 3. V 1) робйти сірим; 2) ставати сірим; сіріти; 3) сйвіти; 4) хвилюватися; роздратовуватися; 5) бурчати; скаржитися; бідкатися; 6) капризувати, вередувати; пхйкати, скйглити (про дітей).
§гІ77Іе<1 ['дпхісі] ад] 1) сйвий, з сивиною; 2) сірий, сіруватий.
вгіиіу І'дпгіі] 1. п 1) зоол. вєдмідь--грйзлі; 2) захисна решітка; 3) тех. колосниковий грохот; 4) роликовий транспортер; 2. ад] 1) сірий; сіруватий; 2) сйвий, з сивиною.
£гоап Ідгоип] 1. п 1) стогін; стогнання; 2) глухйй тріск; скрип; ійе -оГ ійе боог рипіння дверей; 3) гул невдоволення (у залі)} 4) мймрення, бур
чання; скарга; 2. V 1) стогнати; важко зітхати; охкати, бідкатися; 2) висловлювати невдоволення, бурчати; 3) знемагати під гнітом, страждати під тягарем; 4) згинатися під вагою (чогось)} 5) скрипіти; тріщати; 6) жадати, прагнути (чогось — Гог).
§гоапег ['дгоипо] п 1) буркотун; 2) страдник; 3) скаржнйк; 4) розм. злодюжка на похороні.
Згоапйіі ['дгоипГиІ] ад] 1) тужлй-вий; скиглйвий; 2) сумнйй, журлйвий.
£гоапіп£ ['дгоипп]] 1. п 1) стогін; стогнання; плач; 2) скрегіт (машини)} 2. ад] 1) що стогне; 2) жалібнйй; журлйвий.
£гоапіп8-сйаіг ['дгоипід'і/єа] п пологове крісло.
£ґоаіші£Іу [ дгоипп] її] аду 1) стогнучи; вйючи; завиваючи; 2) буркотлй-во, буркочучи.
£гоа< [дгоиі] п 1) іст. срібна монета в 4 пенси; 2) мізерна сума; и/іійоиі а - без копійки; поі хуогій а - ламаного шеляга не вартий; 3) рі крупй (вівсяні); 4) рі непросіяне борошно.
ЗГоЬіап ['дгоиЬ]оп] 1. п 1) грубіян; 2) нечепура; 2. ад] 1) грубий; 2) неохайний.
бгосег ['дгоизо] п бакалійник; торговець бакалійними товарами.
Вгосегу ['дгоизап] п 1) бакалійна крамнйця; бакалійно-гастрономічний магазйн; 2) торгівля бакалійними товарами; 3) збірн. (вжив, як 5Іп%) бакалія, бакалійні товари; 4) рі різні сортй бакалійних товарів.
8ГО8 [дгод] 1. п 1) спиртнйй напій;
2) грог, пунш; 2. V 1) пйти грог (пунш); 2) готувати грог.
£го£-Ь1о$$опі ['дгод,Ь1О8от] п розм. червоний ніс (у пяниці).
£го££егу ['дгздагі] п амер. вйнна крамнйця; вйнний погріб.
£го&£іпе88 ['дгодітз] п 1) стан сп’яніння; 2) нетвердість, непевність (у ногах)} 3) нестійкість, хйткість.
£ГО££у І дгоді] ад] 1) п’яний, захмелілий; напідпйтку; 2) нетвердйй на ногах; слабкйй; 3) що припадає на передні ноги (про коня)} 4) нестійкйй, хиткйй.
Вговтані ['дгодгат] п текст, фай.
£ГО£-8Іюр [ дгод/зр] п вйнна крамнйця; винарня.
бгоіп [дгоіп] 1. п 1) анат. пах; 2) архт. хрестове склепіння; 3) гідр. буна, гребля; загата; 2. у архт. зводити хрестове склепіння.
Згоіпесі [дгоіпсі] ад] архт. з хрестовим склепінням.
£гоіт¥е11 ['дгзт\¥9І| п бот. горо-бейник.
£гоот [дгит] 1. п 1) грум; конюх;
2) (скор. від Ьгісіе^гоот) женйх, наречений; 3) придворний; О. оГ ійе СкатЬег камердйнер; заст. слуга; 2. V
1) доглядати коня; чйстити коня; 2) лестйти, плекати; іо Ье \уе11 -есі бути добре доглянутим; бути гарно вдягненим; бути старанно підстрйже-ним (причесаним); 3) амер. готувати до певного роду діяльності.
£гоотег ['дгигта] п скребнйця для чйстки коней.
Вгоотзтап ['дпгтхтоп] п (рі §гоотз-теп [-топ]) боярин, дружко (на весіллі).
бгооуе [дпі:у] 1. п 1) жолобок; паз; канавка, вйімка; 2) рівчак; 3) звйчка, рутйна, звйчна колія; іо §еі іпіо а -набути звйчки; увійтй в колію; іо §еі оиі о£ а - вйбитися з колії; 4) жолобок (на лижах)} 5) військ, наріз (у каналі ствола)} 6) рубчик (оправи)} 7) буд. шпунт; 8) розм. шахта, руднйк, копальня; 2. V робйти пазй (канавки, вйїмки, жолобкй).
£ґооує<і [дги.усі] ад] тех. жолобчастий, рйфлений.
Вгооуег [’дпгуо] п розм. наркоман--підліток, грувер.
£гооуіп£ ['дгиіУїд] п 1) буд. нарізання канавок; 2) канавки, рйфлі, пазй; канелюри; 3) тех. рйфлення.
&горе [дгоир] 1. п обмацування; 2. V 1) обмацувати; ітй навпомацки; 2) шукати, намацувати; шукати помацки.
£горіп§1у ['дгоирідії] аду навпомацки.
ЗгозЬеак [ 'дгоиаЬігк] п орн. дубоніс.
£ГО88 [агоиз] 1. п (рі без змін) 1) грос (12 дюжин} тж зтаїї ~); £геаі - 12 грдсів; 2) маса; іп іЬе -в цілому, оптом, гуртом; а сіеаіег іп - оптовий торговець; - іоп довга (англійська) тонна (= 1016 кг)} 2. ад] 1) грубий, вульгарний; непристойний; - )е8і непристойний жарт; іо изе - 1ап&иа§е лаятися; - Геаіигез грубі рйси облйччя; 2) очевйдний, явний, грубий; - еггог (тізіаке, Ьіипсіег) груба пбмйлка; 3) прбстйй; жйрний; грубий (про їжу)} - Геебег любйтель грубої і жйрної їжі; 4) нечутлйвий, притуплений (про слух тощо)} - еаг немузи-кальний слух; 5) тупйй, нетямущий; 6) велйкий; товстйй, дебелий; огряд-нйй; місткйй, об’ємистий; - тап огрядна людйна; 7) щільний; цупкйй; товстйй; густйй; - таіегіаі цупка тканйна; 8) буйний, пйшний; 9) ва-ловйй; брутто; - оиіриі валова продукція; 10) грубого помелу; крупнозернйстий; 11) заст. необрбблений, неотесаний.
§го88Іу ['дгоизії] аду 1) грубо, вульгарно; іо зреак - розмовляти грубо; 2) надзвичайно; 3) оптом, гуртом.
£го$$пе8$ ['дгоизшз] п 1) грубість, вульгарність; непристойність; 2) явність, очевйдність; 3) простота; 4) не-чутлйвість, притупленість; 5) тупість, нетям)йцість; 6) дебелість, огрядність;
8го
501
§го
місткість; 7) щільність; цупкість; 8) необробленість.
£гоіе$дие [дгопЧевк] 1. п 1) гротеск; гротесковий твір; 2) фантастичний орнамент; 3) друк. гротеск (шрифт)', 2. аф 1) гротесковий, гротескний; 2) абсурдний, безглуздий; 3) з фантастичним орнаментом.
£гоіе$чие1у [дгоиЧезкІї] аду 1) гротескно; у гротескній манері; 2) абсурдно, безглуздо.
£гоіе$диепе$$ [дгопЧевкпів] п 1) гротескність; 2) абсурдність, безглуздість.
£ГоНо ['дгоіои] п печера, грот.
£гоисй [дгаиЦ] амер. розм. 1. п 1) поганий настрій, хандра; 2) образа; 3) буркотун, буркун; 2. V бурчати, буркотіти; нудйтися; хандрйти.
Егоисйу ['дгаиЦі] аф амер. розм. буркотлйвий; вічно невдовблений.
£гоші(1 [дгаппсі] 1. п 1) земля; поверхня землі; ґрунт; Гепііе (запсіу) ~ родюча (піщана) земля; 2) ділянка землі; 3) рі сад; парк; 4) рі ділянка землі навколо будйнку; 5) дно моря; 6) спортивний майданчик; ГооіЬаІІ ~ футбольне поле; 7) місцевість, область, район; 8) полігон; аеродром; плац; 9) фон, тло; грунтовка; грунт; 10) підстава, мотйв, причйна; оп ійе ~ оГ на підставі; оп регеопаї ~8 з осо-бйстих міркувань; 11) тема, предмет (розмови тощо); 12) рі осадок, гуща; 13) недоїдки; 14) фундамент; 15) основнйй прйнцип; 16) рі основи, зачатки; 17) основоположна частйна; 18) ел. заземлення; 19) театр, партер; 20) текст, основа; 4 ~ ап§1е ав. посадочний кут; ~ соп(атіпа(іоп військ. зараження місцевості стійкими отруйними речовинами; ~ сопігої наземне управління; управління з землі; ~ сге\¥ ав. наземний обслуговуючий екіпаж; ~ сіеГепсе військ, наземна протиповітряна оборона; ~ Гіге низова пожежа; ~ Паге ав. аеродромний сигнальний вогонь; ~ Го£ низькйй туман; ~ Ііпег лісова підстйлка; ~ тіпе військ, донна міна; ~ регзоппеї ав. аеродромний технічний персонал; ~ рііоі військ, розм. член аеродромної команди; ~ роіпі, ~ 2его епіцентр (атомного вибуху); ~ ігоорз (Еогсез) військ, наземні (сухопр--ні) війська; іо Ьгеак Гге8Й ~ піднімати цілину; перен. прокладати нові шляхй; Ггот ійе ~ ир амер. грунтовно, у всіх відношеннях; іо соуєг тиск ~ шйроко охоплювати (суть справи); іо £аіп (іо &еі) ~ просуватися вперед, робйти успіхи; іо £іує ~ відступати; іо Ьоісі (іо зіапд) опе’8 ~ утрймувати свої позйції, виявляти твердість; іо Гаїї іо ійе ~ розвалюватися; вйявитися безплідним; Ьигпі іо ійе ~ спалений дотла; іо піп іпіо ійе ~ амер. перестаратися; 2. аф 1) мелений, молотий; подрібнений; ~ соГГее мелена кава; ~ гісе рйсове бо
рошно; ~ йау подрібнене сіно; ~ рйо8-рйогііе фосфорйтне борошно; 2) притертий; пришліфований; 3. V 1) сісти на мілину; 2) мор. примусити вйки-нутися на берег; 3) ав. приземлятися; 4) примусити приземлйтися; 5) перешкоджати відрйвові від землі; 6) класти (опускати) на землю; 7) ґрунтувати (на чомусь), обґрунтовувати (чимсь); іо ~ опе’8 аг£итепі8 оГ ехрегіепсе обґрунтовувати свої доводи досвідом; 8) навчати основ (предмета); 9) ел. за-земляти; 10) міздрйти (шкіру); 11) буд. закласти основу (фундамент); 4. разі і р.р. від §гіпсі 2.
£гоші<1а£е [ дгаппсІїсІз] п причальний збір.
£гошк1-ап£Іііі£ [ 'дгаппсі,аеддіп] ] п донний лов (риби).
£гоші(І-а$1і [ дгаипсІ'аеЛ п бот. 1) кореневий відросток ясеня; 2) ясеновий ціпок.
£Гоиш1-Ьаіі [ дгаипсІЬеіі] п донна принада (для риби).
£ГОіні(1-Ьа$$ ['дгапп(сІ)'Ьеі8] п муз. бассо остінато.
Згоиші-соїоііг ['дгаппсі, кліо] п
1) жив. ґрунт; 2) фон, тло.
Згошкіесі [ 'дгаипсІїсІ] аф 1) ел. заземлений; 2) ав. що не може піднятися в повітря (через метеорологічні умови); 3) ав. усунений від польотів.
Згошкіег ['дгаипсЬ] п 1) розм. удар, що збиває з ніг; 2) розм. м’яч, посланий по землі (у крикеті тощо).
£Гоші(1-Поог ['дгаппсі'ГЬ:] п нйжній (цокольний) поверх; іо §еі (іо Ье Іеі) іп оп ійе ~ одержати акції нарівні з засновниками; опинйтися у вйгра-шному становищі.
£гошкі-£аіпе ['дгаипсІдеїт] п наземна дичина (зайці тощо).
8Гоітс1-Ьо£ ['дгаппсі'йод] п зоол. лі-совйй бабак.
£гоші(1-ісе [ дгаппсІаїв] п донний лід.
Згошкі-іп [ 'дгаппсі'іп] аф тех. пришліфований; притертий.
Вгошкітз ['дгаппсІїї]] п 1) посадка на мілину; 2) ав. заборона підніматися в повітря; 3) обґрунтування, підстава; 4) навчання основ (предмета); а £оосі ~ іп Еп£ІІ8й §гаттаг добра підготовка з основ англійської граматики; 5) ел. заземлення; 6) грунтовка.
Згошкі-іуу [ 'дгаппсі'аіуі] п бот. розхідник плющоподібний.
£гоип(Пе$$ ['дгаппсІІіз] ас# безпричинний, безпідставний; необгрунтований.
£гоші(11е$$1у ['дгаппсІїївії] аду безпричинно, безпідставно; необгрунтовано.
£гоші(ІІе$$пе$$ ['дгаипсІ1і$пі$] п без-причйнність, безпідставність; необґрунтованість.
£гоші(1-1е¥е1 [ дгаппсіЧєуі] п рівень землі.
Згошкі-Ііпе ['дгаппсі'Іаіп] п 1) мат. лінія перетину вертикальної і гори
зонтальної площин; 2) риб. донна волосінь.
ВгоишШіїз [ 'дгаипсІІп]] п 1) донна рйба; 2) повзуча (низькоросла) рослйна; 3) невибагливий глядач (читач); 4) глядач, що стоїть у партері (в Єли-заветинському театрі).
£гоип(1-1оор ['дгаппсІ'Ішр] п ав. кру-тйй поворот у момент рулювання.
£гошм1-таіі [ дгаппсітаеп] п (р/§гоипсі--теп [-теп]) 1) землекоп; 2) спорт, доглядач спортивного майданчика.
£гоші(1-пи< ['дгаппсІплі] п бот. землянйй горіх, арахіс.
£гоші(І-оак ['дгаппсі'опк] п бот. 1) карликовий дуб; 2) молодйй дубок.
Згошмі-раппеї ['дгаипсІ'раепі] п ав. сигнальне полотнище.
£гоші(І-рте ['дгаппсірат] п бот. плаун, п’ядич.
8гоиш1-р1ап [ 'дгаппсі'ріаеп] п 1) план першого поверху будйнку; 2) перен. основнйй (початковий) план (роботи).
Згошкі-гепі ['дгаппсігепі] п земельна рента.
£гоші(1$е1 ['дгаппзі] п 1) бот. жовтозілля; 2) буд. лежень; 3) основнйй прйнцип.
£гоші<1$піап ['дгаппсІгтоп] п (рі £гоппсі8теп [-топ]) див. £гоипсі-тап.
£гоші(1-$рее(1 ['дгаппсі'врігсІ] п ав. шляхова швйдкість.
Згошкі-вдиіітеї ['дгаппсі'вк^ігої] п зоол. 1) бурундук; 2) ховрашок.
£Гоипс1-8Л¥ЄІ1 ['дгаипсі'8\ує1] п мор. 1) донна хвйля; 2) накат; 3) хвйля, піднята кораблем.
Згошмі-іаскіе ['дгаппсіЧаекі] п мор. якірний прйстрій.
ЗгоишІ-ііігі [дгаппсІііпі] п основнйй колір.
£ГоишМо-аіг [дгаппсіш'єо] аф військ, класу «земля—повітря»; зенітний; ~ (§пісіесі) ГПІ88ІІЄ (керована) ракета класу «земля—повітря», (керована) зенітна ракета.
£гоип(Мо-£гоип(і ['дгаппсІШ'дгаппсі] аф військ, класу «земля—земля»; ~ (^иісіесі) ГПІ88ІІЄ (керована) ракета класу «земля—земля».
£гошкМо-$еа [дгаппсіПі'зі:] аф військ, класу «земля—корабель»; ~ тІ8-8І1е (керована) ракета класу «земля— корабель».
£Гоші(І-Іо-$1іір ['дгаппсіПі'/ір] див. £ГОППСІ-ІО-8Єа.
£гоип(Мо-ип(1еп¥аіег [' дгаппсІПі-,лпсЬ'\¥31о] аф військ, класу «земля— підводна ціль»; ~ тІ88І1е (керована) ракета класу «земля—підводна ціль».
ЗгошмКуапІ ['дгаппсйуосі] 1. аф спрямований до землі; 2. аду у напрямі до землі.
£гоші(і-5¥аіег ['дгаппсі,\У010І п грунтова вода.
£ГоишІ-і¥Іге ['дгаппсі, \уаю] п ел. заземлення (провід).
£Г0
502
8П1
£гоиш№огк ['дгаипсі\У9:к] п 1) фундамент, основа; 2) фон, тло, поле; 3) полотно залізниці; 4) акробатика.
Згоишіу ['дгаипді] асі] з гущею; з осадом, з осадком.
Згоир [дги:р] 1. п 1) група; 2) угруповання; фракція; роїііісаі ~ політичне угруповання; 3) рі верстви, кола; Ьи8Іпе88 ~8 ділові кола; 4) група, клас; Ійе Оегтапіс ~ оГ 1ап£иа£е$ група германських мов; 5) військ, ав. авіаційна група; 6) хім. радикал; 4 ~ сар-іаіп полковник авіації (у Великій Британії); ~ соттапсіег ав. командйр бригади (полку); військ, командйр групи; ~ йгіп£ військ, групова навчальна стрільба; ~ іпзигапсе колектйвне страхування; ~ тесіісіпе медйчне обслуговування мешканців певного району (певної дільнйці); ~ тіпсі думка певної групи (верствй) населення; ~ рге88иге відстоювання груповйх інтересів; тиск з боку окремих груп; ~ ГЄрГЄ8ЄПІаІІОП амер. представнйцтво від груп населення за професіями (соціальним становищем); 2. V 1) групувати (ся); 2) класифікувати; розподіляти по групах; 3) добирати, гармонійно поєднувати; компонувати; 4) гармоніювати.
£гоира£е ['дпгркІз] п групування, гуртування.
Згоиресі [дги:рІ] асі] згрупований, згуртований; розташований групами.
Згоирег ['дги:ра] п іхт. морськйй окунь.
£гоиріп£ ['дпгрії]] п 1) групування, гуртування; класифікування; 2) класифікація; 3) створення ансамблю споруд; 4) ел. з’єднання (у трикутник).
£гоиртепі ['дпгртопі] п 1) угруповання; 2) військ, артилерійська група.
£гоир$ [дги:рз] п рі спорт, попередні змагання.
£гоир-$?гі<с1і [ 'дги:р8^іу] п ел. гру-повйй вимикач.
ЗГоир-уегЬ ['дги:р¥о:Ь] п грам, фразове дієслово.
£Г0іі8Є [дгаив] 1. п 1) (рі без змін) орн. шотландська куріпка (тж гееі ~); Ьіаск ~ тетерук; §геаі (и/оосі) - глухар; йагеі ~ рябчик; \уЬііє ~ біла куріпка; 2) розм. бурчання, буркотіння: 3) розм. буркотун, буркун; 2. V 1) полювати на куріпок (тетеруків); 2) розм. бурчати.
Згоизег ['дгащо] п 1) авт. шпора; башмак гусениці; 2) буд. анкерна паля (землечерпалки); 3) розм. буркотун.
Згоиі [дгаиі] 1. п 1) осадок; гуща; 2) дріжджі; 3) брага; 4) слабке вино; 5) буд. рідкйй розчин; 2. V 1) буд. заливати розчином (цементу тощо); 2) діал. рйти землю (про свиню).
£гоігііп£ ['дгаиіід] п 1) рідкйй будівельний розчин; 2) заливання будівельним розчином; 3) гірн. цементація тріщини.
Егоиіу ['дгаиіі] асі] 1) амер. розм. сердйтий, розгніваний; буркотлйвий; дражлйвий; 2) густйй, липкйй; бруд-нйй.
бгоуе [дгоиу] п 1) гай, лісок; 2) дерева обабіч алеї.
бгоуеі ['дгоуі] 1. п низькопоклонство; плазування; підлабузництво; 2. V 1) лежати ниць; повзати; 2) плазувати; принйжуватися; підлабузнюватися.
бгоуеііег ['дгоуіа] п підлабузник; низькопоклонник.
2ГОУЄІ1ІП& ['дгоуііі]] асі] 1) що ле-жйть ниць; 2) сланкйй; що стелиться по землі (про рослини); 3) що принй-жується, що підлабузнюється.
Єгоуєг ['дгоиуз] п ч. ім'я Грдувер.
Вгоуу ['дгоиуі] асі] 1) лісйстий; 2) розташований у лісі.
Впну [дгои] V (разі §гє5у; р.р. §го\уп) 1) ростй; виростати; збільшуватися; посйлюватися; іо ~ іп ехрегіепсе збагачуватися досвідом; 2) вирощувати, культивувати; 3) відрощувати, відпускати (волосся); 4) як дієслово-зв ’язка у складеному іменному присудку ставати; іо ~ ап£гу розгніватися; іо ~ ЬІ£ виростати; іо ~ сіагк смеркати, темніти; іо ~ оісі старіти(ся); іо ~ уоип£ молодіти; □ ~ (іолуп, ~ сйлуп-\¥аг(І8 зменшуватися, скорочуватися; ~ оп 8ґпЬ. охоплювати, опановувати когось; дедалі більше подобатися комусь; ійе іипе ~8 ироп те ця мелодія подобається мені дедалі більше; ~ оиі проростати; виростати з, переростати (межі); ~ Іо£е11іег зростатися; ~ ир виростати; ставати дорослим; іо ~ оиі оГ Га8йіоп вййти з моди; іо ~ оиі оГ и8е вййти з ужйтку; іо ~ оиі оГ а Ьасі ЬаЬіі позбутися поганої звйчки; іо ~ іпіо а тап стати чоловіком; іо ~ іпіо а ЬеаиііГиі у/отап стати врод-лйвою жінкою (красунею); іо ~ іо Ііке полюбйти.
8ПЯУЄГ ['дгоиа] п 1) садівнйк; ово-чівнйк; 2) землероб, фермер; 3) рос-лйна.
Вгоміпз ['дгошд] 1. п 1) ріст, зростання; 2) вирощування; ~ регіосі вегетаційний період; 2. асі] 1) зростаючий; що зростає; що росте; 2) що стимулює ріст; що сприяє росту.
£гоиіп£-роіп1 ['дгошдроіпі] п бот. точка росту.
£ПЛ¥І [дгаиі] 1. п 1) гарчання, ричання; 2) бурчання; 3) гуркіт, перекіт (грому); 2. V 1) гарчати, ричати; 2) бурчати; нарікати, скаржитися; 3) гриміти (про грім).
Вголіег ['дгаиіо] п 1) буркотун; 2) грбулер, низька плавуча крижана гора; 3) розм. старомодний чотириколісний екіпаж; 4) амер. розм. глечик для пйва.
£гоіу1іп£ ['дгаиіід] п 1) гарчання.
ричання; 2) бурчання; 3) гуркіт, перекоти (грому).
£плу1т§1у ['дгаи1іі]1і] асіу 1) рйка-ючи; 2) скаржачись, нарікаючи; 3) рокочучи; гуркочучи; гуркаючи.
&ГОІУП [дгоип] 1. асі] дорослий; а ~ тап доросла людйна; 2. р.р. від §го\¥.
£пнуп-ир ['дгоип'лр] 1. идорослий, доросла людйна; 2. асі] дорослий.
2ПИУІ11 [дгоиО] п 1) ріст; зростання; розвиток; 2) прйріст; збільшення; посилення; 3) вирощування, культивування; у/іпе оГ опе’8 оу/п ~ вино з власного винограду; 4) виростання; 5) біол. культура (бактерій); 6) плід; продукт; предмет вирощування; 7) ро-слйнність, поросль; ~8 оГ іЬе ігорісз тропічна рослйнність; 8) мед. пухлйна, новоутворення; сапсегоиз ~ ракова пухлйна.
£пиу<1і-гіп£ ['дгоиОпі]] п бот., ліс. річне кільце (в деревині); річнйй шар.
ЗПЛУІІі-зиЬзіапсе ['дгоиО'8лЬ8іап8] п речовина росту, ауксин.
Вгоупе [дгзіп] 1. п 1) хвилеріз, хвилелом; 2) споруда для затрймання піску; 2. V споруджувати хвилерізи (хвилеломи); захищати хвилерізами (берег моря).
§піЬ [дглЬ] 1. п 1) ент. личйнка (жука); черв’як; хробак; черва (у бджіл); 2) літературний поденник, компілятор; 3) нечепура, замазура, неохайно вдягнена людйна; 4) амер. зубрйло; книгогрйз; 5) м’яч, посланий по землі (у крикеті); 6) груб, жрання;
~ у/огк халтура; 2. V 1) скопувати; 2) викопувати, викорчовувати; витягувати (тж ~ ир, ~ оиі); 3) копатися, рйтися; відкопувати (в архівах); 4) багато працювати, надриватися (тж ~ оп, ~ аіоп§); 5) груб, жерти, лопати; 6) годувати.
дпіЬ-ахе ['дглЬгек8] п сапа.
дпіЬЬег ['дглЬо] п 1) сапальник, полільник; 2) корчувальник; 3) корчувач (механізм); 4) культиватор.
£ПіЬЬіпе$$ ['дглЬїпів] п неохайність, нечепурність; бруд.
£ПіЬЬіп£ ['дглЬп]] п 1) корчування, викопування коріння; обробка ґрунту культиватором; 2) копання, порпання в кнйгах (архівах); 3) амер. зубріння.
дпіЬЬу ['дглЬї] асі] 1) неохайний, нечепурнйй; бруднйй, замурзаний; 2) червйвий; уражений личйнками.
£ПіЬ-1юе [ дглЬЬои] п важка сапа (мотйка).
ЗПіЬзІаке [ 'дглЬ8Іеік] 1. п амер. розм. 1) гроші і спорядження, що видаються розвідувачу за право одержання частйни передбачуваних знахідок; 2) аванс, що видається для певного заходу; 2. V видавати гроші і спорядження для розвідувальних робіт (лля здійснення певного заходу).
Спі
503
8<іа
ЄпіЬ-зігееі [дглЬ8ігі:і] п 1) іст. Граб-стрит (вулиця в Лондоні)} 2) писаки, журнальні компілятори; < ~ \уогк літературна халтура.
£гшІ£е [дглсіз] 1. п 1) невдоволення; недоброзичливість; заздрість; іо сітегізЬ (іо питає) а ~ а§аіп8і 8гпЬ. мати зуб проти когось; точити зуби на когось; іо сйегізй а зесгеі ~ а^аіпзі 8тЬ. таємно виношувати лихі заміри проти когось; 2) причйна невдоволення (недоброзичливості); 2. V 1) шкодувати; неохоче давати (дозволяти); іо ~ по раіп8 не шкодувати праці; 2) плекати недобрі почуття; заздрити; 3) заст. бурчати; нарікати, бідкатися.
£Пі(І£Іп|’ ['дглсІзії]] ад] скупйй.
£ПісІ£ІпВІу [ гдглсізіт)1і] аду неохоче; нехотя; скупо.
§піе1 [дгиоі] 1. п рідка (вівсяна) каша; кашка; розмазня; іо §еі (іо іаке, іо Ьауе) опе’8 ~ бути жорстоко покараним; бути відшмаганим; іо §іує зтЬ. йіз ~ відшмагати когось; нагодувати березовою кашею; убйти когось; 2. у 1) суворо покарати; сіктй, шмагати; 2) стомлювати; виснажувати, вимотувати.
£ПіеШп£ ['дгиаіп]] 1. п тяжке покарання; суворе поводження; 2. ад] суворий; виснажливий.
£піе$оте ['дгитаат] ад] жахлйвий, страшнйй; ~ 8і§пі огйдне (жахлйве) видовище.
ВПіГГ [дгл£] ад] 1) грубуватий; непривітний; різкйй; 2) похмурий, понурий; 3) хрипкйй (про голос), грубий; 4) необроблений, неотесаний.
ЗпіЯІу ['дглГІї] аду 1) грубо; різко; 2) похмуро; 3) хрйпко.
§піЯу ['дглГЇ] див. §гиГГ.
бпітЬІе ['дглтЬІ] 1. п 1) бурчання; нарікання; ремствування; 2) рі поганий настрій; 3) гуркіт грому; грюкіт; ійе ~ оГ йі8іапі іЬипбег далекі розкоти грому; 2. V 1) бурчати; скаржитися; нарікати (на — аЬоиі, аі, оуєг); и/ііаі Ьауе уои іо ~ аЬоиі? чим ти невдовд-лений?; 2) гриміти, гуркотіти.
ЗгшпЬІег ['дглтЬІо] п буркотун; вічно невдоволена людйна.
ЗПішЬІіпі’ ['дглтЬІп]] п бурчання; нарікання, ремствування; скарги.
£ПітЬІіП£Іу ['дглтЬІп] її] аду буркочучи; з невдовбленим вйглядом.
ЕПіте [дги:т] п мед. згусток крові.
ЗПіттеі ['дглтіі] п мор. кільце; кренгельс.
£пітоіі8 ['дгиїтоз] ад] 1) густйй; в’язкйй; загуслий; 2) скипілий; грудкуватий; 3) крупкуватий; горбйстий, бугрйстий; гроновйдний (про коріння).
Бгшпрііу ['дглтріїї] аду сердйто, сварлйво; дратівлйво.
£ПШірі$Ь ['дглтрі/] див. §гитру.
Зпшірз [дглтрз] п поганий настрій,
хандра; Ье’8 §оі ійе ~ у нього поганий настрій.
Згшпру ['дглтрі] ад] сердйтий, сварлйвий; дратівлйвий.
6гшіс1уі$пі [ дглпсІїїхт] п умовні норми поведінки.
£піпі [дглпі] 1. п 1) рохкання, хрюкання; 2) бурчання; 2. у 1) рохкати, хрюкати; 2) бурчати.
£гшіі-ап(1-£гоап [дглпіапсГдгоип] ад] спорт, розм. підстроєний, домовлений (про результат боротьби).
£ппгі-аш1-£гоапег ['дглпіопсІ'дгоипо] п спорт, розм. учасник нечесної бороть-бй.
£піпіег ['дглпіа] п 1) тварйна, що рохкає; свиня; 2) буркун, воркотун.
£піп<іп£ ['дглпіп]] 1. п 1) рохкання, хрюкання; 2) бурчання; 2. ад] 1) що рохкає; 2) буркотлйвий.
£Піпііпв1у ['дглпіідїї] аду 1) рохкаючи; 2) буркочучи.
£гшіііп£-ох [ 'дглпіід зкв] п (рі £ГиПІІП£-ОХЄП [-,ок8П]) ЗООЛ. ЯК.
Зпіпііе ['дглпії) у скаржитися; бурчати.
£ПіпіІіп£ ['дглпііп]] п порося.
§гу11оіа1ра [,дп1ои'іж1ра] п ент. капустянка, ведмедик, вовчок.
дгурйоп ['дпГзп] див. §гіГПп.
С-8ігіп£ ['сІзі:8іпд] п амер. джі-стринг, пов’язка на стегнах.
6-8иіі [ сІзі:8]и:і] п ав. розм. костюм льотчика реактйвного літака.
^иасЬаго ['д\уа:іргои] п орн. дрімлюга, сплюха.
Єиасіеіоире ['д^з:сІ1и:р] п геогр. н. Гваделупа.
биат [д\уот] п геогр. н. острів Гу-ам.
Зиапасо [д\уа:'па:кои] п зоол. гуанако.
Зиапо ['д\уа:пои] 1. п гуано; 2. у удобрювати гуано.
8иага ['д\уа:га] п орн. ібіс.
Зиагапі [д\уа:'га:т] п гварані (грошова одиниця Парагваю).
диагапіее [,дгегап'іі:] 1. п 1) гарантія; запорука; 2) застава; 3) поручй-тель; 4) той, кому вноситься застава; 2. у 1) гарантувати; давати (обіцяти) гарантію; забезпечувати; ручатися; 2) страхувати (від — а§аіп8і).
диагаїгіог [,дгегоп'іо:] п юр. пору-чйтель, гарант.
дііагапіу ['даегопії] 1. п юр. 1) гарантія; поручйтельство, порука; 2) запорука; 2. у 1 ) гарантувати; забезпечувати; обіцяти, ручатися; 2) страхувати.
виагсі [дагсі] 1. п 1) варта; охорона, сторожа; конвой; караул; 2) вартовйй, чатовйй; сторож; караульний; конвоїр; 3) рі гвардія; 4) пйльність, обережність; обачність; 5) спорт, стійка; 6) спорт, захист; захиснйк; 7) зал. кондуктор; 8) запобіжне пристосування; сітка; кожух; 9) ланцюжок (від го
динника тощо)} ~ сошрапу військ. караульна рота; ~ сіо§ сторожовйй собака; ~ тоипі зміна караулу; ~ го\у с.г. захиснйй рядок; 2. у 1) охороняти; сторожйти; вартувати, чатувати; конвоювати; 2) берегтй, зберігати, оберігати; пильнувати; захищати; 3) стояти на варті (інтересів тощо), захищати (від — а§аіп8і, Ггот); 4) береглися, остерігатися; вживати запобіжних заходів; 5) стрймувати, контролювати (почуття тощо)} 6) шах. прикривати фігуру; 7) спорт, захищати.
^иапіапі ['да.сізпі] ад] що охороняє; що захищає; що стоїть на варті; захиснйй.
ЗиапІ-Ьоаі ['да.сІЬоиі) п мор. 1) сторожове судно; 2) вартовйй катер, вартова шлюпка.
£ііаг(1-скатЬег ['да:д,і/еітЬа] п караульне приміщення.
£ііаг(1-(1еіаі1 [ 'да :іеі1] п військ.
караульний наряд.
диагсі-сіиіу ['даДфшії] п військ, караульна служба.
Зиапіед ['да:біб] ад] 1) стрйманий, обачний, обережний; 2) що охороняється; що перебуває під наглядом; > ~ ріауег спорт, закрйтий гравець.
£иаг(Іе(і1у ['да:сІкІ1і] аду стрймано; обачно; обережно.
£ііаг(1е(1пе$8 [ 'да.сІїсіпіз] п стрйма-ність; обачність; обережність.
£ііаг(1-ії$1і ['да:<ІГЇЛ п іхт. морська щука.
ЗиапМиї ['да.дГиІ] ад] обережний.
£ііаг(1-1іои$е ['да:сІЬаи8] п 1) караульне приміщення; 2) гауптвахта.
8иап1іап ['да:фап] п 1) юр. опікун; попечйтель; куратор; 2) настоятель францисканського монастиря; 3) охоронець; страж; ~ ап^еі ангел-хра-нйтель, добрий геній; парашут.
ЗиапІіаїкЬір ['да :сІрп/ір] п юр. опікування, піклування.
£иапіііі£ ['да:<ііг)] п спорт, затрйм-ка (гравця)} опіка.
£ііапі]е$$ ]'да:сІ1і8] ад] 1) незахй-щений; беззахйсний; 2) необережний; захоплений зненацька.
ЗШіпі-рІоі ]'да:сІр1оі] п с.г. захисна ділянка.
ЗиапІ-гаіІ ['да:дгеі1] п 1) поручень; 2) зал. напрямна рейка; 3) мор. причальний брус.
£ііаг(І-гіп|’ ['да:дпд] п 1) ел. захисне кільце; 2) військ, запобіжне кільце.
£ііап1-гоот ['да:дгит] п 1) караульне приміщення; 2) гауптвахта.
£ііап1-го£<ег ]'да:сІ,гои8і9] п військ. розклад караулів.
£ііаг(І-$1іір ]'да:сІ/ір] п мор. сторожовйй корабель; вартове судно.
£ііаг(І$1іір [’да.сі/ір] п опікунство.
£иапІ$піаіі ['да.хІхтап] п (рі ^иагсіз-
Сиа
504
Сні
теп [-тап|) військ. 1) караульний; вар-товйй, чатовий; 2) гвардієць.
биаіетаїа [,д\уа:іі'та:Ь] п геогр. н. Гватемала.
Сиаіетаїап [,д\уаеп'та:1ап] 1. п гватемалець; гватемалка; 2. асі] гватемальський.
(тііауачші [,д\уада:'кі:1] п геогр. н. м. Гуаякіль.
£иЬегпа(іоп [,фи:Ьа:'пеі/п] п управління; уряд.
ЗііЬетаііуе ['діи:Ьа:п9йу] асі] урядовий; правлячий.
8ііЬетаіог [^и:Ьз:пеиз] п 1) правитель; керуючий; управляючий; 2) губернатор.
ЗиЬегпаіогіаІ [.д^иЬата'іоигюІ] асі] губернаторський.
£ШІ£Є0іі ['длсІзоп] 1. п 1) іхт. пічкур, піскар; 2) бевзь; роззява; простак; 3) принада; 4) тех. болт; цапфа, шийка; палець кривошипа; 2. V 1) обдурювати; 2) принаджувати; заманювати, виманювати.
£ііе1(іег ГО8Є [ 'декІа 'гоиг] п бот. калина звичайна.
£ііерагс1 [дерагсі] п зоол. гепард.
ЗиепІоп ['до:сІп] поет. 1. п нагорода, винагорода; 2. у нагороджувати, винагороджувати.
£иегі11а [до'піо] див. £иеггі11а.
Єиегпзеу ['да:пхі] п геогр. н. острів Гернсі.
£иегп8еу ['до:п2і] п 1) шерстяна фуфайка; 2) гернзейська молочна порода худоби.
Зиеїтіїїа [до'піо] п 1) партизан; 2) партизанська війна (тж ~ \уаг).
£ііе88 [дез] 1. п 1) здогадка; здогад; припущення; Ьу ~ наздогад; 2) при-блйзний підрахунок; аі а ~, Ьу ~ приблизно; ІО ГПІ88 опе’8 ~ амер. помилитися, не відгадати; 2. у 1) здогадуватися; припускати; 2) приблизно визначати; 3) угадувати, відгадувати; сапЧ уои єуєп ~ аі ЬІ8 а§е? хіба ви не можете хоча б приблйзно визначити його вік?; 4) амер. думати, гадати, вважати; І ~ у/е’Н зее Ьег 8ооп гадаю, що ми незабаром побачимо її.
£иез8ег І'дезо] п відгадник; відгадниця; відгадько.
£ие88-^¥огк |'де8^о:к] п 1) здогадка; припущення; 2) робота наосліп; робота без попередніх розрахунків.
£11Є8І [дЄ8і] 1. п 1) гість; СІІ8ІІП-£ШзЬес1 (Ьопогагу) ~ почесний гість; ипЬісИеп ~ непроханий гість; 2) постоялець (у готелі); 3) ознака, що провіщає прихід гостей; 4) діал. людйна; парубок, хлопець; 5) біол. паразйт; < ~ сопсіисіог запрошений (гастролюючий) диригент; ~ Ьои8е будйнок для гостей (приїжджих); пансіон; готель; 2. V 1) приймати як гостя; 2) гостювати; бути гостем; іо ~ аі а уі11а£е гостювати в селі.
£ие8і-сап1 | дезіка:4) п бланк, що заповнюється в готелі (приїжджим).
&ие8І-с1іапіЬег ['дезіД/еїтЬа] п кімната для гостей (приїжджих).
£ие8і-іп8ес< [ дезі, шзекі] п ент. комаха, що паразитує на комасі.
£ие8і-пІ£Ьі ['дезіпаїі] п прийом, званий вечір (у клубі, коледжі).
£ііезі-гоот ['дезігит] див. £иезі--сЬатЬег.
£ие.8і-горе ['дезігоир] п мор. бакштов.
£иЛГ[длГ| п 1) порйв (вітру); подув; 2) амер. розм. пусте базікання, теревені.
£иГГа\¥ [дл'Гз:] 1. п грубий регіт; реготня; 2. V 1) грубо реготати; 2) сказати з грубим сміхом.
£іііїег ['дл£а| п зоол. бельдюга.
£іі££Іе Гдлді] 1. п 1) булькання; 2) розм. дйхальне горло; 2. V 1) булькати; 2) витікати з бульканням (про рідину).
£П£Ііо ['ди:1)ои] п італ. (рі £и£Ііо8, £и£Ііое8 [-оиг]) обеліск.
Єиіапа [ді'а:по] п геогр. н. Гвіана.
£иі(1апсе ['даііапз] п 1) керівництво, провід; ипсіег іЬе ~ оГ під керівництвом, під проводом; 2) керівники; 3) тех. управління; наведення (ракети).
£ііі(1е [даід] 1. п 1) провіднйк, гід; екскурсовод; 2) керівник; порадник; 3) провіднйй прйнцип; 4) орієнтйр; покажчик; 5) взірець, прйклад; 6) пу-тівнйк; посібник; підручник; 7) військ. розвідник; 8) тех. напрямний прйстрій; 9) мор. корабель-зрівнювач; 10) гірн. обсадна труба; 11) рад. хвилевід; 2. V 1) вестй; бути провідником (гідом); 2) керувати, спрямовувати; бути керівником, управляти; 3) стимулювати; надихати; 4) бути орієнтиром (покажчиком).
£ііі(1е-Ьоаг(1 |'даісІЬз:сІ] п дороговказ.
£ііі(1е-Ьоок ['даідЬик] п путівник; посібник.
Вііісіесі ['даідід] асі] керований; ~ тіззіїе керована ракета.
£ііі(1е-(1о£ [ 'даіскІзд] п собака-пово-дйр.
£ііі(1е1е88 І'дакІІіз] асі] некербваний; залйшений напризволяще.
Зішіеііпе ['даісІІаіп] п пол. директй-ва, керівна вказівка.
£ііі(1е-піагк ['даідтагк] п мітка, помітка.
£ішіе-ро8і [ 'даісіроизі] п 1) дороговказ; вказівнйй стовп (на роздоріжжі); 2) перен. віха.
£иі(1е-ри11еу [ дані,риії] п тех. на-прямнйй шків.
£ііі(іе-горе ['даідгоир] п 1) ав. гайд-рбп; 2) відтяжка.
£иійе-8сгеі¥ ('даісізкпг] п тех. хо-довйй гвинт.
£ііійеУ¥ау |'даісі\уеі| п тех. 1) напрямна (верстата); 2) напрямна куліса.
£ііі(1іп£ ['даісІїї]] асі] керівнйй; ведучий; провіднйй; шо спрямовує; ~ зіаг провідна зірка; - Іапбтагк військ. орієнтйр; ~ 8ііск ліс. маячне дерево.
£иі(1оп ['даісіап] п військ, лінійний прапорець.
£ііі1<1 [діИ] п 1) гільдія; цех; ~ та$-іег іст. цеховйй майстер; 2) організація, спілка; а ~ оГ Ьапк сіегкз спілка банківських службовців; 3) профспілка (у назвах).
£ііі1(1-ЬгоіІіег ('діїфЬглда] п член гільдії (спілки).
ЄиіШІїаІІ ['дікІЬо:!] п 1) (іке С.) ратуша (в Лондоні); 2) іст. місце зборів гільдії (цеху).
£11І1(І8І1Ір ['дііфір] п членство в ГІЛЬДІЇ.
£иіІ(І8іїіап ['діісігтап] п (р/£иі1сІ8теп [-тап]) член гільдії.
£иі1е [дай] 1. п обман; віроломність, підступність; хитрощі; іо £еі зтік. Ьу ~ одержати щось обманом (хйтрощами); 2. V обдурювати.
£ПІ1еГи1 ['даіИіїї] асі] віроломний, підступний; хйтрий.
£ііі1е1е88 ['даііііз] асі] простодушний; нелукавий.
£иі11ето< ['дііітзі] п орн. кайра.
Зіііііоііпасіе [,ді1аіі'пеісІ] п гільйотинування.
£ш11оІіпе [,дііа'гі:п] 1. п 1) гільйотй-на; 2) гільйотинування; 3) хірургічний інструмент для вирізування мигдалин; 2. V 1) гільйотинувати; 2) обрізати (книгу тощо); 3) парл. заздалегідь призначати час голосування.
£иі11оііпе-8Ьеаг8 [,ді1а'п:п'/іах] п рі тех. гільйотинні ножиці.
£ііі11о(іпе-^¥Іп(1о\¥ [, дііа 'ії :п 'хуіпсіои] п підйомне вікно.
£ііі1< [дій] п 1) вина, провйна; про-вйнність; 2) гріх; 3) юр. караність.
£иі1Шу ['дікіїї] асіу винувато, з винуватим виглядом.
£иікіпе88 ['дікіпіз] п 1) винність, провинність; 2) юр. караність.
£иі1<1е88 ['дікіїз] асі] 1) невйнний;
2) розм. що не знає (чогось — ої); що не вміє робйти (чогось — оГ); ~ оГ СИІПЄ8Є що не знає китайської мови; Ье із ~ оГ іке сгіте він не вйнний у цьому злочині.
£иІ1<1Є88ПЄ88 [ 'дік118П18] П 1) НЄВЙН-ність; 2) розм. незнання (чогось — оі); невміння робйти (щось — ої).
£иік-гі(1(1еп І'дік'псІп) асі] псих, шо страждає від усвідомлення своєї винй.
£іііку ['дікі] асі] 1) вйнний, винуватий (у чомусь — ої); Іо Ье ~ оГ тигсіег бути вйнним у вбивстві; іо Іоок ~ мати винуватий вйгляд; 2) злочйнний; ~ зесгеі ганебна таємнйця.
Сиіпеа І'діпі] п геогр. н. Гвінея; ОиІГ оГ ~ Гвінейська затока.
§иі
505
£Ш1
Віііпеа [ діпі] п гінея {англійська грошова одиниця; = 21 шилінгу).
£иіпеа-Г(Л¥І ['дішГаиІ] п орн. цесарка.
£иіпеа-£оо$е ['діпідигз] п (р/§иіпеа--£ее$е [-ді:з]) орн. свійська китайська гуска.
Віііпеа-Ііеп ['діпіЬеп] див. §иіпеа--Го\¥І.
Сгіііпеа-тап ['діпітап] п {рі Оиі-пеа-теп [-топ]) 1) гвінеєць; 2) іст. корабель работорговця.
£иіпеа-рі£ ['діпірід] п 1) зоол. морська свйнка; 2) «піддослідний кролик»; 3) жарт, той, що одержує платню в гінеях; 4) розм. мічман.
Зшпея-здіїазії ['діпізЬуз/] п бот. синій баклажан.
Єшпєуєгє ['діпіуіа] п ж. ім'я Гіне-вір, Гвіневера; літ. Гіневра.
6иішіе$$ ['діпів] п міцнйй ірландський портер.
Зіііриге [ді'рзио] п фр. гіпюр.
£иІ8е [даїх] 1. п 1) вйгляд, личйна, машкара; ипсіег (іп) іЬе ~ оГ Ітіепсізйір під вйглядом др^дкби; 2) зовнішність; (зовнішній) вйгляд, подоба; 3) убрання, наряд; 4) манера; звйчка, звйчай; 2. V 1) одягатися в маскарадний костюм; 2) наряджати в дйвне убрання.
£ііі$ег ['даїха] п 1) ряджений; 2) актор; ап оісі ~ розм. старйй, друзяка.
ЗііИаг [діЧа:] 1. п гітара; іо ріау ІЬе ~ грати на гітарі; 2. V грати на гітарі.
8ііі<агі$< [ді'Іа:п5І] п гітарйст.
диіа [дри:1а] п анат. верхня частйна горла (глотки).
&11ІСІ1 [длі/] 1. п амер. вузька глибока ущелина; 2. V розм. жадібно ковтати.
£іі1(Іеп ['диІсЬп] п гульден {голландська монета).
8І1ІЄ5 [<дди:І2] 1. п поет, червоний колір; 2. аф поет, червоний.
£111Ґ [дл1£] 1. п 1) морська затока; бухта; іЬе 6. оГ Мехісо Мексиканська затока; 2) поет, вир; пучйна; 3) прірва, безодня {тж перен.)', 4) вовчий апетйт; 5) розм. диплом без відзнаки; 6) гірн. велйкі поклади рудй; 2. V 1) поглинати; 2) присуджувати диплом без відзнаки; 3) втягувати у вир, кру-тйти.
§и!Г-(1геат ('длійігіі:т] п сон, в якому сплячому здається, що він падає у прірву.
6и1ґ-$<геат ('длІГ' 8ігі:т] п Гольфстрім.
£иИу ГдлИі] аф поет, з багатьма вирами.
£1111 [длі] 1. п 1) орн. чайка; Ьіаск--Ьеасіесі ~ чайка звичайна; 2) простак; дурень; 3) розм. обманщик, шахрай; 4) розм. яр, балка; 2. V 1) обдурювати,
морочити; 2) промивати русло; прорізати яр.
£іі11-саісІіег [ 'дліказірі п обманщик.
ддіПегу ['дліап] п 1) місце гніздування чайок; 2) обман, обдурювання; ошуканство.
£ііПеІ [длііі] п 1) стравохід; 2) розм. глотка, горло; 3) діал. протока; гйрло рікй; канал; 4) діал. балка, яр; 5) заглйблення між зубами пйлки.
ЗііПіЬіІИу [,дл1і'Ьі1іІі] п легковірність, довірливість.
ЗііПіЬІе ['длІаЬІ] аф легковірний, довірливий.
£іі11і$1і ['дліі/і аф простакуватий; дурнуватий, придуркуватий.
£и11-1еа$ег ['длідіггз] п птах, що полює на чайок.
§и11у Гдлії] 1. п 1) глибокий яр; вйярок; балка; канава; 2) буд. злйво-вий спуск; водостік; 3) тех. жолобчаста рейка; 4) велйкий ніж; 2. V утворювати ярй (канави) {тж ~ оиі).
£и11у-Ьо1е [ 'длІіЬоиІ] п водостічнйй колодязь.
£іі11у-1шіНег [ 'длііфлпіа] п розм. збирач недоїдків у канавах.
£іі11у-гакег [ 'дл1і,геіка] п австрал. 1) викрадач заблудної худоби; 2) довгий батіг скотогбна.
£иІ08Ііу [діи'І08іІі] п ненажерливість, обжерливість; жадібність.
&и1р [длір] 1. п 1) (велйкий) ковток; аі опе ~ однйм духом; залпом; відразу; 2) ковтання; 2. V 1) проковтнути, ковтати жадібно (кваплйво); 2) стрймувати {хвилювання тощо)’, 3) задихатися, давйтися; 4) розм. ковтати кожне слово, приймати на віру, сліпо вірити всьому.
£іі1ріп ['дліріп] п 1) дурень; надмірно довірлива людйна; 2) мор. солдат морської піхоти.
£іі1ру ['длірі] аф судорожний; що задихається.
£іип [длт] 1. п 1) звич. рі анат. ясна; 2) розм. щелепа; 3) камедь, гумі; 4) смола, глей; 5) клей; 6) рі калоші; 7) {скор. від сйе\¥Іп§-§ит) жувальна гумка, жуйка; 8) льодянйк; 9) гірн. штиб, дрібне вугілля; ~ еіазііс гума, каучук; Ьу ~! боже ти мій!; 2. V 1) склеювати, приклеювати; 2) виділяти камедь (глей, смолу); 3) амер. розм. обманювати, ошукувати, вводити в оману; 4) тех. заїдати; 5) фрезерувати зуби пйлки.
Зіпп-агаЬіс ['длт,аегаЬік] п гуміарабік.
ЗшпЬоіІ ['длтЬоіІ] п мед. флюс.
§шп-ЬооІ$ ['длтЬи.'Із] п рі амер. гумові чоботи.
£іпп-сі$1іі$ |'длт,8і8І98] п бот. чист. £шп-£шп ['длтдлт] п гонг.
Зигота ['длтз] п {рі тж §иттаіа) мед. гума.
£шшпаІа ['длтаїа] рі від &итта.
£иттаІои$ ['длтаїаз] аф мед. гумозний.
£шптег ['длта] п 1) гірн. розшти-бівнйк; 2) гірн. штибоприбиральний прйстрій; 3) амер. верстат для реставрації пилок.
Зіпшпіпезд ['длтіпів] п в’язкість; липучість.
£шшпіп£ ['длтід] п 1) прогумовування; 2) промазування клеєм; 3) обсмолення.
£итто$і$ [дл'тоивів] п бот. гумоз, камедетеча.
£итто$Иу [дл'тзвіїї] п смолйс-тість, клейкість.
£шпіїіои$ ['длтав] аф липкйй, клейкйй, глейкий; смолйстий.
£іітту ['длті] аф 1) клейкйй; липучий, липкйй; 2) смолйстий; 3) що виділяє камедь (смолу); 4) опухлий, набряклий; 5) текст, сирцевий {про шовк)\ 6) мед. гумозний.
£іипр [длтр] п амер. розм. телепень, бовдур, йолоп.
£іітр<іоп ['длтр/ап] п розм. 1) кмі-тлйвість, тямущість; винахідливість; 2) смілйвість, ініціатйва; 3) жив. вміння готувати фарби; 4) жив. розчйнник для фарб.
£іип-га$1і ['длтгаеЛ п мед. дитяча кропйв’янка.
£ШП-ге8Іп ['длтдегіп] п камеде-смола.
£Шп-8Іііе1(1 ['длт/і:1сІ] п спорт, на-зубник.
£ііт-8Іюе ['длт/и:] 1. п амер. розм. 1) калоша; 2) рі кеди; напівкеди; 3) розм. сйщик; ~ сатраі§п амер. розм. закулісна кампанія; 2. V амер. розм. крастися; ітй крадькома.
£ШП“8ііссогу ['длт,8лкап] п бот. хондрйла.
£ит-11іІ8І1е ['длт,0і5І] п бот. татарник звичайний.
£шп-(гее [ 'длтігі:] п бот. евкаліпт.
Зиго-луаіег ['длт,^о:1о] п хім. водний розчин аравійської камеді.
£ші [длп] 1. п 1) вогнепальна зброя; рушнйця; карабін; доиЬІе-Ьаг-геїіесі ~ двостволка; $ропіп£ ~ мислйв-ська рушнйця; 8іапіп§ ~ спорт, стартовий пістолет; 2) гармата: ~ оГ розіїіоп військ, важка польова гармата; іо Гіге а ~ стріляти з гармати; 3) амер. розм. револьвер, пістолет; 4) кулемет; Ье\¥І$ - кулемет системи Льюїса; 5) іст. мушкет; 6) гарматний постріл: салют; а заіиіе оГ іЬіПу салют тридцятьма гарматними залпами; 7) розм. стрілець; мислйвець; артилерист; 8) розм. злодій; 9) жарт, люлька {курильна); 10) сулія (елю); 11) фіз. електронна гармата; 12) тех. пневматйч-ний молоток; 13) мет. гармата для забивання льотки; ~ Ьаггеї гарматний (рушнйчний) ствол; - деІасЬтепі
£1111
506
військ, гарматна (кулеметна) обслуга; ~ тоїог саггіа^е самохідна артилерійська установка; ~ оіі рушничне масло; ~ іиггеї гарматна башта; гарматна (кулеметна) турель на літаку; а Ьі§ (а §геаі) ~ важна особа, велике цабе; іо Ьіоу/ £геаі ~8 ревтй (про бурю); іо Гіге о її а ~ зробйти різке зауваження; вйсунути беззаперечний аргумент; іо зріке зтЬ.’з ~8 зірвати чиїсь (ворожі) плани; іо зііск (іо зіапсі) іо опе’з ~з не здавати своїх позйцій; залишатися до кінця вірним своїм переконанням; 2. V 1) обстрілювати (артилерійським) вогнем; 2) воювати; 3) розм. стріляти; 4) розм. полювати; 5) спрямовувати падіння дерева (при спилюванні); 6) ав. розм. давати повний газ.
£ііп-агеа ['длубала] п військ, район вогневих позйцій артилерії.
ЗішЬоаі І'длпЬоиІ] п 1) канонерка; 2) рі амер. жарт, військовйй флот; ~ (йріотасу дипломатія канонерок.
£Ші-Ьох ['длпЬокз] п військ, вогневе оточення.
£іш-Ьпі$1і [ 'длпЬгл/] п військ, щітка для чйщення ствола гармати, банник.
£Ш1-Ь1Ш ['длпЬлі] п приклад (гвинтівки).
8Ші-саггіа£Є [ 'длп,кжгкІз] п військ. лафет.
£ііп-са$е ['длпкеїз] п 1) чохол ми-слйвської рушнйці; 2) пелерйна судді.
Зші-соїшпапсіег [ длпка,та:псІ9] п військ, командйр гармати.
£Ші-сопіго1 ['длпкоп,ігои1] п військ. управління вогнем артилерії.
Зші-соКоп ['длп,коІп] п 1) військ. піроксилін; 2) хім. нітроклітковйна.
§ші-сгел¥ ['длпкги:] п військ, гарматна обслуга.
£Ші-(іеск [ 'длпдек] п мор. батарейна палуба.
£іш-(Іігесіог [ 'длпсіїдекіо] п військ. прйлад управління зенітним вогнем.
£Ші-Пге ['длп,£аю] п військ, артилерійський вогонь; гарматний вогонь.
£ші£е [длпсіз] п базар.
£іш-Ьагрооп ['длпЬаі'риіп] п гарпун (острога), що викидається з гармати.
£ііп-1ии¥Игег ['длп'ЬашІзо] п гармата-гаубиця.
£іш-1ауег ['длпДею] п військ, гарматний навідник.
дші-іоск ['длпізк] п замок вогнепальної зброї.
Вшшіакег ['длп,теіка] п зброяр, збройовйй майстер.
Зіншіап ['длптоп] п (рі §иптеп [-топ]) 1) амер. розм. озброєний бан-дйт (злочйнець, убйвця); 2) збройовйй майстер; 3) людйна, озброєна рушнй-цею (револьвером).
£Ші-теіа1 ['длп,те11] п 1) іст. гарматна бронза; 2) сірий колір з червонуватим полиском.
£ші-піопеу ['длп,тлпі] п іст. гроші,
що видаються команді корабля за кількість гармат захопленого корабля.
8Ш1-ПЮ11ПІ ['длптаипі] див. §ип-саг-гіа§е.
£иппа£е ['длпкІз] п 1) артилерійське озброєння (корабля); 2) див. §ип--топеу.
£штег ['длпо] п 1) артилерйст; кулеметник; канонір; 2) номер гарматної обслуги; 3) ав. стрілець; 4) мислйвець; 5) мор. комендор; 6) розм. збройовйй майстер; 7) орн. полярна гагара, пір-нйкоза; нирець.
Зшіпегу ['длпап] п 1) артилерійська справа; 2) артилерійська (гарматна) стрільба; 3) стрілянйна (на полюванні); 4) збірн. гармати.
ЗШіпегу-Ііеиіепапі [ длпапіе'іепапі] п мор. артилерійський фахівець.
8шіпіп§ ['длпід] п 1) полювання з рушнйцею; 2) артилерійська стрільба; обстріл.
£ініпу [ длпі] п 1) цупка джутова мішковйна; рогожка; 2) джутовий лантух.
8іт-рагк |'длпра:к] п військ, гарматний парк.
£Ші-ріі ['длпрії] п військ, гарматний окоп.
Зішроитіег ['длп,раисІ9] п чорний порох; 'Уйііе ~ оездймний порох.
£ипро№Іег-еп£Іпе [ длпраисіа еп-Н31П] п пороховйй двигун.
§ипрол¥(1ег-ііаттег ['длпраисіа-'Ьгето] п порохова копрова баба.
8ші-гаск ['длпгаек] п військ, піраміда (для гвинтівок).
Віт-гоот ['длпгит] п 1) кают-компанія молодших офіцерів (на військовому кораблі); 2) кімната для зберігання мислйвських рушнйць.
Зші-гшіпег ['длп,глпз] п розм. кон-трабандйст, що займається ввезенням зброї.
£ип-гшіпт£ ['длпдлпід] п контрабандне (незаконне) ввезення зброї.
£іт$е1 ['длпзі] п розм. 1) нудна людйна; 2) молодйй нероба (ледацюга).
£ііп-$1ю< ['длп/оі] п 1) військ, дистанція пострілу, дальність пострілу; хуіійіп ~ на відстані гарматного пострілу; оиі оГ ~ за межами досяжності; 2) рушнйчний постріл; 3) гарматний постріл; ~ \¥оипсі вогнепальна рана.
£іт-$1іу ['длп/аі] аф що лякається пострілів (особл. про артилерійських коней, мисливських собак).
8ші$піШі ['длпзтіО] п 1) зброяр; 2) розм. злодій.
£ші$піН1іегу ['длП'ЗтіОоп] п зброярська справа.
£ііп-$йск ['длпзіік] п шомпол.
£Ші-$(оск ['длпзіок] п рушнйчне ложе.
6шіі(1і)ег ['длпіа] п ч. ім'я Гантер, Гюнтер.
Зішігеї ['длпізі] див. §ипзе1.
Зшвуаіе ['длпі] п мор. планшйр.
£ші-л¥огк ['длп\¥а:к] п 1) робота, пов’язана з артилерійськими гарматами; 2) стрільба з гармати (гвинтівки).
Зшіуаіі ['длп]9] п австрал. туземна хатйна.
£іір [длр] п плітка, балаканйна.
8ііг£Є [да:сіз] 1. п 1) вир, коловорот; 2) перен. пучйна; безодня; 2. V 1) кружляти у вйрі; 2) крутити у вйрі.
8ііг£еоп8 ['дагсІзапг] прі 1) вйсівки; 2) груба їжа.
£иг£Иаііоп [,да:сІзі'іеі/п] п хвилювання; булькання водй (при кипінні).
£иг§1е ['да:д1] 1. п 1) булькання; дзюрчання (води); 2) звук булькання; дзюркіт; 2. V 1) булькати; дзюрчати; 2) полоскати горло.
£іітаг(1 ['датасі] п зоол. морськйй півень.
8іітеі ['датії] див. питані.
депту [ длп] п 1) розм. понос; 2) інд. невелйка фортеця; 3) амер. відходи після розчйнення рйби (туші кита).
£шті ['диги;] п інд. 1) духовний наставник; учйтель; 2) фахівець, авторитет; 3) опікун.
6іі8 [длз] п 1) ч. ім'я Гас, Гес (зменш, від Аи^изіиз, Оизіауиз); 2) ж. ім'я Гас (зменш, від Аи^изіа).
[дл|] 1. п 1) злйва; сйльний (стрімкйй, раптовий) потік; а ~ оГ оіі фонтан нафти; 2) потік слів; 3) порйв; а ~ оГ 'уіпсі порйв вітру; а ~ оГ ап§ег спалах гніву; 4) зайва сентиментальність, потоки сентиментальних вйли-вів (звірень); 2. V 1) рйнути, хлйнути; ЛЙТИСЯ ПОТОКОМ (тж ~ СІО\¥П, ~ іп, ~ ГоПй, ~ оиі, ~ ир); 2) розм. виливати почуття; просторікувати; ораторствувати; 3) фонтанувати.
&и$1іег ['дл/о] п 1) геол. потужний нафтовий фонтан; 2) розм. надмірно балакуча людйна; той, що без кінця виливає свої почуття.
£ііз1ііп£ [’дл/ід] аф 1) що швидко тече (ллється); 2) фонтануючий; що вивергає (викидає); 3) надмірно сентиментальний; плаксйвий; 4) розм. надмірний, ряснйй, щедрий; ~ регзоп не-стрймана людйна.
£и$1ііп£Іу ['дл/ідіі] асіу розм. надмірно; нестрймано.
І'длзії] п 1) вставка, клин (у сукні тощо); 2) ластовйця, ластка; 3) шотл. стрілка (панчохи); 4) клин землі; 5) тех. косйнець, кутове з’єднання; 6) мор. горизонтальна кнйця.
Зііззеїіпз ['длзіїїд] п вставка клинів.
6и$$іе ['длзі] п 1) ж. ім'я Гассі, Гессі (зменш, від Аи^изіа); 2) ч. ім'я Гассі, Гессі (зменш, від Аи^изіиз, Ои-зіауиз).
Єиззу [ длзі] п ч. ім'я Гассі (зменш, від Аи^изіиз).
Си§
507
8УШ
6і18І [длзі] п ч. ім'я Гаст (зменш, від Аи^івіиз).
£іі$1 [дл8(] 1. п 1) порив (вітру)’, шквал; злива; 2) вйбух; спалах (почуттів)’, захоплення; а ~ о£ га§е вйбух гніву; 3) поет, смак (тж перен.)’, 4) поет. задоволення, насолода; 2. V пробувати, куштувати; скуштувати.
Єи$<а ['дл8Ю] п ж. ім'я Гаста (зменш, від Дикіша).
£іі8<аЬ1е І'длзіаЬІ] асі] 1) їстівнйй; смачнйй; апетйтний; 2) смаковйй.
£іі8Шіоп [дл8Чеі/п] п 1) проба на смак; 2) вкушання; 3) смак.
Зіізіаіогу ['длзЗДап] асі] смаковйй; ~ пєгує анат. смаковйй нерв.
Єизіауе [длз'іеіу] п ч. ім'я Гастейв, Густав.
Си8іаУП8 [ди8'іа:У98, длз'іеіуоз] п ч. ім'я Густавус, Гастейвус.
£іі8ГЇЇі1 ['длзіїиі] асі] 1) смачнйй; 2) перен. приємний; 3) вітряний.
£іі$іі1у [’дл8іі1і] асіу бурхлйво; з по-рйвами, порйвчасто.
£іі£іо |'дл8іои] п 1) задоволення, смак; запал (у роботі тощо)’, 2) інтерес, любов; нахил (до чогось)’, 3) висока оцінка; розуміння, смак.
Сіі$<и8 ['дл8(98] п ч. ім'я Гастус (зменш, від Ди§и$(и8).
£іі8іу ['длзії] аф 1) вітряний; ~ сіау вітряний день; 2) бурхлйвий, порйв-частий, рвучкйй; 3) роздмухуваний; 4) смачнйй, апетйтний.
Вігі [длі] 1. п 1) анат. кишка; травний канал; Ьііпб ~ сліпа кйшка; перен. тупйк, безвйхідь; 2) рі нутрощі, кишки; 1аг£е товсті кишкй; Ііпіе (зтаіі) ~8 тонкі кишкй; 3) пузо, черево; 4) струна (з кишок тварин) ’, 5) рі розм. зміст, суть; істотна частйна (чогось)’, 6) рі розм. м^бкність; вйтримка; сйла волі; характер; 7) амер. нахабство; зухвалість; 8) вузькйй прохід; вузька протока; канал; 6. оГ ОіЬгакаг Гібралтарська протока; 9) ущелина; 10) (ійе 6.) вйгин рікй (що позначають під час спортивних змагань в Оксфорді та Кембриджі)’, 11) рі розм. ненажерлива товста людйна; 12) мед. кетгут; ~ Ьиг£Іаг амер. військ, розм. кухар; 2. V 1) патрати, потрошйти (рибу, дичину тощо)’, 2) спустошувати; грабувати; 3) засвоювати зміст (суть), побіжно переглядаючи (книжку)’, 4) груб, жадібно їсти, жерти; 5) гірн. розробляти тільки багаті частйни родовища.
ОиЙігіе ['длОп] п ч. ім'я Гатрі.
£и(-8сгарег [ длі, вкгеїро] п жарт. скрипаль.
£ііИа [ длЮ] п (р/§иНае) фарм. крапля.
£ііНае Гдліі:] рі від £иНа.
£иКа-регсЬа [ 'длЮ'рак/а] п 1) гутаперча; 2) бот. гутаперчеве дерево.
£ііНа-регсІіа-ІІ88ие ['дл(а,ра:Ца'П8-)и:| п прогумована тканйна.
ЗііНаіе ['дліей] аф 1) схожий на краплі; що нагадує краплі; 2) крапчастий, плямйстий.
£иПаіе(1 [ 'дліейісІ] асі] 1) розбрйз-каний краплями; 2) вкрйтий краплями (цятками).
£иПа<іш [дл'іейіт] асіу лат. фарм. краплями, крапля за краплею (у рецептах).
£іШег [ длО] 1. п 1) жолоб; 2) рйнва, стічна канава, водостічна труба; 3) осушувальна канава; 4) нетрі; 5) рі бруд; пбкйдьки; 6) тех. рівчак, паз; виїмка; 7) друк, проміжок між двома суміжними смугами; ~ зіаЬІе с. г. стійло зі стічнйм жолобом; 2. V 1) опливати (про свічку)’, 2) робйти жолобй (канавки, пазй); 3) стікати, лйтися.
£іШег-Ьігс1 ['длОЬа:сІ] п 1) горобець; 2) людйна із сумнівною репутацією.
£іШег-Ь1оос1 ['длОЬІлб] п шотл. знев. простолюдин; голота.
£иПег-сЬі1(1 ['длЮІ/аікІ] п (рі £икег--сйікігеп [-ЦікІгап]) безпритульна ди-тйна.
£іШегіп£ ['длОпд] п 1) збірн. покрівельні рйнви; 2) спорудження ринв; 3) залізо для ринв.
ЗиМег-тап ['длОтап] п (рі £икег--теп [-топ]) 1) вуличний торговець, рознощик; 2) чистйльник водостічнйх канав.
£іШег-тегс1іап< ['длО,та:уот] див. £иНег-тап 1).
£иПег-р1ои£Ь ['длОрІаи] п плуг-ка-навокопач.
£іШег-рге8$ ['длО,рге8] п бульварна преса.
ЗиПег-Бпіре ['дловпаїр] п 1) безпритульна дитйна; вуличний хлопчй-сько; 2) амер. розм. не зареєстрований на біржі маклер; 3) розм. лахмітник; збирач лахміття в канавах.
ЗиПіГегоиБ [дл'ііГогоз] аф що виділяє камедь; схйльний до камедетечі (про рослини).
ЗийіГогт ['длйГоїт] аф що має форму краплі.
ЗиПіпз ['длйд] п патрання, потрошіння (птиці, риби тощо).
£и«1е [ длії] V розм. їсти жадібно. ЗііКІег ['длііа] п розм. ненажера.
діШиІа ['дл^иіз] п (рі £іШи1ае) бот., зоол. пляма, цятка, цяточка.
ЗиШіїае ['длд'иіі:] рі від £иНи1а.
£иНи1аг ['длдиіа] аф плямйстий, поцяткований.
£ийи1аіе ['длд'иіен] аф бот., зоол. плямйстий, поцяткований.
ЗіШигаї ['длОгаї] 1. п фон. задньопіднебінний (велярний) звук; 2. аф 1) гортанний, горловйй; 2) фон. задньопіднебінний, велярний.
£иПу [ 'длН] 1. п спорт, розм. гутаперчевий м’яч (для гольфа)’, 2. аф
1) пузатий, череватий; з велйким животом; 2) перен. жадібний.
Єиу [даі] п ч. ім'я Гай.
£ііу [даі] 1. п 1) опудало, одордб-ло; 2) кумедно вдягнена людйна; 3) амер. розм. хлопець, парубок, па-рубчйна; ге£и1аг ~ добрий хлопець; ^І8е ~ розумний хлопець; 4) мор. відтяжка; ванта, трос; 5) розм. втеча, таємне знйкнення; (о сіо а ~ знйкнути, утектй; (о £Іує (йе ~ (о зтЬ. ушйтися, накивати п’ятами; 2. V 1) виставляти на посміховище; 2) знущатися; глузувати, висміювати; 3) мор. зміцнювати відтяжками; розчалювати; 4) розм. утектй, дременути.
Єиуапа [даі'а:по] п геогр. н. Гайана.
£пуо( ['даіоі] п плоска підводна гора з округлими схйлами.
£1122ІЄ ['ОЛХІ] 1. п 1) розм. СПИрТ-нйй напій; 2) розм. обжерливість; пиятйка; 3) діал. горло; 4) діал. водостік; 2. V розм. 1) жадібно їсти (пйти); пиячити; 2) проїдати; пропивати (тж ~ аи/ау); 3) розбазарювати, марнувати час.
£іі72Іег ['длхіо] прозм. 1) ненажера; 2) п’янйця.
(Иуєп [д\уеп] п ж. ім'я Гвен, Гуен (зменш, від 6\УЄП(ІОІЄП, (3\¥ЄПСІОІІПЄ, 6\¥ЄП(І0Іуп).
Слуепгіа ['д^епсЬ] п ж. ім'я Гуенда (зменш, від 6\¥ЄП(І0ІЄП, 6\¥ЄПСІ0ІІПЄ, 6\¥ЄПСІ0Іуп).
Слуепгіоіеп ['д^епсіаііп] п ж. ім'я Гуендолен, Гвендолен.
(пуепгіоііпе ['д^епбаїі:п] п ж. ім'я Гуендолін, Гвендолін.
С\¥ЄП(1о1уп ['д^епсіаіш] див. 6\¥еп-доііпе.
(пуешііе ['д^епі] п ж. ім'я Гуені (зменш, від 6\уепсіо1еп).
Єнішіу ['д^іпі] п ж. ім'я Гуїні (зменш, від Охуупеїй).
С^¥уп [дмп] п 1) ч. ім'я Гуїн; 2) ж. ім'я Гуїн (зменш, від Охуупеїй, Охууп-пеій).
б5¥упеіЬ ['д^іпіО] п ж. ім'я Гуїнет. £^уупіа(1 ['дхуіпіжсі] п іхт. сиг.
6^¥уппе [д\ущ] п ж. ім'я Гуїн (зменш, від бхууппеїй).
б5¥уппеіЬ ['д^ішО] див. Охуупеїй.
ЄіруппуіЬ Гд^іпіО] п ж. ім'я Гуїніт.
£уЬе [бзаіЬ] 1. п 1) розм. підроблена перепустка; підроблений дозвіл; 2) мор. поворот через фордевінд; 2. у мор. 1) робйти поворот через фордевінд; 2) перекидати (вітрило).
£уЬіп£ ['бзаіЬід] п мор. поворот через фордевінд.
£у1е [даіі] п 1) бражка; 2) бродйль-ний шаплйк.
£ут [631т] п розм. 1) (скор. від £утпазіит) гімнастйчний зал; 2) (скор. від £утпа$ис($) гімнастика.
£утпа8іа [631т пеігдз] рі від еут-пазіит.
8УШ
508
ЬаЬ
Зушпазіаі [сізіт'пеїгіаі] асі] що стосується гімназії.
£ушпа$іа$1 [бзіт'пеїхіаезі] п 1) гімназист; 2) гімнаст.
Вутпазішп [бзіт'пеїфт] п (р/£ут-пазіитз, §утпазіа) 1) гімнастичний зал; 2) гімназія; ~ зЬоез спортивне взуття; ~ іеат гімнастична команда.
Зутпазі [’сізітпаеві] п гімнаст.
Вутпазііс [бзіт'паезіїк] 1. п 1) гімнастика; 2) вправа; розумове тренування; 2. ад] 1) гімнастичний; 2) розумовий, логічний; що стосується розумових вправ.
Зутпазіісаі [631т 'паезіїкзі ] див.
Зутпазііс 2.
£утпа$ііс$ [сізіт'паезіїкз] п рі (вжив, як 8Іп&) гімнастика; Ьу^іепіс - гігієнічна гімнастика; гетесііаі ~ лікувальна фізкультура.
Зутпозреппоиз [,сІзітпои'$р9:т9$] ад] бот. голонасінний; ~ ріапі голонасінна рослйна.
Еутпоіі [бзіт'поиіаі] рі від £ут-ПОШЗ.
Зутпоіиз [сізіт'поиіоз] п (рі £ут-поіі) іхт. електричний вугор.
£ут-$1юе$ ['сізіт'/игх] п рі легке спортивне взуття.
Зупаесешп [,сІзаіпі'8І:9т] п 1) іст. гінекей, жіноча половина рймського (грецького) будйнку; 2) іст. приміщення для жінок; 3) бот. гінецей; жіночі органи рослйни.
Вупаесіап [бзаі'пкзюп] ад] жіночий; що стосується жінок.
Вупаесіс [дзаі'пі:зік] ад] гінекологічний; що належить до жіночих хвороб.
Вупаесосгасу [,даіт'кокго8і] п гіне-кократія, правління жінок.
Вупаесосгаііс [.даїтка'кгаеіік] ад] гінекократйчний; що стосується правління жінок.
ВупаесоІО£Іса1 [.датіко'іодзікаї] ад] гінекологічний.
£упаесо1о£і$< [, даіпі'коіосізізі] п гінеколог.
Еупаесоїову [,даіпі'ко1оіІзі] п гінекологія.
ЗупагсЬу ['сізаіпакі] п правління жінок.
8упесо1о8У [,даіпі'кз1оіІзі] див. §упае-сок)£у.
Зупіоіаігу [.даіпі'оіаігі] п шанування (культ) жінок.
ЗупоЬазе [ 'сІзаіпоЬеїв] п бот. гіно-базис, сідельце.
§упороШа [^заіпои'роисіїа] рі від Зупоросііит.
Зупорогііит [,<1заіпои'роис1і9т] п (рі Зупоросііа) бот. гінопбдій, маточкова ніжка.
8УР [сізір] 1. п 1) слуга (в Кембриджському і Даремському університетах)', 2) амер. розм. шахрайство; обман; 3) амер. розм. шахрай; 4) розм. біль, страждання; 5) амер. сука; 2. V амер. розм. 1) шахраювати; 2) красти.
Єурро [ сІзаірои] п розм. єгиптянин.
8УР§ [сізірз} скор. від зурзит.
&урза ['сІзірва] рі від §урзит.
8УР8ЄОП8 ['(І31р8198] ад] гіпсовий.
ЗУР8ІЇЄГО118 [дзір'81Ьг98] ад] гіпсо-нбсний.
ЗУрзшп ['бзір8зт] 1. п (рі тж §урза) гіпс; селеніт; 2. V гіпсувати (грунт).
Єурзу [ бзір8і] 1. п 1) цйган; циганка; 2) циганська мова; 2. ад] циганський; ’Ф* §. тоїЬ ент. шовкопряд непарний.
Зугаї [ сізаізгої] ад] 1) тех. коловоротний, обертальний; 2) анат. що належить до звйвини мозку.
Зугаіе І [ 'сІзаіагії] ад] 1) скручений у спіраль; 2) бот. з кільцем.
Зугаїе II [.бзаіа'геїі] V обертатися по кругу; рухатися по спіралі.
Зугаїіоп [,сІзаі9'геі[п] п 1) круговйй (обертальний) рух; 2) циркуляція.
Зугаїогу ['сізаюгоіоп] ад] обертальний.
Зуге ['дзаю] 1. п поет. 1) кругообертання, круговорот; круговерть; 2) круг; коло; кільце; 3) спіраль; 2. V поет, кружляти, крутйтися; обертатися; вертітися.
Зугепе [сІзаі'гі:п] п амер. військ, розм. солдат морської піхоти.
Зугі ['бзаюгаї] рі від зугиз.
Зуго ['бзаюгои] п 1) (скор. від $уго-зсоре) гіроскоп; 2) (скор. від §уго-сотразз) гірокомпас.
Зуго-сотра$$ ['бзаіопДлтраз] п гірокомпас, гіроскопічний компас.
ЗугоіЛаІ [бзаі'гзісЬІ] ад] гіроїдаль-ний; що рухається по спіралі; спіральний.
Зугоріїоі [ 'бзаі9Г9,раіІ9і] п автопілот.
Зугоріапе ['бзаюгаріеш] п ав. авто-жйр.
Зуго$соре ['сізаіогозкоир] п гіроскоп.
Зугозсоріс [,бзаюгаз'кзрік] ад] гіроскопічний.
Зугозіаі [ 'бзаюгои, зіаеі] п гіростат.
Зугозіаііс [убзаіогои'8іаеіік] ад] гі-ростатйчний.
Зугозіаіісз [, бзаюгои 'зіаеіікз] п рі (вжив, як зіпК) гіростатика.
Зупіз ['бзаігоз] п (рІ§ун) анат. звй-вина головного мозку.
Зуіе [дай] 1. п шотл. 1) дитйна; 2) учень першого класу другого ступеня (в середній школі Единбурга)', 2. ад] шотл. божевільний, безумний.
Зуте [бзаіу] 1. п поет, рі кайдани; пута; узи; 2. V поет, заковувати у кайдани; сковувати; зв’язувати.
н
Н, Ь [ен/і п 8-ма літера англійського алфавіту.
На [Ьа:] 1. іпі га!; ага!; ба! (вигук, що виражає подив, гнів, радість, обурення тощо)', 2. розм. скор. від Ьауе.
ЬааГ [Ьа:Г| п ділянка у відкрйтому морі для глибйнного лову рйби; ~ ПзЬіпз глибйнний лов рйби.
Ьааг [Ьа:] п пронйзливий морськйй туман.
НаЬаккик [’ЬгеЬокак] п ч. ім'я 1) Хабакук; 2) бібл. Авакум.
ЬаЬапега [,а:Ьа:'пеіго] п хабанера (іспанський танок).
ЬаЬепіазЬег [ 'ЬзеЬосІгер] п 1) галан
терейник; 2) амер. торговець предметами чоловічого туалету.
ЬаЬегс1а$Ьегу [ ЬаеЬадае/агі] п 1) галантерея, галантерейні товари; 2) амер. чоловіча білйзна; 3) галантерейний магазйн.
ЬаЬег^еоп ['ЬаеЬабзап] п іст. коль-чуга-безрукавка.
ЬаЬіІе [ЬаеЬіІ] ад] спрйтний, умілий, вправний, меткйй.
ЬаЬіІішепІ [Ьа'ЬіІітопі] п 1) звич. рі одяг, убрання, шати; 2) жарт, костюм, сукня; 3) предмет одягу.
ЬаЬПііаІе [Ьа'ЬіІііеіІ] V 1) готуватися до певного роду діяльності; 2) рідк.
одягати; 3) фінансувати шахту; постачати устаткування на шахту.
ЬаЬіШаііоп [Ьофіїї Чеі/п] п 1) підготовка до певного роду діяльності; 2) одягання; 3) фінансування шахти; постачання устаткування на шахту.
ЬаЬіІ ['ЬавЬіІ] 1. п 1) звйчка; звичай; Іо Ье іп іЬе ~ оГ сіоіпз зтіЬ. мати звйчку щось робйти; й із а ~ \уйЬ Ьіт Іо кеер еагіу Ьоигз він звик рано лягати і рано вставати; іо Ьгеак о£Г а ~ кйнути звйчку; ю Гаїї іпіо а ~ засвоїти звйчку, призвичаїтися (до чогось); 2) характер; схйльність; склад (розуму); 3) будова тіла, конституція; 4) особлйвість.
ЬаЬ
509
Ьае
властивість, характерна риса; а ріапі оГ ігаіііп^ ~ сланка рослина; 5) одяг; 6) амазонка, жіночий костюм для верхової їзди (тж гкііп£—); 2. V 1) одягати, наряджати; 2) населяти; жити (десь).
ЬаЬіІаЬІе ['ЬгеЬйоЬІ] ад] 1) придатний для житла; 2) житловйй, жилйй; заселений.
ЬаЬііапсе [ЬаеЬНапз] див. ЬаЬйаПоп. ЬаЬИаію [ 'ЬгеЬіІодх] рі від ЬаЬйаШ II.
ЬаЬііапі І [ 'ЬаеЬйопІ] 1. п мешканець, жйтель; 2. ад] що мешкає (проживає).
ЬаЬіІапІ II ['.ЬаеЬкзі] ] п (рі ЬаЬйапз) фр. 1) мешканець Канади (Луїзіани) французького походження; 2) дрібнйй канадський фермер французького походження.
ЬаЬііаі [ 'ЬгеЬйаеІ] п біол. 1) батькі-вшйна, місце поширення (тварин, рослин); 2) природне середовище; 3) житло.
ЬаЬіШіоп [,ЬгеЬГі?і/п] п 1) житло,, оселя; місце проживання; притулок; 2) селище; поселення; 3) проживання.
ЬаЬііесі ['ЬгеЬіІїсІ] ад] одягнений.
ЬаЬііиаІ [Ьа'ЬідиаГ ад] 1) звйчний, звичайний; ~ $еаі любл не місце; 2) закоренілий; страшений ; затятий; - Ііаг страшенний брехун; ~ сгітіпаї закоренілий злочйнець; 3) успадкований, природжений.
ЬаЬііиаІіге [Ьа'Ьіг :о1аіг] V зробйти звйчкою; призвичаїт: ся.
ЬаЬійіаІІу [Ьо'Ьі^гаІі] аду звйчно, за звйчкою; звичайн .
ЬаЬійіа1пе$$ [ЬУЬ диаіпіз] п звйч-ність, звичайність; звйклість; звйчка.
ЬаЬійіаіе [Ьа'ЬЦ]ией] V 1) (іо) привчати (до чогось); знайомити (з чимсь); 2): іо ~ опезеІГ іо зтіЬ. звикати, привчатися до чогось; 3) амер. розм. часто відвідувати; зачастйти.
ЬаЬійіаііоп [Ьа,ЬЦІп е1/п] п 0 ознайомлення; введення в курс справи; 2) набуття звйчки.
ЬаЬіішіе [ ЬгеЬіуи сІ] п 1) звйчка; властивість, схйльність; 2) звйчай; сталий порядок.
ЬаЬііие [Ьо'Ьідиеі] п фр. завсідник, постійний відвідувач.
ЬаЬііиз [ЬаеЬііаз] п 1) будова тіла; 2) зоол. габітус.
ЬасЬе [Ьа:/] п архл. сокйра.
Ьасіепсіа [, Ьаезі 'епсіо] п ісп. 1) гасі-єнда, маєток; 2) підприємство у сільській місцевості.
Ьаск [Ьаек] 1. п 1 > мотйка, кйрка, кайло; сікач; сокйріл; 2) ковальське зубйло; 3) удар (сокири тощо); 4) зазублина, щербйна; борозенка, рівчачок; рйнвочка; 5) зарубка (на дереві), мітка; 6) різана ран ; поріз; надріз; 7) садно (на нозі від у о іру м іча); 8) зу-пйнка, запйнка (піо час мовлення); 9) сухе кахйкання; '•)) заг зат (у бо
ротьбі); 11) робочий кінь; кінь для верхової їздй; 12) шкапа; 13) найманий кінь; 14) амер. найманий екіпаж; 15) розм. таксі; 16) «в’ючна тварина» (про людину, обтяжену важкою працею); 17) літературний поденник; компілятор; жалюгідний писака; 18) розм. повія; 19) мор. палубний годйнник; 2. ад] 1) найманий; ~ іоигпаїізі найманий писака; 2) банальний, трафаретний, заяложений; 3) неприємний, нуднйй, одноманітний (про роботу); 3. V 1) рубати, розрубувати; розбивати на шматкй; 2) робйти зарубку, надрубувати; 3) заподіяти різану рану; 4) щербйти, зазублювати; 5) розпушувати, розбивати (грунт); 6) підрізати (гілки); 7) тесати, обтісувати (камінь); 8) кашляти, кахйкати сухйм кашлем; 9) затинатися, зупинятися (під час мовлення); 10) с.г. зрізати, збирати, знімати; 11) прокладати борозну; 12) давати напрокат (екіпаж); 13) використовувати на тяжкій нудній роботі; 14) наймати як літературного поденника; 15) опошляти, робйти банальним; 16) їхати верхи, не поспішаючи; 17) давати молодим соколам свободу перед тренуванням; 18) розкладати цеглу для просушування.
Ьаскатоге ['Ьаекото:] п амер. недоуздок, оброть.
Ьаскее ['Ьгекі:] п зоол. бурундук.
Ьаскегу ['Ьаекоп] п гарба, примі-тйвний віз, запряжений волами.
Ьаск-Ьапнпег ['Ьаек.Ьаета] п молоток муляра.
Ьаскіп ['Ьаекіп] п слйвбва каша.
Ьаскіпз ['Ьаекп]] п 1) насічка;
2) захват за руки (боротьба); 3): ~ сои§Ь кахйкання.
Ьаскіе ['Ьгекі] 1. п 1) барвйсте пір’я на шиї півня (та інших птахів); 2) штучна принада (для вудіння риби); 3) шерсть на спйні й шиї собаки; 4) рі розм. волосся, бакенбарди; 5) чесалка, гребінь (для льону тощо); 2. V 1) чесати, тіпати (льон тощо); 2) рубати, розрубувати, шматувати; 3) відколювати.
Ьаскіег ['Ьаекіо] п тіпальник (льону тощо).
Ьаскііпз ['Ьаекіп]] п текст, чесання.
Ьаск-1о& ['Ьаекізд] п колода.
Ьаскіу ['Ьаекії] ад] шорсткйй; зазублений.
Ьаскшап ['Ьаектоп] п (рі Ьасктеп [-топ]) амер. кучер найманого екіпажу.
Ьаскпеу-саггіаве [ Ьаекпі,каепсІз] п 1) найманий екіпаж; 2) розм. таксі.
Ьаскпеу-сЬаіг [ 'Ьаект'і[єо] п пляжне крісло, що видається напрокат.
Ьаскпеу-сЬаіппап [ЬаекпіД/єотоп] п той, хто видає пляжні крісла напрокат.
Ьаскпеу-соасЬ ['ЬзекпікоиЦ] п найманий екіпаж, запряжений парою коней.
Ьаскпеуесі ['ЬаекпісІ] ад] банальний, заяложений; тривіальний.
Ьаскпеу-тап ['Ьаекпітаеп] п (рі Ьаскпеу-теп [-топ]) власник найманих екіпажів і коней.
Ьаск-$ато ['Ьаекзо:] п слюсарна ножівка; лучкова пйлка для металу.
Ьаск-$іап(І [ 'ЬаекзіаепсІ] п амер. стоянка найманих екіпажів.
Ьаскзіег ['Ьаекзіо] п розм. 1) убйв-ця; злочйнець, лиходій; 2) повія.
Ьаск-^огк ['Ьаек^о:к] п 1) нудна, тяжка праця; 2) літературна поденщина, халтура.
Ьаскитііег ['Ьаек,гайа] п літературний поденник, компілятор.
Ьаску ['Ьгекі] ад] частий і сухйй (про кашель).
ЬасІ [ЬаесІ — повна форма; Ьасі, об, <1 — редуковані форми} разі і р.р. від Ьауе.
ЬасМоск ['ЬаесІак] п (рі звич. без змін) 1) іхт. пікша; 2) розм. тріска; 3) амер. розм. гроші.
Ьасісіоскег ['ЬаесІака] п 1) ловець пікші; 2) судно для лову пікші.
Ьасіе [ЬеісІ] у геол. відхилятися від вертикалі.
Насіе$ [Ьек1і:г] п міф. 1) Гадес, бог підземного царства; 2) гадес, підземне царство; царство тіней; 3) пекло; §о іо ~ ідй ти к бісу!
ЬасЦ [ЬгесІз] п хадж, ходіння на прощу до святйх місць у Мекку.
НаШеу ['ЬаесІІі] п ч. ім’я Хедлі, Ха-длі.
Ьасіп’і ['ЬаесІпі] розм. скор. від Ьасі поі.
Насігіап ['ЬеісІгіап] п ч. ім’я Хейд-ріан.
ЬаетаІ ['Ьі.таї] ад] анат. що стосується крові і кровоносних судйн.
ЬаетатоеЬа [,Ьі:та'ті:Ьа] п (рі тж ЬаетатоеЬае) біол. плазмодій.
ЬаеіїіатоеЬае [,Ьі:тз'ті:Ьі:] рі від ЬаетатоеЬа.
Ьаетаіете$і$ [,Ьі:то'й:ті5і5] п мед. криваве блювання.
ЬаетаіЬегт ['Ьі:та9а:т] п зоол. теплокровна тварйна.
Ьаетаііс [Ьі'таеПк] ад] 1) кров’я-нйй; 2) що містить у собі кров; 3) що має колір крові; 4) мед. що діє на кров.
ЬаетаШе ['Ьетоіай) п мін. червоний залізняк, гематйт.
Ьаета(о1о§у [,Ьі:таЧоІасІзі] п гематологія.
ЬаетаіоІЬегтаї [,Ьетоїои'09:то1] ад] зоол. теплокровний.
Ьаетаіигіа [,ЬетаЧіи:па] п мед. гематурія, наявність крові в сечі.
Ьаето£ІоЬіп [Лі’шои'дІоиЬіп] п фізл. гемоглобін.
ЬаеторЬіІіа [,Ьі.тоиТіІіа] п мед. гемофілія.
Ьае
510
Ьаі
Ьаеторкіїіс [,Ні:тои'£і1ік] асі) мед. гемофілічний.
Ьаеторіузіз [Ьі: торіїзіз] п мед. кровохаркання.
ЬаетоггЬа^е ['ЬетоопсІз] п мед. кровотеча.
ЬаетоггЬоісІ ['ЬетагокІ] п звич. рі мед. геморой.
Ьаетозіаііс [,Ьі;тои'зігеІік] 1. п мед. кровоспинний засіб; 2. асі] кровоспинний.
Ьайіішп ['Ьгейнот] п хім. гафній.
ЬаГі [Ьа;її] 1. п 1) держак, ручка, рукоятка; колодочка; 2) постійне місце проживання; 3) пасовйсько; 2. V 1) припасовувати ручку (держак); 2) оселятися, осідати; 3) привчити худобу до постійного пасовиська.
Ьа& [Ьаед] п 1) відьма, чаклунка; 2) зла, потворна стара жінка; карга; фурія; оіб ~ стара відьма; 3) зарубка; 4) ліс, призначений для валяння; 5) повалений ліс; 6) валяння лісу; 7) болото, болотиста місцевість.
Наваг ['Ьеідо] п ж. ім’я 1) Хейгар; 2) бібл. Агар.
Надані ['ЬаедосІ] 1. п 1) тік, гарман; 2) сокіл, спійманий дорослим; 2. асі] 1) змучений, виснажений, худйй; 2) спійманий дорослим (про сокола); 3) неприручений, дйкий (про сокола).
Навваі ['Ьаедіаі] п ч. ім’я Хагай, Хагіай.
1іа£8І$Ь ['Ьаеді/] асі] схожий на відьму, страшнйй, потворний.
Назвіе [’ЬаедІ] V 1) торгуватися; сперечатися (про щось — аЬоиі, оуєг); 2) шматувати, невміло різати (рубати); 3) через сйлу просуватися уперед; 4) чіплятися, шукати недоліки.
Наввіег ['ЬаедІз] п 1) той, хто торгується (сперечається) про ціни (умови тощо); 2) гендляр, торгаш.
Ьазіоіаігу [,Ьаедґз1зіп] п рел. шанування святйх.
Ьаз-гі(1(1еп ['Ьаеддісіп] 1. асі] 1) змучений кошмарами; 2) пригнічений; 2. р.р. від Ьаз-гісіе.
Ьаз-гі(1е [ 'ЬаедгаїсІ] V (разі Ьа§-госіе; р.р. Ьаз-гісісіеп) мучити (про кошмари).
Ьаз-госіе ['ЬаедгоисІ] разі від Ьа§--гісіе.
Ьаз-іарег ['ЬаедДеірз] п бот. царський скіпетр.
Ьа-Ьа [Ьа:'Ьа:] 1. п 1) регіт; 2) низька огорожа навколо саду; 2. іпі ха-ха!; 3. V сміятися.
Ьаіі [Ьеіі] 1. п 1) град; 2) перен. град, злйва; ~ оГ Ьіоу/8 град ударів; 2) оклик; привітання; 3) відстань, на яку чути оклик; 2. V 1) вітати; 2) окликати; привертати увагу окликом; гукати; іо ~ а іахі зупинйти таксі; 3) перемовлятися сигналами з судном, що проходить повз; 4) проголошувати; 5): іі із ~іп£ іде град; 6) сйпатися градом; 7) осипати градом (злйвою) (за
питань тощо); іо ~ Ггот а) мор. ітй з якогось порту; б) бути родом з; Ье ~з Ггот Ьопсіоп він (родом) з Лондона; 3. іпі привіт!, здрастуй (те)!
ЬаіІ-ГеПолу ['ЬеіІДеІои] п близькйй друг, прйятель.
ЬаіЕіопе ['Ьеіівіоип] п градйна.
Ьаіізіогш ['ЬеіІ8іо:т] п гроза з градом, злйва; сйльний град.
Ьаііу [ 'Ьеііі] асі] з градом, градовйй.
Ьаіп [Ьет] V 1) обгородйти; 2) берегли, щадйти; захищати.
Наіпап ['Ьаі'паеп] п геогр. н. м. Хай-нань.
Ьаіп’і [Ьеіпі] розм. 1) скор. від Ьауе поі, Ьаз поі; 2) скор. від ат поі, І8 поі, аге поі.
НаірЬопз ['Ьаі'£з:т]] п геогр. н. м. Хайфбн.
Ьаіг [Ьєз] 1. п 1) збірн. волосся; Ьіз - із сіагк у нього темне волосся; 2) во-лосйна; 3) щетйна, голкй (дикобраза тощо); 4) шерсть, вовна (тварини); 5) ворс; 6) дуже мала відстань, йота; 'уііЬіп а ~ оГ сіеаіЬ на волосйну від смерті; іо Іеі опе’з ~ сіо\уп \уііЬ зтЬ. поговорйти з кимсь по щйрості; іо а ~ точно; кеер уоиг ~ оп! не гарячіться!; іо таке зтЬ.’з ~ зіапсі (оп епсі) злякати когось; іо Ьауе тоге ~ іЬап хуіі бути дурнем; а^аіпзі іЬе ~ проти шерсті; 2. асі] 1) тонкйй, як волосйна; 2) для волосся; 3) волосатий; 3. V 1) видаляти волосся; 2) розм. обростати волоссям; 3) тягтйся тонкою нйткою.
ЬаігЬапсі ['ЬєаЬаепсІ] п стрічка для волосся.
ЬаігЬгежШі ['ЬєоЬгесЮ] 1. п товщина волосйни; мінімальна ширина; іо Ьауе а ~ езсаре ледве врятуватися; іо ґпізз Ьу а ~ а) трохи промахнутися; б) спізнйтися на мізерну частку секунди; 2. асі] 1) тонкйй, як волосйна; 2) надзвичайно малйй.
ЬаігЬгизЬ ['ЬєоЬгл/] п щітка для волосся.
Ьаігсііррег ['Ьєаук1іра] п машйнка для підстригання волосся.
ЬаігсІоіЬ ['Ьєокіоб] п 1) волосяна бортівка; 2) вйріб з волосяної тканй-ни.
Ьаіг-сотра88Є8 ['Ьєо'клтразіх] п кронцйркуль.
Ьаіг-сгаск [ Ьєакгаек] п тех. воло-совйна.
Ьаіг-сигіег ['Ьє^каЛа] п бігуді.
Ьаігсиі ['Ьєаклі] п стрйжка.
Ьаігсиііег ['Ьєа,кліа] п перукар.
ЬаігсиЙіпз [ 'Ьєа,кліід ] п стрйжка, підстригання.
Ьаіг-сіо ['Ьєаби:] п зачіска.
Ьаіпіге$8ег ['Ьєа.бгеза] п перукар (звич. дамський).
Ьаігс1ге88іп£ [ 'Ьеа,сігезід] п 1) перукарська справа; 2) процес укладання (завивання) волосся.
Ьаіг-гіуе ['ЬєасІаі] п фарба для волосся.
Ьаіг-(1уеіп£ [ 'Ьєа,сІаіп]] п фарбування волосся.
Ьаігед [ЬєасІ] асі] 1) волосатий, по-крйтий волоссям; 2) (-Ьаігесі) компонент складного слова, що означає певний тип волосся-. Ьіаск— чорноволосий.
Ьаіг-ееі ['Ьєа'і.І] п зоол. водяний волос, волосатик.
Ьаіг-§газ8 ['Ьєадгагз] п бот. щучник.
Ьаігіпе$8 ['Ьєагшіз] п волосатість.
Ьаіг1е88 ['Ьєаііз] асі] безволосий, лй-сий.
Ьаігііке ['Ьєаіаїк] асі] 1) тонкйй, як волосйна; 2) схожий на волосся.
Ьаіг-Ііпе ['Ьєаіаіп] п 1) тонка, волосна лінія; 2) волосінь вудки (з волосу); 3) візйрна лінія; 4) проділ (на голові); < ~ со-орегаііоп військ, чітка взаємодія.
Ьаіг-пеі ['Ьєапеі] п сітка для волосся.
Ьаіг-оіі [ 'Ьєогзіі] п олія для волосся.
Ьаіг-репсії ['Ьєо,реп8І] п тонкйй пензель для акварелі.
Ьаігріесе ['Ьєорі.з] п шиньйон.
Ьаігріп ['Ьєаріп] п 1) шпйлька для волосся; 2) спорт, «шпйлька» (фігура в слаломі); ~ Ьепсі (іп а гоасі) крутйй поворот (дороги).
Ьаіг-ролугіег [ 'Ьєа, раисІа] п пудра для волосся.
Ьаіг-гаізег ['Ьєо,геі2о] п жарт, розповідь (пригода, історія, кнйга тощо), від якої волосся стає дйбки.
Ьаіг-гаІ8Іп£ [ 'Ьєо.геїхід ] аф розм. страшнйй, жахлйвий.
Ьаіг-гешоуег ['Ьєоп,ти:уо] п засіб для вйдалення волосся.
Ьаіг-ге8іогег ['Ьєоп.зЮта] п засіб для відновлення волосся.
Ьаіг-гооі І'ЬєогиЛ] п корінь волосйни.
Ьаіг’з-ЬгежІїЬ ['ЬєагЬгесЮ] див. Ьаіг-ЬгеасЬЬ.
Ьаіг-зеаі І'Ьєазі:!] п зоол. тюлень.
Ьаіг-$ЬііЧ ['Ьєа']9:і] п волосянй-ця.
Ьаіг-8Іеуе ['ЬєУзіїу] п волосяне сйто.
Ьаіг-зрІіНег ['Ьєау8р1йа] п той, хто сперечається за дрібнйці; педант, казуїст.
Ьаіг-$рІіКіп£ [ 'Ьєо, зрІїПі]] 1. п 1) суперечка через дрібнйці; казуїстика; 2) дріб’язковість, скнарість; 3) дріб’язковий педантйзм; 2. а^’дрібнйй, дріб’язковий; незначнйй.
Ьаіг-зргіпв ['Ьєозргід] п волоскова пружйна, волосок (у годиннику).
Ьаіг-зігоке [ Ьеззігоик] п 1) тонка, волосна лінія; 2) друк, засічка.
Ьаіг-(гі££ег ['ЬєаЧпдо] 1. п військ. спусковйй гачок із слаокйм натиском;
каі
511
Ьаі
2. асі] 1) що вмикається (діє) при слабкому натиску; 2) розм. запальний, не-врівноважений.
каіг-тоауіп£ ['кєа.хуеіУїд] п завивка, завивання.
Ьаіпуогк ['кєа\¥9:к] п виріб з волосся.
каіг-хуогт ['кєохуогт] див. каіг-ееі.
каігу ['кєап] ад] 1) волосатий; волосистий; волохатий; 2) волосяний, зроблений з волосся; 3) ворсистий (про тканину); ~ аі (аЬоиі, іп) іке Ьееі невйхований.
каіі [кеіі] іпі но! (коли поганяють коней).
Наііі ['кеш] п геогр. н. острів Гаїті.
Наіііап ['кеі£ізп] 1. п гаїтянин; гаїтянка; іке ~8 збірн. гаїтяни; 2. ад] таїтянський.
каке [кеік] п 1) іхт. хек, мерлуза; 2) підвісна дерев’яна рама (для сушіння сиру, цегли тощо); 3) дерев’яна підставка (для сушіння тарілок); 4) годівнйця для коней.
Ьакееш [ка'кі:т] п араб, лікар.
Накепкгеиг ['ка:капкгоіІ8] п нім. свастика.
какіт ['ка:кіт] п араб, суддя; пра-вйтель; велйкий чиновник.
Накогіаіе [,ка:кои'сІа:Іі] п геогр. н. м. Хакодате.
НаІ [кжі] п ч. ім'я Хел, Хал (зменш, від Нагокі, Непгу).
каїаііоп [ко'іеі/п] п ореол, світлова пляма (на фотоплівці).
каїкегд ['кж1Ьо:іІ] п іст. алебарда.
каїсуоп ['каеізюп] 1. п орн. рибалочка, водоморбз, зймородок; 2. ад] спокійний, тйхий (про погоду).
НаШапе ['коїсІеіп] п ч. ім 'я Холдейн.
НаШеп ['ко:1скп] п ч. ім'я Хблден. каїе [кеіі] 1. здоровий, сйльний, міцнйй; бадьорий; ~ апсі кеапу міцнйй і бадьорий; 2. V 1) тягтй; 2) примушувати йти.
каІГ [ка:£] 1. п (рі каїуез) 1) поло-вйна; ~ а тііе півмйлі (тж —тііе); ~ ап коиг півгодйни; іо Гокі іп ~ згорнути пополам; іо сиі іп ~ розрізати навпіл; 2) спорт, половйна гри; 3) частйна (чогось); іке Іаг^ег ~ більша частйна; а £оосі ~ добра половйна; 4) семестр, півріччя; іо зіау аі зскооі ікгее каіуе$ провчйтися у школі півтора року; 5) розм. півстбпки віскі; 6) юр. сторона (у договорі); Ьу ~ а) наполовйну; б) значно; Ьу ЬаІУЄ8 частково, не зовсім, наполовйну; іо бо зтік. Ьу каїуез недоробйти, не закінчйти; іо сгу каїуез вимагати половйну (рівну частку); іо §о каїуез хуіік 8ґпЬ. іп зтік. діл йти з кимсь щось пополам (нарівно); іо Ьауе ~ а тіпсі іо бо зтік. бути не від того, щоб зробйти щось; Юо сієуєг Ьу ~ ірон. надто вже розумний; Іо зее зтік. ууііЬ ~ ап еуе а) відразу зрозуміти щось; б) недбало поставитися до чогось; Іо
£еі ~ а зігеїск (Гог ап оїїепсе) розм. одержати півроку ув’язнення (за злочин); ~ а ІоаГ із Ьеііег ікап по Ьгеаб присл. ліпше синйця у жмені, ніж журавель у небі; 2. ад] 1) половйнний; що дорівнює половйні; 2) неповний, частковий, половйнчастий; ~ ргісе пів-цінй; ~ теазигез півзаходи; а ~ соп-уісііоп відсутність повної упевненості; ~ Ьиіі довгий більярдний кий; 3. аду 1) наполовйну, частково; пів-, напів-; ~ га\у напівсирйй; ~ аз тиск удвічі менше; ~ аз тиск а§аіп у півтора рази більше; 2) значною мірою; майже; ту Іеауе із ~ ир моя відпустка закінчується; 3) дуже, страшенно, жахлйво; ке ізп’ї ~ а Ііаг він страшенний брехун; 4) аж ніяк, зовсім ні; І боп’ї ~ ііке іі мені це аж ніяк (зовсім) не подобається; поі ~ Ьаб! розм. непогано!
каІГ-апб-каІГ ['ка:Гапб'ка:Г] 1. п 1) суміш двох напоїв (рідйн) порівну; 2) мет. половйнник (припій з двох металів); 3) ні те ні се; 2. ад] 1) змішаний у рівних частйнах (дозах); 2) половйнчастий; нерішучий; 3) напівп’яний; 3. аду 1) у рівних частйнах; навпіл; порівну; нарівно; 2) і так, і ні; 3) розм. сюдй й тудй; і вашим, і нашим.
каІГ-апб-каИег ['ка:Гапб'ка:Го] п розм. ні те ні се; ні рйба ні м’ясо.
каІГ-аре ['ка:£еір] п зоол. лемур.
каІГ-каск ['каїГЬаек] п спорт, пів-захиснйк, хавбек.
ка1Ґ-Ьаке<і ['ка:£'Ьеікі] ад] 1) недопечений, напівсирйй; ~ Ьгеаб недопечений (гливкйй) хліб; 2) незрілий, недосвідчений; 3) нерозрбблений, неопрацьбва-ний; непродуманий; 4) розм. дурний.
каІГ-карІіхе ['ка:ГЬгер,іаіг] V хрес-тйти похапцем, без додержання усіх правил.
каІГ-Ьеаш ['ка:ГЬі:т] п 1) буд. колода; 2) мор. півбімс.
каІГ-ЬепІ ['ка:ГЬепі] ад] напівзігнутий.
каІҐ-кіпбіп^ ['ка:Г,Ьаіпбіі]] п друк. напівшкіряна оправа; складена оправа.
каИ-ЬІооб ['ка:ГЬ1лб] п 1) сестра (брат) по одному з батьків; 2) спорідненість (кревність) лише по одному з батьків; 3) метйс.
ЬаИ-ЬІообеб ['Ьа:ГЬ1лбіб] ад] 1) що походить від батьків різних рас; 2) с. г. напівкровний.
каИ-ЬІие [’каїГЬІи:] п спорт, нагорода спортсменам за друге місце (за участь у малйх спортйвних змаганнях) (у Оксфорді і Кембриджі).
каИ-ЬооІ ['ка:ГЬи:і] п полуботок; черевйк; чобіт з короткою халявою.
каІГ-Ьоиші ['ка:ГЬаипб] ад] друк, у напівшкіряній оправі; у складеній оправі.
ка1Г-Ьге<1 ['Ьа:ГЬгеб] п с. г. напівкровка; а ~ Ьогзе нечистокровний кінь.
каИ-Ьгееб ['ка:ГЬгі:б| п 1) той, хто походить від батьків різних рас; 2) метйс; 3) гібрйд; 4) с. г. напівкровка.
каІГ-кгоікег ['каїГ.Ьглдо] п єдиноутробний (однокровний) брат.
каІГ-сар [ 'ка :Гкаер] п недбале привітання; напівпоклін.
ка1Г-са$і ['ка.ікаїзі] п людйна мішаної раси.
каІГ-сігсІе ['ка:С5з:к1] п півколо, півкруг.
каїГ-сІоїк [ 'ка:ГкЬ:0] п друк, напів -тканинна оправа.
каИ-соск ['каїГкок] п запобіжний звід (у зброї); 4 іо §о ой* (аі) ~ говорйти (діяти) необачно (непродумано).
каІГ-соскеб [’каТ'кокі] ад] амер. розм. 1) непідготовлений, без досвіду; 2) недалекий, обмежений.
ка1Г-соп8СІоіі8 1'ка:Гкзп[98] ад] 1) напівсвідомий, напівнепритомний; 2) який не повністю усвідомлює (щось).
ка1Г-сои$іп ['Ьа:£клгп] п троюрідний брат, троюрідна сестра.
каІГ-сгохуп ['ка:£' кгаип] п півкрони (монета в 2 шилінги 6 пенсів).
каІГ-беаб ['каТ'беб] ад] напівмертвий.
каІГ-беск ['кагГбек] п мор. 1) напів-палуба; 2) вестибюль командйрського приміщення; 3) кубрик учнів (на торговельному судні).
каІҐ-біше ['ка:£баіт] п п’ять центів (американська монета).
каІГ-боІІаг ['ка:£'бо1а] п півдблара (американська срібна монета в 50 центів).
каІГ-бопе ['кагГблп] ад] 1) зроблений наполовйну; недороблений; 2) недоварений; недосмажений.
ка1Г-(І02Єп ['косГблхп] п півдюжини, шість.
ка1Г-еа§1е ['ка:£'і:д1| п 5 доларів (американська золота монета).
каІГ-екк ['ка:£еЬ] п мор. половйна відплйву.
каІГ-еуег^гееп ['ка:£'еуадгі:п] ад] бот. напіввічнозелений.
каІГ-Гасе ['каїГГеїз] п 1) половйна облйччя; профіль; 2) військ, півоберт.
каІГ-Гасед ['ка:ГГеі8І] ад] 1) що зображує профіль (про монети тощо); 2) вйдймий у профіль; 3) неповний; половйнчастий.
каІГ-Гаге ['кагГГєо] п 1) півквитка; 2) квиток з 50-процентною знйжкою (тж ~ Ііскеї).
каИ-Поо<1 ['ка:£ПліІ] п мор. половйна приплйву.
каІГ-диіпеа ['ка:Г'дші] п півгінеї (англійська золота монета в 15 шилінгів 6 пенсів).
ка1Ґ-кеа<1е<1 [ 'ка :Г кедід] ад] придуркуватий.
ЬаІГ-кеагІегі ['ка:Гка:ікі] ад] 1) нерішучий, несмілйвий; 2) байдужий;
Ьаі
512
Ьаі
незацікавлений; позбавлений ентузіазму; іп а ~ и/ау байдуже; 3) сповнений суперечливих почуттів.
ЬаІҐ-ЬеаіІесІІу ['Ьа:Г Ьа.ЧкІІі] аду 1) нерішуче, несміливо; 2) байдуже; без ентузіазму; незацікавлено.
ЬаІГ-Ьеагіе(1пе$$ ['Ьа:£'Ьа:ПсІпі8] п 1) нерішучість, несміливість; 2) байдужість; незацікавленість.
ЬаІҐ-ЬоІідау ['Ьа:£'Ьоіосії] п скорочений робочий день.
ЬаИ-Ьо$е ['ЬаіГЬоих] п гольфи; шкарпетки.
ЬаІГ-Ьоиг ['Ьа:£'аио] п півгодйни.
ЬаІГ-ЬоигІу ['Ьа:Гаиз1і] 1. асі] 1) що відбувається кожної півгодйни; 2) що триває півгодйни; 2. аду кожної півгодйни; раз на півгодйни.
Ьа1Г-Ьоіі8е [ЬагГЬаиз] п навіс.
Ьа1Г-і$1аік1 [ 'Ьа:Гаііопсі] п півострів.
Ьа1Г-і$1е ['Ьа:Гаі1] див. ЬаІГ-ізІапб.
ЬаІГ-Іеп§(Ь |'Ьа:£'1еі]9] 1. п портрет до пояса; 2. ад] 1) що дорівнює по-ловйні довжинй; 2) пояснйй, до пояса {про портрет).
Ьа1Г-1е¥ег ['Ьа:Г 1і:уз] п кут {позиція гімнаста на снаряді).
ЬаІГ-ІіГе ['Ьа:£1аі£] п фіз. піврбзпад; ~ регіосі період піврозпаду {радіоактивного елемента).
ЬаІМі^Ьі [ 'Ьа:Г Іак] 1. п 1) неяскраве світло; напівтемрява; сутінки; аі ~8 туманно, невиразно; 2) мист. півтон; 2. аф неяскравий, неяснйй; напівтемний, погано освітлений.
ЬаИІіпз ['ИагНіг)] 1. п 1) підліток; 2) півпенса; 2. ад] не зовсім дорослий; не зовсім зрілий.
Ьа1Г-ша§к ['Ьа:£та:8к] п напівмас-ка.
Ьаіґ-тазі ['Ьа:£'та:8І] 1. ад] приспущений; Ла§ аі ~ приспущений прапор; 2. аду у приспущеній позйції; 3. V приспускати {прапор).
Ьаіґ-теазиге ['Ьа.Ттезз] п півзахід.
ЬаК-тіІе ['Ьа.Гтаїі] п півмйлі.
ЬаІГ-тіїег ['Ьа:£,таі1о] п спорт, бігун на дистанцію у півмйлі.
ЬаІГ-тооп ['Ьа:£'ти:п] 1. п 1) півмісяць; друга чверть місяця; 2) предмет, що має форму півмісяця; 3) військ, іст. равелін; 2. ад] якйй має форму півмісяця; ~ кпіГе серпоподібний (серпастий) ніж.
ЬаІГ-тоигпіпб ['Ьа:£'то:пп]] п 1) другий період трауру (коли замість чорного одягу носять сірий тощо); 2) одяг, якйй носять у другий період трауру.
ЬаІГ-пеЬоп ['Ьа:£'пеІ8п] п півнель-сон (боротьба); Іо &еї ~ оп зтЬ. поставити когось у залежне становище (під контроль).
ЬаІГ-перЬе^ ['Ьа:£,пеу)и:] п син однокровного (єдиноутробного) брата; син однокровної (єдиноутробної) се-стрй.
ЬаІґпе$$ ['Ьа:£пі8] п половйнчас-тість.
ЬаИ-піесе ['Ьа:£пі:8] п дочка однокровного (єдиноутробного) брата; дочка однокровної (єдиноутробної) сес-трй.
ЬаІГ-поЬІе ['Ьа.ГпоиЬІ] п іст. англійська золота монета.
ЬаІҐ-поІе ['Ьа:£'поиІ] п амер. муз. половйнна нота.
ЬаІҐ-расе ['Ьа:£реі8] п 1) площадка між двома прогонами сходів; 2) уз-вйшшя (для трону, вівтаря тощо).
ЬаИ-рау ['Ьа:£'реі] п 1) половйн-ний оклад, половйнна платня (плата); оплата в половйнному розмірі; 2) пенсія офіцерам у відставці; неповний оклад позаштатним офіцерам.
ЬаНрепсе [ Ьеірзпз] рі від Ьаііреппу 1.
ЬаІГреппу ['Ьеірпі] 1. п (рі ЬаІЕ-репсе, ЬаИреппіез ['Ьеірпі?]) півпенні; 2. ад] копійчаний, дешевий, низькопробний.
ЬаІГреппруогіЬ [ 'Ьеірпі\уз:9] п розм. щось ціною в півпенні.
Ьаіґ-регіосі ['Ьа:£'різгюд] п спорт. половйна гри.
Ьаіґ-рошкі ['Ьа:ГраипсІ] 1. п півфунта; 2. ад] півфунтовий, вагою у півфунта.
ЬаІГ-ргісе ['Ьа:Гргаі8] 1. п 1) пів-цінй; аг ~ за півцінй; 2) період часу, колй квиткй продаються із знйжкою на 50 %; 2. аду за півцінй; сЬіШгеп аге асітіПесі ~ квиткй для дітей напо-ловйну дешевші (за півцінй).
Ьа1Г-ге8< ['Ьа:їте8(] п амер. муз. половйнна пауза.
ЬаИ-гоІІ ('Ьа:£'гои1] п ав. переворот через крило; півбочка.
Ьаіґ-гоиші ['ЬаіГгаипсІ] 1.. п пів-круг; 2. ад] півкруглий.
Ьа1Г-пііпе(1 ['Ьа:ГгшпсІ] ад] 1) на-півзруйнований; 2) напіврозорений.
Ьа1Г-8еа8-оуег ['Ьа:£8І:г'оиуо] ад] ргед. 1) на півшляху (про корабель); 2) розм. напідпйтку; якому море по коліна.
Ьа1ґ-8іс1е-$<ер [ 'Ьа:Г заісізїер] п схід драбйнкою з просуванням навскосй (лижний спорт).
ЬаІҐ-8І£Ьіе(1 ['Ьа:£,8аКкІ] ад] мед. короткозорий.
Ьаіґ-зізіег [ 'Ьа:£,8і8Іо] п однокровна (єдиноутробна) сестра.
Ьа1Ґ-$Іір ['Ьа.ЕІір] п нйжня спід-нйця.
Ьа1Г-$оі1іп£ ['Ьа:£,80ііп]] п с. г. під-кормка зеленим кормом.
Ьа1Г-80Іе ['Ьагбзоиі] 1. п підметка; 2. у підбивати підметки.
ЬаІГ-$О¥ЄгеІ£п ['Ьа:Г83Упп] п пів-соверена (англійська золота монета в 10 шилінгів).
Ьа1Г-8Іогу ['Ьа:£,8іо:п] п мансарда.
Ьа1Г-8<гаіп ['Ьа:£8Ігеіп] п с. г. напівкровка.
ЬаІМйІе [ 'Ьа:£' Іаід] п мор. напів-приплйв.
Ьа1Г-(ітЬег(е(і) ['Ьа:ГіітЬз(с1)] ад] буд. дерев’яно-цегляний, дерев’яно--мурований.
ЬаІМіте ['Ьа:£'1аіт] п 1) неповний робочий день (тиждень); 2) плата за неповний робочий день (тйждень); півставки; половйнна оплата; іо у/огк ~ працювати неповний робочий день (тйждень); 3) спорт, кінець тайму; 4) перерва між таймами; половйна гри; ~ зузіет система, колй учні можуть відвідувати половйну занять у школі, а решту часу працювати.
Ьаіґ-іішег ['Ьа:£Даипз] п 1) напівбезробітний; робітнйк, зайнятий неповний робочий тйждень; 2) учень, звільнений від частйни занять у школі (у зв ’язку з роботою).
ЬаІГ-ШІе [ 'Ьа :£' Іайї] п друк, шмуц-тйтул.
ЬаІГ-Іопе ['Ьа:їїоші] п 1) півтон (у музиці); 2) друк, автотйпія.
ЬаИ-ігаск ['Ьа:їїггек] п амер. військ. напівгусенична машйна; ~ іапк колісно-гусеничний танк.
ЬаІМпгіЬ ['Ьа:їїги:0] п напівправда.
Ьа1ґ-\уау ['Ьа:£'\уеі] 1. ад] 1) що знаходиться на півдорозі; 2) компромісний; ~ теазигсБ половйнчасті заходи; 3): а ~ Ііпе середня лінія (футбол); 2. аду 1) на півдорозі; іо тееі зтЬ. ~ а) зустріти когось на півдорозі; б) перен. ітй на компроміс, ітй на взаємні поступки; 2) майже, наполовйну; частково.
ЬаІГ-^еекІу ['Ьа:£' \¥І:к1і] аду двічі на тйждень.
ЬаИ-иіі ['Ьа:йуіІ] п 1) недоумкуватий; 2) дурник.
ЬаІГ-міНесі ['Ьа:Г\¥іІісІ] ^недоумкуватий, слабоумний, придуркуватий, пришелепуватий.
Ьа1Г-^¥ог(1 ['Ьа:£'^з:сІ] п натяк; недомовка.
ЬаІГ-уеаг ['ЬаіГ'р:] п 1) півроку; 2) семестр.
ЬаІГ-уеагІу [ Ьа:£'р:1і] 1. ад] 1) піврічний; 2) що виходить раз за півроку (про журнал тощо); 2. аду раз на півроку; два разй на рік.
ЬаІіЬиі ['ЬаеІіЬзІ] п іхт. палтус.
Ьаіісіе [ 'Ьгеїакі] п хім. галоїдна сполука.
ЬаІШот ['Ьаеіісіот] п 1) священне місце; 2) реліквія; 3) святість.
Ьаііеиііс [.ЬаеЬ^'иІік] ад] що стосується рйбної ловлі.
ЬаІіеиіісБ [,Ьге1і']и:Іік8] п риболовна майстерність.
НаїіГах [ 'Ьаеіібаекз] п геогр. н. м. Галіфакс.
ЬаШе [ Ьгеїаіі] п мін. галіт, кам’яна сіль, хлорйд натрію.
ЬаШо8І8 [,Ьге1і'Іои8і8] п мед. поганий запах з рота.
Ьаі 513
Ьапі
Ьа1Пи$ ['Ьае1іі98] п 1) дйхання; 2) випаровування.
Наїї [Ьо:1] п ч. ім'я Холл, Хол.
ЬаІІ [Ьо:1] п 1) зал; хол; велйке приміщення; \уаіііп§ ~ зал чекання; 2) будйнок коледжу (університету), призначений для зборів (занять); 3) університетський гуртожиток; 4) студенти, що живуть у гуртожитку; 5) університетський коледж; 6) університетська їдальня; 7) обш в університетській їдальні; 8) адміністратйвний будйнок; ~ оГіизіісе суд; 9) вестибюль; коридор; приймальня; 10) поміщицький будйнок; садйба; 11) поет, чертог;
~ Ьесігоот а) дешева умебльована кімната; б) відгороджена для спання частйна коридору; (о £0 (о ійе пітй до мюзик-холу.
Ьаііа^е ['Ьо:1ісІз] п разовий збір за продаж товарів на базарі.
Ьаіі-сіоог ['ЬзіІсІз:] п вхідні двері.
Ьаііеі [Ьз'їеіі] п рел. подячний гімн. ЬаІІеІиіаЬ [фае1і'1и:]з] п іпі алілуя.
ЬаІІеІціаЬ |,йае1і Чидив. Ьаііеіиіай.
Ьа11е1и)аЬ-1а£$ [,йжІі'Іи^о'1ав8] п розм. жінка — член Армії порятунку.
Ьаіі-тагк ['кз.Ттаїк] 1. п 1) пробірне клеймо, проба; 2) ознака, критерій; 2. V 1) ставити клеймо (пробу); іо ~ £ОІсі поставити пробу на золоті; 2) перен. визначати якість; установлювати критерій.
Ьаїїо [Ьз'їои] 1. п вітальний вйгук; оклик; вйгук здивування; 2. іпі алло!; привіт!
Ьаііоо [На їй:) 1. V 1) мисл. нацьковувати (собак); 2) гучно кричати; голосно вигукувати; репетувати; 3) перен. підбурювати; 2. іпі 1) ей!; 2) ату!, берй!, кусь!
Ьа11о\¥ ['Ьаеіои] 1. п 1) святий; А11 ~’8 сіау церк. день усіх святйх; 2) рі святі мощі, реліквії; 3) вйгук, шо спонукає собак кинутися на здобич; 2. V 1) освячувати; 2) присвячувати богу, благословляти; 3) свято шанувати; поважати; ставитися шаноблйво; -есі Ье уоиг пате бібл. хай святиться ім’я твоє; 4) відзначати (свято, дату тощо); 5) проводжати крйками; кричати навздогін; 6) нацьковувати (собак).
Наїїолуе’еп ['Ьге1ои'і:п] п амер. переддень дня усіх святйх (37 жовтня).
Наїїотпаз ['Ьгеіоитаев] п церк. день усіх святих.
Ьаііисез [ 'ЬгеЦизкх] рі від ЬаІІих.
Ьаііисіпаіе [Ьа'ккзіпеїі] у 1) викликати галюцинації; 2) галюцинувати, хворіти на галюцинації.
Ьаііисіпаііоп [йа,1и:8і'пеі/п] п галюцинація; ілюзія, обман почуттів.
Ьаііисіпаііуе [Ьа'1и:8іпаііу] див. Ьаі-Іисіпаіогу.
Ьаііисіпаіог [Ьа'1и:8іпеііа] п людйна, схильна до галюцинацій.
ЬаІІисіпаїогу [йа'іиїзіпеїіап] асі)
1) шо викликає галюцинації; 2) що характеризується галюцинаціями.
ЬаІІих [’ЬаеІзкз] п (рі Ьаііисез) анат. велйкий палець ногй.
ЬаІЬуау ['Ьо:1,\уєі] п амер. 1) коридор; 2) передпокій, вестибюль.
Ьаїш [Ьа:т] див. Ьаиїт.
Ьаіо [’ЬеіІои] 1. п 1) астр. гало, кільце навколо планети; сяючий круг; зоїаг - сяйво навколо сонячного дйска; 2) перен. ореол, сяйво; і Не ~ оГ &1огу ореол слави; 3) рел. німб, вінчик; 2. г оточувати ореолом (сяйвом).
Ьаіоесі [ Ьеііоиб] асі) оточений ореолом.
ЬаІо&еп [ Ьаеіоисізеп] п хім. галоген.
Ьаіоі(і [ Ьаеіокі] 1. п хім. галоїд; 2. асі) галоїдний.
ЬаК ІЬо.к] 1. п 1) зупйнка; відпо-чйнок; іо саіі а ~ робйти зупйнку; іо соте іо а ' зупинйтися; 2) полустанок; зупйнка; платформа; 3) затинання; запйнка; 4) кульгавість; 5) (ійе ~) кульгаві; 2. асі) кульгавий; 3. у 1) зупиняти; ~! стій!; 2) зупинятися; робйти зупйнку; іо ~ іп ап іпп зупинйтися в готелі; 3) вагатися; 4) затинатися, запинатися; 5) бути непереконливим (про аргумент); 6) кульгати; ітй не-твердйм кроком.
Ьакег [ йзіііз] 1. п 1) недоуздок, оброть, повід; 2) вірьовка на шйбени-ці, зашморг; 3) вішальник; 4) пові шення; 5) нерішуча людйна; 2. г 1} надівати недоуздок; привчати до вуздечки; 2) приборкувати; 3) вішати.
Ьакеге8 [ 'йзііізгі;г] п рі ент. дзйз-кальця.
Ьа1ііп§ |'йз:1іп]| 1. п 1) зупйнка; 2) тех. перебій; нерівний хід (двигуна); 4* - ріасе військ, місце відпочйнку; 2. асі) 1) якйй спотикається (кульгає); 2) якйй затинається (запинається).
Ьакіп§1у [ 'кз:1іп]її] асіу затинаючись, запинаючись; іо геасі - читати із запйнками.
Ьа1і1е88 ['Ьз:1і1і8] асі) безупйнний, безперервний.
Ьаіуаію ['йаііузпг] п (вжив, з дієсловами в рі) бідна руда, бідні руди.
Ьаке [На :у] у 1) діл йти пополам (нарівно); 2) зменшувати наполовйну; 3) буд. з’єднувати напівдеревйни.
ЬаІУЄ8 Ійаіух] рі від ЬаІГ 1.
ЬаІУІпз ['Ьа:Уігр п буд. з’єднання напівдеревйни; зрощування в замок.
Ьаіуагд ['ЬавЦаїсІ] п 1) мор. фал; 2) рад. вірьовка для піднімання і опускання антени.
Наш [йгет] п ч. ім'я 1) Хем; 2) бібл. Хам (зменш, від АЬгайат).
Ьат [йжт] п 1) окіст, окорок; шйнка; ~ апсі е&&8 яєчня з шйнкою; 2) стегно; 3) рі розм. зад; іо 8циаі оп опе’з ~8 сидіти навпочіпки; 4) амер. розм. поганий актор; 5) погана гра; < ~ са8Є8 розм. штанй; ~ асіге88 амер.
розм. бездарна актрйса; - рііоі амер. розм. кепський пілот.
Ьатадгуад [,йгета'сігаїасі] п 1) міф. лісова німфа, гамадріада; 2) зоол. королівська кобра.
Ьатаіе ['Ьеїтеїі] асі) гачкуватий, крючкуватий; кривий.
ЬашЬІе рЬаетЬІ] у 1) калічити; 2) кульгати, шкутильгати.
НатЬигз ['ЬаетЬад] п 1) геогр. н. м. Гамбург; 2) гамбурзький мускат (тж ~ £гаре); 3) гамбурзька порода курей-несучок; 4) біфштекс по-гам-бурзькому (тж ~ зіеак).
ЬатЬигвег ['ЬгетЬа:да] п 1) шніцель; 2) булочка з біфштексом, гамбургер.
ЬатіГогт ['ЬеітіЬ:т] асі) зігнутий; що має форму гачка.
Натікоп ['йаетіїіап] п 1) геогр. н. м. Гамільтон; 2) ч. ім'я Хамілтон, Га-мільтбн.
Натііе [ 'йаетаїі] п 1) бібл. нащадок Хама; 2) хаміт, єгйпетський (африканський) негр.
Нашкіс [йае'тііік] асі) хамітський; - 1ап&иа§е8 хамітські мови.
Нашіеі ['йаетіїі] п ч. ім’я Гамлет.
Ьатіеі ['йзетіїі] п 1) селище, хутір; 2) поет, мешканці невелйкого селиша.
Ьаттег ['Ьзвпи] 1. п 1) молоток, молот; рпеитаііс ~ пневматйчний молот; 2) тех., анат. молоточок; 3) спорт, молот; ійго\уіП£ ійе ~ метан ня молота; 4) молоток аукціонера; 5) військ, курок, ударник; 6) спорт. удар у підборіддя зверху (бокс); 7) розм. здоровйло; боксер; іо §о аі іі - апсі іоп&8 енергійно братися до чогось; 2. у 1) бйти молоіом; забивати молотком; прибивати; 2) кувати; карбувати; 3) працювати над складанням (проекту, плану тощо); 4) бйти, стукати, калатати; 5) утовкмачувати; 6) уперто працювати (над чимсь — аі); 7) оголоейти банкрутом; 8) збивати ціни; □ ~ а\уау продовжувати (роботу тощо); ~ сіо^уп урегулювати, утрястй; - оиі а) вибивати; б) сплющувати; в) вигадувати, виробляти; - іо^еіНег збивати.
Ьапнпег-Ькну ['ЬжтаЬІои] п тяжкйй (нищівний) удар.
Иаіїшіег-сіоііі ['ЬзетакІзгО] п чохол на козла.
Иаттегег ['йгетага] п 1) молотобоєць; 2) коваль.
каттег-ПзЬ ['ЬаетаГі/] п молот--рйба.
Ьаттег-Ьагсіеп ['йгетафаісіп] у кувати холодним (метал); наклепувати.
Ііаттег-Ііеасі ['ЬгетайесІ] п 1) головка молотка; 2) спорт, ядро молота; 3) зоол. молот-риба; 4) тупоголовий, тупак.
Ьаттег-Ьеадесі зііагк [ йаето Ье-сІїсІ'/а.’к] молот-риба.
кат
514
Ііап
каттегіп£ ['Ьгетоги]] 1. п 1) кування; карбування; 2) стукіт; биття; удари; 3) стукіт у двигуні; 4) розм. прочухан; іо &іує зтЬ. а ^оосі ~ дати комусь прочухана; 2. ад] що падає з гуркотом; що грюкає.
Ьаттеііе$$ ['йгетоііз] асі] військ. безкурковий.
йаттег-іоск ['Ьжтоіок] п хамерлок {боротьба).
Ьаттеппап ['Ьгетотап] п (рі йат-тегтеп [-топ]) 1) молотобоєць; 2) коваль.
йаттег-зсаіе ['Ьгетозкеїі] п окалина, молотобоїна.
Ьаттег-$Ьагк ['кжто/а:к] п зоол. молот-риба.
1іаттег-$1а£ ['йгетозіжд] див. Ьат-тег-зсаіе.
каттегзтіій ['йаетозтЮ] п коваль.
каттег-$іопе ['Ьжтозіоип] п архл. відбійник, ударник.
каттег-іезі ['йгетоіезі] п мет. випробування на розковування.
Ііатпіег-ІІігомпз [ Ьжто'Вгоип]] п спорт, метання молота.
каштег-мігк ['кгето^о:к] п 1) кування; 2) виріб з кованого металу.
Иаттоск [йгеток] п гамак, підвісне ліжко (на судні).
каттоск-скаіг ['йаетак'і/єо] п складаний стілець (з парусиновим сидінням).
НаттошІ ['йгетопсі] п ч. ім'я Хе-монд, Хамонд.
катозе [йеі'тоиз] ад] бот. гачкуватий, крючкуватий; загнутий.
кашрег ['кгетро] 1. п 1) велйкий плетений кошик з кришкою; 2) кошик з ласощами (з їжею); 3) амер. міра об’єму (для продажу риби тощо); 2. V 1) давати (дарувати) кошик з ласощами (з харчами); 2) укладати в кошик; 3) заважати, перешкоджати; утруднювати; стрймувати рух.
йатрегесі ['ЬаетросІ] ад] утруднений.
ЬатзЬаскІе ['йгет/аекі] V 1) пугати, оплутувати (тварину); іо ~ а йогзе спутати коня; 2) перен. утихомйрювати.
Натрзкіге ['йгетр/іа] п геогр. н. Гемпшир.
катзіег ['йаетзіа] п 1) зоол. хом’як; 2) хутро хом’яка.
йатзігіпз І ['йаетзіпі]] п 1) підколінне сухожйлля; 2) ахіллове сухожйл-ля (у четвероногих).
йатзігіпз II ['йаетзіпд] V (разі і р.р. йатзігіп^есі, йатзігип§) 1) підрізати підколінне сухожйлля; 2) перен. калічити; псувати; 3) перен. підрізати крйла.
кашзіпіпз ['йжтзіглі]] разі і р.р. від йатзігіпв II.
Ьатиіаг ['йает]и:1о] ад] анат. гачкуватий, крючкуватий.
НапапіаЬ [.йаепа'паю] п ч. ім'я Ха-наная.
Ьапар ['йгепор] п іст. кубок, келих. ЬашІ [Ьжпсі] 1. п 1) рука (кисть); 2) лапа, передня нога (тварини); 3) бік, сторона; позйція; оп аіі ~з з усіх боків; 4) контроль; влада; тверда рука; іо гиіе мій а Гігт ~ правити твердою рукою; 5) згода; обіцянка; 6) згода на шлюб; іо азк зтЬ.’з ~ про-сйти чиєїсь рукй; 7) допомога; іо &іує (іо Іепсі) а ~ подати допомогу; 8) участь; частка; роль; 9) робітнйк; 10) рі робочі руки, робоча сйла; 11) рі мор. команда, екіпаж (судна); 12) виконавець; автор; 13) рі група, компанія; 14) майстер своєї справи; умілець; митець; йе йаз а ~ Гог раіпііп^ він добре малює; 15) уміння, майстерність, вправність; 16) почерк; іо \угііє а £оос! ~ мати гарний почерк; 17) підпис; ипсіег ійе ~ за підписом; 18) театр. розм. оплески; 19) джерело (інформації); 20) стрілка (годинника тощо); 21) крило (семафора); 22) пучок, жмут, в’язка; 23) долоня (як міра довжини); 24) окіст, окорок; а ~ оГ рогк свинячий окіст; 25) повід, вуздечка; < ~ іо ~ поруч; аі (амер. оп) ~ напохваті, блйзько, поруч; під руками; аі ійе ~ оГ від рукй (загинути); Ьу ~ від рукй; ручнйм способом; ~ іп ~ разом, спільно; іп ~ у руках; у чиємусь розпорядженні; оиі оГ~ негайно, вмить; експромтом; Ггот ~ іо ~ з рук у руки; ипсіег ~ потай, таємно; іо Ье ~ апсі £іоує мій зтЬ. бути дуже близь-кйм з кимсь; іо таке а ~ досягати успіхів; іо £еі ійе Ьеііег ~ одержати перевагу; Гог опе’з оу/п ~ для власної кбрйсті; оп ійе опе -..., оп ійе оійег ~ з одного боку..., з іншого боку; іо зйаке ~з мій зтЬ. вітатися (прощатися) з кимсь за руку; йе йаз а 1і§йі ~ він тактовний (ввічливий); іо йауе сіеап ~з бути непідкупним (чесним); аі (оп) апу ~ в усякому разі; ~з оГП руки геть!; 2. ад] 1) ручнйй; 2) зроблений ручнйм способом; 3) переноснйй; 4) наручний (годинник тощо); 3. у 1) передавати, вручати; 2) доторкатися, торкати; 3) провестй за руку (іпіо, оиі оГ, іо); допомогтй (зайти, пройти); 4) згортати (вітрила); □ ~ домі а) подавати згорй; б) допомогтй зійти вниз; в) передавати (нащадкам); ~ іп а) вручати, подавати; 6) посадйти (в машину); в) допомогтй (пройти, сісти тощо); ~ оп передавати; ~ оиі а) роздавати; 6) розм. витрачати; в) допомогтй вйй-ти; ~ оуєг передавати (кудись, комусь); ~ гоипгі роздавати (усім присутнім); ~ ир подавати нагору.
Ьапд-агтз ['йаепсІа:тх] п військ. особйста зброя.
йапд-ах(е) ['йжпдаекз] п сокйра з коротким топорищем.
ЬапдЬаз [ 'йгепсІЬаед] п 1) жіноча сумочка; 2) легкйй (ручнйй) чемоданчик; саквояж.
ЬапдЬаІІ [ 'йгеп(с!)Ьо:1] п спорт, ручнйй м’яч, гандбол.
ЬапдЬаІІег [ 'йгеп(сІ),Ьо:1а] п гандболіст.
йапд-Ьаггоі¥ ['йгеп(с!),Ьжгои] п 1) носйлки, ноші; 2) ручнйй візок, тачка.
Ьапд-ЬаіЬ [ гйаеп(сІ)Ьа:9] п мед. ручна ванна.
ЬапдЬеІІ [ 'йгеп(сі)Ье1] п дзвіночок.
ЬапдЬіІІ ['йгеп(с!)Ьі1] п 1) рекламний листок; афіша; оголошення; 2) юр. письмове зобов’язання.
ЬапдЬоок [ 'йгеп(сІ)Ьик] п 1) довідник; посібник; 2) довідник турйста; 3) амер. кнйжка букмекера; ~ тап букмекер.
йапд-Ьгасе ('йжп(сІ)Ьгеіз] п коловорот, свердел.
Ьаші-Ьгаке ('йжп(сІ)Ьгеік] п ручне гальмо.
капдЬгеадік [ 'йжп(сІ)ЬгесІ0] п долоня (як міра довжини).
Ьапд-Ьгизк ['йаеп(сІ)ЬглЛ п щітка для нігтів.
капд-сашега ['Йаеп(с1),кает9г9] п портатйвна камера (телебачення).
капд-сапіег [ 'йгеп(сі), каепіо] п легкйй галоп.
капд-саг ('йжп(сі)ка:] п амер. (ручна) дрезйна.
капд-сагі ['йгеп(сІ)ка:і] п ручнйй візок.
капдсиЛГ ['йгеп(с!)кл£] 1. п звич. рі наручники, кайдани; 2. у надівати наручники.
капд-ешЬгоідегу [ 'йжп(с1)іт,ЬгоісІа-п) п ручне гаптування, ручна вйшивка.
йапдег ['йаепсіа] п нарочний; посланець.
йапдГазі ['йзепсіїагзі] 1. п 1) удар по руках (при укладенні угоди); 2) заручення; заручини; шлюбний контракт; 2. ад] 1) заручений; засватана; 2) скупйй; 3. у заручати.
кашИа$ііп£ [ 'йжпсІ,£а:8іп] ] п заручення, заручини.
ЬапдАд [ 'йаеп(сі)йі1] п 1) жменя; 2) жменька, невелйка кількість; 3) хтось (щось), що завдає багато клопоту; ійаі сйіїсі із а ~! ця дитйна — божа кара!
йапд-ваїїор [ 'йжп(сІ)у даеїзр] п легкйй галоп.
йапд-зіазз [ 'Ьаеп(сІ)д1а:з] п 1) ручна лупа; 2) рама теплйці; 3) ручне люстерко.
йапд-§гепаде ['Ьзеп(д)дп,пеіс1] п 1) ручна граната; 2) вогнегасник.
Ііашізгір ['Ьжп(сІ)дгір] п 1) рукостискання; потиск рукй; 2) рі рукопашна; бійка врукопашну; 3) рукоятка, держак; 4) спорт, місце для захвату прйладу руками.
йапд^иагд [ 'Ьаеп(с1)да:с1] п військ. ствольна накладка.
кап
515
кап
кашІ£ііп ('кзеп(сі)длп] п амер. військ. персональна вогнепальна зброя.
Ьап(1Ьо1(1 [ 'каепсікоиісі] п 1) опора (підпора, упор) для руки; 2) рукоятка, ручка, держак; 3) захват кйсті {спортивна боротьба); 4) поручень.
кашіісар [ 'Ьгепсіїкаер] 1. п 1) спорт. гандикап; перегони (змагання) з перешкодами; 2) автомобільні гонки по пересіченій місцевості; 3) перешкода; іо оуєгсоґпє а ~ подолати перешкоду; 2. V 1) спорт, урівноважувати сйли (шанси) на успіх; зрівнювати умови; 2) бути перешкодою, перешкоджати, заважати; ставити в невигідні умови.
капШсаррег [ 'каепсІїкаера] п 1) суддя на перегонах, гандикапер; 2) учасник гандикапу.
кашїісгаГі [ 'каепсіїкга :£і] 1. п 1) ремесло; ручна робота; 2) умілість, майстерність ремісника; 2. асі] 1) умілий, майстерний; 2) ручної роботи, кустарний; ~ іпсіизігу ремісниче (кустарне) виробнйцтво.
капШсгаІЇзтап [ 'каепсії, кга :£ізтап] п (рі капсксгаГізтеп [-тап]) реміснйк, кустар.
>іап(1ісііП$ [ 'каепсІїклГз] п рі 1) удари руками; 2) рукопашна.
Ьапсііе-іаїкіе ['каепсії із:кі] п рад. розм. портатйвна дуплексна радіостанція (для зв'язку на ходу).
капсіііу [каепсіїїі] асіу 1) спритно, вправно, уміло; 2) зручно.
кашііпезз [ 'каепсІїшз] п 1) умілість, вправність, спрйтність, меткість; 2) тех. зручність управління.
кашілуогк ['каепсІпуогк] п 1) ручна робота; 2) вйріб ручної роботи; рукоділля; 3) твір, чийсь вйріб; справа людських рук.
кашікегскіеГ [ 'каедкаі/іГ] п 1) хусточка, носовйк; 2) косйнка, шййна хустка; іо ікгои/ іке ~ іо зтЬ. а) подати комусь знак; б) віддати комусь перевагу.
каші-ІаЬоиг [ каепсІ, ІеіЬа] п ручна праця.
1іап(1-1ап8иа£е ['каеп(сІ),1ает]ддл/ісіз] п азбука глухонімйх.
кашіїе ['Каепсії] 1. п 1) ручка, рукоятка, держак; 2) нагода, прйвід; іо §іує (іо Іеауе) а ~ іо (Гог) зтік. дати прйвід для чогось; < іке ~ оГ іке Гасе жарт, ніс; ир іо іке ~ амер. точно, саме так; 2. V 1) припасовувати ручку (рукоятку) (до чогось); 2) поводитися (з кимсь, чимсь); 3) торкатися (чіпати, брати) руками; тримати в руках; 4) робйти щось руками; 5) трактувати; розглядати, обговорювати; 6) керувати, управляти; регулювати; маніпулювати; іо ~ іке ігаїїїс регулювати вуличний рух; 7) мати справу з (чимсь); 8) здійснювати контроль; розпоряджатися; командувати; іо ~ ігоорз командувати військами; 9) домовитися, порозумі
тися; 10) амер. торгувати (чимсь); \укаі &ООСІ8 сіо уои ~? якйми товарами ви торгуєте?; 11) вантажити, вивантажувати; транспортувати; 12) сортувати; 13) бути якймсь (на дотик, на вигляд); ікіз \уоо1 ~з зоГі ця вовна м’яка на дотик.
Ьашіїе-Ьаг [ 'каепсІІЬа:] п руль (велосипеда).
Ьапсіїесі ['каепсІїсІ] аф з рулем; з рукояткою (держаком).
каш11е$$ ['каепсіїїз] а б] безрукий; перен. невмілий, недотепний.
капсі-ііпе ['каепсІїаіп] п вудочка без вудлища.
ЬашПіпз ['каепсІїїг)] п 1) поводження (з кимсь); 2) користування (чимсь); спосіб експлуатації; обслуговування; 3) спорт, володіння м’ячем; 4) гра руками; передача м’яча (рукою); 5) трактування; обговорення; 6) підхід (до розв'язання питання); 7) догляд; 8) управління, регулювання; 9) переробка вантажів; 10) маневрування; переміщення; ~ ііте час транспортування.
Ьаші-1і$і ['каепсІїїзі] п алфавітний спйсок (книг тощо).
кашіїізі ['каепсІїїзі] V складати алфавітний спйсок (книг тощо).
кашПоскесі ['каепсІІокі] асі] у ручнйх кайданах, у наручниках.
каші-іоот ['каепсНшт] п ручнйй ткацький верстат.
каші-шасіе ['каепсІтеїсІ] асі] ручної роботи, ручнйй.
капсітаісі ('каеп(сІ)теісІ] п наймичка, служнйця.
капсі-те-склуп ['каеп(сі)ті'сіаип] 1. п амер. 1) дешева готова сукня; 2) ношена сукня; 2. асі] амер. 1) готовий; недорогйй; неелегантний (про сукню тощо); 2) ношений, приношений (про сукню тощо).
капсі-шіїї ('каеп(сі)тіі] п ручнйй млинок.
капсі-тогіаг ['каепсІ,то:і9] п військ. гранатомет.
капсі-орегаіесі ['каепсІ'орагеїіїсІ] аф тех. що приводиться в дію рукою, з ручнйм прйводом.
капсі-ог£ап [ 'каепсІ,о:доп] п кате-рйнка, шарманка.
кашіоиі ['каепсІаиі] п 1) амер. розм. мйлостиня, подаяння; 2) текст заяви для преси.
каші-ріскесі ['каепдрікі] асі] 1) вибраний, дібраний; 2) тех. відсортований вручну; 3) розм. добірний; 4) зібраний вручну (про фрукти тощо).
капсі-ріау ['каепдріеі] п обмін ударами.
Ііаші-рипсії [ 'каепсірлпі/] п 1) тех. ручнйй пробійник; 2) компостер.
каші-гаіі ['каепдгеїі] п 1) поруччя, поручні; 2) мор. поручень.
каші-заіиіе ['каепсІза’іиіі] п військ.
віддання честі прикладанням рукй до головного убору.
каш1-$аі¥ ['каепсІзз:] п ручна пйлка, ножівка.
кашізсгееп [ 'кзепсізкггп] п щиток (від сонця).
капсізеї І ['каепсІзої] п 1) подарунок, обнова (до Нового року); 2) почйн, початок (торгівлі); 3) добре передвістя, добра ознака; 4) застава, завдаток; 5) перший внесок при вйплаті в розстрочку; Н. Мопбау перший понеділок року.
кашізеї II ['каепзаі] V 1) дарувати; 2) обновйти; 3) урочйсто відзначити відкриття; 4) спробувати вперше, почати; 5) бути добрим передвістям (доброю ознакою); приносити щастя.
капсізеї ['каепсізеі] п (мікро)теле-фбнна трубка.
капсізкаке [ 'каепсІ/еік] п рукостискання, потиск рукй.
капсізоше ['каепзат] аф 1) гарний, красйвий, вродлйвий (частіше про чоловіка); ставнйй, статний; аз ~ аз а уоип£ Огеек §осі красйвий, як молодйй бог; ~ \¥отап ставна (вродлйва) жінка; 2) значнйй, велйкий, чималйй; а ~ зит значна сума; 3) крупний, величезний; 4) щедрий, великодушний; шляхетний; а ~ ргезепі щедрий подарунок; іі із уегу ~ оГ уои іо зау зо дуже мйло з вашого боку, що ви так кажете.
капдзотеїу ['каепзатії] асіу 1) гарно, красйво; 2) значно, чимало; 3) щедро, шляхетно, великодушно; 4) мор. плавно, слухняно.
кашізотепезз ['каепзатпіз] п 1) краса, врода; 2) щедрість, шляхетність, великодушність.
капсізріке ['каепсІзраїк] п 1) важіль для повороту кбрби; 2) мор. ганшпуг.
кашізргіпз ['каепсізргп]] п спорт, поворот ривком, сальто; колесо; іо іигп ~8 перекидатися, перевертатися.
каші-іо-капсі ['каеп(сІ)і9'каепсІ] 1. аф рукопашний; ~ соткаі рукопашний бій; ~ Гі§кі рукопашна; 2. асіу врукопашну; іо Гі§кі ~ битися врукопашну.
каші-уісе [ 'каепсІуаіз] п ручні лещата.
кашкукееі [ 'каепсі\¥І:1] п 1) тех. ма-ховйк; 2) мор. штурвал.
кашкуогк ['каепсі\¥9:к] п ручна праця.
капскугарз [ 'каепсІгаерз] п рі бинтй для рук (бокс).
кашк¥гі<іп£ [ 'каепсІ, гаїіід ] п 1) почерк; 2) рукопис.
кашіу ['каепді] аф 1) вправний, умілий; спрйтний; 2) зручний, порта-тйвний; 3) легко керований; ~ зкір ма-неврений корабель; 4) близький; що є під рукою (напохваті); ікаі хуоиіб соте іп уегу ~ це буде дрке доречно.
капсіу-сіапсіу [ 'каепсії'сіаепсІї] п дитяча гра (відгадай, у якій руці).
Ьап
516
Ьар
Ьапду-шап [’Ьаепсіїтап] п (рі кап-ду-теп [-топ]) 1) на всі руки майстер; 2) підручний; 3) розм. матрос.
Ьап& І [каед] 1. п 1) вйгляд; манера; 2) розм. загальний зміст, значення; 3) схил, спад, нахил; 4) схильність; кіз ~ Гог 1ап£иа£Є8 його схильність до мов; 5) пауза, перерва; зупинка; 6) те, що висить (звисає); 7) спорт, вис; < Іо &еІ іке ~ оГ зтЬ. зрозуміти (розкусити) когось; 2. V 1) вішати, страчувати; 2) повіситися.
Ьап& II [кгед] V (разі і р.р. кип§) 1) вішати; підвішувати; розвішувати; 2) висіти, звисати; 3) нависати; висіти над; 4) загрожувати; а згеаі сіізазіег І8 Ьип£ оуєг кіт над ним нависло велике нещастя; 5) розм. мотатися, теліпатися; 6) ширяти, висіти в повітрі; еа§1е8 ~ іп іке аіг орли ширяють у повітрі; 7) виставляти картини (на виставці тощо); 8) прикріпляти; навішувати; ставити (на пружини); Іо ~ у/аіі-рарег обклеювати шпалерами; 9) прив’язувати, підвішувати; 10) лежати, сидіти (про одяг); І сіоп’і Ііке іке \уау кег соаі ~8 мені не подобається, як сидить її пальто; 11) круто спускатися (про схил); 12) тех. застрявати (про деталь); 13) мет. зависати (про шихту в домні); □ ~ аЬоиі а) оточувати; б) вештатися, тинятися; байдикувати; в) нависати, загрожувати; ~ Ьаск а) не мати бажання; б) не наважуватися; в) відставати, задкувати; ~ (йти звисати; спускатися; іо ~ сіоу/п опе’8 кеасі похнюпити голову; ~ оЛГ а) відпустити, випустити; б) баритися; ~ оп а) спертися на; учепитися за; б) залежати від; в) залишатися вірним (чомусь — іо); г) не відпускати, не відходити (від когось — іо); ~ оиі а) висовувати; б) висовуватися; в) вивішувати; г) жйти, мешкати; у/кеге сіо уои ~ оиі? де ти живеш?; д) постійно бувати десь; ~ оуєг а) нависати; б) загрожувати; в) ширяти над; г) бути незакінченим; ~ Іо^еіЬег триматися гурту, підтрймувати одйн одного; ~ ир а) підвісити, повісити; б) відкладати в довгий ящик; в) розм. покласти телефонну трубку; ~ ироп а) спертися, обіпертися; б) бути зв’язаним (з чимсь); залежати (від чогось); ~ іуііЬ прикрашати (чимсь).
Ьап&аг ['кзеда] п 1) ангар; ~ сіеск ангарна палуба (авіаносця); 2) сарай, навіс.
ЬапзЬігсІ [каедЬо:с1] п орн. іволга.
Ьап&-Ьу ['кгедЬаі] п розм. нахлібник, дармоїд; прйхвостень.
Ьап£-(ІО£ [ 'кгедсіод] п 1. підла (мерзенна) людйна; шйбеник; 2. ад] 1) підлий, мерзенний; 2) винуватий (про вигляд).
Ьапзег ['каєдо] п 1) член журі, яке відбирає картйни для вйставки; 2) кат, вішатель; 3) крюк, гак; 4) вішалка (для одягу); 5) те, що підвішене (вйсить,
звисає); 6) тех. підвіска; кронштейн; серга; 7) той, хто розвішує (наклеює) (афіші тощо); 8) мор. розм. кортик; 9) ліс на стрімкому схйлі.
Ьап&ег-оп ['кавдог'оп] п (рі кап&ег8--оп ['кавдох'оп]) 1) дармоїд, нахлібник; прйхвостень; 2) поплічник, посіпака; 3) набридлива (причеплива) людйна, якої хочуть позбутися; 4) гірн. підкатник вагонеток, стовбурний.
Ьап£-Пге ['Ьгеі],Гаіо] п військ. 1) за-тяжнйй постріл; 2) осічка.
Ьап£Іп£ ['Ьгедід] 1. п 1) вішання, підвішування; 2) юр. страта через повішення; іі із а ~ таїїег тут шйбеницею пахне; 3) рі драпіровка, портьєри; 4) рі шпалери; 2. ад] 1) висячий, підвіснйй; ~ Ьгісі^е висячий міст; Н. Оагсіепз (оГ ВаЬуІоп) висячі садй Семіраміди; 2) навйслий; 3) огйдний, жахлйвий, потворний; у/йаі а ~ Гасе! ну й пйка!
Ьап£Іп£-сотпііІІее ['кгедідко.тііі] п вйставочний комітет (вйставочне журі), що відбирає картйни для вйставки.
Ьап£іп£-ро8< ['каві]ідроизі] п одвірки.
Ьапзтв-іуаіі [ 'кавдід\уо:1] п гірн. висячий бік.
Ьапзтап ['каві]тап] п (рі кап^теп [-тап]) кат.
Ьап&-паі1 ['кавдпеїі] п 1) задирка (на пальці); 2) мед. нігтьоїда.
Ьап§-оиі ['каед'аиі] п амер. розм. 1) постійне місце зустрічей; 2) кубло.
Ьап£-оуег ['кавдюиуа] п амер. 1) пережйток; 2) розм. похмілля.
Ьап£-8<апс1 ['каедзіавпсІ] п спорт, вис стоячи.
Ьапк [кавдк] 1. п 1) текст, моток; 2) мор. бухта троса; 3) рі мор. шканці;
іо кауе зтЬ. аі §оос! ~ тримати когось у руках; 2. V змотувати.
Ьапкег ['кавдка] 1. п сйльне бажання (прагнення); 2. V 1) палко бажати (прагнути), жадати (чогось — Гог, аГіег); 2) тинятися без діла (чекаючи чогось — аЬоиі).
Ьапкегег [ кавркага] п 1) той, хто палко бажає (жадає, нудьгує за чимсь); 2) нероба, гультяй.
Ьапкіе ['кавдкі] див. капку.
Ьапку ['кавдкі] п розм. носова хусточка.
Ьапку-рапку [ 'кавдкі 'равдкі] п розм. обман, обдурювання, шахрайство; витівки, штучки; каверза; Ю ріау ~ ^іік зтЬ. ошукувати когось; ~ хуогіс дворушництво.
Напоуег ['каепоуо] п геогр. н. м. Ганновер.
Напоуегіап [,каепои'уізпзп] 1. п мешканець Ганновера; 2. ад] ганнбвер-ський; що стосується Ганновера.
Нап§ [кагпз] п 1) ч. ім'я Ганс (зменш, від Зокаппез); 2) перен. розм. німець; голландець.
Нап$ап1 ['каепзосі] п офіційний звіт
про засідання англійського парламенту.
Нап$аг(ІІ2Є [ 'каепзосіаїх] у пред’являти членові парламенту його попередні заяви.
Ьапзеї [кгепзоі] див. капсізеї І.
Ьапзоше ['кгепзот] п (тж ~ сак) 1) іст. двоколісний екіпаж; 2) розм. таксі.
Ьап’і [кеші] скор. від кауе поі.
Ьапііе [ 'Ьа:п11] п розм. значна кількість.
Ьар [кавр] 1. п заст. 1) вйпадок, доля; 2) рі випадковість; 3) покрив; 2. у 1) траплятися; відбуватися; іо ~ оп зтЬ. випадково натрапити на когось; іі зо -ред так вййшло; 2) укривати, загортати.
ЬарЬагагсІ [ 'кавркаегосі] 1. п випадковість, вйпадок; аі (Ьу) ~ випадково; навмання; 2. ад] 1) випадковий; необдуманий; зроблений навмання; 2) тех. безсистемний; 3. аду випадково; навмання; іо ііує ~ вестй безладний спосіб життя.
ЬарЬагагШу ['каер кавхасПі] аду випадково; навмання.
Ьар1е$$ ['каеріїз] ад] поет, нещас-лйвий, нещасний, бідолашний.
ЬарІе$$Іу ['кавріїзії] аду поет, не-щаслйво; невдало.
ЬарІозгарЬу [кавр'ІодгзГі] п пропускання літер (складів, слів), які повторюються.
Ьаріу ['каврії] аду поет. 1) випадково; 2) можлйво.
Ьарреп ['каврзп] у 1) відбуватися; ставатися, траплятися; у/каї ~еб іо уоиг Ггіепб? що сталося з твоїм другом?; іі зо -есі ікаї у/є сіісі поі тееі трапилося так, що ми не зустрілися; 2) пощас-тйти; І -есі іо кеаг іі мені пощастило почути це; □ - іп розм. а) зіткнутися, зустрітися (з — \уіік); б) амер. зайтй, забігти; - оп (ироп) (випадково) натрапити (на щось); - гоипгі випадково опинйтися (десь).
Ьаррепіпз [ 'каерзпід ] п вйпадок; подія.
Ьаррепзіапсе ['каерапзіаепз] п амер. несподівана пригода.
Ьарріїу [ каеріїї] аду 1) щасливо; весело; 2) на щастя; - ке сіісі поі <ііе на щастя, він не помер; 3) успішно, вдало, благополучно; доречно, вчасно.
Ьарріпезд ['каеріпіз] п 1) щастя; 2) удача, щаслйвий вйпадок; 3) своєчасність, доречність.
Ьарру ['каері] ад] 1) щасливий; 2) задоволений, веселий; 3) вдалий, сприятливий; підхожий; - сігсит-зіапсез сприятливі умови (обставини); 4) розм. напідпитку, під чаркою; < Ю Ье аз - аз а Ьігсі оп іке ігее (аз а кіп§, аз а запсі-Ьоу, аз іке сіау із 1оп£) б>гги безмежно щаслйвим.
Ьарру-&о-1иску ['каерідоиДлкі] 1. ад]
Ьаг
517
Ьаг
розм. 1) безтурботний, веселий; 2) випадковий; 2. асіу розм. 1) випадково, бездумно, безтурботно; 2) як вийде.
Ьага-кігі ['Ьжго'кіп] п яп. харакірі.
кагап^ие [Ьо'ггеї]] 1. п 1) публічна промова; палке звернення; 2) просторікування, патякання; 2. V 1) виголошувати промову, звертатися з палкою промовою; 2) просторікувати, патякати.
Ьагап£ііег [Ьа'ггеі]а] п 1) промовець, оратор; 2) базікало.
кагаз ['Ьаегаз] п кінний завод.
кага$$ ['Ьаегав] 1. п 1) занепокоєння, тривога; турбота; 2) роздратування; 2. V 1) турбувати, непокоїти; тривожити; 2) виснажувати, знесйлю-вати, стомлювати.
кага$$ес! ['Ьжгаві] асі] 1) стривожений, занепокоєний; 2) вйснажений, знесйлений, стомлений.
Ьага$$іп£ ['Ьжгазії]] асі] виснажливий.
кага$$шепі ['Ьжговтопі] п 1) занепокоєння, тривога; турбота; 2) роздратування; 3) військ, дії, що викликають занепокоєння.
ЬагЬіпвег ['Ьа:ЬіпсІз9] 1. п 1) провісник, передвісник; ійе з^аііо^ із ійе ~ оГ 8ргіп£ ластівка — провісниця ве-снй; 2) квартир’єр; 2. V 1) провіщати, бути провісником; 2) оголошувати про наблйження.
йагЬог ['йа:Ьз] амер. див. йагЬоиг.
йагЬоиг ['йа.Ьз] 1. п 1) гавань, порт; іо Іеауе ~ знятися з якоря; РІу-тошй Н. порт Плімут; 2) притулок, пристановище; кубло; іо £іує ~ іо а сгітіпаї дати притулок злочйнцеві; 3) лоток для готування скляної шйхти;
~ сіеГепзе амер. військ, оборона бази; 2. у 1) стати на якір (у гавані) ', ставати в гавань; 2) дати притулок; 3) водй-тися (про звірів)’, 4) відчувати, мати (злість); затаїти (злобу тощо); 5) вй-стежити (звіра).
ЬагЬоигазе ['йа:ЬопсІз] п 1) місце для стоянки суден у порту; 2) притулок, пристановище.
кагЬоиг-(1ие$ ['Ьа:Ьзфи:х] п рі пор-тбвйй збір.
ЬагЬоигег ['йагЬага] п 1) переховувач; 2) мисл. ловчий.
йагЬоиг-тазіег ['йа:Ьо,та:зіа] п начальник (капітан) порту; портбвйй інспектор.
капі [йа :б] 1. асі] 1) твердйй; жор-сткйй; шорсткйй на дотик; ~ у/йеаі тверда пшенйця; іо £еі (іо §го\у) ~ тверднути; черствіти; грубішати; 2) сйльний (удар); 3) важкйй, тяжкйй (про працю); ~ у/огк важка (виснажлива) праця; ~ ІаЬоиг каторжні роботи; ~ Ь1о\у сйльний удар; 4) дужий, міцнйй; загартований; 5) суворий; безжалісний, жорстокий; ~ тазіег суворий хазяїн; 6) тяжкйй; сповнений трудно
щів і нестатків; ~ іітез тяжкі часй; ~ уеаіз рбкй бідувань; ~ ііпез (Іоі, Іиск) гірка доля; 7) холодний, суворий, лютий; ~ Ггозі лютий мороз; ~ у/іпієг холодна зима; 8) різкйй, грубий, неприємний (про звук тощо); 9) старанний, ретельний; 10) наполегливий, самовідданий; 11) стійкйй; 12) жадібний; скупйй; зажерливий; 13) дзвін-кйй (про монету); 14) частий (про пульс); 15) міцно зав’язаний; 16) амер. міцнйй; алкогольний; 17) розм. кйс-лий, терпкйй (про вино); 18) певний, підтверджений; ~ Гасі незаперечний факт; 19) контрастний (про зображення); 20) густйй, тягучий (про рідину); 21) фіз. проникаючий (про радіацію); 22) фон. твердйй (про приголосний звук); 2. асіу 1) сйльно, дуже; інтен-сйвно; іі із гаіпіп£ ~ іде сйльний дощ; 2) наполегливо, уперто; старанно, ретельно; енергійно; іо \уогк ~ наполегливо працювати; 3) твердо; круто; іо ЬоіІ ап 姧 ~ зварйти яйце круто; 4) важко, насйлу; 5) надмірно, непомірно; іо сігіпк ~ пйти запоєм; 6) суворо, жорстоко; < ~ соаі амер. антра-цйт; ~ соигі тверде поле (теніс); ~ сиггепсу вільно конвертована валюта; ~ зоар господарське (просте) мйло; іо Ье ~ оп зтЬ. бути несправедлйво суворим до когось; ~ аі Ьапсі блйзько, поруч; ~ ироп блйзько, майже; ~ ироп ГіГіу блйзько п’ятдесята років; іо діє ~ а) дорого віддати своє життя; б) довго помирати в муках; іо Ье ~ ргеззесі Гог ііте (топеу) мати дуже мало часу (грошей); ~ Ьу блйзько, поруч; ~ оуєг Ьеїт! стерно на борт!
ЬапІЬаск ['Ьа:дЬаек] п кнйга в цупкій оправі.
капІ-Ьаке ['Ьа:с1Ьеік] п мигдалева карамель.
кагсікеат ['Ьа.сІЬі.т] п бот. граб.
кагсІ-кіНесІ [ 'Ьа:сГЬііісІ] асі] 1) якйй не дається загнуздати (про коня); 2) перен. упертий, норовйстий.
йаггі-Ьіііеп ['Ьа:сГЬііп] аф 1) стійкйй; упертий, настйрливий; непохйт-ний, незламний; 2) практйчний, діло-вйтий; без сантиментів.
капІ-ЬоіІесІ ['Ьа:сҐЬоі1сІ] аф 1) круто зварений (про яйце); 2) розм. жорсткий; грубий; суворий; 3) нечулий, байдужий; 4) амер. розм. бувалий; запеклий; 5) дуже накрохмалений, твердйй.
ЬапІ-соуег ['Ьа.сІ,клУ9] п розм. кнйга в цупкій оправі (тж ~ Ьоок).
кагд-еатед ['Ьа:д'а:пд] аф зароблений тяжкою працею.
капіеп 1'ЬагсІп] у 1) робйти твердйм, надавати твердості; 2) закріпляти (болт); 3) тверднути, ставати твердйм; черствіти; 4) робйти витривалим, загартовувати, зміцнювати; 5) ставати витривалим, гартуватися; 6) робйти бездушним (нечулим); озлобляти;
7) озлоблятися; ставати нечулим; 8) підвйщуватася, зростати (про ціни);
9) стабілізуватися (про ринок); 10) мет. гартувати (сталь); 11) гартуватися (про сталь); 12) цементувати.
ЬапІепесі ['Ьа:<іпс1] аф 1) твердйй, затверділий; 2) незмінний, непохйт-ний; сталий; 3) бездушний; озлоблений; 4) мет. загартований; ~ зіееі загартована сталь.
кагЛепег ['йа.сіпо] п 1) тех. речовина, яка підвйщує твердість металу; 2) хім. прискорювач затвердіння, реагент твердіння; 3) лігатура; 4) фот. дубйтель; 5) гартівнйк.
Ьагсіепіпз ['На: сіп ід] п 1) с. г. загартовування; 2) мет. гартування; 3) тех. зміцнення; затвердіння (цементу); са$е ~ тех. цементація; 4) глянсування, глазурування, поливання.
кагсі-ґасесі ['ЬагсГГеїзі] аф суворий, похмурий (про зовнішність).
капі-Гауоигесі ['Ьа:дТеіУод| аф з неприємною, відразливою зовнішністю.
кагсІ-ГеаіигесІ ['йа:д'Гі:і[ад] аф з грубими, різкйми рйсами облйччя.
каг<1-Ппі$кег ['Ьа.дТіпі/о] п спорт, розм. бігун, якйй різко фінішує.
кагс1-й$<е(і ['Ьа^ТізПд] аф скупйй, скнарий.
капІ-Гоизкі [Ьа:д'£о:С] аф військ. запеклий; затятий; упертий.
каг(І-§гаіпе(1 ['Ьа.сґдгеїпсі] аф 1) крупнозернйстий; 2) незговірливий; непіддатливий; упертий; суворий, бездушний; з важкйм характером; 3) твердйй, міцнйй (про дерево).
кагсі-кашіесі ['Ьа:д'Ьаепдід| аф 1) з дужими, натрудженими руками; 2) жорстокий; суворий; деспотйчний.
капШеасІ ['Ьа:д'Ьед] п 1) хйтра, практйчна людйна; 2) лобур, дурень.
кагсі-кеасіесі ['Ьа.сІ'ЬесІїсІ] аф 1) хйтрий, обачний, практйчний; тверезий; 2) бувалий; досвідчений; 3) упертий.
капі-кеагіесі ['Ьа:сГЬа:Пс1] аф бездушний, безсердечний; черствйй; безжалісний; жорстокий.
кагсІкеагіеШу [ 'Ьа:д'Ьа гИсПі] асіу бездушно, безсердечно; безжалісно; жорстоко.
кагсіікоос) ['ЬаісІїЬисі] п 1) смілй-вість, відвага; зухвалість: 2) нахабство; 3) міцна будова тіла, кремезність.
кагШІу ['Ьа:с1і1і] асіу смілйво; мужньо.
кагШпезд ['Ьа:діпі8] п 1) міць, витривалість; 2) відвага, смілйвість, безстрашність; 3) зухвалість; нахабство.
кагсіізк ['ЬаісіїЛ аф твердуватий; жорсткуватий.
капі-ііпег І'ЬагсІІаіпа] п розм. при-хйльник жорсткої політики (лінії); протйвник угод (компромісів).
кагШу ['Ьа:д1і] асіу 1) ледве, ледь;
Ьаг
518
Ьаг
І Над ~ иііегесі а хуогсі ледве я встиг вимовити слово; 2) навряд, навряд чи, навряд щоб; іі із ~ роззіЬІе навряд чи це можливо; 3) насилу, з трудом; топеу ~ еатесі з трудом зароблені гроші; 4) різко, суворо; жорстоко; не-справедлйво; 5) твердо, упевнено;
~ єуєг дуже рідко, майже ніколи; ~... \¥йеп ледве..., як; ~ Над зЬе епіегесі ійе гоот \¥Йеп ійе іеіерйопе гап£ ир ледве зайшла вона до кімнати, як задзвонив телефон.
Ьагс1-тои<Ье(1 ['йагсі'таидсі] асі] 1) непіддатливий; упертий; свавільний; 2) гострий, різкий (у словах).
йапіпезз І'йагсІпіз] п 1) твердість; міцність; цупкість; щільність; 2) суворість (про клімат); 3) жорсткість; 4) фот. різкість (зображення); < ~ ІЄ8І-іп£ тех. випробування на твердість.
Ьаг(І-по$е(І ['йа:сґпоиг(І] аф розм. 1) упертий; непримиренний; 2) запальний; 3) потворний; некрасивий, негарний.
ЬапІ-оГ-Ьеагіпз ['йа^ау'йюпі]] аф глухуватий.
йапі-рап ['йа.сіргеп] п 1) геол. ортштейн; міцнйй сланець; 2) основа (чогось); основна властйвість; 3) найнйж-чий рівень.
Ьапк [йа:<±г] п рі 1) клоччя; пачб-си; кострйця; 2) міцне вугілля.
ЬапЬеІІ ['Ьа:сІ8е1] п посйлена реклама (товару); нав’язування товару споживачеві.
Ьагс1-$е< ['йагсГзеї] аф 1) у скруті, у скрутному (тяжкому) становищі; у біді; 2) закріплений непорушно; 3) упертий; 4) голодний; 5) засйдже-ний (про яйце).
ЬапізЬеІІ |'йа:сІ/е1] аф 1) з твердйм панцирем; з твердою черепашкою; 2) непохйтний; переконаний; нетер-пймий; 3) стійкйй; упертий; що не піддається умовлянням.
Ьап1$Ье11е(1 ['йаіфеїсі] аф 1) зоол. що має твердйй панцир; 2) затверділий; грубий.
ЬапкЬір ['Ьа:с1/ір] п 1) рі труднощі; неприємності; тяготи; прйкрощі; 2) нестатки, злйдні, нужда.
ЬагсМаск [гЬа:с11аек] п сухар; галета.
ЬапМешрегесІ ['Ьа:сГіетросІ] ^загартований.
Ьаггі ир ['Ьа.сГлр] аф розм. якйй переживає матеріальні труднощі; якйй перебуває у скрутному становищі; без грошей; бідний; < йе і$ ~ Гог 8ґпій. іо зау він не знає, що й сказати.
Ьаг<№аге ['ЬсгсЬуєо] п 1) залізні (металеві) вйроби; 2) військ, розм. боєприпаси; зброя; озброєння; 3) амер. розм. спиртнйй напій.
ЬагсЬ^агетап ['йа.фуєатап] п (рі йагсіи/агетеп [-тап]) 1) торговець металевими (залізними) вйробами; 2) майстер металевих вйробів.
1іаг(№оо<1 ['йа:сі\уисі] п тверда деревина.
Нагду ['Ьа:<іі] пч. ім’я Гарді, Харді.
Ьапіу ['Ьа:сІі] 1. п 1) тех. ковальське зубйло; 2) ніж, різак; 2. аф 1) витривалий, стійкйй; загартований; 2) морозостійкий; зимостійкйй; 3) смілйвий, відважний; зухвалий; 4) нерозсудливий, безрозсудний; необачний, надто само-впевнений.
Ьаге [йєо] п 1) заєць; 2) амер. кріль; 3) хутро кроля; 4) кролятина; заячина; 5) розм. пасажйр без квитка, «заєць»; аз іітісі аз а ~ боязкйй, як заєць; іо Ьоісі \уіій ійе ~ апб піп ^іій ійе йоипсіз служйти і нашим, і вашим; вестй подвійну гру; Гігзі саісй уоиг ~ ійеп соок йіт присл. курчат восенй рахують; не кажй гоп, поки не перескочиш; ~’з еаг бот. ласкавець.
ЬагеЬеІІ ['ЬєоЬеІ] п бот. дзвоник.
Ьаге-Ьгашесі ['йєо,ЬгеіпсІ] аф розм. 1) необачний; легковажний; необережний; 2) амер. дурнйй; причйнний.
ЬагеГооІ ['йєаїиі] п (рі йагеГееі [-Гі:і]) 1) довга вузька лапа (у деяких собак); 2) довгоногий; прудконогий, швидконогий.
Ьаге-Іір [ 'йєо'іір] п мед. заяча губа.
Ьагеш [ йєагат] п гарем.
Ьаге’з-Гооі ['йєогГиі] п бот. заячі лапки; польова конюшйна; ~ Гет бот. давалія.
кагісої [ йаепкои] п 1) квасоля; 2) (бараняче) рагу з квасолею.
Ьагк [йа:к] 1. V слухати; прислухатися; ~ (уои)! слухайте!; ~ Ьаск! назад! (команда собаці); іо ~ Ьаск Ю зтій. повертатися до чогось (до теми, розмови); ~ оп! вперед! (команда собаці); 2. іпі увага!, слухай!; тс!
Нагіап ['йа:1ап] п ч. ім’я Харлан.
Нагіапсі [ 'йа:Іапсі] п ч. ім ’я Харленд.
йагі(е) [йа:1] п 1) волокнйстий матеріал; волокнйста речовина; 2) клоччя; 3) борідка (пір’їни).
йагіециіп ['йа:Іік^іп] 1. п 1) (Н.) арлекін; 2) блазень; клоун; 2. аф 1) бурлескний, смішнйй; 2) строкатий, барвйстий; ~ ораї мін. східний опал.
ііагіечиіпасіе [,йа:1ік^і'пеісІ] п 1) арлекінада; 2) блазенство, блазнювання.
Нагіеу ['йа:1і] п ч. ім’я Харлі.
кагіоі ['йаііаі] 1. п повія; Ю ріау ійе ~ займатися проституцією; 2. аф розпусний, непристойний; низькйй; хтйвий.
Ьагіоігу [ 'йа:1аіп] п розпуста; проституція.
Нагклу ['йа:1ои] п ч. ім’я Харлоу.
каші [йа:т] 1. п 1) шкода; збй-ток; іо сіо (тиск) ~ іо зтЬ., зтій. завдати (велйкої) шкоди комусь, чомусь; 2) зло, лйхо; неприємність; небезпека; іо Ье заГе Ггот ~ бути поза
небезпекою; І теапі по ~ я не хотів образити (вас); тоге ~ ійап воосі більше поганого, ніж гарного; більше шкоди, ніж кбрйсті; оиі оГ ~’з и<ау далі від лйха; 3) горе, скорбота; сум, журба;
2. V 1) шкодити, завдавати шкоди; робйти зле; ображати; 2) потерпіти, зазнати шкоди (збитків).
йагтаПап [йаі'тжіоп] п гарматан (вітер).
йагтйіі ['йа:тГиі] аф шкідлйвий, згубний; небезпечний; ~ пеи/з тривожні (неприємні) новйни; ~ апітаї шкі-длйва тварйна.
кагтГиІІу ['НаїтГиІі] асіу на шкоду; згубно, шкідлйво; кепсько.
ИагтГиІпезз ['йа:тГи1тз] п 1) шкода, згубність; 2) небезпека.
Йагт1е$$ ['Йа:т1із] аф 1) нешкід-лйвий; нездатний образити, сумйрний; безпечний; 2) невйнний, невинуватий; 3) неушкбджений, цілий, непо-шкбджений.
Нагтоп ['йа:топ] п ч. ім’я Хармон, Гармон.
Нагтопіа [На:'тонша] п ж. ім’я Хармбунія, Гармонія.
йагтопіс [йаґтотк] 1. п 1) муз. гармонійний прйзвук, обертон; 2) фіз. гармонія; 2. аф 1) гармонійний; злагоджений; 2) музикальний, мелодійний; 3) муз. гармонічний; що стосується гармонії.
йагшопіса [йа:'топіка] п гармонія; акордеон; губна гармошка.
йагтопісаі [йаґтопікаї] див. йаг-топіс 2.
йагтопісаііу [йаґтзпікаїї] асіу гармонійно, гармонічно.
Ьагтопісоп [йаґтоткап] п 1) гармонія, гармошка; 2) оркестріон.
йагтопіои$ [йаґтоипрз] аф 1) гармонійний, гармонічний; співзвучний, злагоджений; 2) дружний; згідний; мйрний; ~ пеі§ЬЬоигз дружні сусіди; 3) мелодійний, милозвучний.
йагтопіоизіу [Ьаґтоипрзії] асіу гармонійно; згідно; злагоджено.
1іагтопі$< ['Ьа:топі8І] п 1) музикант; композйтор; гармоніст (знавець гармонії); 2) оркестратор; транскрйп-тор; 3) поет.
йагтопіиш [йа:'тоип]ат] п фісгармонія.
ИагтопігаНоп [,йа:тапаі'2еі|п] п 1) гармонізація; 2) узгодження; поєднання; 3) військ, пристрілка.
йагтопі/е ['Ьа:тапаі2] V 1) гармонізувати; узгоджувати; 2) гармоніювати; поєднуватися, узгоджуватися; 3) настроювати, налагоджувати; 4) муз. аранжувати; 5) жйти в дружбі й злагоді, жйти в мйрі (в сім’ї тощо); 6) військ. пристрілювати (зброю).
йагшопігег ['Ьа:тапаі2а] п 1) узгб-джувач; 2) настроювач; 3) муз. аранжувальник.
Ьаг
519
кав
Нагтопу ['Ьа:тат] п 1) муз. гармонія, співзвучність; 2) милозвучність; злагодженість звучання; 3) узгодженість; взаємна відповідність; 4) злагода, згода; мир; дружба; іо ііує іп (Гиіі, регГесі) ~ жйти у (повній) злагоді.
Нагпезз ['Ьаїшз] 1. п 1) збруя, упряж; Ьогзе ~ кінська збруя; іо риі іЬе ~ оп а Ьогзе запрягти коня; 2) інвентар; опорядження; приладдя; 3) спорт. м’яке кріплення; 4) мор. вітрйльне оснащення; 5) ав. підвісна система парашута; 6) ав. прив’язні ремені (льотчика)’, 7) текст, реміза; < іп ~ зайнятий щоденною роботою; якйй тягне лямку; іо діє іп ~ померти за роботою; померти на посту; сіоиЬІе ~ жарт, шлюб, подружнє життя; 2. V і) запрягати, впрягати; іо ~ а Ьогзе іо а сагі запрягтй коня у віз; 2) приборкувати; загнуздувати; підкоряти.
каше$$-са$к ['Ьатізка.зк] п мор. видаткова бочка з провізією.
Нагпеззгу ['Ьа:шзп] п 1) збруя, упряж; 2) лимарна крамнйця.
Ьагпз [Ьа:пг] п рі мозок.
НагоШ ['Ьаегаїд] п ч. ім'я Харолд, Гарбльд.
Нагр [Ьа:р] 1. п 1) арфа; 2) (Н.) астр. Ліра (сузір’я)', 3) жарт, решето; сйто; 2. V 1) грати на арфі; 2) твер-дйти те саме (оп, ироп); іо Ье а!\уауз ~іп§ оп (ироп) іЬе зате зігіп^ весь час повертатися до тієї ж теми; 3) висловлювати припущення.
Нагр-апіеіша ['Ьа:раеп'іепа] п рад. віялова антена.
Ьагрег ['Ьа:ра] п 1) арфіст; 2) менестрель; 3) старовйнна ірландська монета.
Нагріві ['Ьа:різі] п професіональний арфіст.
Ьагрооп [Ьа:'ри:п] 1. п гарпун; ості, рибальський багор; 2. V бйти гарпуном.
Нагроопег [Ьаґршпа] п гарпунер, гарпунник; багрйльник.
ЬагрвісЬогсІ ['Иа:р8іко:сІ] п клаве-сйн.
Натру ['Каїрі] п 1) (Н.) міф. гарпія; 2) перен. хижак; жорстока, ненажерлива людйна.
Наггісіап ['ЬгепсЬп] п стара карга, відьма; стара гріховодка.
Наггіег [ 'Ьгепа] п 1) гончак (на зайців)’, 2) рі зграя гончаків з мислйвця-ми; 3) учасник кросу; 4) грабіжник; руйнівнйк; 5) орн. лунь.
Наїтіеі [ 'Ьгепаі] п ж. ім ’я Херріет, Гарріет.
Наггіоі(і) ['Ьзепаі] п ж. ім’я Хар-ріот.
Наггіз [Ьзеп з] п ч. ім’я Харріс.
Наггізоп [Ьзепзп] п ч. ім’я Харрі-сон.
Нагголу ['Ьаегои] 1. п 1) борона;
2) розташування по діагоналі; 4 ипсіег іЬе ~ у біді, у тяжкому становищі; 2. V 1) боронувати, волочйти; 2) терзати, мучити; 3) грабувати; руйнувати, спустошувати.
Наїтоміпз ['Ьаегоші]] 1. п боронування, волочіння; 2. асі] болісний, нестерпний; жахлйвий, страшенний.
Наггу ['Ьзеп] п ч. ім’я Харі, Гарі (зменш, від Непгу, Нагоісі); < 016 ~ диявол, сатана; Ьу іЬе Ьогсі ~! хай йому дідько!, будь я проклятий!
Наггу ['Ьзеп] V 1) чинйти напади; руйнувати, спустошувати; плюндрувати; 2) турбувати, тривожити; надокучати; мучити; роздратовувати.
ЬагвН [На:/] асі] 1) грубий; жорс-ткйй; шорсткий; пощерблений; 2) різ-кйй; неприємний (на смак тощо)’, ~ сіітаіе суворий клімат; ~ іо іЬе іазіе терпкйй і гострий на смак; ~ зтоке ядучий дим; 3) грубий, різкйй, брутальний (про вислови тощо)’, 4) порйв-частий; 5) суворий; жорстокий; бездушний.
НагзЬІу ['Ьа:/1і] асіу 1) грубо, різко, суворо; 2) жорстоко; 3) неприємно; брутально.
НагеНпезз ['Ьа./піз] п 1) грубість, різкість, суворість; 2) жорсткість, шорсткість; 3) жорстокість; 4) неприємність; 5) брутальність; грубість.
Паті [На.і] п олень-самець.
Нагіаі ['Ьа:іа:1] п припйнення роботи і торгівлі (на знак протесту тощо).
Нагіїеу ['Ьаіііі] п ч. ім’я Хартлі.
НагізНогп ['ЬаіізЬоіп] п 1) оленячий ріг; 2) нашатйрний спирт; 3) нюхальна сіль.
НагГ8-<оп£ііе ['Ьаіізілі]] п бот. ли-стовйк.
Нагшп-зсагшп ['Ьєагат'зкєагат] 1. п легковажна, безладна людйна; 2. асЦ 1) легковажний, безтурботний; 2) відчайдушний, необачний, нерозважливий; 3) безладний; нетямущий; 4) кваплй-вий, неуважний; 3. асіу абйяк, на відчай душі; стрімголов.
Напізрех [Ьа'глзрекз] п (рі Ьагиз-рісез) віщун, якйй ворожить на нутрощах тварйн.
Нагизрісез [ЬУглзрізіїг] рі від Ьагиз-рех.
Нагизрісу [Ьа'глзрізі] п пророкування на основі нутрощів тварйн.
Нагуе [Ьаіу] п ч. ім’я Гарв, Харв (зменш, від Нагуеу).
Ьагуезі ['ЬаіУїзі] 1. п 1) жнива; збирання урожаю; 2) урожай; \уЬеаі ~ урожай пшенйці; ап аЬипбапі (атріе, гісЬ, Ьоипіеоиз) ~ багатий (ряснйй, велйкий, щедрий) урожай; іо геар іЬе ~ знімати урожай, жати, жнивувати; 3) плодй, результати; 4) час збирання урожаю; рання осінь; ~ ііте час жнив (збирання урожаю); жнива; ~ тооп
повний місяць перед осіннім рівноденням; 2. гі) збирати урожай; 2) жати, жнивувати; 3) пожинати плодй; розплачуватися (за щось).
Нагуезіег ['ЬаіУїзіа] п 1) жнеііь; 2) збиральна машйна; комбайн; жатка.
Ьагуезіег-зіаскег ['ЬаіУїзіа'зізека] п копнувач.
Нагуезіег-ІЬгевЬег ['ЬаіУїзіа'Оге/а] п зернозбиральний комбайн.
Нагуезі-ЛеШ ['ЬаіУїзіҐіікІ] п жнйвне поле; нйва, на якій збирають урожай.
Ьагуеві-Ноте ['ЬаіУїзі'Ьоит] п 1) завершення жнив, закінчення збирання урожаю; 2) свято урожаю; 3) пісня женців, пісня урожаю.
Наґ¥е$ііп£ ['ЬаіУїзіп]] п збирання урожаю, жнива.
Нагуезітап ['Ьа.уїзітзеп] п (рі Ьаг-уезітеп [-теп]) сезонний робітнйк в період збирання урожаю.
Нагуе8і-т¥огк ['ЬаіУізЬуаїк] п збиральні роботи, жнива.
Нагуеу ['Ьа:уі] п ч. ім’я Харві, Га-рві.
Напуеіі ['Ьа:^е1] п геогр. н. м. Ха-руел.
НапуІсЬ ['ЬзепсІз] п геогр. н. м. Ха-рідж.
Наз [Ьзег — повна форма’, Ьаг, аг, г, з — редуковані форми} 3-тя особа зіп% ргез від дієсл. іо Ьауе.
Наз-Ьееп ['ЬзегЬііп] п 1) розм. колйшній (про людину)’, 2) те, що втратило свіжість, новизну.
Ьаек [Ьж|] 1. лі) м’ясне рагу; січене м’ясо; 2) стара думка (неоригі-нальне висловлювання), що видається за нове; 3) мішанйна, плутанйна; 4) рад. шум радіоприймача; ~ Ьоизе амер. розм. дешевий ресторан, харчевня; іо таке а ~ о£ зтіЬ. заплутати (зіпсувати) щось; ~ тагк військ, нарукавна нашйвка; 2. у 1) сіктй, рубати (м’ясо)', 2) наплутати; зіпсувати (щось).
НазНег ['Ьгер] п 1) м’ясорубка; 2) амер. розм. офіціант; офіціантка.
НазНізИ ['Ьге/і/] п араб, гашйш.
Назіеі [Ьеігііі] п 1) потрухй; лівер; 2) смажені потрухй.
ЬазпЧ ['Ьзегпі] розм. скор. від Ьаз поі.
Ьазр [Ьаїзр] 1. п 1) запор, засув; гак; защіпка; 2) застібка; 3) моток; 4) текст, шпулька; 2. V 1) запирати на засув; защіпати, брати на гачок; 2) застібати; 3) тримати під замком.
Ьаззіе ['Ьаїзі] п розм. 1) сварка, лайка, суперечка; 2) бійка, смичка.
Наззоск ['Ьзезак] п 1) жмут травй; купина; 2) м’якйй піщаник; туф; 3) подушечка (для сидіння, стояння на колінах).
Назі [Ьзезі — повна форма’, Ьазі, азі, зі — редуковані форми] заст. 2-га особа зіп% ргез від іо Ьауе.
Ьа$
520
Ьаи
Ьа.зіаіе ['Ьг^зіеЦ] асі] бот. стрілкуватий.
ЬаМе [Ьеїзі] 1. лі) поспішність, кваплйвість; поспіх; іп ~ поспішаючи, похапцем; іо Ье іп ~ поспішати; таке ~! поспішайте!; 2) необачність, нерозважливість; іо асі іп ~ діяти необачно; 4 (іке) тоге ~, (іЬе) Іезз зрееб присл. тихше їдь, далі будеш; Гооіз ~ із по зрееб (~ такез \уазіе) присл. хто спі-шйть, той людей смішйть; 2. V спі-шйти, поспішати, квапитися.
Ьа$іеГи1 ['Ьеїзійіі] асі] 1) поспішний, кваплйвий; 2) необачний, необдуманий.
Ьа$іе1е$$ ['Ьеїзіїїз] асі] некваплйвий, спокійний, розмірений.
Ьа$іеп [ 'Ьеїзп] V 1) поспішати, квапитися; іо ~ Ьоте квапитися пітй додому; 2) квапити, підганяти; 3) прискорювати; іо - опе’з сіерагіиге прискорити від’їзд.
ЬазііҐогт ['Ьжз1і£о:т] асі]стріловйд-ний.
Ьа$ііІе ['Ьаезіаіі] див. Ьазіаіе.
Ьа$іі1у ['Ьеїзіїїі] аду 1) спішно, ква-плйво; похапцем, нашвидку, поспішаючи; 2) необачно, нерозважливо, необдумано, нерозсудливо; іо ]исІ£Є ~ оГ зтЬ., зтіЬ. робйти поспішні вйсновки про когось, щось; 3) запально, із запалом; спересердя.
Ьазііпезз [’Ьеїзітіз] п 1) поспішність, кваплйвість; 2) необачність, необдуманість; 3) запальність, запал; іо Ьауе іоо тисЬ ~ іп опе’з іетрег бути надто запальнйм (гарячим).
На$ііп§5 ['Ьеізів]8] п 1) геогр. н. м. Гастінгс: 2) ч. ім 'я Хейстінгс, Гастінгс.
ЬаЗІІП£8 ['Ьеі8І1Т)2] п рі ранні (ско-ростйглі) овочі (фрукти).
Ьа$ііуе ['Ьеїзіїу] ад] скоростйглий, скороспілий (про фрукти тощо).
Ьазіу І'Ьеїзії] ад] 1) поспішний, кваплйвий; ~ сіерагіиге поспішний від’їзд; 2) швидкйй; ~ сгоззіп^ військ. форсування з ходу; 3) необачний, необдуманий, необміркбваний; нерозсудливий; необережний; ~ аесізіоп необачне рішення; 4) запальнйй; різкйй; ~ іетрег запальнйй характер; Гує Ьееп іоо ~ я надто погарячйвся (погарячкував); 5) стрімкйй, швидкйй, моторний; 6) скоростйглий, скороспілий (про фрукти тощо); ~ рисісііпЕ борошняний заварнйй пудинг.
Наі [Ьгеі] п ж. ім ’я Хет, Хат, Гат (зменш, від Наггіеі).
Ьаі [Ьгеі] 1. п 1) шапка; капелюх; зциазЬ ~ фетровий капелюх; зіга\у ~ бриль; іор ~ циліндр; а ~ Гог теп (\уотеп) чоловічий (жіночий) капелюх; гей ~ а) кардинальська шапка; б) кардинальський сан; о£Г ^ііЬ уоиг ~ ! скинь шапку!; 2) геол. верхній шар; шар породи над жйлою; 3) розм. шап
ка (гриба)'. - ігіск три м’ячі, забйті однйм гравцем; Ьай ~ негідник, падлюка; іо іаке оГГ опе’з ~ іо зтЬ. схилятися (скидати капелюх) перед кимсь; ~ іп Ьапсі підлесливо, догідливо; іо §о гоипсі 'уііЬ іЬе ~ збирати пожертвування; іо кеер зтіЬ. ипбег опе’з ~ а) зберігати щось у таємнйці; б) пам’ятати про щось; іо іаїк іЬгои^Ь опе’з ~ а) хвастати; б) верзтй дурнйці; ту ~! не може бути!, та ну!, треба ж!; 2. у 1) надівати капелюх; 2) надати сан кардинала, зробйти кардиналом.
ЬаіЬаімІ ['ЬгеіЬаепсІ] п 1) стрічка на капелюсі; 2) креп на капелюсі.
Ьаі-ЬІоск ['ЬаеіЬІок] п болванка для капелюхів.
Ьаі-Ьох ['ЬгеіЬокз] п картонка, коробка для капелюхів.
ЬаісЬ [Ьгеі/] 1. п 1) люк; 2) крй-шка люка, ляда; 3) заслінка, затвор; 4) рибальська пастка; 5) загата; шлюзова камера; 6) штрих, штрихбвка; 7) вйгравірувана лінія; 8) сокйрка; томагавк; 9) вйводок; 10) вйведення (курчат); 2. V 1) штрихувати; гравірувати; 2) насікати (сталь); 3) висй-джувати (пташенят); 4) штучно виводити (курчат); 5) вилуплюватися; 6) виводитися (про личинки тощо); 7) виношувати (план); замишляти, затівати
ЬаісЬаЬіїйу [,Ьжір'ЬіІііі] п с. г. ви-плбджуваність (у птахівництві).
ЬаісЬєІ | йалр1| 1. п гребінка, гребінь (для волокна); 2. г 1) мйкати, тіпати- 2) роздраіовувати, набридати, надокучаїи.
ЬаісЬеІІег І'ЬаЯрІоІ п льоночесальних.
ІіаісЬст | ЬаШо] п І) квочка; 2) інкубатор: 3) змовник; інтриган.
ЬаісЬегу [Ьгеі[оп| п інкубаторна станція, інкубаторій.
ЬаісЬеі ['Ьж(/іі] п І) сокйра, сокйрка; 2) томагавк; 3) велйкий ніж, різак: сікач: < іо Ьигу іЬе ~ укласти мир; установйти дружні стосунки; іо сіі£ ир (іо іаке ир) іЬе ~ оголосйти (розпочати) війну; іо іЬго\¥ іЬе ~ пе-реборщйти, передати куті меду.
ЬаісЬеі-Гасе [ 'ЬгефіГеїз] п довгасте облйччя з гострими рйсами.
ЬаісЬіпз ['Ьгеі/п]] п 1) штрихбвка; 2) насічка (сталі); ~ Ьоизе с. г. інкубаторій.
ЬаісЬшепі ['Ьгефпопі] п 1) іст. меморіальна дошка із зображенням герба; 2) герб.
ЬаісЬлуау ['Ьаефуеі] п люк.
Ьаіе [Ьеіі] 1. лі) ненависть; огй-да, відраза; 2) об’єкт ненависті; 2. V 1) ненавидіти; не переносити; не терпіти; відчувати огйду; 2) дуже жалкувати (про щось); дуже не хотіти; І ~
ігоиЬІіпз уои мені дуже не хочеться (дуже шкода) турбувати вас.
ЬаіеаЬІе ['ЬеііоЬІ] аф ненависний, що викликає ненависть; огйдний.
ЬаіеГиІ [ 'ЬеііГиІ] аф 1) ненависний; огйдний, мерзенний; ~ сгіте огйдний злочин; 2) сповнений ненависті; злісний.
ЬаіеГиІІу ['ЬеііГиІі] аду ненависно; огйдно, мерзенно.
ЬаІеГиІпезз [ Ьеіііиїтз] п огйдність, брйдкість, мерзенність.
ЬаіЬ [ЬгеО — повна форма; ЬоО, 00 — редуковані форми} заст. 3-тя ос. 5Іп$ ргез дієсл. Ьауе.
Ьаі-Ьота^е ['Ьгеі,ЬотісІз] п скидання капелюха на знак поваги.
Ьаііезз ['Ьаеіііз] аф без капелюха, без головного убору, з непокритою головою, простоволосий.
Ьаі-шопеу ['Ьаеі,тлпі] п мор. 1) додача до фрахту (за користування вантажними пристроями судна); 2) винагорода капітану з фрахту.
Ьаігей [ Ьеіігісі] п ненависть; огйда, відраза; гидлйвість.
Ьаі-зіапсі ['Ьаеізіаепсі] п стояча вішалка (для капелюхів і пальт).
Ьаііег ['Ьгеіо] 1. п 1) капелюшний майстер; 2) капелюшний фабрикант; 3) торговець капелюхами; 4) розм. робітнйк, якйй працює одйн, самостійно; ’Ф* а8 шасі аз а ~ розлючений, розлютований; 2. у 1) розм. турбувати, бентежити, непокоїти; 2) бйти, лупцювати.
Ьаіііпз ['Ьгеіп]] п 1) ремесло капелюшника: вйготовлення капелюхів; 2) матеріал для капелюхів; 3) піднімання капелюха на знак вітання.
Наіііе ['Ьаеіі] див. Наііу.
Ьаііі-зЬегіГ [,Ьа:іі/о'гі:Г| п іст. указ турецького султана, якйй не може буд-и скасований
Ьаі-ігее [Ьаеіігі:] див. Ьаі-зіапсі.
Наііу [Ьзеіі] п ж. ім’я Хетті, Хатті (зменш, від Наггіеі, Наггіоі).
ЬаиЬегк ['Ьз:Ьа:к] п іст. кольчуга.
Ьаи§Ь [Ьа:£, Ьо:] п наноснйй грунт (в долині ріки).
Ьаи^Ьі [Ьз:і] див. Ьаи^Ьіу.
Ьаи^ЬііІу ['Ьз;іі1і| аду гордовйто, пихато, бундючно, чванлйво, зарозуміло.
Ьаи^Ьііпезз ['Ьзііпіз] п пихатість, гордовйтість, зарозумілість, бундючність, чванлйвість.
Ьаи^Ьіу ['Ьз.іі] ад] 1) пихатий, гор-довйтий, чванлйвий, зарозумілий, бундючний; ~ зреесЬ чванлйва промова; 2) поет, велйчний.
Ьаи! [Ьз:1] 1. п 1) витягування; буксирування; 2) риб. вибирання (сітей); 3) улов; 4) трофеї; здобич; 5) перевезення; транспортування; підвезення, доставка; 6) рейс; пробіг; пройдена відстань; 7) вантаж; 8) гірн.
Ьаи
521
Ьа\¥
відкатка; 2. V 1) тягти, волочйти, 2) буксирувати; 3) перевозити, транспортувати; підвозити, доставляти; 4) витягувати (сіті); 5) мор. змінювати курс; 6) змінювати напрям (про вітер); 7) діяти інакше; змінити думку (ставлення); 8) гірн. відкочувати.
ЬяиІяЬоиІ ['Ьо:1о,ЬаиІ] п мор. плавучий вуглеперевантажувач.
Ьяіііазе ['Ьзіікіз] п 1) тяга; буксирування; 2) доставка; транспортування; 3) вартість доставки (транспортування); плата за перевезення (транспортування); 4) гірн. відкатка.
Ьяиія^яу ['Ьо:1о'\¥еі] п спеціальна вантажна машйна для перевезення готових автомобілів.
Ьяиіег ['Ьз:1о] п 1) коловорот; кбр-ба, лебідка; 2) відкатник.
Ьяиііег ['Ьо:1р] п відкатник.
Ьяиііпз ['Ьо:1п]] п 1) транспортування; тяга; переміщення; ~ сарасіїу тех. сйла тяги; 2) гірн. відкатка.
Ьаиіш [Ьо:т] п 1) стебло; 2) збірн. бадйлля; 3) солома, сухе лйстя, стебла (які використовуються як підстилка для худоби).
ЬяшісЬ [Ьо:пЦ] п 1) стегно; 2) задня нога (тварини); 3) задня частйна (оленячої, баранячої туші); 4) архт. півдуга арки.
ЬяшісЬ-Ьопе ['Ьо.пі/Ьоип] п анат. клубова кістка.
Ьяипі [Ьоіпі] 1. п 1) часто відвідуване, улюблене місце; 2) діал. місце, яке відвідують прйвиди; 3) часте відвідування якогось місця; 4) сховище, пристановище; притулок, захисток; 5) кубло; 6) місце годування (лігвище) тварйн (птахів тощо); 7) діал. звйчка; 2. V 1) часто відвідувати (якесь місце); часто бувати (десь, у когось); 2) з’являтися; мешкати (про привиди); 3) ходйти назирці; не відходити ні на крок; переслідувати; 4) тривожити; не давати спокою (про думки тощо).
Ьяшііесі ['Ьо:пІіс1] асі] 1) часто відвідуваний (привидами); 2) переслідуваний (думками тощо).
Ьяшііег ['Ьо:пЮ] п 1) постійний відвідувач, завсідник; 2) прйвид; 3) невідчепна ідея; нав’язлива думка.
Ьяшіііпз ['Ьо:пІіі]] асі] невідчепний, нав’язливий; запалий у пам’ять; що переслідує (про мелодію тощо).
Ьяизеп ['Ьоїтп] п зоол. білуха.
Ьаизіеііаіе [ 'Ьо.зізііі] асі] ент. із си-снйм хоботком.
ЬяиіЬоу ['оиЬзі] п 1) гобой; 2) мускусна сунйця.
Ьяиіеиг [ои'Ю:] п фр. пихатість, гор-довйтість, зарозумілість.
Няуяпя [Ьо'узєпо] п 1) геогр. н. м. Гавана; 2) гаванська сигара; 3) кубйн-ський тютюн.
Ьауе І [Ьаеу] п 1) рі : іЬе ~з апсі
—поіз багаті й бідні; 2) розм. обман, обдурювання; ошуканство.
Ьауе II [Ьаеу' — повна форма; Ьзу, зу, у — редуковані форми} V (разі і р. р. Касі; 3-тя ос. 5Іп% ргез Ьаз) 1) мати; І ~ тапу Ьоокз у мене багато книжок; Ье Ьаз а Гатіїу у нього є сім’я; 2) володіти; містйти; 3) складатися з; мати як невід’ємну частйну; 4) одержувати, діставати; І Над а Іеііег Ггот Ьіт уез-іегсіау учора я одержав від нього листа; 5) придбати, купйти; 6) домагатися; 7) знаходитися; перебувати; 8) відбуватися, траплятися; 9) знати; уміти; Ье Ьаз по Сгеек він не знає грецької мови; 10) засвоювати; розуміти; 11) розм. подолати, взяти гору, перемогтй; 12) обманути; перехитрйти; 13) проводити час; ~ а £ооб Оте! бажаю вам приємно провестй час; 14) приймати їжу; їсти, пйти; І ~ сііппег аі і\уо я обідаю о другій годйні; ууііі уои ~ ап-оіЬег сир оГ іеа? чи не вйп’єте ще чашечку кави?; 15) переживати (події тощо); 16) відчувати, переносити (хворобу); Ье Ьаз а ЬеасіасЬе (ЮоіЬасЬе) у нього болйть голова (зуб); 17) виявляти; Іо ~ рііу Гог зтЬ. співчувати комусь; 18) бути наділеним (владою тощо); іо ~ гезропзіЬіІііу Гог зтіЬ. нестй відповідальність за щось; 19) приводити (до чогось); впливати (на щось); 20) давати (потомство); народжувати; зЬе із £ОІП£ іо ~ а ЬаЬу у неї буде дитйна; 21) одружуватися; виходити заміж; іГ зЬе \уі11 ~ Ьіт якщо вона погодиться вййти за нього заміж; 22) приймати (когось як гостя тощо); 23) примусити когось зробйти щось; зробйти так, щоб хтось зробйв щось; І XVIII ~ Ьіт соте я примушу його прийтй; 24) виражає бажання, здійснене кимсь; Ье Ьад Ьіз Ьаіг сиі він по-стрйгся; Ье Ьад а іооіЬ іакеп оиі йому вйрвали зуб; І ~ Ьасі ту топеу зіоіеп у мене украли гроші; 25) мати при собі; ~ уои ІЬе ііте оп уои? у вас є при собі годйнник?; 26) не допускати, не терпіти (чогось); 1 саппої ~ іі іп ту Ьоизе я не можу допустйти цього у себе вдома; 27) не дозволити комусь робйти щось; 28) говорйти, твердити, що; гласйти; іЬе пехузрарегз ~ іі ІЬаі газети твердять, що; 29) з’ясовувати питання тощо; Іеі из ~ іі оиі! давайте поговоримо відверто; ЗО) виражає повинність; зЬе Ьаз іо кеер ІЬе Ьоизе їй доводиться вестй господарство; Ье Ьаз іо Ьеір из він повйнен допомогтй нам; 31) виражає короткочасну або одноразову дію; іо ~ а зхуігп (а \уа!к, а сіапсе) поплавати (погуляти, потанцювати); 32) знайтй рішення, зрозуміти; І ~ іі! придумав!, знайшов!; ~ сіопе! годі!, перестань!; ~ іі уоиг о\¥П \уау робй, як знаєш.
Ьяуєієзз ['Ьаеуііз] асі] 1) безпоміч
ний; неметкйй; 2) неохайний, нсче-пурнйй.
Няуеіоск ['Ьаеуіок] п ч. ім'я Хавлок.
Ьяуеіоск ['Ьавуїок] п військ, чохол з напотйличником.
Ьяуєп 1'Ьєіуп] 1. лі) гавань; 2) сховище; притулок, пристановище; 2. V поставити судно в гавань.
Ьяуєп’і [ 'Ьжупі] розм. скор. від Ьауе поі.
Ьяуєг і ['Ьзєуо] п 1) власник; володар; 2) розм. овес.
Ьяуєг II ['Ьєіуз] І. п рі безглузда розмова; нісенітниця, базікання; 2. V говорйти дурнйці; базікати, патякати.
Ьяуєгєі [ 'Ьеіугої] п базікало, пустомеля.
Ьяуєгзяск ['Ьаеуозаек] п 1) сумка (мішок) для провізії; 2) військ, речо-вйй мішок; ранець.
Ьяуіпз ['Ьаеуп]] І. п 1) володіння; 2) рі майно, власність; пожйтки; 3) рі поведінка; манери; 2. аф жадібний, скупйй; корйсливий.
Ьяуіоиг [ ЬеіУр] п 1) поведінка; 2) рі манери.
Ьяуос ['Ьжуак] І. п спустошення; руйнування; плюндрування; Ю таке ~ оГ а) спустошувати; б) сіяти паніку; 2. V спустошувати, руйнувати.
Няугє [Ьа;уг] п геогр. н. м. Гавр.
Ьяуу [Ьо:| 1. лі) бот. глід; ягода глоду; 2) огорожа; 3) обгороджене місце, подвір’я; 4) мигальна перетинка (у тварин); 2. іпі 1) хо! (вигук погонича); 2) хм! (виражає сумнів тощо).
Няіуяіі [Ьа'^аіі:] л геогр. н. Гаваї (острови і штат США).
Ня^уяііяп [Ьа:'\уаі)ап] І. л 1) гаваєць; 2) гаванська мова; 2. аф гаванський.
Ьяиішск ['Ьо.’Ьлк] л мужлай, неотесаний хлопець; селюк.
Ьяіу-Ьяіу [ Ьо:'Ьз:| І. л 1) грубий регіт; хихотіння; 2) затинання, бурмотання; 2. іпі ха-ха!, хо-хо!
Ья\ук [Ьо:к] І. л 1) яструб; сокіл; хижак (тж перен.); 2) перен. обманщик; шахрай; 3) сокіл (інструмент штукатура); 4) відкашлювання; 2. V 1) полювати з яструбом (соколом): 2) хапати здобич на льоту; ловйти комах (про птахів); 8\уа11о\уз ~ іпзесіз іп іЬе аіг ластівки ловлять комах на льоту; 3) налітати шулікою; стрімко нападати (налітати) (на когось); 4) відкашлюватися); відхаркувати (ся); 5) торгувати на рознос; 6) перен. пошйрювати, розносити (чутки тощо).
ЬялукЬіІ ['ЬзікЬіІ] л бот. дубник.
Ья^ук-Ьоу ['ЬоікЬзі] л підручний (помічнйк) муляра.
Ья^кесІ [Ьз:кі] аф зігнутий; гачкуватий, карлючкуватий.
Ьялукег ['Ьо.ка] л 1) мислйвець з яструбом (соколом); 2) вуличний торговець, рознощик.
Ьа\¥
522
Ьеа
Ьалук-еуесі ['Ьо.каїсІ] асі] 1) гострозорий; із соколиним зором; 2) пйльний; із зірким оком.
Ьалукіпд ['Ьо:кп]] п соколине полювання.
Ьаиіс-шоіЬ ['Ьо:кто0] п ент. бражник, сутінковий метелик.
Ьаиіс-по$е(1 ['Ьо:к'пои2СІ] асі] горбоносий, з орлиним носом.
кал¥к^¥ее(1 ['Ьо:к^і:<і] п бот. нечуйвітер.
Ьамчп [(Ь)о:т] V тинятися, байдикувати; швендяти.
кал¥8Є [Ьо:г] п мор. клюз.
Ьа^¥8е-ЬоІе ['Ьо:гЬои1] див. Ьа\¥8е.
Ьал¥8ег ['Ьо:2о] п мор. трос, перлінь; буксир; швартов.
ЬаМЬогп ['Ьо:0з:п] п бот. глід.
Ьау [Ьеі] 1. п 1) сіно; іо таке ~ заготовляти сіно; косити і сушити сіно; ~ Ьиск граблі-волокуша; ~ са§е ясла; ~ саггіег а) сінонавантажувач; б) прйчіп для сіна; ~ Ьагуезі (ііте) сінокіс; ~ зргеасіег, ~ іесідег сіноворушйтель; 2) обгороджене місце; парк; 3) огорожа; 4) військ, розтягнутий цеп людей; 5) сильце; 6) старовйнний сільськйй танець; 4 Ьеі^ееп - апсі &га$$ амер. в юнацькому віці; таке ~ ^Ьііе ійе зип 8йіпе8 присл. коваль клепле, доки тепле; 2. V 1) косйти і сушйти траву на сіно; заготовляти сіно; 2) відводити землю під сінокіс; ю ~ сіо\уп вйсу-шити (сіно); пересушити {тютюн).
ЬауЬоіе ['ЬеіЬоиі] п 1) підлісок, якйй дозволяється вирубувати; 2) юр. право на вирубування підліска.
Ьаусоск ['Ьеікок] п копйця сіна.
НауЛеп ['Ьеісіп] п ч. ім'я Хейден.
Наудоп ['Ьеідп] п ч. ім'я Хейдон.
Ьау-Дгіег ['Ьеі.дгаю] п с. г. сіносушарка.
Науез [Ьеіг] п ч. ім'я Хейз.
Ьау-Гетег ['Ьєі,£ї:уз] п мед. сінна гарячка.
ЬауіїеШ ['Ьеій:1сІ] п сінокіс; скошена лука, сіножать.
Ьау-Ґогк ['Ьеі£о:к] п вйла.
Ьау-Ьеаітв ['Ьеі,Ьі:іп]] п с. г. самозігрівання сіна.
Ьауіпз ['Непі]] п 1) заготівля сіна; 2) складання сіна в копйці; стогування сіна; ~ зеазоп сінокіс, косовйця.
ЬауіапсІ ['ЬеіІжпсІ] п с. г. сінокісні угіддя.
Науіеу ['ЬеіЬ] п ж. ім'я Хейлі.
Ьауіоїї ['Ьеііоїї] п сіннйк.
Ьаутакег ['Ьеі,теіка] п 1) робітнйк на сінокосі; 2) сіноворушйлка; 3) рі сільськйй танок; 4) розм. сйльний (приголомшливий) удар.
Ьауліакіпв [Ьеі,теікіі]] п сінокіс, заготівля сіна; ~ тасЬіпе сінозбиральна машйна; ~ зеазоп час сінокосу.
Ьау-ішлу ['Ьеїтои] п с. г. 1) стіг сіна; 2) сіно, складене в сараї.
Ьау-гаск ['Ьеігжк] п 1) с. г. ясла, ґратчаста годівнйця; 2) підставка для перевезення сіна; 3) рад. радіолокаційний маяк.
Ьау-гаке [ 'Ьеігеїк] п с. г. граблі для сіна; бокові граблі.
Ьаугіск ['Ьеіпк] п стіг сіна.
Ьау-зеесі ['Ьеі8І:сІ] п 1) насіння трав; 2) сінна потерть; 3) амер. жарт. селюк, селянйн.
Ьаузіаск ['Ьеїзіжк] п стіг (ожеред) сіна.
Ьаузіаскег ['Неї,віжка] п с. г. стогоклад, стогокопнувач.
Ьаруаггі ['ЬєпузсІ] п 1) сторож, якйй охороняє огорожу {у парафії); 2) пастух, якйй пасе череду на громадському вйгоні.
ЬауіИге ['Ьеі,^аіа] 1. п с. г. в’язальний дріт; 2. ад] амер. розм. 1) нашвидку збйтий; зшйтий на живу нйтку; хирлявий; неміцнйй; 2) розхй-таний; що розвалюється; в аварійному стані; 3) нерегулярний, нерівномірний; неакуратний; 4) схвильований; розстроєний.
Ьагагсі ['ЬжгасІ] 1. п 1) рйзик, небезпека; іо іаке ~8 ітй на рйзик; іо зіапсі (іо піп) іЬе ~ ризикувати; $токіп§ І8 а ЬеаІіЬ ~ паління шкідлйве для здоров’я; аі аіі ~8 будь-якою ціною; 2) шанс; нагода; вйпадок; 3) удар {більярд); 4) луза; 5) {звич. рі) частйна поля з природними і штучними перешкодами {гольф); 6) стоянка екіпажів; 2. г 1) ризикувати, ставити на карту; 2) насмілюватися, наважуватися; 3) загнати кулю в лузу (більярд).
ЬагагсІаЬІе ['ЬжгосІоЬІ] ад] 1) ризикований, небезпечний; 2) смілйвий.
Ьахапіоиз ['Ь ж гада в] ад] ризикований, небезпечний; ~ ехрегітепі небезпечний дослід; ~ госк гірн. слабка порода.
Ьаге [Ьеіг] 1. п 1) легкйй туман; імла, серпанок; 2) туман у голові; відсутність ясності думки; 2. г 1) застилати {про туман); 2) затуманюватися; хмаритися; 3) мор. виснажувати роботою; карати найважчою роботою; 4) амер. злісно кепкувати; 5) розм. лякати; лаяти; бйти; ~ аЬоиі байдикувати, тинятися.
Нагеї [ Ьеі20І] п ж. ім'я Хейзл.
Ьагеї ['Ьеігі] 1. п 1) бот. ліщйна; горішина; 2) горіховий (червонувато--брунатний) колір; 3) сланцевий піщаник; 2. ад] 1) горіховий, червонувато-брунатний; карий; 2) з горіхової деревинй, горіховий; ~ §гоиве орн. рябчик.
Ьагеї-Ьеп ['ЬеігІЬеп] п орн. рябчик.
Ьагеїіу [ Ьеі2Іі] ад] 1) горіхового кольору, світло-брунатний; 2) багатий на горіхи {про ліс).
Ьагеї-пиі [ 'Ьеігіплі] п фундук, лі-совйй горіх.
Ьагеї-^оод ['Ьеігіткі] п 1) ліщйна, горішина; 2) деревина горіхового дерева.
Ьагіїу [ Ьеігііі] аду туманно, неясно, невиразно.
Ьагіпезд ['Ьеігшів] п 1) відсутність ясної вйдймості; 2) туманність, неясність, нечіткість, невиразність.
Ьагіе [Ьеі2І] 1. п сланцевий піщаник; 2. V розм. 1) сушйти; 2) сохнути.
Ьагу [Ьеі2і] ад] 1) туманний; опо-вйтий серпанком; неяснйй; імлйстий; 2) невиразний; непевний; 3) напідпй-тку, під чаркою.
Н-ЬошЬ [ 'еіі/Ьот] п воднева бомба.
Ье [Ьі:] 1. ргоп 1) він {про людину) {непрям. відм.і ЬІ8 його; Ьіт йому, його); 2) він, вона, воно {про тварину, явище природи тощо); іЬе с1о£ зіорресі: ~ Ьасі Ьеагсі а пшіе собака зупинйвся: він почув шарудіння; 2. іпі хі! {виражає глузування або зневагу).
Ье- [Ьі:-] перед назвою тварини, птаха означає самця'. Ье-&оаі цап; Ье--сіиск селезень.
Ьеагі [Ьесі] 1. лі) голова; 2) розум; глузд; здібності; а сіеаг ~ яснйй розум; а сооі ~ тверезий розум, розсудлива людйна; а Ьоі ~ гаряча голова, запальна людйна; а ^І8е ~ розумна голова, розумна людйна; а жюсіеп -тупоголовий; 3) людйна; іо соипі порахувати усіх присутніх (людей); 4) голова, керівнйк; начальник; головнйй; старший; іЬе ~ оГ іЬе Гатіїу глава сім’ї; іЬе ~ оГ а сіерагітепі амер. начальник відділу; Н. оГ §оуеттепі (оГ 8іаіе) глава уряду (держави); іЬе Н. оГ іЬе Агту командуючий збройними сй-лами; 5) вождь; вожак; ватажок; 6) верхівка, керівнйцтво; 7) керівне становище; 8) верх, верхів’я; 9) головка; іЬе ~ оГ а По\¥ег головка квітки; іЬе ~ оГ а рорру маківка; 10) колосок, волоть; 11) обух (сокири); 12) наконечник (стріли); 13) військ, головка снаряда; 14) насадка, рйгель; 15) критй-чна точка, перелом; 16) заголовок; рубрика; параграф; ~8 оГ сЬаріег8 назви розділів; 17) передня (головна) частйна (чогось); перед; 18) верхів’я, головнйй вйтік (ріки); 19) рі лицьовйй бік (монети); ~8 ог іаіІ8? орел чи решка?; 20) піна; вершкй (на молоці); 21) качан (капусти); 22) капітель; 23) рїгірн. багатий концентрат; 24) тех. бабка (верстата); 25) мис; 26) днйще (бочки); 27) шкіра на барабані; 28) колодочка (ножа); 29) стадо; зграя; ~ еіесігісіап бригадйр освітлювачів; ~ Ма8іег директор школи; ~ МІ8іге88 директрйса, жінка — директор школи; ~ пигее старша медйчна сестра; ~ оПїсе правління; ~ зсаісі мед. парші; ~ зіопе наріжний камінь; ~ іісіе зустрічна течія; ~ іопе вступ, вступні зауваження; ~ їуаііег метрдотель; ~ \уіпсі зустрічний
Ьеа
523
Ьеа
вітер; аі іке ~ на чолі; ~ оуєг кееіз, кееіз оуєг ~ шкереберть; іо Ье ой* опе’з ~ бути у нестямі; Ьу іке ~ апсі еагз силоміць; іо Ье оуєг ~ апсі еагз іп Іоує бути по вуха закоханим; Ггот ~ іо Гооі (кееі) від головй до п’ят; іо кеер опе’з ~ зберігати спокій (самовладання); іо Ье ~ апсі зкоиісіегз аЬоуе оікегз бути на голову вищим за інших; іо таке ~ просуватися уперед; ке каз а соїсі іп іке ~ він простудився, у нього нежить; 1’11 £Іує ту ~ Гог іі ручаюся головою, даю голову відтяти; іо Ье \уеак іп іке ~ мати слабкі розумові здібності; ке із іоискесі іп іке ~ у нього бракує клепки в голові; іо §іує зтЬ. кіз ~ дати комусь волю, дозволити комусь діяти на свій розсуд; іо коісі (іо кеер) опе’з ~ аЬоуе \уаіег ледве зводити кінці з кінцями; іо Іау (іо риі) ~з іо^еікег радитися, спільно консультуватися; іо таке ~ ог іаіі оГ зтік. зрозуміти щось, розібратися в чомусь; оп уоиг ~ Ье іі хай це буде на вашому сумлінні; іо кіі ійе пай оп ійе ~ попасти в точку, угадати; іу/о ~з аге Ьеііег ійап опе присл. одна голова добре, а дві — краще; 2. V 1) очолювати; бути (стояти) на чолі; стояти (ітй) попереду; 2) спрямовувати; вестй; 3) прямувати, тримати курс (кудись — Гог); 4) давати (комусь) дорогу; 5) заважати, перешкоджати; 6) насаджувати (припасовувати) головку (до стріли, гвіздка тощо); 7) давати назву, озаглавлювати; 8) брати початок, витікати (про річку); 9) зрізати верховіття (верхівку) (рослини); 10) зав’язуватися (про капусту тощо); 11) наривати (про нарив); 12) перен. досягати найвйщої точки; 13) обрізати (кірку тощо); 14) спорт, відбивати м’яч головою, грати головою; 15) відтинати голову; □ ~ Ьаск а) заступати дорогу (противнику); б) зрізати гілкй (у рослин); ~ оЛГ а) відвертати (щось), заважати (чомусь); іо ~ оГТ а циаггеї відвернути сварку; б) вказати комусь правильний шлях; в) обдурйти, пере-хитрйти; ~ ир а) вставляти днйще (в бочку); б) тримати курс на; іо ~ а ігіск карт, бйти старшою картою.
кеадасЬе ['Ьесіеік] п 1) головнйй біль; І кауе а Ьасі ~ у мене дуже болйть голова; 2) розм. джерело занепокоєння; 3) амер. неприємність.
ЬеасІасЬу ['кейеікі] ад) розм. 1) у якого часто болйть голова; 2) що спричиняє головнйй біль; ~ \уіпє вино, після якого болйть голова.
ЬеасІЬапсІ [ 'кедЬаепсІ] п 1) головна пов’язка; стрічка на голову; 2) пояс для штанів; 3) друк. амер. заставка; 4) вуздечка.
ЬеасіЬогои^Ь ['кесІЬлгз] п іст. 1) старшина округу; 2) молодший констебль.
ЬеагісЬаіг ['кеді/єз] п стілець з високою спйнкою і з опорою для головй.
ЬеасІсЬеезе ['йесІі/і:г] п амер. сальтисон.
ЬеасІ-сІоІЬ ['Ьедк1з:0] п хустка.
Ьеасі-соМ [ 'йедкоиід] п нежить.
Ьеас1-(1ге$$ ['кескігез] п 1) головнйй убір; 2) зачіска.
ЬеасіесІ ['йесІїсІ] асі) 1) з головкою (про цвях тощо); 2) стйглий (про овочі); 3) якйй нарвав (про нарив); 4) що має заголовок; ~ поіе-рарег бланк установи; < ~ саЬЬа^е качанна капуста; ~ £гаіп колосові хліба.
Ьеасіег ['кеда] п 1) спорт, розм. стрибок у воду (головою вниз); 2) удар по голові (бокс); 3) тех. водозбірна, водянйй колектор; 4) буд. рйгель; 5) тех. насадка; 6) магістраль; 7) головнйй канал; головна частйна іригаційної системи; 8) гірн. прохідницький щит; 9) гірн. врубова машйна; 10) жатка (комбайна), хедер; 11) глава, ке-рівнйк; 12) кат.
ЬеасІГазі [ 'йейГа:зі] п мор. носовйй швартов.
Ьеасі-Гееіег ['кефії.іа] п розм. психіатр.
Ьеасі-ґеіпі ['кесИеіпі] п спорт, фінт головою; відволікаючий рух головою.
Ьеасі-Гогетозі ['кейТз.тоизі] аду 1) головою вперед; 2) перен. необачно, нерозсудливо, на відчай душі.
ЬеасИгате ['ЬесІГгеїт] п гірн. надшахтний копер.
Ьеас1-£еаг | Кесідіо] п 1) головнйй убір; 2) спорт, шолом; 3) недоуздок; 4) гірн. надшахтний копер; бурова вй-шка; 5) рад. навушники.
кеад-ЬоШ ['ЬеНЬоиІсІ] п захват головй (боротьба).
ЬежПшпі ['кедклпі] у 1) полювати за головами, колекціонувати вйсушені голови; 2) дискредитувати (знйщува-ти) політйчних протйвників.
Иеасіііу ['кесіїїі] аду 1) стрімко, бур-хлйво; 2) необачно.
Ьеасііпз ['кеди]] п 1) заголовок; рубрика; напис; 2) удар головою по м’ячу (футбол); 3) мор., ав. напрям, курс (літака тощо); 4) гірн. головнйй штрек; штольня; 5) широка клепка для днищ; 6) рі гідр, головні споруди; 7) с. г. колосіння; 8) с. г. зав’язування качанів.
ЬеаШп^-тасЬіпе ['Ьесіп]тзДі:п] п 1) врубова машйна; 2) тех. вйсадоч-ний прес.
кежіїапсі ['кесІІзпсІ] п 1) геогр. мис; 2) с. г. захисна смуга; край зораного поля.
Ьеа<11е$$ ['йейііз] ад) 1) обезголовлений; без головй; 2) без головки (верхівки); 3) позбавлений керівнйцтва; без керівника; 4) безголовий; безмозкий; дурнйй, безглуздий.
ЬеасІ-ІеНисе [ 'кей'іеііз] п салат ка-чанний.
Ьеас1-1і£Ьі [ ЬесІІаіІ] п 1) фара (ав
томобіля); 2) головнйй прожектор (локомотива); головнйй вогонь (літака); носовйй ліхтар (корабля).
ЬеасІ-Ііпе ['кедіаіп] 1. п 1) газетний заголовок; 2) рі рад. короткий зміст останніх вістей; 3) друк, колонтйтул; 4) мор. носовйй швартов (кінець); < йе йй ійе ~з про нього писали усі газети; 2. у 1) озаглавити, дати заголовок; 2) амер. розм. виконувати головнйй номер програми.
ЬеаД-Ііпег ['ЬесЦашд] п розм. 1) популярний актор, зірка екрана (тощо); 2) популярна кнйжка.
Ьеад-Іоск ['кесПзк] п кидок через спйну захватом рукй й шиї (боротьба).
ЬеасІІопз [ 'кесйзт] ] 1. аф 1) головою вперед; ~ сііує пірнання головою вниз; 2) необачний, нерозважливий, безрозсудний; 3) бурхлйвий, нестрймний; 4) крутйй, стрімкйй; ~ госкз стрімкі скелі; 2. аду 1) головою вперед; 2) шалено; стрімко, стрімголов; 3) необачно, наосліп, на відчай душі.
йеасі-піап І ['кедтжп] п ( рі кеай--теп [-теп]) 1) глава, начальник; 2) вождь (племені).
Ьеасі-іпап II ['йесі'таеп] п ( рі кеаб--теп [-теп]) 1) старший робітнйк, десятник; 2) кат.
Ьеасі-іпопеу |'йесІ,тлпі] п 1) іст. подушний податок; 2) амер. вйборчий податок; 3) винагорода за затрймання (за голову) (злочинця тощо); 4) іст. вй-куп за полоненого (раба тощо).
Ьеасітозі ['кедтоизі] ад) 1) передній, передовйй; 2) розм. верхній.
Ьеасі-поіе ['кедпоиі) п 1) короткий вступ; вступні зауваження (до статті); 2) юр. короткий вйклад основнйх питань вйрішеної справи; 3) муз. звук високого (головного) регістру голосу співака.
Ьеас1-ішг$е ['кес!пз:з] п старша сестра (у лікарні тощо).
йеасі-оп ['кесі'зп] 1. ад) лобовйй, фронтальний; в лоб; ~ аііаск військ. фронтальний удар; ав. лобова атака; ~ соПізіоп оГ ігаіпз зіткнення поїздів головнйми вагонами; 2. аду 1) головою, носом, передньою частйною; 2) прямо, недвозначно.
Ьеасі-реппу ['кес1,репі] п 1) подушний податок; 2) особйста пожертва, особйстий внесок у фонд церкви.
кеасІ-рЬопе ['кесІГоип] п рі навушники; головнйй телефон.
Ьеасі-ріесе ['кедрі:з] п 1) шолом; каска; 2) недоуздок; 3) голова; розум; кмітлйвість; 4) розумник; 5) рад. головнйй телефон; навушник; 6) друк. заставка; 7) гірн. переклад.
Ьеа(1-р1ауіп£ |'кес!,р1еіп]] п гра головою (футбол).
кеасі-чиаґіегз ['кед'к\уз:ізг] п рі (вжив, як зіп$ і як рі) 1) військ, штаб, штаб-квартйра; орган управління (вій
Ьеа
524
Ьеа
ськами); Оепегаї Н. ставка, головне командування; 2) головне управління; головна квартйра; центр; роїісе ~ головне поліцейське управління; Регта-пепі Н. оГ іЬе Опііесі N311008 Постійна штаб-квартйра ООН; 3) достовірне (найнадійніше) джерело (інформації тощо).
Ьеад-гасе ['Ьесігеїз] п гідр. 1) верхня вода; 2) підвіднйй канал (водяної турбіни).
Ьеад-гаіі [ 'ЬесІгеїІ] п 1) мор. поручні бака; 2) с. г. головнйй бар’єр (у корівниках); 3) жіноча хустка; жіночий головнйй убір.
Ьеа<І-ге$і$ипсе ['Ьесіп'гізізпз] п ав. лобовйй (шкідлйвий) опір.
Ьеагі-гоот [ЬесІгиїт] п 1) буд. га-барйтна висота; 2) авт. внутрішня висота (кузова); 3) просвіт (арки, моста).
Ьеад-горе ['Ьедгоир] п 1) мор. шка-торина (прапора); 2) повід (вуздечки).
Ьеад-заііз [Ьесізеїіх] п рі мор. передні вітрйла.
Ьеа<І-$еа [ 'ЬесІзі:] п зустрічна хвйля.
Ьеаскеі ['ЬесІзеі] п рад. головнйй телефон.
ЬеаскЬір ['Ьесі/ір] п 1) керівнйцтво;
2) верховенство.
ЬеасІ-зЬгіпкег [ 'ЬесЦпі]кз] п 1) ми-слйвець за головами; 2) розм. психіатр.
Ьеа&шап ['ЬесІгтзп] п (рі Ьеасізтеп [-топ]) кат.
Ьеаіізргіпз ['ЬесІзргп]] п джерело (тж перен.).
Ьеад-$іа11 [ 'ЬесІ8іо;1] п недоуздок.
Ьежкіаші ['ЬесІзігепсІ] п спорт, стійка на голові.
ЬеасЕіоск ['ЬесІзіок] п тех. стійка, головка, передня бабка (токарного верстата).
Ьеаскіопе ['Ьесізіоип] п надгробок, могйльний камінь.
Ьеа(і$<гоп£ ['ЬесІзігої]] аф свавільний, упертий, наполегливий.
ЬеасІ-іеасЬег [,Ьес1'іі:ір] п директор школи (державної).
Ьеасі-уоісе ['ЬєсІузіз] п муз. головнйй голос (регістр).
ЬеасЬуаіегз ['Ьеф\уо:ізх| п 1) головнйй водозбір; 2) головне водосховище; 3) поверхнева вода; 4) рі води з верхів’я (ріки).
ЬеасЬуау ['Ьєсіхуєі] п 1) просування вперед; поступальний рух; 2) прогрес, успіх; 3) проміжок часу між двома вй-дами транспорту, що йдуть в одному напрямі; 4) військ, відстань у часі між головами двох частйн колони; 5) гірн. бремсберг; 6) гірн. вйробка по пласту.
Ьеагі-луогк ['Ьесі\уз:к] п 1) розумова праця; 2) архт. зображення головй на замковому камені; 3) гірн. копер; 4) головна споруда.
Ьеасіу ['ЬесІї] аф 1) необачний, гарячий, нерозсудливий; свавільний; 2) стрімкйй, навальний; бурхлйвий;
3) міцнйй, п’янкйй; іЬе ~ аіг оГ зргіп§ п’янке весняне повітря; ~ \¥Іпе міцне вино.
Ьеаі [Ьі:1] V 1) виліковувати, загоювати (рани); 2) загоюватися; 3) зціляти, лікувати; ііте ~з тозі ігоиЬІез час — найкращий лікар; 4) примиряти, умиротворяти.
ЬеаІаЬІе ['Ьі;1зЬ1] аф виліковний, зцілймий.
Ьеаі-аіі ['Ьі:1'з:1] п 1) універсальний засіб, панацея (тж перен.); 2) бот. суховершки.
Ьеаіег [ Ьіііз] п 1) зцілйтель; 2) цілющий засіб, цілющі ліки.
Ьеа1іп& |'Ьі:1п]] 1. п 1) лікування; зцілення, виліковування; 2) загоювання; 2. аф лікувальний; цілющий.
ЬеаІіЬ [ЬеЮ] п 1) здоров’я; Міпізігу оГ Н. міністерство охорони здоров’я; іо еп)оу (іо Ьауе) §оос! ~ бути здоровим, мати міцне здоров’я; іо Ье іп §оос! ~ бути здоровим; іо гєсоуєг (іо ге§аіп, іо гезіоге) опе’з ~ відновйти своє здоров’я; вйдужати; іо іпциіге аГіег зтЬ.’з ~ розпйтувати про чиєсь здоров’я; іо ргорозе зтЬ.’з ~ вйголосити тост за когось; (іо) уоиг ~! (за) ваше здоров’я’; 2) цілюща сйла; 3) добробут, процвітання; життєздатність; ~ Ьііі каран-тйнне свідоцтво; ~ сепіег амер. диспансер; іпГапі ~ сепіег амер. дитяча консультація; ~ рЬузісз дозиметрйчна служба; ~ зєгуісє охорона здоров’я; §оо(і ~ із аЬоуе \Уеа1іЬ присл. здоров’я дорожче від багатства.
ЬеаІіЬГиІ ['ЬеЮГїіІ] аф 1) здоровий; ~ тіпсі здоровий дух; 2) цілющий.
Ьеа1(ЬПі1пе88 ['ЬеЮГиІтз] п лікувальна (цілюща) властйвість.
ЬеаІіЬІезз [ЬеЮІіз] аф 1) нездоровий, кволий, слабйй; 2) некорйсний.
ЬеаІіЬ-оГПсег ['ЬеЮ,зГізз] п санітарний лікар.
ЬеаІіЬ-гезогі ['ЬеЮп'гзіі] п курорт.
ЬеаЬЬ-уізііог ['ЬеЮ,уіхііз] п патронажна сестра.
ЬеаШіу ['ЬеЮі] аф 1) здоровий; іо Ьауе а - Іоок мати здоровий вйгляд; 2) життєздатний, процвітаючий, квітучий; ~ есопоту процвітаюча економіка; 3) розумний, розсудливий; 4) корйсний (для здоров’я); 5) безпечний; 6) розм. велйкий, величезний; сйльний, дужий; енергійний.
Ьеар [Ьі:р] 1. п 1) купа; 2) гірн. відвал, терикон; 3) рірозм. багато, безліч, сйла-силенна; іо таке а ~ оГ тізіакез робйти безліч помилок; а ~ оГ \уогк багато роботи; іо Ьауе ~з оГ топеу мати сйлу-силенну грошей; ~з оГ ііте багато часу; ~з оГ іітез багато (тйсячу) разів; іо кпоск (іо зігіке) зтЬ. аіі оГ а ~ приголомшити когось; 2. V 1) складати, звалювати в купу (тж ~ ир, ~ іо§еіЬег); 2) накопйчувати; нагромаджувати (тж ~ ир); 3) наванта
жувати, наповнювати (чимсь — ууііЬ); 4) осипати (нагородами тощо).
Ьеарз [Ьі:рз] асіу дуже, набагато, значно; іо Гееі ~ Ьеііег почувати себе набагато (значно) краще.
ЬеарзіеасІ ['ЬігрзіесІ] п гірн. поверхня; обладнання поверхні.
Ьеаг [Ьіз] V (разі і р.р. Ьеагсі) 1) чути, почути; 2) чути, мати слух; 3) слухати, вислуховувати; 4) слухати регулярно, бути регулярним слухачем (радіопередач, лекцій тощо); 5) заслухати офіційно (публічно); вйслухати (свідка тощо); 6) юр. розглядати (слухати) справу; іЬе сазе у/аз Ьеагсі Іазі у/еек справу слухали минулого тйжня; 7) довідатися, дізнатися, почути; Іеі те ~ іЬе зіогу розкажіть мені цю історію; 8) одержати звістку (повідомлення) (від — Ггот); Ьоу/ оГіеп сіо уои ~ Ггот уоиг зоп? чи часто пйше вам син?; 9) погодитися (на щось), прислухатися (до чогось); ~! ~! правильно! (вигуки згоди); уои \¥І11 ~ аЬоиі (оі) іЬіз Іаіег а) вам за це ще дістанеться; б) ви будете віддячені за це.
ЬеагаЬІе ['ЬізгзЬІ] аф чутний; що може бути почутий.
Неагсі [Ьз:сІ] п ч. ім’я Херд, Герд Ьеагсі [Ьз:сІ] разі і р.р. від Ьеаг.
Ьеагег ['Ьізгз] п 1) слухач; 2) парафіянин.
Ьеагіпз ['Ьізгп]] п 1) слух; Ьагсі оГ ~ глухуватий; Ье із ~ оГ ~ він недочуває; 2) межа чутності; іо Ье хуііЬіп (оиі оГ) ~ бути в межах (за межами) чутності; іп зтЬ.’з ~ у присутності когось; 3) слухання, вислуховування; 4) юр. слухання справи; допит (у суді); ~ оГ \уііпеззе8 допит свідків; ргеїітіпагу ~ попереднє слідство; попередній допит; ~ іп сатега закрйтий розгляд; 5) рі протоколи засідань (урядових та інших комісій США); 6) слухання відправи в церкві; 7) звістка, чутка, поговір; 8) розм. прочухан.
Ьеагіп£-аі(1 [ Ьізпі]'еісІ] п слуховйй апарат.
Ьеагкеп ['Ьа.кзп] V поет, (іо) 1) слухати (когось); 2) вислуховувати (когось); 3) звертати увагу (на щось), брати до відома (щось).
Ьеагаау ['Ьіззеї] п чутка, поговір; ~ кпо\¥Іесі§е інформація з других рук; іЬіз із теге ~ це не що інше, як чуткй.
Ьеагзе [Ьз:з] п 1) катафалк; мари; 2) труна; 3) могйла; 4) надгробок.
Ьеагее-сІоіЬ ['ЬзізкІоЮ] п чорний покрив на труну.
Ьеагеі [Ьзізі] п дворічна (трирічна) лань.
Ьеагі [Ьа:і] п 1) серце; ~ аііаск серцевий прйступ; ~ Гаііиге параліч серця; 2) душа, серце; кіпд (іепбег, поЬІе, аГГесііопаіе, зіопу) ~ добре (ніжне, благородне, любляче, кам’яне) серце; Ьгокеп ~ розбйте серце; Ьі§ ~ а) ве
Ьеа
525
Ьеа
ликодушна (шляхетна) людйна; 6) шляхетність; Таке ~ зрадлйвість, віроломність; а зіоиі ~ відважна (смілйва) людйна; Іі^Ьі ~ безтурботність, безжурність; аі ~, іп опе’з ~ у глибині душі; Ггот іЬе Ьоііот оГ опе’з ~ від усього серця; з глибинй душі; 'уііЬ аіі опе’з ~ щйро, сердечно; від усієї душі; іо тоуе (іо зііг, іо іоисЬ) зтЬ.’з ~ розчулити когось; іо Ьауе опе’з ~ іп опе’з хуогк укладати всю душу в працю; 3) почуття, любов, кохання; іо Іозе (іо §іує) опе’з ~ іо зтЬ. віддати своє серце комусь; покохати когось; деаг (з\уєєі) ~ серденько, душечко моя (у звертанні)', 4) мужність, смілйвість, відвага; іо Іозе ~ занепасти духом, зневіритися; іо іаке ~, іо ркіск ир опе’з ~ набратися хоробрості; іо Ьауе іЬе ~ іо сіо (іо зау) зтіЬ. зважитися зробйти (сказати) щось; 5) центр, серцевйна, ядро, середина; іп іЬе ~ оГ зиттег в середині (розпалі) літа; ~ оГ оак серцевйна дуба; 6) суть; іо §еі іо іЬе ~ оГ іЬе таііег докопатися до суті справи; 7) розум, інтелект; 8) шлунок; пехі опе’з ~ натщесерце; 9) тех. сердечник; 10) рі чй-рва; Ьу ~ напам’ять; іо іеагп (іо £еі) Ьу ~ вйвчити напам’ять; ~з апсі Лохуєгз зайва сентиментальність, с юсюкання; ~8 оГ оак кораблі та морякй британського флоту; Ьауе а ~! згляньтеся!, майте мйлість!; ~ апсі зоиі усією душею; ревно, старанно; ~ апсі Ьапсі охоче; із запалом; \уііЬ ЬаІГ а ' неохоче; іп £оосі (зігопв) ~ а) у доброму настрої; 6) родючий; оиі оГ ~ а) у поганому настрої, у смутку; б) неродючий; іо Ье іЬе ~ апсі зоиі оГ бути душею (товариства тощо)', іо Ьгеак зтЬ.’з ~ а) розбйти чиєсь серце; б) дуже засмутйти когось; іо зеі опе’з ~ аі тезі заспокоїтися, перестати хвилюватися; іо Ье зіск аі ~ а) відчувати нудоту; 6) нудйтися, ту-жйти; іо сіо зтЬ.’з ~ §оосі підбадьорити когось; іо Ьауе опе’з ~ іп іЬе гі§Ьі ріасе мати добрі наміри; іо Іау (іо іаке) зтіЬ. іо ~ брати щось блйзько до серця, дуже переживати за щось; іо Ьауе опе’з ~ іп опе’з тоиіЬ злякатися; іо Ьгіп£ зтЬ.’з ~ іпіо Ьіз тоиіЬ налякати (перелякати) когось до смерті; іо кеер а §оосі ~ не занепадати духом, не жу-рйтися; іо \уеаг опе’з ~ оп (ироп) опе’з зієєує не вміти приховувати свої почуття; ЄУЄГУ ~ кпо\¥8 ііз О\¥П Ьіііегпезз у кожного свої прйкрості: хуЬаі іЬе ~ іЬіпкз ІЬе іоп^ие зреакз що на умі, те й на язиці.
Ьеагі-асЬе |'Ьа:іеік] п 1) біль у серці; 2) душевний біль, горе, страждання; 3) печія.
ЬеагіЬеаі ['Ьа:іЬі:і] п 1) пульсація серця; 2) хвилювання.
Ьеагі-ЬІоосІ ['Ьа:іЬ1лсІ] п 1) життєва енергія; життя; 2) шовітні почуття; 3) найдорожче.
Ьеагі-Ьгеак ['Ьа:іогеік] п 1) велйке
горе; глибока журба; 2) тяжке розчарування.
Ьеагі-Ьгеакіпз [ 'Ьа :і, Ьгеїкії] ] асі) 1) несамовйтий, нестямний, розпачливий; що викликає глибоку журбу (тяжке розчарування); 2) розм. нуд-нйй; ~ )оЬ нудна робота (праця).
Ьеагі-Ьгокеп ['Ьа.ї,Ьгоикоп] ад] убйтий горем; з розбйтим серцем.
ЬеагіЬигп ['Ьа:іЬа:п] п 1) печія; 2) ревнощі; заздрість.
Ьеаіі-Ьитіпз ['Ьа:і,Ьа:пп]] п 1) ревнощі; заздрість; 2) (тж рі) досада; прйкрість; невдоволення.
Ьеагі-гіізеазе ['Ьа:ісІґхі:х] п захворювання серця; хвороба серця.
Ьеагіеп ['Ьа:іп] у 1) підбадьорювати (тж ~ ир); 2) удобрювати (землю).
Ьеагі-Геїі ['Ьа.іГеІі] асі) щйрий, щиросердий; ~ зутраіЬу щйре співчуття.
Ьеаіі-Ггее ['Ьа:іїгі:] асі] не закоханий.
ЬеаїКїіІ ['Ьа:іГи1| асі] сердечний, щиросердий.
ЬеагіЬ [Ьа:0] п 1) домашнє вогнище; 2) перен. центр, осередок (культури тощо); 3) кам’яна плита або цегла, покладена під вогнище; 4) тех. горно; під; робочий простір (печі); 5) топка.
Ьеаі1Ь-пі£ ['Ьа:0глд] п килимок перед каміном.
Ьеагіііу [Ьа.іііі] адч 1) щйро, сердечно; охоче; іо іЬапк ~ щйро дякувати; 2) старанно, ретельно; із запалом; 3) сйльно, дуже; І ат ~ зоггу я дуже шкодую; іо Ьаіе ~ ненавидіти усією душею; іо еаі ~ їсти з апетйтом.
Ьеагііпезз ['Ьа:ііпіз] п 1) сердечність, щйрість, задушевність; 2) старанність; запал; 3) міцність; здоров’я.
Ьеагііпз [ 'Ьа:ііг)] п буд. заповнення (стіни).
Ьеагіїезз ['Ьа.іііз] асі] 1) безсердечний, бездушний; безжалісний; жорстокий; 2) боязкйй; легкодухий; 3) безплідний, неродючий (про грунт); 4) непожйвний, непідкріпляючий (про їжу тощо).
Ьеагіїеі ['Ьа:і1іі] п сердечко, серденько.
Ьеайііке ['Ьа.ііаїк] ад] серцевйд-ний; шо має форму серця.
Ьеагі-тштшіг [Ьа:і,та:та] п мед. серцевий шум.
Ьеагі-ріегсіпз |'Ьа:іуріозіг)] ад] зворушливий, жалісливий, жалісний.
Ьеагі-чиаке [ Ьа:ік\уеік] п 1) серцебиття; 2) трепет; тремтіння (від захоплення тощо).
Ьеагі-гешііпз ('Ьа:і,гепсІід ] ад] несамовйтий, нестямний; тяжкйй.
ЬеагС$еа$е [ Ьа:ізі:х] п (тж Ьеагі’з еазе) 1) душевний спокій; 2) бот. бра-ткй (садові).
Ьеагі-зегуісе [Ьа:і,за:уіз] п щйра відданість.
ЬеагізЬаке [ Ьа:і/еік] п ліс. радіальна тріщина (в дереві).
Ьеагі-зЬаресІ ['Ьа:і/еірі] ад] серцеподібний; що має форму серця.
Ьеагі-зіск ['Ьа:ізік] ад] пригнічений, занепалий духом; нещасний.
Ьеаїїздте ['Ьа.ізот] ад] 1) підбадьорливий; оживляючий; 2) веселий; жвавий.
Ьеаі1-$оге ['Ьа:ізо:] 1. п прйкрість, смуток; печаль, журба; 2. ад] засмучений, зажурений; пригнічений.
Ьеагі-зігіскеп ['Ьа:і,зігікап] див. Ьеагі-зігиск.
Ьеагі-8ігіп&5 ['Ьа:ізіпдх] п рі най-глйбші почуття; тайники душі; < іо риіі аі зтЬ.’з ~ розчулити когось, схвилювати когось до глибинй душі.
Ьеагі-$іпіск ['Ьа:ізіглк] ад] зворушений (приголомшений) до глибинй душі.
ЬеагМо-ЬеаіІ ['Ьа.ііо'Ьа.і] ад] ін-тймний; сердечний, щйрий, відвертий; ~ іаїк щиросерда розмова.
Ьеагйрагтіпз ['Ьа:і,\уо:тп]] ад] радісний, приємний, хвилюючий, зворушливий.
Ьеагі-луЬоІе ['ЬаііЬоиІ] ад] поет. 1) щйрий, щиросердий; 2) вільний від уподобань; якйй не знає любові.
Ьеагі-луоод ['Ьа:ПуцсІ] п ліс. ядрова деревина.
Ьеагіу [Ьа:іі] ад] 1) сердечний, щйрий; 2) дружній, теплий, привітний, гостйнний; ~ \уе1соте гостйнний (дружній) прийом; 3) здоровий, міцнйй, дужий; енергійний; Ье із зеуепіу Ьиі 8іі11 Ьаіе апсі ~ йому сімдесят років, але він ще бадьорий і міцнйй; 4) кру-тйй; ~ сигзе крута лайка; 5) багатий, сйтний (обід); ~ арреіііе добрий апетйт; ~ теаі сйтна їжа; 6) родючий (про ґрунт).
Ьеаі [Ьі:і] 1. п 1) жара, спека; зиттег ~ літня спека; 2) жаркі дні, жар-кйй час; 3) жар, підвйщена температура; Гєуєг ~ пропасний жар; 4) фіз. теплота; ~ сарасііу теплоємність; 5) тех. нагрівання; розжарювання; ~ ігеаітепі термічна обробка; 6) запал, запальність, гарячність; 7) розпал; іп іЬе ~ оГ іЬе Ьаіііе у розпалі бйтви; 8) щось зроблене за одйн раз; аі а ~ за одйн раз; зразу; 9) спорт, раунд (бокс); 10) спорт, гіт; забіг (заїзд) на певну відстань; Гіпаї ~ фінальний заїзд (забіг); 11) рі попередні змагання; 12) період тічки; 13) розм. поліція; переслідувачі (злочинців); 14) амер. розм. допит з погрозами; 2. V 1) нагрівати, підігрівати, зігрівати (тж ~ ир); іо ~ (ир) зогпе у/аіег нагріти водй; 2) нагріватися, зігріватися; 3) розжарювати; 4) розжарюватися; 5) топ йти; опалювати; 6) збуджувати; розпалювати; дратувати; 7) гарячйтися; роздратовуватися.
Ьеа
526
Ьеа
Ьеяі-яроріеху [ 'Ьі гі'героріекзі] див. Ьеаі-зітоке.
ЬеяІ-язрЬухіаііоп [ 'Ьі:1гез,їїкзі еі|'п] п пошкодження рослини жарою.
Ьеяі-сІгорз ['ЬігІсІгорз] п рі 1) кілька крапель дощу; дощик у жаркий день; 2) перен. сльози; 3) краплі поту.
Ьеаіесі ['Ьііісі] ад) 1) нагрітий, підігрітий; ~ Іеттп амер. жарка пора року; 2) збуджений, розгарячілий; роздратований; 3) гарячий; запальний, палкий; ~ сіі8си88іоп гаряча суперечка.
ЬеяіеШу ['ЬііісІІі] аду збуджено, гаряче, палко; люто, шалено.
Ьеаі-еп§те ['Ьі:1,епсІзіп] п тепловий двигун.
Ьеяіег ['Ьі:Ю] п 1) піч; нагрівальний прилад; обігрівач; 2) радіатор; грілка; калорифер; кип’ятильник; 3) рад. підігрівник катода.
НеяіЬ [Ьі:0] п ч. ім'я Хіт.
ЬеяіЬ [Ьі:0] п 1) пустище; болотиста місцевість, поросла вересом; 2) верес.
ЬеаіЬ-ЬеІІ ['Ьі:0Ье1] п бот. 1) квітка вересу; 2) єрика.
ЬеаіЬ-Ьеггу ['ЬігОЬегі] п чорниці і журавлина (які ростуть серед вересу).
НеаіЬсоаі ['Ьі:0коиі] п ч. ім'я Хіт-коут.
ЬеяіЬ-соск ['Ьі:0,кок] п орн. тетерук.
ЬеяіЬеп ['Ьі:доп] 1. п 1) язичник; язичниця; ІЬе ~ збірн. язичники; 2) розм. варвар; нечема; неук; 2. ад] 1) язичницький; 2) що не вірить у бога; 3) розм. варварський; неуцький.
ЬеаіЬешІоіп [ Ьі:допдот] п язичество, язичництво.
ИеаіЬепізЬ ['Ьі:допі{] ад] 1) язйчеський, язйчницький; 2) розм. варварський; жорстокий, грубий..
ЬеаіЬепізш ['Ьі:дапігт] п 1) язйче-ство; язйчеські звйчаї; 2) варварство.
ЬеаіЬепгу ['Ьі:дапп] п 1) язйчество; 2) язйчеські народи.
НеаіЬег ['Ьедо] п ж. ім'я Хедер.
ЬеаіЬег ['Ьедо] п 1) бот. верес; 2) болото, заросле вересом; вересове пустище; 4 ~ тіхіите строката шерстяна тканйна; іо зеї ІЬе ~ оп Гіге зчи-нйти переполох; вйкликати сенсацію.
ЬеаіЬегу ['Ьедоп] ад] порослий вересом.
Ьеа(Ь-£га$$ ['Ьі:0дга:з] п бот. зиг-лінгія.
ЬеяіЬ-Ьеп ['Ьі:0Ьеп] п орн. тетерка.
ЬеяіЬ-рея ['Ьі:0рі:] п бот. чйна (горошок).
ЬеяіЬу ['Ьі:0і] ад] 1) вересовий; 2) зарослий вересом.
Ьеаііпз ['Ьі:1ід] 1. п 1) нагрівання; підігрівання; тривалість нагріву; ~ зиг-Гасе поверхня нагріву; 2) опалення; сепітаї ~ центральне опалення; ~ ріапі опалювальна система (установка); ~ уаіие теплотворна здатність; 3) тех.
розжарювання; 4) рад. розжарення; 2. ад] 1) опалювальний; нагрівальний; 2) зігрівальний, зігрівнйй; ~ сігіпк міцнйй напій.
Ьеа<-ІІ£Ь<піп£ ['Ьііі'іаііші]] п зірнй-ця, блискавйця, спалахи.
Ьеяі-ргооҐ ['Ьі:ірги:Г] ад] тех. теп-лостійкйй, жаростійкйй, жаротривкйй; термостабільний.
Ьеаі-$ро< [Ькізрзі] п 1) веснянка, ластовйнка; 2) прйщик.
Ьеяі-зігоке ['Ьіізітоик] п тепловйй удар.
Ьеаі-^ауе ['Ьі:Г\уєіу] п 1) фіз. теплова хвйля; 2) період сйльної спеки.
Ьеауе І [Ьі:у] п 1) підйом; 2) піднімання; 3) хвилювання (моря)\ підіймання; 4) кйдання; 5) кидок; 6) блювання; 7) геол. горизонтальне зміщення, зсув (грунту)’, 8) рі вет. запал (у коня).
Ьеауе II [Ьі:у] у (разі і р.р. Ьоує, Ьеауесі) 1) піднімати, підіймати; 2) мор. вибирати, витягувати; ~ Ьо! др^окно!, разом!; 3) переміщати; навантажувати (вугілля тощо)’, 4) здійматися, підніматися й опускатися (про хвилі, груди)’, 5) видихати, зітхати; іо ~ а §гоап тяжко простогнати; іо ~ а 8І§Ь тяжко зітхнути; 6) тужитися, напружуватися (при блюванні)’, 7) здуватися (про грунт)’, □ ~ аЬеай мор. рухатися уперед; ~ а$1егп мор. рухатися назад; ~ (Іо^ті мор. кренгувати; ~ оиі мор. розпустити вітрйла; ~ іо мор. а) лягати у дрейф; б) підходити; зупинятися; < іо ~ іп зі§Ьі показатися на горизонті.
Ьеауеп ['Ьєуп] п 1) поет. звич. рі небо, небеса, небозвід; іЬе 8іаггу ~(з) зоряне небо; 8іаг8 іп ~ зорі на небі; а тар оГ іЬе ~з карта зоряного неба; 2) кліматична зона; Поу/єгз оГ аіі ~з квіти усіх країн; 3) бібл. царство небесне; рай; ІЬе кіп^бот оГ ~ царство небесне; ІЬе ~ оГ ~з сьоме небо; Ье із іп ~ він помер, душа його на небесах; ~ оп еапЬ земнйй рай, рай на землі; іп іЬе зєуєпіЬ ~ на сьомому небі; 4) (Неауеп, Неауепз) провидіння; бог, боги; ІЬе \¥І11 оГ Н. воля божа; іизіісе оГ Н. суд божий; 5) кожна з семй (одинадцяти) небесних сфер (за класифікацією астрологів)’, 6) боже! (вигук)’, Н. ГогЬісі! боронй боже!, хай бог мйлує!
Ьеяуеп-Ьогп ['ЬеупЬо:п] ад] 1) народжений небом; божественний; божественного походження; 2) зумовлений, заздалегідь вйзначений; природжений; зЬе із а ~ іеасЬег їй сам бог велів бути вчйтелькою.
Ьеауеп-^аіе ['Ьеупдеіі] п брама раю.
Ьеауеп-зіПесІ [ Ьеуп'дійкІ] ад] з іскрою божою.
Ьеауеп-Ьі^Ь ['ЬеупЬаі] 1. ад] дуже високий; що сягає неба; 2. аду вйсоко; у небі; аж до неба.
Ьеауепііке ['Ьеупіаїк] ад] божественний, небесний.
Ьеауепіу ['Ьєупіі] 1. ад] 1) небесний, божественний; священний; ~ зрігії рел. святйй дух; ІЬе Н. Сіїу, іЬе Н. Легизаіет бібл. святе місто, новйй Єрусалйм; 2) неземнйй, чйстий; ~ іЬои^Ьіз чйсті помисли; 3) чудовий, дивовйжний, дуже гарний, прекрасний; ~ сіау напрочуд гарний день; 4) астр. небесний; ~ Ьосііез небесні тіла (світйла); 2. аду 1) божественно; волею неба; 2) до неба.
ЬеяуепІу-шішіесІ [ 'Ьєупіі 'татсІїсІ]
ад] побожний, благочестйвий, святйй.
Ьеауеп-зепі ['Ьеупзепі] ад] посланий богом.
Ьеауегпуагфз) ['Ьєуп^осІ(х)] аду угору, увйсь, у небо.
Ьеауе-оіїегшз ['Ьі:у,з£огіт]] п рел. жертва, пожертва.
Ьєяуєг ['Ьі:уо] п 1) вантажник; 2) тех. важіль, підойма; 3) розм. злодій, злодюжка.
Ьеяуез [Ьі:у2] п вет. запал.
Ьеауіег-Ікап-яіг [ Ьеуюдоп'єо] 1. п літальний апарат, важчий від повітря; 2. ад] важчий від повітря.
Ьеяуііу ['Ьєуііі] аду 1) тяжко, важко; 2) обтяжливо; прйкро, гірко; 3) незграбно; 4) повільно, насйлу; іо ґпоує ~ насйлу пересуватися; 5) сйль-но, інтенсйвно; дуже; іо зиПег ~ дуже страждати; іі’з гаіпіп§ ~ іде сйльний дощ; іо зіеер ~ спати глибоким сном; ~ агтесі дуже озброєний; 6) сумно, болісно.
Ьеяуіпезз ['Ьєуіпіз] п 1) тягар; важкість, скрутність; 2) неповороткість; незграбність; 3) повільність, інертність; в’ялість; 4) депресія, пригніченість; іо Ье зеіхесі 'уііЬ ~ бути у пригніченому настрої.
Ьєяуіпз і'Ьііуп]] п 1) піднімання, перенесення (важких речей)’, вантаження; 2) кйдання; 3) качання (давній англійський звичай підкидати вгору людей протилежної статі у дні Пасхи)’, 4) мор. вертикальна хитавйця; 5) спучування, обдимання; 6) бот. вилізання (рослин з грунту)’, ~ ехегсізез спорт, силові вправи; ~ запсіз пливунй.
Ьєяуіп^-ііпє ['Ьі:уіі]1аіп] п мор. кй-дальний кінець.
Ьеяуі$оше ['Ьеуїзат] ад] сумнйй, зажурений, засмучений; розстроєний.
Ьеяуу ['Ьєуі] 1. ад] 1) важкйй; ве-лйкої вагй, ваговитий; великоваговйй; ~ ігаіп зал. великоваговйй состав (поїзд); іо Ье ~ мати велйку вагу; 2) велйкий, масйвний; товстйй; ~ 'уооііепз товста шерстяна білйзна; ~ Ііпе товста (жйрна) лінія; ~ Геаіитез крупні рйси облйччя; ~ іуре жйрний шрифт; 3) потужний, могутній; важкйй; ~ іпсіизігу важка промисловість; 4) обтяжливий, високий; ~ іахез високі податки; 5) сйльний, інтенсйвний; ~ Ігаїїїс ін-тенсйвний рух (вуличний)’, а ~ соїсі
Ьеа
527
Ьесі
сйльний нежить; ~ арріаизе бурхливі оплески; ~ гаіп заливний дощ, злйва; ~ Ь1о\у нищівнйй удар; 6) багатий, ря-снйй (про урожай)', ~ сгор ряснйй (багатий) урожай; 7) густйй, розкішний, пйшний; ~ Ьеагсі густа борода; ~ Го£ густйй туман; 8) обтяжений; аіг ~ \уііЬ 8сепі повітря, насйчене ароматом; 9) вагітна; 10) отупілий, заморений; ~ \уііЬ \¥Іпе очманілий від вина; 11) тяж-кйй, важкйй; ~ \уогк тяжка праця; ~ у/оипсі тяжке (небезпечне) поранення; ~ Гаіе тяжка доля; 12) прйкрий, сумнйй; ~ пе\¥8 сумні вісті; 13) суворий;
рипІ8Ьтепі суворе покарання;
14) незграбний, неповороткйй, громіздкий; 15) нуднйй; ~ ріау нудна п’єса; 16) невйпечений, глевкйй (про хліб)’, 17) глеюватий, глйнястий (про ґрунт)’, 18) крутйй, вибоїстий (про дорогу)’, 19) похмурий, хмарний; 20) міцнйй; ~ \¥Іпе міцне вино; ~ ГаіЬег жорстокий (суворий) батько; ~ йусіго^еп важкйй водень, дейтерій; ~ теіаі а) людйна високих моральних достоїнств; б) дуже розумна людйна; в) гідний (грізний) протйвник; г) військ, важкі гармати; ~ рагі8 театр, трагічні ролі; ~ гераіг капітальний ремонт; ~ 8еа бурхлйве (неспокійне) море; ~ 8\ує11 а) важна особа; б) модно (розкішно) одягнена людйна; ~ 'уаіег важка вода; Іо соте іЬе ~ ГаіЬег читати мораль, давати настанови з поважним вйглядом; іо Ьауе а ~ Ьапсі а) б^гги незграбним; б) бути суворим; 1о Ье ~ оп Ьапсі а) повільно тягтйся (про час)', б) бути нуднйм (співрозмовником)’, 1о гиіе у/ііЬ а ~ Ьапсі правити твердою рукою; 2. асіу 1) тяжко, важко; 2) в’яло; повільно; ііте Ьап£$ ~ час тягнеться повільно.
Ьеауу-аппесі ['Ьеуі'агтсІ] асі) 1) озброєний важкою зброєю; 2) у важкому обладунку.
Ьеауу-Ьго^ед ['Ьеуі'ЬгаисІ] асі) 1) з похмурим облйччям; 2) з густйми на-вйслими бровами.
Ьеауу-гіиіу ['Ьєуі'сЦи:1і] асі) 1) над-міцнйй; 2) що обкладається високим мйтом; 3) призначений для важкого режйму роботи; 4) надпотужний.
Ьеауу-Ьашіесі [ 'Ьєуі 'ЬжпсІісІ] асі) розм. 1) незграбний, невправний; 2) жорстокий, деспотйчний; важкйй на руку; 3) змучений, стомлений; 4) з повними руками.
Ьеауу-Ьеасіесі ['Ьєуі'ЬєсіісІ] асі) 1) тупоголовий, тупйй; 2) сонний, в’ялий; 3) великоголовий.
Ьеауу-Ьеагіесі ['Ьєуі'Ьа.Псі) асі) сумнйй; похмурий; з тяжкйм серцем.
Ьеауу-Іасіеп ['Ьєуі Чеісіп] асі) 1) дуже навантажений; 2) пригнічений, зажурений.
Ьеауу-луеі^Ьі ['Ьєунуєіі] п 1) спорт. важкоатлет; боксер (борець) важкої вагй; 2) важкйй (великотоннажний) ко
рабель; важка вантажна автомашйна; 3) амер. розм. визначнйй діяч.
ЬеЬсІотасІ [ЬеЬ'сІотасІ] п 1) тйждень; 2) група із семй осіб; 3) набір із семй предметів; 4) число сім.
ЬеМотадаІ [ЬеЬ'сІзтзсІІ] асі) щотижневий; Н. Соипсії Рада Оксфордського університету.
ЬеЬдотжІагу [ЬеЬ'сІзтзсІзгі] 1. п тижневий священик; священик, якйй відправляє службу протягом тйжня (у римсько-католицькій церкві)’, 2. асі) тижневий.
НеЬе ['Ьі;Ьі:| п 1) міф. Геба; 2) жарт, кельнерка, офіціантка, буфетниця; ~ Ьіоот розквіт юності.
ЬеЬепоп ['ЬеЬзпзп] п отрута, зілля.
ЬеЬеіаіе ['ЬеЬіІеіІ] у 1) притупляти (розумові здібності)’, 2) тупішати.
ЬеЬеІікІе ['ЬеЬіі]исі] п тупоумство.
НеЬгаіс [Ьіг'Ьгепк] аф староєврейський; що стосується староєврейської мови.
НеЬгаЬш [ 'Ьі :Ьгепгт] п 1) лінгв. староєврейський вйслів (зворот); 2) староєврейський звйчай; 3) іудейство.
НеЬгаі$1 [ 'Ьі:Ьгеіі81] п знавець староєврейської мови і літератури.
НеЬгаі$ііс(а1) [,Ьі:Ьгз'і8іік(з1)] аф що стосується іудеїв; староєврейський.
НєЬгєту ['Ьі:Ьги:] 1. п 1) іудей; єврей; 2) староєврейська мова; 3) ів-рйт, мова держави Ізраїль; іі І8 ~ То те для мене це китайська грамота; 2. аф 1) староєврейський, іудейський; 2) єврейський; оГ ~ ехігасііоп єврейського походження.
НєЬгєлує88 [ 'Ьі:Ьги:і8] п іудейка; єврейка.
НеЬгісіап [Ьі'Ьгі/п] п знавець староєврейської мови.
НеЬгісІез ['ЬеЬп<5і:г] п геогр. н. Ге-брйдські острови.
Несаіе ['Ьекзіі:] п 1) міф. Геката; 2) відьма; чаклунка.
ЬесаіотЬ ['Ьекзіоит] п 1) масове убивство; загибель безлічі людей; 2) велйка (незліченна) кількість.
Неск [Ьек] п ч. ім 'я Гек, Хек (зменш, від Несіог).
Ьеск [Ьек] 1. п 1) люк; 2) кришка люка; ляда; 3) дерев’яні загороджувальні іфати в річці; 4) годівнйця для коней; ясла; 5) загата, гатка; 6) текст. снувальний прйстрій; 7) розм. мерзотник; 2. іпі’. Ьу ~! хай йому біс’; \уЬаі іЬе ~! якого біса!; а ~ оГа Іоі страшенно багато.
Ьескіе ['Ьекі] у засипати запитаннями (критйчними зауваженнями, вй-гуками) (на передвиборних зборах).
Ьесіаге ('Ьекіа:] п гектар.
Ьесііс ['Ьекіїк] 1. п 1) сухотний рум’янець; 2) хворий на сухоти, сухотник; 2. аф 1) сухотний, туберкульозний; ~ раїіепі хворий на сухоти;
2) розм. гарячий, гарячковий, пропасний; збуджений.
Ііесіозгарії ['Ьекіоидга:£] п гектограф.
Ьесіоіііге ['Ьекіои,1і;із] п гектолітр.
Ьесіошеіге ['Ьекіои,ті:із] п гектометр.
Несіог ['Ьекіа] п 1) ч. ім’я Гектор, Хектор; 2) перен. відважний воїн.
Ьесіог ['Ьекіа] 1. п 1) забіяка, задирака; хуліган; 2) хвалько; 2. V 1) погрожувати; залякувати; 2) хвастати, вихвалятися.
Ьесіо^аП ['Ьекіа^оі] п ел. гектоват.
Ье’гі [Ьі:сІ] розм. скор. від Ье Ьасі, Ье у/оиісі.
Ьеііег ['Ьі.да] п розм. баранець.
Ье<1егаІе<1 ['ЬесІагеїІкІ] аф прикрашений (обвйтий) плющем.
Ье<І£е [Ьедз] 1. п 1) живопліт; 1о ігіт а ~ підстригати живопліт; 2) огорожа; тин; 3) перешкода, перепона; 4) межі; обмеження; 5) розм. нечесний заклад; 6) верша; ~ ріапь ро-СЛЙНИ ДЛЯ ЖИВОПЛОТу; ~ Г08Є шипшй-на; Ьу ~ ог Ьу 81і1е будь-якйми шляхами, будь-якйм чйном; оуєг ~ апсі сііїсЬ навпростець; іо 8Іі оп іЬе ~ очікувати; 10 Ье ОП ІЬе ГІ§Ь1 (\¥ГОП§) 8ІСІЄ оГ іЬе ~ а) займати правильну (неправильну) позйцію; б) стати переможцем (бути переможеним); іо іаке а 8Ьееі оГГ а ~ грабувати серед білого дня; 2. у 1) садовйти живопліт; обгороджувати живоплотом; 2) підрізати живопліт; 3) ставити огорожу; 4) відгороджувати, відділяти; іо ~ а ріесе оГ £гоипсі відгородйти земельну ділянку; 5) ухилятися (від чогось), уникати (чогось); іо ~ опезеІГ оГГ відмежовуватися; 6) виявляти нерішучість; гаятися; 7) створювати перешкоди; 8) розм. йти на нечесне парі; укладати подвійну угоду; перестраховуватися.
Ііе(і£е-Ьіп(№ее(і [ 'ЬесІз 'Ьаіпс1\уі ;сІ] п бот. огорожна берізка.
Ье<І£Є-Ьіг(1 ['ЬесізЬз;с1] п 1) пташка, яка в’є гніздо в огорожі; 2) бродяга, бурлака; грабіжник.
ЬесІ£Є-сЬап<ег [ 'ЬесІзД/а :піз] п орн. тинівка.
ЬесІ£еЬо£ ['ЬесІзЬзд) п 1) зоол. їжак; 2) амер. розм. дикобраз; 3) розм. нелагідна (сварлйва) людйна; людйна з колючою вдачею; 4) бот. колюча насінна коробочка; 5) військ, переносне дротяне загородження; 6) землечерпалка.
ЬесІ£е-Ьоок ['ЬесІзЬик] п садовий ніж, сікач.
ЬесІ£еЬор ['ЬесІзЬзр] 1. п ав. розм. брйючий політ; 2. у розм. здійснювати брйючий політ; літати над самісінькою землею.
Ье<і£е-Ьорріп£ ['ЬесІз, Ьзрід] п ав. розм. брйючий політ.
Ьесі
528
йеі
ке<1§е-піаггіа£е ['йесІз,таепсІз] п таємний шлюб.
1іе(І£Є-рІ£ ['йесІзрід] див. йед§ейо§.
кед^е-ргезз [ Ьедзргез] п 1) підпільна преса; 2) таємна друкарня.
Ьес1£е-ргіе$1 [йесізргіїзі] п 1) знев. неграмотний піп; 2) мандрівний проповідник.
1іе(І£ег [’ЬесІзо] п 1) садівнйк, якйй підрізає живопліт; 2) перестрахувальник.
йе(1£его\¥ ['ЬесІзгои] п 1) шпалера, живопліт; 2) с. г. полезахисна смуга.
йе(І£е-$с1іоо1 [ ЬесІззкіг.І] п 1) початкова школа для бідняків просто неба; 2) дуже бідна початкова школа.
Ье«І£е-$1іеаг$ ['ЬесІз/іох] п ножиці для підрізування живоплоту; садові ножиці.
Ие(І£Є-8рагго5¥ [ 'йебз,зраегои] п орн. тинівка лісова.
Ьегі§е-і¥гйег [’ЬесІЗ'Гаїїо] п писака, літературний заробітчанин.
1іе(І£іп£-Ьі11 ['ЬедзідЬіІ] п садовий ніж, сікач.
НеШеу [ 'ЬесІІі] п ч. ім ’я Хедлі, Гедлі.
Ье(1опІ8т ['йксЬтхт] п 1) філос. гедонізм; 2) життєлюбство; жадоба утіх.
Ііесіопізііс [,йі:бо 'пізіїк] ад] 1) філос. гедоністйчний; 2) життєлюбний; якйй жадає утіх (насолод).
НесЙ¥І£ ['ИесЬуїд] п ж. ім'я Хсдуіг, Гедвіга.
Негіу ['Небі] п ж. ім'я Хеді (зменш, від Небиту).
ЬееЬіе-|ееЬіе8 ['Иі:Ьі'сІзі:Ьіх] п розм. 1) надзвичайне збудження; нервовий стан; іо йауе ійе ~ нервувати, не знаходити собі місця; 2) глибока депресія; 3) ексцентрйчний танець.
Ііеегі [Ьі:сІ] 1. п 1) увага, піклування; 2) обережність; іо іаке ~ бути обережним; остерігатися; іаке ~! обережно!, бережйся!; іаке ~ оГ у/йаі уои зау! вибирайте слова!, думайте, що ви говорите!; 3) предмет уваги (піклування); 4) те, чого остерігаються; 2. V 1) брати до уваги, враховувати; остерігатися; уважно стежити; зважати на (щось); 2) помічати; 3) піклуватися.
ІіеесіГиІ ['йіїсИиІ] ад] 1) уважний, дбайлйвий; турботливий; 2) обережний.
1іее(11е$$ ['йксіїїз] ад] 1) безтурботний, недбалий; необережний; 2) якйй не бере до уваги, не враховує (щось), не зважає (на щось); йе у/аз аіу/ауз ~ оГ абуісе він ніколи не прислухався до порад.
Ііеесіїездіу ['йіїсііізіі] аду 1) неуважно; недбало; 2) необережно; необдумано.
1іее-1іаі¥ ['йіг'Ьз:] 1. п 1) гучнйй регіт; 2) крик віслюка; 3) розм. осел, віслюк; 2. V 1) голосно реготати, іржати; 2) кричати (про віслюка).
Ііееі [йі:1] 1. п 1) п’ята, п’ятка;
2) закаблук, каблук, підбор; 3) шпора (у птаха); 4) задня частйна копйта; 5) (тж рі) задня нога (тварини); 6) архт. каблучок; 7) нйжня частйна опори; 8) верхня (нйжня) скорйнка (паляниці); окраєць; 9) кінець, остання частйна (книги, періоду часу тощо); 10) розм. негідник, падлюка; зрадник; 11) грань, ребро; 12) мор. крен; < соте (кеер) іо ~ ! за мною! (команда собаці); с!о\уп аі ~ а) у стоптаних перевірках; б) бідно (неохайно) одягнений; йеаб оуєг ~з, ~з оуєг йеасі шкереберть; йеауу ~ тяжкйй гніт; песк апсі ~з з головй до п’ят; оиі аі ~з а) у драних шкарпетках (панчохах); б) бідно одягнений; що живе у злйднях; ипсіег ійе ~ під п’ятою, під гнітом (ярмом); іо Ье аі (оп, ироп) зтЬ.’з ~з гнатися за кимсь по п’ятах, невідступно переслідувати когось; іо Ьгіп§ зтЬ. іо ~ примусити когось підкорйтися; іо сіар (іо Іау) зтЬ. Ьу ійе ~з арештувати (схопити) когось; іо §о ~з оуєг йеаб летіти сторчака; (о йауе опе’з йеагі аі опе’з ~з злякатися; іо іаке іо опе’з ~з ушйтися, дременути, кйнутися навтікача; 2. у 1) прибивати каблукй (набійки); 2) пристукувати каблуками, притупувати (в танці); 3) ходйти слідом (по п’ятах); 4) амер. розм. озброювати револьвером; 5) амер. забезпечувати грошйма; 6) спорт, ударити п’ятою (футбол); 7) спорт, вибити м’яч із стовпища (регбі); 8) спорт, передати м’яч п’яткою ключки (гольф, хокей); 9) кренйти(ся); 10) кренгува-ти; □ ~ іп прикопувати (рослини до посадки).
ЬееІ-ашМое ['йі:1ап(б)'іои] адф. ~ \уа!к спортивна ходьба; ~ зреебзіег спорт, скороход, ходак.
Ьееі-Ьопе ['йі:1Ьоип] п анат. п’яткова кістка.
Ьееіесі [йігісі] ад] 1) на каблуках; 2) підкований; 3) амер. розм. озброєний (револьвером); 4) грошовйтий; з грошйма.
Ьееіег |'йі:1о] п 1) амер. помічнйк партійного боса; 2) бойовйй півень, якйй вправно орудує шпорами; 3) амер. клеврет; 4) розм. донощик; зрадник; 5) розм. злодій.
йееііпз ['йі:1іт)] п мор. крен; кілю-вання.
1іее11е$$ ['йі:11із] ад] без підборів (каблуків).
Ьееі-ріесе ['йі:1рі:з] п 1) набійка на підборі; 2) підбор; 3) кінцівка (книги тощо); 4) основа.
йееі-ріаіе ['йіііріеіі] п підківка на підборі (каблуці); металева платівка.
1іееІ-$ріке ['йііізраїк] п шип на п’ятці легкоатлетйчного черевйка.
йееі-зиррогі |'йі:І8з'рз:і] п каблук підніжки (в човні).
ІіееМар ['йі.ііаер] п 1) набійка,
флік; 2) недопйте вино в келиху; по ~з! пйти до дна!
ЬеЙ [йе£і] 1. п 1) амер. вага; 2) амер. розм. більша (основна) частйна; 3) амер. важлйвість; вплив; ваговйтість; 2. у амер. 1) піднімати; 2) визначати вагу; зважувати; 3) важити.
йеґіу [ йейі] ад] 1) розм. здоровенний, величезний; 2) дужий, сйльний; а ~ Ь1о\у сйльний удар; 3) розм. не-абйякий, чималйй; 4) амер. важкйй.
Не&е1іап [йеі'ді:1рп] 1. п гегельянець; 2. ад] гегельянський.
Не£ЄІіапі$т [йеі'ді:1ртгт] п філос. гегельянство.
ке£етоп ['йесІзітзп] п гегемон.
ке£етошс [, йесізі 'тотк,, йі :ді 'тотк] ад] керівнйй, провіднйй; головнйй
ке£етопу ['йесізітапі, йіґдетзт] п гегемонія.
Не&іга [ 'йесізіго] п 1) хіджра (втеча Мухаммеда з Мекки в Медину); 2) початок мусульманського літочйслення; 3) (й.) перен. втеча, від’їзд.
йе-£оаі ['йіг'доиі] п цап, козел.
Ііе£ііпіеп [йі'д]и:теп] п церк. ігумен. ке£іппепе$$ [йі'д]и:тті8] п церк. ігуменя.
ЬеЬ [йеі] іпі 1) ех!, ах! (виражає сум); 2) ну!, ось воно що!, ого! (виражає подив); 3) гей! (оклик).
йе-Ье [ йі:'йі:] іпі хі-хі.
Неігіі [ йаісіі] п ж. ім’я Хайді.
ЬеіГег ['йеГа] п 1) с. г. телйця; ялівка; 2) амер. розм. дружйна; жінка.
Ііеі£Іі [йеі] іпі 1) ач!; чи ти ба!; е-е! (виражає заохочення, радість, здивування); 2) гей! (оклик).
ІіеІ£Іі-Ію ['йеі'йои] іпі о-хо-хб!; ех!; ух! (виражає нудьгу, втому).
ИеІ£ІіІ |йаіі] п 1) висота; височина; &ісісіу - запаморочлива висота; аі а ~ оГ 2000 теігез на висоті 2000 метрів; ~ оГЬигзі військ, висота вйбуху; іо сіеаг ійе ~ спорт, узяти висоту; 2) зріст; \уйаі із йіз ~? якого він зросту?; йе із зіх Гееі іп - він зростом у шість футів; 3) висота над рівнем моря; 4) тех. висотна позначка; 5) астр. висота над горизонтом (про сонце); 6) вершйна, верхів’я, верх, верхівка; 7) найвйщий ступінь; іп ійе - оГ зиттег у розпалі літа; 8) бібл. небеса, небо.
ЙЄІ&11ІЄП [ йаііп] у 1) підвйщувати; посйлювати; 2) підвйщуватися; посй-люватися; 3) робйти вйщим; 4) ставати вйщим; 5) перебільшувати; роздувати; 6) посйлювати інтенсйвність барв; робйти колір яскравішим.
1іеІ£ІіІ-Пп(1ег ['йаіі,ГаіпсЬ] див. йеі£йі-іпс1ісаіог.
Ііеізіїі-іпсіісаіог (йаіі'іпбікеїіз) п висотомір, альтиметр.
кеіі [йаіі] іпі нім. хайль!
кеіпоиз ['йеіпзз] ад] огйдний, жахлйвий; мерзенний; ~ сйаг^ез жахливі обвинувачення.
Ьеі
529
Ьеі
Ьеіг [єо] 1. п спадкоємець; наступник; - Ьу сизіот спадкоємець за звичаєм; ~ Ьу (Ієуізє спадкоємець (нерухомого майна) за заповітом; ~ §епега1 спадкоємець за законом; іоіпі ~ співспадкоємець; іо Ье ~ іо Іапсіз апсі топеу успадкувати землі й гроші; іо Гаїї ~ іо зтЬ.’з ргорегіу успадкувати чиєсь майно (багатство); іо таке зтЬ. опе’8 ~ зробйти когось своїм спадкоємцем; 2. у успадкувати; бути спадкоємцем.
Ьеіг-аі-Ьпу ['єзгзі'іо:] п (рі Ьеігз-аі--1а\¥ ['єог-]) юр. спадкоємець за законом.
ЬеіпІот ['єздат] п юр. успадкування; спадщина, спадок.
Ьеіге$$ [єопз] п спадкоємиця.
Ьеіііе$$ ['єоііз] асі] який не має спадкоємця.
Ьеігіоот ['єо1и:т] п 1) фамільна (родинна, сімейна) річ (коштовність); 2) успадкована (родова) риса.
ЬеігзЬір ['єз/ірі п 1) права спадкоємця; 2) право успадкування.
Неіаіпе [Ьо'іеіп] п ж. ім'я Хелейн.
ЬеШ [Ьеїд] разі і р.р. від Ьоїд II.
ЬеІД-ЬаІІ [ ЬеіаЬогІ] п спорт, затримка м’яча; спірний м’яч (волейбол).
Неіеп ['Ьеїт] п ж. ім'я Хелен, Єле-на.
Неіепа ['Ьеїто, Ье'1і:по] п ж. ім'я Хеліна, Хелена, Єлена.
Неіепе [Ьо'1і:п] п ж. ім'я Хелін.
Ьеіепіп ['Ьеїтіп] п хім. геленін.
Не1&а ['Ьеідо] п ж. ім'я Хелга.
ЬеЬас(аІ) [Ьі: 'іаізк(зі)] ад] астр. 1) сонячний; 2) що з’являється перед сходом сонця; що з’являється після заходу сонця (про зірку).
НеІіапіЬе [,Ьі:1і'геп0з] п ж. ім'я Хі-ліанте, Геліанта.
ЬеІіЬиз ['ЬеІіЬлз] п багатомісний вертоліт, вертоліт-автобус.
ЬеІісаЬ [ 'ЬеІікгеЬ] п повітряне таксі.
Ьеііса! ['Ьеіікі] ад] 1) спіральний, гвинтовий; 2) гелікоїдальний.
Ьеіісез ['Ье1ізі:г] рі від Ьеііх.
ЬеІісіГопп [Ье'1ізіГо:т] ад] спіралеподібний, кроєний.
ЬеІісоШ ['ЬеІікоісІ] 1. п мат. гелікоїд; 2. ад] гвинтовий.
Неіісоп [ 'Ьеіікоп] п 1) міф. Гелікон, оселя муз; 2) (Ь.) гелікон (духовий інструмент).
Ьеіісорі ['Ьеіікорі] V (скор. від Ьеіісоріег) 1) летіти на вертольоті; 2) перевозити на вертольоті.
Ьеіісоріег ['Ьеіікоріз] 1. п ав. вертоліт, гелікоптер; ~ аегіаі атЬиІапсе санітарний вертоліт; 2. у 1) летіти на вертольоті; 2) перевозити на вертольоті.
Не1(і)ео1ап<1 [ 'Ье1(і)доиДгепсІ] п геогр. н. острів Гельголанд.
Ьеііо ['Ьі:1юи| розм. скор. від Ьеіі-о^гарЬ.
Ьеііосепігіс(аі) [, Ьі :1юи 'зепїлк(оі)] ад] геліоцентричний.
ЬеІіозгарЬ ['Ьі:1юидга:Г] п 1) геліограф; 2) геліогравюра.
ЬеІіозгарЬу [,Ьі:1і'здгзГЇ] п геліографія.
Ье1іо£га¥ііге ['Ьі:1іоидгз'уіиз] п геліогравюра.
Ьеііошеіег [,Ьі:1і'зтіЮ] п геліометр.
ЬеІіорЬПоиз [.Ьі:її 'оГЇІоз] ад] бот. світлолюбний.
ЬеІіорЬоЬіс [,Ьі:1юиТоЬік] ад] бот. світлобоязкйй, тіньолюбний.
ЬеІіорЬуІе [ 'Ьі :1юиГаі(] п бот. світлолюбна рослйна.
Ьеііозсоре ['Ьі:1рзкоир] п геліоскоп.
Ьеііозез [,Ьі:1і'ои8І:х] рі від Ьеііозіз.
Ье1ІО8І8 [,ЬІ:11'ои818] п (рі Ье1ІО8Є8) 1) сонячний удар; 2) геліотерапія.
Ьеііозіаі ['Ьі:1юизігеі] п геліостат.
ЬеІіоіЬегару [,Ьі:1юи'0егзрі] п мед. геліотерапія, сонцелікування, лікування сонцем.
Ьеііоігоре ['Ьігірїгоир] п 1) бот. геліотроп; 2) геліограф; 3) мін. геліотроп.
Ьеііоігорізт [,Ьі:1і'оіг0ріхт] п бот. геліотропізм, фототропізм.
Ьеііоіуре [ 'Ьі:1юиіаір] п друк, геліо-тйпія.
Ьеіірогі ['Ьеіірої] п аеродром для вертольотів; вертолітна станція.
Ьеііиш ['Ьі:1]зт] п хім. гелій.
Ьеііх ['Ьі.іікз] п (рі Ьеіісез) 1) тех. спіраль, гвинтоподібна лінія; 2) гвинтова поверхня; 3) архт. закруток, волюта; спіральний орнамент; 4) анат. завйток вушної раковини; 5) ел. спіральна котушка; соленоїд; 6) зоол. равлик, слимак.
Ьеіі [Ьеі] 1. п 1) пекло; 2) розм. гральний дім; кубло; 3) дешевий ресторан (бар); 4) друк, ящик для зламаних літер; 5) ящик для обрізків тканйни; 6) амер. піч для спалювання відходів виробнйцтва; < Ііке ~ сйльно, з усієї сйли; відчайдушно; навально; ІҐ8 гаіпіп§ Ііке ~ ллє як з відра; Ье гап Ііке ~ він мчав як навіжений; и/Ьаі (Ье ~ сіо уои и/апі? якого біса вам треба?; §о (о ~! ідй к бісу!; оЬ ~! хай йому чорт!; (о &іує 8тЬ. ~ дати комусь прочухана; (о гаІ8е ~ зчинйти скандал; 2. у 1) гуляти, пиячити; 2) мчати, не-стйся.
Ье’11 [Ьі:1] розм. скор. від Ье \уі!1.
НеІІаз ['Ьеіаез] п геогр. н. іст. Еллада.
ЬеІІЬешІег [ 'Ье1,ЬепсЬ] п амер. розм. 1) п’яний бешкетник; гультяй, гультіпака; 2) гульня, пиятйка; п’яний бешкет.
Ьеіі-Ьепі ['ЬеІЬепі] ад] 1) одержй-мий (чимсь — оп, Гог); 2) нерозсудливий; необачний; 3) стрімкйй, навальний; 4) диявольськи упертий.
ЬеІІ-ЬотЬ ['ЬеІЬот] п розм. воднева бомба.
ЬеІІ-ЬгоіЬ |'Ье1Ьго0] п пекельне зілля.
Ьеіі-саі ['Ьеікгеї] п відьма, мегера.
ЬеІІеЬоге ['ЬекЬз:] п бот. 1) чеме-рйця; 2) чемернйк.
ЬеІІеЬогіпе ['ЬеііЬзгаїп] п бот. дрі-млик.
НеІІепе ['Ье1і:п] п еллін, грек.
Неііепіап [Ье'іітрп] ад] еллінський, грецький.
НеІІепіс [Ье'1і:тк] 1. п 1) грецька мова; 2) рі праці з питань грецької історії та культури; 2. ад] еллінський, грецький.
Неііепізш ['Ьеїтіхт] п еллінізм; старогрецька культура.
Неііепізі ['Ьеїшізі] п 1) еллініст; 2) негрек, якйй розмовляє по-грецькому.
Неііепізііс [,Ье1і'піз(ік] ад] еллініс-тйчний; що стосується еллінізму.
Ьеііег ['Ьеіз] п амер. розм. розбещена, невгамовна, відчайдушна людйна.
Неііезропі [ 'Ьеіізропі] п геогр. н. іст. Геллеспонт.
Ьеіі-Пге ['ЬеіТаю] п пекельний вогонь; Н. Согпег південно-східна частйна Англії, яка зазнала сйльного бомбардування і артилерійського обстрілу під час другої світової війнй.
ЬеІІ-Гог-ІеаіЬег ['ЬеІГЬДеда] аду стрімголов.
ЬеІІ-Ьав ['ЬеІЬгед] п відьма, мегера.
ЬеН-ЬошмІ [ 'ЬеІЬаипсЦ п 1) міф. цербер; 2) диявол, лиходій, недолюдок; вйродок.
Ьеііісаі ['Ьеііког] 1. п лиходій; 2. ад] легковажний, нестатечний.
ЬеШег ['Ьеір] п розм. покрівельник.
Ьеіііоп ['Ьеірп] п амер. розм. пустун, шйбеник; хуліган.
ЬеІІізЬ ['ЬеІі/1 ад] 1) пекельний; 2) диявольський; жорстокий; злостй-вий; 3) жахлйвий, страшенний; ~ поізе страшенний галас; 4) огйдний, гид-кйй, бридкйй.
ЬеІІкііе ['Ьеікап] п жорстока людйна, недолюдок, лиходій.
Ьеііо ['Ье'іои] /игалло!, привіт!, здоров!; ~ £Іг1 амер. розм. телефоністка.
Ьеііиуа ['Ьєіауз] ад] амер. розм. диявольський, пекельний.
Ьеііуоп ['ЬеЦоп] див. Ьеіііоп.
Ьеїт [Ьеїт] 1. п 1) стерно, кермо, руль, штурвал; румпель; рульовйй прй-стрій; 2) кермо влади (тж ~ оГ 8(а(е); 2. V керувати, управляти, правити, спрямовувати; вестй.
Неіша ['Ьеіто] п ж. ім'я Гелма, Хелма (зменш, від ХУіІЬеїтіпа).
Ьеїт-сіоші [ 'Ьеїткіаисії п розм. важка хмара на вершинах гір.
Ьеі
530
Ьет
Ьеїтесі [Ьеїтсі] асі] поет, захищений шоломом.
Ьеїтеї ['Ьеїтії] п 1) шолом; каска; ~ Ііпег військ, підшоломник; 2) тропічний шолом; 3) равлик, слимак; 4) черепашка (молюска).
Ьеїтеї-сгезі ['Ьеїтії кгезі] п гребінь шолома.
Ьеїтеїегі ['Ьеїтіілсі] асі] 1) у шоломі; у касці; 2) що має форму шолома (каски); шоломоподібний.
Ье1теі-$Ье1І [ 'Ьеїтії/еі] п 1) равлик, слимак; 2) черепашка (молюска).
ЬеІтіпіЬ ['Ье1тт0] п глист, киш-ковйй черв’як.
ЬеІтіп<Ьа£О£ііе [Ье1'тт0адзд] 1. п глистогінний засіб; 2. асі] глистогінний.
Ье1тіпіЬіа$е$ [,Ье1тт'0аі98І:г] рі від ЬеїтіпіЬіазіз.
ЬеІтіпіЬіазіз [,Ье1тіп'0аі98і8] п мед. гельмінтоз, глистова інвазія.
ЬеїтіпіЬіс [ЬеґпппОїк] 1. п глистогінний засіб; 2. аф що стосується глистів.
ЬеІшіпіЬоісІ [ЬеГтіпЄЬкі] асі] глис-товйдний, червоподібний.
ЬеІшіпіЬоІо£у [,Ье1тіп'0о1осІзі] п гельмінтологія.
Ье1тіп<Ьо$е$ ЬЬеІтт'Ооизігх] рі від ЬеІтітЬозіз.
ЬеІтіпіЬозіз [,Ье1тт'0ои8і8] п (рі Ье1тІШЬО8Є8) гельмінтоз.
Ьеїтзтап ['Ьеітгтзп] п мор. стерновйй, рульовйй; керманич.
ЬЄІШ-¥¥ІП(1 ['ЬєііїПУІПСІ] п сйльний вітер, що дме в негоду з гір.
НеІоі$е [,Ье1а'і:2] п ж. ім'я Хелоїз, Елоїза.
Ьеіоі ['Ьеїзі] п 1) іст. ілот; 2) раб.
Ьеір [Ьеір] 1. п 1) допомога; іо саіі оиі Гог ~ клйкати на допомогу; іо Ье о£ по ~ бути непотрібним (некорйс-ним); іо Ье о£ ІіШе ~ давати мало корйсті; мало допомагати; сап І Ье оГ апу ~ Іо уои? чи можу я допомогтй вам чимсь?, чи можу я бути вам ко-рйсним?; сап І Ье оГ апу ~? вам допомогтй?; уоиг асМсе у/а$ а згеаі ~ іо те ваша порада дуже допомогла мені; 2) помічнйк; 3) амер. робітнйк, пра-цівнйк (на фермі)', слуга, прислуга; наймит; хатня робітнйця; Іасіу ~ економка; тоіЬег’8 ~ бонна; 4) збірн. працівник^ службовці; 5) засіб, порятунок; іЬеге’8 по ~ Гог іі тут нічого не вдієш; 2. V 1) допомагати, подавати допомогу; Іо ~ 8тЬ. ^ііЬ опе’8 асіуісе допомогтй комусь порадою; 2) сприяти; 3) обслуговувати (за столом), подавати (страви)', Ю ~ іЬе 8оир подавати суп; 4) частувати, пригощати (чимсь — Іо); тау І ~ уои Іо 8оте тоге и/іпе? можна налйти вам ще вина?; 5) пригощатися; ~ уоигзеІЕ пригощайтеся; 6) полегшувати (біль тощо)', гетесііез Іо ~ а соїд засоби від простуди; 7) з
дієсловом сап: І сап’ї ~ іЬіпкіп§ аЬоиі іі я не можу не думати про це; І сап’ї — іі я нічого не можу вдіяти; це не моя вина; іі сап’ї Ье ~есі розм. нічого не вдієш; Ье саппої ~ Ьє1ієуіп§ іЬет він не може не вірити їм; □ ~ допомогтй зійтй вниз; ~ Гопуягсі сприяти; просувати; ~ іп допомогтй зайтй, увійтй у, до; ~ іпіо допомогтй надіти, подати; ~ оЛГ допомогтй зняти (одяг)', ~ оп допомогтй просунути (справу)', ~ оиі допомогтй вййти із скрутного становища, вйручити; ~ оуєг допомогтй у скрутному становищі, вйручити; ~ ир допомогтй встати; підтрймати когось.
Ьеірег ['Ьеіра] п 1) помічнйк; 2) підсобний робітнйк; підручний; 3) помічнйк конюха; 4) зал. штовхач, допоміжнйй паровоз (тепловоз).
ЬеІрГиІ ['Ьеірїиі] асі] корйсний.
Ье1ріп& [ 'Ьеірп] ] п 1) допомога; подання допомоги; 2) порція.
Ье1р1е8$ ['Ьеіріїз] асі] 1) безпорадний, безпомічний; 2) якйй не одержує допомоги; нужденний; ~ огрЬап без-захйсний сирота; 3) невправний, невмілий.
Ье1р1е881у ['Ьеіріїзії] асіу безпорадно.
Ьеіршаіе [ 'Ьеіртеїі] п 1) помічнйк; помічнйця; 2) товариш, товаришка (про дружину, чоловіка)', подруга.
Ьеіршееі ['Ье1рті:1] п помічнйк, помічнйця (про дружину, чоловіка).
НеІ$іпкі ['Ьеївідкі] п геогр. н. м. Гельсінкі.
Ьеііег-зкеїіег ['Ьеііз'зкеїіз] 1. п 1) метушня, сум’яття; безладдя; 2) безладна втеча; 3) спіральна гірка для катання (атракціон)', 2. асі] 1) безладний; 2) випадковий, несподіваний; 3) безсистемний; 3. асіу безладно, абйяк, будь-як.
Ьєіує [Ьєіу] п держак, ручка, рукоятка; топорйще; < іо іЬгоу/ іЬе ~ аПег іЬе ЬаісЬеі ризикувати останнім (усім).
Ьеіуе-Ьатшег ['ЬеІУ,Ьгетз] п тех. хвостовйй молот.
Неіуеііап [Ьеі 'уі :£}оп] 1. п 1) швейцарець; швейцарка; 2) іст. гельвет; 2. асі] 1) швейцарський; 2) іст. гель-ветський.
Нєіуєііс [Ьеі'уеіік] 1. п швейца-рець-протестант; 2. асі] 1) швейцарський; 2) іст. гельветський.
Ьеш [Ьет] 1. п 1) рубець; підру-бувальний шов; 2) пруг, облямівка, кайма, обвідка; 2. у 1) підрублювати; 2) обшивати, облямовувати, прикрашати каймою; □ ~ аЬоиі, ~ іп оточувати; 3. іпі гм!, хм!
Ье-шап ['Ьіі'тзеп] п (рі Ье-теп [-теп]) амер. розм. справжній чоловік (мужчйна).
ЬетаіоіЬегтаІ [,Ьетзіои'0з:тз1] аф біол. теплокровний.
Ьетегаїоріа [.Ьетага'іоирю] п мед. розм. куряча сліпота.
Ьетісагр ['Ьетіка:р] п бот. сім’янка.
Ьетісгапіа [,Ьеті'кгеіпю] п мед. мігрень.
Ьетісгапу ['Ьетікгеїт] див. Ьетісгапіа.
Ьетісусіе ['Ьеті,8аік1] п півкруг.
Ьеті(1еті8етідиа¥ег [ 'Ьетідеті 'зеті, кхуеіуо] п муз. шістдесят четверта нота.
Ьетісіоше ['ЬетісІоит] п мін. мо-ноедр.
ЬетітогрЬіс [,Ьеті'то:£ік] аф мін. геміморфний.
Ьетіпа [Ьі'татз] п міра ємності, що дорівнює половйні пінти.
Ьешіріезіа [,Ьеті'р1і:с1зі9] п мед. геміплегія.
Ьетіроф Ьетіросіе [ ЬетіроіІ, Ьеть роид] п орн. кущова перепілка.
Ьетіріегои$ [Ьі'тіріагаз] аф ент. напівтвердокрйлий.
Ьеті§есі [,Ьеті'зекі] у ділйти навпіл поздовжньо.
Ьеті$рЬеге ['ЬетізГю] п 1) півкуля; Еазіет (\Уе8іегп, ТЧоПЬегп, ЗоиіЬегп) ~ східна (західна, північна, південна) півкуля; 2) (іЬе ~ ) амер. західна півкуля; 3) анат. півкуля головного мозку і мозочка; 4) сфера, галузь (знань).
Ьеті$рЬегіс(а1) [,Ьеті'8£епк(з1)] аф 1) півсферйчний; 2) амер. що стосується західної півкулі; ~ геїаііопз міжамериканські відносини.
ЬєшібіісЬ ['Ьетізіїк] п піввірш.
Ьетйгоре [,Ьеті'ігоир] аф мін. ге-мітропний.
Ьетіоск ['Ьетізк] п бот. болйголов.
Ьеттег ['Ьета] п 1) підрублюваніь-на машйна; 2) лапка швейної машйни для підрублювання.
ЬетоігЬазе ['ЬетзпсІз] п 1) кровотеча; 2) крововйлив.
Ьетр [Ьетр] п 1) бот. коноплі; 2) прядиво; 3) розм. вірьовка, петля; іо зігеїсЬ ~ бути повішеним; 4) гашйш.
Ьетр-а^гітопу ['Ьетр,аедптзт] п бот. сідач, конопельник.
Ьетр-саке ['Ьетркеїк] п конопляна макуха.
Ьетреп ['Ьетрзп] аф прядив’яний, конопляний.
Ьетр-Леїд ['ЬетрЕкІд] п конопельник.
Ьетр-таПолу ['Ьетр,тге1ои] п бот. кенаф.
Ьетр-пеИІе ['Ьетр,пеі1] п бот. жабрій.
Ьетр-оіІ ['Ьетр'зіі] п конопляна олія.
Ьетр-раїт ['Ьетрра:т] п бот. віялова пальма.
Ьетрзеесі [ 'Ьетр8І:д] п 1) коноп
кеш
531
Ьег
ляне насіння; 2) розм. шахрай, негідник; шибеник.
Ьетр$<гіїі£ ['Ьетрзігід] п 1) прядив’яна вірьовка; 2) жарт, шибеник.
Ьетригесі ['Ьетр\УІ:сі] п бот. сідач, конопельник.
Ьетру ['Нетрі] аб] прядив’яний, конопляний.
Ьет-$ШсЬ ['Ьетзііу] 1. п ажурна строчка, мережка; 2. V мережити, вишивати мережкою; робйти ажурну строчку.
Неп [Неп] п ч. ім'я Хен, Ген (зменш, від Непгу).
Неп [Ьеп] п 1) курка; сіискіп^ ~ квочка; 2) у складних словах означає самицю'. —зраггои/ горобчиха; реа— пава; 3) розм. самка (деяких порід риби)', 4) жарт, жінка, дружина; 5) розм. боягуз.
ЬепЬапе ['ЬепЬеіп] п бот. блекота.
ЬепЬіі ['ЬепЬіі] п бот. глуха кропива.
Ьеп-Ь1іш1пе$$ [ 'Ьеп,Ь1ашсІпі8] п мед. куряча сліпота.
Ьепсе [Ьепз] 1. аду 1) з цього (того) часу; з цих (тих) пір; віднині; а \уеек ~ через тйждень; 2) отже; в результаті; 3) звідси; ~ Ьіт! заберіть його звідси!; < іо &° ~ помирати; 2. іпі геть!
ЬепсеҐогіЬ ['Ьеп8'Ь:0] аду з цього часу; відтепер, віднйні, надалі.
ЬепсеГопуагд [ 'Ьєп8'£о:\узс1] див. ЬепсеГойЬ.
ЬепсЬшап [Ьепутзп] п (рі ЬепсЬ-теп [-топ]) 1) прихйльник, прибічник; 2) поплічник, посіпака, прйхво-стень; 3) іст. зброєносець, паж.
Ьеп-соор ['Ьепкшр] п клітка для курей, курнйк.
Ьеп(1еса£оп [Ьеп'їІекздзп] п мат. одинадцятикугник.
Ьеп-гігіуег ['Ьеп,с!гаіуз] див. Ьеп--Ьаггіег.
Ьепециеп ['Ьепікеп] п бот. мексиканські коноплі.
Ьеп-Ьаггіег ['Ьеп.Ьгепз] п орн. лунь польовйй.
Ьеп-Ьеаг(е(1 ['Ьеп'ЬаІід] ад] боягузливий, боязкйй, полохлйвий; легкодухий.
Ьеп-Ьои$е ['ЬепЬаиз] п курнйк.
Ьеп-Ьиззу ['Ьеп,Ьл8і] п розм. чоловік, якйй виконує жіночу роботу (хатню).
Неп1еу-оп-ТЬате8 ['Ьепіюп'іетх) п геогр. н. м. Хенлей-на-Темзі.
Ьеппа ['Ьепз] 1. п 1) бот. хна; 2) хна (фарба)', 2. ад] червонувато--брунатний; 3. V фарбувати хною (волосся).
Ьеппа-сіуесі ['Ьепз'сІаісІ] ад] пофарбований хною; червонувато-брунатного кольору.
Ьеппегу ['Ьепзп] п птахоферма.
Нешіу ['Ьепі] п ч. ім'я Генні, Хенні (зменш, від Непгу).
Нешіу ['Ьепі] ад] 1) курячий; 2) що нагадує курку; схожий на курку.
Ьепоііс [Ье'поик] ад] об’єднавчий, об’єднуючий, примйрливий, примйр-ний.
Ьеп-раїїу ['Ьеп,ра:1і] п амер. розм. вечірка без чоловіків, дівйч-вечір.
Ьеп-реск ['Ьепрек] V розм. тримати чоловіка під каблуком.
Ьеп-рескед ['Ьепрекі] ад] розм. якйй перебуває під каблуком у дружйни.
Непгіеі [,Ьепп'еі] п ж. ім'я Генрієт, Хенрієт.
НепгіеПа [Ьепп'еіз] п ж. ім'я Ге-нрієтта, Хенрієтта.
Ьеп-гоо$і [Ьеппгзі] п сідало.
Непгу ['Ьепп] п ч. ім'я Генрі, Хенрі, Генріх.
Ьепгу ['Ьепп] п ел. генрі (одиниця індуктивності).
Ьеп-і¥ІҐе ['ЬепхуаіГ] п (рі Ьєп-у/іуєз [-\уаіух]) птахівнйця.
Ьео ['Ьі:ои] ргоп регз. діал. вона.
ііер [Ьер] 1. п ягода шипшйни; 2. ад]розм. поінформований про щось; знайомий з чимсь; обізнаний у чомусь; якйй розбирається у чомусь.
Ьераііс [Ьі'раеіік] ад] 1) анат., мед. печінковий; ~ сіІ8еа8е хвороба печінки; 2) що впливає на печінку; 3) червонувато-брунатний.
ЬераШе ['Ьерзіан] п мін. гепатйт.
Ьераііііз [,Ьеро'іаііі8] пмед. гепатйт, запалення печінки.
ЬераіоІііЬ ['ЬерзізІїО] п мед. камінь у жовчному міхурі.
Ьераіоіозу [, Ьерз'їзізсізі] п гепато-лбгія.
Ьераіозсору [,Ьерз'іО8кзрі] п 1) мед. гепатоскопія; 2) ворожіння на печінці тварйн.
Ьер-саі ['Ьеркаеі] п розм. 1) прихйльник (знавець) джазу; 2) стиляга, франт.
НерЬаезіиз [Ьі'Гкзізз] пміф. Гефест.
НерЬгіЬаЬ ['ЬеїзіЬз] п ж. ім'я Хеф-сіба, Гефсіба.
НерБІе [Ьер81] п ж. ім'я Хепсі, Ге-псі (зменш, від НерЬгіЬаЬ).
Ьеріасі ['ЬеріаесІ] 1. п група з семи (предметів тощо)', 2. ад] хім. семива-лентний.
Ьеріа^оп ['Ьеріздзп] п мат. семикутник.
Ьеріа^опаї [Ьер'іаедзпі] ад]семикутний.
ЬеріаЬесІгаї [ 'Ьеріз'ЬебгзІ] ад] семигранний.
ЬеріаЬедгоп ['Ьеріз'ЬесІгзп] п семигранник.
Ьеріатегоиз [Ьер'іаетзгзз] ад] се-мичленний.
Ьеріапе ['Ьеріеіп] п хім. гептан.
ЬеріагсЬу ['Ьеріагкі] п 1) гептархія,
семивладдя; 2) союз семй держав ан-глів і саксів.
ЬеріазуІІаЬіс [,Ьері38і'1геЬік] ад] вірш, семискладовий.
НеріаіеисЬ ['Ьеріздшк] п перші сім книг Ветхого завіту.
Ьеріагаїепі [, Ьеріз 'уєіізпі] ад] хім. семивалентний.
Ьег [Ьо:] 1. ргоп регз. 1) непрямий відмінок від 8Ье; 2) розм. (замість 8Ье) вона; іЬаГз ~! це вона!, ось вона!; 2. ргоп розз. її; свій, що належить їй; ~ іЬІП£8 її речі; 8Ье СІО8ЄСІ ~ еуе8 вона заплющила (свої) очі.
Нега ['Ьіггз] п ж. ім'я Гера (тж міф.).
Негасіеап [,Ьегз'к1і:зп] д^гераклів, геркулесів; < ~ зіопе магніт.
Негас1е8 ['Ьегзкіі.х] п ч. ім'я Ге-ракл, Гераклід.
ЬегаШ ['Ьегзісі] 1. п 1) герольд; 2) вісник, провісник; а ~ ої зргіп^ провісник веснй; 3) (Н.) Геральд (у назвах газет)', Оаііу Н. «Дейлі Геральд»; 2. V 1) повідомляти, оповіщати; 2) оголошувати про прибуття; 3) провіщати.
ЬегаІШс [Ье'гаеісіік] ад] геральдйч-ний.
Ьегаїдгу ['Ьегзкіп] п 1) геральдика, гербознавство; 2) зображення герба на щиті.
Негаі [Ье'га.і] п геогр. н. м. Герат.
НегЬ [Ьз:Ь] п ч. ім'я Герб, Херб (зменш, від НегЬеп).
ЬегЬ [Ьз:Ь] п 1) трава; рослйна (особл. лікарська)', іо §аіЬег ~8 збирати лікарські рослйни; 2) поет, трави; ро-слйнність; трав’янйй покрив; 3) рі зелень; ароматйчні (пряні) трави; 4) наземна частйна рослйни; ~ Ьеег настій з трав; по ~ ^ііі сиге іоує від кохання немає ліків; ~ Рагіз бот. вороняче око.
ЬегЬасеоиз [Ьз:'Ьеі/38] ад] 1) трав’янйй; трав’янйстий; ~ Ьогдег трав’янйй бордюр; 2): ~ зераіз бот. чашолисток.
ЬегЬа&е ['Ьз:ЬкІз] п 1) збірн. трави; трав’янйй покрив; 2) юр. право на па-совйще.
ЬегЬаІ ['Ьз.ЬзІ] 1. п травник (книга з описом рослин)', 2. ад] трав’янйй.
ЬегЬаІізі ['Ьз:Ьз1і8і] п 1) знавець трав; збирач лікарських трав; 2) торговець лікарськими травами; 3) ботанік.
ЬегЬаІіге ['Ьз:Ьз1аіг] у збирати лікарські трави.
ЬегЬагіа [Ьз: 'Ьєзпз] рі від ЬегЬагіит.
ЬегЬагіит [ЬзґЬєзпзт] п (рі ЬегЬа-гіа) гербарій.
ЬегЬагіхе ['Ьз:Ьзгаіх] у займатися збиранням трав.
ЬегЬагу ['ЬзгЬзп] п 1) гербарій; 2) город.
ЬегЬегвег ['ЬзгЬзсІзз] див. ЬагЬіп^ег.
Нег
532
Ьег
НегЬегі ['Ьо-.Ьоі] п ч. ім'я Герберт, Херберт.
ЬегЬісісІе [ 'ЬзгЬізакІ] п с. г. гербіцид.
НегЬіе ['Ьз:Ьі] п ч. ім'я Гербі (зменш, від НегЬегі).
ЬегЬІУОгоив [ЬоґЬіУОгзз] ад] зоол. травоїдний.
ЬегЬ1Є88 ['Ьо:Ь1і8] аф позбавлений трав’яного покриву.
ЬегЬІеі ['НзіЬііі] п травинка, билинка.
ЬегЬогівІ ['ЬзіЬопзІ] див. ЬегЬаІізі.
ЬегЬогітаііоп [.ЬогЬогаґгеї/п] п збирання трав; ботанізування.
ЬегЬогіге ['Ьз.'Ьогаїг] гботанізувати; займатися збиранням трав; збирати гербарій.
ЬегЬозе [Ьо:'Ьои] ад]багатий натрави; з багатим трав’яним покривом.
ЬегЬ-іеа ['ЬогЬіі:] п настій з лікарських трав.
ЬегЬ-луаіег [ '1ю:Ь,\¥о:і9] див. ЬегЬ--іеа.
ЬегЬ-^ошап ['1ю:Ь,\уит9п] п (рі ЬегЬ-\¥отеп [-,\уітіп]) торговка лікарськими травами.
ЬегЬу ['Ьо:Ьі] ад] 1) трав’яний, трав’янистий; 2) зарослий травою; багатий на трави.
Негсіііеап [,Ьа:1ди'1і:9п] ад] 1) геркулесів; ~ 1аЬоиг8 подвиги Геркулеса; 2) (звич. к.) велетенський, геркулесівський; дуже сйльний; 3) (Ь.) дуже важкий (складний, небезпечний); ~ іазк надзвичайно важке завдання.
Негсиїез ['Ио:к]и1і:г] п 1) ч. ім'я (тж міф.) Геркулес; 2) (тж Ь.) геркулес, силач; 3) астр. Геркулес (сузір'я)’, 4) ент. геркулес (тж ~ Ьееііе);
~ кпоі складний вузол; Ріііагз (Зігаіїз) о£ ~ а) Гібралтар, Геркулесові стовпи; б) межа.
Ьепі [Ьа:сІ] 1. п 1) стадо, череда, гурт; 2) знев. натовп, юрба, юрма; 3) пастух, чередник; 2. V 1) ходйти стадом (чередою); збиратися в стадо; 2) бути (ходйти) разом (з кимсь — \уііЬ); увійтй в компанію, подружйтися (з кимсь — \¥ІШ); 3) приєднатися (до когось — \уіїії); іо ~ \уііЬ 8ґпЬ. об’єднатися з кимсь; 4) збирати разом; збирати в стадо; 5) пасти.
Ьегд-Ьоок ['когсІЬик] п с. г. племінна кнйга.
ЬепІ-Ьоу ['ЬаісІЬзіІ п 1) підпасок; 2) амер. ковбдй.
Ьегдег ['ЬаісІз] п амер. пастух, че-реднйк, чабан.
ЬепІе$$ [ 'Ьз:сІі8] п пастушка, черед-нйця, чабанка.
Ьеп1-8га$$ ['Ьо:<ідпх:$] л бот. тимофіївка; мітлйця.
Ьепііс ['Ьз:сІік] л амер. іст. неве-лйкий омнібус.
Ьеггїтап ['Ьо:сІтзп] див. Ьегсізтап.
ЬепГз-£га88 ['Ьо:сІ2дга:8] див. Ьегсі--£ґа88.
Ьепізтап ['Ьзкігтдп] л (рі Ьегсізтеп [-топ]) пастух, череднйк, чабан.
Ьепіяуоіпап ['И9:сіг,\¥ит9п] л (рі Ьег(І85Уотеп [-,ичтт]) пастушка, че-реднйця, чабанка.
Ьеге [Ью] 1. аду 1) тут; ~! тут!; І сіоп’і Ье1оп£ ~ я не тутешній; 2) у цей момент; 3) сюдй; соте ~ ідіть сюдй; 4) ось; ~ із уоиг Ьоок ось ваша кнйжка; ~ уои аге! ось, будь ласка!, ось те, що вам потрібно; 2. іпі гей!, послухай!; ~ зотеопе! ей, хто-небудь!, ей, тут є хтось?; ~ апсі іЬеге а) то тут, то там; б) тудй й назад; в) іноді; ~, іЬеге апсі еуегуууЬеге всюди; ~ Ьєіоу/ на цьому світі; ~ £ОЄ8! що ж, почнемо!, поїхали!; Іоок ~! (амер. зее ~!) послухайте!; 8ате ~ і я теж; пеііЬег ~ пог іЬеге ні сюдй, ні тудй; не до речі; ~’з іо уои! (амер. ~’з Ьо\у!) за ваше здоров’я!
ЬегеаЬоиЦз) ['Ьюг9,Ьаиі(8)] аду поблизу, десь поруч, десь тут.
ЬегеаЙег [Ьіаг'а.іЬ] 1. п 1) майбутнє, прийдешнє; 2) потойбічний світ; загробне життя; 2. аду 1) у майбутньому, надалі; 2) слідом за цим; потім; 3) нйжче, далі.
Ьегеаі [Ьізг'геі] аду при цьому.
Ьегеаіуау ['Ьізго^еі] аду розм. амер. 1) там; десь поруч; 2) сюдй.
ЬегеЬу ['Ью'Ьаі] аду 1) юр. цим; 2) канц. отже, такйм чйном; при цьому; ~ І рготІ8Є отже, я зобов’язуюсь; 3) поблизу.
ЬегесШаЬІу [ЬґгесІїіоЬІі] аду юр. у спадщину, у спадок.
ЬегеШіапіепі [.Ьеп'сІїїатапі] л юр. майно, яке може бути предметом успадкування.
ЬегеДИагіІу [Ьґгедііапії] аду спадково, у спадок.
Ьегейііагу [Ьі'гесІїіогі] ад] 1) спадковий; що переходить з покоління у покоління; успадкований; ~ сіізеазе спадкова хвороба; 2) що передається у спадщину; спадкоємний; 3) традиційний, узвичаєний (в одній родині).
ЬегеШіу [ЬґгесІїіі] л 1) біол. спадковість; здатність передаватися спадково; 2) успадковані рйси (особлйвості).
НегеГопі($Ьіге) [ 'ЬепЬсІ(/і9)] л геогр. н. Херефорд(шир).
Ьеге-Ьепсе [Ью'Ьепз] аду звідси.
Ьегеіп ['Ьюг'іп] аду канц. у цьому; тут; при цьому.
ЬегеіпаЙег ['Ьюпп'а:£Ь] аду канц. нйжче, далі, надалі (в договорах тощо).
ЬегеоГ [Ьюг'оу] аду канц. щодо цього; про це.
Ьегеоп [Ьіог'оп] аду 1) про це; 2) на цій підставі; 3) слідом за цим, після цього.
Ьегеоиі [Ьюг'аиі] аду канц. звідси.
Ьеге’з [ 'Ьюг] розм. скор. від Ьеге із.
ЬегезіагсЬ [Ье'гі:2іа:к] л церк. єре-сіарх.
Ьегеву ['Ьегозі] л єресь.
Ьегеііс ['Ьегоіік] л 1) єретйк; 2) людйна, яка не дотрймується за-гальнопрййнятої точки зору.
Ьегеіісаі [Ьі'геіікзі] ад] єретйчний.
Ьегеіо ['Ью'Пі:] аду канц. 1) до цього (документа)’, 2) на це, на те.
ЬегеіоГоге ['ЬюПіТо:] 1. ад] колйшній, попередній; 2. аду колйсь, раніше; до цього, досі.
Ьегешкіег [Ьюг'лпсЬ] аду 1) канц. під цим; 2) юр. на підставі цього закону (договору).
Ьегеипіо ['ЬюглпЧи:] аду по цих пір, до цього, досі.
Ьегеироп ['Ьюгз'роп] аду канц. 1) після цього, слідом за цим; 2) внаслідок цього; щодо цього; з прйводу цього.
Нетесані ['ЬетуосІ] л ч. ім'я Гере-уард.
ЬегетоіЬ ['Ью'^ід] аду канц. 1) цим; 2) при цьому; 3) через це, за допомогою цього.
ЬегііаЬіШу [,ЬепІд'Ьі1іІі] л 1) біол. спадковість, здатність успадкування; 2) юр. право спадкування.
ЬегііаЬІе ['ЬепІоЬІ] ад] 1) спадковий, спадкоємний; 2) якйй може успадкувати.
ЬегіїаЬІез ['ЬепіоЬІг] л рі юр. спадкоємне майно, яке переходить спадкоємцю.
ЬегііаЬІу ['ЬепІаЬіі] аду у спадщину.
кепіа^е І'Ьепйсіз] л 1) спадщина, спадок; спадкоємне майно; 2) наслідок, результат; 3) традйція; 4) частка спадщини; 5) бібл. стародавній народ Ізраїлю; 6) бібл. церква.
Ьегііапсе ['Ьепіапз] л успадкування.
Ііегііог ['Ьепіа] л 1) спадкоємець;
2) власник спадкової земельної ділянки в парафії.
Иегіїгезз ['Ьегіїгіз] л спадкоємиця.
Негтап ['Ьогтоп] л ч. ім'я Герман.
ЬеппарІїгосШе [Иа/тгеГгасіаи] 1. л біол. гермафродйт; 2. ад] 1) двостатевий; 2) що поєднує дві протилежні (різні) рйси (властйвості).
ЬегтарЬгосІіїізт [Ьа: 'тгеітосіаііігт] л біол. гермафродитизм.
Ііегтепеиіїсз [,Ьа:тґп)и:пк8] л рі (вжив, як 5Іп$) мистецтво тлумачення (біблії).
Неппе$ ['Ьо:ті:2] л міф. Гермес.
кегтеііс [Ьоґтеіїк] 1. л алхімік;
2. ад] 1) (Н.) що стосується Гермеса; 2) магічний; 3) що стосується алхімії;
4) герметйчний; щільно закрйтий; ~ зеаі (зеаііпз) а) герметйчна запайка (посудини)’, б) мед. щільна пов’язка (на рані).
Ьеппеїісаі [Ьоґтеіїкаї] див. йег-теїіс 2.
кегтеіісаііу [Іюґтеїікзіі] аду гер-метйчно; щільно; непронйкно, непро-нйкливо; ~ зеаіесі герметизований.
Ьег
533
Ьеі
Ьеппеііс$ [Ьаґтеїікз] п рі (вжив, як зіп$) алхімія.
Негтіа ['Ьзіпуа] п ж. ім'я Термія.
Негтіопе [Ьо'.'таїот] п ж. ім'я 1) Гермайоні; 2) міф. Герміона.
Ьеппіі ['Ьа:тіІ] п 1) пустельник, пустинник; відлюдник, самітник; 2) прочанин; богомолець; 3) печиво з горіхами та родзинками.
Ьегшіїазе ['ЬогтіІкІз] п 1) пристановище пустельника; 2) відлюдна оселя; 3) (Н.) сорт французького вина.
Ьеппііагу [Ьоїтііап] п пристановище пустельника.
Ьеппіі-сгаЬ ['ЬзгпиІ'кгеЬ] п зоол. рак-самітник.
Ьєгшіі-сгоіу ['Ьа:тіґкгои] п орн. клуша, червонодзьоба ворона.
Ьегтіііс(аі) [Ью:'тііік(оі)] асі] пустельницький; самітницький.
Ьегтодасіуі [.Іюгтз'сіжкіїї] п бот. пізньоцвіт.
Ьет [Ьо:п] п розм. 1) кут; 2) зоол. чапля.
Ьетіа ['Ь9:п]а] п (р/Ьетіае, Ьетіаз) мед. грижа.
Ьегпіае ['Ьо:п]і:] рі від Ьегпіа.
Ьетіаі ['Ьо:пр1] асі) мед. грижовий. Него ['Ьюгои] п ж. ім'я Геро, Хіро. Ьего ['Ьюгои] п (рі Ьегоез ['Ьюгоиг]) 1) герой; паіїопаї ~ національний герой; а ~ ої (Не циііі видатнйй письменник; 2) головна дійова особа, герой (фільму тощо); 3) напівбог, герой (в античній літературі).
Негод ['Ьегзд] п бібл. Ірод.
Ьегоіс [Ьі'гошк] аф 1) героїчний, геройський; ~ йеесі геройський вчйнок (подвиг); ІЬе ~ а^е легендарна епоха старогрецьких героїв; 2) епічний, героїчний; 3) пишномовний (про стиль); 4) мед. небезпечний, ризикований (про метод лікування); ~ до8Є небезпечна доза; 5) мист. більший від зросту людйни.
Ьегоі-сошіс(аі) [Ьі 'гош 'котік(оі)]
аф героїко-комічний; пародійний.
Ьегоіп ['Ьегошп] п героїн (наркотик).
Ьегоіпе ['Ьегошп] п 1) героїня (відважна жінка); 2) головна дійова особа, героїня (фільму тощо); 3) жінка--напівбогйня (в античній літературі).
Ьегоізт ['Ьегошгт] п героїзм, геройство; доблесть.
Ьегоіхе ['Ьюгоиаіг] V 1) вважати героєм; робйти героєм; 2) надавати героїчного характеру; 3) удавати героя; ставати в позу героя.
Ьегоп ['Ьегзп] п зоол. чапля; < ~’8 Ьііі бот. грабелькй.
Ьегопгу [Ьегопп] п місце гніздування чапель.
Ьегопвд? ['Ьегапзои] п розм. молода (невелйка) чапля.
Ьего-луогзЬір ['Ьюгои,^о:/ір] п 1) схиляння перед героями (знаменй-
тостями); 2) надмірне захоплення; обожнювання; 3) культ античних героїв.
Ьегрез ['Ьо:рі:г] п мед. лишай.
Ьегреііс [Ьаґреіік] асі] мед. герпе-тйчний.
ЬегреІо1о&І8І [х1*ю:рі'£о1осІзі$€] п герпетолог.
Ьегреіоіозу [,Ьа*рі К)І9сІзі] п герпетологія.
Неп* [Ьєо] п (рі Неггеп) нім. гер, пан.
Неггеп ['Ьегоп] рі від Негг.
Неггепуоїк ['Ьегапїоїк] п нім. раса панів.
Неггіс ['Ьепк] п ч. ім 'я Герік, Херік.
Ьеггіпз [ Ьепі]] п оселедець; гееі ~ копчений оселедець; перен. те, що відволікає увагу.
Ьеггіп£-Ьопе ['ЬепдЬоип] п 1) кістяк оселедця; 2) малюнок в сосонку; 3) кладка цегли сосонкою.
Ьеггіп£-(1гіЙ ['ЬепдсІпй] п дрйфтер-на сітка (для оселедців).
Ьеґгіп£ег ['Ьепі]о] п 1) ловець оселедців; 2) судно для ловлі оселедців.
Ьеітт£-£іі11 ['ЬепіздлІ] п орн. срібляста чайка.
Ьеггіп^-Ьоб ['ЬепдЬод] п зоол. морська евйнка.
Ьеггіпб-ропд ['ЬегпзропсІ] п жарт. північна частйна Атлантйчного океану.
Ьеге [Ьо.г] ргоп розз. (абсолютна форма, не вживається атрибутивно); її, свій, що належить їй; ІЬІ8 Ьоок І8 ~ ЦЯ КНЙЖКа ІІ; ІІ І8 ПО Ьи8ІПЄ88 ої ~ це не ЇІ діло.
Ьегзеїґ [Ьо:'зе1Г| ргоп ге/1. 1) себе, собі, собою, -ся; 8Ье Ьигпі ~ вона обпеклася; зЬе саше іо ~ вона прийшла до пам’яті; 2) себе, сама; 8Ье сіісі іі ~ вона зробйла це сама; 8Ье Ьа8 іо аПепсі іо ~ вона повйнна сама себе обслуговувати; 3): Ьу ~ сама, одна; сап 8Ье сіо іі Ьу ~? чи може вона зробйти це сама (самостійно)?; 8Ье’8 поі ~ іо-сіау сьогодні вона сама не своя.
ЬегеЬір ['Ьа:/ір] п 1) розбійницький (грабіжницький) напад; 2) голод; руйнування, спустошення; 3) силоміць забрана худоба.
НегІЇог(І($Ьіге) [ 'Ьа:ЬсІ(/іа)] п геогр. н. Хартфорд(шир).
Ьегіг [Ьо.Чз] п фіз. герц (одиниця частоти).
Негіхіап ['Ьа:і8іоп] аф\ ~ у/ауе фіз. електромагнітна хвйля; ~ у/ауев рад. хвйлі Герца.
Нег2Є£О¥Іпа [,Ь9:і8едои'уі:па] п геогр. н. Герцеговйна.
Ье’§ [Ьі:г] розм. скор. від Ье І8, Ье Ьа8.
Ьезйапсе [Ьегіїопз] див. Ьезйапсу.
Ьезііапсу ['Ьегіїзпзі] п вагання, сумнів; нерішучість.
Ье$Иапі ['ЬегіОШ] аф 1) якйй вагається (сумнівається); нерішучий; 2) якйй заїкається (затинається).
Ьезйапііу [ Ье2іі9пі1і] асіу 1) нерішуче; вагаючись; 2) заїкаючись, затинаючись.
Ьезііаіе ['Ьегйеіі] у 1) вагатися; сумніватися; 2) не зважуватися; 3) соромитися, почувати себе ніяково; 4) заїкатися, затинатися.
ЬезіШіп^Іу [ 'Ьегйеііідіі] асіу 1) нерішуче; вагаючись; 2) затинаючись.
Ьезйаііоп [,Ье2іЧеі/п] п 1) вагання, сумнів; 2) нерішучість, невпевненість; 3) заїкання, затинання.
Ьезйаііуе ['Ьегйейіу] аф нерішучий, що вагається.
Ьезііаіогу ['Ьегіїеноп] див. Ье8йа-іїує.
Не$регіап [Ьез'рюгюп] 1. п поет. жйтель Заходу; 2. аф західний.
Не5репі$ ['Ьезрогаз] п астр. вечірня зірка (особл. Венера).
Неззіап [Ьезюп] 1. лі) мешканець Гессену; 2) амер. найманий солдат, гессенський найманець; 3) (Ь.) мішковйна; 2. асі] гессенський, з Гессену; ~ Ьооі8 ботфорти, високі чоботи; ~ Пу гессенська мубса, хлібний комарик.
Ьеві [Ьезі] п 1) наказ; заповідь; 2) бажання, прагнення.
Ьезіегпаї [ЬезЧо.пої] аф учорашній.
Не$і(Ь)ег ['Ье8іо] п ж. ім'я 1) Тестер, Хестер, Естер; 2) бібл. Есфір.
Ьеіаега [Ьі'ііага] п (р/Ьеіаегае) ста-рогр. гетера; коханка; наложниця; куртизанка.
Ьеіаегае [Ьі'іюгі:] рі від Ьеіаега.
ЬеіаегІ8т [Ьі'ііоптт] п 1) позашлюбне співжиття; 2) гетерйзм; комунальний шлюб.
Ьеіегосагроію [,Ьеі9гои'ка:р98] асі] бот. гетерокарпічний; різноплідний.
ЬеіегосЬготоіі8 [,Ьеіагои'кгоитд8] аф бот., зоол. багатоквітковий, гете-рохромний.
ЬеіегосШе [ 'Ьеіагоикіаіі] 1. п 1) грам, іменник, що відмінюється неправильно; 2) аномалія; 2. аф 1) грам, неправильно відмінюваний; 2) неправильний, незвичайний; химерний; дйвний; ексцентрйчний.
Ьеіегойох ['ЬеІогосІокз] аф іновірний, неортодоксальний; єретйчний.
Ьеіегогіоху [ 'ЬеіагасІокзі] п 1) іновірство, неортодоксальність, єресь; 2) єретйчна (неортодоксальна) ідея (доктрйна).
Ьеіегодупе [ 'Ьеїагасіаіп] 1. п рад. гетеродйн; 2. аф рад. гетеродйнний; 3. у накладати коливання.
Ье<его£апюіі$ [,ЬеІа'годат98] аф біол. гетерогамний, анізогамний.
Ьеіеговепеаі [,Ьеіагои'с1зі:пі9І] див. Ьеіего£епеои8.
Ьеіего£ЄпеИу [, ЬеіагоисІзі пі :ііі] п гетерогенність, різнорідність; неоднорідність.
Ьеіего£епеои$ [ 'ЬеІогои'сІзітпіав] аф
кеі
534
кік
гетерогенний, різнорідний; неоднорідний ; ~ поип8 грам, іменники, які мають різний рід в однині та множині.
кЄІЄГО£ЄПЄ$І$ [,ЬеІОГОи'сІЗЄП1818] п біол. гетерогенез.
Ьеіего£епеііс [,кеІотоисІзі'пеІік] аб] біол. гетерогенетйчний.
кеіеговепу [,ЬеІо'гз<ізіпі] п 1) неоднорідна маса; 2) гетерогенез.
11Є<ЄГО£ОПУ [,кеІз'г0дЗП1] п біол. гетерогонія.
кеіегозгаркіс Ькеїотои'дггеіїк] аб] 1) що відхиляється від норми написання; 2) що читається по-різному (про літеру).
кеіего£гарку [,кеІз'тодтаГі] п 1) написання, яке відхиляється від норми, ненормативне написання; 2) варіантне читання тієї самої літери.
кеіего1о£ои8 [,кеі9'то1здз8] аб] що складається з різнорідних елементів (з невідповідних частин); невідповідний.
кеіегошогркіс [,кеіогои'тз:£ік] аб] біол. гетероморфний.
кеіеготогркІБШ [,кеІзгои'тз:Гі2т] п гетероморфізм, різноформність.
кеіеготогркоиз [,кеІзтои'то:Ь8] аб] 1) що відхиляється від нормального типу; ненормальний; 2) гетероморфний.
кеіегопошіс [феїзтои'потік] аб] що відзначається специфічною будовою.
кеіегопотоиз [,кеІо'топото8] аб] біол. який розвивається специфічно (анормально).
кеіегопоту [,кеіо'топоті] п гетерономія.
кеіегопут ['кеіотопіт] п лінгв. омб-граф.
кеіегооизіап [,кеЮтои'аи8іоп] аб] рел. іносущий.
кеіегораікіс [,кеіотои'раеОік] аб] що впливає по-різному.
кеіегораїку [Леіо'гороОі] п 1) алопатія; 2) фізл. ненормальна реакція на збудження; 3) створення болючих явищ для нейтралізації іншого ураження.
кеіегорка$іа [укеіотои'£еі2іо] п гетерофазія.
кеІегоркуІ1ои8 [,кеіотои'ії1о8] аб] бот. гетерофільний, різнолистий.
кеіегоріазт ['кеіотоирігегт] п біол. гетероплазма.
кеіегоріазііс [,кеІогои'ріж8Іік] аб] біол. гетеропластйчний.
кеіегоріазіу [ 'кеіото,р1ге8іі] п мед. гетеропластика.
кеіегороіаг [.кеіотои'роиіо] аб] гетерополярний.
кеІего8Є8 [,кеІо'тои8І:2] рі від кеі-ЄГО8І8.
Ие1его8ехиа1і1у [ 'кеіотои, 8екз]и'геїіїї] п гетеросексуалізм.
ке<ЄГО$І$ [,ЬеІо'гои818] п (рі кеі-ЄГО8Є8) біол. гетерозис, «гібрйдна сйла».
кеіегозіуіізш [,ке1отои'8іаі1і2гп] п бот. гетеростилія, різностбвпчастість.
кеіегоікегшаї [,Ьеіогои'9о:то1] аб] зоол. гетеротермний.
кеіегоіору [,кеіо'тоіорі] п мед. гетеротопія, неправильне положення (розташування) органа.
кеіегоігоркіс [феІогои'ІтзГік] аб] біол. гетеротрофний.
кеіегоігорку [,кеіо'тоіго£і] п біол. ге-теротрбфія.
кеіегоіуріс [феїотои'іірік] аб] біол. гетеротиповий; що стосується редукційного поділу клітйни.
кеіегохувоіе [феїотои'гаїдоиі] п біол. гетерозигота.
кеішап ['кеїтоп] п польськ. гетьман.
Неііу ['кеіі] п ж. ім'я Геті, Хеті (зменш, від Нептіеііа, Незіег, Наггіеі, Езіег).
кеи&к [Ь)и:к] п шотл. 1) круча, крутояр; скеля, що нависає над рікою (морем тощо), 2) ущелина серед стрімкйх скель; 3) стрімка стіна каменярні (шахти).
кеигеііс [Ь]и'геГік] п лог. еврйстика.
кеигізііс [йіи'гі8іік] аб] евристйч-ний.
Нєлу [куй:] п ч. ім'я Х’ю.
келу [Ь)и:] V (разі келесі; р. р. келесі, кеит) 1) рубати; іо ~ ігеез рубати дерева; 2) розрубувати; іо ~ іо ріесез розрубати на кускй (на шматкй); 3) прорубувати; 4) тесати; гранувати; іо ~ іітЬег тесати колоди; 5) висікати, витісувати; □ ~ алуау відрубувати, відколювати, відсікати; ~ (іонні зрубати; іо ~ сіо\¥П ігее8 рубати ліс; ~ оІТ гірн. відбивати; відрубувати; ~ оиі а) вирубувати, висікати; б): Ю ~ оиі а сагеег Гог опе8е1Г зробйти кар’єру.
келуег ['кзиіо] п 1) дроворуб; 2) каменотес; гранувальник; 3) гірн. вибійник; прохіднйк; кайлівнйк; ~8 оГ \¥оосі апсі йга\уег8 оГи/аіег а) чорнороби; б) бібл. дроворуби й водоноси.
кеміп& ['к)и:п]] п 1) рубання; 2) гірн. вйдобуток (вугілля); очйстка (вибою)', зарубування.
ке>уп [Ь)и:п] 1. аб] вйсічений, вй-тесаний, тесаний; ~ іітЬег ділова деревина; 2. р. р. від ке\¥.
кехаЬазіс [,кек8о'Ьеі8ік] а б] хім. шестиосновний, шестивалентний; ~ аі-сокої шестиатомний спирт.
кехасіасіуііс [фекзоііжк'іііік] аб] анат. шестипалий.
кехаетегоп [,кек8о'і:тотоп] п бібл. 1) гексамерон, шість днів творіння; 2) опис шестй днів творіння.
кеха&оп ['кекзодоп] п 1) мат. шестикутник; 2) військ, укріплення з шістьма бастіонами.
кеха&опа! [кек'заедопі] аб] шестикутний, гексагональний.
Неха^гаш ['кекзодгаеш] п 1) гекса-грама; 2) шестикутник.
кехакесігаї [,кек80'кесітої] аб] шестикутний; шестигранний.
кехакеЛгоп [,кек8о'кі:сІгоп] п мат. шестигранник; ге^иіат ~ куб.
кехашеїег [кек'ззетіїа] п вірш, гекзаметр.
кехап&и1аг [кек'8аедд]и1о] аб] шестикутний.
кехароЛ ['кекзоросі] аб] ент. шестиногий.
кехагску ['кек8а:кі] п союз шестй держав.
кехазііскоиз [кек'ззезіїказ] аб] бот. шестирядний.
Нехаіеиск ['кекзоди.к] п перші шість книг Ветхого (Старого) завіту.
кехаіошіс [,кек8о'ізтік] аб] хім. шестиатомний; шестивалентний.
кехауаіепі [фекзо'уеііопі] аб] хім. шестивалентний.
кехосіакесігоп [кекз,зкіо'кі:с!гоп] п сорокавосьмигранник.
кехогіе ['кек8оид] п рад. гексод.
кеу [кеі] іпі 1) ей!, гей! (вигук)', 2) овва!, ну! (виражає здивування, радість).
кеу-гіау ['кеісІеі] 1. п розквіт; найкраща пора; зеніт; іп іке ~ оГ уоиік у розквіті молодості; іп іке ~ оГ §1оту в зеніті слави; 2. іпі овва!, отакої!, ну! (виражає здивування, радість).
кеускіск ['кеісілк] п іст. гайдук.
кеу-ко ['кеі'кои] іпі гей!, агей!; ану, взялй!
Неужюгі ['кепуші] п ч. ім'я Хейвуд.
Негекіак [,ке2і'каю] п ч. ім'я 1) Хе-зекая; 2) бібл. Езекія.
Н-Шт ['еіІ/ГїІт] п (скор. від кот-тот-ГіІт) кінофільм жахів.
Н-коиг ['еіІ/,аиз] п амер. військ, час початку наступу; час вйсадки десанту, годйна «Ч».
Ні [каї] п ч. ім'я Гай, Хай (зменш, від Нітат).
кі [каї] іпі 1) ей!; 2) амер. розм. привіт!, алло!
кіапі ['каюпі] аб] зяючий.
кіаіе ['каїеіі] V зяяти.
кіайі$ [каі'еіІ98] п (рі тж без змін) 1) друк, пробіл, пропуск; 2) лінгв. хі-атус, зяяння.
кікегпасіе ['каіЬз\паек1] п 1) місце зимування (зимівлі), зимовище; 2) лігво, барліг, кубло (для зимівлі тварин).
кікегпасиїа [,каїЬо:'пзек)иЬ] рі від кіЬетасиїит.
кікетасиїит [укаіЬз:'паек)и1зт] п (рі кікегпасиїа) 1) лігво, барліг, кубло, нора (місце зимової сплячки тварин)', 2) бот. зимуюча брунька.
кікетаї [каі'Ьа:п1] аб] зимовий.
кікетаіе ['каїЬотеїі] V 1) перебувати у зимовій сплячці (про тварин)', 2) не діяти, бути бездіяльним; 3) зимувати; проводити зйму в теплих краях.
ЬіЬ
535
ЬІВ
ЬіЬегпаііоп [,йаіЬа:'пеі/п] п 1) зимова сплячка; іп іке 8іаіе оГ ~ у зимовій сплячці; 2) зимівля; 3) перен. бездіяльність.
НіЬегшап [йаі'Ьатрп] поет. 1. п ірландець; ірландка; 2. асі] ірландський.
Ьіссои^Ь ['Ьіклр] 1. п гикавка; 2. V гикати.
Ьіссир ['Ьіклр] 1. п гикавка; (о Ьауе Ійе гикати; іо таке а ~ гикнути; 2. у гикати; ~ оиі говорйти гикаючи.
Ьіск [Пік] 1. лі) амер. знев. провінціал; селюк; 2) гикавка; 3) затинання в мовленні; 2. асі] амер. знев. провінційний; глухйй, закутній; ~ іо\уп провінційне містечко; 3. у гикати.
Ьіскогу ['йікзп] л 1) бот. гікорі, пекан; 2) плід пекана; 3) деревина пекана; 4) вйріб з деревинй пекана.
Ьіскогу-$Ьігі ['йікзп/а:!] л амер. сорочка з грубої бавовняної тканйни {картатої або у вузьку синю смужку).
кіскотаїї ['йік\уо:1] п розм. зелений дятел.
Ьід [йід] разі і р. р. від йісіе II.
Ша^е [ 'каїдідз] л іст. податок з ділянки в 100 акрів.
ЬМаІдо [йі'даеідои] п ісп. гідальго.
Ьіддеп ['Ьісіп] 1. ад] схований, прихований; таємний, потайнйй; ~ Ійои§йі8 потаємні думкй; 2. р. р. від піае п.
Ішіе І [Ьаісі] 1. лі) шкіра; шкура; іо Ьауе а іЬіск ~ бути товстошкірим; 2) (мислйвська) засідка; сховище; 3) схованка, тайнйк; 4) іст. наділ землі; міра земельної площі (= 100 акрам)', (іп) ~ апсі йаіг цілком, повністю, без остачі; пеіїйег ~ пог йаіг нічого, ні разу; ні чутки, ні вістки; іо $ауе опе’з ~ рятувати свою шкуру; 2. у 1) здирати шкіру (шкуру); білувати; 2) відшмагати; спустйти шкуру.
Ніде II [йаісі] у (разі йісі; р. р. йісі, йісісіеп) 1) ховати; - уоигзеІП ховайся!; 2) ховатися; \уйєгє із йе йісІіпй? де він ховається?; 3) приховувати; не виявляти, не показувати (почуттів тощо); І йауе поійіпе іо ~ мені нічого приховувати; 4) закривати, заступати, заслоняти.
Ше-аші-(8О-)$еек [ 'йаісідпсі(дои)' зі :к] л гра у хованки; Іо ріау ~ грати в хованки.
ЬШеЬоипд ['йаідЬаипсІ] ад] 1) дуже схудлий, вйснажений (про худобу); 2) неродючий, вйроблений, вйснажений (про грунт); 3) обмежений, з вузь-кйм кругозором.
Ьідеіапд ['йаідЬпд] п наділ землі; міра земельної площі (= 100 акрам).
Ьісіеі ['йісЬІ] л укриття, сховище.
Ьідеоив ['йісІїоз] ад] 1) огидний, жа-хлйвий; бридкйй, потворний; 2) страшенний; ~ поізе страшенний шум.
Ьідеоизіу [ йісіюзії] аду огйдно, брйдко, жахлйво.
Ьідеоизпезз ['йісІїазпіз] л брйдкість, потворність, мерзенність, огйдність.
йіде-оиі ['йакі'аиі] л розм. укриття, сховище, схованка.
ЬШег ['йаісЬ] л 1) приховувач; переховувач; 2) схованка.
ЬісІіпз ['йаісігд] л 1) лупцювання, прочуханка; іо &іує зтЬ. а £оосі ~ відлупцювати когось добре; 2) ховання, приховування; 3) утаювання; 4) тайнйк, схованка; потаємне місце; іо Ье іп ~ ховатися; бути в бігах.
Ьі(1іп£-ріасе [ 'йаісііт] ріеіз] л 1) потаємне місце; тайнйк; 2) таємне сховище; схованка, укриття.
Ьісіїіпвз ['йк11п]г] 1. прірозм. 1) таємні сховища; 2) таємні дії; 2. ад] розм. таємний, потайнйй; прихований; 3. аду: іп ~ таємно, потай.
йідгозіз [йґсігоизіз] л потовйділен-ня; сйльне потіння.
Ьідгоііс [йі'сігоіік] 1. л потогінний засіб; 2. ад] 1) потогінний; 2) що стосується поту.
Ьіе [йаі] у поет. жарт. 1) квапитися, поспішати; 2) гнати, квапити.
Ьіешаї ['йаптої] ад] зимовий. Ьіетаіе ['йаптеїі] у зимувати. ЬіегагсЬ ['йаізга:к] л ієрарх.
ЬіегагсЬаІ [, Паю'тонкої] ад] церк. що стосується ієрархії (ієрарха).
ЬіегагсЬіс(аІ) [,йаю'га:кік(о1)] ад] ієрархічний; іп ~ огдег в порядку ієрархії.
ЬіегагсЬізш ['йаюга.кігт] п ієрархічний прйнцип; додержання ієрархії.
ЬіегагсЬу ['йаі0пх:кі] л 1) (церковна) ієрархія; 2) церковна влада, теократія.
Ьіегаііс [.йаю'гаеіік] ад] ієратйчний, священний.
Ьіегаііса [.йаю'ггеїіка] л папірус (для священних письмен).
кіегаїісаі [,йаіа'гаеіікаї] див. йіегаїіс.
Ьіегосгасу [,йаі0'гзкг08і] див. йіег-агсйу.
Ьіегодиіе ['каюгофи:!] л старогр. раб, що прислуговує у храмі.
Ьіего£Іурй ['йаюгодіїі] л 1) ієрогліф; 2) таємний знак; 3) жарт, кривулі, карлючкй; І сап’і геасі йіз ~8 я не можу прочитати його карлючкй.
Ьіего§1урЬіс(а1) [. йаіага' д 1і£ік(з 1) ] ад] 1) ієрогліфічний; 2) напйсаний ієрогліфами; 3) що має таємний зміст; 4) жарт, незрозумілий, нерозбірливий.
Ьіего^ІурЬісаІІу [.йаізгз'дІїГікзй] аду 1) ієрогліфічно; 2) з таємним змістом; 3) жарт, нерозбірливо.
Ьіего£ІурЬіс$ [,йаіагз'дІїГікз] л рі 1) ієрогліфи; 2) таємні знаки (позначки); 3) жарт, кривульки, карлючкй; нерозбірливе писання.
Ьіеговіуріші [,Ьаіа'годІіЙ8і] п фахі-вець з ієрогліфічного письма.
йіего^гат ['йаюгздгает] л 1) священний знак; символічні письмена; 2) таємний знак.
ЬіегозгарЬ ['йаіагодгагГ) див. йіего-8гат.
Ьіего£гарЬіс(аІ) [, йаюго'дггеГік(зІ)] ад] що належить до священних письмен.
Ьіегоіаігу кйаїз'гоіаіп] л культ святах; поклоніння святам.
йіегорЬапІ ['йаізгзГгепІ] п верховний жрець (у стародавній Греції).
Ніегозоіушіїап [Лаюго'зоіітаїїзп] ш# єрусалймський.
Ьіепігку ['Йаюг0:с1зі] п священнодійство; богослужіння.
Ьі-й ['йаі'Гаї] п (скор. від йі^й Гі-сіеіііу) висока точність відтворення; ~ зеї програвач з високою точністю відтворення звуку.
ЬівВІе [ кіді] у 1) торгуватися, виторговувати дрібні поступки; 2) торгувати, розносячи товари.
Ьівдіеду-різвіеду ['йідісіі'рідкії] 1. л цілковйте безладдя, хаос; 2. ад] безладний, хаотичний, сумбурний; 3. аду безладно, сяк-так, абйяк.
ЬІ££Іег [ 'йідіз] л рознощик товарів; роз’їзнйй торговець; торговець, якйй розвозить по селах фабрйчні товари і скуповує продукти.
Ні&Ь [Ьаі] л амер. середня школа (тж й. зсйооі).
Ьі&Ь [Паї] 1. лі) найвйща точка; максимум; Іо Ье аі (іп) ійе ~ досягтй найвйщого рівня (максимуму); 2) «пік» (навантаження тощо); 3) метеор. антициклон, зона підвйщеного тйску; 4) карт, старша карта в руках; < оп ~ на небі (небесах); Ггот ~ з неба; 2. ад] 1) високий; 2) що перебуває на висоті (у височині, нагорі); 3) що має певну висоту; заввйшки у; а йои8е І^епіу теїгез ~ будйнок висотою в двадцять метрів; 4) велйкий, високий; ~ Іетрегаїиге висока температура; 5) дорогий, високої цінй; ~ гепі висока оренда, квартйрна плата; амер. висока плата за прокат; 6) велйкий, сйльний, інтенсйвний; ~ 'уіпсі сйльний вітер; ~ йеаі нестерпна спека; 7) що перебуває в розпалі; ~ 8иттег розпал літа; аі ~ пооп точно опівдні; іі із ~ Ііте Гог и8 іо &о нам час ітй; 8) головнйй, найвйщий, верховний; Н. Соттапсі верховне командування; Н. СоттІ88іопег верховний комісар; розіїіоп оГ ійе ~Є8І ітроПапсе відповідальна посада; 9) найкращий, найвйщий; іо йауе а ~ оріпіоп оГ 8тЬ. бути найкращої думки про когось; 10) високий, благородний; 11) різкйй, високий (про звук); 12) веселий, радісний; ~ 8рІГІІ8 веселий (піднесений) настрій; 13) розм. п’яний; 14) гаря
Ь>8
536
кі8
чий, баский (про коня)', 15) багатий, розкішний, чудовий; ~ ііуіпе багате життя; 16) з душком, з присмаком (про дичину тощо)’, 17) верхній, крайній;
~ Тогу крайній консерватор; ~ апсі сігу а) вйкинутий (витягнутий) на берег; б) залйшений у біді; в) відсталий; ~ апсі тІ£Й1у зарозумілий, гордовйтий, пихатий; владний; Н. СЬигсЬ като-лйцький напрям у англіканській церкві; Н. Соигі (оГ ]и81ісе) Високий суд (правосуддя); ~ сгапЬеггу бот. калйна; ~ сир висока чаша (про крону дерева)’, ~ епег§у рЬу8іс8 фізика велйких енергій; ~ ехріозіуе бризантна вибухова речовина; ~ Гідеіііу висока точність відтворення; ~ Ггедиепсу ел. висока частота; Н. Сегтап лінгв. верхньонімецька мова; ~ §гас!е а) висока якість; б) крутйй узвіз; ~ ІіГе світське товарйство; вйщий світ; світське життя; ~ тазіег директор (школи)’, ~ роїутегхш. вйщий полімер; ~ геїіеГ мист. горельєф; ~ гоасі бйтий шлях; тракт; магістраль; шосе; ~ зсЬоо! амер. середня школа; ~ зсЬооІ Іп8ігис1іоп амер. повна середня освіта; іЬе ~ 8еа(8) а) відкрйте море; б) велйке хвилювання; ~ 8реес1 велйка (максимальна) швйдкість; ~ іеа сйтна вечеря з чаєм; ~ іопесі з високими почуттями (поглядами); амер. модний; ~ ігеазоп державна зрада; ~ и/аіег повінь; ~ \¥огсі$ гнівні слова; гостра розмова; ІЬе Мозі Н. рел. всевй-шній; Ьо\¥ із іЬаі Гог ~? ну як, здорово сказано?; іп ІЬе ~е81 сіе^гее найвйшою мірою, надзвичайно; оп іЬе ~ горез збуджений, у збудженому стані; розгніваний; 1о §еі іЬе ~ Ьаі амер. триматися зарозуміло, бундючитися; \¥І1Ь а ~ Ьапсі владно; 3. асіу 1) вйсоко; 1о аіт ~ мітити вйсоко; 2) сйльно; інтенсйвно; велйкою мірою; 3) дорого; ю рау ~ платйти дорого; 4) багато, розкішно; 1о ііує ~ жйти в розкошах; 5) різко, на високих нотах; 4 ~ апсі 1о\у всюди, скрізь; 1о Пу ~ мати честолюбні задуми; 1о піп ~ а) здійматися (про море)', б) хвилюватися, збуджуватися; в) зростати (про ціни).
1іІ£Іі-аИііш1е ['Ьаі'ге11і1)и:сІ] асі] висотний; ~ Пі^Ьі (Йуіп£) висотний політ.
Ьі^Ь-ап^Іе ['Ьаі,гедд1] асі] військ, під велйким кутом; навісний; ~ Гіге навісний вогонь, вогонь навісної траєкторії.
Ьі^ЬЬаІІ ['ЬаіЬо.І] п 1) розм. хайббл (віскі у високому бокалі)’, 2) військ, розм. віддання честі; 3) амер. зал. розм. сигнал відходу (поїзда).
Ьі^Ь-Ьіпдег [ 'Ьаі,ЬаіпсІ9] п амер. розм. 1) хуліган; 2) шахрай, темна особа; 3) амер. політйчний інтриган.
Ьі§Ь-Ь1оо<іе<1 ['Ьаі'ЬІлсІїсІ] асі] шляхетний, знатного походження.
Ьі§Ь-Ь1оі¥іі ['ЬаіЬІоип] асі] 1) дуже роздутий; 2) пихатий, бундючний.
Ьі^Ь-Ьоапі [ЬаіЬо:сі] п спорт, вйшка
для стрибків у воду; ~ сііуєг стрибун з вйшки; ~ сііуіпв стрибкй з вйшки.
йі§Ь-Ьогп ['ЬаіЬо:п] асі]знатного походження.
Ьі^ЬЬоу ['ЬаіЬої] п амер. високий комод на ніжках.
Ьідії-Ьгесі ['ЬаіЬгесЦ асі] 1) породистий; 2) добре вйхований.
ЬізйЬплу ['ЬаіЬгаи] 1. п 1) людйна з претензією на інтелектуальність; чванькувата людйна; людйна надто високої думки про себе; 2) далекий від життя учений (інтелігент); 2. асі] 1) зарозумілий, пихатий, чванькуватий; 2) учений; ~ Іііегаїиге література для обраних.
ЬІ£Й-Ьпл¥ес1 ['ЬаіЬгаисІ] асі] знев. 1) високочолий; 2) зарозумілий; пихатий, чванлйвий.
Ьі^Ь-сарасііу ['Ьаїко'раезіїї] асі] ви-сокопродукгйвний; високопотужний; ~ ЬотЬ військ, бомба велйкої потужності.
Ні^Ь-СЬигсЬтап ['Ьаі 1/з:1/топ] п (рі Ні§Ь-СЬигсЬтеп [-тап]) прихйльник католйцького напряму в англіканській церкві.
Ьі§Ь-с1а88 ['Ьаі'к1а:з] асі] високого класу, першокласний.
ЬщЬ-соїоигесІ ['Ьаі'клІосІ] асі] 1) яскравий; 2) рум’яний; розшарілий; 3) живйй, жвавий (про опис тощо)’, 4) перебільшений, прикрашений.
ЬІ£Й-(1ау ['Ьаісіеі] п свято, святковий день.
Ьі^Ьег |'Ьаю] 1. асі] (сотр від Ьі§Ь) 1) вйщий; ~ таїЬетаїісз вйща математика; ~ есіисаііоп вйща освіта; іЬе ~ Гоггп8 старші класи (у школі) ; ~ с!е§гее вйщий учений ступінь (після бакалавра); 2) бот., зоол. високоорганізова-ний, вйщий (про рослини, про тварин); 2. асіу (сотр від Ьі§Ь) вйще; 3. V піднімати(ся).
Ьі^ЬегтоБі ['Ьаютоизі] див. Ьі§Ье81.
ЬІ£Йег-ир ['Ьаюг'лр] п розм. туз, цабе, верховода, ділок.
ЬІ£Йе$< ['Ьаіі81| 1. асі] (зир від Ьі^Ь) найвйщий; 2. асіу (зир від Ьі§Ь) най-вйще.
ЬІ£Й-ехр1о$І¥Є ['Ьапк8'р1ои8іу] асі] військ, фугасний, бризантний; ~ ЬотЬ фугасна бомба (міна); ~ зЬеІІ осколочно-фугасна граната.
Ьі^ЬГаІиііп [ 'ЬаіЬ '1и:1іп] 1. п розм. пихатість, бундючність; 2. асі] пихатий, бундючний; ~ 1ап£иа§е пишномовність.
ЬІ£ЙГа1иІіп£ ['ЬаіГЬ'1и:1ііз] див. Ьі^Ь-Гаїиііп.
Ьі§Ь-Ге<1 ['ЬаіГесІ] асі] 1) звйклий до розкішного харчування; 2) розбещений.
Ьі^Ь-Піег ['Ьаі'Паю] п 1) честолюбна людйна, честолюбець; 2) той, що літає на велйкій висоті (про птаха); 3) видатна (талановйта) людйна.
Ьі^Ь-Лоиті ['ЬаіЯоип] аф 1) висо-кий, піднесений; високомовний, пишномовний; 2) пихатий, бундючний.
ЬІ£Ь-Луег ['Ьаі,Паю] п 1) той, що літає на велйкій висоті (про птаха); 2) честолюбець; 3) прихйльник като-лицйзму в англіканській церкві; 4) крайній консерватор.
ЬІ£Ь-Луіп£ ['Ьаі,£1аіп]] асі] 1) що вйсоко літає; 2) честолюбний; 3) вкрай консерватйвний.
Ьі^Ь-Ггедиепсу [ Ьаі 'їгі :к\уап8і] асі] короткохвильовйй; високочастотний.
ЬІ£Й-Літасе ['Ьаі'Ь:т$] п мет. шахтна піч.
ЬІ£Й-£га(Іе ['Ьаі'дгекі] асі] 1) високосортний, високоякісний, першокласний; ~ £оосІ8 товари високого ґатунку; 2) багатий (про руду); 3) крутйй (про узвіз).
ЬІ£Й-£га(1іп£ [ Ьаі,дгеіс1іі] ] п гірн. хижацька розробка (рудника).
ЬІ£Й-Ьап(ІЄ(1 [ 'Ьаі 'Ьаепдкі] асі] владний, свавільний.
ЬІ£Й-Ьаш1Є(І1у ['Ьаі'ЬжпсІїсІІі] асіу владно, свавільно.
ЬІ£Й-Ьап(1е(1пе$$ [ 'Ьаі 'Ьаепсікіпіз] п владність, свавільність; свавілля.
Ьщй-Ьаі ['Ьаі'Ьжі] 1. памер. 1) циліндр (капелюх); 2) розм. велйке цабе, важна особа; 3) пихата (зарозуміла) людйна; 2. V амер. розм. зневажати чиюсь думку.
Ьізй-Ьеагіесі [ 'Ьаі'Ьа:ІісІ] асі) 1) мужній, хоробрий; благородний; 2) пихатий, бундючний.
ЬІ£Й-Ьеаі ['ЬаіЬі:!] асі] вогнетрив-кйй.
ЬІ£Й-Ьее1е(І ['Ьаі'Ьі:1сІ] асі] на високих підборах; ~ 8Ьоез черевйки на високих підборах.
ЬщЬіаск ['Ьаідзгек] див. Ьуаск.
ЬІ£Й-ішпрег ['Ьаі,с1злтр9] п стрибун у висоту.
ЬІ£Й-кі1іес1 І'Ьаі'кіІИсІ] асі] 1) з підіткнутим подолом; з короткою спід-нйцею; 2) непристойний.
ЬізЬІапсІ ['Ьаііопд] 1. п 1) верховй-на, нагір’я; високогірна місцевість; 2) рі гірська країна (місцевість); узгір’я; іЬе НІ£Ь1апсІ8 північна і північно-- західна Шотландія; 2. асі] гірськйй.
НізЬІажІег ['ЬаіІзпсЬ] п 1) горянин, горець; 2) шотландський горець; 3) солдат шотландського полку; 4) шотландська порода худоби.
ЬІ£Ь-Ше ['Ьаі'іаіі] асі] амер. життєрадісний.
ЬІ£Ь-1і&ЬІ ['Ьаііаіі] п 1) тж рі сві-тловйй ефект, світловйй відблиск; світлова пляма (в живопису тощо); 2) ос-новнйй момент (факт); 1о Ье іп (1о Ьіі) іЬе ~ бути в центрі уваги.
Ьі£Ь1І£Й1 ['Ьаііаіі] V 1) яскраво освітлювати; 2) висувати на передній план; надавати велйкого значення.
537
Ьіі
Ьі§1і-І0У¥8 ['Ьаііоиг] п рі заст. штиблети на шнурівці.
ЬідЬІу ['Ьаііі] аду 1) дуже, сильно; надзвичайно; іо Ье ~ ріеазесі бути дуже задоволеним; а ~ гезресіаЬІе (е8іеетесі) регзоп дуже поважана людйна; 2) вйсоко; а ~ раісі жикег високооплачу-ваний робітнйк; 3) сприятливо, доб-розйчлйво, прихйльно; іо зреак ~ оГ зтЬ. доброзйчлйво говорйти про когось; іо іЬіпк ~ оГ 8тЬ. бути гарної думки про когось; 4 ~ сіезсепсіесі аристократичного походження; соппесіесі з аристократйчними зв’язками; із зв’язками у вйщих сферах.
Ьі^Ь-шеїИесІ ['ЬаґтеІІсІ] асі] мужній, хоробрий; ~ зіеесі гарячий (баскйй) кінь.
ЬщЬ-тіш1е<1 ['Ьаі'татсІїсІ] асі] 1) благородний, великодушний; піднесений, велйчний; 2) гордий, гордо-вйтий, пихатий.
Ьі§Ьто$< ['Ьаїтоизі] див. Ьі§Ье8І.
ЬІ£Ь-песке(І ['Ьаі'пекі] ад] закрйтий (про сукню тощо).
ЬІ£І1ПЄ8£ ['Ьатіь] п 1) висота, височінь; 2) піднесеність; 3) високий ступінь (чогось)', величина; 4) (Н.) високість (титул); ¥оиг (НІ8) Н. ваша (його) високість.
Ьі^Ь-осіапе ['Ьаґокіеіп] ад] хім. ви-сокооктановий (про бензин).
Ьі^Ь-ріісЬесі ['Ьаі'ріі/І] ад] 1) високий, різкйй, пронйзливий (про звук); 2) високий і крутйй (про дах); 3) піднесений, велйчний (про думки тощо).
Ьі^Ь-ро^егеЛ ['Ьаі'раиасІ] ад] 1) тех. потужний, велйкої потужності; ~ гасііо 8іаііоп потужна радіостанція; 2) впливовий; наділений владою; що має велйкі можлйвості; ~ 1а\ууег досвідчений адвокат.
ЬщИ-ргездиге ['Ьаі'рге/а] 1. ад] 1) що має (використовує) високий тиск; розрахований на високий тиск; ~ аіг сотрге88ог компресорна установка високого тйску; 2) метеор, що має високий барометрйчний тиск; 3) що тйсне; що використовує сйльні заходи вплйву; 4) напружений; 2. V розм. натискати, тйснути; іо ~ 8ґпЬ. тйснути на когось; сіоп’І ~ те! не тйсни (не насідай) на мене!
1іІ£Іі-ргісе(1 ['Ьаі'ргаїзі] а^дорогйй, коштовний.
Ьі§Ь-ргіе$і [ 'Ьаі'ргігзі] п церк. первосвященик.
Ьі^Ь-ргіогИу ['Ьаіргаї'опії] ад] першочерговий, найважливіший; ~ саіі терміновий (телефонний) вйклик; ~ іаг§еІ військ, ціль першочергової важ-лйвості.
ЬщЬ-чиаІііу ['Ьаі'кхуоіііі] ад] високоякісний.
ЬІ£Іі-гапкіп£ [ 'Ьаі,гает]кп] ] ад] військ, високопоставлений; старший; ~ тіїііагу ойїсіаі високопоставлений вій-
ськбвйй представнйк; ~ оГГісег старший офіцер; генерал.
Ьі^Ь-гоасі ['Ьаігоид] п бйтий шлях; шосе; автомагістраль, автострада; тракт.
1іі£іі-гоШп£ ['Ьаідоиіп]] п амер. розм. розтрйнькування грошей; марнотратство.
Ьі£Ь-$са1ег [ 'Ьаґькеїіо] п верхолаз.
1іІ£Іі-$еа$опе(1 ['ЬаґзіїхпсІ] ад] гострий, дуже присмачений прянощами.
ЬІ£Ь-$е< ['Ьаі'ьеі] ад] 1) підвйще-ний; що знаходиться на узвйшші; 2) високий, пронйзливий; 3) піднесений.
Ьі&1і-$оіі1Є(І ['Ьаі'ьоиісі] ад] велйчний; благородний.
Ьі£Ь-здшкІіп£ ['йаі'ЗашмІп]] ад] 1) гучнйй, пйшний; пишномовний; ~ \¥ОГСІ8 гучні слова; 2) звучний, голос-нйй.
Ьі^Ь-зреесі [ 'ЬаҐ8рі:с1] ад] 1) швидкохідний, швйдкісний; 2) швидкодіючий, швидкочйнний.
ЬщЬ-зрігіІесі ['Ьаі'зріпІїсІ] ад] 1) відважний, мужній; 2) палкйй, гарячий; жвавий, моторний; 3) веселий, у гарному настрої; натхненний.
ЬщЬ-8Іеррег І'Ьаґзіера] п 1) кінь, якйй вйсоко ступає; 2) розм. людйна з велйчною ходою (поставою); 3) благородна і мужня людйна; 4) розм. людйна, яка прагне досягтй високого становища в суспільстві.
Ьі^Ь-БІотасЬесі ['Ьаі'зілтзкі] ад] 1) мужній, хоробрий; 2) гордий, пихатий.
['Ьаі'зіглі]] ад] чутлй-вий; нервовий; легко збудливий; Ье І8 ~ у нього нерви напр^бкені.
Ьі^Ьі [Ьаіі] V поет, називати по імені.
Ьі^Ь-ієпбіоп ['Ьаі'іеп/п] ад] ел. високовольтний.
ЬІ£Ь-іе$< [ 'Ьаі'іезі] ад] якйй пройшов суворі вйпробування; якйй відповідає високим вимогам.
Ьі&1і-<і(1е ['ЬаіІаісІ] п свято, святкування.
Ьі^Ь-Іопед ['Ьаі'ЮипсІ] ад] 1) високий (про звук); 2) благородний; високоморальний; принциповий; 3) арис-тократйчний; світський; 4) чутлйвий, нервовий; 5) амер. манірний, з претензіями; стйльний; 6) відмінний, першокласний.
Ьі&Ь-ир [ Ьаі'лр] 1. п високопоставлена особа; туз; 2. ад] 1) вйсоко розташований; 2) важний, високопоставлений; ~ тап важна персона.
ЬщЬ-уоІіаее [ Ьаі'уоиИїдз] див. Ьі§Ь--ІЄП8ІОП.
Ьі^Ь-луаІег ['Ьаі'хузгіо] п висока вода; повінь; ~ тагк а) рівень повної водй; рівень приплйву, рівень висотй приплйву; 6) найвйще досягнення, найвйща точка.
ЬідМуау ['Ьавуеі] п 1) бйтий шлях; шосе; автомагістраль, автострада; тракт; 2) головнйй шлях; торговий шлях; 3) прямйй шлях (до чогось); сто-вповйй шлях; Н. Сосіе правила дорожнього руху; ~ еп£іпеегіп£ дорожня (шляхова) техніка; ~ ге^иіаііоп регулювання руху на автомобільних шляхах; ~ зегуісе автомобільне сполучення; ~ зрігаї серпантйн; ~ у/а1кіп§ гасе змагання з ходьбй (по шосе); іо іаке (іо) ІЬе ~ вййти на широкий шлях, стати розбійником.
Ьі^Ьлуаушап ['Ьапуеїтзп] п (рі ЬІ£Й-у/аутеп [-топ]) розбійник (з бйтого шляху).
ЬІ£Ь-итои&М ['Ьаігз.І] ад] 1) дуже схвильований (збуджений); бурхлй-вий; 2) майстерно зроблений, досконалий.
Ьцаск ['каїсізаек] V амер. розм. 1) зу-пинйти на дорозі і пограбувати (автомобіль тощо); відбирати силоміць (щось у когось); 2) займатися повітряним піратством.
Ьуаскег [ 'Ьаі,сІзжк9] п амер. розм. бандйт (грабіжник), що нападає на автомобілі тощо.
Міаскіпз [ 'Ьаі,сІзжкп] ] п амер. розм. напад, пограбування.
Ьіке [Ьаїк] 1. лі) розм. тривала прогулянка (екскурсія, подорож) пішки; 2) амер. військ, марш у пішому строю; 2. рі) подорожувати пішки; бродйти, блукати; 2) бродяжити; вештатися, швендяти; 3) амер. військ, ітй в пішому строю; 4) розм. підтягувати, піднімати; 5) розм. підвйщувати (ціни тощо); □ ~ Ьаек розм. повернутися; -оГГ розм. пітй, відійтй.
Ьікег ['Ьаїкз] п спортсмен-ходбк.
Ьікіп& ['Ьаїкп]] п 1) пішохідна екскурсія; прогулянка пішки; 2) турйзм.
Ьііа ['Ьаііа] рі від Ьііит.
Ьііагіоиз [Ьі'ієзгюь] ад] веселий, га-ласлйвий, шумний.
Ьііагііу [Ьґіаепії] п веселість; гала-слйві, бурхлйві веселощі.
Нііагу ['Ьііоп] п 1) ч. і ж. ім’я Хі-ларі; 2) семестр від Різдва до Велй-кодня (в Оксфорді і Дубліні); 3) зимова судова сесія.
Ніїсіа [ кікЬ] п ж. ім ’я Гільда, Хільда.
Ьіїсііпз І'ЬїкІп]] 1. п підла людйна; 2. ад] підлий, нйций.
Ьііі ['Ьаііаі] рі від Ьі1и8.
ЬіП [Ьіі] 1. п 1) пагорб, узгір’я, горб; узвйшшя, височина; пагорок; -соипігу горбйста місцевість; 8Ьагр (8іеер) ~ стрімкйй пагорб; крутйй узвіз; іо §о ир ІЬе ~ підніматися (сходити) в гору; 2) військ, висота; 3) купа; 4) с. г. гніздо, лунка; ~ оГ Ьеап8 амер. ніщо, дрібнйця; поі іо саге а -оГЬеап8 не цікавитися, не турбуватися; іо оуєг іЬе ~ розм. а) утектй з в’я-знйці; б) військ, дезертйрувати; Ю іаке
Ьіі
538
Ьір
~ військ, розм. а) дезертирувати; б) самочинно відлучитися; 2. V 1) насипати купу; 2) с. г. підгортати, підсипати (рослини) (тж ~ ир).
ЬіІІ-ЬіІІу ['Ь11,Ь1Ь) 1. п амер. розм. горянин; бідак; 2. асі] сільський; - зоп^з народні пісні; ~ Ьапд сільський оркестр; оркестр народних інструментів.
Іііііег ['йііо] п с. г. підгортальник, культиватор для нарізування грядок і бдрозен.
ЬШеі [’йіііі] п горбик, купина.
ЬШ-Гаппііц’ [ 'Ьі1,£а:тір] п с. г. землеробство на схилах, контурне землеробство.
ЬШ-Ґоїк [’йіИоик] п збірн. 1) мешканці гір; 2) ельфи і феї.
ЬШ-Гогі ['ЬіИо.Ч] п фортеця на пагорбі (на височині).
ЬШ-Гох [’йіИокз] п зоол. гімалайська лисиця.
ЬШіпе$$ ['йікпіз] п горбкуватість.
ЬіШп£ ['йііп]] п с. г. підгортання, підсипання (рослин); ~ аііасйтепі підгортальник.
ЬШшап ['йіітзеп] п (рі йііітеп [-топ]) 1) мешканець гірського району, горянин; 2) гном, ельф, троль; 3) гірник; робітник каменярні.
Шііоск ['Ьііак] п 1) горбик, пагорок; купина; 2) гірн. купа породи; відвал пустої породи.
ЬШоску ['Ьііокі] асі/ горбкуватий, горбистий; пагористий; з невеликими пагорками (купинами).
ЬШ-реорІе ['Йі1,рі:р1] див. Йі11-£о1к.
ЬШ-віДе [’йіі'заід] п схил гори (пагорба).
ЬШ-зрасіпв ['Йі1,8реі8іі]] п с. г. відстань між гніздами (при сівбі).
ЬШ-іор [’йікзр] п вершина гори (пагорба).
ЬіІІу [’йііі] ад] горбкуватий, горбистий, пагористий; ~ соипігу горбиста місцевість.
Ьііі [йііі] п рукоятка, ефес; іо ііує ир Іо ійе ~ дожити до глибокої старості; Іо ргоуе а скаг^е ир іо іке ~ цілком довести обвинувачення.
Ьіііед ['йікід] ад] з рукояткою; з ефесом.
Ьйшп ['йаііот] п (рі Ьііа) 1) рубчик насінини; 2) анат. ворота органа.
Ьііиз ['йаііоз] п (ріЬііі) анат. ворота органа, хілус.
йіш [кіт] 1. п чоловік; 2. ргоп регз. (непрямий відмінок від ке) 1) його, йому; 2) (замість ке) розм. він; ійаі’з ~ ось він; це він; 3) себе, собі, собою, -ся; ке іоокед аЬоиі ~ він оглянувся, він подивився навколо себе; ке сіозед іке доог Ьейіпд ~ він зачинив за собою двері.
Нітаїауап [,кіто'1еіап] ад] гімалайський.
Ніта)ауа($) [,Ьіто'1еі9(2)] п (іке Н.) геогр. н. Гімалаї (гори).
Ьітаііа [йі'тгеію] рі від кітаїіоп.
Ьітаііоп [кГтаеіюп] п (рі кітаііа) старогр. гіматій, плащ.
ЬіпвеІГ [кіт'зеІГ] ргоп 1) себе, собі, самого себе, собою, -ся; ке сиі ~ він порізався; ке сате іо ~ він отямився (опритомнів); ке риі ~ а ^ие8ііоп він поставив сам собі запитання; 2) сам; ке 8ау8 зо ~ він сам так каже; 3): Ьу ~ сам, одйн; ке \уаз аіі Ьу ~ він був зовсім одйн; 4): ке дгіуез іке саг ~ він сам водить машйну; 4 ке І8 поі - він сам не свій.
ЬішІ [йаіпд] 1. лі) зоол. лань; самка благородного оленя; 2) шотл. одружений працівнйк на фермі; 3) знев. селюк; 4) селянйн; 2. ад/ задній (про ногу, колесо); ~ 1е$ задня нога (тварини); 4 ~ Ьосіу черевце (у комахи); ~ диагіегз задня частйна (туші); зад (людини).
ЬішІЬеїту ['йаіпдЬап] п заст. малй-на.
Ьішіег І [’каїпсЬ] ад] задній; іке ~ рап (зіде) задня частйна; ~ раті ЬеГоге задом наперед.
Ьішіег II [ пшдо] у 1) заважати, перешкоджати; бути перешкодою; доп’і ~ те не заважай мені; 2) утрймати, не дати; іо ~ 8тЬ. Ггот Гаїїіпе до\уп не дати комусь упасти.
Ьішіегег ['йіпдого] п перешкода.
Ьіпгіегшозі ['кашсЬтоизі] див. йіпд-тозі.
Ьтсі-Гогетозі [ 'йатд '£о:тоизі]
1. ад] перекинутий, перевернутий; 2. аду задом наперед.
Ьіп<1-Ьеа<1 ['йашдйед] п потилиця.
Нішіі [’йіп'ді:] 1. п мова хінді; 2. ад] що стосується мови хінді.
Ьіпдшозі ['йашдтоизі] ад] 1) най-останніший, крайній, кінцевий, задній; 2) най віддаленіший.
Нішіоо ['йіп'ди:] див. Ніпди.
кішігапсе ['йіпдгопз] п перешкода, перепона; завада; іо Ье а ~ іо зтЬ. бути перешкодою для когось; іо гєглоує а ~ усунути перешкоду.
Ьіші$І£Ьі ['йаіпдзаіі] п 1) жарт, непередбачливість; 2) військ, приціл.
Нішіи ['Ьіп'сіи:] 1. п індус; 2. ад] індуський.
Нішіиізт ['йтди:ігт] п індуїзм.
НішІи Ки$Ь [Йіпди: 'ки£] п геогр. н. Гіндукуш (гори).
Нішіизіап [,йіпди'8іа:п] п геогр. н. п-ів Індостан.
Нішіизіапі [,йіпди'зіа:пі] 1. п 1) індієць; 2) мова гіндустані; 2. ад] ІНДІЙСЬКИЙ.
Ьш£Є [кіпдз] 1. лі) завіса (дверна тощо); 2) шарнір; навіска; 3) друк. стержень; 4) суть, основнйй пункт; стрйжень; 4 оїї* ійе ~з безладно; в розладі, в розгубленості; 2. у 1) навішувати на завіси; 2) вйсіти (обертатися) на завісах; 3) залежати (від чогось —
оп); еуегуійіп§ ~з оп йіз апзу/ег усе залежить від його відповіді.
Ьіпде-іоіпі ['йіпдз дзоті] л 1) шарнірне з’єднання; 2) анат. блокоподіб-ний суглоб.
Ьіппіе [йті] л діал. пестл. 1) милий; любий; любонька; 2) голубчик; голубонька; 3) серденько.
Ьішіу ['йті] 1. лі) мйлий; голубчик; голубонька; 2) зоол. ослюк; мул; 2. у іржати.
Ьіпі [йті] 1. лі) натяк; іо сігор (іо £іує) зтЬ. а ~ натякнути комусь; іо Іеі Гаїї (іо ійпж оиі) а ~ ікаі натякнути, що; іо іаке а ~ зрозуміти натяк, зрозуміти з півслова; 2) порада; ~8 оп йоизекееріпв поради щодо хатнього господарства; сап уои &іує те зоте ~з оп кой/ іо до ійіз? чи не моглй б ви порадити мені, як це зробйти?; 2. у натякати; давати зрозуміти; іо ~ аі зтій. натякати на щось.
Ьіпіегіапд ['йіпіаіавпд] л нім. 1) райони в глибині країни (далеко від кордону, від прибережної смуги); райони, розташовані далеко від велйких міст (від промислових центрів); 2) військ. глибокий тил.
йіпііп§1у ['йіпін]1і] аду натяком.
Ьір [Ьір] 1. л 1) стегно; бік; 2) архт. ребро даху; гребінь; - гооГ шатровий дах; 3) ягода шипшйни; 4) розм. меланхолія; смуток; 4 іо йауе (іо £еі) зтЬ. оп ійе ~ мати перевагу над кимсь; іо зтіїе ійе епету ~ апд ійІ£Й розгромйти ворога вщент; 2. ад] розм. характерний для хіпі; 3. у 1) розм. засм^увати, завдавати жалю; 2) вйвихнути стегно; 3) кульгати; ходйти, підстрйбуючи; 4) перекйнути через стегно (боротьба); 4. іп/ (г)ей!; < ~, йиггай.’ ура!
Ьір-ЬаіЬ ['йірЬа:0] л сидяча ванна.
Ьір-Ьопе ['йірЬоип] л анат. тазова кістка, безіменна кістка.
Ьір-сігс1е$ [ 'йір,8о:к1г] л рі спорт. обертання на перекладці.
йір-дізеазе ['Ьірді'гігх] л мед. кок-сйт.
Ьіре [Ьаїр] л військ, розм. індивідуальна зброя, карабін.
Ьір-іоіпі [ 'йірдзоіпі] л анат. тазо-стегновйй суглоб.
Ьірред [йірі] ад] розм. 1) меланхолійний, смутнйй; 2) скрйвджений; 3) (оп) амер. захоплений (чимсь); схйблений (на чомусь).
Ьірріе 1'Йірі] л розм. хіпі.
ЬіррізЬ ['Ьірі/] ад] розм. смутнйй, сумнйй, журлйвий.
Ьірро ['йірои] л розм. (скор. від кір-ророіатиз) гіпопотам.
Ьірросашр ['кіроикаетр] див. йірро-сатриз 1).
Ьірросатрі [,кірои'кгетраі] рі від кірросатриз.
Ьірросатриз [,кірои'кгетр08] л (рі
кір
539
Ьі$
Ьірросатрі) 1) міф. гіпокамп; морський кінь, запряжений у колісницю, що везе Нептуна; 2) зоол. морськйй коник.
ЬірросепСаиг [,кірои'зепіо:] п грецьк. міф. гіпокентавр.
Ьір-роскеі ['кір, роки] п задня кишеня (штанів).
Ьірросгаз ['кіроикгаез] п вино з прянощами.
Нірросгаїез [кі'рокгоіг.х] п 1) Гіппократ; 2) лікар.
Нірросгаііс [,кірои'кггеіік] асі] 1) що стосується Гіппократа; 2): ~ Гасе «облйччя Гіппократа»; зміна облйччя хворого, що провіщає близьку смерть.
Нірросгепе [,кірои'кгі:пі:] п 1) міф. Гіппокрін; 2) поет, джерело натхнення.
кірросіготе ['кіродгоит] п 1) іподром; 2) арена цйрку; цирк; 3) амер. спорт, розм. перегони із заздалегідь відомим переможцем.
Іііррозгіії ['кіродпГ] п грецьк. міф. гіпогрйф (крилатий кінь).
Нірроіуіа [кі'рзіїіо] п ж. ім'я Іпо-літа, Гіпдліта.
кірророіаші [,кіро'роіотаі] рі від кірророіатиз.
Ьірророіатиз [,кіро'роіотоз] п (рі тж кірророіаті) зоол. гіпопотам.
Ьірру ['Ьірі] п амер. розм. хіпі.
Ьір-гаАег ['Ьір,га:іЬ] п буд. пруг, кутова кроквяна нога.
Шр-гоіі [ 'Ьіргоиі] п кидок через стегно (боротьба).
Ьірзіег ['Ьірзіо] п розм. 1) хіпстер, аморальна людйна; 2) схйблена на джазі людйна.
ІіігаЬІе ['ЬаюгоЬІ] аф 1) що може бути взятий внаймй (напрокат); 2) що здається внаймй; що видається напрокат; найманий.
Нігат ['каюгот] п ч. ім'я 1) Хай-рам; 2) бібл. Хірам.
Ьігсіпе ['кд:$аіп] ай] 1) цапйний; що тхне цапом; 2) схожий на цапа.
кіге ['Паю] 1. п 1) наймання, найняття; 2) прокат; здавання внаймй (напрокат); іо Іеі зтік. оиі оп ~ здавати щось внаймй; давати щось напрокат; Ьісусіез Гог ~ велосипеди видаються напрокат; Гог ~ вільне (табличка на таксі); 3) плата за прокат (за наймання); іо рау ~ а) платйти за прокат; б) платйти заробітну плату; іо \уогк Гог ~ працювати за наймом; 2. V 1) наймати; іо ~ у/огкегз Ьу Іке сіау наймати робітників поденно; 2) брати напрокат (внаймй); іо ~ а гоот наймати кімнату; 3) давати напрокат; здавати внаймй (звич. ~ оиі); 4): іо ~ опезеІГ найматися; іо ~ опезеІГ оиі Гог а ііуіп§ найнятися, щоб заробйти на життя.
ЬігеаЬІе ['ЬаюгоЬІ] див. ЬігаЬІе.
кігед ['Наїзд] аф 1) найманий; ~
аззаззіп найманий убйвця; ~ тап амер. наймит, батрак; ~ §іг1 амер. а) робіт-нйця на фермі; б) хатня робітнйця, наймичка; 2) узятий напрокат; 3): ~ зайняте (табличка на таксі).
Нігеїтв ['каюИд] 1. п 1) знев. найманець, наймит; 2) найманий екіпаж (кінь тощо); 2. ай] найманий; продажний; корйсливий; ~ хуііпеззез підкуплені свідки; ~ зсгіЬЬІегз продажні писаки.
Ьіге-ригсіїазе [ 'каіо'ро:1/оз] п 1) купівля (продаж) у розстрочку (на вй-плат); 2) річ, взята напрокат і вйку-плена через деякий час.
кігег ['Ьаюго] п 1) той, хто бере напрокат (хто наймає); 2) той, хто дає напрокат.
Ьіге-зузіет ['Ьаю'зізііт] див. Ьіге--ригсказе.
Нігозкіта [,кіго'їі:то] п геогр. н. м. Хіросіма.
кігріе ['ко:р1] V шотл. кульгати, шкутильгати.
йігеі [ко:зІ] п геол. піщаний намул; піщана річкова мілина.
Ьігзиіе ['ко:з]и:і] ай] 1) волосатий, волохатий; кудлатий; 2) покрйтий во-лосйнками.
Ьіз \Ьлт.(повна форма); їх (редукована форма)] ргоп розз. його; свій; що належить йому; ~ Гагт із Гаг Ггот кеге його ферма звідси далеко; ~ еуез аге Ьіаск у нього чорні очі; ке Геї! оп ~ Ьаек він упав на спйну; ке кпоу/з ~ £гаттаг він знає граматику (у належному обсязі); ікіз Ьа§ із ~ це його сумка; Н. Ма)езіу його велйчність; Н. Ехсеїіепсу його ясновельможність.
ШзрШ ['кізрісі] аф бот., зоол. покрйтий жорсткйми волоейнками (ще-тйнками); колючий.
кізз [кіз] 1. п 1) сичання, шипіння; свист; іке ~ оГ а зпаке шипіння змії; 2) фон. шиплячий звук; 2. V 1) сичати, шипіти; свистіти; 2) освйстувати; 3) висловлювати несхвалення (осудження), осуджувати; 4) пропускати пару (газ); □ ~ а^ау, ~ (1о5¥П, ~ оГГ, ~ оиі прогнати свйстом.
кіззіпз ['кізід] 1. п сичання, шипіння; свист; 2. аф шиплячий; свистячий; ~ зоипсі шиплячий звук.
1іІ88ІП£Іу ['кізідіі] асіу шиплячй, зі свйстом.
Ьі8і [з:і] 1. у 1) підганяти; нацьковувати; 2) поет, гукати пошепки; говорйти «тсс»; 2. іпі цить!, тйхше!, тс!
11І8ІО8ЄПЄ8І8 [,кізіои'дзепі8із] п біол. гістогенез.
1іІ8ІО£епеііс [,кізіоисІзі'пеіік] аф біол. гістогенний; що утворює тканйну.
кізіо^епу [кіз'Іоннії] див. кізіо^еп-езіз.
1іі8іо1о£іс(а1) [,кізіо'1осІзік(о1)] аф гістологічний.
кізіоіо^у [Ьіз'юіодзі] п гістологія. ЬІ8ІОІу8І8 [кіз'ЮІізіз] п біол. гістоліз. Ьізіогіап [кіз'їо.тюп] п історик.
ІіізіогіаіесІ [Ьіз'їоіпеїІїсІ] аф прикрашений фігурами людей і тварйн (про початкові літери у книгах).
Ьізіогіс [йіз'їопк] 1. п історйчний твір; картйна на історйчну тему; 2. аф 1) історйчний; що має історйчне значення; що стосується історії; ке тасіе а ~ зрееск він вйголосив історйчну промову; 2): грам. ~ ргезепі теперішній час, вжйтий замість минулого.
кізіогісаі [Ьіз'їопкоі] аф історйчний, історйчно достовірний; зв’язаний з історією; що стосується історії; а ~ єуєпі історйчна подія; ~ Ііп^иізіісз іс-торйчна лінгвістика; а ~ поує! історйчний роман.
кізіогісаііу [кіз'їопкоіі] асіу історйчно.
ИІ8ІОГІСІІУ [,к18І0'П8111] п історйч-ність.
кізіогіеііе [,кізіз:п'еі] п коротенька історія; коротеньке оповідання, коротенька розповідь.
ЬізіогИу [кіз'ІопГаї] у розповідати історію (чогось); вестй літопис; реєструвати історйчні події.
1іІ8<огіо£гар1іег [,кізіо:п'одго£о] п історіограф.
>1І8іогіо£гаріїіс ( аі) [ к і з д о: п о' д гав -
Гїк(оі)] ай] історіографічний.
1іІ8<огіо£гар1іу [,кі8Іо:п'одгоГї] п історіографія.
Ьізіогу ['кізіоп] п 1) історія; історйчна наука; іке ~ оГ іке ікеаіге історія театру; іі’з а таїїег оГ ~ це історйчний факт; іо Ьесоте ~ увійтй в історію; 2) курс історії; Іесіигез оп ~ лекції з історії; 3) минуле, історія; ІіГе ~ життєпис, історія життя; 4) заст. історйчна п’єса; ікаї’з апсіепі ~! це давня давнина!
кізіогу-шакег ['кізіоп, теїко] п творець історії.
Ііізіогу-раіпіег ['кізіоп, реіпіо] п історйчний живопйсець; художник, якйй малює на історйчні теми.
Ьізіогу-раіпііпз ['ЬізІоп,реіпіід] п 1) історйчний живопис; 2) картйна на історйчний сюжет.
Ііізігіоп ['кізіпоп] п знев. актор; комедіант; штукар; фігляр.
Ьізігіопіс [,кізіп'опік] 1. лі) актор; 2) рі театральна вистава; театральне мистецтво; 3) рі перен. театральність, неприродність; 2. аф 1) сценічний, акторський; 2) театральний, неприродний; награний; 3) удаваний, лицемірний.
Ьізігіопісаі [,кізіп'опіко!) ай] 1) театральний, неприродний; удаваний; 2) сценічний, акторський.
НізігіопісаНу [фізїп'опікоіі] аф сценічно, по-акторському.
ЬІ8ІГІОПІС8 [фізїп'опікз] п рі 1) те
Ьі$
540
Ьоа
атральна вистава; спектакль; театральне мистецтво; 2) театральність; награність, удаваність.
ЬЬігіошзт ['Ьізґпопіхт] п 1) акторська гра; 2) знев. фіглярство.
Ьіі І [Ьк] п 1) удар; поштовх; а сієуєг ~ влучний удар; 2) сутичка, зіткнення; 3) влучання; 4) успіх, удача; вдала спроба; Іиску ~ несподіваний успіх, щасливий вйпадок, везіння; іо Ье (іо таке) а Ьі§ ~ мати велйкий успіх; Ье тасіе а ~ у/йЬ ЬІ8 8ОП£8 його пісні мали величезний успіх; іЬе Ьоок \уа8 а £геаі ~ >УІЇЬ іЬе риЬІіс кнйга користувалася у публіки велйким успіхом; 5) спектакль (фільм, концерт), що має велйкий успіх; п’єса (кнйга), що на-робйла шуму; популярна пісенька; І \уапі іо Ьиу ~8 йгот орегаз я хочу купйти платівки з популярними аріями з опер; 6) популярний виконавець, улюбленець публіки; 7) уїдливе (саркастйчне, єхйдне) зауваження; вйхватка; 8) вй-граш; 4 ~ сараЬіШу військ, технічно допустйма влучність.
Ьіі II [Ьн] г (разі і р. р. Ьй) 1) бйти, ударяти; іо ~ Ьєіоу/ іЬе Ьеіі а) спорт. завдати удару нйжче пояса; б) завдати зрадницького удару; в) діяти нечесно; скористатися із своєї переваги; іо ~ зтЬ. оп іЬе Ьеасі ударити когось по голові; 2) забйтися, ударитися (об щось — а§аіп8і, оп, ироп); іо ~ а§аіп8і а \уа11 ударитися об стіну; 3) влучати в ціль; 4) зачепити, допектй до живого; 5) звич. разз. завдавати шкоди (неприємностей, страждань); І \уаз Ьагсі ~ Ьу іЬе пе\¥$ ця новина приголомшила мене; 6) знайтй (щось), натрапити (на щось) (тж ~ оп, ~ ироп); \ує ~ іЬе гі§Ьі гоасі ми знайшлй потрібний шлях; 7) прийтйся до міри; підійтй; сподобатися; іо ~ іЬе іа8іе оГ іЬе риЬІіс сподобатися публіці; Ьо\¥ бісі іі ~ уои? як це вам сподобалося?, яке враження справило це на вас?; 8) розм. амер. дістатися, потрапити (кудись); Ье ~ іЬе іо\¥п аі пі^Ьі він дістався до міста вночі; 9) досягати; іо ~ іЬе &гоипсі а) ав. зробйти посадку; б) військ. заляггй під вогнем; іо ~ іЬе сеіііщ; а) ав. набрати максимальної висотй; б) розлютитися; □ ~ Ьаек дати здачі; ~ ой* а) точно зобразити кількома штрихами, вдало схопити схожість; б) імпровізувати; в) імітувати; іо ~ іі амер. рухатися дуже швйдко; іо ~ іі ой* ^ііЬ 8тпЬ. ладити з кимсь; іо ~ Ьоте дошкулити; іо ~ іЬе гі^Ьі паіі оп іЬе Ьеасі правильно угадати, влучити в точку; іо ~ а 1ікепе88 схопйти схожість; іо ~ іЬе гоасі військ, розм. виступати в похід, починати марш; іо ~ іЬе зіік ав. розм. стрибати з парашутом.
Ьіі-ап<1-піІ88 ['ЬііопсІ'ті8] асі/ неточний; ~ ^иппегу військ, розм. неточна стрільба.
Ьіі-аімІ-піп ['ЬііапсІ'глп] асіу. ~ сігіуєг
водій, якйй тікає, збйвши пішохода; ~ гаісі військ, напад з наступним відходом.
ЬіісЬ [Ьіі/] 1. п 1) поштовх; ривок; 2) перешкода; завада; перепона; за-трймка; у/ііЬоиі а ~ без затрймки, гладесенько-рівнесенько; 3) шкутильгання; 4) розм. безплатна поїздка на попутній машйні; 5) раптова зупйнка (механізму); 6) авт. прйчіп; 7) мор. вузол; 8) гірн. гніздо для кріплення; 9) амер. військ, розм. строк служби (в армії за контрактом); іЬіз ~ цього разу; іо таке а ~ оГ іі амер. а) поладити одйн з одним, помирйтися; б) взятися за щось, спробувати зробйти щось; 2. V 1) підштовхувати; просувати поштовхами; підтягувати (тж ~ ир); 2) (оп, іо) причіпляти(ся) (до чогось); зачіплятися) (за щось); зчіпляти(ся), скріплюватися) (з чимсь); 3) прив’язувати; іо ~ а Ьогзе іо а Гепсе прив’язати коня до огорожі; 4) амер. запрягати, впрягати; 5) амер. одружуватися (тж ~ ир); 6) шкандибати, кульгати; 7) ходйти підстрибцем; стрибати; 8) розм. підходити, узгоджуватися; 9) засікатися (про коня).
ЬИсЬесі [Ьіі/і] асі) амер. розм. 1) одружений; жонатий; 2) одружена; заміжня.
ЬіісЬ-Ьіке ['Ьіі/Ьаїк] V подорожувати безплатно на попутних машйнах.
ЬіісЬ-Ьікег ['Ьіі/'Ьаїко] п той, хто подорожує безплатно на попутних машйнах.
ШІсЬ-кіск [ 'Ьіі/кік] п спорт, ножиці (стрибки в довжину).
ЬііЬе [Ьаід] п 1) причал; річкова прйстань; 2) порт; гавань.
ЬііЬег ['Ьідо] 1. аф 1) блйжчий, розташований блйжче; оп іЬіз ~ зісіе оГ іЬе тіуєг на цьому боці рікй; 2) блйжчий за часом; 2. асіу сюдй; ~ апсі іЬііЬет сюдй й тудй; тудй й назад; соте ~ ипіо те бібл. прийдіть до мене.
ЬШіеппо8< [ Ьідатоизі] асі) най-блйжчий.
ЬііЬегіо ['Ьідо'іи:] 1. асі) минулий, колйшній; 2. асіу 1) досі, до цього часу; Ьеііег іЬап ~ краще, ніж раніше; 2) до цього місця.
ЬШіеп¥ЯГ(1($) ['Ьідо^асЦх)] асі? 1) сюдй; 2) на цьому боці (чогось — оГ); 3) перен. з цього боку.
НіИегізт ['ЬііЬпхт] п гітлерйзм.
Ніііегііе ['Ьіііотаїі] 1. п гітлерівець; 2. асі) гітлерівський; ~ Оегтапу гітлерівська Німеччина.
Ьіі-ог-шІ58 ['Ьііз:'ті8] 1. асі) 1) випадковий, зроблений навмання; 2) зроблений абйяк; 2. асіу навмання; абйяк, як-небудь, будь-як.
Ьіі-рагасіе [ 'Ьііра'геїсІ] п спйсок шлягерів.
Ьіі-8кір ['Ьіі8кір] див. Ьіі-апсі-гип.
ЬіНег ['Ьііо] п удар; Ье із а Ьагсі ~ у нього важка рука, він важкйй на руку.
НіПііе ['Ьііаіі] 1. п 1) іст. хет; 2) бібл. хетей; 3) хетська мова; 2. асі) 1) іст. хетський; 2) бібл. хетейський.
Ьйіу-шІБзу ['Ьііі'тізі] 1. аф 1) випадковий; зроблений навмання; 2) безладний; 2. аду розм. 1) наздогад; навмання; 2) як-небудь, абйяк.
Ьіує [Ьаіу] 1. п 1) вулик; 2) рій бджіл; 3) перен. збіговисько; іЬіз §геаі ~ людськйй мурашник; 4 ~ Ьопеу стільниковий мед; 2. у 1) саджати у вулик (бджіл); 2) перен. давати притулок; 3) роїтися; 4) запасати мед; 5) нагромаджувати; 6) жйти громадою (разом, гуртом).
Ьіуе-Ьее ['ЬаіуЬі:] п медоносна бджола.
Ьіуєг ['Ьаіуо] п пасічник.
Ьіуєз ['Ьаіух] п рі мед. кропйв’янка, кропйвниця.
Ьі-уа ['Ьацо] іпі розм. здоров!
Ьо [Ьои] 1. п 1) зупйнка; у/ПЬоиі Ьо, оиі оГ аіі Ьо безперервно; 2) межа; по Ьо безмежно; 2. іпі 1) (г)ей’; \уЬаї Ьо! гей, там!; 2) ого! (виражає здивування, захоплення, радість); Ьо! Ьо! Ьо! ха-ха-ха! (з іронією); 3) уперед!; у/є$і-у/агсі Ьо! уперед на захід!; 4) тпру!, стій!; стоп!; 5) ану, давай!
Ьоаг [Ьо:] 1. п 1) іній, паморозь; 2) густйй туман; 3) сивина; старість; 2. ад) 1) сйвий; старйй; похйлого віку; уошЬ апсі ~ а^е юність і старість; 2) сірий, сіруватий; білий, сірувато-білий; сйвий (про колір); 3) черствйй; пліснявий, цвілйй.
Ьоагд [Ьо:сІ] 1. п 1) запас; таємний склад; приховані запаси; щось нагромаджене і приховане; а ~ оГ §оісі еоіпз скарб золотйх монет; а ~ оГ у/іііу 8іогіез невичерпний запас анекдотів; 2) тимчасова огорожа навколо будівельного майданчика; 2. у (тж ~ ир) 1) запасати; збирати; накопйчувати, нагромаджувати; іо ~ пий запасати горіхи; 2) таємно зберігати; приховувати; іо ~ Гоосі приховувати продовольство;
іо ~ тєуєп£є виношувати думку про помсту.
Ьоагдег ['Ьо:сЬ] п 1) збирач; на-громаджувач; 2) той, хто приховує; Гоосі ~ людйна, яка приховує продовольство.
Ьоапііпз ['Ьо:сІп]1 п 1) таємне на-копйчування запасів; запасання; 2) таємний запас; накопйчене; скарб; іЬе ~8 оГ а ІіГеПте накопичення усього життя; 3) ек. надмірне нагромадження товарних запасів; 4) фін. тезаврування; 5) тимчасова огорожа навколо будівельного майданчика; 6) щит для наклеювання афіш (плакатів тощо).
Ьоаг-Ггозі ['Ьо:Тго8і] п іній, паморозь.
Ьоа
541
Ьое
коагкеад [ 'ко:кед] п 1) сива (укрита сивиною) голова; 2) сивоволосий старець; сйвий дід.
Ьоагіпе$$ ['ко:ппі$] п 1) сивина; 2) старість; 3) перен. закоренілість.
коаг-гіте ['ко:гаіт] див. коаг-Ггозі.
коагзе [ко:8] ад] 1) хрипкйй; охриплий; сиплий; І ат ~ я охрип; 2) грубий, різкий, неприємний; що ріже слух; ~ зіогт ревуча буря.
коагзеїу ['Ьа:8Іі] аду хрипло, сипло, хрйплим голосом.
коагзеп ['ко:8п] V 1) охрйпнуги; осйпнути; 2) робйти хрйплим (хрипким).
коагеепезз [’ко:8Ш8] п хрипота, за-хрйплість; сйплість.
Ьоаг8іопе ['ко:8Іоип] п межовйй камінь.
коагу ['ко:п] ад] 1) сйвий, сивоволосий, покрйтий сивиною; 2) старйй, старезний; 3) стародавній; віковйй, віковічний, одвічний; 4) білий; сірувато-білого кольору; 5) пліснявий, цві-лйй; 6) бот. покрйтий білим пушком.
Ьоа$< [коизі] п розм. кашель.
коах [коикз] 1. п 1) містифікація; трюк; розіграш; 2) обман, обдурювання; 3) фальшйва тривога (чутка); 2. V 1) містифікувати, розігрувати; кепкувати; 2) обдурювати; ошукувати; водити за носа; користуватися чиїмсь довір’ям.
коахег ['коикза] п 1) містифікатор; жартівнйк; 2) обманщик; пошйрювач фальшйвих чуток.
кок [кок] п 1) полйця в каміні для підігрівання їжі; 2) маточина, втулка (колеса)', 3) тех. черв’ячна фреза; 4) тех. пуансон; 5) полоз (саней)', 6) кілочок, на якйй накидається кільце (у грі)', 7) знев. мужлай, селюк; 8) домовйк; 9) страховище; опудало; іо таізе ~ амер. нашкодити; іо ріау ~ хуіїЬ зтЬ. амер. розм. прйкро вражати когось; ~ апсі поЬ!, ~ от поЬ! за ваше здоров’я!; іо сігіпк ~ а поЬ випивати разом; цокатися.
НоЬагі ['коиЬа:1] п ч. ім’я Хбубарт.
ЬоЬЬІе ['ЬоЬІ] 1. п 1) кульгання, шкандибання; припадання на одну ногу; 2) затинання (у мовленні)’, заїкання; 3) пута; 4) вузька спіднйця; 5) розм. скрутне становище; ніяковість; 2. V 1) кульгати, шкандибати; 2) затинатися (на слові)', 3) триножити (коня)', 4) утруднювати; плутати.
коЬЬІедекоу ['коЬІді'кої] п незграбний підліток.
коЬМег ['коЬІа] п 1) військ, конюх; 2) клишоногий, якйй ходить шкандибаючи; 3) підсобний робітнйк у порту; 4) бурлака; 5) лоцман без патенту.
ЬоЬЬ1е-8кігі ['коЬкка.І] п вузька довга спіднйця з перехватом нйжче колін.
кокку ['коЬі] п 1) хобі, улюблене
заняття; улюблена розвага, прйстрасть; 2) коник, поні; 3) старовйнний велосипед; 4) орн. підсоколик-білозір; 5) тех. обтискач для заклепок.
ЬоЬЬу-Ьогее [коЬіко:8] п 1) дерев’яний коник (іграшка)’, 2) кінь-гойдалка; коник на каруселі; 3) дурень; блазень.
кокку-когзісаі [,коЬі'ко.’8іка1] ад] жарт. 1) улюблений (про предмет розмови тощо)’, 2) примхлйвий; химерний.
кок^окііп ['коЬ,доЬ1ш] п 1) домовйк; бісеня; 2) страховище; опудало.
кокпаіі ['коЬпеїІ] 1. п 1) шевський цвях (з великою головкою)', 2) перен. селюк, мужлай; 4 ~ Ііуегл/ед. атрофічний цироз печінки (у алкоголіка)', 2. V 1) підбивати цвяхами (чоботи)', 2) перен. топтати, зневажати (свободу тощо).
кокпаііед [’коЬпеїІд] ад] 1) підбй-тий цвяхами (про чоботи тощо)’, 2) неотесаний, грубий; сільськйй.
кок-пок ['коЬпоЬ] 1. аду 1) наздогад, навмання; відчайдушно; 2) фамільярно, по-простому, по-прйятель-ському; запанібрата; 2. V 1) пйти разом; бенкетувати; цокатися, пйти за здоров’я одйн одного; 2) приятелювати, бути у прйятельських стосунках; водйтися.
ЬоЬо ['коиЬои] 1. п 1) (рі -оз, -оез [-оих]) хббо, мандрівнйй робітнйк; безробітний, що живе на випадкові заробітки; 2) бродяга, бурлака; 2. V 1) перебиратися з місця на місце у пошуках праці; 2) бурлакувати.
ЬоЬоІБШ ['коиЬошгт] п амер. хобо-їзм; бродяжництво, бурлакування.
коЬоу ['коиЬої] п муз. гобой.
ЬоЬ-іЬпібЬ ['кокОгл/] п розм. домовйк.
Носккеішег ['коккаїта] нім. див. Носк.
Носк [кок] п рейнвейн.
коск [кок] 1. п 1) костур, ціпок; 2) анат. підколінок; колінне сухожйл-ля; 3) амер. розм. заклад, застава; іп ~ а) у боргах; б) у в’язнйці; в) у закладі; г) у скрутному становищі; 4) рейнвейн; 2. у 1) підрізати жйжкй; 2) амер. розм. заставляти, закладати (річ).
Носкашоге ['кокато:] див. Носк.
коск-сагі ['кокка:1] п іст. останній віз (збіжжя).
Носк-сіау ['кокдеіри 1) другий вівторок після Велйкодня (тж Носк Тиезсіау); 2) рі понеділок і вівторок через тйждень після Велйкодня.
коскеу ['кокі] п спорт, хокей; Са-падіап (ісе) ~ хокей з шайбою; Гіеїд ~ хокей на траві; ісе ~ хокей на льоду; ісе ~ 'УІІк іке ЬаІІ хокей з м’ячем (тж Ки88Іап ~); ~ скатріопзкір чемпіонат з хокею.
коскеу-ріауег ['кокі,р!еіа] п хокеїст.
коскеу-зйск ['кокі8Іік] п (хокейна) ключка.
Ьоскеу-іеаш [ кокііі:т] п хокейна команда.
ЬоскзЬор [ 'кок/ор] п розм. ломбард; позичкова каса.
НоскіісІе ['кокіаід] п понеділок і вівторок через тйждень після Велйкодня.
Ьосиз ['коиказ] 1. п 1) спиртнйй напій з домішкою наркотиків; 2) обман, підтасбвка; 2. V 1) обдурювати, піддурювати; 2) одурманювати; обпоювати (наркотиками)', 3) підмішувати наркотики (у вино).
Ьоси$-роси$ ['коиказ'роиказ] 1. п 1) фокус; 2) фокус-пбкус, спрйтність рук; обдурювання, окозамйлювання; 2. V 1) показувати фокуси; 2) обдурювати; шахраювати; напускати туману, морочити.
Но<1 [код] п ч. ім’я Год, Ход (зменш, від Ногасе, Ногаїіо).
код [код] п 1) буд. лотік для піднесення цегли (вапна); 2) корйто для вапна; ящик для цементного розчину; 3) відерце для вугілля.
код-кеагег ['кодфєага] див. кодтап.
код-саггіег ['код.кгепз] див. кодтап.
коддеп ['кодп] 1. п грубововняна тканйна, домоткане сукно; 2. ад] 1) у домотканому одязі; 2) нефарбований, натурального кольору (про тканину)’, 3) доморбщений; неотесаний, сільськйй; 4 ~ §геу нефарбована грубововняна домоткана тканйна.
кодгіу-гіодгіу ['коді'доді] ад] розм. 1) пузатий; 2) спантелйчений.
Нод^е [кодз] п 1) ч. ім’я Ходж (зменш, від Ко£ег); 2) (к.) наймит; се-лянйн; селюк; < Іоііу ~ «Веселий Рд-джер», піратський прапор.
код&е-ро<І£е ['кодзродз] 1. п 1) усяка всячина; мішанйна; суміш; 2) рагу з м’яса і овочів; густа юшка з м’ясом і овочами; 4 ~ асі закон, що містить постанови з різних питань; 2. V 1) робйти мішанйну; змішувати, сплутувати; 2) являти собою мішанйну.
Нод^кіп ['кодзкіп] пч. ім’я Ходжкін (зменш, від Ко^ег).
кодіегпаї [,коиді'а:па1] ад] сьогоднішній.
кодтап ['кодтап] п (рі кодтеп [-тап]) 1) піднощик цегли (будівельних матеріалів); підручний муляра; 2) перен. літературний поденник; 3) підсобний робітнйк, різнороб.
кодтапдод ['кодтапдод] 1. п 1) равлик; 2) розм. вйродок, каліка; 2. ад] низенький і незграбний.
кодо&гарк ['кодадга:£| п мат. годограф.
кодотеіег [ко'дотіїа] п 1) одометр, лічйльник; 2) курвіметр.
кое [кой] 1. п 1) мотйка; сапа; 2) ківш (екскаватора)’, 3) скрепер (ка
Ьое
542
кої
натний); 4) амер. (скор. від коекапсі) сільськогосподарський робітнйк; 5) мис; 6) скеля; 2. V мотйжити; полоти, виполювати; розпушувати (сапою); Іо ~ ир хуєєсіз виполювати бур’ян.
кое-саке ['коикеїк] п амер. кукурудзяний корж.
Ьоеікнуп ['коисіаип] п хоудаун (негритянський танець).
коекаші [коикгепсі] п амер. сільськогосподарський робітнйк.
коєнії; ['кошт]] п с. г. мотйження, сапання, полоття; розпушування; ~ ріои^к лущйльник.
ко& [код] 1. п 1) свиня, кабан; 2) однорічний кабан; річна дйка свиня; 3) амер. свинйна; ~ апд котіпу проста їжа; насущний хліб; 4) ягня до першої стрйжки; 5) однолітня свійська тварйна (бичок тощо); 6) груб. свиня; 7) тех. вйкривлення, прогйн; 8) жорстка щітка; 9) амер. монета в 10 центів; 10) розм. егоїст; нахаба; 11) водій, якйй заважає проїзду іншого транспорту (тж гоасі ~); 12) розм. локомотйв; 13) вовна вівці першої стрйжки; 14) бурт; ~ Ьгеедіп^ (Гагт-іп§, гаізіпв) свинарство; ~ Гаї смалець; здір; ~ Гаііепіп§ (§го\¥Іп§) відгодівля свиней; вирощування свиней; ~ Гіпізк-іп£ Ьагп відгодівельна свинарня; ~ £го-\уег свинар; власник свиноферми; ~ ргобисіз амер. продукти свинарства; свинокопченйна; ~’з 8іу свинарня; ~’з ігои^к свиняче корйто; ~ іп агтоиг селюк у міському одязі; Ііке а ~ іп а здиаіі (іп а зіогт) у нестямі; оп іке ~ розм. на мілині (без грошей); іо ~ \уі1с1 амер. розлютуватися; Ю §о іке \¥ЙОІЄ ~ робйти грунтовно, доводити до кінця (справу); іо ріау іке ~ думати тільки про себе; ~’з Геппеї бот. смовдь; 2. V 1) вигинати спйну; 2) згинати (щось); 3) вигинатися дугою; згинатися; викривлятися; гнутися; жолобитися; 4) мор. мати перегйн; 5) коротко підстригати (гриву, вуса); 6) поводитися по-свинячому; 7) розм. пожирати; проковтувати; їсти швйдко і неохайно; 8) розм. захопйти, загарбати; 9) чинйти плагіат; 10) мор. чйстити підводну частйну на плаву; 11) с. г. згодовувати свйням; 12) пасти свиней.
йоз-Ьяск [ 'ЬодЬаек] п 1) крутйй гірськйй хребет; 2) геол. ізоклінальний гребінь.
ко£-каскес1 ['код'Ьаекі] асі) опуклий, вйгнутий; горбатий.
ко&-кеап ['кодкі:п] п бот. блекота.
ко£-ки11 [ 'кздЬиІ] п однорічний бичок.
ко£-са11ег ['кзд'кзгЬ] п військ, розм. переноснйй гучномовець.
ко^-скоіега [кзд'кзізгз] п вет. чума свиней.
ко^-соіе [ 'кздкоиі] п свинарня, саж. Но£еп Мо£еп ['коидзп 'тоидзп]
1. п знев. 1) голландець; 2) голландці;
3) важна персона; 2. асі) 1) голландський; 2) важний; бундючний.
ко^-Леесе ['ЬодНі:з] п с. г. вовна вівці першої стрйжки.
коз-Ле$к ['ЬодГіе/] п свинйна.
коззеД [Події] асі) 1) мор. що має перегйн; 2) горбатий (про міст тощо); 3) підрізаний щіточкою (про гриву).
коззег ['кздз] п 1) гамаша; 2) тех. муфта (трубна).
коззегеї ['кздзгеї] п баранець до першої стрйжки.
коззегу ['кздзп] п 1) свинарня;
2) свйні; 3) свйнство.
коззеі ['Події] п 1) однорічний баранець; 2) однорічний кабанчик; 3) однорічне лоша.
коззіп ['кздіп] п 1) крупний пісок; гравій; 2) вйсівки.
коззіпз ['кздід] п 1) жолоблення;
2) кривизна; 3) тех. прогйн, вйгин.
коззізк ['Йоді/] асі) 1) свиноподібний, схожий на свиню (кабана); 2) свйнський, бруднйй; 3) жадібний; підлий; егоїстйчний.
коз-згеазе ['кзддгі:з] п смалець; лярд.
козкегсі ['кздкз:іІ] п свинопас.
коз-іашк ['кздіает] п кастрований баранець.
коз-1ои$е ['кздіаиз] п ент. свиняча воша.
Нозшапау ['кздтзпеї] п переддень Нового року; новорічна ніч; зустріч Нового року.
козшапесі ['кздтеїпсі] ад)з коротко підстрйженою гривою (про коня).
коз-реп ['кздреп] п свинарня, хлів для свиней, саж.
коз-рішп ['кздрілт] п бот. свиняча слйва.
коз-рошмі ['кздраипсі] див. Но£-реп.
коз-гиккег ['кзд.глкз] п знев. свинопас, селюк.
коззкеасі ['кздгкесі] п 1) барйло; велйка бочка; 2) хбгсхед (міра ємкості = 238 л); бочонок (від 240 до 530 л).
коз-$кеагіпз ['кздДізпі]] п розм. багато галасу даремно.
коз-$кеер [ 'кзд/і:р] п ягня до першої стрйжки.
коз-$кіп ['кздзкіп] п 1) свиняча шкіра; 2) бурдюк (міх) для вина із свинячої шкіри.
коззіу ['кздзіаі] п свинячий хлів, свинарня, саж.
коз-8ііссогу [ 'Над, злкзп] п бот. ма-лйй баранець.
коз-ііе [кздіаі] V амер. 1) зв’язати чотйри ногй (тварини); 2) зв’язати руки й ноги (людини); 3) перен. позбавляти свободи дій.
коз-ігоизк ['кздігзГ] п 1) свиняче корйто; 2) калюжа для свиней.
коз-луаііолу |'кзд,\уз1ои] п 1) кал їд
жа, у якій валяються свйні; 2) амер. заглйблення в землі; невелйкий яр.
коз-^агд ['кзд\¥з:сІ] п свинопас.
коз-луазк ['кзд\уз|] п 1) пійло для свиней; помиї; 2) розм. сивуха; 3) розм. пусте базікання; верзіння; нісенітниця; 4) розм. газетна брехня.
коз^ееі! [ 'кзд\уі:сі] п бот. амброзія.
Ьоз-июоі ['кздхуиі] п овеча вовна першої стрйжки.
коіск [кзік] 1. п розм. різкйй рух; поштовх; ривок; 2. V 1) розм. рвонути вгору; підняти, підтягтй; 2) рвонутися вгору, схопитися; 3) ав. стрімко злетіти.
коіскз [кзікз] 1. V порськати; 2. іпі ату!, берй!
коізе [кзіг] V піднімати.
Ьоізі [кзізі] 1. п 1) підіймання; іо Зіує зтЬ. а ~ розм. підсадйти когось; 2) тех. піднімальний прйстрій; підйомник, лебідка; елеватор; ліфт; ~ Ііїї вантажопідйомник; 3) мор. талі; 4) висота підняття; 5) мор. прапорний сигнал; 6) розм. магазйнний злодій; 7) (іке ~) крадіжка в магазйнах; 2. V 1) піднімати (вітрила, вантаж; тж ~ ир); іо ~ іке соїоига мор. піднімати прапор; 2): іо ~ опезеІГ ир піднятися, видертися (кудись); 3) розм. обкрадати магазйни; < ~ іп мор. підняти на судно; ~ Ьіт іп! на трап! (команда при зустрічі командира корабля).
коі$і-кгі(1зе ['кзізіЬпсІз] п звіднйй міст.
коізііпз [11018111] ] п тех. підняття (вантажу); ~ сарасіїу вантажопідйомність; ~ ]аск домкрат.
коізйуау ['кзізПУеі] п амер. люк подйомника.
коИу-іоііу ['коїіі'ют] 1. п 1) шум, безладдя; 2) легковажність; 3) пусто-тлйва дівчина; 2. асі) 1) гордовйтий, пихатий, зарозумілий; 2) легковажний, грайлйвий; 3) дратівлйвий; 3. іпі розм. чи ти ба!
кокеу-рокеу ['коикі'роикі] п кул. хокі-покі (фасоване морозиво).
НоккаШо [кз'каїдои] п геогр. н. острів Хоккайдо.
кокиш ['коикзт] п амер. 1) розм. чутлйвість, сентиментальність; 2) зворушлива (ефектна) сцена (репліка); 3) ораторський прийом, розрахований на дешевий ефект; пусте красномовство; 4) нісенітниця.
коїагсііс [кз!'а:кіік] асі) голарктй-чний; ~ ге§іоп голарктйчний регіон.
коїагсі [кзізсі] п загальний запас вологи в ґрунті.
кокі І [Ьоиісі] п 1) мор. трюм; ~ саг£О трюмний вантаж; ~ Іасісіег трюмний трап; 2) утрймування, захоплення; Іо іаке ~ оГ зтік. ухопйтися за щось; іо ІО8Є опе’з ~ оГ зтік. вйпустити щось з рук; іо Іозе опе’з ~ оп геаіііу відірватися від життя; втратити відчут
Ьоі
543
Ьоі
тя реальності; 3) влада; вплив (на — оп, оуєг, ироп); 4) опора, вушко; захват; 5) сховище, вмістилище; 6) в’язнйця, тюремна камера; місце ув’язнення; 7) володіння; зберігання; 8) поет, схованка, притулок; 9) охорона, захист; 10) арешт; ув’язнення; 11) фортеця; 12) фіксація; 13) здатність схопити (зрозуміти); 14) спорт. захват (боротьба)', 15) спорт, тримання м’яча; 16) муз. пауза; іо кеер а £оосі ~ оГ іке Іапд мор. триматися поблизу берега.
ЬоШ II [Ьоиісі] у (разі і р.р. кекі) 1) тримати, держати; 2) утримувати; стрймувати; затрймувати; зупиняти, спиняти; 3) володіти, мати; бути власником; 4) зберігати контроль (над чимсь); 5) вміщувати, мати в собі; ікі8 Ьаіі ~8 2000 реоріе цей зал вміщує 2000 осіб; 6) гадати, вважати; І ~ Ікі8 іо Ье ітро88іЬ1е я вважаю, що це неможливо; 7) утримувати під вартою; тримати у в’язниці; 8) (оГ, Ггот) бути зобов’язаним (комусь); залежати (від когось); 9) зазнавати, терпіти, зносити (щось); 10) зобов’язувати, змушувати; 11) тривати, триматися, стояти; іке Гаіг у/еаікег І8 ~іп§ стоїть ясна погода; 12) займати (посаду); 13) вестй (розмову); 14) заволодівати (увагою); 15) зберігати, утримувати (в пам'яті); 16) дотримуватися (переконань); 17) резервувати; 18) влаштовувати, організовувати, проводити; іо ~ а тееііп& проводити збори; іо ~ ап ехатіпаііоп екзаменувати; 19) святкувати, відзначати; 20) бути непроникним, не пропускати; 21) пітй на парі; 22) зачати, понести (про самку); < Іо ~ ОПЄ8ЄІГ геасіу бути (завждй) готовим; іо ~ Ьаек Ггот сігіпкіпй утримуватися від вйпи-вки; іо ~ іо опе’8 рготі8е дотрймати своєї обіцянки; іо ~ 8тЬ. іо кіз рготізе наполягати на виконанні кимсь своєї обіцянки; іо ~ іп 'УІік зтЬ. дружйти з кимсь; ікеу ~ оиі Гог 8ЄІГ-ги1е вони прагнуть незалежності; ікеу ~ оп Гог Рагіз вони прямують до Парижа; □ ~ Ьаек а) стрймувати, затрймувати; іо ~ Ьаек опе’з іеагз стрймувати сльози; б) стрймуватися; в) ухилятися; г) приховувати; ~ (1оі¥П а) не давати піднятися (вйрватися); тримати (у лежачому положенні); б) пригнічувати; придушувати; ~ ГогіЬ показувати; пропонувати, подавати; іо ~ Гогік а коре подавати надію; ~ іп а) стрймувати; б) стрймуватися, утрймуватися; в) мовчати; ~ оії а) не пускати, тримати осторонь; б) не підходити; триматися осторонь; в) затрймуватися; ~ оп а) триматися, вчепйтися (у щось); б) прикріплювати; в) продовжувати робйти щось; ~ оиі а) простягати; б) пропонувати; в) обіцяти; г) витрймувати; триматися до кінця; ~ оуєг а) відкладати (справу), барйтися; б) відкладати
(убік); ~ іо^еіНег а) скріпляти; б) бути згуртованими; триматися разом; іоує оГ соипігу ~8 іке паііоп іо^еікег любов до батьківщйни об’єднує народ; ~ ип-(іег тримати в покорі; придушувати, пригнічувати; ~ ир а) підтрймувати, підпирати; б) показувати, виставляти; в) зупиняти, затрймувати; г) грабувати; д) утрймуватися на ногах; е) витрймувати, не піддаватися; є) стояти (про погоду); ж) ущухати (про дощ); 4 ~ капі!, ~ оп! стій!, почекай!; ~ Газі! мор. стоп!; іо ~ \уаіег витрймувати крйтику; бути обгрунтованим; іо ~ опе’з іоп^ие тримати язйк за зубами; ~ уоиг поізе (уоиг )а^)! перестаньте галасувати!, замовкніть!; ~ епои^к! годі, замовкніть!; ~ іке Гогі! амер. тримайтеся!
ЬоМ-аІІ ['коиісїо:!] п 1) портплед; речовйй мішок; 2) сумка (ящик) для інструменту.
ЬоШ-Ьаск [ 'коикІЬжк] п 1) перешкода; затрймка; 2) тех. затрймуючий прйстрій.
ЬоМег ['коикіо] п 1) орендар; 2) юр. власник, держатель (цінних паперів); пред’явнйк; 3) володар прйзу (почесного звання); 4) ручка, держак; 5) тех. штатйв; опора; кронштейн; патрон; обойма; 6) фот. касета; адаптер; 7) газгольдер; 8) анат. ікло; 9) зоол. хватальний орган; 10) мор. трюмний.
ЬоШГазі ['коиІсКаїзі] 1. п 1) опора, зачіпка, гачок; те, за що можна вхо-пйтися; 2) тех. скоба, крюк, захват; закріпка; 3) анкер; закріпнйй прйстрій; 4) міцна хватка; охват; 5) (Н.) Хват (собача кличка); 2. аф 1) що міцно тримає; 2) якйй не випускає з рук; якйй міцно тримає у своїх руках.
ЬоІсІіпз ['Ьоикігг)] 1. п 1) (орендована) ділянка землі; зтаїї ~8 приса-дйбна ділянка; 2) юр. (орендоване нерухоме) майно; 3) рі вклади; авуари; 4) запас; фонд (бібліотеки тощо); 5) склад; сховище; 6) утрймування, тримання; затрймування; ~ оГ козіа§ез військ, взяття заручників; 7) військ. зайняття (позиції); закріплення; 8) володіння (акціями тощо); 9) зберігання; витрймування; 10) тех. кріплення; фіксація; 11) вйтримка (під час термообробки тощо); 2. аф 1) що тримає (утрймує); несучий; ~ сієуісє затискне пристосування; 2) що утрймує у своїх руках; ~ сотрапу компанія-засновник; 3) чіпкйй, з міцною хваткою; 4) військ, якйй сковує; 5) запаснйй; ~ ипіі військ, запасна частйна; 6) призначений для зберігання запасів; ~ Ггеегег камера для зберігання заморожених продуктів; 4 ~ агеа зона очікування; ~ Ьаііаііоп медйчний евакуаційний батальйон; ~ сарасіїу ємкість, місткість; ~ козріїаі військ, стаціонарний госпіталь; ~ роіпі пункт очікування; ~ ііте час телефонної розмови.
ЬоШоуєг ['Ьоик1,оиУ9] п амер.
1) пережиток; спадщина минулого; 2) посадова особа, переобрана на но-вйй строк; 3) актор (гравець тощо), якйй залйшйвея на другий строк після закінчення строку контракту; 4) в’язнйця для підслідних; місце попереднього ув’язнення; 5) продовження строку ув’язнення.
ЬоІД-ир [ 'ЬоикІ'лр] п 1) напад, наліт; збройне пограбування; ~ тап озброєний грабіжник; 2) затор, пробка; затрймка (руху); 3) амер. розм. вимагання, здйретво.
Ьоіе [коиі] 1. п 1) діра, дірка; отвір; 2) лаз; проріз; а ~ іп іке Гепсе лазівка в огорожі; 3) мор. пробоїна; 4) яма, ямка; 5) нора; 6) вибоїна; западина; 7) проталина; 8) барліг, лігво; 9) ха-тйнка, халупка; 10) розм. темна кімната (фотографа), фотолабораторія; 11) розм. скрутне (фінансове) становище; 12) недолік, вада; слабке місце; прогалина; 13) амер. розм. невелйчка затока, бухточка; ставок; глибоке місце в річці; 14) в’язнйця; тюремна камера; карцер; 15) душнйк; канал (для повітря); 16) військ, сховище; щілйна; 17) ворбнка (від снаряда); 18) вушко; 19) мет. раковина; 20) ав. повітряна яма; 21) рад. мертва зона; 22) шурф; шпур; свердловйна; 23) фіз. електронна дірка; 24) зал. тунель; 25) друк, розм. місце в газеті, залйшене для останніх вістей; 26) розм. шйлінг; < а ~ іп опе’8 соаі заплямована репутація; Ііке а гаї іп а ~ у безвйхідному становищі; Іо таке а ~ іп іке и/аіег утопйтися; 2. V 1) продірявлювати; просвердлювати; робйти отвори; перфорувати; пробивати; 2) довбати, видовбувати; 3) проривати; 4) забиратися в нору (яму тощо); 5) загнати в нору (звіра); 6) ув’язнйти, посадйти в яму; 7) гірн. бурйти; закладати шпурй; підрубувати; □ ~ ир а) перебувати у зимовій сплячці; б) жйти самітно.
Ьоіе-аші-сотег ['коиЬпд'кото] аф розм. знев. таємний, секретний; що робиться нйшком.
ЬоІеЛ [коиісі] аф 1) дірявий; 2) тех. перфорований; з отворами.
Ьо1е-£аи£е ['коиідеісіз] п тех. нутромір.
Ьо1е-іп-іЬе-мга11 ['коикпдо'хуз.і] п (рі ко1е8-іп-1ке-\¥а11 [коиїх-]) 1) крамнйч-ка; магазйнчик; 2) розм. шинок; підпільна вйнна крамнйця.
Ьоіетап ['коиїтоп] п (рі коїетеп [-топ]) гірн. підривнйк; зарядник.
Ьоіег [’коиіо] п гірн. бурйльник; вибійник.
Ьоіезоте ['коиїзот] аф заст. 1) корйсний; здоровий; благодатний; 2) розсудливий; чйстий; моральний; 3) квітучий; міцнйй; дужий; здоровий.
Ьоіеу ['коиіі] аф дірявий.
Ьоіміау ['кз1осі(е)і] 1. п 1) свято;
Ьоі
544
Ьоі
день відпочинку; неробочий день; 1е§а1 ~ амер. неслужбовий день; 2) тж рі відпустка; канікули, вакації; оп (а) ~ у відпустці; на канікулах; зиттег ~8 літні канікули; 3) відпочинок, розвага; іо таке - розважатися; святкувати; 2. аф святковий; відпускний; канікулярний; ~ ііте (зеазоп) а) час літніх відпусток; б) курортний (дачний) сезон; 3. V проводити відпустку (канікули), відпочивати.
ЬоІШау-шакег ['Ьоіосії, теїко] п 1) відпочиваючий; той, хто гуляє (веселиться); 2) екскурсант; турист; 3) відпускник; курортник.
коїіег-іЬап-йіои ['Ьоиіюдап'даи] аф 1) лицемірний; 2) самовдовдлений.
Ьоіііу ['Ьоиіііі] аду 1) благочестиво, свято; 2) сумлінно; 3) урочисто.
Ьо1іпе$$ ['Ьоиішіз] п 1) святість; 2) благочестя, побожність; 3) (Н.) церк. святість (титулування папи).
ко1іпІ£Ьі ['Ьоиїтаїі] п поет, ніч насолод.
Ьоіізт ['Ьоиіігт] п філос. холізм, «філософія цілісності».
Ьоїк [Ьоик] у розм. 1) рйти, копати; 2) викопувати; відкопувати, відривати.
ЬоІІ [Ьоиі] 1. п розм. канава; кар’єр; 2. аф 1) запалий; порожній; 2) що лежить у низині; 3) глибоко виритий.
коїіа ['Ьзіз] іпі 1) гей!, ей там!; 2) ого!
НоІІашІ ['Ьоіапсі] п 1) геогр. н. Голландія; 2) ч. ім’я Хблленд, Голленд; 3) полотно; Ьго\¥П ~ небілене сурове полотно.
Ноііашіег ['ЬоІопсІо] п 1) голландець; голландка; 2) голландське судно; 3) (Ь.) буд. клінкер.
Ноііашк ['Ьзізпсіг] п голландський джин; голландська ялівцева горілка.
НоПапіШе [ 'ЬоІзпІаісІ] п (скор. від А11-Ьа11о\уІісіе) розм. день усіх святих.
Ьоііег ['Ьоіа] у амер. 1) розм. кричати, лементувати, репетувати; 2) розм. гукати; 3) розм. просйти пощади.
Ноіік І'Ьоііз] п ч. ім’я Хблліс.
Ьоііо ['Ьоіои] 1. п оклик; окрик; крик; 2. V 1) окликати, гукати; клй-кати; кричати; 2) клйкати собак; порськати, улюлюкати; ~ аи/ау крйком відганяти (собак тощо)', 3. іпі ей!; ого!
коїіоа ['Ьоіои] див. Ьоііо.
коїіолу ['Ьоіои] 1. п 1) порожнява, порожнйна; 2) заглйблення, западина; виїмка; яма; 3) низина; лощйна; балка; 4) дупло; 5) печера; 6) рі гірн. старі покинуті вйробки; 7) поет, глупа ніч; 8) середина зимй; 2. аф 1) порожній, пустйй; порожнйстий; ~ Ігее дуплйсте дерево; 2) запалий; 3) увігнутий, вдавлений; 4) голодний; худйй; 5) глухйй (про звук); 6) загробний (про голос)', 7) несерйозний, пустйй; 8) нещйрий; облудний, обманний; ~ Егіепсіз друзі
до першої бідй; ~ Ьеап підступна людйна; ~ ргаізе нещйра похвала; ~ зут-раїЬу удаване співчуття; ~ сЬаг£е зЬеІІ кумулятйвний снаряд; 3. аду розм. повністю, цілком, зовсім, до кінця (амер. тж аіі ~); Іо Ьеаі (аіі) ~ а) роз-бйти вщент; б) перемогтй з велйким рахунком (у спортивних змаганнях)', 4. V 1) видовбувати; викопувати; робйти порожнйну (заглйблення, яму) (тж ~ оиі); 2) вигинати, згинати; робйти увігн^лгим (запалим); 3) ставати порожнім (порожнйстим); 4) окликати, гукати, клйкати.
Ьоіклу-скеекеїі ['Ьо1ои'1/і:кІ] ад] із запалими щоками.
Ьоіклу-еуесі ['Ьоіоиаісі] ад] із запалими очйма.
Ьоікпу-Ьеагіей ['ЬоІои'ЬаїйсІ] ад] нещйрий, лукавий; бездушний, безсердечний.
Ьо11<н¥пе$$ [ Ьоіоипіз] п 1) пустота; 2) глухість (звука); глухйй тон (голосу); 3) нещйрість, брехлйвість (обіцянок тощо); 4) тлінність.
коїклу-^аге ['Ьзіоихуєа] п посуд (глибокий); каструлі, мискй, глечики тощо.
Ьоікпу-луау ['Ьз1ои\уеі] п дорога в яру (ущелині, низовині).
Ноііу ['Ьоіі] п ж. ім’я Хбллі.
Ьоііу ['Ьзіі] п бот. 1) падуб; 2) го-стролйст.
коІІуЬоск ['ЬоІіЬок] п бот. мальва, рожа.
Ьоііу-оак ['Ьоіюик] п бот. кам’янйй дуб.
НоПужооЛ ['Ьок^исі] п геогр. н. м. Голлівуд.
Ьоїт [Ьоит] п 1) річковйй острівець, надрічкова низина; 2) заплава; 3) бот. кам’янйй дуб; 4) бот. падуб; 5) бот. гостролйст.
коїте [Ьоит] п 1) річковйй острівець; 2) заплава.
ко1т£ап£ ['Ьоитдаед] п смертельний поєдйнок.
коїтішп ['Ьоиітют] п хім. гольмій, коїт-оак ['Ьоит'оик] п бот. кам’янйй дуб.
коїт-ігее ['Ьоитігі:] див. Ьоїт-оак. Ьоіокіазііс [,Ьз1ои'Ь1а:8іік] ад] біол. голобластйчний.
коїосаизі [ 'Ьо1зко:8І] п 1) знйщення (загйбель) у вогні; 2) бойня, різня; руйнівна війна; 3) повне (цілковйте) знйщення жертви вогнем; 4) цілком спалювана жертва; 5) тяжка жертва; 6) повна самопожертва; самовідданість.
коїосаїкіаі [,Ьзіо'кзгзізі] ад] згубний, руйнівнйй (про війну тощо).
коїосаїкііс [,Ьо1о'кз:8Іік] див. Ьоіо-саизіаі.
Ьоіосгурііс [,Ьз1ои'кпрИк] ад] 1) нерозшифрбвуваний; надійний (про
шифр); 2) таємний; надійно законспірований.
коІосгу$іа11іііе [,Ьо1ои'кп8іо1аіп] ад] повнокристалічний (про гірські породи).
НоІоГегпез [,Ьо1а'Ь:пі:2] п бібл. Олоферн.
Ьо1о£гарй ['Ьз1одга:£] 1. п власноручно напйсаний документ (заповіт тощо); іп ~ власною рукою; 2. ад] власноручно напйсаний, власноручний.
ЬоІО£гарЬіс(а1) [ , Ьоіои 'дггеГік(оІ)] ад] власноручний, власноручно напйсаний.
коїозгарку [Ьо'ІодгоГі] п рукопис.
ЬоІоЬейгаІ [,Ьо1ои'Ьі:сІго11 ад] пов-ногранний, гологедрйчний.
коІотогрЬіс [, Ьоіои 'то:Гік] ад] 1) гологедрйчний; 2) мат. голомбрфний.
коїоркоіе [ 'ЬзЬГоиІ] п мор. маякова лампа.
коІоркга$ііс [, Ьоіои 'Ггаезіїк] ад] лінгв. голофрастйчний, інкорпоруючий.
коїоріехіа [,Ьо1о'р1ек8іо] п мед. загальний параліч.
коІозісіегіСе [, Ьоіои ЧкІзгаїї] п залізний метеорйт.
Ьоіогоіс [,Ьоіои 'гошк] ад] біол. го-ЛОЗОЙНИЙ.
кок [Ьоиіг] п рі розм. свята; канікули (шкільні).
Нокіеіп ['Ьокіаіп] п с. г. гольштйн-ська порода (великої рогатої худоби).
кокіег ['Ьоиїзіо] п 1) військ, кобура; 2) тех. станйна.
коїі [Ьоик] п 1) поет, гай; лісок; 2) лісйстий пагорб; 3) нора (видри); 4) сховище; 5) захват, затиск; опора.
ЬоІи$-ЬоІи$ ['ЬоиІ08'ЬоиІ08] 1. п ціле; 2. аду розм. 1) однйм махом (ударом, ковтком); 2) відразу; цілком; разом, гуртом; навалом; не перебираючи.
коїу ['Ьоиіі] 1. п святйня; святй-лище; 2. ад] 1) (тж Н.) святйй; священний; церк. найсвятіший; ~ Ьгеасі церк. прбскура; Н. Сіїу Священне місто (Єрусалим, Рим та ін.); Н. Сго88 церк. хрест господній; ~ іаЬІе престол (у вівтарі); ~ с1оог8 царські ворота; Н. Еатіїу рел. свята родйна; Н. Тгіпііу рел. свята трійця; Н. ЕаіЬег його святість (римський папа); Н. МоїЬег мадонна, богоматір, богорбдиця, пречй-ста; Н. ОЬозі (Зрігії) святйй дух; Н. 8ее найсвятіший престол; папський престол, Ватикан; Н. Зсгіріиге святе письмо, біблія; 2) священний; Н. А1-Ііапсе іст. Священний союз; ~ \уаг священна війна; 3) праведний, безгрішний; непорочний; благочестйвий, побожний; святйй; 4) жахлйвий, надзвичайний; а ~ іеггог жахлйва людйна; відьма; ~ таскегеї (Мозез, МоїЬег оГ босі)! боже мій!, боже праведний!; ~ сіоуєг бот. еспарцет; ~ Гіге мед. бе-
Ьоі
545
Ьот
шйха; антбнів огонь; —\уаіег зргіпкіе церк. кропило.
Ьоіу-дау ['Ьоиіібеї] п церковне свято.
Ьо1у-8Іопе ['Ьоиіізіоип] п м’якйй пісковик; пемза.
Ьо1у$іопе ['Ьоиіізіоип] V мор. чистити, драїти (пісковиком, пемзою).
Ьоіу-ііде [ЬоиІНаїд] п релігійне свято, релігійні свята (святки).
кощаве ['Ьоткіз] 1. п 1) повага, пошана; шанобливість; схиляння; іо до (іо рау, іо гепдег) ~ а) засвідчувати повагу; б) віддавати належне; іо бгіпк іп ~ тішитися (упиватися) похвалами; 2) збірн. іст. васали; 3) орендарі; 2. V віддавати належне.
Ьошавег ['Ьотідзо] п іст. 1) васал; підданий; 2) орендар.
ЬотаІовгарЬіс Цютоіои'дггеіїк] асі] рівновеликий.
ЬотЬге ['оитЬга] п (рі ЬотЬгез [’оитЬгеїз]) амер. розм. людйна; хлопець; тип.
НотЬигв, ЬотЬигв ['ЬотЬо:д] п чоловічий фетровий капелюх (тж ~ Ьаі).
коте [Ьоит] 1. п 1) дім, житло, господа, оселя; аі ~ удома; 2) місце проживання; місцеперебування; проживання; притулок; іо таке опе’з ~ аЬгоаб осел йтися за кордоном; іо &іує зтЬ. а ~ дати комусь притулок; 3) рідний дім; отчий дім; рідні місця; 4) ба-тьківщйна; аі ~ на батьківщйні; 5) метрополія (Англія); 6) сім’я; сімейне життя; домашнє вогнище; 7) місце пошйрення, батьківщйна (рослини тощо)', ареал; 8) місце зародження (вй-никнення); колйска; 9) приют, благодійний заклад; 10) приватний заклад для бездомних собак (котів тощо)', 11) спорт, фініш; 12) спорт, гол; 4 аі ~ спорт, на своєму полі; на стадіоні свого клубу; опе’з Іазі ~ могйла; таке уоигзеІГ аі ~ почувайте себе як удома; іо Гееі аі ~ іп СууііЬ) а ГогеІ£П Іап^иа^е вільно володіти іноземною мовою; еазі ог \уєзі ~ із Ьезі присл. у гостях добре, а вдома ліпше; 2. асі] 1) домашній, хатній; ~ есопотісз хатнє господарство; ~ Іеззопз домашнє завдання; 2) родйнний, сімейний; ~ ІіГе сімейне життя; ~ ]оуз родйнні радощі; 3) рідний, свій; ~ іО5уп рідне місто; - Ьазе ав. своя авіабаза; аеродром базування; 4) місцевий; ~ іеат спорт, команда господарів поля; 5) житловйй; 6) вітчизняний; внутрішній; - роїііісз внутрішня політика; Н. Оіїісе міністерство внутрішніх справ; Н. Зесгеїагу міністр внутрішніх справ; Н. Зєгуісє внутрішнє радіомовлення; ~ ігасіе внутрішня торгівля; 7) що стосується метрополії (Англії)', Н. Гіееі флот метрополії; 8) колючий, ущйпливий, дошкульний; ~ ІгиіЬ гірка правда; ~ циезііоп єхйдне запитання; ~ Іоі розм. кіностудія; ~ гиіе самоврядування; автономія;
3. асіу 1) вдома; іо Ье ~ бути вдома; 2) додому; іо соте ~ приходити додому; Ю зее зтЬ. ~ проводжати когось додому; 3) на батьківщйну; іо \угііє ~ писати на батьківщйну; 4) у ціль, у точку; 5) до кінця, до відказу; туго, міцно; 4 Іо Ьгіпв зтіЬ. ~ Іо зтЬ. а) утовкмачувати щось комусь; б) зло-вйти когось на чомусь; Ю сігіує зтіЬ. ~ іо зтЬ. а) утовкмачувати щось комусь; б) успішно завершйти щось; Іо соте ~ іо зтЬ. розчулити когось до глибинй душі; іо &еі ~ а) мати успіх; б) вйграти, перемогтй (у змаганнях)', 4. V 1) повертатися додому (особл. про голуба)’, 2) посилати (направляти) додому; 3) перебувати, жйти (десь); іо ~ 'уіій зтЬ. мешкати у когось (спільно з кимсь); 4) надавати притулок, улаштовувати у себе.
Ьоше-Ьіпі ['ЬоитЬогсІ] п розм. чоловік під черевйком у дружйни; баба, квач.
ЬотеЬосіу ['Ьоит,ЬосІі] п амер. розм. домувальник, домосід; домувальниця, домосідка.
Ьоте-Ьот ['Ьошп'Ьот] асі] місцевий; місцевого виробнйцтва.
Ьоте-Ьгед ['Ьоит'Ьгеб] асі] 1) доморослий; домашній; місцевий; 2) прбс-тйй, без лоску; неотесаний.
Іюте-Ьгелу ['Ьошп'Ьги:] п 1) домашнє пйво; 2) знев. щось доморосле (примітйвне).
йоте-Ьге^ед ['Ьошп'Ьпгсі] асі] 1) домашній (про пиво тощо); 2) знев. доморослий.
Ьоте-сотег ['Копт, клта] п 1) той, хто повернувся додому (після відсутності); 2) емігрант, якйй повернувся на батьківщйну.
Ьоте-сошіп^ ['кошті, кліті]] п 1) повернення додому (після відсутності); 2) повернення на батьківщйну; 3) амер. університетський вечір за участю колйшніх вихованців.
ЬошесгаІЇ ['йоиткга:й] п 1) кустарний промисел; 2) домоведення; хатнє господарювання.
йоте-Гек ['ІюитГеІІ] асі] поет, задушевний; сердечний; щиросердий; зворушливий; теплий.
Ьоте-ГоІк($) ['йошп£оик(8)] п розм. (мої) домашні, сім’я; батькй.
Ьоте-£ПН¥П ['Ьоит'дгоип] асі] 1) вітчизняного виробнйцтва; 2) домашній; доморослий, доморбщений.
Ьоте-кееріпв ['Ьоит,кі:рп]1 1. п 1) домування; 2) домоведення; господарювання; 2. асі] 1) домосідливий; ~ Ьеапз домувальники; 2) якйй веде хатнє господарство; 3) якйй створює домашнє вогнище.
Ьошеїаші ['Ьоитіжпб] п батьківщйна, вітчйзна; рідна країна.
Ьошеїезз ['Ьоитіїз] асі] 1) бездом
ний; безпритульний; 2) бездоглядний; ~ Ьоу безпритульний.
ЬотеІе$$пе$$ ['Иоитіїзтз] п 1) бездомність, безпритульність; 2) бездоглядність (дітей).
Ьошеїіке ['Ьоигпіаїк] асі] 1) домашній, затйшнйй; 2) дружній, простий.
Ьоте1іпе88 ['Ьоитітіз] п 1) домашній затйшок; 2) простота; звичайність; природність.
Ьошеїу ['Ьошпії] асі] 1) домашній, затйшнйй; ~ йоте домашній затйшок; 2) прбстйй, звичайний; невибагливий, невимогливий, скромний; природний; ~ гпеаі скромний обід; ~ Гаге проста їжа; 3) грубий, неотесаний; 4) амер. непоказнйй, незугарний; іо Ье ~ не відзначатися красою; 5) по-дружньому прихйльний (до когось); зв’язаний дружбою, близькйй (з кимсь — ^іій).
Ьоте-таде ['Ьоит'теїб] асі] 1) домашнього вйготовлення; кустарний; саморобний; 2) перен. прбстйй, грубий; невибагливий, невимогливий; 3) вітчизняного виробнйцтва.
Ьошешакег ['Ьоит,теіко] п госпо-дйня дому; мати родйни; дружйна, яка створює сімейний затйшок.
Ьотетакіпз ['кошті, теїкії]] п створення домашнього (родйнного) затй-шку; хатнє господарювання.
Нотег ['които] п ч. ім’я Хбумер, Гомер.
Ьотег ['Ьоита] п поштовий голуб.
Нотегіс [йои'тепк] асі] 1) гомерівський; що стосується Гомера; ~ циез-Ііоп гомерівське питання (про авторство Іліади і Одіссеї); 2) гомерйчний (про сміх).
Ношегісаі [Ьои'тепкої] асі] гомерівський.
Нотегіс! ['ЬоитопсІ] п (рі Нотег-ібае) 1) епігон Гомера; 2) гомерозна-вець.
Нотегідае ['коитогкіі:] рі від Но-тегіб.
Нотего1О£І8І [,йоит9'гз1асізі8І] п гомерознавець.
Нотего1о£у [,Ьоито'го1обзі] п го-мерознавство; вйвчення Гомера.
Ьоте-$іск ['йоитзік] асі] якйй тужить за батьківщйною (за домівкою); іо Ье ~ скучити (знудйтися) за батьківщйною.
Ьоше-8Іскпе88 ['йоит,8ікпі8] п туга за батьківщйною, ностальгія.
Ьошезрші ['Ьошпзрлп] 1. п 1) домоткана матерія; 2) знев. селюк; йолоп; 2. асі] 1) домотканий; домашнього прядіння; 2) зроблений (пошйтий, вйготовлений) з домотканої матерії; ~ )аскеІ куртка з домотканого сукна; 3) перен. грубий, прбстйй, примітйв-ний; невибагливий, непоказнйй.
Ьоп*е$іеа(і ['Ьоитзіеб] п 1) садйба; ферма; селянська садйба; 2) амер. гбм-
йот
546
йот
стед, ділянка поселенця; 3) рідний дім; місце проживання.
Ьоше$іеа(Іег ['Ьоит,$Іе<І9] п амер. гомстедер; поселенець — власник ділянки; фермер-поселенець.
йотезіег ['йошпзіз] п 1) рі спорт. команда господарів поля; 2) домуваль-ник; домувальниця.
йоте$ігаі£йі ['Ьошп'$ігеіІ] п спорт. фінішна пряма.
йоте$іге<сй ['йоит'зігеЦ] п 1) спорт. фінішна пряма (на іподромі); 2) перен. заключна частйна (чогось).
йоте-ійпі8і ['йоит'0гл8І] п 1) вдалий удар; удар у ціль (у серце); 2) перен. влучна відповідь.
Ьотемгагд ['йоштузсі] 1. ад] 1) що веде (йде, прямує) додому; зворотний (про шлях); 2) мор. що повертається на батьківщйну (у порт припйски) (про корабель); 3) зворотний (про рейс); ~ уоуа§е зворотний рейс; 2. аду 1) додому; 2) на батьківщйну; у метрополію; 3) мор. у порт припйски.
йотелуагд-Ьошкі ['йоигтузсІ'ЬаипсІ] ад] мор. що прямує на батьківщйну; що прямує (пливе) у порт припйски.
йотелуагік ['йоштпузсіг] аду 1) додому; 2) на батьківщйну; 3) мор. у порт припйски.
йоте-луогк ['Ьошін¥д:к] п 1) домашнє завдання; уроки; домашня робота (школяра); іо сіо ~ учйти уроки; 2) попередня робота; підготовка (до зборів тощо); 3) надомна праця; кустарний промисел.
Ьошеу ['Кошт] ад]розм. домашній, затйшнйй; іо Гееі ~ почувати себе як удома.
йошісісіаі [,йзті'8акІ1] ад] 1) юр. що стосується убйвства; 2) мед. захоплений думкою про вбйвство (про психічно хворих); 3) смертоносний, убивчий.
йотісіде ['йзтізаісі] 1. п 1) убйв-ство; Ге1опіои8 ~ навмйсне убивство; ехсизаЬіе ~ ненавмйсне убйвство; 2) убйвця; 2. V убивати.
йошііеііс(аі) [,йзгш'1ейк(з1)] ад] 1) церк. проповідницький; 2) що стосується церковного красномовства; 3) повчальний; напутливий.
Ьоші1еііс8 [,йзті'1ейк8] п рі 1) гомілетика (розділ богослів’я); 2) церк. збірн. проповіді.
Ьоіпіііагу [йз'тійзп] п збірник проповідей.
йотіїізі ['йзтійзі] п 1) проповідник; 2) укладач проповідей.
йотіїіге ['йзтіїаіг] V проповідувати; повчати, напучувати; читати проповіді (тж перен.).
Ьошіїу ['йзгпііі] п 1) церк. проповідь; пастирське повчання; 2) напучування, повчання; нотація; моралізування; повчальна розмова.
йотіпаї ['йзтіпзі] ад] біол. люд-ськйй.
Ьотіпез ['йзтіпіїх] рі від йото.
Ьотіпз ['Пошті]] 1. п 1) повернення додому; зворотний шлях; 2) здатність знаходити шлях додому (у голубів); 3) ав. зазначення посадки; приведення (літаків); 2. ад] 1) що повертається (прямує) додому (назад); 2) що нудьгує за домівкою; 4 ~ сієуісє військ, система (головка) самонаведення; ~ тІ88І1е військ, самонавідна ракета; ~ рі^еоп поштовий голуб.
Ьотіпід ['ЬзтітсІ] п (рі йотіпісіае) зоол. людйна; представнйк родйни го-мінід.
йотіпісіае [йз'ттісіі:] п 1) рі від йотіпіб; 2) зоол. родйна гомінід ряду приматів класу ссавців.
йоттіїу [йз'ттіЕаі] V олюднювати; перетворювати на людйну.
йошіпіуогоііз ['йзтґпіузгзз] асі] людоїдський, канібальський; що живиться людськйм м’ясом.
Ьотіпу ['йзтті] п амер. 1) подрібнена кукурудза; 2) мамалига.
ЬотІ8Й ['йоиті/] асі] домашній, затйшнйй.
йоті$йпе$$ ['йоиті/пі8] п домашня (невймушена) обстановка.
йото ['йоитои] п (рі Йотіпе8) 1) зоол. людйна (як представник родини приматів); 2) розм. гомосексуаліст; ~ заріепз людйна; гбмо сапіенс (людина як розумна істота).
йотосаіе^огіс [ 'йоитои, каей'дзпк] ад] що належить до однієї категорії.
йотосепігіс [,йзтои'8епйтк] асі] опт. гомоцентрйчний.
ЬотосЬгошаііс [,йзтзкгз'тгеіік] асі] різнобарвний.
йотосйготіс [,йзтои'кгоитік] див. йотосйготаїіс.
йотодегтіс [,йзтои'сІз:тік] асі] біол. ЩО ПОХОДИТЬ ВІД ОДНОГО Й ТОГО ж зародкового листка.
йотосіопі ['йзтзсізш] ад] зоол. го-модбнтний; що має усі зуби однакової будови.
йотосіупату [,йзтои'сІаіпзті] п біол. гомодинамія.
йотоеотегоїк [,йзті'зтзгз8] ад] бот., зоол. що складається з подібних сегментів (частйн).
йотоеораій ['йоитррзеО] п гомеопат.
йотоеораійіс [,йоипуз'раг0ік] ад] гомеопатйчний.
йотоеораійізі [,йоиті'зрз0і8І] див. йотоеораїй.
йотоеораійу [,йоитГзрз0і] п гомеопатія.
йото£атоіі8 [йз'тздзтзз] ад] бот. гомогамний.
йото^ату [йз'тздзті] п бот. гомогамія.
йото£епе ['йзтзсІзі:п] п щось однорідне, схоже (з чимсь).
йотозепеаі [,йзтои'сІзі:піз1] див. йото^епеоиз.
йотозепеаіе [,йзтои'сізі:піеи] V робйти однорідним, надавати однорідності.
йошозепеііу [,йзтоидзе'пі:ій] п однорідність; гомогенність.
йото£епеои$ [,йзтз'сІзі:п]з8] ад] 1) однорідний; гомогенний; ~ саг§о мор. однорідний вантаж; 2) грам, однорідний.
йото£епеііс [,йзтзсІзі'пеІік] ад] біол. гомогенетйчний.
йото^епіхаОоп [,йзтзсІзіпаі'хеі/п] п гомогенізація.
йото£ЄПІ2Є [йз'тздзтаїх] V гомогенізувати.
йото£епі2ег [йз'тзсізтаїхз] п гомогенізатор.
йото£епоіі£ [йз'тздзтзз] див. йото-£ЄПЄЇІС.
йото&епу [йз'тздзті] п біол. 1) спільне походження; СПІЛЬНІСТЬ ге-нотйпу; однорідність; 2) гомогенність.
йошо£гарй ['йзтоидга:£| п лінгв. омдграф.
йото£гарйіс [,йзтои'дгжіїк] ад] 1) лінгв. омографічний; 2) мат. гомографічний.
йотозгарйу [йз'тздгзЕї] п 1) лінгв. фонетйчне письмо; 2) мат. гомографія.
йотоіоійегтаї [,йоитзіз'0з:тз1] ад] біол. з постійною температурою тіла; теплокровний.
йошоїозаіе [йз'тзізден] V 1) погоджуватися; висловлювати згоду; допускати; 2) юр. підтверджувати, ратифікувати; 3) свідчити, засвідчувати; визнавати (дійсність документа тощо); 4) ототожнювати (з чимсь — \уйй).
Йошо1о£іс(а1) [,йзтои'1зсІзік(з1)] ад] гомологічний; що стосується гомології.
йошоїодоиз [йз'тзіздзз] ад] 1) відповідний; 2) біол., мат. гомологічний; ~ 8егіе8 гомологічний ряд; ~ уассіпе мед. аутовакцйна.
йотоІО£ііе ['йзтзізд] п 1) гомолог;
2) біол. гомологічний орган.
йотоіозу [йз'тзіздзі] п 1) відповідність; 2) гомологія.
йототогрй ['йзтзтз:і] п тж рі омомбрф, омофдрма.
йототогрйізт [,йзтз'тз:£іхт] п омоморфізм.
йототогрйоиз [,йзтз'тз:£з8] ад] омомбрфний, однаковий (схожий) за формою.
йотопотоііз [йз'тзпзтзз] ад] біол. гомономний; що складається з рівноцінних частйн.
йошопуш ['йзтзпіт] п 1) лінгв. омонім; 2) тезко; однофамілець.
йотопутіс [,йзтз'ттік] див. йото-путоиз.
йотопутоиз [йз'тзттзз] ад]
Нош
547
йоп
1) лінгв. омонімічний; 2) однойменний, однофамільний; 3) однаковий; одйн і той же {про ім'я, прізвище); 4) двозначний.
Ьошопушу [Ьз'топиш] п 1) лінгв. омонімія, омоніміка; 2) однакові імена (прізвища).
ЬошорЬепе ['ЬотзГкп] п омбграф.
ЬоторЬопе ['ЬотзГоип] 1. п лінгв. омофон; 2. асі] однаковий, збіжний; що має однакове звучання (про слово тощо).
ЬоторЬопіс [фзтзТзпік] асі] муз. гомофонний, унісонний.
ЬоторЬопоиз [Ьо'тоГзпзз] асі] 1) гомофонний; 2) лінгв. що має однакове звучання.
ЬоторЬопу [Ьо'тоГзпі] п 1) муз. (унісонна) гомофонія; 2) лінгв. однакове звучання (слів); омофонічність.
йоторіазііс [фзтз'ріаезіїк] асі] біол. що має схожу будову і форму.
йотороіаг [,Ьоитои'рои1з] асі] ел. уніполярний.
йотогзапіс [,Ьото:'джпік] асі] лінгв. гоморганний (про звук).
йото$ехиа1 [ йоигпои'век^иоі] 1. п гомосексуаліст; 2. асі] гомосексуальний.
йото$ехиа1і$т [йоитои'век^ио-Ііхт] п гомосексуалізм.
Йото$ехиа1і$і ['Ьоитои'зекзіизіїзі] п гомосексуаліст.
Ьотозехиаіііу ['Ьоитоизекзіи'аеіііі] див. Ьотозехиаіізт.
Йото$у$ґетіс ['Ьоитоизіз'їетік] асі] що належить до однієї системи.
йотоійегтаї [,Ьоитои'9з:тз1] асі] теплокровний; з постійною температурою тіла.
йошоіуре ['Ьотоиіаїр] п біол. гомолог, гомологічний орган.
йотоіуру ['Ьотоиіаірі] п біол. гомотипія.
йотшісиїаг [Ьз'тлт]кіи1з] асі] карликовий, мініатюрний; крихітний (про людину).
йоіїшпсіііі [Ьо'тлдкіиіаі] рі від Ьо-типсиїиз.
йотипсиїиз [Ьз'тлдк]и1зз] п (рі Ьо-типсиїі) 1) чоловічок; пігмей, карлик, ліліпут; 2) мед. фантом; модель людини для вивчення анатомії; 3) гомункулус (в алхімії).
Ношйігап [йоп'4іиогоп] 1. п гонду-расець; житель Гондурасу; 2. ад] гон-дураський.
Ношіигапіап [фзпфио'геїпюп] див. Нопсіигап.
Ношіигаз [йоп'фиогов] п геогр. н. Гондурас; ОиІГ оГ ~ Гондураська затока.
Йопе [йоип] 1. п 1) брус, брусок, точильний камінь; 2) геол. дрібнозер-нйстий пісковйк, точйльний шйфер; 3) дорожня праска; 2. V 1) точйти, го-стрйти; 2) тех. притирати, хонінгува-
ти; 3) бурчати, ремствувати; стогнати; пхйкати.
колезі [опізі] 1. ад] 1) чесний; ~ етріоутепі чесна праця; ап ~ ііуіпе чесний заробіток; іо Ье ~ бути чесним; 2) правдйвий; щйрий, відвертий, прямйй; іо Ье циііе ~ аЬоиі іі розм. щйро кажучи; І зЬаІІ Ье ~ \уіій уои розм. скажу вам відверто; 3) сумлінний; 4) справжній, ^фальсифікований; ~ \уоо! чйста вовна; 5) цнотлйвий, моральний; доброчесний; іо таке ап ~ у/отап оГ зтЬ. одружйтися на звабле-ній дівчині, прикрйти гріх шлюбом; 6) добрий, шановний, достойний (часто у звертаннях); ту ~ §епі!етап шановний добродію; 2. аду поет, дійсно, справді; ~! слово честі!; ~ Ьгокег а) чесний маклер (прізвисько Бісмарка); б) розм. сват; сваха; іо іигп ап ~ реппу нажйти (заробйти) чесною працею; ~ іо Сосі! клянуся!
Ьопезіїу [опізіїї] аду 1) чесно, правдйво, щйро; І сап ~ зау можу чесно сказати; 2) справді, правда.
Ьопезіу [ зпізіі] п 1) чесність; 2) правдйвість; щйрість; прямота; 3) чеснота, цнота; порядність, доброчесність; 4) бот. лунарія, місячник.
Ьопелуогі ['Ьопп\уз:і] п бот. сизбн. Нопеу ['Ьлпі] п ж. ім’я Хбні.
Ьопеу ['Ьлпі] 1. п 1) мед; сотЬ ~ стільниковий мед; 2) квітковйй сік, медок; 3) сироп, штучний мед; шаріє ~ кленовий мед; 4) розм. любий, мй-лий; голубчик; люба, мйла, голубка, душечка; аз з\уєєі аз ~ медовий; солодкий як мед; ~ апб Ьи§ амер. розм. ласка, пестощі, обійми; ~ Ьох секційна рамка (для стільника); ~ саке медовий коржик; ~ Ло\у медозбір, узяток; ~ ріапі медонос, медоносна рослйна; 2. V амер. 1) говорйти ласкаво; лестйти, улещувати; спокушати солодкими словами; 2) підлйзуватися, прислужуватися.
1іопеу-Ьа£ ['ЬлшЬаед] п медовий шлунок (у бджіл).
Ьопеу-Ьее ['ЬлшЬі:] п ент. медоносна бджола.
Ьопеу-Ьиххаггі ['Ьлпіфлхзб] п зоол. осоїд.
ЬопеусотЬ ['Ьлткоит] 1. п 1) медовий стільнйк; 2) мет. раковини; 2. ад] 1) стільниковий; ніздрюватий; пористий; 2) покрйтий стільникопо-дібним малюнком; 3. V 1) продірявити; зрешетйти; 2) перен. підточйти, ослабити.
ЬопеусотЬеб ['Ьлткоитб] ад] зрешечений; ніздрюватий; покрйтий отворами; помережаний.
Ьопеу-сир І'Ьлпіклр] п бот. нектарник.
Ьопеу-делу ['ЬлпісЦи:] п 1) бот. медяна роса, падь; падевий мед; 2) поет.
нектар; 3) амер. біла мускатна дйня, зимова дйня.
Ьопеу-гігор ['Ьлпібгор] п 1) крапля меду; 2) щось приємне, мйле.
Ьопеуесі ['Ьлпіб] ад] 1) підсолоджений медом; 2) медоносний; що містить мед; 3) солодкий, медовий; 4) улесливий.
Ьопеу-Ґаіі ['ЬлпіГзгі] п 1) медяна роса; 2) перен. удача, несподіване щастя.
копеуйі£§1е ['Ьлпі,£лд1] V амер. розм. 1) обдурйти, ошукати; 2) вйманити, вйдурити.
Ьопеу-кіїе ['Ьлпікаїї] п зоол. осоїд.
Ьопеутооп ['Ьлттит] 1. п медовий місяць; іо §о Гог а ~ поїхати у весільну подорож; 2. ад] весільний; ~ ігір весільна подорож; 3. V мати медовий місяць.
копеу-тоиікесі ['Ьлт'таибб] ад] медоточйвий, солодкомовний; улесливий.
копеу-реа ['Ьлтрі:] п бот. цукровий горох.
Ьопеузискіе ['Ьлт,злк1] п бот. жй-молость, деревнйк.
Ьопеу-зл¥ее1 ['Ьлшз\уі:і] ад] 1) солодкий як мед; 2) мйлий, славний.
Ьопеу-іопбііесі ['Ьлт'їлдб] ад] солодкомовний, медоточйвий; улесливий.
110ПЄу-І¥0Г(І8 ['Ьлт\уз:бх] п рі солодкі слова.
Ьоїі£ [Ьзі]] п 1) іноземне підприємство у Китаї, факторія; 2) купецька гільдія у Китаї.
Ноп£-Коп£ ['Ьзі]'кзд] п геогр. н. Гонконг.
Ьопіпв [ 'Ьоипід ] п тех. хонінгуван-ня.
Ьопк [Ьзі]к] 1. п 1) рохкання, хрюкання; 2) амер. крик дйких гусей; 3) автомобільний гудок; 2. V 1) кричати (про диких гусей); 2) розм. сигналити, гудіти (про автомобіль).
Ьопку-іопк ['Ьзі]кі'ізі]к] п амер. розм. шинок, корчма; кубло.
Нопоіиіи [,Ьзпз'1и:1и:] п геогр. н. м. Гонолулу.
Нопог ['опз] п ж. ім’я Онор.
Ьопог ['зпз] амер. див. Ьопоиг.
Нопога [Ьз'пзггз] п ж. ім’я Гонбра, Хонбра.
Ьопогагіа [,зпз'гезпз] рі від Ьоп-огагіит.
Ьопогагіит [,зпз'гєзпзт] п (рі Ьопогагіа) гонорар.
Ьопогагу ['зпзгзп] ад] 1) почесний; ~ ге\¥аг(і почесна нагорода; 2) що є справою честі; 3) неоплачуваний (про працю); 4) громадський; що працює на громадських засадах; почесний; ~ Ігеазигег вйборний скарбнйк (неоплачуваний); < ~ соїопеї військ, шеф полку; іо еагп ~ тепііоп бути відзначеним у наказі.
Ноп
548
Ноо
Нопогіа [ко'по:па] п ж. ім'я Гонб-рія, Хонбрія.
ЬопогіГіс [,оп0'пГік] асі} 1) почесний; 2) шанобливий.
Ьопоиг ['опо] 1. п 1) честь; чесність; оп (ироп) ту \¥огб оЕ ~ слово честі; 2) благородство, шляхетність; честь; роіпі оЕ ~ справа честі; 3) добре ім’я, добра репутація, честь; 4) цнота; чистота; доброта; жіноча честь; 5) почесть; шаноба, пошана; повага; шанування; £иагсі оЕ ~ почесна варта; реасе и/іік ~ мир на почесних умовах; іп ~ оЕ зтЬ., 8тік. на честь когось, чогось; Іо £іує (іо рау) ~ а) засвідчити повагу; б) вітати, вшановувати; віддавати належне; 6) слава, честь; ю \уіп ~ іп Ьаіііе заслужити бойову славу; 7) честь (у формулах ввічливості)', І Ьауе іке ~ іо іпЕогт уои маю честь повідомити вас; \¥І11 уои бо те Іке ~ оЕ сііпіпв и/іік те? дозвольте мені запросити вас на обід; 8) (Н.) честь (титул)’, уоиг Н. ваша честь; 9) рі почесті; урядові нагороди, орденй; іке Іазі ~8 останні почесті, похоронна церемонія; Віпксіау Нопоиге нагороди до дня народження короля; 10) рі відзнака (при складанні екзаменів)', 11) уклін, реверанс; ~ Ьгі^кі! слово честі!; ~ Іар спорт, коло пошани; ~ 8у8іегп а) система приймання екзаменів на основі повного довір’я студентам; б) розконвоювання в’язнів; ~8 сіе^гее унів. диплом з відзнакою; ~8 1І8І спйсок нагород; Еог (іке) ~ (оГ) фін. для врятування кредйту; І1’$ уоиг ~ тепер ваша черга (гольф)’, Оіутріс 6ате8 ~ го1І8 почесний спйсок учасників Олімпійських ігор; 2. V 1) шанувати; поважати, вшановувати; 2) відзначати нагородою; удостоювати (чогось — \уйк); 3) фін. оплатйти; 4) додержувати (умов); виконувати (зо-бов ’язання).
ЬопоигаЬІе ['опогоЬІ] аф 1) чесний, благородний; ~ іпіепііопз чесні наміри (щодо одруження); 2) знатний, благородний (про походження); 3) почесний; ~ биіу почесний обов’язок; ~ реасе почесний мир; ~ бізскаг^е амер. військ, звільнення зі служби з доброю атестацією; 4) шанований, поважаний; достойний; 5) (Н.) вельмишановний; високоповажаний; іке Н. Зокп Вгсауп вельмишановний Джон Браун.
копоигакіу ['зпагоЬІі] асіу 1) чесно, благородно; 2) з честю, зі славою, з пошаною.
копоигіезд ['опо1і8] аф 1) безчесний, низькйй, неблагородний; 2) безславний.
копоиг($)-шап ['опа(х)тгеп] п (рі копоиг(8)-теп [-теп]) той, хто одержав диплом з відзнакою; той, хто склав екзамен з найвйщою оцінкою.
Нопзки [’коп/и:] п геогр. н. острів Хбнсю.
Ноо [ки:] іпі ого-гб!
кооск [ки:Ц] п амер. розм. 1) самогон; ~ 8ІІ11 самогонний апарат;
2) спиртнйй напій (кустарного вйго-товлення).
коо<і [киб] п 1) капюшон; 2) капор; 3) чепчик; очіпок; 4) клобук (ченця); 5) шолом (лицаря); 6) амер. капот; 7) тех. кожух, чохол; 8) витяжна шафа; 9) ковпачок; 10) складаний верх (автомобіля); 11) шапка (хмар); 12) (скор. від коосіїит) хуліган; 2. V 1) накривати капюшоном (ковпаком тощо); 2) закривати, приховувати; прикривати; замазувати.
коод-сар [ 'кибкаер] п капор; очіпок.
коойей І'кисіїсі] аф 1) закрйтий капюшоном; ~ топк ченець у клобуці; 2) з капюшоном (про плащ); 3) закрйтий; схований; завуальований; ~ сго\¥ сіра ворона.
Ьоодіе ['кисії] п сіра ворона.
ксмміїиіп І'кисіїот] п амер. розм. хуліган; громйло.
ЬооЛ-тоиМ ['кибтоиіб] п архт. слізнйця.
коодоо [ки:скі:] амер. 1. п 1) чаклунство, шаманство; 2) чаклун, чарів-нйк; чаклунка, чарівнйця; 3) людйна (річ), що приносить нещастя; 4) причйна, пристріт; 5) невдача, невезіння; 2. аф 1) чаклунський, чарівнйцький; замовний; 2) розм. нещаслйвий; шо приносить невдачу; 3) знахарський; чарівнйчий; 3. V 1) зачарувати, заво-рожйти; наврочити; принестй нещастя; 2) виганяти чаклунством (замовлянням); 3) галасувати; скандалити.
коо(І5¥Іпк ['кисІ\¥П]к] V 1) обдурювати; замйлювати очі; піддурювати; 2) приховувати, ховати.
коогіу ['кисії] п сіра ворона.
кооеу |'ки:і] п амер. розм. нісенітниця; брехня, пусті слова.
кооГ [ки:Г| 1. п (рі тж кооуез) 1) копйто; 2) копйтна тварйна; 3) но-жйще; < оп іке ~ амер. живйй, живцем (про худобу); іо Ьеаі (іо раб) іке ~ ітй пішки; 2. V 1) бйти (топтати) копйта-ми; 2) розм. ітй пішки; 3) розм. танцювати; 4) розм. прогнати, вйгнати, звільнйти (з роботи).
кооІЬеаІ ['ки:ЕЬі:і] п цокіт копйт.
кооГ-си$кіоп ['ки:£ки/п] див. кооЕ--расі.
кооГегі [ки.Еі] аф копйтний (про тварину).
кооГег [ 'ки.Еа] п амер. розм. 1) тан-цюрйст; чечітник; 2) репортер.
кооГ-расі ['ки:Ергеб] п подушка на ногу коня, що засікається.
коок [кик] 1) п крюк; крючок; гак, гачок; гаплйк; ~ апсі еуе гаплйк; сгоскеї ~ в’язальний крючок; 2) багор, беті; 3) перен. пастка, принада, западня; іо 8^а11о^ іке ~ спійматися на гачок; 4) сікач, кривйй ніж; 5) серп (тж геаріп^ ~); 6) шип; ігоп ~ шип підкови;
7) бот., зоол. колючка, шип; голка; 8) тех. зачіпка, скоба; 9) спорт, хук, короткий боковйй удар (бокс); 10) муз. хвостик (частина ноти); 11) мор. розм. якір; 12) крутйй згин; заворот, закрут (ріки); оболонь; 13) рі лапкй; дужкй; 14) військ, розм. шпора; 15) розм. злодій, шахрай; торбохват; 4 Н. апсі Еуе амер. «крючкй» (секта); Ьу ~ ог Ьу сгоок усіма правдами й неправдами; оп (ироп) опе’8 о\уп ~ на свою відповідальність, на свій рйзик; із своєї іні-ціатйви; ~, Ііпе апсі 8іпкег цілком, повністю; Іо бгор оЕГ Іке ~8 протягтй ноги, урізати дуба; Ю £еі іке ~ амер. розм. бути звільненим, втратити роботу; іо іаке (іо 8Ііп§) опе’8 ~ накивати п’ятами; 2. V 1) згинати крючком; 2) згинатися крючком; перегинатися; 3) застібати на гаплйк; іо ~ ир а бге88 застебнути сукню (на гаплики); 4) застібатися на гаплйк (гапликй); іке бге88 ~8 ир аі іке Ьаек сукня застібається на гапликй ззаду; 5) зачіпляти; причіпляти; зчіпляти; надівати (навішувати) на гачок; 6): іо ~ опезеїЕ причіплятися; 7) ловйти, спіймати (рибу); 8) перен. спіймати на гачок; іо ~ а кизЬапб під-чепйти чоловіка; 9) розм. завербувати; 10) розм. красти; привласнювати; шахраювати; одержувати за допомогою обману, обдурювати; 11) амер. буца-ти(ся); 12) розм. сіпатися; шарахатися; 13) розм. ушйтися (тж Ю ~ іі); 14) амер. плестй крючком; 15) захо-пйти і передати м’яч ногою назад (регбі); 16) завдати удару збоку (бокс); □ ~ іп примусити погодитися (з чимсь); ~ оиі вйвідати.
коокак [кико] п кальян.
коок-апй-еуе ['кикзпб'аі] п гаплйк (застібка на одязі).
коок-аші-іаскіег ['ИикопсГІгесІо] аф амер. розм. пожежний; ~ сотрапу пожежна команда.
коокеїі [кикі] аф 1) кривйй, крючкуватий; 2) шо має крючкй (крючок); 3) амер. сплетений крючком.
коокег ['кика] п 1) мор. рибальське судно; хукер; 2) розм. суденце; іке оіб ~ знев. стара калоша; 3) розм. вербувальник провокаторів ( у профспілках); 4) повія; 5) амер. битлйва корова; 6) амер. член секти «крючків».
коокеу ['кикі] п амер. розм. прогульник, сачок; іо ріау ~ прогуляти, сачконути, утектй (з уроків).
коок-Гогсер$ ['кик'Ез:8ер8| п (рі тж без змін) гачкуватий пінцет.
коокіеі ['кикін] п маленький гачок. коок-по$е ['кикпоиг] п гачкуватий (крючкуватий) ніс; яструбйний (орлй-ний) ніс.
коок-по$есі [ кик'поихб] аф з гачкуватим (крючкуватим) носом; з яс-трубйним (орлйним) носом.
Ноок’$-]оіп< [ 'кикз'сізоіпі] п тех. шарнір Гука.
коо
549
Ьор
коок-ир ['Ьиклр] 1. п 1) з’єднання, зчеплення; 2) розм. контакт; зв’язки, стосунки; 3) рад. розм. одночасна передача однієї програми по кількох станціях; паііопаї ~ амер. передача по всіх станціях; 4) розм. мережа (агентів)', агентура; 5) тех. лабораторна (монтажна) схема; 2. V рад. розм. тимчасово передавати одну програму по кількох радіостанціях.
коок^огш ['Ьик\¥о:т] п мед. нематода.
кооку [Ьикі] ад] 1) гачкуватий, крючкуватий; гачкоподібний; 2) що має гачок (гачки); < іо ріау ~ амер. розм. прогуляти; утектй (з уроків).
кооку-ріауег [ 'Ьикі,р1ею] п амер. розм. сачок, прогульник (про школяра).
Ьооїщап ['Ьшіідоп] п хуліган; ~ £ап&8 ватаги хуліганів.
коо1І£апІ8ш [Ьи:1ідопігт] п хуліганство.
коор [Ьи:р] 1. п 1) обруч, обід; 2) спорт, серсо; 3) (скор. в/дЬиІаЬоор) хула-хуп; 4) плоска каблучка; 5) кільце; кільцеподібна річ; 6) рі фіжми; 7) спідниця з криноліном; 8) ворота (у крикеті)', 9) коромисло; 10) кидок з-під корзйни (баскетбол)', 11) тех. обойма; бугель; кільце; 12) рі обручна сталь; 13) вйгук, вйкрик; 14) мед. коклюшний кашель; 2. V 1) набивати обручі; скріпляти обручем; іо ~ а сазк набивати обручі на бочку; 2) перен. оточувати; стйскувати; зв’язувати; 3) закричати; зойкнути; завйти; 4) заходитися (від кашлю)’, 5) вйгукнути (від подиву).
коор-(Іге$$ ['Ьи.рсІгез] п сукня з криноліном.
Ьооред [Ьшрі] ад] 1) з криноліном, натягнутий на обручі; ~ $кіп спіднйця з криноліном; 2) скріплений обручами (обіддям); 3) спіральний.
Ьоорег ['Ьи:ро] п 1) бондар; 2) той, хто грає у хованки; ~8 Ьісіе хованки; 3) зоол. лебідь-кликун.
кооріп£-сои&к ['Ьи:рп]коГ| п мед. коклюш, кашлюк.
Ьооріп£-$і¥ап ['Ьи:ріі]'8\уоп] п зоол. лебідь-кликун.
Ьоор-ігоп ['Ьи:р,аюп] п тех. обручна сталь.
коор-іа ['Ьи:р1а:] п 1) кільця (гра); 2) амер. розм. галас; гармйдер.
коор-пеі ['Ьигрпеі] п сачок, коорое ['Ьи:ри:] п зоол. одуд.
коор-реііісоаі ['Ьи:р,реіікоиі] п 1) нйжня спіднйця з фіжмами; 2) кринолін.
коор-гіп& ['Ьи:рпд] п плоска каблучка.
коор-$кігі [Ьшрзкогі] див. Ьоор-реі-іісоаі.
коогау [Ьи'геї] 1. п 1) ура!; 2) рі вйгуки «ура!»; 2. V кричати «ура!»; 3. іпі ура!
коо$е [Ьи:г] п вет. паразитйчний бронхіт.
коо$(е)доу ['Ьшздои] п амер. розм. холодна, в’язнйця; гауптвахта.
коозк [Ьи:Д п розм. юшка.
Ноозіег ['кигр] п амер. 1) жарт. індіанець; мешканець штату Індіана; 2) мужлай; < ~ саке імбйрний пряник; ~ Іапсі жартівлйва назва штату Індіана.
Ноо$іегс1опі ['ЬиїздсЬт] п 1) амер. жартівлйва назва штату Індіана; 2) Захід (США).
кооі [Ьи:і] 1. п 1) крик совй; 2) рі крйки; гйкання; вйгуки; 3) тюкання, улюлюкання; 4) гудок, сигнал (автомобіля); виття (сирени); 4 І сіоп’і саге а ~ (пуо ~$) мені на це наплювати; 2. V 1) кричати, ухати (про сову); 2) накричати (на когось); гйкати, улюлюкати; освйстувати; 3) гудіти, сигналити, вйти, завивати (про гудок, сирену); 3. іпі (тж рі) тьху!
кооіску ['Ьи:і/і] п амер. розм. непристойний танок (тж ~ Запсе); ~ сіапсег танцюрйстка в шйнку.
кооіег ['Ьи:ід] п гудок, сирена.
кооуе [Ьи.у] лі) вет. здуття живота (черева); 2) очіпок, чепчик.
Ьооуєсі [Ьшусі] ад] копйтний.
кооуегие ['Ьшуогаїг] V амер. жарт. заощаджувати на їжі; недоїдати.
ііооує^ [Ьи:У2] рі від ЬооГ 1.
йор [Ьор] 1. п 1) стрибок; підскік;
2) підстрйбування; підскакування;
3) розм. танці, невелйкий танцювальний вечір, вечірка; 4) ав. переліт; нетривалий політ; етап перельоту;
5) бот. хміль; 6) рі вйсушені шйшкй хмелю; 2. V 1) стрибати, скакати (на одній нозі); 2) підскакувати, підстрй-бувати; 3) перестрйбувати (через — оуєг); 4) ускакувати ( на поїзд тощо); 5) кульгати, шкутильгати, шкандибати; 6) танцювати, витанцьовувати;
7) розм. перелетіти (на літаку);
8) розм. тікати, кваплйво забратися геть; ~ іі! забирайся геть!, ідй собі!; 9) збирати хміль; 10) приправляти хмелем (пиво тощо).
йор-Ьіпе [’ЬорЬаіп] п пагін (стеб-лйна) хмелю.
Норе [Ьоир] п ж. і ч. ім'я Хбуп.
коре [Ьоир] 1. п 1) надія; сподівання; ~8 оГ $иссе$8 надії на успіх; ~8 оГ реасе мйрні сподівання; 2) той, на кого покладають надії; щось багато-обіцяюче; 3) невелйка вузька затока; фіорд; 4) ущелина, вйярок; ~ сЬе8і скрйня з посагом; іо Ьоре а§аіп8і ~ сподіватися на чудо; сподіватися, незважаючи ні на що; 2. V 1) покладати надії; сподіватися, надіятися (на щось — Гог); І ~ 80 сподіваюся, що так і буде; 2) очікувати, передчувати.
Ьоре<1-Гог ['ЬоиріГо:] ад) бажаний, жаданий; 1оп§ ~ довгожданий.
кореГиІ ['ЬоирГиІ] ад] 1) якйй на
діється; іо Ье ~ оГ 8иссе88 бути упевненим в успіху; 2) багатообіцяючий; що подає надії; ~ рго8ресі сприятлива (багатообіцяюча) перспектйва; ~ рго§-ПО8І8 оптимістйчний прогноз.
корейііпезд ['Ьоирйі1пі8] п 1) надії, сподівання; 2) оптимізм.
Ьоре1е$$ ['Ьоиріїз] асЦ 1) безнадійний; безвйхідний; ~ 8іги£§1е безнадійна (марна) боротьба; ~ І11пе88 невиліковна хвороба; ~ саизе приречена справа; 2) (оГ, аЬоиі, Гог) зневірений (у чомусь); якйй втратив надію (на щось); іо Ье ~ Гог іЬе Гиіиге зневіритися у майбутньому, безнадійно дивйтися на майбутнє; 3) невиправний (про людину).
Ьоре1е$$пе$$ [ 'Ьоиріїзпіз] п безнадійність; безвйхідність; відчай.
1юр-£аг(Іеп ['Ьор,да:с1п] п хмільнйк.
кор-£ПП¥ІЛ£ ['Ьор,дгоиід] п хмелярство.
коркеаД ['ЬорЬесІ] прозм. наркоман.
Ьор-кіїп ['Ьоркіїп] п хмелесушарка.
Ьоріііе ['Ьоріаіі] п іст. важкоозб-рбєний піхотйнець.
Ьор-о’-ту-іЬитЬ ['Ьороті'Олт] п карлик; хлбпчик-мізйнчик.
Ьоррей [Ьорі] ад] 1) хмельовйй, зроблений з хмелем, охмелений, захмелений (про пиво тощо); 2) хмільнйй; ~ ир а) захмелілий; збуджений; очманілий; б) форсований (про двигун).
Ьоррег ['Ьоро] п 1) стрибун, плигун; 2) стрибаюча комаха (коник, блоха тощо); 3) тех. бункер; завантажувальний магазйн (автомата); 4) зал. хб-пер; 5) засік; комора; 6) саморозвантажна баржа; 7) збирач хмелю; ~ \уа$оп зал. думпкар, вагбн-самоскйд.
Ьоррег-Ьаг^е ['Ьоро'Ьа:сІз] п саморозвантажна баржа.
коррег-саг ['Ьорока:] п зал. хбпер.
Ьорреі ['Ьоріі] п 1) кошик; 2) гірн. прохіднйцький цебер; 3) розм. вулик.
кор-ріскег ['Ьор,ріка] п 1) збирач хмелю; 2) хмелезбиральна машйна.
Ьорріпз ['Ьорп]] 1. п 1) стрибання, скакання; 2) танці, танок; сільське свято; 3) збирання хмелю; 4) додавання хмелю (у пиво тощо); 2. ад] 1) стрибаючий; пурхаючий; 2) дуже зайнятий; що метушйться; 3) розлючений, розлютований; ~ гпасі у нестямі.
корріп&1у ['Ьорідії] асіу вйстрибом.
корріе ['Ьорі] 1. п 1) пуга (для коня); 2) перен. кайдани; пуга; 2. V 1) стриножити (коня); 2) зв’язати руки й ноги; перешкодити; заплутати, обплутати.
Ьор-роскеі [ 'Ьор,рокіі] п мішок хмелю.
кор-$аск ['Ьорзаек] п 1) мішок для пакування хмелю; 2) тканйна-рогож-ка.
Ьор-8аскіп£ [ 'Ьор, згекід] п 1) міш-ковйна, груба мішкова тканйна; 2) (шерстяна) тканйна-рогожка.
Ьор
550
йог
Ьор$соісЬ ['Ьорзкоу] п дитяча гра у «класи».
кор-зіер-ршір ['йор'зіер'сізлтр] п спорт, потрійний стрибок.
ЬоріЬшпЬ ['ЬорОлт] див. йор-о’--ту-ійитЬ.
йоріоасі ['ЬоріоисІ] п розм. жаба.
Ьор-уіпе ['Ьоруаіп] п пагінець (стеблина) хмелю.
йор-уагсі [гЬоріа:сі] п хмельнйк.
Ногасе [йопз] п ч. ім'я Хорас, Хо-ріс, Горацій.
йогаїїу ['йо:гой] аду щогодини.
Ногату ['йо:гап] ад] 1) годинний; 2) що позначає годйни; 3) щогодйн-ний; що триває годйну; 4) короткочасний, хвилйнний.
Ногаііо [йо'геї/юи] лХорейшіо, Хо-рейшо, Гораціо.
копіє [Ьо:сІ] 1. п 1) орда; Ооісіеп Н. іст. Золота орда; 2) перев. рі зграя, ватага, банда; 3) компанія, галаслйвий натовп, гурт людей; 4) розм. зграя; рій; хмара (комах)-, 2. V 1) жйти гуртом (громадою); 2) збиратися докупи (натовпом).
Ногеїюшісі ['ЬогЬаипсІ] п бот. шандра, бджоляна трава.
Ногігоп [йз'гаїгп] п 1) горизонт; обрій; сеіезііаі ~ небесний горизонт; 2) геол. ярус; стратиграфічне розташування пласта; 3) кругозір.
Ьогігоп1е$$ [йа'гаїгпів] ад] неозорий, безмежний, безкраїй.
йогігопіаі [,йоп'гопі1] 1. п горизонталь; 2. ад] горизонтальний; ~ Ьаг горизонтальна перекладка, турнік.
йогігопіаШу [,Ьоп23п'іж1іЛ] п горизонтальність; горизонтальне розташування.
когігопіаііге [,Ьоп'гопіо1аіг] V розташовувати (класти) горизонтально.
Іюгігопіаііу [,Ьогі'гзпіо1і] аду горизонтально.
йоппопе ['Ьо:тоип] п фізл. гормон.
йоппопіс [Ьоґтотк] ад] фізл. гормональний, гормонний.
йот [йот] 1. п 1) ріг; 2) ріжок; горн, сурма; йипізтап’з ~ мислйвський ріжок; Егепсй ~ валторна (музичний інструмент)’, 3) гудок, сирена; ~ Ьиоу буй з сиреною; 4) рупор (гучномовця)’, труба (грамофона)’, 5) кубок з рогу; 6) порохівнйця; 7) гострий кінець; відросток, відгалуження; відріг; 8) рогата тварйна; 9) меч; бйвень; 10) бібл. влада; піднесення; 11) зоол. щупик, вусик; 12) тех. вйступ; кронштейн, важіль; 13) золотопромивальний лоток; 14) геогр. мис; ійе (Саре) Н. мис Горн; 2. ад] роговйй; ~ сотЬ роговйй гребінець; ’Ф* ~ оГ ріепіу (оГ аЬипсІапсе) ріг достатку; іо риі іо ійе ~ оголосйти поза законом; іо іаке ійе Ьиіі Ьу ійе
взяти бика за роги; іо Ь1о\¥ опе’з о\¥П ~ займатися самовихвалянням, хвастати; іо йауе (іо и/еаг) бути
рогоносцем; 3. V 1) буцати; бйти рогами; колоти рогами; 2) спйлювати роги; іо ~ саіііе зрізати роги худобі; 3) вигинати, надавати рогоподібної форми; 4) наставити роги; 5) юр. оголошувати поза законом; □ ~ іп а) втручатися; б) вдиратися без запрошення.
йогпЬеаш ['йо:пЬі:т] п бот. граб.
йот-йеесй ['йз:пЬі:і/] див. йот-Ьеат.
йогпйіП ['йзтЬіІ] п зоол. птах-но-соріг.
йотйіепсіе ['йотЬІепсІ] п мін. амфібол, рогова обманка.
йот-Ьоок ['йотЬик] п 1) іст. буквар; абетка; іо іеасй зтЬ. ійе ~ навчати когось грамоти; 2) перен. азбука; азй.
йоте<1 [йотсі] ад] 1) рогатий; ~ со\¥ рогата корова; ~ уірег рогата гадюка; 2) з рогами, з ріжками; 3) ороговілий (про шкіру)-, ~ зуПо^ізт дилема.
йогпег ['йото] п 1) різьбяр по рогу; 2) сурмач, горніст; трубач; сигнальник.
йогпеі ['йотіі] п 1) ент. шершень; 2) перен. оса, набрйддива муха; 3) ав. розм. бомбардувальник.
йогп-еуед ['йот'аісі] ад] з більмом на оці, з помутнілим зором.
йот-Л$й ['йотВД п морська щука. йотіПсаііоп [,йз:пі£і'кеі/п] п ороговіння.
йогпіїу ['йотіГаї] V 1) призводити до ороговіння; 2) наставляти роги, зраджувати.
йогпіпз ['йо:пп]1 п 1) зменшення (місяця)’, 2) тех. фальцювання; 3) наставляння рогів; 4) юр. оголошення поза законом.
йогп1е$$ [ 'йо:п!із] ад] безрогий, ко-мблий.
йогпііке ['йотіаїк] ад] рогоподібний, роговйдний.
когп-тагі ['йот'тжсІ] ад] 1) розлючений, розлютований; 2) у нестямі від ревнощів (про чоловіка).
ЙОШ-ПО5Є ['йогппоиг] п зоол. носоріг.
йогпріре ['йотраїр] п волйнка (музичний інструмент).
йогп-гіїшпесі ['йо:п'птд] ад] 1) у роговій оправі; 2) у роговйх окулярах (про людину).
йогп$іопе ['йоіпзіоип] п мін. рого-вйк.
йогп8Ж)£8Іе [ 'йот, з^оді] V амер. розм. обдурйти, піддурйти.
йогтуогк ['йо:туо:к] п різьблення по рогу.
йогплуогі ['йот\¥о:і] п бот. кушйр. йогпу ['йоті] ад] 1) рогатий; що має роги; 2) мозолястий; грубий; жор-сткйй; ороговілий (про шкіру)’, ~ йапбз мозолясті руки; 3) роговйй.
йогодгарйу [йо'годгоїї] п годинникова справа.
йогоіове ['йогоіосіз] п поет, годйн-ник.
його1о£ег [йо'гзіосізо] п годинникар.
його1о£іс [, йзго'ізсізік] ад] що стосується вимірювання часу (годинникової справи).
Його1о£іса1 [,йзгз'1зс!зікз1] ад] що вимірює час.
ЙОГОІО&І5І [Й0'гЗІ9СІ318І] див. йогоі-О£ЄГ.
йогоіо^іиш [,йзгз'1оисІзізт] п церк. часослов.
його1о£у [йз'гзізсізі] п 1) вимірювання часу; 2) годинникова справа; 3) церк. часослов.
йоготеїег [йз'гзтііз] п прйлад для вимірювання часу; годйнник; хронометр.
йоготеігу [йз'готііп] п вимірювання часу.
його$сора1 [йз'гзвкзрзі] ад] горо-скопічний; астрологічний.
його$соре ['йзгззкоир] 1. п гороскоп; іо са$с а ~ складати гороскоп; ійе ~ оГ паііопз майбутнє народів; 2. V складати гороскоп; провіщати долю по зірках.
його$сорег ['йогззкоирз] п астролог, складач гороскопів.
його$соріс(аІ) [,йзго'8корік(з1)] див. йогозсораі.
йогобсору [йз'гззкзрі] п 1) складання гороскопів; астрологія; 2) розташування зірок при народженні людйни.
йоітеп(Іои$ [йз'гепсІов] ад] страхіт-лйвий, страхаючий, жахаючий; що вселяє жах.
йоггепі ['йзгзпі] ад] 1) поет, погрозливий, загрозливий; що вйзвірив-ся; 2) трепетлйвий; переляканий.
йоггіЬіШу [,йзгз'Ьі1ііі] п щось стра-хітлйве (жахлйве, жахаюче).
йоггійіе ['йзгзЬІ] 1. п 1) роман жахів; 2) жах; жахлйва людйна; жахлйва річ; 2. ад] 1) страшнйй, жахлйвий; що викликає жах; 2) огйдний, бридкйй; дуже поганий (про погоду)’, 3. аду жахлйво.
йоггійіу ['йогзЬІі] аду 1) жахлйво, страшно; 2) страшенно, вкрай, надзвичайно, разюче.
йоїтісі ['йзпсі] ад] 1) розм. огйдний; неприємний, відразливий; протйвний; йе \уа$ ~ іо те він був грубий зі мною; 2) страшнйй, жахлйвий; що викликає жах; 3) поет. їжакуватий; кошлатий, кудлатий.
йоїтійс [йо'пГїк] ад] страхітлйвий, жахлйвий; що викликає жах.
йоггіПсаііоп [,йзпії'кеі/п] п 1) вселяння страху (жаху); залякування; 2) щось жахлйве, жах.
ІюїтІЇу ['йзп£аі] у 1) викликати жах; жахати; страшйти; 2) шокувати; обурювати.
ІюїтІЇуіпз ['йопЕапд] ад] 1) жахаю
йог
551
Ьог
чий; що сповнює жахом; 2) шокуючий, жахлйвий.
Ьоггіріїаііоп [йо,прі'1еі/п] п гусяча шкіра; сироти, мурашки.
Ьоггізопапі [йо'пзапопі] асі] нестямний, моторошний.
Ьоггог ['його] п 1) жах, страх; ~ Піт фільм жахів; 2) огида; 3) рі жах-лйві трагічні події; 4) розм. щось безглузде (неприємне); страхіття; іЬіз Паї із а ~ це страхіття, а не капелюх; 5) рі пригнічений настрій; прйступ страху; 6) шерехатість, покбшланість, кошлатість.
Ьоггог-зігіскеп ['йог9,5*гікп] асі] охоплений жахом.
Ьоггог-зігиск ['йогау8іглк] див. йог-гог-зігіскеп.
Ьоггу ['Ьоп] див. йогу.
Ьогзе [Ьо:з] 1. п 1) кінь, коняка; гісііпб (засісНе) ~ верховйй кінь; ійе Тго-)ап ~ міф. троянський кінь; іо іаке ~ сісти на коня; поїхати верхи; 2) жеребець; 3) кавалерія, кіннота; 4) вершник; кавалерйст; 5) рама; стійло; підставка; 6) мор. леєр; 7) амер. розм. шпаргалка; 8) шах. розм. кінь; 9) військ, іст. таран; 10) геол. включення пустої породи в руді; < ~ апсі Гооі щосйли, щодуху; сіеасі ~ розм. робота, за яку гроші одержані наперед; іо По§ а сіеад ~ займатися марною справою; йоіб уоиг ~з! амер. не гарячкуй!; соте ой* уоиг йЦф ~! годі задаватися!; іо риі Ійе сап ЬеГоге Ійе ~ починати не з того кінця; 2. асі] 1) кінський; кінний; конярський; ~ гапсй кінний завод, конярське господарство; 2) кінний; ~ Гагтіпй польові роботи на кінній тязі; ~ уєйісіє віз; 3) грубий; ~ Іоке грубий жарт, непристойний анекдот; 4 Н. Оиагйз а) кінногвардійський полк; б) штаб командйра кінногвардійського полку; ~ орега (зіий) амер. розм. ковбойський фільм (роман); 3. V 1) постачати коней; 2) запрягати (коней, екіпаж)', 3) амер. розм. знущатися (з когось); глузувати, висміювати; 4) сідати на коня; їхати верхи; 5) покривати кобйлу.
Ьогзе-агііііегу ['йзізаг'ПІоп] п кінна артилерія.
Ьогзе-Ьаск ['йоізЬгек] п 1) спйна коня; оп ~ верхи; 2) геол. пасмо, гребінь.
Ьогзе-Ьеап ['йо:зЬі:п] п бот. кінський біб.
Ьогзе-Ьее ['йоізйі:] п кінський ґедзь.
Ьогзе-ЬІоск ['йоізЬІок] п колода, підставка (для сідання на коня).
Ьогзе-Ьоаі ['йоізйоиі] п 1) пором для коней і возів; 2) амер. пором (баржа) з кінною тягою.
Ьогзе-Ьох ['йоізЬзкз] п 1) вагон для коней; 2) кліть для вантаження коней
на судно; 3) деннйк; 4) жарт, стійло (відгороджена лава в церкві).
Ьогзе-Ьоу ['йоізЬої] п конюх; хлопчик — помічнйк конюха.
Ьогзе-Ьгеакег [ 'Ьо:з,Ьгеіка] п об’їждчик коней.
Ьогзе-Ьгеакіпз [ 'йо:8,Ьгеікп] ] п об’їжджання коней.
Ьогзе-Ьгеедег ['Ьз:з,Ьгі:сІ9] п 1) коняр; 2) кіннозаводчик.
Ьогзе-ЬгееШпз ['йз:8,Ьгі:сІп]] 1. п конярство; 2. асі] конярський.
Ьогзе-саг ['йз:зка:] п амер. 1) конка, трамвай з кінною тягою; 2) вагон для коней.
Ьогзе-сауаігу [ 'йз:8'кае¥9Іп] п кавалерія, кіннота.
Ьогзе-сЬапІег [ 'йогзД/аіпіо] п барй-шник, торговець кіньми.
Ьогзе-сЬезіпиІ ['йогз'ї/езплі] п бот. кінський каштан.
Ьогзе-сІоіЬ ['Йо:8к1з0] п попона; чапрак.
Ьогзе-соїіаг ['йоіз'коіо] п хомут.
Ьогзе-сотЬ ['йоізкоит] п скребнй-ця.
когзе-сорег ['Ьз.’8,коирз] п барйш-ник, торговець кіньми.
Ьогзе-соирег ['йогзДаира] див. йогзе-сорег.
Ьогзе-соигзе ['Ьо:8ко:8] п 1) перегони, скачки; 2) іподром.
Ьогзє-соуєг [ Ьо:8,кл¥з] п попона; чапрак.
Ьогзесі [йо:зі] аф військ, кінний; запряжений кіньми; на кінній тязі.
Ьогзе-сіеаіег ['йо:8,сІі:1о] п барйш-ник, торговець кіньми.
Ьогзе-сІосіог ['Ьз:8,сІокІз] п розм. ветеринар; коновал.
Ьогзе-гігант ['Ьз:8'сІгз:п] асі] на кінній тязі; гужовйй; ~ ¥ейіс1е віз.
Ьогзе-Ґаіг ['Ьз:8'&з] п кінний ярмарок.
Ьогзе-ЛезЬ ['йогзПе/] 1. п 1) конй-на; 2) збірн. коні; 2. асі] мідно-червоний; ~ оге барвйста мідна руда.
Ьогзе-Яу [ 'йоізйаі] п ент. ґедзь, сліпень.
Ьогаедаіе ['йоіздеіі] п право випасання коней.
Ьогзе-бсмЬпоіЬег ['йз:8'дзсІ,тлдз] п розм. груб, товстуха, незграбна баба.
ЬогзеЬаіг ['йо.-зйєо] п 1) кінський волос; 2) волосяна бортівка.
Ьогзе-Ьое [ йогзйои] п с. г. кінський просапник.
Ьогее-іоскеу ['йо:8,сІззкі] п жокей, вершник, наїзник.
Ьогзе-кпаскег ['Ьо:8,пгекз] п скупник старйх коней.
Ьогзе-ІаизЬ [ 'йо:з1а:Г] п гучнйй грубий регіт; реготання, реготня.
Ьогзе-ІеесЬ ['Ьз:8Іі:іЛ п 1) зоол. кінська п’явка; 2) перен. кровосос; павук;
ненасйтна прірва; здйрник, вимагач; 3) ветеринар; коновал.
Ьогзеїезз ['Ьз:8Іі8] асі] безкінний.
Ьогзе-ІШег ['ЬзгзДіІз] п 1) носйлки між двома кіньми; 2) підстйлка (у стайні).
Ьогзе-ІоасІ ['йоізіоид] п 1) вантаж на коня; в’юк (близько 200кг); 2) перен. величезна кількість.
Ьогзе-шаскегеї ['Ьз:8,тжкгз1] п іхт. 1) ставрида; 2) хек, мерлуза; 3) пела-міда.
Ьогзетап ['Ьз:8тзп| п (рі йогзетеп [-тзп]) 1) вершник; наїзник; їздець; 2) кавалерйст, кіннотник; 3) конюх; 4) кіннозаводчик; 5) любйтель коней.
ЬогзетапзЬір ['йз:зтап/ір] п 1) мистецтво верхової їздй; 2) майстерність об’їжджання коней.
Ьогзе-шагіпе ['йо:зтз,гі:п] п жарт. 1) кінний моряк; 2) рі морська кавалерія (про людей, які займаються не своєю справою); іеіі ійаі Ю Ійе ~з! розкажіть це комусь іншому!, розказуйте!
Ьогзе-шазіег ['йз:8,та:8із] п 1) майстерний вершник; об’їждчик коней; 2) кіннозаводчик; власник стаєнь.
Ьогзе-тіїї [йогзтії] п 1) млин з кінним прйводом; 2) перен. нудна робота; одноманітність, монотонність.
Ьогзе-паіІ ['Ьз:8пеі1] п 1) ухналь; 2) розм. пуголовок.
Ьогзе-ріау ['Ьз:8р1еі] п груба розвага; галаслйва гра; грубі жарти.
Ьогзе-роімі ['Ьз:8рзпсІ] п ставок для водопою і купання коней.
Ьогзе-ромгег ['йз:8,раиз] п тех. 1) кінська сйла; 2) потужність у кінських сйлах; 3) кінний прйвод.
Ьогзе-рох ('Ьзгзрзкз] п вет. віспа коней.
Ьогзе-гасе ['Ьз:8геі8] п перегони, скачки.
Ьогзе-гасіпз ['йо:8,геі8П] ] п перегони, скачки.
Ьогзе-гасІізЬ ['Ьоіздавді/] п бот. хрін.
Ьогзе-гаке ['йо:з'геік] п с. г. кінні граблі.
ЬогзезЬое ['Ьз:Ди:] 1. п 1) підкова; 2) дуга, півкруг; щось у формі підкови; 2. асі] підковоподібний; ~ кісіпеу мед. підковоподібна нйрка; ~ сгаЬ зоол. мечохвіст; ~ та^пеї магнітна підкова; 3. V підковувати коней.
Ьогзе-зЬоеіпв ['Ьз://и:п]] п підковування коней.
ЬогзезЬоег ['йз:Пи:з] п коваль, якйй підковує коней.
Ьогзе-зоШіег ['йз:8,8ои1с1зз] п кавалерйст; кіннотник; кінний воїн.
Ьогзе-зіеаіег ['Ьо:8,8іі:1о] п конокрад.
Ьогзе-зіеаіііц’ ['Ьо:8,8іі:1ііз) п конокрадство.
Ьог
552
Ьоі
Ьогзе-іаіі ['йо:8Іеі1] п 1) кінський хвіст; 2) жіноча зачіска «кінський хвіст»; 3) іст. бунчук; 4) бот. хвощ.
Ьогзеїооїй [гЬо:8ґи:В] п с. г. «кінський зуб» (вид кукурудзи).
Ьог8е-1о\¥е1 ['Ьо:$Даіі0І] п рушник на ролику (для загального користування).
Ьогзе-ігаіпег [ 'йо:8,ігеіп0] п тренер коней.
Ьогае-ігаш ['йо:8Іггет] п іст. конка.
Ьогае-ігее ['Ьо:8Ігі:] п козла для пиляння дров.
Ьогееиііір ['Ьо:8\¥ір] 1. п хлист; 2. V відхльостати, відшмагати хлистом.
1юг$емготап ['йо:$,шит0п] п (рі Ьог8еж>теп [-,\¥ітіп]) вершниця; амазонка.
Ьог8Іп£ {'Ьз:8іг)] п 1) кінський ремонт; поповнення кіньми; 2) злучка (коней); 3) пороття, шмагання.
Ііогзі [йз:8І] п геол. горст.
Ьогеу ['Ьо:8і] ад] 1) кінський; конячий; 2) якйй любить коней (верхову їзду, полювання на конях); 3) якйй захоплюється перегонами; 4) якйй носить яскравий одяг; якйй наслідує жокея в одязі й поведінці.
Ьогіаііоп [Ьо: Чеі/п] п повчання, напучування.
йогіаііуе ['Ьз:І0Ііу] ад] повчальний, напутливий; умовляльний.
Ьогіаіогу ['Ьз:1зізп] див. йопаїіуе.
НоіЧепзе [Ьзґіепз] п ж. ім'я Хор-тенс, Гортензія.
Ногіеп8Іа [Ьз:'1еп8із] п ж. ім'я Хор-тенсія, Гортензія.
Ьогіеп5Іа1 [Ьз:'1еп8із1] ад] садовий.
Ьогіісиїіигаї [,Ьз:іі 'клііргзі] ад] садовий, садівнйчий, садівнйцький; пло-дівнйцький; ~ соПе^е учйлище (коледж) садівнйцтва.
Ьогіісикиге ['Ьз:ііклк/з] п садів-НЙЦТВО.
ЬогіісиІіигІБі [,Ьз:іГклк/згі8і] п уче-ний-садівнйк.
Ьогіиіап ['йз:1|иІ0п] ад] садовий, садівнйчий.
Нопі8 ['Ьоигаз] п міф. Гор (бог сонця).
Ьогу ['Ьоп] ад] розм. підлий; бруд-нйй; наклепницький.
Ьозаіша [Ьои'ггепо] іпі бібл. осанна!, слава!
Ьове [Ьоиг] 1. п (рІ тж без змін) 1) рукав, кйшка (для поливання)-, шланг; брандспойт; 2) футляр, піхви; 3) піхва качана кукурудзи; 4) збірн. панчохи; панчішні вйроби; довгі шкарпетки; гольфи; 5) рейтузи; лосйни; штанй в обтяжку; 2. V 1) поливати з шланга; 2) розм. бйти гумовим шлангом.
Но$еа [Ьои'гіз] п ч. ім'я 1) Хозія; 2) бібл. Осія.
Ьо8Є(1 [йоигд] ад] у панчохах (про коня).
Ьо8е-ріре ['Ьоихраїр] п шланг, рукав; 4 ~ Гігіп£ стрільба з кулеметів.
Ьозіег ['Ьоизо] п торговець трикотажними вйробами (панчохами, білизною).
Ьозіегу ['Ьоизоп] п 1) панчішні вйроби; трикотажна білйзна; 2) магазйн трикотажних товарів (панчіх, білизни)-, 3) трикотажна фабрика (майстерня).
Ьозрісе [йззріз] п 1) готель (при монастирі); 2) богадільня; 3) студентський гуртожиток; 4) робітнйчий гуртожиток; 5) іст. будйнок для прочан; 6) лікарня для безнадійних пацієнтів.
ЬозрііаЬІе ['йззріїзЬІ] ад] 1) гостйнний; привітний; ~ гесерііоп гостйнне приймання; 2) перен. відкрйтий; якйй охоче сприймає (відгукується); а тіпсі ~ іо пе\¥ ідеаз людйна, що сприймає усе нове.
Ьо8рі(аЬ1епе$$ [ Ьз8ріІзЬ1пі8] п ГОСТИННІСТЬ.
Ьо8рйаЬ1у ['ЬозрііоЬІі] дк/у гостйнно, привітно.
ЬозрИа^е [ 'йззріїїдз] див. йозрісе.
ЬозрііаІ [йззріїї] п 1) лікарня; ~ Гог ійе іп8апе психіатрйчна лікарня; іо Ье іп ~ лежати в лікарні; 2) військ., мор. госпіталь; лазарет; 3) університетський гуртожиток; 4) добродійна установа; богадільня; приют; 5) іст. будйнок для прочан; ~ ассоттодаїіоп кількість лікарняних ліжок; ~ аііепдапі санітар госпіталю; ~ скап (зйееі) мед. історія хвороби; Н. Согрз військ, госпітальний персонал; ~ Гее плата за лікарняне лікування; ~ йа£ санітарний прапор; прапор Червоного Хреста; ~ ^ап^гепе мед. госпітальна гангрена; ~ пигзе медйчна сестра; ~ огсіегіу лікарняний служйтель; Н. Заіигдау (8ипдау) день збирання пожертв на утрймання лікарень; ~ зіаііоп амер. евакопункт; ~ ігаіп (ріапе) санітарний поїзд (літак); ~ ігеаїтепі лікарняне (стаціонарне) лікування; ~у/агд лікарняна палата; 1уіп§-іп ~ пологовий будйнок.
ЬозріїаІ-Ьоу ['ЬззрПІЬзі] п вихованець притулку; хлопчик з притулку.
ЬозрИаІізш [ 'Ьозріїоііхт] п мед. го-спіталізм; шкідлйвий вплив лікарняної обстановки.
Ьозрііаіііу [,Й08рі'іге1ііі] п 1) гос-тйнність; привітність; Іо рапаке оГ Ніз (оГ Нег) Маіезіу’з ~ ірон. сидіти у в’я-знйці; 2) рі знаки гостйнності; 3) приют, притулок; богадільня.
Ьозрііаіігаііоп [, йззріїзіаі'геї/п] п 1) госпіталізація; 2) амер. розм. страхування на вйпадок госпіталізації (тж ~ іпзигапсе).
Ьозріїаііхе [ 'Ьззріїзіаіг] у госпіталізувати, покласти в лікарню.
ЬозрііаІ-зЬір ['Ьззріїї/ір] п військ. госпітальне судно; плавучий госпіталь.
Ьозріїіа [Ьзз'ріііз] рі від йозріїішп.
йозріїіипі [Ьзз'ршзт] п (рі Ьозріїіа) 1) іст. будйнок для прочан; 2) університетський студентський гуртожиток.
Ьо8і [Ьоизі] п 1) хазяїн, господар; 2) хазяїн готелю; трактйрник; власник заїжджого двору; 3) рад., телеб. ведучий; конферансьє; 4) безліч, сйла-си-ленна; натовп, юрба; сонм; а ~ оГсйіід-геп купа дітей; а ~ оГ діПїсикіез безліч труднощів; 5) поет, військо; воїнство; 6) церк. тіло христове; 4 ~ соипігу країна, яка приймає; ~ сгузіаі кристал, якйй містить у собі інші кристали.
йозіа^е ['йззіїсіз] п 1) зар^ник; іо ехсйап^е ~з обмінятися заручниками; 2) застава; іп ~ у заставу; ~з іо ГоПипе дружйна й діти; найблйжчі люди.
ЙО5ІЄІ [ Й38ІІ] п 1) гуртожиток (СТу-дентський); 2) туристйчний табір; 3) готель; постоялий (заїжджий) двір.
ЙО8ІЄІЄГ [Й38ІЗІЗ] п 1) студент, якйй живе в гуртожитку; 2) хазяїн постоялого (заїжджого) двору.
ЙО8ІЄІҐУ ['Й38І0ІГ1] п готель; постоялий (заїжджий) двір.
Ьо8іе$$ [ Ьоизіїз] п 1) хазяйка; гос-подйня; 2) господйня готелю (постоялого двору); 3) трактйрниця; 4) чергова на поверсі (в готелі); 5) бортпровіднй-ця, стюардеса; 6) старша офіціантка; 7) військ, завідуюча клубом (їдальнею, гуртожитком); 8) амер. платна партнерка (в Нічному клубі); < ~ сап амер. столик на коліщатах (для подавання частування); ~ &°\¥П довга нарядна домашня сукня (для приймання гостей).
йозіііе ['Ьззіаіі] 1. п 1) ворог, про-тйвник; 2) амер. індіанець з племені, що вороже ставиться до білих завойовників; 2. ад] 1) ворожий; що належить протйвнику; ~ ауіаііоп авіація протйвника; ~ зісіез ворогуючі сторони; 2) непрйязний; недружелюбний; якйй вороже ставиться (до чогось); ~ сгои/д вороже настроєний натовп; іо Ье ~ іо зтій. вороже ставитися до чогось.
ЙОБІІІІІу [Й08'111111] п 1) ворожість; вороже ставлення; ворожнеча; антагонізм; асіз о£ ~ ворожі дії; Іо Гееі ~ Ю\уагсІ8 зтЬ. вороже ставитися до когось; 2) рі воєнні дії; іо ореп йозііііііез розпочати воєнні дії.
1ю$<іп£ ['Ьоизіп]] п поет. 1) склй-кання війська; 2) бйтва, бій.
Ьо5<1ег [ озіз] п 1) конюх; грум; 2) амер. зал. слюсар-ремонтник; 3) трактйрник; господар заїжджого двору.
Ьо$і-р1апі ['Ьоизіріа.пі] п біол. рослйна-господар.
йоі [йоі] 1. п (ійе ~ ) розм. той, кого розшукує поліція; 2. ад] 1) гарячий; жаркйй; ~ \уаіег гаряча вода; ~ \уеаіЬег жарка погода; І ат ~ мені жарко; ~ апд ~ прямо з вогню (про страву); 2) перегрітий, розжарений,
Ьоі
553
Ьои
розпечений; 3) жагучий, запальнйй, прйстрасний; ~ іетрег запальність, гарячність; 4) збуджений, розпалений; роздратований; 5) що палко захоплюється (чимсь — оп, ироп); темпераментний; 6) напружений, запеклий; 7) свіжий; недавній; щойно одержаний; ~ зсепі свіжий (гарячий) слід; ~ іір розм. найсвіжіша інформація; ~ пе\¥$ останні вісті (новйни); ~ сору амер. останнє повідомлення, сенсаційна звістка; 8) розм. близькйй до метй; уои аге £еіііп£ ~ ви починаєте здогадуватися; ви наближаєтеся до метй; 9) гострий, пряний; ІЬіз заисе із іоо ~ у соусі надто багато перцю; 10) спірний; жагучий, злободенний; ~ іззие злободенне питання; 11) любострас-ний; хтивий; чуттєвий; збудливий; соромітний; ~ йапсег виконавиця непристойних танців; 12) небезпечний; зв’язаний з небезпекою; ~ саг£о небезпечний вантаж; 13) фіз. високорадіоактивний; 14) розм. щойно украдений, незаконно прйдбаний; контрабандний; ~ £оос18 крадені (контрабандні) товари; ~ сйеск розм. підроблений чек; 15) посйлено розшукуваний поліцією; якйй переховується від правосуддя; 16) амер. розм. чудовий; привабливий, принадний; 17) амер. розм. бідовий, спрйтний; меткйй; ~ аіг хвастощі; окозамйлювання; ~ саке оладка, млинець; ~ сар с. г. ковпак для прикриття сходів (від морозів тощо)', ~ сйаіг амер. розм. електрйчний стілець; ~ согпег важке (скрутне) становище; ~ йо£ а) гаряча сосйска; б) булочка з гарячою сосйскою; ~ (гате парникова рама; ~ топеу спекулятивний іноземний капітал; ~ реррег бот. стручковйй (гіркйй) перець; ~ ріасе розм. пекло; ~ роіаіо амер. пекуче (злободенне) питання; ~ гой а) колимага (про автомобіль); б) шофер-ли-хач, відчайдушний гонщик; ~ Зсоісй амер. віскі з гарячою водою; ~ зеаі розм. а) електрйчний стілець; б) ав. сидіння, що катапультується; ~ 8ШІЇ розм. а) розпусниця; б) порнографія; ~ ІІ£ЄГ розм. пйво з хересом і спеціями; ~ \уаг запекла війна; ~ и/іпсі суховій; ~ 5УІге добра новина; іо £еі іпіо ~ ууаіег потрапити в біду; сіоп’і таке іі іоо ~! не перебільшуй!; 3. аду 1) гаряче, жарко; палко; 2) прйстрасно, темпераментно; запально; збуджено; 3) роздратовано; 4) сйльно, гостро; 4. V розм. (тж ~ ир) 1) розігрівати, підігрівати; 2) розпалювати; іо ~ ир йозіііііу роздувати ворожнечу.
Ьоі-аіг ['йоі'єо] ш#що нагрівається гарячим повітрям; що використовує гаряче повітря; ~ ігеаітепі мед. лікування гарячим повітрям; 4 ~ агіізі базіка, пустомеля.
ЬоіЬед [ 'ЬоіЬесІ] п 1) парнйк; 2) пе-
рен. розсадник, осередок; ~ о£ йізеазе осередок захворювання.
коЬЬІоодеіі ['йоі'ЬІлсІкІ] аф' 1) пал-кйй, прйстрасний; 2) гарячий, запальнйй.
ЬоіЬох ['йоіЬокз] п зал. перегріта букса.
йоі-Ьгаіп ['йоіЬгеш] п гаряча голова; запальна людйна.
Ьоі-Ьгаіпесі ['йзі'Ьгеїпсі] аф 1) гарячий; запальнйй; 2) необачний; відчайдушний.
йоісіїрої [ 'йоі/роі] п юр. об’єднання майна з метою його рівного розподілу.
ЬоісЬроісЬ ['йоі/рзЦ] 1. п 1) рагу з м’яса і овочів; 2) суміш, мішанйна, усяка всячина; 2. аф змішаний; збірний; неоднорідний.
йоіеі [йои'іеі] п готель; 4 ~ саг амер. салон-вагон; ~ сіегк амер. портьє; ~ гоот кімната в готелі; Гиіі ~ зєгуісє з повним обслуговуванням.
Ьоіеі-кеерег [Ьои'іеі, кі:ро] п господар готелю.
коі-Ґооі [ Ьоіїиі] 1. аду поспішно, кваплйво; стрімголов; 2. у мчати щодуху, як на пожежу.
йоі-ііеасі ['йзійесі] п гаряча голова, запальна людйна.
Ьоі-йеасіесі ['йоі'йесІїсІ] ад] 1) гарячий, запальнйй; 2) нерозважливий, необачний.
Ьоі-1іеа<1е(11у ['йоі'йесіїсіїї] аду необачно, необдумано; зопалу.
1юі-1іои$е, йоійоизе ['йоійаиз] п 1) оранжерея, теплйця; 2) перен. теп-лйчна обстановка; 3) перен. розсадник, осередок; 4) тех. сушарня.
Ьоі-Ііпе ['йоііаіп] п розм. прямйй телетайпний зв’язок між Кремлем і Білим домом.
Ьоііу ['йоій] аду 1) гаряче, палко; 2) схвильовано, прйстрасно; із запалом.
Ьоі-ріаіе ['Ьоіріеіі] п 1) невелйка газова (електрйчна) плита; 2) плита кухонної печі.
Ьоі-роі ['йзіроі] п 1) тушковане м’ясо з картоплею; 2) розм. підігрітий ель.
йоі-рге88 ['йзіргез] п 1) тех. гарячий прес; 2) текст, прес для прасування (лощіння); 3) тех. каландр.
1юі-рге88Іп£ ['Ьоі,рге8П] ] п 1) гаря-че пресування; 2) сатинування.
Иоі-гоІІесІ [ 'йоі'гоикі] ад] мет. гарячекатаний.
Ьоі-зЬогі ['Ьоі'р):*] а4і мет. черво-ноламкйй.
ЬоізЬоі ['йоЦоі] ад] амер. розм. відчайдушний; завзятий.
Іюі-зрігііесі ['йоі'зріпіїсІ] ад] 1) пал-кйй, гарячий; 2) запальнйй.
ІіоЬриг ['йзізрз:] 1. п 1) гаряча (запальна, невгамовна, нестрймана) людйна; 2) шибайголова, урвйголова;
2. ад] гарячий, запальнйй, невгамовний, нестрймний.
Ьоі-іепіреге(1 ['йоі'іетрзсі] ад] запальнйй, гарячий.
Ноііепіоі [’йоіпіоі] 1. п 1) готтентот; готтентотка; 2) готтентотська мова; 3) знев. дикун; 2. ад] готтентотський.
йоііег ['йоіз] у 1) трястйся (від сміху тощо); 2) бурмотати; заїкатися, затинатися.
йоі-^аіег ['Ьоі'\¥о:іа] ад] що нагрівається гарячою водою; ~ Ьа£ (Ьоіііе) грілка; ~ ігеаітепі с. г. термічне протравлювання (насіння).
ЬоІ->¥ЄІІ [ 'Ьоі'\уе1] п гаряче джерело.
йои&й [йок] 1. п 1) жйжкй; колінне сухожйлля; 2) кул. передня гомілка; нйжня частйна стегна; 2. у підрізати жйжкй.
Ьошкі [Ьаипсі] 1. п 1) мислйвський собака; гончак; 2) собака, пес; 3) груб. негідник, собака; 4) розм. охотник, охочий (до чогось); сігіпк ~ п’янйця; риЬІісііу ~ любйтель самореклами; 5) репортер; 6) розм. останній гонщик у групі (велоспорт); ійе ~ оГ Ьеіі міф. Цербер; 2. V 1) цькувати собаками; 2) перен. переслідувати; піддавати утискам; 3) нацьковувати (на когось — аі, оп, ироп); 4) підбурювати (до чогось — аі, оп, ироп); □ ~ сіоууп вйло-вити; розшукати і спіймати; ~ оиі (оО виживати, виганяти (звідкись).
Ьошкііпз ['йаипс1іг|] п 1) цькування (собаками); 2) перен. переслідування, утиски.
Ьоипс1’8-іоп£ие [ 'йаипсіг'ілі] ] п бот. чорнокорінь.
Іюиг ['аиз] п 1) годйна; ійе зтаїї ~8 досвітні годйни; перші годйни після півночі; ~ аГіег ~ годйна за годйною, з кожною годйною; ~ Ьу ~ кожної годйни, щогодйни; еуегу ~ оп ійе йаІГ--йоиг рівно о пів на першу (о пів на другу і т. д.) (у радіопередачах); Ьу ійе ~ погодйнний (про оплату, працю); 2) певний час, період; сііппег ~ а) обідня перерва, б) обідній час; сіеасі ~8 глупа ніч; аі ап еагіу ~ рано; ійе оГГ ~8 вільні годйни; неробочий час; ійе ~ із 8.30 зараз восьма годйна ЗО хви-лйн; 3) строк; ~ оГ оЬзегуаііоп строк спостереження; 4) рі робочий день; робочий час; ~8 оГ аііепйапсе службові годйни; зсйооі ~8 час занять у школі; ~8 оГ ехсйап£е годйни роботи біржі; аГіег ~8 після роботи, після школи (занять), після закриття магазйну (бару тощо); а гесіисііоп оГ ~8 скорочення робочого дня; 5) звичний час вставати (лягати спати); іо кеер £оой ~8 рано вставати і рано лягати; іо кеер Іаіе ~8 пізно вставати і пізно лягати; 6) урок, заняття, навчальний час; ійе - Іазіз ПГїу тіпиіез академічна годйна (заняття) триває 50 хвилйн; 7) передача (по радіо, телебаченню); Сйіійгеп’8 Н. (ве
кой
554
Ьои
чірня) передача для дітей; 8) астр., геогр. п’ятнадцять градусів довготи; 9) рі церк. годйни; Ьоок оГ ~8 часослов;
опе’з ~ смертний час; іп а §оосі ~ у добрий час; іп ап ііі (єуіі) ~ у недобрий час; аі а §оосі ~ вчасно, до речі; сіП аіі ~з до світанку, дуже пізно, до півнів.
Ьоиг-ЬеЛ [ аиаЬеі] п дзвін, що відбиває годйни.
Ьоиг-Ьоок ['аіюЬик] п церк. часослов.
Ьоиг-сігсіе ['аио'зоікі] п астр. небесний меридіан.
Ьоиг-£Іаз£ ['аиад!а:з] п 1) пісковйй годйнник (на одну годину); 2) мор. склянка; ~ її§иге тонка талія.
Ьоиг-ЬашІ [ аиоЬаепсІ] п годинникова стрілка.
Ьоигі ['Ьиоп] п араб, гурія, райська діва.
Ьоигіу ['аиоіі] 1. асі] 1) щогодйн-ний; 2) погодинний; ~ оиіриї вйпуск продукції за годйну; - Ьаіі військ, ма-лйй привал (відпочйнок); 3) постійний, частий; 4) погодйнний (про оплату); 2. оду 1) щогодйни, кожної годйни; 1ж> зроопґиіз ~ по дві ложки через годйну (щогодйни); 2) з годйни на годйну; в будь-якйй момент; постійно, весь час; іо £еаг беаіЬ ~ постійно боятися смерті.
Ьоиг-ріаіе ['аиаріеіі] п циферблат.
Ьоизе І [Ьаиз] п 1) будйнок, дім; хата; будівля; сопбетпесі ~ будйнок на знесення; 2) житло; квартйра; господа; іо сіеап ~ амер. прибирати квар-тйру; наводити порядок; іо гпоує ~ переїжджати, міняти квартйру; 3) нора; барліг; гніздо; 4) приміщення для тварйни; клітка, вольєр(а); роиіігу ~ пташник; топкеу ~ (іп а гоо) мавпятник (в зоопарку); 5) домівка; сім’я, родйна; господарство; іо кеер ~ вестй домашнє господарство; іо кеер ІЬе ~ сидіти вдома (про хворого тощо); 6) сімейство, рід; дім, династія; ап апсіепі - старовинний рід; 7) (тж Н.) палата (парламенту); 1оу/єг (иррег) ~ нижня (верхня) палата; Н. оГ Соттопз палата громад; Н. оГ Ьогдз палата лордів; Н. оГ Кергезепіаііуез палата представників; іЬе Н. розм. а) палата громад; б) амер. палата представників; іЬе іЬігсі Н. амер. розм. кулуари конгресу; іо епіег іЬе Н. стати членом парламенту; 8) фірма; торговий дім; 1гадіп§ (Ьизі-пезз) ~ торгова фірма; 9) установа, заклад; ~ о£ соггесііоп виправнйй дім; риЬІізЬіпе ~ видавництво; 10) цех; фабрика; завод; сіуеіп§ ~ фарбувальний цех, фарбувальня; соНее-раскіп§ ~ ка-вофасувальна фабрика; 11) театр; кінотеатр; ііі11 ~ аншлаг; усі квиткй продано; іЬіп ~ напівпорожній зал; 12) публіка, глядачі; 13) сеанс; вистава; 14) готель; постоялий двір; 15) пивнйця, таверна; бар; трактйр; шинок; 16) пансіон, ін
тернат; студентський гуртожиток; 17) коледж університету; 18) (іЬе Н.) розм. лондонська біржа; 19) колегія, рада; іЬе ~ оГ ЬізЬорз рада єпйскопів; 20) мор. рубка; ~ аікжапсе військ. квартйрні гроші; ~ аггезі домашній арешт; Н. Ьііі амер. законопроект, поданий палатою представників; ~ сог-гесііопз друк, виправляння помилок з винй друкарні; ~ сііуісієсі міжусобиця; ~ сііеі мед. загальний стіл; ~ таїсЬ товарйська спортйвна зустріч команд однієї школи; ~ оГоГГісе жарт, кабінет роздумів; убиральня; ~ ог§ап журнал для внутрішнього користування; багатотиражка; ~ раіпіег маляр; ~ ріапі кімнатна рослйна; ~ ргоо£ друкарська коректура; Н. гезоіиііоп резолюція палати представників; - зеаі заброньоване місце (в театрі тощо); ~ зііррегз пантофлі, хатні туфлі; ~ зіаїТ мед. штатний медйчний персонал лікарні; оп іЬе ~ а) за рахунок підприємства; б) безплатно, за рахунок господаря шйнку; Ціаі’з оп ійе ~ фірма заплатить; хазяїн пригощає; ійе багк ~ остання оселя, могила.
Ьоизе II [йаих] у 1) надавати житло; забезпечувати житлом; 2) дати притулок; поселити; прихистйти; 3) жйти, квартирувати; 4): іо ~ опезеКзнаходити собі житло, влаштовуватися; 5) військ. розквартировувати; 6) прибирати, ховати (майно тощо); 7) вміщати, містити в собі; 8) заганяти в будйнок; 9) уставляти; 10) збирати (хліб); 11) заганяти (худобу); 12) укривати попоною (чапраком) (коня); 13) тех. заправляти в кожух.
Ьоизе-авепі ['Ьаи8,еіс1запІ] п жит-ловйй агент; комісіонер, що займається продажем та здачею внаймй будйн-ків.
Ьои$е-Ьаг&е ['ЬаизЬагдз] п плавучий будйнок; баржа, пристосована для житла (літнього відпочйнку).
Ьоизе-Ьоаі ['ЬаизЬоиі] п 1) плавучий будйнок; човен, пристосований для житла (літнього відпочйнку); 2) екскурсійна яхта.
Ьои$е-Ьоок ['ЬаизЬик] п кнйга обліку господарських видатків.
Ьоизе-Ьоу ['ЬаизЬої] п хлопчик, слуга, бой.
Ьоизе-Ьгеак ['ЬаизЬгеїк] у грабувати квартйри; чинйти крадіжку із зломом.
ЬоизеЬгеакег [’йаиз.Ьгеїко] п 1) зломщик; 2) рі фірма, яка займається знесенням будйнків.
ЬоизеЬгеакіпд ['Ьаи8,Ьгеікіі]] п 1) крадіжка із зломом; 2) знесення будйнків.
Ьои$еЬгоке(п) [ 'Ьаи8Ьгоик(оп)] ад] 1) розм. прйвчений (про кошеня, цуценя); 2) жарт, прйвчений просйтися (про дитину).
ЬоизеЬи§ ['ЬаизЬлд] п ент. постільний клоп.
Ьоизе-ЬиіїсІег [ 'Ьаи8,Ьі1сІ9] п 1) будівельний робітнйк, будівельник; ін-женер-будівельник; 2) рі фірма, яка будує житлові будйнки; будівельний підрядчик.
ЬоизесагІ ['йаизка:!] п іст. охоронець короля (вельможі).
Ьоизе-сЬатЬеппаій ['Ьаиз'ЦеїтЬа-текІ] п покоївка (яка прибирає будинок).
Ьои$ес1еапіп§ ['Ьаи8,к1і:пп]] п прибирання будйнку (квартйри); роїііісаі ~ боротьба з корупцією, політйчна чй-стка.
Ьоизесоаі ['Ьаизкоиі] п жіночий халат (капот).
Ьоизе-сгіскеі ['Ьаи8,кпкіІ] п ент. цвіркун ДОМОВИЙ.
Ьоизе-йіииег [’йаиз.сіто] п товарй-ський обід; обід для членів клубу (службовців фірми та їхніх гостей).
Ьои$е-(1о£ ['Ьаизсіод] п 1) кімнатний собака; 2) сторожовйй пес.
Ьоизе-сІоуе ['ЬаизсІлу] п 1) свійський голуб; 2) перен. домувальниця, домосідка.
Ьои$е<1ге$$ [’Ьаизсігез] п домашня сукня.
Ьоизе-диіу ['Ьаи8,фи:1і] п подомб-вий збір (податок у Великій Британії).
Ьоизе-Гас Іог ['Ьаи8,Ггек1а] п житло-вйй агент.
Ьоизе-ҐаіЬег ['Ьаиз,£а:до] п 1) глава сім’ї; батько родйни; 2) старший вихователь (у пансіоні тощо); 3) завідуючий інтернатом (виправно-трудовою школою).
Ьоизе-Ла§ ['ЬаизЛгед] п прапор пароплавства.
Ьоизе-Лу ['ЬаизГІаі] п кімнатна муха.
ЬоизеГиІ ['Ьаизіїїі] п повний дім; ~ оГ Гигпііиге будйнок, заставлений меблями.
Ьоизе-Ліп§из ['Ьаиз, £лддоз] п бот. домовий гриб.
ЬоизеЬоМ ['ЬаизЬоиІсІ] 1. п 1) сім’я, родйна; домочадці, домашні; іЬе тазіег оГ іЬе ~ хазяїн дому, глава сім’ї; 2) хатнє (домашнє) господарство; 3) рел. братство; братія; 4) рі борошно грубого помелу для домашнього випікання хліба; 5) (іЬе Н.) двір (монарха); придворна челядь; 2. ад] 1) хатній, домашній; сімейний, родйнний; 2) побутовий; господарський; що стосується домашнього господарства; ~ іазкз господарські роботи; домашні доручення (дітям); ~ зоар господарське мй-ло; ~ аррііапсез побутові прилади; ~ §оосі8 а) господарські товари; предмети домашнього вжитку; б) військ, особйсті речі; ~ сіигаЬІез господарські товари тривалого користування; ~ апз амер. домоведення; 3) придворний; двірсь-кйй; Н. Вгі§аде двірська варта; ~ ігоорз військ, гвардія; гвардійські частини;
кой
555
Ь(Л¥
4) з борошна грубого помелу; ~ Ьгеасі домашній (сірий) хліб; ~ ІоаГ паляниця (батон) з борошна грубого помелу; 4 ~ Ггапсйізе (зиГГга^е) право голосу для домовласників і квартиронаймачів; ~ §одз міф. богй-охоронці домівки; ~ у/огд ходячий вислів; прислів’я, приказка.
йоизейоїсіег ['йаи8,йои1до] п 1) домовласник; 2) глава сім’ї; 3) квартиронаймач; наймач (будинку).
Іюи$еЬо1(і-$іігіГ ['йаизйоиІд'зілГ] п домашнє начиння.
Ьоизекеерег [ 'йаизукі’Р31 п 0 еК0-нбмка; домоправителька; ключниця; 2) домогосподарка; 3) хатня робітниця; 4) домувальник; домувальниця; 5) домовласник.
Ьои$екееріп£ [Ьаиз^ кі :ріід ] п 1) домашнє господарство; домоведення; ~ топеу гроші на господарство; 2) військ, адміністративно-господарська робота; ~ деіаіі військ. адміністративно-господарська команда; 3) гостинність; відкрйтий дім.
йоизеї ['йаигі] 1. п рел. причащання, причастя, євхарйстія; прилучення; 2. V рел. 1) причащати; прилучати; 2) причащатися, прилучатися.
йоизеїезз ['йаизйз] ад] бездомний; безпритульний; що не має даху над головою.
1іои$е1іп£ ['йаизіп]] п 1) домувальник; домувальниця; 2) годованець (про тварину).
Ьои$етаі(1 ['йаизтеїд] п покоївка; хатня робітнйця; прибиральниця (у приватному будинку).
йоизешап ['йаизтаеп] п (рі йоизе-теп [-теп]) лікар, якйй живе при лікарні.
йоизетазіег ['йаи8,та:8іо] п 1) старший вихователь; 2) завідуючий інтернатом (пансіоном при школі); 3) господар будйнку.
Ьоизетаіе ['йаизтеїі] п 1) сусід по будйнку (квартйрі); йе із а ~ оГ тіпе ми з ним живемо в одному будйнку; 2) рі мешканці одного будйнку.
Йоіі8еті8іге88 [йаи8,ті8Гп8] п 1) старша вихователька; 2) завідуюча інтернатом (пансіоном при школі); 3) господйня дому.
Иоизе-тоНіег ['йаи8,тлдо] п 1) мати родйни; глава сім’ї (про жінку); 2) старша вихователька (в пансіоні тощо); 3) завідуюча жіночим інтернатом (притулком, гуртожитком тощо).
Ьоіі5е-раг1оигтаі(1 ['йаиз'раііотеїд] п покоївка (яка прибирає і прислуговує за столом).
1юіі8Є-раі1у ['кайзера:іі] п гості, запрошені на кілька днів (у заміськйй будйнок).
йоизе-ркузісіап [ 'йаизГггі/ап] п 1) лікар, якйй живе при лікарні (готелі тощо); 2) старший інтерн лікарні.
йоизе-ріасе ['йаизріеіз] п розм. загальна кімната, їдальня (на фермі).
Іюизе-ргоші ['Йаиз'ргаид] ад] якйй із захопленням займається домашнім господарством; ~ и/отап хазяйновйта господйня.
1юи8е-гаі$т£ ['йаи8,геігіі]] п амер. робота усім мйром, праця усією громадою (при спорудженні будинку).
йоизе-гоот ['йаизгит] п житлова площа; квартйра; житло.
йоизе-зиррег ['йаиз.злра] п товарй-ська вечеря; вечеря для членів клубу (учнів школи, службовців фірми та їх гостей).
1юіі8е-8иг£еоп ['Ьаи8,89:сІз9п] п старший хірург лікарні (якйй живе при лікарні); заступник головного хірурга.
Ьоизе-іо-йоизе ['йаизіо'йаиз] аду. ~ Й£Йііп£ військ, вуличний бій; ~ уізііа-ііоп обхід усіх будйнків.
йоизе-іор ['йаизіор] идах, покрівля;
іо ргосіаіт Ггот ійе ~з проголошувати на повний голос; кричати на всіх перехрестях.
йоіі8ЄЛ¥аге8 ['йаиз^єаг] п рі амер. посуд; домашнє начйння; господарські речі.
йоизе-^агш [ йаиз^зіт] V справляти новосілля.
йоизе-^аппіііз ['йаиз,\уз:тп]] п новосілля; святкування новосілля.
ЬоиземіҐе І ['йаиз^аіГ] 1. п (рі йоизе\¥іуез [-^аіуг]) 1) домашня господарка; 2) господйня; хазяйка; 3) хазяйка дому; мати сім’ї; 2. у 1) вестй домашнє (хатнє) господарство; хазяйнувати; господарювати; порядкувати; 2) берегтй, заощаджувати, економити.
ЬоиземіГе II [ 'йлгіГ] п 1) жіноча робоча скрйнька; гольнйк; 2) військ, мішечок з припасами для ремонту обмундирування.
йоизеїУІГеїу [ 'йаиз,\¥аі£1і] ад] 1) до-мовйтий, хазяйновйтий; 2) ощадливий; бережлйвий.
ЬоиземіГегу ['ЬаішуіЬп] п домашнє (хатнє) господарство; домоведення.
йоизе-^тескег ['йаиздеко] п рі фірма, що займається знесенням будйнків.
1іои8Іп£ [ Ьаигп]] п 1) забезпеченість житлом; житлові умови; житлове питання (тж ійе ~ ргоЬІет); 2) збірн. будйнки; житло; 3) житлове будів-нйцтво; 4) сховище; захисток, укриття; 5) сховок; навіс; повітка; 6) ніша; 7) буд. тепляк; 8) тех. корпус, кожух; 9) тех. станйна; 10) тех. картер; 11) тех. гніздо, паз; виїмка; 12) с.г. стійлове утрймання; 13) попона, чапрак; ~ езіаіе ділянка, забудована житловйми будйнками; ~ езіаіе гоасі дорога, що проходить через населений пункт.
1іои8Іп£-с1оиі ['йаи2П]к1о:01 п попона, чапрак.
йоііує [йігу] п 1) очіпок; чепчик; 2) берет; 3) нічнйй ковпак; 4) ярмул-ка.
Ноизіоп ['й]и:8іоп] п геогр. н. м. Х’юстон.
йоує [йоііу] разі і р.р. від йеауе II.
іюуєі ['йзузі] 1. п 1) халупа, халабуда; курінь; 2) навіс; захисток; укриття; 3) ніша; 2. у заганяти під навіс (худобу).
іюуєп ['йоііуоп] ад] 1) розм. розпухлий, роздутий; 2) вет. уражений тимпан ітом.
іюуєг [ йоуо] 1. п 1) ширяння; вільний політ; 2) очікування; непевне становище; становище непевності; 3) звйслий берег; яма під берегом; 2. у 1) ширяти (про птаха); 2) нависати (про хмари); 3) крутйтися, вештатися; ходйти навколо когось (тж - агоипсі); 4) бути на краю (чогось); постійно бути під загрозою (чогось); 5) вагатися, не зважуватися; гаятися.
йоуєгєг ['йзузгз] п с.г. брудер.
йоує-іо ['йоцуПі:] аду мор. у дрейфі; із застопореними машйнами.
Ьоі¥ [йаи] 1. п 1) спосіб, метод; І доп’і Ііке уоиг ~з апсі и/куз не приставай до мене зі своїми «як» і «чому»; 2) розм. пагорб; курган; 2. аду іпіегго&. 1) як?, якйм чйном?; - дід уои сіо іі? як ви зробйли це?; ~ сотез іі? як це виходить?; 2) скільки?; ~ тисй? скільки?; ~ оїд аге уои? скільки вам років?; ~ тану реоріе \уєгє ійеге? скільки там було народу?; 3) за скільки?; почому?, почім?; ~ із тіїк іо-дау? почім сьогодні молоко?; 3. соп] 1) як; іеіі те - іо до іі скажіть мені, як це зробйти; 2) етрИ. як; ~ Гиппу! як смішно!; ~ кіпд оГ уои! як це мйло з вашого боку!; ~ Ііке йіт! як це схоже на нього!; ~ Гаг а\уау! як далеко!; 3) що; ~ до уои теап? що ви хочете сказати?; апд ~ ! амер. ще б пак!; ~ аЬоиі...? як щодо...?; ~ аЬоиі а §ате оГ іеппіз? чи не зіграти нам партію в теніс?; ~ аге уои? як поживаєте, як ся маєте?; ~ аге уои £еіііп§ оп? як справи?; ~ соте? амер. якйм же це чйном?, як же так?; ~ соте уои дід поі азк йіт? чому ж ви не запитали його?; ~ соте уои и/еге ійеге? як це ви там опинйлися?; ~ до уои до? здрастуйте!; як поживаєте?; ~ §оез іі?, -аге ійіп§8? як поживаєте, як справи?; ~ по\¥? а) що це таке?, що це означає?; б) як?!; ~ оп еагій до І кпо\у? звідки я знаю?; ~ зо? як же так?; - ійе деуіі (ійе деисе, ійе йеіі, ійе діскепз)! якого біса!, що за чортовйння!; йеге’з ~! за ваше здоров’я!
Но^агд ['йаиад] п ч. ім'я Хауард, Гбвард.
йолуЬєіі ['йаи'Ьі:іі] аду однак, проте; як би то не було.
ко^¥-гіо-уои-гіо ['йаид]и'ди:] п (тж йо\у до уои до) 1) вітання, привітання; 2) розм. делікатне (скрутне) станови
Ьоі¥
556
Ни?
ще; Ьеге’8 а пісе (а їїпе, а ргеїіу) ~ от тобі й на!, от тобі й маєш!
Ьслусіу ['ЬаисІї] п баба-повитуха.
Н(П¥ЄІ ['Ьаизі] п ч. ім’я Хауел.
Ьо>¥Є¥ег [Ьаи'еуо] 1. аду 1) як би не; 2) розм. як?, яким чином?; ~ сіісі уои талане іо сіо іі? як же вам удалося зробйти це?; 2. соп] проте, однак; незважаючи на це; І саппої, ~, арргоуе оГ іі проте я не можу схвалити це.
Ьоидоаі [ 'Ьаидоихії] п ав. розм. графік польоту.
Ноніе ['Ьаиі] п ч. ім’я Хауі.
Ьоніігег [ 'Ьашіза] п військ, гаубиця.
Ьолуі [Ьаиі] 1. п 1) виття, завивання; 2) стогін; крик; зойк; лемент; 3) вибух, грім; 4) рад. ревіння; 2. V 1) вити, завивати; 2) стогнати; волати; лементувати; ревіти {про дитину)', 3) викрйкувати, вигукувати; 4) качатися (заходитися) від сміху; 5) рад. ревтй, вйти.
іюлуієг ['Ьаиіа] п 1) плакальник; плакальниця (на похороні)', 2) розм. найгрубіша (найдурніша, кричуща) помилка; 3) зоол. ревун (мавпа)', 4) тех. зумер, ревун; Ю соте а ~ сплохувати, сісти в калошу.
Ьо^іеі [ 'Ьаиііі] п розм. сова, совеня.
ЬоМіп£ ['Ьаиіп]] 1. п виття, скйг-лення; ревіння; 2. ад] 1) вйючий; 2) кричущий, волаючий; ~ ЬаЬу рева; 3) страшенний, колосальний, жахлйвий; ~ зиссе88 колосальний успіх; 4 ~ >уік1ете88 дйка пустеля; ~ топкеу ревун (мавпа)', ~ 8кате сором і ганьба.
Ьоі¥$оєуєг [,Ьаи8ои'еуо] аду хоч би як; як би не.
Ьоу [Ьоі] 1. п 1) невелйке берегове судно; 2) мор. баржа; 2. іпі гей!, ей!; 3. у 1) кричати «гей!»; 2) поганяти.
Ьоудеп ['ЬокЬп] п 1) галаслйва дівчина; вульгарна молодйця; 2) дівчй-сько-урвйголова.
ЬиЬ [ЬлЬ] п 1) маточина (колеса); втулка; 2) центр уваги (інтересу, діяльності); основа; Ійе ~ оГ ійе ипіуегае жарт, пуп землі; 3) тех. пуансон преса; 4) пестл. (скор. від йизйапсі) чоловіченько.
ЬиЬШе-ЬиЬЬІе ['йдЬ1,ЬаЬ1] п 1) примітивний кальян; 2) булькання; 3) безглузде базікання.
ЬиЬЬиЬ [’йаЬлЬ] п 1) шум, галас, ґвалт, гамір; 2) гул, гомін (натовпу); 3) плутанйна; метушня.
ЬиЬЬу ['йлЬї] 1. п пестл. (скор. від йивЬапд) чоловіченько; 2. ад) амер. нерівний, грудкуватий (про дорогу).
НиЬе [Ь)и:Ь] п ч. ім’я Х’юб (зменш, від НиЬеП).
НиЬег ['й]и:Ьо] п ч. ім’я Х’юбер.
НиЬегі ['Ь]и:Ьа:1] п ч. ім’я Х’юберт.
НиЬегіа ['й)и:Ьоіз] п ж. ім’я Х’ю-берта.
ЬиЬгі$ ['й]и:Ьгі8] п гордість, гордо-вйтість; пиха.
ЬиЬгізііс [Ь)и: 'Ьпзіік] аф бундючний, зарозумілий; презйрливий; нахабний.
Ьиск [йлк] 1. п 1) розм. стегно; 2) (скор. від йискаЬаск) сирове полотно; 2. у торгуватися; домовлятися.
ЬискІеЬеггу ['Ьлк1,Ьеп] п бот. чор-нйця.
Ьискіе-Ьопе ['йлкІЬоип] п анат. таранна (надп’яткова) кістка.
Ьискзіег ['йлкзіа] 1. п 1) дрібнйй торговець; рознощик; крамар; 2) ба-рйшник, торгаш; корйслива людйна; 3) знев. посередник; маклер; перекупник; 4) рекламіст, складач реклам (для радіо і телебачення); 2. V 1) торгуватися; 2) перепродавати; продавати по вйщій ціні; 3) уміло рекламувати (товар); уміти накйнути (усучйти) (товар).
Ьискзіегу ['йлквіоп] п 1) дрібна (роздрібна) торгівля; 2) рі дрібні товари.
ЬшІ [йлд] п розм. шкірка; шкаралупа.
Ьшісіїе ['йлсН] 1. п 1) купа; 2) натовп; 3) стадо; 4) безладдя, розгардіяш, гармйдер; сум’яття; 5) поспіх, метушня; 6) амер. розм. таємна нарада; змова; 7) нарада гравців на полі (футбол); 2. у 1) звалювати в купу; складати сяк-так; 2) заганяти; заштовхувати; запихати (кудись — іпіо); 3) випроваджувати (з — оиі оГ); 4) збирати докупи, зганяти (тж ~ іо£е1йег, ~ ир); 5) скупчуватися; товпитися; 6) зіщулюватися; стискатися; скручуватися калачиком; 7) притискатися (тж ~ ир); 8) напинати одяг сяк-так (тж ~ оп); 9) робйти (щось) поспіхом; 10) амер. розм. улаштовувати нараду на полі (перед грою у футбол); 11) приховувати, замовчувати.
НшііЬгазііс [,й]и:сй'Ьгаезіїк] аф пародійно-героїчний.
Ншкоп ['йдсізп] п 1) геогр. н. р. Гудзон; ~ Вау Гудзонова затока; ~ 8ігаіі Гудзонова протока; 2) ч. ім’я Хадсон.
Ьие [Гуи:] 1. п 1) колір; відтінок; тон; оГ ай ~8 усіх відтінків (тонів); 2) різновидність, різновид; ~ апсі сгу крйки «ловй!»; вйгуки обурення (тривоги); 2. V 1) забарвлювати; надавати відтінку; 2) кричати; зчиняти галас; 3) улаштовувати облаву; гнати з крйком.
Ьие-апд-сгу ['Іуи.оп'кгаї] V 1) переслідувати з крйками «ловй!»; 2) іст. оголошувати про розшук і арешт збіглого злочйнця.
Ьиеіезз ['Ь)и:1і8] аф безбарвний; блідйй.
Ьиії [йл£| 1. п 1) прйступ гніву (роздратування); спалах гніву; образа; 2) фукання (в шашках); 2. V 1) роздратовувати, виводити з себе; ображати; 2) роздратовуватися; ображатися,
надуватися; 3) зачіпати, нападати; 4) примушувати когось залякуваннями і погрозами робйти щось; Іо ~ 8гпЬ. іпіо зііепсе примусити когось замовкнути; Іо ~ 8шЬ. оиі оГ ійе гоот вй-ставити когось з кімнати; 5) фукати, взяти фук (у шашках); 6) дути; 7) роздуватися.
Ьиії-сар ['йдікавр] 1. п міцне пйво; п’янкйй напій; 2. аф 1) міцнйй (про напій); 2) хвалькуватий.
Ьиії-ДігіГ ['йаГсіаЛ п рад. високочастотна радіопеленгація.
1пгіП$Ь ['ЬлГі/] аф 1) дразлйвий, дратівлйвий; примхлйвий; образливий, уразливий; 2) гордовйтий, пихатий.
Ьиіїїе ['йай] V 1) надувати, роздувати; 2) порйвчасто (сйльно) дути (про вітер).
ЬиЯу ['йлГі] аф 1) роздратований; скрйвджений; 2) уразливий, образливий; 3) розм. легковажний, ненадійний.
Ьи& [Ьлд] 1. п 1) міцні обійми; 2) спорт, захват; хватка (боротьба); 2. V 1) міцно обіймати; стискати в обіймах; 2) міцно обніматися; 3): іо ~ опезеІГ оп (Гог) 8гп1й. поздоровити себе з чимсь; бути задоволеним собою; 4) триматися (чогось); 5) дотрймува-тися (думки); чіплятися (за щось); плекати (думку); 6) задобрювати (когось); підлещуватися (до когось); 7) сидіти на колесі (велоспорт); 8) перетрймати м’яч (футбол); 9) застосовувати захват (боротьба).
Ьи&е [їцигсіз] аф величезний, гігантський, велетенський; колосальний; ~ еаіег ненажера; ~ діПегепсе величезна відмінність; ~ ргоГіїз казкові прибутки; ~ де1і§йІ величезне задоволення; ~ таке підвісні граблі-воло-куша.
Ьидеіу ['й]и:с!з1і] аду дуже, страшенно, надзвичайно; ~ ріеазесі надзвичайно задоволений.
Ьивепезд ['Ь)и:сІзпі8] п величезність; обшйрність; колосальність.
Ьи££ег-іпи£8ег ['Ьлда.тлда] 1. п 1) розм. безладдя, розгардіяш; плутанйна; 2) таємнйця; секрет; іп ~ потай; 2. аф 1) безладний; зроблений сяк--так; 2) таємний, секретний; 3. аду 1) безладно, сяк-так, без ладу; 2) таємно, секретно; 4. V розм. 1) робйти щось безладно (сяк-так); 2) тримати в таємнйці, приховувати; 3) робйти таємно (секретно); 4) збиратися таємно; 5) зам’яти, затерти (справу тощо; тж ~ ир).
Ни&Ь [Ь]и:] п ч. ім’я Х’ю (зменш, від НиЬегі).
Ни&Ьіе ['Ь)и:і] п ч. ім’я Х’юі.
Ни&о ['Ь]и:дои] п ч. ім’я Х’юго.
Ни^иепоі ['Іушдапзі] п фр. іст. гугенот.
Ник
557
кит
кик [кл] іпі га?, що?
кике [к]и:к] п іст. плащ, накидка з відлогою.
киїа [ ки:1о] п хула (гавайський танок); ~ £Іг1 гавайська танцюристка; ~ коор хула-хуп (гімнастичний обруч); ~ зкіп спідниця з трави.
НиШа ['клкЬ] п ж. ім'я 1) Халда; 2) бібл. Олдама.
Ьиік [клік] 1. п 1) корпус старого корабля, блокшив; 2) рі плавуча в’язнйця; 3) понтон; 4) велйке неповоротке судно; 5) велйка незграбна людйна; вайло; 6) купа; 2. V 1) посадйти у плавучу в’язнйцю; 2) ходйти (пересуватися) незграбно; ледве повертатися; 3) розм. розчиняти, патрати; □ ~ ир громадитися.
киїкіпд ['клікіт)] аф 1) незграбний, неповороткий; 2) величезний, масйв-ний.
Ниіі [клі] п геогр. н. м. Гулль, м. Халл (Велика Британія); м. Халл (Канада).
киїї [Ьаі] 1. п 1) шкірка; лушпайка; шкаралупа; 2) корпус (корабля); 3) кузов; каркас; кістяк; 4) фюзеляж (літака); 5) рі одяг; 2. V 1) лущити, облущувати; 2) очищати від лушпйння (шкаралупи); знімати шкірку; чйстити; обчищати; обрушувати (зерно); іо ~ реаз лущити горох; 3) попасти снарядом у корпус корабля; пробйти снарядом корпус корабля.
киїїакаїоо [,клІоЬо'Іи:] п крик, галас, ґвалт, гамір, гомін.
Ьиііесі [ЬлісІ] аф полущений; вйлу-заний, вйлущений; очйщений від шкаралупи; обрушений.
киїїіпз [ 'ЬлІП] ] п обрушування (зерна); ~ таскіпе лущйльна машйна; терка (для конюшини); ~ тіП крупорушка.
киїїо [кл'іои] іпі алло!
Ьиіуег [ ліуо] п розм. бот. падуб.
Ьиш [клт] 1. п 1) дзижчання; 2) гудіння; глухйй шум; рокіт, рокотання; 3) безладний шум; гомін; 4) муркотіння, мугйкання; 5) пхйкан-ня; 6) рад. фон, перешкоди; 7) сморід, бридкий запах; 8) обман, обдурювання, ошукування; 2. г 1) дзижчати; 2) рокотати; гудіти; 3) хмйкати; мйм-рити; затинатися; мекати; 4) вагатися; не зважуватися; 5) мугйкати, наспівувати із закрйтим ротом; Іо ~ зтЬ. іо зіеер приспати когось; 6) розгортати бурхлйву діяльність; бути діяльним; ікеу таке ікіп^з ~ у них робота кипйть; 7) смердіти, огйдно пахнути; 3. іпі гм!
кшпап ['Иргтап] 1. п 1) людйна; смертний; людська істота; 2) (ійе ~) людство, рід людськйй; 2. асі] 1) люд-ськйй; ~ Ьеіп§ людйна; Ійе ~ гасе рід людськйй; Н. КІ£Йіз права людйни; ~ тіїк жіноче молоко; 2) що складається з людей, з людьмй; ~ ЬотЬ військ. літак з льбтчиком-смертником; 3) вла-
стйвий людйні; іі’з ~ Іо егг людйні властйво помилятися; 4) соціальний, суспільний; 5) мирськйй, світський.
кишапе [к]иґтеіп] асі) 1) людяний, гуманний; а тап оГ ~ сйагасіег гуманна людйна; Н. Зосіеіу товарйство рятування потопаючих; 2) гуманітарний; ~ зіисііез заняття гуманітарними науками.
кишапеїу [к]и:'тетк] асіу людяно, гуманно.
китапепезз [кзиґтеттз] п людяність, гуманність; доброта.
ЬитапіГогш [к]и'таепі£о:т] асі] біол. людиноподібний, антропоморфний.
кшпапИу [к]и:'тзет£аі] V олюднювати.
китапізт ['к]и:тотгт] п 1) гуманність; гуманізм; людяність; 2) (Н.) філос. гуманізм; 3) вйвчення гуманітарних наук; 4) погляд на людйну як на найвйщу істоту (незалежну від надприродних сил).
кишапізі ['кіигтапізі] п 1) гуманіст; 2) фахівець з гуманітарних наук.
кишапізііс [,к]и:та'пі8Іік] асі) гума-НІСТЙЧНИЙ.
китапііагіап ['йіи:,таепі'і£9гюп] 1. п 1) гуманіст; проповідник гуманності; 2) філантроп; 3) рел. єретйк, якйй заперечує божественність Хрис-та; 2. аф 1) гуманітарний; 2) гумані-стйчний; 3) гуманний.
кишапііу [й)и:'тгепі1і] п 1) людство; рід людськйй; 2) розм. маса людей, народ, натовп; 3) гуманність, людяність; людинолюбство; асі оГ ~ гуманний вчйнок; а сгіте а^аіпзі ~ злочин проти людяності; 4) рі гуманні дії; 5) рі людська природа; людські рй-си; 6) (ійе Нитапіііез) рі а) класйчні мови і література; б) гуманітарні наклей; 7) (Н.) шотл. вйвчення латйні; РгоГеззог оГ Н. професор латйнської мови і літератури.
кшпапіхе ['к|и:топаіг] V 1) олюднюватися); 2) пом’якшувати; облагороджувати; робйти гуманним; гуманізувати; 3) ставати гуманним (людяним); пом’якшуватися.
кишапкіпсі ['к]и:т9п'кат<і] п людство, рід людськйй.
кишапіу ['йзштапії] асіу 1) по-люд-ському; з погляду людйни; 2) у межах людськйх сил; 3) гуманно, людяно.
кшпашіезз ['йіи:топт$] п людяність; людські якості.
НшпЬеіІ ['клтЬа.І] п ч. ім'я Хам-берт.
кишкіе ['йлтЬІ] 1. аф 1) скромний; соромлйвий; боязкйй; шаноблй-вий; 2) покірливий, покірний; смйр-ний; 3) раболіпний, позбавлений почуття власної гідності; 4) прбстйй, бідний; непомітний; 5) бот. низькорослий; ~ ріапі бот. мімоза; 2. V 1) упокорювати; принйжувати; при
боркувати; угамовувати; 2): іо ~ опезеІГ принижуватися, підлещуватися; 3) осоромлювати, ганьбити.
ИшпЬІе-Ьее ['йлтЬІЬі:] п ент. джміль.
киткіу ['йлтЬй] асіу 1) скромно; соромлйво; боязко; 2) покірно; смиренно; шаноблйво; 3) бідно, скромно; непомітно.
ІіитЬиз ['йлтЬлд] 1. п 1) обдурювання, обман; брехня; шахрайство; удавання; 2) безглуздя, дур-нйця, нісенітниця; 3) безглуздий вчйнок; 4) обманщик, ошуканець, дурй-світ; облудник; 5) пустомеля, пуста людйна; 6) розм. м’ятний льодянйк; 2. V 1) обдурювати, обманювати, ошукувати; 2) шахраювати; 3) (іпіо, Ггот, оиі оі) змушувати обманом зробйти щось; Іо ~ топеу оиі оГ (Ггот) зтЬ. вйдурити гроші у когось.
кшп(1іп£ег [клт'бідо] п амер. розм. 1) хлопець хоч кудй; 2) штучка хоч кудй.
китйгит ['клтбглт] 1. п 1) банальність; 2) нудна (нецікава) людйна; 2. аф банальний; нуднйй; одноманітний.
кшпеккізеоп [клт'блсізоп] п вйга-дана хвороба.
Ьшпесі [Ьіи'текі] V зволожуватися).
кшпегаї ['к]и:тога1] аф анат. плечовий.
китегі ['к]и:тдгаі] рі від китегиз.
китегиз ['кіигтагоз] п (рі китегі) анат. плечова кістка.
китісиЬаІіоп [к]и:,тік]и'Ьеі/п] п лежання ниць (на знак приниження або каяття).
китісі ['кзи:тіб] аф 1) вогкий, вологий; відволожений; 2) мед. що супроводжується відхаркуванням.
кшпісІіПег [Ь)и:'тісіїГаїа] п зволожувач повітря (прилад).
кшпісШу [к]и: 'тібіГаї] V зволожувати.
китіШзіаІ [к]и:'ткІі8ІжІ] п гігрометр.
китісШу [Ь]и: 'тісіїїі] п 1) вогкість, вологість; 2) ступінь вологості (повітря тощо); геіаііуе ~ метеор, відносна вологість повітря.
кшпісіог ['к)и:ті(Ь] п установка для зволоження.
китібсайоп [ук]и:тіГЇ 'кеі/п] п 1) с. г. утворення перегною; 2) зволоження, змочування.
китіїизе ['к]и:тіГ]и:8] аф бот. сланкий (про рослину).
кишку ['к]и:ті£аі] V 1) зволожувати; 2) с. г. вносити гумус у ґрунт, удобрювати (грунт).
кшпіііаіе [крґтіііеіі] V принйжувати; ображати.
кишіїіаііпв [к]и: 'тіііеііп] ] аф при-нйзливий; образливий.
Ьшп
558
Ьип
Ьишіїіаііоп [Ь]и:,ті1і'еі/п] п 1) приниження; 2) принизливе становище.
ЬшпіІНу [Ь]и:'ті1іІі] л 1) покірність, покора; смиренність; сором’язливість; 2) скромний вчинок; 3) вияв покірності; 4) бідність, скромність, непомітність; незначність.
Ьишііе ['Ь]и:таіІ] л мін. гуміт.
Ьшпшеї ['Наші] 1. асі] 1) безрогий, комолий; 2) безостий (про колосок); 2. V 1) зрізувати роги; 2) зривати остюки (з колоса).
Ьшпшег ['Ьлта] л 1) розм. енергійна людйна; 2) діяльна організація; 3) комаха, що дзижчить; 4) тех. зумер, пйщик; 5) орн. колібрі.
Ьитшіпз ['Ьлтії]] 1. л дзижчання; 2. асі) 1) якйй дзижчйть (гуде); 2) розм. діяльний, енергійний; ~ ігасіе жвава торгівля; 3) розм. міцнйй, пін-лйвий (про напій).
Ьшптіп£-Ьіг(1 ['Ьлтії]Ьа:сІ] л орн. колібрі.
Ьшптіп£-1ор ['Ьдтідіор] л дзйга (іграшка).
Ьшптоск ['Ьлток] л 1) горбок, підгірок, пагорб, узвйшшя; 2) амер. лі-сйстий пагорб; зарослий лісом пагорб серед боліт; 3) дюна; 4) торос; маса стйснутої крйги.
Ьшпшоску ['Ьдтакі] асі) 1) горбкуватий, горбйстий; 2) горбоподібний.
Ьшшпшп ['Ьлтлт] п турецькі лазні. Ьшпог [ Ь]и:то] л амер. див. Ьитоиг. Ьитогаї ['Ь]и:тага1] асі] мед. гуморальний.
Ьшпогеедие [,Ь]и:та'ге8к] п муз. гумореска.
Ьитогі$т ['Ь]и:топхт] л 1) гумор; 2) мед. іст. доктрйна про основні «соки» людського тіла.
Ьишогі$< [Ь]и:топ8і] л 1) гумо-рйст; 2) жартівнйк; дотепник; веселун.
Ьшпогі$1іс [,Ь)и:то'гі8іік] асі] гумо-ристйчний.
Ьшпогіге ['Ьіи:тагаіх] V 1) говорй-ти дотепи; 2) бачити смішне в речах.
Ьшпогои$ ['Ьіи:таг98] ад] 1) гумо-ристйчний; ~ \¥гйег письменник-гумо-рйст; 2) забавний, веселий, смішнйй, комічний; 3) примхлйвий; 4) мед. гуморальний.
Ьитоиг ['Ь]и:то] 1. л 1) гумор; 2) почуття гумору; 3) комізм, комічність; 4) настрій, схйльність; оиі оГ ~ не в настрої; іп а §оосі (іп ап ІП) ~ у гарному (поганому) настрої; 5) прйм-ха, химера; дивацтво; 6) темперамент, вдача; 7) мед. волога, рідина (як компонент живого тіла); 8) фізл. тілесна рідина; 2. V 1) потурати; догоджати; балувати, панькати; 2) пристосовуватися, приловчатися.
Ьшпоигізі ['Ь)и:тогі8І] див. Ьитогізі.
Ьитоиг1е$$ ['Ьіштаїв] ад] позбавлений почуття гумору; сухий, нуднйй.
Ьшпоигзоше ['Ь]и:тз8от] ад] примхлйвий, вередлйвий; химерний.
Ьшпои$ ['Ь]и:то8] ад] с. г. перегнійний, гумусний.
Ьшпр [Ьлтр] 1. л 1) горб; 2) пагорок, пагорб, підгірок; 3) горйстий берег; 4) гірське пасмо (на повітряній трасі); 5) важке завдання; критйчний момент (період); 6) розм. поганий настрій; 7) австрал. мандрівка пішки з торбою за плечйма; 8) зал. сортувальна гірка; 2. V 1) горбити, сутулити (спину); 2) горбитися, сутулитися; 3) псувати настрій (комусь); наганяти нудьгу (на когось); 4) амер. зробйти рішуче зусйлля; зібрати усі сйли, докласти зусйль; 5) австрал. мандрувати пішки з торбою за плечйма.
ЬишрЬаск, Ьіипр-Ьаск ['ЬлтрЬаек] л 1) горб; 2) горбань; 3) зоол. горбач, горбатий кит (тж ~ и<Ьа1е); ~ 8а1топ іхт. горбуша.
Ьшпр-Ьаскесі ['Ьдтр'Ьаекі] ад] горбатий.
Ьшпресі [Ьлтрі] ад] горбатий; згорблений.
НшпрЬ [ЬдтГ] л ч. ім 'я Хамф (зменш, від НитрЬгеу, НитрЬгу).
ЬитрЬ [Ьт£, тт] іпі гм! (виражає сумнів, невпевненість).
НитрЬгеу ['ЬдтГгі] л ч. ім'я Хам-фрі, Хемфрі, Гемфрі.
НитрЬгу ['Ьдтйг] див. НитрЬгеу.
Ьитріу ['Ьлтри] 1. п пуф; 2. ад] горбатий.
Ьитріу-(Іитріу ['ЬлтрИ'длтрИ] 1. п 1) низенький товстун; коротун; куций; 2) напій з пйва і бренді; 2. ад] короткий і товстйй.
Ьшпру ['Ьлтрі] 1. п австралійська хатйна; 2. ад] 1) горбатий; 2) нерівний, з буграми; 3) розм. сердйтий; засмучений, розстроєний.
Ьшівігшп ['Ьаішігагп] п 1) грубо зроблений (погано настроєний) музйч-ний інструмент; 2) брйнькання, трйнь-кання.
Ьшпи$ ['Ь]и:тз8| л с. г. гумус, перегній, чорнозем.
Нші [Ьап] л 1) іст. гун; 2) перен. варвар, вандал; 3) знев. німець.
Ншіап [Ьиґпа.п] л геогр. н. м. Ху-нань.
ЬипсЬ [Ьлпі/] 1. л 1) горб; 2) велйкий (товстйй) шматок; ~ оГ Ьгеасі кусень хліба; 3) амер. розм. передчуття; підозра; інтуїція; оп а ~ інтуїтйвно; 4) розм. поштовх; 2. V 1) горбити, сутулити (спину); 2) горбитися; згинатися, сутулитися (тж Іо ~ ир); 3) розм. штовхати; 4) штовхатися.
ЬшісЬ-Ьаск, ЬшісЬЬаск ['Ьлпі/Ьаек] л 1) горб; 2) горбань.
ЬипсЬЬаскесІ [ 'ЬлпІ/'Ьжкі] ад] горбатий.
ЬишІгесІ [ ЬлпсІгасІ] 1. л 1) число сто; сотня; 2) номер сто, номер сотий;
Коот (питЬег) ~ кімната (номер) сто; 3) рі сотні, багато; ~8 оГ реоріе сотні людей; 4) сто фунтів стерлінгів; 5) сто доларів; 6) сто років; іо ііує іо Ье а ~ дожити до ста років; 7) нуль-нуль; у/е’П тееі аі 8іх ~ Ьоигз ми зустрінемося о дев’ятій нуль-нуль; 2. пит сто; а ~ рег сепі сто відсотків; опе ~ апсі іхуо сто два; ІЬе —апсі-8есопсі сто другий; ’Ф* а ~ тііе8 а\уау далеко, за тйсячу миль; а ~ іітез сотні (тйсячу) разів; іЬе Н. Уеагз \¥аг іст. сторічна війна; іЬе Н. Оауз іст. Сто днів (правління Наполеона Бонапарта після його втечі з о-ва Ельби).
Ьшкігесіаі [ 'ЬлпсІгасЬІ] ад] іст. окружнйй.
Ьшкігесі-соигі [ 'ЬдпсІгасІ'кз:!] л іст. окружнйй суд.
ЬшкІгесИоІсІ [ 'ЬдпсігасЬоикІ] 1. ад] сторазовий, стократний; 2. аду у сто разів більше; у стократному розмірі.
Ьиш1ге(1-рег-сепІ [ 'ЬдпсігасІра '8епі| 1. ад] амер. розм. стовідсотковий; справжній; досконалий, повний; ~ Ье--тап справжній мужчйна; 2. аду амер. розм. на всі сто відсотків; на всі сто; абсолютно; повністю.
Ьшк1ге(1-рег-сеп<ег [ ЬдпсІгасІра'8епі9] л амер. розм. 1) стовідсотковий американець; ура-патріот; 2) людйна, готова стояти до кінця; 3) чудовий хлопець; чудова дівчина; молодець.
ЬшмігесІіЬ ['ЬдпсІгосЮ] 1. л 1) сота частйна; одна сота; 2) останній із ста (предметів); 2. ад] 1) сотий числом; 2) що становить одну соту; 3. аду сотим; Ье аггіуесі ~ він прибув сотим; 4. пит сотий.
Ьиш1ге(Ь¥ЄІ£Ь< [ЬдпсІгаїІхуеіі] л центнер (англійський: 112 фунтів = 50,8 кг; американський: 100 фунтів = 45,4 кг).
Ьші& [Ьаі]] разі і р.р. від Ьап§ II.
Нші£агу [ 'Ьлддап] л геогр. н. Угорщина.
Нипзагіап ['Ьлд'дєапап] 1. л 1) угорець; угорка; 2) угорська мова; 2. ад] угорський.
Ьші&ег ['Ьлддо] 1. л 1) голод; тривале недоїдання; голодування; Ю діє оГ ~ померти від голоду; 2) потреба (в чомусь); 3) прагнення, сйльне бажання (чогось — Гог, аГіег); 4) голодний час, голод; 2. V 1) голодувати; бути голодним; відчувати голод; 2) мо-рйти голодом; 3) (іпіо, оиі ої) примушувати голодом зробйти щось; іо ~ а §аггі8оп оиі оГ а іо\уп голодом примусити гарнізон вййти з міста; 4) жадати, дуже бажати, прагнути (чогось — Гог, аГіег).
Ііип£ег-Ьі1(1еп) [ 'Ьлдда'ЬіІ(п)) ад] голодуючий; якйй страждає від голоду; вйснажений.
Ьші£еге(1 ['Ьлддад] ад] голодний, заморений, вйснажений, охлялий.
Ьші
559
Ьиг
Ьші£ЄГ-тагсЬ ['Ьлддатаїі/] п голодний похід.
Ьші£ЄГ-тагсЬег ['Ьлддо,та:уа] п учасник голодного походу.
Ьшівег-зігіке ['Ьлддозігаїк] 1. п голодовка (у в’язниці); 2. V оголошувати голодовку.
Ьітзгіїу ['Ьлддпії] асії жадібно, з жадобою; як голодний; іо еаі ~ їсти жадібно.
Ьип&гу І'Ьлддп] асі] 1) голодний, зголоднілий, голодуючий; ~ сЬіШгеп голодні діти; 2) безплідний, неродючий; ~ зоіі неродючий ґрунт; 3) жадаючий, прагнучий (чогось); який дуже бажає (чогось — Гог); ~ Гог топеу жадібний до грошей; 4) бідний, убогий (про їжу); 5) апетитний; аз ~ аз а Ьипіег голодний як вовк.
Ьшік [Ьлдк] 1. п велйкий кусок (шматок), кусень; 2. асі) амер. розм. І) цілий, неушкбджений; у повному порядку; 2) першокласний.
Ьшікег ['Ьлдко] п 1) амер. ретроград; противник нововведень; мракобіс; 2) рі сіднйці; оп опе’з ~з а) навпочіпки; б) у жахливому становищі.
Ьшікз [Ьлдкз] п скнара.
Ьшіку ['Ьлдкі] п амер. розм. робіт-нйк-неамериканець (некваліфікований).
Ьшіку-догу [,ЬлдкґсІо:п] асі] амер. розм. першокласний, чудовий, славний.
НиппізЬ ['Ьлпі/] асі] 1) іст. що стосується гунів; 2) (Ь.) перен. варварський.
Ьшіі [Ьлпі] 1. п 1) полювання; ловля; 2) пошуки; ~ Гог а ]оЬ пошуки роботи; 3) переслідування; цькування; 4) група мислйвців з собаками; 5) ми-слйвське угіддя; район полювання; 2. V 1) полювати; ловйти; 2) гнати, проганяти (тж ~ аи/ау); 3) виганяти; переслідувати, цькувати; 4) шукати, нйшпорити; ганятися (за чимсь); 5) розшукувати (когось, щось — Гог, аГіег); іо ~ Гог ап оїд ГгіепсІ розшукувати старого друга; 6) прочісувати; улаштовувати облаву; 7) використовувати на полюванні; □ ~ айег гнатися за кимсь, шукати когось; ~ амгау проганяти; ~ (кит вистежити, спіймати; ~ Гог а) шукати; б) домагатися; ~ оиі розшукувати; ~ ир відшукати, розшукати.
Нипіег ['Ьлпіо] п ч. ім'я Хантер.
Ьипіег ['Ьлпіо] п 1) мислйвєць; 2) шукач; ~ айег £Іогу шукач слави; 3) гунтер (мисливський кінь); 4) мис-лйвський собака; 5) кишеньковий го-дйнник з крйшкою.
Ьипіег-кШег ['Ьлпіз,кіЬ] л амер. військ, розм. мислйвєць за підводними човнами; протичовновйй корабель.
Ьшіііпз ['Ьлпіід] п 1) полювання; 2) пошуки; 3) мор., ав. рйскання; 4) тех. виляння; нестійка робота; 4 ~ зЬігі амер.
замшева (шкіряна) мислйвська сорочка.
Ьип1іп£-Ьох ['ЬлпіідЬзкз] п мислйв-ський будйночок.
Ьипііп£-сар ['Ьлпіідкгер] п мислйв-ський кашкет.
Ьипііп£-сазе ['Ьлпіідкеїз] п корпус годйнника з крйшкою.
ЬшіІіп£-саІ ['Ьлпіідкгеі] п зоол. гепард.
ЬипОп£-сгор ['Ьлпіідкгор] п мис-лйвський хлист.
Ьипііп£-(ІО£ ['ЬлпіідсІзд] п мислйв-ський собака.
Нипііп£(1оп(8Іііге) [ 'Ьлпііі]сЬп(/із)] п геогр. н. Хантінгдон(шир).
Ьипііп£-Пе1(1 ['ЬлпіідГг.ІсІ] п 1) місце (район) полювання; 2) група мислйвців на конях.
Ьипііп£-Па$к [ 'ЬлпіідГіа:зк] п мислйвська фляга.
Ьипіт£-£гоип(1 ['ЬлпііддгаипсІ] п мислйвське угіддя; Ьарру ~з а) рай, щаслйве загробне життя; б) рай для мислйвців.
Ьипііп£-Ьогп ['ЬлпіідЬо:п] п мис-лйвський ріжок.
Ьшіііпз-кпіїе ['ЬлпіідпаїГ] п (рі Ьипііп§-кпіуез [-паїух]) мислйвський ніж.
Ьшіііп£-ріесе ['Ьлпіідрігз] п картй-на, що відображає сцену полювання.
Ьипііп£-$еа$оп ['Ьлпіи],зкгп] п мислйвський сезон.
Ьипііп£-8еаі ['Ьлпіідзії] п мислйвський будйночок; мислйвська база за містом; мислйвська стоянка.
Ьипііп£-$оп£ ['Ьлпіідзод] п мислйвська пісня.
Ьипііп£-8рі<1ег ['Ьлпін],зраі(Ь] п зоол. павук-стрибун.
Ьипііп&-л¥аісЬ ['Ьлпіід^оі/] п кишеньковий годинник з крйшкою.
ЬипСіп^-5УЬір ['Ьлпііі]\¥ір] п мислйвський хлист.
Ьшііге$$ ['Ьлпігіз] п 1) жінка-мис-лйвець; 2) богйня полювання; 3) мислйвська кобйла.
Ьшіізтап ['Ьлпізтап] п (/г/Ьипізтеп [-тап]) 1) єгер; 2) мислйвєць; ~’з сир бот. сараценія.
Ьип&тапзЬір ['Ьлпізтзп/ір] п 1) єгерство; посада (обов’язки) єгеря; 2) майстерність мислйвця.
Ьшй’з-ир ['Ьлпіз'лр] п 1) мислйвська побудка; 2) ранкова пісня.
НиреЬ ['Ьиґреї] п геогр. н. Хубей.
Ьир(р) [Ьлр] 1. іп! но! (поганяння коня); 2. V поганяти (коня).
ЬигсЬеоп ['Ьз-.ірп] п їжак.
Ьигсііез ['Ьз:сІіг] п рі сіднйці.
Ьигйіе ['Ьз:сІ1] 1. п 1) переносна загорода; переноснйй тин (пліт); 2) гатка; 3) решітка з лозй; 4) спорт, бар’єр; перешкода; 5) візок, на якому везлй злочйнців на страту; 2. V 1) об
городжувати тйном; 2) спорт, пере-стрйбувати через бар’єр; долати перешкоди.
Ьипііег ['Ьа.сІІа] п спорт. 1) бар’є-рйст; 2) кінь, якйй бере участь у перегонах з перешкодами.
Ьигдіе-гасе [ 'ЬзісІІгеїз] п спорт. 1) бар’єрний біг; 2) рі перегони з перешкодами.
Ьш*<Шп£ ['ЬзгсІІп]] п спорт, бар’єрний біг.
Ьиг(і$ [Ьа:сіг] див. Ьагсіз.
ЬипІу-зипІу ['Ьо:(іі,до:(іі] п 1) кате-рйнка, шарманка; 2) струнний музй-чний інструмент (щось на зразок лютні); 3) мор. глибоководна лебідка.
Ьиге [Ь]иа] п голова вовка (ведмедя, кабана).
Ьиг! [Ьз:1] 1. п 1) сйльний кидок; 2) гйлка; бйтка; ключка; 3) вир; 2. V 1) кйдати щосйли, жбурляти, шпурляти; 2) спорт, метати; 3) валйти, перекидати, звалювати; 4) скидати; іо ~ (с1о\¥П) іугаппу звал йти тиранію; 5): Ю ~ опезеІГ аі (ироп) зтіЬ. накинутися на щось; 6) кйдатися, мчати, пориватися; 7) вибухати (лайкою), виригати (прокльони); 8) грати в ірландський трав’янйй хокей.
Ьшіеу ['Ьзгії] п 1) ірландський трав’янйй хокей; 2) ключка для гри в ірландський трав’янйй хокей; 3) м’яч для ірландського трав’яного хокею.
Ьшіиі£ ['Ьз:1ід] п 1) кйдання, жбурляння, шпурляння; 2) ірландський трав’янйй хокей.
Ьшіу-Ьигіу ['Ьа:1і,Ьа:1і] 1. п метушня, сум’яття, переполох, замішання; 2. асі) переплутаний, безладний.
Нигоп, Ьаке ['Ь)и:згзп 'Іеік] п геогр. н. озеро Гурон.
Ьигг [Ьа:] V гарчати, гурчати.
ЬштаЬ [Ьи'га:] 1. п вйгук «ура!»; 2. V 1) кричати «ура!»; 2) вітати крй-ками «ура!»; 3. іпі ура!; Ьір, Ьір, ~! гіп-гіп, ура!; ~ Гог іЬе уісіог? ура переможцю!; ~ Гог іЬе Ьоіісіауз! хай живуть канікули!
Ьштау [Ьи'геї] див. ЬиггаЬ.
Ьиггісапе ['Ьлпкап] 1. п 1) ураган; тропічний циклон; 2) вйбух, спалах; < а ~ оГ арріаизе спалах оплесків; ~ ЬотЬагсітепі військ, ураганний обстріл; 2. V дути з ураганною сйлою.
Ьиггісапе-ЬіпІ ['ЬлпкзпЬз:сі] п орн. фрегат.
Ьиггісапе-сіеск ['Ьлпкзпсіек] п штормовйй місток.
Ьштісапе-Іатр ['Ьлпкопігетр] п ліхтар «блйскавка».
Ьиггісапе-Іапіегп ['Ьлгікзп.ігепіп] див. Ьиггісапе-Іатр.
Ьиггіед ['ЬлисІ] аф' 1) поспішний, швидкйй, кваплйвий; іо Ьауе а ~ теаі нашвидку перекусйти; 2) прискорений; ~ риїзе прискорений пульс;
Ьиг
560
Ьи$
3) прискорюваний; що підганяється; а ~ ІіГе життя в одвічному поспіху.
Ьиггіесіїу ['Ьлпдіі] асіу поспішно, квапливо; похапцем, швйдко; абияк, сяк-так.
Ьшту ['Илп] 1. п 1) поспіх; квапливість, поспішність; ^Ьу аіі іГііз ~?! навіщо поспішати?; (іЬеге із) по ~ розм. можна не поспішати; 2) нетерпіння; прагнення зробйти щось швйдше; іо Ье іп а ~ поспішати; іп а ~ нашвидку, похапцем; 2. асі] амер. спішний, нагальний; 3. г 1) поспішати, квапитися; доп’ї ~ не поспішай; іо ~ айет зтЬ. бігти за кимсь; іо ~ іпіо опе’з сіоікез одягатися поспіхом; 2) підганяти, квапити; прискорювати; доп’ї ~ те не підганяй мене; 3) робйти щось квап-лйво; 4) тривожити, збуджувати; □ ату а) поспішно від’їжджати; б) спішно відводити, відносити; ~ оЯГ поспішати геть; ~ іИгои^Ь робйти щось нашвидку; ~ ир квапитися; - ир! поспішайте!, швйдше!
Ьшту-саІІ ['Ьлпко.і] п амер. заклик до негайної допомоги.
ЬштузгарЬ ['Ьлпдга.ї] п амер. моментальний начерк (нарис).
Ьшту-зсиггу ['ЬлгГзклп] 1. п метушня, сум’яття, поспішність; 2. асі] ме-тушлйвий, сум’ятнйй; 3. асіу розм. 1) метушлйво, хапливо, похапцем; нашвидку, нашвидкуруч; 2) абйяк, сяк--так; 3) стрімголов; 4. V 1) робйти нашвидку; метушйтися; діяти поспішно.
Ьшту-ир ['Ьлп'лр] асі] амер. розм. спішний, нагальний, невідкладний; ~ гераігз терміновий ремонт; ~ т^оп аварійний автомобіль.
Ьигеі ІЬаїзі] п 1) горбок, пагорбок; 2) мілина, банка (піщана); 3) гайок, діброва; лісйстий пагорб.
Ьші І [Ьа:і] п 1) шкода; збйток, втрата; 2) пошкодження, ушкодження; 3) рана, поранення; поріз; забйте місце; 4) біль; 5) образа; крйвда; І іп-Іепбеб по ~ іо уоиг Гееііпвз я не хотів образити вас; 6) удар.
Ьші II [Ьо:1] V (разі і р.р. Ниті) 1) пошкодити, завдати шкоди (збйтків); Іо ~ зтЬ.’з гериіаііоп зіпсувати чиюсь репутацію; 2) поранити; порізати; забй-ти, ударити; і о ~ опезеІГ забйтися; 3) завдати болю; іі бісіп’ї - а Ьіі (мені) зовсім не було бдляче; 4) розм. боліти; ту ІооіЬ 8ІІ11 ~з а ІіШе у мене ще трохи болйть зуб; 5) ображати, крйв-дити, зачіпати (почуття); 6) розм. потерпати, зазнавати шкідлйвого вплйву; псуватися; іі ауоп’і ~ від цього не буде ніякої шкоди; поійіпк ~з Ііке іЬе ІгиіЬ правда очі коле.
ЬигіїиІ ['Ьаггїиі] асі] шкідливий; згубний; болючий, болісний.
ЬшіГиІІу ['ЬаіГиІі] асіу шкідливо; згубно.
Ьигіїе ['Ьа:11] 1. п поет. 1) зіткнен
ня; 2) брязкання, брязкіт; 2. V 1) мчати; летіти із свйстом (про снаряд тощо); 2) кйдати щосйли, жбурляти, шпурляти; 3) зштовхуватися; стикатися, стукатися, наштовхуватися (на щось — а^аіпзі); 4) перен. нападати, наскакувати (у суперечці тощо).
ЬигіІеЬеггу ['Ьз.ІІЬоп] п бот. чор-нйця.
Ьигіїевв ['Ьоііііз] асі] 1) нешкідлй-вий; 2) неушкоджений, непошкодже-ний.
ЬизЬапгї ['ЬлгЬопд] 1. п 1) чоловік (дружини); 2) управйтель; економ; завідуючий господарством; 3) землероб, хлібороб; < ~’в іеа холодний, слабкйй чай; 2. V 1) ощадливо вестй господарство; заощаджувати; береггй; 2) управляти, завідувати, керувати; 3) обробляти землю; культивувати рослйни; 4) розм. сватати; шукати чоловіка для когось; 5) вййти заміж; 6) поділяти чиюсь думку.
ЬизЬашиашІ [ 'ЬлгЬапсіїгепсІ] п майно хлібороба (мешканця маєтку); земля мешканців маєтку.
ЬивЬашІІевв ['ЬлгЬопдІїз] асі] 1) незамужня; 2) овдовіла.
ЬизЬапШу ['ЬлгЬапсІІі] асі] 1) подружній; чоловіків; шлюбний; ~ гі^Ьіз шлюбні права; 2) ощадливий, береж-лйвий.
ЬивЬашІтап ['ИлгЬапсітап] п (рі ЬизЬапсітеп [-топ]) фермер; хлібороб, землероб.
ЬивЬашІгу ['ЬлгЬопдп] п 1) хліборобство, землеробство; сільське господарство; 2) ощадливість; економія, економність; апітаї ~ скотарство; роиііту ~ птахівнйцтво; зіік^огт ~ шовківництво.
ЬивЬ [ЬлД 1. п тйша; мовчання; іп Ійе ~ оГ пі^Ні у тйші ночі; оп ійе ~ нйшком; 2. V 1) утихомирювати, заспокоювати; примушувати замовкнути; 2) заспокоюватися, затихати; угамовуватися; 3) заколйсувати; Ю ~ а ЬаЬу іо зіеер заколисати дитйну; 4) замовчувати, приховувати (тж ~ ир); 3. іпі ~! тихіше!, тйхо!, замовкни!; перестань!, годі!
ЬивЬаЬу ['Ьл/оЬаі] іпі люлі-люлі.
ЬизЬ-ЬоаІ [ 'йл/ЬоиІ] п суднб-пастка.
ЬизЬсІоіЬ ['Ьл/кізгО] п повстяна прокладка під скатерку (на обідній стіл).
ЬивЬ-ЬивЬ ['Ьл/'Ьл/] асі] розм. таємний, секретний; що не підлягає розголошенню; ~ 8йо\у абсолютно секретно; особлйво таємна справа.
ЬивЬ-шопеу ['Ьл/,тлпі] п хабар за мовчання.
ЬивЬ-вЬір ['Йл/рр] див. йизй-Ьоаі.
ЬивЬ-вЬор ['ЬлЦор] п розм. пивнйця, де незаконно продаються спиртні напої.
Ьивк [йлзк] 1. п 1) лушпайка, лушпиння, лузга; шкаралупа; 2) плівка;
шкірка; 3) стручок; 4) амер. лйстя навколо качана (кукурудзи); 5) щось зовнішнє; 4- ~ іогпаїо фізаліс; іо зерагаїе ійе ~ Ггот Ійе £гаіп відокремлювати лузгу від зерна; відокремлювати важ-лйве від другорядного; 2. V 1) очищати від лушпйння, лущити, знімати шкірку; 2) амер. чйстити кукурудзу, здирати з качанів лйстя.
Ьизкесі [йлзкі] асі] очйщений від лушпйння (шкірки, лйстя).
Ьизкег ['йлвко] п с. г. качаноочй-сник, хескер.
Ьивкег-вЬеІІег ['Ьлзко./еЬ] п с. г. хе-скер-шелер, кукурудзяна молотарка.
Ьи$кег-$ЬгеЛ(іег ['йлвкоДтесІа] п с. г. хескер-шредер, кукурудзяна молотарка з подрібнювачем.
Ьизкіїу ['йлзкіїі] асіу грубо, хрйпло; сйпло.
Ьивкіпевв [ 'Ьлзкішз] п сухість (у горлі); хрипота.
Ьизкіп^ [’Ьлзкп]] п амер. 1) очйщення від листків (качанів кукурудзи); 2) чищення кукурудзи за допомогою сусідів і друзів фермера (тж —Ьее); ~ тасйіпе качаноочйсник.
Нивку ['йлзкі] п 1) ескімос; ескімоска; 2) ескімоська мова.
Ьивку ['Йлзкі] 1. п 1) амер. розм. кремезна людйна; здоровань; паруб’яга; 2) лайка (ескімоський собака); 2. асі] 1) укрйтий лушпинням (лузгою); повний лушпйння; 2) сухйй, шершавий; 3) хрипкий, сйплий; 4) амер. розм. високий на зріст, кре-мезнйй; дужий; ~ Геікж здоровенний паруб’яга.
Ьивваг [йи'га:] п гусар.
ЬиввіГ ['ЬлхіГ] п розм. футляр (мішечок) для голок, ниток тощо.
Ниввііе |'Ьл$аіі] 1. п іст. гусйт; 2. асі] гуситський.
Ьивву ['Ьлзі] п 1) зухвале дівчйсько; 2) легковажна жінка; 3) розм. жінка; 4) скрйнька, мішечок (для ниток, голок тощо).
Ьивіїпвв ['Ьлвіїї)?] п 1) Гастінгс, головнйй міськйй суд Лондона; 2) іст. місце, де відбувалося обрання членів англійського парламенту; 3) трибуна для політйчних і передвиборних вй-ступів; 4) амер. місцевий суд у штаті Вірджінія.
ЬивВе ['йлзі] 1. п 1) штовханина; товкотнеча, давка; 2) амер. розм. енергійна діяльність; наполегливість, напористість; 2. V 1) штовхати(ся); тіснйти(ся); 2) протискатися, протовплюватися (іпіо, ійгои^й, оиі о0; 3) наштовхуватися (аналізі); 4) примушувати, підганяти; квапити (іо, іпіо); 5) амер. діяти енергійно, швйдко.
Ьивіїетепі ['Ьдзітапі] п звич. рі 1) предмети домашнього вжитку; 2) меблі.
Ьивіїег ['Ьлвіа] п 1) амер. розм.
Ьи$
561
Ьу<1
енергійна людйна; 2) безцеремонна людйна; 3) розм. кишеньковий злодій, що орудує в натовпі.
Ьиетгііе ['ЬлхіЛ див. йоизеугіГе II.
Ьи< [Ьлі] 1. п 1) хатйна, халупа, хйжка, халабуда; 2) барак; ~ Ьаггаскз барачні казарми; 2. у 1) надавати житло; розміщувати в бараках; 2) жйти в бараках.
ЬиІсЬ [Ьлі/] 1. п 1) сундук, скрйня; ящик; 2) клітка для кролів (нутрій тощо)', 3) розм. хатйна, халупа, хйжка; 4) засік; 5) тех. бункер; 6) гірн. шахтна вагонетка; 7) лоток для промивання рудй; 8) рудний концентрат; 2. у 1) складати (відкладати) в сундук; 2) гірн. промивати руду.
Ьиїтепі [’йлітзпі] п 1) розміщування в хатинах (халупах, бараках); 2) селище з кількох хатйн.
Ьихга [йи'га:] 1. п вйгуки радощів; ура!; 2. у кричати «ура!»; 3. іпі ура!
Нмгапв Но ['Ь\уа:д'йои] п геогр. н. р. Хуанхе.
НуасіпіЬ ['Ьаіа$іпО] п ч. ім'я Хайа-сінт, Гіацйнт.
НуасіпіЬ ['Йаі98іп0] п бот., мін. гіацйнт.
Нуасіпійе ['Йаі98іп0] п ж. ім'я Гі-ацйнта.
ЬуасіпіЬіпе [,Ьаі9'8іп0аіп] ад] гіа-цйнтовий.
Нуагіез ['Наїзді :г] п рі міф., астр. Гіади (сузір'я).
Ьуаепа [йаґігпз] п зоол. гієна (тж Ьуепа).
Ьуаііпе ['йаїзііп] 1. п 1) поет, дзеркальна гладінь (моря); 2) ясність і прозорість (неба); 3) біол. гіалін; 2. ад] 1) прозорий, кришталево чйстий; дзеркальний; 2) склоподібний, гіаліновий.
Ьуаіііе ['йаюіаіі] п геол. безбарвний опал.
ЬуаІКіз [,Наіз'1аіІі8] п мед. запалення склоподібного тіла ока, гіаліт.
Ьуаіоріазт ['йаїзізрігегт] п біол. гіалоплазма.
ЬуЬІеап [йаі'Ь1і:зп] ад] поет, медовий, солодкий.
ЬуЬгій [’йаіЬпд] 1. п 1) гібрйд (про рослини, тварин); 2) лінгв. схрещення; 3) щось складене з різнорідних елементів; 2. ад] 1) гібрйдний; ~ 1ап8иа£Є8 гібрйдні мови; 2) змішаний, складений з різнорідних елементів.
ЬуЬгіШзіп ['ЬаіЬпдіхт] п біол. 1) гібридність; 2) одержання гібридів.
ЬуЬгігіізІ [ 'ЬаіЬпдізІ] п гібридизатор.
ЬуЬгійіІу [ЬаґЬпдіІі] п біол. гібридність.
ЬуЬгідігаЬІе ['НаїЬпдаїгзЬІ] ад] біол. що піддається гібридизації.
ЬуЬгідігаІіоп [ЛаіЬпдаї'геї/п] п біол. гібридизація, схрещування.
ЬуЬгіШхе ['ЬаіЬпдаїг] у біол. схрещувати (ся), гібридизувати.
Нуде Рагк ['Ьаісґра:к] п Гайд-Парк (парк у Лондоні).
НуйегаЬад [ 'Ьаідзгз.ЬавсІ] л геогр. н. м. Гайдарабад.
ЬуДга ['йаідгз] п (рі йудгае) 1) (Н.) міф. гідра; 2) зло, з якйм важко боротися; 3) зоол. гідра; 4) (Н.) астр. сузір’я Гідри.
ЬуДгаЬошЬ ['ЬаідгзЬот] п військ. авіаційна реактивна торпеда.
Ьудгасій [йаґдггезід] п хім. воднева кислота.
Ьудгае ['йаідгі:] рі від йудга.
ЬуДгаешіа [йаі'дгі:тіа] п мед. гідремія.
ЬуДгавовие ['йаідгздод] п мед. проносне; засіб, що викликає вйділення рідинй.
Ьудга-Ьеагіед [ 'йаідгз 'йедід] ад] 1) багатоголовий; 2) перен. важко викорінюваний.
Нусігап^еа [йаі'дгешдзз] п бот. гортензія.
Ьуйгапі ['йаідгзпі] п гідрант, водорозбірний кран; Гіге ~ пожежний гідрант.
ЬудгапіЬ ['Ьаідгаеп0] п зоол. поліп, гідрант.
Ьу<Ігаг£угі$іїі [йаі'дгаїдзіпгт] п мед. ртутне отруєння.
ЬуДгагзупші [йаі'дгагдзігзт] п хім. ртуть.
Ьу<1гаі11іго8І8 [,йаідга:'0гои8і8] п мед. гідрартроз, водянка суглоба.
Ьудгаїе ['йаідгеїі] п хім. гідрат, водний окис; ~ оГ Ііте гашене вапно; ~ оГ 8одіит каустйчна сода.
Ьугігаїед ['йаідгеїіід] ад] хім. гідратний.
йудгаїіоп [йаґдгеї/п] п хім. гідратація, приєднання водй.
Ьудгаиііс [йаі'дго:1ік] ад] 1) гідравлічний; гідротехнічний; ~ дгед^е землесос; ~ іигЬіпе водяна турбіна; 2) що твердне у воді; ~ сетепі гідравлічний цемент.
Ьудгаиіісоп [йаі'дго:1ікоп] п водяний орган (музичний інструмент).
Ьу<1гаи1іс$ [Ьаґ(ігз:1ік$] п рі вжив, як 5іп% гідравліка.
Ьусігіасі ['йаідпзд] п міф. водяна німфа.
ЬуДгіс ['йаідпк] п хім. що містить у собі водень; ~ діохіде перекис водню.
Ьуйгійе [ 'йаідгаїд] п хім. воднева сполука елемента.
ЬудгіГопп ['НаїдпЬіт] ад] зоол. гі-дроподібний.
ЬуДгіоп [Ьаґсігаюп] п хім. іон водню.
ЬуДго- ['йаідгои-] компонент складних слів водо-, гідро-; йудгодупатіс8 гідродинаміка; йудгораійіс водолікувальний.
ЬудгоасоизіісБ ['Наідгоиз'ки:8Іік8] п гідроакустика.
Ьугіго-аегоріапе [ 'йаідгои'єзгзріеіп] п гідроплан, гідролітак.
ЬусІгоЬіоІозу ['ЬаідгзЬаі'оІздзі] п гідробіологія.
ЬудгосагЬоп ['йаідгои'ка:Ьап] п хім. вуглеводень.
Ьуіігосеїе ['Ьаідго8І:1] пмед. водянка яєчка.
ЬуіІгосерЬаІиз ['Ьаідгои'зеЬІзз] п мед. водянка головного мозку, гідроцефалія.
ЬудгосерЬаІу ['Йаідгои'зеІЬІі] див. Йудгосерйа1и8.
ЬугігосЬІогіс ['йаідгои'кіопк] ад]хім. хлористоводневий; ~ асід соляна кислота.
йудгосуапіс ['йаідгоизаі'гешк] ад] хім. ціанистоводневий; ~ асід синйль-на кислота.
Ьу(1го<1упатіс(а1) ['йаідгоидаї'пге-тік(оі)] ад] гідродинамічний.
Ьу«1го(Іупатіс$ ['йаідгоидаї'пгетікз] п рі вжив, як 8Іп& гідродинаміка.
Ьудго-еіесігіс ['йаідгоиГІекіпк] ад] гідроелекгрйчний; ~ §епегаІог паротурбогенератор; ~ ріапі гідроелектростанція.
Ьуйго-еіесігісііу ['Ьаісігоиііек'Юані] п гідроелектрика.
ЬудгоЛиогіс ['йаідгои£1и:'опк] ад] фтористоводневий; ~ асісі фтористоводнева (плавикова) кислота.
ЬуДгоГоіі ['йаідгзГоіІ] п ав. підводне крило.
Ьу«1го£е1 [ 'йаідгздззі] п хім. гідро-гель.
Ьусігозеп ['йаідпдззп] п хім. водень; йеауу ~ важкйй водень, дейтерій; ~ діохіде перекис водню; ~ піїгаїе азотна кислота; ~ ЬотЬ воднева бомба.
Ьуііговепіге ['йаідгздзтаїг] у хім. з’єднувати з воднем.
Ьу(1го£епои8 [йаі'дгодзіпзз] ад] гід-рогенний, водневий; що містить у собі водень.
Ьу«1го£ео1о£у [,йаідгоидзі'о1здзі] п гідрогеологія.
>іу(1го£Іі(1ег ['йаідгои, діаідз] п 1) глісер; 2) гідропланер.
ЬудгобгарЬег [ЬаґдгодгоїЬ] п гідрограф.
ЬуіІгозгарЬіс ['йаісігои'дгжіїк] ^гідрографічний.
ЬуЛгозгарЬу [Ьаі'сІгодгаії] п гідрографія.
Ьу<Іго1о£іс [.Ьаідгои'іодзік] ад] гідрологічний.
Ьуіігоіо^у [Ьаі'сІгоІосІзі] п гідрологія.
Ьу(1го1у$е$ [Ьаі'дго1і8І:2] рі від йу-дГОІу8І8.
Ьусіго1у$і$ [йаі'дгоЙ8і8] п хім. гідроліз.
Ьусігоіуіе [ 'йаідгоиіаіі] п хім. гідроліт.
Ьудгоіуііс ['Ьаідгои'йіік] ад] хім. гі-дролітйчний.
ЬуЛ
562
Ьур
Ьугігоіухаїе [йаі'сігзііхеїі] пхім. продукт гідролізу, гідролізат.
йугігоіуге [ 'йакігоіаіг] V хім. гідро-лізувати.
Ьугіготапсу ['йаігігоитаепзі] п гадання по воді (по відпливах, припливах тощо).
Ьусіготапіа [,йаісІгои'теіпр] п мед. гідроманія.
куііготескаїїісз ['йаісігоиті'кгепікзі п рі вжив, як зіп% гідромеханіка.
куііготеї ['йакігоитеї] п гідромель (медовий напій).
кугіготеСаПиг^у [ 'йаісІгоитеЧгеїзсІзі] п гідрометалургія.
кусіготеіеогоіозу [ 'йаісІгои,ті :1р-'гзіосізі] п гідрометеорологія.
Ьудготеіег [Ьаі'сІгзтіІо] п 1) гідрометр, водомір; 2) фіз. ареометр; ~ Гог зріїш спиртомір.
кудготеігіс(аі) [, йаідгои'тейтк(оі)] ад] гідрометричний.
кугіготеїгу [йаі'дгзтйп] п гідрометрія.
йугіготопііог ['йаісігои'тзтіо] п тех. гідромонітбр.
куйготоіог [’йакігои'тоиіо] п
1) тех. гідравлічний двигун; 2) мор. гі-дрорушій.
йудгораійіс(аі) [ , йаісігз' р ае0 і к( о 1) ]
ад] мед. водолікувальний.
кусігораіку [йаґсІгзро0і] п водолікування.
кудгоркіїоііз [йаґсІгзГіїоз] аф бот.
1) водолюбний; вологолюбний; 2) що запилюється під водою.
ЬуіІгорЬоЬе ['йаісІгоГоиЬ] п хворий на водобоязнь (на сказ).
куіігоркокіа ['йакІгз'ГоиЬр] п мед. водобоязнь, сказ.
кусігоркокіаі [ 'йаісІго 'ГоиЬрІ] ад]
хворий на водобоязнь.
куЛгоркоЬіс [,йаісІго'£оиЬік] див. йу-сігорйоЬіаІ.
кугігоркопе [ 'йаісІгоГоип] п мор. гі-дрофбн, шумопеленгатор.
куЛгоркоге [’йаісІгоГз:] п прйлад для взяття проб водй з різних глибйн.
кугігоркуіе [ 'йаісІгоГаїї] п бот. гідрофіт, водорість.
Ьусігоріс [йаґдгзрік] ай] мед. 1) водянковий; набряклий; 2) хворий на водянку.
кудгоріапе [ 'йаісігоиріеіп] 1) глісер з повітряним гвинтом; 2) гідроплан.
кусіго-рпешпаїіс [,Ьаісігошуи: 'таепк] ад] тех. гідропневматйчний.
кусігоропісз ['йаісІгои'рзпікз] п рі вжив, як 8іп$ гідропоніка; вирощування рослйн без ґрунту.
кусігорзу [ 'йаісІгзрзі] п мед. водянка.
кугігорііс [Ьаі'сігоріїк] див. Ьусігоріс.
йугіпмрііпопе |'ЬаісІгоик\Уі'поип] п хім., фот. гідрохінон.
кусігозсоре ['йаісІгззкоир] п 1) гід-роскбп; 2) водянйй годйнник.
кудгозркеге ['йакІгоизГіо] п 1) гідросфера; 2) волога, що міститься в атмосфері землі.
кудгозіаі [’йаісІгоизігеі] п гідростат.
Ьудго8Шіс(а1) [, ЬаісІгои '8іаейк(о1)] ад] гідростатйчний; ~ ргеззиге гідро-статйчний тиск.
куДгозіагісз [.йаідгои'зігеПкз] п рі вжив, як зіп$ гідростатика.
кугіго-зіайоп [,ЬаісІгои'8іеі/п] п гідростанція.
>іу<1го$іі1рЬііе ['йаісІгои'злИаіІ] п хім. бісульфіт.
куДгоіескпіс [,йаісІгоиЧекпік] ад] гідротехнічний.
кусігоікегареиіісз [ 'йаісІгои, 0егз-'рїиіікз] п рі вжив, як зіп& мед. гідротерапія, водолікування.
куйгоікегару ['Йак1гои'0егорі] п мед. гідротерапія.
куйгоікегшаї ['Йаісігои'0з:то1] ад] геол. гідротермальний.
кусігоікогах |'йаісІгои'0з.ггек8] п мед. гідроторакс, грудна водянка.
кугігоіигЬіпе [ 'йаісІгои'їзгЬіп] п гідротурбіна, водяна турбіна.
кусігоиз ['Ьаі<іго8] ад] хім. водний; що містить у собі воду.
кусігохісіе [йаґбгзкзаісІ] п гідроокис, водний окис.
кугігохуі [йаі'сігзкзіі] п хім. гідро-ксйл.
куепа [Ьаі'і:по] п зоол. гієна; ~ Іаи^йіег жорстокий сміх.
куеіаі [йаіизі] ад] дощовйй.
куеіозгарк ['Иаіаїоидга:Г] п метеор. дощомір-самопйс.
Ну^еіа [Ьаі'сІзіго] пміф. богйня здоров’я.
кузеіап [Ьаі'сІзіїап] ад]здоровий, гігієнічний.
кузіепе ['ЬаісІзі:п] п гігієна.
кузіепіс(аі) [Ьаі'дзі:пік(а1)] ад] гігієнічний; здоровий.
ку§іепісз [Ьаі'сІзі:пік8] п рі вжив, як зіп& гігієна.
кузіепізі ['Ьаісізі :пі8ґ] п гігієніст, фахівець з гігієни.
кувгоіову [йаі'дгзіосізі] п гігролдгія.
куЕготеіег [йаі'дгзтіїз] п гігрометр, психрометр.
ку£го8соре ['йаідгозкоир] п гігроскоп.
ку^гозсоріс [,йаідгои'8кзрік] ад] гігроскопічний.
ку^гозсору [йаі'дгззкзрі] п гігроскопів.
ку£Г08іа< ['йаідгоизиеі] п гігростат.
НуШа ['ЬікІа] п ж. ім'я Хілда, Хіль-да (зменш, від Вгипйікі(е), Нікіе-8агфе)).
Нупіап ['йаїтоп] п ч. ім’я Хайман.
Нутеп ['йаїтзп] п 1) міф. Гіменей;
2) (й.) шлюб; весілля; 3) (й.) весільна пісня; 4) (й.) анат. гімен, дівоча пліва.
кутепаї ['каїттої] ад] анат. гіме-нальний; що стосується дівочої плівй.
кушепеаі [,йаіто'пі:о1] 1. п весільна пісня; 2. ад] поет, весільний.
кутепіа [йаґтітіо] рі від йутеп-іит.
кутепіит [йаґтігпют] п (/?/йутеп-іа) бот. гіменний, спороносний шар (у грибів).
кутепоріегоиз [,йаіті'пзрІогз8] ад] ент. перетинчастокрйлий.
кушепоіошу [,йаіті'пзІзті] п мед. розтин дівочої плівй.
кутп [йіт] 1. п 1) церковний гімн; псалом; 2) хвалебна пісня; прославляння; гімн; 2. V 1) співати хвалу; славословити; 2) співати гімни (псалмй).
кушпаї ['йітпоі] 1. п збірник церковних гімнів, псалтйр;. 2. ад] що стосується церковних гімнів.
купш-Ьоок ['йітЬик] п збірник церковних гімнів, псалтйр.
кутпізі [йітпізі] п псаломщик.
кушподу ['йітпосй] п 1) виконання церковних гімнів; 2) вйвчення церковних гімнів; 3) збірник церковних гімнів.
куоісі ['йаізкі] 1. п анат. під’язикова кістка; гібїд; 2. ад] що стосується під’язикової кістки, гіоїдний.
кураеікгаї [йаі'рі:0го1] ад] архт. 1) без даху; ~ іетріе бездаховйй храм; 2) відкрйтий; ~ $\¥Іттіп§-роо1 відкрй-тий басейн.
курагіегіаі [,йаіра: 'Попої] ад] анат. розташований під артерією.
куразрізі [йаі 'ргезрізі] п щитоносець.
Нураііа [йаі'реі/ю] п ж. ім'я Хай-пейшія, Хайпейша, Іпатія.
курегасоизііс ['каїрого'кигзпк] ад] надзвуковйй.
курегаетіа [,йаіро'гі:тю] п мед. гіперемія.
курегаезікезіа [,йаірогі:8'0і:8іо] п мед. гіперестезія, підвйщене відчуття болю.
курегіюіа [йаі'ро:Ьо!о] п мат. гіпербола; перебільшення.
курегкоііс(аі) [,йаіро:'Ьоіік(о1)] ад] гіперболічний; перебільшений.
курегЬоІізш [йаі'ро:Ьойхт] п гіперболізм.
курегіюіомі [йаґро:Ьо1оісІ] п мат. гіперболоїд.
курегЬогеап [,йаіроЬо:'гі:оп] 1. п 1) рі гіпербореї, гіперборейці; 2) мешканець крайньої півночі, півнича-нин; 3) мешканець північних районів країни; 2. ад] 1) міф. гіперборейський; 2) північний.
курегсгііісаі [ 'йаіро: 'кгйікої] ад] надто суворий; причепливий, уїдливий.
курег£еотеІгіс (, йаіро :дзі'зтііпк]
ад] мат. гіпогеометрйчний.
Ьур
563
Ьуі
Ьурег^оііс ['Каїра:'дзіїк] асі] самозаймистий (про пальне).
Ьурегшеіег [Каі'ра:тіЮ] п 1) поет. зайвий склад; 2) жарт, дуже висока людйна.
Курегтеігоре [, Каїра:'теїгоир] п мед. далекозора людйна.
Ьурегохігіе ['Каїра/гокзакІ] п хім. перекис.
Курегріїазіа ['Каїра: Теїгіа] п мед. гі-перфазія.
КурегрКузісаІ ['Каїра: Тігікаі] асЦ надприродний.
Ьурегругехіа ['Каіра:раі'гекзіа] п мед. гіперпірексія, гіпертермія.
Ьурегеепзіііуе ['Каїра:'зепзійу] асі] надмірно чутлйвий, надчутлйвий, з підвйщеною чутлйвістю.
Ьурегеепзіііуііу [ 'Каїра :,зепзі'П¥іП] див. КурегаезіКезіа.
Курегзопіс ['Каїра: 'запік] асі] фіз. над-звуковйй, ультразвуковйй; ~ уеіосйу (зреесі) надзвукова швйдкість.
Курегзрасе ['Каїра:'зреіз] п простір більш як трьох вймірів.
КурегзЙіепіа ['Каїра:'з9і:піа] п мед. підвйщений тонус.
Ііуреііепзіоп ['Каїра: Чеп/п] п мед. підвйщений кров’янйй тиск.
ЬурейгорЬу [Каї'раігаГї] п мед. гіпертрофія.
Курйае [ 'Каі£і:] п рі бот. гіфи; ниткй грибнйці.
йурйаегезіз [Каї'Гнпзіз] п грам, пропуск літери (складу) у слові.
КурЬеп ['КаїГап] 1. п 1) дефіс, сполучна рйска; 2) знак переносу з одного рядка на інший; 2. V писати через дефіс, з’єднувати рйскою.
ІіурЬепаіе ['КаїГапеїі] 1. п амер. розм. американець іноземного походження; 2. V писати через дефіс.
Ііуріїепаіесі ['КаїГапеПиІ] асі] напй-саний через дефіс, з’єднаний рйскою; й’з а ~ у/огсі це слово пйшеться через дефіс; ~ Атегісапз американці, що народйлися не в США.
Ііурпоісі ['КірпоісІ] асі] подібний до гіпнозу.
Курпозез [Кір'поизі:?] рі від Курпозіз.
курпозіз [Кір'поизіз] п (рі Курпозез) гіпноз.
Ьурпоііс [Кір'пойк] 1. п 1) загіпнотизована людйна; 2) людйна, що легко гіпнотизується; 3) снотворний засіб; 2. ад] 1) гіпнотйчний; 2) що піддається гіпнозу; 3) снотворний; наркотйч-ний.
йурпоіїзт ['Кірпайгт] п гіпнотйзм.
Ьурпоіізі ['Кірпаїїзі] п гіпнотизер.
йурпойхаіїоп [,Кірпаїаі'геі/п] п 1) гіпнотизація, гіпнотизування; 2) стан гіпнозу.
Ьурпоііге ['КірпаГаїг] V гіпнотизувати.
Ьурпоііхег ['Кірпаїаіга] див. Курпоі-ізі.
Муро ['Каїрои] п 1) фот. фіксаж; 2) розм. шприц; 3) укол; 4) (скор. від КуросКопсігіа) пригнічений стан.
ЬуросЬІогйе [,Каїрои'к1о:ган] п хім. гіпохлорйт.
куроскошігіа [, Каїрои'копала] п іпохондрія, пригнічений стан (настрій).
куроскопсігіас [, Каїрои'копсігізек] 1. п іпохондрик; 2. асі] іпохондрйч-ний; хворий на іпохондрію.
куроскоімігіазіз [уКаіроикоп'сІгаіазіз] п мед. іпохондрія.
куросогізт [Каї'рокопгт] п пестлй-ве (зменшене) ім’я.
куросогізііс [,Каіроика'пзіік] асі] пе-стлйвий, зменшений (про ім'я); НегЬ із (Ке ~ пате Гог НегЬеП Херб — зменшене ім’я від Херберт.
куросгізу [Кі'рокгазі] п лицемірство; удавання.
куросгйе ['Кіракгй] 1. п лицемір; святенник; 2. асі] лицемірний; удаваний.
куросгйісаі [,Кіра'кгтка1] асі] лицемірний, удаваний; святенницький.
Ьуросгузіаіііпе [ 'Каїрои'кпзЮ1(а)іп] асі] мін. напівкристалічний, гіпокрис-талічний.
курогіегша [, Каїра'сІа:та] п анат. гіподерма.
куросіеппаііс [,КаірасІа:'тадік] 1. п підшкірне упорскування; 2. ад] підшкірний.
куроЛеппіс [,Каїра'сіа:тік] 1. п 1) підшкірне упорскування; 2) ліки для підшкірного упорскування; 2. асі] 1) мед. підшкірний; 2) що стосується гіподерми.
куро&еап [уКаіра'с1зі:ап] асі] підземний.
куро&епе [ 'Каїрці:п] асі] геол. гли-бйнний, гіпогенний.
куро§1озза1 [,Каїра'діозаі] асі] анат. під’язиковий.
куро§1оззиз [,Каіро'д1озаз] п анат. під’язиковий нерв.
куроркузез [Каї раГізі :х] рі від Ку-рорКузіз.
куроркузіз [Каї'раГізіз] п (рі Куро-рКузез) анат. гіпофіз, мозковйй придаток.
курозіазез [Каї'розіазкг] рі від Ку-розіазіз.
курозіазіз [Каї'розіазіз) п (рі Куро-зіазез) мед. 1) осад (у сечі тощо); 2) застій; набряк.
ЬурозШіс [,Каїрои'зіаеик] асі] біол., філос. гіпостатйчний.
курозіуіе ['КаїроизГаїі] п архт. гі-постйль.
курозиіркііе [, Каїрои'за ІГаїі] п хім. гіпосульфіт.
курозиіркигоиз [, Каїрои 'злІГагаз] асі] хім. сіркуватистий.
куроіасііс [,КаїроиЧаекйк] асі] грам. залежний, підрядний, підпорядкований.
Ьуроіахв [,Каірои'іжкзіз] п грам. 1) підпорядкування, підрядність; 2) підрядна конструкція.
куроіеїшзе [Каі'райп]и:2] п геом. гіпотенуза.
куроіЬесаіе [Каї'роОікей] V заставляти, закладати (нерухоме майно).
куроікесаііоп [Каі,ра0і'кеі/п] п іпотека, іпотечна застава.
куроіЬеппіа [,Каїрои'9а:тіа] п мед. гіпотермія.
куроікезез [Каі'ра0ізі:г] рі від Ку-роїКезіз.
куроікезіз [Каї'раОїзіз] п (рі Куро-іКезез) гіпотеза, припущення.
ЬуроіЬезіге [Каї'раОїзаіг] V будувати гіпотезу, робйти припущення.
куроікеііс(аі) [,Каїрои'Оеик(аІ)] асі] гіпотетичний, гаданий, передбачуваний.
курзотеіег [Кір'затію] п гіпсометр, гіпсотермометр.
Ьурзошеїгіс [,Кірза'теІпк] асі] геод. гіпсометричний; ~ сіаіе позначка висотй.
Ьурзошеігу [Кір'зотііп] п гіпсометрія.
Нугаш ['Каїагот] п ч. ім'я Хайрам.
Кузоп ['Каїзп] п китайський зелений чай.
Ьу-зру ['Каї'зраї] п хованки (дитяча гра).
Ьуззор ['Кізар] п бот. гісоп.
Ьузіегесіошу [Лі^а'гекіаті] п мед. вирізування матки.
Ьузіегезіз [уКі8Ю'п:зіз] п фіз. гістерезис; запізнювання (відставання) (0аз).
КузСегіа [Кіз'папа] п істерія.
Ьуз<егіс(а1) [КізЧепк(аі)] асі] істерй-чний.
Ьузіегісз [КізЧепкз] п рі вжив, як зіп$ істерика, прйступ істерії.
Ьузіего^епіс [,Кі8іагои'сІзепік] асі} мед. що викликає прйступ істерії.
ЬузіегоШ ['КізЮгокІ] асі] мед. що нагадує істерію.
Ьузіегоіоту [,КізЮ'гоЮті] п мед. гі-стеротомія; кесарів розтин.
ЬуіЬег ['Каі0а] п комбінований вплив вологості і температури на організм.
І
564
ісе
І
І, і [аі] п 9-та літера англійського алфавіту.
І [аі] ргоп регз. я; 1) непрямий відмінок те — мене, мені, мною; ке $а\у те уезіегсіау він бачив мене учора; їеіі те ріеазе скажіть мені, будь ласка; 2) у розмовній мові те іноді вживається як називний відмінок'. іі’з те це я; І $ау! послухайте!
Іа&о [і'а:дои] п ч. ім'я Яго.
іатЬі [аі'гетЬаі] рі від іатЬиз.
іатЬіс [аґгетЬік] 1. п ямбічний вірш; 2. ад] ямбічний.
іатЬізі [аґгетЬізІ] п автор ямбічних віршів.
іатіиіз [аі'гетЬоз] п (рі -Ьі) вірш. ямб.
Іап ['і:оп, амер. 'аіап] п ч. ім'я Іан, Айан.
іапШпе [аґгепОт] ад] фіолетовий, фіалковий (про колір).
іаігіс, іаігісаі [аі'геїпк, -(о)1] ад] лікувальний; лікарський.
ІЬ [1Ь] п ж. ім'я Іб (зменш, від ІзаЬеІ, ІзаЬеІІа).
І-Ьаг ['аіЬа:] п тех. двотаврова сталь.
ІЬЬоі ['іЬої] п ж. ім'я їбот (зменш, від ІзаЬеІ, ІзаЬеіІа).
І-Ьеаш ['аіЬі:т] п тех. двотаврова балка.
ІЬегіап [аі'Ьізпзп] 1. п 1) ібер; 2) мова стародавніх іберів; 2. ад] іберійський; іспано-португальський; ~ Репіпзиіа Піренейський півострів.
іЬШет [ҐЬаісІзт] аду лат. там же, у тому ж місці.
іЬіб ['аіЬіз] п (рі тж іЬісіез, іЬе$) орн. ібіс.
Ісагіап [аі'кєзпоп] ад] 1) міф. властивий Ікару; 2) нерозсудливо сміливий, необачний.
Ісапіз ['аікзгоз, 'ікогоз] п ч. ім'я Айкарус, Ікарус, Ікар.
ісе [аіз] 1. п 1) крига, лід; Лоаііп§ ~ плавба крига; а Ьіоск оГ ~ крижина; шматок льоду; а зкееі оГ ~ льодяне (крижане) поле; іо Гееі аз соїсі аз ~ дуже змерзнути; 2) звич. рі морозиво; 3) кул. цукрова глазур) 4) розм. алмаз, діамант; 5) амер. розм. хабар; могорич;
~ ассгеїіоп обледеніння; ~ сопсійіопз льодова обстановка; ~ сіапсіп§ танець на льоду; ~ раігої льодова розвідка; зігаі^кі оії ійе ~ свіжий, щойно одержаний (про провізію); аз сказіе аз ~ непорочний, невинний; оп їЬіп ~ на грані небезпеки; іо сиі по ~ не мати значення; нічого не домогтися; іо риі оп ~ амер. розм. убити; риі іі оп ~ поки що забудьте про це; 2. V 1) покривати льодом; сковувати крйгою; 2) перен. морозити, холонути; 3) заморожувати; 4) замерзати; перетворю
ватися на кригу; 5) охолоджувати; 6) кул. покривати цукровою глазур’ю, глазурувати; 7) амер. розм. заморожувати, відкладати; □ ~ ир обледеніти, обмерзати, заледеніти.
ісе-а&е ['аіз'еісІз] п льодовиковий період, льодовикова епоха.
ісе-ахе ['аізаекз] п кригоруб, льодова сокйра.
ісе-Ьа& ['аізЬзед] п мед. пузйр з льодом.
ісе-Ьеаш ['аізЬі:т] п мор. посилений бімс льодового кріплення судна.
ісе-ЬеИ ['аізЬеІі] п 1) смуга дрейфуючої криги; 2) льодова обшивка (корпусу корабля); 3) льодовйй пояс.
ісеЬегз ['аізЬо:д] п айсберг.
ісе-Ьіпі [ аізЬогд] п 1) полярний птах; 2) орн. індійська дрімлюга.
ісе-ЬІіпк [ аізЬ1п]к] п відблиск криги.
ісе-Ьоаі ['аізЬоиі] п 1) криголам;
2) рятувальна шлюпка на полозках; 3) буєр.
ісе-Ьоа<іп& ['аі8,Ьоиііі]] п буєрний спорт.
ісе-Ьошіс! ['аізЬаипсІ] ад] 1) затертий крйгою; оточений крйгою; 2) скутий крйгою (про річку, озеро).
ісе-Ьох [ аізЬокз] п льодовник; хатній холодильник.
ісе-Ьгеакег ['аізфгеїко] п криголам, ісе-сапое ['аізкоґпи:] п мор. човен на полозках.
ісе-сар ['аізкгер] п 1) геол. крижа-нйй покрив; 2) полярний лід; крйга центральної Арктики; 3) мед. пузйр з льодом для головй.
ісе-сйагі ['аізі/а:і] п мор. карта льодової обстановки.
ісе-сЬе$< ['аізі/езі] п холодйльник, рефрижератор.
ісе-соШ ['аіз'коиісі] ад] дуже холодний, крижаний.
ісе-сопе ['аізкоип] п ріжок морозива.
ісе-сопігої ['аізкапДгоиІ] п боротьба з обледенінням.
ісе-сгеаш ['аіз'кгі:т] п вершкове морозиво; ~ Ггеехег морожениця.
ісесі [аі8і] ад] 1) покрйтий (затягнутий) крйгою; 2) охолоджений льодом; 3) глазурований.
ісе-дапсе [ 'аі8сІа:п8] п 1) танець на льоду; 2) балет на льоду.
ісе-дгій ['аі8(1пії] п 1) дрейф криги; льодохід; 2) плавуча крйга, тороси; крижані поля.
ісе-ҐаІІ ['аі8£о:1] п льодопад.
ІСЄ-ҐЄГП8 [ аізЕзтх] п рі морозні візерунки на склі.
ісе-ЛеШ ['аі8Ґі:1сІ] п 1) суцільна
крйга, крижане поле; 2) спорт, льодяний майданчик.
ісе-Лоаі [ 'аізїїоиі] п велика плавуча крижина; окреме крижане поле.
ісе-Лое ['аізГіои] п плавуча крижй-на.
ісе-Яомг ['аізїїои] п крижаний потік.
ісе-Гооі ['аізіїїі] п берегова крйга, припай.
ісе-Гох ['аізГокз] п песець.
ісе-й*ее ['аізіті:] ад] 1) вільний від криги; 2) незамерзаючий.
ісе-§1аз8 ['аі8д1а:8] п кракель (фарфор).
ісе-£и11 ['аіздлі] п 1) полярна чайка; 2) зоол. біла чайка.
ісе-ШП ['аізЬіі] п 1) гірка (для катання на санках); 2) глетчер.
ісе-Ьоскеу ['аі8,кокі] п спорт, хокей (на льоду).
ісе-1юи$е ['аізкаиз] п 1) льодовник, льодосховище; 2) крижана хатйна; іглу (у ескімосів).
Ісеїаші ['аі8ІопсІ] п геогр. н. Ісландія; ~ то88 бот. ісландський мох; ~ 8раг ісландський шпат.
ісеїаші ['авізне!] п країна вічної мерзлоти (криги).
Ісеїашіег ['авіапсіа] п ісландець; ісландка; іке ~8 збірн. ісландці.
Ісеїашііс [аі8 'ІгепсІїк] 1. п ісландська мова; 2. ад] ісландський.
ісе-1е<1£е ['аі8ІесІз1 п берегова крйга.
Ісе-шаідеп [ аі8,теісІп] п Снігуронька.
ісетап ['аізтаеп] п (рі ісетеп [-теп]) 1) аркгйчний мандрівнйк; 2) альпініст; 3) амер. продавець (розвізнйк) льоду; 4) доглядач на катку; 5) морозивник; 6) амер. розм. злодій, що краде коштовності; 7) розм. холоднокровний гравець; вольовий спортсмен (актор тощо).
ісе-тагк$ |'аі8та:к8] п рі геол. знаки, залишені тиском льоду (льодовиком).
ісе-та$іег ['аі8,та:8іо] п льодовйй лоцман.
ісе-раск ['аізргек] п льодовйй пак; торосиста крйга.
ісе-раіі [ 'аізреіі] п відерце з крйгою (для охолодження напоїв).
ісе-регіосі ['аі8,різної!] див. ісе-а§е.
ісе-ріск ['аі8рік] п кул. плішня для крйги.
ісе-рй [’аі8ри] п яма для зберігання льоду.
ісе-рііскег ['аі8,рир] п жбан з подвійними стінками для зберігання льоду (холодної водй).
ісе-ріапі ['аі8р1а:пі] п 1) бот. кришталева трава; 2) завод штучного льо-ДУ-
ісе
565
іде
ісе-роіпі ['аврзіпі] п температура танення льоду.
ісе-роиііісе ['аі8,роикі8] п мед. пузир з льодом.
Ісе-ргіпсе$ [ аіврпп'вев] п Снігуронька.
ісе-диаке ['аівк^еік] п двигтіння крижаних полів.
ісе-гаЙ ['аі8га:її] п див. ісе-Лоаі.
ісє-гіуєг [аі8,пуз] п крижаний потік.
ісе-8аі¥ ['аі88о:] п пилка для різання льоду.
ісе-8ІіееІ ['аі8/і:і] п геол. внутрішній (материковий) льодовиковий покрив.
ісе-$Ьір ['аі8/ір] п судно, пристосоване для плавання серед криги; судно криголамного типу.
ісе-$1іое ['аів/и:] п рі черевики з шипами на підошві {для ходіння по льо-ду).
ісезраг |'аі5(')зра:] п мін. льодяний шпат.
ісе-8ігеат ['аі88ігі:т] п див. ісе--гіуєг.
ісе-луЬаІе [ 'аіз^еіі] п полярний кит.
ісе-уасМ п спорт, буєр.
ісе-уасМтап ['аі8,)зітзп] п (рі ісе--уасйітеп [-топ]) спорт, буєрист.
ІсЬаЬогі ['ікзЬзсІ] пч. ім'я 1) Ікабод;
2) бібл. Іхавбд.
іскпеитоп [ік'п)и:тзп] п 1) зоол. іх-невмбн, фараонова миша, мангуста; 2) ент. наїзник (комаха).
ісйпйе ['ікпаїї] п геол. порода з від-бйтком сліду тварини.
ісЬог ['аіко:] п 1) міф. іхбр (кровозамінник у богів)', 2) кров; 3) мед. сукровиця; злоякісний гній.
ісЬогоіі8 ['аікзгзз] ад] мед. гнильний.
ісМкуіс ['ікОнк] аф властивий рибам; рибоподібний.
ісЬШуоГаипа [,ік9ю(и)'£з:пз] п іхтіофауна, рибне населення.
ісМ1іуо£гар1іег [дкОі'здгзГз] п іхтіб-граф.
ісМІїуозгарЬу [дкОі'здгзй] п іхтіо-графія.
ісЬіЬуоігі ['ікОізісІ] ад] рибоподібний.
ісЬіЬуо! ['ікОюиІ] п фарм. іхтіол.
ІСМЬуОІО£І8< [, 1к01 '0І0СІ318І] п іхтіолог.
ісМЬуоІо&у [,ік0і'з1зсІзі] п іхтіологія.
ісМЬуор1іа£оіі8 [, ік9і 'з£здз8] ад] рибоїдний.
ісМкуоваигі [дк0із'8з:гаі] рі від іскїйуоваигив.
ісМЬуоваигив [дк0із'8з:гз8] п (рі іскікуозаигі) іхтіозавр.
ісЬ(куо8Є8 [дк0і'ои8І:г] рі від іскікуо8І8.
ісМЬуо8І8 [,ікОї'оивів] п (рі ісЬїЬу-озе8) мед. риб’яча шкіра, іхтіоз.
ісісіе ['аізікі] п льодяна бурулька.
ісісіегі ['аі8ік16] ад] покрйтий льодяними бурульками.
ісіїу ['аізііі] аду 1) дуже холодно; 2) з презирливою холодністю; нищівно.
ісіпе88 ['аізіпіз] п 1) холод; холоднеча; стужа; 2) холодність.
ісіїщ [ 'аі8ід ] п 1) цукрова глазур;
2) глазурування; 3) заморожування;
4) ав. обледеніння, обмерзання; 5) ай-сінг, прокидання шайби із своєї половини поля за лінію воріт протйвника (хокей).
іску ['ікі] ад] амер. розм. 1) неприємний, непринадний, поганий, гидкйй; 2) нечесний; 3) старомодний, не стйльний.
ісоп ['аікоп] п 1) ікона; 2) естамп; гравюра; ілюстрація; 3) зображення; портрет; статуя; 4) знак, сймвол.
ісопіс [аі'кзпік] ад] 1) портретний;
2) традиційний, канонічний; 3) що належить до ікон.
ІСОПОСІЯ8Ш [аі'копзкіаегт] п 1) іконоборство; 2) боротьба з традиційними віруваннями, забобонами.
ісопосіаві [аі'кзпзкіаевї] п 1) іконоборець; 2) бунтар; людйна, що бореться з традиційними віруваннями, забобонами.
ісопосіавііс [аі,копз'к1ае8іік] ад] 1) іконоббрський; 2) спрямований проти традиційних вірувань, забобонів.
ісопо£гар1і [,аікз'пздгз£| п книжкова ілюстрація.
ісопо£гарЬіс [аі,коло дггеіїк] ^іконографічний; що належить до іконографії.
ісопо£гар1іу [, аікз'пздгзїї] п іконографія.
ісопоіаігу [,аікз'пз1згп] п поклоніння іконам.
ісопо1о£у [,аіко'поїзді] п 1) іконо-лбгія; 2) збірн. ікони; 3) символічне зображення.
ісопозсоре [аі'кзпззкоир] п телеб. ІКОНОСКОП.
ісоповіав [аі'кзпззіаез] див. ісопо-віавіз.
ісопо8іа8Є8 [^аікз'повіззіїх] рі від ІСОПО81а8І8).
ІСОПО8ЇЯ8І8 [,аікз'П08Ї3818] П (рі ІСО-ПО8Ш8Є8) церк. іконостас.
Ісо8акегіга1 [ 'аікз8з'йесІг(з)1] ад] мат. двадцятигранний.
ісо8акегігоп ['аікз8з'йесІг(з)п] п мат. двадцятигранник.
ісіегіс [ік'іепк] 1. п 1) хворий на жовтянйцю; 2) засіб проти жовтянйці; 2. ад] 1) іктерйчний; жовтянйчний; хворий на жовтянйцю; 2) протижов-тянйчний.
ісіегйіоіі8 [дкіз'п/38] ад] жовтянйчний; жовтий.
ІСІЄП18 ['ікізгз8] п 1) мед. жовтя-нйця; 2) пожовтіння лйстя; жовтйзна; жовтуха (хвороба рослин).
ісііс [ікпк] ад] 1) схожий на удар, раптовий, несподіваний; 2) поет, ік-тйчний.
ІСІ118 ['ікізз] п 1) ритмічний (мет-рйчний) наголос; ікт; 2) мед. удар пульсу; 3) спалах (прйступ) хвороби; ~ 8ОІІ8 лат. сонячний удар.
ісу ['аі8і] ад] 1) льодянйй, крижа-нйй, холодний; ~ аіг морозне повітря; іі із ~ соїсі Іо-сіау сьогодні дуже холодно; 2) льодянйй, холодний; ~ ге-серйоп холодний прийом; 3) льодовиковий; 4) покрйтий крйгою; тоипіаіп8 гори, покрйті вічними снігами; 5) що складається з крйги.
Ггі [аісі] розм. скор. від І Ьасі, І зйоиісі і І \¥оиісі.
Ігіа [аісіз] п ж. ім'я Айда, їда.
Ігіайо [аісізйои] п геогр. н. Айдахо (штат США).
ігіе [аіб] п зоол. в’язь.
ігіеа [аі'сііз] п 1) ідея, думка; Ьазіс ~ основна думка; Гіхесі ~ настйрлива ідея; іп ~ теоретйчно, за ідеєю; \уйас ап ~! що за думка!, чудова ідея!; 2) поняття; уявлення; І Ьауе поі Ше 8ІІ£ЙіЄ81 ~ оГ іі не маю ніякого уявлення про це; 3) план, намір, задум, думка, гадка; іо сЬегізЬ ап ~ виношувати задум; 1йаҐ8 ійе ~! це саме те, що потрібно!
ігіеаегі [аГсІїзсІ] ад] розм. багатий на ідеї, сповнений ідей.
ігіеаі [аі'сіізі] 1. п 1) ідеал; 2) взірець; сама досконалість; ідеал (про людину)} 2. ад] 1) ідеальний; досконалий; чудовий; ~ §ій чудовий подарунок; ~ у/еаШег прекрасна погода; 2) мйсле-ний, уявний, абстрактний; 3) філос. ідеал істйчний.
ігіеа1е88 [аі'гіїзів] ад] позбавлений ідей.
Ігіеа1і8ш [аі'гіїзіїхт] п 1) філос. ідеалізм; 2) ідеалізація, ідеалістичний підхід.
Ігіеа1і8і [аі'6із1і81] п 1) філос. ідеаліст; 2) мрійник.
ігіеа1І8ііс [аі,6із'1і81ік] ад] ідеалістй-чний.
ігіеаїйу [,аігіі'ае1іц] п 1) ідеальність; 2) схйльність створювати собі ідеали; 3) звич. рі уявне, нереальне.
ігіеаііхаііоп [аі,6із1аі'хеі/п] п ідеалізація.
ігіеаііхе [аі'гіїзіаїх] у 1) ідеалізувати; 2) дотрймуватися ідеалістйчних поглядів.
ігіеаіігег [аі'гіїзіаїхз] п ідеаліст.
ігіеаііу [аі'гіїзії] аду 1) думкою, у думці, мйслено; теоретйчно; 2) ідеально, чудово; 3) відповідно до ідеалів.
ігіеаіе [аі'6і:еіІ] у 1) уявляти собі; мйслити, думати; 2) формувати ідею (поняття); виношувати ідею.
ігіеаііоп [,аіс!і'еі/п] п здатність формувати і сприймати ідеї; ідейність.
ігіеш [ аісізт] п лат. той самий (автор)-, та сама (книга)-, те саме (слово).
іде
566
І£П
ідепііс(аі) [аі'депіік(аі)] асі] 1) той самий; 2) однаковий, схожий; ідентичний, тотожний; ~ у/ііЬ ійе огі§іпа1 що відповідає оригіналу; ~ поіе аналогічна нота.
ідепііЛаЬІе [аі'депІіГаюЬІ] асі] що піддається розпізнанню; що ототожнюється.
ідепіііїсаііоп [аі,депІіії'кеі/п] п 1) ідентифікація, розпізнавання; з’ясування істинності; ототожнення; 2) пізнавання, упізнання; 3) вйзначення, з’ясовування; ~ сагсі військ, посвідчення особи; ~ дізк військ, особистий знак; ~ тагк військ, розпізнавальний знак (на літаку тощо); ~ ргізопег військ. контрольний полонений, язик; ~ іа§ військ, номерний знак, бирка.
ШепШу [аі'с1епи£аі] V 1) ототожнювати, з’ясовувати тотожність; ідентифікувати; 2) визначати, з’ясовувати; 3) розпізнавати, пізнавати; іо ~ опезеІГ назвати себе; 4) солідаризуватися (з — 'уііЬ); приєднуватися; 5) сходитися, збігатися.
ідепіііу [аі'депіііі] п 1) тотожність, ідентичність; 2) справжність, істинність; 3) індивідуальність, особа; ~ сапі посвідка про особу, службова перепустка.
ідео^гат [ідюидггет] п див. ідео-£гарЬ.
ідео^гарЬ ['ідюидгог.Г] п 1) ідеограма; 2) значок, символ.
Ідео&гар1ііс(а1) [, ідюи'дгае£ік(9І)] асі] ідеографічний.
ідеозгарЬу [ддґодгоГі] п ідеографія, ідеографічне письмо.
Ідео1о&іс(а1) [,аіді9'1одзік(а1)] асі] ідеологічний.
ідео1о£І$і [,аіді'о1одзі8і] п 1) ідеолог; 2) відірваний від життя теоретик; пустйй мрійник.
ісіеоіозу [,аіді'о1одзі] п ідеологія, світогляд.
ід Є8І ['ід 'езі] соп] лат. тобто (скор. і. е.).
ідіс ['ідік] асі] біол. що стосується зародкової структури, яка містить у собі спадкові рйси.
ідіосу [1СІ1081] п 1) ідіотйзм; 2) розм. дурість; ідіотство; 3) ідіотська (дурна) вйтівка.
ідіо^гарЬ ['ідюидга.Г] п 1) фабрй-чна (заводська) торговельна марка; 2) характерний значок; знак; підпис.
ідіот [ 'ідіот] п 1) ідіома, ідіома-тйчний зворот; характерний для певної мови вйслів; 2) говірка, говір; діалект; мова; ійе Оегтап ~ німецька мова; іп ійе Іосаі ~ місцевою говіркою.
ідіотаііс(аі) [ддіа'тгеіік(аі)] асі] 1) ідіоматйчний, характерний для певної мови (зворот тощо); ~ ехрге88Ї0П8 ідіоматйчні звороти; 2) багатий на ідіоми; 3) розмовний.
ідіораііііс [ддюи'ргеОїк] асі] мед. іді-
опатйчний, самостійний; первйнний; невідомого походження.
ідіораіЬу [дді'ораОі] п 1) індивідуальна особлйвість; 2) мед. хвороба без очевйдної причйни.
ідіозупсгазу [ддю'зідкгазі] п 1) характерна рйса характеру; темперамент; склад розуму; 2) особлйвість стйлю, манери; 3) характерна особлйвість структури; 4) мед. ідіосинкразія.
ідіо$упсгаІіс(аІ) [, ідіозід'кгаеІік(а 1)] асі] ідіосинкразйчний.
ідіоі [ідіаі] п 1) ідіот, недоумкуватий; 2) розм. дурень, придурок.
ідіоііс(аі) [дді'зіік(оі)] асі] ідіотський, ідіотйчний; безглуздий.
ідіоіісаііу [, ідґоіікаїї] асіу по-ідідт-ському, по-дурному.
ідіоіісоп [дді'оиіікоп] п словнйк одного з діалектів країни.
ідіе ['аіді] 1. асі] 1) ледачий, лінй-вий; бездіяльний; 2) незайнятий; вільний; непрацюючий; ~ ІаЬоиг незайняті робітникй; іо Ье ~ бути безробітним; і о зіапд ~ не працювати, стояти без діла; ~ сарасйу резервна потужність; ~ саріїаі мертвий капітал; ~ Гіеїд незасіяне поле; ~ дау вільний від праці день; ~ йте перерва в роботі, простій; вільний час; І Ьауе поі ап ~ тотепі у мене немає жодної вільної хвилйни; 3) марний, даремний, некорйсний; ~ аііетрі марна спроба; 4) безґрунтовний; пустйй, безпідставний; ~ Геагз безпідставні побоювання; 5) тех. хо-лостйй; що працює на малйх обертах; 6) тех. проміжний, нейтральний, па-разйтний; 7) ел. безватний, реактйв-ний (про струм); ~ Мопдау прогул; 2. V 1) ледарювати, байдикувати, лінуватися; 2) марнувати час (тж ~ аи/ау); 3) тех. працювати вхолосту.
ідІе-Ьеадед ['аідІ'Ьедід] а^дурнйй, нерозумний; пустоголовий.
ід!епе$$ [ 'аідіпіз] п 1) ледарство, лінощі, неробство; 2) некорйсність, безплідність.
ідіег ['аідіа] п 1) нероба, ледар, гультяй; 2) тех. холостйй шків; 3) па-разйтне колесо.
ідіег-риііеу ['аідіа'риіі] п тех. 1) холостйй шків; 2) напрямнйй ролик.
ідІег-іуЬееІ [ аідіо^і: 1] п паразйтне колесо.
ідіііщ ['аідіід] п 1) байдикування, ледарювання, неробство; 2) тех. холостйй хід; режйм холостого ходу.
ідіу ['аідіі] асіу 1) бездіяльно, лі-нйво; 2) марно, даремно.
Ідо [і:дои] п лінгв. ідо (варіант есперанто).
ідої ['аіді] п 1) ідол; 2) перен. ку-мйр, предмет поклоніння.
ідоіаіег [аі'доіаіа] п 1) ідолопоклонник; 2) шанувальник, палкйй прихйльник, поклонник.
ідоіаігезд [аі'доіаіпз] п 1) ідолопо-
клднниця; 2) шанувальниця, палка прихйльниця, поклонниця.
ідоІаІгои$ [аі'доіоігаз] асі] 1) ідолопоклонницький; 2) що поклоняється; що схиляється (перед чимсь).
ідоіаігу [аі'доіайт] п 1) ідолопоклонство; 2) поклоніння, обожнювання, палка прихйльність.
ідоіізт [ аідаїїхт] п поклоніння ідолам (кумйрам).
ідоііхаііоп [,аідо1аі'геі/п] п див. ідоі-І8ГП.
ідоііге [ аідаїаіг] V 1) боготворйти, робйти кумйром, поклонятися; 2) поклонятися ідолам, бути ідолопоклонником.
ідоіосіазі [аі'доіакіаезі] п 1) іконоборець; 2) руйнівнйк ідолів.
ідопеои$ [аі'доипіаз] асі] придатний, підхожий.
ІдгІ8 І'ідгв] п ч. ім’я їдріс.
ідуїі [ аідіі,'ідіі] п 1) ідйлія; 2) муз. пастораль.
ідуіііс(аі) [аі'дііік(оі)] асі] ідилічний, ідуїіісаііу [аі'діІікоЬ] асіу ідилічно. іду11і$< ['аідііізі] п поет, якйй пйше ідйлії.
іегое [і:а'гои] п праправнук, праправнучка.
и м соп] 1) якщо (з дієсловом у дійсному способі); уує зЬаІІ до іі ~ Ье сотез ми зробимо це, якщо він прй-йде; 2) якбй, колй б, якщо б (з дієсловом у 8иЬ]ипсііче Моосі); ~ опіу уои кпеи/ якбй ви тільки знали; 3) якщо, колй, у разі; І у/іП &о Ю ІЬе 8іадіит іотоггоу/ єуєп ~ іі \уєгє гаіпіп£ я піду на стадіон завтра, навіть якщо буде дощ; 4) чи (у непрямому запитанні); І доп’ї кпо\у ~ Ье із Ьеге я не знаю, чи він тут; 5) навіть якщо, хоч, хай; - І ат у/гоп§, уои аге аі Іеазі поі аЬзоІиіеІу гі§Ьі хай я помиляюся, але й ви не зовсім праві; аз ~ неначе, ніби, немовби; ~ опіу хоча б тільки, тільки б; ~ поі якщо не; єуєп ~ навіть якщо.
ІҐап ['і:узєп] п ч. ім’я Іван.
іПу [’і£і] асі] амер. розм. 1) невй-значений, непевний, неяснйй; сумнівний; 2) схйльний до застережень (умов); хиткйй.
ІГог ['і:уо] п ч. ім’я Івор.
щіоо ['ідіи:] п 1) іглу (крижана хатина ескімосів); 2) отвір, зроблений тюленем у льоду для дйхання і захй-щений снігом; 3) амер. розм. пташнйк.
І^паїіа [ід'пеї/ю] п ж. ім’я Ігней-шія, Ігнейша.
І£паІіап [ід'пеі£рп] п 1) іст. прихйльник Ігнатія Лойбли (засновника ордену єзуїтів); 2) єзуїт.
І£паііи$ [ід'пефаз] п ч. ім’я Ігней-шус, Ігнатій, Ігнат.
І&ПЄО118 І'ідпіаз] асі] 1) вогненний, вогневий; полум’яний, полум’яніючий; 2) геол. вулканічний, вйверже-ний, пірогенний.
і§п
567
І11
І&пе8сеп1 [ід'пезопі] ад] палаючий, іскрйстий; займистий.
І£пісо1і$< [ід'пікаїїзі] п вогнепоклонник.
І£ПІҐегоіі8 [ід'шЬгоз] ад] книжн. во-гненосний; що дає вогонь.
ідпіГогт ['ідтГо:т] асі] вогненний, вогняний.
щпіїу ['ідтЕаі] V запалювати, розпалювати.
щпіроіепі [ід'піраіапі] асі] міф. владний над вогнем.
і§пІ8 ІаІіні8 ['ідпі8 Тае^иаз] п лат. 1) блукаючий вогник; 2) перен. облудна надія, примарна мрія.
щпИаЬіІку [ід,паіІа'Ьі1Иі] п займй-стість, ступінь займйстості.
І£ПІіаЬ1е [ід'паїїаЬІ] асі] горючий, займйстий.
і£пііе [ід'паїї] V 1) запалювати; 2) запалюватися, займатися, загорятися; 3) розжарювати до світіння.
ІЕріііег [ід'паїїа] п тех. 1) запальник; 2) гірн. підривна машйнка; < ~ сйатЬег пускова камера згоряння.
і£піііп£ [ід'паїїід] п 1) запалювання; 2) задування (домни)’, < ~ сНаг^е військ, детонатор; ~ ргітег військ, проміжний заряд.
ідпіііоп [ід'т/п] п 1) запалювання; займання; спалах; самозаймання; 2) авт. запалювання; 3) запал; 4) хім. прожарювання; ~ роіпі точка (температура) загоряння.
ідпіітоп ['ідпіігоп] п ел. ігнітрон.
і&піуоіпоііз [ід'піуотоз] асі] вогне-дйшний.
І£ПоЬі1ііу [ддпои'ЬіІіІі] п підлість, нйцість.
І£іюЬ1е [ід'поиЬІ] асі] 1) підлий; низький; ганебний; 2) низького походження.
І£ПоЬ1епе$£ [ід'поиЬІшз] див. і§поЬ-ііііу.
І£потіпіои8 [,ідпо'тіпі98] асі] недо-стдйний; ганебний; принизливий, образливий; безчесний; ~ сіеаіЬ ганебна смерть; ~ ді8ті88а1 принйзлива відставка.
ідпотіпу ['ідпотті] п 1) безчестя, ганьба, приниження; 2) ганебна поведінка; підлий вчйнок.
ідпогаЬІе [ід'по.таЬІ] ад] що можна ігнорувати (знехтувати, зневажити).
ідпогашиз [,ідпо'геіто8] п лат.
1) неук, невіглас; 2) юр. «справу при-пинйти через відсутність складу злочину» (формула рішення журі).
і^погапсе ['іапагапз] п 1) неуцтво, неосвіченість; 2) незнання, необізнаність; невідання; непоінформованість; ~ оГ Гасі юр. фактйчна пбмйлка.
щпогапі ['ідп(а)г(а)пІ] ад] 1) неуцький, неосвічений; ~ тап темна людйна; 2) необізнаний; нетямущий; що не знає; йе із ~ іп Ійіз зиЬіесі він у цьому
нічого не тямить; І \уаз ~ оГ ійе ііте я не знав, котра годйна.
і^погапИу ['ідп(о)г(о)п11і] аду через неуцтво (необізнаність, непоінформованість); не знаючи; іо июгзйір ~ сліпо обожувати (палко кохати).
і£погаііоп [ддпо'геі/(о)п] п ігнорування.
ідпоге [ід'по:] V 1) ігнорувати; не звертати уваги, не помічати; зневажати; Ігу іо ~ ійе раіп намагайся не звертати уваги на біль; 2) юр. відхиляти (скаргу тощо).
І£ог ['і:до:] п ч. ім'я Ігор, ідиапа [і'д^а:по] п зоол. ігуана. Пігат [і'га:т] п 1) одяг прочанина, що прямує в Мекку; 2) прочанин, що прямує в Мекку; 3) правила, якйх має додержувати прочанин, що прямує в Мекку.
Іке [аік] п ч. ім'я Айк (зменш, від Ізаас).
Ікеу [ аікі] п ч. ім'я Айкі (зменш, від Ізаас).
ікоп ['аікап] див. ісоп.
Пепа [аі'ііто] п ж. ім'я Айліна. Непе [аі'іі.п] п ж. ім'я Айлін. ііех ['аііекз] п бот. падуб, іііас ['іііаек] ад] анат. клубовий. Іііасі [ііізсі] п 1) Іліада; 2) довга історія; 3) ланцюг пригод і нещасть.
іік [іік] ад] шотл. той самий, однаковий; апу тетЬег оГ ійаі ~ будь-хто з цього роду; будь-якйй член цієї сім’ї.
ІП [її] 1. п 1) зло; 2) шкода; 3) рі злйгодні; нещастя, лйхо; ійе ~з оГ ІіГе злйгодні жиггя; 2. ад] 1) ргед. хворий, слабйй, нездоровий; іо Ье ~ бути хворим; іо Гаїї ~ захворіти; 2) (сотр ууогае; зир \¥огз1) поганий, лихий, кепський; ~ сйоісе невдалий вйбір; ~ пє\уз погані вісті; погана звістка; йе йаз ~ таппегз він погано вйхований; ~ зиссезз (Іиск) невдача; ~ ГоПипе нещастя; ~ отеп кепська передвістка; Ьігбз оГ ~ провісники лйха; іп ~ іетрег роздратовано; 3) злий, ворожий; 4) шкідлйвий; ~ еГ-Гесіз згубні наслідки; а йоизе оГ ~ Гате дім розпусти; іі’з ап ~ \уіпс! ійаі Ь1о\¥3 поЬосіу §оос! присл. лйхо не без добра; 3. аду 1) погано, зле, недобре; несприятливо; Ю ЬеЬауе ~ погано поводитися; Ю §о ~ \¥Іій зтЬ. згубно впливати на когось; ~ аі еазе ніяково; 2) навряд (чи), насйлу, ледве; І сап ~ аГГогсі Ійе ехрепзе навряд чи можу я дозволити собі таку вйтрату; йе із ~ іо ріеазе йому важко догодити.
1’11 [аіі] розм. скор. від І зйаіі, І \¥І11.
і11-асІ¥І$е(1 [’ііосі'уаїхсі] ад] нерозважливий, нерозумний, необачний; що суперечить здоровому глузду.
і11-аЛГесіе<1 ['іІаТекікІ] ад] недобро-зйчлйвий; неприхйльний; несхйльний, неохочий.
іііарзе [ґігерз] 1. п 1) сковзання;
2) поступовий перехід; 2. V сковзати; лйнути; поступово (непомітно) проникати.
іііаііоп [і'1еі/п] п лог. вйсновок.
іПаіІУе [і'ієіііу] ад] 1) остаточний; ~ гезиіі логічний вйсновок; 2) що вказує на логічний наслідок; ~ асіуегЬз грам, наслідкові прислівники.
ШашІаЬІе [і'ІоісІаЬІ] ад] книжн. непохвальний, не вартий похвалй; негожий, непорядний, вартий осуду.
Ш-Ьеіпз ['11'Ьііп]] п 1) неблагопо-лучність; 2) поганий стан, нездоров’я.
іІІ-Ь1оо(1 ['іі'ЬіасІ] п непрйязнь, ворожість; неприхйльність.
І11-Ьос1іп£ ['іГЬоидід] ад] 1) зловісний; що провіщає погане; 2) недоб-розйчлйвий.
Ііі-Ьгеб ['її'Ьгесі] ад] погано вйхований, невйхований; грубий.
І11-Ьгеес1іп£ ['іГЬгі:сІп]] п невйхова-ність, погане виховання; нечемність, грубість.
іІІ-сопсШіопе(1 ['іікоп сіі|(з)псі] ад] 1) поганої вдачі, сварлйвий; 2) злий, поганий; 3) у поганому настрої; у поганому (фізичному) стані; 4) худйй, не-угодбваний; 5) поганої якості.
і11-соп$і<Іеге<1 ['11коп'зісІосІ] ад] необдуманий, необережний, необачний.
І11-<1еуі$е<1 ['іісіі'уаїхд] ад] невдало задуманий, погано розроблений.
і11-(1І8рО8Є<1 [ 'ікІїз'роигсІ] ад]
1) схйльний до поганого (недоброго); злий; 2) недружелюбний, недоброзй-члйвий; ворожий; непрйязний (до когось — Юу/агсіз); 3) безладний, невдало розташований; 4) у поганому настрої, не в гуморі.
Ше&а1 [і'1і:д(о)1] ад] 1) незаконний, нелегальний, заборонений; ~ ігасіе незаконна торгівля; контрабанда; 2) протизаконний, неправомірний.
іІІезаШу [,ііі: 'дгеїііі] п 1) незаконність, нелегальність; 2) протизаконність, неправомірність.
іПе£ІЬі1іСу [іДєсІзі'Ьііііі] п нечіткість, нерозбірливість (почерку, шрифтів тощо).
іНезіЬІе [і'ІесІзоЬІ] ад] нечіткйй, нерозбірливий, важкий для читання (почерк тощо).
і11е£ІІітасу кііі'сізіїїтозі] п 1) незаконність; неузаконеність; 2) незаконнонародженість; 3) непослідовність, нелогічність.
Ше£ІІітаІе І [діі'дзіїїтії] 1. п не-законнонароджений; 2. ад] 1) незаконний, неузаконений; 2) незаконно-народжений; позашлюбний; ~ сйіїсі нешлюбне дитя; 3) нелогічний, логічно неправильний; 4) неправильний, неправильно вжитий (про слово тощо)’, неправомірний, невйправданий (логічно).
ШезШтаСе II [діі'дзіїїтеїі] V 1) оголошувати незаконним; 2) юр. вйзнати
ш
568
Ш
народженим поза шлюбом (про дитину).
іИе£Ііітаіе1у [, ііі 'дзіїїтіїїі] аду незаконно, неправомірно.
Ше§Шта<іоп [дікізіїї'теї/п] п 1) оголошення незаконним; 2) юр. визнання позашлюбним (про дитину).
Шеізт ['ііпгт] п зловживання займенником «він» (коли пишуть про себе в 3-й особі).
ШГаге [іі&а] п неблагополучність.
Ш-Гаіе<1 ['її'Геїїісі] ад] нещасливий, безталанний, бідолашний.
І11-Ґа¥оге<1 [’іІТеїУзд] див. І11-Гауоиг-еб.
іІІ-Гауоигед ['іІТеїУОСІ] ад] 1) негарний, некрасивий; виродливий, потворний; 2) огйдний, гидкий, противний, бридкий.
Ш-ҐоишІ ['іІ'Еаипб] ад] погано забезпечений; що терпить нестатки (у чомусь).
І11-ґоип(1е(1 ['їїТашкікі] ад] необгрунтований, безпідставний.
Ш-^оПеп ['11'доґп] ад] добутий (одержаний, нажитий) нечесно; ~, І11-8репі присл. чуже добро в користь не йде; чуже добро не нагріє.
ііі-китоиг ['іі'іушта] п 1) поганий настрій; 2) сварливість; лихий характер.
Ш-Ьішіоигесі ['і1'Ьіи:тосІ] ад] 1) у поганому настрої; не в гуморі; 2) поганої вдачі.
іШЬегаї [і'ІіЬогої] ад] 1) неосвіче-ний; погано вйхований; 2) обмежений; недалекий; позбавлений кругозору; 3) нетерпймий (до чужої думки)', 4) скупйй, жадібний, жадний; йе із ап ~ £Іуєг він скупар.
ШіЬегаІііу [іДіЬо'ггеІПі] п 1) обмеженість, недалекість; 2) скупість, жадібність, жадність.
Шісії [1'11811] ад] 1) незаконний, не-дозволений, заборонений; 2) юр. протиправний; ~ сіеаіег спекулянт; торговець, якйй займається забороненою торгівлею; ~ 8а1е8 таємний продаж; продаж з-під полй; ~ ігасіе контрабандна торгівля.
іШшііаЬІе [і'ІітйоЬІ] ад] необмежений, безмежний; ~ у/еакй незліченні багатства.
іііішііесі [і'іітйіб] ад] необмежений, безмежний, нелімітований.
ІПіпоіз [дії'поі] п геогр. н. Іллінойс (річка і штат США).
іііічиісі [і'1ік\уід] ад] юр. неяснйй; юридйчно не обгрунтований.
іНібіоп [ГІ13П] п удар, стусан.
іШіегасу [і'1іІ(а)г98і] п 1) неписьменність, безграмотність; 2) пбмйлка.
ііійегаїе [і'1и(а)пі] 1. п 1) неосві-чена людйна, неписьменний; 2) неук; 2. ад] 1) неписьменний, неграмотний; 2) неосвічений; 3) безграмотний, ря-снйй на помйлкй (про мову тощо).
іІ1-.|и(І£Є<1 ['1ҐСІ3ЛСІ3СІ] ад] 1) нерозумний, нерозсудливий, необачний; помилковий; 2) несвоєчасний; поспішний, кваплйвий.
Ш-1иск ['іі'їлк] п 1) невдача; невезіння; 2) нещастя, неталан.
ііі-таппегеб ['іі'тгепосі] ад] невй-хований, неввічливий, нечемний; грубий; з поганими манерами.
ііі-паіиге ['іІ'пеїЦо] п 1) злість, злоба; недоброзйчлйвість; 2) сварлйвість; буркотлйвість.
іП-паіигед ['іі'пепрсі] ад] 1) злий; злісний, злобний; недоброзйчлйвий; 2) завждй невдоволений, сварлйвий, буркотлйвий; недоброї вдачі.
Шпе$$ [ііпіз] п 1) хвороба, недуга; слабість, нездоров’я; 2) захворювання.
іііосаі [і'1оик(з)1] ад] книжн. нело-кальний, немісцевий.
І11о£іс [і'ІосІзік] п нелогічність.
І11о£іса1 [і'1одзік(з)1] ад] нелогічний.
І11о£іса1і<у [діосізі'каеіііі] п нелогічність.
іІІ-отепе(1 ['іі'оитепб] ад] 1) приречений на невдачу, на провал; 2) лиховісний, зловісний.
Ш-рІасед [11'ріеізі] ад] 1) невдало розташований; не тудй покладений, не на своєму місці; 2) недоречний.
І11-£ог1е<1 ['11'80116] ад] погано відібраний; невдало підібраний.
іП-зіатгесІ ['і1'8іа:6] ад] що наро-дйвся під нещаслйвою зіркою; неща-слйвий; невдачливий; бідолашний.
І11-іетреге<1 ['іІЧетроб] ад] поганої вдачі, сварлйвий, буркотлйвий.
ІШЬ [119] п бідність, злйдні, нестаток.
І11-1іте<1 ['іі'іаїтб] ад] невчасний, несвоєчасний, недоречний; неслушний, непідхожий; погано розрахований.
іН-ігеаі ['11'Ггіі] V погано (жорстоко) поводитися.
іІМгеаітепі [ 'іІ'Ггідтопі] п погане поводження; жорстокість.
іІІисШаіе [і'1]и:8ідеП] V проливати світло (на щось)', роз’яснювати, тлумачити.
іІІїшііпаЬІе [і'Ір.тіпаЬІ] ад] 1) що піддається освітленню (ілюмінації); освітлюваний; 2) тлумачний.
іііінпіпапі [і'1)и.тіпопГ] 1. п 1) освітлювальний засіб (прйлад); 2) джерело світла; 3) освітлювач; світйльник; 2. ад] 1) освітлювальний, що освітлює; 2) просвітній, освітній.
ііішпіпаіе [і'1)и:тіпек] V 1) освітлювати; 2) ілюмінувати; прикрашати вогнями; влаштовувати ілюмінацію; 3) роз’яснювати, тлумачити; проливати світло, висвітлювати; 4) освічувати; 5) оздоблювати (прикрашати) кольоровими малюнками.
іііитіпаііпз [і'1)и:тіпеіПі]] ад] освітлювальний; ~ &а$ світйльний газ.
іііитіпаііоп [іД]и:ті'пеі/п] п 1) освітлення; 2) ел. освітленість; 3) звич. рі ілюмінація; 4) військ, супровід променем прожектора; опромінювання (в радіолокації)', 5) роз’яснювання, тлумачення; 6) освічення; 7) оздоблення (прикрашання) яскравими малюнками (книги тощо)', 8) яскравість.
Шшпіііаііуе [і'1]и:ттой¥] ад] 1) що освітлює; висвітлюючий; 2) повчальний; роз’яснювальний, тлумачний.
ііішптаіог [і'Ци:ттеіЮ] п 1) освітлювальний прйлад; світйльник; 2) освітлювач, ілюмінатор (про людину)', 3) мор. ілюмінатор; 4) художник-ілю-стратор.
іііишіпаіогу [і'1]и:тіп9і(о)гі] ад] що освітлює (осяває); освітлювальний.
іііишіпе [і'1]и:тш] у див. іііитіпаіе.
іііитіпег [і'Цигтіпо] п книжн. 1) просвітник, просвітйтель; 2) світйльник, освітлювальний прйлад; 3) освітлювач.
Ш-иза^е ['іГ]и:2ідз] п погане (жорстоке, несправедлйве) поводження.
І11-и$е І ['іґ]и:8] п 1) невміле (неправильне) користування (використання); 2) погане (жорстоке, несправедлйве) поводження.
І11-и$е II ['і1')и:х] у 1) погано (жорстоко, несправедлйво) поводитися; 2) неправильно (невміло) користуватися; псувати.
іііизіоп [і'1и:зп] п 1) ілюзія; іосгеаіе ап ~ створйти ілюзію; 2) міраж; примара, мана; 3) нездійсненна мрія; омана; іо іпбиі^е іп ~8 впадати в оману; тішитися надіями; 4) тонка (прозора) тканйна, тюль.
І1ІІ18ІОПІ8ІЇ1 [1'1и:39П12ГП] п філос. ілюзіонізм.
І11и$іопі8< [і'1и:зоиі8і] п 1) мрійник, фантаст; 2) ілюзіоніст, фокусник; 3) філос. прихйльник ілюзіонізму.
І11и$іуе [і'ішзіу] ад] ілюзорний, облудний, обманливий; нереальний, примарний.
І11118ІУЄПЄ58 [1'1и:81УП18] п ілюзорність, обманливість, облудність; примарність.
Шиздгу [і'1и:89п] ад] примарний, ілюзорний, нереальний.
іПизігаІе ['ііозїгеїі] у 1) ілюструвати малюнками (картами, діаграмами тощо)', 2) пояснювати (прикладом).
І11и$<гаіе(1 [ 'ііозігеїіід] ад] ілюстрований; ~ та^ахіпе ілюстрований журнал.
іІІиБІгаііоп [,іІаз'Ггеї/п] п 1) ілюстрація, малюнок, картйнка; 2) ілюстрування; пояснення; 3) прйклад.
іііизігаііуе ['іІ98ІгеіП¥] ад] ілюстратйвний; пояснювальний; показовий; ~ ехатріез наочні прйклади.
іІІиБігаіог ['іІ98ігеііа] п (художник-) ілюстратор.
ш
569
ІІШП
І11іі8(га(огу [і1аз(геі(згі] див. іііизіга-(ІУЄ.
Шизігіоиз [і'їлзйтаз] аф 1) славетний; визначний, видатнйй; знаменйтий; прославлений; відомий; 2) яскравий, сяючий.
Ш-иіІІ ['іі'шіі] п недоброзйчлйвість; злоблйвість; ворожість; непрйязнь (до-(о, (отгдз).
Ш-1УІ1ІЄГ ['ііЧуііз] п недоброзйчлй-вець.
Ш-я4$Ь ['і1'\уі{] V бажати зла (комусь).
Ш-м4$Ьег ['і1'\¥ір] п недоброзйчлй-вець; злобйтель.
Шу [’ііі] аф амер. погано, зле, недобре; несприятливо.
Пша ['ііта] п ж. ім’я їлма (зменш, від ХУіїйеїтіпа).
іІтепИе ['іітопак] п мін. ільменіт, титанистий залізняк.
Гт [аіт] розм. скор. від І ат.
ітазе ['ітїдз] 1. п 1) зображення; 2) скульптура; статуя; 3) образ, подоба; імідж; 4) фігура (постать) святого; ікона; 5) відображення, відбиття; 6) копія, подібність, схожість; Ье із (Ье уегу ~ оГ Ьіз ЕаіЬег він вйкапаний батько, він точна копія свого батька; 7) уявний образ, мйслене уявлення; < (о Гогт ап ~ іп опе’з (Ьои§Ь( у думці уявити собі (щось); 8) літ. образ; метафора; 9) втілення, еймвол; взірець, зразок; 10) яскраве зображення, відтворення; 2. у 1) зображувати, змальовувати; 2) відбивати, віддзеркалювати; 3) уявляти собі; 4) бути типовим; символізувати (щось); 5) скидатися, бути схожим (на когось).
ітазеаЬІе ['ітісІззЬІ] ш#уявленний; гаданий, уявний, мйелимий.
шіаве-Ьгеакег [’іткІз.Ьгеїко] п іконоборець.
ітазесі ['іткізсі] аф прикрашений фігурками людей (про фарфор).
іта^егу ('ітісіз(о)гі] п 1) збірн. скульптура; скульптурні зображення; картйни; різьблення; 2) образність; 3) зображення, уявні образи; уявлення.
шіаве-и'ОгзЬір [ іткІз,\¥9:/ір] п ідолопоклонство.
ітабе-мгогзЬіррег ['ітісіз,у/афра] п ідолопоклонник.
іта§іпаЬІе [і'тгесІзтаЬІ] аф уявлен-ний, уявний, мйелимий; (Ье опіу \уау ~ єдино можливий шлях.
іта^іпагу [і'тзедзіп(з)п] аф 1) уяв-люваний, уявний, мйелимий, гаданий; нереальний; 2) мат. комплексний, уявний.
іта§іпа(іоп [і.тгедзГпеї/п] п 1) уява, фантазія; (о зигразз аіі ~ перевершити усі сподівання; 2) творча уява; 3) уявний образ.
іша£Іпа(І¥Є [і'таедзіпаііу] аф 1) наділений багатою уявою; обдарований
творчою уявою; 2) образний; художній; ~ ІііегаШге художня література.
іша^іпе [і'тзесізіп] у 1) уявляти собі; 2) думати, гадати; припускати; < ]из( ~! тільки подумайте!; 3) здогадуватися, розуміти; І саппої ~ у/йа( уои теап не можу збагнути, що ви маєте на увазі; 4) вигадувати, видумувати; 5) замишляти, задумувати; іо ~ тіз-сЬіеГ задумувати зле.
ітадіпез [і'тексті :х] рі від ітадо.
іта^ізт ['ітідзіхт] п мист. імажинізм.
ітадізі ['іткізізі] п мист. імажиніст.
ітадо [і'теїдои] п (рі тж іта^іпез) 1) образ; 2) ент. доросла комаха; доросла стадія, імаго.
ітат [Гта:т] п араб. імам.
ітЬаІапсе [іт'ЬаеІапз] п 1) відсутність рівноваги; нестійкість, несталість; 2) невідповідність; 3) мед. порушення рівноваги.
ішЬап [іт'Ьгеп] у 1) накладати заборону; 2) позбавляти прав.
ішЬаші [іт'Ьзепсі] у збирати, об’єднувати (людей).
ітЬагк [іт'Ьа:к] у 1) вантажити корабель; 2) сідати на корабель.
ішЬагкаіїоп [,ітЬа:'кеі/п] п 1) посадка на корабель; 2) вантаж.
ішЬагп [іт'Ьа:п] укласти в комору; зберігати в коморі.
ішЬесіІе ['ітЬізі:!] 1. п 1) мед. недоумкуватий, слабоумний; 2) розм. дурень, недоумок; 2. аф 1) мед. недоумкуватий, імбецйльний; 2) розм. дурнйй, придуркуватий; 3) фізйчно слабкйй.
ішЬесіІІЇу [,ітЬі'зііііі] п 1) мед. недоумкуватість, імбецйльність; 2) тупоумство; 3) розм. дурість; нерозумний вчйнок; 4) нездатність.
ітЬед [іт'Ьес!] у 1) впроваджувати; 2) уставляти; 3) закопувати; 4) урізуватися.
ішЬіЬе [іт'ЬаіЬ] у 1) убирати, усмоктувати; поглинати; 2) вдихати; (о ~ аіг вдихати повітря; 3) сприймати; засвоювати; асимілювати; 4) пйти (спиртні напої).
ітЬіЬегу [іт'ЬаіЬап] п жарт, шинок.
ітЬіЬіііоп [,ітЬі'Ьі/п] п 1) убирання, усмоктування; поглйнення; 2) засвоєння; асиміляція; 3) просочування; насичення вологою.
ітЬгасе [іт'Ьгеїз] у 1) обніматися); 2) охоплювати; 3) використовувати; 4) сприймати; 5) обирати (шлях).
ішЬгеаіЬе [іт'Ьгі:д] у 1) вдихнути (тж перен.); 2) надихати (>¥І(Ь).
ітЬгеУІаіе [іт'Ьгі:уіеі(] у реєструвати, вносити до спйску.
ішЬгех [ 'ітЬгекз] п (рі ітЬгісез) буд. жолобчаста черепйця.
ітЬгіса(е ['ітЬпкеїі] у буд. перекривати, класти нахлистом.
ітЬгісайоп [дтЬп'кеї/п] п 1) буд. укладання нахлистом; 2) архт. орнамент у вйгляді лускй.
ітЬгісез ['ітЬпзі.’г] рі від ітЬгех.
ітЬго£Ііо [іт'ЬгоиІюи] п 1) складна (заплутана) ситуація; 2) плутанйна; непорозуміння; 3) безладна купа (паперів тощо); 4) муз. поліритмія.
ішЬпіе [іт'Ьпі:] у заплямувати, закривавити.
ішЬпііе [іт'Ьги:(] у 1) перетворювати на тварйну; 2) уподібнюватися тварйні.
ішЬие [іт'Ь]и:] у 1) наейчувати; просочувати; наповнювати; сповнювати; 2) фарбувати (тканину); 3) надихати; вселяти.
ітЬигзе [іт'Ьа:з] у 1) накопйчувати гроші; 2) забезпечувати грошима.
ітИаЬІе ['ітіОЬІ] аф 1) що піддається відтворенню; 2) гідний наслідування.
ішИаіе ['ігш(еі(] у 1) наслідувати; копіювати, імітувати; 2) передражнювати; 3) підробляти; 4) біол. набирати забарвлення (імітувати повадки) інших організмів.
ішііаііоп [дті'(еі/п] п 1) наслідування, імітування; копіювання; 2) передражнювання; 3) імітація; підробка; 4) копія; 5) муз. імітація; 6) біол. наслідувальне забарвлення; 4 ~ іе>¥е11егу підроблені коштовності; ~ ІеаіЬег штучна шкіра.
ішііаіке ['іті(а(іу] аф 1) наслідувальний; ~ аг(з образотворчі мистецтва; ~ еоіоиг біол. мімікрія; 2) що наслідує (про людей, тварин); 3) не-оригінальний, наслідуваний; 4) підроблений, несправжній..
шіііаіог ['іті(еіО] п наслідувач, імітатор.
іішпасиїасу [і'таек]и1азі] п 1) чистота, незаплямованість; 2) бездоганність.
іштасиїаіе [і'тгек]и!і(] аф 1) чистий, незаплямбваний; в ідеальному порядку; 2) бездоганний; 3) без кольорових плям (про тварин); І. Сопсер(іоп рел. непорочне зачаття.
іттаїїеаЬІе [і'тгеїіаЬІ] аф 1) що не піддається куванню; 2) непіддатливий.
ітшапасіе [і'тгепакі] у 1) надівати кайдани (наручники); 2) перен. сковувати.
іішпапаііоп [лпо'пеї/п] п пронйк-нення, входження.
іттапе [і'тет] аф 1) гігантський, величезний; 2) жорстокий; жахлйвий.
ітшапепсе ['ітапапз] п 1) внутрі
ітт
570
ітт
шня властивість, притаманність; постійність; 2) філос. іманентність.
ітшапепсу ['ітапопзі] див. іттап-епсе.
іттапепі ['ітопопі] ад] 1) постійний; властивий, притаманний; 2) філос. іманентний.
ппшапІЇезі [і'таетіезі] аф неясний.
іттапііе [і'тгепії] V 1) одягати (в пальто); 2) покривати (чимось).
Ітшапиеі [і'таепіиаі] п ч. ім'я Ім-манюел, Емануїл.
іттагЬІе [і'та:Ь1] V перетворювати на мармур.
ііїішагсезсіЬІе [,іта:'8Є8іЬ1] аф нев’янучий, вічний.
іттагііаі [і'та:/(о)1] аф невойов-нйчий.
іттаіегіаі [,іто'1югю1] аф 1) нематеріальний; безтілесний, духовний; 2) неістотний, що не має значення, що не відіграє ніякої ролі; іі із диііе ~ іо те це мені байдуже, мені абсолютно все одно.
шшіаіегіаіізт [дто'іюгюііхт] філос. імматеріалізм, нематеріалізм.
ітшаїегіаіііу ['ітодюп'аеіііі] п 1) нематеріальність, безплбтність, духовність; 2) неістотність.
ітшаіегіаііге [дта'ііагюіаіг] V позбавляти матеріальної суті, робйти нематеріальним.
ітшаіиге [дта'йію] аф 1) незрілий, нестйглий; недостиглий, неспілий; 2) недорозвйнений; 3) геол. юний (про цикл ерозії); молодйй (про форму).
шшіайігНу [дтз'диопії] п незрілість.
шшіеазигаЬіІКу [і,тез(о)го'Ьі1іІі] п незмірність, величезність.
ітшеазигаЬІе [і'тез(9)гаЬ1] аф незмірний, безмірний, величезний.
іттеа$иге<1 [і'тезисі] аф 1) невй-міряний; 2) незмірний, величезний.
іттейіасу [Ґті:сііо8і] п 1) безпосередність; 2) негайність, невідкладність.
ілшіесііаіе [і'ті:сІрІ] аф 1) безпосередній, прямйй; ~ іпіегїегепсе пряме втручання; 2) найблйжчий; опе’8 ~ ґат-ііу чиїсь найближчі родичі; 3) одержаний з перших рук; 4) негайний, невідкладний, спішний, екстрений; іо іаке ~ асііоп діяти негайно; ~ Ьаіі екстрене гальмування.
іпнпедіаіеіу [Ґті:с1р11і] 1. аду 1) негайно, невідкладно, зараз же; 2) безпосередньо, прямо; 2. соф як тільки.
ітіпе<1іаіепе$$ [і'ті ісЦоїпіз] п 1) безпосередність; 2) негайність, невідкладність.
іпипедіаіізт [і'тігфоіігт] п 1) безпосередність; негайність; 2) прйнцип негайних дій; 3) іст. політика негайної відміни рабства (у США).
іттегїісаЬІе [і'тесІїкоЬІ] аф невиліковний.
Іішпе1о<ііои8 [дті'іошіїоз] ад] неме-лодійний.
іішпетогіаі [,іті'то:по1] ад] 1) незапам’ятний; Ггот ііте ~ з незапам’ятних часів; 2) стародавній.
іттепзе [і'тепз] ад] 1) величезний, здоровенний; 2) безмірний, неосяжний; ~ зрасе неосяжний простір; 3) чудовий, прекрасний.
іттеп8ЄІу [і'тепзіі] аду дуже, надзвичайно, надмірно, безмірно.
іттеп8ІІу [і'теп8ііі] п 1) безмірність, неосяжність; 2) величезність.
іпшіепі [і'то:сІ] V покривати брудом (грязюкою, нечистотами).
ітшег^е [і'то:сІз] у 1) занурюватися) (в рідину); 2) зникати за горизонтом.
іішпегзе [і'тоіз] V 1) занурювати, умочати; 2) поглинати, займати (увагу); 3) загрузати, заплутуватися (у чомусь — іп); 4) церк. хрестйти.
іштег8Є(1 [Гтоі8і] ад] 1) занурений;
2) заглйблений, захоплений; 3) бот. підводний; що росте під водою.
іішпегеіЬІе [і'то:8іЬ1] ад] здатний занурюватися.
ІІШПЄГ8ІОП [і'то:/п] п 1) занурення;
2) церк. хрещення; 3) астр. вступання в тінь.
іішпеіЬо(Ііс(а1) [дті'0осІік(9І)] ад] неметодйчний, безсистемний.
іішпеіЬоШге [і'те0осіаіг] V вносити безсистемність.
іішпі£гапі ['итдгопі] 1. п іммігрант; переселенець; 2. ад] 1) іммігрантський; 2) що іммігрує (переселяється).
іішпі£гаіе ['ітідгеїі] V 1) іммігрувати; 2) переселяти в якусь країну (іноземних робітників тощо).
ітшІ£гаііоп [,іті'дгеі/п] п імміграція.
іттіпепсе ['іттопз] п 1) навйсла загроза, небезпека; 2) неминучість, блйзькість, наблйження (небезпеки тощо).
іштіпепі ['ітіпопі] ад] навйслий; неминучий, загрозливий, близькйй; що насувається (про небезпеку тощо); а зіогт І8 ~ насувається гроза.
іттт£Іе [і'тіідді] у 1) змішувати, перемішувати; 2) змішуватися; перемішуватися.
іпнпіішіе [’ітіпіі] ад] зменшений.
ітіпі$сіЬіШу [іті8О'Ьііііі] п незмінюваність.
іттізсіЬІе [і'тізіЬІ] ад] що не піддається змішуванню; що не змішується.
ІІШПІ88ІОП [і'ті/п] п 1) упускання;
2) уливання; упорскування; уведення.
шітіі [і'тії] у упускати; уводити; упорскувати.
ітшііщаЬІе [ГтіІідаЬІ] ад] 1) що не
піддається пом’якшенню (полегшенню); невгамовний, невтихаючий (про біль тощо); 2) невблаганний, невмо-лймий.
ітшіх [і'тікз] у 1) змішувати (ся); 2) бути в тісному спілкуванні.
ітшіхаЬІе [ГтікзоЬІ] див. іттІ8-сіЬІе.
іттіхіиге [і'тікзір] п 1) змішування; 2) участь (у чомусь — іп); причетність (до чогось — іп).
іттоЬіІе [і'тоиЬаіІ] ад] нерухомий; непорушний; нерухлйвий.
іттоЬіІіІу [,ітои'Ьі1іІі] п нерухомість; непорушність; нерухлйвість.
іттоЬіІігаїіоп [і,тоиЬі1аі'хеі/п] п мед. 1) тривалий постільний режйм; 2) фіксація за допомогою гіпсу (пов’язок).
іттоЬШге [і'тоиЬйаіг] V 1) позбавляти рухлйвості, робйти нерухомим; фіксувати; 2) сковувати, зв’язувати; зупиняти; 3) військ, паралізувати дії, сковувати дії; 4) мед. накладати шйну (лубок, гіпс); 5) вилучати з обігу (грошові знаки).
шшюсіегасу [і'тосЬг98і] п надмірність, непомірність.
іттойегаіе [ГтосЬпІ] ад] 1) надмірний, непомірний, зайвий; 2) не-стрйманий; ~ сігіпкіп§ зловживання спиртнйми напоями.
іттоЛегаіюп [і.тосіз'геї/п] п див. іттосіегасу.
ітто(ІЄ8І [і'тосІі8І] ад] 1) нескромний; непристойний; 2) зухвалий; безсоромний.
ітто(ІЄ8Іу [і'то<іі8Іі] п 1) нескромність; непристойність; 2) зухвалість; безсоромність.
ітшоїаіе І ('іто(и)ііі] ад] жертовний, принесений у жертву.
іштоіаіе II ['іто(и)1еіІ] у 1) приносити в жертву; 2) перен. пожертвувати.
іттоіаііоп [,іто(и)'1еі/п] п 1) жертвоприношення, жертвування; 2) жертва.
іштошепі [і'тоитопі] ад] дріб’язковий, незначнйй; мізерний.
іттогаї [і'тогаї] 1. п 1) аморальність; безпугність; 2) аморальна людйна; 2. аф аморальний, розпутний, безпутний, розпусний.
іттогаїііу [, іто'гжіііі] п 1) аморальність; розпущеність; 2) аморальна поведінка; аморальний вчйнок.
іішпогаїіге [і'тогоіаїх] у розбещувати; псувати.
іттогіаі [Гто:11] 1. п 1) ріміф. безсмертні (про богів); 2) (звич. рі) безсмертне ім’я (про видатних людей); 3) «невмирущий» (член Французької академії); 2. ад] безсмертний, невмирущий; вічний, нев’янучий.
ішшоїІаШу [,іто:'Ігеїііі] п 1) безсмертність, вічність; 2) безсмертя, не
ІНШІ
571
ішр
вмирущість; нев’януча слава; іо оЬіаіп ~ здобути невмирущу славу.
ітшоїіаіігаііоп [і,то:іа1(а)і хеі/п] п увічнення, увіковічення.
іттоііаііге [Гтоіаіаіг] V увічнювати; обезсмертити, зробйти безсмертним.
іішпоііеііе [дтзґіеі] п бот. безсмертник, сухоцвіт.
іпнпоіііе [і'тоиііі] асі] нерухомий, нездатний рухатися.
іпнпоуаЬіШу [і,ти:уа'Ьі1ііі] п 1) нерухомість; нерухлйвість; 2) непохйт-ність, непорушність; незмінність; 3) спокій, безпрйстрасність, байдужість, незворушність.
іішпоуаЬІе [і'тиіУоЬІ] 1. п (вживається з дієсловом у рі) нерухоме майно, нерухомість; 2. асі] 1) нерухомий; не-рухлйвий; 2) тех. стаціонарний; наглухо закріплений; 3) непохйтний, непорушний; стійкйй; 4) спокійний, незворушний, безпрйстрасний; 5) юр. нерухомий; ~ ргорегіу нерухоме майно.
шипіте [Гпуигп] асі] 1) імунний, несприйнятливий; іо Ье ~ Ггот сопіа-£Іоп бути несприйнятливим до зарази; 2) перен. захйщений (від — а§аіпзі, іо); ~ £ате дичина, на яку заборонено полювання; 3) вільний, звільнений (від чогось — Ггот); ~ Ггот іахез звільнений від податків; 4) недоторканний.
іішпипііу [і'т)и:пііі] п 1) мед. імунітет, несприйнятливість; 2) юр. недоторканність, імунітет; сііріотаііс ~ дипломатичний імунітет; 3) звільнення (від податку тощо); ~ Ггот іахаііоп звільнення від податків; 4) пільга, привілей.
іпнпшііхаііоп [і,тіи:паі'хеі/п] п мед. імунізація.
ШШШПІ2Є [і'т]и(:)паі2] V мед. імунізувати, робйти несприйнятливим (до чогось — а^аіпзі).
іішшіпоіозу [,іпуи:'поЬ<ізі] п імунологія.
іпнпигаііоп [,іт)и:'геі/п] п буд. замурування.
іттиге [ґт]иа] V 1) буд. укріплювати (зміцнювати) стінами; замуровувати; 2) ув’язнювати; іо ~ опезеІГ замикатися в собі, зрікатися світу.
іпнпиіаЬіШу [і,тіи:іа'Ьі1ііі] п незмінність, непор^йпність.
ітшиіаЬІе [і'т)и:іаЬ1] асі] незмінний, непорушний.
Ітту ['іті] п ж. ім'я Іммі.
Іто£еп ['ітасізеп] п ж. ім'я Імод-жен, Імогена.
ітр [ітр] 1. п 1) чортеня; бісеня; 2) пустун; 3) пагін; паросток; 4) нащадок; 2. V 1) посйлювати, зміцнювати; допомагати; 2) подовжувати, додавати; лагодити; 3) прищеплювати (живці); 4) прилаштовувати крйла.
ітраск [іт'раек] V запаковувати, щільно укладати (щось).
ішрасі І [Чтраекі] п 1) удар, поштовх; імпульс; 2) колізія; зіткнення, сутичка; 3) вплив, дія; 4) військ, попадання, влучення; 5) спорт, момент удару по м’ячу; ~ агеа військ, зона вйбухів; ~ Гизе ударний детонатор; ~ Ьеад величина динамічного тйску.
ітрасі II [іт'ргекі] V 1) міцно (щільно) стйскувати, ущільнювати; 2) туго заганяти; міцно закріпляти; 3) спорт, ударяти(ся).
ітрасіес! [іт'раекікі] асі] 1) міцно стйснугий, ущільнений; 2) міцно закріплений, туго загнаний.
ітраіг [іт'рєа] V 1) ослабляти, послабляти, зменшувати; 2) погіршувати, псувати, пошкоджувати; завдавати шкоди; порушувати; 3) слабшати, погіршуватися, псуватися.
ітраіппепі [іт'рєатапі] п 1) погіршення, ослаблення; 2) пошкодження, порушення; шкода, втрата.
ітраІаіаЬІе [іт'ржіоіаЬІ] асі] несма-чнйй, неприємний.
ітраіе [іт'реіі] у 1) проколювати, простромляти, протикати; 2) іст. са-довйти на палю; 3) обгороджувати частоколом (кілками).
ітраіешепі [іт'реіітапі] п 1) обгороджування кілками; 2) іст. саджання на палю.
ітраіраЬіІііу [іт,рж1ра'Ьі1ііі] п невідчутність.
ішраІраЬІе [іт'раеІроЬІ] асі] 1) невідчутний; найдрібніший; 2) невловй-мий, ледь помітний; 3) важкйй для розуміння.
ішрапеї [нтґраепі] у юр. включати до спйску присяжних.
ішрагасіізе [іт'ржгосІаіз] у поет. 1) давати насолоду; 2) перетворювати на рай, створювати райський куточок.
ітрагііу [іт'ржпії] п нерівність, неподільність на рівні частйни.
ішрагк [іт'рагк] у 1) використовувати (відводити) під парк; 2) передавати (поміщати) в парк (диких тварин).
ішрагі [іт'ра:1] у 1) обговорювати; 2) юр. відкладати слухання справи з метою її мйрного врегулювання.
ішрагі [іт'ра:і] у 1) надавати, наділяти; іЬе зтоке ~есі іі$ осіоиг іо Ьіз сІоіЬез його одяг пропах дймом; 2) ді-лйтися; повідомляти, передавати; іо ~ пєу/8 поділйтися новйнами.
ішрагііаі [іт'ра:/(а)1] асі] безсторонній, неупереджений; справедлй-вий.
ішрагііаіііу ['іт,ра:/і'аеіііі] п безсторонність, неупередженість; справе-длйвість.
ітрагііаііу [іт'ра:/а1і] асіу безсторонньо, неупереджено; справедлйво.
ітрагііЬіШу ['іт,ра:іі'Ьі1ііі| п юр. неподільність.
ітрагііЬІе [іт'ра:ііЬ1] 1. п те, що
не підлягає поділу; 2. асі] юр. неподільний, нероздільний.
ітрагіісіраЬІе [дтраґіізірзЬІ] 1. п неподільне; 2. асі] 1) що не допускає участі (у чомусь); 2) неподільний.
ітраззаЬІе [іт'раїзаЬІ] асі] непро-хіднйй, непроїзнйй, непроїжджий; з\¥атрз ~ іо теп непрохідні болота.
ітраззе [ает'рагз] п фр. 1) тупйк; 2) безвйхідне становище; 3) гірн. глуха вйробка.
ішраззіЬіІііу ['іт,раезі'Ьі1ііі] п нечу-тлйвість; безпрйстрасність.
ітраззіЬІе [іт'раеззЬІ] асі] 1) нечу-тлйвий (до болю тощо); 2) байдужий; безпрйстрасний.
ітраззіоп [іт'рж/п] у 1) вселяти прйстрасть; збуджувати; 2) глйбоко хвилювати, зворушувати.
ішраззіопесі [іт'ргерпсі] аф охоплений прйстрастю; прйстрасний, палкйй.
ішраззіуе [іт'раезіу] асі] 1) спокійний, апатйчний, байдужий, безтурботний; 2) нестерпний, незносний; 3) нечутлйвий; безпрйстрасний.
ішраззіуку [, ітрге'зіУііі] п 1) спокій, безтурботність, байдужість; 2) безпрйстрасність.
ішразіе [іт'реїзі] у 1) місйти, перетворювати на густу масу; 2) жив. малювати густйми мазками.
ішразіо [іт'рагзіои] п жив. накладання фарб густйм шаром.
ішраііепсе [іт'реі/(о)пз] п 1) нетерпіння, нетерплячка; 2) дратівлйвість; 3) нетерпймість.
ітраііепі [іт'реі/(о)пі] аф 1) нетерплячий; 2) дратівлйвий, роздратований; 3) нетерпймий, нестерпний; ~ іетрег нестерпний характер; 4) неспокійний; що чекає нетерпляче; іо Ье ~ Гог іЬе ігаіп’з аггіуаі нетерпляче чекати прибуття поїзда; іЬіз опе ~ тіпиіе у цю хвилйну напруженого чекання.
ітраии [іт'ро:п] у 1) заставляти, віддавати в заставу; 2) ручатися, давати слово.
ішрауаЬІе [іш'реюЬІ] аф 1) неоці-нймий, неоціненний; неоплатний; 2) розм. незвичайний.
ішреасЬ [іт'рі:і/] у 1) брати під сумнів; сумніватися; 2) осуджувати, засуджувати (оГ, у/ііЬ); 3) звинувачувати у вчйненні злочину; пред’являти обвинувачення (у державному злочині); 4) заважати, перешкоджати.
ішреасЬаЬІе [іт'рі:і[оЬ1] аф 1) юр. що підлягає судовому розгляду (імпічменту); 2) сумнівний.
ішреасЬшепі [іт'рі:і[тапі] п 1) імпічмент; обвинувачення і притягнення до суду; 2) осуд, осудження; докір; обвинувачення; 3) сумнів, недовір’я; у/ііЬоиі ап ~ іо іЬеіг Ьопоиг без принйження їх гідності.
ішр
572
ішр
ішреагі [іт'ро:1] V поет. 1) робйти схожим на перлину; 2) прикрашати перлами.
ітрессаЬііііу [іт,реко'ЬіІіи] п 1) безгрішність, непогрішність; 2) бездоганність.
ішрессаЬІе [іт'рекаЬІ] асі] 1) безгрішний, непогрішний; 2) бездоганний.
ітрессапсу [іт'рекопзі] п безгрішність.
ітрессапС [іт'рекопі] асі] безгрішний, непогрішний.
шіресшііо$ііу [,ітрі,кіи:пі'о$ііі] п безгрошів’я; відсутність грошей.
ітресшііои$ [,ітрі'к)и:пр$] асі] безгрошовий; бідний; нужденний.
ітресіапсе [іт'рі:<і(о)п8] п ел. повний опір, імпеданс.
ітресіе [іт'рі:<і] V перешкоджати, заважати; затримувати; іо ~ ігаГГіс заважати вуличному рухові; іо ~ ПЄ£О-ііаііопз ускладнювати переговори.
ітреШепі [іт рі:сІіапі] 1. п перешкода, завада; 2. асі] що перешкоджає (заважає).
ітредітепі [іт'ребітопі] п 1) затримка; перешкода, завада; 2) заїкання, дефект мови; 3) рі військовий обоз; 4) юр. перешкода для шлюбу.
ітреШтепіа [іт.ребі'тепіо] п рі 1) військ, обози, військове майно; 2) багаж.
ітреШтепіа! [іт,ресіі'тепН] асі] що перешкоджає (затримує, заважає).
ітреї [іт'реї] V 1) спонукати; примушувати; змушувати; схиляти (іо); 2) просувати; 3) приводити в рух.
ішреііеігі [іт'реіапі] 1. п спонукальна (рушійна) сйла; 2. асі] спонукальний; рушійний.
ітреііег [іт'реіо] п тех. імпелер, ротор; лопатеве колесо, крильчатка.
ітреіііпз [іт'реііі]] аф спонукальний.
ітрепсі [іт'репсі] V 1) насуватися; наближатися, бути близькйм; 2) загрожувати, нависати (над — оуєг, аЬоуе); вйсіти; звисати.
ітрешіепсе [іт'репсЬпз] п неминучість, блйзькість; загроза.
ішрешіепі [іт'репбопі] аф 1) навй-слий; 2) що насувається (наближається); наступний; неминучий; загрозливий.
ішреікііпз [іт'рейсів]] асі] 1) що насувається (наближається); наступний; ~ сіеаій неминуча (близька) смерть; ~ аггіуаі наступний (майбутній) приїзд; 2) навйслий; загрозливий; ~ сіап^ег на-вйсла небезпека; 3) висячий, звисаючий.
ітрепеїгаЬіШу [іт,репіІга'Ьі1іи] п 1) непронйкність, непронйкливість; непробйвність; 2) непрохідність, неприступність; 3) безпросвітність; незбагненність; незрозумілість.
ітрепеігаЬІе [іт'ретігоЬІ] асі] 1) непроникнйй, непробивнйй; 2) не-прохіднйй; недоступний; 3) безпросвітний; ~ сіагкпе88 непроглядна пітьма; 4) незрозумілий, незбагненний; 5) що не піддається вплйву; а тіпсі ~ іо (Ьу) пе\у ісіеа8 млявий розум.
ітрепеігаЬ1епе$§ [іт'ретігоЬІтз] див. ітрепеігаЬіІйу.
ітрепеігаіе [іт'репіігеїі] у проникати глйбоко всередину, проходити крізь.
ітрепііепсе [іт'репй(о)п8] п нерозкаяність; запеклість.
ітрепііепі [іт'ретіот] асі] нерозкаяний; невиправний; запеклий; ~ Ьеагі черстве (холодне) серце.
ітрешіаіе [іт'репоі] асі] зоол. без-крйлий; безперий.
ітрегаііуаі ['іт.рега'іаіуоі] асі] грам. наказовий; що стосується наказового способу.
ішрегаііуе [іт'регаііу] 1. п 1) грам. наказовий спосіб; 2) філос. імператйв; 2. асі] 1) владний; 2) настійний; нагальний; імперативний, категоричний; ~ гецие8і категорична вимога; ~ песе88Йу гостра потреба; 3) грам, наказовий; ~ тоосі наказовий спосіб.
ітрегаіог [дтра'гаїз:] п старорим. імператор; воєначальник-перембжець.
ітрегсеІуаЬІе [,ітро'8І:уоЬ1] аф непомітний, дуже незначний.
ітрегсерііЬІе [дтра'8еріоЬ1] аф непримітний, дуже незначнйй; ~ скапає ледь помітна зміна; ~ ІоисЬ легкйй дотик.
ішрегсерііоп [дтра'зер/п] п відсутність розуміння.
ішрегсіріепі [дтро'зіріоШ] аф несприйнятливий; нетямущий.
ішрегГесі [іт'ро:іїкІ] 1. п грам.-. іке ~ Іеп8е імперфект, минулий недокб-наний час; 2. аф 1) недосконалий; дефектний; з вадою, поганий; 2) неповний, незавершений, незакінчений; недостатній; іке ~ Іеп8е грам, імперфект, минулий недокбнаний час.
ітрегіесгіЬІе [дтраТекіоЬІ] аф що не піддається удосконаленню.
ііїірегіесііоп [дтро'Гек/п] п 1) недосконалість, неповнота; 2) недолік, дефект, вада.
ішрегГесііуе [дтрз Тексі у] аф грам. недокбнаний.
ітрегібгаїе [іт'раТапс] аф непро-свердлений; без отвору.
ітрегіа [іт'рюгю] рі від ітрегіит.
ітрегіаі [іт'ріагюі] 1. п 1) імперіал, другий поверх з сидіннями для паса-жйрів (в омнібусі тощо); 2) предмет найвйщого ґатунку або велйкого розміру (в торгівлі); 3) імперіал (старовинна російська золота монета); 4) формат паперу (23 х 31 д.); 2. аф 1) імперський; що стосується (Британської) імперії; І. кі8іогу історія Бри-
ганської імперії; 2) імператорський; ~ сго\уп імператорська кордна; 3) суверенний; верховний; 4) велйчний, цар-ствений; прекрасний; ~ раїасез розкішні палаци; 5) найвйщого ґатунку; величезного розміру; ~ іеа чай найвйщого ґатунку; ~ сігіпк чудовий (розкішний) напій; 6) вйзначений, стандартний (про англійські міри); ~ §а!1оп англійський галон (— 4,54 л).
ітрегіа1і$т [іт'ріагюііхт] п імперіалізм.
ітрегіаІЬі [іт'рюгюіізі] 1. п імперіаліст; 2. аф імперіалістйчний.
ішрегіа1І8ііс [іт,рі9па'1і8йк] аф імперіалістйчний.
ішрегіаІНу [іт, ріал'геїііі] п жарт.
1) імператорська велйчність (у звертанні); 2) збірн. члени імператорської родйни.
ітрегіаііхе [іт'ріапаїаїх] V 1) підпорядковувати імперіалістйчній політиці; 2) включати до складу імперії.
ішрегіаііу [іт'рюпокі] п 1) імператорські привілеї; 2) податок, збір (введений королем).
ішрегії [іт'репі] V піддавати небезпеці; ризикувати (чимось).
ішрегіоиз [іт'рюпоз] аф 1) владний; деспотйчний; диктаторський; гордовйтий, пихатий; зарозумілий; ~ Іоок гоноровйтий погляд; ~ сетрег владний (деспотйчний) характер; 2) настійний, нагальний.
ітрегі$ЬаЬіІііу [іт,регір'Ьі1ій] п нетлінність; вічність.
ішрегі$1іаЬ1е [іт'реп/оЬІ] аф 1) нев’янучий; вічний, невмирущий; 2) нетлінний; що не псується; що довго зберігається.
ітрегіит [іт'рюгют] п (рі ітрегіа) 1) влада імператора; 2) абсолютна влада; 3) право держави застосовувати насильство для додержання законності; ~ іп ітрегіо держава в державі.
ітрегтапепсе [іт'ро.гпопопз] п несталість, непостійність; нетривалість; тимчасовість.
ітрегтапепсу [іт'р9:тапоп8і] див. ітрегтапепсе.
ітреппапепі [іт'роїтопот] аф непостійний, несталий; нетривалий, тимчасовий.
ітреппеаЬіШу [ітур9:т]9'Ьі1Кі] п непронйкливість; герметйчність.
ішреппеаЬІе [іт'ро:трЬ1] аф 1) непроникнйй; герметйчний; водонепро-никнйй; непромокальний; ~ іо хуаіег водонепроникнйй, непромокальний; 2) тех. щільний, ущільнювальний.
ітреппі$$іЬіШу [ітро,ті8о'Ьі1ні] п недозволенність, неприпустймість.
ітрегшІ88ІЬ1е [дтра'тізоЬІ] аф не-дозврленний, недозвблений, неприпу-СТЙМИЙ.
ітрегзсгірііЬІе [зтро'зкпріоЬІ] аф
ішр
573
ітр
неписаний, не зафіксований письмово; не стверджений наказом.
ішрегеопаї [іт'ра:8ПІ] ад] 1) неупе-реджений, безсторонній; об’єктивний; безпристрасний; 2) безлйкий; 3) грам. безособовий.
ішрегзопаїііу [іт,ра:$а'пае1ііі] п 1) безсторонність, неупередженість; об’єктивність; 2) безликість.
ішрегзопаїе І [іт'раїзоті] асі] уособлений; втілений.
ітрегеопаіе II [іт'рд:$зпеіі] у 1) театр, виконувати роль, грати; 2) втілювати; уособлювати; 3) видавати себе (за когось).
ішрегеопаїіоп [іт,ро:8о'пеі/п] п 1) зображення (когось)’, 2) театр, виконання ролі; 3) втілення; уособлення; 4) прагнення вйдати себе (за когось).
ішрегеопаіог [іт'раівапеїіо] п 1) втілювач; творець (ролі); 2) самозванець.
ітрегзопНу [,ітро:'8зпі£аі] у 1) зображати (когось); наслідувати (когось); 2) втілювати; уособлювати.
ішрегзрісиііу [іт,ро:8рі'1ди(:)ій] п неясність, непевність.
ітрегзрігаЬІе [лтраз'раіагаЬІ] асі] що не потіє.
ііїірегеижІаЬІе [дтро'зууеісІоЬІ] асі] що не піддається умовлянням.
ішрегііпепсе [іт'ро.1іп9П8] п 1) зухвалість, нахабство; зарозумілість; 2) грубе висловлювання; 3) недоречність; 4) безглуздість, дурнйця, нісенітність.
ішрегііпепі [іт'раііпопі] асі] 1) зухвалий, нахабний, брутальний; ~ Ье-Ьауіоиг зухвала поведінка; ~ уоип§ тап брутальний юнак; нахаба; 2) недоречний, сказаний не до речі; 3) безглуздий, дурнйй.
ітрегіигЬаЬіІііу ['ітра:,іо:Ьа'Ьі1ііі] п незворушність; спокійність, байдужість; холоднокровність.
ітрегіигЬаЬІе [дтраґізгЬоЬІ] асі] незворушний; спокійний, байдужий; холоднокровний.
ітрегіигЬаііоп [дтра:1а/Ьеі/п] п спокій; вйтримка.
ітреґІигЬе4 [дтра'ізгЬсІ] асі] спокійний; стрйманий.
ітрегуіаЬІе [іт'ро^аЬІ] див. ітрег-уіои8.
ітрегуіоиз [іт'ро:ур8] асі] 1) не-проникнйй; непрохіднйй, недоступний; ~ іо 1і£йі світлонепроникнйй; що не пропускає світла; 2) несприйнятливий; глухйй (до благань).
ІІЇірЄГ¥ІО1]8ПЄ$$ [іт'рЗ:У)98П18] п 1) непронйкність; непрохідність; недоступність; 2) несприйнятливість; глухота (до благань).
ішрезі [іт'резі] у заражати чумою.
ішреіі§іпоіі8 [дтріЧісізіпаз] ад]
1) мед. гнійнйй, імпетигінбзний;
2) вет. укрйтий лишаєм (коростою).
ішреіі£о [дтрі'іаідои] п 1) мед. ім-петйго; 2) вет. лишай, парші.
ІіїірЄІ1Ю8ІІу [іт,рЄ^и'08111] П
1) стрімкість, навальність; бурхлй-вість; порйвчастість; запальність, палкість; запал; імпульсйвність; 2) стрімка (рвучка) дія; порйв.
ітреііюиз [іт'редиоз] ад] 1) стрім-кйй, навальний; порйвчастий; бурхлй-вий; 2) гарячий, палкйй; імпульсйв-ний; ~ гетагкз палкі висловлювання.
ітреіиз ['ітрііоз] п 1) поштовх, імпульс; 2) спонука; рушійна сйла; стй-мул.
ітрісіиге [іт'рікЦо] у зображати.
ішріеіу [іт'раюП] п 1) безбожність; невіра в бога; відс^ність благочестя; нечестйвість; 2) непоштйвість, неша-ноблйвість, неповага.
ішріпзе [іт'ршсІз] у 1) стикатися, зіткнутися, натикатися, наштовхуватися (на щось); ударитися (об щось); 2) фіз. зштовхуватися (про частки); 3) робйти замах, посягати; замірятися; іо ~ ироп зтЬ.’з гі^Ьіз посягати на чиїсь права.
ііїіріп£ешеп< [іт'ріпсІзтопі] п 1) удар, сутичка, зіткнення; 2) замах, посягання.
ішріоиз ['ітріоз] ад] 1) рел. нечес-тйвий; 2) нешаноблйвий, непоштй-вий.
ішрізк ['ітрі/] ад] пустотлйвий; шкодлйвий; злий.
ішрИеоиз [іт'рпюз] ад] безжалісний, немилосердний.
ітрІасаЬіІііу ['іт,р1геко'Ьі1іП] п 1) невблаганність; безжалісність, немилосердя; 2) непримиренність.
ішрїасаЬІе [іт'рігекоЬІ] ад] 1) невблаганний; безжалісний; немилосердний; 2) непримиренний.
ітріасетепі [іт'ріеізтопї] п 1) установлення (ставлення) на місце; вйбір місця розташування; 2) військ, обладнана вогнева позйція; гарматний окоп.
ітріапі І ['ітріаті] п мед. капілярна трубочка з радієм.
ітріапі II [іт'ріа:пі] у 1) вселяти, навівати, викликати, впроваджувати (думки, погляди); 2) садйти (дерева тощо); 3) мед. вводити в тканйну капілярні трубочки з радієм.
ітріапіаііоп [,ітр1а:п'іеі/п] п 1) насаджування; впровадження (ідей тощо); 2) садіння, насаджування (рослин); 3) мед. імплантація; пересадження; приживлення.
ітріаіе [іт'ріеіі] у покривати, обшивати (металом).
ішрІаизіЬІе [іт'р1о:2іЬ1] ад] неймовірний, неправдоподібний.
ітрІеасЬ [іт'р1і:і{] у поет, сплітати, переплітати.
ітріеад [іт'ріі:<і] у юр. віддавати до суду; переслідувати судом.
ішріешепі ['ітріїтопі] 1. п 1) знаряддя; прйлад; інструмент; 2) рі речі, приладдя, начйння; посуд; хатнє майно; кіісЬеп ~з кухонне начйння; а^гісиїшгаї -з сільськогосподарський інвентар; 2. у 1) виконувати, здійснювати; забезпечувати виконання, втілення в життя; 2) забезпечувати інструментами; 3) надолужувати; відшкодовувати, заповнювати.
ітріетепііґегоиз [, ітріїтеп ЧіЬгаз] ад] геол. що містить у собі культурні рештки викопної людйни.
ішріеіе [іт'рііі] у амер. наповнювати.
ітріеііоп [іт'р1і:/п] п наповнення: повнота.
ітріех ['ітріекз] ад] вигадливий; складнйй, заплутаний.
ітрІіаЬІе [іт'рІаіаЬІ] ад] 1) можлй-вий, гаданий; здогадний; 2) негнуч-кйй, непіддатливий.
ітріісаіе І ['ітріїкіі] 1. п те, що мається на увазі; те, що на думці; 2. ад] заплутаний.
ітріісаіе II [ 'ітріїкеїі] у 1) залучати; утягати; уплутувати; заплутувати, затягувати; іо Ье ~сі іп а сгіте бути причетним до злочину; 2) містити в собі; мати на увазі; 3) сплутувати, переплутувати.
ітріісаііоп [,ітрії'кеі/п] п 1) залучення; уплутування; утягування; 2) причетність; співучасть; 3) приховане значення, затаєний смисл; Ьу ~ за змістом; 4) підтекст.
ітріісіі [іт'ріі8іі] ад] 1) що мається на увазі, не вйсловлений прямо; ~ Іїігеаі прихована загроза; 2) безумовний; повний, цілковйтий; беззастережний; ~ оЬесііепсе повна (сліпа) покора; 3) поет. складнйй, заплутаний.
ішріісіііу [іт'р1і8іНі] аду 1) не прямо; 2) беззастережно, без вагань.
Ітр1ІСІІПЄ88 [іт'р1181ІП18] П 1) НЄЯС-ність; 2) беззастережність, повнота (віри тощо).
Ітр1іе<1 [іт'ріаіб] ад] 1) що мається на увазі; що припускається; ~ уіеісі очікуваний урожай; 2) юр. непрямйй; що випливає з обставин.
ішркміе [іт'ріоисІ] у 1) вибухати, лопатися всередині; 2) фон. вимовляти вибухові прйголосні без вйбуху перед іншими вибуховими прйголосними.
ішріогаііоп [дтріз'теї/п] п благання; мольба; упрошування.
ітріоге [іт'ріо:] V благати, просй-ти, мол йти; І ~ уои благаю вас.
ішріогшз [іт'р1о:піз] ад] що молить; благаючий.
ішріогшзіу [іт'р1з:гн]1і] аду благально, благаюче.
ітр1о8Іоп [іт'ріоизп] п 1) спрямб-
ітр
574
ітр
ваний всередину вйбух; 2) фон. імплозія.
ітр1о$і¥е [іт'ріоішу] асі] фон. імплозивний (звук).
ітріитей [іт'ріштсі] асі] безперий.
ітріїтзе [іт'рілпсіз] V занурювати (іп, іпіо).
ітріу [іт'ріаі] V 1) мати на увазі (на думці); припускати; 2) означати, мати значення; 3) натякати, виражати непрямо; 4) загортати; 5) заплутувати; втягувати.
ішроскеі [іт'рокії] V класти в кишеню.
ітроізоп [іт'роігп] V отруювати; класти отруту (в щось).
ітроіісу [іт'роіізі] п 1) нерозумна політика; 2) нетактовність, безтактовність.
ішроШе [дтрз'їаіі] аф неввічливий, нечемний, нетактовний.
ішроііііс [ігп'роіііік] аф 1) неполі-тйчний; 2) нерозумний; 3) недоречний; нетактовний.
ішрошІегаЬіІііу [іш, рзпсЬго'ЬіІіІі] п 1) невагомість; легкість; 2) неістотність; невідчутність; незначність.
ітрошІегаЬІе [іт'ропсЬгаЬІ] 1. п звич. рі щось невагоме; щось невловиме; 2. аф 1) невагомий, дуже легкий; 2) незначний, неістотний; невідчутний.
іпірошіегоііз [ігп'ропсІагзз] аф невагомий, дуже легкий.
ітропепі [іт'рошюпі] аф наділений певними повноваженнями; наділений владою; ~ аиійогіїу керівник, наставник.
ітрогоііз [іт'ротзз] аф непбрис-тий.
ітрогі І ['ітроіі] п 1) імпорт, ввезення; 2) рі імпортні товари; ~8 апсі ехроП8 предмети ввезення і вивезення, статті імпорту і експорту; ~ сіиіу (Іі-сепсе) ввізне мито (ввізна ліцензія); 3) значення, смисл, суть, сенс; 4) важливість.
ішрогі II [ігп'ро:1] V 1) імпортувати, увозити; 2) виражати, означати, мати на увазі; 3) мати значення, бути важливим; іі из іо кпо\у нам важливо знати; іп ійі8 са8е ікаї сіоез поі ~ в цьому разі це не має значення.
ішрогІаЬІе [ігл'ро.юЬІ] аф імпортний, увізний; що підлягає імпорту (увезенню).
ішрогіапсе [іт'ро:1зп8] п 1) важливість; значення, значність; вага; оГ по ~ неважливий, що не має значення; 2) величання, важність; іо 8\ує11 ^іій ~ бундючитися, зазнаватися.
ітрогіапі [іт'ро:1опі] аф 1) важливий, значнйй; ~ пе\¥$ важлйва новина; 2) поважний; пихатий, бундючний.
ітрогіапііу [іт'ро:1зп11і] асіу важлй-во, значуще.
ітрогіаіюп [дтроґіеі/п] п 1) ім
порт, увезення; імпортування; 2) предмет ввезення, імпортний товар.
ішрогіег [ігп'ро:іа] п імпортер; той, хто увозить.
ішрогііпз [іт'ро.ііі]] аф що імпортує.
ітрогі1е$$ [іт'ро:11і8] аф неважлй-вий, незначнйй, неістотний.
ітрогішіаіе [іт'ро:1]ипіІ] аф 1) на-стйрливий, докучливий, наполегливий; 2) нагальний, невідкладний, спішний.
ішрогіипаіеіу [іт'ро:1]ипі11і] асіу 1) настйрливо, докучливо; 2) настійно, невідкладно, спішно.
ітрогіїте [іт'ро:1зи:п] 1. аф 1) наполегливий, настйрливий, докучливий; 2) тяжкйй, неприємний; 2. V 1) настйрливо домагатися; докучати; набридати (проханнями)', 2) вимагати; 3) турбувати; роздратовувати.
ішроґІшіИу [дтрз:'1)и:тіі] п нас-тйрливість; постійне приставання (чіпляння), набрйдливість, надокучливість.
ішрозе [іт'роих] у 1) обкладати (податком тощо); іо ~ а іах оподатковувати; 2) зобов’язувати, накладати, пропонувати, покладати (обов'язки тощо); 3) нав’язувати (оп, ироп); 4) обманювати, піддурювати (оп, ироп); 5) справляти велйке враження; 6) класти, поміщати; 7) церк. висвячувати; 8) друк, спускати (полосу).
ітрозіпз [іт'роигії]] аф показнйй, імпозантний; вражаючий; переконливий.
ітро8іііоп [,ітрз'хі/п] п 1) покладення, накладення; 2) нав’язування; 3) оподаткування, обкладання (податком); податок; іо рау ~8 платйти податки; 4) шк. додаткова робота (як покарання); 5) обман, шахрайство; іо езсаре ~ унйкнути обману; 6) церк. вй-свячення (тж ~ оГ йапсіз); 7) друк. спуск (форми).
ІШрО88ІЬіШу [1ГП,р383'Ь11111] п 1) не-можлйвість; нездійсненність; нездій-снймість; 2) неймовірність; 3) нестерпність, обурливість.
ІтрО88ІЬ1Є [іт'рзззЬІ] 1. п (Ійе ~) неможлйве; нездійснйме; 2. аф 1) не-можлйвий, нездійснймий, нездійсненний; 2) неймовірний, неправдоподібний; 3) нестерпний; обурливий.
ішрозі ['ітроизі] п 1) податок, да-нйна; 2) мйто; 3) буд. імпост; п’ята склепіння (арки).
ішрозіог [іт'рззіз] п 1) самозванець; 2) обманщик, ошуканець, шахрай; шарлатан.
Ітро8ігои8 [іт'розігзз] аф брехлй-вий; фальшивий; обманливий.
ітрозішпе [іт'р08і)и:т] п 1) мед. нарйв; 2) аморальний вчйнок, аморальна поведінка.
ітрозіиге [іт'рззір] п обман; шахрайство; ошуканство.
ішро$іигои$ [іт'рззіргзз] аф брех-лйвий; фальшйвий; шахрайський; крутійський.
ішроіаЬІе [іт'рзІзЬІ] аф непридатний для пиття, непитнйй.
ішроіепсе ['ігпраїзпз] п 1) безсилля; слабкість; безпомічність; 2) мед. імпотенція, статеве безсйлля; 3) нестрйма-ність, прйстрасність.
ітроіепі [’ітрзізпі] 1. п 1) слабохарактерна людйна; 2) мед. імпотент; 2. аф 1) безсилий, слабкйй; безпомічний; 2) мед. імпотентний; безплідний, стерильний.
ітрошмі [іт'раипсІ] V 1) заганяти (худобу); 2) кйдати (у в'язницю); 3) юр. конфіскувати; вилучати рішенням суду; 4) приймати на зберігання речі (документи) (про судові органи); 5) загачувати; перегороджувати греблею (воду); 6) запирати, замикати.
ітроуегІБЙ [іт'роузп/] V 1) доводити до злйднів (бідності); розоряти; позбавляти засобів; 2) обідняти, позбавляти виразності; 3) ослабляти, підривати (здоров'я); 4) позбавляти певних властйвостей (якостей); 5) виснажувати (грунт тощо).
ітрО¥егі$йе<1 [іт'роуоп/І] аф 1) збіднілий, бідний, зубожілий; 2) жалюгідний; слабкйй, вйснажений; 3) позбавлений певних властйвостей (якостей).
ітро¥егі$ЬтепІ [іт'роуоп/топі] п 1) збідніння, зубожіння; 2) ослаблення, вйснаження; 3) гірн. збіднення (руди).
ітронег [іт'раиз] у уповноважувати, довіряти; давати право (можлй-вість).
ітргасІісаЬПіІу [іт,рггекііко'Ьі1ііі] п 1) нездійсненність; 2) непіддатливість; упертість, затятість; незговірливість; 3) непрохідність, недоступність; 4) непридатність для вжйтку; непрак-тйчність.
ішргасІісаЬІе [іт'рггекіїкзЬІ] аф 1) нездійсненний; ~ ріап нездійснймий план; 2) непіддатливий, упертий; незговірливий; 3) непрохіднйй, не-проїзнйй; 4) непридатний для вжйтку; непотрібний, некорйсний; ~ сієуісє безглузде пристосування.
ішргасіісаі [іт'рггекпкзі] аф амер. непрактйчний.
ішргесаіе ['ітрпкеїі] у проклинати, клястй, обкладати прокльонами.
ітргесаііоп [дгпрп'кеї/п] п прокляття, проклін.
ітргесаіогу ['ітрпкеїізп] аф що проклинає (кляне).
ітргесізе [дтрп'заіз] аф неточний.
ітрге£паЬі1іІу [іпкргедпа'ЬіІПі] п 1) неприступність; 2) непохитність, стійкість; 3) тех. здатність просочуватися.
ітрге£паЬ1е [іт'ргедпзЬІ] аф 1) неприступний; 2) непохитний; стійкйй;
ішр
575
ішр
3) тех. здатний просочуватися; 4) запліднюваний; що піддається заплідненню.
ітргевпаіе І [іт'ргедтї] асі) 1) запліднений; 2) вагітна; 3) насйчений, наповнений; просочений (\уііЬ).
ітргезпаїе II ['ітргедпеїі] у 1) запліднювати; 2) робйти вагітною; 3) робйти родючим; 4) насйчувати; просочувати (ауіїЬ); 5) наповнювати, сповнювати.
ппрге£паіе(1 ['ітргед,пейіс1] ад} наповнений, насйчений; 4 ~ таісЬез безпечні сірники.
ітрге^пайоп [дтргед'пеї/п] п 1) запліднення; зачаття; 2) насичування; просочування; 3) геол. украпленість.
ітргерагаііоп [іт,ргерз'геі/п] п непідготовленість.
ітргезагі [дтрге'за:гі:] рі від іт-ргезагіо.
ітргезагіо [,ітрге'за:гюи] п (рі іт-ргезагі) імпресаріо; антрепренер.
ітргезсгірііЬІе [.ітрпз'кпрізЬІ] ад] невід’ємний.
ітргезз І [’ітргез] п 1) відбйток, відтиск; 2) штемпель; печатка; тавро, клеймо; 3) слід, враження; печать (чогось)', 4) насйльне вербування; 5) ре-квізйція (майна).
ітргезз II [іт'ргез] у 1) справляти враження, вражати, дивувати; Ье \уаз тисЬ —есі Ьу а Ьоок кнйжка справила на нього велйке враження; Іо ~ зтЬ. ГауоигаЬіу справляти на когось добре враження; 2) вселяти, навівати (комусь — оп, ироп); іо ~ зтіЬ. іп опе’з тетогу зберегти щось у пам’яті; 3) робйти відбйток; штампувати; штемпелювати; клеймйти; 4) карбувати; 5) друкувати, видрукувати; 6) військ. насйльно вербувати; 7) реквізувати (майно тощо).
ітргеззіЬіїйу [іт,рге8і'Ьі1іІі] п вра-ЗЛЙВІСТЬ.
ітргеззіЬІе [іт'ргезоЬІ] ад} вразлй-вий, сприйнятливий.
ітргеззіоп [іт'рге/п] п 1) враження; 2) уявлення, поняття, думка; а уа$ие ~ оГ зтіЬ. неясне (невиразне) уявлення про щось; 3) вплив; сприйняття; 4) відбйток, слід; 5) друк, друкування; перевидання; передруковування; стереотйпне видання; 6) тираж; 7) жив. ґрунт, фон (в картині)', 8) мед. удавлювання.
ішргеззіопаЬіІііу [іт,рге/па'Ьі1ііі] п вразливість, сприйнятливість; чутлй-вість.
ітргеззіопаЬІе [іт'рге/поЬІ] асі} вра-злйвий, сприйнятливий; чутлйвий.
ітргеззіопізш [іт'рге/піхт] п мист. імпресіонізм.
ітргеззіопізі [іт'рге/тзі] п мист. імпресіоніст.
ітргеззіошзііс [іт,ргер'пізІік] ад}
мист. імпресіоністський, імпресіоніс-тйчний.
ітргеззіопіезз [іт'ргерпііз] ад} що не справляє враження; невражаючий.
ітргеззіте [іт'ргезіу] ад} 1) що справляє глибоке враження; вражаючий; 2) виразний; хвилюючий; зворушливий; ~ зреесЬ яскрава (зворушлива) промова.
ітргеззтепі [іт'ргезтзпі] п 1) натискання (на когось); 2) старанність, ретельність; 3) військ, насйльне вербування; 4) реквізиція (майна тощо).
ішргеззиге [іт'ргер] п 1) тиск, тиснення (на щось); 2) слід (від тиску твердого тіла); 3) враження, сприйняття.
ітргезі ['ітргезі] п аванс, підзвітна сума.
ітргеуепіаЬІе [дтрп'уепіаЬІ] ад} невідворотний, неминучий.
ітргітаіиг [дтрп'теїіа] п лат. 1) дозвіл цензури (на друкування); 2) санкція, схвалення.
ітргітіз [іт'ргаїтіз] аду лат. по--перше.
ітргіпі І ['ітрппі] п 1) відбйток; 2) слід, печать; 3) друк, вихідні дані (відомості); 4) штамп, печатка на оправі.
ішргіпі II [іт'рппі] у 1) ставити печатку; штемпелювати; 2) відбивати, відпечатувати; 3) залишати слід; 4) фіксувати, зберігати, закарбовувати, закріпляти (в пам'яті).
ішргізоп [ші'рпгп] у 1) ув’язнювати; брати під варту; 2) позбавляти волі; зачиняти (в клітці).
ітргізошпепі [іт'рпгптзпі] п 1) ув’язнення, угрймання під вартою; Гаїзе ~ незаконне позбавлення волі; 2) перен. позбавлення волі (свободи).
ішргоЬаЬіІііу [іт,ргоЬо'Ьі1іП] п неймовірність, неправдоподібність.
ішргоЬаЬІе [іт'ргоЬоЬІ] ад] неймовірний, неправдоподібний.
ішргоЬаіогу [іт'ргоиЬаІоп] ад] несхвальний.
ітргоЬііу [іт'ргоиЬііі] п нечесність, безчесність; порочність.
ітрго£геззіуе [дтрго дгезіу] ад] не-прогресйвний; не прогресуючий.
ітрготріи [іт'ргот(р)ди:] 1. п експромт; імпровізація; 2. ад} імпровізований; 3. аду без підготовки, експромтом.
ішргорег [іт'ргоро] ад} 1) непідхожий; недоречний; непридатний, несправний; невідповідний; неслушний; 2) неправильний; помилковий; ~ ассепі неправильний наголос; 3) непристойний, негожий, непорядний; ~ іап^иа^е непристойні (вульгарні) вйслови; ~ ГгасПоп мат. неправильний (мішаний) дріб.
ішргорегіу [іт'ргораіі] аду 1) неправильно; помилково; 2) не так, як
треба; 3) непристойно, негоже, непорядно.
ітргоргіаіе [іт'ргоирпеп] у 1) передавати церковні володіння світським особам; 2) привласнювати.
ішргоргіаііоп [іт,ргоирп'еі/п] п 1) передача церковних володінь світським особам; 2) церковні володіння, передані світським особам.
ітргоргіеіу [лтргз'ргаюп] п 1) недоречність; непридатність; 2) неправильність, помилковість; 3) непристойна поведінка, порушення звичаїв (етикету, правил пристойності); непристойність.
ішргоуаЬІе [іт'рпЕУаЬІ] ад} 1) що піддається удосконаленню (поліпшенню); 2) с. г. придатний для меліорації, меліорований.
ішргоуе [іт'рпЕу] у 1) удосконалюватися), поліпшувати(ся), кращати; 2) скористатися, використати розумно; 3) поліпшувати землі; проводити меліорацію; 4) підвищувати вартість; іо ~ іЬе оссазіоп скористатися нагодою; ~ оп (ироп) змінити на краще.
ішртоуесі [іт'рпгусі] ад} удосконалений, поліпшений; досконаліший.
ітргоуетепі [іт'рги:утапі] п 1) поліпшення, удосконалення; іЬеге із тисЬ гоот £ог ~ можливі значні поліпшення; 2) ріамер. зручності (у квартирі тощо); 3) перебудова, перестановка; 4) використання (у своїх інтересах); 5) меліорація; регулювання (ріки).
ітргоуег [іт'ргигуо] п 1) практикант, стажер; 2) меліоратор; 3) той, хто поліпшує (удосконалює).
ітргоуідепсе [іт'ргоуїсіОпз] п 1) непередбачливість, недалекоглядність; 2) марнотратність.
ітргоуісіепі [іт'ргоуїсіопі] ад} 1) непередбачливий, недалекоглядний; 2) марнотратний.
ітргоуійепііаііу [іт,ргоуі'сіепр1і] див. ітргоуідепііу.
ітргоуідепііу [іт'ргзуїсіапііі] аду 1) марнотратно; 2) непередбачливо, недалекоглядно.
ішргоуіпз [іт'рпгуп]] п 1) поліпшення, удосконалення; 2) використання; 3) поліпшення землі; проведення меліорації.
шіргоуізагіоп [,ітргоу(а)і'2еі/п] п імпровізація.
ітргоуізаіог [іт'ргзуїхеїіо] п імпровізатор.
ітргоуізаіогіаі [іт,ргоуі29'із:п9І] ад} імпровізаторський.
ітргоуізе ['ітргоуаїх] у 1) імпровізувати; 2) нашвидку улаштувати (змайструвати).
ішргоУІвеЛ ['ітргоуаїхсІ] ад} імпровізований; тимчасовий.
ішргшіепсе [іт'ргшсІОпз] п 1) не
ігор
576
іпа
розсудливість; необачність; необережність; 2) необачний (нерозсудливий, необережний) вчинок.
ішргшіепі [іт'рги:д(а)пІ] аф нерозсудливий; необачний; необережний.
ітриЬегаІ [іт'р]и:Ьага1] аф незрілий; що не досяг зрілості.
ітриЬегІу [іт'р]и:ЬаІі] п незрілість.
ітридепсе ['ітріидапз] п 1) безсоромність; зухвалість; нахабність; 2) безсоромний вчинок; зухвала дія.
ішршіепі [’ітріидапі] аф безсоромний; нахабний; зухвалий.
ішршіісііу [,ітр)и'ді8Пі] л безсоромність, відсутність скромності.
ітридп [іт'р]и:п] V заперечувати; піддавати сумніву; спростовувати.
ітри^паЬІе [іт'ріитаЬІ] асі] спірний, спростовний; заперечний.
ітріі£птепі [іт'р)и:птапІ] л спростування; заперечення.
ітриіздапсе [іт'р]и:і8П8] л безсилля; слабість; неспроможність.
ішршздапі [іт'ріигізпі] аф безсилий; слабкий; неспроможний.
ітриїзе ['ітрліз] 1. л 1) поштовх, удар; 2) спонука; порйв, спонукання; потяг; Ьііпд ~ сліпйй порйв; іо Ье ^иідед Ьу ~ діяти за внутрішнім спонуканням; 3) імпульс; 4) ел. збудження; ~ іигЬіпе тех. актйвна турбіна; 2. V давати поштовх; спонукати; змушувати.
ітриїзіоп [іт'рлі/(а)п] л 1) удар, поштовх; 2) спонука, спонукання, імпульс.
ішриїзіуе [іт'рлізіу] асі] 1) імпуль-сйвний; що легко піддається вплйвові; 2) спонукальний; рушійний; ~ Гогсе рушійна сйла.
ішриїзіуеіу [іт'рлі$іУІі] асіу імпуль-сйвно.
ітрипііу [іт'ріи:тй] л 1) безкарність; ууііЬ ~ безкарно; 2) юр. звільнення від покарання.
ітриге [іт'ріио] асі] 1) нєчйстий; бруднйй; ~ аіг забруднене повітря; 2) непристойний; кепський; мерзенний, огйдний; ~ Ьоок непристойна кнйжка; 3) церк. осквернений, опоганений; 4) змішаний, з домішкою, неоднорідний; 5) неправильний, нечйс-тий (про мову).
ітригіїу [іт'р]иапІі] л 1) нечистота, бруд; 2) перен. непристойність; неохайність; 3) (звич. рі) домішка; 4) тех. стороння домішка.
ішриІаЬІе [іт'р]и:ІаЬ1] асі] 1) при-пйсуваний; 2) що заслуговує осуду; гідний осудження.
ітриіаііоп [,ітр]и: 'іеі/п] л 1) обвинувачення; ~ оГ дІ8Ьопе8Іу звинувачення в нечесності; 2) пляма, тінь (на репутації).
ішриіаііуе [іт'ріиііаііу] асі] що при-пйсується (комусь); що ставиться за провйну.
ітриіе [іт'ріигі] у ставити за провйну, обвинувачувати; припйсувати (щось погане).
іп [іп] 1. лі) рі (ІЬе ІП8) розм. політична партія, що перебуває при владі; ІЬе ІП8 апд ІЬе оиі8 урядова партія і опо-зйція; 2) звич. рі той, хто перебуває при владі, впливова особа; 3) вплив, влада; 4) рікоманда, що відбиває м’яч (крикет)', ІП8 апд оиі8 входи і вйходи; деталі, подробиці; завсідники; 2. аф 1) внутрішній, розташований всередині; 2) спрямований всередину; 3) розм. що перебуває при владі; 4) розм. призначений для вузького кола; 5) розм. модний, популярний; 6) спорт, що подає (м'яч); 3. аду 1) всередині; І8 апуЬоду іп? чи є там хто-небудь?, чи є хтось вдома?; 2) вдома; у себе (на роботі тощо); Ье із поі іп Ю-дау його немає сьогодні (вдома, на роботі тощо); 3) всередину, тудй; соте іп! зайдіть!; Ьгіп^ Ьіт іп! заведіть його!; 4) з внутрішнього боку; а соаі ууііЬ іЬе Гиг-8Іде іп шуба на хутрі, дублянка; іо Ье іп прибувати (про пошту тощо); наставати (про весну тощо); бути у в’яз-нйці; бути при владі; горіти; І8 іЬе Гіге 8ІІ11 іп? чи вогонь ще горйть?; 4 іо Ьауе іі іп Гог зтЬ. мати зуб на когось; іп 'уііЬ уои! заходьте!, приходьте!; іп 'уііЬ іі! неси сюдй!; іп апд оиі то всередину, то надвір; з ваганнями; по\у іп поу/ оиі то тудй, то сюдй; Ю Ье іп 'уііЬ 8ґпЬ. бути в добрих стосунках з кймось; іо Ье іп Гог іі бути у скрутному становищі; іо Ье іп Гог а сотреііііоп брати участь у конкурсі; 4. V 1) збирати, складати (сіно); іп ІЬе Ьау ЬеГоге іі гаіпз складіть сіно, поки немає дощу; 2) оточувати, обгороджувати; 5. ргер 1) у просторовому значенні у, в, на; іп оиг соипігу у нашій країні; іп іЬе Ьои8е у будйнку; іп ІЬе 8ипзЬіпе на сонці; риі іі іп уоиг роскеї покладіть це собі в кишеню; 2) у часовому значенні у, в, за, через, протягом; іп зиттег влітку; іп ІЬе тотіпз вранці; іп ІЬе дауііте (іЬе дау) удень; іп Мау у травні; іп (ІЬе) Гиіиге у майбутньому; іп ІЬе разі у минулому; іп Ііте вчасно; іп £оод Ііте завчасно, заздалегідь; 3) період, проміжок часу через, за, протягом; Ье ууііі Ье геаду іп а тіпиіе він буде готовий через хвилйну; І їїпізЬед ту \¥огк іп ап Ьоиг я закінчйв роботу за годйну; 4) обставини, умови, оточення у, в, при, з, за, на; іп ІЬе гаіп під дощем; іп 8тЬ.’8 ріасе на чиємусь місці; іп воод ЬеаІіЬ у доброму здоров’ї; іп са8Ь при грошах, з грішми; іп Іідиог напідпйтку; іп Ггиіі укрйтий плодами (про дерево); іп ІЬе дагк у темряві; іп ІЬе 8ип на сонці; Ю Ье іп іоує бути закоханим; іп гераіг в ремонті; іп огдег в порядку; 5) рід, спосіб діяльності, місце праці у, в; Іо Ье еп^а^ед іп Ігаде працювати в торгівлі, займатися торгівлею; Іо \уогк іп ап ойісе працювати
в установі; іо уугііє іп репсії (іп іпк) писати олівцем (чорнйлом); 6) зовнішній вигляд, одяг тощо; іп ууЬііє у білому; іп га£8 у лахмітті; іп тоигпіп^ у траурі; 7) ознака, властивість, сфера прояву у, на; Ьгоад іп 8Ьои1деге широкий у плечах; гісЬ іп оіі багатий на нафту; \уеак іп Еп^іібЬ слабкйй у англійській мові; Ье І8 адуапсед іп уеаг8 він уже не молодйй; 8) сфера спеціалізації, тема книжки, лекції тощо з; Ье із а 8ресіа1І8і іп Ьізіогу він фахівець з історії; а Ьоок іп таїЬетаїісз підручник з математики; 9) матеріал, з якого або за допомогою якого щось зроблено з; а 8іа1ие іп тагЬІе статуя з мармуру; іо раіпі іп оіі малювати олійними фарбами; Іо Ьиіід іп июод будувати з дерева; 10) мова, якою розмовляють, пишуть; Іо \угііє іп Еп£ІІ8Ь писати по--англійському; Ьоок8 іп дійегепі Іап-£иа£Є8 кнйги різними мовами; 11) причина, мета від, у, на; іп 8игргІ8Є від здивування; іп геріу (ап8\уег) у відповідь; іп Ьопоиг на честь; 4 іп са8е якщо; у разі; іп деіаіі докладно; іп Гасі насправді; іп ГазЬіоп у моді; іп Ггопі попереду, перед; іп Ьа8іе похапцем, поспішно; іп ту оріпіоп на мою думку; іп огдег для того, щоб; іп раіг8 парами; іп го\У8 рядами; іп 80 Гаг а8 оскільки; іп зріїе оГ незважаючи на; іп іЬаі оскільки; тому що; іп Іигп по черзі; іп и8е у вжйтку; іп а \уЬІ8рег пошепки; іп ассогдапсе ^ІІЬ згідно з; іп апу са8е в усякому разі; ІЬе Ьоок іп дие8ііоп кнйжка, про яку йдеться; іо іаке раП іп 8шіЬ. брати участь у чомусь; и/Ьаі І8 іЬе ПЄ\¥ 8Іу1е іп Ьаі8? які капелюхи тепер модні?; \уЬаі зЬаІІ І &о іп? що мені надіти?, в чому мені пітй?; І дід поі кпо\¥ Ье Ьад іі іп Ьіт я не знав, що він здатний на це; іо &еі іп Ггопі оГ опезеІГ амер. розм. діяти швйдко й енергійно; перевершити самого себе.
Іпа ['ато] п ж. ім'я Айна.
іпаЬііііу [дпа'ЬіІіІі] п 1) нездатність, нездібність; неуміння; 2) немо-жлйвість; неспроможність; 3) недієздатність.
іпаЬзІіпепсе [іп'геЬзІїпапз] п непомірність, непоміркованість.
ІПаССЄ88ІЬІ1ІІу ['1ПЗЄк,8Є8а'Ь11111] п недоступність, недосяжність; неприступність.
іпассе88ІЬ1е [,шгек'8Є8аЬ1] асі] 1) недоступний, недосяжний; неприступний; 2) замкнутий, стрйманий.
іпассогдапі [дпа'когдапі] аф невідповідний, неспівзвучний, негармонійний.
іпассигасу [ш'зекіигазі] п 1) неакуратність, неточність; 2) пбмйлка, похибка, неправильність; огріх; 3) військ. низька вл^ність; неточність стрільби; 4) тех. неточність прйладу.
іпассигаїе [іп'аек]ипІ] аф неточний; неправильний; помилковий; неакурат
іпа
577
іпа
ний; ~ сору неточна копія; ~ >укпе88 ненадійний свідок.
іпасііоп [ш'аек/п] п 1) бездіяльність; інертність, пасивність; 2) тех. відмова в роботі (машини).
іпасііуаіе [ш'аекіїуеіі] V 1) мед. робити неактивним, позбавляти активності; інактивувати; 2) військ, (тимчасово) розформувати; переводити в резерв (про корабель).
іпасііуаііоп [ ш, аекп' уєі/п ] п
1) військ, (тимчасове) розформування; 2) переведення в резерв (корабля).
іпасСІУе [іп'аекйу] асі] 1) бездіяльний, інертний, пасивний; недіючий; ~ тагкеї в’ялий ринок; ~ тебісіпе неефективні ліки; 2) військ, що перебуває в запасі, в резерві; 3) хім. неактивний, інертний.
іпасііуііу [дпзек'ііуііі] п бездіяльність, інертність, пасивність.
іпасІаріаЬіІНу [ 'іпо,сІгері9'Ьі1йі] п 1) непристосованість, невміння пристосуватися; 2) незастосовність.
іпадаріаЬІе [іпо'сІгерІоЬІ] асі] незастосовний; непридатний.
іпасіефіасу [ш'жсіїкхуззі] п 1) невідповідність вимогам; недостатність; неповноцінність; 2) неспроможність.
іпадефіаіе [іп'аесіік\Уі(] асі] 1) невідповідний; неадекватний; що не відповідає вимогам; недостатній; 2) нерозмірний; 3) неповноцінний; 4) непідхожий; недосконалий.
шаШіегепі [дпасГкюгопІ] я^незв’я-заний; вільний.
іпа(Ціе$іуе [,іпосґЬі:8іу] асі] неклей-кйй, нелип^ий.
іпа(Ііпі$8ІЬіШу ['нюсі, тізз'ЬіІШ] п недопустимість.
ша(1ті$$іЬ1е [дпасГтізаЬІ] асі] недопустимий, неприйнятний.
шшіуєпііігоііз [дпасі'уепіргзз] асі] 1) неавантюрний; 2) непідприємли-вий.
іпадуегіепсе, -су [,іп9<Гуо:і9П8, -81] п 1) неуважність; недбалість; необережність; 2) недогляд; помилка; прорахунок; 3) ненавмйсність; 4) безтурботність.
іпасіуеііепі [дпасі'уаіапі] асі] 1) неуважний; недбалий; необережний; 2) ненавмисний; випадковий, несподіваний; 3) безтурботний.
іпа(ІУІ$аЬ)е [дпасІ'уаігаЬІ] асі] недоцільний, нерозумний; нерекомендбва-ний.
іпаезйіеііс [дпі:8'0еіік] асі] неестетичний; позбавлений смаку.
іпаїіепаЬіІку [іп,еі1рпа'Ьі1ік] п невідчужуваність; невід’ємність.
іпаІіепаЬІе [іп'еіЦзпаЬІ] асі/ невідчу-жуваний; невід’ємний.
іпакегаЬіІку [т,о:кага'Ьі1йі] п незмінність.
іпаІіегаЬІе [іп'о:к(9)гаЬ1] асі] незмінний; що не піддається змінам.
іпакегаЬІу [ш'о:кагаЬ1і] асіу незмінно; без змін.
іпашогаіа [т,зета'така] п італ. кохана; коханка.
іпатогаіо [т.зета'гаїои] п італ. коханий; коханець.
іп-аші-іп ['тапсІ'т] 1. асі] що відбувається всередині роду (родичів, племені, породи); ~ таггіа^е шлюб між кровними родичами; 2. асіу всередині роду (родичів, племені, породи); іо Ьгееб ~ схрещувати у межах однієї породи; іо тапу ~ одружуватися на кровній родичці, виходити заміж за кровного родича.
іп-аші-ои< ['іпапсі'аиі] 1. асі] зовнішній і внутрішній; ~ соПа^е котедж незвичайного планування; ~ гиппіпв спорт, перемінний успіх на скачках; 2. асіу 1) назад і вперед; то всередину, то назовні; 2) знадвору і всередині; < іо кпо\¥ 8гпЬ. ~ розм. знати когось як облупленого.
іпапе [Гпеіп]1. п (іке ~) порожнеча, порожнина; 2. асі] 1) дурний, пустий; беззмістовний, безглуздий; 2) порожній, незайнятий.
іпапеїу [і'петії] асіу безглуздо; беззмістовно; нерозумно, по-дурному.
іпашшаіе [іп'гепітіі] 1. п (іке ~) мертве, неживе; 2. асі] 1) неживйй; бездушний; 2) мертвий; в’ялий.
іпапітаііоп [іп,ает'теіїп] п 1) бездушність; 2) відсутність життя; інертність, пасивність; млявість.
іпапіііоп [дпа'т/п] п 1) виснаженість, змореність; 2) порожність.
іпапііу [ґпгепііі] п 1) пустота; беззмістовність, порожнеча; легковажність; 2) звич. рі дурість, безглуздість; 3) безглузде зауваження; марна справа.
іпарреаіакіе [,та'рі:1аЬ1] асі] юр. що не підлягає оскарженню.
іпарреазаЬІе [дпа'рі.гаЬІ] асі] непо-кладливий; незговірливий.
іпарреіепсе, -су [т'аерйапз, -зі] п 1) мед. відсутність апетиту; 2) відсутність бажання.
іпарреіепі [ш'герііапі] асі] 1) позбавлений апетиту; 2) що не має бажання.
іпаррІісаЬіїйу [ 'іп,аеріїка'Ьііііі] п незастосовність, непридатність; невідповідність.
іпаррІісаЬІе [іп'аерІїкаЬІ] асі] незастосовний; непридатний; непідхожий; невідповідний.
іпаррозііе [іп'аерагії] асі] непідхожий; недоречний; що не стосується справи.
іпарргесіаЬІе [, та'ргі :/аЬ1] асі] 1) непомітний; незначний; невідчутний, невловимий; дуже малйй; 2) безцінний; неоцінймий.
іпарргесіаЬІу [дпа'ргі:/аЬк] асіу незначно; небагато; трохи; дуже мало; ледь помітно.
іпарргесіаііоп ['іпо,рті:/і'еі/п] п недооцінка.
іпарргесіаііуе [,та'ргііДаПу] асі] що не цінить; що не розуміє справжньої цінй.
іпарргекепзіЬІе [дпаерп'кепзаЬІ] асі] незбагненний, незрозумілий.
іпарргеЬепзіоп [дпаерп'кеп/п] п нерозуміння.
іпарргеЬеп5ІУе [дпаерп'кепзіу] асі] 1) нетямущий; недогадливий; некміт-лйвий; 2) що не підозрює небезпеки (лйха).
іпарргоасйаЬіІку ['що,ргоиЦа'ЬікП] п недоступність, неприступність; недосяжність.
іпарргоасЬаЬІе [, та 'ргоШ/аЬ! ] асі] недоступний, неприступний; недосяжний.
іпарргоргіаіе [дпа'ргоиргпі] асі] невідповідний, непідхожий; недоречний.
іпарргоргіаіеіу [дпа'ргоирпіііі] асіу невідповідно, непідходяще; неналежним чйном; недоречно.
іпарі [т'аері] асі] 1) непідхожий, недоречний, невідповідний; 2) нездібний, нездатний; невмілий.
іпарШшІе [т'аерШ]и:д] п 1) недоречність, невідповідність, непридатність; 2) невміння, нездібність.
іпаріїу [ш'аерНі] аду недоречно, не до речі.
іпагаЬІе [ш'аегаЬІ] асі] с. г. непридатний для бранки.
іпагск [іп'аі/і ус. г. прищеплювати зблйженням (аблактуванням) (про рослини).
іпагш [ш'а:т] V 1) обнімати, схопйти в обійми; 2) охоплювати, оточувати.
іпагіґиі [іп'а.ГЇиі] асі] невмілий, невправний.
іпагіісиїаіе [дпа:'Пк)и1іІ] асі] 1) нечленороздільний, невиразний, нерозбірливий; 2) мовчазнйй; небагатослівний; безмовний, безсловесний; німйй; 3) неяснйй, нечіткйй, що невиразно висловлює свої думкй; 4) мед. нез’єд-наний.
іпагіісиїаііоп [дпакік)и'1еі/п] п нечітка артикуляція; невиразна вимова.
іпагііЛсіаІ [дпа:йТі/1] асі] 1) непідробний, непідрбблений; нештучний, природний; 2) прбстйй, невигадливий, нехйтрий; 3) грубий; незграбний.
іпагіізііс [,іпа:'1і8іік] асі] 1) неху-дбжній; неартистйчний; 2) позбавлений художнього смаку.
іпагііБіісаІІу [дпа:'П8ііка1і] асіу 1) нехудбжньо; 2) без смаку.
іпа$тисІі [дпах'тлЦ] ж/уберучй до уваги; через те що; бо; ~ а8 ке \уа$ уоип£ег (кап іке о(кег8 через те, шо він був молодший від інших.
іпаїіепііоп [дпа'іеп/п] п 1) неуважність; неуважливість; 2) неувага, відсутність піклування.
іпа
578
іпс
іпяПєпііує [лпо'іепііу] ад] неуважний, неуважливий; недбалий.
іпашІіЬіІИу [іп,о:сІ9'Ьі1йі] п погана чутність; нерозбірливість, невиразність.
іпашІіЬІе [ш'оісІоЬІ] ад] 1) нечутний; нерозбірливий, невиразний; 2) тех. безшумний.
іпашІіЬІу [іп'о.сІоЬІі] асіу нечутно; невиразно, нерозбірливо.
іпаіі£ііга1 [ґпо:д^иг(о)1] 1. п амер. промова нового президента при вступі на посаду; 2. асі] вступний; ~ зреесЬ промова при вступі на посаду (президента)’, інавгураційна промова.
іпаизигаіе [ґпо:д^игей] V 1) урочисто вводити на посаду; іо ~ ійе Ргезі-сіепі амер. урочисто вводити президента на посаду; 2) починати; ознаменувати; іо ~ а пе\у геГогт починати нову реформу; іо ~ пе\у ега ознаменувати нову еру; 3) урочисто відкривати (пам'ятник, виставку тощо).
іпаи^игаііоп [і,по:фи'геі/п] п 1) інавгурація, урочисте введення на посаду; вступ на посаду (особл. президента США)’, І. Оау амер. день вступу президента США на посаду (20 січня)’, 2) урочисте відкриття, ознаменування початку (чогось).
іпаизрісіоиз [дпо:8'рі/98] ад] зловісний; несприятливий; що провіщає зле.
іпаизрісіоизіу [дпо:8'рі/98Іі] аду несприятливо; невдало.
іпаїШюгНаііуе [дпоґОопіоііу] ад] неавторитетний; неофіційний.
іп(-)Ьазкеі ['їй 'Ьа:8кіі] п дротяний кошик для вхідних паперів.
іпЬеіпз ['шЬі:п]] п суть, сутність.
іпЬепі ['іпЬепі] ад] увігнутий.
Іп-Ьеі5¥ееп [,шЬі'а¥І:п] 1. п 1) посередник; 2) проміжок; 2. ад] проміжний; перехідний.
іпЬоагд ['шЬоісІ] 1. ад] мор. внутрішній; найблйжчий до діаметральної площини; обернений до берега (до іншого корабля); 2. аду мор. 1) всередині корабля; 2) ближче до діаметральної площинй; 3) усередину.
іпЬогп ['іп'Ьз:п] ад] 1) природжений; природний; 2) аборигенний.
іпЬошкІ І'іпЬаипсІ] ад] що прибуває (повертається) з плавання; що входить; ~ УЄ88ЄІ корабель, що повертається з плавання.
іпЬгеак ['іпЬгеїк] п 1) вторгнення; навала; 2) злом.
іпЬгеаіЬе ['ш'Ьгі:д] V 1) вдихати; 2) надихати.
іпЬге<1 ['ш'ЬгесІ] ад] 1) природжений; природний; 2) народжений від батьків, що є кровними родичами.
іпЬгееШпв ['іп'Ьгі:сІіі]1 п біол. ро-дйнне спаровування, інбрйдинг.
іпЬіігзі ['іпЬз:8і] п вторгнення; ап ~ оГ у/аіег прорйв водй.
іпЬуе ['іп'Ьаі] 1. ад] розташований поблизу; 2. аду 1) усередину, усередині; 2) гірн. у підземних вйробках.
іпсаІсиїаЬІе [іп'кж1к)и1оЬ1] ад] 1) незліченний, незчисленний; 2) непередбачений; 3) ненадійний, безнадійний; ~ Іетрег неурівноважений характер.
іпсаІсиїаЬІу [іп'кае1к]и1зЬ1і] аду 1) незліченно; 2) непередбачено; 3) ненадійно.
іпсаіезсепі [дпко'іезопі] ад] що підігрівається (стає теплим).
іп-саІГ [іп'ка:£] ад] с. г. тільна (про корову).
іпсаКег [іп'ка:1уз] п с. г. тільна корова.
іпсапдезсе [дпкгеп'сІез] у 1) розжарювати, розпікати до білого (жару); 2) розжарюватися, розпікатися до білого (жару).
іпсашіезсепсе [дпкаеп'сіезпв] п 1) розжарення, білий жар; розпечення; 2) запал, жар.
іпсашіезсепі [дпкзеп'сіезпі] ад] 1) розпечений (розжарений) до білого; біложаровйй; ~ Іатр лампа розжарення; 2) що світиться від нагрівання; 3) сліпучий, яскравий; виблйскуючий; 4) блискучий; блйскаючий; 5) полум’яний, палаючий; гарячий.
іпсапоиз [іп'кеїпзз] ад] бот. порослий білою цвіллю.
іпсапіаііоп [дпкаепЧеі/п] п 1) заклинання, закляття; магічна формула; 2) чаклунство, чари.
іпсараЬіІііу [іп,кеіра'Ьі1т] п 1) нездатність; неспроможність, нездібність; 2) юр. неправоздатність.
іпсараЬІе [ш'кеїроЬІ] 1. п неповноцінна людйна; абсолютно нездібна людйна; 2. ад] 1) нездатний, нездібний; неумілий; 2) юр. неправоздатний; сігипк апсі ~ п’яний як ніч.
іпсарасіоиз [дпка'реі/оз] ад] 1) не-місткйй, неємкий; 2) вузькйй; тіснйй; 3) обмежений, тупйй.
іпсарасііаіе [дпка'ржзііеіі] V 1) робйти нездатним (непридатним); 2) військ, виводити з ладу; 3) юр. обмежувати у праві (дієздатності).
іпсарасііаііоп ['іпко,рге8іЧеі/п] п юр. 1) позбавлення громадянських прав; 2) неправоздатність.
іпсарасіїу [,іпка'рге8ій] п 1) нездатність, неспроможність; 2) юр. обмеження правоздатності (дієздатності).
іпсарзиіаіе І [іп'кгер8)и1іі] ад] інка-псульований.
іпсарзиіаіе II [іп'кжр8)и1еіс] у інка-псулювати, поміщати в капсулу.
іпсарзиіаііоп [шук&р$Іи'1еі/п] п інкапсуляція.
іпсагсегаїе [т'кагзагеїі] V ув’язнювати.
іпсагсегаііоп [іп.ка^а'геї/п] п 1) ув’язнення; 2) мед. ущемлення.
шсагпаШпе [ш'ка:посіаіп] 1. ад] 1) світло-червоний, рожевий; 2) червоний, багряний; криваво-червоний; 2. у фарбувати у багряний (червоний) колір.
іпсагпаіе І [ш'ка:пй] ад] втілений, уособлений; уіпие ~ втілена доброчесність.
іпсагпаіе II ['шка:пей] V 1) втілювати; 2) здійснювати (ідею тощо); 3) уособлювати, бути втіленням; 4) гоїтися, загоюватися.
іпсагпаііоп [,тка:'пеі/п] п 1) втілення; 2) уособлення; 3) мед. загоювання; розростання грануляцій.
іпсазе [ш'кеїз] V укладати в ящик; упаковувати (тж епсазе).
іпсаиііоп [іп'ко:/п] п необережність; необачність.
іпсаиііоиз [іп'ког/оз] ад] необережний; необачний; безпечний; ~ геасіег неуважний читач.
іпсаиііоизіу [іп'ко./озії] аду необережно; необачно.
шсаиііоизпезз [іп'кз.рзпіз] п необережність; необачність; безпечність.
іпсяуяіє ['іпкоуеіі] ад] порожнйстий; запалий; увігнутий.
іпсауаііоп [дпкз'уеі/п] п 1) видовбування; 2) порожнйна; западина.
іпсеші [ш'зепсі] у підпалювати.
іпсешііагізт [іп'зепсіїогіхт] п 1) підпал; 2) підбурювання.
іпсепШагу [іп зепсІїзгі] 1. п 1) палій; 2) запалювальна речовйна; запалювальна бомба; 3) підбурювач; заколотник; 2. ад] 1) палійський; запалювальний; ~ ЬотЬ військ, запалювальна бомба; 2) підбурювальний; що сіє чвари (ворожнечу).
іпсепзе І ['тзепз] 1. п 1) фіміам; ладан; 2) пахощі від фіміаму (ладану); 3) кадіння фіміамом; вихваляння, лестощі; 2. у 1) кадйти (фіміамом); 2) вихваляти, лестйти, улещувати.
Іпсепзе II [ш'зЄПЗ] у викликати гнів; розлючувати; розпалювати (лють).
іпсепзогу ['1П8ЄП89Г1] п кадйло, ка-дйльниця.
ІПСЄПІІУЄ [1П 8ЄПЦу] 1. п спонука, спонукання, стймул; 2. ад] 1) спонукальний; надихаючий; 2) заохочувальний, стимулюючий.
іпсері [ш'зері] у 1) починати (щось); приступати (до чогось); 2) складати екзамени для здобуття ученого ступеня (в Кембриджському університеті); 3) біол. поглинати.
іпсерііоп [іп'зер/п] п 1) початок, починання; 2) публічна лекція на здобуття ученого ступеня (у Кембриджському університеті); 3) біол. поглй-нення.
іпсерііуе [іП 8ерііу] ад] 1) початкб-
іпс
579
іпс
вий; що зароджується (починається); 2) лінгв. починальний; ~ уєгЬ починальне дієслово.
іпсегШшІе [іп'$9:Ш]и:(1] п 1) невпевненість; сумнів; 2) непевність; не-вйзначеність.
іпсе$$аЬ1е [іп 8Є8зЬ1] асі] безперервний, безупинний, невпинний.
іпсездапсу [1П 8Є89П81] п безперервність, невпинність.
іпсездапі [1П 8Є8ПІ] асі] безперервний; невпинний; постійний; нескінченний.
іпсе$$апі!у [іпзезпіЬ] аду безперервно, невпинно; безконечно; постійно.
ІПСЄ8І [1П8Є8І] П КрОВОЗМІШЄННЯ.
іпсе$іііоіі$ [іп'8Є8І]из8] асі] 1) кро-возмісний; 2) винуватий у кровозмішенні.
іпсЬ [ту] 1. п 1) дюйм (= 2,5 см); 2) перен. п’ядь; 3) рі висота, зріст; а тап оГ уоиг ~ез людйна вашого зросту; 4) невелйка відстань (кількість); неве-лйчкий відрізок часу; \уііЬіп ап ~ дуже блйзько; 5) острівець; 6) самітнйй пагорб; 7) лука на березі ріки; ~ Ьу ~, Ьу ~Є8 поступово, крок за кроком; мало-помалу; іо сііе Ьу ~ез умирати повільною смертю; еуегу ~ цілком, до краю; з головй до ніг; Ье із еуегу ~ а Ьего він справжній герой; 2. у повільно рухатися, пересуватися; іо ~ опе’з \уау Гопуагсі повільно просуватися уперед; ~ а1оп£ плентатися.
іпсЬтеа! ['ті(ті:1] аду повільно; потроху (тж Ьу ~).
іпсЬоаіе ['іпкоиеіі] 1. асі] 1) початковий; початкуючий; зародковий; ранній; 2) нерозвйнений; зачатковий, рудиментарний; 2. у почати, покласти початок.
іпсЬоаііоп [дпкои'еуп] п початок; рання (початкова) стадія.
іпсЬоаііуе ['іпкоиеіііу] 1. п грам. починальне дієслово; 2. асі] 1) початковий; що перебуває у початковій стадії; ранній; 2) грам, починальний (про дієслово).
іпсШепсе ['іпзкІапз] п 1) сфера по-шйрення (дії); охоплення; ^Ьаі із ІЬе ~ оГ іЬе іах? на кого пошйрюється податок?; 2) фіз. падіння; ІЬе ап^іе оГ ~ кут падіння; 3) схил, укіс; 4) ав. кут атаки.
іпсШепІ [ іпзісізпі] 1. п 1) вйпадок; пригода; інцидент, епізод; 2) побічна обставина; випадкове явище; 3) юр. привілеї (обов’язки), пов’язані з посадою; 2. асі] 1) властйвий (іо); характерний; 2) випадковий, неістотний; побічний; 3) фіз. падаючий, спадаючий.
іпсісіепіаі [дпзґсіепії] 1. п 1) вйпадок, пригода; 2) (часто рі) дрібні видатки; 2. ад] 1) властйвий, притаманний (іо); 2) неістотний, другорядний; випадковий; побічний; несподі
ваний; ~ тизіс супровідна музика до спектаклю (кінофільму).
іпсісіепіаііу [дпзі'сіепііі] аду 1) випадково; 2) між іншим; у зв’язку з цим; в цьому разі.
іпсіпегаїе [іп'зіпогеїі] у 1) спалювати вщент; спопеляти; 2) згоряти; 3) амер. піддавати кремації.
іпсіпегаііоп [іп,8іпо'геі/п] п 1) спалення; спопеління; згоряння; 2) амер. кремація.
іпсіпегаіог [іп'зіпагеїіа] п 1) піч для спалювання відходів; 2) сміттєспалю-вач; 3) амер. крематорій.
іпсіріепсе [ш'зірюпз] п початок, поява; перша (початкова) стадія; становлення.
іпсіріепі [іп'зіріапі] аф початковий; якйй починається (з’являється, зароджується).
іпсі$е [іп'заіг] у 1) робйти розріз, надрізати; 2) вирізувати; надсікати; вирізьблювати, гравірувати.
іпсі$е(1 [ш'заїхсІ] аф 1) надрізаний, з розрізом; 2) вйрізаний; вйрізьбле-ний; вйгравіруваний.
іпсІ8Іоп [іп'8із(о)п] п 1) розрізання; надрізання; 2) розріз, надріз; надсічка, розтин; 3) пронйкнення; гострота.
іпсібіує [іп'заїзіу] аф 1) ріжучий; 2) гострий, різкйй; колючий; уїдливий, дошкульний; 3): ~ ЮоіЬ анат. різець, передній зуб.
іпсібог [іп'заїхо] п 1) анат. різець, передній зуб; 2) тех. різець.
іпсИаЬІе [іп'заііаЬІ] аф збудливий.
іпсііапі [іп'заііапі] аф 1) збудливий; 2) стимулюючий.
іпсііаііоп [дпзаі'іеі/п] п збудження, стимулювання.
іпсіїе [іп'заіі] V 1) збуджувати, спонукати, стимулювати, заохочувати; 2) підбурювати, підбивати.
іпсііешепі [іп'заіітапі] п 1) стимулювання, спонукання; 2) підбурювання; 3) стймул; поштовх; збудник.
іпсіїег [іп'заііа] п 1) стимулятор, спонукач; 2) підбурювач.
іпсіуііііу [,Ш8і'уіЬіі] п 1) неввічливість, нечемність, невихованість; 2) нечемний (неґречний) вчйнок.
іпсіуібіп [ іпзіУігт] п відсутність па-тріотйзму.
іпсіеагіпз ['іпкіюпт)] п сума рахунків, подана банку у зв’язку з клірингом.
іпсіетепсу [іп'кіетапзі] п 1) суворість (клімату)', 2) непривітність, жорсткість, суворість (характеру тощо).
іпсіетепі [іп'кіетапі] аф 1) суворий (про клімат)', 2) непривітний (про погоду); 3) жорсткйй, жорстокий; суворий (характер тощо).
іпсІіпаЬІе [іп'кІаіпоЬІ] аф і) схйльний, прихйльний; 2) що має тенденцію.
іпсііпаїіоп [дпкії'пеї/п] п 1) нахил;
нахилення; ап ~ оГ іЬе Ьеасі кивок головою; 2) нахил, укіс; спад, схил; 3) величина відхилення; 4) кут нахилу; 5) фіз. схилення (магнітної стрілки); 6) схильність, потяг, прихильність; 7) загальний характер, хід; іо іпПиепсе іЬе ~ оГ іЬе \уаг впливати на хід війнй.
іпсііпе [іп'кіаіп] 1. п 1) нахил, спад, схил; похйла площина; 2) фіз. схйлення (магнітне); 2. у 1) нахиляти, нагинати; схиляти(ся); 2) відхилятися); 3) приваблювати; 4) мати схйльність, бути схильним (прихильним) (до чогось — Іо).
іпсііпед [іп'кіашсі] аф 1) похилий; що відхиляється; ~ 1і§Ьі косе світло; 2) схйльний, прихйльний (до чогось); ~ Ю Гееі іЬе соїсі схйльний до простуди.
іпсііпошеіег [дпкії'пзтіїа] п уклономір, кутомір, креномір.
ІПСІО8Є [іп'кіоих] у 1) оточувати; обгороджувати; 2) укладати (в лист); додавати.
іпсішіе [іп'кішсі] у 1) містйти в собі; мати у своєму складі; 2) включати до складу; зважати, ураховувати.
іпсішііпз [іп'кішсіїд ] ргер включаючи, в тому числі, разом з.
Іпс1іі8іоп [іп'кішзап] п 1) включення, приєднання; уміщення; 2) геол. інклюзія.
іпсііібіує [ш'кіи:8іу] аф що містить у собі (включає в себе); ~ оГ включаючи, в тому числі; Ггот Запиагу 1з( іо ЗІ8І ~ з 1-го по 31-ше січня включно.
іпсіизіуеіу [т'к1и:8іУІі] аду включно, включаючи.
іпсоегсіЬІе [,ткои'а:8іЬ1] аф 1) фіз. нестйсливий; що не переходить у рідину; 2) мед. невгамовний; ~ уотіїіп^ невгамовне блювання.
іпсоз [іп'код] розм. скор. від іпсо§-піїо.
іпсо£ІІаЬ1е [т'кзсІзіїаЬІ] аф немйс-лимий; незбагненний; неймовірний.
іпсо^Иапі [т'косізіїапі] аф бездумний; нерозсудливий.
іпсодпііа [іп'кодтіа] 1. п інкогніто (жінка); 2. аф інкогніто; жінка, що переховується під чужйм ім’ям.
іпсо£пііо [т'кздтіои] 1. п інкогніто; іо ргезегуе опе’з ~ зберігати своє інкогніто; 2. аф інкогніто, що переховується під чужйм ім’ям; Ье ргезитез Ье із ~ йому здається, що його ніхто не впізнає; 3. аду інкогніто, під чужйм ім’ям.
іпсозпіхаЬІе [іп'кздпігзЬІ] ад] 1) не-пізнаваний; 2) невпізнанний, непізнанний.
іпсовпігапі [іп'кодпіхапі] ад] не обізнаний; що не знає (чогось — оГ).
іпсо£ПО8СіЬ1е [дпкод'пззаЬІ] ад] недоступний для пізнання; непізнава-ний.
ІПС
580
ІПС
іпсокегепсе [дпкои'Ьіагапз] п незв’язність; недоладність; непослідовність.
іпсоЬегепІ [дпкои'ЬіагопГ] аф 1) незв’язний; недоладний; безглуздий; непослідовний; ~ зепіепсе безглузда пропозйція; 2) невідповідний, непідхожий; 3) незцементбваний; крихкий.
іпсокегепііу [дпкои'ЬюгопіІі] асіу 1) незв’язно, недоладно; безглуздо; непослідовно; 2) невідповідно, непідходяще.
іпсоЬє8Іує [дпкои'Ьігзіу] аф незв’язний, недоладний.
іпсотЬизііЬіІку [ 'шк9т,Ьл8Ю'Ьі1ііі] п негорючість; вогнетривкість.
іпсотЬіізііЬІе [дпкат'ЬлзїаЬІ] 1. п неспаленна (вогнетривка) речовина; 2. аф негорючий, незаймистий, вог-нестійкйй.
іпсоше ['шкот] п 1) прибуток; дохід; надходження; §гозз ~ валовий дохід; паїіопаі ~ національний дохід; 2) заробіток; іо Ьауе (іо еп^оу) а £оосі ~ мати добрий заробіток; а регзоп оГ зтаїї ~ низькооплачуваний.
іпсошег ['пкклто] л 1) прибулий; той, що прийшов (прибув, зайшов); 2) іммігрант; 3) захожий, пришелець; 4) спадкоємець; наступник.
іпсоте-іах ['ткотігекз] л прибутковий податок.
іпсотіп8 ['ш.клтії]] 1. п 1) прихід, прибуття; іЬе ~ оГ а ігаіп прибуття поїзда; іЬе ~ оГ8ргіп£ настання (прихід) весни; 2) (звич. рі) доходи, прибутки; надходження; 2. аф 1) що входить (прибуває); 2) що вступає (на посаду тощо); 3) що надходить (про дохід тощо); 4) наступний, що настає (приходить); дальший; іЬе ~ уеаг рік, що наближається (настає, починається).
іпсоттепзигаЬіІіІу [' іпка, тепрго-'Ьііііі] п 1) нерозмірність; непорівнянність; 2) непропорційність.
іпсоїшпеїкіїгаЬІе [, шка 'теп/агаЬІ] аф 1) несумірний; непорівнянний; 2) мат. ірраціональний.
іпсоттепБіігаіе [дпко'тепрпі] аф 1) невідповідний; неадекватний; 2) непорівнянний; несумірний (з — ^ііЬ, іо).
тсоттоЛе [дпко'тоші] у турбувати, непокоїти; заважати.
іпсотто<Ііои$ [дпка'тоисірз] аф 1) неспокійний, обтяжливий; 2) незручний; тісний, вузький.
іпсопншмШу [дпка'тодііі] п неспокій; клопіт; незр^ність.
іпсоштішісаМе [дпка'тіїгткаЬІ] аф 1) непередаваний, неспол^ний; 2) що не має зв’язку (сполучення); відрізаний, відмежований.
тсоттшіісасіо ['іпкз,тіи:пі-'ка:дои] аф 1) юр. позбавлений права листуватися і спілкуватися; 2) що ут
римується в одиночному ув’язненні; ізольований.
іпсотіїшпісаііуе [ дпка'тішпікаііу] аф нетовариський, відлюдний; неговіркий, небалакучий; стриманий, замкнутий.
іпсотшиіаЬІе [дпка'гпіиДаЬІ] аф 1) незмінний; незамінний; 2) нерозмінний.
іпсотрасі [дпкат'ржкі] аф неком-пактний; нещільний.
іпсотрагаЬІе [т'котрагаЬІ] аф 1) незрівнянний; 2) непорівнянний; чудовий.
іпсотрагаЬІу [т'кзтрагаЬІі] асіу 1) незрівнянно; над усяке порівняння; 2) чудово.
іпсотраііЬіШу ['іпкат,ржіа'Ьііііі] п несумісність; невідповідність.
іпсошраііЬІе [дпкат'ргеіаЬІ] аф несумісний; несполучний (\уі(Ь); ~ \уі(Ь геа8оп що суперечить здоровому глузду.
іпсошреіепсе [іп'кзтріїопз] п 1) некомпетентність; нездатність; 2) мед. недостатність; 3) юр. відсутність права; неправоздатність.
іпсошреіепсу [іп'котріїопзі] див. іп-сотреіепсе.
іпсотреіепі [т'котріЮпІ] аф 1) некомпетентний; необізнаний; нездатний, невмілий; 2) юр. непідсудний; непідвідомчий; неправоздатний; що не має права; 3) геол. неміцний.
іпсошреіепііу [іп'котріїопііі] аду некомппетентно, невміло.
іпсошріеіе [дпкот'рікі] аф 1) неповний; 2) недосконалий, дефектний; 3) незавершений, незакінчений.
іпсошріеіеіу [дпкат'рііііі] аду 1) неповно; 2) недосконало.
іпсотріеііоп [дпкот'р1і:/п] п 1) незакінченість, незавершеність; 2) недосконалість.
іпсошрііапсе [дпкот'ріаіапз] п 1) непоступливість; 2) непіддатливість, упертість.
іпсошрііапі [дпкат'ріаіапі] аф 1) непоступливий; непоблажливий; 2) непіддатливий.
ІПСОІЇірГЄІ1ЄП5ІЬІШу [1П 'котрп, ЬеП89-'Ьііііі] п незрозумілість; незбагненність; неясність.
іпсотргеЬепзіЬІе [іп, котрп 'ЬепзоЬІ] аф незрозумілий; незбагненний; неясний.
іпсотргекешіоп [т, котрп'Ьеп/п] п нерозуміння.
іпсотргекепБІуе [т, котрп Ьєпзіу] аф 1) нетямущий; 2) обмежений, неширокий.
іпсотргездіЬіШу [ 'іпкот,рге8о'Ьі1иі] п фіз. нестисливість.
іпсотрге$$іЬ1е [, шкот 'ргезоЬІ ] аф фіз. нестисливий.
іпсотриіакіе [дпкот'ріиІоЬІ] аф незчисленний, незліченний.
іпсопсеіуаЬіІііу ['ткоп,8І:уо'Ьі1ш] п незбагненність.
іпсопсеіуаЬІе [, ткоп' зі: уоЬ 1 ] аф 1) незрозумілий, незбагненний; 2) розм. неймовірний, немислимий; надзвичайний; іі із ~ (Ьаі неможливо уявити собі, щоб.
іпсопсішіііу [дпкоп'зтіП] п непропорційність; невідповідність; невйтон-ченість.
іпсопс1и$І¥Є кткоп'к1и:8іу] аф 1) недоказовий, непереконливий; неостаточний (про висновок тощо); 2) не доведений до кінця, незавершений; ~ уо(е безрезультатне голосування.
іпсопсгеіе [дпкоп'кгкі] аф неконкретний, абстрактний.
іпсошіепзакіе [дпкоп'сІепзоЬІ] аф фіз. незгущуваний; що не піддається згущуванню.
іпсошШе [іп'копсІїї] аф 1) погано (невдало) побудований (про твір тощо); 2) неопрацьбваний, незавершений, недосконалий; невідшліфбваний; грубий.
іпсошікіопаїе [дпкоп'сІї/опії] аф необмежений, необумовлений, абсолютний; ~ роу/ег необмежена влада.
іпсопГоппіІу [дпкоп'£о:ті(і] п неузгодженість (з чимсь); невідповідність (чомусь — (о, \¥ЙЬ).
іпсоп^піепі [ш'коі]дгиоп(] аф невідповідний; незгідний (з чимсь).
іпсоїщпіНу [,шкої] 'дги:ііі] п 1) невідповідність, незгідність; несумісність, несполучність; 2) недоречність.
іпсоїщпюиз [іп'коі]дгио8] аф 1) невідповідний, незгідний; непідхожий; несполучний, несумісний; 2) недоречний; непристойний.
іпсоппесіесі [дикУпек(ісІ] аф незв’-язаний, роз’єднаний, відокремлений.
іпсопзсіепі [ш'коп/іопі] аф 1) підсвідомий; 2) неусвідбмлений, несвідомий.
іпсопзесиїіуе [дпкоп'зекіиііу] аф непослідовний; нелогічний.
іпсопзедиепсе [іп'копзіЬуопз] п непослідовність; нелогічність.
іпсопзедиепі [ш'копзіЬуопІ] аф 1) непослідовний, нелогічний; ~ сЬаг-асіег непослідовна людйна; 2) недоречний; ~ гетагк недоречне зауваження.
іпсоїкециеігііаі [т,коп8і'к\уеп/о1] див. іпсопзециепі.
іпсопзедиепііу [іп'копзік^опіїі] аду непослідовно, нелогічно; недоречно.
іпсоп8І(1егаЬ1е [дпкоп'зісІогоЬІ] аф незначний, неістотний, маленький; неважливий; (Ье 1088 із ~ втрата невелйка; ~ іп питЬег нечисленний.
іпсопзісіегаіе [дпкоп'зісіопі] аф 1) неуважний (до інших); що не зважає на інших; 2) нерозсудливий, необдуманий, необачний, нерозважливий; 3) неделікатний, нечемний.
ІПСОП5І(1ЄГаІІОП ['1пк0П,81СІ0'гЄ1/п] п
іпс
581
іпс
1) неуважність (до інших); 2) необдуманість, необачність, нерозважливість.
іпсоп$і$іепсу [дпкап'зізіапзі] п 1) несумісність; невідповідність, незгідність; 2) несталість, мінливість (поглядів)', 3) непослідовність, суперечність, суперечливість.
ІПСОП8І8ІЄПІ [,ткап'818І9ПІ] ад] 1) несумісний; невідповідний, незгідний; 2) несталий, мінливий; 3) непослідовний, суперечливий.
іпсоп5І8іепі1у [,ткдп'$і$І9ПІ1і] аду 1) несумісно; невідповідно; незгідно; 2) нестійко, хистко; мінливо; 3) непослідовно, суперечливо.
іпсопзоІаЬІе [дпкап'зоиІоЬІ] ад] невтішний, безутішний.
іпсопБОІаіе [іп'кзп80ІіІ] ад] безутішний, нерозважний.
іпсопздпапі [т'коп89П9пі] ад] неспівзвучний, негармонійний, невідповідний (\уіШ, іо).
іпсоп$рісиои$ [дпкоп'8рік]іЮ8] ад] непримітний, непоказний; що не привертає уваги.
іпсопБіапсу [іп'коп8іоп8і] п 1) несталість, непостійність; мінливість; 2) нерегулярність.
іпсоп8іап< [іп'коп8і9пі] ад] 1) несталий, непостійний, мінливий, нестійкий; 2) примхлйвий, вередливий; 3) нерівний; 4) нерегулярний.
іпсопБіапіІу [іп'коп8і9пі1і] аду 1) нестало, непостійно, мінливо; 2) примхливо, вередливо; 3) нерівно; 4) нерегулярно.
іпсопзшпаЬІе [,іпк9п'$іи:тдЬ1] ад] 1) невигубний, незнищенний, незруй-нбвний; невичерпний; 2) невживаний.
іпсопіе$іаЬі1Ку ['ткапДезю'ЬіІпі] п незаперечність; безперечність.
іпсопіезіаЬІе [дпкопЧезіаЬІ] ад] незаперечний; неспростовний; безперечний.
іпсопіїпепсе [іп'копііпапз] п 1) нестриманість; 2) нездержливість; 3) мед. нетримання, недержання; ~ оГ игіпе недержання сечі.
іпсопііпепі [т'копипопі] 1. ад] 1) нестриманий; 2) нездержливий; 3) мед. хворий на нетримання (недержання) (сечі)', 2. аду негайно, зараз же.
іпсопііпепііу [т'копііпзпііі] аду 1) зараз (же), відразу, негайно; 2) нестримано.
іпсопііішоиз [дпкапЧіп]и98] ад] недовгочасний, нетривалий.
іпсопігоІІаЬІе [дпкзп'ІгоиіоЬІ] ад] неконтрольбваний; що не піддається контролю.
іпсопігоуегііЬіІііу [іп, копігауз 19 Ь111-П] п неспростовність, незаперечність; безперечність; безсумнівність.
іпсопігоуегііЬІе [ 'іпкопіга'уаіаЬІ] ад] незаперечний; безперечний; неспростовний; безсумнівний.
іпсопігоуегііЬІу [ 'ткопїго 'уоіоЬіі] аду незаперечно; безперечно; неспростовно; безсумнівно.
ІПСОПУЄПІЄПСЄ [,іпк9п'уі:прп8] 1. п 1) незручність; 2) турбота; і£ іі із по ~ іо уои якщо вам не важко; якщо це вам не завдасть клопоту; 2. у турбувати; завдавати клопоту (незручно-стей, турбот).
іпсопуєпієпі [,іпк9п'уі:прпі] ад] 1) незручний; турботний, тяжкий, скрутний; 2) непідхожий, неподобний.
іпсопуепіепііу [,іпк9п'уі:прпі1і] аду 1) незручно; важко, скрутно; 2) непідходяще, неподобно.
іпсопуегеапі [,іпк9п'у9:89Пі] ад] 1) незнайомий (\¥Іій); 2) необізнаний, незнаючий, нетямущий (іп).
ІПСОПУеіїІЬІІІІу ['1пк9П,У9І9'Ь11Й1] п необоротність, неконвертбваність.
іпсопуєіїіЬіє [дпкоп'узіаЬІ] ад] 1) що не підлягає вільному обміну; нерозмінний; необоротний; неконвер-тбваний (про валюту)', ~ сиггепсу не-конвертбвана валюта; 2) що не підлягає обміну (заміні).
іпсопуіпсіЬіє [дпкоп'уіпзоЬІ] ад] якого не можна переконати, непереконливий; упертий; якйй уперто стоїть на своєму.
іпсоогШпаІе [,іпкои'о:сІпй] ад] некоординований, неузгбджений.
іпсоогдіпаііоп [ іпкои,о:сІі'пеі/п] п відсутність координації, неузгодженість.
іпсогопаіе [іп'ко:г9піі] ад] коронований.
іпсогрогаіе І [іп'ко:р9пі] ад] 1) об’єднаний; з’єднаний; сполучений; неподільний; 2) зареєстрований як юридична особа (про товариство тощо).
іпсогрогаіе II [іп'коірогей] у 1) об’єднуватися); з’єднувати (ся); приєднувати, сполучати (ся); 2) приймати до числа членів; 3) зареєструвати (оформити) як юридичну особу; легалізувати; 4) змішувати, перемішувати; 5) втілити; викласти (думки).
іпсогрогаіесі [іп'ко:р9геіПсІ] ад] 1) зареєстрований як юридична особа (про корпорацію)’, що є корпорацією; 2) інкорпорований; що одержав статус міста (про населений пункт).
іпсогрогаііоп [іп,ко:р9'геі/(9)п] п 1) корпорація; 2) об’єднання; приєднання; злиття; 3) реєстрація (оформлення) товарйства (установи) як юридйчної особи; 4) лінгв. інкорпорування; 5) втілення.
іпсогрогаіог [іп'когрзгейа] п член-заснбвник.
іпсогрогеаі [,тко:'ро:п9І] ад] 1) безтілесний, безплотний; 2) юр. нематеріальний.
іпсогрогеИу [іп,ко:р9'гі:пі] п безтілесність, безплбтність; нематеріальність.
іпсоггесі [дпкз'гекі] ад] 1) неправильний; 2) неточний, з помилками; 3) некоректний; негідний; непристойний; 4) юр. суперечний закону.
іпсоггесіїу [лпко'гекіїї] аду 1) неправильно; помилково; 2) неточно; 3) непристойно, недостбйно, некоректно.
Іпсоггезрошіепсе [1П,к0П8'р0ПСІ9П8] п невідповідність.
тсоггі£ІЬі1Иу [т,копсІз9'Ьі1іІі] п непоправність, безнадійність; невиправність.
шсоггі£ІЬІе [іп'копсІзоЬІ] 1. п невиправна людйна; 2. ад] непоправний; невиправний; безнадійний.
іпсоггоШЬІе [лпкУгоисЬЬІ] ад] мет. що не піддається корозії; нержавіючий.
іпсогпірі [дпка'гАрІ] ад] 1) незіп-сбваний; незмінний; ~ аіг чйсте повітря; 2) чесний, непідкупний.
іпсотірііЬіШу ['тк9,глрі9'Ьі1іП] п 1) властйвість не піддаватися псуванню; нетлінність; 2) непідкупність.
іпсогпірііЬІе [дпко'глріаЬІ] 1. п непідкупна, чесна людйна; ійе І. Непідкупний (прізвисько Робесп "єра); 2. ад] 1) непідкупний, некорумпбваний; 2) що не псується (не розкладається, не окисляється, не піддається хімічному вплйву).
іпсгаззаіе І [іп'кггезй] ад] зоол., біол. потовщений.
шсга$5аіе II [іп'кгаезей] V 1) згущатися); 2) густіти; загусати.
іпсга$$аіе<1 [іп'кггезеНісІ] ад] згущений.
тсга$$аІіоп [,ткгге'8еі/п] п потовщення.
іпсгеа$е І ['іпкгіїз] п 1) зростання, ріст; збільшення, умноження; 2) прй-ріст; додача, додавання; надбавка.
іпсгеа$е II [іп'кгігз] у 1) збільшувати, викликати зростання (ріст); посилювати; 2) збільшуватися; зростати; ростй; посйлюватися; 3) розмножуватися.
іпсгеа$ег [іп'кгі:89] п 1) засіб, що сприяє росту; 2) тех. перехідна муфта.
іпсгеазіпз [іп'кгі:8П]] ад] зростаючий; що підсйлюється (збільшується).
іпсгеа$т£Іу [т'кгігапзіі] аду все більше й більше.
іпсгеаіе [дпкгіґеН] ад] одвічний; церк. предвічний.
іпсгеЛіЬіІііу [т,кгес1і'Ьі1іП) п неправдоподібність; неймовірність.
іпсгеШЬІе [іп'кгесІоЬІ] ад] 1) неправдоподібний; 2) розм. дивовйжний, неймовірний; нечуваний; приголомшливий.
іпсгеШЬІу [ш'кгесІїЬІі] аду неправдоподібно; неймовірно.
іпсгесіиіііу [іпкп'(1)и:1ій] п недовір’я; невіра, скептицйзм.
іпсгегіиІоііБ [іп'кгесЦиІоз] ад] недо
іпс
582
іші
вірливий, скептичний; І ^аз ~ я не вірив.
іпсге(1іі1ои$1у [іп'кгесЦиІозІї] аду недовірливо, з недовір’ям; скептично.
іпсгетаііоп [,іпкп'теі/п] п кремація.
іпсгетепі ['ткптзпі] п 1) збільшення, зростання; ~ оГіетрегаїиге підвищення температури; 2) приріст; прибавка; 3) прибуток; 4) мат. інкре-мент; нескінченно малий приріст; диференціал; 5) військ, додатковий заряд.
іпсгезсепі [іп'кгезапі] ад] наростаючий.
іпсгеііоп [іп'кгі:/п] п 1) внутрішня секреція; 2) гормон.
іпсгеіогу ['ткпізп] асі) фізл. внут-рісекретбрний.
іпсгішіпаіе [іп'кптіпеїі] у 1) обвинувачувати (у злочині), ставити за провйну; інкримінувати; 2) викривати.
іпсгітіпаііпз [іп'кпттейп]] аф шо обвинувачує (викриває).
тсгітіпаіогу [т'кптт9і(д)п] аф обвинувальний.
іпсгизі [т'кглзі] у 1) покривати корою (кіркою, накипом); 2) інкрустувати.
іпспізіаііоп [лпкглзЧеі/п] п 1) утворення кори (кірки, накипу); 2) покрив, кора, кірка, накип, наліт; 3) інкрустація.
іпсиЬаіе ['іпк)иЬей] V 1) виводити курчат в інкубаторі; 2) висиджувати курчат; сидіти на яйцях; 3) виводитися (про курчат); 4) перен. виношувати (ідею тощо); 5) біол. культивувати, вирощувати (про бактерії); 6) мед. перебувати в інкубаційному періоді; 7) тех. витрймувати в термостаті.
іпсиЬаііоп [,іпкіи'Ьеі/п] п 1) інкубація, вйведення курчат; 2) висиджування (пташенят); 3) мед. інкубаційний період; 4) мед. догляд за недоношеною дитйною; 5) тех. ви-трймування в термостаті.
іпсиЬаііоп [дпкзи'Ьеі/п] п інкубаційний період.
іпсиЬаііуе ['іпкзиЬейіу] див. іпсиЬа-іогу.
іпсиЬаіог ['іпк)иЬеіІд] п 1) інкубатор; 2) тех. термостат.
іпсиЬаіогу ['ткіиЬеіІзп] аф 1) інкубаційний; 2) інкубаторний.
іпсиЬі ['іі]кзиЬаі] рі від іпсиЬиз.
ІпсиЬиз ['іпк]иЬо8] п (рі іпсиЬі) 1) демон, злий дух; 2) страхіття, кошмар; страшне сновидіння; 3) (жахлйвий) тягар.
іпсшіез [іп'к)и:сІі:2] рі від іпсиз.
іпсиїсаіе [ шклікеїі] V 1) вселяти, навівати (думку); насаджувати, впроваджувати, прищеплювати (погляди); проповідувати (ідеї); 2) втілювати.
іпсиїсаііоп [.шклґкеї/п] п вселяння, навівання; насаджування; прищеплю
вання; проповідування (ідей, поглядів тощо), запровадження.
іпсиїраЬІе [іп'клІраЬІ] аф безневйн-ний; бездоганний.
іпсиїраіе ['шклірен] V 1) обвинувачувати; засуджувати, осуджувати; 2) викривати.
іпсиїраііоп [,іпкл1'реі/п] п юр. обвинувачення; викривання.
іпсиїраіогу [іп'кліраіап] аф обвинувальний.
іпсиїі [іп'клк] аф 1) необроблений (про землю); 2) грубий, неотесаний.
іпсшпЬепсу [іп'клтЬапзі] п 1) церк. бенефіцій; посада парафіяльного священика; парафія; 2) посада; перебування на посаді; 3) обов’язок; 4) лежання.
іпсшпЬепі [іп'клтЬопІ] 1. п священик з парафією; 2. аф 1) що ле-жйть (на чомусь); що наліг усією вагою; ійе ~ сіоисіз поет, навйслі хмари; 2) покладений, доручений; й із ~ оп уои це ваш обов’язок.
іпситЬег [іп'кдтЬо] V 1) перешкоджати, заважати; утруднювати; 2) обтяжувати.
іпсшіаЬиІа [,іпк]и:'пжЬзи1а] прілат. 1) період зародження, рання стадія; перші дні; 2) інкунабули (першодруки).
іпсиг [іп'ко:] V накликати на себе; зазнавати (чогось); іо ~ ІО88Є8 зазнавати збйтків (втрат); іо ~ сіеЬіз улізти в боргй, наробйти боргів; іо ~ а репаїіу спорт, штрафуватися, підлягати штрафові.
іпсигаЬіІііу [іп,к]иага'Ьі1ііі] п 1) невиліковність, незціленність; 2) невикорінність.
іпсигаЬІе [іп'кіиагаЬІ] 1. п часто рі невиліковно хворий, приречений; 2. аф 1) невиліковний, незцілймий; 2) невикорінний.
іпсигіоБііу [іп,кіиагі'о8ііі] п відсутність цікавості, нецікавість.
іпсигіоиз [іп'кіиагюз] аф 1) нецікавий; недопйтливий; 2) позбавлений інтересу (новизнй); 3) неуважний, байдужий, індиферентний; недбалий.
іпсигеіоп [іп'ко./п] п 1) вторгнення, навала, раптовий напад; наскок, наліт; іо таке ~з чинйти напади (нальоти); 2) наступ (моря); 3) пронйкнення, просочування.
іпсигеіуе [іп'ка:8іу] аф войовнйчий, агресйвний; що вторгається.
іпсигуаіе І [ тканії] аф увігнутий; загнутий (усередину).
іпсигуаіе II [ іпка:уеіі] V угинати; згинати, вигинати, гнути.
іпсигуаііоп [,іпка:'уеі/п] п 1) угинання; згинання; вигинання; 2) від-хйлення, ухиляння; 3) вйгин, згин; кривизна.
іпсигуе ['іп'ка:у] V вгинати(ся); загинати (ся) (всередину).
іпсигуеЛ [іп'ко.усі] аф увігнутий; загнутий (усередину).
іпсиз ['и]ко8| п (рі іпсисіез) анат. ковадло (у внутрішньому вусі).
іпси8е [іп'к]и:х] 1. п вйкарбуване зображення; 2. аф вйкарбуваний, вибитий; 3. V карбувати, вибивати (зображення на монеті тощо).
іпсиі ['іпклі] аф вкарбований, уставлений.
ішіеЬі [іп'сІеі] у 1) зобов’язувати;
2) втягувати в боргй.
ішІеЬіесІ [іп'сіеіісі] аф 1) заборгований; що заборгував; 2) зобов’язаний (комусь); вдячний (комусь).
іш1еЬ<е(1пе$$ [іп'сіеііс1пі8] п 1) заборгованість; сума боргу, боргй; 2) почуття вдячності; зобов’язання (перед кимсь).
іпдесепсу [іп'сІі:8П8і] п 1) непристойність, непристойна поведінка; 2) неподобний (вульгарний) вйслів; 3) юр. непорядність; непорядний вчинок.
ішіесепі [іп'с1і:8Пі] аф 1) непристойний, неподобний; 2) розм. негожий, непорядний.
іпсіесепііу [ш'сІі:8п11і] аду непорядно, негоже, непристойно.
Іпс1есі(1иои8 [лпсії'зіфиаз] ад] бот. вічнозелений, нелистопадний.
ішІесіркегаЬІе [ дпсІї'заіЬгаЬІ] ад] 1) що не розшифровується; 2) нерозбірливий, нечіткйй; ~ \угіііп8 нерозбірливий почерк.
ІШІЄСІ8ІОП [дпсІї'зізп] п нерішучість, неупевненість; вагання.
ІШІЄСІ8ІУЄ [дпсІї'заїзіу] ад] 1) неви-рішальний; неостаточний; ~ апзи/ег неостаточна відповідь; 2) нерішучий, хиткйй; 3) невиразний, непевний, неяснйй.
іпсіесІіпаЬІе [ дпсІї'кІаіпоЬІ] грам. 1. п невідмінюване слово; 2. ад] невідмінюваний.
ішІесотрозаЬІе ['іп.сІіікот'роигаЬІ] ад] нерозкладний.
іпсіесогоиз [іп'сіекогоз] ад] недобропристойний; некоректний, негарний.
ішіесогшп [дпсІї'котот] п порушення (правил) пристойності; неблаго-пристбйність; некоректність.
ішіеед [ш'сіі.сІ] аду 1) справді, дійсно; правда; І ^аз ~ ітргеззед уегу тиск на мене це дійсно справило ве-лйке враження; 2) та ну!, та що ви!;
уегу §1асі ~ дуже, дуже радий; уез, ~ ну, звичайно ж!; І тау ~ Ье \угоп£ можлйво, я й помиляюсь; ~? Із іі геаііу уои? та невже це ви?; а Ггіепсі іп пеед із а Ггіепсі ~ присл. друзі пізнаються в біді.
іпсІеГаіі^аЬіШу ['іпсІгГжида'ЬіІКі] п 1) невтомність; 2) неослабність; не-впйнність.
ішіеГаіізаЬІе [, іпсІїТаеПдаЬІ] ад]
іпд
583
іпа
1) невтомний; 2) неослабний; невпинний, безустанний.
ішіеГеа$іЬ1е [, іпсіі'£ї:хаЬ1] ад] 1) невід’ємний, не відчужуваний; безперечний, незаперечний; 2) непорушний.
іімІеГесііЬІе [,іпсІіТекіаЬІ] асі] 1) що не псується; незносний; незмінюваний; 2) бездоганний; досконалий.
ішіеЛпаЬІе [лисіїТашзЬІ] асі] невиз-начений; якйй неможлйво вйзначити (пояснйти).
іпсІеПпаЬІу [лпсІїТаїпаЬІі] аду непевно, розплйвчасто.
ііміеЛііііе [іи'сіеіїпіі] асі] 1) непевний, неяснйй; ~ рготІ8Є8 туманні обіцянки; 2) грам, неозначений; ~ айісіе неозначений артйкль; 3) необмежений; ~ Брасе необмежений простір; 4) безмежний, безкраїй, нескінченний.
іікІеПпНеІу [ш'сіеіїпіііі] асіу 1) непевно, неясно; 2) необмежено; 3) безмежно, необмежено, нескінченно, безконечно.
іп(1ейпііепе$$ [іп'сІєіїпіішб] п 1) непевність, невйзначеність, неясність; 2) необмеженість.
ішіеПпіішІе [лисії'Гтіі]и:<і] п невйзначеність, невиразність.
ішіеІіЬегаіе [лисії'ІіЬогК] асі] ненавмйсний, невмйсний.
ішІеІіЬІе [ш'сІеІіЬІ] асі] 1) незмив-нйй; що не стирається; 2) незгладй-мий, незабутній; ~ гі^йіб невід’ємні права.
ішіеіісасу [ш'сІеІікзБі] п неделікатність, нетактовність, нескромність.
ішіеисаіе [іи'сіеіікіі] асі] неделікатний, нетактовний, нескромний.
іпдешпіЛсаІіоп [іп.детпіЛ'кеї/и] п винагорода, відшкодування, компенсація.
ішіетпНу [т'сІетпіГаї] V 1) застрахувати, убезпечити; 2) відшкодувати; компенсувати; винагороджувати; 3) гарантувати безкарність (безпеку); 4) заздалегідь звільнйти від матеріальної відповідальності.
іпдетпйу [т'сІеттй] п 1) відшкодування (видатків); компенсація; 2) гарантія від збйтків (втрат); 3) звільнення від покарання (від матеріальної відповідальності); 4) контрибуція.
іш1етоіі$<гаЬ1е [т'сіетапБітдЬІ] аф 1) недовіднйй, недоказовий; що не потребує доказів; 2) аксіоматйчний.
ііміепі І ['іисіепі] п 1) виїмка, вйріз; зазублина, зубець; 2) документ з від-ривнйм дублікатом; 3) замовлення на товари (з-за кордону); ордер; 4) рІ амер. бони; 5) друк, абзац, відступ; 6) вибоїна, западина; 7) відбйток.
ішіепі II [іп'депі] V 1) видовбувати, витісувати; нарізати; зазублювати, насікати; 2) складати документ з дублікатом; 3) відривати дублікат документа по перфорації; 4) випйсувати ордер (вимогу) (на товари); 5) укладати уго
ду між учнем і хазяїном; 6) віддавати у навчання; 7) друк, робйти абзац; 8) залишати слід (відбйток, вибоїну); 9) наносити малюнок.
ішіеігіагіоп [дпсІепЧеі/п] п 1) видовбування, нарізання; зазублювання, насікання; 2) зубець, вйїмка, зарубка; 3) друк, вйділення абзаців; абзацний відступ; 4) відбйток; 5) западина; вдавлювання; 6) звйвина (заглйбина) берега.
ішіепіесі [іп'сІепйсІ] аф 1) порізаний; зубчастий; зазублений; ~ соазі звйвистий берег; 2) друк, з відступом; 3) увігнутий; удавлений.
іікіепііоп [ш'сІеп/п] п 1) вйїмка, зарубка, зубець; 2) друк, вйділення абзаців; абзацний відступ.
ішіепіиге [т'депі/а] 1. п 1) угода (контракт) з дублікатом; ипсіег ~ за угодою (договором); 2) тж рі угода між учнем і хазяїном; 3) відбйток; западина; 4) опис; перелік; 2. V 1) зв’язувати договором; 2) робйти вйрізи (заглйблення); залишати слід.
ІікІерешІепсе [дпсІї'репсЬпБ] п геогр. н. м. Індепенденс.
ішіерешіепсе [дпсІї'репсІапБ] п 1) незалежність, самостійність; іо у/іп ~ завоювати незалежність; іо еп[оу ~ бути незалежним; ійе \Уаг оГ І. війна за незалежність; 2) незалежне становище; достатки; кошти; І. Оау День незалежності.
Ішіерешіепсу [дпсІї'репсІопБі] п 1) незалежна держава; 2) незалежне становище; 3) незалежність, самостійність.
іікіерепсіепі [дпсІї'репсЬпІ] 1. п 1) людйна з незалежними поглядами (поведінкою); 2) безпартійний; 3) член «партії незалежних»; 4) церк. конгрегаціоналіст; 2. асу 1) незалежний, суверенний, автономний; ~ соип-ігу (зіаіе) незалежна країна (держава); 2) самостійний; ~ Ьаііаііоп військ, окремий батальйон; 3) що має самостійний дохід; що володіє незалежним майном; забезпечений; 4) значнйй, велйкий (дохід); незалежний (про майно); ~ іпсоте чималйй дохід; ~ теапБ істотні кошти; 5) неупереджений; ~ ргооГ об’єктйвний доказ; ~ \¥Ііпе$$ неупереджений свідок; 6) тех. ізольований; незакріплений; 7) мат. незалежний; ~ сіаизе грам, головне речення; ~ оГ незалежно від; окрім.
іпйерешіепііу [ дпсіґрепсіопііі] асіу незалежно, самостійно.
ішІе$сгіЬаЬ1е [, ШСІ15 'кгаїЬоЬІ] аф неописанний; що важко описати.
ішіезіпісііЬіІИу ['шсІїБДглкІо'ЬіІіІі] п незруйновність; 1а\¥ оГ ~ оГ таііег закон збереження матерії.
іпс1е$<піс<іЬ1е [дпсІїБ'іглкіоЬІ] асу не-зруйновний.
ішІеіептпаЬІе [дпс1і'і9:тіпоЬ1] ад] невизначний; нерозв’язний.
ішіеіеппіпасу [дпс1ґі9:тіпо$і] п
мат. неозначеність.
ішіеіепптаіе [дпс1і'ід:тіпіі] ад] 1) неозначений, невйзначений, неяснйй; невизначний; невиразний; ~ асі-Ієсііуєб грам, неозначені прикметники; ~ ециаііоп неозначене рівняння; 2) с. г. недетермінантний (про сорт); 3) не-вйрішений, неостаточний; ~ бєпієпсє вйрок про позбавлення волі на строк, що залежить від поведінки ув’язненого; 4) сумнівний, непевний.
іікіеіеппіііаіепе$$ [дпсІґіагтіпіГпіз] п невйзначеність.
ішіеіеппіпаііоп ['іп<іі,ід:ті'пеі/п] п 1) невйзначеність; 2) нерішучість, вагання.
іікІєієгїїііпєіі [дпсІїЧдіттсІ] ад] 1) невйрішений, нерозв’язаний, непевний; 2) нерішучий, хиткйй.
іікІеІегттІБт [дпсІїЧо.тіпіхт] п філос. індетермінізм.
ііміех ['іпсіекз] 1. п (рі тж іпсіісєб) 1) індекс, показник; ~ оГ собі оГ 1іуіп£ індекс прожиткового мінімуму; 2) знак, ознака; 3) алфавітний покажчик; каталог; спйсок; 4) мат. показник степеня; коефіцієнт; 5) зміст; 6) стрілка (приладу, годинника); 2. V 1) складати покажчик; заносити до покажчика; 2) показувати, бути покажчиком; 3) тех. індексувати; 4) тех. збігатися (про отвори).
іпйех-ШаІ [ 'індекс гіаі(о)1] див. іп-сіех-ріаіе.
ішіех-каїиі ['шсІекзЬаепсІ] п дороговказ.
ііміехісаі [іп'сІекзікої] аф 1) вказів-нйй; 2) що має характер індексу; що нагадує індекс.
ішіехіпз ['іпсіеквії]] п 1) тех. індексування, поділ кола на частйни; 2) тех. періодйчна колова подача.
іініех-ріаіе ['іпсіекзріеп] п тех. 1) таблйчка з вказівкою розміщення важелів для різних швидкостей; 2) ділйльний диск (круг); 3) циферблат.
іпдехіегіїу [,ш(іек$'1еп1і] п незграбність; недотепність; невмілість.
Ішііа [’іпсІр] п геогр. н. Індія; ~ рарег китайський папір; тонкйй письмовий папір.
Ішііап ['тсЦдп] 1. п 1) індієць; індіанка; ійе ~8 збірн. індійці; 2) індіанець, індіанка; 2. аф індійський; індіанський; 4 ~ Ьіие індйго; ~ Ьгеасі маїсовий хліб; ~ сапе бамбук; ~ сІиЬ спорт, булава; ~ сот розм. маїс, кукурудза; ~ Ііїе колона по одному; ~ §ій подарунок, в обмін за якйй треба дати рівноцінний; ~ йетр бот. кендйр; ~ іпк туш; ~ 1і§йі бенгальський вогонь; ~ осеап геогр. н. Індійський океан; ~ бйоє мокасйн; ~ зиттег золота осінь, бабине літо; ~ хуєєсі розм. тютюн.
ІП(1 584
іші
Ішііапа [дпді'авпо] п геогр. н. Індіана (штат США).
Іпсііапізі ['іпдідпі8і] п індолог.
Ішііа(-)піЬЬег ['тсір'глЬа] п 1) каучук; гума; 2) гумка (для стирання написаного).
ішіісаіе ['тсіїкеїі] у 1) указувати, показувати, позначати; 2) означати, бути ознакою, свідчити (про щось)', 3) свідчити про необхідність, потребувати (лікування); 4) висловлювати коротко і ясно; 5) намічати в загальних рисах; 6) тех. вимірювати потужність машини індикатором.
ішіісаіесі [’іпсіїкеїіісі] ад] тех. індикаторний; ~ зреед технічна швйдкість.
іпгіісаііоп [дпді'кеї/п] п 1) ознака, симптом; знак; свідчення; 2) показник; 3) показання, відлік (приладу).
пміісаііуе [ш'дікоііу] 1. п грам, дійсний спосіб; 2. ад] 1) що вказує (показує, свідчить); Іо Ье - оГ зтіЬ. бути ознакою чогось, свідчити про щось; 2) грам, дійсний (про спосіб).
ішіісаіог ['шсіїкеїіа] п 1) індикатор, покажчик; стрілка (циферблата); 2) показник, ознака; 3) лічильник; 4) гідр, покажчик рівня; 4 ~ (Паї циферблат; - 8о1шіоп хім. лакмусовий розчин.
ішіісаіог-(Ііа£гаіїі [ 'і псі іке На 'сіаіа-
дгает] п тех. індикаторна діаграма.
ішІісаіогу [іп'сіікоІ(о)п] ад] вказівний; що вказує (показує); здатний показувати.
ішіісаігіх [, іпсії'кеііпкз] п 1) мат. індикатриса; 2) характеристика.
ІІМІІСЄ5 ['1ПСІ18І:х] рі від іпсіех.
ішПсі І [іп'сІаіі] у юр. обвинувачувати на основі обвинувального акта; пред’являти обвинувачення; віддавати під суд (за — Гог).
іпШсІ II [іп'сІїкі] у проголошувати, оголошувати.
ішІісІаЬІе [іп'сіаіІоЬІ] ад] юр. що підлягає розглядові в суді.
ішіісіее [дпдаї'іі:] п юр. обвинувачуваний; підсудний.
ішіісііоп [іп'сІїк/п] п 1) проголошення, оголошення, публічна декларація; ~ оГ у/аг оголошення війни; 2) іст. розмір податку на майно, якйй визначає рймський імператор.
іпгіісітепі [т'даїйпзпі] п юр. 1) обвинувальний акт; 2) вердйкт велйкого журі про притягнення до карної відповідальності і передачу справи в суд; 3) пред’явлення обвинувачення.
іпШіїегепсе [іп'с1і£г(о)п8] п 1) байдужість; індиферентність; іо сіізріау ~ виявляти байдужість; 2) нейтральність; нейтральна (неупереджена) по-зйція; 3) незначність, маловажність; 4) посередність.
іпдіПегепІ [іп'сІіїї(9)пі] аф 1 байдужий; індиферентний; 2) нейтральний, безсторонній; неупереджений; 3) по
середній; 4) маловажний; що не має велйкого значення; незначнйй.
ішІіЛегепіізіп [ш'сіїїгапіігт] п байдужість; індиферентизм.
іпгііПегепІІу [іп'ді£г(о)пі1і] аду 1) байдуже; 2) посередньо, поганенько, так собі; 3) безсторонньо; неупе-реджено.
ішіі£еп ['іпдідз(о)п] п рослйна, що росте як дйка і культурна.
ішН^епсе ['шсІісІз(9)п8] п нужда, злйдні, бідність; Іо Ье гесіисесі іо ~ бути доведеним до злйднів.
ішНвепе ['іпдкІзі:п] п 1) тубілець; 2) місцева тварйна (рослйна).
ішіізепоиз [ш'сІісІзіп98] аф І) тубільний, місцевий; 2) природний; природжений.
ішіівепоіюіу [іп'сіідзіп98Іі] аду споконвіку; за походженням.
ішіібепі ['іпсікіз(9)пі] ад] 1) нужденний, бідний, убогий; 2) позбавлений (чогось).
іп(1І£Є8ІЄ(І [ дпсІї 'СІ3Є8ІІСІ] ад] 1) не-перетравлений; 2) непродуманий, не-засвбєний; 3) безладний, хаотйчний, безформний.
іп(ІІ8Є8ІіЬ1е [,іпсії'сІзезІоЬІ] ад] нестравний, нелегкотравний; ~ Ьоок важка кнйжка.
ІП(ІІ£Є$ІЮП [дПСІҐСІЗЄ8І/(9)п] п мед. нетравлення шлунка; розлад травлення; диспепсія.
іпс1І£є$ііує [дпсії'сізезіїу] ад] 1) хворий на розлад травлення; 2) що викликає розлад травлення.
ішІщп [ш'сІаіп] ад] поет, ганебний, недостбйний.
ІпсНдпапсе [ш'сіїдпапз] п обурення.
іпШ^папі [іп'сіїдпапі] ад] обурений (на когось — \уііЬ, на щось — аі); іо Ье ~ обурюватися.
іпсіщпапііу [іп'сіідпопііі] аду обурено, гнівно.
іп(ІІ£па<іоп [, шсіїд 'пеі/п] п обурення, гнів; іо сопіаіп опе’8 ~ стрймати свій гнів.
ішНбпііу [іп'сіїдпііі] п 1) зневага, принйження; 2) образа, образливе зауваження; 3) негідний вчйнок.
ішіі^о ['іпдідои] п індйго (рослина і фарба); ~ Ьіие сйньо-фіолетовий колір.
іп<1І£О-Ьіг(1 ['іпсІїдоиЬогсІ] п орн. американський зяблик.
Іш1ііїіеп8іопа1 [дпсіґтеп/опі] безрозмірний.
ішіігесі [, іпсії'гекі] ад] 1) непря-мйй, посередній; ~ іахез непрямі податки; ~ ргооГз непрямі докази; 2) побічний; ~ гезиіі побічний (додатковий) результат; 3) ухйльний, нечесний; іо §іує ап ~ апз\¥ег дати ухйльну відповідь; 4) грам, непрямйй; ~ зреесЬ непряма мова.
ішіігесііоп [дпсІї'гек/п] п 1) непрямі (об’їзні, кружні) шляхй, манівці; Ьу ~
непрямо; 2) нечесні засоби, обман, ошуканство.
ішіігесіїу [дпді'гекіїї] аду непрямо, посередньо, побічно.
ішіізсепііЬІе [дпді'8о:поЬ1] 1. п нерозрізненний предмет; 2. ад] нерозрізненний; невйдймий.
іпгіізсегрІіЬІе [,іпсії '8о:рІоЬ1] ад] неподільний, нероздільний.
пкПзсірІіпе [ш'с1і8ір1іп] п недисциплінованість.
пкІізсоуегаЬІе [,іпсІі8'клу(9)г9Ь1] ад] що неможлйво знайтй (вйявити, роз-крйти).
іш1І8сгееі [дпсІїз'кгі.І] ад] 1) нескромний, нестрйманий; 2) нерозсудливий; необережний, необачний.
ішіізсгееііу [дпді8'кгі:11і] аду 1) нескромно, нестрймано; 2) нерозсудливо; необережно; необачно.
ішІІБСгеіе [,шсіі8'кгі:1] ад] нероздільний на частйни; компактний, однорідний.
ішНзсгеііоп [дпсІі8'кге/п] п 1) нескромність; 2) нечемність, неввічливість, нетактовність; невйхованість; 3) нерозсудливість; Іо ЬеЬауе ^ііЬ ~ поводитися нерозсудливо (нерозумно); 4) необережність, необачність.
ішіізсгітіпаіе [дпдіз'кпттії] ад] 1) неперебірливий; невибагливий; огульний; ~ геасіег невимогливий (нерозбірливий) читач; ~ Гог£іуєпє88 всепрощення; 2) змішаний, безладний.
ішНзсгітіпаіеІу [дпсіїз'кптіпіііі] аду 1) без розбору, без відмінності; огульно; 2) безладно.
іш1І5сгііпіпаіепе$$ [, іпсії8'кптітіпіз] п 1) нерозбірливість, невимогливість; 2) безладність.
ішіізсгітіпаііпз [, іпсіїз'кгітіпеїіід ] ад] 1) що не розбирає (не розрізняє); 2) безладний.
ішіізсгітіпаііоп ['іпсіі8,кгіті'пеі/п] п 1) неуміння розбиратися (розрізняти); нездатність розпізнати; 2) неперебірливість, нерозбірливість.
ішІІБсгітіпаїІуе [дпсІїз'кгітіпаїїу] ад] 1) нерозрізненний, нерозрізнй-мий; 2) що не розрізняє (не відрізняє).
іш1І8реп5аЬІе [уіпсіі8реп89ЬІ] ад] 1) необхідний, обов’язковий (іо, Гог); дуже потрібний; 2) незамінний (про людину); 3) обов’язковий; що не допускає вйнятків (про закон тощо).
іп<ІІ8реп8аЬ1у [ ,іпсІі8'реп89Ь1і] аду необхідно, неодмінно, обов’язково, неминуче.
іікІі$ро$е [дпсІїз'роих] V 1) викликати неприхйльність (огйду); 2) настроювати, підбурювати (проти когось, чогось — Ю\уагсІ8, Ггот); 3) робйти непридатним (нездатним) (до — Гог); 4) спричиняти нездужання.
ішіІ8рО8Є<1 [,іпсії8'роигсІ] ад] 1) нездоровий; Ье із ~ він почуває себе
ікмі
585
ІІКІ
погано; 2) несхильний, неприхильний (до — Гог).
іпгіізрозіііоп [дпсіїзра'гі/п] п 1) нездужання, недуга, слабування; 2) небажання, нехіть, знеохота; 3) нездатність; 4) неприхильність, огида (іо).
йніізриіаЬіІііу ['шсІїзріи.-іо'ЬіІііі] п незаперечність, безперечність.
пнІізриіаЬІе ['шдіз'р)и:іаЬ1] аф незаперечний, безперечний; недискусій-ний.
ішІізриіаЬІу [,іпдіз'р]и:іоЬ1і] асіу незаперечно, безперечно.
ішіІ8$о1иЬ1е [,тсІҐ80І]иЬ1] асі] 1) не-зруйнований; 2) нерозривний, непорушний, міцнйй; 3) хім. нерозчинний, нерозкладний.
ішіізііпсі [, 1ПСІ18 'ііі](к)і] асі] 1) неясний, невиразний; 2) розпливчастий, туманний; ~ гесоїіесііопз туманні спогади.
ІШІІ8ІІПСІІОП [,1ПСІ18Чп](к)/п] п 1) неясність, невиразність, нечіткість; туманність; 2) відсутність відмінності (між частинами).
ІП(1І8ІІПСІІ¥Є [,1ПСІ18'і11](к)І1У] аф що не можна відрізнити, нетиповий; нехарактерний.
іпсіізііпсіїу [,шс1і8'€іт)(к)11і] асіу неясно, нечітко; невиразно.
іікІІ8іШ£ш$1іаЬ1е [, ШСІ18 Чи] д\¥і/зЬ1] асі) нерозрізненний, непомітнй, невиразний.
ішіізіигЬаЬІе [,іпсіїз'їз:ЬоЬ1] асі) незворушний, спокійний.
ішіІБІигЬапсе [уіпсІі8'і9:Ьап8] п незворушність; спокійність; байдужість.
ііміііе [іп'сіаіі] у 1) писати, складати, висловлювати; викладати письмово; 2) запрошувати; 3) диктувати.
іпШит ['шсіізт] п хім. індій.
іімііуєгііЬіє [, іпсІї'уоіоЬІ] асі] невідворотний, невідхильний; неминучий.
іпс1іуі(1ііа [, іпсІї'уіфио] рі від іпсііуісі-иит.
іініІ¥І(1иа1 [,іпсІї'уісЦи^І] 1. п 1) особа, людйна, особйстість; іЬе гі§йі8 оГ ійе ~ права людйни (особи); 2) біол. індивідуум, особ, особйна, тип; 2. асі] 1) особйстий, індивідуальний; ~ ргор-егіу приватна (особйста) власність; ~ гє8єгує військ, недоторканний особйстий запас продовольства; 2) окремий, приватний; ~ ігепсй одиночний окоп; 3) характерний, особлйвий; ~ сирз антикварні чашкй.
іпсііукіиаіізіп [, іпсІї'уіфиаіігт] п індивідуалізм.
ішіІ¥І(Іиа1і$< [, іпсІї 'уіф’иоіізі] п індивідуаліст.
іпс1І¥І(Іиа1І8ііс [, іпсІї,УіфизЧізіїк] асі] індивідуалістйчний.
ішІіуміиаІНу [дшКукііи'аеІііі] п 1) індивідуальність; 2) звич. рі особлйвість, індивідуальна рйса; 3) індивідуальність, окремість; 4) особйстість; 5) неподільність, невіддільність.
ішііуіііиаіігаііоп [, іпсІї, уіфиаіаі'геї/п] п індивідуалізація; відособлення; виділення.
іікііуідиаііге [, іпсІї'уцЦиоІаіг] у 1) індивідуалізувати, надавати індивідуального характеру; 2) детально визначати.
ішііуісіиаііу [,іпсІї'уіфиоіі] асіу 1) індивідуально, окремо; 2) особйсто; 3) відособлено; - ійе зате абсолютно однакові.
ішіі¥і(іиаіе [, іпсІї 'уісЦиеіІ] у індивідуалізувати; надавати індивідуального характеру.
ішііуісіиаііоп [, шсІїУїсІіи'еі/п] п 1) індивідуалізація; 2) індивідуальність.
іпШуШіиші [,іпсІї'уіфиат] п (рі іп-сііуісіиа) 1) індивідуум; 2) неподільна частйна.
ішІІУІзіЬіШу ['іпсІї,уігі'ЬіІііі] п неподільність, нероздільність.
ІШІІУІБІЬІе [,ІПСІЇ У120Ь1] 1. п щось неподільне (нерозкладне, мале); 2. аф неподільний, безкінечно малйй.
Іікіо-Агуап ['шсІои 'єзпзп] асі] індо-арійський.
ІшіосЬіпа ['шсІои'уаіпо] п геогр. н. Індокитай.
Іш1о-С1ііпе$е ['іпсіоиі/аі'пігг] ^'індокитайський.
іініосіїе [ш'сіоизаіі] асі] 1) нетямущий; 2) неслухняний, непокірний; 3) важковиховуваний.
ішІосіШу [,іпсІои'8і1ііі] п 1) неслухняність, непокора; 2) нетямущість.
ішіосігіпаіе [ш'сіокіппеїі] у 1) знайомити з ученням (теорією); 2) вселяти, прищеплювати (принципи тощо).
іпдосігіпаііоп [іп,с!окіп'пеі/п] п вивчання (прищеплювання) теорій (ідей, учення).
Ішіо-Єигореап ['шсіо(и)>)и9Г9грі9п] 1. п індоєвропеєць; 2. асі] індоєвропейський.
ІшІо-беппапіс ['іпсІоисІзо.-'таепік] асі] індогерманський.
Ішіоіепсе [ '1ПСІ9І9П8] П 1) НерббсТВО, ледарство, лінощі; млявість; 2) мед. нечутлйвість до болю.
ішіоіепі [іпсіоіопі] асі] 1) бездіяльний, гультяйський; ледачий, лінйвий; 2) млявий; 3) мед. безболісний, нечу-тлйвий.
іпсіотііаЬІе [іп'сІотііаЬІ] асі] невгамовний, невтихомйрний, непри-боркний; упертий.
Ішіопезіа [лпсІои'пкзо] п геогр. н. Індонезія.
ІшІопезіап [,шсІои'пі:2рп] 1. п 1) індонезієць; індонезійка; 2) індонезійська мова; 2. асі] індонезійський.
ііміоог ['іпсІо:] асі] 1) кімнатний, домашній, хатній; що перебуває (відбувається) у приміщенні; ~ оссираііоп хатня робдта, домашнє заняття; ~ §ате8 кімнатні ігри; ігри у спортивному залі; ~ ігеаітепі мед. стаціонарне лікуван
ня; ~ зсепе інтер’єр; 2) призначений для встановлення всередині приміщення.
ішіооґз ['ш'дз:2] асіу в будинку, в кімнаті, у приміщенні; іо 8іау ~ сидіти вдома, не виходити з приміщення.
ішІоґ$аСіоп [,іпсЬ:'8Єі/п] п 1) передавальний напис (на векселі, чеку); індосамент; 2) підтвердження, схвалення; 3) підпис на звороті документа.
ІШІОГ8Є [іп'скґ.з] у 1) робйти передавальний напис; 2) підписуватися (під документом); розписуватися; вписувати (в документ); 3) підтверджувати (правильність); схвалювати.
ішІогаетепС [т'доізтопі] п 1) амер. передавальний напис; індосамент; 2) підпис на звороті (документа); 3) підтвердження; схвалення; підтримка.
ішігаІЇ ['іпс1га:ії] див. іпсігаи^Ьі.
ішігаи£Ііі [ 'шсІгагй] п 1) втягування; підтягування; 2) спрямований усередину потік (приплив) (повітря, води тощо); 3) затока, морськйй рукав.
іп<ігаі¥Ііі£ [ 'іп'сІго:іі] ] асі] вхіднйй; утяжнйй.
ішігаїуп ['іп'сІго:п] асі] утягнутий.
іімІиЬіоиз [іп'фи:Ьі98] асі]безсумнівний, правильний.
ішІиЬііаЬІе [іп'сЦи:ЬіІ»Ь1] ^'безсумнівний, правильний, безперечний, очевидний; іі І8 ~ безсумнівно.
іпдиЬііаЬІу [іп'фигЬііоЬІі] асіу безсумнівно, безперечно, очевйдно.
ішіисе [іп'сЦигз] у 1) спонукати, схиляти; впливати; примушувати; 2) викликати, спричиняти; стимулювати; 3) ел. індукувати; 4) фіз. наводити; 5) лог. виводити шляхом індукції.
ішіисе<1 [іп'сЦи:8І] аф 1) вймуше-ний, змушений; 2) вйкликаний; ~ сіеі-опаііоп військ, детонація на відстані; 3) фіз. наведений; 4) ел. індукований; ~ писіеаг геасііоп штучна ядерна реакція.
ііміисешепі [іп'фшзтапі] п 1) стй-мул, спонука, спонукальний мотйв; 2) принада; 3) юр. вступна частйна (документа).
ішіисі [ш'сілкі] у 1) офіційно вводити на посаду, здійснювати церемонію введення на посаду; 2) призначати на посаду, затверджувати на посаді; 3) садовйти, посадйти (поставити) на місце; 4) ознайомлювати, вводити (в курс справи); 5) виводити (закони); 6) амер. військ, призивати на військову службу.
ішіисіапсе [т'сілкіапз] п 1) ел. ін-дуктйвність; 2) фіз. самоіндукція.
ішіисіее [, іпдлк'іі: ] п амер. військ. призовнйк, новобранець.
ііміисіііе [іп'сілкіаіі] асі] 1) нетягу-чий, непластйчний; нековкйй; 2) не
іпд
586
іпе
лагідний, непокладливий, незговірливий.
ішіисііоп [іп'сІлк/п] п 1) лог. індукція; 1о£Їса1 ~ логічний вйсновок; 2) індуктивний метод; 3) офіційне введення на посаду; 4) вступ; 5) амер. призов на військову службу; 6) ел. індукція; 7) фіз. наведення; 8) тех. впуск, усмоктування.
Іім1ис0оп-соі1 [ш'сілк/п'коіі] п ел. індукційна котушка, індуктор.
іікіисйоп-уаке [іп'сілк/п'угеїу] п тех. впускний клапан.
нкіисііуе [ш'сілкіїу] ад] 1) лог. індуктивний; ~ єуісієпсє доказ методом індукції; 2) спонукальний; що веде (притягує) (до чогось); 3) вступний; 4) ел. індукційний, індуктивний.
ішіисііуку [лпдлкЧіУйі] п ел. ди-електрйчна проникність.
іїмііісіог [іп'сілкідп] п ел. 1) котушка індуктивності; 2) індуктор.
іпдисіогу [ш'сілкіоп] ад] вступний.
ііміие [іп'сЦи:] у 1) наділяти; обдаровувати; 2) надівати; одягатися (у щось) (тж епсіие).
іпдиі^е [іп'сілісіз] у 1) робити приємність, утішати; розважати; 2) робйти собі приємність, віддаватися втіхам; дозволяти собі; дати собі волю (в чомусь); Іо ~ іп гпоіогіпЕ захоплюватися їздою на автомашйні; іо ~ іп атизе-тепіз віддаватися втіхам; іо ~ іп а пар із задоволенням подрімати; іо ~ а уаіп йоре плекати марну надію; 3) ставитися поблажливо; потурати, балувати; іо ~ опе’з сйіїсігеп балувати своїх дітей; уои сап’і ~ еуегу сгеаШге усім не догодиш; 4) розм. дуже пиячити; 5) ком. дати відстрочку платежу за векселем.
ішкіївепсе [іп'сілісізопз] п 1) поблажливість, мйлостйвість, терпймість; 2) потурання, попускання; потурання своїм бажанням (уподобанням); 3) привілей; мйлість; ласка; 4) ком. відстрочка платежу; 5) церк. індульгенція, відпущення гріхів.
ішіиїзепсу [ш'сілкізапзі] п 1) поблажливість, терпймість, толерантність; 2) потурання; 3) привілей; мйлість; 4) церк. індульгенція (тж іпсіиі^епсе).
іп(іиІ£Єп< [іи'сІлісІзопі] аф 1) поблажливий, терпймий; 2) що потурає (балує); ~ рагепіз батькй, які в усьому потурають своїм дітям (які балують своїх дітей).
іпдиіі [т'сілк] п 1) церк. індульгенція (папи); 2) іст. мйто на імпортні товари.
іпДшпепіа [,іпс!)и:'тепіо] рі від іп-сіитепіит.
іпдитепіит [дпсЦиґтепіот] п (рі іпдитепіа) 1) зоол. оперення, пір’я; волосянйй покрив; 2) опушення.
ішіигаіе І ['тс^иопі] аф 1) затверділий; 2) черствйй; нечутлйвий, бездушний, нечулий; 3) упертий.
ішіигаіе II ['іпфиогеїі] V 1) робйти твердйм; викликати затвердіння; 2) твердіти, тверднути, тужавіти; 3) ставати міцнйм (непорушним) (про звичай тощо); 4) робйти черствйм (бездушним, нечулим); 5) ставати черствйм (бездушним, нечулим).
іпсіигаіесі [ 'іпсЦиогеїІїсІ] аф 1) затверділий, затужавілий, твердйй; 2) зачерствілий, бездушний, нечулий; ~ сопзсіепсе бездушність, черствість.
ішіигаііоп [лпсІіио'геї/п] п 1) затвердіння, ущільнення; 2) черствість; жорстокість; 3) упертість.
ІшІиз ['іпсіоз] п геогр. н. р. Інд.
іпдизігіаі [ш'сілзігіоі] 1. п 1) промисловець; 2) промисловий робітнйк; 3) рі акції промислових підприємств; 2. аф 1) промисловий, індустріальний; ~ агеа промисловий район; ~ агі промислова естетика; художнє оформлення промислової продукції; ~ сЬетізігу хімічна технологія; ~ соипігу промислова країна; ~ еп§іпе стаціонарний двигун; ~ ехйіЬйіоп промислова вйставка; ~ §оосІ8 (ргодисіз) промислові товари; ~ гєуоіШіоп промислова революція; ~ ігасіог тягач; 2) промисловий; що йде на промислові потреби; ~ сгорз технічні культури; ~ аісойої промисловий спирт; 3) виробнйчий; ~ ассісіепі виробнйча травма; ~ сіізеазе професійне захворювання; ~ еп^іпеег технолог; ~ іпзигапсе виробнйче страхування; ~ тесіісіпе ме-дйчне обслуговування промислових робітників; ~ зсйооі реміснйче учйлище; реміснйча школа для безпритульних дітей; ~ ігаіпіпЕ виробнйче навчання.
ішіизігіаіізіп [ш'сілзігіоіігт] п інду-стріалізм.
ішіизігіаіізі [ш'сілзЄпоіізі] п 1) промисловець, підприємець, фабрикант; 2) промисловий робітнйк.
ішіизігіаіігаіюп [іп,сілБіпз1аі'геі|п] п індустріалізація.
іпдизігіаііхе [ш'сілзіпоіаїх] V індустріалізувати, проводити індустріалізацію.
ішіизігіаііу [ш'сідзігізії] аду 1) у промисловому відношенні; з точки зору промислового виробнйцтва; 2) індустріальним (промисловим) шляхом.
ішіизігіоиз [ш'сІлзГгіоз] аф 1) пра-цьовйтий, старанний, ретельний; 2) навмйсний, умйсний; нарочйтий; 3) умілий, вправний.
нкіизігіоизіу [ш'сілзігіазії] аду старанно, ретельно.
ішіизігу ['іпсіозігі] п 1) промисловість, індустрія; а Ьгапсй оГ ~ галузь промисловості; йоте ~ вітчизняна промисловість; кустарний промисел; йоизе оГ ~ іст. робітний дім; 1аг§е-зса1е ~ важка промисловість; ргосіисі оГ ~ промисловий вйріб; 2) галузь проми
словості; ашотоЬіІе ~ автомобільна промисловість; 3) працьовйтість, працелюбність; старанність; 4) уміння, майстерність, вправність.
ішЬуєіі ['ш'сКуєі] у (разі і р. р. іп-сйуєіі) 1) жйти, проживати (у — іп); 2) постійно перебувати, не залишати (про думку тощо).
ішкуеііег ['ш,сІ\¥еІ9] п поет, мешканець, жйтель.
Іш№єі1ІП£ ['1П,СЙ¥ЄІ11]] 1. п перебування (всередині); 2. аф що мешкає (живе, постійно перебуває).
іпеагіЬ [ш'о:0] у поет, ховати, хо-ронйти.
іпеЬгіапі [і'пі:Ьгюпі] 1. п п’янкйй засіб; 2. аф п’янкйй, п’янлйвий, п’янючий.
іпеЬгіаіе І [і'пі:ЬпіІ] 1. п п’яний; п’янйця, алкоголік; 2. аф п’яний, сп’янілий.
іпеЬгіаіе II [і'пі:Ьпеіі] V оп’янйти, п’янйти.
іпеЬгіаІіоп [і,пі:Ьп'еі/п] п сп’яніння.
іпеЬгіеІу [,іпі:'Ьгаідіі] п 1) сп’яніння; 2) алкоголізм.
іпеЬгіоиз [і'пі:Ьп0$] аф 1) питущий; 2) п’яний.
іпеШЬіІііу [дпедґЬіІїй] п неїстів-ність.
іпеШЬІе [ш'есІїЬІ] аф неїстівнйй.
іпеШіед [іп'есіїїісі] аф 1) невйда-ний, ненадрукований; 2) вйданий без редакційних змін, невідредагбваний.
іпеЛаЬІе [іп'еЬЬІ] 1. п 1) той, чиє ім’я не можна вимовляти марно; 2) рі жарт, невимовні (про штани); 2. аф невимовний, несказанний.
іпеіїаЬІу [ш'е&ЬІі] аду невимовно, несказанно.
іпеіїасеаЬІе [,ші'£еі8оЬ1] ад] незгла-дймий.
іпеЛГесііЬІе [дпіТекІзЬІ] ад] що не піддається вплйвові.
іпєПєсйує [,іпі'£екйу] аф 1) безрезультатний, марний, даремний; не-ефектйвний; ~ гетеШез неефектйвні засоби; 2) невиразний; що не справляє враження; 3) невмілий, нездатний; 4 ~ сои^Ь мед. сухйй кашель.
іпеіїесііуеіу [дт'ІекІїУІі] аду безрезультатно, марно, даремно; неефек-тйвно.
іпеіїесіиаі [дш'ГекізиоІ] ад] 1) безрезультатний, марний; 2) безплідний, невдалий; ~ регзоп невдаха.
іпеШсасіоив [лпеії'кеїрз] ад] недійсний, неефектйвний, що не дає бажаного результату.
іпеіїісасу [іп'еїїкозі] п безуспішність, марність.
Іпеіїісіепсу [, 1П1Т1/0П81] п 1) нездатність, неуміння; 2) недієвість, неефек-тйвність.
іпеШсіепі [дш'іїрпі] 1. п недотепа, нездара; 2. ад] 1) нездатний, невмілий; 2) недійовйй, неефектйвний; ма-
іпе
587
іпе
лопродуктйвний; 3) мал©кваліфікований.
іпеїаЬогаїе [дпі'ІжЬапІ] ад] нехитрий, невигадливий, простий.
іпеїазііс [,іш'1ж8Іік] асі] нееластйч-ний, негнучкйй.
іпе1а$<ісііу [дш1ж8'іі8ііі] п неелас-тйчність, відсутність пружності, жорсткість, негн^кість.
іпеїе^апсе [іп'е1ідзп8] п 1) нееле-гантність; невйтонченість; необробленість; 2) грубуватість; відсутність смаку; несмак; неопрацьованість (про стиль).
іпеїе^апсу [іп'е1ідоп8і] див. іпеї-е^апсе.
іпе1е£апі [ш'еіідопі] ад] 1) неелегантний; невйтончений; необрдбле-ний; 2) грубуватий, позбавлений смаку; неопрацьований (про стиль).
Іпе1е&ап11у [ш'еіідопііі] аду нееле-гантно; невйтончено.
іпеІі^іЬІе [іп'еікІзаЬІІ 1. п 1) непідхожий кандидат; 2) непідхожий партнер; небажаний (непідхожий) наречений; 2. ад] 1) що не може бути обраний на посаду; іо Ье ~ Гог ійе Ргезісіепсу що не може бути обраний президентом; 2) небажаний, непідхожий, незавидний (про нареченого)', ~ аз а даи£Йіег-іп-1а\¥ небажана як невістка; 3) непридатний, негодящий; ~ Гот тіїііагу зєгуісє непридатний для військової служби; ~ аііеп амер. іммігрант, що не має права стати громадянином США (через расову належність).
іпеккріепі [іп'еіокдуапі] асі] некрас-номовний; позбавлений красномовства.
іпеїисіаЬіІііу [дпіДлкІо'ЬіІіІі] п неминучість; невідворотність.
іпеІисІаЬІе [дпі'їлкіаЬІ] ад] неминучий; невідворотний.
іпері [і'пері] ад] 1) непідхожий, недоречний; 2) невмілий, нездатний; 3) дурний, безглуздий, абсурдний; 4) юр. недійсний; що втратив чинність.
іперШшІе [і'перііі]и:сІ] п 1) недоречність; невідповідність; 2) невміння; тепіаі ~ розумова відсталість; 3) нерозумне зауваження; безглузда витівка.
іпециаЬІе [іп'екхуаЬІ] ад] нерівний, неоднаковий.
іпециаі [і'пі.кхуоі] ад] нерівний, нерівноцінний (тж ипециаі).
іпечиаіііу [,іпі: 'Ьуоіііі] п 1) нерівність; різниця; невідповідність; 2) несхожість, відмінність, неоднаковість; 3) нерівність (поверхні)', 4) мінливість (клімату)', 5) нерівномірність (пульсу тощо)', 6) неспроможність, нездатність (зробити щось)', ~ іо а іазк нездатність справитися із завданням.
іпециаііоп [дпі'к\уеі/п] п мат. нерівність.
іпедиііаіегаї [ш'і:к\уіЧаеіогої] ад] не-рівносторонній.
іпеяиііаЬІе [іп'екмнізЬІ] ад] несправедливий, упереджений.
іпециііу [ш'ек\УіІі] п несправедливість, упередженість; небезсторонність.
іпегжІісаЬІе [,іпґгаесІїкоЬІ] асі] невикорінний.
іпега$аЬ1е, іпегазіЬІе [дпґгеїзоЬІ] асі] незгладимий, незабутній.
іпеггаЬІе [іп'егоЬІ] асі] 1) безпомилковий; 2) непогрішний, непогрішимий.
іпеггапсу [іп'егоизі] п безпомилковість, непогрішність.
іпеггапі [іп'егопі] асі] 1) безпомилковий; точний; 2) непогрішний, непогрішимий.
іпеїі [і'по:1] асі] 1) інертний; нейтральний; ~ таїїег інертна речовина; 2) млявий, неактивний; бездіяльний; повільний; 3) неповороткий, важкий (про розум)', 4) незграбний; 5) військ. незаряджений.
іпегііа [і'по:{р] п 1) фіз. інерція, сйла інерції; 2) інертність, млявість, бездіяльність.
іпегііаі [і'по:{р1] аф тех. інерційний, відцентровий.
ІПЄГЙ1Є88 ['то:ІШ8] п інертність, млявість.
іпегшШе [іп'епг.сіаіі] асі] неерудбва-ний; неосвічений.
іпезсараЬІе [дпіз'кеїроЬІ] аф неминучий; невідворотний.
іпезсиїепі [іп'е8к]и1зпІ] аф неїстівний.
Іпе88еп1іа1 ['ші'$епр1] аф 1) незначний, неважливий, неістотний; 2) нематеріальний.
іпе$$епіїа1$ ['іпґзеп/іг] п рі предмети не першої потреби; предмети розкоші.
іпе$<ішаЬ1е [іп'езІїтаЬІ] аф 1) що не піддається оцінці; що неможливо оцінити; 2) неоцінимий, неоціненний, безцінний.
іпе¥а$іЬ1е [іпґуєіззЬІ] аф неминучий.
іпеуііаЬіІііу [ш,єуііо'Ьііііі] п неминучість; невідворотність.
іпеуііаЬІе [ш'єуііоЬІ] аф 1) неминучий; невідворотний; 2) розм. незмінний, постійний; ~ Ьоиг смертна година.
іпеуііаЬ1епе$$ [іп'еуіІаЬІпіз] п неминучість, невідворотність.
іпеуііаЬІу [ш'єуііоЬіі] аду немин^е, невідворотно.
іпехасі [дшд'гаекі] аф 1) неточний, недбалий; 2) неакуратний, несправний.
іпехасШшІе [дпід'хжкІіІ]и:сІ] п неточність.
іпехасіїу [дпід'гаекіїї] аду неточно.
іпехасіпе$$ [дпід'2жк1пі8] п неточність.
іпехсизаЬІе [,іпік8'к]и:2аЬ1] аф непрощенний, непростимий, непробач-ний; недозволенний.
іпехси$аЬ1у [, ішк8'к]и:29Ь1і] аду непрощенно, непробачно, непростимо; недозволенно.
іпехесиїаЬІе [,іпід 'гекзШаЬІ] аф нездійсненний, нездійснимий.
іпехесиїіоп [ш,ек8Гкзи:/п] п невиконання.
іпехегііоп [дшд'гог/п] п бездіяльність, неробство, ледарство.
іпехЬаизіесі [дтд'2о:8ІісІ] аф 1) не-вйснажений; невичерпаний; 2) невй-сушений.
іпехЬаііБІіЬіІіІу ['шід,20:8Іа'ЬіііІі] п
1) невичерпність, невиснажність; 2) невтомність.
іпехйаизІіЬІе [дпід'2О:8ІоЬ1] аф 1) невичерпний, невиснажний; 2) невтомний; що не знає втоми; ~ Ьу Юіі що не стомлюється від праці.
іпехЬаизііуе [,ішд'2о:8ііу] аф 1) невичерпний; 2) невтомний; 3) неповний.
ІПЄХІ8ІЄПСЄ [ДПід'218І9П8] П 1) НЄВІ-д’ємність, притаманність; 2) небуття.
іпехогаЬіШу [іп,ек89го'Ьі1іІі] п безжалісність, невблаганність.
іпехогаЬІе [іп'екзогоЬІ] аф безжалісний, невблаганний; непохитний.
іпехогаЬІу [ш'екзогаЬІі] аду безжалісно, невблаганно; непохитно.
іпехреШепсе [дпікз'ріїфапз] див. іпехресііепсу.
іпехреШепсу [дпік8'рі:сІрп8і] п недоцільність, недоречність; нерозсудливість.
іпехредіепі [,ішкз'ркфопі] аф недоцільний, недоречний; нерозсудливий.
ІПЄХрЄП5І¥Є [,Ш1к8'рЄП81У] ад] 1) недорогий, дешевий; 2) немарнотрат-ний, ощадливий.
іпехрегіепсе [,тік8'рідП9П8] п недосвідченість.
іпехрегіепсей [ ,іпік8'рі9гіоп8І] ад] недосвідчений.
іпехрегі [дпекз'ро.І] ад] 1) недосвідчений, необізнаний; 2) невмілий, невправний.
іпехріаЬІе [ш'екзріаЬі] ад] 1) не-спокутуваний; незгладимий; 2) непримиренний, непримиримий.
іпехрІісаЬІе [ш'екзріїкаЬІ] ад] непоясненний, непояснимий; незрозумілий, нез’ясовний; іп ап ~ таппег незрозумілим чйном.
іпехрІісаЬІу [іп'екзрІїкаЬІі] аду незрозуміло, нез’ясовно.
іпехріісії [дтк8'р1і8іІ] ад] незрозумілий, неясний; невиразний; непевний.
іпехрІісИІу [,іпік8'р1і8і11і] аду незрозуміло, неясно; нез’ясовно.
іпе
588
іпГ
іпехріозіуе [дшкз'ріоизіу] асі] що не вибухає.
іпехрге$$іЬ1е [дпікз'ргезоЬІ] асі] невимовний, несказанний; неописанний.
іпехргеззіЬІез [дткз'ргезаЬІг] п рі жарт, невимовні (про штани).
іпехрге88іуе [дпікз'ргезіу] асі] невиразний.
іпехри£паЬ1е [дпікз'рлдпзЬІ] асі] непереборний, нездоланний, непереможний; неприступний.
іпехіеппіпаЬІе [дпекз'ІогтшоЬІ] асі] невигубний, незгубний.
іпехІіпвиізЬаЬІе [дпікз'їідд'УірЬІ] асі] невгасимий; невтомний; безперервний.
іпехІгісаЬІе [ш'екзІпкоЬІ] асі] 1) заплутаний, складнйй; 2) нерозв’язний, безвихідний.
Іпег ['і:пег, амер. 'аіпег] п ж. ім'я Інез, Айнез; Інеса.
іпГаіі ['іп£о:1] п 1) набіг, напад, вторгнення, навала; 2) злиття (річок); схрещення, перехрещення (доріг тощо); 3) падіння, падання.
іпґаІІіЬіІізт [іпТгеіаЬіІігт] п непогрішність, непогрішимість.
іпГаШЬіІіІу [іп,£ае1о'Ьі1іІі] п 1) безпомилковість; непогрішимість; 2) безвідмовність, надійність, вірність; 3) неминучість.
іпГаІІіЬІе [іп'ЕаеІоЬІ] асі] 1) безпомилковий, непогрішимий; 2) безвідмовний, надійний, вірний; ~ тасйіпе надійна машйна; 3) неминучий.
іпГате [іпТеїт] V знеславити; позбавити доброго імені, заплямувати добре ім’я.
іпГатоиз ['іпЬтаз] асі] 1) що користується недоброю славою; що має погану репутацію; безславний; 2) ганебний; негідний; безчесний; ~ соп-дисі ганебна поведінка; 3) розм. поганий, кепський, капосний, мерзенний; 4) юр. позбавлений громадянських прав за вчйнений злочин.
іпГату ['шЬті] п 1) ганьба, безчестя; недобра слава; 2) підлість, негідність; 3) ганебна поведінка; підлий вчйнок; 4) юр. позбавлення громадянських прав.
іпГаїїсу ['1П&П81] п 1) дитячі рбкй, раннє дитйнство; паїигаї ~ юр. дитячий вік до семй років; іо діє іп ~ померти в ранньому віці; Ггот ~ іо оїд а§е з раннього дитйнства до старості; 2) рання стадія розвитку, період становлення; початок; 3) юр. неповноліття, вік до 21 року (у Великій Британії).
іпГашІоиз [іп'Ггепдаз] асі] невартий згадки; нйций, огйдний, мерзенний.
іпГапі ['іпЬпі] 1. п 1) дитйна, немовля; 2) юр. неповнолітній; 2. асі] 1) дитячий; ~ ґоосі дитяче харчування; 2) початковий, зародковий; ~ іпсіизігу
амер. нова галузь промисловості, що користується пільгами.
іпГапІа [іп'Гзепіо] п інфанта.
іпґапіе [іп'ЕзепІї] п інфант.
іпГапіЬоод ['шЬпіЬид] див. іпГапсу.
іпґапіісідаї [ш.ГгепІі'заідІ] асі] що стосується дітовбйвства.
іпГапІісіде [іп'ГгепІізаісІ] п 1) діто-губство; убйвство новонародженого; 2) дітовбйвця, дітогуб.
іпґапіііе ['тЬпІаіІ] асі] 1) дитячий; ~ с1І8еа8Є8 (зіскпеззез) дитячі хвороби; ~ ра8ііте8 дитячі розваги (ігри); 2) інфантильний; 3) що перебуває на ранній стадії розвитку.
іпГапІіІізт [іпТгепііІігт] п 1) мед. інфантилізм; 2) незрілість.
іпГапіШІу [дпЬп'111111] п дитйнство; незрілість.
іпГапІіпе ['іпГопІат] асі] дитячий.
іпГапІгу ['іпЬпІп] п піхота, інфантерія; тоипіесі ~ моторизована піхота; ~ ге^ітепі піхотний полк.
іпГапігупіап ['іпЬпІптоп] п (р/-теп [-топ]) піхотйнець.
іпҐапІ-зсЬооІ ['тГзпі$ки:1] п дошкільний дитячий заклад; дитячий садок; дитячі ясла.
іпґагсі [ш'£а:кі] п мед. інфаркт.
іпґагсііоп [іп'£а:к/п] п мед. 1) омертвіння у тканйнах, утворення інфаркту; 2) інфаркт.
іпГаге ['іп£єо] п амер. розм. новосілля; святкування з нагоди переселення молодої дружйни в будйнок чоловіка.
іпГаіиаІе [ш'ГаеІіиеіі] V запаморочити голову; звестй з розуму; звабити; захопйти.
іпГаІиаІед [шТавдиеіИд] асі] 1) збожеволілий, знавіснілий; засліплений (пристрастю); 2) закоханий до нестями; 3) захоплений (чимсь).
іпГаіиаііоп [іп,£аеди'еі/п] п 1) прй-страсне захоплення; 2) палка закоханість; запаморочлива прйстрасть; засліплення (чимсь — Гог); Ю Гаїї іпіо а сіеер ~ Гог зтЬ. прйстрасно закохатися в когось.
іпґаизі [іп'КхзІ] асі] нещаслйвий, безталанний.
іігіеазіЬІе [іп'йігаЬІ] асі] нездійсненний, нездійснймий.
іпґесі [іп'Гекі] V заражати (тж перен.).
іпґесіесі [іп'Гекіїд] асі] мед. інфікований, заражений.
іпҐесііоп [іпТек/п] п 1) інфекція, зараження; іо зргеасі Ьу ~ пошйрюва-тися інфекційним способом; 2) зараза; заразливість.
іпґесііоиз [іпТек/аз] асі] 1) інфекційний; вйкликаний інфекцією; заразний; ~ сіізеазе заразне захворювання, інфекційна хвороба; 2) для інфекційних хворих; - Ьозріїаі інфекційна лі
карня; 3) заразливий; ~ Іаи^Ьіег заразливий сміх.
іпҐєсііує [ш'ЕекІїу] асі] мед. інфекційний.
іпґесшкі [тТекзпсІ] асі) безплідний.
іпГесішШІу [дпії'клпсіїїі] п безплідність.
іпГеІісіПс [дпйіі'зііїк] асі] нещасний, бідолашний.
іпГеІісііоиз [лпй'іізііоз] асі] 1) нещаслйвий, нещасний; ~ оссазіоп нещасний вйпадок; 2) невдалий; недоречний; ~ гетагк недоречне зауваження.
іпГеїісііу [дпй 118111] п 1) нещастя, невезіння; 2) невдача; невдалий вй-слів; недоречне зауваження; щось невдале; ІЬе іпГеїісіїіез оГ зіуіе стилістйчні огріхи.
іпГег [іп'Ьі] V 1) робйти вйсновок; 2) означати, мати на увазі, гадати; уоиг зііепсе ~8 СОП8ЄШ ваше мовчання означає згоду; 3) припускати, здогадуватися.
іпҐегаЬІе [ш'ЬггаЬІ] асі] що виводиться (робиться) (про висновок тощо).
іпҐегепсе ['1П&Г9П8] п 1) вйсновок; умогляд; Гаіг ~ справедлйве рішення; 2) вйведення; 3) припущення, передбачення; те, що мається на увазі; іЬаі із а теге ~ це лише припущення.
іпГегепІіа! [,тЬ'геп/1] асі] одержаний способом вйведення; що робиться як вйсновок, що виводиться.
іпґегіЬІе [іп'ЬігзЬІ] див. іпГегаЬІе.
іпґегіог [іп'іїогю] 1. п 1) підлеглий; 2) друк, підрядковий знак; 2. асі] 1) низький, нйжчий (за рангом тощо); іЬе ~ гапк8 нйжчі чинй; ~ £гасіе військ. нйжче звання; ~ ієуєі низький рівень; 2) гірший (за якістю); менший (за кількістю); 3) поганий, кепський; оГ ~ циаіііу поганої якості; ап ~ §гас!е оГ соПее низькосортна кава; іо Ье ~ іо іЬе іа8к бути неспроможним вйконати завдання; 4) друк, підрядковий; ~ сЬаг-асіег8 підрядкові знаки.
іпґегіогіїу [іп,£юп'оп1і] п 1) нйжче становище, нйжчий ступінь; підлеглість; ~ оГ гапк нйжчий чин; ~ оГ а§е молодший вік; 2) гірша (нйжча) якість; 3) неповноцінність; ~ оГ тіпд розумова неповноцінність; ~ сотріех псих, відчуття власної неповноцінності.
іпГетаї [іп'£о:п1] асі] 1) пекельний; гаспидський; 2) страшенний, жахлйвий, нелюдський; 3) проклятий; чортячий.
іпГетаїїу [іп'Ь:па1і] асіу 1) пекельно, по-диявольському, нелюдськи; 2) дуже, страшенно; іі із ~ Ьоі страшенно жарко.
іпГегпо [іп'Ь:пои] п італ. пекло (тж перен.).
іпГєґіііє [іп'£а:1аі1] асі] неродючий; безплідний; марний; ~ зоіі неродюча земля.
іпГ
589
іпГ
іпґегіііііу [,іп£о:Чі1ііі] п .1) неродючість; безплідність; 2) стерильність.
іпГе$і [іпТезі] V облягати; обсідати, напосідати; кишіти; бути у великій кількості; сагез ~ Ьитап ІіГе людське життя сповнене турбот; йіез ~ саніе мухи обсідають рогату худобу.
іпіезіаііоп [дпіез'їеі/п] п інвазія (паразитів тощо).
іпґеидаНоп [дп^иґсІеі/п] п іст. дарування маєтку.
іпЛЬиІаіе [ш'йЬзиІей] V закріпити пряжкою (застібкою).
іпЛсІеІ ['іпГісіаІ] 1. п 1) язичник; невірний; 2) невіруючий, безбожник; 2. аф 1) язйчеський; невірний; 2) невіруючий, безбожний; 3) атеїстичний.
іпЛДеІИу [дпїї'сіеіні] п 1) невіра; атеїзм; безбожність; 2) язичество; 3) віроломність; зрада, невірність (подружня)', 4) невір’я, недовір’я; 5) недос-товірність, невірогідність; ненадійність.
іпЛеІд ['іпГґ.ісІ] п 1) земля біля садиби (ферми); 2) орна земля; 3) спорт, частйна поля поблизу воріт (у крикеті).
тЛзМіпз ['тДаїПі]] п 1) бій на близькій дистанції; інфайтинг (бокс)', 2) військ, блйжній бій.
іпЛІт [іпТіІт] V покривати тонкою плівкою.
іпЛІІег ['іпіїко] див. іпйЬгаїе.
іпЛМгаіе ['іпйіігеїі] 1. п інфільтрат; 2. V 1) фільтрувати, пропускати через фільтр; 2) інфільтрувати, просочувати; 3) просмоктуватися; просочуватися, просякати; проникати; есіисаіїоп ~з іЬгои§Ьоиі освіта пошйрюється скрізь; 4) військ, проникати (в тил противника).
іпЛИгаІесі ['тіїІітеіікі] аф просочений.
іпЛІігаііоп [дпіїІЧгеї/п] п 1) інфільтрація, просочування; пронйкнення; 2) військ, проникання (у тил противника); 3) мед. інфільтрат.
іпЯпііе ['іпіїпй] 1. п 1) розм. безліч, сйла-силенна; 2) (ІЬе ~) нескінченність, безкраїй простір; безмежність, безконечність; 3) мат. нескінченна величина; 2. аф 1) нескінченний, безкінечний, безмежний, безкрайній; ~ зрасе безмежний простір; 2) мат. нескінченний, нескінченно велйкий; 3) незліченний, незчисленний, незлі-чймий; 4) грам, неозначений, безособовий (про форми дієслова).
іпЛпііеІу [ '1ПІЇП1111] асіу нескінченно, безконечно; безмежно; іо Ье ~ оЬ1І£есі іо зтЬ. бути безмежно вдячним комусь.
іпЛпііезітаї [дпГті'іезітої] 1. п нескінченно мала величина; 2. аф 1) дуже маленький, найдрібніший; 2) мат. нескінченно малйй.
іпЛпіііуа! [т/тіЧаіу(о)1] аф грам. інфінітйвний; що стосується неозначеної форми дієслова.
іпЛпіііує [іпТтіііу] грам. 1. п інфі-нітйв, неозначена форма дієслова; 2. аф інфінітйвний, неозначений.
іпЛпіішіе [іп'іїшіішсІ] п 1) безконечність, нескінченність; безмежність; 2) просторість, величезний простір; 3) безмежно велйке число, безмежна кількість.
іпЛпііу [іп'їїпііі] п 1) мат. нескінченність; 2) безконечність; 3) щось величезне, безмежне; 4) безмежно велйке число; безмежно велйка кількість; ап ~ оГ сіеіаііз безліч подробиць.
іпЛгаї [іп'£о:т] 1. аф 1) немічний, старезний, слабйй (від старості); 2) не-стійкйй, нетвердйй; 3) слабовільний, нерішучий; слабохарактерний; 2. V ослабляти, підривати (закон, авторитет).
іпЛппагу [іп'£а:топ] п лазарет; ізолятор.
іпЛгтаіу [іп'£о:тіІі] п 1) неміч, старезність; слабість, кволість; ІЬе ~ оГ оісі а§е стареча слабість; 2) невагомість, необґрунтованість (доказів тощо); 3) недолік, вада, порок; 4) слабовілля, слабохарактерність; моральна нестійкість; ~ о? ригрозе нерішучість.
іпЛх І ['іпйкз] п грам, інфікс.
іпЛх II [іп'йкз] у 1) уставляти, утикати, устромляти (у — іп); 2) вселяти, навівати; 3) грам, вставити інфікс.
іпЛашаЬІе [іп'ГіаетоЬІ] див. іпйат-таЬІе.
іпЛате [іп'Яеїт] V 1) запалюватися, спалахувати, загорятися, займатися; 2) запалювати (у/іїЬ); 3) хвилювати, збуджувати; 4) захвилюватися; 5) мед. запалюватися; 6) викликати запалення.
іпЛашесІ [іп'Гіеїтсі] аф мед. запалений.
іпЛаттаЬіШу [т.Ягето'ЬіІіІі] п 1) займйстість; горючість; 2) збудливість, запальність.
іпЛаттаЬІе [іп'ЛгетаЬІ] аф 1) лег-козаймйстий; горючий; Ьі§Ь1у ~ вогненебезпечний; ~ тіхШге тех. горюча суміш; 2) запальнйй, гарячий, легко збудливий.
тЛаттаіїоп [,т£1о'теі/п] п 1) запалення, займання; 2) роздратування; обурення; спалах; 3) мед. запалення; ~ оГ 1ип§з запалення легенів.
іпЛаттаііуе [т'Ягетоііу] див. іп-Латтаїогу.
іпЛаттаіогу [іп'Гігетоіоп] 1. п подразник; збудник; 2. аф 1) збудливий; підбурювальний; 2) мед. запальнйй; запалений.
іпЛаіе [іп'Гіей] у 1) надуватися; 2) наповнювати повітрям (газом); накачувати; 3) підвйщувати, роздувати, наганяти (ціни); 4) ек. проводити інфляцію.
іпЛаіеЛ [іп'ЛеііісІ] аф 1) надутий, наповнений повітрям (газом тощо); ~ ііте пневматйчна шйна; 2) здутий, роз
дутий, споєний; 3) пихатий, бундючний; 4) роздутий (про ціни); ~ ргісез надмірно високі (роздуті) ціни.
іпЛаіег [іп'йеііо] п насос для шин.
іпЛаііоп [т'Пеї/п] п 1) надування, роздування; наповнення повітрям (газом); накачування; 2) роздутість, надутість, здування; 3) спуіування, обдимання; Зои^Ь ~ підходження тіста; 4) пихатість, бундючність; 5) ек. інфляція; 6) мед. пухлйна (опух).
іпЛаііопагу [ш'Яеі/поп] аф ек. інфляційний.
іпЛес! [іп'Гіекі] V 1) згинати, гнути; угинати; 2) грам, змінювати закінчення; додавати закінчення; 3) муз. моделювати (про голос); 4) фіз. відхиляти (про промені світла).
іпЛесіеЛ [ш'Пекіні] аф 1) угнутий; зігнутий; 2) грам, змінюваний (граматично).
іпЛесііоп [іп'£1ек/п] див. іпПехіоп.
іпЛесііопаї [іп'Яек/опі] див. іпііехі-опаї.
іпЛєсііує [іп'Гіекіїу] аф 1) що гнеться (згинається); 2) грам, флек-тйвний; а Ьі^ЬІу ~ Іап^иа^е мова з роз-вйнутою системою флексій.
іпЛехіЬіІііу [іп,£1ек8а'Ьі1іП] п 1) негнучкість, жорсткість; нестйсливість; 2) непохитність, незламність.
іпЛехіЬІе [іп'йекзаЬІ] аф 1) негнуч-кйй, незгйнний; жорсткйй; нестйсли-вий; 2) непохйтний, незламний; невблаганний; ~ соига^е незламна мужність.
іпЛехіоп [іп'йек/п] п 1) згинання, згин; 2) грам, флексія; зміна форми слова (закінчення); 3) модуляція, зміна інтонації; 4) опт. відхйлення (променів); ~ роіпі мат. точка згйну.
іпЛехіопаї [т'Нек/пІ] аф лінгв. флектйвний; ~ 1ап§иа&ез флектйвні мови.
іпЯєхіує [іп'йекзіу] див. іпйєсіїує.
іпЯісі [ш'Гіїкі] V 1) завдавати (удару, болю); 2) заподіювати (зло); 3) накладати (кару); 4) нав’язувати (погляди).
іпЛісііоп [іп'Яік/п] п 1) заподіяння (страждань); 2) накладання (кари); 3) страждання; * прйкрість, гіркота; 4) покарання.
іпЛооД [іп'ЯасІ] у уливатися, утікати (потоком).
іпЛогезсепсе [дпйоґгезпз] п бот. 1) суцвіття; 2) цвітіння; 3) збірн. цвіт.
іпЛолу І ['іпйои] див. іпйих.
іпЛоуу II [т'Гіои] V уливатися, утікати.
іпЛоміпз [ш'Гіошт]] 1. п 1) упадання, уливання; 2) приплйв; наплйв; 2. аф що впадає (уливається).
іпЛиепсе ['іпйиапз] 1. п 1) вплив (на — оп, ироп, оуєг); іо Ьауе ап ~ оуєг зтЬ. мати вплив на когось; (Ье ~ оГ ехатріе сйла вплйву; а тап оГ
іпГ
590
ІІЩ
£геаі ~ дуже впливова особа; іо и$е ипсіие ~ оп зтЬ. справляти тиск на когось; 2) впливова особа; 3) важливий фактор; ~ сигуе мат. крива залежності; 2. V справляти вплив; впливати (на — оп, ироп, оуєг); іо Ье ~сі Ьу 8тіЬ. перебувати під впливом чогось.
іпЛиепі [тЯиапі] 1. п притока; 2. ад] що впадає (вливається).
іпЛиепііаІ [,іп£1и'еп/1] асі] 1) впливовий; ~ тап впливова людйна; 2) важливий; що має вирішальний вплив; ~ сігсит8іапсе8 важливі обставини.
іпЛиепха [дпЯи'епха] п мед. інфлю-енца, грип.
іпЛих [іпЛлкв] и 1) упадання, уливання; іЬе ~ оГ а гіуєґ іпіо іЬе 8еа упадання рікй в море; 2) приплйв; на-плйв (повітря тощо); 3) гйрло (ріки).
іпГо ['іп£ои] п розм. інформація, відомості.
іпГоШ [іп'ГоиісІ] у 1) загортати, закутувати; 2) перен. охоплювати, оповивати; 3) обіймати; 4) утворювати складки.
іпГопп [іп'£о:т] у 1) повідомляти, сповіщати, інформувати; іо ~ 8ґпЬ. оГ зтіЬ. повідомляти когось про щось; Ьеге\¥ЙЬ І ~ уои (Ьаі дипл. цим повідомляю вас, що; 2) доносити, подавати скаргу (а§аіп8і, оп); іо ~ 8гпЬ. а§аіп8і (оп) $тЬ. поскаржитися комусь на когось; 3) сповнювати (почуттями тощо); 4) розвивати; формувати (характер); 5) обвинувачувати, подавати в суд (на когось — а§аіп8і).
іпГогшаІ [іп'Го.тпІ] ад] 1) неформальний; неофіційний; ~ бґЄ88 щоденний чоловічий костюм; 2) невймуше-ний; прбстйй; нецеремонний.
іпГогшаІііу [дп£з:'тжіііі] п 1) недодержання установлених формальностей; відхід від форми; 2) відсутність церемоній; невймушеність.
іпГогшапі [іп'Га:тапі] п 1) інформатор; донощик; 2) мовознавець, що дає консультації перекладачеві (укладачу словника тощо); 3) юр. обвинувач; скаржнйк, позйвач; 4) оглядач, коментатор (з місця події).
іпГогшаііоп [дпЬ'теї/п} п 1) інформація; відомості, дані; 8іаіі8іісаі ~ ста-тистйчні дані; 2) (І.) довідки (вивіска над довідковим бюро); іо §еі (іо §аіп, іо оЬіаіп, іо гєсєіує) ~ одержати довідку (інформацію); іо іигп іп (іо §іує) ~ дати відомості (інформацію, довідку); ~ сіезк довідкове бюро; стіл довідок; 3) обізнаність, поінформованість; знання; пізнання; а тап оГ уа$і ~ людйна велйких знань; 4) юр. скарга; донос; іо Іау ап ~ а^аіпзі 8тЬ. подати скаргу в суд на когось; іо Іау а сгітіпаї ~ а§аіп8і 8тЬ. порушувати карну справу проти когось; 5) вйклад обставин справи (перед судом); 6) метеор, сповіщення (про шторм тощо); ~ а^епсу
військ, орган розвідки; ~ іЬеогу теорія інформації.
іпГоппаііуе [іп'£о:таііу] ад] 1) інформаційний; інформуючий; 2) повчальний; 3) що містить у собі інформацію; змістовний.
іпГоппаіогу [іп'£о:таіап] див. іпГог-таііуе.
іпГогте<1 [іп'£о:тсІ] ад] 1) обізнаний, поінформований; 2) освічений, знаючий.
іпГогтег [іпТа.та] п 1) інформатор; 2) донощик; 3) спорт, спортйв-ний кореспондент (коментатор).
іпГогтШаЬІе [тТогткіаЬІ] ад] не-страшнйй, негрізний.
іпГга ['т£га] аду лат. внизу, нйжче; уісіє ~, 8ее ~ дивйсь далі (нйжче) (посилання у книжці).
іпГга-асоїьііс ['іп£гаа'ки:$йк] ад] фіз. ультразвуковйй.
іпїгасі [іп'ітаекі] у руйнувати, ламати, порушувати; не додержувати (норм тощо); іо ~ пеиігаїііу порушувати нейтралітет.
іпйгасііоп [іпТгаек/п] п 1) порушення, недодержання; ~ оГ а 1а\у порушення закону; 2) спорт, порушення правил гри; 3) мед. надлом.
іпГгасіог [іп'їгжкіа] п порушник.
іпйгап£ІЬ1е [іпТгаепсІзіЬІ] аф 1) неподільний; прбстйй; нерозкладний; 2) непорушний, нерушймий.
іпГга-гесі ['іпіга'гесІ] аф фіз. інфрачервоний; ~ гау8 інфрачервоне проміння.
іпйга$опіс ['іп£га'8опік] аф фіз. ультразвуковйй, підтональний.
іпГга-8оиш1 ['іпГгаваипсІ] п фіз. інфразвук.
іпйгазіпісіиге ['тГгз'зіглкір] п буд. основа, фундамент.
іпГгедиепсу [іпТгі:к^ап8і] п рідкість, нерегулярність.
іпГгечиепі [іпТгі-.к^апі] ад] рідкісний; що трапляється (зустрічається) рідко; ~ оррогіипііу рідкісна можлйвість.
іпйісііоп [іп'£пк/п] п мед. утирання (мазі тощо).
іпйізісіаіе [іп'ГгкІзісІеіі] у охолоджувати.
іпГгіп£Є [іпТппбз] у 1) порушувати, не додержувати (закону), переступати; іо ~ а соругі^йі порушити авторське право; 2) робйти замах, зазіхати (на — оп, ироп); іо ~ ироп (оп) 8ґпЬ.’8 гІ£Йі8 зазіхати на чиїсь права.
іпҐгіпзешепі [іп'йтпсІзтапі] п 1) порушення, недодержання; ійе ~ о£ а ігеаіу порушення договору; 2) замах, зазіхання (на — оп, ироп); ~ оп ІіЬегіу замах на свободу.
іпГгисіиозе, іпГгисіиои8 [іп'іглкди-оив, іп'£глк1]иа8] ад] 1) безплідний; 2) непродуктйвний, неплідний.
іпГшпаіе ['ш^итеїі] у коптйти, закопчувати (м'ясо, рибу).
іпйішІіЬиІа [дпГлп'сІїЬіиІа] рі від іп-ГипсііЬиІит.
іпГипШЬиІаг [ дпілп'сІїЬзиІа] ад] воронкоподібний.
іпйішШніІшп [ дп£лп'біЬ]и1ат] п (рі іпГипбіЬиіа) анат. ворбнка.
іпГигіаіе [т'^иапей] у розлючувати, доводити до нестями, роз’яряти; іо Ье -б аі 8тіЬ. бути розлюченим чимсь.
іпГи$е [т'Г)и:2] у 1) вливати (іпіо); 2) вселяти; навівати; зароджувати, викликати, зароняти; іо ~ йоре іпіо 8тЬ. вселяти надію у когось; 3) настоювати (трави); заварювати (чай); іо ~ йегЬ8 настоювати трави; 4) настоюватися (про трави тощо).
іпГїі$іЬіШу [дпфшха'ЬіІШ] п непла-вкість, тугоплавкість.
іпГїі$іЬ1е [іп'5и:хаЬ1] ад] 1) неплав-кйй, нетопкий, тугоплавкий; 2) вогнетривкий; 3) нерозчйнний.
іпГіі8Іоп [т'^и.зп] п 1) вливання; 2) мед. внутрішньовенне вливання; 3) вселяння, навіювання (думки тощо); 4) настоювання; 5) настойка, настій; 6) домішка; \уіій ап ~ оГ 8гпій. з домішкою чогось.
іпГіізіує [іп'^и.хіу] ад] надихаючий, запалюючий; підбадьорливий.
іпГпзогіа [,іп£)и:'хо:па1 рі від іпГи-8огіит.
ігіГизогіа! [дп^иґхоїпаї] ад] інфузорний.
іпГизогішп [дп^иґхз-.пат] п (рі іп-Ги8огіа) зоол. інфузорія.
іп£ [її]] п розм. лука, пасовйще (в низовині).
Іп&а [11399] п ж. ім'я їнга (зменш, від Іп^гісі).
іп^аіе [іп'деіі] п мет. вертикальний ливнйк.
іп^аійег ['іп.даеба] у 1) збирати; 2) збиратися, сходитися.
іп£а(1іегіп£ ['іп, джбані]] п збирання (урожаю); Ееа8і оГ І. церк. Свято кучок.
іпветіпаіе [т'дзетіпеїі] у повторювати, твердйти знову й знову.
іпзепегаіе І [трепані] ад] природжений; властйвий, притаманний.
іпзепегаіе II [іп'бзепагеїі] у породжувати.
іп£епіои$ [іп'сізі.гдаз} ад] 1) винахідливий; умілий, майстерний; 2) дотепний, оригінальний.
іпвепиііу [дпсізґпішііі] п 1) винахідливість; умілість, майстерність; 2) дотепність, оригінальність; 3) відвертість, щйрість; щиросердість.
іп£епиои$ [іп'сІзепіиа8] ад] 1) щйрий, щиросердий; відвертий, прямйй; 2) нехйтрий, нелукавий, простодушний, наївний; 3) благородний.
іп&е$1 [1П СІ3Є8І] у ковтати, глитати; проковтнути.
іп&е$іа [іп'бзе8іа] п спожйвана їжа.
іп§
591
іпЬ
іп&е8Ііоп [іп'сізе$уп] п приймання їжі.
ІЇ1§ІЄ ['іізді] п вогонь, полум’я (у каміні).
іп&1е-поок ['гддіпик] п місце біля вогню (каміна).
іп§1е-$і(1е |'іі]д1$аід] див. іп^іе-поок.
іп§1оЬаІе [іп'дІоиЬіІ] аф кулеподібний.
іп§1огіои$ [іп'діоігюз] аф 1) безславний, ганебний; срамдтний; 2) невідомий; непомітний.
іп§1ііуіє$ [іп'дЦи:уіі:х] п 1) воло (у птаха)’, 2) перший шлунок (у жуйних).
іп£оіп£ ['іп,доші]] 1. п 1) вхід, вступ, входження; 2) плата наперед за обладнання і ремонт орендованого приміщення; 2. асі] новоприбулий; що входить (прибуває); ~ іепапі новйй мешканець.
ііщоі ['іддої] п мет. зливок; болванка, чушка; ~ 8Іееі сталь у зливках.
ІП&ГЯІЇ [іп'дга:й] V прищеплювати; впроваджувати.
іп£гаІЇіп£ [іп'дга] п мед. пересадження, імплантація.
іпзгаіп ['т'дгеїп] 1. п 1) вйріб з пофарбованої пряжі; 2) кйлим з фарбованої пряжі; 2. асі] 1) пофарбований у пряжі (волокні); 2) природжений; укорінений; 3) закоренілий, застарілий.
іп£гаіпе(і ['т'дгешсі] аф 1) природжений; укоренілий; закоренілий; Не із ап ~ 8серііс він безнадійний скептик; 2) що просяк (в’ївся) (про бруд)', ~ сііп бруд, що в’ївся; 3) геол. вкраплений.
іпзгаіе [іп'дгеїі] 1. п невдячна людйна; 2. аф невдячний.
іпзгаііаіе [т'дгеї/іеіі] V здобути чиюсь прихйльність (ласку); іо ~ опезеІГ 'УІіЬ 8ґпЬ. утертися у чиєсь довір’я.
іп£гаііаііп£ [т'дгефеїііі]] аф чарів-нйй, чарівлйвий, привабливий, принадний.
іпегаііаіогу [іп'дгеї/іеііоп] див. іп-£гаііаііп£.
іп£гаііІіі(1е [іп'дгаеіідшсі] п невдячність.
ІП£ГЯ¥Є$СЄПСЄ [,1ПдГ9'¥Є89П8] п мед. поступове погіршання.
іп£гя¥е$сеп< [,тдг9'уе8оп1] аф мед. що поступово погіршується (про хід хвороби).
ііщгеШепі [іп'дгі:сірпі] п складова частйна, компонент, інгредієнт; ап іт-ропапі ~ іп а сЬагасіег важлйва рйса характеру.
іп£ге$$ ['іпдге8] п 1) пронйкнення, доступ; вхід, входження; 2) право входу; дозвіл на вхід; ~ І8 ргоЬіЬііесі вхід заборонено; 3) вступнйй внесок (тж. ~ то-пеу).
ІП£ГЄ$$ІОП ['іпдге/п] п 1) доступ, пронйкнення, входження; 2) геол. інгресія.
іп§гоі¥іп£ ['іп,дгошд] асі] уростаючий (про ніготь)’, що росте всередину.
іп£го\¥п [іпдгоип] асі] 1) що вріс (про ніготь)', 2) природжений; притаманний.
іп£пп¥<Ь ['іпдгоиб] п вростання усередину.
іп£ііеп ['іддигеп] п анат. пах.
іп£иіпа1 ['п]д\¥іп1] асі] анат. пахо-вйй.
іп£іі1ґ [іп'длИ] V 1) поглинати, засмоктувати; 2) завалювати, засипати.
іп£иг§ііаіе [іп'до:сІзіІеіІ] V 1) жадібно глитати, заковтувати; 2) перен. поглинати.
іпЬаЬіі [ш'ЬгеЬіІ] V жйти, мешкати; населяти; Гі8Ь ~8 ІЬе гіуєгз рйба водиться в річках.
іпЬаЬііаЬІе [т'ЬзеЬііаЬІ] асі] жилйй, заселений; придатний для житла (тж ЬаЬііаЬІе).
іпЬаЬііапсе [іп'ЬгеЬііапз] п місце проживання (мешкання); постійне перебування (мешкання).
іпЬаЬііапсу [іп'ЬгеЬіІапзі] п постійне проживання (мешкання); місце мешкання.
іпЬаЬИапі [іп'ЬгеЬпопі] п (постійний) мешканець, жйтель.
іпЬаЬііаІіоп [іп,ЬаеЬГіеі/п] п 1) мешкання, проживання; 2) житло, місце мешкання; 3) заст. мешканці.
іпкаЬИесІ [іп'ЬгеЬіІїсІ] аф населений, заселений; ~ іосаіііу населений пункт.
іпЬаЬіІег [іп'ЬгеЬіЮ] п мешканець, жйтель.
іпЬаІапі [іп'ЬеіІопІ] мед. 1. п 1) інгалятор; 2) засіб для інгаляції; 2. аф інгаляційний.
іпЬаІаіїоп [,іпЬа'1еі/п] п 1) вдихання; 2) мед. інгаляція; засіб для інгаляції.
іпЬаІе [іп'ЬеіІ] у 1) вдихати; ~! ех-Ьаіе! спорт, вдих! — вйдих!; іо ~ сі-§агеііе 8гпоке затяггйся сигаретою; 2) мед. робйти інгаляцію.
іпііаіег [ш'ЬеіІо] п 1) мед. інгалятор; 2) респіратор; протигаз; 3) завзятий курець.
іпЬаппопіс(аІ) [,іпЬа:'тотк(о1)] аф негармонійний; що порушує гармонію (злагоду).
іпЬагтопіои$ [, тЬа: 'тоипрз] асі] 1) негармонійний, нестройний; безладний, неузгбджений; 2) що не гармоніює (не узгоджується); 3) фіз. ангармонійний.
іпЬаиІег ['іпкз:1о] п мор. відтяжка.
іп1іаи$і [іп'Ьо:8і] V втягувати; усисати, усмоктувати; засмоктувати (повітря).
іпЬеге [іп'Ью] V 1) бути властйвим (притаманним); а циаіііу іпЬегіп§ іп Ьіт притаманна йому властйвість; 2) належати, бути невід’ємним (про права тощо).
іпЬегепсе [іп'Ьюгопз] п властйвість; притаманність; невід’ємність, невіддільність.
ІпЬегеПСу [1пЬ19Г9П81] п 1) НЄВІД’-ємна властйвість; притаманна рйса; 2) притаманність, невід’ємність.
іпЬегепІ [іп'ЬіогапІ] асі] 1) властй-вий, притаманний; 2) невід’ємний; ~ ГІ2Й18 невід’ємні права; 3) природжений, уроджений; природний; ~ тосі-Є8іу природжена скромність.
тЬегепЙу [т'ЬюгопІІі] асіу за своєю суттю; у своїй суті; у своїй основі.
іпЬегіІ [ш'Ьепі] V 1) успадковувати; одержувати (діставати) у спадщину; 2) бути спадкоємцем; а 8оп ~8 Ггот ЬІ8 ГаїЬег син є спадкоємцем батька; 3) переймати, запозйчувати (властивість, здібність тощо).
іпЬегііаЬІе [іп'ЬепІоЬІ] асі] 1) спадковий, спадкоємний, що передається у спадщину; що може перейтй у спадщину; 2) що має право на спадщину; іо Ье ~ іо 8тіЬ. мати право успадкувати щось.
іпЬегіІа^е [іп'Ьєпіісіз] див. іпЬегії-апсе.
іпЬегіїапсе [іп'Ьепіапз] п 1) успадкування; іЬе гі^Ьі оГ ~ право успадкування; 2) спадщина, спадкоємне майно; 3) спадок; ап ~ оГ и/ое гіркйй наслідок; 4) біол. спадковість.
іпЬегИапсе-іах [іп'ЬепІапзіаекз] п юр. податок на спадщину.
іпЬегіїесІ [ш'ЬепІїсІ] асі] успадкований; ~ циаіііу успадкована рйса.
іпЬегііог [іп'ЬепЮ] п спадкоємець.
іпЬегіІге$8 [іп'ЬепІгіз] п спадкоємиця.
іпЬегіїгіх [іп'ЬепІгікз] див. іпЬегії-ГЄ88.
іп1іе$іоп [ш'Ьі:з(о)п] п властйвість.
іпЬіЬіІ [іп'ЬіЬіі] V 1) забороняти; накладати заборону (Ггот); 2) перешкоджати; заважати; 3) стрймувати; приглушувати; придушувати; 4) затрй-мувати, гальмувати; 5) позбавляти права на відправу церковної служби; 6) хім. інгібувати.
іпЬіЬИе<1 [іп'ЬіЬПісІ] аф замкнутий; загальмований (про психіку).
іпЬіЬШоп [дпЬі'Ьі/п] п 1) заборона; 2) юр. розпорядження вйщого суду нйжчому про припйнення справи до розгляду апеляції; 3) позбавлення права відправляти церковну службу; 4) стрймування, заглушування (почуттів тощо)', 5) фізл. гальмування, затрймка; угамування; 6) хім. інгібування, пригальмовування.
іпЬіЬііог [іп'ЬіЬна] п хім. сповільнювач, уповільнювач.
іпЬіЬіІогу [ш'ЬіЬіЮп] аф 1) заборонний; 2) стрймуючий; перешкоджаючий; гнітючий; 3) фізл. гальмуючий, затрймуючий.
іпЬІ¥Є [ш'Ьаіу] V посадйти у вулик (бджолиний рій).
іпЬо$рИаЬІе [іп'ЬозріїаЬІ] аф 1) не
іпЬ
592
іпк
гостинний, непривітний; 2) похмурий, сумний; суворий.
іпЬозрііаІііу ['ш,Ьо$рі іаеіііі] п 1) негостинність, непривітність; 2) похмурість, сумовитість, суворість.
іпіншіап [іп'Ьіигтап] асі] 1) нелюдяний, жорстокий, безжалісний; ~ ігеаітепі нелюдяне поводження; 2) нелюдський, не властивий людині; 3) надзвичайний, дуже сйльний.
шЬитапе [дпйіш'тет] аф негуманний, нелюдяний; жорстокий.
іпЬшпапііу [,тй)и:'тгетіі] п нелюдяність, жорстокість.
тЬшпаІе [т'й]и.теіі] див. іпйите.
шЬитаііоп [,тй)и:'теі/п] п поховання, похорон.
шЬите [т'1уи:т] V ховати, хоронити (покійника).
іпітісаі [і'ттікзі] аф 1) ворожий; неприязний, недружелюбний, недружній (іо); 2) шкідливий; несприятливий; іо Ье ~ іо опе’з йеаіій бути шкідливим для здоров’я.
іпітііаЬІе [і'пшмізЬІ] аф 1) неповторний, незрівнянний; непереверше-ний; 2) не гідний наслідування.
іпішііаііуе [і'штіізіїу] див. іпітіі-аЬІе.
іпіциііоиз [і'ткигііаз] аф 1) жахливий, страхітливий, потворний; 2) несправедливий; незаконний.
іпіциііу [і'піклуїіі] п 1) несправедливість; протизаконність, беззаконня; зло; ~ оГ Гогіипе несправедливість (кривда) долі; 2) несправедливий вчинок; прогріх.
іпіітііаЬІе [т'іпіаЬІ] аф недратівлй-вий; спокійний.
іпізіе [і'паїї] у 1) перетворювати на острів, оточувати водою; 2) розташовувати на острові; 3) ізолювати.
іпШаІ [і'пірі] 1. п 1) початкова (велйка, заголовна) літера; 2) рі ініціали; 2. аф початковий, первісний; ви-хіднйй, попередній; 4 ~ аііетрі перша спроба; ~ сеІІ біол. зародкова клітйна; ~ созі початкова вартість; ~ Іеііег початкова (велйка, заголовна) літера; ~ оиііау початкові вйтрати; ескізний план, початкові накреслення; ~ роіпі військ, вихіднйй пункт; ~ гиппіп^ тех. прогрівання двигуна; ~ зутріотз оГ а дізеазе мед. перші симптоми захворювання; ~ уеіосііу фіз. початкова швйд-кість; 3. V поставити ініціали, підписати ініціалами; іо ~ а доситепі парафувати документ.
іпіііаііу [і'пірії] аду з самого початку; спочатку; на ранній стадії.
іпіііаіе І [Гпі/пі] аф 1) знову прй-йнятий (у товариство тощо); 2) вта-ємнйчений; посвячений (у таємницю); 3) розпочатий; що почався; що перебуває на ранній стадії.
іпіііаіе II [і'пі/іеіі] V 1) починати, приступати; покласти початок; 2) про
являти ініціатйву; пустити в хід; 3) ознайомити, познайомити; посвятйти (в таємницю, науку); 4) приймати (до товариства); вводити (іпіо); іо ~ зтЬ. іпіо а сІиЬ прийняти когось до клубу.
іпіііаііоп [і,ш/і'еі/п] п 1) заснування; установлення; 2) введення, прийняття (до клубу тощо); 3) посвячення (у таємницю тощо); ~ Гее амер. вступнйй внесок.
іпіііаііуе [і'ш/юііу] 1. п 1) ініціатй-ва, почйн; іо до зтіЬ. оп опе’з о\уп ~ зробйти щось з власної ініціатйви; 2) винахідливість; заповзятливість, підприємливість; 3) юр. право законодавчої ініціатйви, законодавча ініціа-тйва; 2. аф 1) початковий; 2) вступнйй; попередній.
іпіііаіог [і'т/іеііо] п 1) ініціатор; 2) військ, ініціююча вибухова речовй-на.
іпіііаіогу [і'т/юіоп] аф 1) початковий; ранній; вступнйй; ійе ~ зіер перший крок; ~ зіа^е рання стадія; 2) зв’язаний з посвяченням; ~ сег-етопу обряд посвячення.
пцесі [т'дзекі] у 1) мед. упорскувати, уводити (іпіо); іо ~ а дги^ іпіо ійе Ьоду увестй ліки в організм; іо ~ дгорз іпіо ійе позе закапати краплі в ніс; 2) тех. вдувати, упорскувати; 3) амер. уставляти, кйдати (зауваження).
іціесііоп [іп'дзек/п] п 1) мед. упорскування; ін’єкція; уливання; 2) ліки для упорскування (ін’єкції); 3) тех. удування; упорскування; уведення; нагнітання; 4) просочування (шпал тощо); < ~ еп^іпе дйзель; ~ поххіе тех. форсунка.
іціесіог [іп'дзекіо] п тех. інжектор; форсунка.
іпіоіп [ш'дззіп] у 1) припйсувати; зобов’язувати; 2) наказувати; веліти; 3) юр. забороняти (тж еп]оіп).
іщигїісіаі [,шдзи:'дір1] аф неспра-ведлйвий; протизаконний; неправильний.
іпїшіісіоиз [.іпдзиґдірз] аф нерозсудливий; нерозумний; недоречний; необдуманий; ~ асііопз необдумані (нерозумні) вчйнки.
іцішісі [т'дзлі]кі] у розм. забороняти (страйк тощо).
іпішісііоп [іп'дзлі]к/9п] п 1) наказ, розпорядження; веління; 2) юр. судова заборона.
пциге [’іпсІзо] у 1) пошкодити; поранити; забйти; іо ~ опезеІГ поранитися, забйтися; 2) завдавати болю; ображати; уражати; 3) зіпсувати; завдати шкоди; ушкодити; іо ~ зтЬ.’з йеаіій завадити чиємусь здоров’ю; іо ~ опе’з гериіаііоп зіпсувати собі репутацію; іо ~ зтЬ.’з йарріпезз затьмарити чиєсь щастя.
іп)иге<і ['тсіз^сі] аф 1) пошкбдже-
ний; поранений; забйтий; 2) мед. травмований; 3) ображений, скрйвдже-ний, уражений.
іпіигег ['тсіздгд] п 1) образник; крйвдник; 2) шкіднйк.
іщигіа [т'дзиапа] п (рі іціигіае) лат. юр. несправедлйвість; замах на чужі права.
іпіигіае [іп'дзиопі:] рі від іпіигіа.
іпіигіоиз [іп'дзиапаз] аф 1) шкід-лйвий, згубний; ~ іо йеаіій шкідлйвий для здоров’я; 2) образливий, крйвд-ний; наклепницький; 3) несправедлй-вий.
іціигу ['іпдззп] п 1) тілесне пошкодження; поранення, рана; забйте місце; 2) шкода, втрата; іо до зтЬ. ап ~ заподіяти комусь шкоду; ~ Ьу Гіге шкода, завдана пожежею; 3) образа, крйвда; наклеп; ехрозед іо ~ беззахй-сний.
іпіизіісе [ш'дзлзіїз] п несправедлй-вість.
іпк [п]к] 1. п 1) чорнйло; іо ^гііе іп ~ писати чорнйлом; 2) друк, друкарська фарба (тж ргіпіег’з ~); 3) чорна рідина каракатиці; 4 аз Ьіаск аз ~ чорний як смола; Ьіаск ~ прибуток; прибутковість; гед ~ заборгованість (фірми); збитковість; Ьид§еіагу гед ~ бюджетний дефіцйт; ійе сопсегп зйіГіед Ггот гед ~ іо Ьіаск підприємство перетворилося із збиткового на прибуткове; 2. у 1) позначати, мітити, обводити чорнйлом; 2) забруднити чорнйлом; 3) друк, вкривати фарбою.
іпк-Ьеггу ['іі]кЬеп] п чорнйльний горішок.
іпк-ЬоПІе ['іі]к,Ьоі1] п чорнйльни-ця, каламарчик для чорнйла.
іпкег ['іі]кз] п 1) друк, валок для нанесення фарби; 2) чорнопйсний телеграфний апарат.
іпк-егазег ['іт)кі,геіхд] п чорнйльна гумка.
іпк-ЛзЬ ['іі]кГі/] п каракатиця.
іпк-йот ['іі]кйо:п] п іст. рогова чорнйльниця; < ~ іегтз химерні слова.
іпкіп& ['іі]кіі]] п друк, накатування фарби.
іпкіе ['іг)к1] 1. п тасьма, стрічка; 2. у 1) натякати; 2) підозрівати.
іпкііпз [ 'іі]к1п]] п 1) обережний натяк (на — оГ); 2) невиразне уявлення; І йадп’і ійе 8ІІ£йіезі ~ оГ ^йаі \уаз іп ійе \¥Іпсі я не мав найменшого уявлення про те, що мало статися; 3) слабка підозра.
іпк-рад [ 'п]кргед] п штемпельна подушечка.
іпк-репсії ['іі]к,реп8І] п хімічний олівець.
іпк-роі ['п]кроі] п чорнйльниця.
іпк-гоііег ['іі]к,гои1з] п друк, валок для нанесення фарби.
іпк-зас ['и]кзгек] п чорнйльна залоза (каракатиці).
іпк
593
ІШІ
іпк$Ье<1 [ 'іТ)к/ес1] п жарт, писанина.
іпк-$1ііі£ег ['п]к'8Іп]9] п розм. канцелярист, писака.
іпк-$роі ['ід карзі] п 1) чорнильна пляма; 2) родимка.
іпкзіаші ['їдкзігепд] п 1) чорнильний прибор; 2) чорнильниця.
іпкзіег ['їдкаїз] п знев. писака.
іпк-5Іопе ['їдкзіоші] п мін. самородний* залізний купорос.
іпк-луеіі ['ідк\уе1] п чорнильниця (в парті тощо).
іпку ['їдкі] аф 1) залйтий чорнилом; 2) чорнильний; у чорнилі; чорнильного кольору; ~ ЬІаск чорний як смола; ~ сіагкпезз непроглядна пітьма.
іпіасе [т'іеіз] V 1) оповивати, обплітати; 2) охоплювати, оточувати; 3) заплутувати (нитки тощо).
іпіаіді ['т'ІекІ] як# інкрустований, з інкрустацією; мозаїчний
іпіаісі II ['ш'іеісі] разі і р.р. від іпіау II.
іпіапсі І [іпізпсі] 1. п територія, віддалена від моря (кордонів країни); середина країни; 2. аф 1) розташований всередині країни; віддалений від моря (кордону); ~ іо\уп місто, розташоване в глибині країни; ~ 8еа внутрішнє море; 2) внутрішній (про торгівлю тощо)', ~ ігаде внутрішня торгівля; ~ пауі^аііоп плавання внутрішніми водними шляхами; ~ ро8іа§е поштовий тариф для внутрішньої кореспонденції.
іпіаімі II [іп'їгепд] асіу 1) углиб (усередину) країни; іо іоигпеу ~ здійснювати подорож углиб країни; 2) усередині країни; іо ііує ~ жйти вдалині від кордону (від моря).
іпіашіег ['шізпсіз] п мешканець внутрішніх районів країни.
іп-1аі¥ ['іпіо:] п (звич. рі) розм. рідня з боку чоловіка (дружйни); ~ ігоиЬіе сварка з ріднею чоловіка (дружйни).
іпіау І ['тієї] лі) інкрустація; мозаїка; 2) буд. мозаїчна робота; настилання паркету; 3) прйпуск (до шва)', 4) мед. пломба
іпіау II ['іп'їеі] у (разі і р.р. іпіаісі) 1) покривати мозаїкою; 2) інкрустувати; 3) настилати, укладати, уставляти; іо ~ а Лоог настилати паркет.
іпіеакаве [ 'ш1і:кіс1з] п тех. підсос.
іпіеі І ['тієї] п 1) вузька морська затока, невелйка бухта, фіорд; 2) тех. впуск; впускнйй отвір; 3) ел. увід; -ріре увідна (впускна) труба.
іпіеі II [іп'їеі] у 1) уставляти; 2) вистилати, викладати; 3) впускати.
іпіщіііеп [ш'іаііп] V 1) просвіщати; 2) повідомляти, інформувати; доводити до відома; 3) осявати.
іп-ііпе ['іп'їаіп] асі] 1) діючий, зданий в експлуатацію; 2) на одній лінії.
ІПІІ8І [1ПІ18І] V 1) добровільно ВСТу-пати на військову службу; 2) набирати
(вербувати) на військову службу; 3) вступати (в члени)', 4) зараховувати (в організацію)', 5) заручатися (сприянням) (тж еп1І8і).
іпіу [ 'тії] аду поет. 1) внутрішньо, у думці; у серці; 2) щйро, сердечно; блйзько.
іпіуііщ ['шДапд] аф внутрішній, розташований усередині.
ішпяіе ['іптеїі] п 1) мешканець; пожилець (монастиря, притулку тощо)’, Ійе ~8 оГ а йоаріїаі хворі лікарні; 2) жйтель.
ішпо8( ['штоизі] 1. п найглйбша (найвіддаленіша) частйна (чогось)', 2. ад] 1) найглйбший; що перебуває глйбоко всередині; найвіддаленіший (від поверхні, кордону)', 2) найпотаєм-ніший, найзаповітніший; 3. аду глйбоко всередину.
іші [ш] п 1) готель; постоялий (заїжджий) двір; 1о Ье аі ап ~ перебувати (жйти) в готелі; іо риі ир (іо 8іор) аі ап ~ зупинйтися в готелі; 2) студентський гуртожиток.
іппаіе [Тпеїі] ад] природжений, уроджений; природний; властйвий, притаманний.
ішіауІ£аЬ1е [і'пгеуідзЬІ] ад] несудноплавний.
іппег ['та] 1. п внутрішня частйна (чогось)', 2. асі] 1) внутрішній; ійе ~ сігс1е8 правлячі (найвпливбвіші) кола; ~ Ьагк бот. флоема; ~ іиЬе авт. камера шйни; ~ Лапк військ, внутрішній фланг; 2) інтймний; таємний; заповітний; ~ Ійои§йі8 потаємні думкй; іо геГгеай (іо ааііаГу, іо у/агт) ійе ~ тап заморйти черв’ячка, підживйтися; ійе ~ тап душа; жарт, шлунок.
іппег-(1ігесіе(1 ['іпзсй'гекіїсі] асі] самостійно мйслячий; з незалежними судженнями; що діє за внутрішнім переконанням; ~ регаоп самостійно мйсляча особа
ішіегто$< ['шзтоизі] ад] 1) що ле-жйть глйбоко всередині; 2) перен. найглйбший, потаємний, захований; ~ ійои§йі8 приховані думкй.
іппєгуяіє ['іпз:уєіі] V збуджувати, роздратовувати.
іппєгуяііоп [,іпа:'уеі/п] п фізл. іннервація, збудження.
ішієгує [і'пз:у] у 1) роздратовувати; 2) пожвавлювати, надихати; збуджувати, стимулювати.
ішіїюкіег ['іп,йоик1а] п рідк. господар готелю.
ішііпз ['ішд] п 1) осушування боліт; відвоювання у моря затоплених ділянок; 2) рі землі, відвойовані у моря; осушене болото.
ішііп£$ [іпідг] п рі 1) спорт, подача, черга подачі (бейсбол, крикет)', 2) період перебування при владі (політичної партії, особи)', 3) збирання урожаю, жнива; уои йауе йасі уоиг
~ ваш час минув; ви своє віджилй; &оосі ~ щастя, удача.
іппкеерег ['іп,кі:ре] л господар готелю; хазяїн заїжджого двора; трак-тйрник.
іппосепсе [іпззпа] п і) невйнність, чистота; цнотлйвість, незайманість; 2) невинуватість; 3) наївність, простодушність; 4) дурість, придуркуватість; 5) нешкідлйвість; 6) амер. розм. волошка.
Іппосепсу [1П98П81] див. іппосепсе.
ІППОСЄПІ [1П38ПІ] 1. п 1) бЄЗНЄВЙН-не немовля; Ійе ІППОСЄПІ8, ійе Ноіу Іппосепі8 бібл. безневйнні немовлята; (Ноіу) Іппосепі8’ Оау бібл. день побиття немовлят; 2) невйнна (безне-вйнна) людйна; 3) простак, роззява; блаженний; ідіот; 4) рі амер. розм. волошки; 2. асі] 1) невйнний, чйстий; непорочний; ~ ЬаЬе безневинне немовля; ~ 8поу/ незайманий сніг; ~ ІіГе непорочне життя; 2) невинуватий; іо Ье ~ оГ ійе сгіте бути невинуватим у вчй-ненні злочину; 3) наївний, нелукавий, простодушний; ~ §іг1 наївна дівчина; 4) дурнйй, прид^фкуватий; 5) сумйр-ний, нешкіддйвий, безневйнний; ~ тесіісіпе нешкідлйві ліки; 6) розм. позбавлений (чогось)', ~ оГ ісіеаа жарт. позбавлений ідей; йе І8 ~ оГ §гаттаг жарт, він не обтяжений знанням граматики; 7) мед. незлоякісний, доброякісний (про пухлину тощо).
Іппосепііу [1И38ПІЙ] аду невйнно, безневйнно, наївно.
іппоспііу [,шз'к]и:ііі] п нешкідлйвість, безневйнність.
ішюсиоію [Гпок)из8] ад] нешкідлй-вий, безневйнний; ~ зпаке неотруйна змія; Ю гепйег ~ знешкодити; вйхоло-стити зміст.
іппотіпаЬІе [і'пзттзЬІ] асі] невимовний, несказанний.
іппотіпаіе [і'попиті] ад] 1) безіменний, без назви; 2) неназваний; анонімний.
іппоуяіє ['іпопуєіі] у запроваджувати нове (новйни); робйти зміни, оновлювати.
іппоуяііоп [дпои'уеі/п] п 1) нововведення, новина; 2) запровадження новинй, новаторство; 3) бот. пагін, паросток; 4) шотл. юр. новація.
ішюуяіог ['іпоиуеііо] п новатор; раціоналізатор.
ішюуаіогу ['шои,уеііоп] аф новаторський; раціоналізаторський.
ішюхіоиз [і'покр$] аф нешкідлй-вий.
ІппзЬпіск ['іпхЬгик] п геогр. н. м. їнсбрук.
іппиешіо [дпи/епдои] 1. п (рі іп-пиепсіоеа) 1) непрямйй натяк; 2) інсинуація; вйпад; 2. у робйти приховані натяки.
іппшпегяЬІе [і'п]и:тзгзЬ1] аф не
іпп
594
іпг
зліченний, незчисленний; ~ питЬег незліченна кількість.
іппиігіепі [і'п]и:ІлапІ] асі] непоживний.
тпиігіііоп [,ігуи:'1гі/п] п недостатність харчування.
ішшігіііоиз [діуигЧпрз] асі] непо-ЖЙВНИЙ.
іпоЬпохіоиз [дпаЬ'пок/аз] асі] не-шкідлйвий, безневйнний.
іпоЬ$егуаЬ1е [дпоЬ'го^аЬІ] асі] непомітний, нерозрізнймий.
іпоЬзегуапсе [,іпоЬ'2о:уоп8] п 1) неуважність, неувага; неспостережливість; 2) невиконання; недодержання {правил, звичаїв).
іпоЬзегуапі [,іпоЬ'2о:уапІ] асі] 1) неуважний; неспостережливий; ~ зрес-іаіог неуважний спостерігач (глядач); 2) що не виконує {розпорядження тощо); що не додержує {правил тощо).
іпоЬ$егуа<іоп [дпоЬгз/уеі/п] див. іпоЬзегуапсе.
іпоссираііоп ['іп,ок)и'реі/п] п незайнятість, неробство, ледарство.
іпосіїїаЬІе [і'пзкзиІоЬІ] асі] мед. 1) що передається щепленням; 2) сприйнятливий до трансмісйвних хвороб; 3) трансмісйвний.
іпосиїаіе [і'пок]и1еіІ] V 1) мед. робйти запобіжне щеплення; 2) перен. навівати, вселяти, викликати, насаджувати {ідеї, думки тощо); 3) бот. окулірувати, прищеплювати; 4) військ, розм. проводити підготовку військ в умовах, наблйжених до бойовйх.
іпосиїаііоп [і,покіи'1еі/п] п 1) мед. щеплення, інокуляція; посів (мікробів); 2) перен. вселення, навівання (ідей тощо); 3) окулірування, очкування; щеплення вічком (брунькою).
іпосиїаііуе [і'пзідиіаііу] аф прище-пнйй, щепнйй, прищеплювальний; ~ таїегіаі прищепнйй матеріал.
іпосиїшп [і'пзк]иіат] п мед. прищепнйй матеріал.
ішміогоиз [ш'оисІагзз] асі] без запаху, незапашнйй.
іпоПєпзіує [дпо'Гєпзіу] асі] 1) необразливий, некрйвдний; ~ регзоп лагідна людйна; 2) нешкідлйвий; ~ тесіі-сіпе нешкідлйві ліки.
іпоіїісіаі [дпаТі/аІ] асі] неофіційний.
іпоіїїсіоііз [дпа'Гї/аз] асі] 1) недійсний; недійовйй; 2) юр. що суперечить моральному обов’язку; 3) несправед-лйвий (про духівницю).
іпорегаЬІе [іп'орагаЬІ] аф 1) незастосовний, нездійснймий; 2) мед. що не підлягає оперуванню.
іпорегаїіуе [іп'орогаїїу] асі] 1) невпливовий, неефектйвний, недійовйй; 2) юр. що не має законної сйли; 3) недіючий, бездіяльний.
іпоррогішіе [іп'зрадшп] асі] несвоєчасний; недоречний; непідхожий; ~
сіетапсіз недоречні вимоги; ~ уізіі несвоєчасний візйт.
іпоррогіипііу [іп,оро'і]и:піІі] п несвоєчасність; недоречність.
іпогЬ [іп'о:Ь] V включати в орбіту (у сферу дії).
іпогШпасу [ 'тортові] п 1) безладність; 2) нездержливість, непомірність; надмірність.
іпогШпаіе [і'по:<ііпіі] аф 1) безладний; 2) нестрйманий, непомірний; надмірний; ~ собі надмірно висока ціна; ~ сігіпкіп^ зловживання спиртнйми напоями.
іпогзапіс [, то: 'дгетк] асі] 1) неорганічний, неживйй; ~ сйетізігу неорганічна хімія; ~ асісі хім. мінеральна (неорганічна) кислота; 2) що не є органічною частйною, не зв’язаний органічно (внутрішньо); чужйй, невлас-тйвий.
іпог^апісаііу [дпо: 'дгепікоіі] асіу неорганічно.
іпоц’апіхаііоп [ш,о:дзпаґгеі/п] п неорганізованість.
іпогзапіхесі [ш'оідопаїгсІ] аф неорганізований.
іпогпаіе [дпоі'пеїі] аф невигадливий, прбстйй; неприкрашений.
іпозсиїаіе [і'позкзиіеіі] V 1) з’єднувати; зрощувати; зв’язувати; 2) зростатися; переплітатися; іо ~ ^іій еасй оійег зростатися одйн з одним.
іпо$сиІа<іоп [і, по8к)и'1еі/п] п
1) з’єднання, сполучення; зв’язок; 2) анат. анастамбз.
іпохіШгаЬІе [і'пзкзкіаігоЬІ] асі] не-окйслюваний; нержавіючий.
іпохіШхе [ґпокзібаїг] V зберігати від окйслення (ржавіння).
іп-рагаїїеі [ 'іп'ргегаїеі] асіу ел. паралельно.
іп-раііепі [ іП'реі/опі] п стаціонарний (лежачий) хворий; ~ ігеаїтепі лікарняне (стаціонарне) лікування.
іп-рка8е ['іпГеїг] аф ел. що збігається за фазою.
іпроіузоп [іп'роіідап] п мат. упй-саний многокутник.
іприі ['триї] п 1) інформація на вході (обчислювальної машини); 2) тех. подача; завантаження (металу); 3) тех. підвідна потужність; 4) вхід-нйй сигнал; 5) введення (інформації тощо); 6) рад. вхіднйй контур; 7) гро-шовйй вклад.
ііщиагіаіа [,іпк\уо:'іеіІа] п ухйлення корпусом від уколу (у фехтуванні).
Іікріезі ['пЙО¥Є8і] п 1) СЛІДСТВО, розслідування, дізнання; ап ~ оГІипасу експертйза для з’ясування психічного стану; 2) журі, склад присяжних; §геаі (£епега1, Іазі, 8о1етп) ~ рел. судний день.
іікрііеїшіе [т'к^апди:сІ] п 1) неспокій, занепокоєння, тривожний
стан; тривога; душевне хвилювання; 2) рі неспокійні думкй.
ііщиіііпе ['іпк\Уі!аіп] 1. п інквилін; тварйна-співмешканець, що живе в гніздах інших вйдів; 2. асі] що живе в чужих гніздах (норах).
ішріігаЬІе [іп'кхуаізгаЬІ] асі] юр. 1) що піддається розслідуванню; 2) що потребує розслідування.
ішрііге [іп'к\уаю] V 1) питати, за-пйтувати, розпйтувати (про щось — Гог, аЬош); 2) довідуватися; дізнаватися (про щось — оГ, аЬоиі; про когось — аГіег, Гог); іо ~ аГіег (аЬоиі) зтЬ.’з ЬеакЬ довідатися про чиєсь здоров’я; 3) розслідувати, з’ясовувати, розвідувати (щось — іпіо).
ііщиігеїкіо [,іпк\уаі'гепсІои] п (рі іп-диігепііоез) юр. 1) доручення посадовій особі провестй слідство; 2) слідство.
ііщиігег [іп'ку/аіагз] п 1) той, що проводить опйтування; 2) слідчий.
іік]ііігііі£ [іп'к^аіапі]] асі] 1) що за-пйтує (розпйтує); запйтливий, запитальний; ~ Іоок запйтливий погляд; 2) допйтливий; ~ тіпсі допйтливий розум.
іш]ііігіп§1у [іп'к^аі9пі]1і] асіу 1) питально, запитально; 2) допйтливо.
іпдиігу [іп'к\уаюп] п 1) розпйту-вання; наведення довідок; інформування; 2) питання; запитання; запит; довідка; 3) юр. розслідування (справи); іо таке а зеагсЬіп§ ~ провестй старанне розслідування; сошт оГ ~ слідча комісія; 4) дослідження; науковий дослід; 5) ком. попит; < ~ ойїсе довідкове бюро; іо таке іпдиігіез аЬоиі зтЬ. довідатися (розпитати) про когось.
ішпіізШоп [,іпк\уі'2і]п] п 1) дослідження; 2) юр. розслідування, слідство; 3) (ійе ~) іст. інквізйція; 4) перен. мордування, катування; гризота; тортури; ’Ф* ~ ргісез грабіжницькі ціни.
ііщшзіііопаї [,ткА¥Ґ2ірп1] аф 1) дослідницький; 2) юр. слідчий; 3) іст. інквізйторський; інквізиційний.
ііщііібіііує [іп'к^ігіііу] 1. п 1) до-пйтлива людйна; 2) надто цікава людйна; 2. аф допйтливий, цікавий.
ііщиізіііуеіу [іп'к^ігіІіУІі] асіу 1) допйтливо, з допйтливістю, цікаво; 2) з цікавості.
ІІЩШ8ІІІУЄПЄ88 [1П 'к^12111УП18] П 1) допйтливість, цікавість; 2) докучлива цікавість.
ііщііібііог [іп'к^ігііа] п 1) дослідник; 2) юр. судовйй слідчий; 3) іст. інквізйтор; Огапсі І. велйкий інквізй-тор.
ііщиізііогіаі [т,к^і2і'із:гю1] аф 1) дослідницький; 2) юр. слідчий; 3) надто цікавий.
іпгасіпаїе [іп'геїзіпеїі] V садовйти (рослини).
іпгоасі [іпгоиб] п 1) набіг, наскок, напад, навала; вторгнення; ріипсіегіпз
іпг
595
іп$
~8 грабіжницькі напади; 2) часто рі замах, зазіхання; іо таке ап ~ ироп зтЬ.’з ііте забирати час у когось; 3) напад {шкідників)’, навала (гризунів).
іп-гші ['іпглп] п розгін, розбіг, іпгирііоп [іп'глр/п] п вторгнення.
ІПП15І1 ['шгл/] п 1) раптове вторгнення; 2) натиск, напір, раптовий притік (води)’, 3) раптовий обвал, прорйв; 4) ел. пускова потужність; 5) кидок.
іп$а1іуаіе [іп'заеііуей] V фізл. змішувати зі слиною (їжу).
іп$а1иЬгіои$ [лп$зЧи:Ьгі98] ад] нездоровий, шкідливий для здоров’я.
іп$а1иЬгііу [дпза'Іи.ЬпІї] п шкідливість (некорисність) для здоров’я (клімату тощо).
іпзаіійагу [іп'зае1]иі9гі] ад] 1) шкідливий; що справляє згубний вплив; 2) несприятливий (шкідливий) для здоров’я.
іпзапаЬІе [іп'зеїпаЬІ] ад] невиліковний.
іп$апе [іп'зеїп] 1. п душевнохворий, божевільний, психічно хворий; 2. ад] 1) божевільний, ненормальний, психічно хворий, душевнохворий; 2) безглуздий, безрозсудний, нерозсудливий; 3) для божевільних; ~ азуїит психіатрична лікарня.
іп$апе1у [ш'зеїпіі] аду безумно, божевільно, шалено.
іп$апНагу [іп'заепііап] ад] антисанітарний.
іпзапйаііоп [іп,8жпі'іеі/п] п антисанітарний стан; недодержання елементарних вимог санітарії.
іпзапііу [іп'заепій] п божевілля; безумство.
іпзаііаЬіІИу [іп'зеї^а'ЬіІйі] п ненаситність, жадібність; зажерливість.
іп$аііаЬ1е [іп'зеі£)оЬ1] ад] ненасйт-ний, жадібний, зажерливий.
іп$аііаЬ1у [іп'зеї/заЬІі] аду ненасйт-но, жадібно, з жадібністю (жадобою).
іп$аііаІе [іп'зеї/пі] див. іпзаііаЬІе.
іпзсіепсе ['іп/іапз] п невігластво; незнання.
іпзсгіЬаЬІе [іп'зкгаїЬаЬІ] ад]мат. що може бути впйсаний.
іпзсгіЬе [іп'зкгаїЬ] V 1) надпйсува-ти; робйти запис (напис); 2) робйти дарчий напис, присвячувати; Ю ~ а Ьоок іо зтЬ. присвятйти кнйжку комусь; 3) упйсувати, запйсувати; включати до спйску; реєструвати; 4) вйрізати (напис)', 5) зберегтй, закарбувати (в пам’яті); 6) геом. упйсувати (фігуру)’, 7) випускати іменні акції; 8) реєструвати покупців (передплатників) акцій.
іп$сгіЬесі [т'зкгаїЬсІ] ад] зареєстрований; ~ зіоск іменні (зареєстровані) цінні папери.
іп$сгірііоп [іп'вкпр/п] п 1) напис; 2) дарчий напис; посвята, присвята.
іп$сгірІІ¥Є [іп'зкпріїу] ад] 1) характерний для написів, зроблений у вй-гляді напису; 2) надпйсаний, з написом.
іп$сгиІаЬі1Иу [іп,8кги:іо'Ьі1Пі] п незбагненність; загадковість.
іп$спіІаЬ1е [іп'зкгшіаЬІ] ад] 1) незбагненний; загадковий, таємнйчий; ап ~ зтіїе загадкова посмішка; 2) не-проникнйй.
іпзсиїр [іп'зклір] у гравірувати, вирізьблювати, висікати.
іпзсиїріиге [іп'зклірі/о] п вйрізьб-лений (вйсічений) напис; вйсічена фігура.
ІП8ЄСІ ['Ш8ек1] п 1) комаха; 2) перен. нікчемність; нікчема.
іпзесіагіа [дпзек'ієапа] рі від іпзес-Іагіит.
іпзесіагіит [дпзек'ієапат] п (рі іп-зесіагіа) інсектарій.
іп$есі-еаІіп£ ['іП8екід:іп]] ад] комахоїдний.
іпзесіісісіе [іп'зекіїзаісІ] п 1) інсек-тицйд; засіб для вйнищення комах; 2) знйщення комах.
іп$ес1іуоге [іп'зекіїуз:] п біол. комахоїдна тварйна (рослйна).
іпзесііуогоиз [дпзек'ііузгоз] ад] біол. комахоїдний (про тварину або рослину).
Іп$ес1о1о§у [дпзек'іоіасізі] п 1) прикладна ентомологія; 2) ентомологія.
іп$ес(-ра$іе [ іпзекіреїзі] п клей проти комах.
Іп8ес1-ре8< ('іпзекірезі] п комаха-шкіднйк.
іпзесі-роіііпаїог |'іп8екі,ро1іпеі1а] п комаха-обпйлювач.
Іп8ес1-ро5¥(1ег ['ш8екі,раисЬ] п порошок від комах, дуст.
іпзесиге [дп8і'к)иа] ад] 1) небезпечний; 2) ненадійний, неміцнйй; ~ йоре слабка надія; ~ рготізез нетверді обіцянки; ~ оГ Ійе Гиіиге неупевнений у майбутньому.
іпзесигііу [дп8і'к]иапіі] п 1) небезпечність; 2) ненадійність, неміцність; 3) ризикованість.
іпзешіпаїе [іп'зетіпеїі] у 1) сіяти, насаджувати; 2) запліднювати; штучно запліднювати.
іпзешіпаііоп [іп,8еті'пеі/(а)п] п запліднення; штучне запліднення.
іп$еп$аІе [ш'8еп8еі1] ад] 1) нечутлйвий, бездушний, нечулий; 2) нежи-вйй; 3) нерозумний; безглуздий; дурнйй; Іо Гогт ~ рго]есі8 будувати безглузді плани.
іп8еп$е [іп'8ЄП8] у повідомляти, інформувати; роз’яснювати.
ІП8ЄП8ІЬІ1ІІу [1П,8ЄП89'Ь11111] П 1) НЄ-чутлйвість; 2) непритомність; 3) байдужість, апатія, бездушність; 4) непомітність; нерозрізненність.
ІП8ЄП8ІЙІЄ [іп'8ЄП8оЬ1] ад] 1) нечутлйвий; ~ Ю раіп нечутлйвий до болю; 2) нечулий; 3) байдужий; 4) нетяму
щий; іо Ье ~ оГ ійе сіап^ег не усвідомлювати небезпеки; ~ іо рііу безжалісний; 5) непритомний; 6) невідчутний, непомітний, невиразний.
іп$еп$іЬ1у [т'8еП8оЬ1і] аду непомітно, поступово.
іп$еп$йі¥е [іпх8ЄП8111V] ад] 1) нечутлйвий; позбавлений чутлйвості; 2) невразлйвий, байдужий; ~ Іо Ьеаиіу байдужий до красй.
ІП8ЄП81Ю118 [іп'8еп8]98] ад] не відчутний.
ІП8ЄПІІЄПІ [1П8ЄП/9ПІ] ад] 1) нежи-вйй, нечутлйвий; 2) байдужий.
іп$ерагаЬі1ііу [іп,8ерога'Ьійіі] п невіддільність; нероздільність; нерозлучність.
іп$ерагаЬІе [іп'зерагоЬІ] ад] невіддільний, нероздільний; нерозрйвний; нерозлучний; ~ ипіоп нерозрйвний союз; ~ ргейх грам, невідокремлюваний префікс.
іп$ерагаЬ1е§ [іпЧерогзЬІх] п рі нерозлучні друзі.
іп$ерагаЬ1у [іп'зерагаЬІі] аду невіддільно; нероздільно; нерозрйвно; нерозлучно.
іпзерагаїе [іп'8ерпІ] ад] 1) невідо-кремлений, з’єднаний; 2) нерозлучний; невіддільний; нерозрйвний; нероздільний.
ІП-8ЄГІЄ8 1'іП8ізгі:г] аду ел. послідовно (про вмикання струму).
іпбєгі І |'1П89:1] п 1) вставка; 2) амер. вкладка, вкладиш; прокладка; втулка.
іп$егі II [іп'8а:1] у 1) уставляти; укладати; 2) уводити (ліки)’, 3) уміщувати (статтю тощо)’, 4) ел. вмикати; 5) мат. уводити (дані).
іп$егІіоп [іп ^З'./п] п 1) уставляння; укладання; уведення; 2) вйведен-ня на орбіту (космічного корабля)’, 3) уміщення (статті тощо)’, 4) вставка (у книзі тощо)’, 5) прошивка, вставка (в сукні)’, 6) оголошення (у газеті)’, 7) тех. прокладка; 8) місце прикріплення.
іпзеїІ ['1П8ЄІ] п 1) вкладка, вклейка (у книжці тощо)’, рекламний листок; 2) вставка (в сукні тощо)’, 3) притік, приплйв.
ІЇ18ЄІ II [ 'ш'8Єі] V (разі І р. р. ІП8ЄІ) уставляти; укладати.
іп§Є¥ЄгаЬ1е [іпЧєузгзЬІ] ад] 1) невіддільний, нерозрйвний, нероздільний, неподільний; 2) нерозлучний.
іп$1іеІ1 [іп'/еі] V ховатися в черепашку.
ІП-8ІЮГЄ ['ш'/з’І 1. ад] 1) прибережний; ~ сштепі прибережна течія; 2) спрямований до берега; 2. аду 1) біля берега; 2) до берега; іо сігіує ~ гнати (прибивати) до берега.
іп$іссаііоп [дп8і'кеі/п] п висихання.
іпБІсіе ['іп'закІ] 1. п 1) внутрішня частйна; внутрішній простір; середи
1П8
596
ІП8
на; 2) внутрішній бік, внутрішня поверхня (чогось); 3) вйворіт, спід; 4) бік тротуару, що прилягає до будйнків; 5) тж рі нутрощі (кишки, шлунок); 6) розм. нутро, душа; потаємні думкй і почуття; 7) розм. середина (більша частйна) певного періоду часу; ійе ~ оГ у/еек середина тйжня; 8) розм. па-сажйр, місце якого всередині автобуса (поштової карети, диліжанса); 9) амер. розм. секретна інформація; 10) таємний агент підприємця (у профспілці тощо); 11) спорт, півсередній нападаючий, інсайд; 12) друк, внутрішній бік аркуша (в газеті тощо); 2. ад] 1) внутрішній; ~ ігаск спорт, а) внутрішня бігова доріжка; б) прямйй шлях до успіху; 2) що робиться (виконується) у приміщенні; 3) якйй працює у приміщенні (вйбої тощо); ~ \¥огкет гірн. підземний робітнйк; 4) амер. розм. таємний, секретний; прихований; - іп-Гогтаїіоп секретні відомості; 3. аду 1) усередину; іо §о ~ зайтй в приміщення; 2) усередині; іо Ье ~ бути у приміщенні (в будйнку); ~ оГ амер. розм. в межах; ~ оГ а тііе (оГ ап йоиг) в межах однієї мйлі (годйни); ~ оиі навйворіт; 4. ргер 1) усередині, у, в; 2) усередину, у, в.
іп8І(1ег ['ш'заідо] п розм. 1) несто-рбння (своя) людйна; член групи (організації); 2) добре поінформована людйна.
іп$і(Ііои$ [іп'8ідіО8] ад] 1) підступний, зрадницький; хитрий; віроломний; 2) що непомітно наближається, розвивається, підстерігає; ~ сіізеазе підступна хвороба.
іп$І8М ['іпзаіі] п 1) прозорлйвість; пронйкливість; а ійогои^Ь ~ іпіо зтіЬ. пронйкнення в суть чогось; 2) розуміння, усвідомлення; інтуїція.
іп$і£піа [іп'зідпіа] п рі лат. 1) відзнака, орденй; нагороди; 2) значкй; 3) військ, знаки розрізнення (родів військ, звань тощо).
ііізідпіПсапсе [, іпзід'піГікзпз] п 1) незначність, неважлйвість, малова-жність, неістотність; 2) беззмістовність.
іп$І£пИїсапсу [лп8ід'піГікзп8і] п 1) нікчемна людйна; 2) неістотна (маловажна) річ; 3) неістотність, малова-жність, незначність, неважлйвість; 4) беззмістовність.
іп$і£пііїсап< [, Ш8ід 'піГїкапІ] ад] 1) незначнйй, неістотний, неважлй-вий, маловажний; ~ Ьеіпв нікчема; іо \уа$іе ііте оп ~ таїїегз марнувати час на дрібнйці (на дурнйці); 2) мізерний, маленький; ~ іо\уп маленьке містечко; 3) беззмістовний, пустйй; ~ рЬгазез пусті фрази.
іп$іпсеге [дп8іп'8ю] ад] нещйрий, лицемірний.
іпзіпсегеїу [дп8іп'8ЮІі] аду нещйро, лицемірно.
іпзіпсегііу [,т5іп'$епІі] п нещй-рість, лицемірство.
іпзіїшапі [іп'8іп]иапІ] асі] що інсинуює.
іп$іішаіе [іп'зігуиеіі] V 1) поступово вселяти (навіювати) (якісь думки, погляди); 2) натякати, говорити натяками; змушувати сумніватися; кидати тінь; сіо уои теап іо ~ апуійіп^? ви на щось натякаєте?; 3) інсинуювати; 4) непомітно просовувати, поступово всовувати; 5): іо ~ опезеІГ а) пролазити, проникати, пробиратися, прокрадатися (в, до — іпіо); б) втиратися (в довіру).
іп$іішаііп£ [іп'8іп]иеіИі]] ад] 1) який уміє утертися в довіру; 2) скрадливий, вкрадливий; 3) що містить натяк; що вселяє недовір’я.
іпзіїшаііоп [іп,8іпіи'еі/п] п 1) вйгадки, інсинуації, нашіптування, натяки; 2) вкрадливість; уміння підлестйтися (сподобатися); 3) пронйкнення (в якесь середовище).
іп$іпиаІІ¥Є [іп'зіпзизіїу] ад] 1) вкрадливий; 2) що містить натяк (інсинуацію); ~ гетагк бруднйй натяк.
іпзіїшаіогу [іпЧициоіоп] див. іпзіпи-аііуе.
іп$ірі(1 [т'зірісІ] ад] 1) несмачнйй, прісний; 2) нуднйй, нецікавий, млявий.
ІПБІрІСІІІу Ш8і рісіііі] п 1) відсутність смаку (гостротй), несмак; прісність; 2) нудьга, нудота, млявість; безбарвність.
іп$ірісіііе$$ [ш'8ірісІпі8] див. іпзірісі-ну.
іпзіріепі [іп'зіріапі] ад] нерозумний, дурнйй.
ІП8І8І [іп'818і] у 1) наполегливо твердити, наполягати на своєму; 2) настійно вимагати, домагатися (чогось — оп).
ІП8І8ІЄПСЄ [1П818І9П8] П 1) НДПОЛЄГ-ливість, настійливість; напосідливість; 2) настійна вимога, наполягання.
Іп$і$<епсу [1П'818І9П81] див. ІП8І8ІЄПСЄ.
іпзізіепі [іп'зізіопі] ад] 1) наполегливий, настійливий; напосідливий; 2) нагальний, пекучий; 3) що привертає увагу, незвйчний, незвичайний.
іп$і$іеп<1у [іп'8і8іоп11і] аду наполегливо, настійливо, напосідливо.
іпзоЬгіеіу [,іП8ои'ЬгаідИ] п 1) нетверезість; 2) нездержливість, непоміркованість; пияцтво.
іп$осіаЬ1е [іп'зои/оЬІ] ад] нетоварй-ський, некомпанійський.
іп$о1аіе ['шзоиіеіі] у освітлювати сонячним промінням; піддавати дії сонячного проміння.
іпзоіаііоп [,іп8ои'1еі/п] п 1) сонячна радіація; інсоляція; освітлення сонячним промінням; 2) сонячний удар.
іп$о1е ['іпзоиі] п устілка.
ІП5ОІЄПСЄ ['1П89І9П8] П 1) ПИХАТІСТЬ,
зарозумілість; образлива гордовйтість; зневажання; 2) нахабство, зухвалість.
Іп$о1епсу [1П89І9П81] див. ІП8ОІЄПСЄ.
ІП8ОІЄПІ [1П89І9ПІ] ад] 1) зарозумілий, бундючний; гордовйтий; зневажливий; презйрливий; 2) зухвалий, нахабний; брутальний; ~ сопдисі (ЬеЬауіоиг) зухвала поведінка.
іпзоіепііу [1П89І9ПІ11] аду зухвало, нахабно; задйрливо.
іпзоІиЬіІііу [іп,8ОІ]и'Ьі1Иі] п 1) не-розчйнність; 2) нерозв’язність.
іпзоІиЬІе [ш'зоЦиЬІ] ад] 1) нероз-чйнний; ~ іп у/аіег нерозчйнний у воді; 2) нерозв’язний; ~ ргоЬІет нерозв’язна проблема; ~ тузіегу незбагненна таємнйця; 3) непорушний, міцнйй.
іпзоКаЬІе [т'зоІУоЬІ] ад] нерозв’язний.
ІП$ОІ¥ЄПСУ [т'80ІУ9П81] П Юр. НЄ-платоспромбжність, банкрутство.
ІП8ОІ¥ЄПІ [1п'83ІУ9ПІ] 1. П НЄСПрО-мбжний боржнйк; банкрут; 2. ад] неплатоспроможний; неспроможний; ~ деЬіог неспроможний боржнйк; іо де-сіаге опезеІГ ~ вйзнати себе неплатоспроможним; ~ 1а\¥ юр. закон про неспроможність.
іпзошпіа [іп'8отпіа] п мед. безсоння; ~ оГ ехЬаизііоп безсоння від перевтоми.
ІП8ОІЇ1ПІО118 [іп'83тпі98] ад] 1) якйй страждає від безсоння; 2) безсонний.
ІП8ОІІШСІ1 [дпзои'тлі/] аду 1) поки що, досі; 2) такою мірою; ~ а8 а) оскільки; б) настільки, що; - ійаі настільки, що; такою мірою, що.
ІП8ООІИ [іп'8и:0] аду по правді, воістину.
іпзогЬ [іп'8о:Ь] V 1) всмоктувати, вбирати, поглинати, абсорбувати; 2) захоплювати.
іпзоисіапсе [іп'8и:8]оп8] п фр. 1) недбалість, неуважність; 2) байдужість.
іпзоисіапі [іп'зи^апі] ад] фр. 1) недбалий, неуважний; 2) байдужий.
іп$ои1 [ш'зоиі] V поет. 1) надихнути; вдихнути душу; 2) робйти частйною своєї душі.
іпБресі [ш'зрекі] у 1) старанно оглядати; уважно (пйльно) вивчати; переглядати; 2) інспектувати, проводити огляд; наглядати; іо ~ а зсйооі інспектувати школу.
іпзресііоп [іп'8рек/п] п 1) огляд; уважне (пильне) вивчення; перегляд; 2) юр. офіційне розслідування; експер-тйза; 3) інспектування, інспекція, нагляд; 4) пронйкнення в суть, усвідомлення; < ~ сеПійсаіе приймальний акт, акт технічного огляду; ~ гоиііпе тех. поточний огляд.
іП5рес<І¥Є [ш'зрекіїу] ад] 1) спостережливий, уважний; 2) інспекційний; ~ гєуієу/ звіт про результати огляду.
іп$
597
іп$
іпзресіог [ш'зрекю] п 1) інспектор; ревізор; контролер; 2) спостерігач; 3) наглядач; 4) амер. приймальник, бракувальник, браківнйк.
іпзресіогаї [іп'зрекіагаї] див. іпзрес-іогіаі.
іпБресіогаіе [іп'зрекіопі] п 1) штат інспекторів (контролерів, ревізорів); 2) посада інспектора (контролера, ревізора); інспекторство; 3) район, підвідомчий певному інспектору (контролеру, ревізору).
Іпзресіог- Сепегаї [ іп' 8рекіа' січеного 1 ] п військ. 1) головнйй інспектор; 2) амер. генеральний інспектор.
іпзресіогіаі [,іп8рек'1о:по1] ад] інспекторський, інспекційний.
іп$ресіог$Ьір [іп'зрекіа/ір] п 1) посада інспектора; 2) строк перебування на посаді інспектора.
іпзрігаііоп [,іп8ра'геі/п] п 1) натхнення; духовне піднесення; 2) стимулювання, спонукання; надихання; 3) рел. небесний дар; 4) інспірування; 5) вдихання.
іп$рігаііопа1 [дпзрз'геї/апі] асі] 1) натхненний; 2) надихаючий, запалюючий; ~ іаїкз надихаючі розмови.
іпзрігаіог ['іпзрогеїіа] п 1) тех. інжектор; 2) тех. ежектор; 3) респіратор; 4) натхненник.
іп§рігаіогу [іп'зраюгоіоп] асі] дй-хальний.
іпзріге [т'зраіа] V 1) надихати, запалювати; стимулювати; 2) навіювати, вселяти, збуджувати; заронйти (надію, думку тощо); 3) інспірувати; 4) рел. посилати небесний дар, обдаровувати; 5) дйхати, вдихати; вбирати в себе повітря; ійе аіг \ує ~ повітря, якйм ми дйхаємо.
іпзрігесі [іп'зраюсІ] асі] 1) натхненний; 2): ійе ~ \¥ґйіп£8 святе письмо; 3) інспірований; ап ~ агіісіе інспірована стаття.
іп$рігес11у [іп'зраіосІІі] аду інтуїтйв-но, з натхнення.
іпзрігН [іп'зрілі] V 1) надихати, запалювати; вселяти (мужність тощо); 2) підбадьорювати, пожвавлювати.
іпзрігіііпз [іп'зріпііі]] ад] надихаючий, запалюючий; підбадьорюючий, підбадьорливий.
іпзріззаіе [іп'8рі8еі1] у згущуватися); конденсувати (ся); ущільнюватися).
іпзріззаііоп [,іП8рі'зеі/п] п згущування; конденсування; ущільнення.
іпзіаЬіІіїу [,іП8іо'Ьі1ііі] п 1) нестійкість, несталість, хйткість, мінлйвість, нестабільність; 2) непостійність; неврівноваженість.
іпзіаЬІе [іп'зіеійі] асі] 1) нестійкйй, несталий, нестабільний, хиткйй, мін-лйвий; 2) непостійний, неврівноваже-ний.
іпзіаіі [іп'8Іо:1] V 1) офіційно при
значати на посаду; іо ~ а со!1е§е ргезі-сіепі офіційно призначати на посаду президента коледжу; 2) улаштовувати, розташовувати, поміщати; йе ~ед ЙІГП8ЄІГ іп ійе агт-сйаіг він умостйвся у кріслі; 3) тех. встановлювати, монтувати; складати; іо ~ а 1І£Йііп£ зузіет провестй освітлювальну мережу.
іпзіаііаіюп [дп8Іа'1еі/п] п 1) офіційне призначення на посаду; 2) встановлення, розміщення; монтаж, складання; 3) рі споруди; 4) тех. установка, прйстрій; аіг-сопсійіопіп£ ~ установка для кондиціювання повітря.
іп8іа1(І)теп< [іп'8іо:1тапі] п 1) чер-говйй внесок; частйна в рахунок сплати (боргу тощо); 2) окремий вйпуск (книги, частини роману тощо); ійе йіт іп 8єуєп ~8 кінофільм із семй частйн (серій); 3) частйна, партія (товару); 4) установка, прйстрій; ~ зеїііпв продаж у розстрочку (на вйплат); ~ йоизе амер. магазйн, якйй продає товари у розстрочку (на вйплат); Ю Ьиу зтій. оп Ійе ~ ріап амер. купувати щось у розстрочку.
іпзіапсе [1П8І9П8] 1. п 1) прйклад, зразок; окремий вйпадок; іо §іує (іо сіїе) ап ~ ог і\уо навестй одйн-два прйклади; 2) причйна, мотйв; 3) обставина; 4) настійне прохання; (настійна) вимога; аі ійе ~ оГзтЬ. на чиюсь вимогу; 5) юр. судова інстанція; іп Ійе Іазі ~ в останній інстанції; 6) судовйй процес; 7) прецедент; Гог ~ напрй-клад; іп ійе Гігзі ~ насамперед, у першу чергу; спершу; по-перше; 2. у 1) наводити як прйклад; посилатися на; 2) бути прйкладом (зразком); 3) наполягати; переконувати.
іпзіапсу [ 1П8І9П81] п 1) настійність, нагальність, негайність, невідкладність; 2) неминучість; 3) миттєвість.
іпзіапі ['іпзіопі] 1. п мить, момент; хвилйна; ійе ~ як тільки; ійе ~ уои саіі Гог те як тільки ви зайдете за мною; ійіз ~ зараз же; цієї ж хвилйни; §о ійіз ~ ідіть зараз же; іп ап ~ негайно, вмить; оп ійе ~ відразу ж, негайно, в ту ж мить; Гог ап ~ на мить, на хвилйну; 2. асі] 1) негайний, миттєвий; моментальний; ~ деаїй миттєва смерть; 2) безпосередній, прямйй; ~ берепсі-епсе пряма залежність; 3) настійний, невідкладний; 4) поточний; ійе 5ій ~ п’ятого числа цього місяця; 5) роз-чйнний без осаду; миттєвої розчйнно-сті; ~ соїїее (сосоа) розчйнна кава (розчйнне какао); ~ зи§аг швидкороз-чйнний цукор; < ~ йоизіп§ амер. швйд-кісне житлове будівнйцтво.
іпзіапіапеоиз [дпзіоп'їеіпрз] асі] 1) миттєвий, моментальний; ~ рйоїо-§гарй моментальний знімок; 2) негайний, невідкладний.
іпБІапіег [ш'зізепіа] аду лат. вмить, мйттю, моментально; зараз же, зразу, невідкладно.
іпБіапіІу [1П8І9ПІ11] аду 1) негайно, зараз же, умйть, моментально; 2) настійно, невідкладно.
іпМаг [іп'аіа:] у прикрашати зірочками (блйскітками тощо).
іпБіаіе [іп'зіеіі] у 1) призначати на посаду; присвоювати звання; 2) забезпечувати, добиватися.
іпзіаигаііоп [дпзіоґгеї/п] п 1) реставрація, оновлення; відновлення; відбудова; 2) заснування, закладення.
іпзіаигаіог [ 'іпзіоггеїіа] п 1) реставратор; 2) засновник.
іпзіеасі [іп'зіесі] аду замість, натомість; ~ оГ замість; ~ оГ те замість мене; йауе зоте сойее ~ оГ іеа вйпийте кави замість чаю.
іпзіер [іпзіер] п 1) підйом (ноги, взуття); ~ кіск удар підйомом (футбол); 2) анат. передплесно.
іп8Іер-гаІ8ег [ 'іпзіер,геі2з] п супіна-тор.
іп8ІІ£аІе ['ш8ІідеіІ] у 1) підбурювати (на щось — Ю); іо ~ зтЬ. Іо 8тій. (іо сіо зтій.) підбурювати когось на щось; 2) провокувати, розпалювати; іо ~ тигсіег провокувати убйвство; іо ~ \уаг розпалювати війну.
ш$1і£а1іоп [,іп8іі'деі/п] п підбурювання, намовляння.
іпзіщаіог ['іпзіідеііа] п підбурювач.
Іп8іі1(1) [1П 8І11] у 1) вливати по кра-плйні (кудись — іпіо); 2) мед. вводити малйми дозами; укапувати; 3) поступово вселяти (навіювати) (надію, страх тощо); прищеплювати (якесь почуття).
ІП8ІІ1ІЯІІ0П [,1П8І1 ІЄ1/П] П 1) ПОСТу-пбве вселяння, навіювання (чогось); 2) вливання по краплйні.
Іп8іі1теп1 [т'зііітопі] див. іпзііііа-ІІОП.
ІП8ІІПСІ І ['іп8Ііі]кІ] п 1) інстйнкт; природне почуття; 2) природжений нахил; потяг; здібність; йе йаз а паїигаї ~ Гог тизіс він природжений музикант.
іпзііпсі II [т'зіідкі] ад] ргед. повний, сповнений (краси, життя тощо).
іпзііпсііує [тзігдкіїу] ад] інс-тинктйвний, підсвідомий.
іпБііпсііуеІу [іп'8Ііт)кііУІі] аду інс-ТИНКТЙВНО, підсвідомо.
Іп8іііи1е ['іП8ІіІ]и:1] 1. п 1) інститут; науково-дослідна установа, науково--дбслідний заклад; І. оГТесйпо!о§у технологічний інститут; 2) асоціація, товарйство (наукове, релігійне тощо) ; гурток; 3) (професійна) вечірня школа; іеасйіпв іп ійе уіііа^е ~ викладання у школі для сільської молоді; 4) амер. короткотермінові курси; 5) рі юр. основи права, інституції; 2. у 1) установлювати; засновувати; запроваджувати; 2) починати (слідство, розслідування); 3) церк. призначати (на посаду — іп, іпіо, іо); наділяти владою;
іп§
598
іп$
4) юр. призначати (когось) спадкоємцем; 5) навчати, наставляти.
іпзіііиііоп [,іп5ііЧ]и:/п] п 1) встановлення, заснування; запровадження; закладання; 2) товарйство, організація, установа; сйагііаЬІе ~ благодійна установа; іііегагу ~ літературне об’єднання; 3) дитячий навчальний (лікувальний) заклад; 4) закон, установлення; 5) церк. встановлення чину таїнств; 6) церк. наділення (духовною владою); 7) жарт, звичай, порядок; неодмінний атрибут; ійе розітап \уаз опе оГ ійе ~8 оГ ійе іоу/п листоноша був неодмінним атрибутом містечка.
іп$(ійіііопа1 [,іпзіі'і]и:/ап1] ад] 1) установлений, заснований; 2) початковий, зачатковий; елементарний; 3) що стосується лікувальних (благодійних) закладів; 4) розрахований на створення популярності фірми, а не на збут товарів (про рекламу).
іпзіііиііопагу [ дпзії Чзиг/пагі] ад] 1) що стосується юридичних установ (судів); 2) що стосується релігійних товариств (організацій); 3) що стосується лікувальних (благодійних) закладів.
ііі$Шііііує ['іпзііі]и:ііу] ад] 1) засновницький, установчий; 2) заснований, установлений; узаконений.
іпзіііиіог ['іпзііі)и:іа] п засновник; організатор.
іпзігисі [іп'зіглкі] V 1) учити, навчати (чогось — іп); іо ~ зтЬ. іп тизіс навчати когось музики; 2) інструктувати, давати інструкції (вказівкй, розпорядження); наказувати; 3) амер. давати наказ (депутатові); 4) інформувати, повідомляти, сповіщати; 5) юр. знайомити (адвоката) з обставинами справи; доручати вестй справу; 6) юр. доводити, підтверджувати.
іп$іпісііоп [ш'зіглк/п] п 1) навчання, освіта, освічення; іо §іує ~ іп Еп§-Іізй навчати англійської мови; 2) інструктаж, інструктування; ~ сагсі технічна інструкція; 3) амер. наказ (депутатові); 4) імператйвний мандат; директйва (делегатові) голосувати за певного кандидата (за певний захід); 5) освіченість, освіта; знання; йі§й зсйооі ~ амер. повна середня освіта; а тап оГ Гіпе ~ дуже освічена людйна; іо гєсєіує ~ здобути освіту; 6) рі інструкції, вказівкй, директйви; накази, розпорядження; 7) юр. наказ (судді) присяжним.
іпзігисііопаї [іп'зіглк/апі] ад] 1) освітній, виховнйй; 2) навчальний; ~ Гііт навчальний фільм.
іпзігіісііує [іп'зіглкіїу] ад] повчальний; ~ Ьоок повчальна кнйга; ~ ех-регіепсе цінний досвід.
іп$<піс<ог [т'зіглкіа] п 1) учйтель, викладач (амер. тж вйщого навчаль
ного закладу); 2) інструктор; керівнйк; 3) довідник; інструкція; посібник.
іп$<гисіге$$ [іп'зіглкіпз] п 1) учй-телька, викладачка (амер. тж вйщого навчального закладу); 2) інструкторка; керівнйця.
іпзіпітепі ['іпзігитапі] 1. п 1) знаряддя; інструмент; прйлад; апарат; прйстрій, установка; ~з оГ ргесізіоп точні прйлади; зицрсаі ~з хірургічні інструменти; 2) засіб, знаряддя (для досягнення мети); ~ оГ геуеп§е засіб помсти; іо Ье ійе ~ оГ зтЬ.’з сіеаій бути причйною чиєїсь смерті; 3) му-зйчний інструмент; 4) юр. документ; грамота; акт; гаіійсаііоп ~з ратифікаційні грамоти; ~ оГ зиггепсіег акт про капітуляцію; 5) орган людського тіла; ’Ф* ~ Ьоагсі тех. розподільний щит; ~ Г1уіп£ ав. сліпйй політ; політ за допомогою прйладів; ~ іапсііп^ ав. посадка за допомогою прйладів; ~ рапеі пульт управління; 2. у 1) муз. оркеструвати, інструментувати; 2) обладнувати прй-ладами; 3) юр. складати договір (акт); 4) подавати прохання; 5) практйчно здійснювати.
іпзіпітепіаі [дпзіги'тепії] ад] 1) визначальний, важлйвий,корйсний; якйй є знаряддям (засобом); іо Ье ~ іп сіоіп£ зтіЬ. відігравати провідну роль в організації чогось; 2) виконуваний за допомогою інструментів (прйладів); 3) муз. інструментальний; ~ тизіс інструментальна музика; 4) грам, орудний; ~ сазе орудний відмінок.
іпзіпшіепіаіізі [дпзіги'тепіаіізі] п 1) інструменталіст (музикант); 2) філос. прихйльник інструменталізму.
іпзІпшіепіаШу [дпзігитеп'іаейіі] п засіб, спосіб; ініціатйва; допомога; Ьу іЬе ~ оГ за допомогою; з ініціатйви; завдякй.
іпзігшпепіаііу [дпзіги'тепіаіі] аду 1) опосередковано; 2) муз. в інструментальному виконанні.
іпзіпшіепіаііоп [дпзігитеп'іеі/п] п 1) муз. інструментбвка, оркестровка; 2) манера виконання; 3) застосування інструментів, використання прйладів (апаратури); 4) обладнання (оснащення) інструментами; 5) контрольно-вимірювальні прйлади; 6) допомога, сприяння, засіб.
іпзіпшіепіесі ['іпзігитапіїсі] ад] обладнаний вимірювальною апаратурою.
іп$іпііпепіі$і ['іпзігитапіізі] п інструменталіст (музикант).
іпзіуіе [іп'зіаіі] V титулувати, величати.
іпзиауііу [іп'зхужуііі] п нетоварйсь-кість, неввічливість.
іпзиЬіесііоп [,іпзаЬ'сІзек/п] п непокора, непокірність.
іп$иЬшег£ІЬ1е [дпзаЬ'та^зоЬІ] ад] непотопаючий.
іпзиЬтіззіоп [дпзаЬ'ті/п] п непокірність, непокора; неслухняність.
іпзиЬіпіззіуе [дпзоЬ'тізіу] ад] непокірний; неслухняний.
іпзиЬогШпаіе [дпза'ЬогсІпіі] 1. п непокірна людйна; 2. ад] непокірний; неслухняний.
іп$иЬог(1іпа<іоп [ іп8д,Ьо:с1і'пеі/п] п непокірність, непокора; неслухняність.
іп$иЬ$іапііа1 [, іпзаЬ'зіжп/1] ад] 1) неміцнйй; тонкйй; крихкйй; 2) легкйй, несолідний; 3) нереальний; ілюзорний; уявний, позірний.
іп$иіїегаЬ1е [іп'злЬгаЬІ] ад] нестерпний, незносний.
іпзиіїїсіепсе [дпза'й/апз] див. іпзиЕ-Гісіепсу.
іпзиГГісіепсу [, іпза'ії/опзі] п 1) недостатність; не(до)стача; ~ оГ йеаіій слабість здоров’я; 2) мед. недостатність; ~ оГ іЬе Ьеагі серцева недостатність; 3) непридатність; нездатність (до чогось).
іпзиіїісіепі [дпза'її/апі] ад] 1) недостатній; неповний; невідповідний; незадовільний; 2) непридатний, нездатний (до чогось).
іпзиіїісіепііу [дпзаТі/апііі] аду недостатньо; недостатньою мірою; незадовільно.
іпзиіїїаіе ['іпзаїїеіі] у вдувати (щось).
іпзиГПаііоп [дпза'Яеі/п] п 1) вдування (повітря, газу тощо); 2) рел. повівання для екзорцйзму (вигнання біса).
іпзиїїіаіог [ 'іпзоЯеііа] п 1) мед. апарат для вдування; 2) тех. інжектор для вдування повітря.
іпзиіаг ['т$іи1о] 1. п мешканець острова; остров’янин; 2. ад] 1) острів-нйй; 2) (І.) якйй належить до Британських островів; 3) обмежений; забобонний; 4) замкнений, стрйманий; відлюдний; 5) ізольований.
іпзиіагііу [ дпззи'іаепії] п 1) острівне розташування (становище); ійе ~ оГ Огеаі Вгііаіп острівне розташування Великої Британії; 2) ізольованість; 3) замкненість, стрйманість; 4) обмеженість.
іпзиіаіе І ['іпззиііі] ад] ізольований, відокремлений; роз’єднаний.
іпзиіаіе II ['іпззиіеіі] у 1) ізолювати, відокремлювати; 2) тех. роз’єднувати, ізолювати; 3) утворювати острів, оточувати водою.
іпзиіаіегі ['іпз]и1еіікІ] ад] 1) ізольований; якйй стоїть окремо (осібно); 2) ел. ізольований; ~ \уігє ізольований провід; 3) перетворений на острів; оточений водою.
іп$и1аііп£ ['іпззиіеііп]] ад] ізоляційний, ізолюючий; ~ іаре ізоляційна стрічка.
іпзиіаііоп [дпз)и'1еі/п] п 1) відособлення; 2) відособленість; 3) ел. ізоля
ІП8
599
іпі
ція; 4) ізоляційний матеріал; йеаі ~ теплоізоляція; зоипсі ~ звукоізоляція.
іпзиіаіог ['іпзіиіеііо] л 1) ізолятор; ізоляційний матеріал; 2) ел. непровідник, діелектрик.
іпзиііп ['іп$іи1т) п фарм. інсулін.
Іп5и1$е [іп'зліз] аф 1) дурний, безглуздий; тупий; 2) несмачний.
ІП5111І І ['іп$лк] л 1) образа; прйкрість; іо Ьеаг ап ~ стерпіти образу; іо риі ап ~ ироп 8тЬ. образити когось; 2) напад.
іпзик II [іп'зліі] V 1) ображати, кривдити; І сіісі поі теап іо ~ уои я не хотів образити вас; 2) нападати, накидатися; 3) поводитися зухвало (задйрливо).
іпзиііег [іп'злііа] л крйвдник.
іп$икіп£ [ш'злііп]] аф образливий, крйвдний.
іпзирегаЬіІіІу [іп,8)и:раг9'Ьі1ііі] л непереборність, нездоланність.
іпзирегаЬІе [іп'8]и:р9гоЬ1] аф непереборний, нездоланний.
іпзиррогІаЬІе [, Ш89 'рогІаЬІ] аф 1) нестерпний, незносний; іі І8 ~ іо те я не можу вйнести цього; 2) безпідставний; ~ сіаіт безпідставне домагання.
іп$иррге$8ІЬ1е [, іпзо'ргезоЬІ] аф 1) невгамовний, неприборкний; 2) явний, очевидний.
іпзигаЬІе [т'/иагоЬІ] аф 1) якйй підлягає страхуванню; 2) якйй може бути застрахованим.
іпзигапсе [іп'/иогопз] л 1) страхування; ~ ироп 1іує8 страхування життя; іо оЬіаіп (іо еїїесі) а ІіГе ~ застрахувати життя; ~ а^епі (Ьгоке г) страховйй агент; ~ сотрапу страхова компанія; страхове товарйство; ~ роїісу страховйй поліс; 2) сума страхування; 3) страховйй поліс; 4) страхова премія; 5) гарантія; ~ оГ іттогіаіііу запорука безсмертя.
іпзигапі [т'/изгапі] л застрахований.
іп$иге [іп'/ио] у 1) страхувати, застраховувати; іо ~ опе’з ІіГе застрахувати своє життя; іо ~ опе’8 ргорегіу застрахувати своє майно; 2) страхуватися, застраховуватися; іо ~ аі а іоху ргетіит застрахуватися на незначну суму; 3) забезпечувати, гарантувати; 4) уберегтй, застерегтй (від чогось — а^аіпзі, Ггот).
іп8игег [іп'/иого] л 1) страхувальник; 2) страхове товарйство.
іпзіігзепсу [іп'8з:сІ39П8і] л 1) повстання; 2) заколот, бунт.
іпзиг^епі [іп'89:сІ39Пі] 1. л 1) повстанець; інсургент; 2) заколотник; бунтівник; 2. аф 1) повсталий; 2) бунтів-нйй, заколотний; 3) розбурханий; що сколихнувся; ійе - зеа розбурхане море.
іпзигтоипіаЬІе [дпза.'таипіаЬІ] аф
нездоланний, непереборний, непоборний.
іпзштесііоп [дпзУгек/п] л 1) повстання; агтесі ~ збройне повстання; 2) заколот, бунт.
іпзштесііопаї [,іп89'гек/ап1] аф 1) повстанський; 2) заколотний, заколотницький; бунтівлйвий, бунтарський.
іпзштесііопагу [дпзо'гек/поп] 1. л 1) повстанець; 2) заколотник; 2. аф 1) повстанський; 2) бунтарський; заколотницький.
ІП8ШТЄСІІОПІ8І [,1П89'гек/П18І] л 1) повстанець; учасник повстання; 2) заколотник, бунтар.
ІП$и$СЄрІІЬІ1Иу [ '1П89,8ЄрІ9 'Ьііііі] л несприйнятливість; нечутлйвість.
іпзизсеріійіе [дп89'8ЄріоЬ1] аф несприйнятливий; нечутлйвий; недоступний (почуттям); ~ оГ тесіісаі ігеаі-тепі що не піддається лікуванню; ~ іо раіп нечутлйвий до болю; ~ іо рііу позбавлений відчуття жалості.
Іп8\¥ер1 ['іпз^ері] афтех. обтічнйй; сигароподібний.
ІП8МІП&ЄГ ['1П8\¥П]9] л спорт. подача кутового м’яча; виконання кутового удару «дугою назовні» (тж ~ согпег кіск).
іпіасі [іп'їаекі] аф непошкоджений, неушкоджений, цілий; незайманий; кеер уоиг йопоиг ~ бережіть свою честь.
іпіасіііе [ш'іаекіаіі] аф що не відчувається на дотик.
Іпіа§1іа1ес1 [ш'іаеЦеїіїсі] аф вйріза-ний (вйсічений) на відшліфованому камені.
іпІа&Ііо [іп'їаійои] італ. 1. л 1) глибоке різьблення на камені; 2) різьблене зображення на камені; 3) друк, глибокий друк; 2. V вирізьблювати; гравірувати.
іпіаке ['іпіеік] л 1) утягування, усмоктування; ап ~ оГЬгеаїй вдих; 2) поглинання; споживання; використання; ійе аппиаі ~ річне споживання (використання); 3) набір (службовців); 4) загальна кількість прййнятих до навчального закладу (в певному році); 5) загальна кількість завербованих на роботу (зарахованих на службу); 6) тех. вйтрачена (вйкористана) енергія; використовувана потужність; 7) тех. впускнйй (всиснйй) прйстрій; забірнйй отвір (насоса); впуск; 8) гідр. водозабір; головна споруда каналу; 9) мет. ливнйк; 10) гірн. вентиляційна виробка; 11) різке звуження (у трубці); 12) розм. осушена (відгороджена) ділянка; 13) шотл. обман; 14) обманщик.
іпіап£іЬі1ііу [ іп, іжпсІза'ЬіІііі ] л 1) невідчутність на дотик; 2) невло-вймість, неясність, невиразність.
іпіап£ІЬ1е [іп'іжпсІзаЬІ] 1. л 1) щось невідчутне на дотик; 2) щось невира
зне, неясне, невловйме; 2. ад] 1) що не відчувається (не сприймається) на дотик; 2) невловймий, невиразний, неяснйй, незбагненний; ~ ісіеа неясна ідея (думка).
іпіе^ег ['шіідзз] л 1) мат. ціле число; 2) щось ціле; 3) одинйця вимірювання.
іпіЄ£гаЬ1е ['іпІідгоЬІ] ад] мат. що піддається інтегруванню; інтегрований.
іпЄе§га1 ['шіідгаї] 1. л 1) мат. інтеграл; 2) щось ціле, неподільне; 2. ад] 1) невід’ємний, істотний; ап ~ раП оГ зтій. невід’ємна частйна чогось; 2) повний, цілий, суцільний; йіз ~ \¥огк$ аге зауесі усі його праці зберег-лйся; 3) мат. інтегральний; - саісиїиз інтегральне чйслення.
іпіе^гаїку [дпіі'дгаейіі] л цілісність; цільність; повнота.
іпіезгаїїу [ 'іпіідгой] аду 1) цілком, повністю; 2) як невід’ємна частйна.
іп<Є£галс1 [ 'тіідггепсі] л мат. підін-тегральна функція.
іпіе^гапі ['іпПдгопі] 1. л невід’ємна частйна (чогось); 2. ад] 1) невід’ємний, істотний; 2) мат. інтегруючий.
іп<е£гаіе І ['іпіідпі] ад] цілий, суцільний, повний.
іпіе^гаіе II ['іпіідгеїі] V 1) об’єднувати в єдйне ціле; 2) становйти єдйне ціле; 3) завершувати, надавати закінченого вйгляду; 4) амер. здійснювати расову інтеграцію; 5) мат. інтегрувати.
іп<Є£гаііоп [,іпІґдгеі/п] л 1) об’єднання; зведення в єдйне ціле; інтеграція; 2) мат. інтегрування.
іпіе£гаіог ['іпіідгеїіз] л інтегратор (прилад).
іпіе£ґі<у [іп'їедпії] л 1) чесність, чистота; 2) цілісність, незайманість; іо ^иагапіее ійе іеггіїогіаі ~ оГ а соипігу гарантувати територіальну цілісність країни.
іпіе£шпа<іоп [іп,іед)и'теі/п] л утворення зовнішніх покривів (шкіри тощо).
іпіедишепі [іп'їедіитапі] л зовнішній покрив, оболонка; шкіра, шкаралупа, кора.
іп1е£іітепіагу [іпДедіи'тепіап] ад] біол., анат. покривнйй.
іпіеііесі ['тіііекі] л 1) інтелект, розум; здоровий глузд; а тап оГ ті§йіу ~ людйна видатного розуму; 2) світлий розум, дуже розумна людйна; ійе ~(з) оГ ійе а§е кращі уми епохи; 3) рі розм. розумові здібності.
іпіеііесіей ['іпіііекікі] ад] наділений інтелектом.
іпіеііесііоп [дпіґіек/п] л 1) мислення; 2) пізнання; 3) поняття, уявлення; ідея; 4) інтелект; тямущість.
іпіеііесііуе [,тії'Іекіїу] ад] 1) розумовий; ійе - Гасиїїіез розумові здібно
іпі
600
іпі
сті; ~ ро\уег сила розуму; 2) мислячий, думаючий.
іпіеііесіиаі [, тії Чек^изі] 1. п 1) інтелігент; представник інтелігенції; 2) рі (Ійе ~$) інтелігенція; 3) мисляча людина; людйна широких інтелектуальних інтересів; 2. аф' 1) розумовий, інтелектуальний; ~ ргосезз процес мислення; 2) мислячий, думаючий, розумний; 3) інтелігентний, інтелектуальний; ~ оссираііоп інтелігентна праця; інтелектуальне заняття.
іпіеііесіиаіізт [,шІі'1екІ]и9Іігт] п 1) інтелектуальність; 2) філос. інтелектуалізм.
іпІеИесІиаМїу ['тІїДек^и'геІіІі] п 1) інтелектуальність; 2) інтелігентність.
іпіеііесіиаііге [,іпіі'1екІ]ио1аіх] у 1) надавати інтелектуального характеру; 2) міркувати, розмірковувати; філософствувати.
іпіеііесіиаііу [,іпП'1ек^иа1і] аду 1) інтелектуально; 2) розумом, розумово.
іпіеШвепсе [іп'їеікізопз] п 1) розум, інтелект; розумові здібності; ~ циоііепі коефіцієнт розумового розвитку; ~ ІЄ8І випробування розумових здібностей; 2) кмітливість, тямучість; 3) вісті, відомості; інформація, повідомлення; 4) військ, розвідувальні дані; розвідка; ~ Ьгапсй військ, розвідувальна служба; І. сіМзіоп амер. військ, розвідувальне управління; відділ розвідки; ~ оГПсег військ, начальник розвідки; начальник розвідувального відділу штабу; ~ роіісе контррозвідка; ~ зєгуісє державна розвідувальна служба; І. Зегуісе Інтелід-женс Сервіс (у Великій Британії)', 5) стосунки, зв’язки.
іп<е11і£епсе(і [іп'їеікізапзі] аф 1) тямущий; розуміючий; 2) поінформований, обізнаний.
іпіеШвепсег [іп'їеікізопзз] п 1) донощик, інформатор; 2) таємний агент; розвідник; шпигун.
іпіеШвепсу [шЧеІїсІззпзі] п 1) розум, інтелект; розумові здібності; 2) стосунки, зв’язки.
Іп1е11і£еп1 [іп'їеікіздпі] 1. п 1) розумна людйна; 2) донощик, інформатор; 3) шпигун; 2. аф 1) розумний; іо сопсіисі опезеІГ Ііке ап ~ регзоп поводитися розумно; 2) кмітливий, тямущий; 3) знаючий; досвідчений; поінформований; обізнаний; 4) інформаційний, повідомний.
іпіеііізепііаі [іп Деіі 'сізеп/оі] аф 1) розумний; 2) тямущий, кмітливий; 3) інформаційний; якйй передає відомості (інформацію); ~ сйаппеїз інформаційні канали.
іпіеііщепііу [іп'їеіісізопііі] аду розумно; з розумінням (справи).
іпіеІІщепЬіа [тДеІі'дзепию] п рос. інтелігенція.
Іп1е11і£еп1хіа [ш,1е1і 'сізепізю] див. іп-ІЄІ1І£ЄПІ8Іа.
іпІе11і£ІЬі1іІу [шДєікІзо'ЬіііЦ] п зрозумілість, ясність.
іпІе1ІІ£ІЬ1е [шЧеІідзоЬІ] аф 1) зрозумілий, яснйй; виразний; розбірливий; ~ ргопипсіаііоп виразна (чітка) вимова; 2) філос. інтелігібельний.
іпІе11і&іЬ1у [тЧеІїсІззЬІі] аду зрозуміло; ясно, виразно, чітко; переконливо.
іпіетегаїе [іп'їетапі] ад] чистий, непорочний; неопоганений, неосквер-нений.
іпіетрегатепі [т'іетроготопі] п поганий стан (організму тощо).
іпіетрегапсе [т'іетрогопз] п 1) непомірність; непоміркованість; надмірність, зловживання (спиртними напоями)', ~ іп сігіпк прйстрасть до спиртнйх напоїв; 2) нестрйманість, гарячність, запальність.
іпіетрегаіе [т'іетрзпі] аф 1) нездержливий, непоміркований; якйй зловживає (чимсь)’, 2) нестрйманий, різкий, запальний; 3) непомірний, надмірний; суворий (про клімат тощо).
іпіетре$іі¥е [,тіет'ре8Ііу] ад] несвоєчасний; недоречний.
іпіеімі [т'ІепсІ] V 1) мати намір, збиратися, думати (щось зробити)', \уйаі сіо уои ~ іо сіо? що ви збираєтеся робйти?; \¥а8 ІІТІ8 ~есі? це було зроблено навмйсно?; 2) призначати, визначати (для когось, чогось — Гог); ійе Ьоок І8 ~есі Гог уои ця кнйга призначається вам; 3) мати на увазі; \уйаі сіо уои ~ Ьу іі? що ви хочете цим сказати?; 4) спрямовувати, керувати; 5) вирушати, прямувати; 6) поширювати, розширювати, розтягувати; 7) піклуватися, стежити; 8) тлумачити, пояснювати.
іпіешіапсе [іп'ІепсЬпз] п 1) нагляд; спостереження; контроль, управління; 2) інтендантство; 3) штаб інтендантства.
іпіешіапсу [іп іепсізпзі] п 1) інтендантська служба; 2) збірн. інтенданти; 3) район, підвідомчий інтенданту (Латинська Америка).
іпіешіапі [іп'їепсіапі] п 1) управй-тель; інтендант; 2) керівник, завідувач, начальник.
іпіепсіесі [ш'іепсіїсі] 1. п розм. наречений, жених; наречена; 2. ад] 1) передбачуваний; якйй мається на увазі; 2) навмисний, умисний; наперед задуманий; ~ іпзиіі навмисна образа; 3) призначений (для когось, чогось).
іпіешііпз [іп'їепсіїт)] ад] якйй має намір; що передбачає; бажаючий; ~ 8иЬ8сгіЬег8 бажаючі передплатити; імовірні передплатники.
іпіешітепі [т'іепсІтапі] п 1) намір, бажання; план; 2) юр. правильне розуміння закону.
іпіепегаїе [іп'іепогеїі] V умовити, розжалобити.
іпіепзаіе [іп'їепзеїі] у посйлювати.
іпіепзаііуе [іп'ієпзоііу] ^підсилювальний.
ІПІЄП8Є [ш'іепз] ад] 1) напружений, інтенсйвний; 2) сйльний, значнйй; надмірний; ~ соШ сйльний холод; ~ раіп сйльний біль; ~ йаігесі глибока (гостра) ненависть; ~ оЬ8Ііпасу неймовірна упертість; 3) вразлйвий; ексцен-трйчний.
ІПІЄП5ЄІУ [1П ІЄП8І1] аду 1) сйльно, дуже; надмірно; іо іоує ~ прйстрасно кохати; ап ~ соїсі пі^йі дуже холодна ніч; 2) напружено, уважно, пйльно.
іпіеп$епе$$ [іп'Іеп8Ш8] п 1) сйла, насйченість; 2) напруженість, напруження; Іо \уогк ууііЬ ~ напружено працювати.
іпіепзіЛсаііоп [шДепзіГі'кеї/п] п 1) інтенсифікація, підсилення, посилення; 2) напруження, напруженість.
іпІепзіГіег [іп'їепзіГаю] п 1) підсилювач; 2) тех. мультиплікатор.
іпІеп5І(у [ш'Іеп8іГаі] у 1) інтенсифікувати, посйлювати, підсилювати; іо ~ ійе Ьеаі збільшувати температуру; іо ~ опе’8 аііепііоп напружити (зосередити) увагу; 2) посилюватися; наростати.
іпіепБІоп [т'іеп/п] п 1) напруження; зусилля; 2) напруженість; сйла, ін-тенсйвність; насйченість; 3) лог. суть поняття, зміст терміна.
ІПІЄП5ІІІУЄ [1ПІЄП8111У] див. ІПІЄП8ІУЄ.
іпіепзіїу [іп іепзііі] п 1) інтенсивність, сйла; глибина; ~ оГ сштепі сйла течії; 2) напруженість; енергія; 3) фот. оптична щільність; яскравість.
іпієпзіує [ш'іепзіу] ад] 1) інтенсйвний, напружений; посилений; ~ сієуєі-оргпепі інтенсйвний розвиток; 2) глибокий, Ґрунтовний; ~ 8ІШІу оГ ЕП£ІІ8Й глибоке вйвчення англійської мови; 3) грам, підсйлювальний.
Іп1еп8іуе1у [іп ієпвіуіі] аду 1) інтен-сйвно; напружено; 2) старанно.
іпіепі [іп'їепі] 1. п 1) намір, мета; ууііЬ §оо(і ~ з добрими намірами; ууііЬ єуіі ~ із злим заміром; 2) значення, зміст, смисл; ійе ~ оГ Ійе 8ЄПІЄПСЄ зміст речення; іо аіі ~8 апсі ригро8Є8 а) у будь-якому разі, як би то не було; б) по суті, фактично; насправді; 2. ад] 1) зосереджений, пйльний; ~ Іоок а) пйльний погляд; б) зосереджений вйгляд; ІО Ье ~ ОП 8ГПІЙ. зосередити свою увагу на чомусь; 2) (оп) заглйблений, порйнулий (у щось)’, захоплений, зайнятий (чимсь)', 3) сповнений рішучості; якйй наполегливо прагне (чогось)', Йе І8 ~ ОП (ІОІП^ ЙІ8 ЬЄ8І ВІН СПОВНЄНИЙ рішучості зробйти все, що в його сйлах.
іпіепііоп [іп'їеп/п] п 1) мета; намір, замір, умисел; прагнення; іо йауе ійе Ье8і ~8 мати найкращі наміри; іо саггу
ті
601
іпі
оиі опе’з ~ досягти своєї , мети; здійснити свій намір; а^аіпзі зтЬ.’з ~з всупереч чиїмсь намірам; допе >¥ІіЬоиІ ~ зроблено ненавмисно; 2) рірозм. намір одружитися; Ье Ьаз зегіоиз ~з у нього серйозні наміри одружитися; 3) значення, зміст, смисл; 4) філос. поняття, ідея; 4 Ьеіі із рауед ауііЬ £оосі ~з добрими намірами пекло встелене.
іпіепііопаї [ш 'іепрпі] 1. п щось уявне (вигадане, позірне); 2. аф 1) навмисний, умисний; ~ асі навмисний вчинок; 2) філос. уявний, домислений.
іпіепііопаїїу [іп'їепрпії] аду навмисно, умисно.
іпіепііу [іп'їепііі] аду старанно, дбайливо; пйльно; уважно.
іпіепіпезз [іп'їепішз] п 1) старанність, дбайливість; 2) напружена увага.
Іпіег ['іпіо] п (скор. від Іпіегтесііаіе ехатіпаїіоп) розм. 1) екзамен, що передує випускному (у Лондонському університеті); 2) свідоцтво про складання передвипускного екзамену.
іпіег І [іп'їа:] у ховати (небіжчика); закопувати (заривати) в землю.
іпіег II ['іпіа:] ргер між, серед; ~ аііа крім того; ~ аііоз серед інших.
іпіег- ['іпІа(:)-] рге/ (по)між-, ін-тер-, серед-, внутрішньо-, пере-, вза-ємо-; іпіегсозіаі міжреберний; іпіегасі інтермедія; іпіегаїотіс внутрішньоатомний; іпіегЬеб перешаровувати; іп-іегасііоп взаємодія.
іпіегасі І [іпіаггекі] п 1) інтермедія, інтерлюдія; 2) антракт.
іпіегасі II [лпіаг'гекі] у взаємодіяти; впливати одйн на одного.
іпіегасііоп [,шіаг'гек/п] п взаємодія; вплив одйн на одного; іЬе ~ оГ зузіетз взаємодія систем.
іпіегасііуе [,іпіаг'гекііу] аф взаємодіючий; узгоджений; що впливають одйн на одного; взаємний, обопільний.
іпіегасісІіСіуе [,іпІаг'жсІіііу] п вставка; включення; доповнення.
іпіег-а^епсу [дпіаг'екізапзі] п посередництво.
іпіег-а^епі [,ті9г'ек1з9Пі] п посередник; агент; проміжна ланка.
іпіегашпіап [,шІаг'гетпіап] аф розташований у міжріччі.
іпіегагіісиїаг [дпіага:Чік)и1а] аф анат. міжсуглббовий, міжсуглобний.
іпіегаїотіс [дпіага'іотік] аф міжатомний, внутрішньоатомний; ~ Гогсез міжатомні сйли; ~ епег^у внутрішньоатомна енергія.
іпіегаигісиїаг [,іпіаго:'пк)и1а] аф 1) що знаходиться між передсердями; 2) міжвушковий.
іпіегахаї [, іпіаг'зекзаі] аф архт. міжосьовйй.
іпіегахез [,іпіаг'гекзі:2] рі від іпіег-ахіз.
іпіегахіз [лпіаг'зекзіз] п (рГ\г№тахе$) архт. простір між двома осями.
іпіегЬед ['шІа'ЬесІ] у геол. перешаровувати.
іпіегЬІеші ['іпіо 'Ьіепд] у змішуватися).
іпіегЬгегі ['шІа'Ьгед] разі і р.р. від іпіегЬгеесі.
іпіегЬгеегі ['іпІа'ЬгіїсІ] у (разі і р.р іпіегЬгед) с.г. схрещувати(ся) (про різні породи тварин).
іпІегЬгеегііпв ['іпіа'Ьгі:сііт]] п с.г. міжпородне схрещування.
іпіегсаіагу [іп'іа:ка1ап] аф 1) доданий для узгодження календаря із сонячним роком (про день, місяць); ап ~ сіау 29 лютого; 2) що має додатковий день; ~ уеаг високосний рік; 3) вставлений, інтерпольований; 4) встав-нйй, проміжний.
іпіегсаіаіе [ш'Іа:ка1еі1] у 1) додавати день (дні, місяць) у календарі; 2) уставляти, включати, інтерполювати; 3) геол. перешаровувати.
іпіегсаіаііоп [іп,іа:ка'1еі/п] п 1) додаток, вставка; 2) геол. прошарок.
іпіегсагіііазіпоііз ['тіа, ка :іґ ІгесІ-Зіпаз] аф анат. міжхрящовйй.
іпіегсесіе [дпІа'зі:сІ] у 1) благати, просйти; 2) заступатися; клопотатися (за, про— Гог; перед кимсь — ^ііЬ); Ю ~ (ог тегсу клопотатися (просйти) про помйлування; Ю ~ \уііЬ іЬе ГаїЬег Гог іЬе зоп заступатися за сйна перед батьком; 3) сприяти примйренню, бути посередником (між — Ье1\уееп); 4) втручатися (з метою примирення); 5) іст. забороняти.
іпіегсейег [,іпіа'зі:сІа] п 1) прохач; заступник; 2) посередник.
іпіегсеїіиіаг [дпІа'зеЦиІа] аф біол. МІЖКЛІТЙННИЙ.
іпіегсепзаі [,тіа'зепз1] аф-. ~ регіосі період між двома переписами населення.
іпіегсері І ['іпіазері] п 1) військ, перехоплення; 2) військ, радіоперехоплення; 3) мат. відрізок, що відтинається від координатної осі.
іпіегсері II [дпіа'зері] у 1) перехоплювати; 2) переривати, припиняти; вимикати; відрізати; порушувати зв’язок; 3) перетинати; заважати; перешкоджати; заступати шлях; іо ~ зтЬ.’з разза^е не давати комусь пройтй, за-ступйти комусь шлях; 4) мат. виділяти, відділяти, витинати (відрізок, дугу).
іпіегсеріюп [дпіа'зер/п] п 1) перехоплювання; радіоперехоплення; 2) перегороджування, перекриття; перешкода, перепона, завада; 3) підслуховування (телефонних розмов).
іпіегсерііуе [лпіа'зеріїу] аф перешкоджаючий; перехоплюючий; якйй перешкоджає (перехоплює).
іпіегсеріог [,іпІа'зеріа] п 1) ав. ви-нйщувач-перехоплювач; 2) військ, зе
нітний реактивний снаряд; 3) тех. трап, сифон; конденсаційний горщик.
іпіегсеззіоп [лпіа'зе/п] п 1) клопотання, заступництво; посередництво; 2) іст. накладання заборони (у стародавньому Римі).
іпіегсеззог [дпіа'зеза] п 1) прохач; заступник; 2) посередник; 3) заступник єпйскопа до новйх вйборів.
іпіегсе$$огіа1 [.шіазе'зо.тіаі] аф 1) що просить, клопочеться; 2) благальний, благаючий; 3) посередницький.
іпіегсеззогу [дпіа'зезап] аф 1) заступницький; 2) посередницький.
іпіегсЬат [дпіа'і/ет] у 1) сковувати разом; 2) зв’язувати узами.
іпіегсЬапзе І ['шіа'і/еіпсіз] п 1) перестановка; заміна (одного іншим); 2) (взаємний) обмін; іЬе ~ оГ£ІГіз обмін подарунками; 3) (послідовне) чергування; зміна; ІЬе ~ оЕіі^Ьі апсі сіагкпезз чергування світла і темряви; < ~ роіпі зал. обмінний пункт.
іпіегсЬапзе II [лпіУі/еіпсІз] у 1) заміняти (одне одним); переставляти; 2) обміняти; поміняти (одне на інше); 3) обмінюватися; мінятися; іо ~ £іГіз обмінятися подарунками; іо ~ ріасез помінятися місцями; 4) чергувати, змінювати; 5) чергуватися, змінюватися.
іпіегсІїапзеаЬіІііу ['іпіа,1/еіпсІза'ЬіІі-Іі] п 1) взаємозамінюваність; перетворення (одного на інше); 2) чергування, зміна, змінюваність.
іпіегсІїапзеаЬІе [лпіа 'ЦешсІзаЬІ] аф 1) взаємозамінюваний; рівноцінний, рівнозначний; 2) обопільний, взаємний; 3) поперемінний; змінний; що чергується; 4) мінлйвий, непостійний, перемінний.
іпіегсЬапвеаЬІу [дпІа'і/еіпсІзаЬІі] аду 1) замінюючи одйн одного; 2) поперемінно; по черзі; змінюючи одйн одного.
іпіегсЬаріег ['іпіа'І/геріа] п вставна стаття, вставнйй розділ.
іпіегсіауісиїаг [,іпІак1а'уік]и1а] аф анат. міжключйчний.
іпіегсішіе [,іпЮ'к1и:с1] у обмежувати; перекривати.
іпіегсо11е£іаіе [ іпіака'ііїсізііі] аф міжуніверситетський; ~ §атез міжуні-верситетські ігри.
іпіегсоїопіаі ['іпіака'іошуаі] аф міжколоніал ьний.
іпіегсоїитпаг [, іпіака' ілтпа] аф архт. міжколбнний.
іпіегсоїитпаііоп [' і піа, коїат' пе і /п ] див. іпіегсоїитпіаііоп.
іпіегсоїитпіаііоп [ іпіа,кз1агппі еі/п) п архт. відстань між колонами.
шістсот ['тіакот] п (скор. від іп-Іегсоттипісаііоп) внутрішній телефонний (селекторний) зв’язок.
тіегсотшшіе [дпіака'пушп] у під-
іпі
602
іпі
трймувати стосунки; спілкуватися, розмовляти (один з одним).
іпІегсоттипісаЬІе [лпіоко'пуи :т-каЬІ] асі] придатний для підтримання (здійснення) зв’язку (стосунків).
іпіегсотіпшіісаіе [дпІака'т]и:ткеіі] V 1) спілкуватися, розмовляти (один з одним); 2) обмінюватися (думками тощо); 3) з’єднуватися (між собою); 4) мати стосунки, мати взаємні зв’язки.
іпіегсоттипісаііоп [ 'тіака, пу и:т-'кеі/п] п 1) зв’язок один з одним; тісне спілкування; 2) обмін думками; 3) сполучення, зв’язок; ~ ркі£ зхуііскЬоагб телефонний комутатор; 4) двосторонній (багатосторонній) зв’язок; 5) військ, комунікація; зв’язок; ~ ігоорз війська служби зв’язку.
іпіегсоттишоп [лпіака'т]и:п]ап] п 1) тісне спілкування; тісний зв’язок; близькі стосунки; 2) взаємодія.
іпіегсопипитіу [, тіака'тіи.тіі] п 1) спільність; 2) спільне володіння (чимсь).
іпіегсоппесі ['тіака'пекі] у (взаємно) зв’язувати; зв’язуватися.
іпіегсоїшесііоп [. шіака 'пек/п] п 1) взаємозв’язок; з’єднання; 2) ел. об’єднання енергосистем, кущування; 3) ел. об’єднуюча (об’єднана) лінія.
іпіегсоппехіоп [, шіака'пек/п] див. іпіегсоппесііоп.
іпіегсопііпепіаі ['іпїаЛзпП'пепїІ] ад] міжконтинентальний; ~ Ьаііізііс тіззіїе міжконтинентальний балістичний реактивний снаряд.
іпІегсопуегІіЬІе [дпІакап'уаіаЬІ] ад] взаємозамінний; рівноцінний; ~ ех-РГЄ88ІОП8 СИНОНІМІЧНІ ЗВОрОТИ.
іпіегсооіег [,шіо'ки:1о] п тех. проміжний охолоджувач.
іпіегсозіаі [дпіа'козії] ад] анат. міжреберний.
іпіегсоигзе ['іпіакагз] п 1) спілкування; діловий (дружній) зв’язок; регзопаї ~ особисте спілкування, особиста зустріч; 2) відносини, стосунки (між країнами); сііріотаїіс ~ дипломатичні відносини; соттегсіаі (ігабе) ~ торговельні стосунки; Гасі1Піе8 оГ ~ засоби зв’язку; 3) статеві стосунки; 8ехиа1 ~ статеві стосунки; іііісії ~ таємне співжиття, злочинний зв’язок; 4) обмін (думками тощо); 5) взаємозв’язок, співвідношення (між чимсь); 6) перешкода, втручання; перерва; 7) чергування, зміна; 8) вхід, проходження.
іпіегсгор [дпіа'кгар] у с. г. сіяти (саджати) у міжряддях.
іпіегсгорріпз [дпіа'кгарп]] п с. г. 1) суміщення (ущільнення) культур; 2) суміщена (ущільнена) культура; 3) міжрядне розміщення культур.
іпіегсгорз ['шіакгарз] п рі с. г. проміжні міжрядні культури.
ІПІЄГСГО88 І ['іпіакгаз] п 1) перехресне запилення; перезапилення; 2) міжпорбдне схрещування.
іпіегсгозз II [дпіа'кгоз] у 1) (взаємно) перетинатися (про лінії тощо); 2) перехресно запилювати, перезапилювати; 3) схрещуватися (про різні породи).
іпіегсштепсе [дпіа'кдгапз] п втручання; перешкода, завада.
іпіегсштепі [дпіа'клгапі] ад] 1) випадковий, скороминущий; 2) що перериває; 3) мед. проміжний, випадковий; інтеркурентний; 4) що заважає (перешкоджає); що заступає шлях.
іпіепіеіютіпаїіопаї ['іпіасії, поті 'пеі-/апі] ад] рел. характерний (спільний) для кількох віросповідань (сект).
іпіепіепіаі ['шіа'сіепії] ад] 1) що знаходиться між зубами; 2) лінгв. міжзубний, інтердентальний.
іпіепіераіїтепіаі ['іпІа,сІі:ра:1'теп11] ад] міжвідомчий.
іпіегдереікі [дпіасії'репсі] у залежати одйн від одного.
іпіегдереікіепсе [дпіабі'репбапз] п взаємозалежність, залежність одйн від одного; взаємний зв’язок.
іпіепіерепсіепсу [, тіабі' репсіапзі ]
див. іпіегсіерепсіепсе.
іпіепіерешіепі [дпіасії'репсідпі] ад] взаємозалежний, залежний одйн від одного.
іпіепіісі І ['тіасіїкі] п 1) заборона; 2) церк. відлучення, інтердйкг; іо Іау (Іо рш) зтЬ. ипсіег ап ~ відлучити когось від церкви.
іпіегШсІ II [, іпіа'сіікі] у 1) забороняти, накладати заборону (на щось); іо ~ Ьу 1а\¥ заборонити законом; 2) позбавляти права користуватися (майном тощо); 3) утрймувати (когось від чогось); не дати (комусь зробити щось); 4) військ, перешкоджати, утруднювати; 5) церк. відлучати від церкви.
іпіепіісіюп [дпІа'с!ік/(а)п] п 1) заборона; 2) церк. відлучення від церкви; 3) юр. заборона судом певних дій; 4) позбавлення дієздатності; 5) військ. загородження.
іпіегсіісіогу [дпіа'сіікіап] ад] заборонний; якйй забороняє.
іпіег(ІІ£Ііа1 [, іпіо'сіїсізіїї] ад] анат. міжпальцьовйй.
іпіегс1І£І<аІе [дпіа'сіісізіїеіі] у 1) затискати між пальцями; 2) переплітатися.
іпіегезі [ іпігізі] 1. п 1) інтерес, зацікавленість; соттоп (тиіиаі) ~з спільні інтереси; ікіз із оГ по ~ іо те це мене (абсолютно) не цікавить; 2) захоплення, схйльність; прагнення, потреба; запит; 3) важлйвість, значення; а таїїег оГ сопзісіегаЬІе ~ надзвичайно важлйва справа; 4) звич. рі практйчна зацікавленість; вйгода, кбрйсть, інтереси; іо и/огк іп іке ~8 оГ китапііу
працювати на кбрйсть людства; 5) частка (в чомусь); відсоток, проценти; процентний прибуток; гаїе оГ ~ процентна ставка, норма відсотка; 6) майнове право; УЄ8ІЄСІ ~8 а) закріплені законом майнові права; б) капіталовкладення; 7) вплив; сйла авторитету; Іо оЬіаіп зтік. Ікгои^к ~ \уіік 8гпЬ. досягти чогось завдякй своєму вплйвові на когось; 8) звич. рі група осіб, об’єднаних спільністю інтересів; зацікавлені особи (кола, організації); іке Іапбеб ~8 землевласники; іке Ьизіпезз ~8 торговельні підприємці; 9): іке ~з капіталісти, клас багатіїв; 10): ^іік ~ з верхом, з лйшком, щедро, сповна; іо герау зтЬ. 'уііЬ ~ відплатити комусь сповна; 2. у 1) цікавити, викликати інтерес (цікавість); іо Ье ~есі іп зтік. а) цікавитися чимсь; б) бути зацікавленим у чомусь; І ат ~есі ю кпо\у мені хочеться знати; 2) зацікавити (чимсь); залучйти до участі (в чомусь); 3) зачіпати, торкатися.
іпіегезіед [ іпІгі8Іід] ад] 1) зацікавлений; уважний; ап ~ Іізіепег уважний слухач; 2) особисто зацікавлений, ко-рйсливий; 3) упереджений, небезсторонній; ап ~ \¥ІІПЄ88 упереджений (не-об’єктйвний) свідок.
іпіегезіедіу [ іпІгізІїсПі] аду 1) зацікавлено; 2) корйсливо; з корйсливою метою; 3) упереджено.
ніІеге8Ііп£ [1ПІП8І1Т]] ад] 1) цікавий, інтересний; що викликає інтерес; ~ пе\¥8 цікаві новйни; 2) важлйвий, значнйй; 3) зворушливий, хвилюючий.
іпіеге5Ііп£Іу [ 'іпігі8ііт)1і] аду цікаво, іпіегіасе ['шіаїеіз] п поверхня поділу, межа.
шіеіТасіп8 ['шІа,£еі8П]1 п текст. прокладка.
іпіегГешогаІ [дпіаТетагаї] ад] анат. розташований між стегнами.
іпІеїТепезІгаІіоп ['іп1а,£епіз'1геі/п] п буд. простінок між вікнами.
іпіегіеге [дпіа'іїа] у 1) втручатися, вторгатися (у чиїсь справи — іп, \уііЬ); іо ~ 'уііЬ зтЬ.’з іпберепбепсе замірятися (зазіхати) на чиюсь незалежність; іо ~ іп (^іік) зтЬ.’з аїїаігз втручатися у чиїсь справи; 2) заважати, бути перешкодою (комусь — \¥Іік); сіоп’І ~ у/іік те не заважайте мені; 3) шкодити, завдавати шкоди (збйтків); іо ~ \уіік зтЬ.’з кеаіік завдавати шкоди чиємусь здоров’ю; 4) набридати, надокучати; 5) вет. засікатися (про коня); 6) амер. юр. заперечувати (чиїсь) права на патент; 7) амер. неправильно блокувати протйвника (футбол); 8) зґвалтувати (когось — ичік); 9) перетинатися, перехрещуватися; іЬеіг іпіегезіз ~ \УІіЬ еасЬ оікег їхні інтереси збігаються; 10) фіз. інтерферувати.
іпІегГегепсе [дпіа'йагапз] п 1) втручання (у — іп, \¥ІІк); ~ \уіік ґпаіІ-Ьа^з
ІПІ
603
іпі
перегляд поштових відправлень; 2) перешкода, завада; 3) рад. перешкоди; 4) фіз. інтерференція; 5) вет. засічка; 6) амер. юр. вйзначення пріоритету на вйнахід при одночасному надходженні кількох заяв; 7) тех. удар (черкання) {рухомих деталей).
іпіегҐегіпз [ дпізТізпд ] ад] надокучливий; якйй втручається (заважає).
іпіегГегошеіег [дпізГіз'гзтііз] п фіз. інтерферометр.
іпіегПолу І ['іпізйои] п злиття, зливання, змішування.
іпієґПоуу II [дпіз'йои] V 1) зливатися, змішуватися; 2) тектй між (чимсь).
іпіегЛиепсе [іп'із:£1изпз] п злиття.
іпіегЛиепі [іп'із:£1изпі] аф 1) що зливається; 2) що протікає між (чимсь).
іпіегґоШ [дпізТоикІ] V 1) складати (щось); 2) укладати (одне в одне).
іпіегїїізе [дпіз'^и:2] V 1) змішуватися), перемішувати(ся) (з — \уіій); 2) проникати (крізь щось); 3) просочувати (чимсь); 4) вливати, вводити (рідину).
іпіегїїізіоп [дпіо'^іг.зп] п 1) змішування, перемішування; 2) суміш.
іпіег£а1асііс [дпіздз'їаекпк] ад] міжзоряний; ~ зрасе міжзоряний (космічний) простір.
іпіег£епегіс [дпіздзі'пепк] ад] бот., зоол. міжродовйй.
іпіег§1асіа1 [іпіз'діеі^оі] ад] геол. МІЖЛЬОДОВИКОВИЙ.
іпіег§1оЬи1аг [ , іпіз'дІзЬзиІз] ад] анат. інтерглобулярний.
іп<ег£оуеттепіа1 [ 'тіз, длуп 'тепії] ад] міжурядовий; ~ а§геетепі міжурядова угода.
іп<ег£гас1е І [ 'іпіздгеїсі] п бот., зоол. проміжна (перехідна) форма.
іп<ег£гас1е II [дпіз'дгеїб] V бот., зоол. еволюціонувати, набувати ознак іншого вйду.
іпіег£гаГІ [дпіз'дга:#] у с. г. прищеплюватися.
іпіег£гаГ<іп£ [дпіз'дгаТіїд] п с. г. внутрісортове щеплення.
іпієгйгоіуіЬ ['іпіздгоиО] п проростання; зростання.
іпіегіш ['іпізпт] 1. п 1) проміжок (період) часу; іп (Не ~ а) тим часом, у цей час; б) тимчасово; 2) амер. період між сесіями законодавчих зборів; 3) тимчасова постанова; тимчасове розпорядження; 4) (І.) церк. тимчасовий едйкт (указ); 2. ад] тимчасовий; попередній; проміжний; ~ сегпГісаіе тимчасове посвідчення; іо Ьоісі ап ~ арроіпі-тепі тимчасово займати посаду.
іпіегіог [ш'іізпз] 1. п 1) внутрішність; внутрішній бік, внутрішня частйна (чогось); середина; іп ійе ~ оГ ійе еагій у надрах землі; 2) інтер’єр, внутрішній вйгляд приміщення; 3) внутрішня частйна країни; 4) глибокий тил; глибйнні райони; 5) внутрішні
справи, внутрішнє життя (країни); Ое-рагітепі оГ ійе І. міністерство внутрішніх справ (у США і Канаді); Зесгеіагу оГ ійе І. міністр внутрішніх справ (у США); Міпізіег оГ ійе І. міністр внутрішніх справ (у Франції); 6) внутрішній світ, внутрішня суть (когось); 2. ад] 1) внутрішній; ~ сіесогаііоп внутрішнє оздоблення, оформлення інтер’єру; 2) розташований у глибині країни; віддалений від моря; ійе ~ рагі оГійе соипігу внр-рішні райони країни; 3) внутрішній; що стосується внр-рі-шніх справ країни; ~ аГГаігз внутрідержавні справи; ~ ігасіе внутрішня торгівля; 4) особйстий, приватний; опе’з ~ ІіГе чиєсь особйсте життя.
іпіегіогіу [іп'іізпзіі] аду 1) внутрішньо; 2) усередину.
іпіеідасепі [дпіа'сІзеїзпі] ад] проміжний; що лежйть (розташований) між (чимсь); перехіднйй.
іпіег]аси1аіе [ дпіа'сізаекзиіеіі] V вставляти (зауваження); переривати мовлення (вйгуком).
іпіецесі [дпіо'сІзекі] V 1) вставити зауваження (запитання); укйнути слівце; побіжно зауважити; 2) втручатися; 3) перетинатися; 4) бути, перебувати між (чимсь).
іпіепесііоп [дпіо'сізек/п] п 1) вйгук; 2) грам, вйгук; 3) втручання словом (зауваженням); переривання (мовлення розповідача).
іпіеііесііопаї [ дпіа'сізек/апі] ад] 1) вставлений (про слово тощо); 2) виразний, промовистий; іо сазі ~ Іоокз кйдати виразні погляди.
іігіеііесйігаї [дпіо'сІзекугої] див. іп-іецесііопаї.
іпіегкпіі [дпіо'піі] V 1) ув’язувати (одно в інше); 2) переплітати, сплітати; 3) переплітатися, сплітатися.
іпіегіасе [дпіа'іеіз] 1) переплітати, сплітати, з’єднувати; 2) переплітатися, сплітатися, з’єднуватися; 3) чергувати; 4) чергуватися.
іпіегіасешепі [дпіо'іеізтапі] п сплетення, переплетення, з’єднання.
іпіег1асіп& [дпіз'їеїзід ] п 1) сплетення, переплетення; 2) рад. черезрядкова розгортка.
іпіегІаШ [,іпіа'іеісі] разі і р. р. від іпіегіау.
іпіегіарзе ['шіаіаерз] п проміжок (період) часу між двома подіями.
іпіегіагсі [дпіз'їагд] V 1) перекладати (щось) шарами жйру; 2) шпигувати (м'ясо); 3) вставляти в мовлення іноземні слова, терміни тощо.
іпіегіау [дпіа'іеі] V (разі і р. р. іп-іегіаісі) класти між (чимсь); перешаровувати, перекладати (щось чимсь).
іпіегІеаГ ['іпіз1і:£] п (рі іпіегіеауез) друк, прокладнйй аркуш, чйстий аркуш, вкладений між сторінками.
іпіегіеауе [дпіо'іі.у] у 1) друк, про
кладати чйсті аркуші між сторінками; прошаровувати; 2) геол. лежати пластами між шарами породи.
іпіегіеауез [дпіз'1і:у2] рі від іпіегІеаГ.
ІпіегІіЬгагу [дпіз'ІаіЬгзп] ад] міжбібліотечний; ~ ехсйап^е зузіет міжбібліотечний обмін.
іпіегііпе І ['іпізіаіп] п друк, шпбна.
іпіегііпе II [дпіз'їаіп] у 1) впйсу-вати між рядками; 2) друк, вставляти шпбни; 3) поставити між рядами (солдатів); 4) вшйти додаткову підкладку (в одяг).
іпіегііпеаг [дпіз'їіпіз] ад] 1) міжрядковий; ~ §1озз міжрядкові пояснення; ~ поіе примітка всередині тексту; 2) підрядковий; ~ уєгзіоп підрядковий варіант.
іпіегііпеагу [дпіз'їіпізп] 1. п 1) підрядковий переклад; 2) підрядковий варіант Біблії латйнською мовою; 2. ад] 1) міжрядковий; 2) підрядковий.
іпіегііпеаіе [дпіз'їіпіеіі] гвпйсувати між рядками.
іпіегііпеаііоп ['тізДіпґеі/п] п вставка між рядками.
іпіегііп^иа [,іпіз'1ідд\уз] п лінгв. мб-ва-посередник, інтерлінгва.
Іпіег1іп§иа1 [дпіз'їіддхузі] ад] лінгв. міжмовний; ~ дісііопагіез різномовні (перекладні) словникй.
іпіег1іпіп§ ['іпіз'їаіпід] п 1) додаткова підкладка; 2) вставка між рядками.
іпіегііпк І [ 'тізіїдк] п сполучна ланка.
іпіегііпк II [, іпіз'їідк] у взаємо-зв’язувати, тісно пов’язувати.
іпіегІоЬаіе [дпіз'їоиЬіі] ад] геол. що лежйть між двома суміжними вйсту-пами льодовиків.
іпіегіоск [дпіз'їзк] у 1) з’єднувати, змикати, зчіплювати; 2) з’єднуватися; змикатися, зчіплюватися; 3) тех. блокувати.
іпіегіоскіпз [дпіз'їзкід ] п тех. блокування, взаємозалежність (механізмів); взаємне зчеплення.
іпіегіосиііоп [дпіз1ои'к]и:/п] 1) бесіда, розмова; співбесіда; діалог; 2) юр. заключні дебати.
іпіегіосиіог [,іпіз'1зк)иіз] п співрозмовник.
іпіегіосиіогу [дпіз'1зк)иізп] 1. п юр. судова постанова, ухвалена в ході процесу; 2. ад] 1) що має характер розмови (діалогу); розмовний, діалогічний; 2) вставлений побіжно (про вигук, зауваження); 3) юр. попередній, неостаточний.
іпіегіосиігезз [дпіз'їзкіиіпз] п співрозмовниця.
іпіегіоре [дпіз'їоир] у 1) втручатися у чужі справи; 2) займатися контрабандою; 3) робйти вставки в текст чужого рукопису.
іпіегіорег ['шізіоирз] п 1) той, хто
іпі
604
іпі
втручається в чужі справи; 2) торговець, якйй зазіхає на чиюсь торговельну монополію; 3) судно, яке перевозить контрабандний товар; 4) перехоплювач (чогось).
іпіегішіе ['шГ»1и:с1] 1. п 1) муз. інтерлюдія; 2) антракт; перерва між актами (діями); 3) проміжний епізод; 4) театр, фарс, комедія; 2. V 1) переривати спектакль проміжним епізодом (фарсом тощо); 2) показувати п’єсу.
іпіегішіаііоп [,іпіокі:'пеі/п] п 1) період невидимого місяця; 2) перен. смутні часи.
іпіеппаїтіазе [,іпіо'тгепсіз] п 1) шлюб між людьми різних рас (національностей тощо); 2) розм. шлюб між родичами.
іпіегшаїту ['шіо'тжп] V 1) породичатися через шлюб; змішатися (про раси, племена); 2) брати шлюб (про родичів).
іпіегшахіїїа ['іпіотгек'зііо] п (рі іп-Іегтахіїїае) анат. міжщелепна кістка.
тіеппахШае ['тіотгек'зііі.] рі від ітегтахіїїа.
іпіегтахіїїагу [іпіотгек'зііоп] ад] анат. міжщелепний; ~ Ьопе міжщелепна кістка.
іпіегтесідіе [,тІз'тесІ1] V 1) втручатися; настирливо заважати (комусь); 2) умішувати; перемішувати.
іпіегшеШа [лпІа'ті:с1іо] рі від іпіет-тедіит.
іпіеппеїііасу [,тіо'ті:с1і98і] п 1) посередництво; 2) втручання.
іпіегтедіагу [лпш'тігфдп] 1. п 1) посередник; 2) посередництво; 3) проміжна (перехідна) стадія (форма); 2. ад] 1) посередницький; ~ ро^ег посередник; 2) проміжний; перехідний.
іігіегшесііаіе І [.іпіо'тігфоі] 1. п 1) проміжна ланка; 2) посередник (про людину); 3) біол. проміжний вид; проміжна форма; 4) хім. проміжна сполука; 5) напівпродукт; 6) ек. проміжний продукт; 2. ад] 1) проміжний, перехідний; ~ зрасе проміжний простір; ~ ртосіисі напівпродукт; ~ §еаг тех. проміжне зубчасте колесо; 2) допоміжний; ~ а^епі допоміжний засіб.
іпІегтеЛіаіе II [дпіо'ті:сІіеіІ] у 1) бути посередником; 2) втручатися; настирливо заважати.
іпІегтеШаІеІу [, іпіо' ті :сЦ оііі] аду 1) у проміжному становищі; 2) за допомогою (когось, чогось).
іпІегтеШаііоп ['іпІо,ті:сІі'еі/п] п 1) посередництво; 2) втручання.
іпІеппеШаіог [дпіа'тЕсіїеіІо] п посередник.
тіегтеШит [,іпіо'ті:сірт] п (рі тж іпіегтесііа) 1) засіб повідомлення, передачі (чогось); 2) передавальна (перехідна, сполена) ланка; посеред
ництво; 3) посередник (про людину); 4) проміжок (часу); перерва.
іпіегтепі [іп'іо:тапІ] п поховання.
іпіегтеххі [дпіо'теїзі] рі від іпіег-ШЄ22О.
іпіегтегго [дпіо'теівои] п (рі іпіег-ТПЄ22І, ІПІЄТГПЄ22О8 [-0112]) 1) інтермедія; 2) муз. інтермецо; 3) комічний епізод.
іпІегті£га<іоп [,іпіотаі'дгеі/п] п ін-терміграція, взаємне переселення.
іпіегтіпаЬІе [іп'їо.’ттоЬІ] ад] нескінченний, вічний; безмежний, безкраїй.
іпіегтіпаїе І [іп'їа.тіпії] ад] нескінченний, безмежний, безкраїй.
іпіегтіпаїе II [іп'Іа:ттеіІ] аду безмежно; вічно, завжди.
іпіегтіп^іе [дпіо'тідді] у 1) змішувати, перемішувати, переплітати; 2) змішуватися, перемішуватися, переплітатися; 3) спілкуватися (з — \¥іій).
іпіегшіпізіегіит [ 'іпіа,ттіз'палат] п період між відставкою старого кабінету міністрів і призначенням нового.
іпіегшіззіоп [,іпіо'ті/п] п 1) перерва; пауза; зупинка; тимчасове припйнення; хуіійоиі ~ без перерви, безперервно; без перепочйнку; 2) амер. антракт; 3) шк. перерва; 4) канікули; 5) мед. тимчасове знйження температури; проміжок між прйступами хвороби; 6) мед. перебій (пульсу), аритмія.
іпіегші$8І¥е [лпю'тпізіу] ад] пере-рйвчастий, урйвчастий, переміжний.
іігіеппіі [дпіо'тіі] у 1) переривати; припиняти; зупиняти (на деякий час); 2) перериватися; припинятися; зупинятися (на деякий час); 3) втручатися (у щось).
іпіегшіїїепсе [дпіа'тііопз] п 1) перерва, затрймка; припйнення, зупйнка (на деякий час); 2) мед. наявність проміжків між прйступами хвороби; 3) тимчасове припйнення пульсу; 4) переміжність, перерйвчастість.
іпіегшіНепі [лпіа'тііопі] 1. п мед. переміжна пропасниця; 2. ад] 1) пе-рерйвчастий, урйвчастий; якйй припиняється (зупиняється) (на деякий час); ~ 1І&ИІ миготлйве світло; ~ ситгепі ел. перерйвистий струм; ~ тоуетепі перерйвчастий рух; ~ поізе шум, якйй то наростає, то вщухає; 2) періодйч-ний, стрибкоподібний, пульсуючий; ~ Гєуєт переміжна пропасниця; ~ риїзе пульс з перебоями, аритмія; ~ ртосезз тех. періодйчний процес.
іпіеппіНепіІу [,іпіа'тііоп11і] аду 1) перерйвчасто, урйвчасто; з перервами, з проміжками; 2) стрибками, поштовхами.
іпІеппіиіп§1у [, іпіа'тііп] її] див. іп-іеттіїїепііу.
іпіегтіх [,іпіз'тік8] у 1) змішувати, перемішувати; 2) змішуватися, перемішуватися; з’єднуватися; оіі апсі
\уаіег сіо поі ~ нафта (олія) і вода не змішуються.
іпіегтіхесі [дпіо'тікзі] ад] змішаний, перемішаний; тісно переплетений.
іпіегтіхі [,іпІо'тік8і] див. іпіег-тіхесі.
іпіеппіхіиге [уіпЮ'тік8Ір] п 1) суміш, сполука, сполучення; 2) домішка.
іпіеппоіесиїаг [дпіатои'1ек]и1а] ад] міжмолекулярний.
іпіегтиікіапе [лпіо'тлпсіеіп] ад] міжпланетний; ~ зрасе міжпланетний простір.
тіеппшкііа [дпіо'тлпсіїо] рі від іп-іегтипсііит.
іпІегтипШит [.іпіо'тлпсіїат] п (рі іпіегтипсііа) простір між двома планетами.
іпіегтигаї [дпіа'тіїютої] ад] що знаходиться між стінами; міжстіннйй.
іпіегтизсиїаг [,тіа'тл8к]и1а] ад] анат. міжм’язовйй.
іпіегтиіаііоп [дпіотіи'іеі/п] п біол. формотворення, перехід однієї форми в іншу.
іпіегтиіиаі [дпіа'пдиїдіюі] ад] обопільний, взаємний; двосторонній.
іпіегп [іп'іа:п] 1. п амер. 1) студент медйчного коледжу; 2) молодйй лікар, якйй живе при лікарні; інтерн; 3) інтернований; 2. ад] 1) внутрішній; 2) заповітний; душевний; 3. у 1) інтернувати; 2) затрймувати, ізолювати.
іпіегпаї [іп'1а:п1] 1. п 1) рі анат. внутрішні органи; 2) рі властйвості, якості, рйси; 3) звич. рі внутрішнє (про ліки); 2. ад] 1) внутрішній; ~ раПз оГ Ьосіу внутрішні органи; ~ раПз оГ ійе еапй земні надра; ~ тесіісіпе терапія, внутрішні хвороби; ~ у/аг міжусобна війна; ~ аегіаі рад. кімнатна антена; ~ сотЬизііоп еп^іпе двигун внутрішнього згоряння; ~ єуісієпсє юр. документальний доказ; ~ зеситіїу ипііз військ, частйни військ внутрішньої охорони; ~ у/аіег геол. глибйнна вода; ~ \уігіп£ ел. прихована (внутрішня) проводка; 2) душевний, заповітний, потаємний; ~ Ійои§йі8 потаємні думкй; 3) якйй навчається в університетському коледжі.
іпіегпаїїу [ш'1а:по1і] аду 1) усередині, з внутрішнього боку; зсередини; 2) внутрішньо; 3) в душі, духовно, морально; ~ сопіепі морально задоволений.
іпіешазаі [дпіо'пеїгої] див. іпіга-пазаі.
іпіегпаїіопаї [,іпіо'пафпі] 1. п 1) (І.) Інтернаціонал; 2) міжнародні змагання; 3) учасник міжнародних спортйвних змагань; 2. ад] міжнародний, інтернаціональний; ~ а^геетепі (сопГетепсе, ітасіе) міжнародна угода (конференція, торгівля); ~ соругі^іті міжнародне авторське право; ~ сіаіе
іпі
605
іпі
Ііпе демаркаційна лінія часу; І. Еесіег-аііоп оГ Тгасіе ІЗпіопз Міжнародна федерація профспілок; ~ £ате$ спорт. міжнародні ігри; ~ ^ео^гаріисаі тііе морська (географічна) миля (= 1853 м) ; ~ 1а\у міжнародне право; ~ Іаиуег юрйст--міжнародник; ~ топеу розм. золото; ~ реасе мир в усьому світі; ~ заіиіе мор. салют нації (21 постріл).
Іпіегпаїіопаїе [,іпі9пж/9'па:1] п Інтернаціонал {гімн).
іпіетаїіопаїізш [дпіо'пае/поііхт] п інтернаціоналізм.
Іп1егпа1іопа1і$1 [дто'пае/паїїзі] п інтернаціоналіст.
іпІегпаііопаІИу [ 'іпіо,пае/з'паеіііі] п інтернаціональність; інтернаціональний (міжнародний) характер {чогось).
іпіегпаїіопаїігаїіоп [ 'іпіз, пае/паїаі-'геї/п] п інтернаціоналізація; надання усім державам рівного права на користування (певною територією тощо).
іпіегпаііопаїіхе [дпіо'пж/поіаїх] V інтернаціоналізувати; оголошувати (визнавати) щось відкритим для міжнародного користування {про територію тощо).
іпіетаііопаїїу [дпіо'пж/поіі] аду виходячи з інтересів різних держав; у міжнародному масштабі; між різними державами.
іпіетесіпе [,іпІ9'пі:8аіп] ад] 1) смертоносний, руйнівнйй; 2) міжусобний; ~ у/аг міжусобна війна.
іпіегпесіуе [, іпіо'пі:8іу] асі] міжусобний.
іпіегпее [, іпіо:'пі:] п військ, інтернований, інтерн.
іпіегпізі [т'Ь:пі8І] п терапевт, лікар внутрішніх хвороб.
іпіетіїу [т'іотіїї] п 1) перебування усередині (чогось); 2) те, що знаходиться усередині.
іпіеттепі [т'іоттапі] п інтернування; ~ сатр табір для інтернованих.
іпіегписіеаг [,шІ9'п]и:к1іо] асі] фіз. внутріядерний, між’ядерний.
іпіегпшісіаі [дпіо'плп/іаі] аф 1) сполучний; що зв’язує, здійснює зв’язок (між кимсь, чимсь); 2) анат. зв’язковий (про нерви).
іпіегпшісіо [дпіо'плп/юи] п 1) посередник; 2) представнйк (посланець) папи; 3) іст. посланник.
іпіетирііаі [дпіо'плр/оі] аф 1) що стосується шлюбу між родичами; 2) позашлюбний (в період між двома шлюбами однієї особи).
іпіегосеапіс ['іпІ9г,ои/і'гепік] аф що знаходиться між двома океанами; що з’єднує два океани.
іпІегогЬіІа! [,шІ9г'о:Ьі11] ад] 1) астр. міжорбітальний; 2) анат. що перебуває (знаходиться) між орбітами.
Іп1его8си1ап1 [,іпі9г'08к)и1апІ] аф 1) що зв’язує (об’єднує); 2) біол. що має спільні ознаки (про види).
іпІегоБсиїаІе [лпіог'озкіиіеіі] V 1) взаємопроникати; змішуватися; 2) утворювати сполучну ланку; 3) мати спільні ознаки (про види).
іпіегоБсиїаІіоп [ 'іпІ9г,08кіи'1еі/п] п 1) взаємопронйкнення; 2) сполучна ланка; 3) спільність ознак (різних видів).
ІПІЄГО88ЄО118 [дпіаг 08198] ад] анат. міжкістковйй.
іпіеграгіеіаі [дпіорз'гапії] аф анат. що знаходиться між тім’янйми кістками; міжтім’янйй, інтерпаріетальний.
іпіегреї [,іпіо'реї] V юр. перешкоджати (чомусь); відвертати (щось).
іпіегреііапі [дпіз'реіопі] п той, хто робить запит; той, хто виступає з інтерпеляцією.
іпіегреііаіе [ш'іо.реіеіі] V інтерпелювати, робйти запит.
іпіегреііаііоп [тДо:ре'1еі/п] п 1) інтерпеляція, запит; 2) пересторога; перешкода, завада.
іпіегрепеігаїе [дпіа'репіігеїі] V 1) глйбоко проникати, проходити крізь (щось); 2) взаємопроникати.
іпіегрепеігаіюп ['іпі9,репі'ігеі]п] п 1) глибоке пронйкнення (у щось); заповнення, наповнення; 2) взаємопронйкнення.
іпіегрепеігаііуе [дпіо'репіігоііу] аф взаємопроникнйй.
іпІегрЬа1ап&еа1 [дпізГае'ІаепсІзіоІ] ад] анат. міжфаланговий.
іпіегрЬопе ['шІоГоип] п внутрішній телефон.
іпіегріІа$Іег [дпІ9рі'1ае8і9] п архт. простір між пілястрами.
іпіегріаіі [дпіо'ріаеі] V сплітати (докупи); переплітати, заплітати.
іпіегріапеіагу [лпіо'рігешіоп] ад] міжпланетний; ~ 8расе міжпланетний простір.
іпіегріапі [,тіо'р1а:пІ] ус. г. 1) посіяти у міжряддя; 2) підсіяти.
іпіегріау ['шіо'ріеі] п взаємодія; взаємовплйв; взаємозв’язок.
іпіегріежіег [,іпІ9'р1і:сІ9] п юр. позов для вйзначення права власності на майно, на яке претендують кілька осіб.
іпіегріеигаї [дпіа'ріиогаї] ад] анат. що знаходиться між плеврами правої і лівої легені.
іпіегроіпі [, іпіо 'роті] V розділяти крапками (розділовими знаками).
іпіегрої [іпіз'роиі] п інтерпол, міжнародна поліцейська організація.
іпІегроІаЬІе [іп'і9:р9ІоЬ1] ад] що піддається інтерполяції.
іпіегроіаг [,тіо'роиІ9] 1. п фіз. провід, що з’єднує два полюсй гальванічної батареї; 2. ад] розташований між полюсами гальванічної батареї; між-полюсний.
іпіегроіаіе [іп'І9:рои1еіІ] у 1) інтерполювати; робйти вставки в текст чужого рукопису; 2) вставляти слова (за
уваження); 3) астр. вводити додатково до календаря (дні, місяці тощо); 4) мат. інтерполювати; 5) оновлювати, освіжати (щось); 6) переривати (щось).
іпіегроіаііоп [іпД9:рои'1еі/п] п 1) вставка; 2) мат., лінгв. інтерполювання.
іпіегроіушег ['тіз'роііта] пхім. співполімер.
іпіегроІутегігаОоп ['іпі9,ро1ітагаі-'хеі/п] п хім. співполімеризація.
іпіегрозаі [дпіо'роигі] п 1) розташування між (чимсь); 2) перебування між (чимсь).
іпіегрозе [лпіо'роих] у 1) ставити (класти) між (чимсь); вставляти, вводити; 2) висувати, виставляти; іо ~ ап арреаі подавати апеляцію, оскаржувати; 3) ставати між; вторгатися; вклй-нюватися; 4) втручатися, устрявати; іо ~ іп а циаггеї устряти у сварку; 5) перебивати, переривати (розповідача); укидати (зауваження); 6) удаватися (до чогось); пропонувати (послуги тощо); 7) заважати, перешкоджати (чомусь); 8) шах. прикривати короля; 9) шах. захищати (якусь) фігуру; 10) кін. з’являтися наплйвом.
Іп1егро8ег [дпіо'роиха] п 1) розстановник; 2) посередник.
ІПІЄГРО8ІІІОП [1П,І9:р9'хі/п] п 1) розміщення, розташування (чогось) між (чимсь); 2) знаходження, перебування між (чимсь); 3) втручання; участь; посередництво; 4) вставне речення (слово тощо); 5) дужкй.
іпіегргеї [іп'І9:рпі] у 1) інтерпретувати, тлумачити, пояснювати; 2) розкривати задум (зміст) (п'єси тощо); 3) розцінювати, розуміти; іо ~ 8тЬ.’з зііепсе а8 сопзепі розцінювати чиєсь мовчання як згоду; 4) перекладати (усно); бути усним перекладачем; іо ~ Гог зтЬ. бути чиїмсь (усним) перекладачем, перекладати для когось (усно).
іпіегргеїаііоп [іпД9:рп'іеі/п] п 1) тлумачення, пояснення, інтерпретація; 2) розкриття задуму (змісту) (музичного твору тощо); 3) переклад (усний); 4) значення; 5) військ, дешифрування; розшифровка, тлумачення.
іпіегргеіаііуе [іп'і9:рпІ9ііу] ад] тлумачний; пояснювальний.
іпіегргеіег [ш'І9:рпі9] п 1) перекладач (усний); 2) тлумач, інтерпретатор; 3) посланець богів (про Меркурія).
іпіегргеїгезд [т'і9:рп1гі8] п 1) перекладачка (усна); 2) тлумачка, інтер-претаторка.
іпіегргоуіпсіаі [дпіорга'уіп/зі] ад] 1) розташований між провінціями; 2) що стосується взаємин між провінціями.
іпіегриЬіс [,іпІ9'р]и:Ьік] ад] анат. що знаходиться між лобковими кістками.
іпі
606
іпі
іпіегрипсіияіе [лпіа'рлдкдиеіі] у розставити розділові знаки.
іпіеггясііаі [,іпіо'геїсЦоІ] асі] бот., зоол. міжрадіальний.
іпІегге£е$ [,тіо'гі:<1зі:х] рі від іпіег-гех.
іпіегге^пя [дпіо'гедпо] рі від іпіег-ге£пит.
іп1егге£пшп [,іпіа'гедпзт] п (рі тж іпіегге§па) 1) міжцарів’я; 2) пауза; перерва; інтервал; ап ~ оГ соп8сіои8пе88 непритомність.
іпіеітеі§п ['іпіогет] п міжцарів’я.
іпіеггеїяіесі ['іпіап'їеііісі] ад] взаємодіючий; взаємозв’язаний; співвіднесений.
іпіеггеїаіюп ['іпіоп'їеі/п] п 1) взаємозв’язок; співвідношення; 2) рі взаємини.
іп<егге1я<іоп$1іір ['іпіап'їеі/п/ір] п взаємний зв’язок, спорідненість; співвіднесеність.
іпіеггепаї [дпід'гігпзі] ад] анат. міжнирковйй.
іпіеггег [іп'їоіга] п могильник, гробар.
іпіеггех ['іпіогекв] п (рі іпіегге£Є8) тимчасовий правйтель держави (у період міжцарів'я).
іпіегго^яіе [іп'їегадеіі] у 1) запйту-вати, розпйтувати; 2) допйтувати; іо ~ а у/і(пє88 допйтувати свідка.
іпіеїтозаіее [іпдегодаЧі:] п допйту-ваний.
іпІегго£аІіп£Іу [іп'їегадеііп] її] аду запитально, запйтливо.
іпіегго^яііоп [іпдегз'деі/п] п 1) запитання; тагк (роіпі, поіе) оГ ~ знак питання; 2) грам, питальне речення; 3) риторйчне запитання; 4) допит, дізнання; 5) опйтування; усний екзамен; 6) знак питання (тж ~ роіпі, тагк, поіе).
іпіеггозаііуе [дпіа'гздоііу] 1. п 1) грам, питальне слово; 2) запитання; 3) допит, дізнання; 2. ад] 1) питальний, запитальний, запйтливий; 2) грам, питальний; ~ ргопоип питальний займенник; 3) цікавий.
іпіегговаііуеіу [, іпіа'госріїУІі] аду 1) питально, запйтливо; 2) з цікавістю.
іпіеггозаіог [іп'їегздеііа] п слідчий, якйй робить допит.
іпіеггозаіогу [дпіа'гздаїоп] 1. п 1) запитання; 2) знак питання; 3) допит, дізнання; 4) юр. письмове опйтування свідків (сторін); 2. ад] питальний, запитальний, запйтливий.
іпіетірі [,іпіа'глрі] у 1) переривати; припиняти, зупиняти; сіоп’ї ~! не перебивайте!; 2) порушувати (щось), заважати (чомусь); 3) заслоняти, застувати, затуляти; 4) втручатися (врозмову тощо); 5) перепиняти; загороджувати; заступати, ставати поперек шляху (дороги).
іпіетіріесі [дпіа'глрікі] ад] перерваний; порушений; ~ $1еер перерваний (порушений) сон.
іпіетіріеШу [,тіа'глріісііі] аду з перервами, з проміжками; перерйвчасто, урйвчасто.
іпіегпіріег [дпіа'глріа] п 1) той, хто перериває (порушує, втручається); іо геріу іо ійе ~8 відповідати на репліки; 2) ел. перерйвник; вимикач.
іпіеггирііоп [дпіо'глр/п] п 1) перерва; тимчасове припйнення (роботи тощо); зупйнка; затрймка, замйнка; іо ргосеесі у/іійоШ ~ продовжувати без зу-пйнки; ~ о£ рге§папсу переривання вагітності; 2) втручання, вторгнення; 3) порушення (чогось), перешкода, завада; 4) розрйв, роз’єднання.
іпіетірііуе [дпіа'глрііу] ад] пере-рйвчастий, урйвчастий
ІПІЄГ8ЄСІ [дпіа'векі] у 1) перетинати; 2) перетинатися, перехрещуватися; схрещуватися; 3) розсікати, розтинати; перерізати, розділяти надвоє (на частйни).
ІПІЄГ8ЄСІІОП [дпіо'8ек/п] п 1) перетин; 2) мат. точка (лінія) перетину; 3) роздоріжжя.
іпіегеесііопяі [,іпіо'8ек[ап1] ад] 1) якйй перетинається, утворює перетин; 2) розташований між перетинами; міжсекційний.
іпіегзеріяі [дпіа'верії] ад] біол. розташований між перегородками.
іпіегеїюск [дпіа'/ок] у стикатися; стукатися (один об одного).
Іп1ег$і(1егеа1 [,іпіозаі'сііагіаі] див. іп-іегзіеііаг.
іпіегзошпіаі [лпіа'8зтпіа1] ад] 1) що відбувається уві сні; 2) що стосується сонного стану; дрімотний.
іпіегерасе ['іпіа'зреїв] 1. п проміжок (часу, простору); інтервал; 2. у 1) робйти (залишати) проміжки (інтервали); 2) заповнювати проміжки (між чимсь).
іпіегересііїс [дпІ98рҐ8і£ік] ад] бот. міжвидовйй; ~ сго88іп§ міжвидове схрещування.
іпіегерегзе [,іпІ9'8ро:8] у 1) розсипати, розкидати; 2) пересипати, засівати, усівати; посипати; 3) різноманітити; прикрашати; 4) укладати (вставляти) у проміжки.
іпіегерегеіоп [дпіа'8ра:/п] п розкидання; перемішування.
іпіегеїяіе ['тіовіеіі] ад] амер. 1) що знаходиться (розташований) між штатами; 2) міжштатний; що стосується взаємовідносин між штатами; 3) що включає різні штати.
іпіегеіеііяг ['іпІа'8іе1а] ад] міжзоряний; ~ 8расе міжзоряний простір; ~ 8расе 8Йір космічний корабель; ~ 1а\у юр. космічне право.
іпіегеїісе [іп'іа:8іі8] п 1) проміжок; вузькйй прохід; щілйна, шпара; розколина; 2) перерва, інтервал.
іпіегеШіаІ [лпіо'зіі/оі] ад] 1) проміжний; ~ аіг геол. підземне повітря; 2) щілйстий; що має щілйни (шпари).
іпІегзІгаїіГісаІіоп [ іпіо, зігаеііГі кеі|п] п геол. проміжне (переміжне) нашарування.
іпіегзІгаіНу [,іпіо'8ігж1і£аі] у геол. перешаровуватися.
іпіегіап^іе [дп1з'іаеі]д1] у сплутувати, переплутувати; переплітати; перемішувати.
іпіегіехіиге [дпіа'іекзір] п 1) вплітання; 2) сплітання; 3) те, що уплетене.
іпіегііе ['іпіоіаі] п буд. горизонтальне сполучення; розпірка.
іпіегіііі [,іпіа'1і1] ус. г. проорювати; обробляти міжряддя.
Іпіеі1і11а£е [дпіо'ііікіз] п с. г. проорювання; обробка міжрядь.
іпіегІІ8$ие(1 [,іпіа'іі8зи:сІ] ад] переплетений; вплетений.
іпіегігіЬа! [,іпіа'ІгаїЬІ] ад] міжпле-міннйй.
Іп1ег1гі£о [дпіа'ігаїдои] п мед. попрілість.
іпіегігорісяі [, іпіа'ігзрікаї] ад] 1) міжтропічний; 2) тропічний.
іпіегіиЬиІяг [,іпІа'ди:Ь]и1а] ад] анат. розташований між трубочками.
іпіегйгіпе [дпіа'їхуаш] у 1) сплітати; 2) сплітатися; переплітатися; 3) заплутуватися, закручуватися, скручуватися.
іпієґЬуізі [,іпіо'і\уі8і] у закручувати, перекручувати; заплутувати.
іпІепігЬап [, іпіо'9:Ьзп] ад] що знаходиться між містами; що з’єднує міста; міжміський; ~ еіесігіс гаійуау8 електрйчні залізнйці між містами.
ІПІЄГУЯІ ['іпіоузі] п 1) проміжок, відстань між (чимсь); інтервал; 2) пауза; проміжок (часу); перерва; а \уеек’8 ~ тижнева перерва; 'УІійоиі ~8 безперервно; 3) антракт, перерва; іп ійе ~ під час перерви; 4) муз. інтервал; та)ог (тіпог) ~ велйкий (малйй) інтервал; аі ~8 а) тут і там; то тут, то там; б) з проміжками, на відстані; в) час від часу, інколи.
іпієгуяіє ['іпізуєіі] п амер. долйна; низина уздовж рікй.
іпієгуєпє [,іпЮ'уі:п] у 1) відбуватися, мати місце, траплятися (протягом певного періоду часу); тапу уеаге -сі з того часу минуло багато років; 2) втручатися, заступатися, бути посередником; 3) перешкодити, стати на перешкоді; 1’11 соте ІГ ПОІЙІП£ -8 я прийду, колй ніщо не перешкодить; 4) знаходитися (перебувати, лежати) між; потрапляти між; 5) юр. вступати в діло (як третя особа).
іпієгуєпієпі [,іпі9'уі:п)9Пі] 1. п 1) той, хто втручається; 2) перешкода, завада; 2. ад] 1) якйй втручається (перериває); 2) якйй перешкоджає (заважає).
іпієгуєпііоп [,іпіз'уєп[п] п 1) втручання; 2) посередництво, участь (у чо
іпі
607
ІПІ
мусь); 3) інтервенція; агтесі ~ збройне втручання, інтервенція; 4) проміжне положення (предмета); проміжний період; 5) юр. вступ у діло (як третьої особи).
ІПІЄГУЄПІІОПІЗІ [ДПІ9'УЄП[9П18І] п інтервент.
шієгуєґі [дпіз'уз:!] V 1) використовувати не за призначенням; пристосувати (щось) для своїх потреб; 2) порушувати (ламати) порядок (чогось).
іпІєгуегІеЬгаІ [дпіа'уогиЬгаІ] ад] анат. міжхребетний; ~ сіізс міжхребетний хрящ (диск).
іпіегуіау ['іпІ9У}ц:] 1. п 1) інтерв’ю; іо оЬіаіп ап ~ одержати інтерв’ю; іо Ьауе ап ~ \уіій зтЬ. мати інтерв’ю з кимсь; іо £гапі опе ап ~ дати комусь інтерв’ю; іо геГизе іо §іує ап ~ іо а Іоигпаїізі відмовити журналістові в інтерв’ю; 2) ділове побачення, зустріч; розмова; іо соуепапі у/іій зтЬ. Гог ап ~ домовитися з кимсь про зустріч; 3) кореспонденція, інтерв’ю (в газеті); а пе\узрарег ~ газетне інтерв’ю; 4) огляд (чогось); 5) погляд (на щось); 2. V 1) інтерв’ювати; мати розмову (інтерв’ю); 2) особисто зустрітися (з кимсь); 3) побачити (когось, щось).
іпіепіе^ее [дпіоу]и:'і:] п той, хто дає інтерв’ю.
іпієгуієлуєг ['іпіоу)и:о] п інтерв’юер; журналіст, який бере інтерв’ю.
іпієгуізіі [дпіа'уігіі] V обмінювати -ся візитами.
іпієпііаі [дпіо'уаііі] асі] що перебуває на грані смерті (на краю загибелі).
іпієгуосаі [дпіз'уоикаї] асі] лінгв. інтервокальний.
іпієгуосаііс [,іпі9Уои'кае1ік] див. іп-іегуосаі.
іпієгуоіує [дпіо'уоіу] V 1) загортати (одне в одне); вплітати; 2) сплітатися.
іпіепуєауе [, іпіа'\уі:у] V (разі іпіег-\уоує; р.р. іпієпуоуєп) 1) заткати; по-крйти тканим візерунком; 2) перен. вставляти; перемішувати; переплітати; іо ~ ігиій \уіій Гаїзейоод переплітати правду з брехнею.
іпіепуіїні [дпіо'^аіпсІ] V (разі і р.р. іпіепуоипсі) змотувати; сплітати, переплітати.
іпієготогк [,іпіаЧуд:к] V взаємодіяти, взаємно впливати.
іпієпуоііші [дпіа'\уаипсІ] разі і р. р. від іпіепуіпд.
іпієпуоує [,іпіо'\¥оиу] разі від іпіег-\уеауе.
іпієпуоуєп [, іпіа'хуоиузп] р. р. від іпіепуеауе.
іпІєпугєаіЬє [,іпіа'гі:д] V переплітати, сплітати; вплітати.
іпІєпугои^Ьі [іпіа'гз:і] разі і р. р. від іпіепуогк.
іпіегхопаї [дпіз'гоипі] асі] міжзональний.
іпІєзІаЬІє [іп'іезіоЬІ] асі] юр. непра
воздатний для складання заповіту (духівнйці).
ІПІЄЗІасу [1ПІЄ8І981] п юр. 1) відсутність заповіту (духівнйці); 2) спадкоємне майно, що переходить спадкоємцям за законом (через відсутність духівниці).
іпіе8Іа(е [іп'іезіїї] 1. п юр. особа, яка померла без заповіту (духівнйці); 2. ад] юр. померлий без заповіту (духівнйці).
іпІЄБІіпаІ [іп'іе8ііпі] ад] 1) анат. ки-шковйй; 2) внутрішній.
іпієзііпє [іп'іезйп] 1. п звич. рі анат. кишечник; кйшка; зтаїї (1аг§е) ~ тонка (товста) кйшка; 2. ад] внутрішній; що відбувається в країні; ~ Геисіз міжусобна ворожнеча.
іпіітасу ['іпйтазі] лтіснйй зв’язок, блйзькість, інтймність.
іпіішаїє І ['шитії] 1. п близькйй, (щйрий, нерозлучний) друг; 2. ад] 1) глибокий, заповітний, потаємний; ~ Гее1іп§з потаємні почуття; 2) внутрішній; 3) інтймний, особйстий; ~ сіеіаііз інтймні подробиці; ап ~ сііагу особйстий щоденник; 4) любовний, інтймний; ~ соппесііоп любовний (інтймний) зв’язок; 5) близькйй, тіснйй, задушевний; нерозлучний, щйрий, дружній, прйяз-ний; ~ Ггіепдз нерозлучні (задушевні) друзі; 6) добре обізнаний (у чомусь); 7) ґрунтовний, глибокий (про знання); 8) однорідний (про суміш).
іпіішаїє II ['шіітеїі] V 1) натякати, говорйти натяками, давати зрозуміти; 2) побіжно згадувати; 3) амер. офіційно заявляти; доводити до відома, повідомляти.
іпіішаїіоп [дпй'теї/п] п 1) натяк, знак; 2) оголошення; вказівка, пропо-зйція; повідомлення.
іпіішісіаіе [іп'йткіеіі] V 1) лякати, залякувати, страхати; погрожувати; 2) шантажувати.
іпіішісіаііоп [іпДіті'сІеі/п] п 1) залякування, лякання, страхання; 2) погрози, шантаж; 3) страх, острах, боязнь; заляканість; боязкість.
іпіітісіаіогу [т'іітїдеііоп] ад] залякуючий, страхаючий.
іпіітіїу [т'іітііі] п 1) інтймність; 2) самотність, відлюдність.
іпііпсііоп [іп'іп]к/9п] п церк. обряд причащання; причастя.
іпіііиіаііоп [ш,ііі]и:’іеі/п] п 1) озаглавлювання; 2) напис; присвята; заголовок.
іпіііиіє [іп'йі]и:1] V озаглавлювати, давати заголовок.
іпіо ['тій, 'іпіа] ргер указує на: 1) рух, напрям усередину — у, в, на; іо §о ~ ійе §агдеп зайтй у сад; іо ^аік ~ а зциаге вййти на площу; іо уапізй ~ а сгохусі щезнути в натовпі; 2) тривалість процесу, дії до якогось моменту — до; іо \¥огк Гаг ~ ійе пі§йі працювати до пізньої ночі; 3) зіткнення
з кимсь, чимсь — з, на; іо гип ~ 8тЬ., зтій. наштовхнутися (натрапити) на когось, щось; стикнутися з чимсь; 4) рух у часі — у, в; іо Іоок ~ ійе йдіиге заглянути в майбутнє; 5) включення, занесення кудись — у, в, до; іо іпсіисіе ~ а 1і8і занестй до спйску (у спйсок); 6) перехід у новий стан, набуття нової якості, форми тощо — у, в, до, на; іо іигп у/аіег ~ ісе перетворювати воду на лід; 7) поділ, розламування на частини, згинання тощо — на; іо сііуісіє ~ зоте рагіз ділйти на кілька частйн; 8) переклад з однієї мови на іншу — на; іо ігапзіаіе Ггот Еп^іізй ~ икгаіпіап перекладати з англійської мови на українську; ~ ійе Ьаг^аіп до того ж, крім того; іо соте ~ Ьеіп& вйникнути, з’явйтися; іо соте ~ топеу (ргорегіу) одержати гроші (майно); іо соте ~ ап іпйегііапсе одержати спадщину; іо §го\¥ ~ тапйоосі (у/отапйоосі) стати дорослим чоловіком (дорослою жінкою); іо іаке ~ ассоипі (сопзісіегаїіоп) брати до уваги.
іп-1ое<1 ['іпіоші] ад] клишоногий.
іпІоІегаЬІє [т'ЮІогоЬІ] 1. ад] нестерпний, незносний; ~ йеаі нестерпна спека; 2. аду нестерпно.
іпІо1єгаЬ1єпе$8 [іп'іоІагаЬІпіз] п нестерпність, незносність.
іпІоІєгаЬІу [іп'ІоІзгаЬІі] аду нестерпно, незносно.
іпіоіегапсє [іп'іоіагапз] п 1) нетер-пймість; 2) нетерплячість; невміння зносити, витерплювати (щось); ~ оГ раіп нетерплячість до болю.
іпіоієгапі [іп'іоіогапі] 1. п нетерпй-мий; той, хто не терпить (чогось, когось); 2. ад] 1) нетерпймий, нетоле-рантний; 2) нетерплячий; якйй не витерплює, не зносить (чогось); По'уєгз ~ оГ зйасіе квіти, які гйнуть у тіні.
іпіоієгаїіоп [іп,1з1а'геі/п] див. іпіоі-егапсе.
іпіопаїє ['шіоипеїі] V 1) інтонувати; модулювати; 2) вимовляти співуче; 3) фон. вимовляти за участю голосу.
іпіопаїіоп [дпіои'пеї/п] п 1) інтонація; 2) вимовляння співучим голосом; читання речитатйвом; 3) зачйн (у церковній музиці).
іпіопє [іп'іоип] V 1) інтонувати; модулювати (про голос); 2) виконувати речитатйвом, вимовляти співуче; 3) заспівувати, співати перші слова.
іпіог8іоп [іп'1з:/п] п обвивання, оповивання; нахиляння, згинання (рослин).
іпіогі [іп'із:і] V 1) крутйти, вертіти; 2) загинати, закручувати.
іпіогієсі [ш'із:ІісІ] ад] загнутий, закручений (усередину).
ІПІОІ1ГІ8І ['т'іиапзі] п Інтурйст (акціонерне товариство з іноземного туризму).
іпіохісапі [іп'іокзікопі] 1. п п’янкйй (міцнйй) напій; 2. ад] п’янкйй.
іпіохісаіє І [іп'ізкзікіі] 1. п п’яний;
іпі
608
іпі
2. ад] 1) п’яний, сп’янілий; 2) збуджений; захоплений.
іпіохісаіе II [ш'іокзікеїі] V 1) напоїти доп’яну; 2) оп’яняти; збуджувати; 3) мед. отруювати.
іпіохісаііпз [іп'ізкзікеїігг)] ад] 1) п’янкий, оп’яняючий, упоюючий; 2) п’янливий, п’янкий; збудливий, збуджуючий.
іпіохісаііоп [шДокзі'кеї/п] п 1) сп’яніння; 2) збудження, захоплення, захват; 3) мед. інтоксикація, отруєння.
тіга-аіошіс [дпігоа Чопик] аф фіз. внутріатомний, внутрішньоатомний.
іпігасгапіаі [,іпіго'кгеіп)ОІ] аф анат. внутрішньочерепний, внутрічерепний.
іпігасіаЬШіу [ш,іггекіо'Ьі1ііі] п 1) упертість, незговірливість; 2) непіддатливість.
іпігасіаЬІе [ш'ігавкіоЬІ] 1. п незговірлива (непіддатлива) людйна; 2. аф 1) незговірливий; упертий; непіддатливий; непоступливий; 2) важковихо-вуваний; неслухняний, недисциплінб-ваний; 3) що погано піддається обробці; непластйчний; 4) важковилі-кбвний; ап ~ таїасіу важковиліковне захворювання.
іпігасіаЬ1епе$$ [іп 'ігаекіоЬІпіз] див. іпігасіаЬіІііу.
іпігасіаЬІу [іп'іггекіоЬІі] аду уперто, незговірливо; непіддатливо.
іпігасіііе [т'іггекіїї] аф непіддатливий, що погано піддається обробці; непластичний.
іпігасиіапеоиз [,іпігокіи:'іеішо8] аф мед. внутрішкірний.
іпігасіоз [т'ітекІоз] п (рі тж без змін) архт. внутрішня поверхня арки від п’ят до замка.
іпігаГоІіасеоиз [ 'іпіго,Гои!і 'еі/оз] аф бот. внутрілистянйй, розташований на внутрішньому боці листка.
шігатоіесиїаг [,іпіготои'1ек]и1о] аф внугрімолекулярний.
іпігатипйапе [дпіго'тлпсіеіп] аф реально існуючий; властйвий матеріальному світові.
іпігаїїшгаї ['тіто'пуиогої] аф 1) що перебуває (відбувається) в межах міста (коледжу, будйнку тощо); 2) анат., біол. розташований усередині стінки по-рожнйстого органа; внутрістіннйй.
іпігатизсиїаг [,іпіго'тд8к)и1о] аф внутрім’язовйй.
іпігапазаі ['шіго'пеїхої] аф анат. внутріносовйй.
Іп1гап$са1епі [.іпігаепз'кеїіопі] аф теплонепроникнйй.
іпігап$ГегаЬ1е [лпітгепзТоігоЬІ] аф якого не можна передавати, переносити, замінювати.
іпігап$£ге$$іЬ1е [дпітгепз'дгезоЬІ] аф 1) незаперечний; непорушний (про закон тощо); 2) якйй неможлйво пере-ступйти (перейтй); неперехіднйй.
іпігаподепсе [ш'ігаепзідзопз] п непримиренність, непохитність.
іпігаш>і£епІ [іп'ігаепзиірпі] 1. п 1) безкомпромісний політичний діяч; 2) непримиренний республіканець; 2. аф непримиренний, непохйтний, безкомпромісний.
іпігапзіііуе [ш 'ігжпзіііу] 1. п неперехідне дієслово; 2. ад] грам, неперехіднйй (про дієслово); ап ~ уєгЬ Гогт неперехідна форма дієслова.
іпігаїїзІаіаЬІе [лпіггепз'їеііойї] ад] неперекладнйй; що не піддається перекладу.
іп<гап$ті$$іЬ1е [.тігаепг'тізаЬІ] аф' якйй не передається (на відстань).
іпігапзтиІаЬІе [,тіггепг'тіи:іоЬ1] ад] що не піддається перетворенню.
іпігапі ['іпігопі] п 1) вступнйк (до навчального закладу); 2) той, хто вступає (на посаду тощо); 3) той, хто заходить.
іпігаписіеаг [дпіго 'п]и:к1ю] ад] фіз. внутрішньоядерний.
іпіга-осиїаг [лпіго'ок]и1о] ад] внут-рішньобчний.
іпігазресіПс [дпігозрґзіГік] ад] біол. внутрішньовидовйй.
іпігаіеііигіс [,іШг9іе'1)и:пк] ад] геол. глибйнний.
іпігаігорісаі [,тіго'ігоріко1] ад] розташований у тропіках.
іпіга-иіегіпе [,тіго']и:іогіп] ад] вну-трішньоматковий, введений усередину матки.
іпігауепоиз [,шіго'уі:по8] ад] внутрішньовенний, внутрівенбзний.
іпігауепігісиїаг [, шігоуєп 'ілк] иіо] ад] анат. що знаходиться усередині шлуночка.
іп-ігау ['іпігеї] п канц. ящик для вхіднйх паперів.
іпігепсй [іп'ігепіЛ V 1) військ, окопуватися, закріплюватися; 2) окопувати, укріплювати траншеями; 3) перен. закріплятися, укорінюватися; 4) (ироп) порушувати (права тощо); іо ~ ироп ійе ргіуі1е§е8 зазіхати на (чиїсь) привілеї; іо ~ ироп зтЬ.’з ііте забирати час у когось.
іпігерід [іп'ігерісІ] ад] безстрашний, відважний; смілйвий.
іпігерісіііу [дпйт'ркІїіі] п безстрашність, відвага; смілйвість.
іпіпсасу ['іпіпкозі] п 1) заплутаність, складність; скрутність; 2) плутанйна; лабірйнт.
іпігісаіе І ['іпіпкіі] ад] заплутаний, складнйй; скрутнйй; ап ~ ртоЬІетп складне завдання.
іпігісаіе II ['іпіпкеїі] V ускладнювати, заплутувати.
іпігісаіепе88 ['іпіпкііпіз] п заплутаність, складність; скрутність.
іпігі£(и)апі ['тігідзпі] п фр. інтриган.
іпігі£(и)апіе [дпіп'да:пі] п фр. інтриганка.
іпігі£ііе [ш'ігі:д] 1. п 1) інтрйга; підступи, заміри; 2) любовний зв’язок, інтрижка; 3) сюжет; сюжетна лінія, інтрйга; 4) плутанйна, складність; 2. V 1) інтригувати; організовувати таємні змови; 2) заінтригбвувати, зацікавлювати, захоплювати; 3) спантелй-чувати, вводити в оману; 4) мати любовний зв’язок; заводити інтрйжку (з кимсь); 5) заплутувати, ускладнювати.
іпігізиег [іп'ігігдо] п інтриган; пройда.
іпігі^пегу [іп'ігі:дагі] п інтриганство.
іпігі£іііп£ [іп'ігг.діі] ] ад] 1) інтригуючий; якйй умишляє лихе; 2) що спантелйчує; 3) захоплюючий, цікавий.
іпігі£іііп§1у [т'ігі.дідії] аду за допомогою інтрйги.
іпігіп5Іс(аі) [іп'ігіп8ік(з1)] ад] 1) справжній, дійсний; 2) притаманний, властйвий; 3) анат. внутрішній; ~ рге88иге внутрішній тиск.
іпігіпзісаіііу [іп,ілп8Ґкгейіі] п суть, сутність.
іпігіпБІсаІІу [іп'ґгіп8іко1і] аду насправді, по суті; внутрішньо; від природи.
іпігодисе [лпГго'сЦиіа] V 1) вводити, вставляти, поміщати (усередину чогось); 2) заводити, приводити, впускати (кудись); 3) включати, приймати до складу; 4) запроваджувати; давати хід (чомусь); ійе Диііап саіепсіаг ^аз ~сі іп ійе уеат 44 В.С. Юліанський календар був запроваджений у 44 р. до нової ери; 5) вносити на розгляд (законопроект тощо); виносити на обговорення; 6) ввозити; 7) відрекомендовувати, знайомити; Іеі те (аііои/ те іо) ~ ту Ггіепсі дозвольте мені відрекомендувати мого друга; Іеі те (а!1о\у те іо) ~ уои іо ту Ггіепсі дозвольте мені познайомити вас з моїм другом; 8) ознайомлювати (з чимсь); іо ~ опе’з ехретіепсе ознайомити із своїм досвідом; 9) братися (до чогось); розпочинати (щось); 10) упроваджувати (новий спорт, нову породу тощо).
іпігоЛисОоп [,іпіго'сІлк/п] п 1) офіційне рекомендування; знайомство; 2) вступ, передмова, вступне слово; ійе ~ іо ійе и/огк передмова до праці; іо сієііуєг опе’з ~ вйголосити вступну промову (вступне слово); 3) вступнйй курс, вступ (до наукової дисципліни); ап ~ іо Епвіізй Іііегаіиге вступ до курсу англійської літератури; 4) муз. інтродукція; 5) введення, внесення (чогось усередину); 6) запровадження, встановлення; ійе ~ оГ а пе\¥ Газйіоп запровадження нової моди; 7) новина, нововведення.
іпі
609
ІПУ
іпігосіисііуе [,іпігасілкії у] ад] вступнйй; попередній.
іпігосіисіогу [,іпіга'сІлкі9гі] 1. п підготовчий (попередній) захід; 2. асі] вступнйй; попередній; - сЬаріег всту-пнйй розділ; ~ соигзе вступнйй курс; а Ге\у ~ гетагкз кілька попередніх зауважень.
іпігоИ | тігоіі) п церк. вхідна (пісня, що починає літургію).
іпігошіббіоп [,іпігои'ті/п] п впуск; допущення; входження; пронйкнення.
іпіготіі [,тігои'тіі] у 1) впускати, допускати; пропускати; поглинати; 2) вставляти, вводити; 3) юр. займатися чужйми справами.
іпігошіііепі [дпігои'тіізпі] асі] увід-нйй; ~ ап анат. чоловічий статевий член.
іпігозресі [дпігои’8рекі] у 1) вдивлятися, придивлятися, вникати; 2) займатися самоаналізом (самоспостереженням).
іпігозресііоп [,іпігои'8рек|п] п інтроспекція, самоспостереження, самоаналіз.
іпігозресііуе [,іпігои'8рекііу] асі] 1) інтроспектйвний; 2) якйй займається самоаналізом.
іпігозресііуеіу [ ,іпігои'8рекііУІі] аду інтроспектйвно.
іігігоуегеіЬІе [,іпігои'уа:8аЬ1] асі] зосереджений на собі, спрямований усередину.
іпігоуєг8Іоп [,іпігои'уа:/п] п 1) зосередженість на самому собі (на своїх внутрішніх переживаннях); самоза-глйблення; 2) мед. заворот, завертання (органа) усередину.
іпігоуєг5іує [,іпігои'уа:8іу] асі] 1) якйй зосереджується на самому собі; 2) що спрямовується усередину.
іпігоуєгі і ['іпігоиуаіі] п 1) людйна, зосереджена на самій собі (на своїх переживаннях); 2) людйна, схйльнадо інтроспекції.
іпігоуєґі II [,іпігои'уа:і] у 1) зосереджуватися на самому собі; 2) спрямовувати (завертати) всередину; 3) зоол. втягувати (в себе).
іпігоуоіііііоп [дпігоиУ9'1]и:/п] п втягування (чогось) усередину.
іпіпкіе [іп'іги:с1] у 1) удиратися, вторгатися; безцеремонно втручатися; 2) нав’язувати (комусь щось), обтяжувати (когось чимсь)', 3) бути надокучливим; нав’язуватися, набиватися (комусь — ироп); 4) захоплювати, нападати; 5) впроваджувати.
іпіпкіег [іп'іпгсІа] п 1) нав’язлива (причеплива, надокучлива) людйна; 2) юр. людйна, яка незаконно привласнює чуже володіння (чужі права); самозванець; 3) ав. літак вторгнення; літак, що втбргся в чужйй повітряний простір.
іпіпізіоп [шЧгиїзп] п 1) вторгнен
ня; прихід (поява) без запрошення; 2) втручання; 3) нав’язування; Ійе ~ оГ опе’з оріпіоп ироп апоійег нав’язування комусь своєї думки; 4) церк. нав’язування парафіянам небажаного їм священика; 5) зазіхання (на щось)', 6) геол. інтрузія магми.
іпіги$іопі$< [іп'іги:запі8і] п 1) церк. священик, призначений всупереч волі парафіян; 2) прихйльник призначення небажаного парафіянам священика.
іпігіізіує [іп'іґшзіу] ад] 1) непроханий; якйй вторгається; 2) надокучливий, причепливий, набрйдливий; 3) геол. інтрузйвний, плутонічний.
ІПГП18І [ш'іглзі] у доручати; довіряти.
іпіиЬаіе | 'іп^иЬеН] у мед. вводити трубку; робйти інтубацію.
іпіиЬаііоп |, іп^и’Ьеі/п] п мед. інту-бація.
іпіиепі |'іпі]иапі| ад] якйй знає (щось) інтуїтйвно.
іпСиіі [ш'і]и:іі] у знати (розуміти) (щось) інтуїтйвно; осягн^гти внутрішнім чуттям.
іпіиіііоп [,ші]и:'і/п] п 1) інтуїція; чуття; Іо Ье £иіс1есі Ьу ~ керуватися інтуїцією; 2): іп ~ іо а) щодо; б) беручй до уваги; зважаючи на; 3) знання на основі інтуїції.
іпіиіНопаї [,ші]и: і/апі] ад] інтуїтйв-ний.
іпіиіііопа1І8т [дпі]и:'і/ап1іхт] п філос. інтуїтивізм.
іпіиіііопІБіп [дпі]и:'і/апігт] див. іп-іиіііопаїізт.
іпіиіііуе [іпі]и:іііу] ад] 1) інтуїтйв-ний; - тіпб прозорлйвий розум; 2) наділений інтуїцією.
іпіиіііуеіу [іп'і]и:іііУІі] аду інтуїтйвно, чуттям.
іпіиіііуепе88 [іп'ди:ніупі8] п інтуїція, чуття; догадливість.
ІПІШПЄ8СЄП8Є кіп^и/тезпа] п 1) опухання; набрякання; спучування; розбухання; 2) мед. припухлість.
іпіигп ['шіо.п] п 1) внутрішній згин; 2) па в танці.
ІПІ118$118СЄрІ ІДПО898Єрі] V уСМОК-тувати (втягувати) в себе (щось).
ІПІ1188115СЄрІІОП [,1ПІ989 8Єр|п] П
1) усмоктування, втягування; 2) мед. кишкова непрохідність; інвагінація.
іпіміпе [іп'і\уаіп] у 1) плестй;
2) сплітати, переплітати; 3) сплітатися, переплітатися; 4) оповивати;
5) оповиватися; 6) обіймати, обхоплювати.
іпипсі [і'плі]кі] у втирати; мазати, розмазувати.
іпипсііоп [і'плі]к[п] п 1) мед. втирання; 2) мазь; 3) церк. помазання.
іпишіапі [і'плпдопі] ад] 1) що тече через вінця; що заливає; 2) що затоплює (наводнює).
іпипгіаіе ['іплпсіеіі] у 1) затоплю
вати, наводнювати; заливати; 2) перен. заповнювати, наповнювати, засипати, завалювати; іо Ье ~сі ^ііЬ Іеііегз бути заваленим листами.
іпшміаііоп [дплп'сіеі/п] п 1) повідь, повінь, потоп; 2) наплйв, скупчення.
іпигЬапе [дпоґЬеш] ад] 1) невйтон-чений, позбавлений вйшуканості (міського блйску); неотесаний; 2) неввічливий, нечемний, нелюб’язний; грубий.
іпигЬапііу [дпаґЬзепііі] п неввічливість, нечемність; грубість.
іпиге [і'п]иа] у 1) привчати; прищеплювати навички (до чогось)', іо Ье -б іо соїй уміти зносити холод; 2) амер. юр. набирати чйнності; діяти, впливати.
іпигп [і'па:п] у ховати, класти в урну.
ішізііаіе [і'п]и:2ііеіі] ад] невжйва-ний; незвичайний.
ішіїііе [і'п]и:іі1] ад] некорйсний, непридатний; нікчемний.
іпиііШу [,іп]и: іііііі] п некорйсність, непридатність; нікчемність.
іпиііегаЬІе [і'пліагаЬІ] ад] якйй не-можлйво (важко) вймовити.
іпуагіе [іп'уєїсІ] у 1) захоплювати, займати, окупувати; насйльно оволодівати; іо ~ а соипігу захопйти (окупувати) країну; 2) вдиратися, вторгатися; 3) наводнйти, заполонйти; 4) охоплювати, оволодівати (про почуття)', 5) зазіхати (на щось)', 6) вражати; пошйрюватися (про хворобу).
іпуасіег [ш'уеісіа] п 1) загарбник, окупант; 2) зазіхач.
іпуа^іпаіе [ш'узесізіпеїі] у 1) входити (вводити) в оболонку; 2) укладати, вставляти (у футляр тощо)', 3) вставлятися, бути вставленим; 4) зосереджуватися на самому собі (про людину).
іпуязіпаііоп [іп,уаесі^і'пеі/п| п мед. 1) впровадження, введення, інвагінація; 2) заправляння грйжі.
Іпуа1е8сепсе [дпуз'1є8П8] п 1) інвалідність; погане здоров’я; 2) заст. сйла; здоров’я.
іпуаІШ І |'іпу9іі:сІ] 1. п інвалід; хворий; 2. ад] 1) непрацездатний; неповноцінний; 2) хворий, хворобливий, хирлявий; 3) призначений для інвалідів (для хворих); ~ йоте інвалідний будйнок; - сйаіг крісло для інваліда; ~ Гооб дієтйчне харчування; ~ (аЬІе приліжковйй столик; 4) не-продуктйвний; неродючий; неплідний; ~ Іапб неродюча земля.
іпуаіісі II [іп'узєіісі] ад] 1) неспроможний, слабкйй; непридатний, непереконливий; ~ аг^итепі непереконливий доказ; 2) юр. недійсний, нечйнний; що не має законної сйли; ~ сЬецие недійсний чек; іо бесіаге а таггіа^е ~ розірвати шлюб, визнати шлюб недійсним; 3) необгрунтований;
ІПУ
610
ІПУ
~ сіаіт необгрунтована (безпідставна) вимога.
іпуяіісІ III [, іпуо'1і:сІ] V 1) робйти інвалідом (хворим, непрацездатним); 2) стати інвалідом (непрацездатним); захворіти; 3) звільняти з (військової) сл^окби через інвалідність; 4) звільнятися з (військової) служби за станом здоров’я.
іпуаіідаіе [іп'уаеіідек] V 1) вважати непрацездатним (неповноцінним, неспроможним, непереконливим); іо ~ еуідепсе вважати докази непереконливими; 2) юр. робйти недійсним, позбавляти законної сйли (чйнності); іо ~ ап а^геетепі позбавити договір законної сйли; 3) відмовитися затвердити (результати виборів тощо), анулювати.
іпуаІісіаНоп [іп, ужіі'сієі/п] п юр. анулювання; позбавлення законної сйли (чйнності).
іпуаІіШзіп ['шузікіїхт] п інвалідність; нездоров’я; постійний хвороб-лйвий стан; хвороблйвість.
іпуаіідііу [, іпуо'ікіііі] п 1) юр. недійсність; нечйнність; неспроможність; непереконливість; іЬе ~ оГ іЬеіг таггіа^е незаконність їхнього шлюбу; іЬе ~ оГ іке єуісієпсє неспроможність свідчень (доказів); 2) інвалідність; слабкість здоров’я, нездоров’я; хвороблйвість.
іпуаШПу [іп'уавікіїї] ас/у незаконно; неспроможно, бездоказово, непереконливо.
іпуа1і(1пе$$ [іп'ужіісІпіз] див. іпуаіі-сіііу.
іпуаіогоиз [іп'угеїогоз] ад] легкодухий, боязкйй, полохлйвий, боягузливий.
іпуаІиаЬІе [ш'уаеЦиаЬІ] ад] 1) неоціненний, неоцінний; 2) безцінний, що не має ніякої цінності.
іпуаг [ш'уа:] п мет. інвар.
іпуагіаЬіІЙу [шлєапо'ЬіІііі] п незмінність, незмінюваність; постійність, сталість.
іпуагіаЬІе [іп'уєапаЬІ] 1. п мат. постійна величина; 2. ад] 1) незмінний, сталий; 2) мат. постійний; 3) немін-лйвий, стійкйй (про погоду)', ~ іет-регаїиге стійка температура.
іпуагіаЬ1епе88 [іп'уєогіоЬіпіз] див. іп-уагіаЬіІііу.
іпуагіаЬІу [т'уєогідЬІі] аду незмінно, постійно.
іпуатіапі [іп'уєопзпї] 1. п інваріант; 2. ад] незмінюваний, постійний; інваріантний.
іпуагіесі [іп'уєзпсі] ад] незмінний, постійний.
іпуязіоп [ш'уєізи] п 1) навала, напад, вторгнення; набіг; ~ ^гоипсі Гогсе8 військ, сухопутні війська вторгнення; ~ Пееі військово-морські сйли вторгнення; 2) зазіхання (на щось)’, 3) ін
вазія; 4) мед. початок захворювання; прйступ хвороби.
іпуазіуе [ш'уєізіу] ад] загарбницький, агресйвний; насйльницький; ~ у/аг загарбницька (агресйвна) війна.
іпуесіесі [іп'уекікі] ад] внесений, привнесений.
іпуєсііує [ш'уекіїу) 1. п 1) образлива (викривальна) промова; вйпад, вйхватка; інвектйва, паплюження; зрйейді злісні вйхватки; 2) лайка; 2. ад] лайлйвий; образливий, крйвд-ний.
іпуєІ£іі [ш'уєі] у 1) шалено нападати; ганьбйти, паплюжити, обмовляти (когось — азаіпзі); 2) сварйти, лаяти; крйвдити.
іпуєІ£іє [ш'уі:д1] у спокушати, зваблювати; заманювати; іо Ье іп а ріоі бути втягнутим у змову.
іпуеІ£Іетепі [іп'уігдігпопі] п спокушання, зваблювання, заманювання.
іпуєі£ієг [т'уіідіо] п обманщик, ошуканець; спокусник, звабник.
іпуєшііЬіє [ш'уєпсіоЬІ] ад] якйй не продається.
іпуєпі [ш'уєпі] у 1) винаходити; створювати; 2) вигадувати, придумувати; 3) випадково натрапляти (наштовхуватися) (на щось); 4) впроваджувати, засновувати (щось).
іпуєпієг [ш'уєпіз] див. іпуєпіог.
іпуєпійіі [ш'уепгїиі] ад] винахідливий, вигадливий.
іпуєпііоп [ш'уєп/п] п 1) вйнахід, відкриття; 2) вйгадка, вймисел; 3) винахідливість; ПЄСЄ88ІІУ І8 іЬе ГЛОІЇ1ЄГ ОГ ~ лйхо навчйть коржі з маком їсти; 4) муз. інвенція.
іпуєпііує [іп'уєпііу] ад] винахідливий, вигадливий; меткйй.
іпуепйуеіу [ш'уєпПуіі] аду винахідливо, з вйгадкою; творчо.
ІПУЄПІІУЄПЄ85 [ш'уєпПупіз] п вина-хідливість; меткість.
іпуєпіог [іп'уєпіо] п 1) винахідник; 2) вигадник, фантазер.
іпуепіогіаі [,іпу9п'іо:п9і] ад] що стосується опису (інвентаризації, перепису тощо); докладний.
іпуепіогу ['іпуопйі] 1. п 1) інвентаризаційний опис; відомість; перепис (майна); інвентаризація; реєстр; 2) спй-сок, каталог; 3) товари, предмети, внесені в інвентаризаційний опис; інвентар; наявні товари; 4) амер. матеріально-виробнйчі запаси; 5) амер. переоблік товарів, інвентаризація, перевірка інвентарю; 6) бонітування, таксація (лісу); 2. у 1) складати опис, вносити до інвентарю; робйти переоблік; 2) підсумовувати, підбивати підсумки.
іпуегасіоиз [дпуо'геїрз] ад] неправ-дйвий, брехлйвий.
іпуегасііу [дпуо'ггезйі] п неправдй-вість, брехлйвість.
іпуегІБІтіІйшІе [т,уегі8і'ті1іди:сі] п неправдоподібність, неймовірність.
іпуеппіпаіе [т'уо:тіпеП] у кишіти.
іпуеппіпаііоп [туУ9:пп'пеі/п] п мед., вет. зараження кишковйми паразитами.
Іпуегпезд [дпуо'пєз] п геогр. н. 1) Інвернес (графство Шотландії); 2) м. Інвернес; ~ сіоак (оуегсоаі) плащ-накидка з відлогою.
іпуегее ['іп'уогз] 1. п 1) зворотний порядок; 2) протилежність; щось протилежне; 2. ад] 1) зворотний; протилежний; 2) перевернутий; обернений; ~ ргоропіоп мат. обернена пропорційність; ~ Гипсіїоп мат. оббрнена функція; 3. у 1) ставити догорй дном, перевертати; 2) порушувати порядок, змінювати напрям (чогось).
Іпуег8е1у ['іп'уз:8іі] аду 1) назад; у зворотному напрямі; навпакй; 2) обернено пропорційно; 3) шляхом інверсії, через інверсію.
іпуеґ$іоп [іп'уа:/п] п 1) перестановка, переставляння; зміна порядку (послідовності); заміна одного іншим; 2) перевертання (грунту під час оранки); 3) грам, інверсія, зворотний порядок слів; 4) мат. обурення; 5) анат. відхйлення від нормального положення; 6) геол. зворотне напластування; 7) зіпсованість; порушення, перекручення.
іпуєіі І ['шузі] 1. п 1) архт. зворотне склепіння; зворотна арка; 2) псих, людйна із статевими відхиленнями; гомосексуаліст; 2. ад] ін-вертний; ~ 8Ц£аг хім. інвертний цукор.
іпуєіі II [ш'уоі] у 1) перевертати, перекидати, ставити догорй дном (догорй ногами); 2) вивертати навйворіт; 3) переставляти; змінювати порядок (чогось); іо ~ іЬе огсіег оГ \уогсі8 іп а 8ЄПІЄПСЄ змінйти порядок слів у реченні; 4) розбещувати; 5) хім. інвертувати; обертати.
іпуеіІеЬгаіе [т'уо:ІіЬпІ] 1. п 1) безхребетна тварйна; 2) перен. безвольна (слабохарактерна) людйна; 2. ад] 1) безхребетний; 2) перен. безвольний, безхарактерний.
іпуєіієсі [іп'узікі] ад] 1) перекйну-тий, перевернутий, поставлений догорй дном; ~ сотта8 лапкй; 2) зворотний; інвертований; ~ огсіег оГ \уогсі8 зворотний порядок слів; 3) вйверну-тий навйворіт; 4) хім. інвертований, обернений.
іпуегіесіїу [ш'уоікііі] аду 1) у зворотний бік; 2) навйворіт; 3) навпакй.
іпуєгієг [ш'узДз] п ел. інвертер, зворотний перетворювач.
іпуєіїіЬіє [ш'уоІоЬІ] ад] 1) оборотний; що піддається перетворенню; 2) здатний змінйти звичайний порядок.
ІПУЄ8І [ш'УЄ8І] у 1) вкладати (інве
ІПУ
611
ІПУ
стувати) гроші (капітан) (у щось — іп); іо ~ опе’з топеу іп зіоскз інвестувати капітал в акції; 2) жарт, (іп) витрачати гроші (на щось); купити, придбати (щось); іо ~ іп а пєу/ Ьаі придбати (купити) новий капелюх; 3) жарт, витрачатися (на щось — іп); 4) одягати, облачати (у щось — ^іій); іо ~ зтЬ. 'уііЬ а &о\¥п одягти когось у сукню; 5) перен. оточувати, оповивати (чимсь — ^іій); іо ~ зтЬ. 'уіій £Іогу оточити когось славою; 6) надавати, наділяти (повноваженнями); 7) призначати на посаду; 8) військ, оточувати, блокувати (місто тощо).
іп¥е$1і&аіе [іп'уєзііоєіі] V 1) досліджувати; вивчати; 2) розслідувати; старанно розглядати; одержувати інформацію (про когось, щось); іо ~ а сгіте розслідувати злочин; 3) стежити, простежувати; вистежувати.
ІП¥Є$ІІ£Я<ЮП [1П,¥Є8І1'дЄ1/п] п 1) (наукове) дослідження; вивчення; 2) розслідування; слідство; 3) стеження, вистежування, простежування.
іп¥Є$<І£а<І¥Є [іп'уезіїдеіііу] асі] 1) допитливий, цікавий; 2) дослідницький.
іп¥е$іі£я<ог [іп'уезіїдеііо] п 1) слідчий; 2) дослідник; випробувач.
Ш¥е$іі£я<огу [т'уезіїдеііап] див. іп-уезіі§аііуе.
іпуєзііііігє [іиуєзііі/з] п 1) одяг, вбрання; шати, одіяння; 2) формальне введення (призначення) на посаду; 3) передача у володіння; інвеститура; 4) нагородження, відзначення; 5) присвоєння звання; 6) укладання (грошей, капіталу).
іп¥е$ішепі [ш'уезітопі] п 1) вкладання капіталу, капіталовкладення; інвестування; 2) інвестиція, вклад; 3) ек. капітальні витрати; 4) цінні папери (підприємства), в які вкладено капітал; 5) одяг, вбрання; 6) наділення (владою), надання (повноважень); 7) військ. облога, блокада; ~ Ьапк комерційний банк; банк, що займається розміщенням цінних паперів; ~ ^оосіз засоби виробництва.
іп¥е$іог [іп'уєзіз] п вкладник. іп¥е$іиге [ш'уєзі/о] див. іпуєзігпєпі. іпуеіегасу [іп'уєіогозі] п 1) закоре-нілість; застарілість; 2) ворожість; озлоблення; ненависть; упередження.
іпуеіегаіе [іп'уєізгіі] ад] 1) закоренілий, запеклий, невиправний; 2) застарілий, укорінений; ~ сіізеазе застаріла хвороба; 3) давній, стародавній; 4) злісний, озлоблений, сповнений ненависті.
іп¥І(Ііои$ [іп'укІїаз] ад] 1) ненависний, об^фливий; що викликає огиду; образливий; мерзенний; 2) що викликає заздрість.
ІП¥І£ІІЯПСЄ [іп'укІзіїапв] п 1) відсут
ність пильності; 2) безтурботність, недбалість.
іп¥І£І1яіе [іп'УїсІзіІей] V 1) старанно стежити, спостерігати; 2) стежити за учнями (студентами) під час екзаменів (письмових).
іп¥І£І1аіог [іп'уїсІзіїеіГо] п той, хто стежить, щоб учні (студенти) не списували на письмових екзаменах.
іп¥І£Огаіе [іп'укргеїі] V 1) надавати сйли, вселяти енергію (бадьорість), зміцнювати; 2) надихати, підбадьорювати; 3) ставати сильним (дужим); бути сповненим енергії.
іп¥і£огаііоп [т,Уідз'геі/п] п 1) надання сйли (енергії); зміцнення; підкріплення; стимулювання; 2) натхнення; надання впевненості.
іпуі&огаІІ¥Є [іп'уїдагаїїу] ад] зміцнюючий, підкріплюючий; підбадьорюючий, стимулюючий.
іпуіпсіЬіІііу [іп,уіП8і'Ьійіі] п непереможність, нездоланність, незламність.
іпуіпсіЬіє [іп'уіП8оЬ1] 1. п непереможна (нездоланна) людйна; 2. ад] непереможний, нездоланний, незламний; ~ агту непереможна армія; ~ ро\уег нездоланна сйла; ~ ^ііі незламна воля.
ІП¥ІПСІЬІЄПЄ$$ [1П'У1П89ЬІП18] див. іп-уіпсіЬіІііу.
іпуіоІаЬіІііу [т,уаіаІа'Ьійіі] п непо-хйтність, непорушність; недоторканність.
іпуіоІаЬІе [іп'уаюІаЬІ] ад] непохйт-ний, непорушний; недоторканний; ~ йагтопу вічна гармонія.
іпуіоіасу [іп'уаіаІ98і] п непохйт-ність, непорушність; недоторканність.
іпуіоіаіе [іп'уаюйі] ад] 1) непору-шений, незмінений; 2) незайманий; непошкбджений; неосквернений.
іпуіоіаіесі [іп'уаїзіеіікі] див. іпуіоі-аіе.
іпуіоіаіеіу [іп'уаїзііііі] аду неухйль-но, беззаперечно; свято.
іп¥І$саіе [іп'уізкеїі] V 1) мазати; покривати клейкою (липучою) речовиною; 2) ловйти (комах) за допомогою липучки.
ІП¥І$ІЬІ1ІІу [1П,У129 Ь111П] п 1) невй-дймість; невиразність; нерозрізнен-ність; 2) щось невйдйме.
іпуізіЬіє [іп'уіхоЬІ] 1. п невйдйма людйна, невидймка; невйдйма річ; 2. ад] 1) невйдймий, незрймий, непомітний; ~ ехрогіз (ітрогіз) ек. невйдймий експорт (імпорт); ~ рагіісіез не-вйдймі частки; опе’з ~ ргезепсе чиясь невйдйма присутність; ~ зресігит фіз. невйдйма частйна спектра; ~ зіпре ледь помітна смуга; іо Ье - іо ійе еуе бути непомітним для ока; йе із ~ він невловймий, його неможлйво застати (побачити); ійе зип із ~ Ьесаизе оГ ійе сіоисіз сонця не вйдно, тому що хмар
но; 2) таємний, потайнйй; ~ іпк симпатйчне чорнйло; ~ тап людйна--невидймка.
іпуііаііоп [дпуґієі/п] п 1) запрошення; абтіззіоп Ьу ~ опіу вхід тільки за запрошеннями; ~ сагсі (ііскеі) запрошення; а у/гііієп ~ письмове запрошення; іо ассері ап ~ прийняти запрошення; 2) заманювання, зваблення; 3) рел. запрошення на сповідь.
іпуііаіогу [іп'уаііаіоп] 1. п рел. за-клйчний псалом (вірш); 2. ад] запрошувальний, якйй запрошує.
іпуііє І ['щуаіі] п розм. запрошення; заклик, поклик.
іпуііє II [т'уаіі] V 1) запрошувати, просйти, клйкати; іо ~ а регзоп іо а \уєсісііп£ запросйти когось на весілля; 2) схиляти (до чогось); сприяти (чомусь); провокувати (до чогось); іо -зтЬ. іо зреак Ггапкіу схиляти когось до відвертої розмови; іо ~ оріпіопз запрошувати висловлюватися; ійе Іеііег ~з зоте циезііопз лист викликає ряд запитань; 3) привертати; іо ~ аііепііоп привертати увагу; 4) накликати на себе.
іпуііее [дпуаґіі:] п запрошений.
іпуііетепі [т'уаіітопі] п заманювання, зваблювання.
іпуНіпз [т'уаііід] ад] 1) принадний, привабливий; звабний, спокусливий; 2) запрошувальний.
іп¥І(іп§1у [іп'уаііідіі] аду 1) принадно, привабливо; спокусливо, звабно, ваблйво; 2) запрошуюче; йе сіге\¥ а сйаіг Гопуагсі ~ він підсунув стілець, запрошуючи сісти.
іпуосаііоп [дпуои'кеї/п] п 1) поет. звернення до музи; 2) рел. звернення (до бога); 3) рел. викликання духів; 4) чари, чаклунство; 5) юр. вйклик (у суд).
іпуосаіогу [іп'уокоіап] ад] закличний, благальний, волаючий.
іпуоісє ['іпуоіз] 1. п рахунок; накладна; фактура; іо таке оиі ап ~ вй-писати фактуру; 2. V вйписати фактуру (накладну, рахунок); ійе ^оосіз у/еге -З аі зіх роипсіз рег іоп товар був внесений в рахунок по шість фунтів (стерлінгів) за тонну.
іпуоке [іп'уоик] V 1) закликати, благати, молйти; 2) звертатися (до якогось джерела); цитувати (когось); іо ~ Ріаіо цитувати Платбна; 3) викликати духів; 4) юр. викликати (в суд).
іпуоіисге ['іпузішка] п 1) анат. покрив, оболонка; 2) бот. обгортка суцвіття.
іпуоіипіагіїу [іп'уоізпізпіі] аду не-навмйсно, неумйсно, без заміру.
іп¥0Іипіагіпе8$ [іп'уоіапіаппіз] п 1) ненавмйсність, невмисність; 2) ми-мовільність; 3) небажання.
іпуоїшііагу [іп'узіапіоп] ад] 1) не-навмйсний, неумйсний; 2) мимовіль
ІПУ
612
іте
ний, незалежний від волі; 3) неохочий; опірний.
іпуоіігіе ['іпузіиі] 1. п 1) щось складне (заплутане), плутанина; 2) мат. евольвента; розгортка; 2. ад] 1) складнйй, заплутаний; 2) скручений, закручений, згорнутий усередину; спіральний.
іпуоіігіесі ['іпузіиікі] аф 1) мед. що зменшився до нормальних розмірів; 2) складнйй, заплутаний.
іпуоіійіоп [дпуУІиг/п] п 1) заплутаність, складність; вигадливість (малюнка); 2) загортання, згортання; скручування спіраллю; 3) бот. закручування (листя тощо); 4) мед., біол. дегенерація, зворотний розвиток; 5) зменшення, скорочення; 6) мат. піднесення до степеня; 7) мат. інволюція.
іпуоіує [іп'узіу] у 1) втягувати, уплутувати, умішувати; Іо ~ а паїіоп іп \уаг утягтй країну у війну; 2) містйти в собі; мати на увазі, припускати (наявність чогось); 3) спричйнювати, викликати, призводити, мати наслідком; іі ~8 ІгоиЬІе це таїть у собі неприємності; 4) заплутувати, ускладнювати; 5) заглйблюватися, занурюватися (у щось); бути зайнятим, захопленим (чимсь); 6) обкутувати, укутувати, загортати, обволікати; покривати; 7) закручувати спіраллю, оповивати; 8) мат. підносити до степеня.
іпуоКєїі [іп'уоіусі} аф* складнйй, заплутаний; ~ тесЬапізт складнйй механізм.
іпуоіуєпієпі [т'узіутзпґ] п 1) заплутаність; скрутне становище; 2) фінансові труднощі; 3) мед. ураження.
іпуиІпегаЬіІіІу [їй,уліпзгз'Ьіійі] п не-вразлйвість.
іпуиІпегаЬІе [іп'уліпзгзЬІ] аф не-вразлйвий; іо Ье ~ бути невразлйвим.
іпуиііиаіїоп [їй, улк]и'еі/п] п наруга над восковйм зображенням (щоб накликати на людину лихо, хворобу, смерть тощо).
іпууаІІ І ['іп\уз:1] п мет. внутрішня кладка; футерування (домни).
ішуаіі II [іп’\уз:1] у 1) оточувати стіною; 2) бути оплотом.
Ііпуапі ['іт¥0(1] 1. п 1) внутрішня частйна; внутрішній бік; те, що всередині; 2) рі розм. нутрощі; 3) внутрішні (душевні) якості (властйвості); внутрішній світ; 4) близькйй, нерозлучний друг; 5) рі товари, які ввозяться; 6) рі мйто на товари, які ввозяться; 2. аф 1) внутрішній; ІЬе ~ рагіз оГ іЬе Ьобу внутрішні органи; 2) розташований в глибині країни, віддалений від кордонів; ~ Аизігаїіа внутрішня Австралія; 3) духовний, душевний; 4) спрямований усередину; ~ Шгесііоп внутрішній напрямок; ~ ігаШс транспорт, якйй іде від околиць до центру; 3. аду 1) усередину; 2) внутрішньо.
ітуапііу ['ітузсіїї] 1. аф внутрішній; духовний; 2. аду 1) усередині; 2) усередину; 3) внутрішньо; про себе, в душі; приховано; іо згієує ~ в душі сумувати.
іш¥аг(1пе$$ [ іпчуосіпіз] п 1) справжня природа, суть, сутність; іЬе ігие ~ справжня суть; 2) духовні засади (властйвості), духовна сйла.
іютапіз [’ітуасіг] аду 1) усередині; 2) усередину; 3) внутрішньо.
іпмгеауе ['ш'\уі:у] у (разі ітпуоує; р.р. ішуоуєп) 1) увіткати, заткати; 2) сплітати, вплітати; 3) поет, ткати.
іпмііЬ [ш'\¥ід] аду усередину.
ітуогк ['іп'\¥о:к] у 1) вставляти, вплітати; 2) втирати (у щось — іп).
іілуогп ['т'\¥о:п] ад] закоренілий; укорінений.
іютоує ['тЧуоиу] разі від іпи/еауе. ішуоуєп ['іп'\уоиуп] р.р. від ітуеауе. іютар [іп'ггер] у 1) загортати, закутувати; 2) порйнути, захопйтися, за-глйбитися; ~реб іп зІшпЬег порйнулий у сон; ~реб іп іЬе §ате захоплений грою; 3) залучати, втягувати (в біду).
іютоизЬі ['ш'гзі] ад] 1) прикрашений; оздоблений; інкрустований; 2) текст, затканий; 3) тісно зв’язаний, сплетений, переплетений.
іпуоке [іп рик] у 1) впрягати у ярмо; 2) приєднувати (до чогось).
іо [’аюи] іпі го-го-гб! (радісний вигук).
іосіаіе ['аізсіей] хім. 1. п йодат; 2. у йодувати.
іоіііс [аі'збік] ад] хім. йодний.
іоШйе ['аізбаїб] п хім. йодйд.
іогііпе ['аізбі:п] пхім. йод; - ііпсіиге йодна настойка.
іоШ$т ['аідсіїтт] п мед. отруєння йодом
кмііге ['аіасіаіг] у піддавати дії йоду; мазати (просочувати) йодом.
іобоГогш [аі'збзГзіт] п фарм. йодоформ.
іоііоґогтіге [аі,осЬ'Ь:таі7] у просочувати (насйчувати) йодоформом.
іоЛошеігу [аіз'бзтПгі] п хім. йодометрія.
Іоіапіке [,аіз'1геп0і] п ж. ім'я Айо-ланте, Іоланта.
іоШе [ аізіап] п мін. кордієрйт.
іоп ['аізп] п фіз. іон; ~ еп£Іпе іонний двигун.
Іопа [аі'оипз] п ж. ім'я Айбуна, Іона.
Іопіап [аі'ошузп] 1. п іст. іонієць; 2. ад] іст. іонійський; ~ Ізіапбз Іонічні острови; ~ 8еа Іонічне море.
Іопіс [аі'зпік] 1. п 1) старогр. іонійський діалект; 2) (і.) іонійський вірш, іонійська стопа; 3) (і.) друк, ібнік (шрифт); 2. ад] (і.) іонійський; ~ теіге вірш, іонійська стопа.
іопіс [аі'зпік] ад] фіз. іонний; ~
сотрозііїоп о£ іЬе аітозрЬеге іонна структура атмосфери.
іопішп [аі'оишзт] п хім. іоній, радіоактивний ізотоп торію.
іопігаііоп [,аізпаї'геї/п] п хім. іонізація.
іопіге [’аїзпаїг] у хім. іонізувати.
іопо£еп [аі'зпздззп] п хім. 1) джерело іонів; 2) група атомів, здатних іонізуватися.
іопозрЬеге [аі'зпззіїз] п іоносфера.
іопозрЬегіс [аі'ЗПз'зіепк] ад] іоносферний.
іопіорЬоге$І5 [аі'3піз£з'гі:$і$] п мед. іонофорез.
іоіа [аі'оиіз] п йота; найдрібніша частка; мала величина.
іоіаскт [аі'оиіззіхт] п лінгв. йотація, йотування.
юи ['аюир:] п юр. боргова розписка (за співзвучністю з І о\ує уои — я винен вам).
Іолуа ['аюш¥з| п геогр. н. Айова (штат США).
іресасиапЬа [,ірікгек)и'гепз] п фарм. іпекакуана, блювотний корінь.
Іріїідепіа [дїкізі'паїд] п ж. ім'я Іфі-дженая, Іфігенія.
ірзеіїу [ір'зі.йі] п особлйвість, індивідуальність.
Іга ['аізгз] п ч. ім'я Айра.
ігасиші ['аігзклпсі] ад] запальний, легко подразливий, холеричний.
ігасшміИу [,аігз'клпсіПі] п дратівливість, запальність, холерйчність.
ігайе [і'га:с1е] п тур. письмовий указ султана.
Ігак [і'га.к] див. Ігац.
Ігакі [і'га.кі] див. каці.
Ігап [ґга:п] п геогр. н. Іран.
Ігапіап [аі'гетізп] 1. п 1) жйтель Ірану; іранець; іранка; 2) перська мова; 3) іранська група мов; 2. ад] іранський; перський, персидський; ~ Іап-£иа£Є8 іранська група мов.
Ігач [і'га:к] п геогр. н. Ірак.
каці [і'га:кі] 1. п жйтель Іраку; 2. ад] іракський.
Ігаз ['аізгзз] п ж. ім'я Ірада, Іра.
ігазсіЬіШу [і,гае8ҐЬі1іІі] п дратівлй-вість; запальність, гарячність.
ігазсіЬІе [і'гзвзіЬІ] ад] дратівлйвий; запальнйй, гарячий.
ігаіе [аі'гей] я^’сердйтий; гнівний, розгніваний.
іге ['аіз] п поет, гнів, лють, лютість; прйкрість; злість, злоба.
ігеГи! ['аізіїїі] ад] 1) гнівний, лютий; 2) запальнйй, дратівлйвий.
Ігеїаші ['аізізпб] п геогр. н. Ірландія.
Ігепе ['аігі’.п, амер. аі'гі:п] п ж. ім'я Айрін, Ірен, Ірена.
ігепіс [аґгі:пік] ад] мйрний; миротворницький; заспокійливий.
ігі
613
ігг
ігіап [’аіпзп] асі) анат. що стосується райдужної оболонки ока.
ігіїіаі ['аіпсіді] асі) райдужний; що стосується райдуги.
ІГІ(ІЄ8СЄПСЄ [„1ПСІЄ8П8] п 1) райдуж-ність; 2) перелйвчастість; гра барв; мінливість; 3) гра уяви.
ігігіезсепі [дп'дезпі] асі) 1) райдужний, кольору райдуги; 2) переливчастий, мінливий; 3) що флуоресціює.
ігігїіап [аі'псіїап] асі) 1) райдужний, схожий на райдугу; 2) що стосується райдужної оболонки ока.
ігігііс [аі'пдік] асі) хім. іридієвий. ігіЛіиш [аі'гісіїот] п хім. іридій.
ігійігаііоп [уаіпсІі'хеі/п] п 1) мед. бачення райдужних кругів при глаукомі; 2) райдужність.
ігісііхе ['аігкіаіг] V 1) надавати райдужного кольору; 2) покривати іридієм.
ігійоїошу [,аіп Азіаті] п мед. утворення штучної зіниці, вирізання частйни райдужної оболонки.
Ігі8 ['аізпз] п ж. ім’я 1) Айріс; 2) міф. Іріда.
ігіз ['аіагіз] п 1) анат. райдужна оболонка (ока); 2) бот. ірис, півники; 3) райдуга; 4) (І.) астр. Ірис, сьомий астероїд; 5) ірисова діафрагма.
ігізаіеіі ['аізпзеїікі] аф переливчастий, райдужний.
ігізаііоп [,аюп'зеї/п] п метеор, іри-зація (хмар).
ігізесі ['аіапзі] асі) 1) що складається з райдужних кольорів; 2) райдужний.
ІгізЬ ['аізпЛ 1. п 1) (ійе ~) збірн. ірландці, ірландський народ; 2) шотл. ірландець; 3) ірландська мова; 4) рі ірландська національна продукція (про мережива, віскі тощо), 2. аф ірландський; ~ сіаізу кульбаба; ~ 8іе\у тушкована баранина з цибулею і картоплею; іо \уеер ~ проливати крокодилячі сльози; ~ 8еа Ірландське море.
ІгізЬізпі І'аїзп/іхт] п ірландйзм, ірландське слово, ірландський вислів.
ІгізЬтап [ аюп/тзп] п (рі Ігізйтеп [-тзп]) ірландець.
ІгізЬгу ['аіоп/п] п 1) збірн. ірландці; 2) характерна риса ірландців.
ІгізЬ^отап ['аідп/^итап] п (рі Ігі8й\¥отеп [,-\¥ітт]) ірландка.
ігі$іп£ ['аізгізід] п кін. діафрагмування.
ігіз-гооі ['аюпзгик] п фарм. фіалковий корінь.
ігіііз [аю'гаїїіз] п мед. запалення райдужної оболонки ока.
ігк [з:к] у 1) стомлювати; 2) роздратовувати, набридати, надокучати.
ігкзоше ['о.кзот] аф 1) стомливий; 2) нудний; набридливий, надокучливий; 3) втомлений; роздратований.
ігкзошеїу ['з:к8зт1і] асіу стомливо, нудно, набридливо.
ігкзотепезз ['з:к8зтпі8] п стомливість; нудьга; набридливість.
Ігта ['з:та] п ж. ім’я Ерма, Ірма.
Ігтепіпкіе ['з:ттІги:д] п ж. ім’я Ерменгруд.
ігол [’аїзп] 1. п 1) залізо; 2) чорний метал; сазі ~ чавун; рі& ~ чавун у чушках; 3) сйла, твердість; а тап оГ ~ людйна залізної волі; 4) суворість, жорстокість; аз Ьагд аз ~ жорстокий; 5) вйріб із заліза; 6) рі стремено; 7) розм. легка вогнепальна зброя; пістолет; 8) рі протези для ніг; 9) праска; 10) рі кайдани; ланцюгй, наручники; пута; 11) меч; 12) бйтва, побоїще; 13) мед. препарат заліза; 4 зігіке 'уйііє ійе ~ із йо( присл. куй залізо, поки гаряче; (о Ьауе (іо риі) іоо тапу ~з іп ійе Гіге займатися водночас багатьма справами; 2. аф 1) залізний, зроблений із заліза; 2) дужий, міцнйй, сйльний; незламний, непохитний; 3) суворий, жорстокий; 4) поет, непробудний, тяжкйй; 5) злий, недобрий, скрутнйй; ~ ІІШЄ8 важкі часй; 6) чорного (сірого) кольору; ~ Ьіаск-пе88 непроглядна пітьма; 4 ~ а&е залізний вік; перен. жорстокий вік; ~ сагЬісіе хім. карбід заліза; ~ сигіаіп залізна завіса; ~ іпсіизігу чорна металургія; ~ охісіе хім. окис заліза; ~ гаїіопз військ, непорушний запас; ~ зиІрЬісіе залізний колчедан; ~ уіігіоі самородний залізний купорос; ~ \уа11з флот, що стоїть на сторожі Велйкої Британії; 3. V 1) прасувати, гладити; 2) оббивати залізом; 3) заковувати у кайдани; □ ~ оиі амер. а) вирівнювати; б) згладжувати; улагоджувати.
ігоп-ЬошмІ ['аіапЬаипсі] аф 1) окований залізом; 2) суворий, твердйй, непохйтний; 3) скелястий, оточений скелями.
ігоп-сазед ['аідпкеїзі] аф броньований, покрйтий бронею.
ігопсіжі ['аюпкіаесі] 1. п броненосець; 2. аф 1) броньований, покрйтий бронею; 2) облицьований залізом; 3) амер. жорсткйй, твердйй; непорушний; ~ а^геетепі жорсткі умови угоди; ~ оаіЬ а) непорушна клятва; б) присяга (урядових осіб) на вірність Сполученим Штатам Америки.
ігоп-Гаїї ['аіапГз:!] п астр. падіння метеорйта.
ігоп-Гоишігу ['аіап,£аипс1п] п чавуноливарний завод (цех).
ігоп-вгеу ['аізп'дгеї] 1. п 1) сіро-сталевий колір; 2) мишастий кінь; сірий собака; 2. аф сіро-сталевий, сталевого кольору; ~ Ьаіг волосся з сивиною.
ігоп->іап<1е<1 ['аізп'ЬгепсІїсі] аф жорстокий, деспотйчний; суворий; непохйтний.
ігоп-Ьеагіей ['аіап'ЬаІїсІ] аф безсердечний, бездушний, жорстокий; немилосердний.
ігопіс(аі) [аГгзпік(зІ)] аф іронічний.
ігоіііпз ['аіошт)] п 1) прасування; 2) розм. білйзна для прасування; прасована білйзна; 1аг&е ~ а) багато бі-лйзни для прасування; б) багато вй-прасуваної білйзни; ~ Ьоагсі прасувальна дошка; 3) заковування у кайдани; 4) обковка, обковування.
ігопізЬ ['аізшЦ аф що нагадує залізо.
ігопізі [ 'аігзпі8і] п насмішник, глу-зівнйк; зубоскал.
ігошпап [’аїзптзп] п гірн. врубова машйна.
ігоптазіег [ 'аізп,та:8із] п фабрикант (майстер) залізних вйробів.
ігоп-шіпе ['аізптаїп] п залізорудна шахта, руднйк.
ігоптоп£ег ['аі0п,тлі]д0] п торговець залізними вйробами.
ігоптоп^егу ['аі9путлт)д0п] п 1) залізні вйроби; 2) крамниця торговця залізними вйробами; 3) ковальська справа.
ігоп-тоиШ [ 'аіаптоиісі] 1. п 1) іржава (чорнйльна) пляма на тканйні; 2) мет. виливнйця; 2. V 1) покрйти іржею; заплямйти чорнйлом; 2) заіржавіти; забруднйтися чорнйлом.
ігоп-оге І'аюпо:] п залізняк, залізна руда.
ігоп-заші [’аїзпзгепд] п геол. пісок з частками залізної рудй.
ігоп5І(1е ['аюпзаісі] п 1) відважна (рішуча) людйна; 2) рі броненосець, панцерник.
ігоп-зі(іе(1 ['аюп'заісіїсі] аф 1) обкований; броньований; 2) грубий; неслухняний.
ігопзшіїЬ ['аі9П8ті0] п коваль.
ігоп-зіопе ['аюпзіоип] п залізна руда, бурий залізняк.
ігоютаге ['аізтуєз] п залізний товар.
ігош¥оо<і ['аізтуші] п дуже тверда порода дерева.
ігоютогк ['аі0пшо:к] п 1) залізний вйріб; 2) залізна (металева) конструкція; 3) рі чавуноливарний завод; підприємство чорної металургії.
ігопу І [ 'аізгзпі] п іронія; глузування; ІЬе ~ оГ Гаїе іронія долі.
ігопу II ['аюпі] аф залізний, залізистий; схожий на залізо.
Ігодиоіз [іг9к\¥0іг] п 1) (рі без змін) ірокези (плем ’я північноамериканських індіанців)', 2) ірокез; ірокезка.
іітаШапсе [і'геїс^дпз] п 1) сяяння, випромінювання; свічення; 2) джерело світла.
іггаШапі [ґгеїфдпі] аф що світиться (сяє, випромінює); сяючий; (Не ~ зип сяюче (сліпуче) сонце.
іггайіаіе [ґгеїсіїеіі] у 1) освітлювати, осявати; кйдати світло; 2) випро
ігг
614
ігг
мінювати; 3) роз’яснювати, вносити ясність, проливати світло (на щось).
іггаШаііоп [і,геіс!і'еі/п] п 1) освітлення, осяяння; 2) блиск, сяяння, променистість, осяйність; 3) фіз. іррадіація; аіотіс ~ радіоактйвне опромінення; 4) опромінювання, випромінювання; 5) фізл. іррадіація збудження; ~ іпіигул/ед. променеве ураження; ~ зіскпе88 мед. променева хвороба.
іггаШаіІуе [і'гєкіієіПу] ад] сяючий; блискучий; осяйний.
іггаШаіог [ґгекіїекз] п фіз. випромінювач.
іітасіісаіе [і'гжсіїкеїі] V глйбоко пускати коріння; укорінюватися.
іггаііопаї [і'гафпі] 1. п 1) нерозумна істота; людйна, позбавлена здорового глузду; недоумкуватий; 2) мат. ірраціональне число; 2. ад] 1) нерозумний, нераціональний; ~ Ьеіп§ нерозумна істота; 2) нелогічний; що суперечить здоровому глузду; 3) мат. ірраціональний.
іггаіюпа1і$ш [ґгае/пзііхт] п філос. ірраціоналізм.
іітагіопаШу [іджр'пгеїш] п 1) нерозумність, нераціональність; нелогічність, нерозсудливість, абсурдність; 2) мат. ірраціональність.
іггаііопаїїу [і'гае/паїї] аду нерозумно; нелогічно; безглуздо.
іггеаІігаЬІе [і'поІаігаЬІ] ад] нездій-снймий, нездійсненний.
іггеЬиИаЬІе [дп'ЬліоЬІ] ад] невідпорний, непереборний; неспростовний.
іггесеІуаЬіШу ['іп,8І:уо'Ьі1Ш] п неприйнятність (рішень тощо).
іггесерііуе [,іп'$ерйу] ад] несприйнятливий.
іггесіргосаі [дп'зіргокої] ад] односторонній.
іітесІаітаЬІе [дп'кІеїтаЬІ] аф 1) непридатний для обробітку (про землю)', 2) непоправний, невиправний; невгамовний, неприббркний; 3) безповоротний.
іітесо£Ш<іоп [і,гекод пі/п] п невизнання; невпізнання.
іггесо^піхаЬІе [і'гекадпаїгоЬІ] аф невпізнанний.
іітесопсіїаЬіШу [і.гекапзаіІо'ЬіІйі] п 1) непримиренність; незгода; 2) несумісність.
іітесопсіїаЬІе [і'гекапзаіІоЬІ] 1. п непримиренний протйвник, опозиціонер; 2. аф 1) непримиренний (про людину)', 2) суперечливий; несумісний; - 8іаіетепі8 суперечливі заяви.
іггесопсіїаЬІу [і'гекапзаіІаЬІі] аду 1) непримиренно; 2) несумісно.
іггесоуегаЬІе [,іп'клуагаЬІ] ад] непоправний, беЗПОВОрОТНИЙ; ~ 8ОГГО\У невтішне горе.
іггеси$аЬІе [дп'к]и:хаЬ1] ад] не
спростовний, незаперечний, безперечний, невідпорний.
ігге<1еетаЬ1е [дп'сІктаЬІ] ад] 1) що не підлягає викупу (погашенню), не-викупнйй, непогашуваний; 2) нерозмінний; 3) непоправний; невиправний; безнадійний, безвихідний.
іітегіепіа [дп'сіепіо] ад] італ. не-вйзволений; невозз’єднаний (про країну).
іггесІїїсіЬіШу ['іп,сІ]и:89'Ьі1ііі] п 1) неможлйвість спростйти (поліпшити); 2) мат. нескоротність; гранйч-ність.
іггегіисіЬІе іп'сЦигззЬІ] ад] 1) що не піддається спрощенню (поліпшенню); 2) мат. нескоротний, нескорб-чуваний; 3) гранйчний; мінімальний; 4) неперетвбрюваний, необоротний (в інший стан)', 5) мед. невправймий; 6) непереборний.
іггеЛесііоп [,іп'£1ек/п] п бездумність.
іггеПесііуе [дп'ЯекПу] ад] бездумний; необдуманий.
іггеЛехіоп [дп'Пек/п] див. іггеЛес-йоп.
іггеГогтаЬІе [дп'ЬітаЬІ] ад] 1) непоправний; невиправний; 2) що не піддається зміні.
іггейгазаЬІе [і'геігодоЬІ] ад] 1) незаперечний, неспростовний; безперечний; ~ ап8\¥ег вичерпна відповідь; 2) непорушний.
іггеГгап£ІЬ1е [дпТгзепсІзіЬІ] ад] 1) непорушний, непохйтний, незламний; 2) фіз. незалбмлюваний (про світло, промені).
іггейііаЬІе [ґге^ШоЬІ] ад] неспростовний.
іітезепегаїе [дп'сізепагіі] ад] невід-нбвлений, невідрбджений.
ігге§иІаг [і'гедйиіа] 1. п 1) солдат нерегулярної армії; 2) звич. рі нерегулярні війська; 3) тимчасовий праців-нйк; 2. ад] 1) неправильний; якйй не відповідає нормам (правилам); незвичайний; непрййнятий; ~ Ьейауіоиг дйв-на поведінка; ~ арреійе неймовірний (надмірний) апетйт; 2) незаконний; ~ сРііісі позашлюбна дитйна; ~ таїтіа^е незаконний шлюб; 3) що має неправильну форму, нестандартний; несиме-трйчний; ~ Геаіиге8 неправильні рйси облйччя; 4) нерівний; ~ Ііпе нерівна лінія; ~ гиппіп£ а) нерівний хід; б) неправильна експлуатація; 5) нерегулярний, нерівномірний; неоднаковий; непостійний; іо Ье ~ іп опе’8 апепсіапсе аі 8сйоо1 нерегулярно відвідувати школу; 6) військ, нерегулярний; ~ ігоор8 нерегулярні війська; 7) безладний, розпущений, розбещений; безпутний, аморальний; ~ сопсіисі аморальна поведінка; 8) грам, неправильний; ~ уєгЬ8 неправильні дієслова.
іггевиїагііу [і,гед)и'1жпіі] п 1) не
правильність; відхйлення від норми; 2) несиметрйчність; нестандартність;
3) нерівномірність; нерівність; 4) безладність, розпущеність; безпутна поведінка; 5) нерегулярність.
Ігге£іі1аг1у [і'гедіиіоіі] аду 1) неправильно; 2) несиметрйчно; нестандартно; 3) нерівномірно; нерівно; 4) нерегулярно, непостійно; 5) безладно; розбещено, розпусно.
іітезиіаіе [і'гедіиіей] V поруйнувати правильність (чогось)', чинйти безладдя (розгардіяш).
іггеїаііоп [дгґіеі/п] п невідповідність, незгідність; відсутність зв’язку (між чимсь).
іггеїаііуе [і'геїоііу] ад] 1) безвідносний; позбавлений зв’язку (з чимсь)', 2) недоречний; невідповідний.
іггеїаііуеіу [ґгеІаГіУІі] аду безвідносно; без усякого зв’язку.
іггеїеуапсе [і геїіуопз] п 1) недоречність; невідповідність; непропорційність; 2) недоречне запитання (зауваження).
іггеїеуапі [ґгеїіузш] ад] 1) недоречний; невідповідний; 2) що не стосується справи; 3) незастосовний.
іггеїіеуаЬІе [,іп'1і:узЬ1] деякому не буде полегшення; непоправний.
ііте1І£Іоп [дп'їісізоп] п невіра, безбожність; атеїзм.
іггеІІ£Іоіі$ [ДГҐ11СІ398] ад] 1) невіруючий; нерелігійний; 2) нечестивий, грішний.
іігешеаЬІе [і'гетюЬІ] ад] безповоротний; якйй зник назавждй.
іггетесІіаЬІе [,іп'ті:(ІрЬ1] ад] 1) непоправний, невиправний; безнадійний; 2) невиліковний, незцілймий, незагойний; ~ сіІ8еа8е невиліковна хвороба.
іггеті$$іЬ1е [дп'тізіЬІ] ад] 1) не-пробачний, непростймий; 2) обов’язковий, неодмінний.
іігеті$$І¥Є [дп'ті8іу] ад] неослабний; безупйнний; наполегливий, завзятий.
іітетоуаЬіІИу ['іп,ти:уа'Ьі1іП] п незмінність, незмінюваність.
іггешоуаЬІе [дп'ти.уаЬІ] ад] 1) не-усувнйй, невикорінний; постійний; 2) незмінюваний, незамінюваний (за своєю посадою)', непереміщуваний, не-пересувнйй.
іггешоуаЬІу [дп'ти.-уаЬІі] аду 1) незмінно; 2) беззмінно; 3) непорушно, нерухомо.
іггетипегаЬІе [дп'тіигпагаЬІ] ад] неоплатний; невідшкодний.
іггерагаЬІе [ґгерагаЬІ] ад] 1) непоправний; 2) безповоротний.
іггерагаЬ1епе$$ [і'герагаЬ1пі8] п 1) непоправність; 2) безповоротність.
іггерагаЬІу [і'герагаЬІі] аду 1) непоправно; безнадійно; 2) безповоротно.
ІІТ
615
І$а
іггерепіапі [дп'репіопі] ж# якйй не розкаюється (не визнає каяття).
іггерІасеаЬІе [,іп'ріеі8оЬ1] асі] незамінний; невідшкодний.
іггергеЬеп$іЬ1е [і,герп'Ьеп8аЬ1] асі] бездоганний.
іггерге5$іЬ1е [дп'ргезоЬІ] асі) 1) не-приборкний, невгамовний, неугавний; 2) невтримний; нестримний; нестямний; бурхливий; -доу бурхлива радість.
іггергоасЬаЬіІіІу [ 'іп, ргоиі/а 'Ьііііі] п бездоганність.
іггергоасЬаЬІе [дп'ргоиїрЬІ] асі] бездоганний; -сопсіисі бездоганна (взірцева) поведінка.
іггергоасЬаЬІу [дп'ргоиІ/аЬІі] аду бездоганно.
іггергоуаЬІе [дп'ргиіУзЬІ] асі) бездоганний.
птевіїіепі [дп'гііюпі] асі] що не відскакує, не пружинить; позбавлений пружності.
іггезізіапсе [дп'гізіопз] п відсутність опору; покора, покірність, слухняність.
іггезізііЬіІіСу ['ігі,2і8іо'Ьі1ііі] п 1) нездоланність, непереборність; 2) невідпорність; 3) неспростовність.
іггевізііЬІе [дп'гізіаЬІ] асі) 1) нездоланний, непереборний, непереможний; 2) невідпорний; надзвичайно сйльний; 3) неспростовний; ~ ргооГ неспростовний доказ.
ІГГЄ8І8ІІЬІЄПЄ88 [,1П'218ІОЬІП18] див. іг-ГЄ8І8ІІЬІ1ІІу.
ігге8ОІиЬ1е [і'гегоЦиЬІ] ад] 1) нерозчинний; нерозкладний; 2) непрохідний; непролазний; нездоланний; 3) нерозв’язний.
іггезоіиіе [і'ге29Іи:і] ад] неріш^ий; який вагається (сумнівається); ~ регзоп нерішуча людйна.
іггездіиіюп [і,ге29'1и:/п] п нерішучість; вагання; сумнів.
іітезоІуаЬІе [дп'гоІУоЬІ] ад] нерозв’язний.
іггезресііуе [дгв'рекіїу] 1. ад] безвідносний; не залежний (від чогось); 2. аду безвідносно; незалежно; ~ оГ а$е незалежно від віку; ~ оГ сіійегепсе8 незважаючи на відмінності.
іггезресііуеіу [,іпз'рекІїУІі] аду незалежно, безвідносно.
ігге$рігаЬІе [дпз'раюгоЬІ] ад] не придатний для дйхання.
ІГГЄ$рОП5ІЬІШу ['1Г18,рОП89'Ь11111] П 1) безвідповідальність; 2) несамовй-тість.
ігге$роп$іЬ1е [, іП8'рои8оЬ1] ад] 1) безвідповідальний, несерйозний; ~ ЬеЬауіоиг безвідповідальна поведінка; 2) якйй не відповідає (за свої вчинки); ~ гиіег необмежений правйтель; 3) не-самовйтий.
ІГГЄ$РОП5ІЬІЄПЄ88 [,1П8'р0П89Ь1П18] див. ігге8роп8ІЬі1йу.
ігге8роп8ІЬ1у [,іП8'роп8зЬ1і] аду без
відповідально; несерйозно, легковажно.
ІГГЄ$рОП5ІУЄ [,1П8'рЗП81У] ад] 1) якйй не реагує, не відповідає; іо Ье - не реагувати, не відповідати, мовчати; 2) несприйнятливий; нечуйний; 3) безвідповідальний, несерйозний; 4) якйй не відповідає за свої вчинки; 5) несамовйтий.
ІГГЄ8рОП8І¥ЄПЄ88 [дГ18'рЗП81УП18] П 1) небажання відповідати; 2) нечуйність; нечутлйвість, несприйнятливість.
іггезІгаіпаЬІе [дпз'ІгетаЬІ] ад] якйй не піддається контролю; нестрйманий.
іггеїепііоп [дпЧеп/п] п нездатність утрймати (щось) у пам’яті; ~ оГ тетогу слабка пам’ять.
іггєієпііує [дп'ієпііу] ад] якйй не може утрймати в пам’яті.
іггеІгасеаЬІе [дп'ІгеїзоЬІ] ад] 1) не-простежуваний; 2) невідновлюваний.
іггеІгіеуаЬіІіІу ['іп,ігі:уз'Ьі1ііі] п непоправність; безнадійність.
іггеігіеуаЬІе [,іп'ігі.узЬІ] ад] 1) безповоротний; непоправний; безнадійний; ~ ті8іаке непоправна помйлка; 2) невідновний; невідплатний.
іггеігіеуаЬІу [дп'ігеузЬіі] аду 1) безповоротно; непоправно; 2) безнадійно.
ІГГЄУЄГЄПСЄ [1'гЄУ9Г9П8] П НЄПОШТЙ-вість, нешаноблйвість; неповага.
іггєуєгєімі [ГгєузгопсІ] а^недостой-ний поваги (шани); ~ ЬеЬауіоиг недо-стбйна поведінка.
іггєуєгєпі [ґгєузгзиі] ад] нешаноб-лйвий, зневажливий, непоштйвий; ~ 8оп нешаноблйвий син.
іггеуегепііу [і'гєуогзпііі] аду неша-ноблйво, зневажливо, непоштйво.
іггєуєгбіЬіє [,іп'уо:8оЬ1] ад] 1) що не підлягає відміні (скасуванню, ліквідації, знйщенню); необоротнйй; 2) що не може рухатися у зворотному напрямі; 3) поступальний; 4) тех. не-реверсйвний; 5) односторонній (про тканину).
іггеУОсаЬіІИу [і,геузкз'Ьі1іІі] п безповоротність; завершеність; нескасов-ність; незмінність, непорушність.
іггеуосаЬІе [і'геузкзЬІ] ад] безповоротний, остаточний; незмінний, непорушний; нескасовний.
іггеуосаЬІу [і'геузкзЬІі] аду безповоротно; незмінно.
іггі^аЬІе ['іпдоЬІ] ад] зрошуваний; що піддається зрошенню.
іггізаіе ['іпдеіі] V 1) зрошувати; 2) мед. промивати; спринцювати (рану тощо); 3) змочувати.
іггізаііоп [дп'деі/п] п 1) зрошення; іригація; поливання; ~ еп£Іпеегіп£ меліорація; ~ сапаї іригаційний канал; ~ Гагтіп£ зрошуване землеробство; ~ ріалі іригаційна установка; ~ зіаііоп зрошувальна станція; ~ у/аіег поливна
вода; 2) мед. промивання; спринцювання.
іггіваііуе ['іпдеіііу] ад] зрошувальний, іригаційний.
іггізаіог [’іпдеііа] п 1) зрошувач, іригатор; зрошувальна установка; 2) фахівець з іригації, іригатор.
іггі£іюи$ [і'пдіиоз] ад] 1) добре зрошений; вологий; 2) зрошувальний, іригаційний.
іггіІаЬШІу [дпіо'ЬіІіП] п 1) дратівливість; 2) фізл. подразливість, чутливість; збудливість (органа).
іггНаЬІе ['іпІаЬІ] ад] 1) дратівлйвий, дразлйвий; ~ Іетрег дразлйвий характер; 2) легко збудливий; хворобливо вразливий (чутливий); 3) запалений; 4) фізл. подразливий (про орган).
итііапсу [ іпіапзі] п 1) роздратування; 2) дражливість, дратівливість.
іптіапі [іпіопі] 1. лі) подразник; збудливий стимул; 2) військ, отруйна речовина дратівної дії; 2. ад] 1) подразнюючий, дратівний; що спричиняє подразнення; 2) юр. що робить недійсним; що анулює.
іггіїаіе ['іпіеіі] у 1) дратувати, роздратовувати; 2) мед. викликати збудження (запалення); 3) юр. робйти недійсним, анулювати.
іггіїаііоп [, іп'їеі/п] п 1) роздратування, роздратованість; гнів; 2) хво-роблйва чутлйвість (вразлйвість); 3) мед. збудження, подразнення.
іггіїаііуе ['ігііеіііу] ад] подразнюючий, дратівнйй.
іггіїаіогу ['іпіеііоп] див. іггіїаііуе.
іггогаїе І [ 'ігогії] ад] покрйтий дріб-нйми кольоровими цятками.
іггогаїе II [ 'ігагеїі] V змочувати, зволожувати.
ігпіЬгісаІ [і'пігЬпкзІ] ад] що не має рубрик (заголовків, абзаців тощо).
ігпірі [і'глрі] V вдиратися, вторгатися; нападати.
ітірііоп [і'гАр/п] л 1) вторгнення; навала, нашестя; 2) розлиття, розлйв, повінь.
Ігіі$Ь [іг'іі/] л геогр. н. р. Іртйш.
ігуіп(є) ['о:ут| л ч. ім'я Ервін.
ІГУІП8 ['о:уід] п ч. ім’я Ірвінг.
ІГУІП8ІОП ['зіуїдіоп] л геогр. н. м. Ірвінгтон.
іпуіп ['о:^іп] л ч. ім’я Ервін, Ірвін.
І8 [12 (повна форма); 2, 8 (редуковані форми)} 3-тя особа однини ргех. від дієслова іо Ье.
1§а ['аі20] л ж. ім’я Айза (зменш, від ІзаЬеІіа).
Ізаас І'аігок] л ч. ім’я 1) Айзек, Айзак; 2) бібл. Ісаак.
ІзаЬеІ [і2оЬеі] л ж. ім’я Ізабел (зменш, від ЕІігаЬеіЬ).
ІзаЬеІІа [,129'ЬеІо] л 1) ж. ім’я Ізабелла; 2) ізабелла (виноград); 3) сірувато-жовтий колір.
іча
616
18$
ізаЬеІІіпе [,іга Ьеііп] асі] сірувато--жбвтий.
Ізасіог ['ігасіо:] п ч. ім'я Ізадор.
Ізасіога [ігґсіоига, амер. дга'боїга] п ж. ім'я Ізадора, Айседбра.
ІзасІоге ['ігісІз:] п ч. ім'я Ізідор.
і$а£о&е [,аіза'доисізі] п вступ, вступна частйна.
іза£О£Іс [,аіза'дос^ік] асі] вступнйй; що передує.
Ізаіак [аі'гаїа, амер. аі'геуа] п ч. ім'я 1) Айзая, Айзейя; 2) бібл. Ісайя.
ізаііз ['аізаііз] п зоол. песець.
ІзЬеІ І'їхЬзІ] п ж. ім'я їзбел.
Ізсагіоі [із'каепаї] п 1) бібл. Іуда Іскарібт; 2) зрадник.
ізЬ [і/] п 1) вйхід; ~ апб епігу вйхід і вхід; 2) закінчення строку, передбаченого законом.
Ізйаш ['аі/зт] п ч. ім'я Айшем.
ІзйЬеІ [ і/ЬеІ] п ж. ім'я Ішбел.
Ізйтаеі ['і/теіа1| п ч. ім'я 1) їш-міел, Ішмейєл; 2) бібл. Ісмаїл.
Ізйтаеіііе [ 'і/тіаіаіі] п 1) бібл. із-маеліт; 2) знедолений; вигнанець; парія.
І$іас ['аізігек] п жрець Ізіди.
ІзісІоге І'їхісІо:] п ч. ім'я Ізідор.
ізіп§1азз ['аігп]д1а:8] п 1) рйб’ячий клей, желатйн; 2) розм. слюда (тж —зіопе).
Ізіа [’аііа] п ж. ім'я Айла (зменш, від ІзаЬеІІа).
Ізіаш ['ігіаігп] п іслам.
ІзІатаЬасІ [із'1а:та,Ьа:сІ] п геогр. н. м. Ісламабад.
Ізіатіс [іх'іаетік] асі] мусульманський; ісламістський; що стосується ісламу.
Ізіатізш ['ігіатігт] п ісламізм, мусульманство, магометанство.
Ізіашіїе ['ігіатаїї] 1. п мусульманин; 2. асі] мусульманський, ісламістський.
Ізіашіхе ['ігіатаїг] V 1) навертати до мусульманської віри; 2) приймати мусульманство.
ізіаімі [ аііапсі] 1. п 1) острів; щось ізольоване; острівець; (1оаііп§ ~з оГ ісе крижані дрейфуючі острівці; ~ оГ ге-зізіапсе військ. вогнище опору; 2) анат. відособлена група клітйн; 3) мор. надбудова (на авіаносці)’, 2. V 1) утворювати острів; оточувати водою; 2) відокремлювати, ізолювати; 3) усівати.
ізіаші-сопііпепі ['аііапсі'капітані] п бстрів-континент (Австралія, Ґренландія тощо).
ізіапсіег ['аііапсіа] п островитянин, мешканець острова.
ізіашітап ['аііапбтап] див. ізіапсіег.
ізіаїкі-ріаіїогт ['аі!апсІ'р1геі£о:т] п острівна платформа.
ізіе [аіі] п 1) поет, острів, острівець (тж у назвах)’, 2) будйнок (кілька бу-
дйнків), оточених з усіх боків вулицями.
ізіешап [аіітап] див. ізіапсіег.
Ізіе оГ \¥і§Ьі ['аііау'^аіі] п геогр. н. острів Уайт; ~ бізеазе акарібз (хвороба бджіл).
ізіезшап ['аіігтап] п мешканець (уродженець) острова.
ізіеі ['аіііі] п 1) острівець; 2) відокремлений шматочок тканйни тварй-ни (рослйни).
ІзІіп£Іоп ['ігіідіап] п геогр. н. їс-лінгтон (район Лондона).
ізіоі ['аііаі] див. ізіеі.
ізіїї [іхт] п знев. учення, теорія; напрям; течія.
Ізшаеіііе ['ізтеїаіаіі] п рел. ісмаїліт.
Ізшау [ігтеї] п ж. ім'я Ізмей. Ізп’і [12Пі] розм. скор. від із поі. ізоЬаг ['аізоиЬа:] п фіз. ізобара. ізоЬаІй |'аі8оиЬа:0] п 1) геогр. ізобата; 2) чорнйльниця з постійним рівнем чорнйла.
ІзоЬеІ [ігаЬеІ] п ж. ім'я Ізобел.
ізосЬгопізіп [аі'зокгапігт] п ізохронність; синхронізм.
ізоскгопоиз [аі'зокгапаз] асі] ізохронний; одночасний, синхронний.
ізоскгооиз [аі'зокгоиаз] аф однобарвний.
ізосііпаї [,аізои'к1аіпа1] асі] геол. ізоклінальний.
ізосгасу [аі'зокгазі] п ізократія, рів-новладдя.
ізобупашіс [,аізоисіаі'паетік] асі] тех. ізодинамічний.
ізоеіесігопіс [.аізошіек'ігатк] асі] фіз. ізоелектрбнний.
ізо^еоіЬегш [.аізои'бзіаОагт] п геогр. ізогеотерма.
ізодопаї [аі'зодапаї] асі] мат. ізогональний, рівнокутний.
ізоІаЬІе ['аізаіаЬІ] аф що піддається ізоляції (відокремленню, карантйну).
ізоіаіе [аізаіеіі] V 1) ізолювати, відокремлювати, відособляти; 2) хім. виділяти; 3) ел. ізолювати.
ізоіаіесі [ 'аізаіеііісі] аф ізольований; відокремлений, відірваний (від чогось)’, окремий; ~ ігее окреме дерево.
ізоіаііпз ['аізаіеііід] аф ізолюючий; ~ 1ап£иа£ез ізолюючі мови; ~ зу/іісй ел. роз’єднувач.
ізоіаііоп [,аі8а'1еі/п] п 1) ізоляція, відокремлення; ізолювання; 2) ізольованість, самотність; іо ііує іп ~ жйти на самоті; ~ йозріїаі інфекційна лікарня.
ізоіаііопізш [,аіза'1еі/пі2т] п ізоляціонізм.
ізоіаііопізі [, аіза' Іеі/пізі] п ізоляціоніст.
ізоіаііуе ['аізаіаііу] аф не залежний від оточення.
ізоіаіог [ 'аізаіеііа] п ел. роз’єднувач, ізолятор.
ІзоШа [і'гоіба] п ж. ім'я Ізблда, Ізбльда.
ІзоШе [і'гоісіа, амер. і'зоиІсЬ] п ж. ім'я Ізблде, Ізбльда.
ізота^пеііс [,аізоитаед'пеіік] аф ізомагнітний.
ізотег ['аізота] п хім. ізомер.
ізотегізт [аі'затапгт] п хім. ізомерія.
ізотеігіс(аі) [,аізои'теІпк(а1)] аф ізометрйчний.
ізотеігісаііу [,аізои'теіпка1і] асіу ізометрйчно.
ізотогркіс [,аі80іГто:ігк] аф ізоморфний.
ізотогркізт [,аі8ои'та:Й2т] п ізоморфізм.
ізопотіс [,аізои'потік] аф якйй має однакові права.
ізопоту [аі'ззпоті] п рівність громадянських прав; рівність перед законом.
ізораіЬу [аі'зораві] п мед. лікування тим самим збудником, якйй вйкликав захворювання.
ізоргепе ['аі8оиргі:п] п хім. ізопрен, метил бутадієн.
ізозсеіез [аі 80811І:г] аф мат. рів-нобедрений.
ізозеізшаї [,аі8ои'8аі8то1] аф геол. ізосейсмічний.
ізозіазу [аі'808І08і] п геол. ізостазія, рівновага, зрівноважування.
ізозіаііс [,аізои'зїаеіік] аф геол. ізо-статйчний.
ізоікегш ['аі8ои0о:т] п геогр. ізотерма.
ізоіЬегтаІ [,аі8ои'0о:то1] аф геогр. ізотермічний.
ізоіоре ['аізоШоир] п хім. ізотоп; габіоасііуе ~ радіоактйвний ізотоп.
ізоігоріс [,аі8ои'1гзрік] аф фіз. ізотропний.
Ізгаеі [12ГЄЮІ] лі) ч. ім'я а) Із-рейєл, Ізраель; б) бібл. Ізраїль; 2) геогр. н. Ізраїль; 3) єврейський народ, євреї; 4) перен. обранці божі.
ІзгаеШе ['ігпоіаіі] 1. п 1) ізраїльтянин; єврей; 2) аф ізраїльський, єврейський.
Ізгаеііііс [дггіо'іінк] аф що стосується єврейського народу.
ІзгаеІііізЬ ['іггіаіаіи/] див. Ізгаеійіс.
ДззасЬаг ['ізако, 'ізака:] п ч. ім'я 1) Іссакар; 2) бібл. Іссахар.
Іззеі, іззеі ['і:зеі] п ісей, іммігрант з Японії в США.
іззиаЬІе |'іззи:аЬ1] аф 1) випусковий; якйй видає (випускає); 2) якйй видається (випускається), видаваний; 3) прибутковий, дохідний.
іззиапсе ['ізіигапз] п амер. 1) видання, видавання; вйпуск; 2) вйдача; ійе ~ оГ гаїіопз вйдача продуктів.
іззиапі ['іззи:апІ] аф 1) що випливає (з чогось)’, 2) що виходить (звід
і$$
617
кись); 3) зображений частково (про геральдику).
І5$ие ['ізіи:] 1. лі) видання, видавання, вйпуск; 2) видання, вйпуск; номер, число (газети, журналу); примірник; Ю-дау’8 ~ сьогоднішнє число, сьогоднішній номер (газети, журналу); 3) витікання, вйхід; ап ~ оГ Ьіоосі Ггот а 'уоипд кровотеча з рани; 4) вйхід, вихіднйй отвір; >УІіЬоиі апу ~ іо оіЬег зеаз без вйходу до інших морів; 5) результат, кінець, підсумок; іЬе ~ оГ а СОПІЄ8І результат змагання; 6) мед. вй-ділення; Ьіооду ~ кров’янйсті вйділен-ня; 7) звич. рі юр. доходи, прибутки; 8) вйдача, видавання; 9) спірне питання; предмет обговорення (суперечки); проблема; ІЬе роіпі аі ~ предмет обговорення; Іо деЬаіе ап ~ обговорювати спірне питання; 10) юр. нащадок; потомство; діти; Ю діє 'УІіЬоиі ~ померти бездітним; 11) фін. емісія; Воуегптепі ~ казенного зразка (тж 6. І.); іо Ье аі (іп) ~ а) посварйтися; бути різної думки; б) бути предметом обговорення; ІЬе цие8ііоп аі ~ І8 питання полягає в тому; Ьопоиг І8 аі ~ йдеться про честь; Іо соте іо ~ дійтй вйсновку (рішення); Іо /оіп (іо іаке) ~ \уііЬ 8тЬ. посперечатися з кимсь (про щось — оп); 2. у 1) видавати, випускати (газету, журнал тощо); 2) пускати в обіг (гроші тощо); 3) виходити, видаватися; 4) давати (вказівку); видавати (наказ); 5) випливати, походити, виходити; 8гпоке -сі Ггот іЬе сЬітпеу дим шугав з димаря; 6) закінчуватися, завершуватися; іЬе ^ате ~д іп а ііе гра закінчилася внічию; 7) відбуватися внаслідок, бути наслідком (чогось); 8) постачати; забезпечувати; відпускати; видавати; іо ~ Гоосі апд с!оіЬіп§ іо 8о1діег8 видавати солдатам харчі та обмундирування; 9) юр. народйтися, походити (від когось).
І88ие1е§8 ['і8]’и.іі8] аф 1) безрезультатний, безплідний; 2) юр. бездітний; опе оГ ЬІ8 8ОП8 У/а8 ~ одйн з його синів був бездітним.
іздиег ['і8]и:о] п 1) видавець; той, хто видає (випускає); 2) роздавач; той, хто роздає (відпускає).
І8І [18І] п знев. знавець у певній галузі науки (мистецтва тощо).
із’і [18І] розм. скор. від І8 ІІ.
І8ІапЬи1 [,і$1®т'Ьи:1] п геогр. н. м. Стамбул.
ІБіЬшіап ['іаОтізп] 1. п мешканець перешййка; 2. аф розташований на перешййку.
І8ІЬшіі8 ['18ГП98] п 1) геогр. пере-шййок; 2) анат. звужене місце, пере-шййок; перемйчка.
Ізігіа [ ізіпо] п геогр. н. Істрія.
іі [її] 1. п розм. 1) квінтесенція (когось); атопв Ьіо1о^І8і8, Ье’з іі серед біологів він — постать; 2) фізйчна привабливість (чарівність); ідеал; іп Ьег
пе\¥ дге88 зЬе у/а$ іі у своїй новій сукні вона була чудова; іі’8 ІЬе іі оГ ІІ8 це перший сорт (люкс); 3) важна персона; 4) знев. нікчема (про людину); 5) той, хто водить (у грі); и/е \уєгє ріау-іп§ апд Ье \уа$ «іі» ми грали, і він водйв; 2. ргоп 1) регз. (непрямий відмінок) він, вона, воно; 2) сіетопзіг. це; \уЬо із іі? хто це?; іі із ІоЬп це Джон; 3) як підмет у безособовому реченні; іі гаіпз іде дощ; іі І8 соїд холодно; 4) у пасивних зворотах', іі І8 заід кажуть; іі із кпои/п відомо; 5) як додаток утворює з дієсловами ідіоми’. Ю саЬ іі їхати в таксі; іо Гооі іі ітй пішки; 6) як формальний член речення замість підмета, додатка тощо’, іі із №о тіїез Ю іЬе гаіЬуау зіаііоп до вокзалу дві мйлі; іі І8 песе88агу іЬаі іЬІ8 цие8ііоп зЬоиІд Ье зеїііед аі опсе необхідно, щоб це питання було вйрішено негайно.
Ііаііап [ГіаеЦоп] 1. п 1) італієць; італійка; ІЬе збірн. італійці; 2) італійська мова; 2. аф італійський; ~ сІоіЬ тканйна для підкладки з атласним лицем; ~ ігоп циліндрйчна праска; ~ гооГ архт. похйлий дах; ~ и<агеЬои8е магазйн бакалійних товарів.
Ііаііапаїе І [і'ігеїрпії] аф 1) властйвий італійцю; з характером італійця; 2) італійський; на італійський лад.
Иаііапаіе II [і'ігеїрпеїі] V знев. іта-лізувати; надавати італійського характеру.
КаІіапІБШ [і'ігеїрпіхш] п 1) італійське слово; італійський вйслів; 2) при-хйльність до всього італійського.
Каїіапіхе [і'ігеїрпаїг] V 1) італізу-вати; 2) наслідувати італійців.
Ііаііс [і'іаеіік] 1. п іст. представнйк італійської філософської школи; 2. аф 1) італійський; 2) романський; ~ огдег архт. романський ордер.
ііаііс [і'ігеїік] аф друк, курсйвний; ~ Іуре курсйв.
ііаіісіге [і'ігеїізаїх] V 1) виділяти курсйвом; 2) підкреслювати, виділяти (в листі); іо ~ а \уогд підкреслити слово; 3) наголошувати (на чомусь), виділяти (в мовленні).
ЙЯІІС8 [і'ігеїікз] п рі (вжив, з дієсловом у 5ІП£ і рі) друк, курсйв.
Ііаіу [іізіі] п геогр. н. Італія.
іісЬ [П{] 1. п 1) свербіж, сверблячка; 2) нездоланне бажання, жадоба, прагнення (до чогось — Гог, ої); 3) (ІЬе ~) короста; 2. у 1) свербіти; 2) мати нездоланне бажання, нетерплячку.
іісЬіпе88 [ іі/шіз] п 1) свербіж; короста; 2) жагуче бажання.
йсіііпз ['П/п]] аф що свербйть;
іо Ьауе ап ~ раїт бути жадібним до грошей.
іісЬ-шіІе ['іі/таїї] п зоол. коростяний кліщ.
іІсЬу [ іі/і] афрозм. 1) що свербйть;
2) коростяний; хворий на коросту; 3) що викликає сверблячку.
ііеш ['аііат] 1. п 1) пункт, параграф, стаття; ап ~ оГ іпсоте стаття доходу; 2) питання (на порядку денному); 3) номер (програми); 4) окремий предмет (у списку); ~ оГ І88ие військ, предмет постачання; 5) повідомлення, інформація, новина, замітка (в газеті); 6) одинйця інформації (в обчислювальній техніці); 7) амер. прйказка; вйслів; афорйзм; 8) попередження; 9) розм. кусок, шматочок, незначна кількість (чогось); 2. аду також, теж; крім того, до того ж; 3. у запйсувати (фіксувати) по пунктах.
ііетіхе ['аіізтаїг] у 1) амер. перераховувати по пунктах; складати перелік (чогось); 2) уточнювати; деталізувати; іо ~ созіз уточнювати вартість кожного предмета окремо.
ііег [ ііз, аііз] п (рі тж іііпега) 1) юр. право проїжджати по чужій землі; 2) анат. канал; прохід; труба.
ііегапі [ііогзпі] деякий повторює.
ііегаіе [ііогеїі] у повторювати; відновлювати, поновлювати; іо ~ а \уагп-іп§ повторно попереджати; іо ~ ап ас-си8аІіоп обвинувачувати знову.
Иегаііоп [діа'геї/п] п 1) повторення; 2) повтор; 3) мат. ітерація.
ііегаііуе ['ногоііу] аф 1) повторюваний, повторний; 2) мат., грам, мно-го кратний.
ИЬатаг ['ібато] п ч. ім'я Ітамар. іііпега [і'ііпага] р! від ііег.
іііпегасу [аі'ііпого8і] див. іііпегапсу. іііпегапсу [аі'1іп9гоп8і] п 1) мандрування, мандри; переїзд з місця на місце; 2) група мандрівників; 3) група офіційних осіб, яка здійснює об’їзд з метою проголошення проповідей (промов); 4) об’їзд (округи священиком, суддею тощо).
іііпегапі [аі'ііпагапі] аф 1) мандрівний; ~ ти8ісіап8 мандрівні музиканти; 2) якйй об’їжджає свою округу (лікар, суддя, священик).
йіпегагішп [аіДіпо'гєагют] п 1) журнал для дорожніх нотаток; 2) дорожні нотатки; 3) путівнйк.
йіпегагу [аі'ііпогоп] 1. п 1) маршрут, шлях; 2) журнал для дорожніх нотаток; 3) дорожні нотатки; 4) путівнйк; 5) план маршріпу, передбачуваний маршрут; 2. аф 1) (подорожній, шляховйй; 2) мандрівнйй.
іііпегаїе [і'ііпогеїі] у 1) мандрувати; бурлакувати; 2) перетинати (якусь) територію; проїжджати через; 3) об’їжджати свою округу (про суддю, священика тощо).
іііпегаііоп [іДта'геї/п] див. іііпег-апсу.
[1І8] ргоп розз. від іі (про речі й тварин) його, її, свій; що належить йому (їй).
ІЬ
618
]ас
ІІ’5 [1І8] розм. скор. від ІІ І8.
іІзеІГ [іі'зеїі] ргоп (рі іЬегп8еІУЄ8) себе, собі, -ся, -сь; само, сам, сама (про речі й тварин); Ьу ~ самостійно, без сторонньої допомоги; оГ ~ само собою, без допомоги ззовні; іп ~ само по собі, за своєю суттю; іке коїке Іоокед ~ а^аіп будйнок знову набув колишнього вигляду.
Іуап [’аіузп] п ч. ім'я Айван, Іван.
Гує [аіу] розм. скор. від І Ьауе.
іуіед ['атд] ад/ 1) зарослий плющем; 2) амер. університетський; ~ Ьа1І8 університети; ~ у/а1І8 університетські стіни.
іуо ['і:уо, 'аіуз] п ч. ім'я їво, Айво.
іуог [’аіуз] п ч. ім'я Айвор.
іуогу [’аіузп] п 1) слонова кістка; ҐО88І1 ~ мамонтова кістка; 2) імітація слонової кістки; 3) бивні, ікла; 4) колір слонової кістки; 5) розм. предмет із слонової кістки; 6) рі більярдні кулі; 7) рі клавіші; 8) різьблення по слоновій кістці; 9) звич. рі розм. зуби; іо 8І1О5У опе’8 ІУОҐІЄ8 СМІЯТИСЯ, ШКІрИТИ зуби.
Іуогу-Ьіаск ['аіУЗп'ЬІгек] п слонова кістка (чорна фарба).
Іуогу Соазі ['агуоип 'коизі] п геогр. н. Кот д’Івуар.
іуогу-пиі ['аіузпплі] п плід фітеле-фаса; ~ раїт бот. фітелефас.
ІУОгу-іЬишрег ['аіУоп'Олтра] п амер. розм. піаніст.
іуогу-іукіїе ['аіуап'\уаіІ] аф кольору слонової кістки.
Іуу ['агуі] п ж. ім'я Айві.
іуу ['ат] п бот. плющ; І. Ьеа^ие амер. а) найстаріші університети Нової Англії; б) інтелектуальна еліта.
Іуу-ЬизЬ ['аіУіЬиД п 1) гілка плюща;
2) затйшне містечко; схованка; 3) таверна.
П¥І5 [і'\уі8] аду заст. звичайно, безумовно, справді.
ігаг ['іго] п сукня (мусульманської жінки).
Ігтіг [іг'тіг] п геогр. н. м. Ізмір; ОиІЕ о£ ~ Ізмірська затока.
І22у ['121] П Ч. ІМ'Я ІЗІ (ЗМЄНШ. від І8ідоге, І8гае1).
1
Л ] [дзеї] п 10-та літера англійського алфавіту.
]аа1-£оаі ['дзеюі'доиі] п зоол. дикий гірський цап (козел).
ІаЬ [дззеЬ] 1. п 1) штовхан, стусан; штурхан; раптовий удар; ю §іує а ~ штовхнути; 2) військ, укол, удар багнетом; 3) короткий прямйй удар по корпусу (бокс); 2. у 1) штовхати; пхати; бйти кулаком; штурхати; 2) колоти (багнетом); штрикати; устромляти, утикати (іпіо); проткнути, проколоти; 3) завдати удару по корпусу (бокс).
]аЬЬег [’дзаеЬз] 1. п 1) базікання, балаканйна; 2) бурмотіння, мймрен-ня, бубоніння; 3) тарабарщина; 2. у 1) говорйти швйдко і невиразно; торохтіти; 2) мймрити, бубоніти, бурмотати, белькотати; 3) базікати, верзтй дурнйці.
даЬЬегег ['дзгеЬзга] п базіка, торохтій, балакун, говорун; буркотун; мй-мря.
ІаЬЬегіпз ['дзгеЬапі]] п базікання, балаканйна.
ЛаЬег [’дзеїЬаг] п ч. ім'я Джейбез.
ІаЬіги ['дзгеЬіги:] п орн. американський лелека.
ІаЬої [’згеЬои] п жабо; гофроване оздоблення; мереживна оздоба.
Іасагапда [.дзгеко'ггепдо] п бот. джакаранда.
Іасаге [ 'дзавкзгеї] п зоол. південноамериканський алігатор.
Іасепі ['дзеїзопі] аф 1) лежачий; 2) повільний, млявий; інертний.
Ласіпіа ['дзгезіпіз] п ж. ім'я Джа-сінта, Джейсінт.
ЛасіпНі ['дзгезшО, 'дзеі8іп0] п ж. ім'я Джасінт, Джейсінт.
Іасіпік ['дзге8іп0] п мін. гіацйнт.
Ласк [дзгек] п ч. ім 'я Джек (зменш, від Доїш).
)аск [дзгек] 1. п 1) (тж І.) проста людйна; людйна з народу; хлопець; 2) працівнйк, поденник; 3) карт, валет; 4) розм. фартинг; 5) амер. розм. гроші; іо таке опе’8 ~ багато заробйти; 6) амер. кийок; 7) орн. галка; 8) с. г. осел-пліднйк; 9) щучка; 10) тех. піднімальне пристосування, домкрат; козла; риштування; 11) важіль; 12) затискач; 13) мор. гюйс; брам-салінг; 14) штепсельне гніздо; 15) компенсатор; 16) гірн. перфоратор, бурйльний молоток; 17) ковпак на димарі; 18) високий кухоль для пйва; 19) міх, бурдюк (для вина); 20) солдатська шкіряна куртка-безрукавка; 21) бот. джекфрут; хлібне дерево; Д. апд Ж хлопець і дівчина, парубок і дівка; Д. Війні груба (тупа) людйна; І. Ьооі8 коридорний (в готелі); Д. Его8І Мороз Червоний ніс; Д. Ногпег пустотлйвий малюк; Д. До1іп8оп військ, розм. важка гармата; великокаліберний снаряд; Д. КеІсЬ кат; Д. РгезЬуІег (Ргіе8і) знев. піп; Д. 8ргаі маленький чоловічок, карлик; СЬеар Д. бродячий торговець; Д. іп оГ-йсе бюрократ, чинуша; Д. оГ ЬоіЬ 8Іде8 людйна, яка сл^окить і вашим і нашим; Д. о£ Ьепі опудало; посміховисько; І. оиі оГ оїїїсе безробітний; а ^оод Д. такез а §оод Ж у гарного чоловіка гарна дружйна; іо ріау ~ хуіііт 8тЬ. шахраювати; обманювати когось; іо гаІ8е - амер. зчинйти галас, бешкетувати; Цпіоп (ВгіїізЬ) Д. державний прапор Сполученого королівства; іЬе Віаск І. піратський чорний прапор; 2. у 1) піднімати домкратом (тж ~ ир); 2) амер. розм. підвйщувати ціни (зарплату) (тж ~ ир); 3) розм. покйнути, залйшйти; іо ~ ир опе’8 ]оЬ кйнути
роботу; 4) занапастити; 5) амер. розм. сварйти, докоряти; 6) розм. підбадьорювати, підтрймувати; 7) амер. полювати; ловйти рйбу вночі при світлі смо-лоскйпів.
Ласк-а-дапду [,дзавко'дгепді] п франт, чепурун, денді.
Іаскаї ['дзгеко.’І] 1. п 1) шакал; 2) людйна, що виконує для когось неприємну, чорнову роботу; 3) розм. літературний поденник; 4) людйна, що є знаряддям у чиїхось руках; 5) догідлива людйна; 6) підлий ошуканець; 2. у виконувати неприємну, чорнову роботу.
їаск-а-іапіегп [ 'дзгеко, Ігепіап] п блукаючий вогник.
]аскапаре$ ['дзгекопеїрз] п 1) нахаба, вйскочка; 2) зухвалий (меткйй) хлопець; 3) франт, джигун; 4) мавпа.
]аск-агсЬ ['дзгек'а:1{] п буд. 1) арка, що несе проїжджу частйну моста; 2) декоративна арка.
їаскагоо ['дзгекоги:] п розм. 1) но-вйй робітнйк, новачок (на вівцефермі); 2) новйй колоніст.
]аска$$ І ['дзавкгез] п осел; Ггот ~ Іо ~ від зорі до зорі.
]аска$$ II ['дзгека:8] п дурень, телепень.
]аска$5-деег ['дзаекаез'діа] п зоол. чорнохвостий олень.
]аска$$-гаЬЬН ['дзгекгез'ггеЬіІ] п зоол. американський заєць.
]аск-Ьаск ['дззекЬгек] п чан з перфорованим дном для проціджування.
їаскЬіі ['дзгекЬіІ] п гірн. бурова коронка.
Їаск-Ьооі ['дзгекЬи:1] п 1) чобіт вйще коліна; 2) іст. ботфорт.
]аск-Ьоу ['дзгекЬзі] п хлдпчик-слу-жнйк.
Іаск-Ьу-Иіе-Иед^е [ 'дзгекЬаідо'Ьедз] п бот. сухоребрик.
]ас
619
Іасксіа^ ['сізгексіо:] п 1) орн. галка; 2) розм. базіка; 3) знев. вічно невдо-вблена (дразлйва) людйна.
Іаскееп [сІзае'кі.п] п зухвала, нікчемна людйна.
]аск-еп£іпе [ 'сізжк, епсізіп] п гірн. не-велйка парова піднімальна лебідка.
]аске< [ 'дзаекіі] 1. п 1) жакет; куртка; френч, кітель; 2) широка шовкова блуза жокея; 3) іст. камзол; 4) шкура (тварини)', 5) лушпйна (картоплі)', 6) папка; обкладинка, суперобкладинка (книги)', 7) тех. чохол, кожух; об-шйвка; оболонка; капот (двигуна)', 2. V 1) надівати куртку (тужурку); 2) тех. надівати чохол (кожух).
]аскеіе<1 ['бззекпісі] ад] 1) одягнений у жакет (куртку); 2) загорнутий; накрйтий; обшйтий зовні.
Іаскеііпз ['сІзаекйп]] п 1) тканйна для курток (тужурок тощо)', 2) матеріал для чохлів (обкладинок, оправ); 3) облицювання; обшйвка, обтяжка; 4) розм. прочухан.
Ласкеу ['дзаекі] п ч. ім'я Джекі (зменш, від Даск).
Іаск-Й8Іі ['сізаекй/] п амер. розм. щука.
]аск-Гі$Ьіп£ [ 'с!зжк,ії/п] ] п амер. розм. 1) ловля щуки; 2) нічна рйбна ловля зі смолоскйпами.
Іаск-Ггате ['сіззекГгеїт] п текст. тонкйй банкаброш.
]аск-йгіі< ['с1зжк£ги1] п бот. джек-фрут, хлібне дерево.
іаскЬатшег ['сІзаек.Ьаета] п пнев-матйчний відбійний молоток.
]аск-Ьог8Є ['сІзаекЬогв] п буд. козли; риштування.
Іаск-Ішпііпз ['сізаек.клпйі]] п амер. розм. нічне полювання зі смолоскйпами.
Ласкіе ['сізаекі] п 1) ж. ім'я Джекі (зменш, від Іасциеііпе); 2) ч. ім'я Джекі (зменш, від Іаск).
Іаск-іп-(ііе-Ьох [сІзаекіпдоЬокз] п 1) тех. гвинтовйй домкрат; 2) (І.) шахрай, шулер, дурйсвіт.
]аск-ш-Піе-Ьіі8Іі ['сізаекіпдаЬи/] див. Іаск-Ьу-Ше-йесІ£Є.
Іаск-ш-<Ье-8Гееп [ 'дзаекіпдадгі:п] п (рі іаск8-іп-ійе-£гееп) бот. англійська прймула.
Іаск-кпіГе [ 'сІзаекпаїГ] 1. п (рі іаск--кпіуе$ [-паїух]) велйкий складаний ніж; ~ сііує спорт, стрибок зігнувшись (плавання)', 2. у 1) різати складаним ножем; 2) зігнутися, скорчитися; 3) складати вдвоє.
Іаск-1а<1<1ег [ 'сіззек'іаесіз] п мор.
штормтрап; скік-ванти.
Іаскіаз [ 'сізаекіаед] п велйкий складаний ніж.
Іаск-Іашр [ 'бзаекіаетр] п безпечна шахтарська лампа.
]аск1е& ['сізаекіед] див. )аск!а§.
Ласк-1е£ Іатууег ['сізаекіед 'їзда] п
амер. знев. адвокат, що береться за сумнівні справи.
]аск-1іА [ 'сізаекіїїї] п вантажопідні-мальний візок.
]аск-1іпе [ 'сізаекіаіп] п мор. тонкйй лінь.
Іаско ['дзаекои] п мавпа.
]аск-о’-1апІегп [ 'сІзаекзДаепІзп] п блукаючий вогник.
Іаск-ріапе [ 'сізаекріеіп] п тех. шер-хебель, рубанок; струг.
]аск-ро< [ 'сізаекрзі] п 1) карт, банк; велйкий вйграш (у лотереї тощо)', 2) перен. найкращий результат (у якійсь справі).
]аск-ршІ(1ііі£ [ 'дзаек'рисіїї] ] п блазень, паяц.
]аск-гаЬЬИ [ 'дзаек'гаеЬй] п зоол. американський заєць.
]аск-гос1 [ 'сІзаекгзсІ] п бурова штанга.
Іаскз [сізаекз] п рі гра в крем’яхи.
Іаск-заисе ['сізаекзо.з] п нахаба.
Іаск-8сгет¥ ['сізаекзкги:] п гвинтовйй домкрат.
]аск-8піре ['сізаекзпаїр] п орн. 1) гаршнеп; 2) бекас, баранчик, вівчарик.
Ласк8оп ['дзаек8п] п 1) ч. ш'яДжек-сон; 2) геогр. н. м. Джексон.
Ласкзопуіііе [ 'сізаекзпуіі] п геогр. н. м. Джексонвілл.
Іаск-8іаГГ [ 'дзаек8іа:£] п мор. гюйс-ШТОК.
Іаскзіау ['сІзаек8іеі] п мор. леєр.
]аск-8Іопе [ 'сізаекзіоип] п 1) круглий камінець, галька; 2) рі гра в крем’яхи.
Іаск-8іга^¥ ['Озаекзіго:] п 1) опудало; одорббло; 2) нікчема; поі іо саге а ~ абсолютно не цікавитися; мати за ніщо.
]аск-іаг [ 'сізаек'іа:] п мор. розм. матрос; старйй моряк, морськйй вовк.
]аск-йл¥ЄІ [ дзаекдаизі] п рушнйк загального користування. '
Іаску [ дзаекі] п 1) ж. ім'я Джекі (зменш, від Іасциеііпе); 2) ч. ім'я Джекі (зменш, від Заск, ІоЬп).
ЛасоЬ ['сІзеїкзЬ] п ч. ім'я 1) Джей-коб, Джекоб; 2) бібл. Іаков; < ~’8 Іаб-сіег а) бібл. драбйна Іакова; б) розм. крута драбйна; в) мор. штормтрап, скік-ванти; г) бот. синюха; ~’8 8іаії а) бібл. посох Іакова; б) астролябія; градшток; в) землемірна жердйна; ~’8 иісег мед. епітелібма облйччя.
ЗасоЬа [сІзз'коиЬз] п ж. ім'я Джа-кбуба.
ЗасоЬіп ['бзаекзЬш] 1. п 1) іст. якобінець; 2) домініканець (чернець)', 2. ад] 1) що стосується ордену домініканців; 2) іст. якобінський.
ІасоЬіп ['бзаекзЬш] п орн. чубатий голуб.
ЛасоЬіпа [ бззкз'Ьі:пз] п ж. ім'я Джакобіна.
ЛасоЬіпіс(аІ) [,сізаекз'Ьіпік(зІ)] ад] іст. якобінський.
ЛасоЬіпівш [ 'сІзгекзЬіпігт] п іст. якобінство.
ЛасоЬііе [ 'бзаекзЬаіІ] п іст. якобіт; прихйльник Іакова II.
ІасоЬіі8 [сІзз'коиЬзз] п іст. золота монета із зображенням Іакова І.
Іасопеі ['бзаекзпзі] п легка бавовняна тканйна.
Ласчиеііпе [ 'сізаекіііп, 'заек1і:п] п ж. ім'я Джаклін, Жаклін, Жакліна.
Ласдиеіуп ['бз®к1і:п, 'заекіі.п] див. Дасдиеііпе.
Ласдиеіі [бзз'кеї] п ж. ім'я Джакет.
ІасдиеНа [фр'кеіа] п ж. ім'я Джа-кетта.
Іасіаііоп [бзгек'іеі/п] п 1) хвастощі, хвалькуватість; чванство; 2) мед. судорожне сіпання; 3) метання, сіпання (під час марення).
ІасІіШіоп [Дзаекії Чеі/п] п 1) хвастощі; 2) юр. брехлйва заява, щоб заподіяти шкоди іншій особі; ~ оГ таг-гіа§е фальшйва заява про шлюб; 3) мед. судорожне сіпання; 4) метання, кйдання (уві сні).
Іасиїагіоп [Дзгек]и:'1еі/п] п кйдання, метання; шпурляння.
Іа(1 [бзаед] п гірн. вруб.
Іагіе [63ЄІСІ] п ж. ім'я Джейд.
Іагіе [бзеїд] 1. п 1) шкапа; 2) шльбндра, повія; 3) жарт, шельма, негідниця; 4) мін. нефрйт; гагат; 5) зелений колір; колір нефрйту; 2. ад] 1) зроблений з нефрйту (гагату); 2) зеленого кольору; кольору нефрйту; 3. V 1) заїздити, загнати (коня)', 2) стомй-ти(ся); змучити(ся); перетворйти(ся) на шкапу; 3) зажурйтися, понйкнути; 4) ослабнути (про увагу тощо).
Іагіесі ['дзеїдіб] ад] 1) заїжджений, загнаний (про коня)', 2) вйснажений; змучений; 3) пересйчений.
Іасіеііе ['бзеїбаК] п мін. гагат.
|а<1І8Іі ['спеції/] ад] 1) зіпсований (про коня)', 2) порочний, розпусний (про жінку)', 3) стомлений.
Лае&ег [ ')еіда] п єгерівська тканйна; шерстянйй трикотаж для білйзни.
]ае£ег Пеіда] п 1) вправний стрілець, снайпер; 2) єгер.
Заеі [63Є1І] п ж. ім'я 1) Джейл; 2) бібл. Іаіль.
ЗаЯа ['сІзаеГо] п геогр. н. м. Яффа.
Іа§ [бзаед] 1. п 1) гострий вйступ; зубець; гостра вершйна (скелі); 2) зазублина; 3) фестон (на сукні); 4) дірка, розпірка (на сукні); 5) клапоть; 6) об-рйвок; урйвок; фрагмент; 7) рілахміття; 8) укол; 9) невелйкий віз (сіна тощо); 10) відчуття збудження (сп’яніння); 11) прйступ (чогось); захоплення (чимсь); 12) пиятйка; 2. V 1) робйти зазублини; вирізати зубцями (фестонами); 2) шматувати, краяти; 3) колоти, уколоти; 4) тех. насікати, зарубувати;
Я8
620
Лар
5) амер. мор. укладати в бухту (трос); 6) везти на возі (на в’ючаку).
]а££Є(і [’дзаедід] ад/ 1) зубчастий; зазублений; негладкий, нерівний; 2) амер. мор. укладений у довгу бухту; 3) амер. розм. п’яний.
Іавдег ['дзаедо] п 1) розм. рознощик; 2) амер. відкритий віз; фургон; 3) зубчасте долото.
Іавеегу [’сІзгедзп] п неочйщений пальмовий цукор.
Р88У І'с13ж9>] див- -Іа8&есі.
Іа^иаг ['гізгеддію] п зоол. ягуар.
Лаікіе ['дзеїкі] л ч. ім'я Джейкі.
Лаіі [сізеїі] 1. л 1) в’язнйця, тюрма; іо Ьгеак ~ утектй із в’язнйці; 2) ув’язнення; 2. V ув’язнювати, кйдати за грати.
]аі1-Ьіг(І ['сізеїІЬа.сі] п розм. 1) арештант, в’язень; 2) запеклий злочйнець, рецидивіст.
]аіі-Ьгеакег ['сІзеі1,Ьгеіко1 л злочйнець, що утік з місця ув’язнення; в’я-зень-утікач.
Іаіі-деііуегу [ 'сІзєіісІі'ііуоп] л 1) відправлення з в’язнйці на суд; 2) амер. утеча в’язня з тюрмй; 3) звільнення в’язнів з тюрмй.
Іаііег [’сізеїіо] п тюремник; в’язнй-чний наглядач.
Іаіі-Геуег ['сІзєі1,Еі:уо] л висипнйй тиф.
Іаіі-Ьоизе [ 'сІзеїІЬаиз] л амер. в’язнйця.
]аі1-кеерег І'сізеі1^кі:рд] л тюремник.
Іаііог ['сізеїіо] див. ]аі!ег.
Лаіше ['дзеїті] л ж. ім'я Джейме (зменш, від Затезіпа).
Лаіп(а) ['дзат(з)] л член індуської секти джайна.
Лаіриг [ 'сІзаірио] л геогр. н. м. Джайпур.
Лаіпі8 [’сізаіогоз] л ч. ім'я Джайрус.
Лакагіа [дзо'ка.іо] л геогр. н. м. Джакарта'.
Лаке [сізеїк] п ч. ім'я Джейк (зменш, від ДасоЬ).
]а!1ору ['сІззеїорі] л амер. розм. на-півзруйнований (ветхий) автомобіль (літак); таратайка.
Іаіоиае [сізо'іігх] V 1) підозрювати; 2) гадати, припускати.
]а1ои$іе ['згеїшгі:] л фр. жалюзі; штори; віконниці.
]аш [сізавт] 1. л 1) стискання, стй-снення; здавлювання; 2) затйснення; 3) тиснява, тиск, давка; 4) затор; захаращення; ігайіс ~ пробка, затрймка вуличного руху; 5) амер. розм. скрутне становище; іо риіі зтЬ. оиі оЕ а ~ вйручити когось із бідй; 6) тех. заїдання; застрявання; перебої в роботі; 7) рад., телеб. перешкоди при прийомі передачі; глушіння передач; 8) варення, джем; 4 геаі ~ задоволення, насолода; топеу Гог ~ надійні гроші; лег
ка нажйва; 2. V 1) стискати; затискати; здавлювати, здушувати; 2) защемляти, прищйпувати; 3) захаращувати; загачувати; забивати, напихати; 4) переповнюватися; 5) упихати, утй-скувати; 6) тех. заїдати; застрявати; зупинятися (про машину тощо); 7) рад., телеб. створювати радіотехнічні перешкоди, глушйти; 8) амер. розм. імпровізувати (у джазі); 9) ва-рйти варення.
]аша [ сІза:та:] л довгий бавовняний одяг мусульман.
Латаіса [сізо'теїка] л 1) геогр. н. Ямайка (держава і місто); 2) ямайський ром.
Латаісап [сІза'теїкоп] 1. л мешканець (мешканка) Ямайки; 2. ад/ ямайський.
ІатЬ [сІзгет] л 1) одвірок; лутка; 2) підставка; упор, підпора; 3) звич. рі бокові стінки каміна; 4) геол. масйв пустої породи, що перетинає жйлу ко-рйсної копалини; 5) стискання; тйс-нява; затор.
ІашЬогее [, сізаетЬа'гі:] л розм. 1) веселощі, святкування, гулянка; 2) зліт бойскаутів, збори.
Лашез [дзеїтх] л ч. ім'я 1) Джеймз, Джеме, Джейме; 2) бібл. Іаков.
Латезіпа [гізеїт'зато] л ж. ім'я Джеймсайна, Джеймсіна.
Лате8Іо^п ['сізеїтхіаип] л геогр. н. м. Джеймстаун.
]ат-Ьо1(1 [ 'сІзгетЬоикІ] л заклйню-вання (альпінізм).
Латіе ['дзети] л 1) ж. ім'я Джеймі (скор. від Іетезіпа); 2) ч. ім'я Джеймі (скор. від Латез).
]ат-]аг ['дзаетдза:] л банка для варення.
]аттіп£ ['дзгетід] л 1) затор, пробка, затрймка вуличного руху; 2) тех. заїдання, затискання, защемлення; 3) рад., телеб. створення радіотехнічних перешкод, глушіння; ~ 8іа-ііоп станція глушіння; ~ у/аг глушіння радіопередач.
Лаїшпи апсі Казіипіг ['сізлтигопсі-'кге/тю] л геогр. н. Джамму і Кашмір.
|атту [ЧІзгеті] аф липкйй від варення.
Іат-іші ['дзгетплі] л тех. контргайка.
|ат-роі І'сІзгетрзІ] л банка для варення.
]ат-5¥ЄІ(і ['сізаетхуеісі] л тех. зварювання у СТИК.
Лап [сізгеп] л ж. ім 'я Джан (зменш, від Лапеї).
Лапа ['сІзгепо] л ж. ім'я Джана.
Лапапп [сІзаепоп] л ж. ім'я Джанан. Лапсіз ['сІзаепзіз] л ж. ім'я Джанеіс. Лапе [сізеїп] л ж. ім'я Джейн, Джен (зменш, від Лапеї).
Іапе [сізеїп] л амер. розм. дівчйсько; молодйчка.
Лапеї ['сІззепії, амер. сІзо'пеї] л ж. ім'я Джанет, Жанет.
Лапейа [сізо'пеїо] л ж. ім'я Джа-нетта.
ЛапеИе [сІзо'пеї] л ж. ім'я Джанет.
Лапеу ['сізеїпі] л ж. ім'я Джейні.
Іап§1е [ 'сізавдді] 1. л 1) різкйй звук; 2) гомін, гамір; передзвін; 3) сварка, суперечка; 2. у 1) незлагоджено звучати; бряжчати, дзенькати; 2) сперечатися, говорити різко.
Лапісе ['(ізжпіз] л ж. ім'я Джаніс, Дженіс.
Лапіе [дзеті] л ж. ім'я Джейні.
Лапіпе [сІзо'пкп] л ж. ім'я Джанін.
Лапі$ [’сІзгепіз] л ж. ім'я Джаніс.
Іапііог ['дзгепіЮ] л 1) швейцар; воротар; 2) амер. прибиральник; двір-нйк; сторож.
Іапіхагу ['сІзаепіхогі] л іст. яничар.
Лашіа [’сІзгепо] л ж. ім'я Джанна.
Лап5епі8ш [ 'сІзаепзопіхт] л іст. ян-сенізм.
Латіагу ['сізгеп)изп] л січень; іп ~ у січні; ~ сіау8 січневі дні.
Лапи$ [’сІзеїпаз] л ч. ім'я 1) Джей-нус; 2) міф. Янус.
Лапиз-Гасед ['дзеїпоз'ЕеїзІ] ад/ 1) дволйкий; 2) дволйчний, двоєдушний.
Лар [сізгер] 1. л знев. японець; японка; 2. ад/ японський.
Ларап [сІза'ргеп] л геогр. н. Японія; ~ Сштепі Куросіо (течія); 8еа оГ ~ Японське море; ~ сіоуєг бот. японська конюшйна.
]арап [сІза'ргеп] 1. л 1) чорний лак (японський); 2) лакований японський вйріб; 2. у 1) лакувати, покривати чорним лаком; 2) посвячувати в сан.
Ларапе$е [,сІзгер9'пі:2] 1. л 1) японець; японка; ійе ~ збірн. японці; 2) японська мова; 2. ад/ японський.
Ларапе$егу [Дзгеро'пі:хзп] л 1) щось властиве японцям (риси характеру); 2) вйріб (прикраса тощо) у японському стилі (дусі).
Ларапездие [Дззвро'пезк] ад/ у японському стйлі, японський за стй-лем.
Іараппесі [сізо'ргепсі] ад/ лакований, покрйтий чорним лаком; ~ Іеаїйег лакована шкіра.
Іараппег [сізо'рзепа] л лакувальник.
Іарашііпз [сізз 'ргепід ] л 1) лакування; 2) чорний лак.
Іаре [сізеїр] 1. л жарт; 2. у 1) жартувати; 2) висміювати.
Іарег ['сІзеїро] л жартівнйк; насмішник, глузівнйк.
Ларопіс [сІзо'ропік] ад/ японський.
]аропіса [сізз'ротка] л 1) бот. японська айва; 2) камелія.
Ларопізт [ 'сізаерапігт] л характер
Іаг
621
]еа
ний японський вислів; японський художній вйріб.
Іаг [дза:] 1. п 1) різкий (неприємний) звук; деренчання; 2) трясіння, дрижання, двигтіння; 3) тех. вібрація; 4) струс; потрясіння; неприємне враження; 5) дисгармонія, незгода; 6) сварка, розлад; 7) банка; глек, глечик; кухоль; Ьеудеп ~ лейденська банка; 8) вміст банки; а ~ оГ ]ат банка варення; 9) міра рідинй (« 4,54 л); оп (ироп) а ~ розм. напіввідчйнений, напіввідкрйтий; прочинений (про двері тощо)', 2. V 1) деренчати, дирчати; видавати неприємний (різкий) звук; 2) трястй, викликати дрижання; 3) тремтіти, здригатися; 4) приголомшувати, ошелешувати; 5) роздратовувати, дратувати, обурювати; справляти неприємне враження; 6) дисгармоніювати, не відповідати; мати розбіжності в думках; 7) сперечатися, сварй-тися; не бути в злагоді; оиг оріпіопз ай¥ау8 -гееі наші думкй завжди розходилися; 8) тех. вібрувати; 9) гірн. бурити (ударним буром).
)аг-ЬіпІ ['дза:Ьз:д] п орн. повзик, дятел.
Лагед ['(Ізєзпд] п ч. ім’я 1) Джаред, Джейред; 2) бібл. Іаред.
Іагґиі ['63а :іїі1] п повна банка, повний глечик (кухоль тощо) (чогось).
Іагдоп ['дза:доп] 1. п 1) жаргон; професійна мова; 2) говір, говірка; 3) незрозуміла мова; тарабарщина; 2. V 1) говорйти швйдко, нерозбірливо; 2) говорйти жаргоном.
]аг£опе11е [,(Іза:да'пе1] п груша-ско-роспілка.
Іагкопіхе ['дух: дап аіг] у 1) говорйти місцевим говором, використовувати діалектйзми (тощо); 2) широко вживати жаргонні слова і незрозумілі терміни.
|аг-ом4 ['дза:гаи1] п розм. дрімлюга.
ІаггаЬ ['дзаега:] п бот. західноавс-тралійський евкаліпт.
|аггіп£ ['дза:пд] 1. п 1) дисонанс; 2) вібрація, тремтіння, дрижання, коливання; 3) розбіжність (думок); зіткнення (інтересів); 4) сварка, суперечка, розлад; 2. ад] 1) різкйй; незла-годжений; 2) дратівний; ~ іо ійе пєгуєз що дратує нерви; 4 ~ тасйіпе тех. формувальна машйна.
]агуеу [’сізагуі] п 1) кучер найманого екіпажа; 2) найманий екіпаж.
Лагуі$ [’сІзаіУїз] п ч. ім’я Джарвіс.
}Я5еу ['дзеїгі] п жарт, перука; накладка з фальшивого волосся.
Ла$тіп(е) ['дзаезтт, 'дззехтт] п ж. ім’я Джасмін, Джазмін.
]а$тіп(е) ['дзгезтт] п бот. жасмйн.
<Іа$оп [’дзеїзп] пч. ім’я 1) Джейсон; 2) міф. Ясон, Язон.
Лазрег ['сіззезрз) п ч. ім’я Джаспер. )я$рег ['дзаезра] п 1) мін. яшма;
2) (скор. від іазрег-АУаге) веджвуд (сорт фарфору).
Іазрегаіесі ['дзаезрагеїіід] аф змішаний з яшмою.
Ідерег-роКегу ['(Ізаезро'роіап] див. ]азрег-\уаге.
Іаврег-^аге ['дзае8ра\¥єа] п веджвуд (сорт фарфору).
Ідерегу [’дзаезрзп] ад] схожий на яшму.
]а$роі<1 ['дзаезроїд] аф' схожий на яшму.
Іаик [дзо:к] у марнувати час; ледарювати, байдикувати.
їашкіісе ['(ізз:пді$] 1. п 1) мед. жо-втянйця; 2) жовчність; упередженість; заздрощі; ревнощі; 2. у 1) мед. викликати розлиття жовчі; 2) викликати злість (заздрощі, ревнощі).
]аші(1ісе<і [ 'дзз:псІі8І] аф 1) хворий на жовтянйцю; 2) жовтого кольору; 3) жовчний; упереджений; ревнйвий; заздрісний; іо іаке а ~ уіє\у оГ зтік. дивйтися на щось упереджено.
Іашіі [дзо:пі] 1. п весела прогулянка (поїздка); 2. у 1) робйти веселу прогулянку (поїздку); прогулюватися; 2) кататися; гарцювати.
Іашііііу [ 'сІзо:піі1і] аду 1) жваво, весело, спрйтно; 2) безтурботно; 3) само вдоволено; недбало; розв’язно; 4) елегантно, вйшукано; стильно.
Іашіііпезз ['дззгпііпіз] п 1) жвавість, спритність, веселість; 2) безтурботність; 3) самовдоволеність; недбалість; розв’язність; 4) елегантність, вйшука-ність.
Іашііу ['сІзо:піі] аф 1) жвавий, веселий, спрйтний; 2) недбалий, безтурботний; 3) самовдоволений; розв’язний; 4) елегантний, вйшуканий; спільний.
Лата ['сІза:уз] п геогр. н. острів Ява; ~ 8еа Яванське море; ~ тап первісна яванська людйна, пітекантроп.
Іауапезе [,дза:уа'пі:г] 1. п 1) яванець; яванка; ійе ~ збірн. яванці; 2) яванська мова; 2. ад] яванський.
Іауеііп [ 'сізавуїш] п метальний спис; дротик; ~ ійгоху спорт, метання спйса.
)а¥ЄІіп-шап ['сізаеузіїптаеп] п (рі)ау-еііп-теп [-теп]) списоносець.
Іа^¥ [сІзо:] 1. п 1) (нйжня) щелепа; 2) підборіддя; 3) рі рот; паща; 4) рі вузький вхід (вйхід) (затоки, долини тощо); 5) непристойна балаканйна; груба розмова; 6) нудне повчання; нотація; 7) тех. затискнйй прйстрій; лещата; кліщі; 8) щока (дробарки); 9) ніжка штангенциркуля; 4 ~ сіиісй, ~ соир1іп£ кулачкова муфта; ~ егизйег щокова дробарка; ~ орепіп^ тех. отвір (зів) (ключа); йоїд уоиг ~ ! груб, заткни пельку!, припнй язйк!, замовкни!; іп ійе ~8 оГ деаій у пазурах смерті; іо 8еі опе’з ~ зціпити зуби; ~8 аге ^а&#іп£ ходять чуткй, люди кажуть; 2. у 1) го-
ворйти довго і нудно; пережовувати одне й те ж; 2) повчати, читати нотації, шпетити; 3) лихословити.
]аяг-Ьопе ['дзо:Ьоип] п 1) анат. щелепна кістка; 2) розм. кредйт.
]аі¥-Ьох ['дзо:Ьокз] п кухонна раковина.
Їамг-Ьгеакег ['дзз:,Ьгеіко] п 1) розм. важковимовне слово; 2) амер. тверді цукерки; 3) тех. щокова дробарка.
ІаяМаІІ ['дзо:Ь:1] п 1) відвисання нйжньої щелепи; 2) перен. пригнічений стан (настрій); 3) вйвих нйжньої щелепи.
Іаяг-Гаїїеп ['дзо:'Ь:1ап] ад] пригнічений, зажурений, засмучений.
Іамг-іоойї ['дзз:іи:0] п (рі )а>¥-іееій [-іі.О]) кутній зуб.
Їамг-Ьгізіег ['дзо:,Ь¥і8і9] п розм. важковимовне слово; язика зламаєш.
Лау [дзеї] п ч. ім’я Джей.
Іау [дзеї] п 1) орн. рднжа, сойка; 2) набридливий базіка; талалайко, талалайка; 3) без смаку одягнена жінка; 4) селюк; простак.
]ау-Ьіпі [ 'дзеіЬа:д] п орн. рднжа, сойка.
]ау-Ьаі¥кег ['дзеї.йз.ко] п амер. 1) розм. партизан; 2) (Д.) розм. жарті-влйве прізвисько мешканця штату Канзас.
Лаупе [дзет] п ж. ім’я Джейн.
Іауіуаїк [ 'дзеп¥о:к] у розм. необережно ходйти по вулиці.
іау-мгаікег ['дзеі,\уз:ка] п амер. розм. необережний пішохід.
Іаи [дззег] 1. п 1) джаз; 2) популярна танцювальна музика; 3) амер. розм. жвавість, енергія; 4) строкатість; 5) амер. груб, злягання; 2. ад] 1) джазовий; характерний для джазу; 2) строкатий; криклйвий; грубий; 3. у 1) виконувати джазову музику; 2) танцювати під джаз; 3) підбадьорювати; розворушувати; діяти збудливо; іо ~ ійе гпоіог амер. ав. розм. форсувати двигун; 4) амер. груб, злягатися.
]ат2-Ьап(1 ['дзаег'Ьавпд] п джаз-оркестр, джаз-банд.
]Я2гЬоі¥ [’дзавгЬои] п краватка-ме-телик.
Іагг-пшзіс ['дзге2'т]и:гік] п джазова музика.
іаггу ['дзгегі] ад] 1) джазовий, вла-стйвий джазовій музиці; 2) амер. розм. жвавий, пожвавлений; 3) строкатий, яскравий; ~ Нашаііап зйігі яскрава сорочка навйпуск.
)еак)іі8 ['дзеІ98] ад] 1) ревнйвий; ~ йизЬапд ревнйвий чоловік; іо Ье ~ оГ 8тЬ. ревнувати когось (до когось); 2) заздрісний; завидющий; 3) дбайлй-вий; ревний; старанний; пйльний.
Іеаіоизіу ['дзеІ98Іі| аду 1) ревнйво; 2) заздрісно; 3) дбайлйво; ревно; пйльно.
]еа
622
Лег
]еа1ои$пе$$ [ сізеїозтз] п 1) ревнй-вість; 2) заздрісність; 3) ревність, старанність; пильність.
Іеа1ои$у [дзеїазі] п 1) ревнощі; підозрілість; Ьііпсі - сліпі ревнощі; 2) заздрість; іо 8Ьо\¥ ~ оГ оіЬег реоріе’з 8иссе88 заздрити успіхам інших; 3) дбайлйвість, турбота.
Леаіі [<ізі:п] п 1) ж. ш’яДжін, Жан-на; 2) ч. ім ’я Джін, Жан.
Іеап [сізет] п цупка бавовняна тканйна; джинсова тканйна.
Леапеііе [дзі'пеі] п ж. ім'я Дженет, Джанет.
Леапіе ['<ізі:пі] п ж. ім'я Джіні (зменш, від Зеаппе).
Леаппе {сізігп] п ж. ім'я Джін (зменш, від Зеапеііе, Зеаппеііе, Зеап-піпе).
Леаппеііе [сізі'пеґ] п ж. ім'я Джен-нет, Джаннет.
Леашііе ['сізіїпі] п ж. ім'я Джінні.
Леаппіпе [с1зі'пі:п] п ж. ім'я Джен-нін, Джаннін.
Іеапз [СІ3І:п2] п рі амер. розм. джинсові штанй, джйнси; робочий костюм; комбінезон.
Лесіесііаіі [Дзеді'даїа] п ч. ім'я Дже-дедая.
Іее [СІ3І:] 1. V рухати(ся), пересуватися); відсувати(ся); 2. іпї гей!, но! (вигук, яким підганяють волів, коней).
Іеер [<ізі:р] п амер. (за звучанням початкових літер слів £епега! ригро8е — загальне призначення) 1) джип; авто-мобіль-всюдихід; 2) невелйкий розвідувальний літак; 3) військ, розм. новобранець.
]еершоЬі1е [дзі:р'тоиЬаі1] п пересувна армійська бібліотека.
Іеег [дзіа] 1. п 1) глузування; зневажлива насмішка; шпйлька, ущйпли-ве слово; 2) глум, знущання, осміяння; 3) звич. рі мор. гардель; 2. V 1) глузувати, насміхатися; говорйти уїдливо; 2) глумйтися; кепкувати.
Іеегег ['дзіага] п насмішник, глу-зівнйк.
]еег [<131:2] іпі розм. боже!; ого!
ЛеЛГ [дзе£] п ч. ім'я Джеф (зменш, від ЗеоГГгеу, ЗеоГгед, ЗеГГегу, ЗеГГгеу).
ЛеЛГ [с1зе£] п вірьовка, канат.
ЛеПегеоп |'дзе£а8п] п ч. ім'я Джеф-ферсон.
ЛеПегзоп Сіїу ['дзе£з8п'8ііі| п геогр. н. м. Джефферсон-Сіті.
Леіїегеопіап [ДзеГз^оишзп] 1. п амер. послідовник Джефферсона; 2. ад] джефферсбнівський.
ЛеЯегу ['с1зе£гі] п ч. ім'я Джеффері.
ЛеПгеу ['дзейт] п ч. ім'я Джеффрі.
ЛеЬозЬаГаі [631 'Ьо/з£аеі] п ч. ім'я 1) Джехбшафат; 2) бібл. Іосафат.
ЛеЬоуаЬ [дзі'Ьоиуз] п бібл. Єгова; ~’8 \уііпє88Є8 свідки Єговй (секта).
ЛеЬи |'бзі:Ь]и:] п 1) ч. ім 'я Джіх’ю;
бібл. Ііуй; 2) жарт, візнйк; любйтель швидкої їздй.
Іе]шіа [631 дзи:пз] рі від )е)ипит.
Іеішіаі [631 дзшпзі] ад] анат. що належить до порожньої кйшки.
]е]ипе [бзґбзи.п] ад] 1) худйй, вй-снажений, охлялий; убогий; ~ діеі голодна дієта; 2) неродючий, безплідний (про грунт)-, 3) сухйй, нецікавий, позбавлений змісту; ~ 8іогу нецікаве (нудне) оповідання; 4) обмежений; ~ дісііопагу словнйк-ліліпут, кишеньковий словнйк.
ЛеЛипеїу [631 'бзшпії] аду 1) убого, бідно, недостатньо; 2) нудно, сухо, нецікаво.
ІеішіИу [631 'дзи:пііі] п 1) убогість, бідність, недостатність; 2) неродючість (ґрунту); 3) беззмістовність, не-цікавість.
Іе]ипит [дзі'дзи:пзт] п (рі )е)ипа) анат. порожня кйшка.
ІеІІ [дзеї] 1. п амер. розм. 1) желе; 2) холодець; 3) джем; 2. V 1) перетворювати на желе; 2) холонути (про драглі); перетворюватися на холодець; 3) викристалізовуватися).
Іеіііесі [ 'дзеїід] ад] 1) захолблий, за-стйглий; що перетворйвся на холодець; 2) покрйтий желе; ~ іоп^ие за-ливнйй язйк (страва).
ІеІШу ['сІзеїіГаї] V 1) перетворювати на холодець (драглі, желе); 2) холонути, застигати (про желе тощо).
Іеііу ['СІ3ЄІ1] 1. п 1) желе; 2) драглі, холодець; 3) джем; < ~ 8ігисіиге хім. колоїдальна структура; 2. у 1) перетворюватися) на желе (холодець); 2) застигати (про желе, холодець).
ІеІІу-Ьае ['бзеїіЬаед] п мішечок з марлі для проціджування желе.
ЛеПу-П^Іі ['63ЄІ1ІЇП п 1) зоол. медуза; 2) амер. розм. безхарактерна, м’якотіла людйна.
ІеІІузгарЬ [ 'дзе!ідга:£] п копіювальний апарат.
ІеІІу-тоиШ ['дзеїітоиід] п формочка для желе.
Іеііу-ріапі [ 'дзеїіріа:пі] п бот. морська їстівна водорість.
Іеііу-ро^гіег [ '63ЄІ1, раидз] исухе желе, порошок желе.
Іе11у-го11 [ 'бзеїігоиі] п рулет з джемом (варенням).
Лет [дзет] п 1) ж. ім 'я Джем (зменш, від Зетіта); 2) ч. ім'я Джем (зменш, від Зате8).
Іетасіаг ['дзетада:] п 1) старший поліцай; 2) дворецький; 3) розм. прибиральник сміття; двірнйк.
Летіта [дзз'таїтз] п ж. ім'я 1) Джемайма; 2) бібл. Єміма.
Іетіта [дзі'таїта] п розм. 1) кра-ватка-регат, зав’язана краватка; 2) рі черевйки без шнурків (з резинками).
Летіла ('дзета] п ж. ім'я Джемма.
Летту ['дзеті] п ч. ім'я Джеммі (зменш, від Лате8).
Іетту ['дзеті] 1. п розм. 1) від-мйчка, злодійський лом; 2) бараняча голова (страва); 3) франт; 4) чоботи для верхової їздй (тж ~ Ьооі8); 2. ад] розм. 1) ошатний, елегантний, нарядний; акуратний; чепурнйй; 2) вправний.
Леп [дзеп] п ж. ім'я Джен (зменш, від Залпе, ЛепіГег, ЛеппіГег).
Лепа [зета:] п геогр. н. м. Єна.
ЛепеНа [дзз'пеіз] п ж. ім'я Дже-нетта.
ЛепіГег ['дзепібз] п ж. ім'я Джені-фер.
Іешіеі ['дзеті] п 1) низькоросла порода коней; 2) ослйця.
Іеппеіїпв ['дзепзіїд ] п ранні яблука (сорт).
Леппіе ['дзет] п ж. ім'я Дженні (зменш, від ЗеппіГег).
Леппіґег ['дзетбз] п ж. ім'я Джен-ніфер.
Леппу ['дзет] п ж. ім'я Дженні (зменш, від ЗеппіГег).
Іешіу ['дзет] п 1) текст, прядйль-на машйна; прядйльний верстат «Дженні»; 2) тех. лебідка; підйомний (піднімальний) кран; рухомий кран; 3) удар у більярді; ~ \угєп орн. волове очко; розм. корольбк.
Іеппу-а88 ['дзешае8] п зоол. ослйця.
Іеорагд ['дзерад] див. іеорагдіге.
]еораг<1І2Є ['дзерадаїг] у наражати на небезпеку; ризикувати.
]еорагду ['дзераді] 1. п 1) небезпека, рйзик; іо Ье іп ~ перебувати в небезпеці; іо риі іп ~ наражати на небезпеку, ставити під загрозу; ризикувати; 2) юр. підсудність; іо Ье іп ~ бути підсудним (обвинуваченим); доиЬІе ~ притягнення до карної відповідальності вдруге за той же злочин; 2. у наражати на небезпеку; ризикувати.
ЛерМЬаЬ ['дзеГВа] п ч. ім'я 1) Дже-фта; 2) бібл. Ієфай.
ЛерДіа ['дзерОа] п ч. ім'я Джепта (зменш, від ЗерЬіЬаЬ).
Іедиігіїу [дзі'к^іпй] п бот. локрй-ця, солодкий корінь.
ЛегаШ ['дзегаїд] п ч. ім'я Джералд.
ЛегаШіпе ['дзегаїдігп] п ж. ім'я Дже-ралдін.
ІегЬоа [дзаґЬоиа] п зоол. африканський тушканчик.
іегешіасі [,дзеп'таіад] п ієреміада; гірка скарга; ремствування, нарікання.
ЛегетіаЬ [,дзеп'таіа] п ч. ім'я 1) Джеремая; 2) бібл. Ієремія.
Легету ['дзепті] п ч. ім'я Джеремі (зменш, від ЗегетіаЬ).
Легі [ дзеп] п ж. ім'я Джері (зменш, від Зегаїдіпе).
ЛегісЬо ['дзепкои] п бібл. Єрихон; Зо іо ~! ідй геть!, геть до біса!
Лег
623
іес
Легіїуп ['дзепіт] п ж. ім'я Джери-лін (зменш, від Легаїсііпе).
Іегк [6за:к] 1. п 1) різкйй рух, ривок, поштовх, штовхан; 2) судорожне сіпання; здригання; іЬе ~8 конвульсії; 3) амер. розм. тупиця; нікчема; дивак; паскуда; покидьок; 4) різка репліка; дотепна відповідь; дотеп; 5) в’ялене м’ясо, в’ялена яловичина; рЬузіса! ~8 гімнастика; 2. V 1) різко смикатися, сіпатися; 2) смикати; штовхати; шпурляти; 3) рухатися різкими поштовхами; 4) говорйти урйвчасто; 5) в’ялйти м’ясо (нарізане довгими тонкими шматочками).
Іегкег ['6зо:ка] п 1) той, що смй-кається (сіпається, рветься); 2) мйт-ний чиновник (що оглядає вантажі).
Іегкіїу ['6зо:кі1і] аду 1) поштовхами; нерівно; 2) судорожно; урйвчасто.
їегкіп ['6зо:кш] п 1) чоловіча шкіряна куртка; 2) молодйй лосось.
Іегктуаіег [ '6зо:к,\уо:із] ад] амер. розм. маленький, незначнйй; а ~ іо'уп провінційне містечко.
Іегку ['6за:кі] 1. п 1) амер. тряскйй вагон (екіпаж); 2) в’ялене м’ясо; 2. ад] 1) тряскйй; порйвчастий; що рухається різкйми ривками; ~ тоуетепІ8 судорожні рухи; 2) урйвчастий; ~ Ійои§йі8 плутані (урйвчасті) думкй; 3) нетерплячий.
Леппуп ['6зо:тіп] п ч. ім'я Джермін.
ЛегоЬоат [,6зего'Ьошп] п ч. ім'я 1) Джероббуам; 2) бібл. Ієровоам.
]егоЬоат [,6зего'Ьоит] п розм. велйкий келих; велйка сулія для вина.
Легоісі ['бзегоіб] п ч. ім'я Джеролд.
Леготе [ сізегат] п ч. ім'я Джербм, Джербум.
Іещие [6зо:к] у робйти мйтний огляд судновйх вантажів.
]ещие-поіе ['6за:кпоиі] п посвідчення мйтниці про повне вйвантажен-ня вантажу.
Іещиег ['6зо:ко] п чиновник мйтниці.
Леггіе ['сізеп] п ж. ім'я Джеррі (зменш, від Дегакііпе).
ЛеггоШ ['бзегаїб] л ч. ім 'я Джерролд.
Легку ['63ЄГ1] л 1) ч. ім'я Джеррі (зменш, від Дегаїб, Іегагб, Дегетіак, Іегету, Зеготе); 2) ж. ім'я Джеррі (зменш, від Легаїсііпе); 3) військ, розм. німець; німецький солдат; фріц; 4) німецький літак; ~ ир! повітряна тривога! (попередження про появу ворожого літака).
Іеггу ['63ЄП] 1. л 1) текст, механічні ножиці; 2) (скор. відІеггу-Ьиіібег) підрядчик; 3) (скор. в/діеггу-8йор) пив-нйця нйжчого розряду; 4) розм. нічнйй горщик; 5) (скор. від )еггу Паї) круглий фетровий капелюх; 2. асЦ збудований неміцно (сяк-так, з поганого матеріалу).
Іепу-ЬиіМег ['сізеп,ЬіісЬ] п підряд
чик, що будує неміцні споруди з поганого матеріалу.
]еггу-Ьиі1(Ііп£ ['дзеп,Ьі1<ііг|] п 1) спорудження неміцнйх будівель з поганих матеріалів; 2) неміцна споруда (будівля).
Іеггу-Ьшіі ['дзепЬік] ад] збудований нашвидку (абйяк, сяк-так).
Іеггу-8Ьор ['сізеп/зр] л розм. пив-нйця нйжчого розряду.
Легееу ['630:21] п геогр. н. острів Джерсі.
Іегееу ['630:21] п 1) джерсі, фуфайка; в’язана кофта; 2) джерсова тканй-на, трикотажна тканйна, джерсі; 3) шерстяна трикотажна білйзна; 4) (3.) джерсейська порода молочної худоби.
Легееу Сіїу ['630:21 'зКі] п геогр. н. м. Джерсі-Сіті.
Легизаіеш [6зо'пі:8о1от] 1. п геогр. н. м. Єрусалйм; 2. асЦ єрусалймський; ~ апісйоке (роїаіо) бот. земляна груша, топінамбур; ~ Іеііеге татуювання (на тілі паломників, що побували в Єрусалимі); ~ ропу жарт. осел.
Ле$8 [63Є8] п 1) ж. ім'я Джес (зменш, від Їе88атіпе, Де88ату, Зе88іса); 2) Ч. ІМ'Я ДжЄС (зМЄНШ. від ЇЄ88Є).
|е88 [63Є8] 1. п звич. рі окови; пуга (тж на ногах прирученого сокола); 2. V надівати пута (на ноги сокола).
Лездашіпе ['бзезотіп] п ж. ім'я Джессамін, Жасміна.
]е$$атш(е) ['бзезотіп] див. )а8тіп(е).
Ле$$е ['63Є81] п ч. ім'я 1) Джессе; 2) бібл. Ієсей.
ІЄ88Є ['63Є8І] Л 1) велйкий СВІЧ-нйк; канделябр; 2) церк. панікадйло; 3) амер. розм. прочухан, нагінка; іо саісЬ ~ дістати прочухана, бути відлупцьованим; іо §іує 8ґпЬ. ~ вйлаяти когось, дати комусь прочухана.
]Є8$е<і [63Є8І] ад] спутаний (про сокола) .
Ле88Іса ['б^евіко] п ж. ім'я 1) Джес-сіка; 2) бібл. Іска.
ЛЄ88ІЄ ['63Є81] п 1) ж. ім'я Джессі (зменш, від Зе88Іса); 2) ч. ім'я Джессі.
Ле8ву ['63Є81] п ж. ім'я Джессі (зменш, від Зе88Іса).
ІЄ8І [63Є8І] 1. л 1) жарт; дотеп; іп ~ жартома; іо 8реак іп ~ жартувати; іо сгаск (іо таке) а ~ сказати дотепно (дотеп); ап іпарргоргіаіе ~ недоречний жарт; 2) глузування, насмішка, висміювання; 3) посміховище, сміховисько; 4) заст. подвиг; легенда про подвиги; 2. V 1) жартувати; сміятися; говорйти дотепно (дотепи); 2) глузувати, насміхатися, знущатися (аі); іо ~ аі 8ґпЬ.’8 ехрепзе знущатися з когось.
Іе$і-Ьоок ['бзезіЬик] л збірка жартів (анекдотів).
}Є8Іег ['6зе8іа) л 1) жартівнйк, штукар; 2) блазень.
ІЄ8ІЙ1І ['63Є8ІЙ1І] ад] 1) веселий, до
тепний; 2) насмішкуватий, глузлйвий; ~ гетагк глузлйве зауваження.
ІЄ8ІІП£ ['63Є8ІП]] 1. л 1) жартівлй-вість, жарти; \¥ІІйоиі ~ без жартів; 2) осміювання; 2. асі] 1) жартівлйвий; ~ гетагк жартівлйве зауваження; 2) охочий пожартувати; ~ ГеІІО'У жартівнйк, штукар.
]е8Іііі£Іу ['6зе5Іп]1і] асіу жартома.
Ле$иіі ['6зе2]шІ] 1. л єзуїт; лицемір; 2. асі] єзуїтський; лицемірний; ~8’ Ьагк хінна кора.
Ле$иіііс(а1) [, 6302311'ііік(оі)] асЦ 1) єзуїтський; 2) підступний, лицемірний.
ЛЄ811ІІІ$ІП ['63Є23ШІ12ҐП] л 1) єзуї-тйзм; єзуїтство; 2) лицемірство; 3) казуїстика.
Лезиіігу ['63Є23ШІП] л єзуїтство.
Ле$и$ ['6зі:2О5] л ч. ім'я 1) Джізус; 2) бібл. Ісус; ~ СйгІ8і! боже!; Ьу ~ їй-богу.
Іеі [63ЄІ] 1. л 1) мін. гагат, чорний янтар (бурштйн); 2) чорний блискучий колір; 3) струмінь (води, пари тощо); 4) потік; 5) тех. форсунка, жиклер (карбюратора); сопло, насадка; випускнйй отвір; 8іеат ~ інжектор; 6) патрубок; 7) мет. ливнйк; 8) реак-тйвний двигун; 9) розм. реактйвний літак; реактйвний снаряд; 10) суть; головне. питання; 2. ад) 1) мін. гагатовий; 2) чорний, чорного блискучого кольору; 3) струмйнний; інжекторний; ~ ріре брандспойт; 4) реактйвний; ~ Ьоо8іег ав. реактйвний (ракетний) прискорювач; ~ рііоі пілот реактйвного літака; ~ ріапе реактйвний літак; ~ апі ент. мурашка; ~ ргорикіоп реактйвний рух; ~ 8ігеат метеор, струмйнна течія; 3. V 1) брйз-кати, бйти струменем; 2) випускати струменем; 3) розм. летіти на реактйв-ному літаку.
Іеі-ЬІаск ['бзеї'ЬІаек] ад/ чорний як смола.
]еі-соа1 ['бзеїкоиі] л кеннельське вугілля.
]е<-еп§іпе ['6зеІ,еп6зіп] л реактйвний двигун.
Іеі-Л^Ьіег ['6зе1,£аііз] л ав. реактйвний винйщувач.
ЛеїЬго ['бзеОгои] л ч. ім'я 1) Дже-тро; 2) бібл. Іофбр.
]еІ-тоІог ['6зеІ,тоиіа] л реактйвний (ракетний) двигун.
Іеі-рпуесіііе [ '63ЄІ, ргобзікіаіі] л військ, реактйвний снаряд.
]еі-ргореІІе<і І'бзеїрга'реіб] асі] з ре-актйвним двигуном; ~ аігсгаГі (ріапе) реактйвний літак.
Іеі-ршпр ['бзеїрлтр] л струмйнний насос.
ІеКаш ['6зеІ8зт] л 1) прибйтий до берега вантаж; 2) знедолена людйна.
Іеізіопе ['бзеївіоип] л мін. чорний турмалін.
]еІ
624
Ііп
]е((а&е [ 'СІ3ЄИСІ3] п причальний збір.
Іейіе І'сізесі] п військ, розм. 1) реактивний двигун; 2) реактйвний літак.
ІеПіпз ['гізеГід] п тех. гідромеханізація.
ІеНі$оп [ 'Н3ЄҐ18П] 1. п мор. 1) викидання вантажу за борт при загрозі аварії; 2) викинутий за борт вантаж у критичний момент; 2. V 1) мор. викидати за борт вантаж при загрозі аварії; 2) ав. скидати (вантаж тощо); 3) звільнятися (від перешкоди); 4) відкидати, відмовлятися (від чогось).
Іеііоп ['сізеїоп] п 1) значок; 2) жетон, фішка.
ІеНу [ сізеп] 1. п 1) дамба; мол; 2) пірс, пристань; 3) буд. еркер; закритий балкон; виступ; 2. ад] 1) гагатовий; 2) чорний як смола.
Лєлу [сізи:] 1. п єврей; іудей; іеіі іі Ю ііїе ~8 розказуйте!, розкажи це своїй бабці; ріїсії мін. пек.
Лелу-Ьаіі [ 'сІзигЬеіі] п недостатнє по-ручництво, недостатня застава (щоб віддати на поруки).
Лел¥-ЬаіІіп& |'бзи:,Ьеііід] п переслідування (утиски) євреїв.
Лєлуєі ['с1зи:9І] п ж. ім'я Джуел, Джул.
Іауеі ['<ізи:о1] 1. п 1) коштовний камінь; 2) коштовність; ювелірна річ; Ю и/еаг ~8 носити коштовності; 3) коштовна (дорога) річ; скарб; а - оГ а тап золота людйна; 4) камінь (у годиннику); а 15 ~ Таїсії годйнник на 15 каменях; 2. V 1) прикрашати коштовними каменями; 2) уставляти камені (у годинниковий механізм); 3) прикрашати, розцвічувати.
]елуе1-Ь1оск ['сІзшаІЬІок] пмор. 1) лі-сель-блок; 2) блок для сигнального фала.
Іе\¥е1-Ьох ['сІзшаІЬзкв] п скрйнька для ювелірних вйробів.
Іеі¥е1-са§е [бзшаїкеїз] див. )є\ує1--Ьох.
Ієууєієг ['сізи-.аіа] див. )е\уе11ег.
Їе\¥е1-Ьои5е [ Дзи:з1Ьаи8] п 1) скарб-нйця британської корони (в Тауері); 2) скарбийця.
Лєууєіі |'с1зи:а1] п ж. ім'я Джуел.
Іел¥е11е(1 ['сізшаїсі] ад] 1) прикрашений коштовностями; 2) на каменях (про годинник).
ІеіуеІІег [ 'сізшаїа] п ювелір; ~’8 гои§е тех. крокус.
Іе\¥е11егу |'бзи:а1п] п 1) коштовності; ювелірні вйроби; 2) торгівля ювелірними вйробами; 3) ювелірне мистецтво.
Іеууеігу [ сізи.-аігі] див. ]е\уе11егу.
[ЧІзи:і8] п єврейка; іудейка.
Леі¥-П8Іі ['с1зи:£і/] п 1) велйкий морськйй окунь; 2) іхт. промікрбпс, джуфіш.
]е\¥Іп£ [ 6311:11] | п борідка (у голубів).
ЛемІ8Іі |'сІзи:і/] ад] єврейський; іудейський.
Леі¥-1іхаг(1 ['6зи:Діха6] п зоол. велйка австралійська ящірка.
Леуугу ['сІзизгі] п 1) євреї; єврейство; 2) єврейський квартал, гетто.
Ле^’-Ьагр ['дзшх'Ьа:р] п варган (музичний інструмент).
ЛегеЬеІ [’сІзегаЬІ] п 1) бібл. Ієза-вель; 2) розпусна (зухвала) жінка.
рЬ [сІзіЬ] 1. п 1) мор. клівер; 2) тех. поперечка; косяк; стріла (крана); 3) підкіс; 4) гірн. бар; 5) розм. нй-жня губа; рот; ніс; іо Ьап§ іЬе ~ вішати носа, похнюпитися; 6) упертість; 7) норовйстий кінь; 2. у 1) переносити (вітрило); 2) перекидатися (про вітрило); 3) вертіти, крутйти; повертати; 4) крутйтися, повертатися; вертітися; 5) опинатися, пручатися, раптом зупинятися (про коня тощо); тупцювати на місці; 6) відступати; □ ~ аі вагатися; відкочуватися назад; ухилятися; виявляти огйду (до чогось).
ДЬЬег ['63169] 1. п 1) норовйстий кінь; 2) швидка, нерозбірлива мова; 3) геол. валун; 2. у говорйти швйдко (невиразно); торохтіти.
рЬ-Ьоот ['631(6)'Ьи:т] пмор. утлегар.
ІіЬ-сгапе ['6316'кгеіп] п тех. поворотний кран, кран зі стрілою.
ІіЬ-сіоог ['6316'60:] п потайні двері.
]іЬе [сІзаіЬ] 1. п насмішка; уїдливість; глузування; 2. у 1) збігатися; узгоджуватися; відповідати; 2) насміхатися, глузувати; кепкувати; 3) перекидати (вітрило); 4) робйти поворот через фордевінд.
ЛіЬігіі [6зі'6и:іі] п геогр. н. м. Джі-буті.
Лігігіа [ '63160] п геогр. н. м. Джйдда.
ІіГїї ['631Г1] п розм. мить; іп а ~ мйттю, умйть; \уаіі а ~ почекайте хви-лйнку, одну хвилйнку.
ЯВ [сізід] 1. п 1) джйга (танок); 2) розм. жарт; вйтівка; І боп’І Ііке ЬІ8 ~8 мені не подобаються його вйтівки; 3) жарт, вертуха, непосйдько; 4) тех. затискнйй прйстрій; складальне пристосування; 5) шаблон; калібр; 6) буд. балка; 7) гірн. відсаджувальна машйна; 8) текст, роликова фарбувальна машйна; 9) друк, матриця; 10) рибальський гачок; іо \у6і8і1є ~8 Ю а тіїе-8іопе займатися марною справою, марно старатися; 2. у 1) танцювати джйгу; 2) рухатися поштовхами; 3) надавати форми (глиняній посудині); 4) гірн. сортувати.
ЯЗЗег ['сізідз] 1. п 1) виконавець джйги; 2) артйст, що працює з маріонетками; 3) робітнйк, що промиває руду; сортувальник; 4) велосипед, мото-велосипсд; 5) розм. хлопець; дивак; 6) гірн. відсаджувальна машйна; 7) рад. трансформатор затухаючих коливань; 8) друк, позначка; 9) джйгер (гольф); 10) підставка для київ (більярд);
11) амер. вйпивка; 12) амер. мірча склянка для розливання спиртнйх напоїв; 13) ент. піщана блоха; 14) коротке жіноче пальто; 15) текст, роликова фарбувальна машйна; 2. у 1) судорожно сіпатися (про рибу на гачку); 2) танцювати, ставши в коло.
Яееегу-рокегу ['631дол'роикоп] п розм. 1) махінації; шахрайство; таємні підступи; 2) нісенітниця, дурнйця.
[ бзідії] у розм. підстрйбува-ти; соватися (від хвилювання).
Іі££іп£ ['сізідід] п гірн. відсадження, мокре збагачення.
Я&ЗІ8І1 І'дзіді/] ад] 1) жвавий; грай-лйвий; 2) схожий на джйгу.
['бзіді] 1. п похйтування; 2. у 1) похйтуватися; перевалюватися; 2) погойдувати; трястй, трусйти.
['бзідзо:] п тех. ажурна пйл-ка; машйнна ножівка.
ІіЬагі [<ізі'Ьа:с1] п араб. 1) газават, священна війна (проти немусульман); 2) кампанія, (хрестовий) похід (проти — а§аіп8і).
ЛП [Н311] п ж. і ч. ім 'я Джіл (зменш, від Оііііап, ЛПіап).
рПеі ['631І1І] п легковажна дівчина; кокетка.
ІіІІЛігі ['6зі1£1о:і| п вітрогонка, шалапутка; вертуха; кокетка.
Іііі [631ІІ] 1. п 1) обманщиця; кокетка; 2) повія; полюбовниця; 2. у звабити і ошукати.
Літ [Нзіт] п ч. ім'я Джім (зменш, від Зате8).
ртсгаск ['бзіткггек] 1. п мішурна прикраса; дрібнйчка; 2. ад] 1) мішурний; 2) погано зроблений.
Літ Силу [’бзіт'кгои] амер. 1) през. Джім Крбу, негр; 2) расова дискримінація, расйзм; ізоляція негрів; - саг вагон (відділення) для негрів; ~ 1аи<8 антинегритянські закони; ~ оиіга§е8 расйстські безчйнства.
]іш-сго\¥ ['сізіткгои] п амер. ручнйй прес для згинання рейок.
]іт-(1ап<1у ['бзіт'бжпбі] ад] амер. розм. чудовий.
Ііт-іатз [ 'бзітбзаетх] п рі розм. 1) біла гарячка; 2) здригання; мурашки по тілу.
Літтіе ['бзіті] п ч. ім'я Джіммі (зменш, від Зате8).
Літту ['сізіті] див. Лттіе.
ртту ['бзіті] 1. п 1) амер. візок для вугілля; 2) відмйчка, злодійський ломик; 3) франт; 2. ад] розм. 1) ошатний, елегантний, нарядний; 2) вправний.
ршр [бзітр] ад] розм. 1) тонкйй, вйтончений, стрункйй; 2) убогий.
Літр8оп-^¥ее6 ['6зіт8п\уі:д] п бот. дурман.
Ііпеїе ['бзідді] 1. п 1) дзвін, дзеленчання; брязкіт; брязкання; 2) дзвіночок, балаббнчик; 3) співзвучність;
]іп
625
Лос
алітерація; 4) знев. віршування; 5) крй-тий двоколісний візок; 2. V 1) дзвеніти, дзеленчати; брязкати; 2) мати багато співзвучностей (алітерацій); 3) знев. римувати.
Ііп§1е-]ап§1е ['бзідді'бзгедді] п дзвеніння, брязкання; передзвін.
]іп§1ег ['бзіддіз] п знев. віршомаз.
Ііп§1е< [ 'бзіддіїї] п язичок дзвоника.
]іп§1іп£ ['бзіддіїд] асі] що дзвенйть (брязкає, бряжчйть).
рп§1у ['бзіддії] асі] 1) що бряжчйть (дзвенйть); 2) дзвінкйй; перелйвчас-тий.
.Ніщо ['63113 дои] 1. п (рі рп^оез ['дзіддоих]) шовініст; джингоїст; ура--патрідт; Ьу ~! їй-бдгу!; 2. асі] розм. шовіністйчний.
Ііп£оі$іп ['бзіддошгт] п шовінізм; джингоїзм; ура-патріотйзм.
Ііп&оі$1іс [,6зіддои'ізІік] асі] шовіністйчний; джингоїстський; ура-патрі-отйчний.
Ліпк [<ізіт)к] 1. п 1) рі вйхватки, жарти; Ьі^Ь ~8 бучні веселощі; 2) уникання, ухиляння; вйверт; 2. V 1) пересуватися швидкими, різкйми рухами; 2) уникати, ухилятися; викручуватися; 3) ав. ухилятися від вогню зенітної артилерії; застосовувати протизенітний маневр.
ріні [сізіп] п 1) джин; 2) збірн. джй-ни (в арабських казках).
Ліпну ['631т] п ж. ім'я Джінні (зменш, від Зале, Уіг§іпіа).
Ііппу ['Н31П1] п гірн. 1) відкаточна лебідка; 2) похйла колія для вагонеток.
рпну-гожі ['бзіпігоиб] п похйла колія для вагонеток.
рпх [63113 кз] 1. п амер. людйна (річ), що приносить нещастя; 2. V амер. 1) приносити нещастя; 2) зачарувати; наврочити.
діпеу ['Н31ҐП1] амер. 1. п 1) п’ять центів; 2) дешеве маршр>ггне таксі; дешевий маршрутний автобус; 2. асі] дешевий; ~ та§ дешевий журнал.
рііег ['63113] 1. п 1) телеб. дрижання, тремтіння (зображення)-, 2) рі (іЬе ~з) розм. нервове збудження, хвилювання; переляк; іо §еі (іо Ьауе) іЬе ~з нервувати; тремтіти (від хвилювання)-, трястйся (від збудження)’, 2. V розм. 1) нервувати; дрижати (від хвилювання)’, трястйся (від страху тощо)’, 2) амер. розм. танцювати (з стрибками, різкйми рухами).
ІіПегЬиз ['бзіізЬлд] 1. п розм. 1) амер. швидкйй танок з різкйми рухами (під джазову музику); 2) любйтель швидкйх танців з різкйми рухами під джазову музику; 3) псих; 4) панікер; 2. V амер. розм. танцювати (з стрибками і різкйми рухами) під швидку джазову музику.
Ііііегу [ '631ЮП] ад] розм. 1) нерво
вий; тремтячий, дрижачий; 2) ляклй-вий, полохлйвий, панікерський.
Яи-]іі$и [633ц:'63113ц:] п яп. джіу--джйтсу (боротьба).
руе [сІзаіу] розм. 1. п 1) пусте базікання; 2) жаргон джазових музикантів; джазова музика; 2. V 1) базікати марно, теревенити по-дурному; молоти нісенітниці; 2) виконувати джазову музику; 3) танцювати під джазову музику.
Ло [сізои] п 1) ж. ім'я Джбу, Джо (зменш, від ДозерЬа, ЗозерЬіпе); 2) ч. ім 'я Джбу, Джо (зменш, від ЗозерЬ).
Іо [630ц] п (рі іоез [бзоиг]) шотл. коханий; мйлий, любий; коханець; кохана, мйла, люба; коханка.
ЛоаЬ ['бзоиаеЬ] п ч. ім'я 1) Джбуаб; 2) бібл. Іоав.
ЛоасЬіш [Зоизкіт] п ч. ім'я 1) Йб-уакім; 2) бібл. Іоакім.
Лоап [бзоип] п 1) ж. ім'я Джбун, Джбан; 2) розм. баба, селянка; ~ оГ Аге іст. Жанна д’Арк.
Лоаші [63011'зеп] п ж. ім'я Джоан.
Лоашіа [бзои'аепз] п ж. ім'я Джо-анна; Іоанна.
Лоаппез [бзои'аетз] див. їоЬаппез.
Лоашііе ['бзоипі] п ж. ім'я Джбуні (зменш, від Зоап).
ЛоЬ [бзоиЬ] п 1) ч. ім'я Джбуб, Джоб; 2) бібл. Ібв; 3) великострадна (терпляча) людйна; іо Ье аз роог аз ~ бути бідним як церковна мйша; роог аз ~’з іигкеу голий як бубон; іо Ье аз раїіепі аз ~ бути терплячим, як Ібв; мати ангельське терпіння; ~’з пе\¥8 сумні вісті, звістка про нещастя; ~’з розі людйна, що приносить погані вісті; ~’з іеагз бот. зозулинець.
ІоЬ [6336] 1. п 1) праця, робота; обб ~з випадкова робота; 2) розм. важка справа; Ье Ьаз а ~ о£ и/огк оп Ьіз Ьапбз йому доведеться тяжко попрацювати; 3) місце сл)Ькби, служба, заняття; іо Ьауе а §оо6 ~ мати добру роботу; оиі оГ а ~ без роботи; без місця служби; 4) завдання, урок; Ьу іЬе ~ відрядно, поурочно, поштучно (про оплату)-, 5) нечесна угода; використання службового становища в осо-бйстих інтересах; 6) рі розм. залежалі товари; кнйги, що продаються за знй-женими цінами; 7) тех. деталь, вйріб; оброблюваний предмет; 8) друк, акциденція, акцидентна робота; 9) раптовий удар; < Ьасі ~ безнадійна справа; ю таке а Ьаб (а §оо6) ~ погано (добре) упоратися з ділом; погано (добре) вй-конати роботу; ~ сотрозіїіоп друк, акцидентний набір; ~ іпзігисііоп Ігаіпіп^ амер. підготовка військовослужбовців рядового складу за фахом; ~ раїіегп амер. штатна відомість; ~ ріасетепі амер. шукання роботи, працевлаштування; направлення на роботу; ~ ргіпіег друкар, що виконує акцидентні
роботи; ~ ргіпііп^ друк, акцидентний друк; ~ зесигіїу амер. забезпечення працею на певний строк; ~ зЬееі технічна інструкція; рахунок; кошторис; 2. у 1) працювати нерегулярно; брати випадкову роботу; 2) працювати відрядно; 3) наймати на відрядну роботу; 4) брати (давати) внаймй (напрокат) коней (екіпажі); 5) спекулювати, баришувати; бути маклером; 6) продавати залежалі товари (кнйги) за знй-женими цінами; 7) укладати нечесну угоду; зловживати своїм службовим становищем; Ю ~ зтЬ. іпіо а розі влаштувати когось на посаду за протекцією; 8) ударити; штовхнути; 9) колоти, устромляти; 10) смикнути коня за вудйла.
ІоЬаІіоп [6зои'Ьеі/п] п нудне (тривале) моралізування; догана, осуд.
ІоЬЬег ['бззЬз] п 1) людйна, що займається випадковою роботою; 2) відрядний працівнйк; 3) біржовйй маклер; комісіонер; 4) оптовий торговець; 5) несумлінний ділок; 6) підприємець, що дає напрокат коней і екіпажі.
]оЬЬепм»¥І ['бззЬзпоиІ] п розм. йолоп, телепень.
ІоЬЬегу ['бззЬзп] п 1) використання службового становища з корйели-вою метою (у особйстих інтересах); 2) спекуляція; 3) сумнівного характеру справа (операція); 4) хабарництво.
ІоЬЬіпз [ '6336113 ] п 1) випадкова (нерегулярна) праця (робота); 2) відрядна праця; 3) дрібна робота; дрібнйй ремонт; ~ зЬор ремонтна майстерня; 4) тех. малосерійне (індивідуальне) вироби йцтво; 5) маклерство; біржова гра; торгівля акціями; спекуляція.
ІоЬЬізЬ ['63361/] ад] сумнівний; недобросовісний; зв’язаний з махінаціями.
ІоЬ-саггіазе ['6336'каепбз] п узятий напрокат (найманий) екіпаж.
]оЬ-£аг(1епег |'6зоЬ,да:6по] п тимчасовий садівнйк.
ІоЬЬоШег ['6ззЬ,Ьои16о| п амер. 1) людйна, що має постійну роботу; 2) державний службовець.
ІоЬ-Ьогзе [ '6336'63:3] п кінь, взятий напрокат.
ІоЬІезз ['бзоЬІіз] ад] безробітний.
ІоЬшазІег |'6зз6,та:зіз] п 1) друкар, що виконує акцидентні роботи; 2) іст. промислбвець-візникар.
ІоЬ-ргісе ['6336'ргаіз] п 1) відрядна (поштучна) оплата; 2) ціна оптової партії товарів.
ІоЬ-ууогк |'6ззЬ'\Уо:к] п 1) відрядна (поштучна) праця; 2) індивідуальне ви-робнйцтво.
Лосеііп(е) ['6333І1П] п ж. ім'я Джб-селін.
Лосеїуп ('бзззіїп) див. Зосеііп(е).
Лоск [бззк] п 1) ч. ім ’я Джок;
рс
626
Іоі
2) військ, розм. шотландський солдат; 3) рі шотландські війська; 4) селянйн.
Іоскеу ['сІркі] 1. п 1) жокей; вершник; 2) любйтель коней; 3) хлопець; 4) шахрай, крутій; 5) шотл. менестрель; 6) волоцюга; 2. V 1) обдурювати, дурйти; 2) домагатися усіма засобами; іо - зтЬ. іпіо зтій. обманом схилйти когось до чогось; іо - зтій. оиі оГ зтЬ. вйдурити щось у когось; іо ~ оиі оГ 6оіп§ зтій. обманом примусити не робйти чогось; 3) бути вершником (жокеєм).
Іоскеу-сар [ 'бззкікаер] п жокейська шапочка.
Іоскеу-сІиЬ ('бззкікІлЬ] п жокей--клуб.
Іоскеуііщ ['дзокпі]] п 1) торгівля кіньми; барйшництво; 2) верхова їзда на перегонах (скачках); 3) шахрайство, обдурювання.
Іоскеуі$ш ['дззкіїгт] п стиль (манери, жаргон), властйвий жокеям.
Іоскеузіїір ['бзокі/ір] п верхова їзда; майстерність верхової їздй.
]оско ['бзокои] п шимпанзе; мавпа.
Іоскіеіез [ 'бззкіїїед] п велйкий складаний ніж.
]осо$е [бза'коиз] асі] грайлйвий; жартівлйвий, забавний, потішний; комічний.
Іосозеїу [бзо'коизії] асіу грайлйво; жартівлйво; забавно, потішно.
]ОСО8ЄПЄ88 [бзо'коизпіз] п жартівлй-вість; грайлйвість.
ІОСО8ЄГІОП8 [Дзоика 'зіапоз] асі] напівсерйозний, напівжартівлйвий.
.(осозііу [бзои'кззііі] п 1) грайлйвість; жартівлйвість; 2) жарт.
Іосиїаг ['6ззк]и1а) асі] 1) жартівлйвий; забавний, веселий; потішний; гу-мористйчний; комічний; 2) дотепний; схйльний до жартів (забав).
Іосиїагііу [^сіззкзи'іаепії] п жартівлйвість; веселість; комічність.
Іосиїагіу ['бзокфізії] аду жартівлйво, жартома; весело; забавно.
Іосиші ['бзокапб] асі] 1) веселий, життєрадісний; жвавий; 2) приємний.
]осипсіііу [бзои'клпбііі] п 1) веселість, життєрадісність; радість; 2) приємність.
]осип(11у ['бзокапбіі] аду 1) весело, жваво; 2) приємно.
]осші(1пе$$ [ 'бззкзпбпіз] п 1) веселість, жвавість; 2) приємність.
]О(ІЬрііг$ ['бззбриаг] п рі штанй для верхової їздй, галіфе.
ЛоШ(е) ['Нзоисії] п ж. ім’я Джбуді, Джбді (зменш, від їибіій).
Лобу ['бзоибі] п 1) ж. ім ’я Джбуді, Джбді (зменш, від ЛисіИк); 2) ч. ім’я Джбуді, Джбді (зменш, від Сеог§е).
«Іое [бзои] п 1) ч. ім’я Джбу, Джо (зменш, від Зойап, Зозерй); 2) розм. хлопець; ~ В1о\¥ військ, розм. солдат; -Мапіоп мислйвська рушнйця (системи
Джо Ментона); ~ Міііег старйй дотеп, заяложений анекдот; старйй жарт; 3) (скор. від Зойаппез) йоганнес (золота монета).
Іое [бзои] п 1) іст. монета в чотйри пенси; 2) коханий, любий; коханець; кохана, люба; коханка.
Лоеі [ сізоиаі] п ч. ім’я 1) Джбуел, Джбул; 2) бібл. Іоіль.
Лоеу ['630т] п ч. ім’я Джбуі, Джбі (зменш, від .Іозерй).
]оеу ['630Ш] п 1) маля кенгуру; 2) маля будь-якої тварйни; 3) дитйна.
ІО£ [6309] 1. п 1) поштовх, штовхан; підштовхування; стусан ліктем; іо §іує а ~ штовхнути, пхнути; 2) повільна труська їзда; повільна ходьба; повільний рух угору і унйз; 3) тех. повільна подача; 4) відтйнок кривої; перелом лінії; 5) амер. нерівність, заглйблення; опуклість; 6) легка перешкода; завада; 2. V 1) штовхати; трястй, підштовхувати ліктем; струшувати, трусйти; 2) розво-рушйти; 3) їхати повільно, підстрйбу-ючи; рухатися підскакуючи; бігти підтюпцем; їхати не поспішаючи; □ ~ аіопд (оп) просуватися уперед; ~ (кпуп урізувати; < іо ~ зтЬ.’з тегпогу нагадати комусь.
ІО££ІП£ ['630919] п спорт, біг підтюпцем.
ІО££ІЄ ['6309!] 1. п 1) поштовх; струшування, трусіння; 2) тех. паз, шпунт, врубка; з’єднувальний вйступ; 3) гірн. гніздо (в кріпленні)’, 2. V 1) штовхати; підштовхувати; трястй, струшувати; 2) трусйтися, рухатися підтюпцем; 3) тех. з’єднувати шпунтом (шипом, вушками).
]о££Іе-.іопіі [ 'СІ339ГСІ331ПІ] п тех. з’єднання внакладку.
Іо§£Ііп£ ['6309119] п тряска.
Ло£)акагіа [Дзои9^^'ка:і^] п геогр. н. м. Джок’якарта.
І 6339'6339] аду 1) поштовхами; 2) підтюпцем.
]о£-1гоі ('6339 'ігоі] 1. п 1) біг підтюпцем; іо §о аі а ~ їхати підтюпцем; 2) одноманітність, рутйна; ійе ~ оГ июгк одноманітність праці; 2. V 1) їхати (рухатися) підтюпцем; 2) спорт, бігти підтюпцем; 3) вестй одноманітний (нуднйй) спосіб життя.
ЛоЬаппа [бзои'йаепо] п ж. ім’я]Х^а-ханна, Іоанна.
Лойаппез [бзои'йаешз] п 1) ч. ім’я Джоханнес, Йоганнес; 2) йоганнес (португальська золота монета).
<1о1іаппе$Ьиг£ [6зои'йаепізЬо:д] п геогр. н. м. Йоганнесбург.
Локапш$Ьег§ег [іои'йзепі8Ьо:до] п йоганнісбергер (рейнське вино).
Лойп [630л] п ч. ім’я 1) Джон; 2) бібл. Іоанн; ~ Виїї жарт. Джон Будь (прізвисько англійця)’, збірн. англійці; ~ Соїііпз амер. розм. прохолодний напій (з содової води, джину, ли
монного соку, цукру і льоду); ~ Сотрапу ірон. Ост-Індська компанія; ~ Оое юр. уявний позйвач у судовому процесі; ~ Оогу зоол. сонцевйк; ~ Ьоп§ ійе саггіег некваплйва (млява) людйна--постачальник; його тільки за смертю посилати; ~ Тйотзопз’ тап чоловік, що перебуває під черевйком у дружйни; ~ Тгоі неотесаний хлопець, селюк, мужлай.
Лойп-а-гігеатз ['6зопо'6гі:т2] п мрійник.
Лойп-а-поке$ ['бзопо'поикз] п юр. уявна сторона в судовому процесі.
Лойп-а-зіііез [ 'бзопо'зіаііг] п юр. уявна сторона в судовому процесі.
]о!іпЬоаі ['бзопЬоиі] п джонка.
«ІоЬп-ВиШзт ['бзоп'ЬиІігт] п жарт. типові рйси англійського характеру.
<Іо1іп-£о-4о-Ье(1-аі-пооп [ 'бзопдоиіо-Ьебоі'пит) п квіти, що закриваються удень.
Лойпіап ['бзоипрп] п студент коледжу св. Джбна у Кембриджі.
«Іоііппіе ['630т] п 1) ж. ім’яДжбнні (зменш, від Іойаппа); 2) ч. ім’я Джбнні (зменш, від Зойп).
Лоїішіу ['630т] п 1) ч. ім’я Джбнні (зменш, від Зойп, Зопаійап); 2) розм. хлопець; 3) франт; джигун; ~ В.а\¥ військ, розм. новобранець; новачок.
Іойппу-саке [ 'бзопікеїк] п коржик.
Лойппу-]итр-ир ['бзот'бзлтрлр] п амер. лісова весняна фіалка.
Ло1іппу-оп-йіе-5роІ ['бзопюпдо'зроі] п людйна, шо завждй на місці (напоготові); людйна, на яку можна розраховувати.
Ло1іп-о’-6гоаІ’8(-Нои8е) ['63000-'дгоиі8(йаиз)] п північ Шотландії; Ггот ~ іо Ьапб’з Епб від півночі до півдня Велйкої Британії, від краю до краю (країни).
Лойп8опе8е [,630030'пі:г] п книжковий, пишномовний стиль, багатий на латинізми.
Лойпзопіап [6300'3000300] див. Зойп-ЗООЄ8Є.
Лойп’з-ууооб ['6ззп2\уи6] п бот. звіробій.
]оіп [633т] 1. п 1) зв’язок; з’єднання, сполучення; 2) точка (лінія, площина) з’єднання; паз; 2. г 1) з’єднуватися; об’єднуватися; 2) зв’язувати; поєднувати; іо ~ ійеогу апб ргасіісе поєднувати теорію з практикою; 3) зливатися, сполучатися; 4) межувати; 5) приєднуватися; входити в компанію; тау І ~ іп ійе §ате? можна мені пограти з вами?; 6) повернутися; знову зайняти своє місце; 7) тех. нарощувати; збивати; 8) буд. прив’язувати; □ ~ ир розм. вступати на військову службу; < іо ~ ійе Ьаппег стати на чиюсь сторону, приєднатися до когось; іо ~ ЬаііІе розпочати бій; вступати в боротьбу (у змагання); іо ~ Гогсез
Іоі
627
]ОІ
об’єднати сйли (зусйлля); іо ~ йапсіз діяти спільно, об’єднатися; іо ~ іззие взяти участь у дебатах; вестй дискусію; іо ~ ійе ап£ЄІ8 померти, відійтй у царство небесне; іо ~ ійе агту вступйти до армії; іо ~ ійе соїоигз вступйти на військову службу.
Іоіпапі ['екотопі] асі] 1) суміжний, прилеглий; сусідній; 2) з’єднаний, об’єднаний.
]оішіег ['сІзоіпсІа] п з’єднання, поєднання, союз.
Іоіпег ['сізоіпо] 1. п 1) столяр; тесляр, тесля; ~ Ьепсй столярний верстат; 2) амер. розм. товарйська людйна; член багатьох організацій (клубів тощо)', 2. V працювати теслярем (столяром); столярувати.
]оіпегіп£ ['сіззіпагіг) ] п столярна справа; столярство.
Іоіпегу ['(Ізотоп] п 1) столярна робота; столярне ремесло; 2) столярні вйроби; 3) столярна майстерня; деревообробний цех.
Іоіпіпз ['сіззіпп]] п 1) з’єднання, приєднання; 2) тех. зв’язування, зрощування.
Іоіпі [сІзоіпі] 1. п 1) місце з’єднання; сполучення; стик; 2) анат. суглоб, зчленування; оиі оГ ~ вйвихну-тий; 3) частйна розрубаної туші; нога; лопатка; 4) амер. розм. таємний шинок; кубло; йор ~ кубло для курців опіуму; 5) розм. джойнт, сигарета з маріхуаною; 6) будйнок; місце; приміщення; еаііп£ ~ закусочна; 7) тех. з’єднання; 8) стик, шов, паз; 9) при-фугування; 10) шарнір; 11) вузол {конструкції тощо); замок {для канатів); 12) друк, пружок {оправи); 13) геол. тріщина; контакт; спай; 2. ад] з’єднаний, об’єднаний; спільний, сумісний; єдйний; ~ асііоп спільна дія; ~ аиійогз співавторй; ко-лектйв авторів; ~ аиійогзйір спільне авторство; ~ Ьоагсі амер. об’єднане управління; координаційний комітет; І. СйіеГз оГ 8іаГГ амер. військ, об’єднаний комітет начальників штабів; 1. Соттіззіоп іо іпуезіі^аіе ійе ЕГГесіз оГ Аіотіс ВотЬ Об’єднана комісія для вйвчення наслідків вйбухів атомних бомб; ~ есіііог співредактор; ~ оЬІі-§аііопз юр. солідарне зобов’язання; ~ орегаііопз військ, спільні дії різних вй-дів збройних сил; - о\упєг юр. співвласник; ~ гезоіиііоп амер. спільна постанова обох палат конгресу; ~ ге-зропзіЬіІііу юр. солідарна відповідальність; 3. 8іаГГ військ, об’єднаний штаб; ~ уепіиге спільне підприємство; 3. у 1) з’єднувати, сполучати; зчленовувати; зв’язувати; згуртовувати; 2) тех. з’єднувати за допомогою вставнйх частйн; приганяти, припасовувати; прифуговувати; 3) розчленовувати, розтинати; 4) буд. розшивати шви.
]оіпі-сар$и1е [ '(Ззоші'каер^и:!] п анат. суглобова капсула (сумка).
Іоіпі-сауііу ['сіззіпі'кжуїіі] п анат. суглобова порожнйна.
Іоіпі-сйаіг [ 'фріпіі/єа] п зоол. стикова подушка.
Іоіпі-соирііпз [ 'сіззіпі'клріп] ] п тех. шарнірна муфта.
Іоіпіесі ['сІззіпіїсІ] ад] 1) складнйй; 2) тех. шарнірний; колінчастий; з’єднаний; ~ Ьагго\у с.г. багатоланкова борона.
Іоіпіег [ 'сІзоіпіа] п 1) тех. фуганок, фугувальний верстат; 2) буд. інструмент для розшйвки швів; 3) с. г. передплужник.
]оіпіег-р1апе ['дзошіаріеш] п фуганок.
Іоіпі-Гасе ['сІзоіпіЕеіз] п тех. 1) поверхня розняття; 2) напуск фланця.
Іоіпі-вігсіег [ 'сізоіпі'дз :с1з ] п тех. складена балка.
]оіпі-йеіг ['(1ззіпіує9] п юр. співспадкоємець.
]оіпі-1ііп£е ['сІзоіпі'йіпсІз] п шарнір; завіса, петля.
ІоіпНпз ['дзотігд] п 1) тех. з’єднання, стик; зрощування; пригінка; фугування; 2) тех. ущільнення; прокладка; 3) геол. тріщинуватість, сланцюватість.
.Іопіііпз-тасіїіпе [ 'сІззіпит] тоДігп] п фугувальний верстат.
Іоіпііп£-ги1е ['сіззтйт]'ги:1] п буд. косйнець.
]оіпґ1е88 ['дзоїтіїз] ад] 1) безшовний; шо не має з’єднань; суцільний; 2) нерухомий; негнучкйй; закостенілий.
Іоіпііу ['(Ізоіпііі] аду 1) спільно; 2) солідарно.
]оіпі-оі1 І'сіззіпґзіі] п мед. синовіальна рідина, синовія.
Іоіпі-ріп [сізошіріп] п тех. шарнірний болт; чека; вісь {шарніра); заклепка.
Іоіпй*е$$ ['сІззіпйтз] п юр. вдова, що володіє своєю часткою майна.
Іоіпі-$іоск ['сіззіпізізк] п акціонерний капітал; ~ Ьапк акціонерний банк; ~ сотрапу акціонерне товарйство.
]оіпі-іепапсу [ бзоіпііепопзі] п юр. співоренда.
]оіпі-іепапі ['бззіпі'іепопі] п юр. співорендар, співвласник.
Іоіпйіге ['сіззіпЦз] 1. п юр. вдовйна частка спадщини; 2. у юр. визначати вдовйну частку спадщини.
]оіпґиге88 [ 'сіззітрпз] див. іоіпігезз.
]оіпі-\¥аіег ['дззш^хуз.чз] див. )оіпі--ОІ1.
]оіпй¥ее(1 ['сІззіпПуі.сІ] п бот. спо-рйш, гірчак.
]оіп(-\¥огт [ сіззіппуз.т] п ент. товстоніжка.
ІОІ8І [СІ3ЗІ8І] п балка, брус, кроква; поперечка.
]оке [сізоик] 1. п 1) жарт, дотеп; смішнйй вйпадок; іп - жартома; 2) об’єкт жартів, посміховище; ійе Ьезі оГ ійе ~ смисл жарту; іо зее ійе ~ зрозуміти смисл дотепу; іо таке а - аЬоиі зтЬ. пожартувати з когось; іо сгаск (іо сиі) а ~ аЬоиі $тЬ. пожартувати з когось, кйнути жарт на чиюсь адресу; 2. у 1) жартувати; 2) кепкувати {з когось); дражнйти {когось).
Іокег ['сізоикз] п 1) жартівнйк; балясник; насмішник; 2) розм. парубок, чоловік, хлопець; 3) додаткова карта {в колоді); джокер {у покері); 4) амер. розм. двозначна фраза (стаття) в законі; 5) несподівана трудність.
ІокезшИй ['сІзоикзтіО] п ірон. дотепник.
]оке$іег ['сІзоикзіз] див. )окег.
Іокіп^іу ['сізоикпз її] аду жартома, несерйозно.
]оку ['сІзоикі] ад] жартівлйвий; жар-тівнйй.
Лоїепе [с!зои'1і:п] п ж. ім'я Джолін.
Лоїіап [ сіззізп] п ч. ім'я Джбллан.
Іоіііег [ сіззіїз] п амер. веселун, ве-сельчак; забавник, штукар.
]о11іГісаііоп [,дзз1і£ґкеі/п] п розм. 1) розвага; утіха; розважання, звеселяння; забава; 2) свято, святкування.
Іоіііїу [ сіззІїГаї] у розм. 1) веселй-ти(ся); розважати(ся); 2) п’янйти; злегка сп’яніти; 3) випивати; пиячити.
]0І1і1у [ 'Н33І1І1] аду весело; забавно, утішно; гучно, шумно.
ІОІ1ІПЄ88 ['сіззіїпіз] п веселощі; радість.
Іоіійу ['сіззіїіі] п 1) веселість, звеселяння; радість; 2) рі святкування, веселощі.
Іоііоресі ['сіззізрі) асі] плетений, переплетений.
Лоїіу [ 'СІ33І1] п ч. ім 'я Джбллі {зменш, від Зоїуоп).
Іоііу [ 'Н30І1] 1. п 1) військ, жарт, матрос; 2) {скор. від )о11у-Ьоаі) спорт, четвірка; 3) {скор. від іоІІіГісаііоп) розвага, забава; свято; 2. асі] 1) веселий; радісний; жвавий; товарйський; 2) святковий; гучнйй; 3) п’яненький, напідпйт-ку, під чаркою; 4) приємний, утішний, чудовий, чарівнйй, прекрасний; \уеаійег чудова погода; ~ Геїіохм весель-чак; добрий хлопець; іо йауе а - ііте чудово провестй час; а ~ Гооі ну й дурень; ійе ~ £0(1 Вакх, Бахус; ійе ~ Ко^ег «Веселий Роджер», чорний піратський прапор; аз ~ аз а запсіЬоу дуже веселий, життєрадісний, сповнений життя; 3. аду дуже, надзвичайно; - Гіпе дуже добре; ~ циіск надзвичайно пруд-кйй; 4. у розм. 1) поводитися ласкаво; домагатися ласкою (лестощами) {звич. - а1оп£, ~ ир); 2) жартувати, кепкувати.
]о11у-Ьоаі І'бззІїЬоиі] п мор. спорт. четвірка {шлюпка); чотиривесловий ял; тузик.
Іоі
628
І<Л¥
Іок [бзоик] 1. п 1) тряска, трясіння; 2) штовхан, поштовх; 3) удар; струс, потрясіння; іо &іує а ~ уразити, приголомшити; 4) прямйй короткий удар по корпусу (бокс); 2. у 1) трястися); струшувати; підкидати; 2) рухатися підтюпцем, підстрибувати на ходу; 3) тех. розклепувати.
ІоІіегЬеад ['бзоикзЬеб] п дурень, йолоп, телепень.
]окіп§ [ 'сізоикіг)] п тряска, струшування; < ~ тасЬіпе гірн. відсаджувальна машйна.
]оШп§1у [ г<ізоикіт)1і] асіу трясучйсь, з поштовхами, підтюпцем.
Іоіі-гатшег ['бзоик, гзетз] п тех. струшувальний прйстрій.
Іоку ['(Ізоикі] асі] тряскйй.
Лоїуоп ['(Ізоірп] п ч. ш'яДжольйбн, Джбліон.
Лоп [63ЗП] п ч. ім’я Джон (зменш, від Доки, Лопаїкап).
Лопак ['бзошіз] 1. п 1) ч. ім’я Джб-уна, Джбна; бібл. Іона; 2) людйна, що приносить нещастя; 2. V приносити нещастя (комусь).
Лопак-сгаЬ ['бзоипз кггеЬ] п зоол. велйкий краб.
Лопав ['бзошізз] п ч. ім’я Джбунас, Джбнас.
ЛопаіЬап ['бззпзОзп] п 1) ч. ім’я Джонатан; бібл. Іонафан; 2) джонатан (сорт яблук).
Лопеу ['бзоипі] п ч. ім’я Джбуні.
]оп£Іеиг [30:13'діз:] п фр. середньовічний мандрівнйй співець, менестрель.
Лошіу ['бзоипі] п ч. ім’я Джбнні (зменш, від Зокп, Зопаїкап).
Лопдиіі ['бзодк^іі] п ж. ім’я Джбн-куїл.
Іоіщиіі ['бзздк^іі] п 1) бот. нар-цйс-жонкіль; 2) блідо-жовтий колір; 3) яскраво-жовта канарка.
Лопіу ['бзопії] п ч. ім’я Джбнті (зменш, від ЗопаїЬап).
Легат ['бзотзт] п ч. ім’я Джбрам.
Логбап ['бзогбп] п 1) ч. ім’яіїїкбр-дан; 2) геогр. н. Йорданія; р. Йордан.
Іоніт ['бзо:гот] п 1) велйкий кухоль; велйка чаша, чаша пуншу; 2) вміст чаші.
Лов [6305] п ч. ім’я Джос (зменш, від Дозерй, ЗозЬиа).
Ловсеїіп ['бзозоїт] п ж. ім’я Джб-селін.
Лове [бзоиг] п ч. ім ’я Джбуз (зменш, від ЗозерЬ).
Лозерії ['бзоигіГ] п 1) ч. ім’я Джб-узеф, Джозеф; бібл. Ібсиф; 2) доброчесна людйна; 3) іст. довгий жіночий плащ; < ~’з соаі строкатий одяг.
Лозеріїа [бзз'зі.Тз] п ж. ім’я Джо-сіфа, Джозефа.
ЛоверЬіпе ['бзои㳥і.п] п ж. ім’я Джбзефін, Джозефіна, Жозефіна.
Ло8ерЬіі8 [бза'зі-.Ьв] п ч. ім’я Джо-сіфус, Джозефус.
Лозеїіе [633 геї] п ж. ім’я Джозет (зменш, від ЗозерЬіпе).
ЛО8Й [630/] п ч. ім ’я Джош (зменш, від ЗозЬиа).
ІО8І1 [630/] 1. п амер. розм. жарт; містифікація; 2. V жартувати, кепкувати; містифікувати; розігрувати.
Ловіша ['бзз/ио] п ч. ім’я 1) Джб-шуа; 2) бібл. Ісус.
Лозіаіі [бзз'заіа] п ч. ім’я 1) Джо-сайя, Джозайя; 2) бібл. Іосія.
Ловіав [бза'заюз] п ч. ім я Джосайяс, Джозайяс.
Ло8Іе [ бзоигі] п ж. ім’я Джбузі (зменш, від ЗозерЬіп).
Іозкіп ['бзозкіп] п селюк, неотесана людйна.
ІО88 [6303] п 1) китайський ідол; 2) талісман, амулет.
ІО88ЄГ ['63333] п розм. 1) священик; 2) простак, тупоголовий; 3) знев. хлопчак.
ІО88-1юи8е [ бзззЬаиз] п китайський храм; кумйрня.
І088-8ііск [ бззззіїк] п пахуча паличка (для кадіння).
ІО8ІІЄ ['63З8І] 1. п 1) сутичка;
штовхан; 2) штовханйна, тйснява, давка; 2. V 1) штовхати(ся); тйсну-ти(ся); товпитися; 2) зштовхуватися, стикатися; боротися; іо ~ а^аіпзі зтЬ. наштовхнутися на когось; зіткнутися з кимсь; іо ~ іНгои^й а сгои/б проштовхуватися (протовплюватися) крізь натовп; іо ~ Гог рои/ег боротися за владу.
Іозіїетепі ['бзззітзпі] п тйснява, давка, штовханйна.
Іоі [6331] 1. п йота, мізерна кількість; поі а ~ ні на йоту; 2. V коротко записати; зробйти короткий (побіжний) запис (тж ~ боиті).
Лоїкат ['бзоиОзт] п ч. ім’я 1) Джб-там; 2) бібл. Іофам.
Іоііег ['63010] п амер. розм. 1) письменник; 2) блокнот.
ІоНіпз [ 6331113] п коротка запйска; нотатка.
Іоик [6зи:к] V 1) ухилятися (від удару); 2) присідати; робйти реверанс; 3) раболіпствувати; прислуговувати; лицемірити.
Іоиіе [6зи:1, бзаиі] п ел. джоуль.
Іоипсе [бзаипз] 1. п 1) поштовх, кидок; струс; 2) рух підтюпцем; 2. V 1) ударятися); трястй(ся); 2) підкидати.
Іоиг [633:] п амер. розм. поденник.
Іоигпаї ['6зз:п1] 1. п 1) газета; журнал; 2) щоденник; (ІЬе Іоигпаїз) протокол засідання (парламенту); ~ оГ а сопГегепсе бюлетень конференції; 3) мор. судновйй журнал; 4) бух. журнал; 5) тех. шййка вала, цапфа; п’ята; шип; уеііоху ~ бульварно-сенсаційний журнал, жовтий журнал; 2. ад]денний.
Іоигпа1-Ьеагіп£ 1'6зз:п1'Ьєзпд] п тех. опорний (радіальний) підшйпник.
Іошпаї-Ьоок ['6зз:п1Ьик] п 1) кнйга щоденних записів; журнал; 2) щоденник.
Іоигпаї-Ьох ['6зз:п1Ьзкз] п тех. коробка підшйпника; вагонна букса.
]оиша1е8е [,6зз:пз'1і:г] п розм. газетний штамп, газетна мова.
Іоштіаіізт ['6зз:пз1ігт] п 1) професія журналіста, робота журналіста; 2) журналістика.
]оигпа1І8і ['6зз:пз1ізІ] п журналіст; газетяр; кореспондент; ассгебіїеб ~ акредитований журналіст.
Іошпаїізііс [,6зз:пз'1із1ік] ад] 1) журнальний, журналістський; 2) характерний для газетного (журнального) стйлю.
Іоигпаїіге ['6зз:пз1аіг] V 1) запйсу-вати в журнал, вносити до журналу; 2) вестй щоденник (журнал); 3) займатися журналістикою; працювати в газеті (журналі).
Іоигпеу ['6зз:пі] 1. п 1) подорож; поїздка; а ~ Ьу гаіі подорож залізнй-цею; а ~ оп Гооі похід (екскурсія) пішки; іо §о оп а ~ вйрушити в похід (у подорож); 2) рейс; 2. V подорожувати, мандрувати; здійснювати подорож (поїздку, рейс).
Іоигпеу-саке ['6зз:пікеік| п коржик.
риглеутап ['6зз:ттзп] п (/?/]оитеу-теп [-тзп]) 1) кваліфікований робітнйк (реміснйк), що працює за наймом; підмайстер; 2) наймит; 3) поденник; 4) військ. розм. фахівець-рядовйй; 5) електрйчний годйнник; 6) астр. контрольний годйнник (тж ~ сіоск).
Іошпеу-іуогк [ '6зз:пі\¥з:к] п 1) праця за наймом; 2) поденщина, поденна праця.
Іои8< [бзаизі, 6зи:$і] 1. п іст. 1) рйцарський поєдйнок; двобій; 2) рі турнір; 2. V бйтися (боротися) на поєдйнку (турнірі).
Лоує [бзоиу] п міф. Юпітер; Ьу ~! клянуся Юпітером!; їй-ббгу!
Іоуіаі ['6зоиу]з1] ад] 1) веселий, жвавий; товарйський, компанійський; 2) (3.) що стосується планети Юпітер.
Іоуіаіііу [,6зоиуі'ж1Пі] п веселість; жвавість; товарйськість.
Іоуіаііхе ['бзоиуїзіаіг] у розвеселй-ти, звеселйти.
Іоуіаііу ['6зоиу]з1і| аду весело, жваво.
]О¥Іа1пе88 ['6зоиу]з1пі8] п веселість; товарйськість.
Лоуіап ['бзоиуїзп] ад] 1) міф. подібний до Юпітера; велйчний; 2) що стосується планети Юпітер.
Іоіуаг [бзаи'а:] п сорго.
[бзаиі] п 1) щелепа; щелепна кістка; 2) щока; 3) підшййок (у худоби); 4) воло, сережка (у птахів); 5) борідка (у півня); 6) голова (осетра то
629
]ші
що)', 7) пуста розмова; базікання; 8) наклеп.
Іояіу ['дзаиіі] ад] мордатий.
Лоу [6301] п ж. ім'я Джой.
|оу [6301] 1. п 1) радість, веселість; утіха; задоволення; іо >уі8Ь 8тЬ. ~ поздоровляти когось, бажати щастя комусь; 2) причина радості; те, що викликає захоплення; 3) амер. зручність, вигода, комфорт; 4 босі §іує уои ~, ~ уои бажаю вам щастя (удачі); 2. у поет. 1) радувати; веселити; 2) радіти; звеселятися.
Іоуапсе [’сІзоіопз] п поет, радість; захоплення; веселощі.
|оу-Ье11$ [’сІзоіЬеІг] п рі церковні дзвони, в які дзвонять з нагоди свята.
Лоусе [63018] п ж. ім'я Джойс.
Іоу-йге ['6301 Таю] п багаття, що розпалюють з нагоди свята.
Іоуйіі [’сізоіїиі] ад] радісний; щасливий; задоволений, веселий; іо Ье ~ радіти.
Іоуїїіііу ['сізоїйііі] аду весело; радісно; щасливо.
]оуГи1пе88 [’сізоііїїітз] п радість, веселощі.
|оу-£ші [’сІззідлп] п гармата, з якої стріляють з нагоди свята.
]оу-Ьои$е [’сІзоіЬаиз] п амер. розм. дім розпусти.
)оу1е§8 ['сізоіііз] ад] безрадісний, сумний.
]оу1Є85Іу ['с1зоі1і8Іі] асіу безрадісно, невесело, сумно.
|оу!е$$пе$$ ['сІззі1і8Пі8] п безрадісність; смуток, сум, печаль.
]оуоіі8 ['630108] див. ]оу£и1.
Іоу-гіде ['бзоігаїб] п розм. поїздка на чужій (казенній) автомашині (без дозволу).
Іоу-5ііск ('бзоізіік] п ав. розм. ручка (важіль) керування.
Лоту ['дзоигі] п ж. ім'я Джбузі, Джбзі (зменш, від До8ерЬа, Іо8ерйіпе).
Л-реп ['(Ізеґреп] п перо рондо.
їй [бзи:] п ж. ім'я Джу (зменш, від ІибіїЬ).
Лиап ['6зи:оп] п ч. ім'я Джуан, Жу-ан, Хуан.
Диапііа [бзио'пі.Ю] п ж. ім'я Джу-аніта, Хуаніта.
ІиЬа ['6зи:Ьо] п амер. джуба (негритянський танець).
ЛиЬаІ ['6зи:Ьо1] п ч. ім'я 1) Джубал; 2) бібл. Іувал.
ІиЬаІе ['бзи.ЬіІ] ад] зоол. з гривою, гривастий.
ІиЬЬаЬ ['бзиЬо] п араб, джуба (верхній одяг магометан).
ріЬе ['6зи:Ьі] п амвон (у церкві).
]иЬПапсе ['6зи:Ьі1оп8] п радіння, радощі, радість, тріумфування.
ІиЬіІапсу ['6зи:Ьі1оп8і] див. ]иЬі!апсе.
ІиЬіІапі ['6зи:Ьі1опІ] асі] радісний, радіючий; тріумфальний.
ІиЬіІапНу [ '6зи:Ьі1оп11і] аду радісно, з радістю.
ІиЬПаіе І [,6зи:Ьі'1а:Іі] п 1) радість; радісний порйв; 2) Ц.) церк. третя неділя після Великодня; 3) (].) церк. 100-й псалом.
ІиЬіІаІе II ['6зи:Ьі1еіі] V радіти, радуватися; торжествувати, тріумфувати.
ІиЬіІаііоп [,6зи:Ьі'1еі/п] п (тж рі) радіння, радощі, радість; свято, святкування.
ЛиЬіІее ['6зи:Ьі1і:] п ж. ім'я Джубілі.
ІиЬіІее ['6зи:Ьі1і:] п 1) ювілей (п’ятдесятирічний); 8і1уєг (воібеп, біатопб) ~ двадцятип’ятирічний (п’ятдесятирічний, шістдесятирічний) ювілей; ійе Піатопб ~ іст. шістдесятирічний ювілей царювання королеви Вікторії; 2) святкування, свято.
ІиЬіІіхе [ '6зи:Ьі1аіг] V 1) справляти ювілей; 2) радіти; торжествувати; святкувати.
Лий [сізлсі] п ч. ім'я Джад (зменш, від ДисІ8оп).
Лийа(Ь) ['6зи:6о] п ч. ім'я 1) Джуда; 2) бібл. Іуда.
Лийаіс(аі) [сізи: 'беик(оі)] ад] іудейський, єврейський.
«Ішіакт ['бзшбеїхт] п 1) іудаїзм, єврейська релігія; 2) додержання єврейських звичаїв (релігійних обрядів).
«Іікіаізі [ '6зи:6еі8І] п послідовник іудаїзму.
Лидаіхе [ '6зи:6еаі2] V 1) обертати у єврейство; 2) додержувати єврейських звичаїв (єврейської релігії); 3) тлумачити (пояснювати) згідно з єврейською релігією.
«Ішіаз ['6зи:6оз] п 1) бібл. Іуда; 2) перен. зрадник; ~ йаіг руде волосся; ~ кІ88 поцілунок Іуди; зрадницький поцілунок.
ІшІа$ ['бзшбоз] п отвір (вічко) у дверях (для підглядання).
ЛшІа$-со1оиге(і ['бзшбоз'кліоб] ад] рудий.
Ли<1а$-Ьо1е [ 'бзшбозЬоиІ] див. ]и6аз.
ЛиЛаз-ігар [ '6зи:6о8Іггер] див. ]и6а8.
Ли6а$-ігее [ '6зи:6о8Ігі:] п бот. іудине дерево.
ркісоск ['сізлсікок] п орн. 1) баранчик, вівчарик; 2) гаршнеп.
«Іисісі [сізлсі] п ч. ім'я Джад (зменш, від Дисіа(Ь)).
ЛшІе [6зи:6] п ч. ім'я 1) Джуд (зменш, від Іисіа(Ь)); 2) бібл. Іуда.
]ШІ£е [63Л63] 1. п 1) суддя; 2) арбітр, експерт; третейський суддя; ~ аі ійе сигуе спорт, суддя на повороті; ~ аі ійе ГіпІ8Й спорт, суддя на фініші; ~ оГ ійе соигзе спорт, суддя на дистанції; 3) рі спорт, суддівська колегія на змаганнях; 4) знавець, цінитель; 5) рі (Іи6§Є8) бібл. Кнйга Суддів; < Д. А6-уосаіе Оепегаї головнйй військбвйй прокурор; 2. V 1) судйти; ухвалювати вйрок (рішення); 2) бути арбітром (ек
спертом); 3) оцінювати; складати думку; вважати, гадати; 4) приходити до висновку, робйти вйсновок; 5) осуджувати, гудити, ганити.
)імІ£е-а(І¥Осаіе [ 'бзлбз'аебуокії] п 1) військбвйй прокурор; 2) консультант військового суду; 3) амер. начальник військово-юридйчної служби; 4) військбвйй суддя.
,|и<1ее-іпа4Іе ['бзлбзтеїб] ад] судо-чйнний; - 1а\у закон, оснований на судовйх прйнципах (на судовій практиці).
Іий^етаіісаі [бзлбз'тгеїікоі] ад] розм. розважливий, розсудливий.
Ііміеетепі ['бзлбзтопі] п 1) юр. вйрок, рішення суду; їїпаї ~ остаточне рішення суду, вйрок; іо ра88 (Іо £іує, Ю ргопоипсе, Ю гепбег) ~ ухвалювати судове рішення, оголошувати вйрок; 2) юр. розгляд (слухання) справи в суді; 3) покарання; (божа) кара; 4) крй-тика, осудження; 5) судження, думка, гадка, погляд, оцінка; іп ту ~ на мою думку; ргіуаіе ~ приватна думка; 6) розсудливість; здоровий глузд.
ІшІ£етеііі-(Іау ['бзлбзтопібеї] п рел. судний день; день страшного суду.
]ші|’еіїіепі-Ьа11 [ '6зл6зтопіЬо:1] п зал судовйх засідань, будйнок суду; суд.
]шІ8ЄіпепІ-$еаі ['бзлбзтопізі.і] п 1) місце судді; 2) суд, трибунал.
Іші|’е$Ьір ['бзлбз/ір] п 1) посада судді; 2) канцелярія суду (судді).
Іи(І§Ш£ ['СІ3ЛСІ31Г) ] п с. г. бонітування, оцінка.
|шІ£та<іс(а1) [.бзлбз'тгеіік(оі)] ад] розм. розважливий, розсудливий.
«Ііміі ['с!зи:сІі] п ж. ім'я Джуді (зменш, від Зибіїй).
ІисІісаЬІе ['бзи:бікоЬ1] ад] підсудний; що підлягає юрисдйкції.
ІиШсаІіоп [,<ізи:с1і'кеі/п] п розгляд справи суддею.
ІшІісаііуе ['сізшсіїкаїїу] ад] що виконує функції судді.
Ішіісаіогу І ['гізшсіі 'кеііоп] п 1) суд, трибунал; 2) перен. судйлище; 3) здійснення правосуддя.
]и(іісаіогу II [ 'сізигсіїкоіап] ад] 1) су-довйй; 2) критйчний.
дміісаіііге ['бзи:бікоір] п 1) судочинство; здійснення правосуддя; 2) судоустрій, система судовйх органів; 3) звання судді; корпорація суддів; 4) суд; Зиргете СоиП оГ ~ Верховний Суд Велйкої Британії; 5) судовйй округ; 6) підсудність.
]и<1ісіаІ [бзи:'бі/1] ад] 1) судовйй, законний; ~ тигсіег судова пбмйлка; ухвалення смертного вйроку невинуватому; ~ ргосеесііп£8 засідання суду, судочйнство; 2) суддівський; 3) розсудливий, розважливий; безсторонній, неупереджений.
Іисіісіаііу [бзи: 'сіі/оіі] аду судовим порядком.
630
]ит
Іигіісіагу [сізи: сІї/юп] асі] судовий; ~ 1а\¥ судове право, судова практика.
]шіісіои$ [сІзи:'сІі/9$] асі] розсудливий, поміркований, розважливий.
Ішіісюизіу [сІзи:'сІі/О8Іі] аду розсудливо, помірковано, розважливо.
Лисііік |'сІзи:сІіО] п ж. ім'я 1) Джу-діт; 2) бібл. Юдіф.
Лисіо ['<ізи:с1ои] п спорт, дзюдо.
Лш1$оп ['сІзлсІзп] п ч. ім'я Джадсон.
ЛшІу ['<ізи:сІі] п 1) ж. ім'я Джуді {зменш, від ЛисііґЬ); 2) жінка, баба; 3) розм. жінка-полісмен.
Іи£ [сізлд] 1. п 1) глек, глечик; 2) розм. кухоль (чогось); а ~ оГ Ьеег кухоль пйва; 3) розм. в’язнйця; 4) тьохкання, щебетання (солов'я тощо); 2. V 1) тушкувати в горщичку (кролика, зайця); 2) розм. посадйти у в’язнйцю; 3) тьохкати, щебетати (про солов'я тощо); 4) збиратися у зграю (про диких птахів); 5) збйтися в купу.
Іи&а1 ['сізигдаї] ад] анат. вйличний; ~ Ьопе вйлична кістка.
Іи^аіе І |'сІзи:діі] ад] 1) бот., зоол. парний; 2) бот. ребрйстий.
Іи^аіе II [ Дзшдеіі] V зв’язувати попарно; попарно упрягати в ярмо.
Іизаіесі ['дзи:деіисІ] ад] бот., зоол. парний; зв’язаний попарно; сполучений.
Іизаііоп [сізи: 'деі/п] п 1) зв’язування; об’єднання; 2) оподаткування землі за кількістю пар волів, якйми вона обробляється.
Іи§ег ['сізігсіза] п міра земельної площі (= 2500 кв. м).
Іи£Ґи1 [ сізлдіиі] п повний глечик (як міра рідини); поі Ьу а ~ нізащо в світі, ні в якому разі.
]и££Є(1 [сізлдсі] ад] кул. тушкований.
]и££іп$ ['сізлдіпг] п розм. простак; дурень.
Іиздіе ['дзлді] 1. п 1) фокус, трюк; спрйтність рук; 2) обман; шахрайство; спрйтне шахрайство; 3) перекручення фактів (смислу); 4) колода; 2. V 1) показувати фокуси; жонглювати; 2) обдурювати, піддурювати; штукарити, морочити; іо ~ 'уііЬ Гасіз перекручувати (підтасовувати) факти.
Іи&£Іег ['сізлдіа] п 1) жонглер, фокусник; штукар; 2) фігляр; 3) шахрай; ошуканець; шарлатан.
Іиддіегу [ Дзлдіоп] п 1) показування фокусів, жонглювання, спрйтність рук; 2) обман, шахрайство; 3) перекручування фактів; роїііісаі ~ політй-чні махінації.
Іи^-ЬапШесІ ['с^дд,ЬаепсІІсІ] ад] амер. однобічний; небезсторонній, упереджений; несправедлйвий.
Ли^озіау |']и:дои'8Іа:у] див. Іи§о-зіауіап.
Ли£О8Іа¥Іа [,зидои'8Іа:ур] п геогр. н. Югославія (тж ¥и§оз1ауіа).
Ли^О8ІаУІап [']и:дои'8Іа:узап] ад] югославський.
Іидиіаг ['сізлд^иід] ад] анат. шйй-ний; яремний; ~ уєіп яремна вена.
Іидиіаіе ['сізлд^иіеіі] V 1) мед. заду-шйти; 2) перерізати горло; 3) зупинй-ти сильнодіючими засобами (хворобу).
Іиісе [сізиіз] 1. п 1) сік; огап^е ~ апельсйновий сік; ^азігіс ~ шлунковий сік; 2) суть, дух (чогось); 3) розм. пальне, бензйн; 4) електрйчний струм; ~ гоасі амер. електрйчна залізнйця; 2. V звич. разз розм. 1) бйти струмом; 2) стратити на електрйчному стільці.
ІиісесІ [<ізи:8і] ад] соковйтий.
Іиісе1е88 ['<ізи:8Іі8] ад] 1) позбавлений соку, сухйй; 2) розм. позбавлений пального (бензйну); 3) знеструмле-ний.
Іиісег [ сІзи:89] п 1) соковижималка; 2) театр, освітлювач; 3) кін. розм. освітлювач.
Іиісіїу ['с1зи:8і1і] аду відмінно, чудово.
Іиісіпе$$ ['сІзи:8іпі8] п 1) соковй-тість; 2) розм. колорйтність.
Іиісу |'сізи:8і] ад] 1) соковйтий; 2) розм. вогкий, дощовйй (про погоду); 3) розм. колорйтний; соковйтий; принадний; чудовий, першокласний; 4) змістовний (про лекцію тощо).
Іи-]іі$и [Нзи:'сізіізи:] п яп. джіу--джитсу.
Іи-іи ['сІзігсІзи:] п 1) чари, заклинання; 2) амулет; фетйш; 3) табу, заборона.
]и-]иІ8и [Нзи: Дзиізи:] див. )и-)іі8и.
ІикеЬох ['сІзшкЬокз] п амер. розм. автоматйчний програвач (у ресторанах).
Іике-]оіп< [ ДзигксІзоіпі] п амер. розм. ресторан (бар), де танцюють під музику автоматйчного програвана.
Іиіер ['<ізи:1ер] п 1) сироп, у якому дають ліки; 2) амер напій з віскі (коньяку) з водою, цукром, льодом і м’ятою.
Лиіе [<ізи:1] п 1) ж. ім'я Джул (зменш, від Іиііеі); 2) ч. ім'я Джул (зменш, від Іиііап, Іиііиз).
<1и1е8 [<ізи:1г] п ч. ім'я Джулз.
Лиіеііа [сізиі'іеіа] п ж. ім'я Джулета, Джульєта.
Лиіі ['сІзи:1і] п ж. ім'я Джулі (зменш, від Іиііа).
Лиііа ['<Ізи:Ц9] п ж. ім'я Джулья, Джулія.
Лиііап ['с!зи:1)зп] 1. п ч. ім'я Джу-льян, Джуліан; Юліан; 2. ад] юліанський; що стосується Юлія Цезаря; ~ саіепсіаг юліанський календар.
«Іиііапа [Дзи:1і'а:па] п ж. ім'я Джу-ліана.
Лиііаші(е) [Дзи:1і'аеп] п ч. ім'я Джуліан.
Диііе [Дзи:'Іі:] п ж. ім 'я Джулі, Жу-лі, Юлія.
Іиііеппе [Дзшії'еп] п фр. кул. суп--жульєн.
Лиііеі [ДзшЦоІ] п ж. ім'я Джульєт, Джульєтта.
Лиііеііа [<1зи:'1)ЄІ9] п ж. ім'я Джульєтта.
Лиііеііе Дзи/Цеї] п ж. ім 'я Джульєт.
Лиііиз [ДзиДоз] п ч. ім'я 1) Джу-ліус, Джульєс; 2) іст. Юлій.
«Іиіу [дзиґіаі] п лйпень; іп ~ у лй-пні; ~ (іауз липневі дні.
«Іиіуап [Дзшірп] п ж. ім'я Джульян.
Іишагі [ Дзи:та:1] п міф. напівбйк--напівкобйла; напівкінь-напівкорбва.
ІитЬаІ [ДзлтЬаІ] п солодка здобна пампушка (булочка).
ІитЬІе [ДзлтЬІ] 1. п 1) безладна суміш; купа; 2) плуганйна, безладдя; 3) штовханйна, трясіння; тйснява, давка; 4) солодка здобна булочка; 2. V 1) змішувати(ся); перемішувати(ся); 2) збовтувати; 3) кйдати в безладну купу; 4) рухатися безладно; штовхатися; товпитися; 5) трястйся (в екіпажі).
ІитЬ1е-8а1е [ДзлтЬІ8еі1] п розпродаж дешевих (ношених) речей на благодійному базарі.
]итЬ1е-§Ьор [ДзлтЬІ/зр] п крамнй-ця, де продаються дешеві (ношені) речі; крамнйця уцінених товарів.
ІшпЬо [ДзлтЬои] п 1) велйка незграбна людйна (тварйна); громіздка річ; 2) гірн. буровйй візок; 3) тех. агрегат велйких розмірів.
Іишр [сізлтр] 1. п 1) стрибок; іо іаке (іо £Іує) а ~ стрибнути; Ьі§Ь (1оп§, роїе) ~ стрибок у висоту (у довжину, з жердйною); 8іапсііп£ (гиппіп§) ~ стрибок з місця (з розбігу); рагасЬиіе ~ стрибок з парашутом; беїауеб ~ затя-жнйй стрибок (з парашутом); 2) різке підвйщення; ~ іп ргісез різке підвй-щення цін; 3) здригання; сіпання; дрижання; іо §іує а ~ здригнутися; 4) мед. хорея, віттова хвороба; 5) розм. біла гарячка; 6) раптове підвйщення водй; 7) геол. дислокація жйли; 8) ав. розм. переліт; 9) амер. друк, продовження, перенесення на іншу сторінку; ~ зіогу оповідання з продовженням; 10) різкйй перехід, розрйв; 11) розм. перевага; 12) спорт, наскок; зіскок (із снаряда); Ю Ьауе (іо £ЄІ) ІЬе ~ іп 8ТПіЬ. (оп 8тпЬ.) мати перевагу в чомусь (перед кимсь); Ггот іЬе (уегу) Гігзі ~ з самого початку; оп (ироп) іЬе ~ дуже зайнятий; в русі, на ногах; меткйй; ~ )еі джаміджет (літак з вертикальним зльотом); 2. ад] 1) що збігається; збіжний; 2) рівний; 3) точний; 4) швидкйй (про музику); ~ ЬаІІ спірний м’яч (баскетбол); ~ ЬісІ карт, більша від потрібної ставка, щоб збільшити ставку партнера; 3. у 1) стрибати, скакати; плигати; Ю ~ ир апсі сіоу/п під-стрйбувати; іо ~ Ггот а тоуіп§ ігаіп зіскочити з поїзда на ходу; іо ~ Гог
Іиш
631
Іип
Іоу стрибати від радощів; іо - оиі оГ іке \¥ІП(іо\¥ вистрибнути у вікно; іо -'уіій а 1оп§ піп стрибати з розгону (розбігу); 2) скочити, зірватися {на ноги); 3) здригатися; 4) перестрибувати, перескакувати, пропускати {тж - оуєг); іо - а сйаріег іп а Ьоок пропустити розділ під час читання кнйги; 5) примусити (спонукати) стрибати; іо - а йог8е оуєг а Гепсе примусити коня стрибнути через паркан; 6) трясти; 7) підніматися, підскакувати {про ціну, температуру); 8) підвищувати, піднімати {ціни); 9) сіпати, нити {про зуб); 10) збігатися, узгоджуватися; 11) розм. накидатися; обвинувачувати; лаяти; 12) захоплювати, заволодівати {чимсь); 13) тікати; рятуватися втечею; 14) кін. зміщатися, викривлятися {про зображення на екрані); 15) тех. зварювати впритул; 16) гірн. бурити вручну; 17) амер. друк, продовжувати на наступній сторінці {про оповідання);
іо - аі ап оїїег ухопйтися за пропо-зйцію; іо - аі сопсіизіопз робйти передчасні вйсновки; іо - оп (ироп) 8тЬ. несподівано накидатися на когось; обвинувачувати, лаяти когось; □ - аЬоиі підстрйбувати, підскакувати; метушй-тися; - аі накидатися на; обіймати {когось); перен. ухопйтися за {пропозицію); ~ (ІО1¥П зіскочити, сплигнути; допо-могтй зстрибнути; - іп ускочити; - іп! залізай швйдше (хутчіше)!; - оЛГ зіскочити; військ, починати атаку; - оп несподівано накйнутися на {когось); -оиі вйскочити; - ир підскочити; скочити, зірватися з місця; - ир! сідайте! (в сідло, в екіпаж); ~ нііЬ узгоджуватися з; відповідати {чомусь); іо ~ а сіаіт незаконно захопйти чужу власність; іо - аі ійе Ьаіі попастися на гачок; іо -оуєг ійе Ьгоотзііск одружйтися без шлюбного обряду; іо - оуєг ійе тооп бути у збудженому стані; іо - оиі оГ опе’з зкіп бути у нестямі; іо - ійе §ип розм. розпочати до сигналу (до належного часу) {перегони тощо); іо - ійе циеие пройтй (дістати) без черги; іо - іо іі вживати рішучих заходів; поспішати; іо - ійе ігаск амер. опинйтися на хйбному шляху; іо Ье -есі іпіо зтій. бути утягнутим у щось оманою.
Ішпрег [ сізлтро] 1. п 1) стрибун, плигун; скакун; 2) комаха-стрибу-нець {коник тощо); 3) член англійської секти методйстів-стрибунів; 4) тех. ручнйй бур; кйрка; кайло; 5) ел. сполучний дріт; перемйчка; 6) зал. між-вагбнний з’єднувач; 7) військ, рухома мішень; 8) ав. парашутйст; 9) спорт. кінь, що бере перешкоди; 10) амер. загарбник чужої земельної ділянки; 11) амер. санчата; 12) джемпер; 13) матроська блуза; 14) робоча блуза; фланелева куртка; 15) сарафан; 16) рі комбінезон {дитячий); малиця; 2. гбу-рйти ручнйм буром.
]ишріпе$$ [ сізлтріпіз] п нервовий стан, нервозність.
Ішпріпз ['сізлтрії]] п 1) стрибання, скакання, плигання; 2) спорт. стрибкй; 3) мет. розковування; -сотреііііоп змагання з подолання перешкод {кінний спорт); - ріі яма для стрибків {легка атлетика); ~ гасе лйжне двоєборство; - горе амер. скакалка; - \уігє мор. сітковідвіднйй трос.
Іишріп^-Ьоагсі ['сІзлтрп]Ьз;сІ] п спорт, брусок відштовхування.
]шпріп£-с1еег [ сІзлтріі]сІі9] п зоол. чорнохвостий олень.
]ишріп§-Ьаге [сІзлтрп]йєо] п зоол. африканський тушканчик.
]шпріп£-1ісе ['сізлтрп] 1аі8] рі від Іитріп£-1ои8е.
Іитріп£-1оизе ['сізлтрії] 1аи8] п {рі Іитріп§-1ісе) ент. рослйнна воша.
Ішпріпзіу ['сізлтрп] її] асіу підстрй-буючи; стрибками.
]шпріп£-шісе ['сІзлтріі]таі8] рі від Іитріп^-тоизе.
]итріп£-тоіі8е [ сізлтрії] таиз] п {рі Іитріп^-тісе) зоол. північноамериканська мйша.
Іитріп£-оЛГ ['сізлтрії]'о: £] п вйхід в атаку; - §гоипсі військ, плацдарм; -ріасе амер. межа цивілізованого світу; безвйхідне становище; плацдарм.
Ішпріпз-гаі ['сізлтріг)гаві] п зоол. група гризунів-стрибунів {тушканчик тощо).
]шпріп£-8Ьееі ['сізлтрпДі.ї] п рятувальне полотнище {на яке вистрибують з будинку, охопленого вогнем).
]ишріп§-8рі(1ег ['сІзлтрп]'8раісІ9] п ент. павук-стрибун.
Ішпр-іоіпі 1'сІзлтр'сІзоіпі] п тех. стикове з’єднання.
Ішпр-оІЇ ['сізлтрз:ґ] п 1) військ. атака, наступ; 2) спорт, відскік, відштовхування; поштовх; відрйв від трампліна (від землі тощо); < - Ііпе військ, вихіднйй рубіж для наступу.
Ішпр-оуег [ сізлтр'оиуа] п амер. розм. перенесення на іншу (наступну) сторінку; продовження.
Іишр-$еаі [ сІзлтр8І:і] п відкидне сидіння.
Іитр-зіор ['сІзлтрзіор] п спорт, зу-пйнка м’яча стрибком.
Ішпр-і¥е1(1іп£ [ сізлтр'\уе1сІп] ] п тех. зварювання впритул.
Ішпру ['сІзлтрі] асі) 1) нервовий; шо часто здригається; 2) що діє на нерви; 3) шо стрибає (підвйщується) {про ціни, температуру тощо).
Іипсасеоиз [сІзлд кеі/зз] асі) бот. очеретяний, тростйнний, ситнико-вий.
Іипсо [Дзлдкои] п орн. американський в’юрок.
Іипсііоп [ сізлї]к/п1 п 1) з’єднання; поєднання; союз, коаліція; іо таке а
- з’єднатися, об’єднатися; 2) тех. з’єднання; стик; спай; 3) місце (точка) з’єднання (перетину); схрещення; 4) залізнйчний вузол; вузловйй пункт; гаійуау - залізнйчний вузол; 5) перехрестя {шляхів); роздоріжжя; 6) перехрещення залізнйчних колій; 7) злиття (річок); - Ьоагсі тел. комутатор; -Ьох колектор; ел. сполучна муфта; -саіі тел. приміська розмова; - сапаї з’єднувальний канал; - Ііпе сполучна лінія {зв’язку); - 8І£па1 зал. стрілочний покажчик.
Іипсіиге [ 'сІзлдкі/а] п 1) з’єднання, сполучення; 2) місце з’єднання (схрещування, злиття); 3) стан справ, кон’юнктура; крйза; аі ійі8 - за таких обставин; 4) тех. шов, спай.
Липе [сІзи;п] п 1) ж. ім’я Джун; 2) червень; іп - у червні; - сіауз червневі дні.
Липе-арріе [ сізиіп'аері] п червневе {сорт ранніх яблук).
Липе-Ьеггу ['с!зи:п,Ьегі] п бот. ірга.
Липе-£га88 ['сІзи:пдга:8| п бот. лу-ЧНЙЙ тонконіг.
]ші§1е ['сізлілді] п 1) джунглі; густі зарості; нетрі; 2) густйй ліс, хаща, хащі; 3) амер. розм. кубло; нічліжка для бродяг (безробітних) {тж йоЬо -); < - Гєуєг тропічна пропасниця; - £ут конструкція для дитячих ігор; ійе 1а\¥ оГ ійе - закон джунглів.
Іші§1е-Ьеп [ 'дзлддійеп] п індійська дйка курка.
]ші£Іе-тагкеі ['сізлг)дкта:кіі] п фондова біржа для західноафрикансь-ких компаній.
Іші£Іе-ох ['сізлддізкз] п індійська дйка худоба.
.Ішщіу ['сізлі]дії] асі) 1) покрйтий джунглями; 2) густйй, зарослий; схожий на джунглі.
«Ішііог ['<ізи:п)д] п ч. ім ’я Джуньйор, Джуніор.
Ішііог [Дзи.піо] 1. п 1) молодший {за віком); ійе -8 молодші; 2) підлеглий; йе І8 ту - він мій підлеглий; 3) амер. студент передостаннього курсу; 4) спорт, юніор; 2. асі) 1) молодший {за віком); Зойп $шіій - Джон Сміт молодший (син); 2) молодший {за становищем); підлеглий; - а88І8іапі помічнйк бібліотекаря; - Іеасіег військ. молодший командйр; - іесйпісіап ав. молодший технік; 3) юнацький; -Ьоок кнйга для юнацтва; - іеат спорт. юнацька команда, команда юніорів; < - со11е£е амер. коледж з дворічним неповним курсом; - соттоп гоот зал відпочйнку і розваг для студентів; -йі^й 8сйоо1 амер. неповна середня школа; - 8сйоо1 початкова школа; - зеп/ісе сухопутні війська.
Ішііогаіе [ сізшпіопі] п дворічний курс навчання, необхідний для прийняття духовного сану {у єзуїтів).
Іип
632
Ішііогіїу [,сІзи:пі'огіІі] п 1) молодший вік; 2) становище молодшого.
Ятірег [’сІзігтро] п бот. ялівець.
їипірег-^аіег ['гізи:піра,\¥о:іо] л настій з ялівцю (стимулюючий серцевий засіб).
Літіиз ['гізшпра] л ч. ім’я Джуніус.
]ітк [дзлдк] 1. л 1) мед. шина для фіксації перелому, пов’язка при переломі; 2) мор. клоччя із старих канатів; 3) кусок, шматок; колода; іо сиі іпіо Іипкз нарізати кусками; 4) брухт; пб-кйдьки; макулатура; мотлох, ганчір’я; бите скло; старе залізо; лахміття; 5) мет. дрібнйй скрап; 6) мор. розм. солонйна; 7) мор. ворса; 8) спермацетовий мішок (у голові кашалота); 9) військ, зенітний вогонь; 10) джонка; 11) розм. наркотики; 12) розм. нісенітниця; 2. V 1) відрізати куском; розрізати (ділйти) на кускй; 2) викидати як непотрібне; 3) здавати в утйль (макулатуру).
]ипк-Ьо(11е ['<1злі]к,Ьо11] л амер. портерна пляшка (із товстого зеленого скла).
Іипк-деаіег ['<ізлг)к,с1і:1о] л торговець старйми корабельними матеріалами.
Лшікег ['сІзлі]к9] л нім. 1) юнкер; 2) перен. реакціонер.
ріпкегз ['сізлдког] л ав. розм. юн-керси (німецькі бомбардувальники).
Ішікеї [’сізлдкії] 1. л 1) солодкий сир з вершками; 2) гулянка; святкування; 3) амер. пікнік; 4) амер. розважальна поїздка за державний рахунок; відрядження, не вйкликане необхідністю; 2. V 1) бенкетувати, пй-ти-гуляти; 2) амер. улаштовувати пікнік; 3) пригощати (когось).
Ішікеїег ['сізлдкііо] л 1) бенкетник, бенкетуючий; гуляка; 2) організатор гульні (гулянки).
Іипкеїіпз ['с!злі]кііп]] л 1) гулянка; гульбище; 2) амер. пікнік.
]шік-Ьоок [’дзлдкЬик] л гарпун (для спермацетової порожнини кашалота).
Ішікіе ['дзлдкі] л наркоман.
Іипктап ['дзлдктоп] л (/?/]ипктеп [-топ]) амер. лахмітник, ганчірник, скупник брухту.
]ітк-$1юр ['с!злі]к/ор1 л крамнйця старйх речей.
Іітк-уаі ['сізлдкугеї] л велйкий чан для дубйльного розчину.
Іітк-луасі [ 'сізлдк^уосі] л військ, пиж із конопель.
Іітку ['сізлдкі] л розм. 1) наркоман; 2) торговець наркотиками.
ріпкуапІ ['сІзлі]кіа:сІ] л амер. звалище брухту (лахміття, макулатури).
Липо ['сізшпои] л 1) міф. Юнона; 2) велйчна красуня; 3) астр. Юнона (третій астероїд); 4 Ьігсі оГ ~ орн. павйч.
Липоевдие [,сІзи:пои'е8к] аф подіб
ний до Юнони; схожий на Юнону ве-лйчною красою.
]шііа ['сізлпіо] л 1) пол. хунта; 2) кліка, політйчна фракція.
Іипіо ['сізлпіои] л 1) кліка, політйчна фракція; 2) таємний союз, змова; 3) хунта.
Іире [<ізи:р] л 1) шотл. жакет, кофта; корсаж; 2) куртка; чумарка, жупан, каптан.
Лирііег [ 'сІзшріїо] л 1) міф. Юпітер; 2) астр. Юпітер (планета); 4 Ьу ~! їй-богу!
Іироп [’(с!)зи:роп] л фр. коротка СПІДНЙЦЯ, МІНІ-СПІДНЙЦЯ.
Іигаї ['сізиогої] аф що стосується правознавства; правовйй, юридйч-ний.
Лигаздіс [сІзи'гаезік] аф геол. юрський; ~ регіосі юрський період, юра.
Іигаї [ 'сізиоггеї] л старший член муніципалітету.
Іигаіогу [сізизггеїп] аф клятвєний.
Іигі(ііс(а1) [сізио'псіік(оі)] аф 1) юри-дйчний; законний; правовйй; ~ регзоп юридйчна особа; 2) судовйй; ~ сіауз дні засідання суду.
ІигіШсаІІу [сізиз 'псіїкзіі] аду 1) юри-дйчно, за законом; 2) в судовому порядку.
Іигі$соп5и1і [’сізиопзкоп.злії] л юрисконсульт, юрйст.
Іигі$с1ісІіоп [,сІзизгі8'сІік/п] л 1) су-дочйнство; здійснення правосуддя; 2) юрисдйкція; підсудність; підвідомчість; асіуізогу ~ консультатйвна юрисдйкція; тіїііагу ~ військова юрисдйкція; сіотезііс ~ внутрішня компетенція; у/апі оГ ~ непідсудність, некомпетентність; 3) сфера повноважень; підвідомча галузь (сфера).
ІигІ5(1ісііопа1 [^зиопз'сіікрпі] ад] 1) підвідомчий; 2) підсудний.
Іигізргшіепсе І'сІзизп8,рги:сІзп8] л 1) юриспруденція; правознавство; тесіісаі ~ судова медицйна; 2) судова практика.
ІигізргшІепі |'сІзи9П8,рги:сЬпІ] 1. л юрйст, правознавець; 2. ад] обізнаний у законах.
Іигізрпкіепііаі [, сізиогізрги: 'сіепрі ] ад] що стосується юриспруденції; правознавчий.
Іші8і ['сізиопзі] л 1) юрист; 2) амер. адвокат; 3) знавець законів; 4) автор юридйчних праць; 5) сту-дент-юрйст.
Іигі$Ііс(аІ) [сізио'пзііїфі)] ад] 1) юри-дйчний; 2) законний.
]игІ8ііса11у [сізио'пзіікоіі] аду 1) юридйчно; 2) законно.
Іигог ['сізиага] л 1) юр. присяжний засідатель; 2) член журі; £гапсі (реііу) ~ член велйкого (малого) журі; 3) той, що складає (склав) клятву.
догу ['сізиоп] 1. л 1) юр. присяжні (засідателі); склад присяжних; суд
присяжних; £гапсі ~ велйке журі; іо зєгує оп а ~ виконувати обов’язки присяжного; Іо Ьап§ ІЬе ~ амер. перешкодити суду присяжних ухвалйти вердйкт; ІЬе ~ оГ риЬІіс оріпіоп суд громадської думки; 2) журі для присудження нагород (призів тощо); 3) спорт, суддівська колегія; ~ оГ ар-реаі головна суддівська колегія; 2. ад] мор. тимчасовий, аварійний (про кермо, щоглу).
Іигу-Ьох [ 'сІзиапЬзкз] л лава присяжних (засідателів) у залі суду.
рігу-Іев [’сізизпіед] л жарт, дерев’яна нога.
Іигу-1і$і [ '<ізизп1і8І] л спйсок присяжних (засідателів).
рігушап ['сізизптзп] л (рі іигутеп [-топ]) 1) юр. присяжний (засідатель); 2) член журі.
Іигу-тазі ['слизота :8і] л мор. аварійна (тимчасова) щогла.
Іигу-гів ['сізидппд] л мор. 1) тимчасове вітрйльне озброєння; 2) аварійний прйстрій.
Іигу-гі££Ш£ ['сІзизп,пдіі]] л мор. тимчасове озброєння.
різі [СІ3Л8І] 1. ад] 1) справедлйвий; ~ сіеаІіпЕ сумлінність; 2) заслужений; ~ ге^агії заслужена нагорода; 3) обґрунтований; що має підстави; ~ зиз-рісіоп обгрунтована підозра; 4) вірний, правильний; точний; ~ зсаіез (Ьаіапсез) точні ваги; 5) муз. чйстий, точний; 6) праведний; ~ сопсіисі гідна поведінка; 4 ~ юп англійська тонна (= 1016 кг); 2. аду 1) точно, саме, якраз; ії із ~ у/Ьаі І \уапі це саме те, що мені потрібно; іЬаі із ~ іі саме так, про це і йдеться; ~ Гоиг о’сіоск точно четверта годйна; ~ іп ііте якраз вчасно; ~ аі іЬе уегу тотепі в той самий момент; ~ іЬеп саме тоді; ~ зо! точно так!, цілком вірно!; ~ аз тисЬ стільки ж; 2) ледь; опіу ~ епои^Ь ледь вистачає; 3) щойно, тільки що; Ье Ьаз ~ соте він щойно прийшов; ~ по\у зараз, тільки що; 4) розм. просто, цілком, прямо, зовсім; іі’з ~ зріепдісі це просто чудово; ~ а тіпиіе одну хвилйнку; -Ііке (іЬе зате) цілком схожий, точно такйй же; 5) тільки; ~ Еапсу! подумати тільки!, ти дивйсь!; Іеі из ~ зее подй-вимося; 4 ~ аЬоиі приблйзно; майже; ~ аз \уе11 точно так само; з тим же успіхом; поі ~ уеі ще не зовсім; ~ аз зооп так само, з тим же успіхом; ~ іп сазе на всякий вйпадок; ~ ту Іиск таке вже моє щастя; ~ оиі оГ з^асі-сПіп£-с1оіЬез ще молоко на губах не обсохло; ~ іЬе зате все одно; іі із ~ іЬе зате іо те мені все одно; ~ іЬе іЬіп§ так годйться; це модно.
Лизіа ['сізлзіо] л ж. ім’я Джаста.
Іизіісе ['сІзлзіїз] л 1) справедлй-вість; 2) законність, юстйція, правосуддя; Соигі оГ .1. суд; іо Ьгіп£ Ю ~ притягтй до судової відповідальності;
633
кап
віддати під суд; іо сіо ~ оп (ироп) зтЬ. покарати когось; 3) суддя; СЬіеГ 5. головнйй суддя; голова суду; ТЬе Ьогсіз .Іизіісез судді касаційного суду; Ьогсі 3. Оепегаі голова Найвйщого карного суду Шотландії: роеіісаі ~ ідеальна справедлйвість; іо сіо ~ іо зтЬ. оцінйти належним чйном когось, гідно оцінйти когось; Зєсіхуоосі ~ розправа під вй-глядом суду; іо сіо опезеІГ ~ показати себе якнайкраще.
]и$іісе$1іір ['сІзлзіїз/ір] п 1) посада (звання) судді; 2) строк служби судді.
]и$іісіаЬі1ііу [сІзлздфа'Ьііііі] п юр. можлйвість розгляду в судовому порядку (про суперечки).
Іи$іісіаЬ1е [сІ^лз 'П/іаЬІ] асі] юр. що підлягає судовій відповідальності (розглядові судом).
Іизіісіаг [сізлзЧфа:] п юстиціарій (в Англії).
Іизйсіагу [сІзлзЧфап] 1. п 1) судовйй чиновник; працівнйк суду; 2) карний суд (у Шотландії)', Ні§Ь Соигі оГ 5. Верховний суд Шотландії з карних справ; 3) юстиціарій; 2. ад] 1) судовйй; судейський; 2) законний.
Іизіісіпз [ сІзлзіїзп]] п здійснення правосуддя.
]и$1ісіп£-гоош ['сІзлзіізіг)гит] п суддівська кімната.
різШїаЬіШу [,сІзлзіі£аі9'Ьі1ііі] п законність; дозволенність.
ІизііПаЬІе [ 'сІзлзіїГаюЬІ] а# що може бути вйправданий (дозволений); законний; вибачний, прощенний; ~ Ьотісісіе юр. убйвство з метою самооборони; ~ сіаітз законні вимоги.
ІизШїаЬІу [ 'сІзлзіїГаїоЬІі] аду вй-правдано; законно; дозволенно.
різШісагіоп [,сІзл8Ііії'кеі/п] п 1) вй-
правдання; 2) виправдні обставини; 3) правомірність, підтвердження; 4) подання поручйтелем доказу платоспроможності боржника; 5) друк, вйключення рядка.
ІизШїсаіІуе [ 'сІзлзиГікеїііу] аф ви-правднйй; що підтверджує (доводить) невйнність.
]из(іПса(огу [ 'сІзлзПГікеїГап] див. ]из-НГісаЙуе.
ІизііГіег ['дзлзіїГаїа] п 1) той, що виправдовує (знаходить вйправдання); 2) друк, працівнйк, що вирівнює (виключає) рядкй; 3) інструмент для вирівнювання рядка.
ІіієіИу [ 'бзлзйГаї] у 1) виправдувати, знаходити вйправдання, вибачати; Ьо\у сап уои ~ уоиг ЬеЬауіоиг? як ви можете пояснйти свою поведінку?; 2) підтверджувати; іо ~ (аз) Ьаіі юр. під присягою підтверджувати кредитоспроможність поручйтеля; 3) друк. виключати рядок.
Лизііп [ сізлзііп] п ч. ім’я Джастін, Юстйн.
Дизііпа ['(ІзлзШю] п ж. ім’я Джас-тіна; Юстйна.
Лизііпе [сІзлз'іі.п] п ж. ім ’я Джастін.
«Іизііпіап [ДзлзЧіпіап] п ч. ім’яЦжа-стініан; Юстиніан.
фізіїу [ сІзлзНі] аду 1) справедлйво, законно; 2) засл^окено; 3) точно, вірно.
Іи$іпе$8 [ЧІзлзіпіз] п 1) справедлй-вість; 2) точність, вірність.
[ СІ3Л8О8] п ч. ім’я Джастус; Юстус.
]иі [сізаї] 1. п 1) вйступ; 2) проекція; 2. у виступати, випинатися (тж ~ оиі, ~ ГогіЬ).
Лиіе [сІзиЛ] п іст. ют.
Іиіе [сІзиі] п бот. джут.
Лиііапсі [ 'сізлііапсі] п геогр. н. півострів Ютландія.
Іііуепезсепсе [,сІзи:уі'пе8П8] п 1) юність; 2) перехід від отроцтва до юності; 3) помолодіння.
Іиуепезсепі [Дзи.УҐпезпі] аф 1) юнацький; що стає юнаком; 2) що молодіє.
Іііуєпііє ['сізи:ушаїї] 1. п 1) юнак; підліток; 2) рі розм. кнйги для юнацтва; дитячі кнйги; 3) актор, що виконує роль молодого героя; -аиіЬог автор літератури для юнацтва; ~ соигі суд у справах неповнолітніх; ~ ІаЬоиг праця підлітків; дитяча праця; 2. аф 1) юний; юнацький; молодйй; ~ уеагз юні рбкй; ~ сіеііпциепсу дитяча злочйнність; 2) призначений для юнацтва; ~ Ьоокз книжкй для юнацтва; ~ ІіЬгагу бібліотека для дітей.
ІиуепШа [,(Ізи:уі 'піііо] п рі юнацькі (ранні) твори (знаменитих письменників).
ріуепіШу [,<Ізи:уі'пі1ій] п 1) юність, молодість; 2) юнацтво, юнь.
Іихіарозе ['сіздкзороиг] у 1) розташовувати поруч; накладати одне на одне; 2) зіставляти.
ріхіарозНіоп [, сІзлкзіора'гі/п] п 1) безпосереднє сусідство, стикання; накладання; нашарування; 2) зіставлення.
ІУП&Є8 [ 'Н31ПСІ3І :х] рі від іупх.
Іупх [бзфкз] п (рі )уп£ез) 1) орн. крутиголовка; 2) ворожіння, чаклунство, чари.
к
К, к [кеі] п 11-та літера англійського алфавіту.
каЬаззои [ка'Ьгези:] п зоол. броненосець.
КаЬиІ ['ка:Ьиі] п геогр. н. м. Кабул.
каск-ііашіесі [ 'каек'ЬаепсІїсІ] аф розм. незграбний; лівша.
касШізІї ['каесІї/] п кадиш (єврейська молитва).
Каіїіг ['каеГа] п 1) кафр; 2) кафрська мова; 3) рі розм. акції південноафриканських рудників.
КаПг ['ка.Та] п 1) кафір, мешканець Кафіристану (в Афганістані)', 2) мова кафірі; 3) невірний (про не-мусульманина); 4) бот. кафрське сорго.
каііеп ['каїїп] п військ, японська торпеда, керована людйною.
КаїаЬагі Оезегі [,ка:1а:'Ьа:п 'сІехаї] п геогр. н. пустеля Калахарі.
каїап [кае'1а:п] п зоол. калан.
каїе [кеіі] п 1) бот. кормова капуста; 2) шотл. овочевий суп; 3) амер. розм. грошенята, копійчйна.
каїеісіозсоре [ка'іаібззкоир] п 1) калейдоскоп; 2) перен. швйдко і різноманітно змінюване видовище.
ка1еіс1о8соріс(а1) [ка 'ІакЬ ’ зкорік(а 1) ] аф калейдоскопічний; швйдко змінюваний.
каїе-уаггі ['кеіііа:с1] п шотл. город (звич. при котеджі).
каіі ['каеіі] п хім. 1) поташ; луг;
2) окис калію.
Каїішапіап [,ка:1і'та:піа:п] п геогр. н. острів Калімантан.
Каїшук ['каеїтік] 1. п 1) калмйк;
калмйчка; (Ье ~ з збірн. калмйки; 2) кал-мйцька мова; 2. аф калмйцький.
Ката ['ка:та] п 1) геогр. н. р. Кама; 2) міф. бог кохання (в Індії)', 3) плотська прйстрасть, хтйвість.
КатсЬаіка [клт'уаїка] п геогр. н. півострів Камчатка.
каті ['ка:ті] п яп. 1) бог, божество; 2) пан, володар (титул правителів).
Катраіа [ка:т'ра:1а:| п геогр. н. м. Камлала.
Капака [ 'каепака] п канак (тубілець тихоокеанських островів).
Кашіасе [каеп'беїзі] п ж. ім’я Кан-дейсі.
Капе [кет] п ч. ім’я Кейн. кап&агоо [,каеїздз'ги:] п 1) зоол. кенгуру; 2) жарт, уродженець Австра
кап
634
кее
лії; 3) рі розм. акції західноавстралій-ських рудників; 4 ~ саггіег військ, розм. бронетранспортер; ~ соті амер. незаконний судовий розгляд; ~ іизіісе самосуд, самочинна розправа.
кап£агоо-Ьеаг [, кгедда'ги:Ьєа] п зоол. сумчастий ведмідь, коала.
кап^агоо-гаї [,кавт}до'ги:гав<:] п зоол. сумчастий пацюк.
Капза$ ['каепха8] п геогр. н. Канзас (штат США).
Капзаз Сіїу ['кзепгаз'зШ] п геогр. н. м. Канзас-Сіті.
Капііап ['каепііап] 1. п філос. кантіанець; 2. ад] філос. кантіанський.
КапІіапІБШ [ 'кгепйатгт] п філос. кантіанство.
каоїіп ['кеіаііп] п мін. каолін.
Каре11шеІ8Іег [ка:'ре1таі8Іа] п нім. капельмейстер, диригент.
каргоіасіаш [ 'каергаїакіат] п хім. капролактам.
каргоп [кгергап] 1. п капрон; 2. аф капроновий; ~ ГіЬге капронове волокно.
Кага ['ка:га] п ж. ім'я Кара.
Кага-Каїрак ['ка:га:'ка:1ра:к] 1. п 1) каракалпак; каракалпачка; ійе ~8 збірн. каракалпаки; 2) каракалпацька мова; 2. аф каракалпацький.
Ката 8еа ['ка:га 'зі:] п геогр. н. Карське море.
Кагеїіа [ка'гі:1іа] п геогр. н. Карелія.
Кагеп [ка'геп, амер. 'ка:гап] п ж. ім'я Карен (зменш, від КаШагіпе).
Кагіп [ка'пп] п ж. ім'я Карін. Кагіпа [ка'гкпа] п ж. ім'я Каріна. Каті [ка:1] п ч. ім'я Карл.
Кагіа ['ка:1а] п ж. ім'я Карла. Кагііе ['ка:1і] п ж. ім'я Карлі.
Кагіоуу Уагу ['ка:1о:уі 'уа:п] п геогр. н. м. Кардові Вари.
кагша [ка:та] п доля; карма.
Кагоі(е) ['кгегаі] п ж. ім'я Карол.
Кагоіуп ['каегаїт] п ж. ім'я Каро-лін.
КаграШіап Мошіїаіпз [ка:'реі9рп ташШпх] п рі геогр. н. Карпатські гори (тж СаграШіап Моипіаіпз).
кагзіепііе ['ка:$іопаі1] п мін. ангідрит.
Кагуп [ка'пп] п ж. ім'я Карін.
кагуокіпезіз [,каепоикі'пі:8і8] п біол. каріокінез, мітоз.
Казішіг [ каезітю] п ч. ім'я Касімір, Казимір.
Казраг ['каезра] п ч. ім'я Каспар.
каіаЬазез [ка'іаеЬа8І:г] рі від каіа-Ьазіз.
каіаЬазіз [каЧаеЬазіз] п (рі каіаЬазез) 1) рух унйз; 2) військовий відступ.
каїаЬаііс [,каеіа'Ьаеіік] ад] низхідний, спадний (про потік повітря).
каІаЬоІізт [ка'іаеЬаІігт] п біол. катаболізм, дисиміляція.
каІатогркіБШ [,кжїа'то:£ігт] п ка-таморфізм, поверхневий метаморфізм.
каїаркаїапх [,кжі»Теїіаедкз] п метеор. холодний фронт.
каїазіаіе [ка'ігезіїі] п біол. катастат, найпростіший продукт катаболізму.
Каїе [кек] п ж. ім'я Кейт, Кет (зменш, від Каійагіпе, КаШегіпе).
Каіегіпа [^каеЮ'гі:пз] п ж. ім'я Ка-теріна, Катерина.
КаїЬагіп ['каеОапп] п ж. ім'я Ка-тарін.
Каійагіпа [, каеОа'гі :па] п ж. ім 'я Ка-таріна.
Каійагіпе ['каеОапп] див. КаШагіп.
Каїкегіпа [^каеО»'гі:по] див. Ка-іегіпа.
КаШегіпе ['каеОапп] п ж. ім'я Ка-терін.
КаїЬегуп ['каевапп] див. КаШегіпе. каїкеїег ['каеОка] п мед. катетер.
Каїкіе ['каеОі] п ж. ім'я Каті, Кеті.
КаїШееп ['каеОІііп] п ж. ім'я Катлін, Кетлін.
КаіШуп ['каеОІіп] п ж. ім'я Катлін, Кетлін.
каїїюсіе [каеОоисІ] п фіз. катод.
Каїку [ каеві] п ж. ім'я Каті, Кеті.
Каїіе ['кеш] п ж. ім'я Кейті (зменш, від КаШагіпе, КаШегіпе).
Каїіпка ['кгеїідка) п ж. ім'я Катін-ка.
каїіоп ['кгеіаіап] п хім. катіон.
Каїшашіи [ука'ігпа:п'сІи:] п геогр. н. м. Катманду.
Каїгіпа [,кгеі'гі:па] п ж. ім'я Кат-ріна.
Каїгіпе ['каеіпп] п ж. ім'я Катрін, Кетрін.
КаПе^аІ ['каеіадаеі] п геогр. н. протока Каттегат.
Каїїу ['кави] п ж. ім'я Кеті, Каті.
Каїу ['кеш] п ж. ім'я Кейті (зменш, від КаШагіпе, КаШегіпе).
каїусіісі ['кешдісі] п ент. коник.
Кашіаз ['каипа:8| п геогр. н. м. Каунас.
каигі ['каип] п 1) бот. каурі; 2) деревина каурі.
каигі-£іші ['каипдлт] п смола каурі; копаловий лак.
ката ['ка:уа] п 1) бот. кава; 2) напій з кави.
Кау [кеі] п 1) ж. ім'я Кей (зменш, від КаШагіпе, КаШегіпе); 2) ч. ім’я Кей.
кауа [ 'кеіа] п спорт, розм. поразка, нокаут.
кауак ['каїаек] п 1) каяк (ескімоський човен); 2) човен, байдарка; 3) байдарковий спорт.
кауіез [кеііг] п розм. гра в кеглі, кауо ['кеґои] п спорт, розм. нокаут.
Кахакк [ка:'ха:й] 1. п 1) казах; казашка; Ше ~5 казахи; 2) казахська мова; 2. ад] казахський.
Кахаккзіап [,ка:2а:й'8іа:п] п геогр. н. Казахстан.
Кеап(е) [кіш] п ч. ім’я Кін.
кеЬЬиск ['кеЬак] п шотл. головка сиру.
кеск [кек] V 1) блювати, ригати; 2) відчувати огйду (відразу); іо ~ аі зтіЬ. з огидою відмовлятися від чогось; 3) видавати звуки «кек», кекати (про птахів).
кеск-ЬашІесі [ 'кек'ЬаепсІїсІ] ад] незграбний; лівша.
кескіе ['кекі] 1. п хихикання, хихотіння; 2. V 1) кудкудакати; гелготати; 2) хихйкати; 3) говорйти хихйка-ючи; 4) мор. обплітати; 5) блювати.
кесі [кед] п ент. овечий кровосос.
кесІве [кедз] 1. п мор. верп, стоп--анкер (тж кесі§е-апсйог); 2. V мор. 1) верпувати, перетягувати за допомогою верпів; 2) розвертатися (перетягатися) за допомогою верпів.
ке<1§е-апског [ 'кеф^зедка] п мор. стоп-анкер, верп.
кеШоск ['кесІІок] п розм. 1) дйка гірчйця; 2) суха трава.
кееск [кі:і|] п розм. шматок сала.
кеек [кі:к] V розм. заглядати; підглядати.
кеекег ['кі:ка] п 1) розм. надзвичайно цікава (допйтлива) людйна; наглядач; підглядач; 2) рі розм. банькй; 3) гірн. інспектор підземних робіт.
кеекіп£-§1а£8 [ 'кі:кіддіа:8| п розм. дзеркало.
кееі [кі:1] 1. п 1) ав., мор. кіль; (о іау сіоу/п а ~ почати будівнйцтво судна (човна); 2) поет, корабель, судно; 3) іст. плоскодонне судно для перевезення вугілля; 4) міра вагй вугілля (близько 21 тонни); 5) червона вохра; 6) позначка, зроблена червоною вохрою; 7) бот. човник; 8) гребінь закругленого насипу; 2. V 1) перевертатися) кілем угору; кілювати; 2) борознйти море; плавати; 3) розм. охолоджувати (ся), остуджувати (ся); □ ~ оуєг перекидатися (про човен); несподівано спіткнутися і впасти.
кееІа&е ['кі:1ісіз] п кільовйй збір, портове мйто.
кееІ-ЬІоск ['кі:1Ь1зк) п мор. кіль-блбк; стапель-блок.
кееІ-ЬоаІ ['кі:1Ьоиі] п кільова шлюпка.
кееіег ['кі:1а| п 1) іст. шкіпер; 2) посудина для охолодження рідини.
кееШаи! ['кі:1Ьз:1] V суворо шпетити (вичйтувати).
Кееіеу ['кі:1і] п ж. ім’я Кілі.
кее1іп& ['кі:1ід| п розм. тріска.
Кее1іп& І8Іап(І8 [ кі:1ід 'аііопдх] п р! геогр. н. островй Кілінг.
кееііуіпе ['кі:1іуаіп] прозм. грйфель-ний (кольоровий) олівець; гееі - червоний олівець.
кееішап [ кі:1тзп] п (рі кееїтеп [-тап]) шкіпер (на баржі).
кееігаке ['кі:1геік] див. кееійаиі.
кее
635
Кеі
кееїзоп ['кеїзп] п мор. кільсон (тж кеїзоп).
кееп [кі:п] 1. п ірл. плач, голосіння (тужіння) за небіжчиком (в Ірландії)', 2. ад] 1) гострий; з гострим лезом; ~ кпіГе гострий ніж; 2) гострий (на смак); пікантний; пряний; 3) різкйй, пронйзливий, сйльний (про вітер тощо); - Ггозі лютий мороз; ~ Ьип^ег сйльний (нестерпний) голод; 4) тон-кйй, гострий (про слух тощо); що гостро сприймає; 5) глибокий; 6) інтен-сйвний, напружений; 7) їдкйй, ущйпливий, уїдливий; дошкульний, колючий; 8) прйстрасний, допйтли-вий; пронйкливий, кмітлйвий; ревний; 9) палкйй, енергійний, заповзятливий; іо Ье ~ оп зтіЬ. палко захоплюватися чимсь; дуже любйти щось; ’Ф* ~ аз тизіагсі надзвичайно зацікавлений; сповнений ентузіазму; 3. V 1) тужйти за небіжчиком; оплакувати небіжчика з причитаннями (в Ірландії); голосйти; лементувати; 2) ставати гострим; 3) загострювати; наточувати.
кеепег [ кі.по] п професійний плакальник на похороні (в Ірландії).
кееп-зеі [ 'кі.п'зеї] аф розм. що жадає; що прагне чогось (до чогось); іо Ье ~ Гог зтіЬ. що прйстрасно бажає чогось; шо наполегливо прагне чогось.
кееп-ніііегі ['кі:п'х¥іІиІ] аф кмітлйвий, тямущий.
кеер [кі:р] 1. п розм. 1) прокорм; годування; утрймання; 2) запас кормів для худоби, фураж; 3) угодованість; 4) рі право залйшйти собі вйгране; гра на інтерес; 5) іст. фортеця; 6) ув’язнення; 7) охорона, варта; 8) тех. контрбукса; < Гог ~з назавждй; остаточно; уои сап Ьауе іі Гог ~8 можете вважати це своїм, дарую це вам; 2. у (разі і р. р. кері) 1) тримати, мати, зберігати; іо ~ топеу іп іЬе зауіп^-Ьапк зберігати гроші в ощадному банку; 2) не викидати, берегтй; залишати; 3) не повертати, залишати собі; ~ іі аз а гететЬгапсе залишіть це собі на згадку; 4) утрймувати, володіти; Ю ~ а зЬор мати крамнйцю; 5) мати для послуг (покоївку тощо); 6) утрймувати, мати на утрйманні; забезпечувати; іо ~ рагепіз, іо Ьауе рагепіз іо ~ мати на утрйманні батьків; Іо ~ а тізігезз утрймувати (мати) коханку; а кері хуотап утрйманка; кері ргезз продажна преса; 7) мати в продажу (асортименті); хує сіо поі ~ розісагбз у нас не буває листівок, ми не продаємо листівок; 8) затрймувати, не відпускати; іЬеге із поіЬіп£ іо ~ те іп Ьопсіоп ніщо не затрймує мене в Лондоні; 9) охороняти, захищати, утрймувати; іо ~ §оа! захищати ворота (у футболі); босі ~ уои! нехай вас Бог боронить!; 10) зберігатися, не псуватися; не давати псуватися; 11) не старіти, зберігати но
визну; 12) залишатися (в якомусь місці); Іо ~ аі Ьоте сидіти вдома; не виходити з дому; 13) рухатися (в якомусь напрямі); іо ~ ІЬе хуау ітй прямо по дорозі; Іо ~ аіоп^ ІЬе гіуєг рухатися вздовж рікй; 14) дотрймуватися (теми тощо); виконувати, зберігати вірність, не порушувати (закону); іо ~ іо а рго-тізе виконувати обіцянку; 15) відзначати, святкувати; іо ~ опе’з ЬіпЬсіау відзначати свій день народження; Ю ~ СЬгізітаз святкувати Різдво; 16) вестй (запис, протокол, рахунок тощо); 17) утрймувати в порядку; регулярно прибирати (кімнату тощо); 18) пам’ятати; зберігати (в пам'яті); 19) відвідувати (церкву, лекції тощо); 20) функціонувати; зсЬооіз ~ іосіау сьогодні у школах є заняття; сьогодні школи працюють; 21) примушувати когось продовжувати робйти щось; 22) утрймуватися (від чогось — Ггот зтіЬ.); 23) не втручатися (у щось — оиі оГ зтіЬ.); 24) не підпускати (когось до чогось — зтЬ. ахуау Ггот зтіЬ.); 25) приховувати (від — Ггот); І хуііі ~ поіЬіп§ Ггот уои я від тебе нічого не приховую; 26) замовчувати, мовчати (про щось — Ю зтіЬ.); 27) набридати (комусь чимсь — аі зтЬ. хуііЬ зтіЬ.); 28) не відставати (від — ир хуііЬ); 29) з дієприкметником теперішнього часу продовжувати робйти щось; іо ~ геадіп£ продовжувати читати; □ ~ ахуау триматися осторонь (на віддалі); ~ ахуау Ггот ІЬе Гіге! не підходьте блйзько до вогню!; ~ Ьаек триматися позаду; ~ Ьаек! назад!, не підходити!, відійдіть!; ~ (іохуп продовжувати сидіти (лежати, не вставати); ~ сіохуп! не вставати!, лежати!, не піднімайся!; іо ~ сіохуп гєуоіі придушувати повстання; іо ~ сіохуп опе’з ап§ег стрймувати гнів; ~ іп перебувати всередині (чогось); ~ іп! не виходьте!, не висовуйтеся!; ~ оГГ триматися на відстані, не наближатися; ~ оГГ! назад!, відійдіть!, не підходити!; ~ уоиг Ьапсі оГГ! руки геть!, руками не чіпати!; ~ оп продовжувати (робити щось); ~ оп! продовжуйте!, далі!; зсЬоо! кеерз оп іііі іхуо о’сіоск заняття в школі тривають до другої годйни; Ю ~ оп аі зтЬ. аЬоиі зтіЬ. приставати до когось з чимсь; ~ оиі триматися поза (чимсь); не заходити; ~ оиі! не заходьте!; ~ Ьіт оиі! не пускайте його!; ~ ишіег стрймувати, затамовувати, угамовувати; ~ ир триматися на попередньому рівні, не змінюватися; ргісез ~ ир ціни не знйжу-ються; ~ ир уоиг соига^е! не втрачайте мужності!; іо ~ ир хуііЬ зтЬ. підтрй-мувати добрі стосунки з кимсь; іо ~ Ьоизе вестй домашнє господарство; іо ~ ореп Ьоизе жйти на широку ногу; іо ~ ііте ітй правильно (про годйн-ник); іо ~ сотрапу хуііЬ зтЬ. розм. гуляти з кимсь; іо ~ опе’з Ьеасі сооі зберігати спокій, не розгублюватися;
іо ~ опе’з тоиіЬ зЬиі мовчати, помовчувати; Іо ~ тит тримати в таємнйці; іо ~ іЬе Ьаіі го11іп£ енергійно продовжувати справу, підтрймувати веселу розмову (веселий настрій тощо); Ю -іЬе рої Ьоі1іп£ заробляти на життя, підробляти; іо ~ опе’з Ьеасі аЬоуе хуаіег зводити кінці з кінцями; не залізати в боргй; іо ~ оп ісе амер. відкладати в довгий ящик; Ю ~ опе’з епсі ир відстоювати свої позйції, стояти на своєму; ~ аі іі! не здавайся!, тримайся!; ~ іі ир! продовжуйте в тому ж дусі!; Ьоху аге уои ~ іп§? як ви почуваєте себе?; іо ~ азкіп£ весь час запйтувати; іо ~ ахуаке не спати; Іо ~ сооі не хвилюватися; іо ~ зііепі не шуміти, не рухатися; Іо ~ хуєіі почувати себе добре, не хворіти; іо ~ зтЬ. ахуаке не давати комусь спати; іо ~ опезеІГ сіеап б^гги завждй охайним; іо ~ зтЬ. (а) ргізопег тримати когось у полоні (в ув’язненні); Іо ~ зтЬ. £ОІП£ підтрймувати когось матеріально.
кеерег ['кі:ра] п 1) охоронець; хо-ронйтель; ~ оГ іЬе Іахуз охоронець законів; 2) доглядач; сторож; 3) ліснй-чий; 4) санітар (в будинку для божевільних); 5) капітан спортйвної команди (в Ітоні); 6) власник; хазяїн; соГГее-Ьоизе ~ хазяїн кав’ярні; 7) продукти, що можуть довго зберігатися; 8) тех. контргайка; стопор; тримач; хомутик; 9) захиснйй прйстрій машй-ни; 10) фіз. якір магніту.
кеерегеЬір [ 'кітра/ір] п посада (становище) опікуна (хоронйтеля, доглядача, власника, охоронця).
кееріп& ['кі.рід] п 1) зберігання; схоронність; іп заГе ~ у надійних руках; 2) догляд, нагляд; опіка; 3) охорона, захист; 4) розведення, утрймування; 5) гармонія, згода, відповідність; Ю Ье іп ~ хуііЬ зтіЬ. гармоніювати з чимсь; 6) додержання, дотрймання (свят тощо); 7) рі привласнені речі.
кееріп£-гоош ['кі.рідгит] п рідк. вітальня; загальна кімната (сім’ї).
кеерзаке [ кі:рзеік] п подарунок на згадку.
кееуе [кі:у] п чан для варіння пйва (для вибілювання).
кеґ [кеґ] п араб. 1) кейф; насолода неробством; 2) становище сп’яніння від гашйшу; 3) гашйш, індійські коноплі.
кеЯіуеЬ [кеТідеї] див. кеГіа.
кеПа [’кеГїа] п араб, платбк — головнйй убір бедуїнів.
кеГіг [ ке£а] п кефір.
ке§ [кед] п 1) барйльце (ємкістю до 10 галонів, або 40 л); 2) одинйця вагй цвяхів (45 кг).
Ке&ап ['кі:дап] п ч. ім'я Кіган. кеіГ [кеіГ] див. кеГ.
КеііЬ [кі:9] п ч. ім'я Кіт.
кеі
636
Кеі
кеШ [кеісі] п розм. 1) джерело; криниця; 2) заводь, затон (на річці).
кеіі [кеі] л розм. 1) кокон; лялечка (метелика)', 2) павутиння (на траві).
Кеііу ['кеіі] л ч. і ж. ім'я Келі. кеІоШ ['ккіокі] л мед. келоїд.
кеір [кеір] л хім. келп, зола водоростей.
кекоп ['кеізп] л мор. кільсон.
Кеіі [кек] л кельт (тж Сек).
кеіі [кек] л 1) лосось; 2) домоткана шерсть.
Кеіііс ['кекік] аф кельтський (тж Секіс).
Кєіуіп ['кеІУіп] л ч. ім'я Келвін.
кеіуіп ['кеІУіп] л кіловат-година; К. зсаіе фіз. шкала абсолютної температури.
Кеіміп ['ке1\¥іп] л ч. ім'я Келуїн.
кешр [кегпр] л 1) звич рі грубе волосся; груба шерсть (вовна); щетина; 2) розм. велйкий, дужий і хоробрий воїн; борець.
кетр-каіг ['кетркєо] л грубе волосся.
кетріе ['кетрі] л шотл. міра сіна (соломи).
кетру ['кетрі] аф вкритий грубим волоссям (грубою шерстю).
Кеп [кеп] л ч. ім'я Кен (зменш, від Кеппеій).
кеп [кеп] 1. л 1) коло (межа) пізнання; 2) знання, кругозір; межа досяжності зору; 3) розм. кубло; 2. у (разі і р. р. кеппесі, кепі) 1) знати, мати знання; 2) бути знайомим (з кимсь)', 3) пізнавати, упізнавати (когось).
Кешіаі ['кепсії] л ч. ім'я Кендал; ~ §гееп зелена тканйна (для одягу лісничих).
Кешігіск [кепсіпк] л ч. ім'я Кен-дрік.
кепгіуг ['кепсІо] л бот. кендйр.
Кепеїт ['кепеїт] л ч. ім'я Кенелм. КеппапІ [ка'па:сІ] л ч. ім'я Кеннард. кеппеду [кепіді] л розм. кочерга.
Кешіесіу, Саре [ кеір кепіді] л геогр. н. мис Кеннеді.
кеппеї ['кепі] 1. л 1) буда (для собаки), конура; 2) халупка, хйжка; убоге житло; 3) псарня; 4) зграя мислйв-ських собак; 5) лйсяча нора; лйсяче кубло; 6) притулок, схованка, сховище; іо §о іо ~ сховатися; 7) водості-чнйй жолоб, водостік, рйнва; 2. у 1) заганяти в буду; 2) тримати в буді; 3) жйти в буді; 4) животіти, скніти.
Кеппеій ['кепі©] л ч. ім'я Кеннет, Кенніт.
Кеппіе ['кепі] л ч. ім'я Кені (зменш, від Кеппеій).
кеппіпз ['кепіт)] л 1) шотл. знання, пізнання; 2) узнавання, упізнавання; 3) невелйка кількість.
Кешіу ['кепі] л ч. ім 'я Кенні (зменш, від Кеппеій).
кепо ['кі:пои] л амер. лото (гра).
кепоігоп ['кепоиігзп] л рад. кенотрон.
кепзрескіе ['кепзрекі] аф шотл. розм. 1) незвичайного кольору (малюнка); 2) помітний, примітний.
Кепі [кепі] л 1) геогр. н. Кент (графство Англії)-, 2) ч. ім'я Кент.
кепі [кепі] разі і р. р. від кеп 2.
Кепіізк ['кепії/] 1. л 1) кєнтський діалект; 2) рі уродженці (мешканці) західної частйни графства Кент; 2. аф кєнтський; ~ тап уродженець західної частйни графства Кент; ~ Гіге бур-хлйві оплески; гул невдоволення; ~ кпоскег контрабандйст; ~ рік куля.
кеп<1ес1£е [ кепііісіз] л мор. постійний баласт.
Кепіоп [кепіп] л ч. ім'я Кентон.
Кепіиску [кап їдкі] л геогр. н. Кен-туккі (штат США і ріка).
Кетуяпі ['кепхуасі] л ч. ім'я Кену-ард.
Кепуа ['кі:п]о] л геогр. н. Кенія.
Кепуап ['кігпззп] аф що належить Кенії, кенійський.
кер [кер] л гірн. запобіжна защіпка (кліті).
кері ['кері] л кепі.
кері [кері] разі і р. р. від кеер 2.
кегашіс [кі'гаетік] аф 1) керамічний; 2) гончарний (тж сегатіс).
кегатізі ['кегатізі] л керамік (тж сегатізі).
кегаііп ['кегоііп] л біол. кератйн, рогова речовина.
кегаііііз [укегз'іаііі8] л мед. кератйт.
кегаіоШ ['кегаіоісІ] аф біол. керато-їдний, роговйй; рогоподібний.
кегаіоша ['кегаіоито] л вет. кера-тома, роговйй наріст.
кегаіо$і$ [,кега'іои8і8] л біол. кератоз, ороговіння.
кегЬ [ка:Ь] 1. л 1) край тротуару; узбіччя, обочина; 2) бордюр; іо Ьиу (іо 8е11) оп ійе ~ купляти (продавати) поза біржею (про біржових маклерів); 2. у укладати бордюрний камінь.
кегЬ-$іопе ['ко:Ь$іоип] л бордюрний камінь; ~ Ьгокег позабіржовйй маклер; ~ тагкеі вуличний рйнок, місце торгівлі.
Кегск [кегі/] л геогр. н. м. Керч.
кегскіеГ ['ка:і[і£] л 1) хустка; ко-сйнка; шарф; 2) хусточка для носа.
кегеї ['кегаї] л півд.-афр. розм. товариш; хлопець.
Кегеп ['кюгеп] л ж. ім'я Кірен (зменш, від Кегепкарриск).
КегепЬаррисй ['кюгеп'йаерик] л 1) ж. ім'я Кіренхаппук, Керенхаппук; 2) бібл. Керенгаппух.
кегґ [ка:£] л 1) зарубка, надруб, проріз, вйїмка; 2) гірн. вруб; 3) розрізання; розріз.
кегше8Ііе ['ко:тігаіі] л мін. сурм’яна обманка.
кегті$ ['ко:ті8] л 1) щорічний яр-марок-карнавал у Нідерландах; 2) амер. доброчйнний базар.
кет [кат] 1. л 1) іст. ірландський піхотйнець; 2) іст. збірн. загін ірландської піхоти; 3) іст. бідний ірландський селянйн; 4) селюк, мужик; волоцюга; 5) друк, виноснйй елемент літери; 6) зерно (пшенйці); 7) піщйнка; 8) ядро (горіха); 2. у 1) утворювати зерно; зав’язуватися (про плоди); обсіменятися; 2) подрібнювати; 3) солйти (м 'ясо).
кегпеї ['ко:пі] 1. л 1) зерно; зернйн-ка; зернятко; 2) ядро (горіха); 3) сер-цевйна, кісточка (плода); 4) суть, сутність; 5) тех. шйшка; 6) фіз. ядро (атома); 7) філос. раціональне зерно; 2. у 1) утворювати зерно (кісточкй); 2) родйти хліб (про землю); укладати, як ядро у шкаралупу.
кегпеїіесі [ 'коїпкІ] аф що має зерно (зернятко, ядро, кісточку).
кегп-$іопе ['котзіоип] лкрупнозер-нйстий пісковйк.
кего8епе ['кегозіт] л гас.
Кеггіе ['кеп] л ж. ім'я Кері.
кеггіе [ кеп] л короткий кийок; палиця (ціпок) з головкою.
Кеггу ['кеп] л 1) ж. ім'я Кері; 2) ірландська чорна молочна худоба;
~ Ьіие ірландський тер’єр.
кег8еу [ ко:хі] л 1) грубе домоткане сукно; кйрза; 2) рі штанй з домотканого сукна.
кегееушеге ['когхітю] л розм. 1) кашемір (тканина); 2) звич. рі штанй (брйджі) з кашеміру.
кепіпз ['ко:уц]1 л гірн. вертикальна зарубка, вруб; ~ тасйіпе легка врубова машйна.
Кезіег ['кезіо] л ч. ім'я Кестер (зменш, від Кгі8іорйег).
кЄ8ІГЄІ [ 'кЄ8ІГ0І] л 1) орн. борйвітер, постільга; 2) пустомеля, пуста людйна.
кеі [кеі] л шотл. 1) падло; 2) перен. погань.
кеіск [кеі/] л 1) іст. кеч (двощоглове каботажне судно); 2) заст. кат.
кеісйир ['кеі/ар] л кетчуп (гострий томатний соус).
кеіііе ['кеіі] л 1) чайник (для кип'ятіння води); казанок; 2) котел, казан; 3) гірн. цебер; 4) казанок компаса; 5) геол. улоговина; < ~ йоіе геол. мульда; а ргеііу (пісе) ~ оГ Гізй заплутане і неприємне становище; веселенька історія.
кеіііе-сігит ['кеікІглт] л 1) литавра; 2) жарт, званий чай (вечірній).
кеі<1е-$Шс1і І'кеіізіїі/] л друк. 1) брошурне шиття нитками; 2) брошурний стіббк.
Кеіигай [ке'і/изго] л ж. ім’я Кеть-юра, Кетура.
кеу
637
кіс
кеуаігоп ['кеуоігоп] п фіз. кеватрон. кетеї ['кеуЦ п розм. 1) вуздечка; 2) ціпок, палиця, посох; 3) діал. кйр-ка.
Кєуіп ['кеуіп] п ч. ім'я Кевін.
кех [кекз] п розм. суха трава, сухе бадилля.
кеу [кі:] 1. п 1) ключ (від замка тощо); заГе ~ ключ від сейфа; ~ оГ а сіоск ключ від стінного годйнника; 2) ел. важільний перемикач, кнопка; 3) підрядковий переклад; ключ (до вправ); відповідь (до задачі, вправи тощо); 4) визначник (рослин, тварин); 5) роз’яснення; розгадка; ~ іо а туз-іегу розгадка таємнйці; 6) ключова по-зйція; 7) правильний шлях до чогось; ~ іо Ійе йеай вірний шлях (ключ) до серця; 8) тех. клин; шпонка; засув, чека; 9) архт. замок склепіння (арки); 10) бот. крилатка; 11) муз. ключ; тональність; ~ Юпе тбніка, основнйй тон; 12) клавіша; клапан; ійе ~з оГ а рі-апоГоПе клавіші (клавіатура) фортепіано; 13) тон мови; зад (іепсіег) ~ сум-нйй (ніжний) тон; 14) стиль мови; готапііс ~ романтйчний стиль; 15) жив. тон, відтінок (у барвах); 16) заст. набережна; 17) заст. піщана мілина; < ~ асіог амер. провіднйй актор; ~ Ьесі (егооує, зеаі, у/ау) тех. шпб-ночна канавка; ~ іпсіизігіез провідні галузі промисловості; ~ 1і£Йііп& кін. основне освітлення; ~ Ііпе амер. розм. заголовок в одйн рядок; вйноска, що пояснює умовні знаки; ~ тап незамінний (провіднйй) працівнйк; фахівець; ~ тар контурна карта; ~ топеу хабар за одержання квартйри; ~ ґпоує дебют; перший хід (у розв'язанні шахової задачі); ~ роіпі опорний пункт; ~ розіїіоп ключова позйція; ~ зі^паїиге муз. ключовйй знак; ~ ігадез провідні професії; ~ у/огсі ключове слово; ко-лонтйтул; і о сієііуєг опе’з ~з здаватися, визнавати себе переможеним; іо £Іує зтЬ. ійе ~ оГ ійе зігееі вйселити когось з квартйри, вйкинути когось на вулицю; іо йоїд ійе ~ оГ зтій. тримати щось під контролем, мати повну владу над чимсь; £ОІс1еп (зііуєг) ~ хабар, підкуп; 2. V 1) замикати на ключ; 2) використовувати умовні позначки; 3) тех. заклйнювати, закріпляти шпонкою; 4) тел., рад. працювати ключем; 5) муз. настроювати музйчні інструменти; □ ~ о(Т вимикати; ~ оп вмикати; ~ ир збуджувати, накручувати, напружувати.
кеуЬоагс! ['кі:Ьз:б| п 1) клавіатура; 2) ел. розподільна дошка; комутатор.
кеу-соШ ['кі:коикІ] аф 1) холодний; 2) безжиттєвий.
кеуегі [кі.чі] аф 1) заклйнений; 2) з клавішами; з клапанами; 3) клавішний (про музичний інструмент); 4) настроєний (про музичний інструмент); 5) схвильований, збуджений.
кеуег ['кі:о] п тех. маніпулятор, модулятор; ключова схема.
кеуйоїе [ кі:йоиі] п замкова щілина; іо зру ійгои^й ійе ~ підглядати у замкову щілйну; іо Іізіеп аі ійе ~ підслуховувати біля дверей.
кеуіп& ['кічі]] п 1) тех. клинове з’єднання; з’єднання шпонками (шипами); 2) рад., ел. маніпулювання; ав-томатйчне перемикання; 3) телеграфна передача.
кеуіезд ['кііііз] аф 1) без ключа; що не має ключа; 2) що заводиться без ключа (про годинник тощо).
кеу-іоск ['кігіок] п спорт, ключ (прийом боротьби).
кеутап ['кігтзеп] п (р/кеутеп [-теп]) 1) амер. телеграфіст; 2) людйна, що займає провідну посаду; досвідчений фахівець (тж кеу тап).
кеу-поіе |'кі:поиі] п 1) муз. основнйй тон, тбніка; 2) основна думка; провідна ідея; основнйй прйнцип; лейтмотйв; ~ зреесй вступне слово; промова особи, що відкриває з’їзд (конференцію); основна доповідь (на з'їзді тощо).
кеупоіег ['кі:,поиіз] п амер. розм. керівнйк політйчної кампанії.
кеу-гіп£ [ 'кі:пі]1 п кільце для ключів.
кеу-8сгет¥ [кі:зкги:] п гайковйй ключ.
кеу$1опе [кігзіоип] п 1) архт. замковий камінь (склепіння, арки); 2) перен. наріжний камінь; основнйй прйнцип.
Кегіа(Ь) [кі'гаїз, ке'хаїа] п 1) ж. ім'я Кезая; 2) бібл. Кассія.
кЬакі ['ка:кі] 1. п 1) захиснйй колір, хакі; 2) тканйна кольору хакі (захисного кольору); 3) військова форма;
іо £еі іпіо ~ вступйти до армії; 2. аф кольору хакі, захисного кольору.
кЬап [ка:п, каеп] п 1) хан; 2) караван-сарай.
кЬапаіе |'ка:пеіІ] п 1) ханство; 2) влада хана.
КЬагкіу ['кйа:гкіу] п геогр. н. м. Харків.
КЬагіиш [ка.'ішт] п геогр. н. м. Хартум.
кіЬЬІе ['кіЬІ] 1. п 1) гірн. цебер; 2) кругляк, дйкий камінь; 2. V 1) гірн. піднімати породу на поверхню (у це-берї); 2) подрібнювати; крупно перемелювати.
кіЬЬІег ['кіЬІа] п гірн. 1) дробарка;
2) цеберник.
кіЬе [каїЬ] п 1) обмороження; обморожування; 2) тріщина на шкірі (від обмороження); болячка (особл. на п'ятці); 3) вет. розтріскування ратиць (у овець); Іо ігеасі оп зтЬ.’з ~з наступйти на мозолю; дійняти до живого.
кіЬіІг ['кіЬіІз] V амер. розм. втруча
тися в чужі справи; давати непрохані поради.
кіЬііхег ['кійіізз] п амер. розм. зануда; настйра, надоїда.
кіЬозй [ 'каїЬз/] п розм. дурнйця; нісенітниця; 4 іо риі Ійе ~ оп покінчйти, пристукнути.
кіск [кік] 1. п 1) удар, поштовх (ногою, копитом); брикання (коня тощо); 2) удар м’ячем (футбол); согпег ~ кутовйй удар; бігесі Ггее ~ штрафнйй удар; репаїїу ~ одинадцятиметрбвий удар, пенальті; 3) тех. кидок; відкидання; 4) розм. футболіст; а £оосі ~ хороший футболіст; 5) розм. задоволення; насолода; приємне збудження; 6) відбій (рушниці); 7) військ, відкіт; 8) розм. життєва сйла; енергія; 9) амер. актйвний протест; заперечення, претензія (у різкій формі); 10) розм. міцність (вина); гострота, пікантність (страви); 11) амер. розм. ін’єкція морфію (наркотику); 12) (ійе ~) розм. груб. мода; кишеня; 13) розм. шість пенсів; 14) рі брйджі; іо §еі ійе ~ бути звільненим (з роботи); військ, розм. бути увільненим з армії за негідну поведінку; а ~ іп ійе рапіз розм. прочухан, рознос; 2. V 1) ударяти (бйти, штовхати) ногою; брикатися; давати стусана; ійе йогзе -есі йіт оп ійе йеасі кінь хвицнув його копйтом по голові; 2) спорт, бйти, пробйти (про м'яч); іо - £оа1\¥агсІ8 пробйти по воротах; іо -ійе Ьаіі бйти по м’ячу; іо ~ а §оа1 забйти гол; 3) вйгнати, вйставити; 4) бйти задом, хвицати (про коня); 5) вйсоко підскакувати (про м'яч); 6) відбивати, віддавати (про рушницю); 7) військ, відкочуватися (про гармату); 8) розм. виявляти норовйстість; скандалити; галасувати, бешкетувати; 9) амер. актйвно протестувати, повставати (проти чогось); □ ~ аЬоиі перекидати; ~ а^аіпзі чинйти опір (комусь, чомусь); - агоиші амер. грубо поводитися (з кимсь); ~ азігіе відкйнути вбік, відшпурнути стусаном; ~ аууау вйгнати стусанами; прогнати з ганьбою; - Ьаск відповідати ударом на удар; платйти тією ж монетою; розм. повертати крадене; ~ (іонні шпурнути (кйнути) унйз ударом ногй (стусаном); - іп заштовхнути (загнати) стусанами; амер. розм. віддавати під прймусом ча-стйну заробітку; розм. простягтй ноги, померти; - оГТ скидати (поштовхом ноги); спорт, починати (відновлювати) гру ударом з центра; ~ оиі вйгнати стусанами, вйшпурнути; прогнати з ганьбою; вйгнати, звільнйти; ~ оуєг перекйнути ударом ногй; ~ ир підкинути (шпурнути вгору) ударом ногй; < іо ~ ійе Ьеат зазнати поразки; іо - ійе &оа! попасти в ціль; Іо - ійе Ьискеї врізати дуба, померти; іо ~ опе’з йееіз знемагати в чеканні; іо - а^аіпзі
кіс
638
кіі
ійе ргіскз лізти на рожен; іо ~ ир а би8і збивати бучу, зчиняти галас.
кіскЬаск ['кікЬаек] п 1) авт. зворотний удар, віддача; 2) амер. розм. бурхлива реакція; 3) стрибок стрілки (вимірювального приладу)’, 4) амер. розм. виплата співучасникові частйни незаконно одержаних грошей; хабар; могорич.
кіскег ['кіка] п 1) бриклйвий кінь; 2) тех. ежектор; штовхач; викидач; виштбвхувач; скидач; 3) амер. розм. критикан; бешкетник; 4) спорт, гравець, що б’є по м’ячу; 5) с. г. сіно-ворушйлка; 6) амер. підвіснйй човно-вйй мотор.
кіскіе-тоскіе [ 'кікі'хуїкі] п жарт. дружинонька, жіночка.
кіск-оії ['кік'з:£] п 1) спорт, введення м’яча у гру (з центра); 2) перен. старт, початок; ~ Ііпе амер. військ. вихіднйй рубіж атаки.
кіск$Ьаі¥ ['кік/о:] п 1) знев. ласощі; ласа страва; 2) химерна дрібнйчка; вй-шукана прикраса; абйщиця; 3) розм. ексцентрйчна людйна.
кіск$іе-иіск$іе ['кікзґ^ікзі] див. кіскіе-'УІскіе.
кіск-8іагіег ['кік'8іа:іо] п ножнйй стартер (мотоцикла).
кіск-іигп ['кік'іо:п] п спорт, поворот через лйжу кругом.
кіск-ир ['кік'лр] п 1) розм. шум, гам; скандал, сварка; бійка; 2) розм. вечірка, гулянка; пиятйка; 3) брикання; 4) тех. віддача; відкидання (оброблюваного вйробу); 5) вдавлене дно пляшки.
кісі [кісІ] 1. п 1) козеня; цапеня; 2) козлятина; 3) лайка (шкіра)’, §1оує8 оГ ~ лайкові рукавйчки; 4) рі амер. лайкові рукавйчки; 5) розм. дитйна, дитятко; малюк, маля; а йіт Гог 8сйоо1 ~8 фільм для школярів; 6) розм. обдурювання; блеф; шахрайство; 7) в’язка хмйзу; пучок лозй; 8) мор. чан; обріз; бачок; ~ 8І8іег амер. молодша сестра; ~ §1оує8 лайкові рукавйчки; іі \уа$ аіі а ~ це був суцільний обман; 2. у 1) яг-нйтися, котйтися; 2) покепкувати (з когось)’, дурйти, ошукувати (когось); по ~біп§? серйозно?; а ти не брешеш?; 3) зв’язувати хмиз (сучки); робйти в’язки хмйзу.
кісісіег ['ккІа] п 1) перекупник; 2) торговець дрібнйми товарами.
кісісіїе ['кісІІ] п перемет; ставнйй невід.
кіскіу ['кісії] п 1) розм. дитйна; дитинча; малюк; 2) козенятко; 3) розм. професіональний злодій.
кісісіу-саг ['кісііка:] п дитячий педальний автомобіль.
кі<1-£Іоуе ['ккіділу] ад] 1) делікатний; вйшуканий, м’якйй; 2) що цурається чорної праці; ~ регзоп білоручка.
кісШпз ['кібіід] п 1) маля; крйхітка;
2) розм. отелення; опорос; окіт; жере-біння.
кідпар ['кібпаер] у 1) викрадати дітей (людей); 2) силоміць (обманом) вивозити (когось).
кіскіаррег [ 'кісіпзеро] п викрадач дітей (людей).
кіскіарріїїз ['кісІпжрп]] п викрадання дітей (людей).
кідпеу ['кідпі] п 1) анат. нйрка; 2) рі кул. нйркй; 3) вдача, характер; темперамент; склад характеру; типова особлйвість; ~ с1і8еа8е захворювання нйрбк; а тап оГ ійаі ~ людйна такої (іншої) вдачі; ійеу аге Ьоій оГ ійе 8ате ~ вонй обоє однйм мйром мазані, обоє одного поля ягоди.
кі(1пеу-Ьеап ['кккіі'Ьіт] п бот. квасоля звичайна; ~ ігее тропічна американська квасоля.
кіскіеу-соПоп [ кісіт'кзіп] п бот. бразйльський бавовник.
кісіпеу-рипсії ['кідтрлпу] п спорт. удар у нйркй.
кі(1пеу-8іопе [ ккіпізіоип] п 1) галька; 2) мін. нефрйт; 3) мед. нирковйй камінь.
кігіпеу-уеісй [ 'ккіпіуеі/] п бот. пе-релет звичайний.
кіс!-$кіп ['ккккт] п лайка (шкіра).
кісіуісі ['ккІУКІ] п розм. дитяча телевізійна передача.
Клеї [кі:1] п геогр. н. м. Кіль.
кіег |кіа] п 1) білйльний чан; 2) автоклав.
кіе§ [кі:х] п мін. колчедан, сірчйста руда.
кіе$еІ&и1іг |'кі:29Ідиа] п геол. кізель-гур.
Куіу ['кфу] п геогр. н. м. Київ.
КІ&ЯІІ [кі'да:й] п геогр. н. м. Кігалі.
Кікі ['кікі] п ч. ім'я Кікі.
КіШаге [кіі'сієа] п геогр. н. Кілдер (графство і місто в Ірландії).
кіШегкіп ['кікІокш] п 1) барйло; 2) міра ємкості (близько 60 л).
КПішапіаго [,кі1ітап'сІза:гои] п геогр. н. Кіліманджаро (гора).
Кіікешіу [кіі'кепі] п геогр. н. Кілке нн і (графство і місто в Ірландії).
кііі [кіі] 1. п 1) здобич (на полюванні); 2) відстріл звіра (дичинй); 3) убйвство; забій (худоби); 4) військ. знйщення протйвника; 5) виконання нападаючого удару (теніс, волейбол); 6) зупйнка м’яча (футбол); 7) амер. канал; протока; притока річки; 8) риб. верша для ловлі в’юнів; 2. у 1) убивати; позбавляти життя; 2) забивати, бйти, різати (худобу); 3) побйти морозом; 4) губйти, знйщувати, ліквідовувати; руйнувати; 5) розгромйти; провалйти; перешкодити успіхові; 6) послаблювати ефект, нейтралізувати; 7) заглушати (мотор); 8) розм. справляти сйльне враження; захоплювати; 9) уморйти сміхом; насмішйти
до смерті; 10) завдавати серйозних пошкоджень; 11) амер. друк, викреслювати, викидати (в коректурі); 12) мет. витрймувати плавку у ванні; травйти; 13) ел. різко знйзити напругу; 14) с. г. давати високий забійний вйхід; □ ~ оГГ знйщувати; звільнйти (від чогось поганого); ~ оиі повністю вйни-щити, стерти з лиця землі; іо ~ ійе Ьаіі спорт, гасйти м’яч; іо ~ ііте марнувати час; іо ~ ійе Ьоіііе амер. напитися до нестями; іо ~ іу/о ЬігсІ8 м/іій опе 8ІОПЄ убйти однйм пострілом двох зайців.
кі11-(1е¥І1 ['кіксіеуі] п 1) смілйвець; 2) риб. нажйвка; блешня; штучна принада.
кіііегі [кііб] аф убйтий; позбавлений життя, мертвий; бездіяльний; ’Ф* ~ Ііте гашене вапно; ~ таііег друк. розбір, відпрацьований набір; - 8рігіі8 тех. потруєна соляна кислота (для паяння).
кіііег ['кііа] п 1) убйвця; 2) амер. бандйт, гангстер; 3) риб. добра принада, нажйвка; ~ 8Йір піратське судно; ~ у/йаіе зоол. дельфін-косатка.
кііііск ['кііік] п шлюпковий якір, дрек.
кііііпз [ 'кійд] 1. п 1) убйвство; убивання; 2) забій (худоби); 3) мет. розкислювання (сталі); травлення; 4) ел. вимикання струму; зняття напруги; 5) амер. велйкий куш (у біржових спекуляціях); 2. аф 1) смертельний, смертоносний; ~ Гго8і сйльний мороз; 2) виснажливий, убйвчий, нищівнйй; ~ у/огк виснажлива праця; 3) кумедний, сміховйнний; 4) запаморочливий, приголомшливий, надзвичайний; прекрасний; іо Іоок ~ чудово виглядати.
кііі-іоу ['кікІззі] п людйна, що псує іншим настрій (задоволення); буркотун, бурмйло.
кііі-ііте [ 'кіііаїт] п марнування часу, безглузде заняття.
кііп [кііп] 1. п тех. промислова піч для сушіння (випалювання); іо Гіге ійе ~ зчинйти метушню; 2. V випалювати (сушйти) в печі (цеглу тощо).
кііо ['кі:1ои] п кіло, кілограм.
кііо- ['кііои] компонент складних слів кіло-; кіІ0£гат(те) кілограм; кі-Іотеіге кілометр.
кііосаіогу [ кііои,каеіап] п тех. кілокалорія, велйка калорія.
кііосусіе ['кі!ои,заік1] п фіз. кілогерц, кілоцйкл.
кі1о£гат(те) ['кііадгзет] п кілограм.
кііотеіег ['кііа, ті:іа] п амер. див. кііотеіге.
кііотеіге ['кі1ауті:іа] п кілометр.
кііогоепізеп ['кіЬ,гзпірп] п фіз. кі-лорентген.
кііоуоіі ['кііоуоиіі] п фіз. кіловольт.
кіі
639
кіп
кііоуок-атреге [кііауоиіі'зетрєа] п фіз. кіловольт-ампер.
кіІо^аП ['кііа^оі] п фіз. кіловат; < ~ йоиг кіловат-година.
кШ [кіИ] 1. п 1) спідниця шотландського горянина; спідниця солдата шотландського полку; іке ~ національний шотландський костюм; 2) дитяча спіднйчка (у складки)} 2. V 1) збирати у складки; 2) підтикати поділ; підперізувати {спідницю, сукню); 3) легко (спрйтно) рухатися; 4) прив’язувати, прикріпляти.
кіііед ['кіііід] ад] 1) що носить шотландську спідницю; 2) з підіткнутим подолом.
кШег ['кіка] п амер. розм. лад, порядок, повна справність; іп ~ у повному порядку, справний; оиі оГ ~ безладний, несправний.
кііііе [ кікі] п шотландський солдат.
Кіш [кіт] п ж. і ч. ім 'я Кім (зменш, від КітЬаІІ, КітЬегІеу).
КітЬаІІ ['кітЬІ] п ж. і ч. ім'я Кім-бал.
КітЬегІеу [ 'кітЬаІі] ж. і ч. ім 'я Кім-берлі.
КітЬегІеуз ['кітЬаІїх] п геогр. н. Кімберлі (плато).
кітЬегІйе [ 'кітЬо:1аіі] п мін. кімберліт.
КітЬегІу ['кітйаіі] п ж. ім'я Кімберлі.
кіт-кат ['кіткзет] ад] розм. 1) вй-кривлений, перекручений; 2) нечестивий; розбещений.
кітпеї ['кітпаї] п розм. цебер; ша-плйк; чан.
кітопо [кі'тоипои] п кімоно.
кіп [кіп] п 1) збірн. рідня, родичі, сім’я, родйна; 2) кровна (кревна) спорідненість; \ує аге ~ ми родичі, ми дуже близькі; Ю Ье ~ Ю зтЬ. бути (доводитися) родичем комусь; пехі оГ ~ найближчі родичі; пеаг оГ~ близький родич; близькі родичі; 3) свояцтво; 4) спорідненість, близькість; 5) рід, сім’я, походження; оГ поЬІе ~ благородного походження, шляхетного роду; оГ §оосі ~ з хорошої сім’ї; 6) заст. клан, плем’я.
кіпаезіЬеііс [Лаіпв'Оеіік] ад] псих. кінестетичний.
Кіпсаг(1іпе($Ьіге) [кіп'ка:сІп(/і9)] п геогр. н. Кінкардін(шйр) (графство Шотландії).
кіпсЬіп ['кті/іп] п розм. дитйна; хлопчисько; дівчйсько; < ~ Іау крадіжка грошей у дітей (яких посилають за покупками).
кіпсоЬ ['ки]каЬ] п індійський дорогйй шовк, розшйтий золотом і сріблом.
кіш! [катд] 1. п 1) сорт; вид, різновидність; клас; розряд; воосі (Ьасі) ~ хороший (поганий) сорт (вид, роз
ряд); ійе \¥гоп§ ~ оГсоаі не таке пальто, як потрібно; а циеег ~ оГ регзоп дивний тип; аіі ~8 оГ іЬіп^з всілякі (різні) речі; $еуега1 ~8 оГ арріез кілька сортів яблук, яблука різних сортів; \уйаі ~ оГ ріапі І8 ІЬІ8? що це за рослйна?; аіі оГ а ~ усі однакові; соїїее оГ а ~ щось схоже на каву, погана кава; 2) рід; племя; ійе йитап ~ рід людськйй; ійе таїе ~ чоловіча стать, чоловіки; 3) природа, характер; характерна особлйвість; 4) юр. кровна (кревна) спорідненість; ’Ф* іо рау іп ~ платйти натурою; Іо ап8\уег іп ~ відповідати тим же; 2. ад] 1) добрий, доброзйчлйвий; сердечний; ласкавий; а ~ регзоп добра людйна, добрий чоловік; 2) люб’язний, уважний; іо Ье ~ іо 8ґпЬ. бути люб’язним з кимсь; уои аге уегу ~ ви дуже люб’язні, дякую; іі І8 уегу ~ оГ уои це дуже люб’язно (мйло) з вашого боку; у/іП уои Ье ~ епои^й (\уі!1 уои Ье 80 ~ а8) іо сіо ійаі будьте ласкаві (люб’язні), зробіть це; куіій ~Є8і ге§агсІ8, ¥оиг8... з щирим привітом Ваш... (кінцівка листа); 3) слухняний, піддатливий; 4) тех. що піддається обробці; 5) м’якйй; йаіг ~ іо ійе Юисй волосся, м’яке на дотик; 6) люблячий, ніжний; 7) природний, природжений; 8) хорошого (гарного) походження, гарної породи; хорошого сорту; 9) вдячний.
кішіег^агіеп ['кіпсІ9уда:Іп] п нім. дитячий садок.
кішіегзаїїепег ['кшсІ9,да:Іпо] п вихователь (у дитячому садку).
кішІ-ЬеагіесІ [ 'каїпсІ'йа:іі<і] ад] добрий; добросердий; м’якосердий; чуйний.
кіш1-Ьеаг<е(1пе$$ [ каіпсГйа:Ііс1пі8] п доброта; добросердість, м’якосердість; чуйність.
кішіїе [ 'кіпсії] 1. п 1) молодняк (про тварин); 2) молода тварйна; 3) кошенята одного окбту; 2. у 1) запалювати, розпалювати; підпалювати; 2) займатися, загорятися, розгорятися; 3) збуджувати, запалювати; Ю ~ Ю Ь1и8Йе8 примусити почервоніти; 4) спалахнути; розгніватися; 5) діал. народжувати, породжувати (звич. про тварин, тж перен.).
кіш11Є8$ [ каіпсІ1і8] ад] недобрий, безжалісний; суворий.
кіш11іпе$5 [ 'каїпсІІіпіз] п 1) доброта; добросердість; м’якосердість; 2) добра справа; добрий вчйнок; 3) м’якість клімату.
кішіїіпз ['кіпсійд] п 1) запалювання, розпалювання, підпалювання; 2) спалахування; 3) перен. збудження; 4) тріски, скалки (для розпалювання) (тж ~ \¥ООСІ).
кішіїу [каїпсіїї] 1. ад] 1) добрий; дружелюбний, прйязний; добродушний; чуйний; ~ асМсе др^окня порада; 2) м’якйй, приємний; сприятливий; доброчйнний; ~ сіітаїе м’якйй клімат;
3) природний, природжений; 4) одвічний; 5) спадковий, успадкований; 6) законний (про дитину); 2. аду 1) доброзичливо, прихильно; сердечно; люб’язно; привітно, ласкаво; июиісі (\уі11) уои ~ іеіі те ійе ііте? будьте люб’язні, скажіть, котра годйна?; 2) природно; легко, без напруження; 3) сприятливо, успішно.
кішіпезд ['каіпсІпі8] п 1) доброта, сердечність; доброзйчлйвість; люб’язність; 2) послуга, добрий вчйнок, ласка; 3) любов, прихильність, ніжне почуття.
кіпсігесі ['кіпсіпсі] 1. п 1) збірн. (вжив, як рі) рідні, родичі; рідня; аіі ту ~ уся моя рідня; 2) кровне (кревне) споріднення; родйнні стосунки; 3) духовна спорідненість (блйзькість); 4) рід, сім’я, родйна; 5) плем’я, клан; 2. ад] 1) родйнний; зв’язаний кровним (кревним) спорідненням; 2) близькйй, однорідний, споріднений; 3) близькйй за духом, конгеніальний, споріднений; 4) що належить до рідні (родичів).
кіпеша ['кіпіта] заст. див. сіпета.
кіпетаііс(аі) [,каіт'тжіік(о1)] ад] кінематйчний.
кіпетаїісз [Лаїт'тзеїікв] п рі (вжив, як зіп§) фіз. кінематика, учення про рух.
кіпетаіо£гарІі [,каіпі'таеіадга.£] заст. див. сіпетаїо^гарй.
кіпе8соре [ кті8коир] п кінескоп.
кіпе$іаІгіс$ [каї, пі:ві аеіпкв] п рі (вжив, як зіп§) лікувальна гімнастика.
кіпе8іс$ [ко'пі:8ік8] п рі (вжив, як зіп§) лінгв. кінесика.
кіпе8ІраІйу [каіупі:8Ґрае0і] див. кі-ПЄ8ІаІГІС8.
кіпе8ІІйегару [каї, пі.зі 'Оегорі] див. кіпе8Іаігіс8.
кіпеїіс [каї'пеїік] ад] фіз. кінетичний; ~ епег^у кінетйчна енергія.
кіпеііс$ [каї'пеїіка] п рі (вжив, як зіп$) кінетика; динаміка механізмів.
кіпе1о£епе$і$ [каі,пі.тои'іІзепі8і5] п біол. кінетогенез.
кіпе1о8соре [каі'пі:і98коир] п кін. кі-нетоскбп.
Кіп£ [кп]) п ч. ім'я Кінг.
кіп£ [кп]] 1. п 1) король; монарх; 2) цар; володар; владар; ~ оГ Ьеа8і8 цар звірів (про лева); - оГ ЬігсІ8 цар птахів (про орла); 3) магнат, король; оіі ~ нафтовий король; гаіїхуау ~ за-лізнйчний магнат; 4) шах., карт, король; сйеск іо ійе К? шах королю?; іо риі ійе К. іп сйеск оголошувати шах королю; 5) дамка (в шашках); 6) бот. головне стебло; 7) тост за здоров’я короля; 8) найкращий (найвйший) сорт (чогось); < К. ВаЬу кумир (улюбленець) родйни (про дитину); К.’8 асіуо-саіе юр. генеральний прокурор Шотландії; К.’8 Еп£ІІ8Й бездоганно
кіп
640
кіг
правильна літературна англійська мова; ~ ’з єуіі розм. золотуха; К.’$ те8-зеп^ег дипломатичний кур’єр; ~’з ріс-Іиге8 розм. поштові марки; К.’з 8Йі11іп§ винагорода, що виплачується новобранцю при вступі до армії; зреаг бот. білий асфодйл; хуеаїйег чудова погода; 2. V 1) правити, управляти; 2) поводитися як король (по-королів-ському); 3) зробйти королем; ввестй на престол.
кіпз-ЬіпІ ['кп]Ьа:сі] п 1) райський птах; 2) орн. кібець; ~ оГ рагасіізе королівський райський птах.
кіп£-Ьо1< ['кідЬоик] п тех. вісь, шворінь; центральна цапфа.
кіп&-соЬга ['кід'коиЬга] п зоол. кобра королівська.
кіп£-сгаЬ [ 'кідкггеЬ] п зоол. 1) краб камчатський; 2) мечохвіст.
кіп£-сир [Гкіг)клр] п бот. 1) жовтець бульбовий; 2) калужниця болотяна.
кіп£(1от ['кідсіат] п 1) королівство, царство; держава; Опйесі К. Сполучене Королівство (Великої Британії та Північної Ірландії)’, 2) світ, царство; апітаї ~ тварйнний світ; 3) галузь, сфера; 4) королівська влада; королівське звання; 5) розм. шотландське графство Файф; ~ соте загробний (потойбічний) світ; той світ; §опе іо ійе ~ соте відійшов у кращий світ, помер; іо зепсі іо ~ соте загнати на той світ.
кіп£-Гегп ['кіі]Ь:п] п бот. королівська папороть.
кіп£Й$Ьег ['кід,її/а] п орн. рибалочка, зймородок.
кіп£Йоо<1 [гкіт)Ьисі1 п королівський (царський) сан.
кіп£-кШег ['кід,кіЬ] п царевбйвця.
кіп§1е£$ ['кідіїз] ад] позбавлений царя (короля, правйтеля).
кіп§1еі ['кідіїї] п 1) знев. царьок; 2) орн. корольок жовтоголовий.
кіп£Ііке ['кідіаїк] 1. асі} 1) королівський, царський; 2) велйчний, цар-ствений; 2. асіу поет, по-царському; царствено; велйчно.
кіп§1іпе$$ ['кідіїпіз] п царственість; велйчність.
кіп§1іп£ ['кіг)1іг)] п знев. цареня, царьок.
кіп§1у ['кідії] 1. ад] 1) королівський, царський; властйвий королеві (цареві); що лйчить королеві (цареві); ~ сгоу/п царська корона; 2) царстве-ний; велйчний; чудовий; пйшний; ~ аіг (Іоок) царствений вйгляд (погляд); рипсіиаїйу із а ~ уігіие точність — ґречність королів; 2. асіу по-королів-ському, по-царському; велйчно.
кіп£-шиІІеі ['кід'тлііі] п іхт. барабулька.
Кіп£-оГ-Агт$ ['кітру'аїтх] п (рі Кіп£8-оГ-Аггп8 ['кідг-]) герольдмейстер.
кіп£-реп8іііп ['кід'редду/іп] п орн. королівський пінгвін.
кіп£-ріесе ['кідріїз] див. кіп§-ро8і.
кіп&-ріп ['кідрт] п 1) вісь, шворінь; центральна цапфа; 2) розм. велике цабе; головна фігура, важна особа.
кіп£-ро$< ['кідроизі] п 1) буд. середній кроквянйй стояк; 2) мор. центральний трюмний пілерс.
кіп£-$аІшоп ['кід'згетап] п іхт. чавича.
кіп&зЬір ['кід/ір] п 1) королівський (царський) сан; 2) царювання (короля, царя); 3) тйтул короля (царя); Ніз К. його королівська (царська) велйчність; 4) заст. монархія.
кіп£-зі2Є [ 'кід заіг] 1. п найбільший розмір; 2. ад} 1) велйкий, величезний; 2) нестандартний; більшого розміру (про сигарети); 3) незвичайний, видатнйй.
Кіп&зіеу ['кідгії] п ч. ім'я Кінгзлі, Кінгслі.
кіпззтап ['кідгтап] п (рі кіп^зтеп [-топ]) 1) рояліст; 2) чиновник мйт-ниці.
Кіп^зіоп ['кідзіап] п геогр. н. м. Кінгстон.
кІП£$ІОП [ 'к11]8І9ПІ п зоол. морський ангел; ~ уаіуе мор. кінгстон, забортний клапан.
Кіп£$іоп оп ТЬаше$ ['кідзіапап-іетг] п геогр. н. м. Кінгстон-он-Темс.
Кіп£8(О5¥п ['кідгіаип] п геогр. н. м. Кінгстаун.
кіп§у [*кіг)і] п квач (гра з м'ячем).
кіпк [кпдк] 1. п 1) тех. петля, вузол; перекручення, загйн, перегйн, згин; 2) заскок; звйхнення; дивацтво, чудацтво; прймха; 3) гірн. відхйлення жйли; 4) розм. новацтво, удосконалення; 5) судома, судорога; 6) рІрозм. дефекти, неполадки (у механізмі тощо); 7) прйступ кашлю (сміху); 2. у 1) утворювати петлю; 2) перекручуватися); загинати(ся); скр^увати(ся); 3) чудйти, дуріти; дивачити; 4) задихатися (від кашлю тощо).
кіпксои^Ь ['кідккоГ] п діал. коклюш.
кіпкіе ['кідкі] п 1) завйток, кучер (волосся); 2) невеликий згин, вйгин; 3) легкйй натяк.
кіпку ['кі-дкі] асі} 1) кучерявий, з кучерями; 2) амер. розм. з дивацтвами, з викрутасами; чудернацький.
кіппікіпіс [,ктікі'пік] п бот. муч-нйця; ведмежа ягода.
кіпо |'кі:пои] п бот. кіно; камедь (тропічних дерев).
кіпо1о£у [кі'поїзді] п кінологія, собакознавство.
КІПГО88 [кіп'гоз] п геогр. н. Кінросс (графство і місто в Шотландії).
кіпзГоїк [ кіпгГоик] п збірн. рідні та
родичі, кровна (кревна) рідня; члени однієї родйни.
Кіпзказа [кіп'/ссгзз] п геогр. н. м. Кіншаса.
кіп$кір ['кіп/ір] п 1) (кровна) спорідненість; 2) блйзькість, схожість (характерів тощо); подібність.
кіпБшап ['кіпгтап] п (рі кіпзтеп [-топ]) (кровний) родич.
кіп$тап$Ьір ['кіпгтап/ір] див. кіп-зйір.
кіпзлуотап ['ктг^итап] п (рікть-\уотеп [-,\¥ітт]) (кровна) родичка.
кіпіаі ['кіпіі] п квінтал, центнер.
кіозк [кґззк] п 1) кіоск; намет; будка; 2) телефонна будка; 3) відкрйта естрада для оркестру; 4) альтанка (звич. в Турції, Ірані); < Уіїсііг К. іст. палац турецького султана.
Кіоіо [кі'оиіои] див. Куоіо.
кір [кір] 1. п 1) шкура молодої (маленької) тварйни; 2) шкіра з молодої (маленької) тварйни; 3) в’язка (комплект) шкур; 4) гірн. самокатний шлях; 5) розм. нічліжка; койка в нічліжці; 6) ліжко, постіль; 7) короткий сон; 8) дім розпусти; 2. у розм. спати.
кіре [каїр] п діал. 1) лозова корзйна для ловлі рйби; верша; 2) кошик (як одиниця міри риби).
кірЬоизе ['кірйаиз] п розм. нічліжка.
кірра&е ['кірідз] п шотл. 1) безладдя; замішання; 2) збудження, роздратування.
кіррег ['кіра] 1. п 1) лосось-самець (під час нересту); 2) розм. хлопець, парубок; тип; 3) дитйна, малюк; 4) військ, розм. торпеда; 5) копчена розпластана рйба; ~ Ііте період нересту; 2. у солйти і коптйти рйбу.
кір-ир ['кір'лр] п спорт, піднімання розгином (гімнастика).
кігЬ-8іопе ['ка:Ь8іоип] п бордюриий камінь.
КігЬу [ ’ка:Ьі] п ч. ім'я Кербі.
Кіг^Ьіг [ка:'ді:г] 1. п 1) киргйз; киргйзка; ійе ~ збірн. киргйзи; 2) кир-гйзька мова; 2. асі} киргйзький.
Кіг£ІіІ2$<ап [ко:'ді:28іа:п] п геогр. н. Киргизстан.
кігк [ка:к] 1. п шотл. церква, християнський храм; Тйе (Аиісі) К. пресвітеріанська церква Шотландії; розм. віскі; 2. у 1) приводити (приносити) в церкву (для хрещення); 2) здійснювати церковний обряд.
КігксшіЬґізМ [кз:'ки:Ьп] п геогр. н. Керкубрі (графство і місто в Шотландії).
Кігк(е) [кз:к] п ч. ім'я Керк.
кігк-^агій ['кз:кда:9] п шотл. кла-довйще; цвйнтар.
кігкшап ('ко.ктап] п (рі кігктеп [-тап]) 1) священик; 2) віруючий пресвітеріанської церкви Шотландії.
КігЬуаП |'ка:к\уз:1] п геогр. н. м. Керкуолл.
кігкуагсі ['ко:кза:<і] див. кігк-§апй.
кіг
641
Юа
кіш [ко:п] п шотл. 1) свято врожаю; 2) останній сніп (жнив).
КігоУоЬгасІ [кігзУо'Ьга:сІ] п геогр. н. м. Кіровоград.
кіг$сЬ [кіз/] п вишнева горілка.
Кігзіееп ['ко:8іі:п] п ж. ім'я Керс-тін.
КІГ8ІЄП ['кзізіш] п ж. ім'я Керстен.
Кіг8іу |'кз:8Іі] п ж. ім'я Керсті.
кігіїе ['кз:11] п 1) сукня; спіднйця; 2) куртка, камзол; 3) шар фарби; покриття.
кігуе [ко:у] п гірн. вруб; підбій.
Кізавдаш [,кі8оп'да:пі] п геогр. н. м. Кісангані.
кізЬ [кі{] п 1) ірл. велйкий плетений кошик (для торфу); 2) мет. графіт.
КібЬіпіу [кі/і'піу] л геогр. н. м. Кишинів.
кізтеі ['кізтеї] л тур. доля, фатум.
кІ88 [кіз] 1. л 1) поцілунок, цілунок; чоломкання; іо £іує а ~ поцілувати; зЬе £оі а ~ її поцілували; іо §іує а ~ оп іЬе сЬеек поцілувати в щоку; 2) легкйй (ласкавий) дотик (вітерця, хвилі); 3) легкйй удар більярдних куль одна об одну; 4) безе (тістечко); 5) плівка (на молоці); бульбашки (на чаї); 6) рі брйзки сургучу (біля печатки); 2. у 1) цілувати(ся), чоломкатися); поцілувати; ~ апсі Ье Ггіепсіз! поцілуйтеся і помиріться!; 2) легко і ласкаво доторкнутися; пестйти (щось); 3) легко зіткнутися (про більярдні кулі); < іо ~ ійе Ьоок цілувати Біблію, приймати присягу (в суді); іо ~ іЬе сіизі (ійе агоипсі) бути морально принйже-ним; бути вбитим; іо ~ ійе госі під-корйтися своїй долі, покірно скорй-тися; ~ оїї! розм. груб, забирайся геть!, ідй собі!; іо ~ ійе сир пригубйти чарку.
кІ88-сиг! ['кі8кз:1] п завйток, кучер (на скроні).
кі88ег ['кізз] п 1) цілувальник; 2) розм. груб. рот.
кіззіпз ['кізід] п цілування; ~ соизіп далекий родич; сьома вода на киселі; ~ бапсе весільний танець з поцілунками.
кІ$$ІП£-СП18< [ 'к18И]кґЛ8І] п розм. з’єднання двох хлібйн.
кі£8іп£-£аіе ['кізіддеіі] п вузька хвіртка.
кІ88-ше-диіск ['кізті'к^ік] п розм. 1) маленький дамський капелюшок; 2) бот. браткй; 3) див. кізз-сигі.
ківі [кі8і] 1. п І) шотл. ящик; сундук, скрйня; 2) шотл. грошові запаси; казна; 3) амер. прилавок (в магазині); 2. V 1) класти в ящик (сундук); 2) класти в труну.
Кіі [кіі] п 1) ж. ім'я Кіт (зменш, від Каійагіпе, Каійегіпе); 2) ч. ім'я Кіт (зменш, від Сйгізіорйег, Кгізіорйег).
кіі [кіі] 1. п 1) військ, ранець; ре
човйй мішок; 2) розм. обмундирування; одяг; екіпіровка; 3) військ, особй-сте обмундирування і спорядження; 4) тех. сумка з набором інструментів; 5) комплект, набір (речей, інструментів); а рІитЬег’з ~ інструменти водопровідника; 6) спортйвне (туристйчне) спорядження; необхідний комплект речей (для спорту тощо); 7) шотл. діжка, чан; 8) шотл. солом’яний кошик (для риби); 9) розм. компанія, група (людей); 10) фот. вставка для касет; 11) кишенькова скрйпка (учителя танців); 12) (скор. від кіііеп) кошеня; 2. V класти в корзйну (діжку, чан) (звич. рибу для продажу).
кіі-Ьа& ['кііЬгед] п 1) ранець; речовйй мішок; 2) шкірянйй чемодан, саквояж.
кіі-саі ['кіікгеі] п 1) (К.) іст. клуб вігів; 2) портрет трохи менший поясного; 3) діал. дитяча гра в цуркй.
кіісЬеп ['кіі/іп] 1. п 1) кухня;
2) стиль приготування їжі; ійе Егепсй ~ французька кухня; 3) кухонний посуд; 4) приправа; ~ саЬіпеі кухонний буфет; ~ сіерагітепі жарт, група ударних інструментів в оркестрі; ~ йегЬз кухонні трави (ароматичні, пряні); ~ рйузіс поживний і багатий стіл; ~ роїісе розм. наряд на кухню; ~ ігаіп військ, кухонний транспорт; ~ ігиск військ, автокухня; 2. V 1) шотл. приправляти їжу прянощами; 2) приймати (пригощати) на кухні.
КіісЬепег ['кіі/апа] п геогр. н. м. Кітченер.
кіісЬепег [ 'кіі/іпа] п 1) невелйка кухонна плита; 2) головнйй кухар у монастирі; 3) слуга на кухні.
кйскепеКе [,кіф'пеі] п кухонька; невелйчка кухня з коміркою.
кіісіїеп-загсіеп |'кіфп'да:сІп] п город.
кіісіїеп-таісі ['кіі/іптеїсі] п посудниця, перемивальниця посуду.
кіісіїеп-тіскіеп [кіі/т'тісіп] п 1) помййна яма, смітнйк; 2) архл. пагорб з господарських покйдьків первісної людйни.
кіісЬеп-гап&е [ 'кіі/іпгеїпсІз] п кухонна плита.
кіісЬепгу ['кн/іпп] п куховарське мистецтво, кухарство.
кіісЬеп-віпк ['кіі[іп8іі]к] п раковина в кухні; < ~ зсйооі літ. знев. натуралізм; ~ сігата побутова п’єса.
кіісіїеп-зіиії [ 'кіі/іп8ілЕ| п 1) продукти (звич. овочі), необхідні для приготування їжі; 2) кухонні відходи.
кіісЬеп-іезіесІ ['кіі/т'іезіїсі] аф 1) перевірений на приготування в домашніх умовах (про кулінарний рецепт); 2) жарт, перевірений на практиці.
кіісіїеп-ипії [ 'кіЦіп ]и:піі] п кухонний комбайн.
кіісйеп-ууепсй [ 'кіі/ітуепі/] див. кіісйеп-таіб.
кііе [каїі] 1. п 1) паперовий змій; іо ЇЇу а ~ запускати змія; пускати пробну кулю; зондувати грунт; 2) орн. шуліка, сокіл, осоїд; 3) розм. хижак; акула (про людину); 4) шахрай; шулер; 5) пробна куля; пробний камінь; 6) змійковий аеростат; аеростат загородження; 7) ав. розм. літак; 8) ком. розм. фіктйвний вексель; 9) рі верхнє летюче вітрйло; 10) мор. плавкий якір; 2. V 1) розм. літати, ширяти; 2) розм. примушувати літати, запускати (паперового змія); 3) ком. одержувати гроші за фіктйвним векселем; 4) ком. робйти фіктйвний вексель.
кііе-ЬаІІооп [ 'каїіЬо, 1и:п] п військ. змійковий (прив’язнйй) аеростат.
кііеЛуіпз [ 'каіі,£1апі]] п 1) ком. одержання грошей за фіктйвним векселем; 2) зондування грунту; 3) фарс, інсценування (судового процесу тощо).
кііЬ [кіО] п збірн. 1) знайомі, друзі; 2) співвітчйзники; 3) сусіди; ~ апсі кіп уся рідня, рідні та родичі.
кііЬе [каїд] V 1) виявляти, проявляти, показувати; 2) знаходитися, виявлятися, показуватися.
кііШезз ['кі01і8] аф безрідний.
кііівЬ ['каііі/1 аф хйжий; жадібний, зажерливий.
кііііпз ['кіііід] п шотл. кошеня.
кіііеп ['кііп] 1. п кошеня; іо Ьауе ~8 окотйтися; розм. зчиняти галас; 2. у котйтися (про кішку).
кіііепізії ['кііапі/] аф грайлйвий, пустотлйвий; жвавий.
кіНегееп [,киз гі:п] п однокінний екіпаж.
Кііііе ['кііі] п ж. ім'я Кіті (зменш, від КаіЬагіпе, КаіЬегіпе).
кіііпуаке ['кііїхуеік] п зоол. трипалий мартйн.
кііііе ['кііі] 1. аф 1) важкйй; турботний, неспокійний; 2) ризикований, небезпечний; 3) делікатний; тон-кйй; 2. у 1) лоскотати; 2) приємно хвилювати; 3) бентежити; заганяти в глухйй кут; 4) котйтися (про кішку); перен. з’являтися на світ.
Кіііо ['кііои] п ч. ім'я Кіто (зменш, від СЬгізіорЬег).
Кіііу І'кііі] п ж. ім'я Кіті (зменш, від КаіЬагіпе, КаіЬегіпе).
кіііу [ 'кііі] п 1) кошеня, кйця; Ггізку ~ грайлйве кошеня; 2) карт, пулька; банк; 3) ціль (у грі в кеглі); 4) розм. в’язнйця, арештантська камера.
кіуег ['кіуо] п мілкйй чан; мілка бочка; зрізок.
кпуі [кі:\уі:] п 1) орн. ківі; 2) ав. розм. службовець нельотного складу; курсант, що не літав самостійно; 3) (тж К.) розм. новозеландець.
Юаіреда ['кіаірісіо] п геогр. н. м. Клайпеда.
Кіа
642
Кпі
Юап [кігеп] п розм. ку-клукс-клан.
Юап$тап ['кіаепгтап] п (рі К1ап8-теп [-топ]) розм. куклукскланівець, член організації ку-клукс-клану.
кіахоп ['кіаеквп] и авт. клаксон.
кІеепеЬок ['к1і:пЬзк] п зоол. королівська антилопа, антилопа карликова.
кіерйі [кІеГі] п 1) іст. клефт;
2) бандйт, розбійник; грабіжник (у Греції).
кіеріотапіа [ук1еріои'теіп]а] п клептоманія.
кіеріотатас [,к1еріои'теіпіаек] п клептоман.
кіір [кіір] п розм. алмаз, брильянт, діамант.
ЮопШке [кіопдаїк] 1. п 1) геогр. н. Клондайк; 2) перен. золоте дно; 3) азартна гра в карти; 4) оселедцеві промисли (біля західного берега Шотландії)', 5) заморожування риби льодом із сіллю; 2. V експортувати свіжі оселедці на континент.
кІооГ [к!и:£] п ущелина, видолинок; яр; глибока долина.
кіихег ['кілкзз] п амер. розм. член ку-клукс-клану.
кіузігоп [ 'кіізігоп] п телеб. клістрон. кпаЬ [паеЬ] V діал. відкушувати.
кпаск [паек] 1. п 1) тріск, стук;
2) скрегіт; 3) уміння; спрйтність, вправність; майстерність; навичка; іо РО88Є88 а ~ аі 1ап£иа§е8 розм. бути дуже здібним до мов; 4) особлйвий спосіб, особлйва манера; 5) дотепний прийом; трюк; хйтрість; викрутас; 6) іграшка; дрібнйчка; 2. V діал. 1) тріщати, стукати; 2) ляскати; 3) скреготіти; клацати (зубами)-, 4) манірно розмовляти.
кпаскег [ 'паека] п 1) діал. тріскачка;
2) рі діал. кастаньєти; 3) скупник ста-рйх коней (на забій); 4) скупник ста-рйх будйнків (кораблів) (на злам); 5) діал. старйй кінь; шкапа; 6) діал. лймар, шорник.
кпаскегу ['павкап] п шкуродерня.
кпаску ['паекі] ад] умілий, спрйт-ний, вправний; винахідливий; тямущий.
клав [паед] п 1) сучок, наріст, кап (на дереві); 2) дерев’яний цвях, нагель; 3) скеля, стрімчак.
кпа^бУ [паеді] ад] сучкуватий, вузлуватий; нерівний, шерехатий.
кпар [паер] 1. п діал. 1) вершйна, гребінь (пагорба); 2) пагорб, горб, бугор; 3) різкйй удар; стук; клацання; 2. V діал. 1) різко стукати, бйти; 2) бйти щебінь; дробйти каміння; 3) розбивати; 4) трішати, клацати; 5) відчеканювати слова; 6) жваво розмовляти; цвенькати; 7) кусати, відкушувати; грйзти.
кпаррег ['лавро] п діал. розм. макітра, довбешка, голова.
кпарріе |'па:р1] V грйзти.
кпарзаск [ 'павр8авк| п 1) рюкзак, за
плічний мішок; 2) військ, ранець; ~ 8еі ранцева радіостанція.
кпар^еесі ['паер^і:<і] п бот. волошка.
кпаг [па:] п 1) наріст (на дереві); вузол; шйшка; 2) шорсткйй камінь; 3) кремезнйй хлопець.
кпаггегі [па:д] ад] сучкуватий, вузлуватий; покрйтий наростами.
кпаггу |'па:п] див. кпаггед.
кпауе [пєіу] п 1) шахрай, плутяга; падлюка; безпринцйпна людйна; 2) жарт, шельма; 3) карт, валет; 4) хлбпчик-слуга; працівнйк; 5) людйна низького походження; а ~ іп £гаіп пройдйсвіт, запеклий шахрай; а ~ оГ Ьеагі8 дамський догідник; іо ріау ійе ~ шахраювати.
кпауегу ['пеіуоп] п шахрайство, шахраювання; обдурювання; обман.
кпауізк ['пєіуі/і ад] шахрайський; шахраюватий; пустотлйвий.
кпауізЬІу ['пєіуіДі] аду нечесно; шахраювато, по-шахрайському.
кпалуеі ['пз:а1| п бот. дивало, червець.
кпеасі [пі:сІ] V 1) місйти, замішувати (тісто, глину тощо); 2) змішувати в загальну масу, з’єднувати, перемішувати; 3) розтирати, масажувати; 4) формувати, надавати форми (чомусь).
кпеагіег ['пі:да| п 1) тістомішалка; 2) масажйст.
кпеасііп^-таскіпе ['пі:сіідта Ді:п] п тістомісйльна машйна.
кпеаШп^-ігои^Ь [ 'пі :дідігзГ| п діжа.
кпее [пі:] 1. п 1) коліно; ир іо опе’8 -8 по коліна, до колін; іо §о (іо Гаїї, іо бгор) оп опе’8 кпее8 стати (впасти) на коліна; благати (про щось); 2) тех. кнйця, косйнка; косйнець; 3) підкіс; < іо 8Іі ~ Ьу ~ сидіти поруч; іо 8ІІ ~ іо ~ сидіти навпроти; іо Іеагп 8тіЬ. аі опе’8 тоійег’8 ~8 навчйтися чогось з дитйнства; увібрати з молоком матері; 2. у 1) ставати навколішки; 2) ударитися (торкнутися) коліном; 3) розм. витягуватися на колінах (про штани); 4) тех. скріпляти косинцями; 5) ставати на коліна; благати, просй-ти; 1’11 ~ іо по тап я ні перед ким не стану на коліна.
кпее-йеші ['пі: Ьепсі] п присідання, згинання коліна (гімнастика).
кпее-Ьооі ['пі:Ьи:і] п 1) чобіт з халявою до колін; 2) шкірянйй фартух (яким закривають ноги в екіпажі).
клее-Ьгеесйе$ ['пі:,Ьпі[іг] п рі брй-джі, штанй до колін.
клее-Ьгизй ['пі:Ьгл/] п щіточка (у бджіл).
клее-сар ['пі:каер] п 1) анат. колінна чашечка; 2) наколінник.
кпее-сгоокіп£ ['пі:,кгикід] ад] ра-боліпний; улесливий, догідливий.
кпеесі [пі:с1] ад] 1) колінчастий, колінчатий; коліноподібний; 2) вйтягну-
тий на колінах (про штани); 3) зігнутий, колінчатий (про стебло).
кпее-сіеер ['пі:'ді:р] ад] 1) по коліна, до колін; іо 8іапс1 ~ іп \уаіег стояти по коліна у воді; 2) що заплутався (загруз).
кпее-йі£й ['пі:'Ьаі) ад] висотою до коліна; по коліна; що доходить до колін; ~ іо а диск (§га88коррег, то8-циііо) жарт, дуже маленький, манюсінький, крйхітний.
кпее-йоїе ['пі:Ьои1) п проміжок між двома тумбами письмового стола.
кпее-іегк ['пі:дза:к] п мед. колінний рефлекс.
клее-іоілі ['пілоті] п 1) анат. колінний суглоб; 2) тех. колінно-важільне з’єднання.
кпееі [пі:1] у (разі і р.р. кпек, кпееіед) 1) ставати (стояти) навколішки; 2) схиляти коліна (тж ~ до\¥п); іо ~ 8иЬтІ88ІУЄІу просйти на колінах, покірно благати.
кпееіег ['пі :1а] п 1) уклінна людйна; 2) подушечка для ставання на коліна; 3) архт. опорний камінь фронтону.
кпее1іл£ ['пі.іід] п стояння на колінах; ~ РО8ІІІОП військ, позйція для стрільбй з коліна.
кпее-расі ['пі:раед] п наколінник.
кпее-рап ['пі:раеп] п анат. колінна чашечка (тж кпее-сар).
кпее-гаІ8Іп& ['пі:,геі2ід] п спорт. піднімання ногй із зігнутим КОЛІНОМ.
кпее-геПех ['пі:,гі:£1ек8] див. кпее--Іегк.
кпее-гооГ ['пі.тиГ] п мансардний дах.
клее-зіаші ['пі:8ізепд] п спорт, стійка на колінах.
кпее-МіееІ ['пі:\уі:1| п переднє колінне підсікання (самбо).
кпеїі [леї] 1. п 1) похоронний дзвін; іо зоипсі а ~ сповіщати про смерть; 2) перен. погана прикмета; передвістя смерті (загйбелі); 3) скорботний (тужний) плач; похоронна цісня; 2. V 1) дзвонйти по небіжчику; дзво-нйти під час похорону; 2) перен. звучати зловісно; провіщати (обіцяти) недобре; сповіщати (про смерть тощо); 3) скликати дзвоном; 4) дзвонйти.
клей [пек] разі і р.р. від кпееі.
Кле88еі ['(к)пе8іі] п кнесет (ізраїльський парламент).
кпеі¥ [п]и:] разі від кпо\¥ 2.
кпіскег ['піка] п 1) кулька, крем’ях (для дитячої гри); 2) металевий диск, паличка для подачі м’яча (у дитячій грі).
Кпіскегйоскег ['пікаЬзка) п 1) мешканець Нью-Йорка; 2) нащадок голландських поселенців у Нью-Йорку; ~ Гатіїу сім’я нью-йбркців голландського походження.
кпі
643
кпо
кпіскегЬоскегз ['пікаЬоках] прірозм. брйджі.
кпіскегз [ піках] п рі 1) розм. брйджі; 2) панталони; 3) спортйвні штанй; 4) дитячі штанці.
кпіск-кпаск ['пікпаек] п 1) дрібнйч-ка, вйшукана прикраса; 2) ласощі.
кпіск-кпаскаіогу [,пік'пжкаі9п] п скрйнька, шкатулка {для дрібничок).
кпіск-кпаскегу ['пік.пгекап] п збірн. дрібнйчки, прикраси; іграшки; сухозлітка, мішура.
кпіск-кпаскі$Ь [ 'пік, паекі/] ад] не-значнйй; негрунтовний; несправжній.
кпіск-кпаску ['пік,паекі] ад] 1) що любить дрібнйчки; 2) нещйрий; удаваний, облудний.
кпіскз [піка] розм. див. кпіскегз.
кпіґе [паіГ| 1. п (рі кпіуез) 1) ніж, ножик; Ійе зиг^еоп’з ~ хірургічний ніж; хірургічне втручання; 2) мед. скальпель; 3) кинджал; кортик; іо §еі (Го риі, іо аііск) а ~ іпіо зтЬ. зарізати (заколоти) когось ножем (кинджалом); 4) тех. струг; різець; скребок; < ЬеГоге опе соиіб зау ~ негайно, умйть; іо ріау а §оос! ~ апб Гогк їсти з апетйтом; 2. V 1) різати ножем; 2) завдати удару в спйну; ударити ножем; 3) зрадити свою партію; шкодити кандидатові своєї партії.
кпіГе-Ьоап! |'паіґЬз:б] п 1) дошка для чйстки ножів; 2) місця на даху омнібуса.
кпіГе-Ьоу ['паїГЬзі] п хлопчик — чистйльник столових ножів.
кпіГе-ед^е ['паїГебз) п 1) лезо (вістря) ножа; 2) прйзма (терезів).
кпіГе-Є(І£Є(1 [ паїГесізсІ] ад] загострений, гострий.
кпіГе-ЛІе ['паїГГаїІ] п ножівка, но-жовйй напйлок.
кпіґе-£гіш!ег [ 'паі£,дгаїпбо] п 1) то-чйльник; 2) точйло, точйльний камінь.
кпіґе-ріеаіесі [ 'паїГрІі:ііб] ад] плісирований.
кпіГе-ге$і ['паїЕгезІ] п 1) підставка для ножів (виделок); 2) військ, рогатка.
кпіГе-$^¥ІісЬ [ 'паїГзхУіі/] п ел. рубйль-ник.
кпі^йі [пап] 1. п 1) лйцар, рйцар; вйтязь; \уапбегіп£ ~ мандрівнйй лйцар; 2) благородна людйна; 3) кавалер ордена; К. оГ ійе Оагіег (оГ ійе Ваїй, оГ ійе Вгіїізй Етріге) кавалер ордена Підв’язки (Бані, Британської Імперії); 4) вершник (у стародавньому Римі); 5) шах. кінь; 6) карт, валет; ~ оГ Ійе Ьгизй жарт, художник; ~ оГ ійе сагреї солдат-тиловйк; салонний шаркун; ~ оГ ійе сіеауег жарт, м’яснйк; ~ оГ Ійе сие більярдйст; ~ оГ ґогіипе авантюрйст; ~ оГ ійе ^гееп сіоїй картяр; ~ оГ ійе кпіГе розбійник; злодій; ~ оГ ійе паркіп офіціант; ~ оГ ійе пеебіе кравець; ~ оГ ійе реп жарт, журналіст,
письменник; ~ оГ Ійе репсії жарт, букмекер (на скачках)', ~ оГ Ійе резіїе аптекар, фармацевт; ~ оГійе розі шахрай, пройдйсвіт; ~ оГ ійе гоасі розбійник (з велйкого шляху); бродяга; комівояжер; К. оГ ійе КиеГиІ Соипіепапсе лйцар Сумного Образу; 2. V 1) посвящати в лйцарі; присвоювати лйцарське звання; 2) приймати в члени ордену (то-варйства).
кпІ£ЙІа§е ['паїїібз] п 1) лйцарство, рйцарство; 2) спйсок осіб, що мають лйцарське (рйцарське) звання.
кпі^Ьі-еггапі ['паїї'егапі] п (рі кпІ£Йіз-еггапі ['паїїз-]) 1) мандрівнйй лйцар; 2) перен. донкіхот; мрійник.
кпі§Ьі-еітапігу [ пан'егопіп] п мандри в пошуках пригод; донкіхотство.
кпізЬіЬоос! ['паїїйиб] п 1) лйцарське (рйцарське) звання; лйцарська гідність; 2) дворянське звання; 3) лйцарство, благородство, шляхетність.
кпі^ЬНу [ паїїіі] 1. ад] 1) лйцарсь-кий, рйцарський; що відповідає званню лйцаря; 2) що складається з лй-царів; ~ огсіег лйцарський орден; 3) благородний, шляхетний; 2. аду по-лйцарському, благородно, шляхетно.
кпіі [ті] 1. п 1) в’язання, плетіння; 2) трикотаж; 3) в’язка; 2. ад] в’язаний, плетений; 3. у (разі і р.р. кпіііеб, кпії) 1) в’язати; плестй; 2) зв’язувати, з’єднувати, скріпляти; зрощувати; 3) з’єднуватися, скріплятися; зростатися; 4) нахмурювати, насуплювати (брови)', хмуритися; 5) стягувати(ся); стискатися); 6) збирати; напружувати (усі сили)', 7) зав’язуватися (про плоди); 8) зачати (про самицю); 9) установлювати, зміцнювати; укладати (угоду); 10) сплітати, переплітати; 11) розм. збиратися в рій (про бджіл); 12) кипіти, пінитися.
кпіісЬ [ті/] п розм. в’язка (хмизу, дров), оберемок; жмут, віхоть.
кпіііесі ['пііісі] ад] 1) в’язаний; трикотажний; 2) спаяний, з’єднаний, скріплений.
кпіііег [ пііа] п 1) в’язальник; в’язальниця; 2) трикотажна (в’язальна) машйна.
клі11іп£ [піііт]] п 1) в’язання; 2) в’язаний вйріб; 3) тех. ліквідація (замуровування, замазування, шпарування) пошкодження.
кпііііп£-соііоп |'піііі],коіп] п пряжа.
кпіІІіп£-тасІііпе [пНідто Ді:п] п трикотажна (в’язальна) машйна.
кпііііп£-пеес11е ['пііпз,пі:сі1] п в’язальна (трикотажна) голка.
клі11іп&-ріп ['пііідріп] п в’язальна спйця.
клііііе [ пні] п 1) шнур, що затягує капшук; 2) мор. штерт.
кліізуеаг ['піілуєо] п в’язані речі, трикотажні вйроби; трикотаж.
кпіЬуогк ['пПлуо:к) п 1) в’язання, плетіння; 2) трикотажні вйроби.
кпіуе$ ['паїух] рі від кпіГе 1.
кпоЬ [поЬ] 1. п 1) опуклість; вйступ; гуля; 2) куляста ручка (дверей, шухляди); головка; кнопка; 3) набалдашник; 4) невелйкий кусок (вугілля тощо); брйла; грудка, грудочка; 5) наріст (на рослинах); бульбочка; 6) амер. горб, горбик, пагорб; 7) розм. макітра, довбешка; голова; 8) розм. штрейкбрехер; \¥іій ~з оп на додаток до; ще як; ~ іууізієг кін. звукооператор; 2. у випинатися.
кпоЬЬеб [пзЬсі] ад] 1) гулястий; покрйтий ґулями; 2) з головкою на кінці, опуклий; 3) горбкуватий, горбастий.
кпоЬЬег ['пзЬа] п блень-дволіток.
кпоЬЬІе І'пзЬІ] п гулька, горбик, бугорець.
кпоЬЬІег ['поЬІа] див. кпоЬЬег.
кпоЬЬІу І'пзЬІі] ад] 1) покрйтий маленькими гульками; гулястий; 2) горбастий, горбкуватий.
кпоЬЬу ['пзЬі] ад] 1) вузлуватий, гулястий; горбйстий; 2) опуклий, шишкоподібний.
кпоЬкеггіе ['пзЬкзп] п кийок з важ-кйм набалдашником.
кпоЬ$ііск ['поЬзіїк] п 1) кийок (ціпок) з набалдашником; 2) розм. штрейкбрехер.
кпоск [пок] 1. п 1) стук; іо §іує а ~ постукати (у двері); 2) удар; поштовх; а ~ оп ійе йеаб удар по голові; 3) пагорб; 4) діал. піщана мілина; 5) тех. детонація, стук (у двигуні); 6) амер. розм. різка крйтика; 7) р/прй-чіпки, нападки, зауваження; 8) розм. подача м’яча (крикет); < іо £еі ійе ~ бути вйгнаним з роботи; театр, бути погано прййнятим публікою; 2. г 1) стукати; постукати; 2) ударяти; бйти; іо - зтЬ. оп ійе йеаб ударити когось по голові; розм. убйти когось ударом у голову; 3) тех. працювати з перебоями, стукати; 4) розм. дивувати, уражати, приголомшувати; 5) амер. розм. різко критикувати; принйжувати гідність, недооцінювати; 6) амер. розм. чіплятися; нападати, пускати шпиль-кй; □ - аЬоиі розм. тинятися, вештатися, бродйти; грубо поводитися (з Якимсь); ~ а&аіп$1 наштовхнутися, наскочити на (щось); несподівано зустріти (когось); ~ Ьаск розм. пиячити; жерти; ~ (ІО5¥П збйти, звал йти (з ніг); ламати, зносити, руйнувати (будівлі); спростувати (доказ тощо); розм. збивати, знйжувати (ціни); продавати з аукціону (з молотка); амер. розм. роз-трйнькувати (гроші); амер. розм. привласнювати гроші за проїзд; - іп забивати (цвях тощо); розм. достукатися, попасти додому (після того як ворота зачинені); - іпіо заганяти, забивати (тж перен.); іо ~ зтій. іпіо зтЬ.’з йеад утовкмачити комусь щось; Ю ~ Іи/о
кпо
644
кпо
гоогпз іпіо опе з’єднати дві кімнати в одну; ~ оЛГ збивати; зносити; змахувати, струшувати; розм. знйжувати (ц/-//у); утрймувати, відраховувати (суму)’, розм. припиняти; кйдати роботу; розм. швйдко зробйти; ~ оиі вибивати; пе-ремогтй, здолати; ~ оуєг звал йти (тж про хворобу)’, ~ іо&еійег зіштовхуватися; стукатися; наспіх збивати; ~ ипсіег підкорятися, здаватися; ~ ир ударом підкидати; розм. розбудйти стуком; ~ ир а£яіп$< наражатися на; стикатися з; іо ~ аі ап ореп сіоог ломйтися у відчйнені двері; іо ~ соїсі, іо ~ Гог зіх розм. приголомшити, ошелешити; (о ~ йоте утовкмачувати; іо ~ зтЬ.’з Ьеасі оГГ легко вйпередити когось; іо ~ зтЬ. іпіо а соскесі Ьаі завдати комусь поразки; розбйти чиїсь докази; сйльно поколошматити когось; Іо ~ ипсіег Ьоагсі звалйтися п’яним, напй-тися.
кпоск-аЬоиі ['пзкоЬаиі] 1. п 1) розм. грубий фарс; дешева вистава; 2) актор, що грає у дешевій виставі; 3) амер. невелйка яхта; 4) австрал. поденник (на вівцефермі)’, 2. аб] 1) грубий, з бійками; 2) галаслйвий; шумний (про видовище)’, 3) бродячий; що веде мандрівне життя; 4) робочий, повсякденний, дорожній (про одяг)’, 5) австрал. поденний; що виконує випадкову роботу (на вівцефермі).
кпоск-Ьаск ['покЬаек] п австрал. розм. 1) відмова; 2) удар, розчарування, зневіра.
кпоск-склуп [ пок'сіаип] 1. п 1) ни-щівнйй удар; 2) кулачний бій; бійка; 3) спорт, нокдаун; 4) розм. міцне пйво (вино); < а ~ апсі бга§-оиі амер. шалена бійка; 2. ад] 1) нищівнйй (про удар)’, нечуваний, надзвичайний; 2) розбір-нйй (про меблі, механізм тощо)’, < ~ ргісе розм. найнйжча ціна.
кпоскег ['покз] п 1) той, що стукає; 2) двернйй молоток; дверне кільце; 3) амер. розм. причепа; любйтель покритикувати; ир іо ійе ~ у прекрасному стані; у доброму здоров’ї; бездоганно; за останньою модою.
кпоскег-ир [ покзг'лр] п той, що будить робітників перед зміною.
кпоскіпз ['поки]] п 1) стук; 2) рі осколки (каменя)’, 3) тех. детонація (у двигуні).
кпоскіп&-оп ['покіі]'оп] п спорт, гра рукою (регбі).
кпоскіп£-$Ьор [ 'поки]/зр] п розм. дім розпусти.
кпоск-кпеед [ пзк,пі:сІ] асі] 1) з вй-вернутими всередину колінами; 2) що шкутильгає; 3) що спотикається.
кпоск-кпее$ [ 'покпі :г] п рі вйвернуті всередину коліна.
кпоск-ше-(Іоі¥П ['пзкті'сІаип] аф розм. 1) нищівнйй; владний; 2) розгульний, шумний, бучнйй.
кпоск-оиі ['покаиі] п 1) спорт, но
каут, поразка; нокаутуючий удар; 2) розм. змова між учасниками аукціону не накидати цін; 3) розм. незвичайна річ; щось видатне; 4) розм. сенсація; карколомний (надзвичайний) успіх; 5) амер. розм. красень; красуня; 6) тех. викидач, виштбвхувач; < ~ сотреііііопз змагання за олімпійською системою; ~ сігорз розм. наркотик.
кпоіі [поиі] 1. п 1) пагорб, горбок, прйгірок; бугорок; 2) діал. похоронний дзвін; 3) діал. урочйстий дзвін; 2. V діал. 1) дзвонйти по померлому; сповіщати про смерть; 2) скликати дзвоном; дзвонйти.
кпор [пор] п кнопка, головка, шй-шка, гуля; кулеподібний вйступ.
кпорред [порі] аф 1) гулястий; бу-грйстий; 2) покрйтий пуп’янками; 3) кулеподібний.
кпоріуеесі ['пзрм:сІ] п бот. волошка.
кпоі [пзі] 1. п 1) вузол; іо ііе зтіЬ. іп а ~ зав’язати щось вузлом; 2) узи; союз; таггіа^е ~ шлюбні узи; 3) ярмо; залежність; 4) бант; галун; шнурок; аксельбант; 5) точка перетину (ліній тощо)', пучок; 6) діал. квіткова клумба, газон із складнйми узорами; 7) моток (ниток)’, 8) заплутаний клубок; заплутане становище; 9) найважлйвіший момент; вузлове питання; 10) головна сюжетна лінія; 11) група, купка (людей)’, іо §аійег іп ~з збиратися групами; 12) наріст; сучок; шйшка; стовщення; затвердіння; 13) прищ; бородавка; 14) грудка, згусток; 15) невелйкий скелястий пагорб; 16) рельєфна прикраса на різьблених вйробах; 17) мор. вузол (одиниця швидкості ходу) ’, §гап-пу’з ~ мор. неправильно зв’язаний прямйй вузол; 2. V 1) зав’язувати вузол; зв’язувати (зав’язувати, закріпляти) вузлом; іо ~ опе’з ііе зав’язувати краватку; 2) зав’язуватися, зв’язуватися; 3) заплутувати (ся), сплутувати(ся); 4) утворювати нарости (вйступи, шй-шкй); 5) робйти бахрому (торочкй); 6) ґрунтувати, замазувати сучкй перед фарбуванням (дерева)’, 7) хмурити, насуплювати (брови).
кпоі-£га$$ [пзідга:з] п бот. 1) спо-рйш; 2) гірчак.
кпоі-йоїе ['поійоиі] п 1) дірка від сучка (у дошці)’, 2) дупло.
кпоПесІ ['пзіїб] аф 1) зав’язаний (стягнутий) вузлом; іі^йііу ~ туго стягнутий вузлом; 2) вузлуватий, сучкуватий; гулястий; 3) заплутаний, складнйй; 4) вигадливий, химерний, хитромудрий; складнйй.
кпоііег [ 'пзіз] п 1) вузлов’яз; 2) вузлов’язальна машйна; 3) вузловлбвлю-вач.
кпоіііп& ['пзіп]] п 1) бахрома, торочкй; 2) текст, в’язання вузлів; 3) текст, підплетина; 4) грунтовка
дерева; замазування сучків перед фарбуванням.
кпоііу ['пзії] аф 1) вузлуватий; сучкуватий; 2) складнйй, заплутаний; ~ ргоЬІет складна проблема.
кпоПу-раіесІ [пзії'реііїсі] а^/тупйй, дурнйй.
кпоЬУєегі ['пзілуі:6| див. кпоі-^газз.
кпоЬуогк ['пзі\уз:к] п 1) шнуровйй орнамент; 2) вйшивка вузликами.
кшиу [пои] 1. п знання; (о Ье іп ійе ~ розм. бути обізнаним; б>гги в курсі справи; 2. V (разі кпе\у; р.р. кпои/п) 1) знати; мати уявлення; бути в курсі справи; бути обізнаним; іо ~ ргесізеїу точно знати; іЬе ріасе із ~п іо те аіопе це місце відоме тільки мені; йо\у бо І ~? звідки мені знати?; аз Гаг аз І ~ наскільки мені відомо; аз із ^епегаїїу ~п як відомо; Іеі те ~ повідомте мене, дайте мені знати; 2) мати знання, розбиратися; 3) уміти, мати уміння; іо ~ йо\у іо ріау сйезз уміти грати в шахи; 4) усвідомлювати, розуміти; 5) зазнати, пережйти; 6) бути знайомим (з кимсь), знати (когось); познайомитися (з кимсь); іо - зтЬ. регзопаїїу бути особйсто знайомим з кимсь; 7) звич. разз. бути відомим, користуватися популярністю; іо Ье ~п іо ійе \¥ОГІ(І бути відомим усьому світові; користуватися світовою популярністю; 8) пізнавати, упізнавати, розпізнавати; іо ~ зтЬ. Ьу зтЬ.’з \¥а1к (Ьу зтЬ.’з уоісє) упізнати когось по ході (по голосу); 9) відрізняти, розрізняти; іо ~ а Ггіепсі Ггот а Гое відрізнйти друга від ворога; 10) бібл. пізнати; < Неауеп опіу ~з! одному Богові відомо!; іо ~ йоу/ тапу Ьеапз таке Гіує знати, що до чого; розумітися на чомусь; іо ~ сйаїк Ггот сЬеезе розуміти, що до чого; іо ~ ійе ііте оГ бау бути напоготові; іо ~ опе’з опіопз знати щось назубок.
кпо^аЬІе ['поизЬІ] аф 1) пізнаваний; 2) розпізнаваний; якого можна упізнати; 3) книжн. товарйський; компанійський.
кшлу-аіі |'пои'з:1] п всезнайко.
кпо5¥-йол¥ ['поийаи] п 1) уміння, знання справи; ноу-хау; 2) секрет вй-готовлення (виробнйцтва).
кпо\¥Іп& ['пошд] 1. п 1) знання, пізнання; знайомство, обізнаність (з чимсь); 2) розуміння; усвідомлення; 2. аф 1) знаючий, тямущий; 2) пізнавальний; що стосується розумових здібностей; 3) розм. спрйтний, мет-кйй; хйтрий; пронйкливий; 4) розм. навмйсний, умйсний; 5) розм. модний; ошатний.
кшл¥Іп§1у |'поип]1і] асіу 1) свідомо, навмйсно; іо кііі - убйти навмйсно; 2) спрйтно; вправно, уміло, із знанням справи.
кшл¥ІесІ£Є ['поіісіз] п 1) знання; пізнання; ерудйція; Іаск оГ ~ брак знань; 2) розуміння; 3) поінформованість, ві
кпо
645
Киг
домості; 4) знайомство, обізнаність; іо Ьауе а £оосі ~ оГ 1а\¥ бути добре обізнаним з юриспруденцією; іо ійе Ьезі оГ ту ~ наскільки мені відомо; поі іо ту ~ мені це невідомо; наскільки мені відомо — ні; іі сате іо ту ~ мені стало відомо; ту ~ оГ Мг. Сагіег із зіівйі я мало знаю пана Картера; іі із соттоп ~ це всім відомо.
кшл¥Іе(І£еаЬІе [ 'поксІзаЬІ] асі] розм. добре обізнаний; розумний.
кпо^гі [поип] 1. асі] відомий; ~ аз відомий як, відомий під ім’ям; 2. р.р. від кпо\¥ 2.
кшлу-іюПііпз ['пои,пл9ід] п 1) неук, невіглас; незнайко; необізнана людйна; 2) філос. агностик.
КпохуШє ['пзкзуїі] п геогр. н. м. Ноксвілл.
ктіЬ [плЬ] п 1) опуклість; виступ; 2) кулькоподібна ручка (дверей)', 3) внутрішня частйна кокона.
кшіскіе [ 'плкі] 1. п 1) анат. суглоб пальця; міжфаланговий суглоб; 2) кул. гомілка; ніжка (свиняча тощо)', 3) тех. шарнір; поворотний кулак; 4) кастет; 5) зал. зуб (автозчепу)', 6) мор. зріз кормй; пеаг ійе ~ на грані непристойності, не зовсім пристойний; 2. у 1) ударити, стукнути; постукати кісточками пальців; 2) стйснути руку в кулак (щоб було видно кісточки пальців)’, 3) упиратися кісточками пальців у землю; □ ~ (іонні поступатися, підкорятися; рішуче взятися (за щось).
кшіскІе-Ьопе ['плкІЬоип] п 1) анат. бабка; 2) рі гра в паці (в бабки).
кпискІеЛ ['плкісі] асі] 1) кістлявий (про кісточки пальців рук)', 2) що випинається (як кісточка).
кішскіе-скнуп ['плкИаип] п 1) гра в крем’яхи; 2) підкорення; покора, покірність.
кпискіе-сіизіег ['плкі, сіл зіо] п кастет.
кпискіе-^иагсі ['плк1да:сІ] п чашка рапіри.
кписк!е-]оіпІ [ 'плккіззіпі] п 1) суглоб пальця; 2) тех. шарнір; шарнірне з’єднання.
кпискіез ['плкіг] п гра в паці (в бабкй).
кпи11іп& ['плііід] див. кпигііп^.
кпиг [па:] п 1) наріст (на дереві)', сучок; 2) дерев’яний м’яч (для спортивних ігор)', 3) хокейний м’яч.
кпигі [по:1] 1. п 1) гуля; опуклість; 2) кремезна, приземкувата людйна; 3) тех. накатка, насічка; 2. у тех. накачувати, робйти накатку.
кпигіед [по: Ід] асі] 1) сучкуватий; 2) тех. що має накатку (насічку); ~ пиі гайка з накаткою.
кпигііпз [ 'по:1ід ] п тех. накатка, накачування; насічка, насікання.
кпигіу ['па:й] аф 1) сучкуватий; 2) карликовий.
Кпиі [кпи:і] п ч. ім’я Кнут.
кпиі [плі] п жарт, молодйй дженджик.
коаіа [кой'а:1а] п зоол. коала; сумчастий ведмідь (тж ~ Ьеаг).
коЬ [кой] п зоол. антилопа — во-дянйй козел.
коЬоШ І [ко'ЬоиІд] п нім. 1) домо-вйк; 2) гном; злий дух, що живе в шахтах.
коЬоМ II [коЬоиІд] п заст. хім. кобальт.
косіак ['коидаек] 1. п фот. 1) (К.) фотоапарат кодак; 2) знімок, зроблений фотоапаратом кодак; 2. у 1) фот. фотографувати кодаком; 2) перен. швйдко схоплювати; швйдко і яскраво змальовувати.
кой-і-поог ['кошпиа] п 1) кохінор (індійський діамант вагою в 106 1/4 карата)', 2) перен. щось прекрасне (незрівнянне).
коЬІ [коиі] п араб, фарба для повік.
коШгаЬі ['кои!'га:Ьі] п бот. кольрабі.
Коіпе ['коші:] п лінгв. койне (загальнонародна мова).
коїа ['коиіо] п бот. кола.
Коїа Репіпзиіа ['кз:1орі'піп8]и1о] п геогр. н. Кбльський півострів.
Коїута [кл'ііто] п геогр. н. р. Колима.
коїіпзку [ко'ііпзкі] п зоол. колонок.
коїкйог [ко1'йз:х] рос. 1. п колгосп; 2. асі] колгоспний.
Коташіогзкіе Ізіашіз [катлп-'дз:гзкуо аііопдх] п рі геогр. н. Командорські островй.
Котзотої ['котзотої] рос. 1. п комсомол; 2. аф комсомольський.
Коппіе ['копі] п ж. ім’я Коні (зменш, від Сопзіапсе).
Копгад ['копгаед] п ч. ім’я Кбнрад.
коосіоо |'ки:ди:] п зоол. куду.
коок [кик] п розм. причйнний, схйблений; дивак.
кооку ['кикі] афрозм. божевільний, причйнний.
кооі [ки:1] п розм. погляд.
корес(к), корек ['коирек] п рос. копійка.
Когап [ко'га:п] п Коран.
Когеа [кои'гі:о] п геогр. н. Корея; ~ 8ігаіі Корейська протока; 8оиіЬ ~ Південна Корея.
Когеап [ко'гюп] 1. п 1) кореєць; кореянка; ійе ~з збірн. корейці; 2) ко** рейська мова; 2. аф корейський.
козЬег ['кои/о] 1. п 1) кошер (страва); 2) крамнйця, де продається кошер; 2. аф кошерний (про страви).
коїаі [’коиіоі] п інд. гірськйй перевал.
коїоуу [ каи'іаи] кит. 1. п 1) низь-кйй уклін; уклін до землі; 2) перен. вйяв догідливості; 2. у і) нйзько вкло
нятися; 2) раболіпствувати, низькопо-клбнничати; плазувати.
коиіап ['ки:1оп] п зоол. кулан.
коишізз ['ки:тіз| п кумйс.
коигЬазк ['киоЬае/] п араб, ремінний батіг (канчук).
коі¥-іоі¥ ['каи'іаи] див. коіо\у.
Кгаі& [кгеїд] п ч. ім’я Крейг.
Кгакаїаи [,кга:ко'іаи] п геогр. н. Кракатау (вулкан).
кгакеп ['кга:коп| п міф. морське чудовисько (страховисько).
Кгакблу ['кга:ки:£] п геогр. н. м. Краків.
кгаконіак [,кгаекои'у]2ек] п краков’як (танець).
К-гаїіоп ['кеі,гае/п) п амер. військ. недоторканний (непорушний) запас.
Кгаиі [кгаиі] п розм. німець.
Кгешііп ['кгетіїп] п рос. кремль.
кгепз [кгеїд ] п туша кита без ворвані.
кгеиіхег ['кгоіізо] п іст. крейцер (дрібна монета, що була в обігу в Німеччині та Австрії).
кгіе£зріе! ['кгі:дзрі:1| п нім. військові тактйчні навчання на карті (на макеті).
Кгіз [кгіз] п ч. ім 'я Кріс (зменш, від КгізіорЬег).
Кгізііпа ['кп/по] п Крйшна (бог).
Кгізіеп [кгізііп] п ж. ім’я Крістен.
Кгізіі ['кгізіі] п ж. ім’я Крісті (зменш, від Кгізіеп, Кгізііпа, Кгізііпе).
Кгізііп ['кгізііп] п ж. ім’я Крістін (зменш, від Кгізііпе).
Кгізііпа [кгіз'іі:по] п ж. ім’я Кріс-тіна.
Кгізііпе ['кпзіі:п, кпз'іі:п] п ж. ім’я Крістін.
КгізіорЬег ['кпзіоЕо] п ч. ім’я Крі-стофер.
Кгізіу ['кгізіі] п ж. ім’я Крісті (зменш, від Кгізіеп, Кгізііпа, Кгізііпе).
Кгууу КіЬ [кп'уу 'гі:Ь] п геогр. н. м. Кривйй Ріг.
кгопе ['кгоипз] п (рі кгопеп) крона (монета; грошова одиниця).
кгопеп ['кгоипап] рі від кгопе.
Кгоошап ['кги.тап) п (рі Кгоотеп [-топ]) негр з племені кру.
кгуріоп ['кпрізп] п хім. криптон.
КиЬап [ки'ЬатЛ п геогр. н. р. Кубань.
кікііге ['к]и:сіаіх] у розм. славити, вихваляти.
кисіоз ['кди:сІО8] п розм. 1) честь і слава; пошана; 2) гроші.
Ки-Юих-К)ап [ 'к]и:к!лкз 'кіаеп] п ку-клукс-клан.
киїак [ки'1а:к] п рос. куркуль.
кишізз |'ки:тіз] див. коитізз.
Киотіпіапз |'к\¥оитіп'іаед] п кит. гоміндан.
Кига [ки'га:] п геогр. н. р. Кура.
Киг
646 ЬаЬ
Кипі [ко:сі] п курд; курдка; іЬе ~з збірн. курди.
КиггіізЬ ['ко:сІі/] 1. п курдська мова;
2. асі] курдський.
КигсІІБІап [,киз(1і'$іа:п] п геогр. н. Курдистан.
Кигіїе [ки:'гі:1'аі1опсІ2] п рі
геогр. н. Курйльські острови.
КигзааІ ['киога:!] п нім. курзал.
Киг$к [кигзк] п геогр. н. м. Курськ.
Кші [ко:1] п ч. ім'я Керт, Курт.
Кіпуаіі [ки'\уаіі] п геогр. н. Кувейт.
Кіпуєіі [ки'\уеіі] див. Кіиуаіі.
Ь, 1 [еі] и 1) 12-та літера англійського алфавіту; 2) (Ц п’ятдесят (у системі римських цифр).
1а [1а:] п муз. ля.
ІаЬ [кеЬ] п (скор. від ІаЬогаїогу) лабораторія.
ЬаЬап [ЧеіЬоп] п ч. ім'я 1) Лейбан; 2) бібл. Лаван.
ІаЬсІапшп ['ІжМапат] п ладанова камедь.
ЬаЬе [ІеіЬ] п ч. ім'я Лейб (зменш, від ЬаЬап).
ІаЬеГасІіоп [ ,1аеЬі'Гжк[п] п 1) ослаблення; 2) повалення; 3) падіння.
ІаЬеІ І'ІеіЬІ] 1. п 1) ярлйк; етикетка; бйрка; наклейка; 2) позначка, ремарка (граматична тощо); 3) архт. слізнйця; 4) геод. алідада-висотомір; 5) юр. додаток до заповіту; додаткове розпорядження; 6) фіз. мічений атом; 2. V 1) наліплювати (приклеювати) ярлйк, етикетку; 2) перен. чіпляти ярлйк; давати прізвисько; 3) фіз. мітити (атом).
ІаЬеІІесі ['ІеіЬІсІ] асі] 1) фіз. мічений; ~ аіот мічений атом; 2) маркірований; з етикеткою.
ІаЬеІІег ['ІеіЬІо] п верстат для наклеювання етикеток.
ІаЬіа ['ІеіЬю] рі від ІаЬіит.
ІаЬіаІ ['ІеіЬрІ] 1. п 1) фон. губнйй звук (тж ~ зоипф; 2) зоол. лабіальна пластйнка; 2. ад] 1) фон. губнйй, лабіальний; 2) анат. губнйй.
ІаЬіаІіхаііоп [ДеіЬіаІаі'хеі/п] п фон. лабіалізація.
ІаЬіаІіхе [ 1еіЬ]а1аіх] V фон. лабіалізувати.
ІаЬіаІе ['ІеіЬпі] 1. п бот. губоцвіта рослйна; 2. ад] 1) бот. губоцвітий, двогубий; 2) анат., зоол. схожий на губу.
ІаЬіІе ['ІеіЬіІ] ад] фіз., хім. нестій-кйй, лабільний.
ІаЬіІііу [Іа'ЬіІПі] п фіз., хім. нестійкість, лабільність.
ІаЬіо-йепІаІ [ЧеіЬюи'сІепІІ] фон. 1. п губно-зубнйй звук; 2. ад] губно-зуб-нйй, лабіо-дентальний.
КигЬа$8 [киг'Ьа:з] п геогр. н. Кузбас.
К^¥ап£с1мл¥ [ 'к\узед сізои] п геогр. н. м. Гуанчжоу.
куапіге ['каїапаїг] V обробляти розчином сулемй; захищати від гниття.
кує [каї] п розм. півтора шйлінга.
Куіе [каїї] п ч. ім'я Кайл.
куіе [каїї] п діал. вузька (морська) протока.
куііп ['каїїш] п зображення міфічної тварйни (на фарфорі).
ь
ІаЬіорІазІу ['1еіЬюи,р1зезІі] п мед. пластика губй.
ІаЬіит ['ІеіЬют] п (рі ІаЬіа) 1) анат. губа; 2) бот. нйжня губа; 3) ент. лабіум, нйжня губа.
ІаЬог ['ІеіЬа] п амер., див. ІаЬоиг;
Ь. Оау амер. День праці (перший понеділок вересня).
ІаЬогаїогіаІ [ДаеЬога'ІзгпаІ] ад] лабораторний.
ІаЬогаїогу [1з'Ьог9і(9)п] п 1) лабораторія; 2) мет. ванна; 3) мет. робочий простір; ~ Гіпс1іп§8 дані лабораторного дослідження; ~ героП результат лабораторного дослідження; ~ гоиііпе лабораторна практика; ~ іезі лабораторне випробування.
ІаЬогіоиз [1з'Ьо:пзз] ад] 1) важкйй, тяжкйй; стомливий; напружений; трудомісткий; 2) працьовитий, працелюбний; старанний, ретельний; 3) вймуче-ний, важкйй (про стиль); 4) трудящий; іЬе ~ сіаззез трудящі класи.
ІаЬоиг ['ІеіЬо] 1. п 1) праця; тапиаі ~ фізйчна праця; зигріиз ~ політ, ек. додаткова праця; Гогсесі ~ примусова праця; 2) робота, завдання, задача, зу-сйлля; 3) рі життєві турботи; знегоди; 4) робітники, робітнйчий клас; зкіїїесі (ипзкіПеб) ~ кваліфіковані (некваліфі-кбвані) робітникй; 5) пологові муки; пологи, роди; а у/отап іп ~ породілля; і о Ье іп ~ народжувати (в муках); 6) заст. результат праці; < ~ аііасЬе аташе з питань праці; ~ сосіе кодекс законів про працю; ~ сотрапу військ. робоча рота; ~ сопігасі трудовйй договір; ~ Зеїаіі військ, а) робоча команда; б) наряд на роботу; ~ ехсЬап^е біржа праці; ~ Ьоигз робочий час; годйни праці; Ь. Іеасіег а) лейборй-стський лідер; б) керівнйк тред-юніону; ~ ІЄ£І8Іаііоп трудове законодавство; ~ оГ іоує а) безкорйслива праця; б) улюблена справа; Іозі ~ марна праця, марні зусйлля; Ь. Рану лейборй-стська партія; ~ Ьіпіоп профспілка; ~
купю£гарЬ ['каітодга:£] п кімограф.
Куоіо ['кіоиіои] п геогр. н. м. Кіото. курЬозез [каї'Гоизгг] рі від курЬозіз. курЬозіз [каї'Гоизіз] п (рі курЬозез) мед. кіфоз, кругла спйна, згдрбленість.
куіе [каїї] п шотл. живіт, черево, пузо; шлунок.
КуизЬи ['к)и:/и:] п геогр. н. острів Кюсю.
Кугуі Киш [кі'хіі'кігт] п геогр. н. Кизилкум (пустеля).
хуагсі пологова палата; ~ раіпз пологові перейми; 2. у 1) працювати; трудйти-ся; 2) докладати зусйль; добиватися, домагатися; прагнути; іо ~ Гог реасе добиватися мйру; 3) просуватися уперед через сйлу (з трудом); 4) старанно опрацьовувати; докладно розглядати; вдаватися в подробиці; іо ~ ійе роіпі докладно розглядати питання; 5) заст. зазнавати пологових мук, народжувати; 6) бути в скрутному становищі (у тривозі); 7) заст. обробляти (землю); 8) мор. зазнавати хитавйці; іо ~ ип-сіег а сіеіизіоп (а тізіаке, а тізаррге-Ьепзіоп) помилятися; іо ~ ипсіег Ьасі ЬеаІіЬ постійно хворіти; Ю ~ Гог ЬгеаіЬ задихатися.
ІаЬоигесІ ['ІеіЬзсІ] ад] 1) вймучений, важкйй, неприродний; незграбний (про стиль тощо); 2) утруднений, тяжкйй; що дістався з труднощами.
ІаЬоигег [ ІеіЬзгз] п некваліфікова-ний робітнйк; чорнороб; Гагт (а^гісиї-Іигаї) ~з сільськогосподарські робітникй; £епега! ~ різнороб.
ІаЬоигіпз [ЧеіЬзггд] ад] 1) робочий, працюючий, трудящий; ~ тап робітнйк, трудівнйк; 2) утруднений; що сйльно б’ється (про серце); 3) якйй зазнає хитавйці (про корабель).
ЬаЬоигізш ['ІеіЬзпгт] ллейборйзм.
ЬаЬоигізІ [ЧеіЬопзі] п лейборйст, член лейборйстської партії.
ЬаЬоигіїе ['ІеіЬагаїї] див. ЬаЬоигізІ.
ІаЬоигІезз ['ІеіЬоІіз] ад] неважкйй; що не потребує зусйль; що досягається без особлйвих зусйль.
ІаЬоиг-шагкеі ['1еіЬа,та:кіІ] п рй-нок праці; попит і пропозйція праці.
1аЬоиг-$а¥Іп£ ['1єіЬз,зєіуп]] ад] що заощаджує працю; раціоналізаторський (про методи тощо).
ІаЬоигеоше ['ІеіЬазат] ад] трудомісткий; стомливий.
ІаЬга ['ІеіЬго] рі від ІаЬгит.
ЬаЬгайог ['ІаеЬгасІз:] п геогр. н. півострів Лабрадор; < ~ іеа бот. багно.
ЬаЬ
647
Іас
ЬаЬгасІогііе ['ІгеЬгзсЬгаїІ] п мін. лабрадор.
ІаЬгшп ['ІеіЬгогп] п (рі тж ІаЬга) 1) губа; 2) ент. лабрум; верхня губа; 3) зоол. зовнішній край ротового отвору (молюсків).
ІаЬигпшп [1о'Ьо:пот] п бот. зіновать, рокйтник.
ІаЬугіпіЬ ['ІгеЬоппО] п лабіринт; перен. тяжке, безвихідне становище.
ІаЬугіпіЬіГогш [,1аеЬо'пп0і£о:т] аб] лабіринтовий; що має форму лабіринту.
ІаЬугшіЬіпе [ДгеЬо'пп0ат] асі] 1) подібний до лабіринту; 2) перен. заплутаний.
Іас [Ігек] п 1) природний лак; не-очйщений шелак; 2) червона смола; лак (фарба) з червоної смоли; 3) інд. сто тисяч; а ~ оГгиреез сто тисяч рупій.
ІассоШе ['Ігекоііі] п геол. лаколіт.
Іасе [Іеіз] 1. п 1) мереживо; 2) шнурок, тасьма; —Ьооі8 черевики на шнурках; 3) спорт, шнурівка м’яча; 4) коньяк (лікер), що додається до кави; 5) тех. ремінна зшивка; < §о!сі (зііуєг) ~ галун; 2. V 1) шнурувати; іо ~ (ир) опе’з 8Ьое8 шнурувати черевики; 2) оздоблювати (прикрашати) мереживом; 3) бити, хльостати, стьобати, шмагати; іо ~ зтЬ.’з )аскеі відшмагати когось; 4) додавати спиртний напій (коньяк, лікер) до кави; сойее ~сі \уііЬ Ьгапсіу кава з коньяком.
ЬясеДаетошап [Дгезіді'тоипіоп] 1. п спартанець; 2. ад] 1) спартанський; 2) лаконічний.
Іасе-Ггате [’ІеізГгеїт] п п’яльці (для мережива).
1асе-£Іазз [ '1еізд1а:з] п візерунчасте венеціанське скло.
Іасе-такег [Іеїз'теїко] п мереживниця.
Іасе-рарег ['Іеізреіро] п папір з мереживним візерунком.
Іасе-ріесе ['1еізрі:з] п мор. слаблінь.
Іасе-ріїїолу ['1еіз,рі1ои] п подушка для плетіння мережива.
Іасегаїе ['Іаезагеїі] V 1) рвати, розривати, роздирати; 2) терзати, мучити; ранити почуття; 3) калічити.
Іасегаіесі ['ІжзагеїІїсІ] асі] 1) рваний; ~ ьоипсі рвана рана; 2) бот. зазублений; подертий.
Іасегаііоп [Джза'геї/п] п 1) розривання, роздирання; 2) мед. розрйв (тканини)-, 3) рвана рана; 4) терзання, мука.
Іасегііап [Іо'за^ап] 1. п ящірка; 2. ад] що стосується ящірок.
Іасегу [ Іеїзоп] п мереживна робота; мереживні вйроби.
1асЬе$ ['Іеіі/іг] п 1) юр. уп^тцення законного строку; прострочення; 2) недбалість, недбайлйвість.
ЬасЬіе ['Іаекі] п ч. ім'я Лакі (зменш, від ЬасЬІап).
ЬасЬІап ['Іаекіоп, 'Іокіоп] п ч. ім'я Лаклан, Локлан.
ІасЬгушаІ ['Ігекптої] 1. п 1) сліз-нйця (тж ~ уазе); 2) рі ридання, голосіння; 3) рі анат. слізні органи; 2. ад] 1) анат. слізний; ~ £Іапсі слізна залоза; 2) слізлйвий, тонкосльозий, плаксйвий.
ІасЬгушаііоп [Даекп'теї/п] п плач, злйва сліз.
ІасЬгутаіог [Чгекгітоіо] п сльозо-точйва отруйна речовина, лакриматор.
ІасЬгутаїогу ['Ігекптоіоп] 1. п слі-знйця (посудина); 2. ад] сльозоточй-вий; ~ §аз сльозоточйвий газ.
1ас1ігуіїіо$е ['Ігекптоиз] ад] 1) слізлйвий, плаксйвий; 2) повний сліз; 3) що плаче; 4) сумнйй; смутнйй; що викликає сльози.
Іасіїщ [1еі8іі]] п 1) шнур, шнурок; шнурівка; 2) шнурування; 3) тех. зшивання (ременів)-, 4) оздоблення (обшивання) мереживом; 5) додавання коньяку (рому, лікеру) до кави; 6) шмагання; прочухан; 7) гірн. переклад.
Іасіпіаіе [Іа'зіпіеіі] ад] 1) зоол. розсічений, з нерівними краями; 2) бот. часточковий.
Іаск [Ігек] 1. п недостача, нестача, брак, відсутність (чогось — оГ); ~ оГ Ьаіапсе а) неврівноваженість; б) спорт. відсутність (відчуття) рівноваги; ~ оГ сарасіїу відсутність (потрібних) здібностей; ~ оГ )исі§етепі невміння розібратися (оцінити, зрозуміти); ~ оГІапсі безземелля; ~ оГ топеу (оГ іпіеПі^епсе) брак грошей (розуму); Гог (Ьу, Ггот, іНгои^Ь) ~ оГ 8ґпіЬ. через нестачу чогось, за браком чогось; §оосі ~! на жаль!; по ~ оГ 8тіЬ. достатня кількість чогось, удосталь чогось; по ~ оГ Гооб достатньо їжі; іо Гееі іЬе ~ оГ 8тіЬ. відчувати (мати) недостачу чогось, потребувати щось; іЬе р1апі8 сііесі Гот ~ оГ у/аіег рослйни загйнули через нестачу вологи (водй); 2. V 1) відчувати нестачу (чогось); потребувати (щось); не мати (чогось); Ье ~8 кпо\¥Іесі§е йому бракує знань; 2) не вистачати, бракувати, бути недостатнім; Ьуо соріе8 аге ~іп£ не вистачає двох примірників.
ІаскасіаІБІсаІ [, Іаека'сіеігікзі] ад] 1) манірний; 2) апатйчний, млявий, байдужий; 3) мрійлйвий, сентиментальний.
Іаск-аіі [Чаеко:!] п знедолена (нещасна) людйна; бідолаха, сіромаха.
Іаск-Ьеапі ['ІгекЬюсі] ад] безбородий.
Іаск-Ьгаіп [ЧаекЬгеш] п розм. дурень, недоумкуватий, безмозкий.
Іаскег ['Ігеко] див. Іасдиег.
Іаскеу [Чаекі] 1. п лакей; 2. V 1) служйти лакеєм, прислуговувати; 2) перен. лакействув^ти, раболіпству-вати.
Іаскіпз ['Іавкіг)] ад] відсутній; якого бракує (не вистачає).
ІаскІашІ ['ІгекІгепсІ] ад] безземельний.
1аск-1и$іге ['1аекДл8Іо] ад] тьмяний; без блйску (про очі).
Ьасопіап [Іо'коипрп] 1. п іст. спартанець, мешканець Спарти; 2. ад] іст. спартанський.
Іасопіс(аі) [Іо'копік(оі)] ад] лаконічний, короткий, стйслий.
Іасопісаііу [Іо'кошкоіі] аду лаконічно, коротко, стйсло, кількома словами.
1асопі$ш ['Ігекопіхт] п 1) лаконізм, стйслість; 2) короткий вйслів.
Іасдиег ['Ігекз] 1. п 1) лак; політура; глазур, полйва; 2) збірн. лаковані вйроби; 2. V покривати лаком (політурою, полйвою); лакувати (тж перен.).
Іасдиег-^аге ['1гекз\уєа] п збірн. лаковані вйроби.
Іасдиег-луогк [ '1гекам^:к] п 1) вйго-товлення лакованих вйробів; 2) лаковані вйроби.
Іасдиеу ['Ігекі] див. Іаскеу.
)асго$$е [Іо'ктоз] п амер. спорт, ла-крос (трав'яний хокей).
Іасіазодие ['Ігекіадоид] п молокогінний засіб.
Іасіап [Іок'їлп] п текст, лактан.
Іасіагу ['Ігекізп] ад] молочний.
Іасіазе ['Ігекіеіз] п хім. лактаза.
Іасіаіе ['Ігекіеіі] 1. п хім. сіль молочної кислотй; 2. V 1) виділяти молоко; 2) годувати груддю; 3) давати ссати (вим'я).
Іасіаііоп [Ігек'іеі/п] п 1) вйділення молока; утворення молока; лактація; ~ регіод с. г. період лактації; 2) годування груддю; 3) період годування груддю.
Іасіеа! ['Іаекіюі] 1. п анат. молочна судйна; 2. ад] молочний; ~ £Іапсі молочна залоза.
1асіе$сепсе [1гек'іЄ8ОП8] п 1) молочність, здатність виділяти молоко; 2) вйділення молочного соку (рослинами).
1асІе$сеп< [1аек'іе89пі] ад] 1) молочний, схожий на молоко; 2) що виділяє молочний сік (про рослини).
Іасііс [Іаекіїк] ад] хім. молочний; ~ асісі молочна кислота.
ІасШегоиз [1аек'іі£ог98] ад] 1) що виділяє молоко; ~ Гобсіег молокогінний корм; 2) що проводить молоко; 3) шо виділяє молочний сік; 4) що проводить молочний сік.
ІасІіПі£Є [Чавкнете!}] п мед. засіб, що зменшує (припиняє) вйділення молока.
Іасіщепіс [,Ігекії сізепік] ад] що продукує молоко.
Іасііуогоиз [Іаек'ііуагоз] ад] який жйвиться молоком.
Іас
648
Іасіосгііе [’іжкіакгаїї] п лактокрйт, апарат для вйзначення жйрності молока.
ІасіоЛауіп ['ІаекІои'ЯеіУіп] п лакто-флавін, вітамін В2.
Іасіошеіег [Іаек'ізтііо] п лактометр.
Іасіоргоіеіп [,1зекІои'ргоиіі:п] п білок молока.
Іасіозсоре [ Чаекіозкоир] п лактоскоп, прйлад для вйзначення жйрності молока.
Іасіозе [Чаекіоиз] пхім. лактоза, молочний цукор.
Іасипа [1о'к]и:по] п (рі тж Іасипае) 1) прогалина, пропуск; друк, пробіл; 2) анат., біол. лакуна, западина, заглйблення; порожнйна, пустота.
Іасипае [Ь'к]и:пі:] рі від Іасипа.
Іасипаг [І9'к]и:по] аф буд. кесонний (про стелю).
Іасизігіпе [Іо'клзігаїп] аф озерний; ~ а§е (регіосі) іст. епоха будівель на палях.
Іасу [Чеїзі] аф мереживний; зроблений з мережива; схожий на мереживо.
Іа<1 [Іаесі] п 1) хлопець, хлопчик; юнак; Іке ~8 оГ Іке уіііа^е а) сільські хлопці; б) ватага злодіїв, що діє в певному районі; 2) відважний хлопець; 3) розв’язний хлопець.
Іадапит [ЧзесІапат] див. ІаЬбапит.
ІасМег ['ІгесІо] 1. п 1) драбйна; ~ \уогк робота, яку виконують, стоячи на драбйні; 2) мор. трап; горе ~ мотузяна драбйна; 3) спущена петля (на панчосі); < ~ оГ 8иссе88 засіб добйтися успіху; Іо сІітЬ ир іке ~ робйти кар’єру; іо £ЄІ опе’8 Гооі оп іке ~ покласти початок (кар'єрі тощо); іо кіск а\уау (до\уп) Іке ~ (Ьу \укіск опе го8е) відвернутися від тих, хто допоміг добйтися успіху; іо тоипі а ~ бути повішеним; 2. у 1) обладнувати драбй-ною (драбйнами); 2) спускатися (про петлю на панчосї).
1а(Мег-(Іге(І£е [ 'ІгесІосІгесІз] п багатоківшева землечерпалка.
ІасМіе [Чаеді] п хлопчисько.
Іайе І [ІеісІ] п 1) канал; протока; 2) гйрло рікй.
Іаде II [Іеісі] у (разі Іасіесі; р.р. Іасіесі, Іадеп) 1) вантажити, навантажувати; 2) відвантажувати; посилати (вантаж); 3) (р.р. Іасіесі) черпати, вичерпувати; 4) обтяжувати.
ІаЛеп ['Іеідп] 1. аф 1) навантажений, завантажений; 2) завалений, захаращений; заставлений (посудом тощо); 3) що згинається під вагою (плодів тощо); 4) обтяжений, пригнічений (чимсь — \уііЬ); 5) с. г. налйтий (про зерно); 2. р. р. від Іасіе II.
Іагіег ['ІекІо] п вантажник, докер.
1а-<Іі-<1а [ЧаїсІї'сІа:] п знев. франт, джйнджик.
1а(ііе$ [Чеідіг] лі) рі від Іаду;
2) вжив, як зіп% жіноча вбиральня; 1адіе8’ тап дамський догідник, ловелас.
1а<1іе8-іп-и<аіІіп^ [ Чеісіїгіп '\уеііід] рі від 1асІу-іп-5УаіІіп8.
Іасітз [Чеків]] п 1) навантажування; 2) вантаж, карго; фрахт.
ЬайІБІаз [Чаеді8Іо:8] п ч. ім'я Ладі-слос, Ладислав.
ЬадіБІаиз [ ЧгесІі8Іо:8] див. Ьасіі8Іа8.
Іайіе ['Іеісії] 1. п велйка ложка; черпак; ківш; 8оир ~ ополоник, розливна ложка; Еоипдгу ~ мет. ливарний ківш; ~ саг мет. вагон-ківш; 2. V черпати, розливати; □ ~ оиі а) вичерпувати; б) розливати; в) розподіляти; іо ~ оиі копоигз роздавати нагороди направо й наліво; Іо ~ оиі ргаізе сйпати похвали.
ІаШейіІ ['ІеісПГиІ] п повна (велйка) ложка (чогось).
Ьа<іо£а [ЧзесІодо] п геогр. н. Ладога, Ладозьке озеро.
Іадгопе [Із'дгоип] п розбійник (з велйкої дороги).
1а(іу ['ІеісІї] п (рі 1а<Чіе8) 1) леді, дама; пані; а §геаі ~ знатна (поважна) дама; Гше ~ світська жінка, аристократка; уоип§ ~ панночка, панна, панянка; ту ~ добродійко (при звертанні); 1асііе8 іїгаї! спершу дами!, будь ласка, проходьте!; 2) (Ь.) леді (титул знатної дами); 3) дама серця; кохана, коханка; 4) дружйна; Еігзі Ь. (оГ іке іапд) амер. дружйна президента США; 5) господйня, хазяйка; іке ~ оГ іке кои8е господиня дому; іке ~ оГ іке тапог власниця маєтку; 6) володарка; оиг 8оуегеі&п ~ королева; 4- Ь. Оау церк. благовіщення; ~ сіосіог лікарка; ~ Ггіепсі подруга; ~ кеір слухоійця; ~ оГ ВаЬуіоп (оГ коте) знев. «вавілонська блуднйця» (про римсько-католицьку церкву); ~ оГ еа8у уігіие жінка легкої поведінки; ~ оГ іке Ггуіп£-рап жарт, куховарка; ~ оГ ріеазиге куртизанка; ~’8 Ьесізігаи/ бот. підмаренник; ~’з сотЬ бот. скацдикс; сіеіі^кі бот. польова фіалка; ~’8 такі покоївка, каме-рйстка; ~’8 тап дамський догідник, ловелас; Ь.’з тапііе бот. прйворотень; Ь.’з 8Ііррег бот. зозулині черевйчки; 8гпоск бот. жеруха; ~’8 ікитЬ бот. спорйш почечуйний; ехіга (\¥а1кіп&) ~ театр, сга-тйстка; Оиг Ь. церк. Богородиця, Богоматір; іке 1еаскп& ~ театр, провідна актрйса; виконавиця головної ролі; іке Оїд Ь. оГ Ткгеасіпеесіїе 8ігееі жарт. Англійський банк.
1а<1у-Ьіг<1 [ ЧеідіЬо:д] п 1) ент. сонечко; 2) поет, кохана, люба.
1а<Іу-Ьи£ ['ІеісІїЬлд] п амер. ент. сонечко.
Іаду-сііаіг [Чеідіі/єо] п сидіння, утворене сплетінням чотирьох рук.
Ьаду-сЬареІ [ЧекІїДрерІ] п каплйця Богоматері (при соборі).
Іасіу-сіоск [ЧекІїкЬк] п ент. сонечко. Іаду-соок [Чеісіїкик] п куховарка.
Іжіу-солу [Чеідікаи] п ент. сонечко. ІаДу-Доб [Чеідідод] п сучка.
Іайу-Ґет [ЧеідіЬт] п бот. безщйт-ник жіночий.
Іа<іу-Йп£Єґ$ ['Іеіді.Епздог] прі 1) печиво «дитячі палички»; 2) виноград «дамські пальчики».
Іайу-Пу [ЧеідіЯаі] п ент. сонечко.
Іасіуїу [Чеідіїаі] V 1) жарт, пере-творйти на леді; 2) називати «леді».
ІадуЬоод [Чеідікид] п 1) звання (становище) леді; 2) збірн. жінкй.
Іаду-Іюизекеерег [Чеіс1і'каи8,кі:р9] п економка.
ІаДу-іп-^аіііпе [ Чеідпп'\уеі1п]] п (рі 1а<Яе8-іп-'¥аіііп£) фрейліна (королеви).
Іаду-кіїїег ['1екІі,кіІ9] л жарт, серцеїд.
ІаДукіп ['Іеідікш] п 1) маленька леді; 2) пестл. малятко.
Іадуїіке [Чеісіііаїк] аф 1) що має вйгляд і манери леді; вйшукана, елегантна, вйхована; 2) властйвий (належний) леді; 3) зніжений; женоподібний, жінкуватий, подібний до жінки (про чоловіка).
Іаду-Іоуе [Чеідіілу] п 1) кохана; 2) любов до жінок.
Ьа<Іу$1іір ['Іеідфр] п світлість, мйлість (титул леді); уоиг ~ ваша мйлість.
Іа(1у-8тоск [ЧеісІїзток] п бот. жеруха лугова.
1асІу’8-риґ$е ['1еісІігра:8] п амер. бот. грйцики.
Іаеуо^угаїе ['Іігуои'сізаігеїі] аф лі-вообертаючий.
Іаеуогоіаііоп ['1і:уоигои'1еі/п] п фіз. ліве обертання.
1а& [Іаед] 1. п 1) відставання; запізнювання; 2) зрушення фаз; 3) телеб. післясвітіння екрана; 4) той, хто зайняв останнє місце (у змаганнях тощо); 5) каторжник; 6) строк каторги (заслання); 7) клепка; 8) планка; 9) ізоляція (термічна); 10) довга вузька бо-лотйста лука; 2. у 1) відставати (тж ~ Ьекіпд); 2) запізнюватися; 3) плентатися, волочйтися; барйтися, гаятися; 4) висилати на каторгу; 5) арештовувати, затрймувати; 6) обшивати планками; 7) покривати ізоляцією (термічною).
1а£ап [ 'Іаедоп] п юр. уламки корабля (вантаж) на дні моря.
ІазвапІ ['Ігедад] 1. п незграбна людйна; вайло; млява людйна; тюхтій; 2. аф неповороткйй, повільний, млявий.
1а££іп£ ['Ігедід] 1. п 1) відставання; запізнювання; 2) ел. зсув (фаз); 3) об-шйвка; 4) теплова ізоляція; 5) буд. настилка; 2. аф 1) повільний, млявий; 2) відстаючий.
Іадооп [Іо'дигп] п лагуна.
Іадооп-ізіаші [Іо'дигп,аііапсі] п кораловий острів.
Ьа&О8 [ '1еідо8] п геогр. н. м. Лагос.
Іае
649
Іат
Іаз-зсгеж ['Іаедзкпі:] п шуруп з квадратною головкою, глухар.
Іав-іооіЬ ['1аедІи:0] п (рі Іа^-іееік [-1і:0]) зуб мудрості.
ЬаЬоге [Іа'кз:] п геогр. н. м. Лахор.
Іаіе [Чепк] 1. п мирянин; світська особа; 2. асі] світський, мирський.
Іаісіхе ['Іепзаіг] V секуляризувати, звільняти від церковного впливу.
1аі<1 [Іеісі] разі і р.р. від Іау II.
Іаійіу ['Іеісііі] ад] бридкий, потворний, огйдний, відразливий.
Іаіп [Ієні] р.р. від Не III.
Іаіг [Ієо] 1. п 1) барліг, лігво; нора; аі ~ у барлозі, у лігві; 2) загін для худоби (по дорозі на ринок)', 3) ложе; 4) шотл. могйла; місце (на кладовищі)', 5) перен. пристановище; відлюдний притулок; 2. V 1) лежати в барлозі (в норі); 2) бути в загоні (про худобу).
Ьаігсі [ІєосІ] п ч. ім'я Лерд.
Іаіггі [ІєосІ] п шотл. поміщик.
Іаіззег-аііег ['Іеїзеї'зеїеі] п фр. необмежена свобода, повна відсутність прймусу (ейлування).
1аі$$ег-Ґаіге ['1еі$еі'£єз] п фр. невтручання; ~ роїісу політика невтручання.
Іаііапсе [Іеі'іатз] п буд. цементне молоко.
Іаііу [Чепії] п збірн. 1) (Іке ~) миряни, світські люди; 2) непрофесіона-ли; профани.
Іаке [Іеік] п 1) озеро; Іке Огеаі Ь. Атлантичний океан; іке Огеаі Ьакез Велйкі озера (Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері і Онтаріо)', Ь. роеіз поети «озерної школи» (Водсуорт, Колрідж, СаутІ); Ь. зскооі «озерна школа»; —д\уе11іп£ будівля на палях (на озері)', ~ кеггіпе іхт. сиг; 2) краплак (фарба).
Іаке-соипігу ['1еік,клпіп] п район озер (у Великій Британії), Озерний край.
Іаке-каЬіІаІіоп [ '1еік,кзеЬі'Іеі/п] п будівля на палях (на озері).
Іаке-Іаші [ 'Іеікізепд] див. Іаке-соипігу.
Іаке-Іаиуег [ 'Іеік, 1о:р] п амер. іхт. минь.
Іакеіеі ['ІеікІП] п озерце.
Іаке-оге ['Іеіко:] п мін. болотяна руда, чорна вохра.
Іакег ['Іеіко] п поет «озерної школи».
Іаку ['Іеікі] ад] 1) озерний, багатий на озера; 2) блідо-малйновий; кольору краплаку; 3) мед. лаковий (про кров).
Ьаіа ['кеіо] п ж. ім'я Лала.
Іа-Іа ['1а:'1а:] аф такйй собі, неважний, поганий.
Ьаіаде [Ізеїодзі] п ж. ім'я Лалаге, Лаладже, Лаладжі, Лалага.
Іаііаііоп [Ізе'іеі/п] п неправильна вимова звука [г] як [1]; заміна звука [г] звуком [1].
Ьаіііе ['Ігеїі] п ж. ім'я Лалі.
Ьаііу ['Ізеїі] п ж. ім'я Лалі (зменш, від Еиіаііа).
Ьат [Ізет] п ч. ім'я Лем, Лам (зменш, від ЬатЬегІ).
Іат [Іает] 1. п втеча; Іо Ье оп ійе ~ бути в бігах; ховатися від поліції; іо Іаке іі оп Іке ~ тікати; 2. у 1) розм. бйти, лупцювати; 2) утектй з в’язнйці; 3) ховатися від поліції; 4) утектй з готелю без оплати рахунка.
Іаша ['1а:гпз] п 1) лама (буддійський монах)', 2) зоол. гуанако; лама.
Ьа МапсЬе [1а:'та:і]/] п геогр. н. протока Ла-Манш.
1аша$егу ['1а:то8оп] п ламаїстський монастйр.
ІашЬ [кет] 1. п 1) ягня, баранчик; ягнйчка; Ііке а ~ а) покірно; б) простодушно; 2) м’ясо молодого баранчика; 3) розм. простак; 4) розм. недосвідчений гравець на біржі; 5) (скор. від ІатЬзкіп) овеча шкура, овчйна; уои тау аз ^еіі Ье кап^ед Гог а зкеер аз Гог а ~ присл. сім бід — одйн одвіт; ~’8 ІаіІ8 сережки ліщйни; 2. у ягнйти-ся, котйтися.
ІашЬазІе [Ізет'ЬеїзІ] у бйти, лупцювати.
ІашЬепсу ['кетЬопзі] п 1) блйскан-ня, виблйскування, блиск; 2) ковзання.
ІатЬепІ ['ІзетЬапІ] аф 1) що виграє (мерехтйть) (про світло, полум'я)', 2) сяючий, променйстий; виблйскую-чий, блйскаючий; мерехтлйвий; 3) блискучий (розум, стиль).
ЬашЬегі ['1зетЬо:1] п ч. ім'я Ламберт; 4 ~ скеггу черешня ламберт.
ІашЬіпз ['Іавтіг)] п окіт, ягніння.
ІашЬкіп ['кеткт] п ягнятко.
ІатЬІіке [ 'Ізетіаїк] аф лагідний; покірний, покірливий; безмовний.
ІатЬгецшп ['ІзетЬакіп] п ламбрекен.
ІатЬзкіп ['Ізетзкіп] п 1) овеча шкура, овчйна; 2) смушок.
1атЬ’8-У¥ООІ ['Ізетгууиі] п 1) перша овеча вовна, поярок; 2) напій з гарячого елю з печеними яблуками, цукром і прянощами.
Іате [Іеїт] 1. п 1) (іке ~) збірн. кульгаві; 2) тонка металева пластйн-ка; 2. аф 1) кривйй (на ногу)’, кульгавий; іо Ье ~ оГ (іп) опе 1е£ кульгати на одну ногу; 2) пошкоджений, покалічений (про ногу)', 3) якйй кульгає (шкандибає); 4) невдалий, незадовільний; непереконливий; недостатній (про докази тощо)', 5) неправильний; 6) паралізований; калічний; кволий, слабкйй; ~ ипсіег іке каї дурнйй, нетямущий; ~ диск а) невдаха, банкрут; б) амер. непереобраний член конгресу тощо', в) ав. розм. пошкоджений літак; г) гульвіса, шалапут; 3. у нівечити, калічити.
ЬашесЬ ['Іеїтек] п ч. ім'я 1) Лей-мек, Ламек; 2) бібл. Ламех.
Іатеїіа [Іа'теЬ] п (рі Іатеїіае)
1) пластйнка; лусочка; 2) тонкйй шар (кістки тощо).
Іашеїіае [Ь'теїі:] рі від Іатеїіа.
Іатеїіаг [Іа'теїо] аф 1) пластинчатий; лускатий; шаруватий; 2) багато-дйсковий.
ІашеПіГогш [1о'те1іГо:т] аф лускоподібний, пластинчатовйдний.
Іашеїу [Чеїтіі] аду 1) кульгаючи, шкутильгаючи; 2) затинаючись; недоладно.
1ашепе$$ [Чеітпіз] п кульгавість.
Іашепі [Іа'тепі] 1. п 1) плач, ридання; стогін, стогнання; лемент; гіркі скарги; 2) елегія; тужлйва пісня; Ги-пегаї ~ похоронна пісня; 2. у 1) плакати, оплакувати; ридати; стогнати; гірко скаржитися; 2) горювати, журй-тися, нарікати; ремствувати.
ІатепІаЬІе ['кетопіаЬІ] аф 1) сум-нйй, прйкрий; гідний жалю; 2) жалюгідний, нікчемний.
ІатепІаЬІу ['ІзетопІоЬІі] аду 1) сумно, жалібно, тужлйво; 2) жахлйво; ~ и^іу жахлйво потворний.
Іашепіаііоп [Дзетеп'їеі/п] п скарги, ремствування; 4 Ьатепіаііопз о£ Деге-тіак бібл. плач Ієремії.
Іатепіед [Ь'тепіід] ад] оплакуваний; Іке Іаіе ~ небіжчик, покійник.
Іатепііпз [Іа'тепііі]] ад] 1) сумнйй; тужний, журнйй; 2) жалібнйй.
Іатіа ['Іеїтю] п (рі тж Іатіае) 1) міф. грецьк. Ламія, потвора в образі жінки, що п’є кров дітей; вампір; 2) чаклунка, відьма.
Іатіае ['Іеїтіі:] рі від Іатіа.
Іатіпа ['Іаетто] п (рі Іатіпае) 1) тонка пластйнка, тонкйй шар, плівка; 2) бот. листяна пластйнка; 3) геол. площина відшарування.
Іатіпае ['кетіпі:] рі від Іатіпа.
Іатіпаг ['кетіпо] ад] пластйнчас-тий, шаруватий.
Іатіпаіе ['кетіпеїі] 1. ад] пластйн-частий, шаруватий; 2. у 1) розщеплюватися) на тонкі шарй; відшаровуватися); 2) розплющувати; прокатувати (метал) у листй; 3) покривати тонкй-ми металевими пластйнками; 4) виробляти пластмасу з паперу (тйрси, ганчір’я тощо).
Іатіпаіесі [ 'ІзетіпеїІїсІ] ад] 1) лис-товйй; 2) пластйнчастий; шаруватий.
Іашіпаїіоп [ Дзеті'пеі/п] п 1) розшарування; 2) розплющування; розкутування; прокатка; 3) геол. шаруватість; нашарування; тонке напластування; 4) пластйнчаста будова.
Іашіпіііз [Дзеті'паїїіз] п вет. запалення копйта.
Ьатшаз ['Ізетоз] п іст. свято урожаю (1-ше серпня).
Іаттегзеуег ['Ізетодаю] п зоол. §р-родач-ягнятник.
Іатр [Ізетр] 1. п 1) лампа; ліхтар; еіесігіс ~ електрйчна лампа; гед
Іаш
650
Іап
~ а) червоний ліхтар; сигнал небезпеки (на залізниці)} б) червоне світло біля квартири лікаря (біля аптеки); Ьеасі ~ авт. фара; 2) світильник; 3) поет, світило; ~8 оГ пі^Ьі зірки; 4) світло (надії тощо)} 5) рІ розм. очі; 4 іо гиЬ іЬе ~ легко здійснити своє бажання; іо зтеіі оГ іЬе ~ бути вимученим (про вірші тощо)} іо ЬапсІ оп ІЬе ~ передавати традиції (знання), продовжувати справу; 2. V 1) освітлювати; сяяти; 2) поет. світйти; 3) розм. витріщати очі.
Іашраз ['Ігетраз] п текст, лампасна тканина.
Іатр-ЬІаск ['кетр'ЬІаек] п 1) лампова кіптява (сажа); 2) чорна фарба з лампової сажі.
Іатр-Ьитег ['1гетр,Ьа:п9] п ламповий пальник.
Іатр-сЬітпеу [Чгетр'І/ітт] п лампове скло.
Іатр-Ьоідег [1гетр,ЬоиісЬ] п патрон лампи, лампотримач.
Іашріоп ['Ігетрюп] п лампіон, кольоровий ліхтарик для ілюмінації.
1ашр1І£Ііі ['Ігегпр'їаіі] п світло лампи, штучне освітлення; Ьу ~ при штучному освітленні.
1ашр1І£Іііег ['ІгегпрДаїІо] п 1) ліхтарник; 2) ав. літак-освітлювач; Ііке а ~ дуже швйдко; іо піп Ііке а ~ бігти дуже швйдко.
Іашрооп [Ізегп'ршп] 1. п зла (дошкульна) сатйра; памфлет; 2. V писати памфлети.
Іашроопег [Ігет'ршпо] п памфлетйст.
Іашроопізі [1гетп'ри:пі8і] див. Іат-роопег.
1атр-р1іі£ [Чжтррілд] п ел. ламповий штепсель.
1атр-ро$і ['Ігетрроизі] п ліхтарний стовп; Ьеіи/ееп уои апсі те апсі ІЬе ~ між нами, по секрету.
Іатргеу ['Ізетрп] п зоол. мінога. 1атр-$Ьа<Іе [ 'Ігетр/еісі] п абажур. 1атр-8оске1 ['1аетр,8окіі] п ламповий патрон.
Бату [Часті] п ч. ім'я Лемі, Ламі (зменш, від ЬатЬеп).
Ьапа [Чето, Чгепо] п ж. ім'я Лейна, Лана.
Ьапагк [Чаепок] п геогр. н. Ланарк (графство і місто у Шотландії).
ІапаСе [Чеіпеїі] ад] бот., зоол. ворсистий.
Ьапса$Ьіге [ 'Іаедкора] п геогр. н. Лан-кашир (графство Великої Британії).
Ьапса$іег ['1аеі]ка8іа] п геогр. н. м. Ланкастер.
Ьапсазігіап [Іаетд 'каезіпап] 1. п 1) прибічник ланкастерської династії; 2) уродженець (мешканець) Ланкаширу; 2. ад] 1) ланкастерський; 2) ланкашйрський.
Ьапсе [Іа.пз] п ч. ім'я Лане (зменш, від Ьапсеїоі).
Іапсе [1а:п8] 1. п 1) спис; піка; 2) воїн зі спйсом; 3) ості; 4) ланцет;
5) звич. рі улан; 2. V 1) проколювати спйсом (пікою); 2) поет, кйдатися в атаку; 3) розрізувати ланцетом.
Іапсе-согрогаї ['1а:п8'ко:рага1] п військ, молодший капрал.
Іапсе-кпі^Ьі ['1а:п8паіІ] п іст. 1) ландскнехт; 2) списоносець.
Іапсеїеі ['Іатзііі] п зоол. ланцетник.
Ьапсеїоі [Ча:п8ІоІ] п ч. ім'я 1) Лан-селот, Ланчелот; 2) фолькл. Ланцелбт.
Іапсеоіаіе [Ча:п8із1еіІ] ад] бот., зоол. ланцетовйдний, ланцетний.
Іапсег ['1а:п8о] п 1) військ, іст. улан; 2) рі лансьє (старовинний танець).
1апсе-8ег£еап< [Чагпз'заісІзапі] п молодший сержант.
Іапсеі [Ча:п8іІ] п 1) ланцет; 2) буд. стрілчаста арка (тж ~ агсЬ); 3) скле-пйсте вікно (тж ~ и/іпсіои/).
1апсеІ-П8Ь [Чагпзііії/] п іхт. зубатка.
ІапсіГопп ['1а:п8і£з:т] ад] списоподібний.
Іапсіпаііпз [Ча:п8іпеіІіт]] ад] гострий, стріляючий, пронйзливий, що сіпає (про біль).
ІашІ [ІгепсІ] 1. п 1) земля, суша, суходіл; оп ~ на суші; Ьу ~ по суші (поїздом, автомобілем тощо)} Іо таке іЬе ~ мор. наблйзитися до берега; відкрити берег; 2) країна, держава, територія; паїіуе ~ батьківщйна, вітчй-зна; 3) ґрунт, земля; Гаї (гісЬ) ~ жйрна (родюча) земля; роог ~ убога земля; £оосі у/Ьеаі ~ гарний ґрунт для пше-нйці; 4) земельна власність (ділянка); 5) рі земельні володіння, маєтки; 6) тех. вузька фаска; 7) військ, поле нарізу; 4 ~ сгедії земельний кредит; ~ Етапі відведення землі під будову; ~ оГ саке8 країна балабушок (Шотландія)} ~ оГ сігеат8 царство мрій; ~ р1апІ8 наземні рослйни; ~ рои/ег могутня держава; ~ ге§і8іег поземельний кадастр; ~ гепі земельна рента (орендна плата); ~ геїігетепі геол. вітрова ерозія ґрунту; ~ геїигп рад. сигнал, відбйтий від земної поверхні; ~ зигуеу топографічне вимірювання, межування; ~ и/аііег мйтний доглядач; ~ и/агїаге війна на суші; іЬе Ь. оГ Рготізе, іЬе Рготізесі Ь. бібл. обітована земля; іЬе ~ оГ зіагз апд 8ігіре8 країна зірок і смужок (США)} іЬе ~ оГіЬе £ОІсіеп йеесе країна золотого руна (Австралія)} ІЬе ~ оГ ІЬе Іеаі рай, небеса; іЬе ~ ої іЬе тідпі^Ьі зип країна опівнічного сонця (Норвегія)} іЬе ~ оГ іЬе гІ8Іп§ зип країна світанкового сонця (Японія)} іЬе ~ оГ ІЬе Козе країна троянди (Велика Британія)} іЬе ~ оГ іЬе ТЬізіїе країна будяка (чортополоху) (Шотландія)} беЬаіаЬІе - предмет суперечки; £оос! -!, ту ~! амер. боже мій!; ІЬе Ноіу Ь. бібл. свята земля (Палестина)} по тап’з ~ нейтральна зона; іЬе ~ кпоу/з! амер. бог його знає!; іо зее ~ а) побачити, до чого хйлиться справа; б) наблйзитися
до метй; 2. V 1) висаджувати (на берег); 2) висаджуватися, причалювати (приставати) до берега; 3) вивантажувати на берег; 4) ав. приземлятися, робйти посадку; 5) прибувати (кудись)} досягати (місця призначення)} сходити (з пароплава)} 6) приводити (до чогось)} ставити в (якесь) становище; 7) витягувати на берег (рибу тощо)} 8) спіймати (злочинця тощо)} Іо ~ а ргізопег захопйти в полон; 9) перемогтй (на перегонах)} вйграти; 10) завдати удару; влучити, попасти; Іо ~ а Ь1о\¥ іп ІЬе еаг ударити у вухо; 11) опинйтися (десь)} 12) спорт, приземлйтися після стрибка.
ІашІ-азепі ['Іаепсі,еісізопі] п 1) управляючий маєтком; 2) агент з продажу землі.
Іашіаи [Чаепбо:] п 1) ландо; 2) автомобіль з відкрйтим верхом (кузовом).
Іаші-Ьапк [ Чаепб,Ьает]к] п земельний банк.
ІашІ-Ьгееге [ЧаепбЬгі:х] п береговйй вітер, бриз.
Іаші-сатаде [ 'ІгепсБ каепеїз] п сухопутний транспорт.
ІапД-сЬаіп [Чаепді/ет] п землемірний ланцюг.
1аші-с1еагіп£ [Чгепсккііагії]] п с. г. розчйщення площі; меліорація.
Іаші-сгаЬ [ ЧгепбктгеЬ] п 1) зоол. сухопутний краб; 2) розм. військбвйй поліцейський.
Іашіей ['І2ЄПСІ1СІ] ад] 1) земельний; ~ рторепу земельна власність; 2) якйй володіє землею; ~ рторгіеіог землевласник; іЬе ~ іпіетезі землевласники; ІЬе ~ сіаззез поміщики, землевласники.
Іашіег [Чаепбо] п гірн. рукоятник, стволовйй.
ІашіГаП [Чаепсіїзгі] п 1) мор. підхід до берега; відкриття берега; 2) перша поява землі на горизонті; 3) обвал, зсув; 4) ав. приземлення, посадка; 5) несподіване одержання земельної власності у спадщину.
ІашИазІ ['1жпсИа:8і] пмор. швартова (причальна) тумба.
Іаші-Лоод ['Іаепбйлб] п повінь.
1аш1-Ґогсе$ [ '1®пд'£о:8і2] п рі військ. сухопутні війська (сйли).
1ашІ£ІгІ [Чгепб'до:!] п сільськогосподарська робітнйця.
Іапгі-^гаЬЬег [ '1аепбу дтаеЬз] п 1) людйна, яка незаконно захоплює землю; загарбник землі; 2) людйна, яка бере землю вйселеного орендаря.
ІашПюІсІег [Чаепд.ЬоиІбз] п орендар або власник земельної ділянки.
Іаші-1іші£ег [ 'Іаепсі, Ьлт]да] п прагнення скуповувати ділянки землі.
Іапсі-ісе [Чаепбав] п 1) прибережна крйга, припай; 2) материковий лід.
ІашІшз [Іаепбп]] п 1) вйсадка на берег; 2) місце вйсадки; прйстань;
Іап
651
Іап
3) військ, висадка десанту; 4) ав. посадка, приземлення; 5) ав. місце посадки; 6) посадочна площадка; 7) площадка сходів; 8) с. г. заглйблення (плуга)\ 9) спорт, приземлення; 4 ~ аііаск військ, висадка з боєм; ~ Ьоаі десантний катер; ~ сгаГі військ, десантні судна, десантні плавучі засоби; ~ сіеск ав., мор. посадочна частина по-льбтної палуби; ~ сіізіапсе ав. посадочна дистанція; ~ Гіеісі льотне поле, аеродром; ~ £еаг а) ав. шасі; б) жарт. ноги; ~ £гоипсі ав. злітно-посадочна площадка; ~ йііі гора приземлення (лижний спорт)', ~ тагк ав. посадочний знак; ~ орегаііоп військ, десантна операція, висадка десанту; ~ зйір десантне судно; ~ зігір ав. злітно-посадочна смуга; ~ іее ав. посадочний знак «Т»; ~ ігоорз десантні війська; ~ хопе а) ав. район (зона) посадки; б) військ, район висадки десанту.
1ап(1іп£-пе< ['1жпсІіг)пеі] п 1) риболовецький сачок; 2) військ, десантна сітка.
Іашііпз-рагіу ['1жпсІіг),ра:іі] п десантний загін, десант.
Іапсііпз-ріасе ['1жпс1іт]р1еі8] п 1) місце висадки, пристань; 2) ав. посадочна площадка; 3) перен. тиха пристань.
1ап(1іп£-$1а£е [ ЧаепсІїзз зїеісіз] п пристань.
ІашЬіоЬЬег ['ІжпфсІззЬа] п спекулянт земельними ділянками.
Іашіїасіу [ 'ігеп(сі)Декії] п 1) хазяйка готелю (пансіону тощо)', 2) власниця будйнку, яка здає квартйри внаймй; 3) поміщиця, яка здає землю в оренду; ’Ф* іо йап§ ійе ~ вйїхати потай з квартйри, не заплатйвши за неї.
1ап(1-1а^$ ['1аепсГ1о:х] п рі земельне законодавство; закони про земельну власність.
1аш11е$$ ['Іжпсіїїз] асі] 1) безземельний; 2) безбережний, безкраїй (про море).
Іапсі-Іоскесі ['ІжпсІІзкі] асі] 1) оточений сушею, закрйтий (про затоку, гавань)', ~ зеа внутрішнє море; 2) прісноводний (про рибу).
Іаші-Іорег ['ІжпсІДоира] п бродяга, бурлака.
Іапсіїогсі ['1аепс11о:с1] п 1) лендлорд; поміщик, якйй здає землю в оренду; землевласник; 2) домовласник, якйй здає (внаймй) квартйри; 3) хазяїн готелю (пансіону тощо).
ІашІїопНзіп [ '1аепсі1о:сііхт] п 1) система велйкого землеволодіння; 2) ідеологія велйких землевласників.
Іаші-Іоіірег [ 'ІзепдДшра] див. Іапсі--Іорег.
ІашІ-ІиЬЬег [ЧаепсІДлЬа] п мор. розм. 1) новачок у морській справі; сухопутний моряк; 2) сухопутний мешканець.
Іашітагк [Чаепсітогк] п 1) межовйй знак (стовп); 2) віха, поворотний
пункт; 3) помітний об’єкт місцевості; наземний орієнтйр; 4) мор. береговйй орієнтйр (знак); 5) ав. маркірувальний знак.
Іаші-шеазиге ['1аепсі,теза] п система мір поверхні.
Іаші-тіпе [Чаепсітат] п військ, фугас, міна.
ІашІосгасу [Іжп'сІокгозі] п ірон. земельна аристократія; аграрії, землевласники.
Іаші-оіїісе [ Чзепсі, о£із] п амер. державна контора, яка реєструє земельні угоди.
Іаші-оп ['Ізепсґоп] V ав. приземлятися, робйти посадку.
Іашкнупег [ Іжпфоипо] п землевласник.
1ашІ05¥піп£ ['1зепсІ,оипп]] 1. п землеволодіння; 2. ад] землевласницький.
Іашіріапе [ 'Іаепсіріеіп] п сухопутний літак; літак, що діє із сухоп>ггних аеродромів.
Іапсігаіі [ Чаепсігеїі] п орн. деркач.
іапсі-гесіатаііоп [ 'Ізепфгекіа теї/п] п 1) освоєння землі; 2) поліпшення ґрунту, меліорування.
Іашізсаре [' Іаепсіакеїр] 1. п 1) ландшафт; 2) пейзаж; 3) пейзажний живопис; —агсйііесіиге садово-паркова архітектура; 2. V упорядковувати ділянку, саджати дерева (квіти тощо).
1аш1$саре-£аг(1епіп£ ['Іаепсізкеїр-,да:с!пп]] п декоратйвне садівнйцтво; садово-паркова архітектура.
Іашізсаре-раіпіег [ 'Іаепсізкеїр, реіпіа] п пейзажйст.
Іапсізсарізі ['1аепсІ,8кеірі8€] п пейзажйст.
1аш!-8Єґ¥ІСЄ [ 'ІЖПСІ, 89.¥18] п військ. служба в сухопутних військах.
Іаімі-зіск ['1жпсІ8ік] ад] розм. 1) якйй скучив за берегом (суходолом); 2) якйй повільно пливе уздовж берега (про корабель).
1аш1-$і(1е [ЧаепсІ8аісі] п с. г. 1) полйця плуга; 2) стінка плугової борознй.
1ашІ8Іі(1е ['ІжпсІзІаісІ] п 1) зсув, обвал; 2) розм. різка зміна громадської думки; 3) різка зміна у розподілі голосів між партіями.
іашізіір [ '1гепсІ8Іір] п зсув; обвал (у горах).
Іапсізтап ['Іаепсіхтап] п (рі Іапсізтеп [-тап]) 1) не моряк; мешканець суходолу; 2) недосвідчений моряк.
1аш1-8іеі¥аг(1 [ ЧаепсІ8йиасІ] п управляючий маєтком.
ЬашІ8ііп£ ['Іа.пзіїд] п ландстинг (орган самоврядування).
1ап(1-8ііґ¥еуіп£ ['1аепсІ8а:, уєіп]) п гео-дезйчне знімання, межування.
ІашІ-зііґУеуог ['ІаепсІза:,уєю] п землемір; геодезйст.
1аінІ5\¥е1І [1агпсІ8\¥ЄІ] п прибій.
Ьашііаз [1а:піа:д] п нім. ландтаг.
Іаші-іах [Чзепсііаекз] п земельний податок.
ІашІ-Іепиге ['1жпфіеп)иа] п землеволодіння.
ІашІ-ііе ['Іаепскаї] п буд. анкер, закріплений у ґрунті.
Іаші-ігазії [ Чаепсіігав/] п розм. бйта крйга біля берега.
Іапсі-ііііііхаііоп ['ІжпсЦшіїїаі'хеї/п] п с. г. землекористування; землеустрій.
1ап(1-^¥аг ['іжисЬуо:] п боротьба за землю (за земельну власність).
ІашЙуагсЦз) [ ЧаепсйуасЦх)] аду до берега.
Іаші-мішІ [Чзепсі\уіпсі] п береговйй вітер, бриз.
Ьапе [іеіп] п ч. ім'я Лейн.
Іапе [Іеіп] п 1) доріжка, стежка (між живоплотами)', 2) спорт, бігова доріжка; 3) спорт, доріжка для плавання (спортйвного веслування); 4) вузька вуличка, провулок; ~з апсі аііеуз закутки; 5) прохід (між рядами будинків, у театрі)', 6) розводдя між крижйнами; 7) морськйй шлях; 8) ав. траса польоту; 9) дорога з одностороннім рухом; 10) (ійе ~) розм. горло (тж гееі ~, пагго\у -);<*- гоасі зал. одноколійка; Ьііпсі ~ тупйк; іі із а 1оп§ ~ ійаі Ьаз по іигпіп§ присл. і нещастям настає кінець.
Ьап§1еу [Чает]1і] п ч. ім'я Ленглі, Ланглі.
1ап&1еу [Чад]її] п фіз. одинйця сонячної радіації.
1ап&8упе [Чает]'заіп] 1. «далеке минуле, давні часй; 2. аду давнйм-давнб, за старйх часів.
1ап£ііа£е ['1жт]д\¥іс1з] 1. п 1) мова, мовлення; ійе Еп^іізй ~ англійська мова; Гіп£ег ~ мова жестів, мова глу-хонімйх; зрокеп ~ розмовна мова; усне мовлення; Іііегагу ~ літературна мова; ГоиІ ~ лихослів’я; 2) стиль; -о£ 1а\¥ юридйчна мова; ійе ~ о£ $йаке-зреаге мова Шекспіра; 3) формулювання; ~ дерагітепі відділ перекладів (ООН), ~ зйій перехід на іншу мову; 2. V висловлювати, виражати словами.
Іап£ііа£Є(1 [ 1ает]д\¥ісІзсІ] ас# якйй володіє мовою (мовами); \ує11 ~ іп ійе Егепсй апсі Еп^іізй що добре володіє французькою та англійською мовами.
1ап£иа£ЄІЄ8$ [Чаеддхуїсізіїз] ад] 1) якйй не має власної мови; 2) безмовний.
1ап£ііі<і ['1аеі]д\¥іс1] ад] І) кволий, слабйй; стомлений; 2) млявий, апатичний; ~ тагкеі млява торгівля на рйнку; 3) повільний, лінйвий; - зігеат струмок з повільною течією; 4) нуднйй.
1ап£ііізй ['1ает]д\¥і/) 1. п 1) млосний вйгляд; томлйвий погляд; 2) в’ялість, слабкість, млявість; млосність, том-ність; 2. V 1) слабнути, чахнути, марніти, втрачати сйли, хйріти; 2) знема
Іап
652
Іар
гати, томитися, нудитися; нудьгувати; іо ~ іп роуепу ледве животіти; 3) набувати томного вигляду.
Іапзиізкіпз [ 'їжі]д^і/і^ ] асі] 1) млосний, томний, меланхолічний, сентиментальний; 2) слабкйй, кволий, млявий; 3) повільний.
1ап£ііог ['Іаедда] п 1) слабість, млявість, апатичність; втома; 2) млосність, тдмність; 3) відсутність руху (життя); тиша; 4) мрійливий настрій; 5) застій, млявість (у торгівлі, діяльності).
Іапдиогоиз [Чгеїздагаз] ад] 1) млявий, апатичний; стомлений; 2) млосний, томний; 3) важкий, задушливий (про атмосферу).
Іапіагу [Чгетап] п ікло (тж ~ іооїй).
Іапіаіе ['Іеішеїі] урвати на шматки, розривати.
ІапіГегоиз [Іге'піЬгаз] ад] вовнистий, покрйтий вовною.
Іапізіа [Ь'пізіа] п тренер гладіаторів (у стародавньому Римі).
Іапііаі ['Ігешіоі] п синтетйчна вовна.
Іапк [1зеі]к] аф 1) високий і тонкйй; худорлявий; 2) гладкий, некучерявий, прямйй (про волосся); 3) довгий і м’якйй (про траву тощо).
Ьапказіег [ 'Ігеїдказіа] п геогр. н. м. Ланкастер (США).
Іапку [Чаедкі] аф 1) довгов’язий; худйй; 2) довгий (про ноги).
Іашіег [’ігепа] п зоол. середземноморський сокіл.
Ьашіу ['Ігепі] п ч. ім'я Лані (зменш, від Ьа\¥гепсе).
Іапоііп(е) [1гепа1і:п] п ланолін.
Іапвдиепеі [Ча.пзкшеї] п ландскнехт.
Іапіегп ['Ігепіоп] 1. п 1) ліхтар; та^іс ~ чарівнйй ліхтар; 2) світлова камера маяка; 3) верхнє світло; 4) архт. ліхтар верхнього світла (тж ~ Іі^йі); 5) світоч, світйло; 6) тех. цівкове колесо; ~ Іесіиге лекція з ді-апозитйвами; ~ раткіп^ розм. стоянка автомобілів просто неба; рагізй ~ жарт, місяць; 2. у 1) освітлювати ліхтарем (ліхтарями); 2) повісити на ліхтарному стовпі.
1апіегп-Лу [ 'ІгепіапГІаі] п ент. ци-када-л іхтарн и ця.
1апіегп-]а^¥е<1 [ '1гепізпдзо:д] аф з ху-дйм видовженим облйччям, із запали-ми щоками; довгообразий.
Іапіегп-іамге [Чгепіап'сІзогг] п рі запалі щоки, довгообразе облйччя.
Іапіегп-Іі^йі ['Ігепіапіаіі] п 1) світло ліхтаря; 2) архт. ліхтар верхнього світла.
Іапіегп-іолуег ['Ігепіап'їаио] п маякова башта.
ІапіЬапиш ['ІгепОзпот] п хім. лантан.
1апи£Ііюіі$ [1о'п]и:дзто8] ад] 1) анат. покрйтий пушком; 2) пушйстий, пухнастий.
Іапидо [іо'піиїдои] п анат. пушок.
Іапуагсі ['1геп]а:сІ] п 1) мор. тросовий талреп; стрдпка; 2) військ, витя-жнйй шнур; 3) ремінець (бінокля).
Ьаогіісеап [ДеюидГзюп] ад] байдужий, індиферентний (у питаннях релігії, політики).
Ьаоі&ЬІ8 ['Ієн/] п геогр. н. Лейіш (графство Ірландії).
Ьао« [Чеше] п геогр. н. Лаос.
Іар [Іаері 1. п 1) пола, фалда; поділ; пелена; 2) коліна; іо 8ІІ оп зтЬ.’з ~ сидіти у когось на колінах; 3) пах; 4) лоно; іп пашге’з ~ на лоні природи; 5) мочка вуха; 6) лощйна, вйдолинок, ущелина; 7) партія гри; раунд (у змаганнях); 8) коло бігової доріжки; дистанція; 9) заїзд; 10) тех. перекриття, накладка; 11) тех. круг; оберт каната (нйтки) (на котушці); 12) текст, рулон полотна; сувій тканйни; 13) тех. притйр; 14) полірувальний (шліфувальний) круг; 15) рідка їжа (для собак); 16) розм. слабкйй (алкогольний) напій; бурда, «помиї»; 17) плескіт (хвиль); 4 ~ сііззоіує кін. перехід на-плйвом; іп ійе ~ оГ Іихигу у розкошах; іп ійе ~ оГ ЕоПипе в обіймах фортуни; іп ійе ~ оГ ійе £осІ8 у руках божих; одному богові відомо; 2. у 1) загортати, обкутувати; 2) закладати; загинати; 3) охоплювати, оточувати; 4) тех. перекривати (з’єднувати) нахлистом; 5) хлебтати; 6) жадібно пйти (ковтати, поглинати) (тж ~ сіоу/п, ~ ир); 7) поглинати, вбирати, всотувати; 8) перен. упиватися, упоюватися (лестощами); 9) плескатися (про хвилі); 10) полірувати, шліфувати; 11) притирати, доводити; < іо Ье ~ре(і іп Іихигу розкошувати.
Іарагоіошу [Дгеро'гоіаті] п мед. лапаротомія, розтин черева.
Іар-ЬоагЛ ['1герЬо:с1] п дошка на колінах, що заміняє стіл.
Ьа Раг [Із'ргег] п геогр. н. м. Ла--Пас.
1ар-с1о£ ['ІаерсІод] п кімнатний песик, болонка.
1ар-еаге<і ['Ігерюсі] ад] капловухий. Іареї [Із'реї] п вилога, лацкан.
ІареІІеЛ [Із'реісі] ад] 1) з вилогами, з лацканами; 2) у формі лацкана.
Ьа Регоизе 8ігаіі ['1а:р9,ги:г'8ІгеіІ] п геогр. н. протока Лаперуза.
ІарГиІ [ЧаерГиІ] п повна пелена (чогось).
Іарісісіе ['ІгерізаісІ] п 1) каменяр; 2) різьбяр по каменю.
Іарідагу ['ІжрісІзп] 1. п гранувальник коштовних каменів; 2. ад] 1) гранувальний; ~ у/огк гранувальна праця; ~ Іаїйе гранувальний верстат; 2) вй-гравіруваний на камені; 3) лапідарний, короткий, стйслий; 4 ~ Ьее бджо-ла-каменярка.
ІарИаІе [ ЧаерідеН] у закидати камінням; побивати камінням.
ІаріЛаІіоп [ Даері'сіеі/п] п закидання камінням; побиття камінням.
ІарідіПсаОоп [1з,ркІіГї'кеі/п] п окам’яніння, закам’яніння.
ІаркШу [Іа'рісІїГаї] у 1) перетворювати на камінь; 2) скам’яніти, закам’яніти.
ІарШозе [ЧгерісІоиз] ад] 1) кам’янй-стий; 2) що росте на кам’янйстому ґрунті.
ІарШі [Із'рііаі] п рі геол. лапілі, частки лави, які викидає вулкан.
Іаріз-Іагиіі ['Іжріз'їжгуиіаі] п мін. ляпіс-лазур, лазурйт.
ІарДоіпІ ['Іаврдзоші] п тех. з’єднання нахлистом.
Ьаріаші ['Ігеріаепд] п геогр. н. іст. Лапландія.
Ьаріашіег [ ІаерІгепсІо] п лапландець; лапландка; ійе ~з збірн. лапландці, мешканці Лапландії.
Ьа Ріаіа [1з'ріа:1з] п геогр. н. м. Ла-Плата.
Ьарр [Ігер] п 1) саам; саамка; лопар; лопарка; ійе ~з саамі; 2) мова саамі.
Іаррег-тіїк ['Ігератіїк] п скипіле молоко; кйсле молоко.
Іарреї ['Ігерії] п 1) фалда, складка; 2) лацкан; 3) клапоть шкіри (плівки, перетинки), що звисає; 4) мочка вуха; 5) частка легені.
Іарріпв [Чаеріг)] п тех. 1) напуск; 2) збігання (приводного паса); 3) полірування, притирання, доводка.
ЬаррізЬ [Даері/] 1. п мова саамі; 2. ад] саамський; лопарський.
Іарзе [1аер8] 1. п 1) недолік; упущення, недогляд; хйба, похибка, промах; (несерйозна) помйлка; ляпсус; погрішність; опйска (тж ~ оГ ійе реп); а ~ оГ ійе тетогу провал пам’яті; 2) с. г. огріх; 3) відхйлення від правильного шляху; гріх; падіння, прогріх; а ~ Ггот уіпие гріхопадіння; тогаї ~ моральний занепад; 4) плин, перебіг (часу тощо); 'уіій ійе ~ оГ ііте згодом, з бігом часу; 5) проміжок (часу); період; а 1оп§ ~ оГ ііте велйкий проміжок часу; 6) юр. припйнення (недійсність) права (на щось); 7) метеор, падіння температури; знйження тйску; 2. у 1) занепасти (морально); відхилятися (від правильного шляху); 2) (іпіо) переходити (у якийсь стан); перетворюватися (на щось); ставати (чимсь); Ю ~ іпіо іііпезз захворіти; іо ~ іпіо ипсопзсіоизпезз знепритомніти; 3) юр. втрачати чйнність, закінчуватися, ставати недійсним; 4) юр. переходити в інші руки; іо ~ іо ійе Сго\¥П переходити в казну; 5) спливати, проходити, минати (про час тощо); 6) зникати (поступово, непомітно), падати (про інтерес тощо).
1ар$е(1 [1аер8і] ад] 1) колйшній; минулий; 2) юр. недійсний; що втратив чйнність; 3) що вдався (гріху тощо).
Іар
653
Іа$
Іарзіопе ['Ігерзіоип] п вибиванка (шевця).
1ар$и$ [Чаерззз] п (рі без змін) помилка, ляпсус; ~ саіаті описка; ~ Ііп^иае обмовка, помилка на слові; ~ тетогіае провал пам’яті.
Ьаріеу 8еа ['ІаірдеГзі:] п геогр. н. море Лаптєвих.
Іарііше ['Ігеріаїт] п проміжок часу; Іо аппоипсе ІЬе ~ спорт, оголошувати результат бігу після кожного кола (про час).
Іар^еМ ['1аер\уе1д] V тех. зварювати нахлистом.
Іарміпз ['1аер\уп]] п орн. чайка.
ІагЬоагд ['ІагЬзсІ] п мор. лівий борт.
Іагсепег ['1а:8іпа] п юр. злодій.
іагсепізі [Ча:8іпі8І] див. Іагсепег.
іагсепоиз [Ча:$іп9$] ад] 1) злодійський; 2) винуватий у крадіжці.
Іагсепу ['1а:8іш] п юр. крадіжка; злодійство; реііу (§гапсі) ~ дрібна (ве-лйка) крадіжка.
ІагсЬ [1а:і[] п 1) бот. модрина; 2) деревина модрини.
ІагсЬ-Ьагк ['1а:ЦЬа:к] п кора модрини.
Іагд [1а:<і] 1. п 1) смалець; лярд; 2) жир; мазь; 2. V 1) кул. шпигувати; мазати смальцем; 2) заповнювати, пересипати, прикрашати (мову діалектизмами тощо); 3) змащувати жиром.
Іапіасеоііз [Іа/сІеі/аз] ад] мед. сальний, жировий.
Іагдег ['1а:сЬ] п комора (для м'яса тощо).
Іагдегег ['1а:сЬгз] п заст. ключник; комірник.
1аг(І-1іо£ ['1а:с1Ьод] п с. г. сальна свиня; свиня, відгодована на сало.
ІагДіпе-пееШе ['1а:дід'пі:д1] див. Іагдіп^-ріп.
Іаг(1іп£-ріп ['1а:сІіі]ріп] п кул. шпи-гувальна голка.
Іагдоп ['1а:сЬп] п кул. шматочок сала для шпигування.
Іаг&іопе ['1а:сІ8Іоип] п мін. жировик.
Іагйу ['Іаісіі] ад] жирний, сальний.
Іагду-дагду [Ча:дігда:ді] ад] розм. манірний; фертуватий.
Іагез ['Ієзгігг] п рі міф. лари; Ь. апд Репаїез лари і пенати; домашнє вогнище, рідні пенати.
1аг£е [1а:дз] 1. ад] 1) велйкий, крупний; ~ іпсоте велйкий прибуток; ~ еуез велйкі очі; 2) численний; значнйй; багатий; ~ таіогіїу значна більшість; 3) розкішний; 4) велйкого масштабу; ~ апсі 8гпа11 Гагтегз велйкі й дрібні фермери; 5) широкий, велйкого діапазону; ~ сопсерііопз широкі задуми; ~ тетогу широка пам’ять; 6) заст. щедрий, великодушний; ~ Ьеап великодушність, велйке серце; 7) мор. попутний, сприятливий (про вітер); 4 ~ Ггиііз бот. насіннячкові та кісточкові
плодй; ~ іпіезііпе анат. товста кйшка; оп ійе ~ 8іде великуватий; ~ огдег важка справа; 2. аду 1) шйроко, докладно; 2) хвалькувато; пишномовно; іо іаїк ~ хвастати; 3) крупно (писати тощо); < аз ~ аз ІіГе а) у натуральну величину; б) в усій красі; в) власною персоною; аі ~ а) на волі, вільний; на просторі; б) докладно, з усіма деталями; в) у цілому, весь; загалом; г) не зайнятий, без певних занять; аге уои аі ~ ог Ьауе уои апоіЬег оссираііоп? ви вільні чи зайняті ще чимсь?; Ьу апд ~ загалом, у цілому; іп ~ у велй-кому масштабі.
1аг£е-са1іЬге [ 'ІагсІз'кжІїЬз] ад] великокаліберний; ~ тасЬіпе-§ип великокаліберний кулемет.
1аг§е-еуе(і [ 'ІаісІз'аісІ] ад] 1) з ве-лйкими очйма, великоокий; 2) з шйроко розплющеними очйма; з вйря-ченими очйма.
1аг&е-Ьап(Іе(і [ '1а:дз 'Ьгепдід] ад] 1) рукатий, з велйкими руками; 2) щедрий; багатий; 3) перен. жадібний; Ье із ~ у нього загребущі руки.
1аг&е-1іаш1е(1пе$8 ['1а:дз'Ьгепдідпі8] п щедрість.
1аг&е-1іеаі1е(1 ['1а:сІз'Ьа:ік1] ад] 1) великодушний; 2) поблажливий; терпймий; доброзйчлйвий.
1аг&е-1іеагІе(1пе88 ['1а:сІз'Ьа:ІісІпі8] п 1) великодушність; 2) доброта, поблажливість; терпймість; доброзйчлйвість.
1аг8е-1еауе(1 [Ча.дз'їі.уд] ад] з ве-лйким лйстям; широколйстий.
1аг&е1у [Чаїсізії] аду 1) значною мірою; 2) багато, щедро, шйроко; 3) у широкому масштабі; на широку ногу.
1аг£е-тіш1е(1 ['1а:с1з'татс1кІ] ад] 1) з широкими поглядами; з широким кругозором, глибокодумний; 2) терпймий, толерантний.
1аг£е-тіш1е(кіе$$ [' 1а:дз'ташдідпі8] п широкі погляди; відсутність упереджень; терпймість.
Іагзеп ['ІакІзап] V поет. 1) ставати більшим; 2) робйти більшим, збільшувати.
1аг£епе$$ [Ча:дзпі8] п 1) велйкий розмір; (крупна) величина; 2) широта поглядів; 3) велич духу; 4) щедрість; великодушність.
1аг&е-8са1е ['1а:сІз'8кеі1] ад] 1) великомасштабний; оп а ~ у велйкому масштабі; 2) велйкий (про промисловість); ~ Ьоизіпв сопзігисііоп масове житлове будівнйцтво.
1аг£Є88(е) ['1а:дзе8] п заст. 1) щедрий дар; 2) щедрість.
1аг£і$1і [Чагсізі/] ад] досить велйкий; великуватий.
Іагдо ['1а:дои] італ. муз. 1. ад] дуже повільний; 2. аду у дуже повільному темпі.
Іагіаі ['Іаепзі] 1. п 1) вірьовка, мо
тузка (для прив'язування коня тощо); 2) аркан, ласо; 2. V ловйти арканом.
Ьагк [Іаїк] п амер. зенітний керований реактйвний снаряд «Ларк».
Іагк [1а :к] 1. п 1) орн. жайворонок; іо гі8е 'уііЬ іЬе ~ вставати удосвіта; ІГ іЬе зку Гаїїз и/е зЬаІІ саісЬ ~з жарт, якбй та якбй; 2) веселий жарт; вйтівка, веселощі; іо зау зтіЬ. Гог а ~ сказати щось жартома; іо Ьауе а ~ побавитися; у/Ьаі а ~! як весело!; 2. у 1) жартувати, бавитися; весел йтися; пустувати; 2) перескакувати, брати перешкоди (на коні); Ю ~ ІЬе ЬесІ£Є перескочити через огорожу; 3) ловйти жайворонків.
1агк$риг [Чагкзрз:] п бот. сокиркй, дельфіній.
Іагку ['1а:кі] ад] веселий, пустотлйвий; жартівлйвий.
Іагшіег ['Іаїтіз] п архт. слізнйця.
Іаггікіп [ Ігепкіп] 1. п розм. моло-дйй хуліган; 2. ад] грубий; буйний.
Іатір ['Ігегзр] розм. 1. п удар; 2. у бйти, лупцювати.
Ьаггу ['кеп] п ч. ім'я Ларі, Лері (зменш, від Ьаигепсе, Ьау/гепсе).
Іаггу [ 'кеп] п 1) буд. напіврідкий розчин; 2) тех. вагонетка з відкиднйм дном.
Іагуа ['1а:уо] п (р/іагуае) біол. 1) ли-чйнка; 2) пуголовок.
Іагуае ['1а:уі:] рі від Іагуа.
Іагуаі ['1а:уо1] ад] 1) личйнковий; 2) прихований, у прихованому стані (про хворобу).
Іагуаіе ['Іа.уеіі] ад] замаскований; ~ зутріот прихований симптом.
ІапісШе ['1а:уі8аід] п с. г. інсекти-цйд, що убиває личйнок.
ІапіГогш ['1а:уіГо:т] ад] що має форму личйнки.
Іапіуогоііз [1а:'уіУ0ґ98] ад] що живиться личйнками; якйй пожирає личйнок.
Іагуп^еаі [Дгепп'сІзізІ] ад] анат. гортанний; ~ сауііу порожнйна гортані.
1агуп£е$ [Іж'гіпсізігх] рі від Іагупх.
1агуп£ІІІ8 [Дгепп'сІзаіІіз] п мед. ларингіт, запалення гортані.
ІагупеоІовУ [Дгепі]'доїзді] п ларингологія.
Іагупвозсору [Даепі] ’дозкзрі] п ларингоскопія.
Іагупх [4®пі]к8] п (рі Іагуп^ез) гортань, глотка.
1а$саг [ 'Ігезкз] п матрос-індієць (на європейських кораблях).
1а$сіуіои$ [із зіуїзз] ад] хтйвий, по-хітлйвий.
Іазег [ Чеігз] п фіз. лазер, квантовий підсйлювач.
1а$Ь [1ае{] 1. п 1) батіг, канчук, бич; ремінь (батога); 2) удар батогом (канчуком, бичем); 3) (іЬе ~) пороття, шмагання, биття; 4) різкйй докір; сувора крйтика; 5) (скор. від еуеІазЬ) вія;
Іаз
654
Іаі
6) мор. найтов; 2. V 1) хльостати, стьобати, шмагати, бйти (батогом); 2) бичувати, висміювати; суворо критикувати; 3) збуджувати; підстьобувати, підхльостувати; доводити (до — іо, іпіо); іо ~ опе8е1Г іпіо а га§е довестй себе до нестями; 4) швйдко рухатися тудй й назад (у стані збудження, гніву); 5) махати, бйти (хвостом); 6) кйнутися, помчати, рйнутися, майнути; 7) зв’язувати, прив’язувати; закріпляти; 8) мор. найтовити, пришвартовувати.
1а5Ііег [Чае/о] п 1) загата; гребля; водозлйв; 2) вірьовка.
1а$1ііп£ [ Чав/іг)) п 1) шмагання, биття; 2) докори, дорікання; лайка; 3) рі розм. велйка кількість, безліч (чогось); ~ оГдуже багато; 4) вірьовка (для зв'язування чогось); 5) мор. найтов, криж; 6) кріплення (канатом тощо).
1а$Ь-ир ['Іае/'лр] п тимчасове вмикання прйладу (для проведення досліду тощо).
1а$ргіп£ ['іаезргп]] п молодйй лосось.
ІЯ88 [1ае8] п 1) дівчина; дівчинка; 2) кохана; 3) служнйця.
1а$$іе ['1ж8і] п 1) дівчинка, дівчатко; 2) любонька, кохана, мйла (при звертанні).
1а$$і<шіе [1ае8іізи:сІ] п утома; кволість, апатія.
1а$$о [Іаезои] 1. п (рі-08, -ое8 [-0112]) ласо, аркан; 2. V ловйти ласо, арканом.
1а$< [1а:8і] 1. п 1) останній, останнє; ійе ~ оГ ійе Зіиагі Кіп£8 останній король з династії Стюартів; ійІ8 ~ останній із згаданих; 2) кінець; ійе ~ оГ амер. кінець (тижня, місяця, року тощо); 3) смерть, кончйна, край; 4) жарт, вйгадка, каламбур, залйшені на кінець; 5) розв’язка, кінцівка; 6) щось останнє; у/йєп ту ~ у/аз Ьогп колй народйвся мій наймолодший (син); а8 І 8аід іп ту ~ як я повідомляв в останньому листі; 7) копйл, колодка; іо теа8иге 8тЬ.’8 Гооі Ьу опе’8 оу/п ~ міряти когось на свій аршйн; 8) витримка, витривалість; 9) ласт (міра); 10) мор. одиниця вантажопідйомності (близько 2 т); аі ~ нарешті; аі (ійе) 1оп& ~ кінець кінцем, зрештою; іо ійе ~, іііі ійе ~ до кінця; іо йоісі оп іо ійе ~ триматися до кінця; іо 8ііск іо опе’8 ~ займатися своєю справою; не втручатися у те, чого не розумієш; іо Ьгеаій опе’8 ~ сконати, умерти; 2. ад] 1) зир від Іаіе 1; 2) останній; ійе ~ саггіа§е оГ а ігаіп останній вагон поїзда; ійе ~ сіау оГ ійе уеаг останній день року; іо 8ее 8гпЬ. Гог ійе ~ ііте бачити когось востаннє; ~ хуіП юр. заповіт, духівнйця; 3) єдиний, останній; - сги8і (гезоигсе) єдйне (останнє) джерело існування; 4) минулий; ~ \уеек (топій, уеаг) минулий тиждень (місяць, рік); ~ хуіпієг минула зима; ~ ПІ&ЙІ а) минула ніч; минулої ночі; б) учора увечері; 5) найновіший, най-останніший, найсвіжіший; сучасний;
іке ~ пєу/8 найостанніше повідомлення, найсвіжіша новина; 6) найбільш непідхожий, найбільш небажаний; несподіваний; йе із ійе ~ регзоп І у/апі іо 8ее його я найменше хотів би бачити; 7) остаточний; 8) надзвичайний; оГ ійе ~ ітрогіапсе надзвичайно важливий; < ~ Ьиі опе передостанній; ~ Ьиі іу/о третій з кінця; ~ Ьш поі 1еа8і а) останній, але не менш важливий; б) останній, але не найгірший; ійе ~ сіау день страшного суду; кінець світу; іо Ье оп опе’8 ~ 1е§8 а) умирати; б) бути смертельно втомленим; 3. аду 1) зир від іаіе 2; 2) після всіх; йе саше ~ він прийшов останнім; 3) востаннє, в останній раз; у/йєп сіісі уои 8ее йіт ~ ? колй ви бачили його востаннє?; 4) на останньому місці, наприкінці (при переліку)', 4. V 1) тривати; 2) витрймувати; залишатися в живйх; йе ^ііі поі ~ іііі тогпіп£ він не доживе до ранку; 3) зберігатися (у хорошому стані); но-сйтися (про взуття тощо); 4) вистачати, бути достатнім (тж ~ оиі); іі ^ііі - (оиі) ійе у/іпіег цього вйстачить на зйму; 5) натягувати на копйл.
1а$ііп£ [Ча:8іп]] 1. п 1) тривалість; 2) міцність; 3) витривалість, стійкість; 4) ластик (тканина); 2. ад] 1) тривалий, довгочасний; сталий; тривкий; 2) міцнйй, стійкйй; 3) витривалий; ~ Гоосі консервований продукт; ~ реасе міцнйй мир.
Іазіїу ['1а:8ііі] аду на останньому місці (у списку); в кінці, напрйкінці, нарешті.
1а$Ьтепііопе(1 [Ча^і'теп/апсІ] ад] останній із згаданих; вищезгаданий.
1а$<-патес1 ['1а:8і'пеітсІ] див. 1а8і--тепііопесі.
Ьаз Уе^аз [1а:8'уеід98] п геогр. н. м. Лас-Вегас.
Ьаіакіа [Даеіа'кі.а] п геогр. н. Ла-такія.
Іаіакіа [Даеіо'кі:а] п міцнйй сирій-СЬКИЙ тютюн.
ІаісЬ [Іаеі/] 1. п 1) клямка, засув, засувка; шпінгалет, накладка; 2) американський замок; 2. V 1) зачиняти на засув; іо ~ ійе доог (\уіпсіо\у) зачинйти двері (вікно) на засув; 2) зачинятися на засув (про двері, вікно); 3) амер. спіймати.
Іаісйеі [ Чаеі/іі] п заст. 1) ремінець, шнурок (для черевика); 2) тасьма.
1а<с>ііп£ [Чаеі/ід] п 1) зачйнення на засув; 2) гірн. маркшейдерська зйомка.
ІаісЬ-кеу [Чаеі/кі:] п 1) ключ до американського замка; 2) відмйчка; > ~ сйіісі дитйна з ключем (яка повертається додому в зачинене житло); іо \уіп ійе ~ стати дорослим (незалежним від батьків).
Іаіе [іеіі] 1. ад] (сотр іаіег, Іаііег; зир 1аіе8і, 1а8і) 1) пізній, запізнілий, спізнілий, що спізнйвся; іо Ье ~ Гог
8СЙООІ (Гог сііппег) спізнитися до школи (на обід); йе у/ав ~ Гог ійе ігаіп він спізнйвся на поїзд; 2) колйшній; ійе ~ Ооуеттепі колйшній уряд; 3) недавній, останній; ійе ~ у/аг остання війна; ту ~ І11пе88 моя недавня хвороба; оГ ~ уеагв за останні рокй; 4) померлий, покійний; ту ~ Гаійег мій покійний батько; ійе ~ Іатепіесі а) покійник, небіжчик; б) покійний чоловік; аі (ійе) ~8і найпізніше; оГ -недавно; іо кеер ~ йоигв пізно лягати і пізно вставати; ~ гевиїі далекий результат; 2. аду (сотр Іаіег; зир Іаіеві, Іаві) 1) пізно; іо соте ~ прийтй (приїхати) пізно; 8ооп ог ~, еагіу ог ~ рано чи пізно; 2) надто пізно; іо аггіуе ~ Гог ійе ігаіп спізнйтися на поїзд; 3) допізна; іо 8Іі ~ засйдітися допізна; 4) поет. недавно; за останній час (тж оГ ~); 5) ще не так давно, в кінці певного періоду; < ~ іп ійе сіау надто пізно; Ьеііег ~ ійап пєуєг краще пізно, ніж ніколи; 8оопег ог ~г рано чи пізно, колй-небудь.
Іаіееп [1а'іі:п] 1. п судно з трикутними вітрйлами; 2. ад] трикутний, ла-тйнський (про вітрило).
Іаіеіу ['Іеіій] аду нещодавно; за останній час; останнім часом.
Іаіеп ['Іеііап] у 1) затрймувати; примушувати запізнюватися; 2) спізнюватися.
Іаіепсу [Іеііопві] п прихований стан, латентність; ~ регіосі мед. інкубаційний період (хвороби).
1аіепе$$ [ Іеііпів] п спізнення, запізнювання; запізнілість.
ІаіепзіЛсагіоп [ДеііапвіГґкеї/п] п фот. латенсифікація, підсйлення прихованого зображення.
Іаіепі ['Іеііапі] аф прихований, у прихованому стані; латентний; ~ сіів-еаве хвороба у прихованій формі; ~ регіосі мед. інкубаційний (латентний) період; ~ епег£у фіз. потенційна енергія; ~ йеаі фіз. приховане тепло; -іта^е кін. а) непроявлений негатйв зображення; б) приховане зображення; ~ теапіп£ таємний смисл, приховане значення.
Іаіег ['Іеііа] 1. аф (сотр від Іаіе 1) пізніший; 2. аду (сотр від Іаіе 2) пізніше; ~ оп трохи пізніше, потім; згодом.
Іаіегаї ['Іаеіогої] 1. п 1) бокова частйна; галузка, відгал^окення; 2) біч-нйй пагонець; пасинок; 3) фон. латеральний сонант; 4) гірн. горизонтальна вйробка; 5) гірн. поперечна відвідна канава; 2. аф 1) боковйй, бічнйй; ~ Гасе бокова поверхня; ~ 8есііоп поперечний розріз; профіль; ~ ро8Іііоп мед. бокове (латеральне) положення (хворого), положення на боку; 2) фон. латеральний, боковйй; 3) побічний, другорядний.
Іаіегаїіхе [ 'Іжіогаїаїх] у спрямбву-
Іаі
655
Іаи
вати убік; надавати бокового положення, класти на бік (боком).
Іаіегаїїу [Ізеіагаїї] аду 1) зі сторони, збоку; 2) у сторону, убік; 3) по боковій лінії {про спорідненість).
Іаіегііе ['Іжіагаїі] п мін. латерит.
ІаіегПіс [,Іаеіа'піік] ад] латерйтний; ~ 8ОІІ8 латеритні грунтй.
Іаіегіііоиз [,Іаеіо'п/аз] ад] мед. цег-лянйй, цеглйстого кольору.
Іаіегіхаііоп [Даеіагаґхеї/п] п латери-зація (ґрунтів).
1аіе$сеп< [Іо'іезопі] ад] що переходить у прихований стан.
1аіе$< [Чеііізі] 1. ад] (зир від Іаіе 1) найостанніший, найновіший, найсвіжіший (про новини тощо)’, іЬе ~ іЬіп§ останнє слово, новйнка; іЬе ~ ГазЬіоп найостанніша мода; іЬе ~ пе\¥8 останні вісті; 2. аду (зир від Іаіе 2) найпізніше, надзвичайно пізно; аі (іЬе) ~ найпізніше.
Іаіех [ Чеііекз] п молочний сік, латекс (рослин).
ІаіЬ [1а:0] 1. п буд. 1) планка, вузенька дощечка; рейка; дранка; 2) об-шйвка; 3) сітка; обрешетування, лати; < (а8) іЬіп аз а ~ худйй як тріска; 2. V прибивати планки (рейки, лати).
ІаіЬе [Іеїд] 1. п 1) токарний верстат; ~ и/огк токарна праця; 2) адміні-стратйвний округ Кента; 2. V обробляти на токарному верстаті.
1аі1іе-Ье<1 ['ІеідЬесІ] п станйна токарного верстата.
ІаіЬег [1а:да] 1. п 1) мйльна піна; 2) піна, мйло (на коні)’, а §оосі ~ із ЬаіГ іЬе зЬауе присл. добрий початок — половйна діла; 2. V 1) намй-лювати, покривати мйльною піною; 2) покриватися мйлом, змйлюватися (про коня)’, 3) мйлитися, давати піну; іЬІ8 8Оар ~8 \¥ЄІ1 це мйло добре мй-литься; 4) розм. побйти; відшмагати, відлупцювати.
ІаМіегу ['1а:доп] ад] 1) намйлений, у піні; 2) покрйтий піною, пінйстий; 3) змйлений (про коня)’, 4) пустйй, вй-гаданий; несправжній.
Іаііііпз ['1а:9іг)] п буд. збірн. дранка; лати.
ІаСЬ-паіІ ['1а:0пеі1] п штукатурний цвях.
ІаіЬу [ЧаїОі] ад] 1) худйй, худорлявий; 2) довготелесий.
1а(Ьупі8 [ Іаебігаз] п бот. горошок, чйна.
ІаііЬиІіхе [ІзЧіЬДиІаіг] V залягтй в барліг (у нору).
ІаііГишііа [ Дави ТлпсІїа] п рі велйкі маєтки, латифундії.
Ьаіітег [Чаеііто] п ч. ім'я Латімер.
Ьаііп ['Іаеііп] 1. п 1) латйнська мова, латйнь; 2) представнйк народів, які розмовляють романськими мовами; іЬієуєз’ ~ злодійський жаргон; 2. ад] 1) латйнський; 2) романський; ~ Іап-
§иа§Є8 романські мови (про французьку, італійську, іспанську мови)’, ~ Ате-гіса геогр. н. Латйнська Америка; ~ СЬигсЬ рймсько-католйцька церква; іЬе 1. реоріез романські народи.
Еаііп-Атегісап І'ІавітУтепкоп] ад] латиноамериканський.
Ьаііпег [Чавіто] п розм. 1) учений--латиніст; 2) той, хто розмовляє ла-тйнню.
Ьаііпіс [ІзДіпік] ад]латйнський (про народ).
Ьа<іпі$ш [Чавіїпігт] п латинізм, ла-тйнське слово, латйнський вйслів.
Ьаііпізі [Чавіїпізі] п латиніст.
Іаііпіхе [Чавішаїг] V 1) латинізувати; 2) вживати латинізми; 3) рел. вносити рйси католицйзму.
Ьа(іп8 [Чавішх] п рі амер. країни Латйнської Америки.
Іаіііапі [Чавіїіапі] ад] 1) прихований; що причаївся; 2) що перебуває у зимовій сплячці (про тварину).
ІаШшІе ['1аеЄіЄДи:сі] п 1) геогр. широта; 2) рі райони, місцевості (певної широти)’, 1о\у ~8 тропічні широти; Ьі§Ь ~8 високі широти; 3) широта поглядів (суджень); свобода (релігійна тощо)’, терпймість; ~ оГ іЬои^Ьі широта мйс-лення; 4) обшйрність; ~ оГ кпо\¥Іесі§е обшйрність знань; 5) фот. широтна характерйстика (фотоматеріалу).
ІаШиШпаї [Давії ЧДи:сІіп1] ад] геогр. широтний.
Іаііішііпагіап [Чавіі,і]и:сІі'пє9гі9п] 1. п 1) людйна широких поглядів; 2) віротерпйма людйна; 2. ад] 1) вільнодумний; 2) віротерпймий.
Іаігіпе [Іа'іггп] п 1) нуокник, відхоже місце (в таборі)’, 2) громадська убиральня; 3) мор. гальюн.
Іаііег [Чавіо] ад] 1) сотр від Іаіе 1; 2) недавній; останній; іЬе ~ ЬаіГ оГ іЬе топіЬ друга половйна місяця; 3) останній (з двох названих)’, іп іЬезе ~ сіау8 у наш час; ~ епсі кінець, смерть.
1а«ег-(1ау (Чавіасіеі] ад] сучасний, найновіший.
ІаПегІу [Чавіаіі] аду 1) недавно, в наші дні; 2) напрйкінці, під кінець (певного періоду).
ІаМегшозі [Чавіатоизі] ад] останній, задній.
ІаПісе [Чавіїз] 1. п 1) сітка (координат)’, 2) грати, решітка; ~ Ггате ґратчаста конструкція; 3) мат. структура; 2. V обгороджувати (оточувати, обносити) ґратами.
Іаііісе-Ьгігі^е [ ЧавівЬпдз] п ґратчастий міст.
ІаШсесІ [Чавіїзі] ад] ґратчастий.
Іаііісе-луогк [ Чавіїз^а:к] п ґратчаста конструкція.
Ьаіуіа [ЧавіУіа] п геогр. н. Латвія.
Ьаіуіап [ ЧавіУіап] 1. п 1) латйш; ла-тйшка; іЬе ~8 збірн. латиші; 2) латйська мова; 2. ад] латвійський, латйський.
Іаисі [1о:сІ] 1. п 1) хвала, прославляння; хвалебний гімн; 2) рі церк. годйни перед обіднею; 2. V хвалйти, вихваляти, прославляти.
ІашІаЬІе [1о:сІзЬ1] ад] 1) похвальний; гідний похвалй; 2) мед. доброякісний.
ІашІапіші [ЧосІпат] п настойка опію.
Іашіаііоп [ІоґсІеі/п] п похвала; вихваляння, прославляння; панегірик.
Іашіаііуе [Чз:сІ9ііу] ад] хвалебний; похвальний.
Іашіаіог [Із: 'дена] п 1) панегірйст; 2) юр. свідок, якйй позитйвно характеризує підсудного.
ІашІаіогу ['1о:сІаїагі] ад] хвалебний; панегірйчний.
1аи&Іі [1а :£] 1. п сміх, регіт; оп іЬе ~ сміючйсь, із сміхом; іо §іує а ~ розсміятися; іо гаІ8е а ~ розсмішйти; іо гаІ8е а ~ а^аіпзі 8тЬ. вйсміяти когось; іо іоіп іп ііїе ~ посміятися разом з іншими; іо Ьгеак іпіо а ~ зайтйся сміхом, розреготатися; іо Ьауе а §оосі ~ аі 8ґпЬ. від душі посміятися з когось; 2. V 1) сміятися, розсміятися; іо ~ аі 8ҐПіЬ. СМІЯТИСЯ З ЧОГОСЬ; ІО ~ ІО 8СОГП ВЙСМІЯТИ; ІО ~ ОПЄ8ЄІГ ІПІО Г1І8 (ІПІО сопуиІ8іоп8) сміятися до упаду; 2) говорйти зі сміхом; сказати сміючйсь; іо ~ а геріу відповістй сміючйсь; 3) вйразити сміхом; іо ~ опе’8 р1еа8иге розсміятися від задоволення; □ ~ аі 8ГПЬ., 8ГПІІЇ. сміятися з когось, чогось; ~ (іолуп а) засміяти, вйсміяти; б) за-глушйти сміхом, примусити замовкнути; ~ оЛГвідбутися сміхом (жартом); ~ оиі глузуванням відучйти (від чогось)’, іо ~ 8ґпЬ. оиі оГ а ЬаЬіі глузуванням відучйти когось від якоїсь звйчки; ~ оуєг обговорювати жартів-ЛЙВИМ ТОНОМ; ІО ~ ІП ОПЄ’8 8ІЄЄУЄ сміятися (радіти) нйшком; Ье ~8 Ье8і \уЬо ~8 1а8і присл. сміється той, хто сміється останній.
Іаи^ЬаЬІе ['1а:£зЬ1] а^ смішнйй, кумедний, сміховйнний.
Іаи^Ьег |'1а:£з] п 1) насмішник; глузівнйк; 2) сміхотлйва людйна; 3) голуб-туркіт.
1аіі£Іііп£ [ '1аТії]] 1. п сміх; іоо тисЬ ~ апсі іа1кіп£ надто багато сміху і балачок; 2. ад] 1) смішнйй, потішний; 2) якйй сміється (посміхається), усміхнений; веселий; ~ Гасе усміхнене облйччя; ~ )аска88 зоол. рибалочка-ре-готун; іо Ьиг8і оиі ~ розсміятися; іі із по ~ таііег це не жарт; тут немає нічого смішного.
1аіі£Ьіп£-£а8 ['Іа.Гіт] 'даез] п веселя-щий газ, закис азоту.
1аи£Ьіп£-таііег ['1а:£п]'тзеіа] п щось смішне, прйвід для сміху; по ~ не до сміху.
1аи£Іііп£-$<оск [Ча:Гіі]8ізк] п поемі-
Іаи
656
Іаіу
ховище; іо таке а ~ оГ $тЬ. виставити когось на посміх.
Іаи^Ьзоте ['ІагГззт] асі] 1) смішний; 2) смішливий, сміхотливий.
1аи&Ьіег ['1а:йз] п сміх, регіт; Но-тегіс ~ гомеричний сміх; іо Ьигеі іпіо ~ зареготати, розсміятися; іо гоаг >уіій ~ качатися від сміху; іо біе >уіій ~ помирати від сміху.
Баїшсе [1а:п$, 1з:пз] п ч. ім'я Лане, Лонс (зменш, від Баипсеїоі).
Баипсеїоі ['Іаіпзізі, 'Ізгпзізі] п ч. ім'я Ланселот, Лонселот.
ІаипсЬ [1з:пі/] 1. п 1) спуск на воду (судна); 2) стапель; 3) баркас, катер; 4) моторний човен; ріеазиге ~ човен для прогулянок; 2. V 1) запускати (супутник, ракету); 2) викидати (за допомогою катапульти); 3) спускати на воду (судно); 4) починати, пускати в хід; 5) починати діяти; іо ~ ап оГГєпзіує розпочинати наступ; 6) кидати з силою; метати; іо ~ а Ь1о\у завдати удару (тж у боксі); 7) пускатися, вдаватися (у щось); іо ~ іпіо ап аг^итепі вдаватися до суперечки, розводитися; 8) випускати (снаряд); < іо ~ оиі розпочати робйти щось; іо ~ іпіо еіегпііу відправлятися) на той світ.
ІаипсЬег ['1з:пі[з] п військ. 1) пускова установка; 2) катапульта, метальна установка; 3) ракетний прйстрій; 4) гранатомет.
1ашісйіп£ ['1з:пі/п)] 1. п 1) запуск, зліт (ракети); 2) спуск (на воду); 3) початок (чогось); 4) катапультування; 2. ад] пусковйй; стартовйй; ~ сге\у військ, стартова обслуга; ~ рІаіГогт пускова платформа; - 8Ііе а) стартова позйція; б) стартовйй комплекс; в) стаціонарна пускова установка.
1аішсЬіп£-ягау$ [ '1з:пі/іі] '\уеіг] п рі мор. спускові полозй.
Іашміег ['ІзгшІз] 1. п 1) тех. лотковий транспортер; 2) гірн. жолоб; 2. V 1) прати (білизну); 2) пратися (добре чи погано — про тканину).
ІашміегеКе [,1з:псІз'геі] п пральня--автомат.
1аиш!ге$$ ['1з:шІп8] п прачка, праля.
Іаишігу ['1з:пдп] п 1) пральня; іо 8епсІ Ііпеп іо ійе ~ віддавати білйзну в пральню; 2) (ійе ~) білйзна; 4 ~ 8оар господарське мйло; ~ 8осіа пральна сода.
Іашкігу-тап ['Із.пдптзп] п (рі Іаишігу-теп [-топ]) робітнйк пральні.
Байта ['Із.гз] п ж. ім'я Лора, Лаура. Баигапсе ['Ізгзпз] п ч. ім'я Лоранс. Іаигеаіе ['Ізігні] 1. п 1) лауреат; 2) (звич. Б.) придворний поет (тж Роеі Б.); 2. ад] 1) увінчаний лавровим вінком; 2) видатнйй (про поета); 3) лавровий; - >угеаій лавровий вінок.
Баигееп [1з:'гі:п] п ж. ім'я Лорін.
БаигеІ ['1з:гз1] п ж. ім'я Лорел.
Іаигеї ['Ізгої] 1. п 1) бот. лаврове дерево; 2) звич. рі лаври, почесті; визнання; іо ваіп (іо >уіп) ~8 прославитися, здобути славу; іо геар опе’8 ~8 пожинати лаври; іо тезі (іо герозе, іо геііге) оп опе’8 -8 спочивати на лаврах; 4 ~ сЬеггу бот. лавровйшня; 2. V увінчувати лавровим вінком.
Іаіігеїіесі ['Ізгзід] ад] 1) увінчаний лавровим вінком; 2) знаменитий; 3) лавровий; 4) зарослий лавровими деревами.
ІаіігеІ-ягаіег ['Ізгої,\уз:іо] п лавровишнева вода.
Баигеп ['1з:гоп] п 1) ж. ім'я Лорен (зменш, від Байта); 2) ч. ім'я Лорен (зменш, від Баигепсе).
Баигепсе ['Ізгопз] п ч. ім'я Лоренс.
Баигепсіа [Із'гепзю] п ж. ім'я Ло-ренсія, Лауренсія.
Баигепііа [Із'геп/ю] п ж. ім'я Ло-реншія, Лоренція, Лауренція.
Баигеііа [Ізг'геіо] п ж. ім'я Лорета (зменш, від Байта).
Байті ['ІЗ.Т1] п ж. ім'я Лорі (зменш, від Байта).
Баигіе ['1з:п] п 1) ж. ім'я Лорі (зменш, від Байта, Баитеї, Баигепсіа, Баигепііа, Баитіпда); 2) ч. ім'я Лорі (зменш, від Баигепсе).
Баигіпа [1з:'гі:пз] п ж. ім'я Лоріна (зменш, від Байта).
БаигішІа [Іоі'ппсІо] п ж. ім'я Ло-рінда (зменш, від Байта).
Іаитизііпиз [Догоз'іаіпоз] п бот. вічнозелена калйна.
Баизаппе [Іои'ггеп] п геогр. н. м. Лозанна.
Іата ['1а:уо] п геол. лава; - а8Й вулканічний попіл; ~ По\у лавовий потік.
ІауаЬо [Іо'уеіЬои] п церк. 1) обряд обмивання рук; 2) чаша (таз) для обмивання рук; 3) розм. умивальник.
Іатаве ['іжуісІз] п мед. промивання; зрошування.
Іауаііоп [1о'уєі/п] п 1) умивання, обмивання, миття; 2) вода для умивання.
Іауаіогу ['ізєуоіоп] п 1) убиральня; туалетна кімната, туалет; 2) гірн. зо-лотопромивальна установка.
Іауе [ієіу] Б п залишок; 2. у 1) мй-ти; 2) мйтися, купатися; 3) омивати (про струмок тощо); 4) мед. промивати.
Іауешепі ['Іеіутопі] п 1) умивання, миття; 2) мед. промивання, клізма.
Бауепдег ['кеуіпсіо] п ж. ім'я Ла-вендер.
Іауепдег ['іжуішІо] Б п 1) бот. лаванда; 2) вйсушена лаванда (квіти і листя); іо Іау (ир) іп ~ а) перекладати лавандою (білизну); б) приберігати (відкладати) на майбутнє; в) віддавати в заставу; 3) блідо-ліловий колір; 2. ад] лавандовий; кольору лаванди; -
ргіпі лавандова копія кінофільму; 3. у перекладати лавандою (білизну); напахувати лавандою.
Іауешіег-іуаіег ['1аеуішЬ,\¥з:із] п лавандова вода.
Іауег ['ієіуз] п 1) їстівна морська водорість; 2) бібл. посудина для обмивання.
Іауегоск ['Іаеузгзк] п поет, жайворонок.
Бауіпа [1з'уі:пз] п ж. ім'я Лавіна.
Бауіпіа [Ь'уішз] п ж. ім'я Лавінія, Лавінья.
1ауі$Ь ['ІаеУі/] Б ад] І) марнотратний; щедрий (на щось — оГ, іп); іо Ье ~ оГ опе’з ргаізе палко вихваляти, розсипати похвалу; 2) ряснйй, багатий, буйний; надмірний; ~ ргаі8е надмірне вихваляння; 2. у 1) бути щедрим; щедро роздавати (ейпати); іо ~ саге ироп опе’8 сйіїсігеп оточувати дітей надмірним піклуванням; 2) роз-трйнькувати; іо ~ топеу марнотратити гроші.
ІауізЬІу [ 'Іавуї/Іі] аду 1) щедро, щедрою рукою; 2) надмірно, багато, рясно.
Іауі$Ьпе$$ ['1аеуі/пі8] п 1) щедрість; марнотратність; 2) ряснота, багатство; надмірність.
Іаузап [ізу'злп] п текст, лавсан; -ГіЬге лавсанове волокно.
Іалу [Із:] 1. п 1) закон; іп ~ законно, за законом; ассогсііп^ іо ~ відповідно до закону; ійе ~ оГ ійе Іапсі закон країни; роог - закон про опікування бідних; іо Ье ециаі ЬеГоге ійе - бути рівним перед законом; іо &о Ьеуопсі ійе ~ обходити закон; іо кеер \уііЬіп ійе ~ дотрймуватися закону; 2) право; правознавство; юриспруденція; ~ апсі огсіег правопорядок; ~ оГ сіуіі рго-сесіиге цивільно-процесуальне право; ~ оГ сгітіпаї ргосесіиге карно-процесуальне право; ~ оГ паііопз міжнародне право; ~ оГ ігеаііе8 право, що регулює міжнародні договорй; асітіпі8ігаііуе ~ адміністратйвне право; аіг ~ повітряне право; сапоп - канонічне (церковне) право; сіуіі ~ цивільне право; соттоп ~ загальне право; сгітіпаї ~ карне право; си8іотагу - звичайне право; іпіег-паііопаї ~ міжнародне право; іпіета-ііопаї ргіуаіе ~ приватне міжнародне право; типісіраї ~ внутрідержавне право; риЬІіс іпіегпаііопаї - публічне міжнародне право; риЬІіс (ргіуаіе) ~ публічне (приватне, громадянське) право; ге^іопаї іпіегпаііопаї ~ регіональне міжнародне право; 3) професія юрйста; іо Гоі1о>у (іо £0 іп Гог) ійе ~ обрати професію юрйста; сіосіог оГ (іп) ~ доктор юридйчних наук; ійе Гасиїіу оГ ~ юридйчний факультет; іо ргасіізе ~ займатися адвокатською практикою; бути юрйстом; 4) суд, судовйй процес; іо §о іо ~ звертатися до суду; іо Ье аі ~ >уіій 8ГпЬ. судйтися з кимсь; іо
1а\¥
657
іау
іаке (іо кауе) іке - оГ 8ґпЬ. притяглі когось до суду; 5) закон (природи, науковий); (ке ~ оГ£гауііу закон тяжіння; ~ оГ паїиге закон природи; іке ~ оГ 8ЄІГ-рге8Єґуаііоп інстинкт самозбереження; ~ оГ ргоЬаЬіІііу мат. теорія імовірностей; 6) правила (гри); 7) спорт. перевага, що надається противникові у змаганні: 8) потурання; ~ 6і§Є8і збірник законів (судовйх постанов); ~ 1ап§иа§е юридйчна термінологія: -зскооі юридйчна школа; юридичний факультет; іо §іує (іке) ~ іо 8тЬ. нав’язувати свою волю комусь; песе88Ііу кпо\¥8 по ~ присл. нужда не знає закону; 2. у 1) звертатися до суду; 2) нав’язувати свою волю; 3. іпі невже?
Іаі¥-аЬі(1іп£ [ 'Із:а,ЬакІп] ] аф законопорушник; що підкоряється законам.
1а^¥-Ь1апк [ 'Іо.’ЬІгедк] п друкований формуляр для юридйчного документа.
Іа^-Ьоок |'1з:Ьик] п 1) кодекс (зведення) законів; 2) рі кнйга з правових питань.
1а^¥-Ьгеакег [ '1о:у Ьгеїка] п правопорушник; порушник закону.
1аі¥-са1Г |'1о:ка:£] п непофарббвана теляча шкіра (для палітурок).
1а^-сЬаг£Є$ ['іо:'і/а:сІзіг] див. 1а\у--ехреп8Є8.
1а\¥-С08І8 І'їзґкзвів] див. 1а\у-ех-РЄП8Є8.
Іату-соигі ['1о:ко:1| п суд.
1а^¥-ехреп$е$ ['1о:ік8'реп8і8| п рі судові вйтрати.
Іамїїіі [1о:Ги1] аф законний; ~ асіз законні дії; ~ а§е (громадянське) повноліття; іо геаск ~ а§е досягтй (громадянського) повноліття; ~ ашкогіїу законна влада; ~ топеу законні платіжні кошти; іке ~ кеіг (кіп§, охупєг) законний спадкоємець (король, власник).
Іаиїиііу ['1о:£и1і] аду законно, на законних підставах.
Іамїиіпезз ['1о:£и1пі8] п законність. 1а\у&іуег ['Із:,два] п законодавець. Іа^-Ьаші ['1о:йзеп6] п почерк, якйм писалися юридйчні документи.
1аі¥к($) [1о:к(8)] іпї розм. невже?, хіба?
1а\¥ІЄ88 ['1з:1і8| аф 1) незаконний, беззаконний; неправомірний; ~ асі незаконний вчйнок; 2) непокірний; якйй не підкоряється законам; невгамовний.
1аиіе$$1у ['1з:1і8Іі] аду незаконно.
1аиіе$$пе$$ |'1о:1і8Пі8] п незаконність; беззаконня.
1а^¥-1і$і ('1з:1і8і] п щорічний юри-дйчний довідник.
ІанЧопІ ['1о:1о:с1] п «судовйй лорд»; член палати лордів — учасник розгляду апеляцій у палаті як у суді останньої інстанції.
Іантакег | 1з:,піеіко] п законодавець.
Іаитпакіпз [Чо:,теїкіїд] 1. п видання законів; законодавство, законотворчість; 2. аф законодавчий.
1а\¥-тегскапІ ['1о:'то:і[9пІ] п торговельне право.
Іа\¥-топ§ег ['1з:,тлі]дз] п підпільний адвокат.
Іа^п [1о:п] 1. п 1) газон, лужок; ~ коскеу трав’янйй хокей; 2) майданчик для гри; Іеппі8 ~ майданчик для тенісу; 3) галявина: 4) батйст; 2. у робйти газони; перетворювати на галявину.
1аі¥п-тоі¥ег [1о:п,тоиз] п газонокосарка.
Іа^п-рагіу ('1з:п,ра:іі] п приймання гостей у саду.
1аі¥П-8Іее¥Є8 [ '1з:п8Іі:ух] п рі батйс-тові рукава (як частина одягу єпископа).
1анті-$ргіпк1ег [ 1з:п, 8рпдк1з] п машйна для поливання газонів.
1аиш-іешіі$ [ '1о:Пїепі8] п спорт, лаун-теніс.
Іа^упу |'1з:пі] ад] 1) батйстовий; 2) зелений, покрйтий травою; 3) з багатьма газонами (лужками).
Іа^¥-оіїісе ['1о:'о£і8| п амер. контора адвоката.
ІаіУ-оШсег ['1о:'зГі8з] п службовець судового відомства.
Ьа\¥ГЄПСЄ [ ІЗГ9П8] п ч. ім’я Лбренс.
Ьаіугіе |'1о:п] п ч. ім’я Лорі (зменш, від Ьаигепсе, Еа\угепсе).
1а\¥8 [1о:г] див. 1а\ук(8).
Іа\¥-8кеер [ '1з:/і :р] п непофарббвана бараняча шкіра (для оправи).
Іа^¥-8ІаІіопег ['1з:,8іеі/па] п торговець паперовими товарами (для судових установ).
1ал¥$иі€ ['1з:8]и:і] п судовйй процес; судочйнство.
Іа\¥-1егт ['Ізґіз.т] п 1) юридйчний термін; 2) період судової сесії.
Іаи'-н'гіїег ['Ізґгаїїз] п 1) автор, якйй пйше на правові теми; 2) пере-пйсувач судовйх документів.
Іамуег ['їзда] п 1) юрйст; адвокат; сотрапу (согрогаїіоп) ~ юрисконсульт; 2) законознавець.
Іа^уег-ііке ['Іздзіаїк] ад] схожий на адвоката (манерами).
Іах [Іаекз] 1. п іхт. лосось; шведська (норвезька) сьомга; 2. ад] 1) слабкйй, млявий, кволий; 2) нещільний, пухкйй; 3) недбалий; неохайний; 4) несувбрий, нетвердйй; розхйтаний, безладний; 5) неточний; непевний; 6) мед. схильний до поносу (про кишечник); 7) фон. ненапружений.
Іахаїіуе ['Іаекззіїу] 1. п проносне; проноснйй засіб; 2. ад] проноснйй.
Іахіїу ['Іаекзііі] п 1) слабкість, млявість, кволість; 2) недбалість; неохайність: 3) безладність; розбещеність; 4) нещільність, пухкість; 5) непевність, неточність.
1ахпе8$ [ Іаекзпіз] п слабкість, млявість, кволість.
Іау І [Іеі] 1. п 1) положення, розташування (чогось); 2) напрям; 3) обриси (берега); рельєф; 4) мор. спуск (троса); 5) розм. рід занять; фах, робота; 6) коротка пісенька (балада); короткий лірйчний вірш; 7) спів пташки; < іо зіагі а пе\¥ ~ стати на новйй шлях; Ю Ье іп (§оосі, Гиіі) ~ добре нестйся (про курку); 2. ад] 1) світський, мирськйй; недухбвний, нецеркбвний; 2) непрофесіональний; ~ оріпіоп думка нефахівця; 3) карт, некозйрний; < ~ П§иге а) манекен; б) нереальний образ; в) нікчема.
Іау II [Іеі] 1. у (разі і р. р. Іаіб) 1) класти, покласти; 2) прокладати, закладати (кабель тощо); установлювати; 3) лягати; іо ~ і о 8Іеер лягати спати; 4) повалйти; прибйти, прим’яти (посіви); Іо ~ Іке сіизі прибйти пил; 5) бйтися об заклад; пропонувати парі; 6) відбуватися; іке 8сепе оГ іке 8іогу із Іаісі іп Ьопсіоп дія роману відбувається в Лондоні; 7) вкривати, накривати, застилати; Ю ~ іке сіоїк накривати стіл скатертйною; 8) на-крйти на стіл; Ю ~ іке іаЬІе (Гог біппег) накрйти на стіл (до обіду); 9) ставити (пастку); влаштовувати (засідку); 10) нестйся, класти яйця; іке кепз аге ~іп§ у/єіі по\¥ кури тепер добре несуться; 11) накладати (штраф); 12) покладати (надії); 13) надавати (значення); 14) викладати, подавати (факти); 15) заспокоювати; розвіювати (сумніви); Ю ~ ап арргекепзіоп заспокоїти, розвіяти побоювання; 16) сукати, вйти (канат); 17) мор. прокладати (курс); 18) припйсувати (вину); обвинувачувати; 19) доводити до певного стану; іо ~ Ьу іке кееіз а) закувати в кайдани, ув’язнйти; б) позбавити свободи, можлйвості рухатися; Ю ~ Паї зрівняти із землею; іо ~ капсЬ оп опезеІГ накласти на себе руки; іо ~ кеабз Ю§еікег радитися, обговорювати; іо ~ опе’8 р1ап8 Ьаге роз-крйти свої плани; іо ~ опе’8 8кіП давати відтяти свою голову; бйтися об заклад; Іо ~ 8тЬ. ипбег а песе88ііу примушувати когось; іо ~ 8ґпЬ. ипбег оЬ1і§аііоп зобов’язати когось; Ю ~ іке Іапб \уа8іе спустошити країну; Ю ~ 8іотаск Гог а ^кііе підживйтися; Ю ~ Ю ге8і при-лягтй відпочйти; Ю ~ 8ґпЬ. ипсіег соп-ІгіЬиііоп накласти на когось контрибуцію; □ ~ аЬоиі: Ю ~ аЬоиі опе завдавати ударів направо й наліво; ~ азігіе (Ьу) а) відкладати (убік); б) приберігати; відкладати; в) кйдати, відмовлятися; г) виводити з ладу; ~ Ьаск відводити назад; ~ (іо^уп а) класти, укладати; б) запасати і зберігати; в) відмовлятися (від посади); г) залишати (надію); д) складати (план); е) установлювати, затверджувати; є) платйти за
Іау
658
Іеа
програне парі; ~ іп відкладати про запас; ~ оГГ а) скидати (одяг); 6) відкладати (вбік); в) припиняти роботу; амер. звільняти робітників; г) амер. відпочивати; іо ~ оЕГ Еог а \уеек відпочити тйждень; д) амер. планувати, розмічати; е) розм. перестати чіплятися (набридати); ~ оГТ! відчепйся!; ~ оп а) завдавати (ударів); нападати, накидатися; б) накладати (шар фарби); в) прокладати (труби); г) нагулювати (м'ясо); д) пускати собак по сліду; ~ оиі а) виймати, викладати, розкладати; б) збйти з ніг, повалйти, вйвести з ладу; в) планувати, розмічати; ~ оуєг а) покривати; обкладати; б) відкладати, відстрочувати; ~ іо а) лягати в дрейф; б) навалюватися на весла; ~ ир а) запасати, відкладати, накопйчу-вати, нагромаджувати; б) виводити тимчасово з ладу; іо ~ ир а зйір Гог гераігз поставити корабель на ремонт; в) бути прикутим до ліжка; 2. разі від Ііе III.
ІауаЬоиі ['1ею,Ьаиі] п розм. нероба, ледащо, лайдак.
Іау-Ьу ['ІеіЬаі] п 1) придорожня зупйнка (для тривалої стоянки автотранспорту); 2) місце нетривалої стоянки автомобілів на узбіччі дороги; 3) зал. вітка.
Іауег І ['Іеіа] п 1) шар; пласт; нашарування; 2) бот. відсадок; 3) укладальник; 4) військ, навіднйк; 5) несуч-ка (про курку); ійіз Ьеп із а §ооб ~ ця курка добре несеться.
Іауег II [Ієо] V 1) нашаровувати, класти пластами; 2) бот. розмножувати рослйни відсадками.
Іауег-саке ['Іеіокеїк] п листковий торт.
ІауегеД [Іеїзб] ад] шаруватий; ~ тар геогр. гіпсометрйчна карта.
Іауегіпз ['Іеюпі)] п розмноження рослйн відсадками.
Іауеііе [Іеі'еі] п фр. прйдане новонародженого.
Іауіпв ['Ієні)] п 1) розпланування, розмітка, розбйвка (саду тощо); 2) трасування, прокладання (трубопроводів, ліній зв'язку); 3) монтування аерофотознімків; 4) наводка (гармати); 5) яйцекладка; ~ Неп курка-не-сучка; 6) буд. перший шар штукатурки.
1ауіп£-оії ['1епт)'о:(| п 1) зупйнка (заводу тощо); припйнення роботи; 2) відкладання (розміру).
1ауіп£-ир [Чепіз'лр] п мор. ставлення на причал.
Іаушап ['Іеїтзп] п (р/іаутеп [-топ]) 1) мирянин; 2) непрофесіонал; нефахівець, аматор; 3) профан; 4) манекен; 5) нереальний образ.
Іау-оГГ ['1еГо:Е] п 1) припйнення (зупйнка) виробнйцтва; 2) звільнення
через відсутність роботи; період тимчасового звільнення (з роботи).
Іау-оиі ['Іеі'аиі] п 1) показ, вйставка; 2) планування устаткування (споруди); компонування; 3) план, проект, креслення; генеральний план, проектна схема; 4) трасування; розмічування, розбивання; 5) амер. набір, комплект; 6) група, партія; 7) макет (книги тощо); 8) розм. пригощання, частування; ійе сііппег ^аз а зріепбіб ~ обід був чудовий.
Іау-оуег ['Іеґоиуо] п 1) серветка, доріжка на скатертйні; 2) затрймка, зупйнка (в дорозі); 3) тривала стоянка.
Іау-зйаГі [1еі/а:й] п тех. проміжний вал.
Іаузіаіі ['Іеїзіо.і] п звалище, сміт-нйк.
Ьауіоп ['Іеііп] п ч. ім'я Лейтон.
Іау-ир [ Іеїлр] п вйведення з ладу; простій (машини тощо).
Іагаг [Ігего] п хворий жебрак (прокажений).
Іатагеі [Дгега'геі] п 1) лепрозорій; 2) карантйнне приміщення; карантйн-не судно.
Іагагеііо [Дгего'геіои] див. Іагагеі.
Іагаг-йоизе ['Ігегайаиз] п лепрозорій.
Ьагагиз ['ігегогаз] п 1) ч. ім'я Ла-зарус; бібл. Лазар; 2) жебрак; 3) прокажений.
Іаге [Іеіг] 1. п розм. ледарювання, неробство; 2. у ледарювати, байдикувати.
Іагіїу ['іеїхііі] аг/улінйво, повільно.
Іа/іпезз ['Іеігіпіз] п ледарство, лінощі.
Іагиіі [Чаегзиіаі] п (скор. від Іаріз--Іагиіі) мін. лазурйт.
Іаху [Іеігі] аф 1) лінйвий, ледачий; 2) що схиляє до лінощів (про погоду тощо); 4 ~ зсіззогз тех. пантб-графний захват; Ь. Оо§ військ, розм. лейзі дог (авіаторпеда); Ь. 8изап жарт. а) обертовий піднос для страв; б) столик для бутербродів і закусок.
Іа/у-іюпез [ЧеігіЬоипг] п розм. ледар, ледащо.
Іаху-Ьооіз [ '1еі2іЬи:із] див. Іагу--Ьопез.
1агу-іоп£$ ['1еі2і'іоі)2] п тех. пан-тбграфний захват.
Іаггагопе [Дгеізз'гоипі] п (рі Іагга-гопі) італ. неаполітанський бродяга, нероба.
Ь-Ьаг ['е!,Ьа:] п тех. кутове залізо.
Іеа [Іі:] п 1) поет, лука, поле; 2) нйва, лан; 3) пасовйще; 4) переліг; 5) с. г. пар; 6) пасмо (ниток); ~ тапа^етепі луківнйцтво.
ІеасЬ [1і:Ц] 1. п 1) ропа, розсіл; на-сйчений розчин солі; 2) вилугбвувач; 3) хім. луг; 2. у 1) вилуговувати; 2) визолювати.
ІеасЬіпз ['1і:Ціі)] п хім. вилуговування; визолювання.
Іеай І [іеб] 1. п 1) свинець; гей ~ свинцевий сурик; ^йііе ~ свинцеве бі-лйло; ~ оге свинцева руда; ~ р!аііп§ ©свинцювання; аз йеауу аз ~ дуже важкйй; 2) графіт; олівцевий грйфель; 3) грузйло; висок; 4) мор. лот; іо сазі (іо йеауе) ійе ~ вимірювати глибину лотом; 5) кулі; йаіі оГ ~ злйва куль; іо §еі ійе ~ бути застреленим; 6) друк. гарт, свинець; 7) друк, шпони; 8) рі свинцеві листй (для даху); 9) плоский дах; вкрйтий свинцем дах; 10) казан, казанок (із свинцю); 11) пломба; < ~ зраг (уіігіоі) мін. свинцевий купорос, англезйт; іо зу/іп^ ійе ~ мор., військ, розм. ухилятися від праці, симулюючи хворббу; 2. V 1) тех. освинцьовувати; покривати свинцем; 2) друк, розділяти шпбнами; набирати на шпони.
Іеагі II [1і:<і] п 1) керівнйцтво; іні-ціатйва; іо іаке ійе ~ взяти на себе ініціатйву (керівнйцтво); 2) прйклад; 3) вказівка, директйва; 4) ключ (до рішення); натяк; 5) амер. розгорнутий підзаголовок, анотація (перед статтею); 6) амер. вступна частйна; 7) першість, перше місце; іп ійе ~ на чолі; іо §аіп (іо йауе) ійе ~ іп а гасе зайняти перше місце у змаганні; 8) театр, головна роль; 9) виконавець (виконавиця) головної ролі; 10) перший хід (у грі); іі із уоиг ~ ваш хід, вам починати; 11) карта, масть (з якої починають); 12) повід, поводок; налйгач, припбна; 13) розм. доріжка, стежка; алея; Ьііпсі ~ тупйк; 14) штучне русло; 15) розводдя (серед крижин); прохід; 16) ел. підвіднйй провід; 17) рі електропроводка; 18) трубопровід; канал; 19) тех. виток (спіралі тощо); хід (поршня); 20) тех. центрувальна фаска; 21) військ. вйпередження; 22) геол. жйла; 23) золотоносний пісок; 24) тех. стріла, укосина; ~ ііте період освоєння нової продукції.
1еа<1 III [1і:<і] V (разі і р.р. Іеб) 1) вестй; показувати шлях; іо - а сйіїсі Ьу ійе йапсі вестй дитйну за руку; 2) керувати, управляти, командувати; очолювати; іо ~ ап агту командувати армією; іо ~ Гог ійе ргозесиііоп (беГепсе) юр. очолювати обвинувачення (захист); іо ~ ап огсйезіга керувати оркестром; 3) переконати, схилйти (до чогось); примусити, вплйнути; сигіозііу Іеб те іо Іоок а^аіп цікавість змусила мене глянути знову; 4) займати перше місце; бути попереду; ітй першим; випереджати (у змаганні); перевершувати; лідйрувати; 5) спорт, набрати (мати) більше очок; 6) вестй (якийсь спосіб життя); іо ~ а циіеі ІіГе вестй спокійне життя; 7) вестй, приводити (кудись); \уйеге боез ійіз гоаб ~? кудй веде ця дорога?; 8) вестй, бути каналом (проводом); 9) призводити (до чогось);
Іеа
659
Іеа
спричйнювати (щось); мати в результаті; іо ~ по\¥кеге ні до чого не привести, вйявитися безрезультатним; 10) юр. ставити навідні запитання; 11) карт, ходйти; Іо ~ Ьеагїз ходйти з чйрви; 12) тех. випереджати; 13) юр. свідчити; наводити (докази); 14) спорт. спрямовувати удар боксі); 15) мисл. цілитися у птаха, якйй летйть; □ ~ яууяу відволікгй, відвестй, відтягтй; ~ ой* а) починати; відкривати (дебати тощо); б) відхиляти, відвертати; ~ оп по-вестй; примусити пітй далі, ніж передбачалося; ~ оиі вйвести; ~ оиі оГ виходити, сполучатися (про кімнату); ~ іо вестй до чогось, кудйсь; ~ ир іо а) поступово підготовляти (до чогось); б) наводити розмову (на щось); іо ~ азігау збйти з пантелйку; іо ~ а \уотап іо ІЬе аііаг одружйтися, повестй до вівтаря; іо ~ зтЬ. а Гіпе (ргеїіу) сіапсе примусити когось помучитися, поманіжити когось; іо ~ зтЬ. Ьу ійе по8е вестй когось на повідку; тримати когось у покорі; іо ~ ійе ^ау а) вестй за собою, ітй на чолі; б) вйявити іні-ціатйву, зробйти перший крок; Ю ~ 8ґпЬ. іо ехресі вйкликати надії у когось; аіі гоасіз ~ Ю Коте присл. усі шляхй ведуть у Рим.
Іеасіесі ['Іесікі] асі] освинцьований.
Іеасіеп [Чесіп] асі] 1) свинцевий; 2) сірий, свинцевий, свинцевого кольору (про небо тощо); 3) важкйй, тяжкйй; ~ 8Іеер тяжкйй сон; 4) тупйй; повільний; інертний.
Іеасіепіпз [Чесіті]] асі] гнітючий, пригнічуючий.
Іеасіег ['1і:сЬ] п 1) лідер; керівнйк; вождь; глава; командйр; 2) провіднйй адвокат (на суді); 3) концертмейстер; диригент; капельмейстер; регент (хору); 4) спорт, лідер перегонів (бігу); 5) передова (стаття); 6) рад. перше (найважливіше) повідомлення (в останніх вістях); 7) головна роль; 8) провіднйй актор; 9) бот. головна гілка; головнйй пагін; 10) ав. ведучий літак; 11) с. г. основнйй сорт; 12) вожак (зграї); 13) передній кінь (в упряжці); 14) сухожйлля; 15) товар, що продається за занйженою ціною; 16) рйнва, водостічнйй жолоб; 17) ел. провіднйк; 18) тех. ходовйй гвинт; 19) рі друк, пунктйр, пунктйрна лінія.
ІежІегеПе [ДксІа'геї] п коротка редакційна замітка (в газеті).
1еа<1еґ$Ьір ['1і:сІ9/ір] п 1) керів-нйцтво, управління; 2) військ, керів-нйцтво військами; 3) керівникй, ке-рівнйцтво.
Іеагіег-^тіїег ['Іі-.догана] п автор пе-редовйць.
1еасі§1а$$ ['1едд1а:8] п флінтглас.
Іеасі-іп ['Іігсґіп] п 1) ел. ввід; ввід-нйй провід; 2) спуск антени; 3) му-зйчна заставка.
1еа<1іп£ І [ІесІїї]] п 1) тех. футеру
вання свинцем; 2) хім. етилювання бензйну.
Іеясііпз II ['Іі.чІп]] 1. п 1) керів-нйцтво, управління; 2) директйва, інструкція, вказівка; пропозйція; 3) спорт, лідйрування; < теп оГ 1і§Ьі апсі ~ вйзнані авторитети; 2. асі] 1) провіднйй, керівнйй; ~ зіаіезтеп керівні державні діячі; ~ соипзеї юр. провіднйй адвокат; ~ тесЬапіс старший механік; 2) головнйй, основнйй; ~ раП головна роль (у театрі тощо); ~ Іасіу театр, виконавиця головної ролі; ~ таїе виконавець головної ролі; ійе ~ іорісз оГ ійе сіау основні теми дня; ~ дие8ііоп головне питання; 3) видатнйй; ~ и/гіїег видатнйй письменник; 4) передній, передовйй, головнйй; ~ сотрапу рота першого ешелону; 5) тех. ходовйй, ведучий; ~ ахіе ведуча вісь.
1еас1іп£-Ьи$іпе$$ [ '1і:сІп] 'Ьігпв] п театр. ролі (амплуа) прем’єрів.
1еас1іп£-то<І¥Є |'1і:сІіт]'тоиііу] п муз. лєйтмотйв.
Іеагііп^-геіп [ '1і:сІв]геіп] п віжка, повід, налйгач.
1еас1іп£-$ігіп§$ ['1і:сІп]8Ігп]2] п рі 1) віжки; 2) підтяжки (дитячі); іп ~ на повідку (у когось).
1еас11е$$ [Іесіїїз] асі] несвинцевий (про поливу).
Іеасі-Ііпе [ЧесІІаіп] п мор. лбтлінь.
Іежі-Іоііоп ['ІесҐІои/п] п свинцева примочка.
Іеасі-оїГ ['1і:сҐо:і] 1. п 1) початок; 2) той, хто починає (гру тощо); 2. асі] початковий; якйй починає; початку-ючий.
1еа(1-раІ8у ['1есІ'ро:І2і] п мед. свинцевий параліч.
Іеасі-репсії [ 1есі'реп8І] п графітовий олівець.
Іеасі-ріаіе ['Іесі'ріеіі] п свинцева пластйнка.
1Єа(1-рОІ8ОПІП£ [ ІесІ'роігпіг) ] п отруєння свинцем.
Іеа(1-8сгеі¥ ['1і:с1'5кги:] п тех. ходовйй гвинт.
Іеасізтап [ІесІгтоп] п (рі Іеасізтеп [-тап]) мор. лотовйй.
Іеагі-ууогкз [' 1есЙ¥а:к8] п свинцево-плавильний завод.
Іеагіу [Чесії] асі] свинцевий.
ІеаГ [1і:£] 1. п (рі 1еауе8 [1і:у2]) 1) листок; 2) лйстя; іп ~ покрйтий лй-стям; іо соте іпіо ~ вкриватися лйс-тям; ійе Гаїї оГ ійе ~ а) листопад, опадання лйстя; б) осінь; в) перен. кінець життя; 3) розм. пелюстка; 4) аркуш, сторінка (книги); іо Іигп оуєг ійе 1еауе8 перегортати сторінкй (книги); 5) лист металу (особл. золота, срібла); 6) стулка (дверей); 7) опускна дошка (стола); 8) половйнка (ширми); 9) полотнище (воріт); 10) військ, прицільна рамка; 11) мор., військ, розм. відпустка; < ~
Ьееі мангольд; ~ Ьгісі§е звіднйй міст; ~ сигі кучерявість лйстя; ~ §о1с! листове золото; ~ Ііііег опале лйстя; лісова підстилка; ~ гоїі скручування лйстя; ~ 8І&ИІ військ, відкиднйй приціл; ~ 8ргіп& листова ресора; ~ уаіуе стулчастий клапан; ~ уе£ЄІаЬ1Є8 листкові овочі; ~ уєіп (гіЬ) бот. жйлка листка; іо іаке а ~ оиі оГ 8ґпЬ.’8 Ьоок наслідувати чийсь прйклад; іо іигп оуєг а пе\у ~ почати нове життя, вйправитися; 1еауе8 у/ііЬоиі Гі§8 пусті слова; 2. у 1) вкриватися лйстям; 2) перегортати, гортати (сторінки).
ІеаГазе [Чі:£їс1з] п лйстя, крона.
ІеяГ-ЬееіІе ['Іі:£Ьі:11] п ент. листоїд, попик.
ІеаГ-Ьисі ['1і:ГЬлсІ] п бот. брунька листка.
ІеаГесі [1і:£і] асі] листянйй; укрйтий лйстям.
ІЄЯГ1ПЄ8£ ['1І.1ЇП18] п густе лйстя, безліч лйстя.
ІеаЛезд ['1і:£1і8] асі] безлйстий.
ІеаЛеї [1і:£1П] п 1) листок, листочок; 2) листівка; невелйка тоненька брошура.
ІеаГ-тоиШ ['ІіТтоиИ] п 1) бура плямйстість лйстя; 2) листянйй перегній.
Іеяґ-зіяік ['1і:£зЮ:к] п бот. черешок (листка).
Іеяіу ['1і:£і] асі] 1) листянйй; ~ Гоге8і листянйй ліс; 2) укрйтий лйстям; гу-столйстий; 3) листовйй.
Іеа^ие [Іі.д] 1. п 1) ліга; спілка; союз; ІЬе Ь. оГ №ііоп8 іст. Ліга Націй; іп ~ 'уіій 8ґпЬ. у союзі з кимсь; 2) ліга, льє (міра довжини); 2. у 1) утворювати спілку (союз); об’єднувати в союз; 2) входити до спілки (союзу), об’єднуватися.
1еа&иег ['1і:да] п 1) член ліги; 2) облоговий табір.
ЬеаЬ [1ю] п ж. ім'я 1) Ліа; 2) бібл. Лія.
Іеак [1і:к] 1. п 1) теча; ~ іп а 8Ьір теча в кораблі; Ю 8іаП (Ю 8ргіп§) а ~ дати течу; Ю 8іор а ~ зупинйти течу; 2) вйтік (рідини, газу); 3) розмір вй-току; шлях вйтоку; 2. у 1) давати течу; пропускати рідину, протікати; 2) просочуватися, витікати; проникати (про рідину, газ); □ ~ оиі а) просочуватися, витікати; б) стати відомим (про таємницю тощо).
1еака&е ['Іігкісіз] п 1) вйтік, теча; просочування; фільтрація; 2) втрата, убуток; вйявлення (таємниці); 3) фіз. розсіяння.
Іеякяпсе |'1і:коп8] п ел. провідність ізоляції.
Іеяк-ргооГ ['1і:крги:£] асі] герметйчний.
Іеяку [1і:кі] асі] 1) що тече (протікає); що має течу; нещільний; що пропускає (рідину); 2) розм. балакучий; якйй не уміє зберігати таємнйцю;
Іеа
660
Іеа
~ Ьиііег погано видавлене масло; ~ уеззеї людйна, яка не вміє зберігати таємницю; базікало.
Іеаі [1і:1] ад] поет. шотл. лояльний, вірний; чесний; 4 ійе іапсі оГ ійе ~ а) Шотландія; б) небо.
Іеа-Іаші [ЧіЛгепсі] п 1) пасовисько; 2) переліг.
Ьеашіп£іоп ['1і:тгді9п, 'Іетгдідп] п геогр. н. м. Лемінгтон (у Канаді та Великій Британії).
Іеап І [1і:п] 1. п 1) пісне м’ясо; пісна частйна м’ясної туші; 2) низь-кооплачувана робота; 3) схил, нахил; 2. ад] 1) піснйй, нежйрний (про м'ясо); 2) худйй; вйснажений; 3) бідний, убогий; поганий; ~ уеаге неврожайні рокй; ~ йагуезі поганий урожай; 4) непро-мисловий, бідний (про руду).
Іеап II [1і:п] V (разі і р. р. Іеапесі, Іеапі) 1) нахилятися, нагинатися; згинатися (уперед, над — Гопуагсі, оуєг); 2) нахиляти; 3) спиратися (на щось — оп, ироп); 4) прихилятися, притулятися (до чогось — оп, а^аіп8і); 5) покладатися (на когось, щось — оп, ироп); 6) схилятися (до чогось — іо, іо\¥агсІ8); І гаійег ~ іо уоиг оріпіоп я схиляюся до вашої думки; □ ~ Ьаск відкйнутися назад; ~ ГопуапІ нахил йтися уперед; ~ оиі: іо ~ оиі оГ ійе хуіпсіоху вйсунутися з вікна; ~ оуєг перегинатися.
Ьеашіег [1і:'гепсЬ] п ч. ім'я Леандер, Ліандер, Леандр.
Іеапіпз ['1і:під] п 1) схйльність, прйстрасть (до — іо, іохуагсІ8); 2) співчуття, симпатія; 3) схил; 4) спорт, нахил; ~ ехегсІ8Є8 нахили (гімнастичні вправи).
1еашп£-ге$і ['1і:піі]'ге8і] п упор лежачи, мішаний упор (гімнастика).
Ьеаіша [Іі/авпо] п ж. ім'я Ліана.
Ьеашіе [Ііґаеп] п ж. ім'я Ліан.
1еашіе$$ ['1і:ппі8] п 1) худорба; вй-снаження; 2) бідність, убогість (урожаю).
Іеапі [Іепі] разі і р. р. від Іеап II.
Іеап-іо [Чі:п'іи:] 1. п буд. прибудова з односхйлим дахом; навіс; 2. ад] односхйлий; ~ гооГ односхйлий дах.
Іеар І [1і:р] п 1) стрибок; іо іаке а ~ стрибнути; 2) перен. різка зміна; ргісез хуєпі ир Мій а ~ ціни раптом підскочили; 3) перешкода; іо іаке а ~ взяти перешкоду; 4) кошик, кошіль; верша; 5) невелйкий водоспад; 6) покриття (самиці); 7) геол. дислокація; 4 а ~ іп іке сіагк стрибок у невідомість; ризикований крок; Ьу ~8 апсі Ьоипсі8 стрімко, стрімголов.
Іеар II [1і:р] у (разі і р.р. Іеарі, Іеаресі) 1) стрибати, скакати; 2) пе-рестрйбувати, перескакувати через (щось); іо ~ а Несіте перестрибнути через огорожу; 3) примусити перестрибнути; 4) перен. перескакувати,
різко переходити від одного до іншого; 5) забйтися, закалатати (про серце); 6) покрйти (самицю); < іо ~ аі ійе оррогіипііу з радістю вхопйтися за надану можлйвість; Іоок ЬеГоге уои ~ присл. сім раз відміряй, а раз відріж.
Іеар-дау ['1і:рсІеі] п день 29-го лютого (у високосний рік).
Іеарег ['1і:ро] п стрибун; стрибунка.
1еар-й*о£ [ '1і:рігод] 1. п довга лоза, чехарда (гра); ~ орегаііопз військ. пересування військ стрибками (перекатами); 2. у 1) стрибати, перестрй-бувати (як у чехарді); 2) військ, рухатися перекатами.
1еаріп£ ['1і:рп]] 1. п 1) стрибання; 2) стрибок; аі іхуо ~8 двома стрибками; 2. ад] 1) стрибаючий; 2) скаковйй; 4 ~ 8рісіег ент. скакунець.
1еаріп£-кеа(І [Іі:ріі]йесІ] п нйжня лука (на дамському сідлі).
1еаріп£Іу [Чі:ріг)1і] аду стрибками, за допомогою стрибків.
Іеартв-ііпіе [ '1і:ріі]іаіт] п юність.
Іеарі [Іері] разі і р. р. від Іеар II.
Іеар-уеаг ['1і:р]9:] п високосний рік; < ~ ргорозаі пропозйція, зроблена жінкою чоловікові (лише у високосному році).
Ьеаг [Ііа] п ч. ім'я Лір.
Іеаг [119] п 1) навчання; 2) густа підлйва; соус; 3) тасьма, шнур; 4) масть (худоби).
1еа-гі£ ['1і:пд] п розм. межа.
Іеаш [І9:п] V (разі і р. р. Іеатесі, Іеаті) 1) вивчати, учйти; іо ~ Еп£іі8й вивчати англійську мову; іо ~ зтій. Ьу йеагі учйти щось напам’ять; іо ~ 8ґпій. Ьу гоіе зубрйти щось; 2) засвоювати; учйтися, навчатися; іо ~ 8тій. Ггот 8тЬ. учйтися чогось у когось; іо ~ іо Ье тоге сагейіі навчйтися бути обережнішим; 3) дізнаватися, довідуватися; іо ~ хуйєп йе аггіуесІ довідатися, колй він прибув; 4) інформувати (когось); 5) провчйти (когось); 1’11 ~ йіт! я його провчу!; 4 8ооп Іеаті, зооп Гог^оііеп присл. як з очей, так і з думки.
ІеатаЬІе ['1з:п9Ь1] ад] що піддається вйвченню (заучуванню).
1еате<1 ['І9:тсІ] ад] 1) учений, еру-дований; ~ 8сйо1аг учений муж; ~ іп ійе 1а\¥ обізнаний із законами; 2) науковий; ~ ійеогу високонаукова теорія;
ійе ~ рго£е88іоп8 богослів’я, право, медицйна і т. ін.
ІеатеШу [ЧоткПі] аду по-вченому; науково; із знанням справи.
Іеагпег ['І9:п9] п учень; той, хто вчйться; йе І8 а циіск ~ він здібний учень.
1еапші£ [Чз:шд] п 1) вивчання, учіння; ійе ~ оГ Гогеі^п Іап^иа^ез вивчання іноземних мов; 2) ученість, знання, ерудйція; роїііе (с1а88іса!) ~
класйчна освіта; 3) заст. учення, наука, докгрйна.
Іеаті [І9:пі] разі і р. р. від Іеат.
ІеазаЬІе [ Чі:8зЬ1] ад] 1) що здається внаймй; 2) орендований.
Іеазе [1і:з] 1. п 1) оренда; здавання внаймй; іо ^гапі 8тій. Ьу ~ здавати щось в оренду; іо риі Іапд оиі іо (оп) ~ здавати землю в оренду; іо іаке 8тій. оп ~ брати щось в оренду; орендувати щось; 2) договір про оренду (наймання); 3) строк оренди (наймання); 4) пасовйще, вйгін; 5) текст, схрещування ниток основи; 6) текст, нит-корозділювач; 4 іо іаке (іо £еі, іо йауе) а пєху ~ оГ ІіГе а) піднестйся духом; б) вййти з ремонту (про річ); 2. V 1) здавати в оренду (внаймй); іо ~ оиі Іапсі (йои8Є8) здавати в оренду землю (будйнки); 2) брати в оренду (внаймй); іо ~ Іапсі Ггот 8тЬ. орендувати землю у когось; 3) текст, схрещувати ниткй; 4) текст, розділяти ниткй основи; 5) збирати (колоски).
Іеазейоїсі [ 'ІігзйоиІсІ] п 1) користування на правах оренди; орендування; наймання; 1оп£ ~ оренда на 99 років; ІіГе ~ довічна оренда; 2) орендована власність; ~ ргорегіу орендована власність; ~ іепиге володіння майном на основі орендного договору.
1еа$еЬо1(іег [ '1і:8,йои1сІ9] п 1) орендар; наймач; 2) відкупник.
1еа$ег І [1і:89] п орендар; наймач. 1еа$ег II [1і:г9] п збирач (колосків). Іеазії [Іі:/] 1. п 1) мисл. швора, шворка, прйв’язь (для хортів); смик (для гончаків); іо Іеасі оп ійе ~ вестй на повідку; 2) мисл. трійка, троє (три собаки, троє зайців тощо); а ~ оГ Гохез три лисйці; 3) сільце, западня; пастка;
іо йоісі (іо йауе) іп ~ тримати в шорах (у покорі); іо 8ігаіп аі ійе ~ рватися в бій; 2. у 1) з’єднувати, зв’язувати; 2) тримати на прйв’язі (на шворці); 3) хльостати, стьобати.
Іеазіпв [Чі:5іі]] п розм. неправда, брехня; обман.
1еа$<Л¥ ['1і:8ои] п шотл. пасовйще; лука.
1еа$і [1і:зі] 1. п 1) мінімальна кількість; мінімальний ступінь; 2) найменша частка; мінімум; 4 аі (ійе) ~ принаймні; уои ті^йі аі ~ 8ау уои аге 8оггу ви моглй б принаймні вйбачи-тися; поі іп ійе ~ анітрохи, ніскільки; ійе ~ 8аіс1 ійе Ьеііег чим менше сказано, тим краще; іо 8ау ійе ~ оГ іі без перебільшення, м’яко кажучи; ійе ~ 8аіс1 ійе 8оопе8і тепсіесі присл. чим менше балачок, тим краще для справи; 2. ад] 1) зир від Іііііе; 2) найменший; ійеге І8 поі ійе ~ хуіпсі іосіау сьогодні ані найменшого вітерця; Ііпе оГ~ ге8І8іапсе лінія найменшого опору; ~ соттоп тиіііріе мат. загальне найменше кратне; 3) найнйжчий за становищем; най-слабкіший; найгірший; 3. аду 1) зир
Іеа
661
Іед
від Іііііе; 2) найменше, найменшою мірою; І Ііке Ійаі ~ оГ аіі мені це подобається найменше (від усього).
1еа$№ау$ ['1і:8ЬУеіг] аду розм, принаймні.
1еа$Ь¥І5Є ['1і:зП¥аіг] див. ІеазЬуауз.
Іеаі [1і:1] п розм. канава; водотік.
ІеаіЬег ['Іедз] 1. п 1) шкіра (вичинена)', раїепі ~ лакована шкіра; Ки88Іа ~ юхта; тасіе оГ ~ шкіряний; 2) шкіряний виріб; ~ £іоує8 шкіряні рукавички; 3) ремінь; повід; 4) футбольний м’яч; м’яч у крикеті; 5) людська шкіра; 6) рі шкіряні штанй; 7) рі краги; Ійеге І8 поійіпе Ііке ~ присл. всяк кулйк до свого болота звик; 2. V 1) покривати (оправляти) шкірою; 2) розм. шмагати (бйти) ременем; 3) розм. наполегливо (багато, напружено) працювати.
Іеаїйег-Ьаск ['ІедаЬгек] п зоол. шкіряста черепаха.
Іеаїйег-Ьагк ['ІедзЬа.к] див. Іеаїйег--\УООд.
ІеаіЬег-Ьоагд ['1едаЬо:д] п штучна шкіра, шкірянйй картон.
ІеаіЬег-Ьоипд ['ІедзЬаипд] ад] у шкіряній оправі; оправлений у шкіру.
ІеаіЬег-сагр ['1едзка:р] п різновид дзеркального коропа.
1еаіІіег-дге$$ег [ '1едз,дге8о] п чинбар, шкірянйк.
ІеаіЬегеПе [, Іеда'геї] п штучна шкіра, ледерйн.
ІеаіЬег-Ьеад ['Іедзйед] п розм. бовдур, дурень.
ІеаіЬегіпз [Чедопі] ] п 1) розм. шмагання, биття; 2) шкіряна набйвка; 3) шкіряна манжета (на веслі).
Іеаїйег-іаскеї [ '1еда,дзгекі1] п оладка, млинець.
ІеаіІіег-ІеаГ ['Іедзіі:!] п (рі Іеаїйег--Іеауез [-1і:ух]) бот. болотяний мирт.
ІеаіЬегшакег ['1едз,теікз] п чинбар, шкірянйк.
Іеаїйегп [’іедз.п] ад] 1) шкірянйй; 2) шкіроподібний; шкірястий; ~ у/іп§8 шкірясті крйла (у кажана).
Іеаійег-песк ['Іедапек] п мор. розм. солдат морської піхоти.
Іеаїйегз [Чедзг] п рі пара краг (шкі-рянйх штанів); пара черевйків; раїепі ~ лаковані черевйки.
Іеаікег-Шіїїе [ '1едз,1з:11] див. Іеаїйег--Ьаск.
ІеаШег-^УІпв ['1едо\¥іі]] п кажан.
Іеаїйег-луоод ['1едз\уид] п бот. 1) північноамериканський чагарнйк; 2) шкіряне дерево дірка.
Іеаїйегу [Чедап] ад] 1) схожий на шкіру; шкірястий; 2) жорсткйй; ~ 81еак біфштекс, жорсткйй (твердйй) як підошва.
Іеауе І [іі.’у] 1. п 1) дозвіл; Ьу (ууісЬ) уоиг ~ з вашого дозволу; \УІ1йоиї ~ без дозволу; іо &е1 (іо оЬіаіп) ~ іо до 8т1й. одержати дозвіл зробйти щось; 2) від
пустка; оп ~ у відпустці; 8іск ~ відпустка через хворобу; 3) військ, звільнення; 4) прощання; розставання; іо іаке ~ оГ опе’з Ггіепд8 попрощатися з друзями; 5) вихідна позйція; ~ аі-1о>уапсе військ, відпускна платня; іо іаке (а) Егепсй ~ пітй не прощаючись; іо іаке ~ оГ опе’8 8ЄП8Є8 з’їхати з глузду; пеіїйег \¥ІіЬ уоиг ~ пог Ьу уоиг ~ подобається вам це чи ні; 2. у покриватися лйстям.
Іеауе II [1і:у] у (разі і р. р. ІеГі) 1) пітй, поїхати; від’їжджати; переїжджати; іо ~ ійе гоот вййти з кімнати; іо ~ Ьопдоп виїхати з Лондона; \уЬєп дое8 іЬе ігаіп ~? колй відходить поїзд?; 2) вирушати, їхати (кудись — Гог); іо ~ Гог Роііауа поїхати до Полтави; 3) залишати, кйдати; іо ~ опе’8 ]оЬ покинути роботу; іо ~ іЬе сіоог ореп за-лйшйти двері відчйненими; іо ~ іп іЬе ІигсЬ залйшйти в біді; 4) забувати; Гує ІеГі ту поіе-Ьоок аі йоте я забув зошит удома; 5) відкладати; переносити; 6) заповідати; 7) залишати після смерті; 8) залишати невйкористаним; 9) залишатися; 8іх Ггот піпе ~8 ійгее від дев’ятй відняти шість буде (залй-шйться) три; 10) надати, доручйти; 11) передавати, залишати; 12) припиняти; іі І8 ііте іо ~ іаїкіпв апсі Ье^іп асііпз час перестати розмовляти і починати діяти; ~ іі аі Ійаі! розм. облй-ште!, годі!; 13) проходити мймо, минати; □ ~ Ьейіпд а) забувати, залишати (десь); б) випереджати, переважати; ~ Гог від’їжджати кудйсь; \ує ~ Гог Рагі8 ми від’їжджаємо до Парижа; ~ оГТ переставати (робити щось); припиняти; кйдати (звичку); зупинятися; іо ~ оГТ у/огк аі 6 о’сіоск закінчувати роботу о шостій годйні; іо ~ оГТ 8токіп£ кйнути пал йти; у/йеге дід \ує ~ оГТ 1а8і ііте? на чому ми зупинйлися минулого разу?; ~ оиі пропускати; не включати, не враховувати; ~ оуєг відкладати; 4 іо ~ ореп залишати невйрішеним (від-крйтим); іо ~ опезеІГ ^іде ореп амер. поставити себе під удар; іо ~ 8гпЬ. аіопе давати комусь спокій, не чіпати когось; іі ~8 тисй іо Ье дезігед це залишає бажати кращого.
Іеатед [Іі.уд] ад] 1) що має форму листка; 2) покрйтий лйстям.
Іеауеп [ 'ієуп] 1. п 1) закваска, дріжджі; розпушувач (тіста); 2) перен. вплив; ійе ~ оГ Іеагпіп^ вплив освіти; 3) фермент; 4) збудник; ійе ~ оГ іурйи8 збудник тйфу; 4 ійеу аге Ьоій оГ ійе 8ате ~ вонй обйдва з одного тіста; вонй одного поля ягоди; 2. у 1) ставити на дріжджах; заквашувати; 2) перен. піддавати вплйву (дії) (чогось); впливати.
1еауепои$ [Чєупоз] ад] дріжджовйй; ферментний.
Іеауег [ '1і:уз] п той, хто від’їжджає (залишає, кйдає, відходить, відпливає,
відкладає); 8сйоо1 ~ а) випускнйк, абітурієнт; б) учень, якйй покйнув школу.
Іеауе$ [1і:у2] рі від ІеаГ.
Іеауе-іакіпд [ '1і:уДеікіі] ] п 1) прощання, відхід; 2) прощадьна промова.
Іеауіпз [Чі:уіі]] п 1) відхід, від’їзд; 2) залйшення; 3) дозвіл; 4) закінчення; 5) атестат зрілості; диплом; 4 ~ сегііГісаіе свідоцтво про закінчення навчального закладу; ~ ехатіпаііоп ви-пускнйй екзамен.
1еауіп£-Ьоок ['1і:уіт)Ьик] п кнйга — подарунок з нагоди закінчення школи (в Ітоні).
1еауіп£5 [Чі:уіі]2] п рі рештки, залишки, пбкйдьки.
1еауіп£-8Йор ['1і:уп]/зр] п розм. таємний ломбард.
Іеауу ['Іі:уі] ад] поет, покрйтий лйстям.
ІеЬап [ІеЬзп] п араб, кефір.
ЬеЬапезе [ДеЬз'пігх] 1. п ліванець; ліванка; ійе ~ збірн. ліванці; 2. ад] ліванський.
ЬеЬапоп ['ІеЬзпоп] п геогр. н. Ліван.
ЬеЬепзгаиш ['ІеіЬапзгаит] п нім. життєвий простір.
ІесЬ [ІеЦ] 1. п амер. розм. бажання; прагнення; прйстрасть; ~ Гог рои/ег жадоба влади; 2. у 1) бути хтйвим; 2) розпусничати.
ІесЬег ['Іеі/з] п розпусник.
ІесЬегоиз ['Іеіргзз] ад] розпусний.
ІесЬегу ['Іеі/ап] п розпуста.
ІЄСШіІП(е) ['ІЄ8101П] п хім. лецитйн.
Іеск [Іек] п в’язка глйна; глйнистий сланець.
Іесіеш ['Іекізіп] п церк. аналой.
Іесііоп ['1ек/п] п 1) читання; 2) різночитання; варіант тексту; 3) урйвок із святого письма, що читається під час відправи.
Іесіог ['Іекіз:] п 1) дяк, дячок; паламар; 2) читець; 3) лектор.
Іесйіге ['Іекуз] 1. п 1) лекція; іо деііуег (1о геад) а ~ читати лекцію; 2) лектура; лекторство; 3) нотація; повчання; 1о геад (1о £іує) 8ґпЬ. а ~ вичйтувати комусь; 4) урйвок з Біблії, що читається під час проповіді; 2. у 1) читати лекції; 1о ~ оп Іехісоїо^у читати лекції з лексикології; 2) читати нотацію, вичйтувати (за щось — оп).
Іесіигег ['Іекіргз] п 1) лектор; 2) викладач (університету, коледжу); 3) дяк.
1есШге$1іір ['ІекЦа/ір] п лекторство.
Іед [Іед] разі і р. р. від Іеад ПІ.
Ьеда ['1і:дз] п ж. ім’я Ліда, Леда.
Іедеп 1'іедп] п 1) розм. мова; голос; 2) поет, гомін, щебетання (пташок).
Іед^е [Іедз] 1. п 1) планка, рейка; полйчка; ~ Гог сйаїк полйчка для крейди (на класній дошці); \уіпсіо\¥ ~ лутка; 2) вйступ; карнйз, уступ; край, борт; 3) риф, шельф; бар; 4) геол. рудна жй-ла; рудне тіло; пласт; 5) пасмо пагор
1е<і
662
Іее
бів; 6) землянйй вал; 7) шар; 8) поясок; 9) військ, берма; 2. V утворювати вйступ.
1е(1£етеп1 ['ІесІзтопї] п архт. пояс, кордон.
1есі£ег ['Іефр] 1. п 1) бух. головна кнйга; гросбух; 2) Біблія; 3) амер. реєстраційний журнал; кнйга запису актів громадянського стану (ЗАГСу); 4) буд. лежень; поперечна балка; 5) надмогйльна плита; 6) нйжній камінь (у млинІ)\ 7) постійний посол; постійний представнйк; уповноважений; 8) папський нунцій; < ~ Ііпе муз. додаткова нотна лінійка; 2. V наживляти, насаджувати живця (нажйвку).
1е«І£ег-ЬаН ['ІесІззЬеіі] п нажйвка, нажйв.
1е«І£ег-Ьоок [ЧесІзоЬик] п 1) літопис; кнйга записів; 2) гросбух.
1е<І£ег-Ьоок ['Іефрішк] п рибальський гачок.
1е(І£ег-ті11$Сопе ['Іесізо'тіізіоип] п нйжній камінь млина.
Іед^ег-іаскіе [ 'Іесізодгекі] п мор. снасть.
1е<І£у ['ІЄСІ31] ад] скелястий.
Ьее [Іі:] п ж. і ч. ім'я Лі (зменш, від Ьеі£й).
Іее [Іі:] 1. п 1) захист, захисток, укриття; ипсіег (іп) ійе ~ оГ а сііГГ під захистом скелі; 2) підвітряний бік; оп (ипсіег) ійе ~ мор. під вітром; 2. ад] підвітряний; ~ зісіе підвітряний борт судна; ~ зЬоге підвітряний берег.
1ее-Ь<Н¥ ['іі:Ьаи] V мор. ітй (стояти) скулою до хвйлі.
ІеесЬ [1і:у] 1. п 1) зоол. п’явка; іо зііск Ііке а ~ пристати як п’явка; 2) кровопйвця; вимагач; 3) жарт, лікар; 2. V 1) ставити п’явкй; 2) лікувати, зціляти.
ІеесЬсгаґі ['1і:і/кга:Гї] п лікарська майстерність.
ІеесЬег ['1і:1р] п лікар.
ІеесЬ-Ґее ['1і:1/ГІ:] п жарт, гонорар лікаря.
ІеесЬ-горе ['1і:1[гоир] п мор. ліктрос задньої шкаторини.
Ьеегіз [1і:сІ2] п геогр. н. м. Лідс.
ІееГиІ ['1і:їи1] ад] 1) правильний, законний, дозволений; 2) справедлйвий.
1ее-£а&е ['1і:деісІз] п мор. позйція під вітром.
Іеек [1і:к] п 1) цибуля-порей; 2) зображення цибулі-порею (емблема Уельсу)’, \¥І1сі ~ дйка цибуля; черемша; £гееп аз ~ зелений як трава; іо еаі ійе (опе’з) ~з проковтнути образу.
Іеетозі ['1і:тоизІ] ад] мор. розташований найдальше від інших під вітром.
Іее-рогі ['1і:рз:1] п захйшена гавань.
Іеег [Ііа] 1. п 1) облйччя; вйраз облйччя; погляд; вйгляд; 2) косий (хй-трий, злісний, хтйвий) погляд; 3) піч для вйпалу скла; 2. ад] 1) якйй дй-
виться скоса (злісно, крадькома); 2) пустйй, порожній; без вантажу; без вершника (про коня)’, 3) розм. голодний, слабйй від голоду; 3. V 1) дивйтися скоса (хйтро, злісно, хтйво) (на когось — аі, оп); 2) ітй крадькома, крастися, підкрадатися.
Іеегііу ['копії] аду розм. 1) хйтро, розуміюче; 2) підозріло.
Іеегу [Чі9п] ад]розм. 1) хйтрий, бувалий; ~ оісі Ьігсі стріляний горобець; 2) підозрілий.
Іеез [1і:г] п рі 1) осад на дні; іо сігіпк (іо сігаіп) (іо) ійе ~ а) вйпити до останньої краплйни (до дна); б) перен. вйпити чашу до дна; 2) гуща; рештки, пбкйдьки; ійе ~ оГ ІіГе решта життя; старість; ійеге аге ~ іо еуегу \уіпє присл. і на сонці є плями.
Іееі [1і:1] п 1) спйсок осіб, підхожих для певної посади; іо Ье іп ~, іо Ье оп ійе ~8 бути в спйску кандидатів; іо риі іп ~, іо риі оп Ійе ~ включйти до спйску кандидатів; 2) рі кандидати, включені до спйску (на певну посаду).
Іее^агсі ['1і:^осІ] 1. п підвітряний бік; оп (ироп) (ійе) ~ з підвітряного боку; 2. ад] підвітряний; ~ зйоге підвітряний берег; 3. аду у підвітряний бік.
Ьее^япІ Ізіапсіз [ 'Іі:^осГаіІ9ПСІ2] п геогр. н. Підвітряні островй.
Іеелуяпііу ['Іі:^9СІ1і] аду мор. ували-стий.
Іеелуагйтозі ['Іі.хуасІтоизІ] див. Іее-то8і.
Іеелуяу ['1і:^еі] п 1) дрейф (судна у підвітряний бік)’, знесення (літака)’, Ю таке ~ а) дрейфувати; б) відхилятися від обраного курсу; в) злякатися; 2) відставання; втрата часу; іо таке ир ~ надол^окувати прогаяне; 3) розм. запас часу; Іо йауе ~ мати в запасі час; іо аііо'у а Іііііе ~ надати невелйку відстрочку.
Іее-^ЬееІ ['1і:^і:1] п помічнйк стернового (тж - тап).
ІеЛ [Іей] 1. п 1) ліва сторона, лівий бік; іо кеер іо ійе ~ триматися лівої сторонй; іо Іигп іо ійе ~ повернути ліворуч; оп ійе ~ зліва; 2) військ, лівий фланг; 3) (ійе Ь.) (вжив, як рі) збірн. пол. ліві; 4) спорт, удар лівою рукою; ліва рука (у боксі)’, 5) ліва ру-кавйчка; лівий черевйк тощо’, оуєг ійе ~ саме (якраз) навпакй; 2. ад] лівий; ~ йапсі ліва рука; ~ у/іп§ а) ліве крило; б) військ, лівий фланг; ~ сієуі-аііоп лівий ухил; іо таггу 'уіій ійе ~ йапсі укласти морганатйчний шлюб; 3. аду ліворуч, наліво; зліва; іо іигп ~ повернутися наліво; ~ іигп! (амер. ~ Гасе!) військ, ліворуч!; ~ аЬоиі Гасе! військ, через ліве плече кругом!; 4. разі і р.р. від Іеауе II.
ІеП-Ьяск ['ІеГі'Ьаек] п лівий захиснйк (футбол).
ієії-Гопуяпі ['1еГЇ'Го:\¥0сІ] п лівий нападаючий (форвард) (футбол).
ІеІЇ-ЬаІГ ['1ей'йа:ї] п лівий півза-хиснйк (футбол).
ІеІЇ-ЬашІ ['ІеГїйаепсІ] ад] 1) лівий; що перебуває (розташований) зліва; ~ зісіе лівий бік, ліва сторона; ~ Ьіоу/ удар лівою рукою (бокс)’, оп ійе ~ зісіе оГ ійе зігееі на лівому боці вулиці; 2) тех. з лівим ходом; ~ сігіує лівосторонній рух транспорту; ~ таггіа^е морганатйчний шлюб.
ІеІЇ-ЬашІесІ [ 'ІеГї'йаепсйсІ] ад] 1) що робить усе лівою рукою; ліворукий; ~ регзоп лівша; 2) пристосований для лівої рукй; 3) зроблений лівою рукою; ~ Ьіоу/ удар лівою рукою; 4) незграбний, невмілий; 5) лицемірний, нещйрий; сумнівний; ~ сотріітепі нещйрий комплімент; 6) морганатйчний; ~ таггіа^е морганатйчний шлюб; 7) незаконний; фіктйвний; ~ таггіа^е фіктйвний шлюб; 8) зловісний; 9) тех. що рухається проти годинникової стрілки; 10) з лівим ходом; що обертається наліво; 11) з лівою нарізкою; Ф ~ іо по ргоГеззіоп майстер на всі руки.
ІеКІїяшІеШу [ ІеГї'ЬаепсІїсІІі] аду 1) незграбно; 2) нещйро, лицемірно.
ІеП-ЬашІег ['Іеії'ЬгепсІа] п 1) лівша; 2) боксер-лівша; 3) удар лівою рукою.
Іеіїізт ['ІеГїігт] п пол. лівизна, ліві погляди, ліва політика.
ІеІЇізі [ ІеГіїзі] п пол. член лівої партії, лівий; ~ Іеапіп^з ліві тенденції.
ІеІЇ-Іи&’аі’е ['ІеГіДлдкІз] п зал. за-лйшений багаж; ~ оГГісе а) камера зберігання забутих речей; б) камера схову.
ІеГіпюзІ ['ІеГїтоизІ] ад] найлівіший, крайній зліва.
ІеЇЇ-оЛГ ['1еГї'о:£| 1. п щось покй-нуте (залйшене, відкладене); 2. ад] по-кйнутий, залйшений, відкладений.
ієЙ-оуєг ['Іей'оиур] 1. п 1) залишок, остача; 2) пережйток; 2. ад] 1) незакінчений, незавершений; 2) залйшений; що залйшйвся; 3) амер. недоїдений.
ІеГІУиапі [ЧєГНузсІ] 1. ад] 1) розташований ліворуч; 2) спрямований наліво; 2. аду І) ліворуч, зліва; 2) наліво.
ІеІЬуяпк ['ІеГНузсІг] аду 1) ліворуч, зліва; 2) наліво.
ІеЇЇ-ніпЕ ['Іеіїичд] ад] пол. лівий, що належить до лівого крила.
1е£ [Іед] 1. п 1) нога (від стегна до ступні)’, 1оп£ іп ІЬе ~ довгоногий; 2) нога, лапа (тварини)’, лапка (комахи)’, 3) гомілка; 4) задня голінка (частина туші)’, 5) ножнйй протез; 6) ніжка, підпірка; підставка; стійка; ~ оГ іЬе іаЬІе ніжка стола; 7) колоша, халява; 8) етап, частйна шляху; 9) спорт, етап у естафеті; 10) мор. галс; 11) спорт, тур; коло; 12) (скор.
Іев
663
Іев
від Ь1аск-1е§) а) штрейкбрехер; б) шахрай; 13) лінійка (рейсшини); 14) тех. косяк; коліно; косйнець; 15) мат. сторона (трикутника); катет; 16) відрізок кривої; 17) ел. фаза; 18) жарт, розшаркування; 19) спорт, вйгране очко;
~ апсі ~ рівний рахунок (у змаганнях); ~ гоот (зрасе) місце для ніг (в автомобілі); ~ зйоу/ а) спорт, підніжка; б) показ жіночих ніжок (у вар'єте); ~ уісе слюсарні лещата; ~ у/огк військ, розм. марш; аіі ~8 високий і худйй, довготелесий; оп ійе ~ довгоногий (про собаку); іо £еі а ~ іп а) пролізти (кудись); б) утертися в довір’я; іо §іує зтЬ. а ~ ир а) підсадйти когось; б) допомогтй комусь подолати труднощі; іо Ьауе Ьу іЬе ~ амер. поставити у скрутне становище; іо Ьауе поі а ~ іо зіапсі оп не мати вйправдання; бути безпідставним; іо Ьауе іЬе ~з оГ зтЬ. вйпередити когось, бігти швйдше за когось; іо кеер опе’з ~з міцно триматися на ногах; вйстояти; іо риі (іо зеі) зтЬ. оп Ьіз ~з поставити когось на ноги; іо зЬаке а ~ а) танцювати; б) розм. амер. квапитися; іо зЬо\у а ~ встати з ліжка; іо зіапсі (ир) оп опе’з о\уп ~з стояти на власних ногах; бути самостійним; іо зігеісЬ опе’з ~з розім’яти ноги, пройтйся; іо іаке іо опе’з ~з утектй, ушйтися; іо ігу іі оп іЬе оіЬег ~ спробувати вйкористати останню можлйвість; 2. у 1) штовхати (проштовхувати) ногою; 2) ударити по нозі; 3) захопйти ногою (м'яч); < іо ~ іі а) ходйти, крокувати; б) утектй; ~ іі! мерщій!
Іе&асу ['Іедозі] п 1) спадщина; іо Іеауе а ~ залйшйти спадщину; 2) спадок; 3) юр. легат, заповідальна відмова; 4) церк. місія (посада) папського легата.
Іееасу-гіиіу ['Іедозі'фиііі] п юр. спадкоємне мйто.
Іевасу-Ьипіег ['Іедазіфлпіо] п мислйвєць за спадщиною.
1е£асу-шоп£ег ['1едо8і,тлі]д9] див. Іе^асу-Ьипіег.
1е§а1 ['Іі.даї] асі] 1) юридйчний, правовйй; ~ асіуізег (ехрегі) юрисконсульт; юридйчний радник; ~ аіЗ Ьигеаи юридйчна консультація для незаможних; ~ аіб зосіеіу об’єднання юрйстів для подання допомоги незаможним; Ь. ВгапсЬ військ, юридйчна служба; ~ сіерагітепі юридйчний відділ (банку тощо); ~ доситепі правовйй документ; ~ еіЬісз професійна етика юрйста; ~ 1ап£иа§е юридйчна термінологія (мова); ~ оЬІі^аііоп правове зобов’язання; ~ регзоп юридйчна особа; - ргасііііопег (£епі1етап) юрйст; ~ ргоГеззіоп професія юрйста; іо іаке ~ асіуісе звертатися за порадою до юрйста; 2) судовйй; ~ асііоп судовйй позов; ~ созіз судові вйтрати; ~ сіесізіоп рішення суду; ~ ргосебиге судочйнство; іо іпзіііиіе
(іо іаке) ~ ргосеесііп£8 а§аіп$і зтЬ. розпочати судовйй процес проти когось; 3) законний; дозволений законом; легальний; ~ сіаіт законне право вимагання; ~ Гоипсіаііоп законна підстава; ~ £оуегптепі законний уряд; ~ оу/пєг законний власник; ~ $іапсііп£ законне становище; ~ іепсіег законний платіжний засіб; 4) рел. оснований на Мойсеевому законі;~ Ьізіогу історія права; оГ ~ Гогсе що має законну сйлу; ~ Ьоіібау неслужбовий день.
1е£аІі$< ['1і:да1і8і] п законник.
1е£аШу [Іі: 'даеійі] п 1) законність; легальність; 2) відданість букві закону.
Іеваїігаііоп [Ді:доіаі'геі/п] п 1) узаконення; легалізація; 2) надання законної сйли; засвідчення.
Іе&а1іге ['1і:до1аіг] V 1) узаконювати; легалізувати; 2) надавати законної сйли; засвідчувати.
ІедоІІу ['Іі.даїї] аду 1) законно; легально; 2) на підставі закону.
Іеваіагу ['Іедаіоп] 1. п юр. спадкоємець; 2. аф спадкоємний.
Іе^аіе І [ Іедй] п 1) легат, папський посол; 2) посол, посланник; делегат; 3) легат, намісник провінції.
Іедоіе II [Іі'деіі] V заповідати.
1е£яіее [Дедо'іі:] п спадкоємець, ле-гатарій.
1е£аііпе [Іедзіаш] асі] легатський.
Іе^аііоп [Іі'деі/п] п 1) дипломатйч-на місія; 2) відрядження посла (посланника); випровадження папського легата; 3) повноваження (сан) посланника; 4) папська провінція, керована легатом.
ІЄ&ЯІО [Іо'даїои] п, асіу муз. легато.
Іеваіог [ІґдеКо] п юр. заповідач; спадкодавець.
1е£-Ьаі1 ['Іед'ЬеіІ] п розм. утеча, тікання; іо &іує ~ а) утектй, накивати п’ятами; б) пітй не попрощавшись.
1е8-(1гі¥е [Чеддгаїу] п удар ногою під час бігу {легка атлетика).
1е£епсі ['ІефрпсІ] п 1) легенда; Гатеб іп легендарний, прославлений у легендах; 2) легенда, напис (на монеті, медалі тощо); 3) легенда, пояснення умовних знаків.
1е£еш1агу ['ІесІзапсІагі] 1. п 1) збірник легенд; 2) збирач легенд; 2. асі] 1) легендарний; ~ Ьегоез легендарні герої; 2) якйй збирає (переказує, передає) легенди; 3) що має напис (легенду) (про монету, медаль тощо).
Ье£ег ['ІесІза] п ч. ім'я Леджер.
1е&ег(1етаіп [ Декадо 'теїп] п
1) спрйтність рук; фокуси; жонглерство; 2) спрйтний обман; обдурювання.
Іевегіїу [Іі'сІзепП] п 1) швйдкість; моторність; 2) легкість.
1е£Є8 [Чі:сІзі:2] рі від Іех.
1е££ес1 [Іедсі] аф з ніжкою (ніжками); ~ гаЬІе стіл на ніжках.
1е££ІП£ ['Іедід] п 1) розшаркування; уклін; 2) рі гамаші; гетри; краги; обмотки; дитячі рейтузи.
1е8-8иаг<15 [ Чед'да :<іх] п рі щиткй (крикет).
1姧у Педі] аФ довгоногий.
Іе£-Ьо1(1ег ['1ед,Ьои1сІ9] п мед. но-готримач.
Ье^Ьогп ['1едЬо:п] п геогр. н. Лівбр-но.
Іе^Ьогп ['ІедЬош] п 1) італійська соломка; 2) бриль з італійської соломки.
ІезіЬіІііу [Дєсізі'Ьііііі] п 1) розбірливість, чіткість, легкість для читання (почерку, шрифту); 2) виразність (поділок приладу).
ІедіЬІе [ЧесІзоЬІ] асі] 1) розбірливий, чіткйй, легкйй для читання (про почерк, шрифт); 2) зрозумілий; дохідливий; 3) виразний.
Іе&іЬІу [Чеб^зЬк] асіу розбірливо, чітко, виразно.
1Є£ІПс [Іо'сІзіГік] асі] законодавчий.
1е£іоп ['ІЕфрп] п 1) легіон; Еогеі^п Ь. іноземний легіон; Ь. оГ Нопоиг орден Почесного легіону (у Франції); 2) безліч, легіон; 3) зоол. клас; надро-дйна.
Іе^іопагу ['ІігсІзапап] 1. п легіонер; 2. асі] легіонерський; що належить до легіону.
1е£іопе(і [ '1і:бзопсІ] асі] поет, вйши-куваний легіонами.
1е£іоішаіге [ДігсІзо'пєа] п фр. легіонер.
1е£І£Іаіе [ '1есІзі8Іей] у видавати закони; здійснювати законодавчу владу, законодавствувати.
1е§І8Іаііоп [, ІЄСІ318 Чеі/п] п 1) законодавство, законодавча діяльність; 2) закони; іЬе ргорО8ес! ~ запропонований законопроект; ІаЬоиг ~ трудове законодавство; 3) законодавча ініціа-тйва.
1Є£І8Іаііопа1 [ДебзізЧеі/апІ] ад] законодавчий; що стосується законодавства.
Іедоіаііуе ['ієсІзізіоПу] 1. п 1) законодавча влада; 2) законодавчий орган; 2. аф законодавчий; ~ аззетЬІу законодавчі збори; ~ Ьосіу законодавчий орган; ~ ро\уег законодавча влада.
ІЄ£І£Іаіог [ Чебзізіейо] п 1) законодавець; член законодавчого органу; 2) правознавець.
1е£і$1а1огіа1 [Дебзі8ІоЧо:па1] аф законодавчий; що стосується законодавства.
1е£І$1аіиге [ Чебзі8Іеіуа] п 1) законодавча влада; 2) законодавчий орган; 3) законодавчий орган штату (у США).
Іе§І8і |'1і:с1зі8і] п правознавець.
1е§і< [І1СІ31І] 1. п (скор. від 1е£йітаіе дгата) драматйчний театр, драма;
іев
664
Іеп
2. асЦ 1) драматичний; 2) розм. законний, правильний.
1е£кітасу [Іі'дзііітазі] п 1) законність (влади)’, І) закономірність; 3) за-коннонародженість.
Іезііітаіе І [Іі'дзііітіі] 1. п 1) закон ненароджена дитйна; 2) законний правитель; 3) захисник прав законного правителя; 4) драма; 2. асі] 1) законний, правильний; ~ сіаіт законна вимога; 2) виправданий, обгрунтований; поважний, допустимий; розумний; ~ геазоп поважна причйна; ~ аг^итепі розумний доказ; 3) здійснюваний за законом; законний (про правителя); 4) законнонароджсний; Ье із оГ ~ ЬігіЬ він законнонароджений; ійе ~ сігата а) драматйчний театр, драма; б) вйзнані усіма п’єси.
1е£Ііітаіе II [Іі'сізііітеїі] V 1) юр. узаконювати, легітимувати; 2) визнавати законним; 3) усиновляти (позашлюбну дитину).
ІезНішаіеІу [ІґсізіитіНі] асіу законно, правильно.
Іе^ііітаїіоп [1і,сізііі'теі/п] п 1) юр. узаконення, легітимація; 2) усиновлення (позашлюбної дитини).
1Є£Иітаіі$і [її 'сІзііітаіізі] див. 1е§іі-ітізі.
Іе^ііітаііге [її'сІзііітаіаїх] див. Іе^й-ітаіе П.
1е£іііте [ІесІзііїт] 1. п юр. спадкоємна власність; 2. асі] легітймний, законний.
1е£і<іті$пі [Іі'сІзііітіхт] п легітимізм (у Франції).
ІезИітізі [її сІзііітізі] п легітиміст (у Франції).
1е§ііітіхаііоп [її,дзііітаї'геі]їі] див. 1е&ііітаііоп.
ІедШтіге [Іі'сІзііітаїх] див. Іе^іі-ітаіе II.
1е§1ез8 [Іедіїз] асі] безногий.
1е§1еі [Чедіїї] п 1) ніжка; 2) нож-нйй браслет.
Іе^тал ['Іедтаеп] п (р/1е&теп [-тап]) амер. розм. репортер.
Іев-оГ-тиНоп ['Іедоу'тліп] асі] широкий зверху і звужений донйзу; трикутний; ~ заіі трикутне вітрйло.
1е£-ри11 ['Іедриї] п розм. жарт, розіграш.
)е£-ри11ег ['1ед,ри1о] п амер. розм. політйчний інтриган.
Іе£-ріі11ііі£ ['1ед,ри1ід] п розм. 1) кепкування; обдурювання; 2) амер. шантаж, шантажування.
1е£-$р1іі ['Іедзріїі] п шпагат (гімнастика).
Іезиіеіап [,1ед[и'1і:ап] 1. п крутій, кляузник; сутяжник; 2. ад] сутяжницький; кляузницький; крутійський.
їздіте [1ед)и:т] п 1) біб, плід бобових; 2) рослина з родйни бобових; ~ сгорз бобдві культури; 4 ~ іпосиїаііоп с. г. бактеризація.
Іедшпіпоиз [Іе'диштіпаз] асі] бот. бобовий, стручкдвйй; ~ сгорз бобдві культури.
Іеі [Іеі] рі від Іеи.
Ьсіссзіег(зЬіге) [ '1е8іа(/іа)] п геогр. н. Лестер(шир).
Ьеі(Іеп [Заїди] п геогр. н. м. Лейден.
ЬеіГ [1і:Г] п ч. ім'я Ліф.
Ьеі&1і [1і:| п ж. і ч. ім'я Лі.
Ьеі^Ьіоп [Чеііп] п ч. ім'я Лейтон.
Ьеііа [1і:1а] п ж. ім'я Ліла.
Ьеіпзіег ['Іепзіа] п геогр. н. Ленстер (провінція Ірландії).
Ьеіргщ ['Іаірзід] п геогр. н. м. Лейпциг.
ІеІБіег ['1і:зіа] 1. п остень, ості; 2. V бйти остями (остенем) (лососів).
ІеізигаЬІе [ЧезагаЬІ] асі] 1) дозвільний; 2) некваплйвий, спокійний.
Іеізиге [Чеза] п 1) дозвілля; аі ~ на дозвіллі; іо Ье аі опе’з ~ бути вільним (незайнятим); ІіГе оГ ~ дозвільне (бездіяльне) життя; 2) вільний час; ~ ііте вільний час; ~ Ьоигз годйни дозвілля; сіо іі аі уоиг ~ зробіть це у вільний час; іо Ьауе Іііііе ~ Гог геасііп^ майже не мати часу для читання.
Іеізигесі ['ІезосІ] асі] 1) дозвільний, бездіяльний; 2) вільний (про час); 3) некваплйвий.
1еі8ііге1е88 [ ІЄ39І18І асі] якйй не знає (не має) відпочйнку (дозвілля).
Іеізигеїу [Чезаіі] 1. асі] 1) дозвільний, вільний; 2) повільний, некваплйвий; - то\етепіз розмірені (неква-плйві) рухи: 2. асіу не кваплячись, не поспішаючи; спокійно; (о мюгк ~ працювати неквапливо.
Іеіітоііу [ 'Іаіітои, іі:Г] п муз. лейт-моїйв.
Іек [Іек] у скупчуватися, збиратися (про куріпок).
Ьеіа ['1і:1а] п ж. ім’я Ліла.
Ьеіажі [1і:1апсІ] п ч. ім'я Ліленд.
Ьеііа ['1і:1іа] п ж. ім’я Лілія, Лелія.
Ьет [Іет] п ч. ім’я Лем (зменш, від Ьетиеі).
Іетап ['Іетап] п 1) коханий; кохана; 2) коханець; коханка; 3) чоловік; дружйна.
Іетта ['Іета] п (рі тж Іеттаіа) 1) лема, короткий вступ (зміст) (на початку твору); анотація; тема; заголовок; 2) глоса, нотатка на полях; 3) мат. лема; 4) бот. нйжня квіткова луска.
Іеттаіа ['Іетаіа] рі від Іетта.
Іеттіпз [ Іетід] п зоол. лемінг.
Іетоп ['Іетап] 1. п 1) бот. лимон, лимонне дерево; 2) лимон (плід); 3) лимонний колір; 4) невродлйва дівчина; 5) розм. неприємна людйна; 6) непотрібна річ; 7) амер. розм. об’єкт вимагання; іо Ьапсі зтЬ. а ~ обдурити когось; іЬе апзу/ег’з а ~ цей номер не пройде!, дзуськи!; 2. у 1) додавати
лимон (цедру); 2) присмачувати лимоном.
Іетопаде [Дета'пекІ] п лимонад.
Іетоп-Ьаїт ['1етапЬа:т] п лимонна меліса.
Іетоп-сііеезе ['1етапі[і:х] п лимонний мармелад; лимонна помадка.
Іетоп-дгор ['Іетапдгор] п лимонний льодянйк.
Іетоп-каїі ['Іетап'кеііі] п шипучий лимонний напій; лимонна шипучка.
Іетоп-зоіе ['Іетапзоиі] п зоол. камбала.
1етоп-8диа$Ь [ Іетап'зкхуз/] п лимонний сік з содовою водою.
Іетоп-здиеегег [ 'Іетап,зку/і:ха] п соковижималка для лимона.
Іетоп-ігее [ 'Іетапігі:] п лимонне дерево, лимон.
Іетоп-У’егЬепа ['1етапуа:'Ьі:па] п бот. лимонна вербена.
Іетопу [Четапі] асі] лимонний; що нагадує лимон.
ЬетіїеІ ['1егп)иа1] п ч. ім’я 1) Ле-мюель, Лем’юел; 2) бібл. Лемуїл.
Іетиг |'1і:та] п зоол. лемур.
Іетигез ['1іт]игі:х] п рі міф. лемури (душі померлих).
ІетигоШ [ 'ІеїтуигакІ] асі] зоол. лему-рдїдний.
Ьеп [Іеп] п ч. ім’я Лен (зменш, від Ьеопагб).
Ьепа І ['Іі:па] п ж. ім ’я Ліна (зменш, від Неіепа, Ма^даїепе).
Ьепа II І'Цепа] п геогр. н. р. Лена.
Іепд І [ІепсІ] п шотл. позика, позичка.
Іепсі II [Іепсі] V (разі і р. р. Іепі) 1) позичати (комусь), давати тимчасово; 2) надавати, подавати; іо ~ аісі (аз-зізіапсе) подавати допомогу; 3) удаватися (до чогось — іо); іо ~ опезеІГ іо сіізЬопезіу удаватися до підлоти; 4) віддаватися (мріям тощо); 5) годйтися, бути придатним (про речі); іо ~ а (Ье1ріп§) Ьапсі подавати допомогу, допомагати; іо ~ соипіепапсе іо зтЬ. під-трймувати когось; іо ~ опе’з еагз (ап еаг) іо зтЬ. вйелухати когось.
Іешіег [ 'ІепсІз] п позикодавець, кредитор; лихвар.
1епсііп£ [ ІепсІїї]] п 1) позичання; кредитування; 2) вйдача; ~ ІіЬгагу бібліотека, в якій книжкй видаються додому; абонемент; 3) позика, позичка; кредйти; 4) позйчений предмет.
ІешІ-Іеазе ['ІепсІ'Ікз] п амер. ленд--ліз, передача в оренду (у позичку) (зброї, продовольства тощо); Ьепгі--Ьеазе Асі закон про ленд-ліз (1941р.).
1еп£І1і [1ед0] п 1) довжина; іЬе ~ оГ а гоад довжина шляху; 2) відстань; 1аг£е ~з оГ зеаз морські простори; іо кеер аі агт’з ~ тримати на певній відстані; 3) тривалість; а зіау оГ зоте ~ досить тривале перебування; іп ~ оГ
Іеп
665
Іер
ііте згодом, з часом; іо зреак Гог а ~ оГ ііте довго говорйти; іо сіга\у оиі іо а £геаі ~ затягти, розтягтй (доповідь тощо); ііте ~ оГ а ІіГеііте тривалість життя; 4) кусок, відрізок (труби, дроту тощо); 5) відріз; а ~ оГ дге88 ГаЬгіс відріз на сукню; 6) спорт, довжина корпуса (коня); 7) фон. довгота (звука); < аі ~ а) детально, докладно (тж аі Гиіі ~); б) нарешті, зрештою; в) в натуральну величину; іо §о (іо) аіі ~8, іо §о (іо) апу ~, іо §о а §геаі ~ ні перед чим не зупинятися; іо §о іке хуйоіє ~ оГ іі робйти щось грунтовно, доводити щось до кінця; іо ігауеі ійгои^й ііте ~ апсі Ьгеадій оГ ійе соипігу об’їздити всю країну уздовж і впоперек.
ІЄП£І11ЄП ['ІЄТ]0ОП] У 1) подовжувати, збільшувати; продовжувати; іо ~ а сі ге 88 подовжити сукню; іо ~ ІіГе продовжити життя; 2) збільшуватися, подовжуватися; ійе сіауз ~ іп Дапиагу у січні дні стають довшими; 3) переходити (про пори року); $ргіп£ ~8 іпіо зиттег весна переходить у літо.
Іеп£іШїі1 ['1еі}0Ги1] ад] поет, довгий, велйкої довжинй.
1еп£іііі1у [Чеі]0і1і] аду надто довго, розтягнуто; багатослівно.
1еп£<Ьіпе$$ [Чеі]0іпі8] п розтягнутість; довгота; багатослівність.
1еп£<ІВ¥ау$ [' 1ед0^еіг] аду у довжину; уздовж.
1еп£ІІВ¥І8Є [Чет]0^аі2] 1. ад] поздовжній; спрямований по довжині; 2. аду уздовж; у довжину.
1еп£іЬу ['1ет]0і] ад] 1) надто довгий, розтягнутий; тривалий; ~ 8реесй розтягнута (стомлива) промова; ~ регіосІ8 тривалі періоди; 2) амер. розм. високий, довготелесий (про людину).
Ьепісе ['ІЄП18] п ж. ім’я Леніс.
Іепіепсе ['ІІГПДОПЗ] п 1) м’якість, поблажливість; 2) терпймість, лагідність, покірність.
Іепіепсу ['1і:прпзі] див. Іепіепсе.
Іепіепі ['1і:пі»пі] ад] 1) м’якйй, поблажливий; 2) терпймий, покірний, лагідний.
Іепі/у [ЧііпіГаї] у заспокоювати (біль); полегшувати (горе); пом’якшувати (вирок).
Ьепіп£га(і [ 'Іепіпдга;д] п геогр. н. іст. м. Ленінград.
ієпііїує [Чєпіііу] 1. п 1) пом’якшувальний засіб; заспокійливий засіб; 2) легке проносне; 2. ад] 1) пом’якшувальний; заспокійливий; болезаспокійливий; 2) злегка проноснйй.
Іепііу ['Іепііі] п 1) покірливість, м’якість; 2) милосердя.
Ьешііе ['Іепі] п ч. ім’я Лені (зменш, від Ьеопагсі).
Ьеппох [Чепокз] п ч. ім’я Леннокс. Ьеппу ['Іепі] п ч. ім’я Лені (зменш, від Ьеопагд).
Іепо [Чі:пои] п текст. 1) тканйна
перевивнбго переплетіння; 2) пере-вивне переплетіння (ажурне, газове).
Ьепога [Іі'поиго] п ж. ім’я Ленбура.
Ьепоге [Іі'по:] п ж. ім’я Ленбр (зменш, від Ьеопога).
Ьепох ['1епок8] п ч. ім’я Ленокс.
1еп8 [Іепг] 1. п 1) лінза; оптйчне скло; лупа; об’єктйв; ~ ахІ8 оптйчна вісь об’єктйва (лінзи); ~ сар крйшка об’єктйва; сопсауе (сопуєх) ~ угнута (опукла) лінза; 2) анат. кришталик ока (тж сгу8іа11іпе ~); 3) геол. сочевицеподібний поклад; 2. у: іо ~ оиі гірн. виклйнювагися.
Іепьесі [Іепхб] ад] лінзовий.
ІЄП8ІЄ88 [ІЄП2І18] ад] безлінзовий.
Ьепі [Іепі] п 1) церк. велйкий піст; 2) весна.
Іепі [Іепі] 1. ад] повільний; загайний; 2. разі і р. р. від Іепсі П.
Ьепіеп [Чепіоп] ад] 1) церк. великопісний; ~ сіау день велйкого посту; ~ Га8і велйкий піст; ~ 8еа8оп час велйкого посту; 2) (1.) піснйй; прісний (про хліб); ~ 8оир піснйй суп; 3) (1.) перен. убогий, скромний, бідний; ~ с1оійе8 скромний одяг; ~ іоок похмурий вйгляд; ~ ГІ£ а) родзйнки; б) сушений інжйр.
Іепіісеї [Чепіївої] п бот. сочевйчка.
Іепіісиїаг [1еп'іік]и1о] ад] 1) опт. двоопуклий; лінзоподібний; 2) анат. кришталиковий; що стосується кришталика ока.
ІепііГогш [Чепіі£з;т] ^‘лінзоподібний, сочевицеподібний.
1епіі£егои$ [1еп'ііс1зого8] ад] анат. шо має кришталик.
ІЄПІІ£ІПЄ$ [Іеп'іібзіпі!2] рі від ІСПІІ£О.
1епіі§іпоіі8 [Іеп Дійшов] ад] 1) веснянкуватий, ластатий; 2) бот. покрйтий дрібнйми цяточками.
Іепіізо [Іеп'іаідои] п (рі 1епіі§іпе8) 1) ластовйнка; плямка, цяточка; 2) ластовйння на шкірі.
Іепііі [Чепііі] п бот. сочевйця; ~ 8оир суп із сочевйці, сочевйчна юшка.
Іепіі$к [Чепіізк] п бот. мастйкове дерево.
Іепіііисіе [ Чепііі]и:б] п повільність, млявість, інертність.
Іепі-Іііу [Чепі'іііі] п бот. жовтий нарцйс.
Іепіо [Чепіои] аду муз. ленто, повільно.
Іепіог ['іепіо] п 1) лйпкість, липучість; клейкість; в’язкість; тягучість (крові тощо); 2) повільність, інертність.
1еп<ои$ [Чепіоз] ад] липкйй, липучий, клейкйй.
1епі-го8е [Чепі'гоиг] див. Іепі-Іііу.
Ьепіз [Іепіз] п рі весняні човнові змагання (у Кембриджі).
Ьепі-зегшоп [Чепі,8о:топ] п церк. великопісна проповідь.
Іепі-іегт [Чепііо;т] п веснянйй семестр.
Ьео ['1і:ои] п 1) ч. ім’я Ліо, Лео; 2) Лев (сузір’я і знак зодіаку); ~ Міпог сузір’я Малого Лева.
Ьеоп [Чеіоп, Чі:оп] п ч ім’я Лейон, Ліон, Лебн.
Ьеопа [Ііґоипо] п ж. ім’я Лібуна.
Ьеопагсі [Чепосі] п ч. ім’я Ленард, Леонард.
Ьеопісіаз [Іі/отдоз] п ч. ім’я Леб-нідас, Леонід.
Ьеопісіез (іі опісІі:г] п рі астр. Леоніди.
Ьеопіск [Чі.отсІг] див. Ьеопісіе8.
Ьеопіе [Чі:от] п ж. ім’я Ліоні.
Іеопіпе [Чі:опаіп] ад] 1) левовий; -йеасі левова голова (тж перен.); 2) ле-онінський; ~ УЄГ8Є леонінський вірш; < Ь. Сііу частйна Рйма з Ватиканом, оточена стіною і укріплена папою Левом IV.
1еопіпе$ [Чіюпаїпг] п леонінський вірш.
Ьеопога [Чі;о'пз;го| п ж. ім’я Ле-онбра, Ліонбра.
Ьеопоге [Дію'по:] п ж. ім’я Ліонбр, Леонбра.
іеорагсі І'іеросІ] п 1) зоол. леопард; Атегісап ~ ягуар; 2) хутро (шкура) леопарда; 3) золота монета з геральдй-чним левом (Едуарда III); сап ійе ~ сйап§е ЙІ8 8роі8? чи може людйна змінйти свою природу?; присл. горбатого могйла вйправить; ~ саі дйкий кіт; оцелот.
Іеорагсіезз [Іеросіїз] п самка леопарда.
Іеорапііпе ['1еросІі:п] п кроляче хутро, вйчинене під леопарда.
Ьеорокі [Чюроиіб] п ч. ім’я Лео-пбльд, Леополд.
Іера! [Черзі] п бот. безплідна тичинка.
Іерег [Черо] 1. п прокажений; 2. ад] прокажений, хворий на лепру; ~ йои8е лепрозорій; 3. у 1) заражати лепрою (проказою); 2) перен. псувати.
Іерісі [Черід] ад] 1) приємний; веселий, жартівлйвий; 2) вйтончений; чарівнйй, чаруючий.
ІерідоШе [Іе'рідзіаіі] п мін. лепідоліт.
ІерШоріегоііБ [Дері'дзрізгз8] ад] ент. лускокрйлий.
ІерИоіе [Черібоиі] ад] бот. покрйтий лусочками.
Іерогіпе [Черзгаїп] зоол. 1. п помісь зайця з кролем; 2. ад] заячий.
Іерга [Черга] п мед. 1) лепра, проказа; 2) псоріаз.
ІергесЬаші [Дерго'ко:п] п фолькл. гном.
Іергозагішп [Черго'гєогют] п лепрозорій.
Іер
666
Іеі
Іергове ['Іергоиз] асі] лускатий, дрібнолус катай.
ІерГОБегу ['1ЄрГ980П] П ЛЄПрОЗОрІЙ.
Іергову [ Чергові] п мед. лепра, проказа; 4 тогаі - моральний розклад.
Іергоив [Чергов] ад] 1) мед. лепро-зний, прокажений; 2) покрйтий білими лусочками; 3) лускатий.
Іеріа [Черід] рі від Іеріоп.
Іеріоп [ Черізп] п (рі Іеріа) 1) лепта (дрібна старогрецька монета); 2) фіз. лептон.
Іериз [Чі:рО8] пзоол. 1) заєць-русак; 2) заєць-біляк.
Іеге [1ю] V 1) навчати; 2) учйтися.
Ьегоу [Іо'гої, Чі:гоі] п ч. ім’я Лерой, Лірой.
Ьев [Іег] п ж. і ч. ім’я Лез (скор. від Ьевііе).
ЬевЬіа [ЧехЬю] п ж. ім’я Лезбія, Лесбія.
ЬевЬіап [ЧехЬюп] 1. п лесбіянка; 2. ад] 1) лесбоський; що стосується острова Лесбос; 2) лесбійський; - уісє лесбіянство.
ЬевЬіапівш [ЧегЬюшгт] п лесбійське кохання.
1е$е-та]е$іу [Чі.х'таесІзівСі] п юр. 1) образа монарха; 2) державний злочин; державна зрада.
Іевіоп [Чі:зп] п 1) пошкодження, ушкодження; ураження; 2) юр. шкода, збйток.
Ьевіеу [ ІЄ2І1] п ж. ім’я Лезлі.
Ьевііе [Чегії, ІЄ8І1] п ж. і ч. ім’я Лезлі, Леслі.
Ьевіу [Чегії] п ж. ім’я Лезлі.
Ьевоїйо [Іе'воіо] п геогр. н. Лесото.
Іевресіега [Дезрі'сІііго] п бот. японська конюшйна.
Іевв [Іев] 1. п менша кількість (сума тощо); І саппої іаке - я не можу взяти менше; 2. ад] 1) сотр від Іііііе; 2) менший; менш; менш важлйвий; другорядний; молодший; іп а ~ де^гее меншою мірою; іп - ійап по ііте як оком змигн^пги; іп - ііте мйттю; Датев ійе Ь. бібл. Іаков Менший (апостол); по ~ а регвоп ійап... ніхто інший, як сам...; оГ~ ітропапсе менш важлйвий; іеп ів опе - Ійап єієуєп десять на одйн менше, ніж одинадцять; 3. аду (сотр від Іііііе) менше, менш; - кпоу/п менш відомий; 4. ргер без; а уеаг - іу/о баув рік без двох днів.
Іеввее [Іе'ві:] п орендар, наймач.
1е$$ее$йір [Іе'зіфр] п орендування.
Іеввеп [Чезп] у 1) зменшувати, скорочувати; іо - ійе йоигв оГ \уогк скоротати робочий день; 2) зменшуватися, скорочуватися; ійе поіве -есі шум ущух; 3) недооцінювати, применшувати; 4) принйжувати, зневажати.
Іеввег [Чево] аф 1) сотр від Іііііе; 2) менший; малйй; невелйкий; дрібнйй; Ійе - оГ іу/о єуіів менше з двох лих; Ь. Авіа заст. Мала Азія; Ь.
Веаг астр. Мала Ведмедиця, Малйй Віз; - сіосісіег бот. повитйця; - £гаіп--Ьогег ент. зерновйй точильник.
Ьеввег Апііііев [Чезогаеп'їіііг] п геогр. н. Малі Антйльські островй.
ІЄ88ІУЄ [Чезіу] п хім. луг.
Іеввоп [Чевп] 1. п 1) урок; Еп^іівй - урок англійської мови; іо іаке (іо §іує) —з брати (давати) уроки; 2) урок, завдання; іо Іеагп опе’в -в учйти уроки; - Ьоок підручник; 3) рі заняття; йе ів Гопсі оГ йів -в йому подобаються заняття в школі; 4) нотація; повчання; нагінка; іо §іує втЬ. а - прочитати комусь нотацію, провчйти когось; 5) урок, застереження; Іеі ійів Ье а -іо уои хай це буде уроком для вас; 6) публічне читання, лекція; 7) церк. урйвок із святого письма (з Біблії), що читається під час відправи; 2. V 1) учйти, навчати; 2) читати нотацію, вичйтувати (комусь).
Іеввог [Іе'зз:] п той, хто здає в оренду (внаймй).
Іеві [Іезі] соф щоб не; колй б не; як би не; риі сіои/п ійе асісігевв - уои вйоиісі Гог^еі іі запишіть адресу, щоб не забути.
Ьевіег [Чевіа] п ч. ім’я Лестер.
Іеі І [Іеі] п 1) здача внаймй; 2) заст. перешкода, завада; \¥Іійоиі -ог йіпсігапсе безперешкодно.
Іеі II [Іеі] V (разі і р. р. Іеі) 1) пускати; іо - Ьіоосі пускати кров; 2) дозволяти; надавати можлйвість; \¥І11 уои - те втоке? дозвольте мені палйти?; 3) впускати (кудись — іпіо); 4) випускати (звідкись — оиі оГ, Ггот); 5) пропускати (у, в — ійгои^й); Ю - втЬ. ійгои§й а сіоог пропустйти когось у двері; 6) здавати внаймй (в оренду); іо - Іапсі здавати в оренду землю; 7) здаватися внаймй (в оренду); йо\у тисй сіоев ійе йоиве - Гог? яка орендна плата за будйнок?; ійе йоиве ів іо -будйнок здається; Ю - здається (внаймй) (напис); 8) залишати, не чіпати; - йіт Ье аіопе дайте йому спокій, не чіпайте його; - ту ійіп§в аіопе не чіпайте моїх речей; 9) як допоміжне дієслово виражає наказ, запрошення, припущення тощо: - ив &о ходімо; - уои апсі те ігу по\у давайте зараз спробуємо; - йіт сіо іі аі опсе хай він зробить це негайно; - АВ Ье ециаі іо СГ) припустимо, що АВ дорівнює СО;
іо - сігор (Гай) а) упускати (щось); б) несподівано вймовити (слово); іо -§о а) випускати з рук, відпускати; б) звільняти; в) допускати; г) вйкинути з головй; іо - втЬ. Іоове дати комусь волю (свободу); вйпустити когось; Ю - опезеІГ §о дати волю собі (своїм почуттям); іо - равв а) не звернути уваги; б) пробачити; Ю - віір ійе сйапсе упу-стйти нагоду: Ю - ійіп^в віісіе а) не звертати уваги; б) ставитися недбало; - 6еог£е сіо іі амер. хай це зробить
хтось інший; □ - Ьу пропускати; -те Ьу, ріеаве! пропустіть мене, будь ласка!; - (Іо^п а) опускати; б) ослабляти, сповільнювати; в) залишати в біді; г) принйжувати; д) бентежити; розчаровувати; е) тех. відпускати; є) розводити, розчиняти, розріджувати; - іп а) впускати (кудись); б) давати доступ; в) не вйтримати; піддатися; г) розм. обманом уплутувати, втягувати (у щось); обдурювати; Ю - опезеІГ іп Гог впий, встрята (вплутатися) у щось; - іпіо а) ввестй; б) утаємнйчити; в) напасти; г) вйлаяти; д) побйти; -оЛГ а) вйстрелита; б) відпустйти без покарання, простати; помйлувати; -оп розм. а) робйти вйгляд, удавати; б) видавати, розкривати (таємницю); - оиі а) випускати, звільняти; б) про-говорйтися; в) розширяти; г) давати напрокат (внаймй, в оренду); д) давати волю (почуттям); е) амер. закінчуватися (про заняття); - ир слабнути; припинятися, ущухати; Ійе гаіп ів -ііп§ ир дощ ущухає; іо - ир оп втЬ. перестати погано поводитися з кимсь.
Іеі-аіопе ['Іеіо'іоип] п невтручання; - роїісу політика невтручання.
ІеісЬ [Іеі/] п 1) річечка, що тече через болотйсту місцевість; 2) болото, трясовина, драговина; 3) прйстрасне бажання, прагнення.
Іеі-сіотої ['Іеі'сіаип] п розм. 1) ослаблення; сповільнення; 2) занепад; погіршення; 3) недолік; вада; негатйв-ний бік; 4) розчарування; 5) обман; 6) ав. приземлення.
ІЄІ-&О ['Іеі'дои] п розм. звільнення; вйвільнення.
ІеіЬаі ['1і:0о1] ад] 1) мед. летальний, смертельний; - оиісоте летальний (смертельний) кінець; 2) смертоносний; що спричйнює смерть; - §авев отруйні гази; - сйатЬег камера для усипляння тварйн; 3) фатальний.
ІеіЬаІііу [1і'0ж1іИ] п смертність, летальність.
ІеіЬаг£Іс(а1) [1е'0а:с1зік(9І)] ад] 1) летаргічний; - віеер летаргічний сон; 2) хворий на летаргію; 3) млявий, сонний; апатйчний; 4) що викликає летаргію (тривалий сон); 5) що діє за-колйсливо.
1еІкаг§І2Є [ '1е0асІзаі2] V 1) уражати летаргією; 2) робйти млявим (апатй-чним).
ІеіЬагзу ['1е0осІзі] п 1) летаргія, тривалий сон; 2) млявість; апатйч-ність; бездіяльність; 3) мед. ступор.
ЬеіЬе [Чі:0і:] п 1) міф. Лета; 2) смерть.
ЬеІЬеап [1і:'0і:оп] ад] 1) міф. що стосується рікй Лети; 2) шо дає забуття.
ІеіЬіГегоив [1і'0і£аг9в] ад] 1) смертоносний; 2) смертельний.
ІеііГегоив [Іі'ІіГогав] див. ІеійіЕегоив.
Іеі
667
ІЄ¥
Іеі-іп [Чеі'іп] асі] тех. уставлений.
Ьеііііа [Іі'іі/ю] п ж. ім'я Летішія, Летіша, Летіція.
Іеі-оЛГ ['1еІ'о:і] п 1) розм. прощення; звільнення від (заслуженого) покарання; 2) вйбух радості; 3) тех. спуск (пружини).
1еі-ра$$ [Іеі'ра:з] п перепустка; дозвіл на вхід.
ієі’б [Іеіз] (скор. розм. від Іеі из) давайте, дозвольте нам.
Ьей [Іеі] 1. п 1) латиш; латишка; ійе ~8 збірн. латиші; 2) латйська мова; 2. ад] латйський.
ІеііаЬІе ['ІеІзЬІ] ад] 1) що здається внаймй; 2) що видається напрокат.
Іеііег ['Іеіа] 1. п 1) літера; буква; саріїаі (зтаїї) ~ велйка (мала) літера; іпіііаі ~ початкова літера; 2) друк. шрифт; Ьіаск ~ старовйнний англійський готйчний шрифт; \уйііє ~з латйнський шрифт; ііаііс ~з курсйв; 3) шифр (заводу); 4) лист; послання; депеша; Ьизіпезз ~ діловйй лист; ~ саг-гіег листоноша; ~ оГ гесоттепсіаііоп, ~ іезіітопіаі рекомендаційний лист; ореп ~ відкрйтий лист; ге£І8іеге(і ~ рекомендований лист; 5) грамота; документ; ~ оГ асіуісе повідомлення; авізо; ~ оГ аііогпеу письмове доручення; ~ оГ сопуосаііоп сповіщення про склй-кання (асамблеї тощо); ~ оГ іпдетпііу (оГ §иагапіее) гарантійний лист; ~ оГ іпдиігу письмовий запит; ~ оГ ігапз-тінаї супровіднйй лист; ~з сгесіепііаі, ~(з) оГ сгедепсе вірчі грамоти; 6) точність; буквальність; ійе ~ оГ ійе 1а\у буква закону; Гог ~ дослівно, точно; 7) рі елементи (основи) читання; азй; 8) рі літопис, записи; 9) рі освіченість; ерудйція, ученість; тап оГ ~з а) письменник; б) учений; ійе РГОІЄ88ІОП оГ ~8 професія письменника; Ь. оГ Асі-тіпізітаїіоп юр. судове повноваження на управління спадщиною; ~8 оГ гесаіі дипл. відклйчні грамоти; Ю у/іп опе’з ~ заслужйти право бути членом спор-тйвної організації; 2. у 1) позначати літерами; 2) витискати літери (заголовок) (на книзі); 3) тех. штемпелювати; клеймйти.
ІеИег-ЬаІапсе [Іеіа, Ьаеіопз] п поштові терезй.
Іеііег-Ьоок [ЧеіаЬик] п зшивач для листів.
ІеНег-ЬошмІ ['ІеіаЬаипсІ] ад] педан-тйчний; ~ регзоп буквоїд.
Іеііег-Ьох ['ІеІаЬокз] п поштова скрйнька.
Іеііег-саггі ['Іеіакагд] п лист-секре-тка; поштова листівка, яка складається.
Іеііег-сазе [Чеіакеїз] п гаманець.
Іеііег-сіір [Чеіакіїр] п затискач (для паперів), скріпка.
Іеііег-сиііег [ '1еіа,кліа] п друк, гра-вер-пунсоніст.
ІеПегей ['ІеІосІ] ад] 1) грамотний, письменний; 2) начйтаний, добре обізнаний з літературою; 3) позначений літерами, літерний; 4) з тйсненими (вйгравіруваними) літерами.
ІеПег-Гоишіег ['1еІо,£аипск] п друк. словолйтник.
ІеКег-Гошкігу [ 'Іеіз, ЕаипсІгі] п друк. словолйтня.
1е11ег£гат ['Іеіодггет] п лист-телеграма.
ІеНег-йеасІ ['ІеІойесІ] п 1) друкований фірмовий бланк; 2) друкований бланк приватної особи; 3) шапка на фірмовому бланку.
ІеПегіпз [ Іеіопі]] п 1) тйснення (літерами); 2) напис (тисненням, фарбою тощо); 3) писання листів.
ІЄЙЄГІЄ88 ['ІЄІ9І18] ад] 1) неписьменний, неграмотний; неосвічений; 2) без тйснення, без напису.
ІеИег-Іоск ['Іеіоіок] п замок з секретом.
Іеііег-рарег [ '1еіа,реіра] п поштовий папір.
ІеіІег-регГесі [ 'Іеіа'ра.Еїкі] асі] театр. якйй добре знає свою роль.
1ейег-ро8І ['Іеіороизі] п поштовий відділ доставки листів.
1еПег-рге88 ['Іеіаргез] п 1) друк. текст у кнйзі (на відміну від ілюстрацій); іп ~ у тексті; 2) прес-пап’є; 3) друкарська машйна; ~ ргіпііп§ друк. високий друк.
ІеПег-рипсй [ Іеізрлпі/] п друк, пунсон.
1еНег-8Іашр ['Іеіазіаетр] п поштовий штемпель.
ІеПег-^еі^йі ['Іеіа^еіі] п 1) поштові терезй; 2) прес-пап’є.
ІеИег-туогеїіір ['Іеіа^офр] п ірон. скрупульозність, вірність букві закону; буквоїдство.
Іеііег-^тіїег ['1еіа,гаііа] п 1) автор листів; 2) той, хто пйше багато листів; 3) письмовник. !
Ьеіііс ['Іеіік] 1. п 1) прибалтійська група мов; 2) латйська мова; 2. ад] 1) латйський; 2) що належить до прибалтійської групи мов.
Ьеііісе ['Іеііз] п ж. ім'я Летіс, Летіція.
ЬеНіе ['Ієн] п ж. ім'я Леті (зменш, від Ьеііііа, Ьеііісе).
Ьеііізй ['Іеіі/] 1. п латйська мова; 2. ад] латйський.
ІеПисе ['Іеііз] п бот. салат-латук.
Ьеііу |'1еіі] див. Ьеіііе.
Іеіир І'іеїлр] п амер. розм. 1) ослаблення; затихання; вщухання; 2) припйнення; перерва; зупйнка; іі гаіпесі а \уеек хуіійош ~ дощ не вщухав цілий тйждень.
Іеи [Лей] п (рі Іеі) лей, лея (грошова одиниця Румунії).
Іеискаешіа [1зи:'кі:тю] п мед. лейкемія, білокрів’я.
ІеисЬаетіс [Циі'кіїтік] ад]мед. лей-кемічний; хворий на білокрів’я.
Іеисосуіе ['Ци:кд8аіІ] п фізл. лейко-цйт.
1еисосуІО8Є8 [Діигкззаґіоизі.х] рі від Іеисосуіозіз.
Іеисосуіозіз [Діигкозаґіоизіз] п (рі Іеисосуіозез) мед. лейкоцитоз.
Іеисоша [Ци/кошпз] п мед. лейкома.
Іеисоріазі ['Цшкаріозі] п біол. лейкопласт.
Іеисоріазіісі [,Ци:кои'р1ае8ІісІ] п біол. безбарвна пластйда.
ІеисоггЬоеа [,Ци:ка'гі:о] п мед. білі.
Іеисозез [Циґкоизігх] рі від Іеисозіз.
Іеисозіз [Ци/коизіз] п (рі Іеисозез) мед. лейкоз.
ієу [Іеі] п (рі Іеуа) лев (грошова одиниця Болгарії).
Іеуа ['ієуо] рі від ієу.
Іеуапі [Іі'ужпі] 1. п 1) заклад з наміром не платйти при програші; Ю піп (іо ійгоу/) а ~ побйтися об заклад з наміром не платйти при програші; 2) левантійський сап’ян; 3) сйльний східний вітер; 2. V утектй, не сплатй-вши програні на парі гроші.
Ьеуапіег [іі'ужпіо] п сйльний східний вітер (в районі Середземного моря).
Ьеуапііпе [Чеузпіаіп] п 1) мешканець. Леванту; 2) судно, що торгує з Левантом; 3) (1.) текст, левантйн, цупка саржа.
Іеуаіог [11'уеііз] п анат. піднімаючий мускул.
ієуєє ['ієуі] 1. п 1) прийом у главй держави; 2) прийом гостей; 3) збірн. присутні при вйході правйтеля; присутні на прийомі; 4) уставання з ліжка; ранковий підйом; 5) дамба, насип, гатка, гребля; 6) вал на березі рікй; 7) прйстань; 8) набережна; 2. V споруджувати дамби, будувати набережні.
ієуєі [Чєуі] 1. п 1) рівень; однаковий рівень; ступінь; зеа ~ рівень моря; аі ійе зате ~ на такому ж (на тому самому) рівні; оп а ~ на одному рівні; іо Ье оп а - 'уіій зтЬ. а) бути на одному рівні з кимсь; б) б^и гравцем одного класу з кимсь; оп (аі) ійе йі§йезі ~ а) на найвйщому рівні, на рівні глав держав (урядів); б) у верхах; 2) плоска, рівна горизонтальна поверхня; рівнй-на; горизонтальна лінія; деасі ~ а) монотонний ландшафт; б) одноманітність, монотонність; Весйогсі Ь. Бедфордська рівнйна; 3) (ійе ~) поверхня землі; 4) ватерпас; нівелір; 5) вимірювання рівня нівеліром; 6) прохід між рядами (в театрі тощо); 7) гірн. горизонт; горизонтальна вй-робка; штольня; 8) дренажна труба (канава); 9) ав. горизонтальний політ (тж ~ Ні^йі); іо £іує а ~ перейтй у горизонтальний політ; 10) рад. рівень (передачі); 11) прицілювання; оп ійе
ІЄ¥
668
Ііа
~ чесно; прямо, відверто, правдиво; оп іЬе ~! слово честі!; Ю Іапсі оп іке 8ігееі ~ опинитися на вулиці (без роботи); Іо Ьгіпв 8гпЬ. іо ЬІ8 ~ збити пиху з когось, поставити когось на місце; іо Гіпсі опе’з (о\уп) ~ а) знайти (знати) своє місце (в науці тощо); б) знайти собі рівних; 2. ад] 1) рівний, плоский, плаский; горизонтальний; ~ зигїасе рівна поверхня; 2) розташований на одному рівні; 3) який доходить (піднімається) до країв (по вінця); а ~ сирГиі повна (по самі вінця) чашка; 4) рівномірний, однаковий; іЬеу аге ~ іп сарасіїу у них однакові здібності; 5) урівноважений, спокійний; іо Ьауе а ~ Ьеасі бути поміркованим (спокійним, розсудливим); іо кеер а ~ Ьеасі зберігати спокій (поміркованість); 4 іо сіо опе’з ~ Ьезі зробйти усе можливе; зробйти усе, що від себе залежить; 3. аду рівно; нарівні, урівень; Ю піп ~ 'уііЬ апоіЬег бігти нарівні з кимсь; іо Гііі ІЬе ЕІазз ~ ^ііЬ іЬе Юр наповнити склянку по вінця; 4. V 1) вирівнювати, робйти рівним (гладким), згладжувати; іо ~ а гоасі вйрівняти дорогу; 2) приводити в горизонтальне положення; 3) нівелювати, вирівнювати; згладжувати відмінності; 4) геод. визначати рі-знйцю висот; 5) зрівняти з землею; стерти з лиця землі; Іо ~ іо (^ііЬ) іЬе агоипсі стерти з лиця землі; 6) збйти з ніг; звалйти на землю; 7) лінгв. зводити кілька звуків до одного; 8) говорйти правду; висловлюватися відверто; 9) націлювати (зброю); спрямовувати (удар проти когось); □ ~ (клуп опустити, знйзити (до певного рівня); ~ оЛГ а) зрівняти, звестй до одного рівня; б) вирівнювати літак (перед посадкою); ~ оиі розтягтй на поверхні; ~ ир підняти до якогось рівня.
Іе¥е1-Ьеш1е<1 ['ієуі'ЬєсІісі] ад] урівноважений, спокійний, розсудливий.
1е¥е11ег [ Чєуіо] п 1) прихйльник установлення рівності людей, усунення відмінностей між нйми; 2) (її.) іст. левелер, «зрівнювач»; 3) тех. пристосування для вирівнювання; 4) нівелювальник.
1Є¥еШп£ ['ієуііі]] 1. п 1) вирівнювання; зведення до одного рівня; 2) військ, наводка, прицілювання; 3) нівелювання, згладжування відмінностей; 4) тех. рихтування, виправляння; 2. ад] нівелювальний.
1е¥е11іп8-іп8іпітеп1 ['ієуііі]'тзіги-топі] п ватерпас, нівелір.
ієуєг ['1і:уо] 1. п 1) важіль; рукоятка; держак; ручка; сопігоі ~ важіль управління; госкіп^ ~ балансйр, коромисло; 8ІаПіп£ ~ пусковйй важіль; 2) плече важеля; 3) мор. гандшпуг; 4) тех. вйліт, вйнос; 5) засіб вплйву; 2. V користуватися важелем; піднімати (пересувати) за допомогою важеля (тж ~ ир, ~ аіопв).
Іеуегаве ['іііуопсіз] п 1) дія важеля; 2) система важелів; 3) зусйлля важеля; підйомна сйла; вйграш у сйлі; 4) засіб досягнення метй.
ІЄУЄГЄІ ['ієуопі] п зайченя.
Ьєуі ['1і:уаі] п ч. ім'я 1) Лівай; 2) бібл. Левій.
ІеУІаЬІе ['ієуюЬІ] ад] 1) оподатковуваний; 2) що може бути стягнений (про податок тощо).
ІеуіаіЬап [Іі'уаіаОоп] п 1) (тж Ь.) бібл. левіафан; 2) перен. громадище (про корабель); 3) велетень; здоровйло; володар незліченних багатств.
ієуієг ['ієуіз] п збирач (стягувач) (податків тощо).
1е¥і£аіе ['Іеуїдеіі] V 1) перетворювати на порох (порошок); 2) полірувати; 3) хім. відмулювати.
ієуіп [Чєуш] п поет, блйскавка; спалах блйскавки.
Іеуігаїе ['1і:уіпі] п левірат (звичай, за яким найближчий родич померлого одружується на його вдові).
Ье¥І8 ['1і:уаіг] п лівайзи (фірмові джинси).
Іеуііаіе ['ієуіієіі] V 1) піднімати (у повітря); 2) підніматися, злітати (вгору), здійматися.
Іеуііаііоп [Дєуі'ієі/п] п 1) піднімання, підняття; 2) піднесення, зліт, здіймання, левітація.
Ьеуіііси$ [Іі'уііікоз] п бібл. Левіт (книга Старого завіту).
Іеуііу ['ієуііі] п 1) легковажність; недоречні веселощі; пустотлйвість; непостійність; 2) легкість.
1Є¥О8угаіе [Ді:уои'с1заігеі1] ад] ліво-обертаючий.
Іеуу ['ієуі] 1. п 1) збирання, стягування (податків тощо); 2) оподаткування; 3) сума податку; 4) набір рекрутів; ~ іп та88 прйзов до армії усіх придатних для військової служби; 5) кількість набраних рекрутів; новобранці; 6) юр. примусове стягнення боргу; 2. V 1) збирати, стягувати (податки тощо); 2) оподатковувати; штрафувати; 3) набирати рекрутів; 4) юр. примусово стягувати борг; 4 іо ~ \уаг ироп (а§аіп8і) 8тЬ. починати війну проти когось; іо ~ Ьіасктаіі вимагати гроші через шантажування.
Ьєлу [їй:] п ч. ім'я Лу (зменш, від Ье\¥І8, ЬоиІ8).
ієлуіі [1]’и:сІ] ад] 1) хтйвий; розпусний; 2) непристойний, безсоромний; 3) неосвічений; 4) світський, недухов-ний.
Іе^гіїу ['Ци:<11і] аду 1) хтйво, похі-тлйво; 2)’непристойно, безсоромно.
1еичІпе$$ ['Ци:<1т$] п 1) хтйвість, похітлйвість; розпуста; 2) непристойність, безсоромність; 3) вет. тічка.
Іе^сівЬу ['1)и:сІгЬі] п жарт, розпусник.
1е^¥(І5Іег ['ЦшсІзіо] п розпусник.
Ьеніе ['Ци:і] п ч. ім'я Луї, Льюї (зменш, від Ье>¥І8, ЬоиІ8).
Ье\¥І8 ['1]и:і8] п ч. ім'я Луїс, Льюїс; 4 Ь. £ип військ, ручнйй кулемет Лью-їса.
1емІ8 ['Ци:і8] п тех. 1) вовча лапа, схват; 2) анкерний болт (тж ~ Ьоіі).
Іемівііе ['1]и:і8аіІ] п хім. люїзйт.
ІемЧЬ [Ци:0] п розм. тепло; притулок, пристановище.
1ел¥-5¥апп ['1]и:\¥о:т] ад] розм. теплуватий.
Ьех [Іекз] п ч. ім'я Лекс (зменш, від Аіехапсіег).
Іех [Іекз] п (рі ІЄ£Є8) лат. закон; ~ поп зсгіріа непйсаний закон; ~ 8сгіріа пйсаний закон; ~ іа1іопІ8 закон відплати «око за око, зуб за зуб».
Іехісаі ['Іекзікаї] ад] 1) лексйчний; 2) словниковий, лексикографічний.
Іехісаііу ['Іекзікаїї] аду лінгв. 1) лексйчно; 2) по-словникбвому, лексикографічно; 3) за словником, за словниками.
ІехісозгарЬег [Декзі'кодгоЬ] п лексикограф, укладач словників.
1ехісо£гарІііс(а1) [Дек8ікои'дгаеГік(а1)] ад] лінгв. лексикографічний.
1ехісо&гар1іу [Декзі'кодгаГі] п лексикографія.
Іехісоїоду [Декзі'коІосІзі] п лексикологія.
Іехісоп ['Іекзікзп] п 1) лексикон; словнйк; 2) лексика, словнйк (письменника тощо); 3) лінгв. морфемний лексикон.
1ехі&гарЬіс [Декзі'дгаеГік] ад] лінгв. ідеографічний (про систему письма).
ІехщгарЬу [Іек'зідгоГї] п ідеографія (система письма).
Ьеусіеп [ЧеісІп] ад] лейденський; ~ Іаг ел. лейденська банка.
ЬЬава ['Ігезо] п геогр. н. м. Лхаса.
ІіаЬіІіІу [Даю'ЬіІіІі] п 1) відповідальність; повйнність; необхідність (робити щось); 2) зобов’язання; ~ оГ іпсіетпііу зобов’язання відшкодувати збйтки; 3) рі боргй, заборгованість; грошові зобов’язання; 4) схильність, нахил (до чогось); ~ Ю с1І8еа8Є схйль-ність до захворювання; 5) перешкода, завада.
ІіаЬІе [ЧаюЬІ] ад] 1) відповідальний (за — Гог); зобов’язаний; зв’язаний зобов’язанням; ~ Гог тіїііагу зєгуісє військовозобов’язаний; 2) що підлягає (чомусь); 3) схйльний; ~ Ю саісЬ сокі схйльний до простуди; аіі теп аге ~ іо таке тізіакез усім людям властйво помилятися; Ье І8 поі ~ Ю Геаг він не з боязкйх; 4) що може зазнати (чогось); ~ іо сіізриіе спірний; 5) імовірний, мо-жлйвий; Ье І8 ~ іо соте аі апу тотепі він може прийтй в будь-яку хвилйну; с1іГГіси1ііе8 аге ~ Ю оссиг цілком мож-лйво, що зустрінуться труднощі.
Ііаіве [Іі'еіх] V 1) установлювати
Ііа
669
ІіЬ
(підтримувати) зв’язок; 2) військ, служити офіцером зв’язку.
Ііаізоп [Ііґеігоп] п 1) (любовний) зв’язок; зрігішаї ~ духовна близькість; 2) військ, зв’язок взаємодії; 3) фон. зв’язування кінцевого приголосного з початковим голосним наступного слова (у французькій мові); 4) кул. заправа для соусу, засмажка для супу; 5) спорт, гравець, який зв’язує ланки команди; ~ аігсгай літак зв’язку; ~ ііпк лінія зв’язку взаємодії; ~ регзоппеї офіцери зв’язку; ~ героп повідомлення офіцера зв’язку.
Ііаізоп-оіїїсег [1і:'еі2п'оІЇ8о] п офіцер зв’язку.
Ьіат [Чают] пч. ім'я Лайам, Ліам (зменш, від \¥і!1іат).
Ііапа [1і'а:по] п бот. ліана.
1іап& [її'авіз] п лян (грошова одиниця Китаю).
Ьіаоїипз Репіпзиіа [1і'аи'сіш]рі'піп-8]и1з] п геогр. н. Ляодунський півострів.
Ііаг [Чаю] п брехун; уои’ге а ~ ти брехун, ти брешеш.
Ііагд [Чі:а:сІ] п фр. ліард (старовинна французька монета).
ІЛЬ [11Ь] п ж. ім'я Ліб (зменш, від ЕііхаЬеій).
ІіЬ [ІіЬ] урозм. 1) каструвати; 2) задавати хропака, спати.
ІіЬаІе [Іаі'ЬеіІ] V влаштовувати пиятику, випивати.
ІіЬаІіоп [Іаі'Ьеі/п] п жарт. 1) пиятика, випивка; 2) налите вино (у склянку).
ЬіЬЬу [ЧіЬі] п ж. ім'я Лібі (зменш, від ЕІіхаЬеій).
ІіЬеІ [ЧаїЬої] 1. п 1) юр. (письмовий) наклеп (у пресі); дифамація; іо зиттоп зтЬ. Гог ~ порушувати проти когось судову справу за наклеп; 2) наклепницька заява; 3) те, що дискредитує (шкодить репутації); 4) юр. скарга, позов; 2. V 1) юр. зводити наклеп (у пресі тощо); займатися дифамацією; писати пасквілі (на когось); 2) дискредитувати, ганьбйти (когось); 3) розм. применшувати (чиїсь) заслуги; ображати гідність; 4) юр. подавати скаргу (позов).
ІіЬеІІапІ [ЧаїЬоІопі] п позивач.
НЬеІІее [,1аіЬаЧі:] п юр. відповідач, обвинувачуваний.
ІіЬеІІег [ЧаїЬІа] п наклепник; пасквілянт.
ІіЬеІІоиз [ЧаїЬІоз] ад] наклепницький.
ІіЬег [ЧаїЬо] п луб, лико.
ІіЬегаї [ЧіЬогаї] 1. п 1) ліберал, людина ліберальних поглядів; прихильник лібералізму; 2) (Ь.) член партії лібералів, ліберал; 2. аф 1) вільнодумний; з широкими поглядами; 2) ліберальний, широкий (про погляди тощо); 3) щедрий, великодушний; 4) рясний, багатий, велйкий; ~ Ье1ріп£ велйка порція;
~ §іґі щедрий (коштовний) подарунок; ~ 8йаге чимала частка; іо таке ~ рго-уі8іоп Гог опе’8 Гатіїу цілком забезпечити свою сім’ю; 5) гуманітарний; ~ есіисаііоп гуманітарна освіта; широка загальна освіта; ~ агІ8 гуманітарні науки; 6) (Ь.) ліберальний; що складається з членів ліберальної партії; ійе Ь. £оуегптепі уряд лібералів, ліберальний уряд; 7) вільний, небуквальний; ~ ігапзіаііоп вільний переклад; 8) розбещений, розгнузданий; 9) тех. із запасом (міцності тощо).
ІіЬегаїізт [ЧіЬогоІігт] п лібералізм.
ІіЬегаїізІ [ ЧіЬога1і8І] п прихйльник лібералізму.
НЬегаІізііс [,1іЬагаЧі8Іік] аф ліберально настроєний.
ІіЬегаІііу [ЧіЬо'ггеїіІі] п 1) щедрість, великодушність; 2) широта поглядів; 3) щедрий подарунок; 4) ліберальність.
ІіЬегаїіге [ ЧіЬогаїаіг] у 1) робйти ліберальним; 2) розшйрювати кругозір; позбавляти передсудів; 3) ставати ліберальним.
ІіЬегаї-іїіішієіі [ЧіЬагаІ'таїпсіїсі] аф ліберально настроєний, з ліберальними поглядами.
ІіЬегаїе [ЧіЬогеїі] у 1) визволяти, звільняти; відпускати (на волю); Ю ~ ргІ8опег8 оГ \уаг звільняти військовополонених; 2) фіз., хім. виділяти у вільному стані; Ю ~ епег^у вивільняти (виділяти) енергію; 3) військ, розм. захоплювати; здобувати.
ІіЬегаііоп [ЧіЬа'геї/п] п 1) вйзволен-ня, звільнення; 2) хім. вйділення у вільному стані.
1іЬегаІіопІ8Ш [ЧіЬо'геї/опігт] п рух за відокремлення церкви від держави.
ІіЬегаІіопІБі [,1іЬо'геірпі8І] п прихйльник відокремлення церкви від держави.
ІіЬегаїог [ЧіЬогеїЮ] п визволйтель; рятівнйк.
ІіЬегаїогу [ЧіЬогоІоп] аф визвольний.
ІіЬегее [ЧіЬо'гі:] п звільнений військовополонений.
ІіЬегіагіап [ЧіЬо'Ієопап] п прихйльник доктрйни про свободу волі.
ІіЬегіісіїіе [1ҐЬо:Іі8акі] п 1) кат свободи; 2) знйщення (загйбель) свободи.
ІіЬегііпа^е [ЧіЬаііпкІзІ див. ІіЬепіп-І8ГП.
ІіЬегііпе [ЧіЬа:Іаіп] 1. п 1) розпусник; 2) вільнодумець; 3) іст. вільновідпущеник; йе І8 а сйаПегесі ~ йому все можна; 2. аф 1) аморальний, розпусний; 2) вільнодумний; 3) іст. віль-новідпущений.
1іЬєіїіпі$іїі [ЧіЬзІїпігт] п 1) розпусність; розпуста; 2) вільнодумство.
ІіЬеіїу [ЧіЬаіі] п 1) свобода, воля;
~ оГ 8реесй (оГ ійе рге88) свобода слова (друку); сіуіі ІіЬепіез громадянські пра
ва (свободи); 2) свобода, перебування на свободі; іо &еІ опе’8 ~ вййти на волю, здобути волю; іо сіеГепсі опе’8 ~ захищати свою свободу; 3) право, свобода (вибору); ~ оГ сйоісе свобода вйбору; 4) вільність; безцеремонність, надмірна фамільярність; ю іаке ійе ~ оГ сіоіп£ (іо сіо) 8ГПІЙ. дозволити собі зробйти щось; 5) рі привілеї, вільності; 6) амер. військ, короткочасна відпустка; запйска про звільнення; звільнення на берег; < аі ~ а) вільний; якйй перебуває на свободі; б) вільний, незайнятий; в) вільний у своєму вйборі; І ат поі аі ~ іо сіІ8си88 ІЙІ8 \уіій уои я не маю права обговорювати це з вами; іо 8еі аі ~ вйпустити на волю; Ь. рагіу амер. іст. партія свободи.
ІіЬеіїу-Ьоаі [ЧіЬоіГЬоиІ] п мор.
1) шлюпка з увільнюваними на берег; 2) розм. автобус для відпускників.
ІіЬеіїу-сар [ ЧіЬоІі 'кгер] п фрігійський ковпак, сймвол свободи.
1іЬегіу-<1ау [ЧіЬоіі'сІеі] п мор. день увільнення на берег.
ІіЬегіу-тап [ЧіЬаіітаеп] п (рі ІіЬ-егіу-теп [-теп]) матрос, увільнюваний на берег.
ІіЬіШпоиз [ІґЬкйпоз] аф 1) любо-страсний, хтйвий; плотський, почуттєвий; 2) що збуджує чуттєвість (хтй-вість).
ІіЬШо [1і'Ьі:<іои] п 1) статевий потяг, лібідо; 2) сйла, прагнення; енергія.
ЬіЬга [Чі:Ьго] п Терезй (сузір'я і знак зодіаку).
ІіЬга [ЧаїЬго] п (рі ІіЬгае) 1) фунт (скор. 1Ь.); 2) фунт стерлінгів (скор. £).
ІіЬгае [ЧаїЬгі:] рі від ІіЬга.
ІіЬгагіап [Іаі'Ьгєопоп] п 1) бібліотекар; завідуючий бібліотекою; 2) фахівець з бібліотекознавства; ~ поіе бібліотечна анотація.
ІіЬгагіапзЬір [іаі'Ьгєагюп/ір] п посада (праця) бібліотекаря.
ІіЬгагу [ЧаїЬгоп] п 1) бібліотека; геГегепсе ~ а) довідкова бібліотека; б) бібліотека без вйдачі книг додому; 2) набір книг; серія книг; Ь ~ есііііоп видання для бібліотеки; ~ есіисаііоп бібліотечна освіта; ~ іпіегіоап міжбібліотечний абонемент; ~ зсіепсе бібліотекознавство; ~ 8йоі фільмотечний кінокадр; ~ 8іоск бібліотечний фонд; ~ 8у8іет мережа бібліотек; Ггее ~ безплатна бібліотека; у/аїкіп^ (ііуіпе) ~ ходяча (жива) енциклопедія (про ерудо-вану людину).
ІіЬгаіе [Іаі'ЬгеїІ] у 1) хитатися, коливатися; 2) балансувати, утрймувати -ся в рівновазі; 3) ширяти.
ІіЬгаііоп [Іаі'Ьгеї/п] п 1) хитання, коливання; 2) балансування, збереження рівноваги; 3) астр. лібрація.
ІіЬгаіогу [ЧаїЬгаІоп] аф коливальний.
ЕЬ
670
Ііе
ІіЬгеііі [Іі'Ьгеіі:] рі від ІіЬгеїю. ІіЬгеііізі [Ь'ЬгеїізІ] п лібретист.
ІіЬгеПо [Іі'ЬгеІои] п (рі тж ИЬгеїіі) лібрето.
ЬіЬгєуіНє [ДкЬге'уіі] п геогр. н. м. Лібревіль.
ЬіЬуа [ЧіЬю] п геогр. н. Лівія.
ЬіЬуап ['ІіЬюп] 1. лі) лівієць; лівійка; іЬе ~з лівійці; 2) лівійська мова; 2. ад] 1) лівійський; 2) поет, африканський.
ЬіЬуап Пезеті ['ІіЬіап'сІегоі] п геогр. н. Лівійська пустеля.
Іісе [Іаіз] рі від іоизе.
Іісепсе ['Іаїзопз] 1. п 1) ліцензія; свідоцтво; патент; офіційний дозвіл; сігіуіпв ~ права водія; дозвіл на водіння автомашини; ~ ріаіе номерний знак на автомобілі; зресіаі ~ дозвіл на вінчання без церковного оголошення молодих; 2) надмірна вільність; зловживання свободою; розбещеність; 3) відхилення від норми (від правил); роеііс ~ поетйчна вільність; 2. V 1) дозволяти, давати дозвіл (на щось); іо ~ а Ьоок дозволити видання кнйги; 2) давати право; 3) видавати патент (ліцензію); іо ~ а босіог іо ргасіізе тесіісіпе вйдати лікареві дозвіл займатися лікарською практикою.
Іісепзе ['1аі89П8] див. Іісепсе.
Іісепзесі ['Іаїзапзі] ад] 1) що має право (ліцензію, патент) (на щось); 2) ліцензований; патентований; дозволений; ~ Ьоизе (ргетізез) приміщення, в якому дозволено продавати спиртні напої; ~ уісє узаконена розпуста; 3) дипломований; 4) вйзнаний, відомий.
Іісепзее [Даїзап'зі:] п особа, яка має дозвіл (патент, ліцензію) (на торгівлю тощо).
Іісепзег ['Іаїзопзо] п особа, що видає дозвіл (патент, ліцензію); < ~ оГ ІЬе ргезз цензор; ~ оГ ріауз театральний цензор.
Іісепзиге ['Іаїзопз/ио] п амер. вйдача дозволів (патентів, ліцензій).
Іісепііаіе [Іаґзеп/Ш] п ліценціат; власник диплома.
ІІСЄПІІО118 [Іаі'зеп/аз] ад] 1) розбещений, аморальний; ~ 1іуіп§ безпутне життя; 2) вільний; що не зважає на правила.
ІісЬеп ['Іаїкоп] 1. п 1) мед. лишай; 2) бот. лишайник; 2. V покривати лишайником.
1ісЬепоіі8 [Чаїкіпоз] ад] 1) покрйтий лишайником; 2) бот. лишайниковйд-ний; 3) мед. лихеноїдний.
ІісЬепу [Чаїкіпі] ад] зарослий лишайником.
ІісЬ-£аіе ['ІП/деіІ] п 1) крйтий вхід на кладовйще; 2) покійницька.
ІісЬ-Ьоизе ['Ііі/Ьаиз] п покійницька, морг.
іісЬ-олуі [ Чіі/аиі] п розм. сипуха (сова).
Іісіі ['Іізіі] ад] законний; дозволенний.
Ііск [Іік] 1. п 1) облйзування, лизання; 2) незначна кількість, краплйн-ка (чогось); 3) розм. сйльний удар; а ~ оГ а зііск удар ціпком; 4) розм. крок; іо £0 аі Гиіі (аі а §геаІ) ~ ітй швидкйм кроком, мчати; 5) розм. зусйлля; іо риі іп опе’з Ьезі ~з докладати усіх зусйль; 2. V 1) лизати, облйзувати; вилйзува-ти; іо ~ опе’з сЬорз (опе’з Іірз) облй-зуватися, смакувати; передчувати (щось приємне); 2) бйти, лупцювати; 3) побйти, перевершити, взяти гору (над кимсь); Ю ~ (аіі) сгеаііоп перевершити усі сподівання; 4) розм. мчати, квапитися; Іо &о аз Ьагсі аз опе сап ~ мчати щодуху; < іЬаі -з те я не можу збагнути цього; іЬе Лате ~есі ир еуегуіЬіп£ полум’я усе поглйнуло; іо ~ а ргоЬІет амер. вйрішити (вйконати) завдання, справитися із завданням; Ю ~ іпіо Гііз завдати нищівної поразки; іо ~ іпіо зЬаре надавати форми; упорядковувати; іо ~ зтЬ.’з Ьооіз підлабузнюватися; лизати п’яти комусь; іо ~ іЬе сіизі а) принйжуватися, плазувати; б) бути стертим на порох.
ІіскегізЬ ['Іікап/] ад] 1) хтйвий, розпусний; 2) що любить поласувати; 3) ласий; 4) жадібний, охочий (до чогось).
Ііскіпе І'іікіі]] п 1) лизання, облйзування; 2) розм. лупцювання, прочухан; 3) поразка, розгром.
Ііскреппу [ '1ік,репі] п заст. жаднюга, скнара.
Ііск-зрііііе ['1ік,зрПІ) п підлабузник, підлесник.
Іісогісе [Чікагіз] див. Іідиогісе.
Іігі [Іід] п 1) крйшка; ковпак; ~ оГ а сЬезі крйшка скрйні; 2) амер. палітурка (оправленої книги); 3) повіка; Іо паггоху опе’з ~з примружитися; 4) розм. капелюх; шолом; 5) розм. (різке) обмеження; заборона; шори; < Ю риі іЬе ~ оп а) довершйти справу; покласти край; б) розладнати (плани); іо кеер ІЬе ~ оп тримати в таємнйці; іо іаке ІЬе ~ оГГ відкрйти таємнйцю.
Ьісіа ['ІаісІа] п ж. ім’я Лайда.
ІШесІ [ Чісіісі] ад] 1) з крйшкою; за-крйтий крйшкою; 2) (-ІібЗесі) у складних словах: Ьеауу-Іісібесі з важкими повіками.
Ьі(1<1у ['ІкІї] п ж. ім’я Ліді.
1ІЛІЄ88 ['11СІ118] ад] 1) без крйшки (покришки); 2) без повік (про очі); 3) поет, недремний; невсипущий (про очі).
Іісіо [1і:сІои] п 1) плавальний басейн просто неба; 2) пляж.
Ііе І [Іаі] п 1) брехня; іо Іеіі а ~ збрехати; Іо іеіі ~з брехати, говорйти неправду; 2) обман, помилкове пере
конання; хйбне вірування; 3) положення, розташування; напрям; іЬе ~ оГ іЬе Іапд а) характер місцевості; б) мор. напрям до берега; в) перен. стан речей; іЬе ~ оГ ІЬе §гоипсі рельєф місцевості; 4) лігво, барліг; нора; < ^Ьііе ~ безневйнна брехня; іо асі а ~ обманути, підвестй; іо §іує іЬе ~ іо зтЬ. вйкрити когось у брехні; іо §іує ІЬе ~ іо зтіЬ. спростовувати щось; іо зу/ар ~з розм. побалакати, поплескати язиком; ~ йеіесіог юр. детектор брехні (прилад).
Ііе II [Іаі] у (разі і р. р. Ііесі; ргез. р. 1уіп§) 1) брехати; 2) бути обманливим; □ ~ алуау: іо ~ а\уау зтЬ.’з гери-іаііоп оббрехати когось; ~ іпіо: іо ~ опезеІГ іпіо згпіЬ. пронйкнути кудйсь обманним шляхом; ~ оиі: Ю ~ опезеІГ оиі оГ зтіЬ. вйплутатися з якогось становища за допомогою брехні; < іо ~ Ііке а ігоорег безсоромно брехати; іо ~ Ііке а §аз-теіег забріхуватися.
Ііе III [Іаі] у (разі Іау; р. р. Іаіп; ргез. р. 1уіп§) 1) лежати; Іо ~ зіііі лежати спокійно; 2) перебувати, знаходитися; розташовуватися, бути розташованим; іЬе Ьоок ~з оп іЬе іаЬІе кнйга лежйть на столі; Іеі іі ~ не чіпайте; хай лежйть; Іікгаіпе ~з іо ІЬе \уєзі оГ Киззіа Україна знаходиться (розташована) на захід від Росії; 3) простягатися; ІЬе уаііеу Іау аі Ьіз Гееі біля його ніг простягалася до-лйна; ІіГе ~з іп Ггопі оГ уои у вас усе життя попереду; 4) бути, залишатися, зберігатися (у певному стані); Ю - зіск бути хворим; іЬе Ьоок ~з ореп кнйга розгорнута; 5) пробути деякий час (недовго); 6) залягтй, приховатися; роз-містйтися; іо ~ іп атЬизЬ військ, перебувати в засідці; іо ~ Гог іЬе пі§Ьі розташуватися (зупинйтися) на ночівлю; 7) покоїтися, спочивати; бути похованим (про небіжчика); 8) полягати (в чомусь), залежати (від чогось); аз Гаг аз іп те ~з наскільки це від мене залежить; І \уі11 сіо аіі ІЬаі ~з іп ту ро\уег я зроблю все, що в моїх сйлах; іі ~з \уііЬ уои Іо сіесісіе ІЬіз циезііоп це питання повйнні вйрішити ви; 9) визнаватися законним, допустй-мим; іЬе арреаі \уі11 поі ~ апеляція не може бути прййнятою; 10): Ю ~ ипсіег ап ітриіаііоп бути обвинуваченим (у чомусь); □ ~ аЬоиі валятися, бути роз-кйданим (про речі); ~ а!оп& а) простягатися; б) мор. кренйтися від вітру; ~ Ьаек відкйнутися (на спинку); - Ьу а) залишатися незадіяним; б) відпочивати; в) не діяти, нічого не робйти; ~ (Іо>¥П а) (при)лягтй (відпочити); б) виявляти покірність; ~ іп а) залежатися в ліжку; б) лежати в пологах; ~ оГТ а) мор. стояти (перебувати) на деякій відстані від берега; б) тимчасово припинйти (відкласти) роботу; ~ оиі ночувати не вдома; ~ оуєг а) відкладатися, переноситися (на майбутнє);
Ііе
671
ІІГ
6) бути простроченим; ~ іо мор. лежати в дрейфі; триматися проти вітру; ~ ир а) лежати в ліжку, не виходити з кімнати (через хворобу)', 6) стояти осторонь; в) стояти у доці (на приколі) (про корабель); < іо ~ іп ргізоп перебувати (утрймуватися) у в’язнйці; іо ~ 1о\у а) припасти до землі; б) бути принйженим; в) поет, бути мертвим; г) притаїтися, вичікувати; іо ~ оп опе’з оагз сушйти весла (гребля); іо ~ оп ійе Ьесі опе йаз тасіе присл. як дбаєш, так і маєш; іо ~ оиі оГ опе’з топеу не дочекатися (не одержати) належних грошей; Іеі з1ееріп§ сіо§з ~ присл. не дратуй собаку, то й не вкусить; ійе Ьіате ~з аі уоиг сіоог це ваша вина; іо Гіпсі оиі йоу/ ійе Іапсі ~з з’ясувати (довідатися), як ідуть справи.
Ііе-аЬесі ['ІаіаЬесІ] п лежень; сонько. Ііе(1 [1і:сІ] п (рі Ііесіег) нім. пісня, ііегіег |'1і:сІ9] рі від Ііесі.
1іеГ[1і:Г] 1. ад]заст. любий, мйлий; 2. аду охоче, радо, залюбкй, з радістю; І \уои1сі ~ег сііе ійап ііує сіізйопоигесі краще умерти, ніж жйти в ганьбі.
Ьіе&е [Іі'еіз] п геогр. н. м. Льєж.
1іе£е [Іі.сІз] іст. 1. п 1) сеньйор;
2) васал, ленник; ійе ~з піддані; 2. аф 1) сеньйоральний; ~ Іогсі сеньйор; 2) васальний, ленний; ~ тап (зиЬ]есі) васал.
Ііезетап ['Іі:<ізтаеп] п (рі Ііе^етеп [-теп]) 1) іст. васал; 2) перен. відданий прихйльник; слухняний виконавець.
Ііеп [йап] п 1) юр. право затрйман-ня майна до сплати боргу; 2) заклад.
ІіепаІ [Іаі'ігпаї] аф анат. селезінковий.
Ііегпе [й'о:п] п архт. ребро готйч-ного склепіння.
Ііеи [Ци:] п; іп ~ оГ замість.
Ііеиіепапсу [ІеГіепапзі, амер. Циг'іе-попзі; мор. Іе'іепапзі] п чин (звання) лейтенанта.
Ііеиіепапі [ІеГіепапі, амер. Ци:-іепапі; мор. Іе'іепапі] п 1) лейтенант;
2) мор. старший лейтенант; 3) заступник, заміснйк; ~ соіопеі підполковник; ~ соттапсіег мор. капітан-лейтенант.
Ііеиіепапі-вепегаї [ІеГіепапі'сізепагої] п 1) генерал-лейтенант; 2) іст. намісник.
1іеиіепап(-£оуегпог [ІеГ'іепапі'длуопо] п 1) губернатор провінції (в англійській колонії); 2) амер. віце-губернатор; заступник губернатора (штату).
ІіГе [1аі£] 1. п (рі ііуєз) 1) життя; існування; ійе огі§іп оГ ~ походження життя; іо Ьгіп£ іо ~ а) викликати до життя; б) приводити до пам’яті; іо соте іо ~ а) почати жйти, з’явйтися на світ; б) ожйти, опритомніти; іо епіег ироп ~ вступати в життя; іо рау/п опе’з ~ ручатися життям (головою); іо зеек
зтЬ.’з ~ робйти замах на чиєсь життя; іо зіг觧1е Гог ~ боротися за існування; іо іаке опе’з оу/п ~ убйти себе, покін-чйти з собою; іо іаке зтЬ.’з ~ убйти когось; ійіз ~ рел. земне буття (існування); ійе оійег ~ рел. загробне (потойбічне) життя; 2) живі істоти, життя; із ійеге апу ~ оп ійе ріапеі Магз? чи є живі істоти (життя) на планеті Марс?; 3) тривалість життя; іп ~ протягом усього життя; іо таггу еагіу іп ~ одружйтися рано; Гог ~ на все життя, до кінця життя, до смерті; довічно; 4) строк перебування (десь); 5) строк служби (роботи) (машини тощо); 6) спосіб життя; соипігу (сііу) ~ сільськйй (міськйй) спосіб життя; іо Іеасі а циіеі ~ вестй спокійне життя; а зііггіп§ ~ діяльне життя; 7) громадське життя; стосунки (людей); суспільство; зосіаі ~ а) громадське життя; б) світські розваги; іо зее ~ побачити світ, пізнати життя; 8) біографія, життєпис; 9) енергія; жвавість; натхнення; пожвавлення; іо зіп§ \уіій ~ співати з натхненням; іо риі ~ іпіо опе’з \уогк працювати натхненно; 10) товарйство; йі^й ~ великосвітське товарйство; 11) найважливіше, найнеобхідніше; основа; душа; ріепіу оГ зіеер із ійе ~ оГ уоип£ сйікігеп тривалий сон — найважливіше (основне) для (здоров’я) дітей; йе \уаз ійе ~ оГ ійе рагіу він був душею товарйства; 12) натура, натуральна величина (тж ~ зіхе); аз 1аг§е аз ~ а) у натуральну величину; б) як живйй; йеге йе із аз 1аг§е аз ~ ось він власною персоною; іо рогігау зтЬ. іо ійе ~ точно передати схожість; намалювати чийсь правильний портрет; 13) застрахована особа; 2. аф довічний; що триває усе життя; — аппиііу довічна пенсія; ~ зепіепсе довічне ув’язнення; —іпзигапсе, —аззигапсе страхування життя; а ~ Гог а ~ життя за життя; саі-апсі-с1о£ ~ постійні сварки; живуть, як кіт із собакою; йо\у’з ~? як живеться?, як справи?; ту (деаг) ~ мій любий; моя люба; поійіп§ іп ~ ніскільки, нічого подібного; зтаїї ~ менший від натуральної величинй; зіііі ~ натюрморт; ироп ту ~! слово честі!; 'уіій аіі ійе ріеазиге іп ~ з величезним задоволенням; а саі йаз піпе ііуєз присл. котй довго живуть; ійеге із ~ іп ійе ОІСІ СІО£ уеі є ще порох у порохівнйці; 'уйііє ійеге із - ійеге із йоре присл. поки людйна живе, доти вона надіється; іо Ьоійег (іо \уоггу) ійе ~ оиі оГ зтЬ. не давати комусь ні хвилйни спокою; роздратовувати когось; іо езсаре \уіій ~ апсі ІітЬ благополучно відбутися; іо §азр оиі опе’з ~ померти, вй-пустити дух; іо Іеасі а сіо^’з ~ ледь животіти; іо піп Гог деаг (Гог уегу) ~ бігти щосйли.
ИГе-аззигапсе ['ІаіГоДиагопз] п стра
хування життя; ~ сотрапу товарйство страхування життя.
ІіГе-ЬеІі [ 'ІаіГЬеІі] п рятувальний пояс.
1іГе-Ь1оо<1 [ 'ІаіГЬІлсІІ п 1) поет, кров; 2) джерело життєвої сйли (енергії).
ІіҐе-Ьоаі [ЧаїГЬоиі] п рятувальний човен.
ІіГе-Ьгеаій [ЧаїГЬгеО] п 1) життєва сйла; 2) джерело натхнення.
ІіГе-Ьиоу ['ІаіГЬої] п рятувальний круг (буй).
ІіГе-сусІе [ 'ІаіГ, заїкі] п життєвий цикл.
ІіГе-езіаіе [ЧаїГї'зіеіі] п юр. майно, якйм володіють довічно.
Ііґе-Гогсе [Чаі£Го:з] п життєва сйла (енергія).
ІіГеГиІ ['ІаіГГиІ] аф сповнений життя (сил), жвавий, моторний.
1іґе-£І¥Іп£ ['1аіГ,діУП]] аф живлющий, життєдайний; що підтрймує життя; що відновлює життєві сйли.
1іГе-£иагсі |'1аіГда:с1] п 1) особйста охорона (короля тощо); лейб-гвардія; 2) амер. досвідчений плавець, шо працює на станції рятування на воді.
1іГе-£иагс1-іїіап ['1аіГда:сІт9п] п лейб-гвардієць; охоронець.
Ьіґе Єиапіз |'1аіГда:сІг] п лейб-гвар-дійський кінний полк (у Великій Британії); лейб-гвардія.
ІіГе-йізіогу [ 'ІаіГ'йізіап] п біол. цикл розвитку, життєвий цикл.
1іГе-ііо1(І [ЧаїГйоиІсі] п довічна оренда.
Ііґе-ЬоШег [ 'ІаіГ,йоиісіа] п довічний орендар.
ІіГе-іпзигапсе ['ІаіГїпДиагапз] п страхування життя.
ІіГе-іпіегезі ['ІаіГтіпзі] п право на довічне володіння.
1іГе-]аскеі ['1аіГ,сІзаекіі] п рятувальний жилет.
ІіГе-Іапсі [ЧаїЯаепсІ] п земля в довічній оренді.
Ше-)еа¥Іп£ [ '1аіГДі:уід ] п смерть, кончйна.
ІІЇеІезз [ЧаїГІїз] аф 1) неживйй; 2) мертвий, бездиханний; 3) безжиттєвий, нуднйй; < йе із ~ ійаі із Гаиіііезз присл. не помиляється той, хто нічого не робить.
ІіГе-Ике [ЧаїЛаїк] 1. аф 1) як живйй, дуже схожий (про портрет); 2) ніби живйй, наче живйй; 2. асіу жваво.
ІіГе-Ііпе [ЧаїГІаіп] п 1) мор. рятувальний леєр; бортовйй леєр; штор-мовйй леєр; 2) ав. рятувальний трос; 3) життєво важлйвий шлях; єдйний шлях постачання, «дорога життя»; 4) лінія життя (у хіромантії).
1іГеІоп£ ['ІаїЛотд] аф довічний; що триває усе життя; ~ Ггіепсі друг на все життя.
ІіГешапзкір [ ’ІаіГтопрр] п уміння
ІіҐ
672
жити; уміння пробйти собі шлях у житті.
ІіГе-тешЬег |'1аі£,тетЬо] п довічний член {організації).
Ше-оіїісе ['1аі£,оіі$] п контора, що займається страхуванням життя.
ІіГе-реег [ ІаіГріа] п довічний пер.
1іґе-реега£е [ 1аі£,рюмсі}] п особисте (неспадкове) перство.
1іГе-рге$егуег [ '1аі£рп,2о:уо) п 1) рятувальний пояс; рятувальна куртка; рятувальний засіб; 2) кийок, заповнений свинцем.
ІіГег ['ІаіГз] п розм. 1) засуджений до довічного ув’язнення; 2) довічне ув’язнення.
ІіГе-гаЙ [ 'ІаіГга.її] п рятувальний пліт.
ІіГегепі [Чаїїтепі] п юр. довічна рента: довічне користування.
ІіГе-зауег ['1аі£,8еіуа] п І) рятівник;
2) член рятувальної команди.
ІіГе-$аУІп£ ['1аі£,8еіУП]] 1. и амер. рятування людей; рятування потопаючих; 2. аф рятувальний; ~ 8єгуісє служба рятування на воді; ~ 8іаііоп рятувальна станція; ~ Іп8іі1иііоп мед. організація (заклад) швидкої допомоги.
1іГе-$І2е((1) [ '1аіГ8аіх(с1)] ад] у натуральну величину {про статую тощо).
1іГе-8рап ]'1аіЇ8ржп] п 1) тривалість (строк) життя; 2) с. г. період збереження життєздатності насіння.
)іГе-$ргіп£ ['ІаіГзрпд] п джерело життя.
Ііґе-$іаііоп ['1аі£,8Іеі/п] п рятувальна станція.
ІіГе-СаЬІе ]'1аі£,іеіЬ1] п статистична таблйця приблйзної тривалості життя для різного віку.
ІіГе-Іепапі ['ІаіГіепопі] п юр. довічний орендар.
ІіГеїіте [’іаіїїаїт] п тривалість життя; ціле життя; ійе сйапсе оГ а ~ єдйна за все життя можлйвість; іі із аіі іп а (опе’з) ~ у житті, як на довгій нйві; у житті всяке буває.
ііґє-уєбі ]'1аі£уе8І] п рятувальний жилет.
Ше-луогк ['1аі£'\уа:к] п справа (праця) усього життя.
ІіП [Ііїї] 1. п 1) підняття; підйом;
2) перен. піднесення, натхнення;
3) тех. рух угору; хід угору {поршня тощо); 4) підвйщення; просування {по службі); 5) височина, високе місце; 6) підйомна машйна; ліфт; підйомник; 7) кліть підйомника; 8) фіз. піднімальна сйла; 9) гідр, водянйй стовп; висота напору; 10) військ, перенесення вогню; 11) спорт, піднімання {важка атлетика); 12) розм. пограбування, крадіжка; ~ уап контейнер; іо $іує зтЬ. а ~ а) підсадйти когось, підвезтй когось; б) допомогтй комусь; зробйти послугу комусь; 2. V 1) піднімати, під
носити; іо ~ а Ьох підняти ящик; іо ~ (ир) опе’з еуез підвестй очі, глянути вгору; 2) надихати, піднімати настрій {звич. ~ ир); 3) підвйщувати {на посаді); 4) підніматися на хвйлях {про корабель); 5) зникати, підніматися {про туман); 6) розсіюватися, проходити {про туман, хмари); 7) амер. тимчасово припинятися (переставати) {про дощ); 8) жолобитися {про дошки тощо); 9) знімати {намети); 10) знімати {заборону, карантин); 11) збирати урожай, копати {картоплю); 12) сходити {про тісто); 13) розм. красти; виносити непомітно; 14) чинйти плагіат; 15) робйти пластйчну операцію; 16) ліквідувати заборгованість; сплачувати боргй; 17) збирати {квартплату); стягувати {штраф); 18) військ, переносити вогонь; 19) спорт, піднімати м’яч з грунту {крикет); 20) гірн. підривати {породу); іо ~ (ир) а сгу, іо ~ опе’з уоісє зчинйти галас; поі Іо ~ а йапсі (а Пп§ег) і пальцем не поворухнути; іо ~ опе’з Ваші а^аіпзі зтЬ. підняти руку на когось; іо ~ (ир) опе’з йеад а) підвестй голову; б) піднестйся духом; в) опритомніти; г) височіти {про гори тощо).
1іГі-Ьгі(І£Є [ 'ІіїїЬпдз] п звіднйй міст.
ІіГіег [ ЧіГіа] п 1) спорт, важкоатлет, гирьовйк; 2) підйомне пристосування; 3) тех. захват; 4) тех. знімач; 5) тех. якір електромагніту; 6) тех. штовхач {клапана).
1ІІЇІП& ['Ііїїп]] 1. п піднімання; піднесення; підйом; 2. аф підйомний, піднімальний; ~ рои<ег (Гогсе) піднімальна сйла; вантажопідйомність; ~ \¥огк такелажні роботи.
1іІЇіп£-Ьгі(І£Є І'1і£іп]Ьпс1з] п звіднйй міст.
1іІЇіп§-§еаг ['Ііїїіддю] п тех. підіймальний механізм, елеватор.
1іІЇ-]ипір [ ЧіЕібзлтр] п опорний стрибок {фігурне катання).
ІіІЇ-Іоск І'ііїїізк] п шлюз.
ІіЛ-оГГ ]'1і£і'о:£] п 1) ав. відрйв від землі; 2) момент сходу {ракети з пускової установки).
ііГі-оуєг [ 1і£і,оиуа] п переворот {боротьба).
ІіП-ритр ['Ііїїрлтр] п тех. всиснйй насос; водопідйомна помпа.
ІіІЇ-іпіск ['Ііїїіглк] п автонавантажувач.
Іі^атепі ['Іідатопі] п 1) зв’язок; 2) анат. зв’язка; 3) тех. сполучення {у котлах).
Іі^атепіаі [, Ііда'тепії] ад] анат. зв’язковий.
Іі^атепіагу [, Ііда'тепіап] див. 1і§а-тепіаі.
1і&аІе Ці'ден] у мед. накладати лігатуру, перев’язувати (судйну).
1і&аІіоп [Іі'деі/п] п мед. 1) накладання лігатури; 2) лігатура.
1І£аіиге ['Іідаї/иа] 1. п 1) зв’язок; з’єднання; 2) зв’язування, перев’язування; 3) мед. перев’язування кровоносної судйни; 4) лігатура, нйтка для перев’язування кровоносної судйни; 5) муз. лігатура, ліга; 6) друк, лігатура; 2. V мед. перев’язувати кровоносну судйну, накладати лігатуру.
ЬІ£Є [Іакіз] п ч. ім'я Лайдж {зменш, від ЕІЦай).
1і£ег І'іаіда] п гібрйд лева і тигрйці {від 1ІОП + ІІ§ГЄ88>.
1І&111 [Іаіі] 1. п 1) світло; освітлення; 2) освітленість; вйдймість; іп а £оос! ~ добре освітлений; при доброму освітленні; 3) (ійе ~) денне світло; день, денний час; іо гІ8Є ууіііг ійе ~ вставати на світанку (удосвіта); ЬеГоге ійе ~ ГаіІ8 засвітла; 4) джерело світла; вогонь; лампа, запалена свічка, ліхтар, фара, маяк тощо; ійе §геа1ег ~ апсі ійе ІЄ88ЄГ ~ бібл. сонце і місяць; 5) військ. прожектор; 6) рі світлофор; Ю 8(ор Гог ійе ~8 зупинятися біля світлофора; 7) р! театр. рампа, вогні рампи; ЬеГоге ійе ~8 біля рампи, на сцені; 8) полум’я; іскра; іо 8ігіке а ~ запалйти сірнйк; іо риі а ~ іо ійе Іатр засвітйти лампу; 9) рі дані; нові відомості, інформація: \ує пеесі тоге ~ оп ійе 8иЬ]есі нам потрібна додаткова інформація з цього питання; 10) аспект; вйгляд; інтерпретація; постановка питання; іп ійе ~ оГ 1йе8е Гасі8 у світлі цих даних; 11) знаменйтість, світйло; світоч; 12) рі (розумові) здібності, можлйво-сті; ассогс1іп£ Ю опе’8 ~8 у міру своїх можлйвостей (сил); 13) просвіт; вікно; шйбка; 14) поет, зір; 15) рі розм. очі, банькй; < Ьу ійе ~ оГ паїиге інтуїтйвно; §еі оиі оГ ійе ~ не заважайте, не застуйте; не стійте на моєму шляху; §гееп ~ амер. розм. «зелена вулиця»; іо &іує Ійе £гееп ~ дати «зелену вулицю», від-крйти шлях; поПйегп (роїаг) ~8 північне (полярне) сяйво; ууііі уои §іує те а ~? дозвольте прикурйти; іо соте Ю ~ вйявитися; іо риі оиі 8тЬ.’8 ~ убйти когось; іо 8ее ійе ~ а) побачити світло, народйтися; б) вййти з друку; в) прозріти; г) прийняти {якусь віру); Ю 8іапс1 іп опе’8 оу/п ~ шкодити самому собі; іо 8іапсі іп 8тЬ.’8 ~ заважати комусь, стояти у когось на шляху; 2. аф 1) світлий; ~ дау світлий (яснйй) день; 2) світлого кольору; блідйй; ~ йаіг світле волосся; ~ Ьгохуп ясно-брунатний; 3) освітлювальний; ~ госкеї освітлювальна ракета; 4) легкйй, нетяжкйй; ~ с1оійіп£ легкйй (літній) одяг; 38 ~ а8 а Геаїйег (а8 аіг) легкйй, як пір’їна; 5) граціозний, вйтончений, легкйй; ~ \уа1к легка хода; ~ оГ Гооі прудкйй, меткйй; 6) розрахований на невелйке навантаження; ~ саг малолітражний автомобіль; ~ гаіїхуау вузькоколійна за-лізнйця; 7) полегшеного тйпу, полегшений; ~ тасйіпе-£ип ручнйй кулемет;
1І8
673
Ке
полегшений станковий кулемет; ~ аг-ііііегу легка артилерія; ~ ЬотЬег легкйй бомбардувальник; 8) неповновагий, неправильної вагй; іо &іує ~ \¥ЄІ£Ьі обважувати, недоважувати; 9) несйль-ний, м’якйй, ніжний, легкйй; ~ іоисЬ ніжний дотик; 10) неміцнйй (про напій); II) легкйй (про їжу); а ~ теаі легка закуска; 12) пухкйй, розпушений, нещільний; ~ 8оі1 пухкйй ґрунт; 13) кул. що добре підійшов, легкйй, духовйй (про тісто); 14) несерйозний; пустйй; легковажний; незначнйй, неістотний; ~ гетагкз неістотні зауваження; ~ геаШпй легке читання; ІЬіз і$ по ~ таііег це неабйяка справа; ~ ууіпсі легкйй вітерець; ~ гаіп невелйкий дощик; ~ арріаизе нетривалі (рідкі) оплески; 15) неважкий, необтяжливий; ~ у/огк неважка праця; ~ сіиііез необтяжливі обов’язки; 16) несувбрий, легкйй; ~ зепіепсе м’якйй вйрок; ~ рипізЬтепі легке покарання; 17) легковажний; непостійний; фривольний; розбещений; ~ у/огпап жінка легкої поведінки; 18) веселий, безтурботний; ~ )езі веселий жарт; 19) чуткйй, сторожкий (про сон); 20) фон. ненаголошений (про звук, склад); 21) слабкйй (про наголос); 4 ~ СЄІ1 ФоТОЄЛЄМЄНТ; - ЇЇП£ЄГ8 моторний; злодійкуватий; ~ Ьапсі спрйтність; делікатність; тактовність; ~ йеауу-\¥еі£йі спорт, напівважка вага; ~ шісісіієууєі^Ьі спорт, перша середня вага; борець (боксер) першої середньої вагй; ~ оПоує легковажна жінка; повія; ~ у/екег \уєі£йі спорт, перша півсередня вага; борець (боксер) першої півсередньої вагй; іо таке ~ оГ зтій. не надавати значення чомусь; не звертати уваги на щось; несерйозно ставитися до чогось; 3. аду легко; іо ігеасі ~ ступати легко; іо 8Іеер ~ спати чутко (сторожко); іо £еі оГГ ~ легко відбутися; 4 ~ соте, ~ §о присл. легко прийшло,
легко й пішло; 4. V (разі і р.р. Ііі, Іі^ЬіесІ) 1) освітлювати(ся) (часто ~ ир); 2) запалюватися (часто ~ ир); загоратися; 3) засвічувати; іо ~ а Іатр засвітйти лампу; іо ~ а їїге розпалйти вогонь; затопйти піч; іо ~ а сіеагеііе закурйти, запалити цигарку; 4) світй-ти, присвітйти (комусь); 5) сходити, виходити (тж ~ сіо\¥П, ~ оГГ, ~ Ггот); 6) опускатися, сідати; падати (оп, ироп); 7) несподівано наштовхнутися; випадково натрапити (на — оп, ироп); Ьіз еуез -есі оп а Гатіїіаг Гасе іп ійе сгохусі він побачив знайоме облйччя в натовпі; 8) несподівано звалйтися (на когось — про лихо тощо); □ ~ ир запалювати (цигарку тощо); запалювати світло; осяяти, пожвавити (про посмішку); світитися, палати (про очі).
1І£Ь<Я£Є [’іаііїсіз] п штучне освітлення.
ІІ£Іі<-агте(1 ['1аіі'а:тсІ] ад] легкоозброєний.
1і£Ьі-Ьау ['Іаіі'Ьеі] ад] буланий (про масть коня).
Іі^Ьі-ЬоЬ [ЧаїіЬоЬ] п розм. піхотйнець.
ІІ£Ьі-(Іетап(1ег ['1аііді,та:псІа] п розм. світлолюбна рослйна.
1І£Йі-(1ие ['Іаііфи:] п мор. маяковий збір.
1І£Йі-(1иіу [ '1аіі,сЦи:іі] див. Іі^Ьі-сІие.
1і&Ьіеп [ 'Іаііп] V 1) освітлювати, давати світло; 2) світйтися; світлішати; яснішати; вияснюватися; ійе еа8іегп 8ку ~есі небо на сході посвітлішало; 3) спалахувати, сяяти; іі ~з блйскає (про блискавку); 4) полегшувати; робйти легшим; давати полегшення; 5) відчувати полегшення; 6) ставати легшим; 7) зменшувати (навантаження); 8) пом’якшувати (покарання); 9) підносити настрій, пожвавлювати; 10) ставати веселішим.
ІщЬіег ['Іаііз] 1. п 1) той, що запалює; 2) запальнйчка (тж сі§аг ~, сі^агеііе ~); 3) тех. запал; 4) ліхтер; 2. V 1) перевозити ліхтером; 2) вивантажувати на ліхтери.
1і&1і1ега£е ['Іаііапсіз] п 1) ліхтерний збір; плата за розвантаження суден ліхтером; 2) розвантаження (навантаження) суден ліхтером.
Іі^Ьіеппап [Іаііотап] п (рі 1і§Ьіег-теп [-топ]) матрос на ліхтері.
Іцріі-Гасе ['ІаііГеїз] п друк, світлий шрифт.
Іі^Ьі-ГасесІ ['ІаііТеїзі] ад] друк, світлий.
Іі^Ьі-Лпвегесі ['1аіі,£н]дос1] ад] 1) спрйтний; 2) злодійкуватий, нечй-стий на руку; ійе ~ §епігу жарт, кишенькові злодії.
1і&М-Ґоо<е(1 [ '1аіі,їиіісІ] ад] 1) прудконогий, проворний, меткйй; 2) з легкою ходою.
Іі&1ігійІ ['ІаііГиІ] ад] поет, світлий; освітлений; світлоносний; світнйй.
1і&йі-Ьап(1е(і ['Іаіі, ЬгепсІїсІ] ад] 1) спрйтний, моторний; швидкйй; умілий; 2) тактовний; 3) з пустйми руками, без ноші; 4) неповністю (недостатньо) укомплектований (робітниками тощо).
Іі^ЬікеасІ ['ІаііЬед] п легковажна людйна; вітрогон.
1і&1іІ-Ьеа(1е(І [ Іаіі'ЬесІїсІ] ад] 1) бездумний; легковажний; 2) в стані марення (розумового розладу); 3) що відчуває запаморочення.
1І£Йі-Ьеагіе(І [ Чаїі'ЬаііїсІ] ад] безтурботний, безжурний, веселий, легковажний.
1і&йі-Ьеаі1е(11у ['1аіі'Ьа:іісІ1і] аду безтурботно, безжурно, з легкйм серцем; весело.
1І£Ііі-}іее1е<І [ '1аіі'Ьі:1сІ] ад] швидко-
нбгий, прудкйй, меткйй, проворний (тж Іі^Ьі-Іе^ед).
1і£ЙіЬоіі8е ['ІаііЬаиз] п маяк.
ІІ£Міп£ [’іаііп]] п 1) освітлення; 2) освітлення сцени; 3) збірн. освітлювальні установки; 4) жив. світлотінь; 5) тех. запалювання; 6) запуск (ракетного двигуна); 4 ~ ециіртепі кін. освітлювальна апаратура; ~ оГ ігеез проріджування насаджень.
1І£ЙіізЬ ['Іаііі/] ад] 1) досить світлий; блідуватий (про колір); 2) досить легкйй, неважкйй, легенький.
ІІ£М-кеерег ['1аіі,кі’р91 п доглядач маяка; бакенник.
Іі&1і<-Іе8£Є(І [Чаїі'ІедсІ] ад] прудкйй (тж Іі^Ьі-ЬееІеф.
ІідЬіІезд [Чаїіііз] ад] 1) темний, не-освітлений; 2) що не випромінює (не дає) світла.
ІІ£Ьі-1ітЬе(1 [' Іаіі' Іітсі] ад] проворний, меткйй, моторний, рухлйвий.
Іі^іііу ['1а 1111] 1. аду 1) злегка; ледь; іо 8Іеер ~ дрімати, спати чутко; 2) швйдко, проворно, легко; 3) не за-мйслюючись; з легкйм серцем; безпечно; несерйозно; іо іаке ~ не приймати серйозно; 4) легко, без зусйль; 5) необдумано, безтурботно; 6) незначно, небагато, трохи; ~ соокесі трохи відварений; 7) зневажливо, байдуже; 2. V ставитися зневажливо; поводитися із зневагою.
ІІ£М-іпап ['Іаіітоп] п (рі Іі^Ьі-теп [-тап]) 1) доглядач маяка; 2) смоло-скйпник, факельник.
ІІ£Ьітап$ ['Іаіітапх] п розм. день; світанок.
1і£Ь<-те<ег [ '1аіі'ті:іа] п фот. екс-позйметр.
ІіЗІїі-тішіесІ ['Іаіі'таїпсІїсІ] ад] легковажний, легкодумний.
1і§Ьіпе$8 ['Іаіітз] п 1) легкість, незначна вага; 2) швйдкість, моторність, меткість; спрйтність; 3) делікатність, легкість (дотику тощо); 4) м’якість, ніжність; 5) легковажність; безжурність; веселий настрій; 6) легкотравність (їжі); 7) освітленість; ступінь освітлення.
1І£Мпіі)£ ['Іаііпід] п 1) блйскавка; Ііке ~, м/іік ~ зреесі із швйдкістю блй-скавки, блискавйчно; зиттег (Ьеаі) ~ зірнйця, блискавйця, спалахи; 2) розм. джин; < ~ §ар авт. іскровйй проміжок; ~ ехргезз амер. надшвйдкісний поїзд.
1І£Мпіп£-аіте$<ег ['Іаііпідадезіа] п ел. громовідвід; грозовйй розрядник.
1і&1Шші£-Ьи£ ['1аііпп]Ьлд] п ент. світляк.
1і&1і<піп£-соп(1ис<ог [' 1 а і іпітд
,сІлкіа] п громовідвід.
1І£Ьіпіп£-(1І8сЬаг£ег [' Іаііпід сі 1з-
,і/а:с!за] п громовідвід; грозовйй розрядник.
1І£Іі<піп£-1іке [ 'Іаііпп] Іаїк] ад] блис-кавйчний.
Іі?
674
Ш
1і^Ьіпіп8-раіп5 ['Іаїйііт]'решг] п рі стріляючі болі.
1І£кІпіп£-ргооГ ['ІаіТпіг) рги:Г) асі] захищений від (удару) блискавки.
1І£І1ІІ1Ш£-ГО(1 ['1аіІШ1]Г0д] п громовідвід.
Іі£Ьіпш8-$ігіке ['ІаіГтш] Чігаїк] п спонтанний страйк (без попереднього оголошення).
1і&кІпіп£-зІгоке ['Іаіілгдзігоик] п удар блискавки.
іі§Ьі-о’-1оує ['Іаііоілу] п 1) легковажна жінка; повія; 2) непостійність у коханні; легковажність.
Іі^Ьі-гевізІапсе [ '1аіІп,гі8І9П8] п світлостійкість.
1І£Іі<-ге$І8Іаіі< ['1аіІгі,гі8ІзпІ] ад] світлостійкий.
[Іаііз] п рі легені (деяких тварин, вживані як їжа).
1і£М$Ьір [Чаїї/ір] п плавучий маяк. 1І£Ьі-£І£ііа1 ['Іаіі,зідпаї] п 1) світловий сигнал; 2) світлофор.
1І£Ьі-зкігі8 [Чаїїзкзіз] п легковажна жінка.
ІщЬізоше ['Іаііззт] ад] 1) світлий, яскравий; пронизаний світлом; 2) світний; що світиться; 3) легкий; граціозний; 4) веселий; безжурний, безтурботний; 5) легковажний; 6) жвавий; рухливий, швидкий.
ІізЬі-зресінші ['1аіІ,8рекіг9т] п кольоровий спектр.
ІізЬі-ОДіі [ЧаїПаїІ] ад] світлонепроникний.
1І£ІіІ-Іот¥ег ['ІаііДаиа] див. 1і§Ьі-Ьоизе.
1і&йІ-Ігар [ЧаїПгаер] п світлова пастка (для комах).
Іідіїї-ігеайпепі [Іаі^ігіїтзш] п світлолікування.
Іі^Ьі-¥Є$$е1 [Чаплеві] див. Іі§Ьі-зкір.
['1аіІ'\уеіі] 1. п 1) людйна нйжче середньої вагй; 2) несерйозна (поверхова) людйна; дріб’язкова (нікчемна) людйна; 3) спорт, легка вага; атлет легкої вагй; легкоатлет; борець (боксер) легкої вагй; 2. ад] 1) легкйй; легковагий; 2) перен. несерйозний, несолідний, поверховий; легковажний.
1і&1і№оо(І ['Іаїйуші] п легка деревина.
1і&йІу ['Іаііі] ад] 1) дуже світлий; добре освітлений; 2) добре поінформований.
Іідіїі-уеаг ['Іаід'з:] п астр. світловйй рік.
1і£П-а1ое$ [Іаіп'аеіоиг] п лікарські вйди алое.
1і£пе [1і:п] п лінія (міра довжини в оптиці і годинникарстві).
Іідпеоиз ['Іідпюз] ад] 1) бот. дерев-нйй, дерев’янйстий; 2) жарт, дерев’яний; ~ тагЬІе підробка дерева під мармур.
ІіВПІЇЇсагіоп [,1ідтГі'кеі/п] п здеревіння.
1і£пііу [ ЧідтГаї] V 1) перетворювати на деревину, робйти дерев’янйстим; 2) здерев’яніти, перетворйтися на деревину.
1І£ШП(е) [ Іідпіп] п хім. лігнін.
Іідпііе [Іідпаїї] п мін. лігніт, б^фе вугілля.
Ііегоіп ['Іідгоіп] п хім. лігроїн; петролейний ефір.
1І£и1а ['кд^иіа] п (рі Іі^иіае) бот. лігула, язичок.
Іідиіае [Чід^иіі:] рі від Іідиіа.
Еідигіап 8еа [Іґд^и.огюп'зі:] п геогр. н. Лігурійське море.
ІікаЬІе ['ІаїкоЬІ] ад] привабливий, приємний; принадний; мйлий; що викликає симпатію.
Ііке [Іаїк] 1. п 1) щось подібне (схоже, рівне, однакове); дід уои єуєг зее іке ~? чи ви колй-небудь бачили щось подібне?; іке ~з оГ уои розм. такі, як ви; апсі іке ~ і тому подібне; І ууііі пєуєг сіо іке ~ а^аіп я більше ніколи не зроблю такого; ~ сигез ~ клин клй-ном вибивають; іо геїигп ~ Гог ~ від-платйти тією ж монетою; 2) рі нахили, потяг; ~з апсі дізіікез симпатії і антипатії; 2. ад] 1) схожий, подібний; аз ~ аз іхуо реаз схожі як дві краплі водй; іо Іоок ~ бути схожим; іі іоокз ~ зпоу/ схоже на те, що піде сніг; іі’з )изі ~ уои сіо ікаї це дуже схоже на вас; це саме те, чого від вас можна було чекати; 2) однаковий, рівний; а ~ зит однакова сума; ~ дізрозіїіопз однакові характери; 3) розм. можлйвий, імовірний; ікеу аге ~ іо тееі а^аіп вонй, мабуть, ще зустрінуться; 3. аду так би мовити, неначе; Ьу \уау оГ аг^итепі ~ так би мовити, як прйклад; 4. ргер як; ~ ікаї такйм чйном; у/каї із ке ~? що він за людйна?; іі іоокз ~ £0Ід це схоже на золото; ке зу/ігпз ~ а диск він плаває, як качка; 5. соп] ніби, немов, як; іі у/аз )изі ~ уои заід було точно так, як ви говорйли; < зотеікіп§ ~ трохи схожий; чймось нагадує; поікіп§ ~ нічого подібного (схожого); ікеге із по ріасе - коте нема ніде краще, як вдома; ~ Гаїйег ~ зоп присл. яблуко від яблуні недалеко падає; ~ зо ось так, такйм чйном; ~ епои^к, аз ~ аз поі цілком імовірно; уегу ~ дуже можлйво; ~ апу-ікіп£ (Ьіахез, сгаху, іке сієуіі, шасі) з усіх сил, щодуху; ке гап ~ шасі він біг як очманілий; 6. V 1) подобатися, лю-бйти; іо ~ дапсіп^ (Ггиіі) любйти танці (фрукти); ко\у до уои ~ іі? як вам це подобається?; до аз уои ~ робіть, як вам завгодно; робіть, як знаєте; 2) віддавати перевагу; вибирати; 3) підходити; узгоджуватися; іі ~з те \ує11 мені це дуже подобається; 4) у заперечних реченнях виражає небажання', І доп’ї ~ іо дізіигЬ уои я не хочу турбувати вас; 5) у сполученні з зкоиід і
у/оиід виражає побажання; І зкоиід ~ Іо £0 ікеге я хотів би поїхати (пітй) тудй.
ІікеаЬІе ['ІаїкоЬІ] ад] приємний, привабливий; принадний; мйлий (тж ІікаЬІе).
ІікеШюосІ [Чаїкіїкид] п 1) імовірність; іп аіі ~ цілком імовірно; 2) ба-гатообіцяюче майбутнє; передумови успіху; а уоип^ тап оГ &геаі ~ юнак, що подає велйкі надії.
Іікеїу ['Іаїкії] 1. ад] 1) імовірний, можлйвий; іі із циііе ~ дуже імовірно; І ат ~ Іо Ье іп Рагіз пехі \уеек наступного тйжня я, очевйдно, буду в Парйжі; 2) правдоподібний; що заслуговує довір’я; а ~ зіогу правдоподібна історія (розповідь); 3) підхожий; задовільний; 4) зручний, придатний; 5) що подає надії; 6) амер. гарний; з принадною зовнішністю; 2. аду імовірно; мабуть, певно (звич. тозі ~, уегу ~); аз ~ аз поі цілком імовірно.
1іке-тіп<1е<1 ['Іаїк'таїпдід] ад] згодний, однодумний, однаково мйслячий; що дотрймується тієї ж думки; ~ тап (регзоп) однодумець.
Іікеп ['Іаїкп] у 1) знаходити схожість, уподібнювати; порівнювати; прирівнювати (до — іо, у/іій); рівняти; 2) рідк. робйти схожим, надавати схожості.
Цкепезз ['Іаїкпіз] п 1) схожість (між — Ьєіу/єєп; з — іо); подібність; 2) портрет; фотографія; іо іаке зтЬ.’з ~ малювати з когось портрет; робйти з когось фотографію; 3) подоба, личйна, образ, вйгляд; іп іке ~ оГ... під вйглядом..., під личйною...; 4 зреакіп§ ~ точна копія, живйй портрет.
Іікемізе [Чаїк^аїх] аду 1) подібно, так само, такйм же чйном; 2) також, теж, більше того.
Іікіпе [Іаїкід] п 1) симпатія, при-хйльність (до когось — Гог); Ю Ьауе а ~ Гог зтЬ. симпатизувати комусь; 2) любов, смак (до чогось — Гог, Іо); іо зтЬ.’з ~ до смаку, до душі комусь; із іі іо уоиг ~? вам це подобається?, чи припало це вам до смаку?; оп (ироп) ~ на випробуванні.
Ьіі [111] п ж. ім'я Ліл (зменш, від Ьіііап, Іліііап). 4
Ьііа ['1і:1о, Чаїїо] п ж. ім'я Ліла, Лайла.
Ьііас ['Іаііак] п ж. ім'я Лайдак.
Іііас ['Іаііок] 1. п 1) бузок; 2) бузковий колір; 2. ад] бузковий, бузкового кольору.
Ііііасеоиз [Дііі'еі/оз] ад] 1) бот. лілейний; 2) що нагадує лілію.
Ьіііап Гіііюп] п ж. ім'я Ліліан.
ІЛіаз [11ІЮ8] п ж. ім'я Ліліас.
ЬіІіЬеІ [ДіІі'ЬеІ] п ж. ім'я Лілібет (зменш, від ЕІіхаЬеіЬ).
Шіед [’іііід] ад] 1) схожий на лілію;
Ьіі
675
Ііт
ніжний як лілія; 2) прикрашений (покрйтий) ліліями.
ЬіІШі ['11110] п ж. ім'я Ліліт.
Ьіііа [їіЬ] п ж. ім'я Лілла (зменш, від ЕІіхаЬеіЬ).
ЬіІІаіі ['111а] див. Ьіііа.
Ьііііап [Іііюп] п ж. ім'я Лілліан.
ЬіШе ['Ііїї] п ж. ім 'я Ліллі (зменш, від Ьііііап).
Ьііііриііап [Ді1і'р]и:й'ап] 1. п ліліпут, карлик, крихітний чоловічок; 2. ад] ліліпутський; крихітний; карликовий, маленький, мініатюрний.
Ьіііу [ Ііїї] п ж. ім'я Ліллі.
Ііїї [1111] 1. п 1) такт, ритм (пісні)', 2) розм. весела мелодійна пісенька; 2. V 1) співати весело і ритмічно; 2) робйти жваво, швйдко.
Ьііу ['Ііїї] п ж. ім'я Лілі.
Іііу [ Ііїї] п бот. лілія; Еазіег Ііііез біле латаття; іі§ег 1і1іе8 червоні лілії; \уаіег 1І1ІЄ8 водяні лілії, латаття; іЬе Ііііез оГ Егапсе емблема династії Бурбонів;
~ ЬапсЕ ніжно-білі руки; ~ оГ ІЬе уаііеу конвалія.
ЬіІуЬеІІе ['ІіІіЬеІ] п ж. ім'я Лілібел.
1і1у-Гкл¥ег ['ІіІі.Яаиа] п квітка латаття.
Шу-ігоп ['1111'аюп] п гарпун.
Шу-Ііке ['Іііііаїк] ад] лілейний, схожий на лілію.
Іііу-Ііуегегі ['Ііїї, ііуосі] ад] боягузливий.
Іііу-расі ['Іііі'раесі] п амер. широкий листок латаття.
Іііу-луіїііе [Іііі'^аіі] ад] 1) лілейно--білий; лілейний; ~ Ьгоу/ лілейне чоло; 2) амер. призначений тільки для білих; що складається тільки з білих; сегрегований; ~ 8сЬооІ8 школи для білих.
Біта [1і:то] п геогр. н. м. Ліма.
Іітасеои$ [Іаі'теї/аз] ад] зоол. слимаковий.
ІітЬ [Ііт] 1. п 1) кінцівка, частйна (тіла); 2) крило (птаха)', 3) сучок, гілка; 4) ріг будйнку; 5) відріг горй; 6) розм. неслухняна дитйна; неслух; 7) грам, член речення; 8) астр. лімб, край; 9) кругова шкала; диск (сонця, місяця); 10) бот. розшйрена частйна (листка тощо); 11) геол. крило (складки); 12) деталь; ~ оГ Ііїе сієуіі (оГ $аіап, оГ Ьеіі) диявольський вйродок; ~ оГ ііїе 1а\¥ жарт, охоронець порядку (закону); іо іеаг ~ Ггот ~ розірвати на частйни; 2. V розчленовувати; відокремлювати частйни.
ІішЬесІ [Іітсі] ад] що має кінцівки, з кінцівками.
ІітЬег ['ІітЬо] 1. п 1) розм. дй-шель, дйшло; голобля; 2) військ, передок (гармати); 2. ад] 1) гнучкйй; м’якйй; піддатливий; 2) проворний, моторний; 3. у 1) робйти гнучкйм (піддатливим); 2) ставати (робйтися)
гнучкйм; 3) військ, ставити на передок (гармату) (тж ~ ир).
1ішЬег-(1оі¥і) [ІітЬосІаип] п спорт. повернення організму до початкового стану за допомогою спеціальних вправ.
1ітЬегіп£-ир ['ІнпЬопг) 'лр] п спорт. розмйнка.
ІішЬеге ['ІітЬах] п рі мор. лімберси.
1ітЬ1е88 [ Іітііз] ад] позбавлений кінцівок, без кінцівок; безрукий; безногий.
ІітЬ-теаІ ['1ітті:1] аду на частйни, частйнами (розірвати тощо).
ІітЬо ['ІітЬои] п 1) переддвер’я пекла; 2) в’язнйця, ув’язнення; 3) забуття; 4) місце для непотрібних речей; занедбане (покйнуте) місце.
Ііте [Іаїт] 1. п 1) вапно; Ьиті ~ негашене вапно; зіакесі ~ гашене вапно; 2) пташйний клей (звич. Ьігсі—); 3) бот. лйпа; 4) бот. справжній дайм (плід цитрусових); 2. V 1) скріпляти вапном; 2) білйти вапном; 3) удобрювати вапном; 4) намазувати пташйним клеєм (для принаджування птахів), ло-вйти птахів; 5) принадити, спіймати (нареченого); 6) зол йти.
Ііше-Ьигпег ['1аіт,Ьа:пд] п 1) випалювач вапна; 2) вапновипалювальна піч.
1іте-]иісе ['Іаїтсізиїв] 1. п сік дайма; 2. V мор. розм. мандрувати, подорожувати.
1іте-]иісег ['Іаїт,<ізи:8з] п мор. розм. 1) англійський моряк; 2) англійський корабель.
Ііте-кіїп ['Іаїткіїп] п піч для випалювання вапна.
1ітеІІ£Іі< [Іаїтіаіі] 1. п 1) друмон-дове світло; світло рампи; 2) частйна сцени біля рампи; іо Ье іп ііїе -бути в центрі уваги; бути на виду; іо Ье Гопсі оГ ІЬе ~ любйти популярність (загальну увагу); 2. V 1) освітлювати друмбндовим світлом; 2) яскраво освітлювати.
Іішеп ['Іаїтеп] п поріг (сприйняття, роздратування тощо).
Ііте-рН ['ІаітрП] п 1) вапняковий кар’єр; 2) творйльна яма; 3) зольнйк.
Іітег ['Іаїта] п шукач.
Ьітегіск [Чітапк] п 1) геогр. н. Лі-мерик (графство і місто Ірландії}; 2) жартівлйвий вірш.
Ііте-госк ['Іаітгок] п мін. вапняк. 1іте8 [Іаїтх] п рі театр, рампа. 1іте-$ргеас1ег ['1аіт,5ргедо] п с. г. вапнувальна сівалка.
1іте$іопе [Чаїтзіоип] п мін. вапняк.
Ііте-ігее ['Іаїтігі:] п бот. лйпа.
1іте-^¥Я$Ь ['1аіт\¥0{] 1. п вапнування; 2. V вапнувати.
Ііте-луаіег ['Іаїт,^з:1а] п вапняна вода.
Ііте-луїіііе ['1аіт\уаіІ] п вапняний розчин, вапняне молоко (для побілки).
Іітеу ['Іаїті] п амер. розм. 1) англійський матрос (солдат); 2) англієць.
Іішіпаї ['Іітіпої] ад] 1) порбговий; 2) що погано сприймається.
Ііїїііпз ['Іаїтіг)] п 1) вапнування; 2) гашення вапна; 3) побілка, мазання.
Іітіі ['Ііти] 1. п 1) межа; рубіж; а§е ~ вікова межа; іпГегіог ~ мінімум; зирегіог ~ максимум; ~ оГ ехріоііаііоп військ, рубіж розвитку успіху; ~8 оГ а ргізоп (]аі!) частйна в’язнйці, у якій в’язень може вільно пересуватися; іо ііїе ~ амер. максимально; іо 8ЄІ а ~ іо зтіЬ. установйти межу чогось, обмежувати щось; покласти край чомусь; 2) рі межі, простір; 3) тех. гранйчний розмір; гранйчне відхйлення; інтервал значень; 4) юр. строк давності; оГГ ~8 амер. вхід заборонено; 'уііЬіп ~8 у певних межах, у межах можлйвості; \¥ІіЬоиІ ~ необмежено, в будь-якому розмірі; ііїаі’8 ііїе ~! це вже занадто!, це переходить усі межі!; 8ІЇЄ І8 ііїе ~ вона нестерпна; Іо §о ііїе ~ амер. переходити усі межі; 2. V 1) обмежувати; ставити обмеження; 2) бути межею.
ІішііаЬІе ['ІітпаЬІ] ад] лімітований; що може бути обмежений.
ІішНагу ['Іітііап] ад] 1) обмежений; що підлягає обмеженню; 2) обмежувальний, що обмежує; 3) прикордонний; обміжний.
Іітіїаііоп [ДітГіеі/п] п 1) обмеження; застереження; 2) обмеженість; іо Ьауе опе’8 ~8 бути обмеженим (неве-лйкого розуму); 3) юр. строк давності; задавнення позову; 4) рі недоліки; 8іа1и1е оГ ~8 закон про строки давності.
Іішіїаііуе ['Іітііаііу] ад] обмежувальний, лімітуючий, лімітний.
ІітИеЛ ['ІітПід] ад] 1) обмежений; ~ питЬег обмежена кількість; 2) вузь-кйй; ~ уіє\¥8 вузькі погляди; 3) з обмеженою кількістю (місць тощо); ~ Ігаіп (ехрге88) кур’єрський поїзд з обмеже-ною кількістю місць; 4) зв’язаний обмеженнями, обмежений; ~ топагсЬу обмежена (конституційна) монархія; ~ аііаск військ, наступ з обмеженим завданням; наступ місцевого значення; 5) ком. з обмеженою відповідальністю; ~ сотрапу акціонерне товарйство з обмеженою відповідальністю; ~ ІіаЬіІііу обмежена відповідальність.
Іітіїег ['Іітііа] п 1) тех. обмежувач; 2) межа, рубіж.
Іітіііпз ['Іітііп]] ад] обмежувальний, що обмежує; ~ роіпі військ, стик.
Ііті<1е$$ ['Іітііів] ад] необмежений, безмежний; безкрайній.
Ііттег ['Ііта] 1. п 1) жінка легкої поведінки; 2) пустунка; 3) грубе, зухвале дівчйсько; 4) негідник; 2. ад] шахрайський; підлий.
1ітп [Ііт] у заст. 1) малювати (кар
1ІШ
676
1ІП
тину); 2) зображувати; змальовувати; 3) ілюструвати, прикрашати малюнками (рукопис).
Іітпеііс [Ііт'пеїік] ад) прісноводний; що мешкає у прісній воді.
Іітпоіозу [Ііт'поіодзі] п лімнологія, озерознавство.
Іітопііе [Чаїтапаїї] п мін. бурий залізняк, озерна руда.
Ііто$і$ [Іі'тоизіз] п мед. підвйщений апетит; вовчий апетит.
Іішоїіз [Чаїтаз] ад) мулуватий.
Іішоїізіпе [Чіти:гі:п] п лімузин, закритий автомобіль.
Іітр [Іітр] 1. п кульгавість; шкутильгання; іо и/аїк ууііЬ а ~ кульгати, шкутильгати; шкандибати; 2. ад) 1) м’який; нежорсткйй; 2) слабкйй; в’ялий; нетвер-дйй; безвольний; Ьіз сЬагасіег із гаїЬег ~ він досить слабовільна людйна; 3. V 1) кульгати; шкутильгати; шкандибати; ледве йти; 2) рухатися повільно (про пошкоджене судно тощо).
Іішреі [Чітрії] п 1) зоол. блюдечко (молюск); 2) перен. чиновник, що усіма сйлами тримається за своє місце; іо зиск Ііке а ~ пристати, як шевська смола.
Іітрісі [ЧітрісІ] ад) яснйй, прозорий; ~ аіг чйсте повітря; ~ зоргапо чйсте сопрано.
ІітріШіу [Ііт'рісіїїі] п ясність, прозорість.
Іішріпз [Чітрії]] ад) кульгавий, кривйй, кривоногий.
Іітрпезз [Чітртз] п 1) слабість, в’ялість; 2) безвілля, розхлябаність.
Ідшроро [Іігп'роирои] п геогр. н. р. Лімпбпо.
Іішу [Чаїті] ад) 1) вапнйстий; ~ зоіі вапнйстний ґрунт; 2) покрйтий вапном; 3) клейкйй; замазаний пташй-ним клеєм.
Ідп [ііп] п ж. ім'я Лін (зменш, від Ьіпсіа).
Ілпа [Чаша] п ж. ім 'я Лайна (зменш, від Сагоііпа).
1іпа£е [Чашкіз] п 1) кількість рядків на друкованій сторінці; 2) відрядкова оплата.
ІіпсЬ-ріп [ ЧіпЦріп] п чека, загвіздок.
Ьіпсоїп [Чп]кап] п ч. ім'я Лінколн, Лінкольн; < ~ £гееп яскраво-зелена тканйна; яскраво-зелений колір.
Ідпсоїпз [Чи]капх] п рі Лінкольн (порода овець).
Ьіпсоіп(зкіге) [ Чп]кап(/іа)] п геогр. н. Лінкольн(шир) (графство у Великій Британії).
Ідшіа [ЧіпсЬ] п ж. ім'я Лінда.
Іішіеп [ЧіпсІап] п нім. лйпа.
Ьіікізау [Чіпсігі] п ж. ім'я Ліндзі, Ліндсей.
Ьігнізеу [Чіпсіхі] див. Ьіпсізау.
Ьішіу [ ЧіпсІї] п ж. ім 'я Лінді (зменш, від Веііпба, Ьіпсіа).
ІдшІуЬеіЬ [ЧіпдіЬеб] п ж. ім'я Лін-дібет.
Ьішіуіои [Чіпдііи:] п ж. ім'я Лінділу.
Ііпе [Іаіп] 1. п 1) лінія; зІгаІ£Ьі ~ пряма лінія; ~ оГ Гогсе фіз. силова лінія; ~ оГ ЬотЬ геїеазе військ, лінія бомбометання; 2) рйска, штрих; 3) особлйвість, рйса; іЬе ~з оГ Ьіз сЬагасіег рйси його характеру; 4) кордон; прикордонна лінія (смуга); межа; іо сігаж іЬе ~ провестй межу; покласти край (чомусь — аі); ]изі оп іЬе ~ на межі (між чимсь), якраз посередині; Ю £0 оуєг іЬе ~ перейтй (дозволені) межі; Ье1о\¥ іЬе ~ нйжче від норми; 5) борозна; зморшка, складка; іо іаке ~з вкриватися зморшками; 6) рі обриси, контур; ~ тар контурна карта; 7) ряд, лінія, стрій; 8) лінія (зв'язку, трамвайна тощо); Ьоісі іЬе ~! не вішайте трубку!, не роз’єднуйте!; ~ Ьизу зайнято (відповідь телефоніста); ІЬе ~ із Ьасі погано чути; 1оп£-с1І8іапсе ~ міжміська лінія; 9) конвеєр, потокова лінія; трубопровід; 10) зал. колія; ЬгапсЬ ~ залізнйчна вітка; 11) (ІЬе Ь.) екватор; ипсіег іЬе Ь. на екваторі; 12) напрям; курс; шлях; 13) поведінка; спосіб дії; іо іаке а зІгоп£ ~ триматися твердої лінії; діяти енергійно; 14) рід діяльності, заняття; спеціальність, фах; сфера інтересів; іі із поі іп ту ~ це поза моєю компетенцією; у/Ьаі’8 Ьіз ~? чим він займається?; ~ оГ Ьизіпезз театр, акторське амплуа; 15) походження, родовід, генеалогія, сім’я; таїе (Гетаїе) ~ чоловіча (жіноча) лінія; 16) шнур; вірьовка; мор. лінь; іо Ьап£ (оиі) сІоіЬез оп а ~ повісити білйзну на вірьовку; 17) волосінь (для вудки); Іо іЬгои/ а £оосі ~ бути добрим рибалкою; 18) провід; 19) лінія долоні; ~ оГ ІіГе лінія життя; 20) ряд; амер. тж черга, хвіст; 21) рядок; Ю геад Ьєіхуєєп іЬе ~з читати між рядками; 22) рі театр. роль; 23) рі вірші; 24) рі свідоцтво про шлюб (тж таітіа£е ~з); 25) військ, розгорнутий стрій; лінія фронту; лінія траншей; іп іЬе ~з на фронті; ~ оГ іЬе Ьаіііе бойовйй порядок; - оГ сопіасі лінія фронту; ~ оГ гезізіапсе лінія оборони; 26) ком. партія (товарів); 27) рі доля; Ьагсі ~з нещаслйва доля; 28) те-леб. рядок (зображення); < іп ~ в одну лінію; у відповідності, у згоді; оп іЬе ~ на рівні очей глядача; іо соте іпіо ~ \уііЬ погодитися з (кимсь); співробітничати з (кимсь); іо £еі а ~ оп зтіЬ. амер. одержати інформацію про щось; іо іое іЬе ~ спорт, стати на стартову лінію; суворо дотрймуватися правил; іо £0 сіоу/п іЬе ~ псуватися; аз зігаІ£Ьі аз а ~, гі£Ьі аз а ~ чесний, прямйй, відвертий; аіі а1оп£ іЬе ~ в усіх відношеннях; 2. V 1) проводити лінії; лініювати; 2) вишиковувати в ряд (у лінію); установлювати (ставити) в ряд; іо ~ а зігееі \уііЬ ігеез обсадйти вулицю
деревами; 3) стояти, простягатися уздовж (чогось); 4) тех. центрувати, вирівнювати, правильно установлювати (звич. ~ ир); 5) зав’язувати, обв’язувати (шнуром, дротом); 6) амер. вудити; 7) класти на підкладку, підбивати; 8) оббивати (обшивати) зсередини; вистилати; 9) тех. обкладати, облицьовувати; 10) тех. прокладати; 11) мет. футерувати; 12) наповнювати, набивати; іо ~ опе’з роскеїз (ригзе) нажйтися, розбагатіти; іо ~ опе’з зіот-асЬ набйти шлунок; □ ~ оГГ розділяти (розмежовувати) лініями; с. г. пересаджувати; ~ іЬгоіі£Ь закреслювати, викреслювати; ~ ир шикувати(ся) в лінію; ставати в чергу; приєднуватися (до когось — \уііЬ); об’єднуватися (з кимсь — 'уііЬ); об’єднати зусйлля (проти когось — а£аіпзі).
1іпеа£е [Ч1ППСІ3] п 1) походження (по прямій лінії); родовід; 2) рід; 3) кількість рядків на сторінці друкованого тексту (тж 1іпа£е).
Ііпеаі [Чіпіаі] ад) 1) спадковий; ро-довйй, фамільний; що походить по прямій лінії (від — оГ); 2) лінійний;
~ ігапзіаііоп підрядковий переклад.
Ііпеаііу [Чішаїї] аду по прямій лінії (про походження тощо).
Ііпеашепі [Чітатапі] п звич. рі 1) рйси (облйччя); 2) обриси, контури; 3) характерна рйса.
Ііпеаг [Чіпіа] ад) 1) лінійний; ~ ециаііоп мат. рівняння першого ступеня; ~ теазигез міри довжинй; 2) що складається з ліній; зображений за допомогою ліній; 3) схожий на лінію; вузькйй, довгий, вйтягнутий.
Ііпеаііоп [Чіпґеі/п] п 1) проведення ліній; 2) ряд (система) ліній.
1іпе-Ьгее<1іп£ [ Чаіп,Ьгі:сіп] ] п с. г. лінійне розведення (худоби).
Ііпе-сгоззег [ЧатДгоза] п військ, перебіжчик.
Ііпед [Іатсі] ад) 1) лінійбваний (про папір); 2) зморшкуватий; вкрйтий зморшками; 3) на підкладці; 4) тех. облицьований; обшйтий; 5) мет. фу-терований.
Ііпе-(1гам4п£ [Чат,<ігз:іі]] п 1) малюнок пером (олівцем); 2) друк, штри-ховйй оригінал.
1іпе-еп£гауіп£ [Чаіпіп,дгеі¥П]] п 1) штрихова гравюра; 2) друк, штрихове кліше.
Ііпешап [Чаштап] п (рі Ііпетеп [-тап]) 1) лінійний монтер; 2) зал. колійний обхідник; 3) спорт, суддя на лінії.
Ьіпе ІзІашЬ [Чаїп'аііапбх] п геогр. н. островй Лайн.
Ііпеп [Чіпіп] 1. п 1) лляне полотно; 2) збірн. лляна білйзна; < Ю \уазЬ опе’з сііпу ~ іп риЬІіс виносити сміття з хати; 2. ад) ллянйй, льнянйй; полотняний.
1ІП
677
Ііо
Ііпеп-дгарег [ Чшіп,сІгеір9] п торговець лляними товарами.
Ііпеп-рге$$ [Чіпшргез] п шафа для білизни.
Ііпе-оПісег [Чаіп,оІЇ8о] п 1) молодший офіцер; 2) стройовий офіцер.
Ііпег [Чашо] л 1) лайнер; пасажирський пароплав (літак), що здійснює регулярні рейси; 2) журналіст, що одержує відрядкову оплату (в газетах); 3) розм. картина, повішена на рівні очей (на виставці тощо); 4) тех. втулка, гільза, вкладиш; 5) гірн. обсадна труба; 6) тех. прокладка, підкладка; обшивка; 7) військ, внутрішня труба гармати; 8) підшоломник.
Ішегіїїз [Чаїпзпі]] л тех. гільзуван-ня (циліндрів двигуна).
Ііпезтап [Чашгтап] л (рі Ііпезтеп) 1) солдат лінійних військ; 2) лінійний монтер (телефонний тощо); 3) зал. колійний обхідник; 4) спорт, суддя на лінії.
Ііпе-ир [Чашлр] л розм. 1) розташування; стрій, розстановка; 2) спорт. склад команди; розташування (порядок) гравців перед початком гри; 3) вирівнювання; шикування (в ряд); 4) компонування, схема.
Ііпеу [Чаші] див. Ііпу.
Іііі£ [ІП]] л 1) іхт. морська щука; 2) бот. верес (звичайний); 3) очерет; 4) осока; 5) водяний горіх.
1ііі£ег [Чи]до] у 1) затримуватися; засиджуватися (десь — аЬоиі, гоипй; над чимсь — оп, оуєг); 2) баритися, гаятися; спізнюватися; 3) спинятися (на питанні тощо); 4) гаяти, марнувати (час); 5) робйти дуже повільно; 6) ледве животіти; повільно умирати (тж іо ~ ош опе’з сіауз); 7) тягтися (про час); 8) затягуватися (про хворобу); □ ~ аЬоиі тинятися (без діла); ~ оп залишатися, зберігатися (про звичай); продовжувати жити (животіти).
1іп£егіе [Чгепзагі:] л фр. 1) дамська білйзна; 2) полотняні вйроби.
1іп£егіп£ [Чіпдопі]] ад] 1) затяжнйй (про хворобу); 2) тривалий, довгий; затягнутий; 3) повільний; загайний; 4) виснажливий; 5) нудотний, нестерпний; нуднйй, скучнйй.
1т£егіп§1у [Чи]дзпі]1і] аду довго; повільно; нудно.
1іп£О [Чп]дои] л 1) незрозумілий жаргон; тарабарщина; 2) знев. іноземна мова; 3) професійна фразеологія.
1ІП&ОІ [Чіддої] л мет. виливнйця.
1іп&иа ґгапса [ Чи]д\уоТгаеі]к9] л італ. змішана мова (якою користуються люди різних країн).
Ііпзиаі [Чпзд'уаі] аф 1) анат. що стосується язика, язиковий; ~ апегу язикова артерія; 2) лінгв. мовний; ~ зіисііез лінгвістйчні дослідження.
ІіпвиіГопп [Чпзд^іЬіт] аф язико-подібний; у фбрмі язика.
Ііп^иізі [ Чп]д\¥ізІ] л 1) лінгвіст, мовознавець; 2) людйна, що знає іноземні мови.
1іп£ііі$1іс [1іі]'д\¥і8іік] аф лінгвіс-тйчний, мовознавчий; ~ зіидіез лінгвістйчні дослідження.
ІІП£І1І8ІІС$ [111]'д\¥18І1кз] л рі (вжив, як 5Іп%) лінгвістика, мовознавство.
Ііп£и1а [Чп]д)иЬ] л анат. язикопо-дібний відросток, частйна тіла.
1іп£ио-(Іепіа1 [ Чи] дхуои'сіепіаі] аф лінгв. зубно-язиковий.
Ііпітепі [Чіттапі] л мед. рідка мазь.
1іпіп£ [Чати]] л 1) підкладка; ап оуегсоаі у/іій а Гиг ~ пальто на хутрі; 2) підбійчана тканйна; 3) вміст (гаманця тощо); 4) тех. обкладка; облицювання; обшйвка; ґрунтовка; 5) буд. опалубка; внутрішня оббйвка; 6) мет. футеровка; 7) гірн. кріплення; обсадження; 8) вйпрямлення, вирівнювання.
1іпш£-оиі [ Чаїпп] 'аиі] л с.г. пересаджування; пікірування.
Ііпк [1п]к] 1. л 1) ланка (ланцюга); 2) перен. сполучна ланка; зв’язок; з’єднання; 3) рі кайдани; пута; окови; перен. узи; ~з оГ Ьгоїйегйоосі узи братерства; 4) рі запонка для манжет; 5) кучер, локон; 6) петля (у в'язанні); 7) тех. шарнір; куліса, тяга; 8) рад., телеб. радіорелейна лінія, лінія радіозв’язку; 9) факел, смолоскип; 4 Ь. ігаіпег ав. тренажер; 2. у 1) стикувати; з’єднувати, сполучати, зв’язувати; зчіплювати (Ьу, (о, іо§еійег); 2) бути зв’язаним, з’єднуватися; стикуватися (з — оп, іо); 3) брати (ітй) під руку.
Покаже [Чп]ккІз1 л 1) з’єднання, сполучення; зчеплення; стикування; 2) хім. сполука; 3) тех. зв’язок; важільна передача; 4) ел. повний потік індукції.
Ьпк-Ьоу [Чп]кЬзі] л іст. смолоскй-пник.
1іпке<1 [1п]кі] аф з’єднаний; зв’язаний; спол^ений; зчленований.
1іпкіп& [Чіткії]] л з’єднання; зчеплення, зчіплювання; сполучення; ~ уєгЬ грам, дієслово-зв’язка; ~ зіайоп проміжна (релейна) радіостанція; ре-трансмісійна телефонна станція.
Ііпкшап [Чіт]ктоп] див. Ііпк-Ьоу.
Ііпк-шоїіоп [Чіі]к'тои/п] п тех. кулісний розподіл.
1іпк$ [1и]кз] п рі 1) шотл. дюни; 2) тж як 5Іп$ поле для гри у гольф.
1іпк-ир [Чіі]клр] л 1) з’єднання; возз’єднання; ~ оп ійе ЕІЬе іст. зустріч на Ельбі; 2) стикування (космічних кораблів).
Ьіпп [Ііп] л ч. ім'я Лін.
Ііпп [1ш] л 1) водоспад; 2) водойма, в яку впадає водоспад; 3) глибокий яр, міжгір’я.
Ьіппаеап [Іі'пііап] аф ліннеївський.
Ьіппе [Ііп] п ж. ім'я Лін. *
Ьішіеі [Чіші] л ж. ім'я Ліннет (зменш, від Ьіппе).
Ііппеі [Чилі] л орн. коноплянка.
Ііпо [Чаїпои] л 1) (скор. в/дііпоіуре) лінотйп; ~ орегаїог лінотипіст; 2) (скор. від Ііпоіеит) лінолеум.
Ііпосиі [Чатоиклі] л ліногравюра.
Ііпоіеит [Іі'поиірт] л лінолеум.
Ііпоіуре [Чатоиіаїр] 1. л друк, лінотип; ~ орегаїог лінотипіст; 2. у набирати на лінотипі.
Ііпоіурег [ Чаїпои, Іаіра] л лінотипіст.
Ііпоіурізі [ Чаїпои, Іаірізі] див. Ііпо-іурег.
Ііпріп [Чіпріп] л чека (колеса).
ІіпзеесІ [Чіп8І:<і] л льняне сім’я; ~ саке льняна макуха; ~ оіі льняна олія.
1іп$ее(1-теа1 [ ЧіП8І:сГті:1] л борошно із льняного сім’я.
1іп$ее(І-Іеа [Чіп8І:сІ'Іі:] л мед. настій із льняного сім’я.
1ІП8Єу-5¥ООІ8Єу [Чт2і'\¥и1гі] 1. п
1) груба напівшерстяна тканйна; 2) безглуздя, тарабарщина; 2. аф 1) напів-шерстянйй, напіввовняний; 2) поганий; що складається з різнорідних частйн.
Ііпзіоск [Чшзіок] л військ, іст. ґно-товйй запальник.
Ііпі [Іші] л 1) с. г. волокно бавовнику, лінт; 2) мед. корпія.
Ііпіеі [Чіпії] л перемйчка (вікна, дверей).
Ііпіег [ЧіпЮ] л амер. текст. 1) лін-тер, пуховідокремлювач; 2) рі лінтер, бавовняний пух.
Ііпііезз [Чтіііз] аф неволокнйстий. Ііпііз [Чашоз] л ч. ім'я Лайнус.
Ьітуоосі [ЧітуисІ] п ч. ім'я Лінвуд.
Ііпу [Чаїпі] аф 1) помережаний лініями; 2) зморшкуватий, порізаний зморшками; 3) вузькйй, тонкйй.
Ьіпх [Ішіз] л геогр. н. м. Лінц.
Ііоп [Чаюп] л 1) зоол. лев; Атегісап тоипіаіп ~ пума; 2) хоробра і сйльна людйна; лев; 3) рі визначні місця; іо зйоу/ (іо зее) ійе ~ показувати (оглядати) визначні місця; 4) знаменйтість, визначна людйна; 5) (Ь.) Лев (сузір'я і знак зодіаку); 6) зображення лева; ійе Вгіїізй Ь. Британський лев (національна емблема Великої Британії); < Ьгауе аз а ~ смілйвий як лев; а ~ іп ійе раїй (іп Ійе у/ау) уявна перешкода (небезпека); ійе ~’з зйаге левова частка; ~’з зкіп удавана хоробрість; іо риі опе’з йеасі іп ійе ~’з тоиїй ризикувати; іо іууізі Ійе ~’з іаіі крутйти хвіст британському леву (займатися нападками на Велику Британію у пресі).
1іоп-ап< [Чаюп'гепі] л ент. мурашй-ний лев.
Ііопсед [Чаюпзі] аф прикрашений головами левів.
Ііопсеї [Чаюпзеї] п левеня.
1іоп-(1га£оп [Чаїап'сігаедп] п ге рал ь-дйчна тварйна напівлев-напівдракон.
їло
678
1І8
Ьіопеї ['Іаюпі] п ч. ім'я Лайонел, Ліонель.
Ііопезцие [Даіа'пезк] асі] що нагадує лева; суворий; велйчний.
1іопе88 ['Іаіапіз] п левиця.
ііопеї ['Іаюпії] п молодйй лев, левеня.
Ііоп-Ьеагі ['кнопка :1] п 1) відважна, безстрашна людйна; 2) (Ь.) Річард Левове Серце.
Ііоп-кеагіесі ['1аіоп,йа:ІісІ] асі] хоробрий, безстрашний.
Ііоп-кипіег ['1аюп,йлпІа] п 1) мислйвєць на левів; 2) людйна, що ганяється за знаменйтостями.
Ііоп-йипІіп£ [ '1аюп,йлпІп] ] п 1) полювання на левів; 2) погоня за знаменйтостями.
1іопІ2Є ['Іаіапаїг] V 1) показувати (оглядати) визначні місця; 2) носйти-ся як із знаменйтістю.
Ііоп-Ііке [Чаїопіаїк] асі] хоробрий як лев.
Ііошіе [Цоп] п фр. світська левйця.
Ілопз, ЄиІГоГ ['длИду'Іаідпх] п геогр. н. Ліонська затока.
Іір [Іір] 1. п 1) губа; ійе иррег (іохуєг) ~ верхня (нйжня) губа; 2) розм. зухвалі балачкй; зухвалість; нахабство; попе оГ уоиг ~! не грубіянити!; 3) край (рани, кратера)', вйступ; 4) рі вінця (посудини)’, ійе ~8 оГ а сир вінця чашки; 5) тех. козирок (ковша екскаватора)’, 6) поріг (греблі)’, 7) різальне лезо; поі а сігор йаз раззесі йіз ~з у нього й ріски не було в роті; поі а у/огсі йаз раззед йіз ~8 він не сказав ні слова; іо езсаре опе’з ~з зірватися з язика; іо йап§ оп зтЬ.’з ~з уважно слухати когось; іо кеер (іо саггу) а зііїї* иррег ~ зберігати цілковйте самовладання, не втрачати мужності; виявляти наполегливість; 2. аф 1) губнйй; що стосується губ; ~ газйез мед. вйсип на губах; 2) нещйрий, тільки на словах; ~ ргоГеззіопз нещйрі запевнення; 3. V 1) торкатися губами; 2) поет, цілувати; 3) легко торкатися, плескатися, хлюпатися (про хвилі)’, 4) мймрити, вимовляти тільки губами; 5) тех. від-бортбвувати.
іірагіїе [ йрогаїі] п мін. ліпарйт.
1ір-(1еер [1ір'сІі:р] ад] поверховий; зовнішній; нещйрий.
1ір-коша£Є ['1ір,йзткІз] п нещйра (підлеслива) шаноблйвість.
Іір-ІаЬоиг ['ІірДеіЬо] п 1) механічно повторювані слова (при молитві)’, 2) пусте базікання.
1ір-1ап£иа£е ['ІірДаедп розуміння мови за рухом губ (про глухонімих)’, мімічна мова.
Іір-шісгоркопе [Іір'таїкгоЕоип] п рад. переноснйй мікрофон.
Прошарку [Іі'рздгоїї] п пропуск літери (складу) при писанні.
Ііроша [Іі'роито] п (р/ііротаіа) мед. ліпома, жирова пухлйна.
ііротаїа [Іі'роитоіо] рі від Іірота.
Ііротеіег [Іі'рзтіїо] п рад. підводний мікрофон.
ИрреЛ [Іірі] ад] 1) з носиком (про посудину)’, 2) схожий на губу; 3) бот. двогубий.
Ііррег [Діра] п брйжі (на воді).
1ір-геа<Ііп£ [ 1ір,гі:<Лі]] п мімічна мова; читання по губах (як метод навчання глухонімих).
іірзаіуе ['йрза:у] п 1) гігієнічна губна помада; мазь для пом’якшення губ; 2) лестощі.
Іір-зегуісе ['йр,зз:уіз] п нещйрий вйяв шани (відданості, любові); пусті слова (запевнення); іо рау ~ іо зтЬ. нещйро запевняти когось у своїх почуттях (відданості тощо)’, іо рау ~ іо зтій. визнавати щось тільки на словах.
1ір-$реакіп& [ 'йрузрі:кіі] ] п артикуляція (при навчанні глухонімих).
1ір-$ііск ['йрзіїк] п губна помада. Іір-июгк ['йр^з:к] див. Іір-ІаЬоиг. іідиаіе [Іі'к^еіі] V тех. 1) плавити; 2) плавитися, перетворюватися на рідину (переходити в рідкйй стан).
Шріаііоп [й'к^еі/п] п 1) зрідження; плавлення, топлення; 2) мет. ліквація.
ІічиеГасііоп [Дік\уі Таек/п] п 1) зрідження; 2) розрідження.
ІічиеПаЬІе [ '1ік\Уі£аізЬ1] ад] зріджуваний.
ІічиеГу ['ІікичГаї] V перетворюватися) на рідину.
Іічиезсепі [Іі'к^езпі] ад] що переходить у рідкйй стан; що розчиняється.
ІіЧіїеиг [Іі'кДиз] 1. п лікер; 2. V домішувати лікер до шампанського.
Іічиеиг-£Іа88 [1і'к]изд1а:з] п лікерна чарка.
Іічиісі ['1ік\¥ісІ] 1. п 1) рідина; 2) рі рідка їжа; 3) фон. плавний звук (1, г); 2. ад] 1) рідкйй; біжучий; ~ Гоосі рідка їжа; ~ тапиге с. г. рідке добриво, гноївка; ~ Гиеі рідке пальне; ~ Ьгаке гідравлічне гальмо; 2) поет, водянйй, водянйстий; 3) прозорий; чйстий; світлий; ~ зку прозоре (чйсте) небо; 4) плавний, мелодійний (про звуки)’, звучний; співучий; ~ теїоЗу плавна мелодія; 5) непостійний; несталий, нестійкйй (про переконання тощо)’, 6) фін. що легко реалізується, ліквідний (про цінні папери тощо)’, ~ тіїк натуральне молоко; ~ теазигез міри рідйн.
Іічиісіаіе [ '1ік\УііІеіІ] V 1) сплатйти, погасйти (борг)’, 2) ліквідувати, частково вйплативши боргй (про підприємство тощо)’, 3) покласти край, покінчйти; знйщити, вйкоренити; позбутися остаточно; 4) збанкрутувати, припинйти існування (про фірму тощо)’, 5) з’ясувати, урегулювати; 6) зрідйти.
Іідшдаґіоп [ Дік\¥і сіеі/п] п 1) сплата
(боргу)’, 2) ліквідація (підприємства)’, іо §о іпіо ~ збанкрутувати; 3) вйкоре-нення, остаточне знйщення.
Іічиісіаіог [ 'Іік^кІеііа] п юр. ліквідатор.
ІідиісіИу [Іі'клуїсІїїі] п 1) рідкйй стан, текучість; плйнність; 2) фін. ліквідність.
Ікрюг І ['Ііка] 1. п 1) (спиртнйй) напій; Ьагсі ~з міцні напої; так ~ пйво, ель, портер; іп ~, ійе у/огзє Гог ~ п’яний; напідпйтку, під чаркою; 2) відвар (м'ясний тощо)’, 3) жир, у якому смажилася рйба; 2. V 1) розм. пйти, випивати (звич. ~ ир); 2) мазати (мастйти) жйром (взуття тощо)’, 3) занурювати в рідину, замочувати.
Шріог II [ 'Іік^о:] п мед. водний розчин лікарської речовинй.
Іідиогісе [ Іікапз] п бот., фарм. ло-крйця, солодкий корінь.
Ьіга ['Вага] п ж. ім'я Ліра.
Ііга ['Вага] п (рі Ііге) ліра (грошова одиниця Італії).
Ііге [ Вап] рі від Ііга.
Ьіза ['1і:га, Чаїга] п ж. ім'я Ліза, Лайза (зменш, від ЕІіхаЬеій).
ЬізЬеІ ['ВхЬіІ, 'ВгЬеІ] п ж. ім'я Лі-збет (зменш, від ЕІіхаЬеій).
ЬізЬеІй ['ВгЬаО] п ж. ім'я Лізбет (зменш, від ЕІігаЬеій).
ЬізЬоп ['ІігЬап] п геогр. н. м. Лісабон.
ЬІ8Є [1і:х] п ж. ім'я Ліз (зменш, від ЕІіхаЬеій).
Ьізеїоііе [Іігаїаі] п ж. ім'я Лізелот.
Ілзеїіе [11 2Єі] п ж. ім'я Лізет (зменш, від ЕІігаЬеій).
ЬІ8Й [її/] н ч. ім 'я Ліш (зменш, від Еіізйа).
1І8ІЄ [Іаіі] п текст, фільдекос; фільдеперс; ~ ійгеасі фільдекосова (фільдеперсова) нйтка.
1І8р [Іізр] 1. п 1) шепелявість; ІО зреак \уіій (іо кауе) а ~ шепелявити; 2) шепіт; булькотіння (хвиль)’, 3) шерех, шелест, шарудіння; 2. у 1) шепелявити; 2) лепетати (про дітей).
1І88ош(е) [Чізат] ад] 1) гнучкйй; 2) моторний, швидкйй, легкйй (у рухах).
1І8І [Іізі] 1. п 1) спйсок, перелік; реєстр; диіу ~ розклад чергувань; ійе асііуе ~ військ, кадровий склад; ійе Ггее ~ спйсок товарів, що ввозяться в країну без мйта; спйсок осіб, наділених правом безплатного відвідання театру (інших закладів)’, іо таке а ~ складати спйсок; 2) край; бордюр; пруг; облямівка; обшйвка; валик; 3) смужка (шкіри тощо)’, 4) пасмо (волосся)’, 5) поручень; 6) рі обгороджене місце; арена (змагання); Ю епіег ійе ~з кйнути вйклик; прийняти вйклик; брати участь у змаганні; 7) мор. крен, нахил; Ю іаке а ~ накренйтися; ~ зііррегз кімнатні черевйки з клаптиків; 2. у
1І8
679
ЇЙ
1) заносити до списку; складати спйсок; 2) вступати на військову службу; вербувати на військову службу; іо ~ опезеІГ а зоїбіег завербуватися в солдати; 3) кренитися; нахилятися (про судно); 4) бажати, хотіти; 5) слухати; вислуховувати з увагою.
Іізіеі [Іізіеі] п архт. поясок; ліс-тель.
Іізіеп [йзп] V 1) слухати; прислухатися, вислуховувати з увагою; ~ йеге! послухай!; 2) слухатися; прислухатися (до поради); піддаватися; 3) поступатися, робйти поступку; погоджуватися (з пропозицією); < ~ іп слухати радіопередачу; підслуховувати, перехоплювати радіопередачу (розмову по телефону).
Іізіепег [118П9] п 1) слухач; а §оосі ~ людйна, що уміє слухати (іншого); 2) радіослухач.
Ікіепег-іп [1і8П9іп] п 1) радіослухач; 2) військ, слухач.
Іізіепіпв [йзптд] 1. п 1) слухання, прослухбвування; 2) військ, підслуховування; 2. ад] 1) поет, уважний; насторожений; 2) занепокоєний; 3) призначений для слухання; ~ розі військ, пост підслуховування; ~ зіаііоп військ, станція підслуховування; станція, що працює на прийом (тж ~ іепсіег); < ~ сіо^ сторожовйй пес.
1І$<ЄПІП£-ІП ['118ПИ]'1П] п 1) слухання по радіо; 2) військ, підслуховування; перехоплювання (радіопередач, розмов по телефону).
1І8Іег [ Чізіа] п с. г. лістер, борознйк (для утворення борозен).
Іізіег-сиИкаСог [ Іізіа'кліііуеііа] п с. г. лістер-культиватор, лістерний культиватор.
1І8ІЄГІП& ['118І9ГП]] п с. г. лістеру-вання, бранка лістером.
Іізіет-ріапіет ['1і8іа'р!а:піа] п с. г. лістерна сівалка.
1І8ІІЄ88 ['1181118] аф в’ялий; апатйч-ний, байдужий.
1І8і1Є88Іу [118І118І1] аду апатйчно, байдуже, без інтересу.
їй [111] разі і р.р. від 1і§йі 4.
Іііапу [ Іііаш] п церк. молебень; лі-танія.
Іііег ['1і:іа] п амер. літр.
Ійегасу ['Іііагазі] п письменність, грамотність.
Іііегаї [ Інагаї] 1. п друкарська пб-мйлка; 2. аф 1) літерний, буквений, буквовий; ~ еггог друкарська (букве-на) пбмйлка; 2) буквальний, дослівний; 3) точний; 4) сухйй, педантйч-ний; прозаїчний; позбавлений уяви; 5) скрупульозний; 6) справжній, сущий.
Іііегаїізш ['Іііагаїїхт] п 1) буквалізм; 2) розуміння слова у його буквальному значенні; 3) точність зображення; 4) копіювання (природи).
Ійегаїізі ['Іііагаїїзі] п прихйльник буквального розуміння явищ (життя, подій тощо).
Іііегаїііу [Дііа'гаеіііі] п буквальність, дослівність (перекладу, розуміння); буквалізм.
Ійегаїїу [Іііогой] аду 1) буквально, дослівно; 2) без перебільшення.
Іііегагу Гіііогоп] аф 1) літературний; ~ зіисііез літературні дослідження; ~ ргореПу літературна власність; авторське право на твори літератури; 2) літературно освічений; ~ тап літератор; 3) епістолярний.
Ійегаіе [Іііопі] 1. п 1) письменна людйна; 2) шйроко освічена людйна; 2. аф 1) письменний, грамотний; 2) освічений.
Ійегаіі [Дііо'гагіі:] п рі лат. 1) літератори, письменники; 2) освічені люди.
ШегаНш [Дііо'гаїїіт] аду лат. буквально, дослівно; слово в слово.
Ійегаїот ['Іііогеїіо] п літератор; крй-тик.
Іііегаїиге ['ІПзпІ/о] п 1) література; 2) художня література; 3) друковані праці (в певній галузі); рйі1о1о&іса1 ~ філологічна література; 4) музйчна література; 5) літературна діяльність (професія); іо Ье еп^а^есі іп ~ бути літератором; 6) література (предмет вивчення); іо зійду ~ вивчати літературу.
ІйЬ [119] п 1) часточка (апельсина тощо); 2) член.
1йЬаг&е ['ІіОа.дз] п окис свинцю.
ШЬе [Іаід] ад] 1) гнучкйй; 2) зговірливий; піддатливий.
1іІЬіа$е§ [1і'0аі98І;х] рі від Ііійіазіз.
ііійіазіз [1і'0аі98із] п (рі ІііЬіазез) мед. утворення каменів (піску).
Іййіс [1і0ік] ад] кам’янйй; ~ а§е архл. кам’янйй вік.
ІййіГісаііоп [ДіОіГі'кеї/п] п геол. окам’яніння.
ІШіішп ['1і0іот] п хім. літій.
Іййосйготаїісз [ДіОокго'таеіікз] п рі друк, хромолітографія.
Ііікосіазіу [ 'ІіОакІаезИ] п мед. каменедроблення.
ІйкоГгасІеиг [ДіОои'Ггаекіа:] п бризантна вибухова речовина.
Іііко^іурк [1і0оид1і£] п різьблення на камені, літогліфіка.
1ййо£гарй ['1і09дга:Г] 1. п 1) літографія; 2) літографічний відбйток; 3) літографічний друк; 2. у 1) літографувати; 2) різьбйти по каменю, гравірувати на камені.
ІіІІіозгарЬег [Іі'ОздгаГз] п літограф.
ІіЙЮ£гар1ііс [ДіОа'дгаеГік) ад] друк. 1) літографський; 2) літографований; офсетний.
ІііЬо^гарЬісаІІу [ДЮз'дгаеГікзІї] аду літографським способом.
ІИЬозгарЬу [Іі'ОодгоГі] п 1) літографія; 2) літографування, плоский друк.
Іййоі(1(аІ) ['1і0оід, 1і'0оісЬ1] аф геол. літбїдний, каменеподібний.
Іййоїоду [Іі'ВоІодзі] п геол. літологія.
ІЙЙОІуЗІЗ [11'0011818] п мед. розчй-нення (руйнування) каменів (сечового міхура тощо).
Іййо-оПзеІ [Ді0ои'о:ГзеІ] п друк, офсетна репродукція.
ІШюргіпІ ['1і0оирппі] V друк, літографувати.
Іййозрйеге ['1і0оизГю] п геол. літосфера.
ІйЬоіоту [1і'0оІ9тт] п мед. розсікання каменів.
Іййоїгіїу [1і'0оІпІі] п мед. каменедроблення.
Ьййиапіа [,1іО]и'ет]9] п геогр. н. Литва.
Ьййиапіап [Ді0зи'еіп]оп] 1. п 1) литовець; литовка; ійе ~8 збірн. литовці; 2) литовська мова; 2. ад] литовський.
Ійі^апі [ Іііідопі] 1. п позйвач (у судовому процесі); 2. ад] що позивається.
Ші£аіе ['Іііідеіі] у юр. 1) судйтися (з кимсь); бути позйвачем; 2) вестй процес; 3) оспорювати (на суді).
ШІ£аііоп [Дш'деі/п] п судовйй процес, судова справа; позов; суперечка.
Ійі^аіог ['Інідеііо] п юр. поздвник.
Іііі^аіогу [Іпідеііоп] ад] юр. позовний; що стосується судового процесу.
1іІІ£Іои$ [її'116393] ад] 1) сутяжницький; 2) спірний; що підлягає судовому розглядові; ~ гі^йі спірне право.
Ійшиз ['11ІГП98] п хім. лакмус; ~ ра-рег лакмусовий папір.
Ійоїез ['Іаііоиіі :х] п вірш, літота, лі-тбтес.
Іііге ['1і:І9] п літр; ~ сарасіїу тех. літраж (двигуна).
Ійіег ['Іііа] 1. п 1) ноші, носйлки (для перенесення хворих тощо); 2) паланкін; 3) підстйлка (для худоби); 4) вй-водок (поросят тощо); 5) безладдя; 6) розкидані речі; пбкйдьки, сміття; 2. V 1) підстилати, робйти підстилку (для худоби); 2) поросйтися, щенитися, метати; 3) смітити; розкидати; чинйти безладдя (розгардіяш).
Іійегаіеиг [Дііато'іа:] п фр. літератор, письменник.
Іійег-Ьеагег ['1П9,Ьє9ґ9] п санітар--носйльник.
1іІІетЬіі£ ['ІііаЬлд] п порушник санітарних правил (той, що викидає сміття на вулицю).
Ііііегу [ 1іІ9п] ад] засмічений; захаращений; безладний, розкйданий.
Іііііе [1111] 1. п невелйка кількість; дещо; небагато; дрібнйця; Не діб Міаі ~ йе соиід він дещо зробив, шо зміг; Ьу ~ апсі ~ Ьу ~ помалу, мало-- помаду; поступово, потроху; Ггот ~ ир амер. з дитйнства; іп - у невелйкому масштабі; жив. у мініатюрі; - ог
Ьіі
680
1ІУ
поійіп£ майже нічого, дуже мало, мізерна кількість; поі а ~ немало; Ійе ~ маленькі люди (про простих людей); Гог а ~ на короткий час; 2. асі) (сотр Іезз, 1е88ег; зир Іеазі) 1) маленький, невеликий; ~ Ьгаіп анат. мозочок; ~ йоизе будиночок; іке ~ іїп£ег мізйнець; ~ £иіз анат. тонкі кишки; ійе ~ опе8 малята, діти; ійе ~ реоріе феї, ельфи; ~ ріасе невеликий маєток; 2) короткий, нетривалий (про час, відстань); йе йаз ~ ііте у нього мало часу; 3) невисокий, невелйкого зросту; 4) не-значнйй, неістотний, неважлйвий; ~ ійіп£8 дрібнйці; іо таке ~ оГ зтій. не сприймати чогось серйозно, не надавати чомусь значення; 5) дрібнйй, не-велйкий; малйй; ~ Гагтег дрібнйй фермер; 6) малйй, неголовнйй; Ь. Аз-зетЬІу Мала Асамблея ООН; ~ у/аг мала війна (короткочасна, немасштаб-на); 7) дріб’язковий, обмежений; ~ та§ахіпез журнали для вйбраного кола читачів; ~ Магу розм. шлунок; Тйе Ь. Согрогаї Наполеон Бонапарт; Ь. Кйосіу амер. жарт, штат Род-Айленд; Ь. Еп£-іапсіег прихильник ідеї зосередження уваги Велйкої Британії на Англії; іо §о Ьиі а уегу ~ \уау Іо бути недостатнім, не вистачати; 3. аду (сотр Іезз; зир Іеазі) 1) небагато, мало; а ~ трохи, небагато; ~ Іезз ійап трохи менше, ніж; ~ тоге ійап трохи більше, ніж; іоо ~ недостатньо, надто мало; І Ііке йіт ~ я його недолюблюю; 2) зовсім не, аж ніяк не; йе ~ ійои^йі Ійаі він зовсім не думав, що; іо ійіпк ~ оГ не надавати особлйвого значення; не вагатися.
ЬіПІе Ваката Вапк ['1ПІЬа'йа:та-'Ьгедк] п геогр. н. Мала Багамська банка.
Ьійіе Веаг ['ІііГЬєа] п астр. Мала Ведмедиця, Малйй Віз.
1іН1е-еа$е ['Іііі'ігх] п 1) тісна в’яз-нйчна камера; 2) жалюгідне становище.
ЬіНІе-ешііап [ '1111'епсІіап] п любй-тель сперечатися через дрібнйці.
1Ш1е-£0 ['Іііідои] п розм. перший екзамен на ступінь бакалавра (у Кембриджі) .
1і111е-кпо5¥П ['1111'поип] асЦ маловідомий.
ЬіПІе Міззоигі ['Ііііті'хиап] п геогр. н. р. Мала Міссурі.
1ІНІЄПЄ88 ['111ІП18] П 1) НЄВЄЛЙКИЙ розмір, мала величина; 2) незначність; 3) дріб’язковість; обмеженість.
Ьійіе Коск ['йіі'гок] п геогр. н. м. Літл-Рок.
Ііііогаї [Іііагаї] 1. п узбережжя; приморський район; 2. асі} прибережний; приморський.
Шиг£іс(а1) [ 1іЧз:(1зік(д1)] асі] церк. літургічний.
ііііігеу [Чіід:сізі] п церк. 1) літургія; 2) ритуал церковної сл^окби.
ііуяЬіє ['йуоЬІ] ад] 1) придатний для житла; 2) лагідний; товарйський.
ііує І [Іаіу] асі] 1) живйй; ~ йзй жива рйба; ~ ^еі§йі жива вага (про худобу); 2) жвавий; діяльний, енергійний, сповнений сил; 3) життєвий, актуальний, важлйвий; 4) реальний, справжній, невйгаданий; 5) що го-рйть; незгаслий; 6) діючий; не вйко-ристаний; що не вйбухнув; заряджений, бойовйй; ~ гоипсі військ, бойовйй патрон; ~ аттипіііоп боєприпаси; ~ таїсй невйкористаний сірнйк; 7) яскравий, нетьмяний (про колір); 8) чй-стий (про повітря); 9) змінний, мінлйвий; 10) ел. під напругою; 11) друк. готовий для друку; 12) рад. що передається безпосередньо в ефір (без попереднього запису на плівку); 13) телеб. що передається безпосередньо з місця події (без попереднього запису на кіноплівку); ~ \уіге енергійна (жвава) людйна; ~ Гагтіп£ тварйнницьке господарство.
ііує II [йу] у 1) жйти; існувати; Ю ~ іо а £геаі а§е дожйти до глибокої старості; 2) мешкати, проживати; іо ~ аЬгоас! (іп йоіеі) мешкати за кордоном (у готелі); 3) витрймувати, не гйнути; не псуватися; 4) залишатися у віках (у пам’яті); йіз тетогу \уі11 аіи/ауз ~ пам’ять про нього жйтиме вічно; 5) харчуватися, годуватися, живйтися (чимсь — оп, ироп); іо ~ оп а тіїк (оп Ггиіі) харчуватися молоком (фрук-тами); 6) жйти певним коштом; вестй певний спосіб життя; Ю ~ оп оійегз жйти на чужі кошти; іо ~ оп опе’з заіагу жйти на свою платню; іо ~ Ье-уопсі (айоуе) опе’з теапз жйти невідповідно до своїх достатків; Ю ~ 'уіійіп опе’з теапз жйти відповідно до своїх достатків; ~ апсі Іеагп! вік живй — вік учйсь; іо ~ апсі Іеі ~ жйти і давати жйти іншим; іо ~ іі ир марнувати життя; □ ~ Ьу жйти чимсь; Ю ~ Ьу опе’з 'уііз сяк-так викручуватися; ~ сіоууп спокутувати способом життя (своєю поведінкою) минуле; ~ іп жйти за місцем роботи (служби); ~ оЛГ жйти на чиїсь кошти; ~ оп продовжувати жйти; ~ оиі пережйти, вйжити, прожйти, дожйти; протягувати (про тяжкохворого); йе у/оп’і ~ оиі апоїйег \уеек він і тйжня не протягне; ~ ікгои^Ь пережйти; ~ ир іо жйти відповідно до (вимог тощо).
ІІуеаЬІе ['ііузЬІ] асу 1) придатний для життя, стерпний, прийнятний (про умови життя); 2) зручний (придатний) для житла; 3) злагідний, товарйський; приємний (у співжитті).
ііує-Ьяіі ['Іаіу'ЬеіІ] п жива рйбка для нажйвки, жива нажйвка, живець.
Ііуе-Ьеагеге ['1аіу,Ьєагах] п рі живородні рйби.
ііує-Ьіґій ['1аіу'Ьа:0] п народження живої дитйни.
ііуєііЬоосі [ЧаїУІїйисІ] п прожйток, засоби для існування; харчі; ю еагп ап йопезі ~ жйти з чесної праці; іо ріск ир а зсапіу ~ ледве животіти (перебиватися).
ііуєііпєзз ['ІаіУІіпіз] п жвавість, пожвавлення; веселість, бадьорість; піднесений настрій.
ііуєіопз [ 'ііуіоі]] асі] 1) поет, цілий, весь, нескінченний; Ійе ~ сіау цілісінький день; 2) тривалий, вічний.
Ііуеіу [ ІаіУІі] 1. асі} 1) живйй, сповнений життя; 2) веселий, пожвавлений; 3) жвавий, гострий, швидкйй (про розум тощо); 4) сйльний, яскравий (про колір, враження); 5) рухлй-вий; що рухається швйдко і легко; ~ ЬаІІ тугйй м’яч; 6) свіжий (про вітер); ~ Ьгеехе свіжий вітер; іо таке ійіп^з ~ Гог зтЬ. підсйпати комусь перцю; залйти за шкуру сала; насолйти комусь; 2. асіу жваво, пожвавлено; весело.
Ііуе-таііег ['Іаіу'тжіа] п друк, невід працьований набір.
ііуєп ['Іаіуп] у (тж ~ ир) 1) пожвавити, піднестй настрій, розвеселй-ти, звеселйти; 2) пожвавитися, звесе-лйтися.
Ііуе-оак ['Іаіу'оик] п бот. віргінсь-кий дуб.
ііуєг ['йуз] п 1) анат. печінка; ~ сіізеазе хвороба печінки; ~ ехігасі печінковий екстракт; 2) амер. мешканець; а ~ іп сіїіез міський мешканець;
сіозе ~ скнара; Ггее ~ розкішник; жуїр; £оосі ~ добра (доброчесна) людйна; гульвіса; йоі ~ прйстрасний темперамент; Іііу (у/йііє) ~ боягузтво, легкодушність; Іоозе ~ розбещена людйна; ійе 1оп§езі ~ юр. останній з живйх.
1іуег-со1оиге(1 ['Ііуа'клІасІ] асі} темно-каштановий.
Ііуег-сотріісаііоп [' її у а , котрі і-
'кеі/п] п мед. ускладнення, пов’язані з печінкою.
ііуєгієіі [ 'ііузпсі] асі]ліврейний; одягнений у ліврею; у лівреї.
ііуєгізй [Чіуап/] асі] розм. 1) з хворою печінкою; 2) жовчний.
ііуєг-огє ['ііуог'о:] п мін. купрйт.
Ьіуегрооі ['Ііуарші] п геогр.н. м. Ліверпуль.
ІІуегриШіап [Діуа'рлсІІіап] жарт. 1. п мешканець Ліверпуля, ліверпу-лець; 2. асу ліверпульський.
1іуєг-¥Уіп£ [ Чіуа^іі]] п 1) праве крило курки (качки тощо); 2) жарт, права рука.
ііуєпуогі ['1іуа^а:і] п бот. печіночник.
Ііуепуигеі ['1іуа^а:зІ] п ліверна ковбаса.
Ііуегу ['Ііуап] 1. п 1) ліврея; іп ~
1І¥
681
Іоа
у лівреї (про лакея); оиі оГ - у звичайному костюмі (про лакея); - зегуапі ліврейний лакей; 2) іст. членство у гільдії; 3) костюм члена гільдії; 4) поет. наряд, убрання; покров; Ігеез іп ійе - оГ зргіпв дерева у весняному наряді (убранні); 5) амер. прокорм коня, утримання коня (у платній стайні); 6) прокат (коней, екіпажів); 7) платна стайня; аі - у платній стайні (про коня); 8) юр. уведення у володіння; формальна передача власності; документ, що підтверджує право володіння; 2. аф 1) темно-каштановий; 2) з хворою печінкою; 3) жовчний; 4) розм. в’язкий; грузькйй (про ґрунт); 4 - сотрапу компанія лондонського Сіті, утворена з гільдії.
Ііуегу-шап ['Ііуоптоп] п (рі Ііуегу--теп [-топ]) 1) член компанії лондонського Сіті; 2) власник платної стайні; той, хто займається візницьким промислом.
!іуегу-5ІаЬ1е [1іуоп,8ієіЬ1] п 1) платна стайня; 2) іст. візницький двір.
ііуєз [Іаіух] рі від ІіГе.
Ііуе-зіоск [Іаіузіок] п 1) домашня худоба; - саріїа поголів’я худоби; 2) живий інвентар; - Ьгеесііп^ племінне тваринництво.
Ьіуіа ['їмо] п ж. ім’я Лівія.
Ііуід [ЧіУїсІ] аф 1) бузкбво-сйній, синювато-сірий; сірувато-синій; тагкз оп ійе Ьосіу синці на тілі; 2) розм. дуже сердитий (злий).
1І¥Іп& [Чіуп]] 1. п 1) засоби для існування; іо таке ап йопезі - заробляти на життя чесною працею; іо еагп а -а8 а іеасйег заробляти на життя учителюванням; іо \¥огк Гог а - заробляти на хліб; 2) (спосіб) життя; ріаіп -скромне (просте) життя; гі^йі - правильний спосіб життя; §оосі - багате життя; зіапсіагд оГ - життєвий рівень; 3) харчі, харчування; - \¥а$е прожитковий мінімум; 4) церк. бенефіція; парафія; 5) (ійе ~) наші сучасники; 2. аф 1) живий; що живе (існує); існуючий; - 1ап£иа§е8 живі мови; ійе згеаіезі -роеі найвидатніший з сучасних поетів; 2) жвавий, активний; 3) дуже схожий, подібний; точний; вірний; йе із ійе -іта§е оГ йіз Гаїйег він викапаний батько; ’Ф* - сіеаїй жалюгідне існування; - еззепііаіз речі першої потреби; - Гаіїй невгасйма віра; - рісіигез живі картйни; - госк геол. порода у природному стані; - зкеїеіоп живі мощі; - зрасе життєвий простір; амер. корйсна площа; - ипії квартйра (будйнок) на одну сім’ю; 'уіійіп - тетогу на пам’яті сучасників.
1і¥іп£-гоот ['йуіі]піт] п загальна кімната (у квартирі); вітальня; їдальня.
1і¥Іп£-л¥а&е [ 'ЙУїт]чепізі п прожитковий мінімум.
ііугє ['1І:уг] п фр. лівр (монета).
Ьіууу ['їм] п ж. ім’я Лівві (зменш, від Оііуіа).
Иуу [Ч1У1] п ж. ім’я Ліві (зменш, від Оііує, ОІМа).
Ьіх [Іікз] п ч. ім’я Лікс (зменш, від Ееііх).
ііхіуія [йк'зіую] рі від ііхіуішп.
Ііхіуіаіе [йк'змеїі] V хім. вилуговувати.
Ііхіуіаііоп [1ік,8іУі'еі/п] п хім. вилуговування.
Ііхіуіит [Іік'змзт] п (рі Ііхіуіа) хім. луг.
Ьіг [Ііг] п ж. ім’я Ліз (зменш, від ЕІігаЬеій).
Ьіга ['Іаіго] п ж. ім’я Лайза (зменш, від ЕІігаЬеій).
Іігагсі [ІігосІ] п зоол. ящірка.
ЬігапІ Неагі ['ІіхосГйесІ] п геогр. н. мис Лізард.
ЬіхЬеПі ['ІіхЬоО] п ж. ім’я Лізбет (зменш, від ЕІіхаЬеІй).
Ьігеїіе [112ЄІ] п ж. ім’я Лізет (зменш, від ЕІігаЬеій).
Ьігхіе ['1121] п ж. ім’я Ліззі (зменш, від ЕІігаЬеій).
’ІІ [1] розм. скор. від зйаіі і ууііі; Г11 = І зйаіі; йе’П = йе ууііі; ійеу’П = ійеу \уі11 (тощо).
Паша ['1а:то] п зоол. лама (гуанако).
Ьіеіо ['ІеЬ] п ч. ім’я Лело (зменш, від Ь1е\¥е11уп, Ь1Є\¥ЄІуп).
Ь1еі¥ [їй:] п ч. ім’я Лу (зменш, від Ь1е\¥е11уп, Ь1Є\¥ЄІуп).
Ь1ел¥е1(1)уп [Іиґеїт] п ч. ім’я Луелін.
Ьіоусі [ІоісІ] п ч. ім’я Ллойд, Лойд; —’з морське страхове товарйство Ллой-да; -’з Ьізі мор. бюлетень англійського Ллбйда; -’з Ке§І8іег мор. реєстр англійського Ллбйда (видання).
Ьо [Іои] п 1) амер. розм. індіанець; 2) ж. ім’я Лбу.
Іо [Іои] іпі заст. ось!; дивйсь!; слухай!; Іо апб Ьейоїсі! і ось!; і раптом, о дйво!
Іоасії [ІоиІ/1 п іхт. слиж, голець.
Іоагі [Іоиб] 1. п 1) вантаж; 2) тягар, ноша, вага, тяжкість; а - оГ саге тягар турбот; ійаі’з а - оГГ ту тіпсі немов камінь з душі звалйвся; 3) навантаження; реак - максимальне навантаження; а іеасйіщ; - оГ іеп йоигз а \¥еек педагогічне навантаження — десять го-дйн на тйждень; 4) партія вантажу на вагон (судно, віз); 5) лбуд (міра лісу); 6) мет. завантаження, садка, шйхта, колоша; 7) рІрозм. безліч, велйка кількість; ійеу йауе -з оГ топеу у них купа грошей; 8) військ, заряд; набій; 9) артилерійський постріл; - сарасіїу вантажопідйомність; - саггіег вантажний транспорт; - сііа^гат графік навантаження; - сіізріасетепі мор. повна водотоннажність; - Гасіог тех. коефіцієнт навантаження; - Іітії гранйчне (найбільше) навантаження; іо йауе а - оп добре вйпити, напйтися; 2. V
1) вантажити, навантажувати; іо - а 8Йір завантажувати корабель; іо - опе’з зіотасй ^іій Еооб об’їдатися; 2) вантажитися, завантажуватися (про корабель, вагон тощо); 3) обтяжувати (турботами); 4) обсипати, обдаровувати; іо - зтЬ. 'уіій йопоигз обсипати когось почестями; 5) заряджати (зброю); - циіскіу! заряджай!; 6) наливати свинцем, робйти важчим; 7) додавати наркотики (до вина); 8) насйчувати; аіг —есі 'уіій Гга^гапсе насйчене ароматом повітря; 9) вживати наркотики; випробовувати на собі вплив наркотиків; 10) жив. накладати густо фарбу; іо ~ ир навантажуватися; розм. наїдатися, об’їдатися; напиватися; іо £еі -есі нализатися, напйтися.
ІоасіеЛ ['ІоисйсІ] аф 1) перевантажений; 2) обтяжений; тяжкйй; важкйй; 3) налйтий свинцем; 4) нечесно здобутий; 5) кріплений (про вино); з домішкою (про напій); 6) амер. розм. п’яний; 7) амер. розм. з грошйма, при грошах, з повним гаманцем; ’Ф* - циез-ііоп провокаційне запитання.
Іоабег ['ІоисЬ] п 1) вантажник; 2) навантажувальне пристосування, навантажувач; 3) транспортер; 4) військ. заряджаючий (номер) (у гарматній обслузі).
Іоасііпз ['Іоибп]] п 1) вантаження; 2) навантаження; вантаж; 3) військ. заряджання; < - ^аи^е вантажний га-барйт; - йаісй військ, вантажний люк; - роіпі військ, пункт вантаження; -іаскіе такелаж.
Іоаб-Ііпе ['ІоисІІаіп] п мор. 1) вантажна ватерлінія; 2) рівень завантаження.
Іоаб-оп ['Іоиб'оп] п розм. вйпивка; іо §еі а - напйтися, нализатися.
Іоасі-реак ['1оибрі:к] п тех. пік навантаження.
1оасі-$1іе(1(1ііі£ ['ІоисЦесйі]] п ел. скидання навантаження; примусове відключення в годйни пік.
Іоасізіаг ['Іоибзіа:] п провідна зірка (тж Іобезіаг).
Іоасізіопе ['Іоибзіоип] п 1) природний магніт, магнетйт; магнітний залізняк; 2) щось принадне (привабливе).
ІоаГ [1ои£] 1. п (рі Іоауез) 1) палянйця, буханка, хлібйна; булка; 2) (ійе ~) хліб; 3) головка цукру (тж зи&аг—); — зи§аг цукор-рафінад; 4) качан (капусти); 5) розм. голова, макітра; 6) байдикування, гультяювання; іо йауе а - байдикувати; ’Ф* Іоауез апб Гізйез бібл. земні блага; йаІГ а - із Ьеііег ійап по Ьгеасі присл. краще синйця у жмені, ніж журавель у небі; 2. V 1) ледарювати; гаяти час; займатися дріб-нйцями; тинятися, швендяти без діла; ю - ау/ау опе’з ііте марнувати час; іо -ійгои&й ІіГе пробайдикувати усе життя: 2) утворювати качан (про капусту тощо).
ІоаГег |'1ои£а] п 1) нероба; ледар,
Іоа
682
Іос
ледащо; 2) бродяга, волоцюга; прошак; 3) м’якйй шкірянйй черевйк.
1оаГ-$и£аг ['ІоиЕДида] п цукор-ра-фінад.
Іоаш [Іоит] л 1) жйрна глйна; сіау ~ суглинок; запсіу ~ супісок; 2) родюча земля; глйна і пісок з перегноєм; 3) глйна для цегли.
Іоату ['Іошт] асі] глйнястий; суглинковий, суглйнистий; мергельний.
Іоап [Іоип] 1. п 1) позика; позичка; сіотезііс апсі Гогеі^п ~з внутрішні та іноземні позики; 2) щось дане у позичку (для тимчасового користування); оп ~ наданий на час (про експонат виставки тощо)’, (даний) у позичку; іо Ьауе зтій. оп ~, іо Ьауе іЬе ~ оГ 8ґПіЬ. одержати щось у позичку, одержати щось у тимчасове користування; іо азк Еог ІЬе ~ оГ зтіЬ. просйти щось на якййсь час; 3) запозйчення (про слово, звичай); 2. у амер. давати у позичку, позичати (комусь) (тж ~ оиі).
ІоапаЬІе [ЧоипоЬІ] а# одержуваний (надаваний) у позичку.
Іоап-Ьапк [ЧоипЬгеі]к] п позичковий банк.
Іоап-сегШісаіе [ 'Іоипзо ДіЕікіі] п
боргова розпйска.
Іоап-соІІесііоп [ЧоипкоДек/п] п колекція картйн, тимчасово наданих власниками для вйставки.
Іоап-ЬоШег [1оип,ЬоикЬ] п 1) по-зикодержатель; 2) кредитор за заставною.
Іоап-шопеу ['1оип,тлпі] п грошова позичка (позика), позйчені гроші.
Іоап-оіїісе ['1оип,з£із] п 1) позичкова каса; 2) ломбард.
Іоап-зЬагк ['1оип/а:к] п розм. лихвар.
Іоап-зосіеіу ['1оип89,8аіаіі] п каса взаємодопомоги.
1оап-ігап8Іаііоп [ ІоипігаепзДеі/п] п лінгв. калька.
Іоап-луопі ['1оип\¥9:сі] п запозйчене слово.
ІоаіЬ [1ои9] ай] ргей. несхйльний; неохочий; шо не бажає; що робить неохоче; іо Ье ~ іо сіо 8ґпіЬ. не бажати зробйти щось; поіЬіпе ~ охочий, цілком охоче.
ІоаіЬе [Іоид] у 1) відчувати відразу (огйду); 2) ненавидіти, не переносити, не зносити; 3) розм. не любйти.
ІоаіЬГиІ ['ІоидЕиІ] ай] що викликає огйду; огйдний; бридкйй.
ІоаіЬіпз [Чоидії]] п 1) огйда; іо Ье ГіПесІ \уііЬ - відчувати сйльну огйду; 2) ненависть.
Іоа<Ьіп§1у [1оидп]1і] асіу з огйдою.
ІоаіЬІу ['Іоидії] 1. асу огйдний, бридкйй, відразливий; 2. асіу неохоче, знехотя.
1оаіЬ$оте [Чоидзат] ай] огйдний, бридкйй, протйвний, відразливий, відворотний; шо викликає відразу.
ІоаПі-іо-сІераіІ [1ои01асІі'ра:1] п прощальна пісня (мелодія), що виконується під час проводів.
Іоауе$ [іоцух] рі від 1оа£ 1.
ІоЬ [ІзЬ] 1. п 1) розм. лобас, тупйця; 2) велйкий нескладний шматок; 3) спорт, свічка; вйсоко підкйнутий м’яч; 4) розм. каса, шухляда для грошей; 4 ~’з роипсі в’язнйця; 2. асу нескладний, незграбний; 3. у 1) рухатися незграбно (важко); 2) спорт, вйсоко підкйнути м’яч, подавати свічку (у тенісі тощо).
ІоЬаг ['ІоиЬо] д^лобарний; ~ рпеи-топіа мед. крупозна пневмонія.
ІоЬаіе [ЧоиЬіі] а су часточковий; що утворює часткй.
ІоЬЬу ['ІоЬі] 1. п 1) приймальна, вестибюль; передпокій; хол; фойє; коридор; сіни; 2) парл. кулуари; сііуізіоп ~ коридор, у якйй члени англійського парламенту виходять при голосуванні; 3) збірн. лобі, завсідники кулуарів (конгресу, парламенту); група впливових осіб, що проштовхує вйгідний їй законопроект (бажану кандидатуру); 4) невелйкий загін для худоби; ~ согге8ропсіепі парламентський кореспондент; 2. у намагатися вплйнути на членів законодавчого органу шляхом закулісних переговорів; обробляти членів парламенту (конгресу) (для прийняття ними вигідного законопроекту тощо); □ ~ іЬгои^Ь провестй законопроект за допомогою закулісних махінацій.
ІоЬЬуізі [ІоЬпзі] п 1) амер. завсідник кулуарів конгресу, що обробляє його членів на користь певного законопроекту; 2) журналіст, що здобуває інформацію в кулуарах парламенту.
ІоЬЬу-іїіешЬег ['ІоЬі'ГпетЬо] п амер. завсідник кулуарів конгресу.
ІоЬе [ІоиЬ] п 1) частка; ~ о£ а ІеаГ частка аркуша; 2) мочка вуха (тж ~ оГ іЬе еаг); 3) тех. кулачок, вйступ; заглйблення; 4) гірн. самостійно освоювана частйна родовища.
ІоЬегі [ІоиЬд] ай] часточковий; розділений на часткй.
ЬоЬеІіа [1ои'Ьі:1р] п ж. ім'я Лобілія. ІоЬеІіа [Іои'ЬііЦз] п бот. лобелія. ІоЬІоІІу ['ІоЬІоІі] п 1) розм. мор. густа вівсяна каша; 2) амер. розм. калюжа; яма, заповнена каламутною водою; 3) селюк; 4) скипидарна сосна; сосна Флорйди (тж ~ ріпе); 5) розм. мор. ліки; ~ Ьоу (тап) судновйй фельдшер.
ІоЬоіоту [Іои'Ьзіаті] п мед. лобо-томія.
ІоЬзсоизе ['1оЬзкз:з] п мор. розм. страва з м’яса, овочів і сухарів.
ІоЬзіег [ІзЬзО] п 1) зоол. омар; 2) м’ясо омара; 3) знев. англійський солдат, червономундйрник; 4) знев. незграбна людйна; каракатиця; < га\у
(ипЬоіІесі) ~ полісмен, поліцай; гееі аз а ~ червоний як рак.
1оЬ$іег-Ьох [ 'ІоЬзіоЬокз] п розм. 1) транспортне судно; 2) казарма.
ІоЬзІег-сгееІ ['ІзЬзІокгі:!] п верша для омарів.
ІоЬзіег-еуед [ 'ІоЬзІзг'аісІ] асу витрішкуватий, банькатий.
1оЬ$іег-роі ['ІоЬзІзрої] п верша для омарів.
ІоЬ$іег-$шаск ['ІоЬзІззтгек] п жарт. військове транспортне судно.
ІоЬиІаг ['1оЬ]и1з] асі) часточковий; частковйй; лобулярний.
ІоЬиІаіе ['1зЬ)и1Н] асу розділений на часткй; що складається з часток.
ІоЬиІе ['1зЬ]и:1] п частка (плода, аркуша тощо).
іоЬ-луогш ['1зЬдуз:т] п зоол. піско-вйця.
Іосаі [Чоикзі] 1. п 1) місцева партійна (профспілкова) організація; 2) місцевий (приміськйй) поїзд (автобус); 3) звич. рі місцевий мешканець; 4) місцевий проповідник; 5) місцеві новйни; 6) розм. місцевий шинок (трактйр); 2. асу 1) місцевий; ~ ашЬ-огіїу місцеві органи влади; ~ Ьоагд амер. дільнйчна призовна комісія; ~ соїоиг місцевий колорйт; ~ соттіПее місцевий комітет (профспілки); ~ сиз-іотз (ЬаЬііз) місцеві звйчаї; ~ сііаіесі місцевий діалект (говір); (Ье ~ сіоссог місцевий (дільнйчний) лікар; ~ еіесйоп вйбори до місцевих органів влади; ~ ехатіпайоп(з) випускні екзамени, що проводяться у середній школі представниками університету; ~ ^оуегптепі місцеве самоврядування; місцеві власті; ~ пате місцева назва; назва місцевості; ~ орйоп право мешканців округу (району) дозволяти (забороняти) продаж спиртнйх напоїв; ~ гайіо місцеве радіомовлення; ~ га§ розм. місцева газета; ~ гоот амер. відділ (редакція) місцевих новйн (у газеті); ~ зесигйу військ, безпосередня охорона; ~ йте місцевий час; ~ сгаіп приміськйй (місцевий) поїзд; ~ уєіо рішення мешканців округу (району) про заборону продажу спиртнйх напоїв; 2) частковий, окремий, місцевий; ~ апаезіЬезіа місцева анестезія; ~ іпГесиоп мед. локалізований інфекційний процес; ~ іп-)игу часткове (місцеве) пошкодження; - тоЬіІігаиоп часткова мобілізація; 3) пошйрений лише подекуди; що зустрічається лише в окремих районах (звич. уегу ~, цийе ~); (Ьіз апітаї із уегу - ця тварйна зустрічається далеко не скрізь; 4) вузькйй, обмежений, місницький; ~ оиііоок вузькі погляди; 5) грам, місцевий; ~ асІуегЬ прислівник місця; ~ сазе місцевий відмінок.
Іосаіе [іои'ка:!] п місце дії; іЬе ~ оГ іЬе егіте місце злочину.
Іосаіізт [Чоикоіігт] п І) місцеві інтереси; місцевий патріотйзм; 2) вузь
Іос
683
Іос
кість інтересів, провінціалізм; 3) місцевий звичай; 4) місцевий вйслів, місцеве слово; провінціалізм.
Іосаіііу [Іои'кжіііі] п 1) місцеперебування, місце розташування, місцеположення; 2) місцевість, район; дільнйця; сіеГепсіесі ~ військ, район оборони; 3) населений пункт (тж іпйаЬ-ііед ~, рориіаіед ~); 4) (часто рі) околиці; іп ійе ~ оГ поблизу (від); 5) рі характерні ознаки місцевості; 8еп8е (Ьшпр) оГ ~ здатність орієнтуватися (визначати своє місцеперебування).
Іосаіігаііоп [Доикзіаі'геї/п] п 1) локалізація, обмеження пошйрення; 2) вйзначення місцеположення; 3) мед. локалізація (вйзначення) місця ураження (захворювання); 4) псих, віднесення відчуття до точки його походження.
Іосаііхе [’іоикзіаіг] V 1) локалізувати, обмежувати пошйрення; іо ~ іп-Гесііоп обмежити пошйрення інфекції; іо ~ а їїге локалізувати пожежу; 2) надавати специфічного місцевого характеру; 3) відносити до певного місця; 4) визначати місцеперебування (місце розташування).
Іосаііу [ Іоикзй] аду 1) у межах певного району; у масштабах певної місцевості; 2) у місцевому масштабі; у певному місці.
ІосашІа [1з'ка:пдз] п італ. мебльовані кімнати; готель.
Іосаіе [Іои'кеїі] V 1) визначати (виявляти, знаходити, з’ясовувати) точне місцеперебування (місце розташування); іо ~ ійе епету’8 сатр вйявити місце розташування табору протйвни-ка; 2) військ, засікати; 3) розташувати; розмістйти (помістйти) у певному місці; 4) оселяти (десь); 5) розм. (поселятися; Ійеу ~д ІЙЄГП8ЄІУЄ8 ІП а Ю'УП вонй оселйлися у місті; 6) знайтй (показати) місцезнаходження (чогось); іо ~ а сіїу оп а тар показати місто на карті; 7) амер. здійснювати землемірне знімання для вйзначення меж; 8) юр. здавати внаймй.
Іосаііоп [Іои'кеї/п] п 1) вйзначення місцезнаходження; вйявлення перебування (знаходження); 2) місцеположення; розташування; а зиііаЬІе ~ Гог а пе\¥ 8сйоо1 підхоже місце для нової школи; 3) поселення (на проживання); оселення; 4) призначення місця; розміщення; 5) амер. місце проживання; 6) кін. місце виїзнйх зйомок; 7) юр. здача внаймй (в оренду); 8) амер. землемірне знімання, вйзначення меж ділянки землі; 9) амер. ділянка землі (з визначеними межами); 10) райони, відведені для туземців (у Південній Африці); 11) австрал. ферма;
~ 8йооііп§ натурна зйомка; ~ 8іаіе-тепі військ, донесення про місце розташування.
Іосаііуе ['Іокзііу] грам. 1. п місцевий відмінок; 2. ад] місцевий.
Іосаіог [Іои'кеїіз] п 1) тех. локатор, шукач; 2) амер. землемір.
ІосЬ [Іок] п шотл. 1) озеро; 2) вузька морська затока.
ЬосЬ Ьошопсі [Іок'іоитзпд] п геогр. н. озеро Лох-Ломонд.
Іосі ['Іоизаі] рі від 1оси8.
Іоск [Іок] 1. п 1) замок; засув; защіпка; клямка; ігіск ~ замок із секретом; 2) затвор (у зброї); 3) шлюз; гребля; гатка; 4) затор (у вуличному русі); 5) тех. стопор, загвіздок; 6) (її) венерологічна лікарня; 7) розм. переховувач краденого; 8) локон, кучер; 9) рі поет, волосся; 10) пасмо (волосся); жмут (вовни); 11) оберемок (сіна, соломи); 4 ~ тесйапІ8т тех. стопорний механізм; ~ у/а8Йег тех. пружй-ниста шайба; ~, 8іоск апд Ьаггеї усе разом узяте; ипсіег ~ апд кеу під замком, надійно замкнений; 2. V 1) замикатися) на замок; 2) стискати (в обіймах); зціплювати (зуби); 3) зберігати (у пам'яті); 4) з’єднувати, сплітати, зчіпляти; 5) амер. зчепйтися (у суперечці); 6) гальмувати; 7) військ. змикатися; 8) тех. блокувати; включати; 9) шлюзувати; □ ~ алуау замкнути; ~ іп замкнути (когось у кімнаті тощо); ~ оиі замкнути двері і не впускати (когось); оголошувати локаут; тех. роздирати; ~ ир замикати; замикати усі двері (в будинку тощо); по-садйти у в’язнйцю; помістйти у будйнок для божевільних; вкласти капітал у папери, що важко реалізуються; військ, зімкнути (ряди); утаювати (факти); іо ~ ійе 8іаЬ1е доог аГіег ійе йог8е йа8 Ьееп 8іо1еп вестй коня кувати, коли кузня згоріла; схаменутися надто пізно.
1оска&е ['Іокідз] п 1) шлюзові споруди і механізми; 2) проходження через шлюзи (судна); 3) шлюзовйй збір, плата за шлюзування; 4) різнйця рівнів на шлюзованій ділянці.
Іоск-сЬашЬег [Чокд/еїтЬз] п шлюзова камера.
Іоск-диіу ['1зк,д]и:1і] п шлюзовйй збір.
Іоскед [Ізкі] ад] 1) замкнений; 2) військ, зімкнутий.
Іоскег ['Іокз] п 1) шухляда (шафка) з замком; 2) мор. рундук; 3) докер; холод йльн а камера (в холодильнику); < Оауу Іопе8’8 ~ океан, могйла моряків; іо §о іо (іо Ье іп) Оауу 5опе858 ~ потонути; Іаід іп ійе ~8 мертві; поі а 8йоі іп ійе ~ ні копійки в кишені.
Іоскеі [Докіі] п медальйон.
Іоскіазі ['1зк£а:8І] ад] міцно (добре) замкнений.
Іоск-^аіе ['Ізк'деіі] п шлюзові ворота.
Ьоск-Ьо$рііа1 ['Ізк'йззрПІ] п венерологічна лікарня.
1оскіп& ['Ізкід] п 1) замикання;
2) тех. закривання; блокування; 3) засмічення (трубопроводу тощо); ~ £еаг тех. блокуючий механізм.
Іоск-іаиг ['Іокдзз:] п мед. стйснення щелеп.
Іоск-кеерег ['1ок,кі:рз] див. Іоск--та8іет.
1оск1е$$ ['Ізкіїз] ад] незамкнений; без замка.
Іосктап ['Ізктзп] п (рі Іосктеп) 1) начальник шлюзу; 2) шотл. кат; тюремник.
1оск-ша$іег ['1зк,та:$із] п начальник шлюзу.
Іоск-пиі [’іокплі] п контргайка.
Іоск-оиі ['Ізк'аиі] п локаут.
Іоскбтап ['Ізкзгпзп] див. Іосктап.
Іоскзтіїй ['ІзкзтіО] п слюсар.
Іоск-зШсЬ [ 'Іокзііі/] п закрйтий сті-бдк; машйнний шов.
1оск-ир ['Іоклр] п 1) замикання, закривання (на ніч школи тощо); 2) час закриття (магазину тощо); час припйнення роботи (на підприємстві); 3) тимчасове приміщення для арештованих; арештантська камера; 4) розм. в’язнйця; 5) капітал, укладений у папери, що важко реалізуються; 6) особйстий гараж; ’Ф* ~ йои8е в’язнйця.
Іоску ['Ізкі] ад] пйшний, виткйй, кучерявий.
Іосо ['Іоикои] 1. п 1) амер. астрагал (отруйна трава); 2) вет. отруєння астрагалом; 3) (скор. від іосоґпоііує) ло-комотйв; 2. ад] божевільний; Ю §о ~ з’їхати з глузду, здуріти; 3. у зводити з розуму; ’Ф* ~ сіїаіо лат. у наведеній вйще цитаті; у процитованому урйвку.
1осо-(1е8сгір1іуе [ 'Іоикоидіз 'кпріїу] ад] що змальовує місцевий пейзаж; що дає уявлення про місцевий пейзаж.
ІосоҐосо [' Іоикои Тоикои] п амер. іст. 1) (Ь.) фракція Демократйчної партії; 2) прізвисько члена Демократйчної партії.
ІосошоЬіІе [Доикз'тоиЬі:!] 1. п тех. локомобіль; 2. ад] саморушний.
Іосотоіе ['Іоикзтоиі] у біол. пересуватися.
Іосотоііоп [Доикз'тои/п] п 1) пересування; теапз оГ ~ засоби пересування; 2) подорож; йе йа8 по іа8іе Гог ~ він не любить мандрувати; 3) спосіб пересування.
іосошоііує [1оикз,тоиІіу] 1. п 1) локомотйв; паровоз; тепловоз; електровоз; 2) рі жарт, ноги; и8е уоиг ~8 ідіть на своїх двох; 2. ад] 1) рушійний; ~ ро\уег рушійна сйла; сйла тяги; 2) руховйй; ~ ог£ап8 рухові органи; 3) локомотйвний; ~ дерої паровозне депо; ~ еп£Іпеегіп£ локомотивобуду-вання; ~ \уогк8 паровозобудівний завод; 4) жарт, мандрівнйй.
Іосотоііуііу [Доикзтои'ііУііі] п 1) здатність рухатися; 2) мобільність
іос
684
к>8
(машини)} 3) динамічна характеристика.
Іосошоіог ['1оика,тоиІа] асі] рухо-вйй; локомоторний.
1осо-луєє<і ['1оикоівуі:сі] п амер. астрагал (отруйна трава).
Іосиїаг ['1зк)иІ9] асі] бот., зоол. поділений на порожнини (камери, частки).
Іосиїаіед [ '1зк]и1еііісі] див. Іосиїаг.
Іосиїі [Чоідиіаі] рі від Іосиїиз.
Іосиїиз ['1зк]и1з8] п (рі Іосиїі) біол. порожнина; частка; камера.
Іосиш ['Іоикзт] п лат.: іо сіо ~ тимчасово виконувати обов’язки (лікаря, священика)} ~ іепепз ['іііпзпх] тимчасовий заступник.
Іосшп-іепепсу ['1оикзт'іі;пзп8і] п тимчасове заступництво.
Іосиз ['Іоикзз] п (рі Іосі) лат. 1) місце розташування, місцеположення; ~ місце для печатки (на документі)} 2) траєкторія; геометричне місце точок.
1осіі8і ['Іоикззі] п 1) сарана; 2) перен. жадібна (ненажерлива) людйна; 3) бот. псевдоакація; ~ Ьеапз струч-кй ріжкового дерева.
1оси$і-ігее ['1оикз8іігі:| п бот. ріжкове дерево.
Іосиїіоп [1ои'кзи:/п] п мовний зворот (вйслів), ідіома; іо изе ійе Огеек ~ як кажуть греки.
Іосиїогу [Чзк)иІ9п] п 1) приймальна для відвідувачів у монастирі; 2) грати, біля якйх мешканці монастиря розмовляють із сторонніми особами.
Іогіе [ІоисІ] п геол. 1) (рудна) жйла; поклад; жйльне родовище; 2) амер. жильний пояс; 3) магнітний залізняк.
1о<ІЄ8Іяг ['1оисІ8іа:] п 1) Полярна зоря; 2) провідна зірка.
кміезіопе [Чоисізіоип] див. ІоасІзіопе.
1о<І£е [іосіз] 1. п 1) будйночок; сторожка (біля воріт)} будка; приміщення воротаря; 2) мислйвський будйночок; 3) тимчасове житло; 4) намет індіанців, вігвам; 5) масонська ложа; 6) члени масонської ложі; 7) ложа (в театрі)} 8) квартйра ректора коледжу (в Кембриджі)} 9) хатка (бобра)} нора (видри)} 10) гірн. рудний двір; 2. V 1) дати притулок; надати приміщення; поселити; розмістйти; 2) тимчасово посе-лйтися; тимчасово проживати; 3) наймати кімнату (у когось)} и/йеге аге уои ІОСІ8ІП8 по\¥? де ви тепер мешкаєте?; 4) здавати кімнати; брати пожильців; 5) засісти, застряти (про кулю тощо)} 6) увігнати (кулю тощо)} завдати (удару)} 7) класти (у банк)} давати на зберігання (комусь — \¥іій; кудись — іп); 8) залишати; 9) покласти, прибйти (вітром, зливою)} 10) вилягати (про посіви, хліб)} 11) наділяти (правами тощо)} 12) юр. подавати (скаргу тощо)} пред’являти (обвинувачення)} ~ оиі
ночувати не вдома (на вокзалі, у гуртожитку).
1о<І£Є-Ьоок [ЧосІзЬик] п протоколи масонської ложі.
1о<1ее<1 [ІосізсІ] ад] лежачий.
1о(І8е-£а<е [ ЧосІздеіІ] п (головні) ворота в парк (тощо).
Іосівешепі ['Ізотопі] п 1) приміщення; житло; притулок; Іо йпсі ~ знайтй притулок; 2) військ, казарма; квартйри для солдатів; 3) скупчення (чогось)} відкладення (чогось)} 4) юр. внесення грошей у депозйт; 5) подача (скарги тощо)} 6) військ, закріплення на захопленій позйції; 7) плацдарм; 8) військ, ложемент; 9) гірн. водозбірник, зумпфштрек.
ІО(І£ЄГ ['ІзсІзз] п пожилець, жилець; мешканець (що наймає кімнату)} мешканець готелю; іо іаке іп здавати кімнати пожильцям; брати пожильців.
ІО(І£ІП£ [Чзсізії]] п 1) (тимчасове) житло; приміщення; Ю Гіпсі а ~ Гог ійе пі^йі знайтй притулок на ніч; 2) рі наймана кімната (квартйра); сігу ~ кімната, що здається внаймй без харчування; 3) рі (ійе ЬосІ£Іп§8) офіційна квартйра (глав деяких коледжів Оксфордського університету)} 4) с. г. вилягання; ~ іигп зал. нічна зміна, нічне чергування.
1осІ£Іп£-а1кл¥апсе ['ІздзпззЧаизпз] п військ, квартйрні гроші.
1осІ£Іп|’-1іои$е [ '1зсІзп]йаи8] п 1) мебльовані кімнати; соттоп ~ нічліжний будйнок, нічліжка; 2) житло-вйй (жилйй) будйнок.
ІосЦрпз-топеу |'1зсІзіт],тлпі] п військ, квартйрні гроші.
Ьосіоуісо [ДзсІои'уі:кои] п ч. ім'я Лодовіко.
Ьо(кл¥Іс(к) [ЧзсІзмк] п ч. ім'я Л6-доуік, Лодовік.
ІОЄ88 [І3.8] п геол. лес.
ЬоГоІеп І8ІашІ8 [ІоиТоиїзп'аіІзпсІх] п геогр. н. Лофотенські островй.
ІоП [ІзГі] 1. п 1) горйще; 2) сін-нйк; 3) голубнйк; 4) хори (в церкві)} 5) амер. верхній поверх (торговельного приміщення, складу)} 6) мор. плаз; 7) удар вйсоко вгору (гольф)} 2. V 1) посилати м’яч вйсоко вгору (гольф)} 2) тримати голубів (у голубнику)} 3) складати (зберігати) на горйщі.
ІоІЇіІу ['ІзГіїїі] аду 1) зарозуміло, гордовйто, пихато; 2) вйсоко, на висоті.
ІОІЇІПЄ88 [ '1зГі1П18] п 1) піднесеність, високість (ідеалів тощо)} благородство, шляхетність (цілей)} 2) велйчність, ставність; 3) зарозумілість, пихатість; 4) велйка висота, височина.
ІоІЇ-гоош ['ІзГігит] п 1) амер. верхній поверх (торговельного приміщення тощо)} 2) плодосховище.
ІоГіу ['ІзГії] ад] 1) дуже високий, височенний; 2) піднесений, високий;
~ ісіеаіз благородні ідеали; 3) велйчний; 4) зарозумілий, пихатий, гордовитий.
1о£ [Ізд] 1. п 1) колода; деревйна; кряж; оцупок; 2) мор. лаг; 3) буровйй журнал; 4) вахтовий журнал; 5) формуляр (приладу)} 6) геол. розріз бурової свердловйни; < ~ сопуеуег лісотаска; ~ Ггате лісопйльна рама; ~ £Іа$8 пісковий годйнник; ~ ігиск лісовоз; Ііке а ~ непорушно (як колода); непритомний; іо кеер ійе ~ го11іп£ амер. працювати у швидкому темпі, актйвно продовжувати підтрймувати щось; іо зрііі Ійе ~ пояснювати щось; 2. V 1) працювати на лісозаготівлі; 2) розкряжовувати (ліс)} 3) мор. вносити до суднового журналу; 4) мор. проходити по лагу (відстань)} розвивати швйд-кість по лагу.
Ьо£ап [Чоидзп] п ч. ім'я Лдуган.
Іо^апЬеггу ['ІоидзпЬзп] п бот. ло-ганова ягода, гібрйд малйни з ожйною.
1о£ап-8Іопе ['1оидоп8іоип] п валун (висячий).
ІозагИЬш ['ІодопОш] п мат. лога-рйфм; іо іаке ійе ~ логарифмувати.
к>£ЯгШішіс(а1) [Дздз'п9тік(з1)] ад] мат. логарифмічний; ~ іаЬІе таблйця логарйфмів.
Іо^ягіІйшісяПу [Дздз'пОтікзІї] аду за допомогою логарифмування, за допомогою логарйфмів; логарифмічно.
1о£-Ьоягс1 ['1здЬз:сІ] п мор. дошка для запйсування показань лага.
1о&-Ьоок [ЧодЬик] п 1) вахтовий (судновйй) журнал; бортовйй журнал польотів; 2) журнал (радіостанції тощо)} 3) формуляр (літака, автомашини тощо).
1о£-сяЬіп [' Ізд, каеЬіп] п амер. рублений будйночок.
1о£-сяпое ['Іздкз'пи:] п довбанка (видовбаний із стовбура човник).
1о£е [Іоиз] п фр. 1) ложа (в театрі)} 2) будка, кіоск, рундуйс.
1о££ес1 [ІодсІ] ад] 1) просочений водою; 2) стоячий (про воду)} 3) розчй-щений від лісу.
ІО&&ЄГ ['1здз| п 1) амер. лісоруб; 2) лісонавантажувач (машина).
1о££ег1іеа(1 ['ІздзйесІ] п 1) непропорційно велйка голова; довбня; 2) йолоп, дурень; 3) морська черепаха (тж ~ іипіе); < іо Ье аі \уіій 8ґпЬ. сварйтися (сперечатися) з кимсь; іо £еі (іо Гаіі) іо ~8 дійтй до бійки.
іо^ег-гоагі ['ІздзгоисІ] п трелювальний волок.
1о&£Ія ['Іосізіо] п архт. лоджія, крй-та галерея.
1іп£ ['Іздії]] п лісозаготівля і транспортування лісу; лісорозробки.
1о£-1іеа<1 [ЧодйесІ] п телепень, дурень, йолоп.
Іо&-1юи$е [Чздйаиз] п 1) зруб; рублена хата; 2) амер. в’язнйця.
1ов
685
Іоп
Іо£-Ьиі ['ІздІїАІ] п рублений будиночок.
1о&іа ['Іодіз] рі від Іо^іоп.
1о£Іс ['Іосізік] п 1) логіка (наука); 2) логічність, логіка (аргументації тощо); закономірність; розумність; іо аг^ие ^ііЬ ~ міркувати логічно; 3) логічна частйна обчислювальної машини; іо сЬор ~ сперечатися, доводити.
Іодісаі ['Іосізікді] ад] 1) логічний, послідовний; 2) що неминуче випливає (з попереднього).
Іо^ісіап [1ои'сІзі/п] п логік.
1о&іе [ 'Іоиді] п театр, дешеві штучні прикраси (коштовності).
1о§іоп [Чодіоп] п (рі Іо^іа) вислів, приписуваний Христу (з тих, що збереглися не в Євангелії).
ІО&І5ІІС [Іои'сІзізіїк] ад] мат. логіс-тйчний.
1о&і$ііса1 [Іои'сізізіїкзі] ад] військ. тиловий; що належить до тилу; ~ зир-рогі матеріально-технічне забезпечення.
1о£і$1іс$ [Іои'сІзізіїкз] п рі 1) військ. тил і постачання; 2) матеріально-технічне забезпечення; 3) організація і здійснення роботи тилу; 4) мат. логістика.
к)^-]иісе ['ІодсІзігз] п розм. дешевий портвейн.
1о£-1іпе ['Іодіаіп] п мор. лаглінь.
Іо^-тап ['Іздтзп] п (рі 1о£-теп [-топ]) амер. розм. лісоруб; робітник на лісозаготівлі.
1о£О£гат ['Іздоидгжт] п 1) логограма; знак стенографії; 2) логогриф.
1о£О£гар1і ['1здоидга:£] п 1) логограма; 2) логотип; 3) логограф.
1О£О£гарЬу [Іои'дздгзії] п друк, логотипія.
ІодозгірЬ [ЧздоидпГ] п логогриф.
Іодошасіїу [Із'дзтзкі] п 1) суперечка про слова; словесне сперечання; 2) амер. гра в слова.
Іозотеігіс [Дздои'теіпк] ад] хім. логометричний.
ІодораеШсз [Додои'рігсІїкз] п рі (вжив, як 8іп%) логопедія.
ІозораіЬу [Із'дзрзОї] п мед. розлад мови, логопатія.
ІО&О8 [Чздзз] п філос. логос.
1о£оіуре [Чздоиіаїр] п друк, логотип.
Іо^оіуру [Іои'дзіїрі] п друк, логотй-пія.
к)£го11 ['Іздгоиі] V амер. 1) робйти взаємні послуги (у політиці); 2) взаємно вихваляти (у пресі).
1О£ГоШп£ ['Іздгоиіід] п амер. 1) спільне перекочування колод; допомога сусідам в очйщенні ділянки; 2) взаємні послуги (у політиці); угода між членами конгресу про взаємну під-трймку; 3) взаємне вихваляння (у пресі).
1о£і¥оо<і ['Іодтд] п бот. 1) кампе
шеве (сандалове) дерево; 2) деревина кампешевого дерева.
Іову ['Іоиаі] ад] амер. 1) тупйй, тупоголовий; 2) повільний; млявий; не-повороткйй.
Іоіп [Ізш] п 1) звич. рі поперек; крйжі, стегна; 2) кул. філейна частйна, філе; ~ оГ тиііоп бараняче філе; 4 іо £Ігсі ир ІЬе (опе’8) ~8 зібратися з сй-лами; бібл. підготуватися до мандрівки, підперезати свої чересла.
Іоіп-сІоіЬ [ЧзіпкІзО] п 1) пов’язка на стегнах; 2) трусй, плавки.
Іоіг ['Ізіз] п зоол. соня, вовчок.
Ьоіге [1\уа:] п геогр. н. р. Луара.
ЬОІ8 ['І0Ш8] п ж. ім'я Лоуїс.
Іоііег ['Ізіїз] V 1) тинятися без діла; 2) гаятися, барйтися; затрймуватися, спізнюватися; Іо ~ ату опе’8 Ііте марнувати час, байдикувати.
Іоііегег ['Ізіїзгз] п 1) нероба, ледар, ледащо; 2) копун.
Іоке [Іоик] п розм. провулок; тупйк.
Ьоіа ['Іоиіз] п ж. ім'я Лоула, Лбла (зменш, від ОоІогез).
Ьоіііа [Із'іііз] п ж. ім'я Лоліта (зменш, від ОоІогез).
Іоіі [Ізі] 1. п 1) ледарювання; 2) лінива поза; 3) вйсолоплений язйк; 4) пестун, мазунець, розбалувана ди-тйна; 5) студентська вечірка (гулянка); 2. V 1) сидіти, розвалйвшись; стояти у лінйвій позі (спершись на щось; тж ~ аЬош, ~ Ьаек, ~ ош); 2) вйсолопити (язик; звич. ~ ош); 3) висовуватися (про язик); 4) звисати.
ІоІІаракюга [Дзізрз'кпгз] п розм. щось чудове (вражаюче).
ІоШрор ['Ізіірзр] п 1) льодянйк на паличці, цукерка; 2) рі солодощі, цукерки.
ІоІІор [Ізізр] V 1) розм. тинятися, плентатися; ітй лінивою ходою; ходйти перевальцем; 2) підстрйбувати, підскакувати.
Ьоііу [ Ізії] п ж. ім'я Лбллі (зменш, від Ьаига).
Іоііу [ Ізії] п розм. грошики.
ЬошЬапІ [ 'ІзтЬзсІ] 1. п 1) іст. лан-гобард; 2) ломбардець, мешканець Ломбардії; 3) банкір; лихвар; 4) ломбард; 2. ад] ломбардський; ~ Зігееі грошовйй рйнок; фінансовий світ (Англії), банкіри (за назвою вулиці в лондонському Сіті, на якій знаходяться банки).
ЬошЬаг(1е$чие [ДзтЬз'сІезк] ад] що належить до ломбардської школи художників Відродження.
ЬотЬагШс [Ізт'ЬагсІїк] ад] 1) що стосується Ломбардії (ломбардійців); 2) ломбардський (про школу художників, архітектуру).
ЬошЬапІу ['ІзтЬзсІї] п геогр. н. Ломбардія; ~ роріаг бот. пірамідальна (італійська) тополя.
Ьоте [Дзі'теї] п геогр. н. м. Ломе.
Іотепі ['Іошпепі] п бот. членйстий плід.
ЬотошІ [ЧоитзпсІ] п ж. ім'я Лбу-монд, Ломонд.
Ьоп [Ізп] п ч. ім'я Лон (зменш, від АІОП8О, А1рЬоП8о).
Ьошіоп ['ІлпсІзп] п геогр. н. м. Лондон; ~ іуу лондонський туман; ~ зтоке темно-сірий колір.
ЬошІошІеїту [ДлпсІзп'сІеп] п геогр. н. Лбндондеррі (місто і графство у Північній Ірландії).
ЬошІопег ['ІлпсІзпз] п лондонець.
ЬошІотзт ['ІлпсЬпіхт] п 1) лондонський вйелів; лондонський мовний зворот; 2) лондонський звйчай.
Іопе [Іоип] ад] 1) поет, самітнйй, самотній; одинокий; 2) відокремлений, усамітнений; ~ ігее поодиноке дерево; 3) занедбаний, покйнутий, рідко відвідуваний; 4) жарт, самітна; незаміжня, неодр^Ькена; овдовіла; ~ еіесігоп фіз. вільний електрон; ~ \уо1£ вовк-одинак (про людину); іо ріау (іо Ьоїд) а ~ ЬапЗ грати одному проти решти партнерів; робйти щось самостійно (без допомоги і підтрймки).
ІОПЄІІПЄ88 ['Іоипішіз] п самітність, самотність.
Іопеїу ['Іоипії] ад] 1) самітнйй, самотній; Іо Гееі ~ нудьгувати на самоті, почувати себе самітнйм; 2) поет, відлюдний; пустельний, пустйнний; ~ Ьоизе відлюдний будйнок; ~ ІіГе замкнуте (відлюдне) життя; 3) поет, сумнйй, похмурий; що навіває тугу (самітність).
Іопезоше ['Іоипзат] ад] 1) самітнйй, самотній, одинокий; що сумує на самоті; 2) відлюдний, усамітнений; що навіває тугу (нудьгу); < Ьу (оп) опе’8 ~ абсолютно одйн, без будь-якої підтрймки.
Ьопе-8іаг 8іаіе ['Іоипзіаґзіеіі] п амер. розм. штат «Одинокої зірки» (Техас).
Іоп& [Іод] 1. п 1) довгий строк; тривалий період; велйкий проміжок часу; іі \¥І11 поі іаке ~ це не забере багато часу; Гог ~ на велйкий строк, надовго; ЬеГоге ~ незабаром, скоро; 2) вірш, довгий склад; 3) фон. довгий голоснйй; 2. ад] 1) довгий; ~ \уауез рад. довгі хвйлі; 2) високий, довготелесий; 3) тривалий, давно існуючий; ~ тії тривале очікування; ~ сизіот давній (старовйнний) звйчай; ~ зєґуісє військ, надстрокова служба; 4) довжиною (в), завдовжки; Ьоу/ ~ із іЬіз гіуєг? яка довжина цієї рікй?; а тіїе ~ завдовжки в одну мйлю; 5) віддалений; ~ сіаіе віддалений строк; 6) фін. довгостроковий; ~ Іеазе довгострокова оренда; 7) повільний, млявий; сіоп’ї Ье ~ не затрймуйтеся; 8) зморний, нудотний; 9) численний, велйкий; що складається з безлічі пунктів (велйкої кількості членів тощо); ~ Гатііу дуже велйка (багатодітна) сім’я; 10) надмір
Іоп
686
Іоп
ний, велйкий; товстйй; ~ ргісе непомірна (надмірна) ціна; ~ бізіапсе ве-лйка відстань; а ~ ригзе товстйй гаманець; 11) довгастий, вйдовжений; 12) нуднйй, багатослівний; 13) фон. довгий (голосний звук, склад); ІЬе ~ агт велйкий вплив, влада; Ье Ьаз а ~ агт він впливова людйна; а ~ сіохеп тринадцять, чортова дюжина; ~ еагз дурість; ~ Гасе похмуре (сумне) облйччя; ~ Гтзег середній палець рукй; ~ Гігт шахрайська фірма, шахрайське підприємство; ~ £гееп амер. паперові гроші; ~ Ьеасі пронйкливість; передбачливість; іо Ьауе а ~ Ьеасі бути передбачливим (прозорлйвим, далекоглядним); ~ Ьоте могйла; а ~ Ьоиг не менше годйни; ~ ЬипдгесІу/еі^Ьї англійський центнер (50,8 кг); ~ іп іЬе іееіЬ старйй; ~ іигпр спорт, стрибок у довжину; ~ тетогу добра пам’ять; а ~ тііе не менше мйлі; ~ піпе амер. дешева сигара; ~ оббз нерівні шанси; ~ ргітег друк, корпус; ~ гоЬе мантія судді; ряса; ~ зЬі11іп£ добрий заробіток; ~ зі^Ьі далекозорість; ~ зиіі перевага (в чомусь); Ь. Тот далекобійна гармата; довга сигара; ~ іоп довга (англійська) тонна (1016 кг); ~ іоп§ие довгий язйк, балакучість; іЬе Ь. Уасаііоп літні канікули (в англійських університетах і судах); Ьу а ~ сЬаїк (зЬої) набагато, значно; поі Ьу а ~ сЬаїк (8Ьоі) аж ніяк, ні в якому разі; Ье із поі ~ Гог іЬіз у/огісі він не жилець на цьому світі; іп іЬе ~ піп кінець кінцем; у кінцевому підсумку; ІЬе ~ апсі ІЬе 8ЬоП оГ іі коротше кажучи; Ю таке (іо сиі) а ~ зіогу зЬоП коротше кажучи, однйм словом; іо іаке ~ уієу/8 бути далекоглядним (передбачливим); 3. аду 1) довго; тривало; Ьоу/ ~ сіо уои теап іо 8Іау іп РагІ8? скільки (часу) ви думаєте пробігти в Парйжі?; аіі сіау ~ весь (цілий) день; 2) давно, довгий час; ~ аїїег через довгий час; ~ а&о давно; ~ ЬеГоге задовго до; ~ зіпсе уже давнйм-давно; 3) протягом; аіі ЬІ8 ІіГе ~ протягом усього свого життя; < аз ~ аз скільки завгодно; зо ~ аз якщо тільки; за умови, що; зо ~! до побачення!; ~ ііує! хай живе...!; 4. у 1) палко (прйстрасно) бажати; прагнути (Гог, аїїег); у/є аге ~іп§ Ю зее уои ми дрке хочемо побачитися з вами; 2) скучати, нудьгувати (за кимсь — Гог).
1оп£-а£ес1 [Іот]'еісІзсІ] аф довговічний; старезний.
1оп£-а&о ['1зт]о'дои] 1. п давноминуле; давні часи; іпсібепіз оГ іЬе ~ події далекого минулого; 2. аф давноминулий; давній; далекий.
ІопзапішИу [Дзі]до питнії] п довготерпіння.
1оп£-аппес1 ['Іоі] а:тсІ] аф довгорукий, з довгими руками.
Ьоп£ ВеасЬ ['1зі]'Ьі:і[] п геогр. н. м. Лонг-Біч.
1оп£-Ьі11е(1 [Доі] 'ЬіІсІ] аф з довгим козирком.
1оп&-ЬоаІ ['ІздЬоиІ] п мор. баркас.
1оп£-Ьоі¥ ['1оі]Ьои] п велйкий лук;
Іо бгай/ (іо риіі) іЬе ~ розпускати небилйці; перебільшувати.
І0П&-ІЛШ [1оі]ЬлІ] п довгий кий (у більярді).
1оп£-с1оіЬ [ЧодкІо.О] п 1) білйзняна тканйна; 2) рі одяг немовляти.
1оп&-соаі ['1оі]коиІ] п 1) довгополе пальто; довгополий сюртук; 2) рі одяг немовляти.
1оп&-(ІаІе(1 [’1оі]'сІеіІісІ] аф довгостроковий, довготерміновий; ~ ЬіП довгостроковий вексель.
1оп£-(іе1ау ['Іздсії'іеі] аф сповільненої дії; ~ ЬотЬ бомба сповільненої дії.
І0П£-(1І8ІаПСЄ [ І31] СІ18ІЗП8] 1. п міжміська станція (телефонна); 2. аф 1) далекий, віддалений; 2) магістральний; розрахований на далеку відстань; ~ саЬІе магістральний (міжміський) кабель; ~ саіі міжміська (міжнародна) телефонна розмова; ~ Ііпе міжміська телефонна лінія; ~ ігаіп поїзд далекого прямування; ~ гасе спорт, біг на довгі дистанції; 3) дистанційний, далекої дії; ~ ігапзтіззіоп далека передача; 4) довгостроковий, довготерміновий (про прогноз погоди).
1оп&-с1гаі¥і) ['1оі]'сІго:п] аф 1) надто тривалий; надто затягнений; 2) поет. довгастий, подовжений.
1оп&-с1гаі¥і)-оиІ [ '1оі]сІго:п'аиІ] аф надто затягнений, надто тривалий.
1оп&-еаге(1 ['Ізд'юсі] аф 1) довговухий (у назвах тварин); 2) ослячий, ослйний.
ІОП&ЄГ ['Іоддо] аф (сотр від 1оп§) довший; у/аіі а хуЬііє ~ почекайте ще трохи; І зЬаІІ поі ^аіі (апу) ~ я не буду більше чекати.
1оп£егоп ['1зп(сі)зогоп] п ав. лонжерон.
І0П&Є8І ['1оі]ді8І] аф (зир від 1оп§) найдовший.
Іопзеуаі [Іоп '631 :уо1] аф довговічний.
І0П£Є¥ІІу [іоп'сізєуііі] п довге життя, довголіття; довговічність; ~ рау військ. надбавка до платні за вислугу років.
І0П&ЄУ0118 [Іоп 63І:узз] аф довговічний.
Іоп&-ехресІе(І [ 'Іоі] ікз'рекіїсі] аф довгожданий.
1оп£-Гасес1 [ Іоі] £еізі] аф 1) довгообразий, довголиций; 2) з витягнутим лицем, з похмурим виглядом.
Ьопзґопі [ДодіМ] п геогр. н. 1) Лонгфорд (графство Ірландії); 2) м. Лонгфорд.
Іоп&-Гог£о11еп ['ІздГз'дзіп] аф давно забутий.
1оп&Ьаіг [ЧздЬєз] аф розм. 1) інте
лігентський; 2) що віддає перевагу серйозній музиці.
ІопдЬашІ [ ЧздЬаепд] п звичайне письмо (писання) (протил. зЬоПЬапсІ).
1оп£-Ьеа(1 [ІздЬесІ] п людйна з довгою головою, доліхоцефал.
Іопе-Ііеасіесі ['Іод 'ЬесІкІ] аф 1) довгоголовий, доліхоцефальний; 2) проникливий; передбачливий; хитрий.
1оп£-Ьогп ['1одЬо:п] п с. г. лонгхорн (порода худоби).
1оп£-1юг8Є [ЧздЬзіз] п кінь для стрибків (гімнастика).
ІОП&-ІЮ118Є [ДодЬаиз] п довгий вігвам, що використовується для громадських потреб.
1оп&іп£ [ їзди]] 1* п палке бажання; пристрасне прагнення (до чогось); жадоба (чогось); а ~ Гог Ьоте туга за домівкою (за батьківщиною); 2. аф жадаючий, прагнучий, бажаючий; ~ еуез тужлйві очі; ~ Іоок жагучий (прй-страсний) погляд.
1оп£І$1і ['їзді/] ^Ф довгуватий.
Ьоп£ Ізіапсі [Чзд'аіізпб] п геогр. н. острів Лонг-Айленд.
1оп£ііш1е [ 'Ізпбзідшсі] п 1) геогр. довгота; 2) жарт, довжина.
Іопеіїшііпаї [Дзпбзі'дшсііпі] 1. п 1) буд. подовжній брус; подовжня балка; подовжній елемент конструкції; 2) мор. стрйнгер; 3) ав. лонжерон; 2. аф 1) подовжній; ~ зесііоп подовжній розріз (перетин); 2) що стосується довжинй; 3) геогр. що стосується до-вготй.
1оп£ІІік1іпаІ1у [, Ізпбзі ди:біпз1і] аду 1) у довжину; у подовжньому напрямі; 2) геогр. за довготою.
ІощИитрег [Дзд,сІзлтрз] п стрибун у довжину.
1оп£-кееріп& ['Ізд 'кі:рід] аф що довго зберігається (про плоди і овочі).
1оп£-1е8£ес1 ['1оі]1едс1] аф 1) довгоногий; 2) мор. з велйкою дальністю плавання.
І0П&-ІЄ&5 ['1оі]1едх} п рі (вжив, в зіп% і рі) 1) орн. ходуличник; 2) ент. довгоніг (комаха).
І0П£-1ІПЄ ['І31]1аіп] п волосінь для глибоководного вудіння.
1оп^-1і¥е<1 [ 'Іоі] '1(а)іуб] аф довговічний; що довго живе; ~ Гатіїу стародавній рід; ~ Ьарріпезз довговічне щастя.
Іоп&-пескес1 [ 'ізі] пекі] а^довгошй-їй; з довгою шйєю (у назвах тварин).
1оп£-по$ес1 [1оі]'поихд] аф довгоносий (у назвах тварин).
1оп&-рі£ І'їзд'рід] п жарт, чоловічина (як їжа людоїдів).
Іоп£-р1ауег ['1зд,р1ею] п довгограюча платівка.
1оп£-р1ауіп£ І'іод 'ріепд] аф довгограючий; ~ гесогсі довгограюча платівка (пластйнка).
1оп8-гап£е [ Ізі] геїпсіз] аф 1) дале
ІОП
687
Іоо
кобійний; далекої дії, велйкого радіуса дії; ~ госкеї ракета далекої дії; ~ аг-ііііегу далекобійна артилерія; ~ П^Ьіег винищувач далекої дії; 2) перспективний; ~ рІаппіпЕ перспективне планування; ~ роїісу політика далекого прицілу; ~ Гогесазі довгостроковий прогноз {погоди).
1оп£-гші ['1от]глп] ад] далекий, дальній; розрахований на тривалий час (на досягнення кінцевого результату); ~ оЬієсіїує кінцева мета.
1оп£$1іапк$ [Чоі]/аедкз] п 1) (Ь.) Едуард Довгоногий (прізвисько Едуар-да І); 2) орн. ходуличник.
Іоп^зЬогешап ['1оі]/о:т9п] п (р/1оп§-зЬогетеп [-тап]) 1) портбвйй вантажник (робітнйк); 2) прибережний рибалка; ловець устриць.
1оп£-$Ьоі ['1оі]7оі] пкін. 1) далекий план; загальний план; 2) кадр, знятий далеким (загальним) планом.
1оп£-$і&1і<е(1 ['Іоі] 'заніс!] ад] 1) далекозорий; 2) далекоглядний; прозор-лйвий.
1оп£-зі&Ьіе(1пе88 ['Іотз'заііісіпіз] п 1) далекозорість; 2) далекоглядність; передбачливість.
)ОП£-$ІХЄ$ [ ІОТ] Зікзія] П рі ДОВГІ свічкй (шість штук за фунт).
(оплоте |'1оі]8ат] аф розм. 1) довгуватий; 2) стомливо довгий; затяж-нйй; нуднуватий.
Іопвзрші [1оі]8рлп] аф розтягнутий; нуднйй.
1оп£-$іаш1ш£ ['Ізт] '8ІЖПСІ1Т] ] аф давній (оГ); а ГгіепсІзЬір оГ ~ стара дружба; ап іііпезз оГ ~ застаріла хвороба.
1оп£-$иПегіп£ [1оі]'8л£гп]] 1. п довготерпіння; 2. аф довготерпелйвий; багатостраждальний; покірний.
1оп£-іаі1 ['1оі]1еі1] п 1) довгохвоста тварйна; хорт; 2) кінь (собака) з не-підрізаним хвостом; сиі апсі ~ коні і собаки з підрізаними і довгими хвостами; усяка всячина; усякий набрід.
1оп£-іаі1е<1 ['1ог)1еі1с1] аф 1) довгохвостий; з довгим хвостом; 2) жарт. з довгим закінченням (про слово).
1оп£-іегт ['1от]1а:т] аф 1) довгостроковий; 2) тривалий, розрахований на тривалий період; ~ Ьопії (поіе) зобов’язання не менш як на два рбкй.
1оп£-ііше ['кл]іаіт] аф 1) довготерміновий, довгочасний; ~ Гогесазі довгочасний прогноз; 2) давній; ~ Ггіепсі старйй друг.
1оп£-іоп£ііе(1 [ 'Ізі] Члі]сІ] аф балакучий, язикатий.
Ьопв Тонні ['Ізд'їаип] п розм. м. Лондон.
І0П£-4¥аІ£ІЄ(1 ['ІЗГ) ^¥Є18І1СІ] аф 1) з низькою талією; 2) з подовженою талією.
Іоп^наїї |'1зт]^з:1] п гірн. довгий вй-бій.
Іоп^ауз [ '1зт]^еіх] аду у довжину.
Іоп£-Л¥іпсіе<1 ['Ізі]'у/іпсіісі] аф 1) з добрими легенями; що може довго бігти (кричати), не задихаючись; 2) ве-леречйвий; 3) нуднйй, тягучий (про розповідь тощо).
Іоп^¥І8Є [ 'Іздууаіг] див. Іощруауз.
Іоп&-Л¥оо1(1)е(1 ['Ізі] '\уи1с1] ад] довгошерстий.
Ьошііе ['Ізпі] п ч. ім'я Лбнні (зменш, від Аіопзо, АІрЬопзо).
Ьоппу [Чопі] див. Ьоппіе.
ІооЬу ['1и:Ьі] п розм. дурень; тюхтій.
ІооГ [1и:Е] п розм. долоня.
ІооГаЬ ['1и:Га:] п бот. люфа.
Іоок [Іик] 1. п 1) погляд; іо сазі (іо зЬооі) а ~ кйнути погляд, зйркнути; іо ЯазЬ а ~ аі зтЬ. кйнути оком, блйм-нути очйма на когось; іо &іує а ~ глянути, подивйтися; Ю Ьауе (Іо іаке) а ~ аі зтіЬ. подивйтися (глянути) на щось; ознайомитися з чимсь; іо зіеаі а ~ зйркнути крадькома; іо іаке а §ооб ~ аі зтЬ., зтіЬ. уважно подивйтися на когось, щось; добре розгледіти когось, щось; 2) вйгляд; стан; 3) вйраз (очей, обличчя); 4) рі зовнішній вйгляд; §оосі ~з краса, миловйдність; іо Ьауе £оосі ~з бути гарним; І сіоп’і ііке іЬе ~ оГ Ьіт мені не подобається його вйгляд; аГГаігз іоок оп ап и§1у ~ справи повернули на погане; справи пішлй кепсько; ироп ІЬе ~ у пошуках; 2. у 1) дивйтися; оглядати; перен. бути уважним, стежити; ~! дивйся!; іо ~ аЬеасі дивйтися уперед; думати про майбутнє; ~ аЬеасі! обережно!; іо ~ іпіо іЬе \¥Іпсіо\¥ заглянути у вікно; 2) глянути, подивйтися; Г11 ~ \уЬаі ііте іЬе ігаіп зіайз я гляну, колй відходить поїзд; 3) мати вйгляд, здаватися; іо ~ Ьарру (зад) мати щаслйвий (сумнйй) вйгляд; уои ~ циііе ііі у тебе зовсім хворий вйгляд; зЬе ~з Ііке Ьег тоіЬег вона схожа на свою матір; іі ~з ііке гаіп (гаіпіпз) схоже, що буде дощ; іо ~ опе’з а§е на вйгляд бути не старшим за свої рбкй; 4) перевірити (подивйтися), в чому справа; іо ~ іпіо а циезііоп вйвчити питання; 5) виходити на, бути зверненим на; ту гоот ~з зоиіЬ моя кімната виходить на південь; 6) виражати (поглядом); < іо ~ аГіег Поу/єгз доглядати за квітами; іо ~ аГіег опе’з ЬеаііЬ піклуватися про своє здоров’я; ~ аГіег уоиг о\уп Ьизіпезз не сунь носа до чужого проса; іо ~ аі Ьоте заглянути собі в душу; іо ~ Ьі§ набирати важного вйгляду; іо ~ зтаїї мати жалюгідний ВЙГЛЯД; ІО ~ іЬІП£8 іп іЬе Гасе дивйтися небезпеці у вічі; іо ~ іЬгои§Ь Ьіие-соїоигесі ^Іаззез бачити усе у непринадному світлі; іо ~ іЬгои^Ь гозе-соїоигесі ^Іаззез дивйтися крізь рожеві окуляри; іо ~ Іо зтЬ. Гог Ьеір розраховувати на чиюсь допомогу; ~ аііуе (зЬагр)! жвавіше!, мерщій!; ~ Ьеге! послухайте!; □ ~ аЬоиі а) озиратися, орієнтуватися; б) роздивлятися; зна
йомитися з навколишнім (середовищем); в) розшукувати; ~ аГіег а) стежити поглядом (очйма); б) придивлятися за, піклуватися про; ~ аі а) дивйтися на (когось, щось); б) подивйтися (у чому справа); перевірити; іо ~ аі Ьіт судячи з його вйгляду; ~ Ьаск оглядатися; ~ сіо^ті а) понуритися, нахнюпитися; б) дивйтися з презйр-ством (звйсока); зневажати (когось — оп, ироп); в) дешевіти; ~ Гог а) шукати, переглядати; б) сподіватися, очікувати; покладати надію на; ~ Гопуапі чекати, очікувати; передчувати; ~ іп заходити (до когось); заглядати; ~ іпіо а) заглядати; б) досліджувати; ~ оп спостерігати; ~ оиі виглядати; висовуватися; виходити (на щось — оп, оуєг); бути насторожі; підшукувати, підбирати; ~ оиі! обережно!, стережйся!; ~ оуєг переглядати; не помітити, недоглянути; простйти; ~ гоипсі оглядатися навколо; зважити усі можлйвості; ~ іЬгои^Ь переглядати, передивлятися; бачити щось наскрізь; пронйзувати поглядом; дивйтися у (вікно тощо); ~ іо дбати, піклуватися про; стежити за; ~ ир дивйтися угору, підводити голову (очі); відвідати; поліпшуватися; підвйщува-тися (про ціну); іо ~ ир апб сіоиті зміряти поглядом; ~ ироп дивйтися як на; вважати за.
Іоокег ['Іикз] п 1) спостерігач; 2) сторож, охоронець; 3) розм. красуня; красень; 4) розм. телеглядач.
Іоокег-оп [Чикзг'зп] п (рі Іоокегз--оп) глядач; спостерігач; Іоокегз-оп зее тоге іЬап ріауегз, Іоокегз-оп зее тозі оГ іЬе §ате з боку видніше.
Іоок-іп ['Іик'іп] п 1) швидкйй погляд, побіжний позирк; 2) короткий візйт, коротке відвідання; іо §іує а ~ зайтй мимохідь; 3) спорт, розм. шанс (на успіх); Ю Ьауе а ~ мати (велйкий) шанс на успіх.
1оокіп& [ '1икіі]1 ад] що дйвиться; < §оос!— привабливий; ІП— негарний, некрасйвий.
1оокіп&-Гог [Чикіі]Гз:] п 1) пошуки; 2) очікування; надії, сподівання.
1оокіп£-§1а£8 ['Іикіддіаіз] п дзеркало, люстро.
Іоок-оиі ['Іик'аиі] п 1) пйльність; настороженість; Іо Ье оп ІЬе ~ бути насторожі; іо кеер а £ооії ~ Гог зтіЬ. старанно стежити за чимсь; 2) спостереження; 3) спостережний пункт (пост); 4) спостерігач; дозорний; 5) краєвйд; а у/опсіегГиІ ~ оуєг іЬе зеа чудовий морський краєвйд; 6) вйди, перспектйви; 4 ~ зіаііоп спостережний пост; іЬаі’з ту о\уп ~ це моя справа.
1оок-$ее ['Іик'зі:] п розм. 1) побіжний (швидкйй) погляд (перегляд); 2) мор. перископ; 3) бінокль; оптйчна труба.
кют [1и:т] 1. п 1) ткацький верстат; 2) ткацтво; 3) знаряддя, інстру-
Іоо
688
Іог
мент; 4) шотл. відкрита посудина (відро тощо); 5) держак весла; 6) невиразні обриси; 7) міраж; 8) відблиск, тінь; 2. V 1) невиразно вимальовуватися, маячити; з’являтися (в тумані тощо); 2) набирати перебільшених (загрозливих) розмірів (тж іо ~ Іаі^е).
Іооіпіпв ['Іи.тпгп] 1. я міраж; ~ оГ а (ійе) соа8І поява берега; 2. асі] 1) неясний, невиразний; 2) загрозливий.
Іооп [Іиіп] п 1) орн. гагара; 2) шотл. неотесана людйна; селюк; 3) парубок; 4) нероба; 5) негідник; 6) повія; 7) коханка; 8) людйна низького походження.
Іоопу ['1и:пі] я, асі] розм. божевільний; недоумкуватий.
Іоор [1и:р] 1. п 1) петля; ~ оГ ійе оаг держак весла; 2) ав. мертва петля, петля Нестерова; 3) кін. петля плівки (фільму); 4) фіз. пучність (хвилі); 5) тех. вантажний бугель (хомут); гак; скоба; 6) зал. окружна залізнйця; обгінна колія; 7) замкнута система; 8) ел. контур, петля; 9) анат. нервовий вузол; ганглій; < ~ Ьеагіпв радіопеленг; 2. V 1) робйти петлю; іо ~ ійе Іоор ав. робйти мертву петлю (петлю Нестерова); 2) закріпляти петлею; 3) утворювати петлі; перекручуватися; 4) ел. утворювати контур (петлю).
Іоор-аегіаІ ['йг.р'єзпзі] п рад. рамкова антена.
Іоор-сЬаоде-Іоор ['1и:рі]ешс1з'1и:р] п вісімка з петлями (фігурне катання).
Іоорег ['Ііг.рз] п 1) петлйтель (у трикотажній і швейній машинах); 2) ент. личйнка п’ядака.
Іоор-Ьоіе [Чигрйоиі] 1. п 1) амбразура; бійнйця; 2) лазівка; викрут; іо Гіпсі а ~ іп ійе 1а\у знайтй лазівку, щоб обійтй закон; 2. V улаштовувати (обладнувати) бійнйці.
1ооріп& ['1и:ріі]] путворення петель; перекручування.
Іоор-Ііпе ['Іи.ріаіп] п 1) зал. окружна залізнйця; обгінна колія; 2) обхідна (обвідна) лінія, байпас.
1оор-1І£ЙІ ['Ішріаіі] п маленьке (вузьке) віконце.
Іоор-іЬе-Іоор ['1и:рді'1и:р] п ав. петля Нестерова.
Іоору ['1и:рі] ад] 1) петельний; пе-тельчастий, петлястий; з петлями; 2) хйтрий, підступний; 3) розм. божевільний, причйнний.
1оо$е [1и:з] 1. п вільний вйхід; вйявлення; іо §іує а ~ іо дати волю (почуттям), звільняти; іо Ьгеак ~ вирватися на волю; зірватися з цепу; іо Ье оп ійе ~ пиячити, вестй безпутний спосіб життя; аі ійе уегу ~ заст. в найостаннішу мить (хвилйну); 2. ад] 1) вільний; ~ ріау гра без персонального опікування; 2) незв’язаний; не-упакбваний; 3) нетугйй; 4) просторий; широкий; неприлягаючий (про
одяг); 5) ненатягнутий, незакріпле-ний; що хитається (теліпається); ~ йаіг розпущене волосся; 6) непевний, неточний; розплйвчастий; надто загальний; ~ ігапзіаііоп йільний (недбалий, неточний) переклад; 7) розбещений; ~ сопбисі розбещеність; 8) непорядний, безвідповідальний; безпринципний; 9) нещільний, ріденький (про тканину); пухкйй (про грунт); ~ йапб-хугіїіп^ розмашистий почерк; 10) незграбний, недоладний; 11) тех. холостйй; ~ гип-піп£ холостйй хід; 12) відбйтий (про вугілля); < аі а ~ епсі без певної роботи, без діла; нерозв’язаний; аі ~ йоиге у вільний час, на дозвіллі; ~ Ьоууєіз схильність до проносу; ~ Ьох деннйк (для коня); ~ Г18Й безпутна людйна; ~ йои8ІП£ безстійлове утрймання (худоби); ~ іоп§ие балакучість; іо Ьауе а ~ іоп^ие базікати зайве, розбовкувати (таємниці); іЬеге І8 а 8сге\у ~ 8оте\уЬеге тут щось не так (негаразд); іо Ьауе а 8сге\у ~ бути несповна розуму; 3. аду 1) вільно; 2) незв’язано; 3) нетуго; 4) шйроко, просторо; 5) ненатягнуто; 6) непевно, неточно; розплйвчасто; загально; 7) розбещено; 8) непорядно, безвідповідально; безпринцйпно; 9) нещільно; 10) незграбно, недоладно; 11) хитко; іо 8ІІ ~ іо 8ґпіЬ. не виявляти інтересу до чогось, залишатися байдужим до чогось; 4. у 1) звільняти, визволяти, давати волю; випускати; іо ~ опе’8 йоіб оГ 8гпіЬ. вйпустити щось з рук; 2) прощати (борг тощо); звільняти (від зобов'язання); 3) відв’язувати, розв’язувати; 4) розпускати (волосся); 5) поет, послабляти (пояс); робйти просторішим; 6) розбйти кайдани; 7) випускати (стрілу); вйстре-лити (тж ~ оїї); 8) церк. відпускати (гріхи).
Іоозе-Ьосііесі [ 'Іиїз'ЬздкІ] ад] широкий, не по фігурі (про одяг).
1оо§е-1еаГ ['1и:8Іі:Г| ад] з відривнйми аркушами (про блокнот тощо).
1оо$е1у ['1и:8Іі] аду 1) вільно; 2) нетуго; 3) шйроко; просторо; 4) ненатягнуто; 5) непевно, неточно; розплйвчасто; загально; 6) розбещено; 7) непорядно, безвідповідально; безпринцйпно; 8) нещільно; 9) хитко; 10) незграбно, недоладно.
1оо$еп [1и:5п] у 1) ослабляти; 2) ставати слабкйм; 3) відпускати; 4) розв’язуватися), розпускати(ся); 5) розпушувати; 6) розхйтувати (зуб тощо); 7) мед. викликати дію кишечника.
1оо$епег [1и:8па] п проносне.
1оо8епе$$ ['1и:8пі8] п 1) невйзначе-ність, неточність, непевність; 2) тех. слабість; люфт; 3) ненапруженість; 4) недбалість, неохайність; 5) безпринципність; 6) нещільність; 7) хитання (зубів); 8) мед. пронос.
1оо$епіп£ ['1и:8пп]] п 1) ослаблен
ня; 2) с. г. розпушування (грунту); 3) мед. послаблення (кишечника).
ІОО8Є8ІГІҐЄ ['ІиіззігаїГ] п бот. вербозілля.
1оо8е-іоп£ие<і ['кг.$Ілі](І] ад] балакучий, язикатий.
Ьооі [1и:і] п ч. ім'я Луг (зменш, від Ьиїйег).
Іооі [1и:і] 1. п 1) награбоване добро; здобич; 2) пограбування, грабіж; 3) незаконні доходи; 2. у 1) грабувати; захоплювати здобич; 2) забирати награбоване добро.
Іоо-іаЬІе ['1и:,ІеіЬ1] п карточний (ломберний) стіл.
Іооіег ['1и:із] п грабіжник.
Іооііпд ['1и:ііі]] п грабіж, пограбування.
Іор [Ізр] 1. п 1) дрібні гілкй (суч-кй); хмиз; 2) мор. брйжі; 3) розм. блоха; 2. у 1) обрубувати (підрізувати) гілкй (сучкй); 2) обчухрувати; 3) відрубувати; 4) урізувати; скорочувати (тж ~ а\уау, ~ сіохуп, ~ оП); 5) вільно звисати; 6) похилйти (голову); звісити (вуха); 7) рухатися незграбно (кульгаючи); □ ~ аЬоиі тинятися, вештатися, байдикувати.
Іоре [Іоир] 1. п стрибкй, біг вй-стрибом (підскоком); 2. у стрибати, скакати; бігти підстрибцем (особл. про тварин).
Іор-еагегі ['Ізрізсі] ад] капловухий.
Іоріп£ [ Чоиріїд ] п нерівномірний хід (двигуна).
Іорріпв ['Ізріг)] п 1) підрізування сучків; 2) рі підрізані (обрубані) сучкй і гілля; < ~ 8Ьеаг8 секатор, гілкоріз.
1орріп£-оії ['1зріі]'з:Г] п підрізування сучків.
Іорру [Ізрі] ад] що вільно звисає, обвйслий.
Іор-$і(1е(і ['Ізр'закіїд] ад] 1) кривобокий, вйкривлений; нерівний; 2) перен. однобокий, нерівномірний; ~ сіе-уеіортепі односторонній розвиток; 3) нахйлений, похйлений; 4) тех. перекошений, несиметрйчний.
км]иасіои$ [1ои'к^еі/38] ад] 1) балакучий, говіркйй, гомінкйй; 2) поет. дзюркотлйвий; щебетлйвий.
Іоциасіїу [1ои'к\уге8іП] п балакучість, говірливість.
Іог [Із:] іпі розм. (скор. від Іогсі) о ~! о боже! (висловлення здивування тощо).
Ьога ['Ізггз] п ж. ім'я Лбра (зменш, від Еіеапог).
Ьогаіпе [Із'геїп] п ж. ім'я Лорейн.
Іогап ['Іоигзп) п ав., мор. система далекої гіперболічної радіонавігації, «Лоран».
Іогсі [1з;б] 1. п 1) пан; володар; повелитель; владар; добродій; 2) (ійе Ь.) рел. Господь Бог; оиг Ь. Христбс; іп Ійе уеаг оГоиг Ь. після Різдва Христова; в нашу еру; ійе Ь.’8 Ргауег молитва
іог
689
1о$
господня, «Отче наш»; ійе ЕЛ Оау неділя; ійе ЕЛ іаЬІе вівтар; причастя; 3) лорд, пер Англії (титул)', член палати лордів; 4) рі (іке Ьогсіз) розм. палата лордів; 5) господар; хазяїн; власник; ~ оГ іке гпапог (оГ ійе 8оі1) власник маєтку; 6) магнат, (промисловий) король; іке соїіоп ~8 бавовняні магнати; рге88 газетні королі; 7) жарт, чоловік; ~ апсі тазіег чоловік і повелитель; 4 Ь. Скапсеїіог лорд--канцлер; Ь. Еаипііегоу (зиіі) оксамитовий костюм з мереживним комірцем; Е. Мауог (Ргоуо8і) лорд-мер; Е. Кесіог почесний ректор (у шотландських університетах)', ~8 оГсгеаііоп людський рід; чоловіки; ійе Ь. Наггу диявол, сатана; Ь. ЬІЄ88 те! хай господь милує!, боже мій!; Ь. ГогЬісІ! борбнь боже!; О Ооосі Е.! о господи!; ту ~ [ті'1о:сІ] мілорд (звертання)', Іо ііує Ііке а ~ жити розкішно; немов сир у маслі купатися; іо ігеаі 8тЬ. Ііке а ~ розкішно пригощати когось; шанобливо приймати когось; а8 сігипк а8 а ~ п’яний як чіп (як квач, як хлющ); іо асі іке ~ удавати з себе лорда, бундючитися; 2. у 1) давати титул лорда; 2) титулувати (називати) лордом; 3): Ю ~ іі корчити з себе лорда; командувати; іо ~ іі оуєг 8тЬ. попихати кимсь.
Іогсііпз [ '1з:сІіт] ] п знев. маловажний лорд, лордик.
Іопікіп ['1о:<ікіп] п маленький (молодий) лордик.
1ог(Пе88 ['1о:сІ1і8] ад] 1) безгосподарний; без хазяїна, без господаря; що не має господаря (пана); 2) яка не має чоловіка; без чоловіка.
Ьогд-Ііеиіепапі [ 'Із.сіїеГіепопІ] п (рі ЕогсІ8-1іеиіепапі) 1) іст. віце-король Ірландії; 2) генерал-губернатор Ольстеру; 3) глава судової і виконавчої влади у графстві.
ІопПіке [ЧоісИаїк] аф 1) подібний до лорда; 2) що лйчить лорду.
1огсШпе88 ['1о:с11іпі8] п 1) пишнота, пишність; велич; 2) великодушність; благородство, шляхетність; 3) зарозумілість; гордовитість, пихатість; бундючність.
ІопІІіпз ['Іо.сІІп]] п 1) маленький (молодйй) лорд; 2) знев. маловажний лордик.
ІогсПу І'ІоісПі] 1. ад] 1) властйвий лорду; панський; 2) розкішний, пйш-ний; 3) великодушний; благородний, шляхетний; 4) зарозумілий, бундючний; гордовйтий, пихатий; 2. асіу 1) як лйчить лорду; по-панському; 2) зарозуміло, гордовйто, пихато.
Іоггіоіаігу [Іо.'сІзІоІгі] п жарт, культ лордів.
Іог(ІО8Є8 [Із:сіоизі:г] рі від 1огсіо8І8.
ІОГСІО8І8 [Із: 'сіоивів] П (рі ІОГСІО8Є8) мед. лордоз, вйкривлення хребта уперед.
Іогсізіїір [1з:сІ/ір] п 1) влада, володіння (феодального лорда)', ~ іеггіїогу влада над територією; ~ оуєг 8ЄІГ самовладання; 2) маєток лорда, менор; 3) (Ь.) світлість, мйлість, превелебність; Уоиг Ь. ваша світлість (звертання до лорда і судді).
Іоге [Із:] п 1) знання певної групи людей; професіональні знання; 8скоо1-Ьоу ~ знання школяра; 2) знання у певній галузі; Ьігсі ~ орнітологія; кегЬа! ~ наука про трави; 3) ученість, еру-дйція; 4) учення, доклрйна (релігійна)', 5) вуздечка (у птахів).
Ьогеїеі ['1о:го1аі] п нім. фольк. Ло-релея.
Ьогеп ['1з:гзп] п ж. ім'я Лорен.
Ьогепа [Із/гг.пз] п ж. ім'я Лоріна.
Ьогепе [1з:'гі:п] п ж. ім'я Лорін.
Ьогепго [Із'гепгои] п ч. ім'я Лорен-зо, Лоренцо.
Ьогеїіа [Ізґгеїз] п ж. ім'я Лоретта.
Іог^пеПе [1з:'п]еі] п фр. 1) лорнет; 2) театральний бінокль.
Ьогі ['Іоп] п 1) ж. ім'я Лорі (зменш, від Еаига); 2) ч. ім'я Лорі (зменш, від Еаигепсе).
Іогіса [Іои'гаїкз] п (рі Іогісае) 1) шкірянйй панцир; 2) зоол. панцер; 3) бот. оболонка насінйни.
Іогісае [Іои'гаїві:] рі від Іогіса.
Іогісаіе ['Іопкеїі] аф зоол. що має захиснйй покрив; покрйтий роговою лускою (панцером); лускатий.
Ьогіе ['Ізп] п ж. ім'я Лорі (зменш, від Еаига).
Іогішег [Чзптз] п лймар.
Ьогішіа [Із: 'ппііа] п ж. ім 'я Лорінда.
Іот [1з:п] аф 1) поет, покйнутий; осиротілий; занедбаний; забутий; 2) за-гйблий, зруйнований.
Бота ['1з:пз] п ж. ім'я Лорна.
Ьоггаіпе [Із'геїп] п 1) геогр. н. іст. Лотарйнгія; 2) ж. ім'я Лоррейн.
Іоггу ['Ізп] 1. п 1) вантажний автомобіль, грузовйк (тж тоїог ~ ); 2) зал. платформа; 3) віз, підвода; вагонетка; 2. у подорожувати (перевозити) на вантажних автомобілях (грузо-виках).
Іоггу-Іюр ['Ізпкзр] у подорожувати на попутних машйнах (безплатно).
Іогу ['1з:п] п орн. лорі (папуга).
Ео$-А1ашо$ [Ізз'аеізтоиз] п геогр. н. м. Лос-Аламос.
Ьо8 Ап&е1е$ [1з8'жпс1зз1з8] п геогр. н. м. Лос-Анджелес.
Іозе [1и:г] у (разі і р.р. І08І) 1) гу-бйти; втрачати; упустйти; не скористатися; іо ~ опе’8 ГгіепсІ8 втратити друзів; 2) загубйти, не зберегтй; втратити; іо ~ опе’8 у/ау заблудйти; іо ~ опе’8 іетрег втратити самовладання, розгніватися; іо ~ опе’8 Ьаіапсе втратити рівновагу; 3) позбутися, звільнйтися; Гує циііе ІО8І ту соїсі у мене пройшов нежить; 4) пропустити; недочути; не
розгледіти; іо ~ іке епб оГ а 8епіепсе не почути кінця фрази; 5) упустйти, не скористатися; Ю ~ опе’8 ііте марнувати час; 6) спізнйтися, пропустйти; іо ~ опе’8 ігаіп спізнйтися на поїзд; 7) програвати; іо ~ а у/аг (а Ьеі) програти війну (парі); 8) зазнавати втрат (шкоди); І сіоп*і у/ап( уои іо ~ Ьу те я не хочу, щоб ви через мене зазнавали втрат; 9) разз. загйнути, знйкнути; пропасти; померти; іке 8кір у/а$ 1081 оп іке госк8 корабель розбйвся об скелі; 10) відставати (про годинник)', ту у/аісй ІО8Є8 ікгее тіпиіе8 а сіау мій го-дйнник відстає на три хвилйни за добу; 11) забути; 12) заглйбитися, зануритися, порйнути; іо ~ опезеІГ іп ти8ІП£ заглйбитися в роздуми; Іо ~ §гоипсі відстати, відступйти; опинйтися у не-вйгідному становищі; втрачати здоров’я (сйли); іо ~ кеагі втрачати мужність, зажурйтися; іо ~ опе’8 кеасі (опе’8 геазоп, опе’8 8ЄП8Є8) розгубйтися; збожеволіти; не дати собі ради; іо ~ опе’8 кеаП закохатися; іо ~ опе’8 1е§8 не триматися на ногах, перебрати міру; іо ~ опе’8 8кіП втратити самовладання, скипіти; іо ~ зі§кі оГ не врахувати, вйпустити з уваги; іо ~ опе’8 ріасе не пам’ятати, до якого місця дочитав; не знати, на якій сторінці зупинйвся; іо ~ ігаск оГ 8ґпЬ., 8гпік. втратити усякий зв’язок з кимсь, з чимсь; нічого не знати про когось, про щось.
Іозеї ['Іоигі] п нікчемна (погана) людйна.
І08ЄГ ['1и:го] п 1) той, шо зазнав поразки (загубйв, програв, спізнйвся, відстав); 2) той, що зазнає поразки (губить, програє, спізнюється, відстає); 3) невдаха, розтяпа; < а ~ Ьу 8гп1й. що потерпів від чогось; що втратив на чомусь; іке ~ ти8І рау платить той, що програв; Ю Ье а Ьад ~ розм. засмучуватися (гніватися) у разі поразки; іо Ье а &оос1 ~ розм. не сумувати, не вішати носа; іо соте оГГ а - залй-шйтися у програші.
І08ІП& ['1и:2П]] 1. п 1) втрата; програш; 2) рі програш (у грі); втрати (при спекуляції тощо); 2. аф програшний; іо ріау а ~ §ате ітй на вірний програш (тж перен.).
1088 [І08] п 1) втрата; іке ~ оГ опе’8 еуе8і§Ьі втрата зору; ~ оГ 8ігеп£ій занепад сил; ~ оГЬІоосі мед. втрата крові; ~ оГ Ле8й схуднення; 2) шкода, збйток, втрата; сіеасі ~ чйстий збйток; Ю Ьауе а ~, Іо тееі \уіій а ~ зазнати втрати; Іо 8ЄІ1 аі а ~ продавати із збйтком; 3) рі військ, втрати; Іо 8иГГег йеауу ~Є8 зазнати тяжкйх втрат; Іо іпПісі ~Є8 (оп 8ґпЬ.) завдати втрат (комусь); 4) загй-бель; ~ оГ а 8йір загйбель корабля; 5) змивання (при ерозії); убуток, вйтік; 6) мет. вйгар; 7) текст, відпадок (тж ~ іп уагп); < ~ іпзигег страховйй інспектор; ~ геріасетепі військ, відшко
1о§
690
ІОУ
дування втрат; іо Ье аі а ~ розгубитися; збентежитися; бути у скруті; загубити слід; Ье у/аз аі а ~ Гог у/огсіз він не міг знайтй потрібних слів; по §геаі ~ хуііЬоиІ зоте зтаїї £аіп присл. лйхо не без добра.
1о$$-Іеас1ег ['іоз'іесіо] п товар, що продається зі збйтком (з метою привабити покупців).
ІО8І [Іозі] 1. асі] 1) втрачений, загублений; пропалий; ~ Ьарріпезз втрачене щастя; ~ еїїоП марне зусйлля; іо таке ир Гог ~ ііте надолужити змарнований час; 2) загйблий; іо &іує зтЬ. ир Гог ~ вважати когось загйблим; 3) заблудлий; ІЬе ~ зЬеер заблукана вівця; 4) невйкористаний, пропущений, упущений; ~ орропипііу упущена можлйвість; 5) програний; 6) поет. розбйтий; що зазнав поразки; іЬе Ьозі апсі Еоипсі бюро знахідок; 2. V разі і р.р. від Іозе.
Іоі [Ізі] 1. п 1) доля; іо сазі (іо іЬго\у) іп опе’з ~ \уііЬ зтЬ. зв’язати свою долю з кимсь; іо Гаїї іо іЬе ~ оГ зтЬ. вйпасти на чиюсь долю; 2) жереб; іЬе ~ Геїі ироп (саше іо) те жереб вйпав на мене; іо сазі (іо сіга^) ~з кйдати (тягтй) жереб; Іо зеїііе зтіЬ. Ьу ~ вйрішити (розв’язати) щось жеребкуванням; 3) ділянка (землі); рагкіпв ~ амер. місце стоянки авто-машйн; 4) партія, серія (товарів, боєприпасів); 5) речі, продані на аукціоні оптом; 6) розм. група людей, компанія; іЬе ~ уся компанія; 7) розм. велйка кількість; безліч; а ~ оГ багато, безліч; ~з апсі ~з величезна кількість, сйла--силенна; а Гаї ~ дуже багато; 8) податок; мйто; 9) кін. територія кіностудії для натурних зйомок; асгозз ~з навпростець; 2. аду значно, набагато, далеко; а ~ Ьеііег значно краще; а ~ тоге значно більше; 4 ~ ргосіисііоп серійне виробнйцтво; а Ьасі ~ погана (нездатна) людйна; 3. V 1) ділйти (розділяти) на частйни; розплановувати на ділянки (тж ~ оиі); 2) розподіляти, призначати; 3) кйдати жереб; 4) сортувати, підбирати, складати спйсок (каталог); 5) амер. розм. розраховувати (на щось — оп, ироп).
1оіа(Ь) ['Іоиіа:] п кругла посудина для водй (мідна).
ЬоіЬагіо [1ои'0а:пои] п гульвіса, зальотник, джиґун (тж &ау ~).
Іоііоп [Чои/п] п 1) примочка; 2) лосьйон; 3) розм. спиртнйй напій; 4) умивання.
ІОІО8 ['Іоиіоз] див. Іоіиз.
Ьоііа ['Ізіо] п ж. ім'я Лбтта (зменш, від СЬагІоііе).
Ьоііе [Чоіі] п ж. ім'я Лбтте (зменш, від СЬагІоІіе).
Іоііегу [Іоізп] п 1) лотерея; 2) випадковість; а вгеаі ~ справа, що має дуже мало шансів на успіх.
Ьоіііе [Чоіі] п ж. ім'я Лотті (зменш, від СЬагІоііе).
Іоііо [ Іоіои] п лото.
Ьоііу ['Іои] п ж. ім'я Лотті (зменш, від СЬагІоіІе).
Ьоіиз ['Іоиіаз] п ж. ім'я Лбутус.
Іоіиз [ Іоиіоз] п бот. лотос.
Іоіиз-еаіег [1оиІ98д:Іа] п 1) пустйй мрійник; 2) людйна, що живе собі на втіху.
Іоіиз-еаііпз [ 'Іоиіззд :1п]] п 1) пусті мрії; 2) приємне неробство.
Іоіиз-Іаші [ 'ІоиіазІаепсІ] п казкова країна достатку, бездіяльності і насолод.
Ьои [їй:] п 1) ж. ім'я Лу (зменш, від Ьоиіза, Ьоиізе); 2) ч. ім'яЛу (зменш, від Ье^із, Ьоиіз).
Іоигі [Іаисі] 1. аф 1) гучнйй; звучний; ^ііЬ а ~ поізе з сйльним шумом; ~ зреакег рад. гучномовець, репродуктор; 2) шумний; галаслйвий, криклй-вий; 3) кричущий, яскравий; що впадає в очі (про одяг, фарби тощо); 4) сйльний (про запах тощо); 2. асіу 1) гучно, голосно; 2) сйльно, дуже (пахнути).
Іошіеп [ ІаисІап] V 1) робйти гучнішим (голоснішим); 2) ставати гучнішим (голоснішим).
Іоисі-Ііаііег [ ІаифЬеіІа] п рупор, звукопідсйл ювач.
ІоиШзЬ [ 'ІаисІїД асі] досить гучнйй.
Іошіїу ['Іаисіїї] аду 1) гучно; голосно; 2) шумно; 3) кричуще, яскраво, строкато.
Іошітоиііі [ІаисІтаиО] п розм. крикун, горлань.
Іоші-тоиіііесі ['ІаидтаидсІ] асі] кри-клйвий, горлатий.
Іошіпезз ['ІаисІпіз] п 1) гучність, голосність; дзвінкість, сйла (звуку); 2) шум; шумлйвість; криклйвість; 3) фіз. рівень шуму.
Іоші-зрокеп ['Іаисі'зроикп] ад] гучнйй, голоснйй; горлатий.
Ьоиеііа [Іиґеіа] п ж. ім'я Луелла.
ІоїщЬ [Іок] п ірл. 1) озеро; 2) затока.
Ьои^Ь Гоуіе [ІоЬ'ГоіІ] п геогр. н. затока Лох-Фбйл.
Ьоиіе [1и:і] п 1) ж. ім'я Луї (зменш, від Ьоиіза, Ьоиізе); 2) ч. ім'я Луї (зменш, від Ьє\уіз, Ьоиіз).
Ьоиіз І ['1и:із] п ч. ім'я Луїс.
Ьоиіз II [1и:і] п ч. ім'я іст. Луї, Людбвик.
Іоиіз [1и:і] п (рі без змін) фр. луїдор (скор. від Іоиіз сі’ог).
Ьоиіза [1и:'і:го] п ж. ім'я Луїза.
Іоиіз (і’ог ['Іші'сІо:] п луїдор (французька старовинна монета).
Ьоиізе [Іиг'і.г] п ж. ім'я Луїза.
Ьоиізіапа [їй:д:гі гепз] п геогр. н. Луїзіана (штат США).
Ьоиізуіііе ['1и:іУі1] п геогр. н. м. Луїс вілл.
1оип&е ['ІаипсІз] 1. п 1) марнування часу; 2) лінйва хода (поза); 3) затйшна кімната; вітальня в готелі; 4) крісло; шезлонг; диван; 5) щоденний чоловічий костюм; піджачний костюм (тж ~ зиіі); (Ь.’з) буденна форма одягу (на запрошенні); 2. V 1) відпочивати (сидіти), розкинувшись у кріслі (на дивані); розсістися; 2) лінйво тинятися; байдикувати (тж ~ аЬоиі); 3) марнувати (час тощо); іо ~ а\уау опе’з ііте жйти бездіяльно, марнувати час.
Іошівег Пашіла] п нероба, ледар, ледащо; гультіпака, гультяй.
1оші£ІП£Іу [Чаипс1зіі]1і] аду лінйво; бездіяльно.
Іоир [їй:] п фр. шовкова (оксамй-това) маска (для жінки).
Іоире [1и:р] п лупа, збільшувальне скло.
Іоиг [Іаио] 1. п 1) похмурий вйгляд; насуплене чоло; сердйтий вйгляд; 2) хмарне (грозове) небо; 2. V 1) хмуритися, насуплювати брови; дивйтися сердйто (похмуро); 2) темніти, застилатися хмарами, хмаритися (про небо); 3) насуватися, нависати (про хмари).
Іоигіпз ['Іаиогп]] аф 1) хмурий, похмурий; насуплений; 2) хмарний, захмарений; потьмарений; ~ зку хмарне небо.
1оигіп§1у ['1аиагп]1і] аду 1) хмуро, похмуро; сердйто; 2) погрозливо.
Іоизе І [Іаиз] п (рі Іісе) воша.
Іоизе II [Іаих] V вичісувати (шукати) вошей.
ІО118ІПЄ88 ['Іаихіпіз] п вошйвість.
Іоизу [Чаихі] аф 1) вошйвий; 2) груб, бруднйй; огйдний; мерзенний; низькйй; паршйвий; < Іо Ье ~ \¥ІіЬ аж кишіти; ~ ^ііЬ топеу багатющий, грошовйтий.
Іоиі [Іаиі] 1. п незграбна (неотесана) людйна; вайло; тюхтій; селюк; 2. V 1) поводитися грубо (зневажливо); 2) висміювати, ображати (когось); 3) поет, нйзько кланятися; виявляти (засвідчувати) пошану.
ЬоиіЬ [ІаиО] п геогр. н. Лаут (графство Ірландії).
ІоиіізЬ ['Іаиіі/] аф грубий, неотесаний.
Іоиуег ['ішуо] п 1) рі жалюзі; 2) вежка на даху середньовічного будйнку (для вентиляції).
Іотте ['1и:уз] див. Іоиуег.
ІоуаЬІе ['ілуоЬІ] аф 1) мйлий, любий; улюблений; коханий; 2) привабливий; 3) прйязний, люб’язний.
ІО¥Я£Є [Чауісіз] п бот. любйсток.
Ьоує [іау] п ж. і ч. ім я Лов.
іоує [іау] 1. п 1) кохання, любов; прйязнь, прихйльність (до — оГ, Гог, іо, іохуагсіз); ~ оГ соипігу любов до батьківщини; 2) закоханість, прй-страсть, любов; сирЬоагс!— корйслива
ІОУ
691
1(Л¥
любов; ипгедиііесі ~ кохання без взаємності; ~ аі Гіг8і 8І§Ьі кохання з першого погляду; ~ І8 Ьііпб кохання сліпе; іо таггу Гог ~ одружйтися (вййти заміж) з любові; іо Гаїї іп ~ хуііЬ 8ґпЬ. закохатися в когось; іо Гаїї оиі оГ ~ \уііЬ 8ґпЬ. розлюбйти (розкохати) когось; 3) коханий, любий; кохана, люба; предмет кохання; ту ~ мій любий, моя люба (при звертанні)-, 4) амур, купідон; 5) любовна інтрйга (історія); Ьіз Г1Г8І ~ його перший роман; 6) щось принадне; а ге^иіаг ~ оГ а кіііеп! яке чарівне кошенятко!; и/Ьаі -8 оГ іеасирз! які розкішні ці чашечкй!; 7) спорт. нуль; ~ аіі рахунок 0:0; июп Ьу Гоиг £оа1$ іо ~ вйграно з рахунком 4:0; -&ате «суха» (нульова гра)’, Гог ~ оГ ійе §ате з любові до справи; Гог ~ ог топеу будь-якою ціною; Гог ійе ~ оГ 8тЬ., 8тіЬ. заради когось, чогось; ійе ~ оГ §аіп корйсливість; поі Гог ійе -оГ Міке нізащо, ні за які гроші; іо £іує (іо 8епсі) опе’8 ~ іо 8гпЬ. передати комусь щйрий привіт; іо Ьауе а ~ оГ Іеатіп^ мати потяг до знань; іо ріау Гог ~ грати не на гроші; 2. у 1) кохати, любйти; іо ~ опе’8 соипігу любйти свою батьківщйну, бути патріотом; 2) діставати задоволення; хотіти, бажати, любйти; І хуоиід 80 ~ іо 8ее уои а§аіп я був би такйй радий побачити вас знову; іо ~ 8тЬ. а8 ійе сієуіі ~8 йоіу у/аіег любйти когось, як собака палицю.
ІОУеаЬІе ['ілузЬІ] див. ІоуаЬІе.
Іоуе-аПаіг ['ілуо.Гєо] п роман, любовна інтрйга (пригода).
Іоуе-арріе |'1лу,жр1] п помідор (старовинна назва).
іоує-Ьє^оіієп ['ІлуЬі'дзіп] ад] неза-коннонарбджений.
іоує-Ьігй ['ілуЬо.сі] п папужка.
іоує-сЬіШ [ Члуі/аіісі] п (рі іоує--сйіїсігеп [-і/іісігоп]) дитйна кохання (про позашлюбну дитину).
Боуегіау [ЧлусІєі] п ж. ім’я Лбвдей.
Іоуе-Гауоиг ['1лу,£єіуз| п подарунок (сувенір) на знак любові.
іоує-Гєязі [ЧлуГі:8і] п церк. вечеря братства.
іоуєйіі [Члу£и1] ад] велелюбний, люблячий.
1оуе-£га58 [1лудга:8] п польовйчка.
1оуе-іп-а-шІ8і ['1луіпа'ті8і] п бот. чорнушка.
ІОУЄ-ІП-ІСІІЄПЄ88 [ІАУіп'акІІпіз] п бот. браткй, фіалка триколірна.
Ьоуе]оу ['Ідучої] п ж. ім’я Лбв-джой.
Іоуе-кпоі ['ілупзі] п бант на знак любові (союзу).
Ьоуеіасе [Ілуїеіз] п ловелас (за ім’ям героя роману Річардсона); залицяльник.
1оуе1е$5 [ Ілуїіз] ад] 1) нелюблячий; 2) нелюбймий; 3) без любові, без ко
хання; що не кохає (не любить); 4) нелюбий, нелюба; ~ таггіа^е шлюб не з кохання.
Іоуе-Іеііег І'ІдуДеіо] п любовний лист.
1оуе-1іе8-Ь1ее(1іп§ [ 'ІАУІаіг'Ь1і:сІід ] п бот. щирйця.
ІОУЄІІПЄ88 ['ІАУІ1П18] П 1) МИЛОВЙД-ність, привабливість, принадність; 2) чарівність, краса.
Ьоуєіі [ ізуоі] п ч. ім’я Лбвел.
Іоуе-Іоск ['ІАУІок] п локон (кучер), що спадає на чоло (на щоку).
іоує-іогп ['1ау1з:п] ад] 1) що страждає від безнадійного кохання; 2) покйнутий (коханою людиною).
Іоуеіу [ 'іауй] 1. п розм. красуня (на обкладинці журналу)-, 2. ад] 1) гарний, красйвий; миловйдний, привабливий, принадний; ~ \уотап гарненька жінка; 2) розм. чудовий, чарівнйй; приємний, мйлий.
1оуе-такіп£ ['ІАУ,теікгд] п 1) залицяння; освідчення; 2) флірт; 3) фі-зйчна блйзькість, сексуальна любов.
ІОУЄ-ІЇ1ЯІСІ1 [ ІАУГПсЄІ/] п шлюб з любові.
Іоуе-шаіе [ ІАУтеїі] п коханець; коханка.
Іоуе-рйіііге ['1ау,£і1із] п любовний напій, приворбт-зілля.
Іоуе-роііоп ['ІАУ,рои[п] п див. іоує--рйіііге.
іоуєг Пауз] п 1) коханий; кохана; коханець; коханка; 2) рі закохані, закохана парочка; 3) любйтель, аматор; 4) прихйльник; ~8 оГ реасе прихйль-ники мйру; ~8 оГ ІіЬегіу волелюбні люди (народи); 5) друг, доброзйчлйвець, прйятель; уоиг ігие ~ ваш вірний друг (наприкінці листа).
Іоуегіу [ іауой] 1. ад] любовний; характерний для коханця; 2. аду любовно.
Іоуе-зсепе [ '1ау8І:п] п сцена любовного побачення (у п’єсі тощо).
1оуе-8еаі [ 'ІАУ8І :і] п крісло на двох.
Іоуезіск [ ІАУ8ік] ад] що знемагає від кохання; дуже закоханий.
ІОУЄ-8ОП& ['ІАУ8од] п пісня кохання.
1оуе-5іогу ['1ау,8ізп] п любовна історія; оповідання (роман) про кохання.
Іоуе-іокеп І'ІАУДоикап] п еймвол кохання, подарунок на знак кохання.
іоуєууогіЬу ['1ауу\¥0:6і] ад] гідний кохання.
іоуіп£ ['ІАУїд] ад] 1) люблячий, ніжний; 2) відданий, вірний; уоиг ~ Ггіепб ваш вірний друг (наприкінці листа)’, НІ8 Ма)е8іу’8 ~ 8иЬ)есі8 вірнопіддані його велйчності.
1оуіп§-сир ['ІАУід'кАр] п кругова чаша.
1о¥Іп&-кіп(1пе8$ ['ІАУід'каїпбшз] п 1) ніжна дбайлйвість; 2) милосердя, доброта, що ґрунтуються на любові.
Іоуіп§1у [Чауп]1і] аду ніжно, з любов’ю.
клу [Іои] 1. п 1) низькйй (найнйж-чий) рівень; 2) звич. рі низина, оболонь; нйзько розташована ділянка (землі); 3) зона низького атмосферного тйску; 4) спорт, найнйжчий рахунок; 5) перша (найнйжча) передача (швйдкість) (автомобіля)’, іо риі а саг іп -вестй машйну на малій швйдкості; 6) мукання, ревіння; 2. ад] 1) низькйй; невисокий; невелйкий; оГ а ~ 8іаіиге невисокого зросту; - бге88 сукня з низькйм (велйким) декольте; 2) нйжчий від звичайного рівня, нйжчий від норми; ~ ргісе (\уа§е8) низька ціна (зарплата); ~ іісіе (\уаіег) низька (мала) вода, відлйв; іо §еі ~ знйжува-тися, падати; ~ УІ8ІЬі1ііу погана (слабка) вйдймість; 3) тйхий, неголоснйй; іо 8реак іп а ~ уоісє говорйти тйхим голосом; 4) низького походження, низького соціального стану; ~ ІіГе життя нйжчих класів; 5) невисокорозвй-нутий; що стоїть на низькому рівні цивілізації; ~ ігіЬе8 племена на низькому рівні розвитку; ~ ог§апІ8Ш8 нйжчі організми; 6) вульгарний, грубий; невйхований; підлий, непристойний; ~ таппег8 погані (вульгарні) манери; -Ге11о\у невйхований хлопець; 7) слабкйй, знйжений, невелйкий; ~ риІ8е слабкйй пульс; 8) пригнічений; іо Ье іп ~ 8рігіі8 бути у пригніченому стані; іо Гееі ~ почувати себе пригніченим; 9) принйжений; іо Ье Ьгои^Ьі ~ зазнати принйження; 10) несприятливий, поганий; 11) убогий, бідний; недостатній; непожйвний; вйснажений; вй-черпаний; іп ~ 8ирр1у дефіцйтний; оиг 8іоск оГ соаі І8 уегу - вугілля у нас залйшйлося дуже мало; іо Ье ~ іп роскеі розм. залйшйтися без грошей; 12) недавній (про дату)-, ~ сагбз молодші карти (в колоді); Б. СЬигсЬ євангелічний, протестантський напрям у англіканській церкві; ~ сотебу комедія, що межує з фарсом; Б. Соип-ігіе8 Нідерланди, Бельгія і Люксембург; ~ §гоипс1(8) низовина; Б. Баііп народна (вульгарна) латйнь; ~ геїіеГ барельєф; Б. Зипбау церк. Хбмова неділя (перша після Великодня); іп ~ \уаіег на мілині, без грошей; іо Іау ~ пере-кйнути, повалйти, звалйти; принйзи-ти; поховати; іо Ііе ~ причаїтися, вичікувати; лежати розпластаним; бути мертвим; бути принйженим; 3. аду 1) нйзько; іо Ьо\у ~ нйзько вклонятися; 2) принйжено; 3) тйхо, неголосно; слабо, ледь; іо 8реак ~ говорйти тйхо; іо Ьигп ~ горіти слабо; 4) на низькйх нотах; 5) дешево, по дешевій ціні; іо Ьиу ~ купйти дешево; 6) убого, бідно, злиденно, у бідності; іо ііує ~ жйти бідно; 7) пізно, недавно; 4. у мукати, ревтй.
ІОІУ
692
ІиЬ
1(Л¥-Ьоі1іп£ ['Іои'ЬоіІи]] ад] що кипить при низькій температурі.
Іояг-Ьогп ['1ои'Ьо:п] аф низького походження; знев. мужикуватий.
ІсгоЬоу ['ІоиЬзі] п амер. туалетний столик, низенький комод.
Іояг-Ьгесі [Чои'ЬгесІ] аф невйхова-ний, неотесаний; з поганими манерами; грубий, погано вйхований.
клтЬгомг ['ІоиЬгаи] 1. п розм. мало-освічена людйна; людйна з примітивними смаками в літературі, музиці, мистецтві; 2. аф 1) малоосвічений; невисокого інтелектуального рівня; 2) невибагливий, невимогливий; ~ атизетепіз примітйвні розваги.
Іож-Ьгомгесі [ЧоиЬгаисі] аф 1) низькочолий; з невисоким лобом; 2) на-вйслий (про скелю)} 3) темний, похмурий; з низьким входом (про будинок тощо)} 4) малоосвічений, невисокого інтелектуального рівня.
1омг-(Іоі¥іі ['ІоисІаип] 1. п амер. розм. відомості, факти; таємнйці; підспідок; 2. аф 1) розм. низькйй; підлий, безчесний; іо ріау ~ ігіск зле пожартувати; 2) грубий, вульгарний; 3. аду ганебно; ю ріау іі ~ поводитися ганебно (безчесно).
Іоту-Диіу ['1ои,сЦи:й] аф тех. легкого тйпу; малопотужний.
Ілжеіі ['Іоиоі] п ч. ім'я Лоуел.
Іоягег І [Чоио] 1. аф (сотр від 1о\¥ 2.) 1) нйжчий; нйжній; ~ огсІегз нйжчі верстви (суспільства)} ~ зсЬоо! молодші (чотйри) класи (в англійській середній школі)} ~ Ьоу учень молодших класів; ~ сіеск нйжня палуба; іЬе ~ сіеск команда (на англійському судні)} ~ іооіЬ нйжній зуб; ~ сазе друк, каса малйх літер; малі літери; ~ гєйіопз пекло; підвальний поверх; кухня, приміщення для слуг; Ь. Ноизе (СЬатЬег) нйжня палата (палата громад — у Великій Британії, палата представників — у США); ~ епсі оГ ійе іаЬІе нйжній край столу (для менш почесних гостей)} 2) недавній; й Ье1оп£8 іо а ~ сіаіе це належить до пізнішого (недавнього) часу; ~ апп передпліччя; 2. у 1) спускати (шлюпку, прапор), опускати (очі)} іо ~ опе’з еуез опустйти очі; 2) опускатися, падати (про дим)} 3) знйжувати(ся); зменшувати (ся); іо ~ ргісез знйжувати ціни; іо ~ ійе гені оГ а Ьоизе зменшувати квартйрну плату; теаі \¥І11 ~ іп ргісе м’ясо подешевшає; 4) зменшувати висоту, робйти нйжчим; 5) ослабляти; 6) принйжувати; іо ~ опезеІГ принйжуватися; 7) розм. проковтнути, з’їсти похапцем; іо ~ а ^Іазз оГ Ьеег осушйти склянку пйва; іо ~ а запсйуісй проковтнути бутерброд.
клуег II ['Іаио] у 1) дивйтися похмуро, хмуритися; 2) темніти; вкриватися (затягатися) хмарами.
кп¥егіп8 ['Іаиагіг)] аф темний; по
хмурий; ~ сіошіз темні (грозові) хмари.
клуегшозі ['Іоиатоизі] аф найнйж-чий.
Ьо>¥Є8ІоГі [’ІоизіоГі] п геогр. н. м. Лоустофт.
1ол¥-Пуіп8 ['Іои'ГІаіп]] аф що летйть на малій висоті (про літак).
кл¥-їгеегіп£ ['1оиТгі:2іт)] аф з низькою точкою замерзання.
ІО5¥-&га(1е [Чоидгеїсі] 1. п слабкйй узвіз; пологий схил; 2. аф 1) низькосортний; низькопробний; бідний (про руду)} 2) незначнйй.
Іоміпв [Чошт)] п мукання, ревіння.
клуїаїкі ['ІоиїзпсІ] п звич. рі низька місцевість, низина, оболонь, низькоділ, долйна; 4 ійе Ьо^іапсіз (оГ 8соі-Іапсі) Шотландська низовина (менш гориста, на противагу Ні^Иіапдз)} ~ тоог торфовище.
клуїашіег ['Іоиїзпск] п 1) мешканець низовинй; 2) (Ь.) мешканець південної частйни Шотландії.
іоту-ієуєі [ЧоиДеуІ] аф 1) невисокий; на невелйкій висоті; ~ аііаск атака на брйючому польоті; 2) незначнйй, невисокого рангу.
ІО5УІІПЄ88 [Чоийпіз] п 1) низьке (скромне) становище; 2) скромність; 3) покірність, сумйрність; ~ оГ тіпсі бібл. смиренномудрість.
іо^-ііуєсі [Чоиііусі] аф 1) бідний, зубожілий; 2) грубий, вульгарний; банальний.
кмуіу ['Іоиіі] 1. аф 1) що займає низьке (скромне) становище; 2) скромний; невибагливий; 3) невисокий, не-вйсоко розташований; ~ Іапсіз низина, понйззя; 2. аду 1) скромно; 2) покірно; шаноблйво.
киу-іуііщ ['Іои'іаіп]] аф 1) нйзько розташований; ~ агоипсі низька місцевість, оболонь; 2) с. г. з коротким періодом лежання (про плоди).
киу-тішіесі [Іои'таїпсіїсІ] ад] 1) обмежений, з вузьким кругозором; 2) вульгарний, непристойний.
клу-пескесі ['Іои'пекі] ад] з низькйм вйрізом, декольтований (про сукню).
Іо^у-раісі ['Іои'реісІ] ад] низькооп-лачуваний.
І05¥-ріісйес1 ['Іои'ріі/і] ад] 1) низького тону, низькйй (про Звук)} 2) перен. невисокого польоту; 3) пологий (про дах)} 4) з низькою стелею (про кімнату).
кл¥-роі¥еге(1 ['Іои'раиод] ад] тех. малопотужний.
Ьомтіе [Чаиап] п ч. ім'я Лаурі (зменш, від Ьаигепсе, Ьаи/гепсе).
Ьомту [Чаип] див. Ьои/гіе.
Іомту ['Іаиап] п амер. зал. відкрйтий товарний вагон, платформа.
1о^¥-зрігііе(1 [ 'Іои'зріпіїсІ] ад] пригнічений, смутнйй, засмучений, зажурений.
1(Л¥-мгаіег ['1ои'\уо:іа] п відплйв; ~ тагк найнижча точка відплйву; перен. межа (чогось)} іо Ье аі ~ тагк розм. бути без копійки; сісти на мілину.
Іохувеп [ЧокзісІзоп] п рідкйй кисень.
Іоу [Ьі] п лопата (в Ірландії).
ЬоуаІ ['Ізюі] п ч. ім'я Лбйал.
ІоуаІ [Іоізі] ад] 1) вірний, відданий; ~ Ггіепсі вірний друг; ~ зиЬіесіз оГ іЬе кіп£ вірнопіддані короля; 2) лояльний.
1оуа1і$і ['І0ЮІ18І] п вірнопідданий; прихильник режйму; іЬе ~ акту армія, що залйшйлася вірною старому режимові.
Іоуаііу ['І0ЮІ1] аду вірно, віддано, лояльно.
Іоуаііу ['І0ЮІ11] п 1) лояльність; 2) вірність, відданість.
Іохепве ['ІогіпсІз] п 1) ромб; ромбовидна фігура; 2) таблетка; сои^Ь 1о2еп£Є8 таблетки від кашлю.
Ь-рІаіе ['еіріеіі] п «учбовий» (щиток з написом на машині).
Ь.з.(І. [’еіез'сіі:] п (скор. від лат. ІіЬгае, 8ОІІСІІ, сіепагіі) 1) фунти стерлінгів, шилінги і пенси; 2) розм. гроші, багатство; іо Ье зЬогі оГ ~ сидіти без грошей.
Ь-здиаге ['е1,зк\уєа] п косйнець для креслення.
Ьи [їй:] п ж. ім'я Лу (зменш, від Ьоиіза, Ьоиізе, Ьисгейа).
ЬиашІа [ІиґгепсЬ] п геогр. н. м. Луанда.
Ьиаіше [їй:'геп] п ж. ім'я Луан.
ІиЬЬег ['ІлЬо] 1. п 1) велйка незграбна людйна; вайло; тюхтій; 2) недосвідчений, невправний моряк; 2. ад] незграбний.
ІиЬЬег-Ьеай ['ІлЬаЬесІ] п дурень, телепень, тупак, бовдур.
ІиЬЬеііашІ [ 'ІлЬоІгепсІ] п, вй гадана країна достатку (де не треба працювати).
ІиЬЬегІу ['ІлЬоІі] 1. ад] 1) незграбний; 2) лінйвий; 3) дурнйй; 2. аду незграбно, невміло.
ІиЬе [1и:Ь] п машйнне масло (тж ~ 0І1).
ІліЬіп ['1и:Ьіп] п ч. ім'я Лубін.
ІліЬІіп ['1и:Ь1і:п] п геогр. н. м. Люблін.
ІиЬгісапі ['1и:Ьпкопі] п мастйло.
ІиЬгісаіе ['1и:ЬпкеіІ] у 1) мастйти, змазувати (машину тощо)} 2) розм. під-могорйчувати; 3) мати мастйльні вла-стйвості (про масло тощо)} 4) розм. пригощати вином, ставити вйпивку.
1иЬгіса<іп£ ['1и:ЬпкеКп]] ад] мастильний; ~ оіі мастйло.
ІиЬгісаііоп [,1и:Ьп'кеі/п] п мастіння, змащування (машини)} Гогсесі ~ мастіння під тйском.
ІиЬгісаіог ['1и:ЬпкеіЮ] п 1) мас-
ІиЬ
693
Іиі
тйльник; 2) тех. маслянка; пристосування для змащування.
ІиЬгісііу [1и:'Ьп$іІі] п 1) мастильні властивості; маслянистість; 2) перен. слизькість, ухильність, вивертливість; непостійність; 3) похітливість, розбещеність.
1иЬгісои$ ['ІшЬпкзз] асі] 1) гладкий; слизький; 2) перен. ухильний, вивертливий; непостійний; 3) похітливий.
Ьисаз ['Ішказ] п ч. ім'я Лукас.
Ілісса оіі ['1и:ка:'оі1] п маслинова олія найвйщого ґатунку.
Іисе [1и:з] п щука; прісноводна рй-ба.
Іисепі ['1и:зпІ] асі] 1) сяючий; яскравий, світлий, блискучий; 2) прозорий; що просвічує.
Ьисегпе [1)и:'8а:п] п геогр. н. м. Люцерн.
Іисеше [1и:'8о:п] п бот. люцерна.
Іисез ['Ци:$і:г] рі від Іих.
ЬисеПа [Іи.'зеО] п ж. ім'я Лусетта, Лючетта.
ЬисеПе [Іи.'зеї] п ж. ім'я Лусет.
Ьисіа ['1и:зр, '1и:зіз] п ж. ім'я Лу-сія, Люсія, Лючія.
Ьисіап ['Іи.зрп, Чи.рп] п ч. ім'я 1) Лусіан, Люсіан, Люціан; 2) іст. Лу-ціан.
Ьисіапа [,1и:8і'а:по] п ж. ім'я Лу-сіана, Люціана.
Іисід ['1и:зігі] ад] 1) яснйй, зрозумілий; ~ ехріапаїіоп зрозуміле пояснення; ~ тіпд яснйй розум; 2) з яснйм розумом; 3) поет, яскравий; 4) світлий, прозорий.
ІисШііу [ІиґзкЬіі] п 1) ясність, зрозумілість; 2) ясна свідомість, просвіток; 3) поет, яскравість; прозорість.
Ьисіе ['1и:зі, 'Ци:8і] п ж. ім'я Лусі, Люсі.
Ьисіеп ['Ішзрп, '1и:8іап] п ч. ім'я Лусьєн, Лусієн, Люсьєн.
Ьисіґег [Чи:8іГз] п 1) міф. Люцйпер; сатана; 2) поет, вранішня зоря, планета Венера; 3) (1.) сірнйк (тж 1. таїсЬ); 4 аз ргоид аз ~ гордий як Люцйпер.
Іисіґегоиз [ЦиґзіЬгаз] ад] 1) світлоносний; осяйнйй; 2) перен. що проливає світло (прояснює); що осяває.
ІисІЇидоиз [1]и:'ацидоз] ад] що уникає світла; що боїться світла (про кажана тощо).
Ьисіїе [їй:'вії] п ж. ім'я Лусіл, Лю-сіль.
Ьисіїіа [1и:'8І:1іа] п ж. ім'я Лусілія, Люсілія.
Ьисіїіа [їй:'зііо] п ж. ім'я Лусілла.
ЬисіІІе [їй:'зіі] п ж. ім 'я Лусіл, Лю-сіль.
Ьисіпа [Іиґзаіпо] п ж. ім'я Лусайна, Люціна, Луціна.
Ьисішіа [1и:'$шсЬ] п ж. ім'я Лусін-да, Люсінда.
Ьисіиз ['1и:з]98, амер. 'Іш/іаз] п ч.
ім'я 1) Лусіус, Лушіус, Люціус, Люцій; Люшес; 2) іст. Луцій.
Іиск [Ілк] п 1) щастя; доля; нагода; £оосі ~ щаслйва нагода, удача; £оод ~! щаслйво!, бажаю успіху!; Ьасі ~ невдача; нещастя; гои&Ь ~ гірка доля; Ьу £оосі ~ на щастя; 2) талан; успіх, удача; везіння, щастя; а £геаі ріесе оГ ~ рідкісна удача; Ье Ьаз по ~ йому не везе; іо гіде опе’з ~ покладатися на своє' щастя; Іо ігу опе’з ~ ризикнути, спробувати щастя; іо ризЬ (Іо зігеїсЬ) опе’з ~ спокушати долю; Гог ~! на щастя!; І ат іп (оиі оГ) ~ мені везе (не везе); Ьіз ~ Ьеїд доля йому всміхнулася; (Ье деуіГз о\уп ~ надзвичайна удача, страшенно повезло; уои аге іп ~’з и/ау вам повезло.
Іискіїу ['Ілкіїї] аду на щастя, щаслйво; з щаслйвої нагоди; ~ І \уаз ош и<Ьеп Ье саііед на щастя, мене не було вдома, колй він заходив.
1искіпе$8 ['Ілкіпіз] п 1) щастя; 2) везіння, удачливість.
Іискіезд ['Ілкіїз] ад] нещаслйвий, нещасний; безталанний; бідолашний.
Іиск-шопеу ['1лк,тлт] п монетка на щастя.
Ьискпо>у ['Ілкпаи] п геогр. н. м. Лак-нау.
Ьиску ['Ілкі] п ж. ім'я Лакі (зменш, від Ьисіїіа, Ьисіпда).
Іиску ['Ілкі] 1. п розм.: (о сиі (іо таке) опе’з ~ ушйтися вчасно; 2. ад] 1) щаслйвий, удачливий; вдалий; ~ Ге11о\у щаслйва людйна; ~ ріауег везучий гравець; уои аге а ~ до£ ви ща-слйвець (як поздоровлення нареченому)', ~ Ье§£аг (Ьаг£ее)! от щаслйвий!, повезло ж!; 2) що приносить щастя; 3) випадковий; ~ езсаре випадкове врятування.
1иску-Ьа& ['ІлкіЬгед] п мішок щастя (про лотерею).
Іисгаііуе ['Ішкгзііу] ад] вйгідний; доходний, прибутковий; ~ етріоутепі прибуткове заняття; ~ ігайїс вйгідна торгівля.
Іисге ['1и:ко] п матеріальна вйгода, барйш, прибуток, нажйва (завжди у негативному значенні).
Ьисгесе [1и:'кгі:з] п ж. ім'я Лукріс, Лукреція.
Ьисгеїіа [їй:'кгі:£]з] п ж. ім'я Лук-рішія, Лукріша, Лукреція.
Ьисгеїіиз [Іиґкгіф’аз, амер. 1и:'кгі:р8] п ч. ім'я Лукрішус, Лукрецій.
ІисиЬгаїе ['1и:к]и:ЬгеіІ] у 1) працювати (писати, учйтися) ночами; 2) старанно (ретельно, завзято, наполегливо) працювати.
ІисиЬгаїіоп [,1и:к]и:'Ьгеі[п] п 1) праця (заняття) ночами; 2) старанна (ретельна, завзята, наполеглива, напружена) праця; 3) рі старанно опрацьований літературний твір.
Ьиссиїїеап [1и:'кл1ізп] ад] лукуллів; ~ Геазі (Ьапциеі) лукуллів бенкет.
Ьису ['1и:8і] п ж. ім'я Лусі, Люсі.
Ьніісгоиз ['1и:дікгз8] ад] смішнйй; сміховйнний; безглуздий.
1шіісгои5Іу [ '1и:дікгз8Іі] аду смішно; сміховйнно; безглуздо; до смішного.
Ьшіоуіс [ЧшсЬуік] п ч. ім'я Лудо-вик, Людовик.
Ьшіотоск ['1и:до\¥ік] п ч. ім'я Лю-довик.
ЬшЬгів ['ІисЬуїд] п ч. ім'я Лідуіг, Людвиг.
Ьиеііа [Іи'еіа] п ж. ім'я Луелла.
Іиев ['1и:і:г] п мед. 1) сйфіліс; 2) епідемія; 3) чума.
ІиґТ [1л£] п (скор. від Ііеиіепапі) амер. жарт, лейтенант.
Іиіїа ['ІлЬ] п бот. люфа.
ЬиЙкгіев [ЧиЙкгі:д] пнім. повітряна війна.
ІлгіЬуаіїе ['1иЇЇУа:Ь] п нім. люфт-вафе, військово-повітряні сйли Німеччини.
1и& [Ілд] 1. п 1) волочіння, тягання; 2) сіпання, смйкання; 3) рі амер. розм. пишання; Іо риі оп ~з пишатися, триматися зарозуміло; 4) шотл. вухо; 5) ручка; 6) тех. вушко, вічко; наконечник; 7) вйступ, лапка; потовщення; кулак; 8) тех. хомутик, затискач; кронштейн; підставка; підвіска; консоль; 9) зоол. пісковйця; 2. у 1) тягтй, волочйти, волоктй; 2) сіпати, смйка-ти; □ ~ алуау, ~ оїГ відтягати; потягтй; ~ іп, ~ іпіо недоречно згадати; бовкнути ні в тин, ні в ворота; ~ оиі витягувати, виймати (з чогось).
1іі£е [1и:з] п фр. сани, тобоган.
1іі££а£е ['Ілдісіз] п багаж; ~ Ьооі багажник (автомобіля)', ~ ойісе камера для схову багажу; ~ зрасе багажне відділення; ~ уап багажний вагон.
1и§£ег [ Ілда] п мор. люгер.
Іи£$аіІ [ 'Ілдзеїі] п люгерне вітрйло.
Іи^иЬгіоиз [1и:'д^и:Ьпо8] ад] 1) сум-нйй, похмурий; 2) траурний, скорботний.
1и&-5¥опп ['1лдд¥о:т] п зоол. пісковйця.
Іліке [1и:к, 1)и:к] п ч. ім'я 1) Лук, Льюк, Люк; 2) бібл. Лука.
Іике^агт ['1и:к\¥о:т] ад] 1) тепленький, теплуватий; ~ Еоод ледь тепла їжа; 2) холодний; без ентузіазму; без завзяття; байдужий; млявий; ~ а^гее-тепі неохоча згода.
Ілікіе ['1и:кі] п ч. ім'я Лукі.
Ьиіа ['1и:1о] п ж. ім'я Лула (зменш, від Ьоиіза, Ьоиізе).
Іиіі [1а1] 1. п 1) тимчасове затйш-шя; тимчасове заспокоєння; перерва; а ~ іп ІЬе їївЬііпв затйшшя між боями; а ~ іп сопуегзаііоп перерва в розмові; 2) щось заспокійливе (заколйсливе); 3) колискова пісня; 2. у 1) заспокоювати, пом’якшувати (біль тощо); 2) за-
Іиі
694
Іші
колйсувати, колихати (дитину)', співати колискову пісню; 3) вщухати, затихати (про бурю, шум тощо); 4) приспати (підозру); 5) вселяти впевненість (у когось — іпіо).
ІиІІаЬу ['ІАІоЬаі] 1. п 1) колискова (пісня); 2) м’які, заспокійливі звуки (дзюрчання струмка тощо); 2. V заколисувати; заспокоювати; присипляти.
Ьиіи [1и:1и:] п ж. ім'я Лулу (зменш, від Ьоиіза, Ьоиізе, Ьису).
Іиіи ['1и:1и:] п амер. розм. щось особливе, видатне, першокласне, чудове.
1шпЬа£0 [Ілт'Ьеідои] п мед. люмбаго, простріл.
ІишЬаг ['ІлтЬо] ад] анат. поперековий; ~ уеПеЬгае поперекові хребці.
ІшпЬег [ ІлтЬо] 1. п 1) амер. лісоматеріал; будівельні матеріали; 2) старі меблі; громіздкі непотрібні домашні речі; 3) мотлох; щось непотрібне; 4) зайвий жир (у коней); 5) грюкання, гуркіт; 6) позичкова каса лихваря; 7) гроші, одержані під заставу; ~ сігуіп§ амер. сушіння лісоматеріалів; ~ кііп амер. лісосушарка; іо Ье іп ~ бути арештованим (ув’язненим); 2. V 1) захаращувати старими меблями (непотрібними речами) (кімнату тощо); звалювати безладно (тж ~ ир); 2) засмічувати, забивати (голову, розум); 3) амер. пиляти (валити, рубати) дерева; 4) розпилювати, заготовляти лісоматеріали; 5) грюкати, гуркотіти (тж ~ а1оп£, ~ Ьу, ~ разі); 6) рухатися незграбно (вайлувато).
ІитЬег-сатр ['ІлтЬакзетр] п амер. лісозаготівля; табір (селище) на лісозаготівлі.
ІшпЬег-саїтіег ['ІлтЬаДаегіа] п амер. лісовоз (судно).
ІшпЬегег ['ІлтЬаго] п амер. лісоруб.
ІішіЬегіпз ['ІлтЬапт]] 1. п амер. 1) рубання лісу; лісорозробки, лісозаготівля; 2) торгівля деревиною (деревом); 2. аф 1) що рухається вайлувато (незграбно, шумно); незграбний; 2) що гуркоче (гримить, грюкає).
ІитЬепаск ['ІлтЬасІзаек] п 1) лісоруб, дроворуб; 2) куртка «лісоруб».
ІитЬегтап [ІАтЬотоп] п (рі Іит-Ьегтеп [-тап]) 1) лісоруб, дроворуб; 2) амер. лісопромисловець; торговець деревом.
ІитЬег-тіїї [ ІАтЬа'тіІ] п амер. лісопильний завод.
ІитЬег-гоот ['ІлтЬагит] п 1) хижа, комірка; 2) дровнйк.
ІитЬегзоте ['ІАтЬазот] аф важкйй, громіздкйй; незграбний.
ІитЬег-Ігаде ['ІлтЬа'ігеїсІ] п торгівля деревом.
ІитЬегуагсІ ['ІАтЬа]а:сІ] п амер. лі-совйй склад.
ІшпЬосІогааІ ['1лтЬои'сІо:89І] аф анат. поперекбво-спиннйй.
ІшпЬгісаІ ['ІАГпЬпкаІ] аф анат. червоподібний.
ІитЬгісиз ['ІАтЬпказ] п зоол. піс-ковйця.
Ішпеп ['Ци.тап] п (рі Іитіпа) 1) фіз. люмен (одиниця світлового потоку); 2) анат. просвіт потоку (артерії, вени); 3) бот. порожнйна клітйни.
Іитіпа ['Ци:тіпа] рі від Іитеп.
Іитіпагу ['Іи.тіпап] п 1) світйло; 2) джерело світла; 3) знаменйтість, світйло.
Іишіпезсепсе [Ди:ті'пе8П8] п свічення, люмінесценція.
1шпіпе$сепі [Ди.ті'пеззпі] аф світ-нйй, люмінесцентний.
Ішпіпіїегоиз [,1и:ті'пі£ага8] аф світлоносний, люмінофбрний.
Іитіпозіїу [Дшті'позіП] п 1) освітленість, яскравість світла; 2) ел. світність.
Ішпіпоиз [Чштіпаз] аф 1) світнйй, світлянйй; світловйй; ~ еіГісіепсу світлова віддача; ~ іпіепзіїу сйла світла; ~ зоигсе джерело світла; 2) блискучий; 3) освічений; 4) яснйй, зрозумілий; 5) що проливає світло (на щось); що проясняє (щось).
Ішптох ['ІАтокз] п амер. розм. 1) вайло; 2) простак.
Іитту [Чаші] аф розм. першокласний, першосортний; чудовий.
Ішпр [ІАґпр] 1. п 1) брйла, грудка, велйкий кусок; а ~ оГ сіау грудка глй-ни; тлінне тіло; іо Ьгеак іпіо ~з розбйти на шматкй; а ~ іп іЬе (опе’з) іЬгоаі клубок у горлі; 2) велйка кількість; купа; а ~ оГ топеу купа грошей; 3) опух, гуля; бугор, вйступ; а Ьасі ~ оп іЬе ГогеЬеасІ велйка гуля на лобі; 4) розм. дурень, бовдур, лобур; тупоголовий; 5) мет. болванка; 6) незграбна людйна; 7) іхт. морськйй горобець; ~ зит загальна сума; одноразово виплачувана сума; ~ зи§аг колотий (пйля-ний) цукор; іп (Ьу) ІЬе ~ оптом, гуртом; в цілому; іо іаке іп (Ьу) ІЬе ~ брати оптом; розглядати в цілому; аіі оГ а ~ усе разом, загалом; Ье із а ~ оГ зеІГізЬ-пезз він егоїст до самих кісток; 2. V 1) утворювати грудкй, збиватися в грудкй; 2) змішувати в купу (в загальну масу); з’єднувати (різніречі); 3) брати (віддавати) оптом (гуртом); 4) важко ступати (ітй, сідати, опускатися) (тж ~ сіоу/п); 5) бути невдовбленим; мати сердйтий (похмурий) вйгляд; < іо ~ іі хоч-не-хоч мирйтися з чимсь; іо ~ Іаг^е триматися зарозуміло.
Ішпр-соаі [ ІАтркоиІ] п великоку-скове вугілля.
Ішпрег ['ІАіпра] п 1) портбвйй вантажник; 2) дрібнйй підрядчик.
ЬіШр-ГізЬ І'ІАГПрГі/] п іхт. морськйй горобець.
Ішпріпз [ ІАГпрп]] 1. п орієнтовний розрахунок; 2. аф 1) розм. велйкий;
повний; 2) гуртовйй, огульний; 3) важкйй (про ходу); вайлуватий; незграбний.
ІишрізЬ [Ілтрі/] аф 1) товстйй; безформний; 2) незграбний, непово-роткйй, опецькуватий; 3) тупйй, дур-нйй; 4) пригнічений, зажурений.
Ішпр-зшп ['Ілтрзлт] аф'. оп а ~ Ьазіз при акордній оплаті.
Ішпру [Члтрі] аф 1) грудкуватий; горбкуватий; 2) вкрйтий брйжами; ~ зеа неспокійне море; 3) важкйй, незграбний; опецькуватий; 4) розм. п’яний; ~ )а\¥ вет. актиномікоз (хвороба рогатої худоби).
Ьшіа ['1и:по] п 1) міф. Місяць; 2) срібло (в алхімії).
Ішіасу ['Іи.позі] п 1) мед. психоз; божевілля; несамовйтість; 2) юр. неосудність; 3) мед. сомнамбулізм; 4) розм. велйка глупбта; безглуздий вчйнок; ~ Іаи/з законодавство щодо психічно хворих.
Ішіаг |'1и:па] аф 1) місячний; що стосується Місяця; ~ сіізіапсе місячна відстань (відстань від Місяця до Сонця, до якоїсь планети, зірки); 2) блідйй (як смерть); 3) серпоподібний; < ~ саизііс хім. ляпіс; ~ роїііісз питання, що не мають практйчного значення.
Ішіагіап [Іиґпєапзп] п 1) мешканець Місяця; 2) астроном, що вивчає Місяць.
Шпагу ['1и:пап] див. Іипаг.
Іипаіе [Чи:пеіІ] аф що має форму півмісяця, у вйгляді півмісяця.
Іипаііс ['Ішпаїїк] 1. п божевільний; ненормальний; безумець; лунатик; 2. аф 1) божевільний, безумний; шалений; 2) дуже дурнйй; ~ азуіит психіатрйчна лікарня, будйнок для божевільних; ~ Ггіп£е екстремісти; фана-тйчні прихйльники, скажені; ~ роїісу нерозсудлива політика.
Ішіаііоп [Іиґпеї/п] п 1) місяць (період обертання Місяця навколо Землі); 2) менструація.
ІипсЬ [Ілпі/] 1. п 1) ленч, другий сніданок; Ьазкеї ~ пікнік; ю Ьауе (іо іаке) ~ снідати, закушувати; 2) амер. легка закуска; 3) офіційний сніданок; 2. у 1) снідати; 2) розм. пригощати сніданком.
ІипсЬеоп [’ілпі/ап] 1. п 1) офіційний сніданок; 2) легкйй сніданок; ~ уоисЬег талон на обід; 2. у снідати.
ІипсЬеоп-Ііскеї ['ІлпІрпДікіі] п талон на сніданок (у дешевому ресторані).
ІипсЬеопеИе [Дапі/з'пєі] помер. 1) закусочна, буфет; 2) легкйй сніданок.
ІшісЬгоош ['Ілпі/гит] п амер. закусочна.
Ііте [1и:п] п 1) ямка, лунка; 2) предмет (малюнок) у формі півмісяця; 3) рі припадки божевілля; дйкі вйхватки.
Іипеїіе [Іиґпеї] п 1) архт. кругле вікно на даху; тимпан; 2) військ, лю
Іип
695
Іих
нет; 3) опт. увігнуто-опукле скло; 4) ледь опукле скло (для годинника).
1ип£ [їді]] п анат. легеня; ІЬе ~з легені; ~ сауііу мед. легенева каверна; ~ Гєуєг крупозне запалення легень; іпЯаттаїіоп оГ ІЬе ~з мед. запалення легень, пневмонія; 4 ^оосі ~з сйльний голос; ~з оГ Ьопсіоп парки і сквери Лондона та околиць; аі ійе Юр оГ опе’з ~з щосили, на повний голос.
Іші^е [Ілпдз] 1. п 1) кидок; стрибок уперед; стрімкий рух; 2) спорт. випад (у фехтуванні); 3) швидке пірнання (занурення); 4) корда; круг, по якому ганяють коня на корді; 2. V 1) спорт, робйти вйпад (фехтування); завдавати удару від плеча (бокс); 2) кй-нутися, рйнути уперед; 3) ганяти на корді; 4) ходйти на корді (про коня).
Ішц’ег ['1лг)дз] п амер. розм. з хворими легенями; туберкульозний; сухотний.
1ип£І [ Члі^ді:] п пов’язка на стегнах; тканйна для пов’язок на стегнах (на тюрбани).
Іипв-ромгег ['1лд,раио] п сйла голосу.
1ші£-іе$іег ['1лі],1е8іа] п мед. спірометр.
Іип^уогі [ '1лі]\У9.1] п бот. медунка, легенева трава.
ІипіГопп ['1и:ш£о:т] асі] місяцепо-дібний.
1шіі$о1аг [Ди:пі'$ои1а] аф астр. місячно-сонячний; ~ іпПиепсе вплив Місяця і Сонця.
ІипкЬеасі ['ІлдкЬесІ] п амер. розм. бовдур, дурень, телепень.
Ішіиіе ['1и:п]и:1] п 1) ямка, лунка; дучка; 2) тех. луночка.
Іиріп ['1и:рт] п бот. люпйн.
Іиріпе ['1и:рат] аф 1) вовчий; 2) що стосується вовків; характерний для вовків; 3) звірячий, вовчий.
Іириз [Чигроз] п мед. вовчак, вовчий лишай; туберкульоз шкіри.
ІигсЬ [19:1/] 1. п 1) крен; Ю §іує а ~ накренйтися; 2) хитка хода; похй-тування; 3) амер. нахил, тенденція; 4) одержання переваги (перед кимсь); <*• аі (оп, ироп) ійе ~ у засідці; Іо Іеауе зтЬ. іп Ійе ~ покйнути когось у біді (у тяжкому становищі); 2. у 1) кренй-тися, накренйтися; 2) похитуватися, ітй нетвердою ходою (хитаючись); 3) одержати перевагу; вйпередити (когось — у одержанні вигоди); 4) обдурити.
Іигсйег ['Іо.ір] п 1) злодюжка; шахрай; крутій; 2) шпигун; 3) мислйвсь-кий собака; собака-шукач; 4) розм. судовйй прйстав.
Іипіап ['І9:сІ9ПІ 1. п розм. нероба; ледащо, ледар; волоцюга; 2. аф ледачий; бродячий; гультяйський.
Іиге [І/иа] 1. п 1) спокуса; спокусливість; принадність, принадна сйла; 2) мисл. вабик; приманка; 3) нажйвка;
2. у 1) приваблювати, принаджувати; заманювати; 2) спокушати; 3) мисл. приманювати, принаджувати; прикормлювати.
Іигій ['ЦизгісІ] аф 1) вогненний; палаючий; 2) грозовйй; буремний; похмурий; ~ Иіипсіег-сІоисІз похмурі грозові хмари; Іо сазі а ~ 1і§йі оп зтій. кйдати зловісне (похмуре) світло на щось; 3) мертвотно-блідйй, страшнйй; 4) трагічний; приголомшливий; 5) гря-знувато-брунатний, бурий; 6) сенсаційний.
Іигк [1з:к] 1. п розм. трюк; обдурювання; оп ійе ~ підстерігаючи, підглядаючи; 2. у 1) ховатися; причаюватися; перебувати в засідці; 2) приховуватися; залишатися непоміченим; крйтися; 3) крастися (тж ~ аіопв, ~ оиі).
1игкіп£-р1асе ['І9:кіі]р1еі8] п таємне (потайне) місце; схованка.
Ішту ['Ілп] п вантажний автомобіль, грузовйк.
Ьизака [1и:'за:кз] п геогр. н. м. Лусака.
1и$сіои$ [Іл/зз] аф 1) соковйтий і солодкий; ароматний; ~ ^гарез солодкий запашнйй виноград; 2) ласкавий, пестлйвий (для слуху тощо); ~ тизіс приємна музика; 3) нудотний; 4) переобтяжений; пишномовний, кучерявий (про стиль тощо).
[1л/] п ч. ім'я Лаш (зменш, від Ьисіиз).
ІизЬ [1а/] 1. п розм. 1) спиртнйй напій; 2) п’яний; 3) запій; 2. аф 1) соковйтий; буйний, пйшний (про рослинність); 2) покрйтий буйною (пйшною) рослйнністю; 3) амер. з безліччю непотрібних прикрас; квітчастий, кучерявий, витіюватий; 3. у розм. 1) випивати, напиватися; 2) підпоювати.
ІизЬу [’іа/і] аф розм. п’яний, на-підпйтку, підхмелений.
Іизогу ['1и:89п] аф розважальний; грайлйвий, пустотлйвий; веселий.
Іизі [ІА8І] 1. п 1) хтйвість, похіть; 2) сйльне бажання, прйстрасть (до чогось — оГ, Гог); жадоба (чогось); а ~ оГ рои/ег жадоба влади; 2. у 1) відчувати жагу (пожадливість, фізйчний потяг, ваблення); 2) прйстрасно (сйльно) бажати.
Іизійіі І'ІлзіГиІ] аф похітлйвий.
Іизіііу [ ІАЗІїІі] аф 1) з жадобою, з пожадливістю; 2) сйльно, міцно, з сй-лою.
І118ІІПЄ88 ['ІА8ІШ18] П ЗДОрбв’я, МІЦЬ, сйла, бадьорість.
Іизіга [Ілзігз] рі від Іизігит.
Іизігаї [ ІА8ІТ9І] аф 1) очиснйй; 2) п’ятирічний (про період).
Іизігаіе ['ілзітеїі] у приносити очисні жертви; здійснювати обряд очй-щення.
Іизігаїіоп [ілз'їгеї/п] п 1) очйщен-ня; принесення очисної жертви (у стародавньому Римі); 2) жарт, обмивання.
Іизіге ['Ілзіа] 1. п 1) блиск; сяяння; глянець; лиск; 2) слава; розкіш; 3) люстра; 4) рі скляні підвіски (люстри); 5) блискуча напівшерстяна тканйна; 6) апретура; 2. у 1) надавати блйску; 2) наводити глянець; 3) ставати блискучим.
1и$іге1е$$ ['ІЛ8І9І18] аф позбавлений блйску; матовий; тьмяний.
1и$ігіп£ [Ілзіггд] п текст, люстрйн.
Іизігоиз ['ІЛ8ІГ98] аф блиск^ий; глянсуватий.
Іизігаш ['Ілзігзт] п (рі тж Іизіга) 1) очйщувальна жертва (у стародавньому Римі); 2) п’ятиріччя, п’ятирічний період.
1іі8іу [іазіі] аф здоровий, дужий; міцнйй; сйльний; кремезнйй.
Іиіапізі ['1]и:Ізпі8І] п гравець на лютні.
Іиіе [Ци:1] 1. п 1) лютня; 2) замазка; мастйка; 3) амер. буд. правило; 2. у 1) грати на лютні; 2) звучати подібно до лютні; 3) замазувати замазкою.
Іиіесішп [Ци:'іі:/ют] пхім. лютецій.
Іиіепізі [ 'Ци:Ші8І] див. Іиіапізі.
Іиіеоиз ['1)и:1і98] аф жовтогарячий, оранжево-жовтий, червонувато-жовтий.
Ьиіеііап [1и:'іі:рп] аф іст. парйзь-кий.
Іиіеііиш [Ци: 'іі:/іат] див. Іиіесіит.
ЬиіЬег ['1и:09, 'Ци:0о]] п ч. ім'я Лу-тер, Лютер.
ЬиіЬегап ['1и:0ог9п] 1. п лютеранин; лютеранка; 2. аф лютеранський; Ь. СЬигсЬ лютеранська церква.
Ьийіегапізш ['1и:09Г9піхт] п лютеранство.
Іиііпз ['1и:іп]] п 1) замазування замазкою; 2) замазка; мастйка.
Іиікі ['1]и:1із1] п 1) гравець на лютні; 2) майстер, що виготовляє лютні.
Іиіозе ['Циіоиз] аф бруднйй, покрйтий брудом, забруднений.
Іих [Ілкз] п (рі тж іисез) фіз. люкс (одиниця освітленості).
Іихаїе ['Ілкзеїі] у мед. вйвихнути.
Іихаїіоп [Ілк'зеї/п] у мед. вйвих.
Іихе [Іикз] п фр. люкс; есііііоп сіє ~ розкішне видання; аіїісіез сіє ~ предмети розкоші.
ІліхешЬигз ['ІлкззтЬагд] п геогр. н. Люксембург (держава і місто).
Іихигіапсе [Ілд'х/иопопз] п 1) буйний ріст; достаток; 2) розкіш, пйшність, пишнота; 3) багатство (уяви тощо).
Іихигіапсу [Ілд'х/иапапзі] див. Іихи-гіапсе.
Іихигіапі [Ілд'хіиогюпі] аф 1) буйний; багатий; пйшний; 2) родючий; плідний; плодовйтий; 3) квітчастий; пишномовний; вигадливий (про стиль).
Іих
696
Мас
Іихигіаіе [1лд'2]иопеіІ] у 1) насолоджуватися (чимсь); знаходити задоволення; 2) розкошувати; жити в розкоші; 3) буйно (пишно) рости; розростатися.
1ихигіои$ [Ілд'гіиогюз] аф 1) розкішний; 2) ласий до розкошів; що любить розкіш; марнотратний.
1ихигіои$1у [1лд'г)иап98Іі] аду 1) розкішно; чудово; 2) з насолодою.
Іихигу [Члкрп] п 1) розкіш; іо ііує іп ~ жити в розкоші; іо Ье Іарресі іп ~ потопати в розкоші; 2) предмет розкоші; 3) велике задоволення, насолода; ійе ~ о£ а £оосі Ьоок задоволення від читання гарної кнйжки; 4) розкішний спосіб життя.
Ілігоп [їй:'гоп] п геогр. н. острів Лусон.
Ьуіу [1уі:у] п геогр. н. м. Львів.
Іуаш [Чают] п 1) швбра (для собаки); 2) (скор. від Іуат-йоипсі) шукач (про собаку).
ІусапІЬгору [Іаі'кгепбгорі] п 1) мед. лікантропія; 2) чудодійне перетворення людини на вовка (на дикого звіра) (у казках).
Іусеиш [Іаі'зют] п 1) (Ь.) ліцей (у стародавніх Афінах); 2) ліцей (середня школа); 3) лекторій; читальня; 4) амер. організація для влаштування популярних лекцій (концертів тощо).
Ьусіс1а$ [ЧізісІгез] п ч. ім'я Лісідас, Лікід.
Іусоройіиш [Даїко'роисіізт] п бот. п’ядич.
Ьусипріз [1аГко:до8] п ч. ім'я Лай-кергус, Лікург.
Ьугііа [Чісііо] п ж. ім'я Лідія.
Іуе [Іаі] п 1) хім. луг; 2) тех. зоління; бучення.
1уіп£ [Чаїїд] 1. п 1) брехня; неправда; брехлйвість; неправдйвість; 2) лежання; 3) місце для лежання (для
відпочинку); 4) упор лежачи (гімнастика); 2. аф 1) помилковий, хибний; 2) брехлйвий, неправдивий; 3) обманний, облудний; а ~ ргорЬеі лжепророк; 4) лежачий; 3. ргез. р. від Ііе II, III.
1уіп£-сіо£ [Чаіп]сІод] п сетер.
1уіп£-іп ['1аіп]'іп] п пологи, роди; післяпологовий стан; ~ Ьо8рііа1 пологовий будйнок; ~ регіосі післяпологовий період; ~ хуотап породілля.
1уіп&-ир [Чат]'лр] аф очікувальний; ~ агеа військ, район очікувальних позйцій.
Іутв-^аІІ [Чаіп]ууо:1] п геол. лежачий бік.
Іуке-туаке [Чаїк^еік] п нічне пильнування біля тіла небіжчика.
Ьуіе [Іаіі] п ч. ім'я Лайл.
Ьутап [Чаїтоп] п ч. ім'я Лайман.
Ьуте [Іаїт] п ч. ім 'я Лайм (зменш, від Ьутап).
Ьуте Вау [Чаїт'Ьеі] п геогр. н. затока Лайм.
Іуте-£га$з [Чаітдга:$] п бот. піщаний колосок.
ІутрЬ [1іт£] п 1) фізл. лімфа; апітаї ~ вакцйна; 2) поет, чйста вода; джерело чйстої водй; джерело.
Іутріїаііс [Ііт'Езеїік] 1. п лімфатична судйна; 2. аф 1) анат. лімфатичний; ~ §1апс1 лімфатйчна залоза; 2) флегматичний; в’ялий; слабий; хирлявий.
1утрЬ-се11 [ ЧітГзеї] див. ІутрЬосуіе.
1утрЬ-§1аш1 [ ЧітЕдкепсІ] п анат. лімфатйчна залоза.
Іутркосуіе ['Ішгіздаїі] п анат. лім-фоцйт.
Ьуп [Ііп] п 1) ж. ім'я Лін (зменш, від Ьіпсіа, Ьупсіа); 2) ч. ім'я Лін (зменш, від Ь1е\уе11уп, Ь1е\уе1уп).
Іупсеап [1іп'$і:оп] аф 1) рисячий; 2) з гострим зором.
ІупсЬ [Ііпі/І у амер. лінчувати, роз
правлятися самосудом; Ь. 1а\у закон (суд) Лінча, самосуд, лінчування.
ІупсЬіпз ['Ііпі/п]] п лінчування. Ьушіа [ЧіпсЬ] п ж. ім'я Лінда. Ьуїкіоп [ЧіпсЬп] п ч. ім'я Ліндон. Ьуі1(І8ау [Ч1ПСІ21] п ж. ім'я Ліндзі. Ьуі1(І8Єу [Ч1ПСІ21] п ж. ім'я Ліндзі. Ьупе [Ііп] п ж. ім'я Лін.
Ьуші [1ш] п 1) ж. ім'я Лін, Ліна, Лінна; 2) ч. ім'я Лін.
Ьушіе [Ііп] п ж. ім'я Лін.
ЬуП5ЄУ [Ч1П21] п ж. ім'я Лінзі.
Іупх [1іі]к8І п 1) рись; 2) хутро рйсі. 1упх-еуе(1 ['1іг)к$аісі] аф з гострим зором, гострозорий.
Ьуоп5 [Чаюпг, Ді:'о:і]] п геогр. н. м. Ліон.
Ьуга [Чаїдго] п 1) астр. Ліра (сузір'я); 2) ж. ім'я Лайра, Ліра.
Іугаіесі [ЧаюгеїІїсІ] аф ліроподібний.
Іуге [Чаю] п ліра.
1уге-Ьіг(1 [ЧаюЬд:<1] п орн. лірохвіст.
Іугіс [Чігік] 1. п 1) ліричний вірш; 2) рі лірика; слова пісні; 2. аф 1) ліричний; ~ роеігу лірична поезія, лірика; ~ сігата, ІЬе ~ зіа§е опера; 2) по--лірйчному настроєний.
Іугісаі [Чіпкої] аф лірйчний; ~ роеі поет-лірик.
ІугіСІБШ [Ч1Г1812Ш] п лірйзм.
ІуГіГогпі [Чаюп£о:т] а# ліроподібний. 1угІ8І І [Чаюпзі] п лірник, гравець на лірі.
Іугізі II [Ч1П8І] п лірйчний поет, лірик.
Ьузашіег [Іаі'заепсЬ] п ч. ім'я Лай-сандер, Лісандр.
1узІ8 [Чаі8і8] п мед. лізис.
Іузої [Чаїаоі] п фарм. лізол. 1у§8а [Ч180] п мед. сказ.
1у$$іс [Чі8ік] аф що стосується сказу. Іуііс [Чііік] аф хім. розчйнний.
м
М, ш [ет] п 1) 13-та літера англійського алфавіту; 2) (М) тйсяча (у системі римських цифр).
’ш [т] розм. скор. від ат.
та [та:] п (скор. від татта) дит. ма, мама.
та’ат [тгет] п (скор. від тасіат) розм. пані (звертання до заміжньої жінки).
МаЬ [тгеЬ] п ж. ім'я Меб, Маб (зменш, від МаЬеІ, АтаЬеІ).
МаЬеІ ['теїЬІ] п ж. ім'я Мейбл, Мабел, Мейбел.
МаЬ$ [тгеЬг] п ж. ім 'я Мебз, Мабз, Мабс.
Мас [тгек] п 1) амер. розм. хло
пець, парубок; Іізіеп, ~! ей, парубче!, ей, ти!; 2) знев. Мек (кличка шотландця); 3) ч. ім'я Мак.
тас [таек] п (скор. від тас(к)іпЮ8й) розм. макінтош, плащ.
тасаЬге [то'ка:Ьг] аф похмурий; жахлйвий; ~ сіапсе танець смерті.
шасасо [то'кеїкои] п зоол. 1) макака; 2) лемур.
тасжіат [то'ка:сІот] п щебеневе покриття.
шасасіатіге [то'кжсЬтаїг] V 1) мо-стйти щебенем; 2) вирівнювати.
Масао [то'каи] п геогр. н. Макао, шасагопі [,таеко'гоипі] п (рі таса-
гопі, тасагопіе8 [-їх]) італ. 1) макарони; 2) амер. кінострічка.
тасагопіс [,тгеко'гопік] ^жартівний, макаронічний (про стиль).
тасагооп [,тжко'ги:п] п мигдалеве печиво.
тасалу [пю'кз:] п бот. пальма.
тассаЬоу ['таекоЬої] п макуба (сорт нюхального тютюну).
тасе [теі8] п 1) іст. булава; 2) жезл; 3) дерев’яний молоток (для обробки шкіри); 4) сушені лушпайкй мускатного горіха.
МасесІопіа [,тае8і'сІоипіо| п геогр. н. Македонія.
Мас
697
шасі
Масесіопіап [,тж8і'сІоип)9п] 1. п македонець; 2. ад] македонський.
тасегаіе [’гпзєбогєіі] V 1) вимочувати; розмочувати; 2) виснажувати, знесилювати.
шасегаііоп [ут«8о'геі/п] п 1) вимочування; розмочування; 2) вйснаження, знесилення; 3) тех. вилуговування.
тасЬ [тав/] п амер. {скор. від та-сЬіпе, тасіїіпізі) 1) машйна; 2) машиніст; 3) механік.
тасЬеіе [то'і/еііі] п іст. мачете (ніж для рубання цукрової тростини тощо).
МасЬіауеІІіап [,тгекю'уе1юп] ад] макіавеллівський.
тасЬіпаї [тз'/ітої] ад] машйнний; механічний.
тасЬіпаіе ['таекіпеїі] V 1) інтригувати; замишляти лихе (зле); 2) робйти махінації.
тасЬіпаііоп [,тгекі'пеі/п] п 1) інтрйга; підступи; 2) махінація.
шасЬіпаіог ['тзекіпеїіо] п підбурювач, підмовник.
тасЬіпе [та'/іт] 1. п 1) машйна, механізм; 2) верстат; 3) транспортний засіб; автомобіль; літак; велосипед; 4) амер. розм. пожежна машйна; 5) механізм; (організаційний) апарат; зіаіе ~ державний апарат; ~ а§е вік машйн; ~ \уогкз машинобудівнйй завод; ~ 8расе мор. машйнний відділ; 2. V 1) піддавати механічній обробці; обробляти на верстаті; 2) шйти (на машинці); 3) розм. друкувати (тж ~ ой).
тасЬіпе-§ип [та '/і:пдлп] 1. п військ, кулемет; ~ Гіге кулеметний вогонь; 2. V вестй вогонь з кулемета, обстрілювати кулеметним вогнем.
тасЬіпе-^иппег [та'/і^п.длпа] п кулеметник.
тасіїіпе-тасіе [та'/ігптеїсі] ад] ма-шйнного виробнйцтва; зроблений механічним способом.
тасЬіпе-тап [та'/кптап] п (рі та-сіїіпе-теп [-тап]) 1) оператор, робітнйк за верстатом; 2) друкар.
тасЬіпе-тіпсІег [та'/і’п^татсіа] п робітнйк за верстатом, особл. друкар.
тасЬіпе-гіПе [та'/кп,гаіП] п амер. ручнйй кулемет.
шасЬіпегу [та'/і^пап] п 1) машйни; механізми; устаткування; іЬе Гасіогу із ециірресі и/ііії ир-іо-сіаіе ~ фабрика устаткована найновішими машйнами; 2) деталі машйни; 3) механізм, структура; 4) (організаційний) апарат.
шасІїіпе-БІїор [то'р:пРр] п О машинобудівнйй завод; 2) механічна майстерня; механічний цех.
тасЬіпе-іооІ (то'/і :піи:1] п 1) верстат; металорізальний верстат; 2) ма-шйна-знаряддя; 4 ~ ріапі верстатобу-дівнйй завод.
шасіїіпіпв [то'/іїпіі]] п механічна обробка різанням.
тасЬіпізі [тз'/і^ві] п 1) машино-будівнйк; інженер; 2) механік; слюсар--механік; 3) кваліфікований робітнйк; робітнйк за верстатом; 4) машиніст; 5) мор. моторйст; 6) швачка; швейник; 7) театр, машиніст сцени.
шасіїепі ['ґпаезіїапі] ад] рідк. худйй.
шясіпіобіі ['таекіпіз/] див. таскіп-ІО8ІЇ.
Маск [тзек] п ч. ім'я Мак.
Маскепгіе [тз'кепгі] п геогр. н. р. Маккензі; ~ Вау затока Маккензі.
таскегеї [ таекгої] п іхт. макрель; скумбрія.
Маскіпа^ ['таекіпо:] п 1) геогр. н. р. Мекінау; 2) вовняна ковдра; 3) велйкий плоскодонний човен.
таскіпіозії ['таекіпіо/] п 1) макінтош, плащ; непромокальне пальто; 2) непромокальна (прогумована) тканйна.
шаскіе ['таекі] 1. п друк. 1) пляма; 2) аркуш з бруднйм відбйтком; 2. V друк, бруднйти; плямувати.
тасопоскіе [то'кзпакі] п військ, розм. тушонка з овочами.
тасгате [то'кга.теї] п фр. бахрома, торочкй; макраме; мереживо.
тасгоЬіоБІБ [,таекгоиЬаі'з8і8] п довголіття.
тасгоЬіоііс [,тжкгоиЬаі'зіік] ад] довговічний, що живе довго.
тасгосерІїаІоиБ [,таекгои'8е£з1з8] ад] великоголовий.
тасгосіітаіе [,тжкгои'к1аітіі] п макроклімат.
тасгосоБт ['тжкгзкзгзт] п макрокосм, всесвіт.
тасгосгузіаіііпе [,тгекгои'кпзізіаіп] ад] великокристалічний.
тасгоеіетепі [,тжкгои'е1ітзпі] п біол. макроелемент.
тасго£гар1і ['тзекгоидга:Г] п мак-рознімок.
тасгоіо^у [тз'кгзізсізі] п книжн. багатослівність, просторікування.
тасгошеіеогоіозу ['таекгои^тіг^о-'гзізіізі] п метеорологія велйких просторів.
шасгоп І'тжкгзп] п фон. знак до-вготй голосного звука.
шасгозсоріс [,тжкгои'8кзрік] ад] макроскопічний, вйдймий неозброєним оком.
тасгоБігисіиге [,тжкгои'8іглкі/з] п макроструктура.
шасіаііоп [таек'іеі/п] п жертвопринесення; заклання (заколення) жертви.
шасиїа ['тжк]и1з] п (рі тасиїае) пляма (особл. на Сонці).
тасиїае ['таек]и1і:] рі від тасиїа.
тасиїаіе І [ тгекіиііі] ад] 1) забруднений, вймазаний; 2) друк, вкрй-тий плямами.
тасиїаіе II ['таек]и1еіі] у вкривати плямами.
таси1аіе<1 ['таек)и1еіікІ] ад] плямйстий; вкрйтий плямами.
шасиїаііоп [,таек)и'1еі/п] п 1) пля-мйстість (рослин, тварин); 2) пляма.
шасиїе [ тжкіи:!] п друк, пляма, дефект друку.
шасиїозе ['таек)и1ои8] ад] плямйстий, вкрйтий плямами.
шасиїоиз ['тгек)и1з8] див. тасиїозе.
шасі [тгед] 1. ад] 1) божевільний; схйблений; 2) скажений (про тварину); 3) шалений, несамовитий, лютий, розлючений (чимсь — аі, аЬоиі); 4) безрозсудний; необачний; 5) розм. прйстра-сно закоханий (у — аЬоиі, аіїег, оп); 6) розм. розгніваний; іо §еі ~ розсердитися; 2. у 1) зводити з розуму; 2) з’їхати з глузду.
Мас1а£а$саг [,тжсЬ'дае8кз] п геогр. н. Мадагаскар.
Масіа£а$$ [тгесЬдж8] п 1) мешканець Мадагаскару; 2) світлошкірий негр (з Ямайки).
тадат ['таесізт] п мадам; пані; добродійка (ввічлива форма звертання).
тасіате [тз'сІа:т] п (рі тезсіатез) фр. мадам, пані, добродійка; М.МагсеІІа пані Марселла (тж Мґ8. Магсеїіа).
тасіароііат [.таесіз'рзізт] п текст. мадаполам.
тасі-арріе [ 'таесІ,аер1] п 1) бот. дурман смердючий; 2) діал. баклажан.
тасі-Ьгаіп [ 'таесіЬгеїп] п заст. на-віжений.
тасІ-Ьгаіпед ['тгесГЬгетсІІ ад] заст. божевільний; навіжений; нестрйманий.
тасісар ['тгедкгер] п шйбеник, шибайголова, урвйголова; палйвода.
тасШеп ['таесіп] у 1) зводити з розуму; доводити до сказу; 2) дратувати, роздратовувати; виводити з себе; 3) з’їхати з глузду.
шасісіепіпз ['таедпід] ад] 1) прйк-рий, сумнйй; 2) що зводить з розуму; що виводить з себе; дратівнйй.
шасісіег ['таесіз] 1. п 1) бот. марена; 2) природний алізарйн; 2. у фарбувати мареною.
тасі-сіосіог ['тжфсІзкіз] п розм. психіатр.
Маскіу [таеф] п ж. ім'я Мадді (зменш, від Масіеіеіпе, Масіеііпе).
тагіе [теїсі] 1. ад] 1) зроблений, вйготовлений; 2) складений; 3) штучний; ~ \¥огсі вйгадане слово; 2. разі і р. р. від таке 2.
тагіеіу ['таедіГаї] у змочувати, зволожувати.
Масіеіга [тз'сіізгз] п 1) геогр. н. острів Мадейра; 2) мадера (вино).
Мадеіеіпе ['таесПіп] п ж. ім'я Ме-длін, Мадлен, Маделіна.
Магіеііпе [ 'тзесі(9)1іп] п ж. ім 'я Ме-длін, Маделін, Маделіна.
Масіеіоп ['таесіаіоп] п ж. ім'я Ма-делон.
та(1етоІ8ЄІ1е [,тасіт\уа:'хе1, ,таесі-
шасі
698
тав
от'геї] п (рі те8сіетоі8е11е8) фр. 1) мадемуазель (ввічлива форма звертання)', 2) гувернантка-француженка.
таде-ир ['текІ'лр] аф 1) складений, збірний; 2) штучний; вйгаданий; 3) з надмірною косметикою, намазаний (про обличчя)', 4) готовий (про одяг тощо).
МасІ£Є [тзедз] п ж. ім'я Медж, Мадж (зменш, від Магнаті, Маг^егу, Мадогіе).
та<І£е [таедз] п орн. сипуха.
тад-Ьеадед ['таесГЬесіїсі] див. тасі--ЬгаіпесІ.
та<ІЬои$е ['таесІЬаиз] п 1) розм. дім для божевільних; божевільня; 2) перен. бедлам.
тайій ['тгедкі] аф мокрий, вологий; сирий.
Ма<Іі$оп [’тгесіїзп] п геогр. н. м. Мадісон.
таШу ['таесіїї] асіу 1) безумно, шалено; до нестями; несамовито; 2) нерозсудливо; легковажно.
тагітап ['тгедтоп] п (рі тасітеп [-топ]) божевільний, безумець.
та(1пе88 [’тгесіпіз] п 1) божевілля; душевний розлад; 2) безумство; шаленість; несамовитість; 3) сказ (у тварин).
Мадос ['тгедок] п ч. ім'я Мадок, Медок.
Мадоппа [то'сіопо] п мадонна;
т. Іііу бот. біла лілія; латаття.
Мадоппа-ЬгаідеЛ [то'сІопо'ЬгеїсІїсІ] аф заплетений у дві коси (про волосся).
Магігаз [то'сіггез] п геогр. н. м. Мадрас.
та(1га$ [то'сігаїз] п 1) цупка бавовняна тканйна в смужку; 2) легка шовкова тканйна в смужку; 3) велйка квітчаста хустка з шовку (з бавовняної тканйни).
тадгазаЬ [то'сіггезо] п араб, медресе.
Масігісі [то'дпсІ] п геогр. н. м. Ма-дрйд.
тагігіег ['тгедпо] п військ, іст. товста дошка (балка).
шжігізаі ['тгедгідої] п мадригал.
тасігопе [то'сІгоип]о] п ісп. бот. суничне дерево.
Мадига [то'диого] п геогр. н. острів Мадура.
тасКуотап ['тгед^итоп] п (рі тасіи/отеп [-,\уітіп]) божевільна.
тжКуогі ['таесЬуоі] п бот. хрінниця, крес-салат.
Магіу ['тгеді] п ж. ім'я Маді.
Маесепа$ [ті'зітаез] п меценат.
таеїзігот ['теїізігоит] п вир; вихор; іЬе ~ оГ и<аг вир війнй.
таепасі [ 'тітгесі] п грецьк. міф. менада.
таезіго [таґезГгои] п (рі таезігоз [-оиг], таезйг [-п]) італ. маестро.
Має \Уе5і ['теї'^езі] п військ, розм.
1) надувнйй рятувальний жилет; 2) танк з двома баштами.
МаГекіпв ['тгеіїкп]] п геогр. н. м. Мафекінг.
таіїіск ['тгеіїк] V бурхлйво радіти, веселйтися, шаленіти від радощів.
таШе І'тгей] у заст. 1) заїкатися, затинатися; мймрити; 2) плутати, псувати; 3) затягувати, зволікати (час); 4) заплутувати, збивати з пантелйку, спантелйчувати.
тайа [тге'іїо] п італ. мафія.
таПс [ тгеіїк] ад] геол. мафічний, темний (про склад порід).
Мав [тгед] п ж. ім'я Маг, Мег (зменш, від Магвагеї).
тав [тгед] 1. п 1) розм. базікання, патякання; 2) розм. базіка, цокотуха; 3) розм. півпенні; 4) (скор. від та^а-гіпе) журнал; 5) (скор. в/дтавпеїо) магнето; 2. V розм. базікати, патякати.
шавахіпе [,тгедо'гі:п] 1. п 1) журнал, періодйчне видання; 2) військ. склад боєприпасів; речовйй склад; 3) військ, артилерійський погріб; магазйн (для набоїв); 4) кін. бобіна; 4 ~ есійог редактор журналу; 2. у 1) зберігати на складі; 2) складати в комору; поміщати на склад.
МавЛа ['тгедсЬ] п ж. ім'я Магда.
Мав«Іа1еп(е) [,тгедсЬ'1і:п] п 1) ж. ім'я Магдалін; 2) бібл. Магдаліна; 3) перен. покутна грішниця.
Мав<1еЬигв ['тгедсЬЬоїд] п геогр. н. м. Магдебург.
таве [теїсіз] п заст. 1) маг, чародій; 2) мудрець, учений.
Мавеїіап, Зігаіі оГ ['зїгеїіоута-'деіап] п геогр. н. Магелланова протока.
тавепіа [та'дзето] п фуксйн (анілінова фарба).
таввей [таедсі] ад] розм. роздратований; дратівлйвий.
Маввіе ['таеді] п 1) ж. ім'я Меггі (зменш, від Маг§агеі); 2) військ, розм. кулемет; < ~ Апп розм. маргарйн.
тавв<й [таедаї] п 1) ент. личйнка; 2) прймха, дивацтво; іо Ьауе а ~ іп опе’8 Ьеасі (Ьгаіп) бути примхливим; мати чудацтво; 3) примхлйва людйна; дивак.
шаввоі-ріе [таедаїраї] заст. див. тавріе.
таввоіу ['таедаїї] ад] 1) червйвий; 2) примхлйвий; химерний; дивацький; 3) розм. п’яний.
МавВУ [ таеді] п ж. ім'я Меггі (зменш, від Магвагеі).
таві ['теїсізаі] рі від та^из.
тавіап ['текізіап] 1. п маг, чарівник; волхв; 2. ад] 1) чарівнйй; 2) що стосується волхвів.
шавіс [ тгедзік] 1. п 1) магія, чари; чарування; чаклунство; 2) чарівність; 2. ад] магічний; чарівнйй, чародійний; ’Ф* - Іапіегп чарівнйй ліхтар; ~ еуе рад. індикатор настроювання.
шавісіап [та'дзі|п] п 1) чарівник,
чародій; чаклун; 2) рідк. мудрець; 3) фокусник.
тав&іег [та'сізізіа] п магістр (учене звання).
тав&іегіаі [.тгедзіз'ЬапаІ] ад] 1) владний; авторитетний; 2) судовйй, суддівський; 3) рідк. диктаторський.
таві$<гасу [ 'тгесізізігазі] п 1) збірн. магістратура; державні чиновники; 2) збірн. судові посадові особи; 3) посада судді.
таві$іга1 [та'сізізігаї] ад] 1) авторитетний; 2) мед. спеціально пропйсаний; 3) військ, головнйй, магістральний; 4) викладацький, учйтельський; ІЬе ~ 8іаїГ учйтельський склад (школи тощо).
тавкігаіе ['таесізізіпі] п 1) магістрат; суддя; 2) мировйй суддя; поліцейський суддя; 4 ехатіпіпв ~ слідчий.
тав&ігаіиге [ 'тгедзі8ґгаі]иа] п збірн. мирові судді.
тавта ['тгедта] п геол. магма.
Мавпа СЬагіа ['тгедпа'каїа] п іст. Велйка хартія вільностей (1215 року в Англії).
тавпапітИу [,таедпа'пітйі] п великодушність, щедрість; велич душі.
тавпапітоиз [тгед'пгеттаз] ^великодушний.
тавпаіе ['тзедпеп] п 1) магнат; оіі ~ нафтовий король; 2) вельможа.
шавпезіа [тавд'пі:р] п хім. палена магнезія; окис магнію.
тавпезішп [тгед'пі:г]ат] п хім. магній.
тавпеі ['тгедті] п 1) магніт; 2) електромагніт.
шавпеііс [тгед'пеїік] ад] 1) магнітний; магнетйчний; 2) що притягує (приваблює); 3) месмерйчний; ~ (іаре) гесогсіег магнітофон.
тавпеНсБ [тгед'пепкз] п рі (вжив, як 5іп%) фіз. магнетйзм.
тавпеїізт [ 'тгедпКіхт] п 1) магнетйзм; 2) магнітні властивості; 3) осо-бйста чарівність, привабливість.
шавпеіізі ['гпгедпНізі] п гіпнотизер.
шавпеШе ['тгедпйай] п мін. магне-тйт, магнітний залізняк.
шавпеііхаЬІе ['тгедпКаїхаЬІ] ад] що піддається намагнічуванню.
іїіавпеіігаііоп [,тгедпі1аі'геі/п] п 1) намагнічування; 2) намагніченість.
шавпеііхе ['тгедпііаіг] у 1) намагнічувати; 2) намагнічуватися; 3) притягати; приваблювати; 4) гіпнотизувати.
шавпеіігег ['тждпйаігої п гіпнотизер.
шавпеіо [таед'пііои] п ел. магнето; індуктор.
тавпеіотеіег [,таедпіЧотііа] п ел. магнітометр.
іїіавпеіошеігу [,таедпґ1отіпт| п фіз. магнітометрйчні вимірювання.
шавпеіорЬопе [таед'пгоґоип] п магнітофон.
та§
699
таі
тазпеігоп ['тждпіігоп] п фіз. магнетрон.
іїіа£пИіс(а1) [таед'тГік(аІ)] аф 1) чудовий, прекрасний; 2) вражаючий, переконливий; 3) велйчний, помпезний (про манери, стиль мови); 4) хвалебний.
МазпіГісаі [таед'тГікаеі] п 1) рел. величання Пречистої (Богородиці); 2) (т.) перен. величальна пісня.
тавпіїїсаііоп [,таедтГі'кеі|п] п 1) вихваляння, звеличування; панегірик; 2) збільшення; посйлення; 3) рад. підсйлення.
та^піПсепсе [тзед'тГізпз] п пишнота; розкіш.
та^пібсепі [таед'тГізпі| аф чудовий; пйшний; велйчний, розкішний.
та^піГіег ['таедтГаю] п 1) збільшувальне скло; лупа; 2) рад. підсйлю-вач.
ша^пНу [таедпіГаї] V 1) збільшувати; 2) перебільшувати; іо ~ сііГЙ-сиіііез перебільшувати труднощі; 3) вихваляти; 4): іо ~ опезеІГ чванитися, хизуватися.
та&пііуіп& ['таедпіГапд] аду. ~ §1азз збільшувальне скло; лупа.
тазпііодиепсе [тзед'пііокхудпз] п пишномовність; пихатість, чванлй-вість.
та^пііодиепі [тжд'пііак^опі] ад] пишномовний; пихатий, чванлйвий.
та£ПІІи(1е ['таедтди:сі| п 1) величина; розміри; 2) важлйвість, значущість; 3) велич.
Ма^поііа [таед'пои^а] п ж. ім'я Магнолія, Магноулія.
та§по1іа [тжд'поиііа] п бот. магнолія.
та£пит ['тзедпот] п вйнна сулія (на дві кварти); ~ Ьопит бот. жовта слйва; сорт картоплі; ~ ориз видатнйй літературний твір.
Ма£іш$ ['таедпаз] п ч. ім'я Мегнес, Магнус.
та&оІ ['таедаї] п 1) зоол. безхвоста мавпа, маго; 2) гротескна статуетка з фарфору (з слонової кістки) (китайської або японської роботи).
ша§ріе ['таедраї] п 1) орн. сорока звичайна; 2) базіка, балакун; щебетуха; 3) барахольник, барахольниця; 4) заст. знев. англіканський єпйскоп; 5) розм. півпенні; 6) розм. друге кільце (мішені).
Ма§$іе ['таедзі] п ж. ім'я Магсі, Мегсі.
тадзтап ['тзедхтап] п (рі та§зтеп [-топ]) розм шахрай, пройдйсвіт.
тадиз ['теїдоз] п (рі та^і) маг, чаклун; волхв.
Маеуаг ['тжд^а:] 1. п 1) угорець; угорка; мадяр; мадярка; 2) угорська мова; 2. ад] угорський; мадярський.
такаї [та'йа:!] п інд. 1) приватна квартйра, приватне житло; 2) літня ре
зиденція; літній палац; Та) М. Тадж--Махал (мавзолей XVII ст.); 3) одинй-ця територіального поділу, район.
тайаіта [та'йа:1та] п інд. 1) ма-хатма (титул); 2) світовйй дух, над-людйна (в теософії).
ша1іо£апу [то'йодапі] п 1) бот. червоне дерево; 2) розм. стіл (обідній); < ~ Гигпііиге меблі з червоного дерева.
МаЬотеіап [та'йзтіїп] див. Мо-йаттесіап.
таЬзеег |'та:зіа] п іхт. марена, усач.
таігі [теїд] п 1) служнйця, покоївка; хатня робітнйця; 2) поет, дівчина, діва; соипігу ~ молода селянка; сільська дівчина; оісі ~ стара дівка; ~ оГ йопоиг фрейліна; амер. дружка (на весіллі).
МаШа ['теїсІо] п ж. ім'я Мейда.
таШеп ['теїсІп] 1. п поет., заст. дівчина; діва; 2. ад] 1) неодружена, незаміжня; 2) дівочий; незайманий; ~ пате дівоче прізвище; ~ зреесй перша промова (нового члена парламенту тощо).
таісіепііеасі ['теїдпйед] п заст. 1) незайманість, невйнність, непорочність; 2) дівоцтво.
таШепкооЛ ['теїсІпйисІ] п дівоцтво.
таісіепііке ['теїсіпіаїк] 1. ад] 1) дівочий, дівоцький, дівчачий; 2) скромний; соромлйвий, сором’язлйвий; 2. аду по--дівбчому; скромно.
таісіепіу ['теїсіпії] див. таісіепііке.
таіШюосі ['теїсійисі] див. таісіеп-йоосі.
таі(1-оГ-а11-5¥Огк [ 'теі(Ьуз:1'\уа:к| п єдйна служнйця (наймичка), що виконує всю роботу.
МаШзіопе [ теїсІзСап] п геогр. н. м. Мейдстон.
таіеиііс [теї^и:1ік] ад] лог. допо-міжнйй.
таі£ге ['теїда] ад] заст. піснйй; ~ сіауз пісні дні.
таі! [теїі] 1. п 1) пошта; поштова кореспонденція; Ьу ~ поштою, по пошті; сііріотаїіс ~ дипломатйчна пошта; ГогеІ£П ~ закордонна пошта (кореспонденція); ге^ізіегесі ~ рекомендована кореспонденція; ипорепесі ~ нерозпечатані листй; йаз ійе ~ соте? пошту (листй) приносили?; із іЬеге апу ~ Гог те? чи є листй для мене?; Ю сієііуєг ійе ~ доставляти пошту (листй); Іо зепсі зтій. ійгои§й ійе ~ посилати щось поштою; уіа аіг ~ авіапоштою; ~ огсіег поштове замовлення; амер. поштовий переказ; 2) мішок з поштою; 3) поштовий поїзд; 4) кольчуга (тж соаі оГ ~); броня; 5) зоол. панцир (черепахи); шкаралупа (рака); 6) податок; орендна плата; рента; 7) іст. подать, оброк, да-нйна; 2. V 1) посилати поштою; здавати на пошту; 2) вкривати (покривати) бронею; 3) надівати панцир.
таіі-агтоиг ['теі1,а:та] п кольчуга.
таіІ-Ьав ['теїіЬжд] п мішок (сумка) для поштової кореспонденції; мішок з поштою.
таіІ-ЬоаІ ['теїіЬоиі] п поштове судно.
таіІ-Ьох [теїіЬокз] п 1) іст. ящик для мішків з поштовою кореспонденцією (у поштовій кареті); 2) амер. поштова скрйнька.
таіі-саг ['теїіка:] п поштовий вагон.
таіі-саіі ['теїіка :і] п 1) поштова карета; 2) дитяча коляска.
таіі-саісіїег [ 'теі1,каеІ]9] п амер. приймач пошти (під час руху поїзда).
таіі-сіасі [ 'теїікіаесі] ад] вдягнений у кольчугу.
таіі-соасії ['теіі'коиі[] п 1) поштова карета; 2) поштовий вагон.
шаііесі [теїкІ] ад] 1) броньований; захйщений бронею, закутий у броню; 2) плямйстий.
шаі1-£иаг(1 ['теііда:сІ] п поштова охорона (у поштовій кареті, поштовому вагоні).
шаіііпз ['теїйд] п 1) поштове відправлення; ~ іізі спйсок передплатників; 2) відправка поштою; 3) шотл. орендована ферма; орендна плата (за ферму).
шаіііоі [таї ]ои| п фр. 1) трико (акробатів, гімнастів тощо); 2) жіночий купальний костюм.
таіішап [’теїітап] п (рі таіітеп [-топ]) амер. листоноша.
таіі-ріапе ['теїіріет] п поштовий літак.
шаі1-$1ііг< ['теіі/9:1] п коротка кольчуга.
шаіі-ігаіп ['теїіігеїп] п поштовий поїзд.
таіі-уап ['теїіуаеп] п 1) автомобіль, шо збирає і розвозить пошту; 2) поштовий вагон.
таіш [теїт] 1. п 1) каліцтво; 2) юр. тяжке тілесне пошкодження; 2. V 1) калічити; нівечити; 2) юр. заподіяти тяжке тілесне пошкодження.
таіп [теїп] 1. п 1) поет, відкрйте море, океан; 2) звич. рі магістраль (електрична тощо); 3) кількість очок, яку гравець у кості називає перед кидком; 4) півнячий бій; іп ійе ~ в основному; 2. ад] 1) основнйй, головнйй; ~ геазоп головна причйна; ~ ііііе кін. заголовний титр, тйтульний кадр; ~ Ьосіу військ, головні сйли; ~ Ггате авт. рама шасі; 2) широкий, просторий; 3) розм. дивовйжний, значнйй; 3. аду діал. надзвичайно.
шаіп-соигзе ['теіпкз:з] див. таіп-заіі.
таіп-сіеск ['теїпсІек] п мор. 1) головна палуба; 2) амер. верхня палуба.
Маі
700
так
Маіпе [глет] п геогр. н. Мен (штат США).
Маіпіаїкі [ 'тетДгепд] п геогр. н. острів Мейнленд.
таіпіапд ['тетіапсі] п 1) материк; 2) найбільший острів (архіпелагу).
іїіаіпіу ['тешії] асіу головним чином, в основному, здебільшого, переважно.
таішпазі ['тетта:$1] п мор. грот--щогла.
таіпоиг ['теїпо] п юр. заст. украдене майно, знайдене у злодія в момент арешту.
шаіпретог ['тетрапа] п юр. порука, поручительство.
шаіпргіге [ 'теїпргаїх] п заст. 1) порука; 2) юр. звільнення обвинуваченого з-під варти під поруку.
таіп$аі! ['теїпзі] п мор. грот.
таіпзЬееі [тет/і:1] п 1) мор. гро-та-шкот; 2) розм. алкогольний напій; коньяк.
таіпзргіпб ['тетзрпі]] п 1) ходова пружина (годинника)} 2) військ, бойова пружина; спускова пружина; 3) головна рушійна сйла; спонукальний мотив, спонука.
таіпзіау ['тетзіеі] п 1) мор. гро-та-штаг; 2) перен. головна підтримка, опора, оплот.
шаіпіаіп [теп'їеш] V 1) підтримувати, зберігати; Іо ~ реасе зберігати (відстоювати) мир; іо ~ Ьеаі підтримувати тепло (певну температуру); Іо ~ гезізіапсе військ, чинити опір; 2) ут-рймувати; іо ~ опе’8 Гатіїу утрймувати сім’ю; 3) подавати підтрймку; субсидіювати (партію, рух тощо)} 4) захищати, відстоювати; обстоювати (думку тощо)} іо ~ опе’8 гі§йіз захищати свої права; 5) утрймуватися на місці; стояти на своєму, не поступатися; 6) обслуговувати; тримати в хорошому стані; 7) книжн. твердити, наполягати, запевняти.
таіпіепапсе ['тешіїпапз] п 1) під-трймання, підтрймка; збереження; продовження; 2) утрймання; засоби для існування; ~ топеу гроші на утрймання; 3) захист; 4) тех. догляд; ремонт (поточний)} матеріально-технічне забезпечення; 5) тех. експлуатаційні видатки; експлуатація; 6) книжн. утвердження.
таіп-уапі ['тенцахі] п мор. грот--рей.
Маізіе [теїгі] п ж. ім'я Мейзі.
таізоппеїіе [,теігз'пеІ] п фр. 1) маленький будйночок; 2) квартйра; частйна будйнку з окремим вйходом.
таїїге (і’ЬдіеІ ['теїгсіои'іеі] п фр. метрдотель.
таке [теїх] п бот. маїс, кукурудза.
таіезііс [то'сізезіїк] ад] велйчний, величавий.
та]е$1у ['таесізізії] п 1) велйчність;
велич, величавість; 2) (М.) велйчність (титул)} ¥оиг Еоуаі М. ваша королівська велйчність.
таіоііса [торіїко] п майоліка.
таіог ['теїсІза] 1. п 1) майор (звання)} 2) юр. повнолітній; 3) муз. мажор; 2. ад] 1) більший; ійе ~ раП більша частйна; 2) важливіший; 3) головнйй; важлйвий; велйкий; 4) старший; 5) юр. повнолітній; 6) муз. мажорний; 3. V амер. спеціалізуватися (про студента)} йе ~8 іп Еп^іізй він спеціалізується з англійської мови.
Маіогса [то'сІзо-.ко] п геогр. н. острів Майорка.
таіог-сіото [ теїсІза'сІоитои] п мажордом, управйтель, дворецький.
таіог-зепегаї [ 'теїсІзо'сІзепогої] п генерал-майор.
таіогИу [то'сІзогііі] п 1) більшість; айзоіиіе (папш, оуєпуйєігпіп^) ~ абсолютна (незначна, переважна) більшість; 2) юр. повноліття; 3) звання (чин) майора; ~ іеадег оГ ійе Зепаіе керівнйк групи більшості в сенаті; ~ гиіе підпорядкування меншості більшості.
шаіогіге ['текізогаїг] V юр. досягтй повноліття.
шаіогзЬір І'текІзо/ір] п чин (звання) майора.
та]и$си1е ['таесірзк^и:!] п велйка літера.
таке [теїк] 1. п 1) виробнйцтво; вйготовлення; 2) вйріб, робота; 3) форма, конструкція; модель, фасон; стиль; 4) марка; тип; сорт; вид; 5) розвиток; 6) вйдобута (вйготовлена) кількість продукції; вйробіток; 7) склад (характеру)} 8) ел. замикання; 9) карт, тасування; оголошення (козиря, гри)} 10) військ, розм. підвйщення в чйні; нове призначення; 2. V (разі і р.р. тасіе) 1) робйти; виготовляти, виробляти; готувати; 2) складати; підготовляти; 3) створювати, творйти; 4) здійснювати, робйти; 5) утворювати; формувати; 6) тренувати, вчйти (тварин)} 7) вважати, гадати; \уйаі ііте сіо уои ~ іі? як ви гадаєте, котра зараз годйна?; 8) розм. украсти, поцупити; 9) розм. груб, жйти з кимсь; 10) заробляти, наживати (гроші, майно)} йо\у тисй сіо уои ~ а \уеек? скільки ви заробляєте за тйждень?; іо ~ а §оосі ійіп£ оГ зтій. добре заробйти (нажйтися) на чомусь; 11) укладати (угоду)} домовлятися (про час, місце тощо)} іо ~ а сіаіе призначати побачення; 12) призначати (на посаду)} 13) прибирати; наводити порядок; іо ~ а гоот прибрати кімнату; 14) виступати (з доповіддю)} виголошувати (промову)} 15) зчиняти (галас, скандал)} 16) проходити, проїжджати (відстань)} Ю ~ еі§йі тіїез а сіау проїжджати (проходити) вісім миль за день; 17) досягати (якогось місця)} заходити (у гавань тощо)} 18) спорт, забйти (м'яч)} 19) примушу
вати, спонукати; йе тасіе те іеіі йіт Ійе Ігиїй він примусив мене сказати правду; 20) складати, дорівнювати; Пуепіу 8йі11іп§8 ~ а роипсі двадцять шйлінгів складають фунт; Ьуо апсі Ійгее ~ Гіує два і три буде п’ять; □ ~ аГіег переслідувати; ~ а^аінзі боротися (виступати) проти; ~ аі кйдатися (рушити) на; ~ алуау утектй; ~ алуау мііЬ усунути, убйти, збутися (когось)} ~ Ьаек повернутися; ~ Гог сприяти, підтрймувати; прямувати (простувати) до; ~ Гог йоте прямувати додому; ~ оГГ ітй геть, утікати, зникати; ~ оиі випйсувати; складати; розрізняти; розбиратися, розуміти; доводити; амер. розм. жйти, існувати; йоу/ І8 йе такіпв оиі? як він живе?, як у нього ідуть справи?; ~ ир збирати; складати; вигадувати; поми-рйтися; помирйти; компенсувати, надолужувати; виготовляти (ліки)} іо ~ ир Гот ІО8І ііте надолужити втрачений час; Іо ~ ир опе’8 тіпсі вйрішити, зважитися; Іеі’з ~ (іі) ир! давайте помй-римося!; іо ~ 8иге (сепаіп) ійаі... (оГ зтій.) переконатися в чомусь; з’ясувати щось; іо ~ ійе асдиаіпіапсе оГ 8ГпЬ., іо ~ зтЬ.’з асциаіпіапсе познайомитися з кимсь; іо ~ опезеІГ аі йоте бути як вдома; ю ~ а 1оп§ Гасе мати невдоволений (засмучений) вйгляд; Ю ~ 1ІИІЄ (1І£ЙІ) оГ 8ГПІЙ. ставитися несерйозно (зневажливо) до чогось; Ю ~ тисй оГ зтЬ. (зтій.) вйсоко цінувати когось (щось); приділяти велйку увагу комусь (чомусь); іо ~ йау нажйтися, нагріти руки; Ю ~ опе’з )аск розм. домогтйся успіху; ю ~ а §еі-а\уау утектй; іо ~ а йоіе іп зтЬ. застрелити когось; Ю ~ а йоіе іп ійе \уаіег утопйтися; Ю ~ ііте прибути вчасно (за розкладом); Ю ~ ійе ігаіп встйгнути на поїзд; іо ~ ійе сіизі (Геаїйегз, Гиг) Пу амер. розпочати сварку; зчинйти бучу; накйну-тися (на когось)} І зйаіі ~ іі йоі Гог йіт! я вейплю йому!; іо ~ а зйої спробувати вгадати; іо ~ а Ьад зйої не вгадати, попасти пальцем в небо; іо ~ (Ьоїй) епеїз тееі зводити кінці з кінцями; ІО ~ а ІОП£ 8іогу 8ЙОҐІ коротше кажучи; іо ~ ійе рої Ьоіі заробляти на шматок хліба; халтурити; іо ~ ап ехат-ріе оГ зтЬ. покарати когось для науки іншим; іо ~ а саі’з ра\у оГзтЬ. зробйти когось своїм знаряддям; іо ~ а сіеап Ьгеазі оГ зтій. щйро признатися в чомусь; іо ~ а зоп§ апсі сіапсе аЬоиі зтій. зчиняти шум (галас) через щось; іо ~ ійе аіг Ьіие лихословити, лаятися; іо ~ а §оос! ііте спорт, показати хороший час; швйдко подолати певну відстань; Іо ~ а зауе спорт, розм. врятувати ворота: Іо ~ а 1осі§етепі військ, захотіти плацдарм; Ю ~ оісі Ьопез дожйти до глибокої старості; іо ~ а роог тоиїй прибіднятися; іо ~ сіискз апсі сігакез розтрйнькувати, розбазарювати; ризикувати; діяти необачно; іо ~ а гой Гог
так
701
таї
опезеІГ покарати самого себе; іо ~ іі зпарру! коротше!, швидше!; іо ~ Ьгіскз у/іійоиі 8Іга\у робйти щось марно; займатися марною справою; іо ~ ог Ьгеак або пан, або пропав; ~ йазіе зіохуіу присл. тихіше їдеш, далі будеш.
шаке-аїкі-Ьгеак ['теїкопсІ'Ьгеїк] п тех. переривник.
такеЬаІе ['теїкЬеіі] п заст. призвідник, підбурювач.
таке-ЬеІіеуе ['теікЬі,1і:у] 1. п 1) удавання, симуляція; 2) вигадка, фантазія; 3) удавальник, вигадник; 2. ад] 1) удаваний; хибний; 2) вйгаданий; 3. у 1) удавати, прикидатися; 2) вигадувати.
шаке-До ['теїкскі:] асі] тимчасовий; що заміняє.
таке-ГазІ ['теїкГа.зі] п мор. причальна тумба.
такереасе ['теікрі:з| п миротворець, примирйтель.
шакег ['гпеїко] п 1) творець; 2) пра-цівнйк, трудівнйк; 3) фабрикант, заводчик; 4) майстер; 5) виробнйк; виготовлювач; постачальник; 6) фірма.
шаке-геасіу [ 'теік,гесй] п друк, приладження (друкарської форми).
такег-ир [,теіког'лр] п друк, верстальник, метранпаж.
шаке$ЬіІЇ ['теїк/іії] п 1) заміна; па-ліатйв; 2) тимчасова заміна; 3) тимчасове пристосування, тимчасовий засіб.
шаке-іаїк ['теікІо:к] п розм. базікання, патякання, балачки.
шаке-ир ['теїклр] п 1) грим; косметика; аксесуари; 2) склад, будова; 3) характер, натура; 4) тех. поповнення; 5) вйгадка; 6) друк. верстка; 7) друк, макет, план, специфікація (верстки); 4 ~ тап верстальник; гример; ~ гоот убиральня (актора); гримерна.
таке-луау ['теік\уеі] п подія з наслідками.
таке-луеІ£ІіІ ['теік\уеіі] п 1) доважок, добавка; 2) тех. противага.
тактз ['теїкії)] п 1) творення, створення; становлення; іп іке ~ у процесі творення (розвитку); 2) вироб-нйцтво, (процес) вйготовлення; фабрикація; переробка; 3) форма, побудова, будова; 4) рі задатки, нахили, здібності; дані; необхідні властивості; 5) рі амер. розм. речі (приладдя) для скручування сигарет (тютюн, папір); 6) рі розм. заробіток.
шакіпз-геасіу [ 'теїкії] ,гес!і] див. таке-геасіу.
такіп£-ир [,теікп]'лр] п 1) завершення; 2) примирення; 3) підмальовування (обличчя); гримування; 4) підбиття підсумків; 5) друк, верстка.
МаІ [тгеї] п ч. ім'я Мел, Мал.
Маїасса [то'ігеко] п геогр. н. Малакка; Зігаіі оГ ~ Малаккська протока.
Маїасйі ['тгеїакаї] п 1) ч. ім'я Ма-лакай; 2) бібл. Малахій.
таІасЬИе ['тгеїакаїі] п мін. малахіт.
таїасоїозу [,тж1о'ко1осІзі] п малакологія, наука про молюсків.
таїадаріаііоп [,тге1асІгер'іеі/п] п погана пристосовність (адаптація).
та1а<1]и$іе<1 [ 'таеіо 'сізазіісІ] ад] тех. невідрегульбваний, розладнаний.
таїафизітепі ['таеЬ'сІзлзІтопІ] п 1) неузгодженість; неточна настройка; неправильне регулювання (припасування); 2) погане пристосування; 3) невідповідність.
таїасітіпізігаїіоп ['тге1асІ,тіпі8-'Ігеї/п] п книжн. погане управління (керування).
та1а(1ге$$е [.тжіа'сігез] п фр. незграбність; нетактовність.
таїадгоіі [ 'тгеїо'сігоіі] ад] книжн. незграбний; нетактовний.
таїадгоіііу [ 'тгеїо'сігоіііі] асії книжн. незграбно; нетактовно.
ша1а(1готІпе$$ ['тжіа'сігзііпіз] п книжн. незграбність, невмілість; нетактовність.
шаіасіу ['тгеїосії] п 1) хвороба; недуга; розлад; 2) перен. зло; ійе ~ оГ ійе а§е хвороба віку.
Ма1а&а ['тгеїодо] п 1) геогр. н. м. Малага; 2) малага (сорт вина).
Ма1а&а$у [,тге1о'аге8і] 1. п 1) мальгаш (житель Мадагаскару); 2) мальгаська мова; 2. ад] малагасійський; мадагаскарський; ~ КериЬІіс Малагасійська Республіка.
таїаізе [тге'іеіг] п мед. нездужання, нездоров’я.
таїатиіе ['та:1апуи:1] п ескімоський собака, лайка.
таїаїкіегз [ 'тзеїапсіаг] п рі вет. мокрець.
таїарегі ['тгеїорої] 1. п нахаба; безсоромна (зухвала) людйна; 2. ад] нахабний, безсоромний, зухвалий.
таїаргор ['тгеїоргор] п книжн. вйпадок неправильного вживання слів.
таїаргорізт ['тгеїоргоріхт] п книжн. неправильне вживання слів з комічним ефектом.
таїаргороз ['главі'гергорои] фр. 1. п недоречний вчйнок; недоречно сказане слово; 2. ад] недоречно (невчасно) сказаний (зроблений).
таїаг ['теїіз] ад] анат. вйличний; ~ Ьопе вйлична кістка.
таїагіа [то'ієопо] п малярія.
таїагіаі [то'ієопої] ^малярійний; ~ раїіепі малярійний хворий.
таїагкеу ['таеіокі] п розм. 1) вйгадка, нісенітниця, небилйця; брехня; 2) базікання.
таїагку ['таеіакі] див. таїагкеу.
таїаззітіїаіюп ['тае1о,8іті'1еі/п] п погана засвоюваність.
таїах [теїкекз] див. таїахаїе.
таїахаіе ['таеіокзеїі] V місили, перемішувати; розминати, розм’якшувати.
шаіахаїіоп [,тае1ок'8еі/п] п розмішування, перемішування; розминання, розм’якшування.
Маїаігі [та:'1а:\¥і] п геогр. н. Малаві.
Маїау [то'іеі] 1. п 1) малаєць; малайка; 2) малайська мова; 2. ^малайський; ~ Агсйіреіа^о геогр. н. Малайський архіпелаг.
Маїауа [то'іею] п геогр. н. Малайя.
Маїаузіа [то'іеізо] п геогр. н. Малайзія.
МаІау$іап [то'іеі/п] ад] що стосується Малайзії.
Маїсоїш ['таеікот] п ч. ім'я Маяком, Малькбльм.
таІсопЛисІ [таеі'копсілкі] п книжн. негідна поведінка; зловживання службовим становищем.
таїсопГоппаїіоп [тгеї, копЕо: 'теї/п] п непропорційна будова; потворність форми.
шаісопіепі ['тгеїкопДепІ] 1. п не-вдоволена людйна; опозиціонер; бун-тівнйк; 2. ад] не вдоволений; опозиційний; бунтівнйй.
Маїгііуе І8Іап(І5 ['тгекіаіу'аііопсіг] п рі геогр. н. Мальдівські островй.
МаШіуе КериЬІіс ['тгеїсІаіУп'рлЬїік] п геогр. н. Мальдівська Республіка.
таїе [теїі] 1. п 1) чоловік; мужчй-на; 2) самець; 2. ад] чоловічий, чоловічої статі; ~ сйіїсі хлопчик; ~ пигзе санітар; ~ Ьее трутень; ~ 8сге\у гвинт, болт, шуруп; ~ йетр ріалі с. г. плоскінь.
таІеШсі ['тгеїісіікі] ад] проклятий.
таІеШсІюп [,тае1і'сйк/п] п книжн. 1) прокляття; 2) наклеп; лихослів’я.
шаІеШсіогу [,тгей'сІікі9гі1 ад] книжн. 1) що проклинає; 2) що лихословить.
таїеГасІіоп [,таеіі'Еаек/п] п книжн. 1) злочин; правопорушення; 2) злодіяння.
таїеґасіог ['таейЕаекіа] п книжн. 1) злочйнець; правопорушник; 2) лиходій.
таїеПс [то'ІеЕік] ад] книжн. зловредний; згубний.
таїейсаіе [тз'їеЕікеїі] V книжн. зіпсувати, наврочити.
таїейсе ['тгейЕіз] п 1) злі чари; пристріт; чаклунство; 2) лиходійство.
шаіеіїсепі [то'ІеЕїзпі] ад] книжн. 1) згубний; 2) злочйнний.
таї-епіепсіи [,та:1а:і]іа:і]'сІи:] п фр. непорозуміння.
таїегирііоп [,тге1і'глр/п] п мед. неправильне прорізування зубів.
таїеуоіепсе [то'іеуоіопз] п злорад-ність; недоброзйчлйвість; злість.
таїеуоіепі [то'іеуоіопі] ад] злий, злорадний, злобний; недоброзйчлйвий.
таїеуоіепііу [та'іеуоіопііі] адV зло, злорадно, злобно; недоброзйчлйво.
таїґеазапсе [тае1Ті:хоп8] п 1) лиходійство; злочйнство; 2) юр. службо
таї
702
тат
вий злочин; 3) юр. вчйнення неправомірної дії.
таІГеазапІ [таеі'ґкгзпі] 1. п юр. особа, що зловживає службовим становищем; 2. асі] юр. злочйнний; беззаконний.
таІГогтаііоп [,таеИз:'теі/п] п неправильна будова; порок розвитку; потворність.
таїґогтесі [,тае1'£з:тсІ] асі] потворний.
таїїшісііоп [,тае1'£лі]кіп] п несправна робота; відмова.
Маїі ['та:1і] п геогр. н. Малі.
таїіс ['теїкк] асіу. ~ асісі хім. яблучна кислота.
таїісе ['таеііз] п 1) злість, злоба; 2) юр. злочйнний намір; злий замір (умисел); асіиаі ~ злочйнний замір (умисел).
таїісіоиз [тз'1і]08] асі] 1) злісний, злий; 2) юр. навмйсний, зловмйсний, умйсний.
таїісіоизіу [тз'їірзії] аду 1) злісно, зло; 2) юр. із злочйнним наміром; зло-вмйсно, умйсно.
таїі^п [тз'їаіп] 1. асі] 1) згубний, шкідлйвий; 2) злісний, злий; 3) мед. злоякісний; 2. у 1) зводити наклеп, обмовляти; 2) лихословити.
та1і£папсе [тз'їідпзпз] див. та1і§-папсу.
та1і&папсу [то'1ідпзп8і] п 1) згубність, шкідлйвість; 2) злобність; 3) мед. злоякісність.
шаіщпапі [тз'їідпзпі] ад] 1) згубний, шкідлйвий; 2) злісний, злий; злорадний, зловредний; 3) мед. злоякісний.
та1і&папі1у [тз'їідпзпііі] аду злобно, злісно; зловмйсно.
та1і£пег [тз'їатз] п наклепник; обмовник.
таїі^пку [тз'їідтії] п 1) злобність, злорадність; недоброзйчлйвість; 2) зло-вмйсність; 3) згубність, шкідлйвість; 4) мед. злоякісність.
та1і&п1у [тз'їатії] аду злобно, злісно, зло.
таїіпзег [тз'їіддз] V удавати з себе хворого, прикидатися хворим; симулювати хворобу.
таїіпвегег [тз'1іі]дзгз] п симулянт; недбалий солдат (матрос).
та1іп£егіп£ [тз'1п]дзгп]| п перев. військ, симуляція.
Маїізе ['таеїв] п ч. ім'я Маліс.
таїізоп ['тзеїівзп] п заст. діал. прокляття.
шаїкіп ['тз:кіп] п діал. 1) мітелка, віничок (для вимітання золи, сажі)’, 2) мор. швабра; 3) опудало, страховище; 4) нечепура; 5) повія.
Маїкоїш ['тзеїкзт] п ч. ім'я Мал-кем, Малкбльм.
таїї [тз:1] п 1) алея, засаджена деревами; місце для гуляння; 2) гра в кулі.
таїїапі [ 'тзеїзсі] и орн. дйка качка, крйжень.
таїїеаЬіїйу [,тае1із'Ьі1ііі] п 1) ковкість; 2) піддатливість.
шаПеаЬІе ['таеІізЬІ] ад] 1) ковкйй, тягучий; 2) перен. піддатливий.
шаііеаг ['таеііз] ад] анат. що належить до молоточка (вуха).
шаііеаіе І [гпаеіпі] ад] анат. що має молоточок (вушну кісточку).
шаііеаіе II [ 'таеііеіі] V кувати, бйти молотом; сплющувати.
таїїеаііоп [,тае1і'еі/п] п 1) ковка;
2) мед. тик.
таїїее ['таеіі] п 1) бот. низькорослий австралійський евкаліпт; 2) інд. індус-садівнйк.
шаііеі ['таеііаі] рі від таїїеиз.
таїїетиск ['таеіітлк] п орн. альбатрос, буревісник.
таїїеі ['таеііі] 1. п 1) дерев’яний молоток, киянка; 2) ключка (для гри в поло); 2. V бйти молотом.
шаііеиз ['таеіізз] п (рі таїїеі) анат. молоточок (вушна кісточка).
таїїоіу ['таеіои] п бот. мальва, калачики, рожа.
таїш [та:т] 1. п геол. вапняковий пісок; 2. V буд. змішувати глйну з вапном.
таїтаізоп [тае1'теіхз:і]] п англійська садова гвоздйка.
таїт-госк ['та:тгзк] п геол. піс-ковйк, піщанок.
таїтзеу ['тагтгі] п мальвазія (червоне вино).
таїпиігкіоп ['тае1п]и:Чп/п] п недоїдання.
такміогоиз [тае'іоисізгзз] ад] книжн. смердючий, вонючий.
таїосіоиг [тзе'іоисіз] п книжн. сморід.
таїрозкіоп ['таеіра'хі/п] п мед. неправильне положення тіла (плоду), ди-стопія.
таїргасіісе [ 'таеі 'ргаеків] п юр. 1) протизаконна карна дія; 2) зловживання довір’ям; 3) злочйнна недбалість лікаря.
таїї [тз:11] 1. п 1) солод; 2) розм. пйво, ель; 2. V 1) робйти солод; 2) солодіти; 3) додавати солод; 4) розм. пйти хмільне.
Маїіа ['тз:1із] п геогр. н. Мальта (острів і держава); ~ Гєуєг бруцельоз.
Маїіезе ['тз:1'іі:х] 1. п (рІ без змін) 1) мальтієць; 2) мова жйтелів острова Мальти; 2. ад] мальтійський; ~ ог-ап^е апельсйн «корольбк».
шакіїа ['таеІОз] п Мальта (чорна нафта).
так-іюизе ['тз.ккаиз] п солодівня.
Макішзіап [тае1'0іи:г]зп| 1. п мальтузіанець, послідовник Мальтуса; 2. ад] мальтузіанський.
шаіііпз ['тз:кіі]] п солодження;
пивоваріння, пивоварство; ~ Ьагіеу пивоварний ячмінь; ~ соаі антрацйт.
шакіп^-Лоог ['тз:кіі]£1з:] п тік для солодження.
так-кіїп ['тз:ккі1п] п солодосу-шарка; піч для сушіння солоду.
тактап ['тз:1ітзп] п (рі тактеп [-топ]) солодовник.
такозе ['тзгкоиз] п хім. мальтоза, солодовий цукор.
такгеаі [тавГітіїІ] V погано поводитися (з кимсь), зневажати; іо ~ Ьоокз псувати книжкй.
такгеаішепі [таеі'ігіїтзпі] п погане поводження.
такзіег ['тзікзіз] див. тактап.
таїї-луогт ['тз:1Ь¥з:т] п п’янйця.
таку ['тзгкі] ад] 1) солодовий; 2) розм. п’яний, п’янкйй.
таїуасеоиз [тзеї'уеірз] ад] бот. мальвовий.
таіуегзаіюп [,тае1уз:'8еі/п] п 1) зловживання (службовим становищем); 2) присвоєння громадських грошей.
тат [тает] п розм. дит. мама, неня.
тата [тз'та:] п мама, ненька.
татЬа ['та.тЬа:] п зоол. мамба, африканська отруйна змія.
татЬо ['та:тЬои] 1. п мамбо (танок); 2. у танцювати мамбо.
шашеїоп ['таетіїзп] п книжн. круглий горбик, бугорок.
МатеШке ['таетз1]и:к] п іст. мамелюк, мамлюк.
Матіе ['теїті] п ж. ім'я Меймі.
татіїїа [тае'тііз] п (рі татіїїае) анат. груднйй сосок.
татіїїае [тае'тііі:] рі від татіїїа.
татіїїагу ['таетіїзп] ад] анат.
1) соскоподібний; що має форму грудного соска; 2) що стосується грудного соска.
татіїїаіе ['таетіїеіі] див. та-тіїїаіесі.
татіїїаіед ['таеті Іетд] ад] 1) що має соскй; 2) покрйтий сосочками; усіяний бугорками; пузйрчастий.
татта І [тз'та:] п мама, ненька (тж тата); ~’з сіагііп^ матусин синок; матусина донька.
татта II ['таетз] п (рі таттае) анат. грудна залоза, перса.
таттае ['таеті:] рі від татта II.
таттаї ['таеті] п (рі таттаїіа) зоол. ссавець.
таттаїіа [тае'теі1]з] п рі від таттаї.
таттаїозу [тз'таеізсізі] п учення про ссавців.
таттагу ['таетзп] ад] груднйй, молочний; ~ £Іапс1 грудна (молочна) залоза.
таттіГегоиз [тае'ті£згз8] ад] що має грудні залози.
тат
703
тап
таттіГогт |'тзетій:т] ад] що має форму грудної залози.
таттіїїа [тае'тііа] див. татіїїа.
таттіїїагу ['таетіїап] див. татії-Іагу.
таттіїїаіе ['таетіїеіі] див. татії-Іаіесі.
таттоск ['таетак] 1. п брила, кусок, уламок; 2. уламати (розламувати) на куски.
шатшоп ['таетоп] п мамона, багатство.
шатшопізії ['таетош/] ад] книжн. жадібний, корисливий; грошолюбивий.
таттоік ['таетоО] 1. п мамонт; 2. ад] велетенський, величезний; < ~ ігее бот. мамонтове дерево, секвоя.
татту ['таеті] п 1) дит. мама, неня, матінка, матуся; 2) амер. няня--негритянка; стара негритянка.
тап [таеп] 1. п (рі теп) 1) чоловік; мужчина; людйна; а ~ оГ їігігту тридцятилітній чоловік; а ~ оГ ргіпсіріе принципова людйна; а ~ оГ зепзе розсудлива людйна; а ~ оГ и/ізсіот мудра людйна; а ~ оГ ^епіиз геніальна людйна; а ~ оГ йопоиг порядна (чесна) людйна; а ~ оГ поіе видатна людйна; а ~ оГ Ьіз хуогсі людйна слова, хазяїн свого слова; а ~ оГ теапз багата (заможна) людйна; а ~ оГ Ьизіпезз ділова людйна; агент; повірений; а ~ оГ 1а\¥ юрйст, адвокат; а ~ оГ Іеиег письменник, літератор; а ~ оГ з(га\¥ ненадійна людйна; 2) (без артикля) людство, людськйй рід; 3) слуга; 4) робітнйк; ййз Гасіогу етріоуз 300 теп на цій фабриці працюють 300 робітників; 5) студент;, випускнйк; ап ОхГогсІ ~ студент з Оксфорда; зепіог ~ старшокурсник; 6) прйятель, друг; 7) солдат, рядовйй; матрос; 8) пішак, шашка (у грі); 9) гравець (у спортивній команді)', 10) іст. васал; 4 іГ апу ~ сотез... якщо хтось прййде; ~ апсі ^іГе чоловік і дружйна; еуегу ~ Ю Ьіз (оу/п) іазіе присл. на любов і смак товариш не всяк; а сіго\¥піп£ ~ \¥І11 саісЬ аі а зіга\у присл. і за соломйнку вхопиться, хто топиться; а ~ із кпоу/п Ьу іЬе сотрапу Ье кеерз присл. скажй мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти; 2. у 1) військ., мор. укомплектовувати особовим складом; 2) військ, зайняти (позицію)’, стати (до гармати)’, 3) мисл. приручати (сокола тощо)’, 4): іо - опезеІГ мужатися, узяти себе в руки.
шапасіе ['таепакі] 1. п (звич. рі) 1) наручники; ручні кайдани; 2) перен. пуга, окови; перешкода; 2. у 1) надівати наручники; 2) перен. зв’язувати, обплутувати.
шапазе ['тгепісіз] 1. п 1) школа верхової їздй; 2) майстерність верхової їздй; 3) майстерне володіння зброєю; 2. у 1) керувати, управляти, завідувати; очолювати; іо ~ а ЬоизеЬоїд вестй
домашнє господарство, господарювати; 2) справитися, упоратися; обходитися; 3) ухитрятися, примудрятися; Ье -сі іо саісЬ іЬе ігаіп йому вдалося встйгнути на поїзд; 4) приборкувати, угамовувати; 5) виїжджувати (коня).
шапазеаЬіІііу [.таепісізо Ьііііі] п 1) легкість управління; 2) зговірливість, піддатливість; 3) здійсненність; 4) здатність до виїждження (про коня).
тапа&еаЬІе ['таепкІзоЬІ] ад] 1) що піддається управлінню; легко керований (контрольований); 2) зговірливий, піддатливий; слухняний; 3) смйрний, сумйрний, що піддається виїждженню (про коня).
шапазеаЬІепезз [ 'таепісІзаЬІпіз] див. тапа^еаЬіІііу.
тапа^етепі ['тзетсізтапі] п 1) управління, керування; керівнйцтво; завідування; менеджмент; ~ сопзиііапі консультант з питань управління ви-робнйцтвом; 2) збірн. адміністрація, дирекція; 3) уміння поводитися; уміння володіти (інструментом)’, уміння справлятися (з роботою)’, 4) хйтрощі, вйкрут; 5) заст. чуйне ставлення (до людей)’, < ~ ехрепзез видатки на управління.
шапазег ['таепкіза] п 1) менеджер; управйтель; завідувач; директор; керів-нйк; керуючий: адміністратор; 2) хазяїн; 3) імпресаріо; 4) амер. діяч політичної партії, що займається організаційними питаннями.
шапазегезз ['таетсізагіз] п жінка--менеджер; управйтелька; завідуюча.
тапазегіаі [, таєно'сізіапаї] ад] 1) адміністратйвний; директорський; 2) організаторський; організаційний.
шапазегзЬір ['таепісізо|ір| п 1) посада адміністратора (директора, керівника); 2) обов’язки адміністратора (директора, керівника).
шапа£Іп£ [ 'тзепкІзп] ] ад] 1) керів-нйй; провіднйй; ~ зсаГГ штат керівнйх працівників; 2) енергійний; владний; 3) економний, ощадливий.
Мапа^иа [то'па:д\уо] п геогр. н. м. Манагуа.
Маната [тае'пасто] п геогр. н. м. Манама.
тап-аре ['таеп'еір] п зоол. людиноподібна мавпа.
МапаззеЬ [то'паезо] п 1) ч. ім'я Манасе; 2) бібл. Манасія.
Мапаззез [то'паезіх] п ч. ім'я Ма-насіз, Манасез.
тапаіее [,таепоЧі:] п зоол. морська корова, ламантйн.
тап-саггуіп£ ['таеп'каепп]] ад] керований людйною; ~ аігсгаГі пілотований літак; літальний апарат з екіпажем.
шапсЬе [таеп/] п заст. рукав.
МапсЬезіег ['таепЦізІо] п геогр. н. м. Манчестер.
тапсЬеі ['таепЦй] п заст. булка;
палянйчка білого хліба; пшенйчна па-лянйчка.
тап-сЬіШ ['таепЦаїкІ] п (рі тап--сЬіісігєп ['тепд/іісігоп]) хлопчик, ди-тйна чоловічої статі.
МапсЬи [таепЧ/и:] 1. п маньчжур; маньчжурка; 2. ад] маньчжурський.
тапсіраіе ['таепзіреи] V 1) юр. передавати право власності; 2) закріпачувати.
шапсіраііоп [,таепзі'реі/п] п 1) поневолення; закріпачення; 2) рабство; неволя.
шапсіріе ['таепзірі] п економ (особл. у коледжах).
Мапсшііап [таеп 'к]и:п]оп] 1. п жйтель Манчестера; 2. ад] манчестерський.
шашіатиз [таеп'сіеїтоз] п юр. судовйй наказ нйжчому суду (посадовій особі).
ташіагіп ['таепсіогт] п 1) іст. ман-дарйн (китайський чиновник)’, 2) вй-шитий китайський халат (з широкими рукавами)’, 3) бот. мандарйн; 4) оранжевий колір.
шашіаіагу ['таепсІоіоп] п заст. папський уповноважений.
ташіаіе ['таепсіеіі] 1. п 1) мандат; 2) наказ (виборців)’, 3) юр. доручення; 4) папський рескрйпт; 2. V 1) передавати під мандат іншої держави (країну)’, 2) шотл. запам’ятовувати проповідь.
шапсіаіесі ['таепдеКісІ] ад] підмандатний, переданий під мандат (про територію).
шашіаііуе ['таепсЬПу] ад] що стосується наказу; наказнйй.
ташіаіог [таеп'сіеііо] п юр. довірй-тель.
тапгіаіогу ['таепсіоіоп] 1. п 1) юр. повірений; 2) довірений, уповноважений; 2. ад] 1) мандатний; 2) обов’язковий, примусовий; імператйвний.
Матії ['таепсії] п ж. ім'я Менді (зменш, від Атапсіа).
тапдіЬІе ['таепдіЬІ] п 1) нйжня щелепа (у хребетних)', 2) піддзьобок (у птахів)’, 3) ент. жувальце.
ташІіЬиІаг [таеп'сІїЬ/иІо] ад] анат. щелепний.
тапШЬиІагу [таеп'сІїЬ/иІогі] див. тапсІіЬиІаг.
тапЛіЬиІаіе [таеп'сІїЬ/иІіі] ад] що має щелепи.
ташШіоп [таеп'сііірп] п плащ.
ташіоіа [таеп'сіоиіо] п мандола (музичний інструмент).
тапдоііп ['таепсіоїт] п мандоліна.
ташіоііпе [, таепсіо 1і:п] див. тап-сіоііп.
ташігаке ['таепсігеїк] п бот. мандрагора.
тапйгеї ['таепдпі] п тех. 1) оправа; 2) осердя; сердечник.
ташІгШ ['таепдпі] п зоол. мандрйл.
тап
704
тап
ташіисаЬІе ['таепф’икаЬІ] асі) їстівний.
тапдисаіе ['тзепбіикеїі] V рідк. жувати.
тапдисаііоп [,тзепсііи'кеі/п] п рідк. жування.
Мапду ['тгепсІї] п ж. ім'я Менді (зменш, від Атапба).
тапе [теїп] п грива.
тап-еаіег ['таеп,і:1а] п 1) людоїд (тж про хижих звірів); 2) акула-людоїд.
шап^е [тге'пеїз] фр. 1. п 1) манеж; 2) школа верхової їздй; 3) мистецтво верхової їздй; 4) об’їжджання коня; 2. V об’їжджати коня.
шапеїезз ['теїпііз] аф безгрйвий, що не має грйви.
тап-еп^іпе ['тгеп,епс1зіп] п гірн. ЛЮДСЬКЙЙ ПІДЙОМНИК.
Мапіїгегі ['тгепйгсІ] п ч. ім'я Ман-фред.
тапйіі ['тгепїіїї] ад] мужній, смі-лйвий; рішучий.
тапАїІІу ['тзепйііі] асіу мужньо, смілйво; рішуче.
тапаапаіе ['тгеі]дапеіІ] п хім. сіль марганцевистої кислотй.
тапаапе5е [,тзет}до'пі:г] пхім. марганець.
тап£апе$іап [,тзеіздо'пі:гіоп] аф марганцевий; що містить (у собі) марганець.
тапаашіе ['таеддопаїі] п мін. бура марганцева руда, манганіт.
шап^сот ['таег)ко:п] п с. г. суржик (суміш пшениці з житом).
тап^е [теїпдз] п вет. короста; парші.
тап£е1-тоіГ2е] ['таедд1'\уо:2І] п кормові бурякй.
тап£ег ['теїпфр] п 1) ясла, годівнйця; 2) хвилевід від; 4 бо^ іп ійе ~ собака на сіні.
тап§іпе$$ ['тетсізіпіз] п 1) корб-стявість; шолудйвість; 2) занедбаність; занехаяність; 3) убогість, бідність.
тап£Іе ['таедді] 1. п 1) віджимнйй валок (для білизни); 2) рубель; 3) тех. каландр; 2. у 1) качати (білизну); 2) рубати, шматувати; 3) калічити; 4) перекручувати (текст тощо); спотворювати.
шап^о [’таеддои] п (рі тап§ое8, тап£О8 [-оиг]) бот. манго (дерево і плід).
тавдокі ['таеддаїсі] п кормові бурякй; мангольд.
тап£О$іееп ['таеддоизіііп] п бот. мангостан.
тап£ГО¥е ['тгеїздгоиу] п бот. мангрове дерево.
тап&у ['теїпсІзі] аф 1) коростяний; шолудйвий; паршйвий; 2) бруд-нйй; занехаяний; 3) поношений; злиденний; убогий.
тап-ЬаїкіІе ('тгеп,ЬгепсІ1] у 1) пере
сувати вручну; тягтй руками; 2) розм. грубо поводитися; давати волю рукам.
шап-ЬашШпз ['таеп^аепсИід] п 1) користування (інструментом); 2) розм. грубе поводження; биття.
МапЬаКап [тгеп'Ьгеїп] п геогр. н. Манхеттен (частина Нью-Йорка); ~ Ргоіесі Манхеттенський проект (кодова назва проекту створення першої атомної бомби у США).
тапЬаПап [тгеп'Ьгеїоп] п манхеттен (коктейль).
шап-йоїе ['тгепіїоиі] п 1) лаз, люк; оглядовий колодязь; 2) ніша у вйроб-ці; 3) горловйна.
тапЬоосі ['тгепЬисІ] п 1) змужнілість; зрілість, зрілий вік; 2) чоловіча частйна населення (країни); 3) мужність, хоробрість.
шапЬшіі ['тагпЬлпІ] п 1) поліцейська облава, переслідування; 2) військ, розм. пошук (з метою захоплення у полон).
тап-йипіег ['тгеп,ЬлпІа] п мислй-вець за людьмй.
тата ['тетр] п 1) мед. манія, маніакальний синдром; регеесшіоп ~ манія переслідування; 2) захоплення (чимсь).
тапіас ['тетігек] 1. п 1) маніяк; 2) розм. електронна обчйслювальна машйна; 2. аф маніакальний; божевільний, схйблений.
тапіасаііу [та'паїакаїї] асіу маніакально; несамовйто, нестямно, шалено.
шапісаіе ['тгешкеїі] аф бот. вкрй-тий волосйнками.
шапісиге ['тгепік]ио] 1. п 1) манікюр; 2) манікюрниця; 2. у робйти манікюр.
ташсигіві ['тгепікіиопзі] п манікюрниця.
тапіГезі ['тгепіїезі] 1. п 1) мор. маніфест, декларація суднового вантажу; 2) маніфестація; 3) заст. маніфест; 2. аф 1) очевидний, явний; яснйй; 2) винуватий (у чомусь); 3) що має очевидні ознаки (чогось); 3. у 1) робйти очевидним; ясно показувати; виявляти; 2) доводити, служити доказом; Іо ~ Ше іпііії оГ а 8іаіетеш доводити правильність твердження (заяви); 3) обнародувати; видати маніфест; 4) мор. заносити до декларації суднового вантажу.
тапіГезШіоп [,тгепіїе8'1еі/п] п 1) маніфестація; 2) обнародування; опублікування; 3) вйяв, вйявлення, прояв.
тапіГезіїу ['тгепіїезіїї] аду очевидно, явно, ясно.
тапіГезіо [,тгет'£е8іои] п маніфест.
тапИоМ ['тгетГоиІсІ] 1. п 1) тех. колектор, трубопровід; магістраль; 2) безліч, різноманітність; 3) копія (через копірку); 4) копіювальний папір; 5) копіювальний апарат; 2. аф 1) різноманітний, різнорідний, різнобічний; 2) численний; 3. у розмножувати (документ у копіях).
шашГо1(1пе$$ ['тгепіїоикіпіз] п 1) різноманітність, різнобічність; 2) мно-жйнність.
шапікіп ['таешкіп] п 1) чоловічок; карлик; 2) манекен.
МапШа [та'тіа] п 1) геогр. н. м. Маніла; 2) манільська сигара; 3) манільський обгортковий папір.
тап-іп-ро$$е$$іоп ['тгептра'ге/п] п хранйтель опйсаного майна.
тапіос ['тгеток] п бот. манібк.
тапіриіаіе [то'тріиіеіі] у 1) маніпулювати; уміло орудувати; управляти, керувати, поводитися (з машиною, верстатом тощо); 2) обробляти; впливати (на когось, щось); 3) підтасовувати, підробляти.
тапіриіаіїоп [та,піріи'1еі/п] п 1) маніпуляція; поводження; 2) тех. управління операціями; 3) рад. робота ключем; 4) мед. ручнйй прийом; процедура; 5) махінація, підтасбвка, підробка.
шашриіаііуе [та'піріиіоЦу] ^‘зв’язаний з управлінням (машиною тощо).
ташриіаіог [то'трзиіейо] п 1) оператор, машиніст, моторйст; 2) тех. маніпулятор (механізм); 3) рад. ручнйй ключ.
МапііоЬа [,тавпі'ІоиЬо] п геогр. н. Манітбба (провінція та озеро в Канаді).
тапкіші І [тгеп'каїпсІ] п людство, рід ЛЮДСЬКЙЙ.
тапкіші II ['тзепкатд] п збірн. чо-ловікй. (протил. жипапкіпсі).
Мапіеу [’тгепії] п ч. ім'я Менлі, Манлі.
тапШмммі ['таепііЬиб] див. тапіі-ПЄ88.
тапііке ['тгепіаїк] аф 1) чоловічий, гідний чоловіка; мужній; 2) мужоподібний (про жінку).
тапііпезд ['тзепііпіз] п мужність.
тапітд ['тгепіід] п знев. чоловічок.
тап-Іоад ['тгепіоші] п вантаж, що переноситься однією людйною.
шапіу [’тгепії] аф 1) м^окній, смі-лйвий, відважний; гідний чоловіка; 2) мужоподібний (про жінку).
тап-табе ['таеп'теїб) аф штучний, створений руками людйни; ~ заіеіііїе штучний супутник.
таппа ['тзепо] п 1) бібл. манна небесна; 2) манна (проносне); 3) бот. лепешняк.
таппа-сгоир ['тзепо'кгиір] п манні крупй.
Маппаг, СиІГ оГ ['длІЬуто'па:] п геогр. н. Маннарська затока.
таппе<1 [таепд] аф 1) керований (пілотований) людйною; 2) з людйною (екіпажем) на борту; 3) населений, заселений; ~ заіеіііїе супутник з космонавтами (на борту).
шаппециіп ['тгепікш] п 1) манекен;
2) манекенниця.
таппег ['тгепо] п 1) метод; спосіб; спосіб дії; іп 8исії а ~ такйм чйном;
тап
705
тап
іп ІЬе зате ~ аз... таким же чином (так само), як...; іп Ііке ~ подібним чином; асІуегЬ оГ ~ грам, прислівник способу дії; 2) манера, поведінка; Ьед-зібе ~ лікарський такт; умілий підхід до хворого; пкхіезі ~ скромна поведінка; зЬе Ьаз ~ вона тримається з гідністю; 3) рі звичаї; 4) рі вихованість; хороші манери; іо Ьауе ^оосі (Ьад) ~з бути вихованим (невйхова-ним); ауЬєґє аге уоиг ~з як ти поводишся?; 5) стиль, художній метод; манера виконання; а рісіиге іп ІЬе ~ оГ КарЬаеІ картйна в манері Рафаеля; ~ апсі таїїег форма і зміст; 6) манірність; 7) сорт, рід; по ~ о£ сіоиЬі ніякого сумніву.
шаппегесі ['таепасі] аф пишномовний; манірний.
таппегізт ['тзепапхт] п 1) манера, особлйвість (властива комусь)', 2) манірність.
таппегіезз ['таепаїїз] аф погано вйхований, нечемний.
таппегііпезз [ 'тзепаїїтз] п ввічливість, вйхованість, чемність.
шаппегіу [’тзепаїї] 1. аф ввічливий, вйхований, чемний; 2. асіу ввічливо, вйховано, чемно.
Маппіе ['тает] п ч. ім'я Манні, Менні (зменш, від Еттапиеі).
ташшщ ['таеті]] п 1) комплектування особдвим складом (робочою сй-лою); 2) займання своїх місць.
таппізЬ ['тает/] аф 1) чоловіко-подібна, нежіночна (про жінку)', 2) властивий чоловікові.
таппізЬІу ['тает/її] асіу 1) чолові-коподібно; 2) по-чоловічому.
таппізЬпезз ['тает/тз] п 1) чоло-вікоподібність; 2) мужність.
Маппу ['тает] п ч. ім'я Манні, Менні.
тапоеіптаЬіІіІу [та,пи:угз'Ьі1Иі] п маневреність; рухлйвість.
тапоеиугаЬІе [та'тгугаЬІ] аф ма-неврений; легко керований; рухлйвий, рухомий.
тапоеиуге [та'пи.уа] 1. п 1) маневр; рух; 2) рі військ, маневри; 3) інтрйга; 2. у 1) військ, проводити маневри, маневрувати; перекидати війська; 2) інтригувати; хйтрощами домагатися (чогось).
шапоеиугег [та'пи.уго] п спрйтна людйна, дока, ловкач; інтриган.
шапоепугшв [та'шкугп]] 1. п
1) маневрування; 2) ав. виконання фігур пілотажу; 2. аф маневрений; рухлйвий; ~ Іаг^еі рухома ціль.
шап-оГ-ют ['таепау'хуз:] п (р/теп--оГ->уаг ['теп-]) 1) військовйй корабель; 2) заст. солдат.
таподгарЬ ['таепздга:£] п тех. за-пйсуючий манометр.
тапотеіег [тз'пзтіїз] п манометр.
тапотеігіс(аі) [,таепз'теіпк(з1)] аф манометрйчний.
тапог ['таєно] п 1) (феодальний) маєток; 2) див. тапог-Ьоизе.
тапог-Ьоизе ['таепо'Ьаиз] п 1) поміщицький (панський) будйнок; 2) замок (феодала).
тапогіаі [то'попої] аф маноріаль-ний; що стосується маєтку.
шапог-ріасе ['таепоріеіз] див. тапог-Ьоизе.
тапог-зеаі ['таепозії] див. тапог-- Ьоизе.
тапозсоре ['таепозкоир] див. та-потеїег.
тап-о’-5¥аг ['таепо'\уз:] див. тап--оГ-\уаг.
тап-ріапі ['таепріаті] п женьшень.
тап-рол¥ег [таеп.раиз] п 1) робоча сйла; жива сйла; 2) особовий склад, людські ресурси (резерви); ~ сиі скорочення чисельності особового складу збройних сил.
тапциеііег ['тгеп,к\уе1о] п заст. убйвця.
тапзагд ['таепзагд] п архт. мансарда.
тапзе [таепз] п будйнок (шотландського) пастора.
Мапзеї ['таепзі] п ч. ім'я Мансел.
тап-зегуапі ['тгеп,зо:упІ] п (рі теп--зегуапіз ['тещза^піз]) слуга.
тапзіоп ['таеп/п] п 1) велйкий будйнок, особняк; палац; 2) рі багато-квартйрний будйнок.
тапзіоп-Ьоизе ['таеп/пЬаиз] п
1) поміщицький будйнок; палац;
2) офіційна резиденція; 3) амер. велйкий будйнок.
МапзГіеШ ['таепзїі.ісі] п геогр. н. м. Мансфілд.
тап-зІ2Є(1 ['таепзаігсі] аф 1) велйкий, для дорослої людйни; 2) амер. розм. важкйй; іі із а ~ ]'оЬ це важка робота, це чоловіча робота.
шапз1аи£Ьіег ['таещзкгіо] п 1) лю-диновбйвство; 2) юр. ненавмйсне убйвство.
тапзіауег ['таещзіею] п 1) люди-новбйвця; 2) юр. убйвця без умислу.
тапзпеіе ['татз\уі:1] аф заст. покірний; смйрний; м’якйй.
тапзиеіигіе ['таеп8\¥іІ]и:сІ] п заст. лагідність.
тапзіуеаг ['таепз\уєз] у заст. лжесвідчити.
тапіеаи ['тгепіои] п манто.
тапіеі ['таепії] п 1) камін; 2) дошка каміна; облицювання каміна.
тапіеІ-Ьоапі [ 'таеп11Ьо:с1] п дерев’яна полйчка над каміном.
тапіеіеі ['таепіііп] п 1) мантйлья;
2) військ, щит, захисна сітка.
шапіеіріесе [ тзепіірігз] п 1) обли
цювання каміна; камінна дошка; 2) камінна полйчка.
тапіеІ-зЬеІҐ [ 'тгепІІ/еИ] п (рі тап-ієі-зЬєіуєз [-/єіух]) камінна полйчка.
тапіез ['таепіі:г] рі від тапііз.
тапііс ['тгепіік] аф ворожйльний, ворожбйтський.
тапіісоге ['тгепіікз:] п міфічне чудовисько з тілом лева, хвостом скорпіона і головою людйни.
тапШІа ['таепіііа] п ісп. мантйлья.
тапііз ['таепііз] п (рі тж тапіез) ент. богомол.
тапіізза [таеп'їізз] п мат. мантйса.
тапве ['таепії] 1. п 1) мантія; накидка; плащ; 2) покрив; а ~ оГ зпо\у сніговйй покрив; 3) тех. кожух, обшй-вка; обличкування; покрйшка; 2. V 1) покривати; обгортати, обкутувати; закутувати; 2) вкриватися піною; пінитися (про вино)', 3) червоніти, зашарітися, заливатися (рум'янцем)', 4) розправляти крило і випрямляти ногу (про птаха).
іпапШпз ['таепіііі]] п 1) покрив; покривало; 2) матеріал для плащів; 3) процес утворення накипу (піни); 4) почервоніння; 5) розправляння крила і випрямляння ногй (у птаха).
шапіо ['тгепіои] п ісп., італ. плащ.
тап-іо-тап ['тгепіз'тгеп] аф відвертий, віч-на-віч; ~ іаїк розмова сам на сам; відверта розмова; ~ у/еароп військ, зброя рукопашного бою.
шапіга ['таепігз] п інд. заклинання, молйтва.
тап-ігар ['таепігаер] п 1) пастка (западня) для людйни; 2) військ, дротяне сільце, спотйкач.
шапиаі ['таепіиаі] 1. п 1) підручник, посібник; довідник; покажчик; 2) статут; 3) муз. мануал (органа); 2. аф ручнйй; * ІаЬоиг фізйчна праця; ~ ігаіпіп£ уроки праці (у школі)', ~ соп-ігої ручне управління.
шапиаііу ['таеп/изії] асіу вручну, ру-чнйм способом.
Мапиеі ['тгепіизі] п ч. ім'я Мань-юел, Мануель.
тапиГасІог [,тзеп]и'£гек1з] п фабрикант, заводчик; промисловець, підприємець.
татгіасіогу [,тгепіи'£гек1зп] 1. п 1) фабрика, завод; 2) майстерня, цех; 3) мануфактура; 2. аф 1) заст. фаб-рйчний; 2) іст. мануфактурний.
ішишіасіїїге [,тгеп]иТгекІр1 п 1) ви-робнйцтво, вйготовлення; обрббка; процес вйготовлення; 2) часто рі вйріб, продукт, фабрикат; 3) механічне вйготовлення, фабрикація; 2. V 1) виробляти, виготовляти; переробляти; 2) робйти за шаблоном (трафаретом); штампувати; 3) фабрикувати, вигадувати.
тапиГасіигеЛ [, тгеп] и' £аекі/зд ] аф 1) промисловий; ~ §оосІ8 промислові
тап
706
таг
товари, фабрикати; 2) синтетйчний, штучний.
тапиГасіигег [.тгепіиТаекірга] п 1) фабрикант, заводчик; промисловець, підприємець; 2) виготовлювач, виробник; постачальник.
тапиГасШгіїщ [,тзеп]иТжкіргт] 1. п 1) виробництво; 2) виробка, обробка; 3) обробна промисловість; 2. ад] 1) промисловий; ~ \уаіег промислові стічні води; 2) виробничий.
шашшііззіоп [, гладі) и'ті/п] п іст. 1) визволення (від рабства)', 2) відпускна грамота, визвольний лист.
тапшпіі [,таді]и'тіі] V іст. 1) відпускати на волю; 2) звільняти.
іїіаішшоііуе [, гладі] и'тоиііу] ад] з ручним управлінням.
таїш ргоргіа ['таепіиґргоирпа] адч лат. власноручно.
татіге [та'п]иа] 1. п гній, добриво; 2. V угноювати, удобрювати (землю).
тапигетепі [та'л]иатапі] п обробіток землі.
тапигег [та'п]иага] п заст. землероб.
тапигіаі [та'п]иапа1] асу що належить до гною (добрива).
таїшгтз [та'піизпі]] п угноювання, удобрення.
тапизсгірі ['тадуизкирі] 1. п рукопис; 2. ад] рукопйсний.
таївуау ['тадпуеі] п гірн. людськйй хіднйк (у шахті).
Мапх [тает]кз] 1. п менський діалект; 2. ад] що стосується мешканців (діалекту) острова Мен; 4 ~ саі безхвостий кіт.
шалу ['теш] 1. п багато, велйка кількість (тж а ^оосі ~, а &геаі ~, (Ье ~); 2. ад] (сотр тоге; зир тозі) багато, багато хто; багато які; численні; ~ Ьоокз багато книжок; ~ іітез, ~ а ііте багато разів; іо Ье опе іоо ~ Гог зтЬ. розм. бути сильнішим за когось; опе іоо ~ зайвий; Ьоу/ ~ ? скільки?; аз ~ стільки ж; аз ~ аз іЬгее уеагз цілих три рбкй; поі зо ~ не так багато; іоо ~ надто багато.
шапу-ЬеасіесІ ['тепі'Ьедкі] ад] багатоголовий.
шапу-зМесІ ['тепґзаісіісі] ад] багатобічний, багатосторонній.
тапузідеііпезз ['тепґзаібібшз] п багатобічність, багатосторонність.
шапу-зіа^е ['тепі'зіекІз] ад] багатоступінчастий; багатокаскадний.
тапхапіііа [,таді29'піІ9] п ісп. сухйй херес.
тапгапііа [утгепго'пі:1о] п бот. му-чнйця.
тар [тгер] 1. п 1) карта, мала; зкеїеіоп ~ контурна карта; а ~ оГ іЬе у/огісі карта світу; 2) план; оГТ іЬе ~ забутий, застарілий; неіснуючий, неістотний; іо \угііє ой* іЬе ~ стирати з лиця землі; оп іЬе ~ існуючий; знач-
нйй, важлйвий; іо риі оп іЬе ~ робйти відомим, сприяти популярності; 2. V 1) складати (креслити) карту; наносити на карту; 2) мат. відображати; □ ~ оиі складати план, планувати; розмічати, розбивати на райони (країну).
тар-Ьоагд ['тзерЬзісІ] п планшет.
тар-сазе ['тгеркеїз] п 1) футляр для карт; 2) планшет.
шар-ЬоМег ['тгер,Ьои1сЬ] п карто-тримач.
шаріє ['теїрі] п бот. клен; ~ зугир кленовий сироп; ~ ІеаГ кленовий листок (тж як емблема Канади).
тар-такег ['тжр,теіко] п картограф.
тар-теазигег ['тжр, терто] п топ. курвіметр.
таррег ['тгеро] п розм. картограф; топограф.
шарріпз ['таеріт)] п 1) картографія; 2) складання (креслення) карт; нанесення на карту; 3) топографічна зйомка; 4) мат. відображення; 5) планування.
Мачиіз ['ша:кі:] п фр. (рі без змін) макі (французькі партизани у другій світовій війні).
Маг [та:] п ч. ім'я Мар (зменш, від Магуіп).
таг [та:] 1. п 1) синець; ушкодження; 2) дефект (мови); 2. V псувати, спотворювати; перекручувати.
Мага ['та:го] п ж. ім'я Мара.
шагаЬои ['гладоЬи:] п 1) орн. марабу; 2) егретка (прикраса для капелюшка); 3) текст, шовк «марабу».
тагазсЬіпо [,тадоз'кі;пои] п мараскін (лікер).
тагазтіс [то'ггехтік] ад] маразма-ТЙЧНИЙ.
тагазтиз [то'ггегтоз] п 1) маразм; 2) загальне вйснаження організму; занепад сил.
МагаіЬоп ['тадовоп] п марафон; марафонський біг (тж ~ гасе).
тагаисі [то'го:б] V мародерствувати.
тагашіег [то'го:с1о] п мародер.
тагашііпз [то'гз:сіп]] 1. п мародерство; 2. ад] мародерський; хижацький.
тагЬІе ['та:Ь1] 1. п 1) мармур; 2) крем’ях; 3) рі гра в крем’яхи; 4) рі колекція скульптур з мармуру; 2. ад] 1) мармуровий; 2) перен. білий; холодний, як мармур; ~ рарег мармуровий папір; 3. V розфарбовувати (розмальовувати) під мармур.
тагЬ1е<1 ['та.ЬІсІ] ад] крапчастий, під мармур; ~ §1азз мармуровйдне скло; ~ тезі м’ясо з жировйми прошарками.
тагЬІе-есІ£Є(І ['та:ЬКедз<І] ад] з мармуровим (крапчастим) обрізом (про книгу).
тагЬІе-ЬеагіесІ ['та:Ь1'Ьа:ікі] ад] холодний, бездушний; жорстокий.
тагЬІег ['та:Ь1о] п мармурник.
тагЬІіпе ['та:Ь1п]] п 1) фарбування під мармур; 2) крапчаста фактура.
шагЬІу ['та:Ь1і] ад] схожий на мармур.
Мате [та:к] п ч. ім'я Марк.
тагс [та:к] п 1) вйчавки (плодів); 2) горілка з вйчавків винограду (яблук); 3) нерозчйнний осадок.
тагсазііе ['та:козаіі] п мін. мар-казйт, променйстий колчедан.
Магсеї [та:'зе1] п ч. ім'я Марсел.
тагсеї [таґзеї] п гаряча завйвка волосся.
Магсеїіа [та:'зі:1р] п ж. ім'я Мар-сілья.
Магсеїіа [таґзеїо] п ж. ім'я Мар-селла.
Магсеїіе [таґзеї] п ж. ім 'я Марсел.
тагсеїііпе ['та:зі1іп] п текст, підкладковий шовк.
Магсеїіиз [таґзеїоз] п ж. ім'я Мар-селлус; Марцел.
тагсеї-луауеіі [таґзеї'хуеіусі] ад]за-вйтий (щипцями).
тагсезсепсе [таґзезопз] п бот. в’янення.
тагсезсепі [таґзезопі] п бот. в’янучий.
тагсезсіЬІе [таґзезоЬІ] ад] схильний до в’янення; в’янучий.
МагсЬ [та: і/] п березень; — сіауз березневі дні; 4 іо Ье аз шасі аз а ~ Ьаге з глузду з’їхати.
тагсЬ [та:і|] 1. п 1) марш; похід; перехід; 2) хід, розвиток (подій); прогрес, успіхи (науки тощо); 3) марширування; 4) шах. хід (фігурою); 5) рі іст. марка, прикордонна смуга; кордон, межа; 2. V 1) марширувати; здійснювати перехід; 2) виводити, відводити; 3) межувати.
шагсЬеза [таґкеїха:] п (рі таг-сЬезе [-29]) італ. маркіза.
тагсЬезе [таґкеїга] п (рі тагсЬезі [-2І:]) італ. маркіз.
тагсЬіпз ['та:Ціі]] 1. п 1) марширування; стройова підготовка; 2) військ. похідний рух; пересування; 2. ад] похідний; ~ топеу похідне постачання; ~ огсіегз наказ про вирушання в похід.
тагсЬіопезз {'та.ртз] п маркіза.
тагсЬ-тап ['таї/топ] п (рі тагсЬ--теп [-тап]) іст. мешканець прикордонної місцевості.
тагсЬрапе ['та:і/рет] п марципан.
Магсіа ['та:/іа] п ж. ім'я 1) Мар-ша, Марсія; 2) іст. Марція.
тагсігі ['та:зісІ] ад] 1) худйй; вй-сохлий; 2) ослаблений; вйснажений.
Магсіе ['та:зі] п ж. ім'я Марсі (зменш, від Магсеїіа).
Магсіиз ['та:раз] п ч. ім'я Мар-шіус, Маршус; Марцій.
тагсопі [таґкоит] 1. п радіограма; 2. V посилати радіограму.
шаг
707
шаг
тагсопі£гат [та.'коитдгает] п заст. радіограма.
тагсоПа^е [,та:ко'іа:з] п с. г. розведення відсадками.
тагсоііе [таґкоі] п відсадок, від-гілок.
Магсіі8 [та:каз] п ч. ім'я Маркес, Маркус.
Магсу [ та:8і] п ж. ім'я Марсі, {зменш, від Магсеїіа).
таге І [тєа] п кобила; ійе §геу ~ жінка, яка тримає свого чоловіка під чоботом; іо Гіпсі а ~’з пезі попасти пальцем у небо; ~’з іаііз перисті хмари.
таге II ['тєоп] п лат. море; ~ ІіЬегит відкрите море.
Магнате! ['та.дапі] п ж. ім'я Мар-гарет, Маргарйта.
таг^агіпе [,та:сіз9'гі:п] п маргарин.
Маг^апіа [,та:до'гі:іа] п ж. ім'я Маргарйта.
таг^агіїе ['та:дагаіі] п 1) заст. перлйна; 2) мін. маргарйт.
тагвагіііГегоиз [ута:д9гі'ііГаг98] ад] що породжує перлйни.
Маг^аіе ['та:дії] п геогр. н. м. Мар-гіт.
Маг^е [та:сІз] п ж. ім'я Мардж.
таг£е [та:дз] п розм. 1) поле (сторінки); край, межа; 2) (скор. від таг-£агіпе) маргарйн.
Магеегу [ та:сІ39гі] п ж. ім'я Мар-джері, Маргарйта.
Матеє! ['та:сІзіі] п ж. ім'я Мар-джет.
Магеіе |'та:сІзі] п ж. ім'я Марджі (зменш, від Магнате!, Маг^егу, Мацо-гіе).
тагеіп ['та:сІзіп] 1. п 1) край, грань; кайма, облямівка; 2) узлісся; 3) поле (сторінки); 4) запас (часу тощо); ~ оГ заГеіу тех. коефіцієнт безпеки, запас міцності; 5) ек. прибуток; 6) бірж, різнйця; решта; гарантійний завдаток; 2. V 1) робйти нотатки на полях; 2) залишати поля; 3) облямовувати, оторочувати; 4) залишати запас; 5) бірж, вносити гарантійну суму (маклерові).
шагеіпаї |'та:сІзіп1] ад] 1) напйса-ний на полях (книги); 2) що знаходиться на краю (чогось); 3) крайній, гранйчний.
шагеіпаїіа [,та:дзі'пеі!р] п рі 1) лат. нотатки, примітки, вйноски на полях (книги); 2) друк, маргіналії.
тагеіпаїіхе |'та:сІзіп9Іаіх] V робйти нотатки (примітки) на полях (книги).
тагеіпаіе І ['та:<Ізіті] ад] 1) що має поле (край); 2) біол. облямований, оторочений.
тагеіпаіе II |'та:сІзіпеіі] V 1) залишати поля (краї); 2) робйти позначки на полях (книги).
шатеіпесі ['та:сІзіпсІ] ад] облямований; що має облямівку.
Магеоі ['та:дои, 'та.доі] п ж. ім'я Маргб, Маргот.
Магеиегііе [,та:да'гі:і] п ж. ім'я Маргеріт.
шагеиегіїе [,та:да'гі:і] п 1) марга-рйтка, стокротка; 2) хризантема.
Магеу ['та:с!зі] п ж. ім'я Марджі.
Магіа [та'гаю, та'па] п ж. ім'я Мерайя, Марія.
МагіаЬеІІа [тапа'ЬеІа] п ж. ім'я Маріабелла.
Магіап ['тєапап] 1. п 1) ж. ім'я Меріан; 2) поклонник діви Марії; 2. ад] 1) що стосується діви Марії; 2) іст. що належить до епохи королеви Марії Стюарт.
Магіапа Ізіашіз [,тєап'жпа'аі1апсІг] п рі геогр. н. Маріанські островй.
Магіашіа [.тєап'аепа] п ж. ім'я Маріанна, Меріанна.
Матіаппе [,тєап'аеп] п ж. ім'я Меріан, Маріанна.
Магіє [ 'та:п, то'гі:] п ж. ім'я Марі.
Магіеііа [,т®п'еіа] п ж. ім'я Ма-ріетта, Меріетта.
МагІ£о1(і ['таепдоиісі] п ж. ім 'я Ма-ріголд, Меріголд.
тагіеоШ ['таепдоиісі] п бот. 1) на-гідкй, календула; 2) чорнобрйвці.
тагіеоі ['тєапдзі] п рідк. озерце.
тагікиапа [,та:п'й\уа:па] п марі-хуана (рослина і наркотик).
Магіїїа [та'піа] п ж. ім'я Марілла.
Магіїуп [таепіт] п ж. ім'я Мері-лін, Марілін.
Магіпа [та'гіта] п ж. ім 'я Марйна.
тагіпагіе [.таеп'пеїсІ] 1. п маринад; 2. V маринувати; солйти.
шатіпе [та'гі.-п] 1. п 1) морськйй флот; 2) солдат морської піхоти; 3) рі (ійе ~з) морська піхота; 4) жив. морськйй пейзаж, марйна; 5) морськйй берег; прибережна смуга; 2. ад] 1) морськйй; 2) військбво-морськйй; ~ Согрз амер. морська піхота; 3) суд-новйй.
шатіпет ['таеппа] п моряк, матрос; тазіег ~ капітан (торговельного судна).
Магіоп ['тєапап] п 1) ч. ім'я Ма-ріон; 2) ж. ім'я Меріон, Маріон, Ма-рібна.
Магіопеііа [,тжпа'пеі] п ж. ім'я Маріонет.
тагіопеііе [.таегю'пеі] п маріонетка.
Магіза [та'пза] п ж. ім'я Маріса.
тагізй ['тзегі/] 1. п поет, болото; 2. ад] поет, болотйстий, болотяний.
Матііа [та'гі:іа] п ж. ім'я Маріта.
тагііаі [то'гаїіі] ад] 1) подружній, шлюбний; 2) чоловіків; що належить чоловікові.
тагіііте ['таепіаїт] ад] 1) морськйй; ~ сіітаіе морськйй клімат; 2) приморський.
Магіііте Аірз ['таепіаїт'аеірз] п рі геогр. н. Приморські Альпи.
Магіиз ['тєопаз] п ч. ім'я Меріус; іст. Марій.
тапогат ['тагсіззгот] п бот. ма-терйнка, майоран.
Маїдогіе ['та.сізагі] п ж. ім'я Мар-джорі.
Маїдогу ['та.сізогі] див. Мацогіе.
Магк [та.к] п ч. ім'я Марк (тж бібл.)
тагк [та.к] 1. п 1) знак, мітка; іпіегго^аііоп ~ оГ іпіегго^аііоп знак питання; 2) штамп, штемпель; 3) клеймо, тавро; фабрйчна марка; торговельний знак; 4) орієнтйр; зарубка; віха; 5) слід, відбйток; 6) шрам, рубець; 7) родйма пляма, родимка; 8) позначка; 9) спорт, лінія старту; старт; лінія фінішу; оп уоиг ~з! на старт!, по місцях!; 10) рубіж, межа; 11) норма, стандарт; рівень; 12) оцінка, бал; §оосі (Ьасі) ~ іп Еп^іізй добра (погана) оцінка з англійської мови; 13) ціль, мішень; іо Ьіт ійе ~ влучити в ціль; досягтй метй; іо тізз ійе ~ промахнутися; 14) ознака, показник; 15) відомість, популярність; 16) марка (грошова одиниця); еазу (зоГі) ~ легка здобич; простак, довірлива людйна; іо Ье аі 1о\у-\уаіег ~ бути без копійки, сісти на мілину; 2. V 1) ставити знак, мітити; 2) штампувати; клеймувати, таврувати; маркувати; ставити фабрйчну марку (торговельний знак); 3) відзначати; розмічати; розставляти знаки; 4) залишати слід (відбйток, рубець); 5) ставити оцінку (бал); 6) характеризувати, виділяти; 7) ознаменовувати; 8) висловлювати, виражати, виявляти; 9) запам’ятовувати, примічати; 10) прикривати; опікувати; 11) вистежувати; □ ~ (кмуп запйсувати; знйжувати (курс тощо); ~ оГГ відокремлювати, розмежовувати; відміряти; відзначати; відрізняти; ~ оиі розмічати; розставляти знаки; призначати; іо ~ оиі а соигзе прокласти курс; ~ ир підвй-щити, підняти (ціну); вкривати плямами (мітками); робйти позначки; < іо ~ ііте тупцювати на місці; вичікувати; тягтй час, барйтися; ~ ііте, тагсй! на місці кроком руш! (команда).
тагкєсі [та:кі] ад] 1) позначений, помічений; відзначений; що має позначки; 2) помітний; виразний; явний, очевйдний.
тагкесіїу ['та:кісІ1і] аду помітно; явно; нарочйто.
тагкег ['та:ка] п 1) маркер; 2) клеймувальник; 3) розмітник; 4) позначка, мітка, віха; 5) сигнальний прапорець; 6) закладка (у книжці); 7) тех. відмітник (прилад); 8) амер. меморіальна дошка; 9) лінгв. показник; ~ Ьеасоп військ, маркерний радіомаяк.
тагкєі ['та:кіі] 1. п 1) рйнок, базар; соттоп ~ спільний рйнок; соуєгєсі ~ крйтий рйнок; 2) продаж, збут; по
шаг
708
шаг
пит; 3) торгівля; 4) ринкова ціна; аі Ійе ~ за ринковою ціною; 5) амер. продовольчий магазйн; 4 ~ Ьеіі базарний дзвін; ~ сго88 хрест на базарній площі; ~ 8циаге ринкова (базарна) площа; ~ іо\уп місто, в якому відбуваються базари; іо Гіпсі а ~ користуватися попитом; ІО ЬгІП£ опе’8 ЙО£8 (рІ£8, Є£§8) ІО а Ьасі (іо іке ^гоп^) ~ прорахуватися, провалитися; зазнати невдачі; 2. у 1) продавати; збувати; знаходити ринок збуту; 2) привезти на ринок; 3) торгувати; купувати (продавати) на ринку.
тагкеїаЬіІіІу [,та:кіІо'Ьі1іІі] п товарність, придатність для продажу.
шагкеіаЬІе ['та:кіЮЬ1] аф 1) ходовий (про товар); що швйдко реалізується; фін. тж ліквідний; 2) товарний, придатний для продажу.
тагкеї-Ьазкеї [ 'та:кіі,Ьа:8кіі] п кошик для провізії.
тагкеі-сизіот ['та:кіІ,кл8Іот] п податок на товари, що продаються на рйнку.
тагкеї-гіау [ таїкіісіеі] п 1) базарний день; 2) службовий день на біржі.
тагкеіеег [,та:кі'ію] п продавець, купець, торговець (на базарі).
тагкеїег ['та:кіІа] п амер. 1) продавець, торговець (на базарі); 2) покупець (на базарі).
тагкеі-запіеп ['та:кіІ,да:сІп] п город (для вирощування овочів на продаж).
тагкеііпз ['та:кііп} ] п 1) торгівля; продаж; збут; 2) предмет(и) торгівлі; 3) маркетинг.
тагкеі-ріасе ['та:кіір1еі8] п базарна (рйнкова) площа.
тагкеі-ргісе ['та:кіі'ргаі8] п рйнкова ціна.
тагкеі-гаіе ['та:кіігеіі] п біржовйй курс.
тагкеі-уаіие ['та:кіІ,У2е1]и:] п рйнкова вартість.
Магкіе ['та:кі] п ч. ім'я Маркі.
тагкіїщ ['та:кіі]] п 1) клеймування, таврування; маркірування; 2) клеймо, тавро; мітка; 3) рі ав. розпізнавальні знаки; 4) розцвітка; забарвлення (тварин, рослин).
шагкзпіап ['таїкзтоп] п (рі тагк8-теп [-топ]) 1) влучний стрілець; 2) неписьменний, що ставить замість підпису значок.
шагкзшапзйір ['та:к8топ/ір] п влучна стрільба; майстерність стрільбй.
тагЬуогіку ['та:к\уа:ді] ад] 1) вартий уваги, визначнйй; 2) примітний, чудовий, славний.
шагі [та:1] 1. п 1) геол. мергель; рухляк; вапнйста глйна; 2) поет, земля; 2. V удобрювати мергелем.
Магіа ['та:1о] п ж. ім'я Марла (зменш, від Магіепе).
МагІЬогои^Ь ['та:1Ьзго, 'тоїіЬого] п геогр. н. Марлборо (округ Нової Зеландії).
Магіепе ['та:1і:п, та:'1і:п] п ж. ім'я Марлін, Марлен.
Магііп ['та:1іп] п ж. ім'я Марлін. таг1іпе-$ріке ['та:1іп'8раік] п мор. швайка.
тагііпз ['та:Іп]] п с. г. мергелю-вання, удобрення мергелем.
Матіол ['та:1ои] п ч. ім'я Марлоу. тагі-рії ['та:1рп] п мергельна яма. тагіу ['та:1і] аф геол. мергельний. Магіуп ['та:1іп] п ж. ім'я Марлін. Магтжіике ['та:тос1]и:к] п ч. ім'я Мармедкж.
тагтаїаде ['та:та1еісІ] п 1) мармелад; 2) конфітюр, джем; повйдло; варення; 3) військ, розм. кокарда.
Магтага, 8еа оГ ['8І:ау'та:таг9] п геогр. н. Мармурове море.
Магтіоп ['та:тюп] п ч. ім'я Мар-міон.
тагтогасеоиз [,та:тз'геір8] аф мармуровий; мармуроподібний.
тагтогаїе ['та:тогеіі] афзаст. інкрустований мармуром.
тагтогеаі [та:'то:гіа1] аф поет. мармуровий.
тагтозеі ['та:тогеІ] пзоол. мавпа, тагтої ['та:таІ] п зоол. бабак.
Магту ['та:ті] п ч. ім'я Мармі (зменш, від Магтасіике).
Маліє [та:п] п геогр. н. р. Марна, тагосаіп ['таегокеїп] п текст, ма-рокен.
тагооп [та піт] 1. п 1) іст. марон (раб-утікач); 2) людйна, вйсаджена на безлюдний острів; 3) темно-бордовий (каштановий) колір; 2. аф темно-бордовий, каштанового кольору; 3. V 1) висаджувати (кйдати) на безлюдному острові; 2) по-кйнути, залйшйти в безвихідному становищі; 3) ав. розм. примушувати відсиджуватися на аеродромі; 4) тинятися, байдикувати; 5) амер. влаштовувати пікнік з ночівлею в наметах (на відкритому повітрі).
шагріоі ['та:р1зі| п книжн. 1) людйна, що перешкоджає виконанню планів; 2) перешкода.
тштріее [та:'кі:] п велйкий намет, шатро.
Магфіе$а$ І$1аш!$ [та:'кеіго8'аіІ9псІг] п рі геогр. н. Маркізькі острови.
шагчиезз ['та:к^і8| див. тагциіз.
тагдиеігу ['та:кіігі] п інкрустація по дереву, маркетрі.
МагдиІ8 ['та:к^і8] п ч. ім'я Мар-куїс.
тагциіз [та:к\уі8] п маркіз.
тагциізаіе ['та:к\¥іхіІ| п титул маркіза.
шагчиізе [та:'кі:г] п маркіза (титул і каблучка).
тагчиізеНе [,та:кі'геі] п текст. маркізет.
таггат-£га$8 ['таегат'дга:^] п бот. пісковйй очерет.
таггіаЬІе ['таепаЬІ] див. таггіа^е-аЬІе.
таптаве ['таепсіз] п 1) шлюб; одруження; заміжжя; іо сопігасі а ~ одружуватися, братися; іо іаке 8ґпЬ. іп ~ брати когось за дружйну (за чоловіка); іо £іує 8гпЬ. іп ~ видавати когось заміж, одружувати когось; іо іаке зтЬ. іп 8ес-опсі ~ одружитися з кимсь удруге; Зсоїсй ~ шлюб без додержання формальностей; зйої^ип ~ амер. розм. вймушений шлюб; ~ Іісепсе дозвіл на вступ у шлюб; ~ 1ІПЄ8 посвідчення про шлюб; 2) весілля, шлюбна церемонія; 3) тісне єднання, тіснйй союз; ійе ~ оГ Ііпе апсі соїоиг гармонія лінії та кольору; 4) тех. точна пригінка деталей; 5) стикування; з’єднання; 6) карт, мар’яж; топеу ~ шлюб з розрахунку; ипсіе Ьу ~ дядько чоловіка (дружйни); ~ Ьгокег сват; сваха; ~ Ьгокега^е сватання.
таггіазеаЬіїйу [,таепсіза Ьііні] п шлюбний вік.
таїтіазеаЬІе ['таепсізоЬІІ аф 1) дорослий; що досяг шлюбного віку; ~ сіаи^йіег дочка-наречена, дочка на виданні; 2) шлюбний.
таітіа£еаЬ1епе88 [ таепсІзаЬІпіз] див. таггіа^еаЬіІііу.
таґгіа&е-Ье(1 ['таепсІзЬесІ] п 1) подружнє ліжко; 2) перен. подружня вірність.
таггіесі ['таепсі] аф 1) одружений, жонатий; заміжня; Ю Ье ~ бути одруженим; бути замужем; 2) шлюбний; подружній; ~ ІіГе подружнє життя.
шаггіег ['таегю] п людйна, що вступає в шлюб.
шапчлу ['тзетои] п 1) кістковйй мозок; зріпаї ~ спиннйй мозок; 2) суть, основа; 3) книжн. енергія, життєва сйла; 4) розм. товариш; чоловік; дружйна; 5) розм. пара, рівня; 6) бот. кабачок (тж ~ здиазй); < Ю Ье сЬіІІесі (Ггохеп) Ю ійе ~ промерзнути до кісток.
таггоіуЬопе ['тгегоиЬоип] п 1) мозкова кістка; 2) суть, сутність; 3) рі жарт, коліна; 4) рі розм. кулакй; Ю Ьгіпв зтЬ. сіо\¥П іо йіз ~8 поставити когось на коліна, примусити когось підкорйтися.
тагппуГаї ['тгегоиГаеі] аф мозко-вйй; ~ реа мозковйй горох.
тагпн¥Іе$$ ['таегоийз] аф 1) безмозкий; шо не містить (у собі) мозку; 2) беззмістовний; 3) безсйлий, малодушний.
тапчл¥-$рооп [ іпаегои8ри:п] п ложечка для виймання мозку з кісток.
таггоіуу ['тгегош] аф 1) кісткбво--мозковйй; наповнений мозком; 2) змістовний; 3) книжн. сйльний, дужий, міцнйй.
шаггу ['таеп) 1. V 1) одружуватися, женйтися; виходити заміж; брати шлюб; 2) одружувати, женити; віддавати (ви
Маг
709
таз
давати) заміж; 3) вінчати; 4) поєднувати, єднатися, з’єднуватися; □ ~ оЯГ одружувати, видавати заміж; 2. іпі (передає здивування, обурення) подумати тільки!, от так так!, от тобі й маєш!
Магз [та:г] п 1) астр. Марс (планета)', 2) міф. Марс.
Магзаіа [та/за:1о] п італ. марсала (сорт вина).
МагзеіНаізе [,та:8о'1еі2] п фр. Марсельєза.
Магзеіііез [таґзеїіх] п геогр. н. м. Марсель.
тагзіі [та:/] п болото, драговина, мочарі; ~ Гєуєг болотна пропасниця; ~ §а$ метан, болотний газ; ~ Неп орн. шотландська куріпка; ~ тагі^оісі бот. калюжниця болотна, куряча сліпота.
Магзііа ['та:/з] п ж. ім'я Марша. МагзЬаІ ['та грі] п ч. ім’я Маршал. тагзЬаІ ['та:р1] 1. п 1) військ, маршал; 2) чиновник суду; 3) амер. судовйй виконавець; 4) амер. начальник поліцейської дільниці; 5) амер. начальник пожежної команди; 6) головнйй наглядач (в Оксфордському університеті)', 7) спорт, комендант змагання; 8) іст. гофмаршал; 2. V 1) вишиковувати (війська тощо)', 2) розташовувати в певному порядку; 3) приводити в порядок (документи тощо)', 4) розміщати (гостей на банкеті тощо)', 5) урочйсто вводити (вестй); 6) зал. сортувати товарні вагони; 7) військ, відправляти за маршрутом.
тагзкаїсу ['та:/оІ8і] п посада і звання маршала.
МагзЬаІ ['та:/о1] п ч. ім’я Маршал.
тагзЬаІІег ['та:/о1о] п церемоніймейстер; розпорядник; організатор.
тагзкаШпз ['та:р1іі)] п 1) приведення в певний порядок; розташування в певному порядку; 2) зал. складання поїздів; сортування вагонів; ~ уагб сортувальна станція; 3) військ, зосередження військ.
МагзЬаІІ Ізіалдз ['та:р1'аі1опсІ2] п геогр. н. Маршаллові островй.
МагзЬакеа ['та:рІ8І:] п іст. Мар-шалсі (лондонська в’язниця для боржників).
тагзЬаІзЬір ['та:/а!/ір] див. таг-зйаісу.
тагзЬіпезз ['та:/іпі8] п болотйс-тість.
тагзЬІашІ ['та/іаепсі] п болотйста місцевість.
шагзЬ-ІщМ ['та./'іаі] п блукаючий вогник.
тагзЬ-таІкиу [та:/'тге1ои] п 1) бот. алтея лікарська; 2) зефір (кондитерський)', суфле з алтеї.
шагзЬлуоі! ['та:/\уо1] п бот. жура-влйна.
тагзку ['та:/і] аф болотяний, болотний; болотйстий, багнйстий.
шагзиріаі [та:'8]и:рр1] 1. п зоол.
1) сумчаста тварйна; 2) рі сумчасті; 2. аф зоол. сумчастий.
тагзирішп [та:'8]и:ррт] п зоол. сумка.
Маті [таї] п 1) ж. ім’я Март (зменш, від МапЬа); 2) ч. ім’я Март (зменш, від Маїїіп).
шагі [таї] п 1) поет, рйнок; 2) торговельний центр; 3) аукціонний зал.
Маїїа ['таІз] п ж. ім’я Марта.
гпагіеііп ['таїїііп] п молоточок скульптора.
шагіеп ['таїш] п 1) зоол. кунйця; 2) хутро кунйці.
шагіепзііе ['таїепгаїї] п мет. мар-тєнсйт.
МагіЬа ['та:9а] п 1) ж. ім’я Марта;
2) бібл. Марфа.
Магіїаі ['та.рі] п ч. ім’я Маршал; Марціал.
таїїіаі [ та:/а1] аф 1) військбвйй; воєнний; ~ 1а\у воєнний стан; закон воєнного часу; соші ~ військбвйй суд; ~ ехегсІ8Є8 військові навчання (маневри); 2) войовнйчий.
тагііаіізт [та:р1і2т] п войовничість.
тагііаіізі [ та:/а1і8і] п військбвйй фахівець, військовослужбовець.
тагііаііу ['та:/а1і] асіу 1) по-вій-ськбвому; 2) войовнйчо.
МаїЧіап ['та:]рп] 1. п марсіанин; 2. аф марсіанський.
Маїїіп ['таїш] п ч. ім’я Мартін;
~ зіееі мартенівська сталь.
шагііп ['таїш] п орн. міська ластівка.
Магііпа ['таїїпо] п ж. ім’я Мар-тіна.
шагііпеі [, та її'пес] п 1) прихйльник суворої дисципліни; причепливий начальник; 2) педант; 3) солдафон.
Магііпі [та:'іі:пі] п мартіні (напій).
Магііпічие [,та1і'пі:к] п геогр. н. острів Мартиніка.
Маїїіптаз ['таїттоз] п церк. Мартйнів день (11 листопада).
таїїіеі ['та 111] п 1) орн. стриж, щур; 2) поет, ластівка.
Маїїу ['таїї] п 1) ж. ім’я Марті (зменш, від МаПйа); 2) ч. ім’я Марті (зменш, від Маїїіп).
Магіуп ['таїїп] п ч. ім’я Мартін.
шагіут ['таю] 1. п мученик, страдник; 2. V замучити.
тагіупіот ['таїасЬт] п 1) мучеництво; мучення; 2) мука.
тагіугіге ['таїагаїх] мучити; катувати.
шаі1уго1о£іс(а1) [,таЮго'1одзік(о1)] аф що стосується життєпису мучеників.
шаііугоіову [,та.Ю'гоІ9сІзі] п церк. мартиролог, життєпис мучеників.
Магу [та;у] п ч. ім’я Марв.
Магуа ['та;уз] п ж. ім’я Марва.
тагуеі ['та:уо1] 1. п 1) чудо, дйво; щось незвичайне; 2) здивування; 2. у дивуватися; захоплюватися.
тагуеЦоиз ['тагуїізз] аф дивовйж-ний, чудовий, дйвний.
тагуеііоизіу ['та:уіІ08Іі] асіу дивовижно, чудово.
Магуш ['та:уіп] п ч. ім’я Марвін. Магхіап ['та:кзрп] див. Магхізі. Магхізт ['тагкзшп] п марксйзм. Магхізт-Ьепіпіхт ['таїкзігт'іепі-тгт] п марксйзм-ленінізм.
Магхізі ['та:к8і8І] 1. п марксйст; 2. аф марксйстський.
Магу ['тєап] п 1) ж. ім’я Мері; 2) рел. діва Марія; 3) австрал. розм. туземна жінка.
Магуаппа [,таеп'аепз] п ж. ім ’я Ма-ріанна.
МагуЬогои^Ь ['тєопЬогз] п геогр. н. м. Меріборо.
Магуейеп ктгеп'еїзп] п ж. ім ’я Ма-ріеллен.
Магуіапд ['тепіапб] п геогр. н. Ме-ріленд (штат США).
Магуїіп ['тєопііп] п ж. ім’я Ме-рілін.
тагхірап [,та:гі'равп] п марципан (тж тагсйрапе).
тазсага [тгез'ката] п предмети макіяжу; фарба для вій і брів.
тазсагаеіі [таез'каїаб] аф підведений, намазаний фарбою (тушшю) (про вії, брови).
Мазсагепе Ізіашк ['тгезкогіт'аііопбг] п рі геогр. н. Маскаренські островй.
тазсоі [ тзезкої] п 1) талісман; людйна (річ), що приносить щастя; 2) фігурки на автомобілі (на радіаторі або капоті двигуна).
шазсиїіпе ['та:8к]и1ш] 1. п 1) грам. чоловічий рід; слово чоловічого роду; 2) чоловік; хлопчик; особа чоловічої статі; 2. аф 1) чоловічий; ~ апіге чоловічий одяг; 2) грам, чоловічого роду; ~ поип іменник чоловічого роду; 3) м^Ькній, сйльний; енергійний; 4) чоловікоподібний (про жінку).
шазсиїіпііу [,тге8кіи'1іпШ] п 1) мужність; енергійність; 2) чоловікопо-дібність.
ша$ег ['теїго] п фіз. мазер, мікро-хвильовйй квантовий генератор.
Мазепі ['тгегаги:] п геогр. н. м. Масеру.
тазії [тж/] 1. п 1) сусло; пійло (для худоби)', 2) (картопляне) пюре; товчена картопля; 3) мішанйна, суміш, каша; 4) тех. пульпа; 5) затор; 6) розм. захоплення; об’єкт захоплення; 7) заст. франт; 8) молот для подрібнення каміння; 2. V 1) заварювати (чай)', 2) розминати; розчавлювати; 3) розм. зваблювати, принаджувати, захоплювати; 4) розбивати, дробйти (каміння).
таз
710
таз
тазЬед [тге/1] асі] потовчений, розчавлений; ~ роїаіоез товчена картопля; картопляне пюре.
шазЬег ['тгер] п 1) картоплем’ял-ка; товкач, макогін; 2) прес, давильня (для фруктів тощо)', 3) розм. чепурун, франт; 4) розм. донжуан, серцеїд; 5) амер. чоловік, що брутально чіпляється до жінки; нахаба.
шазЬіе ['тае/і] п ключка (для гольфа).
шазіїу ['тге/і] ад] 1) роздавлений, розчавлений; потовчений; 2) змішаний.
шазк [та:зк] 1. п 1) маска; личина, машкара; іо іЬпж ой* (іо риіі ойГ, іо сігор) опе’з ~ знімати (скидати) машкару; 2) учасник (учасниця) маскараду; 3) покрив (сніговий)', 4) протигаз; 5) морда (шкура) велйкого звіра (як мисливський трофей)', 2. V 1) маскувати, приховувати; 2) ізолювати; 3) надівати маску; прикидатися; 4) військ, надівати протигаз.
шазкесі [та:зкі] ад] 1) замаскований; прихований; 2) переодягнений; 3) мед. безсимптбмний, прихований.
ша$кіп£ ['та:$кіі]] п 1) маскування; екранування; 2) військ, надівання протигаза.
Мазк, Ьои^і [1зЬ'та:зк] п геогр. н. озеро Лох-Маск.
тазііп ['тгегкп] п діал. суржик (змішаний посів пшениці та жита)', < ~ кеіііе мідний таз (для варення).
тазосЬізт ['тге/окіхт] п мазохізм. Мазоп ['теїзп] п ч. ім'я Мейсон. тазоп ['теїзп] 1. п 1) каменяр, муляр; 2) (М.) масбн; 2. V будувати з каменю (цегли); мурувати.
Мазоп Сіїу [’теїзп'зііі] п геогр. н. м. Мейсон-Сіті.
тазопіс [то'зопік] ад] масонський.
тазопгу ['теїзпп] п 1) кам’яна (цегляна) кладка; 2) (М.) масонство.
Маздаі аші Отап ['тлзкгеїапсі-ои'тгеп] п геогр. н. Маскат і Оман.
таздие [та:зк] п 1) театр масок; 2) рідк. маскарад.
шаедиег ['та:зко] п учасник балу--маскараду; учасник театру масок.
шаздиегасІе [,тге8ко'геіс1] 1. п маскарад; 2. V 1) прикидатися, видавати себе (за когось); йе ~сі аз Ьег ЬгоіЬег він видавав себе за її брата; 2) рідк. брати участь у маскараді; маскуватися.
шаедиегасіег [,тгезко'геісЬ] п 1) удавальник; 2) маска.
тазз [тгез] 1. п 1) меса; обідня; літургія (у католиків); 2) маса; безліч; велйка кількість; сйла; купа; 3) скупчення; 4) більшість, більша частйна; 5) рі (ійе ~ез) народні маси; 6) військ. масування, зосередження; 4- ~ тееііп£ масовий мітинг; ~ ехесиііоп масова страта; ~ зрогіз масовий спорт; ~ тоуетепі масовий рух; ~ гаісі військ.
масований повітряний наліт; 2. V 1) збирати(ся) докупи; скупчуватися; накопйчувати; 2) військ, зосереджувати, концентрувати (військо); 3) рідк. правити обідню; бути на обідні.
МаззасЬизеІІз Ьтгезо'Цигзеіз] п геогр. н. Массачусетс (штат США).
ша$8асге ['тзезока] 1. п різня, рі-занйна; масове вбйвство; нйщення; ~ оГ 8і. Вагійоїотеи/ іст. Варфоломіївська ніч; 2. V 1) влаштовувати різанйну; 2) різати, по-звірячому вбивати; винйщувати; 3) спорт, розгромйти.
тазза^е ['таеза:^] 1. п фр. масаж; 2. V фр. масажувати, робйти масаж.
шаззазізі ['таеза^ізі] п фр. маса-жйст.
тазз-Ьоок ['таезЬик] п церк. като-лйцький требник.
Маззсиїї ['гпаезклії] п знев. масова культура; культура для мас.
шаззесі [тгезі] ад] військ, масований; ~ Гіге масований вогонь.
таззеиг [тав'зо:] п фр. масажйст.
таззеизе [тав'зо:/] п фр. масажйс-тка.
таззісоі ['тавзікоі] п окис свинцю. таззіГ ['тав8І:£] п гірськйй масйв. таззіуе ['тавзіу] ад] 1) масйвний; важкйй; солідний; 2) щільний; нена-пластбваний; 3) велйкий, широкомасштабний, масований; ~ у/еароп військ. зброя масового знйщення; ~ ійгизі військ, масований удар; 4) масовий; ~ сіетопзігаііоп масова демонстрація; 5) грандіозний, величезний; ~ зіогт сйльна буря; ураган; ~ еГГогіз величезні зусйлля; 6) перен. важлйвий, значнйй, надзвичайно серйозний.
таззіуеіу ['тавзіуй] аду 1) масйвно; важко; 2) щільно; 3) широкомасштабно, масовано.
таззіуепезз ['тавзіупіз] п 1) масйв-ність, солідність; ваговйтість; 2) цілісність; 3) щільність; 4) масбваність.
тазз-ргогіисегі ['тзезрг9,фи:8І] ад] серійного (масового) виробнйцтва.
таззу ['тавзі] ад] масйвний; солідний.
тазі [та:зі] 1. п 1) щогла; 2) с. г. плодокбрм; іо заіі (іо зєгує) ЬеГоге ІЬе ~ служйти прбстйм матросом; 2. у 1) ставити щоглу; 2) піднімати на щоглу.
тазіег ['та:зіо] 1. п 1) господар, хазяїн; власник; пан, добродій; ІЬе ~ оГ іЬе Ьоизе глава сім’ї; Ье із Ьіз оу/п ~ він сам собі господар; 2) учйтель; тизіс ~ учйтель музики; Гогт ~ класний керівнйк; 3) глава коледжу (в Оксфорді та Кембриджі); 4) магістр; М. оГ Месіісіпе магістр медицйни; 5) майстер, спеціаліст; кваліфікований робітнйк; ~ оГ зропз майстер спорту; 6) велйкий (знаменйтий) художник, майстер; 7) панйч, пан; 8) (іЬе М.) Христбс; 9) капітан; шкіпер; 10) мо
дель; оригінал, взірець; < ~ аегосіготе військ, основнйй аеродром; ~ саіаіо^ие зведений каталог; ~ сопігоііег тех. контролер управління; ~ Гііе основна картотека; ~ £иппег військ, майстер стріль-бй; амер. сержант артилерії; ~ Ьапсі фахівець, майстер; ~ тагіпег мор. капітан; шкіпер; ~ оГ сегетопіез конферансьє, ведучий (передачі); М. оГ ІЬе Еіееі флагманський штурман флоту; ~ ріал генеральний план; ~ ргіпі контрольна копія кінофільму; ~ ргіпіег кваліфікований друкар; власник друкарні; ~ зоипсі ігаск контрольна фонограма, фонограма на одній плівці; 2. у 1) справлятися, переборювати; підпорядковувати собі; іо ~ ІЬе епету здобути перемогу над протйвником; іо ~ а сііїїїсиїїу подолати труднощі; 2) оволодівати, опановувати; вивчати; іо ~ а ГогеІ£П 1ап£иа§е опановувати іноземну мову; іо ~ ІЬе ріапо навчйти грати на піаніно.
тазіег-аі-аппз ['тагзіагоі'агтг] п головнйй старшина корабельної поліції.
тазіег-ЬиіШег ['та:8іо'Ьі1сІо] п 1) кваліфікований робітнйк-будівель-ник; 2) архітектор.
шазіегсору ['та:зіа,корі] п точна копія.
шазіегсіот [та:8ІосІот] п перевага; зверхність; панування.
тазІегГи! ['та:зіо£и1] ад] 1) владний; деспотйчний; 2) упевнений; 3) майстерний.
тазіегйіііу ['та:з1аїи1і] аду 1) владно; деспотйчно; 2) упевнено; 3) майстерно.
тазіегйііпезз ['та:8іо£и1піз] п 1) владність; деспотйчність; 2) упевненість; 3) майстерність.
тазіегЬоос! ['та:зіоЬисІ] п майстерність.
шазіег-кеу ['та:з1окі:] п відмйчка.
тазіегіезз ['тсгзіаііз] ад] 1) що не має хазяїна (власника); безгосподарний; 2) заст. неслухняний, непокірний, упертий.
тазіегіу ['та:зіа1і] 1. ад] майстерний, досконалий; 2. аду майстерно, досконало.
тазіег-тазоп [тсгзіа'теїзп] п 1) кваліфікований муляр; 2) муляр-під-рядник.
тазіегтіпсі ['та:зізтаіпс1] 1. п 1) видатнйй розум; володар дум; 2) керівнйк, натхненник; 2. V управляти, керувати (особл. таємно).
шазіегріесе ['та:зізрі:8] п шедевр.
тазіегзЬір ['та:8Іа/ір] п 1) майстерність; 2) зверхність; верховенство; 3) посада вчйтеля (директора, керівника).
шазіег-зрігіі ['та:зІ9,зрігіІ] п людйна видатного розуму.
шазіег-зігоке |'та:зІ08Ігоик] п
таз
711
Маі
1) завершальний штрих (художника тощо); 2) вдалий хід.
тазіег-зууіісй ['та:$1а$му] п головнйй вимикач.
тазіегу ['таїзіап] п 1) панування, влада; 2) майстерність, мистецтво; досконале володіння (чимсь).
тазіЬеасі ['та:8ІйесІ] п амер. розм. місце в газеті на першій сторінці з відомостями про газету (редакторів тощо).
шазі-ііеасі ['та:$ІйесІ] 1. п мор. топ щогли; 2. V мор. 1) посилати на топ щогли (як покарання); 2) піднімати на стеньгах.
тазііс ['таезіїк] п 1) мастика; замазка; клей; 2) смола мастикового дерева; 3) блідо-жовтий колір; ~ ігее бот. фісташка мастикова.
тазіісаіе ['тгезіїкей] V 1) жувати; 2) місити.
шазіісаііоп [,тге8іГкеі/п] п 1) жування; 2) пластикація.
ша$СісаІог [ тгезПкеїіо] п 1) тех. мастикатор; 2) жувальний орган.
та$ііса(огу ['таезСікеїСоп] ад] жувальний.
тазііпз ['та:8ит)| п мор. 1) установка щогли; 2) щогли; рангоут.
та$Ші$ [тае8ЧаШ8] п мед. грудниця, мастит; запалення молочних залоз.
та$11е$8 ['та:8Йі8] ад] безщогло-вйй; що втратив щогли.
шазіигЬаіе ['тге8Із:Ьеіі] V мастурбувати.
тазІигЬаІіоп [,тге8іо:'Ьеі/п] п мастурбація.
Маі [главі:] п 1) ж. ім’я Мет, Мат (зменш, від Майка, Маїйікіа); 2) ч. ім’я Мет, Мат (зменш, від МаІйе\у).
таї [главі] 1. п 1) мата, рогожа; килимок, постілка; 2) підстилка, підстілка; підставка; серветка (під блюдо, лампу тощо); 3) тех. захисний шар; 4) щось заплутане (переплетене); 5) матова поверхня; матова фарба; 6) матове золото; 7) друк, матриця; 2. ад] матовий, неполірбваний, тьмяний; 3. V 1) застилати матами (рогожею); стелити мати; 2) прикривати рогожею (рослини на зиму); 3) робйти настил; 4) сплутувати; притоптувати (траву); 5) сплутуватися; робйти матовим (скло, поверхню); робйти тьмяним.
таіасіог ['тжіасіо:] п матадор.
таісЬ [таві/] 1. п 1) сірнйк; 2) матч, гра, змагання; 3) рівня, пара; 4) шлюб; іо таке а ~ одружйтися, вййти заміж; 5) домовленість; парі, заклад; 2. V 1) підходити під пару, відповідати; бути (добирати) до пари; 2) одружуватися, брати шлюб; виходити заміж; 3) одружувати; видавати заміж; 4) змагатися; протистояти; іо ~ опе регаоп а^аіпзі ап-оійег протиставити одного одному;
5) грати в орлянку; 6) буд. шпунтувати; 7) рідк. спаровувати, злучати.
таісЬаЬІе ['тжі/оЬІ] ад] підхожий; відповідний.
таісЬЬоок ['таеі/Ьик] п картонний пакуночок з паперовими сірниками.
таісЬ-Ьох ['тгеЦЬзкз] п 1) сірникова коробка; 2) військ, розм. транс-портно-десантний планер.
таїсйегї [тайД] ад] 1) буд. шпунтований; 2) підібраний, підігнаний.
таісйег ['таеЦа] п буд. шпунтувальний верстат.
таісЬеі(іе) ['тгеЦіі] п ісп. мачете, ніж.
таІсЬ-зате ['тгеі/деїт] п 1) партія в шаховому турнірі; 2) амер. матч, змагання.
таІсЬіп^ ['таеі/11]] п 1) тех. підбирання; узгодження; пригінка; 2) тех. збіг (отворів тощо).
таісЬІЄ88 ['таеі/118] ад] 1) незрівнянний; неперевершений; 2) неоднаковий, нерівний.
таісЬ1е$8Іу [ 'тгеі/1і8Іі] аду 1) незрівнянно, неперевершено; 2) неоднаково, нерівно, непбрівну.
таісЬІоск ['тгеі/іок] п військ, гно-товйй замок.
таісії-такег ['тжЦ,теіко] п 1) той, що робить сірникй; фабрикант сірників; 2) сват; сваха; 3) спорт, антрепренер.
таїсії-такіпз ['тгеЦ.теїкії]] п 1) виробнйцтво сірників; 2) сватання; 3) спорт, влаштування матчів.
таісЬтагк ['тгеі/та.к] п тех. мітка.
таісЬ-рІапе ['т®С[р1еіп] п буд. ру-банок-шпунтовйк.
таісЬ-рІаіе ['тжуріеіі] п мет. модельна плита.
таісЬ-роіпі ['тзеї/рзті] п спорт. очко, що вирішує результат матчу.
таісЬ-$р1іпі [ 'тгеї/зріті] п дерев’яна частйна сірника.
таісЬ-вііск ['тгеЦзіїк] п сірникова паличка.
таісЬ-ікгежІ [ 'тгеі/0гесі] п військ. запальнйй ґніт.
таісйлуоогі ['тзеї/мкі] п 1) деревина для сірників; 2) сірникова соломка; 4 іо таке ~ о£ 8тЬ. розгромйти когось.
таіе [теп] 1. п 1) товариш; напарник; напарниця; 2) чоловік; жінка, дружйна; 3) самець; самйця; 4) мор. помічнйк капітана; 5) амер. старшина; 6) помічнйк; 7) парна річ; Гує ІО8І Ійе ~ о£ іЬіз £іоує я загубйв другу рука-вйчку; 8) тех. парна деталь; 9) шах. мат (скор. від сйесктаїе); 2. V 1) побратися, взяти шлюб; 2) спаровуватися (про птахів, тварин); 3) спілкуватися; 4) тех. з’єднувати, зчіплювати; 5) порівнювати, зіставляти; 6) шах. ставити мат.
шаіеіезд ['теїіїв] ад] самітнйй; без товариша; без пари.
таїег ['теїса] п шк. розм. мати.
таіегіаі [тз'СідпоІ] 1. п 1) матеріал; речовина; га\у ~8 сировина; 2) дані, факти, матеріал; 3) текст, тканйна, матерія; 4) рі приладдя; 2. ад] 1) матеріальний; речовйнний; 2) тілесний, плотський, фізйчний; 3) майновйй; грошовйй; 4) істотний, важлйвий, значнйй.
піаіегіаіізіїї [та'іюгюііхт] п філос. матеріалізм.
таіегіаііві [тУїюгюйзі] 1. п філос. матеріаліст; 2. див. таіегіа1І8ііс(а1).
таіегіа1І8ііс(а1) [таДюпа'йзІїкСІ)] ад] матеріалістйчний.
таІегіа1і$ііса11у [то, Ііопа' Іізйкоіі]
аду матеріалістйчно.
шаіегіаіііу [таДіап'аеІШ] п 1) матеріальність; 2) юр. істотність, важлйвість; 3) речовина, субстанція, матерія.
таіегіаіігаііоп [то'пзгюіаі'геї/п] п 1) матеріалізація; 2) здійснення, реалізація, втілення в життя.
шаіегіаііге [то'іюгюіаїх] V 1) матеріалізуватися); 2) здійснювати (ся), реалізовувати (ся), втілювати(ся) в життя.
таіегіаііу [та'іізпдіі] аду 1) істотно, значно; 2) матеріально; 3) по суті, фактйчно.
таіегіа теШса [то'іюгю'тесйка] п лат. 1) лікарські речовйни; 2) фармакологія.
таіетаї [та'саіпі] ад] 1) матерйн-ський; 2) з материного боку; що належить матері, материн; ~ ипсіе дядько по матері; ~ ргорепу материне майно.
шаіетаїїу [та'іотаїї] аду 1) по-ма-терйнському; 2) по матерйнській лінії; з материного боку.
таіегпііу [тз'їдтіїї] п матерйн-ство; - йозріїаі (йоте) пологовий будйнок; ~ Іеауе декретна відпустка.
шаіеу ['теїіі] 1. п розм. товариш, прйятель; 2. ад] товарйський, компанійський, др^Ькній; Ю Ье оп ~ іегтз \уіій зтЬ. бути в прйятельських стосиках з кимсь.
шаіеупезд ['теїітв] п розм. това-рйськість, компанійськість, прйязність.
та(-£га$$ ['тзеідга:8] п бот. ковила.
таііі [таеО] п діал. косовйця, сінокіс.
таШетаіісаІ [,тае0і'тжсіка1] ад] 1) математйчний; 2) точний; ~ едиір-тепі обчйслювальні машйни і прйла-ди.
таіЬетаіісаІІу [,тае0ґтжик9Іі] аду математйчно.
таїйетаїісіап [.тзебітоЧі/п] п математик.
піаІЬєпіаІіс$ [,тзе0ґтавпк8] п рі 1) (вжив, як зіп$) математика; 2) (вжив, як рі) розм. знання з математики.
Маійе\¥ ['тае0)и:, 'теі0]и:| п ч. ім'я Матью, Мейтью.
Маі
712
таі
МаїЬіаз [та'Оаюз] п ч. ім'я Матай-яс, Матіас.
МаШікіа [то'ііісіа] п ж. ім'я Ма-тільда.
таШ$ [таебз] п розм. (скор. від таїйетаїісз) математика.
шаііе [’теїіі] п молодйй оселедець.
таііп ['тгеїіп] п (рі тж таїїіпз) 1) поет, ранкова (світанкова) пісня (пташок)', іо $іп£ ~8 щебетати на світанку; 2) рі церк. (за)угреня.
шаііпее ['тгеїтеї] п фр. денний спектакль (концерт); 4 ~ соаі ((аскеї) тепла дитяча сорочечка.
таїїолу [тгеїіои] п мор. розм. матрос.
таішап ['тгеїтоп] п (рі таїтеп [-топ]) спорт, борець.
та<га$$ ['тгеїгоз] п колба з довгою шййкою.
таСгіагсЬ ['теійга:к] п жарт, ма-тріарх.
шаІгіагсЬаІ [,теійт'а:ка1] ад] матріархальний.
таігіагсИаІе [,теіІп'а:кП] див. та-ігіагсЬу.
таігіагску ['теііпа:кі] п матріархат.
шаігіс [то'йтк] п 1) розм. (скор. від таїгісиїаііоп) вступнйй екзамен до вйщого навчального закладу; 2) зарахування до вйщого навчального закладу.
шаігісез ['теійТ8І:г] рі від таїгіх.
таігісісіаі ['теїйгзаісІІ] ад] матере-вбйвчий.
шаігіскіе ['теїйтзакі] п 1) матере-вбйвця; 2) матеревбйвство.
таігісиїа [то'йткіиЬ] п лат. мат-рйкул.
таігісиіаЬіІіІу [то,іпкіи1о'Ьі1ій] п готовність до складання вступнйх екзаменів до вйщого навчального закладу.
шаігісиїаг [та'йткіиіо] ад] 1) анат. матковий; 2) що стосується матрйку-ла.
таігісиїаіе І [то'Шк)и1П] п прйй-нятий до вйщого навчального закладу.
таігісиїаіе II [та 'іпк]и1ей] у 1) прийняти до вйщого навчального закладу; 2) бути прййнятим до вйщого навчального закладу.
таігісиїаііоп [та'йік]и'1еі/п] п 1) зарахування до вйщого навчального закладу; 2) вступнйй екзамен до вйщого навчального закладу (тж ~ ехатіпаїіоп).
таїгіїїегіїа^е [,тгеіп'йепІіс1з] п 1) спадщина по жіночій лінії; 2) спадкоємці по жіночій лінії.
таігітопіаі [,тгеіп'тоип]з1] ад] подружній, шлюбний, матримоніальний.
таігітопіаііу [,таеіп'тоипіо1і] аду на правах подружжя (чоловіка, дру-жйни).
таігітопу [ 'тжіптопі] п подружнє життя, шлюб.
таїгіх ['теїіпкз] п (рі тж таігісе8) 1) тех. матриця, форма; 2) анат. матка; 3) геол. матерйнська (жйльна) порода; 4) буд. розчин.
таігосііпоиз ['тжігои,к1ато8] ад] біол. матроклйнний, схожий більше на матір, ніж на батька.
таігоп ['теїігоп] п 1) заміжня жінка; мати родйни, матрона; 2) вдова; 3) старша сестра, сестра-хазяйка (в лікарні тощо); 4) завідуюча господарством (у школі тощо); 5) економка.
таігопіге [ теїігапаїг] у 1) ставати шановною жінкою; 2) перетворювати на матрону; 3) опікувати (молоду дівчину — про шановну жінку).
шаігопіу [ 'теїігапії] 1. ад] 1) що лйчить шановній жінці (матроні); ~ у/отап шановна жінка (похйлого віку); 2) що стосується старшої сестрй (се-стрй-хазяйки); 2. аду як лйчить шановній жінці (матроні).
шаігопзЬір ['теїігап/ір] п посада старшої сестрй (сестрй-хазяйки) (в лікарні тощо); посада завідуючої господарством (у ШКОЛІ).
таігопушіс [,тае(гои'ттік] див. теїгопутіс.
Маіі [таеі] п 1) ж. ім'я Мет, Мат (зменш, від Мапйа, Маїкікіа); 2) ч. ім'я Мет, Мат (зменш, від Ма11ке\у).
шаііе [таеі] п 1) матове скло; 2) матова поверхня; 3) кін. маска; віньєтка; 4) мет. штейн.
шаііесі ['таеіісі] ад] 1) сплутаний, скуйовджений (про волосся); 2) порослий густйм чагарником; 3) задернілий (про грунт); 4) зроблений з плетеного очерету (комишу); 5) вкрйтий циновками (постілками); 6) матовий, матований; ~ сгузіаі кристаліт.
шаПег ['тжіо] 1. п 1) речовина, матеріал; гадіоасііуе ~ радіоактйвна речовина; 2) філос. матерія; 3) мед. гній; 4) матеріал, зміст (книги); ргіпіес! ~ друкований матеріал; 5) суть, предмет (обговорення тощо); 6) питання, справа; Ьизіпезз ~8 справи, ділові питання; а ~ оГ ІіГе апсі сіеаїй життєво важлйве питання; питання жйття і смерті; 7) прйвід, причйна; 8) юр. спірне питання; предмет суперечки; 9) друк, рукопис, оригінал; 10) друк, набір; а8 а ~ оГ Гас: насправді; Гог іЬе ~ оГ (Ьаі щодо цього; по ~ нічого, дарма, бай-д)дке; \¥ЙаІ’$ (йе ~? у чому річ?; іі І8 (іі такез) по ~ (це) не має значення; іо сапу ~з іоо Гаг зайтй надто далеко; ~ оГ соигзе ясна справа; неминучість; ~ оГ Гасі реальна дійсність; 2. у 1) мати значення; іі іііііе це не має велйкого значення; іі сіоезп’ї ~ це не має значення; у/йаі сіоез іі ~? яке це має значення?; 2) гноїтися.
та11ег1е88 ['таеіо1і8| ад] 1) беззмістовний; безглуздий; 2) діал. неістотний, незначнйй.
таЯег-оГ-соигее ['тгеЮгзу'когз] ад] природний; само собою зрозумілий; неминучий.
таПег-оГ-Гасі ['тгеІогзуТгекІ] ад] 1) фактйчний, буквальний; 2) нуднйй; сухйй; прозаїчний; позбавлений фантазії.
таііегу І'тавіап] ад] 1) гнійнйй; 2) змістовний, значнйй.
МаІІЬе^у ['тае0)и:] п ч. ім'я 1) Ме-тью; 2) бібл. Матфій.
МаПЬіаз [то'Оаюз] п ч. ім'я 1) Маттіас; 2) бібл. Матфій.
МаПіе [’тгеїі] п 1) ж. ім'я Метті, Матті (зменш, від Мапйа, Маїйіісіа, МаїіШа); 2) ч. ім'я Метті, Матті (зменш, від Ма11йе\у).
таїїіпз ['тгеїіі]] п 1) циновка, мата; рогожа; 2) покриття з металічних плит; 3) матеріал для плетіння циновок; 4) матова поверхня.
іїіаКіпз ['тавішх] рі від таїіп.
таііоск ['таеіок] 1. п мотйка; 2. у обробляти (розпушувати землю) мо-тйкою.
та(1ге88 ['тгеїпз] п 1) матрац; сін-нйк; 2) військ, розм. загороджувальний вогонь (реактивними снарядами, мінами).
Майу ['тгеіі] п 1) ж. ім'я Метті, Матті (зменш, від МапЬа, Маі(й)іісіа); 2) ч. ім 'я Метті, Матті (зменш, від Маї-ійе\у).
шаіигаїе ['тавііиогеїі] у 1) дозрівати, достигати, доспівати (про фрукти тощо); 2) розвиватися, дозрівати (про плани тощо); 3) мед. вйзріти, нагноїтися.
шаіигаііоп [,тге(]ио'геі/п] п 1) дозрівання, визрівання; досягнення повного розвитку; 2) мед. нагноєння, наривання.
тайіге [то'у’ио] 1. ад] 1) стйглий, спілий; зрілий; 2) вйтриманий (про вино); 3) доношений (про дитину); 4) ретельно обміркований; 5) дозрілий, вй-зрілий; готовий; 6) ком. що підлягає оплаті; 2. у 1) достйгти; дозріти, доспіти; цілком розвйнутися; 2) доводити до зрілості (до повного розвитку); 3) ретельно обмірковувати, розробляти (план тощо); 4) ком. наставати (про строки платежів).
таїигеїу [то'ііиоіі] аду зріло, розсудливо.
тайігепе$$ [тз'їіизпіз] див. таїиг-ііу.
таіигіїу [то'ііиопії] п 1) стйглість, зрілість; 2) повний розвиток; 3) завершеність; 4) ком. строк платежу.
шаіиііпаї [утге(]и:Чаіп1] ад] 1) ранковий; 2) ранній.
таіиііпе ['тгеІ]и:іаіп] ад] 1) ранковий; 2) ранній; 3) астр. ранковий, що сходить над горизонтом до сходу сонця (про зірку).
таі
713
тау
таіхоііі ['тагізоиО] п рел. маца {прісний хліб).
таїкі [то:с1] п сірий смугастий плед.
Маигі(е) [то:с1] п ж. ім ’я Мод {зменш, від Ма^сіаіепе, Маі(й)ікіа).
Маигііе ['то:сІі] п ж. ім'я Моді.
ташіїіп ['тоїсіїїп] 1. п сентиментальність; 2. ад] 1) сентиментальний; 2) плаксйвий, тонкосльозий напідпй-тку.
таиШіп-сІгипк ['тз:сІ1іп'сІглі]к] аф що плаче п’яними слізьмй.
таи^ге ['тз:до] ргер незважаючи на, всупереч.
таиі [тз:1] 1. п 1) калатало; ку-валда; 2) глйнистий грунт; 3) стовпище навколо м’яча {регбі}’, 2. V 1) бйти; калічити; шматувати; 2) грубо поводитися; 3) жорстоко критикувати; 4) намагатися сйлою відібрати м’яч {у грі)’, 5) бйти калаталом (кувалдою); 6) військ, вимотувати, виснажувати {противника).
шаиіег ['тз:1а] п 1) мучйтель; 2) спорт, розм. боксер.
Маті [тз:п] п ж. ім 'я Мон {зменш, від Ма^сіаіепе).
таїимі [тз:псІ] п 1) плетений кошик; 2) міра вагй.
ташкіег ['тзгпсЬ] 1. п 1) безладна балаканйна; 2) жебрак; 2. V 1) говорйти безладно; бубоніти; 2) рухатися (діяти) лінйво (без метй); □ ~ аЬоиі, ~ а1оп& блукати, вештатися; ~ оп продовжувати патякати своє.
шашкіегег ['тзгпдзгз] п базіка, пустомеля.
ташміегіпз ['тзіпсІзпі]] п 1) пусті балачкй; 2) бурчання.
ташкігії ['тз:п<ігі1] п гірн. двостороннє кайло.
ташміу ['тотсії] п рел. обряд обмивання ніг біднякам на страсному тйжні; < ~ топеу мйлостиня, яку роздають на страсному тйжні; М. Тйигзсіау страснйй четвер.
Машм1у-т¥еек ['тз:пс!і'^і:к] п церк. страснйй тйждень.
Маипіе ['тз:пі| п ж. ім'я Мбні.
Маига ['тз:гз] п ж. ім'я Мбра.
Маигееп ['тз:пп,тз:'гі:п] п ж. ім'я Мбрін.
Маигісе [топз] п ч. ім'я Мбріс.
Маигіпе [тз:'гі:п] п ж. ім'я Морін.
Маигііапіа (,то:п'іеіпр] п геогр. н. Мавританія.
Маигіііиз [тз:'п[аз] п геогр. н. острів Маврйкій.
Маигу ['топ] п ч. ім’я Морі {зменш, від Маигісе).
Маизег ['тайга] п маузер; ~ гіПе гвинтівка Маузера.
таизоіеа [,тз:5з'1і:з] рі від таизо-Іеит.
таизоіеап [,тз:за'1іап] асі] мавзо-лєйний; схожий на мавзолей.
таизоіеит [.тоїза'ііат] п {рі тж таизоіеа) мавзолей.
таиуе [тоиу] 1. п рожево-бузкб-вий колір; 2. асі] рожево-бузковий.
тауегіск ['таеузпк] 1. п 1) бездомна людйна; бродяга; 2) сектант; дисидент; 3) безпартійний; 4) амер. нета-врбване теля; < ~ тіпе військ, розм. дрейфуюча міна; 2. у 1) придбати нечесним шляхом; 2) захоплювати нета-врбвану худобу.
Мауіз ['темз] п ж. ім'я Мейвіс.
тауі$ [тема] п поет, спів^ий дрізд.
тауоигпееп [тз'уиапіт] п ірл. моя люба, моє серденько.
тату [то:] п 1) сичуг; 2) утроба; 3) плавальний міхур {у риби);**) воло {у птахів); 5) паща; 6) заст. апетйт, смак (до чогось).
тауукізй ['глоікі/] асі] 1) огйдний, бридкйй, нудотний, неприємний {на смак); 2) слізлйво-сентиментальний; 3) заст. хирлявий; якйй втратив апетйт.
пш¥кі$Ь1у ['тзгкірі] асіу 1) огйдно, брйдко, нудотно {на смак); 2) слізлй-во-сентиментально.
талукізйпезз [то:кі/тз] п 1) нудотність; 2) слізлйва сентиментальність.
талуку ['тз:кі] асі] діал. 1) червй-вий; 2) бридкйй, огйдний {на смак);
3) слізлйво-сентиментальний; 4) хирлявий; якйй втратив апетйт.
пшу$ее(1 ['тз:зі:сІ] п насіння опійного маку.
Ма^¥5У0гт |'тз:\уз:т] п ханжа, святенник {за ім'ям героя п'єси Біккерс-тафа «Лицемір»).
та^у^уогт ['тз:\уз:т] п глист.
Мах [таекз] п ч. ім'я Макс (зменш, від Махітіїїіап).
тах [таекз] п {скор. від тахітит) військ, розм. 1) найбільша кількість очок; 2) найвйща міра стягнення.
шахі ['таекзі] : ~ соаі пальто максі; ~ зкіїї спіднйця максі.
шахіїїагу [тзек'зііап] асі] анат. верхньощелепний; ~ Ьопе верхньощелепна кістка; ~ зіпиз (апігит) гайморова порожнйна.
тахіїїоГасіаІ [таек,8і1ои'£еі]з1] аф анат. щелепно-лицьовйй.
Махіт ['таекзіт] п 1) ч. ім'я Мак-сйм; 2) станковий кулемет системи Максима.
шахіш ['таекзіт] п 1) сентенція, афорйзм, трюїзм; сору-Ьоок ~ прописна істина; 2) правило поведінки; прйнцип.
Махіта ['таекзіта] п ж. ім'я Максима.
тахіта [таекзіта] п 1) муз. максима; 2) рі від тахітит.
тахітаї ['таекзітаї] аф максимальний.
тахітаїізі ['таекзітайзі] п максималіст.
тахітаїїу ['таекзітаїї] асіу максимально.
Махітіїїіап [^таекзі'тіЦоп] п ч. ім’я Максимільян, Максиміліан.
тахітіге ['таекзітаїх) у 1) збільшувати до максимуму (до краю); 2) визначати максимальне значення; 3) дотрймуватися крайніх поглядів у тлумаченні релігійних догм тощо.
тахітит ['таекзітот] 1. п 1) (рі тахіта) максимум; максимальне значення; найвйщий ступінь; 2) астр. момент максимальної яскравості зірки; 3) астр. величина зірки в момент гі максимальної яскравості; 2. аф максимальний; ~ Луіп£ зреесі ав. максимальна швйдкість польоту.
Махітиз ['таекзітаз] п ч. ім 'я Мак-симус.
Махіпе [таек'зі:п] п ж. ім’я Мак-сін(а).
тахіп& ['таекзід] п військ, розм. досягнення найкращих результатів у бойовій підготовці.
Мах\уе11 ['таекзхуаі] п ч. ім’я Мак-свел.
тах\уе11 ['таекз^оі] п ел. максвел.
Маху ['таекзі] п ч. ім'я Максі {зменш, від Махітіїїіап).
Мау [теї] 1. п 1) ж. ім’я Мей {зменш, від Маг^агеі, Магу); 2) травень; іп (ійе топій оГ) ~ у травні; оп ійе зєуєпій оГ ~ сьомого травня; 3) {тж т.) розквіт, весна, молодість, найкраща пора (життя); іп ійе ~ оГ ІіГе у розквіті життя; 4) (т.) квітка глоду; 5) розваги, ігри в день Першого травня; 6) тж рі травневі екзамени (в Кембриджі; тж ~ ехатіпаііоп); 7) рі веслові перегони (в Кембриджі; тж ~ гасез); 8) поет, діва; < ~ апсі бесетЬег шлюб між молодою дівчиною і старйм чоловіком; ~ Вау Перше травня {свято); ~ сіауз травневі дні; ~ Гізй іхт. коропозуба рйба; ~ (?иееп дівчина, обрана за свою красу королевою свята в день Першого травня; т. зіскпезз веснянйй параліч бджіл; 2. у (т.) 1) святкувати Перше травня; 2) збирати квіти навесні.
тау [теї] у (разі ті^йі); модальне недостатнє дієслово, що виражає’. 1) припущення, імовірність, можливість’. іі ~ гаіп можлйво, буде дощ; йе ~ тізз ійе ігаіп він може спізнйтися на поїзд; йоу/ оіб ~ зйе Ье? скільки їй може бути років?; йо\у Гаг ~ ійе уіііа^е Ье Ггот йеге? чи далеко звідси до села?, яка відстань може бути звідси до села?; йе ~ йауе Гаїїеп ІП він, можлйво, захворів; 2) сумнів, невпевненість’. у/йо ~ уои Ье? хто ви такйй?; іі ~ Ье ігие можлйво, це правда; 3) прохання’. ~ І а$к уои а циезііоп? чи можна мені запитати вас?; ~ І соте іп? можна зайтй?; ~ І ігоиЬІе уои іо разз ійе заіі?
тау
714
теа
будь ласка, передайте мені сіль; 4) дозвіл: уои ~ 8іау Ьеге можете залишитися тут; уои ~ поі зтоке Ьеге тут не можна палити; зЬе \уа8 Іоісі ІЬаі зЬе ті^Ьі іаке іЬе Ьоок їй сказали, що вона може взяти книжку; 5) побажання: ~ уои Ье Ьарру! хай щастить вам!; ~ уои ііує іо зее ІЬІ8 Ьарру дау! бажаю вам дожити до цього щасливого дня!; ~ датпаїіоп іаке Ьіт! будь він проклятий!; 6) побоювання, надію: іЬеу Ьоре Ье ~ 8ооп гєсоуєг вонй сподіваються, що він незабаром видужає; ІЬеу Геаг Ье ~ Іозе Ьіз у/ау вонй побоюються, чи не заблукав він; 7) мету (після сполучників іЬаі, зо іЬаі): зо іЬаі зЬе ~ кпо\¥ іп ііте щоб вона дізналася вчасно; Ье \угоіе іЬе аддге88 до\уп (зо) іЬаі Ье ті§Ьі поі Гоґ£Єі іі він записав адресу, щоб не забути її; 4 Ье іЬаі аз іі ~! що буде, те й буде!
шауЬе ['теїЬі:] аду можлйво, мабуть; ~ уез, ~ по може, так, а може, й ні; І доп’ї теап ~ розм. обов’язково; можете не сумніватися.
Мау-Ьееііе ['теі,Ьі:і1] див. Мау--Ьи&.
МауЬеІІе [теї'ЬеІ] п ж. ім'я Мей-бел.
МауЬІе [’теїЬІ] п ж. ім'я Мейбл.
Мау-ЬІоот ['теіЬ1и:т] п бот. квітка глоду.
Мау-Ьив ['теїЬлд] п хрущ. Мау-ЬизЬ ['теїЬи/] п бот. глід. Мау-Ьиііег ['теі,ЬлІа] п травневе вершкове масло (як ліки).
Маусоск ['теїкок] п амер. мєйкок (сорт дині).
тауДау ['теїдеї] п ав., мор. розм. «рятуйте», «допоможіть» (міжнародний сигнал лиха, співзвучний із французьким т’аідег).
Мау-делу [’теїфи:] п травнева роса.
МауГаіг ['теі£єо] п Мейфер (фешенебельний район Лондона).
Мауйоі¥ег ['теї'Лаио] п квітка глоду; квітка, що цвіте у травні.
Мау-йу [’теїііаі] п 1) ент. веснянка, муха-одноденка; 2) штучна нажй-вка (для риболовлі),
Мау-даше ['теїдеїт] п 1) рі ігри, розваги в день Першого травня (свята весни в Англії)', 2) веселощі, розваги; пустощі; 3) об’єкт глузувань.
шауЬет ['теїЬет] п юр. заподіяння каліцтва.
Мауіп£ ['тент)] п святкування Першого травня ; святкування настання веснй (в Англії).
Мау-Іііу ['теїДіїї] п конвалія.
Маупагд [теїпагд] п ч. ім'я Мей-нард.
тауп’і [теїпі] розм. скор. від тау поі.
Мауо [’теюи] п геогр. н. Мейо (графство в Ірландії).
тауоппаізе [,теіа'пеі2] п фр. майонез.
тауог [тєо] п мер.
тауогаї І [,таіа'га:1] п 1) старший пастух; 2) старший погонич каравану (верблюдів).
тауогаї II ['тєагзі] аф що стосується мера (посади мера).
тауогаКу ['тєогоііі] п 1) посада мера; 2) строк перебування на посаді мера.
тауогезз ['тєогв] п 1) дружйна мера; 2) жінка-мер.
тауроіе ['теїроиі] п 1) травневе дерево (прикрашений квітами й стрічками стовп, навколо якого розважаються 1 травня в Англії)’, 2) розм. здоровило, жердйна.
тауууеед ['теі\¥І:д] п бот. 1) ромен польовйй; 2) ромашка незапашна.
Мау-туеек ['теі'\уі:к] п тйждень ве-словйх перегонів (у Кембриджі).
татагіпе [,тгега'гі:п] 1. п темно--сйній колір; 2. аф темно-сйній.
шаге [теїг] 1. п 1) лабірйнт; 2) плутанйна; 2. V 1) заводити в безвйхідне становище; збивати з пантелйку; 2) блукати в лабірйнті (вулиць тощо).
шаге(1 [теїгд] аф розгублений; спантелйчений.
тагетепі ['теїгтопі] п розгубленість; транс.
шагег ['теїга] п дерев’яний кубок із срібними прикрасами.
тагигка [тз'гагко] п польськ. мазурка.
шагу ['теїгі] аф заплутаний, складнйй.
МсСІиег ОііІГ [тУкІиа'длИ] п геогр. н. затока Мак-Клур.
МсСоу [то'кої] п (іЬе ~) розм. чудова річ; справжня річ; щось неповторне й цінне (тж геаі ~).
М’СІіпІоск СЬаппеї [то'кітіок'фепі] п геогр. н. протока Мак-Клінток.
М-дау ['етдеї] п амер. день початку мобілізації.
те [ті:, ті] ргоп регз., непрямий відмінок від І: мені, мене і т. д.; іі’з те це я; Ье із уоип^ег іЬап те він молодший за мене; деаг те!, аЬ те! о!, боже мій!; роог те! о господи!, побйй мене вража сйла!
теж! [ті:сІ] п 1) мед (напій); 2) поет. лука, луг.
теагіолу ['тедои] 1. п лука, луг; ~ £ґазз бот. тонконіг луговйй; 2. у залишати землю під луки.
шеасклуу ['тедош] аф 1) лучнйй, луговйй; 2) багатий на луки (про місцевість).
шеазге ['ті:до] аф 1) худйй, вйс-нажений; 2) недостатній, убогий, бідний; ~ зоіі погана (убога) земля; 3) пі-снйй; 4) обмежений; бідний за змістом; - Біуіе сухйй стиль.
шеазгеїу ['ті:до1і] аду 1) бідно, убого; 2) слабо; 3) пісно; 4) обмежено; сухо (про стиль).
теа§гепе$$ ['ті.датз] п 1) худорлявість; худорба; 2) убогість, бідність; 3) пісність; 4) обмеженість; бідність змісту, сухість (мови).
теаі [ті:1] 1. п 1) прийняття їжі; їда, харчування; іо Ьауе Гоиг ~8 а дау їсти (харчуватися) чотйри разй на день; 2) військ, асортимент продуктів для одноразового прийняття їжі; 3) розм. надій; 4) час доїння; 5) борошно грубого помелу; 2. у 1) приймати їжу; їсти; харчуватися; 2) годувати; 3) посипати 66-рошном; 4) розмелювати в борошно; 5) перетворюватися на борошно.
шеаііпезз ['ті:1ші8] п 1) борошнистість; 2) розсйпчастість (картоплі).
теа1іп£ ['ті:1ід] п перемелювання.
теаі-тап |'ті:1таеп] п (^/теаі-теп [-теп]) див. теаі-топ^ег.
теа1-топ£ег ['ті:1,тлі]да] п торговець борошном; лабазник.
теаІ8-оп-5уЬее1з [ 'ті :1гоп Чуі.іг] п столик для закусок (на колесах).
теаіііте ['ті:1іаіт] п час їдй (сніданок, обід, вечеря тощо); аі ~8 під час їдй.
теаі-луогт ['ті:Ь¥о:т] п ент. хрущак борошняний.
теаіу ['ті: її] ад] 1) борошняний, борошнйстий; ~ Ьи£ ент. червець борошняний; 2) розсйпчастий (про картоплю); 3) блідйй; 4) солодкомовний; нещйрий.
теаІу-тоиіЬед [ 'ті: її таидд] ад] 1) солодкомовний; 2) потайливий; якйй боїться прямо вйсловити свою думку.
теап [ті:п] 1. п 1) середина; ІЬе ЙОІдеп (Ьарру) ~ золота середина; 2) мат. середнє число, середня величина; 3) заст. поміркованість; 2. ад] 1) середній; ~ Ііте середній (сонячний) час; ~ соигзе мор. генеральний курс; ~ уіеїд середній урожай; 2) посередній; поганий; слабкйй; ~ аЬіІіііез посередні (слабкі) здібності; ~ огаїог поганий промовець; 3) скупйй, скнарий; 4) бідний; жалюгідний; убогий; злиденний; 5) низькйй, підлий, нечесний, огйдний; 6) розм. дріб’язковий; непривітний; злісний; причепливий; 7) амер. соромлйвий, совісний; скромний; 8) норовлйвий (про коня); 9) низького походження; 10) амер. розм. важкйй, непіддатливий; 11) нездоровий, слабйй; 3. у (разі ір.р. теапі) 1) мати намір, збиратися, хотіти; ^Ьаі до уои ~ іо до? що ви збираєтеся (хочете) робйти?; І дідп’ї ~ іо оїїепд уои я не хотів вас образити; 2) мати на увазі; \уЬаІ до уои ~ Ьу іі? що ви хочете цим сказати?; іЬі8 І8 хуЬаі 1 -ось що я маю на увазі; уои доп’ї -іі! ви жартуєте!; І — іі! я не жартую!; 3) призначати; 1 ~ ІЬіз ргезепі Гог уои
теа
715
тес
я призначаю цей подарунок вам; 4) мати значення, означати; >уйаі сіое8 аіі ійіз ~? що все це означає?
теап-Ьогп ['тітЬот] асі] плебейського походження.
теаїкіег [ті'аепсіа] 1. п 1) р/закруг, звйвина, вйгин (дороги); коліно (річки); 2) архт. меандр; 2. V 1) звиватися, вй-тися, закручуватися (про дорогу, річку); 2) блукати навмання; 3) базікати про се, про те.
шеашіегшз [ті'аепсіапі]] ад] 1) звй-вистий (про річку, дорогу); 2) безладний (про розмову).
шеаш1егіп§1у [ті'гепсІапі] її] аду 1) звйвисто; 2) безладно.
шеапсігоиз [ті'аепсігаз] ад] звйвис-тий, кривулястий; заплутаний.
шеапіе ['ті:пі] п шк. 1) причепа; 2) жаднюга.
театпз ['ті тії]] 1. п 1) значення; зміст; ійе ~ оГ а и/огсі значення слова; сіоиЬІе ~ двозначність; 2) заст. намір, мета, задум; 2. ад] 1) багатозначний; виразний; значущий; 2) що має намір.
театп§йі1 ['тітп]£и1] ад] багатозначний; виразний.
теаіііп§1е$$ ['тітіі]1і8] ад] безглуздий; безцільний.
теапіп£Іе$$1у [ 'ті тії]Іізіі] аду безглуздо; безцільно.
театп§1е$$пе$$ [ ті тії] йзтз] п безглуздість; безцільність.
шеашп£Іу ['ті тії] 11] аду 1) багатозначно; виразно; 2) свідомо, навмйсно.
теапіу ['ті:п1і] аду 1) підло, нйзько; нечесно; 2) скупо, скнаро, дріб’язково; 3) убого, бідно; 4) слабо, посередньо.
теашіе88 [тіттз] п 1) підлість, нйзькість; 2) скупість, скнарість; 3) дріб’язковість; 4) бідність, убогість; 5) рідк. слабість, посередність.
шеап$ [тітг] п (вжив, з дієсл. в зіп£ і рі) 1) засіб, спосіб; ~ оГ сот-типісаііоп засоби зв’язку (сполучення); Ьу Гаіг ~ чесними засобами, чесним шляхом; 2) (вжив, з дієсл. в рі) багатство, достатки, статок; ~ оГ 1Мп§ засоби існування; а тап оГ ~ заможна людйна; < Ьу аіі ~ а) будь-якйм способом; б) за всяку ціну; обов’язково; Ьу ~ оГ за допомогою; Ьу по ~ ні в якому разі; аж ніяк; ~ ІЄ8І перевірка матеріального стану (з метою подання допомоги).
теап-8рігііе(1 [тіт'зріпікі] ад] 1) підлий, низькйй; ~ ГєПоіу негідник; 2) скупйй, скнарий; 3) дріб’язковий.
теапі [тепі] разі і р.р. від теап 3.
теапііте ['тіт'іаїт] 1. п проміжок часу; 2. аду тим часом.
театуїіііе [ 'ті :п'\уаіі] див. теап-ііте.
теапу ['тіті] див. теапіе.
теа$е [ті:г] п коробка оселедців (500 штук).
теазіе ['ті:2І] 1. п зоол. фіна, крупка; 2. у 1) рідк. заражати кором; 2) розм. покриватися вйсипом під час захворювання кором.
шеа$1е8 [ 'ті:2Іг] п рі (вжив, як 5іп%) 1) мед. кір; 2) вет. фіноз.
теа$1у ['тіїгіі] ад] 1) мед. коровйй; 2) заражений фінами (пром’ясо); 3) розм. нікчемний, жалюгідний; огйдний.
теазигаЬіШу [,тезого'Ьі1ііі] п вимірність.
теа$игаЬ1е ['тезогоЬІ] ад] 1) вимір-нйй; 2) помірний, не дуже велйкий.
теа$игаЬ1епе88 ['тезагаЬІпіз] див. теазигаЬіІііу.
теазигаЬІу ['тезогаЬІі] аду 1) до певної міри; 2) помітно.
теа$иге ['теза] 1. п 1) міра; система мір; 2) одинйця вйміру; 3) масштаб, мірйло, критерій; ~ оГ уаіие мі-рйло вартості; 4) мірка; розмір; тасіе іо ~ зроблений на замовлення; пошйтий за міркою; 5) ступінь; межа; йег Іоу и/а$ Ьеуопсі ~ її радість була безмежною; а Іітіїесі ~ оГ зиссезз відносний успіх; 6) захід; \уйаі ~з сіо уои ргорозе? які заходи ви пропонуєте?; 7) прос. розмір, метр; стопа; 8) муз. такт; 9) друк, ширина шпальти; 2. у 1) міряти, вимірювати; 2) відміряти; розподіляти; 3) знімати мірку; іо ~ 8ГпЬ. Гог сіоїйез знімати мірку, щоб пошйти одяг; 4) оцінювати, визначати (характер тощо); 5) мати певні розміри; ійе гоот ~8 4 Ьу 6 площа кімнати — 4 на 6; 6) порівнювати; помірятися (силами); ГП ~ ту 8ігеп£ій а§аіп8і йіз я готовий помірятися з ним сйлами; 7) розміряти відповідно до чогось, робйти відповідним чомусь, пристосовувати; 8) поет, визначати межі, розмежовувати; □ ~ оЛГ, ~ оиі відміряти; ~ ир а) досягати (рівня); б) відповідати (вимогам); іо ~ опе’з 1еп§1й упасти, простягліся на весь зріст; Ю ~ з\¥огс18 \¥Іій зтЬ. помірятися сйлами з кимсь.
теазигесі ['тезисі] ад] 1) вйміря-ний; 2) вйважений, обміркований, розрахований; обережний, обачний; 3) стрйманий, некваплйвий; 4) розмірений, ритмічний.
шеа$иге1е$8 ['тезоііз] ад] безмірний; безмежний; невимірний.
теазигетепі ['тезотопі] п 1) вимірювання; вймір; 2) звич. рі розміри; 3) система мір; ійе теїгіс зузіет оГ ~з метрйчна система мір.
шеазигег ['тезога] п 1) вимірювальний прйлад (апарат); 2) обмірник.
теа$игііі£ ['тезопі]] п 1) вимірювання, обмірювання; 2) дозування, мірка; ~ оиі вйдача товарів, відпускання (бензину тощо).
теа$игіп8-§Іа$8 ['тезопддіаіз] п мензурка.
теазигіп^-госі [ 'тезапд 'госі] п спорт. планка для вимірювання результатів.
іпеа$игііі|’-ире ['тезопд'їеір] п топ. міряльна стрічка.
теаі [ті:1] 1. п 1) м’ясо; Гогсесі ~ фарш; 2) заст. їжа; 3) перен. пожйва для роздумів; зміст, суть; 4) м’якоть; 5) амер. здобич; 6) амер. розм. улюблене заняття; 7) довірлива людйна, простак;
£гееп ~ овочі, зелень; Іо Ье ~ апсі сігіпк іо зтЬ. давати велйку насолоду комусь; 2. у 1) забезпечувати харчами; годувати; 2) скуштувати їжу, поїсти.
шеаіаі [ті'еііоі] ад] анат. що стосується отвору каналу.
теаі-ЬгоіІі ['ті:іЬго9] п м’яснйй бульйон.
теаІ-сЬоррег ['ті:1,1/ора] п 1) сікач; 2) м’ясорубка.
теаі-еаіег ['ті: І, і:1а] п 1) любйтель м’яса; 2) м’ясоїдна тварйна.
теаі-Лу ['ті:і£1аі] п ент. м’ясна муха.
теа1-§гіш1ег ['ті:і,дгаіпсІа] п амер. м’ясорубка; ~ іасіісз військ, тактика перемелювання живої сйли протйвника.
теаііпезз ['тіїтіз] п 1) м’ясйс-тість; 2) змістовність.
шеа<1е$8 ['ті:11із] ад] 1) що не має м’яса, м’якоті; 2) піснйй; ~ сіау піснйй день; 3) заст. що не має їжі.
теаітап ['тіїїтап] п (рі теаїтеп [-тап]) м’яснйк.
теаі-теаі [ті:1'ті:1] п с. г. м’ясне борошно.
теа<-оіїегіп£ ['ті:і,о£апі]] п бібл. жертвування їжі.
теаі-ріе ['ті:і'раі] п пиріг з м’ясом.
теаі-заГе ['ті:ізеі£] п холодйльник для м’яса.
теаі-заіезтап |'ті:і,8ЄіІ2тап] п (рі теаі-заіезтеп [-тап]) торговець м’ясом.
теаіу ['ті:1і] ад] 1) м’яснйй; 2) м’ясйстий; 3) змістовний; що дає пожйву розумові.
Месса ['тека] п геогр. н. м. Мекка; місце поклоніння; святе місце; місце ходіння на прощу.
шессапо [та'катои] п конструктор (дитяча іграшка).
тесії [тек] розм. скор. від тесй-апісаі.
тесЬапіс [ті'каетк] п 1) механік; машиніст; оператор; 2) реміснйк; май-стровйй.
шесйапісаі [ті'кгепікаї] ад] 1) машйнний; механічний; 2) автоматйчний; ~ сотриіег лічйльно-обчйслювальна машйна; 3) технічний; ~ ігаіпіп§ технічна підготовка; 4) машинальний; ~ ап$\¥ег машинальна відповідь; 5) філос. механістйчний; 6) що стосується механіків, ремісників, майстровйх.
шесйапісаііу [ті'кгепікаїї] аду 1) механічно; автоматйчно; 2) машинально.
тес
716
тесі
тесйапісіап [,теко'т/п] л 1) машинобудівник, конструктор; 2) механік.
тесЬаііісз [ті'кавткз] п рі (вжив, як 5Іп%) механіка.
тесЬапі$т ['текатгт] л 1) механізм; апарат; конструкція; прйстрій; 2) техніка (виконання).
тесЬашзііс [, глека'пвіік] асі] 1) що стосується механіки; 2) філос. механістичний.
тесЬашгаііоп [,текапаі'2еі/п] л механізація; моторизація; сотргеЬепзІуе ~ комплексна механізація.
тесЬапіге ['текапаїг] у механізувати.
тескапігесі ['текапаїгсі] асі] 1) механізований; 2) військ, бронетанковий; ~ Гогсе бронетанкове з’єднання.
МесЬііп ['текіт] л брабантське мереживо (тж ~ іасе).
МескІепЬигЕ, Вау оГ ['Ьеіау'текЬп-Ьа:д] л геогр. н. Мекленбурзька бухта.
шесіаі ['тесії] 1. л медаль; орден; 1о а\уагсі а ~ їо зтЬ. нагородити когось медаллю (орденом); риііу ~ нагорода сумнівної цінності; 2. у нагороджувати медаллю (орденом).
тесіаіеі ['тесіаііі] л невелйка медаль; медалька.
тесіаіізі ['тесіаіізі] див. тесіаііізі.
тесіаііесі ['тесіїсі] ад] 1) нагороджений медаллю (орденом); 2) прикрашений (обвішаний) медалями (орденами).
тедаШс [ті'сіаеіік] ад] 1) що стосується медалі (ордена); орденський; 2) зображений на медалі (на ордені).
теДаПіоп [ті'сігеїіап] л медальйон, тесіаііізі ['тедаїїзі] л 1) медальєр; 2) знавець медалей; 3) удостоєний медалі, медаліст.
те<1а1-р1ау ['тесії'ріеі] л гра, в якій рахунок ведеться за кількістю ударів на круг (гольф).
те<1<1Іе ['тесії] у 1) втручатися (у, до — у/іій, іп); іі’8 сіап^егоиз іо ~ у/іій йіт небезпечно втручатися в його справи; 2) чіпати те, що не можна; сіоп’ї ~ \уіій ту Іоок! не чіпай моїх інструментів!
ше(1(1Іе-ргооГ ['тесІ1рги:£| ад] захй-щений від неправильного (невмілого) користування.
теддіег ['тесії»] л неспокійна (надокучлива, уїдлива) людйна.
те(І(ІІе$оте ['тесІІзат] ад] що втручається не в свої справи; що всюди соває свого носа.
МеЛеа [ті'дід] л 1) міф. Медея; 2) ж. ім’я Медія.
тедіа І ['тесію] л (рі тесііае) 1) фон. дзвінкйй прйголосний; 2) анат. середня оболонка стінки кровоносної судйни.
теШа II ['ті:сЦо] рі від тесііит.
тегїіае ['тесіїі:] рі від тесііа І.
тесііаеуаі [,тесії'і:уо1] ад] середньовічний.
те«1іаеуа1і$< [,тесІі'і:уа1і8І] л фахівець з історії середніх віків.
теШаІ ['ті:сір1] ад] 1) середній; 2) серединний, медіальний.
теШаІІу ['ті:сЦ»1і] аду в середині; медіально.
теШап ['ті:сЦ»п] 1. л 1) мат. медіана; 2) анат. серединна артерія; 3) серединне значення (у статистиці)} 2. ад] 1) серединний; 2) середній.
тедіапі ['тіїсірпі] пмуз. верхня медіанта.
тедіа-оіуііеге ['ті.фз.оипог] л рі амер. власники засобів масової інформації (газет, радіостанцій тощо).
те<ііа$ііпиіїі [.тіїсІюз'іатзт] л анат. середостіння.
теШаіе І [ 'ті:сІііІ] ад] 1) опосередкований; не безпосередній; 2) проміжний, посередній.
тесііаіе II ['ті:сІіеіІ] у 1) бути посередником; 2) бути сполучною ланкою; 3) займати проміжне становище; 4) бути медіумом (у спіритів).
теШаіеІу [ 'ті:дп11і] аду опосередковано, не безпосередньо.
теШаІіоп [,ті:сІі'еі/п] л посередництво; клопотання; втручання з метою примйрення.
шеШаІігаііоп [,ті:сіідіаі 'хеі/п] л 1) ме-діатизація; 2) іст. анексія, приєднання території із збереженням за її колйшнім власником титулу і деяких прав.
шеШаііге ['ті.сіїаіаіг] у іст. анексувати, приєднувати територію, зберігаючи за її колйшнім власником тйтул і деякі права.
шедіаіог [ 'тігсіїеііа] л 1) посередник, примирйтель; 2) мед. медіатор.
теШаіогіаІ [,ті:сІід'Із:пд1] ад] посередницький.
теШаігісез [ 'ті:сІіеіІгі8І:2] рі від те-сііаігіх.
теШаігіх [ тіїсіїеіігікз] л (рі тесііа-(гісе8) посередниця; примирйтелька.
теШс ['тесіїк] 1. л 1) рідк. лікар, медик; 2) амер. розм. студент медйч-ного факультету; 3) бот. люцерна; 2. ад] поет, медйчний.
шедісаЬІе ['тесіїкдЬІ] ад] виліковний; що піддається лікуванню.
шеШсаісі [ 'тесіїкеїсі] л амер. (скор. від тесіісаі аісі) медйчна допомога.
теФсаі ['тесіїкої] 1. л розм. сту-дент-медик; 2. ад] 1) лікарський; медйчний; санітарний; - 8єгуісє медйчне обслуговування; ~ тап лікар; ~ оїїісег начальник медйчної служби; ~ йі8іогу історія хвороби; 2) терапевтйчний; ~ \уагс1 терапевтйчне відділення лікарні; ~ сіівеазе захворювання внутрішніх органів; 3) лікувальний.
шеШсаІІу [ 'тесіїкоіі] аду з медйчної точки зору; за правилами медицйни.
тедісатепі [те'сіїкотапі] 1. лліки, медикаменти; 2. у застосовувати ліки.
тейісатепіаііу [,тесІікд'тепІд1і] аду як ліки, у вйгляді ліків.
теШсатепіагу [.тедіка'тепіап] ад] 1) лікувальний, цілющий; 2) лікарський.
теШсаге ['тесІїкєд] л амер. (скор. від тесіісаі саге) безплатна медйчна допомога.
тесіісазіег [ 'тесії, каезіз] л рідк. коновал, знахар.
теШсаіе ['тедікеїі] у 1) лікувати ліками; застосовувати ліки; 2) насй-чувати, просочувати ліками.
теШсаІесі [ 'тедікеїіісі] ад] 1) медикаментозний; оброблений (насйчений, просочений) ліками; 2) хірургічний (про вату).
теШсаіїоп [, тесії'кеі/п] л 1) лікування; 2) лікувальний засіб; 3) обробка (насйчення, просочування) ліками.
тесіісаііуе ['тесіїкеїііу] ад] лікувальний, цілющий; ~ ріапі лікарська рослйна.
теДісіпаІ [те'сіїзіпі] долікарський, цілющий; ~ ргерагаїіоп лікарський препарат.
теШсіпаИу [те'сіізіпоіі] аду з лікувальною метою; з лікувальної точки зору.
шесіісіпе ['тедзп] 1. л 1) медицй-на, особл. терапія; 2) ліки, медикамент; іо іаке ~ приймати ліки; ~ сйезі домашня аптечка; ~ Ьа§ санітарна сумка; ~ сігоррег піпетка; ~ £Іа88 мензурка; 3) чаклунство, чари; магія; 4) талісман, амулет; іо 8\уа11о\¥ (іо іаке) опе’з ~ а) підкорйтися неминучості; стійко перенестй щось неприємне; проковтнути пілюлю; б) дістати заслужене покарання; 2. у 1) лікувати; 2) давати ліки.
шедісіпе-шап ['тесІБіптаеп] л (рі тейісіпе-теп [-теп]) знахар, шаман.
теШск ['тесіїк] л бот. люцерна.
тейісо ['тедікои] л жарт. 1) лікар, медик; 2) студент-медик.
шеШеуаІ [,тесіі'і:уа1] див. тесііаеуаі.
теШеуаІІБіп [,тесІі'і:уд1і2т] л середньовіччя.
МеШпа [то'ді:па] л геогр. н. м. Ме-дйна.
теШосге ['тігсіїоикд] ад] посередній, середній, середньої якості; звичайний; бездарний.
тесііосгііу [,ті:с1і'окгіІі] л 1) посередність; 2) звичайна (пересічна) людйна.
тейііаіе ['тесіїїеіі] у 1) замишляти, затівати; 2) мати намір; 3) думати, міркувати (про — оп, ироп); 4) рідк. уважно стежити, спостерігати; 5) обмірковувати, вивчати.
шейИаііоп [, тесії'іеі/п] л 1) роздуми, міркування; 2) рідк. споглядання.
тейкаііуе ['тесіїОііу] ад] споглядальний; замйслений.
тесі
717
Меі
тейііаііуеіу [’тесіїїдіїуіі] аду замислено; споглядально.
тесіііаСІ¥Єпе88 ['тесіїїдіїупіз] п задумливість; споглядальність.
теШіаІог ['тескіеііз] п споглядач; мрійник.
МеШіеггапеап [.тесіїїо'гетзоп] асі] середземноморський; ійе ~ 8еа Середземне море; ійе ~ агеа басейн Середземного моря.
тейііеггапеап Ьтесйіо'гетри] асі] 1) віддалений від берегів моря; 2) внутрішній (про море).
тедіит ['ті:сЦдт] 1. п (р/тес1іит8, тесііа) 1) засіб; спосіб, шлях; а ~ оГ ехсйап£е засіб обміну; 2) матеріал (що його використовують митці)', 3) засіб вираження; 4) фіз. середовище; 5) середина; проміжний ступінь; середнє число; йарру ~ золота середина; 6) агент, посередник; 7) посередництво; 8) медіум (у спіритів)', 9) жив. розчинник (фарби)', 10) друк, формат паперу; 11) навколишнє середовище, оточення, умови (життя); 2. ад] 1) середній, проміжний; ~ ігециепсу рад. середня частота; 2) помірний; 3) військ, середньокаліберний.
те<ііит-ро5¥еге(1 ['ті.сііот'раиасі] ад] середньої потужності; ~ саг автомобіль середньої потужності.
те(ііит-$іге(і ['тіїсірт'заігсі] ад] середнього розміру.
теШаг ['тесіїо] п бот. мушмула.
тегііеу ['тесіїї] 1. п 1) суміш; мішанина, місиво; 2) змішання, змішування; а ~ оГ гасез змішування народів; 3) муз. попурі; 4) строката тканйна; 5) заст. бійка, сутичка; 2. ад] змішаний; різнорідний; строкатий; 3. V змішувати, перемішувати.
тесіиНа [те'дліа] п 1) кістковий (спиннйй, довгастий) мозок; 2) бот. стрйжень, серцевйна, середина.
шеііиііагу [те'сіліогі] ад] 1) анат. мозковий; 2) бот. серцевйнний.
тес1и$а [тґсіішха] п (рі тж тесіи-$ае) зоол. медуза.
тесіизае [тґсЦигхі:] рі від тесіиза.
тес1и$а1 [тґфи.хої] ад] зоол. шо має властйвості медузи; що стосується медузи.
те(Іи$оі(1 [тґдіи*.23ід] ад] зоол. ме-дузоподібний, схожий на медузу.
тее<і [ті:<і] п поет. 1) нагорода; 2) заслужена похвала.
теек [ті:к] ад] лагідний, м’якйй, покірний.
теекеп ['ті:кап] V 1) пом’якшувати; робйти покірним; 2) підкорятися, ставати покірним.
шеекіу ['тігкії] аду покірно, лагідно.
теекпе$$ [гті:кпі8] п лагідність, покірність, м’якість.
шееі [ті:1] 1. п 1) збір, сход (спортсменів тощо)', 2) амер. спортйв-
на зустріч, змагання; аійіеііс ~ легко-атлетйчні змагання; 2. ад] підхожий; належний; 3. V (разі і р.р. теї) 1) зустрічати; ІО ~ 8ГПЬ. ІП Ійе 8ІГЄЄІ зустріти когось на вулиці; 2) зустрічатися, бачитися; І йоре іо ~ уои 8ооп сподіваюся з вами незабаром побачитися; 3) збиратися, сходитися; 4) стикатися; перетинатися; йеге ійе гоасі ~8 Ійе гаііи/ау тут дорога перетинає залізнйчну колію; 5) впадати (про річку)', \¥Йеге ійе Оезпа ~8 ійе Опіерег де Десна впадає в Дніпро; 6) знайомитися; І \уапІ уои Іо ~ Мг. 8тіій я хочу познайомити вас з містером Смітом; ріеазесі іо ~ уои радий з вами познайомитися; 7) пережйти, перенестй (щось); зазнати (чогось); Іо ~ (^іій) сіійІси1ііе8 зазнати труднощів; 8) побачити (щось), натрапити (на щось); Іо ~ ап ипкпо\уп у/огсі іп а Ьоок натрапити на нове слово у кнйзі; 9) задовольняти (щось), відповідати (чомусь); іо ~ ійе са8е відповідати вимогам; 10) виконувати (бажання), задовольняти (прохання тощо); 11) оплачувати; іо ~ а Ьііі оплачувати рахунок; 12) спростовувати; 13) боротися, воювати (проти чогось); 14) погоджуватися; □ ~ Іо£е1йег збиратися, сходитися; ~ ніііі а) зустрітися з, натрапити на; знайтй; б) зазнати; ійеге І8 тоге іп іі ійап ~8 ійе еуе тут не все ясно; іо ~ 8ґпЬ.’8 еаг дійтй до чийогось слуху; іо ~ 8ґпЬ. йа!Г-\уау пітй назустріч комусь; іо ~ опе’8 АУаіегІоо зазнати цілковйтої поразки; у/єіі теї! ласкаво просимо!, радий вам!
тееіеп ['тіїїп] V заст. пристосовувати.
тееіег ['ті:Ю] п мор. зустрічне судно.
тееііпз ['тігігд] п 1) мітинг; збори; засідання; нарада; іо ас1сіге88 ійе ~ звернутися з промовою до зборів, вйсту-пити на зборах; 2) зустріч; 3) спорт. змагання; дуель; 4) зал. роз’їзд; 5) перетин (шляхів); 6) злиття (річок); 7) тех. стик, з’єднання; ~ роіпі місце з’єднання.
шееііп£-Ьои$е ['ті.іідйаиз] п амер. знев. молитовний дім.
тее<іп&-р1асе ['тігігрріев] п місце для мітингів (зборів, зустрічей).
тееііу ['ті:11і] аду заст. 1) пристойно; як годйться; відповідно, належним чйном; 2) помірковано.
теейіе$$ ['ті.ішз] п заст. пристойність; відповідність.
Ме§ [тед] п 1) ж. ім'я Мег (зменш, від Маг^агеї); 2) сільська дівка; 3) груба, сварлйва баба.
те£ [тед] п 1) півпенса; 2) (скор. від те^арйопе) мегафон.
тезаЬаг [ тедоЬа:] п фіз. мегабар. тезасерйаіоиз ктеда'зіГоІав] ^великоголовий.
те£асо8т ['тедокзхт] п макрокосм.
те^асусіе ['теда,8аік1] п фіз. мегагерц.
тедакипапіа ['тедаїои'теїпзо] п манія велйчності.
Ме^ап ['тедоп] п ж. ім'я Меган (зменш, від Маг^агеї).
те^арЬопе ['тедоГоип] 1. п рупор, мегафон; 2. у говорйти в рупор.
Ме&агіап [ті'деопап] п прихйльник філософії Евкліда.
те&а$соре ['тедазкоир] п мегаскоп.
те£а$еі$т [’тедозаіхт] п сйльний землетрус, мегасейсм.
те^аїйегіит [^теда'Оіапат] п па-леонт. мегатерій.
тезаіоп [ тедаїлп] п мегатонна.
тезаігоп ['тедзігзп] п фіз. мега-трбн.
тедауоіі ['тедауоиіі] п ел. мегавольт.
те^алуай ['тедохуоі] п ел. мегават.
те££ег ['теда] п 1) ел. мегомметр; омметр; 2) військ, розм. атомна зброя в діапазоні мегатонн; 3) розм. кінорежисер; постановник кінофільму.
Ме£§іе ['теді] п ж. ім'я Меггі (зменш, від Маг^агеї).
М姧у ['теді] див. Ме§£іе.
те£І1р [то'діір] 1. п жив. мастй-ковий лак; 2. V покривати мастйковим лаком.
те£ойт ['тедоит] п ел. мегом.
те£гіт ['ті:дпт] п 1) мед. мігрень;
2) рі сум; поганий настрій; 3) прймха; 4) рі вет. вертячка.
МейеІаЬеІ [ті'йеІоЬаІ] п ж. ім'я Мегетабел.
МеЬіІаЬІе [ті'йііоЬІ] п ж. ім'я Ме-гітабл.
МеІ8Іег8Іп£ег ['таі8Іо,8іда] п нім. мейстерзйнгер.
теІ2О8еІ8та1 [.таїгоизаіхтої] ад] з максимальною руйнівною сйлою (про землетрус).
текотеіег [ті'котіїо] п військ, далекомір.
Мекоп& [теї'код] п геогр. н. р. Меконг.
Меі [теї] п ж. ім'я Мел (зменш, від Меіапіе, Меіапу).
теїапсЬоІіа [,те1оп'кои1)а] п (рі теї-апсйоїіае) лат. меланхолія.
теїапсйоїіас [,те1ап'коийжк] п меланхолік.
теїапсйоїіае [,те1ап'коийі:] рі від теїапсйоїіа.
теїапсйоїіс [,те1ап'ко1ік] ад] меланхолійний.
теІапско1іои$ [,те1оп'кои1р8] див. теїапсйоїіс.
теїапскоіу ['теїапкой] 1. п меланхолія, сум, пригніченість, журба; туга; 2. ад] сумнйй, пригнічений, засмучений, меланхолійний.
Меіапезіа [,те1о'пі:з9] п геогр. н. Меланезія.
МеІ
718
тет
Меіапезіап [,те1о'пі:грп] 1. п 1) меланезієць, меланезійка; 2) меланезійські мови; 2. асі] меланезійський.
теїапзе [теї'іагщ] 1. п фр. 1) суміш; мішанйна; 2) текст, меланж; 2. V текст, виробляти меланжеву пряжу.
теїапіс [то'ігетк] асі] чорний; темний (про пігментацію).
Меіапіе ['теїопі] п ж. ім’я Мелані, теїапіп ['теїапіп] п біол. меланін (темний пігмент).
теїапосЬгоі [,те1а'покгоиаі] п рі люди з темним гладким волоссям і світлою шкірою.
шеІапосЬгоіс [,те1апа'кгошк] асі] темноволосий.
теїапоскгоиз [,те1а'покга8] див. теїапосйгоіс.
Меіапу [теїат] п ж. ім’я Мелані.
МеІЬа ['теІЬа] п ж. ім’я Мелба; < ~ соазі тоненький шматочок підсмаженого хліба.
МеІЬоштіе ['теІЬап] п геогр. н. м. Мельбурн.
МеІсЬіог ['теїкіа] п ч. ім’я Мелкі-ор, Мел(ь)хіор.
теШ [теїд] г карт, оголошувати.
теїее ['теїеі] п фр. 1) рукопашний бій; бійка; 2) ав. груповий повітряний бій.
теїепа [ті'ііта] п мед. кишкова кровотеча, мелена.
теїіс [ 'теїік] ад] призначений для вокального виконання (про вірші).
Меіісепі ['теїізапі] п ж. ім’я Ме-лісент.
теїііоі ['теїіізі] п бот. буркун.
Меіішіа [та'ІіпсІа] п ж. ім’я Ме-лінда.
теїіпйе [теїтаїі] п мелініт (вибухівка) .
теїіогаіе ['тіїїргеїі] V 1) поліпшуватися); 2) меліорувати.
іїіеііогаііоп [,ті:1]а'геі/п] п 1) поліпшення; 2) меліорація.
теїіогаііуе ['ті:1]агаііу] ад] 1) що поліпшує; 2) меліоративний.
теїіогаіог ['ті:Цагейо] п меліоратор.
теїіогізт ['тігірпхт] п вчення про удосконалення (поліпшення) світу.
теїіогіїу [,ті:1і'з:піі] п вищість, перевага, зверхність.
шеІірЬазоиз [ті'ІіЕздаз] ад] що живиться медом (про птахів).
шеііяпа [ті'ііхта] п (рі теїізтаіа) муз. 1) пісня, мелодія, наспів; 2) мелізма.
теііяпаіа [ті'ііхтаіа] рі від теїіз-та.
Ме1і$$а [ті'1і89] п ж. ім’я Меліса.
теІИіоІозу [,те1іЧз1ос1зі] п бджолознавство, бджільнйцтво.
шеіі [теї] 1. п 1) діал. важкйй молот; 2) заст. мед; 2. V 1) заважати; 2) втручатися.
теШҐегоиз [те'іі&газ] ад] медоносний.
теШЛиепсе [те'ІИІиапз] п рідк. ме-ДОТОЧЙВІСТЬ.
шеШЛиепі [те'ІіЯиапі] див. теїіі-Пиои8.
теІІіЛиоиз [те'ІіПиаз] ад] рідк. 1) медоносний; 2) медоточйвий; солодкозвучний.
теШ$опап< [те'іізапапі] ад] солодкозвучний.
теїклу [’теїои] 1. ад] 1) спілий (стиглий) і м’якйй; солодкий і соковйтий; 2) вйтриманий (про вино); 3) приємний на смак (про вино); 4) пухкйй (грунт); 5) родючий (грунт); 6) напід-пйтку; веселий; 7) густйй, соковйтий (про голос, барви); 2. у 1) достигати; 2) ставати соковйтим; м’якшати; 3) ставати вйтриманим (про вино); 4) розпушуватися) (про грунт).
теПомгІу ['теїоиіі] аду 1) м’яко, добродушно; 2) соковйто.
те11омпе83 ['теїоишз] п 1) спілість, стйглість; м’якість; соковйтість; 2) вй-триманість (про вино); 3) добродушність, щйрість.
теїіоуиу ['теїош] ад] заст. м’якйй, ніжний.
Меііу ['теїі] п ж. ім’я Меллі (зменш, від Меіапу).
теІоШс [ті'іобік] ад] мелодійний, мелодйчний.
текміісз [ті'іосіїкз] п рі мелодика.
МеІоШе [теїасії] п ж. ім’я Мелоді.
текиїіоиз [ті'іоифзз] ад] 1) мелодійний; 2) м’якйй, ніжний, співучий.
теїосіюизіу [ті'ІоисЦоаІі] аду 1) мелодійно; 2) м’яко, ніжно, співуче.
те1ос1іоіі8пе$$ [ті'1оис1р8Пі8] п 1) мелодійність; 2) м’якість, ніжність, співучість.
ІЇ1ЄІО(ІІ$1 [ґПЄІаСІ18І] п 1) композй-тор; 2) співак.
шеіосііге ['теїасіаіг] г 1) створювати мелодії; 2) робйти мелодійним.
теїосігата ['те1а,с1га:та] п 1) мелодрама; 2) театральність (у поведінці).
теїосігатаііс [.теїоисіга'таепк] ад] 1) мелодраматйчний; 2) театральний (про поведінку).
шеіосігатаіізі [уте1ои'сІгжтаіі8і] п автор мелодрам.
Меіогіу ['теїасії] п ж. ім’я Мелоді.
теїосіу ['теїасії] п 1) мелодія, наспів; 2) тема (в музиці); 3) мелодійність.
шеіошапіа [,те1ои'теіп]о] п меломанія.
теїоп ['теїап] п 1) дйня; 2) амер. ком. розм. додаткова винагорода з прибутку.
теїоп-сиШпз ['те1ап,кліп]] п амер. ком. розм. розподіл додаткових дивідендів.
Меіротепе [теГротіпі:] п грецьк. міф. Мельпомена.
Ме1го$е ['теїгоиг] п ж. ім’я Мел-роз.
теК [тек] 1. п 1) розплавлена речовина; розплавлений метал; 2) плавка; 2. г 1) танути; 2) плавити (ся), розплавлятися); 3) розтбплювати(ся); 4) розм. розчинятися; 5) пом’якшуватися, м’якшати; зворушуватися, розчулюватися; 6) зворушувати, розчулювати; 7) слабшати, зменшуватися, зникати; 8) поступово (непомітно) переходити (в інший стан тощо); опе соїоиг ~ед іпіо апоійег одйн колір переходив в інший; 9) розм. витрачати (гроші); 10) розмінювати (гроші); 11) військ, зазнавати величезних втрат.
шекаЬІе ['текаЬІ] ад] плавкйй.
те11аЬ1епе88 ['текаЬІтз] п плавкість.
теїіей ['теккі] ад] 1) розплавлений, розтоплений; ~ сйее8е плавлений сир; ~ ЬиПег топлене масло; 2) розталий.
шеііег ['тека] п 1) плавйльник; 2) тйгель.
теїііпз ['текід] 1. п 1) плавка, плавлення, вйплавка; 2) танення; 3) перен. пом’якшення; 2. ад] 1) плавкий; 2) плавйльний; 3) ніжний, м’якйй; чутлйвий; 4) зворушливий; 5) що тане (в роті).
ше1ііп£-Ьеа( ['текії] 'Ьіі] п фіз. питома теплота плавлення.
те1ііп£-Ьоіі8Є ['текід'Ьаиз] п пла-вйльня.
те1(іп£Іу ['текідії] аду зворушливо, розчулено.
теШп^-роіпі ['текід'роті] п фіз. точка плавлення, температура плавлення.
те1<іп£-ро< [ 'текід рої] п мет. тйгель.
Меіуа ['теїуа] п ж. ім’я Мелва.
Мєіуіііє ['теїуіі] п ч. ім’я Мелвіл.
МеМп ['теїут] п ч. ім’я Мелвін.
МеМпа ['теІУіпа] п ж. ім’я Мел-віна.
Меіууп ['теІУіп] п ч. ім’я Мелвін.
Мет, тет [тет] п (скор. від табат) мадам, пані.
тет. [тет] п (скор. від тетогап-дит) меморандум.
тетЬег ['тетЬа] п 1) член; гапк--апсі-ПІе ~8 рядові члени (партії); М. оГ Рагііатепі член парламенту; М. оГ Соп£ГЄ88 амер. член конгресу; ~ оГ а зіде спорт, гравець команди; ~ оГ ійе 8ЄГУІСЄ8 військовослужбовець; ~ оГ а зепіепсе грам, член речення; 2) кінцівка, член; 3) тех. елемент конструкції, ланка системи; деталь; 4) геол. коліно складки.
тешЬегесІ ['тетЬасІ] ад] з кінцівками.
тетЬегейір ['тетЬарр] п 1) членство; 2) кількість членів, склад; 3) рядові члени (партії, профспілки); ~ сагсі
шеш
719
теп
членський квиток; ~ Гее членський внесок.
тетЬгаІ ['тетЬгаІ] ад) що стосується кінцівок.
тешЬгапе ['тетЬгеїп] п 1) тех. мембрана; діафрагма; 2) оболонка; плівка; пліва; перетинка; 3) міздря; 4) заст. пергамент.
тешЬгапоиз ['тетЬгопоз] асі/ перетинчастий; плівковий.
шешепіо [ті'тепіои] п (рі тж тетепіоез [-оиг]) 1) нагадування; 2) сувенір, пам’ятний подарунок.
тето ['тетои] п розм. (скор. від тетогапсіит) меморандум.
тетоіг ['тетхуа:] п фр. 1) коротка (авто)біографія; 2) рі мемуари, спогади; 3) наукова стаття; 4) рі наукові за-пискй; 5) некролог (у газеті).
іїіеіпоігізі ['тет\уа:гі8І] п мемуарист, автор спогадів (мемуарів, біографії).
тетогаЬНіа [,тетога'Ьі1і9] п рі вікопомні речі.
тетогаЬіІИу [,тетог9'Ьі1ііі] п 1) вікопомність; 2) щось визначне, вікопомне.
тетогаЬІе ['тетогоЬІ] ад) пам’ятний, незабутній, вікопомний.
іїіешогаЬІу ['гпепюгоЬІі] аду пам’ятно, незабутньо.
шешогашіа [,тето'гаепсЬ] рі від тетогапсіит.
тетогапсіит [.тето'ггепсіот] п (рі тж тетогапсіа) 1) меморандум, пам’ятна записка; 2) дипломатична нота; 3) доповідна запйска; письмова довідка.
тешогаііуе ['тетагоііу] аф що стосується пам’яті.
шешогіа! [ті'то:па1] 1. п 1) пам’ятник, меморіал; у/аг ~ пам’ятник жертвам війнй; 2) меморандум; пам’ятна запйска; замітка; 3) рі хроніка, літопис; 4) детальний вйклад фактів у петйції; 5) юр. вйписка з документа; 6) церк. поминання; 7) бух. кнйжка для щоденного запису торгових операцій, меморіал; 2. аф пам’ятний, меморіальний; що нагадує; М. Оау амер. день пам’яті полеглих під час воєн (ЗО травня)', ~ іаЬІеі меморіальна дошка; 3. V складати (подавати) петйцію.
шетогіаіізі [ті'то:па1і8і] п 1) ме-муарйст; 2) чолобйтник.
тетогіаііхе [ті'тогпзіаїх] у 1) увічнювати пам’ять; 2) подавати петйцію.
шетогіїег [ті'топіз] аду лат. напам’ять.
тетогіхе [ тетогаїх] V 1) запам’ятовувати; заучувати напам’ять; 2) увічнювати пам’ять, запйсувати в аннали.
шешогу ['тетагі] п 1) пам’ять; здатність запам’ятовувати; зЬоП ~ коротка пам’ять; іо Ьеаг (іо кеер, іо Ьауе) іп ~ пам’ятати, тримати в пам’яті; іо
соттіі іо ~ заучувати напам’ять; іо езсаре (іо зіір, іо Гаде Егот) опе’з ~ забуватися, випадати з чиєїсь пам’яті; іо геГгезЬ зтЬ.’з ~ нагадати комусь (про щось); і£ ту ~ сіоезп’і Гаіі те якщо пам’ять не зраджує мене; 2) спогад, спомин; 3) посмертна слава, репутація; 4) тех. запам’ятовуючий прйстрій (машини).
МешрЬіз ['тетіїз] п геогр. н. м. Мемфіс.
теп [теп] рі від тап.
тепасе ['тепаз] 1. п загроза; небезпека; а ~ іо ^огісі реасе загроза мйру в усьому світі; 2. у загрожувати, погрожувати.
шепасіпз ['тепазії]] аф загрозливий.
тепасіп£Іу [ тепазіі]1і] аду грізно, погрозливо.
тепасе [те'па:з] п фр. 1) домашнє (хатнє) господарство; 2) господарювання; 3) організація, через яку роблять покупки на вйплат.
тепа^егіе [ті'пзесізап] п мандрів-нйй звірйнець.
теші [тепсі] 1. п 1) заштопана дірка; замазана тріщина; 2) поліпшення (здоров ’я тощо); 2. V 1) лагодити, штопати; ремонтувати; латати; 2) поліпшувати (ся); 3) видужувати; іо ~ опе’з расе прискорити ходу; іо ~ опе’з у/ауз вйправитися.
тешіаЬІе ['тепсІаЬІ] ад) 1) поправний, виправний; 2) що може бути поліпшений.
шепсіасіоиз [теп'сіеі/аз] ад) брехлй-вий, неправдйвий.
тепгіасііу [теп'сігезііі] п брехлй-вість; брехня.
Мепдеіізт ['тепсіїїігт] п біол. менделізм.
тешіег ['тепсіа] п ремонтний майстер, ремонтник.
тепдісапсу ['тепсіїкапзі] п жебрацтво, жебрування, старцювання.
шешіісапі ['тепсіїкапі] 1. п жебрак, старець; 2. ад) злиденний, жебручий.
тепгіісіїу [теп'дізііі] див. тепсіі-сапсу.
теп(ііп£ [’тепсіїї]] п 1) лагодження, ладнання, латання; штопання; ремонт; 2) речі для ремонту (лагодження, штопання); 3) матеріал для ремонту (лагодження, штопання); 4) поліпшення, вйправлення.
теп-ГоІк(з) ['теп£оик(з)] п рі розм. 1) чоловіки; 2) люди.
тепЬасІеп [теп'ЬеісІп] п зоол. мен-хаден, американський оселедець.
тепіаі ['ті:п]а1] 1. п 1) слуга; 2) лакей; 2. ад) знев. лакейський, низькопоклонний; нйций.
тепіп£Іііз [.тепт'сізаіііз] п мед. менінгіт.
тепізсі [тГтзаі] рі від тепізсиз.
тепізсиз [ті'тзкоз] п (рі тепізсі) фіз. меніск.
Меїтошіе ['тепапаїї] п рел. меноніт.
тепоіозу [тГпзІасІзі] п 1) календар; 2) ЖИТТЄПИС СВЯТЙХ.
теп-оГ-луаг ['тепау'ууа:] рі від тап--оГ-^аг.
тепораизе ['тепоирзіг] п мед. клі-мактерйчний період.
тепзаі [’тепзаі] ад) 1) мед. місячний; 2) застільний; столовий; обідній.
шепзез ['тепзі:г] п рі фізл. менструація.
тепзіпіа ['тепзітиа] рі від теп-зігиит.
тепзігиаі ['тепзігиаі] ад) 1) фізл. менструальний; 2) астр. щомісячний.
тепзіпіаіе ['тепзіпіеіі] V менструювати.
тепзігиаііоп [,теп8Іги'еі/(а)п] п фізл. менструація.
тепзігиит ['тепзіпіат] п (рі теп-зігиа) хім. розчйнник.
тепзигаЬіІіІу [,теп/ига'Ьі1ііі] п вимірність.
тепзигаЬІе ['теп/игаЬІ] ад) 1) ви-мірнйй; 2) муз. мензуральний.
теп8игаЬ1епе88 ['теп/игаЬІпіз] п вимірність.
тепзигаї ['теп8]ига1] ад) 1) розмірений; 2) муз. мензуральний.
тепзигаіїоп [,теп8]иа'геі/(а)п] п вимірювання, вймір.
тепіаі ['тепії] 1. п 1) ненормальний, псих; 2) рі розумові здібності; 2. ад) 1) розумовий; ~ роу/егз розумові здібності; ~ у/огк розумова діяльність; 2) мйслений, що відбувається в думках; ~ агіїйтеїіс (саісиїаііоп) усний рахунок; 3) психічний, душевний; ~ зре-сіаіізі психіатр; ~ раїіепі (сазе) психічно хворий; 4) підборідний.
шепіаіізііс [,тепІа'1і8Іік] ад) філос. менталістський.
тепіаіііу [теп Чає її її] п 1) розум; інтелект; розумовий розвиток; 2) склад розуму; менталітет; 3) умонастрій, спрямованість думок; а у/аг ~ воєнний психоз.
тепіаііу [’тепіаіі] аду 1) розумово, розумом; 2) мйслено, у думці.
тепіаііоп [тепЧеі/(а)п] п 1) розумовий процес; процес мйслення; 2) умонастрій, спрямованість думок.
тепіЬої ['теп0а1] п хім. ментол.
тепіісиїіигаї [,тепІі'кд11/ага1] ад) що розвиває (удосконалює) розум.
тепіісикиге [,тепії 'кліі/а] п розвиток (удосконалення) розуму.
тепІіГегоиз [тепЧіЕагаз] д^телепа-ТЙЧНИЙ.
шепііоп ['теп/(а)п] 1. п (ої) згадування (когось, чогось), посилання (на когось, на щось); іо таке ~ оГ зтЬ., зтік. згадувати когось, щось; 2. V згадувати (когось, щось); посилатися (на
теп
720
тег
когось, на щось)', Іо ~ аз ап іпзіапсе навести як прйклад; сіоп’і ~ іі а) не варто подяки (відповідь на подяку за послугу); 6) нічого, будь ласка (відповідь на вибачення); поі іо ~, \уіійоШ ~іп£ не кажучи вже про.
шепііопаЬІе ['тепрпаЬІ] ад] що заслуговує на згадку; що може бути згаданий.
тепіог ['тепізі] п наставник, керівник, вихователь, ментор.
щепи ['теп]и:] п фр. меню.
Меп ХУогкіпв ['теп'шоїкп]] «Шляхові роботи» (попереджувальний знак на дорозі).
МерЬі$іор1іе1е$ [,те£і8'1з£і1і:г] п Мефістбфель.
терЬііів [те'Гаїїіз] п 1) сморід, міазми; 2) шкідливі випари (в шахтах тощо).
Мег [то:] п ч. ім'я Мер (зменш, від Мегууп).
тегсапіііе ['тз:к(з)пІаі1] ад] 1) торговельний, торговий; комерційний; 2) меркантильний, гендлярський.
тегсапіііізт ['тзікапіаііігт] п 1) меркантилізм, гендлярство; 2) ек. система меркантилізму.
тегсапіШзі ['тзгкзпіаііізі] п прихйльник системи меркантилізму.
шегсаріап [таґкгеріап] п хім. меркаптан.
Мегсеїіез [тз:'8І:сІіг] п ж. ім'я Мер-сідез, Мерседес.
тегсепагіїу ['тз:8іпзпй] аду корй-сливо, ощадливо.
тегсепагіпе$$ ['тзізтзгтіз] п ко-рйсливість, ощадливість; гендлярство.
тегсепагу ['та:8іп(з)п] 1. п найманець, найманий солдат; 2. ад] 1) корй-сливий; гендлярський; 2) найманий.
тегсег ['тз:зз] п 1) торговець шовком і оксамйтом; 2) рідк. торговець дрібнйм товаром.
тегсегітаїіоп [,тз:8згаі'хеі]п] п текст, мерсеризація.
тегсегіге ['тз:8згаіх] у текст. мер-серизувати.
тегсегу ['таїззп] п 1) шовковий (оксамйтовий) товар; 2) торгівля шовковим (оксамйтовим) товаром.
тегсіїашіізе ['тз:1/(з)псіаіг] 1. п 1) товари; 2) торгівля; 2. V 1) торгувати; 2) сприяти продажу якогось товару.
тегсйапі ['тз:1/(а)пІ] 1. п 1) купець; (оптовий) торговець; 2) амер. крамар; 3) розм. «тип» (про людину); 4 зреесі ~ шофер-лихач; ~з о£ сіеаїй торговці смертю; 2. ад] торговий, торговельний; комерційний; ~ аіг Гогсе цивільна авіація; ~ Пееі (тагіпе, пауу, зєгуісє) торговий флот.
тегсйапІаЬІе ['тз:і/(з)пізЬ1] ад] ходовий (про товар); придатний для торгівлі.
тегсйапітап ['тз:1/(з)пІтзп] п (рі
тегсйапітеп [-тап]) торгове судно, «купець».
тегсйапігу ['тзгірпіп] п 1) торгівля; 2) купецтво.
шегсЬапі-ІаіІог [’та.ірпідеііа] п заст. кравець, якйй шйє із своєї тканйни.
тегсЬапі-уепіигег [ 'то:і/апі, уепіргз] п купець, який перевозить по морю торговельні вантажі і має факторії в інших країнах.
Мегсіап ['та:/]оп] іст. 1. п 1) мешканець Мерсії; 2) мерсійський діалект; 2. ад] мерсійський.
тегсіїйі ['тагзійіі] ад] 1) милосердний; співчуглйвий; 2) мйлостйвий; доброзйчлйвий; сприятливий; 3) м’якйй, не жорстокий (про покарання); ~ йеауепз! боже мйлостйвий!
шегсИііІІу ['тзізіГий] аду 1) милосердно, співчутлйво; 2) мйлостйво; доброзйчлйво; сприятливо; 3) м’яко; 4) розм. на щастя; ~ йе саше іп ііте на щастя, він прийшов вчасно.
тегсіїіі1ііе$$ ['та:зі£и1піз] п 1) милосердя; співчуття; 2) мйлість; доброзичливість; 3) м’якість.
шегсіїезз [’тзгзіііз] ад] 1) безжалісний; нещадний; немилосердний; 2) жорстокий.
тегсіїеззіу ['таїзіїїзії] аду 1) безжалісно, нещадно; немилосердно; 2) жорстоко.
тегсі1е$$пе$$ ['та:8і1і8Ш8] п безсердечність; нещадність; жорстокість.
шегсигіаі [та:'к)иапа1] 1. п ртутний препарат; 2. ад] 1) ртутний; ~ ійегто-теїег ртутний термометр; ~ роізопіп^ отруєння ртуттю; 2) моторний, рухлй-вий; діяльний; 3) непостійний, мінлй-вий; 4) кмітлйвий, тямущий; 4 ~ Гш-£ег мізйнець.
тегсигіаіііу [,тз:к]и(з)п'геїні] п жвавість, рухлйвість.
шегсигіаііхаііоп [тз:ук]изпз1аі'2еі/п] п обробка ртуттю.
тегсигіаііхе [тз:'к]изпз1аі2] V лікувати ртуттю.
Мегсигіап [тз:'к]изпзп] ад]иіо стосується планети Меркурій.
шегсигіс [тз:'к]изпк] ад] хім. що містить в собі двовалентну ртуть; ~ сйіогісіе сулема.
Мегсигу ['тогкішт] п 1) міф. Меркурій; 2) астр. планета Меркурій; 3) жарт, посланець, вісник.
шегсигу ['тз:к)ип] п 1) ртуть;
2) ртутний стовпчик; 3) ртутний препарат; 4) бот. пролісок; ійе ~ із гізіпЕ а) ртутний стовпчик піднімається; б) справи поліпшуються; в) настрій поліпшується; ійе ~ із Га11іп& а) ртутний стовпчик падає; 6) справи погіршуються; в) настрій погіршується.
Мегсу ['тз:зі] п ж. ім'я Мерсі.
тегсу ['то:зі] п 1) милосердя; співчуття, жалість; и/іійоиі ~ безжалі
сно; іо ітеаі зтЬ. ^іій ~ поводитися з кимсь мйлостйво; йе йаз по ~ він безжалісна людйна; аі ійе ~ оГ зтЬ., зтій. у владі когось, чогось; 2) прощення, помилування; іо Ье$ Гог ~ просйти пощади (поблажливості); іо Іаке ~ оп зтЬ. зглянутися на когось, по-щадйти когось; іо гесоттепсі зтЬ. Ю ~ клопотатися про чиєсь помйлування; іо ійго\у опезеІГ оп зтЬ.’з ~ здатися на чиюсь мйлість; 4 ~ сіги£ отрута милосердя (яку дають безнадійно хворому); ~ кі11іп§ милосердне умертвіння (при невиліковній хворобі); зізіег оГ М. сестра милосердя; \¥огкз оГ ~ благодійність; Гот ~’з заке! бога ради!; и/йа( а ~ ! яке щастя!
шеге [тю] 1. п 1) озеро; ставок; 2) діал. болото; 3) заст. межа, рубіж, кордон; 2. ад] 1) прбстйй; явний; не більш як; ~ соіпсібепсе прбстйй збіг обставин (не більш як збіг обставин); 2) єдйний, усього-на-всього, усього лише; Гот а ~ реппу усього лише за одйн пенні; 3) сущий, справжній; іі’з а ~ ітіЯе це справжня дрібнйця; 4) чй-стий, без домішок; 3. у заст. обмежувати, проводити межу.
МегеШНі ['тегзсІїб] п ч. ім'я Ме-редіт.
шегеїу ['тізіі] аду тільки, лише; просто; зйе із ~ а сйіісі вона усього лише дитйна; ~ а и/огсі одно лише слово.
шегезіеасі ['тіззігеб] п обмежена ділянка землі.
тегезіопе ['тіззіоип] п заст. ме-жовйй знак (стовп).
тегеігісез [,теп'1гаізі:2] рі від тет-еігіх.
тегеїгісіоїв [,теп'1гір8] ад] 1) по-казнйй, удаваний; облудний; ~ іе^еі-Іету фальшйві коштовності; 2) розпусний.
тегеігісіоизіу [,теп'Іпр8Іі] аду 1) з показнйм блйском; 2) розпусно.
ІЇ1ЄГЄІГІСЮ118ПЄ88 [, ГПЄП 'іґі/ЗЗПІЗ] П 1) облудність, обманливість; показнйй блиск; 2) розпуста.
шегеігіх [ 'тепітікз] п (рі тетеїтісез) розпусниця, блуднйця.
тег^апзег [тзі'дгепзз] п зоол. кро-халь.
тег£е [то:дз] у 1) поглинати; 2) занурюватися; зливатися; зникати, щезати; 3) з’єднувати, об’єднувати (підприємства тощо).
шег£епсе ['тз.сізапз] п 1) поглй-нення; 2) злиття, з’єднання, об’єднання.
шег£ег ['тзісІзз] п 1) амер. об’єднання, злиття (підприємств тощо); 2) поглйнення; 3) юр. новація.
МегШіап [тз'псйзп] п геогр. н. м. Мерйдіан.
тегідіап [тз'псІюп] 1. п 1) геогр. меридіан; 2) астр. зеніт; 3) полудень;
шег
721
тез
4) перен. апогей, зеніт, найвища точка; розквіт (життя)’, 2. ад] 1) найвищий, кульмінаційний; що перебуває в зеніті; йе у/аз іп йіз ~ £Іогу він був у зеніті слави; 2) полуденний.
шегісііопаї [то'гкіїдпі] 1. п житель півдня; 2. асі] 1) меридіональний; 2) південний.
тегіШопаІІу [та'псіюпаїї] аду у напрямі полюсів; на південь; на північ.
Мегіеі ['тоїпаї] п ж. ім'я Меріел.
тегіпо [та'гігпои] п 1) меринос (порода овець); 2) мериносова вовна.
МегіопеіЬ(зЬіге) [,теп'опа0(/ю)] п геогр. н. Меріонет(шир).
тегіі ['тепі] 1. п 1) заслуга; 2) достоїнство; а тап оГ ~ гідна людйна; а \¥огк оГ Іііііе ~ твір без особливих достоїнств; 3) рі властйвості, якості; ІО (ІІЗСиЗЗ Ійе ~8 оГ 8ГПІЙ. обговорйти всі властйвості (усі «за» і «проти») чогось; 4 ~ гагіп£ військ, службова атестація; 2. V заслуговувати (щось), бути гідним (чогось); іо ~ ге^агсі бути гідним похвалй.
тегіїеіі ['тепікі] ад] заслужений.
тегіїосгасу [,тепїокг08і] п жарт. система відбору за оцінками (у навчальних закладах).
тегіїогіоиз [,теп'1о:гі0з] ад] 1) гідний нагороди; ~ атгсі нагорода за заслуги; 2) похвальний; що заслуговує заохочення; ргіге Гог ~ у/огк заохочувальна премія; 3) непоганий, досить хороший (про літературний твір).
тегіїогіоизіу [,теп'іо:пд$1і] аду похвально.
тегііогіоизпезз Ьтеп'їоіпззтз] п гідність, ДОСТОЇНСТВО.
Меііе [та:!] п ж. ім'я Мерл.
тегіе [то:!] п поет, чорний дрізд. Меіііп ['то:йп] п ч. ім'я Мерлін. теїііп ['то:1т] п орн. кречет.
теїіоп ['тогіап] п зубець (стіни фортеці).
Мегіуп ['то:1т] п ж. і ч. ім'я Мерлій.
тегтаігї ['то:теісІ] п міф. русалка; сирена; наяда.
тегтаісіеп ['та:,теісіп] рідк. див. тегтакі.
тегтап ['тогтгеп] п (рі тегтеп [-теп]) 1) міф. водянйк; 2) тритон.
Меггіїеез ['теп!і:г] п ж. ім'я Мер-ріліз.
Меггіїіе ['тепії] п ж. ім'я Меррілі.
МеггіП ['тепі] п ж. ім'я Мерріл.
теггіїу ['тепй] аду весело, пожвавлено.
Меггіїуп ['тепіт] п ж. ім'я Мер-рілін.
теггітепі ['тептапі] п веселощі, розваги; пожвавлення.
теггіпезз ['тептз] п веселість.
Меггііі ['тепі] п ч. ім'я Мерріт.
Меггу ['теп] п ж. і ч. ім'я Меррі, Мері.
теггу [ теп] 1. п бот. черешня; вй-шня; 2. ад] 1) веселий, радісний; пожвавлений; іо Іеасі а ~ ІіГе весело жйти; 2) святковий; іо таке ~ веселйтися; І у/ізй уои а ~ Сйгі8іта8 я бажаю вам веселого Різдва; 3) розм. підхмелений, напідпитку; 4) заст. приємний, славний; 5) жартівлйвий; 6) заст. смішнйй, потішний, забавний; (аз) ~ аз а сгіскеї (аз а Іагк, аз а §гі£, аз таісіз) дуже веселий, життєрадісний; Ю таке ~ оуєг зтЬ., зтій. потішатися над кимсь, чимсь; ~ сіапсегз розм. північне сяйво; М. Огеек заст. веселун; веселий товариш по чарці; гульвіса.
шеіту-ап(1ге5¥ ['теп'гепдпі:] п блазень, фігляр, паяц.
теггу-во-гошкІ ['тепдоидаипд] п 1) карусель; ~ ігаіп поїзд-карусель (для доставки вугілля); 2) розм. кільцева транспортна розв’язка.
теггу-таде ['тептеїд] разі і р. р. від теггу-таке.
теггу-таке ['тептеїк] (разі і р. р. теггу-тасіе) веселйтися; бенкетувати.
шеггу-такег ['теп,теіка] п веселун, гульвіса.
теггу-такіпв ['теп,теікіі]] п веселощі; потіха; святкування.
теггу-тееІіпЕ ['теп,ті:1іі]] п гулянка.
теггуїЬои^йІ ['тегі0о:1] п дужка, вйлочка (грудна кістка птаха).
Мегзеу ['то:гі] п геогр. н. р. Мерсі.
Мегіоп ['та:1п] п ч. ім'я Мертон.
Мету [та:у] п ч. ім'я Мере (зменш, від Мегууп).
Мепууп ['топуш] п ч. ім'я Меруїн.
теза ['теїзз] п амер. геол. столова гора.
тезаШапсе [те'хгеіюпз] п фр. нерівний шлюб, мезальянс.
тезсаі [тез'ка:!] п мескаль, мексиканська горілка (з соку алое).
тезсіатез ['текІгет] рі від тадат.
тезсіетоізеїіез ['теісіот\уа:'ге1] рі від тасіетоізеПе.
тезеетед [ті'зі:тсІ] разі від те-зеетз.
тезеетз [ті'зіїтг] у (разі те-зеетесі) заст. мені здається.
тезепіегу ['тезапіоп] п анат. брй-жа.
тезії [те/] 1. п 1) отвір, вічко (сітки, сита тощо); петля; чарунка; 2) рі сіті, тенета (тж перен.); 3) зачіпка; 2. у 1) ловйти в сіті (тенета); обплутувати сіткою; 2) заплутуватися в сітці; 3) тех. зачіпляти(ся); зчіпляти(ся).
тезЬед [те/1] ад] 1) зчеплений; 2) гратчастий.
тезй-луогк ['те/\уа:к] п 1) сітка, мережа; ~ оГ гаііу/ауз мережа залізнйць; 2) сітка фехтувальної маски.
тезку [те/і] ад] сітчастий; ніздрюватий.
шезіаі ['ті:гр1] ад] середній, серединний, медіальний.
тезтегіс(аі) [тег'тепк(аі)] ад] гі-пнотйчний.
тезтегізт ['тегтапгт] п 1) гіп-нотйзм; 2) гіпноз.
тезтегізі ['тегтапзі] п гіпнотизер.
тезтегіге ['техтагаїг] V 1) гіпнотизувати; 2) перен. зачаровувати.
тезпе [ті:п] ад] середній; посередній; проміжний.
шезоЬаг ['тезоиЬа:] п метеор, область приблйзно нормального бароме-трйчного тйску.
іїіезошогрЬіс [,те8ои'то:Гік] ад] хім. мезоморфний.
тезоп ['ті:гоп] п фіз. мезон.
тезоп-асііуе ['ті:гоп'гек1іу] ад] фіз. з мезонною актйвністю.
Мезороіашіа [,те8оро'1еітр] п геогр. н. іст. Месопотамія.
тезо-госкз ['тезоигзкз] п геол. ме-зопороди.
тезозрйеге [.тезои'зГю] п метеор. мезосфера.
тезоїйегтаї [,те8ои'0з:тз1] ад] ме-зотермальний.
тезоійогішп [,те8ои'0о:гют] п хім. мезоторій.
тезоігоп ['теззігоп] п фіз. мезо-трон.
Мезохоіс [,те8ои'2ошк] ад] геол. мезозойський; ~ ега мезозойська ера.
тезціШе ['тезкігі] п бот. мескітове дерево.
тезз [тез] 1. п 1) безладдя; гармидер; плуганйна; іп а ~ безладно; ійе гоот \уаз іп а ~ у кімнаті був гармйдер; іо таке а ~ оГ ійіп^з (оГ а ІоЬ) зіпсувати всю справу; І йауе пєуєг зееп зисй а ~ такого безладдя (бруду) я ще ніколи не бачив; уои Іоок а ~! у тебе жахлйвий вйгляд’; 2) неприємність; іо Ье іп а ~ бути у скрутному становищі; іо £еі (опезеІГ) іпіо а ~ потрапити в неприємне становище (в біду); іо сіеаг ир ійе ~ з’ясувати непорозуміння; у/йаі а ~! от халепа!; 3) спільне харчування (напр. в армії); іо Ье аі ~ обідати; 4) група людей, які харчуються за однйм столом; артіль; 5) їдальня (у навчальному закладі, у військовій частині); 6) юшка; рідка їжа; 7) бовтанка, замішка (для худоби); 8) заст. страва; 2. у 1) чинйти безладдя; робйти розгардіяш; бруднйти; 2) псувати (тж ~ ир); Іо ~ ир а саг зіпсувати автомашйну; іі ~ед ир аіі оиг ріапз це порушило усі наші плани; 3) обідати спільно (за однйм столом, артіллю); у/є йесісіед іо ~ іо^еійег ми вйрішили харчуватися разом; 4) годувати за однйм столом; забезпечувати харчуванням; □ ~ аЬоиі а) ледарювати,
тез
722
теї
працювати абйяк; б) робйти розгардіяш; в) смйкати когось.
те$$а&е [’тезісіз] 1. п 1) повідомлення, донесення; послання; лист; іеіевгарй ~ телеграма; сіісі Ье Іеауе апу ~? він просйв щось передати?; 2) офіційне урядове послання; іЬе Ргезідепґз ~ іо Соп£ГЄ88 послання президента конгресові; 8іаіе оГ ійе ІІпіоп М. амер. послання «Про становище в країні» (яке президент щороку подає конгресові)} 3) доручення; місія; іо піп ~8 виконувати доручення, бути на побігеньках; 4) церк. проповідь; одкровення; 5) ідея (твору)} думкй, погляди (письменника)} 2. у 1) посилати повідомлення (донесення); 2) сигналізувати; 3) телеграфувати.
тездепвег ['тезтсіза] п 1) зв’язківець; посланець; кур’єр; 2) вісник, гонець; 3) провісник; 4) тех. несучий трос.
те$$еп|’ег-рц’еоп [ тезтсізо'рісізіп] п 1) поштовий голуб; 2) військ, голуб зв’язку.
Ме$$іаЬ [ті'заіз] п рел. месія.
те88Іеиг8 [те8р:(2)] рі від топ-8іеиг.
Ме$$іпа [та'зіта] п геогр. н. м. Мессіна; 8ігаіі оГ ~ Мессінська протока.
те88Іп£ ['тези]] п харчування; ~ Еасіїііу військ, кухня-їдальня.
те88-)аскеі ['тез.сІзгекії] п мор. тужурка.
теззтаіе ['тезтеїі] п 1) однокашник; співтрапезник; 2) мор. товариш по кают-компанії.
МЄ85Г8. ['ГЛЄ892] П (скор. від МЄ8-8Іеиг8) панй (ставиться перед прізвищами власників фірми)} Ме88Г8. 8тііЬ, Вго\¥П апсі Допе8 панй Сміт, Браун і Джонс.
ШЄ88-ІШ ['тевіш] п військ, котелок.
те88ііа£е ['те8\¥ісіз] п юр. садйба, житловйй будйнок з господарськими будівлями і ділянкою землі.
теззу ['тезі] аф 1) бруднйй; 2) безладний.
тезііга [тез'ікго] п метйска.
ШЄ8ІІ2О [те8'іі:гои] п (рі тж тез-ІІ2ОЄ8 [-оиг]) метйс.
теї [теї] разі і р. р. від тееі 3.
теї. [теї] п (скор. від теїеогоіо^і-саі) військ, розм. 1) метеоролог; 2) метеорологічна служба.
Меіа ['ті:із] п ж. ім'я Міта (зменш, від Маг^агеі).
теіа-апіЬгасііе ['теїа'аепбгозаіі] п графіт.
теіайоїа [те'ігеЬаІо] п рі ент. комахи, що зазнають метаморфози.
шеіаЬоІіс [,теіа'Ьо1ік] аф що стосується обміну речовйн; ~ сіізеазе порушення обміну речовйн; ~ сіізіигЬапсе розлад обміну речовйн.
теіаЬоІізт [те'ігеЬоІігт] п метаболізм, обмін речовйн.
теіаЬоІоп [те'іаеЬзІоп] п фіз. мета-болбн.
теїасагрі [,теіа'ка:раі] рі від теіа-сагриз.
теіасагриз [,теіз'ка:р98] п (рі теіасагрі) анат. п’ясток.
теїасЬготаїізт [,теіа'кгоитзіігт] п зміна кольору.
теіасЬгопізт [те'іаекгопігт] п ме-тахронізм, віднесення подій до пізнішої дати.
теїасЬгозез [.теіо'кгоизіїг] рі від теіасйго8І8.
теіаскгозіз [,теіУкгои8і8] п (рі теіасйго8Є8) біол. здатність змінювати забарвлення.
шеІасгу$1(а1) [,гпеіо'кп8і(1)] п мін. метакристал.
шеіаваїаху ['теіо.давіокзі] п астр. метагалактика.
шеіазе ['ті:іісІз] п 1) мірка кам’яного вугілля (зерна тощо)} 2) вартість мірки кам’яного вугілля (зерна тощо).
теіа£епе$і8 [,теіз'сІзепі8і8] п біол. метагенез.
теїазгарЬу [те'ігедгаії] п лінгв. транслітерація.
теіаі ['теіі] 1. п 1) метал; 2) щебінь; 3) зал. баласт; 4) розплавлене скло, скломаса; 5) хоробрість, мужність; завзятість; 6) рірейки; 7) військ, розм. бойова техніка; артилерія; 8) військ, розм. знаки розрізнення (офіцерського складу)} 9) друк, гарт; 2. аф металевий; 3. V 1) покривати металом; 2) мостити щебенем; 3) зал. баластувати.
теІа1ап£ііа£е ['теіо,1зет]д\¥ісІз] п лінгв. метамова.
теіа1-Ьеагіп8 ['те11,Ьєапі]] аф геол. металоносний.
теїаі-сегатісз ['теіізі'гаетікз] п рі металокераміка, металокерамічні вйроби.
шеіаі-сіасі ['гпеіі'кігесі] аф броньований; покрйтий листовйм залізом.
теіа1іп£ііІ8ііс$ ['теід1іі]'д'¥і8іік8] п рі (вжив, як зіп%) металінгвістика.
теїаііесі ['теїаісі] аф 1) броньований; з металевим покриттям; 2) дор. покрйтий щебенем; ~ гоасі шосе.
шеіаіііс [тґігеїік] аф металічний, металевий.
шеіаШсііу [,глею'118111] п металічні властйвості.
теіа11іс8 [ті'ігеїікз] п рі хім. металеві часткй.
шеіаШГегоиз [,гпеіа'1іЬга8] аф рудоносний; що містить у собі метал.
теїаІІіГопп [те'іге1іЬ:т] аф металоподібний.
теіаіііпе ['теізіат] аф 1) металевий; зроблений з металу; 2) що містить у собі метал.
шеіаіііпз ['теізіїд] п І) покриття
металевою обшйвкою; 2) металева об-шйвка; 3) зал. баластування щебенем.
шеіаііізі [ 'теіо1і8і] п 1) прихйльник запровадження металевих грошей замість паперових; 2) металіст.
теІаШгаІіоп [,теіз1аі'геі/п] п гальванізація; металізація.
теїаіііге ['теізіаіг] V металізувати; покривати металом.
теІа11о£етс [тіДгеїои'еїзепік] аф геол. металогенний.
теІа11о£гарЬу [.теіо'іодгой] п металографія.
теІаПоід ['теіоіоісі] пхім. металоїд, неметал.
шеІа11ііг£Іс(а1) [,теЮ'1о:сІзік(9І)] аф металургійний; ~ соаі коксівне вугілля; ~ еп^іпеег інженер-металург; ~ еп^іп-еегіпв металургія; ~ Гигпасе металургійна піч; ~ ріапі (жикз) металургійний завод.
теІа11иг£І8І [те'іге1осІзі8і] п металург.
теІа11иг£у [те'ігеїзгсізі] п металургія.
теіаіогзапіс [,теі9Іо:'джпік] аф хім. металоорганічний.
теіаі-луогк ['теіЬуо.-к] п 1) металообробка; 2) художня робота по металу.
теіа1-5¥огкег ['те11^о:ко] п металіст.
теіатег ['теізто] п хім. метамер.
теіатогрЬі$т [,теіа'то:ІЇ2т] п геол. метаморфізм.
теїатогрЬозе І Бтеіо'тоіГоив] див. теіатогрЬо8І8.
теїатогрЬозе II [,теіа'то:£ои2] V 1) піддавати метаморфозі; перетворювати (на — іпіо); змінювати; 2) трансформуватися; видозмінюватися; зазнавати метаморфози.
теіатогрЬозез ктеїо'тогЬвкг] рі від теіатогрЬо8І8.
теІатогрЬо$І8 [,теіа'то:Ь8і8] п (рі теіатогрЬо8Є8) метаморфоза, перетворення. ]
теїарЬог ['теіаЬ] пліт, метафора.
теІарЬогіс(аІ) [,теІа'£>пк(9І)] аф метафорйчний.
теїарЬозрЬаІе [.теіо'ЬзГеїі] п хім. метафосфат.
теІарЬга$е ['теіаГгеїг] 1. п 1) дослівний переклад; 2) дотепна відповідь; 2. V перекладати дослівно.
теІарЬга$1 ['теїаГггезі] п 1) той, хто викладає літературний твір в іншій формі (вірші прозою тощо)} 2) перекладач.
теІарЬга$Ііс [,теіз'£гге8іік] аф буквальний, дослівний.
теїарЬузісаІ [,теіо'£і2іка1] аф ме-тафізйчний.
теїарЬузісаІІу [, теіз'йгікаїї] аби метафізйчно; з позйцій метафізики.
шеІарЬузісіап [,теіа£і'гі/п] п метафізик.
шеі
723
теі
теіаркузісіге [,теЮ'іїгі8аіг] V 1) думати (писати) метафізично; 2) підходити метафізично (до чогось).
шеіарЬузісз [,теІ9'йгік$] п рі метафізика.
шеіарЬуіе [ 'гпеюїаіі] п бот. метафіт.
шеіар1а$і$ [ті'ігеріззіз] п біол. період зрілості індивідуума.
теіаріазш ['теюрігегт] п 1) біол. метаплазма; 2) лінгв. зміна слова (за допомогою пропуску, додавання, перестановки букв або складу); метаплазм.
шеіазіаЬІе ['гпеЮзІеіЬІ] ад] хім., фіз. метастабільний.
те<а$іа$і$ [те'ЮезЮзіз] п 1) мед. метастаз; 2) біол. метаболізм; 3) різкий перехід від однієї теми до іншої; 4) рідк. трансформація.
шеіаіагБІ [,гпею'1а:8аі] рі від теїа-іагзиз.
теїаіагзиз ЬтеЮЧа:$д$] (рі теїа-іагзі) анат. плесно.
теіаіЬезіБ [те'ІаеОззіз] п 1) фон. метатеза, перестановка звуків; 2) хім. обмін, реакція обміну.
шеіауа^е [,теСеГ]а:з] п фр. оренда споловини.
теіауег [те'іеуеі] п фр. половинщик, спільник, здольник.
Меіагоа [,тею'гоиз] п рі зоол. ме-тазба.
теіе [тії] 1. п 1) кордон; ~з апб Ьоипсіз юр. кордони, межі; 2) прикордонний знак; 3) заст. міра; 2. V 1) визначати, відміряти; розподіляти (часто ~ оиі); 2) поет, виміряти; 3) призначати (нагороду, покарання).
теіетрігіс(аі) [,теіет'ріпк(з1)] ад] філос. трансцендентальний.
іїіеіетр8усЬо8Є$ [ , теїетрзаі' кои-
8І:г] рі від теїетрзусіїозіз.
теіетрзусіїозіз [,теїетрзаі коизіз] (рі теїетрзусіїозез) рел. метемпсихоз.
теіео ['тінои]: ~ гасіаг метеорологічна радіолокаційна станція.
шеіеог ['ті1]з] п 1) метеор; 2) атмосферне явище.
шеіеог-сіизі ['тіїр'сІлзС] п міжпланетний пил.
шеіеог£гар1і ['тіїрдгаїї] п прйлад для вйзначення положення падаючої зірки.
теіеогіс(аі) [,тіи'зпк(з1)] ад] 1) метеорйчний, метеорний; 2) метеорологічний; атмосферйчний; 3) сліпучий; що блйснув, як метеор.
шеіеогісаііу [,ті1і'зпкз1і] аду як метеор; швйдко і сліпуче.
іїіе<еогі8іїі ['тіїрпхш] п мед. ме-теорйзм.
теіеогііе ['ті1]згаіі] п метеорйт.
теіеого^гат ['ті1]згздгжт] п ме-теограма.
теіеого£гарІі ['ті1ргздга:£] п фіз. метеорограф.
теіеогокі ['тіїргзісІ] п астр. метеорне тіло.
ше<еого1о£іс(а1) [,ті1ргз'1зсІзік(з1)] ад] метеорологічний; атмосферйчний; ~ тезза^е метеозведення.
теіеого1о§і8< [,ті:ір'го1зсІзі8і] п метеоролог.
шеіеогоіозу [,ті1р'гз1зсІзі] п 1) метеорологія; 2) метеорологічні умови.
шеіег ['тіІз] 1. п 1) лічйльник; вимірювальний прйлад; вимірювач; 2) метр (амер. теіге); 3) землемір; ва-гар; 2. V 1) вимірювати; 2) дозувати.
шеіегазе ['ті:ізпсІз] п 1) результат вимірювання; 2) метраж; вага; 3) заст. вартість вимірювання.
теіегіпз ['тіїзгід] п вимірювання; ~ ециіртеш вимірювальні прйлади і обладнання.
теіезііск ['тіїзіїк] п мірча рейка.
теіауаікі ['ті:П¥ЗпсІ] п мірйло, критерій.
теіеуапі ['ті:да:сІ] див. теїе^апсі.
теііїасгуїаіе [те'баекпіей] п мета-крилат (вид пластмаси).
теікапе ['тебеїп] п хім. метан, болотний газ.
теіЬапо! ['тебзпзі] п хім. метйло-вий спирт, метанол.
теікапошеіег [,те6з'потію] п індикатор метану.
ше<1іе§1іп [те'бедіїп] п мед із спеціями (напій).
теіЬіпкз [ті'Оідкз] V (разі те-іЬои^Ьі) заст. мені здається.
теПіосІ ['тебзсІ] п 1) метод, спосіб;
2) система, порядок; 3) рі методика; 4) рідк. класифікація; 5) логічність, послідовність.
теиюсііс(аі) [ті'ОзсІік(зІ)] ад] 1) систематйчний; 2) методйчний.
теіЬоШсаІІу [ті'ОзсІїкзІї] аду 1) си-стематйчно; 2) методйчно.
шеЙЮ(1І8іїі ['тебосІїгт] п 1) надмірна методйчність; 2) (М.) рел. мето-дйзм.
Меіко(1І8і ['тебобізі] п 1) (М.) рел. методйст; 2) надто завзятий христия-нйн.
теікоШге ['тебосІаіг] V приводити в систему (в порядок); систематизувати, упорядковувати.
те<Ьос11Є88 ['тебосІІіз] ад] 1) безсистемний; безладний; розкйданий; 2) що не звик до порядку.
теию(1оІО£Іса1 [,тевосІз'1зсІзіко1] ад] методологічний.
ше<1іо(1оІо8у [,те6о'сІо1осІзі] п методологія.
шеНюшапіа ['те6ои,теіпзо| п алкоголізм.
теікои^Ьі [ті'ОзІ] разі від те-ііїіпкз.
МеІіїизеІаЬ [ті'0)и:хз1з] п бібл. Ма-фусаіл; аз оісі аз ~ дуже старйй.
теіЬуІ ['теОіІ] п хім. метйл; ~ аі-соіїоі метйловий спирт.
шейіуіаіе ['теОіІеіІ] 1. п хім. ме-тилат; 2. V денатурувати.
шеіЬуІаіесІ ['тевіїеііісі] ад]: ~ зрігії денатурат.
шеіЬуІепе ['те0і1і:п] пхім. метилен.
теікуІепе-ЬІие [ 'тевіїі :п'Ь1и:] п метиленова синь.
теіЬуІіс [ті'ОіІік] ад] хім. метйловий.
теПіуІ-огапзе ['теОіі'зппсІз] п хім. метилоранж.
теіісиїоиз [тГіікіиїзз] ад] педан-тйчний; ретельний; скрупульозний; дріб’язковий; їо Ье ~ іп іЬе сЬоісе оГ \¥0Г(І8 ретельно добирати слова.
шеііег ['те^еі] п фр. заняття; професія, фах; ремесло.
ШЄІІ8 ['ті її з] п метйс.
шейпап ['теітгеп] п військ, розм. метеоролог.
теіоі ['ті Ізі] п хім. метол.
іїіеіопупііс(аі) [,тею'ттік(з1)] ад] метонімічний.
теіопуту [ті Лотті] п літ. метонімія.
те-іооізт ['ті:'Ш:іхт] п розм. використання гасел супротйвної політй-чної партії.
шеіоре ['теїоир] п 1) архт. метоп; 2) анат. передня частйна черепа, лоб, чоло.
шеіоріс [ті'юрік] ад] лобний, ло-бовйй.
теіорозсорізі [,теіои'р38кзрі8і] п фізіономіст.
теіорозсору [,теїои'р38кзрі] п 1) сукупність фізіономічних рис лю-дйни; 2) угадування характеру людйни (пророкування її майбутнього) за рй-сами облйччя.
теіге ['тііз] п 1) метр (міра); 2) розмір, ритм, метр (віршовий).
шеігіс ['теПтк] ад] метрйчний.
теігісаі ['теіпкзі] ад] 1) вимірювальний; 2) метрйчний; 3) ритмізований.
теігісіап [ті'Ш/п] п знавець (віршованої) метрики.
ШЄІГІС8 ['теПткз] п рі вірш, метрика.
теіго ['теїгои] 1. п 1) метро, метрополітен; 2) (М.) метро в Лондоні; 2. ад] (скор. від теїеогоіо^ісаі) метеорологічний.
шеіго1о£іса1 [,теігои'1зсІзікз1] ад] метрологічний.
ШЄІГ0І08У [те'ігзізсізі] п 1) метрологія; 2) система мір і вагй.
теігошапіа ['теігои,тет]з] п мет-романія.
теігопоте ['теїгзпоит] п фіз., муз. метроном.
іїіеігопутіс [уте1гз'пітік] ад] угво-
теі
724
шіс
рений від імені матері (пор. раїго-путіс); материнський.
теїгороіе ['теїгзроиі] п метрополія.
теїгороііз [ті'ігзрзіїз] п 1) столиця; Ійе ~ Лондон; 2) метрополія; 3) велйке місто; центр ділового (культурного) життя.
шеігороіііап [.теїгз'рзіїїп] 1. п 1) мешканець столиці; 2) церк. митрополит, архієпископ; 3) мешканець метрополії; 2. асі] 1) столичний; шо стосується столиці; М. Ьогои§й муніципальний район (в Лондоні); ійе М. агеа велйкий Лондон (Лондон з усіма муніципальними районами); 2) церк. ми-трополйчий; що стосується митрополита.
шеігороіііапаїе [,теІгз'рз1іізпіі] п 1) чин митрополйта (архієпйскопа); 2) митрополія; єпархія митрополйта (архієпйскопа).
шеігороіке [ теїгзрзіаіі] п церк. ми-трополйт; архієпйскоп.
теїгороіііісаі [,теігоирз'1ііікз1] ад] 1) столйчний; що стосується столйці; 2) церк. митрополйчий; що стосується митрополйта.
теїгоїтка^іа [.теїгои'геїсізіз] п мед. маткова кровотеча.
теїііе ['теїі] п 1) характер, темперамент; 2) запал, завзяття; 3) мужність, хоробрість; а тап оГ ~ хоробра людйна; іо риі (іо зеї) зтЬ. оп (ироп, іо) Йіз ~ а) вйпробувати чиюсь мужність; б) примусити когось зробйти все можлйве.
шеіііесі ['теїісі] ад] 1) гарячий, завзятий, запальнйй; 2) смілйвий.
теШезоте ['теїіззт] див. теїііесі. те\¥ [т]и:] 1. п 1) поет, чайка; 2) нявкання; 3) клітка (для соколів і яструбів); 4) рідк. тайнйк, схованка; 2. V 1) нявкати; 2) садовйти в клітку; зачиняти, замикати; 3) линяти (про птахів); 4) скидати роги (про оленя).
шелуї [т)и:1] V 1) пхйкати, хнйкати, скйглити; 2) нявкати.
тел¥8 [пди:2] п стайня; візнйцький двір.
Мехісап [текзікзп] 1. п мексиканець; мексиканка; 2. ад] мексиканський; ~ гапк військ, тимчасове звання.
Мехісо [текзікои] п геогр. н. Мексика; ~ Сіїу місто Мехіко; ОиІГ оГ ~ Мексиканська затока.
техотеїег [ті'кззтіїз] п військ, далекомір.
Меуег ['таю] п ч. ім'я Майєр.
тегегеоп [ті'хі:гюп] п бот. вовче лйко.
техгапіпе ['тегзпіт] п 1) архт. антресолі; 2) театр, приміщення під сценою.
техга уосє ['тедгз'уоиі/і] аду муз. напівголосно, меца-воче.
тегго [тесІгои) 1. п (скор. від
тегго-зоргапо) муз. мецо-сопрано; 2. ад] муз. середній; ~ ГоПе досить гучно.
техго-$оргапо ['тесІгоизз'ргатои] п муз. мецо-сопрано.
техгоііпі [тесІгоиііпі] п друк, ме-цо-тйнто.
ті [ті:] п муз. мі.
Міаті [таї'аеті] п геогр. н. м. Маямі; ~ Веасй м. Маямі-Біч.
тіаои [ті.'аи] див. тіаои/.
тіаолу [ті:'аи] 1. п нявкання; 2. V нявкати; 3. іпі няв!
тіазта [ті'аегтз] п (рі тіазтаз, тіазтаїа) міазми, шкідлйві вйпари.
тіазтаї [ті'аегтзі] ад] міазматйч-ний.
тіазтаїа [ті'зегтзіз] рі від тіазта.
тіазтаїіс [тізг'таеіік] див. тіаз-таі.
тіса ['таїкз] п мін. слюда.
тісасеоиз [таї'кеї/зз] ад] слюдя-нйй.
Місай ['таїкз] п ч. ім’я 1) Майка; 2) бібл. Міхей.
тіса-зскізі ['таїкз/ізі] п слюдянйй сланець.
тіса-зіаіе ['таїкззіеіі] див. тіса--8СЙІ8І.
тісе [таїз] рі від тоизе І.
тісеїіа [ті'зеїз] п (рі тісейае) біол. міцела.
тісеїіае [ті'зеїі:] рі від тісейа.
Місйаеі ['таїкі] п ч. ім’я 1) Майкл; 2) бібл. Михаїл.
Міскаеїтаз ['тікзітзз] п Михайлів день (29 вересня).
тісіїе [тії/] V 1) переховуватися; 2) прогулювати.
Місііе(1)1е [ті: /е1] п ж. ім ’я Мішел.
Місйі^ап ['ті/ідоп] п геогр. н. Мічиган (штат США); ~ Ьаке озеро Мічиган.
Місішгіпіап [,тіі/и'гтрп] п мічурінець.
Міск [тік] п 1) ч. ім’я Мік (зменш, від Місйаеі); 2) знев. ірландець.
Міскеу ['тікі] п 1) ч. ім’я Міккі (зменш, від Місйаеі); 2) знев. хлопчй-сько-ірландець; 3) австрал. розм. дйкий бичок; 4) військ, літакова радіолокаційна станція; 5) військ, розм. навчальний фільм; ~ Моизе а) Міккі Маус; б) ав. розм. автоматйчний бомбометальник.
шіскіе ['тікі] 1. п велйка кількість; 2. ад] заст. велйкий.
Міску [ 'тікі] п ч. ім ’я Міккі (зменш, від Місйаеі).
тіста ['таїкгз] рі від тісгоп.
тісгоатреге [,таікгои'зетрєо] п ел. мікроампер.
тісгоапаїузіз [,таікгоиз'пае1ізіз] п хім. мікроаналіз.
тісгоЬаг ['таїкгоиЬа:] п фіз. мікробар.
тісгоЬаго£гарк [,таікгои'Ьжгздга:£| п метеор, мікробарограф.
тісгоЬе ['таїкгоиЬ] п мікроб.
тісгоЬіаІ [таї'кгоиЬізІ] ад] мікробний.
тісгоЬіап [таї'кгоиЬізп] ад] мікробний.
тісгоЬіс [таї'кгзЬік] ад] мікробний.
тісгоЬісісіе [таї'кгоиЬізаісІ] 1. п бактерицид, бактерицидний засіб; 2. ад] бактерицйдний; що знйщує мікробів.
шісгоЬіо1о£І$і [ 'таїкгоиЬаі'зІзбзізі] п мікробіолог.
тісгоЬіоІо£у ['таїкгоиЬаі'зІзсізі] п мікробіологія.
тісгосатега ['таїкгои'каетзгз] п апарат для мікрофільмування.
тісгосапі ['таікгоика:сІ] п мікро-картка.
тісгосерйаііс ['таїкгоике'ГжІїк] ад] мікроцефал ічний.
тісгосеркаїу |'таікгои'ке£з1і] п мікроцефалія.
тісго-сііетізігу [ 'таїкгои'кетізіп] п мікрохімія.
тісгосіпетаїозгаріїу [ таїкгои, зті-тз'їздгзії] п мікрокінематографія.
тісгосіітаїе ['таїкгои'кіаїтіі) п мікроклімат.
тісгосіітаїоіозу ['таікгои,к1аітз-ізІосІЗі] п мікрокліматолбгія.
шісгосору ['таїкгоиДзрі] п мікрофільм, мікрофотокопія.
тісго-соруіпз ['таїкгои, корид] п мікрофотографування.
тісгосоггозіоп ['таїкгоикз'гоизп] п мет. структурна корозія.
ІЇ1ІСГОСО8Ш ['таїкгоикзгт] п мікрокосм.
тісгосозтіс [,таікгои'ко2тік] ад] мікрокосмічний.
тісгосгузіаіііпе ['таїкгои'кгізізііп] ад] мікрокристалічний.
тісгоШаї ['таікгои,сІаіз1] п тех. точна шкала.
тісгосіізігісі ['таїкгои'бізігікі] п мікрорайон.
тісгоеіетепі ['таїкгои'еіітзпі] п мікроелемент.
тісгоґатасі ['таїкгоиТаегзсі] п фіз. мікрофарада.
тісгоГіїт ['таїкгоиіїїт] п мікрофільм.
тісгозгарії ['таікгоидга:£] п 1) мі-крознімок; 2) мікрограф.
тісго^гарку [таї'кгздгзП] п 1) мі-крографія; 2) мікрографіка; 3) мікрофотографія.
тісго£гооуе ['таікгоидги:у| п довгограюча платівка.
тісгоіпск ['таїкгоиті/] п одна мільйонна дюйма.
тісгоіііе ['таїкгоиіаіі] п мін. мікроліт.
шіс
725
тій
тісгоШЬіс [,таікгои'1і0ік] ад] мік-ролітйчний.
тісгоіозу [таї'кгоіасізі] п 1) мікроскопія; 2) обговорення (вивчення) незначних питань.
тісготеіег [таї'кгзтіїо] п мікрометр.
тісготеіегіпз [таї'кготіїопі]] п 1) вимірювання дрке малих довжин і кутів; 2) мікродозування.
тісготеігу [таї'кготіїп] п мікрометрія.
тісготоіог ['таїкгои'тоиіа] п мі-кродвигун.
тісгоп ['таїкгоп] п (рі тж тісга) мікрон.
Місгопезіа [,таікгои'пі:за] п геогр. н. островй Мікронезія.
Місгопезіап [,таїкгоп пі:/п] 1. п 1) мешканець Мікронезії; 2) одна з групи мікронезійських мов; 2. ад] мікронезійський.
тісгопіс$ [таї'кготкз] п надточна механіка.
тісготгаііоп [,таікгопаҐ2еі/п] п дуже тонке подрібнення.
тісгоогвапізт ['таїкгои'з-.допігт] п мікроорганізм.
тісгорарег ['таїкгоп,реіро] п мік-рокартка.
тісгоркопе ['таїкгоГоип] п мікрофон.
тісгорЬопо£гарк [, таїкгоп Тоиподга:£] п мікрофонограф.
тісгорйопу ['таїкгоГоит] п рад. мікрофонний ефект.
тісгорЬо<о§гарЬ [, таїкгоп '£оиІодга:і] п мікрофотографія, мікрофотокопія.
шісгорЬоіоегарЬу [ 'таїкгопіЬ'Іодго-Гі] лі) мікрофотографія; 2) мікрофільмування.
шісгорЬу$іс$ ['таїкгои'йгікз] п рі мікрофізика.
тісгорйуіе ['таїкгдГаїі] п бот. мікроскопічна рослйна.
тісгоргті [ 'таїкгорппі] п мікро-друк, мікропрйнт.
тісгозсоре [ 'таїкгозкоир] п мікроскоп; еіесігопіс ~ електронний мікроскоп.
тісго$соріс [,таікго8'кзрік] ад] мікроскопічний; якого вйдно лише в мікроскоп.
тісгозсорісаі [,таікго8'кзріко1] ад] 1) що стосується мікроскопа; 2) рідк. мікроскопічний.
тіспюсорісаііу [,таікго8'коріко1і] аду 1) за допомогою мікроскопа; 2) точно, ретельно; 3) докладно; 4) мікроскопічно.
іїіісго$еі$іїі [ таїкгозаіхт] п мікро-сейсм, мікросейсмічне коливання.
тісго$ресіго$соре [ 'таїкгои'зрекіго-зкоир] п фіз. мікроспекгроскбп.
тісгозіпісіиге ['таїкгоп'зіглкір] п мікроструктура, мікроскопічна будова.
тісгоІеІерЬопе [ 'таїкгоп 'Іе1і£оип] п мікротелефон.
шісгоіоше [ 'таїкгоіоит] п мікротом.
тісгоіоту [таї'кгоіаті] п мед. приготування гістологічних зрізів.
тісгоігоп ['таїкгоігоп] п фіз. мікротрон.
шісгоуоИ ['таїкгоуоиіі] п ел. мікровольт.
тіснотам [ 'таїкго^оі] п ел. мікроват.
тіспотауе ['таїкгахуеіу] 1. п рад. рі мікрохвйлі; сантиметрові хвйлі; дециметрові хвйлі; 2. ад] рад. мікрохви-льовйй; ~ ге^іоп діапазон сантиметрових хвиль.
шісгогооп ['таїкгогшп] п біол. тва-рйнний мікроорганізм.
тісіигкіоп [,тікфі:'п/п] п 1) сечовипускання; 2) болючий позйв до сечовипускання.
ті(1 [тід] 1. пзаст. середина; 2. ад] 1) середній, серединний; іп ~ аіг між небом і землею; вйсоко в повітрі; Ггот ~ Мау іо ~ Іиіу з середини травня до середини лйпня; 2) (тіб-) як компонент складних слів', серед, посеред; іп —Аііапііс посеред Атлантйчного океану; —аіг повітряний простір; 3. ргер серед.
МШа$ ['таїсІаез] п 1) міф. Мідас; 2) казково багата людйна.
ті(1-соиг$е ['ткІ'коіз] п середина шляху.
тШау ['тіскІеі] п полудень, південь (середина дня).
тісісіеп ['тісіп] п діал. 1) купа сміття; 2) купа гною.
тісісіепзіеасі ['тісІпзіесІ] п звалище; смітнйк.
тШШе ['ткіі] 1. п 1) середина; 2) талія; 3) розм. живіт; Гує §оі а раіп іп ту ~ у мене болить живіт; 4) подача м’яча на середину поля (футбол); 5) невелйкий газетний нарис (тж ~ агїісіе); іп ійе ~ оГ поу/йеге невідомо, в якому місці; 2. ад] середній; ійе М. А&Є8 середні вікй; ~ сіазз люди середнього достатку; ~ сотЬіпаїіоп гоот центр відпочйнку і розваг для аспірантів (у коледжі); ~ Гіп£ег середній палець; ~ §гоппсі мор. мілина посередині фарватеру (входу); ~ йеі§йі середній зріст; ~ іаіііисіе геогр. середня широта; ~ зсйооі середня школа; 3. V 1) розташовувати посередині; 2) мор. складати пополам (навпіл); 3) подати м’яч на середину поля (футбол).
тісіШе-а^есі [ 'ткії'еідзсі] ад] середніх років.
ти1(1)е-с1а$$ [ 'тісІ1к1а:8] ад] що належить до середніх верств суспільства; заможний; буржуазний.
тісі<11е-еаг1у ['ткії'огії] ад] с. г. сє-редньоранній (про сорт плодів).
Мі(І(І1є-Еіі£іі$1і ['тісП'іддІї/] п лінгв. середньоанглійська мова.
ті<1<11е-1аіе ['ткії'іеіі] ад] с. г. середньопізній (про сорт плодів).
тШІетап ['тісіітжп] п (рі тісісіїе-теп [-теп]) 1) комісіонер; 2) посередник; 3) ірл. велйкий орендар, якйй здає невелйкі ділянки дрібнйм орендарям; 4) прихильник поміркованих дій; 5) геол. прошарок породи у пласті.
тісМІетозі ['ткіїтоизі] ад] най-блйжчий до центру, центральний.
тіддІе-оГ-Ійе-гоагі [ 'тісІІоудо 'гоисі] ад] середній, половйнчастий.
МйМІезех ['тісПзекз] п геогр. н. Мідлсекс (графство Англії).
тій(11е-8І2ед ['ткі1'$аі2(і] ад] середнього розміру.
тіМІе-луеІЕЙІ ['ґпісІйуєіі] п 1) середня вага; 2) борець (боксер) другої середньої вагй.
тіскПіпз ['тісИід] 1. ад] 1) середній; оГ ~ 8І2Є середнього розміру; 2) посередній, стерпний (про здоров’я); Но\¥ аге уои? — Місісі1іп§. Як ви себе почуваєте? — Нічого, так собі; 3) другосортний; 2. аду посередньо, так собі; стерпно; ~ іаіі досить високий.
ті<1(11іп£$ ['тісИідг] п рі 1) товар середньої якості; другосортний товар; 2) с. г. вйсівки; 3) гірн. нечйстий концентрат; проміжний продукт; 4) невелйкі шпилькй.
шШу ['тісІї] п розм. (скор. від тісі-зйіртап) (корабельний) гардемарйн; < ~ Ьіоизе матроска.
Мі(1еа$< ['тід,і:8І] п геогр. н. амер. Середній Схід (тж Місісіїе Базі).
тій-ЛеМ [ 'тісИЇ :1сі] п середина поля (футбольного).
ті(І£Є [тісізі п 1) ент. мошка; комар; 2) щось маленьке, мініатюрне; 3) мальки (риби).
тій-^еаг ['тісІдіо] п авт. нейтральне положення передачі.
['тідзіі] п 1) карлик; ліліпут; 2) щось дуже мале (мініатюрне); ~ саг малолітражний автомобіль; - ге-сєіуєг мініатюрний радіоприймач; 3) мініатюрна фотографія.
ші(І£е<у ['тісізіїї] ад] дуже маленький.
ші(І-8іі< ['ткідлі] п справжній шлунок жуйної тварйни.
шіШашІ ['ткІЬпсІ] 1. п внутрішня частйна країни; ійе Місіїапсіз центральні графства Англії; 2. ад] 1) внутрішній (про море); 2) віддалений від моря; розташований посередині країни; 3) (М.) що стосується центральних графств Англії.
МШ-Ьепі [ 'тієї'Іепі] п церк. четверта неділя велйкого посту.
шісітозі ['тісітоизі] 1. ад] розташований посередині; найблйжчий до центру; 2. аду посередині, в центрі; 3. ргер центрально (стосовно чогось).
тій
726
тії
тісІпі^Ьі ['тісіпаїї] п 1) північ (про ^ас); ~ ігаіп поїзд, що вирушає опівночі; 2) непроглядна темрява.
тісіпооп [ тісіпит] п заст. південь про час), полудень.
тісі-оії ['ткІ'з:Г] п польовий гра-зець на лівому боці (крикет).
іішІ-оп ['тісі'оп] п польовий гра-зець на правому боці (крикет).
ті<Ігаіі£е [ 'ткігеїпсіз] п військ, середня дистанція, середня дальність.
шісігіії ['тісІгіГ] п 1) анат. діафрагма; 2) купальний костюм, купальник;
* іо зйаке (Іо Ііскіе) ійе ~ розсмішити.
ші(І-$еа ['тісі'зі:] п заст. відкрите море.
ті(1-8еа8оп [ 'ткІ'зіїгп] асі] серед-зьостйглий; ~ уагіеіу с. г. середньостиглий сорт.
іїіі&Ьіршап ['тісІ/іртоп] п (рі тісі-зЬіртеп [-топ]) 1) корабельний гардемарин; 2) амер. гардемарин, курсант зійськбво-морського училища.
тіс1$1ііртИе [’тісі/іртаїї] див. тісі-.піртап.
ті(1$Ьір$ ['тісі/ірз] ад] мор. у середній частйні судна.
тісізі [тісізі] 1. п заст. середина; _п оиг ~ серед нас; 2. ргер поет, серед.
тіскігеат ['ткІ8ігі:т] п середина зікй.
тісізиттег ['тісіу8лто] п 1) середина літа; 2) літнє сонцестояння; М. □ау Іванів день, день Івана Купала 24 червня); ~ тайпе88 божевілля.
тісіїегт ['тісІіо:т] 1. п (часто рі) імер. розм. екзамени в середині семестру; 2. асі] амер. що відбувається в -ередині семестру.
МісЬуау ['гпкЬуєі] п геогр. н. острів Лідуей.
тісЬуау ['тісІ'хуеі] 1. п півдороги; 2. аду на півдорозі.
ті(1-з¥еек ['ткІ'^і:к1 п 1) середина ~йжня; 2) середа (у квакерів).
шісЬуіГє ['тісЬуаіГ] п (рі гпіс1\уіує8) акушерка, повитуха.
тісЬуіГегу ['тісЬуіГзп] п акушерство.
тіскуіпіег ['ті<і,А¥іпІз] п 1) середи-за зимй; 2) зимове сонцестояння.
ішсИуіуєб ['ткйуаіух] рі від тісЬуіГе. тігіуеаг ['шкір:] п амер. розм. ) екзамен в середині навчального рб-<у; 2) рі зимова екзаменаційна сесія.
тіеп [ті:п] п 1) зовнішній вйгляд, зовнішність; ІоГіу ~ а) гордовйтий вй--ляд; б) велйчна постава; 2) міна, вй-заз облйччя.
шіЛГ [тіГ] 1. п розм. 1) незначна сварка; 2) спалах роздратування; іо §еі ; ~ надутися, розізлйтися; 2. ад] скрйвджений, ображений (на когось — уііЬ); 3. V 1) розізлйти, розсердити; зіпсувати настрій; 2) розізлйтися, роздратуватися; іо ~ ууііЬ зтЬ. (аі злий.) позізлйтися на когось (на шось); 3) зі-з’янути (про рослину).
шіЯу [ті£ї] ад]розм. 1) образливий; 2) ніжний; що швйдко в’яне (про рослину).
тІ£Іі< [таїї] 1. п 1) могутність, міць; 2) енергія, сйла; іо у/огк ууііЬ аіі опе’8 ~ працювати щосйли; іо сгу хуііЬ аіі опе’8 ~ кричати на весь голос; 2. разі від тау.
ті^Ьі-Ьауе-Ьееп ['таїїЬзу'Ьііп] п 1) невйкористана можлйвість; 2) невдаха; ~ Ьарріпе88 нездійснена мрія про щастя.
шІ£Іі<і1у ['таїїііі] аду 1) могутньо, сйльно; 2) дуже, надзвичайно, конче.
ті§Ьііпе88 ['таїїітз] п 1) могутність; 2) велич; 3) (М.) велйчність (титул); ¥оиг (Ні§Ь) М. ваша велйчність, ваша ясновельможність (світлість).
ті^ЬіпЧ [таїїпі] розм. скор. від ті^Ьі поі.
ті^ЬІу [ 'таїїі] 1. ад] 1) могутній; потужний; 2) величезний; ~ у/огкз бібл. чудеса; 2. аду надзвичайно, дуже; іі І8 ~ кіпсі оГ уои дуже мйло з вашого боку.
іїіщпоп ['гнідої]] ад] слабкйй, ніжний, тендітний.
ті^попеПе [,тіпіо'пеІ] п фр. 1) бот. резеда; 2) французьке мереживо.
тізгаіпе [ті/дгеїп] п мед. мігрень.
ті£гап< ['таїдгапі] 1. п 1) переселенець; 2) перелітний птах; 2. ад] 1) кочовйй; мандрівнйй; 2) перелітний (про птахів).
шізгаїе [таї'дгеП] V 1) мігрувати, переселятися; 2) робйти переліт (про птахів); 3) переміщатися, пересуватися; перегруповуватися.
ті£га<іоп [таї'дгеї/п] п міграція; переселення; переліт (птахів).
тізгаііоп-зіаіюп [таі'дгеі/п,8Іеі/п] п станція стеження за перельотом птахів.
ті£гаіогу ['таїдгаїап] ад] 1) кочовйй, мандрівнйй; 2) перелітний; ~ Ьіг(І8 перелітні птахй; 3) мед. блукаючий.
Мі£ііе1 [ті'деї] п ч. ім'я Мігел, Мі-гуель.
тікайо [ті'ка:сІои] п яп. мікадо.
Міке [таїк] п ч. ім'я Майк (зменш, від МісЬаеІ); Гог ійе іоує оГ ~! бога ради!
тіке [таїк] 1. п розм. 1) мікрофон; ~ іаік жаргон працівників радіо- і телестудій; 2) автопілот; 3) байдикування; 2. V ухилятися від роботи, байдикувати.
Мікеу ['таїкі] п ч. ім'я Майкі.
Міі [тії] п ж. ім'я Міл (зменш, від Міїсігесі).
тії [тії] п 1) тйсяча; рег ~ на тй-сячу; 2) міл, одна тйсячна дюйма.
шііасіу [ті'іеісіі] п фр. міледі.
Мііап [ті'іаеп] п геогр. н. м. Мілан.
Мііапезе [, тііа 'пі :г] 1. п (рі без змін) міланець; 2. ад] міланський.
МіІЬит ['тіІЬогп] п ч. ім 'я Мілберн.
тіїсЬ [тііі/] ад] молочний (про худобу); ~ сой/ а) дійна корова; б) перен. джерело прибутку.
тікі [таїїсі] ад] 1) м’якйй; помірний; ~ сіітаїе м’якйй (помірний) клімат; 2) теплий, лагідний; ~ \уеаІйег тепла погода; 3) поблажливий, несуворий; ~ рипІ8ЙтепІ несувбре покарання; 4) тй-хий, слухняний; 5) милосердний; 6) не-гострий; ~ сЬеезе негбстрий сир; 7) слабкйй, неміцнйй; ~ хуіпє слабке вино; ~ іоЬассо неміцнйй тютюн; 8) спокійний, нерізкйй; сіга\у іі ~ а) не перебільшуй; не переббрщуй; б) поводься розумно.
шіїсі-сигей [ 'таїїй'к]йод] ад] малосольний.
тіШеп ['таїїсЬп] V 1) пом’якшувати; 2) зм’якшуватися, пом’якшуватися.
шіісієуу [тіІсЦи:] 1. п 1) мільдью (хвороба рослин); 2) пліснява, цвіль; 2. у 1) бути ураженим мільдью; 2) вкриватися цвіллю, пліснявіти.
шіїсіеіуу ['тіІсЦип] ад] уражений мільдью; запліснявілий, зацвілий.
тіШІу ['таїїдії] аду м’яко; Ю риі іі ~ м’яко кажучи.
ті1(1пе88 І'таїїсітв] п 1) м’якість, лагідність, помірність; 2) поблажливість; 3) милосердя; 4) спокій, спокійність.
Міїсігесі ['тіМпсІ] п ж. ім'я Міл-дред.
тіШ-8рокеп ['таїкі'зроикп] ад] (з) тйхим, м’якйм голосом.
тіШ-іетрегесІ ['таїїсі'іетросі] ад] лагідний, покірний.
тіїе [таїї] п мйля; 8іаіиіе (Іапсі) ~ сухопутна мйля (= 1609 м); паиіісаі ~ морська мйля (= 1852 м); іо Ье ~8 а\уау бути д^оке далеко; поі а Ьипсігесі ~8 аи/ау неподалік, поблизу; Ье І8 ~8 Ьеііег (еа8іег) йому набагато (в тйсячу разів) краще (легше).
шііеазе ['таїїкіз] п 1) відстань у мйлях, кількість пройдених миль; пробіг автомобіля у мйлях; 2) гроші на проїзд (для відряджених тощо).
ті1е-ро8І ['таїїроизі] п зал. верс-ТОВЙЙ стовп.
шііег ['таїїо] п спорт, бігун на мй-лю.
МІІЄ8 [таїїх] п ч. ім'я Майлз.
Мі1е8іап [таї'ікфп] ад] 1) мілезь-кий; що стосується стародавньої Ірландії; 2) поет, ірландський; 3) іст. мілетський.
ШІІЄ8ІОПЄ ['таїїзіоип] п 1) камінь із зазначенням відстані в мйлях; вер-стовйй стовп; 2) перен. віха; а ~ іп 8ґпЬ.’8 ІіГе віха в чиємусь житті.
тіІГоіІ ['тііїзії] п бот. деревій.
МіІГогсі ['тіІЬд] п ч. ім'я Мілфорд. тіїіагіа [,ті1і'єзгі9] п мед. пітнйця. тіїіагу ['тіірп] ад] 1) просоподібний; 2) мед. що супроводиться дріб-нйм вйсипом.
Мі!
727
тії
Мііісепі [ГП1118ПІ] п ж. ім'я Мілі-сент.
шіііеи ['ті:Цз:] л фр. оточення, навколишнє середовище; обстановка, обставини.
шіШапсу ['тіііізпзі] л войовничість.
шііііапі ['гпіііізпі] 1. л 1) боєць; 2) воююча сторона; 3) активіст; борець; а ігасіе ипіоп ~ профспілковий активіст; 2. асі] 1) войовничий; 2) активний, бойовйй.
шіШагезе [,ті1іІз'гі:г] л військова мова.
тіїііагіїу ['тіііізпії] асіу 1) войовничо; 2) з воєнної точки зору; у воєнному відношенні; 3) за допомогою воєнної сйли (військ).
тіїііагізт ['тіііізпхт] л мілітарйзм.
тіїііагізі [ 'тіііізпзі] л 1) міліта-рйст; 2) рі вояччина.
тіШагігаііоп [уті1іІзгаі'геі/п] л мілітаризація, воєнізація.
шііііагіхе ['тіііізгаїг] V мілітаризувати.
шіікагу ['тіііізп] 1. л 1) війська, воєнна сйла; 2) (ійе ~) військовослужбовці, військові; вояччина; 3) груб. солдатня, солдафони; 2. аф 1) воєнний; військовйй; ~ зегуісе військова служба; амер. тж військова підготовка; ~ асасіету амер. військове учйлище; ~ е8іаЬ1і8йтепі збройні сйли; ~ асіуізег (аііасйе, сіі8ігісІ, ІгіЬипаї) військовйй радник (аташе, округ, трибунал); ~ Еоуегптепі військова адміністрація (на окупованій території)’, ~ іпіеііі^епсе військова розвідка; ~ ауіаііоп військово-повітряні сйли; ~ тап військовослужбовець; ~ тапро\¥ег особовий склад, придатний для військової служби; ~ Гогсе збройні сйли, війська; ~ соттапсі а) військове командування; б) військова частйна; в) військовйй округ; ~ соттипііу а) військовйй гарнізон; б) військове містечко; ~ сатр а) військовйй табір; б) військове містечко; ~ жикз а) військово-будівельні роботи; б) фортифікаційні споруди; ~ сіеГепсе \уогк8 а) оборонні споруди; б) оборонні заходи; ~ гапк військове звання; ~ ехесиїіоп виконання вйроку військового суду; ~ соштезу віддання честі; ~ іпЕогтаїіоп розвідувальні дані; ~ а&е призовнйй вік; 2) військового зразка; ~ гіПе гвинтівка військового зразка; 4 ~ Гєуєг черевнйй тиф; ~ ріі вовча яма.
шіШаіе ['тііііеіі] V 1) перешкоджати (чомусь — а^аіпзі); 2) свідчити (говорйти) проти (а^аіпзі); 3) заст. боротися, бйтися, воювати (з, проти — 'уііЬ, а§аіп8і).
шіііііа [ті'іір] л 1) міліція; 2) іст. народне ополчення (в Англії); ~ агту іст. територіальна (міліційна) армія.
тіШіашап [ті'іі/зтзп] л 1) міліці
онер; 2) іст. ополченець; солдат територіальної (міліційної) армії.
тйк [тіік] 1. л 1) молоко; 2) бот. молочний сік, латекс; 4 ~ зЬаке молочний коктейль; ~ піп ав. розм. рейсовий переліт; небойовйй вйліт; ~ Еог ЬаЬез щось легке для розуміння; проста (нескладна) кнйга (стаття); 2. у 1) доїти; 2) давати молоко (про худобу); 3) здобувати вйгоду (з чогось); експлуатувати (щось); «доїти» (когось); < Іо ~ Ійе Ьиіі (ійе гат) займатися марною справою; іо ~ а ууігє (а іеіе&гат) перехоплювати (телеграфне повідомлення).
тіїк-аші-мгаіег ['ті1кзп<і'\¥з:із] 1. п 1) розведене молоко; 2) беззмістовна розмова (кнйга, стаття); 2. аф 1) не-смачнйй; водянйстий; 2) безвольний, безхарактерний; 3) невиразний, безбарвний; 4) слабкйй; пустйй.
тіїк-Ьгоійег ['ті1к,Ьглдо] п молочний брат.
ші1к-с1еап5ег ['тіік'кіепго] п моло-КООЧЙСНИК.
тіїк-соуу [ тііккаи] л дійна корова.
тіїкеп ['тіікзп] аф 1) схожий на молоко; 2) молочного кольору; 3) заст. молочний, з молока.
тіїкег [тіікз] п 1) доїльна машйна; 2) дояр; доярка; 3) дійна (молочна) корова; £оосі ~ високомолбчна корова.
тіІк-Геуег ['ті1к,Гі:УЗ] л мед. молочна пропасниця; пліснявка.
тіїк-Лоаі ['тіІкЕіоиІ] л візок для розвезення молока.
ті1к-£аи£е ['тіікдеісіз] л лактометр.
ші1кіпе$8 ['ппікішз] п 1) молочність; 2) молочна білість; 3) хмарність; 4) м’якість, лагідність.
шіікіпб ['тіікіг)] л 1) доїння; 2) разовий надій; < ~ Ьегсі молочне стадо.
ті1кіп§-со^¥ [ 'тіікп] 'каи] л дійна корова.
тіїкіпз-тасЬіпе ['ті1кіі]тз'/і:п] п доїльна машйна.
ті1кіп£-гоот ['тіікідгит] л приміщення для доїння; доїльний цех.
ті1к-1і¥еге(і [ 'тіїк, йузсі] аф боязкйй, полохлйвий.
тіїктаісі ['тііктекі] п 1) молочниця; 2) доярка.
тіїктап ['тііктзп] л (рі тіїктеп [-топ]) 1) продавець молока; 2) дояр.
тіїк-рипск ['тіІк'рлпіЛ л молочний пунш.
тіїкзор ['тіікзор] л 1) легкодуха людйна, «ганчірка», «баба»; 2) заст. шматок хліба, розмочений у молоці.
тіїк-зиваг ['тіІкДидз] л молочний цукор, лактоза.
тіїк-іооїк ['ті1кІи:0] л молочний зуб.
ті11а¥ее(І [ 'тіікхуі :<і] л бот. молочай (та інші рослини, що виділяють молочний сік).
тіїк-иШе ['ті1к\уаіі] аф молдчно--білий.
тіїїпуогі ['ті1к\У9:1] п бот. молочай, тіїку [’тіікі] аф молочний; молочно-білий; ~ 8іа£е с. г. молочна стй-глість (зерна); 4 М. ХМау астр. Молочний Шлях, Чумацький Шлях.
тШ [тії] 1. л 1) млин; дробарка; 2) фабрика; 3) (металургійний) завод; 4) прядйльна фабрика; 5) лісопильний завод; 6) мет. прокатний стан; 7) прес (олійниці тощо); 8) тех. фреза; 9) фрезерний верстат; 10) розм. змагання з бдк-су; 11) розм. кулачний бій; 12) розм. в’язнйця; гауптвахта; 13) військ, розм. двигун літака; 14) амер. тисячна частка долара; 4 Іо 8° іЬгои^й ійе ~ пройтй сувору школу; 2. у 1) молбти(ся); 2) шеретувати (зерно); 3) подрібнювати, дробити (руду); 4) обробляти на верстаті; фрезерувати; 5) виробляти, валяти (сукно); 6) чинити (шкіру); 7) пиляти ліс; 8) кружляти; 9) бйти, лупцювати; 10) розм. кйнути за грати; 11) розм. грабувати, красти.
МШапІ ['ті1а:сІ] п ч. ім'я Міллард.
тіІІЬоапІ ['ті1Ьо:сІ] п цупкйй картон.
тіїїсаке ['тіікеїк] п макуха.
ті11-со£ ['тіікод] п тех. кулак; вй-ступ, зубець (колеса).
ті11-(1ат ['тіідгет] п гребля (водяного) млина.
тіїїесі [тікі] аф 1) мелений; 2) фрезерований; 3) вальцьований; 4) валяний (про сукно).
тіііепагіап [,ті1і'пєзпзп] 1. п рел. член секти, що очікує настання тисячолітнього царства Христа; 2. аф 1) тисячолітній; 2) рел. що стосується тисячолітнього царства Христа.
шіПепагу [ті'іепзп] 1. п тисячоліття; тисячна річнйця; 2. аф тисячолітній.
тШеппіа [ті'іетз] рі від тіїїеппіит. тіїїеішіаі [тґіепрі] аф тисячолітній.
тіїїеппіит [ті'іепют] п (рі тж тії-Іеппіа) 1) тисячоліття; тисячолітня річнйця; 2) рел. тисячолітнє царство Христа; 3) перен. золотйй вік.
шіПереЛе ['ті1ірі:с1] п ент. багатоніжка.
шіііег ['тііз] п 1) мірошник; 2) фрезерувальник; 3) фрезерний верстат; 4) розм. боксер; борець; < ~’з ійитЬ іхт. бичок; Ю сіго\уп ійе ~ занадто розвести вино водою.
тіїїезітаї [ті'іезітзі] 1. п тйсячна частка; 2. аф тйсячний.
шіііеі ['тіііі] п бот. просо.
ті11еі-£га$$ ['тіііідгаїз] п бот. просянка.
ті11еі-$соигег ['ті1іІ,8каиагз] п с. г. просорушка.
тіїї-йаші ['тіійгепсі] п фабрйчний (заводськйй) робітнйк.
тіїїіатреге [,ті1і'аетрєо] п ел. міліампер.
тіїїіатрегетеіег [, т111' жтрє аті: із ] п ел. міліамперметр.
тії
728
тіп
тіПіагсІ ['тіЦа:д] п, пит мільярд; амер. більйон.
тіїїіЬаг ['тіііЬа:] п метеор, мілібар.
МіШсепі ['тііізпі] п ж. ім'я Міл-лісент.
МіШе [ 'тій] п ж. ім 'я Міллі {зменш, від Атеїіа, Міііісепі, Міідгед).
тіііщгат(те) ['тііідгает] п міліграм.
тіїїііііге ['тікДі:1а] п мілілітр.
тіїїітеїге ['ті1і,ті:іа] п міліметр.
тіїїітісгоп ['тій, таїкгоп] п мілімікрон.
тіШпег [ 'тіііпо] п 1) модистка; капелюшниця; 2) заст. продавець галантерейних товарів.
шШіпегу ['тіііпоп] п 1) дамські капелюшки; 2) виробництво дамських капелюшків; 3) продаж дамських капелюшків; 4) магазйн дамських капелюшків.
тіНіїїз ['тіііг)] 1. п 1) помел; йі§й (1о\у) ~ тонкий (грубий) помел; 2) мет. прокат; 3) фрезерування; 4) збагачення (корисних копалин)', 5) вичинка (шкіри)', 6) валяння (сукна)', 7) подрібнення; 8) розм. прочухан; 2. аф 1) борошномельний; 2) що товпиться (товчеться); < ~ сиііег фреза; ~ тасйіпе фрезерний верстат.
іїііШоп ['тіірп] 1. п 1) число мільйон; 2) рі мільйони, величезна кількість; ~ оГ реоріе мільйони людей; 3) мільйон фунтів стерлінгів (доларів тощо)', < ійе ~ а) безліч; б) основна маса населення; іо іаїк іп ~з наводити астрономічні цифри; 2. пит мільйон; ійгее ~ іпйаЬііапіз три мільйони мешканців; ійе Юіаі із Гіує - усього п’ять мільйонів.
шіШопаіге [,ті1р'пєо] п мільйонер.
тіШопаіге$$ [,ті1іо'пєогіз] п мільйонерка.
тіїїіопагу ['тіЦопоп] аф якйй володіє мільйонами.
тіШопГоШ [ 'тіЦопГоиід] 1. ад] у мільйон разів більший; 2. асіу у мільйон разів більше.
тіПіоїШі [тіЦопО] 1. п одна мільйонна частка; 2. ад] 1) мільйонний (числом)', 2) що є мільйонною часткою.
тіШгоепі£еп ['ті1і,гопірп] п фіз. мілірентген.
шііііуоіі ['тіііуоиіі] п ел. мілівольт.
тіїї-ропд ['тііропд] п загата (ставок) біля млина.
шііі-гасе ['тіігеїз] п 1) потік водй, що рухає колесо млина; 2) лотокй.
Міік [тііх] п розм. (скор. від Міііз ЬотЬ) ручна граната Мілса (тж ~ йапсі Вгепаде, ~ зрид).
тіїїзіопе ['тіізіоип] п 1) жорно, камінь (у млині)', 2) перен. тягар, камінь;
ЬєПуєєп ійе иррег апсі ійе пеійег ~ у безвйхідному становищі; іо зее Гаг іп (іпіо, ійгои^й) а ~ ірон. бути надто пронйкливим.
тіїї-зігеат ['ті1зігі:т] п потік водй, що рухає колесо млина.
тіїї-иііееі ['тіі\¥І:1] п колесо млина.
іїііій¥гі£ііі ['тіігаїї] п 1) слюсар--монтер; 2) монтажник; 3) технік-ма-шинобудівнйк; 4) рідк. конструктор.
Міііу ['тій] п ж. ім'я Міллі (зменш, від Міідгед, Етіііа, Міііісепі).
Мііо ['таїіои] п ч. ім'я Майло. тіїогд [ті'1о:(д)] п фр. мілорд, тікріеіоазі ['тіікіоизі] п амер. 1) боязка (соромлйва) людйна; 2) людйна, що не має своєї думки.
МіИ [тііі] п ч. ім'я Мілт (зменш, від Міііоп).
тіїї [тііі] 1. п 1) молочко (риб); 2) заст. селезінка; 2. V запліднювати ікру (риб).
тіїїег [ 'тіііо] п рйба-самець під час нересту.
Мііііе ['тіііі] п ч. ім'я Мілті (зменш, від Міііоп).
Міііоп ['тіііоп] п ч. ім'я Мілтон.
Мійуаикее [ті1'\уо:кі:] п геогр. н. м. Мілубкі.
тіш [тіт] асі]розм. удавано скромний; стрйманий.
Міта ['таїто] п ж. ім'я Майма.
тіте [таїт] 1. п театр, мім, міміст; 2. у 1) виконувати роль у пантомімі; 2) наслідувати; імітувати; передражнювати.
шітео£гар1і ['тітюдга:£] 1. п 1) мімеограф (тж ~ тасйіпе); 2) відбйток, одержаний за допомогою мімеографа; 2. у друкувати на мімеографі.
тіше$і$ [таї'тігзіз] п біол. мімікрія.
тітеїіс [ті'теїік] аф 1) наслідувальний; 2) що вміє наслідувати (копіювати); 3) біол. здатний до мімікрії; 4) несправжній.
шітеїізш ['тітіїіхт] п біол. міме-ТЙЗМ.
тітіс ['тітік] 1. п 1) імітатор; 2) мімічний актор; 3) наслідувач, «мавпа»; 2. аф 1) наслідувальний; 2) несправжній; ~ у/агГаге (військові) маневри; 3) біол. що стосується мімікрії; 3. у 1) передражнювати; пародіювати; 2) імітувати, наслідувати; 3) підробляти; 4) біол. набирати захисного забарвлення.
тішісгу ['тітікп] п 1) імітування, наслідування; 2) біол. мімікрія.
тітозгаріїег [ті'тздгоГо] п автор пантомім.
шішоза [ті'тоихо] п бот. мімоза.
Міпа ['ті:по] п ж. ім'я Міна (зменш, від ХУіїйеїтіпа).
тіпа ['тата] п (рі тіпає і -з [-х]) міна (грошова одиниця і міра ваги у Греції).
тіпаЬІе ['таїпоЬІ] аф гірн. промисловий; придатний для експлуатації.
шіпасіоиз [ті'пеї/оз] аф загрожуючий, погрожуючий; загрозливий.
тіпає ['таті:] рі від тіпа.
тіпагеі ['тіпогеї] п араб, мінарет, тіпаіогу ['тіпоіоп] аф загрозливий.
тіпашіегіе [,ті:по'сІгі:] п фр. манірність, кокетство.
шіпсе [тіпз] 1. п фарш; 2. V 1) кришити, рубати, різати на дрібні шматочки; дрібно сіктй (м'ясо); 2) пропускати через м’ясорубку; 3) пом’якшувати; применшувати; 4) триматися манірно; 5) дріботіти (ногами), тупцювати; поі іо ~ опе’з ХУОГдз говорйти прямо (відверто).
шіпсесі [тіпзі] аф січений; ~ теаі фарш.
тіпсетеаі ['тіпзті:і] п 1) суміш з дрібно посічених родзйнок, мигдалю тощо з цукром (для начинки); 2) рідк. м’яснйй фарш; іо таке ~ оГ зтЬ. залйшйти мокре місце від когось.
тіпсе-ріе [ тіпз'раї] п солодкий пиріг.
тіпсег [тіпзо] п 1) сікач; 2) м’ясорубка.
тіпсіпз ['тіпзід] аф манірний.
тіпсіп^-тасйіпе ['тіпзп]то'/і:п] п м’ясорубка.
тіші [таїпсі] 1. п 1) розум; 2) розумові здібності; інтелект; ум; ійе §геаі ~з оГ ійе \уог!д велйкі умй людства; 3) думка, погляд; І ат оГ уоиг ~ я тієї ж думки; іо Ье оГ опе ~ бути одностайними, дотрймуватися однієї думки; іо сйап§е опе’з ~ передумати; іо геасі зтЬ.’з ~з читати чужі думкй; іо зреак опе’з ~ висловлюватися відверто (несхвально); 4) пам’ять, спогад; Ю Ьеаг (іо кеер) іп ~ пам’ятати; мати на увазі; іо Ьгіп§ (іо саіі) іо ~ а) нагадувати; б) пригадувати; 5) настрій; сйеегГи! ~ гарний настрій; 6) намір, бажання; іо Ьауе а ~ іо до зтік. мати намір (збиратися) зробйти щось; 7) дух, душа; ~ апд Ьоду душа й тіло; іо таке ир опе’з ~ зважитися, прийняти рішення; оиі оГ зі^йі, оиі оГ ~ присл. як з очей, так і з думки; 2. у 1) заперечувати, бути проти; до уои ~ ту зтокіп£? ви не заперечуватимете, якщо я запалю?; І зйоиідп’ї ~ а сир оГ іеа я не проти того, щоб вйпити чашку чаю; 2) хвилюватися, тривожитися; І ~ уоиг аііііиде мене хвилює твоє ставлення; 3) звертати увагу (на когось, на щось), рахуватися (з кимсь, чимсь); доп’ї ~ те не звертайте на мене уваги; 4) прислухатися (до порад); слухатися; ~ \уйаі І зау слухайте, що я говорю; 5) не забути зробйти (щось); ~ уои итіїе не забудь написати; 6) піклуватися (про когось, про щось), доглядати (когось, щось); займатися (чимсь); Ю ~ ійе ЬаЬу доглядати дитйну; ~ уоиг о\уп Ьизіпезз! займайся своєю справою!, не втручайся в чужі справи; 7) остерігатися; ~ ійе зіер! обережно, там східці!; 8) заст. мати намір; < пєуєг ~! не хвилюйтеся!; не звертайте уваги!; ні
Міп
729
шіп
чого!, байд^оке!; ~ уоиг еуе! будь обережним!, стережися!
МішІапао [,тіпсІ9'па:ои] п геогр. н. острів Мінданао.
іпііпіесі ['шашсіісі] асі] 1) готовий, схильний (щось зробити)', 2) як компонент складних слів: паггои/— обмежений; ГееЬІе— недоумкуватий.
шіікМїіі ['таїпсКиї] асі] 1) пам’ятливий; Іо Ье ~ оГ (Ье сіап£ег пам’ятати про небезпеку; 2) уважний; дбайлй-вий; іо Ье ~ оГ опе’з бшіез дбайливо ставитися до своїх обов’язків.
шіп(І1е$$ ['татсПіз] асі] 1) дурнйй, безглуздий; 2) якйй не бере до уваги, не зважає (на когось, на щось — оі); іо Ье ~ оГ оіЬегз не зважати на інших.
тіпд-геадег ['танід, гі:<ід] лтой, хто читає чужі думкй.
шіпе [таїп] 1. п 1) руднйк; шахта; копальня; ~ Гогетап гірн. штейгер; ~ §а!1егу штольня; 2) розріз, кар’єр; 3) поклад; пласт; 4) скарбнйця; джерело (знань тощо); 5) військ., мор. міна; фугас; ~ саггіег міноносець; ~ с1еагіп§ розмінування; 6) іст. підкоп; 7) змова, інтрйга; 2. V 1) видобувати (руду тощо); розробляти руднйк, виконувати гірнйчі роботи; 2) підкопувати, робйти підкоп; 3) зариватися в землю; рйти під землею (про тварин); 4) військ., мор. мінувати, ставити міни; 5) висаджувати в повітря; 6) підривати (береги), підточувати (фундамент); 3. ргоп розз. (абсолютна форма; не вжив, атрибутивно; пор. ту); мій, моя, моє, мої; що належить мені; іі із уоиг Гаик, поі ~ це ваша провйна, а не моя; а Ггіепб оГ ~ мій друг, одйн з моїх друзів; іЬіз із ~ це моє.
шіпеаЬІе ['гпатоЬІ] див. тіпаЬІе. тіпед [таїпсі] ад] замінований.
тіпе-сіеіесіог ['татсМекіа] п військ, міношукач.
тіпе-ШаІ ['таіп,сІаі9І] п гірнйчий компас.
тіпе-(Іі££ег ['таїп,діда] п рудокоп.
тіпе-ГіеШ [татГгкІ] п 1) військ. мінне поле; 2) вугільний басейн; місце розробки руд.
тіпе-іауег ['татДеіз] п мор. мінний загороджувач.
тіпе-1ауіп£ ['тат,Ієні]] п військ. мінування.
тіпе-ІіІЇіп£ ['татДіїїп]] п військ. розмінування.
Міпеїіа [ті'пеїо] п ж. ім'я Мінелла (зменш, від ХУіІйеІтіпа).
тіпе-іосаіог ['таіп1ои,кеіІа] п міношукач.
тіпег ['тата] п 1) гірнйк; шахтар; рудокоп; 2) військ, мінер; 3) с. г. плантажний плуг.
шіпегаї ['тіпагої] 1. п 1) мінерал; руда; 2) рі корйсні копалини; ~ зиг-уеуог маркшейдер; 3) рі розм. мінеральна вода; 2. асі] 1) мінеральний; ~
оіі сира нафта; ~ \уах мінеральний віск; 2) хім. неорганічний.
шіпегаїізі ['тшагаїїзі] див. тіпегаї-О£І8Ї.
тіпегаїіхаііоп [,ттага1аі'геі/п] п геол. мінералізація, зруденіння.
тіпегаїіге ['тіпагаїаіг] V 1) мінералізувати; насйчувати мінеральними солями; 2) геол. вестй розвідування; 3) збирати мінерали.
тіпега1о£І$< [,тіпа'гге1одзізі] п мінералог.
тіпегаїозу [,тто'гге1осІзі] п мінералогія.
Міпегуа [ті'по:уо] п міф., ж. ім'я Мінерва.
тіпегу [ таїпап] п заст. шахта, руднйк.
тіпе-8і¥еерег ['таіп,8\уі:рз] п мор. мінний тральщик.
тіпе-8і¥ееріп£ ['тат,8\уі:ріі]] п тралення мін.
тіпе-іЬгоіуег ['тат,0гоиз] п військ. міномет.
тіп£Іе ['тідді] 1. п суміш; міша-нйна; 2. р 1) змішувати; 2) змішуватися; іо ~ у/йЬ (іп) ІЬе сгоіусі змішатися з натовпом; 3) спілкуватися; бувати (десь); іо ~ іп зосіеіу бувати у това-рйстві; < іо ~ їеагз плакати разом.
тіп§1е-тап§1е ['тідді'тгедді] п розм. суміш, мішанйна, плутанйна, усяка всячина.
тіп£у ['тіпсІзі] асі] розм. скупйй, скнарий.
тіпі ['тті| асі] міні, мінімальний.
тіпіаіе ['ттіеіі] у 1) фарбувати кіновар’ю; 2) друк, виділяти червоним кольором; прикрашати кольоровими ініціалами.
шіпіаіиге ['тіпрір] 1. п 1) мініатюра (тж ~ раіпїіп§); 2) друк, заставка; 3) кін. макет (предмети в мініатюрі); 2. аф мініатюрний, невелйкого розміру, маленький; 3. у зображувати в мініатюрі.
шіпіаіигізі ['тіпрдизпзі:] п мініа-тюрйст.
тіпіаіигіхаііоп [,тіп]9Ірп'хеі/п] п амер. тех. мініатюризація (виробів).
шіпіЬоок ['тіпіЬик] п мікрофільм КНЙГИ.
тіпісаЬ ['ттікгеЬ] п міні-таксі.
тіпІЇу ['ттгїаі] у 1) зменшувати; 2) применшувати.
шіпікіїї ['тіпікіп] 1. п 1) маленька річ; крйхітна істота; 2) маленька шпйлька; 3) друк, найдрібніший шрифт, брильянт; 2. аф 1) маленький, мініатюрний; вйшуканий; 2) манірний; неприродний.
тшіїп ['тіпіт] 1. п 1) найдрібніша частка; 2) крапля, краплйнка; 3) дріб-нйця; 4) маленька істота; 5) муз. половйнна нота; 2. аф найдрібніший.
іїііпіша ['тшнпо] рі від тіпітит.
тіпітаї [ тіпітої] аф 1) мінімальний; 2) дуже маленький.
іїітітаїіге ['ттітзіаіг] у применшувати.
тіпіті ['тіттаї] рі від тіпітиз 1.
тіпітіге ['ттітаїх] у 1) доводити до мінімуму; 2) применшувати.
шіпі-тоіопуау ['тті'тоиіо^еі] п міні-автострада.
тіпітит ['тіпітот] 1. п (рі тж тіпіта) 1) мінімум, мінімальна кількість; 2) найменше значення; 2. аф мінімальний; ~ у/а§е прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата.
тіпітиз ['тіпітаз] 1. п (рі тіпіті) 1) крйхітна істота; 2) анат. мізйнець; 2. аф розм. шк. наймолодший з братів (з однофамільців) (учнів однієї школи).
шіпшз ['таїпіі]] п 1) гірнйча справа; ~ еп£Іпеегіп8 гірнйча техніка; ~ епвіпеег гірнйчий інженер; ~ тасЬіпе врубова машйна; ~ Ьоіе бурова свер-дловйна; 2) гірнйча промисловість; 3) виконання гірнйчих робіт; розробка, видобування (корисних копалин); 4) військ., мор. мінування; мінна справа; ~ ойісег офіцер-мінер.
шіпіоп ['тіпрп] 1. п 1) фаворйт, улюбленець; ~ оГ ГоПипе щаслйвець долі; 2) знев. підлабузник, посіпака; ІЬе ~з оГ Ше 1а\¥ поліцейські; 3) заст. коханець; коханка; 4) друк, міньйон (шрифт); 2. аф 1) улюблений; 2) вйшуканий; гарненький.
шіпізЬ ['тіпі/] у заст. 1) зменшуватися); 2) принйжувати.
шіпі-зкіїї ['ттізко.Ч] п міні-спід-нйця, дуже коротка спіднйця.
тіпізіег ['тіпізіа] 1. п 1) міністр; іЬе Ргіте М. прем’єр-міністр; Еогеі^п М., М. Гог Еогеі^п Аїїаігз, канад. М. Гог Ехїетаї Аїїаігз міністр закордонних справ; М. оГ (Гог) ХМаг військбвйй міністр; М. оГ беГепсе міністр оборони; іЬе ~з уряд; 2) посланник; радник посольства (тж - соипзеїіог); 3) священик; 4) глава релігійного ордену; 5) рідк. виконавець, слуга; 2. у 1) слу-жйти, прислуговувати, допомагати, подавати допомогу; сприяти; 2) бути священиком; 3) правити службу божу.
шіпізіегіаі [,тші8'Попої] аф 1) міністерський, урядовий; ~ сйап§ез зміни у складі уряду; 2) що підтрймує уряд; 3) службовий; підлеглий, підпорядкований; 4) допоміжнйй; що підтрймує (сприяє); 5) церк. пастирський.
шіпізіегіаіізі [,тіпі8'йопо1і8І] п прихйльник уряду; той, хто підтрймує уряд.
тіїїізіегіпз ['тіпізіогп]] 1. п 1) піклування, опікування; обслуговування; 2) церковна служба; 2. аф чуйний, чулий; готовий допомоггй.
тіпізігапї ['тітзігопі] 1. п 1) той, хто обслуговує (допомагає); 2) священик; 2. аф 1) обслуговуючий, якйй сприяє (допомагає); 2) церк. що править церковну сл^бкбу.
тіпізїгаїіоп [,тті5'ігеі/п] п 1) по
тіп
730
ШІ8
дання допомоги; 2) звич. рі допомога; догляд; обслуговування; 3) відправа, богослужіння.
тіпкігаНуе ['тіпізігойу] асі) 1) який допомагає (сприяє); 2) що стосується богослужіння.
тіпкігу ['гпшізіп] п 1) міністерство; М. о£ Оеіепсе міністерство оборони; М. о£ НеаІіЬ міністерство охорони здоров’я; М. о£ ЬаЬоиг міністерство праці; М. оГ 8осіа1 Зесигіїу міністерство соціального забезпечення; 2) кабінет міністрів; 3) строк перебування при владі кабінету (міністра); 4) духівництво; 5) функції священика.
тіпііип ['тіпют] п свинцевий сурик (фарба).
шішуєг ['шіпіуо] п хутро горностая.
тіпк [тіг)к] п 1) зоол. норка; 2) хутро норки.
Мііта [ттз] п ж. ім'я Мінна.
Міішеароіів [,тіш'зероїіз] п геогр. н. м. Міннеаполіс.
Міішезоіа [,тто'$оиід] л геогр. н. Міннесота (штат США).
Міопіє ['тіш] л ж. ім'я Мінні (зменш, від Магу, ХУіШеїтіпа).
тіппіе ['тіш] л 1) діал. мама; ненька; 2) військ, розм. міна; 3) військ, розм. міномет.
шішмир ['тіпои] л 1) іхт. пічкур; 2) розм. мілька, дрібна рибка; 3) блешня.
тіпог ['тато] 1. л 1) неповнолітній; підліток; 2) молодший з двох братів (однофамільців) (у школі, коледжі), 3) амер. другорядний (не основний) предмет (у навчальному закладі)’, 4) муз. мінорний ключ; 2. ад] 1) незначний, другорядний; оГ ~ ітроіїапсе незначний, маловажний; 2) менший з двох; молодший з двох братів (однофамільців) (учнів однієї школи)', 3) муз. мінорний; 4) перен. сумнйй; 5) муз. малий (про інтервал)', 6) рідк. неповнолітній.
Міпогса [ті'поіко] л геогр. н. острів Мінорка.
тіпогіїу [таї'попи] л 1) меншість; менша частина; 2) звич. рі національна меншість; 3) неповноліття.
Міпоіаиг ['таїпаїо:] л міф. Мінотавр.
Міпак [тіпзк] л геогр. н. м. Мінськ.
тіїкіег ['тіпзіа] л 1) кафедральний собор; 2) монастирська церква.
тіп5Іге1 ['ттзігзі] л 1) поет, музикант, поет, співець; 2) менестрель; 3) рі виконавці негритянських мелодій (пісень, жартів).
тіїкігеку ['тіп8ігаІ8і] л 1) збірн. менестрелі; 2) поезія; балади менестрелів; 3) мистецтво менестрелів; 4) поет, спів птахів.
шіпі [тші] 1. л 1) монетний двір; 2) велйка сума; велйка кількість; а ~ оГ топеу купа грошей; 3) джерело; розплідник; 4) бот. м’ята; 2. V 1) кар
бувати (монети)', 2) створювати (нове слово)', 3) вигадувати, фабрикувати.
тіпіаве ['ттікіз] л 1) карбування (монет)', 2) монети одного вйпуску; 3) відбйток (на монеті)’, 4) вйнахід; творіння; а \уогд о£ пє\у ~ неологізм.
шіпіег І'тіта] п 1) карбувальник, монетний майстер; 2) знев. вигадник.
шіпґ-тагк ['ттіта.к] л знак монетного двора (на монеті).
тіпі-$аисе ['тті'зогз] л м’ятний соус.
тіпнеш! ['тпуиепсІ] л мат. зменшуване.
тіпиеі [,пшуи'еІ] л менует.
тіпиз ['татаз] 1. л 1) мат. знак мінус, мінус (тж іЬе ~ 8І£П); 2) від’ємна величина; 3) недолік; прогалина; 4) військ, недоліт (снаряда тощо)’, 2. аф 1) негатйвний; від’ємний; ~ диапііїу мат. від’ємна величина; ~ сНаг^е ел. негатйвний заряд; 2) розм. неіснуючий; 3. ргер 1) мінус; зіх ~ Ьуо із Гоиг шість мінус два буде чотйри; 2) без, позбавлений (чогось)', а Ьоок ~ йз соуєг кнйжка без обкладинки; Ье сате Ьаек Ггот іЬе \уаг ~ ап агт він повернувся з війнй без рукй.
тітізсиїе [ті'плзк]и:1] 1. л 1) мінускул; 2) рукопис, напйсаний мінускулами; 2. аф 1) мінускульний, напйсаний мінускулами; 2) дуже маленький.
тіппіе І ['тіпн] 1. л 1) хвилина; оп (іо) ІЬе ~ хвилйна в хвилйну, пунктуально; 2) мінуга (частка градуса)’, 3) короткий проміжок часу; мить, момент; Гог а ~ на мить; 4) начерк; коротка записка; нотатка; 5) рі протокол (зборів тощо)', 2. у 1) розраховувати час по хвилинах; хронометрувати; 2) робйти нотатки, занотовувати (тж ~ сІохуп); 3) вестй протокол.
тіппіе II [таі'п)и:1] аф 1) дрібний; найдрібніший; 2) докладний, детальний; 3) незначнйй, неістотний; дріб’язковий; 4) тех. високоточний, прецизійний.
шіппіе-Ьоок ['тіпііЬик] л журнал засідань; кнйга протоколів.
тітііе-£Іазз ['тіпіід1а:з] л одно-хвилйнний пісковйй годйнник.
тіпиіе-£Ші ['ттіідлп] л 1) сигнальна (салютна) гармата; 2) рі гарматні постріли з інтервалами в одну хвилйну (як сигнал лиха або як траурний салют).
тіппіе-ііаші ['тіпііЬгепсІ] л хвилинна стрілка.
шіппіеіу І ['тіпіііі] 1. аф щохви-лйнний; 2. аду щохвилини.
тіппіеіу II [таі'п]и:11і] аду 1) докладно, скрупульозно; 2) точно.
тіппіе-тап [тітітгеп] л (рі тіп-иіе-теп [-теп]) амер. 1) іст. солдат народної міліції, ополченець (епохи війни за незалежність 1775—1783 рр.), мінітмен; 2) перен. людйна, завждй готова до дії.
тіппіепезз [таі'п)и:іпіз] л 1) малість, незначність; 2) детальність; точність.
шіппііае [таі'п)и:/іі:] л рілат. дрібнйці; деталі.
шіпх [тгркз] л 1) зухвале дівчйсь-ко; 2) пустуха; 3) кокетка; 4) заст. розпусниця.
МігаЬеі ['тігаЬеІ] л ж. ім'я Міра-бел.
тігаЬеІІе [,тіга'Ье1] л бот. мірабель.
тігасіе ['тігакі] л 1) чудо, дйво; іо хуогк ~з творйти чудеса; ~ тап амер. розм. чарівнйк, чародій; 2) дйвна річ; видатна подія; есопотіс ~ економічне дйво.
тігасіе-топ^ег ['тігакктлдда] л «чудотворець», шарлатан.
тігаспіопз [ті'ггекіиїзз] ад] 1) чудотворний, надприродний; 2) чудесний, дйвний; 3) чудодійний.
тіга^е ['тіга:з] л міраж.
Мігашіа [ті'гавпсІа] л ж. ім'я Мі-ранда.
тіге ['таю] 1. л 1) болото; трясовина; 2) багно, бруд; іо дга^ зтЬ. іНгои^Н ІЬе ~ змішати когось з гряззю; 2. у 1) загрузнути в трясовині (в болоті); 2) забрйзкати гряззю, забруд-нйти; 3) перен. очорнйти; 4) утягтй (у щось погане).
Мілані ['тіпат] л ж. ім'я 1) Мі-ріам; 2) бібл. Міріам.
тігіпезз ['таїаптз] л болотйстість, багнйстість; грузькість.
шігк [гпа:к] л заст. поет, темрява.
шіггог ['тиа] 1. л 1) дзеркало, люстро; гєуієху ~ авт. дзеркало задньої оглядовості; 2) відображення; віддзеркалення; 3) тех. відбивач; 2. у відбивати, відображати, віддзеркалювати.
шігІЬ [та:0] л веселощі, радість.
шігіШїіІ ['та:0£иі] ад] веселий, радісний.
тігШІезд ['та:01і8] ад] невеселий, безрадісний.
тігу ['таїап] ад] 1) болотйстий, багнйстий, грузькйй; 2) бруднйй.
ші$а(І(іге$$ ['тіза'сІгез] у 1) неправильно адресувати; написати неправильну адресу; 2) неправильно (нечемно) звернутися (до когось).
ті$а(Уп$ітепі ['ті8а'сізл8(1)т9пі] л тех. неправильне регулювання, неправильна установка.
ті$а(іуепіиге ['тізасі'уепі/а] л 1) нещастя, нещасний вйпадок; 2) лиха пригода; халепа; 4 йотісісіе Ьу ~ юр. ненавмйсне убйветво.
тізжіуеііепсе ['ті89(1'уд:юп8] л рідк. брак уваги (піклування); недостатньо ретельний догляд.
щІБЖІУІсе ['ті89сІ'уаі8] л погана (неправильна) порада.
тізасіуке ['ті8осі'уаіг] удавати погану (неправильну) пораду.
ті$
731
ті$
ті$а1і£ішіеп< ['тіБо'ІаіптапІ] п тех. 1) розбіжність з віссю; 2) нецентрб-ваність.
тІБаїїіапсе ['тіБз'ІаюпБ] п нерівний шлюб.
ті$апйігоре ['тіхопОгоир] п людиноненависник, мізантроп.
ті$ап<1ігоріс(а1) [, тіхап '0горік(о1) ] асі] людиноненавйсницький.
ті$ап(1ігорі$< [ті'хаепОгаріБІ] п мізантроп, людиноненависник.
ті$апіЬгору [тґхаепОгорі] п мізантропія.
тіздрріісаііоп ['ті8,жрк'кеі/п] п 1) неправильне використання (застосування); 2) зловживання.
ші$арр1у ['тіБо'рІаі] V 1) неправильно використовувати (застосовувати); 2) зловживати.
іпі$арргесіаіе [ 'тіза'ргії/іей] V 1) недооцінювати; 2) неправильно розцінювати.
тівдрргеїіеші ['ті8,аерп'1іепсі] V зрозуміти неправильно (хибно).
ті$арргеЬеп$іоп [ 'ті8,жрп'Ьеп/п] п 1) неправильне уявлення; 2) помилкове розуміння, непорозуміння; іо Ье (іо ІаЬоиг) ипсіег ~ помилятися.
ті$арргеЬеп$І¥Є [ 'гпіб, аерп 'Ьєпбіу] асі] що помиляється.
тізарргоргіаіе ['тіБа'ргоирпеН] V 1) незаконно привласнювати; 2) розтрачувати.
ті$арргоргіа<іоп [ 'гпібз, ргоирп'еі/п] п 1) незаконне заволодіння (привласнення); 2) розтрата.
ті$аітап|’е ['тіва'геїпсІз] V 1) неправильно розташовувати (розміщувати, розставляти); переплутати порядок; 2) невдало організувати (влаштувати).
іт$аггап£ешеп< ['тіБо'геїпсІзтзпі] п 1) неправильне розташування, розміщення; 2) неправильний порядок.
тІБаггау ['тіБз'геї] п безладдя, розгардіяш.
тІБЬесяте ['ткЬі'кеїт] разі від тіз-Ьесоте.
тізЬесоте ['тізЬі'клт] V (разі тІ8-Ьесате; р. р. ті8Ьесоте) не підходити, не лйчити, не пасувати.
ті$Ьесотіп£ ['пшЬі'клтії]] ад] 1) непідхожий; 2) непристойний.
іїіі$Ье£оКеп ['швЬі'доіп] ад] 1) народжений поза шлюбом, позашлюбний.
шібЬє1іЯ¥є ['гпібЬі'Ьєіу] V погано (зле) поводитися.
ші$Ье1іа¥юиг ['шізЬі'Ьеіур] п 1) погана поведінка; негідний вчйнок; 2) провйна.
шібЬєіієГ [ 'ті8Ьі'1і:£] п 1) хйбна думка; неправильне уявлення; 2) рел. єресь.
шібЬєіієує ['шібЬі'іеу] у 1) помилятися; 2) удаватися в єресь.
шібЬєіієуєг ['ші8Ьі'1і:уо] п єретйк.
іїіібЬігіЬ [шіб'Ьз:©] п вйкидень, аборт.
щібЬогп [гпі8'Ьо:п] ад] 1) недоношений; 2) незаконнонарбджений.
тІБсаІсиїяіе [ 'тіз'каеікіиіеіі] у помилятися в розрахунках; прораховуватися.
шізсаісиїаііоп ['ті8укае1к]и'1еі/п] п пбмйлка в розрахунку; прорахунок.
тізсаіі [ті8'ко:1] у 1) неправильно називати; 2) діал. лаяти; обзивати.
тІ8саггіа£е [тіз'кзепсіз] п 1) невдача, пбмйлка; 2) недоставка за адресою; 3) мед. вйкидень, аборт.
шіБсаггу [тіз'кгеп] у 1) зазнавати невдачі; 2) не доходити за адресою (про листи); 3) мед. мати вйкидень; абортувати; вйкинути.
тІ8са8І [ті8'ка:8і] у 1) давати акторові непідхожу роль; 2) неправильно розподіляти ролі (у п'єсі); 3) діал. неправильно розрахувати.
тізсезепаііоп [\ті8ісІзі'пеі/п] п мішані шлюби між білими і неграми; змішання рас.
шібсєПяпєя [,ті8і'1еіта] п рі лат. 1) літературна суміш; різне (рубрика в журналі тощо); 2) збірка.
шібсєііяпєоііб [,ті8і'1еіп)98] ад] 1) мішаний, неоднорідний; різноманітний; 2) різнобічний, різносторбнній (про людину).
шізсеїіапу [тҐ8е1апі] п 1) суміш; мішанйна; 2) збірка, альманах.
тІБскяпсе [ті8'уа:п8] п 1) невдача, невезіння; 2) нещасний вйпадок.
тІБСІїагзе [ті8'уа:сІз] у рідк. неправильно порахувати.
шібсЬієГ ['ті8ф£) п 1) зло, лйхо, біда; іке ~ І8 ійаі... біда в тому, що...; 2) шкода, збйток; 1о таке ~ ЬєПуєєп Ьуо реоріе посварйти когось з кимсь; 3) пустощі, вйтівки; 4) заст. хвороба; 5) (а ~) пустун, бешкетник; < у/йаі ійе ~ бо уои у/апі? якого дідька вам треба?; \¥Йа1 ійе ~! що за чортовйння!
шІБскіеГ-такег ['тіБір^теїко] п інтриган, баламут.
шІ8с1ііеҐ-іїіакіп£ ['ті8і/і£,теікіі]] п 1) інтрйги; 2) інтриганство.
ІЇ1І5СІ1ІЄУО11Б ['ґПІБІ/іУОБ] ад] 1) шкі-длйвий; 2) пустотлйвий, неслухняний (про дитину); 3) рідк. злий, злісний, зловмйсний.
шІБСІЬіІііу [,гпі8і'Ьі1т] п зміщуваність.
шібсіЬіє ['гпібзЬІ] ад] легко змішуваний; здатний змішуватися.
шІБ-скаііоп ['ті88іЧеі/п] п перекручена цитата.
шіБ-сііе [ті8'8аії] у неправильно цитувати; перекручувати цитату.
тізсоїоиг ['ті8'кл1а] у перекручувати, неправильно трактувати.
тІБСошргеЬешІ ['ті8,когпрп'йепсІ] у неправильно зрозуміти.
тІ8СотргеЬеп8юп ['ті8,котрп'Ьеп/п] п неправильне розуміння, непорозуміння.
шібсопсєіує ['ті8коп'8І:у] у 1) не
правильно зрозуміти; 2) мати неправильне уявлення.
тІБСопсерііоп ['тізкзп'зер/п] п 1) неправильне розуміння, непорозуміння; 2) неправильне уявлення.
тІБСОїкіисІ І [тіБ'копсІокІ] п 1) погана поведінка; порушення дисципліни; 2) юр. провйна; 3) подружня невірність, зрада; 4) невміле, погане виконання своїх обов’язків; службовий злочин.
тіБСошІисі II ['тізкоп 'сілкі] у 1) погано поводитися; порушувати дисципліну; учинйти проступок; 2) порушувати подружню вірність; 3) невміло, погано виконувати свої обов’язки.
ШІ8СОП8ІП1СІ ['тіБкоп'БІглкі] у 1) погано (неправильно) сконструювати; 2) заст. неправильно тлумачити.
тІБсопБігисііоп ['тіБкоп'Біглк/п] п 1) неправильна побудова; невдала конструкція; 2) хйбне тлумачення.
шІБСопБІгие ['ті8коп'8іги:] у неправильно тлумачити, перекручувати.
шізсору І [тіБ'корі] п пбмйлка під час передруку (під час перепйсування).
тІБсору II ['тіБ'корі] у робйти пб-милкй під час передруку (під час перепйсування); неправильно знімати копію.
шібсошіі ['тіБ'каипі] 1. п прорахунок; пбмйлка в рахунку; 2. у помилятися в рахунку; прораховуватися.
шІБСгеапсе ['тіБкпдпв] п невіра.
тІБсгеапі ['тіБкгюпі] 1. п 1) негідник, лиходій; падлюка; 2) єретйк; 2. ад] 1) зіпсований, розбещений; підлий, нйций; 2) заст. єретйчний.
шІБСгеаіесІ [ 'ті8кп 'еіпсі] ад] потворний.
шІБ-сие ['тіа'кзи:] 1. п 1) неправильний удар (у більярді); 2) розм. похибка, пбмйлка; 2. у 1) зробйти поганий удар; промахнутися (в більярді); 2) театр, подати неправильну репліку.
шІБ(1аіе ['гпіб'сієіі] у неправильно датувати.
шІБСІеаІ [ 'ґпіб'сіі:!] у (разі і р. р. тіз-сіеак) 1) неправильно діяти (робйти); 2) карт, помилятися під час здачі.
шІБ(Іеа1іп£ ['ті8'бі:1п]] п 1) нечесний вчйнок; 2) безпринцйпна поведінка.
тІБдеаІІ ['тіз'сіек] разі і р. р. від тізбеаі.
тІБ(1ее(1 [ті8'сіі:сІ] п 1) злочин; лиходійство; 2) пбмйлка.
тІ8(1еет [гпіб'сіі:т] у заст., поет. помилятися; неправильно міркувати; скласти неправильну думку; робйти неправильне припущення.
тІБЛетеапапі [,ті8СІі'ті:п9пІ] п юр. 1) особа, засуджена за незначнйй злочин; 2) особа, яка вчинйла карний злочин.
тІБСІетеапоиг [,ті8сІі'ті:п9] п 1) дрібнйй злочин; вчйнок, що підлягає
ші$
732
ті$
судовому покаранню; 2) розм. гидка поведінка.
ті$(Іе$сгіЬе [ 'тівсіїз'кгаїЬ] V неправильно змальовувати.
ті$(Іі(І ['тіз'сіісі] разі від тізсіо.
ті$(Іігесі ['тізсІї'гекі] V 1) неправильно спрямовувати; 2) неправильно адресувати; 3) юр. давати неправильну вказівку засідателям (про суддю).
ті$ШгесОоп [ 'ті8СІі'гек/п] п 1) неправильне керівництво; 2) неправильна вказівка.
ті$(1о ['тіз'сіи:] V (разі тізсіісі; р.р. тіздопе) 1) діяти неправильно; 2) рідк. помилятися; 3) заст. чинйти злочин.
ші$(1оег [ тіз'сІиа] п заст. лиходій.
ті$(1оіп£ ['тіз'дші]] п 1) необачність; пбмйлка; неправильні дії; 2) злодіяння, лиходійство.
тізгіопе ['тіз'сІлп] р. р. від тізсіо.
тізсІоиЬі [тів'сІаиі] заст. 1. п 1) сумнів; вагання; 2) підозра; 3) передчуття поганого; 2. V 1) сумніватися; вагатися; 2) підозрювати; 3) мати погані передчуття.
ШІ8Є [ті:х, таїх] п 1) іст. договір, угода; 2) заст. вйтрати; 3) карт, ставка.
ші$е(1исайоп [ 'тів, есЦи:'кеі/п] п неправильне виховання; погана освіта.
тІ8е-еп-8С$пе ['ті:ха:т]'8Єіп] п фр. театр, мізансцена.
тізетріоу [ тівіт'ріоі] V використовувати неправильно (погано).
шІ8етр1оутеп< ['пшіт'ріоїтапі] п неправильне (погане) використання.
ті$ег ['таїхо] п 1) скупій, скнара; 2) заст. нещасна людйна, бідолаха; 3) гірн. ложковйй бур.
тізегаЬІе ['тіхогоЬІ] ад] 1) жалюгідний, нещасний, бідолашний; 2) поганий, кепський; 3) нікчемний, мізерний; 4) убогий, нужденний; 5) сумнйй (про новини, події тощо).
ті$егаЬ1у ['тіхогаЬІі] аду 1) жалюгідно; 2) нещасно; 3) погано, кепсько; 4) нікчемно; мізерно; 5) сумно; 6) дуже, жахлйво, страшенно; І ат ~ соїсі мені страшенно холодно.
ШІ8ЄГЄГЄ Ьтіго'пап] плат. 1) благання про милосердя (прощення); 2) церк. «помйлуй мя, боже», мізерере (псалом).
ті$егісогс1(е) [ті'хепкзід] п 1) послаблення в монастйрському статуті; 2) монастйрська їдальня для тих, хто не постйть; 3) відкиднйй стілець на хорах церкви; 4) кинджал, якйм добивали переможеного ворога.
ші$ег1іпе$$ ['таїгзііпіз] п скупість, скнарість, у
шізегіу ['таїхаїї] ад] скупйй, скнарий.
ті8егу [ тіхап] п 1) страждання; горе, лйхо; мука; 2) рі знегоди, злй-годні, нещастя; 3) злйдні, бідність.
іїіі$е$ііта<е ['тіз'езптек] V неправильно оцінювати.
тізезіітаіюп ['ті8,Є8Іі'теі/п] п неправильна оцінка.
ті$(аіПі [тіз'ГеїО] п заст. невіра; недовір’я.
ті$Геа$апсе [гпізТехопз] п юр. зловживання владою; правопорушення.
ШІ8ЙГЄ ['тізТаїз] 1. п 1) військ. осічка; 2) тех. перебій запалювання; пропуск спалаху; 3) незапуск реакгйв-ного двигуна; 2. V 1) військ, давати осічку; 2) не вибухати; не спалахувати.
ші$Ш [ тівйі] 1. п 1) погано припасована сукня; незручні черевйки; щось невдале (непідхоже); 2) людйна, погано пристосована до навколишніх умов; непристосбвана людйна; невдаха, безталанний; 3) людйна, не підхожа для певної посади тощо; 2. V 1) погано сидіти (про одяг); 2) бути не до міри (не по нозі) (про взуття); 3) не підходити для певної посади тощо.
ті$ґогішіе [тів'Гзіуп] п біда, нещастя; невдача; напасть; ~8 пєуєг соте аіопе (зіп^іу) присл. біда не одна ходить, а з собою ще й горе водить.
ті$£Я¥Є [тів'деіу] разі від ґпі$£іує.
ті8&іуе [тіз'діу] у (разі тіз^ауе; р.р. ті$£іуеп) 1) навіювати (вселяти, викликати) побоювання (передчуття лй-ха); 2) передчувати зле; ту йеаїт тіз-§ауе те сйаі зтій. \уа$ \угоп§ серце моє віщувало, що тут щось негаразд; 3) військ, дати осічку.
ті$£і¥еп [тів'діуп] р. р. від ґпі8£іує.
ті$£І¥Іп£ [тіз діуіі]] п побоювання, передчуття поганого; поі \Уййоиі ~8 не без побоювань.
ті$£О¥егп ['тів'длузп] у погано управляти; погано здійснювати керів-нйцтво.
тІ8§0¥еттеп( ['тв'длузптзпі] п погане управління (керівнйцтво).
тІ8£Г0У¥Їіі [тіз'дгоиО] п наріст.
ті$8иі(1апсе ['тіз'дакІзпз] п неправильне керівнйцтво.
ті$8ііц1е ['тіз'даїд] у 1) неправильно спрямовувати; 2) вводити в оману; 3) погано поводитися (з чимсь), псувати (щось).
ті$£ііі(іе(1 [ 'тіз'даїсІїсІ] ад] ьведений в оману; обманутий, обдурений.
ті$йап(11е [ 'тів'ЬаепсІІ] у 1) погано (неправильно) поводитися; 2) не вміти управляти, погано керувати.
ті$1іап(11іп£ ['тів'ЬзепдІїї]] п 1) погане поводження; 2) неправильне (невміле) користування (приладом тощо).
тізіїар І'тізЬаер] п 1) поет, невдача; нещастя, нещасний вйпадок; 2) неприємна пригода; казус; 3) лйхо.
ті$1іеаг ['тів'Ьіз] у (разі і р. р. тіз-йеагсі) недочути; почути не те.
ші$1іеаг(1 ['ті<Ьз:сІ] разі і р. р. від тізйеаг.
ШІ8І1Й І ['тівЬп] п промах.
ШІ8І1ІІ II [тіз'Ьп] у (разі і р. р. тізйй) промахнутися.
ті$1і-та$1і ['ті/'тае/] п суміш, мі-шанйна, плутанйна.
тізіпГопп ['ті8іп'£з:т] у 1) неправильно інформувати; 2) дезорієнтувати; вводити в оману.
ті$іпГогтаНоп ['ті8,т£з'теі/п] п дезінформація.
ті$іп$ІпісІ ['ті8іп'8Іглкі] у 1) давати неправильні вказівкй; 2) неправильно інформувати; дезінформувати.
ІЇ1І8ІПІЄШ§ЄПСЄ [ 'ТП181П 'ІЄІ1СІЗЗП8] п 1) неправильне розуміння (фактів); хибне уявлення; 2) неправильні відомості; 3) рідк. нездатність; обмежені здібності; 4) заст. непорозуміння.
ткіпіегргеі ['ті8іп'із:ргК] у неправильно тлумачити (розуміти).
тізіпіегргеіаііоп ['ті8іп,із:рпЧеі/п] п неправильне тлумачення (розуміння).
ті$)оіп(1ег ['ті8'сіззіпсІз] п юр. неправильне з’єднання кількох позовів в одному процесі.
тІ£іи(І£Є ['ті8'с1злс1з] у 1) скласти хйбну думку; 2) недооцінювати; неправильно оцінювати.
ті$)ШІ£етепІ ['ті8'дзлдзтзпі] п 1) неправильне судження; хйбна думка; 2) недооцінка.
тізкіск ['твкік] п промах (у футболі).
тІ8кпе^¥ [ті8'гди:] разі від тІБкпоху. ілізкімну [ті8'пои] у (разі тізкпеху; р. р. ті8кпо\уп) 1) погано знати; неправильно розуміти; 2) не упізнавати; 3) відмовлятися упізнавати; 4) заст. не знати.
тізкпомп [ті8'поип] р. р. від ті$-кпо\¥.
тІ8Іаі(1 [ті8'1еіс1] разі і р. р. від ті$-Іау.
тІ8Іау [ті8Іеі] у (разі і р. р. тізіаід) покласти не на місце, загубйти.
шізіеагі [ті8'1і:с1] у (разі і р. р. тіз-Іесі) 1) вводити в оману; обманювати; 2) збивати з пуття; заводити на хйбний шлях; розбещувати; 3) вестй по неправильному шляху.
ті$1еас1пі£ [ті8’Іі:сІід] ад] що вводить в оману; обманливий; облудний.
тІ8Іе(1 [ті8'1есі] разі і р. р. від тІ8-Іеасі.
тІ8Ііке [ті8 Іаік] 1. п нелюбов; огй-да, відраза; 2. у не любйти.
тізтапазе |'ті8'таепкІз] у 1) погано керувати; неправильно управляти; 2) псувати.
ті$тапа£еіпеігі ['пш'тзепісІзпюпі] п погане керування; неправильне управління.
ті$таіск [тіз'таеі/] 1. п 1) погане поєднання; невідповідність; невдалий підбір; 2) невдалий шлюб; 2. у 1) погано поєднуватися; не відповідати;
тІ8
733
шіз
2) не підходити одйн одному (про подружжя).
шізшеазиге [тіз'тезз] V неправильно виміряти.
тізпате [тіз'пеїт] у неправильно називати.
тізпотег ['тіз'поита] п 1) неправильне ім’я; неправильна назва; 2) неправильне вживання імені (назви, терміна); 3) перекручення імені (назви).
тІ8О£ату [ті'зздаті] п обридливість шлюбу.
тІБО^упу [таї'зосІзіпі] п жінконенависництво.
тізопеізт [,ті8ои'пі:гт] п ненависть до нового, ретроградство.
шізріасе [ 'тіз'ріеіз] у 1) поставити (покласти) не на місце; 2) говорйти (робйти) не до речі (невчасно); іо ~ опе’з сопїїсіепсе довіритися комусь, хто цього не заслуговує.
шізріасесі ['тіз'ріеїзі] ад] 1) поставлений (покладений) не на місце; 2) недоречний; невчасний.
шізргіпі І ['тіз'рппі] п друкарська помйлка.
тізргіпі II [тіз'рппі] у зробйти друкарську помйлку; надрукувати неправильно.
шізргізіоп [тіз'рпзп] п 1) юр. службовий злочин; 2) заст. помйлка.
тізргіхе [тіз'ргаїг] у 1) ставитися з презйрством; зневажати; 2) недооцінювати.
тізргопоипсе ['тізрго'паипз] у неправильно вимовляти.
ті$ргопипсіаііоп [ 'тізрго,плпзі еі/п] п неправильна вимова.
тіздиоШіоп ['тізк^ои'іеі/п] п 1) неправильне цитування; 2) неправильна цитата.
шівдиоіе ['тіз'кхуоиі] у неправильно цитувати; перекручувати цитату.
шізгеасі І'ті$'гі:(І] у (разі і р. р. тізгеасі ['тіз'гесі]) 1) (про)читати неправильно; 2) неправильно тлумачити (прочитане тощо).
іпі$геадіп£ ['ті8'гі:с1п]] п 1) неправильне читання; 2) неправильне тлумачення (прочитаного тощо); 3) по-мйлка у зчйтуванні показань (приладу).
шізгескоп ['тіз'гекп] у неправильно розрахувати (підрахувати).
шізгеїаіе ['тізп'їеіі] у неправильно співвідносити.
тізгетешЬег ['тізп'тетЬо] у 1) погано пам’ятати; згадувати неточно; 2) діал. забувати.
тізгерогі ['ті8п'рз:і] у невірно повідомляти; неправильно передавати (чиюсь думку тощо).
ІЇ1І8ГЄрГЄ8ЄПІ ['ті8,ГЄрп'2ЄПі] V ЗОб-ражувати у фальшйвому світлі; перекручувати.
шІ8герге8епіаііоп [ 'ті8,герп2еп іеі/п] п неправильне вйсвітлення; перекручення; введення в оману.
тізпііе ['тіз'пгі] 1. п 1) погане керування (управління); 2) безладдя, хаос, анархія; 2. у погано керувати (управляти).
ті88 [тіз] 1. п 1) промах, осічка; 2) невдача; 3) відсутність, втрата, брак; Ье із по §геаі ~ ніхто не шкодує про його відсутність; 4) помйлка; 5) (звич. М.) міс, панна; М. Магу міс Мері; 6) дівчинка, дівчина; а регі ~ бідова дівчина; 7) коханка; 2. у 1) промахнутися, дати маху; промазати, схйбити; не попасти в ціль; 2) не досягтй метй, зазнати невдачі; 3) про-пустйти; не спіймати; не утрймати; іо ~ а Ьаіі пропустйти м’яч; 4) не ут-рйматися, спіткнутися; зЬе ~есі іЬе зіер апсі Геїі вона спіткнулася і впала; 5) пройтй мймо, не помітити; іо ~ опе’з и/ау збйтися з дороги, заблукати; 6) пропустйти, не скористатися (з чогось); іо ~ опе’з сЬапсе пропустйти нагоду; 7) недочути, прослухати, не звернути уваги; 8) не зрозуміти; іо ~ іЬе роіпі не зрозуміти суті; 9) не з’явй-тися, пропустйти; іо ~ сіаззез пропускати уроки; 10) спізнйтися; прогавити; іо ~ ІЬе ігаіп спізнйтися на поїзд; 11) вйявити пропажу (відсутність) (чогось); 12) не вистачати, бути відсутнім; іЬе іЬігсі уоіите и/аз ~іп£ третього тому не вистачало; 13) скучати, відчувати відсутність (когось); \ує ~ Ьег іеггіЬІу ми страшенно скучаємо за нею.
шІ8-$аі(1 ['тіз'зесі] разі і р. р. від тіз-зау.
ШІ88ЯІ ['тіззі] п церк. 1) служебник (католицький); 2) молитовник (католицький).
тіз-зау ['тіз'зеї] V (разі і р. р. тіз-заісі) 1) неправильно сказати; обмовитися; 2) заст. поет, обмовляти, зводити наклеп.
шіз-зЬаре ['тіз'/еір] V надавати неправильної (потворної) форми; деформувати.
ші$-$Ьареп ['тіз'/еірп] ай] потворний; спотворений; деформований.
МІ38ІЄ ['гпізі] п ж. ім’я Міссі.
тІ88І1е [ тізаіі] 1. п 1) реакгйвний снаряд; ракета; іпіегсопііпепіаі Ьаііізііс ~ міжконтинентальна балістйчна ракета; сгиізе ~ крилата ракета; ^иісіесі ~ керована ракета; тедіит-гап^е (зЬогі--гап£е) ~ ракета середньої (близької) дії (дальності); зеа-іо-зеа ~ ракета класу «корабель—корабель»; зиЬаіг ~ ракета класу «підводний човен—повітря»; зиг-Гасе-іо-аіг (§иісіесі) ~ керована ракета класу «земля—повітря»; зигГасе-іо-зиг-Гасе ~ ракета класу «земля—земля»; \уаіег-іо-аіг ~ ракета класу «вода—повітря»; аіг-іо-£гоипс1 ~ реактйвний снаряд (реактйвна ракета) класу «повітря— земля»; аіг-іо-зигГасе - реактйвна ракета класу «повітря—земля»; аіг-іо-ипсіег-у/аіег ~ реактйвна ракета класу «повітря—підводна ціль»; іо ІаипсЬ (іо
сіізраісЬ) а ~ запускати ракету; іо §иісіе (іо сіігесі) а ~ управляти ракетою; наводити ракету; 2) іст. метальний снаряд; 2. ай] 1) реактйвний, ракетний; ~ агі ракетна техніка; ~ Ьазе ракетна база; ~ сіеГепсе протиракетна оборона; ~ ріале літак-снаряд; ~ гап§е а) ракетний полігон; б) дальність польоту ракети; 2) метальний.
ші$$і1егу ['тізаііоп] п 1) реактйвні снаряди; ракетна техніка; 2) ракетобудування.
ШІ88ІП£ ['лівії]] 1. п 1) той, хто пропав безвісти; кіііесі, хуоипсіесі ог ~ убйтий, поранений або що пропав безвісти; 2) (іЬе ~) збірн. відсутні; 2. ай] 1) якого не вистачає (бракує); відсутній; загублений; іЬеге із а ра$е ~ тут не вистачає сторінки; 2) що пропав безвісти.
шіззіоп ['ті/п] 1. п 1) місія; делегація; 2) місія, постійне дипломатйчне представнйцтво; 3) група місіонерів, місія; 4) місіонерська діяльність; 5) місіонерська організація; 6) благодійна діяльність в нетрях; 7) місія, по-клйкання; мета життя; 8) доручення; відрядження; 9) військ, бойове завдання; 10) ав. бойовйй вйліт; 2. V 1) посилати з дорученням; 2) проводити місіонерську діяльність.
шіззіопагу ['ті/погі] 1. п 1) місіонер; 2) посланець; 2. ай] місіонерський.
тіззіопег ['тірпз] п місіонер.
тіззіоп-зсЬооІ ['тірпзки.І] п 1) благодійна школа для бідних, керована місіонерами; 2) школа для новонаверне-них (при місії).
тІЗЗІЗ ['Ш1812] п 1) місіс; господйня, хазяйка; добродійка; 2) дружйна.
тіззізії ['ті8і|] ай] 1) манірний; 2) сентиментальний.
Міззіззіррі [,тізГ8ірі] п геогр. н. Міссісіпі (ріка і штат США).
тІ88І¥Є ['тізіу] 1. п офіційний лист; послання; 2. ай] заст. 1) надісланий; 2) метальний.
Міззоигі [ті'гіюп] п геогр. н. Міссурі (ріка і штат США).
ті$-8реес1і ['тіз'зрі:і|] п 1) неправильна мова; 2) заст. наклеп.
тіз-зреіі ['тіз'зреї] V (разі і р. р. тіз-зреіі) робйти орфографічні помил-кй.
тіз-зреіііпз ['тіз'зреіп]] п неправильне написання.
тіз-зреіі ['тіз'зреіі] разі і р. р. від тіз-зреіі.
тіз-зрепії ['тіз'зрепсі] V (разі і р.р. тіз-зрепі) нерозумно (марно) витрачати; розтрйнькувати.
тІ8-зрепі ['тіз'зрепі] 1. ай] марно розтрачений; розтрйньканий; 2. разі і р. р. від тіз-зрепсі.
тІ8-8іаіе ['тіз'зіеіі] V робйти неправильну (неправдйву) заяву.
ШІ8
734
шіх
ті$-$іаіетеп< ['ті$'$ІеійіюпІ] п неправильна (неправдива) заява; неправдиве свідчення.
ті$-$іер ['тіз'зіер] 1. п 1) хибний крок; пбмйлка; 2) необачність; 2. V 1) оступитися; 2) перен. схибити; зробйти необачний крок.
МІ88У ['тізі] п ж. ім'я Міссі.
ті$$у ['ті8і] п місі (жарт, звертання до молодої дівчини).
тІ8< [ті8І] 1. п 1) туман; імла; 2) мряка; 3) серпанок; 2. V 1) затуманюватися); застилати(ся) туманом; 2): іі І8 ~іп£ мрячйть.
тІ8(акаЬ1е [тіз'їеікаЬІ] ад] 1) що може бути неправильно (помилково) спрййнятий; 2) що може бути прйй-нятий за іншого.
шізіаке І [тіз'їеік] п пбмйлка; непорозуміння; хибна думка; 8ре11іп§ ~ орфографічна пбмйлка; іо таке а ~ зробйти пбмйлку, помилйтися; Ьу ~ помилково; апсі (таке) по ~ безперечно; неодмінно, обов’язково.
тізіаке II [тіз'їеік] V (разі тізіоок; р.р. тІ8іакеп) 1) помилятися, розуміти неправильно; 2) помилйтися у вйборі; пітй не тим шляхом; 3) приймати за іншого (за інше — Гог); І тізіоок уои Гог уоиг ЬгоіЬег я прийняв вас за вашого брата.
шІ8Іакеп [тіз'їеікп] 1. ад] 1) помилковий; ~ оріпіоп помилкова думка; 2) неправильно спрййнятий; ~ зіаіе-тепі неправильно спрййнята заява; 3) недоречний; 2. р. р. від тізіаке.
тІ8іакеп1у [тіз'їеікопії] аду 1) помилково; 2) недоречно.
тІ8Іакіп§ [тіа'іеікіг)] п пбмйлка; непорозуміння; ІЬеге’з по ~ помилятися не можна.
ШІ8ІЄГ |'ті8іо] п (звич. М.) містер, пан (вжив, у звертанні перед прізвищем чоловіка, скор. Мг.).
тІ8іегт ['ті8'іо:т] V неправильно назвати; вжйти неправильний термін.
шізіГи! ['ті8іГи1] ад] туманний; затуманений.
шізШпк ['ті8'0іт)к] V (разі і р. р. тізіЬои^Ьі) 1) неправильно подумати; дійтй неправильного вйсновку; 2) бути поганої думки (про когось).
тІБіИои^Ьі ['ті8'0о:і] 1. п помилкова думка; хйбне поняття; 2. разі і р. р. від тізіЬіпк.
тІ8ІІ£ГІ8 ['ті8Іідп8] п карт, джбкер.
тізіііу [ 'ті8ПІі] аду туманно.
ті$<іте ['тв'їаїт] V 1) зробйти (сказати) недоречно (невчасно); 2) не збігатися в часі; 3) неправильно розрахувати час; 4) не попадати в такт.
ШІ5ІІПЄ88 [ 'ті8ііпі8] п туманність.
тІ8І1еІое [ ті8Ііои] п бот. омела. тІБіоок [тіз'їик] разі від тізіаке II. тізігаї ['ті8іго1] п метеор, містраль (вітер).
тІ8ігап$1аіе ['ті8Іггеп8'1еіІ] V неправильно перекласти.
тІ8ігап$1аііоп ['ті8іггеп8'1еі/п] п неправильний переклад.
тізігеаі ['ті8'1гі:і] V неправильно поводитися (з кимсь).
тіБігеаітепІ ['тіз'їгкітопі] п неправильне поводження (з кимсь).
ШІ8ІГЄ88 ['тізігіз] п 1) хазяйка, господйня, газдйня; зЬе із Ьег ои/п ~ вона сама собі господйня; 2) володарка; повелйтелька; М. оГ іЬе зеаз іст. володарка морів, Велйка Британія; М. оГ іЬе Абгіаііс іст. Венеція; 3) місіс, пані (ставиться перед прізвищем заміжньої жінки і пишеться скор. Мгз.); 4) майстрйня; 5) учйтелька; 6) коханка; 7) поет, кохана; 8) шахтарська лампочка.
шІ8іге$$-$1іір ['тізіпз/ірі п 1) становище (статус) господйні; 2) посада учйтельки.
шІБІгіаІ [тіз'їгаюі] п 1) судовйй процес, у ході якого допущено порушення закону; 2) амер. судовйй процес, в якому присяжні не ухвалйли рішення (одноголосно).
ШІ8ІП18І ['тіз'СглзІ] 1. п 1) недовір’я, недовіра; 2) підозра; 2. V 1) не довіряти; 2) підозрювати; сумніватися.
тізІпМГиІ [ 'тіз'ІглзіАіІ] ад] недовірливий; підозрілий.
тізішіе ['тіз'дшп] V 1) розстроювати (музичний інструмент тощо); 2) заст. грати (співати) фальшйво.
іїіізіигя [тіз'диага] п фарм. мікстура.
шІ8Іу ['тізіі] ад] 1) туманний; затуманений; 2) неяснйй, невиразний.
ті8ип(1ег$1ап(1 ['тізлпсіа'зіаепсі] V (разі і р. р. тізипбегзіооб) неправильно зрозуміти.
ті8Ші(1ег8іяш1іп£ [ тізлпбо зіаепбп] ] п 1) неправильне розуміння; 2) непорозуміння; відсутність взаєморозуміння; 3) незлагода; сварка.
тІ8Ші(1ег8Іоо(1 ['тізлпбз'зіид] разі і р. р. від тізипбегзіапб.
тізизя^е [ 'тіз 30:2163] п 1) неправильне вживання (застосування); 2) погане ставлення (поводження).
шізизе І ['ті8 зи:з] п 1) неправильне вживання; 2) зловживання; 3) погане ставлення (поводження).
шізизеП ['ті8 зи:г] V 1) неправильно вживати; 2) зловживати; 3) погано поводитися (ставитися).
ШІ8115ЄГ ['тіззшга] п юр. зловживання правом.
тізууопі ['тізЧуа:^] V неправильно добирати вйрази; неправильно формулювати.
ШІ8НТІІЄ ['тіз'гаїї] у (разі тіз\угоіе; р. р. тіз'угіїїеп) писати неправильно.
тіздтШеп ['тіз'піп] р. р. від тіз-\¥ГІІЄ.
тізуугоіе [ 'тіз'гоиі] разі від тізхугіїе.
МіісЬ [тії/] п ч. ім'я Мітч (зменш, від МіІсЬеІІ).
МіісЬеІІ ['тирі] п ч. ім'я Мітчел.
тііе [таїі] п 1) іст. півшага, півшеляга; 2) скромна частка, внесок, лепта; 3) розм. крйхітка, краплйнка; 4) маленька річ; крйхітна істота; а ~ оГ а скік! маля, крйхітка; 5) ент. кліщ.
МііЬга ['гпіОго] п міф. Мітра.
шііЬгіїіаіе ['тіОгкіеіІ] п фарм. протиотрута.
тііц’яііі ['тііідапі] ад] 1) мед. м’я-кшйльний, пом’якшувальний; заспокійливий; 2) зм’якшувальний; що пом’якшує (зменшує, угамовує).
тіїі^аіе [ 'тііідеіі] V 1) пом’якшувати; зменшувати; послабляти; 2) полегшувати; заспокоювати, угамовувати (біль); 3) утихомйрювати.
тіїі^аііоп [,тіІі'деі/п] п 1) пом’якшення; 2) послаблення; угамування (болю).
тііі^аіог [ 'тііідеііо] п 1) мед. пом’якшувальний засіб; 2) заспокійливий засіб.
тііізаіогу ['тііідоіоп] ад] 1) пом’якшуючий; 2) мед. зм’якшувальний, заспокійливий.
тііО8е$ [ті'іои8І:2] рі від тіюзіз.
ШІІО8І8 [тґіои818] П (рі ШІІО8Є8) біол. мітоз, непрямйй ПОДІЛ КЛІТЙНИ.
тіігаї ['таїїгої] ад] що нагадує за формою мйтру; мітральний; ~ узіує анат. мітральний клапан (серця).
шііге ['таїїа] 1. п 1) церк. мйтра; 2) єпйскопський сан; 3) тех. зріз, укіс під кутом 45°; 4) ковпак на димарі; 2. у 1) присвоювати сан єпйскопа; 2) з’єднувати під кутом у 45°.
тіігеб ['таїїосі] ад] 1) якйй носить мйтру; увінчаний мйтрою; 2) якйй має право носйти мйтру; 3) що має форму мйтри.
тііге-и4іееІ [ 'таію\уі:1] п тех. конічне зубчасте колесо.
ітіге-нюгі ['таїїо^оі] п бот. міте-ла.
тіігіГогт ['таіІгіГо:т] ад] бот. ко-впачкоподібний.
тііі [тії] п (скор. від тіііеп) 1) ру-кавйчка; 2) рі боксерські рукавйчки; 3) амер. розм. рука; кулак.
тіііеп [тііп] п 1) рукавйця, ру-кавйчка; 2) рі боксерські рукавйчки; ’Ф* Ггогеп ~ холодний прийом.
тШепес! ['тііпсІ] ад] у рукавйчках. тИІітіїз ['тііітаз] 1. плат. 1) юр. наказ про ув’язнення; 2) розм. увільнення; 2. у ув’язнювати на підставі ордера на арешт (розпорядження суду).
шііу ['таїїі] ад] уражений кліщами.
МІІ2І ['тіізі:] п ж. ім'я Міці.
тіх [тікз] 1. п 1) змішування; 2) суміш; харчовйй напівфабрикат; склад; 3) безладдя, плутанйна; І ат іп а ~ у мене плутаються думкй; 4) кін.
шіх
735
тод
наплйв; 2. V 1) змішувати, мішати; примішувати; 2) змішуватися, з’єднуватися; оіі \¥І11 поі ~ \уіїй \уаіег олія не змішується з водою; 3) замішувати, місити; перемішувати; і о ~ а заіасі готувати салат; 4) поєднувати, сполучати; у/є сап 8отейте8 ~ Ьи8Іпе88 \уіїЬ ріеазиге іноді можна поєднувати корисне з приємним; 5) спілкуватися; бувати; сходитися; Ье сіое8п’і ~ у/єіі він нетовариська людйна; 6) с. г. схрещувати; 7) рад. мікшувати; □ ~ іп устрявати в бійку; ~ ир а) добре перемішувати, розмішувати; б) переплутувати; іо ~ і\¥0 реоріе ир прийняти одного за іншого; І аЬуауз ~ іЬет ир я завждй їх плутаю; в) уплутувати (у щось — іп); сіоп’і ~ те ир іп іі не вплутуйте мене в це; іо Ье —есі ир іп (у/іііі) зтіЬ. бути замішаним у чомусь; Зоп’і £еі ~есі ир іп (\¥ІіЬ) іЬі8 Ьи8іпе88 не вплутуйтеся в цю справу.
шіхаЬІе [ 'тікзоЬІ] аф що може змішуватися.
шіхесІ [тікзі] аф 1) змішаний, перемішаний; 2) різнорідний, мішаний; ~ Гоге8і мішаний ліс; ~ ігаіп товарно--пасажйрський поїзд; ~ тарпане мішаний шлюб; 3) для осіб обох статей; змішаний; ~ зсЬоо! школа спільного навчання (для хлопців і дівчат); 4 уои аге £еіііп£ ~ ти щось плутаєш; іо £еі ~ оуєг іЬе сіаіе8 переплутати дати (чй-сла).
тіхед-таппед ['тікзі'тгепсІ] аф з мішаним персоналом; з представників різних країн.
тіхед-ир ['тікзілр] асі] що заплутався, розгублений.
тіхеп ['тікзоп] п заст. купа гною.
тіхег [’тікзо] п 1) мішалка; змішувач; міксер; 2) рад. перетворювач частотй; 3) кін. мікшер; тонмейстер; технік звукозапису; звукооператор; 4) розм. товарйська людйна; Ьасі ~ некомпанійська людйна.
шіхіЬІе ['тікзаЬІ] див. тіхаЬІе. тіх-іп [’тікз'їп] п розм. бійка, тіхіпв ['тікзп]] п 1) змішування;
2) рад. змішування сигналів; 3) суміш; ~ ЬооіЬ кабіна звукозапису.
тіхііііпеаі [,тік$іі'1ті9І] аф змішаний (про лінію).
тіхіиге ['тікзір] п 1) суміш; 'уііЬ-оиі ~ без домішок; 2) змішування; 3) фарм. мікстура; 4) текст, сумішка.
тіхіу-тахіу ['тікзії'тгекзії] аф безладний; заплутаний.
тіх-ир ['тікз'лр] п 1) плутанйна; безладдя; 2) бійка.
тігеп ['тіхп] п мор. бізань.
тігеп-тазі ['тігпта:8і] п мор. бізань-щогла.
тіггіе [ 'тігі] 1. п мряка, мжйчка; 2. у 1) мрячйти; іі ~8, іі І8 тіхгііпв мрячйть; 2) розм. ушйтися, утектй, дременути, накивати п’ятами.
МНе. [,тгесІат9'ге1] п (скор. від та-детоІ8е11е) мадемуазель (ввічливе звертання до дівчини у Франції і до дівчи-ни-іноземки в Англії).
М’ІлкІ [тілсі] п розм. (скор. від Му Ьогсі) мілорд (звертання до суддів).
Мте. ['тгесЬт, тз'сІа.тп] п (скор. від тасіате) мадам (додається до прізвища або імені замість Мг8.).
тпетопіс(аі) [пі:'иютк(о1)] аф мнемонічний.
тпетотсз [пі/тоткз] п мнемоніка.
то [той] п розм. скор. від тотепі; у/ай а -!, ЬаИ а ~! почекайте хвилйнку!; іп а ~ зараз, одйн момент.
шоап [тоип] 1. п 1) стогін; іЬе ~ о£ іЬе у/іпсі завивання вітру; 2) заст., поет, скарга; 2. V 1) стогнати; іо ~ 'уіій раіп стогнати від болю; 2) поет. оплакувати (щось), скаржитися (на щось); іо ~ опе’8 Гаіе оплакувати свою долю; □ ~ оиі простогнати.
тоапйіі ['тоипїиі] аф жалібнйй.
тоаі [тоиі] 1. п рів (з водою); фортечний рів; 2. у обкопувати ровом (тж ~ аЬоиі, ~ гоипсі).
шоЬ [тоЬ] 1. п 1) натовп, юрба; ~ Іаи/ самосуд; 2) знев. голота, чернь; 3) юр. розм. ватага злодіїв; 2. у 1) товпитися, юрмитися; 2) нападати юрбою; оточувати.
шоЬЬі$Ь ['тоЬі/1 аф 1) безладний; 2) шумний; галаслйвий; 3) прбстйй, грубий.
шоЬ-сар ['тоЬкаер] п очіпок.
тоЬііе І ['тоиЬаіІ] аф 1) рухомий, рухлйвий; мобільний; переноснйй; пе-ресувнйй; 2) жвавий; моторний; 3) несталий, мінлйвий.
тоЬііе II ['тоиЬіІі] п заст. натовп, чернь, простолюд.
шоЬіІііу [тои'ЬіІііі] п 1) рухлйвість; мобільність; маневреність; ~ теап8 засоби транспортування; 2) мінлйвість, несталість; 3) збудливість.
тоЬіІіхаііоп [,тоиЬі1аі'геі/п] п мобілізація; ~ огсіег наказ про мобілізацію.
тоЬіІіге ['тоиЬіІаіг] у 1) мобілізуватися); 2) зробйти рухлйвим; надати рухлйвості; 3) пустити гроші в обіг.
шоЬІе [’тоиЬІ] у розм. закутувати (голову тощо).
шоЬзшап ['тоЬгтап] п (рі тоЬзтеп [-топ]) член ватаги злодіїв.
тосса$іп ['токозіп] п 1) мокасйн; 2) зоол. мокасйнова гадюка (тж ~ зпаке).
тосЬа ['тоико] п 1) кава мокко (тж ~ соїїее); 2) розм. кава.
тоск [ток] 1. п рідк. 1) осміяння; 2) глузування, насмішка; 3) посміховище; іо таке а ~ о£ 8тЬ., 8тіЬ. висміювати когось, щось; 4) наслідування, копіювання; пародія; підробка; 2. аф 1) підроблений; фальшйвий; сурогат
ний; 2) удаваний; хйбний; облудний; а - ігіаі інсценований судовйй процес; 3) військ, навчальний; 4) жартівлйвий, пародійний; ~ уєг8Є8 пародійні вірші; 3. у 1) висміювати; насміхатися; глузувати; 2) передражнювати; пародіювати; дражнити; 3) не справджувати надій; 4) заст. симулювати, прикидатися, удавати; 5) зводити нанівець (зусилля), робйти марним.
шоскаЬІе ['токоЬІ] аф сміховйн-ний; вартий осміяння.
шоск-ЬіпІ ['токЬо:сІ] див. тоскіп§--Ьігсі.
тоск-сгеат ['токкгіїт] п крем з порошкового молока, маргарйну й цукру.
тоскег ['така] п 1) насмішник; глузівнйк; 2) орн. пересмішник.
тоскегу ['токап] п 1) осміяння; висміювання, глузування; 2) насмішка, пародія; ЬІ8 ігіаі у/а8 а ~ оГ іи8іісе суд над ним був пародією; 3) посміховище; 4) марна спроба.
тоскіп£-Ьіг(І ['такіг)Ьа:сІ] п орн. пересмішник (багатоголосий).
тоскіп§1у ['такії]її] асіу насмішкувато, глузлйво.
тоск-тооп ['ток'тшп] п несправжній місяць.
тоск-8ип ['токзлп] п несправжнє сонце.
тоск-ир ['ток'лр] п макет (модель) в натуральну величину.
той [тосі] п мод, стиляга, «модерновий» хлопець.
тоіїаі ['тоисІІ] аф 1) філос., лінгв. модальний; ~ уєгЬ модальне дієслово; 2) юр. обумовлений; 3) муз. ладовий; 4) що стосується форми (а не суті).
шогіаІНу [тои'дгеїйі] п філос., лінгв. модальність.
тоде [тоисІ] п 1) метод, спосіб; ~ оГ ргодисііоп спосіб виробнйцгва; 2) спосіб дій; манера; ~ о£ Ііїе спосіб життя; 3) фбрма, вид; ~ оГ риЬІісайоп форма видання; 4) мода, звйчай; 5) грам, спосіб; 6) муз. лад, тональність; 7) лог. модальність судження.
шогіеі І'тосії] 1. п 1) зразок; модель; 2) макет; шаблон; фасон; взірець; зліпок; 3) тип, марка конструкції; іЬе 1аіе8і ~8 оГ еагз останні моделі автомобілів; 4) розм. точна копія; 5) натурщик; натурщиця; 6) манекен; манекенниця; 7) жива модель (для демонстрування одягу); 2. аф зразковий, взірцевий; ~ Гапп зразкова фбрма; 3. у 1) створювати модель (макет); моделювати; 2) ліпйти; 3) тех. формувати (за зразком чогось — айег); 4) бути натурщиком (натурщицею, манекенницею).
шосіеііег ['тосІІо] п 1) ліпнйк; 2) модельник; модельєр.
тоіїеіііпз ['тзсіїїі]] п 1) моделювання; виконання за моделлю; 2) лі
тод
736
Мої
пна робота; 3) тех. формування; фор-мовка.
шо(1е11І5і ['пкхЬ1і8І] див. тосіеііег.
тоЛепа ['пкхіто] п темно-ліловий колір; темно-пурпуровий колір.
тодегаїе І ['тосЬпІ] 1. л людйна поміркованих поглядів; 2. асі] 1) поміркований, стриманий (про людину)', ~ іп бгіпкіпв непитущий; 2) середній, посередній (про якість)', а тап оГ ~ аЬі1іІіе8 людйна посередніх здібностей; 3) невелйкий (про кількість, силу)', ~ ргісе приступна ціна; 4) помірний.
тоЛегаіе II ['тзсЬгеїІ] V 1) стрй-мувати; приборкувати; 2) угамовувати; пом’якшувати; 3) ставати поміркованим; 4) стихати, вщухати (про вітер)', 5) головувати; 6) виступати в ролі арбітра.
шогіегаіеіу ['тодопііі] аду 1) помірковано; 2) посередньо, середньо.
тодегаїіоп [,тодо'геі/п] п 1) поміркованість; стрйманість; 2) стрймуван-ня; регулювання; 3) фіз. сповільнення; ~ о£ пеиігопз сповільнення нейтронів; 4) вйтримка; спокій; урівноваженість (характеру).
шо<іегаіі$іїі ['пкхЬпІігт] п поміркованість поглядів (політики).
тоЛегаіо [,тосЬ'га:Іои] ад] муз. модерато.
тоЛегаіог [’тзсіогеїіо] п 1) арбітр; посередник; 2) голова зборів; ведучий дискусії (бесіди) по телебаченню; 3) амер. голова міськйх зборів (загальноміської дискусії); 4) претендент на ступінь бакалавра гуманітарних наук; 5) тех. регулятор; 6) фіз. сповільнювач (ядерних реакцій).
тодегп [’пкхЬп] 1. л 1) часто рі людйна нового часу, сучасна людйна; 2) рі (ІЬе ~8) сучасні письменники (художники тощо)', 3) друк, прямйй шрифт нового стйлю; 2. ад] сучасний; новйй; модерний; ~ Іап^иа^ез нові мови; ~ зсЬооІ школа, в якій не викладають класйчних мов.
пмиїепіізіп ['пкхЬпігт] л 1) модернізм; 2) сучасні погляди (смакй, течії, моди тощо)', 3) лінгв. неологізм.
тосіепіізі [’тосЬтзІ] л мист. модерніст.
тосіепіізііс [,тосЬ'пі8Гік] ад] мист. модерністський.
тоЛетНу [тз'сіоіпііі] л 1) сучасність, сучасний характер; 2) щось сучасне (нове).
тогіегпіхаїіоп [,то<І9п(а)і'7еі{п] л модернізація.
тогіетіге ['тодопаїг] V модернізувати; надати сучасного характеру.
тогіегпіу ['пкхЬпії] аду сучасно, в сучасному дусі.
тоЛезі ['тзсІїзі] ад] 1) скромний; стрйманий; 2) соромлйвий; добропристойний; 3) помірний; невелйкий; об
межений; Ьу а ~ сотриіаііоп за скромними підрахунками.
Модезіу ['тосіїзії] л ж. ім'я Мо-десті.
тогіезіу ['тосіїзії] л 1) скромність; стрйманість; 2) соромлйвість, сором’-язлйвість; добропристойність; 3) помірність; обмеженість (коштів тощо).
тоді ['тоидаї] рі від тоди8.
тодісит ['тосіїкот] л дуже мала кількість, крйхта.
тоШЙаЬІе ['тздіГаїаЬІ] ад] що може бути змінений.
тодіГісаІіоп [,тосІїії'кеї/п] л 1) модифікація, видозміна, зміна; 2) лінгв. умляут.
тоШАсаіогу ['тзсіїіїкеїіоп] ад] модифікуючий, видозмінюючий.
тоШЛег [’тзсіїГаїа] л 1) модифікатор; 2) грам, означення.
то<ШУ ['тосіїГаї] у 1) видозмінювати, модифікувати; 2) пом’якшувати; знйжувати; 3) лінгв. видозмінювати через умляут; 4) грам, визначати.
шодіШоп [тои'сІїїрп] л архт. мо-дильйон.
тоШ$1і ['тоисії/] ад] 1) модний; 2) що стежить за модою.
тоШвЬІу ['тои<іі[1і] аду 1) модно; по-модному; 2) з претензією на моду.
тодізіе [тои'сІі:8і] л фр. 1) крав-чйха, швачка; модйстка; 2) власниця магазйну дамських суконь (капелюхів).
Мо(к [тодг] л перший екзамен на ступінь бакалавра гуманітарних наук.
шодиіаг [’тзфиіз] ад] модульний.
тодиіаіе ['тоф'иіеіі] V 1) модулювати; 2) муз. переходити з однієї тональності в іншу; 3) рад. змінювати частоту.
тодиіаііоп [,тзд)и'1еі/п] л модуляція; зміна частотй.
тодиіаіог ['то<і)и1еіІо] л 1) модулятор; 2) антивібратор.
шогіиіе ['то<Уи:1] л 1) тех. модуль; 2) одинйця вйміру; 3) модульний відсік; автономний відсік (космічного корабля тощо).
шогіиіі І'тосЦиІаі] рі від тосіиіиз.
тодиіиз ['тоф'иіоз] л (рі тодиіі) модуль, коефіцієнт.
тогіиз ['тоисІоз] л (рі тоді) лат. спосіб; ~ орегапді спосіб дії; - уіуепді а) модус вівенді; тимчасова угода, тимчасове врегулювання (суперечки між сторонами)', б) спосіб життя.
торизмі [тои'£л8і1] л інд. сільська місцевість.
Мов [тод] л ж. ім'я Мог (зменш, від Маг§аге().
Мо£яс1і$сіо [,тздо'сІі/іои] л геогр. н. м. Могадйшо.
Мо£а(Іі$1ш [,тздо'сІі/и] див. Мо^а-СІІ8СІО.
Мовдя ['тздо] л ч. ім'я Могга (зменш, від МісЬаеІ).
Мовву ['тоді] л ж. ім'я Моггі (зменш, від Магнаті).
Мо£и! [тои'алі] 1. л 1) монгол; 2) (т.) одноосібний (необмежений) правйтель; важна персона; магнат; 3) іст. могол, нащадок завойовників Індії; (Ье Огеаі ((Ье Огапсі) ~ Велйкий Могол; 2. ад] 1) монгольський; 2) що стосується Велйких Моголів.
шоЬаіг ['тоиЬєо] л 1) мохер, вовна ангорської козй; 2) вйріб (тканйна) з мохеру.
МоЬаїшпесі [тои'ЬаетесІ] л Мухам-мед, Магомет.
МоЬаттедап [тои'Ьгетісіап] 1. л магометанин, мусульманин; магометанка, мусульманка; 2. ад] магометанський, мусульманський.
МоЬісап ['тошкоп] 1. л 1) індіанець з племені могікан; 2) мова племені могікан; 2. ад] могіканський.
МоЬоск ['тоиЬок] л іст. хуліган (із середовища лондонської золотої молоді XVIII ст.).
тоіеіу ['тоюіі] л 1) половйна; частка; 2) жарт, дружйна, найдорожча половйна.
тоіі [тзіі] 1. л 1) важка робота; 2) перен. мука; 3) плутанйна, безладдя; 4) розм. брудна пляма; 5) гірн. кайло, кйрка; 2. V 1) виконувати важку роботу; 2) розм. забруднювати.
Моіга ['тоюго] л ж. ім'я Мойра. тоіге [т\уа:] л фр. муар (тканина). тоі$і [тоі8І] 1. ад] 1) сирйй, вогкий, вологий; ~ со1оиг8 акварельні фарби (у тюбиках)', 2) дощовйй; 2. V 1) зволожувати; змочувати; 2) зволожуватися; мокріти; ставати вогким.
шоізіеп ['тоі8п] V 1) зволожувати; змочувати; іо ~ опе’8 1ір8 облизати губи; 2) ставати мокрим (сирйм, вологим); мокріти; зволожуватися.
шоізіепег ['тоі8по] л зволожувач.
тоізіиге ['тоі8Ір] л вологість, вогкість; волога; сйрість.
тоІ8іиге-Ггее ['тоі8І[9£гі:] див. тоіз-ШГЄІЄ88.
ШОІ8І11ГЄІЄ88 ['тоі8ір118] ад] сухйй, невологий.
тоІ8іиге-ргооГ ['тоі8І/орги:{] ад] во-логонепроникнйй; вологостійкйй; захищений від сйрості.
тоізіу [ 'гпоі8Іі] ад] 1) імлйстий, туманний; 2) сирйй, вологий.
шоке [тоик] л розм. 1) осел; 2) дурень.
тоїаі [’тоиіоі] ад] хім. мольний.
тоїаг ['тоиіо] 1. л кутній зуб; 2. ад] 1) кутній; ~ Юоїй кутній зуб; 2) хім. грам-молекулярний; мольний; ~ Ьеаі сарасіїу молярна теплоємність.
шоІа$$е$ [то'1ае8і2] л рі (вжив, як 5ІИ8) меляса, чорна патока.
тоШ [тоиісі] див. тоиісі.
МоМяуіяп [тої 'сіеіурп] 1. л 1) мол-
Мої
737
топ
даваним; молдаванка; 2) молдавська мова; 2. асЦ молдавський.
Моїдоуа [тої'сІзуа] п геогр. н. Молдова.
тоїе [тоиі] 1. п 1) зоол. кріт; аз Ьііпсі аз а ~ сліпйй, як кріт; 2) рі молескінові штанй; 3) мол; дамба; 4) хім. моль, грам-молекула; 5) родимка; бородавка; 2. у рйти, копати (під землею).
тоїе-саІсЬег ['тои1,к®*р] п крото-лов.
тоїесиїаг [тои'іеідиіз] ад] молекулярний.
тоїесиїе ['тз1ік)и:1| п молекула.
тоїе-еуей ['тоиіакі] ад] 1) з маленькими очйма; з очйма, як у крота; 2) підсліпуватий.
шоіе-ііііі ['тоиІЬіІ] п кротовйна;
іо таке а тоипіаіп (оиі) оГ а ~ робйти з мухи слона.
тоїезкіп ['тоиізкт] п 1) кротяче хутро; ~ соаі кротяча шубка; 2) текст. молескін; 3) рі молескінові штанй.
шоіезі [тои'іезі] V надокучати; на-стйрливо чіплятися.
шоіезіаііоп [,тои1ез'1еі/п] п набридання; приставання, чіпляння.
шоІезіГи! [тои'іезіїиі] ад] набрйд-ливий, докучливий.
Моїі [тої] п ж. ім'я Мол (зменш, від Магу).
тоїі [тої] п 1) розм. повія; 2) амер. розм. коханка гангстера.
МоШе ['тоїі] п ж. ім'я Моллі (зменш, від Магу).
тоІІіПсаііоп [,тз1іГГкеі/п] п пом’якшення; заспокоєння.
тоШІу ['тзІіГаї] у пом’якшувати; заспокоювати.
шоШїуіпз ['тзІїГапі]] ад] пом’якшуючий; заспокійливий.
тоїіизс [ 'тоїозк] п (рі тоїіизса) зоол. молюск.
тоїіизса [’тоіозко] рі від тоїіизс.
тоїіизсоиз [то'їлзкоз] ад] 1) зоол. молюсковий; 2) перен. безхарактерний, м’якотілий.
Моїіу ['тоїі] п ж. ім'я Моллі (зменш, від Магу).
тоїіу ['тоїі] п 1) розм. повія; 2) зніжений юнак (хлопчик); 3) легкодуха людйна; «баба»; 4) велйкий кошик (для фруктів тощо).
тоПу-содШе [ 'той,косії] 1. п 1) пестун; пестуха; 2) розм. «баба» (про чоловіка); 2. у 1) балувати; пестйти; 2) кугати(ся).
МоїосЬ ['гпоиіок] п 1) міф. Молох;
2) зоол. австралійська яшірка; 3) зоол. бразйльська мавпа.
шоіі [тоиіі] див. тоиіі.
тоїіеп ['тоиііоп] ад] 1) розтоплений, рідкйй; 2) лйтий.
Моїиссаз [тои'їлкоз] п геогр. н. Молуккські островй.
Моїисса 8еа [тои'їлко'зі:] п геогр. н. Молуккське море.
тоїу ['тоиіі] п 1) міф. молі (чарівний корінь); 2) бот. дйкий часнйк.
тоІуЬдепіІе [то'ІіЬсІтаїї] п мін. молібденіт, молібденовий блиск.
тоІуЬдепшп [то'ІіЬсІїпот] пхім. молібден.
тот [тот] п (скор. від тотта) мама.
тотепі ['тоитопі] п 1) момент, мить; хвилйна; ^аіі а -!, ]изі а ~! почекай!, хвилйнку!, зараз!; І сагпе ійе ~ І Ьеагсі оГ іі я прийшов, як тільки почув про це; а ~ а&о щойно, тільки що; ІЬіз ~ негайно; соте іЬіз ~! зараз же йди сюдй!; §о ІЬіз уегу ~! вирушай негайно!; іп а ~ а) через хвилйну, зараз; б) швйдко, в одну мить; іп а Ге\¥ ~з через кілька хвилйн; Гог а ~ на хвилйнку; І йауеп’І а ~ іо зраге у мене немає жодної хвилйни вільного часу; 2) цей (певний) момент, певний час; аі ійе ргезепі ~ у цю хвилйну, зараз; аі Ійе ~ І ійои^йі в ту мить я подумав; аі ійе Іазі ~ в останню мить; аі апу ~ в будь-якйй час; аі осісі ~з урйвками, між ділом; іп опе’з зраге ~з у вільний час; поі Гог а ~ ні за що у світі; ніколи (в житті); 3) важлйвість, значення; іо Ье оГ §геаі (оГ Іііііе, оГ ійе Гігзі) ~ мати велйке (невелйке, першорядне) значення; а тап оГ ~ впливова людйна; 4) фіз. момент; ~ оГ іпеПіа момент інерції.
тотепіа [тои'тепіз] рі від тотеп-іит.
тотепіагіїу ['тоитзпізпії] аду 1) на мить; 2) мйттю, моментально, негайно; 3) щохвилйни; 4) незабаром, через кілька хвилйн.
шотепіагіпезз ['тоитзпізппіз] п моментальність, миттєвість.
тотепіагу ['тоитзпізп] ад] 1) моментальний, миттєвий; 2) скоромину-щий, короткочасний.
тотепііу ['тоитзпііі] аду 1) щохвилйни; 2) на мить; 3) у будь-яку мить.
тотепіоиз [тои'тепізз] ад] 1) важлйвий; серйозний; ~ сіесізіоп важлйве рішення; 2) впливовий, ваговитий.
тотепіит [тои'тепізт] п (рі то-тепіа) 1) фіз. інерція рухомого тіла; кінетйчна енергія; швйдкість руху; 2) рушійна сйла, імпульс; поштовх; 3) військ, темп наступу.
тотта ['тзтз] п амер. розм. мама.
Мопа [тоипз] п ж. ім'я Мбна, Моуна.
топас(й)а) ['тзпзкі] ад] 1) чернечий; 2) монастйрський.
топасЬізт ['тзпзкігт] п 1) чернецтво; 2) життя в монастирі.
Мопасо ['тзпзкои] п геогр. н. Монако.
топай ['тзпгесі] п 1) хім. одновалентний елемент; 2) біол. одноклітйн-ний організм; 3) філос. монада.
топасііс(аі) [тз'пгесіік(зі)] ад] хім. одновалентний.
топаШГогт [тз'пгесІіГз:т] ад] біол. одноклітйнний.
топапйгу [тз'паепсІп] п монандрія, одномужжя.
топагсй [’тзпзк] п 1) монарх; цар; 2) ент. метелик-данаїда, «монарх».
топагсЬаІ [тз'па:кз1] ад] 1) монарший; властйвий монарху; 2) монархічний.
топагсіїезз ['тзпзкіз] п монархйня, государиня, царйця.
топагскіс [тз'паїкік] ад] 1) монархічний; промонархічний; 2) що стосується монархії.
топагскісаі [тз'паїкікзі] ад] 1) див. топагсйіс; 2) самодержавний.
топагсЬізт ['тзпзкігт] п монархізм.
топагскізі ['тзпзкізі) п монархіст.
топагсіїіге ['тзпзкаїг] V 1) бути монархом; 2) перетворювати на монархію; установлювати монархічний лад.
топагску ['тзпзкі] п монархія.
топазіегу ['тзпозігі] п 1) монастйр (чоловічий); 2) збірн. ченці, монахи.
топазііс [тз'пгезіїк] 1. п чернець; 2. ад] 1) монастйрський; 2) чернечий, чернецький.
топазіісізт [та'паезіїзіхт] п чернецтво; монастйрське життя.
шопазіісоп [тз'пгезіїкзп] п кнйга про монастирі та ченців.
топаїотіс [,тзпз'ізтік] ад] хім. одноатомний.
топахіаі [тз'пгекзізі] ад] бот. од-ностебловйй; одноосьовйй.
топазііе [ 'тзпогаїї] п мін. монацйт.
топйаіпе [тз:і] 'дет] п фр. світська дама.
Мопйау ['тлпсії] п понеділок; оп ~ у понеділок; Віаск ~ шк. розм. перший день занять після канікул.
МошіауізЬ [’тлпсіїї/] ад] розм. якйй неохоче починає робочий тйждень.
топйіаі [’тзпсіїзі] л^’світовйй, всесвітній.
шопеіагу ['тлпіізп] ад] 1) монетний; грошовйй; ~ геГогт грошова реформа; 2) валютний; Іпіегпаїіопаї М. Рипсі Міжнародний валютний фонд.
шопеу ['тлпі] п 1) (тільки зіп%) гроші; рарег (зоїї) ~ паперові гроші; геасіу ~ готівка; соипіеїТеіІ (Ьасі) ~ фальшйві гроші; іо таке ~ а) заробляти гроші; б) розбагатіти; 2) рі (топеуз ['тлтг]) звич. рі монетна система валюти; 3) (рі тж топіез) юр. рі грошові суми; 4 ~ Іізі відомість на вйплату; уоиг ~ ог уоиг ІіГе! гаманець або життя!; ~ Гог ]ат гроші ні за що (за дріб’язкову роботу); Гог опе’з ~ на чийсь погляд; Гог іоує ог ~ будь-якою ціною; іо іЬгои/ зоосі ~ аГіег Ьасі а) марно витрачати гроші; б) уперто діяти
топ
738
топ
в безнадійній справі; ііте із ~ час — це гроші; - такез їЬе таге присл. багатому й чорт дітей колише.
шопеу-а^епі ['тлпі,еіс1здпі] п банкір.
топеу-Ьа^ ['тлтЬаед] п 1) мішок для грошей; 2) рі багатство; 3) рі скнара; 4) рі багатій; товстосум.
шопеу-ЬШ ['тлпіЬіІ] п фінансовий законопроект.
шопеу-Ьох ['тлтЬокз] п скарбничка.
топеу-Ьгокег ['тлт,Ьгоикз] п грошовий маклер.
топеу-сЬап^ег ['тлтд/етсізо] п міняйло.
топеуе<1 ['тлпкі] асі) 1) багатий; грошовитий; 2) грошовий; ~ аззізіапсе фінансова допомога.
шопеуег ['тлта] п 1) банкір; капіталіст; 2) карбувальник.
топеу-£ПіЬЬег ['тлпі,дглЬо] п користолюбець; скнара.
топеу-£піЬЬіп£ ['тлт,дглЬіі]] 1. п корисливість, користолюбство; 2. асі] корисливий, користолюбний.
шопеу-іешіег ['шлпіДепсЬ] п лихвар.
шопеуіезз ['гплпіііз] ад] що не має грошей, без грошей.
шопеу-шакег ['тлпі,теіка] п 1) користолюбець; 2) амер. вйгідна (прибуткова) справа.
топеу-такіп£ ['тлт,теікп]] 1. п користолюбство, корисливість; 2. асі] 1) корисливий; 2) вигідний, прибутковий.
топеу-тагкеі ['тлт,та:кії] п валютний ринок.
топеу-огдег ['тлпі,з:сЬ] п поштовий грошовий переказ.
топеу-зріппег ['тлпізріпо] п 1) спекулянт; лихвар; 2) розм. п’єса (видання тощо), що дає велйкі прибутки.
топеу’з-мгогіЬ ['тлтг'\уа:0] асі] що має реальну цінність.
топеу-луоіі [гплппуоі] п бот. чай луговий.
топ£ег ['тлддо] п 1) рідк. продавець, торговець; 2) як компонент складних слів'. ігоптоп£ег торговець залізними вйробами; ^аг-топ§ег палій війнй.
Моп&о1 ['тоддої] 1. п монгол; монголка; ійе ~з збірн. монголи; 2. ад] монгольський.
Моп&о1іа [тої]'доиЦа] п геогр. н. Монголія.
Мопдоііап [тої]'доиірп] 1. п 1) монгол; монголка; 2) монгольська мова; 2. ад] монгольський.
Мовдоіомі ['тоддоіоісі] 1. п монголоїд; 2. ад] монголоїдний.
топ£оо$е ['тот]ди:з] п зоол. мангуста.
топ£ге1 ['тлпдгоі] 1. п 1) двор
няжка; 2) гібрйд; помісь; напівкровка; 3) тех. проміжний тип; 2. ад] нечистокровний.
топ£ге1і2е ['тлддгоіаіг] у змішувати; схрещувати.
Мопіса ['глотко] п ж. ім’я Мдніка. топікег ['глотко] п амер. розм. клйчка, прізвисько.
топізт ['тотгт] п філос. монізм.
топізііс [то'тзйк] ад] філос. мо-ністйчний.
топііїоп [тои'т/п] п 1) застереження; 2) вйклик у суд; 3) церк. напучення.
топйог ['тотіо] 1. п 1) старший учень; староста (класу); 2) радник, наставник; 3) контролер (ведучий) радіопередачі; 4) звукооператор, мікшер; 5) тех. монітор, стабілізуючий (керуючий) прйстрій; контрольний апарат; 6) датчик; 7) тех. гідромонітор, водобій, бризкалка; 8) дозиметр; ~ соип-іег контрольний лічйльник; ~ рііоі а) льотчик-інструктор; б) оператор станції телеуправління безпілотним літаком; 2. у 1) напучувати, радити; 2) рад. контролювати, перевіряти; 3) вестй радіоперехоплення; 4) наводити літак за допомогою радіолокаційної станції; 5) здійснювати дози-метрйчний контроль.
топііогіаі [,тотЧо:по1] ад] 1) що стосується обов’язків старости; 2) повчальний, напутливий.
шопИогіпв ['топіїопі]] п 1) контроль, моніторинг; 2) підслуховування, радіоперехбплювання; 3) фіз. дозування; 4) фіз. дозиметрйчний контроль.
шопііогу ['топііоп] ад] застережний, остерігаючий.
толк [тлдк] п 1) чернець, монах; 2) друк, ділянка дефектного друкованого тексту.
шопкегу ['тлг)коп] п 1) монастйр-ське життя; чернецтво; 2) збірн. ченці, монахи; 3) монастйр.
шопкеу ['тлі]кі] 1. п 1) зоол. мавпа; 2) мавпяче хутро; 3) жарт, пустун, шибеник, «мавпа»; уои уоип§ ~! ах ти, пустун!; 4) розм. кривляка; 5) глечик з вузькою шййкою; 6) склоплавильний тйгель; 7) 500 фунтів стерлінгів; 8) амер. 500 доларів; 9) австрал. розм. вівця; 10) діал. заєць; 11) тех. копрова баба; 12) візок підйомного крана; 13) розм. закладна; 14) розм. гнів; 4 ~ Ьизіпезз амер. розм. а) безглузда праця; 6) пустотлива витівка, вибрик; ~ сіоіїїез військ, розм. парадне обмундирування; ~ сігіїї військ, розм. фізйчна підготовка; ~ їгіскз пустощі; Го £еї опе’з ~ ир розгніватися, розі-злйтися; Го рШ зтЬ.’з ~ ир розгнівити (розсердити) когось; 1о зиск (1о зир) 1Ье ~ а) пйти з пляшки; б) таємно смоктати вино з барйла; 2. V 1) жартувати; пустувати; бавитися (чимсь —
>уіїЬ); 2) передражнювати, перекривляти; 3) втручатися; 4) псувати щось через невміле користування.
шопкеу-ЬоапІ ['тлі]кіЬз:сІ] п 1) східець для кондуктора в омнібусі тощо; 2) зап’ятки (карети).
шопкеу-Ьоаі ['тлі]кіЬоиІ] п неве-лйкий човен для плавання в доках.
топкеу-Ьгеаіі ['тлдкіЬгесІ] п бот. баобаб.
топкеу-сЬаііег ['тл^кіД/зеГо] п рад. перешкоди (шум) в ефірі.
топкеу-сир ['тлдкіклр] п бот. не-пентес.
топкеу-еп£іпе ['тлі]кі,еп(ізіп] п тех. лебідка копра.
топкеу-Полуег ['тлі]кі,£1аио] п бот. мімулюс.
топкеу-£аії ['тлі]кідге£] п мор. сигнальний гафель на крюйс-стеньзі.
топкеу-£піЬЬег ['тлі]кі,дглЬо] п с. г. ручнйй корчувач.
топкеуізк ['тлі]кііЛ ад] 1) мавпячий; 2) пустотливий.
топкеу-]аскеі ['тлі]кі,сІзаекіІ] п розм. коротка матроська куртка, бушлат.
шопкеу-]аг ['тлі]кісІза:] п глечик для водй.
топкеу-іші ['тлі]кі'пл1] п арахіс.
топкеу-ро( ['тлі]кіроі] п бот. ле-ЦЙТИС.
шопкеу-ригхіе ['тлдккрлгі] п бот. араукарія.
топкеу-зкіпе ['тлі]кі/аіп] п звич. рі пустотливі витівки, вйбрики.
топкеу->¥гепсЬ ['тлі]кігепЦ] п тех. розвіднйй гайковйй ключ.
топк-ЛзЬ ['тлдкЗД п зоол. 1) морськйй ангел; 2) морськйй чорт.
топкЬоо<1 ['тлі]кЬисІ] п 1) чернецтво; 2) збірн. ченці.
топкізк ['тлі]кіЛ ад] чернечий, чернецький.
МоптоиПі($1ііге) ['топто0(ро)] п геогр. н. Монмут(шир).
топкз’-іюосі ['тлдкзЬисІ] п бот. аконіт, борець.
топо- ['топа-] компонент складних слів моно-, одно-, єдйно-: топо§гарЬ монографія; топоаїотіс одноатомний.
топоЬазіс ['топои'Ьеїзік] ад] хім. одноосновний.
топоЬІос ['топоЬІзк] п тех. моноблок.
топосагріс [,топо'ка:рік] ад] бот. одноплідний, монокарпний.
топосагроиз [,топо'ка:роз] див. топосагріс.
топосеркаїоиз [,топо'зеГо1оз] ад] бот. одноголовчастий.
топосегоз [то'позогоз] п єдиноріг, топоскіатусіеоііз [ топоикіо ті-сіїоз] ад] бот. безпелюстковий.
топоскогд ['топоико:сІ] п 1) моно
топ
739
топ
хорд (музичний інструмент)} 2) розм. гармонія, злагода.
топоскготаііс ['тзпзкгои'тгеїік] асі] 1) однобарвний, одноколірний, монохроматичний; 2) фіз. моноенер-гетйчний.
топоскготе ['тзпзкгоит] 1. п однобарвне зображення; однобарвна ілюстрація; 2. ад] монохромний, однобарвний, одноколірний.
топосіе ['тзпокі] п монокль.
топосодие ['тзпзкоик] п авт. несучий корпус кузова.
топосоіуіесіоп ['тзпои,кзІі'1і:сІп] п бот. односім’ядольна рослина.
топосоіуіеЛопоиз [ 'тзпои, кзй-'1і:сІзпз8] аф бот. односім’ядольний.
топосгасу [тз'пзкгззі] п єдиновладдя, автократія.
шопосгаі ['тзпзкгаеї] п автократ, самодержець.
іїіопосиїаг [тз'пзкзиіз] 1. п опт. монокуляр; 2. аф 1) рідк. одноокий; 2) монокулярний.
топосиїіиге ['тзпои,клк/з] п монокультура.
топосусіе ['тзпои^аїкі] п одноколісний велосипед.
топосусііс ['тзпои'заїкіїк] аф 1) бот. однолітній; 2) ент. з однйм цйклом розвитку.
топодіс(аі) [тз'пзсіік(зі)] аф сумнйй; похоронний.
топосіу ['тзпзсІї] п 1) муз. монодія;
2) рідк. похоронна пісня; 3) монотонність, одноманітність.
топоесіоїк [тои'пі:/38] ад] 1) бот. однодомний; 2) біол. двостатевий.
топоепегзеііс [ 'тзпои, епз 'сізеґік] ад] фіз. моноенергетйчний.
топо^ашіс [,топои'дзетік] ад] моногамний.
топозату [то'податі] п моногамія, одношлюбність.
топо£епе$І8 ['топои'сІзепі8і8] п біол. безстатеве розмноження, моногенез.
топо£епіс [,топои'сІзепік] ад] мо-ногенний.
топо£епі8т [то'посІзіпіхт] п моногенізм.
топо§1о< ['топадіоі] 1. п моноглбт; той, хто знає лише одну мову; 2. ад] 1) якйй володіє тільки однією мовою; 2) напйсаний лише однією мовою.
топо£опу [то'подаш] п моногенез.
топозгат [ топадгает] п монограма.
топо^гарк ['топадга:£] 1. п монографія; 2. V писати монографію.
топозгаркег [та'подгаГа] п автор монографії.
топозгарШс(аІ) [,топа'дгжіїк(а1)] ад] монографічний.
топозгарку [та'подгай] п монографія.
топозупу [то'подзті] п одножен-ство.
топокугігаіе ['тзпои'каїсігеїі] п хім. моногідрат.
топоШк ['тзпоиІіО] п моноліт.
топоШкіс [,топои'1і0ік] ад] монолітний.
топоіозіге [то'поіасізаїх] V заволодівати розмовою і не давати говорйти іншим.
іїіопоіозие [ топаїзд] п монолог.
топоіозу [то'поіасізі] п 1) звйчка заволодівати розмовою і не давати говорйти іншим; 2) заст. монолог.
шопошаску [то'потакі] п дуель, поєдйнок.
топотапіа ['топои'тетза] п мед. мономанія.
топотапіас ['тапои'теїтзек] п маніяк.
Мопотагк ['тзпоита:к] п умовний фірмовий знак (з літер і цифр).
топотег ['тзпзтз] пхім. мономер, проста сполука.
топотеіаіііс [тзпоиті'іаеіік] ад] фін. монометалічний.
топотеіаііізт [,тзпои'теіз1ігт] п фін. монометалізм.
топотеіег [тз'пзтКз] п одностопний вірш.
топотеігіс [утзпои'теГпк] ад] ізо-метрйчний.
топотіаі [тои'пошпіаі] мат. 1. п одночлен; 2. ад] одночленний.
топотогркіс [,топои'то:£їк] аф біол. мономбрфний.
топотогркізт ['тзпои'тзііїгт] п біол. мономорфізм.
топотогркоиз [,тзпои'тз:£з8] див. топотогркіс.
топопотіаі [,тзпои'поитіз1] див. топотіаі.
топорказои8 [тз'пзГздзз] ад] зоол. ЩО ЖЙВИТЬСЯ однйм вйдом їжі.
топорка8Є ['тзпзГеїг] ад] ел. однофазний.
топоркікопз ['тзпзЮзі]] п фон. монофтонг.
топоркузііе [тз'пзйзап] п рел. мо-нофізйт, віруючий у єдйну природу Христа.
шопоріапе ['тзпзріеш] п моноплан.
топороЛе ['тзпзроиб] п одноногий.
топороіізт [тз'пзрзіїгт] п монополізм.
топороіізі [тз'пзрзіїзі] п 1) монополіст; 2) прихильник системи монополій.
шопороіізііс [таупзра'1і8іік] ад] мо-нополістйчний.
шопороііхе [тз'пзрзіаїх] V монополізувати.
шопороіу [тз'пзрзії] п 1) монополія, виняткове право; 2) монополістй-чне об’єднання, монополія.
топоргореііапі ['тзпоиргз'реїзпі] п однокомпонентне ракетне пальне; унітарне пальне.
топогаіі ['тзпоигеїі] п 1) однорейкова залізнйця; 2) однорейкова підвісна залізнйця.
топогіте ['тзпзгаїт] п вірш, вірш на одну рйму.
топозехиаі ['тзпои'зекззизі] ад] одностатевий (про квітку).
топозуПакіс ['тзпззі'іаеЬік] ад] односкладовий.
топозуїіакізт ['тзпои'зіІзЬіхт] п лінгв. моносилабізм.
топозуїіакіе ['тзпз,8і1зЬ1] п односкладове слово.
топоікеізт ['тзпои,9і:іхт] п монотеїзм, єдинобожжя.
топоікеізі ['тзпои,0і:і8ї] п монотеїст.
шопоікеізііс ['тзпа0і:'і8Пк] ад] мо-нотеїстйчний.
шошйіпі ['тзпзсіш] п малюнок (гравюра) однією фарбою.
топоіопе ['тзпзіоип] 1. п 1) монотонність; 2) монотонне читання; 3) одноманітна повторюваність; 2. ад] монотонний; 3. V говорйти (читати, співати) монотонно.
шопоіопоиз [тз'пзіпзз] ад] 1) монотонний; одноманітний; 2) нуднйй; ~ у/огк нудна робота.
шопоіопоизіу [тз'пзІпз8Іі] аду 1) монотонно, однозвучно; 2) перен. одноманітно, нудно.
топоіопу [тз'пзїзт] п 1) монотонність; однозвучність; 2) нудьга, одноманітність.
топоіуре ['тзпзіаїр] п 1) біол. мо-нотйп, єдйний вид роду; 2) друк, мо-нотйп.
шопоіуріс [,тзпз'іірік] ад] біол. мо-нотйпний.
топоуаіепсе [ тзпои,уєіізпз] п хім. 1) одновалентність; 2) одноатомність.
шопоуаіепі ['тзпои,уеіЬпі] аф хім. 1) одновалентний; 2) одноатомний.
топохуіа [тз'пзкзііз] рі від топо-хуіоп.
топохуіоп [тз'пзкзіізп] п (рі топо-хуіа) чбвен-дбвбанка.
топохуіоиз [тз'пзкзіізз] ад] зроблений з одного куска дерева.
Мопгое [тзп'гои] п 1) ч. ім’я Мо-нрбу, Мбнро; 2) геогр. н. м. Монрб;
~ сіосігіпе іст. доктрйна Монрб.
Мопгоеізт [тзп'гоиіхт] п амер. іст. доктрйна Монрб.
Мопгоуіа [тзп'гоиуїз] п геогр. н. Монровія.
топ8еі£пеиг [,тзп8епр:] п (рі тез-зеі^пеигз) фр. монсеньйор.
топзіеиг [тз'ззз:] п (рі теззіеигз) фр. мосьє, пан, добродій.
топзщпог [тзп'зітзз] п (рі топ-8І£Погі) італ. монсеньйор.
топ
740
тоо
топ$і£іюгі [,топ8І:'піо:п] рі від топ-8І£ПОГ.
топ5ооп [топ'зит] п 1) мусон; 2) сезон дощів.
тоїкіег ['топ 8 О] 1. п 1) вйродок; 2) потвора; страхіття; 3) перен. недолюдок; 4) військ, розм. атомна (воднева) бомба; 2. ад] велетенський, величезний.
топзігапсе ['топ8ґг(о)п8] п церк. дароносиця.
топ$<го$і<у [топз'Ггозііі] п 1) потворність; 2) страховище, страхіття.
топ$<гои$ ['топзігоз] 1. ад] 1) потворний, бридкий; 2) жахлйвий, стра-хітлйвий; жорстокий, звірячий; 3) величезний, велетенський; 4) страшенний; й із реїТесІІу ~ ІЇіаі... просто жахлйво, що...; 2. аду дуже, надзвичайно, страшенно.
шоп5<гои$1у ['топвіїздії] аду 1) потворно; брйдко; 2) жахлйво; страшенно; жорстоко, по-звірячому; 3) непри-пустймо; неймовірно.
ШОП5ІГОІ18ПЄ58 ['ГП0П8ІГ08Ш8] П 1) потворність; огйда; 2) жорстокість; 3) неймовірність.
топіаде [топ'їаіз] п монтаж; фотомонтаж.
Мопіазие ['топіазди:] п ч. ім'я Монтегю.
Мопіапа [топ'їзепо] п геогр. н. Монтана (штат США).
ітюпіапе ['топіеіп] ад] 1) горйстий; 2) гірськйй (про жителів гір).
топіап ['топіет]: ~ \уах мін. гірськйй віск.
Мові Віапс п геогр.
н. Монблан.
Мопіе ['топи] п ч. ім'я Мбнте (зменш, від Мопіа^ие, Мопі£отегу).
топіе ['топи] п перелісок.
Мопіе Сагіо [,топй'ка:Іои] п геогр. н. м. Монте-Карло.
топіейЬ [топ'іі:0] п 1) чаша для пуншу; 2) велйкий кольоровий носо-вйк у білу горошйну.
топіе-)іі$ ['то:і]1'зи:] п фр. тех. монгежу.
топіет ['топіет] п іст. свято в Ітонській школі.
Мопіепе£гіп [,гпопІі'пі:дпп] 1. п чорногорець; 2. ад] чорногорський.
Мопіепевго [,тзп1і'пі:дгои] п геогр. н. Чорногорія.
топіего [тзп'ієогои] п (рі топіегоз [-оих]) 1) мислйвська шапка-вушанка; 2) мислйвєць.
Мопіеуі(1ео [, топім'деюи] п геогр. н. м. Монтевідео.
топІ^оІГіег [топҐдоІГю] п іст. монгольф’єр.
Мопі£оіпегу($1ііге) [тзпґдотзп(/із)] п геогр. н. Монтгбмері(шир).
топіЬ [тлп0] п 1) місяць (про час); ІЬІ8 сіау ~ цього ж числа наступного місяця, рівно через місяць; 2) місяч
ник; 3) рі тривалий час; довгий строк; 4 ~’8 тіпсі а) поминки (через місяць після смерті); б) палке бажання.
топіЬІу ['тлпОІі] 1. п 1) щомісячник, щомісячне періодйчне видання (журнал); 2) рі менструації; 2. ад] 1) щомісячний; 2) місячний; ~ \уа£Є місячна плата; 3. аду щомісяця; раз на місяць.
шопіісіе ['гпопіікі] п маленька гірка; узвйшшя, горбок, прйгірок.
топіісиїе ['тзп1ік)и:1] п 1) горбок, узвйшшя, прйгірок; 2) геол. паразитй-чний конус (вулкана); 3) анат. горбик.
топіоп ['тзпізп] п гірн. відвал рудй.
МопігеаІ [утопігі'а:1] п геогр. н. м. Монреаль.
Мопіу ['топії] п ч. ім'я Монті (зменш, від Мопіа^ие, Мопі^отегу).
топитепі ['тзп]итзпі] п 1) пам’ятник, монумент; а ~ іо 8гпЬ., 8гпіЬ. пам’ятник комусь, чомусь; 2) пам’ятка; а ~ оГ Ійегашге пам’ятка літератури; апсіепі ~8 історйчні пам’ятки; 3) (ійе М.) колона в Лондоні (на згадку про пожежу 1666 р.); 4) надгробний пам’ятник (скуль птура).
шопішіепіаі [,топ)и'теп11] ад] 1) що увічнює пам’ять; якйй є пам’ятником; 2) що є пам’яткою; що має неминущу історйчну цінність; ~ рго-бисііоп історйчний твір; 3) монументальний; 4) колосальний, дивовйж-ний; незвичайний; 5) що стосується пам’ятника; ~ іп8сгірііоп напис на пам’ятнику; ~ та8оп майстер, якйй виготовляє надгробники; 6) пам’ятний.
топшпепіаііге [,топ]и'тепІо1аіг] у увічнювати.
топитепіаііу [,тзп]и'тепіз1і] аду монументально.
тоо [ти:] 1. п 1) мукання; 2) розм. гроші; 2. у мукати.
тоосЬ [ти!/] у розм. 1) ледарювати; тинятися без діла; 2) жйти чужйм коштом; паразитувати; 3) красти.
шоосЬег ['гпиіір] п 1) ледар; 2) жебрак, прошак.
тоо<і [ти:сІ] п 1) настрій; іо Ье іп а £00(1 (Ьасі, тепу) ~ бути в доброму (поганому, веселому) настрої; І ат іп по ~ Гог 1аи£Йіп§ (І ат іп по 1аи£йіп£ ~) мені не до сміху; 2) рі прймхи, вередування; а тап оГ ~8 примхлйва людйна, людйна настрою; 3) грам. спосіб; 4) муз. лад, тональність.
шооШІу ['тигсіїїі] аду 1) вередлйво, примхлйво; 2) сумно, сумовйто; задумливо.
шоосіу [ 'гпігсІї] ад] 1) що легко піддається змінам настрою; 2) смутнйй, похмурий; в поганому настрої; 3) з поганим характером.
тооп [ти:п] 1. п 1) місяць (світило); ійе М. астр. Місяць; пе\¥ ~ мо-лодйк; Гиіі ~ повний місяць; 2) супутник (планети); 3) місячне сяйво; ~
1І£Йііп£ слабке освітлення вулиць; іо аіт (іо ієуєі) аі ІЬе ~ мати надто велйкі претензії, мітити вйсоко; іо Ьау (аі) ІЬе ~ займатися безглуздою справою; 2. у 1) блукати; рухатися як уві сні; швендяти (тж ~ аЬоиі, ~ а1оп§, ~ агошкі); 2) проводити час у мріях (звич. ~ ахуау); 3) полювати при світлі місяця.
тоопЬеаш ['ти:пЬі:т] п місячний промінь.
тооп-ЬІішІ ['титЬІатсІ] ад] мед. хворий на курячу сліпоту (нікталбпію).
шооп-Ь1іш1пе$$ ['ти:п,Ь1аіпсіпі8] п мед. куряча сліпота.
тооп-ЬошнІ ['ти:пЬаипсі] ад] що прямує до місяця; ~ 8расе уєЬісіє космічний корабель, запущений у напрямі до місяця.
тооп-саІҐ ['ти:пка:Г] п 1) ідіот; дурник; 2) вйродок.
тооп-діаі ['ти:п,сіаіо1] п місячний годйнник.
тоопеЛ [ти:псі] ад] 1) у формі (пів)місяця; 2) що стосується місяця; 3) із зображенням місяця (півмісяця).
шоопег ['ти:по] п сновйда, лунатик.
тооп-еуе ['титаї] п 1) вет. періодйчне запалення очей (у коней); 2) куряча сліпота.
тооп-еуе<1 ['титані] ад] 1) хворий на курячу сліпоту; 2) з шйроко від-крйтими очйма (від страху, здивування тощо).
шооп-Гасесі ['титГеїзі] ад] кругло-вйдий, круглолйций.
тооп-£Іа(Іе ['ти.пдіекі] п місячна доріжка (на воді).
тоопЬеасі ['титЬед] п амер. розм. божевільний, причйнний.
шоопібЬ ['ти:т/] ад] мінлйвий, ненадійний.
тооп1е$$ ['титіїз] яЛ/безмісячний.
тоопІі^Ьі ['титіаіі] 1. п місячне світло; Ьу ~ при місяці; а ~ пі^Ьі місячна ніч; ~ £а80Ііпе розм. бензйн, украдений вночі з бака автомобіля; 2. у 1) ірл. іст. займатися вночі знйщен-ням посівів і худоби; 2) зазнати нічного нападу.
шооп1І£Ьіег ['титДаїїа] п 1) сумісник; той, хто працює у двох місцях; 2) нічнйй злочйнець.
тооп1І£Ьііп£ ['титДаїІп]] п 1) сумісництво; праця у двох місцях; 2) учйнення незаконних дій вночі.
тоопііі ['титіїї] ад] освітлений місяцем.
тооп-та(іпе88 ['тит.тгедтз] п божевілля.
тоопгізе ['титгаїх] п 1) схід місяця; 2) час сходу місяця.
шооп-гоуєг ['тит'гоиуаі п місяцехід.
тооіксаре [ титзкеїр] п місячний ландшафт.
шоо
741
тог
тоопзеі ['тшпзеі] п поет, захід місяця.
тоопзЬіпе ['ти:п/аіп] п 1) фантазія; нісенітниця, пусте базікання, верзіння; 2) амер. розм. самогон; контрабандний спирт; 3) рідк. місячне сяйво; 4) військ, розм. створення радіолокаційних перешкод.
тоопзЬіпег ['тшпДаїпо] п 1) амер. розм. самогонник; 2) контрабандист, який ввозить спирт.
тоопзШпу ['тшпДаїш] асі) 1) місячний, освітлений місяцем; сріблястий; 2) фантастичний; нереальний; примарний.
шоопзіопе ['тшпзіоип] п мін. місячний камінь.
тоопзіпіск ['ти:п8їглк] ад] божевільний.
тооп-луаікег ['ти:п'\уо:ко] п місяцехід.
тоотуогі ['тштуоі] п бот. гро-нянка, ключ-трава.
тоопу ['ти:т] ад] 1) схожий на місяць; 2) освітлений місяцем; 3) неуважний, замріяний; 4) апатичний.
Моог [пню] п 1) марокканець; марокканка; 2) іст. мавр; мавританка; 3) мусульманин.
шоог [тио] 1. п 1) мохове болото; заболочена місцевість; 2) місцевість, що заросла вересом; 3) мисливське угіддя; 2. у 1) мор. швартуватися; приставати до берега; ставати (ставити) на якір; 2) ав. закріпляти, пришвартовувати (дирижабль).
тоога^е ['тиопсіз] п 1) місце причалу; 2) плата за стоянку судна.
шоог-соск ['гпіюкок] п самець шотландської куріпки.
тоог-ґоМ ['гтюГаиІ] п біла шотландська куріпка.
тоог-вате ['тиодеїт] п орн. шотландська куріпка.
тоог-Ьеп ['тіюЬеп] п самка шотландської куріпки.
тоогіпз ['тіюпі]] п 1) мор. ставлення на два якорі; швартування; 2) ав. закріплення, пришвартування (дирижабля); 3) рі мор. місце стоянки; 4) мор. якорі; швартови.
МоогізЬ ['їїшопД ад] мавританський.
шоогізЬ ['тиоп/] ад] 1) болотйс-тий; 2) зарослий вересом; 3) болотяний.
тоогіаші ['тиоіоші] п місцевість, заросла вересом.
тоогтап ['тиотгеп] п (рі тоогтеп [-теп]) 1) мешканець болотистої місцевості; 2) сторож мисливського угіддя.
тоозе [тіг.з] п зоол. американський лось.
тоозеЬеггу ['тшзЬоп] п амер. журавлина.
тооі [ти:і] 1. п 1) іст. збори віль
них громадян (для обговорення справ громади); 2) навчальний судовйй процес; 2. ад] спірний; ~ сазе спірна справа, спірне питання; 3. V обговорювати, дискутувати; ставити питання на обговорення; ~е<3 диезйоп обговорюване питання.
шор [тор] 1. п 1) швабра; 2) патли, кучма (волосся); 3) гримаса, кривляння; 2. V 1) мити, витирати (шваброю); 2) осушувати (сльози тощо); □ ~ ир а) поглинати; б) убивати, розправлятися; в) військ, очистити (від противника); < іо ~ апсі шоу/ кривлятися; Іо ~ іЬе Поог\¥ЙЬ зтЬ. повністю підпорядкувати собі когось.
торе [тоир] 1. п 1) похмура (сумна) людйна; 2) рі нудьга; іо Ьауе іЬе ~8 нудьгувати; 2. у 1) нудитися, хан-дрйти; 2) бути пригніченим; бути до усього байдужим.
торе-еуед ['тоир,аісІ] ад] короткозорий; підсліпуватий.
шор-НеасІ ['торЬед] прозм. кошлата (кудлата) голова; нечоса.
тор-Ьеас1е(1 [ 'тор.ЬесІїсІ] ад] кошлатий, кудлатий.
шорізЬ ['гпоирі/] ад] схйльний до хандрй; похмурий, смутнйй.
шоррег-ир ['торо'лр] п військ, розм. трофейник.
шорреі ['торії] п 1) пестл. дитйна, маля; 2) знев. франтйха; ганчірниця.
шорріпз ['торід] п прибирання, миття підлоги (шваброю).
торртв-ир ['торії]'лр] п військ, остаточне знйщення (противника); прочісування (району).
торру ['торі] ад] 1) схожий на швабру; 2) кошлатий, кудлатий; 3) розм. напідпйтку, п’яний.
шор-ир ['тор'лр] п військ, розм. очйщення (від противника); прочісування (району).
ториз ['тоироз] п звич. рі розм. гроші.
тога ['то:го] п (рі тогае) юр. за-трймання.
тогае ['тоїгі:] рі від тога.
Мога$> ['то:ггед] п ж. ім'я Мбраг.
тогаіпе [то'гет] п геол. морена, льодовикове відкладення.
тогаї ['тогої] 1. п 1) мораль, повчання; 2) рі звйчаї; моральність; норми моральної поведінки; 3) рі (з дієсл. в зіп$) етика; 2. ад] 1) моральний; етй-чний; 2) високоморальний; доброчесний; 3) етйчний, ввічливий, чемний; 4) духовний; 5) повчальний, напутливий.
шогаїе [то'гаїї] п моральний стан; бойовйй дух.
тогаїізт ['тогоііхт] п 1) прйстрасть до повчань; 2) моральна поведінка; 3) повчальна сентенція.
шогаїізі ['тогоіізі] п 1) мораліст; 2) доброчесна людйна.
шогаїізііс [,того'1і8іік] ад] 1) мора-лістйчний; 2) що стосується моралі.
шогаїйу [та'гаеіііі] п 1) мораль; моральність; прйнципи поведінки; 2) рі основи моралі; етика; 3) моральна поведінка; 4) знев. напучення, повчання.
тогаїігаііоп [,того1аі'геі/п] п моралізування.
тогаїіге ['тогоіаіг] у 1) моралізувати; повчати, наставляти; 2) виправляти звйчаї; 3) робйти для себе вйс-новки; здобувати урок.
шогаїїу ['тогоіі] аду 1) у моральному відношенні; морально; 2) доброчесно; 3) по суті, фактйчно; очевйдно.
тогазз [то'ггез] п 1) болото, трясовина, драговина, мочар; 2) перен. тяжке становище.
шогаіогіа [,гпого'іо:по] рі від тога-іогіит.
тогаіогіит [,того'іо:пот] п (р/тога-іогіа) 1) мораторій; відстрочення платежу; 2) строк мораторію.
шогаіогу ['тогоіоп] ад] що надає відстрочку платежу.
Могауіа [тои'геїуіо] п геогр. н. іст. Моравія.
Могатіап [то'геїурп] 1. п 1) мо-равець; 2) рел. іст. моравські братй; 3) мешканець графства Марі (в Шотландії); 2. ад] 1) моравський; 2) що стосується графства Марі (в Шотландії).
Могау І ['тлп] п ч. ім'я Морі.
Могау II ['то:п] п геогр. н. Марі (графство Шотландії).
тогау [той'геї] п зоол. мурена. тогЬі ['то:Ьаі] рі від тогЬиз.
тогЬШ ['то:Ьід] ад] 1) хвороблйвий, нездоровий (вигляд); 2) хвороблйво підозрілий; схйльний до меланхолії; 3) жахлйвий, огйдний; 4) патологічний; 5) ляклйвий; ~ §го\уіЬ мед. новоутворення.
тогЬШііу [тоґЬісІїіі] п 1) хвороб-лйвість; 2) захворюваність.
тогЬійпезз ['то:Ьідпі8] п 1) хвороб-лйвість; 2) хвороблйва вразлйвість; схйльність до меланхолії (підозрілості).
тогЬіЛс [то.'Ьііїк] ад] хвороботворний.
шогЬіШу [гпо:'Ьі1ііі] п 1) хвороблй-вість; 2) захворюваність.
шогЬіііі [то.'ЬіІаі] п рі мед. кір.
тогЬіІІоиз [то:'Ьі1оз] ад] мед. кб-ровйй, що стосується кору.
шогЬііз ['то:Ьоз] п (рі тогЬі) лат. хвороба.
тогсеаи [то:'зои] п (рі тогсеаих [то:'зои]) фр. 1) короткий музйчний (літературний) твір; 2) урйвок.
шопіасіоііз [то:'деірз] ад] уїдливий, дошкульний, саркастйчний.
тоггіасііу [то: 'сігезіїї] п уїдливість, ущйпливість, дошкульність.
шопіаііі ['тогсЬпі] 1. п 1) протрава (яку використовують під час фарбуван-
Мог
742
тог
«я); морилка; 2) протрава (кислота) (яку використовують під час гравірування)', речовина, що закріплює фарби; 2. асі) 1) уїдливий, дошкульний, саркастичний; 2) протравний (про барвник)', 3) що роз’їдає, їдкий; 4) мед. що викликає руйнування (тканин)', руйнівнйй.
МогДесаі [,то:сіі'кеіаі] п ч. ім'я 1) Мордекейай; 2) бібл. Мардохей.
топіепі ['пкхсЬпІ] п муз. мордент; трель.
Моггіу ['гпо:сй] п ч. ім'я Морді (зменш, від Могбесаі).
тоге [то:] 1. ад] (сотр від тиск і тапу) 1) більший; більш численний (значний, інтенсивний); ійеге ^еге ~ ассібепіз нещасні випадки почастішали; еі§йі із Ьуо ~ Ійап зіх вісім на два більше, ніж шість; 2) додатковий; \¥Йаі ~ сіо уои и/апі? що ще ви бажаєте?; ’Ф* йоре іо зее ~ оГ уои сподіваюся частіше бачити вас; и/е за\¥ по ~ оГ йіт ми його більше не бачили; 2. аду (сотр від тисй) 1) більше, ще; тисй ~ значно більше; уои ои^йі іо ^аік ~ вам треба більше ходйти; ~ апсі ~ ще і ще; 2) знову; ще; опсе ~ ще раз; пєуєг ~ ніколи більше; и/е $а\¥ йіт по ~ ми його більше не бачили; < ~ ог Іезз більше чи менше; приблйзно; ійе ~ йе йа8 ійе ~ йе \уапі8 чим більше він має, тим більше йому хочеться; ійе ~ ійе Ьеііег чим більше, тим краще; ~ зо тим паче; йе І8 по ~ його вже немає (в живйх), його не стало.
шогееп [то:'гі:п] п морін, цупка тканйна (для портьєр).
шогеї [то'геї] п бот. 1) зморшок (гриб); 2) чорний паслін.
тогеоуег [то/гоиуо] аду крім того, більш того, до того ж.
тогез ['тоигі:х] п лат. рі звйчаї.
Могезсо [та'гезкои] 1. п (рі Мо-гезсоез [-оих]) 1) мавр; 2) (т.) жарті-влйвий народний танок; 2. ад] мавританський.
Моге$чие [гпа'гезк] 1. п І) мавританський стиль (орнамент); 2) мавританка; 2. ад] мавританський (про архітектуру тощо).
Мог^ап ['то:доп] п ж. і ч. ім'я Мбрган.
тог^ау ['то.деї] п дрібна акула.
тог£еп ['то:доп] п (рі без змін) морген (міра земельної площі).
тог£Іау ['то:діеі] п іст. меч.
тог£ие [тз:д] п фр. 1) морг, покійницька; 2) амер. розм. довідковий відділ, архів (у редакції газети); 3) пиха, гордощі, гордовйтість, зарозумілість.
шогіЬиші ['топЬлпсІ] ад] І) що вмирає, умираючий; 2) перен. що відживає (свій вік).
тогіоп ['топоп] п мін. морібн, димчастий кварц.
Могізсо [та'пзкои] 1. п 1) мо-рйск; 2) мавританський стиль (орнамент); 3) (т.) жартівлйвий народний танок; 2. ад] мавританський.
шогкіп ['то:кіп] п тварйна, що здохла від нещасного вйпадку (від хвороби).
тог1іп£ ['то: 1іі]] п вовна з мертвої вівці.
Могтоп [’то.тпоп] п 1) рел. мормон; 2) (т.) багатоженець.
Могтопізт ['то:топіхт] п рел. мормонізм.
тот [то:п] п 1) поет, ранок; 2) (ійе ~) заст. завтра; ійе ~’з тотіп§ завтра вранці.
Мота ['то:по] п ж. ім'я Мбрна.
тотіп£ ['тз:під] п 1) ранок; іп ійе ~ вранці; оп Мопсіау ~ у понеділок вранці; £оосі ~! доброго ранку!, здрастуйте!; 2) поет, ранкова зоря; ~ 8іаг ранкова зоря Венера; 3) початок; ранній (перший) період; іп ійе ~ оГ ІіГе на початку життя; ~ §о\уп халат; ~ у/аісй мор. ранкова вахта; ~ ргауег ранкова служба, заутреня; ~ іеа ранковий чай; ~ ебіііоп ранкова газета, ранковий вйпуск (газети); ~ реїТогтапсе ранковий (денний) спектакль.
шотіп£-£ІІЇ ['тз:ті]'дій] п заст. подарунок чоловіка дружині вранці після весілля.
тотіп£-£Іогу ['то:під,д1з:п] п бот. 1) березка; 2) кручені паничі, іпомея.
тотіп£-8іскпе88 ['то:ті]'8ікпі$] п нудота і блювання вагітних вранці.
шогпіп£-гі(1е ['то:пп]іаісІ] п поет. ранок.
тогпіп£-і¥аісй ['то.під'^оі{] п мор. ранкова вахта.
топвуапіз ['то:т¥9СІ2] аду поет, рідк. на схід; назустріч ранку.
Могоссап [то'гокоп] 1. п марокканець; марокканка; 2. ад] марокканський.
Могоссо [то'гокои] п геогр. н. Марокко.
тогоссо [то'гокои] п (рі тогоссоз [-оиг]) сап’ян; ~ Ьіпсііп^ сап’янова оправа (книги).
тогоссоеііе [то'гокоиеі] п імітація сап’яну.
тогоп ['то:гоп] п недоумкуватий, слабоумний; ідіот.
шогопйу [тоґгопііі] п недоумство, слабоумство.
шогозе [то'гоиз] ад] понурий, похмурий; відлюдний.
тогозеїу [то'гоизії] аду похмуро, понуро; відлюдно.
Могркеап ['то:Гюп| ад] поет, сонний; дрімотний.
тогрЬете ['то:£ї:т] п лінгв. морфема.
тогріїеііс [то:Теіік] ад] сонний.
МогрЬеиз ['то:Г)и:8] п міф. Морфей.
тогрЬіа ['то.ір] п морфій.
тогрЬіс ['то:Гїк] ад] що стосується форми; морфологічний.
шогрЬіпе ['то:Гі:п] 1. п морфій; 2. у упорскувати морфій.
шогрйшізш ['то:Гїпіхт] п морфінізм; наркоманія.
тогрЬтізі ['то:ГїпізІ] п морфініст.
тогр1юІо£іс(а1) [,то:їо'1оЗзік(оі)] ад] морфологічний; що стосується морфології.
шогріюіодісаііу [\то:Го'1ос1зіко1і] аду морфологічно.
тогрЬоІо^ізІ [то:'Го1осІзі8І] п морфолог.
тогрйоїо^у [тоґїоіосізі] п морфологія.
Моггіз ['топ$] п ч. ім'я Мбрріс; ~ сйаіг велйке крісло з відкидною спйн-кою і подушками, які можна зняти.
тоггіз ['топз] 1. п жартівлйвий народний танець; 2. V 1) танцювати; 2) тікати.
шоггіз-сІапсе ['тзпз'сІа:пз) п жартівлйвий народний танок.
шоггіз-ріке ['топзраїк] п мавританський спис.
шоггоіу ['тогои] п 1) заст. ранок; 2) завтра, завтрашній день; наступний день; и/йаі йаз ійе ~ іп зіоге Гог из? що чекає нас завтра?; 3) час, що настав відразу після події.
Моггу ['топ] п ч. ім'я Мбррі.
Могее [тз:з] п система Морзе; ~ собе азбука Морзе.
тогзе [то:з] п 1) зоол. морж; 2) застібка, пряжка.
тогзеї ['тз:з1] п 1) шматочок, кусочок, скйбочка, грудочка; 2) легка закуска; 3) смачна страва.
Мой [то:1] п ч. ім'я Морт (зменш, від Могіітег, МоПоп).
той [то:1] п 1) заст. смерть; 2) безліч; 3) розм. дівчина; жінка; 4) повія; 5) діал. шкіра здохлої вівці.
тойаі ['то:11] 1. п смертний; людйна; 2. ад] 1) смертний; тап із ~ людйна смертна; 2) смертельний; ~ хуоипсі смертельна рана; 3) нещадний, жорстокий; невблаганний; 4) розм. надзвичайний; страшнйй, страшенний; 5) розм. тривалий, нудний; 3. аду жахлйво, дубке, страшенно.
шойаіііу [тзґіаеіпі] п 1) смертність; 2) смертельність; 3) падіж (худоби); 4) збірн. смертні, людство.
тойаііу ['тз:іой] аду 1) смертельно; 2) дуже сйльно; запекло.
тойаг ['то:Ю] 1. п 1) ступка; ступа; 2) військ, міномет (тж Ігепсй ~); мортйра; ~ тап (^иппег) мінометник; 3) вапняний розчин; будівельний розчин; 2. V 1) військ, обстрілювати з міномета; 2) скріпляти вапняним розчином.
тог
743
тоі
тогІаг-Ьоапі ['то.ЧоЬогсІ] п 1) буд. сокіл; 2) розм. академічна шапочка з плоским квадратним верхом (у англійських професорів та студентів).
тогіагіпз ['то’.іогп]] п військ, мінометний обстріл.
тог^а^е ['гпоідідз] 1. п 1) юр. застава, заклад; 2) заставна, закладна; 2. V 1) юр. заставляти; 2) ручатися (словом тощо)', зв’язувати себе обіцянкою.
тогІ|’а|’еаЬ1е ['то:дісіззЬ1] ад] що може бути взятий у заклад.
шоіїеабее [,ґпо:до'сІзі:] п кредитор по заставній; заставодержатель.
шогізавег, тогідавог ['тоїдкізз, ,то:до'сізз:] п боржник по заставній.
тогіісіап [то:'іі/п] п амер. власник похоронного бюро; трунар.
тогііїегоііз [то:'ІіЬго8] аф смертельний; смертоносний.
тогіШсаОоп [,то:ііб'кеі/п] п 1) приборкання, придушення; утихомирення; ійе ~ оГ іке Ле8й (оГ ійе Ьосіу) умертвіння плоті; 2) принйження; почуття сорому (образи, розчарування); 3) причина приниження (образи, сорому); 4) мед. змертвіння; гангрена; 5) шотл. пожертва на благодійні цілі.
шогШу ['то:1і£аі] V 1) приборкувати, утихомирювати, угамовувати, придушувати (пристрасті, почуття); умертвляти (плоть); 2) принйжувати; ображати; 3) мед. змертвіти; 4) шотл. жертвувати на благодійні цілі.
Моїїішег ['то:1іто] п ч. ім'я Мор-тімер.
тоїїіве ['то:1і8] 1. п тех. паз, гніздо шипа; проріз; 2. V 1) з’єднувати шипом; 2) видовбувати, урізувати стамескою.
ШОҐІІ8ЄГ ['тз:1і8о] п тех. довбальний верстат.
тогітаіп ['то:1теіп] п юр. невід-чужуване право власності на нерухоме майно, що належить установі (церковній, благодійній тощо).
Могіоп ['то:1п] п ч. ім’я Мортон.
шогіиагу ['тзгдиап] 1. п морг, покійницька; 2. аф похоронний.
Мозаіс [тз'гепк] аф бібл. Мойсеїв; ~ 1а\У8 Мойсееві закони.
тозаіс [тз'гепк] 1. п 1) мозаїка; 2) муз. попурі; 3) літ. суміш; 4) монтаж аерофотознімків; 5) мозаїчна хвороба (рослин); 2. аф 1) мозаїчний; 2) сухозлітний (про золото); 3. V викладати мозаїкою; виконувати мозаїчну роботу.
Мо5со^¥ ['гпззкои] п геогр. н. м. Москва.
Мо$е [тоиг] п ч. ім’я Моуз (зменш, від М08Є8).
Мо8е11е [тои'геї] п 1) геогр. н. р. Мозель; 2) мозельвейн (вино).
Мо$е$ ['тоихіг] п ч. ім’я 1) Моузіс, Мозес; 2) бібл. Мойсєй; перен. зако
нодавець; 4 ~ Ьазкеї плетене дитяче ліжко.
товеу [’тоигі] у амер. розм. 1) забиратися, ітй геть; 2) ітй, човгаючи ногами.
Мозкуа [тзз'куа:] п геогр. н. р. Москва.
Мозіет ['тзгіет] 1. п мусульманин; мусульманка; 2. аф мусульманський.
товдие [тззк] п мечеть.
тоздиііо [тзз'кіїои] п (рі то8-циііоез [-оиг]) 1) комар; 2) москіт; 4 ~ Ьоаі мор. торпедний катер.
шоздшіо-Ьаг [тзз'кіїоиЬа:] п амер. протимоскітна сітка.
Мовдиііо Соазі [таз'кіїїои'коизі] п геогр. н. Москітовий берег.
тоздиііо-сгаІЇ [тз8 'кі ііоикга:Н] п мор. торпедний катер; збірн. торпедні катерй.
то^циіІо-ПееІ [то8'кі:1ои£1і:1] п мор. флот малотоннажних суден, «москітний флот» (торпедні катери).
то8чиі<о-пе< [тоз'кі.іоипеї] п сітка від комарів (москітів); накомарник.
Мо$$ [тз8] п ч. ім’я Мос (зменш, від МО8Є8).
то88 [тз8] 1. п 1) бот. мох; 2) плаун; лишайник; 3) торфове болото; 2. у 1) заростати мохом; 2) покривати мохом.
то88-Ьаск ['тззЬгек] п 1) розм. мешканець півдня, що ухилявся від служби в армії (під час громадянської війни в Америці); 2) розм. старомодна людйна; запеклий консерватор; ретроград; 3) американський оселедець.
шо88-Ьеггу ['тз8,Ьеп] п бот. жура-влйна, клюква.
то88-£го\¥іі ['тзздгоип] аф 1) порослий мохом; 2) перен. застарілий, старомодний.
шо$$-1іа£ ['тззЬгед] п торфова яма.
Ш088ІПЄ88 ['тз$іт$] п моховйтість; пухнатість.
ШО88-ГО8Є ['тзз'гоиг] п бот. мускусова троянда.
то88-ігоорег ['тз8,1ги:рз] п розбійник, бандйт.
то88у ['тозі] аф 1) моховитий; вкрйтий мохом; 2) пухнастий; 3) бо-лотйстий; багнйстий.
тозі [тоизі] 1. п найбільша кількість; більша частйна; ~ оГ ійе ііте більша частйна часу; ~ оГ ійет більшість з них; 2. аф (зир від тапу і тиск) найбільший; іп ~ са8Є8 у більшості вйпадків; ~ реоріе більшість людей; аі ~ найбільше, максимально; Гог Ійе ~ рап головнйм чйном; 3. аду (зир від тиск) 1) більш за все, найбільше; у/йаі ріеазед те ~ що мені найбільше сподобалося; 2) надто, надзвичайно, найвйщою мірою; дуже; ~ сепаіпіу напевно; ійе ріау \уаз ~ £гірріп£ п’єса була дуже захоплююча; 3) для утво
рення найвищого ступеня багатоскладових прикметників і прислівників'. Ійе ~ Гатоиз найславетніший; ійе ~ дап-£егои8 найнебезпечніший; Ійе ~ асси-гаїеіу найточніше.
шозіїу [’тоизіїї] аду головнйм чйном, здебільшого; звичайно; Іо Ье ~ оиі майже не бувати вдома.
Мозиі ['тоизої] п геогр. н. м. Мо-сул.
тої [той] п фр. дотеп; дошкульне слово; ~ ]изіе точний вйслів.
тоїе [тоиі] 1. п 1) пилйнка, по-рошйнка; 2) заст. цяточка; іо 8ее ійе ~ іп ійу Ьгоїйег’з еуе а) бібл. бачити сучок в оці брата свого; б) бачити лише чужі недоліки; 2. V розм. їздити на автомобілі.
тоїеі [гпои'іеі] п мотель; готель для автотурйстів; автопансіонат.
тоіеі [тои'іеі] п муз., церк. мотєт, спів.
шоіЬ [тоО] п ент. 1) міль; 2) метелик (нічнйй).
шоіЬ-ЬаІІ ['то0Ьо:1] 1. п антиміль; нафталінова (камфорна) кулька; 2. V ставити на консервацію.
тоііі-еаіеп ['то0,і:1п] ад] 1) поїдений міллю; 2) старйй, застарілий; зношений.
шоіЬег ['тлдо] 1. п 1) мати, мама, матуся; ехресіапі - майбутня мати; (?иееп М. королева-вдова; М.’з сіау амер. день матері (друга неділя травня); 2) початок, джерело; - оГ аіі уісєз джерело усіх пороків; 3) інкубатор; 4) хім. маточний розчин; ~ Ьее бджолйна матка; ~ сеіі біол. матерйнська клітйна; ~ соипігу а) батьківщйна, вітчйзна; б) метрополія (стосовно колоній); ~’з йеір хатня робітнйця, нянька; ~ іоує матерйнська любов; ~ тІ88і1е ракета-носій; ~ 8Йір мор. а) плавуча база; б) ав. лі-так-носій; в) космічний корабель-но-сій; - іоп^ие а) рідна мова; б) лінгв. прамова; ~ ігее насінник, насіннєносець; ~ \уіі природний розум; здоровий глузд; кмітлйвість; - пакесі голий, у чому мати народила; 2. у 1) ставитися по-матерйнському; охороняти; пестй-ти; 2) усиновляти; брати на виховання; 3) вигодовувати (тж ~ ироп); 4) рідк. бути матір’ю, народйти; іо ~ 8іх сйіїсігеп народйти шестеро дітей; 5) породжувати, викликати до життя; 6) визнавати себе матір’ю; 7) припй-сувати матерйнство; 8) визнавати себе автором; 9) припйсувати авторство (комусь — оп, ироп).
шойїег-сішгсії ['тлдоІ/о:і/] п 1) кафедральний собор; 2) церква, від якої відокремилися інші церквй.
тоійегсгай ['тлдокга:£і] п 1) уміння виховувати дітей; 2) навчання догляду за дітьми.
шоіЬегІюоіі ['тлдайисІ] п матерйнство.
тої
744
той
тоікегіпз ['тлдопі]] п 1) материнське піклування; материнська ласка; 2) звйчай відвідувати батьків і дарувати їм подарунки в четверту неділю посту; 4 М. 8ипбау церк. четверта неділя посту.
тоїЬег-іп-Іалу ['тлдзгтЬ:] п (рі тоіЬег$-іп-1а\у) 1) теща; 2) свекруха.
тоіЬегІаші [тлдзігепсі] п батьківщина, вітчизна.
шоіііегіезд ['тлдзіїз] асі] що не має матері.
іїіоПіеіііке ['тлдаїаїк] 1. асі] подібний до матері; 2. аду як мати, по-материнському.
тоійегіу ['тлдаїї] 1. асі] материнський; 2. асіу по-материнському.
тоійег-оГ-реагІ ['тлдогау'рз:!] 1. п перламутр; 2. асі) перламутровий.
шоНіег-оМ1іоіі$ап(і$ ['тлдогзу-'баигапсІг] п бот. 1) дикий льон; 2) ломикамінь.
тоіЬег-оҐ-іЬуте ['тлдагоу'іаїт] п бот. чебрець.
тойіеґ$-іп-кп¥ ['тлдахтіо:] рі від тоШег-іп-1ау/.
тоіЬепуогі ['іплд0№:1] п бот. собача кропива.
тоіЬегу ['тлдзп] ад] перестдяний; з осадком; запліснявілий, цвілий.
тоіЬу [ тобі] асі] 1) поїдений міллю; 2) що кишить міллю.
тоііҐ [тои'гі:Г] п фр. 1) основна тема; головна думка; 2) лейтмотив (музичного твору тощо); 3) оздоблення з мережива (на сукні).
шоіііе [’тоийі] асі] біол. рухливий.
тоіііііу [той41110] п біол. рухливість.
тоііоп [’тои/п] 1. п 1) рух; іп ~ в русі, рухаючись, на ходу; 2) хід (машини); 3) жест, рух тіла; 4) спонука; 5) пропозиція (на зборах); 6) юр. клопотання; 7) випорожнення; 8) рі кал; 9) механізм; 10) заст. маріонетка; 11) вистава маріонеток; ~ рісшге а) кінофільм; б) кіно, кінематографія; 2. у 1) показувати жестом (знаком); йе ~есі те іо а 8еаі він жестом запросив мене сісти; 2) заст. внести пропозицію.
шоііопаї ['тоирпі] асі] руховий; що стосується руху.
тоііопіезд [їпои/пііз] ад] нерухомий, без руху; у стані спокою.
тоііуаіе ['тоиііуей] у 1) спонукати; 2) часто разз. мотивувати.
шоііуаіюп [,тоиіі'уеі/п] п 1) спонука, спонукання; 2) мотивування; викладення мотивів.
іпоііує [ 'тоиііу] 1. п 1) мотив, прйвід; спонука; 2) основна тема; лейтмо-тйв; 2. ад] 1) рушійний; ~ рои/ег (Гогсе) рушійна сйла; 2) руховйй; 3) спонукальний; 3. у 1) спонукати; 2) бути мо-тйвом (причйною); 3) перев. разз. мотивувати.
тойуе1е88 ['тоиііуіів] асі] безпідставний, невмотивбваний.
тойуііу [тоиЧіУій] п фіз. рушійна сйла; кінетйчна енергія.
тоііеу ['тоНі] 1. п 1) попурі; усяка всячина; 2) іст. блазенський костюм; 3) блазень; дурень; 2. асі] 1) різнобарвний, строкатий; картатий; 2) різнорідний, різноманітний.
тоіотеіег [тоиЧотіїз] п тех. лі-чйльник обертів, тахометр.
іііоіог ['тоиіз] 1. п 1) двигун; мотор; )еІ ~ реактйвний двигун; 2) електродвигун (тж еіесїгіс ~); 3) (скор. від тоіог саг) автомобіль; 4) (скор. від то-іог Ьоаї) моторний човен (катер); моторне судно; 5) анат. руховйй м’яз; 6) анат. руховйй нерв (тж ~ пєгує); 7) рі амер. розм. акції автомобільних компаній; 2. ад] 1) рушійний; 2) фізл. моторний, руховйй; ~ пєгує руховйй нерв; 3) моторний, автомобільний; ~ ігапзроП автотранспорт; ~ Ьісусіе, ~ Ьіке а) мотоцйкл; б) мопед; ~ Ьоаі моторний човен; моторний катер; моторне судно; ~ Ьи$ автобус; ~ саг а) (легковйй) автомобіль; б) амер. моторний вагон (електропоїзда, трамвая); ~ сусіе мотоцйкл; ~ бупато (ееп-егаїог) мотбр-генератор; ~ еипЬоаі військ, артилерійський катер; ~ Іоггу вантажний автомобіль; ~ оіі моторне пальне (мастйло), автотранспортне ма-стйло; ~ рІои^Ь самохідний плуг; ~ гасіп§ спорт, автомобільні перегони; ~ гаїїу (піп) автомобільний пробіг, ралі; ~ 8СОО1ЄГ скутер; ~ 8Йір теплохід; ~ зИоу/ автомобільна вйставка; ~ 8Іеі§й мотосани, аеросани; ~ 8рігй автомобільний бензйн; рідке пальне; ~ ігиск вантажний автомобіль; ~ уєйісіє автомобіль; ~ УЄ88ЄІ теплохід; 3. у 1) їхати (їздити) на автомобілі; 2) везтй на автомобілі; Ю ~ 8гпЬ. йоте відвезтй когось на автомобілі додому.
шоіогаііег ['тоШ0,геіІ0] п зал. ав-томотрйса.
шоіог-ЬашШ ['тоиІо.ЬгепсІїІ] п бан-дйт, якйй використовує під час злочинів автомобіль.
шоіог-Ьоаііпз ['тоиіо,Ьоиіп]] п 1) прогулянка на моторному човні (катері); 2) моточовновйй спорт; 3) рад. перешкоди, що нагадують шум мотора.
тоІог-Ьогпе ['тоиЬЬо:п] ад]що перевозиться на автомобілях.
шоіогсасіе ['тоиіакеїсі] п амер. 1) автоколона; колона автотранспорту; 2) кортеж автомобілів; 3) військ. парад мотомеханізбваних військ.
шоіог-сусіе ['тоШ0,8аік1] у 1) во-дйти мотоцйкл; 2) займатися мотоциклетним спортом.
шоіог-сусіізі ['тоиі9,8аік1і8і| п мотоцикліст.
іпоіог-(Ігаі¥і) ['тоиІасІгз:п] ад] на механічній тязі; причіпнйй.
тоїог-дгіуеп ['тоиІз,сІпуп] ад] з прйводом від двигуна.
тоїог-дгіуег [’тоиїз.сігаїуд] п шофер.
тоїогдготе ['тоиїздгоит] п автодром; мотодром.
тоіогей І'тоиОсі] ад] з мотором, моторний; забезпечений двигуном; що має мотор.
тоіогедисег ['тоиІоип,сІ]и:80] п ел. редукторний електродвигун.
тоіог-Гие! ['тоиїз^изі] п моторне пальне.
шоіогіаі [тои'Ю:п9І] див. тоїогу.
тоіогіпд ['тоиїзпт]] п 1) автомобільна справа; 2) автомобільний спорт; Іо £0 іп Гог ~ займатися автомобільним спортом.
шоіогізі ['тоиі0п$і] п автомобіліст.
іпоіогігаііоп [,тоиі0гаі'геі/п] п моторизація; електрифікація.
шоіогіхе ['тоиіагаїг] V електрифікувати.
тоІогІ2Є(1 ['тоиіагаїхсі] ад] військ. моторизований; ~ Гогсе моторизовані війська; ~ іпГапігу мотопіхота.
тоіог-тап ['тоиізтаеп] п (рі то-іог-теп [-теп]) вагоновод; водій (автобуса); машиніст (електропоїзда).
тоіог-орегаіе<1 ['тоиіо'орзгеїіісІ] див. тоіог-сігіуеп.
тоіог-гоад [ 'тоиіогоисі] п автострада, автомагістраль.
шоіог-зегуісе ['тоиіз'загуїз] п автомобільне сполучення, автотранспорт.
шоіопуау ['тоиїзигеї] п автомагістраль.
шоіогу ['тоиіап] ад] рушійний; що спричйнює рух.
тоПе [тої] п амер. розм. зелений «острів», невелйкий гай у преріях.
тоНІе ['той] 1. п 1) цятка, плямочка; 2) плямйсте забарвлення; 3) текст. тканйна в дрібну мушку; 4) текст, тканйна з різнобарвної (набивної) рівнйці; 2. у цяткувати; мережити; покривати різнобарвними цятками (плямочками).
шоНІесІ ['тоїісі] ад] 1) крапчастий; рябйй; поцяткований; 2) мет. поло-вйнчастий (про чавун); 3) чубарий, у яблуках (про коней, собак).
тоїіо ['тоїои] п (рі тж тоНое8 [-оиг]) 1) девіз, гасло; 2) епіграф; 3) муз. головна тема (тж ~ ійете).
тоКоегі ['тоїоисІ] ад] що має девіз (напис, епіграф).
тоисйоіг [тиґ/^а:] п фр. носова хусточка.
тоие [ти:] п фр. невдовблена (зневажлива) гримаса.
тоиіїїоп ['ти:ГЬп] п зоол. муфлон, тоиіаве [ти:'1а 13] п фр. муляж.
тоиМ [тоиід] 1. п 1) цвіль, пліс
той
745
той
нява; 2) розпушена земля; 3) перегній, гумус; 4) поет, земля, ґрунт; 5) поет. могйла; 6) поет. прах; 7) мет. ливарна форма, виливниця; 8) виливок; 9) форма; лекало; шаблон; 10) друк, матриця; 11) буд. опалубка для бетону; 12) перен. характер; реоріе оГ а зресіаі ~ люди особливого складу; 2. V 1) пліснявіти, покриватися цвіллю; 2) перен. залишатися без ужитку; 3) відливати у форму, формувати; 4) робйти по шаблону; 5) створювати; 6) насипати землю; засипати землею; □ ~ ир підгортати, підсипати.
шоиМ-ЬоапІ ['тоиІсіЬзгсІ] п с. г. по-лйця плуга.
тоиШед ['тоиісіісі] аф відлйтий у формі; відформований; фасонний.
тоиШег ['тоиІсЬ] 1. п 1) ливарник; формувальник; 2) перен. творець; 3) тех. стіл для формування; 2. V 1) розсипатися, руйнуватися (тж ~ а\уау, ~ сіо\¥п); 2) перен. розкладатися; 3) байдикувати.
шоикііпезз ['тоикіїпіз] п пліснява.
тоикНіц’ ['тоиісіп]] п 1) тех. формування, відливання; 2) архт. ліпне оздоблення; 3) багет; 4) с. г. підсипання, підгортання.
шои1(Ііп£-Ьоаг(І ['тои1с!п]Ьо:с1] п дошка (стіл) для розкачування тіста.
тоиШу ['тоикії] 1. п мор. розм. міна; торпеда; іо здиігі а ~ випускати торпеду; 2. ад] 1) зацвілий, запліснявілий; 2) перен. застарілий; старомодний; 3) розм. кепський; І Гееі ргеїіу ~ я кепсько почуваю себе.
тоиііп [тиґігет]] п фр. геол. глетчерний млин.
тоиііпеї ['ти:1шеі] п тех. турнікет; коловорот, кбрба.
тоиіі [тоиіі] 1. п линяння (птахів); 2. V линяти (про птахів).
тонші [таипд] 1. п 1) насип, вал; 2) могйльний горбок; курган; 3) пагорб; 4) держава (емблема); 2. V 1) насипати пагорб; 2) споруджувати насип.
Мошіі [таипі] п (скор. Мі.) гора; Мі. Аійоз Афбн(-гора); Мі. Еуєгєзі гора Еверест.
іїіошгі [таипі] 1. п 1) кінь (верблюд, мул) під сідлом; 2) велосипед; 3) сходження (альпінізм); 4) установка, станок (для гармати); 5) картон (полотно), на якому наклеєна карта (картйна); 6) оправа (каменя); 7) стенд (на виставці); 8) заїзд; 9) пагорб; узвйшшя, височина; горбок; поет. гора; 2. V 1) підніматися, сходити, залізати; Іо ~ а ЬіП зійтй на гору; іо ~ Ійе зіаігз піднятися сходами; 2) (оп, ироп) ставити на узвйшші; 3) установлювати, монтувати; 4) вставляти (в оправу); Іо ~ ]е\уеІ8 вставляти коштовні камені в оправу; 5) підвйщуватися, зростати; Ійе ЬіП ~есі Ю Іеп сіоііагз ра
хунок зріс до десятй доларів; 6) сідати (на коня, на велосипед); іо ~ а йогзе сідати верхи на коня; ~! на коней!, сідай!; 7) посадйти (на коня, на велосипед); 8) бути озброєним; 9) оформляти (спектакль); 10) ставити (п'єсу); 11) надіти на себе і демонструвати (одяг); іо ~ ап аііаск організувати атаку; Ю ~ ^иагсі стояти на посту.
шошіїаіп ['таипііп] 1. п 1) гора;
2) купа, безліч, маса, сйла; а ~ оГ сІеЬіз безліч боргів; іо таке а ~ оиі оГ а тоїейііі робйти з мухи слона, перебільшувати; 2. аф гірський; 4 ~ а$й бот. горобйна звичайна; ~ сіе\у розм. шотландське віскі; ~ Пах мін. гірський льон; ~ £оаі снігова коза; ~ зіскпезз мед. гірська хвороба.
тоипіаіпеег [, таипії'то] 1. п 1) альпініст; 2) горянин, горець; 2. V лазити по горах; сходити на гори.
тошііаіпеегіпз [, таипії 'піаггд ] п альпінізм.
тошіІаіп-1іІ£Ь ['таипіт'йаі] аф дуже високий.
тоїтіаіпоиз ['таипііпоз] аф 1) го-рйстий, гірський; 2) величезний; здоровенний.
тоїтіаіп-зісіе [ 'таипііпзаісі] п гір-ськйй схил.
тошіїаіпу ['таипіїт] аф гірськйй, горйстий.
тошіїапі ['таипіапі] п клей (для наклеювання фотографій на картон).
тоипіеЬапк ['таипІіЬгеі]к] 1. п 1) лікар-шарлатан; 2) обманщик, ду-рйсвіт, шахрай; 3) блазень; 2. V обманювати, шарлатанити, шахраювати.
тошііесі ['таипіїсі] аф 1) кінний; ~ роїісе кінна поліція; 2) установлений; змонтований; складений; 3) вставлений в оправу (рамку тощо); ~ £ет коштовний камінь в оправі; 4) що знаходиться на узвйшші; 5) моторизований; що перевозиться (пересувається) на автомашйнах; ~ аііаск атака танків і мотопіхоти.
їпошііег ['таипіа] п 1) монтажник; 2) складальник; установник.
іпошіііе ['таипії] п канад. розм. поліцейський (з кінної поліції).
тошіїіпз ['таипііі]] п 1) установлення; складання, монтаж; 2) тех. з’єднання; 3) підставка; цоколь; рама; станйна; 4) рі арматура; приладдя; 5) посадка на коня (в машйну); 6) посадка морського десанту; 7) оправа.
іпошііу ['таипії] див. тоипііе.
тоит [то:п] V 1) оплакувати; сумувати; 2) носйти траур; 3) воркувати (про голубів).
тоигпег ['то:по] п 1) присутній на похороні; 2) плакальник; 3) амер. грішник, якйй розкаюється.
тоигпґїі] ['тз:п£и1) аф сумнйй, смугнйй, похмурий.
тоитГиІІу ['то:пйі1і] асіу сумно, скорботно; журно; похмуро.
тоитіпз ['тз:піі]] п 1) сум, горе, скорбота; 2) плач, ридання, голосіння; 3) траур, жалоба; ~ соасЬ катафалк.
тоитіп£-Ьап(І ['то:ті]ЬаепсІ] п траурна пов’язка, креп (на рукаві).
тоитіп£-рарег ['то:піі],реірз] п поштовий папір з траурною обвідкою.
тоизе І [таиз] п (рі тісе) 1) зоол. мйша; 2) пестл. мйшка; 3) боязка людйна; 4) розм. синець; 5) мор. мусінг;
аз циіеі (8ІІ11) аз а ~ тйхий, як мйшка.
тоизе II [таиг] V 1) ловйти мишей; оиг саі ~8 \¥ЄІ1 наш кіт добре ловить мишей; 2) вишукувати, вистежувати; 3) мор. накладати найтов, принайтовити.
шоизе-соїоиг ['таиз.кліо] 1. п мй-шачий колір; 2. аф мйшачого кольору.
тоизе-соїоигесі ['таиз,кл1осІ] аф мйшачого кольору.
тоизе-сіип ['таизсілп] див. тоизе--соїоиг.
тоизе-коіе ['таизЬоиІ] п мйшача нірка.
тоизекіп ['таизкіп] п мишеня.
тоизег ['таизо] п 1) мишолбв; 2) той, хто любить винюхувати (вистежувати).
шои$е-$І£Ііі ['таиззаіі] п розм. короткозорість.
шоизеіаіі ['таизіеіі] п бот. мйша-чий хвіст.
шоизеїгар ['таизіггер] п 1) мишоловка; 2) військ, оточення, «котел»; 3) військ, розм. підводний човен.
шои$іп£ ['таизп]] 1. п 1) ловля мишей; 2) мор. найтов; 2. аф 1) що полює на мишей; 2) надто цікавий; пронозливий.
шоивдиеіаіге [,ти:зкі'іЄ9] п фр. мушкетер.
шоиззе [ти:з] п фр. кул. мус.
тоивзеїіпе ['ти:з!і:п] п фр. текст. муслін.
тоизіасЬе [тоз'їа:/] п вуса; вус; оісі ~ ветеран, бувалий солдат.
тоизіасЬесі [тоз'їа./і] аф з вусами, вусатий.
тоизу ['тайзі] 1. п мйшка; мишеня; 2. аф 1) мйшачий; мйшачого кольору; 2) з мйшачим запахом; 3) боязкий, тйхий, лагідний; 4) що кишйть мйшами.
тоиШ [таиО] 1. п (рі тоиїйз [таидг]) 1) рот; вуста; Ггот ~ ю ~ з вуст у вуста; ю сіозе (іо зйиі) опе’з ~ замовкнути; 2) їдець; утрйманець; іо Геесі зіх ~8 годувати шістьох; 3) отвір, вйхід; 4) тех. вихіднйй патрубок; розтруб; 5) шййка (пляшки); 6) вхід (до гавані, печери); 7) гйрло (ріки); 8) військ. дуло; 9) гримаса; іо таке ~з кривлятися, робйти гримаси; 10) розм. нахабство; 2. г 1) говорйти урочйсто; 2) декламувати, говорйти гучно й виразно;
той
746
тис
3) хапати губами (ротом); 4) кривлятися, робйти гримаси; 5) впадати, вливатися (про річку)', 6) привчати коня до вуздечки.
шоиіЬег [’таидз] п 1) пишномовний промовець (оратор); 2) хвалько.
тоиіЬ-ШІіпб ['таи0,Шіі]] аф пихатий, бундючний.
тоиіЬ-йіепсІ ['таиО&епсІ] п удаваний друг, друг на словах.
тоиіЬйіІ [ таиОГиІ] п 1) повний рот (чогось); 2) ковток; шматок; 3) невелика кількість, трошки; шматочок; скибочка; 4) розм. важко вимбвлюване ім’я (слово тощо)', 4 (о зау а ~ амер. сказати щось важливе (надзвичайне).
тоиіЬ-£а|» ['таи0дгед] п ротороз-шйрювач.
тоиіЬ-Ьопоиг ['таи0,опо] п лестощі.
тоиіЬ-ог^ап ['таи0,з:дзп] п 1) сопілка; 2) губна гармошка.
тоийіріесе ['таи0рі:з] п 1) мундштук; 2) рупор; глашатай; виразник (інтересів тощо)', 3) промовець (від групи)’, 4) мікрофон; 5) амер. адвокат у карних справах.
шоиіЬ-хуазЬ ['таиОхуз/] п зубнйй еліксйр; полоскання для рота.
тоиіЬу ['таибі] ад] 1) пихатий, пишномовний; 2) балакучий, багатослівний.
шоуаЬіШу [,пш:у0'Ьі1ііі] п 1) рух-лйвість; 2) рухомість.
шоуаЬІе ['ти.УоЬІ] ад] 1) рухомий; пересувнйй, переноснйй; портатйв-ний; розбірнйй; 2) рухомий (про майно)', 3) перехіднйй (за часом).
шо¥аЬ1епе$$ ['тшузЬІпіз] див. тоу-аЬіІііу.
тоуаЬІез ['ти.уоЬІг] п рі рухоме майно (особл. меблі).
тоуе [ти:у] 1. п 1) рух; зміна місця; оп (Ье ~ у русі; на марші; на ходу; іо таке а ~ іохуапіз зтЬ., зтіЬ. рушити (кйнутися) до когось, чогось; іі’з ііте іо таке а ~ час вирушати; 2) хід (у грі); таіе іп Гоиг ~з мат за чотйри ходи; іі із уоиг ~ ваш хід; 3) військ. перекидання, пересування; 4) вчйнок; крок; акція; іо таке іЬе Гігзі ~ іоу/агсіз реасе зробйти перший крок до при-мйрення; 5) переїзд (на іншу квартиру); 6) пропозйція; 2. V 1) рухати, пересувати, переміщати; іо ~ ігоорз перекидати війська; 2) рухатися, пересуватися, перемішатися; іо ~ циіскіу (зіохуіу) рухатися швйдко (повільно); іо ~ іо апоіЬег зеаі пересісти на інше місце; іЬе ЕагіЬ -з гоипсі іЬе 8ип Земля обертається навколо Сонця; іо ~ іпіо іоу/п переїхати до міста; 3) ворушйти; рухати; іо ~ опе’з Іірз ворушйти губами; 4) ворушйтися; сіоп’і ~! стій!, ні з місця!; 5) робйти хід, ходйти (у грі); іо ~ а ріесе зробйти хід (фігурою) (про шахи); 6) діяти, вживати заходів; при
водити в рух; 7) маніпулювати; управляти; 8) розвиватися (про події); 9) ітй, просуватися; ту аїїаігз аге тоу-іп£ хуєіі у мене справи йдуть добре; 10) бувати (десь); 11) хвилювати, зворушувати; іо ~ зтЬ. бееріу глйбоко схвилювати когось; 12) бути спонукуваним; 13) спонукати, примушувати; іо ~ зтЬ. іо сіо зтіЬ. спонукати когось робйти щось; 14) доводити (до певного стану); іо ~ зтЬ. іо аодег розсердити когось; 15) вносити (пропозицію); робйти заяву; іо ~ а гезоіиііоп вносити резолюцію; 16) клопотатися, прохати; 17) примушувати діяти; 18) продавати; 19) продаватися, мати попит; іЬіз агіісіе із поі тоуіпв цей товар погано йде; 20) піднімати (заколот}; провокувати (війну); □ ~ аЬоиі а) переходити, переїжджати з місця на місце; б) переносити, перевозити, переставляти з місця на місце; ~ а1оп& ітй далі; ~ азіде а) відсуватися, відходити вбік; відхилятися; б) відсувати; ~ ахуау а) від’їжджати; б) відсуватися; в) відсувати; ~ Ьаск а) відходити, відсуватися, подаватися назад; б) відсувати, переставляти назад; ~ (іохуп а) опускатися, спускатися; б) опускати, спускати; ~ Гопуагд рухатися (просуватися) уперед; ~ іп а) в’їжджати (у квартиру); б) входити, заходити (у зал); в) всувати; ~ оГТ а) ітй геть; відходити; від’їжджати; іЬе ігаіп із шоуіпй ой* поїзд відходить; б) відсувати; ~ оп ітй далі, продовжувати рух; ~ оп! проходьте!, не затрймуйтеся!; ~ оиі виїжджати (з квартири); ~ оуєг відсунутися, відсто-ронйтися; ~ гоипсі а) обертатися, повертатися назад; б) обертатися (навколо себе); в) крутйти, обертати; ~ ир а) підсунутися; б) підсунути; в) просунути; іо Ье -сі ир одержати підвйщення; 4 іо ~ Ьоизе переїхати на іншу квартйру (в інший будйнок); іо ~ Ьеауеп апсі еагіЬ зробйти все можлйве, докласти усіх зусйль.
тоуеаЬПііу [,ти:уо'Ьі1іІі] див. гпоу-аЬіІііу.
тоуеаЬІе ['гпшуоЬІ] див. тоуаЬІе.
тоуеіе$$ ['тшуііз] ад] нерухомий; застйглий; ~ соипіепапсе байдужий вй-раз облйччя.
тоуетепі ['тшупюпі] п 1) рух; переміщення, пересування; 2) військ, перекидання, марш; 3) переїзд, переселення; 4) жест; рух тіла; 5) хід (годинника тощо); 6) рі дії; 7) діяльність, рух; реасе ~ рух прихильників мйру; 8) течія, напрям; 9) розвиток дії (сюжету); 10) муз. темп, ритм; 11) частйна (музичного твору); 12) пожвавлення; 13) зміна в цінах; 14) фізл. акт дефекації.
шоуєг ['тигуо] п 1) рушійна сйла; 2) ініціатор, автор (ідеї); той, хто вносить пропозйцію.
ШОУІе ['ґПШУі] п розм. 1) фільм, кі-нокартйна; 2) (іЬе ~з) рі а) кіно;
б) кінопромисловість; 3) тж рі кінотеатр; - зіаг кінозірка; ~ Ьоизе розм. кінотеатр.
тоуіе-£оег ['ти:уі,дои0] п розм. кіноглядач, любйтель кіно.
тоуіетакег ['ти:уі,теік0] п кіно-промислбвець.
тоуіез ['тшуіг] п військ, розм. про-жекторйст.
шоуіеіопе ['тиіУйоип] п звуковйй фільм.
тоуіп£ ['ти:Уіі]] 1. п переміщення, пересування; 2. ад] 1) зворушливий, хвилюючий; 2) рушійний; що рухає (надає руху); 3) що рухається; рухлй-вий; переноснйй; 4 ~ рісіигез кіно; ~ зіаігсазе ескалатор.
шоуіпдіу [ти:уіі]1і] аду зворушливо, хвилююче.
тоуіп^пезз ['ти:уц]Ш8] п зворушливість.
тоуіпв-оії ['ти:уід '□:{] п військ, початок руху (маршу).
тоуіоіа [,ти:уі'оиІ0] п кін. мувібла, звукомонтажний апарат.
пилу І [таи] 1. п гримаса; кривляння; 2. V кривлятися.
пилу II [той] 1. п 1) скйрта, стіг; 2) сіннйк; 2. V скиртувати, стогувати.
пилу III [той] V (разі тоу/есі; р.р. тохуесі, тохуп) 1) косйти, жати; 2) призводити до велйких втрат; косйти (про епідемію тощо).
пилуЬигп ['тоиЬзгп] 1. п с. г. самозаймання сіна; 2. V самозайматися (про сіно в стогах).
тохуЬигпі ['тоиЬо:пі] аф с. г. перегорілий (про сіно).
ішлуєг ['тоиз] п 1) косар; 2) косарка; жниварка, жатка.
пилуіпз ['тоші]] п 1) косовйця; косіння; ~ ііте сінокіс; 2) укіс; 3) рі скошена трава.
пилуіпв-тасЬіпе [тоиідтзДіт] п косарка; жниварка, жатка; сінокосарка.
тохуп [тоип] р.р. від тоху III.
тоха ['токзо] п 1) бот. китайський полйн; 2) мед. вата для припікання шкіри.
Моу [тої] п ч. ім'я Мой (зменш, від Мозез).
Моуез [тоїг] п ч. ім'я Мойз.
Моуга І'тоюго] п ж. ім'я Мбйра.
Моузе [тоїг] п ч. ім'я Мойз.
МогатІЖріе [,тои2от'Ьі:к] п геогр. н. Мозамбік.
Мг. ['тізіо] п (скор. від Мізіег) містер, пан; Мг. Вгохуп містер Браун; Мг. Зесгеїагу пан секретар.
Мгз. ['ті8і2] п (скор. від Мізігезз) місіс, пані; Мгз. Вгохуп місіс Браун.
ти [тій:] п рад. коефіцієнт підсй-лення.
тисЬ [тлі/] 1. п багато чого; іЬеге із ~ (о Ье сіопе багато (чого) треба зробйти; 2. аф (сотр тоге, зир тозі) багато; ~ ііте багато часу; Ьоху
тис
747
тиі
скільки?; Ьо\¥ ~ Нте до уои пеед? скільки часу вам потрібно?; йо\у ~ із к? скільки це коштує?; аз ~ стільки ж; Пуісє аз ~ удвічі більше; 3. аду {сотр тоге, зир тозі) 1) дуже; І ат ~ оЬІі^ед іо уои я дуже вдячний вам; 2) значно; ~ Ьеиег значно краще; 3) майже, приблизно; ~ (аЬоиі) ійе зате майже те саме; майже такий самий; < зо ~ іЬе Ьеііег (ійе \¥огзе) тим краще (гірше); поі ~ ні в якому разі; іі Іеауез ~ іо Ье сіезігесі це залишає бажати кращого; аз ~ а§аіп ще стільки ж; поі ~ оГ а іеасйег дуже посередній учйтель (викладач); поі іо Ье ~ іо Іоок аі не відзначатися привабливою зовнішністю (нема на що дивйтися).
шисЬІу ['тлі/11] асіу жарт, дуже, надзвичайно.
ітісіїазе [ 'т]и:зі1ісІз] 1. п 1) слиз; 2) рослйнний клей; гуміарабік; 2. V склеювати; наклеювати; приклеювати.
тисіїазіпоиз [,тіи:$і'квсізіп95] асі] слизйстий; клейкйй, в’язкйй.
тиск [тлк] 1. п 1) гній; гноївка; 2) перегній, гумус; 3) розм. погань, мерзота; 4) гірн. непрйбрана у вйробці порода; 5) с. г. відвал; іо піп а ~ розм. шаленіти; 2. V 1) угноювати; 2) чйстити (прибирати) гній; 3) бруд-нйти; псувати; 4) гірн. прибирати (відкидати) породу (в шахті); □ ~ аЬоиі (агоипсі) розм. тинятися, вештатися.
шискег ['тлка] 1. п 1) розм. тяжке падіння; перен. велйка невдача; іо соте а ~ потрапити в біду; зазнати невдачі; 2) розм. брутальна людйна; хам; селюк; 3) амер. розм. фанатик; бузувір; 4) лицемір; 5) гірн. прибиральник породи, відкатник; 2. V 1) потрапити в біду; зазнати невдачі; 2) пропустйти (прогавити) (можливість); 3) діал. на-копйчувати; робйти запаси.
шискіе ['тлкі] 1. п заст. велйка кількість; 2. асі] велйкий.
шиск-гаке ['тлкгеїк] 1. п 1) граблі для гною; 2) любйтель копатися в скандальній хроніці і вбачати погані мотйви вчйнків; 2. V 1) розгрібати бруд; 2) ревно розслідувати і викривати темні махінації.
шиск-гакег ['тлк,геіка] п 1) любйтель сенсаційних викриттів; 2) розгрібай бруду; викривач темних махінацій (чиновників і політиканів).
тисЬуогт ['тлк^о:т] п 1) гнойо-вйй черв’як; 2) скнара.
тиску ['тлкі] асі] 1) бруднйй; 2) огйдний; 3) гнойовйй.
тисоиз ['пуигказі асі] слизовйй; ~ тетЬгапе слизова оболонка.
тисиз ['т]и:кз$] п слиз.
тисі [тлд] 1. п 1) грязь, бруд, багно; ~ уоісапо грязьовйй вулкан; 2) твань, мул; 3) наклеп; 4) шлам; 2. у 1) оббрйзкувати (обмазувати) гряззю;
2) скаламутити (рідину); 3) зариватися) в мул (у грязь).
шшІ-ЬаіЬ ['тлбЬа:0] п мед. грязьова ванна.
тшІ-Ьох ['тлдЬокз] п тех. грязевідстійник.
тисШесІ ['тлдід] асі] забрйзканий (обмазаний, забруднений) гряззю.
тисІШІу ['тлсіїїі] асіу 1) брудно, грязно; каламутно; 2) плутано, неясно, туманно.
шш1(ііпе$$ ['тлбіпіз] п 1) грязь; 2) багнйстість; 3) каламутність; 4) плутанйна.
шшісіїе ['тлсії] 1. п 1) плутанйна; безладдя; 2) змішане товарйство, мішана компанія; 2. у 1) плутати; змішувати; порушувати порядок; 2) псувати; робйти абйяк; 3) бентежити; спантелйчувати; 4) п’янйти; одурманювати; 5) каламутити; забруднювати; 6) виконувати брудну роботу; 7) валятися в грязі; □ ~ аЬоиі тинятися; ~ алуау (опе’з ііте, топеу, еіс.) марно витрачати (час, гроші тощо); ~ іпіо устрявати кудйсь з дурного розуму; ~ оп діяти навмання; ~ ІЬгои^Ь абйяк довестй справу до кінця.
щщісІІе-ЬеасІ ['тлсІІйесІ] п тупоголовий, тупак; нетямуща людйна.
шшіШе-ІіеасІесІ [ 'тлсії 'ЬедісІ] ад] безголовий, безтолковий, нетямущий, тупоголовий, тупйй.
шшісіу ['тлсії] 1. асі] 1) бруднйй, забруднений; 2) мулистий, багнйстий; 3) каламутний, непрозорий; 4) димчастий; 5) плутаний, неяснйй, туманний; 6) нечйстий; тьмяний; 7) помутнілий (про розум); 8) сіруватий; 9) хрйплий (про голос); 2. V 1) забрйз-кати гряззю; 2) мутйти, каламутити; 3) потьмяніти.
шш1-Гі$Ь ['тлсИїЛ п мулова рйба.
тшізиагсі ['тлдда.д] п 1) крило (автомобіля); 2) тех. щит від грязі.
тисІ-ЬоІе ['тлбЬоиі] п яма (вибоїна), заповнена гряззю.
тшіїагк ['тлс11а:к] п 1) робітнйк, що прочищає водостоки; 2) вуличний хлопчйна; безпритульний; 3) рі «баг-нокбпи» (прізвисько інженерних військ).
шш1$і11 [ тлсізії] п буд. лежень.
тш1$1іп£ег ['тлсІ,8Ііі]а] п амер. розм. наклепник.
тш1$1іп£іп£ ['тлсІл1іі]іТ)] п амер. розм. наклеп (на політичного противника).
тиПГ [тл£] 1. п 1) муфта; 2) тех. гільза; 3) промах, пбмйлка; невдача; 4) нетямуща (невміла, придуркувата) людйна; тюхтій; 2. у 1) псувати; плутати; 2) спорт, промахнутися, промазати.
шиіїеіее [,тлії'іі:] п 1) напульсник; 2) шарф.
тиіїіп [ тл£іп] п 1) гаряча здоба;
2) оладка; 3) плоска фарфорова тарілка.
тиШпеег [,тл£ї'та] п 1) посудина для зберігання гарячих булочок; 2) баночка для посипання булочок (цукром тощо).
тиіїт-тап ['тлГттгеп] п (рі тиГ-Гіп-теп [-теп]) вуличний торговець гарячими здобами (оладками).
тиіїїе ['тлй] 1. п 1) боксерська ру-кавйчка; 2) шкіряна рукавйця; 3) рідк. кашне, шарф; 4) приглушений звук; 5) тех. муфель; глушйтель; 6) тех. ба-гатошківний блок; 2. V 1) закутувати; 2) обмотувати, загортати; 3) глушйти, заглушувати (звук).
шиіїїесі ['тлЯб] асі] 1) закутаний; обмотаний; загорнутий; 2) заглушений.
шиіїїег ['тлйз] п 1) кашне, шарф; 2) рукавйця; 3) боксерська рукавйчка; 4) тех. глушйтель; шумоглушнйк; модератор; 5) муз. сурдйнка.
тиГЙ ['тлїїі] п 1) рел. муфтій; 2) розм. цивільний одяг; 3) цивільний; людйна в цивільному одязі.
ти& [тлд] 1. п 1) кухоль; 2) про-холоднйй напій; 3) груб, морда, пйка; 4) рот; 5) гримаса; 6) розм. простак; 7) новак (у грі); 8) зубрйло; 9) екзамен; 2. V 1) кривлятися; 2) театр, перегравати; 3) амер. фотографувати (особл. злочинця); 4) амер. нападати ззаду; хапати ззаду за горло; 5) зуб-рйти, посилено готуватися до екзаменів (часто ~ ир); 6) дати ляпаса; 7) діал. мрячйти.
ши§Ги1 ['тлдйіі] п повний кухоль (чогось).
ти££ег ['тлдо] п 1) кривляка; фігляр; штукар; 2) зоол. індійський крокодйл; 3) торговець гончарними вй-робами; 4) амер. розм. грабіжник.
ти£§іп£ ['тлдії]] п грабіж з на-сйльством.
тиззіпз ['тлдіпх] п 1) розм. простак; 2) магінз (дитяча гра в карти; гра в доміно).
іті££у ['тлді] асі] 1) вологий і теплий (про погоду); 2) важкйй, задушливий (про повітря).
ти&-Ьои$е ['тлдЬаиз] п розм. пив-нйця.
ти£-Ьші(ег ['тлдфлпіа] п спорт, розм. любйтель призів.
ти^тітр |'тлд\ултр] п 1) ірон. впливова особа, велйке цабе; 2) нестійкйй (про члена організації); 3) член партії, якйй залишає за собою право голосувати на вйборах незалежно від партії.
Микаттад [ти'Ьгетод] п (тж Мо-Ьаттесі) ч. ім'я Мухаммед, Магомет.
тиІаПо [ігуиг'іаеіои] 1. л(р/ти1ано$ [-оиг]) мулат, мулатка; 2. асі] 1) що стосується мулатів; 2) маслйновий, бронзовий (про колір).
шиї
748
шії!
іїіиІЬеггу ['тлІЬоп] п 1) бот. шовковиця (дерево і ягода)', ~ ЬизЬ кущ шовковиці (назва дитячої гри); 2) темно-червоний колір.
пшісЬ [тлі/] с. г. 1. п 1) мульча; пріла солома; пріле лйстя; 2) обкладання мульчею (гноєм, соломою); 2. V мульчувати.
тиІсЬіп^ ['тлі/іг)] п с. г. мульчування.
тиісі [тлікі] 1. п 1) штраф; 2) покарання; 2. V 1) штрафувати; 2) обманом позбавляти (чогось); 3) позбавляти чогось з метою покарання.
тиіе [пуи:1] п 1) зоол. мул; 2) розм. уперта людйна, «упертий осел»; 3) текст, мюль-машйна; 4) гібрйд; 5) тех. штовхач; тягач; 6) тапочка; кімнатний черевйк (без задника).
шиїеіеег [,пуи:1іЧю] п погонич мулів.
шиїеу ['пуи:1і] 1. п 1) амер. безрога корова; 2) корова; 2. ад] безрогий.
шиІіеЬгку [,пуи:1і'еЬпіі] п 1) жіночність; 2) зніженість.
шиїіег ['пуи:1ю] 1. п заст. 1) жінка; дружйна; мати; 2) законнонарод-жена дитина; дитйна, що народйлася в шлюбі; 2. ад] законнонарбджений.
шиїіегозе ['тіи:1югои$] ад] жінколюбний.
ти1і$Ь ['пушії/] ад] упертий (як осел).
ти!і$Ьпе$$ ['т]и:1і/пі$] п осляча упертість.
шиї! [тлі] 1. п 1) плутанйна; безладдя; іо таке а ~ оГ зтік. переплутати щось; 2) текст, тонкйй муслін; 3) шотл. мис; 4) настільна табакерка (з баранячого рогу в срібній оправі); 2. V 1) наробйти плутанйни, переплутати; зіпсувати; 2) спорт, промахнутися; прогавити; 3) спорт, зробйти невдалий стрибок (кидок тощо); 4) амер. розм. міркувати, обмірковувати (щось — оуєг); 5) підігрівати вино (пйво) з прянощами; робйти глінтвейн.
шиІІаЬ ['шаіо] п мулла.
тиііеіп ['тліт] п бот. коров’як, дивина; ~ ріпк бот. кукіль.
шиїіег ['тлЬ] 1. п тех. бігун (фарботерки тощо); 2. у розмелювати, розтирати (фарби тощо).
шиїїеі ['тлій] п 1) іхт. кефаль (тж £геу ~); гей ~ барабулька; 2) п’ятикутна зірка (в геральдиці).
тиШ£ПіЬ$ І'тлІідглЬг] п рі розм. 1) хандра; 2) кольки; різь.
тиШоп ['тлііап] п буд. середник.
тиііоск ['тліак] п 1) сміття, бруд; 2) гірн. пуста порода.
тиїтиіі [’тлітлі] п текст. 1) перкаль; 2) тонкйй муслін; 3) шовкова (віскозна) тканйна полотняного переплетіння.
шиїзе [тліз] п заст. вино, заправлене медом.
тикап^иіаг [тлі Чаеідсуиіз] 1. п мат. багатокутник; 2. ад] багатокутний.
шикеііу [тл1'іі:і1і] п різноманітність.
тикі- ['тлій-] як компонент складних слів має значення багато-, мульти-; тикіпаїіопаї багатонаціональний.
шикіаіЬІоп [,тлкі'ае01зп] п спорт. багатоборство.
шикіаі1і1оііі$і [,тлкі'зе01зпі8і] п спорт, багатоборець.
шикі-Ьапк ['тлкіЬаедк] ад] тех. багато рядний (про двигун).
шикі-ЬаїтеІІесІ ['тлкі'ЬгегзІсІ] ад] військ, багатоствбльний.
шикі-скаїшеї ['тлкі'фепі] ад] багатоканальний.
шиШс1іаг£е ['тлкіЦаїсІз] ад] військ. багатокамерний (про гармату).
шикі-соїош* ['тлкі'клЬ] 1. п багатобарвність; 2. ад] кольоровий; багатобарвний, багатоколірний.
шикі-со!оиге<1 ['тлкі'клЬсІ] ад] багатобарвний, багатоколірний.
тиИіеп£Іііе<І ['тлііі'ешізіші] ад] багатомоторний.
шикіїагіоііз [,тлкіТєзпо8] ад] різноманітний.
шикіПогоиз ['тлкіїЬгзв] ад] бот. багатоквітковий.
шикіГоШ ['тлкіГоиІсі] ад] 1) різноманітний; різнорідний; різнобічний; 2) численний.
тикіГопп ['тлкіЬ:т] ад] різноманітний.
тикіГогтку [,тлкі'£>:тііі] п 1) різноманіття; різноманітність; 2) поліморфізм.
тикіїаіегаї ['тлкі'ігеїзгзі] ад] багатосторонній; ~ ігеаіу багатосторонній договір.
шикіїояиепсе [тлґиізк^опз] п багатослів’я.
тикітіїїіопаіге ['тлкітіЦо'пєо] п мультимільйонер.
тикіпаііопаї ['тлкі'пзе/пі] ад] багатонаціональний.
тикіпотіаі ['тлкґпоитюі] 1. п мат. многочлен; 2. ад] мат. много-членний.
тикірагоиз [тлі'іірагаз] ад] що народила кількох дітей.
тикірагіке ['тлкГраІаіі] ад] поділений на багато частйн.
шикіресі ['тлкіред] п зоол. 1. п багатоніжка, стонога; 2. ад] що має багато ніг (про тварин і комах).
шикіріїазе ['тлкгіеіх] ад] ел. багатофазний.
шикіріапе ['тлкіріеіп] п ав. багато план.
шикіріе ['тлкірі] 1. п 1) мат. кратне число; Іеазі соттоп ~ наймен
ше спільне кратне; 2) ел. багаторазовий ланцюг; багаторазове вмикання;
2. ад] 1) складовий; складений; складнйй; із складною структурою; що має багато відділів (частйн); ~ 8Йор магазйн з філіалами; одйн з філіалів магазйну; ~ сопігої складне управління; 2) багаторазовий; численний; 3) ел. багатожильний (кабель); 4) ел. паралельний; 5) мат. кратний; 4 ~ ітий бот. складнйй плід; ~ уоііпв система голосування, при якій одйн вйборець голосує в кількох округах.
шиІНрІе-зіаве [ 'тлкірі '8ІЄКІ3] ад] багатоступінчастий; ~ тіззіїе багатоступінчаста ракета.
шикіріеі ['тлкіріеі] п фіз. мульти-плет.
тикіріех [’тлкіріекз] ад] 1) складнйй; 2) багаторазовий, численний.
тиШрІісаЬІе [ 'тлкіріїкаЬІ] ад] здатний збільшуватися (множитися).
шикіріісаші [,тлкіріі'каепсІ] п мат. множене.
тиїйріісаіе ['тлкіріїкеп] ад] 1) складнйй; багатоскладовий; 2) розмножений; іп ~ у багатьох примірниках.
шикіріісаііоп [,тлкір1і'кеі/п] п
1) множення; ~ іаЬіе таблйця множення; 2) розмножування; збільшення.
шикіріісаііуе [,тлкі'р1ікзІіу] ад] 1) що збільшує; 2) що збільшується; 3) що розмножується, розмножуваний; ~ зіа^е стадія розмножування (про комах).
шикіріісаіог ['ґплкіріїкенз] див. тикірііег.
пшкіріісйу [,тлкі'р1і8ій] п 1) складність; 2) різноманітність; 3) численність.
тикірііег ['тлкіріаіа] п 1) мат. множник; 2) коефіцієнт; 3) множний прйстрій.
шиШрІу ['тлкіріаі] V 1) мат. множити; 2) збільшувати; 3) збільшуватися; 4) розмножувати; 5) розмножуватися; 6) виводити, розводити, розплоджувати.
шикіроіаг ['тлкі'роиЬ] ад] ел. ба-гатопблюсний.
шикіроіепі [тлі'ііроиіопі] ад] могутній, всесильний, всемогутній.
шикіргореііапі ['тлкіргз'реіапі] п багатокомпонентне ракетне пальне.
шикіригрозе ['тлкі'ра:р98] ад] універсальний; багато цільовйй.
шикІ8еаіег ['тлкі,8І1а] п ав. розм. багатомісний літак.
шикізопоиз [тл1'іі89П08] ад] багатозвучний, поліфонічний.
шикІ8<а£е ['тлкізіеісіз] ад] 1) багатоступінчастий; 2) багатокаскадний; 3) багатокамерний; 4) багатоярусний; багатоповерховий; 5) багатостадійний, багатоступінний.
шикізіогу ['тлкі'зіогп] ад] багатоповерховий; ~ Паї квартйра в багато
шиї
749
шиг
поверховому будйнку (особл. на верхньому поверсі).
тиШзуІІаЬІе ['тл11і,8і1оЬ1] п багатоскладове слово.
тиІШшіе ['тл1тіи:<1] п 1) безліч; велйка кількість; сйла, сйла-силенна; іп ~ у велйкій кількості; 2) натовп; ійе ~ маси; іо арреаі іо Ійе ~ подобатися широким масам.
пніІШшітоїк [,тл11і'1)и:сІіп98] асі/ 1) численний; 2) різноманітний; 3) широкий, просторий; 4) поет, переповнений.
шиШуаІепсу Ьтлііі'уеііопві] п хім. багатовалентність.
шиїїіуаіепі [,тл11і'уеіЬпІ] асі] багатовалентний.
шиїїіуаіуе ['гпліііужіу] асі] рад., те-леб. багатоламповий.
шиШуагіоиз Ьтлііі'уєапаз] ад] різноманітний.
шиІііУІЬгаіог [тлІІіуаі'Ьгеїіа] п рад. мультивібратор.
шиШуосаІ [тлі'ііуокої] ад] багатозначний; що має багато значень.
тиііілуауе ['тлііпуеіу] ад] рад., те-леб. багатохвильовйй.
тиііосиїаг [тл1'ідк)и:Ь] ад] багатоокий.
тиііиге ['тліі/а] п заст. плата натурою за помел.
типі [тлт] 1. п 1) розм. мовчання; 2) іст. міцне пйво; 3) мама, ненька, матінка, матуся (скор. від титту); 4) розм. мадам, добродійка, пані (скор. від тадат); 5) хризантема (скор. від сйгузапійетит); 2. ад] ргед. мовчаз-нйй; іо зіапсі ~ стояти мовчки; іо кеер ~ зберігати таємнйцю; 3. у 1) брати участь у пантомімі; 2) переряджатися; маскуватися; бути рядженим; 4. іп! тихіше!, тс!; ~’8 ійе ууогсі! (про це) ані-чичйрк!, мовчіть!
тшпЬІе ['тлтЬІ] 1. п бурмотіння; 2. у 1) мймрити, бурмотати, бубоніти; 2) шамкати, жувати беззубим ротом.
шитЬ1іп8 ['тлтЬІп)] п бурмотіння.
тшпЬ1т§1у ['тлтЬйдІї] аду бурмочучи; невиразно.
титтег ['тлта] п 1) учасник різдвяної пантоміми; 2) знев. фігляр, штукар.
шшшпегу ['тлтоп] п 1) (різдвяна) пантоміма, маскарад; спектакль; 2) ритуальне видовище.
титтШсаііоп [,тлтіії'кеі/п] п муміфікація; висихання; перетворення на мумію.
титтІЇу ['тлтіГаї] у 1) муміфікувати, перетворювати на мумію; 2) зси-хатися, перетворюватися на мумію; 3) мед. атрофуватися.
титтіпз ['тлтії]] п 1) ритуальна вистава; 2) участь у різдвяній пантомімі; 3) різдвяна пантоміма.
титту ['тлті] 1. п 1) дит. мама, матуся, ненька; 2) мумія; 3) брунатна
фарба, мумія; 4) м’яка безформна маса; 5) рі розм. єгйпетські цінні папери (на фондовій біржі)’, 2. у муміфікувати; перетворювати на мумію.
тшпту-сазе ['тлтікеїз] п футляр (скрйнька) для мумії.
титр [тлтр] у 1) бути не в настрої; дутися; 2) прикидатися нещасним; лицемірити; 3) жебрувати, старцювати; канючити; циганити; 4) обманювати, дурити.
шишрег ['тлтра] п 1) людйна в поганому настрої; 2) жебрак, старець.
шшпрізії ['тлтрі/] ад] надутий; не в настрої, не в гуморі.
шшпр$ [тлтрз] п рі (вжив, як 5іп$) 1) мед. свйнка; 2) прйступ поганого настрою; іо йауе ійе ~ бути в поганому настрої.
шитрзішиз ['тлтрзітоз] п безглуздий звйчай, від якого хочуть відмовитися.
шипсії [тлпі/] у 1) жувати (беззубим ротом); плямкати; 2) грйзти (із зусиллям).
МипсЬаікеп [тлп'І/о.хп] п 1) Мюнх-гаузен; 2) неправдоподібна пригода.
тшкіапе ['тлпсіеіп] ад] 1) земнйй; 2) світський, мирськйй; 3) космічний; що стосується всесвіту.
шшкііс ['тлпсйк] п хім. пірйт.
шшкііїу ['тлпсІїГаї] у рідк. очищати, шшкішізиз [тлп'гілддоз] п заст. смердючий тютюн.
Мші£о ['тлддои] п ч. ім'я Манго, Мунго.
тип£о ['тлддои] п текст, шерстяна тканйна з клаптів.
Мипісії ['пушшк] п геогр. н. м. Мюнхен.
типісіраї [тіиґтзіраі] 1. п іст. 1) солдат муніципальної гвардії (у Парижі в XIX ст.); 2) мешканець муні-цйпії (у стародавньому Римі)’, 2. ад] 1) муніципальний, міськйй; громадський; ~ адтіпізігаїіоп міська (муніципальна) адміністрація; 2) самоврядний; що належить до місцевого самоврядування; 3) внутрішній, що стосується внутрішніх справ держави.
іїішіісіраіівт [пуп: 'тзіроіігт] п 1) міське самоврядування; 2) муніципальні установи; 3) місцевий патріо-тйзм; 4) підтрймка прйнципу місцевого самоврядування.
типісіраіізі [пди:'пі8іра1і8і] п 1) прихйльник місцевого самоврядування; 2) досвідчений працівнйк муніципалітету.
тшіісіраіііу [пуи:,пі8Грае1іІі] п 1) муніципалітет; 2) місто (район), що має самоврядування; 3) управління за муніципальним прйнципом.
типісіраіізаііоп [тіи:,пі8ір9Іі'2Єі/п] п муніципалізація.
тшіісіраііхе [т)иґпі8іра1аіх] V муніципалізувати.
типШсепсе [пуиґтйзпз] п щедрість.
типійсепі [пуи: 'тіїзпі] ад] (дуже) щедрий.
типітепі [ 'пуи.пітапі] п 1) звич. рі грамота, документ про права (привілеї тощо)’, 2) рідк. фортеця; оплот.
типішепі-гоот ['т)и:піт9пІгит] п вогнетривка кімната для зберігання документів.
типіііоп [пуиґт/п] 1. п 1) звич. рі військове майно, військові запаси; спорядження; Міпізігу оЕМипіІіопз Міністерство військового постачання; ~з іпсіизігу воєнна промисловість; 2) за-паснйй фонд (особл. грошовий)’, 3) заст. укріплення; 2. V 1) забезпечувати спорядженням; 2) працювати на воєнному заводі; 3) рідк. меблювати (кімнату).
типіііоп-ґасіогу [т)и: 'трп, Гаекізп] п воєнний завод.
типіііоп-луогкег [гпіи:'пірп,\¥о:ко] п робітнйк воєнного заводу.
Мипго(е) [тлп'гои] п ч. ім'я Ма-нроу, Мунроу, Манро.
типііп ['тлпіт] п буд. обаполок.
тигаї ['пуиагаї] 1. п фреска; 2. ад] 1) стіннйй; ~ раітіп§ фресковий живопис; 2) прямовйсний, стрімкйй.
типіег ['тагсЬ] 1. п (навмйсне) убйвство; ~ іп ійе Гігзі сіе^гее амер. убйвство за обставин, які не пом’якшують провйну; ~ іп ійе 8есопсі сіе^гее амер. убйвство за обставин, які пом’якшують провйну; Іо соттії ~ учинйти убйвство;
іо сгу Ьіие ~ кричати на ґвалт, лементувати, репетувати; ~ \¥І11 оиі присл. шйла в мішку не сховаєш; 2. у 1) убивати; учинйти навмйсне убйвство; 2) погано виконувати, псувати (музичний твір)’, 3) спотворювати (мову); Ю ~ ійе Еп§1ізй Іап^иа^е спотворювати англійську мову; 4) марнувати, гаяти (час); 3. іпі рятуйте!
шипіегег ['та:сЬга] п убйвця.
тигдегезз ['таїсЬпз] п жінка-убй-вця.
типіегоиз ['таїсЬгаз] ад] 1) смертоносний; убйвчий; 2) кривавий; кровожерливий; жорстокий; ~ \уаг крово-пролйтна (жорстока) війна; ~ йеаі жахлйва спека; ~ сіітаїе нестерпний клімат.
тиггіегоизіу ['таїсЬгазІї] аду 1) смертоносно; згубно; 2) з наміром убйти; 3) кровопролитно; жорстоко.
МипІо ['та:дои] п ч. ім'я Мердо (зменш, від Мигсіосй).
МиггіосЬ ['тоїсІок] п ч. ім 'я Мердок.
тиге [пуиа] у 1) оточувати муром;
2) замуровувати; 3) перен. кйдати за ґрати; ув’язнювати.
шигіаіе ('пуизпії] п хім. солянокисла сіль; ~ о£ аттопіа нашатйр.
тигіаііс [,гпіи9гі'ге1ік] ад] хім. солянокислий; ~ асісі соляна кислота.
тиг
750
ти$
тигісаіесі ['пуигікешсі] аф бот., зоол. покритий колючками.
Мигіеі ['пуизгіоі] п ж. ім'я Мюріел.
тигіпе ['трюгі:п] аф зоол. що стосується мишей (щурів); мишачий, щурячий.
пшгк [та:к] 1. п темрява, морок;
2. аф темний, похмурий.
шигку ['та:кі] аф 1) темний, похмурий; 2) хмарний; туманний; 3) понурий, хмурий.
Миппапзк ['тштпагпзк] п геогр. н. м. Мурманськ.
тигтиг ['то.тпо] 1. п 1) приглушений шум голосів; 2) дзюрчання; 3) шерех, шелестіння (листя); 4) дзижчання (бджіл); 5) шепіт, бурмотання; 6) ремствування, бурчання; 7) чутка, поголоска; 8) гомін; 9) мед. шум (у серці); 2. V 1) говорйти тйхо; шепотіти, бурмотіти; 2) дзюрчати; 3) шелестіти; 4) дзижчати; 5) ремствувати (на когось, з приводу чогось — аі, а§аіп8і); бурчати.
тигтигоиз ['тогтзгзз] аф 1) приглушений (про голоси); 2) дзюркотлй-вий; 3) шелесткйй; 4) що дзижчйть; 5) буркотлйвий.
тигрку ['то:ії] п розм. картоплйна.
ти ггаіп ['тлпп] п 1) падіж худоби;
2) вет. ящур; < а ~ оп уои! щоб ти здох!; \уйаі ійе ~! якого дідька!
Мштау І ['тлгі] п ч. ім'я Маррі.
Мштау II ['таїп] п геогр. н. р. Муррей (Маррі).
тштеу ['тлп] 1. п заст. багровий (темно-червоний) колір; 2. ад] багровий, темно-червоний.
Мину ['тлп] п ч. ім'я Маррі.
ти$са ['тлзкз] п (рі тизсібае) ент. муха (кімнатна).
тизсасііпе ['тлзкосІїп] п бот. мускатний виноград.
Ми$саі ['тлзкаеі] п геогр. н. м. Ма-скат.
тизсаі ['тлзкої] п 1) мускатний виноград; 2) мускат (вино).
ши$саіе1 [,тл8кз'1е1] п 1) мускат (вино); 2) мускатний виноград; 3) рі ізюм з кісточками.
іші$сі(Іае ['тлзісіі:] рі від тизса.
ти$сІе ['тл8І] 1. п 1) мускул; м’яз; 2) перен. сйла; а тап оГ ~ силач; 2. V вторгатися, удиратися сйлою (кудись - іп).
іїш$со1о£і$< [тлз 'кзіасізіві] п бріб-лог.
Ш118СОІО8У [тл8'ко1асІзі] п бріологія (наука про мохи).
Ш118СО8Є ['тлзкоиз] ад] моховйтий.
тизсоуасіо [,тл8ко'уа:сІои] п не-очйщений тростйнний цукор.
Міі8СО¥Ііе ['тл8коуаіі] 1. п 1) мо-сквйч; ЯіосквйЧка; 2) заст. росіянин; росіянка; 3) (т.) мін. мусковіт, калієва слюда; 2. ад] заст. російський.
Мизсоуу ['тл8кауі] п іст. Москб-вія, Московська держава; ~ £Іа$$
мусковіт, калієва слюда; ~ биск мускусна качка.
тизсиїаг ['тлзкіиіо] ад] 1) мускульний; м’язовйй; 2) мускулястий, мускулйстий; дужий.
тизсиїагііу [,тл8к)и'1гепІі] п 1) мускулатура; 2) мускулястість, мускулй-стість.
тизсиїаііоп [,тл8к)и'1еі/п] п 1) мускулатура; 2) дія м’язів.
тизсиїаіиге ['тл8к]и1оІ/з] п мускулатура.
Мизе [т]и:г] п 1) міф. Муза; 2) (ійе т.) натхнення; 3) (іЬе т.) по-єтйчний геній; 4) (ійе ~$) рі красні мистецтва; 5) (т.) поет, улюбленець муз.
шіізе [ітуигг] 1. п задумливість; роздуми; 2. V 1) роздумувати, розмірковувати (про щось — аЬоиі, оп, оуєг, ироп); 2) замріяно дивйтися (говорйти); споглядати; 3) мати намір з’ясувати (довідатися).
шизесі [ггцигхсі] ад] 1) приголомшений, ошелешений; збентежений; 2) неуважний; 3) замріяний.
іїшзейіі ['пуи:х£и1] ад] задумливий, мрійлйвий.
шизеГиІІу ['т]и:х£иіі] аду задумливо; мрійлйво, мрійно.
Ш118ЄІЄ88 ('ітуи:г1і8] ад] неосвічений; некультурний.
шіізеїіе [т]и:'2еІ] п 1) волйнка (музичний інструмент); 2) пасторальна мелодія; 3) мюзет (старовинний танець); ~ Ьа§ військ, речовйй мішок.
іїшзешп [т]и:'хіот] п музей.
тизешп-ріесе [гпіи:'хіатурі:8] п 1) музейний експонат; 2) музейна рідкість (тж перен.).
їішзЬ [ґпа/] 1. п 1) м’якуш; щось м’яке; 2) амер. (маїсова) каша; 3) дурнйця, нісенітниця; 4) перешкода, шум (у радіоприймачі); 5) подорож пішки з собаками (по снігу); 6) розм. парасолька, зонтик; 2. у подорожувати з собаками (по снігу).
тизйгоош ['тл/гит] 1. п 1) гриб; 2) печерйця; 3) те, що швйдко виникає (виростає); 4) розм. вйскочка; 5) розм. жіночий солом’яний капелюх (бриль) з опущеними крйсами; 6) військ, грибоподібна хмара (під час ядерного вибуху); ~ §гоу/ій швидкйй ріст (розвиток); 2. V 1) збирати гриби, ходйти по грибй; 2) амер. рости (швйдко) як грибй; 3) швйдко пошй-рюватися (про пожежу); 4) військ, починати просування в різних напрямах.
іїшзіігоотіпз ['тл/гитп]] п збирання грибів.
тизіїу [ тл/і] ад] 1) м’який; 2) пористий; 3) розм. сентиментальний?
ІШ18ІС ['пуигхік] п 1) музика; 8еі ю ~ покладений на музику; 2) музичний твір; 3) ноти; іо ріау хуіійоиі ~ грати без нот; 4) спів птахів; шелест лйстя;
дзюрчання струмка; 5) заст. оркестр; хор; 6) музйчний інструмент; 7) амер. розм. схвильованість; 8) амер. розвага.
шизісаі ['т]и:2ікоі] ад] 1) музйчний; ~ іпзігитепі музйчний інструмент; 2) музйчний супровід кінофільму; 3) музикальний; 4) мелодійний; ~ 8оипсІ8 мелодійні звуки; 4 ~ Ьох музична скрйнька; ~ сйаігз а) музйчні стільці (дитяча гра); б) чехарда, вічні перестановки (в уряді); ~ сіоск годйн-ник з музикою; ~ сотесіу оперета, му-зйчна комедія.
шизісаіе [,ітуи:2і'каві] п амер. 1) музйчний вечір; 2) концерт; 3) рад. му-зйчна передача.
шизісаііу ['т]и:2іко1і] аду 1) музй-чно; 2) мелодійно.
тизіс-Ьоок [ т]и:гікЬик] п збірник п’єс для оркестру.
ти$іс-Ьох ['т]и.2ікЬзк8] п катерйн-ка.
тизіс-сазе ['пуиггіккеїз] п папка для НОТ.
ти$іс-1іа11 ['гпіи:2ікйо:1] п 1) мю-зик-хбл; 2) концертний зал.
тіі8Іс-1іо1(1ег ['т)и:гік,1тои1сЬ] п папка для нот.
тизісіап [т]и:'гі/п] п 1) музикант; 2) вокаліст; 3) музикант-виконавець; 4) композйтор.
пиїзіс-ІоЙ [ 'ігциггікІоГі] п хори (для музикантів).
іїш$іс-ша5іег ['ігуи:2ік,та:8із] п учйтель музики.
ІЇШ8ІС-ШІ5ІГЄ88 ['тіи:2ік,ті8іп8] п учйтелька музики.
ти$ісо1о£іса1 [,ітуи:2ікз'1обзік9І] ад] музикознавчий.
Ш118ІСОІО8І8І [,тпіи:2і'коІ9с1зі8І| п музикознавець.
іїШ8ісо1о£у [,пуиггі'кзізсізі] п музикознавство.
іїШ8Іс-рарег ['тіи:2ік,реірз] п нотний папір.
пшзіс-гаск ['т)и:гікгаек] п пюпітр (для нот).
іїш$іс-8сЬоо1 |'тіи:2ік8ки:1] п 1) му-зйчна школа; музичне учйлише; 2) семінар викладачів музики.
ти$іс-$іап(1 ['т]и:2ік8іаепб] п пюпітр (для нот).
іїш$іс-$іоо1 [ 'ітуи:2ік8Іи:1] п стілець (біля рояля).
Мизісіога [,гпіи:8і'сІз:г9] п ж. ім’я М’юсідбра.
шіі8ІП£ ['т]и:2іі]] п роздуми, міркування; замисленість.
іїшзіпвіу [ 'тіи:2іт)1і] аду задумливо, замислено; мрійно.
ши§к [тл8к] 1. п 1) мускус; 2) мускусний запах; 2. V надушитися мускусом.
шизк-сіеег ['тл8к'біз] п зоол. мускусна кабарга.
тизк-сіиск |'тл8к'блк] п орн. мускусна качка.
пите
751
шиї
ти$ке£ ['тлзкед] п амер. 1) озерне болото; 2) багнйстий торфовий ґрунт.
ти$ке11ші£е ['тлзкзілпсіз] п зоол. щука-маскинбнг.
тизкеї ['тлзкії] п мушкет.
тизкеїеег [.тлзко'ію] п іст. мушкетер.
тизкеїргооГ ['тлзкіїргшГ] аф куленепробивний.
тизкеігу ['тлзкійт] п 1) військ, рушничний вогонь; 2) стрілецька справа; 3) рушнична підготовка; 4) іст. мушкетери.
шизк-шеїоп ['тл8к,теІ9п] п мускусна диня.
тизк-ох ['тлвк'окз] п зоол. мускусний бик (вівцебик).
тизк-гаі ['тлзк'гаеі] п 1) ондатра; мускусний щур; 2) хохуля.
ти$к-гооІ ['тлзк'гші] п бот. адокса мускусна.
ти$к-го$е ['тлзк'гоих] п бот. мускусна троянда.
ти$к-$кге^¥ ['тлзк'/ги:] п зоол. хохуля.
ти$к-<гее ['тлзк'ігі:] п бот. мускусне дерево.
ти$ку ['тлзкі] асі] мускусний; що пахне мускусом.
Мизііт ['тлзіїт] 1. п мусульманин; мусульманка; 2. асі] мусульманський.
ти$1іп ['тлгіїп] 1. п 1) текст, муслін; серпанок; амер. міткаль; 2) розм. прекрасна стать; а Ьіі оГ ~ дівчина, жінка; 2. асі] мусліновий; серпанковий; міткалевий.
іті$1іпеі(<е) [,тл2Іі'пеІ] п текст. цупкий муслін.
тивдиа$Ь ['тдвк^з/] п 1) зоол. ондатра; 2) хутро ондатри (хохулі).
Ш1188 [тл8] 1. п амер. розм. 1) плутанина; безладдя; 2) сварка, скандал; 3) метушня; 2. у амер. розм. 1) робйти безладдя; 2) бруднйти; 3) заплутувати, збивати з пантелйку.
ІЇШ88ЄІ ['тл8І] п зоол. мідія.
ти$$ііаіе ['тлзіїеіі] V заст. бурмотати, говорйти невиразно.
Мизвдітап ['тлзітоп] 1. п мусульманин; 2. асі] мусульманський.
тіі5< І [тл8і] 1. п 1) розм. необхідність; нагальна потреба; 2) те, що необхідно побачити (прочитати тощо); 3) муст, виноградне сусло; молоде вино; 4) розм. жом яблук (груш); 5) цвіль, пліснява; 6) затхлість; 7) період парування (у тварин); 2. асі] 1) необхідний, обов’язковий; 2) що настійно потребує (чогось).
Ш118І II [тл8І, тазі] V модальне дієслово, що виражає: 1) повинність, зобов'язання: уои ~ соте іп ііте ви по-вйнні прийтй вчасно; 2) необхідність: іі ~ Ье сіопе це має бути зроблено; 3) упевненість, очевидність: уои ~ Ьауе Ьеагсі аЬоиі іі ви, мабуть, про це чули;
4) заборону (в заперечній формі): уои ~ поі іЬеге вам не можна тудй ходйти.
шизіасЬе [тоз'іа:/] п вус, вуса.
ти$іап£ [ тлзігеї]] п мустанг; ~ Згаре бот. техаський виноград, мустанг.
пшзіапі ['тл8іосІ] п 1) гірчйця (рослина, приправа); 2) гірчйчний колір; 3) амер. «жйвчик»; те, що надає гос-тротй (пікантності); іо Ье аз кееп аз ~ бути дуже енергійним (жвавим); ~ Гатіїу бот. родйна хрестоцвітих; ~ ріазіег гірчйчник.
ти8іаг(і-£а8 ['тлзіосІ'дгез] п хім. іп-рйт, гірчйчний газ.
іїшзіапі-оіі ['тлзіасі'оіі] п гірчйчна олія.
ти$Іап1-роІ ['тл8іосІроі] п 1) гір-чйчниця; 2) запальна людйна.
тизіее [тлз'іі:] п розм. 1) людйна мішаної крові; 2) дитйна білого і квартеронки.
ти8іе1іпе ['тд8іі1і:п] п 1) зоол. ку-нйця; ~ Гатіїу родйна кунйцевих; 2) хутровйй звір.
іїшзіег ['тл8іа] 1. п 1) збір; огляд; переклйчка, перевірка; іо ра88 ~ а) пройтй огляд; б) вйтримати екзамен; 2) зібрання, скупчення, колекція; 3) загальна кількість; усі присутні; усе зібране; іп ГиП ~ у повному складі; 4) зразок; а Ге\у ~8 оГ пе\у §оосІ8 кілька зразків новйх товарів; 5) рідк. зграя; табун; 2. V 1) збирати (тж ~ ир); іо ~ а ипіі військ, формувати частйну; 2) збиратися (тж ~ ир); іо ~ Гог гоїі--саіі зібратися на переклйчку; 3) налічувати; а зосіеіу іЬаі ~8 а Ьипсігесі тетЬегз товарйство, яке налічує сто членів; 4) зараховувати (на службу тощо); 5) ставити у стрій; 6) перевіряти; робйти переклйчку; іо ~ саіііе оглядати худобу; □ ~ іп вербувати, набирати (військо); ~ оиі звільняти (з роботи); ~ ир а) збирати; б) збиратися.
тизіег-Ьоок [ тлзіУЬик] п військ. спйсок особового складу.
тизіег-оиі ['тлзіог'аиі] п військ. звільнення (з армії).
тизіег-гоіі ['тлзіо'гоиі] п військ. спйсок особового складу.
тизі-Ьауе-Ьееп ['тлзіЬгеу'Ьііп] асі] що грунтується на здогадках (припущеннях).
Ш118ІІПЄ88 ['тл8ііпі8] п 1) пліснява, цвіль; затхлість; 2) відсталість, зашкарублість.
ІЇШ8І-1І8І ['ШЛ8і'118І] п амер. спйсок невідкладних справ.
іїш$йі’< ['тлзпі] розм. скор. від тизі поі.
тизіу [ тл8іі] ад] 1) запліснявілий, цвілйй; затхлий; прокйслий; ~ зтеїі кйслий (затхлий) запах; 2) застарілий.
тиіаЬіІііу [,пуи:Іо'ЬіЬіі] п мінлй-вість, несталість.
тиіаЬІе ['ітци:ЮЬ1] асі/ 1) мінлйвий,
несталий, непостійний; легко змінюваний; 2) фон. що набуває умляута.
шиїаде ['ттуи:ііс1з] п припйнення бродіння (про виноградне сусло).
шиїапі ['пушіапі] біол. 1. п мутант; 2. аф мутантний.
шиїаіе [т]и:'іеіІ] V 1) видозмінюватися); 2) фон. набувати умляута.
шиіаііоп [пуи:'1еі/п] п 1) зміна; 2) мінлйвість, несталість; 3) біол. мутація; 4) фон. чергування голоснйх, умляут.
шиїаііуе ['пушіапу] аф 1) мінлйвий, несталий; 2) біол. мутаційний.
пшісЬ [тлі/] п шотл. очіпок, чепчик.
тиіе [пуші] 1. п 1) німйй; 2) театр. статйст; 3) фон. німа (важка для вимови) літера; 4) муз. сурдйнка; 5) підсудний, якйй не відповідає на запитання суду; 2. аф 1) німйй; 2) мовчазнйй; ~ а$ а ГізЬ німйй, як рйба; 3) фон. німйй, що не вимовляється (про літеру); 3. V 1) муз. надівати сурдйнку; 2) розм. бруднйтися (про птахів).
шиіесі ['гп)и:ііс1] аф приглушений; 'уііЬ ~ 8ігіп§8 під сурдйнку.
шиіеіу ['пушіїї] аду мовчки, безмовно.
тиіепе88 ['т)и:іпі8] п німота.
тиііс ['пушіїк] аф 1) зоол. без за-хиснйх органів; 2) бот. безостий.
тиіісоиз ['пушіїказ] аф бот. безостий.
тиіііаіе ['тішіїїеіі] 1. аф заст. 1) покалічений, понівечений, спотворений; 2) перекручений (про текст тощо); 2. V 1) калічити, спотворювати, нівечити; 2) перекручувати (зміст тощо).
шиїііаііоп [,пуи:іі'1еі/п] п 1) каліцтво; 2) спотворення, перекручення; 3) мед. пошкодження.
тиііпеег [, пуши'та] п учасник заколоту; заколотник; бунтівнйк.
іїшііпІ2Є ['пушішаїг] у заст. 1) піднімати заколот; 2) підбурювати до заколоту.
іїшііпоііз ['пушітав] аф заколотний, бунтівнйй.
тиііпу ['пушиш] 1. п бунт, заколот; повстання; 2. V 1) зчиняти заколот; збунтуватися; бунтувати (проти — а§аіп8і); 2) брати участь у заколоті.
іїшіізіп ['пушіїхт] п німота, мовчання.
шиП [тлі] п розм. 1) йолоп, дурень, телепень; 2) знев. дворняжка.
тиПег ['тліа] 1. п 1) бурмотання; 2) бурчання; 3) далекий гуркіт (грому); 2. V 1) мймрити, бубоніти; 2) говорйти нечітко й тйхо; 3) бурчати (на когось — а^аіпзі, аі); 4) глухо гуркотіти.
тиПегше ['тліапу] п 1) бурмотан
тій
752
тух
ня, мимрення; 2) бурчання; 3) далекий глухйй гуркіт (грому).
тиііоп ['тлШ] п 1) баранина; 2) жарт, баран; вівця; 3) груб, повія; 4) заст. бараняча туша; 4 аз деад аз ~ мертвий, неживий; іо геїигп іо опе’з ~з повернутися до теми розмови.
тиИоп-Ьігд ['тлйіЬзгі] п мор. розм. велйкий буревісник.
тиПоп-сЬор ['тліп'1/ор] п 1) бараняча відбивна; 2) рі бачки.
тиПоп-йиттіез ['тліп'сілтіг] п рі розм. білі парусинові черевики.
тиКоп-Гізі [ 'тліпіїзі] п розм. 1) велйка червона рука; 2) людйна з великими червоними руками.
тіШоп-Ьат ['тлІп'Ьгет] п копчена бараняча ніжка.
тиПоп-ЬеасІ ['тлШЬед] п розм. «баран», дурень, йолоп.
тіШоп-ЬеасІесІ ['тлІп'Ьесіїсі] асі] дурнйй, пришелепкуватий.
тиііопу ['тліопі] ^схожий на баранину; із запахом (смаком) баранини.
тиіиаі ['т]и:і)ію1] асі] 1) взаємний, обопільний; ~ геїаііопз взаємовідносини, взаємини, взаємні стосунки; ~ Ьеір (аісі) взаємодопомога; 2) спільний; оиг ~ Ггіепсі наш спільний друг; ~ ^аіі суміжна стіна; 3) відповідний; іЬеу іоок іЬеіг ~ Ьоокз кожний узяв свою (що належить йому) книгу; 4) чуйний, щйрий, сердечний.
тиіиаіізш ['т)и:1)иа1і2т] п 1) біол. мутуалізм, взаємовигідний симбіоз; 2) філос. мютюелізм.
тиіиаіііу [.пуиііи'аеіііі] п 1) обопільність, взаємність; 2) взаємозалежність; 3) подання допомоги (послуг) одйн одному.
тиіиаііу ['т)и:1]ію1і] асіу 1) обопільно, взаємно; 2) спільно.
тиіиит ['т]и:1]иот] п юр. взаємна передача товарів (між фірмами).
тихг [тлг] 1. п розм. зубрйло; 2. V 1) розм. зубрити (щось — оуєг); 2) морочити голову; 3) напоїти.
шихгіїу ['гплгіїї] асіу 1) безглуздо, плутано; 2) неясно, туманно, розпливчасто.
шигхіе ['тлгі] 1. п 1) пика, морда; 2) намордник; 3) військ, жерло, дуло; 4) тех. сопло; 5) респіратор, протигаз; 2. V 1) надівати намордник; 2) примушувати мовчати; затикати рота; 3) обнюхувати (про тварин); 4) діал. напиватися; 5) мор. підбирати (вітрило).
ііШ22Іе-1оа(іег [ 'тлгіДойдо] п гармата (зброя), що заряджається з дула.
тиггІе-ІоаШпв [ тлгІДоидп]] аф військ, що заряджається з дула.
тиггІе-зі^Ьі ['тлгізаіі] п військ, мушка.
тиггу ['тлгі] аф 1) заплутаний, спантелйчений; 2) здурілий (від випитого); напідпитку; 3) неяснйй, туман
ний, розплйвчастий; 4) похмурий, хмарний (про погоду тощо).
ту [таї] ргоп розз. (вжив, тільки атрибутивно; пор. тіпе) 1) мій, моя, моє, мої; що належить мені; 2) у звертанні'. ту Іасіу міледі; ту Іогсі мілорд; ту сіеаг дорога, люба; ту сіагііпв, ту іоує кохана.
туаІ£Іа [таї'геїдзю] п мед. міальгія, біль у м’язах.
туазіїїепіа [,таіге8'0і:пю] п мед. міастенія.
тусеїішп [таї'зі :1 ют] п бот. грибниця, міцелій.
тусо1О£І£і [таї'кзіодзізі] п міколог.
тусо1о£у [таї'коіосізі] п мікологія (наука про гриби).
тусопіііга [таї'копго] п бот. мі-корйза.
туеіііігіез [,таю'1аіІісІі:2] рі від ту-еііііз.
туеііііз [,таю'1аі1із] п (рі туеіііідез) мед. мієліт, запалення спинного мозку.
МуГатуу [то'Ггепхуі] п ж. ім'я Мі-фануї.
Муіез [таїїг] п ч. ім'я Майлз.
МупЬеег [то'пю] п 1) мінхер, пан (перед прізвищем голландця); 2) (т.) голландець.
туосагсШіз [,таюика:'сІаіІі8] п мед. міокардит.
туосагдіит [,таюи'ка:сіют] п анат. міокард.
туота [таї'ошгю] п мед. міома.
туоріа [таї'оирр] п мед. короткозорість, міопія.
шуоріс [таї'орік] аф мед. короткозорий.
туозіз [таГоизіз] п мед. міозис, звуження зінйці.
Муга ['таюго] п ж. ім'я Майра.
тупай ['тігюсІ] 1. п 1) рі незліченна кількість, міріади; 2) рідк. десять тисяч; 2. асі) поет, численний, незліченний.
туппідоп ['тзгткЬп] п 1) жарт. вірний слуга; 2) знев. прислужник, посіпака.
Мугоп ['таюгоп] п ч. ім'я Майрон.
Муггаїї ['тіго] п ж. ім'я Мірра.
МуіїШа [то:'Іііа] п ж. ім 'я Мергілла.
Мугіїе ['пюііі] п ж. ім'я Мертл, Мірта.
тугііе ['то НІ] п бот. мирт.
тузеІГ [таї'зеїі] ргоп 1) ге/1. себе; собі; мене самого; -ся; І дгеззесі ~ я одягнувся; І ЬшТ ~ я забйвся; 2) етрИ. сам, одйн; І за\у іі ~ я сам це бачив; Ьу - я одйн, я сам; І \уаз іЬеге аіі Ьу ~ я був там зовсім одйн; 4 І ат поі циііе ~ іосіау мені сьогодні якось кепсько; І \уаз поі ~ я був сам не свій.
Музіе ['таїгі] п ж. ім'я Майзі (зменш, від Маг^агеї).
Музоге [таї'зоію] п геогр. н. Май-сур (штат і місто Індії).
тузіегіоиз [тіз'їюпоз] аф таємничий; незбагненний.
тузіегу ['тізЮп] п 1) таємнйця; 2) таємничість; 3) церк. таїнство; 4) театр. містерія; 5) заст. ремесло; 6) іст. гільдія.
тузіегу-тап ['тізЮптгеп] п (р/туз-іегу-теп [-теп]) 1) фокусник; 2) шаман.
тузіегу-8Ііір ['тізіоп'/ір] пмор. іст. судно-пастка.
тузііс ['тізіік] 1. п 1) містик; 2) обізнаний з таємнйчими релігійними обрядами; 2. асі) 1) містйчний; що стосується містики; 2) що стосується релігійних таїнств і обрядів; 3) таємний, таємничий; 4) поет, загадковий.
тузіісаі ['тізіікої] асі] 1) містйчний; 2) таємнйчий.
тузіісаііу ['тізіікоіі] аду містйчно, таємно, таємнйче.
тузіісізш І'тізіізігт] п містицйзм, містика.
шузіШсаііоп [,тізІіії'кеі/п] п містифікація.
тузііЛсаіог ['тізІіГікеїІо] п містифікатор.
шузШу [ 'тізііїаі] V 1) містифікувати; інтригувати; 2) спантелйчувати, вводити в оману; 3) оточувати таємнйцею; 4) ускладнювати, затемнювати смисл.
шузШріе [тіз'іі:к] п 1) таємнйчість, загадковість; 2) таємнйча (містйчна) сйла; 3) загадкова чарівність (привабливість); особлйва властйвість; 4) та-ємнйці майстерності.
туІЬ [ті0] п 1) міф; 2) вйгадана особа; нереальна річ.
туйііс(аі) ['ті0ік(о1)] аф 1) міфічний; 2) фангасгйчний, вйгаданий; неіснуючий.
туіЬісаІІу ['ті0іка1і] асіу 1) міфічно; 2) за допомогою міфів.
туіЬісіхе ['ті0ізаі2] V 1) створювати міф, перетворювати на міф; 2) пояснювати (тлумачити) як міф.
іїіуйіо1о£ег [ті'0о1одзо] див. туїЬо-ІО£І8І.
туіЬо1О£Іс(а1) [,ті0а'1одзік(о1)] аф міфологічний; міфічний; легендарний.
туіЬо1о§Ї8І [ті'0о1асІзі8І] п 1) міфолог; учений-фахівець з міфів; 2) творець (автор, вигадник) міфів.
туіЬо1о§І2Є [ті'0о1здзаі2] V 1) розповідати міфи; 2) тлумачити міфи; займатися дослідженням міфів; 3) перетворювати на міф.
шуіЬоІозу [ті'0о1осІзі] п 1) міфологія; 2) збірка міфів; 3) вйвчення міфів; 4) заст. алегорія, іносказання.
тух(о)е<1ета [,тік8і'ді:то] п мед. слизйстий набряк, мікседема.